Авангард (ч.48-49)

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (НАУКА І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА)

Р ік X I. ЛОНДОН-МЮНХЕН

Ч: 3-4 (48-49) грудень

1957

НЬЮ Й0РК-І0Р0НТ0

,A V AN G A R D “ j o u r n a l published by

f o r

U k r a i n i a n

y o u t i i

Ukrainian Youth Association

Editor Responsible: Olefcsa Kalynyk LONDON

—

АВАНҐАРД — ВИХОДИТЬ

N EW

Y O R K

Ж УР Н А Л

ДЛЯ

МОЛОДІ

Щ О К В АРТА Л Ь Н О

Орган Центрального Комітету Спілки Української Молоді Відповідальний редактор: О. Калиник

Листування і матеріали надсилати на адресу: О . K a lyn yk ,

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67/0, Germany.

Представництва: U krainian A m erican Y ou th Aes’ n P. 0 . B o x , 211 C o o p e r Station New Y o rk , 3, N .Y . U.S.A.

Ukrainian Y outh A ssociation 140, Bathurst St., T o r o n to , Ont., Canada

U k rain isdier Jugendverein M iinchen 8, Z eppelin str. 67, G erm an y

U nion dee U krainiens de Franc S ection de la Jeunesse 26, rue de M on th olon, Paris 9, F rance

U nion de la Jeunesse U krainienne 72Bd Charlem agne B ru xelles IV ., B elgium Mr. A. H alim urka (S.U.M .) Lager Parsch, B ar. 9 Z . 23 Salzburg, A ustria S. U. M. Calle - U kraniana N. 9. C aracos Catla, A lta - Vista V en ezu ela

M r. J. Deremendr 20 Granville Ra., Bradford 9, Yorks, Great Britain Mr. W . Pundiak (S .U .M .) 749 Burwood Rd. Hawthorn, E. 3, Vic., Australia

«

«

Ї Й

*

АВАНҐАРД Ж УРН АЛ ДЛЯ МОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА Д УМ КА)

Річ XI.

ЛОНДОН —

ІЗ З М ІС Т У стор. Р іздвяні звичаї Н овий Р ік Проф. М. Заклинський: П олковник Іван Б огун Ганна Калиник: Р оди­ на під бол ьш ев и ц ьким пануванням . . 12 С. Женецький: П робле ми денаціоналізації . 15 О. П.: Н ариси з істор ії ф іл о с о ф ії (Ц іцерон) . 24 Маріон Едмонас: Т аєм ­ ниця В ели к ого Зім ­ бабве ..........................31 Б. С.: А л ь ф р е д Н обель і його нагороди . . 33 Чи англійці в ір я ть у Б ога? ..........................36 Ю рій К л ен (1891-1947) 33 Г. В.: «В богий х л оп ч и ­ на» і мрія пр о Т р ою 38 Вільям Лінч: В бивця . 46 Джеймз Сербер: П ре­ мудра м у х а (із книги «Б ай к и для наш и х .......................... 48 дн ів») Сторінки Ю нацтва С У М -у ...................... 49 Д. Левицький: М арш ю нацтва С У М -у . . 50 В. С.: П ол ковни к С е­ мен Палій . . . . 51 52 П ро д р у ж б у . . . . Н аціональний герб . 54 Григорій Цебрій: О селя С У М А .......................... 57 З ж и ття С У М -у . . 66 Звернення . . . . 69 П едагогічна праця 70 проф . Г. В ащ енка Різне ..........................

Ч: 3-4 (48-49)

МЮНХЕН

1957

НЬЮ-ЙОРН —

ТОРОНТО

Б о г

і

У к р а ї н а !

З Різдвом Христовим!

Готов б о р о н и т и !

Честь України!

З

РІЗД ВОМ

ХРИСТОВИМ

ТА

Н О ВИ М

РОКОМ

В ІТ А Є М О

ІЄ Р А Р Х ІВ У К Р А ЇН С Ь К И Х Ц ЕРКО В, У К Р А ЇН С Ь К І У СТА Н О В И , КРАЙОВІ

КО М ІТЕ ТИ ,

СП ІЛКИ

У К Р А ЇН С Ь К О Ї

К О М ІТ Е Т И МОЛОДІ,

ОСЕРЕДКІВ,

ЧЛ ЕНСТВО

У К Р А ЇН С Ь К И Й

Н АРОД

В У К Р А ЇН І Й Н А Ч У Ж И Н І! ХРИСТОС РОДИВСЯ! Центральний Комітет Спілки Української Молоді

НАШ ИХ

ЧИ ТАЧ ІВ,

ПЕРЕД П Л АТН И КІВ,

К О Л ЬП О РТЕРІВ ,

С П ІВ Р О Б ІТН И К ІВ Т А П Р И Х И Л Ь Н И К ІВ ЄДИНОГО

С У М ІВ С Ь К О -

ГО Ж У Р Н А Л У , Р О З С ІЯ Н И Х ПО Ч У Ж И Х К Р А ЇН А Х , З РІЗД ВОМ Х Р И С Т О В И М І Н ОВИ М 1958 Р О К О М В ІТА Є Редакція «Авангарду»

1958

РІЗДВЯНІ

ЗВИЧАЇ

С еред зим ови х св я т Різдво — св я т о родини, н ай біл ьш е в обр я ­ д ов и х звичаях, — це вел ике р ічн е свято, з в ’язане з прадавнім и сл о­ в ’ян ськи м и традиціями, переказам и та п ов ір ’ями п р о д о б р и х л ю ­ дей і д об р и х господарів, щ о д ба ю ть не тіл ьк и про роди н у й «ч е ­ лядин у», але й про ху дібк у . Т ом у госп одарі н е ж а л ію т ь на С вя т­ в е ч ір нічого, ані собі, ані х у д ібц і (є п о в ір ’я, щ о в о л и в той в еч ір обм овл яю ть господарів). В день С вя т-В еч ор а в сі дом аш ні о б о в ’я зк ово п остя ть. Я к см ерк ається, на дол івк у вн ося ть сол ом у (дідух), на стіл під о бр у с кл адуть п а х у ч е сіно, а на ч о ти р ьо х р ога х — по зу бц е в і часни ку, щ о «відганяє від злого та дає міць і зд о р о в ’я». К ол и п оя в и ться на небі перш а веч ір н я зірка, госп одар іде до стодол и, бере великий сніп зб іж ж я , т. зв. «діда», й несе його до хати, при ч ом у просить л аски Б о ж о ї для в сіх д ом а ш н іх і цілої родини. П отім ставить діда на п оч есн е місце «на п о к у тті». Дід — * сніп '■— це п р а р оди ч-ж и ви тел ь, п р а сл ов’ян ськи й д у х -о п ік у н : він оч ол ю є со б о ю цей С вя т-В еч ір , займаю чи най достой н іш е місце На Гуц ул ьщ и ні господар, пок и в в ій д е зі сн оп ом -«д ідом » до хати, заклинає зл и х д у х ів , а д обр и х п р оси ть на С в я т -В е ч ір ; за­ п р ош ує т а к о ж вовків, ведм едів та ін ш и х ди ких зв ір в вечеряти, «щ об ш к од и не робили>-. П отім бере тр ем біту і трем бітає на в сі ч о ­ тири стор он и світу, вреш ті, п ідходи ть до дверей, за м а х у сться «ба р тк ою » та в р у бу є її в пор іг: за ч а р ов у є в х ід перед н еч и стою си ­ лою , щ о б на С в я т-В еч ір не вх од и л а в хату. К ол и всі дом аш ні за ся д уть до вечері, на покутті, перед сн оп ом дідом засід ає господар. Т а поки це станеться, він в ід м овл я є с т о ­ ячи старовинн у м олитву, пер ек азуван у з діда-п радіда. В тій м олитві зга дується про давне минуле й зап овідається нове, не­ відоме, з в ’язане з усяк и м и побаж анн ям и , та віщ уван ням и. П отім кол яд ую ть, звичайн о сп іва ю ть ст а р у ц ер к ов н у к ол яд у «Б о г пр ед­ вічний». На С в я т-В еч ір м усить бути а ж дван адцять страв. Н а й в а ж ­ л и віш ою стр а в ою є кутя. Це обр яд ова п ож и ва п рисвячена к у л ь ­ тов і п р едків: варена пш ениця, мед і мак — це пер вісн і найстарш і бл агодаті хл ібор оба , плоди землі та труди р об отя щ ої бдж ілки . П очи наю чи їсти кутю , мече її л о ж к о ю на стел ю : для в ор ож би , ск іл ь к и кіп буд е на полі, та ск іл ь к и р о їв у пасіці. На С в я т-В е ч ір х од я ть колядники колядувати. Н ародні к о ­ лядки, навіяні к р а сою старовини, о сп ів у ю т ь св іт Б ож и й , мир л ю д­ ський, давне л ицарство й л ов ец ьк е ж и т т я та х л іб о р о б сь к і труди. К ол яди , щ о в ни х нема згадки про «пана госп одаря», ц е є зд е­ біл ьш ого н е наш ого п оход ж ен н я , та в и їм ок кол яд ц ер к овн и х, т а ­ ки х, я к «Б ог П редвічний», «В єеленная, весел и ся», щ о є в П о ч а їв єь к ом у богосл овн и к у. С в я т-В еч ір найкращ е свя то в році, це св я то родини, в я к о ­ м у та к тісн о з в ’язана л ю бов м іж нею та п ош ан ою п р едків, а р а ­ зом з тим к ул ьтом та традиціям и народу. (Т ом у пом ерш им зали­ ш а ю ть стр а в у на Святе Н авечеря, том у за душ і ї х св іт и т ь ся ц ілу ніч свічка, застромлена у вел иком у калачі). Б ага тство наш и х обр я д ови х звичаїв є велике. Й ого м о ж у т ь нам 4

позави д увати й най кул ьтурн іш і народи світу. Т ом у ми повинні дор ож и ти цими надбаннями душ і народу, щ о в ід зер к а л ю ю ть на­ ш е національне обл иччя та е свідкам и сп ок он в іч н и х пори вів до кр аси й сонця.

НОВИЙ

РІК

С вяткуван н я Н ового Р о к у тісн о сп л іта ю ться зі святк уван н ям Різдва. Ц е п р од овж ен н я т. зв. коляд. У вечор і напередодні Н ов ого Р оку, після відправи в церкві, д о ­ маш ні за сід аю ть до вечері. Стіл застелений біл ою ск а тер тю , на н ьом у залиш ений різдвяний кал ач; в куті сто їть сніп, «д ід »; на д о ­ лівці розстелен ий щ е від Р ізд в а «д ід у х ». Х о ч сол ом а ц ього «д ід у х а » в ж е й пр отер та від х о д ж е н н я ногами, п роте вона за л и ш а ється аж до Н ового Р ок у на долівці. ІЦ ойно на Н овий Р ік ви н ося ть її до саду, кр утя ть з н еї перевесла та о б в ’я зу ю т ь дерева «щ об р осли й р о ­ дили». Р еш тки ц ієї сол ом и палять у садку, а потім р озтр я са ю ть попіл під молоді деревц я «щ об росл и ». Н овий Р ік — це радощ і д ітв ор и : вона оч о л ю є со б о ю це нове, прийдеш нє. Від самого д осв ітк а діти бігаю ть від хати до хати з побаж анням и. В бігаю ть у світл и ц ю і п оси п аю ть зерном на дол івк у, з побаж анн ям и «сію т ь »: «С ійся, родися, ж и то, п ш е н и ц я !... Дай то вам Б о ж е в есн у красн у, л іто го ж е і стіл ьк и кіп, щ о на небі зв ізд !» Д ітвор у обд а р ов у ю ть горіхам и, щами.

медівниками та інш ими л а со ­

Під веч ір молодь х о д и т ь з «М ал ан кою ». В тім новор ічн ім «В е р ­ тепі» гол овн ою осо б о ю є «В аси л ь». Він, нем ов лицар, щ о в и ст у ­ пає в похід, сидить на в и сок ом у кон і (два сильні молодці п ер е­ одягнен і за коня). «К ін ь » ір ж е, басує, В асиль п оп л еск у є його, у сп о к о ю є. За конем підбігає «М ал анка» (звичайно переодягнений хл оп ец ь) — плаче, за в од и ть ревним и сльозами, х а п а ю ч и сь за стрем ена: «В асилю , В аси л еч к у, на к ого ти мене бідну покидаєш , н ев ж е ж серця не м а є ш !» .. . П озаду козак, ж ид, ш л яхти ч , циган і смерть. В они ідуть, сп іваю ч и : «В аси ль сін о коси ть, М аланка їсти носить, г о -г о -г о добр е вино». Ц ілим гуртом в х о д я ть т а к у хату. Т у т п очи н аю ться «л ицедії» з монологам и, діялогами, сп івам и і танцями. В реш ті на закінченн я дає со б і д у х а «см е р т ь »: к оси ть к о ­ со ю к ого попало, так щ о дом аш ні м уся ть ви к уп л ю в а ти сь «п о ч а с тун к ом », гостю ванням. Х о д я т ь з «М ал ан кою » а ж поза п ів н іч і к ін чаю ть цей своєр ід н и й карн авал ьськи й п ох ід над раном т. зв. «складчинам и». П о м іста х інакш е. «М ал анка» в ід бу в а ється у в еч ор і під Н овий Р ік : М ол одь танцю є а ж до р а н к у на т. зв. «М ал анчин их В е ч е р н и цях», щ о є вступ ом до м ’ясниць. З Н овим Р ок ом з в ’язу є народ р ізні в ор ож би . Н ап рикл ад: не м о ж ­ на л еж ати в постелі, бо «недуга не покине цілий р ік ». До ха ти не см іє в вій ти на Н овий Р ік п ер ш ою ж ін к а, бо «н есе н ещ а стя з с о ­ бою ». Зате щ астя при н оси ть кінь, том у кон я вв од я ть на Н овий Р ік до хати.

5

З наш о го м и н у л о г о : ПРОФ. М. ЗАКЛИНСЬКИЙ

П о л к овн и к Іван Б огун В ін бу в найзн ачніш ий м іж пол ковн и кам и і сп івр обітн и кам и Х м ел ьн и ц ьк ого, його най тал ановитіш им п ол к ов од ц ем -стр а тегом та зр а зк ом бор ц я за в ел и к у ідею . В се св о є ж и ття , в сі сили, в е сь вел и ки й талан т присвятив Б огу н в и к л ю ч н о і в се ц іл о б о р о т ь б і за н еза л еж н ість к оза ц ь к о ї дер ж а ви , щ о її сер ед н ей м овірн и х т р у д н о ­ щ ів бу д ув а в гетьм ан Х м ел ьн и ц ьки й . В ін н е від да в с в о г о х и с т у на с л у ж б у к от р ом у сь із гн обителів У країни, ані ч у ж и н ц еві. Й ого щ абля, й ого бл и скуч и й талан т сл у ж и л и ви к л ю ч н о к о за ц ь к ій д ер ­ ж аві. П ро його м ол одість не знаєм о н ічого. Н апевно, мав він в и со к у осв іту , бо зн ав добр е -л а ти н ську м о в у і не раз прийм ав у ч а ст ь у п о со л ь ств а х в ід гетьмана д о ч у ж и х д ер ж а в. П о й о го с п о со б і в о ­ ю в а н н я м ож ем о здогадуватися, щ о в оєн н ого р ем есл а в ч и в ся він т а к о ж на З а п ор іж ж і. П ох од и в із н а ш ого ш л я х е т сь к о го р од у . Й ого б а тьк о Ф едір не мав в л а сн ої п осіл ости , л иш винаймав м а єток Б у б ­ нів у К и ївщ и н і. Т ам і п р ож и в а в . К ол и сам е зго л о си в ся Б огу н до к оза ц ь к ого в ій ськ а і щ о р оби в у п ер ш ом у році р е в о л ю ц ії 1648, — не знаєм о. На п оч а тк у 1649 р. б у в він у ж е п ол ковн и ком . Гетьман Х м ел ьн и ц ьки й , прон икл ивий зн авець лю дей, очевидно, с к о р о р о з ­ пізнав воєнний талант та кри ш та л еви й х а р а к те р ц ь ого старш ини і п р и зн а чи в його на те д у ж е п оч есн е і від п овід а л ьн е становищ е. Б огу н бу в тоді в ж е в сер е д н іх л іта х , бо мав д о р о ст а ю ч о го сина, який в ст у п и в незабаром до к о за ц ь к о го війська. Гетьм ан п ісл а в Б огун а в В и н н и ччи н у стерегти ти м ч а сов е п о гр а н и ччя дер ж а ви , дем аркаційну лінію . З т и х ч а сів м аєм о й о го лист, єдиний, щ о зберігся. В ін написав д о ком енданта п р и к ор дон н и х п ол ь сь к и х вій ськ, щ об той д е р ж а в у ка р н ості с в о їх старш ин, які не раз п ер еход и л и з своїм и частинам и на к о за ц ьк у ст о р о н у і там беш к етувал и . О дначе — писав він — я к щ о ті напади озн а ч а ю ть, щ о п ол як и б а ж а ю т ь пограничнОЇ війни, т о він не м ає н іч ого п р о ­ ти. Н азиває в том у л исті гетьм ана св о їм добр од ієм . М о ж е з в д я ч ности, щ о гетьм ан дов ір и в йом у та к с к о р о ви сок е ста н ови щ е. К ол и той л и ст не дав б а ж а н и х насл ідків, Б огу н в ід п л а ч у ва в ся напада­ ми на п ол ьсь к і пограничні частини та від ібр ав від ни х к о л о 50 сіл і м істечок. Н е гн ався Б огу н за поп ул я рн істю . С в о їх коза к ів д е р ж а в у го с­ трій к а р н ості та вимагав від н и х х о р о б р о ст и і п освя ти . До св о го п ол к у прийм ав л иш в ід в а ж н и х . Т о м у його козак и від зн а ч а л и ся н е­ зви чай н о боєзд а тн істю . Під й ого п р ов од ом вон и д ов ер ш у в а л и ге­ р ой сь к і подвиги. Б ути богун івц ем — це бул а в У к р а їн і одн а з най ­ біл ь ш и х почестей . Ц ей п ол к ов н и к м ав в и со к у д у м к у п р о та л а н о­ в и тість і х о р о б р іс т ь н а ш ої нації. К о з а ц ь к е в ій сь к о в в а ж а в багато вар тісн іш и м від п ол ьсь к ого, том у, п од ібн о як гетьман, н ік ол и не в а га в ся в сту п а ти в бій з полякам и, х о ч би мав зн а ч н о м ен ш е в ій ­ ськ а, я к вони. О со б и ст и х амбіцій не мав. Н ікол и не ста р а в ся п р о п о ч есн іш і стан ови щ а чи відзначення. Х о ч бу в у к оза ц ьк ом у в ій сь к у і в д е р ­ 6

ж а в і д у ж е видатн ою лю диною , найдено лиш один й ого портрет. Х а й др угі — казав він — в едуть пол ітику, а він вол іє здійню вати ш абл ею їх н і ріш ення. М абуть, том у мав він та к у настан ову, щ о п ол іти к а вимагала та к ти ч н и х х од ів , хи тр уван ь, ком пром ісів, а він, л ицар ідеї, не л ю би в та к и х доріг. Н е мав і найменш ого ба ж а н н я збагачувати сь. Н ем ало бул о х а п ч и в и х к оза ц ь к и х старш ин, щ о їх м о ск о в сь к а влада обдар увал а д о ­ рогим и хутр ам и або маєтками. Н е м огло бути й мови п р о те, щ об Б огун прийняв щ ось від в ор о гів к о за ц ь к о ї дер ж ави . Б агато п о с іл остей роздавал и й поляки, чим ало коза ц ьк и х старш ин н о б іл іт у вано при р ізн и х н агодах сер ед ш л я х ти п о л ьсь к о ї дер ж а ви . Та Б огу н не приймав п роп он ован і йом у в о р о ж і відзначення, дарунки й нагороди. Н ікол и не траплялася Б огу н ов і така пригода, як п ол к ов н и к ов і Д анилові Н ечасві, щ о стер іг пограниччя в його су сід ств і. Ц е був т а к о ж освічен и й і талан овитий старш ина, одн аче ви зн а ча вся л ег­ к од у ш н істю й о х о т о ю буйн о, п о -к о за ц ь к о м у загуляти. На та ком у б езж у р н ом у бенкетуванні за ск оч и л о його п ол ьсь к е в ій сь к о в м іс­ теч к у К р асн ом у. Там згин ув він і ти сячі його козак ів. Б огун був іншим. Й ого ш ирокий козац ьки й р озм ах ви я вл явся на пол ях бою , а не в бен к ета х, коли в ор ог бл изько. Н аш нарід біл ьш е л ю би в одн очай душ н и й к оза ц ьк и й р о зм а х і л егк ов а ж н ість до смерти, та Б огун ди ви вся на це з б о к у д е р ж а в ­ н ого добра. Н ечаєву л егк од уш н ість і п огор ду до см ерти звели чав народ у ба га ть ох пісн ях. П існі про Б огун а не стр іча в я ні одн ої. П р о п оп у л я рн ість він не дбав . Й ого величали і ш анували, але за ­ хоп л ю в а л и сь Нечаями. А ж д о недавна, щ е ЗО р ок ів том у, не знали ми, як Б огун в и гл я­ дав. Єдиний його п ор тр ет віднайдено м іж двом а С вітовим и вій на­ ми в одн ом у В а р ш а в сь к ом у м у зеї і зр обл ен о знім ку. Щ астя, щ о так сталося, бо небагато р о к ів пізніш е, в час війни, згор ів і той п о р т ­ р ет разом з музесм. П ол к овн и к у к оза ц ькій д е р ж а в і бу в не лиш ком ендан том в ій с ь ­ к о в о ї частини. Він б у в т а к о ж в и сок и м держ авн и м урядовц ем . Х м ел ьн и ц ьки й поділив тер и тор ію к оза ц ь к ої д ер ж а в и на 16 полків. К ож н и й пол ковн и к був т а к о ж начал ьн иком п о л к о в о ї тер и тор ії, де ж и л и ті козаки, щ о вою в а л и під й ого проводом . Б огу н к ер ува в св оїм бр а ц л авськ и м пол ком спр авед л и во і ж ер тов н о. С воїм п р и ­ кладом він учив населення віддавати майно і ж и ття за н е за л еж ­ н ість с в о є ї держ ави. Н аселення гл ибоко ш анувал о св о го сл а в н о­ го на в сю У кр аїн у начальника. Н іяка інш а окол и ц я У кр а їн и не вияви ла та кого ж ер то в н о го за в зя ття в б ор отьб і проти П ол ьщ і, як Б огун ов а Брацлавщ ина. К ол и Б огун від м ов л я в ся при ся гти М о ск в і в П ереяславі, п о л ь с ь ­ ка влада задумала ск ор и ста ти з того і п р ихи лити й ого на св ою стор он у. Й ого сусід , ш л я х ти ч із К и ївщ и н и , щ о бу в п р и хи льн и ком П ол ьщ і, післав йом у л иста з запрош енн ям на п о л ь сь к у сл у ж бу . За те П ол ьщ а наділить його, м овляв, великим и маєтками, п о ч е с­ тям и і гетьм а н ськ ою бу л а в ою , бо він біл ьш відп овідн и й на те най ви щ е в У країн і стан ови щ е, як Х м ел ьн иц ьки й. Б огу н негайно післав того листа гетьманові, як о ст о р о гу щ од о н о в о ї небезп еки дл я У кр аїн и після П ер ея сл а в ськ ого договору. Т аки м безком пром ісови м , вірним лицарем н а ш ої н еза л еж н ої д ер ж а в и бу в він у с е ж и т т я в у с іх с в о їх почи нах. Н е л иш п ер е­

я сл а в сь к ого, але н ія к ого д о г о в о р у не ви зн а в він, я к щ о в н ь ом у не п ід т в е р д ж е н о н еза л еж н ости У кр а їн и . П о см ер ти Х м е л ь н и ц ь к о го він б у в к у д и біл ьш неприм иренн ий су п р о ти М оск в и , я к н ови й гетьм ан В и говськ и й , щ о ста в р іш у ч и м її в о р о го м а ж тоді, к ол и д іста в док а зи , щ о М о ск в а тай ком а п ід д е р ж у є і п ід ’ю д ж у є пол к. П у ш к а р я п р оти н ього. «Н е п отр ібн і нам м о с к о в с ь к і в о єв о д и », — гов о р и в Б огу н до В и го в єь к о го в п р и су тн ості ц а р сь к и х п осл ів, « їд е ш у Ч игирин в о є в о д о ю ? » — п о г р о ж у в а в він тод і ж м о с к о в с ь ­ к о м у в е л ь м ож і Ш к у р а т о в у . — «Н е в ер н еш ся в ід тіл я з д о р о в и й !». О дн аче п о з б у т и ся в о єв о д ів з У к р а їн и не так то б у л о л егк о. Сам е тоді, по см ер ті Х м ел я, цар п и л ьн о ст а р а в ся збіл ьш и ти с в о ю в л а ­ д у в У кр аїн і. Б огу н ов і д у ж е не п од об а л и ся п р оя в и в н у т р іш н ь о ї б о р о т ь б и в У кр аїн і. К ол и п ол та в ськ и й п о л к о в н и к П уш к ар, з вини В и г о в с ь к о го та й п іддер ж а н и й М о ск в о ю , п ідн я в бунт, В и го в сь к и й ви сл а в п р оти н ь ого в ій сь к о під п р о в о д о м Б огун а. О дначе сл авн и й п о л к о ­ водец ь, щ о, наче грім на гол ови в ор о гів , не п ідн іс м еча пр оти к о ­ з ак ів . В ін п ер ек он у в а в П уш к а ря , д о в го ст о я в зі св о їм в ій сь к о м і, в р еш ті, в ер н у вся , не в д ія в ш и н іч ого. Т о д і В и го в сь к и й са м п о п р о ­ вадив в ій сь к о до ж а л ю гід н ої, б р а т о в б и в ч о ї битви. В н ій зги н ул и ти ся ч і к оза к ів . В он а п р и ч и н и л ася згод ом до ж а х л и в о г о в с в о їх н а сл ід к а х п овста н н я пр оти В и го в єьк о го . Б огу н не підпи сав Г а д я ц ь к ої у м ов и з П ол ьщ ею , б о вон а не в и з ­ н авал а У к р а їн і н еза л еж н ости . Т а к ол и В и го в ськ и й п ідн я в з б р о ю п р от и М оск в и , Б огу н негайно п іш о в із ним і в ід зн а ч и в ся зі св о їм п ол к ом у сл авній би тві під К он отоп ом , де зги н ул и і п оп а л и в н е ­ в о л ю к ол о ЗО ти ся ч м оск ал ів. Б о гу н о п ік у в а в ся , н ач е б а тьк о , м о ­ л оден ьки м гетьм аном Ю р а сем Х м ел ьн и чен к ом , але не в и зн а в й о го д о го в ор ів , я к і той ск л а в з к о н е ч н о ст и та з н ед оста ч і д о св ід у . І н е п о їх а в з ним на п ер еговор и д о м о ск о в сь к о го , а згод ом д о п о л ь с ь ­ к ого табору. К ол и Ю р а сь ск л а в у Ч у д н ов і в 1660 р. д у ж е н е к о р и сн у у м о в у з П ол ьщ ею , Б огун в ід м о в и в ся підпи сати її. Т оді ста л о й ом у н е б е з­ печ н о на П р а в о б е р е ж ж і. А л е й на л івий бер іг не міг п ок а за ти ся , б о там госп од а р ю ва л и м оскалі. Б у л и це в а ж к і ч а си Р уїн и . Н е с т а ­ ло в У к р а їн і м ісц я дл я бо р ц ів за її н еза л еж н ість. В ін п е р е х о в у ­ в а в ся на тер и тор ії св о го п ол ку, але п о л ьсь к і ви сл а н н и ки н ія к не могли за х оп и ти й ого в п ол к ов ій кан цел ярії, ані д ов ід а ти ся , де він п ер ебу ва є. О дн аче на д р уги й р ік й ого та к и зл ови л и і в ід в езл и до тю р м и до м іста М а л ьбор к у. 2

Б огу н а м ож н а б р івн яти х іб а д о од н ого К р и ч е в сь к о го . А л е той зарання, щ е в 1649 p., зги н у в г е р о й сь к о ю см ер тю під Л оевом , з а ­ ст у п и в ш и л и т ов сь к о м у в ій с ь к у д о р о гу в У кр а їн у. Б о гу н о в і воєн н і п ерем оги придбали й ом у ш и р о к у сл а в у не л иш по в сій У кр аїн і, але й у су сід н іх і да л ьш и х єв р о п е й с ь к и х д ер ж а в а х . П ерш а в оєн н а удача, щ о зв ер н у л а загал ьн у у в а гу на н ього в У кр аїн і, бу л а обор он а В инни ці в бер езн і 1651 р. Т о д і те са м е п о л ь ­ сь к е в ій сь к о, щ о х и т р о н а сту п а л о і п о бо р о л о н е о б е р е ж н о г о Н ечая, іш л о проти Б огуна. Т а Б огу н зам ани в п о л ь сь к у к ін н о т у в за сід к у , д е багато її проп ало. О п ісл я за м к н у в ся в у к р іп л ен ом у в и н н и ц ь к о ­ м у м он асти рі. В сі п о л ь сь к і н а сту п и на м он асти р н е вдал и ся. В р е ш ­ т і п ол я к и ганебно втекли, п оч у в ш и , щ о зб л и ж а єт ь ся к о за к а м п ід ­ 8

мога. Б огу н ів ц і да л еко гн а л и ся за втік ачам и та ба га то з н и х в и ­ нищ или. П р о й о го ви зн а ч н у р о л ю в би тві під Б ер е сте ч к о м чи м ало писали гол л я н д сь к і та ф р а н ц у з ь к і ча соп и си . В ін в и зн а ч а в ся сп о м іж п о л ­ к ов н и к ів у п ер ш и х д н я х у сп іш н и х боїв. К ол и ж гетьм ан п огн а вся за татарам и, щ об за в ер н у ти їх на п ол е б о ю і не в е р н у в ся , ст а р ш и ­ на ви бр ал а по к іл ь к о х д н я х Б огу н а й ого заступ н и ком . У т е ч а татар п ер ек р есл и л а багато м о ж л и в о ст е й і дал а пол як ам в е л и к і п е р е в а ­ ги. Т ом у Б огу н о б м е ж и в ся д о обор он и , але й тод і ш а р п а в п о л я к ів н есп одіван и м и н аступ ам и. В реш ті, він обд у м а в плян, я к у р я ту в а ти вій ськ о. Єдина віл ьн а д о р о га бу л а чер ез гл и бок і бол ота р іч к и П л яш ави. О бозн им и в оза м и н а к а за в він м ости ти гр ебл і та в и в ів м а й ж е в с е вій ськ о. П лян не в д а в ся том у, бо н езди сц и п л ін ован і п ов ста н ц і й обозн и к и , п оба ч и в ш и ранком , щ о в ій сь к а в ж е немае, поп али в п ан іку і н ер озсу д л и в и м к р и к ом звер н ул и на се бе у в а гу пол як ів. П ол як и напали і в с іх їх винищ или. О д н а ч е к о за ц ь к а а р ­ мія, осн ова д ер ж а в н о ї н е за л е ж н о ст и У країни, бу л а вр ятова н а . К ол и гетьм анич Т им іш в и р у ш и в в е сн о ю 1653 р. з в ій сь к о м п о ­ магати св о м у тестев і, м о л д а в ськ ом у госп од а р ев і Л уп ул ові, проти нап асн и к ів, к н я зів С е м и го р о д сь к о го і В о л о сь к о го , гетьм ан ви сл а в із ним Б огу н а як дор ад н и ка і начал ьн и ка бул ави. Д я к у ю ч и п л и­ нам і п орадам Б огуна, Т и м іш ви гр ав кіл ька битв. Т а к ол о Б у к а р еш ту загон и сти й Т и м іш п оч а в би тву, х о ч а Б о гу н р іш у ч е в ід р а ­ д ж у в а в , і пр ограв їх. Т о д і й Б огу н а поран ено, і Т и м о ш е в і п ер еста л о щ асти ти . В л іті т о го ж 1653 р. в и р у ш и в із 12-тисячним п о л ь сь к и м в ій сь к о м у К и їв щ и н у знаний к а т У кр а їн и , С те ф а н Ч арнецкі. П оп ер ед н ього р о к у б л и з ь к о 20 ти ся ч п о л ь сь к о го в ій сь к а п ол ягл о в б и т в і під Б а ­ тогом —• і тепер Ч арнец кі п р и й ш ов пім сти ти ся . В ін п о -з в ір я ч о м у в и р із у в а в мирне населення. Зай няв м істеч к а Лінці, П огреби щ е, Л и повец ь, спал ив їх і в и м ор д у в а в у с іх л ю дей у н и х і в сел а х, к у ­ д и п р ох од и в . Гетьм ан в и сл а в п р оти н ь о го Б огу н а з ч оти р м а т и ся ­ чам и к оза к ів . Б огун д ій ш о в до ж а х л и в и х зга р и щ і обд у м а в плян дії. Й ого завдан н я б у л о в а ж к е . До в ід к р и то го б о ю не м іг ставати, бо мав лиш тр ети н у з т о ї к іл ь к о ст и в ій ськ а , щ о м ав х о р о б р и й стар ш и н а Ч арнецкі. Т о м у він за м к н у в ся в твер ди н і М он асти р и щ і. Ч ар н ец кі втіш и вся , щ о д іста н е в р у к и та к ого в и да тн ого п о л к о ­ в од ц я і н еп рим ирен н ого в о р о га П ол ьщ і, і о б л о ж и в т у твер ди н ю і р оби в р а з -у -р а з н аступ и . О д н а ч е Б о гу н о в і к оза к и б о р о л и ся т а к за взя то, щ о к іл ь к а т и ся ч п о л я к ів уп ал о, а тв ер ди н я в с е щ е с т о ­ яла. Т об і Ч арнец кі зіб р а в р е ш т у с в о го вій ськ а і зр о б и в в и р іш а л ь ­ ний н аступ . Закипіла к р и в а в а битва. Ч арнец кі в п е р ш и х р я д а х д е р ся на вали. Т од і Б о гу н у з я в з со б о ю к іл ь к а с о т к ін н оти і в и ї­ х а в неп ом ітн о бр а м ою з п р р ти л еж н ого б ок у . З тим від д іл ом напав в ін на п ол я к ів ззаду. Ц е ви к л и к а л о сер ед н и х вел и к е заміш ання, тим біл ьш е, щ о сам е у п а в поран ений Ч арнецкі. В оя к и за н есл и й о ­ го н еп р и том н ого на в із і п оч а л и від ступ а ти . В он и втек л и , зал и ­ ш и вш и в е сь табір. Т а к п ер ем іг Б о гу н чоти р м а ти сяч а м и к о з а к ів 1 2-ти ся чн е добір н е п о л ь с ь к е в ій сь к о з добри м п р оводом . Д у ж е в а ж к и й бу в для П р а в о б е р е ж ж я 1654-ий рік. П о л ь сь к і м а ґнати л ю то ск а ж ен іл и , щ о Х м ел ьн и ц ьк и й з о в сім від д іл и в к о з а ц ь к у д е р ж а в у в ід П ол ьщ і і вон и до с в о їх м а єтк ів б іл ь ш е н е в ер н у ться . Т о г о р о к у П ол ьщ а ви си л ал а д в іч і в ій сь к о в Б р ац л авщ и н у, щ о б си ­ л ою і тер ор ом за бр а ти її. Гетьм ан не міг піти на в ід січ , бо, згідн о 9

з ум ов ою , ви сл а в б іл ь ш іст ь св о го в ій сь к а на Б іл о р у с ь пом агати цар еві. Д ом а га вся у царя, щ о б а б о п о в е р н у в й ом у к о з а к ів , або п р и ­ сл а в м о ск о в сь к і пол ки . Т а ц а р ев і не б у л о сп іш н о. Н асел ен н я Б р а ц лавіцини п ал ил о с в о ї сел а й у т ік а л о в ліси, щ о б не п оп а сти в ж о р ­ с т о к і р у к и зн ен а в и д ж ен ого в о р о га і не л и ш и ти й ом у х а р ч ів . М е ш ­ кан ц і у к р іп л е н и х м іст е ч о к о б о р о н я л и ся до о ста н н ього. В сл а в и л о ся тод і ге р о й сь к о ю о б о р о н о ю м іст е ч к о Б уш а . О бл я г й о го Ч ар н сц кі, щ о в ж е в и д у ж а в із ран. Д овго з д о б у в а в і багато в ій сь к а страти в, за к и зд е р ся д о м істеч к а і д о за м к у . К о з а к а м -б о гу н ів ц я м щ и р о д о ­ п ом агали міщ ани, а то й їх ж ін к и . К о м ен д а н т Б у ш і, со т н и к З а в іс ний, п ол яг при о бо р о н і зам ку, оди н з оста н н іх . Т о д і й о го д р у ж и н а , к р а су н я О ри ся, щ о б о р о л а ся п о р у ч нього, п обігл а з запал еним см ол о ск и п о м до п ідзем ел л я і п ідпал ил а вел и ч езн і Б о гу н о в і скл а ди п о р о х у . П ід ч а с в и б у х у зги н у л о те п о л ь сь к е в ій сь к о , щ о в д е р л о ся д о зам ку. В ор ого в і д іста л и ся сам і тр у п и і руїн и. Т а к т в е р д о б о ­ р ол а ся і вм ирал а Б о гу н о в а Б рацл ащ ин а. В ч и н о к О р и сі З а в існ ої п оста в и в її в р яди н а й б іл ьш и х гер оїн ь у н а ш ій іст о р ії. Б огу н бачи в, щ о Б р а ц л а в — за сл а б а твердин я, щ о б чи н и ти оп ір п о л ь сь к ій армії, щ о н аступ ал а, а то м у н а к а за в сп а л и ти й ого і п о ­ д а в ся з п ол ком у п івден н у К и їв щ и н у , до Умані. Ц е б у л а сил ьна твер ди н я. Б огу н щ е зм іцнив ук р іп л ен н я , а к ол и настал и м ор ози , н а к а за в п ол и в а ти в од ою . В он и ста л и гладкі, як скл о. Т у т обл ягл а й ого п о л ь сь к а арм ія і татари, їх н ов і сою зн и к и . В сі їх н а сту п и не пр и н есл и їм н ічого, тіл ьк и втрати. К о л и Х м ел ьн и ц ьк и й під к ін ец ь січ н я 1655 р. д іж д а в с я м о с к о в ­ с ь к и х п ом іч н и х п ол к ів і негайно в и р у ш и в п р оти п ол я к ів , ви й ш л и в он и й ом у н а зу стр іч . Б о гу н зд ога д а в ся , к у д и від ій ш л и гол ов н і п о л ь сь к і і та т а р сь к і сили. В ін л и ш и в т р о х и в ій ськ а , щ о б бо р о н и ­ ти У м ан ь, та п од а в ся зі св о їм п ол к ом на пом іч гетьм ан ові. П р о ­ д е р ся к р ізь п ер стен ь п о л ь с ь к о го в ій ськ а , щ о о т о ч и л о гетьм ана, і св оїм си л ьн и м ба дьор и м п ол к ом п ід д е р ж а в на д у сі о б л о ж е н и х . В он и м ерзл и сер ед го ст р и х м о р о зів у ч и ст о м у п ол і — «Д р и ж о п о л і». Гетьм ан, в и к он у ю ч и св ій гіга н тськ и й плян — в и д е р т и ся з п о л ь ­ с ь к о г о о точ ен н я і в ід х о д и т и під о х о р о н о ю в о зів , в ід д а в Б о гу н о в і к ом а н д у о б ор он о ю . К о з а к и прол ам ал и п о л ь сь к и й п е р ст е н ь і в и ­ р у ш и л и ч оти р и к у тн и к ом , оточ ен і д еся тк а м и т и ся ч в о зів , щ о бу л и ск о в а н і л анцю гам и, н ач е р у х о м а твер ди н я. П о л ь сь к е в ій с ь к о без у п и н у л ю т о н а сту п ал о з у с іх ст о р ін і н іч ого не м огло вдіяти . З а­ в зя та би тва ки піл а в е сь ч ас. Б о гу н м ай стер н о к о м а н д у в а в о б о р о ­ н ою . Гетьм ан затр и м а в ся в д огід н ом у місці к о л о О х м а то в а і там у н овій б и тв і від к и н ув пол як ів. В ел и к ою сл а в о ю в к р и в ся т ієї днини не л иш гетьм ан, але й Б о ­ гун. Ц е бул а гетьм анова і й ого оста н н я велика би тв а з П ол ьщ ею . О стання, б о в и сту п ш в е д ів пр оти П ол ьщ і осл а би в її так, щ о вона в ж е не сп р о м огл а ся п ісл а ти на у к р а їн сь к и й ф р о н т б іл ь ш и х сил. Гетьм ан б у в би тепер в ід ібр а в в ід н еї бе з б іл ь ш о го т р у д у обш и р н і з а х ід н і зем л і та ст в о р и в би си л ьн у, м а й ж е с о б о р н у д е р ж а в у , я к б и не вл ізл и ва , захлан н а М оск в а , щ о й ом у в то м у п ер е ш к о д и л а і з го д о м в р я ту в а л а о б е зси л е н у П о л ь щ у сою зо м . Гетьм ан пом ер, не д ов е р ш и в ш и завдання. П о й ого см ер ті біл ь ш іст ь к о з а ц ь к о ї ста р ш и н и к и н у л а сь н а ж и в а ти м аєтк и , щ о б стати в У к р а їн і на м ісц і п о л ь сь к о ї ш л я х ти . К о з а ц т в о і се л я н ств о го ст р о за те п р оти н еї в и сту п а л о, а к ор и ста л а з т о ї 10

