Авангард (ч.47)

шигдрд

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (НАУКА І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА}

Р ін X I.________________ Ч : 2 ( 4 7 ) ЛОНДОН-МЮНХЕН

к в іте н ь — червень

1957

нью Й0РК-Т0Р0НТ0

,,A VA NG AR D“ j o u r n a l f o r U k r a i n i a n published by

youth

Ukrainian Youth Association

LONDON

АВАНҐАРД ВИХОДИТЬ

—

—

NEW

YORK

ЖУРНАЛ ДЛЯ

МОЛОДІ

ЩОКВАРТАЛЬНО

Орган Центрального Комітету Спілки Української Молоді РЕДАГУЄ КОЛЕГІЯ

Листування і матеріали надсилати на адресу: О. Kalynyk,

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67/0, Germany.

Представництва: Ukrainian American Youth Ase’ n P. 0 . Box, 211 Cooper Station New Y ork, 3, N.Y. U.S.A.

Ukrainian Youth Association 140, Bathurst St., Toronto, Ont., Canada

Ukrainischer Jugendverein M im dien 8, Zeppelinstr. 67, Germany

Union des Ukrainiens de France Section de la Jeunesse 26, rue de Montholon, Paris 9, France

Union de la Jeuneeee Ukrainienne 72Bd Charlemagne Bruxelles IV., Belgium Mr. A. Halimurka (S.U.M.) Lager Parach, Bar. 9 Z. 23 Salzburg, Austria

Sr. B. Bilynskyj Caixa Postal 6 4 3 1 Sao Paulo. Brasil.

Mr. J. Deremendf.

20 Granville Ra., Bradford 9, Yorks, Great Britain Mr. W. Pundiak (S.U.M.) 749 Burwood Rd. Hawthorn, E. 3, Vic., Australia

г

АВАНҐАРД Ж УРНАЛ

ДЛЯГМ ОЛОДІ

(Н А У К А І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМ КА)

Ч: 2 ( 4 7 )

Р і к XI. ЛОНДОН —

Стор. Т р авн еві дати 2 Ч орне м оре (вірш ) З Степан Женецький: П роблема денаціона­ л іза ц ії .....................4 Ромап Дубиняк: Б атьки і ю нацтво С У М -у 11 Степан Глід: » Зруйн овання Зап орізької С і­ чі . ..........................16 О. П.: Н ариси з істор ії ф іл о с о ф ії . . . .

19 Таємниця кипіння в о ­ ди ...............................23 Великі полярні л ь о ­ дові масиви . . .

26 Джек Шефер: П остріл у минуле . . . .

29 Петро Кізко: П рийди ' ск ор іш е (вірш ) . . 33 О, С тр а сбу р ґ (п ере­ клад) ..........................34 Ів. Халява: П ритча про єдність (вірш ) . . 36 Д.: Емон де-В ал ера 37 М адярські підлітки 40 Плоди народної о св і­ ти ...............................41 Слава С тецько: Серед ки тай ськи х дітей 43 Ганна Калиник: Родина під больш евицьким пануванням . . .

48 Олекса Калиник: Р о­ сій ська небезпека 53 Теніс (спорт) . . .

56 Т вор ча праця п р ап ороносн ого осередку в Ч і к а ґ о .....................60 Р ік праці осер едк у С У М -у в М онтреалі 67 П. К .: Гарний ж урн а лик (рецензія) . . 74 М. Л.: Н еймовірна іст о ­ рійка одн ої кн и ж ки 75 ,

МЮНХЕН

1957

НЬЮ-ЙОРК —

ТОРОНТО

Бог

і

Україна!

Т р а в н е в і

дати

Т равень м ісяць в істор ії наш ого народу приніс, попри в ся к і т р а ­ гічні для нього події, дати, як і сим вол воскресіння, щ о завж ди приносив наш ій нації відчуття св о єї величі, св оєї н еп оборності! й віри у вл асн у невм ирущ ість. В ж е в к н яж і часи наш а Б атьківщ ин а в травні започатковувал а евої перем оги над ворогами. В травні кн яж і др уж и н и виступал и проти пол овців і печенігів. А в часи к оза ц ь к о ї доби, особл и в о ж у таком у значном у для У країни сім надцятому столітті, травень був справді величним сим волом весни ук р а їн ськ ого народу.

2. травня 1648 р. Богдан Х м ельниц ьки й стає гетьманом У країни.

14. травня того ж р ок у козац ьке в ій сь к о під проводом св ого геть­ мана погром ило св о го гнобителя — п ол ьськ у ш л я х ту — над Ж о в ­ тими Водами, а 26. травня — під К орсунем . Б агато сторін ок слави вписала У країна до св о єї іст о р ії саме к травні. О сь том у то для нас і сьогодні, і завтра травень з повним иравом м ож е бути названий місяцем весни наш ого народу, місяцем його відродж ення. В травні наш е українське ю нацтво, наш а м ол одь відзначає св іт ­ л ою і вдячною пам’яттю с в о їх р ідних матерів, щ едро обд а р ов у є їх словами, дарунками. А най святіш е сл ов о для дітей це М ати. Діти наші м аю ть та к у свя ту л ю бов до матері, щ о в час розлуки, діти її обож н ю ю ть. «О тц ева й матчина молитва з дна моря вийм ає», «Т іл ьки в с в і­ ті й правди щ о рідная мати», «М атін ка рідна лучче в сь о го св іту ». А я к нем ає матері, то «Н ам алю ю матір на бож н и ч к у в хаті, Н а бож н и ч ок гляну — матір ісп ом ’яну, Н азад оберн уся — сльозами залю сся». І коли лю ди виявл яю ть найш ляхетніш е почуття лю бови , т о це и оч у тгя вони виявл яю ть в кул ьті М атері; в перен осном у розум ін ні в сі ми, українці, називаєм о наш у націю У країна-М ати, отж е, в и ­ явл яєм о тим л ю бов до наш ої Б атьківщ ини. А сл уж и ти наш ій М атері-У країні, лю бити її і за н еї в бор отьбі віддати навіть св о ю м ол одість і ж иття, — є високі і благородні иочуття українця. Щ оправда, в укр а їн ськ ом у травні є багато й сумних, до болю т я ж к и х дат, впи сан их до наш ої істор ії тим самим вор огом У країни — М оск в ою . 3. травня 1924 р ок у забрала вона від нас ф ун датора У к р а їн сь к ої Н ародн ьої П артії, п остал ої під гаслом сам остій н ої У країни, одн ого з перш и х прапорон осців цього гасла, М и к ол у М іх н овського. В ін закликав за політичне відокремлення У країни від М оскви . Він був творцем ук р а їн ськ ого націоналізму, став його ід е­ ологом і п ровідн ою одиницею в бор отьбі проти М оскви.

1926 р ок у, 25. травня, в П ариж і був забитий великий м у ж У к р а ­ 2

їни, головний отаман ук р а їн ськ ого вій ська часів ви звол ьн их зма­ гань, сим вол боротьби й непримирснности до ворога укр аїн ськ ого народу, Симон П етлюра. Вбивця був знаряддям тієї ж М оскви.

23. травня 1938 р оку в Р оттердам і підісланий м оск овськи й аґент забиває спадкоєм ця ідей М іх н ов ськ ого і чинів Симона П етлю ри — п ол ковн ика Євгена К оновальця. Три сум ні травневі дати останн ього півсторіччя, не лічачи ч и с­ ленних ін ш и х нетравневих, так само тя ж к и х , вписала У країна до св о єї книги буття, дати т я ж к и х утрат зазнаних від М оскви. А л е укр аїн ськ и й народ не забуває про ціну крови, прол итої на­ ш ими попередниками. М оск в а думає см ертю наш их незабутн іх п о­ долати власну загибель, як у їй готую ть У країна і поневолені М о ск ­ в ою народи. Д ух П етлюри і К оновал ьц я сполучений в одне ціле з ідеями М іхн овськ ого: «О дна Соборна Самостійна У країна від К арпат аж по К а в к а з»! Це гасло пориває до бою наш народ, п ід­ готовл яє і провадить до боротьби ти сячі синів і доч ок сучасности.

-------------О О О— —

Ч орн е море На поклад вийди! С трунко стань! Приймає ф л ьо та рапорт. Н апнулись. К ри к н ув капітан: П ідняти вгор у україн ський прапор! Рвонулися у ранню синь На к ор а бл я х бандери, У чор н ом ор ську далечинь, М ов крила, розпростерли сь. С труснул ись крейсери, пройш ли Д редновти і торпедовці, Гармати ж ер л а піднесли, М ов кли, залізні, вовчі. П орвала сальва небеса, К ругом заграло море, Зірвався вал, до неба встав, У обрій неозорий. А там заграва, заклекотів, Поплив, немов нестямний, Н іс моря звільненого спів Далекими світами. Над Чорним М орем догори П ідносяться у славі Н аціональні прапори, Лиш си н ьо-зол ота в і! Яка краса! В елична мить! М и У країні сл уж и м ! У небо сальвами гримить Н ароду гол ос дуж ий. Прим. В ір ш написаний невідомим м атросом 1918 р о к у в честь під­ няття національних прапорів на кор ал ях У к р а їн ськ ої Ч ор н о­ м ор ськ ої Ф льоти. З

Проблем и м о л о д і: Степан Женецький

Проблема денаціоналізації й\ в т ор ов і ци х рядків д у ж е ч а сто довод и ться чу ти р озм ов и сер ед наш их людей, головно серед н о в о ї еміграції, на тем у аси­ міляції та денаціоналізації. Н айчастіш е, розум іється, обгов ор ю ю ть ц ю ва ж л и ву справу новоп ри булі батьки, я к і з три вогою сп о сте ­ рігаю ть, я к їх н і діти підпадаю ть скорим темпом під вп л и в ч у ж о го оточення. І цікаво, щ о у в с іх ти х р озм ова х завж д и чу ти нотки песимізму: батьки з вел иким занепокоєнням глядять у м айбутн ість с в о їх д і­ тей, бо п р и ход я ть до ви сн овку, щ о діти н ової еміграції та к само затр ачую ть св ою національну свідом ість, р озпл и ваю ться в ч у ж о ­ м у м орі та асим ілю ю ться, як ц е в ж е ста л ося з дітьми давніш е при­ бул ої еміграції. П ри том у м а й ж е в сі р озм овці твердять, щ о проти ц ього нічого не м ож на вдіяти, бо це, мовляв, закон ж и ття, т а щ о нем ож л иво п р осто в стояти ся проти асим іляційного впл и ву ч у ж и ­ н и й в и х ов а ти св о їх дітей на свід ом и х українців. Для виправдан­ ня с в о їх чор н и х висновків, п од аю ть приклади з ж и ття ін ш их емі­ грацій, ди віться, мовляв, на еміграцію пол ьську, німецьку, та всі інш і, вон и та к о ж підпадаю ть під неперемож ний вплив ч у ж о го оточенн я і та к о ж ден аціон алізую ться . . . В сі та кі р озм ови за в ж д и кін ч аю ться висновком , щ о проти аси­ м іляції немае ради, та, вслід за тим, вся наша еміграція, як дав­ ніша, та к і найновіш а, є засудж ена, я к щ о н е буде я к о їс ь наглої пол ітичн ої зміни на р ідн их землях, та не бу д е змоги повертатися в рідні сторони, д о повн ої п огол овн ої денаціоналізації. І сам е та к і розмови, а передусім та к і в и сн ов к и ц и х розм ов, були тов ч к ом д о написання ц ієї статті, м етою я к о ї є розглянути^ х о ч кор отко, я к на ц е дозвол яю ть обм еж ен і м ож л ивості періодичн ої преси, пробл ем у асиміляції та денаціоналізації. Р івн о ж хочем о вказати в цій ста тті на дея к і чинники, які, кол и їх примінити д о ж иття, м ож уть причинитися д о цілковитого, або бодай частинн ого здерж ання денаціоналізаційного вп л и ву на на­ ш у еміграцію. К ол и ці рядки звертаю ть ува гу наш их батьків, у ч и те л ів -в и х о в ників і в с іх ти х наш их гром адськи х чинників, які є відповідальні за вдерж ання національної свід ом ости м айбутніх пок ол ін ь наш ої еміграції, та прин еволять бодай глибш е застановитися над тією важ л и вою проблем ою — тоді м ета ц ієї наш ої статті б у д е сповнена. Денаціоналізація — загроза для еміграції К ож н а еміграція, яка з політичних, екон ом ічн их ч и ін ш их п р и ­ чин бул а приневолена п окин ути рідний кр а й і м усіла прож и вати довш и й чи кор отш и й час у ч у ж ій країні, серед ч у ж и х лю дей і обставин —■ нем инуче підпадає під вплив денаціоналізації. З бігом часу, в с і т і одиниці, чи навіть більш і або й зов сім в ел и кі гурти людей, я к і покинули р ід н і землі й опинилися сер ед ч у ж о го оточення, — р в у т ь п овол і зв ’язки зі своєю батьківщ ин ою , затра­ 4

ч у ю т ь св о ї національні звичаї й обичаї, за бу в а ю ть св о ю р ід н у мо­ в у і п очи н аю ть ж и ти ж и ттям т о го народу, сер ед я к о го опинилися, ч а ст о ст а ю ть горож ан ам и т іє ї країни, ® якій п ер ебу в а ю ть — вза­ галі п ер естаю ть бу ти членам и т ієї нац іон ал ьн ої спільноти, з я к о ї вийш ли, о т ж е вш гародовлтою ться, ден ац іон ал ізую ться . Х о ч загр оза винародовлен ня є о д н а к ов ою д л я в с іх т и х , щ о оп и ­ н и лися п о з а меж ам и с в о є ї країни, т о сам пр оц ес ден аціон алізації не за в ж д и п р ох од и ть одн а ково: часам и цей проц ес п р о х о д и т ь ск о р ­ ш е, чіасами повільніш е. Б у в а ю ть випадки, щ о в и х ід ц і за тр а ч у ю ть ц іл к ов и т о своє нац іональн е обл и ч ч я в ж е в п ер ш ом у поколінні, ал е бу в а ю ть і та к і явищ а, щ о щ е д р у ге й тр етє покоління, р о д ж е ­ н е на ч у ж и н і, пр и зн аю ться д о національности с в о їх батьк ів. С к ор ­ ш ий а б о повільніш и й п р оц ес ден аціон алізації за л еж и ть від бага­ т ь о х ф а к тор ів , щ о м а ю ть в ел и ки й вп л и в на п р оц ес ден аціон алі­ зації, я к о т : св ід о м іст ь еміграції, причини, ч е р е з я к і в он и п о к и ­ н ул и рідний край, ч и ем іграція ж и в е сукуп н о, чи в роздрібл енн і, я к і за кон и в кр а їн і в ід н о сн о чуж и н ц ів, т о щ о ./.. П р оц есові ден аціон алізації підпадає т а к о ж велика, р о зсія н а д о­ сл івн о п о цілом у св іту , бо п о в с іх к он ти н ен тах зеїмної кул і, у к р а ­ їн сь к а еміграція. Правда, як п оказала істор ія, ук р а їн ськ и й н арод д у ж е відпорний, чи не один з н ай відп орн іш и х народів у світі, на р ізн ого р о д у — наси льн і й д обр ов іл ь н і — денаціоналізації. У к р а їн ськ и й народ пр ож и в не кіл ька д еся тк ів , а к іл ь к а сотен ь л іт н едерж авни м ж и ттям , п ер етер п ів н а й ж а х л и в іїш п ересл ідуван н я в ід с в о їх в о р о ­ гів, в ін н е мав м о ж л и в о сти в и х о в у в а т и св о ї п ок ол ін н я у с в о їх ш к ол а х, й ом у б у л о забор он ен о пи сати й д р у к у в а т и р ід н ою м овою , — а п р оте в ін п ер еж и в у с і ці л и хол іття і, я к нація, н е загинув. Т а к о ж у к р аїн ськ а еміграція ви я ви л ася набагато в ід п о р ш ш о ю на денаціоналізаційні впливи, я к еміграції ін ш и х народів. В ізьмім дл я прикладу х о ч би еміграції у к р а їн сь к у й п о л ь сь к у в С Ш А : х о ч п ол ьсь к и й елемент, щ о п рибув д о ц ієї країни, без сум н іву, бу в нац іонал ьн о багато свідом іш и й, н іж у кр а їн ськ и й , одн ач е пол ьська еміграція т у т біл ьш е п отер п іл а в ід насл ідків ден аціон алізації, ніж ук р а їн ськ а. З 5-ти ч и 6-ти м ільйон ів ам ериканських пол яків, тіл ь­ к и к о л о 600 ти сяч п р и зн а ється щ е до п ол ьськости , — в то й са м час із п ів тор а м ільйонів а м е р и к а н с ь к и й у к р а їн ц ів щ е приблизн о 500 ти ся ч п р и зн ається д о ук р а їн ств а . Щ е гірш е в то м у віднош енн і справа п р ед ста вл я єть ся дл я німців т а ін ш и х народів. Т а в с і та кі й подібні порівняння, я к і ніби в и х о д я т ь на н а ш у к о ­ ри сть, ф а к ти ч н о не м аю ть н ія к о го значення для п р о ц е су ден аціо­ н ал ізації й наш ої, у к р а їн сь к о ї еміграції ніа д о в ш у мету. Б о н ебез­ пек а п ов н ої ден аціон алізації за гр о ж у є т а к о ж і ук р а їн ськ ій емігра­ ції. Д окази ц ь ого за гр озл и вого яви щ а бачи м о на к о ж н о м у кроці. О сь, х о ч би такий ф а к т : в т о й ч ас, к о л и м а й ж е в с е старше» п о­ коління, значить т е п окоління, я к е р о д и л о сь і в и х о в а л о сь у р ід ­ ному, чи, я к т у т к а ж у т ь , ст а р о м у краю , щ е гов ор и ть у к р а їн сь к о ю м ов ою , т о покоління, н а р од ж ен е т у т — в ж е м а й ж е зов сім н е го­ в ор и ть, а навіть д у ж е м ал о знає р ід н у м о в у с в о їх батьк ів. Чи процес денаціоналізації можна здержати? Н а це питання м о ж н а в ід п о в іст и т а к : Я к щ о еміграція нац іон ал ьн о свідом а, і к о л и вон а п ер ебува є на ч у ж и н і не довго, бодай н е д о в ш е ж и т т я одн ого п окоління — дена­ 5

ц іон ал ізац ію т а к о ї ем іграції м ож н а зд е р ж а ти в п о в н і а бо м а й ж е вповн і. Одначе^ к ол и ем іґр ац ія н а ц іон а л ьн о н есвідом а, або мало свідом а, т а щ е к о л и в он а д о в ш е п е р е бу в а є поза рідним краєм , та к о л и на ч у ж и н і прий де на с в іт н ове п ок ол ін н я — т о д і здержати денаціона­ лізацію неможливо, але м ож н а її д ея к и м и за х од а м и уповільнити. П р и к л ад и : в с я та у к р а їн ськ а ем іграція, я к а бул а п р и м у ш е н а п о ­ ки н ути рідні зем л і в н а сл ід ок пр огран н я н а ш и х в и зв о л ь н и х змагань, м а й ж е п о г о л о в н о за дер ж а л а у к р а їн сь к и й д у х , і я к щ о б їй д ов е л о ­ с я д о ж и т и звіл ьн ен н я У кр а їн и , — т о в о н а в с я п о в е р н у л а ся б дод ом у. З н ову ж н а ш а за р ібк ова ем іґрація, гол овн и м ч и н ом та, я к а в и ем іґр у ва л а щ е д о п е р ш о ї с в іт о в о ї вій н и з т и х у к р а їн с ь к и х земель, щ о в той ч а с н ал еж ал и до а в с т р о у го р с ь к о ї м он архії, в я к о ї н а ц іо­ нальна св ід о м іст ь н е бу л а щ е н а л е ж н о розвинена, — в ж е п ід д а ­ л ася п р оц есов і м а со в о ї ден аціон алізації, і сьогод н і в ж е в сі д іт и ти х в и х ід ц ів за х л іб о м м ал о зн аю ть, я к о ї н ац іон а л ьн ости бу л и їх н і батьки, а бо н авіть, я к і знаю ть, т о н е х о ч у т ь пр и зн а ва ти ся д о неї. Н а в іть п р и найіігтен зивніш их з а х о д а х у св ід ом л ю в а н н я т о г о ч и ти х п ок ол ін ь, п р и н а й ен ер ґій н ін ш х з а х о д а х його, щ о та к ск а ж е м о , ук р а їн іза ц ії, м о ж е п ощ а сти ти п о в е р н у т и д о ст а н у с в ід о м о ст и у к р а ­ їн сь к о г о п о х о д ж е н н я тіл ьк и міалу к іл ь к іст ь або л и ш е оди ниці з н и х. Щ о б м и не говорил и, і я к би м и с е б е не потіш али , т р е б а п о­ год и ти ся з ти м ф а к том , щ о ц е п ок ол ін н я в ж е в тр а ч ен е д л я У кр а їн и . Н а том ість у с я увага св ід о м и х а м ер и к а н ськ и х у к р а їн ц ів пови нна б у т и т е п е р звер н ен а на те, щ об, я к щ о н е зд е р ж а ти ц іл к ов и то, то бодай уп овіл ь н и ти ден ац іон ал ізац ію н о в о г о п окоління, зн ачи ть т о г о п ок оління, щ о т е п е р п оч и н ає або незабаром п о ч н е х о д и т и д о ш к ол и , п л ю с діти н о в о ї ем іграції, т о б т о т и х у к р а їн с ь к и х ск и тал ьц ів, я к і на п ідста в і Д П -за к он у п р и б у л и п ісл я д р у го ї с в іт о в о ї в ій н и д о т іє ї країни. А л е щ о б ц ь о го д ося гн у ти , а м ер и к а н ськ і у к р а їн ц і м у ся ть в и к о р и ­ ст а т и в с і ті чинники, які, з о д н о го б о к у , п р оти д ію ть в п л и в о в і д ен а ­ ц іонал ізації, а з др у гого, д оп ом а га ю ть при бул и м сп іл ьн отам задер ­ ж а ти н а р од ж ен і на ч у ж и н і п ок ол ін н я в національній св ід о м о ст і т о ­ го народу, з я к о г о в и й ш л и їхЯЙ батьки. Т ак и м и чинникам и, щ о п р оти д ію ть вп л и ва м ден аціон алізації, є: 1) р ід н а Ц ер ква ; 2) р ід н а ш к ол а ; 3) св ід ом і ба тьк и ; 4) р ід н е д р у к о в а н е сл о в о ; 5) ор га н ізов а н е ж и ття. Рідна Церква Щ о Ц ер к ва має вел и ч езн и й впл ив на нац іональн е ж и т т я , чи , д о ­ кл адн іш е, на нац іонал ьн у св ід о м іст ь к о ж н о г о н а р од у — ц е бе з­ зап ер ечн а істи на. К о ж е н народ, Ц ер к в а я к о го в и к о н у є с в о ю п о ­ в и н н ість сл у ж ін н я Б о го в і сп ів зв у ч н о з націонал ьн им и ін тересам и т гоо нар од у, є м ор ал ьн о сильний, б о ц ю м ор а л ьн у с и л у да є й ом у й о г о рідна Ц ер ква . І такий н арод за в ж д и бу в а є в ід п ор іііш и й на в с я к і істор и ч н і н ещ астя, я к утр а та д ер ж а в н ости , пон еволен ня, тощ о. Ц ер к в а я к о їсь сп іл ь н оти на ч у ж и н і т іл ь к и т о д і в и к о н у є в п о в н і 6

с в о ї завдання, к ол и вон а, к р ім ц ер к о в и о -м о р а д ь н ого п ікл ува н н я над своїм и вірними, бу д е дбати т а к о ж пр о їх н ац іонал ьн е в и х о в а н ­ ня, к о л и н авчатим е їх , з я к о ї в о н и к р аїн и п о х о д я ть, х т о , я к о ї на­ ц іон а л ь н ости бу л и їх н і батьк и , т а ч о го прагнуть, я к и х р а ц іо н а л ь­ н и х ід еа л ів б а ж а ю т ь д о ся гн у т и їх н і брагги й с е с т р и н а р ід н ій зем ­ л і чи, я к т у т к а ж у т ь , у ст а р о м у кр а ю , значить, до ч о го зм агає ї х ­ ній народ. Б с к ол и Ц ер к ва н а ем іґр а ц ії д ба ти м е л и ш ен ь п р о ц е р к о в н о -м о ­ р а л ь н е в и х о в а н н я св о єї п астви , а зан едбувати м е в и х о в у в а н н я її в н а ц іон ал ьн ом у д у сі, т о д і м о ж е ви н и к н у ти небезп ека, щ о в он а в и х о в а є с в о їх вір н и х, на, с в о г о р од у , в се св іт я н сь к о -ін т е р н а ц іо н а л ь н и х х р и сти я н , чи, в и сл о в л ю ю ч и сь д ок л а д н іш е і б іл ь ш п ід х о ж е д о нас, укр аїн ц ів, н а в се св іт я н сь к о -ін т е р н а ц іо н а л ь н и х гр е к о -к а т о л и ­ к ів ч и в сесв іт я н сь к о -ін т е р н а ц іо н а л ь н и х п р а в осл а в н и х , як и м б у д е в с е одн о, в я к ій ц е р к в і м ол и ти ся , а би т іл ь к и в ц е р к в і т о г о обр я д у , д о я к ого в о н и н ал еж ать. З н ачить т а к о м у в се св ітя н сь к о -іігге р ііа ц іо н а л ьн ом у гр ек о-к а т о л и к о в і ч и п р а восл а вн ом у, бу д е ба й д у ж е, д о я к о ї нац іон ал ьн ої Ц ер к в и н ал еж ати , головне, аби н а л еж а ти д о я к о їс ь Ц ер кви , яка ви зн а є т і са м і канони, щ о їх ви зн ає та Ц ерква, д о я к ої н ал еж ал и їх н і батьки. В т а к о м у в и п а д к у тр ати ти м е св ій нац іонал ьн ий с т а н п осіда н н я дан а сп іл ь н ота, б о в ід ї ї гу р т у в ід х о д и ти м у ть її чл ен и д о ч у ж и х , але р івн оч а сн о тр ати ти м е св ій стан п осідан н я т а к о ж і Ц ер к в а т а к о ї спільноти, бо в ід н еї в ід х о д и ти м у ть в ір н і д о н ац іон ал ьн о ч у ­ ж и х Ц ер к ов. А в ід х ід в ір н и х в ід я к о їс ь Ц ер кви у та к ій д е р ж а в і, де Ц е р к в а в ід діл ен а в ід д е р ж а в и , д е Ц ер к в а д е р ж и т ь ся тіл ь к и на утр и м ан н і с в о їх в ір н и х , це р ів н о зн а ч н е з са м ол ік в ід а ц ією д а н ої Ц еркви. Щ о загр оза п е р е х о д у нац іон ал ьн о н есвідом и х або мало св ід о м и х в ір н и х д о Ц ер кви ін ш ої на ц іон а л ьн ої гр уп и існ ує, п р о ц е є н а ­ явн і ф а к т и в ж и тт і н а ш и х ем ігр ац ій н и х нац іон ал ьн и х Ц ер к ов на­ в іт ь в С Ш А . В ж е сьогодн і, н а ж а л ь , м аєм о б а га то в и п а д к ів , щ о н ац іон ал ьн о м ал освід ом и й ук р а їн ец ь гр е к о -к а т ол и к ід е д о п о л ь ­ сь к о ї, сл о в а ц ь к о ї чи м а д я р сь к о ї ц ер к ви , б о т у д и й ом у б л и ж ч е х о ­ дити, а бо та м й ом у щ о с ь к р а щ е п од о б а єт ь ся : гр® органу, п р о п о в ід і св я щ ен и к ів або щ о сь інш е. Т а к і сам і су м н і ф а к т и п е р е х о д у д о ч у ­ ж и х н ац іон ал ьн и х ц е р к о в б у в а ю т ь і сер ед ук р а їн ц ів п р а в осл а в ­ н и х; п р о ц е св ід ч а ть са м і у к р а їн сь к і св я щ ен и к и о б о х обр я д ів, я к і д у ж е ч а ст о в с в о їх п р о п о в ід я х н а р ік а ю ть на с в о їх в ір н и х , щ о в он и п е р е х о д я ть д о ін ш и х ц ер к ов. Щ о б т а к у за гр озу ом инути, в ін тер есі сам ої Ц е р к в и є н а в ч а ти с в о їх в ір н и х Б о ж о ї н а у к и в цер к ві, а поза ц ер к в ою , в ш к о л і і на к о ж н о м у к р оц і в и х о в у в а т и ї х в н ац іон ал ьн ом у дусі. Н ац іон а л ьн о св ід ом а одиниця т а к о ж н ік ол и не п ок и н е с в о єї н а ц іон а л ьн ої Ц ер ­ кви . О т ж е у к р а їн сь к і Ц еркви, в и х о в у ю ч и с в о їх в ір н и х на д обр и х, св ід ом и х укр аїн ц ів, р о би т и м у ть д в і к о р и сн і р о б о т и : д л я се б е в и х о ­ в у в а т и м у т ь д о б р и х п а р ох ія н , д л я У к р а їн и св ід о м у , го т о в у з а в ж д и д оп ом о гти їй у в и зв ол ьн ій бо р о т ь б і, ем іґрацію . Щ о б Ц ер к в а я к о го сь н а р од у чи, я к ц е в н а ш ом у в и п а д к у , я к о їсь еміграції, я к сл ід в и в ’я за л а ся з п о л о ж е н и х на н е ї о б о в ’я зк ів, в он а п ов и н н а сп ов н я ти т і о б о в ’я зк и та к, щ о б вон и в и х о д и л и на х в а л у Б о ж у і на к о р и ст ь т о го н а р од у ч и т ієї сп іл ьн оти , з я к и х вон а вий­ ш л а та я к и х в он а за сту п а є п ер ед Б огом .

7

А ста н еться це тоді, к о л и Ц ер к в а б у д е ж и ти ж и ття м с в о єї сп іл ь­ ноти, кол и б уд е цікавитися, ч и м т а сп іл ьн ота ж и ве, ч ого в он а п р аг­ не, д о ч о г о змагає, чого ба ж а є, т а к о ж поза ц ер к вою . Рідна школа Д ругим в а ж л и в и м чин ником , щ о м ає великий, а т о й ч и н е най­ біл ьш и й вп л и в н а в и х о в а н н я ди ти ни, м ол оді, і вза га л і л ю д и н и — ц е ш кол а. У ш к о л і б о м ала дитина, я к а щ е н е має, або м а й ж е н е м ає н іяки х знань, н а би р ається знань, я к і за л и ш а ю ть ся в пам ’яті ди ти н и на ц іл е її ж и ття . Д итина за св о ю є с о б і в с е сіюазане ч и навчен е в ш к ол і, д о б р е ч и н едобре, к о р и сн е ч и н ек ор и сн е, б о вона щ е н е п осід а є кр и т и ч н ого р о зсу д к у , щ о б м о гти в ід р ізн и ти д о б р е в ід н е д о б р о го й к о р и сн е в ід н ек ор и сн ого. Н ер а з тр е ба в ел и к и х зуси л ь, щ об навче­ н у в ш к ол і ш к ід л и в у н а у к у ди ти н і р о з ’ясн и ти і п ок а за ти її н ек о­ р и сн ість, щ об та к и м чи н ом в ід в е р н у т и негативний ви л и в на диггину, я к м а й б у тн ього члена д а н ої сп іл ьн оти . Б о ш к ол а чи, в л а сти в о, в ч и ­ тел ь — це вел и к и й автор и тет д>ля дитини, і к ол и ц я ш к ол а ч и в ч и ­ тел ь в и х о в у є ди ти н у в н еба ж а н ом у р од и ч а м напрямі, т о д і тр еба д ол о ж и ти д у ж е багато т р у д у , а щ е біл ьш е вміння, щ о б т у ди ти н у в и х о в а т и так, я к ц ь ого х о ч у т ь батьк и , ч и я к ц ь ого со б і б а ж а є дана н ац іонал ьн а спільнота. Д у ж е в а ж л и в у р о л ю в ід огр а є ш к о л а в ден ац іон ал ізац ій н ом у чи аси м іля ц ій н ом у п р оц есі: з о д н о го б о к у , ш кол а в р у к а х п о н е в о л ю ­ в а ч а ч и вза га л і д ер ж а в н ої, п а н ів н ої нації, м етою я к и х є а си м іл ю ­ вати п он ев ол ен і або н а п л и вові елементи, за в ж д и м ає рішальний вплив на процес денаціоналізації. К о л и панівній нац ії н е в д а ст ь ся зден а ц іон ал ізува ти п он ев ол ен ого н а р о д у ч и и вп л и в ов ого ел ем ен ту пр и д оп ом озі ш коли, т о ц ь о го не зр о бл я ть т а к о ж ін ш і за х од и , як пересл ідуван н я, р ізн і заборони» ука зи , то щ о . Ц е ми, у к р а їн ц і, д о бр е знаємо'. З а д о в г і в ік и н а ш ого п он евол ен н я з а в ж д и н а й ск о р ш е д е ­ н а ц іон ал ізува л а ся та в е р ств а в а ш о го народу, як а мала д о с т у п д о ш к ол и ворога.. З д р у го г о б ок у , к ол и ш к ол а н а х о д и т ь ся в руках п он ев ол ен ого на­ р од у ч и в р у к а х н а п л и вови х ел ем ентів, т о б т о ем іграції, в о н а м о ж е в ід огр а ти в а ж л и в у р ол ю в поборюванні ден аціон алізації. Т о м у к о ж е н п он евол ен и й народ, як и й н е х о ч е затрати ти с в о є ї на­ ц іон а л ьн ої окр ем іш н оеги, ор га н ізу є с в о ї національні ш кол и , в як и х й ого м ол одь н а в ч а єть ся п р а вди вої, н е зф а л ь ш о в а н о ї іс т о р ії св о й о го н ароду, с в о є ї л ітератури , в ч и т ь ся р ід н о ї м ови, с л о в о м у с ь о г о того, щ о в п ізн іш ом у, д озр іл ом у в іц і да є т ій м ол оді си л у в с т о я т и с я п р о ­ т и в ся к и х намагань п он ев ол ю в а ч а чи асим ілятора. До п ер ш ої св іт о в о ї в ій н и р о з б у д о в о ю р ід н и х ш кіл б о р о л и ся ч ех и п р оти Германізації, п ол як и п р оти Германізації й р у си ф ік а ц ії, та п о­ д іб н о й ін ш і в т о й ч а с п он ев ол ен і народи. М іж д вом а св ітов и м и вій н ам и т а к о ж ук р а їн ц і на З а х ід н іх З ем л я х бу л и р о з б у д у в а л и ш и ­ р о к у м е р е ж у п оч а тк о в и х і се р е д н іх р ід н и х ш кіл, я к і б у л и н е п о бо р и м ою зб р о єю пр оти пол ьон ізац ії. Р ід н і ш кол и, п о б іч «П р освіт»,, в ід огр а л и в а ж л и в у р ол ю н е тіл ьк и в б о р о т ь б і з п ол ьон іза ц ією , в о­ ни м али т е ж вел и ч езн и й вп л и в на р о зб у д ж е н н я й п ош и р ен н я н а­ ц іон а л ьн ої св ід ом о ст и в З а х ід н ій У кр а їн і. Т а к о ж еміграції, щ о б бор он и ти се б е п ер ед ден а ц іон а л іза ц ією і асим іляцією , р о зб у д о в у ю т ь п о д е я к и х к р а їн а х , в я к и х є н а ц е за8

р ія н е Ш К І Л Ь Н И Ц Т В О . Н айбіл ьш л іберал ьн ою к р а їн ою в св іт і дл я т а к о го ш кіл ьн и ц тва є СІНА, і в цій к р а їн і най­ біл ьш е р озв и н у л о ся р ід н е ш к іл ь н и ц тв о чуж он а ц іон а л ьн ого, т о б т о н а п л и вового елементу. К ор и ста ю ч и з ам ери к ан ськ и х законів, я к і не п р оти в л я т ь ся р озбу д о в і ш кільн иц тва дл я н а п л и вового елементу, м а й ж е к о ж н а національна сп іл ь н о та в цій кр а їн і ста р а ється р о з ­ б у д о в у в а т и св о є р ід н е ш кіл ьн и ц тво, зок р ем а в ід о м е під н а звою п а ­ р а ф ія л ь н и х ш кіл, яким и с ь о го д н і покрита ціла П івнічн а А м ерика. К о ж н а національна група ста р а ється в к о ж н ій м ісц ев ості С Ш А , в якій н а ход и ться пар аф ія д а н ої національности, орган ізувати св о ю р ід н у ш к ол у. Завданням т а к и х п а р а ф ія л ь н и х ш кіл є — а принайменшеї, б у л о к ол и сь і пови н н е б у ти в м ай бутн ьом у — в п е р ш у ч е р ­ гу, в и х о в у в а т и молодь п осел ен и х т у т ч у ж и х сп іл ьн от в нац іонал ь­ н ом у д у с і т о г о народу, з я к о го в о н а вийш л а, та навчати т у м ол одь х р и сти я н сь к и х чесн от, то м у щ о б д е р ж а в н и х ш к о л а х ц ієї країн и нем ає чи, докладніш е, н е б у л о навчання релігії. Т а к о ж у к р а їн ськ а еміграція в цій к р а їн і р о з б у д у Е а л а ш и р ок у м е­ р е ж у п а р аф іял ьн и х ш кіл. В ба га ть ох ам ери к ан ськ и х м ісц ев остя х , д е є біл ь ш е скуп чен н я н а ш и х л ю дей і д е н а ход и ться у к р а їн ськ а церква, ор ган ізован о а б о о р га н ізу єт ь ся у к р а їн сь к у п а р а ф ія л ьн у ш кол у. М и п оста р а єм ось т у т о б го в о р и т и д в а питання, зв ’язані з у к р а їн ­ сь к и м параф іяльн и м ш кіл ьн и ц твом в С Ш А : 1) ч и у к р а їн сь к е п а р а ф ія л ь н е ш кіл ьн и ц тво в С Ш А сп р и ч и н и л ось д о вд ер ж а н н я нац іональн ої с в ідом ости н а ш ої ем іграційної спільн о­ т и в м инулом у, і 2) щ о тр еба зробити, щ об ц е ш к іл ь н и ц тв о в и х о в у в а л о м ол одь на­ ш о ї еміграції в у к р а їн сь к о м у нац іонал ьн ом у д у сі в м айбутн ьом у. На п ер ш е поставл ен е в и щ е питання, мусим о, на превел ики й ж а л ь , дати негативну в ід п ов ід ь: у к р а їн ськ і п а р а ф іял ьн і ш кол и в А м ериці м ай ж е не сп р и чи н и л и сь а бо д у ж е мало сп р и чи н и л и сь до в д ер ж а н н я у к р а їн сь к о ї н ац іон ал ьн ої свід ом ости сер ед н а ш ої сп іл ьн оти в СШ А . Н аявним док а зом є то й сум н ий ф а к т, щ о ті п ок ол ін н я н аш ої еміграції, я к і н ароди ли сь і в и х о в а л и ся в ж е там, в А м ериці, я к правило, не задер ж ал и н ац іонал ьн ої с в ід о ­ м ости і з ов сім не п оч у в а ю ть се бе українцям и. Н ац іонал ьн у с в ід о ­ м ість затратила м ол одь у к р а їн сь к и х п осел ен ц ів в С Ш А , я к та, щ о в и х ов у в а л а ся в д е р ж а в н и х чи ін ш и х ч у ж и х ш к ол а х , та к р ів ­ н о ж і та, щ о кінчала або бодай від відувал а я к и й сь ч а с у к р а їн ­ сь к і пар аф іял ьн і ш кол и ; бо й та м олодь, яка бодай к ор отк и й час від відувал а у к р а їн ськ і п а р а ф іял ьн і ш коли, не набрал ася в н и х у к р а їн сь к ого дух у. Ч ом у ж та к сталося? На н аш у скр ом н у д ум ку, на ц е скл ал и ся дві гол овн і причини: пер ш ою причи ною був бр а к ф а х о в и х учи тел ів п о ц и х ш кол а х, свід ом и х україн ців, які бул и б зум іл и зацікавити с в о їх учн ів м и­ нул им і сучасн и м у к р а їн сь к о го народу. У чител ям и по ци х ш к о ­ л ах був ал и звичайно сп е р ш у люди, я к і неділями в ц ер к в і д я к у ­ вали, а в будн і дні в ч и тел ю ва л и в ш кол і. Це бул и т. зв. д я к о вчителі. Т а к і вчителі, крім пи сати й читати, н іч ого б іл ь ш е с в о їх уч н ів не могли навчити. Щ ой н о п ізн іш е навчання п о ц и х ш к о ­ л ах д е -н е -д е перебрали сестр и -ч ер н и ц і. Х о ч вони бул и в ж е в ч и тел я м и -ф а хівц я м и , але й вон и св оїм учням, о т ж е у к р а їн ськ ій К О Н Н І М О Ж Л И В О С Т І , СВ О Є

9

молоді, н іч ого більш е, кр ім читати й писати, не могли дати, бо сам і небагато знали з ук р а їн озн а в ств а . Ц і сестр и -ч ер н и ц і, це в ж е т у т р од ж ен і й в и хова н і лю ди, я к і х о ч і п о х о д я т ь з у к р а їн сь к и х родин, але сам і в ж е за м ериканізовані і, кр ім у к р а їн с ь к о ї мови, щ о є да л ек ою від вим ог су ч а сн о ї у к р а їн сь к о ї л ітер а ту р н ої мови, небагато ч ого знаю ть з у к р а їн о зн а в ч и х наук. Ц е американки, я к і не м ож у ть , а н авіть часом і не м а ю ть баж ан н я в и х о в у в а т и с в о їх учн ів в у к р а їн сь к о м у д у сі. В они в и х о в у ю т ь їх на американців, і тіл ьк и з вдя чн ости за те, щ о вон и ж и в у т ь на у д е р ж а н н і пара­ ф ії, зн а чи ть на удер ж а н н і ба тьк ів с в о їх учнів, н а в ч а ю ть їх н іх дітей к іл ь к а годин у ти ж н і «к р а є Е О Ї» мови. Н а в ч а ю ть в он и ц ієї м ови не з в н утр іш н ього переконання, н е з л ю бов и д о неї, тіл ьки з о б о в ’язк у, в запл ату за удер ж ува н н я . Д ругою пр и чи н ою б у л о те, щ о к ер ів н и ц тв о ц и х ш кіл, яким є п р овід н аш ої Ц ер кви (тут маєм о на у в а зі У к р а їн сь к у Г р е к р -К а тол и ц ьк у Ц ер к ву) в С Ш А , в ід су в а л о на задній плян і замало узгл я д н ю ва л о сп р а ву в и х ов а н н я наш ої молоді в нац іональн ом у Д усі.

