Авангард (ч.44)

■

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (НАУКА І ЗНАННЯ ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА)

Рік X.

Ч: 3 (44)

ШЯШЯШШШЯШШЖі

ПОНИОН-МЮНХЕН

липень — вересень

1956

КЬЮ Й0РК-Ї0Р0НІ0

,,A V A N G A K D “ j o u h n a l

f o r

Uk r a in ia n

y o u t h

pu b lished by U k ra in ia n Y outh A ssociation LONDON — N EW Y O R K

А

В

А

Н

Ґ

А

Р

Д

ВИ ХОДИ ТЬ

—

ЖУРНАЛ ДЛЯ

МОЛОДІ

Щ ОКВАРТАЛЬН О

Орган Центрального Комітету Спілки У країнської М олоді В ід п о в ід а л ь н и й р е д а к т о р О . К а л и н и к

Літературно-мовний редактор: Ганна Калиник

Листування і матеріяли надсилати на адресу: О. Kalynyk,

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67/0, Germany.

Представництва: U k ra in ia n A m e ric a n Y o u th Ass’ n P. 0 . B o x , 211 C o o p e r S tation N e w Y o r k , 3, N .Y .

U .S .A .

U k ra in ia n Y o u t h A s s o c ia tio n 140, B a th u rst St., T o r o n t o , O n t., Canada U n io n d e la Jeunesse U k ra in ie n n e 72Bd C h a rlem a gn e B ru x e lle s IV ., B e lg iu m U n io n des U k ra in ie n s de ['ra n ee S ec tio n de la Jeunesse 26, ru e d e M o n th o lo n , P a ris 9, F ra n c e M r. A . H a lim u rk a (S .U .M .)

L a g e r Parsch, B a r. 9 Z. 23 S alzb u rg, A u s tr ia M r. W . C a la t (S .U .M .)

Industrias Klabin S. A .

M onte A leere, Parana Brazil.

Mr. J. Deremenda 20 G ranville Ra., Bradford 9, Yorks, Great Britain Mr. W . Pastuschuk (S.U .M .)

Cea Bermudez, 45. 7e. B. M ad rid Espana

M r. W. Pundiak (S .U .M .)

749 Burwood Rd. H aw thorn, E. 3, Vic..

Australia “ P r o s v it a " — S.U .M . — c. S o le r 5039 B u en os A ires A r g e n tin a S ign . In g. A. K u e c h zy n s k y j (S .U .M .)

Cosiela de Correo, 862 Asuncion, P a ra g u a y

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67,

M r. P. H orw at Telegrafvrand 3, Stockholm ,

G e rm a n y

Siveden

U k r a in is d ie r J u g en d ve re in

ІЗ ЗМ ІСТУ

АВАНҐАРД Ж УР Н А Л ДЛЯ МОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАН НЯ , Л ІТ Е Р А Т У Р А , С У С П ІЛ Ь Н О -П О Л ІТ И Ч Н А Д У М К А )

Рік X. ЛОНДОН — МЮНХЕН

^

Стор. А Кущинський: В ор­ ганізації молоді -майбутнє нації З З історії першого осе­ редку С У М -у . . .

6 П. Чуйко: Гетьман П а в ­ ло Скоропадський 11 А. Микулин: Столиця українського півдня — Д ніпропетрівське 13 О. П.: Нариси з історії ф іл о со ф ії (Епікур) 18 Проф. П. Савчук: Н ор­ ми ук раїн ської л іт е ­ ратурної Чиови та п р а в о п и с ..................22 Роєн: До ю вілею В е­ ликого Кам еняра 28 Іван Франко: М ойсей 29 К. P.: Година терпіння (З ж иття великого мистця Рембрандта) 31 Д ональд К а р ло с Пітті: Слава Ц езарові . . . 33 Проф. П. Ч уй ко: П ро­ грамові засади нав­ ч альн о-ви ховн ої ро­ боти Ю ного С У М -у 38 Ганна К али н и к: Р оди ­ на під больш евицьким пануванням . . 41 Ів. Марченко: Погрози Х рущ ова, О льга і . . . Сибір . . . ' . . .4 5 П. Кізко: «Сум івський Стяг» (рецензія) . . 48 О. Коваль: Н аш і усп і­ хи й недоліки . . . 51 Н а розбудову С У М Ф іл ь м .......................63 С У М на зовніш ньому в і д т и н к у ..................68 Документ писаний кров’ю ...................... 71у

Ч: 3 ( 4 4 ) 1956

НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО

Б о г і У к р а їн а !

Іван

Франко Н Е

П О Р А

Не пора, не пора, не пора Москалеві, ляхові служить! Довершилась Україні кривда стара, — Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невигласів лить свою кров, І любити царя, що наш люд обдира, — Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор, Хай пропаде незгоди проклята мара! Під України єднаймось прапор! Бо пора се великая єсть: У завзятій тяжкій боротьбі Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь Рідний краю, здобути тобі!

Ч Е С Т Ь УК Р А ЇН И !

ГОТОВ БОРОН И ТИ !

В ор ган ізац ії м олоді — м айбутнє нації (Думки з нагоди 10-річчя відновлення С У М -у на чужині) «Здобути або вдома не бути !» У всьому живому світі, а також і серед лю дства діє один Б о­ жий, природній і тому не поборений жадними силами закон вічности продовження життя. За цим законом, все, що старіється й перевтомлю ється та п іду­ падає на силах, поступово відходить, завмирає, а натомість при­ ходить і продовжує д альш е ж иття й боротьбу за всякі життєві, а у лю дської спільноти — і за ідейні завдання, все свіже, здоро­ віше. сильніш е-молоде. При тому, м олоді наростаючі сили вико­ ристовують, поширюють та удосконалю ю ть знання й досвід ста­ рих поколінь. Цей закон забезпечує р у х і проґрес у ж итті всього людства, а зокрема в житті кож ної нації, яка хоче ж ити і розвиватись та простувати до своїх традиційних і ідейних завдань, до свого післанництва, до своєї форми державного життя. Припинити чи перемогти дію цього закону, щоб м олоде не при­ ходило на зміну старому, жадна лю дська сила не зм ож е цього зробити, бо, повторюємо, це є природній Бож ий закон. Буваю ть лиш е в історії поодиноких народів тимчасові періоди, коли темпо дії того закону затримується. Т аке ненормальне тим­ часове явищ е буває тоді, коли з вини самої спільноти (нації, дер­ жави) чи з вини сусідньої до неї спільноти (нації, держави), що узурп ує її волю, утворюються такі обставини, щ о м олоде поко­ ління, якому належ ить майбутнє його народу, виростає в таких умовах і так виховується, щ о своє післанництво бути готовим, пе­ ребрати заповіти й ід еї та прагнення своїх батьків до вільн ого й самостійного ж иття забуває або не може виконати. А л е і в таких випадках надходить час реакції проти такого застою, і природній гін до ж иття знову, іноді з щ е гостріш им ви­ явом, привертає дію того природнього закону розвитку й вічности життя. Другий такий ж е природній закон, щ о діє в ж ивому світі, є закон самозбереження. Він к ли ч е кож ну норм альну ж иву істоту оберігати своє ж иття й існування і боронитись від всякої небез­ пеки чи то наступом на неї, чи уникненням її. Цей закон як інстинкт дуж е розвинений серед тваринного сві­ ту. В нормальної ж здорової людини чи лю дської спільноти він діє не ли ш е під впливом інстинкту й почуття страху за своє ж ит­ тя, а керується свідомим розумом. З

Він діє в збірних лю дських громадах, організаціях і в вищ их лю дських спільнотах таких, як нація і держава. В нації та дер­ ж аві він діє особливо в ти х історичних моментах, коли існування їх загрожене. Тоді цей закон самозбереження часто стихійно ви­ являється в стремлінні до об’єднання си л і ріш уч и х протидій в ідейній чи збройній боротьбі.

* Лиш е підупавш і морально та знищ ені ф ізично чи винародовлені, асимільовані чуж инцем нації або окремі частини чи верстви її втрачають почуття й розуміння цих двох природніх законів. У такої нації чи окремої соц іяльн ої верстви її наступає атрофія (припинення) почуття д ії закону самозбереження. Вони втрачають свідомість свого національного «я », своєї від­ рубносте через націю, щ о їх асимілює. Вони починають вимирати не маючи відповідної к іль к о с те дітей і молоді, які б заступали відходячих батьків. Ч и сло народж ень у таких націй є менше від чи сла смертей. Вони не лю б л я т ь дітей і молоді. Вони протиприродньо не хочуть, щ об м олодь готувалась їх замінити. Т а к і вер­ стви нації чи ц іла підупадаюча нація не підтримують організо­ ваного ж иття молоді — цієї практичної ш коли майбутнього гро­ мадського життя. Т а к і нації (чи їх н і окремі верстви) не здібні в часи всенародньої небезпеки об’єднуватись, а в своїх політично-держ авницьких змаганнях погодитись і визнати, щ о д ля одного народу, що хцче мати чи відновити свою одну державу, треба підпорядкуватись одному символові єдносте й суверенности. Т а к і нації чи їх від­ ламки не здібні одностайно стати до оборони чи одностайно п е­ рейти в наступ проти зовніш нього напасника чи внутріш нього руїнника. Т а к і нації зупиняю ться в своєму русі до прогресу, за­ буваю ть свої історичні традиції, свої рідні к у льтур н і надбання й навіть держ авну ідею... * А л е буваю ть в історії здорових, щ е м олодих народів такі епохи, коли нація в нерівній боротьбі проти переваж ую чого ф ізичною си­ лою ворога занепадає як культурн о через тяж к і історичні обста­ вини, так підупадає і на ф ізичних силах. Старші борці починають зневірятись, попадають в стан, близький до розпуки, безнадій­ носте. Ч ерез те маси гинуть в тенетах внутріш ніх роздорів і сва­ рок та взаємних обвинувачень за програну боротьбу, за слабість в о лі супроти підкупств, зазіхан ь та дем оралізую чих ворож их впливів. А ворог з того користається і д алі володіє свободою, життям, а то і культурою такого народу. В таку епоху упадку сил духовних і ф ізичних, в еп оху застою і прикорочення д ії закону самозбереження внутрі нації наступає сильна реакція і починає діяти перший всемогучий закон заміни старих сил, щ о зігн ули сь під тягараем трудів і ж ахів попередньої боротьби, на сили молодші. М олод е покоління дістає, мабуть, від самого Сотворителя світу ім п ульс (пош товх) вставати масово до активного національного життя і приспішено співпрацювати з представниками старшого покоління, щ о щ е вірять в майбутнє, до яких п ри хи ляється ч ут­ 4

лива душ а молоді. М олод ь рветься, підготовляю чись, перебрати з плечей старих на свої д у ж і рамена і в свої п а лк і серця та в незатьмарені незгодами і невдачами душ і — тягар д альш о ї бороть­ би за існування свого народу та за його держ авний ідеал. Т а к і р ухи бували в критичних моментах історії у різних на­ родів, щ о щ е не звикли до пригноблення й рабства чи до безм еж ­ ної покори перед перемож цем-наїзником не їх н ій Б атьківщ ині і до свідомої чи несвідомої служ б и д л я нього. З часом такі р ухи м олодечи х сил скріп лю вали сь і виростали в значні і впливові п олітично-держ авні потуги, членам и й діячами яких б у л и молодш і, раніш е учасники ти х м олодечи х рухів, а п із­ н іш е повиростали й виробились на керівні постаті в н аціональнодерж авному ж итті свого народу. Так, 1831 р. серед іта лій ськ и х еміґрантів у Ф р а н ц ії заснувалось товариство «М оло д а Іт а л ія », до якого н а леж а ли такі пізніш е ви­ датні іта лій ськ і історичні постаті, як Ґа р іб а льд і та інші. В кінц і X I X віку організація ли товської патріотичної молоді «М о л о д а Л и тв а» літературною , театральною та політичною про­ пагандою будила націон альн у свідомість свого народу та з ’ясо­ вувала відносини литовців до п оляків та росіян. Товариство «М о ло д а Н ім еччина», засноване емігрантами в Ш вай ц ар ії 1833 p., в ідіграло значну ролю в німецькому ж итті своїми повстаннями та участю в пізніш ій німецькій револю ції. Подібне своїм значенням б у л о товариство «М о л о д а П о льщ а ». Ч ех и м али своїх «М л о д о ч е х ів » щ е від 1879 року, щ о потім перетворились у впливовий рух, який сприяв чеськом у держ ав­ ному відродженню. Ір ляндський самостійницький р ух, що так недавно здобув свій держ авний ідеал, славиться також своєю організацією «М олод а Ір ля н д ія », яка заснувалась щ е в половині X I X віку. Т у р к и на еміграції в П ари ж і організували своїх «М оло д о тур ­ к ів », я к і пізніше, виросши, об’єднали різні' турецькі, перед тим ворогую чі м іж собою партії. Вони ж зм агались за європеїзацію Туреччини та заснували славнозвісний в Т уреч ч и н і «К о м іт ет Єд­ нання і поступу Т уреч ч и н и », який довів стару, завідсталу і п іду­ павш у Туреччи н у до відродж ення й теперіш нього культурн ого обновлення. П ізніш ий відомий А татурок (Н адтурок) — К ем а ль паша «в и р іс» саме в тієї молоді. М осковська регулярна армія зап очаткувалась і вийш ла з ря­ дів «П отєш них рот» — ти х об ’єднань юнаків, з якими «бавився» на см іх старш их юнак Петро, щ о став пізніш е перш им .імперато­ ром М осковщ ини і катом України. Н овітня Московщина, а оф іційно С С С Р 'щ о б зміцнити та на дов­ ше продовжити своє панування, д уж е п ік лується організацією своєї м олоді «К ом сом олом » та своїх дітей — «П іо н ер ів » і «О ктябрят» («ж ов тен я т»), я к і мають творити заклад і забезпечую ть тяг л іс т ь завдань та чинности теперіш нього російського народовбивства д л я панування над цілим, щ е на сьогодні в ільн и м світом. Х о ч приклади використання м олодечи х організацій московською політикою не є виявом спонтанної д ії згаданих нами природніх законів у повній мірі, а є ш тучно створеними і наскрізь п оліти ч­ ними потягненнями московської влади, а ле ми їх наводимо під розгляд. Ц е бо є приклад, як наш найбільш ий ворог позитивно 5

оцінює й практично використовує значення організації й в и х о ­ вання молоді д ля затримання свого існування. Чи цей ф акт не промовляє красномовно до свідомости й сові­ сти тих поодиноких українців та деяких політичних ук раїн ськи х гуртків, що так не сприяю ть або «н е л ю б л я т ь » і ш кодять, або б о ­ яться проявів самодіяльности, організованоєти, автономного існ у­ вання та активніш ої чинности нашої патріотичної м олоді й юнац­ тва? Ч ейж е, як і інші, так і наша українська молодь не є гірша і не є холодніш а у своєму серці до гострих потреб нашого н ац іон ально-держ авного змагання й громадського життя. Вона знаменно від чула значення теперіш ньої епохи українського буття. Вона яскраво відбиває на собі і виконує Бож і, природні закони продов­ ж ення й збереж ення ж иття У країн и і повним серцем їм віддається. Том у й у нас, як свого часу і в інш их народів, створилася, існує на чуж ині вж е десять років і служ и т ь на слав у Богові і д л я чести У країни наша тепер вж е світова С пілка У к р а їн ськ о ї М о ­ лод і (С У М ). С У М у нас, українців, є виявом д ії отих неперемож них Б ож и х законів вічного продовження ж иття нації та ї ї самозбереження. С У М є вірна християнській ід еї і їй служ ить. С У М готує своє членство не дати загинути У к р а їн і і бореться за її держ авну ідею. С У М йде на допомогу і зм іну старшому поколінню , перейма­ ючи від нього знання й досвід з минулого. С У М зберігає своє членство від ідейного нищення і н ац іон аль­ ного винародовлення на еміграції. С У М є доказом ж ивучости наш ої нації, яка проти непобореної щ е небезпеки готує й вправляє нові, молоді, завзяті сили д л я кінцевої перемоги над злом і неволею напасника, д л я здобуття й відбудови У країн ської Суверенної Соборної Держави. Антон Кущинський