н езгод и М оск в а . Б у л а в а Х м е л ь н и ц ь к о г о п оп ала в р у к и сл а бш и м пол іти к ам . А згодом пр и й ш л и до вл ади негідні дем а гоги й а м б іц іон ери . У к р а їн у п од іл и л и на д в о є : Н а Л ів о б е р е ж ж і ста в гетьм а ­ ном м о ск о в сь к и й бл ю д ол и з, к о л и ш н ій сл уга Х м е л ь н и ц ь к о го , В р у х ов е ц ь к и й , а на П р а в о б е р е ж ж і — п р и х и л ь н и к П о л ь щ і Т етер я . «Г р я зь М о ск в и і в а р ш а в сь к е см іття », — ск а за в п ізн іш е Т. Ш е в ­ чен к о. Т етер я , щ о в в а ж а в п о л ь с ь к о го к о р о л я «п р и род н и м пан ом У к р а ­ їн и », п іддав йом у д у м к у з д о б у т и т а к о ж Л ів о б е р е ж ж я . К о л и сь б у в Т етер я п ол к ов н и к ом у Х м е л ь н и ц ь к о го , але й в ел и ки й гетьм ан не зміг, я к ви дк о, ви п ря м и ти й о го п ох и л и й х р ебет. Гетьм ан Т етер я пр и гадав собі, як и м тал ан ови ти м п о л к о в о д ц е м 6 v b Б о гу н і п о п р о ­ си в у П ол ьщ і, щ о б й ого зв іл ьн и л и . Т а к в и й ш ов Б о гу н у 1663 р. на вол ю . Т ет ер я ор га н ізу в а в тод і к о за ц ьк и й к о р п у с на д оп ом огу к о р о л е в і, щ о й ш ов у п о х ід на Л ів о б е р е ж ж я і п р и зн а ч и в к о м е н ­ дан том Б огуна. Т а к у п е р ш е в ж и т т і оп и н и в ся Б о гу н під в о р о ж и м п р о в о д о м як н ач ал ьн и к в ій ськ а , щ о й ш л о з д о б у в а т и для П ол ьщ і ч а сти н у У к р а ­ їни. К о л и він на ок р ем ій а в д ієн ц ії п р е д ста в л я в ся к о р о л е в і як н а ­ ч а л ьн и к к о за ц ь к ого к о р п у су , п р и й ш л о ту ди багато зн а т н ої п о л ь с ь ­ к о ї ш л я х ти і в и со к и х ста р ш и н , щ о б а ж а л и п оба ч и ти т о го л еген ­ дар н ого, сл а в н ого п ол к ов од ц я . Б у л о ц е під к ін ец ь 1663 р. Н а сел ен н ю Л ів о б е р е ж ж я в сти гл и в ж е м оск а л і д о б р е д ош к у л и ти , о д н а ч е в о н о щ е гаразд пам ’я та л а в а ж к у п о л ь сь к у н ев ол ю і не б а ж а л о , щ о б вон а в ер н у л а ся . П о л ь сь к е в ій сь к о зу ст р іч а л и с к р ізь в о р о ж е . В тій сп р а ві Т е т е р я і п о л ь сь к и й к о р о л ь пом илилися. У Ч ер н ігів щ и н і о б л о ж и л о п ол ьсь к е' в ій с ь к о тв е р д и н ю Г л у х ів . О д н а че ск іл ь к и н а сту п ів в о н о не р о б и л о там — в сі в о н и не в д а ­ л ися. Н а й біл ьш е д и в у в а л и ся п о л ь сь к і ком ендан ти , щ о н а к о ж н и й з т и х н а сту п ів об о р о н ц і Г л у х о в а б у л и п р и готова н і. А ж дов ід а л и ся , щ о ц е Б о гу н под ає гл у х ів ц я м д ок л а д н і ін ф о р м а ц ії п р о р озм іщ ен н я п о л ь сь к о г о в ій сь к а та п р о ч а с і м ісц е к о ж н о г о н а сту п у. Д овід ал и ся б іл ь ш е : щ о Б огу н п ід б а д ь о р ю є г л у х ів ц ів до т в е р д о ї о б ор он и , бо ск о р о , м овл яв, н а д ій д уть з п о м іч ч ю л ів о б е р е ж н і пол ки , а тоді він, Б огун , п ер ей д е д о н и х зі св о їм в ій ськ ом , і вон и сп іл ьн и м и силам и зн и щ у ть п ол як ів. Б огу н а н егайно а р е ш ту в а л и і р о з ст р іл я л и 17. л ю т о го 1664 р о к у . Н езабар ом л ів об ер е ж н і п о л к и п оби л и в ід с т у п а ю ч и х п ол я к ів , остан н і біл ь ш е н ік ол и за Д ніпро не ви п равл ял и ся. Т а к зги н у в н а й біл ьш з а сл у ж е н и й сп ів п р а ц ів н и к Х м е л ь н и ц ь к ого , щ о в и бр а в см ер ть, щ о б л и ш и ти сь вірн им ідеї. М о ж л и в о , щ о т о д і в У к р а їн і б у л о бага то т а к и х з а х о п л е н и х д е р ж а в н и к ів , я к Б огун . О д н а че н е бул о, очев и д н о, кр ім гетьм ана, др у гого, щ о вм ів би так п р о д у к т и в н о п р а ц ю в а ти д л я сп р а в и н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и , стіл ь к и в а ж л и в о г о і в а р тісн о го д л я н еї зр оби ти , я к Б огун . С вій тал ан т і п а тр іоти зм він за в ер ш и в ділом .

— оО о—

11

П р о б л е м а м о л о ц і: Ганна КАЛ И Н И К

Р о д и н а п ід б о л ь їп е в и ц ь к и м пануванням (З акін чення з п о п ер ед н ь ого числа). В св о їй п р есі б ол ьш ев и к и в ід в о д я т ь багато м ісц я дл я в и х о з а в ч и х тем, д л я к р и ти к и й са м ок р и ти к и н ен ор м а л ьн ого с о в є т с ь к о г о п о ­ б у ту . П р оте д оп и су в а ч і не р о з к р и в а ю т ь п р а в д и в и х п р и ч и н та в и н ­ н и х у цьом у, а д о к о р я ю ть тим ви х ов а н ц я м (які в д и ти н ств і з а с в о ­ їл и «н а у к у » й нап уч ен н я т а к и х с в о їх «в и х о в а т е л ів », я к Гор ьк и й ), щ о вон и «безд у ш н і», «ч е р ст в і», «х о л о д н і», «н еч у тл и в і», «в а р в а р и », «е ґо їс т и », «р о з р а х у н к о в і», «н е к у л ь т у р н і», «гр у бі» і б а га то ін ш и х п од ібн и х епітетів. Я ск р а в и м при к л ад ом м о ж е бу ти ст а т т я під н а зв о ю «П р а ви л ьн і л ю д и » («К о м со м о л ь сь к а п р а в д а », 28. 2. 1954). А в т о р ст а т т і А . П р о топ оп ов а п ор у ш и л а п р об л ем у тр ади ц ій родини. Ц ьом у п о с л у ж и в таки й ф а к т : б а т ь к о -м о с к в и ч п р и й ш ов д о м ол од ої с о в с т с ь к о ї в ч и ­ тел ь к и з -п р о х а н н я м , аби та в ід п у сти л а й ого син а на тр ади ц ій н е роди н н е св я т о в ч е ст ь ур од и н б а бу сі, як ій сп о в н и т ь ся 100 р оків, і н а я к е з ’їд у т ь ся 37 чл ен ів рідні. А в т о р з ж а л ем і д о к о р о м о п и са ­ ла, я к від н есл а ся до п р о сь б и б а тьк а м ол ода в ч и тел ьк а Н іна О л е к ­ сан д р івн а : «А щ о ж на те м ол ода в ч и те л ь к а ? Я к і д ум ки п р о н е сл и ся в н еї в гол ові в ці хв и л и н и ? М ож е, вон а за ду м а л а ся над причи нам и д е ­ я к и х , не з о в сім н ор м а л ьн и х я в и щ у н а ш ом у гр о м а д сь к о м у ж и тті? Ч ом у, наприклад, буває.... У тов а р и ш а р о д и в ся п е р в істо к . Інш ий тов а р и ш о д е р ж а в орден . Т р е ть о го п ідви щ и л и на п осад і. Т р а п и т ь ­ ся нагода, привітаєм , а н е тр а п и ть ся , і н ай м ен ш ого з у си л л я не п р и к ладем о, щ об в ід зн а ч и ти п о д ію в ж и т т і тов а р и ш а д в о м а -т р ь о ма сл овам и або п о ш т о в о ю к а р тк ою . І о ск іл ь к и нам це зд а ст ь ся «н ев а ж л и в и м », «н егол овн и м » в ж и тті, то за такі «д р ібн и ц і» ми в ж е й не о б р а ж а єм о ся один на одн ого. Ч ом у ж ? Т а том у, щ о ми з д и ­ ти н ств а до ц ь ого н ечутл и ві. Р оди н а не п р и вч и л а н а с д о та к ого п ор я д к у . В р оди н і не б у л о т а к и х традиц ій. М о ж л и в о , сл у х а ю ч и З о т о в а -б а т ь к а , Н іна О л екса н др івн а п о д у м а ­ л а: ал е ж в сі ці «др ібн и ц і» не тіл ьк и п р и к р а ш у ю т ь ж и т т я , р о б л я т ь й ого тепл іш и м , затиш ніш им , д р у ж н іш и м , але й о р га н із у ю т ь х а ­ р а к тер л ю дини, в и х о в у ю т ь ш а н обл и в е ставл ен н я д о ста р ш и х , один д о од н ого в родині, а зв ід си вон о, ц е ш а н обл и в е ставл ен н я, п е р е ­ х о д и т ь і в гр ом а д ськ е ж и т т я : тр еба бу д е п о го в о р и т и п р о ц е з у ч н я ­ ми, з батькам и. Н а ж а л ь , н ія к і та к і д у м к и не п р и й ш л и д о гол ов и м о л о д о ї в ч и ­ т ел ь к и . В и сл у х а в ш и ін ж ен ер а З отова , Н іна О л ек са н д р ів н а п о ­ бл а ж л и в о у см іх н у л а сь : — Н у, знаєте... П одія, зви ч а й н о, ви н я тк ова . А л е ц е щ о с ь с т а р о ­ м одне! В загалі... р оди н н і тр а д и ц ії — ц е я к о сь не п о -су ч а сн о м у . В кін ц і ста тті автор п оста в и л а пи тан ня: «М и ін оді р озв од и м о р у к а м и : з в ід к и б е р у т ь ся у нас х о л о д н і л ю ­ ди, бю р ок р а ти , безд у ш н і ч и н овн и к и ? Щ о їх п о р о д ж у є в н а ш ом у су сп іл ь ст в і, п обу д о в а н о м у на прин цип і с о ц ія л іст и ч н о ї гу м а н н ости ?» 12

А причина бездуш н ого ставл ен н я до лю дини в со в єт с ь к о м у с у с ­ п іл ь стві я к р а з і к р и єт ь ся в «п р ол ета р ськ ом у », «со ц ія л істи ч н ом у », «го р ь к ів сь к о м у гум анізм і», за яким особа , одиниця, з її «драм ам и», «п ер еж и ван н ям и » й «п р и м хам и » м у си ть п осту п и ти ся перед « к о ­ л ек ти в ом », за яким, оди ниця — н іщ о в п орівнян ні з «ід е сю » к о ­ м ун ізм у, — і її в сіл я к о п р и н и ж увал и , п р и д у м у ю ч и р ізні н а зви ська («ін д у с», т об т о ін ди відуаліст, «їш а к », «ш л япа» і т. п.), ставил и «п од ст сн к у », «в р а сх о д », з а ст о со в у ю ч и витон чен і м ор дуван н я за стін ам и Н К В Д . Т ом у такі я к о ст і л ю дини х р и ст и я н сь к о го св іт о гл я ­ ду, я к добр ота, ал ьтруїзм , м и лосердя, х р и ст и я н сь к е в се п р о щ е н ­ ня, ідеалістичн а н ек ор и сл и в ість, не тіл ьк и ч у ж і, але й в о р о ж і дл я «л ю д и н и ста л ін сь к ого га рту», в я к о ї «к л я со в а н ен а ви сть», к л я сов а б о р о т ь б а «п р оти м ен ш ости », «к л я со в а ч у й н ість» ставал и п оч уття м «о б о в ’я зк у й чести », а п ри родн ій гум анізм за ст у п а в ся «со ц ія л іст и ч ним — гор ьк ів ськ и м гум ан ізм ом »: «Е сли враг не сд а е ть ся — его у н и ч то ж а ю т ». Цим гор ь к ів сь к и м гум ан ізм ом і п о я сн ю ється ж о р с т о к іст ь с о в є т с ь к и х м ож н овл адц ів, в е р х о в о д ів та п осіп а к у від н ош ен н і до л ю ­ дини, а зок р ем а до дітей, я к ч у ж и х , та к і с в о їх вл а сн и х. М ож н а б у л о б навести н и зк у п р и к ладів ж о р с т о к о ст и с о в с т с ь к и х б ю р о ­ к р атів у віднош енн і до дітей. О сь щ о р озк а за в син п р о з у с т р іч з св оїм б а тьк о м -д и р е к т о р о м радгосп у, який без д о к о р ів со в іс т и зали ш ив св о ю п е р ш у р оди н у без м а тер ія л ьн ої підтри м к и н а п р и звол ящ е: «М и зай ш л и до кан целярії, а б а т ь к о мій н авіть на «зд р а сту й те » не відп овів, а з п ер ш ого сл ов а спи тав, щ о ми х оч ем о, і ск а за в : «В и теп ер д о мене не ч іп ай тесь, у мене є с в о ї справи, а т а к о ж є діти, їх т а к о ж треба одягати й п оси л ати д ів ч а то к до ш кол и»... К о ­ ли я к а сь ж ін к а ввій ш л а до к а н ц ел яр ії з двом а дівчаткам и, він ск а за в : «О сь м оя др уж и н а , м ої діти, а ви дл я мене з о в сім ч у ж і л ю д и », і, діста вш и з т у м бо ч к и два ябл ука, дав їх дівчатам , а в стор он у , де стоя в й ого си н у п о д е р ти х ш та н я х, н авіть і оч ей не п ов ер н у в . О т о ж ми з м атір ’ю піш л и геть з сл ьоза м и на оч а х . З т о го ч а су ми до н ь ого біл ьш е не ходил и. Ц я ж ін к а , щ о ввійш ла, бу л а й ого д р у го ю ж ін к о ю ». («К о м со м о л ь сь к а пр а вда », 15. 12. 1954, «О суд »). У ф ей л ето н і за 9. 3. 1954 р. під н а зв ою «М оск ва , 50, до за п и ­ танн я» гов ор и т ь ся п р о н ачал ьн и ка ф ін а н со в о го в ід д іл у Г ол овн ого У правл ін н я М ін істер ств а геол огії і о х о р о н и надр С Р С Р, який та­ к о ж за л и ш и в 9 -р іч н о го та 12-р іч н ого си н ів -си р іт без опіки , а сам о д р у ж и в ся вдруге. «Т и м ене не ш укай, — ск а за в М и к ол а З ін ов ’єв и ч зам ість сл ів п р и в іту (синові), — в с е р ів н о не знайдеш . Я к щ о щ о сь з вами т р а ­ питься, напиш и мені на а д р е су - «М оск ва , 50, д о запитання...» Р ади о со б и ст и х вигод «м а тер ія л ь н о-за безп еч ен и й » со в єт сь к и й н а ч а л ь­ ни к від м ови вся від с в о їх дітей. «Д іти — це від л ам ок ст а р о ї родини, а п оп ередня родин а — це н асл ід ок пом илки м ол одости , — в и гол оси в М. 3 . за в ч е н у ф р а зу , я к а стал а для н ього стер еоти п н ою . — У мене є нова д р у ж и н а й дитина і нем ає п отр еби зга д у в а ти старе. Т еп ер брати до себе в дім дітей тим біл ьш е нем ає рації. Д іти сф ор м у в а л и ся , м а ю ть тверди й х ар ак тер . Ч ом у я х о в а ю с я в ід дітей ? С к а ж у прям о і ч е сн о : щ об в он и до мене не ходил и. Б ачите, п р и бу тк и н а ш ої сім ’ї п е р е в и щ у ­ ю т ь три ти сячі р убл ів. Ж и в е м о скр ом н ен ьк о, але в се ж за б е зп е ­ 13

чено. 'Ю р а — малю к, а ось на В о л о д ю моя о бста н о в к а м о ж е п о д і­ яти. У нас затиш но, чи сто, вигідно...» («К о м со м о л ь сь к а п р авда», 9. 3. 1954). Г ор ь к ів сь к и м гум ан ізм ом п о я сн ю єт ь ся е ґо їз м і б е зд у ш н е с т а в ­ л ення со в е т сь к и х Ленін, Сталін, Ер, О ктябрин , О к тя бр ів та В л а д л єн ів (В ладім ір Ленін) до с в о їх ст а р и х ба тьк ів, щ о їх в и год у в а л и й ви р ости л и . Н ап рикл ад, у р и в о к з ста тті «Р один на сп р ава» («К о м со м о л ь сь к а п равда», 13. 1. 1954). « Ж о р с т о к і еґоїсти , щ о д у м а ю ть тіл ьк и п р о св ій вл а сн и й д о б р о ­ бут, н е д оп ом а гаю ть м атері, не ба ж а ю т ь , щ об вон а ж и л а разом з ними. Т а к сам о огидно в ід н о ся т ь ся д о б а бу сі й її в н у ч к и — Ера Зи нгаренко, к ом сом ол к а Е ра М а н ь к о в сь к а й Є вген ія Л ом а зова ». С таття «В он и п ови н ці в и р о сти х ор ош и м и » («К о м со м о л ь сь к а пр а вда», 25. II. 1954) р о зк р и в а є безд огл я д н ість се р е д п ід л ітк ів у С о в ст сь к о м у С ою зі. Для б о р о т ь б и з цим злом при р а й о н а х м іліції з а п р ов а д ж ен о ди тя чі кімнати, к у д и з би р а ю ть дітей, щ о в т ік а ю т ь з роди н и чи п оп о в н ю ю ть злочи н и. Ц е — ж е р тв и б о л ь ш е в и ц ь к о го т е р о р у та р озбещ е н о сти ба тьк ів , я к и х бол ьш ев и к и зм а л к у «з в іл ь ­ няли» від р оди н н и х «л ан ц ю гів», з в ’я з к ів та о б о в ’я зк ів, в я к и х в и ­ к ор ін ю в а л и й гл уш или д у х о в і л ю д сь к і ем оції. У чен ь Т а м б о в сь к о ї ш к о л и 3 -ї к л я си А л ь б е р т Л ебедев — це не оди н очн ий вип адок, к ол и ба тьк и в ід р ік а ю т ь ся в ід с в о їх в л а сн и х дітей, л ам аю ть їм ж и т тя і ш т о в х а ю т ь їх на ш л я х зл оч и н ів. «В ін (А л ь бер т Л ебедев) дом а. А л е це не є й ого р ід н и й дім. І «м ам а» і «м а м ок» — це не сп р а в ж н і його мами. Ц е — р оди чк и . В н и х А л ь б е р т р о ст е й в и х о в у є т ь с я з п ел ю ш ок . Н а р од и в ся в 1942 році. Б ул а війна, б а тьк о в ою в а в. П отім він п о в ер н у в ся дод ом у, але А л ік а до се б е не взяв. О л екса н дер Д м итрович Л ебедев, р о бітн и к ав тоба зи «З а готзер н о», в ід м о в и в ся в ід св о го в л а сн ого сина. У ба тьк а ж и в е А л ь к и н бр а т ік Ігор, й ом у в ж е 16 р о к ів , а в ін за к ін ­ чи в в сь о г о три кляси. Ш к о л у він зали ш ив, а п р а ц ю ва ти не п о ­ чав. Т а тов і не до дітей. В ін зайнятий в а ж л и в о ю сп р а в о ю : ш у к а є соб і д р у ж и н у . О л ексан дер Д м и тр ови ч п р и вод и ть д о х а т и в ж е ч е т ­ в ер ту ж ін к у . Д ванадцять р азів, а м о ж е і п ’ятн адцять (х т о р а х у ­ ва в?) тік а в А л ь к а з дом у. В ч ор а в т ік зн ов у .» А в т о р ста тті А . С у к он ц ев а п ел ю є д о б а т ь к ів сь к о го а в тор и тету , який б ол ьш ев и к и не та к давн о зап ер ечувал и . «Й ом у потрібн а твер да б а т ь к ів сь к а р ука . А її о с ь і немає...» А б о : «Л ьон ьк у Іванова, у ч н я 5 -ї к л я си 5 1 -ої за л ізн и ч н ої ш кол и, затрим ал и на базарі. Л ьон ьк а пр од а ва в рукави ц і. В ди тя ч ій к ім ­ наті, к у д и й ого привели, Л ь он ьк а за яви в, щ о р у к а в и ц і д а л и й ом у хл оп ц і. З ап р оси л и хл оп ц ів. В и я в и л о ся : к р а д іж к а , сп р а в а карна. Д опити, свідчен н я. Л ьон ьк а п ри зн ався. Р у к а в и ц і в к р а в він. Н е всти гл а ця істор ія за ти х н у ти — п оч а л а сь н ова: в к л я сі п р оп а л а ш апка. П ок азал и на Л ь он ьк у .» Б а т ь к о обви н ува ти в ш к о л у і ви п ра в д а в недогл яд за с в о їм с и ­ ном б р а к ом ч а су : «У м ен е р о з ’їзна праця, — ск а за в він, — я н е м аю на в и х о в а н н я сина б ю д ж е т у ч а су ». Щ е оди н пр и к л ад : « А ж и в е роди н а Т е р е х о в и х погано. Т а к з в а ­ ний б а ть к о давн о к и н ув С о ф ію О л е к сіїв н у з ч оти р м а дітьм и. М о л од ш і-б л и зн я т а Т ол я й Л ьова стал и тік а ти з дом у, п озн а й ом и л и ся з бездогл я дн и м и дітьми...» 14

Та за п р овадж ен і кімнати для дітей при р ай он ах міліції ци х н е н ор м ал ьн остей поп равити не в стані. Я к п и ш а ться в статті, «р я ­ дом з в и в іск ою «Д итяча кім ната» ви си ть інш а — «В и тв е р е зн и к »: «Ч оти р и години п р об у в її х л о п ч и к у ди тячій кімнаті, де, крім л а с ­ к а в и х сл ів Н аталки К ир и л овн и , с л у х а в щ е пісн і п ’я н и х л ю дей, їх лайки...» З а к ін ч у єт ь ся ця ста ття сл овам и : «В сі вони повинні ви р ости х о ­ рош им и советськ и м и лю дьм и. Н ехай тіл ьк и п обіл ьш е ц ік а в л я т ь ­ ся ними і вдома, і в ш к ол і, і в кіно, і п р осто на вули ці. Х а й у с і д оп ом агаю ть їм вийти з к р и в о ї ст е ж к и на р ів н у д ор огу . На ту ст е ж к у , направду, вони за бл ук а л и в и п а д к ов о». («К о м со м о л ь сь к а правда», 25. II. 1954). Т а ф а к т и гов ор я ть самі п р о себе: на т у «к р и в у ст е ж к у » за б л у к а ­ ли ці діти не вип адково. ї х зап р овади л и туди бол ьш ев и ц ьк і д у ­ х о в і вчи тел і — Ленін, Сталін — та їх учні, в и х ов а тел і с о в с т с ь к и х п ок ол ін ь у к ом ун істи ч н ом у дусі, та к зва н і «ін ж ен ер и л ю д сь к и х д у ш », я к Горький, і в ся бол ьш ев и ц ьк а систем а, п обу д ов а н а на з а ­ са д а х у б и в ч ого со ц ія л іст и ч н о -го р ь к ів сь к о го гум анізму.

— оОо— С. ЖЕНЕЦЬКИЙ

П р облем а д е н а ц іо н а л із а ц ії (П род овж ен н я з п оп ер едн ього числа) Н ай біл ьш и й і ч а сто р іш а ю ч и й впл ив на ди ти ну і взагалі на л ю д и н у має родина, тобто, в п ер ш у чергу, мати і ба тьк о, а далі в сі члени сім 'ї, щ о ск л а да ю ть р один у. З н ову ж у родин і н ай біл ь­ ш и й впл ив на ди ти ну повинна мати мати. Це ж бо від м атері д и ­ тина ч у є перш і сл ова, щ о є п оч а тк ом р о з в и т к у д у х о в о ї св ід о м о сти м а й бутн ьої людини. Д у хов и й впл ив родини за л и ш а ється на ціле ж и т т я в св ід ом о сті лю дини. П озитивний або й негативний вплив ба тьк ів, вплив р о ­ дини, впл и в дом у гл и бок о западає в д у ш у дитини, і ц ь о го впл и ву не м ож е вирвати з пам ’яті л ю дини ніяка сила. Р ів н о ж ба тьк и м аю ть н ай біл ьш и й і ч а сто р іш а ю ч и й впл и в на нац іон ал ьн е в и хован н я с в о їх дітей. Де родин а є нац іон ал ьн о с в і­ дом а, де батьк и міцно д е р ж а т ь ся с в о є ї вір и й н ац іон ал ьн ости , за ­ х о в у ю т ь народні зви ча ї й традиц ії, — в такій родин і діти т а к о ж в и х о в а ю т ь ся на св ід ом и х ч л ен ів св о го народу. Н айкращ им прикладом до ц ь ого м о ж у т ь сл у ж и т и та к і свід ом і у к р а їн сь к і родини, я к С та р и ц ьки х, Л исенків, К у х а р е н к ів , К о с а ­ ч ів, щ о, в су п ер еч в ел и к ом у п ер есл ід ува н н ю у к р а їн ств а за ц а р сь к о ї дер ж ав и , ви хов а л и с в о їх дітей на св ід о м и х у кр а їн ц ів. Доми ц и х та б а га т ь ох ін ш и х св ід о м и х у к р а їн сь к и х р оди н на Н ад дн іп р ян ­ с ь к ій У к р а їн і за ц а р сь к и х ч а сів бу л и п равди ві ф о р т е ц і у к р а їн ­ ства, в я к и х пл екал ись нац іональн і ідеали, щ о д оп р овад и л и до н ац іон а л ьн ої р ев ол ю ц ії в 1917-1921 pp. Т а к о ж свід ом і ба т ь к и -е м іґр а н ти м о ж у т ь багато, а ч а ст о й р іш ал ьн о за ва ж и ти на том у, чи їх н і діти, н а р од ж ен і ч и в краю , чи на ч у ж и н і, за л и ш а ться надалі свідом им и ук р а їн ц я м и й в ір н и ­ ми тим ідеям, за які бо р о л и ся й за які м усіли пок и дати свій р ід ­ 15

ний край їх н і батьки, а чи за си м іл ю ю т ь ся і зд ен а ц іон а л ізу ю ться . Б о вп л и в ба тьк ів , впл ив родин и, вп л и в д ом у м о ж е б у т и си л ь н і­ ш и й за в сі асим іляційні в п л и в и р а зом взяті. Т е, ч о го д и ти н а н а ­ в ч и т ь ся в ід с в о їх св ід о м и х б а тьк ів , те, щ о ди ти на п о ч у є в р о з м о ­ в а х у х а ті, сер ед с в о є ї рідні, те, щ о ди ти на в и ч и та є в дом а в св о їй рід н ій к н и ж ц і, з д е б іл ь ш о го б у в а є п ер ек он л и в іш е від того, ч о го її в ч и ти м у ть у ч у ж ій ш к ол і, щ о вон а п о ч у є в ч у ж о м у то в а р и ств і, в ч у ж о м у оточен н і. П р оп а д у ть дл я нас, з а си м іл ю ю т ь ся , зд е н а ц іо н а л ізу ю т ь ся п е р е ­ в а ж н о ті діти,, чи ї б а тьк и св ід о м о не с х о ч у т ь або не з м о ж у т ь п р о ­ ти діяти ч у ж и м впливам. Б о я к щ о ди ти на у к р а їн с ь к о го ем іґр а н та знатим е, щ о її б а т ь к ів ­ щ и н а — У кр аїн а , а п о ч у є в ч у ж ій ш к ол і, в ід ч у ж о г о в ч и тел я , щ о її ба тьк ів щ и н а , ск а ж ім о , А в стр а л ія , то, п о в е р н у в ш и зі ш к о л и д о ­ дом у, п ер ш и м її питанням д о б а т ь к ів б у д е : к отр а ж її н а сп р а вд і ба т ь к ів щ и н а ? І з а л е ж н о в ід того, я к такій ди ти н і в ід п о в ід я т ь її батьк и , в он а знатим е а бо не знатим е, щ о У к р а їн а — ц е її сп р а в ­ ж н я ба тьк івщ и н а , бо там р о д и л и сь її батьк и , там р од и л и сь , ж и л и й зм а га л и сь її діди й прадіди. А та кр аїн а, в я к й в он а теп ер ж и ­ ве, — це ти м ч а сов а її ба тьк ів щ и н а , в як ій ми п ер ебу в а ти м ем о до т о го ч асу , д ок и наш н а р од на р ід н и х зе м л я х не з в іл ь н и ть ся з -п ід ч у ж о г о па н ува н н я і не ста н е го сп о д а р е м на св о їй зем лі. Т од і ми д я к у єм о в сім наш им гости н н и м ти м ч а сови м ба тьк ів щ и н а м за те, щ о в он и п р ий нял и нас до се б е у в а ж к и й дл я н а с ч ас, і п о в е р н е ­ м ося на н а ш у сп р а в ж н ю б а т ь к ів щ и н у — У кр а їн у. А я к щ о д о т а к и х п оя сн ен ь дам о щ е наш им д ітя м р ід н у к н и ж к у , з я к о ї в он и б іл ь ш е й о сн о в н іш е д о в ід а ю т ь ся п р о св ій р ід н и й край, — тод і та к і діти, нап евно, не р о з п л и н у т ь ся в ч у ж о м у м орі, а з а ­ д е р ж а т ь св о ю н ац іон ал ьн у св ід о м іст ь та п ер ед а ду ть її св о їм д і­ тям. Н ебезп ек а аси м іл я ц ії й д е н а ц іон а л іза ц ії з а г р о ж у є п е р е в а ж н о тим у к р а їн сь к и м дітям , ч и ї ба ть к и св ід о м о с х о ч у т ь , щ о б їх н і діти а си м іл ю в а л и сь. Н ам ба га то д о в о д и л о сь ст р іч а т и на е м іґр а ц ії т а к и х у к р а їн ц ів , здав ал ося б на перш ий погляд, св ід о м и х у к р а їн ц ів або ін теліген ­ тів, я к і р іш у ч е не х о ч у т ь , щ о б їх н і діти за л и ш а л и сь ук р а їн ц я м и а бо бодай п очува л и се бе укр аїн ц я м и . Я ка — к а ж у т ь в он и — к о ­ р и ст ь із ц ь ого буд е дітям, я к в он и за л и ш а ться у к р а їн ц я м и ? Н іяка. Ц е щ е бу д е п ер е ш к о д о ю д л я н и х у їх н ій ж и т т єв ій к а р ’єрі... М и ч а ст о ч у єм о н аріканн я н о в о п р и бу л и х , щ о діти, м овл яв, ст а ­ р о ї н а ш ої е м іґр а ц ії за си м іл ю в а л и сь. Т ак, це правда, з а с и м іл ю в а л и сь, але п р а в д ою є т а к о ж і те, щ о діти н о в о п р и б у л и х т а к о ж а си м іл ю ю ть ся і т о ба га то ск о р ш и м темпом, н іж діти ст а р о ї ем і­ ґр а ц ії. С та р у н аш у ем іґр а ц ію м о ж н а щ е ви п ра вд а ти за н евм ін н я з а д е р ж а ти с в о їх дітей вірн им и дл я с в о г о н а р од у тим, щ о це бу л а п е р е в а ж н о ем іґр а ц ія за р о б ітк о в а , щ о ск л а д а л а ся гол ов н и м чин ом із сел ян, які, х о ч і бор он и л и с в о їх дітей п р оти д е н а ц іо н а л іза ц ій н и х в п л и в ів чуж и н и , але не бу л и в си л і їх зд ер ж а ти , б о сам і б у ­ л и д у ж е ч а ст о м ал ограм отні, а щ е ч а ст іш е з о в сім н еграм отні. А л е тим н ія к не м ож н а в и п р а в д а ти н а й н о в іш о ї н а ш о ї е м іґр а ­ ц ії. Ц я ж б о наш а ем іґрац ія, — ц е н е неграм отні а бо м ал огр ам отн і за р обітч а н и , а св ід ом а ем іґр а ц ія , щ е й д о того, п ол іти ч н а е м іґр а ­ ція, як а н е задл я з а р о біт к у п ок и н у л а св ій р ідний край, а п іш л а на ч у ж и н у на те, щ о б у в іл ьн о м у св іт і далі б о р о т и сь за в и з в о ­ 16

л ення св о го народу з ч у ж о го поневолення. Ц я нова наш а ем і­ ґр а ц ія м а й ж е в ся грамотна, нац іональн о свідом а, щ е й до того, має у св ой ом у скл аді вел икий в ід со т о к ін теліґенц ії, отж е, зд а ­ ва л ось би, м ож е багато усп іш н іш е б ор оти сь проти ден ац іон ал ізаційн и х впл ивів, н іж кол и ш н я за р обітч а н ська еміґрація. А тим ч а ­ сом діти н ов ої у к р а їн сь к о ї е м іґр а ц ії щ е ск о р ш е аси м іл ю ю ться, н іж а сим ілю вал ись діти ст а р о ї еміґрації. Нам здасться , щ о причина ц ь ого яви щ а л еж и ть у том у, щ о нова у к р а їн ськ а ем іґрація саме св о с ю грам отн істю та св оїм знанням сп р и ч и н я єть ся не до посл абл ення ч у ж и х впл ивів на с в о їх дітей, а зов сім навпаки, до щ е біл ьш ого їх посилення. Н аш а за р ібк ова ем іґр ац ія щ е вчила с в о їх дітей р ід н ої мови, б о ж м усіла вчити, з тієї п р ост ої причини, щ о не знала а н гл ій ської мови, і том у р о з гов ір н ою м овою в х а ті бул а у к р а їн ськ а мова. Т аким чином діти ст а р ої н а ш ої ем іґр ац ії у к р а їн сь к о ї м ови в ч и л и ся вдом а, а англій­ с ь к о ї — в д ер ж а в н и х ш к о л а х і на вулиці. Н атом ість наш а нова ем іґрація, яка у вел икій біл ьш ості п р и ї­ хал а до ц ієї країни в ж е з деяким знанням а н гл ій ської мови, а ту т її за к ор отк и й час м а й ж е ц іл к ов и то опанувала, у п ер ева ж н ій б іл ь ш о ст і ста р а ється говор и ти зі своїм и дітьм и вдом а лиш е ан ­ гл ій ськ ою м овою , щ об, м овл яв, діти ск о р ш е опан ували цю мову, а тоді їм б уд е л егш е в ш к о л і і взагалі в п ізніш ом у ж и тті. Правда, дея к і батьк и в душ і обіц я ю ть собі, щ о ск о р о тіл ьк и їх дитина д обр е ви вчи ть а н глійську м ову, то тоді п оч н уть їх пчити у к р а їн ­ ськ ої. А л е ц е лиш е р ід к о в да сться , том у щ о діти в п ізн іш ом у в !ці не с х о ч у т ь в ж е в чи ти сь д р у го ї мови, та й батьки, ч ер ез за р ібк ові відносин и, які ту т п ан ую ть, не м аю ть багато віл ьн ого часу, щ об п освя ти ти й ого на навчання у к р а їн сь к о ї мови. П р авду сказав п. В асиль М удрий на сх о д и н а х Б а т ь к ів сь к о го К ом ітету в місті Й онкерс, щ о чим грам отніш а ем іґрація, тим її .діти ск ор ш е підпадаю ть під впл ив асиміляції. Щ об б у л о навпаки, значить, щ о б грамотні й н ац іонал ьн о св ід о ­ мі батьк и здер ж увал и , а не п р и сп іш увал и асим іляційні впливи на с в о їх дітей, вони повинні: 1. Н авчати с в о їх дітей р ід н ої м ови з м алого ди ти н ства, і за в ж д и в хаті, сер ед св о єї рідні та м іж св оїм и лю дьм и гов ор и ти з ними тіл ьк и у к р а їн сь к о ю м о в о ю ; а н гл ій ськ ої м ови вони н а в ч а ться в ш кол і й сер ед англ ій ського оточ ен н я; 2. навчати с в о їх дітей та к рано, я к тіл ьк и на це д о зв о л я є д у ­ х ов и й р озв и т ок дитини, у к р а їн сь к о ї грамоти, щ о б дитина вміла р ід н ою м о в ою писати й читати, та дати їм до р у к рідне д р у к о в а ­ не сл ово, тобто у к р а їн сь к у ди тя ч у л ітер атуру, к н и ж к у й пресу, щ о б вона звідтам доп овн ял а св о є знання про рідний кр ай та про рідний нар од ; 3. поси лати св о їх дітей до у к р а їн сь к и х п а р о х ія л ь н и х ш кіл, у к р а їн сь к и х в ечір н іх ш кіл, до у к р а їн сь к и х д од а тк ов и х к у р сів , на к у р си у к р а їн озн а вств а і, сл овом , до в с іх ти х у к р а їн сь к и х ін сти ту ­ цій, де вон и м ож у ть далі н аби рати сь знання про св о ю б а т ь к ів ­ щ ину; 4. сп р я м овувати с в о їх дітей до у к р а їн сь к и х м ол од еч и х ор га н і­ зацій, як от СУМ , П ласт та інш і, де вони н авчати м уться, як треба ж ити, прац ю вати й б о р о т и сь для д обр а св ого р ід н ого народу. К ол и ви хован н я н аш и х дітей у хаті, вдома, в родині, піде цим ш л яхом , то бу дьм о певні, щ о аєи м іл яційно-денац іонал ізаційни й 17