М и бачим о, щ о н е тіл ьк и при навчанні у к р а їн сь к и х дітей у п о ­ ч а тк ов и х п а р а ф ія л ь н и х ш к о л а х замало п р и св я ч у єт ь ся уваги сп р а ві нац іон ал ьн ого вихованн я, але т е саме д іється н авіть у д у ­ хов н ій сем інарії, де н а в ч а ю ться м айбутн і свящ ен и ки у к р а їн с ь к о ї спільноти, о т ж е майбутні д у х о в н і провідн и к и ц ієї еміграції. П ро це свід ч а ть та к і сум ні ф а к ти , кол и у к р а їн сь к і свя щ ен и к и , ту т р од ж ен і й т у т ви хова н і, не зн аю ть н авіть у к р а їн сь к о ї мови. М и не знаєм о, я к на цю сп р а ву за ди вл я ється наш ц ер к овн и й провід, нам невідом о, яким и ц ерковним и канонам и чи дер ж а в н и м и в и ­ могами цей п р овід ви п р а в д у є св о є поступ уван н я, але ми, св іт с ь к і люди, св ід ом і українці, з у к р а їн ськ и м и серцям и й ук р а їн ськ и м и душ ам и, з в ел и к ою тр и в огою й за н еп окоєн н ям д и ви м ось на таке... На др уге питання: «щ о тр еба зробити, щ о б це ш к іл ь н и ц тв о в и ­ х о в у в а л о м ол одь н а ш ої еміграції в у к р а їн с ь к о м у . н ац іонал ьн ом у дусі в м ай бутн ьом у», —■ від п ов ід а єм о: щ об це стал ося, треба, щ о б ці ш к ол и бу л и н е тіл ьк и п о назві у кр а їн ськ и м и пар аф іял ьн и м и ш колам и, але щ об вони ними бул и т а к о ж і д у хом . Зам ало того, щ о б ви буд ува ти ш к ол у і п овіси ти на ній ук р а їн ськ и й ш ильд. Треба, щ об в тій ш кол і був у к р а їн ськ и й учитель, та щ о б в ін н ав­ чав у к р а їн сь к и х дітей знань про У кр аїн у. Т реба та к о ж , щ о б той уч и тел ь у перш ій мірі сам д обр е знав у к р а їн сь к у істор ію , л іте­ ратур у. геогр а ф ію і в сі знання пр о свій рідний край і св ій р ід­ ний народ, та щ об той у ч и тел ь ум ів, а гол овне — х о т ів ці знан­ ня передати своїм учням. А це в се ста н еться тіл ьк и тоді, коли вчител ем у цій ш кол і стане ф а х о в и й учи тел ь і свід ом и й у к р а ї­ нець. Д авніш е, на п оч а тк а х ор ган ізац ії н а ш и х п а р а ф ія л ь н и х ш кіл, бу л о в а ж к о найти ф а х о в и х учи тел ів, і том у д о ц ієї в ід п о в ід а л ь ­ н ої р об от и ставали «дя к овчи тел і», які не мали до т о г о ні в ід п о ­ від н и х ква л іф іка ц ій , ні знання. З п р и х од ом н о в о ї ем іґр а ц ії ця пробл ем а відпадає, б о д о ц ієї к р а їн и п р и б у л о б а га то к в а л іф ік о ­ ва н и х у ч и т е л ь сь к и х сил, я к і м о ж у т ь п еребрати на се б е в ч и те л ю ­ вання п о у к р а їн сь к и х п а р а ф ія л ь н и х ш к о л а х і у сп іш н о п ов ести в и х ова н н я н ов ого покол ін н я у к р а їн сь к о ї ем іґр ац ії в С Ш А , на д об р о у к р а їн сь к о ї сп іл ьн оти і на сл а в у у к р а їн сь к о го народу. (Далі буде) 10

Роман Дубиняк С екретар К К С У М -у в А нгл ії

Батьки і юнацтно СУМ-у У к р а їн ськ а ем іґрація у В ел и к обр ітан ії — це ви к л ю ч н о новоп ри ­ бул і емігранти після II св іт о в о ї війни. П рибули вони сю д и п ер е­ ва ж н о в 1947-1949 р оках. У к р а їн ськ і громади, скл адал и сь н а п оч а тк у гол овно з дор осл и х. З сам ого п оча тк у перебуван ня українців у В еликобрітанії п р и ступ л ен о до організування С пілки У к р а їн ськ о ї М олоді. В лави С пілки в к л ю ч и л и сь м олоді українці. Щ одо Ю н ого С У М -у, то щ ой ­ н о м и нулого р ок у знайш л ась відповідна к іл ь к ість дітей. У нап­ рям і організування Ю С У М -у пор обл ен о перш і заходи. У дея к и х О сер ед к а х С У М -у п отвор и л и сь Ю н ац ькі Відділи. У цьом у р оц і праця Ю С У М -у набирає біл ьш ого р озм а ху. Лави Ю нацтва зр остаю ть. П раця з Ю н ац твом п ідн оси ть авторитет С У М -у. У ба гать ох ж и ве гор д ість за СУМ . Ч ерез працю з Ю н ац­ твом у се зн ах од я ться н ові лю ди до праці. Н аш і ряди п о б іл ь ш у ­ ю ться. Ч ас р оби ть свос. Діти до Ю С У М -у так пригорнулись цілою с в о ­ єю д и тя ч ою душ ею , щ о їх батьки в ж е не м о ж у ть спинити від у ч а сти в сходи н а х. Ю н ац тво зж и л ось разом, активно гор н еться до тв о р ч о ї праці і немає сили, яка спинила б його від неї, коли в он о п ол ю бил о її цілою св о єю душ ею . Для прик л ад у наведу зразок, який вплив має Ю С У М на дітей, кол и діти і батьк ів не х о ч у т ь сл ухати , а ба ж а ю ть іти на сходи ни. Щ е й тепер зустр іч а ю ться та к і батьки, котр і х о ч у т ь наказувати виховни кам , щ о вони повинні робити на сх од и н а х з д ітворою . К ол и п р овід О сер ед ку С У М -у притрим ується правильника Ю С У М -у і н е п огод ж у ється з домаганнями батька, чи матері, вони п огр ож у ю ть, щ о за бер уть дітей з Ю С У М -у . І з а б и р а ю т ь . . . А л е щ о ви я вл я єть ся ? . . . Діти вдом а не х о ч у т ь бути. Х о ч у т ь іти на сходи ни. В англійській ш кол і зу стр іч а ю ться та д р у ж а т ь із дітьм и з Ю С У М -у . Там п ор озум іва ю ться. Діти м аю ть більш и й впл ив на дітей, як батьки. К оли прийде час сходи н, діти не х о ч у т ь б у ти вдома. П р ося ть батьків п р о дозвіл іти на сходини. Б атьки н е д о з ­ вол яю ть. П очи нається плач, нарікання та непорозум іння. В р оди ­ ні нем ає сп ок ою . І х о ч у батьк ів амбіція бер е пер ш е місце, вони для сп о к о ю м у ­ ся ть дати с в о ю згоду п ов ер н у ти сь дитині до ю нацтва. А л е і друга переш кода. У В ідділ і Ю С У М -у дитина завіш ен а в правах. Н е м ож е брати уча сти в праці. Дитина п ов ер та ється д о ­ дом у. Т оді почи нається сп р а вж н є пекло в родині. І батько, х о ч е т о го чи н е хоч е, м усить іти проси ти К ом ітет О сер ед ку вкл ю ч и ти й ого ди ти ну до Ю нацтва, бо нем ає сп о к о ю вдома, і обіц яє біл ьш е не ви ступ ати проти програм и зан ять Ю С У М -у . Т акий то впл ив н а д ітв ор у має Ю С У М у В еликобрітанії. У Ю С У М -і т а к ож є певне ч исл о дітей з міш аних родин, де б а тьк о українець, а мати англійка, чи інш а ч уж инка. Д ітей та к и х р оди н не м ож н а пізнати. В они говор ять, пиш уть, ч и таю ть і м о­ л я ться п о-у к р а їн ськ ом у .

11

Х т о не знає родини ци х дітей, нікол и не подумає, щ о ч уж инка. Т а к е тр ап и л ось і мені. П ер ебуваю чи з ю н ацтвом м и н ул ого р о к у в та бор і «Ю н ацька С іч», я знав к о ж н у дитину. У р о ю «Т игри» був 9-л ітн ій ю н а к Р о ­ ман із м іс т а ' Л. В ін р озм овл яв п о -у к р а їн ськ о м у . Л исти додом у пи сав у к р а їн сь к о ю м овою . Т а к ою м ов ою од е р ж у в а в і відповіді. Я нікол и й не подумав, щ о й ого мати чуж и н к а. В ан кеті ю н а ка б у л о подано, щ о мати нази вається М арія. А ж д е я пізнав, щ о мати ч у ж и н к а ! .. О б ід а є м о . . . Я д и вл ю сь, а Роман не х о ч е їсти зупи. П и таю сь й ого: «Ч ом у не їси ?». В ін п оя сн ю є мені, щ о не лю би ть. Щ о б вияснити мені п оступ уван н я Романа, п р и ступ а є д о мене д и ж у р н и й ю нак, т а к о ж із м іста Л., і п оя сн ю є: «Д р у ж е Р ом ан ! . . В ін н е х о ч е їсти зупи, б о не їс т ь ніколи. Й ого мати ч у ж и н к а і не варить йому. М оя мати укр аїн ка. Вона варить мені зупу, том у я вм ію її їсти і д у ж е л ю бл ю ». Щ ой н о тоді я •довідався, щ о мати ю н а к а Романа є ч у ж и н к ою . Я звер н ув на н ь ого особл и в у увагу. П о к іл ь к о х д н я х у к р а їн сь к і страви в ж е бу л и й ом у смачними. Він б у в задоволений зі св о го п ер ш ого перебуван ня в таборі. О собл и в о цікаво п р ед ста вл яється справа в и хова н н я дітей у м іш а­ н и х родин ах. П роблем и в и хова н н я дітей у м іш аних р оди н ах д а ­ ю т ь ц ікавий матеріял д о обсер в а ц ії та студію ванн я. У к р а їн ськ і су ботн і ш кол и і Ю С У М доп ом агаю ть батькам в и х о в у в а т и дітей на українців. У цій статті х о ч у под іл и ти сь із деяким и прикладами, як б а т ь к и у кр аїн ц і в и х о в у ю т ь с в о їх дітей у м іш аних родинах. Ч а сто я за ста н овл яю сь над питанням, чому одні ба тьк и м о ж у т ь в и х ов а ти с в о їх дітей і навчи ти їх говорити, читати, пи сати і м о­ л и ти сь п о-у к р а їн ськ о м у , а інш і ні? Н а ж ал ь, на різні в ід п ов ід і р ізн и х б а тьк ів і людей, я м о ж у п о­ дати тіл ьки одн у відповідь, щ о ви хован н я дітей на св ід ом и х у к р а ­ їн ців є тіл ьк и в того батька, к отр и й п о ч у в а єть ся сп р а в ж н ім у к р а ­ їн ськи м патріотом . Я згідний з ви сл овам и батька М. А . з м іста III., в й ого л и сті д о мене, щ о «тіл ьк и н евсип ущ а в п е р тість » дає зм огу б а тьк ов і ви х ов а ти с в о їх дітей на свід ом и х у к р а їн ц ів у м і­ ш аній родині. З ба тьк ом М. А. я запізн ався вп ер ш е в таборі ю н ац тва в 1956 році, кол и він привіз с в о їх д в о х синів. В ін ж и в е в у к р а їн ськ ій громаді, д е нем ає у к р а їн сь к и х р оди н із дітьми. Н ем ає у к р а їн сь к о ї ш коли, ні Ю С У М -у . Зате, я к ви я ви л ось, й ого діти ч у д о в о говор ять, п и ш уть і чи таю ть п о -у к р а їн сь к ом у . З ц ікавістю спитав я його, яким сп особ ом він в и х о в у є дітей, щ о вони так гарно зн а ю ть у к р а ­ їн сь к у м ову? Б а тьк о почав р озп овід а ти мені, щ о тіл ьк и св о єю в п ер тістю в ін д о ся гн у в того, щ о діти в ж е знаю ть. Він говор и в: «К ож н и й батьк о, котр ом у д ор ога св о я батьківщ ин а, пови нен собі сказати, щ о м о ї діти м у ся ть знати п о-у к р а їн сь к о м у . Діти наш і, котр и м окуп ан ти заборон ял и в ж и в а т и р ід н ої мови, х о ч сам і не знали ні читати, ні писати, н авчил и н а с її. А ми на ч у ж и н і маєм о п овн у вол ю , н іх т о нам не за бор он я є в ж и в а ти н а ш ої мови, т о чом у ми не маєм о вчити її с в о їх д ітей ? Т іл ьк и тим батькам , я к і о д р у ­ ж ен і з чуж инкам и, треба в ж и в а ти р ізн и х сп особів, щ о б сп он у к а ­ 12

ти дітей в ч и ти сь у к р а їн ськ о ї мови. Діти д у ж е ск о р о вчаться, х о ч і ск о р о забуваю ть. А л е не м ож на ж дати, поки дитина навчиться говорити ч у ж о ю мовою . Я к тіл ьк и дитина почне розпізнавати батьк а і, см ію чи сь, простягати св о ї р у ч к и д о нього, в ж е тр еба п о ­ чинати говорити п о-у к р а їн с ь к о м у до дитини». Далі він розповідав мені, як в ін у ч и в с в о їх син ів говори ти п о ук р аїн ськ ом у і скіл ьки праці та зуси л ь вкл ав д о ц ієї науки. «П равда, т о ду.же в а ж к а праця — п р од ов ж у в а в він. — Я прац ю ю дванадцять годин на добу. П ов ер та ю сь із праці пізно. М о ї сини в ж е с п л я т ь . . . Я їх б у д ж у і вон и м уся ть щ овечора цілу годину розм овл яти з і мною. А в с у б о т у і неділю , т о в ж е цілий ч а с у п ар­ ку, чи на пр оход і, тіл ьк и п о -у к р а їн сь к о м у розм овляєм о. Діти м у ­ ся ть ск ор іш е знати св ою мову, заки п іду ть д о ч у ж о ї ш кол и. О п іс­ ля, коли м ої сини піш ли до ш коли, в он и в ж е вм іли говорити св оєю м овою . Т епер я п ов тор ю ю з ними те, щ о навчив попередньо, щ об н е забули, і п осту п ов о в ч у далі пр о У країну. М ол и ти сь я т а ­ к о ж навчив синів . . . Дитина м у си ть бачити, щ о ба тьк о м олиться. Т од і і вона буде м олитись, н асл ід ую ч и батька. Я д у ж е в а м в д я ч ­ ний, щ о С У М щ ор ок у приймає м о їх синів до табору. У та бор і вони м аю ть зм огу побувати в ч и сто у к р а »н ськ о м у колі, їм здається, щ о вони п ер ебуваю ть на У країні. П еребуваю чи в гур ті у к р а їн ськ и х дітей, вони бачуть власними очима, щ о вони н е сам отні у к р а їн ­ сь к і діти, а є більш е дітей. ї х перебуван ня в табор і допом агає мені в и х ов у в а ти їх на українців. Ц ілий р ік вон и ж и в у т ь споминами та бор ового ж и ття». Далі завзятий ба тьк о д овод и в мені, щ о тільки св ід ом ість і в п е р ­ тіст ь батьк ів д оп ом ож е їм ви х ов а ти св о їх дтіей на українців. Б агато л егш е в и х о в у в а ти дітей тим батькам, які ж и в у т ь у б іл ь ­ ш и х у к р а їн ськ и х скуп ченнях, де існ ує у кр аїн ськ а недільна ш кол а і Ю СУМ . Н аведу приклад з одн ого О сер ед ку С У М -у. Б атько свідом ий українець. М ати англійка. У ни х два сини. С тарш ий тепер має 11 років, а м олодш ий 8. М ати вчила с в о їх д і­ тей п о-ан гл ій ськом у, а б а т ь к о п о -у к р а їн ськ ом у . М ати біл ьш е п е ­ ребувала з синами і кр ащ е навчила їх п о-ан гл ій ськом у. Б атька ц е злостило, але він не міг нічого порадити. М ати мала більш ий впл ив на дітей. К ол и сини^підросли, ба тьк о не говор и в д о н и х ні сл о в а п о-ан гл ій ськом у. В они в се розум іли, але від п овід ати не х о ­ тіли. В се тіл ьк и п о-а н гл ій ськ ом у . . . Б а ть к о цей бере активн у у ч а ст ь в ук р а їн ськ ом у гр ом адськом у ж и тті. Для перебування з дітьм и йом у залиш алось д у ж е мало часу. К ол и в даном у місці зор га н ізува л ось Ю н ац тво С У М -у , в ін у с е п р и ход и в грати на інструм енті, кол и діти в ч и л и сь танц ю вати народні танці. С в оїх син ів залиш ав вдома. Й ом у бул о сором но, щ о діти не вм ію ть говор и ти п о-у к р а їн ськ ом у . Н а це звернул и у в а гу в и х о в н и ­ ки і спитали його, ч ом у н е пр и вод и ть дітей на сх од и н и ? Б а тьк о за ж ур ен о відповів, щ о його сини не в м ію ть і н е х о ч у т ь р о зм о в ­ ляти п о-ук р а їн ськ ом у . Під час сх од и н вони бу д у ть завадою . В и ­ хов н и к и зр озум іл и біл ь батька і просили його, щ о б приводив дітей на сходи ни. Б а тько погодився. Н а чер гові сходи н и привів їх. ї х відісл али д о гуртка, щ о саме в и уч у ва в вправи для в и сту п у на свято. Б а тьк о наказав їм бути 13

\

чемними і сл у х а ти в и х ов н и к ів . Сини погодил ись. А л е тільки б а тьк о залиш ив залю, вони х о т іл и в тік а ти за ним. В и х о в н и к зам­ кн у в двері на кл ю ч, познайом ив їх із інш ими ю накам и і п р ил учив до гур ту. Д о п р и су тн іх ю н а к ів сказав, щ о це прийш ли у к р а їн ськ і діти і бу д у ть нал еж ати до Ю С У М -у . А л е тому, щ о їх м ати ан­ глійка, вон и не вм ію ть розм овл яти п о -у к р а їн с ь к о м у . В он и на ц е п рий ш ли до Ю С У М -у , щ об н а в ч и ти сь п о -у к р а їн с ь к о м у і стати свідом им и українцям и. І х о ч вони сп ер ш у б у д у т ь гов ор и ти п о англійськом у, треба до н и х в ід п овід а ти тіл ьк и п о -у к р а їн с ь к о м у і вчи ти їх р ід н ої у к р а їн ськ о ї мови. Ю н аки погодил ись. В и х ов н и к застеріг собі, щ о кол и п очує, щ о х т о с ь буде говор и ти д о н и х п о англійськом у, буде покараний. Б у д е підпирати дерево. Ц ією к а р ою к ар ал ось дітей, к о т р і говор и л и на сх о д и н а х п о -а н гл ій ськом у. Ю н ак и її д у ж е боялись. К ол и ю н а к и ознайом ились, н овоп ри бул и й р озп оч а в р о з м о в у п о англійськом у. О дин із ю н а к ів в ід п ов ів й ом у цією м ов ою (вплив ан гл ій ської ш кол и д у ж е в а ж к о у су н у т и у 8 -1 0 -л ітн іх дітей). В и­ х ов н и к в ід р а зу п осл ав й ого підпирати дерево. Н іч ого н е д оп ом ог­ л о виправдування, щ о в ін тіл ьк и в ід п ов ів на запит. Інш і в ж е боя л и сь говор и ти . Н овоп ри бул і побачили, щ о к о л и го в о р я т ь п о aiq;л ій ськом у, в с і тіл ьки д и вл я ть ся на н и х і н е х о ч у т ь ц ією м о ­ в о ю відповідати. Т оді почали р озм ов у м іж собою . В и х о в н и к р о з­ ділив їх і заборонив р озм овл яти м іж собою . О дного разу в и х ов н и к ви й ш ов 1 із залі. Т од і р озп оч а л а сь бал ач­ ка п о-а н гл ій сь к ом у . П ов о р о ту в и х о в н и к а ю н а к и н е за вва ж и л и . Він почав придивл ятись до п оведін ки новоп ри бул и х. А в о н и т а к л ю ­ бен ько р озм ов л я ю ть с о б і п о -а н гл ій сь к о м у з інш ими ю н акам и і на ніш о не зв ер та ю ть уваги. Н е заприм ітили виховн и ка. В ін ст о я в їм за плечима. А л е один із ю н а ків заприм ітив і в ід р а зу зм інив м ову на у к р а їн ськ у . Ц е так р озл ю ти л о н овоп ри бул и х, щ о в о н и ки н ул и сь на того, щ о заговори в п о -у к р а їн сь к о м у , з бійкою , гов ор я ч и : «Т о ти д о нас говор и ш п о-а н гл ій сь к ом у в англійській ш кол і, а ту т не х о ч еш ? Ч е к а й !.. Ми тобі п о к а ж е м о .. .» П очал ась бійка. В и х о в ­ ник сх оп и в «за в зя ти х англійців» за ком ір и і від п р овади в д о б а т ь ­ ка, щ о вчив гри на ін струм ен ті в сусід н ій кімнаті. Я к а бул а р о з ­ мова батьк а з ними, не б у д у п и с а т и . . . Цілий гу р то к б у в п ок а ­ раний, щ о розм овл яв на сх о д и н а х по-а н гл ій ськом у. П р ом и н ул о чоти ри місяці. Н ов оп р и бу л і зрозум іли, щ о їм тр еба р озм овл яти п о-у к р а їн сь к о м у . Інакш е самі собі ш код ять. Н е м о­ ж у т ь здобути ні одн ої н агороди і в с е ч у ю т ь ся н ія к о в о з англій­ сь к о ю м овою . П очали р озм овл яти п о-у к р а їн сь к о м у . К ол и їх м ова змінилась на у к р а їн ськ у , вони зрозум іл и, щ о зна­ х о д я т ь ся в д р у ж н ьом у к ол і ю нацтва С У М -у і та к пол ю би л и у к р а їн сь к у м ову, щ о кол и прийде б а т ь к о додом у, не х о ч у т ь і д о м атері говор и ти п о-а н гл ій ськ ом у . М ати їх не розум іє. В он и р о з ­ м ов л я ю ть із ба тьк ом і все р а д у ю ться , щ о в он и в ж е за св оїл и м ову св ого батька. Ю С У М пол ю би л и ціл ою душ ею . З ба тьк ом го в о р я ть в се тіл ьк и п р о н а у к у і сходи н и. О д н ого р а зу прийш ла мати до Ю С У М -у подивитись, чи м зай ­ м а ю ться її діти. Ж а р т у ю ч и з ви ховн и ка м и , вона ска за л а їм, щ о діти д о неї не х о ч у т ь говор и ти п о-а н гл ій сь к ом у і в он а прим уш ена в ч и т и сь у к р а їн ськ о ї мови. Н едавно я зу стр ів ба тьк а ц и х ю н а ків і питаю п р о синів. Б а т ь к о 14

з гор дістю відповів мені, щ о він ніколи н е забуде того д об р од ій ­ ства, яке СУМ зробив для нього, прийнявш и в св ої ряди його синів. Він ніколи не сподівався, щ о його діти навчаться говорити п о-у к р а їн ськ ом у . Ц их кілька прикладів н а в од ж у для того, щ об показати, я к д е ­ я к і батьки в и х ов у ю т ь св о їх дітей у міш аних родин ах і я к у д о п о ­ м огу м ож е подати батькам у к р а їн ськ а ш кола і Ю С У М у ви хован н і дітей. У Ю С У М -і діти прац ю ю ть з дітьми, зж и в а ю ть ся з ними і наби­ р аю ть знання про У країну. Т іл ькі н есвідом і батьки д е р ж а ть св о їх дітей вдом а і не п у ск а ю ть їх до праці в Ю нацтві. У Ю нацтві дитина навчиться това р и ськ ого співж и ття , пош ани д о ста р ш и х і л ю бови д о У країни. Т іл ьки свід ом ість батьк ів і правильний підхід в и х ов н и к ів д о р ізн и х проблем вихованн я дітвори буде за п ор укою н а ш ого у сп іх у . Т оді наш і діти ніколи не проп адуть на ч уж и н і для н аш ої л ю б о ї У країни, а будуть р ости дл я неї і цілою св оєю ди тя чою душ ею бу д уть її любити.

-------оО о-------

Відділ Юнацтва СУ М А ім. «Чигирин» в Нюарку в марші на пло­ щу здвигу С УМ -у, під керівництвом М. Лавріва, у вересні 195G р. на оселі СУМ А в Еленвіл, Н. Ю.

15

З наш ого м и н у л о го : Степан Глід

Зруйновання Запорізької Січі Це той первий, що розпинав Нашу Україну, А вторая доконала Вдову-сиротину. той час, кол и м о ск о в ськ и й цар П етро І довідався, щ о М азепа п ристав д о ш в едів і підготовл яє війну пр оти М оск ов ії, він, у тій загрозли вій д л я н ього х в и ­ лині, щ е був д озв ол и в ук р а їн ськ ій ста р ш и н і вибрати гетьмана. І в 1708 році, на нараді в Г л у х ов і, к оза ц ь­ к ою старш иною зап р оп он ован о на гетьм ана Павла П ол уботка, але цар П етр о дом ігся, щ о б обрано Івана С к ор оп а д ­ ськ ого. Та проте, х о ч і обр а н о його гетьманом, згідно П етр ового баж ання, той ні в чім йом у влади не давав, а сам ск и да в і при­ значав пол ковн и ків і ін ш у старш ину. До гетьмана п ристави в д в о х ком ісар ів, які й мали наглядати за ним. Трим ав при ньом у св о є м о ск о в сь к е в ій ськ о й н аказав ж и ти бл и ж ч е д о м о ск о в с ь к о ­ го к ор д он у — в Г л ухові. П отім в 1722 р оц і пристави в д о гетьм а * на ш іст ь о х м оск о в сь к и х оф іц е р ів і одн ого бригадира, В ел ья м інова, щ о б вон и кон трол ю вал и в сі листи, щ о з гетьм а н ськ ої к а н ­ цел яр ії ви ходя ть, самі збирали в с і податки й грош і, та щ о б ск а р ­ ги на у к р а їн сь к у старш ину приймали й суди чинили. Т аки м ч и ­ ном п ор уш ен о й зірван о в с і попередні ум ови м іж М о ск о в ією і У країн ою , а н ов и х м о ск о в сь к и х в ол ода р ів в У кр а їн і названо — «М а л ор осій сь к ою кол егією ». А щ о б за сп ок оїти українців, цаїр о го ­ лосив, щ о він заводить «М а л о р о сій сь к у к о л е ґію » для того, щ об україн цям від у к р а їн сь к о ї старш ини кр ивди не бул о. А к ол и п о­ мер гетьм ан Іван С коропадський, цар П етр о зовсім забор он и в в и ­ бирати гетьмана, і У к р а їн ою мала правити сама та «М а л ор осій ­ ськ а кол егія». І та П етрова кол егія прикладала в с іх зу си л ь і за­ ходів, щ об У к р а їн у політично, національно, релігійно, к у л ьту р н о й екон ом іч н о я к н а й ск ор іш е знищ ити і п ер етвор и ти її на м о ск о в ­ сь к у кол онію . А л е сьогодн іш н і ком ун істи чн і історики, на к ор и сть т ієї самої, тіл ьк и ч ервон ої, «М а л ор осій сь к ої кол егії» в У країні, в «Іст о р ії У к р а їн сь к ої Р С Р », на стор . 334, про цей час т а к е п и ­ ш у ть: «П оряд з цим р еф орм и, я к і провади ли ся в галузі ек он ом і­ ки, д ер ж а в н ого управління, в ій с ь к о в о ї справи й • кул ьтури , щ о відіграли вел и ку п р огреси вн у р ол ю в р озв и тк у в с іє ї країни, сп р а ­ вили величезний позити вн ий вплив і на У країн у». П ісля емерти царя П етра І щ е два рази д озвол ял и м о ск о в сь к і царі й цариці вибирати гетьм анів (Данила А п о сто л а й К ирил а Р озум овськ ого), але в он и в ж е ви би рал и ся тіл ьки стар ш и н ою й на ви м огу царя ч и цариці, і ті гетьм ани в у сьом у м усіли сл у ха ти ц а р сь к и х м іністрів. Н ареш ті цариця К а тер и н а II зов сім знищ ила в ся к і зали ш ки автоном ного у ст р о ю У країни, пр и м уси вш и поп е­ реду, в кінці 1763 року, К. Р о зу м о в сь к о го зр екти сь гетьм а н ськ ої булави, і наказала назавж ди забрати в П етербург в ій сь к о в і п р а­ 16

пори, гармати й печаті. Т аким чином, п озбавивш и У к р а їн у в с я ­ к и х прав, цариця К атерина, через с в о їх ф а в ор и тів , госп од а р ю ва ­ ла в У країні, я к тіл ьк и хотіл а , і почала там заводити ж а х л и в е н ев іл ь н и ц ь к е кріпацтво. І тіл ьк и тр ох и віл ьн ого у к р а їн сь к о го д у х у щ е зали ш и л ося на С іч і З а п орізькій. К о за ц ь к а Січ З ап ор ізьк а в ж е раз бул а зр у й н о­ ван а П етром І післ я п о л та в ськ о ї поразки, і за п о р о ж ц і п ер ебу в а ­ л и на та та р ськ и х зем лях, в А л е ш к а х ; але за ч а сів м о ск о в сь к о ї цариці А нни, в 1734 році, в он и зн ов повер н ул и сь на З а п ор іж ж я . А л е коли цариця К атерина постан овила ск а сува ти в с і коза ц ькі порядки, то й задумала зн ов у знищ ити Січ. За останн і тр и дц ять р ок ів п еред К атер и н ою II (1734 — 1764) в ій сь к ов а справа З а п ор ізьк ої Січі стала л иш е одн ією з частин її чи н н ого й ш и р ок ого ж и ття , щ о в се біл ьш е й біл ьш е набирало орга н ізова н ого, ч а сто д е р ж а в н о го ха р а ктер у, дем ократичном у у ст р о єв і я к ого н е могли р івн я ти ся багато ін ш и х су с ід н іх країн. За цей ч а с З ап ор іж ж я , н е п ер еста ю ч и бути традиційним л ицар­ ськ и м орденом, ф а к ти ч н о п ер етв ор и л ось на дем ок р а ти ч н у р е сп у б ­ л іку, б а зою я к ої стали, з одн ого б о к у — ш и р о к о розви н ен е х л і­ б о р о б ст в о й ск отар ств о, а з др у гого — принципи гр ом а д ськ ої вол і ц іл ого населення. З ап ор ізьк і зем лі тод і називал ись В іл ьн ості В ій ­ ськ а З ап ор ізьк ого і ск л адал и ся з ц ілої теп ер іш н ьої Д ніп р оп етр ов­ щ ин и (К атерин ославщ ин и), з т р ь о х су сід н и х п ов ітів Х ер сон щ и н и та д ея к и х ч а сти н Х а р к ів щ и н и й Т а врії. А л е н е в ін тер еса х б у л о м о ск о в сь к о ї загарбн и ц ьк ої політики, щ о б в У к р аїн і зм іц н ю вався й набирав сил и такий ор ганізований дер ж а в н и й осередок , д е т а к о ж знаходи ли притул ок, в о л ю й о б о ­ р о н у в сі у к р а їн сь к і люди, я к і не х о т іл и к о р и ти сь ж о р ст о к о м у м о ­ ск о в сь к о м у р еж и м ов і й кр іп ац ькій неволі. Т ом у ц а р ськи й ур я д п очав п ідготовл яти сь д о о ста точ н ого знищ ення ц ь о го осер едк у. В ін бу д у є м оск ов сь к і ф о р т е ц і на південном у з а х о д і за п о р ізь к и х земель, пон ад Б огом і С в и н ю хою , далі м оск ал і прим усил и з а п о р ізц ів зл ік в ід ув а ти їх н і о се л і н а п о б е р е ж ж і О з ів сь к о г о моря, а в 1754 р оц і царський уряд, н е пи та ю ч и сь запорізців, від р іза в з їх п ів н іч н осх ід н іх зем ель ш и р о к у смугу, де, н а в к ол о Є л и са в етськ ої ф ор тец і, посел ив се р б сь к и х у тік а ч ів із п івденн их провінцій А в стр о-У гор щ и н и . А два р оки пізніш е зроби в те сам е на сх ід н іх за п ор ізь к и х зем лях, н а в к ол о Б а х м у ту , створ и вш и там та к звану С л ов ’я н о сер бсь к у провінцію . П р оте ц е були тіл ьк и п ід готов ч і заходи , і цариця К атери н а ч е ­ кал а тіл ьк и нагоди, щ об у ж е оста точ н о покінчи ти з за п ор ізь к ою н ебезп екою . Т ією н агодою для цар и ц і бул а р о сій сь к о -т у р е ц ь к а вій на в 1768-1774 р ок а х , в як ій м оск ал і мали перем огу й виграли в ій н у завдяк и бл и скуч и м у сп іх а м за порізц ів у б о я х з туркам и . А л е зд обута запорізцям и перем ога й сл ава дл я М оск в и бу л а к ін ­ цем для їх вл асного існ ування. Б о після підписання р о с ій с ь к о т у р ец ь к о го м иру в К у ч у к -К а й н а р д ж і, м о ск о в ськ а армія, щ о звіл ьн и л ася з ту р ец ьк ого ф р он ту , дістала н аказ — зр уй н ува ти З а п ор ізьк у Січ. В есною , 4 -го чер вн я 1775 року, генерал Текелій, п ов ер та ю ч и сь з м оск ов ськ и м в ій ськ ом із -п ід т у р е ц ь к ого ф р он ту , н есп одіва н о для запорізц ів, о к р у ж и в Січ 65-тисячним в ій ськ ом , а ін ш і 20 ти ся ч були післ ан і на за п ор ізь к і паланки (виселки). Генерал ви стави в проти С ічі в сі с в о ї 50 гармат і п ісл а в сказати 17