------оОо------

З історії першого Осередку СУМ-у Від Редакції: 3 нагоди десятиліття С У М -у на чуж и н і друкуєм о один з архівних документів — Звіт культурн о-освітн ього керів­ ника першого осередку С У М -у на чуж и н і в А в ґсбур зі за 1947 рік, в якому висвітлено багатогранну культурно-освітню д ія льн ість С У М -у та активну участь його в громадському українськом у ж итті. З В ІТ П Р А Ц І ОСЕРЕД К У С У М -У В А В Ґ З Б У Р З І 15.V,— 15.ІХ. 1947 р. Перевибори Управи «...скликано Надзвичайні Збори член ів С У М -у та переведено перевибори Управи С У М -у . На цих зборах б ули присутні: голова Ц К С У М -у М. Сердюк, заступник голови О. К а ли н и к та організаційний реф ерент Ц К С У М -у М. Кравчук. До складу новообраної Управи ввійш ли: голова — ІХГтогрин Дмитро; 6

заступник —: Підстригач Л еонід; секретар — Гурський Я ків; скарбник — ІІІпи рка П етро; культурн о-освітн ій реф ерент — Ганна К али н и к ; організаційний реф ерент дівчат — Н адія М артиш ок; господарський реф ерент та бібліотек ар — М и х а й ло Ю зенів. Плян праці новообраної Управи 1. Перевести реєстрацію старих ч лен ів та запис нових; 2. Зорганізувати гуртки, як то: хор, літературний, вивчення ан­ глій ськ о ї мови, спортовий та інш і; 3. П ідготовка до обласного перш ого Здвигу «С вято М о л о д і» ; 4. Домагатися від Таборової У прави домівки С У М -у . Виконання накресленого пляну П іс л я реєстрації і запису є всього член ів 120, з н и х 50 дівчат, 70 хлопців. Ч лен и поділено в лан к и на ч о л і з ланковими, що с к л а ­ даю ть актив осередку, допомагаю ть управі С У М -у в переведенні щ оденної чи негайної роботи, в скликанні сходин та реєстрації присутніх на сходинах. Творення гуртків і праці в них ХОР Перш им почав працювати хор. Зорганізовано 20 липня. Н а ліч у є 30 співаків. Працює тричі на тиж день по 2 год. К ер у є дириґент п. Ч айківський, що є тепер заступником голови осередку. Відносить­ ся до праці д уж е ретельно. Л ІТ Е Р А Т У Р Н И Й Г У РТ О К З початку липня проведено підготовчу роботу до створення л і ­ тературного гуртка. Б у ла проведена бесіда з молоддю окремо з кожним, закликано старш их учн ів з гімназії, а ле к у ль т ур н о освітній відділ (проф. П аливода) Таборової Управи був проти того, щ об гімназисти вступали до С У М -у .

10 ^ипня Ю рій Б алко, що один з перш их п р и хи льн о віднісся до С У М -у і згодився працювати в літературн ом у гур тк у керівником, надрукував у «Т а бор ови х В іс т я х » допис про значення літературног гуртка, починаючи словам и О. О леся: «О, слово рід н е!»

29 ли п н я відбули ся перш і сходини літературного гуртка. П р и ­ сутн іх б у л о 19 х лоп ц ів і дівчат. Н а цьому занятті пані Ш паківська прочитала деякі твори В аси льчен ка і познайомила ч лен ів гуртка з худ ож н ім читанням. Домівка С У М -у 2 липня Управа осередку С У М -у зверн улася з листом до П р е­ зидії Таборової Ради про виділення д л я С У М -у відповідної домівки.

17 ли п н я одержано від коменданта п. Л існиц ького д озв іл кори­ стуватися таборовим клю бом до 8 години вечора, п іс л я цих годин в цьому к лю бі старші лю ди грали в карти. Д омівку С У М - у в пов­ не користування дістали ли ш е 10 вересня. Т еп ер працюємо над обладнанням і прикраш енням домівки та пош иренням таборової бібліотеки.

7

Сходини членів С У М -у За цей час від були ся 4 рази сходини ч лен ів С У М -у .

19 червня був реф ерат на тем у «М о л о д ь п іс л я п ерш ої світової війни». Прочитав організаційний реф ерент Ц К С У М - у М . К ра в ч ук . П іс л я реф ерату бандурист К равченк о заграв і заспівав в’я ­ за н к у ук р а їн ськ и х пісень.

18 липня. В ідкриття домівки. Творення лан ок і секцій, чи гуртків. С ходини на початку серпня м-ця. Звіти про роботу і п ля н на майбутній (найближ чи й ) час. П іс л я вивчали народні п існ і під к е­ рівництвом п. Ч айківського.

11 вересня. Реф ерат п. Степового про історію спроту «В здорову т іл і — здоровий д у х ». П іс л я реф ерата — роздача виказок та звіт про роботу перед членами. Сходини ч лен ів У п рави осередку відбувається щ осуботи д л я підсум ків роботи за тиж день та намічення п л я н у на наступний тиж день. Культурно-освітня та розривкова робота 8 серпня д л я м олоді табору У п рав а С У М - у зап роси ла проф. Г. Ващ енка з лекц ією «О снови націон альн ого вихован н я». А л е через х вор обу проф. В ащ енко не прибув П еред лекц ією ч л е ­ ни С У М -у розповсю дж ували запрош ення по в сіх б л ь о к а х і к ім ­ натах.

10 серпня був організований д л я м олоді вечір розваг. Виступав гуморист Ів. П ідкова; співи, танці. П р и сутн іх б у л о к о ло 400 осіб.

24 серпня У права С У М - у орган ізувала обдноденну екскурсію на Х ім зее. Б р а ли участь ч лен и С У М -у , м олодь та старш е грома­ дянство табору. Допомога старшим 1 серпня дівчата сум івки розповсю дж ували по б л ь о к а х табору запрош ення на академію Св. О льги.

1 вересня разом з С п ілкою У к р а їн сь к и х П исьм енників зор га­ н ізув а ли літературн и й вечір Ю. К л ен а . Ч лен и С У М - у розповсю ­ д ж ув а ли квитки та збирали д об р о в ільн і датки на вечір.

14 вересня допомагали Ж ін о ч о м у О б’єднанню в переведенні ф е стину, за щ о одерж али п одяку від голови О Ж пані Ш п аківської. Свято Фізкультури, 31 серпня 31 серпня прийняли участь сум івці в д еф іля д і разом з п л а с ту­ нами, драмгуртком табору та інші.

31 ли п н я проф. Одарченко прочитав лекц ію до 34 роковин з дня смерти Л . У країн ки «П р о ж и ття і творчість Л . У к р а їн к и ». П р и сутн іх б у л о 42 особи.

5 серпня пані Ш п аківська прочитала поеми Л. У країн ки . Ч лен а м гуртка дано завдання виповнити анкети з питаннями, щ о н а й більш е цікавить гуртківців, виявити їх н і побажання.

1 вересня члени літературн ого гуртка прийняли уч а сть у л іт е тературном у вечорі, на яком у письменник Ю. К л е н прочитав свої надруковані твори. Ч лен и С У М - у розповсю дж ували квитки серед м олоді й старш их, в н аслідок чого з а л я С У М - у б у л а повна слух а ч ів .

5 вересня проф. Ч ап лен к о прочитав лекц ію «М о л о д ь і у к р а їн ­ ська мова». П рисутн іх б у л о 42 особи.

8

9 вересня як вправи на лекц ію «У м ін н я прилю дно виступати» б ув диспут на розділи з книги О. М ардена «В о л я й у с п іх » — «Я к ви­ користовувати обставини», -«Залізн а в о ля ». П р и сутн іх б у л о 45 осіб. Заняття відбувається д вічі на тиж день. Гуртківців б у л о 16 осіб. Незабаром, п ісля відповідних лекцій, гуртківці п ри ступ лять до самостійної практичної роботи. Вивчення англійської мови П рактичне вивчення а н глій ськ ої мови тривало від кінця липня до кінця серпня. В ід в ідув а ло 13-15 осіб. П остійних б у л о 11. Ви­ кладач п. Л обачевський сум лін н о ставився до праці. З початком учбового року частина сл ух а ч ів від’їх а л а на студії. Т еп ер гурток припинив свою працю. Р оботу відновимо в серпнівересні ц. р. Вишивкарські курси 19 липня Управа С У М - у зверн улася до кооперативи «Сам опо­ м іч » за матеріяльною допомогою д ля організації виш ивкарських курсів д л я молоді. Збори Н адзірн ої Ради у х в а л и л и виділити 500 марок. В зв’язку з підготовкою до Свята М о ло д і організація вишив­ карських курсів розпочалася 26 серпня. П ро створення їх о го ло ­ ш ено по радіо в таборі, в «Т а бор ов и х В істя х», через аф іш і. Ор­ ганізатор —. Г К алиник.

27 серпня сумівки з летю чкам и п іш ли по б ль о к а х до в сіх кім ­ нат і перевели запис. Записалось 32 особи. ЗО серпня від були сь організаційні сходини; 31-го — заняття. В иш ивкарські курси пра­ цюють тричі на тиж день по 2-3 години. Т еп ер вчиться 36 дівчат і жінок. Навчає Тетяна Ч апленко, молода вишивкарка, з вмінням і охотою. Спорт В ж е три тиж ні тренується ж ін оча команда відбиванки, що прийняла участь у спортовому змаганні на Святі Ф із к у л ь т у р и 31.8. Струнна оркестра Ч ер ез відсутність членів, щ о перебували в таборах відпочинку, оркестра не працю вала і тепер знаходиться в стані організації. З аписалось 11 осіб до струнної оркестри. Заняття вищ езгаданих дію чих гуртків відбувається за розкладом. Підготовка та переведення «Свята Молоді» 17 серпня Осередок С У М -у з відновленням праці заініцію вав переведення «Свята М о ло д і» і взяв на себе тягар відповідальности й організа­ ц ії його. Управа С У М - у запросила до себе на нараду представни­ ків від 6 осередків. В ід були ся дві наради: 1 ли п н я і 10 серпня. На перш ій нараді обговорено переведення Свята, на д ругій — оста­ точно складено п лян Свята.

1 серпня 10 інструкторів з А вґсбур ґу, що їх в и ш к оли ла пані А ндрухович, п о їха ли д о осередків навчити ч лен ів осередків в іл ь норучних вправ на Свято М олоді. Підготовка до в ільн оруч н и х вправ в А в ґсб ур зі відбувалася 4 рази рази на тиждень. К ерував д. М. Ю зенів і Н адя Мартинюк. Н а свято запрош ено 2 перш і сум івські д ух ов і оркестри: 3 А ш а ф ен бурґу та Ц уф ен гавзен у. В святі приймали участь такі осеред9

к.и: А вґсбурґ, А ш аф енбурґ, Ц уф енгавзен, Інґольш тадт, Вайнсбурґ, Ельванґен, Ляндсгут, Д ілінґен, Д інкерсбіл, Ф райм ан (М ю нхен). Н айкращ е показав себе осередок А ш а ф ен бур ґу під керівництвом д. Рицаря. На святі б у л о 40 сумівців. П еред Святом пророблено: члени С У М -у за два дні перед Святом п іш ли по всіх кім натах табору і зарезервували в іл ьн і місця за згодою меш канців д л я учасників свята. Таким чином всі при їж дж ді м али притулок. Уп рава С У М -у подбала про х ар ч і д ля частини гостей. 180 осіб одер ж али обід і вечерю за р а хун ок осередку С У М -у в А вґсбур зі. К р ім того, д ек ільк а баночок оріхового масла й маргарини одерж а­ но від представниці з ІР О пані Чечоти.

16 серпня разклеєно звернення: «Д орогі батьки і матері! До­ рогі друзі-ю наки і ю н ачки !» П. З алуц ьк и й виготовив гарну аф іш у до Свят. М асовим тира­ ж ем випущ ено в неділю 17 серпня бю летен ь «С ум ів ец ь». П рикра­ ш ено залю й сцену вечірньої м истецької частини: вивіш ено 2 п л я ­ кати: «П р и віт дорогим гостям-учасникам Свята М о л о д і!», «С У М — об’єднання ідейно-творчих си л ук р а їн ськ ої на ц ії!». Програма Свята доведена до відома і таборян, і учасників Свята через газету «Таборові В іс ті» та надруковані летю чки. Програма свята б у л а поділен а на 4 частини: 1. Піднесення прапорів, С луж ба Божа, д еф іля д а ; 2. Спортові змагання та в ільн о р уч н і вправи; 3. С ум івська присяга (прийняв голова Ц К С У М - у М. Сердюк).