впл и в на н а ш и х дітей бу д е не тіл ьк и уповіл ьн ен и й , але й ц іл к о ­ в и то здер ж а н и й , і наш і діти за л и ш а ться свідом им и укр аїн ц я м и . Р ід н е д р у к о в а н е сл о в о Д р у к ова н е сл ово, т о б т о к н и ж к и , часоп и си , ж у р н а л и та в ся к і видання, зн ачи ть, у с е те, щ о п о я в л я єт ь ся д р у к о м — ц е м огутн ій з а сіб у в и х ов а н н і лю дини. Б о к ол и роди н а й ш к о л а н а й біл ьш е вп л и ва є на в и х ов а н н я л ю д и н и в м ол одом у віці, го л о в н о в д о ­ ш к іл ь н ом у часі, то д р у к о в а н е сл о в о в и х о в у є л ю д и н у ціл е її д о ­ зр іл е ж и ття . П оч и н аю ч и з т о го ч а су , я к дитина н а в ч и т ь ся гр а м о­ ти, к н и ж к а , а п ізн іш е й ч а соп и с, ст а ю ть тим вічн и м учител ем , як и й ціл е ж и тт я навчає л ю д и н у в с іє ї т іє ї м уд рости , щ о її від к р и в н есп ок ій н и й д у х л ю д сь к и й і я к о ї вон а не в сти га є н а в ч и ти сь за к ор отк и й ч а с п ер ебу в а н н я у ш к ол і. У н аш ом у віці, к ол и д р у к а р с ь к а тех н ік а д ося гн у л а в ел и к ого р озв и т к у , л ітература, а щ е б іл ь ш е — преса, стал а в а ж л и в и м в и ­ х овн и м чи н н и ком не тіл ьк и л ю ди н и я к одиниці, але ц іл и х н а р о ­ дів, ц іл и х спільнот. З ок р ем а д у ж е в а ж л и в у р ол ю , я к п ош и р ю в а ч н а ц іон ал ьн ої свід ом ости , в ід огр а є рідна к н и ж к а й р ідн а преса дл я н ед ер ж а в н и х народів. К ол и п он ев ол ю в а ч не д а є о р га н ізу в а ти п о н ев ол ен ом у н а р од ові р ід н е ш кіл ьн и ц тво, за б о р о н я є н а вч а ти дітей п он ев о л е н о го н а р од у р ід н ої істор ії, бу в а л ьщ и н и св о го нар од у, не д а є м о ж л и в о ст и їм п ізнати с в о їх в ел и к и х м у ж ів , не д о зв о л я є н а вч а ти п р о рідний край, за бор он я є н авчати дітей п он ев ол ен ого н а р од у за п о в ітів й ого д у х о в и х п р ов ід н и к ів — т о в с ь о г о ц ь о го м о ж е н а в ч и ти їх рідна к н и ж к а . Р ідн а книлска м ож е, при в ід п о в ід н іх з а х о д а х та о р га н і­ зації, за сту п и ти п он ев ол ен ом у н а р о д о в і в се те, щ о д а є д е р ж а в ­ н ом у н а р од ові ш к ол а та в ся к о го р о д у н и ж чі й в и щ і в и х о в н і з а ­ клади. Р ідн а к н и ж к а ч а сто б у в а є дл я п он ев ол ен ого н а р од у не тіл ьк и вогн и щ ем на ц іон а л ьн ої св ід ом ости , але вона с т а є т е ж ч а ­ сам и м огу тн ьою з б р о єю п р оти ден ац іон ал ізац ій н и х нам агань в о ­ рога. У к р а їн ц і із З а х ід н іх Зем ель, я к і м іж двом а св ітов и м и війнам и оп и н и л и сь бул и під п о л ь сь к о ю займ аніциною , д о б р е зн аю ть, як и м м огутн ім з а со б о м у б о р о т ь б і п р оти н а си л ьн ої п о л ьо н іза ц ії бу л а рідна у к р а їн сь к а к н и ж к а й преса. Т о в а р и ст в о «П р о св іт а », щ о своїм и народнім и дом ам и та читал ьням и гу ст о ю м е р е ж е ю б у л о п ок р и л о ц іл у З а х ід н ю У к р а їн у , від ігр а л о в е л и к у р о л ю в р о з б у ­ д ж ен н і на ц іон ал ьн ої св ід о м о ст и сер ед з а х ід н іх у к р а їн ц ів . А л е рідна у к р а їн сь к а к н и ж к а тіл ьк и тоді ста н е єв ш а н -з іл л я м д л я н а ш ої ем іґр а ц ії і тіл ьк и тод і п р и вер тати м е л ю б о в д о У к р а їн и тим, щ о її забул и або з я к и х сь причи н в ід р ек л и сь її, к о л и ця у к ­ р а їн сь к а рідна к н и ж к а н а х о д и ти м е ться в к о ж н ій х а т і у к р а їн с ь ­ к о г о емігранта та кол и її ч итатим е к о ж н и й у к р а їн е ц ь на ч у ж и н і сущ и й . З ок р ем а м уси м о подбати, щ о б к о ж н а у к р а їн сь к а ди ти на на ч у ­ ж и н і знала у к р а їн сь к у грам оту, щ о б могти дати їй д о р у к р ід н у у к р а їн с ь к у к н и ж к у . О со б л и в у у в а гу м уси м о зв ер та ти на н а ш у м ол од ь том у, щ о кол и ста р ш е п ок ол ін н я у к р а їн сь к о ї е м іґр а ц ії в б іл ь ш о ст і н а р од ж ен е на р ід н и х зем л я х , о т ж е , знає, яка н аш а сп р а в ж н я батьк івщ и н а, б о п р и й ш л о там на св іт і ба ч и л о її в л а с ­ ними очим а, то м ол одш і п ок ол ін н я , п ер ев а ж н о н а р о д ж е н і в ж е на ч у ж и н і, зо в сім не бачил и н а ш ого р ід н ого кр аю . І кол и ста р ш ом у 18

п ок ол ін н ю н а ш ої е м іґр а ц ії рід н а к н и ж к а б у д е пригадуват и в се рідне, т о д л я м ол од ш и х п о к о л ін ь ця р ідн а к н и ж к а б у д е давати знанн я п р о У к р а їн у від са м и х початків. Д осі, я к сп остер іга єм о, у к р а їн с ь к е д р у к о в а н е сл о в о н а й ш л о с о б і д о р о гу д о д у ж е н е б а га т ь о х р од и н у к р а їн сь к о ї ем іґр а ц ії. Д у ж е мало у к р а їн с ь к и х ем ігрантів п е р е д п л а ч у є свій , р ідний у к р а їн сь к и й ч а ­ соп и с, а щ е м ен ш е — к у п у є у к р а їн с ь к у к н и ж к у . Д у ж е м ал о чи та є у к р а їн с ь к у к н и ж к у й п р е су ст а р а н а ш а ем іґр а ц ія, але, на ж а л ь , н еба га то б іл ь ш е р о б и т ь ц е й н ов а ем іґр а ц ія. С тар а е м іґр а ц ія п о ­ б у д у в а л а п о н а р од н іх д ом а х , га л я х та к л ю б а х бари, а н о в а е м іґр а ­ ц ія т а к о ж н е д у ж е т о сп іш и т ь с я ор га н ізу в а ти в н и х бібл іотек и , к н игарн і, читал ьні. М и к у п у єм о дом и, авта, тел ев ізії, д о р о гу х а т н ю о б ст а н о в к у , але з а б у в а єм о а б о в ід су в а єм о на п ізн іш е у к р а їн с ь к у к н и ж к у , ж у р н а л , ч а соп и с. Д баєм о п р о з в е р х н ю к у л ь т у р у , а при то м у з а б у в а єм о п р о к у л ь т у р у д у х у . Х в а л и м о сь п ер ед знайом им и й ч у ж и м и новим и х ол од и л ьн и к а м и , п рал ьни м и м аш и нам и тощ о, але н е х в а л и м о сь тим, щ о м аєм о « У к р а їн сь к у Е н ц и к л оп ед ію », «В е л и к у іс т о р ію У к р а ­ їн и », «Іс т о р ію у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р и », «Іс т о р ію у к р а їн с ь к о г о м и ­ стец т в а » та ін ш і цінні у к р а їн сь к і видан ня. З н аєм о в сі д у ж е добр е, я к і ви й ш л и нові м од ел і а в т ч и тел ев ізії, ал е р ід к о х т о з н ас знає, я к у н о в у к н и ж к у нап и сав н аш то й чи той ви датн и й п и сьм енн ик... Т а к д а л і не м у си ть бути. Я к щ о ми не х о ч е м о за ги н у ти я к у к р а їн сь к а сп іл ь н о та на ч у ж и ­ ні, я к щ о ми х о ч е м о за д е р ж а т и с в о ю н а ц іон а л ьн у св ід о м іст ь та в и ­ х о в а т и с в о їх дітей на св ід о м и х у к р а їн ц ів , то ми м у си м о зм інити с в о є ста в л ен н я д о р ід н о го д р у к о в а н о го сл ова . М у си м о п одбати , щ о б у к о ж н о м у у к р а їн с ь к о м у н а р о д н о м у дом і, в к о ж н ій у к р а їн с ь ­ кій ц ер к ов н ій залі, в к о ж н о м у у к р а їн с ь к о м у к л ю б і булиі з о р га н і­ зов а н і у к р а їн сь к і к н и гозбірн і. В сі н а ш і ор га н іза ц ії, то в а р и ст в а м у ся ть зв е р н у ти н егайн о в с ю с в о ю у в а гу на о р га н іза ц ію у к р а їн ­ с ь к и х бібл іотек . Грош і, я к і ці н аш і ор га н іза ц ії п р и зби р а ю т ь на с в о їх б із н іса х чи ім п р еза х, п ови н н і йти, в п е р ш у ч ер гу , на к у п ів ­ л ю у к р а їн сь к и х к н и ж о к та п ер ед п л а ту у к р а їн сь к и х ч а со п и сів , а не на те — я к ц е б у л о зв и ч а й н о д о с і — щ о б в и тр а ч а ти їх на р ізн і балі, гостин и, п р и й н яття тощ о. Д алі м и м уси м о за в с я к у ц ін у п од бати , щ о б у к о ж н о м у у к р а їн ­ сь к о м у д ом і на ч у ж и н і н а х о д и л а сь ш а ф а з к н и ж к а м и , а на стол і к о ж н о г о у к р а їн сь к о го ем ігранта н а х о д и в ся х о ч оди н у к р а їн сь к и й ч а соп и с. І ту т п р и х од и м о д о д у ж е в а ж л и в о г о й в а ж к о г о п и тан н я: щ о р о ­ бити, я к діяти, я к і сп о со б и п ридум ати, щ о б у к р а їн с ь к е д р у ­ к ов а н е сл о в о н а й ш л о с о б і д о р о г у д о х а т и к о ж н о г о у к р а їн с ь к о г о ем ігран та? Щ о б ц ь о г о д ося гн у ти , тр еба п о в е ст и ш и р о к у ка м п а н ію за п о ш и ­ р ен н я у к р а їн сь к о го д р у к о в а н о го сл о в а сер ед н а ш о ї ем іґр а ц ії. Т а ­ к у кам п а н ію тр еба в е ст и п остій н о, вся к и м и сп о со б а м и і за в с я к и х ч а сів та нагод. Я к її п р ов а д и ти , як и м и м етодам и та як и м и с п о с о ­ бам и — на це н е м ож н а п од а ти г о т о в о ї сх е м и чи пл ян у. Ц е з а ­ л е ж и т ь в ід х и с т у оди н и ц ь, щ о в із ь м у т ь ся д о того, в ід м ісц е в о ст и та від тер ен у . С хем у, пл ян м у си т ь при д ум ати со б і к о ж н е т о в а р и ­ с т в о чи к о ж н а оди ниця, щ о з а й м у т ь ся п ош и р ю в а н н я м у к р а їн с ь ­ к о г о д р у к о в а н о го сл ов а на св ій лад. Т у т п од ам о т іл ь к и дек іл ьк а 19

при к л ад ів, я к м ож н а п ош и р ю в а ти у к р а їн сь к у к н и ж к у та у к р а їн ­ с ь к у п р есу сер ед н а ш ої ем іграції: 1) в ся у к р а їн сь к а п р еса на ч у ж и н і з а п о ч а т к о в у є кам п ан ію за пош и р ен н я у к р а їн сь к о го д р у к о в а н о го сл о в а від п овід н и м и ст а т т я ­ ми; 2) п о в с іх у к р а їн сь к и х о р га н іза ц ія х , тов а р и ств а х , б р а т с т в а х в ід ­ б у в а ю т ь ся від п овід н і на ц ю тем у д о п о в ід і; 3) п р овод и в с іх у к р а їн с ь к и х ор ганізацій , о б ’єднань, то в а р и ств , бр а т ст в п од ба ю ть , щ о б в он и самі та їх н і члени к у п у в а л и у к р а їн ­ сь к і к н и ж к и та п ер ед п л а ч ува л и у к р а їн сь к у п р е су ; 4) за в од и ти п овол і сер ед н а ш и х л ю д ей на ч у ж и н і зви чай , щ о б із п р и в од у р ізн и х нагод, я к от р е л ігій н о -ц е р к о в н и х св я т, весіл ь, ур оди н , х р ести н тощ о, на я к и х зв и ч а й н о д а єть ся р ізні п од а р ун к и — да р у ва л и у к р а їн сь к у к н и ж к у ; 5) гол овн и м чином о б д а р о в у в а т и к н и ж к а м и н а ш и х д іт е й ; д о сі в н а с т а к в од и л ось, щ о к ол и в ід в ід у єт ь ся я к у с ь р один у, д е є діти, — д а єть ся їм дол яр чи 50 ц ен тів па ц у к е р к и т о щ о ; а б у д е к о р и с ­ н іш е дл я дитини, я к щ о к у п и ти дл я н еї за ті гр ош і к н и ж к у ч и ж у р н а л и к ; та ки й п од а р ун ок д о в ш е п о сл у ж и ть, і з н ь о го дитина ч о г о сь д о б р о г о н а в ч и ть ся ; 6) орган ізац ії, тов а р и ств а , кл ю би , бр а тств а в л а ш т о в у ю т ь зм а ­ га н н я м іж собою , к о тр е б іл ь ш е у ви зн а ч ен ом у ч а сі п р и д ба є к н и ­ ж ок; 7) такі сам і зм агання в л а ш то в у ю т ь м іж со б о ю чл ени т и х т о в а ­ р и ст в та п оод и н ок і громадяни. Р ів н о ч а сн о при том у тр еба дбати, щ о б к н и ж к и , п ридбані в т а ­ кій кам панії, бу л и читані. Ц е зам ал о — тіл ьк и к у п и ти к н и ж к у , тр еба щ е її прочитати. Т а к о ж у цій цілі м ож н а в л а ш то в у в а т и гу р тов і ч и тан н я по о р га ­ н ізац ія х , под авати ви сту п и р ід н ого сл ова , з д ек л я м ува н н я м та ч и ­ танн ям т в о р ів н а й к р а щ и х н а ш и х п оетів та пи сьм ен н и ків, ор га н і­ з у в а ти змагання, х т о за визн ачен ий ч а с п р оч и та в н а й біл ьш е к н и ­ ж о к і т. ін. М ож н а ск а за ти ціл к ом п евн о од н е: в ід у с п іх у п ош и р ен н я у к р а ­ їн сь к о г о д р у к ов а н о го сл о в а сер ед н а ш и х лю дей на ч у ж и н і багато зал еж а ти м е, чи вони за л и ш а ться україн ц я м и , ч и р о з п л и в у т ь ся в ч у ж о м у морі. В р я ту єм о в ід аси м іл я ц ії та ден а ц іон а л іза ц ії т и х н а­ ш и х л ю дей, я к и х потр ап и м о за ц ік а в и ти р ід н ою у к р а їн с ь к о ю к н и ж к о ю . К о ж н а у к р а їн сь к а л ю д и н а на ч у ж и н і, д о я к о ї знайде с о б і д о р о гу у к р а їн сь к е д р у к о в а н е сл о в о , — за л и ш и т ь ся в ір н ою т ом у н а р од ові, з я к о го вийш ла. Т о м у д о л о ж ім у с іх зу си л ь, щ о б до в с іх у к р а їн сь к и х л ю дей, щ о п ер еб у в а ю т ь поза м еж ам и р ід н о ї землі, най ш ло с о б і д о р о гу у к р а ­ їн сь к е д р у к ов а н е сл о в о — у к р а їн сь к а к н и ж к а й у к р а їн сь к и й ч а ­ соп и с. Т од і за м айбутн є н а ш о ї ем ігр ац ії м ож ем о бу ти сп о к ій н і: вона за л и ш и ться у к р а їн сь к о ю . О р га н ізова н е життя П ід орган ізован и м ж и ття м р о зу м ієм о та к у ф о р м у ж и т т я с у с п іл ь н ости чи я к о їсь б іл ь ш о ї н а ц іон а л ьн ої сп іл ьн оти , я к це в н а­ ш о м у в и п а д к у — ем іґр ац ії, в якій п о в а ж н е ч и сл о о д и н и ц ь -ін д и в ід ів бер е а кти вн у у ч а ст ь або ж бода й н а л еж и ть до я к о го с ь гу р ­ ту, т ов а р и ст в а чи організації. З ви чай н о, за вда н н я т а к и х о б ’єднань б іл ь ш о г о ч и сл а одиниць є ося гн у ти я к у с ь м ету сп іл ьн и м и силами. 20

тобто, я к ми зви кл и казати — організованим сп особ ом . В сім нам д о б р е від ом о, х о ч би з н а й н ов іш ої істор ії, я к у в ел и к у си л у мас п од ек ол и навіть невеликий, але д обр е зорган ізован и й гу р т л ю д ей у ж и т ті нації, а ч а сто й ц іл ого л ю д ства . В ідом а т е ж си л а п р о ф е ­ сій н и х сп іл о к у віл ьн ом у світі, за в д я к и яким р обітн и ц тв о д о б и ­ в а єт ь ся д л я себе щ ор а з к р а щ и х за р о б іт к о в и х і взагал і ж и т т ь о ­ в и х ум овин. О соб л и в ою є мета о р га н ізов а н ого ж и т т я я к о го сь б іл ь ш о го ч и сл а н ац іон а л ьн ої спільноти, щ о опи нил ась поза м еж ам и р ід н ого краю , я к ою бу в а є ем іґрація. Т а к і ем іграційні н ац іонал ьн і спільноти, біл ьш і чи менш і, які з т и х чи ін ш и х причин м уся ть п р ож и в а ти на ч уж и н і, сер ед ч у ж и х л ю дей і обстави н , о б ’єд н у ю т ь ся в гурти, т ов ар и ства , братства, сестр и ц тв а тощ о, сл овом , т в о р я т ь р ізн ого р о д у організації, м етою я к и х є п р о д о в ж у в а ти такий сп о сіб ж и т ­ тя, який б у в у р ідн ом у кр а ю , т о б т о далі пл екати рідні т р а ­ д и ц ії і в т“ой сп осіб не п ід д а в а ти ся впливам ч у ж о г о оточенн я. Значить, м етою ор ган ізов а н ого ж и т т я ем іґр а ц ії є п о бо р ю в а ти а си ­ м іляційні та д ен а ц іон а л іза ц ій !» впливи, я к і з а гр о ж у ю т ь тим н а­ ціонал ьним спільнотам , щ о оп и н и л и сь на ч уж и н і. Щ о орган ізован и м сп о со б о м м ож н а у сп іш н іш е п о б о р ю в а ти а си ­ м іляцій ні впливи, н іж одинцем , — ц ього, м абуть, не треба д о в о ­ дити, бо це ясне для в сіх . Д обре зор ган ізован і національні с п іл ь ­ н оти д о в ш е за д ер ж у ю т ь с в о є н ац іонал ьн е обл и ччя, с г о ї рідні з в и ­ ч а ї та традиц ії, щ о їх вони ви н есл и з р ідн ого краю . Ц е бачим о на­ о ч н о х о ч би на прикладі у к р а їн сь к о ї ем іґр а ц ії в К ан ад і і С Ш А . В П івн ічн ій А м ер и ц і наш і л ю д и р о з с ял ись по к л; к с х стей та х , а до того, щ е й п о б а га ть о х м іста х , чер ез щ о їм тр у д н іш е бу л о ж и ти ор ган ізова н и м ж и ттям . К р ім Ц ер к в и й н а р од н іх дом ів, наш і л ю ди в цій країні м ай ж е не знали ін ш и х ф о р м ор га н ізов а н ого ж и ття, в я к и х вон и мали б сп р ом огу пл екати рідні традиц ії. А н асл ідки ц ь о го бул и такі, щ о їх н і діти, п ер ш е ту т н а р од ж ен е пок ол ін н я , в ж е м а й ж е п ер естал и п р и зн авати сь, за д у ж е малими виїмками, д о нац іон ал ьн ости с в о їх б а тьк ів . Щ е гір ш е сп р ава с т о їт ь з д р у ­ гим і третім поколінням , ту т н ародж ени м . В он и в ж е ц іл к ов и то втр ачен і для у к р а їн сь к о ї справи. Н атом ість багато в и щ е с т о їт ь національна св ід о м ість н а ш и х п о ­ сел ен ц ів у К анаді. Т ам наш і л ю д и осел ял и сь на землі, на г о с п о ­ д а р ства х, на ф ар м ах, зви ч ай н о гуртами, т в ор я ч и ч и сто у к р а їн сь к і осел і, до того, н ер ідко з м еш канцям и о д н ієї м ісц ев ости в р ід н ом у к р аю . В т а к и х у м ови н а х в он и мали к р а щ і м о ж л и в о ст і дл я т в о ­ рен н я р ізн и х гуртів, това р и ств, бр а тств , сл овом , до ор га н ізов а н ого ж и т т я на «ста р ок р а єв и й » лад. Т о м у національн а св ід о м іст ь к а н а д ій сь к и х у к р аїн ц ів зн ачн о вищ а, і то м у т е ж їх н я вага я к н а ц іо­ н а л ьн ої групи в ж и тті ц ієї к р аїн и зн ачн о більш а, н іж у к р а їн ц ів в С Ш А , х о ч в цій остан н ій к р а їн і н а ш и х л ю д ей в ч оти р и рази більш е. С тара ем іґр ац ія ств ор и л а тіл ьк и один такий організацій ний чин ник — Ц еркву, яка зум іл а о х о п и ти с в о ію м е р е ж е ю м а й ж е в е сь у к р а їн ськ и й ем іґраційн и й загал. У к р а їн ськ а Ц ер к в а на ч у ­ ж и н і м огла б бул а від ігр а ти вел и ч езн у р ол ю у зб е р е ж е н н і н а ц іо­ н а л ьн ої св ід ом ости н а ш и х в и х ід ц ів з р ід н ого кр а ю , але, на ж а л ь , ч ер ез р озби ття вона ц ь о го не зробила. С тара ем іґр а ц ія нам агалась т а к о ж п об ор ю в а ти д ен а ц іон а л іза ц ійн і впл и ви на н а ш и х л ю д ей р о з б у д о в о ю «с в іт сь к о г о » о р га н із о 21

й ан ого ж и ття . В цій цілі вона п обу д у в а л а в б а га т ь о х б іл ь ш и х м ісц я х ск у п ч ен н я у к р а їн ц ів н а р од н і дом и, де зн ай ш л и п р и м іщ ен ­ ня р ізн і товар и ств а , бр атства, сестр и ц тва , завданн ям я к и х б у л о гу р ту в а ти у с в о їх р я д а х н а ш и х п ер есел ен ц ів. О дначе, з п ричи н и м а л ої к іл ь к о с т е ін телігенц ії се р е д н а ш и х п ер ш и х пер есел ен ц ів, стара еміграція не зум іл а в и п овн и ти ц е ор га н ізов а н е ж и т т я в ід ­ п овідни м національним зм істом , як и й притягав б и і р а зом в и х о ­ в у в а в ч л ен ств о ц и х організацій. Є д и н ою а тр акц ій н ою си л ою т и х н а р о д н іх дом ів бу л и т і ч а сто ви см ію ва н і сьогод н і н о в о ю е м іґр а ц ією бари, я к і — х о ч би я к не х о т іл о ся стави ти їх п о б іч Ц ер к в и — в се ж таки щ е н а й біл ьш е п ісл я н еї сп р и чи н и л и сь д о за д е р ж а н н я н а ш и х п е р ш и х п осел ен ц ів п р и р ід н и х тр а ди ц іях. Д авніш е, а п оч а сти щ е й теп ер , н а ш і л ю д и н а й ч а стіш е сх од и л и сь і с х о д я т ь с я д о к у п и в д в о х м іс ц я х : в рідній ц ер к в і в н еділ і й свята та в б а р а х вечорам и. Т о м у н еобх ід н и м з а в ­ дан ням н о в о ї ем іґр а ц ії є : в и п овн и ти ці організацій ні ‘рям ці, з н а ­ чи ть, у сі ці товар и ства , б р а тств а ,се стр и ц тв а та в сі ін ш і ор га н іза ­ ції, я к і створ и л а стар а ем іґр ац ія, національним зм істом і таким чи н ом ох о п и ти в с іх у к р а їн ц ів на ч у ж и н і ор га н ізова н и м ж и ттям . М ож на цілком п ев н о сказати, щ о к ол и кож на у к р а їн с ьк а л ю д и ­ на па ч уж и н і належатиме д о с в о є ї р ід н о ї Ц ер к ви , виховуват им е с в о їх дітей у св о їй р ідн ій ш к ол і, читатиме р ід н е у к р а їн с ь к е с л о ­ во, в р оди н н ом у житті говоритиме р ід н о ю м ов ою і зберігатиме р ід н і зви ч а ї та належатиме д о я к о їс ь х о ч би о д н ієї у к р а їн с ь к о ї н а ц іон а л ьн ої організації, — вона, н а п евн о, залиш ит ься у к р а їн с ь ­ к ою . А ц е нам, н а п евн о, вдаст ься тоді, к ол и ми б удем о ук р а їн ц ям и н е л и ш е з п охо д ж ен н я , а л е й сповнятимемо всі ті о б о в ’я зк и й п о ­ винності, як і лежать на н ас я к ч л ен а х в ел и к ої у к р а їн с ь к о ї нації. *

*

*

П ри читанн і ц ієї н а ш ої ста тті в д е к о го м о ж е ви р и н у ти дум ка, щ о ми за к л и к а єм о у к р а їн сь к у ем іграцію до сеп а р а ц ії в ід су с п іл ь ­ н о -гр о м а д сь к о го ж и т т я т ієї країни, в як ій в о н а . п р о ж и в а є, з а к л и ­ к аєм о до відокрем л ен н я , д о ізо л я ц ії н а ш о ї сп іл ьн оти від оточ ен н я або щ о ми п р оп ов ід у єм о, щ о б наш і л ю д и за м к н у л и ся щ іл ьн о в у к р а їн сь к о м у ем іґр ац ій н ом у ґе тті. Д ех то м о ж е н авіть дій ти до х и б ­ н ого в и сн ов к у , щ о ми за к л и к а єм о н а ш у е м іґр а ц ію п р о с т о д о н е л ь о я л ь н ости су п р оти т и х країн, я к і п огод и л и сь п р ий няти нас до себе і дали нам працю та м о ж л и в іст ь існ ування. Щ о б заздал егід ь за п обігти т а к о ї х и б н о ї ін терп р ета ц ії н а ш и х д у ­ мок, ви сл овл ен и х у цій статті, за я в л я єм о: за к л и к а ю ч и н а ш и х л ю ­ дей, щ о оп и н и л и сь поза м еж ам и р ід н ого краю , не зр и ва ти з в ’я з ­ ків з нац ією , з я к о ї ми ви й ш л и і до я к о ї к р ев н о н а л еж и м о — ми зовсім н е п р оп ов ід у єм о я к о їс ь невдячност и, а тим м ен ш е — н е л ь о яльност и д о тих країн, в я к и х тепер прож и ваєм о і як і стали нам тепер др угим , батьківщинам. Ц ілком н а вп а к и : ми вваж аєм о, щ о наш і л ю д и н е тільки п ови н н і, а л е й з о б о в ’язані бути вдяч н и м и й л ьо я л ьн и м и супроти країн, я к і дал и нам притулок і в сі п рава д о п ов н ого л ю д с ь к о г о життя. М и п ови н н і т е ж к о р и ста ти з у с іх т и х прав, які дають, нам ці країни, і в к л ю ч а ти сь акти вн о в у с і д іл я н ­ ки су сп іл ь н о -гр о м а д сь к о го й д е р ж а в н о -п о л іт и ч н о го ж и т т я т и х н а ­ р одів, які прийняли нас д о себе. Т а к а а к ти в іза ц зя н а ш и х л ю д ей у 22

су сп іл ь н о -гр о м а д сь к о м у й д е р ж а в н о м у ж и т т і н а ш и х н о в и х б а т ь к ів щ и н в и й д е тіл ьк и на к о р и ст ь і нам сам им я к одиницям , і н аш ій н ац іон ал ьн ій сп іл ьн оті в п о о д и н о к и х кр а їн а х , і цілій у к р а їн сь к ій сп р аві. Н а ш ою бо п р ац ею , я к у ми вкладаєм о в р о з б у д о в у н а ш и х н о в и х батьківщип, здобуват имемо в ід п о в ід н і становища дл я себ е, вироблятимемо в ід п о в ід н у о ц ін к у д л я н а ш ої н а ц іо н а л ьн о ї с п іл ь ­ ноти в да н ій країні, а разом спричинят им ем ось до в и з в о л ен н я н а ­ ш о г о н а р о д у на р ід н и х зем л я х, бо допомогатимемо р озбудовуват и потугу в іл ьн о г о світу, як и й р а н іш е чи п ізн іш е п ер ем ож е м о ск о в ­ с ь к у , тепер б о л ь ш е в и ц ь к у ім перію . О тж е, в ж е з ц ь ого ясно, іц о в н а ш ом у в л а сн ом у ін тер есі є — я к р а з в к л ю ч а ти сь, де тіл ьк и існ у ю т ь до того м о ж л и в о ст і, в д е р ж а в н о -п о л іти ч н е ж и т т я н а ш и х н о в и х країн посел ен н я. В наш ій ста тті ми х отіл и тіл ьк и пр и гадати наш им л ю дям , щ о, п р о ж и в а ю ч и на ч у ж и н і, вон и н еп ови н н і р ва ти з в ’язк и з тим к р а єм і тим н а р о ­ дом , з я к о г о ми вийш ли, не ц у р а ти ся с в о го у к р а їн с ь к о г о сл ова , не за тр а ч ува ти св ого н а ц іон а л ьн ого обл и ч ч я , тим біл ьш е, щ о ц ь о ­ го від н а с н авіть не ви м а га ю ть наш і н ов і батьк івщ и н и . Н а З а х о д і бо, у віл ьн о м у св іті, д е ми тепер оп и н и л и сь, м а й ж е н евідом і н ац іонал ьн і чи рел ігій н і п ер есл ід ува н н я, і м а й ж е в с і ті к р а їн и -д е р ж а в и , в я к и х теп ер п р о ж и в а є наш а ем іґр а ц ія, н а в іть не ст а р а ю т ь ся — і з о в сім не б а ж а ю т ь со б і того — щ о б ми в и р ік а ­ л и сь с в о є ї н ац іон ал ьн ости і п ер еста в а л и бу ти укр аїн ц я м и . Н а в ести б х о ч а з а к л и к п р ем ’єра К а н а д и до к а н а д ій сь к и х у к р а ­ їн ц ів у пром ові, я к у він в и гол оси в на 5 0 -л ітн ьом у ю в іл е ї у к р а їн ­ сь к о го п осел ен н я в тій країн і. В ін ск а за в : (ц и туєм о з п а м ’яті): «В и стан ете тіл ь к и тод і д обр и м и кан адійцям и, к ол и бу д е т е добр и м и ук р а їн ц я м и »... П од ібн о в и сл о в л ю в а л и сь т а к о ж не раз д е р ж а в н і м уж і СШ А. З в ер н ути на це у в а гу у к р а їн сь к о ї ем іґр ац ії, яка с ь о го д н і р о з ­ ки нена п о ц іл ом у світі, по б а га т ь о х к р а їн а х і д е р ж а в а х у с іх п ’яти к он ти н ен тів, є завданн ям ц ієї н а ш ої статті.

— оОо—

Члени юнацтва і старшого С У М -у в Канаді беруть участь під час зустрічі українців Канади і США. 1957 р. 23

Няуна і знання' О. П.