запорізц ям , щ о за в о л е ю цариц і К а тер и н и С іч м у си ть прип ини­ ти св о є існ ування, а за п ор ізц і м у ся ть ск о р и ти сь й ом у без с п р о ти ву, п ок и н ути К іш і сп ок ій н о р о з ій т и сь п о с в о їх сел а х, я к щ о н е х о ч у т ь , щ об їх до того п р и м уш ен о м о ск о в сь к о ю сил ою . Ц я ж а х л и в а н есп одіван ка д у ж е зб ен теж и л а січ ов и к ів . О б у р е н ­ ня п р оти п ід сту п н о ї м о с к о в с ь к о ї н авал и на З а п о р ізь к у С іч сп а ­ л а хн ул а п оста н ов ою й р іш у ч іст ю б ор он и ти сь д о ост а н н ь о го ; але сл авний багатол ітн ій к ош ови й , стар и й П етр о К а л ьн и ш евськ и й , і за п ор ізь к и й архкм ан дрит В ол оди м и р С ок а л ь ськ и й радил и їм піддати сь, щ об н е п рол ивати да р ем н о кр ови , б о їм н е перем огти м оск ал ів. П р оте части н а за п ор ізц ів та к и н е сх о т іл а п ід п ор я д к у ­ в а ти сь наказам Т екел ія, і вон и втекл и Д ніпром на ч о в н а х з а Д у­ най, на т у р ец ь к у тер и тор ію . П ісл я т о го м оск а л і й зн а к у не зали ш ил и в ід п о р о ж н ь о ї Січі, ані н авіть її ц е р к о в ; а цариця К а тер и н а 3 -го сер п н я 1775 р ок у спец іял ьн и м м а н іф естом о гол оси л а п р о знищ ен ня З а п о р ізь к о ї С і­ чі, ви п р а в д у ю ч и се бе п еред лю дьм и, щ о н іби то за п ор ізц і бул и неприм ирним и вор ога м и д е р ж а в н о го ладу. До са м и х зап ор ізц ів цариця п оста в и л а сь са м овіл ьн о й д у ж е ж о р сто к о . Т и х січ ов и к ів , щ о зд а л и сь ген ерал ові Т ек ел ісв і, за ч и сл ен о до стан у в іл ь н о го се ­ л янства, ста р ш и н у зд еґр а дова н о, а в се її вл а сн е й в ій сь к о в е м ай­ н о ск о н ф іск о в а н о . О стан н ього к о ш о в о г о П етра К а л ьн и ш ев ськ ого, д у ж е ст а р у л ю д и н у — 8 4 -о х р оків, засл ан о до С о л ов еі(ьк ого м анастиря, де він, зов сім ізол ьов а н и й в ід лю дей у келії, щ е ж и в а ж до 1803 р ок у, осягн увш и 112 р о к ів в ік у. Там ж е , на то м у С о л овец ьк ом у остр ов і, і п ох ор он ен о Пана К о ш о в о го О там ана сл а в ­ н ого В ій ськ а З а п ор ізьк ого. С іч ови й п и са р Гл оба т а к о ш о в и й с у д ­ дя Г ол овати й бу л и заслан і д о Т о б о л ь сь к а в Сибір, а ін ш и х , х т о не втік, п озаси л ан о по т а к и х гл у х и х за к у т к а х півночі, щ о д овго п р о їх н ю дол ю н іх т о й н е знав н іч ого в У країні. Землі ж В іл ьн остей В ій ськ а З а п о р ізь к о го цариця роздал а своїм ви сл у ж н и к а м та ф а в ор и та м — В я з е м с ь к о м у , П о ть о м к ін у та ін ­ шим. До 1784 року* р озда н о пом іщ икам біл я п ’яти м іл ьй он ів д е ­ сяти н землі разом із посел ени м и на н и х х л ібор оба м и — в т я ж к у кр іп а ц ь к у н евол ю . В еш ту зем ел ь за сел ен о ч уж и н ц ям и : сербам и, болгарами, вірм енам и, а гол овне, німцями. К р ім того, кол и ш н і віл ьн і землі В ій ськ а З а п ор ізьк ого п ерейм ен ован о на «Н о в о р о сію ». М оск о в сь к и й істо р и к на ем іґр а ц ії Б. Т. К ір ю ш и н у св о їй « Р о ­ сій ськ ій іст о р ії» (1946) п р о госп ода р ю ва н н я К атерини з м о ск а л я ­ ми в У к р а їн і пиш е т а к : «П ісл я п ри л учен н я К р и м у (себто після р о сій сь к о -т у р е ц ь к о ї війни) м ож н а б у л о дум ати п р о засел ен н я т о ­ го п у сти н н ого кр а ю , щ о л е ж а в на п івн іч від к р и м сь к о го п ів о с т р о ­ ва. Ц я р од ю ч а земля вікам и л и ш а л а сь н еобр обл ен ою , т о м у щ о за вж д и зн а х оди л а сь під б е зп о се р е д н ь о ю н ебезп ек ою т а та р ськ и х н а ск ок ів. Т еп ер н ебезп ека бул а зл іквідован а, і П отьом кін , п р и ­ значени й губер н атор ом н ового к р а ю — Н о в о р о сії — в зя в ся ен ер ­ гійно за вл аш тува н н я його. Т у д и сп р я м ов у в а л и сь п ер есел ен ц і з ц ен трал ьн и х гу бер ен ь (себ то з М оск ов щ и н и ), за п р ош у в а л и сь ч у ­ ж и н ц і (греки, німці). Т ам за сн у в а л и сь п ер ш і м іста — Х е р со н , М и ­ к ол а їв (порт), К а т е р и н о с л а в . . . В з в ’я з к у з уп ор я д к у в а н н я м н о ­ в ого к р а ю бул а зл іквідова н а З а п ор ізьк а Січ. Р ан іш е вон а була о б ор он ою п р оти к р и м ськ и х татар, т е п е р ця обор он а стала н еп о­ тр ібн о ю . . . К р ім того, за п ор ізц і в х о д и л и в су п ер еч к и з новим и 18

поселенцями, не хотіл и в сту п а ти їм п р остор и х земель, я к і вони приви кл и р а хувати своїм и». «В 1787 році П отьом кін запроси в царицю від відати нові краї. П од ор ож була влаш тован а д у ж е пиш но. На Д нідрі в ід бу л а сь з у ­ стр іч К атерини з пол ьськи м к ор ол ем і з а встр ій ськи м цісарем Й осип ом II». Я ка вел и к а п од ібн ість у пи сан н ях ц а р ськи х і ком ун істи чн и х м о ск о в сь к и х істори к ів! — а щ е більш а п од ібн ість у р а н іш ом у й теп ер іш н ьом у госп одарю ван н ю м оск ал ів в У країні, в нищ енні в ній у сь о г о національного, релігійного, ку л ьту р н ого й д е р ж а в ­ ницького. П роте, х о ч і вдал ося М о ск в і знищ и ти З а п ор ізьк у Січ, та не вдал ося й ніколи не в д а сться їй знищ ити в ук р а їн ськ ій нації за­ пор ізьки й дух.

-------о О о-------

Н а ун а і зн а н н я : о. п.

Нариси з історії філософії Фільон Олександрійський П ош и рен ня да вн огр ец ьк ої чи т о гел л ен ської кул ьтур и , а тим самим і ф іл о со ф ії, за т. зв. доби «гелленізм у» (тобто в ід О л ексан д­ ра М а кед он ськ ого до П омпея, Ю л ія Ц езаря та А в ґу ст а ), на в сі терени М а л ої А зії, П івн ічн у А ф р и к у , Сирію, М есоп отам ію і далі на С хід, а ж до Т ур кестан у, А ф га н іста н у та ба сей н у р іки Інд в к л ю ч н о — неминуче м у сіл о б у л о призвести, п о к іл ь к о х п о к о ­ л інн ях гр ец ького д ер ж а в н ого панування й к у л ь ту р н о го впливу, д о чи сл ен н и х сп р об узгіднити ті чи т і грец ькі ф іл о со ф іч н і си ст е ­ ми з традиційними р ел ігійн о-м орал ьн им и вченнями та м ета ф ізи ч ­ н о-м істи чн и м и догматами д а в н іх народів П ередн ьої А зії, абож , щ онайменш е, зф ор м у л ю в а ти ті вченн я й доґм ати в тер м ін ах гр ец ь­ к о ї ф іл о с о ф ії (водночас із цим від бувал и сь, за гел лен істи чн ої д о ­ би, т а к о ж і сп р оби спол уч ен н я гр ец ьк и х релігійних к у л ьтів з н е грецьким и, щ о в іст о р ії р елігій п озн ач ається терм ін ом «си н ­ к р етизм »). З у сіх ци х сп р об лиш е одна залиш ила по со б і зн а ч ­ ний сл ід у дал ьш ом у р озв и тк у р е л ігій н о -ф іл о со ф іч н о ї дум ки — п озн а чен о ім ’ям Ф іл ьон а О л ек са н д р ій ськ ого (він м ав чим ало м енш видатн их поп ередників) сп р оба поєднати м он отеїсти ч н у р е ­ л ігійну д у м к у ю д е й сь к о го С тарого З авіту з певними засадами п л ятон ізм у й стоїцизм у, зокрем а відки даю чи а н тр оп ом ор ф іч н і (ч о л овікоп одібн і) скл адн ики в ю д ей сь к ом у уявл енні п р о Б ога і н а­ даю чи р ол і посередництва м іж бо ж е ст в о м я к таким і земним с в і­ том певним «пром іж ним » д у х о в и м чинникам, подібн им д о П л я т о н ов и х «ідей» і я к і оч ол ю є «л ь о ґо с» (бож ествен н и й р озу м — у с т о ї­ ків).

19

Фільон Олександрійський чи т о Фільон Юдей*) н а р од и в ся десь м іж ЗО і 20 pp. д о P. X . в О л ек са н др ії і нал еж ав до н а й вп л и в ов іш и х і, п равдоп одібно, най багатш их ч л ен ів та м теш н ьої — д у ж е ч и сл ен н ої й за м о ж н ьо ї — ю д е й сь к о ї «діясп ори » (колон ій ім іґр а н т ів із П алестини). Взаємини м іж автон ом н ою ю д е й сь к о ю гр ом а ­ дою в О л ексан дрії, з одн ого боку, і м ісц евою гр ец ькою гром адою та к ор ол ів ськ и м ур ядом м а к ед он сь к ої д и н а стії ГІтолемеїв, з д р у ­ гого, м а й ж е нікол и не бул и приязним и, а по зам іні ц ь ого о ст а н ­ н ь о го безп осер ед н ьою вл адою р и м сь к и х цісар ів (29 р. д о P. X .) щ е за гостр и л и сь, і Ф іл ьон ов і не раз д ов од и л ось, в и к о р и ст о в у ю ч и св о є п ер ф ек тн е вол одін ня в сім а ф ор м а м и гр ец ького к у л ьту р н ого ж и т тя (з гр ец ьк ою л ітер атурн ою м ов ою та л ітер а ту р ою вкл ю ч н о), ви ступ ати в обор он у п ол іти чн и х, соц ія л ьн и х і, в п ер ш у ч ер гу , р е­ л ігійних ін тересів с в о їх ол ек са н д р ій ськ и х краян, чи то п еред м іс­ цевими грец ьким и властями, а чи перед ім періяльним и р и м сь к и ­ ми. Зокрем а, як він сам про це оп ов ід а є в скл аден ом у ним і зб е ­ р еж ен ом у д о нас зв іті (під за гол ов к ом «П о со л ь ст в о д о Ґ а я »), він ста в на ч ол і делегації о л ек са н д р ій ськ и х ю деїв, яка п еребувал а в Р имі 39-40 pp. по P. X ., з м етою в ід х и л и ти р еп р есії, яким и ц і­ са р Ґай, біл ьш відом ий під н еоф іц ій н и м п р ізв и ськ ом К ал іґуля**) (37-41 по P. X .) за гр ож у в а в у сім ю дей ськ и м громадам ім п ер ії за їх н ю в п ер т у в ід м ов у п остави ти й ого ста ту ю в си н а ґо ґа х та в єр у ­ са л и м ськ ом у храм і. Ц ісар Ґай п оста в и в ся д о ю д ей сь к и х петицій вкр а й негативно, але сп р ава н есп одіва н о р о з в ’язал ась тим, що в ін б у в забитий старш инам и в л а сн ої варти 24. січня 41 p. по P. X . П ро кін ец ь ж и т т я Ф іл ьон а нем ає в ід ом остей ; п р и п у ск а ється , щ о він п ом ер д е с ь к о л о 50 p. по P. X . В у с я к о м у р а зі в ік зал и ­ ш и в п о соб і вел и чезн у к іл ь к іст ь р е л ігій н о -ф іл о со ф іч н и х т в ор ів гр ец ьк ою м овою (сливе стіл ьк и ж , як П лятон), щ о в с і а бо м а й ж е в сі зберегл и сь. Б іл ь ш ість їх п р и свя чен а етичн ом у та а л егор и ч­ ном у (до ц ього щ е повер н ем ось н и ж ч е) тлум аченню М ой сеев ого П ’я ти к н и ж ж я , я к от, прим іром, тр а к та ти «П р о М ой сеев е с в іт о тв ор ен н я », «Ін оск оза н н я св я т и х за кон ів», «П р о д еся ть заповідей », «П р о особл и в і за к он и »; серед ін ш и х на окр ем у у в а гу за сл у г о в у ­ ю т ь тр актати , «Щ о к о ж е н добр оч есн и й віл ьн ий» і «П ро сп о гл я ­ дал ьн е ж и т тя », де багато го в о р и т ь ся п р о ю д е й сь к і а скети ч н і сек ти «е ссеїв» (чи т о «ессен ів ») і «тер а п евтів», які вим агали від с в о їх адептів д у ж е с у в о р о го й м орал ьно безк ом п р ом ісового ж и ття — подібне» до п ізн іш и х х р и ст и я н сь к и х ч ер н еч и х ор ден ів — п е р е ­ бували, п равдоп одібн а річ, під більш и м або менш им впл ивом гр ец ьк и х пітаґорейців (див. п р о н и х «А ван гар д», 1953, ч. 6-7, стор .

20-21), і яким Ф іл ьон оч еви д н о чим алою м ір ою сим патизував. *) П розван ий так пізніш ими істори к ам и дл я відрізненн я в ід й о ­ го ста р ш ого сучасни ка, ф іл о со ф а -п л я т о н ік а Ф іл ьон а з Л яриси (в Т есса л ії), приятеля сл а в етн ого Ц ицерона, а рівн о ж і в ід його м ол од ш ого сучасни ка, поета, грам атика й істор и к а Ф іл ьон а з Б іб лю (Ф ін ікії), як и й переклав у середин і І в ік у по P. X . гр ец ькою м ов ою ста р од а в н ю ф ін ік ій сь к у м ітол огію та легендарну істор ію , п р и п и суван у ж ер ц ев і С а н хун ія тон ові з Б ер и ту (нині Б ейрут). ' **) Caligula -— лат. м овою «в ій ськ о в и й ч е р е в и ч о к »: т а к його прозвал и бул и р и м ськ і легіонери, к ол и в ін іщ е ди ти ною п е р е б у ­ вав у в оєн н ом у та б ор і св о го батька, сл а в етн ого п ол к ов од ц я Ґерманіка, одягнений п о-в ій сь к о в о м у .

20

Для того, щ об спром огтись бодай зовніш ньо поєднати та к і р із­ норідні д у х о в і світи, як грец ька ф іл о с о ф ія і Старий Завіт, Ф іл ьон м усів, з одн ого бок у , за стосу в а ти д о ц ь ого остан н ього алегоричну м етоду тлум ачення — аби ви п равдувати в. такий с п о с іб «глибин­ ний» сенс й ого тек ст ів в о ч а х гр ек ів — а р ів н о ж вип равдувати гр ец ьку ф іл о со ф ію в о ч а х ю деїв, ствер дж ую ч и , м овляв, осн овн і її істини п оход я ть саме з С тарого Завіту. В ж е поп ередник Ф іл ь о нів, схи л ьн и й до ари стотелізм у ю дей ськи й ком ентатор А р и стобу л ь (який рівн о ж писав гр ец ькою м овою , в О лександрії, д есь у с е р е ­ дині 2. стор іч ч я до P. X .), обстою ва в, начебто не лиш е П ітаґор , Плятон, А ри стотел ь, але й Гомер і Гесіод та легендарний О р ф ей були ознайом лені з П ’я ти к н и ж ж я м М ойсеевим через як и й сь «п р а ­ давній» грецький переклад, а сам е звідти й п ох од и ть усе, щ о в н и х є ф іл о со ф іч н о й м орал ьн о найкращ ого. Ф ан тасти чн ість ци х прип ущ ень є очевидною сама з себе; адж е найдавніш ий грецький переклад С тарого З авіту (так званий «сім д еся ть ох тол к ов н и к ів » чи то, за латинським терміном, «С еп туаґін та») ю д ей сь к а п обож н а тр а ­ диція да ту є корол ю ван ням П толемея Ф іл ядел ьф а (283-246 д о Р.

X .); але й це м ож е стосу в а ти сь лиш е д о д е я к и х н а й ва ж л и віш и х й ого частин, зокрем а д о ІГ я ти к н и ж ж я , а в се ін ш е перекладен о щ е пізніш е. І в ж е в у ся к ом у ви п а дку н іч ого з С та р ого З а в іту нікол и не перекладал ось гр ец ькою м овою за передгелл еністичної доби, бо для цього бракувал о найм енш их к у л ьту р н о -істо р и ч н и х та к у л ь ту р н о -ґе о гр а ф іч н и х зов н іш н іх передумов.***) А л е й із вн утр іш н ьою гаданою спорідн ен істю зіста вл ю ва н и х ф і­ л ософ іч н о-м ор а л ь н и х учен ь гр ец ьк ої ф іл о со ф ії і С тар ого Завіту справа сто їт ь аж ніяк не л іп ш е: це скр ізь або зов сім абстрактні загальники, які зовсім н е п отр ебу ю ть гіпотези п р о запозичення (як от, приміром, нерідке в грец ькій ф іл о с о ф ії відкидання м н огобож ж я ), або ж зіставл ення є таким ш тучним і довільним, щ о м ож на подивляти ф ан тазію Ф іл ьон а та ін ш и х ю д ей сь к и х ком ентаторів С тарого Завіту, п роте ніяк не їх н ю крити чну зд ібн ість — я к от, наколи вчення п р о «єд н ість п р оти л еж н остей » у Геракліта (див. «А ван гард», 1952-53, ч. 4-5, ст. 24-25) в и води ться з того, щ о А в раам, зарізавш и телицю , к о зу й барана, р о зсік їх п оп оловин і і к ож н у п ол овин у п ок л а в напроти ін ш ої (Бит. 15, 10), а б о ж учення ст о їк ів п р о внутріш н ю св о б о д у м удреця — з того, щ о нерозум ний Іса в мав сл у ж и ти м удром у Я к о в у (там само, 27, 40). Н е менш д ов іл ьн о п ов од и ться Ф іл ьон і з подіям и та приписами С тарого Завіту, коли тлум ачить їх алегорично, ск р ізь знаходячи «д у х ов и й » сенс, який, м овляв, ст о су єт ь ся д о буквал ьн ого, я к душ а до тіл а; отак, приміром, обрізан н я має означати лиш е «видалення в с іх н асол од і п ри страстей » (щ о, однак, на його дум ку, н е п озба в­ л яє обрізан ня о б о в 'я з к о в о ст е ); ш ість днів творення св іт у в ід п о­ в ід а ю ть д о м істичних в л а сти в остей ш іст ь о х пер ш и х чисел (це за п ітаґор ей ськ и м взірцем ); д в о є хер уви м ів, щ о в а р т у ю т ь з вогненним мечем к о л о в х о д у д о раю (там само, 3, 24), це «д об р ість» і «м іць», я к осн овн і «сили Б о ж і», а сам меч — це «л ь о ґо с», бож ествен н и й ***) З р еш тою і найдавніш ий грецький переклад «сім д еся ть ох » первісн о призначений безп ер ечн о не для греків, але для сам их ол ек са н д р ій ськ и х ю деїв, які, гел лен ізую чись, дедалі менш розум іл и гебр ей ську мову.

21

р озу м ; а коли А враам на запитання, де Сара? — від п овід ає: в х а ­ ті (там само, 18, 9) — т о це має означати, щ о «чесн ота» п еребуває в «душ і». Проте, істор и чн а значущ ість ц ієї алегоричної ін терпретації, п о п ­ ри її в ба гатьох вип адках очевидну ш тучн ість, полягає в том у, щ о вона, перейнята Ф іл ьоном від с т о їк ів (які сам е т а к нам агались «раціонал ізувати» давн ьогр ец ьку м ітологію ), пізніш е ч а стк о в о пе­ рейш ла від Ф іл ьон а до х р и сти я н ськ и х О тців Ц еркви; а д е я к і її елементи зустр іч аєм о і в тлум аченнях біб л ії в ел и к ого у к р а їн сь к о ­ го рел ігій н о-м ор ал ьн ого м ислителя Григорія Сковороди. Ц е о с о б ­ ливо ст о су єт ь ся д о поняття Б ога, яке Ф іл ьон позбавл яє, чер ез св о ю методу а л еґор и чн ого тлумачення, абияких — наявних у т е к ст і Ста­ р о го З авіту — уіол овік оп одібн и х (ан троп ом орф ічн их) р и с і я к о с­ тей, д еф ін ію ю ч и його, за перекладом стоїк ів , як «існ уван н я без визначення», «ц іл к ови то відмінне в ід усього, щ о поза ним», «ви щ е за ч есн от у і в и щ е за знання, в и щ е за д о б р е як таке і за гарне як та к е»; «бо Б ог є сам со б і св о є м ісце перебування, сповн ене самим собою і само соб і достатн є; п р оте в се інш е, що, в п орівнян ні з Ним, є нуж ден не, сам отн є й п ор ож н є, В ін є єдиний та все, і в се ж л и ш ається той самий». Т а к ого р од у ви сл ови Ф іл ьон а ви да ю ться д у ж е бл и зьки м и до п ізн іш и х аналогічних у х р и сти я н ськ и х О тців Ц ер кви ; ін акш е ст о їт ь справа з проблемою зла, я к о го р еальн ість Ф іл ьон, су ттю , заперечуе, розгл ядаю чи й ого лиш е як ви я в н ед оскон ал ости при­ роди л ю д сь к о ї зокрем а (за зразком стоїк ів) і «м атерії» взагалі — за зр а зком П лятона, для я к о го м атерія я к така є ч и м сь в л а сти в о «н е-сущ и м », л и ш е «м ож л и в істю » від дзер кал ю вати со б о ю я к о ю сь м ір ою «ідеї» (див. «А вангард», 1954, ч. 12-13, ст. 47), щ о в и к он у ю ть п осередн и ц тво м іж бож еств ом і земним світом у х а р а к те р і «б о ­ ж еств ен н и х сил », які Ф ільон, звичайно ж , о т о т о ж н ю є з янголами чи! т о в ісім к а м и Б ож и м и в С таром у Завіті. А су к у п н ість «ідей » — це «л ь о ґо с», бож ествен н и й р озу м стоїк ів , який, проте, відм ін но від учен н я стоїк ів, н е о т о т о ж н ю єт ь ся в Ф іл ьон а з зверхн ім бож еств ом , тіл ьки посідає пр ом іж н е стан ови щ е м іж ним і світом , в ха р а к тер і «под оби Б о ж о ї», «заступни ка та обор он ц я р о д у см ертного перед В ічним »; це є «первородний син Б ож и й », «Б ог — й ого отець, і П ре­ м у д р ість Б о ж а — й о го мати». л Ці й том у п одібн і ри си Ф іл ьон ов ої те о л о гії не р а з викликали — щ е за доби О тців Ц еркви — припущ ення, мовляв, Ф іл ьон міг перебувати під безпосереднім впл и вом раннього хр и сти я н ства ; постала н авіть леґенда п р о й ого зу стр іч та р озм ов и з св. а п о ст о ­ лом П етром. Історична наука заперечує т а к у м ож л и в ість і п ере­ кон л и во доводить, щ о це в Ф іл ьон а лиш е, сказати б, св о го роду праобрази (до того ж , радш е сим волічного, аніж м істичн ого х а ­ рактеру) ти х концепцій, які пізніш е почасти знайш ли со б і місце в хр и сти я н ській теол огії; зокрем а в св о їй заснованій на П лятоні релігійній м етаф ізи ці Ф іл ьон б езп ер еч н о був раннім поп ередни­ к ом плятон ізм у О тців Ц еркви, особл и в о ж бл аж ен ного АвГустина. П роте Ф іл ьон залю бки черпає і з ін ш и х ф іл о со ф іч н и х си стем д а вн ьої Греції: т а к сам о як основна кон цепц ія «л ь о ґо са » п ох од и ть у н ь ого в ід стоїк ів , т а к і в св о їй практи чній етиці в ін сл ід у є за стоїцизм ом , у св оїй п си х ол огії — за А ри стотелем , а в у ч ен н і про посм ертн е ж и тт я несп одіван о пон овляє п іта ґор ей сь к у док три н у 22

про «м етем п си хозу» — про п ов тор н е втілення д у ш — щ оправда, лиш е в л ю д ськом у, не в тваринн ом у образі, і т о л иш е в ха р а ктер і кари, тим часом як м орал ьн о д оск он а л і душ і «п ід н ося ться л егк и ­ ми крил ьм и в етері і навіки п ер ебу в а ю ть на в и соті». Н ареш ті най­ ви щ е мислим е бл аж ен ств о Ф іл ьон вбачає в містичній екста зі д у ­ х ов ого, з ’єднання з б о ж е ст в о м : «В е р х бл аж ен ства — н еп охи тн о й незм інно п еребувати в са м ом у лиш е Б огові». Т аки м чином, закл и ­ к а ю ч и д у ш у л ю д ськ у : «втеч і в ід с е б е са м о ї і з се б е са м ої ви й д и !»

— Ф іл ьон ви п еред ж а є м істицизм п ізньоан ти чних неоп л я тон ік ів (п р о я к и х іщ е буде мова далі) і зн ов та ки певні елементи пізн і­ ш о ї х р и сти я н сь к ої містики.

-------оОо-------

Таємниця кипіння ноди В м и нулом у р оці ф із и к н а у к о в о -д о сл ід ч о ї у ста н ов и атом ової енергії в А н гл ії Гарвел доп овіда в про досягнення в ділянці к и ­ піння води, я к і д о сі були мало знані. В ін сказав, щ о кипіння води, я к е та к добр е відом е в п аровом у к отл і і т а к в а ж л и в е в ін дустр ії, нам ічається й для отого ти п у я д ер н ого реактора, який, правдоподібно, матиме р іш а ю ч е зна­ чення. Т е саме, в основном у, м ож н а бул о б сказати п р о кипіння і ін ш и х рідин. Х о ч багато про воду науці щ е невідомо, але ф о р м у л а м ол ек у ­ лі води є знана. Для ш к іл ь н ого учн я ф ор м у л а м ол екул і в од и є НзО або Н — О — Н, се б т о в м ол екул і в од и два атоми в од н ю сп о ­ л учен і з одним атомом к и сн ю і показані, для зр учн ости , в п р я ­ мій лінії. Справді ж з в ’ язки сп ол уч ен н я атомів водн ю з атомом к и сн ю р озм іщ ен і бл и ж ч е до п ря м ого кута (приблизно 104,5, в най кр ащ ом у вимірі), н іж до прям ої лінії. С п олучен ня одного атома д о ін ш ого в м ол екул і за л еж и ть від ди нам іки (сили р у х у ) ел ектронів, щ о о т о ч у ю ть атоми. Р о зта ш у ­ ванн я й напрям ки сп ол уч ен н я (чи з в ’язок ) м о ж у т ь б у ти в и р а х у ­ вані за законам и х в и л ь о в о ї м еханіки, але це в и р а ховува н н я є д у ж е тр у д н е для точн ого виконання, х оч а б і д е щ о простіш им сп особом . Т іл ьки ком бінуван ня т е о р ії й вимірю вання, в п осл і­ довн ом у порядку, дає у с п іх у цій р оботі. С тр уктур а води, як рідини, т р о х и подібна д о в о л о к о н і д о м о ­ л ек у л я р н ої сітки. В л а сти вості води є незвичайні й ди вн і в к іл ь ­ к о х вип адках. (Перший приклад цього є те, щ о кол и л ід топ и ться, т о вода, щ о т в ор и ть ся з нього, є густіш а н іж лід, і при дал ьш ом у нагріванні, приблизн о до 4° Ц. (39° Ф.), гу стота води збіл ьш ується. Д ругий приклад є: в и сок а то ч к а кипіння в од и дл я м ол екул і т а к о ї м ал ої маси. В од ен ь-тел ю р и д (НгТе), щ о хем ічн о аналогіч­ ний до води, має м ол екул яр н у вагу, як а більш е, н іж в сім р а ­ зів, більш а за м ол екул ярн у в а гу води, але він ки п и ть при т р о ш ­ ки ви щ ій температурі, н іж замерзає вода. Т р етій приклад є той, щ о для перетворенн я води з рідини на пару потр ібн а вел ика к іл ь к ість теп л ов ої енергії. Ц і вл асти вості м о ж у т ь бути п ояснені в гол овн и х р и са х тим, 23

щ о в од н ев і атоми, сп ол учен і з киснем чи азотом, м о ж у т ь т в о р и ­ ти др угор я д н і сили, які у в од і сп о л у ч а ю ть ся з дальш им и к и сн е­ вим и атомами. О чевидним док а зом ц ь о го є вбирання ін ф р а -ч е р в он и х випром іню вань. Р азом з ф о р м о ю будови м ол екул і води, ц е дал ьш е прил ученн я атом ів чер ез водень, тв ор и ть багато ш и р ш у сіт к у (на атом ову к іл ь к ість ), н іж у звичайній м ол екул і. Існуван ня ц и х сіт о к у воді, е одна з причин, ч ом у вон а та інші рідини та к р озч а р о в у ю т ь і з н е о х о ч у ю т ь теор ети ків. Т ом у, п о р ів ­ н ю ю ч и з твердим и речовинам и, а щ е біл ьш е з ґазами, т е о р ія р і­ дин щ е тіл ьк и починається. М ен ш е чи біл ьш е за довіл ьн о бул и п р ор обл ен і досліди, при я к и х т а к о ж бу л а п огод ж ен а т е о р ія з п р ак ти кою , тіл ьк и з рідким арґон ом , м ол ек ул я я к о го ск л а д а єть­ ся з одн ого ін ертн ого атома. І тіл ьк и в 1934 році, к іл ь к а р о к ів перед в ід кр и ттям п о д іл ь н о сти ядра, б у л о зр обл ен о перш е п о в а ж н е н аук ове д осл ід ж ен н я над кипінням води, я к е п р ор оби в яп он ец ь Ш ір о Н укіям а, в ж и в а ю ч и д л я нагрівання в од и ш ія ти н ов ого др оту , щ о н а гріва вся ел ек тр и ­ кою . Я к щ о тем п ература др оту , при цьом у досліді, зр оста л а в ід 100° Ц. (212° Ф .) при бл и зн о д о 150° Ц. (300° Ф.), тої ш в и д к іст ь п е­ р едачі тепла у в од у і ш в и д к іст ь ки пін ня зр остал и рівн ом ірно. А л е п отім був скач ок , я к щ о стр у м у д р оті т а к о ж б у в зб іл ь ш е ­ ний, і тем п ератур а ш ви д ко зр оста л а п р и бл и зн о д о 982° Ц. (1800° Ф.). З р озум іло, щ о електричний стр у м при ц ь ом у потр ібн о бул о з б іл ь ­ ш и ти в дроті, б о настала зміна стан у кипіння, і дріт не міг в и ­ тр ачати теп л ов ої енергії більш е, н іж її од ер ж у в а в . К о л и ж в од а о х ол од ж ув а л а сь , то тем п ература сп ер ш у падала п осту п ов о, а п о­ тім зн о в у бу в скачок, теп ер — в ід 300° Ц. (570° Ф .) д о 150° Ц (300° Ф.). Н ук іям а в в а ж а є, щ о є тр и ок р ем і ти п и ки пін ня: 1) В м еж а х н и ж ч о ї тем п ератури — «ядерне ки пін ня», як у котл і, з ф о р м у ­ ванням п у зи р к ів у н е р у х ом и х т о ч к а х . 2) В м еж а х в и щ о ї тем п е­ р атур и — «закр и те кипіння», при я к ом у гаряч е тв ер д е т іл о з о в ­ сім за кр и ва є в о д у з випарам и. 3) В п р ом іж н и х м е ж а х тем п ера­ ту р и — щ о теп е р знане, я к «п ер ех ід н е кипіння», я к е він мав зм огу сп остерігати. В 1946 р оц і P. К . JI. Б освет, в А встр а л ії, п равдоп одібно, н е зна­ ю ч и н іч ого пр о Н ук іям ові досліди, т е ж зр оби в п ри л ю дн у дем он ­ стр ац ію д осл ід ів над рідинами. Він зан урю вав у рід ки й а л ь к о гол ь ч и м етиловий спирт к у с о к ч и сто ї міді, нагрітий до бл ідої чер вон явости . Я к щ о при цьом у к у с о к міді о х о л о д ж у в а в ся , знову наставав пер ехід в ід «за кр и того кипіння», з в ід н о сн о м алою ш в и д к істю видачі тепла, д о «яд ер н ого кипіння». В цій точц і, він к а ж е : «Є вел икий зр іст у ш в и д к ості кипіння, я к е м о ж е стати ней м овірно сильне, коли к о р и сту в а ти сь великим к у ск о м міді. В той самий час ш ви д кість ох о л о д ж у в а н н я 'дуж е п р и ск о р ю єть ся ». «П ер ех од ове кипіння» п ізн іш е д о сл ід ж у в а в Дж. В. В еств отер в Іл л ін ой сь к ом у універси теті, к о р и ст у ю ч и сь паровим и р урам и для к и п ’я тін н я м ети л ового ал ькоголю . П ро н асл ідки й о г о д осл ід ів щ е мало відом о. А л е він міг д о ся гн у ти в с в о їх досл ід а х, в д е я к и х ви п адках, оптим альної тем п ератур и д л я нагрівання п ов ер х н і, при я к ій п ід тр и м у єть ся в и щ е «ядерне кипін ня». Ш в и д к іст ь те п л о в о ­ 24

го перем іщ ення т од і е найбільш а. І кол и дей стан б у д е п ер ей ­ дено, зр іст тем ператури м о ж е бути д у ж е ш видкий. К р ім того в ч ен и х т е ж ц ікави ть та к звана «в а ж к а » вода, як а теж зн аходи ться в невеликій к іл ь к о ст і (1:5.000) у звичайній воді. «В а ж к а » вода в св оєм у хем ічн ом у скл аді має ізотоп водню , з атом ною ва гою 2, щ о був від кр и ти й л и ш е 1933 p., і св оїм и ф і­ зичними вл асти востя м и в ід р ізн я ється в ід звичайн ої води . П и то ­ ма вага її — 1,11165, тем п ература кипіння — 101,42°, тем п ер а ту ­ ра замерзання + 3,8°. В ода має в собі щ е д у ж е багато різн и х таємниць, і вона для н а ук и щ е є п робл ем ою м айбутн ього. ДОСЯГНЕННЯ В ОЧИІЩЩНІ МОРСЬКОЇ ВОДИ ВІД СОЛЕЙ П остійна мрія п р о м ож л и в ість забезпеченн я п у стел ьн и х і б е з ­ водн и х кр а їн св іж ою й д о бр о ю в о д о ю з морів і океан ів стає р е ­ ал ьн істю при застосуван н і дл я ц ь ого атом ної ен ерґії. О соб л и во цим ц ікавл яться в СІЛА й А в стр а л ії. Справа пол ягає в том у, щ об найменш им к ош том очи сти ти м о р сь к у в о д у в ід сол ей і зроби ти її придатною для пиття й дл я рослин. К л яси чн и й метод ди сти ляції, за я к о го сол і ви діл я ю ться з води з д оп ом огою ви п аровуван н я й к он ден са ц ії води, відом ий л ю д ству в ж е давно, але при цьом у очищ ен ні ви тр а ч а ється д у ж е багато ен ер ґії й мало діста ється п отр ібн ої води. Д ругий метод, який забирає д у ж е мало ен ер ґії й починає ш и ­ р ок о застосовува ти ся, це п росівання води чер ез мембрани. Він пол ягає в том у, ш о, при д оп ом озі т и с к у ваги, м ол екул і в од и п р о ­ ти ск а ю ть ся через мембрани, а р озчинен і сол і зал и ш аю ться на мем бранах.