4. Х у д о ж н я частина в з а л і театру. У спортових змаганнях брали участь три ч о ло в іч і команди й 2 ж іночі. З д обровільних датків заплачено за подорож оркестрі з А ш а ­ ф ен бур ґу 1500 нм., з Ц уф ен гав зен у — 600 нм. Свято Зброї Свято З брої відбувалося 31 серпня ввечорі. ЗО серпня сум івці прийняли участь у ватрі. Х о р С У М - у заспівав одну пісню. У п ід ­ готовці цього свята брали участь Союз У к р а їн ськ и х Ветеранів, С У М тд драмгурток табору. О середок С У М -у у святі виконав: виготовив і розповсюдив летю чки, виготовив п лякати: «Н ех а й вічна буде слава, ж е през ш аблі маєм права!», І. М азепа; «Б у д ь проклята кров ледача не за рідний край п роли та !», Л е ­ ся У к р а їк а ; «Н и н і вчися побіджати, завтра певно побідиш !», Іван Ф ран ко; Праця в найближчі дні. Проводимо ш ироку роботу серед молоді, щоб за луч и ти до св оїх лав я к н ай більш е молоді, особливо надніпрянської, на як у зробила неґативний вплив частина член ів з бувш ої У прави Осередку, від­ ш товхнувш и її від С У М -у . П лян уєм о провести ш ироку виховну роботу серед дівчат. А вґсбурґ, 15. 9. 1947 р. Управа Осередку С У М -у » 10

З н а ш о го м и н у л о г о : П. Ч У Й К О

Гетьман П а в л о С к о р о п а д с ь к и й 29 квітня 1918 року в м. К и єв і на З ’їзді хлібор обів , в якому в зя л о участь до 8 000 осіб, в тім ч и слі 6 432 делегатів, проголош ено відновлення Гетьм анату на У к р а їн і й обрано гетьманом нащадка старого гетьманського роду генерала П авла Скоропадського. Про цю подію покійний історик проф. Д орош енко пише, щ о в ук р а їн ­ ській історії цей випадок е надзвичайно імпозантним, бо у к р а їн ­ сь к и х гетьманів раніш е вибирали безпосередньо й часто меншою к іль к іст ю присутніх, я к і виступали персонально, а не як д е л е ­ гати. Т о м у вибір гетьмана П ав ла Скоропадського мож на вважати як най більш ий вияв населення У кр а їн и врятувати в цей спосіб себе й батьківщ ину від руїн и й злиднів, на які ш тов ха ла в той час соціялістична п оліти ка Ц ен тр альн ої Ради. В ідтоді м и н уло 35 років, і час вж е д озволяє об’єктивно оцінити обставини та дії тих осіб, які в ім ’я св оїх партійно-особистих інтересів д озв оли ли підняти зброю д л я зруйнування своєї держ ави й цим д али змогу н ай більш ом у ворогові У кр а їн и — московським больш евикам , за­ володіти нашою зем лею і її багатством, а всіх ін іц іяторів пов­ стання вигнати на поневіряння по ц ілом у світі. Д уж е правдиво зазначив про це М и троп оли т У к р а їн сь к о ї А в т о к е ф а л ь н о ї Церкви Липківський, коли писав що: «Т о був найбільш и й зло ч и н (знищ ення гетьм анату) в нашій історії; осудж ую його безапеляційно. Вони (провідники повстання) лукавством і неправдою п ідн яли несвідомих на бунт, зруй н ували м олоду д ерж аву ніби через те, щ о вона б у л а бурж уазн а, а своєї, бідняцької, на р уїн ах б ур ж у а зн о ї не збу д у в а ли й зм уш ені б ули тікати до ч у ж о ї бурж уазн ої, не в гості, а ж ивот спасая. Н е схо­ т іл и дома бути господарем, то нехай в ч уж и х лю дей наймитую ть.» Ц і суворі за суд ж ую ч і слова перш ого м итрополита н аш ої ук р а їн ­ ськ о ї церкви хай стануть пересторогою й сьогодні д ля всіх тих, щ о намагаю ться навіть в православних к а лен д а р я х знеславити ім ’я гетьмана Скоропадського та возвеличити тих, щ о підняли зброю проти м олодої ук р а їн ськ ої держави. Єпископ У к р а їн сь к о ї К а т о л и ц ьк о ї Церкви К онстантин В огачевський про це також писав: «...Гетьман П а в ло почав творити ук раїн ську держ аву, а син його продовж ує це надзвичайне в ели к е й від п овід альн е д іло. В і­ таймо його, як нащадка гетьм анського роду..., як надію на нашу щ асли ву й вели к у б уд уч и н у». Багато неправдивих речей приписую ть пок. гетьманові, щоб цим виправдати свої виступи проти ук р а їн ськ ої держ ави. А най­ б іль ш п лю га влять його д іла й працю керівники цього повстання — наші соціялісти. Вони завж ди повторю ю ть одне й те саме, що гетьман П авло взяв в лад у д ля того, щ об повернути на У к р а їн і старий пом іщ иц ько-кап італісти чн ий лад. О сь щ о про це пише проф. д -р А ндрієвський — ч лен Д иректорії У Н Р : «П р о гетьмана Скоропадського наша демократія казала, щ о він прийш ов не д ерж аву будувати, а старий реж им обновляти... H e­ ll

правду казала, тисячу разів неправду. Н е том у вона гетьмана н е прийняла, щ о не віри ла в його намір ук р а їн ськ у д ер ж а в у б у д у ­ вати, а тому, щ о інстинктом відчувала, щ о при гетьм анськом у р е­ ж и м і не посадять на н а ле ж н е місце і не д озв о ля ть ж и ти в к о ­ лотнечі... С оц іялісти чн і партії зби ли з п ен тели к у У к р а їн у, в и к ли к а ли р у їн н и ц ьк і елем енти; соціялістичним и гаслам и п риспали У к р а їн у, допом огли больш евикам ї ї опанувати...» («Н а ш а Д ерж ава», 23 квітня 1953 p.). Гетьм ан П авло, як і гетьм ан Богдан, я к і наш і сла в н і к н я зі к и їв ськ і та галицькі, мав високу п о літи ч н у к у л ь т у р у та добре знав, щ о п о літи ка це — р еа ль н е д іло, щ о треба в п ерш у ч ер гу забезпечити р еа льн і потреби держ ави та ї ї меш канців. Ч ер ез те за короткий час свого гетьм анування він підняв у к р а їн сь к у д ер­ ж а в у так, що сусідні держ ави й народи п очали домагатись друж би й приязні з нею, хоч до того часу не х о т іл и н авіть визна­ вати У країни. Гетьм ан П а в ло домігся об ’єднання всіх ук р а їн ськ и х зем ель з К рим ом і К убан ю в клю чн о і підготовив д ля р еа л іза ц ії ш ироко задуманий п ля н вклю чен н я в орбіту ук р а їн ськ ої держ ави всі к озац ькі території. За н ього відбудовано народне господарство, зміцнено фінанси, робітники й служ б о в ц і б у л и забезп ечен і р е­ альн ою платнею й працею. В г а л у з і розбудови н а ц іон а льн ої к у л ь ­ тури гетьман П а в ло встиг відкрити 2 університети, А кадем ію н а ук і багато середніх ш кіл, організував видавничу д ія л ь н іс т ь на у к ­ р а їн ськ ій мові. Д ля охорони У країн и , в ум овах накиненої йому окупації, гет ь ­ ман приступив до організації постійної армії, щ о .ск ла д а ла сь з 8 корпусів. П ідготовив командний ск ла д та ур ядж ен н я корпусів з повним устаткуванням на 6 місяців, а л е це все з приходом н ової влад и У Н Р знищ ено й не використано д л я боротьби з б оль ш ев и ками. З р озу м іло тепер, чом у Л ен ін так спіш ив почати повстання проти гетьмана. П ізніш е, к о ли б у д а ло сь зорган ізувати 8 кор­ п усів р егул я р н о ї арм ії — це к о ло п івм ільй он а вояків, М оскві, щ о вою вала тоді з червоними добровільцям и, годі б у л о думати про виступ проти У країни. О сь так виглядає н аціон альн а за слуга Винниченка й інш их, які, заручивш ись допомогою Л еніна, п іш ли на повстання проти гетьмана — зам ість того, щ об вклю ч и ти сь до роботи по відбудові своєї держави. П іс л я свого уступ лен н я гетьм ан залиш ив держ авн у скарбницю, 300 м ільй он ів пудів пш ениці й 100 м ільй он ів пудів ц укру. С ьогод­ н і роздум ую чи над цим, мож на сказати, щ о за ці скарби мож на б у л о б не то щ о відвоювати, а л е куп и ти У к р а їн у — а л е все це п іш л о на марне, навіть м алого зв іт у н іх то ніде н е подав до за­ гальн ого відома, куди п о д іли сь ц і кошти. А л е це щ е не все. П іс л я повалення гетьманату й ок уп а ц ії У к р а їн и больш евикам и активні учасники повстання частинно п іш ли на еміграцію, ін ш і з н и х п іш л и на с л у ж б у больш евикам , а населення б у л о за ли ш ен е на п о та л у москалям. Д а лі в ж е п о ч ала сь гли бок а трагедія у к р а їн ­ ського народу: сусп ільн а колекти візац ія, страшний голод, за сла н ­ ня, грабунок. Ц я трагедія п родовж ується до ц ього часу, і ми тут, на ем іґрації, не в с и л і припинити її. Сьогодні м и н уло 35 років з дня проголош ення Гетьм ан ськ ої Держави. П ерегортаю чи щ е 12

одну сум н у сторінку з наш ої історії, ми з ж а лем констатуємо, що через нерозваж ність тодіш нього соціялісти чн ого проводу й під­ ступи М оскви б ула втрачена найкращ а нагода відбудови В е л и ­ к о ї Соборної У к р а їн и на ї ї історичній базі. У к р а їн а багато за п ла ­ ти ла й плати ть за намагання завернути її ж иттєвий ш ля х , при­ значений Богом. П р оте щ е н е все страчено. Т у т, на ем іґрації, й на У к р а їн і маємо сотні тисяч лю дей, щ о в процесі л и х о л іт т я стали ідейними поборниками гетьм ансько-держ авницького р уху. Стара й нова еміграція в и су н ула з-п ом іж своїх рядів багато наукови х кадрів, я к і подали нам н аукові засади У к р а їн сь к о ї Т р у д о в о ї Дер­ жави, збудованої на її історичній базі. Д ерж авницька ід ея тр у­ дової м он ар хії на У к р а їн і з орієнтацією на в ласн і си л и все б ільш прищ еплю ється до програм ових засад нових п о літи ч н и х груп й знаходить зрозум іння серед ш ироких мас ем іґрації. Ц е дає під­ стави думати, що в наступнім зриві, який нем инуче прийде, весь ук раїн ськи й народ, я к за часів Богдана, одностайно стане до бо­ ротьби за свою Д ерж аву, ідейні засади я к ої б у л и п оклад ен і в 1918 р.

------ оОо------

М іс та м и У к р а їн и : а.

минулий

СТОЛИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО ПІВДНЯ — ДНШРОПЕТРІВСЬКЕ Х т о переїздить пароплавом по Д ніпру з К и єва до Херсону, той поповнить в ели к у пом илку, якщ о не побуває в чудовому, величезном у промисловом у місті — столи ц і ук раїн ського півдня — Д ніпропетрівському, щ о л еж и т ь на в ід д а лі 422 клм . від гирла Дніпра. Сучасне Дніпропетрівське, як е за царськи х часів називалося Катеринославом , а в часи У к р а їн сь к о ї Д ерж ави 1917-1921 років — Січеславом , засновано на том у місці, д е к о ли сь в старовину стояло козац ьке сел о П олови ц і. П ро це сел о д у ж е м ало відомо, хоч в Д ніпропетрівськом у м ісцевому м узеї є багато м атеріялів про нього. Воно засновано тими козакам и-запорож цям и, які з різн и х причин за ли ш а ли З ап орізьку Січ, о д р уж ув а ли ся та осі­ дали своїми куреням и над Дніпрові, на в іл ь н и х з е м л я х недалеко від З ап орізької Січі.

22 січня 1784 року російська цариця Катери н а II, щ о так н е­ нави діла «М а ло р о сію », своїм 'указом розпорядилася, щ об село П о лов и ц і знести, селян -к оза к ів заслати, а на його м ісці зб у д у­ вати місто, назвавш и його ї ї ім ’ям — К атеринослав. Ц и м вона х о т іл а переш кодити м ож ли в ом у відродж енню З ап ор ізьк ої Січі, і за ї ї замірами Д ніпропетрівське м ус іло б бути тим містом, яке, з російськими губернаторами й військом, н а гля д а ло б за цілим ук раїн ським півднем. О тж е, за указом К атери н и I I К атери н ослав збудовано на пра­ вому березі Дніпра, і він має від часу свого заснування 172 роки ж иття. В ж е в 90-х роках 18-го століття в Д ніпропетрівськом у розп очалося будування ф абрик і заводів, а в 1794 р о ц і б у л о вж е 13

д ек ільк а сукняно-ткацьких фабрик, які виробляли д ля М осков­ щини сукняно-ш овкову тканину, тонке Гвардійське сукн о та ш ов­ кові панчохи. Д ніпропетрівські ткацькі фабрики в ті часи б ули набагато ліпш е устатковані технічно і виробляли значно доброякісніш ий товар, ніж відомі московські іваново-вознесенські, що продукували для Р о сії т ільк и п еркаль та низькоякісне полотно. Вигідне розташ ування міста на правому березі Дніпра, на пе­ рехресті головних торговельних ш л я х ів з півночі на південь та з Кривого Ро гу до Донбасу, сприяло швидкому зростанню та роз­ будові міста. Крам, що перевозився з півночі У кр а їн и до Ч орн о­ го моря, затримувався на деякий час з Дніпропетрівському, бо дальш ом у його рухові переш кодж али Дніпрові пороги. Ц е сприя­ л о розбудові Дніпропетрівського як перевалочної бази та тор­ говельн ого центру півдня України. Крам здебільш ого вантаж ив­ ся на вози і перевозився до Запоріж ж я або до Н ік о п оля ґр ун ­ товними ш ляхами. Та через м осковську окупацію місто р о збу­ довувалося дуж е поволі. В 1859 році в Дніпропетрівському б у л о т іль к и 19 тис. населення. Д алеко інтенсивніше почало зростати місто в зв’я зк у з п обу­ довою залізниць. Н а початку 1880 року через Дніпро збудовано двоповерховий залізний міст — нижній поверх д ля потягів, а верхній д ля возів і пішоходців. Дніпропетрівське було, пов’язане з Н ікополем — містом на Дніпрі — та Кривим Рогом добрими ґрунтовими дорогами-трактами (стовповими ш ляхам и), якими день і ніч руха ли ся довгі валки (хури ) возів з різним крамом. В кінці 19-го сторіччя в Дніпропетрівському б ули в ж е збудовані металю рґійний завод Брянського акційного товариства (тепер завод ім. Петровського), металю рґійний завод Ш адуара (тепер завод ім. К ом інтерну) та інші. Отже, місто стало поступово розбудовува­ тись у великий промисловий та торговельний центр півдня У к р а ­ їни. В 1897 році вулицями міста в ж е їхав один з перш их на У к р а ­ їні електричний трамвай. Розвиток промисловости сприяв і швидкому зростанню насе­ лен н я міста. До Дніпропетрівського п осун ули з Р о сії на заробітки також і зайди-москалі, щ о б у л о д уж е вигідно д л я царизму в ц і­ л я х його русиф ікації. А л е місто за своїм характером зали ш алося весь час українське, і русиф ікація у Дніпропетрівському зазнала невдачі, не зважаючи на те, щ о місто б у л о губернським центром. Царський уряд зробив Катеринослав, у якому м еш кали губерна­ тор з Москви, жандармерія, Урядовці та військо, центром К а т е ­ ринославської губернії. Характеристичною ознакою міста б у л о те, щ о в ньому не осідали оті «знам ениті» російські к у п ц і різних гільдій. Ц е знову ж таки ствердж ує український характер Д н і­ пропетрівського. В 1885 році місто нараховувало вж е 50 тис. на­ селення, в 1898 році — 120 тис., в 1917 році — 217 тис., а перед другою світовою війною — більш е, ніж 500 тис. Розвиток промисловости у Дніпропетрівському викликав досить швидке зростання чисельности українського робітництва. Н а око­ ли ц я х міста виростали прим іські сели щ а — Ч ечелівка, Кайдаки, Ам ур-Н иж нєдніпрівське та інші, а в самому Дніпропетрівському за царських часів діяв д уж е великий базар — О зьорка, який потім був зліквідований. Російсько-больш евиц ька агентура за цар­ ських часів намагалася переводити свою розкладн и цьку роботу 14