Нариси з історії ф іл о со ф ії Ц

І

II е

р

о

||

Ім ’я Ц іц ерон а е д обр е в ід ом е ц іл ом у к у л ь т у р н о м у л ю д ств у . П р о ­ т е з причинам и й ого сл а ви сп р а ва с т о їт ь зов сім п а р а д окса л ьн о. В п ід р у ч н и к а х та ком п ен д ія х з іст о р ії ф іл о с о ф ії Ц іц ер он займає д у ж е й д у ж е скр ом н е місце, за те вел и ч езн е — в іс т о р ії р и м сь к о ї л ітер а тури , а н ай біл ьш е — в пол іти ч н ій іст о р ії р и м сь к о ї р е сп у б ­ л іки та її кінця. А л е к ол и п р и гл я у н ти сь до т ого, щ о сам е за л и ­ ш и л о сь в ід ж и т т я й дія л ьн ости Ц іц ер он ов ої сп р а в д і чинним і вп л и вови м — від н а й бл и ж ч и х н а сту п н и х п ок ол ін ь по н ьом у а ж д о су ч а сн о ст и — то п оста є зов сім п р оти л еж н и й образ. С у то л ітер а ту р н у с т о р о н у т в о р ч о ст и та діяння Ц іц ерон а ми т у т сп ец ія л ьн о р озгл ядати не будем о, бо це питання ок р е м е і я к р а з з іс т о р іи о античн ої ф іл о с о ф ії сл и ве н ія к о ю м ір ою не п о в ’язане. О б м еж и м ось на том у, щ о б потвер ди ти , щ о п р оза Ц іц ерон а сп р а в ­ д і л и ш и л ась м ай ж е загал ьн ови зн ан и м взірцем л а ти н сь к о ї а р ти ­ сти ч н о р озр обл ен о ї м ови — щ онай м енш е, п р озов ої, не в ір ш о в а ­ н ої (х оч а й у ри м ській п о е зії сти л істи ч н и й впл и в Ц іц ер он а б у в вел ичезний, тіл ьк и м енш п ол ітичн ий з пер ш ого погл я ду) — і цей к л я с и ч і і и й свій х а р а к тер Ц іц ер он ов а л ітер а турн а спадщ и н а з б е ­ регла а ж та к ою м ірою , щ о тр а п л я л и сь цілі сто л іття , к ол и з а б у ­ в а л о сь (і то цілком несл уш н о), щ о р и м ська л ітер а ту р н а п р оза п осід а є ч и сл ен н и х м ай стер н и х п р ед ставн и ків, п оча сти н а в іть д у ­ ж е й д у ж е від Ц іц ер он ов ого сти л ю від м ін н и х — я к от С а л ю стій і Таціт. С ен ека й П етроній, А п у л ей і А м м іян М арцелін . О д н а к о ­ во, в оч а х дал еко п е р ев а ж н о ї б іл ь ш о ст и обізн а н ої з к л я си ч н о ю л ати н ою частини л ю д ства , Ц іц ерон, м абуть, н а за в ж д и з а л и ш и в ся н ай реп р езен тати вн іш и м ри м ськи м п р оза їк ом , а до т о г о ' ж і н а й ­ біл ьш и м ор а тор ом античн ої ста р ови н и , з яким м ож н а р ів н я ти х іб а щ о грека Демостсна. Щ од о зіста вл ен н я Ц іц ерон а з Д ем остєн ом справа, щ оп р а вд а , була, с і буде проблем атична. Д и ск у сія щ одо «п ер ев а ги » того ч и т о го з н и х д в о х р озп оч а л а сь бул а в ж е за н а й б л и ж ч и х д е ся т и р іч п о Ц іц ер он ов ій см ер ті; оч еви д н а річ, гр ец ькі а в тор и тети стал и по одн ом у боці, р и м ськ і — по д р у го м у ; а в да л ьш ом у ст а н о в и щ е римлян прийняли італійці та ф р а н ц у зи , а ста н ов и щ е гр ек ів — німці й п оч а сти англосакси. П р о т е ціла сп р ава л и ш а ється д и с ­ к у сій н о ю л иш е ст о со в н о д о п ол іти ч н и х пром ов о б о х в е л и к и х о р а ­ т о р ів ; а в гал узі к р а сн ом ов ств а с у т о судового Ц іц ерон б е з з а с т е ­ р е ж н о не має собі рівн их. І все ж таки, попри в ел и ч езн и й л ітер а турн и й х и с т Ц іц ер он а і щ е вел и чезн іш и й сти л істи ч н и й вп л и в Ц іц ер он ов ої прози, л ітер а ­ тур н а п оста ть Ц іцерона є в ел и ч и н ою радш е б е з о с о б о в о ю , с т в о ­ р ен ою не стіл ьк и ін дивідуальним талан том і м и стец твом , ск іл ь к и загал ьни м л ітер атурн и м р у х о м с в о є ї д оби : ри м ська п роза, з о к р е ­ ма ор а тор ськ а , в ж е в п р о д о в ж к іл ь к о х поколінь, дед а л і б іл ь ш е н а бл и ж ал а сь до ідеалу клясицизму, д о п ев н ої п р о с т о р о ї га р м он ії 24

та рівн ом ір н ости ви к л а ду й ком позиції, і Ц іц ерон л и ш е здійснив у «п ер іоди чн ій » си н та к сі та бездоганно чл еноподіл ьній п о бу д ов і с в о їх ор а тор сь к и х , ф іл о с о ф іч н и х і ретор и ч н и х (п ри свячен и х т е о ­ р ії кр асн ом овства ) твор ів, певні р озв и тк ов і лінії ц іл ої еп ох и — і т о в такий доскон ал ий сп осіб, щ о його наступ никам зали ш и ­ л о сь тіл ьк и його ж таки н асл ідувати . П роте, наколи Ц іцерона взагалі не бул о на світі, то «ц іц ер он івськи й » сти л ь одн а к ов о п о ­ став би в том у сам ом у або сл и в е том у сам ом у вигл яді: натоді «взір ц еви м » кл яси ком л а ти н ськ ої прози став би х т о с ь з оти х Ц іц ер он ови х наступ ників — істо р и к Т іт Л івій а б о ж петор К в ін тіл ія н : тіл ьк и в сього й різниці. Ц е най ви разн іш е п о т в е р д ж у єт ь ся тими галузями л ітер а турн ої тв о р ч о сти Ц іцерона, в я к и х він іш ов не за сти л істи ч н ою те ч ісю св о є ї доби, але проти неї. Б о він скл адав і в ір ш і (в том у чи сл і й епічн у поем у п р о істо р ію св о го вл а сн ого кон су л ь ств а ) — і, п и ­ сані занадто застар іл ою манерою , вони викликали п ер ева ж н о кеп куванн я. Він залиш ив по собі а ж 36 «кн иг» л истування (в ч о ­ т и р ь ох ок р ем и х збірн иках), надзвичайно різном анітн ого саме під літературн им кутом зо р у ; б о поряд з листами, складеним и в с т и ­ лі «ц іц ер он івськ ого» кл яси ц и зм у — або й о ф іц ій н о -у р я д о в о г о ф ор м а л ізм у — м істяться численні листи інтимного зм істу (а5о й гр ом а д ськ ого зм істу, але адресован і до н а й бл и ж ч и х приятелів), і сам е вон и становл ять ч у д о в і зразки тод іш н ьої су т о р озм ов н ої ч и т о ф а м іл ья р н ої латини — ви р ази стої, б а р в и стої й о р и іін а л ь ної. П роте якраз вони зал и ш и л и сь без н іякого впл и ву на д а л ь­ ш ий р озв и ток л а ти н ськ ої м ови та р и м ськ ої л ітератури . На політичній д іял ьн ості Ц іцерона м усим о за ста н ови ти сь д е ­ тал ьн іш е, бо вона, поза всім іншим, виразно виявл яє такі риси й ого о со б и ст о ї вдачі які й для й ого ф іл о со ф іч н о го дум ання не могли не бути провідним и, і які, зр еш тою , надали й ого істо р и ч ­ ній п остаті певн ого тр а гічн ого, ба н авіть си м вол іч н ого значення. В травні ц. р. в західн ій пресі з ’я ви л ось сен сац ійн е п овідом ­ лення, щ о ченцям д ом ін ік а н ськ ого манастиря в окол и ц і м істеч ­ ка Арпіна (коло 100 км на південний сх ід від Риму) п ощ а сти л о н атрапи ти при р озк о п а х на р еш тки античн ого буди нку, якил, прип устим а річ, бу в ф ам ільн им дом ом Ц іцеронів — в яком у, отж е, М арк Т улл ій Ц іц ерон нар од и вся 3. січн я 106 р. до P. X . і п ер ебув св о є ди ти н ство та ч асти н у ю нацтва (пізніш е, великий п р ом овец ь і його 4 рокам и м ол одш ий брат К він т Т улл ій Ц іц е­ рон, р озбагатівш и й р озп ор я д ж а ю ч и аж деся тком буди нків, с а ­ ди б і вілл, у Римі, під Р имом і в Середній Італії, не ч асто з а в і­ тали до св о го «р оди н н ого гнізда»). Зреш тою , як би п р и н а л еж н ість н овозн а й ден ої руїн и — від як ої, крім ф ун д ам ен ту, небагато ч о о збер егл ось — до ф а м іл ьн ого майна р од у Т у л л іїв Ц іц еронів бул а оста точ н о доведена (а д о сі це прип ущ ення б а зу єт ь ся лиш е на в ід п ов ід н ості місця п ол ож ен н я бу д и н к у до д оти ч н и х у к а з ів о к у пи сан н ях са м ого Ц іцерона), т о скром ний р озм ір і ті бу д ів л і л и ­ ш е п отверди ли б те, щ о нам і та к у ж е бул о п р о п р ед к ів і б а т ь ­ ків Ц іц ер он ови х д обр е від ом о: це б у в в ід н осн о зам ож ний, п р оте а ж ніяк не аристократичн ий рід р и м ськи х сер ед н іх зем л евл а с­ н и ків і, сказати б, сер ед н іх і біл ьш и х ф ін а н си стів — т. зв. «в е р ш ­ н и к ів »1), ж а д н ою м ір ою не споріднен ий з тими патриц іян ськи м и Т улл ам и й Тулліям и, я к и х н еод н ор а зово зга д у ється в н а п івл еген дарних анналах р а н н ь ої р и м сь к о ї р есп убл ік и і які, зр еш тою , 25

за Ц іц ер он ов и х ч а сів д а в н о в ж е в сі п ови м ирали були. Р о д ов е п р ізв и сь к о C icero (від лат. сісег — певна п орода го р о х у ) навряд ч и п о х о д и т ь від л е ґе н д а р н о ї «с п а д к о в о ї» бор од а в к и на щ оці — р а д ш е в ід к у л ьти в у в а н н я т іє ї п ор од и г о р о х у к и м сь із Ц іц е р о н о ­ в и х п р едків. О це, ск а за ти б, «м іст е ч к о в е » п о х о д ж е н н я та в ід п ов ід н е в и х о ­ ван н я Ц іц ер он а в и я в и л о ся в д а л ь ш о м у ф а та л ьн и м для ц іл о ї й о г о п ол іти ч н ої д ія л ь н о сти ; бо, п оп р и св о ї о со б и ст і ч есн оти — ен ер ґію , м у ж н ість , гум ан н ість, м ор а л ьн у безд ога н н ість — і, б у д ь щ о -б у д ь , видатн ий пол іти ч н и й х и ст, в ін до кінця ж и т т я л и ш ався б е з з а ст е р е ж н о відданим т ій р и м сь к ій респ убл іц і, я к а за й ого д о ­ би існ у вал а в ж е л и ш е ф ік т и в н о ; та від н осн а со ц ія л ь н о -п о л іт и ч н а рівн овага, я к а в н ед оск он а л и й — зр озум іл а р іч — сп о сіб, але в с е ж та к и я к о ю сь м ір ою ви зн а ча л а со б о ю р и м сь к е гр ом а д ськ е ж и т т я 3 -г о й 2 -г о в ік ів д о P. X ., за бе зп е ч у ю ч и л ега л ьн і ф о р м и зм агання м іж зем л евл а сн и ц ьк ою а р и сто к р а тією (із сен а тор ом на чол і), зам ож н и м и пр ед ставн и кам и к а п іта л у («в ер ш н и к а м и ») і н е ­ за м о ж н ою м а сою д р ібн о го сел я н ств а та м іськ ої л ю д н ости («п л е б­ сом ») — це, в ід п о ч а т к у гр о м а д я н сь к и х в оєн м іж М а р ісм і С у л лою , о т ж е в ід 88 р. до P. X ., б у л а в ж е тіл ьк и «ід ея » р и м сь к о ї д е р ж а в н о ї організації, н ев ід п ов ід н а д о іст о р и ч н о ї дій сн ости . С в о ­ єр ід н е й п р и ск ор ен е п ер ер оста н н я «р и м сь к о ї» р е сп у бл ік и сп ер ш у на в се іт а л ій сь к у д ер ж а в у , а дал і — на ф о р м а л ь н о го геґем он а і ф а к т и ч н о го в ол од а р я ц іл ого се р е д зе м н о м о р сь к о го к о м п л е к су к р а ­ їн — від Ґ ібр а л ьта р у до Е вф р а та і в ід сл и ве в сіє ї т е ч ії Д унаю д о п іск ів Сагари — п о р у ш и л о в сі п р оп ор ц ії і, в п р о д о в ж я к и х сь п ів т ор а ст а р ок ів , зв ел о н ан івец ь у с і осн ов и р и м сь к о го гр ом ад­ сь к о г о ж и ття . Рим бу в на п о ч а т к у 1-го ст. до P. X . пол ітичн им цен тром ц іл ого С ер ед зем н ом ор ’я і одн им із ч о т и р ь о х н а й б іл ь ш и х в ел и к ом іст від ом ого н а тод і с в іт у (п оряд із С и ракузам и, О л ек­ са н д р ією та А н т ій о х ією ), ал е «п р овін ц ій н а » Італ ія в се щ е ж и л а застаріл и м и ідеями та ідеалам и д о б и Ган н ібал ової війни. Р е п р е ­ зен ту ю ч и й бор он я ч и саме оті — безперечн о, д у ж е п о в а ж н і й гідні п ієти зм у — д а в н ьор и м сь к і пол іти ч н і кон цепц ії, Ц іц ерон не доба ча в, щ о в су сп іл ь ст в і й ого в л а сн и х су ч а сн и к ів вони не мали оп ер тя, не підтр и м увал и сь ж а д н о ю р еа л ьн ою си л ою , ані ж адни м ор ган ізова н и м ш ар ом л ю д н ости — щ он а й біл ьш е, т іл ь к и ти м ч а ­ с о в о в и к ор и ст ову в а л и сь тим и чи інш им и р и в а л ізу ю ч и м и м іж с о ­ б ою пол іти чн и м и партіям и з м етою дем агогіч н ої пропаганди. Ц і­ цер он ціл к ом марно п ок л а д а в ся на св о ю іл ю зію , н а ч ебто п ер е­ в а ж н а б іл ь ш іст ь «гр ом а дян ства р и м сь к о го » в с е щ е п р ося кн ен а су в ор и м и патріоти чним и тради ц іям и к ол и ш н іх ч а сів і за ц ік а в ­ лена в збер еж ен н і тр а ди ц ій н ої р е сп у бл ік а н сь к о ї, н а п ів а р и ст о к р а ти чн ої, н а п івд ем ок р а ти ч н ої (п роте з ви р а зн ою п е р е в а го ю а р и ст о ­ к р а ти ч н ого сен ату) д е р ж а в н о ї ор га н іза ц ії; а зв и ч к а д о ю р и д и ч ­ н ого сп о со б у мислення, я к о ї Ц іц ер он набув со б і на н езл іч ен н и х — зд е б іл ь ш о го б л и ск у ч е п р ов ед ен и х ним- v р ол і о бор он ц я — с у ­ д о в и х п р оц еса х , щ е б іл ь ш е ш т о в х а л а й ого в б ік підміни со ц ія л ь н о -п о л іти ч н и х р еа л ьн остей ф ік ц ія м и д е р ж а в н о го права та а б­ стр актн и м м орал ізуванням . В ін н е п ом ічав у с в о їй з а сл іп л е н о сті, щ о «р и м сь к е гр ом а д я н ств о» давн о в ж е п е р е т в о р и л о сь бу л о на а м ор ф н у , дезор га н ізов а н у й д езо р ієн то в а н у м а су без сп іл ь н и х п ол іти ч н и х ін тересів, я к і ви п р а в д у в а л и б зберіган ня а р х а їч н о ї і багато- в. ч ом у п р и м іти вн ої р е сп у б л ік а н сь к о ї к о н с т и т у ц ії; не р о ­ зум ів він, зр еш тою , і того, щ о я к р а з за ід еал ізован и х ним «д о б ­ 26

р и х ст а р и х ч а сів» К а тон а Ц езор а та о б о х С ц іпіонів А ф р и к а н ­ сь к и х в ін особи сто, н е бу в ш и а р и сток р а том з п о х о д ж е н н я , н ік о ­ ли, поп р и в е сь свій х и ст і п атріоти зм , д о «п ер ш ої ґа р н іту р и » д е р ­ ж а в н и х м у ж ів тр а ди ц ій н ого Р и м у н ап евн е не п отр ап и в би; б о то бу в дер ж а в н и й лад с у в о р о стан ови й , і р ід к і ви й н ятки р оби л оеь х іб а щ о дл я особл и в о у д а тн и х в ій сь к о в и к ів а б о ж о со б л и в о б а ­ гатих ф ін а н си стів. О т о ж Ц іц ерон, в х а р а к те р і т и п о в о го «гом о н о в у с» («н о в о ї лю дини» — без в и со к и х д о сто й н и к ів сер ед б л и ж ­ ч о ї рідні), і сам бу в п е в н о ю м ір о ю п р од у к том та ек сп он ен том н о ­ в и х ч а сів к р и зи й за к ол оту , тіл ьк и н е у св ід ом л ю в а в ц ь о го ; а го­ л овне, н е у св ід ом л ю в а в , щ о су ч а сн а й ом у р и м ська д ер ж а в а , аби взагал і збер егти сь і н е р озв а л и ти сь, м усіл а сп и р а ти сь не на с т а ­ р ом од н и х «ста теч н и х гр ом ад ян ах», але на зов сім ін ш и х с о ц і а л ь ­ н и х си л а х — на ф а х о в и х у р я д о в ц я х , на д о б р е опл ачуваїіій б ю ­ р окр атії, н а чи сл ен н ом у й п остій н ом у найманому в ій сь к у , н а р еш ­ ті, н ав іть на за м ож н и х к у п ц я х , п р о м и сл о в ц я х та ф ін а н си ст а х н е р и м сь к ого, ба н а віть р а б сь к о го п о х о д ж е н н я —■ т. зв. «в ід п у щ е н и ­ к а х » та ін ш и х «н ов и х гр ом а д ян а х». З асадничи й к он сер ва ти зм Ц іц ерон а за сл у го в у є н а б е з з а с т е р е ж ­ не визнання. П роте й к он сер ва ти в н и й дер ж а в н и й м у ж п отр ебу є не сам и х лиш е засад, але й к о н та к ту з р еа л ьн ою д ій сн істю . Ч е ­ р ез бр а к та к ого к он та к ту пол ітичн а д ія л ьн ість Ц іцерона ста н о ­ вила ф ія ск о , а й д ося гл а у с п іх у , поп ри зовн іш н ій бл и ск , був ск р ізь ти м ча сови й і су т т ю ілю зійний. Н айбіл ьш им п ол ітичн им у с п іх о м Ц іцерона, тим, як и й він щ и ­ р о в в а ж а в за т р ію м ф с в о г о ж и ття , б у л о те, я к в ін зл ік в ід у в а в т. зв. змову Катіліни. Сергій К атіл ін а, а р и сток р а т і в ел и ки й д о ­ стой н и к з д у ж е темним минулим, сп р о б у в а в нап р и кін ц і 63 р. до P. X . — за к он су л ь ств а Ц іц ерона — зр оби ти в Р им і п у тч і, п р а в ­ доп одібн о, перерізати значну ч а сти н у у р я д о в и х кіл. Р еш та й ого вл а сн ої п ол іти ч н ої програм и л и ш а ється не цілком ясн ою , бо обидва п ер ш од ж ер ел а , щ о дій ш л и д о нас в ід су ч а сн и к ів — в и ­ клади сам ом о Ц іцерона й істор и к а С а л л ю стія — мали в сі п р и ­ чин и н е д отр и м у ва ти сь ц іл к о в и т о ї пр авди вости , а д о т о го й щ е су п ер еч а т ь од н е одн ом у. Зате ц іл к ом ясн о, х т о мав від цього п у т ч у виграти. Ґней Помпей (п ер едч асн о п розван и й у ж е за ж и т ­ тя «В еликим »), п о п е р е м о ж н о м у закінченн і т р е т ь о ї й оста н н ьої війни рим л ян із царем П он ту М ітр ідатом Е вп атором 2), п о в е р т а в ­ ся з св оїм и числ енни м и л егіон ам и до Італії. П р и п уск а л ось, щ о він, зам ість р озп у сти ти с в о ї в ій ськ а п о в ід св я тк у в а н н і т р ію м ф у , в и к ор и стає їх, аби та к чи ін а к ш е за х оп и ти з в е р х н ю вл аду й ф акти чн о' п овтор и ти л и х о з в існ у д и к т а т у р у Сулли. П у тч у с а м о ­ м у Римі, навіть як би він н е ц іл к ом удався, подав би головним суп ер н и ка м П ом пея ба ж а н и й привід, щ о б і со б і збр ой н о в и с т у ­ пи ти та вип еред и ти П ом пея, з а х о п и в ш и в л а д у перед й о г о п о в о ­ ротом . Ц е бу л и в п е р ш у ч е р гу Ю лій Цезар, н а тод і п ровідн и к «д ем ок р а ти ч н ої» партії, і Л іціній Красс, кол и ш н ій сул л а н ец ь, як і П ом пей, але з опертя не стіл ьк и на в ій ськ о, ск іл ь к и н а в ел и ­ кий капітал. П ляни К а тіл ін и бул и їм обом безп ер еч н о відомі, але в он и р озр а х ов у в а л и в и к о р и ст а т и й ото бандитів, а потім ш в и д к о при борк ати . П р оте Ц іцерон, дію чи , в х а р а к т е р і кон сул а, д у ж е енергійно і в л уч н о, знищ и в ц іл у зм о в у в ж е в за р о д к у та з д у ж е незначним к р ов оп р ол и ття м (принаймні, в сам ом у Р и м і — а К атіл ін а незабаром загин ув у р озп оч а тій цій ним п ар ти зан ­ 27

сь к ій вій н і поза стол и ц ею ). З в и ч а й н о ж , п ісл я ц ь о го Ц іц ер он сп о д ів а в ся со б і бе зм е ж н о ї в д я ч н ости та к від П ом пея, я к і в ід ц іл ого сен ату. Сенат, дій сн о, обси п а в й о г о поч естя м и , ба н авіть огол оси в й ого -— в н еч уван и й д оти сп о сіб — «б а тьк ом б а т ь к ів ­ щ и н и »; п р от е не П омпей, який — не зв а ж а ю ч и на те, щ о сам е Ц іц ерон д у ж е спри я в бу в й ого при зн ачен н ю го л о в н о к о м а н д у в а ­ чем на С х од і — н ік ол и не міг п р ости ти Ц іц ер он ові, щ о тол, не д а вш и за к ол от ов і р озгор іти сь , п озба в и в й о го ч у д о в о ї м о ж л и в о ­ с т е — з ’я в и ти сь на чол і с в о го в ій сь к а в р ол і за ал ьн ов и зн ан ого р я тівн и к а дер ж а ви . П ом пей б у в п ол іти ч н о ам бітний п о л к о в о ­ дец ь п р оте з м алою в л а сн ою ін іц ія ти в о ю ; в тр а ти в ш и п р и від до м іл іта рн ого втр уч а н н я у в н у тр іш н ю п ол іти к у, в ін за ва га вся, п р о ­ гая в ц іл у си ту а ц ію і, нар еш ті, та ки р о зп у ст и в ш и с в о ю сх ід н ю арм ію , бу в зм уш ени й ск л а сти з Ц езарем і К р а ссо м н а п ів о ф іц ій ­ ний к ом п р ом іс, який у в ій ш о в в іст о р ію під н а зв о ю «п е р ш о го тр ію м в ір а ту ». О т о ж Ц іц ер он с в о є ю см іл и вою , п р оте н аївн ою а к ц ією п р оти К атіл ін и , щ оправда, наче в р я т у в а в д е р ж а в у від в и б у х у гр ом а­ д я н сь к о ї вій ни — а л еж ф а к т и ч н о л и ш е від п ер ед ч а сн ого її в и ­ б у х у ; б о сам а вона бул а л и ш е від кл аден а. При т о м у в ін ст я н / в на себе н ен а в и сть усіх п ол іти ч н о п о т у ж н и х пар тій , б о к о ж н ій з н и х ч и м сь завдав п р и к р ощ ів . А щ о р и м ськ і «п ор я д н і гр ом ад я­ ни », я к і бул и взагал і за збер еж ен н я с т а т у с -к в о і на я к и х в ін н ай біл ьш е п ок л а д а вся, ви я ви л и сь су п р о т и ч л ен ів т р ію м в ір а т у ц іл к ом безсилим и, то цей оста н н ій зр о б и в з Ц іц ер он а «к о зл а в д п у щ ен н я »: за п р етек стом н ед од ер ж а н н я певн и х к о н ст и т у ц ій н и х Гарантій при стр а ті н а й бл и ж ч и х сп ів р о бітн и к ів К а т іл іа и '), він бу в з а су д ж ен и й народнім и зборам и (щ о були ф а к т и ч н о в р у к а х Ц єза р ев ого агента й о со б и ст о г о в о р о га Ц іцерона, н а р од н ьо о т р и ­ бун а П убл ія К л ьодія ) на вигнання, й ого бу д и н ок у Р им і бу в зн е­ сений, а й ого м астки в Іта л ії сп у стош ен і. Щ оп р а в да , вигнання Ц іц ерон а т р и в а л о л и ш е п ів то р а р о к у (5857 до P. X .); пом пеян ці ви к л и к а л и й о го назад і зр ега біл іту в а л и , б о сп од іва л и сь від н ього ен ер гій н ої підтри м к и п р оти дед ал і з р о ­ ст а ю ч о ї м огу тн ости Ц езаря. П р оте він небагато їм пом іг, бо за на­ ст у п н и х р о к ів об е р е ж н о д о д е р ж у в а в с я са м и х л и ш е д р у го р я д н и х ролей , а н а й гол овн іш е — в п е р т о й щ и р о нам агався за п обігти н а­ ст у п н ом у збр ой н ом у зу д а р о в і м іж П ом пеєм і Ц езарем , тим ч а сом як оби д ві стор он и сам е до ц ь ого й готу в а л и сь. Т а к сам о й по в и ­ б у х о в і т ієї гр ом а д я н сь к ої вій ни (49 до P. X .) Ц іц ерон тр и м а в ся п а си в н о м арно нам агався сх и л и ти су п ер н и к ів до к ом п р ом ісу, за ­ л и ш и вш и сь в ок у п ов а н ій Ц езарем Італ ії, д ов ш и й ч а с д о д е р ж у ­ в а в ся ц іл к ов и т ої н евтр а л ьн ости , у х и л я ю ч и сь від д е р ж а в н и х справ, п отім у се ж таки не ви тр и м ав і п од а в ся в табір П ом пея, я к и й б у в I.) До «в ер ш н и к ів » н а л еж а л и п е р в існ о р и м ськ і гром адяни, щ о бу л и сп р ом ож н і вл асним к о ш т о м в ід бу в а ти в ій с ь к о в у с л у ж б у в к ін н оті; п р о те в ж е в 4 ст. п ер ед P. X . ця назва озн ач ал а лиш е н а й за м ож н іш у в е р ст в у р и м сь к о го су сп іл ь ст в а . II.) Див. п р о н ь о го «А в а н ґа р д », 1957, ч. 1 (46), ст. 21 сл. III.) Ц е б у в під правни чим п огл я дом а бсурд, б о вон и б у л и за ­ су д ж е н і д о кар и на гор л о пл енум ом сен ату, а т. зв. а пел яц ія д о н ар од н іх збор ів бул а нечи нна ч ер е з огол ош ен и й н а д зви ч а й н и й стан. 28

підтрим уван ий значною б іл ь ш іст ю сен ату і взагал і к о р и ст у в а в ся з п р е ст и ж у т а к о ї-с я к о ї «з а к о н н о ст е » с в о їх н адзви чай н и х уповш >в а ж ен ь — на відм ін у від о д в е р т о ї ди кта тури Ц езаря. П о пер ем озі Ц езаря під Ф а р са л ом Ц іцерон в и сл ов и в ся за н е­ гайну й безу м ов н у ка п іту л я ц ію р еш ти пом пеян ців (х о ч а вони б у ­ ли за п ропон ували йом у перейн яти гол овн оком ан дуван н я), сам п о ­ вер н у в ся в Італію , а згодом з д о з в о л у Ц езаря і до Р и м у; але, х о ч і збер ігш и собі п оч есн е ста н ов и щ е в д ер ж а в і, він у п о в н і в ід ій ш ов вія п ол іти чн ої діял ьн ости. Саме на ці р оки (47-44 до P. X .) п рип а­ дає скл аден н я п ер ев а ж н о ї біл ьш ости й ого ф іл о с о ф іч н и х і р е т о р и чн и х творів. Н есп одіва н е в би в ст в о Ц езар я (15. березн я 44) раптом змінило ц іл у си туац ію . Ц іц ер он н е бр ав у ч а сти в зм ові проти Ц езаря, бо, насам перед, нічого про н еї н е зн ав: х о ч ш л я х етн і й патріоти чн і мотиви зум овил и були його поп ер едн є ріш ення — по зм озі не брати у ч а сти в гр ом ад ян ській вій ні — його п оведін к а під час її не могла викликати д о в ір ’я до його п ол іти чн ої а к ти в н о сте , і зм ов ­ н и ки звол іл и не притягати й ого д о сп ів у ч а сти (щ оправда, за п о ­ чесни м пр етекстом , м овляв, й ого ж и т т я занадто дор огоц ін н е для Р им у, щ об м ож н а бул о н араж ати й о го на н ебезп еку). Втім, д у ж е м ож л и в о, щ о Ц іцерон, бу в ш и обізн ан ий з існ уванням зм ови, в и з ­ нав би св оїм невідхил ьни м о б о в ’я зк ом узяти в ній у ч а ст ь заради п он овлен н я р есп у бл ік а н сь к о го ладу. В у ся к о м у ви п адку, по см ер ­ ті Ц еза р я він не в ід р а зу в е р н у в ся до пол іти чн ої д ія л ьн ости , л и ­ ш е восен и т ого сам ого р ок у , к ол и поновлена р есп у бл ік а зазнала загрози в оєн н ої ди кта тури к р а й н іх цезаріянц ів на ч ол і з М арком Антонієм — до т ого ж , й о г о давнім о соби сти м нед р угом ; проте, раз у зя в ш и сь зн ов д о д е р ж а в н и х справ, Ц іц ерон зр оби в це з т а ­ к о ю ен ер гією та сам оп евн істю , щ о від р а зу опи н и вся в рол і з в е р х ­ н ь ого керівн и ка сен ату й ц ілого р е сп у б л ік а н ськ о го ур яду. С и ту ­ ація здавал ась за цим р а зом д у ж е для н ього сп р и я тл и во ю : по ч и сл ен н и х м асак рах гр ом а д я н сь к ої війни він л и ш и в ся д а л ек о н ай автори тетн іш и м сер ед у с іх сен а тор ів н ай ви щ ої к о н су л я р сь к о ї ранґи, а р ів н ож і п ол іти ч н о най ви датніш им серед п р овідн и к ів р есп у б л ік а н сь к ої п а р тії; д о того ж , він, не бравш и у ч а сти в у б и в ­ ст в і Ц езаря, к ор и ста в ся повн им д о в ір ’ям з б о к у к ол и ш н іх пом ір ­ к ов а н и х цезаріянців, н еза дов ол ен и х з д и к т а т о р сь к о ї п оведін ки А н тон ія , і міг ви к о р и ст о в у в а т и їх в ій ськ ов и й автор и тет та д о с ­ від п р оти цього оста н н ього — як от, зокрем а, п ідтр и м ую чи у с и ­ н ов л ен ого Ц езарем сина й о го племінниці, м ол одого Октавіяна (п ізн іш ого цісаря А в ґу ст а ), ч и ї в ій сь к а завдали А н т о н іїв і т я ж к о ї п ор азки в би тві при М утін і (в п івнічн ій Італії) 27. к в ітн я 43 р. до Р. X . Т а незабаром у с е ц е в и я ви л ось су т о ілю зійним. П он овлени й р есп у бл ік а н ськ и й лад, ав тор и тет се н а т у і особ и сти й п р е ст и ж Ц і­ ц ерон а не становил и насп р авд і н ія к о ї п ол іти ч н ої сили, т іл ь к и за ­ сл он у, щ о бул а ти м ч а сов о п отр ібн а Ц езаревим спадкоєм ц ям для п ер егруп ува н н я та к он сол ід а ц ії їх вл а сн и х м ілітарн их сил і г р о ­ ш ев и х р есу р сів . Д ію чи о ф іц ій н о з дор уч ен н я сенату, О к т а в 'я н р озби в А н тон ія , але тоді інш ий старий цезаріянець, нам існи к Ґ а л л ії Емілій Лепід, зрадив сенат і о б ’єднався з А нтонієм , а за й ого п ри к л ад ом те сам е зр обил и щ е й ін ш і пол ковод ц і, щ о по см ер ті Ц езаря огол оси л и бу л и се б е р еспубл іканцям и. В ж о в т н і т о го са­ м ого р о к у О ктавіян , А н тон ій і Л еп ід скл ал и т. зв. др у ги й т р ію м 29

вір ат (оцей у ж е ц іл к ом оф іц ій н и й ), перейн яли на се б е к о л е к т и в ­ ну д и к та ту р у і огол оси л и «п р о ск р и п ц ії» су п р о т и к іл ь к о х со т ен ь в и д а тн и х респ убл ік а н ц ів, ц е б т о п оста в и л и їх п о за за к он ом ( з при зн ачен н я м гр о ш е в о ї н а гор од и за го л о в у к о ж н о го ). А н тон ій об ст ою в а в , щ о б і Ц іц ер он п отр а п и в у ч и с л о п р о ск р и б о в а н и х ; О к та в ія н сп ер ш у бор он и в його, потім п осту п и в ся , кол и, в п ор я д к у ком п ен сац ії, А н тон ій згод и в ся п о ж е р т в у в а ти бр а то м с в о є ї матері Л ю ц ією Ц езарем , а Л епід — н а в іть св о їм вл асн и м бр а том Е м іл ієм П авл ом ; зр еш тою , ні той, ані др у ги й н е загин ули: Е м іл ієві П а вл ов і віддан і й ом у в о я к и в м о ж л и в и л и в те ч у з Італії, к у д и він у ж е не п ов ер та в ся д о кінця ж и ття , н авіть п о за к ін ч ен н і гр ом а­ д я н сь к и х в о єн та огол ош ен н і ген ера л ьн ої ам н естії; а Л ю ція Ц е ­ за р я в р я ту в а л а й ого сестр а , м ати А н тон ія , як а п р о ст о н е д о з в о ­ лила надісл аним п о й о г о го л о в у агентам увій ти в її буди н ок, де т о й х о в а в с я — і вон и т а к і не з в а ж и л и сь су п ер еч и ти м атері т р ію м вір а , як и й і со б і н е з в а ж и в с я п ов тор и ти св ій наказ. Ц іцерон, очеви д н о, т е ж міг у р я т у в а т и сь : він мав д о си ть ч а су в те к т и чи до Сіцілії, д е в л а д у з а х о п и в б у в на д о в ш и й ч а с один із си н ів П ом пея В ел и к ого С е к ст П ом пей, ч и т о до Гр ец ії т а с х ід н іх провінцій, де, саме н атоді п р ов ід н и к и зм ови п р оти Ц езар я Ю н ій Б р у т і К а ссій Л ь он ґін зби р а л и в ій сь к а п р оти т р ію м в ір ів . А л е Ц і­ ц ер он ва га в ся , гаяв ч а с п о с в о їх в іл л а х ; один р а з н а в іт ь у ж е в ід ­ ч а л и в ш и в ід іта л ій сь к о го п о б е р е ж ж я , в ід р а зу п о в е р н у в ся назад. Т е, щ о п он овл ен а р е сп у бл ік а п ер ед са м ою л иш е за гр о зо ю з б о к у о б ’єд н ан и х ц езаріян ц ів п ер еста л а існ у в а ти без н а й м ен ш ого с п р о т и в у — в и к л и к ал о в н ь ого н а й гл и бш у д еп р есію і п о зба в и л о й о го ба ж а н н я ж и т и ; він, м абуть, в ж е н е р о б и в со б і н ія к и х іл ю зій і щ о ­ д о «р есп у б л ік а н сь к и х » м іл іта рн и х си л С ек ста П ом пея і Б р у та та К а ссія : гол овн а оп ор а С екста, й о г о ф л ь о т а , ск л а д а л а ся з п р о ф е ­ сій н и х п ір а тів та біл и х р абів, а л егіон и Б р у т а й К а с с ія — т о б у ­ ли, правда, р егул ярн і р и м сь к і в ій сь к а , а л еж т і самі, я к і к іл ь к а р ок ів перед тим та к л е гк о п ер ей ш л и від П ом пея д о Ц езар я — а б о ж і в л асн і л еґіон и Ц езаря, н адісл ан і д о С х о д у дл я п р о е к то в а ­ н о ї Ц езарем вій ни з партійцям и. В у с я к о м у р а з і Ц іц ер он ов і бу л о ясн о, щ о д а в н ьо р и м сь к о го л а д у н іщ о н е м огл о в р я ту в а ти , щ о й ш л о сь л и ш е про р о з гр у м іж претен д ен там и на в о єн н у д и к т а т у р у , а я к щ о ця остан н я і збер егл а б ім ’я р е сп у бл ік и , т о я к р а з са м о л и­ ш е ім ’я; ц е в ін у ж е ба ч и в бу в за с в о г о ю н а ц тва під д и к т а т у р о ю Сулли, і те сам е м ал о в ід б у в а т и сь у недал ек ом у м а й бу тн ьом у за «п р и н ц и п ату» О к тавіян а А в ґу ст а . К ол и к іл ь к а від дан и х Ц іц ер он ов і р а бів і в ід п у щ е н и к ів с п р о б у ­ вали, нареш ті, вр я ту в а ти й ого н е за л е ж н о від й ого в л а сн о ї вол і, б у ­ л о в ж е зап ізн о; н адісл ані А н тон іем в ій сь к о в и к и н аздогн ал и його п од ор ож н і н ош і п обл и зу й о г о в іл л и під м істом К а єт о ю (ниніш на Ґаета, в К ам п анії) і зарізал и й о г о 7. гр у д н я 43 д о P. X ., к іл ь к а т и ж н ів п еред тим, як він сп ов н и в би 74 р ік ж и ття . В б и в ц ь о ч о л ю ­ в а в в ій сь к о в и й тр и бу н П оп іл ій Л ена; к а ж у т ь , ніби Ц іц ер он к о ­ л и сь у сп іш н о обор он и в й о го на су д о в о м у п р оц есі в ід о б в и н у в а ч е н ­ н я в ба тьк ов би в ств і, але це, м абуть, л и ш е легенда. Н е л егендою , проте, є те, щ о, за спец іял ьн и м н ак азом А н тон ія , гол ов а й правиц я в е л и к о го п р ом овц я бу л и в и ста вл ен і на п озір н а «п о с т р а х » — на о р а т о р сь к ій т р и б у н і н а р од н іх збор ів. «Ц е бул о, к а ж е гр ец ьк и й істор и к і м ор а л іст Плутарх, — оги д н е й ж а х л и в е

ЗО

ви дови щ е для римлян, яким в в и ж а л ось , щ о бачать вони Ц іц ер он о в е обл иччя, але д у ш у та в да ч у А н тон ія». К іл ьк а д еся тк ів р ок ів по том у ц іса р О ктавіян А в ґу с т , щ о в з а ­ галі вол ів накинути п ер ем ож ен ом у ним А н тон ієві ц ілу в ід п о в і­ дал ьн ість за проскри пції, а Ц іц ер он ового сина М арка Т улл ія о б ­ сипав багатствам и й почестям и, застав одного з с в о їх у н у к ів ч и ­ таю чи п отай саме від н ь о го як и й сь з пол іти чн и х тр а к та тів в е л и ­ к ого республіканця. Ц ісар у зяв кн игу, прочитав, т у т ж е стоячи, значну її частину і, п овер таю ч и її вл асникові, ск а за в : «Ц е був пр оречистий муж , хл опче, пр ор ечи сти й і патріотичний». (Далі буде) — оО о— МАРІЯН ЕДМОНАС

Таємниця Ве л и к о го З і м б а б в е 1868 р о к у К а р л ь Р ей ­ дере, л овец ь д и к и х звірів, цілком в и п а дк ово н а­ тк н у в ся на р уїн и м іста в П івденній Р о д е з ії (А ф р и ­ ка). І до сьогод н і ці т а єм ­ ниці р уїн и вел и кого З ім ­ бабве л и ш а ю ть ся а р х е о ­ л огіч н ою загадк ою . З н а х о ­ дя чи сь м іж Гранітними в и ­ сочинами, 17 миль на п ів ­ денний сх ід від ф о р т у В іктор ія , ці р озк и н ен і за ­ лиш ки видали зі себе д у ­ ж е мало таєм н иць св ого за га дк ового минулого. Саме сл ов о «З ім бабве» означає в ел и ки й діл і, п равдоп одібно, п о х о д и ть з Б ан ту (одна з ту біл ьн и х м ов в А ф р и ц і). «З ім ба» озн ачає «х а ти », а «М а ґб і» — камінь. Ц е в ж и в а л о ся ранніми п ортугал ьц ям и в означенн і гол ов н ої к в а т и ри (вож дів). Р уїн и В ел и к ого З ім ба б­ ве д іл я ться на 3 частин и : 1. Е ліптична С вятиня (святи н я в ф о р м і еліпси). 2. А к р оп ол іс, 3. Д олина Р уїн . М аси в н і стіни цих бу д ов приблизн о м аю ть у собі м іж 80 000100 000 тонн Граніту. Цегла, вж и ва н а при будові, випалена у в о г ­ ні з ґр а н іту дов к ол и ш н ього п ідгір ’я і так м ай стер н о вкладена,

