Авангард (ч.52)

АВАНГАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XIII *

Ч: 2 (52)

А В А Н Г А Р Д

V A N G U A R D

ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить щоквартально.

quarterly O fficial organ of The Central Committee, The Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колеґія: мґр. ГА Н О В С Ь К И Й Є., ДЕРЕМ ЕН ДА Я., мґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний редактор), мґр. М И К У Л А В., проф. С А Г А Н 3., мґр. С Т Е Б Е Л ЬС ЬК И Й Б. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 49, L in d e n G a rd e n s, N o t t in g H ill G a te , L o n d o n , W.2., E n g la n d

Адреса Адміністрації: “ A v a n t g a r d , ” B ru x e lle s

IV .,

72 B e lg iq u e

Bid C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ Ц Е Н ТРА ЛЬН О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В СП ІЛК И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

J eu n esse

U k r a ln ie n n e

(Центр,

і

Краєва

Управи)

72, Bid. C h a r le m a g n e , B ru x e lle s I V . , B e lg iq u e .

U k r a in is c h e r J u g e n d v e re in , Z e p p e lin S tr. 67, M iin c h e n 8, G erm a n y

U k r a in ia n A m e r ic a n Y o u t h A s s o c ia t io n , In c., P .O . B o x 2 1 1 , C o o p e r S ta tio n , N e w Y o r k 3, N .Y .

U .S .A .

U n io n des U k r a in ie n s (S e c t io n d e la J e u n e s s e ), 26 ru e de M o n th o lo n , P a r is 9e, F ra n c e .

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 140 B a th u rst S tre e t, T o r o n t o , O n t.,

M r. A . H a lim u r k a L a g e r P a rs c h , Bar. S a lz b u rg , A u s t r ia

Canada.

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 49 L in d e n G a rd en s, N o t t in g H ill G a te, L o n d o n , W .2 ., G r. B ritain .

(S U M ), 9, Z . 2 3 .,

SUM C a lle - U k r a in ia n a N o . 9, C a r a c o s C a tia , A lt a - V is t a , V e n e z u e la

Ціна цього примірника: ЗД А і Канада — 50 ц.. Брітанія — 3 ш., Австралія — 5 ш., Франція — 200 ф. фр., Бельгія — 20 б. фр., Німеччина — 1.30 н.м. В інших країнах — рівиЬвартість 50 ам. ц. Фото на 1. стор. обкладинки: Ансамбль бандуристок при Осередку С У М А ім. П. Орлика в Дітройті, ЗДА.

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

І І І І * І І І І І І І І І І І І І І І І І І И І І І 1 І І І І І І І 1 1 І І І І Н І І І І І І І І І И І І І Н Ч І Ч І І І І І І * І І І < І * І І І І І І , І І І І І І І , І ,І| І | І,І ,|П , ІІ

І

ІЗ З М ІС Т У І О . Коваль: Одна моІ лодь, різні ш ляхи, І одна мета .............. З І П . Кізко: К р із ь гро! зи .......................

7 І о. д-р Б . Курилас: Я к Е стати корисним д ля 1 рідного краю? . . . . 10 І Б . Бора: Неписаний за| кон ........................ 14 І Д-р М . Ф іль: Від П єІ реяслава до К оното| пу ........................ 15 і Проф. П. Савчук: = С вітлої пам’яті Ве1 ликого Гетьмана . . 19 І Проф. Г. Ваіценко: ї Освіта і виховання і молоді в С С С Р . . . 24 ї М . Ломацький: Н аціо| нальне виховання . 28 І В . Леник: Про ком у| ністичний ф естиваль І у Відні ................ 31 1 Б . Бора: Ми стоїмо . 33 = І Д-р Д. Бучинський: | І Р о л я проводу і наІ І роду ................... 34 І І П. К ізк о : Соцреалізм І І — блеф ................ 37 І І А . Микулин: До істо= І рії постання Ю наць1 І ких сп ілок в У к р а їн і. 40 ї Е Г. Косинка: В бою за і Е волю л я г л и . . . . 46 і І II. Королева: М аврські = 1 струни ...................49 І : В . О .: Атомний реак| І тор ......................53 і І Б. Любарець: О ля з 5 України ..............57 І 1 3 життя і праці С У М -у . 61 | Е ІІ ІІІ ІІ ІІ ІМ ІІІ ІІ ІІІ ІІ ІІ ІІІ ІІІІІІІІІІІІІІІІ ІІІ ІІШ ІІІ ІІМ ІІІІІ

в

Ч: 2 (52)

Р ік X I I I

1959

J U m (oustиш> .Фотищ

Г Е Т Ь М А Н У К Р А ЇН И ІВ А Н М А З Е П А В 250-річчя його великого чину

2

О Д Н А М ОЛОД Ь, РІЗН І шляхи, О Д Н А М ЕТА О. К О В А Л Ь Голова Ц У С УМ -у

У країн ська молодь, яка ж иве у вільн ом у світі, д у ж е часто ставить собі питання: Я к ж иве і до чого прямує молодь, яка ж и ве в У країні? Н евж е ж належ и ть вірити оф іційній советській пресі про те, що б іл я 10 м ільйонів душ україн ської молоді, ви хо­ вані в дусі матеріялістичного м арксо-ленінського світогляду, по­ рвали раз на завж ди з національним минулим, з традиціями християнської України, з її високою національною культурою ? Я кщ о така є дійсність, то чи мас якесь значення праця і стремлін н я ук раїнської молоді поза межами поневоленої батьківщ ини в напрямі відзискання її повної незалеж ности? Відповідаючи на ці складні питання, ми мусимо мати перед счима повну картину ж иття і творчих проявів молоді, що силою обставин знайш лась в тоталітарній системі, де всьому диктує одна партія з її »непом ильним и« вождями і брутальною силою, якій на ім ’я Ч еК а, ҐП У , Н К В Д , М ВД, М ҐБ з тисячними масами сексотів (донощиків) і т. п. Я к бачимо, сама життєва обстановка тієї системи є ненормальна в порівнянні з вільним и країнами західнього світу, з позицій яки х маємо м ож ливість оцінювати ж иттєві яви щ а . Х т о колинебудь жив під тоталітарним режимом, той знає, що там мусить існувати дворуш ність у думанні і в духовом у ж итті: офіційний — зовнішній і внутрішній — замкнений духові світи людини. Перший служ и ть в зовніш ніх взаєминах м іж лю дьм и і по віднош енні до урядових чинників, та може бути т іль к и такий, як того вимагає »ур я д і п а р т ія «. Щ о тільк и переступає м еж і цього світу в слові, чи в д ілі, зразу натрапляє на удари з боку всевідучого і всечуйного апарату реж им у. Ц е є неуникни3

мий атрибут згаданої системи, бо без нього вона перестала б нею б у т и . Другий, внутріш ній світ підтоталітарної людини, є справжнім світом, властивим кож ній людині, де кож не явищ е оціню ється його правдивою вартістю, без страху, щ о це ком усь не подобається, чи що за таку оцінку треба буде поносити кару вклю чно з загрозою втрати ж и т т я . М аючи на увазі цю двоторовість духового ж иття підсовєтської людини, нам буде легш е розуміти все те, що там діється і які процеси розвитку того ж иття м ож уть мати місце. Таким чином нам буде легш е відповісти на поставлені вищ е питання, чи 10-мільйонова маса української м олоді в У к р а їн і є українською ■чи інтернаціонально-комуністичною та чи є вигляди на ідейне зростання тієї молоді в дусі боротьби за незалеж ність У к раїн и . В ж е самий факт, що п ісля 40 років існування окупаційної московської влади в Україні, як подає совєтська преса, існую ть е У к р а їн і залиш ки «бурж уазн ого н аціоналізм у» та стремління д о приватної власности, свідчить вимовно про те, що ж адне виховання не може змінити самої природи лю дини. Намагання виховати окремий тип жсовєтського человєка«, який був би спосібний реалізувати безкритично марксистсько-комуністичну доктрину, не вийшли поза м еж і експерименту. Ж и ття з за ло женими в ньом у Творцем законами є сильніш е від ш тучно створеного мозґового продукту М аркса і його послідовників. Н а початках совєтської влади б уло кинуто гасло ліквідувати посідаю чі суспільн і кляси, які, мовляв, є перешкодою на ш л я х у д о комуністичного суспільства, що житиме за засадою »кож ном у по потребі, а від кожного за його спромож ністю ». Знаємо, щ о ті коли ш н і посідаючі кляси зникли, бо їх безпощадно винищено, чи то штучним голодом у 1932-33 роках, чи то поголовними вивозами на сибірські простори, а на їх місце прийш ли нові к л я си совєтської бюрократії та партійних достойників, доходи і майно яких не стоять у жадному відношенні до середньозам ож ніх українських селян з маркою »к у р к у л ів «, щ о з ними так ж орстоко розправились московські «пролетарі®. Вони радше дорівню ю ть найбагатшій к ля сі в капіталістичних країнах. Спра­ ва отж е б ула не в »клясовій боротьбі«, а в національній, бо під тим гаслом зведено боротьбу з найєвідомішим національним елементом в У країн і. Ц е і є одна з численних суперечностей підсовєтської дійсности, як а не може обминути критичної уваги молодого покоління, щ о виховується на М арксовій доктрині та історії комуністичної п артії. Т ом у теж серед підсовєтської молоді є такі, щ о змагають до партійно-урядової кар’єри, щоб опинитися в ч и слі »ви щ ої 4

к л я с и « в протиставленні до експлуатованого системою пролетаря, який тепер щ е більш е упослідж ений, ніж за часів капіталістич­ ного ладу, де все ж таки існувало право на страйки. Друга ж частина молоді (більш а), перед якою з тих чи інш их причин закриті двері перед вищезгаданою кар’єрою, робить з цього на­ л е ж н і висновки, які покищо в більш ості залиш аю ться в замкне­ ній сфері їхн ього внутріш нього духового світу. До повищ их стверджень треба додати факт великого заінтересування молоді України творами клясичного українського письменства. Видавання і перевидавання друком ти х творів свідчить про пекучу на них потребу. Таким чином українська м олодь має доступ до творів Т . Ш евченка, І . Ф ранка, JI. У країнки і інших, я к і з марксизмом нічого спільного не мають, хоч як цього собі баж али б московсько-больш евицькі ім періял іс т и . Ц ей культурни й багаж залиш ається однак покищо також власністю сфери внутріш нього духового світу тієї молоді, х оч проблески його промінювання можна нерідко зустрінути в пое­ тичній творчості м олодих авторів. Свідомість підсовєтської української молоді формується також економічною дійсністю, яка своїми нестачами найконечніш их до ж иття продуктів при рівночасній наявності гігантичного еконо­ мічного потенціялу України, вказує на безприкладну в історії к о ло н ія ль н у експлуатацію У країн и М осквою . До того, акція переселю вання української молоді на цілинні зем лі в Казахстан, при одночасному насиланні в У к р а їн у чуж ого елементу, посилю є в молоді основи національної свідомости та ворожого наставлен н я до існуючого реж им у окупанта. Н е меншим доказом намагання з боку теперіш нього реж иму підпорядкувати У к р а їн у інтересам Москви, є заходи на зміцнен­ ня русиф ікації ш кільництва в У к р а їн і. Цей момент настільки кидається в вічі, що д ля думаю чої частини суспільства, а такою е передовсім середньо- і високош кільна молодь, він може бути визовом до оборони національних цінностей, а тим самим до утвердж ення національної свідомости. Н аш і виводи мали б однак теоретичний характер, якщ о б вони не були підтвердж ені конкретними фактами і проявами з боку молоді, про як у йде м ова. До таких проявів, крім зазначених вищ е в літературі, належ ать факти переходу українських від­ д ілів Ч ервоної А р м ії на бік повстанців у Мадярщині, маніф естаційні акти в К иєві і по інш их б ільш и х містах У к раїн и . М а л о місце також відзначення роковин національних героїв, а весною цього року відзначення 20-тих роковин самостійности Карп ат­ ської України, що позначилось розкиненням відповідних летю чок 5

з закликами до населення. Про ж ивучість національної ідеї свідчать також такі явища, як Радивилівський процес на В о­ лині, де засуджено молодих людей за приналежність до О У Н — У П А , хоч від війни вже нас відділю є 15 літ. М олод ь України, мимо всіх труднощів і перешкод, живе своїм життям, відмінним у національному питанні від молоді інш их «сою зних р ес п у б лік «. Поза тією частиною, що призначена бути новітніми яничарами, більш ість нашої молоді плекає в собі національні вартості, а в своїй потенції скривае могутні сили духово-національного росту української нації. Та сила з потен­ ційної може при відповідних обставинах перетворитись в дина­ мічну, дію чу силу, яка вирішить майбутнє української справи. В обличчі тієї ситуації в Україні, українська молодь на чуж ині о не тільки частиною молоді України, але вона є голосом її душі, того внутрішнього духового світу, який там покищо замкнений і не може себе безпосередньо проявити. Тут, натомість, україн ­ ська молодь, зорганізована в С У М -і, П ласті та інш их молодечих організаціях, має повні можливості для свого вияву і д ії. Т і десятки літн іх таборів, в яких проводяться зайняття тисячів нашої доростаючої молоді, ті маніфестаційні і щ орічні Здвиги, ті незчисленні сходини відділів, осередків, ланок, роїв, ті гутірки, читання, лекції, виш кільні курси, що їх проводить наша молодь в рядах своїх організацій в ЗДА, в Канаді, Брітанії, Франції, Німеччині, Австралії, Б ельгії, Австрії, Венесуелі, Бразилії, А рген ­ тині і т. д., повинні щ е посилитись і зрости, бо вони репрезен­ тую ть стремління мільйонів такої ж української молоді в Україні, якій накинуто чуж ий її духовості Комсомол. М и не сміємо однак забувати, що під зовнішнім платтям комсо­ молу, що є тільки офіційним зовнішнім світом молоді України, б'ються в більш ості щирі українські серця, спрагнені Правди святої, за якою вони шукають і яку знайдуть. І хоч ш ляхи на­ ш их ш укань і боротьби під цю пору є різні, то вони колись мусять зійтися, бо нас з ними лучи ть одна спільна Мета — вільна й незалеж на Українська Держава.

6

Петро К ІЗ К О

КРІЗЬ ГРОЗИ Спілці Української Молоді присвячую Падав

зливень

розкатистих [гроз. Затихали і верби і лози. І під зливенню диких погроз П оставали у села х колхози. П існя мовкла на вигонах с іл І мовчали селянські провулки, Де коли сь аж гойдавсь небо[с х и л Від пісень, що котилися гулко. І дзвінкі й голосні солов’ї За селом мовчазним не співали, Бо уж е почорніли й гаї, З аж ури лося листя опале. Все не м иле б уло д л я людей, Н е д ля них десь ходи ли сві[танки. В час тривожний проклятий [оцей Дні повзли, наче з ж ерлам и [танки. Де ж те сонце і ранок той де, Щ оби щастю лю дськом у до[ спіти? Щ об промінням сп а лахув а з [день, Я к весною спалахую ть квіти? Розсіваю чи хмариво дум, Ч утк а йш ла поміж лю ди ж а [дана: — Н а підмогу із міста йде СУМ , Н аш а Спілка, і рідна й кохана. Н айзавзятіш і хлопц і у ній, П овні мужности, віри і чину. П ід н яли сь на комуну як стій. За бентеж ну свою У к р а їн у! У лю дей пробудилися знов І надія, і віра у краще. Значить ворог ще нас не зборов, Значить наше ж иття не про[п ащ е!

М ов Що

весняні квітки-пелю стки, з д ж ерел невмирущого [ґр ун т у Проростають, — зн яли сь л и ­ с т ів к и : — К л и ч е С У М до народнього [б ун ту! Кож на рідна листівка зове Н е коритися хи ж ій комуні. Х а й свобода, як сонце, живе, Х ай серцями ми будемо юні! І зв ідк іль оті гасла ідуть, З в ідк іля ті к ли ч і н еухи льн і? По усій У к р а їн і вж е чуть С У М -у заклики рвійні, під­ п іл ь н і. Р о зліта ли сь колхози, мов дим, К ом уністи лякали сь, ш аліли. Лю ди в рідний верталися дім, А к о лх о зн і маєтки горіли. Повстаннями займалось село.

— Геть М оскву! Геть ком уну з [країн и ! Н аче ранками все зацвіло, Розц в іли і гаї, і жоржини. Слава С У М -у котилася скрізь І народні повстання міцніли. Бачив смерть свою с о ц і а л і з м , У М оскві від злоби скаж еніли. Україн а горіла в огнях, М о ло д іла в повстаннях і

бит[вах. І про волю співала в піснях, У воскреслих народу молитвах. Світанкові заграви пливли, Н аче музика понад хатами. І всі лю ди немов ожили. Щ е ріднішими стали братами. Ю нь чудесна! О крилена ю нь! Ти ввійш ла у історію гордо. Закривала ти ш л я х до комун І бриніла казковим акордом.

7

А л е знову охмарилась путь. Знову горе прийшло, мов про­ кляття. Звідкись вісті тривожні несуть, М ов тривоги ж ивої багаття. В ість майнула, неначе стріла, Н аче грізна, важка громовиця. З міста дального і до села, Щ о покрила журбою всім лиця: __ П авлуш ков арештований. [С У М Перед судом повинен постати. Н е одна від згорьованих дум Засмутилась, зап лакала мати. Н е одні затуж и ли серця, Н аче птиці над дахом розби[тим. Т а невже ж це зазнали кінця їх н і лю бі і сміливі діти? Н е хотілося вірити в те, Н е х отілося кидать надії, Щ о щ е ранок ясний зацвіте І щ о дійсністю стануть їх мрії. А над С У М -ом процес уж е [йшов, П рокурори і судді раділи. Щ о до р ук їм попавсь П а в луш [ков, Щ о кайдани йому вже наділи. І питався грізний прокурор: — Де щ е інш і твої бунтівничі? Павлушков: — Н а ваш хиж ий терор М олод ь стала сільська й робіт­ нича! Прокурор: — Т о бі дано казать Б ез аґіток. Т и з судом не [бався. У к р а їн у кому запродать З своїм С У М -ом підпільним [збирався? Павлушков: — Ц е неправда. Ц е ви П родали мою рідну Вітчизну. Ви — запроданці з л о ї М оскви Ви — аґенти Москви комунізму! П р о к у р ор: __ Замовчати! Ц е суд, А не С У М -у твойого трибуна!

8

Павлушков: — Я посмію і тут Слово правди сказать про ко[м у н у ! Больш евицька червона М осква У к р а їн у в окови скувала. С У М встає за одвічні права І народу свого ідеали! І ніякі не спинять суди Того грізного ш квалу-походу, Поки наші розквітнуть сади Д ля свого, не чуж ого народу! Наша юнь незборима ніким! М ов весна, вона вічна і д уж а. Т а к вітрам не збороти ли хи м Гір ясних, у хурделицю й [ст уж у. І немає тій си лі кінця, І нема ні м еж і їй, ні краю. Н аш і юні сум івські серця Н і покори, ні зради не знаю ть! І х оч як ви тепер нас судіть, Всеодно ваша карта вж е бита. В ж е минають часи ли хо літь, Нашим серцем зем ля наша [гріта. Розстріляйте сьогодні мене, Засудіть на довічную кару! Та вас кара також не мине Від народньото гн іву-удару! П р о к у р ор: В ищ у кару! І зм о в к .. . І всі судді немов оніміли. Кож ний з суддів, наче вовк: Т іл ь к и очі гарячі світили.

—

Так

скінчивсь

незакінчений [суд. Бо кінчати народ його буде. І за суддів у за л і отут П авлуш ков із сумівцями буде. І крізь грози проб’ється весна З ясним сонцем і квітами волі. Правда С У М -у й ідея ясна Б удуть дійсністю в братньому [к о л і. І та правда й ідея ота Н е вмирали ані на хвилину.

У країн а моя золота, Повна сили, відваги і чину, Й де дорогами С У М -у в май[буть, У звитяж ній борні за свободу. І ніхто в ж е не вси лі звернуть З тих доріг бойового народу. П авлуш кові відваж ні слова Н е вмирають в народі, не гае[н уть. І зловіщ а ганебна М осква Свою тризну справля перед­ часно. В ж е на обрії сонце встає, Розсипає жовтаве проміння. У кр а їн а стрічає своє Довгождане, ясне воскресіння.

І несуть його суглівці знов, П о заводах і нивах, копальнях, Там, де к ли ч залиш ив П а в луш [к о в Серед друзів своїх невгиналь[н и х. Ц е нескорена ю ність іде, Та, що прагне народові щастя. І М оскві в ж е н ік оли й ніде Того кроку спинити не вдасть­ ся! Ю нь

широка,

й мо[гутн я, У країн ська незборена ю нь! Ти своєму народу в майбутнє В олю й щ астя несеш у бою! Грудень,

простора

1958.

Московщина в характеристиці Тараса Шевченка В ід Редакції: Геніяльний поет Тарас Ш евченко у своїх творах не раз і не два бичував Московщ ину, як напасника У країни та інш их народів. Т ут зацитуемо д ля озна­ йомлення м ало відоме місце із «Щ оденникам Тараса Ш евченка: поет, їд уч и із заслання, побував у місті Астрахані, відвойованому коли сь М осковщ иною у татарського народу. Щ о там зробила, щ о туди при­ несла Московщина, до чого вона призводить підбиті народи і простори? — на це і дає відповідь наш поет. Ц я відповідь звучить, як один із його п о л і­ тичних за п ов ітів .

1857 рік, 6 серпня (запис у »Щ о д ен н и к у«): « . . . А страхан ь — це острів, оточений водою з проток Волги, прорізаний рядом смердючих боліт, що називаються річкою К у тумом, та каналом, нічим за р іч к у К у ту м не ліпш им . Півострів цей оточений густим лісом щ огол і обставлений мальовничими бідними хатками та сірими, д уж е немальовничими дерев’яними будиночками (московської архітектури — Р е д .) з м езонінам и. .. Всю цю величезну безлад н у куп у сміття вінчають зубчасті б іл і стіни К р е м л ю . . . Отаке то місто А ст р а х а н ь . А л е не таким воно мені уя в ля ло ся , коли я, підпливаю чи до Бірю чої К оси ) головна застава в ги р ла х В олги) побачив сотні, щоправда, бридких кораб­ лів, навантажених здебільш ого х ліб ом ; мені уя в ля ла сь Венеція часів Дожів, а виявилось — гора миш у привела. А доплив Волги, що оточує А страхань і сп о луч а ється . А л е протока ця оминає не Золотий Ріг, а вели чезн у к уп у смердючого гною. Де ж при­ чина убож ества (зовніш нього) й огидного бруду (теж зовніш нього та, мабуть, і внутріш нього)? Де ця причина? Ч и у вірм ено-татарсько-калм ицьком у населенні, чи в якій інш ій п оліти чн о-еко­ номічній пруж ині? Останнє правдивіше.« 9

Лист д о м олодого приятеля

ЯК СТАТИ КОРИСНИМ ДЛЯ РІДНОГО КРАЮ?

Юний Приятелю, Сьогодні поговоримо, як ста­ ти корисним д ля рідного Краю, засталюючи свою волю й ви­ різьблю ю чи характер. Зачнемо від конечности за­ станови в ж итті й серйозного підходу до нього. Н. Рур, про­ ф есор ф ілосо ф ії в ф ранцузь­ кому к о лед ж у в Майну, уби­ тий в час 1. світової війни, сказав: «Завваж или Ви, з якою радісною вдячністю вітають кож ного гостя: дитина при мо­ литві, ж інка при лектурі, м у­ ж чина самітний і бездільний> Ц е тому, що часто цим трьом категоріям людей важко гли б­ ш е думати й міркувати. Перший овоч з цієї заста­ нови буде поглиблення лю д­ ської духовости. П аскаля увесь час сильно враж али скрайкості лю дської природи: лю ­ дина тг.ка велика — і така крихотна; шувар і очеретина — а одночасно вселенна о х о ­ пити ЇЇ не в силі, цар і. . . ж у ­ чок. Цю правду висловив уж е на 16 сторіч до нього св. П авло: А ми маємо' цей ска.рб у гли­ няних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас (2 Кор., 4,7.) «Б ож еські ми — 10

а ле й безмежно слабкі, тому, Друже, потрібно нам наполег­ ливо плекати в собі приязнь із Богом та цуратись усього, що могло б розторощити наші «гли н ян і посудини« й запропа­ стити »скарб«. Вірні слова ан­ глійського конвертита Бенсона, що «на кож них вустах причаїлась м ож ливість Ю ди­ ного п оцілун ку«. А щ е краще, бо пишним поетичним п о ло т ­ нищем, відображає ж ах мо­ рального занепаду людини Данте А ліґіє р і в «Б ож еській К о м ед ії«: Дивлюсь

на

них — аж за [одним пігнав, Стрибнув ураз гад шестино­ г и й лютий, Своїх ш ість ніг в засудж енця [ввігнав. Де б міг ліан

отак десь об­ м и н ут и Стовбур міцний, як двоє ці [зли ли сь, Зчепились так, що тяж ко це [збагнути!

Мов

теплий

віск, стопились, [ розпливш ись,

Зміш али

коліри

й

істоти [ознаки, Де й слід того, чим був хто [з них колись. Т о ж духи дивлячись на див[н і зміни: А нґелю , щ о за форму маєш [т и — Н е двоє ж вас? . . та все ж [ти не єд и н и й !.. Нераз хотілося б Тобі, Д ру­ же, зробити щось корисного й великого д л я Вітчизни. Я не дивуюся; адже ще Рене де ІНатобріян сказав, що любов до Вітчизни — це найкращий і найморальніший з інстинктів. А батько модерної української літератури, Іван К о тля р ев сь­ кий, говорить в »Е н еїд і«: Любов к вітчизні де героїть, Тем сила вража не остоїть. Там грудь сильніш а від гар[мат. .. А л е так само, як бути добрим, так і лю бити й зробити щ ось корисного д ля вітчизни не до­ водиться легко. До цього т р е­ ба праці і зуси лля всього на­ шого життя, до цього треба загартувати. як сталь, волю й скристалізувати свій характер. Т и ніколи нічого не осягнеш в житті якщо Тебе залякую ть труднощі. С к ільки і в нашім українськім народі було досі лю дей надзвичайно здібних, що вже давно своїм тглантом і працею могли б були впрова­ дити У к р а їн у »в народів в о ль ­ них к о ло « (І. Франко), гле. . . Н едоставало їм гарту волі, ви ­ тривалосте на труднощі, кирині й суперечки, витривалос­ ті! в праці в єдиному, чітко окресленому напрямкові. І во­ ни заламалися, праці конечної не зробили, або, щ о гірше, свій талант, серце, життя посвяти­ ли » у чужинців, на ч уж ій ро­ боті^. на шкоду своїм братам.