1 нареш ті, найбільш е обіц яю чи й м етод очищ ен ня в од и від с о ­ лей, це м етод з д оп ом огою ел ектр и ч н ого струм у. Він п обудован и й на осн ов і ел ектр ол іти ч н ої ди соц ія ц ії або іон ізац ії м ол екул р о з ­ чин ених у в од і солей. М ол ек у л і солей, розчи н ен и х у в од і, з а в ж ­ ди р озп а да ю ться на іони (частини м олекул, щ о насн аж ен і е л е к ­ тр и кою ), і кол и до та к о ї води, щ о має в со б і розчи н ен і солі, в ст а ­ вити електроди, т о в сі п ози ти вн і іони сол ей бу д у ть від кл адати ся на негати вном у ел ектроді, а н еґа ти в н і — на позитивн ом у. Ц ей п р оц ес в ід бу в а ється д у ж е ш в и д к о і при цьом у н е так ба га то за ­ би р а єть ся ел ектри чн ої енерґії, але з часом, кол и вода ста є ч и ст і­ ш а, то відн осн о п отр іб н о й біл ьш е витрачати ел ектр и чн ої енерґії, бо чи ста в ода є д у ж е поганий п р овідн и к і чин ить вел и ки й опір ел ектр и чн ом у струм ові. Т аки м чи н ом р озчинен і сол і у воді, у в и ­ гл яді іонів, від кл а да ю ться на ел ектр ода х, а п осер ед и н і м іж ними зал и ш а ється м ай ж е чиста вода. І чим д ов ш е ми будем о п р о п у с­ кати чер ез н еї струм , тим в о н а бу д е чистіш а, але для пиття, чи й дл я росли н, і не п отр ібн о а бсол ю тн о ч и сто ї в ід сол ей води. Та сол од к а вода, щ о ми її п ’ємо, т е ж має в со б і солі. Я к щ о за стосу в а ти в ел и к у си стем у від повідн о сп ол у ч ен и х м іж со б о ю ел ектр одів, т о м ож н а багато очи сти ти м о р сь к о ї в о д и й з р о ­ бити її к ор и сн ою для пи ття й дл я рослин. А р о збу д о в а й в и к о ­ ристання атом ної ен ер ґії для к о р и сн и х потреб л ю д ства за безп е­ чить і п р и ск ор и ть це очищ ен ня й викори стан ня м о р сь к о ї води, яка потім ож и в и т ь н а в іть с у х і п устел ьн і місця на землі й дл я ба га ть ох п ол іп ш и ть ж и т т єв і ум ови. С. Г.

25

В е л и к і по ля р н і л ь о д о в і м а с и тур б ую ть світ П ерш і й безпосередні вим іри ш ви д кости р у х у л ьодовика, від глибини до поверхні, були зроблен і тіл ьк и в 1948 р оці в Ю н ґф р оф ір н і, в Ш вейцарії. Т і вим іри показали, щ о л ьо д о в и к р у х а ­ єть ся т а к само, як і р іч к а : «те ч е ш ви д ш е серединою , н іж к р а я ­ ми, і ш видш е на п оверхні, н іж усер еди н і». Різна ш в и д к ість р у х у л ьодови к а на п овер хн і бул а знана раніш е. Вона могла бути ви ­ значена, протягом дея к ого часу, вставлен ням кіл к ів у лід, щ о є, правда, примітивний, але в се ж таки м ож л ивий с п о сіб ви м ір ю ­ вання. Сум ніви д ея к и х у ч ен и х про точ н ість у с іх т и х ви зн ачен ь р у х у льодовика, зі сп од у й до п оверхні, м аю ть т е ж підстави і ви к л и ­ к а ю ть зацікавлення. Ц е зв ’язане з в ел и кою тр удн істю роби ти ви­ міри й обчисл енн я накопичен ня сн ігу на л ьодови к у, кол и вітер н ер еґул я р н о здува с його з л ьод ов и к ов ої п оверхн і. А том у в май­ б утн ь ом у — по ц и х в сту п н и х відом остях! з А л ь п п р о л ь о д о в и к и — не буде ж ад н ою несп одіван кою , щ о щ е багато л и ш и л ося для науки незнаним пр о величезні м аси л ьоду Ґренл яндії й А н та р кти ди чи пр о вел икі тр удн ощ і в обчисл ю ванні п р и б у ва ю ч ого й в и б у в а ю ­ чого снігу й л ьоду в різні періоди й пори року. Відступ льодовиків П риблизно м іж 0,7% і 1,7% в сіє ї в од и на землі є зам кнене в л ьод ов и к а х і л ь од ов и х п ок р ов а х. Є дум ки, щ о в то й час, коли л ьодовики бул и в н ай біл ьш ом у їх розм ірі, протягом остан н ього л ь од ового віку, м орський р івен ь бу в н и ж ч и й за теп ер іш н ій б іл ь ­ ш е, н іж на 300 ф у т ів (91,1 метрів). І навпаки, як би в е сь л ід л ь о ­ дов и к ів р озтанув, то м ор ськ и й р івен ь підн ісся б д есь від 65 до 200 ф у т ів (20 до 60 метрів), і тод і т а к і міста, як Л он дон і Н ь ю Й орк, були б затоплені. В ід д р угої половини 19. стол іття б іл ьш ість л ьод ов и к ів — але не в сі — є у від ступ і (тануть), і р івен ь моря, від п овід н о д о того, п ідноси ться, х о ч а щ е потрібні дал ьш і вим іри й д осл ід ж ен н я для пер евірк и цього. Д умають, щ о піднесення м ор ськ ого рівн я в ід б у ­ в а єт ь ся тіл ьки п о 2,5 інчі (6,35 см.) на століття. Т а к о ж дещ о тр ош к и від ом о пр о х ід т и х явищ , щ о від б у в а ю ть ся в най біл ьш ій масі льоду, в А нтарктиді. П оза тими довготерм іновим и змінами, щ о в ід бу в а ю ть ся в л ьод ов и к а х , учен и х т а к о ж ц іка вл ять л ьод ов і покр ови Ґренл яндії й А нтарктиди, я к чинник, щ о від огр ає в а ж ­ л иву рол ю в погоді. П ід впл и вом ци х л ьод ов и х п ок р ов ів в е сь час і безперервно в ід бу в а ється перен есення тепла від га р я ч ого е к в а ­ тора до хол од н и х полю сів, яке, в к л ю ч а ю ч и й океан, зл и вається з одн ією з гол овн и х ф о р м р у х у повітря, щ о робить гол овн у цир­ кул я ц ію атм осф ери. Ц я п івн ічн о-півден н а ци ркуляція в осн о в н о ­ му в ж е знана давно, але в с і досьогодн іш н і, навіть детал ьн о на­ кр есл ен і мапи, щ о п ок а зую ть ці напрями на р ізн и х р івн ях, є д у ­ ж е умовні. Н айбільш в а ж л и в а й п ер ш очер гова проблем а в справі п ол яр ­ них л ь од ов и х м асивів це — обчисл енн я к іл ькости льоду, щ о в о ­ ни в собі мають. Р аніш е думали, щ о Ґренляндія й А нтарктида м аю ть в ел и к е п ід­ несення зем ляної п оверхн і. В п ер ш е довідал ась п р о вел ичезну глибину льоду, щ о л еж и ть п о в е р х гір сь к о ї породи (каміння), н і26

мецька експ едиц ія в Ґренл яндії в 1934 році, в ж и в а ю ч и сей см іч ­ н ого м етоду вим іру глибини. Н імецька експ едиц ія ш укал а в Ґр ен ­ л яндії н аф ти (ропи) і зробил а цілий ряд д осл ід ж ен ь і вимірів В она знайш ла, щ о в цен трі Ґр ен л ян д ії лід має тов щ и н у біл ьш е н іж 8 000 ф у т ів (2.440 м.). В ідп овідн і розм іри у вим ірю ван ні товщ ини (чи глибини) л ьоду бул и встан овл ен і й пізніш е в Ґренляндії, а т а к о ж і в А нтарктиді. П роблеми, щ о вини каю ть при за стосува н н і сей см іч н ого м етоду д о вим ірю ван ня глибини льоду, були ди скутова н і в н а у к ов и х о гл яд ах л он д он ськ ого «Т а й м су» др. Ґ. Д. К . Робіном, у ч асн и к ом н о р в е зь к о -б р и та н сь к о -ш в е д сь к о ї експ еди ц ії до К в ін -М од -Л ен д у . Два з найбільш е н есп одіван и х в ід к р и ть ц ієї експ еди ц ії бул и : в е ­ лика н ер івн ість гір сь к о ї породи, щ о л еж и ть під л ьодом , яка в р ізн и х м ісцях, в м еж а х к іл ь к о х миль, має від хи л у в и со т і від 6.000 до 8.000 ф у т ів (1.830 д о 2.440 м етр ів); і щ о приблизно в м е ж а х п ер ш и х 400 миль (640 км) в ід берега, п ер ева ж н о й в о с н о в - ' ній св оїй масі, лід л еж и ть на кам ’яній о сн о в і ви щ е рівн я моря. Льодовики немов у величезних тарілках Р оботи ц ієї сп іл ьн ої експ еди ц ії та ін ш их, наводять на дум ку, щ о в А н тар кти ді «міцне й м асивне п о б е р е ж ж я о го р о д ж у є та р іл ­ к оп од ібн у кам інну осн ову, п ок р и ту вел ичезною т ов щ и н ою л ь о ­ ду, я к і в Ґрен л ян д ії»; себ то центральна маса л ь о д у нем ов би за гор одж ен а горами, і такий гол овний р у х , я к витікання, м ож е від бу ва ти сь тіл ьки там, де гір ськ і береги є найниж чі. П равильна чи пом илкова ця точ к а з о р у — буде виявл ене після праці ш іст ь о х експедицій, щ о теп ер зн а х од я ться в А н тар кти ді і завданням як и х є — робити вим іри л ьод ов и х глибин. Ці виміри, після 20 р оків, п о к а ж у ть, чи А н та р кти да тратить, а чи набуває лід — щ о має вел икий вплив на потеплен ня чи о х о ­ лодж ен н я клім ату на всій землі. П одав Ст. Г.

— — оОо-------

Сумівки, члени балетного гуртка при осередку С У М -у в Ажільон: Л. Кузецова, А . Калинюк, Т. Федунів, Т. Собчак, Ж . Панченко, Австралія, 1955 р.

27

Н о в о в і д к р и т е п л е м ’я к а р л и к і в П лем ’я ка р л и к у в а ти х л ю дей — т. зв. пігмеїв, щ о о ся га ю ть п р и ­ близно д в о х тр ети н зр о ст у н ор м ал ьн и х рас л ю д сь к и х — бу л и д о ­ сі від ом і л и ш е в д ж у н ґл я х Ц ен тр ал ьн ої А ф р и к и і в д е я к и х ма­ л оза сел ен и х м ісц е в о стя х П івден н ої А зії. П р оф . М ар тін Ґю сін д , видатн ий ам ериканський антропол ог, від кр и в 1956 р о к у н евідом е доти плем ’я п іґм еїв н а го р а х сх ід н ь о ї пол овини Н о в о ї Гвінеї, на терен ах, я к і оф іц ій н о п ер еб у в а ю ть під «мандатним» правлінням А встр а л ії, п р оте м істя ть у собі величезні, щ е зов сім не д осл ід ж ен і, п ростори. В ідм інн о від с в о їх а ф р и к а н сь к и х родичів, н о в огвін ей сь к і піґм еї ж и в у т ь на від кр и тій п ов ер х н і в и со к и х гір сь к и х пл ято з л иш е н езн ачн ою росли н н істю . На ці терени, де в он и д у ж е т е р п л я т ь від гір сь к о го х о л о д у та м ай ж е п остій н ого н едоїдан нл (через бр а к їс ти вн и х р осл и н і тварин), вони оч ев и д н о бул и ви ти сн ен і з долин і л ісів своїм и міцними сусідам и — папуасам и, які й н а теп ер р а з у -р а з н ап адаю ть на них, гол овне, з м етою викрадання п іґм е й сь к и х ж ін ок , щ о на ни х в он и ч о м у сь о со б л и в о ласі. П іґм еї л и ш е сл або бо р он я ть ся пр оти с в о їх в о й ов н и ч и х і к р а щ е о зб р о єн и х в ор огів , в ол ію ть р я ту вати сь утечею . За сп остер еж ен н я м о ч ол ен ої п р оф . Ґ ю сін д ом н а у к о в о ї ек сп ед и ­ ції, п іґм еї, поп р и н уж ден н і ум овин и с в о г о існування, надзвичайні н авіть сер ед племен, щ о п е р е б у в а ю ть н а прим ітивном у р ів н і р о з ­ в и тк у м атер ія л ьн ої кул ьтур и , не м о ж у т ь р озгл я д а ти сь я к з д е ґе нер ован і ні під ф ізичн им , ані під п си х ол огіч н и м поглядом . В они д у ж е м и рол ю бні, м аю ть у р ів н о в а ж е н у вдачу, зл очи ни сер ед ни х сл и ве невідом і. П р оф . Ґю сін д , щ о спостерігав, їх п о б у т у п р о д о в ж ч и сл ен н и х ти ж н ів , є схи л ьн и й поя сн и ти ц е — принаймі, ч а ст к о в о — позити вн им п си х оф ізи ч н и м впл и вом їх н ь о ї у л ю бл е н о ї страви, яка ск л а д а єть ся головним чин ом із п ідсм а ж ен и х зем л ян и х ж у к ів , із п ор од и т. зв. скарабеїв, п р о те н ев ід ом ого поза Н ов ою Г він еєю різн ови ду. Для п іґм е їв цілий св іт л ю д ськ и й діл и ться на м ирн их «сп о ж и в а ч ів ск а р а б е їв » (ц ебто їх са м и х) і в о й ов н и ч и х «н е сп о ж и вачів ск а р а беїв », до я к и х вон и ст а в л я т ь ся з в ел и к ою н ед ов ір ою та боязн ю . П ереведена пр оф . Ґ ю сін д ом л ябор а тор н а аналіза х е м іч н о го ск л а ­ д у їсти в н и х частин т и х ск а р а беїв в и я ви л а в ни х н а я в н ість о с о б ­ л и вої речовини , п одібн ої д о вітам інів, точ н іш е к а ж у ч и — д о т. зв. «вітам ін озн ого ком п л ек су Т », м іц н іш ої за від ом і д о сі вітам іни.

-------оО о-------

В сумівській уніформі юнацтво С У М -у в Бельгії брало участь у 1956 р. У здвизі С У М -у. Похід вулицями міста.

28

Л іт е р а т у р а : Джек Шефер

-

Постріл у минуле (Закінчення з п оп ер едн ього числа) «Неї бал акайте безглуїздя», сказав старий: «М артин це ф ай н о спартачи в би. С тріляв я». Пан Ф ін л і здивувався. Він п ідніс руку, глянув на неї, о б е р ­ н ув її і п очав р озди вл яти сь на св о ї гарні нігті. Він від к а ш л я в ся : «Т а к . . . так, звичайно ж , п. Б ранте. П о в сіх т и х р ок а х , і к ол и ви в ж е стіл ь к и п р о ц е м іркували , здасться, щ о, м о ж е ,. . . » «І в ід ста н ь була понад 1000 ф у т ів ». Пан Ф ін л і обм інявся поглядом із Д ж ерріною м атір’ю , підійняв б р ов и і зн и зав плечима. В ін знов відкаш л явся, щ е т р о х и п ок а х и ­ к а в і зв ер н у вся до ста р ого: «Т ак, д у ж е д я кую , п. Бріанте. Ви м ені дуж е) допом огли. Принаймні, та к и й б у в в а ш намір. М ож л и во, я вас спи таю одн ого дн я п р о в а ш і ін ш і п е р е ж и т т я . . . » Старий навіть не досл у х а в д о кінця. В ін в и п р оста в ся з в ел и ­ к о го к р ісл а і пош кандибав із кімнати. «Я гадав, вам тр еба ф а к ­ тів », сказав він і зник до сх од ів . Д ж ерр ін а мати піш ла з п. Ф ін л і д о двер ей і сказал а йом у к іл ь к а сл ів перепрош ення, а п. Ф ін л і чем н о відп овів. Д ж еррі л иш ався сидіти на с о ф і в меішканевій кімнаті, за к л я ­ каний і прямий. В ія був нем ов електризований д и к ою радістю та нап ругою . . . «М ати, щ о він іщ е зробив, щ о ти мені не хотіл а ск а за ти ?» «О х, Д ж еррі, ти н е повинен та к ба га то ту р бу в а ти сь п р о т і речі. Я не добачаю , ч ом у л ю д и м аю ть знов п ід св іж у в а ти в с і т і ж а х л и в і істор ії. Л ю ди повинні б забути, щ о в нас не за в ж д и бул и та к і при­ стой н і та сп ок ій н і часи, я к насьогодн і.» «Щ о в ін зробив, мати?» « О т ж е . . . п рип ускаю , к о л и сь ти про це в се ж та к и одн а к ов о дізн аєш ся. К ол и й ого ж ін к а пом ерла — а я певна, щ о вон а за ­ гинула від су м у чер ез нього, т о д і . . . в ін п очав ж и ти з я к о ю сь ін діян к ою . І в і н . . . він навіть не о д р у ж и в ся з нею . О та к , тепер ти ц е знаєш , п р ош у т е б е п р о ц е в ід теп ер у ж е н е дум ати.» Д ж ерр і почекав, д ок и й ого мати піш ла д о зв е р х н ьо го п о в е р х у прибирати. Т од і він п іш ов ш ука ти с в о го прадіда. В ін знайш ов й ого на ста р ом у к ухен н ом у стіл ьц і в пивниці, біля скр и н і на в у ­ гілля. Д ж ерр і Лінтон, стр ун ки й і м а й ж е та ки й самий ви сокий, як й о ­ го батьк о, стоя в на с х о д а х д о пи вниці і бачив, я к той сса в св о ю ст а р у б у л ь к оч у ч у л ю л ьк у, і раптом в ін в ід ч у в ст р а х перед цим ч у ж и м старим чол овіком , який, поп ри св о ю в и сх л у й п о х и л у п о­ стать, поп р и м утний натепер зір очей, нем ов в и са д ж у в а в у п овітря ціл е акур атн е ви д н ок ол о зв и ч а й н ого ж иття. В ін л е д в е спр ом ігся в и м ови ти сл о в о : « Д ід у » ... Старий, мабуть, справді м ав св ій щ асл ивий день. Не п ов ер та ­ ю ч и гол ови він сказав: «Н у, х л о п ч е ?» «Ч и ти . . . сп р авд і застр іл и в т о г о індіянина?» г

С тарий п ом овчав к іл ь к а секун д, потім п ов іл ь н о о б е р н у в ся до Д ж ерр і і к и вн ув го л о в о ю : «Т ією руш н и ц ею , щ о там нагорі. Ц е д обр а руш ниц я, хл оп че». Х л о п е ц ь при сів на сх оді*: «Т а ін д ія н к а .. . ч о м у ти не од р у ­ ж и в ся з н ею ?» «Ц е т в о я м ати набалакала, чи щ о ? » старий п о см іх н у в ся : «Ф а к ­ ти ч н о я ж з нею од р у ж и в ся . П о-ін д іян ськом у. Ц ього б у л о для неї д о си ть і д л я м ен е теж . Л и ш алась при мені, а ж д о к и пом ерла». В ін знов п осм іх н у в ся : « Х о ч у т о б і щ о с ь сказати, х л оп ч е. Вона бул а кр ащ а ж ін к а , н іж та перш а». В ід тод і в с і су боти ста н ови л и щ о с ь особл и ве. П ок и Д ж ерр ін а м ати роби л а с в о ї за к у п и в м істі, Д ж ерр і сидів із старим у пи в­ ниці або на л ав і за ґараж ем , і й о го запитам не бул о кінця: «Т и нікол и не в ід ч у в а в стр а х у , д ід у ? Індіяни та ди кі звір і, та в с е та к е ін ш е?» «Щ е й як, хл опче. Ч асто. Ж а х л и в о го стр а х у . Н азад не бул о путі, м ав д р и ж аки , а потім ка за в со б і: «Д ж онасе, ти, кл яти й осле, сам се б е сп р ов а д и в у к а л ю ж у , т е п е р м у си ш і х л еп та ти щ о надій­ де». І тоді мені в ж е не бул о так д о ч ор тів к еп ськ о.» * *

*

Д ж ерр і провади в подвійн е ж и ття. О дно — п оваж н е, порядне, п овн е безп ек и та чем ности, я к е ви зн а ч а л ось ш к ол ою , прави л ам и п р и стой н ости та незмінними звичаям и й ого б а т ь к ів сь к о го дом у, і д р у г е — х аоти чн е, зб у д ж у в а л ь н е, яке кидало його, за вол ею ви п адку, в м и нувш ину ста р ої лю дини, щ о ніколи н е р есп ек ту в а л а би ти х ш л я х ів . У явн е ж и т т я в новом у, щ е не п р и б орк а н ом у краї, д е рамота р вал а нерви, а н ебезп ек а бул а за п остій н ого суп утн и ка, д е ч ол ов ік м усів ч а сто ди ви ти сь у з д о в ж д у л а с в о єї руш н и ц і та д о б р е ціляти. П о деякім ч асі ці дві стор он и й ого ж и т т я почали стоп л ю ва ти сь док уп и , х о ч ц ь ого н іхто не пом ічав, ані сам Д ж еррі. О д н ого дня ба тьк о прин іс із со б о ю новий в и п у ск Істор и ч н ого Т ов а р и ств а і п о­ казав й ом у ста ттю п. Ф інлі. Т ам м істилась, чорним по білом у, ціла історія, гарно р озповідан а та ви р я д ж ен а прим іткам и, з безп ер еч ­ ним автор и тетом д р у к о в а н о го сл ова. М артин Ш у л ь ц за стр іл и в ін­ д іа н ськ ого розвідн ика, і в сі ш істн адц я ть у тік а ч ів за вдячува л и с в о є ж и т тя й ого р озв а ж н о ст і й х о л од н ок р ов н ості. Д ж он ас Б р ан т був згаданий л и ш е в одній із прим іток. О т ж е й ого м ати мала рацію . С уботн і передгаолудні за ґа р а ж ем дій ш л и кінця. Н а щ о мав він дал і сл у х а ти стар ого? Д ж ерр і р озгл ядав й ого теп ер з р озу м н ої п ер сп ек ти в и і м у сів визнати, щ о стар и й в ж е від д о в ш о го ч а су ф а к ти ч н о п л у та в деякі дані і п од ек ол и суп ер еч и в сам собі. * *

*

Д ж ер р і в ж е мав п’ятн адцять р о к ів і б у в други й р ік у вищ ій ш кол і, коли, п р ок и н у в ш и сь од н ого весн я н ого р а н к у п ід перш и й світан ок, він від ч ув, щ о щ о сь не в п орядку. зо

Р аптом й ом у проясніло: н е бу л о ч у ти ш кан дибаю чих к р о к ів п о ­ мад ним. В ін зди вувався з ц ь о го і згодом знов заснув. К ол и його мати збудила й ого і в ін прий ш ов одягнений додом у, в пом еш канні б у л о хол одн о, його б а т ь к о бу в у пивниці і п орався н а в к ол о печі. П ід ч а с сніданку з’я в и вся л ікар і п іш ов із Д ж ерріним батьком догори . За кіл ька хвил ин вон и повернулись, і моторний, благо­ душ н и й д о к т о р потер со б і р у к и та сказав: «В и не повинні т у р бу ­ вати сь, пані Лінтон. В н ь ого тр ош к и гарячки, але це р іч звичайна. Цеі бу в легкий удар, п роте він має а ж на диво д о б р у кон сти туц ію . Я н е зди ву ва вся б, як би він за пар у дн ів б у в зн ов у на н огах». А л е це не тривало пар у дніїв. В ж е н аступ н ого ран к у Д ж еррі п оч ув ш кан дибаю чі кроки, п р о­ т е н е такі повільні, як звичайно, а л егш і та ш видш і. В ін ви сл и зн ув із л іж ка, п р ойш ов на кін ч и к ах пальців до д в е ­ р ей і відчинив їх на я к у сь щ ілину. Старий саме зникав по задніх сх од а х . В ін м ав при собі св о ю р уш ниц ю . . . Д ж ерр і стоя в нерухом о, п р и ти скаю ч и сь обличчям д о щ ілини в д вер ях. П отім він одягся яком ога ш ви д ш е і побіг задніми сходам и додолу. В пивниці ста р ого н е було. Д ж еррі знайш ов й ого за Гаражем. В ін стоя в там вип роставш и сь, трим ав у р у ц і ва ж ку, ста р у руш ни­ цю , і його розпл ю щ ен і оч і блимнули, кол и він побачив н абл и ж ен ­ ня Д ж еррі з-за р огу гараж у. «К райн ій час, щ об т и в и бр а вся з-під перини», сказав він: «Т ут щ ось д істься ». Він глянув на Д ж еррі з чудн ою прон и кл и вістю : «Ч и ж ти не відчуваєш ? Запах ін діянів». Він показав віл ьн ою р у к о ю понад п орож н ій п у сти р за їх д о ­ мом, на горбок, щ о х ов а в за собою місце для м іськ и х відпадків. П ід зр остаю чи м ранкови м світл ом Д ж еррі побачив т о н к у ни тк у диму, щ о підноси лась і танула в повітрі. «Ц е ж л и ш е вогон ь н а . . . » п оч а в в ін був. А ле старий повер н ув до н ього гол ов у і гнівно п р ош еп отів: «К а ж и радш е, щ о ти не зна­ єш їх н іх сигналів. Х т о сь мас піти на розвідк у, ін акш е вон и б у ­ д у т ь у нас на шиї, перш е ніж ми пом ітимо». Старий пом арш ував навп ростец ь, він довгими крокам и п ер ей ­ ш о в п у сти р за домом. Д ж ерр і вагався, але’ потім п обіг щ о д у х у йом у вслід. Старий к и н ув на нього ш ви дко окскм, кол и вони порівнялись. «О так добре, Д ж еррі», сказав він : «д в оє м аю ть біл ьш е ш анс за одного». Т о ж в он и м арш уваяи н авп ростец ь к р ізь поля та перелазили ж и в оп л оти та огор ож і, щ о траплялись їм на пуги. Я ки й сь собака побіг б р еш у ч и за ними. Старий п овер н увся та п р ом урчав й ом у щ ось, і собака сти х, підібрав х в іс т та побіг геть. В они зійш ли на гор бок перед місцем д о відпадків. Д есь на зад­ н ьом у тлі в с е щ е тл ів як и й сь вогон ь, ал е старий в ж е не звертав на н ього уваги. В ін підійняв р у к у понад очі, щ об ох ор он и ти їх п е­ ред сх од я ч и м сонцем, і р озди вл явся на рівнину.

• «Отам, к р ізь прогалину, вони б у д у т ь повзти», сказав в ін і взяв напрямок на єдиний щ е н е забудовани й ш маток землі навколо, до п ід н іж ж я біл ьш ого горба, щ о зн оси ть ся на захід від міста, з у к р и ­ тим великим и кам еню ками схід н ім схилом. В они осягл и кр аю горба, в Д ж еррі ноги бул и в ж е стомлені. ЙО­ ЗІ

м у бул о незрозум іл о, як старий щ е м о ж е трим атись с т о я ч у на св о їх в ід м ор ож е н и х ногах. А л е той п р осту в а в ба д ь ор о далі, п о в е р та в ся гол ов ою з б о к у на бік, і його оч і ув а ж н о блимали під густи м и бровам и. В ін почав лізти догори лівим красм в и сх л о го річищ а, а Д ж ерр і з тр удом іш ов услід. «Н е р озу м ію », сказав стар и й згодом і сп и н и вся: «Т у т ж е не б у л о с ію к с ів за остан н іх ч а сів ». В ін пол із далі, і в о н и м а й ж е о ся г­ ли вер ш к а горба, к ол и стар и й т а к тв ер д о вда р и в х л о п ц я п о плечу, щ о в т о г о зігнули сь коліна. «Д одол у», прошіеіпотів він, упав на ґр у н т і п оп овз поза в ел и к у кам ен ю ку: «С ю д и !» Т ак в о н и л еж ал и оби д ва поза кам ен ю кою , на к р а ю ш и р ок ої ущ елини, перед в и схл и м річищ ем. П ід ними в д а л еч і м игтіло, о т о ­ чене гарними сіл ьсь к и м и дворам и, гарне м істо зі св оїм и п р я м о к у т ­ ними вулицям и, де в сі п р и стой н і і п ов а ж н і лю ди щ е спали. Старий підій няв гол ов у і р озд и в л я в ся поиад к р а й кам еню ки. «С ю ди, х л оп ч е», ск а за в в ін : «Б а ч и ш й ого? Отам, поза вел иким каменем, щ о виглядає, нем ов барило». Д ж ерр і п оч у в а в ся стом леним і змученим, але нап р уж ен н я не зали ш ил о й ого ані на мить. В ін т е ж р озд и в л я в ся геть п он ад к а ­ м е н ю к у і н ар еш ті добачи в п о д р у го м у б оц і ущ елини то й вел и ки й камінь, про який казав старий. А л е це й б у л о все. «В они там », сказав старий: «Т і п о в зу ч і собаки, ті р озм ал ьован і». Д ж ерр і сп л ю щ и в п ов ік и а ж до в у з ь к о ї щ іл ин и і нар еш ті д оба ­ чи в поза вел иким каменем ч ер в он у в а ту м и гтячу плям у на схил і. «Н ап евн е там ціла згр а я п оза х р ебтом », хр и п к о п р ош еп отів стар и й : «М арш , іди й збу д и лю дей. Я затрим аю їх т у т д о ва ш ого п р и х од у ». Д ж ерр і зігн у в ся і в ід п о в з п а р у к р о к ів назад. А л е ц е й ом у здавал ось дурним, в ін спи н ився й п о в ер н у в ся . С та­ рий л еж ав п л аско на ґр у н ті біл я кам еню ки, він щ о сь пром урм отів і в и су н у в р уш н и ц ю наперед. П отім він п оклав собі палець у рот і п ідн я в й ого в повітря. «В іт ер зі ш в и д к істю д е с я т ь о х м и ль», пр ом ур м отів в ін : «К о л о т р и д ц я тьох ф у т ів відхилен ня, так я гадаю ». В ін сп е р ся на л івом у лікті і тримав л ів ою *рукою в а ж к у , ст а р у руш н иц ю , прити снув к о л ь б у до п р а вого плеча і ц іл и вся п он а д ста р ом од н у м уш к у. Р ап том стар а п ук а вка загриміла, нем ов гармата, і звор отн и й у д а р п отр я с тіл ом старого. Т ой в ід к о т и в ся назад поза к а м ен ю к у і в и п р оста в ся сидячи, в с е щ е з р уш ниц ею ,в р ука х. В ін від тягн ув замок, п ор и в ся в ки ш ені і ви тягн ув з неї ч у д н у п ол отн я н у патрон­ таш у. В ін х о т ів заряди ти знов. Й ого ст а р і пальці п ор ал и ся з п а ­ тронами. Т а ось руш ниц я впала йом у н а в ск оси на ноги. Й ого т іл о за к л я к ­ нуло, він п овіл ь н о підніс св о ю ст а р у гол ову, в ін п оба ч и в Д ж еррі. «Щ о ти т у т робиш , х л о п ч е ?» ск а за в він. П отім він уп ав, наче м іш ок, і в ід к оти в ся в б ік п о землі. Д ж ерр і в ід р а зу зрозум ів, щ о стар и й помер. Доовго ди ви в ся в ін на н ер у х ом е тіло. П отім глянув уперед, ш у ­ к а ю ч и т ієї ч ер в о н о ї плями над вел и ки м каменем, щ о виглядав, нем ов барило. В ін почав п овіл ьн о сп у ск а ти сь в ущ елину, потім в л із п о д р у го ­ м у боц і догори.

32

Т ам б у в той кам інь. А ггоза ним, на біл ьш ій відстані, н іж м о ж ­ на бул о припустити, ди вл я ч и ся з д р у го г о краю ущ ел ини, бул а та пляма — з чер вон ого піщ аника. Я кр аз під її зв е р х н ім краєм від бл и ск у в а в св іж и й слід в ід кулі. Д ж ерр і піш ов назад. Він р оби в д о в гі к р ок и і нам агався йти п равил ьн им темпом. Д одолу, к р ізь ста р е річищ е, і зн ов догори» В ін підій няв р уш ниц ю . Н а медалі не бул о ані одн ієї плям ки рж і. «Т а к », ск а за в він : «Я є Лінтон. А л е я т а к о ж є Б рант». В ін ск а за в це д о м ер тв ої ст а р о ї людини, як а дала йом у щ ось, ч о г о йом у н іхто н ік ол и не зм о ж е відібрати. Завж ди, а ж д о кінця, в ін бачи ти м е — д оси ть л иш е зап л ю щ и ти оч і — плям у з ч е р в он ого Піщаника, геть п о з а 1.000 ф у т ів за р осл и х пустирів. В ін п ов ер н у в ся і п іш о в назад До міста, щ о б п ок л и кати св о го батька, який у свій акуратн о-точн ий, надійний с п о с іб п о т у р бу в а в ­ ся б за те, щ о зали ш илось від стар ого. П ереклав В. Д.

-------оОо------ПЕТРО К ІЗ К О * *

*

Прийди скоріше, жадана хвилино, Для всіх однако, сонце, засвіти! Із себе скинь окови, Україно, І знов у квіти зодягнися Ти! Нічого я хотіти більш не можу, Як одного, що серце виклика: Помилуй нас від мук подальших, Боже, Позбав народ мій від большевика! Нехай не плаче у скорботі мати, Не пухнуть з голоду сестра і брат! З них кожний хоче, як людина, мати Усі достоїнства і будня, й свят. Земля і небо, сонце людям дані Від Бога всім однаково. Чому ж Моєї Батьківщини люди гнані Терпіти мусять отаку пітьму? Мій край найбільше переніс терпіння, Тому, можливо, він величним е. Я твердо вірю у його спасіння, — Народ мій щастя виборе своє. Прийди ж скоріше, жадана хвилино, Для всіх однако, сонце, засвіти! Із себе скинь окови, Україно, І знов у квіти зодягнися Ти!

1957.

33

О . Ст р а сб ур г * ... *) О, С трасбург, о, С тр асбур ґ, О, м істо чарівн е! В т о б і л е ж и т ь сол д а тськ и х Т іл в гр о бі н е одне .. . (Н ім ецька народна пісня). Т о в а р и ш к а Дандова ви су н у л а гол ов у з двер ей б ю р а й гу к н у л а * в зд о в ж к ор и д о р у : «Т ов а р и ш у Ч ерний, х о д іт ь ш в и д к о сю ди ! Т е л е ф о н — гов ор и ть С тр а сбу р ґ!» Ф р а н тіш ек Ч ерний, щ о б у в у ж е н а ш л я х у д о у ст а н ов ч о ї їд а л ь­ ні, п осп іш и в назад і в зя в сл у х а в к у . З м у ш л і д о н ь о го п р озв у ч а л о: «Г ов ор и ть С тр асбу р ґ. Ви, то в а р и ш Ч ерни й? Я д зв он ю з п р и вод у В аш ого кап ел ю ха . В ін зн ай ш овся , м о ж е т е о д ер ж а ти й о г о т у т у гардеробі». Ф р ан тіш ек Ч ерний б у в д у ж е задоволений. В ін у ч о р а к у п и в був к а п ел ю х і від р а зу ж потім за бу в й ого в р естор а н і «С тр а сб у р ґ».