31

щ о ж а д н о го ск р іп л я ю ч о го м атеріялу не вж и ва н о, а сер ед и н а стін ви п овн ен а ш арами Граніту. Е ліптична святи н я — це н еп рипорційн а еліпса, д ія м етр я к о ї є 350 ф у т ів у н ай біл ьш ій ш ирині. Н айви щ а части н а стін и є 34 ф у т и , п ід н іж ж я я к о ї є 16 ф у т ів , п о в о л і з в у ж у є т ь с я д о го р и до 10 ф у т ів . Н а зовн і стіна є 830 ф у т ів , а середин а — 770 ф у т ів . С е ­ редин а св я ти н і мас в со б і к ор и д ор и , довжина: я к и х є 400 ф у т ів , а кон ічн а баш та є в и со т о ю 31 ф у т , щ о сто їть на 5 8 -ф у т о в о м у п ід н іж ж і. П р и п у ск ається , щ о в цій б а ш т і в ід бу в а л и ся рел ігій н і обр я д и , д ок а зом ч о го с вел и к е ч и сл о зн а й д ен и х там р ізн и х емблем. З а х ід н я і сх ід н я стін и св я ти н і у д е к о р о в а н і р ядом гр а н ітн и х м он олітів, під якими є п одвійн ий р яд орнам етів. П івм илі звід си , на горі, 350 ф у т в и сок ої, с т о їт ь А к р о и о л іс, який — дум а ю ть, б у в збудова н и й біл ьш -м ен ш , я к ф ор тец я . Д осту п д о А к р о п о л ісу з т р ь о х ст о р ін цілком н ем ож л и в и й , а з ч е тв е р т о ї й ого о х о р о н я ю т ь н евидні стін и і д овга д ор ога , за кл а ­ дена брилами каміння. С ередина А к р оп ол іса , де, п р и п у ск а ю ть, в ід бу в а л и ся р ізні ц е ­ рем онії, вк р и та 12 ф ігура м и птиць, ви би ти х з кам еню . Ц і ф іг у ­ ри, в и со ч и н о ю в 5 ф у т ів , в и к л и к а л и сер ед у ч е н и х б а га то д и с­ к у сії, щ од о п ох о д ж е н н я та значенн я їх . С ь огодн і від би тк и ци х п ти ц ь є на гербі Р одезії, а т а к о ж і на гр ош ах. З р азу ж м а й ж е під А к р о п о л ісо м є Д олина Р у їн , яка, у в а ж а ­ ю ть, бул а місцем поселення. Т ам п арал ельн і стін и р о зп о ч а т о ї б у д ов и в к а з у ю т ь на р аніш нє засел ен н я н ародом Б анту, які, я к ви дн о по бу д о в а х , м али н и ж ­ чий позем знання в будівн и ц тві, н іж будівн и к и св я ти н і та А к р о ­ поліса. П ор озк и д а н і гори цегли, н ед окін ч еи і стін и н а в од я ть на дум ку, щ о на м істо н есп одіва н о напали вороги. В св о їй ста тті «В он а » Р а й дер Н а ґа р назвав це м істо «М ер тви м м істом ». П очи н аю чи від 1874 р ок у, кол и н ім ецький вчений К а р л ь М а у х п оч а в досл ід и над В еликим З ім бабве, на п р отя зі ц іл ого ч а су а ж дотеп ер в ед у т ь ся д осл ід ж ен н я над цими руїнами. С п роби знайти х о ч щ о сь в и я сн ю ю ч е про ці за га д к ов і р уїн и бул и п р ов ед ен і цілим р яд ом св іт о в о ї слави а р хеологів. П р и п ущ ен н я є р ізн і: одні тв ер д я ть , щ о ці р уїн и н а л еж а ть до 1200-900 п еред Х р и ст о м і п о в ’я з у ю т ь їх з сабінами П ів д ен н ої А р а ­ вії, а інш і ж п ов ’я зу ю т ь їх з ф ін ік ій ц я м и сх ід н ь о го п о б е р е ж ж я С ер едзем н ого моря. А л е доведеним ф а к т о м є одне, щ о З ім бабве зі св оїм числ енни м насел енн ям р озк в ітл о, як цен тр тор гів л і золотом . Д еякі т еор ії довод ять, щ о це є біблій н и й О ф ір — ба га тю щ е д ж е ­ рело, звід ки цар С ол ом он д іста в а в з ол ото дл я с в о їх св я ти н ь та п а ­ лацу в Є русалим і. П ізніш і т е о р ії говорять,- щ о ці р у їн и н а л еж а ть до 500-1500 р. по Х р и сті. Т ака дум ка оп и р а ється ч а с т к о в о на зн а х ід к а х р ел іквій з т о го с в іт у : части н к и порцеляни та намиста. С вітови й зн авець ти п ол огії H o ra ce Весе (Горас Б ек), я к о м у дали ці нам иста для досл ід ж ен н я , д о к а зу є, щ о ці р е ч і є п о х о д ж е н н я 1-10 ст. по Х р и сті, а ніяк не раніш е, я к 200 р. п о Х р и ст і. Д ум аю ть, щ о зо л о т о з З ім ба бве т р а н сп о р ту в а л о ся в ер бл ю д а м и 32

230 м иль до С оф ала, тод іш н ього най гол овн іш ого п ор ту в сх ід н ій А ф р и ц і. С л онова к іст ь і з о л о т о п р од авал и ся куп цям з Єгипту, П ерсії, Ін д ії та А рабії, звід ки ж і є п ох од ж ен н я намиста. Д еякі вчен і твердять, щ о З ім бабве бул о збу д ов а н е і заселен е предкам и теп ер іш н іх Б анту, я к і вміли ви р обл яти і в ж и в а ти к а ­ м інь до будов. В они д ок а зу ю т ь п од ібн ість З ім бабве до ін ш и х а ф р и к а н сь к и х р у їн в д е я к и х сел а х (краал), щ о м аю ть кам ’яні за гор од и і які е п ор озки да н і на тер и тор ії м іж рікам и Зам безі і Л імпопо. Тим більш е, щ о бул и знайдені р еч і дом аш н ього в ж и т к у , п о ­ дібн і й до теп ер іш н іх, я к і в ж и в а ю т ь тубільці. Н е ом и н ається п роте й теор ії, щ о Зім бабве б у л о заселен е двом а різними народами. Н а ж а л ь, під час р о зк о п о к ци х руїн ж а д н и х написів чи гієр о гл іф ів а бсол ю тн о не знайдено, а так сам о і ж а д н и х речей, які в к а ­ зували б на той чи інш ий пер іод ж иття. Щ о населення Зім бабве зн а л о цін у золота, ба ч и м о п о вел и кій к іл ь к ост і орнаментів і прикрас, на я к и х щ е й дотеп ер видн о сл іди золота. П р и п уска ю ть, щ о від кол и руїн и З ім бабве б у л и . відкриті, бул о знайдено і зібран о к ол о 1000 унц ій золота. С ьогодн і багато й ого зн а х од и ться в м узея х С ал ісбері та Б ул а ва й о (А ф р и ка). Д ивлячись на німі зали ш ки н ар од у: А к р оп ол іс, Д олина Руїн, п р оход я ч и таємничими коридорам и святині, де є щ е т а к багато не­ знаного, лю дина м и м оволі задум ується. М о ж е якраз, з часом, у м ай бутн ьом у х о ч т р о х и п ідій м еться та ­ ємнича завіса, щ о огор та є В елике З ім бабве і в ід кр и є нам щ е одну св іт о в у загадку. (П ереклала Олена Л іщ инська)

Альфред Нобе ль і його нагороди В и н а хід н и к динаміту, А л ь ф р е д Н обел ь, н а р од и вся 21 ж о в т н я 1833 р о к у в С токгольм і, а пом ер в іта л ій ськ ом у селі 10 грудн я 1896 р ок у , зал и ш и вш и р у ч н о пи саний за п ов іт о ста н н ьої вол і, скл аден ої без доп ом оги правників. Ц е б у в один з н ай ц ік а віш и х і н а й п ов а ж ­ н іш и х за п овітів, які б у д ь -к о л и написано. Н обел ь виріш и в, щ о осн ов н а части н а його м аєтку, щ о ск л а д а ­ ла на ті часи вел и ч езн у су м у — 7 м іл ьй он ів дол ярів, має бути ул ь о к ов а н а в п евн и х б а н к о в и х п ап ерах, які д а д у ть запевнений п р и б уток . П роценти від за ін вестов а н ого в той сп о сіб ка п іта л у м а­ ю т ь бу ти розділ ен і щ ор іч н о на п ’ять частин. П ер ш у з ц и х частин м ає отри м ати людина, яка да н ого р о к у зр о б и ть н ай біл ьш е в ід ­ к р и ття в ділянці ф ізи к и , д р у гу ч а сти н у має отрим ати той, х т о з р об и т ь вел и ке в ід к р и ття в ділянці медицини, а д а л ьш і частини м аю ть бу ти р озділ ені п о м іж най кращ им л ітер атор ом з най біл ьш ідеалістичним и тенденціям и і л ю дин ою , яка д о п о м ож е до в с т а ­ новл ен н я м іж н ар одн ього миру. Ш в ед сь к а А кадем ія Н а у к в ід зн а ч у є щ ор іч н о ти х, я к і м аю ть б у ­ ти н а город ж ен і за х е м ію і ф із и к у , К а р ой н а Ін сти ту т Ш вец ії в и ­ зн ачає вибранц ів з д іл я н ки ф із іо л о гії і медицини, а Ш в ед ськ а 33

А к а д е м ія Л ітер а ту р и в и зн а ч у є к а н ди д а тів на л іт е р а т у р н у н а го р о ­ дуН а город и за мир в р у ч а ю т ь ви бр а н ом у в О сло, за ф із и к у , х е м ію і ф із іо л о гію в С ток гол ьм і. Ц ю оста н н ю ц ер ем он ію п ер ев од и ть сам ш в ед сь к и й к ор ол ь, як и й в р у ч а є н а го р о д ж ен о м у диплом , з о л о т у м ед а л ю і ч е к на в е л и к у су м у в ш в е д с ь к и х к ор о н а х . В р ізн и х р о ­ к а х в и сота ц ієї нагороди є різна, з а л еж н о в ід т о го який процент дає спадщ и н а Н обеля, В 1923 р оц і н а города стан ови л а 31,917 д о л я рів, в 1931 ц я сум а ста н ови л а 48,002 дол яр ів. В п ер ш и х 16 р о к а х існ ува н н я н а город Н обел я ам ериканці отр и ­ мали л и ш е три такі нагороди. О д н а к оста н н ьо А м ер и к а , зок р ем а її н а ук ов ц і, з д обу в а ю т ь ці нагород и драм атург Ю . О ’Н ійл, Е р н ест Г ем ін ґвей і щ е к іл ь к а ін ш и х . До речі, письменник: Е рнест Г ем ан ґвей п од а р ув а в с в о ю з о л о т у м едалю , який він отр и м а в з р у к ш в е д сь к о г о к ор ол я, ц ер к в і М а тер і Б о ж о ї в К о б р е , п а тр он ц і о ст р о ­ ва К уби . Р ізн о сприй нял и ви датн і вчен і, пи сьм енн ики , л ік а р і й інш і в іс т к у п р о отрим ан ня т ієї в и с о к о ї нагороди. К о л и ір л я н д ец ь Д ж о р д ж Б ер н а д Ш о в у 1925 р оці отри м ав н а гор од у за л ітер а ту р у , він сп ер ш у в ід р а зу в ід м о в и в ся п р ий няти її. Це б у в рік, в я к ом у Ш о в я к р а з н е видав д р у к о м ні од н ого ор и гін а л ьн ого т в о р у , і він, отр и м ав ш и в іст к у п р о н а город у, с к а з а в : «Я знаю , ч ом у в о н и мені дал и ц ю н агород у. Ц е в н а гор од у за те, щ о я т о го р о к у м о в ч а в ». А л е не з ц ієї причи ни сп ізн и л а ся н а города для Ш ова. Н ом ін ац ії дл я н а гор од ж ен и х бу л и і є за в ж д и предм етом д у ж е д о в г и х нарад і ц е сп р и ч и н ю ва л о не раз та к і вип адки, щ о, за ки п е р е д и ск у т о в а н о к а н д и д а ту р у і її о д н огол осн о у х в а л е н о , кан дидат ум и р ав. Т аки м чином, оди н з н а й біл ьш и х гу м о р и стів св іту , М а р к Т вей н , і та к і ви н а х ід н и к , я к брати В райт, не д о ч е к а в ш и сь п ризн ання н а город и Н обел я, пом ерли. Сам ж е Н ор ел ь зум ів перем інити п л и в к у нітрогл іц ер и н у, т о д і най біл ьш ек сп л ози в н у п л и в к у р еч ови н у, в тверди й м атеріял. В ін зн ав багато мов, м іж ними нім ец ьку, ан гл ій ську, ф р а н ц у з ь к у й р о сій сь к у . В ін нікол и не х о т ів н ап исати с в о є ї а в то біо гр а ф ії, у в а ж а ю ч и , щ о н іх т о не чи та є біогр а ф ій , х іб а щ о ц е б іо гр а ф ії а к то р ів або в б и в ни ків, при ч ом у п у бл ік а в о л іє чи тати б іо гр а ф ії ц и х оста н н іх , н еза л еж н о від того чи в би вн и ки д іял и на п ол я х битв, ч и вдом а». Н е зв а ж а ю ч и на те, щ о Н обел ь в и н а й ш ов один з н а й біл ьш д е ­ с т р у к т и в н и х м атеріялів, я к и х знає'■світ, ц ебто динам іт, як и й н а­ віть в д обі а том ов ої і щ е гір ш о ї в ід н еї — в од н е в о ї бом би, не в т р а ­ ти в с в о є ї ваги, — Н обл ь б у в за пеклим п а ц и ф істом . А л е д о л я з р о ­ бил а його в и н ахідн и ком н и щ ів н ого м атеріялу, т а к як і б а га то з т и х , я к і отр и м у ю ть н а гор од у й ого імени, зр оби л и в ел и к і в и н а х од и я к р а з у діл я н ц і а том ов ої енергії, н а й гр ізн іш ої сил и т е п е р іш н іх часів. Б. С.

Розв иток ракет Н а у к овц і аеродин ам іки та т е х н о л о гіч н и х д осл ід ів у сп іш н о в ід ­ кр и л и та в д оск он а л и л и безп іл отн і р а д іох ви л я м и к о н т р о л ь о в а н і р а ­ кети. П ерш им чол ов ік ом , в я к о го зр од и л а ся ідея п ід н ести ся в го р у п р и д оп ом озі п ов ітр я н о ї ш р у би б у в Ван Гу, ки та й ськи й н а у к ов ец ь. П ід ч а с д о в ш и х експ ер и м ен тів він зр о б и в т. зв. прил ад «Д ж е то ». 34

Д о н ь ого він при к р іп и в б іл ь ш у к іл ь к іст ь р а к етн и х оди ниць та о д н оч а сн о ви стр іл и в їх у п ов ітр я , де вони, в ід бу в а ю ч и к о р о т е н ь к у тр асу, п ов ер та л и ся на зем л ю . П ро д а л ьш і й ого дося гн ен н я не б у л о біл ьш н іч о го відом о, то м у щ о він безсл ід н о таєм н иче зник. Б іл ьш р еа л ь н ою сп р о б о ю к е р у в а ти тіл ом на від да л ь б у л о е к сп е ­ р и м ен тал ьн е ви к ори стан н я тор п еди в А н гл ії в 1898 р оц і на р іч ц і Том ас Р ів ер . В цей сам ий ч а с стар ш и н а а м ер и к а н ськ ої м о р с ь к о ї ф л ь о т и — Б р адл ей Ф іск е , у д о ск о н а л и в та о д е р ж а в п атен т на ін­ стр у м ен та л ьн і приладдя, щ о у м о ж л и в л ю в а л и к ер у в а н н я торпед. З н ову в 1915 р оц і Р обер т Ґа д д а р — п р о ф е со р у н ів е р си т е ту в А м е ­ риці, п р о д о в ж у в а в досл ід и над повітря н и м и ш рубам и та ракетам и. Й ого м атем атична т еор ія та п р ак ти ка, а т а к о ж д о сл ід и дали сп р а в ж н ій п оч а ток д о м о д ер н и х д о сл ід ів та р о з в и т к у ракет. В и ­ дан а в т о й ч а с й ого праця п. з. «М од ер н е досягн ен н я н еоп а н ов а н и х в и соч и н » стала к л ю ч о в о ю те з о ю в да л ьш ом у п р о гр е сі аер оди н а­ міки. Д ер ж а в ою , щ о п ерш а в и к ор и ста л а ракетни й принцип, бу л а Н і­ м еччина, де н ім ецький п р о ф е с о р Герм ан О р бер т п р а ц ю ва в у с п іш ­ н о над р озв и тк ом р а к ет в Е вроп і. В ін б у в зац ікавл ен и й в о п а н у ­ ванні м іж п л я н етн и х п р о ст о р ів при д оп ом озі с в о їх маш ин. В 1919 р оц і Герман О р бер т д ізн а в ся п р о прац ю а м ер и к а н ськ ого в ч ен ого в том у н а п р я м к у та за п р оп он у в а в й ом у ви м ін у їх н іх дося гн ен ь. В им ін а ви сл ідам и с в о їх експ ер и м ен тів іш ла д о ч а су п р и х о д у до вл ади Гітлера. У 1927 р. гр уп а н ім ец ь к и х в чен и х, я к р а к етн і ам а­ тори, зор га н ізув ал а к л ю б м іж п л я н етн и х п од ор ож ей . В он и п у б л і­ к у в а л и іл ю стр ова н и й м ісячн и к, який за ц іка ви в багато громадян, т о м у щ о в н ь ом у п од а в а л и сь ц ік а в і в и сл іди експ ер и м ен тів. В д а л ь ­ ш ом у цим за ц ік ави л ося к ом ан дуван н я н ім ец ь к ої армії, я к е в зя л о цілий к л ю б під св о ю к он тр ол ю , а в 1931 р. під кер ів н и ц тв ом Д о р н б е р ґе р а за бор он ен о п у б л ік а ц ію в и сл ід ів експ ер и м ен тів, п а те н ­ ти ж , щ о їх мали згадані чл ени к л ю б у , нім ец ьки й у р я д в зя в під с в о ю о х о р о н у та опред іл и в їх д о к а те го р ії д е р ж а в н и х таєм ниць. В А м ер и ц і в цей пер іод ком ан дуван н я ам ер и к а н ськ ої м о р сь к о ї ф л ь о т и р озп оч а л о прац ю над м ож л и в остя м и к о н тр о л і л іта к ів на віддал і. Н ім ецьким уч ен и м за бр а л о д в а м ісяц і ч а су , щ о б д о артил ерії. П о д о в ш и х з у си л л я х в ч ен і Д ор н б ер ґер та Ф о н Б р а в н р о з в и н у н ул и пл ян в и са д к и 5000 е к сп л ь о зій н и х р а кет р іч н о на А н гл ію під н а звою « V -І і V -2 » (Vergeltungs W a ffe — збр оя пім сти). К о л и п р е д ­ ста вл ен о плян Г ітлерові, в і н п оста в и в вим огу в и си л к и 1000 с т р ілен у 2 4 -о х годинах, щ о н ік ол и не б у л о здійснено. У 1943 р. п оч ал ася м а сов а п р о д у к ц ія та в и ш к іл н ім ец ь к и х в ій ­ с ь к о в и х сил у к ор и сту в а н н і р а к е тн о ю зб р о єю . А л е р а п том Г ітлер без причи ни стрим ав д а л ь ш у п р о д у к ц ію ек зп л ьо зій н и х р акет, м о ­ т и в у ю ч и цим, щ о вон и н ік ол и не з м о ж у т ь ося гн у ти т а к д а л е к о ї віддал і. Н ім ецьким у ч ен и м за бр а л о ц е два м ісяц і ч а су , щ о б д о ­ ка за ти Г ітл ер ові п р о н ед оц іл ьн ість с в о го р о зп ор я д ж ен н я . Д р у гою п р и чи н ою за тр и м ки п р о д у к ц ії б у л о б езн а ста н н е б о м б а р ­ дуван н я аліянтами п р о м и сл о в и х ц ен трів Н імеччини. На п о ч а т к у м а сов о ї п р о д у к ц ії р а к е ти V -1 і V -2 бу л и 15 м етр ів д ов ж и н и та ваги 1 тонн и в и со к о е к сп л ь о з ій н о ї сили. Ш в и д к іст ь л е ту р а к ет бул а 200 м иль в 5 -о х хв и л и н а х . В он и б у л и в ж и в а н і в малій м ірі пр оти аліян тів. Н ім еччин а в и стр іл и л а 5000 р а к ет на Л ондон, щ о у ви сл іді да л о к о л о 5500 у б и т и х та понад 23000 з р у й 35

н ова н и х буди н ків. При кінці вій ни Н ім еччин а пр а ц ю ва л а над 140 різн и м и п р оек там и л іт а ю ч и х е к сп л ь о зій н и х ракет. К о л и б війна бу л а п р од ов ж и л а ся на к іл ь к а м ісяців, т о ви са дк а а л іян тів на п о ­ б е р е ж ж я Е вроп и бул а б д у ж е скл адн а, а м о ж е й н ем ож л и ва , а к ін ец ь вій н и б у в би п р о д о в ж и в ся на н евідом ий час. П од ав В. і Л. (Далі буде)

М о с к в а вистрілила штучний сатиліт Я к відом о, М о ск в а осягн ул а у с п іх ів у в и готов л ен н і у д о с к о н ал ен и х ба л істи ч н и х р а к ет і в з а п у ск у ш ту ч н ого сателіта. П ерш ий ш тучн и й сател іт М о с к в а ви п усти л а 4. ж о в тн я ц. р. навколо зем н ої к у л і разом з ч а сти н ою ракети на в и со т і 900 км. Д ругий сател іт під н а зв ою «С п у тн ік II» ви стр іл ен и й 3. л и стоп ад а ц. р. і л ітає н а в к ол о зем н ої к у л і н а в и со ті 1500 км. В сер еди н і ц ього ш ту ч н ого с а тел іта зн а х од и ть ся герм ети чно зам кн ений собака, обкл адан и й різни м и апаратами, щ о в и м ір ю ю т ь й о г о п ул ьс і в ід д и х та п ер ед а ю ть чер ез р а діо на зем лю .

О дна а н гл ій ська газета н а писала в п ерш ій п ол ови н і л и стоп а д а , щ о її чи та ч і прислали в два рази біл ь ш е л и стів з п р о те ст о м проти «н ещ а сн о ї дол і» со б а ч к и К у д р я в к и , я к у м оск ал і в и стр іл и л и з ш туч н и м са т е л ітом , н іж це мало м ісц е під ч а с п р отеста ц ій н ої акц ії в ч а с к р и в а в о ї а гр есії м оск а л ів в М а д я р щ ині. Т у т ми м о ж ем о пр и гадати і те> щ 0 коли на У к р а їн і в м и р а л о понад 7 м ільйонів у кр а їн ц ів в ід ш ту ч н ого гол оду, в ч и н ен ого М о ск в о ю , то за х ід н ій світ не р е а ґу в а в , я к не р е а ґу в а в і на л и сти в ’язн ів з М ор д ов ії.

Чи а н гл ій ц і в ір я т ь у Б о га ? А н гл ій сь к и й щ оден ник «Н ь ю з К р о н ік л » оп у бл ік у в а в у квітн і ц. р. р езул ь та ти анкети, п ер ев ед ен ої старанням в ід о м о го Ін ст и ту ­ т у Ґелляпа (’Са11ир’),який за й м а єть ся «д осл ід ж ен н я м су сп іл ь н о ї оп ін ії» не тіл ьк и сам и х п ол іти ч н и х питань — дл я ви я вл ен н я с т а ­ н ови щ а брітан ц ів су п р оти пр обл ем рел ігій н ого х а р а к т е р у . О п и ­ тув а н н я ш и р ок о за тор к н у л о д у ж е чи сл ен н і в ер ств и су сп іл ь ств а , які м ож н а в в а ж а ти за реп р езен тан ти вн і для сьо го д н іш н ьо го б р іта н сь к ого світогл яд у. В ідп овідей зібр ан о понад 2.250, від ч о л о в і­ к ів і ж ін о к р ізн ого вік у, вір ови зн а н н я, те р и то р ія л ь н о го п о х о ­ д ж ен н я та соц іял ьн ого ста н у; це н а й ґр у н тов н іш е «зон д у ва н н я » с у с ­ п іл ь н ої оп ін ії на цю тему, я к е б у д ь -к о л и бул о здійсн ен е, і в и р а х о в а н і на й ого осн ов і пер есічн і числ а, напевне, в ід п о в ід а ю т ь д у м ­ кам п ер есіч н ої бр іт а н сь к о ї л ю д н ости . П од аєм о т у т осн ов н і запити і в ід п ов ід і на н и х (у в ід со т к а х ), з д о д а тк ов и м р озп од іл ом п о д в о х гр у п а х вік у, особ и м ол одш і і ста р ш і за 20 р о к ів : Разом МолЬдші Старші 1. Чи є Бог? 78°/о 70% Б ог є 62°/» 24 5 33 16 Б ога немає 5,5 Н е знати 5 6 2 . Х то Ісус Христос? 65,5 Син Б ож и й 60 71 П р о ст о лю дина 8 8,5 9 В игадана п оста ть 8,5 11 6 14 17,5 Н е знати 21 36

3.

Чи існує диявол? Т ак, існ ує 24 39 29 Ні, не існ ує 44 42 43 Не знати 32 24 28 4. Чи душа е безсмертна? Так, безсм ертн а 43 54 48,5 Ні, см ертна 15 17 16 Н е знати 42 29 35,5 5. Чи християнин конче повинен вірити в кожне слово Нового Завіту? Так, к он че повинен 8 11 9,5 Ні, не кон че 73 79 76 Не знати 19 10 14,5 6. Чи християнин конче повинен ходити до церкви? Т ак, кон че повинен 10 11 10,5 Ні, не к он че 85 85 85 Не знати 5 4 4,5 7. Що більше впливає на наш спосіб життя — релігія чи по­ літика? Р елігія 17 30 23,5 П ол ітика 43 41 42 П рибл изно од н а к ов о 16 17 16,5 Не знати 24 12 18 8. Що потрібне світові — релігія чи економічна безпека? Релігія 26 36 31 Е коном ічна безпека 47 48 47,5 Не знати 27 16 21,5 9. Чи релігія придатна до роз­ в ’язання сьогоднішніх проблем? Т ак, здатна 32 46 39 Ні, нездатна 38 27 32,5 Не знати ЗО 27 28,5 Н а аналізі ц и х ц ік а в и х ч и сел н е застан овл яти м ем ось, б о ц е за­ вел о б н ас задалеко. А л е все ж таки варт зазначити д в і осо бл и в о маркантні очеви д н ості. П оп ерш е, а ж надзвичайна р о з б іж н іст ь м іж кількісн им и показникам и віри в Б ога (70%), ба н а в іть і в І с у са Х р и ста , Сина Б о ж о го (65,5'Vo), з од н ого бок у , і в безсм ер тя д у ­ ш і, з д р у гого (лиш е 48°/о);отж е існ у є значна к іл ь к іст ь в ір у ю ч и х осіб , ба н а в іть в ір у ю ч и х — б р д ь -щ о -б у д ь — хр и сти я н , які, проте, в в а ж а ю т ь , щ о дл я л ю дини см ер ть є кін ець усьом у. Ц е, здається, п си х ол о гіч н о несполучним , а проте, це ф акт. Д ругий ф а к т — і то д у ж е п р икрий — д а л е к о м енш а р елігій н іст ь осіб, м ол одш и х за 20 р о к ів вік у. А л е з ц ь ого ф а к т у щ е за­ рано роби ти ви сн овок п р о дедалі більший занепад р ел ігій н ости у В ел и к обр ітан ії. В у с іх к р а їн а х єв р о п е й сь к о ї к у л ьту р и п р еба ­ гато в ір у ю ч и х і р ел ігій н и х л ю д ей ст а ю ть таким и щ ой н о в зр іл о ­ м у віці. П ор я д із цим, зви чай н о ж , в ід б у в а ється і пош и рен н я ате­ їзм у та скеп тицизм у, я к е зр оста є з пок ол ін н я в п ок ол ін н я ; але котрий з ц и х д в о х п р оц есів є м іцніш ий і т о я к о ю м ірою , — це м ож н а буд е о б ’єк ти вн о вста н ов и ти лиш е на о сн о в і п овтор ен н я п о­ дібн ої ан кети — р о к ів за двадцять. 37

Літ ерат ура•

Юрій Клен (1891 — 1 9 4 7 ) На чужині помер ЗО. жовтня 1947 р. великий український поет Юрій Клен. Після розгрому Спілки Визволення України й загаль­ ної нагінки на неоклясиків, до яких Юрій Клен належав, поетові пощастило виїхати з Києва 1931 р. закордон. Там стає він співро­ бітником «Літературно-Наукового Вістника» і «Вістника», що ви­ ходили за редакцією Д. Донцова у Львові. Окремими виданнями до цього часу вийшли такі його твори: «Прокляті роки», «Кара­ вели», «Спомини про неоклясиків». З останньої його великої по­ еми «Попіл імперій» вміщаємо уривок про Базар. Копають козакам могилу. Не б’ють, як звично, в барабан, везуть скривавлених, безсилих; зігнали свідками селян з близьких повітів і далеких, щоб їх держати у страху, і дивляться на те смереки у білім кролячім міху. Он стали край могили горді, ладні прийняти смерть, як дар, Та перед тим, як видать ордер на смерть, питає комісар: «Хто хоче в Армію Червону?» Шугнув по лицях переляк, і чути відповідь колони, яку дає на це Щербак: «Не знайдеться між нами Каїн, що справу зрадив би в цю мить. Ми бачимо, що нас чекає, та вам не будемо служить». Гримнуло «Слава» й «Ще не [ вмерла».

— і скоростріли козакам завісу хилитку роздерли помежи смертю і життям. Де ж кінські ділися загони? Де штаб? Вела їх лісом путь. Дістались польського кордону, полякам зброю віддають. Рушниці трощать об каміння і плачуть, плачуть як малі. То ж їм пускать тепер коріння не у своїй — в чужій землі. Чи хто спитає: «Де ви, де ви?» де ваше щастя вам цвіло, Тих триста п’ятьдесят і дев’ять, що у могилу полягло? Отак диміла без пожару в долині сніжноголубій мала трагедія Базару. Так закінчивсь останній бій.

Г. В.

«Вбогий хлопчина» і мрія про Т р о ю «В боги й хл оп ч и н а », гцо м ріяв х в о р и й у крамниці пана Гікштедта в Ф ю рст енберзі п ро Т рою , — ц е Га й н р іх Шліман, н а р одж ен и й в. січ н я 1822 в р од и н і н ім ец ьк ого пастора (єв а н гел и ц ьк о го с в я щ е н и ­ ка). П и л ьн ою п р ац ею д о б и в ся Ш ліман в ел и к и х у с п іх ів , в ед у ч и р о з ш у к и на п обереж ж і М алої А зії, на острові Ітака біля Греції, д е п а н ува в О д іссей , в містах М ік ен и й в Тиринт. На тому місці, д е була Т роя, Ш ліман зн а й ош ов вел и к и й скарб, але, я к вияви л и д о сл ід и п ісл я й ого смерти, ц е н е бул и р у їн и Трої, а щ е р а н іш н ьо го міста. Р озк оп и виявили аж д е в ’ять сл ідів міст, я к і бул и б уд ова н і на тому самому місці. Р озк оп а н і Ш ліманом р у їн и походят ь із тре38

тього тисячоліття п ер ед пар. Христа, Т рою зб ур ен о к ол о 1500 — 1200 п ер ед нар. Христа. В се таки заслуга Шлімана в тому, щ о він дав дл я людства можливість запізнатися з скарбами давн о за ги н у л и х культур, між ними й м ікенськог. Помер Шліман 26. гр уд н я 1890 рок у. С К А Р Б И К О РО Л Я П Р ІЯ М А — Ге, осел едців у ж е нем ає? А ну, Гайнріху, збігай, хл опче, і при­ н еси з за п а су н ову б оч іл оч к у ! — сказав пан Гікш тедт, власник крамниці в Ф ю р стен б ерґу, д о св о го худого, бл ідол иц ього пом іч­ ника. — Стривай, Гайнріху, — перебила пані Ф ор ба х, товстен ьк а ж і­ н очк а з кош ем у р ука х, в як ом у вовтузи вся, си л к у ю ч и сь ви дер ­ ти ся на світ, гарячоперий півень, — раніш е н аваж мені п івф ун та соли, дай л ітру гасу та д еся ток с в іч о к . . . — А л еж , пані Ф ор ба х, — п осп іш и вся крамар, — я ж і самий п о сл у ж у Вам . . . — Н і-і-і, дзвол ьте це зробити Гайн ріхові, побачите, як у н ього в се йде спритно, — зап р отестувал а пані Ф орбах. А блідий ю нак у ж е насипав соли, налив до пляш ки гасу й д і­ став зі скр и н ьки свічки. — В се разом к ош ту є 52 пф ен іки, — сказав він, не надум ую чи сь. — А не казала я Вам, щ о буде ш видш е, пане Гікш тедте, — с а м овд овол ен о пром овила ж ін к а, — в се обр а х у ва в докладно, і т о з пам ’яті. Пан Гікш тедт к осо поглянув на хл оп ц я і с у х о ска за в: — Т епер біж и за оселедцями! А л е в цій хвилині просм икнул ась у дв ер я х попід кош ем пані Ф ор ба х, яка виходила, маленька дівчинка й залепетала до к р а ­ маря: — Б а тьк о просив, щ об В и ш ви д ен ьк о прийш ли до нього . . . Пан Гікш тедт старанно витер св о ї окул яр и ч ер вон ою х у ст к о ю , як а до половини виставала з киш ені його ш танів, за ж и в н ю х а л ь­ н ої табаки і, виходячи, ска за в до пом ічника: — О блиш оселедці, а пильн ув крамниці! Заледве крамар зник з дівчинкою , у д в ер я х задерчав дзвінок, і на пор озі з ’яви вся гість. Ц е був молодий млинарчук, осипаний в есь бор ош н ом а ж по р у сяви й чуб. Він хи та в ся тріш ки, у см іх а ­ ю ч и сь повними вустами, р у м ’яним обличчям та ясними голубими очима. — Б оги з тобою ! — зв ер н у в ся млинарчук до Гайнріха. Він під­ м оргн ув до нього й почав: «Х а й осінить тебе З евс св о єю л а ск ою щ едрий, О роздавче в сіх благ, щ о їх накопичив Гікш тетдос: Соли, олії, та к ож оселедців, щ о пл аваю ть в морі, П ерцю гіркого, св іч ок , в ся к и х пундиків, навіть і того, За чим зід хає сам Б а к х , бо немає того на Олімпі, А н і в Гадесі страш нім — води ж и ття — оковити. Я к щ о наллєш мені ц ь ого н ек тару п овн ую чару, Ладен за це я співать, я к сліпець той Гомер бож ественний ...» Гайн ріх засм іявся і налив ч а р к у горілки. М л инарчук хи л ьн ув її зразу, зайняв героїчн у п озу й п очав рецитувати: «М енін аейде, теа, П елеїадо А х іл л е о с ...» Гайнріх не р озум ів слів, але їх н я співуча вим ова бул а для н ьо­ 39

го якою сь солодкою , таємною музикою. Еге ж, він сам мав уж е вчитись її там у Нойстреліці, заки його батько стратив свою п о­ саду . . . Скільки сліз він вилив, коли довелось кидати гімназію і йти до пана Гікштедта на крамарчука! Спочатку він щ е мав на­ дію сам отуж ки вчитись далі, але згодом переконався, щ о не змо­ ж е купити собі книж ок за марненьку платню, до того ж не ви ­ стачало часу. А дж е ж треба було зриватися зі сну о 5-ій годині ранку й братись до праці, а увечорі кластись, ба просто падати на л іж ко, о 9-ій годині. Бо увесьденечки тільки й знай, щ о підмітаєш крамницю, бігаєш у погріб чи д о магазину, носиш товари: й п ро­ даєш, п р о д а єш . . . А оце перед ним стоїть млинарчук, майже його одноліток, і та­ к ож син пастора, як і Гайнріх, та цитує Гомера «Іліяду». Він дій­ ш ов був уж е до матури, коли несподівано прогнали його з гім­ назії, і то за якусь марну бучу! Тепер він практикує в млині, за­ мість бути яким доктором, свящ еником чи урядовцем міста. А ле Гомера щ е пам’ятає добре! ГОМ ЕРОВА ЛЮ ТНЯ В К РАМ Н И Ц І — Ге, п'янице, а ти щ о тут так розкричався? — заверещ ав рап­ том за плечима млинарчука пан Гікштедт, червоний з досади, як його хустка, щ о звисала з кишені. — М оя крамниця не є заїзним шинком, в якому можна викрикувати нехристиянські с л о в а . . . Він заплатив за горілку? — звернувся крамар раптом до Гайнріха. Х лопець непомітно сягнув рукою до своєї кишені й добув пару мідяків: — Так, ось грош і! — відповів він і поклав монети на прилавку. Тим часом млинарчук тихенько подався до виходу, затрісн увши за собою двері, аж задеренчали шибки. — Йди до чорта! — викрикнув за ним крамар і обернувся до Гайнріха: — А ти йди по оселедці! Гайнріх побіг до магазину, де поміж мішками й скриньками сто­ яла бочечка оселедців. Він нагнувся до неї, обхопив руками й двигнув угору. Раптово у грудях різонуло його немов нож ем і біль потьмарив очі. В устах стало солоно. Гайнріх плюнув і побачив кров. Він повернувся в крамницю: — Я не мож у, пане господарю! — тихо промовив хлопець. — Щ о не мож еш ? — завищ ав крамар. — Я не знаю, але я, мабуть, зранився . .. З уст хлопця стікала см уж ечка крови, і пан Гікш тедт налякався. — Йди до св оєї кімнати й відпочинь! — наказав він. Гайнріх поволікся на піддаш ш я до св оєї каю тки й через силу впав на ліж ко. К ож ний віддих викликував нестерпні болі. Смеркалося. Хлопець попав у маячіння, викрикую чи незрозум і­ лі грецькі слова. Біль почав притихати, але по тілі розлилась така знемога, щ о Гайнріх не мав сили розплючити очей. А ле він чув, щ о заходить якась переміна, яка керує його ж иття на нові рейки. Біль у грудях і кров були дрібницями. Він вилікується з того. Перед очима хлопця відкривались якісь таємні двері, які вели кудись у незнаний світ, на . . . волю. СНИ ПРО ТРО Ю І крізь ті одчинені двері вийш ов Гайнріх у ш ироку, осяяну сон­ цем країну, в якій пісок мінився золотом. Довкола нього було ба­ 40

гато людей, і всі вони шанобливо слухали його слів. А він гово­ рив до них по-грецькому, наказуючи, і люди брали лопати та п о­ чинали копати глибоко в землі. З-під вивернених брил виринали старі, грубезні мури. «Т роя!» — сказав хтось до Гайнріха, і він тихо посміхнувся. «Так, Троя! Город короля Пріяма», — притакнув він і зійшов унцз між викопалини. Раптово з чорної глибини вдарив на нього блискучий сніп світла, яке грало веселкою усіх барв. Перед ним лежав королівський скарб. Золота діядема щ е блищала перед очима Гайнріха, коли він прокинувся з св оїх марінь. В кімнатці на піддашші царила вж е ніч. К різь маленьке віконце просвічувало мерехтливе від зір небо. Заскрипіли сходи, і в дверях став зі свічкою в руках пан Гік­ штедт. — Ну, як тобі? — запитався він. — Трохи краще, — відповів хлопець. — Маєш щ е болі? — Так, у грудях. — Гм, -—• заж урено пробурмотів крамар, — я посилав по лікаря, але він буде щойно вранці. Тому роздягайся і йди спати. Н адобраніч! Двері замкнулися за крамарем, і хлопець знову остався сам. Він був такий слабий, щ о не мав сил підвестись. Тому не роздя­ гався, а лежав і мріяв далі. Він думав про той гарний час свого дитинства в Анкерсгаґені, де його батько був пастором. В ж е тоді малий Гайнріх мріяв про заховані скарби, наслухавш ись від селян різних леґенд про к о ­ лиш ніх лицарів, які частенько промишляли розбоями, забираючи іншим золото й дорогоцінності. Вмираючи, вони заховували ці скарби в старих веж ах св оїх замків або в інш их неприступних місцях. М ов у дзеркалі, зринуло перед Гайнріхом гарненьке об­ личчя молоденької Мінни, його подруги з дитячих років, з якою він робив прогулянки в околицю до забутих могил, руїн замку і там снував свої дитячі сни про щастя. Б уло так гарно думати про А нкерсгаґен і згадувати батьківсь­ кий дім. Зірка за вікном пригадала хвором у хлопцеві той Свят­ вечір, коли він дістав від батька ілюстровану історію світу. Йому було тоді щойно дев’ять років життя, але він іще досі бачить докладно малюнок із книжки, як горіла Троя. Гайнріх так довго не давав батькові спокою, доки той не розказав йому про Троян­ ську війну. Я к завжди, батько почав оповідати на свій лад: весело, ніяк не респектую чи героїв старини: «К ороль Пріям у Трої, — починав він, — це був собі старший, солідний пан, у якого була ціла копиця дітей. Найсильнішим по­ між синами був герой Гектор, а найнепосидючішим — Паріс. Од­ ного разу Паріс так довго мучив благаннями свого батька, поки цей не погодився і не дав йому добрий десяток ш видких корабл’ в, щ об син міг вирушити в світ та пош укати пригод. Якби, одначе, старий Пріям знав, яке нещ астя стягне на його сиву голову Паріс, то був би дав пару добрих ляпанців поза королівські вуха синоч­ ка і не пустив би його нікуди. А ле богині Долі призначили інак­ ше, і Паріс поплив у світ. «Плив він довго чи недовго, врешті, доплив до Греції і заїхав 41