Ти сячі ж інш их животіють, тягнуть за собою безрадісне, сіре ж иття тільк и тому, що не м огли вони ріш итись на пер­ ший крок до якогось в а ж ли ­ вого діла. Недаром великий ф ранцузький лікар-виховник Пайо написав у своєму архитворі «Виховання в о л і« ці за ­ станови гідні слова: »На- 10.000 людей нема ні одної, що бу­ л а б справді людиною«. А л е досить уж е, милий Д ру­ же, »теор ії« й «м оралізатор­ ства«. Ти лю биш хвилю ю чі приклади з життя, історію й географію, поезію й літерату­ ру, телевізію , спорт і вартісні ф ільм и. Дозволь, що на ці те­ ми поговоримо тепер, завжди з наміром повчитись, як с л у ­ ж ити вітчизні через підвищ ен­ ня й збагачення власного, культурного рівня. Найперше. Ти лю биш і на­ солодж уєш ся архитворами гре­ цького й римського клясичного світу, їх історією, ск у ль п т у­ рою й символами з мітології. Пригадуєш розповідь про Гер а к ля на розстайних ш ляхах? Пригадуєш леґенду Психеї, що висловлю є вічно нову пере­ могу лю дського д у х у над ре­ човиною? Оце Ти лю биш за­ читуватися в незрівняних «Д і­ л а х і д н ях« Гезіода, ще стар­ шого письменника від Гомера. І ось від 285 стишка цього твору розгортає він Гераклівську тему про два ш ляхи і каже, що ш ля х до чесноти є спочатку крутий, уривистий, неприступний і загрозливий. Важ ко і ріш итись вступити на нього, важко і поступивши, д алі здійматися плаєм по ньо­ му вгору. Т іл ь к и на верш еч­ ку, — якж е ж там м ило й відрадно. Чи Ти зразу не при­ гадаєш собі славну пісню: «К арп атськ і

верхи! Чудний край« або: 11

«К р и л е ц ь (2) сокола дай, П о ли н у з л е ч у в рідний Край, Де рідна хата наче в віночку, Сади довкола, гори й гор[бочки, Стрия квітучі береги, ліси, [діброви, гай, луги, А верхи гір сягають з ір «. Подібно, як пам’ять несе Тебе на кр и ла х спомину з Карпат в А ль п и , а д а лі в С келясті Гори у З Д А й згадусш про­ ж и ті весни й подвиги а ль п і­ ніста, так і вільний Гезіод по­ слуговується пригодницькими й спортивними полотнищами, щ об защепити в душ ах юнацт­ ва лю бов і схильн ість до чес­ нот й цуратись »вигідного« ш ляху, на якому товпляться маси нетямущих. Святий В асилій (4 ст.) чув від одного гомерознавця-спец іяліста, щ о вся творчість Гомера — це суцільне схвалення чесноти. От хоча б взяти нам до уваги 6-ту гла в у Одисеї в гарнім перекладі Н іщ инського: Т а к от в кущ а х спочивав [Одисей-неборак богорівний Сном та трудами здоланий. [Б оги н я А тена тимчасом У двір А л ь к ін о я .. . Воєводі К еф алон ців (Одисеєві) б у л о б дуж е незручно з ’я ­ вляти сь пошарпаним й обнаж еним від судолом у перед ца­ рівною Навзікаєю. А л е зовсім інакш е сталося: морський роз­ виток був сміливий, бо: »його одягла й оздоблю вала [чеснота«. Посеред переніжненого гре­ цького племени потрапив О дисей викресати вогонь м уж ности й ледащ их своїм при кла­ дом запалив на подвиг, на тру­ д ящ е й корисне життя. Я к ба­ чиш, Друж е, то злиденний п о­ ртовий розбиток, але ш л я х ет ­ ний. братолюбний і сповнений геройських чеснот — б ільш е ш ани достойний за »щ а сли в и х« 12

ф еацьких сибаритів (самолю ­ бів), які тільки, щ о й зн али їсти й пити, одягатись у ш ов­ ки й м’яко спати. Недаром вищ е згаданий Гезіод каж е трохи д а лі в »Д іл а х і д н я х « (вірш 291): »Н айкращ ий той, х то самотуж ки знає, щ о го­ диться. Добрий той, хто дер­ ж иться вказівок други х л ю ­ дей. Х то ж нездатний н і до цього, ні до того, він кругом тю хтій !« А славетний законо­ давець старовинних А тен отак докоряє самозакоханим і б ез­ сердечним дукам — багатіям рідного міста: '>Но проміняти нам чеснот за їх багатства, бо ли ш чеснота тривка. Л ю дськ і достатки ж сьогодні в цього, а завтра в другого«. Подібна гадка і в старовинного Т ео гн іда: »Б ог н ахи ляє лю дям вагу раз туди, раз сюди. Роздає їм достаток, то знову м ізєрію «. Ч и вж е з досі сказаного не бачимо, Д руж е, ск ільк и єван­ гельськ о ї мудрости розсипаної в Т в о їх підручниках греки й латини, хоч і б у л и вони напи­ сані щ е До приходу Сонця правди, Христа. Т іл ь к и Тобі треба розваж но й обачно ч и ­ тати й уміти відсіяти полову від пшеничного зерна. Правда; к оли б порівняти кляси ч н у ста­ ровину і вели ч Б іб л ії до ово­ чевого дерева, то рясними яб­ лукам и чи оранжами б ул а б таки мудрість чотирьох єван­ гелій, а Гомер, Соф окл, Еврипід і П ляв т: зеленим буйним листом і садовим цвітом. А в ж з ж ніхто не заперечить, щ о й листя, яке ш умить на деревині і пишається світлого зеленню, надає деревині ч ару. А як, зри­ ваючи троянди, вистерігаємось колю чок і як Одисей п о за ліп ­ лю вав вухові м уш лі воском і казав себе закути до машти, щ об не датись спокусити себе п’янким співом Сирен, таксамо

і Ти, Друже, вистерігайся усього поганого, що чатує на чесних юнаків і дівчат по всіх модерних великомістах Европи й Америки. Царство

правди

й

щирости

Тарас Ш евченко так схарак­ теризував сучасне собі су сп іль ­ ство (приблизно сотку л іт то­ му): К ругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. .. Ситуація й сьогодні не напра­ вилась, ба щ е й погірш илась у багатьох країнах. А ле й у вільн и х країнах світу, Друже, ми бачимо чимало ж алю гідних псдій, які можна б здеф інью вати фразою: до краю людське серце обідніло. Ф а л ь ш і о б л у ­ ду в лю дських взаєминах до­ тепно покмітив великий ук р а ­ їнський ф ілософ Грицько Ско­ ворода в пісні-думі: Всякому городу прав і права: Всяка імієт свой ум голова; Всякому сердцу своя єсть [лю бо з, Всякому горлу свой єсть вкус [каков. А мні одна только в світі [дума. А мні одно только не йдет [с ума. П етр д л я чинов угли панскії [трет. Ф ед ьк а -к уп ец при аршині [в се лж ет, Т о т строїт дом свой на но[вий манер, Т о т все в процентах, пож а[л у й повір! (в довгах) А мні одна только в світі [дум а А мні одно только не йдет [с ума. Той непрестанно стягает [грунта, Сей іностранни заводит ско[та, Т і формируют на лов лю со[бак,

С их

шумит

дом

от гостей, [к а к кабак. А мні одна только в світі [д ум а А мні одно только не йдет [с ума. Строїт на свой тон юриста [права: С диспут студенту трещит [голова, Т іх безпокоїт Венерин Амур, Всякому голов у м учить свой

[дур.

А м н і... Тот панегірик сплетаєт со [л ж ей , Л екар в подряд ставит мерт[в и х людей, Сей образи ж ирових чтет [тузов, Степка біжит, как на свать[бу, в п о зо в .. . (до суду)

М олод ь звичайно, щ е чиста серцем і щ ирош ляхетна в по­ ривах своїх та ідеалах. Вона далека від лукавого цинізму й хитруватости лиса Микити. їй вповні відповідає євангельська засада: Ваше ж слово хай буде: »так-так«, »н і-н і«. А що б ільш е над це, то те від л у ­ кавого (Мат. 5,37). Ю на душ а самочинно гидує всяким ли ц е­ мірством »поваплених м оги л« і »гадючого поріддя«. Он чому д уж е інтересно з у ­ стрінути і в дохристиянських клясиків подібну п охв а лу д ля правди й щирости та гидуван­ ня усяким кривленням душі. Великий Платон називає най­ вищим вершком злоби: вида­ ватись добрим, не бувши ним. Ф а ль ш и в і лю ди, як і явнославно вихвалю ю ть чесноту та вміють вести про неї д овж е­ лезн і розмови, а насправді во­ л я т ь розкішництво, а не по­ міркованість, та й волять рад­ ш е прибуток, аніж належ н е їм за справедливістю, подібні до грецького невольника, який на сцені грає ролю імператорабазилевса і всі йому к лан я13

б’ють поклони й ц іл у ­ ють у персня, а поза сценою хазяїн б ’є його в щ оку. В т а ­ кого ж иття йде врозріз із словами. Язик в нього побо­ жився, але душа зовсім ні (Гіполіт Еврипіда, вірш 6/2). А вж е український народ хіба найдотепніш батож ить облуду й лицемірство оцими прика­ зками: 1) Набожний, як би такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернувся.

2) Х т о не звик правду по­ важати, той завжди ласий па­ нувати.

3) Рукою на молитві махаєш а думкою скрізь літаєш .

4) На Бога »дивиться«, а чор­ та бачить.

5) П оказує дорогу, а сам в болото лізе.

6) Дзвін до церкви скликає, та сам у ній не буває.

7) Борода, як у патріярха, а сум ління злодійське. Ю ТЬ С Я ,

Я к сильно в народі вкорі­ нене переконання, щ о »м а л о є добрих лю дей на світі«, хай п ослуж ить приповідка: Х ай бись глядів по всій У к ­ раїні, добра не знайдеш . Щ об ця правда знайш лась бодай у Твоїм серці, Д руж е, щоб там б у л о справдішнє цар­ ство правди та щирости, то, як сказав я спочатку листа, треба б Тобі наполегливо попрацю­ вати над собою. Том у вж е сьо­ годні зроби тверду постанову, бо вона _ найвища мудрість (Н аполеона). Лю дям не бракує сили, а недостає в о лі (В. Гюґо). Х то ж постановив перемогти або загинути, такого рідко по­ б ’ють (Корней). А листа цього закінчу висловом С. Смайлса: Кож ний сам собі визначає ці­ ну. Стаємо великими чи ма­ лими в залеж н ості від наш ої волі. О. Д -р Б. Курилас, Ч Н І

Богдан Б О РА

Н еп и сан и й зак он Ми любим труд при співі ПЄР|2[пела, Ми любим сон при пісні со[ло в ’я, Бо в нас душа, мов сніжно [біла перла, До сонця правди — наша го[лова. Чуж их

хочемо, не [треба. Ми полюбили свій розлогий [степ, Ясне розкрилля голубого неба, В яке наш дух святинею рост:.

14

країв

не

І

від

гостям [раді, Не жалували хліба, ні вина. А ле насильству, підлості і зраді Було в нас досить олива й [огня. Ліюбов

віків

і

були

приязнь

ми

радісно ві[тасм. Загарбникам готуєм гострий [ніж. Неписаний закон над нашим [красм: За друга — вмри розбійника — [заріж.

ВЕЛИКІ РОКОВИНИ ВІД ПЕРЕЯСЛАВА ДО КОНОТОПУ Д-р Микола Ф ІЛ Ь

Підписую чи договір з М осквою у П ереяславі 1654 p ., гетьман Богдан Хм ельницьки й і велика частина вищ ої козацької стар­ шини думали, щ о під протекцією московського царя найде У країна справді потрібний захист перед все щ е непроминаючою небезпекою з і сторони П о л ь щ і та міцніше закріпить за собою всі політичні здобутк и . Одночасно б уло теж пляновано при мілітарній допомозі М оскви відібрати від П о л ь щ і реш ту ук р а їн ­ ських етнограф ічних територій, зокрема Галичину, В оли н ь та Х о лм щ и н у. Така протекція, чи союз, м ала щ е на меті забезпе­ чити українському народові спокій на час, потрібний д ля госпо­ дарської відбудови країни, зруйнованої довголітнім пануванням П о льщ і, а передусім останньою визвольною війною. Та всі ці сподівання вж е коротко по підписанні П ереяславсько­ го договору показалися нездійснимими. Москва скоро прозрадила свої дійсні заміри відносно молодої У країн ської держави, розцінюючи Переяславський договір не як союз двох політично рівних собі держав, а ле як »добр овільн е приєднання« України до московської держ ави. В цьому зм ислі й веде М осква від самого початку всю свою п оліти ку стосовно У країн и . М и бачимо як царські посли постійно домагаються збільш ен н я кількости московських військ в Україні, мотивуючи це ніби немож ливістю Гарантувати У країн і безпеку перед евентуальною агресією П о л ьщ і або Туреччини при малом у контингенті таких на україн ськи х територіях. Т а насправді б ули це перші кроки до згори за п ля нованої окупац ії. Одночасно з московської сторони робиться всі заходи д ля здобуття впливів у економічному житті, намагаючись дістати в свої руки в аж ли ві клю ч ев і позиції, або просунути туди людей, прихильно наставлених до М оск ви . М осковський цар через своїх післанців починає все більш е втручатися у внутріш ні справи України, стаючи в р о лі »оборонця« покривдж е­ них селян та низових козаків. З ловорож і пляни М оскви скоро побачив гетьман Б . Х м ель н и ­ цький, побачили їх теж навіть ті старшини, як і щ иро вірили у великі користі з царської протекції, та зривати з М осквою б уло покищо недоцільно. Щ ойно тоді, як до п ольсько-м осковських 15

переговорів у справі миру, які почалися у Б и льн і 1656 p ., не допущ ено послів Х м ельницького, мотивуючи це тим, що царська д елеґац ія сама може заступити справи України, в політиц і гетьмана починається виразний зворот у сторону розриву з М осквою. Ц я поведінка м оскалів викликала в У к р а їн і страшне обурення; козацька старшина звернулася до Х м ельн и ц ького з домаганням вийти з-п ід протекції царя й пош укати собі іншого союзника, на що гетьман і відповів: »В ж е ви, дітки, тим не ж уріться! Я знаю, що робити; треба відступити від царської руки і піти туди, куди Б ог в ели ть: не то щ о під християнського пана, а ле хоч би під б ісур м а н а «. Р еа лізую чи цю свою постанову, гетьман Хм ельн и цьки й разом зі штабом найвищих своїх старшин почав робити заходи по утво­ ренні к оаліц ії з держав, зацікавлених у спиненні росту москов­ ського царства; до уваги отж е взято Ш вецію, Литву, Бранденбурґ, М олдавію , В олощ ину й Семигород. К о а ліц ія ця м ала бути звер­ нена з одної сторони проти Москви, з другої — проти П о л ь щ і й евентуально К р и м у. У вересні 1656 р. підписано б уло між У країною і Семигород ом »вічний мир«, при чому б уло сказано, щ о У країна мас відібрати від П о л ь щ і Галичину й Б іл о р усь . В грудні того ж року б уло складено договір м іж Ш вецією , Семигсродом і Бранденбурґом про розбір П ольщ і, при чому Литва мала стати самостійною державою. В січні наступного року до Ч игирину прибули ш ведські посли з готовим проектом нового договору м іж Ш вецією і Україною . На такий розвиток політичних справ М осква не могла диви­ тися спокійно. Цар добре бачив, щ о з утворенням протимосковської к о а ліц ії та по усуненні п ольськ ої небезпеки, московські держ авні інтереси будуть поважно загрож ені. Т о м у з метою оборони своїх позицій робить М осква з одної сторони все м ож ­ ливе, щоб не допустити до будьякого сою зу держав, зверненого проти неї, з другої — старається викликати неполадки внутрі ворож их їй держав, щоб таким способом відвернути увагу до­ тичних урядів від справ зовніш ніх. В У к р а їн і московські вислуж ники майже одверто ведуть агітацію серед населення, го­ ловно серед селян та низових козаків, звернену проти гетьмана і його внутріш ньої політики, баж аючи тим способом відвернути увагу гетьманського ур яд у від зовніш ньо-політичних справ. Свою диверсійну роботу скріплю є Москва щ е більш е п ісля смерти Х м ельницького, коли то гетьманом У країни було вибрано Івана Виговського, відомого вж е тоді зі свого ворожого наставлення до всього, що московське та гарячого оборонця самостійности У країн и . Московський цар поновлює свої домагання втримувати в У к р а їн і б ільш і гарнізони своїх військ, і тим разом не т іль к и в Києві, а ле теж в Переяславі, Н іж ен і та Б іл ій Ц еркві; воєводам цих гарнізонів мала бути передана теж вся державна влада на м ісцях. Очевидно, що всі ці домагання М оскви б ули гетьманом змісця відкинуті. Та вж е коротко після того приходить до нового зудару з царем, тим разом у зв ’я зк у з вибором нового митрополита, по смерті Сильвестра Косіва. Ц арські посли на гетьманському дворі старалися з ус іх сил переперти кандидатуру прихильного М оскві Л азаря Барановича, тоді як Виговський висував кандидатуру архиєпископа Діонісія Балабана, одвертого противника Москви й невгнутого оборонця автономії україн ської 16

православної Ц ер к ви . І тим разом переміг гетьман, х оч значна частина старшини б ула вж е схи льн а погодитися на Барановича. Така тверда постава Виговського з його виразною заявою, щ о паном і володарем У країн и є гетьман, а не московський цар, М оскву щ е б ільш е н а л я к а л а . Ц арські лю ди поширюють м іж народом чутки, що гетьман » л я х « , »ка толи к «, хоче привернути в У к р а їн і такий самий лад як був до 1648 року, або й віддати У к р а їн у назад у руки п о льськ и х панів, що він у змові з п о л ь ­ ським королем, і щ о дійсний лад, добробут і мир настане в країні т іль к и тоді, коли адміністраційну в лад у в країні візьм уть у свої руки царські воєводи. Ц ар — казали вони — це одинока запорука, щоб здобуті у війні проти П о л ь щ і права простого лю д у не б у л и ніким наруш ені. Очевидно, що певна частина не­ свідомого селянства та низового козацтва п ослу ха ла цих лук а в и х слів і готова б ула до нових заворуш ень, тим разом проти власної влади. Л іквідац ія гетьманом пуш карівського бунту б ула д уж е не пон утру М оскві; недобитків, щ о продісталися з Барабашем на мо­ сковську сторону, ласкаво прийняв воєвода Ром одановскій. Б а рабаша й щ е к іл ь к о х він вклю чив до свого війська, іншим до­ зволив поселитися й вести мирне ж иття. П ід претекстом допо­ моги гетьманові проти бунтівників Ромодановскій руш ив зі своїм військом в У к р а їн у. П о дорозі Барабаш розсилав до населення «ун івер сали », в яких закликав народ до повстання проти гетьма­ на та до вірности московському цареві, єдиному »оборонцеві« прав простого лю ду. А л е побачивши, що Барабаш не находить серед населення сподіваних прихильників і народ до повстання не зривається, а також під тиском гетьмана Ромодановскій за­ вернув у Московщину, хоч диверсійна робота Барабаша й д алі не припинялася. Щ ойно на категоричну вимогу Виговського, враз з погрозою виступити проти М оскви війною, цар погодився видати гетьманові Барабаша разом з іншими провідними бунтівниками. Розправляю чися з внутріш німи ворогами, гетьман Виговський одночасно консеквентно продовж ує реалізувати п оліти ку протимосковського союзу держав, започатковану щ е Х м ельн и цьки м . В ін входить у таємні зв ’язки з польським королем та п лян ує віддати себе під його протекцію, точніше, об’єднати У к р а їн у з П ольщ ею та Литвою на правах автономної держави з власним головою держави, урядом, скарбом, військом і законодавством. Переговори почалися щ е за ж иття Х м ельницького, велися зі змінним успіхом ц ілий час без перерви, а перша ф аза їх закін ­ ч и лась підписанням проекту п ольсько-україн ського договору про союз обох держав у гетьманському полевом у таборі в Липовій Д олині б іл я Гадяча. Сталося це в першій половині вересня 1658 року. Проект цей однак не був остаточний, до остаточного підписання т. зв. Гадяцького трактату прийш ло щойно в квітні 1659 р. Н а основі цього трактату У країн а входи ла в склад Р іч посполитої, як окреме автономне В ели ке К нязівство Р уське, головою якого мав бути гетьман. Важніш ими точками трактату б ули : 1. Головою В еликого Князівства Руського має бути гетьман, а його уряд має складатися з маршала, канцлера й під­ скарбія. Гетьмана мав вибирати король з-п ом іж чоти рьох запропонованих йому козаками кандидатів. Гетьман одно­ часно мав бути першим сенатором у згаданих воєвідствах.

17

2. В склад В еликого Князівства Р уськ ого входили колиш ні восвідства: Київське, Ч ернигівське та Б рацлавське. (Запо­ р іж ж я зі своїми зем лям и само собою зали ш алося під зв ерх­ ністю українського гетьм ана).

3. За козаками залиш ено всі вимагані свободи, а на пропозицію гетьмана заслуж ен і козаки м али отримувати від короля ш ляхетські дипломи.

4. Печатарами у В еликом у К н язівстві Руськом у м огли бути т ільк и православні, до них н алеж али справи православних в К орон і й Литві, а у В ели ком у К нязівстві Р уськ ом у теж усі суди.

5. Постійного війська гетьманського мало бути 40.000, і ніяке інш е військо не м ало права вступу на територію України, а в випадку потреби м усіло ставати під команду гетьм ана.

6. М а ла бути створена окрема комісія д ля передачі православ­ ним всіх церковних та манастирських маєтків, що їх за хо­ пили б ули уніяти й латинники, а також відібрано було всю юрисдикцію латинського духівництва над православними в ц ілій Р ічп осп оли тій .

7. В К и єві мала бути основана академія з тими самими пра­ вами, які прислуговували Краківській академії. Б у л о за­ безпечено повну свободу основування ґімназій, колеґій та інш их ш к іл. Гадяцький трактат з п о льськ о ї сторони заприсягли к ороль з низкою високих держ авних та церковних достойників, з ук ра­ їнського боку в імені гетьмана й ц ілого українського народу при­ сягала делеґація на ч о лі з обозним Тимошем Носачем. Х о ч переговори, як теж підписання трактату, відбувалися в суворій тайні, московський цар все ж таки мав відомості про те, що Виговський хоче порозумітися з поляками й звільнитися від його протекції. По розгромі Пуш каря, к о ли гетьман вдруге вибрався на Л івобереж ж я й почав до решти прочищ увати країну від диверсійних банд, що буш ували в районах українськомосковського кордону та б ули організовані московськими воєво­ дами, в У к р а їн у прибув особистий післанець від царя, В асилій К и к ін . В ін приніс Виговському доручення від царя, щоб негайно відрядив під команду князя Д олґорукого два п олки козаків, а з реш тою свого війська разом з воєводою Ш еремєтєвим був го­ товий до оборони країни від татар. Тоді теж запитав К и к ін гетьмана » з немалим здивуванням«, чому він замкнув кордони з Московщиною і виарештував царських людей, я к і находилися на території України у »р ізн и х св о їх« справах. А вж е з особ­ ливою лю ттю накинувся він на п о л к . П авла Тетерю , якого вкінці одверто назвав «заводчик в изм ене«. Т а Виговський на все це відповів не менше ріш учо; він показав К и к ін у універсали Ш еремєтєва до українського населення з закликом до бунту проти гетьмана, а також листи самого царя до того ж Ш ерем є­ тєва, переловлені недавно козаками, в яки х цар доручав Ш ер емєтєву заманити до себе гетьмана, арештувати його й у кайда­ нах привезти до М оскви. Щ е на окремому списку, який одно­ часно попав до рук козакам, б уло подано прізвищ а всіх визнач­ ніш их старшин, які б ули ворож о наставлені до М оскви; у с іх їх на леж а ло схопити й привести до царя на »с у д «. Я к д уж е обурена б ула козацька старшина за з у х в а л у пове­ дінку царського посла та на самого царя за його листи з дору­ 18

ченнями Ш ереметеву, свідчить факт, що вона поставила гетьма­ нові вимогу зірвати негайно всі зв ’язки з Москвою, а царського посла К икіна віддати татарам в яси р . Та гетьман заспокоїв роздратованих старшин, відпустив Кикіна, давши щ е й належ ну охорону аж до українсько-московської границі, сказавши при тому, що жадного війська під команду Д олґорукого не від­ рядить, бо воно йому самому потрібне, щоб прогнати з України московських воєвод з їх військовими залогами. П іс ля цієї заяви Виговського цареві було ясно, що з Виговським важ ко буде договоритися та що він ледви чи схоче цареві к о­ ритися, а тому теж почалася зі сторони Москви підготовка до в ійни. П одібні приготування почалися теж і по українськом у боці, при чому тут щ е велися переговори з поляками з намаган­ ням втягнути їх до спільного протимосковського ф ронту. (Далі буде)

СВІТЛОЇ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ГЕТЬМАНА (В 250-річчя з дня смерти) Проф. Павло С А В Ч У К Від д олі посланий удар, Байрон (»М а зе п а «) І П ро Великого Гетьмана Івана М азепу (1632-1709) написано дуж е багато нашими та іншонаціональними авторами в різн и х ж анрах. Одначе, кожна нова думка про нашого державного муж а не буде зайвою, а, тим більш е, в Ю вілейну Річницю . Том у й ми додаємо свої слова в багатю щ у скарбницю Мазепознавства, віддавши ними честь і вшанування володареві нашої держави — Гетьманщ ини. Одначе, треба зазначити, що д ля популяризації імени Великого Гетьмана в сучасній українській історіограф ії зроблено щ е дуж е мало. Н е висвітлено гетьмана Мазепу, зокрема, як державного м уж а-володаря, будівника української культури, воїна-полководця, мецената тощо. Х о ч і є написані праці поваж них наших су­ часних авторів про М азепу, але основної праці — повної моно­ граф ії — яка висвітлю вала б всі ділянки чину Великого Геть­ мана — ми щ е не маємо. Ц і окремі ділянки, зокрема монографія, — щ е чекає свого серйозного дослідника. Ц е не є осуд наших майстрів пера, бо знаємо, що до написання таких праць потрібно мати відповідні умови, які, очевидно, не кож ен з нас мас; ми лиш е цим зробили дружне зауваж ення колеґам по перу. Одначе надіємося, що появляться, м ож ливо з нагоди Ю вілею поважні праці про Великого Гетьмана України Івана М азепу. М и також не ставимо собі завдання заповнити всі ці прога­ 19

лини в такій короткій статті, бо це не м о ж ли в о . Том у подаємо загальні, характерні риси, що будуть (до деякої міри) малювати індивідуальність гетьм ана.