й серед українського робітництва, а ле ук раїн ське робітництво ви­ явилося досить таки н аціонально свідоме і в револю цію 1905 року виступило проти російського самодержавства не з больш еви ками-росіянами, а з вимогами проти економічного поневолення мос­ калям и українського робітництва. Т у т б у л о характеристичне те, щ о майж е в кож ній родині можна б у л о знайти «К о б з а р я » Ш ев ­ ченка, х оч і в російському виданні, в той час, коли серед москов­ ського робітництва найпопулярніш ими б ули брош ури Бакуніна, К ропоткіна та писанина «С о ю зу боротьби за зв ільн ен н я робітни­ чої к л я си ». В часи збройних ви звольн и х змагань 1917-1921 років Д ніпропетрівське та вся Дніпропетрівщ ина вела д уж е активну збройну боротьбу проти займанців-мокалів. В 1919 році на Д ніпропетрівщ ині в и бухали в ели к і збройні повстання проти совєтської влади, як і охоп лю в а ли собою по д ек ільк а районів. Д уж е велике повстання від булося на Д ніпропетрівщ ині на З елен і Свята в 1919 році, що охоп и ло всі райони Запоріж ж я аж до Кривого Рогу. В 1921-24 роках Дніпропетрівське б у л о керівним центром ук р а їн ськ ої п ід п ільн ої проти больш еви цької боротьби, в якій ак­ тивну участь приймало ук раїн ське робітництво Запоріж ж я, К р и ­ вого Р огу, Н ікополя-М арґанцю , К а м ’янського (Д ніпродзерж инського), Новомосковського та м айж е всіх сіл Дніпропетрівщини. Особливо відзначалося в збройній протимосковській боротьбі селянство. Ш и рокі степи з їхнім и байраками, хуторами, балкам и та дніпрівськими плавнями д у ж е сприяли україн ській партизанській протибольш евиц ькій боротьбі. Т о м у на Д ніпропетрівщ ині м айж е до кінця 1929 року М осква трим ала чи сельн і військові з ’єднання — Ч О Н -и , Ч е К а та Г П У . Н а Д ніпропетрівщ ині в час ви звольн и х змагань оперував відомий «б а т ь к о » М ахн о з Г уля й -П о ля . В часи другої світової війни до Дніпропетрівського, Д ніпрод зерж инського та К ри вого Р о гу прийш ли п охідн і групи О У Н і розгорнули, за підтримкою місцевого населення, в ели к у револю ційно-Еизвольну п ід п ільн у боротьбу проти нім ецької окупації, д алеко сягаючи своєю працею на південь У країни. Отже, Дніпро­ петрівщ ина стала центром п ід п ільн ої в и звольн ої боротьби в часи д ругої світової війни д ля півдня України. У раховую чи вели ке пром ислове значення Дніпропетрівського, московсько-больш евицька влада розпочала приспіш ену його індустріялізацію , підпорядкувавш и індустрію міста безпосередньо М оскві. В 1939 році Д ніпропетрівське за чи сельн істю населення р а х ув а лося четвертим містом на України, а як вели ки й центр придніпрівської металю рґії, разом з Донбасом та П р и озів ’ям, був перш ою базою чорної м еталю р ґії СССР. В 1955 році до Дніпрс*петрівського з Києва переведено респ ублікан ське міністерство чорної м еталю рґії У С С Р , в зв ’я зк у з тим Дніпропетрівське набра­ л о великого значення не т іл ь к и д ля У країни, а ле і д ля всього СССР. Ось чому М осква так міцно тримається за Д ніпропетрів­ ське А л е вся металю рґійна пром исловість Дніпропетрівщ ини ф ак­ тично виробляє півфабрикати, як і вивозяться на підприємства М осковщ ини д л я кінцевої обробки. В цьом у й полягає окуп ац ій ­ но-економічна політи ка М оскви, щ об економічно прив’язати інду­ стрію півдня У к р а їн и до себе та від себе ї ї узалеж нити. Великим підприємством в Дніпропетрівському є металю рґійний 15

завод ім. Комінтерну, вагоноремонтний завод, завод міністерства ш л я х ів сполучення (за лізн и ч н и х льоком отивів) та інш і. В місті працює досить багато підприємств л е гк о ї та хар ч ов ої промисло­ вости, вся продукція з як и х вивозиться в різн і кін ц і С С С Р та до сателітних країн. В зв ’язк у з розбудовою в Д ніпропетрівсько­ м у та в його околи ц ях тя ж к ої промисловости і збудуванням Д н іпрогесу річковий причал міста значно реконструйовано та з б іл ь ­ шено вантажний обіг. З Дніпропетрівського порту вивозиться к а ­ м’яне в у гіл ля , продукція промисловости, за лізн а руда до Одеси та Києва, з яких вона відвантаж ується закордон або до ін ш и х кінців СССР. В 1952 році на Дніпрі збудовано новий річковий пасаж ирський вокзал, від якого й д уть пароплави по Д ніпру вниз і догори, а річковими трамваями-пароплавами Д ніпропетрівське пов’язане з власними промисловими околицям и та найближ чим и сільськи м и місцевостями. П ід час д ругої світової війни місто б уло ж а х ли в о знищ ене обома окупантами України. Дніпропетрівське весь час б у л о великим к у льтур н и м центром У країни. Щ е за царських часів у місті існував на всю Росію в е­ ликий гірничий інститут, медичний, х ем іко-техн ологіч н и й та ін ­ ж енерів залізничного транспорту. Зростання промисловости ви­ магало й розбудови високих ш к іл в місті. Т еп ер в Д ніпропетрів­ ськом у існую ть такі високі ш к оли : університет, ін ж ен ер н о-буд і­ вельний, гірничий, хем іко-техн ологічн и й , медичний, м еталю р ґій ний, інж енерно-залізн и чн и й та педагогічний інститути. Вони зб у ­ довані не тому, щ о М осква турбув алася за к у льтур н и й розвиток міста, а т іль к и тому, щ о розвиток самої промисловости вимагав висококваліф ікованих сп ец іялістів д ля прискорення визиску про­ м ислових ресурсів У кр а їн и на півдні. М істо має 75 ди тячи х сад­ ків, 35 дитячих будинків, 115 неповних та середніх ш к іл, різн і технікуми. Головна м аґістраля міста — це широка й довга вулиц я, що перетинає все місто і розпочинається від головного залізн и чного двірця. Тепер її названо проспектом К. Маркса. Щ е до рев олю ­ ц ії вули ц я м ала подвійну лін ію ш ироких бульварів, озелен ен и х к у ­ щами, квітами та обсадж ених деревами. Н а місці зруйнованого в часи війни залізничного двірця збудовано новий, з тун елем під коліям и. В ід залізничного двірця проспектом К. М аркса можна проїхати до парку ім. Т. Г. Ш евченка, розташ ованого на гірській, надзвичайно гарній на природу, частині міста, — най ліп ш е м ісце д л я прогулянок і відпочинку. Ран іш е тут був П отьом кінський палац російських царів. В 1949 році на високому березі Дніпра збудовано в Дніпропетрівському пам’ятник Т. Ш евчен кові — най­ більш ом у кобзареві України. До того часу в самому місті був один невеличкий пам’ятник, який в часи війни зруйновано. Зате пам’ятників російським зайдам-письменникам в м істі збудовано багато: П уш кіну, Лєрмонтову, Горькому, а також Л ен ін у, Сталіну, ї х є стільки, щ о ними можна Дніпро загатити. В парку ім. Ш евчен ка збудовано величезний П а ла ц к у ль т у р и студентів — перший на весь СССР. В ін має 90 кімнат, концертову за лю на 700 осіб, дві лекц ій н і залі, ґалерію образів, кін озалю на 400 глядачів, дві з а л і д л я танців, б ібліотек у-ч и та льн ю та ін ш і кімнати. К ош ти будови п алац у дорівню ю ть 6 м ільй он ів карбован­ ців. Заперечувати потребу п алац у не можна, але, замість палацу, 16

в перш у чергу треба б уло б збудувати к у ль т у р н і гуртож и тки д ля студентів та окремі д л я них мешкання, задовольнити ж и тлов і потреби населення, а потім вж е будувати різн і палаци. До в ули ц і К . М аркса прилягає парк з російською назвою — ім. Ч к а лов а Т у т також відпочиває м ісцеве населення. В парку збудовано ди­ тячу залізницю , де б ав ляться діти московських партійних н а гля ­ дачів та держ авних бю рократів Дніпропетрівського. В місті працюють два театри: україн ськи й оперовий ім. Ш е в ­ ченка та російської драми ім. Горького. Т а к о ж працює низка р із­ н и х кінотеатрів. М істо Д ніпропетрівське знамените тим, щ о має велики й і гарний м узей малярства, у яком у зібрано ори ґін альн і образи таки х мистців, як Рєпін, Айвазовський, М аковськи й та інші. Існ ує також історичний музей, в яком у зібрано найцінніш і експонати з історії міста від найдавніш их часів. В е ли к у к іл ь к іст ь експонатів, щ о торкаю ться ж и ття З ап орізької С ічі та козаччини, вивезено до Москви. В зв ’я зк у з розбудовою міста та його промисловости виросли нові прим іські робітничі сели щ а: В ерхнє, Н иж нє, Б удівельн и к, П ридніпрівське, Н ове К л о ч к о , старі прим іські о к о л и ц і переім еновано на: ім. Ф рун зе, ім. К р уп ськ ої, ім. Ш ев ч ен ка і т. д. Н а від далі 120 клм . від Д ніпропетрівського знаходи ться в ели ­ кий промисловий центр Н ік оп іль-М а р ґа н ец ь, з відомими на весь світ копальням и марґанцю. За часів царської Р о с ії в світі б уло т іл ь к и два центри по видобуванню марґанцю — це Н ік о п іл ь та С Ш А . М арґан ец ь і за часів м осковської окупаційної влади весь час експортувався закордон: до Іт а лії, Німеччини, Туреччи н и , А н ­ гл ії, Ф ранц ії. Ч ер ез х и ж ац ько-руїн н и ц ьки й визиск М осквою мар­ ганцевих копалень значення марґанцю Д ніпропетрівщ ини в світі та в С С С Р поступово занепадає, тим більш е, щ о поклади його поступово вичерпую ться. Інш им надзвичайно важ ли ви м ін дустріяльн и м центром Д ніпропетрівщ ини є Д ніпродзерж инське (К а м ’янське), що знаходиться в 28 клм. від Д ніпропетрівського, з найпо­ туж ніш им металю рґійним заводом, який в 1935-40 pp. давав 25°/о виплавки металю на У країн і. К ри ви й Ріг, з його м еталю рґійним и гутами та великим и п ок ла ­ дами за л із н о ї руди, знаходи ться від Д ніпропетрівського на від далі 200 клм . В часи д ругої світової війни ці міста стали найвизначні­ шими містами р еволю ц ій н о-п ід п ільн ої боротьби О У Н на У країн і. Н а Д ніпропетрівщ ині на в ід д а лі 60 клм. від Н ік о п о л я в Ч ор том ли н к у та Б а за в лу к у є старі к оп а льн і марґанцю, я к і тепер не використовую ться. Т а к е в ел и к е значення має Д ніпропетрівське та вся Д ніпропетрівщ ина д л я економіки У к р а їн и й її поневолю вача — М осковщ ини. К р ім ін дустріяльн ого, Дніпропетрівщ ина, з свої­ ми родючими степами, вкритими високими козацьким и могилами, має щ е й вели ке сільськогосп од арське значення. Н е зваж аю чи на гаряче степове літо, зима на Д ніпропетрівщ ині буває д уж е лагід н а і дає багато в ологи д л я зем лі, щ о сприяє д у ж е великим ур ож аям різного збіж ж я. А л е тепер господарство все ск олек ти в ізоване і врож аї сільськогосп од арськи х к у л ь т у р д у ж е занепали. З розум іло, щ о постання У к р а їн сь к о ї Самостійної Соборної Дер­ ж ави зв ільн и ть Д ніпропетрівщ ину від займанця-окупанта, і цей багатий український край півдня відограватиме перш орядну ролю в усій економіці самостійної У к р а їн и д л я ук раїн ського народу.

17

Н а у н а і зн а н н я :

о. п.

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ Е П І К У Р Х оча матеріялізм,^ у х а р а к т е р і певного образу при роди т а в с е ­ світу , був засн о ван и й в єв р о п ей сь к ій ф іл о с о ф ії вч ен н я м Д ем о к р и ­ та з А бдери про атом и й п о р о ж н ій простір (коло 460-370 до P. X., див. «А ванґард», 1953, ч. 6-7, ст. 18), проте це щ е не б ула «ф іл о ­ с о ф іч н а система» я к т а к а ; бо н ау к о в і інтереси Д ем окрита — р ад ш е при ро до зн авц я, н іж «ф ілософ а» в м одерному зн ач ен н і слова — б ули скер о ван і сл и ве ви кл ю ч н о на ту га л у зь зн ан н я , я к у д авн і гр ек и (а в сл ід з а ним и й р им ляни ) ім ен у вал и «ф ізикою », цебто на су ку п н ість н а у к про природу, з м атем атикою та космологією вклю чн о. Само його в ч ен н я п р о «атоми» — неп одільні ч астк и м а ­ тер ії, п о за яки м и , м овляв, не існує нічого р еал ьн о го — мас р ад ш е х а р а к т е р п ри родозн авчої гіпотези, а н іж м етаф ізи ч н ого при нци пу; ні логікою , ні гносеологією (чи то теорією п ізн ан н я) він — п р и ­ наймні, систем атично — не за й м а в с я ; а його ети чн і аф о р и зм и були високо оц ін ю ван і в античності з а ш л я х е т н у безком пром ісовість м орального принци пу і ч астк о в о зб ер егл и сь н а в іт ь у в іза н т ій с ь к о ­ му та с л о в ’янськом у повч ал ьн о м у письм енстві х р и ст и я н с ьк о ї Ц ер ­ к в и (напр.: «недосить не ч и н и ти л и х а , треба й не б аж а т и чини ти його», або ж : «добра л ю дин а чини ть добро н е зар ад и я б и я к о ї н а ­ городи, ал е тому, щ о сам а т а к хоче»). О тж е, ет и к а Д ем окри та н е ­ м ає нічого до д іл а з його ж т а к и м атер іял істи чн и м атомізмом. І н а в п а к и — м а те р ія л іс т и ч н а е т и к а А ри сти п п а (335-355 до Р.