— В се ж та к и щ е б у в а ю т ь ч есн і л ю ди, — под ум ав в ін собі, а д ж е в ін у ж е м ай ж е мав п ідозр у, к ол и й ом у вч ор а у в е ч о р і бул и сказали, м овляв, н іч ого не бачили. Т о ж в ін теп ер у с е ж знай­ ш ов ся . Ч у дов о! П р оте насп р авд і з те л е ф о н іч н о го в и к л и к у раділ о д в о є л ю д ей : Ф р а н тіш ек Ч ерний, бо в ін ч ер ез н ь о го впевн ився, щ о й ого новий к а п ел ю х не втрачений, і тов а р и ш Ч еп и к із су сід н ь о го бю ра, який н е м ав ж а д н ого уявл ення пр о р ол ю гол ов н ого вбранн я в у с ій цій справі. Т ова р и ш Ч еп ик л иш е п о ч у в б у в в и п а д к ов о «С тр а сб у р ґ», і ц ь ого й ом у б у л о доси ть. В ін о ббіг ц іл у у ста н о в у і р о з п о в ів к о ж ­ ном у, в ід го р о д ж у ю ч и в у с т а дол он ею , п ікан тн у н ови н у, щ о Ч е р ­ ний, напевно, ім періялістичний аґент: «Я це ч у в сам! Й ого вик л и к ав С тр а сб у р ґ! В ін зрадни к на у т р и ­ манні А д ен а уер а . . . » «Т а с л у х а й но, Ч епик, щ о м ає А д ен а у ер д о діла зі С т р а сбу р ґо м ?» «З ви чай н о ж , якраз ти й ого пови нен борони ти ! А л е ж не м о ж ­ на п ер ек рути ти ф а к т ів : він р озм ов л я є зі С тр а сбур ґом , та щ е й у р обоч и й ч а с! Ч ерез у ста н овч и й апарат!» Ф р а н тіш ек Ч ерний мав од е р ж а ти в ід п у стк у . В ін її, пр оте, не дістав. Для н ь ого п ер ед бач ал ося п ідвищ ен ня платні. В он о відпал о. В ін дедалі біл ьш е в ід ч ува в, щ о а тм осф ер а н а в к ол о н ь о го я к о сь хол одн е, як ск о р о в ін до к о го сь в у ст а н о в і звер тається. К ол и в ід к р и л а сь кан дидатура н а значніш у посаду, к ер ів н и к у ста н ов и в и к л и к а в й о го д о себе. «П осл у х а й но, тов а р и ш у , ти добр и й прац івник — надійний, су м ­ лінний, повн ий ін іціятиви — але в т в о їй док ум ен та ц ії є тем на плям а: щ о т о бул а за дурна іст о р ія з тим С тр а сбу р ґом ?» Ч ерний сп оч а тк у з о в сім не розум ів, ч ого ш е ф х о ч е . П отім його в ід р а зу осяя л о. В ін поя сн и в у с ю істо р ію . Іст о р ію перевіри ли. В се здава л ося в пор я дку. П роте, к о л и в ін мав перейн яти на се бе ф і­ л ію устан ови , сп р ава про С т р а сб у р ґ іщ е раз виринула на п о в е р х ­ *) П ереклад із ч е сь к о го ж у р н а л у «Н ови Ж ів о т », ч. 2, П рага, 1955.

34

ню . Н ареш ті цілу істор ію знов перевірили, але тим ч а сом к е р ів ­ ни ком ф іл ії в ж е став інш ий колега. Ф р а н тіш ек Черний б у в сам із се б е лю дина спокійна, п р оте цей кл опіт п о т р о х у зден ер вував його. О дного р а зу він д іста в со б і д о ­ гану, за кричавш и на тов а р и ш к у К л я б ік о в у : кол и розм ова т о р к ­ нул ася бул а диверсан тів і зрадників, това р и ш ка К л я бік ов а за у в а ­ ж и л а : «Я к в он о вл асне щ о д о тебе, товар и ш у Ч ерний? Я к ти міг т а к утр ати ти чуй н ість?» «Т а ж я нічого не в тр а ти в !» — заревів на неї Ч ерний: — «Л иш е к ап ел ю х я був утратив, д о ч ор та — стара ти к оза !» Ц е таки справді бу л о негарно, б о това р и ш ка К л я бік ов а була в уста н ов і лиш е знедавна і не могла знати, які д оти чн і ч у тк и вірні, а я к і ні.

— А тм осф ер а сту п н ево ста є нестерпна, — дум ав со б і Черний і в ж и в заходів, щ о б перейти д о ін ш ої установи. Б іл ь ш ість його това р и ш ів визнали це д у ж е розум ним , зокрем а това р и ш Ч епик. В ін сказав одном у з кол ег: «З наєш щ о, к ін ец ь-кін ц ем він має рацію , щ о х о ч е геть звідси. А д ж е ми неп рави льно п остави л и сь бу л и до нього. Зви чайно ж , к ол и обм ір кува ти я к слід, т о ь с а м почасти винний. А л е не в а ­ ж и ть. Ч и це назвати плинністі сл у ж б о в и х сил, чи я к о с ь ін акш е — і для нас, і для нього та к буде кращ е». Т о ж одн ого дня Ф р а н тіш ек Ч ерний залиш ив св о є м ісце праці, де він не спром ігся був змити з себе певну підозру, і перейш ов до ін ш ої установи. П ізніш е ми чули, щ о н ови й ш е ф в в а ж а є й ого за дивака я к огось: Ф р а н тіш ек у перш ий ден ь п р и н іс із со бо ю пап еровий з виток, з я к о го ви тягн ув у бю р і ди рек ц ії свій кап елю х. «Б ачите, това р и ш у керівн и к, оце є кап ел ю х. В ін вигл ядає новим, х о ч він у мене в ж е два р ок и . Я нікол и н е надягаю його, але н ош у й ого з собою в х а р а к тер і алібі. П отел еф он уйте, б у д ь л аска, до р есто р а н у «М істо Страсбург"»; дівчина з гардероби нап евно прига­ дає собі. Старш ий кельнер, щ оправда, піш ов геть, в ін тим часом у л аш ту ва вся в П еж ін ок ов і — не бійтеся, це не м ісц ев ість к ол о Б ратісл ави, але винарня на п л ощ і В о й т е с к е . . . Ні, ні, товариш у, я ж справді тверезий, р ів н о ж і при р озум і. Я його щ е н е втр ати в уповні, х о ч правда й те, щ о . . . Я л и ш е х о т ів ви р івн яти сп р а ву в ж е в ід п очатку, бо я певний, щ о товар и ш Ч еп и к В а с ви к ли к ав і п овідом и в пр о мій тел еф он іч н и й з в ’я з о к зі С тр а сбур гом — з в и ­ чайно ж , я так і зн а в ! . . . Так, я й сам питаю себе, ч о м у він ц е р о ­ бить. Я нікол и н іч ого н е чинив йом у прикрого. Лиш е одн ого разу — це б у л о в ж е давно — сказав я йом у, щ о в ін пр ец ін ь неповинен зали ш ати д овір оч н і м атеріяли в себе на стол і, к ол и в и х о д и т ь з бю ра. Т од і він ви звір и вся . В ін м ені в ж е п ок а ж е, — ск а за в він, — щ о т о значить бути чуйним та в п о г о т ів л і. . . Т о ж в ін і п о к а ­ зував мені це аж два р оки . . .

-------о О о-------

35

З сумівської творчости: Ів. ХАЛ Я В А

П ри чта про єдність Давніше, як давно, — колись У Любечі князі зійшлись І присягнули при хресті: «Один другому все простім На зло поганих агарян! Хай не сміється більш Буняк, Що знищить нас чи так чи сяк І в замках виростить бур’ян! Забудьмо чвари всі свої Й на поклик рідної землі, На захист прадідів костей Від цих непроханих гостей, Свою зібравши кожний рать, З’єднаймо сили у одну, Орду бо дику й навісну Нам поодинці не здолать! . . » Отак у Любечі колись Князі у єдності клялись. Та то лишень слова були, Бо тільки з Любеча пішли, До Святополка в Киїп-град Давид волинський завітав І в байку свіжу вже вплітав Сусіда-князя в купу зрад. А Василько і Мономах На полюванні навіть в снах Про це й подумать не могли. Коли ж до Василька посли Дали від Святополка вість, Щоб гостем був, до всіх бояр, Що відмовляли хитрий дар, Сміливо втяв: «Піду на злість!» І тільки в браму Золоту Ступив ногою князь, як тут Згребли його і на руках Внесли в темницю. У льохах В задумі нидів Василько І не гадав, що вж е йому Не бачить світла, а тюрму, Де темрява снує слідком. У Києві заграли в дзвін; На половців не кликав він. То Святополк бажав нарад 36

З боярами, щоб Київ-град Почув Давидові слова. Бояри ж радили князям, Щоб хто гріху, бува, не взяв І не терпіла голова. Давид нагоди не минув, Прийняв на себе всю вину, Бо на сусіда Василька Тряслася заздрісна рука. Не зміг намовити киян, Та тішився бодай ще тим, Що зможе і в’язнем утекти І доконати сам свій плян. Минувши Київ через ніч, Давид всю зброю скинув з пліч І, наказавши гайдукам Зв’язати міцно Василька, А катові гострить ножа, В маленьку будку в’язня вніс, Де й процідив йому під ніс: « . . . і Теребовля не чужа . . . » «О, знаю, Каїне ти мій, — За клаптик бідної землі У тебе гонору не стать! А тих присяг, що зволив дать, Ти не освятиш без крови Братерської! Спускай і п и й !. . Немудрих розум край святий Вже й так побив на острови.. . » Замовк і задививсь в поля, Що шелестіли. — «Ах, земля! Як довго родиш ти бродяг, Що вказують поганам шлях, Як довго родиш ти синів, Що гірші звірів лісових, Так довго не позбудеш лих Від плюндрування і в о г н ів !..» У Василька не стало слів, — Беринду вгледів і зімлів. За хвильку був він без очей .. . П оїхали. . . А там з плачем Попівна випрану вдягла

Йому сорочку. — «Чий це Іплач?» — «Це я, М ар ія.. . О, пробач.. . » — І з ляком все розповіла. «Тобі сорочку принесли І наказали? ! . . Тьху, осли! Боялися крови на ній, Даремно литої . . . Мені А ж страх, що шиї гнуть орді.. . Х оч присягали на хреста,

Та з того пісенька пуста — Забавка вітру на в оді . . . » * Не хочу більше вас томить. Скажу відкрито: я в цю мить Ще чую звук і зміст тих слів, Що князь покривджений зумів До сотень поколінь ректи: «Про сдність менше говори, А дій для едности й живи, То й інші зроблять так, як ти!»

D etroit, 1956 р.

оО о

П о с та ті сучасної доби;

Бмон де-Валера В еликий держ авн ий м у ж Ірляндії, який н ещ од а вн о в третій раз у п р о д о в ж оста н н іх 25 р о к ів оч ол ив у р я д Ір л я н д ськ ої Р е с­ публіки, я к л ідер найм іц ніш ої — н а осн ов і оста н н іх парл ям ен тсь к и х ви бор ів — па р тії ір л я н д ськ ого парляменту, — н ал еж и ть до н а й ста р ш и х (не лиш е в ік ом , але й політичним ста ж ем ) д е р ­ ж а в н и х м у ж ів св іту : він нар од и вся 1882 р ок у , а в п ер ш е б у в о б ­ раний на члена британської Палати Громад аж п ’ятьм а р окам и ран іш е за ни ніш нього н ай стар ш ого ста ж ем члена т ієї Палати. П р и п ускається , щ о в и бор ч а перем ога оч ол ен ої ним п ол іти чн ої партії «Ф ія н а Ф айл» є спричинена, в п ер ш у чергу, й о го особи сти м впливом , бо програм а ц ієї партії н е є істотн о відмінна в ід п р огра ­ ми гол ов н и х к о н к у р у ю ч и х з н ею пол іти ч н и х уґруп ува н ь. Н адзвичайна поп улярн ість, я к о ю де-В а л ер а к о р и ст у єт ь ся серед біл ьш ости — п р оте н е п е р е в а ж н о ї біл ьш ости — ір л я н д ськ ої л ю д ности, я к рівн о ж і го ст р о кр и ти ч н е ставлення д о н ього з бок у м ен ш ости (але чи сл ен н ої м енш ости), од н а к ов о м ір ою п оя сн ю ю ть ся й о г о бур хл и ви м і багато р а зів бл и скуч и м револю ційни м минулим. Ця в и сок а й х уд а п оста ть у ч ор н ом у вбранні, з чорним ка п ел ю ­ хом , твердим білим ком ірц ем і старом одним и сталеви м и окул ярам и — саме в та к ом у вигл яді о б ’їж д ж а в в ін за оста н н ьої п ер ед в и бор ч ої кам панії, в п р од ов ж ти ж н ів, ір л я н д ськ і міста, м істечка й села, вр івн оваж ен и м тоном довод я ч и р обітн икам і ф а р м ер а м «пол іти чну безп р и н ц и п овість» партій у р я д о в о ї коал іц ії — це та сам а людина, як а за вел и кодн ього повстан ня в Д ебліні 1916 р ок у ком андувала тим укріпл еним постом , щ о завдав брітан ським збройним силам най біл ьш и х утрат. Д е-В алера в р я ту в а в ся тоді від р о зстр іл у лиш е в останн ю хвилину, щ об ста ти незабаром гол ов ою н ац іон ал ьн ор евол ю ц ій н ої організації «Ш и н Ф ейн» і президентом п е р ш о го — п ідпільн ого — парляменту. Б у в ш и схоп л ен и м бр іта н ськ ою владою , в ін у т ік 1919 р ок у з в ’язн иці в( м. Л інкольн за д оп ом огою М айка К ол л ін за — одного з й ого н а й р іш у ч іш и х пол іти ч н и х п роти вн и ків за п ізн іш и х часів, кол и К ол л ін з ста в прем ’єром, а згод ом і п р е­ зидентом ір л ян дськ ої са м остій н ої д ер ж а в и — п о їх а в до П івнічн ої 37

А м ер и ки , щ об зібрати сер ед та м теш н іх ір л а н д ц ів -е м іґр а н т ів та ї х ­ н іх н а щ а д к ів п отр ібн і ф он д и для Ір л а н д сь к о ї Р е сп у б л ік а н сь к о ї А р м ії і, н ел ега л ьн о п о в е р н у в ш и сь д о Ір л ан дії, в ст у п и в у л а в и тієї п а р ти за н сь к ої арм ії р яд ови ком . К о л и бр іта н ськ ій ур а д , п о ш е с т и ­ р іч н ій п а р ти за н сь к ій вій н і в Ір л ан дії, ви зн а в 1921 р о к у (зн а ч н ою м ір ою під т и ск о м гр о м а д сь к о ї оп ін ії в СІЛА, х о ч В а ш ін ґт о н о ф і­ ц ій н о д отр и м у в а в са п ол іти к и н евтр уч а н н а ) ф а к т и ч н у н е з а л е ж ­ н ість Ір л а н д сь к о ї Р е сп у бл ік и — о б м е ж е н у в д о г о в о р і 1921 р о к у л и ш е с у т о ном інальним и за стер еж ен н а м и — але ц ін ою з б е р е ж е н ­ ий британської влади на к р а й н ьом у п ів н іч н ом у с х о д і остр ов а , в автон ом н ій обл а сті У л ьстер , — т о д е -В а л е р а оч о л и в т у ч а сти н у Ір л а н д сь к о ї Р е сп у б л ік а н сь к о ї А рм ії, а к а не з го д ж у в а л а сь р е з и ґн ув а ти з У л ь стер у , огол оси в д о г о в ір 1921 р о к у «зр а дн и ц ьк и м » і н а м а га вса р озп оч а ти гр ом а д а н ськ у в ій н у п р оти л егал ьн ого ір л а н д ­ сь к о г о у р а д у та парл ам енту, а к і то й д о г о в ір підп и сал и й з р а т и ф ік у в а л и . П р оте акти вн і п р и х и л ь н и к и д е -В а л е р и в и я в и л и сь за­ н ад то нечисленн им и, сп р оба гр о м а д я н сь к о ї вій н и за к іл ь к а н а д ц я ть м іса ц ів ви чер п ал а сь, а сам де-В а л ер а , п отр а п и вш и 1923 р о к у під ареш т, п ер ебу в 11 м іса ц ів (із за га л ьн ого ч и сл а т р и д ц а т ь о х п ер ш и х м іса ц ів о ф іц ій н о го існ ування ір л а н д сь к о ї дер ж а в и ) у в ’азниці, за цим р а зом — ірл ян дській. О ц я — така бол існ а дл я м ол од ої ір л я н д сь к о ї са м о ст ій н о ст и — п р обл ем а У л ст е р у л и ш а ється й д о сь о го д н і в т о м у са м ом у стані, щ о й 1921 р ок у , і н а в р я д чи н а д а сться за б л и ж ч и х ч а сів д о б о ­ дай к о м п р о м ісо в о г о р о з в ’язанна. З в и ч а й н о ж , У л сте р б у в з а в о й о ­ ван и й англійцям и за п ізн ього се р е д н ь о в іч ч я в та ки й сам и й н а ­ си л ьн и ц ьк и й сп о сіб , я к і р еш та Ірл ян дії. А л е в ід кін ц я 17. с т о р іч ­ ч я сам е ц я ча сти н а о ст р о в а зазнала масової — і то, в п ер ш у чер гу, а ґр а р н ої — б р іт а н сь к о ї (п е р е в а ж н о ш о тл я н сь к о ї) к о л о н і­ зації, і к о л и в у с іх ін ш их о б л а ст я х Ір л ян д ії, х іб а щ о за в іл л т к о м її стол и ц і Д ебліну, бр іта н ц і ск л а д а л и п ер ед 1921 р о к о м лише; н е ­ чи сл ен н и й привіл ей ован и й п р о ш а р о к ур я д ов ц ів , б іл ь ш и х зем л е­ вл а сн и к ів, к ом ер са н тів і т. ін. •— в У л ст ер і в он и п е р е бу в а ю т ь ком п а ктн и м и масам и, і т о зд е б іл ь ш о го в ж е понад два ст ор іч ч я . А л е й тубіл ьн а л ю д н ість У л ст е р у є д у ж е в е л и к о ю м ір ою з а н гл ізован а, зок р ем а зд ебіл ь ш ого перей ш л а д о англіканства, п р е з б ітер ія н ст в а та ін ш и х а н гл ій ськ и х п р о т е ст а н т сь к и х се к т ; і ца к о н ­ ф есій н а від м ін н ість н адзви чайн о за го ст р ю є пол іти чн и й антагонізм, б о р еш та Ір л а н д ії н ал еж и ть до н а й п осл ід ов н іш е р и м о -к а т о л и ц ь к и х к р а їн у св іті, і ста н ови щ е «ір л а н д ц а -н ек а тол и к а » є та к и м с а ­ мим абсур дом , ак, прим іром, «п р а в осл а в н ого п ол а к а ». О т ж е б іл ь ­ ш іст ь п о ст ій н и х м еш к ан ц ів У л ст е р у н е в в а ж а є себе за ір л ан дц ів і, н а віть мимо с в о г о п оч а сти б р іт а н сь к о го п о х о д ж е н н я , ставати ними в ід м о в л я єть са ; щ о б «ір л а н д и зу в а ти » У л стер, т р е б а б у л о б ви н и щ и ти або в и к и н у ти геть, щ онай м енш е, п ол ов и н у й о г о л ю д ности. За т а к и х ум овин , і сам д е -В а л е р а , кол и, п ісл а д о в ш о г о п е р е б у ван н я в о п о з и ц ії д о п а р л а м ен тсь к ого у р я д у , п р и й ш ов н а р еш ті до влади, ста вш и п р ем 'єр ом 1932 р ок у , в п р о д о в ж 16 р о к ів с в о г о п е р ­ ш о го ур я дува н н а, та 3 -х р о к ів д р у го го (1951-1954), о б м е ж и в са в сп р а в і ір л а н д с ь к о -б р іт а н с ь к и х в заєм и н л и ш е на н езн а ч н и х і р а д ­ ш е ф ор м а л ьн и х о са га х на ц іон а л ьн ої пол ітики, а к о т ск а су в а н н я ф ік т и в н о го п о ст у б р іт а н сь к о го ґе н е р а л -гу б е р н а т о р ст в а т а присаги 38

на ім ’я бр іта н ськ ого кор ол я (це, власне, лиш е зовніш ній вияв ф а к ти ч н о ї н ен алеж н ости Ір л я н д ськ ої Р есп убл іки д о К ом м он в ел ту), л іквідація британських пр ер оґати в сто со в н о д о певн и х і р ­ л а н д с ь к и х портів, тощ о. О ф іційний в и х ід Ірляндії з К ом м он вел ту н е б у в проголош ений, б о ч ер ез н ього величезна К І Л Ь К І С Т Ь І Р Л А Н Д ­ Ц І В , щ о п остій н о м еш к а ю ть у Б рітанії, м усіла б обирати м іж б р ітан ськи м гром адянством і п ов ор отом д од ом у: в п ер ш ом у випадку, вон и ступ н ево ден аціон алізувалися б, а в другом у, їх н ій п овор от сп р и чи н и вся б у країні д о екон ом іч н ої к атастр оф и , бо Ірляндія щ е й тепер не сп р ом ож н а вповн і пр огодувати св ою л ю дність, і ем іграційний р у х до П івн іч н ої А м ерики триває далі. Щ о ж д о У л стеру, то д е-В ал ер а о б ст о ю є насьогодн і ти м часове збер еж ен н я ст а ту с-к в о , бо, м овляв, прилучення У л ст е р у вим ага­ ло б радикальних змін у нац іон ал ьн о-м овн ій політиці: ірл ян дська мова, щ о є о б о в ’язкови м предметом навчання в у с іх ш кіл ьн и х за ­ кл адах, є в У л стері м а й ж е зов сім витисн ена англійською . П р оте здається, щ о й у самій Ірл ян д ії 30-річна спроба в о ск р е си ти ір л я н д ськ у м ову в х а р а к тер і н а ц іон а л ьн о-дер ж а в н ої не осягл а в и ­ ріш а л ьн ого у сп іху . Втім, д е-В а л ер а напевно мас й серйозн і м отиви не ви сувати у л сте р сь к о го питання на передній плян. Ц ей син еспанця й ір л я н дки, народж ени й в С Ш А (щ оправда, ви хова н и й в ід 2 р о к ів в ік у в Ірляндії), а за первісним св о їм ф а х о м — гімназійний викладач математики, став твор ц ем чин ної в ід 1937 р о к у д е р ж а в н о ї к о н ­ сти туц ії і — головна й ого засл уга — спром ігся зберегти н ев тр а л ітет Ірляндії за 2. св іт о в о ї війни. Ірл яндська нація має в сі при­ чини ставитись до нього з повним д о в ір ’ям. Д.

-------оОо-------

Хор Юного С У М -у під керівництвом М. Коваля бере участь у Шевченківському вечорі в Ковентрі, Англія, 1957 р. З»

t С Х И Л Я Є М О ГО ЛО ВИ ПЕРЕД Й ОГО М А Є С Т А Т И Ч Н О Ю ПОСТАТТЮ Ук раїн ська еміграція, як і цілий український народ, понесли ве­ ли ку втрату: 23. лютого 1957 року, о 7 год. 5 хв. ранку в А н гл ії несподівано помер Й О Г О С В ІТ Л ІС Т Ь Г Е Т Ь М А Н И Ч Д А Н И Л О С К О ­ РОПАДСЬКИЙ. Ук раїн ська спільнота на чуж ині переживае в ж алобі таку бо­ лю чу несподівану смерть Престонаслідника Гетьманського Руху. Покійний очолював Український М онархічний Гетьманський Р у х і все своє життя присвятив боротьбі за звільнення України, за Християнську Українську Самостійну, Соборну Д ерж аву. Схиляємо голови перед Й О Г О Масстатичною Постаттю, з глибо­ кою вірою і клятвою для здійснення Й О Г О заповіту.

-------оОо-------

М о л о д ь ін ш и х н а р о д ів :

М а д я р с ь к і п ід л іт к и Маріонетковий уряд московського яничара Яноша К ад ар а за­ боронив у сателітній Мадярщині святкувати 15. березня — 109. річницю переможного вибуху національної й демократичної ре­ волюції 1848 року — проте не спромігся запобігти масовій пропаґандивній протимосковській акції, яку розгорнули з приводу тієї дати героїчні мадярські патріоти, навіть у напівзруйнованій совєтськими гарматами й танками столиці Будапешті. Цей неподо­ ланий і невловимий масовий спротив московському окупантові та його місцевим поплічникам охоплює всі шари й категорії воле­ любної людности; але особливо маркантну участь у складанні, розмноженні й поширенні летючок та гасел відограє мадярське юнацтво, включно з підлітками і навіть дітьми старшого віку. До редакції відомого паризького часопису «Ф іґаро» потрапив» аж де­ сяток таких рукописних гасел, знайдених однією будапештською вчителькою в шкільних течках її 9-12-річних учениць. Старан­ но виведені на шкільному папері «в клітку» «каліграфічними» літерами — проте не без правописних помилок та «підчисток» — вони справляють зворушливе враження, одностайно виголошую­ чи: «Х ай живе наша гарна Мадярщина!» — «Свободу злощасним мадярам!» — «Х ай росіяни повертаються до себе!» — або й ко­ ротше: «Геть росіян!» Разом з ними досталось до французької преси також кілька ма­ дярських поезій, присвячених недавнім революційним подіям і поширюваних у країні в підпільний спосіб; імена авторів є, ма­ буть, багато кому відомі, але назовні тримаються в таємниці. По­ даємо тут (за французьким буквальним перекладом) один зразок, який підносить саме постать мадярського підлітка — «незнаного вояка» національного повстання: 40

ХЛОПЧИСЬКО З БУДАПЕШ ТУ

Хлопчиську з Будапешту, ти, сумного віку хлопцю, вихований в дітбудииках, чиє життя не лічить більше, ніж п’ятнадцять хм урих весен, ти, що жививсь «ідеологією » від абетки — в совєтських танків дикім гримотінні співав ти пісню волю. У зливі сталі з танків твоя мала рука не затремтіла, ти сміло взявсь за скоростріл вогонь по них відкрити. Твоє мале здригнулось, може, серце, та ти побіг хоробро, щоб кинути спокійно й впевнено бензини пляш ку . . . Хлопчиську з Будапешту, ти, герою між героїв, що кров свою пролляв так дорого, оплату ти свою дістав уже, коли святу ми вибороли волю. Товариш у малий, клянемося тобі, що боронитимемо цей дорогоцінний спогад: не може бути, щоб твоє маленьке серце дало пролляти кров свою даремно. Хлопчиську з Будапешту, сумного віку хлопцю, вихований в дітбудинках, чиє життя не лічить більше, ніж п’ятнадцять хм урих весен, ти, що пожертвував своє життя за батьківщину — як довго на землі жить буде хоч один мадяр, тебе ніколи не забудемо.

----- оО о— —

П л о д и н а р о д н о ї о с в іт и В зв’язку з останнім черговим призивом французької молоді до війська, в одному з призовних районів центральної Франції (в Понтуазі) був переведений цікавий «культурний експеримент»: 3.500 призовників мали відповісти на коротку усну анкету, зміст якої стосувався до найелементарніших відомостей із сучасного політичного життя Франції. Результати виявились не лише див­ ними, але й справді страховинними, бо свідчили про цілковиту політичну іґноранцію далеко переважної більшости сьогоднішньо­ го французького юнацтва (щонайменше, чоловічої статі). Звичай­ но ж, ніхто — або сливе ніхто— не відповів: «не знаю»; відпові­ дали: «політика мене не цікавить». А ле від того не легше.

41

Отже, на запитання: «хто править Францією?» — лише 20*/» дали вірну відповідь (прем’єр, чи то голова ради міністрів, чи то просто голова уряду), а рівно половина -**• невірну (президент Французької Республіки); 30% оголосили себе «незацікавленими», але знайшлись аж троє, які відповіли: «король». Щ о прем’єр-міністром Франції с насьогодні Ґі Моле, — відомо лише 15 відсоткам призовників; 10% назвали того чи іншого з його попередників — Піне, Мандес-Франса, Едґара Фора. Решта; «те мене не цікавить», або ще: «вони занадто швидко міняються» (хоч якраз кабінет Ґ і М оле перевищив, як на французькі обста­ вини, всі рекорди довговічности). Навпаки, ім’я теперішнього президента республіки (Рене Коті) правильно назвали аж 85% — очевидно, саме через переважно «репрезентаційні» обов’язки цієї офіційної найвищої посади, чиї реальні політичні права є дуже обмежені. Щ о в Франції двопалатна парляментарна система (палата чи то асамблея депутатів і т. зв. «рада республіки» чи то сенат) —■ зна­ ють лише 12%; а існування «Асамблеї Французької У н ії» (яка номінально очолює зв’язок французької метрополії з її колонія­ ми та «мандатними територіями») відомо лише одному півпроцентові. «Щ о таке депутат?» — Далеко найчисленніша відповідь: «це та­ кий пан, що займається політикою» (70%); більш-менш правиль­ них відповідей — 4%. Рівно скільки ж правильних відповідей на запитання: «щ о таке сенатор?» — але 88 відсоткам це поняття взагалі невідоме. Лише 3% знають прізвище депутата, який репрезентує в парляменті їхню власну округу; і лиш е коло 10% мають бодай при­ близне уявлення про систему місцевого самоврядування. Зате аж 97% вірно назвали ім’я переможців на останніх всефранцузьких автомобільних, мотоциклетних і роверних змаган­ нях! До того слід іще додати, що опитувані призовники походять із 11 економічно дуже відмінних кантонів — сільсько-господарських, індустріяльних, торговельних тощо — і що серед них широко представлені найрізноманітніші шари людности — селяни, реміс­ ники, робітники, службовці, торгівці, студенти, і т. ін. Сливе всі вони закінчили, щонайменше, загальнообов’язкову елементарну школу, де основні відомості з суспільнознавства (під назвою «гро­ мадянського вишколу») займають у програмах одно з почесних місць. Отже, школа як така тут, власне, не відповідальна: вона не може змусити юнаків не забувати, по її закінченні, того, що їх «не цікавить». Колись за 1-ої світової війни французькі журналісти, сміючися з російського міністра фінансів Барка, казали, що Росія, напев­ не, дуже багата держава, коли може собі дозволити люксус — мати такого міністра фінансів. Натепер цю іронію можна б обернути проти самих французів, сказавши, що Франція, напевне, дуже щаслива держава, коли може собі дозволити той люксус, щоб французька молодь майже зовсім не цікавилась французькою політикою!

-------оОо------42

Слава Стецько

С е р е д к и т а й с ь к и х д іт е й Хоч для кожного ясно, що поїздка ц. р. делегації АБН, як до В’єтнаму, так і до Вільного Китаю, була наскрізь політичної нату­ ри, а діти з політикою не мають нічого спільного, то все таки ми мали змогу провести чимало хвилин серед тієї симпатичної частини людської спільноти.

______________________________ ’• м .'1

: jfrf: V , І

Г .ж е па с а м о м у л с т о в п щ і , к о л и ми п р и ч а л и л и в Т а і і -

'

І

псіі

.'Н

і

Китаю, ленькі

...

•'

Щ?- t's-

■’ ' -

■

■;?і *V ’

'

-

•.;>•>,!

'f

л“

■-

(К п та іі).

к п ім

високо-

І ініс'Гііі: •НЧІІІХ «гоГіистос р'и пас з у с т р і л и м а к и та й ськ і діти в

мальовничих китайських строях. Вони привітали нас букетами квітів. Як же приємно було нам ба­ чити тих гарненьких, з круглими личеньками, ки­ тайських дівчаток. Вони трошки налякані, з лис­ куче чорними очима і з таким самим коротко втя­ тим волоссям. Антикомуністична Ліґа Азійських Народів — Від­ діл Китайської Республіки — підготувала окрему програму на час перебування наших делегатів у Китаї. В програмі першого дня бу­ ло надруковано: «Прийняття китайської жіночої антиаґресивної ліґи, улаштоване в 4єсть пані С. Стецько». По двогодиннім інтер­ в’ю з представниками китайської преси ми поїхали на це прийнят­ тя. Я сподівалася довгих доповідей про жіночу організацію. Як же приємно була розчарована, коли замість промов ми могли лю ­ буватися китайськими танцями у виконанні малих 4-річних дів­ чаток, одягнутих у старовинні китайські національні строї. Одне дівчатко танцювало краще від іншого. Тимчасом пані з Ліґи пода­ ли нам чай, солодощі, овочі, познайомили з своєю діяльністю в Л і­ зі та роздали нам картини із малярства, як теж книжки, видавані ними з численними світлинами. Крім радісної усмішки, я не могла дітям нічого сказати, Ряд знімочок із того прийняття появилися в китайській пресі. Найбільш часто повторювалося дві знімки — п. Тлябар, турецької посолки, делеґатки на конференцію, і моя, серед тих маленьких роками, але великих танцем артисток. Т і милі китайські діти відразу збудили наші серця. Великі невинні

44

очі, круглі личка, легка усмішка на устах, — всі вони, здавалося, до себе подібні. У сі ш кільні діти одягнуті в свої ш кільні однострої. Зелені блюзки, сині спіднички в дівчаток, такі ж штани у хлопчиків та біленькі скарпеточки, — надавали їм усім симпатичного вигляду, чистоти, і виразно говорили про дбайливу руку матеїрі. Усміхнені обличчя у всіх тих дітей вказували, що вони щасливі, що про них дбають батьки. Багато е і сиріт. Та всіма ними опікується сама па­ ні Чянґ Кай-шек. Для них побудовані будинки, школи. В таких бу­ динках ми їх відвідували. Діти мають до своєї диспозиції малень­ кі городи (квітів скрізь було повно), місця для різної гри, птахів у клітках, акваріюми, — усе це в будинках для сиріт. Ласкава ру­ ка уряду подбала за те, щоб не дати їм надто болісно відчути втра­ ту батьків. К оли ми переїжджали поїздом по вільному Китаю, нам часто доводилося зустрічати рої таких шкільних дітей. Вони нас ото­ чували, усміхалися своєю дитячою безжурністю. М и їх зустрічали в неділю на узгір’ю поблизу Тайпею. Добре виховані, чемні, на­ че б говорили чужинцеві: «Дивись, наші батьки можуть бути гор­ ді за китайське молоде покоління». Ми хотіли бачити їх школи, бібліотеки. У бібліотеках за чистими довгими столами сиділи хлопці і дівчатка, заглиблені в книжки. Скрізь панувала тиша. На стінах мапи, полиці заставлені книж­ ками. Наш китайський приятель пояснив нам, що майже вся шкільна молодь залюбки працює над домашніми завданнями по бібліотеках, бо тут вони мають належну тишу і можуть, користаючись належною літературою, без труднощів працювати. Кожна школа мас свою окрему бібліотеку. Б ули ми в університеті. Там зустрічали нас професори і студенти. Показували свої гуртожит­ ки. Зразкова чистота і працьовитість студентів — це були най­ більш впадаючі в очі спільні прикмети. В однієї з студенток я по­ бачила англійську книжку. Я думала, що вона вивчає англійську мову, але професор пояснив мені, що студенти у своїй праці часто користуються, крім китайських підручників, і чужинецькими (ан­ глійськими, американськими, німецькими). Всі вони знають бодай частинно англійську мову. Студенти видають свою газету. Я мусіла їм написати пару слів. Просили, щоб написати по-українському і по-англійському. Вони зфотографують і помістять у своїй газеті. Індонезійські делеґати почували себе, може, найбільш приємно, бо в Тайпейському університеті студіює біля триста студентів з Індо­ незії. Ректор університету д-р Л. Чієн запитав мене, чи не могли б ми, українці, прислати до їхньої університетської бібліотеки трохи книжок про Україну англійською або німецькою мовою. В заміну вони нам будуть висилати свої книжки про Китай. Я радо на це погодилася, вірячи, що наша еміграція настільки сильна, щоб таку малу, але важливу справу виконати. К оли проф. Л ін Цю-сен, заступник керівника Академії «Сішка», тгриймав нас у себе, його семилітній хлопчик сказав мені, що він знає, який український прапор, вказав без помилки на мадярський прапор теж, але він ще не бачив наших українських поштових марок. По повороті до Европи я йому з приємністю переслала мар­ ки підпільної пошти України. А л е на цьому не кінець. Він хотів знати щось ближче про Україну і просив мене прислати йому кни­ 45

жечку про Україну. Це вже я не дуже спішно обіцяла, бо чи змо­ жемо ми так скоро видати популярну книжечку про Україну на чужих мовах, щоб послати маленькому Л ін і йому подібним? Дорогі Сумівці! Ваше гасло «Честь України — Готов боронити!» А л е поки Вас покличе Батьківщина, щоб Ви боронили збройно її честь, зробіть зараз те, що у Ваших силах і можливостях. Пошліть малим китайцям і Ви українські поштові марки, пошліть їм щось англійською або іншою західньою мовою про Україну. Пишіть до них. Хай завчасу почують слово, не зфальшоване слово правди про нашу Україні'! Адреса університету: Mr. Calvin Chen, Taiwan University, T A I P E I , T A I W A N , National-China Адреса малого Ліна: Prof. Dr. Lin Tsiu-sen Ginmen Street 24/IV, T A I P E I , T A I W A N (F O R M O SA ) National-China ------ 0O 0------

Відділ Ю ного С У М А в Сиракю зах (С Ш А ) активно брав участь у мистецьких виступах на Академії Лесі Українки в 1956 р. В и ховники відділу — пані 3. Баш уцька і панна К. Бовкун (сидять).