у гості до короля Менеляя в Спарті. Короля не було вдома, але гостя прийняла його дружина, прекрасна Гелена, яку вважали найкращою в усьому світі. Паріс також так думав, щ о кращ ої за неї не знайти ніде, тому не довго думав, а забрав королеву на свій корабель і почухрав до Трої. Коли ж повернувся Менеляй та до­ відався, що його гніздечко порожне, він попросив усіх інших грецьких короликів і князиків, щоб допомогли йому пімститися на злочинцеві та добре провчити лиходія й весь його рід. Так збіглись усі греки під стяги короля Аґамемнона, брата Менеляя, і поплили великою фльотою аж під Трою. Тут вони спершу чем­ ненько попросили Паріса віддати Гелену, але коли цей не схотів, почали війну. «Отак і після десятьох років греки вирівняли свій рахунок із Парісом. Одіссей винайшов дерев’яного коня, якому в ж ивіт за­ пхав пару грецьких вояків, а сам порадив і ншим виплисти на море. Троянці думали, щ о грекам надокучило воювати, тому вони зраділи й втягнули конисько, до міста, розвалюючи мури власного міста. Вночі вилізли заховані в коневі греки, відчинили брами й впустили своїх товаришів, які підплили знову до берегів Трої. Троя зникла у вогні, населення вибито, Пріям згинув, а старий пан Гомер склав з того приводу довгу-предовгу думу, як заги­ нула Троя.» Гайнріх пригадує собі докладно слова старого батенька й думає, щ о десь мусіли зберегтись мури спаленої Трої. «Нема й сліду», — сказав батько. Але хлопець не задоволився цим. Щ е й ще раз пи­ тав він батька, чи не найшов бува хтось бодай якогось сліду з пишного міста, яке греки мусіли здобувати аж десять років. «Ні, ані камінчика не знайдено», — опирався батько; врешті, щоб мати спокій, сказав, що, мабуть, Троя взагалі не існувала, а старий, слі­ пий пан Гомер з нудьги видумав прекрасну історійку, довгу на пару кілометрів, якщо всякі поезії можна міряти аршином. Бід­ ний Гайнріх зумів довідатись тільки про те, що Троя мала б бути розташована над морем у Малій Азії. РОЗБИТІ СНИ З того Свят-вечора історія про Трою не сходила з думок малого Гайнріха. Він не мав ніякого сумніву, щ о таке місто справді існу­ вало й щ о денебудь можна відкрити його сліди, але треба тільки шукати. Врешті в хлопця виловився плян самому віднайти Трою. Незабаром після того вечора померла Гайнріхові матуся, й ціла родина попала в біду, бо батько не вмів господарити грошем. Т о­ му всі пішли з дому в науку. Гайнріх дістався до свого дядька в Карльсгорсті, опісля до гімназії в Нойстреліц, де він зарані радів, що змож е вчитися грецької мови й тоді сам прочитає твір Гомера. Але лихо спіткало його й тепер. Батько стратив посаду, і Гайн­ ріхові довелося йти до крамниці старого пана Гікштедта. Поміж оселедцями й гасом, свічками й перцем завжди зринала в уяві хлопчини осяйна Троя, яка доводила його просто до розпачу. Як віднайти стежку, що веде з фюрстенберзької крамнички До Трої, над морем, Малої Азії? Ця стеж ка існувала, але вона була довга й важка. А називалась вона: наполеглива праця. Відчуваючи болі в грудях, Гайнріх зрозумів, що мусить працю­ вати без відпочинку, аби осягнути свою мету. І він працює. Вилі­ 42

кувавш ись у пана Гікштедта, Гайнріх іде до торговельної школи в Ростоку, звідтіля до Голляндії, до однієї купацької фірми в Ам­ стердамі. А всюди працює і вчиться без відпочинку. Так поволі з малого Гайнріха виростає зрілий муж з купецьким знанням і хистом — Гайнріх Шліман. Спочатку Гайнріх учиться голляндської мови. Після кількох місяців знав він цю мову не згірше, ніж справжній голляндець. Опісля прийшла черга на англійську мову. До неї треба було вчи­ теля, тому Гайнріх почав заощаджувати. Ніяких розривок, ніяких зайвих витрат! Хіба у вечорі можна було пройтись вулицями Ам­ стердаму й подивляти ґазове освітлення міста, яке появилось тоді вперше. Письмо в Гайнріха не було гарне, тому він наклав на себе обо­ в ’язок: двадцять лекцій каліграфії! А неділями Гайнріх ходив до церкви, в якій служили англійською мовою, і повторяв собі впів­ голоса цілу проповідь слово по слові. Це давало вправу, а не кош ­ тувало ніяких витрат. Цим способом швидко можна було нав­ читись англійської мови. М олодого Шлімана огорнула справжня гарячка науки. Вміти якнайбільше, вчитись якнайшвидше — стало ж иттьовою девізою молодого крамарчука. Час і гроші він поділив собі на рівні части­ ни і використвував їх якнайдоцільніше. Половину з 36 г о л л а н д ­ с ь к и х Гульденів, які він заробляв у місяць, видавав він на науку, половину на прожиток. Під час своїх мандрівок по місті, як післанець до покупців і купецьких фірм, учився він чуж их мов. Він знав, щ о найшвидше можна опанувати мову, коли говориться нею. А ле з ким він міг говорити? О тож говорив сам із собою, вго­ лос повторяючи цілі речення в своїй квартирі. Голляндські будин­ ки були дерев’яні, і кож не слово долітало до вух сусідів. Спершу вони цікаво прислухувались, як дивний чужинець говорить сам до себе, але згодом почали нервуватись, а далі виповіли йому по­ мешкання. Гайнріх почав довгу мандрівку з одного мешкання в друге. Та за той час він устиг вивчити в Амстердамі голляндську, англійську, французьку, еспанську, португальську й італійську мови. Коли велика фірма Ш редер почала шукати доброго книговода, Шліман зголосився і дістав відразу посаду. Не легко ж було знай­ ти такого, щ о вміс кілька мов. Шлімана призначено також закор­ донним кореспондентом і піднесено йому платню до двох тисяч ґульденів річно. На радощах він післав трохи грошей сестрам, а батькові вислав гарну бочілочку вина. Дрібненька крамничка пана Гікштедта швидко була притьма­ рена багатством, яке Гайнріх зустрів у фірмі Ш редер: тут тор­ гували не фунтами, але тоннами й десятками тисяч ґульденів. До маґазинів рікою плили цукор з Яви, Сурінаму й Гаваїв, тютюн з Гавани й Бразілії, риж із Китаю, Манільї та Індії, олія з Італії, Еспанії й Греції, запашні коріння й синє індіґо та багато раніше незнаних товарів з усіх країн світу. Найбільше індіґа купували купці з далекої Моєковії, тому Шліман вирішив учитись і москов­ ської мови, бо його хлібодавці мали чимало мороки, не вміючи прочитати чудних літер. Шліман купив собі стару російську гра­ матику й читанку та забоався до праці. Через декілька місяців відбувся в Амстердамі авкційний продаж великих партій індіґа. Розпучливо намагались брати Шредери 43

вияснити жестикуляцію рук бородатим і череватим купцям з М осковії свої бажання. Вони не розуміли себе взаємно й думали, що не діб’ють торгу. Втім надійшов Шліман і почав свобідно пере­ кладати. Брати Шредери тільки розняли рота з подиву. З того часу до Шлімана усміхнулася доля. Він ш видко почав здобувати майно, виїж дж аючи з доручення своїх господарів за­ кордон і нав’язуваючи з закордонними фірмами торговельні сто­ сунки. НА СЛІДАХ ОДІССЕЯ Серед своєї праці не забув Шліман про мрію свого дитинства — Трою. Він далі вчився мов і незабаром знав уж е польську, сло­ вінську, данську, українську, норвезьку й ш ведську мову, в слові й письмі. До того ж, він пильно студіював латинську, старо- й но­ вогрецьку мови, вивчаючи їх так, щоб не тільки читати, а й го­ ворити ними, дарма, що це були почасти т. зв. мертві мови. А по­ ряд із знанням ріс і його добробут. Шліман став мільйонером. Вивчаючи перську й арабську мови, Шліман почав мріяти про сповнення своєї завітної мрії: віднайти загублене в поросі сторіч місто короля Пріяма — Трою. Маючи досить грошей, він кинув купецтво й почав ф ахово підготовлятись до свого завдання, сту­ діюючи цілими місяцями по музеях старовини, археологічних збірках і т. і. Незабаром не було в Европі ні однієї замітнішої збір­ ки з археологічної ділянки, про яку Шліман не знав би докладно. Так озброєний, вирушив він до Греції шукати слідів Одіссея на острові Ітака. Малий вітрильний корабель мав попутній вітер. Шліман сидів на покладі й зорив за островом, як колись, перед тисячами років, Одісс'ей, коли боги дозволили йому врешті, після десятирічного блукання, повернутись до рідної землі. Врешті Шліман побачив на синіх хвилях зариси Ітаки. «Поворот Одіссея», — промовив до се­ бе зворушений купець-учений, вчуваючи, як швидко б ’ється в нього серце. — Ітака? — запитав він у стерничого. — Ітака, пане, — притакнув цей. — Де замок Одіссея? — питався далі Шліман. — Ось там, на горі Етос. Над островом висіла палка спека в 42 ступені гарячого липня, але Ш ліманові здалася вона весняним леготом, коли годину піс­ ля свого причалення до берегів острова він був уж е на Етосі. Наступного дня о п’ятій годині ранку Шліман знов був на Ето­ сі разом з кількома робітниками і дав наказ копати. З колишнього гаданого королівського замку Одіссея не залишилось нічого, крім кількох непомітних слідів, але незабаром лопати напратили на перші сліди минулої слави. Ось появились статуетки богів, які пролежали в земляному укритті тисячі років. Ще один удар ло­ патою, і з-під кам’яної брили виринула якась пивниця. Серце в Ш лімана забилося з великої радости: невж е в цих урнах, які по­ дав .йому робітник, находяться тлінні порохи самого Одіссея, Пенельопи, Телемаха? Ж адоба видерти в землі її дальші таємниці огорнула Шлімана. Він вирвав лопату з рук робітника й гарячко­ во почав сам копати. Тут, на цьому острові серед блакитного моря, ожила поема Го­ мера. Шліман деклямує її з пам’яті, а захоплені цим робітники, 44

серед виноградників й оливкових гаїв, підносять рецитатора на руки й несуть його в якомусь тріюмфальному поході, співаючи радісні пісні. Так, Гомер співав правду! Шліман знов сідає на корабель і спрямовує його до берегів Малої Азії. ДЕ БУЛА ТРОЯ? Дивне зворушення огорнуло Шлімана, коли він врешті опинив­ ся на березі, серед пісків, поблизу малого турецького селища Б у нарбаші. За селищами височів горбок. Де ж тут шукати? Де Троя? Де море, яке оспівував Гомер? Чи ж міг Ахілль тричі пересліду­ вати скороногого Гектора довкола мурів міста? Схили горба до ріки Скамандра були тут застрімкі! Як міг поміститись на такому вузькому місці широкий замок Пріяма, в якому було аж 64 кім­ нати? Де ж мури й високі брами? Ні, не на цьому місці шукати Трої! Шліман поїхав далі. На півночі від Бунарбаші, ближче моря, виринув із землі просторий горб. На його підніжжі тулиться бід­ неньке турецьке сільце Гісарлик. Гісарлик? А дж е це слово озна­ чає по-турецькому «палац»! Чому така королівська назва для цьо­ го брудного гнізда з купки нужденних хаток? Ану ж тут на горбі стояв замок Пріяма? Шліман не йде, а просто біжить на вершок височини. Згори видно море, і Шліман твердо переконаний, що тут у землі захована Троя. Мрійний запал прохолодж ує розвага здібного організатора й купця. Треба подбати насамперед про робітників, знаряддя, харчі, про дозвіл у влади копати. Також чи не будуть панове вчені й археологи крутити носом, що якийсь собі звичайний купець Ш лі­ ман, дарма що багатій, без ніякого титулу, робить великої ваги відкриття? Шліман повертається до Греції і в кількох тижнях пише ста­ рогрецькою мовою книжку про Ітаку, Пельопоннес і Трою та по­ силає її до Ростоку в університет. За цю працю дістає титул док­ тора. Але важка праця не може забити туги за кимсь близьким, рід­ ним, за яким завжди туж ить людське серце. Все частіше сниться Ш ліманові товаришка дитячих ігор — Мінна. Та Мінни немає; во­ на давно вийшла замуж. На її місце западає в серце сорокатрирічного Шлімана. 17-річна грекиня. Шліман одруж ується, дістає від турецької влади «фірман» — дозвіл робити розкопи — і виру­ шає до Малої Азії. Одного квітневого ранку в 1870 році, на височині поза селом Гі­ сарлик, сповнився сон малого купецького помічника, коли він ма­ рив хворий на піддашші дому пана Гікштедта: доктор Шліман стояв серед товпи робітників і Давав їм накази копати. Кілька днів меш­ кав Шліман у селі Гісарлик, але зацікавлення, яке виявили до його праці над розкопами тисячі блощиць, примусило його побу­ дувати собі барак у підніжжя горба й переселитись до нього. Незабаром з розкопаної землі виринули на поверхню перші му­ ри й руїни святинь та палаців. Н евже це була Троя? (Закінчення буде) 45

В ІЛ Ь Я М ЛІНЧ

В б и її ід я Ріка була неспокійна. Вона нетерпляче кидала за течією тягар поламаних човнів. Вітер, плачучи, повторював свою сумну пісню, пробиваючись крізь заплутані очерети, що росли на острові над рікою. Багряний колір вж е сповивав горби навкруги. В тому місці, де очерети переходили в збиту докупи довгу гущавину, щ ось ру­ халось — так, ніби якесь легке нічне створіння раптом збудилося з приходом ночі, щоб полювати за здобиччю по багнистих рівни­ нах, що виринали з води. Він затримався, напів піднісшись, перехиливши голову на бік, щоб мати змогу краще прислухатись. Але не було жодного зву­ ку, крім безперервного шуму ріки і неясного шелесту віття. Урив­ ки грубого ж овтого листя відлипали від його черева і різким ру­ хом падали назад, на матірне лоно землі. Він так лежав був уж е дві ночі, споглядаючи, як ріка ловила й поглинала однотонні срібні іскри заходячого сонця, щоб потім зіллятися з чорними тінями. Вони підповзали, неначе заслона, з окільних горбів. За останніх двадцять шість годин його єди­ ним спільником була темрява, щ о все поставала наново і звичайно здавалась такою небажаною в цих північних просторах, — вона та щ е непомильний інстикт переслідуваного, чиє життя висіло на волосинці, як тільки проносився звук зломаної гілки або шелест трави. Підбадьорившись, він сміливо подався вперед своїм усе щ е на­ півзігнутим у прислуханні тілом, і тоді він почув це ж : гострий, пронизливий шелест галузки, немов би пастух десь ляснув бато­ гом. За хвилину він побачив людський обрис, що тьмано накрес­ лився в жмуті присмеркавого світла, яке пробивало собі шляхкрізь стіну дерев. Людина стояла там, уважна й мовчазна, з напівпіднесеною рушницею. Вбивця почав приникати до ґрунту — потроху, лише цаль за цалем. Це тривало повні десясь хвилин; тим часом людина змі­ нила своє становище, пішла з горбка додолу, зовсім повільно, її ноги робили не більше гомону, ніж польовий щур, щ о дряпає зем­ лю. Вбивця лежав зовсім нерухомо, його не побачено, інакше бо постріл розірвав би нічну тишу. Тоді він почув ще інших із того самого загону. Вони сторож ко розмовляли між собою. І тоді він почув іще те, чого боявся найбільше, — собак. їхн є низьке, на­ стирливе гавкання казало йому, щ о цілий ловецький загін вж е прослідив його до острова і тепер, напевне, оточує його. Той чоловік з рушницею кинув прислухатись і наблизився до води. Була хвилина, коли він спинився ледве за кілька стіп від стані від убивці, так що цей легко міг би вчепитись йому в ноги — ноги людини, яка його переслідувала. Але це було б самогубством, бо їх був цілий загін. І були ще також собаки. Він не боявся їхньої зброї, зокрема по останніх двадцятьох ш іс­ тьох годинах, коли він легко обминав їхні пастки, а вони переслі­ дували його від фарми до фарми, крізь ліси та поля і вздовж зрадливих багнистих берегів, що таємниче з’являлись на поверхні по відпливі. Але він смертельно боявся собак. Його інстикт казав йому, щ о вони розуміють не менше за нього, і що ніякі хитрощ і, 46

крім переходу небезпечним бродом, не спроможні усунути з мок­ рої землі запаху його тіла. Під захід сонця вони були загнали йо­ го в ріку. їх гавкіт був гострий і хвилюючий, сповнений певністю кінцевого здобуття. Він плив був стеж кою глибоких, таємних ті­ ней, що висіли над рікою аж до острова; та вони занюхали його зі східнього берега, а коли їх нездатні пащі, утративши слід, від­ далялись, то людський розум провадив переслідування далі. Людина з рушницею посунулась ліворуч, кроків двадцять ліво­ руч, і потонула в темряві лісу. На короткий час він був у безпеці. Він почав повзти назад, на череві, вважаючи, аби не зрушити ка­ міння або не впасти вагою цілого свого тіла на суху гілляку. Знов геть від берега, геть від води, геть від собак. Проте він небагато посунувся вперед. Бо там, де постать чайного дерева розташува­ лась, неначе синець, на брунатному тілі лісу, стояла людина. Ця людина з рушницею мала вічну терплячість. Але він теж мав її, а його повзання, повільне й беззвучне, відбувалось не заради пімсти. Він показався понад грубим багном, що складало кайму, і впав з голосним плюскотом у ріку. Він почув крик, постріл, і вода закружляла перед ним дрібним намистом. Тримаючи тіло зовсім низько, він віддалився від острова і подався до західнього берега ріки. Цього берега не було видко, але він бачив був його попо­ лудні і знав, що зможе його досягнути, якщо тільки буде й далі панувати над собою. Високо тримаючи голову над водою, він від­ чував удари високих хвиль об груди. Він чув поза собою гомін, немов рушничну стрілянину; це були звуки весел, що їх засували в очерет, і моторошний, упевнений сміх людей, а понад усім, гав­ кіт собак. Він плив просто перед себе. Втома не насувалась на нього хви­ линами, щоб крок за кроком послаблювати в ньому відчуття не­ безпеки. Але раптом він почув, що його власна воля відразу за­ лишає його. Він несподівано усвідомив собі, що не зможе плисти далі. Його пройняв порив дикого хвилювання, і він почав різкими рухами, божевільно, збивати навколо себе воду, зовсім не дбаючи про те, щоб заощадити сили на той час, коли допливе до берега. Остання шалена спроба винесла його груди на кам’янистий похи­ лий берег. В порожніх щілинах його змученого мозку була свідо­ мість голосів, що наближались. Кілька хвилин він пролежав на вузькій смузі берега, потім підняв своє задерев’яніле тіло і пово­ лікся на вершок горбка. Він чув людські голоси, пронизливі, схви­ льовані, перемішані з нетерплячим скавучанням собак. Трошки відпочинку, трошки уваги, і він їх переможе. Він сидів, розгляда­ ючи червоні цятки цигарок, що пробивали темряву, неначебто свічки мерегтіли крізь ліс. На світанку він знов розпочав свою подорож. Мисливці не ру­ шились були цілу ніч; вони лежали там, у човнах, з терпляч'стю нічних котів. Він підвівся і потягнувся своїм довгим, гнучким тілом. Зробив кілька кроків і відскочив, ледве Й О ГО І ноги доторк­ нулись до холодної води. В його очах був якийсь таємничий ви­ раз, коли він вертався назад, геть від шумливої течії. Його ноги ступали легко й високо, неначе ноги балерини в танку. Тоді, в перших сірих смугах світанку, він побачив, що він ото­ чений рікою, — що він сам-один серед ріки, немов на незаселеному острівці серед моря. Він радше відчув, ніж побачив, що приплив швидко відіймається навколо нього, підноситься дедалі швидше 47

і от уж е доходить до його ніг і змушує його тікати до високого каміння на острівці. В півсвітлі можна було бачити далекі, низькі береги ріки по обох боках. До його свідомости не доходила думка, хцо його зловлено в пастку; він лише намагався втекти від нової небезпеки і тому бігав на острівці від берега до берега, збивав но­ гами водяну поверхню і біг знову назад, щоб випробувати інше місце . . . І все мусів утікати від припливу, що ріс і міцнів. Собаки помітили його раніше за людей. З повних з людьми і ни­ ми човнів зазвучало їх виття, цілий хор, який був не виливом зненависти, тільки голосом всевладного інстикту полювання. Вбивця сидів високо на своєму горбку і ліниво оглядав блазен­ ських собак. Тепер не було страху. Тепер не було змагання. Він уж е більше не боявся собак. В гідній резиґнації було водночас щ ось жалісне й величне. Він підніс свою голову з видовженими щелепами високо в по­ вітря і вразив тихий світанок сумним звуком, схожим водночас на елеґію і на страждальне благання за всі дикі, неприборкані створіння. Залунали три постріли, і він упав перед себе, в ріку. Тоді на­ дійшла довга, таємнича тиша. Але потім раптом зірвалась із чов­ нів у відповідь.смутне, протяжле скавуління, що підносилось і спа­ дало — так, неначе відділ сурмачів голосив із далекої відстані свій сумовитий останній клич. Це був парія, вбивця овець, висліджений собаками «динґо», — дикий лісовий пес. Та мисливські собаки в човнах були збенте­ жені його поставою в обличчі смерти. (Переклад з англійської) ДЖЕЙМС СЕРВЕР

П ре м у д р а муха (Із книги: «Байки для наших днів») Величезний павук, щ о ж ив в одному старому будинку, сплів ч у­ дову сіть, щоб ловити нею мух. К ож ного разу, коли муха заплута­ лась була в сіті, павук відразу ковзав її так, щоб інша муха могла гадати, немов би сіть є охороною та місцем відпочинку. Одного дня навколо сіті появилася дуж е мудра муха, що не х о ­ тіла влітати всередину. Павук вийшов і гукнув до неї: — Х оди сюди! Але муха була занадто мудра для цього і сказала: — Я ніколи не влітаю туди, де я не бачу інших мух; а в твоєму домі я інших мух не бачу. І вона полетіла геть. Летячи потрапила до такого місця, де було пребагато мух. Вона вж е хотіла сісти між ними, коли надлетіла бджола і сказала: -— Зважай, дурненька, це ж папір для мух. Всі ці мухи вже прилипли. —• Не будь дурною, — відповіла муха, — це вони танцюють. І вона злетіла додолу і прилипла до липкого паперу, вкупі з усі­ ма іншими мухами. (Переклад з англійської) 48

Сторінни Юнацтва С У М -у :

Д о р о г і ді*у:*і пижонники т а а к т и в ю н а ц т в а С У М -у ! Редакція журналу «Аванґард» розпочинає з цього числа друку­ вати сторінки для нашого доросту Спілки Української Люлоді. Ці матеріяли може теж використовувати і передовий аванґард славного СУМ-у, а саме наші Виховники. Завдання наше є дуж е відповідальне. Потрібно поміщати такі матеріяли, щоб вони були цікаві своїм змістом, тематикою для розбудови лав наших найменших, нашого дорогого доросту, які будуть кадрами дл!я старшого СУМ-у. Це відповідальне завдання можна виконати при умові, якщо провідний актив старшого СУМ-у, а зокрема всі ви човники юнацт­ ва СУМ-у будуть самі присилати статті, дописи, пропозиції на ви­ ховні теми, будуть постійно і своєчасно присилати звіти, рефера­ ти, світлини життя і діяльности відділів юнацтва СУМ і, на­ решті, коли виховиики зацікавлять підростаючий провідний ак­ тив Юнацтва, щоб юнаки безпосередньо читали сторінки діяльно­ сти Юнацтва СУМ-у та самі нав’язували контакт при допомозі старш их з редакцією для друж ньої співпраці на дальшу мету. Через журнал «Аванґард» юнаки СУМ-у можуть нав’язати кон­ такт з юнацтвом кожного осередку СУМ -у Европи і за океаном, для обміну досвідом у виховній роботі, ділитися своїми думками, висловлювати свої пропозиції для покращання змісту щоденної праці у відділах Юнацтва та збагачувати свої знання шляхом підвищення своєї освіти. Ми, українці на чужині, і в тому числі наша молодь, не маємо догідних умов для виховної роботи, не маємо засобів і матеріяльної бази та допомоги від урядів і від різних установ й організа­ цій, лише власними силами, лише власною самопосвятою і ж ер ­ товністю мусимо спільно створювати потрібні умови, щоб наш доріст знаходив місце в лавах Юнацтва СУМ-у та виховувався на чесних і відданих патріотів нашої нації — маюбутні кадри для визволення України. Журнал «Аванґард», починаючи від 1946 р , найбільше допоміг у розбудові славного світового СУМ -у на чужині; він так само найбільше зможе прислужитися всьому Юнацтву СУМ -у в щ о­ денній роботі і облегшити відповідальну виховну роботу нашим виховникам, якщо всі разом згуртуємось навколо цього журналу, будемо спільно розбудовувати його так, щоб він був настільною книжкою кожного сумівця, кожного молодого єумівця і сумівки, кожного члена доросту Юного СУМ-у. Стверджуємо тут, що журнал «Аванґард» ще в минулому плянував розпочати сторінку для юнацтва, але через брак відповідал'ьности з боку Крайових Комітетів, в тому числі Головної Управи СУМ -у в США та переважної більшости комітетів і управ Осередків Спілки Української Молоді, через занепад дисципліни за останні роки підірвано його матеріяльну базу. Лише окремі пе­ редові осередки та лише незначна частина провідного активу старшого СУМ -у допомагали пожертвами для видання журналу. Такий невідрадпий стан треба пояснювати тим, що не всі керів­ 49

ники осередків С У М -у е на св о їх місцях, вони байдуж і до д р ук о­ ваного еум івського слова і не хоч уть підвищ ити свій рівень знанпя. К рім того, багато старш их сумівців залишили лави С УМ -у, і занепадав дисципліна. Як виявилося в цьому році, то паш доріст Ю нацтва С У М -у є головною силою Спілки У країнської М олоді. Тому і заходить п от­ реба присвятити більш е сторін ок у ж урналі «А вангард» для Ю нацтва С УМ -у. Редакція «А ва н ґар д-у» зобов’язується підвищити рівень вихов них матеріялів, щ об вони були доступні кож ном у читачеві, але цим ш ляхом звертаємося до в сіх читачів, до старш их сумівців, і зокрема до виховників та до наш их найменших друзів, до ч л е­ нів Ю нацтва в Европі і за океаном, допомагайте спільно розбудо­ вувати свій ж урнал д-гія виховної роботи Спілки У країнської М о­ лоді. Редакція «А ван ґар д -у».

М А Р Ш Ю Н А Ц Т В А С У М -у Урочисто, ходою .

Лв - ти, на-ша

Слова і мелодія Д. Л евицького.

п іс - не

ю-наць-ка в простори, в м о-гут-нім а -к о р -д і

ЛЕТИ, Н А Ш А ПІСНЕ Ю Н А Ц ЬК А , В ПРОСТОРИ В МОГУТНІМ АКОРД І ВІТРІВ Н А Н АШ І СТЕПИ А Ж ДО ЧОРНОГО МОРЯ, Н А ПИШ НІ ЛАНИ, Н А ВИСОКІЇ ГОРИ, Н А ЗЕМЛІ, ДЕ КИЇВ І ЛЬВІВ. МИ, СПІЛ КА У К РА ЇН С ЬК О Ї МОЛОДІ, НИНІ ТВОРИМ О БРАТЕРСЬКИ Й ЗВ’Я ЗО К: СОБОРНА, ВЕЛИКА, ОДНА У К Р А ЇН А Н АС КЛИЧЕ ТРИ ВОЖ Н О ДО СМІЛОГО ЧИНУ, ДО БОЮ І ДО ПЕРЕМОГ. І «БОГ Й Б А ТЬ К ІВ Щ И Н А » — ВЕЛИЧНІЇ ГАСЛА, А В СЕРЦЯХ БЕЗМ ЕЖ Н А ЛЮ БОВ СВІТИТИМ УТЬ Н АМ І НІКОЛИ НЕ ЗГАСНУТЬ, БО СЛАВУ І ЧЕСТЬ У К РА ЇН И І Щ АСТЯ Н АШ СУМ БОРОНИТИ ГОТОВ! 50

Історичні постаті.

ІІи л к о к н и к С е м е н П а л ій (Історична леґенда) Колись давно, ще за козацьких часів, в Україні великої слави здобув собі полковник Семен Палій — Гурко. За хоробрість і зав­ зяття у боротьбі з ворогами його любили й поважали всі козаки. Український нарід любив його за щире й людське серце. Всі вва­ жали його характерником — це значить таким чоловіком, що з кож ного лиха може вийти переможно й якого й ворож і кулі не бе­ руть. Ціла Україна знала про нього. Також знали й вороги. Вони боялися його і розказували про про нього різні дива. Тільки ніхто не знав, чому він називався «Палієм»? Переказ подає, що малим хлопцем він не хотів слухати батьків. Одного разу наломив на полі кукурудзи, взяв у батька кресало, розклеїв у клуні вогонь і почав пекти кукурудзу. Але сталось л и х о !.. Вогонь скоро розгорівся і, хоч як гасив його малий Семен, поширився на збіж ж я та став добиратись до покрівлі. Згодом і вся клуня опинилась в огні. Збіглись сусіди гасити вогонь, але нічого не могли в д ія т и . . . Клуня згоріла . . . Батько впіймав малого Семена й здорово набив. Семен не пла­ кав, такий був завзятий. Але боявся, щ о батько ще буде бити й втік у степ. У степу він знайшов схоронищ е від батькового гніву. П ереховуючись у степу, Семен на своє щастя стрінув козаків, що саме повертались із походу на ворога. Козаки розпитали його, як він називається та чого втік з дому? Семен до всього признався . . . «Гаразд», — промовив сивоусий козак із довгим сивим чубом, •обкрученим двічі за праве вухо, — «Поїдеш із нами, палію?» «Чому ні!» — зрадів Семен, радий, що втече від батька. Козаки посадили його на козацького коня і поїхали з ним на Січ. На Січі прозвали його «Палієм», за те, що клуню батькові спа­ лив. Ця назва скоро прийнялась, і всі козаки звали Семена тільки «Палієм». Таким чином на Січі з’явився новий козак — Семен Палій. В п’ятнадцятому році життя він уж е брав участь у козацьких по­ ходах на ворога, що хмарою набігав тоді на нашу Україну. У бит­ вах із ворогом завжди відзначався. Козаки полюбили його за те. Вони скоро звернули свою увагу на нього. Коли Семенові минуло двадцять років, його, за хоробрість і проворність у боротьбі з во­ рогами, вибрали курінним отаманом, а згодом і сотником та пол­ ковником. Одного разу Семен Палій зі своїми козаками попав у ворож у засідку. Татари схопили їх і, пов’язавши руки, повезли на Крим. Вечером татари отаборились наніч. Бранців поклали покотом на землю. Щ е й стійкових поставили. Як тільки смеркло, Палій по­ дав першому з ряду якусь гіллячку, пов’язані козаки передавали собі цю гіллячку з рук до рук, поки вона побувала у кож ного в ру­ ках. 4*

51

І що ста л ось ?... Вранці татари не знайшли ні одного козака. На їх місці лежали обв’язані сирівцями колоди дерева. Татари дуж е лютували. .. Але не могли нічого вдіяти. Вони ди­ вувались , у якій спосіб козаки звільнили себе? .. Тим часом Семен Палій був уж е далеко. Щ е довго потому воював полковник Семен Палій з ворогами України. А ворогам не вдалось вдруге схопити його. Перед своєю смертю прикликав до себе полковник Семен Палій своїх друзів і козаків, з якими ніколи не розставався, і сказав: ■— Слухайте, мої любі! Я вж е буду відходити від в а с !.. Ж ивіть у згоді й любові. Ж ивіть для нашої любої України й не давайте ворогам її руйнувати! З ворогами не шукайте згоди, бо вони тіль­ ки й хочуть захопити нашу землю та присвоїти собі. З черги звернувся до найстаршого віком козака й подав йому дорогу, вибиту самоцвітами, шаблю. — Візьми цю шаблю, відвези у Васильків і закопай її на тамош­ ньому кладовищі! — промовив. — Знайте ж, друзі, що ця шабля — це Воля України, — продовжував він. — Вороги все більше і більше заливають наші степи і нищать славу і волю України .. . Вмирає Козацтво і вмирає Воля Укра.ни! Х то викопає колись цю чудотворну шаблю, цей звільнить нашу Україну від ворож ої не­ волі. І помер полковник Семен П алій. . . Доузі похоронили його. Шаблю його також закопали в призначеному місці. І досі та шабля лежить закопана, а Україна є в неволі. Вона ле­ жить і очікує слушного часу, коли з’явиться новий Семен Палій та візьме її в руки й поведе ввесь український нарід проти воро­ гів, що опанували Україну, як це робив полковник Семен Палій. А ви, дорогі юнаки, добре запам’ятайте собі про цю шаблю, яка лежить закопана в Україні й чекає нового Пал^я, котрий буде та­ ким хоробрим, відважним і завзятим, як полковник Семен Палій, і візьме її в свої руки. М оже й котромусь із вас судила доля бути цим Семеном Палієм? Тому вчіться та ростіть, щоб бути такимисамими відважними і хоробрими, як полковник Семен Палій, щоб зуміли віднайти заховану шаблю та повиганяти ворогів із Укра­ їни. В. С. «Голос молоді»

М ат еріяли д л я в ч х овнинів:

Про д р у ж б у Не можна собі уявити людину зовсім відокремлену він інших, бо людина вж е з природи є єством суспільним. К ож на людина прагне бути якнайтісніше в спілці з іншою людиною, уподібненою — по можливості — характером, зацікавленням, пережиттям, пря­ муванням і їм подібними факторами. На основі цих факторів по­ стає природною — дружба, приятелювання. Вж е в ранній молодості, ще дитиною, людина шукає собі при­ ятелів, щоб не остатись осамітненою. Є багато словних означень, що окреслюють ступінь співжиття 52

в суспільстві. Це відомі нам слова: приятель, товариш, колега, друг і їм подібні слова. Останнє згадане нами слово «друг» (чи «подруга»), щ о прийнялось у нашій Спілці, в СУМ-і, походить від іменникового слова «друж ба». Ми не завжди усвідомлюємо собі властивості цього означення і нерідко не надаємо йому належної уваги. Хай буде нам дозволено приглянутись ближче до слова «д р уж ­ ба» і його значення. . . . Дружба . . . Велике, дуж е велике слово. Не було б дружби, осамітнено, непривітно ж илось би людям. Завдяки існуванню друж би багато знаменних дій, відважних подвигів завершені лю ­ диною. Друга не визначаємо за фарбою, не на м ісяць і не на р і к . . . Велика дружба — це друзі зі шкільної лавки, в С УМ -і (Ю. СУМ-і) і на ціле життя. Друг — це той, хто не залишить тебе в біді. Друг — це той, хто не боїться сказати тобі правду в очі, часто гірку правду. Правдива приязнь є тоді, коли в розмові з другом не вибираєш слова, не стримуєшся з думками — а смієш говорити все відкрито, знаючи, щ о твій друг зуміє відокремити добре від злого, не спротивиться, коли говоритимеш щиро. Друг — ц е . .. Трудно перечислити всі ті прикмети, які окреслюють правдивого друга. Велика друж ба завж ди проста, нескомгогкована і завж ди без­ корисна, вона не терпить підчинення слабшого сильнішому — в друж бі обі сторони рівні, і в тім її сила. Дружба чуйна, і болі завдані їй, тривають довго. Дружба сильна, вона проходить мимо малих образ і незмінно стоїть вище дрібниць. Сумівець сумівцеві є завж ди другом, сумівська друж ба — кріпка з притаманними її прикметами. Є багато прикладів дружби, зокрема друж би між молоддю. І дуж е недоречно звучить питання, з яким ми часто зустрічає­ мось: чи може існувати друж ба без ніяких упереджень і «дисква­ ліфікації» між дівчиною та хлопцем? — Яка різниця: дівчина чи хлопець — твій друг, яке це може мати значення? Часто зустрічаємось з випадками, щ о хлопці (зокрема дороста­ ючого віку) відносяться до дівчат «звисока». Коли хлопчик хоче стати в допомозі дівчині чи дівчина хлопцеві, то друзі з них на­ сміхаються. І всі вони, юнацтво СУМ -у, разом ходять до школи, один одного зве другом. Образити дівчину, зробити їй недоречного збитка, потягнути за косу уважає ться хлопчиком чи навіть доростаючим хлопцем малощо не за подвиг. Н іхто не сміє так поступати! Так поступати з дівчиною та з хлопцем-співтовариш ем — значить, передусім, понизити самого себе, показати себе немудрим, негідним зватись сумівцем. Н естаточно виглядають і ті дівчата, які стремлять і намагають­ ся показати себе «паннами», і ті хлопці, які вистроюються під «кавалера». М іж сумівцями таких не сміє бути! На все — свій час. Це не с ознаками дорослої людини. Радше скромність і статочність с цими ознаками. Плекаймо, дорогі юнаки С УМ -у, взірцеву друж бу між собою та назвім її сумівською друж бою і надаймо цій сумівській друж бі особливої ваги. 53

Танок членів юнацтва СУМА в Клівленді (США) під час свята молоді 29-го вересня 1957 р. УКРАЇНСЬКИЙ ГЕРБ Герб — це постійний знак держави. Державно-національний український герб — це золотий тризуб на синьому полі. Цей герб дуж е старий, бо його вживали вж е най­ давніші українські князі. Вже в найдавніші часи цей герб мали наші князі на печатках і інших державних знаках. Найстарші гроші з українським гер­ бом викарбував князь Володимир Великий майже тисячу літ тому (973 — 1015). Тризуб, як герб нашої Української Держави, затвердила Укра­ їнська Центральна Рада в Києві 22 січня 1918 року, коли ми мали свою відновлену незалежну Українську Державу. Герб для юнака СУМ -у — це знак гордости й пошани до своєї української минувшини. Кожний юнак повинен навчитися ри­ сувати рідний герб. УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР Наш український прапор є блакитно-жовтий. Барви на ньому вміщені поземо. Український прапор є один для всіх українських земель. Наш український прапор для нас є дорогий, є він нашою гор­ дістю, і ми його любимо та шануємо. 54