X., див. «А ванґард», 1955, ч. 5-6, ст. 35-40) та ін ш и х «гедоністів» не б у л а п о в ’я з а н а з певним и п р и родозн авчим и або ж гносеологіч­ н им и теоріям и ; в А ристип па т а його у чнів н е було ні «ф ізики», ані «м етаф ізики» — б у ла сам а л и ш е «етика насолоди». О тж е, Е п ік ур (341-270 до P. X.), син атен ц я Н еоклеса, а л е н а р о д ж е н и й на кольон ізован ом у атен ц ям и острові Самі (чи то Самосі), був п ерш им ф іло со ф о м Е вропи, я к и й створив м ате р ія л ізм я к п евн у ф іл о с о ф іч н у систем у, с п о л у ч и вш и докупи Д ем окрита й гедонізм А ри сти п п а та д о давш и до того теорію п ізн а н н я власного вибору; ти м самим він став рівно ж і перш им автором ек л ек т и ч н о ї систе­ ми, скл ад ен о ї з елем ен тів різного п о х о д ж ен н я та л и ш е зовн іш н ьо м іж собою у зго д ж ен и х . Зреш тою , систем а Е п ік у р а л и ш и л ас ь в Е в р оп і єдиною м атеріялістичн ою системою а ж до середи ни 19 сто­ р іч ч я — до постання «д іялекти чного м атеріялізм у» Ф о єр б ах а т а М аркса; а л е до цього щ е повернем ось ни ж че. Ж и тт єп и с Е п ік у р а н е б агати й н а зовніш ні події, а про х р о н о ­ логію його пи сан ь т а р о зв и то к його ф іл о с о ф іч н о ї ш к о л и зб ер ег­ л о сь зам ал о відомостей. Відомо, щ о з атомізмом його ознай ом ив Д ем окритів учень Н а в с и ф а н ; а л е п ізн іш е Е п ік у р (як про Н евси ф а н а , т а к і про його в ч и тел я) в и сл о вл ю вався п р ези р л и во і х в а ­ л и в ся з свого «самоуцтва» (Ц іцерон із цього при воду іронізує: «що в ін не м ав у ч и тел я, цьом у й без його слів легко повірити, я к от 18

і власникові кепсько збудованого дом у — щ о в нього не б у л о архітектора»). По довш ому перебуванні, в хар ак тері «мандрівного ф іло со ф а », по грец ьких м істах м алоазій ського побереж ж я, Епікур оселився 306 р. до P. X . в А тен ах, де, на к у п лен ій ним д ільн и ц і (з великим і славним п ізн іш е садом), по середині міста, заснував свою ф іл о со ф іч н у ш к олу, на зразок П латон ової «А к а д е м ії», А р и стотелевого «Л ік е ю » і приблизно водночас з еп ікуреїзм ом заснова­ ної Зенонової «С т о ї». До ск ла д у своєї ш к оли Е пікур о х о ч е д оп ус­ кав і ж інок; а л е не п ід ля га є сум н іву його особиста стриманість і поміркованість у приватному ж итті, через щ о він і користався в А т ен а х із за га льн о ї пошани, як рівно ж і через свою п ерсон аль­ ну «н епереверш ену до в сіх д обрози ч ли в ість». В ін помер у віці понад 70 років від довгої й т я ж к о ї хвороби, я к у — як видно з к іл ь к о х його збереж ен и х ли стів до п ри я телів — він переносив із справж ньою ф ілософ іч н ою терпеливістю . «Е п ік ур ів сад» (точ­ ніш е к а ж учи — парк) в А т ен а х ли ш и вся аж до кін ц я 4 сторіч­ ч я по P. X . головним осередком м атеріялісти чн ої ф ілосо ф ії. Я к у ж е зазначено вищ е, гносеологія (чи то теорія пізнання) Е пікура становить неначе н а й більш о ри гін альн у частину його ек лек ти ч н о ї системи; а ле якраз від неї до нас д ій ш л о найменше. Здається, щ о він, розрізняю чи, в характері д ж ер ел пізнання, сен­ су а л ь н і (зм ислові) сприйняття, засновані на них «за г а л ь н і уя в ­ лення» і засновані на у я в ле н н я х «п ри п ущ ен н я», намагався вста­ новити якийсь закономірний п ер ехід від «н и ж ч и х » проявів ро­ зум ової діяльн ости до «в и щ и х », цебто розв’язати п роблем у, як у так д етальн о — і з дискусійним усп іхом — р о зр об ля ла далеко пізніш е позитивістична «суЕоро н аукова» європейська п си хологія 19 і 20 віків; а ле д ета лі нам невідомі. Щ о, проте, добре відомо — вкрай негативне ставлення Е п ікура до ф ор м а льн ої логіки , я к у він вваж ав за просто зайву, п ок ла д а ю чись в аргументації на «го ло с природи», цебто на т. зв. «здоровий гл у з д ». З цим узгод ж ується рівно ж і н ай ориґінальніш а риса Е п ікурової гн осеології — визнання «пристрастей», чи то аф ектів, за важ не д ж ер ело знання: мовляв, усі аф екти зводяться до двох основних і взаємно п роти леж н и х — до насолоди (чи то в тіхи ) і болю (чи то страж дання), а ці два аф екти безпосередньо вчать лю дину, щ о є згідним з ї ї природою, а щ о незгідним. Ц е твер­ дж ення, безперечно, не позбавлен е д еякої міри правдивости і в усяком у разі б ли ж ч е до істини, н іж беззастереж н о неґативна оцінка аф ектів з б ок у п ереваж ної більш ости дав н іх ф ілософ ів , а зокрема П латона та стоїків, що д обачали в них само ли ш е «з а ­ тем нення» чи то «х в о р о б у » розум у. А л е основне дотичне питання — чом у тоді людина, посідаю чи начебто безпосередній критерій «п ри родн ього» ж иття, насправді р а з-у-р а з чинить щ ось том у кри­ терієві суперечне? — Е п ікур так само зали ш ає нерозв’язаним, я к і його попередники — «гедон істи ». Відкидаю чи л о г ік у я к практично зайву, Е п ікур з рідкісною по­ слідовністю відкидає також і всі натоді відомі «т о ч н і» н ауки — математику і засновану на ній астрономію: мовляв, те, щ о п охо­ дить із хи бн и х засад, не м ож е бути правдивим, а математичні засади є хибні,- бо ж у природі н іде немає ід еа ль н о точних гео­ м етричних ліній, ф ігу р або т іл, а геометрія скр ізь п равила д ля 19

давн іх греків за «осн о в н у» математичну н ауку. С ам озрозум іла річ, щ о насправді ц іл е природознавство (в клю ч н о з косм ологією ), позбавивш ись кон тролі з боку «то ч н и х » наук, за ли ш ається на більш -м ен ш дилетан тськом у рівні. А л е Е п ікур д у ж е й д уж е сум ­ нівається, чи природознавство в з а га л і потрібне; а д ж е він визна­ чає ф іло со ф ію (точн іш е — ф ілософ ув а н н я ) як «д ія ль н іс т ь , яка через думки та д и ск усії надає блаж ен н ого ж и т т я » — а при чом у т ут природознавство? Щ оправда, медицина є безпосередньо й б ез­ перечно корисна; а л е д л я Е п ікура — як і д л я п ереваж н ої б іл ь ш ости сучасників — це в за га л і н іяк е «с о л ід н е » знання, т іл ь к и сама техніка, на зразок тренування спортовців. П роте заради однієї о собли в ої мети Е п ікур все ж таки зм у­ шений природознавство в як ій сь ф орм і зберегти в ск ла д і своєї ф іл о со ф іч н о ї системи — і це заради власн ої боротьби проти «м а р ­ новірства», цебто проти панівного натоді (н авіть у н а й більш осв і­ ч ен и х верствах гр ец ьк ої лю дности) переконання, начебто при­ родні явищ а безпосередньо за леж а т ь від в о л і богів, а зокрема світи ла небесні є чим сь божественним. Щ о б довести хи бн ість ц ієї віри й закономірність природніх явищ, треба пояснити ці останні яким ись природознавчими гіпотезам и — і при ц ьом у не д у ж е важ ить, якою мірою правильним и, аби вони б у л и правдоподібні! Т о ж Епікур, аби все в природі пояснити «правдоп одібн о», за­ провадж ує до своєї «ф із и к и » с и л у си лен н у н а й біль ш д и летан т­ ськи х припущ ень і ф актично лиш ається, щ одо наукового рівня, д а лек о позаду в порівнянні з сучасним и йом у ш к олам и аристот ел ік ів і стоїків. Отак, він, наприклад, аби тенденційно прини­ зити н а й більш обож ню ване небесне т іл о — сонце, твердить, щ о сонце є точно такої величини, я к ми його бачимо (а щ е А н а к са ґор сто років перед ним вважав, щ о сонце є не менш е за ц іли й П ельоп он н ес!), і щ о воно, як ста ле тіло, в за га лі не існує, — це, м овляв, ли ш е п о лу м ’я, як е щ оран ку загоряється і щ овечора гасне. П ор я д з цими при м хли ви м и здогадами він, проте, перш ий, на­ ск іл ь к и знаємо, апріорно зф ор м улю вав в ели ки й закон теорети ч­ н ої ф ізи к и про нетворим ість і незнищ им ість м атерії: «н іч ого не виникає з неісную чого і нічого н е зникає в н еісн ую ч е». До Д емокритового образу всесвіту, як «в и р у » н езліч ен н и х атомів у н еск ін ­ ченном у порож ньом у просторі, він додав рису д у ж е ори гін альн у, яка, проте, неначе п ідваж ує самі засади м атер іялізм у, а саме: Демокрит (або, певніш е, хто сь з Д ем окритових уч н ів ) пояснював конче потрібні д ля «в и р у » зудари м іж атомами тим, щ о хоча всі вони падаю ть униз, проте б іл ь ш і атоми падаю ть ш видш е за менші, отж е, й натрап ляю ть на н и х згори; а л е вж е А р и ст о телев і б у л о ц ілк о м зрозум іло, щ о в п орож н ьом у просторі всі т іл а по­ винні б падати з однаковою ш видкістю , в ж е не к а ж уч и про те, щ о в н ьом у вза га лі немає «в е р х у » та «н и з у » (зокрема, н аколи він нескінченний). Ц ьо го останнього заперечення Е п ік ур збувся досить легковаж н ою заувагою , м овляв, напрямок від голови до ніг усе ж таки ли ш ається за в сіх обставин п роти леж н и м напрям­ кові від ніг до голови («н ен а ч е простір має ноги », — іронізував пізн іш е з цього приводу П л у т а р х ); а для уґрун тув ан н я м о ж л и вости зуд а р у м іж атомами він припустив, щ о вони м о ж уть в ід ­ х и ля ти с ь при падінні від прям ої в ерти калі самовільно, без н іяк ої зовн іш н ьої причини.

20

Ц іцерон, звичайно ж, мав ц ілк о в и т у рацію , закидаю чи Е п ік у рові, м овляв, «нем ає н іч ого ган ебн іш ого д л я ф ізи к а (цебто приро­ дознавця), аніж твердити, щ о щ ось д іється без п ричини». П роте Е п ікурові йш лося, в н ай п ерш у чергу, не про природознавство, а л е про ети ку та п си х оло гію : здатн ість до са м овільн ого р у х у щ о­ найменш е, в д еяк и х атом ів — очевидно, в тих, з я к и х, за м атер ія лісти чн и м ученням , ск ла да ється «д у ш а » — б у л а йом у конче потрібна в ж е сама з себе, бо ін акш е він н іяк н е м іг би у ґр у н т у ­ вати п овн у й б езза стер еж н у свободу в о лі л ю д с ь к о ї — п о слід о в ­ ний індетермінізм, категорічн о проти ставлени й еп ікурейц ям и д е­ терм інізм ові, ба навіть ф а т а лізм о в і стоїків. Б о ж н а к о ли прий­ няти атом істичну концепцію , то й свободу в о л і м ож н а зберегти л и ш е в той спосіб, щ об н а д іли ти нею поодинокі атоми. Ін акш а справа, щ о це см іли в е й консеквен тн е п рипущ ення Е п ік ур о в е руй н ує в ся к у закон ом ірн ість у природі. Т и м самим еп ік ур ей ськ а ф іл о с о ф ія гостро розходи ться чи не з усім а ін ш и ­ ми м атеріялісти чн и м и системами, я к і в о лію т ь п о си ла ти сь саме на «н а у к о в о д ов ед ен і» закони природи; Е п ік у р ж е н авіть саму видимість закономірности п р и род н іх яви щ р о згля д а є я к н а слід о к випадку: мовляв, в н еск ін чен н ом у просторі м а ла б, у п еребігу нескінченного часу, постати, серед ін ш и х м о ж ли в и х комбінацій, рівно ж і така, яка посідає видим і ознаки п о зір н ої законом ірно­ сти. Л о гіч н а хи бн ість ц ього м іркуван н я п о ля га є в тому, щ о н а ­ справді н еск інченн ість часу, сказати б, н ев т р а л ізу єт ь ся н еск ін ­ ченністю простору, так щ о ви п адковість існ ув ан н я саме такого світу, який є лю дям відомий, ли ш ається, за в н утріш н ім сенсом еп ік ур еїзм у, абсолю тною — отж е, ц ілк о м ірац іон альн ою . Щ е ірац іон альн іш и м є став лен н я Е п ік ур а до релігії: мовляв, боги існую ть, і то так само м атеріяльн о, як і все ін ш е; це не завадж ає їм бути всеблаж ен н и м и і н ав іть безсм ертним и (сам ооче­ видна внутріш ня суп еречн ість, бо ж усе, щ о ск ла д а ється з ато­ мів, повинне рано чи п ізн о на н и х і розпастись), а л е вони н е є творцями світу і н іякою мірою ним не о п ік ую ться*), — інакш е бо їх н є бла ж ен ство не б у л о б повне. М у д р ец ь ш ан ує богів за саму л и ш е їх н ю внутріш ню д оск он а лість; всі ін ш і ф орм и р е л і­ гій н ого к у л ь т у — м олитви, обітниці, ж ертвоприносини, о р а к ули тощ о — є п озба влен і сенсу, а л е поборю вати їх у с е ж не слід : навпаки, розумна лю ди н а д од ер ж ується (зов н іш н ьо) в сіх в ір у­ вань та звичаїв т іє ї країни, д е вона мешкає. О чевидно, Е п ік ур був зац ік а в лен и й не в існ ув ан н і а^р н еісн у ванні богів, т іл ь к и в їх засадничій б езд ія ль н о ст і; б о така кон цеп ­ ц ія д а в а ла йом у м ож ли в ість, н е вступаю чи в к о н ф л ік т з р е л і­ гійним законодавством с в о їх часів, разом із тим ід е о л о гіч н о по­ борю вати те, щ о він і його п р и х и ль н и к и р о згл я д а ли , я к «м ар н о­ в ір ств о » — і щ о й справді м іст и ло пребагато м арновірного, а ле м істи ло рівно ж і елем ен ти правдивого р ел ігій н о го п очуття, яке еп ік у р еїзм в сіл я к о нам агається сли в е зовсім ви д али ти з д у х о в о ­ го ж и т т я лю дського, зали ш аю ч и натом ість сам у л и ш е ф о р м а ль н у «п о ш а н у » до богів д оск он а ли х, п роте н е дію чи х. Б о я к щ о суп ро­ ти т и х богів Е п ік ур зробив п о ступ к у перед народнім и в ірув ан н я­ *) Вони й п еребуваю ть «п оза світом » — у просторах м іж пооди­ нокими світами (щ о є н езліч ен н і).