II Приступаємо до цієї короткої, одначе складн ої й відповідальної праці в ті дні, к оли 250 років тому на українських зем ля х перестало битися серце великого м уж а-володаря У к р а їн ­ ської Держави, велетня духа національної ідеї, ід еї козацьких вольностей, прав і держ авної незалеж ності; коли химерна доля злом и ла фізично велетня непоборного духа, світлої пам’яті л и царя-вож дя визвольних змагань у боротьбі за визволення своєї держ ави й її народу з московського ярма. Пройш ов довгий час і в п околіннях українського народу, зо­ крема в лю дей пера (істориків, письменників, критиків тощо) мінялися уявлення про гетьмана, складалися різнородні оцінки його державної діяльн ості. Чим ало б уло суперечних поглядів на д іяльн ість Мазепи (М . Костомарів, В . Антонович), а навіть не­ нависті до його особи (П . К у л іш ), і характеризували хибно вели к у постать гетьмана в українській істор іогр а ф ії. Н авіть у наш і часи, коли історична наука досягла поважних, і в великій м ірі безспірних висновків у з ’ясуванні т. зв. доби М азепи, не завж ди подаються вірні, характерні риси гетьмана. Часто можна прочитати пасквілю, а не об’єктивну оцінку діяльн ості великого державного муж а українського народу. Це, одначе, не дивно, к о ли такі пасквілі подають лю ди московського в п ли ву на рідних зем л я х . Бо їхнє перо ходить на папері не їхн ьою волею , а речення з-під їхнього пера творяться не їхн ім розумом; вони не мають об’єктивного »я «, не тому (очевидно є винятки), щ о не хоч уть його мати, а в першій мірі __ не м о ж у т ь . До них ми підходимо з іншими критеріями оцінки їх н іх праць про М азеп у. Т ом у звертаємо увагу лю дям пера вільн ого світу, що часто безкритично сприймають т у »творчість« підсовєтських авторів, вклю чаю чи певні твердження в свою творчість. Своєю безкритичністю роблять неґативну у с л у гу своєму народові, державі, а собі погану славу. Очевидно, що трудно собі уя в ля є той, хто не жив, бодай хоч певний час, у лабетах московської дійсності, ту п си хологічн у диспропорцію між автором і дійсністю ним написа­ ного, подаючи відповідні твердж ення. Н авіть найбільш им пси­ хологам трудно буде судити п си хіку людини пера під совєтським ярмом, не будучи дотично обізнаним з психологією даної диктаторської системи. Одначе дуж е дивно, коли щ ось подібне, не об’єктивне, пиш уть лю ди у вільном у світі, де вони мож уть володіти своїм пером власною волею, не по завданню, а по свідомості власного, об’єк­ тивного » я « . Тим більш е дивно, коли пиш уть лю ди не об’єктив­ ність про українську історіограф ію з українського середовища, я к і мають чи не найбільш е досвіду московської тиранії протягом століть, а дехто пережив сам цю тиранію: Сибір, Соловки, К о ­ лим у, Караганду, К азахстан тощо, відчував на своїй власній ш кірі всю »в о л ю « московського »ра ю « двадцятого століття, зна­ ю чи добре царські і совєтські соціяльно-політичні, національнопобутові та економічні умови українського народу, зокрема мос­ ковське оточення.

20

Дивує нас і те, що поваж ні держ авні м уж і вільн ого світу, маючи так багато ф акти чн и х даних, беззаперечних, з м инулого й сучасного діяння М осковщ ини на політично-диплом атичном у п о лі підступно-брехливим и ш ляхам и, вірять цій політи чн ій о б л у ­ ді, не здаю чи собі справи про н аслідки цього д ля їх ж е держ ав у недалеком у сучасному, не каж ем о в ж е про майбутнє. К аж ем о про тепер, щ о діється на наш их очах; як М осковщ ина підбиває все нові країни й народи під свій вплив ком уністичної безбож ницької »ід е о л о гії«, ї ї системи, щ о несе заги бель світовій к у л ь ­ тур і й ц и в іліза ц ії. Ц і держ авні м уж і не уя в ля ю ть собі, що М осковщ ина — це тип п си х оло гії хи ж ого ти ран а. І правильно сказав к о ли сь Наполеон, щ о к о ли розкрити москаля, то знайдете в ньом у татарина, тобто — пси хологію варвара. М у ж і в ільн и х держ ав: політики, дипломати, — не увідом или собі щ е й те, що М осковщ ина — це к л у б о к ненависти до к ультур н ого світу Заходу. Ц е Орда Ч ін ґіс-ха н а двадцятого століття, яка хоч е підкорити собі ц іли й світ і переварити його в своєму м осковсько­ му »к о т є л к у «. Єдино, щ о М осковщ ина «органічно засвоїла, — каж е д -р Д . Донцов, — у всім своїм житті, — це традиції Орди, яка к оли сь тримала їх триста л іт під я р м о м «. і) І цей д у х х и ж озагарбницький залиш ився в п сихіці московського «н ар оду-вби вника« до сьогодн і. М ає рацію д-р Д. Донцов, к о ли звертає ув а гу державним м у­ жам в ільн ого світу, щ о вони м ало обізнані з п си хологією єства москвинів і московської держ ави щ е з часів постання деспотичної М осковщ ини Петра І і Катерини I I . Доктор Донцов перестерігає весь західній вільн ий світ, каж уч и : «Н ік о л и З ахід так не пони­ ж увався перед Московщиною, як в наш і дні, і н іколи так м ало її не розум ів. Н ині так звані »експ ерти «, «знавц і Р о с ії«, вивчивши «конституцію С С С Р « або історію К ом п артії та щ е писання М аркса й Леніна, думають, що знаю ть Росію і больш евизм, а ле на д іл і не мають про них ніякого поняття. Тим »експертам « ані в голові, щ о пізнати сучасну М осковщ ину можна не так з творів Л ен ін а і промов Хрущ ова, як з історії Карамзіна, з історії Івана І І І- г о і V l-r o , або з історії П угач ов а. Ц е тому, що м атеріялісти, якими є т і »сп ец и « від Росії, мають вуха і не чую ть, мають очі — і не бачать, мають розум — і не розум ію ть. Ц е тому, що недоцінюють чинника д ухової натури; не знають, щ о невидимою спружиною, мотором, який »н а к р уч у є« всю внутріш ню і зовніш ню п о літи к у К р е м ля — ниніш нього і позавчораш нього, — є чинник духової натури, а доглянути його можна т іль к и «оком д уш і«, інтуїцією , ясновидством, — здібностями, атрофованими у матеріялістів, які поза фасадою і брехливим и заявами й статистиками — не бачать н іч о го . Ц ю ін туїц ію мали лю ди п рав ляч ої касти м и н ули х століть, які гідні б у л и носити ім’я н аціон альн ої еліт и . Т о м у чудово розум іли Росію Герберштайн, Ф леч ер , герцоґ А ль б а , і — маркіз де К ю ст ін «2) .

!). Д -р Д . Донцов: Передмова, «П равда про Р о сію « А . де К ю стена, Торонто — Н ью Й орк, 1958, ст. 7.

2) Д -р Д. Донцов. Там же, стор. 5.

21

Ill Одначе ми маємо лю дей пера, зокрема у в ільн о м у світі, що е м і ю т ь , по-тверезому, справедливо висвітлити образ нашого слав­ ного В еликого Гетьмана У країн и Івана М азепи. І ми не маємо сумніву, щ о в цей Ю вілейний Р ік твори, в різн и х св оїх ж анрах і видах, появляться й подадуть свій авторитетний голос чи ми маємо осудити гетьмана М азеп у (як робить це московська історіо­ граф ія із своєї х и ж ої ненависті до лю дей великого д уха в о лі й справедливости), чи піднести на п ’єдестал національної чести як великого в д іла х держ авного м уж а. До речі, треба зазначити, щ о X V I I - X V I I I ст. б уло не п ри хи льн е в своїх історіограф іях до гетьмана Мазепи, зокрема на Н аддніпрянській У к р а їн і тому, що там був великий вплив М осковщ ини на писання історії ук р а їн ­ ського народу. Писати треба б у л о в дусі московського розуміння історичних фактів України, а щ одо Мазепи, то обов’язково пи­ салося висловом прокляття, як зрадника »в о зз’єднання« двох »б р а т н іх « народів. Довгий час не можна б уло вимовляти слово »М а зе п а « під московсько-царською окупацією У країни, як і тепер, під окупацією червоної Московщини, — не можна це слово вимо­ вити без додатку »зр ад н и к «. І т іль к и напочатку Х І Х - Х Х ст. по­ чинається зворот до позитивної оцінки гетьмана М азеп и . Одначе не всіми авторами. Відомий дослідник М азепиної доби і знавець мазепознавства В . Крупницький в одній із своїх статтей про це пиш е так: » Х V I I с т . загально осудило М азеп у або м овчало про нього в з в ’я зк у з терором, який запровадив російський ур яд на ук р а їн ­ ських зем ля х . В X I X ст. саме ідеологічне наставлення ук раїн­ ської інтелігенц ії в и клю чало позитивне віднош ення до гетьмана і т іль к и на порозі Х І Х - Х Х ст. почався зворот до позитивної оцінки й о г о «.3) Звичайно, щ о певні спірні д еталі в накладанні тої чи тої фарби на змалювання образу гетьмана — мож уть бути, очевидно, щ е надовго. Одначе основна кольоритність у змалю ванні п равильних рис мусить бути об’єктивною й яскраво зображеною, щ об образ вийшов повний, з усіма рисами справжнього обли ччя М азеп и . Темними фарбами, спотворюючи, зм альов ув али образ М азепи народовці весь час свого існування. А . М . Драгоманов у своїх «П о літ и ч н и х піснях українського народу« писав, щ о М азеп а з ненавистю ставився до «простого лю д у на Україні, з його повсечасною брехнею на всі боки, з його думкою т іль к и про с е б е . . . власне М азепа й потеряв справу вольности й добра України, про котру він н іколи щ иро й не дум ав« .4) Н еприхильно в характеристиці образу М азепи поставився був Д . Лазаревський, критикую чи (1898 р .) монографію Ум анця про гетьмана. Також не д уж е похвальн о відізвався Костом аров у своїй монограф ії про М азеп у (1882-1884 p p .). Х о ч раніш е (1860 р .) він ж е висловився досить прихильно, пиш учи статтю про к о­ зацтво в »С оврем ен н и ку«. «М азепа, — писав Костомаров, ■— щ иро дбав за добро України, баж ав незалеж ности і свободи д ля своєї б а т ь к і в щ и н и « 5 ) . О тж е народовецький напрямок весь стаеився неґативно до образу Мазепи, вбачаючи в ньом у против3) Б. Крупницький: Гетьман М азепа в оцінці істориків-народників і державників, »П о х ід «, ч . 2, серпень 1946, Гайденав, ст. 5. *) Ц ит. за згаданою вищ е працею Б . Крупницького, ст. 6.

22

ника українських народніх мас; народники ставили під сумнів патріотизм гетьмана до У к раїн и . Вони бачили в М азеп і в ели ­ кого аристократа, який не п оділяє інтереси народніх мас. Зви­ чайно, щ о М азепа був аристократом духа, як високо освічений, володів декільком а мовами, багато начитаний і добре вихований у християнському д усі. А л е це ніяк не значить, що він нехтував соц іяльн і і національні інтереси свого народу. Згідно з історич­ ними даними, М азепа захищ ав свій народ перед Московщиною від надмірної панщини, скорочую чи до двох днів на тиж день панщ изняну повинність у Гетьманщ ині. П ро це д-р М . А нтоно­ вич каже, щ о М азепа заборонив «старш ині обтяж увати п о сп іль­ ство поборами і нормуючи панщ изняні обов’язки на два дні в тиж день (1701)«6). Історичною правдою є, щ о панщ изняні повинності в Гетьман­ щ ині б у л и багато легш і, н іж на Правобереж ж і, під П ольщ ею . Одначе, це не треба розуміти, щ о полегш енню панщини на Л ів о ­ б ер еж ж і України, тобто Гетьманщині, сприяла М осковщ ина. Зовсім н і! Ц ьом у сприяв ли ш е гетьман. Отже, обвинувачення народовців у нехтуванні інтересів україн ської селян ськ ої маси гетьманом не відповідають дійсності. Очевидно аристократизм д уха і слова, а зокрема чину, не вкладався в їхн є розум іння. Вони, народовці, не вм іли а н а лізу­ вати історичну постать всебічно, чи мож е не хотіли, а розгляд али її односторонньо, виходячи, дійсно, з свого штампу. Т а к е в узьк е розуміння приводило до зниж ення р о лі М азепи як державного мужа, володаря, не каж учи вж е про зниж ення особистих рис непересічності: красива постава, правильні риси обличчя, вміння бути лю бленим у високому товаристві, добрий промовець типу П ерікля, впливовий у слові, бистрий в орієнтації, ріш еннях, і багато-багато інш их прикмет особистого Бож ого дару. Звичайно, щ о твердження народників і багатьох інш их груп чи осіб ви­ х од и ло з певної »ід е о л о г ії« їхн ього завдання д іяльн ості серед суспільства. Так ж е само ви ходили й виходять московські мож новладці з політи чн и х принципів царської і совєтської М о ­ сковщини . І цьому м ало ли ш е подивляти, а треба з таким явищ ем ріш уче боротися, доказую чи історичними матеріялами беззаперечну правду про особу гетьмана, його характерні риси як державного муж а ук раїн ської національності. Х арактеристику про М азеп у не можна звуж увати ли ш е до одного чинника й на підставі того робити висновок ц ілого образу. Ц е абсолю тно не­ вірно й ш кідливо, а д ля покоління й історії — злоч и н . Щ о значить затемнювати в ели к у історичну постать своєю партійною чи вузькогруповою »ід ео логією « або на підставі якогось одного незначного чинника? Ц е значить робити непростимий злочи н перед історією і суспільством, суспільством не лиш е українським, а й всесвіту, бо, хай буде відомо, а це безперечно всім відомо, щ о історичною постаттю ц ікавляться всі народи світу, зокрема такою особистістю, що творила собою окрему добу. А доба М азепи мала, безперечно, історичне значення.

5) Там же, стор. 6.

6) Д-р М . Антонович: Історія України, т. I I I, Прага 1941, ст. 67. (Д алі буде) 23

Боротьба за д у ш у м о л о д і

ОСВІТА І ВИХОВАННЯ МОПОДІ В СССР Проф. Г. В А Щ ЕІІК О Керівники комуністичної партії в СССР завж ди надавали ве­ ликого значення вихованню м олоді. В перш і роки револю ції саме на м олодь вони п окладали свої надії щодо побудови кому­ ністичного суспільства. Ленін, виступаючи в 1920 р. на з ’їзді комсомолу, казав: » . . . покоління робітників, виховане в капіта­ лістичном у суспільстві, в кращ ому випадку м ож е розв’язати завдання знищення старого капіталістичного устрою, побудова­ ного на експлуатації. Воно кращ е зуміє розв’язати завдання побудови такого суспільного устрою, що позволив би п ролетаріятові і трудовим клясам утримати в лад у в своїх р ук а х і створити міцний фундамент, на якому мож е будувати ли ш е покоління, щ о приступає до праці вж е при нових умовах, при таких обставинах, коли нема експлуататорських віднош ень м іж лю дьм и « (т. X X X , ст. 403). І така увага до освіти і виховання м олоді б ул а і є властива совєтській владі за ввесь час її існування. Я к т іль к и влада опинилася в руках больш евиків, вони приступили до організації мереж і ш к іл у містах і селах, організували численні педагогічні кабінети й лябораторії, дослідчі педагогічні інститути, розгорнули видання педагогічних газет і ж урн алів та методичної літератури. В 1943 р. в той час, коли больш евики напруж ували щ е всі сили в боротьбі з німецькою армією, вони, незважаючи на це, розбудували в М оскві академію педагогічних наук, що вж е в 1944 р. мала 1000 співробітників і широко розгорн ула до­ слідн и ц ьку і видавничу роботу. А л е така увага до освіти і виховання молоді з боку комуніс­ тичної партії СС С Р свідчить про те, що остання п ереслідувала тут не суто освітні й виховні завдання, а завдання суто п оліти чн і. В § 12 програми В К П (б ), в складанні якої брав в ели к у участь Ленін, сказано: »В період диктатури п р о лета р ія ту. . . ш кола не т іль к и мусить бути провідником принципів ком унізм у взагалі, а й провідником ідейного, організованого виховного вп ли ву про­ летар іяту на напівпролетарські і непролетарські шари тр у­ дящ их мас з метою виховати покоління, здібне остаточно вста­ новити комунізме (п ід к р с. н а ш е). Ін акш е каж учи, завданням ш коли і взагалі освіти в С С С Р є виховати із молоді покірне і зручне знаряддя комуністичної 24

партії в її боротьбі за всесвітнє панування. Звідси виникають і т і основні засади, на як и х мусить будуватися ш к ола і освіта в С С С Р. В уставі В К П (б ) вони сф орм ульовані так: »Н ай бли ж ч и м завданням на цьому ш л я х у (комуністичного виховання) є: »П роведення безплатн ої й обов’язкової за га льн ої і п о літех н іч н ої (щ о знайомить в теорії і на практиці зо всіма головними г а л у ­ зями виробництва) освіти д л я всіх дітей обох статів до 17 ро­ ків . . . П евне здійснення принципів єдиної трудової ш коли з викладанням рідною мовою, із спільним навчанням дітей обох статів, безумовно світської, себто в іл ь н о ї від будьякого р е л і­ гійного впливу, ш коли, щ о проводить міцний зв ’язок навчання з громадсько-виробничою працею, готує всебічно розвинених ч лен ів комуністичного с у с п іл ь с т в а ». . . О тж е згідно з програмою В К П (б ) основні засади єовєтської системи освіти і виховання такі: єдність ш к ільн о ї системи освіти, коедукація навчання, себто сп ільн е навчання хло п ц ів і дівчат, п олітехнізм , антирелігійність, навчання рідною мовою. Д еякі з цих засад залиш аю ться в си лі до останнього часу, деякі д іяли певний час, а потім б у л и знехтовані, а деякі н ік о ли не б ули реалізовані, залиш аю чись привабливими і облудним и гаслами. Дієвою з самого початку больш еви ц ької револю ції до останньо­ го часу є засада антирелігійности навчання й виховання. В програмі В К П (б ) ніби йде мова про те, що ш кола мусить бути в ільн ою від будьякого в п ли в у р е л іг ії. В дійсності ж совстськп ш кола завж ди б ула антирелігійною . К о л и в 1927 році народній комісаріят Р С Ф С Р видав брош уру про арелігійне виховання, вона зустр іла з боку партійного керівництва сувору критику. На дум ку партійців-комуністів, щ о виступали проти брошури, совєтєька ш кола мусить виховувати активних, войовничих без­ бож ників. Ц е логічно виникало з комуністичної світоглядової системи, в дусі як ої ви ховувалася й виховується совєтська мо­ л о д ь . Я к відомо, М аркс називав р елігію »опіюмом д ля народу«, а Л ен ін брутально називав її »си в ух ою «, вбачаючи в ній найнебезпечніш ого ворога комунізму, щ о будується на засадах мат ер ія лізм у й атеїзм у. Т ом у з перш их ж е років револю ції б о л ь ш евики розгорнули ж орстоку боротьбу проти Ц еркви: ареш то­ вували, розстрілю вали й заси лали в концентраційні табори свя­ щ еників, видавали ан ти релігій н у літературу, організували анти­ р елігій н і музеї, гуртки безбож ників, часто, особливо під час християнських свят, орган ізували брутальн і антирелігійні демон­ страції. В боротьбі з р елігією д уж е активну участь м уєіла брати ш к ола. За вказівками керівників освіти, ш к ільн і вчи телі м уєіли б у л и провадити на годинах навчання антирелігійну пропаґанду; при ш к ола х б ули організовані гуртки войовничих безбож ників, ш к ільн а м олодь брала найактивніш у участь в антирелігійних дем онстрац іях. В часи д ругої світової війни больш евики ніби зм інили своє ставлення до р ел ігії: не т іл ь к и дозв оли ли відкрити церкви, а й відновили московський патріярхат на ч о л і з О лексієм Симанським. А л е це був ли ш е хитрий і підступний політичний крок. Больш еви ки фактично зроби ли церкву знаряддям у боротьбі за всесвітнє панування, а ле своєї боротьби з р елігією н іск ільк и не п ослаби ли . Зокрема і ш кола, і піонерські, й ком сом ольські орга­ нізації, як про це свідчить больш евицька преса, і тепер уперто боряться проти р ел ігії.

25

До другої світової війни больш евики дотримувалися принципу коедукац ії. А л е п ісля війни вони починають відступати від н ь о го . Практика совєтської ш коли показала, що сп ільн е навчан­ ня хлоп ц ів і дівчат, принаймні в совєтських умовах, призводить до занепаду щ ільн о ї дисципліни і до зниж ення рівня навчання. Том у больш евики щ е в кінці війни почали організовувати окремі ш коли д ля хлоп ців і дівчат. І коли в СС С Р щ е повністю не зліквідована коедукація, то це пояснюється виклю чно браком достатньої кількости ш к ільн и х п рим іщ ень. Так само тільки до певного періоду був реалізований больш евиками принцип безкош товності навчання. В 1940 році була вЕедена, починаючи з і старш их кляс десятирічки, п латня за навчання, від якої зв ільн я ли ся ли ш е кращ і у ч н і. П олітехн ізац ія навчання в совєтській ш к олі має досить складну істо р ію . Принцип п олітехн ізм у в навчанні висунув Маркс, спи­ раючись на досвід англійського підприємця Овена, а розвинув і конкретизував його в своїх «Зауваж ен н ях на тези К р у п єь к о ї« Л ен ін . У 20 роках Наркомос Р С Ф С Р і совєтські педагоги вж и­ вали багато зуси ль, щоб здійснити в ш кільн ім навчанні принцип п олітехн ізм у. В совєтській пресі з ’явилося багато єтаттей, приєеячєних цьому питанню, Наркомос видавав відповідні накази, б ули організовані при деяки х ш к олах майстерні. А л е все це не д ало сподіваних наслідків: органічного зв’я зк у м іж теоретичним навчанням і виробничою працею так і не уд алося встановити. В 1937 році вийшов наказ Наркомосу Р С Ф С Р про ліквідацію приш кільних майстерень, що б уло фактичним відмовленням від принципу політехн ізац ії. А л е п ісля другої світової війни ідея п олітехн ізм у воскресає. В ходять в си лу педагогічні погляди С. Макаренка, який в двадцятих і на початку тридцятих років керував колоніями безпритульних дітей, де головна увага була звернена на виробничу працю дітей у майстернях і сільськом у господарстві, а теоретичне навчання було відсунено на другий п лян . Тенденція вклю чити ш к іль н у м олодь у виробничу працю набуває особливої сили за часів диктатури Х р ущ о в а . П ід його впливом тепер провадиться реформа совєтської ш коли, за якою уч н і щ е з молодш их років мають брати участь у виробничій праці, а п ісля закінчення середньої освіти мусять йти не до високої школи, а на працю в колгоспи, на ф абрики й заводи. Б ольш евиц ькі газети, особливо «К ом сом ольська П равда« пере-

Ч И ТАЙ ТЕ І ПОШ ИРЮ Й ТЕ журнал для молоді

«АВАНГАРД» Поширюйте між українцями всі видання Спілки Української Молоді

26

повнені статтями, в яки х виславляю ться, як героїчні, дівчата, що, закінчивши середню ш колу, стали доярками, свинарками і т ін. Н е може бути сумніву в тому, що багато з цих »гер оїн ь«, попрацювавши деякий час у колгоспах, забудуть те, що вони навчилися в ш колі, і стануть звичайними малоосвіченими к о л госпницями-рабинями. Нарешті, не був по-справж ньому реалізований і принцип єдности ш к ільн ої системи освіти. Перш за все слід зазначити, що в перші роки револю ції існувала різниця в системах освіти в У країн і і в .РС Ф СР. Загальноосвітня ш кола в У к р а їн і м ала семи­ річний курс навчання, а в Р С Ф С Р дев’ятирічний; технікум и в У країн і трактувалися як високі ш коли, а в Р С Ф С Р як середні. Л и ш е в 1934 році була уведена спільна д ля всіх респ ублік СССР система освіти, за якою загальноосвітня ш кола поділяється на певну з десятирічним курсом навчання і неповну з курсом семи­ річним . Перш а дає право на вступ до високої ш коли, друга на вступ до середньої проф есійної ш к оли . А л е помимо цих ш кіл, в які м огла і може вступати партійна і безпартійна молодь, в СССР у ж е в перш і роки п ісля револю ції б ули засновані спеція л ь н і партійні школи, щ о виховували кадри майбутніх партій­ них робітників. Існував навіть т . з в . інститут червоної проф е­ сури, що готував викладачів партійних дисциплін, як діялектика м атеріялізм у (діямат), історія В К П (б ) та інші. А л е помимо цього і звичайна освіта, особливо на її вищ их ступнях, не є і не б ула одинаковою мірою приступна д ля всіх громадян СССР і д ля їх н іх дітей. До 1936 p ., себто до виходу >С талінської конституції«, існували в ели кі обмеження щодо осві­ ти д ля дітей духівництва, коли ш н іх царських урядовців, купців і т. ін. В ш колах вони б у л и на становищі упослідж ених, у середні професійні й високі ш коли їх не приймали. Щ об одер­ ж ати високу освіту, т. зв. «бурж уазн а м олодь« приховувала своє соціяльне походж ення, іноді подавала ф альш и ві документи. А л е все це, завдяки, д уж е розвиненому в СС С Р доносництву, часто викривалося, і тоді м олодих лю дей притягали до відповід альн ости . В останній час, особливо п ісля другої світової війни, нерівність щодо прав населення С С С Р на освіту щ е збільш и ла ся. Х о ч б о л ь ­ шевики щ е в 1936 р. оголосили, що в СССР скінчилася клясова боротьба і заіснувало безклясове суспільство, а проте це лиш е звичайний больш евицький обман. Ф актично в СС СР не т ільк и не зліквідовані кляси суспільства, а вони щ е збільш и ли ся у своїй к ільк ості порівняно з дореволюційним часом. В за га лі все населення СССР тепер п оділяється на привілейованих панів і упослідж ен их рабів. Своєю чергою перш і там поділяю ться на д екільк а прошарків, що мають неоднакові права на м атеріяльні блага і становище в сусп ільстві. Твориться своєрідна комуніс­ тична аристократія з властивими їй п ри вілеям и . Ц е стосується також і до прав на освіту. Нарешті, слід хоч в загальн и х рисах зупинитися на національ­ ному моменті в ш кільн ій освіті. В програмі В К П (б ) зазначено, що навчання в ш к олі мусить провадитися рідною д ля учнів мовою. Ц ього принципу больш евики дійсно дотримувалися в перш і роки револю ції. А л е приблизно з 1933 р. в СС СР все чіткіш е й чіткіш е вступає в си лу московський ш овінізм. Разом з тим починається переслідування активних діячів національних 27

«республіка, яких больш евики обвинувачую ть в «бурж уазн ом у н а ц іо н а л із м і. За ознаку останнього іноді визнається навіть по­ слідовне вживання рідної мови на сл уж б і і в приватному ж итті. Ц е відбилося і на ш к олі. В національних »р есп у б л ік а х « з б іл ь ­ ш ується к ільк ість ш к іл з російською викладовою мовою, у ви­ соких ш к олах значно б ільш е уваги звертається на викладання російської мови, історії, літератури. М ало того, тепер часто трап­ ляю ться такі випадки, щ о педагог в к л я сі викладає рідною мовою, а на перервах розмовляє з колегами мовою російською, бо він добре знає, що найменша підозра в т . з в . бурж уазном у націоналізмів мож е повести за собою арешт і заслання в конц­ табір. Процес русиф ікації У країн и й інших, поневолених Москвою совєтських республік дуж е посилився за останній час. При цьому М осква виявила вели к у підступність, провадячи русиф ікацію руками яничар, зрадників свого народу. 17 квітня 1959 року так зв. Верховна Рада У С С Р , виконуючи наказ Москви, прийняла новий «закон про народню освіту в У к р а їн і«. Цей закон спрямо­ ваний на те, щоб зліквідувати в ш колах У країн и викладання українською мовою й замінити її мовою російською . Я к дові­ дуємося з преси, такий ж е закон входить в с и л у і в інш их підсовєтських «р е с п у б л ік а х *. Ч и приведе реалізація цього закону до повної русиф ікації поневолених Москвою народів, покаж е майбутнє. Безперечно, певна частина населення У країн и й інш их підсовєтьских »респ у б л ік « під впливом московсько-больш евицького тереру відійде від своєї рідної мови, а ле ми переконані, що б ільш ість насе­ лен н я буде боротись за викладання в ш колах рідною мовою. (Д а лі буде)