При піднесенні прапора на щоглу або при марші з прапором якогось Відділу — треба йому віддати честь і пошану, стаючи при цьому на «струнко». Прапора не вільно вживати до різних реклям, в ресторанах і розвагових місцях. Прапор мас бути завжди свіжий, не вилиняний, не подіравлений. Старий прапор треба спалювати. Юнак СУМ -у повинин уміти малювати український прапор і розмалювати його барвами. НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІМН Щ е не вмерла Україна і слава і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля: Згинуть наші вороги, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці! Душу й тіло ми положим за свою свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду! Юнак повинен вміти заспівати цей наш гімн. Гімн — це по­ важна святочна пісня. Написав слова до гімну Павло Чубинський, а музику уложив М. Вербицький в 1870 році. Гімн є один для всіх українських земель. Змінювати, допов­ нювати чи інакше співати — суворо забороняється. Х оч Україна сьогодні не є вільною, але вона «не вмерла», вона ж иве й буде жити в українських серцях. Яка доля не стрінула б нас, ми все вірні Україні і віримо в її краще майбутнє — в те, що нам таки «усміхнеться доля». Щ об Україна була вільна і сильна, треба волю України добува­ ти великими трудами, невигодами і навіть своїм власним життям, а тому і співається в гімні: «душу й тіло ми положем за свою свободу». Національний гімн можна співати тільки з нагоди національ­ них свят, при святочних урочистостях, на академіях та під час піднесення та опускання прапору. Під час співання національного гімну треба стояти на «струнко» і зберігати найбільшу повагу. Люди в цивільному убранні під час співання гімну, здіймають шапки, а якщо сиділи перед тим, ста­ ють на «струнко». СИМВОЛІКА СУМІВСЬКОЇ ЕМБЛЕМИ Спілка Української Молоді (СУМ), як організація української молоді, організувалась на рідній землі, на Україні, в травні 1925 року в боротьбі проти російського наїзника. На чужині вона відновила свою діяльність після другої світо­ вої війни. Перший осередок СУМ -у постав 10-го червня 1946 року, в ДП таборі «Зомме-Касерне» в А вґсбурзі (Німеччина). Коли за прикладом осередку СУМ -у в Авґсбурзі постали інші осередки, тоді створено було Центральний Комітет СУМ -у для керівництва працею всіх осередків. Спілка Української Молоді є авангардом українського народу. Слово «авангард» — французького походження. Але воно стало міжнароднім, а в тому і українським. Слово «аванґард» означає: 1. передова частина армії або фльоти1 у поході. 2. передова частина громади, народу ( е переносному розумінні), наприклад: молодь — аванґард українського народу. 55

Отже, СУМ на чужині е в поході за визволення українського на­ роду від російського наїзника. СУМ є передовою силою. Спілка Української Молоді має свій орган — журнал під назвою «Аванґард», який виходить у світ з кінця 1946 року. В 1946 році Центральний Комітет С У М -у звернувся до україн­ ськи х малярів, щоб вони виготовили проект сумівської емблеми. З у сіх надісланих проектів Центральний Комітет С У М -у прийняв і затвердив відзнаку-емблему артиста-маляра пана Добролежа. Символіка сумівської емблеми є така: Зовнішня форма емблеми нагадує нам у цілому щит з княж их часів, коли воїни княж ої України, як оборонці рідного краю, к о­ ристувалися щитом у боротьбі проти ворогів українського народу. На середині розміщені три літери «СУМ », які чітко відображ у­ ю ть форму укра'нського державного гербу 1— тризуба. Отже, спіл­ ка У країнської Молоді в своїй програмі прагне підготувати кадри для відновлення державности України і свято береже символ держ авности — національно-державний герб — тризуб. Як самостійна молодеча організація, свою назву відображ ує в трьох літерах «СУМ », в яких втілено державний герб України, щ о с ж овтого кольору на фоні синього, відображ уючи наш дер­ жавний прапор синьо-ж овтого кольору. Три літири «СУМ » є бі­ лої фарби, яка символізує чистоту ідеї. Дальше під трьома літерами «СУМ » схрещені по два дубові листки, а по середині цих дубових листків, кінцівками схрещ ені дозрілі жолуді. Дубові листки символізують міць, силу, бо дуб і найміцнішим дерзвом, а ж олуді символізують овочі праці су м;вського руху. Бо ж на світі с такі дерева, що цвіт тих дерев протягом свого часу не дає ніяких овочів, отже, був на тому де­ реві пустоцвіт. Тому що СУМ є творчо-активний і за час свого діяння дає овочі своєї багатогранної праці, цю його діяльність символізують жолуді. Дальше від місця схрещ ених дубових листків і жолудів, знизу доверху біж ать симетрично ж овті лінії (знизу вузенькі, а чим вище, то ширші). Ці лінії — це промені сходячого сонця, щ о осві­ чують ш лях до мети, до здобуття держави і щ асливого ж иття на нашій українськ;й землі. Ми прагнемо до світла, до сонця. Таким чином три літери «СУМ », які символізують наш націо­ нально-державний герб, знаходяться на бойовому щиті і розмі­ щені на соняшних проміннях, які ідуть знизу до верху кінцівок щита. Чергування кольор:в, лііі'ї проміння ж овтого кольору, а другі лінії поміж ними синього. Краї цього щита (емблеми) обве­ дені з усіх боків замкненою тонкою лінією золотого кольору (не­ мов у твердій оправі), щоб наша молодь тримала цей символ пере­ моги і свято берегла його від ворогів. Подав О. Калиник

tvpcr

Зголосився комар до повстанців, Щ об кусати москалів-голодранців. Тук-стук, в лісі гук! Кують зброю Комареві-ковалеві під горою. Ой, та виліз комар аж на дуба, Чи вийде із села муха люба. Ой. рух у селі коло мосту . . . Взяли муху, завели до колгоспу. Затрубіли трубачі: «Ну ж, до зброї!» Позлітались комарі — цілі рої. Позлітались комарі рятувати, Комареву муш ку-душ ку визволяти. Гу-гу-гу, гей заграло, — Утікають могкалі, як попало!.. Утікає москалів ціла рота, Погубили «ґаліф е» на воротах. Утікають москалі, ледве дишуть, Вже нам муху до колгоспу не запишуть. Слава, слава, комарю-лицарику! За побіду, за відвагу превелику. І ми враз затягнім пісню, друзі, Та про славу комарину в темнім лузі. ГРИГОРІЙ ЦЕБРІЙ

О с е л я С У МА Коли три роки тому дискутовано, чи потрібно купувати Оселю СУМА чи ні, сьогодні ця справа вж е перерішена. Кожному сві­ домому українцеві ясно, що без виховання української дітвори, без творення дитячих таборів, без своїх Осель із власною водою, голубим небом, зеленню, а найголовніше — без свого рідного окруження — не виховати нам нашого майбутнього — дітей. Знаємо, як вирощувати тіло. Для цього потрібно здорових хар­ чів, повітря і т. п. Але як виростити характер, свідомість та лю­ бов до всього, що рідне? Поза родиною, церквою і школою, є ще молодечі організації, а зокрема СУМА, яка в основному присвя­ 57

чує найбільше уваги молодому поколінню, щ об у майбутньому наш доріст і чуж ого навчивсь —свого не цурався. Том у Головна Управа СУМА зробила добре діло, купивш и Осе­ лю. В ж е третій рік під час літніх ферій в Оселі СУМ А відбуваю ть­ ся літні табори, де під проводом виховників українська молодь відпочиває фізично, поглиблює свої знання про Україну, про яку більш ість з них лише чула з батьківських оповідань чи від учите­ лів. П обут у таборі, в рідному оточенні, між своїми друзями, дає їм мож ливість стати у майбутньому гідними синами св оїх батьків. К ож н ого року біля 400 дітей бере участь в сумівському таборі. Ми певні, щ о ця молодь у майбутньому не буде тікати від рідної церкви і свого народу. В Оселі СУМ А провели деякий час на відпочинку (за зниженою ціною) наші визначні науковці, які на старості літ потребують сп о­ кою і відпруження. Вернувшись з Оселі, ось щ о вони пишуть в листах до ГУ СУМА. Проф. д -р В. Січинський пише: «Новий здобуток СУМ А — О се­ ля в Аленвіллі представляє дуж е корисною для відвідувачів. Пре­ красна місцевість поміж горами, чудове повітря, гірська річка, з проточним озером для купання — дає всі вигоди для літників. Особливо корисною працею Оселі вваж аю табір для дітей. Він має дуж е вигідне приміщення і шатра. Д уж е приємне враження ро­ бить те, щ о діти цілий день заняті наукою, розвагою, спортом, юні прив’язані з великою увагою і л ю бов’ю виховникам. Діти пере­ бувають в українськім оточенні присвоєні відомостями про У кра­ їну, її культуру, мистецтво-звичаї. Деякі з дітей не вміють ні го­ ворити ні читати по-українськи. З них творять окремі групи, де їх цього навчають. В цьому величезна заслуга СУМ А». Таких листів напливає до Головної Управи багато з признанням за її роботу. Але, на ж аль, є багато українських родин, діти яких в час ферій перебувають на запорош ених і брудних вулицях, у чуж ом у ото­ ченні засвою ю ть непристійні слова, а батьки не розуміють, що калічачи англо-українським ж арґоном, вони вщ еплюють своїм дітям погорду до всього щ о українське. Дехто вж е своїх дітей не кличе Грицьком, Івасем чи Марійкою, але Гарі, Джані, Мері. І ці українські Джани, Мері, користуючи з неуваги батьків, провадять у невинній дитячій радості свій вільний від науки час — ф ерії на забрудж ених бруках великих міст, забувають свою мову, не знають слів молитви, ані хто вони... Виростають вони на­ півдико та з погордою до своїх батьків, свойого ім’я, релігії і сво­ єї нації. Чуж е довкілля не прийме їх за своїх, а чужими стають вони і між своїми. Чи до молодого шумовиння, яке вж е стало язвою в Америці, мають долучитися і наші діти? Над цією проблемою треба добре призадуматиєь, зокрема нам батькам і матерям, які своїм дітям раді б небо прихилити. Відси­ лаймо наших дітей до Ю СУМ А, де кож ної суботи навчаються лю ­ бити Бога і Україну, а рівночасно бути добрим громадянином Аме­ рики. К ож на дитина повинна належати до молодечої організації. Ю СУМ А завж ди вітає у себе нових членів. 58

Ю Н А Ц Т В О СУМ А З Б О Ф Ф А Л О В Т А Б О Р І «В Е С Е Л К А »

Цьогорічний табір Бофалівського Осередку ЮСУМА від­ бувся в Оселі Крайового Комі­ тету СУМ -у Канади «Веселка» в Актоні, Онт. Таборування розпочалося 30-го червня і за­ кінчилося 21-го липня ц. р. Ра­ зом з нашою юно-сумівською дітворою, таборувало також юнацтво Рачестерського Осе­ редку ЮСУМА, під опікою сво­ го референта д. М. Гуліна. Б оф фалівський Осередок вирядив у цьому році до табору ЗО юна­ чок і юнаків у віці від 8 до 14

впоряду, щоб таким чином старше юнацтво вж е в най­ ближчих роках могло передати знання наймолодшим друзямПро порядок і дисципліну се­ ред таборовиків та гігієну вза­ галі подбала Команда і Була­ ва табору враз з виховниками та опікунами Ю СУМ-у. Велике зацікавлення серед відвідувачів, які масово напли­ вали щодня., а зокрема в субо­ ти й неділі, викликала «Карта України», виложена з камінців рачестерським та бофалівським

Юнацтво СУМА з Боффало (США) на відпочин­ ку в літньому таборі «Веселка» (Канада) скла­ дають карту «України» під керівництвом пані Зіновії Мосійчук. 1957 р. років, з того дівчат 10, а хлоп­ ців 20 (один несумівець). Під час цьогорічного табору­ вання виховниці й виховники, крім українознавчих дисциплін, звертали особливу увагу на ви­ роблення у дітей карности, здисциплінованости, зарадности та всіх інших добрих і корис­ них засад товариського спів­ життя. На ці теми відбували вони з юнацтвом ряд гутірок. Чимало приділено часу на вив­ чення теренознавства, гір та

юнацтвом під кер. пань: 3. Мо­ сійчук та Л. Гайдар. Особливу увагу завоювала собі у відвіду­ вачів та таборовиків стінна га­ зетка, яка висіла постійно в їдальні, та була виконана на­ шими юнаками з роя «Тури». Треба зовсім щиро й відвер­ то ствердити, що цьогорічний табір на «Веселці» відбуто з ве­ ликим моральним успіхом. Управа, батьки та члени Осе­ редку СУМА щиро і віддано допомагали в організуванні та59

бору. Одначе з прикрістю на­ лежить В І Д М І Т И Т И , Щ О В Ц Ь О Г О ­ Р І Ч Н О М У ’ табооі, згідно з тепе­ рішнім станом юнацтва, зама­ ло взяло участь ю но-сумівської дітвори. Це не дуж е відрадне явище. Головними причинами, на нашу думку, є: а) несвідо­ мість або, точніше, недооціню­ вання батьками виховної ролі

табору для юнацтва та б) за­ велика віддаль місця осідку табору. Тому однією з найваж­ ливіш их пекучих проблем О се­ редку СУМА Б оф ф ало і Бать­ ківського Комітету в найближ­ чому часі повинна бути спра­ ва придбання власної площі на таборування. P. К.

Ю НАЦЬКИЙ ТАБІР «ЧИГИРИН» НА «ВЕРХОВИНІ » Українська Оселя «Верхови­ на» біля Монтреалю (Канада) цього року в червні вітала в себе наш доріст. Юний СУМ, що організовано прибули на відпочинковий літній табір ім. «Чигирин». Комендантом табору був друг Микола Андрухів. До Команди

входили: подруга Марія Кінах, подруга Марія Феник, Богдан Біляшевський, о. Микола Мар­ ків — капелян, Семен Ж ук — лікар, Петро Семенюк. В иховники: Люба Левицька, П. Гук, О. Сидор. Юнацтва С У М -у ра­ зом з виховниками було біля 100 осіб.

«ЗАП ОРІЗЬК А СІЧ» У багатій на природню красу місцевості, сеоед смерекового лісу над пічкою Лєх, коло ста­ ровинного містечка ІПонґав у Баварії (Німеччина) — рух, ве­ селі оклики, співи. Це юні сумівці з’їхались сюди з цілої Німеччини та Австш ї, щоб, як і в попередні роки, провести три тижні на вільному і чисто­ му гірському повітрі весело час у ю нацько-сумівському таборі «Запорізька Січ». У склад таборової команди увійшли: Іван Щ ур — кош о­ вий, Анна К ухарчук — писар, Ірина Коліш ко і Роман Гарасим’як — бунчужні, Ізидор К вік — обозний, Теодора В олягаок — головна виховниця; медичну опіку забезпечували пані: д-р І. Зощ ук і Т. Еляшевич. В сіх учасників наоаховувалося 117 осіб. Скільки то енер­ гії і праці кош тувало виховникам та керевників утримати таку громаду в дисципліні й прище­ пити їй найнеобхідніші знання. Посіяти в молоденьких душах 60

зерна чистої якости, виховати на свідомих і відданих патріо­ тів своєї батьківщини та май­ бутніх активних борців за неї, якими були колись мешканці Запорізької Січі! І між колиш­ німи запорожцями, і теперіш ­ німи «січовиками», взагалі су мівцями, існує велика духова спорідненість: козаки, вируш а­ ючи в походи, навіть у найпри­ кріш их ситуаціях не залишали образу Б ож ої Матері, так і те­ перішні «запорожці» виписали на своїх прапорах гасло «Бог і Батьківщина». Маркантним явищем у житті юнацтва С У М -у в Німеччині с й те, що цього року майже по­ ловину керівних постів табору займали юнаки, які ще попе­ реднього разу були звичайними учаснйками, а курінними, тоб­ то шатровими, були виключно юнаки. А це є доказом, щ о юнацтво активізується і солід­ но працює та виховується на добрих борців за визволення своєї батьківщини. Новою точкою програми був

мандрівний юнацький табір; 27 «запорожців» у повному виряді під командою в більшості самих юнаків, включно до санітарів, вирушили на дводен­ ну мандрівку в гірські околи­ ці. Завданням мандрівки було привчити юнаків до самодіяльности, сильної волі і характе­ ру, поборення труднощів, до витривалости, дружби і т. п. Особливе місце в програмі займала релігійна тематика, бо тільки з релігійних юнаків можна виховати вірних синів для України. Кожної неділі відправлялись Служби Бож і; о. В. Соловій і о. прот. Дублянський вели гутірки на релігій­ ні теми; ранком і вечером була спільна молитва. 28 липня всі учасники табору взяли участь у прощі українців Південної Німеччини до Віс. Мило було бачити ряди юнаків в одно­ строях, що надавали прощі особливого вигляду, а чужинці подивляли організованість і гарний порядок.

В неділю, 11 серпня, в остан­ ній день таборування, на неве­ личкій галявині вистроїлись юнацькі ряди, щоб спільно по­ молитись і подякувати Все­ вишньому за всі Його ласки та за проведений гарно час табо­ рування. Богослужбу відправив о. в ' Соловій в асисті місцево­ го німецького священика і ди­ якона. Рівно ж взяли участь і гості, які ще вчора вечором на прощальній ватрі захоплюва­ лись мистецькими виступами «січовиків», а на їх обличчях помітно радість і гордість за своїх насліднйків у боротьбі за Бож у правду і волю рідно'о народу. А «запорожці», склав­ ши молитовно руки, гляділи в сторону престолу й уважно слухали слова Богослужби. При кінці Служби Божої, з думкою про те, що вж е завтра прийдеться залишити те місце радости і прощатись з друзя­ ми, поплила з молодечих сер­ дець пісня-молитва: «Б ож е Ве­ ликий, Єдиний, нашу Вкраїну храни». С. ІІовицький

здвиг в АНГЛІЇ Сумівський 9-й Здвиг СУМ -у Англії відбувся в м. Менчестері в днях 7 і 8 вересня. Здвиг пройшов під гаслом: «Сорокліття непереривних зма-ань українського народу за волю і державну незалежність». На Здвизі був присутній їх Ексцеленція. Високопреосвященіший Митрополит Канади Кир Максим Германюк. Було понад 2 тисячі гостей та понад Г00 юнацтва і стаош ого СУМ-у. Здвиг СУМ-у в Англії цього року своїми мистецькими ви­ ступами був відмінний від по-

передніх Здвигів тим, щ о про­ граму виступів заповнили п н е ­ важно пописами юнацтЕа СУМ_ у, а не старшим СУМ-м. Стар­ ший СУМ вж е не виступав, як це було раніше. До конкурсу в співах зголосилися тільки три хори: чоловічий з Конвзнтрі, мішані — з Тодмордену та Ольдгаму. Перше місце здобув хор з Конвентрі під керівницт­ вом п. М. Костюка. Друге — ді­ став молодий мішаний хор з Тодмордену — під керівницт­ вом л. Вол. Щура.

ЗУСТРІЧ ЮНИХ СУМІВЦІВ 14.і 7. 1957 р. юні сумівці з Ковентрі загостили до Н оттінґгаму, щоб уперше в своєму

житті відвідати й познайомитися з такими самими сумівцями. Вони з своїми виховника61

ми прибули на закінчення Б огослуження, зайшли спільно до церкви і помолилися за ща­ сливу зустріч. Після цього обидва осередки Ю СУМ -у і ча­ стина громадянства зійшлися в домівці. В імені місцевого осе­ редку СУМ -у і цілої громади привітав їх п. М. Захарчук, а від гостей говорив д. Лесів. Виструнчені в дволавах напро­ ти себе сумівці привітали себе тричі, «Слава». Сумівці-господарі розібрали гостей до себе на обід. Це сталось так скоро, що організатори були заскочені. Х оч гостей було 25, все од­ но для всіх охочих забрати їх на обід не стало. Під час обіду сумівці знайомилися, обміню­ вались адресами й обіцяли листуватися. По обіді всі спільно поїхали до лісового па^ку, де на спіль­ ній забаві провели біля двох годин. В переїзді до іншого

парку затримались коло замку й оглянули статую легендарно­ го Робін Гуда, якого в гутірці з виховниками порівнювали з Довбушем і Кармелюком. У парку оглянули сумівці з ве­ ликою цікавістю природничий музей, а також і живі дикі к о­ зи, щ о паслися в одній його частині.: Біля сьомої години за­ кінчилася ця гарна зустріч, за яку щира подяка належить Комітетові Осередку, виховникам і юним сумівцям в Ковен­ трі. День перед тим Ю СУМ -у в Ноттінґгамі взяв участь у ф естині, який організував Гро­ мадський Комітет на чолі з п. Ф. Стасівим. Сумівський балет виконав на площі кілька народніх танців. Потім юначки виконали дві, а юнаки одну вільноручні вправи. Різні гри і забави продовжувались аж до вечора. М. Д.

Виховники і члени юнацтва СУМ-у під час зустрічі з Ковентрі і ІІотінґгаму (Ан­ глія), 1957 р.

62

ОСЕРЕДОК Ю Н О ГО С У М -У В ДАЛЕКІЙ А В С Т Р А Л ІЇ

Дня 1-го вересня 1957 року відбулася важлива подія у житті Осе­ редку СУМ ім. ген. хор. Т. Чупринки в Сіднеї. В той день стали до іспиту юні сумівці, члени ланок «Чайка» і «Чорноморці», щоб перед іспитовою комісією виказатись знанням, набутим за один рік наполегливої праці в С У М -і. . . Так міг би звучати короткий репортаж про перші іспити Ю СУМ -у у Сіднеї. Але беручи до уваги факт, що про пращо Осе­ редків СУМ в Австралії, а особливо про працю над збереженням українських дітей українцями дуж е мало, або і зовсім нічого не знають члени нашої Великої Спілки у Вільному Світі, постараюсь описати історію постання Юного СУМ -у тут в Сіднеї. Саме у жовтні ц. р. припадає’ перша річниця обрання Патрона нашого осередку і посвячення прапору СУМ-у. Після перших бурхливих проявів організованого життя Спілки Української Мо­ лоді в Австралії, праця і енергія в організаторів і організованих занепала і вичерпалась, і вж е по семи роках пізніше число членів у різних осередках змаліло досить значно. Виявилось, щ о Юний СУМ є необхідний; як для зміцнення рядів СУМ-у, так і для про­ роблення тієї великої праці серед наших дітей — збереження їх українцями. У Сіднею зорганізовано першу ланку Ю СУМ -у від­ носно досить пізно в порівнянні з іншими осередками Австралії.

Юнацтво СУМ-у осередка ім. ген. хор. Т. Чупринки в Сід­ нею після іспиту. 1-го вересня 1957 р. 63

Тим більгце і було тяжче організувати, коли по довгих роках не надто і плодючої діяльности Осередку декілька активних і щи­ рих сумівців взялись за це, можна зовсім сміло сказати, найко­ рисніше завдання. Деякі громадяни пророкували «соломяний во­ гонь» і «недоцільність організування ще однієї організації», що у деяких випадках пригнічувало і лякало нас. Але виявилось, що надія тільки на власні сили і працю є гаслом неперестарілим і завжди оправдує себе. К рок за кроком, сходини за сходинами наполеглива і тиха праця виховників серед наших найменших, довели до того, що рік пізніше, при улаштуванні перших іспи­ тів, наші сподівання і надії виправдали себе, і наше громадянство щораз то з більшим зайікавленням і прихильністю ставиться до нас і помало починає розуміти і повністю оцінювати велике і ко­ рисне завдання Спілки Української Молоді тут на чужині. Ці на­ ші найменші — Юні сумівці — не завели нас. Як мило було слуха­ ти оповідань маленьких дітей про Україну, чути з їхніх уст звуки рідної пісні та оглядати народні танки виконувані тими, які не можуть уявити собі ще краси і величі нашої батьківщини так, як ми, що живемо споминами і надіями на поворот туди, де нас че­ кають. Ті діти одинокі, які своїми поступами і охотою до праці винагороджують своїх виховників за їхній труд, а всіх песимістів примушують міняти свої погляди на доцільність існування СУМ-у, е о н и і тільки вони впливають на життя нашої еміґрації тут, у Сід­ нею. Як ж е прийшло до створення перших ланок Ю СУМ -у в Сід­ нею? Поминаючи питання про доцільність існування доросту при СУМ-і, у що сьогодні, мабуть, ніхто вж е не сумнівається, поясню стан і положення і шкільної молоді великого Сіднею. Бо саме при укр. недільних школах гуртується майже вся українська діт­ вора і при школах після навчання опіку і дальше виховання пере­ бирають молодечі організації. На терені цілого стейту Нової Південної Валії в 17 укра нських школах гуртується приблизно 500 дітей, з цього в окрузі Сіднею є 11 шкіл з 400 учнями. Якщо брати до уваги велике розпорошення українців по всіх околицях і далекі віддалі, то, порівнюючи до кількости українців взагалі, школи відвідує великий відсоток дітей. Там ж е пои шКолах засно­ вуються ланки Ю СУМ-у, там ж е і кожного тижня відбуваються ланкові сходини. До вересня 1956 року тільки деякі школи були охоплені органі­ заційно молодечою організацією Пласт. Тому, що брак добрих і щирих виховників постійно відчувається в усіх організаціях і во­ ни не в силі взяти під свою опіку всю молодь, Осередок СУМ -у в Сіднею переключив всю свою енергію на підготовлення і при­ стосування активу СУМ -у до виховної праці над доростом. Комі­ тет підготовив провізоричний плян праці і організації ланок Ю СУМ -у, перевів зміни у складі самого Комітету і впливав на зактивізування пасивних членів. І так у вересні 1956 року ство­ рено першу ланку у місті Блектавн при українській недільній школі. Рівночасно творено ланки у самім Сіднею і в містечку Тунгебі, обидві при українських недільних школах. На цих трьох осередках РесЬерентура Ю СУМ -у покищо зупинилась, уважаючи, щ о натиск треба в першу чергу класти на справді доцільне і ко­ рисне виховання, дбаючи про якість, а вже пізніше звертати ува­ гу на кількість. Крім цього ще відчувається брак виховників, які могли б охопити більшу кількість дітей і корисно проводити пра­ 64

цю. До 1. вересня 1957 року проведено 32 виховних сходин, 2 ці­ лоденні прогульки, участь у мистецькій програмі Академії в честь патрона осередку, кількаразова участь на Богослуженнях і Пана­ хидах, на Святі Державности і остаточне завершення однорічної праці — складення перших іспитів. На майбутнє плянуеться звер­ нути більшу увагу на фізичне виховання, спортову секцію і оста­ точно підготовлення першого сумівського літнього табору в А в­ стралії. Незалежно від цього іде підготовка нових виховників і акція закупу сумівської площі. Так коротко можна б обзнайомити нашу сумівську родину у вільному світі про постання, працю і пляни на майбутнє нашо­ го осередку Ю СУМ -у тут, у Сіднею. Нехай ж е цих декілька рядків буде подякою і заохотою до даль­ шої праці виховникам-друзям Г. Панасюкові, М. Кущ ові і П. Чудакевичеві за їхню безкорисну для них самих, жертовну працю між нашими найменшими. Щасти їм Боже! Референт Ю СУМ -у

Члени осередка СУМ -у з юнацтвом в Сіднею (Австралія). 1956 р. СУМ У ВЕНЕСУЕЛІ В м. Каракас (Венесуеля) 14. шин — секретар, П. Кушнірчук серпня 1957 р. знову відновле­ — скарбник, О. Панчишин — но діяльність СУМ-у. Група культ-освітний референт, М. ініціяторів відбула свої збори, Малищак — жіноцтво, С. Прозатвердивши Статут СУМ-у, та копович — юнацтво, М. Скільвибрала Крайовий Комітет ський — заступник. СУМ -у в такому складі: О. Бажаємо КК СУМ -у у Вене­ Павлишин — голова, П. Курисуелі успіхів у творчій, вихов­ тяк — заст. голови, Е. Панчиній роботі для добра СУМ-у. 65

З миття С У М - у

СУМІВСЬКІ здвиги Ш остий Сумівський Здвиг в СШ А відбувся 31-го серпня і 1-вересня цього року в сумів­ ський оселі «Діброва», недале­ ко від м. Дітройту з участю північно-зах. стейтів і однора­ зово в оселі Елленвілі для осе­ редків східніх стейтів. Ці Здви­ ги були присвячені 40-літтю української національно-виз­ вольної боротьби. Крім головної маніфестаційної частини, на яку складались промови, привіти, схвалення резолюцій та дефіляди відбу­ лись на обох маніфестаціях змагання між окремими осеред­ ками СУМА в мистецьких та спортових виступах. Маніфестаційну промову про відзначення 40-ліття націо-

нальної визвольної боротьби виголосив заступник голови ГУ СУМА — М. Фудра. 1-го вересня в Дітройті члени Юнацтва і старшого СУМА (біля одної тисячі) продеф ілювали колонами перед представ­ никами ГУ СУМ А і представни­ ками організацій. Після дефіля­ ди голова ГУ СУМА урочисто пе­ редав перехований прапор осе­ редкові ім. П. Орлика з Дітройту-Схід та осередкові з Яегставну, Огайно. В оселі СУМА в Елленвілі так само стрункими колонами продееЬілювало в уніформах юнацтво і старший СУМ -у (1116 членів). В Дітройті. крім сумівців було біля 5 тисяч го­ стей, а в Елленвілі біля 4500.

ЗДВИГ СУМ у В КАНАДІ Крайовий Комітет СУМ -у в Канаді відбув свій 7-й Здвиг СУМ -у в м. Топонті під час 8-ї Зустрічі українців Америки й Канади, присвяченої 40-річчю Української Національної Ре­ волюції. В неділю ЗО. червня ц. р. по полудні в присутності багато­ тисячної громади розпочався СУМівський Здвиг піднесенням прапорів при звуках націо­ нальних гимнів, виконаних сумівською духовою оркестрою з Гамільтону. Понад 500 членів юнацтва і старш ого СУМ-у в уніформах у струнких колонах показали свою організованість

Відкриваючи Крайовий Здвиг СУМ -у д-р М. К /ш пета, ук го­ лова К К СУМ -у в Канаді, пе­ редав привітання від сумівської молоді нашій талановитій, патріотичній молоді на рідних землях, а зокрема бійцям збройного підпілля ОУН-УПАд Програма 7-го Здвигу СУМ -у закінчилась дефілядою сумівських відділів, в яких була пе­ реважна більшість юнацько, о доросту СУМ-v. На Здвизі були присутні сумівці з США та тре­ ба відзначити окремий концерт сумівської духової оркестри з Ч ікаю під керівництвом проф. І. Барабаша.

ЗДВИГ СУМ у В БЕЛЬГІЇ 10-ий Здвиг С УМ -у в Бель­ гії, під гаслом: «<0-ліття укра­ їнської національної революції» і «10-ліття СУМ -у в Бельгії» відбувся цього року в Намюрі в неділю, 18-го серпня. У Здви66

зі взяло участь біля 500 осіб, у тому числі 150 пітей та старш о­ го СУМ-у, як рівнож гостей. Врочисте Богослуження в церкві св. Якова відправив о. канонік Г. Фуканчик в сосл у-

стини, бо виїхали за океан. женні оо. А. Дзвоника і А. РиВін говорив теж від присут­ жака. Дияконував щойно ви ­ ніх представників громадських свячений о. К. Тригук з Бразіустанов, вітаючи з 10-літтям і лії. Після Богослуження вулиця­ закликаючи до збільшення зу­ силь у напрямі виховання мо­ ми міста пройшов пох д на чолі з укра.нськими національними лодшого покоління. Це поко­ ління, однак, мусить бачити і сумівськими прапорами, в т о­ приклад у старших, а для то* о му числі і з бельгійськими. По­ треба конечно скріпити нашу хід спрямувався до пам’ятника моральну позицію серед загалу поляглим, де складено вінок, суспільства. віддано почесті та відспівано В мистецький частині Здвигу «Не пора . . . » виступали учасники Дитячої По обідній перерві на площі Оселі, а під керівництвом пан­ міського парку відбулось оф і­ ни Лариси Качмар були вміло ційне відкриття Здвигу. Комен­ виведені гагілки. дант Здвигу Ф. Михаллишин Після цього учасники Здви­ здав звіт голові КК СУМ-у в гу зайшли до залі Інституту св. Бельгії О. Ковалеві від стар­ Обена, де дитячий хор у скла­ шого СУМ-у, а І. Бойко від ді 50 дітей відспівав р.ід на­ учасників Оселі. родних пісень; крім цьохо, були Відкриваючи Здвиг, голова КК СУМ-у О. Коваль привітав деклямації та дитячий балет під керівництвом Валі Хоми представників українських і виконав танки. чужинецьких установ та учас­ На кінець Здвигу п. Я. Приників Здвигу. В своєму слові шляк виголосив реферат про друг О. Коваль ствердив, що 40-ліття української національ­ 10-літній Ювілей СУМ-у в ної революції. Бельгії зустрічає в виїмкових Відспіванням національного обставинах, беручи до уваїи, гимну закінчено програму 10-го що з колишніх сумівських кад­ Здвигу СУМ-у в Бельгії. рів не залишилось і п’ятої ча­ ПЕТРО СЕНДЕЙ — ЗРАЗКОВИЙ КОЛЬПОРТАР СУМІВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Найцілішими: кадрами Спіл­ діяльних гуртків клітин юнац­ тва СУМ-у, розбудові гуртків ки Української Молоді є ті самоосвіти, в розбудові кольсумівські патріоти, які шану­ ють авторитет і міць сумівсьпортажної сітки сумівської лі­ кої організації, які в щоденній тератури, журналу і т. п. Часто муравлиній роботі, завдяки сво­ ці друзі не мають часу для їй жертовності й дисциплінова­ особистих справ, бо вони все ності, виконуючи обов’язки, які життя своє присвятили для політичної, громадської чи на себе добровільно перебрали. культурної праці. їх є одиниці. На чужині є найцінніші ті па­ Але вони є зразком для інших тріоти, які мають здібности ор­ і цим вони здобувають посту­ ганізаційні, що в любих умо­ пово авторитет і пошану серед вах своєю поставою, своїм ха­ своїх друзів. рактером і знанням уміють при­ В цих рядках ми хочемо ко­ тягнути інших, заохотити їх до ротко відзначити про зразко­ спільних дій. Організаційні вого сумівця в Торонті (Кана­ здібності сумівця в багатогран­ да), Петра Сендея, який вже ному житті на чужині є квітедва роки успішно вив’язується сенція в розбудові різних само­ на посту кольпортера журналу 67

«Аванґард», який за 1956 та за 1957 роки найбільше допоміг у виході журналу «Аванґард» і сумівських видань. Редакція запросила прислати коротко про його працю в осе­ редку СУМ -у в Торонті. Ми одержали і як виявляється, що Петро Сендей раніше не мав жадної відповідальної роботи при осередку, а був лише ак­ тивним членом та брав участь спочатку в мішаному сумівському хорі, був членом драм­ гуртка, активно допомагав у сумівській коляді, чи скарбни­ ком під час різних імпрез. Отак в щоденній праці сумівці оцінили його жертовність і вибрали в члени Комітету О се-' редку. Дали йому відповідаль­ ний пост — кольпортаж сумів­ ської літератури при осередку. До праці він узявся з запалом. Розносив журнал «Аванґард» і літературу по хатах знайомих, під церквою продавав, на збо­ рах кожному сумівцеві пропо­ нував, а коли хто відмовлявся, то він переконував, щ о кож ­ ний цент за журнал е скоіплення видавничої діяльности цілого СУМ-у. їздив за декіль­ ка миль на адреси сумівців, щоб застати в хаті і примусити їх передплатити, або збірку перевести на пресовий фонд «Аванґард». Там, де є сумівське весілля знайомих, д. Сендей вж е під час весілля пропонує ініціяторам збірок і пожертв на українську пресу, обов’язково львину частину приділити на «Аванґард», бо ж це є святий обов’язок членів СУМ-у допо­ магати своєму єдиному журна­ лові на чужині. В одному з листів до Редак­ ції д. Сендей згадує про працю в осередку так: « . . . коли мене вибрали вж е в члени Комітету Осередку СУМ-у, то дали мені найбільш занедбану відповідальну ділян­ 68

ку, а саме кольпортаж сумів­ ської літератури. Так я вж е три роки кольпортую і спочатку привів до порядку всі надісла­ ні видання, які роками тут ва­ лялись. Я ніколи не забуду, як мене вибрали в члени Комітету Осе­ редку, то дехто з сумівців негував мене, підсміювався і не розважливо ставився. А коли від Вас як редактора «Аван­

гарду» почали напливати на мою адресу листи з щирими по­ радами і оцінкою моєї роботи, то заздрісних почало дивувати і почали вж е рахуватись з мо­ єю роботою, в цьому році від­ бувся літній табір для нашого юнацтва СУМ-у і вибрали мене знову керівником харчової ді­ лянки. Наша дітвора в таборі була дуж е милою і я для неї не жалів ні часу ні сил та взявся

куховарити. П’ять тижнів ку­ ховарив, бо вважав, що мусить хтось і цей пост з успіхом ви­ конати. Під час Зустрічі українців Канади і США в минулому ро­ ці на Здвизі СУМ-у я взяв від­ повідальність за виставку. На­ родні вишивки, взори і багато інших, а серед них моїх експо­ натів було найбільше, бо я теж цікавлюсь цим мистецтвом і сам виготовляю. Незабаром пе­ решлю Вам на згадку. А тепер в грудні 1957 року буду робити збірки на пресфонд «Авангарду», а в січні

1958 р. буду розпочинати при­ єднувати нових передплатни­ ків «Аванґарду» на 1958 рік.» А що коли б ггри кожному осередкові було по одному кольпортерові і працювали так, як д. Сендей, то можна запев­ нити, що не було б перебою у виході журналу і можна б ви­ дати ще й виховну літературу для членів СУМ-у і нашого юнацтва. Все залежить від доб­ рої волі керівників осередку, від провідного активу СУМ-у по всіх країнах. Бажаємо нашому Другові П. Сендею дальших успіхів у так відповідальній роботі.

Члени драм-гуртка при осередку СУМА в Клівленді (США), 1957 р.

