Авангард (ч.53)

ш

н

г

ш

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XIII

Ч: 3 (5 3 )

АВАНГАРД

VANGUARD

журнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить щоквартально.

quarterly Official organ of The Central Committee, T.*e Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колеґія: мґр. ГАНОВСЬКИЙ Є., ДЕРЕМЕНДА Я., мґр. КОВАЛЬ О., КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ І. (голЬвний редактор), мґр. М И К УЛ А В ., інж. ОЛЕСЬКІВ В ., проф. САГАН 3 ., д-р Б. СТЕБЕЛЬСЬКИЙ. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 49, L in d e n G a r d e n s , N o t t in g Hill G a t e , L o n d o n , W .2., E n g la n d

Адреса Адміністрації: “ A v a n t g a r d ,” B r u x e lle s

I V .,

72 B e lg iq u e

B id

C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І КРАЄВИ Х УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

Jeu n esse

U k r a in ie n n e

(Центр, і Красва Управи) 72, B id . C h a r l e m a g n e , B r u x e lle s

I V .,

B e lg iq u e .

U k r a in is c h e r J u g e n d v e r e in , Z e p p e l i n S tr. 6 7 , M iin c h e n 8 , G erm an y

U k r a in ia n A m e r i c a n Y o u t h A s s o c i a t i o n , I n c ., P .O . B o x 2 1 1 , C o o p e r S ta tio n , N e w Y o r k 3 , N .Y .

U .S .A .

U n i o n d e s U k r a in ie n s ( S e c t i o n d e la J e u n e s s e ) , 2 6 ru e d e M o n t h o lo n , P a r is 9 e , F r a n c e .

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c i a t i o n , 1 4 0 B a th u r s t S tr e e t , T o r o n t o , O n t .,

Canada.

M r . A . H a lim u r k a L a g e r P a r s c h , B a r.

S a lz b u r g , A u s tr ia

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c i a t i o n , 4 9 L in d e n G a r d e n s , N o t t i n g H ill G a t e , L o n d o n , W . 2 . , G r . B r ita in .

S r . J o s e P a w ly s c h y n ( S U M ) C a t ia A i t a V is t a C a lle la C o lin a N -4 2 C a r a c a s , V e n e z u e la

(S U M ), 9 , Z . 2 3 .,

(Інші адреси на 3-ій стор. обклад.) Ціна цього примірника: ЗДА і Канада — 50 ц., Брітанія — 3 ш., Австралія — 5 ш., Франція — 200 ф. фр., Бельгія — 20 б. фр., Німеччина — 1.30 н.м. В інших країнах — рівШовартість 50 ам. ц. Фото на 1. стор. обкладинки: учасники табору »Юнацька Січ« в Англії під час вільноручних вправ. (Фото О . Ленківська)

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

ІЗ ЗМ ІСТУ: 5 | — Людина Символ 2 І = І . К . : Чини, що чекаjj Z 1 ють свого завершен1 ня ...............................

5 І Е І О . Коваль: Бути чи не 7 | І бути ............................... = | О . д-р В . Курилас: В | пориві до високого . 11 \ І = А . Микулин: Експлуа= = тація української І молоді в СССР .

14 S !

1 Проф. Г. Ващенко: = і Освіта і виховання | молоді в СССР .

19 ^ Е І О ля Ільчишин: РодинЕ І ні обов’язки і праця І в С У М -і . . . .

23 І Е | Проф. П . Савчук: Іс: ! торична постать М а§ Зепи . . . . . .

25 [ | Віра Річ: Річниця 29 І | = Проф. Г. Ващенко: 8 | Родинне виховання І дітей ......................... зо { 1 3 життя і праці СУМ -у : 1 = Дописи та ілюстрації 33--45 і = Є . Рен: Ентузіязм 46 І 1 І В . Косик: Китайський | союз молоді 48 І : Е П . Кізко: Голод в І У к р а ї н і ......................... 53 І І | Й . Позичашок: З ел е| ний ш ум . В житах 54 | 1 | С . ІІаумович: Що чиЕ тати? ......................... 56 І і В . О -ів: Термоядерна і р е а к ц і я ......................... 58 | І | А . М .: Чудеса фери: т і в ............................... 60 і 1 І Б . К .: Розкопи в Лі1 турнум .........................

63 і

Р ік X III

Ч: 3 (53) 1959

ЛЮДИНА

СИМВОЛ

Всю українську спільноту на чужині сколихнула бо­ люча вістка про те, що з руки ворога згинув у Мюнхені, 15 жовтня 1959 p., Голова Проводу 3 4 ОУН сл. п. Степан Б А Н Д Е Р А . Не стало між живими Того, хто очолив в найновіші часи нашої історії визвольну боротьбу українського народу проти всіх окупантів, і з якого ім’ям зв’язана вся нова героїчна епоха української нації на шляху до своєї державности. Степан БАНДЕРА народився 1 січня 1909 р. в селі Угринові Старому, Калуського повіту в західніх областях України. Матуру склав в 1927 році, а в 1933 закінчив Львівську політехніку. Від 14 року життя бере активну участь в молодечій організації Пласт. В 1927 р. стає чле­ ном Української Військової Організації. Вже з часів своєї ранньої молодости, будучи ще на ґімназійній лавці, підготовляв себе Степан до тієї ролі, яку Йому згодом довелося сповнити. Він знав, що в під­ пільній боротьбі навіть найбільша законспірованість не може оберегти від ударів, тому щоденно заправлявся і гартував своє тіло вправами аж до болю, а при тому сталив свій характер, виробляючи сильну волю, самопосвяту аж до самовідречення і безприкладну обов’язковість. До­ кладні студії подій і боротьби Визвольних змагань 191720 років виробили в ньому критичний погляд на методи і засяг тієї боротьби та визначили суть тієї боротьби в умовах окупації. В 1929 р. стає членом ОУН. В 1931 році входить в склад Краєвої Екзекутиви ОУН, а від кінця 1932 року заступає краєвого Провідника ОУН на ЗУЗ і рівночасно Краєвого Коменданта УВО. Рішенням Проводу Українських Націоналістів пере­ бирає в половині 1933 року пост Краєвого Провідника

сл. п. Степан БАНДЕРА ОУН на ЗУЗ і стає членом Проводу ОУН. На тому пості залишається до часу свого ув’язнення поляками в червні 1934 року. Варшавський суд засудив його в січні 1931 року на кару смерти, яку пізніше було замінено на досмертне ув’язнення. В літі 1936 року другий судовий процес у Львові злучив кілька присудів в один присуд на досмертну тюрму. В польських тюрмах перебував сл. п. С. Бандера до часу розвалу Польщі. І

Не відстрашили Його ні тортури, ні смертний присуд у Варшаві та Львові, ні кількалітнє важке ув’язнення. Він зі ще більшою енерґісю і послідовністю організував боротьбу з московсько-большевицьким окупантом після свого звільнення з польської тюрми. Опинившись наприкінці 1939 року на терені окупова­ ному німцями, продовжує вести активну діяльність на підбольшевицьких землях України з-за кордону. В 1940 році на II Великому Зборі його вибирають Головою Про­ воду О УН і він веде інтенсивну підготовку до організу­ вання революційно-підпільної боротьби на окупованих большевиками землях, яка доводить до проголошення, з вибухом війни, акту відновлення української самостійної державности у Львові, ЗО червня 1941 року. Коли вимогу німців розв’язати Державне Правління Провідник ОУН відкинув, Ґештапо арештує його і за­ силає до концтабору Саксенгаузен. Там він перебуває аж до кінця 1944 року. Коли Україна була знову окупована большевиками,. гітлерівці звільняють його з деякими ін­ шими провідними членами ОУН, намагаючись, без успіху, притягнути Організацію до співпраці. Після закінчення II світової війни Бандера був обраний Головою 3 4 ОУН, потім Головою Бюра ОУН і з того часу до своєї смерти залишається на пості Провідника ОУН. Перестало битись серце полум’яного українського Патріо­ та, великого державного Мужа, незламного Борця за ідеали української нації. Мало є таких людей на світі, які ще за життя перетворюються в символ. Степан Бан­ дера за свого життя став таким символом для україн­ ського народу, бо все, що носило зв’язок з визвольною боротьбою останніх часів, було припечатане Його іменем. Навіть ворог не міг закрити Й ого імени, щоб відтак тав­ рувати ним все, що мало зв’язок з визвольною боротьбою України. З ім’ям Бандери йшли в бій відділи У ПА, велась уся підпільно-революційна боротьба, йшли на шибениці, в тюрми і на заслання десятки тисяч найкращих синів і дочок України. Б у д у в а т и на в л а с н и х с и л а х і г о в о р и т и з і н ш и м и як р і в н и й з р і в н и м — б у л о в нь о г о ж и т т є в и м п р и н ц и п о м , в і д я к о г о н і к о л и не відступав. Ворогові вдалося врешті вбити сл. п. Бандеру, але Його ідея безкомпромісового змагу за УССД житиме вічно в cf^pHHX українців. В. Й. П. і . f.

Чини, що чекають свого завершення (і.к .) В цьому році український нарід відзначає дві давно­ минулі, але великі своїм значенням події, які, ніби морські маяки, своїм яскравим світлом прошивають тьму нашої національної неволі і ще на довгі роки залишаться єдиноправильними дорого­ вказами для послідуючих поколінь українського народу. Коли це пишемо, то думаємо про 300-річчя перемоги не стільки, може, української зброї (бо зброя сама не воює) як українського духу над Моєковією під Конотопом і про 250-річчя того, що ми попу­ лярно називаємо »Мазепинством« (автор цих рядків є великим ворогом того, щоб всенаціональні ідеї і боротьбу за їх утверд­ ження зв’язувати з прізвищем однієї людини). Під Конотопом українські війська показали, що наш постійний ворог — Московія — не є непереможний. Той бій показав, що, маючи відповідний провід і чітку визвольну ідею, якою може бути тільки національна державницька ідея, а ніякі підмінки соціялізмів чи інтернаціоналізміп, український нарід був здібний і завжди може знову скинути із себе вороже ярмо поневолення. Перемога українського війська під проводом гетьмана Івана Виговського під Конотопом стала тим ліком, яким ми завжди можемо і повинні лікувати наш летарґ, апатію, в які нашу націю чужі, а ще більше свої слабодухи бажали б загіпнотизувати мітом непереможності! Москви, суґестіями в сенсі злонаміреного »не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно«. Доба Мазепи, особливо її остання, хоч і трагічно закінчена, фаза знаменувалася живучістю якраз того духу українського народу, що давав йому силу й уміння вийти переможцем під Конотопом. Ієрархія понять тієї нашої доби, провідною думкою якої було »Геть від Москви!«, потерпіла болючу і відчутну аж до нині поразку тому, що за 50 років після зломання Переяслав­ ського договору з Хмельницьким москалям вдалося підховати в Україні гадюче кубло зрадників і запроданців так само, як це вони роблять по традиції й тепер.

5

В Україні не відзначали відкрито наших великих історичннх подій. Про перемогу і навіть самий факт бою під Конотопом ьорог взагалі не дозволяє згадувати в Україні, а про Мазепу можна, — якщо тільки в неґативному значенні, у відповідності до царської анатеми, яку скрупулярно шанують нинішні безвірні спадкоємці московського імперіялізму. Робиться це в той час, коли Московщина сама згадує з найбільшою пошаною — і зму­ шує до цього й Україну — одного з найбільших катів України і »хранітслсй« неподільності! московської імперії, кривавого Петра І. Така є дійсність московського «інтернаціоналізму» і »дружби народівя! І власне ця дійсність, в якій силою примушено жити наш рід­ ний нарід на своїй власній землі, зобов’язує його дітей на ч у ­ жині, а особливо його молодь, — до великих діл. Коли наш нарід має нині замкнені уста і не може нічого голосно сказати в своїй обороні, то тим голоснішим і тим могутнішим мусить стати голос і тим ефективніші повинні стати діла українців на чуж ині. Члени Спілки Української Молоді брали активну участь в під­ готуванні й переведенні урочистих зібрань українців у країнах їхнього поселення для відзначення цих світлих роковин. Багато вж е було сказано і написано про н их. Але цього було б цілком замало, якщо ми хочемо і думаємо виконати наш національний і синівський обов’язок перед Батьківщиною! ЦІ роковини вимагають від нас не звичайної формальности, а чогось більшого. В першу чергу, ми мусимо в ці дні відновити в наших серцях почуття величі нашої нації. Ми мусимо воскре­ сити в наших душ ах подекуди приспану вж е любов до нашої Батьківщини. А якщо зробимо ці дві речі, то все інше буде нам легше робити. Великій напрузі сил і волі борців з-перед 300-літ українська молодь нині мусить хоч якоюсь мірою дорівняти своєю ж ертвенною і самовідданою працею — кожний на своєму пості — лля однієї і незмінної мети — національного визволення. »Могутііій дух Мазепи«, як співається в пісні, повинен ожити незгасаючим вогнем у серці кожної молодої української людини і наснажувати нас до дійсно великих діл і до блискучих перемог у приватному і національному житті. Нам залишено у спадку великі чини, які очікують свого за­ вершення. Честь нашої нації вимагає, щоб їх найшвидше завер­ шити. Докажімо, що наше покоління гідне цього великого діла!

-------€

------------

Б У ТИ , ЧИ НЕ Б У ТИ О. КОВАЛЬ Голова ЦУ С У М -у Проблема виховання ук раїн ськ ої молоді на ем іґрації є в ж е поставлена на порядок денний в наш ом у сусп іл ь­ ном у ж и тті, поскільки майж е вся наша преса п ри свячує в більш ій, чи меншій мірі свої сторінки для її висвітлен­ ня і ш укання належ них р озв ’язок. Х то сь навіть сказав, щ о саме поставлення проблеми є вж е частиною її р о зв ’яз­ ки. Справа в том у, щ о не всі, х то ставить проблем у в и х о­ вання ук раїн ськ ої молоді в ^мовинах еміґрації, бачать її в у сіх м ож ливих аспектах і з усіми їй властивими елементами, а тим самим р озв ’язка поставленої проблеми м ож е бути тільки частинна, або і невластива. І так дехто п ор уш ує питання денаціоналізації, щ о прий­ має подекуди загрозливі ф орми, то зн ову питання о х о р о ­ ни наш ої молоді перед впливом морально низького середо­ вищ а ч у ж о ї молоді, чи окрем і питання, з в ’язані з україн о­ знавчим доповню ю чим ш кільництвом, чи навіть питання ви ховн и х засобів у наш их м олодечих організаціях тощ о. В се це д у ж е добре і вимовно свідчить про постійні ту р б о­ ти наш ої гром адськости і проводів різни х організацій справою виховання. Ми, однак, маємо право ставити собі запитання, чи це виєтачальне і чи воно дає баж ані наслідки, тобто чи р о зв ’язка проблеми виховання україн ської молоді на ем іґрації є на добрій дорозі. Щ об відповісти на це питан­ ня, ми м усимо насамперед з'ясувати собі, яку мету, або який виховний ідеал має бути осягнений нашою вихов­ ною працею. Поставлене так питання і відповідь на нього дадуть клю ч до р озв ’язки в сіх інш их питань, бо вони есі є складовими частинами однієї проблеми і похідними головного питання — питання виховного ідеалу.

7

Знаємо, щ о зн айдуться скепти ки і »реа л істи «, щ о ска­ ж у т ь — »марні надії, ем іґрація призначена на п овн у аси­ м іляцію і зникнення з лиця землі, бо вона є явищ ем не­ нормальним і властивим одн ом у п окол ін н ю «. Звідси ви­ п ливаю ть і всі наслідки при сп іш еної денаціоналізації ді­ тей. Ц ьом у сп ри яю ть передовсім самі родичі і їхн і зна­ йомі, к отр і в розм овах, яким п р и сл у х у ю т ь ся діти, та в поведінці виявляю ть св ою слабість і брак національного гар ту і свідом ости та релігійного п ри в’язання. К ол и до того нема відповідної ук раїн озн авчої ш коли та м ол одечої в и ховн ої організації, діти та к и х батьків є безперечним и кандидатами на відступ ни ків від рідного пня, а то й нена­ висників до всього, щ о українське. К ол и ж й деться про ви ховни й ідеал для у к р а їн ськ ої м олоді в ум овинах ем іґрації, то він м уси ть відзначатися незвичайн ою ч ітк істю св о їх складови х елем ентів і си л ою свого проміню вання, щ о відповідали б м олодечим п ори ­ вам і бул и б тим магнетом, щ о за вся к и х ум ов тримав би св о їх адептів п ри в’язани х до себе. У відп овідь скептикам і »реалістам « треба проти стави ти тип ам ериканських, к а надій ськи х чи інш и х лояльни х громадян з д у ш ею ж ида, грека, ірляндця, вірменина, чи ф ранцуза, я к і всуп ереч довговікового перебування поза меж ами країн, з я к и х вийш ли, залиш ились рівночасно патріотами Ізраїлю , Г ре­ ції, Ірляндії, Вірм енії, чи Ф ранції. М ож е нам сказати та к о ж щ ось приклад німців, я кі ж и ли колоністам и в У країн і і протягом стол іть зберігали св ою національноетн ічн у окрем іш ність, або вірменів, які мали св ої святині в біл ьш и х м істах України, зберігаю чи св ої питоменні вла­ стивості. К ол и ж взя ти вклад згаданих ем іґрацій ни х ет­ нічн и х груп у боротьбу, буд ову, чи р о з б у д о в у країн, з я ки х вони вийшли, то тоді щ ойно м ож на побачити і зро­ зум іти ролю , я к у вони відіграли в ж и тті їх н іх народів, їх н ій приклад повинен нам допомагати в оф орм лен н і на­ ш ого виховн ого ідеалу на еміґрації. М о ж е д ех то запитати чом у йде мова про ук раїн ськ и й виховний ідеал на еміґрації, а не виховний ідеал взагалі. На це питання м уси м о відповісти, щ о підкресленням »єм іґрац ій н ого« складника ви ховн ого ідеалу ми в д еч ом у відходи м о в ід традиційно прийнятого ук р аїн ськ ого ви­ ховн ого ідеалу, який ба зу єть ся на плеканні х р и ст и я н сь к ол и ц арськи х ч есн от і заправи до безп осередн ьої боротьби з ворогом окупантом. Т у т на ем іґрації до плекання зга­ 8

даних ч есн от і гарту до боротьби п ри ходи ть щ е оди н додаткови й складник, зум овлений п обутом поза м еж ам и Батьківщ ини. Він полягає в том у, щ о член у к р а їн ськ ої еміграційної спільноти має себе вваж ати доп ом іж н им чинником у бор отьбі ук раїн ськ ого народу за держ авн ість і н езал еж н ість. Цей ком понент ви ховн ого ідеал у п ідк аж е м олодій людині, щ о, засвоївш и собі загальний у к р аїн сь­ к и х ви ховни й ідеал, вона має знайти собі таке м ісце серед сусп іл ь ства країни свого п обуту, яке забезп ечи ть їй я к ­ най кращ у позицію , з я к ої та людина зм ож е найбільш е п ричинитись для справи У країни. Ця обставина п од и к тує вибір звання, вона дасть сти м ул до науки і змагання за кращ і осяги та утвер д и ть м ол од у л ю ди н у в в а р тостя х її етнічно-національної при належ н ости та оф орм л ен ої влас­ н ої особовости . Для того, щ об виконати ролю ук р аїн ськ ої п ол іти чн ої ем іґрації по віднош енні до У країни, нам за­ мало б у д е тіл ьки п роісн увати і зам аніф естувати наш і стремління в той, чи інш ий сп осіб перед ч у ж и м світом, їли м уси м о докласти м аксим ум зуси ль, щ об дати р озви ток наш ій к ул ьтур і, м и стец тву і науці, забезп ечувати по­ стійно зовн іш ню п роп аґан ду та диплом атичну акцію, а передовсім охоп и ти національним вихованням найш ирш і кола у к р а їн ськ ої молоді. Н евиконання саме цього завдан­ ня п ри звело б до перекреслення в сієї праці дотеп ер іш н ьої щ е акти вн ої у к р а їн ськ ої ґенерації на ч уж и н і з тієї п р о­ с т о ї причини, щ о не бул о б к ом у її продовж увати . І том у саме відтинок виховання м уси ть прийти на перш е м ісце м іж усім и іншими завданнями ук р аїн ськ ої еміґрації. Б ути , чи не бути ук р аїн ськ ій м олоді на ем іґрації у к р а ­ їн ськ ою , це не є парадокс, а складна і небезпечна дій с­ ність. У свідом лення т ієї дій сн ости веде до ствердж ення, щ о на н аш у м олодь чигає, нем ов на ф ронті, багато не­ безпек. Наша м ол одь зн а ходи ться під обстр іл ом ч у ж о го — повного ден аціоналізую чих, а то й дем ора л ізую чи х на­ сл ідків — середовищ а. їй на доп ом огу п р и ход я ть родичі, ук раїн ськ а ш кола, Ц ерква з рідним обрядом , виховна організація. А л е чи зу м ію т ь названі чинники прийти зі сп р а вж н ьою доп ом огою загрож ен ій м олоді? М и знаємо, щ о сили, я кі впливаю ть в негативном у для нас н ап рям ку є ви н я тк ової напруги, д ію ть в багато ш ирш ій площ ині і не позбавлені атракційности. Т им то некорисним силам ми м уси м о п роти стави ти наш і вартості, щ о бул и б п о­ ту ж н іш і або принаймні рівновартні.

В галузі м и стец ьк о-к ул ьтур н и х сил, то т у т і там ми м ож ем о успіш но діяти в потрібном у для нас напрямі, п оскіл ьки виступи так и х ви сок о-м и стец ьк и х одиниць, як К ап еля бандуристів, або такий імпозантний сим ф онічний концерт, як його влаш тував О середок С У М -у в Торонті, чи виступи сум івськ ого х о р у в Вінніпеґу, чи група бан­ дури стів С У М -у в Д ітройті, духова орк естра С У М -у в Ш ік а ґо і інші, даю ть м олоді потрібну д у х о в у п ож и ву і наповняю ть її гордістю за скарби національної культури. Чим раз кращ е наладнується та к ож справа видань ук р а ­ їн сь к о ї літератури, щ о м ож е мати та к ож свій великий вплив на виховання. Ц ерква і український обряд, там де € свящ еники, україн ські патріоти, відіграє д у ж е п оваж н у р ол ю в напрямі зберігання українства. У країн ський сп орт мас т е ж своє місце в процесі боротьби за у к р аїн ськ ість дор оста ю чої молоді. В безп осередньом у вихованні наш ого дор осту, крім батьків, виріш альну ф ун к ц ію м аю ть ук р аїн ськ і ш коли і ви ховні організації, якщ о їх праця стоїть на належ ном у рівні. О рганізовані С У М -ом цьогорічні табори й оселі, ч ер ез я кі в цьом у році перейш ли багато ти сяч учасників, є чи не найкращ им засобом оборони наш ої м олоді перед некорисними силами і їх впливами. Все це, однак, є невистачальне і заслабе в порівнянні з загальною к іл ькістю п ідроста ю чої м олоді, ук р аїн ськ ої за своїм п оходж енням . Знайти сп осіб вклю чення в сієї або б іл ь ш ої частини тієї м олоді в організовані ряди ви ховн ої організації та ш кіл українознавства, — ось завдання, яке належ ало б здійснити. І т у т ми стоїм о перед питанням м атеріяльних засобів, які, крім доброї волі і численн их ідейних ви ховн и х кад­ рів, є необхідні для реалізації цього завдання. Наша те­ періш ня соц іяльно-проф есій на стр ук тур а на ем іґрації та економічний сектор вимагають п оваж ної перебудови, щ об відп овісти завданням, які вони ви к он ую ть в інш и х націо­ нальни х спільнотах, ф ін ан сую чи виховний і інш і важ ливі сектори. П овне усвідомлення ви ховного ідеалу, зміцнення ми­ стец ьк о-к ул ьтур н ого сектора і виховного середовищ а та придбання конечно п отрібн и х м атеріяльних засобів до­ п ом ож у ть нам відповісти позитивно на питання: »Бути, чи не бути українській молоді на еміґрації українською«.

10

Л и с т д о м о л о д о го п р и я т е л я

В п о р и в і ДО В И С О К О Г О Ю н ий

П риятелю !

У цій хвил ині, я к чи та єш м ого листа, Д руж е, нем ає в безк р а й ом у св іті ані одн ого к о ­ рабля, п оїзд у, літака, авта, гел ікоптера, щ о не мав би с в о ­ го керівника, чи п р и ц іл у. К о ­ ж е н п р ом и сл овец ь, ф а бр и ка н т, х у д о ж н и к поклал и перед с о ­ бою я сн у м ету . Т іл ьки Ти один, ю ний Б рате (С естро), мав би зр ези ґн у в а ти з я сн о о к р е сл ен ої м ети в ж и тті, на я к у в в е сь час поглядав би, згідно з я к о ю пр ац ю вав би, у ч и в ся б, ду м ав і гов ор и в ? А то м у в и ­ к о р и стов у й м о час і виш ко­ л ю й м о св ій розум від п овід н о за нам іченим п л я н ом . Р озк а зу ю т ь , щ о гр ек Т и м о ­ ф ій в п р а в ою д овги х л іт п о ­ тр а п и в так п о-м и стец ь к и гра­ ти на ф р и гій сь к ій ф л ей ті, щ о о б о в ’я з к о в о вик л и к ав у п у б л і­ ки раз нестрим ні весел ощ і, то зн о в у см у т ок і сл ь о з и . Я к о сь п ок л и кал и й ого заграти О л ек ­ сан д р ові В е л и к о м у . І о сь цей незламний в оя к під впл ивом б ой ового м арш у, награн ого ар­ тистом , зр и в а єть ся м и ттю від пи ру й зачи н ає одягати на с е ­ бе панцер і к а ск у . Та Т и м о ­ ф ій зм іняє м ел одію й в т и х о ­ м и рю є в о ж д я . О л ексан дер с п о ­ кійно п ов ер та ється до поча­ того б е н к е т у . А зн ов у атлет ГГолідай ані чу ти не х о т ів , ані очим а бачити цитри і а р ф и .

рокам и вп р авл яв свої м’язи у ся к о го р о д у герцями, а бл и ж ­ че до О л ім п ій ськ и х ігор п о ­ тр ап и в на б у д ь я к о м у ш л я х у зд ер ж а ти важ ко наладовані вози з кіньми, щ о гнали в п овн ом у р озгон і з к р у т о ї г о р и . Не диво, щ о він чим ало р а зів ви гр ав п ер ш у н а гор од у на О л ім п ія да х. Т а к сам о М іл он набрав та к о ї вправи в д у ж а н ні й бою н авкулачки , щ о н іх т о не потрапи в й ого п о д у ж а т и . Щ е й наляє ол иви на св о го к р у гл ого щ ита, стане на н ь ого б о со н іж і т а к прий м ає герц ь із н а п а сн и к а м и . І н іх т о не п о ­ трапи в його зсу н у ти з х о в з ь к о ї повер хн і, так н а ч ебто б у ­ ла не людина, а ол ивом п р и ­ к ріпл ена с т а т у я . В ж е Т е о ф р а ст написав с о т ­ ні літ до н . ери, щ о »ч а с — це найцінніш ий ск а р б, яким р озп о р я д ж а є л ю д и н а «. На ж а л ь, ск іл ь к и ч а су ми п р о гайн овуєм о, »за би в а єм о«, »п е р еган я єм о«, без найм енш ої к о ри сти для нас і для д р у г и х . Т ак пром инає у се ж и т т я і л ю ­ дина стає перед ж ахливою свід ом істю , щ о н іч ого в а р т іс­ н ого за 50 ч и 60 л іт не з р о ­ била . Т р агедію та к о го лю д­ сь к о го тр у тн я -л ед а р я дл я о с ­ то р о ги гр я д у ч и х п ок ол ін ь с х а ­ р а к тер и зу в а в вел и ки й Ш ев­ ч ен к о в сл авній п ое зії: »М и­ 11

нають дні, минають ночі«, на­ писаній у селі В ’ю н и щ а х 21.