46

-4 f

о

v

лл.

Щ Ж 2 Я Я г»»й # З Ї ^В Д «И И К 9їф £йШ п Ш * ч Ш '£ Ь й Ф ¥ 5 ї ' • > } • і й ‘« а д

W* 5

5 *Щ М ®І * # @ з т

ІвХ ф ЗЬЙ М

сі п

8 Ч Ш »»й

о

•

w Чкф St 41-5

• ¥ -«tf® o ^ 3 S

^ | b -it w u t

« ■ « д о й ш е й - ї^

*й- > т « л ^ з ^ з з д а ф

ш

‘ Л ^яя * й . —jL» a1 s * a І® « а д З Д іг М д Ш О Д Д О Д О 1-

^ М ІІііііііІШ і I U-. "їж*ш

», .

« гЄ І Я І Г

М

і

№

Ш •2

JjU . ~ { «ШЙ&ЗДй

Г Г г » ~ | С Нг#И * й ї£ $ | \ К Н v T ^ $ ® ***:

S

H

Erf ІА * я Ш ‘ ш X/* Жч Ш Ш 'Ж X tVY| » ОДЖШ**

З

а

щ

s

зв а д и • и «

^ | * -Ч.

Ю

a а ц В

£

0 _? < -і (-> О гс З І в.

S А З е « а се et Е к

§

В * .2 ї

VO

L

3 ^21

>) *? ? S Г * св е« (в S » S о 2 2 з- я Б g X Б

8 § ft „• В- х

о а =

2 «

С£>

S Я ’З н £ ^

»® - » е *#

а * « І

^ ^ . з н д о ^ & ш г ї ? яка -3. 5 w # » ' • ю й ї ї й а д *

' ^

W

А

д а * .о + «-® * 5 і W

в ш в ^ ш і й mv # # ^ 3 ;- в § щгг-m н а ї р і й ? » ° к" ^ f f t s t # ? # # дК а + ч - я к * * . в д ^ й '^ і в й ж з г й Ш зц і# гЛ ¥ * г к & о ь.

- v Й Ї Я ^ В 1- * ^Тu н «£ *в ¥ а д

- -

X

г/ « 5 » т і » и ^

P

2 гі

з CQ

О

ю

s i s '? ? ! ! ! !

в v

2

сі X

й Ш Я « < г е я іД О К & ‘М я »3 І

ввдківаїде* d

а

► > « О О.

« ► >

^ < Ш

сі

9 о Із В в о

квягвюмядомиїї'М з ш ш \

S S i p S p S

2

et

О О -

f * 5 • W 5 * * Ш > М * -у К.

aft 5 п В < | к Ж О т - і Н И

в 10 в . Я » = = І І М й Ж И ш*і- • ч&тк* щт * ^ * и -* и -£ | ;а 4 *Я

2 £ ^ м -д ^ и Щ д ^ ® і ВДй« і » - # й ) а м « Ш ® ¥ ^ '''Л З У Я І К "

I f б

dy о « а д

.

т

і ш

в

• »

« г я йг

їй ф к ш ^ ^ П

W ».a 5 Q q : -------3 t e £ ia ii4 s 7 л - ^ в д * езЗїЬ.- • -и ■в* ?

~ Й Я | Ь 0 І6 « ь '^ 3 ? ¥ 1 Г

й ’ с 'Я Ж І Я Ж к Й »»* ІИ ¥ * Т І«

•^ Й Ф # -а ^ • М:=-•¥,20^ -BWteWttrB с

CA#

€»

h7l

Ж

47

М о л о д ь п ід сове тами: Ганна К алиник

Р о д ина під б о л ь ш е в и ц ь ки м п а н у в а н н я м {Продовження з «Аванґарду» ч. 4. 1956 р.) Масовим явищем у Советському Союзі під впливом бодаьшевицької протибатьківської пропаганди було, коли діти залишали роди­ ну, тікали геть і, звичайно, попадали на вулицю, поповнюючи кад­ ри безпритульних і злочинців'. Проте, за Горьким, це означало «звільнитися» з-під впливу батьків. Горький подав яскраві при­ клади настроїв та поведінки тодішньої молоді, яку він баламутив. Наприклад: «Певно, таке ж гірке життя навіяло тридцятиліт­ ній дівчині з В’ятської губерні таке послання: «Дідусю Горький, я вас попрошу відповісти на питання: я спе­ речаюсь з подружками і хлопцями, що значить звільнитися? Я ка­ жу, це значить піти з хати, зовсім із спільного життя, щоб жити по-іншому. І всі сміються, що я видумую, учитель теж сміється. Він старик, це йому можна пробачити, а коли свої сміються, дуже прикро. В селі жити нудно, піонерів у нас чотири, і нічого не можна робити. Піонерів у нас не люблять.» Тут ясно виявлено нехтування дітей авторитетом стар­ ших — авторитетом учителя-«старика». Відповідь на питання дівчинки про «звільнення» Горький дав в описі про хлопчика А н­ дрійка. «Про те ж нудне життя, в якому «нічого не можна робити, пи­ сав мені диткор Андрійко. На жаль, першого листа його я загу­ бив, але пам’ятаю, що в листі цьому Андрійко скаржився: батько забороняє читати книги, б’є, довів до того, що Андрійко втік з до­ му, його спіймали і жорстоко побили. В листі він мене питав: що ж йому робити? Він хоче вчитися, хоче «робити корисну роботу». І повідомив, що коли його битимуть, він «підпалить хату», а сам «втече в безпритульники». Я написав листа йому, не раджу хату підпалювати, але якщо вже іншого виходу нема у нього, — нехай тікає в Москву. Написав і батькові його. А л е на батька лист мій не вплинув, як це видно з такого листа Андрійка: «Здраствуйте, М. Горький!

— Пише вам Андрійко. Мабуть, ви мене знаєте, я вам послав уж е кілька листів і в усіх листах писав про безпритульних. Тепер я не думаю про безпритульних, я вже втік від батька і матері із свого дому. Тепер я перебуваю в дитячому колгоспі «Г і­ гант», про який ви, може, читали в газетах. Колгосп цей від на­ шого дому за 800 верств, коли не більше. А ле тепер послухайте, як я потрапив у колгосп. Я хотів учитися — мати і батько мене не пускали, били за це і за те, що я дитко­ ром. Я знав, що мені гірше буде. Я весь час дружив з нашим учи­ телем. Він мені давав різні поради. А ле мені стало погано і я ви­ рішив утекти з дому куди-небудь, втім в «Дружньіе ребята», роз­ повів я учителеві. Учитель мені не радив, проте дав три карбованці, та я у батька вкрав три карбованці. Пішов на станцію, прошу дитячий квиток до Москви, мені не дають, — кажуть: ти втікаєш з дому. Тоді я беру квиток до міста 48

Новозибкова, підшукую там знайомих, вони мені беруть дитячий квиток до Москви. їдемо, перевіряють квитки. Запитують мене, скільки років? Відповідаю десять. Кажуть: ходімо в ОДІТУ! Я по­ чав плакати, прикидаючись дитиною. В ОДПУ не ведуть. Я радію, але звичайно ніхто не помічає. Приятелюю з безпритульними, але потім розлучаюсь — бачу, з ме­ не шахрай вийде. Відлучаюсь від безпритульних, їду до редакто­ ра «Дружньіе ребята» — я у неї жив, коли приїжджав на з’їзд диткорів. Катер. Євг. хоче відправити додому. Сердитись починаю я і плакати про себе. Ж иву в Москві понад місяць, але потім ре­ дакція направляє в дитячий колгосп. Життя в дитячому колгоспі

К оли я приїхав у колгосп, діти мене боялись, цурались, але че­ рез тиждень звикли до мене і стали жити зі мною дружно і весе­ ло. В III. С. М. в колишньому маєтку Гончарова мене приймають у п’ятий клас, хоч січень надворі. Учителі бояться мене. Не пи­ тають, вважають мене незнаючим. А л е от випала зручна хвилина. Нам дають писати твори. Пишемо. Починаємо читати. Найкращий твір — це мій. Стали вже мене учйтелі питати. Відповідаю. Йде залік за перше півріччя. Складаю. Стаю, можна сказати, зразковим учнем нашої групи. Обирають правління, мене в кандидати. П ро наше господарство

У нас вісім га. землі, двоє коней, одна корова, четверо поросят. Скоро одержимо 24 кролики, 10 курей та ін. Одно погано — нема бібліотеки колгоспної, може, ви надішлете гіочитати що-небудь. Ми чекаємо. Андрій». З цього листа видно, що хлопчик трохи хвалиться своїми успі­ хами, але успіхи його підтвердили мені викладачі школи С. М. Мені здається, що хлопчик міг би похвалитися і тим, що він — «звільнився», подолав силу того фізичного зрощення з власністю, яке дуже часто і особливо глибоко розвивається у дітей селян...» (М. Горький «Про молодь», стор. 26, 27, 28. Про дітей). Отже, •Горький закликав дітей «звільнитися» — піти з родини, якщо вона не буде соціялістичною, якщо вона стане на перешкоді дітям у їх участі в будівництві комунізму. Горький виправдав ди­ тячі злочини Андрійка — крадіжку і намір підпалити хату бать­ ка, -— порівнявши їх з вчинком 9-річного убивці-француза: «Я к бачимо, це далеко серйозніше від крадіжки трьох карбо­ ванців і наміру підпалити хату батька для того, щоб вибігти туди, де можна навчитись робити «корисну працю», — писав Горький. (М. Горький, «Про молодь», стор. 29). Підбурюючи дітей залишити рідну стріху й батьків, Горький не цікавився долею дитини, позбавленої батьківської опіки й хат­ нього вогнища. Хай краще йдуть вони в вуркагани, аніж жити­ муть під одною стріхою з так званим «класовим ворогом». Деся­ тирічному Андрійкові Горький радив тікати від батька до Москви, в невідомий світ совєтської жорстокої дійсності. Такі Андрійки здебільшого потрапляли в середовище вуркаганів і гинули в кон­ центраційних таборах. Популярними фразами серед дітей для залякування батьків у тих совєтських родинах, де батьки не мали впливу на них, не могли дати з ними ради, були при кожній нагоді, якщо від дити­ 49

ни вимагалось порядку, дисципліни в хаті: «Я поскаржуся Сталінові», «Я піду в вуркагани» і т. д. Родина в Совєтському Союзі руйнувалась у наслідок «нових ко­ муністичних норм» поведінки батьків та «принципів комуністич­ ної моралі», за якими батьків не в’язала родина. («Долой стьід!», «свободна любов», «за новий побут», «геть усі умовності!», «у лу ч шить бьіт — отца и мать забвіть», «наша мама — ІЖ П б», «бать­ ко Сталін», «ж ахливе міщанство — родинний цей полон», — були популярними фразами серед носіїв комуністичної моралі.). Тому не випадково «Комсомольська правда», ведучи тепер боротьбу з аморальністю, занотовує шабльонові фрази, що їх вживають совєтські люди і які зробилися прислів’ями, як от: «Повага до ж ін­ ки •— буржуазний забобон», «любов — пережиток минулого, тру­ дове обличчя людини — ось головне», «діти — відламок старої родини» тощо. Українська родина руйнувалась головно в наслідок репресій, арештів, переслідувань, депортацій, розстрілів членів родини. Пе­ реслідувана родина розкладалась. Дітей примусово відлучали від репресованих батьків, або і вони самі тікали хто-куди перед де­ портацією, втрачаючи зв’язок з своїми батьками, гублячи їх на­ завжди. І ці діти були віддані — одні — на виховання вулиці й безконечне поневіряння, інші — на виховання комсомолу. В до­ даток до цього для розбиття української родини з її міцними тра­ диціями большевики застосували штучний голод на Україні 193233 pp. Совєтський педагог А. Макаренко, який 16 років своєї педаго­ гічної практики присвятив перевихованню безпритульних у дйтячих колоніях та комунах, був змушений сконстатувати незапе­ речний факт, що безпритульність і бездоглядність у Совєтському Союзі, а зокрема на Україні, не зменшилась, а збільшилась за ра­ хунок дітей з неповної родини, так званих «репресованих», та з причин побутових. «В 1935 році мені доручили ліквідувати безпритульність та без­ доглядність на Україні. І ось тут, на-практиці, я дізнався, як пра­ цює сім’я та чому сім’я постачає нам малолітніх правопорушни­ ків, безпритульних», — і тут він пояснив, що для виховання ди­ тини сім’я повинна бути насамперед «радянським колективом», умовчавши про дійсні причини, що призвели до розколу повної родини. («Вибрані педагогічні твори» А. С. Макаренка, «Про мій досвід»). Або: «Останні два роки я працював в Управлінні НКВС (НКВД) УСРР, у відділі трудових колоній, та організував трудові колонії.

Mem вже довелось менше морочитися з безпритульними, ніж з «сімейними» дітьми. Якщо в комуні ім. Горького і ім. Ф. Дзержинського були безпритульні, то останніми роками довелося біль­ ше вбирати дітей сімейних... Комуна ім. Ф. Дзержинського вже не була закладом для правопорушників. Перший рік я мав зви­ чайних безпритульних дітей, здебільшого з тих сімей, де неспри­ ятливість виявлялася не в матеріяльних обставинах, а виключно в обставинах педагогічних, побутових». («-Вибрані педагогічні тво­ ри» А. С. Макаренко, стор. 163, «М ої педагогічні погляди»). Хоч у «Великій совєтській енциклопедії» (Второе издание. Го-:сударственное научное издательство) в розділі «Детская преступность» пишеться, що в «СРСР дитяча злочинність — явище оди­ 50

ничне. С о ц і а л і с т и ч н и й устрій сприяє ліквідації злочинности вза­ галі, а особливо дитячої...», однак можна навести безліч статтей з совєтських газет, які на фактах доводять, що злочинність серед совєтської людности й молоді була і є масовим явищем. Так, на­ приклад, в «Комсомольській правді» за 19. 3. 54 р. В. Кетлінська писала: «Будемо говорити відверто — комсомол все ще не скрізь справляється з величезним і основним завданням: охопити своїм впливом всю молодь, всіх дітей. Тому, що величезна більшість і працює хорошо і живе культурно, не можна забувати, що тут же, поряд, е немало хуліганів, неробів, немало обивателів, еґоїстів, і, шкурників, немало так званих «стиляг» обох статей, які нічим не цікавляться, крім вбрання, танців та модних пластинок. Є дитяча бездоглядність, є дитяча й юнацька злочинність. Є життя під за­ грозою загибелі для суспільства. Звичайно, комсомол не сміє і не має права проходити мимо цього.» («Героика наших дней», «Ком ­ сомольськая правда», 19. 3. 1954). Поворот большевиків до родинного виховання

Щ о спонукало большевиків змінити ставлення до родини і виз­ нати ролю батьків у вихованні своїх дітей? Всяка зміна у большевиків виходить з принципів діялектикщ пояснюється «вимогами часу». «Так, в нашому житті нове завжди перемагає старе. Наша нова комуністична мораль знищує вуль­ гарність і міщанство, гнилизну і сморід старого світу», — повчала «Комсомольська правда» за 25. 12. 1954. («Нерівний шлюб») вихо­ ванку комуністичного суспільства, яка розбила родину старших людей і вийшла заміж з розрахунку, назвавши її «розрахунковою й пустою жінкою», якій «невідомо таке високе й шляхетне по­ чуття, як кохання». І тому немає нічого дивного, коли в совєтському житті, повному суперечностей, заперечень і парадоксів, відбуваються такі зміни. Наше завдання — висвітлити ті совєтські експерименти та їх на­ слідки в галузі родини, показати на фактах їх згубність для люд­ ства тим, які громадське виховання ставлять на перше місце, недоцінюють ролі родини. Спонукали большевиків визнати родину розклад совєтського суспільства, неморальні відносини між людьми, постійна неубуваюча безпритульність та бездоглядність, хуліганство, злочинність серед молоді, що поповнює лави не «будівників комуністичного суспільства», а правопорушників та дезорганізаторів його. Тому вони вдаються до батьківського авторитету та родини, для ствогрення «радянського колективу», який впливав би на виховання дітей у комуністичному дусі. До того часу існували два ворожі та­ бори: батьки — «люди минулого», і діти — «носії нового». В на­ слідок большевицької протибатьківської кампанії батьки опини­ лися в опозиційному таборі до побудови комунізму. Отож, підвищуючи авторитет родини, охороняючи права бать­ ків перед дітьми, большевики поставили свої конкретні вимоги перед батьками, а саме: «Основні обов’язки батька й матері є піклування про фізичний розвиток, навчання дітей, виховання в дітей шляхетних почуттів відданости Батьківщині, чесного відношення до державного й сус­ пільного обов’язку, поваги до правил соціалістичного співжиття. Батьки повинні готувати своїх дітей до активної участи в будів­ 51

ництві комунізму, виховувати в них готовість віддати цій великій справі всі сили, всі здібності, а якщо потрібно для захисту Бать­ ківщини — і життя». (В. Н. Суходрев «Совєтський суд на охране прав женщин, детей, семьі, Госюризздат, 1951). До впорядкування співжиття совєтських людей штовхає боль­ шевиків все більше зростаючий конфлікт між упослідженою, «матеріяльно-незабезпеченою» робітничо-колгоспною клясою та большевицькою «матеріяльно-забезпеченою» правлячою верхівкою. Ось чому вони, большевики, ще вчора руїнники родини та її традицій, сьогодні по-кампанійському через суд та міліцію «зміц­ нюють» її в своєму дусі. Ось чому ще не так давно «маму — ВКП (б)», «батька Сталіна» заступила тепер справжня мама. «Перш е слово буде «С талін» на твоїх устах», — співали ще не так давно виховательки до сну немовлятам колискову пісню, — а тепер, наприклад, на сторінках совєтського календаря за 1956 р. на «сторіночці для дітей» читає­ мо: «Мама»... вдумайся, як гордо і ніжно звучить це слово». * Щ е не так давно большевики вчили дітей «наплевать на єти толки, что мне мать ни говорит», «хоть ругайте-не ругайте, а повашему не бьіть», навіть розстріляти свою власну матір (М. Х ви­ льовий «Я — романтика»), — а тепер «на сторіночках для дітей» пишуть: «М ама» — це було в житті першим твоїм словом, яке ти сказав. Це слово було першим і в твоєму шкільному зошиті. Мати — най­ ближча й найрідніша людині, дбайлива трудівниця, вірний, лю б­ лячий друг. Ім ’я її оточено глибокою любов’ю й повагою в нашій країні, воно безмірно дороге кожній людині. Поглянь, яким ніжним був у відношенні до своєї матері пись­ менник Микола Островський...» (7. 3. 1955, Календар, Госполитиздат, Москва). Щ е не так давно дітей вчили «не слухати своїх батьків і ма­ терів», бабусь і дідів, перевиховувати їх та скаржитися на них «совєтській власті», втручатися в справи старших сестер і бра­ тів, завдавати «потиличники» дорослим, а сьогодні для дітей дру­ кують пісеньки ввічливості: «П есенка о веж ливости»

(стихи для детей) Ежели вьі Вєжливьі, — Вежливьі Поможете И к совести Вьі маме И помощь ей Не глухи — Вьі место предложите Без протест а Без просьбьі — Уступите То єсть сами! Старухе. И ежели вьі Вєжливьі, И еж ели вьі Вєжливьі То в разговоре с тетей В душе, а не для И с бабушкой виду, — В троллейбус И с дедушкой UD1 ИЛ не ПС перебьете. Вьі их Вьі поможете (С. Маршак) Взобраться (22. 9. 1955. Календар, ГосполитИнвалиду. издат, Москва, 5 Калужская). И еж ели вьі 52

Н а прот иросійсьном у відт инку: О лекса К алиник

Р о с ій с ь к а н е б е зп е к а Ук раїн ська спільнота на чужині, зокрема її передова частина — С У М , може багато допомогти У к р аїн і в її визвольний бороть­ бі. Д л я цього потрібно здобувати серед чуж ого світу прихильни­ ків, розкриваючи всю суть московського імперіялізму. Треба н а­ полегливо й послідовно показувати загарбницьку, колоніяльну політику як білих, так і червоних москалів, виступати проти біломосковських махінацій, перекручень, а то й прямих випадів з метою скомпромітувати український визвольний рух. М осков­ ські чорносотенці на еміграції фальшивою пропагандою через церкву, наукові (свої й ч уж і) установи, через мистецтво і через особисті зв’язки з чужинцями та підкуп впливають на світову опінію в пляні дальшого поневолення нашої нації. Російські імнеріялісти прагнуть створити фронт у першу чергу проти нас, бо вони свідомі того, що звільнена У к раїн а на сході Бвропи буде кінцем російської експансії і російського колоніялізму. Українські партії на чужині, політичні серидовища в переваж ­ ній більшості не дають собі звіту про розмахи диверсійної роботи московських імперіялістів на чуж ині супроти нашої визвольної справи. А це значить, що в час майбутньої атомової війни, коли вирішуватиметься доля У к раїн и на фронтах у смертельній бо­ ротьбі проти російських погромницьких орд, через наш у інерт­ ність і непідготованість може пролитись море крови зайвих жертв наш ої молоді. Увесь наш народ буде змобілізований на боротьбу за Україну, від малого до великого, але в першу чергу в авангар­ ді цієї великої битви проти Москви буде наша дорога Українська молодь. Сьогодні весь світ звертає свої очі на Америку, на її уряд, з н а­ дією, іцо в хрестоносному поході проти кривавої комуністичної Москви якраз американський народ і його уряд найбільш е до­ поможуть самі собі і поневоленим народам в розгромі С С С Р. І ми, українці, мусимо бути разом з Америкою проти комунізму, але одноразово ми мусимо ні на крок менше виступати й проти білого російського імперіялізму, який вж е формується на кон­ цепціях «нспередрішенства». Розкривати суть «єдинонеділимства» — це е боротьба проти російського імперіялізму і російського колоніялізму, а це значить, що ми всі розкриваємо підступи мос­ калів проти Америки і її уряду й народу. Українська еміґрація, а в впершу чергу молодь, буде виріш аль­ ною силою в розкриті суті Москви, а тому організована молодь на чуж ині повинна активізувати зовнішню роботу так, щоб я к ­ найбільше охопити і зацікавити не лиш е вибраних політиків західнього світу, а мільйони простих людей. Б о ж ми живемо в де­ мократичному світі і користуймося цією нагодою, приєднуймо собі прихильників боротьби проти комунізму і російського імперіялізму. Це є не лиш е в нашому інтересі, а в інтересі добробуту і свободи робітника, інтелиґента чи селянина Америки і Европи, всього де­ 53

мократичного світу. Зопіііїшін робота відповідальна і вимагає багато фондів і жертовности та уміння. Сьогодні білі російські емігранти е більш активні, ніж ми, українці. Досить пригадати, що росіяни сьогодні мають в и р іш аль ­ ний вплив на політику західнього світу в розгрі проти кому­ ністичної М оскви в баж аній їм площині. Якщ о буде розторощена комуністична Москва, то білі російські імперіялісти вж е підго­ тували світову опінію західнього світу, щоб через концепцію «непередріш енства» зберегти трон для єдинонеділимських аван тюрників імперіялізму білої Росії. Ц я російська акція проти нас іде в двох п арал ел ьн и х напрям ках: там, по той бік залізної заслони, і тут, за кордоном. Особливо діяльні москалі за кордоном. Вони тут підготовляють величезну кількістю студентів через у н і­ верситети Европи, Америки і інш их країн, очевидно, в проросійському дусі. Досить пригадати, що лиш е в одній Америці сьогодні викладається російська мова в 181 вищому закладі і в 28 к о л е ­ д ж ах. А україн ської мови майж е не викладається. Росіяни ще 50 років тому подбали, щоб у Вашіґтоні, при кон­ гресовій бібліотеці, був окремий російський відділ, в якому н а р а ­ ховується 82 тисячі примірників книж ок з історії Росії, з росій­ ської літератури, мистецтва, економіки, ф ілософ ії і інш их наук. Хто ж ту бібліотеку організував? А організував її сибірський к у ­ пець Ю дін, який свої власні гроші витрачав на купівлю книжок, щоб потім за 45 тисяч долярів продати д ля Конгресу. Йому вида­ но за це від Конгресу грамоту, бо вартість тих книж ок справді становить сотні тисяч долярів. Х іб а не змогло б когось знайтися з українців, щоб зробив подібну справу? Українського ж від ­ д ілу при конгресовій бібліотеці немає і це великий для нас мінус. Видання через т. зв. толстовський ф онд різних книж ок в інте­ ресі єдинонеділимства, випуск таких кіноф ільм ів як «В о й н а і мір», щоденні радіопередачі російською мовою — все це є успіхи росіян у їхн ій роботі проти нас тут, за кордоном. Ц их позицій ми не маємо. В парі з білими емігрантами комуністична М осква закидає за ­ хідній світ науковими фальш ивим и книжками, літературою, ф іл ь ­ мами. Очевидно, з позицій російського імперіялізму. Разом з тим ведеться ш ален а русиф ікація України. Насьогодні в У к р аїн і вчаться по вищ их зак лад ах лиш е 59 від­ сотків української молоді, а решта — росіяни. Натомість по вищ их зак л ад ах Р С Ф С Р немає майж е 1 відсотка українців. Таким чином мож на ствердити, іцо М осква має успіх у підготовці своєї російської інтелігенції в кілканадцять разів більш е, н іж ми, українці. М оскв а в ц. р. організовує «Ф ести валь М олод і», а чи С У М заініціював протиакцію? ні! М и навмисне звернули тут увагу на активність москалів у сво­ їй дії проти української визвольної справи. Хто ж буде і повинен у перш у чергу творити нротиросійський фронт? Вся українська еміграція, бо цього вимагає поневолена Ук раїна, але головною силою в цій боротьбі мусить бути організована молодь і в першу чергу — С У М . Найуспіш ніш ою популяризацією наш ої української справи с друковане слово, радіо, телевізія, особисті контакти і різні імпре­ зи.

54

А л е не всі цікавляться політикою, а як і цікавляться, то об­ межене коло політичних людей різних прошарків. Навіть коли ми хочемо зацікавити друкованим словом чуж инця про Україну, то він не завж ди буде читати сухі дані чи апелі. Тому треба ш и­ рити у виданнях матсріяли про наше мистецтво, науку, історію, наші політичні й національні цілі, щоб цим зацікавити широкого читача і політика. Треба вивчати психіку і ментальність грома­ дян кож ної країни, якщ о ми хочемо приєднати друзів, п р и хи ль ­ ників наш ої справи. Тому треба звернути увагу на те, щоб творити при осередках С У М -у самодіяльні гуртки: хорові, драматичні, балетні, музичні, спортові та інші. Через ці гуртки можна найбільш е спопуляри­ зувати наш у Україну. Бо це має подвійні користи. Цим самим ми притягуємо до С У М -у молодь і через культурно-освітню твор­ чу працю ми творимо духові вартості, які так конче потрібні на чуж ині, щоб зберегти молодь від погубних денаціоналізаційних процесів. А друга користь та, що через мистецькі, культурні та інші імпрези ми своєю національною тематикою зацікавлюємо мільйони чужинців, бо все це тепер можна показувати перед масовими глядачами і через телевізію, і через ф ільм и тощо. М и ­ стецькі виступи перед чужинцями є найкращою нагодою попу­ ляризації нашої української справи. С У М у минулих р ок ах роз­ почав і досяг дотепер чим алих - осягів у цій справі. О сь осередок С У М -у в Торонті (К анада) під керівництвом най­ кращ их наш их мистців 31-го березня ц. р. дав оперу А . В а х н я нина «К у п а л о » у концертовому виконанні. Опера б у л а поставле­ на в залі М ессі Голл, що переповнювалась добірною публікою м. Торонта, м іж іншим, не лиш е українською, а й чужинецькою. П а виставі виступив з промовою канадієць, провідник опозиції, голова консервативної партії, Д ж . Діфенбейкер, а також пред­ ставники преси. І вж е про цей успіх, що його зробив С У М , пи­ сали найвпливовіші часописи Канади, з дуж е позитивною оцін­ кою. А ці часописи читають мільйони читачів. Друковане слово, радіо, телевізія, кіноф ільми є в наш у добу могутніми пропаґандивпими чинниками. П ереваж но всі ці вартості знаходяться в приватних р у к ах і доступ до них у С Ш А і Канаді вільний, в лас­ ники охоче будуть надавати те, що ми захочемо, аби мати на це відповідні фонди. Очевидно, такі надачі повинні бути добре змістово й мистецько оформлені. Д ля цього потрібно наш ій мо­ лоді здобувати науку. Щ об бути майстрами тієї чи іншої справи, треба мати знання. Перед українською молоддю на чуж ині гігантська місія — разом з поневоленими Москвою народами творити протиросійський фронт і всюди своєю жертвенністю, всіма доступними засобами підготовляти світову опінію д ля знищення московського колоні­ ялізму.

-------оОо-------

55

Спорт: Т Е Н І С Спортова гра «теніс», така, яку маємо її сьогодні перейшла дов­ голітню еволюцію і витворилася з кількох гор, з яких одна під назвою «Ж е де курт пом» (Гра в короткий м’ячик) була поширена в Франції у 17-ому й 18-ому століттях. Ця гра була відома також в А н глії під назвою теніс від французького слова «тене», яким перекликалися грачі в час гри й що означає «держи, тримай». А ле ця гра майже не пригадувала сьогоднішнього теніеа, бо вона відбувалася на замках у великих замкнених залях. Щойно в 1874 р. майор Вінґфілд упростив цю гру, впровадив численні зміни й видав книжку під наголовком «Льон Теніс». А ле навіть і в тій грі правила гри, поля гри ще значно різнилися від сьогоднішніх правиг і щойно з бігом часу змінено систему подачі, поля гри визначено в прямокутнику з точними вимірами, усталено приписову вагу ракет і м’ячиків та висоту сітки. Остаточні й останні зміни перевів Міжнародній Союз Тенісу («Федерасіон Ентернасіол де Льон Теніс») і цим закінчився еволюційний процес цієї гарної гри. Тенісове грище — це прямокутник, переділений посередині сіткою, перетягненою через два стовпики, що стоять назовні обох боків грища. Лінії, які відмежовують кінці й боки грища залежно — нази­ ваються головними або бічними. По кожній стороні сітки, рівно­ біжно до неї, є проведені лінії подачі. Простір по кожній стороні сітки, поміж лінією подачі і лінією бічною, є розділений на дві рівні частини, які називаємо полями подачі, що знаходяться по обидвох боках середньої лін ії подачі, проведеної рівнобіжно до бічних ліній у рівній половині віддалі поміж ними. Грачі стоять по противній стороні сітки. Грач, який перший кидає м’ячик (сервує), це подаючий, грач по другій стороні — це приймаючий. При змаганнях вибір подачі вирішуєтеся льосованням. Подача вважа­ ється за виконану тоді, коли подаючий (той що «сервує», підкинув­ ши м’ячик вгору, вдарить його своєю ракетою. М ’ячик повинен перелетіти понад сітку і вдарити об землю всередині поля подачі, що лежиггь напроти по перекутній, або також вдарити в котру небудь лінію, яка це поле подачі відмежовує — поки ще приймаючий відіб’є м’ячик. Після злої подачі, грач має право ще на одну пода­ чу чи згл. «серву» з тої самої половини. Після доконаної другої подачі, всі закиди відносно зле поданого м’ячика вже не важні. Подаючий може подавати тільки тоді, коли приймаючий є приго­ тований. Подача є не важна: коли м’ячик діткне сітки і коли ви­ конано подачу, коли приймаюча сторона не є готова. В разі неваж­ ної подачі, вона не числиться зовсім, але не уневажнюе поперед­ ньої злої подачі. «Сумівський Інформатор» -------- о О о --------

56

З шиття С У М -у :

Н е в ід к л а д н і з а в д а н н я Спілка Української М олоді заініційована і відновлена на ч у­ жині в 1946 р. як масова організація молоді з чітко окресленими національними соборницькими ідеями, для виховання і підготов­ ки молодих кадрів. С У М , як традиційна організація, початки свої пов’язує з героїчною боротьбою підпільного С У М -у в Україні, яка разом з С В У творила одно ціле нерозривне в підготовці до виз­ волення України від московського окупанта. Оці сильні в потенції первні, як т р а д и ц і я боротьби С У М -у проти окупанта, яка окроплена кров’ю попередників, н а ц і о ­ н а л ь н и й ідеал і принцип с о б о р н о с т и мусить бути притя­ гаючою силою для всієї української спільноти. Оці три головні засади, ці три найважливіші принципи мусять бути святістю, догмою в щоденній роботі провідного активу Спілки Української Молоді, починаючи від Ц К С У М -у , Крайових Комітетів, осеред­ ків, ланок Спілки Української М олоді та кінчаючи на славних відділах нашого найменшого юнацтва С У М -у . А щоб ці три пер­ шочергової ваги принципи виконати, потрібно, щоб провідний ак ­ тив цілого С У М -у був ж е р т в е н н и й , с в і д о м и й своєї відповідальности на тому чи іншому пості і мав л ю б о в до цієї пра­ ці. Це чергові три елементи, які пов’язані органічно з вищевка­ заними святими принципами. Той. хто є членом С У М -у або належ ав до С У М -у , той, хто до­ помагав у роботі С У М -у , мусить бути гордий, що він на чужині виконує першочергове завдання в допомозі розбудови С У М -у , нашій молоді, яка перебере на себе увесь тягар і відповідальність за долю української еміграції для допомоги в справі визволення України. С У М буде вічний, бо ми свято віримо в правоту нашої святої справи, в нашу перемогу над ордами московського окупанта і ми знаємо, що у звільненій Ук раїні вся українська молодь буде ор­ ганізована в Спілці Української Молоді, ми знаємо, що сумівська емблема, сумівський прапор, сумівські відзнаки, уніформа, будуть власністю Спілки Української Молоді в УССД . Спілка Української Молоді з 1946 року багато на чужині п ри ­ служ илася справі виховання української молоді, а це значить, справі визволення України. Українська спільнота по країнах Европи і за океаном наочно бачила успіхи С У М -у на всіх від­ тинках нашого життя. А л е якщо С У М має успіхи, то ми муси­ мо сміливо писати також і про його помилки, недоліки, щоб спря­ мувати роботу С У М -у на дальш е зростання. З а цей відрізок ч а ­ су через лави С У М -у пройшло понад 20 тисяч членства і логіч­ ним є, що мусять бути провідні кадри С У М -у , що з часу 1946 ро­ ку здобули теоретичні і практичні знання. Н а минулий рік припадала дата 10-річчя відновлення С У М -у на чужині і здавалося, що ця дата буде поштовхом до закріп­ лення пройденого ш ляху по всіх країнах, де є українська спіль­ нота. А л е мусимо підкреслити, що за останній рік по деяких країнах питома вага С У М -у в житті українців на чужині змен­ шилась, а в інших країнах С У М взагалі був бездіяльний.