Національне виховання М. Л О М А Ц Ь К И Й (Закінчення з non. числа) Н аціональне виховання треба розуміти, як прищ еплення дитині любови до свого рід ного, любови до лю дей одного походж ення, однієї крови, одн ієї мови, однієї історії та традиції — любови до батьківської землі, що ї ї назва — У к раїна! Та й щ е одна нем аловажна ц іль: впоїти в дітей нац іональну гідність і гордість з рівночасним нещадним винищ у28

ванням у них ком плексів меншовартости, що є безперечно однією з найважніш их причин денаціоналізації наш их дітей на чуж ині. Пізнання свого народу і лю бов до нього черпас дитина не лиш е з його минуло го та з його історії, а ле і з найближ чого свого оточення, з того, щ о бачить і чує. Д ля дитини найближ чими і найбільш гідними ї ї лю бови є її батьки

— а її родинний дім — це в мініятюрі її батьківщина. Я к ­ що дитина щиро лю бить своїх батьків, то вона цю лю бов л е г ­ ко поширить на бли зьки х бать­ кам українських дітей — на весь український народ. А л е український народ — це д ля дитини не т іль к и той, що десь там далеко, за морями, за го­ рами і ріками, а ле і всі ті українські люди, яких вона тут зустрічає і з якими вкуп і живе. Т ом у то всі ми повинні д уж е п ильно дбати, щоб наша дитина находила в наш их л ю ­ дей все те, що ви кли кало б у неї пошану і любов до своїх, а ї ї наповняло б гордістю та давало б їй почуття повноцін­ ності. П ередусім виховники Юнацтва С У М -у мусять добре дбати, щоб участь дитини в цій організації наповняла її не лиш е втіхою, а ле і гордістю, та було б д ля н еї конечною духовою потребою — середо­ вищем, насиченим рідною атмо­ сферою та теплом рідного сон­ ця. Щ об діти наші м огли по­ лю бити добро, мусять його всюди бачити — у своїй рід­ ній хаті, у своїй рідній ш колі, у своєму гурті, у своїй м оло­ дечій організації — та щоб можна б уло їм зрозуміти Т а ­ раса Ш евченка: »Р а з добром налите серце ввік не прохо­ лон е». Головна ц іль праці виховника — це національне освідомлення, це вирощення гордости

з приналежноєти до своєї, ні в чом у не гірш ої від інш их нації, це збудж ення в м олодих душ ах почуття обов’язк у су­ проти свого народу там, да­ лек о — і супроти своєї націо­ нальн ої спільноти тут, на ч у ­ жині. А рідна історія, геогра­ ф ія та література — їх нав­ чання — це не ц іл ь сама в собі, а засіб у національному вихованні наш их дітей у ч у ­ ж ом у світі. Дитина, пізнаючи історію рідного краю і його географію та рідну літературу, починає своє лю бити і цінити, стає свідомою національно і находить відповідь на питання, чому, з яки х причин опини­ ли сь її батьки на чуж ині, та що і як діяти — робити, щоб повернутись на зем лю праді­ дів, на ній ж ити і вмирати. Завдання виховника — зб у ­ дж увати в дітях т у г у за втра­ ченою їх батьками Україною і баж ання повернутись до Неї. Так, усяке навчання — це насамперед засоби д ля осяг­ нення виховних цілей, а ти х засобів у кож ній д іля н ц і знай­ де виховник дуж е багато. Н ай ­ важливішими, одначе, засобами будуть завжди казки, леґенди, оповідання та відповідно до розумового розвитку дітей п і­ дібрана література, вірш і і по­ вісті. Рідне друковане слово — це могутній чинник у націо­ нальн ом у вихованню з одним застереженням: не радо бо б у­ де читати дитина книжку, як ­ 29

щ о вона не бачить її в руках своїх батьків; а щ е гірш е буде, якщ о ті, хто має збудити в д ітя х лю бов до книжки — виховники __ не бачать у кн и ж ­ ці вели кої д ухової насолоди: тоді вони не передадуть вихо­ ванцям лю бови до друкованого слова, а без цього їх виховна праця не мож е бути вповні успішною. В за га лі виховник мусить уміти находити засоби д ля осягнення мети, якою з а ли ­ ш иться завж ди щира, віддана і чинна любов до батьківщ ини і безкорисна служ ба їй! І ф ізичним вихованням, уся­ кими тілесними вправами, мар­ шами й спортом можна теж, використовуючи їх. поглибити й зміцнити національне вихо­ вання молоді, впоїти в неї по­ чуття національної єдности й солідарности, друж нього взаємо­ віднош ення та взаємопошани. А рідна пісня? Та »голосн а й правдива, як Господа слов о « — пісня наша рідна! Який ж е могутній у ній засіб національ­ ного виховання та піднесення національного д у х у і збудж ен ­ ня лю бови до свого! Н а її ме­ лодійний, солодкий зв ук серце починає ж ивіш е битись, і зро­ дж ується туга за втраченим, родиться ж агуче баж ання по­ бачити оспівуване в пісні, ож и­ вають надії, будяться мрії. . . Так, а ле й пісні не можна трактувати по-дилетанському.

ЗО

Треба знати, які пісні, відпо­ відно до в ік у дітей, з ними ви­ вчати, до як ої пори р ок у й до якого свята їх достосовувати. Незвичайно важ ливого зна­ чення д ля національного ви хо­ вання набувають усяк і д ек л я мації та рецитації, імпрези, кон­ церти й театральні виступи, а навіть і ф ільми. Одначе все це мусить бути як слід обдумане, перевірене й доцільно, а то й ф ахово проведене. Т а все таки треба завж ди мати на тямці, щ о не буде національного виховання без опертя та побудови його на реліґійно-м оральном у вихован­ ні, без прищ еплення дитячим душам християнських чеснот, лю бови до правди й добра й відрази до всього, що з л е й погане та не згідне з Божими законами, що не згідне з лю д ­ ською гідністю, щ о обезцінює вартість людини. Щ е й щ е раз треба стверди­ ти, щ о проблема національного виховання наш их дітей та мо­ лод і на чуж и н і незвичайно ва­ ж ли ва і не легк а до розв’я ­ зання. Т а все ж таки вона м у­ сить бути позитивно розв’яза ­ на, з тим, що саме при розва­ ж уванні й виріш уванні ви хов­ них справ, м ож уть бути засто­ совані слова І. Ф ранка: «К ож н и й думай, що на тобі м іліон ів стан стоїть, Щ о за долю м іліонів мусиш дати ти о тв іт!«

про ком уністи чн и й « ф ес т и в а л ь ., м олоді у В ід н і Володимир Л Е Н И К Довгий час комуністи в ц ілом у світі вели вперту агітацію за т. зв. Всесвітній ф естиваль молоді і студентів, що має відбутися у Відні, Австрія, в періоді м іж 26 липня і 4 серпня 1959 року. Від місяців працювала у В ідн і постійна підготовча ф естивальна комісія, а комуністичні аґенти р о з’їж д ж а ли по світі, вербуючи кандидатів на учасників »ф ести валю «, роздаючи безплатні квитки на дброгу і на прож иток у В ідн і. При тому вони намагалися представити цю імпрезу як м олодече свято, »міжнародню ґрандіозну зустріч в дусі миру й друж би народів« (»М о л о д ь У кр а їн и «, ч. 51 з 11. 3. 1959 p.), свято »братерства« без різниці рас, р елігій і політичних переконань. Символічним значком »ф ести валю « е стилізована квітка, що має п ’ять пелю сток і в середині невинний напис: « V I I Світовий Ф ести в аль М олод і і Студентів. Відень 1959. За мир і друж бу.« А л е в дійсності ця імпреза має зовсім вузький характер. Є це чистої води комуністична імпреза, підготовлювана і керована комуністичною партією і співзвучними їй організаціями з метою поширити свої впливи на маси політично неосвідомленої молоді, здобути д л я себе поплентачів, а то й активних кандидатів на членів п’ятих клон. Н а це вказує і досвід з попередніх «ф ести­ валів», і форма підготування цьогорічного у Відні. Я к видно із назви цьогорічного »ф еєтивалю «, він є сьомим з черги. Попередні відбули ся у П разі (1947 p.), Будапеш ті (1949), московському секторі Б е р лін у (1951), Букареш ті (1953), Варш аві (1955) та в М оскві (1957). Головними організаторами цих імпрез є дві міжнародні комуністичні організації: «Всесвітня федерація демократичної м олоді« з осідком у Будапеш ті та «М іж н ародн ій союз студентів« з осідком у Празі. Вони створили постійну ф ес­ тивальну комісію, як також скликаю ть ш ирш і конф еренції в справах підготовки до кож н ої чергової імпрези, запрош уючи на них також певну к ільк ість некомуністичних організацій і одиниць. Досі, як видно із переліку, відбулися ці «ф ести в алі молоді* ли ш е в країнах за залізною заслоною, бо м оскалі не мали відваги виходити поза м еж і своїх впливів, а з другого боку й вільний світ не спішився давати їм допомогу д ля в лаш ­ тування пропаґандивних акцій в країнах Заходу. Програму кожного »ф ести в а лю « укладаю ть м осковсько-большевицькі комісари молоді так, щоб їх н я дійсна мета не впадала відразу кож ному в очі. Спочатку вони приділяю ть багато часу та місця д ля спортових ігр, показів худ ож н ьої самодіяльности, товариським зустрічам, розвагам тощо, а лиш е на другому п ля н і ставлять різного роду мітинґи, конференції, лекції, семінари і 31

д и ск усії. В се е збудов ан е так, щ об необзн ай ом л ен и й обсерватор дум ав, щ о тут й деться дій сн о про б е зж у р н у м олодечу ім п р езу, ор ган ізов ан у м олоддю дл я м олоді. Н а оголош енн ях, р о зл іп л ен и х у В ідн і організаційним комітетом »ф естивалю «, нам альовано немов би великого м етелика з крилами, р озм альованим и к р ас­ ками прапорів р ізн и х д ер ж а в світу, а зам ість т у л уба м етелика доч еп л ен о юнака. Т ак п ок азує М осква, як а є дій сн и м ор ган ізато­ ром і м еценатом ти х »ф ести зал ів «, хар актер м іж н а р о д н ь о ї зу с т ­ р іч і м олоді д л я зовніш нього св іту. Своїм ж е ви сл ан ни к ам і п ід чиненим вона дає натом ість зов сім конкретні н апрям ні і д о р у ­ ч ен н я . Ось, н а п р ., щ о пи ш е »П равда У країни« (19. 3. 59) про ц ей ф естиваль: » В ж е відом а програма В іден ськ ого ф ести валю . М олоді ви слан ці н ародів всього світу стануть учасникам и ґр а н д іо зн и х м а н іф ес­ тацій, при свяч ен и х боротьбі за мир і д р у ж б у , проти атомної збр ої, проти в ід р од ж ен н я нім ецького м ілітаризм у. В ід б у д у ть ся ш ирок і к о н ф ер ен ц ії в сп р ав ах досягнень н аук и і техн ік и , м асо­ ві зустр іч і, на як и х будуть обговорені питання праці, навчання, ж и т тя і буднів м о л о д і.. . Н аш і у ч н і р о зк аж у т ь про новини, я к и х н е було на м инулом у ф ести в ал і — про ш тучн і совєтські су п у т ­ ники З ем л і та совєтську к осм ічну р а к е т у .. . П росторою буде студен тськ а програма свята. П р едбачен і 24 зу стр іч і м олоді за ф а х а м и , 5 м іж н ар одн іх студен тськ и х сем інарів, Д ень студен та та М іж н ар одн ій к л ю б ...« Ч итаю чи цю програм у треба н е забувати, щ о вона подасться тут м одерною езоповою мовою. К ол и москаль говорить про »мир«, то в ін має на дум ц і капітуляцію З а х о д у п ер ед М осквою в ідей н ом у і практичном у зн ачен ні, а коли говорить про »д р уж бу«, то дум ає про о сл я ч е захоп л ен н я «передовим народом« москалів. П рограма м ин улорічни х »ф естивалів« проводилась під ц іл к ови ­ тою контролею м осковських больш евиків. В с і програм ові р е ф е ­ ренти, в сі керівники сем ін арів і ди ск усій н и х зустр іч ей , в сі доп о­ в ід а ч і були виш к ол ені м оскалями аґітаторами. К р ім того к о ж н у так у ім п р езу обставлялося щ е випробуваним и дем аґоґам и, які зм ісця загулю к ув али та застр аш ув ал и ев ен туал ьн и х поруш ників заплянованого ком уністам и х о д у розм ов чи ди ск усій . Про я к у н еб удь св ободу тем, чи доп овідач ів не могло бути й мови. У В ідн і н е б у д е інакш е. М ож ли во, щ о орган ізатори і ви к он авц і програми видум аю ть д ея к і нові м етоди м аскування. М ож ли во, що їм вдал ося звербувати д ея к у кіл ьк ість п озір н о невтрал ьни х спів­ робітників, які п ідкреслю ватим уть на зовні свій »не-ком унізм «, а л е при тому будуть виконувати д о дрібниць о д ер ж а н і від п ол ітр ук ів вказівки. М ож ливо, щ о у В ід н і м оскалі в ід в а ж у т ь ся зр о ­ бити в д ея к и х ч асти н ах програми »крок н азад«, а л е в се ц е б у д е л и ш е другорядним і без зн ачен ня. З а ними б у д е скриватися вся основна програма і мета ц ього »ф естивалю «, на влаш тування як о­ го, як п одала сам а к ом уністична преса, в и д а є М осква мільйони долярів; н а к ож н ого учасн и к а »ф естивалю « видається, згід н о з цими даним и, 20 доляр ів денно. В ід збігови щ а у В ідн і больш евики сподію ться д у ж е багато. В о­ ни розраховую ть, щ о туди п ри будуть тисячі м олоді з т. зв. н ев­ тральни х к р аїн . В іден ь їх м о ж е приманити, а там у ж е з ними д ад уть собі р ад у тисячі ком уністичних агітаторів. З а сія н е зерн о м осковсько-больш евицької пропаганди вони м али б понести в 32

ш ирокий світ, як аванґард м осковської п ідр и вн ої і р озк л адов ої діяльности. На цей р аз, одн ач е, н е зал и ш и в ся безчи н ни м т ак ож З а х ід . М ай­ ж е в с і м олодечі ор га н іза ц ії свобідного світу ви ріш и ли активно виступити проти мети цього »ф естивалю « і н е допустити, щ об наїв н і м ол оді лю ди летіли на ком уністичний підступ, як нетля на вогонь. М ай ж е всі єв р оп ей ські координац ійні ком ітети м олоде­ ч и х ор ган ізац ій виступ и ли за зд а л ег ід ь з відповідним и заявам и, в я к и х р озк ри л и дій сн і зам іри м оскалів та висловили п ересторогу молодим лю дям п ер ед н ер озсудн и м и кроками, я к і м ож уть стати корисним и дл я ворога свободи і дем ократії, а дл я вільного світу ш кідливим и. Особливо активно ви ступ и ли м олодечі ор ган ізац ії А встрії. їх н ій координаційний центр »Ю ґендрінґ« виступив п ро­ ти д о зв о л у на ком уністичний »ф естиваль« у В ідн і. А встрійська молодь ви ріш и ла видавати сп ец іяльн и й ж у р н а л для м олоді і р озп ов сю дж ув ати його п ер ед «ф естивалем » в у с іх к р а їн а х з а х ід нього світу, а під ч ас нього сер ед при сутн іх учасн и к ів. А встрій­ ські м олодечі ор ган ізац ії старатим уться бути добрим і гостинним господарем для ти х м олоди х лю дей, я к і п ри будуть н а «ф ести ­ валь* випадково, та п риятелем і дорадни к ом дл я тих, які х о т і­ тимуть познайом итися з вільним світом. Щ об м ати у с п іх у своїй протидії, виріш или австрійські м ол оде­ чі ор ган ізац ії створити сп ец ія л ьн у коорди н ац ій ну устан ову, щ о її н азв ан о «Ноєс Л єбен «. В он а ор ган ізув ала в ж е в ел и к у п роти ком уністичну м ан іф естац ію у В ідн і, 7 березн я, в я к ій в зя л о уч асть біл я 20 тис. м олоді. В брош ур ках, л етю чк ах і л и стах в и ­ ясню є вона чим ало р ечей, я к і к ом уністи нам агаю ться захов ати п ер ед м олоддю , щ об н е р озкрити св о їх дій сн и х зам ірів. Т а к о ж м олодь п он евол ен и х м оскалями народів, головно та, щ о ж и в е на З а х о д і, виявила в ж е в ел и к у активність в напрям і р о з­ криття д ій сн и х ціл ей ор ган ізац ії ком уністичного »ф естивалю «. В цій ак ц ії не залиш иться п о за д у й ук р аїн сь к а молодь на ч у ж и н і, особливо С пілка У к раїн ськ ої М олоді, бо ніхто інш ий н е зм о ж е сказати м олоді західнь ого світу стільк и ф ак тів про злочини к о­ муністів, н іж наш а молодь.

Б. Б ора

МИ стоїмо У дари хв и л ь тверді, н естерпні, Р озм или ск ел і на пісок. Ми стоїмо. М и неущ ербн і. Н е п оступилися й н а крок.

Огонь і грім, кам іння брили Гримлять об наш безум ний [р ей д . М и стоїмо. М и п оступили Н е крок, а милю н аперед.

Ш алію ть бур і. Д икі сили Н ас валять з ніг у тьмі ночей. М и стоїмоі. Н авальні хв и л і Ламаєм греблею грудей.

Гранітні ск елі п о б ер еж ж я Д авно розм или буруни. М и стоїмо'. Лицем в б г зм е ж ж я Г ол убозорої весни.

33

Суспільно-політ ична д у м н а

РОПЯ ПРОВОДУ І НАРОДУ 0 ТВОРЕННІ ДЕРЖАВИ Д -р Д. БУ Ч И Н С Ь К И Й Д ехто з досл ідн и к ів н аш ої Героїчної доби років 1917-1921, б а ж аю ч и виправдати р о зх и т а ­ ність і нер іш уч ість проводу, цілком несправедливо нам ага­ ється, ск азати б. причісувати провід, ствер дж ую чи , щ о він м ав би бути безрадни м у в ід ­ н ош енні подій, що він був н ад­ то осамітненим, бо н е мав за собою народу. Т р еба ясно ск а­ зати, щ о провід, який н е маг за собою народу, зайвим б у д е н азивати проводом. Н е в ходяч и глибш е в питання п ров оду й маси, дов едеться зап еречи ти нек он секвен тн е твердж ен н я, бо, н е дивлячись, що в т и х р ок ах д ер ж ав н и й провід У країни кількак ратно Змінявся. &оведеть ся ствердити, щ о він мав, у м енш ій чи більш ій мірі, за собою н ародні маси, щ о н ай ­ к ращ е до к а зу є цей н езбитий ф ак т, щ о У ряд У к раїн ськ ої Н ародн ьої Р еспубліки , до к ін ­ ц я змагань, мав своє військо, я к е у львиній части н і було добровільно рек рутован е з н а­ р о дн іх мас. К ол и ми док ладн о й в дум ­ ливо прочитаємо тільки сп ога­ ди Володим ира Винниченка: «В ідр одж ен н я нації«, то б ез б іл ьш их труднощ ів дій дем о до 34

такого, м о ж е навіть сумного, висновку, щ о н е п ровід тягнув до д ер ж а в н о ї волі маси, а я к ­ р аз. навпаки: м аси не лиш підтягали провід, а к іл ьк а­ кратно ставили й ого п ер ед д о ­ конаний ф а к т — С ам остійної У країни. К ол и б ви сл ів н е був загострий, то м о ж н а сказати, щ о наш р ідн и й п ров ід дем о р а ­ л ізув ав і зд ем ор ал ізув ав н а­ родн і маси, в ж а х л и в и й сп осіб ки н ув їх в обійм и ф а л ь ш и в и х доктрин та ідей, а н асл ідок — програні В и зв о л ь н і зм агання. Ц е тема а ж надто неприєм на дл я нас, н е м ісц е її тут р о з­ трясати. але, к оли ми дій сн а щ иро б а ж а єм о навчитися щ ось з помилок минулого, то цього гр іха треба сором итися і його треба визбути ся з н аш ої д у х о вости. В ж е сьогодні м ож ем о сказати , і ск азати цілком п ев ­ но: коли повториться в б л и ж ­ чому, чи дальш ом у м ай бутн ьо­ м у ця абсурдальн ість, то т р у д ­ но реально дум ати про д е р ­ ж а в н у волю . Ми готові зн ов у залиш итися тільки м рійникам и й вічно п ок ри в дж ен и м и лю дь­ ми, тому, щ о не хоч ем о вра­ ховувати сам е так и х кривд, які ми робим о самі. Н іколи не забувайм о, що

найбільш ий обман __ це сам о­ обман! Дійовим, напричуд зд и сц и плінованим, був сам н арід. Про це свідчать добровольці у н а­ ш ому війську. М ож е це в ій ­ сько було трохи заром внтичне, але й ця романтика, н еза п ер еч ­ но — була конструктивна й д ер ж а в н о -т в о р ч а . З ав дан н я проводу й військового ком ан­ дування було, педагогічно. — її п ідр еал ізув ати , не вбиваю чи цілком романтизм у, бо ром ан­ тизм ідеалістични й був, с і буде конкретніш им п си хол огіч ­ ним чинником, н іж політичнопозитивістичні міркування. Ц е д о к азал а навіть остання світова війна. П ро те, щ о наш н арід дум ав про свою волю реальними к а ­ тегоріями. м о ж е найкращ е св ід ­ чать сл ова таки українського селянина, ск азан і на І С елян ­ ськом у з ’їз д і, в м ісяці червні 1917 року: »Не питаннями, н е переговорами треба балакать з москалем, а к ул ак ом !« Ц е бул а єдина конкретна відповідь У к ­ раїни М оскві устами сам ої У к­ раїни, бо ж селян ськ і маси в тему часі таки дум али н ай р еальніш е, б е з н іяк их сп ек ул я ­ тивних м іркувань на як и х вони н е визнавалися, і добр е що не визнавалися, бо інакш е наші В и звольні змагання б у ­ ли б зак ін чилися трагічно. Д у ж е т я ж к о народові, якого більш е д в іст іп ’ятдесять років ви ховували в єдності »православних« віри й царя (свідомо вж иваєм о цього вислову, бо п о­ неволення У країни почалося від п он еволення Церкви, а з а ­ кінчилось політичним п о н ев о ­ ленням. — Д Е .), щоб він. в ріш аю чом у моменті, забув про ці вбивчі дл я нього гасла й підн іс м еча справедливости проти ворога. А ле, з дійсною нгціональною гордістю м ож ем о сказати, щ о наш н арід таки

н е був цілком отруєний і з у ­ мів підняти меча сп р ав едл и ­ вости на ворога. В ій н у п р о ­ грав, але д у х о в о вийш ов з н е ї п ерем ож ним .