12. 1845 p . : »Н е дай спати х одя ч ом у , С ерцем замирати, І гнилою колодою П о св іт і вал ятись, А дай ж ити, серцем ж и ти І л ю дей л ю б и т и . . . С траш н о вп асти у кайдани, У м и рать в неволі, А щ е гірш е — спати, спати І спати на волі, І засн ути на в ік -в ік и , І сліду не кинуть. Ніякого: однаково — Чи ж и в, ч и за ги н у в ! . . « Якщ о х оч ем о н авч и ти сь в сп о к о ї сер ц я та щ а сті ж и ти з к о р и ст ю дл я нас і для други х, т о найперш м усим о гаразд з р о ­ зум іти, щ о к ін е ц ь -к ін ц ів світ і л ю д ст во могли б без нас обійтися, щ о н іх то з нас не є необхідний. Л ю дство існ у в а ­ ло без нас і далі існ увати м е без нас, післ я н а ш ої см ерти і далі м аритим е п р о щ астя, д о ­ б р о і к р а су . Ц я аксіом а в п о в ­ ні сп ів звучн а з єв а н гел ь ськ ою за са д ою п р о безп отр ібн ого сл у ­ гу . Т ак і ви, к ол и зр оби те все вам наказане, то к а ж іт ь : »Ми слуги нікчемні, бо зробили не те, що повинні зробити були«. (Лука, 17,10). Далі, за пор ад ою пані М а р гаріти Б лейр Д ж опстон , ми п ови нні к ер у в а ти сь у в сь о м у тр ьом а засадам и: К о ж н у п р а ­ ц ю зачинайм о с в о є ч а с н о . Щ о м аєм о зр оби ти сьогодн і, робім сьогодн і, а не з а в т р а . Щ о ма­ єм о зр оби ти п р о д о в ж години, не відкладайм о на п о п о л у д н є. М и так втом л яєм ось не так роботам и, які ми в и к он у єм о св оєч а сн о, як радш е в ід л е ж е ­ ними на завтра, чи на п ізн іш е. Ч им ало м алих со б о ю р об іт ми могли б виконати в ч а с »в іл ь н и х хви л и н « к о ж н о го дня і вечора. С п еціялісти В іск о н се н ськ о го у н ів ер си тету ви рахували , що 12

лю дина в загал ьн ом у тр а ти ть тр и роки ж и ття на в ся к і »ч е к а н н я «. Саме ці »за й в і« ч в е р т ь години і години м ож на без вел и кого т р у д у ви к ор и стати на п регарн у п р а ц ю . Ц і ж п р о ф е ­ сор и дод а ю ть до с в о їх ста ти с­ тик, щ о на в ісім о сіб одна тіл ьк и потр а п и ть ви к ори стати ці години »ч е к а н н я «. Е дісон на п о ч а т к у с в о єї св іт ­ л ої к а р ’єри пр од а ва в к о в б а с­ ки на залізн и ц і. В ін в л а ш ту ­ вав собі в ба га ж н ом у вагоні м ін іа тю р н у л я б ор а тор ію й у вільних хвилинах р об и в нау­ к о в і д осл ід и . Ф іл іп с потрапи в зр еа л ізува ти багатотом н у пер еп и ск у в віл ьн і хвил ини м іж прийманням с т о р ін . С тівен сон з засади не й ш о в н ікуди без к н и ж к и й нотатн и ка в к и ш е­ н і. Н айн овіш а ста ти сти к а ка­ ж е, щ о а ж сотн я п р о ф е сій за­ ста вл я є д о т а к и х д о в ш и х ч е ­ кань, які м ож н а в и к о р и ст а т и . А л е до м истецтва в и к о р и ст о в у ­ в ати ч а с н а л еж а ть т е ж вмілі й п отрібні м ом енти в ід п оч и н ­ к у . От, для прикладу, в час студій вм іти р о зп о л о ж и ти го­ дини так, щ о б п ісл я предм е­ тів, я к і ви м агаю ть б іл ьш ого у м ов ого н а п р уж ен н я (матема­ тика, ф іл о с о ф ія , ф із и к о -х е м ічні ф ор м ул ю ва н н я) п р и ходил и предмети, я к і сам і со б о ю да­ ю ть біл ьш е пр и єм н ости й за­ довол ення (л ектура, істор ія , л і­ тература, п оезія, м и сте ц т в о ). Для ба га ть ох п отр ібн а зміна занять, то вони м ен ш е в т о м ­ л ю ю ться , згідн о ж з ста р ор и м сь к о ю м у д р істю : в а р ієта с д е л ектат (щ о різн ор од н е, т о ми­ л е !). В реш ті, багатьом сту д е н ­ там (-кам ) м ож на б порадити, щ об після веч ер і і к о р о т к о г о проходу чи гутірк и , м ерщ ій іш ли сп а ти . Зате, щ о б н а вчи ­ л и сь в ставати р а н о о ш остій , сьом ій годині і вчил ись, чи працю вали при св іж ій , ви сп а ­ ній голові. В м іти св ід ом о прийняти я к е сь з о б о в ’язання, або відм овити

й о г о . К ож н и й раз, я к в тебе п р ося ть д в о х прислуг, я к і в з а ­ ємно ви к л ю ч аю ть ся , вибирай ту, до я к о ї Ти кр ащ е п ід гото­ ваний, або я к о ю зр оби ш біл ь­ ш е д обр а . О сь, як А нна К е м п бел поети ч н о в ід о бр а ж у є ж е р т ­ ви, я к і мати м усить зроби ти для добра рідної дитини: Ти є той океан, куд и п л и [в у т ь мрії, Т и озера й хви л і голубії, І невідом і підсоння, до я к и х [т у ж у , П ерли м ого намиста, я к и х не [к у п л ю . »Ч ас д оси ть довгий дл я ти х, х т о вм іє й ого ви к ори стати «, к а ­ зав Л еонардо да В ін ч і. К о ж н а хвил ина — це той сирівец ь, з я к ого м ож ем о зроби ти щ о за ­ в го д н о. Н е ж у р и сь минулим, не надто мрій про будучч и н у, а тіл ьки лови хвилини й вч и сь б е з у п и н у . Ф енел он к а ­ ж е, щ о Г осп од ь Б ог не дає разом кіл ька хвилин, а тіл ьк и одн у по од н ій . Н айбільш е ли­ х о в марнуванні ча су є р о з тр а тство е н е р ґії. Л інивство з а р ж а вл ю є нерви, в ід п р у ж у є м у ­ ск у л и . К в ін тій не п ок л а в ся в ь е ч о р і в постіл ь, пок и не на­ кр есл и в соб і пляну праці на наступний д е н ь . Т іл ьки л ю ди обтя ж ен і п ра­ ц ею будувал и церкви, ш коли, універси тети , академії, дер ж а ви П отом у, я к Ти вж и ва єш в і­ льні хвилини, Д руж е, п ізнаю Т в ій х а р а к тер . Зіпсута, неп у­ тя щ а молодь, в біл ьш ості п о ­ гано вж и в а є св о їх вечорів, віл ьн их днів, вакацій. Х о ч е ш йти вперед і зроби ти щ о сь у ж итті, то при свя чуй св о ї в е ­ чор и праці, науці чи мудром у, д обр ом у т о в а р и ст в у . М ож еш стати к ор и сн ою , п ов а ж н ою та щ асл и вою л ю диною , за сл о в а ­ ми Е дварда Еверета, я к щ о в д о ­ скон алю ватим еш св о ї здібності, коли орлиним зором вигл яда­ тимеш сп р ом ож н остей йти вп е­ ред, я к щ о опиратим еш ся сп о ­

ку са м і цуратим еш ся поганих р о зк о ш ів ! В 16-му стор іч ч і ж и в у З а х . Е вропі видатний п іон ер д р у ­ к а р сь к о го діла, ф р а н ц у з К р іс тоф П лантен (1514-1585). Н а ­ р од и в ся в М он -Л ю ї, біля Туар, але м ай ж е у в е сь свій п р а ц ьо­ витий в ік п р ож и в у А н тв ер ­ пені . М іж інш им ц ікави вся він та к о ж с л о в ’ян ськи м т е к с ­ том Б ібл ії (Б іблія О ст р о з ь к о ­ го) . О сь, як уявл яє со б і цей м уж ідеал зем ськ ого щ а стя л ю дини: Щ астя на з е м л і. Ч еп урн ою й д огідн ою х а т ч и [н о ю втіш ати сь, З городцем у к в іт о к і зелені [ш п а л ер а х , К ол и у вас сім ’я, ви н о і о в о [ч і в та р ел я х І в ір н ої др уж и н и ти х а р а [д іс т ь . Б ез св а р ок і довгів, без п р и [ст р а ст е й і зла Т а без сп а д к ов и х ч в а р в о д [н ого вн утр сім ей ства . Ж и в е ш з м алого рад, без п ід [л о го л акейства, П риклад в сь о го бер еш з в и ­ с о к о г о зр а зк а . В іл ьн о

себе

ведеш , не надто [гор д оп и ш н о І Б о гу молиш ся в сп о к о ї і [п рили чн о, П р и гн уздуєш ж агу, її береш [ у к р еп и . Д ухову віл ьн ість ч ти ш й [р а зв а ж н іст ь невпинну, Із чоткам и в р уц і пл екаєш [с в о ї щ еп и . І тихом и рн о так ч ек а єш на... [к о н ч и н у . Ц ей обр а зок мирного, т р у ­ дя щ ого ж и ття не см іє затьм а­ рити в Т в о їй ду ш і гаряч ого кипіння в п ори ві до в и со к о го Ідеа л у: Д умайте про те, щ о вгорі, не про те, щ о на зем лі (К о л о с . 3,2). О . Д -р Богдан Курилас, Ч Н І 13

Експлуатація української молоді в СССР А. МИКУЛИН Ж а х л и в и й обр аз п он евол ен ­ ня, в и з и ск у і зап р отор ен н я у к ­ р а їн сь к о ї м ол оді за ц а р сь к и х ч а сів зм а л ьов ую ть нам ар х ів н і д о к у м е н ти . С уч асн і нам м о с­ к о в с ь к і окуп ан ти У кр а їн и д у ­ ж е х в а л я ть ся тим, щ о ніби, п ісл я у тв ер д ж ен н я в М о с к о в ­ щ ин і і в У кр а їн і с о в єт с ь к о ї влади та с о ц і а л і с т и ч н о ї си ст е ­ ми, у к р а їн ськ а м ол одь зазнала «щ а стя ж и ття « і »р а д ість в іл ь ­ н о ї тв о р ч о ї п р а ц і«. Щ об о б ­ ґр у н ту ва ти св ої вихвал ю ван ня, вон и навм исне гостр о п ід к р е с­ л ю ю т ь національне п он евол ен ­ ня царизм ом у к р а їн сь к о ї нації та істор и чн і обставини кол. ц а р сь к ої імперії, п ор івн ю ю чи їх з »щ астям « та »св о б о д о ю « у к р а їн сь к о ї молоді, які вона н ібито має за теп ер іш н ьої м о с к о в с ь к о -е о в є т с ь к о ї о к у п а ц ії. П ісл я см ерти Сталіна М оск в а п р овади ть серед у к р а їн сь к о ї м ол оді н а сти р л и в о-в п ер ту і д у ­ ж е ш и р о к у м а сов у пропаганду про »р озк в іт національного ж и т тя « в У кр а їн і та н ац іо­ нальну »са м остій н ість« У СС Р, як невід'ємної і складової час­ тини СССР. (В К он сти ту ц ії УССР, точка 13, записано, щ о «Українська Совстська Соціялістична Республіка добровіль­ но об’єдналась з іншими рівно­ правними республіками». За­ 14

п и ту єть ся : я к вона м ож е бу ти н евід’єм н ою ч а сти н ою СС С Р ? Т им більш е, щ о в точ ц і 14 к он ­ сти ту ц ії У С С Р «збер іга є за с о ­ бою п раво вийти зі скл аду С С С Р «. «К о н сти ту ц ія СС СР« Д ерж авн е видавн и ц тво юри­ ди ч н ої л ітер атури , М осква , 1956, ст о р .

69-70). Н ай біл ьш е м о ск о в сь к а пропаганда намага­ єт ь ся пер ек он ати м ол одь про «вел и к і ту р б о ти « к ом п а р тії і ур яду, щ о б пол іп ш и ти м а тер іяльний та к у л ьту р н и й р івен ь підсовєтсьіси х народів, а в том у чи сл і й у к р а їн с ь к о г о . Щ о ж т о р к а єт ь ся т у р бо т про м олодь, то пропаганда тлум ачить, щ о таким и с за п р ова дж ен н я ш е ­ стигодинн ого, а н авіть і ч о т и р ьох год и н н ого р обітн и ч ого дня для неп овн ол ітн іх, реор ган іза­ ція систем и ш кільниц тва, ст в о ­ рення ш кі л -іі'т е р н а т ів , в и с о в у ­ вання м ол оді на к ер ів н і ста н о­ вищ а в д ер ж а в н ом у і су сп іл ь ­ ном у ж итті, дор уч ен н я їй від партії п р а к ти чн ого перевед ен ­ ня в ж и ття п артійних і у р я д о ­ в и х п остан ов і т . д . і т . п . А л е най галасл ивіш е м о ск о в сь ­ ко-п а р тій н а пропаганда в и гу ­ к у є не про турботи партії, а про «нерозоивний зв’язок « пар­ т ії з широкими масами насе­ лення, про ентузіязм і за­ хоплення молоді потребою ви­

кон ання х р у щ о в сь к о і се м и р іч ­ к и . Для ц ь ого Ц К К П С С н а­ в іт ь ви гад ав сп ец іл л ьн е га­ сл о : «П а р тія сказал а — по­ трібн о, к ом сом ол в ід п ов ід а є — є !« Для підігнання ш тучно с т в о р ю в а н о го за х оп л ен н я та е н ту зія зм у м ол оді «р о з го р н е ­ ним буд ів н и ц твом к о м у н іст и ч ­ н ого су сп іл ь ст в а ^ М оск в а в п е ­ р то п оп у л я р и зу є »н ов і« ф о р м и праці, т. зв. «к ом у н істи ч н і б р и ґа д и «, обіц я є «р ом а н ти к у к о ­ м ун ізм у та д обр ов іл ь н ого п е р есел ен н я « м ол оді на цілинні зем л і і на н ов обу д ов и с х ід н ь о ї ч асти н и СССР. Р еор ган ізац ія ш кіл ьн и ц тва, безпл атна с е р е д ­ ня о св іт а в ш к ол а х , с к о р о ч е ­ ний р обітн и чи й ден ь для н е ­ п ов н ол ітн іх, п ідви щ ен н я дер­ ж а в н ого забезп ечен н я дл я н е ­ п р а ц езд атн и х, збіл ьш ен н я в ід ­ п у стк и п о в агітн ості для ж і­ нок, ром анти ка буд ів н и ц тва к о ­ м у н ізм у і т . ін ., це є для м о ­ л оді ті х р у щ о в с ь к і пряники , яким и М о ск в а н ам агається о б ­ д у р и ти і м обіл ізу вати п ід с о в єтськ у м ол одь «на в ел и кі сп р а в и «. Ц і в сі м оск ов сь к і пряники , ви готов л е н і в к ом у н істи ч н и х п е к а р н я х навм исне для п ід с о в є т с ь к о ї м ол оді, бо вона є го ­ л овним р езер в у а р ом р о б іт н и ч о ї сил и дл я ви к он ан н я х р у щ о в сь к о ї сем и р іч к и . У к р а їн сь к а м ол од ь в ц ь ом у р езер в у а р і п о ­ сід ає н ай чіл ьн іш е м ісце, том у на н еї й ти сн е н ьй си л ьн іш е м оск о в сь к и й окуп ан т У к р а їн и . Н а гор од ж ен н я в 1958 р . к о м ­ со м ол у в У к р а їн і ор ден ом Л е­ ніна, п ер сон ал ьн е н а го р о д ж е н ­ ня м едалям и та орденам и к о м ­ со м о л ь сь к и х наглядачів над у к р а їн сь к о ю м ол одд ю за д о т е р ­ м ін ове за кін чен н я будівн и ц тва «к о м со м о л ь сь к и х ш а х т «, при­ вл аснення м ол одим п р а ц ів н и ­ кам на бу д о в а х , в к о л го сп а х і р а д госп а х в У к р а їн і н азви » гер оїв п р ац і«, за п р ов а д ж ен н я «д о щ ок п ош ан и « дл я м ол од и х н ова тор ів і п ер ед ови ків, вм і­

щ енн я в р а й он ов и х, об л а сн и х та ц ен тра л ьн и х га зета х п е р е ­ м о ж ц ів в соц ія л істи ч н ом у зм а ­ ганні, гр ош ев і нагород и о к р е ­ мим р обітн и ч и м бр и ґа д а м з м ол оді, вр у ч ен н я п е р е х ід н и х ч е р в о н и х п р а п орів в ід гр ом ад­ с ь к и х та д е р ж а в н и х о р га н іза ­ цій за ви к он ан н я і п е р е в и к о ­ нання плянів праці і т . ін ., — це в се ті п а р т ій н о -м о ск о в сь к і пряники , яким и М о ск в а нам а­ га єть ся обду р и ти п он ев ол ен у соц ія л ьн о і нац іон ал ьн о у к р а ­ їн с ь к у м о л о д ь . А л е в сі ці пря н и ки д а ю т ь м оск а л і разом із кан чукам и, як и м и с п о н у к у єт ь ся у к р а їн сь к у м ол од ь до п ідви щ ен н я в и д а й н ости п р а ц і. Р ом антика за п р отор ен н я на цілину, »д об р ов іл ь н и й « в и їзд на п остій н е ж и т т я на н о в о б у ­ д ов и С и бір у і Д ал ек ого С х од у , огол ош ен н я н и зки п р о м и сл о ­ вих бу д о в «ударн и м и к ом со­ мол ьськ и м и «, п р и м уш ува н н я у к р а їн с ь к о ї м ол оді д я к у в а ти к о м п а р тії за те, щ о вона »м и л о ст и в о « дозвол и л а їй п р а ц ю ­ в ати ш ахтарям и , м еталургам и, будівн икам и, м ета л ю р ґа м и , д о ­ яркам и, телятникам и, р іл ьн и ­ к ам и і т . д. — це все, як п р а ­ вило, ін іц ію єт ь ся м о ск о в с ь к о ю »ст а р ш о б р д т е р сь к о ю « м олоддю . В она перш а з а х о п л ю є т ь с я «м у ­ дрим и п оста н ов ам и « та «н е п о ­ м и л ь н о ю « п о л іти к о ю в л а сн о ї і р ід н о ї їй ком п а р тії, а м о с к о в ­ с ь к і наглядачі в У к р а їн і вим а­ га ю ть в ід у к р а їн с ь к о ї м ол оді негайно н а сл ід у в ати приклад «ст а р ш о го б р а т а « . «Д о б р о в іл ь ­ не п ер есел ен н я « м ол оді на ц і­ л и н у б у л о заініційоЕане м о с ­ к о в с ь к о ю м ол одд ю в М о ск в і на за га л ьн и х з б о р а х у 1954 році, я к і бу л и п ід готов л ен і Ц К К С М . Для у ч а сти в ц и х з б о р а х і о д ер ж а н н я н а к а зів б у л о с п е ціял ьн о ви к л и к а н о п р е д ста в ­ н и к ів від ЦК к о м со м о л у в У к р а їн і. П ісл я ц ь ого й р о з п о ­ ч а л о ся п р и м у сов е за п р о т о р е н 15.

ня та в и зи ск у к р а їн сь к о ї м о ­ л о д і за м еж ам и р ід н и х зем ел ь. Т ам ж е , в М оск в і, згодом бу л и огол ош ен і «ударн им и к о м со ­ м ол ьськ и м и * низка н о в о бу д о в п о п р о ст о р а х Р С Ф С Р , на я к і к ом сом ол п оча в »д о б р о в іл ь н о « за п р отор ю ва ти у к р а їн сь к у м о­ л о д ь . М ол од ь У кр а їн и д е ся т ­ кам и ти ся ч сп р я м ован о на к о ­ пальні, в м етал ю р ґію , на х е м ічн і підпри єм ства, будува н н я гідр оел ек тр івен ь, залізниць, ш о ­ сей н и х ш л я х ів як в У кр аїн і, т а к і поза її м е ж а м и . Для здійсненн я і поси лен ня ц ь ого в и з и ск у М оск в а сп ец іял ьн о в и ­ гадала к ом сом ол ь сь к і » п у т ь о в к и « . Х о ч тепер п р и м усова м о ­ білізац ія у к р а їн сь к о ї м ол оді «Г ол овн и м управлінн ям тр у д о ­ в и х р е зер в ів « ніби скасован а, але к о м сом ол ь сь к і »п у т ь о в к и « (м обіл ізація м ол оді к о м со м о ­ лом) ф а к т и ч н о є п р о д о в ж е н ­ ням п р и м у сового покли кання м ол оді на ф ізи ч н у прац ю не за д обр овіл ьн и м ви бор ом , а туди , де накаж е п р ац ю вати М о ск в а . Гакі п ідступн і м етоди п рян ика й кан чука з а ст о со в у є окуп ан т У країни, які п р я м у ­ ю ть до асим іляції і р у си ф ік а ­ ц ії п он ев ол ен ої в СС С Р н е м о ск о в с ь к о ї м о л о д і. РеОргані зу ю ч и ш кіл ьн и ц тво, М оск в а негайно р озп оч ал а в е ­ л и чезний п роп аґандивний га­ л ас п р о п отр ебу виховувати м ол одь в к ом ун істи чн ом у с в і­ тогл яді, н а бл и ж у в а ти ш колу д о ком ун істи ч н ого ж и ття , щ е в ш к ол і навчити ш к ол я р ів п р а к ти ч н и х ква л іф іка ц ій , п р и ­ вчи ти їх до ф із и ч н о ї праці, при щ еп и ти їм ком у н істи ч н у м орал ь і к ол ек ти в ізм і т . д . І л иш е п ісл я ц ього м ол одь ніби матиме п овн е право на в и щ у о с в іт у . А л е таке п р а в о н а б у в а єт ь ся тіл ьк и після того, к о ­ ли м олодь, од ер ж а в ш и к в а л і­ ф ік а ц ію в ш кол і, 2 р ок и п о ­ п р ац ю є ф ізи ч н о в екон ом іц і СССР, скл а де всту п н і к о н к у р с ­

ні ісп ити д о в и со к о ї ш к о л и та м атим е п ози ти вн і х а р а к т е р и с­ ти ки від су сп іл ь н и х о р га н іза ­ цій, я к і р ек ом ен д у в а ти м у ть м о­ л одь дл я в ст у п у у в и со к у ш к о ­ л у . Т аким чином, згід н о з н о ­ вим закон ом п р о п р а в о на о с­ в іту , у к р а їн ськ а м ол одь, що в и зи ск у єть ся в п р ом и сл ов ості та сіл ь сь к о м у го сп од а р ств і СССР, для т о го щ о б ск л а сти в сту п н і к о н к у р сн і іспити, м у ­ си ть сп ол у ч у в а ти с в о ю ф із и ч ­ н у за р о б іт к о в у п р а ц ю з са м о­ п ід го то в к ою до ісп и т ів . В д о ­ д а то к до ц ь о го вона повинна бу ти а кти вн ою в су сп іл ь н о гр ом а д ськ ом у ж и т т і, показу­ вати інш им пр и к л ад «к о м у н іс­ ти чн ого ж и т т я «, н а л еж а ти до «к ом у н істи ч н ої бр и ґа д и пр ац і«, в и к он увати та п ер ев и к он у в а ти в сі пляни і норм и в и р о б ів . Факти

жахливого

визиску

Ф акти, я к і т у т п од а єм о п р о ж а х л и в и й в и зи ск м о ск о в сь к и м окуп а н том у к р а їн с ь к о ї м олоді, не вигадані, а в з я т і з о ф іц ій ­ них п овідом л ен ь м оск овськок ом у н істи ч н ої п р е с и . Ф ізични й в и зи ск у к р а їн с ь ­ к и х дітей та ід е й н о -к о м у н іст и чн е в и хов а н н я їх ста л о для М о ск в и теп ер д у ж е ва ж л и ви м ф а к т о р о м . Д итяча прац я в У к ­ раїн і за м оск ов ськ и м и р о з р а ­ х у н к а м и м у си ть к ом п ен су в а ти бр а к р о б о ч о ї сили, який в ід ч у ­ ває тепер М о ск в а в з в ’я з к у із зменш енням п р и р о ст у н а сел ен ­ ня під час і п ісл я д р у го ї с в іт о в о ї в ій н и . Ід е й н о-к ом у н істи ч н е в и ­ хова н н я у к р а їн сь к и х ш коля­ рів сп р я м ов у ється д о того, щ об М оск в а н ар еш ті п озба ви л а ся см ер тел ьн ої за гр ози від у к р а ­ їн сь к о ї н а ц іон а л ьн о-в и зв ол ь н ої револ ю ц ії, як а о х о п л ю є со б о ю в ж е в сі п р ош а р к и у к р а їн сь к о ­ го населення, як т а к о ж і у к ­ р а їн сь к у м о л о д ь .,,

П ро ж а х л и ви й в и зи ск у к р а ­ їн сь к о ї м олоді газета «Р а д я н ­ сь к а осв іта « повідом ляла щ е в ч . 33(825) за 1958 р ік . На ч е ст ь 40-р іччя ж овтневої р ев ол ю ц ії в СССР, писала за в ід у ю ч а в ід ­ ділом ш кіл ьн и ц тва ЦК ком ­ па р тії в У кр аїн і К ол осо в а , ш к о ­ лярі в У країні посадили 25 м лн. п л од ов и х і дек ор а ти в н и х д е р е в . У ч н і V -I X к л я сів З а­ п о р ізь к ої обл асті в 1957 р оці виробил и в к ол госп а х бл и зьк о 2,5 м л н. тр удодн ів, зібрали у р ож а й к у к у р у д зи з 550 га, з а ­ готовил и 453 т и с. я єц ь в о д о ­ п л авної п т и ц і. Ш к ол я р і Ч е р ­ кащ и ни ви р ости л и в 1957 р оц і 800 т и с. крол ів, а в 1958 р . вип лекал и 1,5 м лн. ш т у к п ти ­ ц і. На відзначення 40-р іччя ок уп ац ії У кр аїн и М оск ов щ и н ою учн і ш к іл У кр а їн и вип лекал и 5 м л н. к р ол ів та 10 м л н. д о ­ м аш н ьої п т и ц і. 245 т и с . ш к о л я р ів -ста р ш ек л я сн и к ів вивча*ли, за наказом к ом сом ол у в 1958 p ., осн ов и п р ом и сл ового та сіл ь сь к о -г о сп о д а р сь к о го в и ­ р обни цтва . За к ом сом о л ь сь к и ­ ми »п уть овк а м и «, післ я з а к ін ­ ченн я ш кіл, вони були з а п р о ­ тор ен і на ф ізи ч н у п р а ц ю до сіл ь сь к о го госп одар ства і п р о ­ м и сл ов ості я к у м е ж а х У к р а ї­ ни, та к і за її м еж а м и . В 1958 р оц і в к ол госп а х в У к р а їн і п р ац ю ва л о 4.000 у ч н ів сь к и х в и р обн и ч и х бриґад, які в л а с­ ного пр ац ею обробл ял и понад 65 т и с. га кол госп н ої зем л і. П р о п отр ебу в и зи ск у і з а пр отор ен н я у к р а їн сь к о ї ш к іл ь ­ н ої м ол оді писала і газета «М о ­ л одь У к р аїн и » ч . 148 за 1958 р ік . »Н а У к р аїн і теп ер існ ує 34 т и с . ш к іл . Я к щ о к о ж н а ш кол а виділи ть від себе для н ов обу д ов тіл ьки по 10 в и ­ п уск н и к ів, ств ор и ться загін в 340 т и с. н ови х п е р е се л е н ц ів «. А ось лист, який мас редакція «Ш л я х у П еремоги» (Л ист о г о ­ л ош ений в ч . 28(229) ч а со п и су за 1958 у . »М и навчання вже закінчили, — п и ш еться в л и с­

т і з пон евол ен ої У країни, — теп ер здаєм о е к за м е н и . . . Нам теп ер в ш к ол і і п оза ш к о л о ю гов ор я ть , щ о після 10-го к л а су тр еба 2 р оки поп рацю вати , а п отім п оступ а ти у в и щ у ш к о ­ лу, а ін акш е ні. А щ об п р а ­ цю вати, треба їх а т и на Д онбас, на будівн и ц тво кан алу в Си­ бірі, на інш і н ов обу д ов и , або на п ід п р и єм ств а . . . « «Р обітн ича газета« в У к р а їн і в ч . 96 за 1958 р . пи сала: «З 18.300 ви п уск н и к ів м а сов и х ш к іл Х а р к ів сь к о ї обл асті, я к і за кін чил и навчання в 1957 p ., п ер еваж н а біл ьш ість була сп р я ­ мована на ф ізи ч н у прац ю до підпри єм ств і к ол госп ів , а т а ­ к о ж ви їхал и на н о в о бу д о в и і ц іл и н у . . . « 15. 4.