57

Стверджуємо, щ о у Німеччині в 1956 році Крайовий Комітет С У М -у був бездіяльний і в наслідок цього фактично перестали існувати осередки старшого С У М -у , а в парі з тим і виховна робота по відділах Ю нацтва С У М -у була звужена, а по деяких осередках зовсім припинена. Щ ойно в цьому році друг Щ ур, як член К К С У М -у , з власної ініціятиви, прагне відновити діяльність Ю нацтва С У М -у , пере­ бравши на себе підготовку до літнього табору Ю С У М -у . Терен Німеччини с колискою цілого С У М -у і потрібно прикласти всіх зусиль, щоб С У М у Німеччині прогресував. Гірш а справа з С У М -о м у Франції, Австрії, Парагваю, А р ґе н тіні, Б разілії, бо за минулий рік у цих країн ах К К С У М -у май­ ж е зовсім не проявили себе в роботі з молоддю і н а суспільногромадському відтинку. Зокрема у Ф ранції, де в 1955 році був зорганізований Здвиг і праця розбудовувалась непогано, тепер справи піш ли по похилій і цього толерувати не можна, бо у Ф ранц ії є досить української молоді й умови для розгорнення праці цілком можливі. Н а розбудову С У М -у в Ф ранц ії необхідно звернути увагу, а в першу чергу з С Ш А і Канади. У зв’язку з тим, що по деяких країнах, як в Европі так і за оке­ аном, осередки старшого С У М -у деякі перестали існувати, або звузили свою діяльність, то й членство С У М -у зменш илось.' К К С У М -у в Англії, наприклад, перевірив картотеку вплати ч лен ­ ських внесків і виявив, що багато сумівців членських вкладок не платили і їх К К змушений був викреслити зі списків ч лен ­ ства. Таким чином, в цілому по всіх країн ах членство С У М -у зменшилось майже до 5 тисяч. Якщ о ж узяти в загальному, то треба бити на сполох. Візьмі­ мо навіть таку країну, як С Ш А . Тут є найкращ і умови для роз­ будови праці С У М -у . Сумівці в С Ш А власними силами в мину­ лому придбали 8 сумівських будинків і одну велику осе­ лю. Отже, база для розгорнення роботи е і є тут багато молоді, як а б змогла прийти до С У М -у . Однак, членів С У М -у в Америці від 21 року і вище є біля тисячі членів, а юнацтва понад тисячу. Приріст юнацтва с, але така кількість сумівців — це мі­ зерне число. Стільки ж членів припадає і на Канаду. Ч исло членів старшого С У М -у було два роки більше. Приросту, таким чином, немае. Деякі керівники С У М -у в тій чи іншій країні за­ доволені такою кількістю і вважають, що це для їхньої праці вистачить, і тому не роблять заходів до поширення л ав С У М -у . Якщ о б керівники С У М -у С Ш А г Канади давали собі звіт, що від їхньої роботи й успіхів залеж ить успіх всієї С пілки по всіх країнах, то вони б зрозуміли вагу відповідальности, я к а на них покладена. С У М у С Ш А може і повинен мати тепер не менше 10 тисяч української молоді. Таке ж саме число може бути і в Канаді. В чому причина того, іцо по деяких країн ах осередки старшого С У М -у припинили своє існування, а по інш их звузили свою ді­ яльність? Причина ховається просто в тому, що обрані керівники С У М -у мають перешкоди в реалізації плянів для підготовки виховників юнацтва С У М -у , з другого боку занед­ бали відтинок роботи з старшим С У М -о м і відтинок зовнішньої 58

праці, а старший С У М якраз і вів свою діяльність під кутом зору зовнішньо-пропаї'андивної акції, і тут, на цьому відтинку, він знаходив своє місце. Третя причина звуження л ав С У М -у і зменшення його пито­ мої ваги в суспільстві є питання соборности. Окремі Крайові К о ­ мітети наголошують у своїх к ли ч ах про соборність, але н а прак­ тиці не розв’язують цього драстичного і делікатного питання, не вміють його позитивно вирішити для добра цілого С У М -у . В б а ­ гатьох випадках принцип соборности порушений і насьогодні майже по всіх країн ах чимало соборників повідходили від С У М -у , зразившись немалій частині провінціяльно-загумінкових людей. Це не е нормальне явище. Воно навіть шкідливе, бо для України вся молодь всіх українських земель однаково дорога і цінна. Якщ о в Канаді, наприклад, К К С У М -у , хоч який актив­ ний і здібний, буде мати в своєму складі людей лиш е з однієї частини території України, то це треба вважати за прикрий факт. Тому треба переглянути форми і методи роботи і це пи­ тання негайно розв’язати на користь цілого С У М -у . Регіональні тенденції шкідливі. Бо для справи визволення У к раїн и потріб­ но виховувати молодь не в кількості тисячі чи півтори тисячі членства, а треба декілька тисяч, десятки тисяч, бо української спільноти на чуж ині є біля 2 -х мільйонів. Питання соборности в поневоленій У к раїн і вж е давно відпало і збручевим човником не катаються, бо там сувора дійсність і доля всіх однакова, але на чуж ині це питання було й е актуаль­ не, хочемо ми цього чи ні. Тому провідному активові С У М -у в першу чергу необхідно берегти кожного члена С У М -у , щоб він не покидав лави С У М -у , а знаходив своє місце в соборницькій С пілці Української Молоді. І, нарешті, звуження чи поширення творчо-виховної роботи, як і цілого С У М -у , залеж ить від почуття відповідальности того чи іншого керівника. В практиці ми знаємо, що деякі керівники, набравши обов'язків праці в інш их організаціях та установах, та ще маючи обов’язки родинні, не мають часу для роботи в С У М -і й занедбують її. Є випадки, коли той чи інший керівник використовував свій пост не для добра С У М -у , приносячи не користь, а шкоду цілій організації і спільноті. Д ля такого керів­ ника С У М ставав ширмою для набуття авторитету, але за долю С У М -у він не болів. Т ак и х керівників не потрібно допускати на провідні становища в С У М -і. Б о вони е тягарем для всієї Спілки. К ож ни й керівник С У М -у , якщ о йому довірили відповідальний пост, мусить протягом своєї каденції присвятити себе виключно роботі і розбудові С У М -у . Любити сумівський рух, боліти і р а ­ діти за успіхи і недоліки — це значить любити і боліти за ц і­ лість добра української справи. Б о працюючи в С У М -і, провід­ ний актив повинен твердо пам’ятати, що він працює для майбут­ ньої долі України, для підростаючої молодої ґенерації, як а пе­ рейме керівництво з рук старших, виснажених людей. І якщо ми виховаємо сумівців на патріотів нації, як це написано в П р о ­ грамі С У М -у , то це найцінніший вклад праці для ц ілої україн­ ської спільноти на чужині, для цілого українського народу. Це буде найкращим подарунком і допомогою нашій поневоленій, але непокореній Україні.

Олекса Калиник 59

А м е р и к а ТВОРЧА

ПРАЦ Я

П Р А ІІО Р О Н О С Н О Г О

О С Е Р Е Д К У В Ч ІК А Ґ О

Умови для творчо-виховної, суспільно-політичної роботи осеред­ ків С УМ -у є безперечно найкращі в Америці і в Канаді. Зокрема в Америці, як в потужній світовій державі, ці умови набувають першочергового значення для С УМ -у в цілому. Наявність великих українських скупчень, а разом з тим підростаючої української молоді та високий матеріяльний добробут і гарантовані державою справжні свободи, — все це разом дає можливість українській етнічній групі в Америці здобувати і закріплювати українські по­ зиції в площині науковій, мистецько-культурній, виховній, полі­ тичній і інших. З приємністю можемо сьогодні ствердити, що завдяки жертвенній праці невеликої групи провідного активу С УМ -у осередку ім. М. Павлушкова в Чікаґо, тут вдалося провести велику працю для добра української спільноти і нашої національної справи. Д е саме можна ствердити і про осередки С УМ -у в Буффало, Детройті, Клівленді, Рочестері, в Пасейку, Неварку, Нью-Йорку і ін. Поруч з найкращими осередками, є і такі осередки СУМ -у, які через лінивство і безвідповідальність занедбали свої обов’язки і раху­ ються лише на папері, як осередки СУМ -у, а користи для вихо­ вання молоді нема, нема користи для цілої української справи. З-поміж усіх активно-творчих осередків СУМ -у Америки можт на відзначити два осередки, а це: Осередок С УМ -у ім. Павлушкова в Чікаґо та осередок С УМ -у ім. Лесі Українки в Буффало. Воші завзяту змагаються між собою за переходовий прапор СУМ-у. За останні місяці 1957 р. осередок ім. М. Павлушкова в Чікаґо став центром уваги всієї української спільноти не лиш е міста Ч і­ каґо, а й навколишніх осередків українців у центральних і західніх стейтах США. Придбавши власний будинок на початку 1955 р. за 75 тисяч долярів, українська молодь в Чікаґо скупчилась при осередкові С УМ -у і, маючи власний будинок, там тепер розгорнула кипучу освітньо-виховну, культурну і політичну діяльність; там тепер став центр українського духового життя. Нижче подаємо перелік багатогранної роботи цього осередку за останні місяці ц. р. Управа Осередку ім. М. Павлушкова заното­ вує пляни праць і їх реалізації. Доцільне, щоб усі осередки С УМ -у в Европі і за океаном наслідували цей приклад і змагались за пер­ шість змістом роботи. З Д ІЯ Л Ь Н О С Т И О С Е Р Е Д К А С У М А ім. М . П А В Л У Ш К О В А В Ч ІК А Ґ О

КО Н Ф Е РЕ Н Ц ІЯ ГОЛІВ. В днях 30-го й 31-го березня ц. р. від­ булася в Дітройті конференція голів Осередків С У М А зі західніх стейтів. На цій конфереіщії порушено ряд важливих справ, як також вирішено відбути цьогорічний Здвиг С УМ А (для Осе­ редків північно-західніх стейтів) в Дітройті. С У М ІВ С ЬК І РАДІОПЕРЕДАЧІ. На засіданні Управи Осередку, дня 17-го березня ц. p., створено Радієвий Комітет, який з днем 20-го квітня 1957 p., о год. 6,30 вечора, розпічне 10-'хвилинну ра­ діопередачу СУМ А, в рамцях нової Української Радіогодини. В 60

склад Радієвого Комітету С УМ А входять: Є. Гановський, В. К усик, JI. Костелина, Б. Лесюк. Х О Р СУМА. Дня 9-го квітня ц. р. відбувся перевибір Управи сумівського хору. В склад нової Управи хору ввійшли: Б. П л і т ­ ка — голова; подруга Н. Дорошевич — заст. голови; П. Гнатів — бібліотекар.

Духова оркестра СУМ А в Чікаґо. Дириґеігг проф. В. Барабаш

ДУХО В А ОРКЕСТРА СУМА. Духова оркестра С УМ А почала свій третій рік праці з новообраною, в побільшеному складі, упра­ вою: голова — II. Питель; заст. голови — І. Миськів; секретар — М. Карплюк; фінансовий — І. Карасейчук; члени: П. Кокун, Р. Попович* подруга О. Микитин, пакна С. Танчак, М. Боднар, М. Пончко. ТАН Ц Ю В АЛЬН И Й ГУРТО К. З днем 11-го квітня ц. р. розпочав проби новозорганізований Танцювальний Гурток. Головою гуртка є друг С. Косовський, а мистецьким керівником пані М. Шуть. СПІЛЬНЕ СВЯЧЕНЕ. Організації Визвольного Фронту влашто­ вують Спільне Свячене, дня 5-го травня ц. р. в Домі СУМА, на яке запрошують всіх подруг і друзів сумівців. Після свяченого відбудеться Вечірка з танцями. Неділя, 6-го січня. Початок «Сімкового Турніру». СК С УМ А «Крила», свої перші змагання турніру проти «В ісли» ремісують 1:1. У вечірніх годинах сумівці й сумівки та члени Ю СУМ А ходять з Колядою на Дім СУМА. Різдво Христове, 7-го січня. Духова оркестра Осередку висту­ пає з колядкамиNj церкві св. о. Миколая. Субота, 12-го січня. Традиційний сумівський Маланчин Вечір. Цей Восьмий Річний Валь С УМ А пройшов з великим'моральним і матеріяльним успіхом. До> танців, в супроводі оркестри, співали сумівки: Марія Костелина й О ля Малаш. Аранжером був друг Ю ліян Куляс. Неділя, 13-го січня. Другі з черги змагання копаного м’яча про­ ти «Олімпік». «К рила» вирішують ці змагання на свою користь, з відношенням воріт 3:1. Неділя, 20-го січня. СК С УМ А «К ри ла» ремісують проти «Гузірс» 2:2. Духова оркестра С УМ А виступає на святі Самостійности й Соборности, яке влаштовували Відділ У К К А та Ліґа Аме­ риканців Українського Походження. «К рила» ремісують проти 61

«Норвіджес» 0:0. Вечором хор і оркестра Осередку виступають на святі Самостійности і Соборности, яке влаштували Осередки С УМ А ім. Крут і І. Богуна на півдні Чікаґо. Субота, 2-го лютого. Заходом Управи Осередку відбулась успіш­ на забава у власному Домі-. Н еділя, 3-го лютого. «К р и ла » виграють змагання проти «М арунс» 2:1. В сумівському домі відбулась «Ялинка» Юного СУМ А. В програму ввійшли: колядки, виступ юно-сумівської оркестри, народні танці, деклямації та спільна вечеря. Загальною дитячою забавою та співами закінчилась ця вдала юно-сумівська імпреза. П ’ятниця, 8-го лютого. Одинадцяті Річні Загальні Збори Осе­ редку, на яких був присутній Голова Головної Управи С У М А д-г Зенон Осінчук. Нову Управу Осередку очолив д-г Микола Яре­ менко. Головою Контрольної Комісії вибрано д-га Мирона Лущ ака, а Головою Товариського Суду д-га Василя Палагнюка. Субота, 9-го лютого. Спортові Вечорниці СК С У М А «К ри л». Ориґінально вдекорована заля Дому С У М А була наповнена роз­ бавленою публікою. Боротьба матадора з биком, яка відбулась під час перерви, всім надзвичайно сподобалась. Н еділя, 10-го лютого. Змагання «К р и л» проти «Ремс» закінчи­ лись перемогою сумівців (1:0). Хор С УМ А відспівав дві пісні на академії в честь Героїв Крут, яку влаштували Молодечі Органі­ зації Чікаґо, в Домі СУМА. Субота, 16-го лютого. В Чікаґо відбувся Відбиванковий Турнір за першість СУАСТ-П. — Делеґатура УС Ц А К. Участь у Турнірі взяли: У С К «Черник», У А С Т «Леви», «У С С К », СК С У М А «К р и ­ ла». «К р и ла » зайняли друге місце. Д ісля змагань, «К рила», як господар турніру, гостили учасників чаєм в Домі СУМА. В Су­ мівському Домі відбулась велика й гарна забава, влаштована Духовою Оркестрою СУМА. Н еділя, 17-го лютого. «К р и ла » програють змагання проти «Вайкінґс», у відношенні 1:2 і тим самим тратять шанси на здобуття першого місця в цьогорічному турнірі. Н еділя, 24-го лютого. «К ри ла» перемагають литовців 4:1. Н еділя, 3-го березня. В останніх змаганнях цьогорічного сімкового турніру «К ри ла здобувають блискучу перемогу над непере­ можною до цього часу, командою — «А тляс», з відношенням воріт 4:1. Дією перемогою «К ри ла» запевнили собі друге місце в Пер­ шій Дивізії, за що одержали гарну чашу. Неділя, 10-го березня. Блискавичний турнір, в якому «К рила», після виграної з «Віслою», програють проти «Некакси» 0:1, та відпадають від дальшої гри. На академії в честь сл. пам. ген. Т. Чупринки, ‘яку влаштували Організації Визвольного фронту, хор і оркестра С У М А виступали з хоровими й музичними- точками. Субота, 16-го і Неділя, 17-го березня. Змагання за першість з столової сітківки в Клівленді. С К С УМ А «К ри ла» висилають чо­ ловічу дружину в складі: Я. Перун, П. Вихрій, Я. Влох; жіночу в складі: О. Малаш, А. Микитин, І. Яворська та юньорів — Б. Петриця, Волошин, І. Дудка. Ж іноча дружина здобула перше місце. Крім цього, А. Микитин в індивідуальних грах здобуває друге місце, а Б. Петриця третє в клясі юньорів. В мішаних грах А. Микитин і Б. Петриця здобувають третє місце. В неділю, 17-го березня сумівська оркестра виступає на Шевченківській академії.

62

Члени гуртка відбиванки «К р и л а » при осередки С У М А ім. М. П авлушкова в Чікаґо; зліва направо: Ю. Куляс, Ю . Дяченко, Я. К у ляс, П. Надзікевич, О. Галів, П. Гнатів. Субота, 23-го березня. Сумівські хор та оркестра дають велич­ ний концерт в Дітройті. Крім хорових та музичних точок, подру­ га Марія Костелина відспівала три пісні при супроводі фортепіяна. Концерт в цілості випав добре. Технічною підготовкою кон­ церту в Дітройті займавс'я Осередок СУМ А ім Київ при допомозі Осередку ім. П. Орлика. Після концерту гос подарі влаштували для виконавців перекуску. Неділя, 24-го березня. СК С УМ А «Крила» ві цбули відплатні товариські змагання копаного м’яча з УС К «Черник» в Дітройті та вирішили їх у свою користь з відношенням іюріт 7:5. В загаль­ ному, в поїздці до Дітройту взяло участь понад 130 осіб, які від­ були цю дорогу трьома автобусами і кількома автами. Цього самого дня юньори «К ри л» програли змагання копаного м’яча за чашу Америки проти «Ганза» з рахунком 0:1. Субота, 30-го березня. Управа Осередку гос гить в Домі СУМ А дружину копаного м’яча Осередку СУМА з М іннеаполіс — «Тигри», які прибули до Чікаґо, щоб ЗІ-го березня ц. р. розіграти змагання проти «Швабен» за аматорську чашу А мерики. В суботу, 30-го та в неділю, 31-го березня Г олова Осередку д-г М. Яремко та керівник Організаційного Віділу д-г І. Павлик взяли участь у Конференції Управ Осередків СУЙІА в Дітройті. Неділя, 7-го квітня. Початок весняного сезону копаного м’яча. СК С УМ А «Крила» виграють проти литовців на трьох фронтах. Перша команда 3:2, резерва 2:1, а юньори 4:1. «Некакси» 2:3, а Неділя, 14-го квітня. «К рила» програють д резерва 1:3. Неділя, 24-го лютого. Великий і дуже успішний Другий Річний Концерт Духової Оркестри СУМА. Оркестранти вперше виступи­ 63

ли в нових одностроях. Голова Осередку склав подяку дириген­ тові проф. І.Барабашеві, а юні сумівки вручили китиці рож проф. Барабашеві та композиторові проф. І. Повалячикові. Заля була по береги заповнена публікою, яка з великим захопленням сприй­ мала мистецьке виконання поодиноких творів українських і чу­ ж их композиторів. Програмою керував д-г Б. Лесюк. Подав Д. Багрій Ю НИЙ СУМ В БРУКЛИНІ

К о ли до Америки почали при­ їжджати українці з нової емі­ грації, а між ними і сумівці з Німеччини, почали й поставати осередки СУМ-у. Такий осере­ док заснувався і в м. Бруклині, започаткувавши активну працю. Однак, через н е х і т ь деяких чле­ нів осередку, осередок протягом Д В О Х років С В О Є Ї Д І Я Л Ь Н О С Т І ! п е ­ рестав існувати. Щойно на початку 1953 p., з ін іц іа т и в и кількох активних членів СУМ -у, було знову ство-

першим. І тут постало питання: як довго проіснує осередок у та­ кому стані? Тоді управа осеред­ ку поставила собі за завдання організувати при осередкові Юний СУМ. Правда, вже тоді в Бруклині було кілька юних су­ мівців, однак вони належали до осередку Ю СУМ -у в Нью-Йор­ ку. Цих дітей управа перебрала до осередку в Бруклині, а одно­ часно розпочато запис нових ді­ тей до Юного СУМ-у. Виховником Ю СУМ -у при

Відділ юнацтва С У М А , керівником якого е д. Д. Боднар (посере­ дині в останньому ряді) в м. Б рук лін і (С Ш А ), 1957 р.

реіно осередок, якому надано ім’я Тараса Шевченка. На гало­ ву осередку був обраний Теодор Кузьмів, який енергійно почав працювати для добра осередку. В той час осередок нараховував понад 40 членів, але кількох су­ мівців, через Їхню байдужість до сумівської праці, довелося виключити з організації. Осере­ док меншав. Ненависники СУМ-у, а також дехто з колиш­ ніх членів, тішилися, що з цим осередком повториться те, що з 64

осередкові став Т. Боднар, а ре­ ферентом Т. Кузьмів, який був гоолвою осередку. Обидва вони доклали багато праці в органі­ зуванні Ю СУМ-у. Завдяки їм ЮС У М почав розростатися й міцніти. Перший раз ЮСУМ, підготований Т. Кузьмівим, ви­ ступив з двома мистецькими точками на здвизі С У М А в 1955 році, за що одержав від голови управи С У М А похвальну грамо­ ту- В цьому році підгоювано два мистецькі виступи ЮСУМ-у.

При осередку була створена суботня школа, в якій вчила ді­ тей пані Черешньовсьюа. В 1955 році в Бруклині була зорганізо­ вана школа українознавства, яку фінансово підтримує У К К А . Тоді Ю СУМ повністю влився до цієї школи. Натепер ЮСУМ нараховує 42 члени — 22 хлопці і 20 дівчат. Референтом Ю СУМ-у є І. Подусовський, який одночасно є го­ ловою осередку, а виховпиками: пані Надя Шміґеоть та Т. Боднар. Ю СУМ бере активну участь майже в усіх національних ака­ деміях, а часом стає на зміну

старшим сумівцям при несенні почесних варт під час різних свят. Слід згадати, що в ЮСУМ-і є не тільки діти нових емігрантів, але також і діти, батьки яких тут народженні, і ці діти дуже добре говорять по-українському. З ростом і пожвавленням Ю СУМ-у зріс і авторитет осе­ редку СУМ-у. Сьогодні управа осередку СУМ-у в Бруклині вже не турбується, що не буде ким поповнити ряди осередку, бо за рік-два виросте власне нове по­ повнення. О. К.

Члени осередку С У М -у ім. Б. Хмельницького в Клівленді (С Ш А ) і члени Юнацтва в уніформах під час молитви, 1956 р. Ю Н І С У М ІВ Ц І В Б А Л Т И М О Р І П Р А Ц Ю Ю Т Ь

Юний СУМ при осередкові СУМ-у ім. 1-го Листопада в Бал­ тиморі, США, існує з 1953 року. Однією з перших активних ор­ ганізаторок була Надія Войтович. Одначе, через брак відпо­ відних е и х о в н и к і в праця юнац­ тва не була поставлена на на­ лежний рівень. Лише з хвили­ ною, коли до Балтимору приїхав Теодор Кузьміз, багаторічний працівник з юнацтвом і фахо­ вий виховник, праця відділу Юного СУМ-у набота відповідно­

го розмаху. Поруч регулярних сходин, що відбуваються двічі на тиждень, юнаки й юначки провадять різні проби до концертових виступів і ін. Органі­ зовано мандолінову оркестру, що мала кілька успішних висту­ пів, зокрема на здвизі СУМ-у, Франківському святі, посвячен­ ні прапору ООЧСУ і на акаде­ мії свого патрона — 1-го Листо­ пада. Юнацтво все з більшим захопленням береться до праці. Хоч часом і пзгода погана, хо­ 65

лодно, падає дощ або сніг, то все ж юний еумівець чи сумівка з мандоліною при боці йде на про. бу оркестри. З часу пожвавле­ ної праці число Юного С УМ -у подвоїлось. Самі діти, що досі не належали до організацій про-і сять своїх батьків, щоб їх від­ дали до ЮСУїМ-у. Тепер тут на­ раховується 32 юначки і юна­ ки. За ці успіхи належить приз­ нання теперішній референтці Ю С УМ -у Анні Стельмах та зга­ даному Еихо’в нікові Теодорові Кузьміву. Юнацтво СУМ -у виховується на глибоко християнських, релі­ гійних основах. Доказом цього є не лиш з релііійно-святкові ім­ прези, в яких беруть активну

участь юні сумхвці, а й їхнє ре­ гулярне відвідування церкви. Зокрема слід згадати, що під час візити Архиєтгископа Константина в нашій парохії, Св. Мш ха. їла, Юний СУМ разом з головою осередку, в сумівських одно­ строях, вітав Владику, а під час Служ би Божої всі разом присту­ пили до святого Причастя. З цього бачмио, що ми ке тіль­ ки зазначаємо словами, а йдемо на д ілі впарі з нашим гаслом «Бог і Батьківщина». Тому мо­ жемо бути певними, що будемо сильними і витримаємо в сво й праці для добра Бога і наш ї Рідної Землі — України, бо ми з Богом, а хто з Богом, той може бути певний, що мета й .го буде осягнена! Теодор Ц арик

Т В О Р Ч А П РАЦ Я ОСЕРЕДКУ В РОЧЕСТЕРІ

Осередок СУМ -у ім. ген. Грицая-Перебийноса в Рочестері, завдяки кількарічній пляновій і послідовній праці всіх управ та всього членства, зараховуєть­ ся до найкраще зорганізованих осередків С УМ -у на території Америки. Серед української гро­ мади він належить до найбільш діючих організацій міста Рочестеру. Ця активність сумівців позна­ чається на вс;х відтинках суспільно-громадського, а то й по­ літичного' життя. Осередок са­ мостійно влаштовує різного ро­ ду самодіяльні виступи-концер­ ти, відбуває спільно з організа­ ціями Визвольного Фронту ака­ демії тощо. Сумівіці, не зважаючи на пе­ ревантаження своїми власними турботами щоденного життя, працею в осередку, — беруть та­ кож активну участь у місцевому церковному хорі української греко-католицької церкви, існу­ вання якого, знову таки, треба завдячувати тим самим сумівцям.

66

Найбільшим чинником, що скріпив осередок всередині та підніс його назов-ні, є відомий м'шавий хор молоді під керів­ ництвом В. Божика, про який уж е в пресі згадувалось кількакратно. Хор лиш е протягом ми­ нулого року дав понад 15 різних виступів як перед с е о ї м и , так і чужим громадянствам. Завдяки мозольній праці диригента Воло­ димира Божика вдалося з «си­ рого матеріялу» виплекати добрі голоси (хоч до мистецтва, оче­ видно, ще далеко!) і хор за два роки свого існування здобув симнатії й популярність. Поруч мішаного хору, діє та з кожним днем розвивається друга мистецька, одиниця осе­ редку — мандоліно^а оркестра відділу ІССУМ -у під керівниц­ твом того самого невтомного мистця с:п:ву і музики В. Б ожи­ на. Створення мандолінової ор­ кестри треба завдячувати у ве­ ликій мірі батькам, які з пов­ ним зрозумінням поставились до цієї справи. Як сьогодні є пірием.чо Д И В .1 Т И -

ся, коли понад тридцять бадьо­ рих юних сумівок і сумівців за­ сядуть потрійним півколом на сцені, і насолоджуватися їхньою хоч і не цілком ще мистецькою, але милозвучною і ніжною грою. Перед М аН ДО ЛІН О ЕО Ю оркестрою л е ж и т ь велике майбутнє. Гарні успіхи має за собою та­ кож танцювальний гурток ЮСУМ-у. Юні сумівці виступа­ ли з танцями понад двадцять разів, у тому числі навіть перед телевізією. Відділ ЮСУМ-у «Полтава», про який уж е писалсся в «Аван­ гарді», далі є найбільш числен­ ною і діючою частино юосередку СУМ-у в Рочестері. Керівни­ ком відділу юнацтва цього року є Михайло Гулін, а виховницями: Емілія Тороус, Зеня, Лари­ са і Маруся Губківи. Крім того, працюють виховники Іван Рйопка та Мирон Жук. У друж­ ній співпраці провадять вони ланкові сходи и юних сумівців, гутірки, розваги тощо, включно до навчання української мови. При відділі працюють випивкарський, хоровий та інші гурт­ ки. Попри всі свої недоліки, осе­

редок СУМ-у в Роче тері стоїть на височині своїх завдань. Пра­ цю, яку проведено минулого ро­ ку під головуванням Д. Рудого, чи ту, яку ведеться сьогодні під головуванням Д. Бездуха, не можна охопити кількома скупи­ ми фразами: її можна б було висвітлити хіба в окр. мій бро­ шурі. Кожна година, кожний день, тиждень і місяць жертов­ ної праці приносили і приносять нові здобутки, нові успіхи і це є доказ, що сумівці на чужині гід­ но несуть свій прапор, допома­ гаючи Україні вибороти світлий завтрашній день. Я. К уж іль

Ланка юнацтва С У М А «Б у р ­ л ак и » під керівництвом виховника М. Лавріва з Нюарку на від­ починку в літньому таборі на оселі С У М А біля Нью -Йорку,

1956 р.

-оОоК а н а д а Р ІК П Р А Ц І О С Е Р Е Д К У С У М У В М О Н Т Р Е А Л І

7-го квітня 1957 p., у власно­ му сумівському будинку, відбу­ лись річні збори членів осеред­ ку СУМ -у в Монтреалі. При­ сутніх було з членів СУМ -у 35 та 12 гостей, в тому числі п. П. Шевчук, як представник Краєвого Комітету СУМ-у з Торонта, який прибув в 1956 р. зі своєю родиною з Німеччини. Звітува­ ли за річну працю голова осе­ редку д. М. Безпальок та члени відділів Управи осередку А. Доманчук, В. Любкаї, Я. Цупер, П.

Дубас, І. Буцяк, Марія Кох, Д. Попович. Зі звітів довідуємось, що в осе­ редку числиться 64 чл. СУМ-у, з яких активних є ЗО, а решта малоактивна або неактивна. Від­ буто 10 ширших сходин на яких було присутніх 25-30 осіб, про­ читано 4 реферати та силами СУМ -у влаштовано чотири ім­ прези. Крім того, СУМ у Мон­ треалі спільно з Л В У і іншими місцевими організаціями брав участь у різних святах та ака­ 67

деміях. Управою осередку від­ 2.207 долярів. Сальдо на день буто 20 засідань, одержано 76 зборів 133 дол. Крім цього, Ю. листів, обіжників 15. Вислано С УМ має свою власну бібліоте­ листів 38. Загальний касовий ку з 64 книжками, з якої кори­ прихід за рік 13.937 долярів. Го­ стуються всі члени Юнацтва. тівка в касі 113,46 доляри, а крім Гуртків Ю С УМ -у є 7, з того 2 того е власне майно на суму 1.774 дівочі і 5 гуртків хлоп’ячі. Схо­ доляри, бібліотека 325 долярів, дин з гуртками відбуто в за­ гальному 182. Провадились вони та нерозпроданої літератури на 426 долярів. систематично, щотижня, по 2 го­ дини. Разом усіх годин в гурт­ Крім того, окремо звітовано ках було 364. про те,і що осередок? С УМ вклав Звіт з діяльности на зовніш­ свої кошти на купівлю Дому М о­ ньому відтинку осередку С У М -у лоді (8 тисяч долярів, що скла­ показує найгірше, бо, як пояс­ дає 48°/» уділу), та в 1955 р. при­ нив звітодавець, такої діяль­ дбано сумівську оселю «Верхо­ ности взагалі не було через брак вина». За рік праці оселя «Вер­ культурно-освітнього референ­ ховина» мала прибутків 8.685 та. дол., а витрат 8.683 дол. Вар­ П ісля вислуханих звітів ре­ тість оселі 19.257 дол. Сумівці ферентів здав звіт голова осе­ за рік безкоштовно працювали редку С У М -у д. М. Безпальок, на будівсі будинку, чищенні який коротко представив в ці­ озера і дороги, що в перечислості діяльність осередку, та ленні на готівку дорівнює понад відзначив великий вклад праці 10 тисяч долярів. В цілому тепер поодиноких сумівців. З жалем можна оцінити вартість оселі підкреслив, що праця могла б в 35 тисяч долярів. бути ще краща, але ставлення Далі зі звіту довідуємось, що самих сумівців до роботи було сумівці в Монтреалі провадили незадовільне, брак охоти людей збірки на різні цілі, як на осе­ до праці та уступлення деяких лю в Торонті — 174 дол., на та­ членів з Управи загальмували бори юнацтва в Німеччині — 18 на деякий час працю, але силь­ дол., на Н Т Ш — 21 дол., хворо­ на воля тих, які далі працюва­ му сумівцеві — 23 д о л ., і на ли, перемогла труднощі і ці «Авангард» та ін. Осередок має скромні сили проробили дуж е свою бібліотеку, в якій є 330 багато, за що голова висловив книжок. Театральна бібліотека подяку всім, які йому допомог­ осередку має 53 книжки. Роз­ ли і разом співпрацювали. При продано літератури на суму 382 осередку організована «Рідна дол. Лишилось до розпродажу Ш кола» і балетна школа. надісланої літератури на 415 дол. П ісля звітів слово забрав го­ Зі звіту референтури Юнац­ лова контрольної комісії д. Ярос­ тва (реферувала подруга Марія лав Сербин, який подав короткі Кінах) бачимо, що в році чле­ зауваження відносно всієї ді­ нів Юного С У М -у нараховува­ яльности осередку. Звернув ува­ лось 77 осіб. Праця з дошкілгу на позитивну працю Управи лям не провадилися від червня і деяких членів та з приємнітю 1956 р. через брак виховників. підкреслив велику пророблену Ю С УМ брав участь в академі­ працю при такому складі Упра­ ях, у різних імпрезах самостій­ ви, і одночасно підкреслив те, но або з участю старшого СУМ -у. що осередок вив’язався з усіх Референтура Юнацтва прова­ матеріяльних зобов’язань, крім дить свою касу окремо. Прибут­ Оселі. Найбільшою заслугою є ків було 2.360 дол., а витрат .* 68

праця над вихованням молоді у відділах Юнацтва, а також со­ лідне ставлення до осередку Батьківського Комітету. Контрольна Комісія в складі Я. Сербина, М. Андрухів і IL Кінах висловила абсолюторію у ступаючій Управі СУМ-(у та признання за роботу. Всі при­ сутні оплесками прийняли це одноголосно. Після запитів і дис­ кусій вибрано нову Управу осе­ редку СУМ -у в такому складі: Я. Сербин — голова, М. Безпальок — заступник, П. Кузмишин — секретар, Я. Шупера — скарбник, П. Гук — референт освіти, Марія Кінах — референт

юнацтва, Л. Левицька, А. Доманчук, В. Любка — члени, Д. Гриняк — господар, Д. Рохоняк — бібліотекар, Т. Крайник — кольпортаж видань СУМ-у, П. Семенюк — референт зовн. зв’яз­ ків, В. Антонів — адміністратор дому; Управа Оселі «Верховина» — П. Дубас, П. Кінах, та Батьків­ ський Комітет; Контрольна Комісія: 3. Горечний, М. Андрухів, М. Буцяк; Товариський Суд: Кардаш, Л. Славінський, П. Стець. О 10-й год. вечора збори за­ кінчено відспіванням національ­ ного гимну.

ЗА ГА Л ЬН І ЗБОРИ С У М —

Дев’яті Загальні збори Осеред­ ку СУМ ім. ген. Т. Чупринки в Торонті відбулись у »Домі Прос­ віти» в неділю 7 квітня ц. р. На­ радами проводив як голова д-р М. Кушпела (зам. — мїр. В. Кліпі), секретарювали М. Хомин і П. Воробець. Збори пройшли в дуже діловій аюмогфері. Звіти членів управи були вичерпно опрацьовані. Про осяг праці Осередку свідчить м. ін. сума понад t 5,000 долярів річного обо­ роту. По дискусії і уділенні абсолюторії обрано нові керівні ор­ гани Осередку в складі:

ТОРОНТО

Момітет Осередку: голова —

Яр. Вільк, замісник — П. Івахів, члени: М. Хомин, В. Крушельницький, М. Галюк, Б. Пасічник, В. Мартинів, В. Кащій, М. Яремій, Д. Цоба, Леся Білик, П. іСандей, Д. ДудисЬі О. Кохідальовський, В. Река, Б. Коцур, С. Мокей, О. Сиеак. Контрольна Комісія: І. Фіґоль (голова), С. Федуньків, М. Ме­ дик, П. Ворсбець. Товариський Суд: мґр. В. К ліш (голова), П. Харидчак, Є. Цибульський, І. Гонтар.