ЗВЕРНЕННЯ В 25-ТІ РОКОВИНИ ШТУЧНОГО ГОЛОДУ В УКРАЇНІ ДО ВСІХ ПОЛІТИЧНИХ І ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ДО УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ І ДО ВСІХ УКРАЇНЦІВ У КРАЇН АХ ВІЛЬНОГО СВІТУ Дорогі українки і українці! Наближається двадцять п’яті роковини інтучного голоду, який організували московські окупанти в Україні в 1933-у році. Під час голоду загинуло понад 7 мільйонів наших матері і батьків, на­ ших сестер і братів. Ми, українські політичні емігранти, були свідками того злочину Москви, ми переживали страхіття московського народовбивства і тому нашим обов’язком с організовано відзначити у 1958 році двадцять п’яті роковини жахливої трагедії українського народу. Відзначаючи ці роковини, ми повинні не лише вшанувати пам’ять мільйонів наших рідних, але також змобілізувати світову полі­ тичну опінію для акції спротиву московській агресії. 69

М осковські окупанти зуміли на протязі двадцяти п’яти років приховувати від вільного світу факт знищення ними шляхом штучного голоду семи мільйонів українців. Підкупом західніх кореспондентів, журналістів і письменників та при допомозі п’я ­ тих комуністичних колон, Москва заглушила крики і благання порятунку вмираючих по селах і містах України наших рідних. Західний світ до сьогоднішнього дня не знас про цей небувалий в історії людства голод. Тому ми повинні вимагати від ООН ство­ рити міжнародшо комісію для дослідження російського Геноциду супроти української нації. Подібно до того, як Комісія ООІІ вивчала російсько-больш евицьку агресію на Мадярщині шляхом опиту мадярських втікачів, які були свідками і жертвами цієї агресії, так Комісія ООН по­ винна прийняти від нас свідчення про штучно організований М ос­ квою голод на Україні в 1933 році. Ми певні, що при нашій добрій волі і організованності створені нами громадські комітети для відзначення 25-ої річниці голоду на Україні зуміють притягнути увагу світової громадькости до поне­ воленої України з тим, щоби справа визволення України з-під російсько-большевицького ярма перестала бути лише нашою справою, але стала б також справою народів всього світу. За ГУ СВУ: О. Калиник І. Галушка ПЕДАГОГІЧНА ПРАЦЯ ПРОФ. Г. ВАЩЕНКА Дня 23-го квітня 1958 р. припадають 80-ті роковини народження нашого Почесного Члена СУМ-у, визначеного вченого і педагога проф .Г. Ващенка, який перебував на чужині в Мюнхені. Українська епільнота, а зокрема Спілка Української Молоді в Европі та за океаном, гідно відзначить цей день нашого Ювілята, іцо спільно на етарості літ ділить долю на чужині і активно всі роки, все своє життя присвятив для підготовки наших молодих кадрів на Україні і на чужині. Проф. Г. Ващенко з дня відновлен­ ня СУМ-у на чужині багато присвятив свого часу, свого знання і досвіду у вихованні нашого членства, він найбільше написав на­ укових праць, статтей на ідеологічні, світоглядові виховні теми, своїми порадами допомагав в щоденній роботі СУМ-у. Редакція «Аванґарду» закликає все членство СУМ-у по всіх країнах підготовитись на день 23. квітня 1958 р. гідно відзначити дату народження нашого Ювілята Про шлях творчої наукової, громадської та політичної діяльности проф. Г. Ващенка ширше надруковано нами в його науковій праці «Виховання Волі і харакрактеру» ч. І, а тут ми подаємо короткі відомості про його педаго­ гічну працю. Проф. Г. Ващенко народився 23 квітня 1878 року на Полтавщи­ ні. В українській пресі почав виступати як письменник в 1907 ро­ ці. Того року вийшла друком в Києві збірка його творів «Пісня в кайданах», в 1909 році — п’єса «Сліпий» і в 1911 році — збірка «До грунту» під псевд. Васьківський. Літературна критика зустрі­ ла твори прихильне. В «Українській хаті», в «Літературно-науко­ вому віснику» і в газеті «Рада» з’явились прихильні рецензії на п’єсу «Сліпий» і збірку «До грунту». Відомий український науко­ 70

вець і літературний критик Ніковський вмістив у «Раді» з приво­ ду цієї збірки «До грунту» статтю під назвою «Здорова тЕорч.сть», де дуж е позитивно схарактеризував збірку. В «Українській ен­ циклопедії», що вийшла у Львові, проф. Г. Ващенка згадано як письменника. А ле в 1911 році відійшов він від літератури й захо­ пився педагогікою й експериментальною психологію. Ще в 1926 році, будучи професором педагогіки в Полтавському педагогічному інституті, проф. Г. Ващенко вирішив написати укра­ їнською мовою підручник з дидактики. Працював над ним майже два роки. У 1928 році він вийшов друком під назвою «Загальні ме­ тоди навчання». Це був перший підручник з дидактики укра нською мовою. Вживався він в педагогічних вузах України. Але в кінці 1933 року большевики додивились, що він написаний зов­ сім не в дусі марксизму-ленінізму. З наказу заступника наркому освіти Хаїта 29 грудня 1933 року були скликані збори викладачів і студентів педагогічного інституту, на яких цей підручник був визнаний за шкідливий, сам проф. Ващенко був обвинувачений в українскому буржуазному націоналізмі, оголошений як «ворог народу», позбавлений посади в інституті, виключений із учитель­ ської спілки і секції наукових робітників. Крім підручника з дидактики, за часи перебування під совєтами написав коло 50 праць на різні педагогічні теми. Всі вони загину­ ли. Із них пригадати можна: «Наслідки тестів Вуді в полтавських школах». «Ф ілософія праґматизму як методологічна основа мето­ ди проектів», «Пришкільні майстерні», «Учитель і дисципліна в школі». Особлива шкода за тим, що загинув його щоденник, в який протягом десяти років проф. Г. Ващенко заносив свої спо­ стереження над дітьми дошкільного віку. За свосю формою він на­ гадував «От двох до п’яти» Чуковського. Коли б щоденник був виданий у такому вигляді, як був написаний, його з охотою чита­ ли б батьки й педагоги. В 1939 році почав використовувати свій щоденник для наукових праць з психології. Першу працю напи­ сав на тему «Дитячі запитання в формі «чого». Ця праця звернула на себе увагу видатних совстських психологів Рубінштейна й Корнілова, і вони включили її в своїх підручниках психології в чис­ ло рекомендованої літератури. Коли б щоденник зберігся, автор міг би написати на підставі його немало праць на різні теми з пси­ хології дитинства. Але він загинув під час втечі проф. Ващенка з СССР, і разом з ним загинула його довголітня праця проф. Ва­ щенка. На еміграції продовжував свою наукову й публіцістичну роботу. Моральні умови для неї були тут незрівняно кращі, ніж в СССР. Професор міг вільно висловлювати свої думки, не боячись, що хтось буде за це оголошувати його «ворогом народу» й позбавляти посади. Але матеріяльні умови для праці були не легкі, особливо в часи перебування в ірівських таборах. У Професора не було не тільки окремої кімнати, а навіть окремого стола. В 1945-1946 році трудно було навіть дістати паперу для писання. Тому йому дово­ дилось писати на невеликих клаптиках. В наслідок цього деякі роботи загубились. Так загубилась досить велика (сторінок на 300) праця на тему «Основи національного виховання»: Залиши­ лись лише декілька розрізнених сторінок. І все ж таки за роки еміґрації проф. Ващенко брав активну участь в українській пресі, вміщаючи свої праці в «Аванґарді», 71

в «Українські трибуні», в «Українському самостійнику», в «Ш ляху перемоги» і в журналі «Визвольний шлях». Останній час почав вміщувати статті на педагогічні теми в «Українській думці». Крім того, більші його праці надруковані циклостилем або видані окре­ мими книжками чи брошурами. З галузі дидактики видані такі праці: «Загальні методи навчання», — 4 частини. «Проект системи освіти в самостійній Україні» (брошура). «Системи навчання» («Визвольний шлях»), «Організаційні форми навчання» («Визвольний шлях»). З галузі педагогіки надруковано: «Виховний ідеал» — 2 частини (циклостилем). «Завдання виховання української молоді» (циклостилем). «Виховання волі й характеру» — дві частини. «Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру» (брош у­ ра). «Основи естетичного виховання» (брошура). Крім того, написана, але не видана друком велика праця, сторі­ нок 300, на тему «Основні лінії розвитку совєтської педагогіки й школи». Історія совєтської педагогіки доведена в ній до 1932 р о ­ ку. Доповнення до цієї праці мож е бути розвідка «Яничар Макаренко — найбільший совєтський педагог». К оли б зібрати всі названі вище і видані друком педагогічні праці, за винятком двох останніх, то це був би майже повний курс дидактики, (сторінок коло 600) і повний курс педагогіки (сторінок 800). Це дало б можливість українським1 педагогам після повер­ нення на Батьківщину обходитися без советських підручників, на­ писаних українською мовою. Крім співробітництва в «Авангарді», брав активну участь у поаці СУМ -у: читав лекції для нашої молоді, бував на конференціях, в сумівських таборах. Значна частина його праць вийшла друком за допомогою СУМ-у.

Р ізн е :

Як ви оцінюєте свій характер? (Самоперевірка) Як багато ви варті в своїх очах? Як високо ви оцінюєте свій характер, якщо ви коли-небудь знаходите час на таке думання? Деякі люди цього ніколи не роблять. Вони не люблять загляну­ ти собі глибоко в душу, бо це їх дуж е турбує і руйнує затишок. Вони ненавидять самоту тому, щ о вона змушує їх думати, а їх думки, що виникають, неприємні. Ось тут іспит, який дасть змогу перевірити себе. Відповідайте «так» або «ні» перед тим, ніж звернутися до клю ча-розв’язки вкінці. 1). Чи ви готові радше зустрінути проблеми, аніж утікати від них, намагаєтеся забути про них або відкладаєте їх рішення як­ найдалі, покладаючись на допомогу когось іншого? 2). Чи ви здібні виносити чітко окреслені рішення? 3). Чи ви робите те, щ о вваж аєте правильним, навіть тоді, коли це входить в конфлікт з вашими матеріяльними вигодами? 72

4). Чи ви здібні встоятися самітньо, не змінюючи своєї кращої думки під впливом зичливої родини чи друзів або критицизму сторонніх людей, як наприклад, співробітників? 5). Чи ви б виступили без вагань проти кривди, яку хтось чи­ нив би незнайомому чи новичкові? 6). Чи ви б втрутилися в оборону проти тероризування особли­ во мовчазного сотворіння чи дитини? 7). Чи ви засуджуєте і боретеся проти дискримінації расової, релігійної, національної, політичної, соціяльної, економічної? 8). Чи ви готові ввічливо вислухати людей з ворожими вам полядами? 9). Чи ви відмовляєтесь глузувати з інших людей, хай дивних, ненормальних, ексцентричних, з сумнівною репутацією, нещасних або впертих? 10). Чи ви втримуєте свою мораль і поведінку на встановленому належному рівні і чи допомагаєте й іншим у цьому? 11). Чи ви б зневажливо засудили себе, якщо б ви скористали з недосвічености чи слабости якоїсь людини, прихильної до вас? 12). Чи ви намагаєтеся радити безкориство, нічого не викомбіновуючи для своєї особистої цілі? 13). Чи люди певні в вашій чесноті? 14). Чи ваші друзі знають, щ о ви господар свого слова? 15). Чи вони знають вашу думку, що байдикувати нечесно й огидно? 16). Чи знають вони також, щ о ви — вірний, стійкий і надій­ ний друг? 17). Чи ви дисциплінуєте себе, плекаючи в собі якості, як от: уміння володіти собою, поміркованість, стриманість? 18). Чи для вас легше пробачити й забути, аніж плекати по­ чуття образи? 19). Чи ви часто задумуєтесь над серйозними проблемами? 20). Чи ви самі собі друг, тобто, чи ви цілком щасливі, якщо за­ лишаєтесь на самоті з власними думками? Рахуйте 5 очок за кожне «так». Це — дуж е тяжкий іспит, і чис­ ло 70 є відмінно; 60-70 можна рахувати за дуж е добре; 50-60 — добре; від 40-50 — задовільно; 30-40 — непогано; нижче ЗО — по­ гано. (The Psychologist Magazine, квітень, 1957) ЗБЕРІГАЙТЕ І ІІІДТРИМУЙТЄ ЄДИНИЙ Ж УРНАЛ СУМ-у! ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ НА 1958 РІК, ЖЕРТВУЙТЕ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «АВАНГАРДУ»! Закінчи свою місію старий 1957 рік, і цим числом закінчується 11-ий рік виходу журнала для наших читачів. Чи появиться чер­ гове число журнала в 1958 році? На цей запит Редакція журнала «Аванґард» не може дати від­ повіді, бо 1957 рік був найгіршим роком за всі роки його виходу через те, що клітини старшого СУМ-у в багатьох країнах самоліквідувались і були бездіяльні — в Німеччині, Австрії, Швеції, Франції, Арґентіні, Бразілії, Парагваю, а в Бельгії і А в­ стралії у стадії малоактивности, лише в Англії, США і Канаді сумівські клітини були частково діяльні. Але і в цих трьох країнах переважна більшість членів старшого СУМ-у підупали під ш кід­ 73

ливий еміграційний квієтизм, не включились в акцію передплат на 1957 рік і в акцію па пресовий фонд «Аванґард». От тому ми маємо сумніви, чи зможе появитись чергове число журнала «Аванґард» у 1958 році. Отже, доля виходу журнала в 1958 року залежить від наших читачів, від Крайових Комітетів і ГУ СУМА і всіх діяль­ них осередків СУМ -у, від сумівців Америки, Канади й Англії, бо в цих країнах є найбільше число української молоді і найкращі умови життя. Де причина, що сумівський актив і члени СУМ -у Америки, Кана­ ди й Англії не включились масово на передплату минулому році? Причина та , що Крайові Комітети СУМ -у і Головна Упра­ ва СУМ -у за останні два роки не поцікавились долею ж у р ­ нала, а голови осередків СУМ -у здебільшого втратили по­ чуття відновідальности за поширення сумівського ж урна­ ла «Аванґард». Зокрема хочемо повідомити всіх читачів, що ГУ СУМА під впливом однієї особи, яка фальшиво прикривається «опікуном» СУМА, рішила видавати знову свій журнал в супереч підписаної умови про видання єдиного журнала «Аванґард». Ми свідомі того, що ГУ СУМА зможе видати одно число чи біль­ ше і може на тому і припинитися поява їхнього журнала, як це було в попередніх роках, але цим кроком вона завалить вихід журнала «Аванґард». Найбільшої шкоди роблять для плянового виходу журналу це ті осередки СУМ-у, які свідомо чи через лінивство не розчислюються за журнали протягом останніх двох років. Адміністрація «А ванґард-у» весною в 1957 році вислала для кольпортажу дві брошури проф. Г. Ващенка і книжку «Виховання волі і характеру» ч. II. Ця література конче потрібна кожному членові С УМ -у для підвищення своєї освіти і знання. Адміністра­ ція «А ванґард-у» при допомозі осередку СУМ -у в Боф фало здо­ була частину фондів на це видання та додатково ми випозичили у приватних людей, що, заплатили за їх друк друкарні і на пош ­ тові і адміністративні витрати. Отже, каса «Аванґарда» заплатила разом за все 6 630 нм. Проминуло вж е понад 10 місяців, як вислано ці книжки до кольпортажу, але до сьогодні лише 30°/о розчислилось а решта умовчує. До сьогодні не розчислись за книжки і брошури Крайові Комітети: Австралії, Венесуелі, Бельгії, а про осередки старшого С УМ -у Франції, Німеччини, Австрії, Параґваю, Арґентіни, Бразілії не згадуємо, бо бездіяльні і роками не розчислюються. Частина осередків в СІНА і Канади розчислились, але до сь о­ годні не розчислились за книжки такі осередки СУМА в СІНА: ім. Ііавлушкова в Чікаґо, в Йонкерс, в Брукліні, в Балтіморе, в Мініаполіс, в Мільвукс. в Виппани, в Аллентовн, в Кентон, у Вашінґтоні, в ІІеварку, в Гартфорд, в ІІасейк; не розчислись в Канаді осередки С УМ -у: в Брадфорді, в Летбріджі, в Гамельтоні, в Вудсток, в Велланд, в Ванкувер, в Лахіни, в Форт-Віллям, в Оттаві, в Судборі, в Едмонтоні. Пора покласти кінець амбіціям того чи іншого керівника на чужині, а потрібно керуватись повсякденно добром української визвольної справи і підготовкою молодих кадрів по всіх кра­ їнах на чужині, де є розсіяна наша молодь. Потрібно керуватись добром всієї Спілки Української Молоді. Якщо за останні два роки 74

в переважній більшості країн сумівські клітини перестали існу­ вати і самоліквідувались, якщо багато соборників змушені були відійти від активної діяльности, то за це мусять відповідати ті особи, які створили умови для звуження світового СУМ-у на ко­ ристь нашому ворогові. Історія засудить тих осіб, які прагнуть зменшити динамічну силу СУМ-у і його здобутки за попередні ро­ ки діяльности на чужині. Ш,об наново стартував СУМ по всіх країнах на чужині, щоб СУМ знову став світовою організацією молоді, щоб, нарешті, СУМ відновив принципи соборности, пора припинити думати і діяти лише в інтересі свого осідка життя чи в інтересі осередка чи Кра­ йового Комітету даної країни, а треба діяти і цікавитись долею СУМ-у по всіх країнах; потрібно допомагати щоденно розбудову­ вати друковане сумівське слово свого журнала як органу ЦК СУМ-у. Друковане слово с могутньою зброєю в боротьбі за поши­ рення справи ідеї визволення України, а журнал «Аванґард» е зброєю за збереження здобутків виховної роботи та за дальшу розбудову СУМ-у. Якщо це зрозуміють молоді провідні керівники СУМ -у США, Канади та інших країн і будуть працювати в першу чергу для добра СУМ-у, тоді буде ґарантія в перемогу ідеї СУМ-у і цим вони виявлять державницький підхід до проблеми молоді. Тому підтримуйте свій єдиний сумівський журнал «Аванґард». Всі члени СУМ-у в грудні 1957 року і в січні 1958 року проведуть масову передплату на 1958 рік та збіркою на пресовий фонд до­ поможуть видавати безперебійно журнал у 1958 році. Хай всі кодьпортсри розрахуються за попередні числа журнала і книжки в грудні 1957 року! Якщо ж цього не виконають, тоді з& появу «Аванґард-у» в світ згідно пляну в 1958 році, Редакція знімає з себе відповідальність. Редакція ОГОЛОШЕННЯ Вийшла з друку книга д-ра жка видана з нагоди відзна­ Д. Донцова «ВІД МІСТИКИ ДО чення 40-річчя Української На­ ПОЛІТИКИ». Видала Клайова ціональної Революції (1917 —Управа Спілки Визволення Книжка видана на дуже доб­ України в Канаді на доорому рому папері. Її ціна 0,75 дол. білому папері. Мистецьке Замовлення слати на адресу: оформлення віньети чудово ви­ L V U , 140 Bathurst St., Toronto, конала пані мґр. Н. ҐеркенOnt., Canada. Русова. Книга має 62 сторінки. -йЦіна одного примірника — 65 M. Колодзінський: УКРАЇН ­ центів. Замовлення надсилаііте СЬКА ВОЄННА ДОКТРИНА, на адресу: SV U , Box 1051, Po­ Частина І-ша, видання ч. 2. Бібліотеки Товариств Колиш­ stal Station „ С “ , Toronto 3, Ont., ніх Вояків УПА в Канаді й Canada. ЗДА, Торонто, 1957. Передрук * Д. Донцов: «ЗА ЯКУ РЕВО­ з краківського циклостилевого ЛЮЦІЮ», видання Головної видання з 1940 року. Мистець­ Управи Ліґи Визволення Укра­ ка обгортка Б. Стебельського. їни, Торонто, Канада, 1357, — Сторін 62. Ціна 0,50 дол. За­ випуск Політичної Бібліотеки мовлення слати на адоесу: ЛВУ, ч. 12. Сторін 80; обгортка T -w o К. W. UPA, 140 Bathurst роботи Б. Стебельського. Кни­ St., Toronto, Ontario, Canada. 75

Вінчання сумівської молоді В лютому місяці 1957 р. ак­ тивний діяч осередку СУМ -у в Торонті друг Іван Дудис і сумівка Марійка Бордун вінча­ лись, щ о довершив о. канонік П Камінський, о. Стефан Кабурський і капелян СУМ-у о. Ярослав Венеш в церкві Мате­ рі Бож ої Неустаючої Помочі. Під час вінчання співав слав­ ний сумівський хор «Прометей», під управою проф. Лева Ту р кевича. На весіллі, яке відбу­ валось в залі Канадійського Українського Легіону, було ду­ ж е багато гостей, друзів, зна­ йомих та родичі молодих. Го­ лова КК СУМ-у д-р М. К уш пета привітав молодих і гостей з нагоди весілля від Крайового Комітету СУМ -у Канади. При цій нагоді відбулася і збірка;

Марійка і Іван Дудйс 76

у висліді зібрано 111 долі на українських інвалідів. 141 дол. і 50 центів на виховання Юнац­ тва СУМ-у та на оселю; не за­ були сумівці зібрати і 19 дол. на пресфонд «Аваніарду». Дня 13-го квітня 1957 р. зі­ брались доузі сумівці в домі «Просвіта», щоб зробити неспо­ діванку для друга Осипа Щ у­ рика з нагоди його вінчання з подругою Стефаніею І алюк. Про смачну перекуску з цієї нагороди подбали друг Сендей і подруги-сумівки. Голова Кра­ йового Комітету СУМ -у д-р М Кушпета виступив з сумівським дружнім словом, бажаючи другові О. Щупикові всьо.о найкращого на новому шляху його родинного життя, та вру­ чив д. Щурикові грошевий да-

Стефанія і Осип Щурик

залі прибули численні гості: рідні, друзі і знайомі молодих, які звеличали це весільне свя­ то. З ініціятиви П. Сендея при­ сутні гості зложили 22 доляри на пресовий фонд «Аванґард». В суботу 31. сеопня 1957 р. в Церкві Св. Миколая (Торон­ то) відбулося вінчання друга Володимира Турика і подруги Марійки Масної. Молода Ма­ рійка є дочкою Софії й Івана Масного з Торонта, а молодий Володимир є сином Розалії і Петра Турика з Боф фало (США). Тайну вінчання дсвгршив о. проф. д-р Богдан Липський. Після вінчання весільна час­ тина відбулася в двох залях Української Православної І ромади в Торонті, щ о її гості за­ повнили по береги. За столами сіли наші молодята, і їх обдаМарійка і Володимир Ту рик рунок від усіх присутніх. А всі присутні після того зложили частину для фонду на Оселю 60 долярів з чого призначили на «Веселку» та 30 долярів на фонд єдиного сумівського ж ур­ налу «Аванґард». Дня 27. квітня ц. р. в церкві св. Миколая відбулося вінчан­ ня молодих, яке довершив парох ВСЧ. о. проф. д -р Богдан Липський. Під час вінчання співав відомий наш сумівський хор «Прометей», під управою Зенона Ґнопки. Весільна частина відбулася в залі Латинської Церкви при участі багато гостей, де зібра­ но 77 долярів і 15 центів на ви­ ховання Юнацтва СУМ -у. 1. червня ц. р. в Катедральній церкві св. Йосафата в Т о­ ронті відбулось вінчання Пав­ ла Кулій з Лесею Ковалюк. Після вінчання до гарно при­ браної та просторої словацької

Леся і Павло Кулій 77

ровували та складали їм пооажання роди-Л молодої і моло­ дого і ближча родина та госгі. Від групи друзів і подруг міс­ цевого осередку СУМ-у приві­ тав друг Іван Дудис, і нашим молодим всі заспівали Многі Літа. Присутні зложили 73 доляри,

з чого призначено 43 доляри для виховання Юнацтва СУМ-у, 20 долярів для свого єдиного журналу «Авангард» та 10 до­ лярів на В.Ф. Всім жертводавцям щире Спасибі, а нашим молодим од­ руженим сумівкам і сумівцям щаети Боже на Многі Літа!

ПОЖЕРТВИ НА ВИДАВНИЧИЙ ФОНД «АВАНҐАРДУ» АНГЛІЯ Ш еффилд: 2 шил. — Роман Прокіпчук; по 1 шил.: Єва Смук, І. Стельмах. Збіркова листа ч. 10, збірщик В. Ґудз. 5 ш. — В. Ґудз; 4 ш. — 0 . Цвях; 3 ш. — М. Князевич; по 2/6 ш.: Г. Комарницький, С. Дмитрик, Гришкович, І. ГІрокопюк, І. Чорнопиский; 2 ш. — В. Олексевич. Збіркові листи чч. 52 і 114, збірщик І. Тригук: по 4 ш.: І. Бордак, М. Розик, Ф. Каритник; по 3 ш.: І. Тригук, І. Базюк, В. Со­ рока; по 2/6 ш.: М. Андрейчук, В. Чорний, М. Гуминюк, Т. Іванів, 1. Тофан, М. Андріїв, С. Василик, Р. Смерека; по 2 ш.: В. Хомяк, І. Гладюк, В. Забояк, А. Гуцман, С. Керейчук, С. Стрілець, М. Станичук, М. Лукаш, В. Панкевич, В. Кулинич; по 1/6 ш.: В. Іванців, С. Симчишин; 1 ш. — І. Бурдун. Збіркові листи чч. 161, 185, 178, збірщик О. Павлишин. 10 ш. — І. Дачинич; по 5 ш.: В. Петришин, II. Булка; 8 ш. — В. Ш танґрет; 4 ш. — Б. Лазар; по 3 ш.: М. Мадилюс, В. Мороз, М. Прихідний; по 2/6 ш.: В. Садовий, І. Яворський, І. Кулиба, М. Дружбицький, Р. Стрільчик, М. Пітух, В. Дцюк, В. Лолзок, М. Баран, М. Тарас, А. Михайлів, О. Павлишин, О. Шлапак, В. Галас, В. Гумешок, Г. Сова, В. Лазар; по 2 ш.: І. Іванюк, М. Прокіпчук, І. Келеман, П. Сахро, А. Білик, П. Буцік, В. Ваврин, В. Гуцул, М. Околович; по 1 ш.: І. Муха, І. Бомбик. Збіркова листа ч. 380, збірщик, Т. Рак. 5 ш. — Е. Візняк; по 4 ш.: Т. Рак, Д. Лисак; 2/6 ш. — І. Сікорський; по 2 ш.: І. Пушкидра, І. Павлюк, П. Петрівський. Збіркова листа ч. 115, збірщик П. Гуляк. 15 ш. — П. Гуляк, 5 ш. — М. П. Збіркова листа ч. 31, збірщик Ю. Катаман. 5 ш. — Ю. Катаман; по 2/6 ш.: К. Профір, С. Рачковський, О. Масляний, С. Ворон, М. Кузик, Г. Чопак, Т. Могилевич, С. Савчук, С. Федик, Д. Глушко, М. Волошин; по 2 ш.: С. Пилип, П. Малицький, В. Нагайло, Е. Завадський, С. Марунчак, С. Галецький, П. Гребінець, М. Яринський, Ф. Черпанець, Пр. Дар; 1/6 ш. — М. Титко; по 1 ш .: С. Ка­ нюк, І. Дуда, П. Коцан, П. Пилипів, Т. Яцик. Збіркова листа ч. 218. 10 ш. — Р. Ромахней. Осередок СУМ-у в Бері жертвує з лотерії 3:18::9 фунт, на «Аванґард». Збіркова листа ч. 35, збірщик О. Павлюк. По 3 ш.: О. Галатин, І. Полохач, Ф. Федорів, О. Павлюк; по 2/6 ш.: С. Бабухівський, М. Кізимишин, Д. Стесок; по 2 ш.: М. Хомич, Пелипчак, Котович, Дичиканський, С. Зупанський, Заворотинський; 1/6 ш. М. Ониськів. 78

Збіркова листа ч. 17, збірщ ик П. К іт з ІІоттінґгаму: По 5 ш.: А. Павлишин, П. Кіт, М. К оролю с; по 2 ш. 6 п : В. Стасів, М. Зарицький, М. Хомин, С. Іванський, Е. Іванісік, Ф. Ґула, В. Пензак, П. Волошин, В. Семак Ф. Стасів; по 2 ш.: Р. Руденеький, М. Захарчук, І. Підгірний, П. Рафалюк, І. Ткачів, С. Димида, Г. Ш катуляк, Р. Найдан, С. Василик, В. Андрусишин, Г. Гуцул, ОКрислатий, С. Галаган, В. Пєтноцький, Г. Даналевич, М. Пітгляк. М. Романишин, В. Перфецький, А. Ковалів, О. Х охоляк, Т. Інип, М. Джус, С. Гук, М. Зеленюк; по 1 ш. 6 п.: О. Германович; по 1 ш.: І. Захарко, Д.Мартинів, А. Ґалаван, М. Чепак, С. Бойко, М. Грицишин. Збіркові листи ч. 375 і 374 збірщики, 3. Головачук і І. Владика: На Пресовий Фонд «Авангарду» зложили: По 5 ш.: 3. Головачук, М. Терлецький, Ф. Королиш ин; по 3 ш.: І. Демянчук, П. Рафалюк, В. Масник, Р. Липка, Г. Прийдан; по 2ш. 6п.: М. Бандровський, М. Дідух, М. Толочкевич, М. Пронюк, С. Пас'ельський, В. Красицький, С. Ємець, М. Коропатницький, І. Костів, П. Лосик, М. Слободян, Пасіка, С. Звари ч, І. Буряк, М. Лоїк, М. Перепічка; по 2 ш.:В. Воробець, М. Василик, О. Музлчка, В. Скринка, В. Бобецький, М. Ш ачко, В. Слободян, В. Мельник; по 1 ш.: П. К учм’як. Збіркова листа ч. 11, збірщ ик В. Держипільський з Скантгорпу: По 2 ш. 6 п.: В. Держипільський, Б. Ж и вотко Збіркова листа ч. 1.18: По 10 ш.: В. Бойчук. АВСТРАЛІЯ 12 шил. — Б. Нагорняк; по 5 шил.: О. Колодницький, проф. Ш чипало, Др. В. М ричко, М. О. Капустянський; 4 шил. — І. Ґерета; по 3 шил.: Ю. Менцінський, А. М інко; по 2 шил.: Т. Ш поняк, М. Басараб, М. Фітяк, В. Петрів, М. Бойчук, С. Яценко, В. Гоголь, Г. Синюта, М. Ж уковський. США Балтимор: по 0,50 дол.: Т. Царик, 3. Ґой, Б. Бойко, М. Ремський, B. Олексюк, А. Чорний, І. Радь, В. Стельмах, М. Турик, Ст. Полі­ щук, А. Стельмах; по 0,25 дол.: Т. Луцишин, Т. Возюків. Гартфорд: по 1 дол.: Гр. Марич, Ю. Микитин, В. Смотрич, М. Головатий, М. М ихальчиш ин; по 0,50 дол.: Я. Грицай, Т. Зборовський. Детройт: 3 дол. — Гр. К урилів; по 1 дол.: М. Зальопаний, М. П ерфецький, О. Х руль, Ю. Соболяк, Й. Романів, П. Сапа, Й. М аційовський, І. Совірка, В. Гарасимів, В. Я ремчук, В. Стрілецький; по 0,50 дол.: М. Березовський, Г. Кобель, В. Дячок, П. Демчук, C. Іванкош ; по 0,25 дол.: М. Сірий, А. Вовк. Джерсі Сіті: по 2 дол.: М. Бура, Й. Довн; по 1 дол.: Дм. Box, Анна Box, Г. Бура, П. Box, Я. Іваницький, Іл. Щ упляк, П. Такой, І. Кишенюк. К лівленд: 2 дол. — Німець; по 1 дол.: М иськевич, М. Солонина, О. Дубчак, І. Бібан, П. Цица, П. Кулик, В. Хома, О. П одусівський, Ст. Савчак, Д. Статків, О. Лівий, М. Коваль, Р. Ш вець, В. Явний, М. Дмитрів, М. Сйкита, Б. Семків, О. Теркаля, В. Павлічка, М. Капітанець, М. Охрін, В. Кулик. М ільвокі: по 1 дол.: М. Бурда, Н. П раско; по 0,50 Л. Петренко, В. Пискір. 79

Ф іл адельф ія: по 1 дол.: В. Риндич, М. Греш, Р. Беднарський, М. Бачара, М. Бохно, І. Васюта, В. Попович, М. Солтис; по 0,50 дол.: С. Верхнянський, М. Романик, Є. Безрукий, І. Сівак. Чгкаґо: 3 дол. — Г. П орохонька. Осередок СУМ А ім. «К иїв» в Детройті, збірщ ик С. Леськів. ж ертвували: по 1 дол.: С. Лиськів, М. Федишин. Осередок СУМ А в Балтіморе, збірщ ик Ю рій Качанюк. Ж ер тву­ вали: 2 дол.: Й. Кулинич; по 1 дол.: Й. Качанюк, Р. Павловецький, М. Римський, С. Попіна, Д. Стельмах, Т. Савчук, М. Вавриків, і. Яремко, С, Поліщук, І. Боновський, С. Павловський, В. Стасюк, Р. Олексюк, І. Федорчук, Д. Білчак, А. Барис, А. Шмегулець, К. Па­ нас, Г. Гуцуляк, Д. Льоринец, О. Стельмах, О. Ґой; ПО' 0,50 дол.: В. Щ урин, В. Вірний. А. Чорний, М. Тимюк, Б. Войтович, Г. В ойтович; 0,25 дол.: В. Захарко. К АН А Д А В індзор : ' 2 дол. — М. М акар; по 1 дол.: В. Мазник, М. Голич, Н. Бзук, Т. Т... (підпис нечиткий), Д. Косик, Ю. Рованчук, М. М арунчак, П. М уш кето; 0,70 дол. — О. Яцків; по 0,50 дол.: І. М уд­ рий, П. М удра; по 0,25 дол.: В. Антонів, Бойко, Марків, Олійник. Лондон: по 1 дол.: П. Сахаревич, М. Клюс, Ф. К иращ ук, П. Іван­ ків, Ів. Хработин, М. М икитяк; по 0,50 дол.: М. Деркач, В. Грицьків, М. К артофель, Ст. М айковський, Ів. Гіщак, К. Корпан, В. Яворський, Ст. Медицький. Монтреаль: по 2 дол.: Д. К овальчук, М. Фармус; по 1 дол.: Б. Парфенюк, А. Доманчук, П. Кузиш ин, М. Сунак, М. Безпальок, І. Ґерелюк, Я. Цупєр, І. Буцяк, П. Семенюк, Л. Левицька, Ф. Гук; по 0,50 дол.: І. Кардаш, М. Кінах. С удбури: по 2 дол.: С. Х арко, М. Макаревич, П. П етрусенко, Д. Сліпенький, С. Василів, Ст. Х арко, А. Порицький, С. Садовий, М. Назар; по 1 дол.: І. Гонич, В. Струк, Н. Хитра, П. Ворона, С. С обко, В. К упчак, В. Рекуляк, Н. Шай, М. К оційовський, В. ДавиДяк, П. П етрусенко, Т. Є. С. Василів, Д. Михайлюк, Б. Борис. Торонто: 5 дол. — П. К улій; по 2 дол.: І. Прокоп, Ольга Я р осевич, Петро Ш куляк, К. Фицик, Петро Сендей; по 1 дол.: М. К о валишин, М. Квасній, М. Максим, Р. Бабяк, Б. Нфольк, Б. Коцур, В. Родевич, П. Смерек, С. Партика, П. М отюк, Андріенко, П. К у щій, В. Мельник, М. Чепелко, П. Курило, І. К оцько, Н. Н... (під­ пис нечиткий), І. Карась, М. Гамелій; по 0,50 дол.: С. Тимофей, І. Бурак, В. Федоришин. Канада. Калґари. Збірщик В. Лупенців:По 1 дол.: В. Лупенців, П. Василевич, Д. Коваль, Садівник, С. Бабак; 1,5 дол.: Е. Козак. На хрестинах Марусі, дочки п -ва Ляльків у Віндзорі (Канада), щ о відбулися 23 червня 1957 p., присутні гості зложили 20 дол. на українську пресу і з цієї збірки призначили на «Аванґард» 8 дол. Ж ертводавцям щира подяка, а маленькій М арусі кріпкого здо­ ров’я та много літ. Члени СВУ в Торонті, збірщ ик В. Б рух: на пресфонд «А ван­ гард» — 36 дол. Всім збірщикам і ж ертво дав цям щире спасибі. 80

26-го ж овтня 1957 року в Норвіч (США) відбулось вінчання Анни Мїіих і Григорія Гайдук. На весіллі з цієї нагоди за ініціа­ тивою Ю рія Турич і Івана Гулича, присутні гості зложили 64 до­ лари на пресовий фонд «Авангарду». Ж ертвували: Михайло П’ятничко — ЗО дол.; 4 дол.; Осип Рудько; 3 дол.: Гнат Мартиняк; 2,50 дал.: К. І.; по 2 дол.: І. Ґулич, Гайдук, В. Івах; по 1 дол.і: Ю. i V рич, М. Тихловець, І. Ліщинський, І. Здирко, П. Мархонь, Д. Галаш, Ю. Туркевич, І. Лоевич, Т. Кравців, д -р Ф. Ґалаш, І. Ю сипенко, К. Гаврилюк, Ф. Лазар, М. Ж укевич, А. Краковецький, Г. К орець; по 0,50 дол.: Т. П ’ятничко, І. Шпіка, І. Грамяк, Г. Скляр. Збірщикам і жертводавцям щире спасибі, а Молодим — щасли­ вого життя і Много Літ! ОГОЛОШЕННЯ Петро М ірчук: «УКРАЇНСЬКО-М ОСКОВСЬКА ВІЙНА (19171919)», видання Головної Управи Ліґи Визволення України, То­ ронто, Канада, 1957, випуск Політичної Бібліотеки ЛВУ ч. 11., — з циклю «Український націоналістичний рух перш ої половини X X . століття», брошура четверта. Сторін 80. Ціна 0,50 дол. Замовлення слати на адресу: L V U , 140 BathurstSt., T O R O N T O , O n t., Canada. За старанням Фундації ім. Ю. Клена та української будівельної спілки «Сейф -Вей» в Торонті, вийшла в світ окремою книжкою «Попіл імперій». »Попіл імперій» видано на гарному папері в полотняній оправі. Ціна книги — 3 дол. 65 цент. Замовлення скерувати на адресу: Turij Klen Fundation 575 Queen ST. W Toronto 2 B. O nt.

Читайте!

Canada

—

Передплачуйте! — Поширюйте! «МІСІЮ УКРАЇНИ» Ілюстрований журнал політично-визвольної думки. Орган СВУ в Канаді. На бажання висилаємо показові примірники. Річна передплата — $ 2.00. Поодиноке число — 35 Цен. Адреса: Mission o f Ukraine Box 1051, Postal Station ,,C “ , Toronto 3, O n t., Canada. T el.: E M . 3 -7 8 3 9

ЧИТАЙТЕ І ПОШИРЮЙТЕ «АВАНҐАРД» СТАВАЙТЕ ПОСТІЙНИМИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ ВАШОГО Ж УРН АЛУ! Кожний сумівець і сумівка, кожний український юнак, кожний керівник молоді повинен стати постійним передплатником журналу «Аванґард». В журналі поміщується ста-ті з ділянок: проблеми молоді (в тому й прсблеми виховання дітвори та юнацтва), наука і знання, література (українська і всесвітня), суспільно-політичпа думка, відомості про історичне минуле України, про визвольну боротьбу українського народу, описи нашої батьківщини, з науки, техніки, спорт, з діяльности української молоді та ін. Передплату висилати через банк або поштовим переказом на адресу: Deutsche Bank A . g. Filiale Miinchen, (S .U .M . ), K o n to N r.

523.

Журнал появляється щоквартальне