1958 р . в ід б у в ся в М о ск в і 13-й з ’їзд ком сом ол у, на я к о м у к о л . сек р ета р Ц К К С М Ш ел еп ін (тепер м ін істр дер­ ж а в н о ї безпеки СССР) заявив, щ о понад 250 ти с. м ол оді У к ­ раїни ком сом ол п осл ав на най­ тяж чу ф ізи ч н у прац ю під зем л ю в коп ал ьн і Д онбасу, Л ь в ів сь к о -В о л и н сь к о го ба сей ­ ну, на К р и в о р іж ч и н у . на А л ­ тай, У рал, Сибір, В ор к у ту , К олим у. Н а 18 з їзд і к ом сом ол у в У к ­ раїні, який в ід бу в ся в л ю том у 1958 p ., сек р ета р Ц К К С М в У к р а їн і Д розденко оф іц ій н о за ­ яви в, щ о за вка зівк а м и к о м с о ­ м ол у на п р ом и сл ов и х п ідп р и ­ єм ства х, б у д ов а х та тр а н сп ор ті У кр а їн и прац ю вал о в 1958 р . понад 2 м л н . м о л о д і. Ц е п е р е ­ в а ж н о та м ол одь, як а п ісл я закінченн я сем и р іч ок та д е с я ­ ти р іч о к бул а спрям ована к о м ­ сом ол ом до п р а ц і. В 1957 році, я к говор и в Д розденко, «в и к о ­ ную чи в к а зівк и п а р тії«, під зем л ю в коп ал ьн і Д онбасу б у ­ ло загнано на н а й тя ж ч у пра­ цю 110 т и с . м олоді, а крім т о го ЗО т и с . на б у д о в у 37-ми н о в и х ш а х т . На ціли ну до С и­ б ір у і К а за х ст а н у «д о б р о в іл ь ­ но* в и їха л о лиш е к о м со м о л ь ­ 17

ців 80 т и с . (В м о с к о в с ь к и х га­ зе т а х за 1957 р . п од авал ося , щ о на ціл и н у бу л о за п р отор ен о 180 т и с. у к р а їн сь к о ї м ол од і). Свинарям и, дояркам и, тел я т­ никами, гноярам и та п о р о ся т ­ никами в 1958 р . п р ац ю вал о 170 ти с. ю н аків та д ів ч а т У к ­ р аїн и . На з ’їзд і бу л о у х в а л е н о ч ер гов е зверненн я Ц К к о м с о ­ м ол у до у к р а їн сь к о ї м олоді, зокр ем а до дівчат, »д о б р о в іл ь н о« й дал і за п р отор ю ва ти ся на цілину, щ об ст в о р ю в а т и там роди н н е ж и ття , окрем е ж з в е р ­ нення б у л о сп р я м ован е до у к ­ р а їн сь к и х ю н а к ів п р о »д о б р о ­ віл ьн и й » і:иїзд на н о в о б у д о в и РСФ СР. В и к он у ю ч и п оста н ови 18-го з ’їз д у к ом сом ол у в У кр аїн і, Ц К К С М У та й ого низові у ст а н о ­ ви п р отя гом 1958 р о к у та п е р ­ ш о ї п ол овин и 1959 р . зм о б іл ізувал и і сп р я м увал и на с п о ­ р у д ж ен н я м а р тен ів ськ и х п е­ чей, о б ’єк тів Ш ебел и н ськ ого га зор од ови щ а та н о в и х в у гіл ь ­ н и х ш а х т Д он басу 20 т и с . у к ­ р а їн сь к о ї м о л о д і. На б у д ів ­ н и ц тво кан алу П івнічн ий Д он ец ь-Д он б а с 5 т и с . ю н а ків та д ів ч а т . М ол од ь пр и м уш ен о б е з ­ п л атн о від п р а ц ю ва ти на ж и т л о ­ буд ів н и ц тві по 20-30 годин к о ­ ж н о м у . До праці в к о л го сп а х п р отя гом 1958 та в п ер ш ій п о ­ л ови н і 1959 р ок ів сп р я м ован о 100 т и с . м ол оді, в п е р ш у ч е р ­ гу ви п уск н и к ів сер ед н іх ш к іл . На п р отя зі д в о х р о к ів (1958 і 1959 р .) Ц К К С М в У к р а їн і нак азав у к р а їн сь к ій м ол оді з бу д у в а ти власним и силами 3.400 сіл ь сь к и х к л ю бів , 195 р а й он ов и х буди н ків к у л ьту р и , 331 с іл ь сь к у та 54 ра й он н и х та м ісь к и х бібл іотек , 62 буди н ки п р о ф сп іл к о в и х кл ю бів , 140 к і­ н отеатр ів, 10 м у зи ч н и х ш кіл, 989 сп о р т о в и х с т а д іо н ів . В га­ зеті «К ом сом ол ь сь к а пр а вда « за ЗО. 5. 1959 р о к у вм іщ ен о на п ерш ій стор ін ц і мапу т . з в . к ом со м о л ь сь к и х н о в обу д ов , я к і 18

зн а х о д я т ь ся під о п ік о ю і на­ гл ядом Ц К К С М М оск ов щ и н и і я к і б у д у ю т ь ся ф із и ч н о ю п р а ­ цею п ід с о з с т с ь к о ї м о л о д і. На мапі п озн а ч ен о а ж 127 н о в о ­ б у д ов , пон ад 100 о б ’єк т ів з в к а ­ за н и х н ов о бу д о в , на я к и х п р а ­ ц ю є у к р а їн ськ а м ол одь, р о з т а ­ ш ов а н о п оза м еж а м и У к р а їн и . «К о м со м о л ь ц і і м ол од ь к о л ­ госп ів, п іон ер и і ш к о л я р і Р о в е н сь к о ї обл асті, — пи ш е «М о ­ л одь У кр а їн и « за 27. 5. 1959 р ок у , — рзяли ш е ф с т в о над 23 т и с . га к у к у р у д з и . К у к у р у д з у пл ек а ю ть 526 к о м со м о л ь с ь к о м ол од іж н и х л ан ок і 256 м о л о ­ д іж н и х агрегатівж . .. Згадана газета за 20. 5. 1959 р . п и ш е: »Н а в ід зн а к у 3 7 -х р о к о в и н іс ­ нуванн я п іо н е р сь к о ї ор га н іза ц ії піонери, ш к о л я р і і м ол одь п о ­ к а з у ю т ь в и со к і в зір ц і н а д х н е н н ої прац і: К и їв.

— Р укам и п іон ер ів зр обл ен о в Ш е в ч е н ­ к ів сь к о м у р а й он і м . К и єв а із зібр а н ого м е т а л о б р у х т у 100 м о ­ тоц иклів, в М о с к о в с ь к о м у р а ­ й он і м . К и єв а п р а ц ю є 30 р е ­ м он тн и х і б у д ів е л ь н и х п іо н е р ­ с ь к и х б р и ґа д . Вінниця. — 75 ти с. дер ев п оса д и л и п іон ери Б р а ц л а в ськ ого р айону, на п л о ­ щ і 32 га закл ал и сади, 100 га к у к у р у д з и в то м у ж рай он і о б р о б л я єт ь ся р у к а м и п іо н е р ів . Станиславівщина. — Т у т п іо ­ нери вирощ ую ть кукурудзу, закл ацаю ть сади, догл я д а ю ть в к о л го сп а х т в а р и н у . П іон ери В ой н и л ів сь к о го району ств о­ рил и бр и ґа д и п о д огл я д у за тел я т а м и . К ож на п іон ер ськ а б р и ґа д а догл я дає п о 15 т е л я т ...« Таких ф а к т ів в и з и ск у до­ ш кіл ьн ої, ш к іл ь н о ї та п ісл я ш к іл ь н о ї м ол оді У к р а їн и м о ­ ж н а , за с о в є т с ь к о ю п р есою , н а­ в е сти т и с я ч і. В цій ста тті не за т о р к у єм о п о б у т о в и х ум ов у к ­ р а їн сь к о ї м ол оді на з а п р о т о р ен н ю та на к о п а л ь н я х Д он­ б а су в гу р т о ж и т к а х , не з ’я с о ­ в у єм о т а к о ж і п р о за р об ітн у п л атню , як а н а п р а вд у ви гл я ­

дає д у ж е м ізерн о в порівнянні д о д ер ж а вн и х цін на х а р ч ев і пр од укти і товар и п ер ш ої п о ­ тр еби в торговел ьній сітц і СССР. Для порівняння цін у СССР з т . з в . капіталістичним св і­ том наведемо тіл ьк и такий п риклад: один к г . к о р о в ’яч ого масла в Іта л ії к ош ту є 1000 л ірів, а к г . хл іба — 120 л ір ів . В СССР оди н к г . к о р о в ’яч ого масла к о ш т у є 27 к р б ., а к г .

хл іба — 1 к р б . 20 к о п . (Ціни в Італ ії подав А р т у р о Б л я н к о н і. Д ивись газету »Т р у д « за 2. 6. 1959 р . с т о р . 3 . Ціни в СС СР подавала »К р а сн а я з в є з д а «. 1000 іта л ій ськ и х лірів, за оф іц ійн им м оск ов ськ и м к у р с о ­ вим бю летенем, д ор ів н ю ю ть 6 к р б . 42 к о п . »Ізв єст ія « ч . 207, 1. 8. 1958 p . ) . О т ж е кож н и й м о ж е вирахувати, де вищ і ц і­ ни на пр од укти сп ож и ва н н я: в кап італ істичній Італ ії чи в СССР?

ОСВІТА І ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В СССР Проф. Г. ВАЩЕНКО (П родовж ен ня із ч .

2/52)

Щ од о зм істу навчання, то в цій галузі сов єтськ а ш кол а п р о ­ р обил а д оси ть повчальний експ ери м ен т. В и ходячи з тієї думки, щ о в осн ов у навчання треба п ок л а сти ідею праці, як чинника, щ о обум овл ю є ви р обн и чі віднош енн я і стр у к т у р у сусп іл ьства , со в єт сь к і педагоги, в п ер ш у ч ер гу друж и н а Леніна, К р у п сь к а , з 1923 р . з а стосов у ю т ь т . з в . к ом п л ексн у систем у навчан ня. На за ­ сад ах її й були побуд ован і в 1923 р . програм и ГУ С (Г осп одар ­ ськ и й у ч бов и й С о в є т ). В есь навчальний матеріял за цими п р ог­ рамами п од іл явся на три п о в ’язані м іж со б о ю розділ и (»к о л о н к и «): природа, сусп іл ьство, прац я. В цен трі стоял а праця, п р и ­ рода розгл ядал ася як о б ’єк т її, а су сп іл ь ст в о з й ого в и р обн и чи ­ ми віднош енням и, як насл ід ок п рац і. У чні м усіли бу л и вивчати не окрем і дисципліни (Географія, історія, мова і т . п .), а т . з в . »ш м атки ж и т тя «, себто певн і відтин ки ви р обн и чої діял ьн ости о т о ­ ч у ю ч ого населення (осінні р оботи на селі, п ідготовка д о зими та ін .). При цьом у окрем і дисципліни за стосу в а л и ся я к певн і а с ­ пекти, в св ітл і я к и х в и в ч а ється те чи те яви щ е т р у д о в о ї д ія л ь ­ н ости . П ри цьом у слід зазначити, щ о за ш кільним и програм ами не бул о навіть окр ем и х годин для навчання р а х у н к у й п и сьм а. Зрозум іло, щ о така систем а в ск ор ом у ч а сі привела до р ізк о го зниж енн я знань і н а в іть грам отн ости у ч н ів . А л е керівники о с ­ віти в СС С Р не спинились на цьому, а піш ли дал і. В и х од я ч и з того, щ о при ком пл ексній си стем і у ч н і лиш е в и в ч а ю ть тр у д о в е ж и ття н авколиш н ього населення, а не бер уть в н ьом у бе зп о се ­ редн ьої акти вн ої участи , вон и в в од я ть т . з в . к о м п л е к сн о -п р о ­ ектну систем у, за я к ою в цен трі н а в ч а л ьн о-в и х ов н ого п р оц есу сто їт ь виробни ча праця у ч н ів в кол госп і, радгосп і або на ф а б ­ риці чи з а в о д і. Ц я систем а бул а введена в 1929 р . і призвела 19

д о к а та ст р оф а л ь н о го зн и ж ен н я знань учнів, о со б л и в о в сіл ь с ь к и х ш к о л а х . У чні, при к р іп л ен і д о кол госп ів, по 2-3 м іся ц і ф а к т и ч ­ н о не вчи л и сь, а прац ю вал и на пол і або займ алися »гр о м а д сь к о ю « р о б о т о ю : стеж и л и за дош к ам и соцзм агання, зби р ал и »у т іл ь си р о ви н у « (п оки д ьки заліза тощ о), доп ом агал и в ор га н іза ц ії в а л о к з х л іб ом для дер ж ави , се б т о брали у ч а ст ь в гр а бу н к у селян, н авіть у ч а ст ь в »р озк у р к у л ю в а н н і« ї х . Ч а су для су т о ш к іл ь н и х зайн ять зал и ш ал ося д у ж е мало та й п р ова ди л и сь вони без н ія к о ї си стем и . Р ів н оч а сн о з к ом п л ек сн ою і к о м п л е к сн о -п р о е к т н о ю си стем ою н авчан ня со в єт с ь к і педагоги провади л и експ ер и м ен т в га л узі о р ­ ган ізац ій н и х ф ор м н а вч а н н я. В ід к и н у в ш и к л я сн ол ек ц ій н у ф о р м у навчання, заведену з X V I I с т . за ін іц іа ти в ою Я на К о м е н сь к о г о у в с іх єв р о п е й сь к и х ш к ол а х , с о в єт с ь к і педагоги з а ст о су в а л и т . з в . л я бор а тор н о-бр и га д н у ф ор м у , щ о явл яє со б о ю сп отв ор ен н я д а л ь т о н сь к о го л ябор а тор н ого пл ян у а м ер и к а н ськ ого п едагога О лени П о р г е р с т . Л я бор а тор н о-бр и га д н а ф ор м а пол ягала в том у, щ о у ч н і к о ж н о ї ш к іл ь н ої к л я си п од іл ял ися на »бр и га ди « по 6-8 о с іб в к о ж н ій . У ч и тел ь да ва в їм приблизн о на м ісяц ь «за в да н ­ н я », і вони прац ю вал и над ним »са м остій н о«, себ то один з у ч н ів ч и та в, а останн і сл у ха л и , а м огли й не сл у х а т и . Р о л я у ч и тел я зв од и л ася до того, щ о він в и го то в л я в завданн я і догл я да в за тим , щ о б у ч н і п р а ц ю в а л и . З р озум іл о, які ж а л ю гід н і н асл ідки давала така ор ган ізац ія ш к іл ь н о го н авчан ня. Ц е ст а л о ясн им і для кер ів н и к ів к ом у н істи ч н ої п а р т ії. В он и побачи ли , щ о так ор га н ізов ан а за га л ьн о -о св ітн я ш к ол а не м о ж е готу в а ти у ч н ів до ш к ол и в и сок ої, а це д у ж е з н и ж у в а л о я к іст ь п ід готов к и к в а л і­ ф ік о в а н и х р обітн и к ів дл я в и р обн и ц тва, к у л ь т у р н о ї і гр о м а д ськ о ї д ія л ь н о сти . Т ом у н а к а зом в ід 5. 9. 1931 р . Ц К В К П (б) з а б о р о ­ н и в к ом п л ек сн о-п р о е к тн у си стем у навчання, а н ак азом 25. 8.

1932 р . — л я бор а тор н о-б р и га д н у ф о р м у й о го . У в сь о м у цьом у Ц К В К П (б) п оба ч и в »б у р ж у а зн е « п е р е к р у ч е н ­ н я . В инними в н ьом у бул и визнані не К р у п сь к а та ін ш і в и со к і партійці, а п ер ева ж н о безп ар тій н і педагоги, щ о л и ш е в и к о н у в а ­ ли накази згор и . Б агато з н и х на ст р а х інш им п он есл и к а р у : б у л и заа р еш това н і і засл ан і в кон цен траційн і т а б о р и . С о в єтсь к а ш кол а припиняє тепер експ ер и м ен ти і в ер т а єт ь ся д о ст а р и х до­ р ев ол ю ц ій н и х ф о р м і м етод навч ан н я. Н асл ідки в ід ц ього бул и взагал і п ози ти вн і. М етоди к а навчання п о ст у п о в о п ол іп ш у ється , т . з в . »гр ом а дськ а « р обота у ч н ів значно зм ен ш ується , і це дас

Ц І Н Н І Ш ....... ........................................................................................................................................................................................................................... Н І Ш

Чи Ви придбали собі ФОТО-АЛЬБОМ

«С У М Н А Ч У Ж И Н І»? Замовляйте в канцеляріях Крайових Управ '.і ім і ш іі ш іііііііш ііііш іііііііш ііііііііііііім іім ііііш іііііііш ііш ш ш іїїііііш ш ш п іііш ііііш ііііш ііііш ііш ііііііііііг ;

20

їм м ож л и в іст ь біл ьш е ч а су й ен е р ґії п р и св я ч у в а ти зайняттям над ш кільним и д и сц и п л ін ам и . П ол іп ш ен н я навчання у з а га л ьн о -о св ітн ій ш к ол і с в о є ю ч ер гою сп р и я л о п ідн есен н ю рівн я й ого і в ш к ол а х в и с о к и х . У в ся к о м у р азі а бсол ьвен ти ви сок и х ш кіл, щ о закінчили їх при бл и зн о 19391940 р . щ од о св о єї п ід готов к и ст о я т ь значно вищ е, н іж ті, щ о скінчил и в и со к і ш кол и в п ер іод 1930-1934 р . В ел и к ою х и б ою за га л ь н о -о св іт н ь о ї с о в єт с ь к о ї ш к ол и з сам ого п оча тк у її існ ування бул а в ід су т н іст ь в навчал ьн и х пл ян ах її л а ти н ськ ої і гр ец ьк ої м о в . Ц е д у ж е в ід би л ося 'особл и во на п р а ­ ці істо р и ч н о -ф іл о л о гіч н и х ф а к у л ь т е т ів у н ів ер си тетів і пед а гогіч ­ н и х ін сти тутів , бо без знання к л я си ч н и х м ов н ем ож л и ва се р й о з ­ на н а у к ова р обота ні в га л узі м ов озн а в ств а , ні в га л у зі істор ії, л ітер ату ри і а р х е о л о гії. М ож л и во, з ци х м ір кува н ь п ісл я війни в навчал ьни й плян сер ед н ьої с о в є т с ь к о ї ш кол и введен і к л я си ч ні м о в и . Н ареш ті, сл ід відзначити, щ о щ е перед д р у го ю с в іт о в о ю в ій н ою к ер івн и ц тв о со в єт сь к о ю о с в іт о ю р оби ть за х од и д о п оси лен ня в ій ­ с ь к о в о ї п ід готов к и м ол од і. З ц ією м етою в ш к о л а х у в о д я ть ся сп ец іял ьн і години »в оєн іза ц ії«, на я к и х учн я м п о д а ю т ь ся знання щ о д о в ій сь к о в о ї справи, Гімнастичні в п р а ви н а бу в а ю ть в ій с ь к о ­ в о го х а р а к тер у , з а ст о с о в у ю т ь с я в ій с ь к о в і гри і т . ін . К р ім того з 1940 р . з а сн ов у ю т ь ся т . з в . р ем існ и ч і ш коли, які м а ю ть о с н о в ­ не завданн я підготовл яти ф а х ів ц ів в ій сь к о в о ї п р о м и сл о в о с т и . Н е о б м е ж у ю ч и сь цим, бо л ьш е в и к и ор га н ізо в у ю ть т . з в . » ш к ол и гіу в ор ов ц ів «. Я к п ок а зу є сама назва їх , ці ш к ол и м аю ть на м еті готуван н я вояк ів, ф а к т и ч н о від да н и х ком ун істи чн ій п а р тії. Н ар еш ті зуп и н и м ось бодай к о р о т к о на х а р а к тер и сти ч н и х р и ­ са х в и х о в а н н я со в єт сь к о ї м о л о д і. Я к зазначено ви щ е, о сн ов н ою м етою й ого є ви х ова ти п ок ір н е зн аряддя в р у к а х к о м у н істи ч ­ н ої пар тії в її б о р о т ь б і за в се св іт н є пан уван н я. В ід п ов ід н о до ц ь ого най більш им и чесн отам и в и х о в а н о ї м ол од ої л ю дини ви зн а ­ є т ь ся безогл ядна від да н ість к ом ун істи чн ій партії і л ю бо в до »с о в є т с ь к о ї р о д ін и «. П р и бл и зн о в 1934 p ., післ я в и х о д у у с в іт з а у в а ж ен ь Сталіна, К ір о в а і Ж д а н о в а на к он сп ек т іст о р ії СССР, в и х ов а н н я со в єт сь к о го п а тр іоти зм у в с е біл ьш і біл ьш н а бу в а є х а р а к т е р у ви хован н я м о с к о в с ь к о г о ш ов ін ізм у . У ж е в н азван ом у в и щ е »за у в а ж ен н і« м оск о в сь к и й нарід п ід н оси ться на р ів ен ь п е ­ р е д ов ого н ароду в світі, щ о щ е в м и нулом у б о р о в ся за со ц ія л ь н у пр авду, а тепер веде перед у б о р о т ь б і за в сесв ітн ій к ом у н ізм . П ісл я д р у го ї св іт о в о ї вій н и м о ск о в сь к и й ш овін ізм , всім а з а с о ­ бами підтрим уван ий к ер івн и кам и к ом у н істи ч н ої п артії, набув ск р а й н іх ф о р м . Г а р ячк ово, але у п е р т о го ту ю ч и сь д о війни, бо л ь ­ ш ев и к и в и х о в у ю т ь у насел енн я п огл я д на м о ск ов сь к и й нарід, як на н ай біл ьш и й і н а й хор об р іш и й в світі, я к нарід, щ о н есе ін ­ ш им народам ви звол ен н я від ек сп л у а та ц ії з б о к у к а п іт а л іст ів . У від н ош ен н і до п он евол ен и х М о ск о в щ и н о ю народів, м о ск о в сь к и й нарід, згід н о з б о л ь ш е в и ц ь к о ю п роп агандою , є »ста р ш и й брат«, щ о »у щ а сл и в и в « ці народи, доп ом а га ю ч и їм р озв и в а ти сь в гал узі к у л ь т у р и д у х о в о ї і м а тер ія л ь н ої. Р азом з тим м о ск о в сь к і к о м у ­ ністи в и х о в у ю т ь у насел ен н я СС С Р св оєр ід н у к се н о ф о б ію , в о ­ р о ж н е ч у д о »гн и л ого«, я к в он и к а ж у т ь , З аход у, а о со б л и в о до З Д А . Д ля ц ього бол ьш ев и к и в и к о р и ст о в у ю т ь н ай різном ан ітніш і 21