А н г л і я ю ний

СУМ

В місяці березні ц. р. минає лише півроку, як існує при осе­ редку СУМ -у в Ковентрі відділ Юнацтва СУМ-у. Після поперед­ ньої підготовки Комітет осеред­ ку скликав перші збори в субо­ ту 15. 9 1956 p., на які прибуло 13 юнаків і юначок. Збори по­ чались молитвою, яку відпра-

У

КОВЕНТРІ

вив місцевий парох У А П Ц о. П. Бублик. Переборовши перші труднощі, вже тепер регулярно, щоп’ят­ ниці, збираються юні сумівці на свої сходини, на яких керівни­ ки і виховники провадять ви­ ховну працю, оповідають про іс­ торію України, вчать співати, 69

танцювати, вчать фізичним вправам, а також влаштовують забави. Духовними опікунами відділу юнацтва С У М -у є від Гр>-Кат. Церкви о. д-р С. Вівчарук, а від У А П Ц — о. П. Бублик. Всіх сходин відбуто за півроку 28, а також відбуто і 16 різних проб з окремими гуртками. Число юних сумівців зростає. На кі­ нець 1956 р. число досягало 23 дітей від 8 років,а з початком 1957 р. включились у лави юнацтва ще 9 дітей, так що на сьогодні Юний СУМ нараховує 32 юначок і юнаків 22. 12. 1956 р. в Ковентрі Юний СУМ, спільно з старшими сумівцями, брав участь на Миколая в поставі сцени «Бабусин ко­ жушок», а під час Різдва ходи­ ли з колядою та зібрали 23 фунти. Найкраще пописався наш Юний СУМ у півріччя свого іс­ нування, а саме: 17. 3. 57 р. В цей день відбулась Шевченків­ ська академія, яку організував осередок СУМ-у, і якраз юні су­ мівці заповнювали більшу ча­

стину програми своїми виступа­ ми. Вони виконали 5 деклямацій, 4 танці та сценку «Мені тринадцятий минало». Наше українське громадянство дуже задоволене виступами членів юнацтва С УМ -у _ М. Лесів

Фрагмент із сценки «М ен і три­ надцятий минало», яку постав­ лено на шевченківській акаде­ мії силами юнацтва С У М -у 17. 3. 57 р. в Ковентрі, А нглія

-оОо Б е л ь г і я Д Е С Я Т И Л ІТ Т Я С У М -у В Б Е Л Ь Г ІЇ

Спілка Україн:ької Молоді в Б ельгії належить до перших крайових одиниць, що постали поза Німеччиною, де в 1946 р. відновлено СУМ на чужині. Вже в 1947 р. були створені перші осередки С УМ -у в Бельгії, щоб в березні 1948 р. оформитися під одним проводом Крайового Комітету. Десятий Крайовий З’їзд, що відбувся в квітні ц. р. в Брюсселі проголосив 1957 р. ювілейним роком Спілки Укра>їнеької Молоді в Бельгії. З цього приводу буде доціль­ 70

ним порушити декілька питань зв’язаних, з існуванням ювілянт­ ки. В першу чергу треба згада­ ти тих її керівників, що вклали чималий труд на початку тво­ рення і розвитку Спілки в Б ель­ гії. Перший голова Спілки інж. В. Мацьків (1948) виїхав до К а­ нади, де тепер занимає відпові­ дальний пост шефа лябораторії великого м ;та аюргійного під­ приємства. Другий її голова інж. Г. Цимбала (1S49-1951) виї­ хав до США, де працює за своєю

спеціальністю. Інж. 3. Янковський ксл. фінансовий керінник, після доповнення своїх студій в Вінніпегу, де дістав диплом ви­ кладача економічних наук, пе­ реїхав недавно до столиці Ка­ нади — Оттави на державну працю. Др. Кирило Митрович, кол. культурно-виховний керів­ ник і його дружина Марія Сто­ ляр, Керівник ЮСУМ-у, вибули на постійний побут до Парижу. Інші колишні члени КК, та ба­ гато керівних членів осерздків, пороз’їжджались по різних кра­ нах, де звичайно вкл вчились в громадську роботу на місцях. Всього кільканадцять осіб з чле­ нів ©словників залишились в Бельгії, з того трьох входять до теперішніх органів Крайового Ксмітету. Всім цим в ,численим і багатьом іншим сумівцям зав­ дячує СУМ в Беьґії своє деся­ тилітнє та багате в працю існу­ вання. Біля 1200 молодих людей в Б ельгії перейшли менш або більш успішний вишкіл націо­ нально-громадського виховання, щоб потім на нових місцях ста­ ти піонірами або опорою органі­ зованого життя. Чимаіло осеред­ ків СУМ-у в СШ А і в Канаді завдячують саме сумівцям з Б ельгії свій ріст і силу. Дивлячись з перспективи пройденого шляху, на якому СУМ в Бельгії виявився най­ більш динамічною і життєздат­ ною організацією, треба ствер­ дити, що її ріст був постійно пе­ рериваний еміграційною течіею, яка забрала переважно найкра­ щий елемент. Приходилось зав­ жди працювати над створгними еміґрацісю прогалинами, щоб витримати організацію в дії. Це забрало дуже багато праці, яку в інших обставинах можна бу­ ло б використати на поглиблен­ ня самого виховне то процесу молоді. Все таки і виховної пра­ ці не занедбано, поскільжи біль­ шість сумівців прийшли ПІД' о-

товку до іспитів українознав­ ства і склали сум'вське прире­ чення. Побіч цього СУМ зі сво­ їми здвигами й участю в усіх національних маніфестаціях на­ давав нашому громадському життю елементу орган із оеаности і дисципліни, що приковувало також увагу чужого сточення, а тим самим залишило раз на зав­ жди для нас марку найкраще організованої групи. Десять років іс нування моло­ дечої організації в наших умо­ вах, де бракувало допливу під­ ростаючої молоді, мусимо ма и в наслідку «старіння» кадрів, що своїм віком підходять біль­ ше до інших громадських орга­ нізацій. Все таки життя не сто­ їть на місці і на наших очах підростає молоде покоління, що побачило світ вже після війни на еміграції. СУМ отже не ви­ конав' би СЕОГО завдання, якщоб залишив цю молодь без вихов­ ної організації. Тому то вже від років, а зокрема від 1954 p., йдуть інтесивні намагання з боку К К СУМ-у, щоб наладнати працю Юного СУМ-у. Вже бу­ ло охоплено понад півтора сотні дітвори шкільного віку в його оямці, однак еміграційна хвиля і тут зробила вилім, забірзючи зі собою кілька десятків юнаків і юначок та декого з виховників. Приходигься завжди розпочина­ ти і все з н о е и м и початковими труднощами. Не зважаючи на те, праця ЮСУМ-у проходить з ус­ піхом. Вже є відділи, що підго­ товили перші юнацькі іспити. Ці юначки й юнаки, що так сильно виставлені на вплив чу­ жого оточення, Еиростають в ла­ вах ЮСУМ-у на свідомих членів української спільноти;, пізнаю­ чи все, що відноситься до мину­ лого й сучасного положення ук­ раїнського народу, а головно вивчаючи й засвоюючи його ти­ сячолітню християнську куль­ туру. Ц е і є ті нові кадри, що 71

прийдуть вкоротца на зміну «старому» СУМ-ові і переберуть в свої міцні молоді руки прапор української вільної молоді, щоб донести його нєсплямленим у вільну Україну. Гасло «Бог і Україна», що його підніс СУМ, як ціль свого життя, знайде своє примінення також в житті тих, що не бачили ще своєї батьків­ щини, прийшовши на світ в чу­ жині. Для цього одначе потріб­ но великих зусиль з боку старцшх-батьків і члонів СУМ-у. Всі наші головні сили треба зосере­ дити на цьому відтинку, бо тут ідеться про бути чи не бути час­ тині українського народу, що його доля закинула на чужину. Треба вірити, на підставі до­ теперішньої живучости нашої ювілянтки — Спілки Україн­ ської Молоді в Бельгії, що все її членство хоч і в проріджених ряг дах,|Стане до тієї важ ливої праці над вихованням нашого доросту і

в той спосіб дасть на вище по­ ставлене питання ріш учу відпо­ відь — бути! Н і старший вік, ні вичерпуюча фізична праця, ні інші перепони не повинні зупи­ нити нас в поході до мети! М у­ симо виповісти нещадну бороть­ бу всім слабостям і зневірі, п о прокрадаються в наш суспіль­ ний організм, в нас п ред очи­ ма повинні бути завжди живи­ ми ті, що своє життя віддали за ідеї СУМ, щоб український на­ род міг вільно славити Бога на звільненій від сорога Батьків­ щині. Та до цього зобов’язує приречення і назва, яку носимо. Т ільки при умові ПОЦЕОЄННЯ наших зусиль зможемо підви­ щити морально-ідейний рівень,, а при тому допомогти в вихован­ ні доростаючого покоління — нашої зміни. Тоді теж ісвілей нашого дисятиліття знайде пов­ не і гідне відмічення. О. К .

Х -и й З ’ЇЗ Д С У М -у В Б Е Л Ь Г ІЇ

В неділю 7. 4. 1957 р. відбувся в Брюсселі Х -ий з’їзд СУМ. З’їзд започатковано Богослуженням в. церкві св. Вол. Вели­ кого, що його відправив о. Костенобешь, ЧНІ. На З’їзд прибули делеґа/ги й сумівці віід 9 осередків та пред­ ставники громадських організа­ цій. З’їзд вітали представники ГРУГОБ, УДК, УХР, СУРБ, УНОТ. Письмові привіти наспі­ ли від Ц К СУМ-у, К К СУМ -у Англії, Канади, о. кан. Г. Ф уканчика, ТБ УВ і ін. По ділових звітах і обширній дискусії, в якій порушено всі актуальні питання, уділено абсолюторшю уступаючому Краєвому Комітетові. До нових керівних органів вибрано: Крайовий Комітет: О. Коваль — голова, М. Когут — заст. го­ лови і фінансовий керівник, І.

72

Левицький — секретар, Т. Кіс — керівник ЮСУМ-у, Б. Ващук — культ.-освггщй керівник. Контрольна Комісія: Др. В. Попович — голова, інж. К. Гайдамаха і Ф. Михайлишин — члени. Товариський Суд: Проф. І. Витязь — голова, В. Яремкович і І. Галабурда — члени. Проф. І. Витязь залишився надалі голо­ вою Виховної Ради. В резолюціях З’їзду відмічено потребу організаційного скріп­ лення для влегшення система­ тичної праці Ю СУМ -у, допиль­ нувати виховання середньошкільної молоді в напрямі під­ готовки майбутніх вихов'ників. Рішено також посилити госпо­ дарський сектор для вможлив­ леним дальшої регулярної праці, зобов’язуючи сумівців вплатити принаймні по одному уділові до кооперативи.

Д О П О М О Г А В П Р А Ц І Ю С У М -у

Вже від довшого часу СУМ в Бельгії присвячує свою пильну увагу в розгортанні праці Юно­ го СУМ-у, зважаючи її головною точкою своєї дієвої програми. Зокрема виповнюється прогали­ ну в постачанні виховних мате­ ріалів, яких брак по тійно від­ чувався. Ще нзприццнці 1956 р. керівник ЮСУМ-у щ и К К д-р Т. Кіс виголосив був першу ча­ стину «Доручень І Н п.. ямних» для керівників ЮСУМ-у по осе­ редках. Ці матеріали охоплюва­ ли собою програму занять на три місяці. В місяці лютому ви­

готовив він. другу частину тих матеріалів на цілий ряд прак­ тичних вказівок для виховання вічливости, дружби, про фізич­ ну справи с ь, про влаштуван­ ня деяких імпрез, подано корот­ ку хроніку ЮСУМ-у і переписа­ но організаційний правильник ЮСУМ-у. З випуском цих мате­ ріалів праця кер'вників і ідцілів буде набагато влегшена й усистематизована. Треба висловити пригнання авторові цих матеріялів, що завдав собі стільки труду й опрацював т к довго очікувані практичні вказівки в роботі ЮСУМ-у.

оО о

Німеччина СУМ У

Н ІМ Е Ч Ч И Н І

Треба ствердити, що протягом 1956 р. і на початку 1957 р. Кра­ йовий Комітет СУМ-у в Німеч­ чині був бездіяльний. Дехто хо­ че оправдати цей стан тим, що, мовляв, цьому спричинився ви­ їзд українських родин з Німеч­ чини до Америки. Однак із чле­ нів юнацтва і взагалі СУМ-у ви­ їхало мало. Просто К К СУМ-у був неактивний, то й майже всі осередки старшого СУМ-у в Німеччині розпались. Не було контакту і співпраці К К СУМ-у не лише з старшим СУМ-ом, а і з юнацтвом. Отже, завинили керівники СУМ-у в Німеччині. А л е член К К СУМ-у друг І. Щ ур перебрав на себе і н і ц і а т и ­ в у для відновлення діяльности і щільного контакту з відділами юнацтва, саме тепер, перед від­ криттям літнього юнацького та­ бору. З цією метою друг І. Щур у квітні відвідав три осередки юнацтва СУМ-у, разом з керів­ ником відділу Юнацтва ЦК

СУМ-у В. Леником. Відвідано юнацтво СУМ-у в Амберзі, в Нюрнберзі та Інґольштадті. Чле­ нів юнацтва СУМ-у в Амбер­ зі є 31, в Нюрнберзі — 16 і в Інґольштадті — 15. Ці три осе­ редки є активні. В березні вони відзначили своїми силами Шев­ ченківські роковини та рокови­ ни загибелі ген. Т. Чупринки. Провадять пляново сходини і тепер ведеться підготовка до літнього табору в Німеччині. Діти виявили свої здібності в співах, деклямаціях, з україно­ знавства і. ін. Після відвідин трьох осеред­ ків у Німеччині* референтура Юнацтва СУМ -у 12. 4. 57 р. скликала засідання, на якому обговорено плян підготовки від­ криття табору та вибрано Табо­ рову Комісію з окремими рефе­ рентами. До Таборової Комісії ввійшли: В. Леник — голова, І. Щур — організаційно-транспортовий референт, С. Бовдій — 73

програмовий референт, І. Холявка, М. Філь, С. Новицький, П. Головинський — фінансовогосподарські справи. Друг І. Щур, як керівник Юнацтва СУМ -у в Німеччині, виготував і вислав листи до відділів ЮСУМ-у, які були не­ активні чи не давали відомостей про роботу в підготовці до літ­ нього табору. Вже відгукнулися з десяти місцевостей, де вияви­ ли бажання бути в літньому та­ борі, в тому числі Нюрнберг, Інґольштад, Ляндсуд, Ульм, Гайденав та є вже також зголошення з Австрії і Берліну. Табір юнацтва відбудеться в околиці

містечка Шонґав протягом трьох тижнів. Передбачується учасни­ ків від 150 до 180 осіб. З відбуттям літнього табору є можливість закріпити контакт з осередками Юнацтва СУМ -у для плянової виховної роботи і можна сподіватись, що друг І. Щ ур зуміє, при підтримці ін­ ших членів КК, як також і Ц К СУМ-у, розбудувати працю з юнацтвом і надолужить прога­ яне за 1956 р. Цим самим можна спробувати активізувати роботу старшого СУМ-у, який так конче потріб­ ний для спільної виховної ро­ боти. С. Н.

оОо

Р е ц е н з ія :

Гарний ж урналик «Сумівський інформатор» — орган Осередку С УМ А ім. М.

Павлушкова в Чікаґо, США, ч. 6, травень 1957 р. Серед багатьох сумівських ви­ дань «Сумівський інформатор» осередку С УМ А в Чікаґо справ­ ді притягає до себе увагу своєю охайністю, доброю обкладинкою та ілюстрованими наголовками матеріалів. А л е не це лише є доброю стороною цього невелич­ кого, лише і а 20 сторінок, журналика. Зовнішня чистота і охайність журналу поєднана з добрим змістом, з його і; ейним насиченням, високою мораллю і, головне, >.ристия :сько-релігійним напрямом. Хоч журнал присвячений са­ ме Великоднім Святам, усе ж в інших, навіть «старших» і «до­ свідченіших» часописах святко­ вих видань, ми не е с ю д и знай­ демо таке багатство матеріалу. Наші часописи, навіть, кажемо, не «інформативного» характеру, взикли всі святкові і ювілейні 74

дати обходити загальними фра­ зами про «завдання і обов’язки» або ж — «гочуття відповідаль­ ності;:», тощо, поминаючи харак­ тер свят, їх історичне чи тра­ диційне значення і т. д. «Сумів­ ський інформатор» саме дає та­ кий пізнавальний матеріал про Великдень-Паску, і тим не лише відзначає свято, а й дає сумівській молоді пезну науку про нього. Так, у «Великодньому олові» настоятеля Української Право­ славної Церкви Св. Софії в Ч і­ каґо Ілл., прот. М. Литваковського, читаємо: «Паска — це грецьке слово від гебрейського ■— пєеах. Озна­ чає — перехід. В церковному значінні — перехід від омерти до життя, від землі до неба, із темряви у світіло. Паска освячу­ юча всіх вірних. Це Великдень,

Великий День, «празників празник», коли віруючі люди скида­ ють з себе, з своєї душі — тем­ ряву іріхів, облуди, ненависті, і зодягаються духово в Христа, в нове жиггтя, в радість, любсв, а через все-прощення станеть­ ся новими людьми, Стаються во­ ни ангельськими особами в X исті, котрий псбідив смерть своєю смертю, побідив пекло, нечисть, розбрат людський і воскрес, як початок вічного життя для всіх живучих і сточивших у Христі та Ісусі». З великодніх матеріялів тут поміщені також стаття о. Ми­ хайла Ваврика, ЧСВВ, звернен­ ня Голови Осередку М. Яремен­ ка до подруг і друзів, вірш «Ве­ ликдень на чужині» (редакція з невідомих причин не подала підпису під цим віршем, що на­ леж ить перу Петра Кізка). Далі вміщені сумівська хроні­ ка, «В канцелярії осередку», «На актуальну тему», «Спорт». На окрему увагу заслуговують «Сторінка Ю СУМ А» та «Чікаґо колись і сьогодні». В сторінці Ю СУМ А висвітлюєт; ся все жит­

тя молодих сумівців, від початків заснування Ю СУМА до сьо­ годнішніх днів, знайомиться юних читачів з ланками ЮСУМА, їх життям і працею. В сторінці подаються імена ак­ тивних молодих сумівців, що не може не мати заохочувального епливу. Розділ «Чікаґо колись і тепер» тим корисний, що В ІН уводить в курс українську сумівську у о л о д ь в історію, розви­ ток і сучасний стан міста, в яко­ му вона живе. Знати місто, з яким зв’язані життя і праця лю­ дей, це неодмінна умова для кращого роз :игку суспільного життя грохали, новоприбулої сюди. Треба лише побажати редак­ ційній колеґії журналика «Сумівський інформатор» дальших успіхів та дал шої розбудови свого органу, який, якби його поширити, міг би бути неабия­ ким конкурентом наших друко­ ваних журналів («Сумівський інформатор» видається циклостилем). Запорукою цього є доб­ рий початок. П. К -е

-оОо-

Р із н е :

Н е й м о в ір н а історійка однієї кн и ж к и Спілка Української Молоді в одній із країн поселення нашої еміґрації випустила друком невелику книжечку... Кошти паперу й друку 1.200 нім. марок — наклад 1.000 примірників. Написано в тій книжечці про любов. Не про ту звичайну собі лю ­ бов, а про ту найвищу й найціннішу — про любов до своєї Вітчизни, до своєї Рідної Землі, до свого народу. Про любов, яка «єдино нам на потребу», бо без неї пропадемо, по­ тонемо навіки в чужому морі, в першу чергу пропаде наша молодь, пропадуть діти наші. Про ту любов, через брак якої загинули міль­ йони наших людей, бо не маючи її в своїх серцях, не хотіли й не могли тоді, як на це був «слушний час», ні Рідного Краю, ні себе, ані своїх дітей від ворогів боронити і на захист Рідної Землі одно­ стайно станути. Була б та любов, не скитались би ми по чужинах нині. Людина ж 75

без любови до своєї Вітчизни, це те саме, що деревина без коріння, риба без води, пташина без повітря. Перед ними загибель. Так говориться в тій книжечці про любов, яка каже життя від­ дати за друзів своїх, за їх волю, за щастя і кращу долю кров про­ лити, головою наложити. Написана вона зрозуміло й для кожного приступно — написана щиро й сердешно. Хто її читав, хвалив її: «Добра, цінна й потрібна нам книжечка» — говорили. Та й не дорога. Напевне коштує менше, як дві пляшки пива... Здавалось би: 1.000 примірників по дешевій ціні на кільканадцять тисяч «рідних, політичних еміґрантів» це ж аж ніяк не забагато буде — й легко можна їх буде «розіпхати»... А вийшло зовсім не те. Воно й не варто було б писати цієї «істо­ рійки», якщо б вона торкалась тільки тієї країни, де постала. А л е ж нецінення рідного друкованого слова, відраза до нього і ж аль гроша на купно книжки, чи газети, це явище типове в нас так тут, в Европі, як і там, за морем. А це явище не сміє бути толероване — його треба п’ятнувати, а нехіть до задрукованого паперу викоріню­ вати й нищити. А закриваючи правду, не доб’ємось того! К аж е­ мо ж, що «наша сила в правді». Нехай та правда не раз прикра й неприємна, гірка, несолодка. Ось дещо «правди» на маргінесі «історійки з отією одною кни­ жечкою»: Культурно-освітній референт С УМ -у розіслав ту кни­ жечку до всіх осередків із проханням розпродати її і переслати гроші на його руки. Довелось йому довго чекати. Після кількакратних упімнень наспіли — відповіді, грошей не багато. Відсилаючи нерозпродані примірники пишуть «сумівці» таке: 1. Прислані на мою адресу книжки звертаю. Причина: ніхто не хоче їх купувати.

2. Присланих книжок не міг розпродати, для того звертаю їх.

3. З присланих 5 книжок продав 2, — 3 звертаю.

4. Отримав 20 примірників — продав один — 19 звертаю і прошу не гніватись, що так довго не розчислювався з Вами.

5. Половину з 20-тьох книжок продано, звертаємо 10.

6. Звертаємо 40 нерозпроданих книжечок... — це з місцевости, де живе понад 300 українців!!

7. Пробачте, що досі не розчислився за прислані книжки. Вони дуже цінні і корисні, але продати їх дуже тяжко. Покищо не відсилаю їх — думаю ще пробувати розіпхати їх. Але, чи це вдасться мені, не знаю.

8. Змушений повернути Вам книжки, тут нема охочих купувати їх.

9. Звертаю нерозпродані книжки. В нас є великі труднощі в роз­ продажі книжок.

10. Дуже мені прикро, що повертаю низку книжок. Нема кому про­ дати, бо люди не купують книжок.

11. Не можу післати грошей за книжки. їх не було кому продати і я їх роздав даром.

12. Звертаю нерозпродані книжки. Ніяк не міг розпродати їх.

13. Звертаю книжки — тут нема на них збуту.

14. Прикро, що мушу звернути Вам книжки, але, що мав зробити, коли не міг знайти охочих їх купити.

15. Стидно мені звертати книжки, але не маю іншого виходу.

76

16. Відсилаю книжки. Тут нема охочих їх купувати, хоч такі книж­ ки для нас цінні і потрібні нам, але я не можу їх людям пхати силою.

17. З присланих 8 книжечок продано 4, а 4 звертаємо. — Це з осе­ редку, де СУМ начислює 27 членів.

18. Прислано 5 книжечок, — продано 2, — 3 ЗЕертаємо.

19. Звертаю 8 примірників книжечки. Не було можливости про­ дати їх.

20. Звертаю 6 книжечок, — люди не хочуть купувати, а я не можу платити за них власними грішми, як це не раз уже робив.

21. Пересилаю гроші за книжечки, але прошу надальше не при­ силати книжок на мою адресу. А це з місцевосте, де живе багато українців і існують різні укра­ їнські організації.

22. Звертаю 46 книжечок — ледве 4 вдалось продати.

23. Розчислення: З ЗО книжечок продано 5 штук, — 25 звертаю. — Це теж із місцевости, де живе більша кількість українців.

24. З присланих книжечок продано 3, — 12 звертаю.

25. Присланих книжечок не продав. Чому? Ви самі знаєте, що наші люди не дуже спішаться купувати книжки. Чи маю книжечки назад Вам відіслати?

26. Прикро мені, але мушу звернути Вам тих 5 книжок, що Ви ви­ слали мені до продажі.

27. Звертаю книжки, бо не зумів їх продати.

28. З великим трудом продав 3 книжки, решту звертаю.

29. Не міг розпродати книжок, бо тут наші люди байдужі до всьо­ го, а на книжку то й дивитись не хочуть.

30. Повертаю книжки й прошу більше жадних книжок сюди не присилати, бо люди їх не купують. З цього тільки пошта користає. От я мушу тепер оплатити пошту, а хто зверне мені гроші?

31. Отримали 10 примірників — продали 2, — 8 звертаємо.

32. З 20-ти книжечок продано 7.

33. Не присилайте до нас книжок, бо тут ніхто їх не купує.

34. Продано 1 примірник, решту звертаю.

35. Продав 2 книжочки. Решту повертаю.

36. Звертаю книжки, бо не маю змоги продати їх.

37. Відсилаю книжки. Воно не так, як хтось собі думає, що можна здобути гроші, накидаючись шматками паперу.

38. Один із «сумівців» на особисту інтервенцію Культ.-освітнього ре­ ферента, почухався в голову, подумав і вийняв зі шафи книжки так, як їх йому було післано і віддав у руки референтові... Забув розпродати. Оригінали супровідних листів при звороті непроданих книжок находяться в руках Культ.-освітнього референта СУМ-у. Одначе, подаючи неґативні факти «ворожої» постави частини на­ шої еміграції до свого друкованого слова, не можна не відзначити, що багато осередків СУМ -у даної країни дуже позитивно постави­ лись до розповсюдження книжечки про любов до Рідного Краю, — 77

всі, переслані їм примірники розпродали, а гроші вислали Крайо­ вому Комітетові СУМ-у. «Щ ира подяка робітникам щирим, сором недбалим усім» — ска­ зав колись Б. Грінченко. А нам треба дбати, щоб не лише «позитиви», але й «негативи» нашого життя були записувані в книгу «битія» української еміґрації. Та й дбати, щоб тих неґативів було якнайменше, а це осягнеть­ ся, коли не будемо затаювати зла, а навпаки, викривати й нищити будемо його. М. JI.

-------оОо------Л И С Т ДО Ч Л Е Н ІВ С П ІЛ К И У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М О Л О Д І В і д Р е д а к ц і ї : в попередньому числі ж у р н ал у «А в а н ­ гард» була надрукована стаття під заголовком «Х т о відповілає за долю ж у р н ал у ». У відповідь на цю наш у статтю ми одерж али нижчеподане звернення Друга М иколи Бач ари з Ф іл а д е л ь ф ії (С Ш А ), який е один з активних діячів С У М -у в перш их роках його відновлення в Німеччині, а потім Друг М . Б оч ара був першим організатором першого осередку С У М -у у Ф іля д ель ф ії Дорогі Подруги і Друзі! Перед мною нове число «А в ан гар д » за січень-березень 1957 року, що і спонукало мене написати до В ас цього листа. К іл ь к а років тому, крім виданпя органу Ц К С У М -у «А ван гард », Крайові Комітети С У М -у в Англії, Канаді, С Ш А так само видавали свої місячні або квартальні ж урнали. Завданням К райових Комі­ тетів і Головної Управи С У М А було вдержати свої видання, через які п лянували свою працю і інформувати наше суспільство на чуж ині про діяльність С У М -у та давали нашому членству м ож ­ ливість здобувати освітньо-виховні і політичні знашія. Ч ерез те, що виходили декілька сумівських ж урналів, дуж е час­ то з боку нашого членства були дорікання, що забагато з тих ви­ дань не появляються систематично, та що дуж е часто у всіх ж у р ­ н а л а х («К р и л а », « Н а В арті», «Голос М о л о д і» і «А в ан ґар д »; друку­ ються майже ті самі матеріяли і тому всі баж али, щоб видавати один сумівський ж урнал. Автор цього листа був великим при­ хильником пляну злиття всіх сумівських ж урн алів разом і вида­ вати для всього членства С У М -у один добрий ж урнал, що і сталося. З 1955 року виходить тільки один ж урн ал для всього членства С У М -у ж у р н ал «А в ан ґард », передплатники якого зобов’язані бу­ ти всі члени С У М -у , без різниці, на якому континенті члени С У М -у перебувають. А тепер конкретно до справи про вищезгаданий ж урн ал «А в а н ­ ґард», де на сторінці 73 згаданого числа е надрукована стаття, апель від редакції і адміністрації «А в ан ґар д у » під заголовком «Х т о відповідає за долю ж урн алу? » Читаючи цю статтю, апель, мені ні­ як не хотілось вірити, що наш е членство так байдуже ставиться до долі власного ж урналу, але, на привеликий ж аль, так воно е.

78

В -в о «А вангард» у першу чергу обвинувачує Крайовий Комітет, і Головну Управу С У М -у на американському контененті, але чи е спроможність Крайовому Комітетові в Канаді і Головній Управі в С Ш А позитивно полагодити цю важ ливу справу, коли кількість неактивного членства на згаданих теренах у великій мірі не має зрозуміння стати передплатниками свого єдиного ж урналу «А в а н ­ гард»? Подруги і Друзі в С Ш А і Канади! Ви напевно не заперечите, ко­ ли скажу, що найкращі умовини життя маємо таки ми. П ередпла­ та на «Авангард» раз в рік ставить лише 2 доляри. Дуж е часто ми платимо два або і більше долярів за один квиток в кіно. Ч и не можна нам не піти один раз до кіно в рік і коштом цього перед­ платити собі ж урн ал «Авангард», якщо ми вж е такі є бідні. Як нам не соромно перед пашим суспільством за те, що ми допровади­ ли В -в о «Авангард» до того, що воно мусить писати про речі на­ шого внутрішнього порядку, і як нам не соромно, коли з такого великого числа боржників (600!) заплатили борг за ж урн ал лише 24 на суму 38 долярів! Як ми виглядаємо перед нашим суспіль­ ством, коли воно прочитає статтю в «Авангарді» про нашу немож­ ливість навіть власного ж урн алу утримати. Я к не соромно, коли на таке велике число нашого членства за 1956 рік переслали пе­ редплату на ж урн ал в С Ш А лиш е 252, а в Канаді — 227 членів? К іл ь к а років тому ми нарікали, що забагато є видань, несисте­ матична їх поява і т. д. Де ж причина в тому, що ми сьогодні не можемо втримати нашого єдиного ж урналу? Відповідь знайдемо в самих себе. М и дуже часто говоримо, що ми передова, динаміч­ на, з посвятою нашій загальній справі, сумівська молодь, що ми готові стати на барикади, але на привеликий ж аль, ці слова залишаютьсчя на папері або порожнім звуком. Доказом цього є наша постава до свого власного ж урналу. Доля нашого єдиного ж урн алу «А вангард» перебуває таки в на­ ш их руках. Приймімо заклик до нас від В -в а «А ван гарду« до свого серця і робім все можливе, щоб того роду апелі не появлялись, а це буде тоді, коли ми всі, як один, станемо передплатниками «Авангарду». Х а й у році 1957 клич — «кож ний член С У М -у є передплатник «А ван ґард у» — стане дійсністю. Докажім, що ми гідні честь У к р а ­ їни Боронити. Ф ілядельф ія, березень, 1957 р. М и кола Бочара

------ о о °

----

З б ір к а на п ресо ви й ф онд «Аванґарду» КАНАДА Збірка на «А ван гард» і сумівську оселю

Дня 6-го квітня ц. р. в Торонті, на прощальному Вечорі кава­ лерського життя, який улаштовано друзями сумівцями для Осипа Щурика, зібрано 60 долярів, з чого ЗО долярів призначено на пресфонд «Аванґард» і 30 дол. на сумівську оселю в Торонті. Осередок С У М -у Вініпеґ, Канада Збірщик Г. Дир. По 5 дол. В. Іваник; по 1 дол. А. Дир, Г. Дир, М. Василів, Н. М.андзій, М.Сухарина, А. Хоркавців, С. Мацієнко.

79

Осередок С У М -у в Отаві, Канада:

По 1 дол.: Чуйко Михайло, Качмар Михайло, Клавак Семен, Саварин С. Казанівський С.; по 0,50 дол. Деркач Іван, Медвідь О., Лапинський Степан, Березовський А., Лисий М., Остапик Д.; по 0.25 дол. Футала С., Кіщ ук Павло, Остапик Гриць, Коротушак Дмитро, Гарванів P., Довгун Станислав, Бобин Степан, Любий М. СШ А П. Ф іцай — Детройт, С Ш А .

По 2 дол. П. Фіцай; по 1 дол. П. Демчук, П Дерич, В. Кучер, Я. Сека, П. Марчук, А. Хрін, Л. Кіналь, М. Іващук, А. Палаташ, І. Панчив, Б. Левицький, Я. Кривий, Ірина Щербій, А. Шаповал, Т. Пахолок, В. Рижий, Б. Коссак, 3. Тарнавський, І. Олійник, Р. Бомборович, С. Михайлів, В. Скульський, Б. Кушнір, М. Ніньовський, С. Злочовський, Гр. Озарків, М. Миронюк, М. Кочут, Дм. Федорко; по 0,50 дол. В. Крук, В. Савків. Дітройт, збірщик: Г. Курилів. По 3 дол.: Г. Курилів; по 1 дол.: М. Зальопаний, Й. Маційовський, М. Перфецький, О. Хрунь, Й. Романків, П. Сапа. П. Винґрин — Клівленд, С Ш А , Збірщик Василь Рабарський.

По 2 дол. Никола Кіндюх; по 1 дол. В. Рабарський, Я. Яцковський, 1. Федорняк, І. Дзядик, Е. Грега, Ст. Мельник, М. Козар, М. Дми­ трів, В. Івасів, О. Холява; по 0,50 дол. М. Худик, Гр. Іванишин. Ю. Буряковець індивідуально 1 дол. (Філадельфія). Збірщик — Писків Володимир, м. Мільвукс в США. По 1 дол.: Н. Праско, М. Бурда; по 0.50 дол.: В. Писків, Л. Петренко. Осередок С У М А — Ф ілядельф ія, С Ш А : Збірщик М. Бачара.

По 1 дол. М. Бачара, В. Фижак, В. Матиєвич, С. Мазурок, О. Л есів, В. Славятинський, П. Тарнавський, А. Міджак, В. Попович, Л. Кордуба. Збірщики: М. Стефурак і В. Мацяк, в Клівленді. По 3 дол.: М. Стефурак; по 2. дол.: В. Мацяк, М. Петрочук, І. Павлюк; по 1. дол.: B.Борщук, М. Кітура, Д. Боднар, Емілія Кравенько, А. Партак, П. Галай, Ол. Адамович, Б. Кухун, І. Струк; по 1,5 дол.: І. Василюк. А Н Г Л ІЯ Збіркова листа ч. 66, збірщик Д. Рудик з Брадфорду. По 5 ш.:

Д. Рудик, В. Василишин, Степовий; по 2/6 ш.: М. Данилко, І. Яцик, Дзвіник, М. Вовк, В. Охрін, М. Галай, М. Ковальчук, А. Якимчук, М. Мельник, С. Фур, Ф. Скрипочка, І. Сливка; по 2 ш.: П. Позиняк, І. Дедянчук, М. Веремієнко, М. Подоляк, М. Попович, М. Ви­ ноградник, А. Скаловський, М. Рибак, М. Гуменюк. Збіркова листа ч. 158, збірщик О. Ж урак з Брадфорду: 5 ш.: О. Журак, 4 ш.: І. Головка; по 2/6 ш.: Б. Луців, Д. Смачило, В. Ґалій, М. Добаш, С. Данкович, І. Кріль, Г. Г.; по 2 ш.: К. Прихід, І. На­ гірний. Збіркова листа ч. 209 — Осередок С У М -у в Гадерсфилд — А н ­ глія. По 5 ш.: М. Білас, В. Красовський; по 2/6 І. Лобас; по 2 ш.: Г.

Раківський, І. Пивоварчук, П. Боднарчук, В. Радик, І. Гарасимів, C. Піскош, О. Пука, Я. Лютак, С. Климчак, А. Верний, П. Януш, Д. Гриндей, Ю. Лійка, І. Чолач, М. Шкіра, П. Щох, П. Малдрик, Є. Лідерський, О. Наконечний, В. К. Збіркова листа ч. 152, збірщик М. Івасівка з Кліфтону: 4ш.: П. Когулька; 5 ш.: М. Івасівка.

80

Збіркова листа ч. З збірщик М. Берегуля з Кембрідж. По 5 ш.:

Герман, І. Бережанський; по 2/6 ш.: М. Берегуля, Д. Місько, Ф. Матвіїшин, Д. Кремено; по 2 ш.: Е. Курта, С. П є л є і х . Збіркова листа ч. 21, 3/11 ш.: П. Коржанівський. Збіркова листа ч. 169, збірщик Г. Мельничайко з Брадфорду: 5 пі.: Г. Мельничайко; 3 ш.: В. Б.; по 2/6 ш.: О. Медведюк, Г. Кер­ ченський, В. Довгатюк, М. Бахмат, М. Пиляк, М. Радйо, М. Піх, Г. Керничний, Г. Мельничук, О. Гриців, М. Ватраль, Г. Мінковський; по 2 ш.: С. Ц., М. Іванів, В. Фіняк, М. Андрейчук, І. Ривиляк, М. Маркович, В. Крук, В. Настин; 1 ш.: С. Івасів. Збіркова листа ч. 171, збірщик М. Мартишок, з Кетерінґ: 5 ш.: М. Мартишок, І. Кіцей; 4 ш.: І. Тимофійчук; 2/6 ш.: М. Феник. Збіркова листа ч. 118, Брадфорд. 5 ш.: В. Голиш.

П.

Збіркова листа ч. 88, збірщик Ю . Кисілевський з Бері:

По 5 ш. Ю. Кисілевський, О. Лесиканич, М. Жуковський, П. Гу­ сак; по 3 ш. І Хвастяк, М. Витвицька, Г. Ярош; по 2 ш. М. Фартусняк, М. Квасний, Т. Хвостяк, П. Остапюк, П. Гарбуз, Ю. Кецик, М. Лютий, І. Сухар, М. Жуковський, Т. Панасюк, Д. Івантишин, І. Канюк, В. Микитик; по 1 ш. 6п. О. Близнюк; по 1 ш. П. Грицак. Збіркова листа ч. 166, збірщик Я. Павлишин з Дурслей:

По 5 ш.: Я. Білинський; по 2 ш.: Я. Павлишин, В. Крашевський, В. Дідухач. Збіркова листа ч. 63, збірщик М. Шрам з Дідкоту:

По 2 ш. 6 п.: М Шрам, М. Ковалишин; по 2ш.: М. Кудрик, І. Яцишин, О. Кокор; по 1 ш.: В. Нахип. (Продовження пожертв з Англії в наступному числі) ОГОЛОШ ЕННЯ Накладом У Т С п. А. Жуківського (Англія) вийш ла з друку нау­ кова праця проф. Г. Ващенка «О С Н О В И Е С Т Е Т И Ч Н О Г О В И Х О В А Н Н Я ». Ціна: в СШ А і Канаді — ЗО центів, в Англії — 2 шіл.

Замовлення надсилати: ,,A V A N G A R D “ , M O N C H E N 8, ZEPPE LIN STR. 67, G E R M A N Y Ч И Т А Й Т Е І П О Ш И Р Ю Й Т Е «А В А Н Г А Р Д » С Т А В А Й Т Е П О С Т ІЙ Н И М И П Е Р Е Д П Л А Т Н И К А М И ВАШ ОГО Ж У Р Н А Л У !

Кожний сумівець і сумівка, кожний український юнак, кожний керівник молоді повинен стати постійним передплатником журналу «Авангард». В журналі помацується статті з ділянок: проблеми молоді (в тому й преблеми виховання дітвори та юнацтва), наука і in ami я, література (українська і всесвітняЧ суспільно-політична думка, відомості про історичне минуле Укрчїпи, про ВИЗВОЛЬНУ боротьбу українського народу, описи папіої батьківщини, з науки, техніки, спорт, з діяльности української молоді та ін.

Передплату висилати через банк або поштовим переказом на адресу: Siiddeutsche Bank A . z. Filiale Miinchen, ( S . U . M . ). K n n fo N r . Я 523. Журнал появляється щоквартально

ЦІНА: 0,75 ДОПЯРД