21

ми своїх часів і залиш ив їм безсмертя, то стосовно до лю д ськ о ї д уш і він виявився незрівняно послідовніш им : душ а — це, мов­ ляв, ли ш е особливо «то н к а » матерія, що просякає собою все т іл о і, зр о зуім ла річ, перестає ж ити в к уп і з ним. А р елігій н е почуття — зокрема ж надія на посмертне існування та страх перед по­ смертною карою — ли ш е завадж ає лю ди н і ш укати єдиного при­ ступного щастя — «в т іх и » чи то «н асолод и ». Щ о ж до смерти. то мудра лю дина ставиться до неї байдуж е, бо н а к оли смерть є пов­ ним і остаточним зникненням, то момент смерти відбувається вж е поза лю дською свідомістю : мовляв, «см ерть до нас не стосується, бо поки ми є, смерти немає, а к о ли є смерть, то нас немає». Ц я безперечно гли бок а дум ка не позбавлена певної муж ности, ба навіть героїзм у; проти вона іґнорує, щ о страх смерти є не ли ш е ф ізичний, а ле й метаф ізичний, скерований саме на ідею тотальн ого зникнення. Щ оправда, ан а лізую ч и концепцію Е п ік у­ ра, конче с л ід мати на ув а зі рівно ж і к у льтур н о -істо р и ч н і обста­ вини її виникнення: оте: «м арновірство» — страх перед за м оги ль­ ними муками, перед «гн ів о м » богів та демонів, в с іл я к і забобони й магічні практики — все це відогравало в повсякденному побуті пересічної античної лю дини д алек о б іл ь ш у ролю , аніж пересічна модерна лю дина м ож е собі уявити; і тому еп ікурей ц і м огли на­ віть зовсім щ иро гадати, щ о їх н є вчення має «о щ а сли в и ти » л ю д ­ ство, визволяю чи його від м арних страхів. А л е властива ф іл о с о ­ ф ічна вартість від того не зростає. (Д а л і буде)

------ оОо------

В и в ча й м о свою м о в у : Проф. П. Савчук

Н о р м и у к р аїн с ь к о ї літ е р а т у р н о ї мови та п р ав опи с Вступ В розвитку ук р а їн ськ ої н ац іон альн ої к у ль т у р и м уси ть зайняти перш е місце мова. М ова літературна, за А кадем ічним соборним правописом 1929 року, щ о л іг в основу ук р а їн ськ ої літер а тур н ої мови. У цій статті ми хочем о підкреслити, що вж ивання єдиного ака­ демічного правопису сприятиме розвиткові літер а ту р н о ї мови та розвиткові наш ої н ац іон альн ої культур и . В історії людства, зокрема к ож н ої нації, в ї ї д ухов ом у розвит­ ку, відіграє на перш ому місці ролю — мова. Мова — мірило на­ ціональної культури, національної зрілости й духовости даного народу. Ц я д ухова з р іл іс т ь нац ії засвідчується в ї ї наукових, ми­ стецьких, р елігій н и х та літер а тур н и х творах, де на перш ом у міс­ ці, як клясичний вислів думок, стоїть літературн а мова, з ї ї пра­ ви льн о побудованими нормативно-стилістичними формами. А пре­ са, радіо, ш кола, церква, театр — все це є д ух ов ість нації, де на перш ому місці стоїть знову ж таки — мова як засіб сполучення, 22

вислову, проповіді тощо. Л ю дськ и й ін телект розум у м уси ть свою т езу викласти мовою: чи усно, чи на письмі. Ц е ствердж ує наука про мову. Отж е, мова е основою духового розвитку нації. Т о м у не буде зайвим з ’ясувати, я к у користь принесемо нашій н ац іон альній д ух ов ій к у ль т у р і, як щ о будемо всі вж ивати акаде­ мічного правопису, з його правильним и нормативними формами. І навпаки, яку ш коду принесемо в розвитку н аш ої н аціон альн ої д у х о в о ї к ультур и , якщ о будем о писати різними правописами. М ова — незамінний чинник інтелектуального розвитку К о л и лю дський геній прогресував, за допомогою Творц я Все­ світу, то свій духови й проґрес м усів викласти д л я всесвітн ьої дис­ п озиц ії — мовою. Н ап ри клад: винайдення парової машини, е л е к ­ трики, телегр аф у, телеф он у, радіо, т ел ев ізії, літа к ів , ракет, атомових двигунів, радару тощо, — все це знову ж таки лю ди н а п у­ сти ла в користування лю дств у ц іло го світу за допомогою мови усн ої чи писемної. О тж е, вся ген ія ль н іс ть лю д ськ ого розум у, в тілен а в той чи інш ий д ух ов и й чин, м усіла ви класти ся мовою. Т о м у мова — незамінний чинник ін т ел ек т уа л ьн о го розвитку. Ц е стверд ж ує історія в сіх націй світу, щ о мова в д ух ов о м у розвитку відограє перш орядну ролю . Мова в житті нації Відомо, щ о перш им у лю дини с думка: конструйована й ф ор­ мована в ї ї мозку, щ о потім передається мовою д л я пош ирення в потен ц ія л лю д ськ о ї духовости. «Б е з мови, — к а ж е сучасний н і­ мецький учений Г. Тінтерт, — не б у л о б вищ ого д ухов ого ж и ття». Знеоціню вати мову або хаотизуЕати її — то на д іл і припиняти, гальм ув а ти р ух, д ія л ь н іс т ь і поступ у розвитку н а ц іо н а льн о ї д у ­ ховости. Лю дина к ож н ої н а ц ії в своєму п си х оло гіч н о -д ухо в о м у розвитку органічно зв ’язана з розвитком мови. В ідірвання лю ди ­ ни від мовного розвитку є занепад ї ї духовости. М аєм о на увазі мови різні, всіх к у л ь т у р н и х націй світу. Бо відомо, щ о б у л и ча­ си, к о ли латинська мова «б у л а рідною мовою н ароду». Н а тій мові римські письменники за ли ш и ли чуд ові зразки непереверш е­ но'! творчости. А л е з бігом часу лати н ська мова ста ла мертвою, х о ч щ е вж ивається в медично-природничій терм ін ології, в т е о л о ­ г ії тощ о. Н а ш л я х у д ух ов о го р озви тк у став на п оряд ку денному розвиток мови к ож н ої нац ії зокрема. Т о бто н а ц іон а льн ої мови даного народу. Н а ц іон а льн а мова зв ’язана нерозривно з духовим розвитком к ож н ої нації. ї ї відірвати не можна. НйЬпаки, мова р у ха є д у х о в у к у л ь т у р у вперед. Розви ток д у х о в о ї к у ль т у р и з а л е ­ ж и ть від розвитку мови к о ж н о ї нації. Т о м у н аціон альн а мова стоїть на перш ому м ісці в розви тку д у х о в о ї к у л ь т у р и нації. Ф р а н ц узьк и й історик літер а ту р и Ґан стон П аріс про рід н у мо­ ву пиш е так: «З в ’язки дум ки та вислови ї ї такі в ел и к і й тісні, щ о зм інити народові мову, це те ж саме, щ о перем інити йому д у ш у ». Б е ль гій ськ и й письм енник Ван Б еєрс каж е, щ о «перем ін и ти на­ родові його природну м ову — це те ж саме, щ о вчинити д ухов е вбивство народу». В сесвітній вчений п си хіятр К р а ф т-Е б ін с каж е, щ о «р ід н а мо­ ва — це найваж ли віш и й чинник д л я розвитку д ух о в о го ж иття людини. Т і народи, щ о д ося гли н а ц іон альн ої свідомости, д у ж е д о ­ 23

р о ж а ть своєю мовою я к дійсним природним і дорогоцінним на­ роднім скарбом, надбаним к олек ти в н ою д ух ов о ю д ія л ь н іст ю ве­ л и к о ї к іл ь к о с т и поп еред н іх п о к олін ь, бо п озбути ся народові р ід ­ н о ї мови — • ц е означає стати д у х о в о вбогим, збід н іти д окраю ». К о ж н а н а ц іон альн а мова має св о ї ск ла д н і процеси свого р о з­ витку, і цей розвиток, вірніш е, п роцес розви тку, з а л е ж и т ь в ід ба­ г а т ь о х ум ов я к п с и х о л о гіч н о -д у х о в и х , так ін т е л е к т у а л ь н о -п р и р о д н іх індивідів і н а ц ії в за га лі. Д о цього треба щ е додати зо в ­ ніш ні вп ли в и на розви ток мови д ан ої нації. Н а п р и к ла д : ц арська і б о ль ш ев и ц ь к а М осковщ и н а б у л а , є й буд е н есп р и ятли в ою до розв и тк у у к р а їн сь к о ї н а ц іо н а ль н о ї л іте р а ту р н о ї мови. Т а к само несп р и ятли ві б у л и ум ови д л я р о зв и тк у у к р а їн сь к о ї н а ц іо н а льн о ї мови на частинах у к р а їн с ь к и х з е м е л ь під окупантам и: П о л ь щ і, Р у м у н ії, М адярщ ини. К р ім цього, розвиток н а ц іо н а ль н о ї мови щ е з а л е ж и т ь від ї ї етн іч н и х просторів, що, власне, в нас, ц і етн іч н і простори, від ігр а ли д ом ін ан тн у р о лю : північний, п ів д ен н о -за х ід ­ ній, п ів д ен н о-схід н ій типи говорів у к р а їн сь к о ї мови в часи ф е о ­ д а л ь н о ї К и їв с ь к о ї держ ави. «М о в а к о ж н о ї нації, — пиш е Ю . Ш ер ех , — ск ла д а ється з в е­ л и к о ї різном анітности говірок. Н еоднаково говорять на р ізн и х зем л я х , неоднаково говорять лю д и р ізн и х проф есій, різн ого рівн я освіти тощ о. М о ж е л е гк о постати хаос, заміш ання, неясності, я к ­ щ о не ок р если ти п евн и х меж, я к щ о не встановити п евн и х норм, — норм літе р а ту р н о ї мови. Н орм и літе р а ту р н о ї мови тим кращ і, чим б іл ь ш е вони в ід п о ­ відаю ть тенденціям р озви тк у д ан ої мови й чи м на б іл ь ш е ч и сл о мовців вони спираю ться. О дн аче к ін ец ь-к ін ц ем у н и х е певна частина д овільн ости і с у б ’єктивности. З п о гл я д у суто н аукового не м ож на говорити, щ о в м ові щ он еб уд ь є п р а в и льн е або н еп ра­ ви льн е, — бо все, щ о є в мові, має причини своєї появи, отж е, по-своем у обґрунтоване. А л е п ракти чн і потреби п орозум іння, с п іл ­ куванн я й за к р іп лен н я н а ц іо н а ль н о ї єдности в ла д н о вимагають, щоб норми були і щоб у мові засуджувалося все те, що цим нор­ мам не відповідає.»1) (П ід к р е сле н н я н аш е — П. С.). Отже, мовні норми конечно потрібні в кожній культурній мо­ ві; бо без відповідних мовних норм — це не буде називатися л і­ тературна мова даної нації: це буде хаос мовного балакання усно чи на письмі. Бо дійсно, к о л и б у д у т ь (а вони п одек уд и в ж е є) написані різними «н орм ам и » твори (н еза ле ж н о як і: літер а тур н і, н а ук ові тощ о), то т а к у м ову не м ож н а н азивати к у ль т у р н о ю , т об ­ то літер а тур н ою мовою, а зокрем а т у націю, я к у ц я «м о в а » р е­ презентує, не м ож на назвати к у ль т ур н о ю , з р іл о ю нацією в д у х о ­ вом у розум інні. «Н ай п ер ш е завдання, — п и ш е д а л і Ю. Ш ер ех , — в ся к ої ін т ел іґе н т н о ї лю дини щ одо мови — в олодіти нормами св о єї л іт е р а ­ т ур н о ї м ови».2) О тж е, рідна мова к о ж н о ї н а ц ії — це найвищ ий д ух о в и й ч и н ­ ник її к у ль т у р и . Т о м у ми вваж аємо, щ о прийш ов час, щ об у к р а ­ їн ськ а сп ільн ота в к лю ч и ла с я в д ію вж ивання літ е р а т у р н о ї собор­ *) Ю рій Ш е р е х — Н ари с у к р а їн с ь к о ї літе р а ту р н о ї мови, М ю н ­ хен, 1951.

2) Т а м ж е, ст. 9-10.

24

ної мови за одним А кадем іч н и м правописом д л я р озв и тк у у к р а їн ­ ськ о ї н а ц іо н а льн о ї духовости. Українська мова та її розвиток К о ж н а нація світу в своєм у р озв и тк у м а ла п евн і особли вості д л я піднесення своєї д у х о в о ї к у л ь т у р и в за га лі, і зокрем а н аціо­ н а л ь н о ї мови. Ч им ви щ е розви н ута мова, тим б іл ь ш е розвинута н а ц іон а льн а д уховість. І навпаки, чи м менш е розви н ута мова, тим н и ж ч е стоїть на ц іон а льн а д ух ов ість. Щ од о мовознавства, то воно має свою багатовікову історію . В ж е в п ерш ом у ти ся ч о літті до P . X . мова б у л а об ’єктом ф іл о л о г іч н о го і ф іл о со ф іч н о го вивчення в К и т а ї (Я н Сюн), Ін д ії (П а н ін і), Г р ец ії (А р и ст о т е ль ), в Р и м і (В арон н ) тощ о.3) Т в о р ец ь і н о си тель мови — це народ. Т о м у го л о в н е завдання б у л о ви вчення в н утріш н ього р озв и тк у мови та ї ї зв ’я зо к з істо ­ рією сусп ільств а . М ова в своєм у р о зв и тк у д іли т ь с я на ря д д и сц и п лін : ф онетику, ф он ологію , л ек си к у , сем антику і грам атику, щ о ск л а д а ­ ється з м о р ф о л о гії й синтакси. Ц е го л о в н і м овозн авчі науки. За понад дві з полови н ою ти сяч і років н а к о п и ч и ла ся значна к іл ь к іс т ь ф актичного м а т е р ія л у по ети м о ло гіза ц ії та виясненню значенн я с л ів ; р о зр о б л я л и ся систем и з а га л ь н о ї ф іл о л о г іч н о ї гра­ м атики і висунено багато р із н и х теорій по питанню виникнення мови: зв ’язки мов тощ о. А л е н ев ел и к е к о л о о сіб в и в ч а ло мови, а особ ли в о в ід сутн ість історичного п ід хо д у до н акоп и чен и х ф а к ­ тів не д оп ом огало р о зв и тк у м овознавства я к сам остій н ої науки. Щ о д о р озви тк у у к р а їн сь к о ї мови, то якраз тут б уд е на м ісц і на­ вести ц итату з статті О л. К о ле сси , д е він к а ж е: «Іс т о р ія у к р а їн ­ сь к о ї мови н ев ід лу ч н а від ц іл о ї іст о р ії наш ого народу. Н а ш а мова, розвиваю чися ураз із наш им народом в ід п ерш и х починів його к у л ь т у р и , зазначує своїми лекси чн и м и засобами ступ ін ь за ступ ­ нем його розвій від при м іти вн и х ф а з п еріоду ло в ец ь к о го та па­ стирського (від пасти х у д о б у П. С.) до хліб ор об ськ о го , к о зац ьк о ли ц а р ськ о го та сучасн ого ін д устр ія льн о-р об ітн и ц ьк о го . В она в ід с ь в іт лю є п оліти чн и й р озвій народу, його в н утріш н ю д ер ж а в н у організацію , його законодавство, тор гов лю і п о літ и ч н і зносини із сусідами, його експанзіїо, ем іграцію та іміграцію , ч у ж і наїзди, ч у ж у корм игу та сторонні впливи, його в л а с н у к у л ь т у р н у орга­ н ізац ію та за щ еп лен і у наш ого народу здобутки д ух а ін ш и х націй —- одним словом ук р а їн ськ а мова се д зе р к а ло іс т о р и ч н о -к у л ь ­ тур н о го розвою нації. К о л и етнічні групи, щ о ж и л и на наш ій тери торії, п о ч али відо­ крем лю вати ся від сусідів, а рівночасно к о н со лід ув а ти ся м іж со­ бою, луч и т и ся в д ер ж а в н у зв ’я зь та сп іл ь н о боронити р ід н у к р а їн у перед сп ільн и м и ворогами, то сей процес к р и с та л іза ц ії мас у на­ ц ію проявився з усією' прозорістю в мові, в істо р ії ї ї розвою. У тр ати вш и свою д ер ж а в н у н еза леж н ість, розірван и й м іж во­ р о ж и х сусідів, р о зд ілен и й п оліти ч н и м и кордонами, зберігав у к р а ­ їн ськ и й нарід зверхню ф о р м у й д уш у свого ж и ття в рід н ій мові, творив у ній богату н ародну слов есн ість та своє зам ітн е пи сьм ен ­ ство, п ер ехо в ую ч и в н ьом у скарби свого д уха, тр ів к і пасійа св о їх дум ок та квіти св о їх почувань. *) З н ц и к лоп еди ческ и й слов а р ь, т. I I I , 1955, ст. 717 25