за со б и : п р есу , театр, кін о, м ітінги, д ем он стр а ц ії і ін . В е л и к у р о л ю в ід ігр а є т у т і ш к о л а . Для того, щ об в и х о в а т и у м ол од і со в єт сь к и й п а тр іоти зм і нен а­ в и ст ь д о ч у ж и н ц ів , бо л ь ш е в и к и післ я вій ни ш и р о к о р озгор н у л и в и д а в н и ц тв о в ід п о в ід н о ї д о ц ь о го завданн я л ітер а ту р и , б е л е т р и с­ ти чн ої, н а у к о в о -п о п у л я р н о ї. О со б л и в о в е л и к у у в а гу зв е р т а є на себе останн я, я к св о є ю в е л и к о ю к іл ь к істю , та к і з м істо м . Н а у к о во-ггоп ул яр н і к н и ж к и дл я м ол од і п и ш у ть від ом і в С С С Р н а у к о в ­ ці, в к л ю ч н о д о чл ен ів А к а д е м ії н а у к . Б іл ь ш ість їх с т о с у є т ь с я питан ь техн ік и , щ о має в е л и к е значенн я в п р о м и сл о в о ст і та в ій ­ н і. П ри ц ьом у в к о ж н ій к н и ж ц і п р ов а д и ться дум ка, щ о м а й ж е в с і в а ж л и в і в и н а х о д и в га л у зі м ор еп л а вства , авія ц ії, е л е к т р о т е х ­ ніки і ін . н ал еж а ть м о ск а л я м . Н ем ало видал и бо л ь ш е в и к и п е р е ­ к л а д н и х т в ор ів ч у ж и н е ц ь к и х пи сьм ен н и ків: Д ікенса, М ар ка Т в е на, Ж ю л ь Б ерна та ін . О сн овн а тенденція в д о б о р і їх — п о к а ­ зати »гн и л и зн у« і ек сп л у а т а т о р сь к и й х а р а тер З а х о д у . Щ о б сам е та к сприй н ял а м ол одь ч у ж и н е ц ь к і твори, до н и х дод а н і с п е ц іял ьн і передм ови, ав тор и я к и х , не р а х у ю ч и с ь з п р а в д ою , в н а й ж а х л и в іш и х ф о р м а х зм а л ь о в у ю ть »гн ил ий« З а х ід . Щ од о с у т о м ор а л ьн ого в и х о в а н н я с о в є т сь к о ї м ол оді, то в о с ­ н о в у й ого п ок л ад ен е к ом у н істи ч н е вч ен н я п р о м о р а л ь . Н а й ч ітк і­ ш е в он о п одан о в п р ом ові Л еніна на тр е тьо м у з ’їз д і к о м со м о л у . Л енін за п ер еч у є з а га л ь н о -л ю д сь к у , о б о в ’я з к о в у для в с іх м ор а л ь і с т о їт ь на том у, щ о існ у є л и ш е к л я со в а м о р а л ь . З ок р ем а с в о ю м ор ал ь м ає і п р о л е та р ія т. К р и т е р ієм її є к о р и сн іст ь того ч и т о го в ч и н к у для п р ол ета р ія ту в й ого к л я со в ій б о р о т ь б і. Л огіч н о м ір ­ к у ю ч и , м ож н а зр оби ти в и сн о в о к , щ о, к ол и для п р о л е та р ія ту буде кор и сн и м в би в ств о, б р е х н я і ін ., то та к і в ч и н к и тр еба р о з гл я д а ­ ти я к м ор ал ьн і. Т а к і п огля ди ф а к т и ч н о і п р и щ е п л ю ю т ь ся с о в є т сь к ій м ол од і. Т ак, н а п р ., д о н о с н авіть на б а т ь к ів , к ом у н істи т р а к т у ю т ь я к о б о в ’я зо к с о в єт с ь к о г о гром адяни на і в е л и к у ч е с ­ н о т у . В ідом и й П а в л ік М о р о зо в , щ о під ч а с к о л е к т и в іза ц ії д он іс на с в о г о батька, щ о т о й п р и х о в а в д ек іл ьк а к іл огр а м ів з б іж ж я , в н асл ід ок ч о го б а т ь к о б у в ар еш това н и й і р озстр іл я н и й , — ста в в С С С Р героєм і зр а зк ом дл я м о л о д і. Т ом у то так п ош и р ен і д о ­ н оси в С С С Р . Н е м аю чи м ож л и в о ст и зу п и н и ти сь на в с іх р и с а х м ор а л ьн ого ви х ов а н н я м ол оді в СССР, к о р о т к о зу п и н и м ось на від н ош ен н і д і­ тей д о б а тьк ів і взагал і д о с т а р ш и х . З са м ого п о ч а т к у р е в о л ю ­ ц ії д о 1938-1939 р ., к ол и в ід б у в с я з ’їзд к ом со м о л у в М о ск в і, б о л ь ­ ш ев и к и свід ом о підр и вал и у м ол оді п ош а н у д о б а т ь к ів . А л е н а с ­ лідки в ід ц ь ого бул и ш к ід л и в і дл я са м ої с о в є т с ь и о ї вл ади і к о ­ м у н істи ч н ої п а р тії. С о в єтсь к а р оди н а р о зк л а д а ється , а р а зом з тим п ідуп ад ає і ш к іл ьн а ди сцип ліна, а це д у ж е ш к ід л и в о в ід ­ би в а єть ся на ш к іл ь н ом у навчанні, на п ід готов ц і к в а л іф ік о в а н и х к а д р ів для п р ом и сл ов ости , в ій сь к а і т . ін . З р о зу м ів ш и це, б о л ь ­ ш еви к и на з ’їзд і к о м со м о л у в М о с к в і в и су н у л и га сл о о зд о р о в л е н ­ ня р оди н и і піднесен ня а в т о р и т е т у б а т ь к ів . Ц е га сл о за л и ш и л ось в сил і і післ я д р у го ї с в іт о в о ї в ій н и . Т епер у в и д а н н я х д л я п іо ­ н ер ів ч а ст о д р у к у ю т ь ся ста тті і оповіданн я, в я к и х з м а л ь о в у єт ь ся ж и т т я со в є т с ь к и х р один , п ов н і зго д и і п ош ан и д ітей д о б а т ь к ів . А л е »озд ор ов и ти « р од и н у бо л ь ш е в и к и до о ст а н н ь о го ч а с у не зм о ­ гли, б о на засада х к о м у н істи ч н о ї м ор ал і зр оби ти ц ь о го н е м о ж л и в о .

22

Родинні обов’язки і праця в СУМ-і Є багато так и х , я к і ба ч у ч и деяку п аси вн ість п од р у г у с в о їх о б о в ’я зк а х су п р оти н а­ ш ої С у м ів сь к ої О рганізації, ста вл я ть соб і питання: — чи м о ж е п одруга, м аю чи вл а сн у родин у, бути а кти вн ою в С У М -і? Б езум овн о, в ід п ов ід ь т у т одн а: м ож е, я к щ о х о ч е ! А л е, щ о би обш и р н іш е в ід п о ­ в істи на це питання, п о гл я н ь­ мо в іст о р ію н аш и х в и зн ач н и х ж ін о к і побачи м о, як и й ш л я х вон и вибпали, я к поєдн увал и о б о в ’я зк и ж ін о к і м атерей із о б о в ’язк ам и ж ін о к — п а т р іо ­ ток. І так візьм ім о к н я ж у д о б у . Т у т ми бачи м о в ел и к у ж ін о ч у п оста ть — кн яги ню О л ь гу . Ч аси, в я к и х вона ж и л а, це ч а си ж о р сто к о ст е й , ча си м іж ­ пл ем ін н ої боротьби. Знаєм о п р о стр а ш н у см ер ть її ч о л о в і­ к а Іго р я . А л е вон а не б о їть ся став и ти о п о р у н ебезпеці, а см і­ л о йде ш л яхом , як и й в еде до твор ен н я в ел и к ої К и їв с ь к о ї к н я ж о ї Д е р ж а в и . К р ім в ел и ­ к о ї княгині, О льга бул а і в е ­ л и к ою м атір ’ю . ї ї син С в я т о ­ сл а в б у в щ е малим х л оп ц ем в ч а с см ерти св о го ба тьк а і вона м у сіл а подбати п р о й ого в и ­ хова н н я , я к м а й бутн ього в о л о ­ дар я К и їв с ь к о ї Д е р ж а в и . А к р ім т ого вона безуп и н у п р а ­ цю вал а дл я добра св о го на­ роду. В изначні п остаті ж ін о к -п а т р іо т о к зн а х од и м о т е ж і в к о ­ за ц ь к і ч а си . М ати в ел и к ого гетьм ана У кр а їн и — Івана М а ­

зепи, б у д у ч и ігум ен ею м а н астиря, не п ер еста в а л а ц ік а в и ­ т и ся дол ею у к р а їн сь к о го на­ р о д у і св оїм м удри м м атерин­ ськ и м сл ов ом давала поради с в о єм у син ові, кол и він з н а х о ­ ди вся в т я ж к о м у п о л о ж е н н і. І зн аєм о з істор ії, щ о вона бл агосл овл ял а й ого на вел и ке діло, а саме, на б о р о т ь б у з М о ск в о ю за п о б у д о в у У к р а їн ­ с ь к о ї С ам остійн ої Д е р ж а в и . А в ж е най н овіш им п р и к л а ­ дом в активн ій у ч а ст і у к р а їн ­ сь к о го ж ін оц тв а в ор га н ізов а ­ н ом у ж и т т і і бор отьб і, д а ю ть нам н ов і ч а си . В ч а си В и з в о ­ л ьн и х змагань в 1917-1920 р о ­ к а х ми бачим о в ж е цілі з а ­ гони, я к і скл адал и ся з у к р а ­ їн сь к и х ж ін о к , щ о на р івн і з м уж чинам и йш л и в бій з в о ­ р огом . П ісл я В и зв о л ьн и х зм а­ гань багато ж ін о к -ге р о їн ь в к л ю ч и л о ся до прац і в п ід ­ п іл ь н и х о р га н із а ц ія х . К ол и читаєм о імена ти х , я к і ж и ття св о є зл ож и л и на в ів та р Б а т ь ­ к івщ ини, то бачим о, щ о є в е ­ л и к е ч и сл о ж ін о ч и х ім е н . Це св ід ч и ть п р о те, щ о ці ж ін к и прац ю вал и в ор га н іза ц ія х і к ол и п р и й ш ов ч а с кр и в а в ого п ересл ідуван ня, в он и не за­ в ер н ул и з обр а н ого ш л я х у , а й ш ли на см ер ть а бо п ер ем огу . З гадаєм о т у т ім ’я в е л и к о ї ж ін ­ к и — героїні, як а п р а ц ю ва л а в рядах у к р а їн с ь к о ї В ій сь к о в о ї О рганізац ії — с л . п . Ольга Б а са р а б. В она, бу д у ч и гарною і д у ж е здібн ою , могла ж и ти вигідним ж иттям . Але вона 23

бачи л а в ел и к у п о т р е б у д о п о ­ м огти св о єм у н а р од ові в и з в о ­ л и ти сь з -п ід ч у ж о г о п а н у в а н ­ ня й п осв я ти л а тій цілі с в о ю працю і своє ж и т т я . А в ізьм ем о теп ер н а ш у ем і­ грац ію , де н ай кращ им п р и к л а ­ дом п о св я т и м о ж е ста ти дл я нас В ел ьм и ш а н овн а П ан і С л а­ ва С тец ько, я к у ми м али ч е с т ь вітати в н аш ом у О сер ед ку. В он а ж и в е й п р а ц ю є се р е д у к ­ р а їн сь к о г о су сп іл ь ст в а і св о їм п р и к л а д ом з а о х о ч у є у к р а їн с ь ­ к у м ол од ь до праці дл я с в о го н а р о д у. П р авда, бул и і є м іж нами й такі, я к і к а ж у т ь : »М о я х а та з к р а ю « і ч ер ез т а к и х д у ж е ч а ст о тер п и ть т о в а р и ст в о , о р ­ га н іза ц ія і ціла сп іл ь н о т а . Т а ­ к і ж ін к и не м о ж у т ь п озбу­ т и ся п ри к м ети рабин і й т о м у ч ер е з н и х тер п и ть їх п о к о л ін ­ ня . А л е к ол и ц е п р о щ а л о ся так и м м атерям у м и нулом у, б о п р и чи н и та к ого їх н ь о г о ст а в ­ л ення дуж е ч а сто бу л и від н и х н езал еж н і, т о в т е п е р іш ­ ній ч а с наш н арод н ія к не п р о ст и т ь нам, я к щ о і ми б у ­ дем о ст о я т и ост о р о н ь в ід у к ­ р а їн сь к о г о су сп іл ь н о -гр о м а д сь ­ кого ж и т т я . А ми, ч и не м аєм о чим го р ­ ди ти сь, щ о н ал еж и м о до т а к о ї в е л и к о ї орган ізац ії, я к а з р о ­ ди л ась на у к р а їн сь к о м у ґр у н ­ ті й п оста ви л а с о б і бу л а за за вдан н я ви звол ен н я У к р а їн и , і далі й ого ста в и ть ч е р е з в и х о ­ ванн я м ол од о го п ок ол ін н я в п а т р іоти ч н ом у д у сі? В за к л ю ч ен н і т и х к іл ь к о х сл ів, з п р и єм н істю м у ш у від м і­ тити, щ о т а к и х , я к і на о р га ­ н ізацій ні сп р ав и ди ви ли ся б тіл ь к и з б о к у , не ба га т о . Н аш і п од р у ги , я к і зн а й ш л и ся вж е в р од и н н ом у стані, п р а ц ю ю т ь дал і в р я д а х С У М -у , в м іру с в о їх си л . І так, я к п ок а за л а п р ац я в м и н ул ом у роц і, а т а ­ к о ж за ц и х п а р у м іся ц ів ц ь о го р о к у , п од р уги , я к і є в ж е з а 24

м у ж н і, прац ю ю ть в н а ш ом у О се р е д к у я к щ о н е к р а щ е, т о на вся к и й в и п а д о к не гірш е, н іж наш і м о л о д ш і п од р у ги — н е за м у ж н і. На с х о д и н а х л ан ки »С п а р та н к и «, яку ста н ов л я ть, за одним в и н я тк ом , п о д р у ги за м у ж н і, на 14 ч л е н о к , н ікол и не бу в а є м ен ш е н іж 11 п о д р у г. І це, вл асн е, да є нам д у м к у , щ о ці п од р у ги з н а х о д я т ь я к е с ь з а ін тер есу в а н н я в наш ій о р га ­ нізації, коли вони з такою се р й о з н іст ю с т а в л я т ь ся до п р а ц і. Я кий ш лях виберуть п одру­ ги, я к і в ж е в н а й б л и ж ч о м у часі о п и н я ться в п о д р у ж н іх з в ’я зк а х , б у д е за л е ж а т и т іл ь ­ к и від їх д у х о в о г о ст а н у . Б о п ер еш к од , я к т а к и х , щ о п р и ­ м уси л и б з а м іж н ю п о д р у гу до в и к л ю ч ен н я се б е з ор га н іза ­ ц ій н ої прац і, н ем а є. Б е з у м о в ­ но, є ч ас, к ол и ж ін к а -м а т и м у си т ь п р и п и н и ти ч а ст и н н о тем п о праці, але ц е н е зн а ­ ч и ть, щ о вона пови н н а в с е ц іл о за м кн ути о ч і на п р а ц ю в св о їй орган ізац ії, а при най ­ бл и ж ч ій н агоді, в о н а п ови н н а зн о в у в е р н у т и сь в р яд и а к т и в ­ н и х ч л е н ів . А п од р уги , я к і в ж е м а ю т ь с в о ї родини, св о їм пр и к л ад ом , к о р и сн о ю п р а ц ею , п ов и н н і в к а ­ за ти д ор о гу , як а стал а б д о ­ р о го ю і д л я н а ш и х м о л о д ш и х п о д р у г у їх ж и т т і й д ія л ьн ості, як ч л ен ів о р га н іза ц ії С У М -у . Н адійм ося, щ о н аш Ж ін о ч и й В ідд іл я к в те п е р іш н ьо м у , т а к і в м ай бутн ьом у, за л и ш и т ь ся в зір ц ев и м м іж ч и сл ен н и м и Ж ін о ч и м и від діл а м и н а ш о ї м о ­ л о д е ч о ї С п іл к и . Оля І Л Ь Ч И І І І І І І І (К ер ів н и к Ж ін о ч о г о В ід д іл у О се р е д к у С У М А ім . М . П а в л у ш к ов а в Ш ік а ґо .) С таття п е р е д р у к о в а н а з ж у р ­ н а л у »С у м ів сь к и й Ін ф о р м а т о р , Ш ік а ґо «, ч . 15, 1959 Р,

Історична постать Мазепи Проф. П. САВЧУК (Закінчення із ч . 2/52) IV Істор и чн а п остать М азепи притягала м айж е к о ж н о го історика, літератора, письменника, поета, драм атурга і н авіть публіциста, не к а ж у ч и в ж е про м айстрів дол ота і пен зля; бо для к о ж н о го із н и х — це був новий обр а з для змалю вання, судж ен н я, і, на­ реш ті, ствер дж ен н я , — в т у чи ін ш у стор он у : н еґа ти вн у чи позити вн у. М айстри пера, анатом ую чи д ія л ьн ість М азепи, очевидно, до най м енш их тканин, в ч у в а л и ся в к ож н и й нерв й ого я к він п у л ь ­ су в а в у св о їй діял ьн ості на п ол і н а ц іонал ьн о-пол ітичн ом у, со ц ія л ьн о-екон ом ічн ом у, д ер ж а вн о-д и п л ом а ти ч н ом у, в ій с ь к о в о -с т р а теґічн ом у, ід ей н о-твор ч ом у, к у л ьту р н о -о св ітн ьо м у , побутовоетн ограф ічн ом у, і, очевидно, п р и в а тн о-ж и ттєв ом у , аж до ін ти м н од у ш евн и х чи н н и ків. В сі ці осн ов н і чинники (а їх , очевидно, є багато біл ьш е) були й є о сн о в о ю аналізи пера м айстрів у с іх ж ан р ів, я к т а к о ж м айстрів дол ота й пен зля. А кол и взяти до уваги, щ о ім ’ям М азепи названа ціла доба, то, без сум ніву, це велика честь, бо не к ож н ом у , навіть вел иком у дер ж а в н ом у м у ж у , дол я суди ла назвати д обу й ого ім енем. П остать М азепи — це у осібн ен н я динаміки й ого доби, час й ого гетьм анування — невтомна дія л ьн ість на в сіх діл я н ка х у к р а їн ­ сь к о го н а ц іон ал ьн о-д ер ж а в н ого п а тріоти чн ого чин у, а ж до см ер ті. М азепа вів, очевидно, в ід п овід н у б о р о т ь бу з своїм и політичним и ворогам и в середин і св о є ї Гетьм анщ ини (К оч убей ) та зовн і (П а­ лій), дій ш ов св о єї н ай ви щ ої м огутн ості, знищ ивш и с в о їх »п р о ти вн и ків«, піднісся щ е вищ е на щ абел ь »д ов ір ’я« в П етра І і, став дійсно в ож д ем св ого п ол іти чн ого становищ а в к р а їн і. В сі в ід ­ ч увал и й ого велич і міць, а втори тет і н езр уш и м ість з гетьм ан­ сь к о го п ’єд еста л у . Звичайно, щ о в той час політичні п од ії йш ли бур х л и в и м тем пом . Зокрем а в З ахідн ій Е вр оп і. Доба гетьм анування (1687-1709) М азепи х а р а к те р и зу ється тим, щ о дер ж авн и й абсол ю ти зм д о х о д и в д о св о го най ви щ ого щ абл я р о з в о ю . П рикладом цьом у бул а Ф ранція, зокрем а за кор ол я Л ю дови ка X I V (1643-1715), щ о б у в найвизначніш им представн иком к о р о л ів сь к о го абсол ю ти зм у Е вр оп и . (В А нгл ії держ авн ий р о з в и ­ то к іш ов інш им ш л яхом , ш л я х ом до в ел и кої р е в о л ю ц ії). В У к р аїн і зм іц н ю ється гетьм ан ська д ер ж а ва — Гетьм анщ ина.

25

П ол ьщ а, втр ати вш и у к р а їн сь к і землі, п ідупадає на св о їй д е р ­ ж а вн ій си л і. А потім підпадає під н евигідн у для н еї п ол іти ч н у си туац ію , і її р о зд іл ю ю т ь м іж с о б о ю сусід н і д е р ж а в и . Т ур еч ч и н а т а к о ж п ер еста є бу ти гр ізн ою си л ою , післ я н евд а л ого в и ст у п у (1683) на С ередню Е в р о п у . К оза ч ч и н а , щ о стол іття вел а бо р о т ь б у з К р и м сь к о ю ор д ою , в р еш ті, л ік в ід у є ї ї . М о гу т н ь о ю м іл ітарн ою си л ою на сх о д і Е вроп и в и ст у п а є Ш веція, а ж до П о л та в сь к о го б о ю (1709). Н а п ол і д у х о в о го ф р о н т у п о ст а ю т ь від п овідн і зм ін и. Р о з п о ч и ­ н а єть ся новий р о зв и т о к науки, м и стец тва; п р и п и н я ю ть ся р е л і­ гійні війни, настає релігійна тер п и м ість. В ста н о в л я ю т ь ся с п о ­ к ій н і часи , т в ор я ть ся ф іл о с о ф іч н і ш к о л и -те ч ії, щ о п о д а ю т ь свій гол ос у п и тан нях певн ої гал узі н а у к и ; за й м а ю ть в ід п ов ід н е ст а ­ н ови щ е ід ейного напрям ку, с к у п ч у ю т ь н а в к ол о се б е від п овід н е д у м а н н я . О тж е, Е вропа п ід н о си ться на вер ш и н и к у л ь т у р н о ї тв ор ч ості, а з н ею і У країн а, зокр ем а Гетьм анщ ин а М а зеп и . М азепа своїм и ін дивідуальним и здібн остям и , п ол іти чн и м х и ст о м і диплом атичним ум інням п ідн іс на найвищ ий щ а бел ь автор и тет гетьм а н ськ ої в л а д и . В ін д о бр е р о зу м ів , щ о, де в ол од а р сильний, там і сил ьна д е р ж а в а . »В се гине там, — ка за в М азепа, — де в ол од а р не є готови й к о ж н о ї хви л и н и за х и щ а ти с в о ю вл аду, як лев, я к в о в к . . . « З н аю чи д о б р е М а кіявел лі, він м іг ч ер п а ти не од н у з д о р о в у д у м к у до твор ен н я с в о є ї д ер ж а в н о ї м іці й а б со л ю ­ т и зм у . »В ін х отів , — к а ж е М . Г р уш евськ и й , — ств о р и ти си л ьн у вл а сть гетьм ан ськ у, о п е р ту на відданій їй старш ині, п ідн ести о с о б у гетьм ана в и со к о в о ч а х гром адянства і н а р од у і за ступ и ти р ізн ом и сл ен н ість д ем окр а ти чн ого у ст р о ю о д н о д у ш н іст ю м он архії, о б ’єд н ан ої в о соб і гетьм ана. Н а се й піш ли дв а д ц я ть л іт п а н у­ вання гетьм ана«8). А б сол ю т и зм гетьм ана сп и р а в ся на ста р ш и н сь к ій в ер ств і, він б у в р епрезентантом і за сту п н и к ом її єтрем лінь, за в д е р ж а н н я її п р и в іл ею . О дначе а бсол ю ти зм в ол ода р я М а зеп у з о б о в ’я зу в а в су п р оти св ого н ароду й екон ом іч н и й чинник, к р ім соц ія л ьн и х від н оси н у Гетьм анщ ині, — ц е створ ен н я д о б р о б у т у св о єм у н а­ р о д ов і . О дначе стан ови й р о з в и т о к у к р а їн сь к о го су сп іл ь ст в а М азепа не п обор ю в а в , він н а в іть сп р и я в й о м у . В 1701 р . М азепа видав окрем ий ун іверса л , на п ід ста в і я к о го п ер евод и л и сь у п о сп іл ьств о т . з в . п ід су сід к ів (беззем ел ьн и х се­ лян), я к і не х от іл и зай м ати сь х л іб о р о б ст в о м і бл ука л и со б і по к р а ю »гол отою « __ та к їх тод і н азивал и. К р ім ц ь ого, гетьм ан наділ яв зем л ею ти х, щ о х отіл и біля неї п р а ц ю в а ти ; в їіе р ш у ч ер гу наділяв старш ин, с т в о р ю ю ч и собі цим в ір н и х п ід д е р ж у ва ч ів с в о є ї д ер ж а в н ої п о л іти к и . Звичайно, гетьм ан цим х о т ів зм іц н ю вати екон ом ічн е ста н ов и щ е к р а їн и . »В а ж а в , — п и ш е І в . Х ол м ськ и й , — ви твор и ти за м ож н у, о св іч е н у в е р ст в у а р и ст о ­ к р атії, на я к у м ож н а бу л о б сперти дер ж а в н у б у д о в у « . І далі: »Д о вел и к ого зр осту , — к а ж е Х ол м ськ и й , — дійш л а тод і т а к о ж ор ган ізац ія бу н ч у к о в и х тов а р и ш ів , в якій в и х о в у в а л а ся ст а р ­ ш и н ськ а молодь«9). О дначе, я к у ж е б у л о сказан о, М азепа не д о зв о л я в знущ анн я над сел я н ством . В ін щ е в 1691 р . видав б у в ун іверса л , яким за бор он я л ося зем л евласн икам та всім інш им, к о м у підл ягал о сел я н ств о, накладати зай ві п обор и та п е р е о б т я ж у в а т и роботам и, а сел я н ств у д озв ол я л ося в н оси ти скар ги на с в о їх к р и в д н и к ів . Гетьм ан ста р ався у су н у ти р ізн і зл ов ж и в а н н я в у р я д а х , при 26

ор ен д а х т о щ о ; дав сел я н ств у дея к і п ол егш і: д о зв о л я л о ся селянам варити гор іл к у дл я вл а сн ої п отр еби на весіл л я, хр ести н и , свята т о щ о . Звичайно, в сі за х о д и р о би л о ся в то д іш н іх м о ж л и в и х у м о ­ в а х . Ц е бу л и часи, к о л и л ю д ей ку п у в а л и як х у д о б у на т у ­ р ец ь к и х р и н к а х . А п о л ь сь к і м а ґн ати м іняли за п сів, х о р т ів , коней, забирал и дівч а т до п о к о їв дл я с в о їх »р о зв а г«, катувал и » с в о їх « селян, т обто укр а їн ц ів, на см ер ть ч а сто із -з а с в о їх прим х, без су д у й п рава. Т ом у т о за х о д и гетьмана на п ол іп ш ення с о ц ія л ь н о -п о б у т о в и х ум ов сел я н ств у — були на той ч а с п е р е ­ довим и .