IV У ніверсал і А кт С оборности У країнської З ем л і — ц е дв а докум енти й свідоцтва з р ілости наш ого народу, це н а й ­ світліш і сторінки істор ії н а ­ ш и х В и звол ьн и х зм агань. Ц е ж и в і свідки ж ер тв и ц іл о п а л ен ня на ж ер тв ен н и к ах Б ога й У країни, не ди влячись навіть на той ф акт, що оба ці д о к у ­ менти вим инули н ещ асливо Б о ж е ім’я, щ о, одн ач е сталося не з волі народу, а н аш и х р ід ­ н и х соціялістів. Н е в цьому річ, щ о н еш і п о ­ п ередники, в моменті, щ о мав виріш ити на довгі, м ож е, н а ­ віть віки долю У країни, з р о ­ били багато помилок, дов ір ’я ю чи забагато наш им ворогам, а в тому, що в ж ор сток ій б о ­ р отьбі за св ої д ер ж а в н і права вони, з к ож н ого у п адк у м али достаточно д у х о в о ї сили п ід н я ­ тися й послідовно п р о д о в ж у ­ вати боротьбу. З н ев ір ю вал и ся одиниці, але не зневіри вся н а­ р ід щ о h e m так ясно д о к а зу є безком пром ісова боротьба п ід всім а окупаціям и п о п ер ш ій світовій війні, в часі д р угої світової війни і сьогодні. Ц я боротьба — ц е природний зв ’я ­ зок і природні н асл ідк и я к раз IV У н івер сал у й А к ту С оборности. Помилитися легко й легк о суди ти другого. А ле к о ж ен су д н е б у д е судом тоді, коли ми судитим ем н е д л я самого с у ­ ду, а лиш тому, щ об в ідділ и ти добро від зла, п рав ду від б р е ­ х н і моральні вартості від ф а ­ р исей ськ ої облуди, нац іон аль­ н е в ід опортуністичного. П равда також , що IV У н і­ в ер сал і А кт Соборности з а ­ лиш ились дл я нас, ск азати б. історичними докум ентами. А л е 35

Не тільки докум ентам и, а ж и ­ вим прикладом баж ан ь, н ев­ том них трудів і т я ж к о ї к р и ­ в а в ої боротьби за н айвищ і в се н ац іон альн і ідеал и — сам остій­ н е ж и т тя в н еза л е ж н ій д е р ­ ж а в і. Х оч еться підк ресли ти, щ о ц і докум енти — ц е н е н а­ сл ідок здобутк ів наш ої п ол і­ тично-ди плом ати чн ої дія л ь н ос­ т е та переговорів, а л е ж е р т венної- боротьби наш ого н ар о­ д у . К ол и ми, сьогодні, в ідтво­ римо в сі картини, всі д и ск усії, в сі п олітичні потягнення на­ ш и х диплом атів, то б езсу м н ів ­ но, навіть б ез в ел и к и х т р у д ­ нощ ів, ствердим о, щ о боротьба за С ам остійну й С оборну У к р а ­ їн с ь к у Д ер ж а в у вел ася не в п ров ідній вер хівц і, а в н и зах н а р о д н іх мас. Т реба бути щ ирим і ск азати щ иро, щ о д е р ж а в у в р ок ах 1917-1921 будув ал и таки н а ц іо ­ н алісти, я ки х, б е з в ел и к ої п о ­ милки, навіть сьогодні м ож н а н азв ати м оск овськ о-к ом ун істи ­ чним терміном «бур ж уазн и м и націоналістам и», але не в р о ­ зу м ін н і н ац іон алізм у, щ о н а ­ р одив ся в н адр ах н ац іон ал іс­ ти ч н ої ор ган ізац ії, а н ац іон а­ л ізм у природного, що своїм корінням сягає до хр и сти я н ­ ського н ац іон ал ізм у Ш евченка. В н іяком у р азі н ац іон алізм у, я к и й сьогодні д ехт о видум ує: Д рагом анова чи н аш и х соц ія лістів, бо Д рагом анову був б л и ж ч и й косм ополітизм , соц ія лістам — навіть ч у ж и й наш ій д у ш і больш евизм і ком унізм . У к р аїн ськ у д е р ж а в у б у д у в а ­ л и й збудую ть тільки у к р а їн ­ сь к і націоналісти, ті н ац іон а­ лісти, щ о прям уватимуть до волі, зр ош ую ч и ш л я х к ров ’ю, зал и ш ати м уть за собою ш м ат­ к и власного тіла, але, як го­ ворить О лена Т еліга: »по с л і­ д а х в аш и х ск ош ен и х кроків р вуч к о тягнуться сотні ок ри ­ л е н и х ніг!« 36

На Б атьк ів щ и н і С іч н еви х дат н е в ідзн ач аю ть. А л е ц е тільки р еляти вне т в ер дж ен н я . Б о ми певні, щ о навіть з-п о з а сорока років — У к раїн а в сл у х а єть ся у свій власн и й голос, у голос творців С іч н еви х А ктів, н ап и ­ са н и х і п ід п и са н и х к ров ’ю св о їх н ай к ращ и х синів і д о ­ ньок. В он а т а к о ж святк ує 22-го Січня, х оч тільк и у святи­ л и щ ах с в о єї д у ш і, і м ож ливо, щ о ц е свято б іл ь ш е т о р ж е ст в ен н е й п ри єм н іш е Б огові, н іж п одек уди н аш і святкування. Щ о до нас, р озп орош ен ц ів по ш ирокій ч у ж и н і, то н ап р о­ ш ую ться слова П анька К у л іша: »Ш укав я довго по св ітах [ш и р ок и х, К ол о п рестолів зо л о ти х , в и [со к и х , Та бачу, щ о ш к ода ї ї ш у [к а ти — О крім св о єї в зб р о єн о ї хати!« Ц я »взброєна хата« — ц е Самостійна і С оборна У к р а їн ­ ська Д ер ж ав а. Н іхто р озум н о дум аю ч и й н е м ож е зап ереч и ти , щ о б л у к а ­ ю чи ч уж и н ою , м и н е спасаєм о виклю чно своє м ізе р н е л ю д­ ськ е ж и вотін н я, н а щ о ми, як член и п он ев ол ен ої н ац ії, н а­ віть н е м аєм о права. П ер ед нами багато т я ж к и х і в ід п о в і­ д ал ь н и х обов ’я зк ів : помогти Б атьк івщ и н і й поневоленим братам тим, чим вони собі н е м ож уть допомогти: бути їх у с ­ тами й сум лінням п ер ед в іл ь ­ ним світом, не ди в л я ч и сь на ф ак т, що ц ей вільн и й св іт не тільки н ас н е р о зум іє, а часто ставиться до нас ворож о. Н а­ віть н ер озум ін н я і в о р ож ість н е зв іл ь н я є н ас в ід тя ж к ого обов’я зк у лам ати ц і х о л о д н і криги л ьоду, щ о утворились п р одов ж д о в ги х вік ів д ов к ола наш ого нац іон альн ого питання а ж до того часу, док и н е сп о в ­ ниться віщ уван н я К и р и л о -М е-

тодіїв сь к и х братчиків, за п и са ­ не в «К низі Б итія У країнського н а р а д у «, словами: »І У країн а б уде н епідлеглою Р іччю П осп о­ литою. Т оді ск аж уть всі я зи ­ ки, пок азую ч и на те місце, де на карті буде нам альована У країна: »От камень, єгож е не брегош а зи ж д у щ ії, а той бисть во гл аву угла« (Це кам інь якого в ідк и н ул и будівничі, а він був угольним каменем). Щ об сповнились наш і з а д у ­ ш евні баж ан н я , усім нам, а зокрем а нам на ч уж и н і, треба трьох основних правд, трьох заповітів наш ого найбільш ого й безком пром ісового н ац іон а­ ліста Т араса Ш евченка, а са­ ме — сповнення його прохання: »Обніміте ж . брати мої, Н айменш ого брата, Н ехай мати усм іхнеться, Зап лак ан а мати«,

чи інш ими словами це в ел и ­ к е п рохан ня Ш евченка, сп р я ­ м оване до самого Бога: »А всім нам вк уп і на зем л і Є дином исліє подай І братолю біє п о ш л и !« Д руге — ц е ж ер т в ен н а л ю ­ бов д о Батьківщ ини, прац я й молитва за У країну, як а р ів н о ж зн ай ш л а свій ви сл ів у х р и ­ стиянській ф іл о с о ф ії Ш ев ч ен ­ ка, в п ростих, але вогненних словах: »Свою У к раїн у лю біть, Л ю біть ї ї . . . Во врем я лю те, В останню тяж к ую м інуту З а н еї Господа м о л іт ь !« І трете, і останнє __ ц е н еп е­ рем ож н а віра, що: »Встане У країна. І р озв іє тьму неволі, Світ правди засвітить, І пом оляться на в ол і Н евольничі діти! . .«

СОЦРЕАЛІЗМ — БЛЕФ П етро К ІЗ К О Б ол ьш еви цьке гасло соц р еалізм у в л ітературі, як »творчий метод«, є звичайним п р опаґандивним блеф ом , так само, як вигадкою совпропаґанди є п ущ ен е в обіг абсур дн е гасло про створення так зв ан ої с о ­ ц іа л іс т и ч н о ї чи к ом уністичної »нової лю дин и«. Бо за ум ов совєтської дій сн ости р еал ізм у л ітературі взагал і н ем ож л и ­ вий. М и знаєм о, як реально в ід о б р а ж ув ал и в св оїх твор ах ж и ття сел а і м іста В аси ль С теф аник, Ольга К оби л я н ська, М и хай л о К оцю бинський, Іван Ф ранко і ін ш і. Б о вони мали св ободу малю вати ж и т ­ тя таким, яким воно було, м а­ ли св ободу творчої д у м к и . І

н е тільки ц е. Головне — вони м али право обстою вати ін т е­ р еси лю дини, боротися проти несп раведли востей ш ляхом п о ­ к а зу ти х н еґати вн и х явищ , я к і існ увал и в су сп іл ь ст в і. П ідсовстські письм енники, як і ціла п ідсовєтськ а л ітер а ­ тура, такої свободи і такого права не м аю ть. В н ев іл ьн и ­ чій систем і больш еви зм у вони прим уш ені, як колгоспник на сел і і робітник у м істі, ви к о­ нувати зам овлен н я св о їх зв е р хн и к ів, н аставлени х ком пар­ тією і сов ур я д о м . Я к у к о л ­ госпі і на заводі, так і в л іт е­ р атур і в СССР існую ть »н орміровщ ики«, я к і з рам ени п а р ­ т ії і у р я ду нормую ть і у н а 37

прям лю ю ть літературу, її ф о р ­ м альні, зм істові, ж ан р ов і і ін ­ ші н ап р я м и . Л ітература в СССР удер ж ав л ен а, як у д е р ­ ж а в л е н і всі гал узі народньогосподарського ж и т т я . О соб­ ливого тиску зазн аю ть л іте­ р атури пон евол ен и х М осквою н ародів, у тому й ук раїн ськ а л іт е р а т у р а . З а так и х ум ов у к ­ р а їн сь к і підсовстські письм ен­ ники п озбав лен і права р еал ь ­ н о в ідобр аж ати в св оїх творах ж и ття; вони прим уш ені п и са­ ти п р озів і й поетичні твори так, щ об та їх л ітература в і­ д о б р а ж а л а інтереси не народу, а дер ж ав и , п ар тії. С учасний підсовєтськ ий письм енник не м ож е, ск аж ім о, написати л іте­ р атурний твір про н у ж д ен н е ж и т тя колгоспників, про їх н е­ п оси л ьну працю на бур якових чи к у к у р у д зя н и х п лянтаціях, на ц іл и н і в д ал ек и х степ ах К а за х ст а н у ; про м ізер н і гра­ ми х л іб а на трудодні, нестачу п родук тів спож и ван н я і одягу; про парази туван ня на колгоспн и ц ь к и х ш иях п артій н и х та у р я дов и х чиновників, р ізн и х отих парторгів, «тридцятитисячників« — голів колгоспів і ін ш и х . А в м істах — про бр удн і, тісні гуртож итки, ба­ раки для робітників, см ердю чі їдал ьні-»стол ові« і т . д . П ись­ менника зм уш ується писати л и ш е про »позитивне«, виво­ ди ти в творах »позитивних« героїв — «будівників к ом ун із­ му», а якщ о подавати й н еґа тивні явищ а, то за ц е зв ал ю ­ вати вин у не на систему, д ер ­ ж а в у , партію , а н а . . . самий народ! Таким чином, самими бол ьш евиками, які кидаю ть, як п и л в очі, гасло соц р еал ізм у в літературі, нав’язується п и ­ сьм енникам давати твори, що гер оїзув ал и б, ром антизували ж и т т я . Н е дивно, щ о в у к р а ­ їн ській підсовєтській л ітер а­ т ур і зустрічаєм о так багато 38

сам е таки х зов сім н ер еа л іс­ тичних т в о р ів . Д ля п рикладу назвем о к ільк а з н и х . Р ом ани О леся Гончара «П е­ р ек о п у «П рапороносців, п о­ вість «М икита Братусь«, опо­ відання »М аш а з В ерховини«, та інш і, як і в ся інш а твор­ чість цього досить п оп ул я р ­ ного в У к р аїн і письменника, — п озн ач ен і тен ден ц ією н а д ­ мірного прикраш ування, д я к у ­ вання д ій сн о ст и . В нього що не ком уніст, що н е ком ісар, та щ е й м оскаль (Воронцов у »П рапороноєцях«, Б р онніков у »Перекопі«, п редставник з Ц К в «М икиті Б ратусеві«) — то прям о якісь н езем н і герої, що працю ю ть, борю ться, гинуть (або й не гинуть) тільки для н ар оду і в ім ’я н ароду, немов як ісь н ебесн і п о сл а н ц і. Н а­ справді — ц е кати ук р аїн сь к о­ го народу, і як би їх реально відтворити, то вони б постали пер ед читачем у повній своїй наготі гн оби телів. А »рядові«, »прості« л ю ди вт в о р а х Гонча­ ра — т еж такі, як, наприклад, садівник М икита Б р атусь або солдат Х ом а Х аєц ьк и й , щ о ні про щ о ін ш е не дум аю ть, лиш е про м айбутнє «щ астя к о м у н ізм у«. П оет Іван Гончаренко ро­ м антизує свого »героя«-ком сомольця м атроса Гайдая в одн о­ йм енній поем і, М икола Ш ер ем ет — московського ком ісара Ф едорова в п оем і «Генерал Орленко«, А н тін Х и ж н я к — ком сом олку Там ару в одно­ йм енній повісті про бол ь ш евицьку п арти зан к у, Ю рій З б а нацький — ки тай ськ у дівчину, чер вон у п арти зан к у Х у -Л а н ь , М икола Р уден к о — робітиче ж и ття в романі «Вітер в обличчя«, В аси ль З ем л я к — к ол­ госпне село в ром ані «Рідна сторона« і т . д . Ром антизування дійсности доходи ть ін оді д о ф антастики й пригодницького тр ю к у в а н н я .

Зразком такої трю кац ьк о-п р и ­ годницької, ф антасти чн ої л іте­ ратури є новий роман П авла Загребельн ого »Европа 45«, н а­ друкованого в н ед ав н іх ц ього­ річ н и х ч и сл а х київського ж у р ­ н алу »В ітчизна«. Тема ром ану Загребел ьного __ друга світо­ ва в ій н а. В сім відомо, я к і це були ж ор сток і, суворі роки, як і стільки принесли нещ асть для українського і ін ш и х н а р о д ів . І як доводилося в аж к о воякам р ізн и х армій воювати в тій в ій н і. В романі ж З агр ебел ь ­ ного в ій на виведен а як ігр аш ­ ка . Головний герой роману М ихайло Скиба, сам з р оду ук раїн ец ь, киянин, поданий як »русскій воін« і який втілю є в своїй особі совєтський м есія н ізм (про роман м ож е бути окрем а мова), — поданий п и сь­ менником як якийсь чародій, щ о викручується з найбільш н еб езп еч н и х ситуацій б ез осо­ бли ви х труднощ ів, м андрує зем лям и й лісам и Н ім еччини та Европи, зби р ає ін тер н ац іо­ н альну партизан ську групу й ви ходи ть з у с іх ситуацій, як гусь із води — чистим і сухи м . Д е ж реалістичність такого твору? А так и х творів, як ми в ж е зазн ач и л и , в сучасній у к р а їн ­ ській підсовєтськ ій літературі н ем а л о . І в сі ц і твори нічого спільного н е мають з п рин ­ ципом реалістичного зо б р а ж е н ­ ня дій сн ости в м истецькій л і­ тературн ій твор ч ост і. Х тось м ож е запитати: чом у ж тоді больш евики, здаю ч и собі справу з того, щ о їх т е ­ ор ія про «творчий метод« соц р еа л ізм у є лиш е теор ією і не м ає п ід собою ніякого р еал ь ­ ного ґр ун ту (реалізм б е з р еальности або нереальний р е­ алізм !), — то чом у ж тоді в о­ ни так зап ек л о, просто до сам озапам орочення, обстою ю ть так соц р еал ізм від атак і нап адів з-зо в н і?

В ідп овідь на це п роста. Б ольш евики в своїй ідей н ій боротьбі з внутріш ньою і зо в ­ ніш ньою «контрреволюцією® зазн аю ть щ ораз біл ь ш и х п о ­ разок, ч ер ез щ о зм уш ен і бодай тактично робити р ізн і в ід сту ­ пи, керую чи сь відомим Л ен іновим хитром удрим , т е ж ек с портовим, гаслом: »ш аг н азад, дв а ш ага в п ер ь о д « . П р изнати­ ся больш евикам д о н еж и тт єздатности соц р еал ізм у — це значить признатися до нової поразки в ідеологіч н ій бороть­ бі з ворож им и больш евизм ові си лам и . О тж е, галас больш евицьких літературозн авц ів, критиків і письм енників про »ж ивучість« м етоди соц р еал із­ м у в літературі — це лиш е оборона п р ест и ж у больш еви ц ької доктрини, догми в л ітер а ­ турі і в ц ілом у м и стец тв і. В загал і, коли говорити про творчі методи, прийоми, на­ прями м истецької літератури в больш евицькій дійсності, п о­ минаю чи в ж е про зм іст, то вони топчуться й нівечаться мірою того, як больш евики топчуть і душ ать в загал і вся­ к у свободу лю дини, її права, стрем лін н я. Т ом у н е р аз самі больш евицькі критики н а р і­ каю ть на те, щ о їх література відстає, що вона то п озн ач ена своїм м ілкотем ’ям, то п овер ­ ховістю , то сух істю і сіризною , то в загал і м истецькою вбогіссю, то неправдивим в ідобр а­ ж ен н я м ж и ття і т . д . Чимала частина ук р аїн сь к и х письм ен­ ників одвертається в ід су ч а с­ н и х тем і ш ук ає свого творчо­ го вияву в старій дож ов тн ев ій тем ати ц і. С правж ня ук раїн ськ а м исте­ цька література м о ж е р озк в іт­ нути лиш е на в и зволен ій від м осковсько-больш евицького о к у ­ панта зем лі, в своїй власній, сам остійній національній д ер ­ ж а в і.

39

ДО ІСТОРІЇ ПОСТАННЯ ЮНАЦЬКИХ СПІЛОН (СУМ-у) Н УКРАЇНІ А. М И К У Л И Н »Л енінський комсомол»! Ці д в а слова стали в У к раїні сим­ волом м осковської ок уп ац ії у к ­ р а їн сь к и х зем ель, символом ж ахливого в и зи ск у М осквою у к р а їн сь к о ї м олоді, символом її політичного пон еволен н я і зап р отор ен н я за м еж і У к раїн и н а ч у ж і з е м л і. В ч ер в н і м ісяці цього р ок у М осква ул аш тув ал а дл я у к р а ­ їн сь к о ї м олоді ч ер гову »урочисту« і святочну ревію , п р и ­ св я ч ен у 40-річ ном у існуванню м осковського ком сом олу в У к ­ р а їн і. В ся м осковська ю н ац ь­ ка преса, щ е п ер ед ул аш тув ан ­ ням ц іє ї обл удл и в ої р евії, д р у ­ к ув ал а на св о їх стор ін к ах д ов ­ ж е л е з н і статті, ф а л ь си ф ік у ю ч и та п ер екр уч ую ч и дій сн и й п е ­ р еб іг ти х подій, я к і в ід б у в а ­ ли ся сер ед ук р аїн ськ ої м олоді 40 років тому, тобто в 19171922 р о к а х . О дн у з так и х п и ­ санин на св о їх стор ін к ах вм іс­ тила і газета »М олодь У к р аїни« ч . 102 за 26 травня 1959 р . з заголовком »П ерш і спілки м олоді в У к р а їн і« . Статтю, на сп ец ія л ь н е зам овлення ЦК КСМ в У країні, написали канди дати історичних н аук М . С ам одід та О. Стадник, оч е­ ви дно ф а л ь си ф ік у ю ч и і вик­ ривлю ю чи ф ак ти постання сп ілок ук р аїн сь к ої молоді, які ор ган ізов ув али сь протягом 19171918 років, проісн ували а ж до 1922 р ок у і нічого спільного н е м али з московським ком со­ молом та його в ідп ор учн и к ами, щ о ниш порили в У к р аїн і.

40

З гадан а стаття н астільк и бр у ­ т ал ь н о-бр ех л и в о н асвітлю є м и­ н у л і п од ії суч асн ій п он ев ол е­ ній М осквою у к р а їн сь к ій м о­ лоді, щ о я поставив своїм за в ­ данням в ім ’я п равди н е т іл ь ­ ки здем аск ув ати всю м осков­ ськ у бр ехн ю та крутійство, ал е т ак ож і н асвітлити читачам ж урналу »А ванґард« дій сн и й обр аз сп іл ок у к р а їн сь к о ї мо­ лоді, як і існ ув ал и в ід 1917 по 1922 рік, а ж до ч а су , к оли м о­ ск овськ і за й д и баґнетом і т е­ рором зл ік в ід у в а л и їх та н а­ садил и в У к р аїн і «ленінський к ом сом ол е. До ц ього зо б о в ’я ­ з у є м ене навіть і те, щ о в ті часи я, маю чи л и ш е 14 років ж и ття, в ж е почав брати уч асть в прац і у к р а їн сь к и х спілок м о­ лоді, як і н ік ол и н е були б о л ь ш ев и ц ьк им и . Ц я моя участь п р одов ж у в а л а сь а ж до п оч атків 1923 року, к ол и М осква зл ік в ід ув а л а всі у к р аїн сь к і ю нацькі сп ілк и в У к р а їн і. П ерш і у к р а їн сь к і ю нацькі спілки м асово п очали твор и ­ тися в У к р а їн і негайно п ісл я лю тневої р ев ол ю ц ії 1917 р о к у . В они м али о ф іц ій н у н а зв у »Ю нацька С п іл к а « . Т ак а «Ю на­ цька С пілка«, в я к ій я брав участь, створилася при «П ро­ світів і на м арганц еви х к о ­ п ал ьн я х Н ік оп ол ь-М арган ец ь в 1917 р о ц і. П одібн і ю нацькі спілки ор ган ізув ал и ся на К р и в ор іж ч и н і, Д ніпропетровщ ині, З а п о р іж ж і, в Д онбасі, на К и ­ їв щ и ні і Х а р к ів щ и н і. Б о л ь ш е вицькі за й д и в У к р аїн і, я к і

п ер ехов ув ал и ся в підп іллі, н а ­ м агалися протиставитись їм, створю ю чи «спілки робітничої молоді«, членами я к и х могли бути тільки ю наки і ю начкиробітн и к и . Так у Л уганську була створена «Економічна сп і­ лка молоді«, в М арію полі — «Спілка пролетарської м олоді III Ін тер н ац іон алу«, в К атер и ­ нославі (тепер Д ніпропетров­ ськ) — «К лю б трудового ю на­ цтва®, в К и єв і — дія л а бол ьш евицька ініціятивна група московської молоді по створен­ ню р обітничої спілки . А л е ці больш евицькі і соціялістичні спілки м олоді не тільки не мали ніякого у сп іх у серед у к ­ раїнської молоді, але протягом недовгого ч асу вони або сам озл ік відувалися, або їх зл ік в і­ дували українські ю нацькі сп іл к и . К р ім м осковської та ж и дів сь к ої м олоді до бол ьш евицьких спілок українськ а м о­ лодь не п іш л а. Ж и дів ськ а м о­ лодь так ож не д у ж е залю бки йш ла до московських спілок, бо вони м али власну сіон істи ч ну ор ган ізац ію м олоді. У к ра­ їн ське ю нацтво творило влас­ ні спілки з виразним і яск р а­ вим національним обл и ч ч ям . Д ля розвитку ю нацького р у­ х у в У к раїн і мало д у ж е в е ­ лике зн ач ен ня створення, 20 бер езн я 1917 року, в К и єві Ц ентральної Р ади та проголо­ ш ення, 22 січня 1918 року, Са­ м остійної У країнської Д ер ж а ­ ви . Н ікополь-М арганцевий ра­ йон, у як ом у я народився, щ е до лю тневої револю ції був в е ­ ликим робітничим районом, який затрудню вав на к оп аль­ нях м а й ж е в сіх м еш канців н а­ вколиш ніх сіл, а також і в е­ лику кількість ук раїн сь к ої мо­ лоді . На м арганцевих к опаль­ нях я працю вав від 1916 а ж до 1924 р о к у . Батько мій і дід були т а к ож робітниками, щ о все своє ж и ття пропрацю вали на к о п а л ь н я х . Як у самому

м істі Н ікополь, так і в так и х вел и к и х м істах як З а п о р іж ж я , К ривий Ріг, К атеринослав, П а вловград, К р ем енч ук та в ба­ гатьох селах, щ е до лю тневої р еволю ц ії діял и в ж е «П росвіти«, як і відіграли д у ж е зн а ч н у ролю в п р обудж ен н ю у к р а їн ­ ської нац іональної свідом ості як сер ед ук раїн ськ ого робіт­ ництва, так і сер ед селян ства. М осква н ахабн о бреш е, щ о на боротьбу проти царського р е ­ ж и м у в У к раїні у к р аїн сь к е н а ­ селен н я піднім али п ідп іл ьн і больш евицькі ор га н іза ц ії. «Про­ світив — ось хто при щ еп лю ­ вав ук раїнськом у н аселен н ю нац іон альн у свідом ість та у с ­ відом лю вав його про пон ево­ лен н я У країни М осквою . В сел а х У країни о ф іц ій н е іс н у ­ вання «Просвіте було за б о р о ­ нене, тому україн сь к а н ац іо­ нальн о-свідом а сільська ін т еліґенція, разом, з селянством, створю вала сільськ огосп одар­ ські банки на п рав ах к о о п е­ ративного товариства, які, крім в ластивих їм ф у н к ц ій , м али т а к о ж право провадити сер ед українського селян ства і к у л ь турно-освітню п рац ю . В 1914 році такий банк створено і в с. Ч орниш ева, д е я н аро­ д и в ся . На тер итор ії мого р ід ­ ного села і р озташ ували ся м ар­ ганцеві копальні »П іролю зіт«, а на в іддал і 3 -х кілометрів »М арганець«. С ільськогоспо­ дарський банк у центрі села збудув ав досить великий ц е­ гляний будинок, у як ом у була зал я для глядачів та сцена дл я в и став . П ід ш ильдом бан ­ к у п р и ховувалася »Просвіта«, яка оф іц ій н о н ази валася «дра­ матичний гур ток «. Н апочатках в ньом у брали уч асть тільк и ч лен и сільгоспбанку, але зго ­ дом до нього за л уч увал и ся се­ ляни та робітники копалень, як так ож і селянська та ро­ бітнича молодь, п ер ев а ж н о та, щ о навчалася зим ою в ш ко­ 41

л а х м . Н ікополя, а в літку п ра­ цю вала на копальн ях або в господарстві батьк ів. П одібн і сіль ськ о-господар ськ і банки та товариства створю валися і в ін ш и х се л а х на Д ніпропетров­ щ ині . В 1916 році в с . Ч орниш ева згадани й банк відкрив п р о ґім н азію , у якій м али право навчатися разом ю наки і д ів ­ ч ата . В ик л адач і до н ової п р о ґім н а зії п рибули з м іст З а п о ­ р іж ж я , Д ніпропетровська та П ав л огр аду. П ісля лю тн евої р ев ол ю ц ії в 1917 р . прогім на­ зія п еретворилася в Гімназію . Д иректор п рогім назії М. Г. П івень, д у ж е н ац іон ал ьн о-св і­ дом ий ук раїнець, щ о п оходи в з м . З а п о р іж ж я , щ е в к ін ц і 1916 р оку організував з уч н ів п р оґім н азії ю нацький др ам а­ тичний гурток, навчав його у к р аїн сь к и х пісен ь та за п о ­ ч аткував видавання в у к р а їн ­ ській мові н еоф іц ій н ого (руко­ писного) ж у р н а л у »Ю нак«. П ісля відокрем лення У к р аї­ н и від М осковщ ини »Просвіта« в с. Ч орниш ева, як і всі »Просвіти« в У країні, вийш ла з п ідп іл л я , стали існувати о ф і­ ц ійно, а при н и х створилися ю н ацькі сп іл к и . Це т ак ож сталося і на коп альн ях Н ік оп оль-М ар ганець та в сел і Ч ор­ н иш ева . Ю нацький драм гур­ ток п рогім назії вім кнувся до »Просвіти« і реор ган ізув ав ся в «Ю нацьку С п іл к у«. П одібн і »Ю нацькі Спілки«, нем ов гри­ би після дощ у, появилися по всій У країні, в к ож н ом у селі і м істі. К ол и 25 ж овтн я 1917 р . больш еви цькі зай ди в Х арк ові о д ер ж а л и з П етрограду тел е­ граму, щ о там больш евики з а ­ х оп и л и владу, на таєм н и х зб о ­ р а х вони ухв ал и л и захоп и т и в Х ар к ов і всі н ай в аж л и в іш і стра­ тегічні пун к ти . Д ля зд ій с н ен ­ н я ц и х плянів п ри зн ач ен о 23річного москаля М . Р удн єва, 42

який разом з в оя к ам и-м оск алями 30-го п о л к у нам агався захоп и ти д ер ж а в н и й банк, п ів­ денний за л ізн и ч н и й двірець, м іж м ісь к у т ел еф о н н у станцію , пош ту та головний т е л е г р а ф . А л е перш ий бій московським бандитам у Х ар к ов і дала »Ю нацька Спілка« та згу р то ­ вана навколо н еї ук раїн ськ а м о л о д ь . Б ан да Р уд н ь ов а зм у ­ ш ен а бул а від св оєї м ети в ід ­ мовитися та втікати з Х а р к о ­ ва . (П ід час д р у го ї світової війни М . Р уд н ь ов був к ом іса­ ром ч ер в он и х п арти зан п ід к о­ м андуванням К о в п а к а ). На У м анщ ині ук раїн сь к а молодь, на чолі з »Ю нацькою С пілкою«, розгром ила »Батальйон ім . Т р оц ьк ого«. У рятувався тільки оди н поран ен и й вояк з цього батальйону, як и й і р озповів про заги бел ь баталь­ й он у ім . Т р оц ь к ого.