У к р а їн сь к і плем ена займали, як д алек о сягаю ть історичні відомости, землі, як і відповідаю ть передусім п ів н іч н о -за х ід н ій та ц ентральній ниніш ній ук р а їн ськ ій етнічній території, в я к о ї нутрі від бували ся д еякі перенесення м іж україн ськи м и плем інним и групами. Н а п ів н іч н о -за х ід н іх окраїн ах б у л и ли ш е незначні пересунення. Б іл ь ш і зміни від був али ся на п ів д ен н о-схід н іх край н іх просторах ук р а їн ськ ої етнічн ої території. В періоді чорн ом орсько-дунайськім особливо в V I I та V I I I ст. займ али ук р а їн ськ і п лем ен а ш ирокі простори нар Ч орним і А з о в ­ ським морем від Тм уторокан і та К у б а н і до д о ліш н ь о го Дунаю. В I X в. зачинаю ть ук р а їн ськ і плем ена під напором а зій ськи х степових орд відступати на північний захід. В ід кінц я X I V в. за­ чинає іти під охороною ли то в ськ о -ук р аїн ськ и х князів, особливо О лельк ов и ч ів , поворотна х в и л я ук р а їн ськ ої лю дности на схід і до­ х од и ть вж е в X V в. ур аз із границями ки ївського князівства до Ч орного моря й до Донця. Вона скріплю ється значно в X V , X V I , а в X V I I та X V I I I зай­ має ук раїн ська лю дн ість назад не ли ш е давні о с е л і чорном орсько-дун ай ської доби, а л е їх щ е розш ирю є на с х ід і південний сх ід за К у б а н ь аж п ід К а в к а зь к і гори. В н овіш и х часах постали ук р а їн ськ і к о льо н ії, щ о займаю ть в ели к у країн у в п ів н іч н о-схід н ій А з ії над Т и х и м Океаном аж до Владисвостока, так званий З е л е ­ ний К ли н . У к р а їн сь к і к о л ь о н ії в А м ери ц і мають характер діяспоричний. П ів н іч н і ук р а їн ськ і племена, щ о си д іли на Подеєенню і над Припетею , та в значній м ірі й ц ен тральн і п лем ен а над середнім Дніпром не поки н ули рідн ої зе м л і навіть під напором а зій ськи х одр.»4) Тр еба зазначити, щ о д еяк і письменники та вчені (П огодін, С оболев ськ и й пізніш е, ІН ахм атов) нам агалися відкинути т а к і п огляди , я к зазначив О л. К о ле сса щ одо ук р а їн ськ и х п лем ен т а їх осілости, а ле їх н і т ео р ії б у л и розбиті вченими, як Ж и тец ьки м , Даш Кевичем, Антоновичем, Я гіч ем ; потім Зопотовим, П отебнею , Груш ев ським та О. К о ле ссо ю і п ізн іш е в своїх к іл ь к о х п рац ях А . К р и м ­ ським та іншими. «Т а к отж е теорія П огодіна і С оболевського, — пиш е д а л і О л. К олесса. — є в науці остаточно зліквідована. Старинна ук раїн ська етнічна, територія не зм ін ю вала отж е свого колиш нього корінного ук раїн ського населен н я і відповідає, з виїмком розмірно н езначних пограничних пересунень, основним областям ниніш ньої у к р а їн сь к о ї етнограф ічної території, на якій гомонить україн ська мова. Д еякі значніш і пересунення від був а­ ли ся в її нутрі, м іж ук раїн ськи м и плем інним и групами. Окремими, не все рівнобіж ним и ш ляхам и, щ о в голов н ом у на­ прямі чимраз б іль ш е до себе збли ж ув али ся , доки м айж е не з ’єд­ налися, іш ов розвій усн ої мови ук р а їн ськ и х н ародниіх мас від мови наш ого письменства. Історію ж ивої народної мови мож ем о п ри бли зн о пізнати на о с­ нові р о зслід у й порівнання сучасн и х її д ія л ек т ів і говорів з їх слідам и в письм енських пам’ятниках.

4) О л. К о ле сса — П о гля д на історію ук р а їн сь к о ї мови, У к р а ­ їн ськи й В. У ніверситет, П рага 1927 p., ст. 23-24.

26

Ч уд ов ою красою, м а ло затем ню ваною в п о ж а р а х війн та в тю р­ мах ч у ж о ї кормиги — ясн іє у к р а їн с ь к а ж и в а мова о соб ли в о в у с ­ ній народній поезії. В ній п ер е х о в а ли ся к р и ш т а л і н ародн ої творчости протягом б іл ь ш е я к д есяток сто літь, а зн ачн а їх частина сягає д а л е к о в старови н у п оза т і часи, з я к и х м аєм о п и сьм ен ські пам’ятн и ки наш ої мови, в той п еріод ж и ття н аш ого народу, к о ли наш і п редки сп ів а ли п існ і в ч ест ь богів у р іж н о р о д н іх ф орм ах, солярн ого, лю н ар н ого та в з а га л і к о см іч н о -а с тр а ль н о го к у л ь т у . Т а ­ к о ж в е л и к у часть п оети ч н и х образів і ц іл и х ф р а з си х стари н н и х п ісен ь і п ереказів м ож н а в ідн ести до того д а в н ьо го п еріоду, так щ о на їх основі треба д ога дув ати ся зн ач н ого ступ н я розвою вир о блен о сти і богатєтва н а ш ої мови в ж е в ч а са х п еред В о лод и м и ­ ром В ели к и м , в період і ч ор н ом ор ськ о-д ун а й ськ ім , в V II , V I I I та I X вв., — о соб ли в о ж у р у х л и в и х т а ен ер ґій н и х п лем ен У л и ч ів і Т и верців. В п ізн іш и х ет а п а х розвою п ер е х о в а ли ся нам у зр а зк а х поезій д авн ього к н я ж о го о соб ли в о к и їв сь к о го періоду, д а ль ш е у м о гу тн іх к о за ц ь к и х д у м а х про б ор о тьбу з Т у р к а м и , Татарам и і П оля к а м и , у п о літ и ч н и х п існ я х, п ер ед усім у б езм ір н о бога ти х п існ я х п обутови х н еп ер ебр ан і скарби н е л и ш е м и стец ьк и х тв ор ­ чих пом ислів, а л е і ста р и х п е р л и н н аш ої мови. Рівн оча сн о п р оди р алося д ж е р е л о н аш ої н ародн ої мови До п и сь­ менства. З п о ч атк у лед в и с л е з и л о воно н есм іли в о к р а п ля м и в п оодино­ к и х ч у ж и х зап и сях, в т о п о гр а ф іч н ій н о м ен к л я т у р і та оном астиці — о п іс л я п роди р алася чи м раз б іль ш и м и струм очкам и в стари н ­ них, ц ер к о в н о -с ло в ’ян ськ ою мовою п и саних пам ’я т н и к а х п е р е к л а д ан ої літер а тур и . У п очинах наш ого к у л ь т у р н о г о ж и ття н е б у л а рідн а мова о р ґаном в и щ ої просвіти, ш к о л и і письменства. П и сьм ен ськ ою л іт е ­ ратурн ою мовою б у л а на У к р а їн і, так як у ц іл ій Е вроп і в сер ед ­ н іх вік а х , мова церкви. М овою літер а тур н ою , мовою в и щ ої п рос­ віти й н а ук и на З а х о д і Е вропи б у л а мова л а т и н с ь к а — у нас ц ер­ к о в н о -с л о в ’янська. У р о м ан ськи х народів за п а н у в а ла в ж е рідна мова протягом X I I і X I I I ст. у зн а ч н и х п р остор ах к у л ь т у р н о г о ж иття. В Н ім еч и ч н і і в к р а я х гер м а н ськ и х з д о б у л а о соб ли в о р е ­ ф ор м а ц ія ш ирокі простори д л я р ід н ої мови в письм енстві. З о гл я д у на те, щ о мова ц ер к о в н о -с ло в ’янська, то є ста р о бо л­ гарська, б у л а б іл ь ш е з р о зу м іл а д л я н ародн и х мас як м ова л а ­ ти н ськ а д л я народів з а х ід н ь о ї Европи — в с п іл а ц е р к о в н о -с ло в ’я н ­ ська мова довш е уд ер ж ати ся , я к мова письм енства, у с х ід н іх та п ів д ен н и х С л о в ’ян. Н а й да в н іш і пам ’ятн и ки наш ого п и сьм ен ства б у ­ л и в го л о в н ій св о їй основі писані давною мовою ц ер к о в н о -с ло в ’я н ­ ською , т о є ст а р о б о лга р сь к о ю .»5) М и маємо п евн у с к іл ь к іс т ь стари н н и х п ам ’ятн и ків, щ о м о ж уть с л у ж и т и як д ж е р е л о до в и вчен н я істо р ії у к р а їн с ь к о ї м ови та її гр а ф ік и на п ергам ен ах з X I , X I I , X I I I , X I V т а X V вв., я к і є по м у з е я х М оскви, П ете р б у р гу, К и єва, Л ь в о в а та ін .6) 5) О л. К о л е с с а — П о г л я д на історію , У к р . В. У н ів ., П р а га 1927, ст. 27-28. ') С писок назв істо р и ч н и х д ок ум ен тів (п а м ’ято к ) м ож н а про­ читати в О л. К о л е с с и — П о гл я д и на історію..., ст. 29-33, бо за браком м ісц я не м ож ем о т у т подати. (Д а л і буд е) 27

Л іт е р а т у р а : Роен

Д о ю в іле ю В е л и к о г о К а м е н я р а Серед українських велетнів духа, яких видав наш народ у X I X сторіччі, стоять два, наче граничні стовпи, і підносяться над евоїми сучасниками. Цими двома постатями є без усякого сумніву — Тарас Григорович Шевченко й Іван Якович Франко. Один з них походить із східніх областей, другий — з західніх, а спіль­ ним первнем у них обидвох е безмежна любов до України і по­ свята їй усіх своїх сил до останнього віддиху. Ц и х обох велетнів духа можна схарактеризувати їх власними словами: Шевченко говорив про себе, що він поставив на сторожі України слово, Франко назвав себе робітником, що молотом пробиває кам’яни­ стий ш лях для народу нашого. Треба собі докладно зобразити добу і положення українського народу під час виступу молодого Франка. За невеликою корек­ турою згірдливого вислову польських займанців, У кр аїн а справді складалась тоді з двох суспільних верств — попа і хлопа. П ере­ родити український народ у повновартісну світову націю зібрався саме Іван Франко з важким молотом свого колосального духа. Нація не складається у своїх духових верствах тільки з одного типу творчости, а тим то Франко посягав на всі ділянки і на всіх прибивав свою печать. Ось чому він і поет, і письменник, і нау­ ковець, і публіцист, і журналіст, і політичний діяч, а всюди неперевершений і передовсім невтомний. Маючи 42 роки життя, Ф ранко пережив свій 30-річний ювілей, який йому влаштували його нечисленні однодумці. З тієї нагоди видано список його тво­ рів. Сам цей список виносив 127 сторінок друку. Усвідомлюючи собі, що Франко жив 60 років, легко уявити собі, що його дальша спадщина виносить, принаймні, ще раз стільки. А тому слова, які він вклав в уста Мойсееві, відносяться в однаковій мірі і до ■ього самого: «Я весь вік, весь труд тобі дав У незламнім завзятті, І підеш ти в мандрівку століть З мого духа печаттю.» Н а згаданому ювілею Франко, відповідаючи на привіти, по­ рівняв себе до пекаря, що випікає не якісь там лакоминки, а чорний хліб, так страшенно потрібний для життя, не для розко­ шів. І він справді той життєздатний хліб подавав своїм землякам і гарував, творячи вартості, на тих усіх царинах національного життя, що стояли в нас у той час пустинею. Як кожний герой, так і Франко вступав у первопочин і з нього подавав ділом на­ прям дальшого розвою. Не тут місце на аналізу думок Франка. Критична студія про нього займала б десятки томів. Тут годиться лише звернути ува­ гу, що Франко вимагав від сучасних і майбутніх поколінь безугав­ ної праці для України й стій кости характеру, тобто повного мужа. Він говорив: 28

«К ож н и й думай, що на тобі М іліонів стан стоїть, Щ о за діло міліонів М уш у дати я одвіт. Як не стану, не достоюсь, Захитаюсь, мов тінь, То пропаде праця й успіх Многих, многих поколінь.» Н а стійкості характеру будував Франко свою віру у відбудову української дсржавности, яка мала б прийти як сума зусиль усіх українців. Як фальшують наші спадщинні вороги москалі Ш евченка, так пробують вони те саме робити і з Франком. А л е даремні їх зу­ силля! Ф ранко як революціонер не мав ні одного доброго слова для «Росії-тюрми народів». Московщині присвятив він не один з своїх палких віршів, а чи не найвиразніше представив її «як гниль» в одному з своїх тюремних сонетів. Зрештою, в його ре­ волюційному гимні звучать такі слова, наче його заповіт для всіх прийдешніх поколінь України: «Н е пора, не пора, не пора, М оскалеві й ляхові служить, Довершилась Україн і кривда стара, Нам пора для України жить.» Я к усі великі люди України, так і Ф ранко — це радісна, '.бо­ йова постать, яка в лицарських боях знаходить ціль і завершен­ ня свого життя. Боротьба — це його елемент. Чи не найкраще зобразив він його в відомому вірші — ,,V iv e re m em en to “ (пам’ятай, що ти живеш), де він говорить: « А що кров не зможе змить, Спалимо огнем то, Лиш боротись — значить жить V iv e re m em en to/»

— оОо— Іван Франко М ОЙСЕЙ Пролог Народе мій, замучений, розбитий. Мов паралітик той на роздорожжу, Людським призирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гносм, Тяглом у поїздах їх бистроїздних?

29

Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто зрадою й розбоєм Тебе скував і заприсяг на вірність? Невже тобі лиш не судилось діло, Щоб виявило твоїх сил безмірність? Невже задармо стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов’ю, Тобі офіруючи душу й тіло? Задармо край твій весь политий кров’ю Твоїх борців? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров’ю? Задармо в слові твойому іскряться І сила й мягкість, дотеп і потуга, І все, чим може вгору дух підняться? Задармо в пісні твоїй ллється туга І сміх дзвінкий, і ж алощ і кохання, Надій і втіхи світляная смуга? О, ні! Не самі сльози і зідхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлюе й огнем живушим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! Якби!... Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стидом, — Не нам тебе провадити до бою! Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Прийми ж цей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний; Твої будущині задаток слізми злитий, Твоєму генію мій скромний дар весільний.

20. липня 1905. ЗО

М и сте ц тв о :

к. р.