V Б ез сум н іву, щ о р озу м і диплом атичний х и ст МазеПи давав й ом у м ож л и в ість трим атися на в ер ш и н і стан ови щ а в о л о д а р я . В ін ум ів пол агодити ч а ст і п р етен сії старш ини та вти х ом и р и ти за вор у ш ен н я н и ж ч и х су сп іл ь н и х в е р ст в св о го в о л од ін н я . О д н о­ ч асн о, щ о бул о тод і головним у п ідтрим ц і гетьм а н ськ ої дер ж ави , — це трим ати по св о їй ст о р о н і З а п ор ізьк у С іч . М азепа зум ів бу в при хи л и ти сим патії січ о в и к ів на св о ю с т о р о н у . П равда, не в е сь ч ас це гетьм анові в д а в а л о ся : мінялися к ош ов і, м ін ял ися й від н оси н и м іж гетьм аном і С іч ч ю . О д н а ч е біл ьш и й п ер іод ч а су Січ була по стор он і гетьм ан а. Гетьм ан багато п р и к л ав старання, щ об гетьм анська дер ж а в а мала нал еж ний авторитет, пош ан у й признання на С іч і. В ор ох обн и к а м , щ о виступал и п р оти Гетьм ан­ щ ини на Січі М азепа к а за в : »Н аш а гетьм анська влада гідна т а к о ї пош ани, щ об ви, менш і, нас не вчили і не картали, але з сам ого п о сл у х у чинили те, щ о вам чинити в ел я ть і н а к а зу ю т ь «. Зви чайно, щ о дея кі за р озум іл і старш ини З а п о р іж ж я не д о л ю б л ю ва л и т а к и х н ак а зов и х сл ів в о л о д а р я . Т ом у ви х од и л и ін оді су п е р е ч к и . О дначе р ол ю З а п о р іж ж я М азепа з ’я су в а в т а к : «Н и ­ з о в е в ій сь к о не на том у п ок л а л о с в о ї основи, щ о б мало ш код и ти хр и сти я н ам або св оїй батьк івщ и н і, але на те зв и л о там гн іздо соб і, щ о б полем і м орем в о ю в а ти бусур м ен ів і р у й н у в а ти їх п ога н ськ і о с е л і« . С твор и в ш и Гетьм анщ ин у з а р и сток р а ти ч н ої ол іга р хії, б л и с­ н у в ш и п ор я д к ом у дер ж а в і, в ій сь к у , ств ор и в ш и від п овід н і пол ки , в и р обл я в М азепа сам зб р о ю , н авіть виливав гармати — це все х а р а к тер и зу в а л о й ого як д обр ого в ол од а р я . Щ е зуп и н и м ося в к о р о т к и х р и са х на к у л ьту р н о м у будівн и ц тві у к р а їн сь к о ї дер ж ави , я к о м у М азепа віддав під ч а с с в о г о гетьм а­ нуванн я н ай біл ьш е старан н я з у с іх гетьм анів д о н ь о го й післ я н ь о го . Я к а ж к он к р етн о р ол я М азепи в ц ьом у б у р х л и в о м у р о з в и т к у у к р а їн сь к ої к у л ь т у р и й ого доби ? Я к о ю ц ін ою заплатили у к р а їн ц і за свій к ул ьту р н и й р о з в и т о к доби М азепи? О с ь гол овн і питання, на я к і х оч ем о зв ер н у ти у в а гу . М азепа тв ор и в к у л ь т у р у в св о їй д о б і глибоким св о їм р озу м ін ­ н ям ; він р озум ів щ о та к е к у л ь т у р а н а ц ії. Для тв ор ен н я н а ц іо­ нал ьн ої к у л ь т у р и гетьм ан від да ва в вел и чезн і сум и грош ей, і то в ч и ст ом у зол оті й с р іб л і. К р ім того, гетьм ан р оби в д о р о гі да­ р у н к и б іж у т е р ією церквам , м анастирям, ш кол ам т о щ о . В цій сп р а ві є прекрасн а й зм істов н а ста ття від ом ого п р о ф е со р а В . С ічи н ського, я к у ми т у т ц и ту єм о: »Ц ей най біл ьш ий р о з к в іт т . з в . у к р а їн сь к о го бар окк о, — к а ж е В . С ічинський, — в точ н іш ом у 27

датуванн і, припадає на д о б у гетьм ануванн я І . М азепи (16871709), в ч ом у в ел и чезн у р о л ю від ігр а в сам гетьм ан . Й ого з а іа л ьн ов ід ом е м ец ен атство не в си л і зап ер еч и ти н а в іть н ай біл ьш і в ор оги у к р а їн сь к и х н еза л еж н и ц ь к и х і держ авницьки х концепцій«Ю ). М азепа як меценат займ ає п ер ш е м ісце в у к р а їн сь к ій іст о р іо ­ гр а ф ії; б о з н о в у ж таки н іх т о д о н ь ого й п ісл я н ь о го та к ба га то не зб у д у ва в, не р еста в р у ва в , не у д е р ж у в а в п остій н о й пер іоди ч н о церкви, м анастирі, ш к ол и т о щ о . Н азвати х о ч а би дл я п р и к л а д у: М и х а й л івсь к и й З ол отов ер х и й м ан астир у К и єв і, к а тед ра л ьн у ц ер к в у с в . С оф ії, Г ол овн у ц е р к в у П е ч е р сь к о ї Л аври, Т р о їц ь к у ц ер к в у Л авр и . К р ім того, він п об у д у в а в ц ер к в и в П ер ея славі, Б атурин і, за к ін ч у в а в бу д ів н и ц тво цер к ов, я к і р озп оч а л и й о го п о п ер ед н и к и . «М ож л и в о, — к а ж е В . С ічинський, — т а к о ж б у д о в и М еж и гір ’я, Д ехтяр івк и , Ч е р н и го в а «П ). К р ім ц ього, М азеп а зр о б и в св о їм к ош т ом чим ало ік о н о ст а сів п о р ізн и х ц ер к в а х, м а н а сти р я х . О дначе ці пам’ятк и м о ск о в сь к а бол ьш ев и ц ьк а ок у п а ц ія знищ и ла в тр и д ц я ти х р ок а х , щ о б за тер ти сл іди в ел и к ого ч и н у гетьм ана М азепи на к у л ьту р н ом у п ол і у к р а їн сь к о го р о з в и т к у . До ц ь о го додам о щ е м а л я р ств о і ґр а в е р ств о , я к о м у М азепа п р иділ яв в ел и чезн у увагу, зокр ем а м атеріяльним и засобам и, щ о б це м и стец тво р о зв и в а л о ся . М он ум ен тальн е (настінне) м ал яр ство, п од ек уд и , збер егл ося щ е з ч а сів М азепи, х о ч д у ж е мало, б о н е­ вблаганн і істор и чн і ч ин ники затирали й ого: біл ьш е св ід ом о як н есв ід ом о. О стан ки м ож н а б у л о щ е бачити на ст ін а х у ц е р к в а х : П е ч е р сь к о ї Лаври, С о б о р у с в . С о ф ії, с в . М и к ол а я і в ін ш и х ц е р к в а х К и єв а та ін ш и х м іс т . Д ещ о, очевидно, збе р е гл о ся й до н а ш и х часів, щ о в о р о ж а р у к а не встигл а щ е зр у й н у в а ти . В ел и к ого р озв и т к у дій ш л о т . з в . у ж и т к о в е (прикладне) м и­ стец тво, щ о за доби М азепи набрал о в ел и к и х р о зм ір ів і д ій ш л о до вер ш и н н ого р о зв и т к у того ч а с у . Ц е м и стец тво, я к відливан ня з металу, ви р іб з дерева, керам іка, видуван н я скл а, тк а ц тв о, папірні та інш е, твор и л и нац іонал ьн у к у л ь т у р у к р а ю , за б е зп е ­ ч у ва л и п отр еби гр ом а д ськости , п ідви щ увал и е к о н о м ік у Г е ть ­ манщ ини . З п ам ’я т о к в ч е ст ь М азепи згадаєм о д зв ін »К и зи к ер м ен « у П ол таві, відлитий з нагоди зд о бу ття т у р е ц ь к о ї ф о р т е ц і К и з и к е р м ен коза ц ьки м и вій ська м и І в . М азепи в 1695 р . Д звін с в . С о ф ії в К и єві, п одарован ий гетьм аном, довш и й час н оси в ім ’я »М а зе п а «. Д звін у Н ов го р о д -С ів е р сь к о м у мав герб і вірш М азепи, п р и св я ­ чений гетьм анові, як ф у н д а т о р о в і. Та інш і пам’я тк и в ч е ст ь в ел и к ого вол одар я у к р а їн сь к о ї д е р ж а в н о с т і. М ож н а щ е біл ьш е навести прикладів, але за бр а к ом м ісця, — м уси м о с к о р о ч у в а ­ т и с я . Л и ш е додамо, щ о щ е д р ість і вел ике м ец ен а тство гетьм ана М азепи н еоц іни м е. Ц е бу л и вел ичезні, я к на той час, ск а р би видаван і на р озбу д ов у , в д ер ж а н н я й р о зв и то к у к р а їн с ь к о ї к у л ь ­ ту р и в у с іх її г а л у з я х . »В к о ж н ій гал узі ц ь ого ж и т т я і т в о р чости , — к а ж е В . С ічи н ськи й , — щ о прип адає на н ай біл ьш р озви н ен у д о б у у к р а їн сь к о го ба р ок к о, пом ітна р ол я гетьм ана чи то безпосередн ім и ф ундаціям и, ч и організаційним и засобам и , чи нареш ті й ого духом , щ о тв о р и ть зм іст і сти л ь д о б и «12). Звичайно, д оби М а з е п и . К ол и ми з у ва гою , на п ідста ві істор и чн и х п ер ш од ж ер ел , п р о ­ ст у д ію єм о в сю д о б у М азепи, то зр оби м о в и сн ов ок , щ о ск р ізь , 28

у к ож н ій галузі у к р а їн сь к о ї д у х о в о ї й м атерія льн ої ку л ьту р и нідчувається цей благородни й, вел икий і ш л яхетн и й образ В еликого Г етьм ан а.

8) П р о ф . М . Г р уш ев ськ и й : Іст о р ія У країни, К и їв 1918, с т . 378.

'•*) Іван Х о л м сь к и й : Іст о р ія У країни, М ю н х ен 1949, с т о р . 247. ю) в . С ічи н ськи й : Іван М азепа й у к р а їн сь к е м и стец тво, К а л ен ­ д ар »С вобод и « на 1959 p ., с т о р . 93. її) там ж е, ст о р . 96.

12) В . С ічи н ськи й : Іван М азепа лю дина і меценат, Ф іл я д ел ьф ія 1951, ст о р . 14.

Віра РІЧ

Р І Ч Н И Ц Я (Складено до Здвигу Спілки Української Молоді на відзначення 250-ої річниці полтавського бою.) Р ок ів п 'я тд еся т і д в іст і — і в цю ніч л иш к іл ь к а м ече зір спадний свій скін ; та стіп р а ди х св іти л о не віта к вітучи м кл и к ом : »С е р од и л ось чадо, р оди л ась В ол я в ш ар п ан и х с т е п а х !« Тим часом біси гостр я ть ж а л а пер, к ордони кр есл ять, барвл ять їх у к р о в . Р ок ів п ’ятд есят і д в істі — й нині х т о надійде вш а н ува ть тебе, М азепо? Ім ’я т в оє чи чути, де ж он гл ю ю ть п ол іти к ою ? Чи запал ю є Е вропа см ол оскип и, або лавром ч ти ть м еч твій — О там ане ск р а й н іх варт?

— ї х вік щ е к о н ф е р е н ц ії п л ян ує. Н і нем инущ а пам ’я ть про поразку, ні прикра ч е ст ь в п існ я х п ол у м ’яних, ні на вигнанні п р о минуле сни — трагічним не навік тобі вінцем: тв оє ім ’я — вол і іск о р огнищ е, твій д у х невгасний ся є в бл и ск у лез і меч к у с з н а й сл а бш ої з надій! В ійськам и не св іта є щ е на С хід — к р и х к а це збр оя пр оти м н ож еств А д а . В ійни квітки багр я н і сп л я ть іщ е в бр у н ь к а х с в о їх п у х н а ти х , в н аш и х ж и л а х ; та доки пи ш но в небі ви бу х н у ть , надіями б ’єм ося, молитвам и — з тобою , н е х т у ю ч и п р огр а н у . Б р адф ор д, 18. 7. 1959. З а н гл ій ської п ереклав В . Державця 29

З а з д о р о в у і св ід о м у у н р а їн с ь н у р о д и н у

Родинне виховання дітей до трьох років Проф. Г. ВАЩЕНКО У к р а їн сь к а еміґрація. р о з с і­ ян а п о ціл ом у св іту , п ер ебу в а є під в ел и к о ю за гр озо ю д ен а ц іо­ н ал ізації й асим іляції з м ісц е ­ вим населенням. Ц е п ер ш за в с е п ом ітн о на д ітя х . Б іл ьш ість з н и х н авіть м іж с о б о ю р о з ­ м ов л я ю ть ч у ж о ю м овою . А титл ч а сом ем іґранти ста р ш ого в ік у в с е б іл ь ш е й біл ьш е в и я в л я ­ ю т ь ба й д у ж іст ь до н ац іон ал ь­ н и х у к р а їн сь к и х справ. Т аке явищ е п ом іч а ється н а в іть в тих м ісц ев остя х , де укр аїн ц і ж и в у т ь більш и м и або м ен ш и­ ми групам и і м аю ть м о ж л и ­ в іс т ь ч а сто зу ст р іч а т и ся зі своїм и землякам и. Щ е в гір ­ ш ом у ста н і п ер ебу в а ю ть у к р а ­ їнці, щ о ж и в у т ь окрем им и р о ­ динами сер ед ч у ж и н ц ів . Т ака ден ац іон ал ізац ія дітей ч а ст о не зу ст р іч а є сп р оти в у ба тьк ів . Н а­ впаки, д е я к і з ни х сх в а л ю ю т ь її. Н ехай, м овл яв, діти зм ал ку оп а н ов у ю ть ч у ж у м о в у : їм п о ­ тім л егш е б у д е ул а ш тува ти ся . А л е ден аціон алізація не т іл ь ­ ки м ає св оїм н асл ідком з а б у ­ вання р ід н ої м ови : вона ч асто п оєд н у єт ь ся з дем орал ізац ією . П р о ц е щ е в др у гій пол ови н і X I X ст. пи сав ґен ія л ьн и й п е д а го г-у к р а їн е ц ь К . У ш и н ськи й . Н а й ого дум ку, м ова є ск а р б ­ н ицею к у л ь ту р и народу, б о в ЗО

ній в ід б и в а ється й ого іст о р ія , побут, світогляд, з д о б у т к и к у л ь ­ тур и м а тер іа л ьн ої й д у х о в о ї. К ол и нарід в тр а ч а є р ід н у м о­ ву він р а зом з тим в тр а ч а є і св о ю н ац іон а л ьн ість і р о з ч и ­ н я єть ся в ін ш ом у народі. А р а ­ зом з тим ден аціон алізован а лю дина, чи ден аціон алізован ий нарід. — на д у м к у У ш и н с ь к о го — губл ять с в о ю в а р т іст ь і р а ­ зом з тим сп р и я ю ть р о з к л а д о ­ в і народу, серед я к о го в он и ж и в у т ь . І це ц іл к ом зрозу­ м іло. П си хол огія народу, й о г о м ораль, світогл яд , з в и ч а ї — це є насл ідки ж и т т я й д ія л ьн ості ч и сл ен н и х п ок ол ін ь минулого. З є св о їт и ці н а сл ід ки не м ож н а ш ви д ко, а тим б іл ь ш е з а св о їт и органічно. Т о м у то сер ед д е ­ н ац іон ал ізован и х гр у п ч а ст о п ом іч а ю ться п р оя в и ам ор а л ьн ости : діти в и я вл я ю ть н е п о ш г ну до б а тьк ів , б а й д у ж іс т ь до р ел ігії і т. ін. З асобом бор отьб и з д ен а ц іо­ нал ізацією у к р а їн сь к о ї м ол оді є в п ер ш у ч е р гу норм ал ьн е р о ­ динне вихованн я. В он о п о ч и ­ н а єть ся з н а р од ж ен н я дитини і п р о д о в ж у єт ь ся п р и б л и зн о до 25 р ок ів . У в с іх ф о р м а х в и х о ­ вання перш за в се тр еба ч іт к о у св ід ом л ю в а ти м е ту його, аботой ви х ов н и й ідеал, який має

бути р еалізован ий в п р оц есі вихованн я. Т аким ідеалом для укр аїн ц ів е всебіч н о р о з в и н е ­ на людина, ук р а їн ськ и й п а т­ ріот, щ о л ю би ть св о ю Б а т ь к ів ­ щ ину, п ереконаний х р и ст и я ­ нин, щ о щ и р о д отр и м у ється х р и ст и я н сь к ої моралі, має м іц ­ ну в ол ю , к ер у єт ь ся в св о єм у ж и тт і й д ія л ьн ості певним .: нормами в д у сі х р и ст и я н сь к о ї моралі й у к р а їн сь к ого п а т р іо ­ тизму, працездатний, н а п ол е­ гливий в дося гн ен н і п о ст а в л е ­ ної п ер ед со б о ю мети. Для т о ­ го, щ об здійснити м ету в и х о ­ вання, п ер ш за в с е сл ід у т в о ­ рити в р оди н н ом у ж и т т і та к і обставини , щ об відповідали цій меті. Ц ьом у м аю ть сп р и я ти самі зовн іш н і обстави н и р од и н ­ ного ж и ття . П рим іщ ення у к р а ­ їн сь к о ї р оди н и на ем іґр а ц ії н е ­ зал еж н о від рівн я її м а те р і­ ал ьн ого ста н у м уси ть бу ти чи сто ук р а їн ськ е. В к у т к у — обр аз С п асителя або Б ож ої М атері, завіш ан і у к р а їн ськ и м и руш никам и, на стін а х п о р т р е ­ ти ви да тн и х у к р а їн сь к и х д ія ­ чів, кол и є м ож л и в ість — м а ­ лю нки, щ о від би ваю ть п р и р о ­ д у У к р а їн и та п о б у т у к р а їн ­ ців. К ол и д о зв о л я є м а тер ія л ь ний стан, на стін а х м а ю ть в и ­ сіти у к р а їн сь к і килим и. Не слід ц у р а ти ся та к о ж св о го на­ ціон ал ьн ого одягу, особ л и в о ж ін оч ого. З бол ьш еви ч ен і у к р а ­ їнці н а зи в аю ть це »ш а р а в а р щ и н ою «. Н е слід п іддавати ся їх н ь о м у вп л и вові. Н іх т о з ін ­ тел іген тн и х укр аїн ц ів не в б а ­ чав і не вба ча є у ш а р а в а р а х і ви ш и ва н и х со р о ч к а х с у т н о с ти ук р а їн ства , але, ш ан ую ч и св о ю націю , треба ш а н ува ти й свій народній одяг. П рикладом для н ас м ож у т ь бу ти німці Б а гато з н и х не тіл ьк и в с в я ­ та, а й в буден н і дн і н о ся ть народній одяг, який зн ачн о в ід р ізн я ється від з а га л ьн о єв р о ­ пей ського.

Я к зазначено вищ е, д у ж е в е ­ л и к е значенн я у к у л ьту р н о м у ж и т т і н а р од у м ає р ід н а м ова Т ом у у кр а їн ц і на еміґрації- м у ­ ся т ь у р оди н н ом у ж и т т і в ж и ­ вати у к р а їн сь к у м ову, б о т іл ь ­ к и тоді вона стане дл я дітей дій сн о рід н ою . В ел и к е зн а ч ен ­ ня в р оди н н ом у в и х ов а н н і має ж и в и й приклад б а тьк ів . С л о­ ва, щ о р о з х о д я т ь ся з ділом, взагал і не м аю ть значення, а тим біл ьш е для дітей. Т о м у ба тьк и в р один ном у ж и тті м у ­ ся т ь с в о є ю п ов ед ін к ою бу ти зр азкам и щ и р о ї р ел ігій н ости , ч есн ости , при н ц и п овости , у к р а ­ їн сь к о го п а тр іоти зм у. У ро­ ди н н и х від н ош ен н я х м у ся ть пан увати л ю бо в і згода. Н ік о ­ ли не слід за бу в а ти м у д р и х сл ів пісні, щ о н ею за к ін ч у ­ єть ся «Н атал ка П ол та в к а «: »Д е згода в сім ействі, Де мир і тиш ина, Щ а сл и в і там лю ди, Б лаж енн а стор он а «. Д ійсно, л ю бов і згода, щ о па н у ю ть в родин і, робл ять ж и т т я її приємним і щ а сл и ­ вим навіть при н есп р и я тл и ви х зов н іш н іх у м о в а х й ого і за ­ кл а да ю ть осн ов и дл я р о зв и т к у у дітей д о б р о ї вдачі, щ о є о д ­ н ою з ум ов іц асл и вого ж и т т я у дозр іл ом у віці. П едагогіка міцно з в ’язана з п си х ол огією . Не м ож н а бу ти добри м педагогом не зн аю ч и п си х іч н и х в л а сти в о сте й л ю д и ­ ни взагал і і вл а сти в остей в и хов а н н я зокрем а. В ф ізи ч н ом у й п си х іч н ом у р о з в и т к о в і д и ­ тини педагогія в ід р ізн я є о к р е ­ м і періоди, з яким и м у ся ть р а х у в а т и ся ба тьк и й педагоги. О собл и в о в ел и к е значення в р оди н н ом у в и х ов а н н і м аю ть п ер ш і р ок и ж и т т я ди ти ни і на­ в іт ь у м ови н а р од ж ен н я її. Ч и ­ сл енні ф а к т и св ід ч а ть пр о те, щ о діти, я к і н ар од и л и сь в н е ­ н орм ал ьн их у м ов а х , або ті, щ о ж и л и ненормальним утр обн и м ЗІ

життям, часто в зрілому віці мають великі хиби ф ізичні й психічні, а іноді навіть р о­ дяться каліками й залиш ають­ ся такими до кінця ж иття. Та­ кими, наприклад, часто бува­ ю ть діти, зачаті в п’яному ста ­ ні одного з батьків. Дуже ш кідливо впливає на утробне ж иття дитини вживання ма­ тір’ю алькоголю або якихось отруйних речовин. В се це тре­ ба мати на увазі батькам, к о ­ ли вони хотять, щоб їхні діти виросли здоровими, працездат­ ними й розумними. Перший період в ж итті ди­ тини тягнеться приблизно два з половиною — три роки. У ж е в кінці першого року ж иття дитина починає вж ивати окре­ мі слова, але більш -менш опа­ новує мову в два, два з поло­ виною роки. Одною з особливо­ стей психіки дитини цього п е­ ріоду є те, щ о вона потім не пам’ятає майже нічого з нього. З цього ніби то можна зробити висновок, щ о до двох з поло­ виною років ж иття людини слід звертати увагу виключно на фізичний розвиток ЇЇ. Ду­ мати так було б великою п о­ милкою. Х о ч в пам’яті людини не зберігаються в чіткій формі враж ення перш их місяців і років її життя, а проте вони лиш аються в глибинах її душ ’ і стають основою, на якій розвивається свідоме ж иття людини. Тому й національне виховання української дитини мусить починатися з перш их днів після народження її. Це перш за все повне любови, але розумне ставлення матері до дитини. Воно виявляється в тсні, яким розмовляє мати з дитиною, в ласках її і т. ін. Але тут не переходити певних меж . Є матері, що, пестячи ді­ тей. цілують або чукикають їх з особливою пристрастю. Все

32

це шкідливо впливає на ф і­ зичний і психічний стан ди­ тини. М алих дітей треба регуляр­ но виносити або виводити на свіж е повітря. В цьому є к о­ ристь для здоров’я, а також для розумового розвитку ди­ тини, бо збагачує її психіку різноманітними враженнями. А ле й тут слід дотримуватися певних правил. Щ е відомий англійський ф іл ософ і п ед а ­ гог Локк попередж ав батьків, щоб вони не кутали занадто дітей в теплу одеж у, бо це розніж ує дитину і робить її вразливою до змін темпера­ тури. Тому й батьки україн­ ськи х дітей мусять пристосову­ ватися до погоди і одягати ді­ тей так, щ об вони не застуди­ лись, а з другого боку, щоб вени й не перегрівались. Коли діти починають ходити, бг:тьки звичайно водять їх за руку. Це цілком нормально, бо мала дитина щ е не твердо тримається на ногах. А ле від часу до часу треба давати ди­ тині мож ливість ходити само­ стійно. Велику ролю в національно­ му вихованні дітей мають пі­ сні. Навіть тоді, коли дитина щ е не розмовляє, пісня своєю мелодією впливає на її душ у залишаючи в ній глибокий слід, особливо, коли пісню сп і­ ває мати. Тому при вихованні українських дітей треба особ­ ливу увагу звернути на колис­ кові пісні. Український нарід знає багато таких пісень, і всі вени мають чудову мелодію. М усить знати їх і кож на ж ін ка-українка на еміґрації. Б у ­ ло б дуж е бажаним, щоб наші видавництва видавали збірки колискових пісень з нотами, а матері, щ о вміють співати по нотах, допомагали тим, що цього не вміють.

З м и т т я і п р а ц і С У М -у

Табори Ю С У М -у в 1959 році Як у попередніх роках, так і цього року Спілка Української Молоді, зглядно її Крайові У п­ рави влаштували ряд окремих таборів, які мають за завдання дати нашій молоді корисний відпочинок серед мальовничої природи гір, озер, річок та при березі моря. Всі ці табори про­ ходили 3-і виш кільно-виховною програмою, яку опрацювала Центральна Виховна Рада, п о­ в ’язуючи її з цьогорічними святкуваннями мазепинських роковин і переможного бою під К онотопом . Крім того для старшого юнацтва було влаш­ товано ряд виш кільно-виховних курсів з метою підготу­ вання їх до виховної праці з молодшим юнацтвом. В зв’язку з тим під час літ­ нього сезону цього року були влаштовані наступні роди юна­ цьких таборів: 1) відпочинково-виховні — для молодшого юнацтва.

2) Виш кільно-виховні — для старшого юнацтва.

3) Мандрівні табори — для старшого юнацтва.

4) Вишкільні курси — для виховників і кандидатів. В.

БРІТАН ІЯ:

Цього року Крайова Управа С У М -у в В. Брітанії організу­ вала два табори відпочинкововиховного характеру для Ю на­ цтва С У М -у. Табори відбулися в Оселі С У Б -у »Сиденгерст« в

Чідінґфолд, біля Л ондону. Перший табір відбувся в ча­ сі від 19-го липня до 2-го серп­ ня (два тижні), а другий від 2-го до 23-го серпня 1959 р. (три тиж ні). Обидва табори відбувалися за однаковою вишкільно-і?иховною програмою при відповідній кількості ви­ ховників і ви ховн иц ь. В таборах брали участь юна­ ки і юначки СУМ-у, щ о покін­ чили 8 років ж иття. Оплата за дво-тиж невий побут вино­ сила £3.10.0, а за три тижні £5.00.0. БЕЛЬГІЯ: Заходами Крайової Управи С У М -у та УДК в Бельгії були влаштовані два окремі табори, а саме: перший для молодш о­ го юнацтва від 7-14 років ж и т­ тя — відпочинково-виховний в оселі ївуар, у горах А рденах біля Намюр, в часі від 20-го липня до 16-го серпня 1959 р. (чотири тижні), а дру­ гий — для старш ого юнацтва, почавши від 12 років ж иття — виш кільно-виховний в Н ью порт над Північним морем, який тривав від 26-го липня до 16-го серпня 1959 р. (три ти ж н і). Закінчення обох таборів від­ булося 16-го серпня ц. р. спільно в Намюр. Оплата за побут в таборі в Івуар вино­ сила 1200 б .ф р ., а в Ньюпорт — 1 350 б .ф р .

33

ЗІ

Фраґменти

з життя і діяльності! членів Ю. СУМ-у в таборі «Юнацька Січ«, що його кожного року влаштовує КУ СУМ-у у В. Брітанії в оселі СУБ-у для інвалідів.