29 січня 1918 р оку відбув ся зап ек ли й бій українського ю нацтва з больш евицькою н а­ валою п ід К рутам и , я к а су ­ н ула в У к р а їн у . В 1919 р оці м осковська ч ер­ вона навала за х о п и л а м а й ж е всю П р ав о б ер еж н у У к раїн у, а н а Н ік опольщ ині та З а п о р іж ч ин і на перш и й ден ь З ел ен и х Свят в и б у х л о в ел и ч езн е протибольш еви ц ьк е повстання у к р а ­ їнського н аселен н я, в якому в ел и ч езн у ролю відігр али ю на­ цькі с п іл к и . Х арак тер и сти ч ­ ним у цьом у п овстанні було те, щ о в ньом у брало участь н е тільки у к р аїн сь к е сел я н ст­ во, але та к о ж і ук раїн сь к е робітництво м. Н ікополь та копалень М ар ган ец ь . П овстан­ ня розп очалося в м . Н ікополь, деталів його тут оп и сувати не буду, ал е ним к ерував пов­ станський ш таб з міста Н ік о­ поль . П ерш ими проти м осковськ о-боль ш ев и ц ь к и х за й д ви­ ступили із збр оєю за л ізн и ч н і робітники деп о Н ік о п о л ь . До н и х негайно п ри єдн али ся р о ­

| [ І [ [

бітн и к и п ристані, за в о д у К а р ш евського, ц егел ь н и х зав одів та т а р так ів . П ротягом 4 - х го­ ди н п овстання в Н ік оп олі зн и ­ щ ен о в с іх больш еви ц ьк и х зай д, батальй он окрем ого п р и зн а ч ен ­ ня Ч еК а, повітовий ревком, партком та ком ітет ком сом олу, спалено буди н ок Ч еК а та б у ди н к и ін ш и х у ст а н о в . Н ач ал ь ­ ник Ч ека, латвієць Галенін, за х о п и в ш и награбован е золото, втік у невідом ом у н а п р я м і. Д есь о п ер ш ій годині дн я на коп альн і »П іролю зіт« та до сел а Ч орниш еви при бул а д е л еґа ц ія в ід п о в ст а н ц ів -за л ізничників м . Н ік оп ол я . В она н ав ’я за л а контакт з «П росві­ тою» та робітникам и М арган­ цю . До сіл Городищ е, М ико­ лаївка, Тарасівка, Я ковлівка, О черетькове, Стрю ківка п огн а­ ли ся в ер х ів ц і, а н ад вечір, на перш ий ден ь З е л е н и х Свят, повстання охоп и л о в ж е в сі с е ­ ла Н ік оп ольськ ого повіту, п е ­ р ек и н ул ося а ж до Б а зав л ук а, П окровського, К ап ул ів к и , А п остолового та п ід П ’я т и х а т к у . В напрям і З а п о р іж ж я воно досягло сіл Б ілен ьк а, Т ом аківка, К а н ц ер ів к а. «Ю нацькі Спілки« та «П ро­ світа* зг а д а н и х сіл брали н ай ­ ак ти в н іш у уч асть в цьом у п ов ­ станні, бо ж к ом у з читачів невідом о про ю нацький зап ал , як ий був проявом ук р аїн сь к ої н ац іон ал ь н ої свідом ості! В ті часи нас, членів «Ю нацької Спілки«, не обходи л о те, яка влада в К и єві: Ц ен тр альн а Р а да , гетьм анська чи п етл ю ­ рівська? Головним бул о те, щ о там зн а х о д и л а ся наш а, у к р а ­ їн ська в л ада, а У к раїна бул а С ам остійною Д ер ж авою . На бій з р осійським и бандам и нас зап ал ю вал а і поривала св ід о ­ м ість того, щ о У к р аїн у треба боронити і визволяти з ярма кац ап ськ ого о к у п а н т а . Н а нас, як на ч л ен ів «Ю нацької С п іл­ ки*, п ід час повстання п р и п а­

ло д у ж е багато роботи: одн і ор ган ізов ув ал и в ози і зби р ал и дл я п ов стан ськ и х загонів, як і в и руш и ли в бій п роти б о л ь ш евик ів п ід селом Том аківкою , хар ч і, одяг, са н ітар н о-м ед и ч н і м атеріяли, ін ш і п іш л и в р о з­ в ідк у, щ е ін ш і в ідк оп ув ал и збр ою , зби р ал и по х а т а х н а ­ бої та в езл и на ф р о н т , стояли на охор оні, в и к он увал и д и в ер ­ сій н і зав дан н я , із зб р о єю в р у ­ к ах, у л ав а х повстанців, вели бій з бол ь ш ев и к а м и . Два т и ж н і би ли ся п овстанці з м оск овськ о-больш єви ц ьк и м и полкам и, щ о су н у л и з З а п о ­ р іж ж я на Т ом ак ів к у. В он и м али гармати, к улем ети, б р о непотяг, руш н и ц і і н еви ч ер п н і зап аси н абоїв . А щ о м али повстанці? М и сли вськ і р у ш н и ці-»дробови к и «, ч отири к у л е ­ мети, дек іл ь к а гранат, на д е ­ сять осіб одн ого к ріса, якісь, ст ар ої к он струк ц ії, п істол і та т і нагани, щ о п оп ри н оси ли з ф р он т ів п ер ш о ї св ітов ої вій н и . Б іл ь ш ість бу л а озбр оєн а к о ­ сами, вилами, ш тилями, ш а б ­ лям и . І в се ж таки щ оден н і бої в ідбув ал и ся протягом д в о х ти ж н ів з м осковським и за й ­ дам и . П ід к ін ец ь другого т и ж н я повстанців п ер ем о ж ен о і н е одна м ати п л ак ал а гірк и ­ ми сльозам и за заби ти м си ­ ном, ук раїн ськ и м ю н а к о м -ч л еном ю н ац ьк ої сп іл к и . У к р а їн ­ ським и селам и, які брали уч асть в п овстан н і покотився ж а х л и в и й кривави й терор Ч е­ К а, батальйонів сп ец іяльн ого пр и зн ач ен н я, к а р н и х з а г о н ів . Б іл ьш ість ви к л адач ів ґім н а зії с . Ч орниш ева, д о ЗО р обітн и к ів -ш а х т а р ів к оп ал ен ь М ар га­ нец ь та п он ад 40 сел я н були заар еш тов ан і, в ід п р а в л ен і до К атер ин осл авськ ого Ч еК а , з якого вони в ж е н е п о в ер н у ­ л и ся . .. Т ак зак ін ч и л ося в ел и ч езн е п овстання на З а п о р іж ч и н і, про яке «кандидати істор и ч н и х 43

наук« М . С амодід та О . С тадник н е згадую ть ані словом . С творення московського ком­ сом олу розпочалося в У к раїн і п ри бл изно а ж в 1921 році, а н е в 1919 році, як про ц е п и ­ ш уть згадан і в ж е «кандидати істор и ч них наук«. К ом сом ол п рибув в У країн у з ім п ер ія л істичн ої М осковщ ини, яка червоним и багнетами загар ба­ ла У к раїн у і зал и ла її кров’ю ук раїн ськ ого населення, сер ед я к ої поплило багато крови і ук раїн ськ ого ю н ац тв а. П ісля загарбан н я К иєва, московські ком сом ольські зай ди скликали в столиці У країни, 26 червня 1919 року, так званий перш ий з ’їз д ком сом олу У країни, на яком у, крім п ол ітр ук ів -ж и дів та р ізн и х приблуд і москов­ ськ ої босячні, н іяк и х представ ­ ників від ук раїн ськ ої молоді не було. У ден ь відкриття з ’їз д у більш ість його делегатів ки н ен о проти ук р аїн ськ и х п ов ­ станців Зел ен ого на Т р и п іл л я . З ел ен и й з своїми повстанцями, я к і скл адали ся п ер ев аж н о з ук р аїн сь к ої м олоді, м а й ж е до реш тків винищ или ком сом оль­ ський за г ін . Л иш е одиниці ур я тув али ся і р озп овіли про зн и щ ен н я загон у . «Собаці со­ бача см ерть !« — говорили у к ­ р аїн сь к і селяни і робітники, д ізн ав ш и сь про зн и щ ен н я ком ­ сом ольського «отряда особого н азн ач єнія по борьбє є бан д ітізм ом «. М осква ур аховув ал а, щ о у к ­ р аїн ськ у м олодь вона н е сп ро­ м ож н а приборкати терором та прим усом, щ об загнати ї ї в к ом сом ол . Том у вона в ж и в ал а н ай п ідступ н іш и х і н ай р аф ін ов ан іш и х засобів, щ об обдурити ї ї і н ареш ті закр іп ачи ти . П ісля загарбан н я У к раїн и м осков­ ським окупантом дл я ук р а їн ­ ськ ої м олоді було в п ер ш у ч ер ­ гу зап р ов адж ен о так зв ан у вій ськ ову «допрізивну п одгот о в к у « . Три р ази на т и ж ден ь 44

вся молодь в к о ж н о м у селі зби р алася на площ і, або на вигоні, по військовом у ви ш и ­ ковувалася, а п р и зн ач ен і в о єн коматами у н тер о ф іц ер и кол. царськ ої арм ії виш колю вали її різним и військовим и впра­ вам и. В м істах п ояви ли ся на­ дісл ан і з М осковщ ини «упов­ н ов аж ен і по роботі сер ед мо­ лодів, п оп р и їзди л и п артій н і та ком сом ольські ком ітети, які вислали на села д л я п оліти ч­ ної праці сер ед доп ри зи вни к ів св оїх п олітр ук ів . їм був даний н ак аз не р озган яти на п оч атк ах «Ю нацьких Спілокв, але поступово впрягати їх до м ос­ ковського ком сом ольського во­ за . П рибули такі п олітр ук и і до с . Ч орниш ева та на ко­ пальн і М ар ган ец ь. Я к за р а з пам ’ятаю їх н і прізви щ а: Гелер і Трояновський — нікопольські ж и д и . З нами, членам и «Ю на­ цьк ої Спілки«, п оводи ли ся н а п р ав ду д у ж е чем но, за о х о ч у ­ вали до п ідготуван н я у к р а їн ­ ськ и х вистав, ан і слова н е го­ ворили, щ о ми носим о у к р а їн ­ ський народн ій одяг, навпаки, залю бк и ди ви ли ся як на р еп е­ т и ц ія х артисти танцю вали го­ пака, «рубалисяв зап ор ізьк и м и ш аблями, сп івал и такі у к р а їн ­ ськ і пісні: «А в ж е літ із двісті, як козак в н е в о л і. П онад Дніпром ходи ть, ви к ли к ає д о ­ л ю . Г ей -гей -гей , ви й ди д о л е із води, ви зволь м ен е із неволі, із тю р м и. . . в В севобуч, тобто військовий виш кіл, м усіли відбувати і ч лен и «Ю нацької С п іл к и *. Т о­ му політрук Гелер за п р о п о н у ­ вав голові «Ю нацької Спілки«, щ об він орган ізув ав для д о ­ призовн ої м олоді к ож н ого т и ж ­ ня одну лекцію , я к у виголо­ ш ував би якийсь ч л ен с п іл к и . Зм іст і тем а л ек ц ії їх «не ц ікавили«, лиш е, щ об вона була в и гол ош ен а. М и н е р озум іл и в т і часи ц и х п ідступ ів, а том у залю бк и погоди ли ся виголо­

ш увати л ек ц ії, щ об тільки д а ­ л і п рацю вала й існувал а «Ю на­ цька С п іл к а«. Т ом у щ о Н ік о поль-М ар ганец ь та навколиш ­ ні села розташ овані бул и на В ели к ом у Л угу Зап орізьк ом у, ми й виголош ували п ер ед м о­ лоддю л ек ц ії про козач ч ину, острів Х ортицю , про к озац ь к і п оходи та З а п ор ізь к у Січ. А л е б іда насувал ася д у ж е п ов ол і. О дного дн я Гелер з а ­ рядив загал ь н і збор и «Ю наць­ к ої Спілки«, на я к и х к атего­ рично заявив, щ об вона п ер е­ твори лася в ком сом ол. О ч еви д­ но, ми в сі р іш уч о відм ови ли ­ ся . З а т и ж д ен ь Гелер на з б о ­ р ах доп ризовн ик ів за<явив, щ о в м . Н ік оп ол і скли кається з а ­ гальна повітова к он ф ер ен ц ія молоді, на я к у потрібно від нас вислати д ел еґ а т ів . З агал ь н і збори вибрали (нап равду ви­ брали) в ід села Ч орниш ева на к о н ф ер ен ц ію дел еґатам и м ен е та щ е 4 - х членів «Ю нацької Спілки«, щ о д у ж е н е сп одо­ балося Г ел ер о в і. На к о н ф ер ен ц ії в Н ік оп ол і зібр ал ося напевно з півтори тисячі д ел еґатів , я к і на 80°/о ск л адали ся з членів «Ю наць­ ких С п іл ок «. С ам озрозум іло, щ о п р ези д ія к о н ф ер ен ц ії була вибрана з членів ю н ац ьк и х сп іл ок . Д оп ов іді на к о н ф ер ен ­ ц ії ви голош ували п ізн і у п о в ­ н о в а ж ен і райком сом олу та р ай ­ ком у п а р т ії. А л е в у с іх доп о­ в ід я х стояло одн е в и р азн е п и ­ тання: в се л а х потрібно зл ік ­ відувати ю нацькі спілки і ство­ рити к ом сом ол . З а комсомол голосувало н е біл ьш е як 15°/о д ел еґатів, а проти — всі р еш ­ т а . К о н ф ер ен ц ія ухв ал и л а тво­ рити «С ою зи М олоді«, якщ о ю нацькі спілк и п отрібно зл ік ­ в іду в а ти . Потім вн есен о до н азви корективи: н е «Сою зи М олоді«, ал е «Союзи У к р аїн ­ ської М олодів, о т ж е С У М . М и затю к али і загалю к али п ар тій ­ н о-к ом сом ольськ их доповідачів, в икинули їх з п р е зи д ії к о н ф е ­

р ен ц ії, а о третій годині остан ­ нього дн я к о н ф ер ен ц ії в с іх д ел еґат ів оточили вояки Ч О Н -у (частина сп ец іяльн ого п р и зн а ­ чен н я — Ч еК а), за а р еш ту в а л и 160 дел еґат ів і зам к н ул и до л ь о х у . . Так зак ін ч и л ася к он ­ ф ер ен ц ія м олоді в м . Н ік о ­ п о л і. «Ю нацькі Спілки« бул и злік в ідов ан і, частина їх ч л е­ н ів зак ін ч и л а своє ж и т тя в п и в н и ц ях Ч еК а, а на м ісце ю н ац ьк и х сп ілок на села У к ­ р аїн и п осун ул и р ізн і ком со­ м ольські у п ов н о в а ж ен і, п ол ітр уки, м осковські н агл я д ач і. П етро

К ІЗ К О * * * М уж н ію ть, п роходя ч и , роки, Н ен аче сув ор і бійці. С тупаю ть х а й ш ироко к роки В години бурем ні оці. Х ай серц е м у ж н іє і кріпне, В а ж к и й щ об дон ести тягар В село пограбоване р ідн е, Д е х и ж о гуля ком унар. М ине н е о,дна щ е година І р ік не один промине. У се ж золота. У країна, Як сина, зустр ін е м ене. У к олі зася дем о ріднім, С уворі часи спом’янем, Я к в м арш і повстанськім п о ­ в ід н ім М и в рідни й вертались Едем. Години неволі і л и х а П ірнуть у ч асів глибину. І п існя могутня, не тиха, П олине в степів дали н у. Т а п існ я лунатим е всю ди, Я к радісний вияв сердець, В о в сі промовлятимуть, лю ди: — М осковській к ом ун і кінець! М уж нію ть, п р оходя ч и роки, Нен&чз сув ор і бійці. С тупаю ть х а й ш ироко кроки В години бур ем н і оці.

23. 10. 1958.

45

Література і н аун а

В бою за волю лягли... Гр. К О С И Н К А (Скорочено)

У ж е третій день, я к р еву ть гарм атні бої н ад околиц я­ м и М едвина; гукає-см іється ворож а ар ти л ер ія, — а за кож н и м її гуком піднім аю ться до неба кр и ваво -чер во н і с т я ж к и полум ’я з сел ян ськ и х осель . . . А недалеко, н а Гордієнкових горбках, к и п и т ь ж орсто­ ки й бій: старе й м але вийш ло з села н а зу ст р іч н еп р о х а­ ному ворогу . . . Б ’ється селян ська воля, ум ірає на своїх осьм уш ках та обніж ках, а л е боронить тілам и, к р о в ’ю свої о с е л і. .. К л ек о ти ть бій, гарячий, червоною кровицею вм итий . . .

— А наш і?. Глянь, П араско, Ч убатенко: »3а мною , вп еред .« — Т а -т а -т а .. . — залопотів крилам и смерти, кулемет,, а з рову: — У ра. слава-а!

— Х лопці, р іж і бий!

— Дай кулем ета, С енька! І летить. . . Чуб, я к грива на вороному коню, р о зч ісу ­ ється н а-л ету вітром, в очах гартується зал ізо з к р о в ’ю і — смага з піни на губах п ри пала пилом, чорніє. . . л е­ тить соняш ною курявою С енька кулем етни к і — строчить ум ілою рукою по во р о ж и х л а в а х . . . А бій кип ить . . . Ось у ж е піш ли до бою з вилам и, со­ кирам и, а ворог стіною — муром налягає, щ об розбить сел ян ські р яди . . .

— Ч орна короговка м айн ула на К о зац ьк о м у ш л я х у . . .

— З батерії б’ють. . .

— З ви лкам и на ш лях . Сіра к у р я в а прон изалась свистом ку л ь, у п а л а чорним ш аром на обличчя лю дські. . .

46

— П рикладом гада. Затрем тіл а під сонцем стеблом зом ліла гречка — по­ хи тн улась назад. . .

— А.Й!

— К р еш е полум ’я, іскриться, і в диму, я к чорні при­ мари, м рію ть над селом тополі, попелом припалі, ж о вта, язи к ата зм ія блискавкою п р о л и зал а дим і . . .

— Ц ю -у-у-й — цю в-уй. . . — співаю ть к у л і і р ву ться пилами.

— Ю ш ківці одходять і . . . к у л ь немає . . . і . . . Страш но, ріш уче гукн ув тоді до селян Ч убатенко: »3а погорілі н аш і хати, з а кров братів і — волю н аш у — вперед! . .« Я кась невідом а сила р евн у л а по звірином у з грудей селянських, під н яла степом пом сту і — піш ли: окропили білу гр еч ку з медами гарячою к р о в’ю, по ц іл у вал и в — останнє горби і . . . Сонце здивоване стало: похитнулись вороги!

— С лава, слава! — покотилась л у н а яркам и та долинами.

— Ч уб атенка нема . . .

— Т інь хрестом л я г л а на гречці. . .

— Ц ю -у-уй — цю в-уй. . . співаю ть кулі. . .

— Гей, хлопці, пш еницею до ш л я х у : ворог нас обхо­ дить! Побігли бойовики до ш л я х у . А за ними С енька — кулем етчик: вискочив н а ш пиль, стр іч ку нову в ку л ем ет закл ав, а т о д і. . .

— Ой, х т о -ж оце т ак здорово вціляє? . . У пав коло кулем ета. Ч ервона кров Сеньки полилась на потолочену пш еницю і гар яч а-гар яч а збігла стеблом на суху землю . . . З а п л а к а л и села . . . У ж е н е чути, я к гукає гарм ата: д а­ леко-д ал еко одступило військо, і на місці гарячи х боїв селянської волі — л и ш и л ася чорна руїна, поли та сльоза­ ми, я к дощ ем . . . І тоді: озолотило сонце похм урі хм ари н а зах о д і і вто­ пило ч ервону багряницю , я к той сум у ставу, т а й про­ слало н ад пож арищ ем . . . дивиться . . . коло погреба, он там, де танцю ю ть золоті стрілки сонця, хтось залом ив р уки і з мукою тихо-тихо чи до неба, чи до себе: — В н огах лази л а, ц іл у в ал а руки, ч о б о т и . . . Б ат ьк и 47

рідні, не паліть . . . осінь і д е . . . в и -ж — лю ди, т а к — н і-і . . . Ц ілі ул и ц і викош ено огнем-косою . Ч орні, п о вал ян і х а ­ ти, щ ербаті повітки і — все вікам и дбане добро, а в по­ п ел і — тл іє горе м атері . . .

— Н а Гордієнкових г о р б а х . . . Сини в бою за волю лягли . Х то зрозум іє їх в іч н е горе-ж урбу, хто загл я н е в їх зо­ лоті душ і? . . Т іл ьк и вітер р ве п р и см аж ен ий пісок з попелом і к и д ає н а стару драну свитку: кидає, при слухається. У старій, драній свиті стал а серед двору м ати С енькик у л ем ет ч и к а: — Згоріла. Троє м алих дітей, я к м иш ин ят . . . І старш о­ го в б и т о . . .

— Стоїть пш ениця потолочена, серпа просить, а вони к р о в ’ю поливаю ть . . . Ой у полі ж и т о — копитам и збито . . .

— Х і-хі.

— Дочко, П арасю , бачиш під обніж ком С ен ька з к у л е ­ метом?

— О, зар аз з нами, т іл ь к и в-ночі, я к голуб коло к л у н і пролетить: »мамо, мамо«. . . .К опитами збито ж и то . ..

— П очорнів я к головеш ка . . . А так и й — хорош ий, мо­ лодий . . . Гей ти, П араско, м оя невісточка?

— П ш еницю будем ж ати , я к золото снопи класти, бо горобці п ’ють. Я к золото снопи класти . . . Ч ерез л ісу сл у х ал а сива тін ь діда А ндрія, сл у х ал а — п л акал а: — С терялась бідна з ж урби. . . Я к ч ай к а б’ється грудь­ ми. . . О, знов: Ой, н е зорі з неба: горе. О бхопила рукам и обгорілий стовп у воротях і страш но, нелю дським голосом засп івал а ко л о дітей: Ой, голуб ти, сивенький, Ой, с к а ж и -с к а ж и ти мені, Де м ій син м олоденький? . . І зам овкла, занім іла. Л егко повіяв вітер, д ал і притих, по слу х ав горе-ж урбу м атері і, здавалось, сам зап л а к ав н ад потолоченою к ін ь ­ ми пш еницею . . .

48

Н аталена К О РО Л Е ВА

МАВРСЬКІ

СТРУНИ

(Закінчення) М овчить Х асінта, якби за б у л а в сі лю дські слова. Сама не зн ає: чи з п ер ел я к у так остовпіла, чи від здивування, щ о побачила диво-чари, про які лю ди розп овідали . А сарицинка д о неї: — К ол и ти зробила п ерш ий крок задал ек о, то не відступай, як зробила ц е я — Зорогаїда, коли сестри м ої і щ астя знайш ли, і ж и ття п ізн ал и. Я ж тільки до зак л я тої криниці потрапила! І н е знати скільки в ній пробул а б, коли б ти не прийш ла. Т ільки бо дівчина чиста, зак охан а вірно, м о ж е у повні травневого м ісяця — чари з м ене зняти. В ізьм и води в р ук у, п рок аж и святі слова, охрести м ен е н ехр ещ ен у, як долею мені судилось! В и звол и мою душ у, щ о хоч злого зрсйбити н е хотіла, ал е так ож на н іякий д о б ­ рий вчинок н е в ідв аж и лась, як квітка п ри дор ож н я — п ерек вітло марно моє ж и ття . . . Х асінта, тремтливою рукою , зач ер п н ул а води з басейну, п ок ро­ пила З о р о гаїду й н азвала н ев ір н у М арією д е льос М іляґрос — ч у ­ десною М арією . Т ін ь-п р и вид в см іхн ул ася р адісн о й п ідн еслася над водограєм вищ е й в и щ е і р озтан ула в небі, щ о сп ал ахн ул о раніш нім рум ’я н ­ цем. А н а Х асін ту, дрібним и бризкам и — вп ала прозора роса. К ол и дів чи н а вступила до к ухн і, тітка Е сперанса приготовляла снідання. Саме, останнє я єч к о р озби в ала н а »тортіллю« (яєш ню). А ле, глянувш и на племінницю , — мало яєш ні не випустила з р у к . ' —• М ати Б ож а! Зм ил уй ся над нами! Д е ж ц е тебе, дитино, л іт ­ ньої ночі — градом обсипало? Та ж ночам и граду н е буває! І доткн ул ась до чорних Х асін ти н и х кос, щ о виглядали, якби п оси ­ віли. Х отіла струснути к р и ж ан і кульки, щ о обси п ал и дівчину. Д откнулась — і відступила. З к о ж н о ї ф а л д и Х асін ти н ов ої 'одежі, так як і з волосся, з л е ­ геньким ш елестом посипались на кам інні плити долівк и — д ія манти і перли. Д е ж в ж е там снідати? Н а к у хон н ій плиті — чадить на вугілля спалена я єш н я . А тіт­ ка з плем інницею — мов у бовдури позам інялись. В чорном у д и мі, п осідал и одна проти од н о ї і нічого довкола се б е н е бачать, н е чую ть, крім доброї пригорщ і сам оцвітів, щ о л еж а т ь на столі у д в ох к уп ках. Х асін та р озк азал а в се тітці. І про м олодого м ар к іза де-А лярк ю на нічого не затаїла. А л е панна дозор к и н я так д у х о в о зб е н т е ж и ­ лась, щ о й н е в дум ц і їй гніватись на плем інницю за п а ж а . О бид­ 49

ві, одн ач е, не вірять собі: чи ж би таки н е прим арилось дівчи н і, щ о м ож е, у хо л о д к у водогр аю — здр ім н улась? А л е сам оцвіти, в п ром інн ях ранкового сонця — виблискую ть! Д ій сн і вони? Н е привид?

— Тіточко лю ба, ходім м ер щ ій у сад!

— Т а п о щ о в ж е там ходити? — тільки р ук ою м а х н у л а тітка. О днак, таки піш ли. К ол и п ідій ш ли до ф он тан н и , там на цям рині, мов ж и в а , ср іб ­ н а — л еж и т ь ж ін оч а рука. В п у ч к а х струн чим ало за л и ш и л о с ь . . . П ри ц и х сл ов ах пан і Б аттістін і, отця п а р о х а — нем ов п р у ж и ­ ною підк и н уло. З ір в ав ся в и хором і з н ев ідп ов ідн ою , ан і його в і­ кові, ані його станові — п рудк істю , м айнув рясою і зн и к у д в е­ р я х сонного дом у. З а хв и л и н у, зн ову, чорним крилом м ай н ула ряса. А на столі л е ж а л а рука, вели чи н ою сп р а в ж н ь о ї ж ін о ч о ї руки. У світлі, т е­ п ер за св іч ен и х к ан дел ябрів, п облискувал о стар е срібло, ш л я х ет ­ н о-тьм ян е, стем н іл е в ід часу. В п у ч к а х блищ ало к іл ьк а коротк и х ср ібн и х дротинок, п о д іб н и х н а струни, хоч п ол ож ен н я ср ібн и х пальців б у л о таке, як при три­ м анн і пера.

— В наш ій садибі, в Р ав ел о, знайш ли, к ол и н ов у криницю ко­ п али, — пром овила донна К ан ди да, в к азую ч и на ср іб н у р у ч к у .

—■ Б агато було про н е ї здогадів . Д овго там щ е копали. П ер ек о­ п ал и так, якби кертиця пройш ла! Гадали: ск ар б зн ай ш л и . . .

— І к о ж е н р аз, коли я хот ів п ер едати цю р у ч к у Н еап ольськ ом у м у зеєв і, -— перервав сестр и н н е поясн енн я отець п а р о х , — н ем о з м ене ця ручк а за р я су д е р ж а л а . Я кби говорила: к у д и ж м ене, чо­ ловіче, п ер едаєш , н е зн аю ч и ан і зв ідк іл я я, ан і ч и я я? І ж д а в . С к азан о бо: »немає темного, щ об явним н е стало«. І от: D eo g ra tia s e t C hristi lau s! (дякувати Б огові і сл ава Х ри стові) — ви­ явилось! І впився поглядом бл и ск уч и х оч ей у пані Б аттістін і.

— К а ж у т ь , щ о струни, як і трим ала р учк а, н е б у л и ср ібн і, а л е п р ав ди в і — п р одов ж ув ал а оп овідач ка. І багато л ю д ей вірить, щ о ті п равди ві струни п отрапили н а ск ри п к у П аґан ін і — «чародія м узики«, щ о перем іг чаром гри в с іх н ародів світу.

— К р ім одного! — в см іхн ув ся Б атістін і. В П р азі, в «зем лі м у зи ­ к ан тів « — П аґан ін і був в и зн ан и й за неука*). І св и стал и йом у го­ лосніш е, за його скрипку-К рем ону**).

— М о ж е про струни П аґан ін ьов ої скрипки — ц е л еґен д а , — п ок лал а свою руку, н а ср ібн у р уч к у, д р у ж и н а сл авн ого сп івак а.

— А л е п ер ед приятелям и м о ж у признатись, щ о м ен і здаєть ся , н іби ті струни звучать у сп ів і мого М аттія. Якою ж дорогою д і­ стались р учк а й струни до Іт а л ії — вгадати н е тя ж к о . П р и в езл а її сю ди р одина де-А л я р к он , за часів н еап ольськ ого в іц ек ор ол я М едін аселі. О повідання бул о збоч и л о в ід св оєї теми, а л е зн о в у потр ап и ло до свого річищ а. *) Історичний ф ак т, П аґан ін і був висвистаний у П р азі. **) К р ем он а в Італії, д е ви робл яли н айкращ і ск р и п к и м айстри: А м аті, Гарнеті і С традіваріус.

50

— П а ж де-А л я р к он таки п одр уж и в ся зі своєю Х асінтою . П евно це в ж е є в наш ом у роді, щ о спів ч ар ує нас, — в см іхн ул ась пані Б аттістіні, щ о сама була з р оду де-А л я р к он .

— Х асінта, що перш а доторк н улась т и х М аврських С трун — стала славною співачк ою . М ала н е тільки вийнятково гарний го­ лос, ал е й дар складати ч удов і пісні. С тародавні п ер ек ази гово­ рять, щ о З ор огаїда не випадково з ’явилась Х асін ті. Б о третій л и ­ цар, щ о допом агав двом своїм побратимам — втік з м аврської н е­ волі, а л е сам верн увся додом у, б ез н ареч ен ої і був з р о д у д е А ляркон. Щ о сила Х асін ти н ого сп іву була сп р ав ді м аґічна, про це свідчить кінець леґенди. Ф ел іп е V так далек о п іддав ся своїй хворобі, щ о сам себ е п р и з­ нав за мертвого. З в ел ів покласти себе у трун у й відп рави ти по­ хорон. З дав ал ося , не було в ж е р ятун к у дл я нього, н і ж а д н о ї н а ­ д ії на його в и дуж ан н я . І сам е цю хв и л и н у вибрав ю ний п а ж , щ об випросити собі допом огу в к орол ев и . Бо, зв існ о . А ляр к он и ані сл у х а ти н е хотіли , щ об ч лен їхн ього р оду п од р у ж и в ся з п л ем ін ­ ницею догл ядачк и А льгам бри. Ю нак зап евни в королеву, щ о Х асін ти н спів м о ж е п ривернути к орол еві н е тільки здор ов ’я, а л е й р озум і о х о т у до ж и ття. Д івчина вступи ла до королівського палацу.

— А бо милий в ж е н еж и ви й , або вм ерло його к охан н я , — д у ­ м ала Х асін та, — коли навіть у М адр іді не знайш ов хвилинки, щ об побачитись з і мною. А п а ж , тимчасом, т уж и в за своєю милою, п риглядався їй з-п о з а св о їх ч о р н и х і ж а л іб н и х , р ізн ор одн и х — зам аскувань. Б а ж а в він п ер ек он ати ся у вірності дівчини. Бо й вона зм ін и лася. Н е була вона звичайною н езн ан ою дівчиною , а славною, на ц іл у Е сп а нію , — співачкою . С півала вона про біл ь втрченого кохан н я. В п л і­ тала в гірлян ди зв ук ів __ згадк и про своє втрачене щ астя, про к р асу А льгам бри, ї ї садів, про сп іви ї ї володарів, щ о їх н е м о ж е забути правовірна м агом етанка навіть у М агометовому р аю . І, р ап ­ том, ур в а л а свій сп ів Х асін та, бо зчинився вел и к ий гамір. С пі­ вачка б у л а за в аж к ою оксам итовою заслоною й не м огла бачити, щ о діял ось по той бік заслон и , д е стояла труна з Ф еліпом V. А король, щ о мав себе за мертвого, п ідв ів ся в труні і вийш ов з неї. В і д ч у в , ш о ж и т т я є найцінніш им скарбом л ю ди н и . З а л еж и т ь тіль ­ ки: щ о зроби ть лю дина з цим скарбом. І п оки н ула Ф ел іп а V йо­ го нем іч, щ о м еж ув ал а з бож евілл ям . О повідачка зам овкла. М овчали сл ухач і. Т ільк и зл егк а п отр іс­ кували ґноти свічок, р а з -у -р а з п оруш увані нічним и м етеликам и, щ о п адал и на н их, спаливш и св ої к р и л а.

—• Я к ж е чарівно м усіл а співати та к р асун я-сп ів ач к а, — о зв а ­ лась дон н а К ондода, — коли її спів збуди в до ж и ття того, щ о сам себ е в в а ж ав за мертвого!

— І, я к скоро забул и про неї! — з ноткою су м у в голосі п ро­ мовив Баттістіні.

— Зреш тою , це дл я нас в сіх л ю дей є с у м н е . . . Д оки ми в силі, нам плещ уть, кланяю ться, як ідол ов і. Т р ію м ф ат о р и -еф ем ер іди ми: к р у ж л я єм о у в ідбл и ск ах слави зр адл и в ої, док и не спаляться н а ­ ш і крила, щ о підносять н ас понад щ оден н е ж и ття, п онад хм ари темні! Т оді, як ці метелики, попадаєм о у безов оротн е забуття. І, 51

к оли б хт о з п о б о ж н и х лю дей , натрапив н а и а ш е ім ’я, х о ч а б на ст о р ін к ах стар и х ч асопи сів, н е міг би соб і уяви ти : чим б у л и ми д л я св о єї доби, яким вогнем п алал и , я к е п о л у м ’я за п а л ю в а л и ми в ін ш и х ! . . Н есп одіван о, немов р ятую чи потопаю чого, Б аттістін і в х о п и в Е стр ел л іти н у р у к у й пок лав її н а ср іб н і струни.

— К ар м е! — н азв ав дів ч и н у неап ол ьськ ою ф ор м ою на й м ення К ар м ен . Ось дол я в к а зу є вам ваш ш лях! Н е с л у х а й т е ти х , хто б у д е п ер ем овляти в ас іти на сц ен у! П ригадуєте, к о л и ми п о зн а ­ йом ились в П етер бур зі? Д е ви з таким и вели к им и у сп іх а м и в и ­ п р обув ал и свої сили н а сц ен і? В и м ен е зац ік ав и л и тоді. Я к ось я зай ш ов д о в ас і чув, як ви співали. Д обру х в и л и н у я сл у х а в вас, н еп ом іч ен и й вами. І м ен е зди в ув ал о, щ о з ваш и м голосом, так п рек расн о виш коленим , в и н е п іш л и до опери, а в и брал и драм у. В и . си дя ч и коло піяніно, ж а р тів л и в о р озп ов ідал и м ені, п ер ед в а­ м и б ул а партитура »Ернані«, пам ’ятаю це, щ о вам п одобається сп ів ати д л я себе, уя в л я ю ч и со б і ін ш і п ер со н а ж і, н іж ті, щ о їх зо б р а ж а є опер а. І тоді ск азав я вам , щ о ви м аєте в сі дан і, щ об стати п и сьм енн ицею . Щ о ц е ваш поклик, дарм а, щ о ви о б д а р о в а ­ н і всім, щ об стати славн ою співач к ою чи др ам атичною артист­ кою . А л е ви біл ь ш е навіть за це! Б о ви сам і є автором, щ о м о ж е творити ж и в і картини, а н е тільк и п ер евтілю вати — ств орен і ін ­ ш ими! О тж е, нині повторяю вам це. І, коли д о ся гн ет е св о єї мети, згадай те, щ о був сп івак Б аттістін і, щ о перш и й в к азав вам ш ля х. С цена — ц е М олох, щ о в и п ’є сили, душ у, кров — і к и н е в за б у т ­ т я свою ж е р т в у ! .. П и сьм ен н и цтво ж — д а є тр и в ал е ж и т т я !» . П ідв ів ся і почав ш ироким кроком ходи ти по терасі. А п ер ед Е стреллітиним и очам и — ви п ли в о б р аз п ер сь к о ї к а з о ч н и ц і. . . П очинає вона свою к ар ’єр у з ди тя ч и х років, п р о в о д ж а ю ч и свою с л іп у й стар у в ч и тел ьк у-к азоч н и ц ю . В р о зк в іті с в о їх сил ск л а ­ д а є і сп ів ає їй св ої п існі, н аби рає в р аж ен ь , вч и ться у ж и т тя , і тіл ь к и в старом у в іц і сам а стає к азоч н и ц ею . . . Сива, н еп ок азн а — п р оходи ть в он а м істам и й с е л а м и . . . Н ем ає д л я н е ї просторів, м инулого. В он а п р я де бар ви сту п р я ж у св о їх дум ок , уя в , м р ій . . . П ер еп л ітає їх з тим, щ о п ер еж и л а с а м а . . . Т к ає п естрий килим, на як ом у відпочиваю ть д у х о м — ст р у д ж ен і, зн а х о д я т ь п о тіх у за ж у р е н і, а сум н і — радість. П овним и пригорщ ам и р о зд а є вон а радість, п о т іх у , за б у т т я бо­ л ів ж и т т я . С карби її — н ік ол и н е вичерпую ться, бо чим б іл ь ш е р о зд а є їх , тим б іл ьш е їх прибуває. А її в л асн а р а д ість — н е м о­ ж е : ні зів ’янути, п ер ец в істи . . . Б ути такою казочн и ц ею ! К азоч н и ц ею , я к у кли ч уть до терем ів, д е н ер у х о м о -б а й д у ж и м ж и т тя м ж и в у т ь ж ін к и , щ о п родал и свою волю , св ободу, ін іц ія т и в у — за сум н е »благо«: бути збещ ещ ен ою , н е зд о б у в а т и власн ою п рац ею — своє в л а сн е й в іл ь н е життя!*) *) В есп ан ськ и х маврів, за св ідоц твам и їх н іх письм енників, іс ­ т о р и к ів та літописців, — ж ін к и , щ о хотіл и вчи ти ся м удрости або п ри святити ся м истецтву, могли бути вільним и, н е н о си ти засл он л и ц я , а л е н е могли в и ходи ти за м іж . ї х п о в а ж а л и н ар ів н і з в ч е­ ним и м уж ам и .

52

АТОМНИЙ РЕАКТОР Головною структурою атомного реактора є м аса ґр а ф іт у з к у с­ ками ур ану, р о зл о ж ен а в р егул я р н и х в ідступ ах у н ь о м у . Я кщ о реактор м ає продукувати тепло, потрібно д л я цього п ев н и х середн и к ів для зби р ан н я т е п л а . О сягається ц е так, щ о п ід тиском проп уск ається газ ч ер ез стр ук тур у ґр а ф іт у і гарячих к уск ів у р а н у і в той спосіб загріти й газ уж и в аєть ся для к и п ’я ­ тіння води, перем іню ю чи її в п ар у. Р озгл ян ем о тепер, щ о дієть ся з невтронами, як і розбиваю ть атоми. Я к нам відом о з п оп ер едн іх д в о х статтей, зачи н аєм о з двома чи трьома невтронам и з к ож н ого розбиття атому, а оди н з н и х м усить спричинити д ал ьш е розбиття, щ об за д ер ж а т и в д ії ланцю гову р еак ц ію . Ін ш і невтрони будуть зл ов л ен і (заабсор бовані) атомами ур ану 238, або атомами ін ш и х ск ладників р еак тор а. Д ея к і п родістан уться на з о в н і. Я кщ о ґраніт і к уск и ур ану, я к і творять ядр о (серцевину) реактора, є малого ф орм ату, тоді б а ­ гато невтронів продістан еться на зов н і, тобто втече, так щ о небагато зал и ш иться дл я того, щ об втримати ланц ю гову р еак ц ію . А л е з і зростом цього ядр а п роп орц ія стр ачени х невтронів зм ен ­ ш ується . К оли цю пропорцію зм ен ш увати до такого ступеня, щ о внутрі ядра зал иш иться достаточна кількість невтронів для п р одов ж ен н я ланцю гової р еакц ії, тоді ядро реактора досягло своєї критичної вел и чи н и . Д ещ о м енш а величина н е зум овить ланцю гової реак ції; дещ о більш а — забезп еч и ть р еак ц ію і в додатк у зал иш и ться деяк и й надм ір невтрон ів. П рактичний реактор м усить бути більш ий к ритичної в ел и ­ чини, щ об забезп еч и ти н адм ір невтронів, п отрібн и х н а п оч атк у дл я п рискорення р еа к ц ії. Н е м ож на, одначе, доп усти ти до в ел и ­ кого н адм ір у невтронів, бо ви ділю в ан е з розбиття атомів тепло б у д е за в ел и к е і реактор зан адто н агр ієт ь ся . Том у п отрібно п ев ­ н и х середни ків, щ об контролю вати реакцію в моменті, коли дося гн е вона потр ібної нам в ел и ч и н и . О сягається ц е в той спосіб, щ о до ядра (серцевини) реактора вк ладається п ев н і е л е ­ менти, я к і мають властивість абсорбувати н ев тр он и . Таким ел е­ ментом являється б о р , щ о просто п охлон ю є н ев т р о н и . У п рак ­ тиці бор зм іш ується з і сталлю і у ф ор м і к р угл и х ш табок в к ла­ дається у ядро р еа к т о р а . Ч им д а л і п росувати ш табки до се р е­ дини, тим біл ьш е невтронів б у д е заабсорбован о атомами бору, тим м ен ш е залиш иться їх д л я р озбиття атомів ур а н у 235. В цей спосіб м ож ем о р егулю вати вел и ч и н у р еак ц ії, так само, як м о­ ж ем о регулю вати вел и чин у вогню у печ і кількістю доп ущ ен ого повітря і величиною отвору ком и н а. Я кщ о ш табки бор у п р о ­ сун ути в ідп ов ідн о глибоко, м ож н а цілковито припинити реакцію , бо в сі невтрони будуть заабсорбов ан і бором . В ідп овідн и й п ри л ад з боро-сталевим и ш табкам и є ум іщ ен и й в той спосіб, щ о в р а зі якогось в и п адк у в ін автом атично п адає до середи н и я д р а р еа к ­ тора і гасить (црипиняє) реакцію , подібно, як електричний за п о ­ б іж н и к (стопка) гасить (перериває) електричний струм, коли 53

ел ек три ч н а л ін ія є н ев ідп ов ідн о за л у ч ен а чи п ер ет я ж е н а н ад ­ м ірним стр ум ом . П ід час р еак ц ії, я к нам відом о з п оп ер ед н ь о ї статті, о д ер ж у єм о т . з в . п родук ти р озби ття (р озщ іп л ен і атоми у р а н у 235), я к і є д у ж е р а д іо а к т и в н і. Р адіоак ти в н ість є н еб езп еч н а д л я зд о р о в ’я о р ган ізм у і її н адм ір сп р и ч и н яє п о в а ж н і к ом п лік ац ії, а то й см ерть, том у потрібно п ер ед н ею за б езп еч и т и сь . Н авк оло р еа к ­ тор а бу д у єт ь ся сп о р у д у з бетону, стіни я к ої сягаю ть к іл ьк а м етрів гр убости . Б етон абсор бує р адіоак ти в н ість д о т іє ї міри, щ о н азов н і його нем а н еб е зп е к и дл я ж и в и х о р г а н ізм ів . О тж е б етон ова сп ор уда є н ев ід ’єм ною частиною р еак тор а і носить н а зв у «біологічний за х и с н и к « .

РИС. І Р еаєум ую ч и ск а за н е вищ е, переглян ьм о гол овн і ск л адн и к и атом ного р еак тор а (рис. 1). Н а зов н і м аєм о м аси в н у сп о р у д у з б етон у, я к а творить біол огічн и й за х и с н и к . В н у тр і т ієї сп ор уди є т . з в . м одератор з ґр ан іту, який сповіл ьн ю є ск ор ієть н ев тр он ів . В р егул я р н и х в ід ст у п а х є у м іщ ен і в Графіті к у ск и у р ан у, який є наш им пали вом . У ран е у ф о р м і к р угл и х п рутів, у м іїц ен и х в м етал ев и х р ур к ах, герм етично за м к н ен и х . У р ан і м еталева р у р к а творять р азом т . з в . ел ем ен т п ал и в а . П ід ч ас розби ття 51

атомів, тобто п ід ч ас р еак ц ії, м етал еві р урк и н агр іваю ться до д у ж е в и сок ої т ем п ер атур и . П р оп уск аю ч и газ п опри ц і рурк и , в ідби р аєм о н агр о м а д ж ен е теп л о ч ер ез нагріван н я газу, яким з ч ер ги к и п ’ятимо в о д у . В к ін ц і м аєм о р егул я ц ій н і і за п о б іж н і б о р о -ст а л ев і ш табки д л я р егу л я ц ії в ел и чи н и р еа к ц ії і д л я її Ладунковий

П о м іс т

РИС. 2 ц іл к ови того п ри пи ненн я в р а зі п отр еби . Н асу в а єть ся питання, зв ід к и бер ут ь ся невтрони, п отр ібн і д л я стар ту р еа к ц ії? В к о ж ­ н ом у м ісц і на зе м л і з а в ж д и є в р у сі п ев н а к іл ьк ість в іл ь н и х 55

» забл ук ан и х« невтронів, я к і вистачаю ть дл я стар ту р еа к ц ії. Д ля певности, одначе, в к ладається до реак тора т . з в . д ж е р е л о н евтронів, я к е п остачає п отр ібн у ї х к іл ьк ість. Є ц е найголовніш і ск л адник и атомного реак тор а, завдан н ям якого є п родук ув ати т еп л о . В ик ори стан н я цього теп ла в ід б у ­ ваєть ся в ж е в норм альний спосіб, тобто н агр ів ається ним в оду, п ер ем іню ю ч и ї ї в пару, а парою п ор уш уєть ся ту р б ін и і ел ек три ч ­ н і ґен ер атор и . К ін ц ев и й п родук т, елек три чн и й струм, нічи м не р ізн и ть ся від струм у одер ж а н о го в конвен ц ій н и й сп о сіб . Н а р и сун к у ч . 2 п ок азан о схем ати ч н е п о л у ч ен н я атомного р еак тор а з водними і газовим и рурам и, турбін ам и і електричною сітк ою . Н а описаній нам и в и щ е за с а д і є зб у д о в а н і і дію ть п ер ш і атом ні р еак тор и . О чевидно, щ о в дал ь ш ом у їх удоск он ал ю ється , р обляч и їх як най більш ек он ом ічн и м и . З а англійським и м атеріялам и подав В . О .

Людоїди ніколи ие варили людей (Гумореска) В ельм иш ановни й пастор П оль С тівенс, як и й зак ін ч и в о ц е свою п о д о р о ж навколо світу, довір очн о повідом ив мене, щ о в н асл ідок ц іє ї п о д о р о ж і в ін має нам ір р озп оч ати кам панію п роти гум орис­ ти ч н и х м алю нків, щ о зобр аж ую ть, як м ісіон ери в аряться в к іт л а х к ан ібалів.

— Н асправді, — ск азав м ені вельм иш ановний П оль С тівенс, — к ан ібал и н е варили м ісіон ер ів . В он и з ’їд а л и їх сирцем , або ж см аж ил и.

— Т ак чи інакш е, — сп и тався я, — чи багато зар еєстр ов ан о ф а к тів , т о л и м ісіон ер и б у л и з ’їд ж е н і лю доїдам и?

— Є кілька. Я чув, щ о на остр ові С ум атрі п ев н е п л ем ’я т. зв. батаків з ’їл о д в о х м ісіон ер ів к іл ьк а сторіч тому. А л е вони від того ч а су нав еп н ули сь на хр и сти ян ств о. В он и п р ок азую ть щ о н е­ д іл і м олитви, п рохаю чи прощ ення. Я певний, щ о Г осподь п р о с­ тив їм. І я баж аю , щ об м и стці-гум ори сти простили їм так ож . В ельм иш ановни й П оль С тівенс т е ж о х о ч е п оін ф ор м ув ав мене, щ о він має на у в а зі абон увати сь до м іж н ар од н ь ого п ресового бю ра, щ об воно н адси л ало йом у в сі гум ористичні м алю нки з лю доїдам и , щ о в ар ’ять м ісіонерів. Зам ір вельм иш ановного п о л я ­ гав у тому, щ об писати особи сто авторам тих м алю нків і п оя сн ю ­ вати їм, щ о ц е д ж е р е л о їхн ь ого н адхн ен н я в ж е за ста р іл о і л и ш е ви к ли кає обур ен н я сер ед н ов он ав ер н ен и х плем ен. В свою чергу, я п іддав вельм и ш ан овн ом у П ол ев і С тівенсові дум к у, — н адіслати п ев н у к іл ьк ість м ісіон ерів д л я н авер н ен н я авторів гум ористичних м алю нків. В ельм и ш ан овн и й щ иро визнав, щ о ця ід ея має свою в артість і зап евни в м ене, щ о в ін п одасть ї ї для обговорення п роводові баптистської церкви, як тільк и п овер н еться д о ЗД А . А рт. Б у х в а л ь д (П ер ек л ад із ф р а н ц у зь к о ї).

56

З шиття унраїнсьної запротореної м о л о д і

ОЛ Я З У К Р А Ї Н И Б. ЛЮ БАРЕЦ Ь Рано прийш ов О лексій на будівел ьний майданчик. П ри­ мостився на ш табелі бетонних бльоків, дістав із каш кета гол­ к у з довгою ниткою та й з а ­ ходи вся приладнувати нову латк у на старих вж е, за б р у д ­ нених розчином ш танах. З к о ­ жним днем спецодяг ставав грубіш им, погано згинався на колінах і своєю вагою н агаду­ вав ск аф ан др водолаза. П р а­ цювати в таких ш танах О л ек­ сію було незручно і гаряче. Н евміло ш трикаю чи голкою, він дум ав: »На чуж ині не вдома. Т реба самому й сп ец ­ одяг латати. Вдома мати п о­ латала б, а тут! К уди не глянь — ч уж и н а: ш умлять н еп р о х ід ­ ні ліси, небо за в ж д и вкрите хмарами, дощ і, зав ір ю хаи . . Сибір зал и ш ається нею на в сі віки. Е -х -х , ж и ття н аш е з а п ротор ен ськ е«. В ід згадки за р ідн у матір, за к в ітучу сонячну У к раїн у щ ось здав и ло у О лексія під серцем, а з очей м им охіть капнула пекуча сльоза. Т и ­ каючи голкою, О лексій ти ­ хен ьк о заспівав: »Повій вітре на В країну. ..« Проте. О лексієві не вдалося докінчити латання спецівки під сум ний спів.

— Доброго ранку, — почув він несп одіван о над головою. А коли зв ів погляд, побачив над собою н езн ай ом у дівч и н у — худор ляв у, в простеньком у сіром у платті. О лек сій н а х м у ­ рився — йом у не сподобалось те, щ о дівчина п еребила його спів та розп очате ним діл о, а д о того щ е й те, щ о вона з а ­ стала його за таким н есер й о з­ ним заняттям.

— Щ о треба? — нарочито грубим голосом запитав О л ек ­ сій, втикаю чи голку в латку.

— Вітрового. . . бригадира, — спокійно відповіла дівчина. — М ене до нього в бригаду п ра­ цю вати послали.

— А по я к и х таки х сп ец ія л ь ностях, — гл узли в о - запитав О лексій, __ муляром чи м аляром?

— Робитиму, що н ак аж уть...

— Ага, плоске тягти, к ругле качати, — додав О лексій і з а ­ реготав. поблискую чи міцними білим и зубам и. А ле дівч и н а не р озгубилась. П ри ж м ури вш и блакитні очиці, вона п ідк р ес­ лено ввічливо запитала: — А ви, здається, тут н іч ­ ним стор ож ем працю єте? Д обре влаш тувались — к равецьку м айстерню відкрили б ез в ід ­ р и в у в ід в и р обн и ц тва.. .

57

О лексій враз підхоп ився, і за б у т а голка в латці боляче кольнула в ногу. А поки він витягував голку, дівчина п і­ ш ла. О лексій встиг побачити л и ш е її потилицю — світлі р у ­ ся в і кіски, які нагадали йому р озк вітл ий соняш ник на р ідн ій У країні. * * * — Зн ачить ти зак ін ч и л а д е ­ сятирічку?

— Так, товариш у Вітровий, закінчила.

— І за путівкою ком сом олу д о нас на будівництво?

— Та за путівкою , хоч я й не комсомолка, — відповіла дівч ин а, в аж к о зітх н у в ш и . — П ослали. . . Викликали до р ай ­ ком у комсомолу. . . і послали. Зал и ш и л а стареньку маму та м олодш у сестру.

— Щ о ж ти вмієш робити ’’ — Т реба працювати, н авч и ­ тись п р о ф есії, а ч ер ез дв а р о­ к и намагатимусь вступити до інституту. Треба мамі доп ом а­ гати, м олодш ій се с т р і. Б у д у зв ід си грош і зар облен і їм в и ­ силати.

— Н у, гаразд. Оля. . . П е т ­ ренко, — сказав бригадир, — сп очатку працю ватимеш доп о­ м іж ни м робітником. Б удеш д о ­ помагати м онтаж нику. Заробиш грош і— м атері т ак ож допом а­ гатимеш . Воно, правду к а ж у ­ чи, тяж к о тут у нас, але п о­ ступово звикнеш . Ми т е ж п ри ­ б у л и »по путівках« з У країни... Сумно за рідними але п осту­ пово звикаємо. Не ж ур и сь , Олю. Он стоїть твій м он таж ­ ник — 'зараз познайом лю вас.