НІМЕЧЧИНА: Крайова Управа С У М -у в Німеччині влаштувала цього року в гірській околиці біля містечка Ш онґав (Баварія) два окремі табори (під шатрами), а саме табір для юнаків і табір для ю н ачок. Урочисте відкриття таборів відбулося п неділю, 19-го лип­ ня. В часі тривання таборів відбувся од потижневий манд­ рівний табір в Підальпійській околиці для старш их юнаків і юначок. К рім того для стар­ шого юнацтва було влаш това­ но окремий вишкільний курс з метою підготовки їх до ви хов­ ної праці з молодшим юнацт­ вом . В таборах брали участь юна­ ки і юначки від 8-20 років

ж иття з Німеччини, А встрії, західнього Берліну. Рівнож у таборі було багато юнаків і юначок з Франції та з Бель­ гії. Оплата за побут у таборі виносила 4 Н . М . денно від учасн ика. З .Д .А .: Головна Уппава СУМ А ула­ штувала нього року на Оселі СУМ А біля Елленвіл такі та­ бори: а ). відпочинково-виховний та­ бір для молодшого юнацтва в часі від 27-го червня до 4-го липня 1959 р. б ) . Виш кільно-виховний та­ бір для старш ого юнацтва спільно з К райовою Управою С У М -у Канади, а саме від 5-го

Здається, ніде так не смакує їжа, як в юнацькому таборі С У М -у в Ш онґав (Німеччина) — на тлі чудової природи і в колі прав­ дивих д р у зів .

35

Після гарно проведеного часу треба залишити тривалу пам’ятку. Це й зробили юнаки С У М -у із своїми виховниками, роз’їж дж аю чись із табору в Івуар, в бельгійських А рденах. М іж юнаками наші співробітники: о . д -р Б . Курилас і С . Наумович (справа). липня до 1-го серпня ц . р . та­ бір для юначок, а від 2-го серпня до 29-го серпня табір для ю н ак ів. Оплата за чотири тижні та­ борування — $72.00 за одного учасн ика. Передбачувалися знижки, коли є більш е осіб з однієї родини та відповідно до часу побуту в таборі. Крім того такі Осередки СУМ А, як Ш ікаґо, Дітройт і Клівленд улаштували окремі табори для членів своїх і п о­ близьких осередків. КАНАДА: Таборування в оселі »В еселк а « біля Торонта цього року почалося 12 липня 1959 p ., за таким пляном і порядком: 36

Від 12-го липня до 9-го серп­ ня відбузався відпочинкововиховний табір ю нацького до­ росту (від 6-12 років ж иття) в окремих підтаборах для хлоп­ ців і дівч ат. Від 12-го до 26-го липня від­ бувався виховно-виш кільний табір для юнаків (від 13 років і ви щ е). Від 26-го липня до 9-го •серп­ ня відбувався ви ховн о-виш кі­ льний табір для юначок (від 13 років ж иття вгору). Оплата за таборування вино­ сила 15 дол. тиж нево за одну особу. К ош ти подорож і та оп­ лата лікарських оглядин не входять до цієї суми. Окремі табори для Ю нацтва С У М -у східн ьої Канади вла­

ш товувалися на сумівській осе­ лі »Верховина» біля М онтреалю. АВСТРАЛІЯ: Під час різдв’яних ферій ц. р , вперше заходами Крайової Управи С У М -у було влаш то­ вано юно-сумівський табір біля С іднею. В цьому таборі взяли участь також юнаки з М ельбор н у.

дили: гутірки, виклади, тере­ нові гри, вечірні розповіді, спі­ ви та фізичні заправи, як ран­ ня руханка в снігу, нічні аляр­ ми, стріляння до мети з руш ­ ниць тощ о. Цей гарний почин повинні наслідувати інші рої і відділи Ю С УМ -у, коли промине гарне літо і настане зима. Є . Гановський

Рій »К рилатих« юнацького відділу СУМ у Торонті улаш ­ тував останньої зими в оселі »Веселка« юнацький зимовий табір, в якому взяли участь два старш их члени С У М -у і 13 юнакіа. В склад команди табору входили: І . Стебельський — комендант, Ю . Ш имко — писар і Р . К еркуш — кухар. В програму табору в х о -

К ороткі вісті: В днях від 29-го березня до 10-го квітня ц. р. 218 юнаків і юначок Відділу Ю нацтва »Одеса« Осередку СУМ А ім. М . Павлушкова в Ш ікаґо при­ ступили до Ю нацького іспиту Першого Ступеня. Іспити пе­ реводила Іспитова комісія в складі: Голови Управи Осеред­ ку, Керівника Відділу Ю нацт­ ва, К ультурно-освітнього Р е­ ферента, представника Бать­ ківського комітету і виховника ланки. Здали іспити: 131 юначка і 68 ю н аків. З усіх допущ ених до іспитів не здало або відложено 15. Ч отирьох з оправданих причин не явилося до ісп итів.

*

*

*

Венезуеля дуж е далеко від України, але і там існують О се­ редки С У М -у. Для великої ідеї не існують ніякі віддалі чи пе­ решкоди. На ф ото. члени Осередку СУ М -у в Каракасі із своїм прапором.

37

На Кангресі КУВПО в Мецу (Франція) Під час нарад Х І-г о К он ґр есу О б’єднання Українських Р о­ бітників у Франції і IV -ro К он ­ гресу К онф едерації У країнсь­ кого Вільного П роф есійного Руху. ЩО відбувалися в днях 8. 9 і 10 травня ц . р . в місті Мец, особливу увагу присвя­ чено питанням виховання у к ­ раїнської молоді в Ф ранції. Для цього було покликано о к ­ рему К ом ісію М олоді, яку очо­ лили д . Омелян К оваль — Го­ лова Нейтральної Управи СУМ і д . Є . Гановський — Гене­ ральний Секретар ЦУ С У М -у В праці М олодечої К омісії взяло участь понад ЗО осіб, де­ легатів від поодиноких Осе­ редків С У М -у та ф ілій ОУРФ, як також члени місцевого О середку С У М -у в М ец. Го­ лова К омісії, подаючи напрям­ ні праці Комісії, зупинився над питанням національного збе­ реж ення української спільноти на еміґрації через виховання молодого українського п око­ ління. Нав’язуючи до »М азепинського року«, він вказав, як у величезну ролю могла б була сповнити еміґрація з ча­ сів М азепи-Орлика, якщ о б на­ ступні покоління не були під­ лягли повній денаціоналізації. Саме в часи, коли ріш алася доля української державности в 1918-20 роках, не знаючи нічого про Україну, Захід рад­ ш е допомагав її ворогам . Це не сміє повторитися в майбут­ н ьом у. Тому завданням укра­ їнськи х суспільних організа­ цій, а зокрема молодечих ви­ ховних, є дбати про постійне і систематичне виховання у к ­ раїнської молоді в дусі націо­ нальних традицій та ідей вою ­ ю ч ої У к ра їн и . Друг Є . Гановський подав загальні інформації про ф о р ­ ми праці і осяги е ділянці 38

Ю нацтва С.УМ-y в заокеансь­ ки х країнах. У висліді диску­ сії запропоновано К онґресові К УВП О наступні точки резо­ люцій, які К он ґр ес од н огол ос­ но схвалив: — К онґрес доручає своїм клі­ тинам подбати про те, щ об ді­ ти українських робітників бу­ ли включені в систему ук р а­ їнських виховних організацій, а зокрема СУМ, сприяти їх ­ ньому розвиткові та нести мо­ ральну й матеріяльну допомо­ гу в їх праці; — К онґрес закликає в сіх батьків-робітників, щ об вони дбали про національно-релігій­ не виховання св о їх дітей вдо­ ма та впоювали в них лю бов і прив’язання до рідної Ц ерк­ ви й обряду, україн ської мови і традицій; — К онґрес пригадує, щ о р о­ бітнича молодь в своєм у ч у ­ ж ом у середовищ і має бути пропаґатором ідей в ою ю чої У к ­ раїни і переємником праці св оїх батьків і старш ої ґен ер ац ії; — К онґрес настою є, щ об ук ­ раїнське робітництво дало зм о­ гу своїм дітям закінчувати вищ у освіту, яка дасть змогу нашій молоді добитися до ви­ щ их держ авно-адміністратив­ них становищ в країнах їх п о ­ селення і щ об в той спосіб вони могли бути корисними даній країні і прислуж итися українській справі; — К онґрес ріш учо протестує проти м осковсько-бол ьш евиц ьки х метод дискримінації й ви нищування української молоді тяж кою працею і засиланням на цілинні землі та змуш уван­ ням молодих дівчат покидати батьківські доми і їхати в да­ лекі сибірські краї для зак л ю чування насильних п о д р у ж . Є . Гановський

Про один мистецький ансамбль Ансамбль бандуристок при Осередку СУМА ім. в Дітройті, ЗДА.

П.

Орлика

Ансамбль бандуристок із своїм диригентом Поглянете на світлину і зди­ вуєтесь: зь'їдки взялися дівча­ та з бандурами. Це не тільки вам дивно, оглядаючи цю світ­ лину, щ о її сотнями розкупо­ вували учасники Сумівського Здвигу в Дітройті і в К лів­ ленді, учасники концерту бан­ дуристок у Торонті, учасники десятилітнього ювілею С У М -у в Віндзорі та ще учасники ба­ гатьох імпрез, щ о в них брали участь юні бандуристки. Ви­ ступами бандуристок захоплю ­ валися і спонтанно їх вітали теж на міжнародньому ф ести­ валі в Ленсінґу — столиці шта­ т у Мішіґан, а вж е ніхто їх так

тепло і ніжно не приймає, як дітройтська публіка при к о ж ­ ній нагоді. Сьогодні ансамбль юних бан­ дуристок — це гордість Осеред­ ку СУМА ім. П. Орлика. Бан­ дуристки — це безперечно на­ дійна мистецька одиниця, але мало хто знає, скільки пал­ ких дискусій, скільки годин проб, скільки переконувань і умовлювань треба було, щоб цей ансамбль народився і ріс, а вреш ті скільки миль відмі­ ряли колеса авт сумівців, щоб зібрати щ отижня бандуристок на проби і приготувати їх до тих у сіх виступів, що були.

39

Річ ясна, того всього не н оту­ вав, ніхто не провадив статис­ тики, бо суть не в цифрах, але в ж ивом у ділі, в вислідах наполегливої праці не тільки самих бандуристок, але й ш и­ рокого кр угу сумівців, усього Осередку ім. П . Орлика, а то й української дітройтської гро­ мади, щ о симпатизує з СУМ -ом і з бандуристами. А тепер тріш ки історії. Усе зачалося від того, як придбано для сум івської молоді п росто­ рий дім. І от зачався п ож вав­ лений рух, зачалося нове ж и т­ тя . Дім став наповнюватися людьми, гамором, працею но­ вих гуртків і з’єднань. До су м івського дому впровадилася відома капеля бандуристів ім. Т . Ш евчен ка. Ця нагода й дала сумівцям притоку до плянування v-творити свій юний ансамбль, використавш и наяв­ ність стільки бандур і банду­ ристів . Зараз таки зачалися балачки, дискусії, п ереговори. Тодіш ній голова Осередку друг А . Н ікончук (він ж е ж і тепер головує) переговорив із банду­ ристами про визичення бан­ д ур . П ереговори вдалися, за­ кінчилися повним успіхом . До того ж відомий бандурист п . П етро Потапенко погодився за­ опікуватися дівочим ансамб­ лем . А це найважніше, щ об керму взяв хтось, хто знає діло та щ е й як знає. Друг Дмитро 'Груш, як звичайно, з великим запалом та й з неаби­ яким оптимізмом узявся орга­ нізувати дівчат. Подано оголо­ шення по радіо про набір дів­ чат до ансамблю. Стали зголо­ ш уватися сумівки і несум івки. На тому можна б закінчити про організаційний період. Т е­ пер зачалася мозольна праця для ознайомлення дівчат із бандурою, виучування перш ого репертуару. Проби і проби, поконування великих трудно­ щів, знеохота і нові надії — с.це все, щ о можна сказати про 40

зиму й ранню весну 1957 р ок у. Вперш е ансамбль бандурис­ ток виступив із скромним, але оригінальним репертуаром на Сумівському Здвизі в Дітройті, осінню 1957 р. Багатотисячна авдиторія прийняла бандурис­ ток дуж е тепло, а вж е найсердечніш е вітала їх сумівська м ол одь. Цей перший успіш ­ ний виступ був виріш альним у розвитку ансамблю. П ісля зд ви гу ансамбль став щ е наполег­ ливіше працювати, збіл ьш ую ­ чи свій склад, пош ирю ю чи свій репертуар та вдосконалю ю чи свою т е х н ік у . Зачалися успіш ні виступи ансамблю. В травні 1958 року бандуристки взяли участь у сумівському ф естивалі співу, танцю і музики, а потім того самого місяця ансамбль на спілку з квартетом бандурис­ тів влаш тував концерт у Т о­ ронто. К онцерт був дуж е у с ­ пішний. Виповнена по береги заля з захопленням прийняла юних бандуристок, н агородж у­ ючи кож ну точк у рясними оп ­ лесками та розкупивш и кіл ь­ касот світлин ансамблю, щ об таким способом допомогти бан­ дуристкам придбати власні бандури. В червні того ж р ок у ансамбль риступав на бенкеті в честь л . Ярослава Стецька, в липні на бенкеті гетьмансь­ кого з’їзду, а в вересні на С у­ м івському Здвизі в К лівленді. П ісля кож ного ви ступ у були дописи в пресі, прихильні ре­ цензії, похвальні листи від п о­ одиноких осіб, а то й грош еві датки від приватних людей та організацій на ф он д придбан­ ня власних бандур. Щ о ж, час захоплення но­ вим ансамблем п ром и нув. Лю­ ди привикли, щ о гурт дівчат з бандурами мож е прикрасити програму якої хочете імпрези, одним словом освоїлися з тим ф актом . Та мистецький к ер ів­ ник ансамблю і вчитель п . П . Потапенко не засп ок оївся . Він

Бурхливими темпами зростають лави Юнацтва Спілки Україн­ ської Молоді в таких країнах, як ЗДА і Канада. Тому виникає потреба готуватись до конкретної виховної праці з доростом. На ф ото, учасники К урсу виховників Ю . С УМ -у, що відбувся в Боф фало, ЗДА.

хотів би, щоб цей юний ан­ самбль кріпшав, щоб приєдна­ ти до нього якнайбільше дів­ чат із добрими голосами, п о­ ширити репертуар, зацікавити бандурою якнайширші кола української молоді. А Управа Осередку ім. П. Орлика х о ­ тіла б за всяку ціну закріпити цей ансамбль, награти його ре­ пертуар на грамофонні плас­ тинки і придбати для ансамб­ лю власні бандури. Україн­ ська громада Дітройту та й околиці хотіла б якнайчастіше бачити ю них сумівок-бандуристок на сцені із щораз то но­ вим репертуаром. Якби так усі ці бажання здійснилися, то на тому ск ористав би ансамбль юних бан­ дуристок та уся українська спільнота по цей бік океану Петро Рогатинський

Конференція Центральної Виховної Гади В днях 16 і 17-го травня ц . р. відбулася друга з черги Конференція членів Централь­ ної Виховної Ради СУМ -у, яку скликав Голова ЦВР проф . 3 . Б. Саган. (Перша конф ерен­ ція відбулася 28-го лютого ц . р .). В Конференції взяли участь: представники К райової Управи С У М -у в Канаді, Ре­ ферент Юнацтва Центральної Управи д-р Б . С тебельський. Терен Америки репрезентував керівник юнацтва ГУ СУМ А д -г І. К обаса.

41

Дещо про »Крила« з Шікаґо Недавно на найрухливішому летовш ці у світі, »М ідвей« в ІНікаґо, серед тисячей щ оден­ н их подорож ніх, кидався про­ хож им в очі гурт із двох де­ сятків молодих, розсміяних та ж артую чих людей, які на тлі сталевого велетня-літака позу­ вали до спільної знимки. Щ е декілька хвилин і зникли вони в середині літака, який відтак під гук потуж них моторів під­ нісся в повітря та завернув в напрямі на с х ід . . . Це лише один фраґмент із калейдоскопу діяльности Спортового К лю бу СУМ А »К р и л а«. В той день, 16 травня 1959 p ., перша футбольна команда »крилатих« зробила свою пер­ ш у »інвазію« повітряним ш ля­ хом на схід, на віддалений майже на 1 000 миль Н ью а р к . На другий день везли вони в ж е зі собою назад перш у поіловину офіційного українсько­ го футбольного чемпіонату ЗДА після перемоги над «Чорно­ м орською С іч ч ю «. І так від скромних та не­ сміливих перших кроків з-п е­ ред семи років, записують ці

f f t t f ff ж

?J Л

42

-

Дівоча ланка відбиванки і футбольні юніори (внизу) СК СУМ А »К рила« в Ш ікаґо. сумівські спортовці своїми сот­ нями тренінґів, змагань, ви­ їздів і через різні американсь­ кі та українські турніри — історію одного із найбільш ді­ яльних та поступово зростаю ­ чих українських спортових то­ вариств нового континенту. Здобуті чаші, грамоти, прапор­ ці та медалі, щ о прикраш ують спортову домівку, найкраще ілюструють цей імпозантний дорібок »К р и л «. Вертаючися щ е раз до зма­ гань з «Чорноморською Січчю«, щ о їх »Крила«, до речі, ви­ грали з рахунком 6:2 зі стрілів П . Надзікевича та Ю . К у ляса по 2 та Ю . К оханю к і П. Гнатів по 1, слід згадати і про щиру та друж ню зустріч, що їм в Н ью Й орку влаш ту­ вала Головна Управа СУМ А та Осередок ім. ген. Т . Чуприн­ ки та відтак вж е в Н ьюарку Осередок ім . п о л к . Є . К о н о вальця.

В міжчасі, з спортовим сезо­ ном у Ш ікаґо в повному роз­ маху, на футбольному ф ронті »Крила« виставляють до зма­ гань п’ять комплетних ком анд. Відому вж е першу, відтак за­ пасну, далі юнійорів та два склади доросту »А « і »Б «. Ці останні, створені рік тому, ни­ ні е одною з найповажніших позицій в балянсі »К р и л «. Юна частина »крилатих« мар в своєму складі ряд потенцій­ них кандидатів на екстраклясових змагунів, щ о вони вж е не раз продемонстрували на різних змаганнях та чим ба­ гато причинилися до спопуляризування »Крил« серед ф у т ­ больних кіл Ш ікаґо. Звичайно, дуж е помилявся б той, хто думав би, щ о »Крила« займаються лише ф у тбол ом . Недавні згадки в українській пресі про турніри за перш енство СУАСТ — Північ у »стук-

пуку« в Дітройті та в відбиванці в Ш ікаґо оповідають про участь та успіхи у них дру­ ж ин чоловіків, ж інок та ю ніо­ рів »К рил«. Оба ці роди спор­ ту відповідно плекаються о к ­ ремими ланками як серед ста­ рших членів, так і юнацтва. Легкоатлетична секція тепер посилено тренує біги, скоки та мети кулею і диском . Популярна та ш ироко роз­ повсюджена в Америці гра в круглі має також гідну сум івську репрезентацію. Саме де­ кілька тижнів тому закінчив­ ся 35-рундовий сезон Україн­ ської К ругольної Л іґи в Ш і­ каґо, в якій »К рил а-А « в скла­ ді: І. К арасейчук — капітан, Б . Плішка, Б . Бардиґула, І . Ш кодин і Т . Горбак — здобу­ ли перше місце та чемпіонат. Друга дружина — »К рила-Б« (П. Гнатів, П . Бойко, Я . П ерун, А . Бакай, А . Поляцкова)

Двері літака вж е відкриті, а л е ... ще одна мить для затривалення одної із численних подорож ей ф утбольної команди СУМ А »Крила« в Ш ікаґо.

43

зайняла 10-е місце в Лізі, яку комплетуе 12 дружин, в скла­ дах яких е чимало американ­ ців українського п оходж ен н я. Всі ці змагання, виграні чи програні це лише одна сторона медалі. Друга, не менше важ ­ на це господарча сторінка та організаційна підготовка. К о ж норазові спортові референти е і тими піонерами в праці і архітектами в плянуванні »ф ор теці« »К рил «. Так як прихід останнім часом на становище тренера футболістів відомого змагуна п. Ю . К оханюка скрі­ пив команду, чого доказом е успіхи в Ньюарку, а відтак в Клівленді (2-е місце в турнірі СУАСТ — Північ), так і такі

люди як теперішній спортовий референт Я . Конол, чи його попередник П . К уліш , чи орга­ нізатор доросту »Крил« П. Гнатів, чи незаступимий ор ­ ганізатор »К рил« та їхній ду­ ховий батько інж . В . Л евицький і ряд інших співробітни­ ків з-пом іж змагунів і симпатиків, е твердині »К рил «. Пра­ вда, вони все щ е мусять »грати« проти твердої коаліції про­ тивників — браку фінансів та браку більше рук до праці, одначе сміливо йти об заклад можна, щ о і з тим »противником« вони собі з часом дадуть раду, чого їм завж ди баж ає леґіон їхн іх симпатиків. В. К .

Конференція СУМ-у в Бельгії Від останнього Крайового З’їзду С У М -у в Бельгії назби­ ралось було вж е чимало справ, щ о вимагали основнішого обго­ ворення на окремій конферен­ ції . Таку конференцію скли­ кано було 7 червня ц . р . в Б рюсселі разом з УД К. На конференцію прибуло 25 пред­ ставників від Осередків С У М -у і філій УДК. Разом із члена­ ми Крайової Управи С У М -у і Головної Управи УДК зібра­ лось понад ЗО осіб. Після обговорення справ в ід ­ носно діяльности УДК та з’я ­ сування економічного стану українських робітників у Бель­ гії, приступлено до обговорен­ ня справ зв’язаних з вихован­ ням нашого доросту. Голова К У С У М -у в Бельгії д . О . К оваль представив загальний стан праці осередків С У М -у та К райової Управи. Він поінф ор­ мував, щ о останнім часом всю роботу в С УМ -і звернено на юнацтво. Кожний член К райо­ вої Упрази відповідає за по­ одинокі відділи Ю . С У М -у при 44

осередках, які є зобов’язані щонайменше раз у місяць від­ відати даний відділ. По біль­ ш их скупченнях влаштовано День Ю . С У М -у і Свято М а­ тері . Табір для молодшого юнацтва визначено цього року на час від 20. 7. до 16. 8. в місцевості Івуар, де було при­ міщено 64 дітей. В сіх згол ошених до табору було понад 100, тому для старш их юнаків і юначок був влаштований окремий табір над морем в місцевості Ньюпорт, а певна частина виїж дж ала до сум івського табору в Німеччині біля Ш он ґав. В дискусії ствердж ено, щ о не тільки молодечі організації, але також самі батьки повин­ ні дбати про належне вихован­ ня дітей. Тому вони повинні передплачувати для своїх ді­ тей дитячу літературу (»Ю ні Друзі«, »Веселка«, »М ій П ри­ ятель.») . Рішено, щ о кож ний батько, якого дитина вміє чи починає читати по українськи, повинен обов’язково передпла­ чувати дитячий ж урн ал ик.

»Бог і Україна« — це не »пусті« слова для членів СУМ -у! їх ми виповнюємо конкретним змістом в нашій щоденній праці. Ось хоч би тут, на здвизі С У М -у в Бельгії, коли Голова К У і ЦУ С У М -у д. О. Коваль говорить нам про Україну, про наші обо­ в’язки супроти Бога пригадує нам Його Достойний Слуга, Кир Іван Бучко (вцентрі). ДЕНЬ ЮНОГО С У М -у І СВЯТО МАТЕРІ В БЕЛЬГІЇ Гарний звичай відзначати ве­ ликі заслуги матері-виховниці прийнялися теж і серед украВідмічено пекучу потребу власних приміщень на оселю для юнацтва. Дотеперішня пра­ ктика виявляє щорічні труд­ нощі в приміщенні дітей з уваги на брак потрібного м іс­ ця по чуж и х установах. Тому К У С У М -у буде розглядатись за можливостями придбання власної оселі. Фонд Господар­ ськ ої Розбудови С УМ -у мас на довш у мету послужити також цій важливій ц іл і. Г . Ощипко

їнської громадськости в Бель­ гії . Цього року це свято, яке до цього часу поодинокі Осе­ редки і відділи Ю . С У М -у влаштовували спонтанно, спо­ лучено із Днем Ю нацтва СУМ -у, який на терені Бельгії влаш ­ товується не вперш е. Заходами Крайової Управи СУМ-у, Управ Осередків та невтомних виховників Ю ного СУМ -у в Бельгії, після віднос­ но короткої, але інтенсивної підготовки, ЗО травня ц . р . такі святкування відбулися в місцевості Ейзден з участю Осередків: Звартберґ, Ватершай і Ейзден; в Л ьєж — захо­ дами місцевого Осередку і від­ ділу Ю . СУМ -у, та дня 24 травня ц . р . Свято Матері в Ш арлєруа.

45

Е Н Т У З І А З М М ені дуж е сподобалася стаття Голови Центральної Управи С У М -у в »Аванґарді«, ч. 1/59 п. н. «Розгорнути енерґію «. ї ї п о­ винні б члени С У М -у докладно прочитувати на св о їх сходинах та передискутувати ту тему і на це не жаліти часу. Однак, у зв’язку з цією статтею прийшла мені думка про те, щ о є також багато такої молоді, яка, якщ о розпічне яке діло, то виконує йо­ го з енерґіею, але не завж ди з ентузіязмом. Подібно Ярема з «Гай­ дамаків» Т. Ш евченка не мав спочатку віри і сили до великих діл, бо не мав того ентузіязму, який щойно інші в нього вляли. А тоді вж е той самий чоловік став героєм. Про цей ентузіязм варта б дещ о подумати також нам, бо наслідки його такі, як п о­ даю в цій статті ниж че. Щ о ж це той ентузіязм? Це грецьке слово і по нашому зна­ чить дослівно «оживлення» або »запал«. Мати ентузіязм — зна­ чить бути для даного діла якби сонцем, що навіть зовсім замерз­ лу, завмерлу природу своїм нагріванням будить до життя, дає силу, перетворює в найкращу весну. Мати ентузіязм — значить бути тією бодай маленькою іскоркою , щ о викликує відтак цілі величаві заграви. А на початок не треба великого вогню! Великі мотори поруш ує маленька іскорка — »запал«, щ о запалює лиш е міш анку бензини з повітрям.

До найкращих належить О сер. С У М -у в Акрон, ЗД А. Дорослі члени м ож уть дійсно гордитися юнацьким відділом, який вони виплекали собі на зміну.

46

В молоді така іскорка-ентузіязм до діла чинить чудеса. Якби в кож ному гурті членів С У М -у був бодай один такий ентузіяст, тоді ми були б ще кращою, щ е сильнішою організацією, підій­ шли б щ е ближ че до нашої остаточної мети. Найкраще все м ож ­ на зрозуміти на прикладах, тому подамо один із них на згадану тему. В Мюнхені (Німеччина) газета »М еркур« подала дрібну вістку про молодь, яка для нас така цікава, щ о хочемо з нею поділитися з нашими читачами. Ця вістка з 24 квітня ц. р. подає, щ о під час розпродаж і молоддю в Німеччині значків, що пропагують об’єднання Німеччини, один молодий продавець зібрав неймовір­ но більше грошей, ніж інші. Він син лікарки, отж е привик до добробуту, погано йому не жилося. Розпродувати ті значки приходилось в незвичайно погану погоду, коли холодний вітер з до­ щем бив так, щ о парасоля не помагала. Всі втікали швидко до дому і ніхто радо не затримувався на вулиці, тимбільше, щ об витягнути з-під плаща гаманець з грішми, коли все заливав дощ. Молодець з Мюнхену, якому 18 років, постановив собі, що мимо дощ у і втоми він мусить зібрати багато, бо після його оцінки ді­ ло важ не для його батьківщини. Не зупиняє його втома, холод, дощ і часом прикрі відмови. Він перебігає з однієї частини вулиці на другу, як лише там бачить більше людей. Він плянує свою акцію так, щоб якнайбільше лю­ дей охопити нею, він так гарно і вперто прохає, що йому щораз менше людей відмовляють. Так бігає він два повні дні і один вечір. Він виявляє ентузіязм до свого завдання, до одерж аної праці! Наслідки: коли інші збірщ ики-діти розпродали тих значків по кількадесять, а дехто й кількасот, то він одинокий на цілу Ні­ меччину розпродав 2.500 штук. Яка причина цього? Та ж інші збирали в такий самий час, се­ ред такого самого населення, в тому ж місті і т. її., а яка кол о­ сальна різниця в наслідках праці. Числа потверджують, що зна­ чить ентузіязм праці. Він перш усього сам хотів зібрати, вірив у те, що збере багато, і мав запал до праці, мав іскру в собі. Ту іскру використав для запалу інших, навіть для позірно маловажної хвилево речі. Слушно про нього писали в часописах, бо він заслужив собі на це. Він дав доказ, що значить ентузіязм. Маючи такий молодечий »запал«, ми могли б приєднати до С УМ -у більш е членів, могли б приєднати більше передплатників і читачів нашої преси і т. д. Треба лише вірити в свої сили і мати іскру, а ними можна зробити дуж е багато. Є. Рен

47

П р о м о л о д ь ін ш и х н а р о д ів

Китайський Союз Молоді Його діяльність і аспірації Китайська молодь займає о к ­ реме місце в історії своєї кра­ їни. Відомості про студентсь­ кий рух сягають до 1-го сто­ ліття, коли то молоді вчені Імперіяльного К оледж у динас­ тії Ган почали висловлювати урядові їхні патріотичні почу­ вання. Впродовж століть їхні надхнення і любов до волі і правди надавали китайській цивілізації характер молодечости. За останнє півстоліття мо­ лодь Китаю вж е три рази на­ пруж увала свої- сили, щоб ви ­ зволити націю від різних в о­ рогів. У 1911 р. вона скинула деспотичну манджурську ди­ настію і заснувала К итайську Республіку. У тяж ких роках, псміж 1937 і 1945, китайська молодь піднялася на боротьбу проти японських мілітаристів і виграла партизанську війну. На нещастя, як тільки знище­ но японських імперіялістів і прогнано їх з Китаю, за ними зараз ж е прийшли совєтські росіяни. Скориставши із со ціяльної і економічної нестабільности. щ о постала в наслі­ док довгої китайсько-японської війни, вони підтримували і ке­ рували китайськими комуніс­ тами для того, щоб узурпувати владу республіканського кон­ ституційного уряду та настано­ вити ляльковий уряд, який за­ перечує всі основні права н а­ роду.

У таких обставинах, 31-го жовтня 1952 p., під час того, як нація святкувала день народин президента Чіянґ К ай 48

шека, молодь Китайської Р ес­ публіки знову об’єдналася, тим разом в потуж ну організацію — Китайський Союз Молоді (до­ слівний переклад с: Молодечий К орпус Китаю). Тим разом в о ­ на вж е на початках була св і­ дома, щ о ворог, з яким вона має до діла, є куди сильнішим, ніж був колись. А ле члени Китайського С ою зу Молоді (К.С.М.) на Тайвані і в замор­ ських країнах, з вірою, щ о справедливість і правда все таки переможуть, дивляться в майбутнє, коли вони, як к и ­ тайська молодь в минулому, здобудуть перемогу. У першому розділі статуту виразно зазначена мета китай­ ської організації молоді. Цією метою є: 1. Знищити російський імперіялізм; 2. Знищити комуністичний ляльковий режим, щ о існує на китайському континенті; 3. Боротися за національну незалежність і соборність; 4. Відбудувати К итайську Р е­ спубліку згідно з принципами, визначеними д-ром Сун Я тсеном. Патріотичний

рух

Китайський Союз Молоді яв­ ляється патріотичним рухом. Він постійно закликає китай­ ську незорганізовану молодь вступати в його ряди. За о с­ танніх чотири роки КСМ не тільки розпустив свої коріння по всьом у Тайвані (Формозі), але теж знайшов ентузіястич-

ну підтримку серед молодих китайців, щ о ж ивуть по різ­ них країнах. З кож ного за­ кутку світу, де тільки є ки­ тайські громади, молодь від­ гукнулася на заклик стати до боротьби проти комунізму і працювати для відбудови їх ­ ньої батьківщини. Провідники КСМ свідомі, що важливим фактором вихован­ ня молоді являсться вишкіл. КСМ, маючи на увазі свящ ен­ ну місію молоді, знас, щ о ви­ ховання молоді можливе тіль­ ки через повний і доцільний вишкіл, який ПІДГО ТОВИ ТЬ його членів до майбутніх завдань та щ о найкращою методою ви­ ш колу є наука через активну діяльність. Цей принцип керус всією діяльністю КСМ. З огляду на величезні зав­ дання, які чекають молодь К и ­ таю, програма вишколу членіз КСМ є, очевидно, всеобіймаючою. КСМ постановив допомог­ ти нації оформити здорову ф і­ зично і духово молодь, яка була б спроможна перемогти всі труднощ і і невдачі, що мо­ ж уть прийти на ш ляху ви­ зволення Китаю з-під кому­ ністичного панування. Вишкільна програма КСМ є узгіднена з існуючою ви хов­ ною програмою нації. Ця про­ грама знайшла повну підтрим­ ку виховного відділу уряду, так щ о вона мож е бути здій­ снювана в у сіх виховних інс­ титуціях, як середніх, так і вищих. Тепер подамо загальний ог­ ляд діяльности Китайського Союзу Молоді. Підтримка академічних студпі Знання — це сила. КСМ звертає окрему увагу на ш кі­ льне навчання, але одночасно намагається не допустити до того, щоб її члени не стали хгризунами книж ск«, неспро­ можними запримічувати існу­

ючий змінний світ довкола них. К СМ опікується цілою низ­ кою студійних груп для під­ тримки академічного навчання з узглядненням науки про те­ перішній світ. У коледж ах і університетах КСМ служить порадами для студентських організацій і клюбів у напрямі органіізу вання студійних груп для ви­ вчення мистецтва, китайської і світової історії, біж учих св і­ тових подій та природничих наук. Він також допомагає ф а ­ культетам і студентам публі­ кувати студійні звідомлення, часописи чи журнали, як теж допомагає субвенціями студен­ там в їхніх лябораторійних і дослідчих працях. У високих ш колах КСМ опі­ кується майже всіма змаган­ нями, виставками, позачергови­ ми доповідями та видавництвом додаткових навчальних матеріялів. Під керівництвом КСМ учні і учениці, студенти і сту­ дентки вчаться працювати краще, навчившися більше. Але КСМ не забуває також за ту молодь, яка, з тої чи ін­ ш ої причини, знаходиться поза школою. Окремі навчальні кл яси заведено для них у різних місцевостях і вони теж є під опікою КСМ. Там існують кур ­ си китайської літератури, ч у­ ж и х мов, математики, хемії, медсестер та інші. Від 1954 по 1957 pp. у цих кляєах навча­ лося 114.650 учнів. Військовий

вишкіл

у

ш колах

Згідно з теперіш ньою систе­ мою військового виш колу в Китайській Республіці, загаль­ ний військовий вишкіл відбу­ вається теж у високих ш ко­ лах, коледж ах і університетех. Програма уряду для переве­ дення військового вишколу в ш колах не є такою успіш ною 49

без тісної співпраці з КСМ. рез додатковий підготовчий ви­ в ід 1952 p., коли цю програму ш кіл студентів перед їхнім п о введено в життя, заощ аджено кликанням до відбуття звичайбагато витрат і часу якраз ч еної служби в збройних силах К ількість годин військової підготовки для студентів є така: Ш коли роки тижнів годин загальна кіль. у рік тижнево годин з 324 вища школа 3 36 дворічний нижчий коледж 3 32 З 192 трирічний нижчий коледж 3 32 2 192 2 коледж і і університети 4 32 256 В ійськовий вишкіл у ш колах є пов’язаний рівночасно із вій ­ ськовим вишколом по таборах. К СМ з гордістю ствердж ує, щ о в співпраці з урядовими чин­ никами кож ний його член знаходиться в доброму вишкільному стані, щ об стати повноздатним бійцем. груп із 84-ма різнородними Літні вишкільмі табори предметами діяльности. К СМ використовує літні ва­ Цей рід виш колу започатко­ кації для реалізування т. зв. вано вліті 1953 р. Наступні »бойової вишкільної прогрсми«, цифри показують, наскільки яка складається з різнородної китайська молодь зацікавлена діяльности. Цей вишкіл відбу­ в цьому популярному виш колі: вається по таборах, в горах, на у 1953 р. 8.365 осіб брало участь морю та в повітрі. М етою його у літніх виш кільних таборах, є, крім військових вправ, за­ у 1954 — 11.150 осіб, у 1955 —пізнати молодь з природою, з 7.677, у 1956 — 7.145, у 1957 — красою краю, виробити дружні 8.654 осіб. відносини, як теж розгорнути фізичну і духову готовість та Зимові табори ж ивучість, які будуть потріб­ ні студентам у новому універ­ Також під час зимових ва­ ситетському р оц і. кацій КСМ організує щ ороку КСМ оголошує детальний зимові табори. Вони носять цей самий характер, щ о літні та­ плян праці таких вишкільних таборів найменше один місяць бори. але більша частина про­ грами відбувається в примі­ перед кінцем шкільного року. Участь у них є добровільною і щ еннях через часті дощі. В се таки, програма занять у цих охочі вибирають собі таку ді­ яльність, яка їм подобається. таборах є цікавою і різнома­ Один студент може брати нітною. Зимові табори К СМ пере­ участь у кількох вишкільних повнені сердечними розмовами групах одного табору, якщо і щирим сміхом — як це завж ­ він цього хоче. Поле діяльно­ сти в таборах є ш ироке: від ди буває, коли сходяться мо­ літературних спроб до писання лоді хлопці і дівчата, — але також у них відбуваються в и ­ топографічних схем, від зби­ клади, семінарі, дискусії та рання інсект до допоміжних організується кіноспектаклі, чи робіт для бідних, від вивчан­ ня перш ої допомоги до вив­ ставляться сценічні картини самодіяльних гуртків молоді, чення мореплавства, від антро­ пологічних дослідів до студій щ о походить з різних сторін над вуличним рухом. У 1957 р. китайського континенту і Тайіснувало 105 таких вишкільних вану.

50

Оголошення про зимові та­ бори дається тижнями напе­ ред, щоб кожний мав нагоду взяти участь. У 1956 р. ці та­ бори розділено на сім груп, в тому числі засновано теж окре­ му групу для різного роду сту­ дентів, для заморських студен­ тів, для пластунів та для нестудентів. У 1953 р. зимові та­ бори мали 4.412 учасників, у 1954 _ 7.502, у 1955 — 7.433 а в 1956 р. — 3.635 учасників. Служба допомоги КСМ вірить у старе прис­ лів’я, яке вживав д-р Сун Я тсен: «М етою життя є служити, а не зискати«. Тому його чле­ ни радо шукають нагоду, щоб прислужитися нації. Допомогову акцію китайської молоді мо­ жна поділити на дві частини: допомога збройним силам і до­ помога селянам і рибакам на Тайвані. Члени КСМ часто їздять на форпости — острови Кінмен і Матсу, як теж від­ відують ферми і рибацькі се­ лища в глухих закутинах, де ніхто інший не заїжджає ні­ коли. Наступні цифри дадуть за­ гальний образ таких сл уж бо­ вих поїздок. Допомогова сл уж ­ ба збройним силам: 1953 р. — 690 учасників, 1954 — 4.021, 1955 — 4684. 1956 — 4.535 і в 1957 4.310 учасників. Допо­ могова служба селянам і ри­ бакам: 1953 — 2.065, 1954 — 6.110, 1955 р. — 6.446, в 1956 — 6.678 і в 1957 — 6.690 учасників. Сотні заморських молодих китайців з Філіпін, Кореї, Сіяму. Моляїв. Бірми, Індонезії і Сінгапуру приїжджають ор­ ганізованими групами до Тайвану і теж беруть участь у різних таборах і службах. Молодечі

організації

Під опікою Кит. Союзу М о­ лоді існує п’ять молодечих ор­

ганізацій: Асоціяція молодих китайських письменників і ар­ тистів. Летунська асоціяція китайської молоді, Мореплавська асоціяція китайської м о ­ лоді, Асоціяція китайських мо­ лодих альпіністів та Асоціяція китайських молодих вершників і стрільців. Асоціяція молодих китайсь­ ких письменників і артистів заснована в 1953 р. і має під цю пору свої відділи в різних містах Формози і в китайсь­ ких колоніях поза Формозою. Багато з поміж її 3.125 членів вж е стали відомими. Асоціяція має одинадцять відділів, як, на­ приклад, новелістів, поетів, артистів-малярів і г. п. Вона ви ­ дає щомісячний журнал «М о­ лодь» та опублікувала 48 кни­ ж ок, творів її членів. Летунська асоціяція начисляє 1.975 членів. Її членами є м о­ лоді летуни, або взагалі при­ хильники аеронавтики, як теж студенти, заінтересовані в летунстві. До діяльности асоціяції належить організування виставок моделів літаків, до­ кладів з аеронавтики, вправи в літанні і спадунстві. Мореплавська асоціяція має 3.245 членів, якими є молоді люди, що люблять море і мо­ реплавство. Асоціяція займа­ ється плаванням звичайним, човнами і кораблями, як теж студіями над життям моряків і т. п. Асоціяція молодих вершни­ ків і стрільців має 3.072 чле­ ни, захопленими їздою на к о­ нях та стрілянням. Асоціяція молодих альпініс­ тів має 1.565 членів, які відбу­ вають виправи в горах в різ­ них умовинах погоди. За кіль­ ка років існування, її члени здобули вж е кілька недоступ­ них вершин.

51

Стипендії і нагороди З метою допомагати визнач­ ним студентам у їхніх студіях, КСМ дає їм фінансову допо­ могу у різній формі. Допомога е доступна для кож ного потре­ бую чого студента і який за­ слуговує її отримати. Звичай­ но, дійсний студент мож е от­ римати одну тисячу тайван­ ськи х долярів, або й більше (понад 65 ам. дол .) на семестр. Частинні допомоги мож уть от­ римати також потребуючі н естуденти. Від березня 1957 р. КСМ уділив уж е понад 280 тися тайв. дол. (понад 8 тис. ам. дол.) таких допомог для 1.484 особи. Для заохочування студентів мати гарні і відзначаючі ося ги, К СМ нагороджує відмін­ ників різного роду медалями, яких є дванадцять родів, к ож ­ ний з них для окремих випад­ ків і кваліфікацій. Крім цього, кож ний рід медалі має три ступені. Боротьба за визволення Від початку свого існування, КСМ здобув великі осяги. Але з огляду на те, щ о нарід на китайському континенті та ін­ ш і народи завжди ще знахо­ дяться під залізною контролем совєтської Росії, китайській молоді залишається ще дуж е багато до зроблення, щоб за­ безпечити остаточну перемогу демократії і волі. З метою при-

спішити знищення спільного ворога всього людства і приспішити панування миру в світі, стає конечністю нав’я­ зати тісні контакти поміж ор­ ганізаціями молоді у всіх віль­ них країнах. Така співпраця частинно іс­ нує. Наприклад, К СМ вислав своїх делегатів на К онф ерен­ цію Студентів А зії (Японія, ли­ пень 1953), на Семінар для Лі­ дерів Молоді П івденно-східньої А зії (Японія, 1953), на М іж народню Студентську К онф ерен­ цію (Японія, червень 1954 і липень 1956), на Конф еренцію А зійської Студентської Унії (Філіпіни, грудень 1954), на Світову Асамблею М усулманської Молоді (Пакієтан, січень 1955), на Світовий Конгрес Університетської Молоді (А р ­ гентина, травень 1955), на А зій­ ський Студентський Форум (Філіпіни. грудень 1955 і г р у ­ день 1956) та на Антикомуніс­ тичну Конференцію А зійської Молоді (Корея, ж овтень 1956). Крім того, КСМ вислав був групу своїх членів, у 1955 і-., у поїздку до Туреччини, Еспанії і ЗДА. З другого боку, гру­ пи молоді з інших країн відві­ дали Вільний Китай і КСМ займався цими гістьми. У від­ відинах були делеґації молоді Японії, Філіпін, К ореї, А вст­ ралії і Нової Зеляндії. (Подав за The China Youth Corps — Its activities and Aspirctions — В. Косик.)

Ж ЕРТВОДАВЦІ НА ВИДАВНИЧИЙ ФОНД ЦУ С У М -у: 1. Під час Восьмого Всеамериканського Здвигу СУМА, який від­ бувся в днях 5, 6 і 7-го вересня 1959 р. на Оселі СУМ А в Елленвіл, переведено одноразову збірку на видавничі цілі Центральної Управи СУМ -у, яка дала 122.50 дол.

2. Ярослав К уляс (Німеччина), вплатив на видавничий фонд Ц У С У М -у — 5 дол.

3. М . Корнага (ЗДА), вплатив на видавничий ф онд 1 дол. Всім жертводавцям і збірщикам Центральна Управа С У М -у складає щиру п одяку.

52

Л іте р а т у р а , нритина, зн а н н я

Петро КІЗКО

Голод в Україні

Байки

У сіру горнеться кохтину Мале опухлее дитя. І просить в матері: — К р и х­ тину, Дай крихгу хліба для ш иття.

ЛЕВ І Щ УР Узрівши Лева, Щ ур сказав: — Х е-хе, таких я скільки мав! Я Льва, неначе комарину Зігну в погибель, у дубину. . . Та тільки Лев лиш крок ступ[нув, Щ УР У Д ІР У свою чкурнув.

А мати руки опускає, Слізьми гіркими заплива. У хаті й скибочки немає, Сама ледь-ледь іще ж ива. Дитині ж як це передати, І як, і чим їй помогти? Лежать померлі біля хати І на дорогах — не пройти. Давно вж е й батечка немає, Пішов на розш уки по х л іб . А мати з сином умирає, Не ївши хліба двадцять діб. В дворі похилені тополі, Над ш ляхом кряче ворон-птах. В якомусь дивнім дикім колі, Як привид, ходить чорний ж ах . У сіру горнеться кохтину Мале опухлеє дитя. І просить в матері: — К р и х­ тину, Дай крихту хліба для ж и ття . . . *

*

*

Побачить я між нас зумів Таких відваж них-от щурів! СЛИМАК І ОРЕЛ Слимак Орла побачив, щ о летів. Та й так услід йому повів: — Яка нікчема! У повітрі Летіти кож ному не хитро. Ти от, як я, повзти зумій. Д&леко кращий ш лях є мій! М іж нами теж є люди чину, Щ о славлять ш лях свій слима[чиний. Ш УЛ ІКА І КУРЧ А Курча вхопивш и молоде, Ш уліка річ таку веде: __ Тебе я, бідне, під опіку Візьму на все життя, довіку. В утробі будеш моїй жить, Мене і Господа хвалить. Позбав нас нині і довіку Від отакої-от опіки!

14.

10. 1958.

53

Йосип ПОЗИЧАНЮК

КОРОТКІ ОПОВІДАННЯ

Зелений шум Отаман з дубового пня поглядає на нових гостей, з-під сивої кубанки двома чорними китицями вирвався чуб, груди важко розносять короткий кожушок з чорним ко­ мірцем, побілілі пальці затисли вдвоє зібганий ремінний нагай. Дужі хлопці їдять його зором. Привели уповноважених і чекають слова страшного месника, що з Сибіру втік. Його синок підбіг до першого оцупкуватого- сіра ши­ неля й кров’яний орденок.

— Дай мені його, батьку! Цей шість неділь сидів у нашому селі, наганом бив матерів, як свої коні розбирали з колгоспу. . . Отаман ворухнув куточками вуст. Його кров. Росте колій, зразу за ніж хапається. Не вміє ввічливо гово­ рити з столичними партійцями.

— Звідки? — зіскочив отаман з пенька.

— Лєніґрадєц.

— Чого прийшов у цю сторону?

— Земля зовйот.

— Поетично. — Обернувся до повстанців: — Уповноважений землі хоче. Нагодуйте його, хлопці! Лєнінґрадца рвонули, а тихоокеанський матрос уже на­ бирав землі в пелену чорної бурки. Не хотів їсти, цере­ монився, як дівка. Матрос припросив ручкою нагана по зубах; почав ковтати. Земля верталась, не хотіла лізти в його чорну, суху горлянку. Другий намагався впасти на коліна, хлопці тримали його попід пахви. Отаман звів густі брови.

— А-а-а! Гайсінскій портной! »Одноголосно ухвалили виселити«. — Підвів нагаєм підборіддя. — Скільки людей загнав на чужину?

— Хліба шукав, отамане, як ховрак. Дві зустрічні червоні валки викачав. Третьої не доконав. . .

— Хліба йому не пожалуєм! — Отаман злетів на пень.

— На роздоріжжя їх, хай люди пізнають! Землі у нас вистачить і хліба доволі. Ми кожного путіловца наго­ 54

дуємо так, що сік на животі виступить і біла муравиця піде з рота!. . Звалили два вилкуваті ясени, спроквола обтинали гіл­ ля, підганяли перекладину. Ліс гомонів від повстанського реготу. Гайсинський кравець доїдав відро пшениці й очі його потроху вилазили на лоба. Під глодами доходив путіловєц, ригав землею, чорні патьоки слизились по бороді, стікали на груди. Холодний верховик сіяв дубовим насінням, зривав дикі груші, обламував трусок. В молодняку гупали лісовики, гострі сокири придзвонювали вічному зеленому шумові.

В

житах

Ходила принишклим селом, люди насторожено вила­ зили з льохів і мовчки дивились на подзьобані кулями стіни, звуглені хати, розвернені стріхи. У кожного своя жура. Сестра питає про брата, жінка шукає чоловіка, засму­ чена дівчина мовчить про нареченого. До містечка заходила. Вистоювала біля облуплених, цегляних касарень. Виглядала при широких дорогах. Літають землисті машини з гарматами, зривають їдку куряву. А вона витирає сірі вуста, зупиняє звільнених з полону.

— Брата мого, Юрка Губенка, не стрічали?

— В одному батальйоні були. При першій атаці наші хлопці йшли на їх сторону.. . Казав: »Усім батальйоном перейдемо і разом рубатимем орду. Прилучаться Кармелюківці, встануть Довбущуки. ..« — Як стали переходити, почалась стрілянина. Баталь­ йон інтернаціональний. . . Вона глянула розпачем, за рукав схопила.

— Убитий?!. .

— Не знаю. . .

— А може в полоні, скажіть? Він же не був комісаром...

— Ато багато серед нас комісарів, дівчино? Ідеш у пекло, бо вогонь за плечима.. . Впала на межу. . . »Як же тобі, матінко, розказати про нашеє горе? . . Я ж не знаю, де ти лежиш. Чи в далеких 55

холодних лісах, чи при тому березі, де сонце не світить?..« Ішла полями. . . Доспілі жита помережані важкими танками, розриті бомбами, столочені бійцями. А сонце палить, над колоссям срібними нитками грає марево, сірі кібчики сидять на порватих дротах і без­ журно причепурюються дзьобами. Уж е четвертий день, як бої перекотились на північ. В житах стремлять рушниці, загнані багнетами в землю, зяють розірвані жерла гармат. Серед мідних картушів лежить вершник, ніби спить. . . Скрутився, голову поклав на суху грудку. Гей, та тут їх ціле кладовище. В житах виросли, в житах і смерть спіткала. Колоски затоками біжать до левади. На пагорбку, серед жита, стоїть самотня дичка. Стежки до неї протолочені. Найдальший минув грушу, повернув у ярок. Видимо джерела шукав. І не доповз. Заорав грудьми під межу, простяг руку, затиснувши в кулаці колосок із синьою волошкою. Стала й заніміла. Припала до нього, повернула голову, провела долонею по темному лиці, змахнула землю. Не тямлячи себе, пригорщами носила джерельну воду, сту­ дила його, виривала у смерті. Оглядалась дико — кож­ ному прокусила б горлянку! — чи не йдуть закопувати. З страшною силою розвів повіки, душа ще не вийшла з його дебелого тіла, хоч усе живе чапіло біля нього, чекало смертного паху. Хапливими, гарячими руками збирала з чола скипіле волосся^ нагортала йому земляну подушку під голову.

— Ти житимеш, братіку, житимеш, мученику мій! Хлопці ж тебе виглядають, а ми тримаєм на покутті, замість образів. Софія НАУМОВИЧ

Що читати ? Не думайте, юні читачі, що в цьому розділі подаватимемо Вам списки «обов’язкової л ектури«, щ ось на зразок тих, за непрочитання яких загрож ує погана оцінка в ш к ол і. Якраз, навпаки: в ніякій чуж ій ш ко­ 56

лі не задаватимуть вам читати книж ок, про які мова, бо, п оперше, — кож на державна школа зацікавлена в тому, щ об учні читали побільш е книж ок з державної літератури, а п одруге, — чуж і учителі навіть

не знають про книжки, які ми маємо на гадці! Правда, може вчителі наших шкіл українознавства подавали б вам назви наших книжок та заохотили до читання, — але ж не всі ви ходите до укра­ їнських ш кіл. Зате ж — ми впевнені в цьому — всі ви пильно читаєте ваш журнал »Аванґард« і ось тому на його сторінках будемо займатися й вашою домашньою лектурою . При тому, було б дуж е к о­ рисно нам знати вашу думку про те, які книжки любите ви читати: історичні, пригодниць­ кі, психологічні, прозою, вір­ шем, діялогами (драми), а може сентиментально-любовні, може гумористичні, комічні, чи, на­ впаки, — наукові, технічні? Було б добре, якби ви нам пи­ сали про ваші книжкові смаки й уподобання, а ми давали б короткі огляди різних книжок, щоб ви могли вж е наперед ви ­ брати собі, а вибравши, знати, де купити, чи замовити. Тепер подаємо навгад корот­ кі огляди двох найновіших книжкових п ояв.