— В ітровий вказав на в и сок уватого чорнявого ю нака що стояв на краю глибокого к от­ ловану. А коли вони підійш ли бли ж че, п ер ед Олею раптом з'яви вся знайом ий вж е їй О л е к с ій .. . * * * . . . К ош ем -лоп атою Оля П е­ 58

тренко подавала р озч и н із б а д д і на стіну. Б аш товий кран підносив півторатонну цем ен ­ тову брилу і поволі опускав ї ї на приготоване м ісце. О лексій і його напарник ли ш е зл егк а поправляли ломиком брилу, вирівню ю чи її по натягнутом у ш нурі.

— Ей, П етренко, розчин! — гримнув О лексій на Олю, п о ­ тім зробив п а у зу і в ж е л а г ід ­ ніш е запитав: — Стомилась? Н у. нічого, тримайся. Д в і-тр и брили покладем о щ е і по х а ­ тах, до гуртож итку.

— Стомилася, — н евесело відп овіла Оля. — Р ук и болять, п опер ек тріщ ить, на ногах сто­ яти не м ож у.

— Так. так. Н е ж ін о ч а сп р а ­ ва будівництво, — співчутливо ск азав О лексій. — А л е щ о ж вдієш ? Заслали, треба терпіти, поки терпець не увірветься.

— К аж еш , щ е д в а -т р и б л ь о ки покладем о і по хатах? А л е ж р озч и н у щ е багато.

— А ми його одним м ахом розквартируєм о. О лексій підморгнув напарни­ кові, хитро посм іхн увся до д ів ­ чини і крикнув м аш иністу крана: — Віра! Б аддя з розчином піднялась вгору і поплила в повітрі, вбік в ід котлована. Оля, не р о зу ­ мію чи глянула на О лексія.

— Ц ей розчин, щ о в бадді, »прихватився«, затвер дів, зн а ­ чить, — пояснив він дівчині.

— Зрозум іла? Т ільк и про ц е ан і словом бригадиру. Та ти н е лякайся ми частенько в и ­ ливаємо його на вулицю . . . Н а будівництві щ е н е так е вироб­ ляю ть наш і хлопці. З а зап р оторєн н я відплачую ть. П опрацю ­ єш звикнеш . О ля на знак згоди кивнула головою. Потім піш ла мовчки до водотягу. вимила р ук и і покликала О лексія.

— Д опом ож и воду закрити — не м ож у.

— Дарма старгєш ся — вен­ тиль зірваний. Навмисне х л оп ­ цями зірваний.

— А як ж е з водою?

— Пусте. Тут не комунальна квартира і не наш гуртож и­ ток, грош і не з нас із тобою братимуть — хай біж ить.

— К аж еш , хай біж ить? Х ай! Н аш е діл о маленьке, зап р оторен ськ е. Дорогою додом у Оля з О ле­ ксієм йш ли разом.

— М ені сюди, — сказала Оля і кивком голови показала праворуч. — До побачення!

— М ож е провести? — несм і­ ло спитав О лексій.

— Ні, не треба. — відповіла дівчина. — Немаю часу. Б у д у писати листа до мами.

— А зв ідк и ж родом? — з а ­ питав О лексій.

— Звідки? Звідти, зв ідк и й ти. З У країни! Н а цьом у розійш лися. П ро­ щ аючись, О лексій ск а зав : — Н е баж аєш , щоб провів тебе. Воно й зрозум іло: вигляд у м ене звичайно не т о г о .. . не дж ен тлм ен ськ ий __ знаю, сп е­ цівка латана. П евно тому й не надаю сь д о попутників. Соро­ миш ся мене?

— Ти, О лексію , дурний. Не розум ієш мене. В сі ми тут, на згпроторенні, ходим о в лата­ ному одязі. Л иш е не забувай ОДНОГО, ЩО ми всі тут земляки.

— Цього я не забуваю . А спецівка — справа така, — н і­ би сам до себе говорив О лек­ сій, — зайвий день поносив — коп ісчк у в киш ені залиш ив. А каж уть, — копійка карбова­ нець б ер еж е. Н е гнівайся, Олю. Д ож и в у до заплати _ куплю нову спецівку.

— Так так! К опійку нам треба берегти. Треба рідним

я

допомагати, гроші до батьків висилати. Оля повернула в своєму н а­ прямі й піш ла до гуртож итку. н=

*

*

М инали дні, в праці н еп о­ мітні і сх о ж і п ом іж собою. Одноманітні, тяж кі, знесилю ­ ю чі дн і праці. Оля Петренко продовж увала працю вати на будівництві. Допомагала О лек­ сієві. Робота, як їй здавалося, йш ла злагодж ено. Дівчина до всього придивлялася, набувала навиків в роботі. А вечорами сідала за підручники, готую­ чись до іспитів для вступ у на заочне відділення інституту. Р ахув ала скільки м ісяців в ж е минуло від дня запроторення та скільки залиш илось до к ін ­ ця, щоб мати два роки праці. За новими правилами вступу до високих шкіл, треба обо­ в’язково мати за собою два роки ф ізи ч н ої праці на вироб­ ництві. Олі за книж кам и д у ж е х о ­ тілося спати, відчувалася п ер е­ втома, боліли ноги, а руки не тримали олівця. А ле, переси ­ лю ю чи себе, вона вчилася з підручників. Так непомітно підійш ов день одер ж ан н я чергової заробітної платні. О держ ан і грош і Оля дбайливо загорнула в хусти н ­ к у і вийш ла з контори. П оба­ чила як від трамвайної зу ­ пинки поспіш ав О лексій.

— Дають гроші? — запитав він, зупинивш и Олю.

— Н ароду мало, черга н ев е­ лика — біж и .

— А ти почекаєш на мене? __ О лексій взяв дівчину за р уку. — Разом підемо в кіно...

— Н е м ож у, бо м уш у готу­ ватись до іспитів. Сьогодні маю вільний чсс, — і враз посм іхнулася. Олексій збен теж и вся: »Ти чого?« 59

— Нічого, хм икнула Оля. — Як ти гадаєш : хоч у купити д л я мами хустк у та вислати їй, а собі голубу косинку. Чи личитиме вона мені? В ід н есп о­ діванки О лексій нічого не міг сказати, та й не д у ж е в ін р о з ­ бирався в подібних справах. П очав був щ ось говорити, та Оля не стала його слухати — д зв ін к о засм іялася і подалася геть. * * * Н аступного дня лив дощ , і бриґада Вітрового зібралася у дільничн ій конторці. Оля р о з­ повідала, як ходила по крам­ ницях, ш укаю чи голубої к о­ синки. Д ля матері купила ху стк у, ал е косинки не зн а й ­ ш ла.

— Та ц е зрозум іло, — заго­ ворив літній муляр Кирченко. щ о також прибув з У країни, я к згпроторенець. — М атері н е обминеш . А ось мій напар­ ник Олексій. ..

— К упив нову спецівку, — пер ебил а його Оля. На у ст ах К ирченка заграла хи тра посміш ка: —■ Тобі н е вгадати, дочко, щ о з Олексієві.

— Чи н е легкову м аш ину купив? — пож артував хтось.

— Еге, купив! На наш у плат­ ню купиш ? На їж у не виста­ чає, а він — легкова машина...

— Н у, годі базікати, — ска­ зав бригадир Вітровий. — З О лексія стягли за сім к убо­ метрів розчину, щ о весь час розливав на двір. Так щ о ма­ лувато хлоп ец ь платні одер ­ ж ав.

— Х тось доніс? — зєп и т а з Кирченко.

— Н е знаю . Напевно! — Б р и ґадир вийш ов з конторки. * И= * П ісля розм ови в конторці минуло кільк а днів. О ля йш ла з роботи, думаю чи про О лек­ сія, який сьогодні грубо н а ­ 60

кричав на неї, коли вона н е­ нароком звалила вниз кілька цеглин. Т ак зам ислилась, що навіть не почула квапливих кроків п озаду.

— Ч ому н е зач ек ала? — по>ч ула голос О лексія з - з а спини.

— Сердишся, що лаяв за р о ­ зби ту цеглу?

— Немає за що. . . Стривай — в тебе нова спецівка. К упив — таки.

— Р озум ієш , О ленько, — Олексій, мов гребінь, зак лав свою п ’ятірню в густий ч ор ­ ний чуб. — П рисоромили х л о п ­ ці. С пецівку оцю і д в істі к ар ­ бованців принесли в гур тож и ­ ток. Щ е й зап и ск у в додатку: »В кредит потерпілом у від сп івч ув аю ч и х!« — Н евж е, — Оля весело з а ­ сміялась.

— Ти чого, — строго запитав Олексій. — Чи не твоя робота?

— Робота н аш и х ук раїн ськ и х хлопців, а ініціятива моя.

— П ро розчин ти донесла?

— М илосердиш ся, значить?

— Схаменися! На зем ляка, щ об я доносила? Х тось таки дізнався. . .

— Ну, гаразд, — пробурм отів примирливо О лексій. — А я дум ав що ти! Потім вони сіли на крутом у б ер езі ставка.

— Тобі подобається? — н е­ голосно спитала Оля, в к а зу ­ ю чи рукою на краєвид.

— Щ о м ож е на ч у ж и н і п о ­ добатись, — сумно1 відповів О лексій. — Ти, Олю, мені п о­ добаєш ся. Дівчина ніби не ч ул а остан ­ н іх слів О лексія.

— Про що ти дум аєш ? М о ж е про голубу косинку, я к у зб и ­ р алася останній р аз купувати?

— І О лексій в зя в Олю за р у к у .

— Думаю за рідн и й край, за маму. . . за к оси н к у також . Н ема де її купити. — зітх н у л а Оля.

З шиття і праці С У М -у

ОСЕРЕДОК СУМА В НЬЮ ЙОРКУ Дня 21 лютого 1959 р . в зал і дому Визвольного Фронту, в ід­ булися звичайні загальні річ­ ні Збори членів О середку СУМА ім. г е н .-х о р . Тараса Ч упринки в Нью Й орку. Збори відкрив Голова О се­ редку друг Григорій Цебрій, а опісля вибрана д і­ лова п рези дія в складі др узів Ярослава Косановського, ч л е­ на Головної Управи, як голо­ ви та В італія К ейса, як сек ре­ таря, проводила нарадами З б о ­ рів. Із зв іту уступаю чої Управи присутні довідалися про про­ роблену працю в минулому р оці. О середок, крім своєї внутріш ньої праці, брав акти­ вну участь в праці Об'єдна­ них У країнських О рганізацій міста Нью Й орку та тісно спів­ працював з Організаціями В и ­ звольного Ф р он ту. Найбільш им успіхом Управи в м инулому році було створен­ ня ш коли українознавства при В ідділ і Ю .С УМ А , яку очолю є п р о ф . Іван Ю рченко. Ш колу в ідв ідує 125 д іт ей . П ісля ди ск усії та уділ ен н я абсолю торії, приступлєно до вибору нової Управи, як у ви­ брано в таком у складі: др узі Григорій Ц ебрій — Голова, С. Чума, М . Лотоцький, Т . Гош ко, М . Турчан, М . Корнага, І . Сусь, В . Лавро, М . ІПміґель, П . Прийма, А . Іваськів, І. Ю ш кевич, Ю . Микитин, О. П айончківський, Т . Боднар, І. Д ілай, В . К ейс, І. М алець, — члени У прави. К онтрольна комісія: д р у зі

К . Василик, Е . Несторук, О. ІИумило. Товариський суд: д р у зі М . Дячишин, П . П опо­ вич, П . ІІІанайда. Збори закінчено відсп іван ням національного гимну. О . П -й В

Ш АНУ ГЕНЕРАЛОВІ Т . Ч УПРИНЦІ З аходам и виховниці Ю . СУМ панни А . К ек іш та її поміч­ ника д . В . Б ілоуса, О середок Ю нацтва СУ М -у ім. »Ч ернівці« в Дю ссельдорф і, Н ім еччи­ на, влаш тував 8 березн я ц . р . урочисті сходини на пош ану пам’яті командира У П А ген. Тараса Ч уп ри н к и . П еред академією о . д -р М арусин і місцевий п арох о . М . Іванців відправили п ан ахи ду за спокій душ і наш ого гер о я . П ісля панахиди о . д -р М арусин виголосив дуж е гарну проповідь, присвячену пам’яті ген. Т . Ч упринки і в сіх ге­ роїв України, що ж и ття своє віддали за др у зів св о їх . Добре опрацьовану доповідь зробив д . В . Б іл ов ус. В програму урочистого зіб ­ рання входили щ е пісні, ви­ конані юними сумівцями, ін ­ сценізац ія »Плач матері« та відповідно до свята підібрані вірш і, які деклям ували Ю. Керничиш ин, Г. Голик, М . Голик, А . Любера, Ю . Б іловус, О . Ф илипович, М . П аращ ак, О . Ж и м ел а та 5-річний С . С ли ч ук . Відспіванням »Щ е н е вмерла Україна« було закінчено це одно з найгарніш их свят, які дотепер були влаш товані в українській громаді в Д ю ссель­ д о р ф і.

61

ЩЕ

ОДИН Р ІК П Р А Ц І ЗА НАМИ З бори О сер едк у СУМ А в Ф іл а д ел ь ф ії 1-го бер езн я ц . р . відбули ся р іч н і З агал ь н і збор и О сер едк у СУМ А ім . У П А в Ф іл я д ел ь ф ії. З бор и відк рив Голова уст уп аю ч ої У прави д р уг М и­ рослав С олтис і попросив Го­ л ов у м ісцевої ук р аїн сь к ої гро­ м ади п . В . Т итанича провести м олитву. Зборам и кер увала П р ези дія в скл аді: д -р Б . Р ом анен чук (Голова), п р о ф . І . К ін ал ь (за­ ступник) і д -г В . Р и н ди ч (се­ кретар) . У часників збор ів привітали: в ід У к раїн ськ ої Громади — п . В . Титанич, в ід »Самопомочі« — д -р Я . Б ернардин, в ід 6-го В ід д іл у ООЧСУ — д -р Б . Р о ­ м аненчук, від О сер едку СУМ А в Ч остер, П а ■ —■ п . В . К ор ч и н ський, в ід Головної У прави СУМ А — секретар д -г Я . К о сановський. П . М ирон У тр и ско вітав від У К К А , А П А Б Н і С У КіП , в ід Т У С М -у ім . М іх новського п . М . Д яків (лис­ товно), в ід М іж н ародн ього ін ­ ституту у Ф іл я д ел ь ф ії — д -г М . Б а ч а р а . Л истом привітав збор и О сер . СУМ А в Т р ен тон і. Зв іти ч лен ів уступ аю ч ої У п ­ рави бул и детал ьн і й обш ир н і . З н и х м ож н а було д о в ід а ­ тися про в ел и к у працю , як у виконав О середок в м инулом у р о ц і. Із зв іт у про стан каси видно, щ о О середок мав у м и­ н улом у діл овом у році загал ь ­ ного обороту на сум у $5.138, не в р ахов ую ч и пев н ої сум и гро­ ш ей, я к у О середок трим ає з а ­ м орож ен ою в »У країнськом у банку« з призначенням на з а ­ к у п власного буд и н к у. С екре­ тар У прави О середку, д -р М . Івасів, виготовив гр аф іч н у та­ блицю , н а якій док ладн о було п ок азан о хто я к у участь брав у п раці О сер едк у. З а п р и к л ад­ 62

не веден н я справ сек р етар ія ту збор и схв ал и ли окрем е п ри ­ зн ан н я д -р о в і М . Ів а сів у . Д у ж е цікавий був зв іт р е ф е ­ рента Ю нацтва, п одруги Р о з а л ії А л ь ф а в и ц ь к о ї. В ід д іл Ю .С У М А »Київ« на ден ь зв іт у мав 129 членів, я к і бул и п о­ д іл ен і на 9 л ан ок . В л а н к а х в ідбул ося разом 162 сх о д и н . П ри В ід д іл і Ю нацтва існ у є х о р п ід керівництвом п . А . М ор о з а . Ім прези, як і влаш тову­ вало ю нацтво, п р оход и л и за в ­ ж д и з великим у с п іх о м . Ч ер ез к асу В ід д іл у Ю .С У М А п ер е­ йш л о $1.172. Д и ск усія, як а вив’я за л а ся п ісля зак ін ч ен н я зв ітув ан н я , п ок азал а, щ о ч лен и за ц ік а в ­ л ен і діяльністю О сер едк у та м айбутністю підростаю чого у к ­ р аїнського п о к о л ін н я . Збор и вибрали У п раву О се­ р ед к у в таком у ск л аді: д . М . П риш ляк — Голова, д . В. С втуш енко — заступ н и к Голо­ ви, д . М . Івасів — секретар, д . В . В ак ул а — скарбник, д . Р. Б едн арськ и й — о р ган іза­ ційний р еф ер ен т, д . З . Я р и мович — к уль т-осв ітн ій р е ф е ­ рент, д . С . Ю рчак — р е ф е ­ рент Ю нацтва, п о д р . М арта Тимків — р еф ер ен т Ж ін оц тва, д . В . Ш тойко — р еф ер ен т с у с п . опіки, д . JI. П иріг — р еф ер ен т зо в н іш н іх з в ’язків, д . Є . К ур оп ась — спортовий р еф ер ен т , п одруги Р . А л ь ф а вицька, Тоня К узьм ен к о і д д . І . М исак та І. Ч опко — ч л ен и У п рави. К он трол ьну к ом ісію оч оли в д . М . Солтис, а Т овари ськ и й су д — п р о ф . І . К ін а л ь . З а безк ори сн у працю на доб­ ро ук раїн ськ ого ю нацтва, за ­ гальні збори вибрали п . А н д р ія М ороза почесним членом О се­ р ед к у на 1959 р . Цього р оку сповнилося 10 років існування О сер ед к у ім . У П А в Ф іл я д ел ь ф ії — п е р -

ш ого на тер ен і З Д А . В з в ’язк у •і цим збор и доручили новій У праві гідно відзначити цей ювілей, і визначили дату 14 червня як святковий день ( >еередку. Загальні збор и зак ін чен о співом ук раїнськ ого н аціональ­ ного гим ну. М . Б ачара ВД А Л А Д И Т Я Ч А ІМ П РЕ ЗА 1-го б ер езн я ц . р . в СУМ івськом у дом і при 417 Н еп п ер ган Е в ., Й онкерс, Н .Й ., ЗД А , в ідбулася небувала дитяча ім ­ п реза, я к у почато ритмічними вправами, підготовленим и пан­ ною М арією Саламон, у вико­ нанні найм енш их членів м іс­ цевого В ід д іл у Ю .С У М А . Тан­ цю вальна група під к ер ів ­ ництвом М . Саламон викона­ ла: «К атер ин у«, »Аркан« і »Гопак«. У чень м узичної ш ко­ ли, ю нак М . Сивик, відограв на клярнеті »Ой, видно село«, па ак ордеон і — »Реве та стог­ не Дніпр ш ирокий« і »Ой, у полі нивка«. Н айкращ ою частиною ім пре­ зи була дитяча комічна оп е­ ретка »К оза-Д ер еза« М . Л исенка, я к у вони поставили під р еж и сур ою п р о ф . О . К у л и н ича. П ри ф ортеп іян о був д -р О . С охан . В р ол я х виступали: Л . Гель — »К оза«, Г. Д уда — »Лисичка«, А . Гаврильчак — »3айчик«, С . Д уда — »Вовк«, Р . Р уси н к о — »Ведм ідь«, Б . Р уси н к о — »Рак«. О перетку п о п ер ед ж ен о відчитом Н . К у д рикової к азоч к и »К оза-Д ереза® . В дал о підготовані виступи ю нацтва в р ол я х та групових ви ступ ах гармонійно прикра­ ш ували бездоганно виконані д . С. Р евак ом дек ор ац ії сц е­ ни, які зм іню вано дв іч і. Глядачі, які численно зіб р а ­ лись на цій ім презі, нагоро­ дили виконавців бравурними оплескам и. Сумівець

М ІЖ Н А РО Д Н Я ЗУ С Т РІЧ МОЛОДІ Студентський гурток для справ зовн іш н ьої діяльности, який існ ує при О сер едк у СУМА в Нью Й орку, був ініціятором дуж е гарно орган ізован ої і вдал ої м іж н ар одн ьої зустр іч і молоді, як а в ідбулася 2 1 .3 .5 9 року в прим іщ енні У країнсь­ кого інституту при 5-ій Евню . В ечір влаш товано з метою нав’язан н я тісніш ого контакту з інш онаціональним и м олоде­ чими організаціям и та поін ­ ф орм ування їх про У к раїн у та її боротьбу проти м осковськоком уністичного ім п ер ія л ізм у . Простора, по-м истецьком у оздобл ена зал я У країнського інституту була вщ ерть за п о в ­ нена молоддю : українцями, м а­ дярами, корейцями, греками, болгарами, литовцями і тур ­ кам и. Р ів н ож були студенти — ам ериканці й к ан адій ц і — з нью йоркських у н ів ер си т ет ів . Зустріч відкрив Голова гурт­ ка зовніш ньої діяльности, член С У М -у А лла Н епрель, а д о П р ези д ії було зап рош ен о п р ед ­ ставника к ож н о ї нац іон альн ост и . О сновну доповідь «У країна і м осковський ім перія лізм« про­ читав п . А . Б ед р ій . П р ед ­ ставники інш и х н ац іон альн ос­ тей виступали т ак ож з корот­ кими доповідям и, які були п ер еп л етен і показом н ародн іх танців і співом н ародн іх п і­ сен ь. П ісля оф іц ій н ої частини в ід ­ були сь товариські гри і за ­ бави, обмін дум ок т о щ о . В перерві та п ісля зак ін чен н я вечірки старш і член и Ю ного С У М -у частували гостей п ер е­ кускою та безалькогольним и напитками власного в и робу. П ід час зустр іч і гості п озн а­ йомилися з працею О сер едк у СУМ А в Нью Й орку, огл яда­ ю чи зним ки і дбайливо в ед ен у 63

К У Р С В И Х О В Н И К ІВ Ю .С У М А В БО Ф АЛО З доручення ГУ СУМА в Н ью Й орк у та при всебічній доп ом озі організаційного вкла­ д у Голови В и хов н ої Р ади, пані З . М осійчук, і р еф ер ен та Ю . СУМ А д -р а Р . К асприка, в ід­ був ся в Б оф ал о, в дн я х 11-12 та 18-19 квітня ц . p ., курс в и ховн и ків Ю .С У М А 1-го сту­ п ен я . В курсі, в зяло участь 46 учасників, з того 18 дорослих осіб і 28 членів Ю .С У М А , ви­ клю чно з середньо-ш кільною м о л оддю . К ур с відвідали, в хар ак тер і гостей, 22 о со б и . Д е бул и здебіл ьш а наш і визначні громадяни, які цікавляться виховним и проблемами органі­ зов ан ої ю но-сум івської м о л о д і. К урс успіш но зак ін чи ли 32 особи, з цього: 18 з Б оф ал о, 7 з Сиракю з, 5 з Р очестер та 2 особи з А в б у р н . На викладачів к урсу було зап рош ено відом і на наш ом у тер ен і ф а х о в і сили та визн ач­ н и х громадян, зн ан и х з в ел и ­ кого досв іду практичної праці та вмілостей, щ о їх виявляли вони сер ед м олоді, чи громади взагалі, а саме: п р о ф . 3 . Саган, п р о ф . П . Ч уйко, пан і 3 . М осійчук, п р о ф . О . Залеський, пані М . Саган, д -р Я . Процик, пані О. Ґердан, д -р М . Л оза, п . Л . П олтава, д -г І . Чмола, д -г О. Л іщ инський, д -г Р . К аспри к та д -г М . П ьлцан. З а викладову зал ю сл уж и л а дом івка О . СУМА в Б оф ал о, одно із чудово прибраних п ри хр он ік у О сер едк у, як у прова­ диться в ж е 10 років, альбом СУМА, виставку вишивок, к е ­ раміки, писанок і р ізь б и . П редставники окрем их н а­ ц іон ал ьн их груп висловлю вали побаж анн я, щоб спільно з у к ­ раїнцям и видавати м олодіж ний ж у р н ал про культуру, зв и ч аї і т . п . св о їх н а р о д ів . Г. Ц ебрій 64

м іщ ень місцевого буди н к у О р­ ган ізац ій Визвольного Ф ронту »Дніпро«, щ о в зн ачн ій м ірі р о збуд ж ув а л о гарний й при­ ємний настрій серед учасників курсу, а ж до самого його з а ­ кінчення . Особлива вдячність та признання за усп іш н е п ер е­ в еден н я к урсу, крім палк и х, ідей н и х організаторів, я к і не щ адил и свого труду й посвя­ ти, щ оби цей к урс випав я к ­ найкращ е п ід кож н и м оглядом, н ал еж и ть так ож У праві О сер. СУМ А Б оф ал о, а зок рем а Го­ лові , д -в і О . Л іщ инському, за його повне зрозум ін н я, м о­ ральн у та м атеріяльну п ід ­ трим ку. Окрема п одяка н а л е­ ж и ть ся Б атьківськом у ком іте­ тові за справне п олагодж ен н я нічлігів для курсантів і у ч а с­ ників, а особливо паням: К . М ороз, М . М ихаськів, М . Б о й ­ ко, Я . М ихальчук та М . П етриш ин за приготування см ач­ н и х о б ід ів . П еред закінченням к ур су старш і ю наки і дівчата влаш ­ тували в суботу, 18-го квітня ц . р ., чайний вечір, в яком у взяли участь викладачі та курсан ти. Н а програа/іу цього вечора складались в основно­ му: інсц ен ізація »Іф іґен ія в Тавриді« Л . У країнки у вико­ нанні ланки ю начок «Червона калинах, виступ оркестри ю на­ ків п ід к ер . д -га М . Телю ка та п ерек уск а з чаєм, щ о її приготовили пані з Б атьків­ ського ком ітету. В ід ім ені у п ­ рави, Голова О. СУМ А д -г О . Л іщ инський склав щ ир у п о д я ­ ку невтомним організаторам к ур су пані 3 . М осійчук та д -в і Р. К асприкові, викладачам , членам Батьківського ком ітету та паням, як і подавали см ач­ ну п ер ек уск у й ч а й . На п ри ­ єм не відм ічення н ал еж и ть сл о ­ во Голови В ід д іл у ООЧСУ ін ж . С. К васницького та п алк і сл о­ ва привітання п . В . М ор оза. П. М.

П о ш и р ю й т е в и д а н н я СУМ -у!

» Д В Д Н Ґ Д Р Д«

»Днтологію української поезії» Альбом «СУМ на чужині» »З Н А Н Н Я «

«Записки виховника» » Ukrainian Youth News« ш

Вж е є в продажі книжка, яку Ви повинні мати В гарній оправі Стор. 560 Впорядкував П рсф . д -р В. ДЕРЖ А ВИ Н Обгортка: Ростислав Глувко Ціна: у В. Брітанії — 18/6 в європейських країнах — £1. в А встралії — 21/— в к ра'н ах Америки — $3.50 ВИДАННЯ СУМ-у 49

L in d e n

G a r d e n s , L o n d o n , W .2 .

G reat

B rita in .

/

З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd237, Liverpool Rd., London. N.I.