вили большевики героя на гра­ ниці, чи витримав він тортури й «не писнув ні словечка«, і чи, врешті, віднайшов свою Лесю й одружився з н ею . Щ о попри те автор зачіпив трохи наших політиків «старої дати«, то це нічого не ш ко­ дить! Нам часом теж хочеться критично розглянути деякі сто­ рінки з нашої давньої, чи й найновішої, історії! А в книж ­ ці Мечника саме знайдемо ба­ гатющий матеріял для ц ього. І ще одне: автор, галичанин, побував у час війни в нашій столиці Києві та на Ш евченковій могилі в Каневі над Дніпром. Це цікавить вас, правда? БАДЬОРА ПОЕМА

Леонід Полтава: «НЕСКІНЧЕНИЙ БІЙ«, поема присвячена світлій пам’яті гетьмана Івана Мазепи, видання Крайової У п­ рави СУМ -у в Канаді, 1959 р . стор. 16, мистецьке оформлен­ ня М . Левицького. «Не люблю вірш ів!« — зразу скаж уть чи не всі наші чита­ чі. Але підождіть. Зробіть так, як ми зробили в таборі. У по­ К Н И Ж К А ПРО ПІДПІЛЛЯ ганий, дощевий день сіли собі С. Мечник: »ПІД ТРЬОМА гуртом і розподілили »ролі«: ОКУПАНТАМИя, спогади у к ­ один читав за »автора«, дру­ раїнського революціонера-підгий за »Мазепу«, а решта за пільника, накл. Української »в сіх «. І що вийшло? Ми не Видавничої Спілки, Лондон тільки швиденько познайоми­ 1958 р. стор. 208, обкл. Славка. лися з цією актуальною пое­ Прочитавши заголовок цієї мою (про гетьмана Мазепу ж!), але й ствердили одноголосно, книжки, хтось міг би подума­ ти, що це якась наукова, «нуд­ що вона дуж е »сучасна«, ду­ на» річ, у якій молода людина ж е бадьора (ох, як не любимо не знайде нічого цікавого. А плаксивих віршів про «страж ­ тимчасом, — це спогади учас­ дання неньки-України!«) й та­ ка, що скріплює надію, «Щ о ника підпільної боротьби ук ­ значить бій в житті народу?« раїнського народу проти поль­ або «Де ділись обри? Де х о ­ ського, московсько-большевицького і німецького окупантів, зари? Де п ол о в ц і?«... (що з на­ які читається неначе чудову ми воювали), питається автор. пригодницьку повість з добре Про них уж е «ні слиху, ні дивплетеною любовною історією . ху«, а ми далі існуємо й бо­ Читається її «одним духом«, бо ремося! Прочитайте, й самі побачите! дуж е хочеться знати, чи зло­ 57

Т Е Р М О Я Д Е Р Н А Р ЕА К Ц ІЯ В останніх трьох числах »Аванґарду« ми коротко розглянули будову атомів, ув’язнену в них енерґію, можливості звільнення цієї енерґії і застосування її для людських потреб. Детальніше обговорено перший з двох мож ливих способів звільнення енерґії атомів, а саме через розбиття атомів за допомогою атомних реак­ торів. В той спосіб здобута енерґія вж е сьогодні ш ироко засто­ совується як для воєнних, так і для промислових цілей (атомні бомби, підводні човни, електричний струм тощ о). Сьогодні розглянемо другий спосіб звільнення енерґії атомів, який полягає, як уж е було згадано у першій нашій статті, на злитті (фузії) атомів, точніше — їхніх ядер. Тому, що така реакція є можлива тільки при високій температурі, називається вона термоядерною реакцією. Найпростішим процесом термо­ ядерної реакції є злиття двох атомів т. зв. тяж кого водню, щ о в результаті дає один атом гелію і один вільний невтрон. Як нам уж е відомо, атом водню є найпростішим з усіх відомих атомів і складається з одного протона в ядрі і одного електрона, круж ля­ ючого навкола ядра. Ядро атома тяж кого водню має крім протона щ е й один невтрон. Коли два таких атоми зударяться зі собою з надзвичайно великою скорістю, їх ядра зіллються на короткий момент і створять атом гел ію . Атом гелію складається з двох протонів і одного невтрона в його ядрі і двох круж ляю чих на­ вколо електронів. Один невтрон в цьому процесі звільняється і »Етікає«. Електрична місткість двох окремих атомів водню є набагато більша від такої ж місткоєти одного атома гелію. Р із­ ниця енерґій під час реакції злиття виділяється у формі тепла, подібно, як це є з розбиттям атомів. Трудність термоядерної реакції є в тому, що атоми мусять рухатися з величезною скорістю, щоб їхні ядра могли злитися ра­ зом. Одинокий спосіб для підвищення єкорості р уху атомів є через підвищення їх температури. А ле для того, щоб осягнути по­ трібну для злиття атомів єкорієть, треба піднести температуру атомів до кількох мільйонів степенів Фаренгайта, то є набагато вище, ніж температура поверхні сон ц я. Очевидно, щ о такої, чи навіть приблизної температури атомів неможливо осягнути нор­ мальним способом, нагріваючи їх в печі чи горні, бо ж оден із відомих нам матеріялів не видержав би такого тепла і розто­ пився б. О тж е потрібно знайти інший спосіб. Під цю пору виглядає, щ о найкращим способом для осягнення відповідної температури атомів є проведення потужного електрич­ ного струму через газ тяж кого водню, замкненого у відповідного розміру металевій трубі. В цьому випадку газ тяж кого водню відограс ролю електричного провідника і нагрівається до високої температури. Чергова трудність полягає в тому, щ о одержану температуру тяж ко вдержати на довший час, щоб уможливити термоядерну реакцію, про щ о буде мова ниж че. З добрим ре­ зультатом досліди по цій лінії були зроблені в ЗДА і В . Брітанії. На початку 1958 р. брітанські вчені перші проголосили, щ о їм 58

вдалося нагріти газ тяжкого водню до температури 5 мільйонів степенів (Фаренгайта) і вдержати її на протязі частини секунди. Як це досягнено? Зроблено це за допомогою апарату названого в скороченні Зета (повна назва — Зеро Енерґетичний Термоядерний Апарат). По­ дібний він формою до великого трансформатора. Найважнішою його частиною є алюмінійова триметрова в промірі труба у формі кол а. Трубу заповнюється газом тяжкого водню, замикається герметично і пропускається електричний струм з трансформа­ тора. Щ асливо складається так, що з хвилиною, коли електрич­ ний струм починає проходити через газ, автоматично газ по­ чинає згущуватись і творить вузеньку струю посередині труби, залишаючи цілковиту порожнечу навколо стінки труби. Як ві­ домо з науки про тепло, найкращим ізолятором тепла є якраз порожнеча, бо через неї тепло не може проходити. Ця порож ­ неча стається тому, що електричний струм витворює магнетичне поле навколо себе, а маґнетичні сили діють доосередньо і стис­ кають газ в центр труби. Порожнеча в трубі потрібна для того, щ об тепло не могло дістатися до стінок труби, бо інакше металеві стінки розтопилися б. До цього місця природа діє в користь науковця. Але з хви­ линою, як газ є стиснений в середині труби, постає нова труд­ ність . Газ, через який проходить електричний струм, відразу починає відхилятися з центрального положення в трубі і у формі хвиль відбивається від стінки до стінки. В апараті Зета газ удерж ується в центральній частині труби, далеко від її стінок, за допомогою додаткових, більших маґнетичних сил навколо газової струї. Ці додаткові магнетичні сили одержується в той спосіб, щ о навколо труби зі зовні намотується звичайні електрич­ ні провідники і пропускається через них електричний струм. Коли в той спосіб одержиться відповідно сильне маґнетичне поле, відхилення газової струї в середині труби припиняються і газ задержується в її центрі. Найважнішим досягненням апарату Зета було те, що вдержано газ в центральній позиції так довго і в такій високій темпера­ турі (5.000.000° F), що можна було зауважити термоядерну реак­ цію . Але як можна її зауважити? На початку ми ствердили, що під час злиття двох атомів тя ж кого водню залишається вільним один невтрон, який »втікає«, тобто не входить до ядра створеного нового елементу гелію. Ці вільні невтрони продістаються цілковито на зовні труби і через їх викриття за допомогою відповідного апарату знаємо, що термо­ ядерна реакція мусіла відбутися в апараті Зета. Слідуючим кроком, який стоїть перед дослідниками, є піднести температуру газу ще вище, пропускаючи через нього ще потуж ­ ніший електричний струм . У вищій температурі, вдержаній на довший період часу, кількість енерґії, звільненої під час злиття атомів, тобто під час термоядерної реакції, буде збільшуватися аж доки не перевищить кількости енерґії вложеної у формі електричного струму для того, щоб одержати таку високу темпе­ ратуру. Щ ойно тоді будемо мати певний зиск енерґії, яку можна буде перетворити в електричну енерґію, як це є в атомних реакторах. Вчені дослідники обчисляють, щ о для того, щоб одер­ жати відповідну кількість надміру енерґії, потрібно піднести температуру газу до приблизно 100.000.0000 F. 59

Отж е головними проблемами, які стоять сьогодні перед до­ слідниками, є нагріття газу тяж кого водню до температури понад 100 мільйонів степенів, вдержати таку температуру на довший час і знайти способи перетворити надмір енерґії, яку дістанеться з термоядерної реакції (злиття атомів) в електричний струм. Тя ж ­ ко ще сьогодні передбачити, як довго треба чекати на поборення всіх тих труднощів — це може тривати ще кілька років. Але на­ віть тоді, коли головні проблеми будуть розв’язані, багато ще прийдеться перебороти перешкод чисто технічного порядку, щоб вкінці одержати відповідник відомого нам атомного реактора, який полягає на розбиттю атом ів. Яка тоді є перевага термоядерної реакції над реакцією розбит­ тя, щоб можна виправдати всі ті надзвичайно коштовні і тяж кі експерименти? Відповідь лежить у паливі, потрібному для термо­ ядерної реакції. Паливо це одержується із звичайної води. Вода складається з кисню і водн ю . Приблизно один на 6000 атомів водню є т . зв. тяжким воднем, або девтерієм, який фактично являється нашим паливом. Тяжкий водень одержується через процес відділення, а випродукування одного граму кош тує всього кілька шилінгів. Енерґія, замагазинована в одному грамі тяж кого водню, рівняється енерґії кількох тонн вугілля. Отже це паливо є не тільки дешеве, але рівнож його запас є невичерпний. Над проблемою термоядерної реакції працюють сьогодні най­ кращ і уми світу і є підстави сподіватися, що вони розв’яж уть її позитивно у відносно недалекому майбутньому. За англійськими матеріялами подав В . О .

Ч У Д Е С А Ф Е Р И Т ІВ Багато хто може не повірити в те, що тут буде розповідатися. Але, почнемо здалека. . . . Сталося це в 1110 році до нашої ери. Правитель країни Ю е-Чан (так у давнину називався В ’єтнам) відрядив до китайсь­ кого імператора трьох славних послів з білими фазанами. Щ а­ сливо пройшовши через незаймані ліси, гори й багатоводні ріки, посли прибули в китайську столицю й вручили імператоро­ ві подарунки. Коли вони поверталися додому, їх спіткала біда: вони зблудили і після довгих поневірянь повернулися назад до китайського імператора. Довідавшись про таке лихо, китайський імператор подарував послам три колісниці, на яких вони й при­ їхали до своєї держави. Та й як було не знайти дороги, коли ці чарівні колісниці самі її показували! В передній частині кож ної знаходилась маленька ф іґурка китайця, простягнена рука якого завжди показувала на південь. Ф іґурка — це був перший компас, щ о його винайшли китайці. Так людство вперше познайомилося з маґнетом. На початку 19 століття виявлено найтісніший зв’язок між маґнетними і електричними явищами. Згодом, використовуючи ці явища, виникли електромашини, трансформатори, електромото­ 60

ри, телефон, телеграф, радіо, телебачення, радар, телемеханіка. Маґнети в електриці, як хліб у харчуванні. Вони є головними і основними. Але, виявилося, що маґнетні властивості мають тільки чотири метали: залізо, кобальт, нікель та гадоліній. Одначе, вони також і дуж е добре проводять електричний струм. »Всмоктуючи« частину електричного струму, який ними проходить, ці ме­ тали, хоч і стають самі на певний час маґнетами, вони рівночасно з тим дуж е нагріваються. Друга біда цих металів та, щ о вони нездатні дуж е швидко перемаґнічуватися. Якщо, напр., пустити через них струм в одному напрямі, він намаґнетить залізо. Коли припинимо на якусь мить цей струм — залізо й далі затримує в собі магнетизм. Але, коли тепер пустимо струм в протилежному напрямі, залізо й далі залишає в собі той маґнет, який був пе­ ред тим, і лише згодом, під дією протилежного струму — пере­ магнічується. Ці властивості заліза (швидко не перемаґнічуватись) й шкодять дуж е для сучасної електротехніки. Отже на­ уковці вирішили шукати інших матеріялів і знайшли їх. До спеціяльного млина (який має кулі та вібрує) засипається подрібнена металева брухта. Млин цю брухту меле і за деякий час з нього утворюється дрібнесенький, немов жіночий пудер, пил. Це — напівфабрикат. До пилу потім додають речовину, яка його зліплює (зв’язує) до купи, а з цієї суміші пресують деталі, напр., великі, малі й дуж е малесенькі кільця. Ці кільця кладуть до печі, де їх обпалюють при дуж е високій температурі. Отже, феритові кільця таким чином виготовлені. Властивість феритових кілечок полягає на тому, що вони мають маґнетні якості, але не пропускають через себе електричний струм. Вони дуж е добре намаґнічуються, залишаючись при тому чудовими ізоляторами. Цього якраз і потрібно було науковцям. Яке ж значення мають такі якості для сучасної техніки? Ве­ личезні. Вони здібні творити чуда. Щ об уявити це значення, порівняймо ферит з пилоємоком. Причинімо у сонячний день вікно, залишивши тільки вузьку щ і­ лину. В сонячному промені, щ о проникає через щілину до кімна­ ти, помітимо незчисленну кількість порошинок, що плавають у повітрі. Коли ж урухомити пилосмок, побачимо як пилинки по­ чинають стрімко зближатися до його отвору. На місце пороши­ нок, які поглинув пилосмок, із затемнених частин кімнати, при­ ходять нові. Всі вони летять до отвору пилосмока, немов би їх тягне невидимий маґнет. Якщо б подібно до порошинок, можна було побачити радіохви­ лі, то, поставивши на місце пилосмока малесеньку феритову ан­ тену, ми спостерігали б, щ о радіохвилі з усіх кінців пливуть до згаданої антени. Для техніки це означає, що можна виробляти радіоприймачі, радари та телевізори без антен, а крім того на далеку віддаль можна без дротів передавати потужний струм електрики. Всім напевно тепер є відомо, що в дуж е багатьох країнах світу, зокрема в Америці, Брітанії, Німеччині, Франції та СССР, пра­ цюють швидкодіючі електронні обчислювальні машини. (Характе­ ристичним є те, що, недивлячись на »проґресивну старшобратерську« техніку в СССР, першу обчислювальну електромашину ви­ найшли й сконструювали українські науковці в Україні). Сучасні 61

обчислювальні машини р озв’язую ть найскладніші завдання, керу­ ють на виробництві тахнологічними процесами, роблять перекла­ ди з однієї мови на іншу, а навіть засвідчую ть оригінальність юридичних документів. К ож н а з таких машин повинна мати так звану машинову, але велику »пам’ять«. Це є механізм, який збе­ рігає в собі різну інформацію, записуючи сам для себе цю інф ор­ мацію магнетизмом. К рім того, машина повинна »пам’ятати« й програму своєї праці, яку визначає для неї людина: коли й щ о робити, залеж но від одерж аних під час обчислень результатів. Очевидно, машина тим досконаліш а, чим досконаліш а її запа­ м’ятовую ча система-механізм. А л е саме в цьому й лежить вся за­ ковика. Досі для запам’ятування застосовувались в машинах елек­ тронно-променеві рурки, або спеціяльні маґнітні стрічки та бара­ бани. Проте всі ці способи мають дуж е великі недоліки. М аґніт­ ні стрічки та барабани під час запам’ятування мусять обов’язко­ во механічно рухатись: крутитись або пересуватись. Яка б не була досконала механічна система р у х у барабанів та стрічок, але вона не спромож на так ш видко рухатись, як рухається дро­ тами електрика. Ш видкість розповсю дж ення електричного стру­ му дорівню є ш видкості розповсю дж ення світла — 300 тис. клм. на секунду. Якщ о маємо, напр., дріт довж иною 600 тис. км. і один його кінець приєднаємо до електричної машини та вім кнемо струм, на другому кінці такого дроту лямпа засвітиться за дві секунди, після вмикання струму. Таких механічних ма­ шин, які рухалися б з ш видкістю 300 тис. км. на секунду суча с­ на техніка щ е не винайшла. В сучасній техніці маємо вж е, щ о колесо м ож е обертатися з ш видкістю 500 разів на секунду. До­ сягнено навіть і 45 тис. обернень на секунду. А ле це все відбувається тільки в лябораторіях, а практичного застосуван­ ня такі ш видкі обернення не мають. Т ож в обчислювальних ма­ ш инах з стрічками та барабанами дію їх та електричного струму мож на порівняти з тим самим, щ о запрягти, напр., черепаху й коня-рисака. Ш видко й безвідмовно працюють електронно-промінні трубки. Але, щ об записати і запам’ятати складні речі, їх потрібно де­ сятки мільйонів, а до того вони працюю ть тільки тоді, коли ма­ ють електричну напругу. Лише на секунду погасло електричне світло — і машина вж е все »забула«. Інформація збиралася р о ­ ками, а тепер — починай у се спочатку! Для прикладу скаж ем о таке: для того, щ об машина за допомогою електронно-проміневих трубок запам’ятала оце число »А ванґарду«, яке ви тримаєте в руках, потрібно тисячі рурок та таку ж саму кількість лямпок. О тж е це все для ш видких дій сучасної електроніки та атоміки не надається, бо для того, щ об мати складну машину, яка б запа­ м’ятала, напр., 10 книжок, потрібно її збудувати розміром вели­ чезного хмародеру. В сю цю складну справу, виявляється, р озв’я­ зую ть ферити. Одерж авш и в одну мить (мільйонову частину се­ кунди) якусь електричну напругу, вони намагнічуються і »пам’я тають« цю напругу, аж до того часу, доки інша напруга не пере­ магнітить їх. Це все відбувається лише якусь мить, протягом якої навіть найдосконаліші вимірні приладдя не встигають цю мить зафіксувати. (За чуж ою пресою А . М .у 62

Розкопи в Літурнум коло Неаполя Влюбленому в старовину мандрівникові легше приходиться п о­ рівняти теперішній вигляд околиць Понту із старовинною «Щ асли­ вою Кампанією« (Кампанія Ф елікс) та «Вогнистими полями« (Campi phloegroei або phlegraei), де знаходяться М іґелія, К астель В ольтурно й Приморська Кампанія. 1932 року проведено усю ди каналізацію й осуш ено ґрунти підземними водостоками. Після другої світової війни ще більш е вдосконалено осуш увальні за­ соби, так, щ о на місці давніх малярійних багон усю ди цвітуть тепер виноградники й оливкові сади, асфальтовими ж ш осе пробігають численні автомашини. Не так було в 19-му і на початку 20-го сторіччя. Ось щ о писав Люрюй перед 1881 роком: «Сьогодні Баї, повне насолод дозвілля римських ш ляхтичів, П естум з трояндними полями, які так дуж е любив Овідій; ба­ гата К апуа і Куми, свого часу наймогутніше місто Італії, і Сибарис, найрозкіш ніш е місто, леж ать тепер серед застійних і загниваючих вод, в малярійних долинах, де гнила, непридатна земля пож ирає більш е людей, аніж у силі їх вигодуватиж. Не так було на початку другого сторіччя перед Христом, коли по перемозі над картаґінцями 202 року позакладали римляни надійні осади з військових теренів у Калябрії та К ам панії. Щ е етруски перш і поселились в тих околицях, сотнями років систематично осуш ували ниви і зробили з околиць Неаполю один квітучий сад. Етруски, самніти, ляційці, греки й африканці переміш алися на цій щасливій землі, названій «закутком неба, щ о впав на зем лю «. Суміш рас і культур витворила надзви­ чайно інтересну цивілізацію, залишки якої по сьогодні цікав­ лять туристів і дослідників старовини. А дж е щ е в »Одисеї« назвав Гомер ці провінції Едемом, «по якого долинах пливуть ріки молокаж. В ці околиці прийш ов у 194 р . перед Христом славетний Публій Корнелій Сціпіон Африканський. Блискуча була кар’єра цієї людини. Народжений у 235 році, вж е 17-літнім юнаком брав участь у бою з картаґінцями в Тесінум, де врятував ж иття свого батька. Поразка під Каннами сповнила розпукою молодих патриціїв, так щ о всі хотіли еміґрувати. Сціпіон потрапив на­ снажити їх знову боєвим духом . 211 року положення римлян в Еспанії стало настільки критичне, щ о ніхто вж е й не важ ився брати на себе обов’язків проконсульства в цій країні. 24-річний хлопець П ублій Корнелій взяв на себе відповідальність: людя­ 63

ністю й меткістю відвоював серця населення, 209 р. розгромив Газдрубала під Бетулею і до 206 року до остатку підкорив Еспанію. В Римі ж де його слава й консульство (205). Три роки пізніше він закладає ветеранські селища в Кампанії та А пулії. Сенат тільки слабо допоміг Сціпіонові у трудних б о я х . В той час квесторував в А фриці К атон. Катонові не подобалась Сціпіонова амбіція і виставність. От і прискарж ує він Сціпіопа за продаж ність. Публій Корнелій не зваж ає на ці затії, лиш зручно приєднує собі нумідійських князиків, два рази в ночі розграблює картаґінські військові табори та їх союзника Скифакса, врешті ґрунтовно розбиває самого Ганібаля під Замою 202 р. Тріюмфом закінчив Сціпіон другу П унійську війну й дістав почесний ти­ тул : A frican u s.

194 р. став вдруге консулем і начальником сенату, але ж цього року почались його ж иттєві невдачі. Винуватий у цьому і сам Публій Корнелій, бо гордопишною поведінкою наробив собі непотрібно багато знатних ворогів. От вони й оскаржили його в тому, щ о дався підкупити царем Антіохом і в наслідок того самовільно підписав мировий договір. Сціпіон, огірч'ений запеклістю противників, добровільно покидає Рим та йде на вигнання в Літурнум. Подальше від бурхливого Неаполя і к упелевої пляжі Баїв проводить він тут десять останніх років свого ж и ття . В часи Сціпіона недалеко від Літурнум тягнулися великі ліси, т. зв. Сільва Ґальлінарія, де гніздилися морські оприш ки. Передання каже, що пірати приходили в Літурнум дякувати пере­ можцеві Ганнібаля за те, що забезпечив все побереж ж я і саме море від наскоків картаґінців. Старий вож дь, за звичаєм старо­ винних римлян, займався хліборобством і городництвом. Той, що своїми походами здивував Европу, А зію й А ф рику тепер трудо­ любиво поганяв воликів, орав і засівав землю і, поганяючи, співав. Увесь час був сповнений гірким жалем до Риму й республіканців. Якось питалися його, чи прагнув би бути п охо­ ваним у Римі. В ож дь ріш уче відмовився: »Невдячна вітчизно, — сказав, — навіть костей моїх не матимеш!« (Інґрата патрія, не осса меа квідем габеас). В час римської імперії будувались нові урядові палаци в пів­ денній Італії. Непосильним трудом рабів звозились туди марму­ рові плити з Каррари, криштальний сірий вапняк і ґраніт зо С ходу. В Редж дж іо і Таренто поволі занепадає грецька мова. Зате вона ввесь час процвітає в Неаполі, а враз із нею зберіга­ ю ться усі гелленістичні зви чаї. В цьому місті, переємниці слави старовинних Кум, міщани поділяються на фратрії за атенським зразком, римські дуумвіри звуться тут архонтами й едилі — аґораномами. На честь Августа встановлено тут старогрецькі ігри, на яких пописувались ретори й поети грецьких шкіл і до 4-го сторіччя по Христі влаштовувались в Неаполі олімпіяди. Нерон звелів урочисто признати собі вінець поета в неапільському театрі. Правда, архітектори будували всюди в Кампанії палаци за римським зразком. Зате фрески й стінні мальовила були часто грецькі, наче б живцем їх перенесли сюди з Атен, Коринту, чи столиці Птолемеїв, Олександрії. Пройдуть довгі сторіччя, заки грядущі покоління зацікавляться долею багатьох поселень »Щ асливої Кампанії«, які здавалося б 64

запалися у безвість, як ці дзвони з казки, на дно озера: Геркулянум, Ретіна, Оплотне, Помпеї та Стабісс. Ще в 1592 р. неаполь­ ські власті потрапили на Помпеї, прокопуючи канал для реґуляції річки Сарно. Цей факт, дивним дивом, пройшов зовсім непомічений гуманістами. Приблизно сотку років пізніше копав один пекар із Портічі криницю і попав прямо в середину геркулянського театру. Від 1793 почались наполегливі й пляномірні розкопки Помпеїв, а з 1824 р. появились перші наукові публікації про ті цінні знахідки. 1926 р. в кварталі театрів відкопали 7 кістяків, належних помпейцям, які втікали з своїми самоцвітами. Щ е 1763 р. знайшли у віллі Діомеда, поруч інших дорогоцінностей, 17 загинулих помпеянок із дітьми. 1830 р. від­ крили дім Фавна, де аж 21. 10. 1851 р. знайшли чудову стінну мозаїку з відображенням бою й перемоги Олександра Великого під Арбеллами. Ще 1750 р. відкопали частину т. зв. «помеш­ кання філософа«, де 3 листопада 1783 р. віднайшли бібліотеку з 2000-ми з б и т к і в папірусу. Після 1828 р. розкопки в Геркулянум ще більш пожвавіш али. Після першої і другої світової воєн увага археологів звернулась і на інші знаменитості старовини: блискучі і колись славні віщуваннями Куми, розкішну купелеву місцевість старовинного Риму, Баї, пристань Путеолі (Пудздзолі), куди причалив с в . Апостол Павло на александрійському кораблі з написом: Діоскури (в 65 р. н. ери). Врешті, директор Пом­ пейського музею в Неаполі, проф . Амадео Маюрі відкопав руїни Літурнум: форум, театр, храми. На жаль, не вдалося йому знайти намогильного пам’ятника довголітнього засланця Літур­ нум, Сціпіона Африканського. Той, що під Замою переміг не­ зборного Ганібаля, провів тут довгі літа, огірчений на своїх земляків. З історичних джерел знаємо, що по смерті Сціпіона римляни неначе засоромились своєї невдячности, здвигнули на його мо­ гилі пам'ятник і доручили самому видатному поетові Еннієві (240-169 перед Христом) зложити Сціпіонові епітафію. І ось які слова казав Енній видовбати на мармурі: »Тут спочиває той, якому віддячити не були спроможні ні земляки, ані вороги, за його славетні подвиги«. Б. К.

ВІД РЕДАКЦІЇ З технічних причин продовження статті д-ра М . Філя «Від Переяслава до Конотопу« буде надруковане е наступному числі журналу, за що просимо вибачення в автора і читачів.

АДРЕСИ КРАЄВИХ УПРАВ СУМ-у: U k r a in ia n Y o u t h A s s ’ n in A u s t r a lia c / o M r. S. M is k o 8 6 P l u m p t o n A v e ., G l e n r o y , V i c . , A u s t r a lia . “ P r o s v it a ” (S U M ) c . S o le r 5 0 3 9 B u e n o s A ir e s , A r g e n tin a

S r. B o h d a n B ily n s k y j ( S U M ) R u a P ia u i, 2 0 5 ---- A p . 3 , S a o P a u lo , B ra zil S r. Iv. L y t w y n o w y c z ( S U M ) а / с V . K o l e s n i k e w ic z V illa A lta , A lm a c e n E n k a r n a c io n , P araguay.

З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd., 237, Liverpool Rd., London, N.I.