Година терпіння (З ж и ття в ели к о го мистця Рембрандта) В ір и те лі Рембрандта дом агали ся л іц и т а ц ії1) його майна. Т о м у прийш ов урядовец ь і запечатав у пом еш канні мистця всі ш аф и з біли зн ою й одеж ею , з золоти м и речами, всі ш овки й дорогі брока­ ти2). Д овго працював урядовець, списую чи всі реч і докладно, м ето­ дично. В реш ті список був готовий, і урядовец ь подав його Р ем брандтові до перегляду. М ай стер т іл ь к и гля н у в на н ього і віддав папір назад: — В се в порядку, — сказав він. — В се це б у л о моє. Список був, направду, княж ий, і в ньом у н ічого н е бракувало, бо ж треба б у л о продати все, щ об вирівняти всі борги та щ е й збе­ регти я к у с ь сум у д л я сина, д л я Ти туса. І я к щ о м айстер відчуває покору, то т іл ь к и перед ним — перед Титусом . Н адходи ть д ен ь ліц и тац ії. О сь з’яв ля ється авкціонер зі своїм мо­ лотком , при ход ять судові свідки, збираю ться о х о ч і до куп н а і ц і­ каві подивитися на невідом і їм скарби. П ередн я кім ната й світли ця переповнені ними. Л ю ди здивовані й зац ікавлені, та к ож трохи зн і­ я к о в іл і й розгарячковані, н авіть щ асливі, щ о оце перш ий раз ма­ ю ть зм огу бути в домі того п р ослав лен ого й зн есла в лен о го видат­ ного майстра. Л ю ди тов п ля ться скрізь, стоять у кім натах, перед домом, гур тую ться аж на в ули ц і. Вони ш епочуть, говорять, викри­ кую ть. Вони оглядаю ть, доторкаю ться всього руками, оціню ю ть, сперечаю ться м іж собою і в д уш і гарбаю ть до себе все, щ о т іл ь к и в гле д я т ь : образи, вази, старовинні ш оломи, зброю, килим и, брок а­ ти, в а ж к і заслони, з о л о т і ланцю ги. Ч у т и притиш ений сміх, знову шепіт, голосний сміх, аж доки в той гамір не вривається гострий го ло с авкціонера. Л іц и та ц ія починається. Гендрікє, друж ина мистця, за хо в а ла ся десь у к уток зі своїм не­ мовлям, К орнелією . Х л о п ч и н а Т и т ус ходи ть п ом іж товпою лю дей, зац ік а в лен и й і дивно зворуш ений. В ін убраний в незвичайний стрій, має довге, як у коли ш н ього принца, в олосся і темні в ел и к і очі. Х л о п е ц ь думає: чом у це батенько пустив у кім нату так багато лю дей ? А д ж е ж за­ багато гам ору це ц ілком не добре. Х л о п е ц ь іде до батька. Ц ей сто­ їт ь осторонь, в гли би н і кімнати, там, д е к р ізь високе вікн о впадає вели ка смуга світла. Т и т у с хоче запитати: — Татусю , ці люди... А л е батько пригортає його до себе, кладе свою го л о в у на його в олосся і ка:?ке: — Т и х о , синочку, це п ри й ш ла така година. Н е за буд ь ніколи, синку: це доля, і її не оминути. Н е мож на н ічого проти того в д ія­ 1) ліц и та ц ія (лат. сл.) — продаж з прилю дного тор гу майна за борги.

2) брокат (фр. сл.) — гаптованка, парча ф ран ц узька, ш овкова тканина з золотим и й срібними квітами.

31

ти, треба лиш е витримати. К о л и с ь я про це все д ок ла дн о тобі ви­ ясню. Бо, бачиш, я також винний, а л е т іл ь к и перед тобою...

— Н е переді мною, татусю, м ій татусю ! Я к ти терпиш , батен ьку! Рембрандт не відповідає синові. В ін витягає стілец ь, сідає на нього і говорить немов до себе: — Щ о можна зробити тепер? Н е мож на ж так годинами с л у х а ­ ти ц ього крику лю дей. Т р еба чи м сь зайнятися, щ об не дум ати про те все, щ о тут діється.

1 — А л е щ о саме, татусю ?

— Треба працювати, мій синку. В ін встає і виходить; його м а ля р ськ і приладдя, його мідяні п л и ­ ти щ е йому за ли ш и ли ся ; вони не входять у конкупсовий список. Вони щ е його. О сь він бере на к о лін а м ідян у плитку, а в р ук у різець, його по­ гля д звертається сперш у к уди сь у д алечін ь, оп ісля п ереходи ть на пли ту, і вж е рука впевнено вичаровує на ній візію , д обуту з душі.Т и т ус стоїть к о ло н ього і ж д е з здуш еним віддихом. Справді, батько різьби ть; він ц іли й потонув в праці. Т и т у с к іл ь к а разів обе­ реж но перехи ляється через п леч е батька і дивиться на плиту, стримую чи дихання. Н адходить полуден ь. Товп а лю дей трохи порідш ала. К ри к ли в и й голос авкціонера теж притих. Л ю ди Їдять свої перекуски, купці щ е раз оглядаю ть крам і всм іхаю ться самі до себе; їх н і задоволен і обли ч ч я неначе говорять: «Ц е д істалося м ені ц ілк о м д еш ево!» Рембрандт попав у творчий транс і не чує нічого. В ін риє в п л и ­ ті. Те, щ о виходить з-п ід різця батька, дивує Ти туса: адж е це б у ­ д е щ ось страшне. Виростає на п ли ті худа, страхітли ва, надзви­ чайно струнка постать, за якою підноситься висока колона, ш нури обвиваю ть лю ди н у й к о ло н у; в ж е виразно видно: це є само терп ін ­ ня, пригнічене долею ; д оля, я к колю ч и й вал, п ерей ш ла по ньому. А л е чиє це обли ччя? Лю дини, ж и в ої і сп равж н ьої лю дини. Т е р ­ піння лю дини вічне, терпіння лю дського сина, терп ін н я брата, тер ­ піння нас самих. Рембрандт чує стогін і дивиться на свого сина: — Т о б і боляче, синку?

-—• Так, батьку.

— Ж а л іє ш цього чоловіка?

— Так, татусю.

— Так, дивись, синочку: щ ойно тепер я зміг чітко виявити р ізь цем те, щ о відчував я в душ і, зміг представити Того, щ о терпів за нас усіх, а ле не позбавив нас терпіння, перед яким ми мусимо за­ мовкнути. Т и мав к о ли сь маму, Т и тусе; вона пом ерла, к о л и тобі б у л о щ ойно пів рочку... ' — Я знаю, тату.

— Так, вона пом ерла зарання. А л е тоді, к о ли вона щ е ж и ла, ма­ л а як есь передчуття. Вона ви слов и ла таку д ум ку: чи таке ж а х л и ­ ве терпіння, як е ти знаєш з істо р ії про Б о ж о го і Ч о ло в іч о го Сина, чи таке в ели к е терпіння н е р о зіб ’є н авпіл св іту і чи зали ш и ться щ е яка м ож ли вість д л я лю дей ж и ти в о бли ч ч і такого терпіння? Ц я дум ка д ала мені зм огу ви різьби ти цю постать при стовпі мук.

— А л е , татусю, ми ж бачимо, щ о лю ди ж и в уть і ж и вуть, не зва­ ж аю чи на те терпіння.

32

— Т а к думаєш ? — сказав Рембрандт. — Х т о зна! Х т о знає, чи це є лю ди! У в еч о р і піш ов під м олоток і дім. Рем брандт не м іг перемогти спокуси, щ об не п р и слух ув а ти ся ліци туван н ю при відчинених д в е­ рях. Л ю ди п ер еліц и тов ув али одні одних. В реш ті встає яки й сь жид. Ага, Рем брандт пізнає й ого го л о с — це ж ид з в ули ц і. В ін куп ує дім за нем ож ли во високу ціну. О б ли ч ч я Рем брандта проясню ється. Лю ди виходять. М и стец ь к л и ч е Т и т у с а і Гендрікє. О бидвоє при­ ходять, Гендрікє з дитиною на руках.

— Н ам пора, — к а ж е Рембрандт, — мусимо забиратися. А вкціонер, який збирав папери, обертається до мистця: —- К у д и ж ви хочете йти? Ви ж м ож ете щ е т ут меш кати! А л е Рембрендт хитає зап ереч ли в о головою : -—• Д як ую вам, а л е те, щ о не є моїм, не м ож е мені д а л і служ и ти . Генрікє і новий власн и к д ом у н ам овляю ть його: — К у д и ж тепер іти п ід ніч? Н аступного дня Рем брандт зн аходи ть прим іщ ення в скромному готелі «П ід к оролівською короною ». В ся родина, переноситься туди, як прош аки, з приладдям и до малю вання, м алим к лун о ч к о м о деж і й скринькою, повною м ідян и х пли т, п ен злів і фарб. Вбозство? Вбозтво не має значення. Щ о варта б у л а б лю дина, яка не м огла б витерпіти вбозства, к о ли в н еї багатство в душ і? Я к а б ц е б у л а лю дина, к о л и б вона н е п отрап и ла встоятися? І Рем брандт малю є і працює д а л і без відпочинку.

В е п и н і п о с т а т і: Доналд Калрос Пітті

Слава

Цезареві

(100— 44 до P. X.) С ередземноморські пірати не знали, я к у н ебезп ечн у здобич вони захоп и ли . Ц ей рим ський юнак, б іло тіли й , темноокий, з пов­ ними устами, ясно, щ о був ш л я х ет н о го ’ходу, а том у вони призна­ ч и л и за нього викуп ціною в 20 т а ла н тів 1) (це п р и бли зн о 10.000 доляр ів ). Ю л ій Ц еза р см ія в ля їм просто в очі, бо, м овляв, він вар­ тий 50 талатів, і пообіцяв, п овернувш ись назад, повісити у с іх їх до одного. В и к уп лен и й м олоди й Ц еза р дотримав свого слова. Б у в ­ ш и керівником м орської експедиції, він захоп ив св о їх напасників, відібрав від н и х 50 та ла н тів і спостерігав, я к їх віш али. Ц ей випадок трапився 76 р оку п еред P. X., к о ли Ґа й Ю лію б у л о по двадцятці, а л е тоді він був у ж е зр іли м чоловіком . З до­ бувш и о св іту в знаній ш к о л і реторики2) на острові Родос, Ю л ій став одним з н а й більш ш ироко освічен и х лю д ей свого часу, б ли с­ кучим бесідником і чудовим промовцем. Ц і талан ти й нем илосердна амбіція зм уси ли Ю л ія п оринути в гром адське ж иття. Своє ім ’я *) та ла н т (грец ьке слов о) — монета вартости 25 кг ср іб ла ; у су­ часній Г р ец ії та ла н т я к вага, щ о дорівню єтьея 150 кг. *) реторика (грец ьк е сло в о ) — н аука красномовства.

33

він прславив тоді, к о ли в обороні д ея к и х в е л и к и х гр ец ьк и х міст віддав до су д у їх ри м ського губернатора за р о зклад . Ри м протер очі, щ об побачити м айстерне змагання, спрям оване проти е к с п л у ­ а тац ії завойованого народу, а сенатор К ато, один з тих, х т о вба­ чав у к ож н ом у руїн н и ка, позначив Ю л ія д л я м ай бутн ього слідства. А л е цей виш уканий аристократ був прон и кли ви м п оліти ком і діставав посади одну за другою . Щ о б дати р о зк іш н і розваги, я к і в ід п овід али б його становищ у, Ц еза р н еобачли во потон ув у в е л и ­ ч езн и х боргах, я к і сп ла ч ув а в т іл ь к и позичкам и від свого д р уга м ільй о н ер а К р а сса. В гонитві за в лад ою він єднався як з най­ ниж чими, так і з найвищими. Ц езар зробився ден ді й с е н с у а л і­ стом.3) В ін р о злу ч и в ся з своєю д ругою ж інкою , Пом пеєю , бо, мов­ ляв , «д р у ж и н а Ц еза р я повинна стояти в и щ е в ся кого п ідозріння»^ а л е вона такою не б ула . П р оте він зр адж ув ав її з ж ін к а м и в сіх к ля сів , вклю чн о до матері Б рута. Я к п о в іль н а отрута, р о зк ла д п оган ського Р и м у затьм арив й ого б л и с к у ч е майбутнє. А л е потім, прогайнувавш и так 18 років свого ж иття, Ц езар раптом, як л а х м іт т я з себе, в ідки н ув св ої вади. Прий­ н явш и посаду губерн атора в З а х ід н ій Е спанії, в ін там себ е з а зартовував днями й ночами в сід лі. В ін п о д іля в з своїм и л е гіо ­ нами їх втому й голод. Своє т іл о й волю він п ерекував на ста лев і інструменти. Н е зв аж аю ч и на сп ек у й к уряв у, в ітер і сніг, Ц езар п росувався за розбійникам и, щ о ними а ж к и ш іл о в ц ій країні, якою він прийш ов керувати. П е р еслід у ю ч и їх, в ін дійш ов до берегів А тла н ти ч н ого океану, тепер П о р т уга лія , п р и луч и в ш и її до р и м ськ и х володін ь. К о л и Ц е за р п оверн увся д о Рим у, то й ого одноголосно вибрали к о н суло м Рим у. Я к ур ядова особа, він склав законопроект, за яким м а ли б н а діляти в іл ьн о ю зем лею ветеранів, щ о б р а ли уч а сть у вій н ах з чуж ицям и. До цього ч а су зв ільн ен и й від д ій сн ої с л у ж б и вояк вваж ав за свій талан , я к щ о й о м у п ощ а­ сти ло яким сь чином одерж ати свою з а п із н іл у п латн ю ; зем лі, щ о еходили до с к л а д у гром адськи х в олодін ь, б у л и з а х о п л е н і сена­ тор ською клясою д л я сп ек уля ц ії. А л е С енат ставив Ц еза р о в і по­ важ н і переш коди. Т о д і Ц езар взяв свій закон опроект на Ф о р у м (в ели к и й ринок у центрі Р и м у ) і, розклав ш и й о га перед плебсом , тобто простолю дом, зверн увся до н ього за плебісцитом . Ц ю ф ор­ м у р еф ер ен д ум у кон сти туц ія д озв о ля ла , а л е Ри м здивовано по­ гля д а в на консула, щ о так п ри н и ж увався перед п уб лік ою . Н а три бун і (кам ’яній п лятф ор м і, я к у м ож ете побачити щ е й те­ пер серед р у їн стародавнього Р и м у ) Ц еза р я підтрим ав тодіш н ій рим ський кумир, П ом пей «в е л и к и й ». Н арод п а лк о сх в а ли в закон о­ проект, — і Ц езар, ш ироко ступаю чи, поспіш ив н а зад д о С ен ату заявити про с и л у нового закону. В ін та к ож наказав інф орм увати лю д н іст ь про д іл а С ен ату щ оденним и п овідом лен н ям и на б іл и х стінн их просторах в сієї столи ц і. К р ім того, Ц еза р дом ігся закону, як и й зобов’язував губернаторів завойованих провін цій давати зв іт про свої річні прибутки. К о л и терм ін його посади закін ч и в ся в 59 році перед P. X., Сенат ш видко зробив його губерн атором Р и м сь к о ї Г а л л ії (тепер Середзем ном орська Ф ра н ц ія), в ід д а л ен о ї провінції, що б у л а під постійною загрозою з б о к у варварськи х плем ен. В е л и к у *) Д енді (анг. слов о ) чуттєвий, змисловий.

34

—

ч еп у р ун ; сен суа ліст

(лат. с л о в о )

—

сторінку свого д а ль ш о го ж и ття Ю л ій Ц еза р написав сам. « Ґ а л ь ська в ій н а » Ц езаря е н а й б іль ш ш ироко читана всіма військовим и клясикам и; х л о п ц і й дівчата в бага тьох к р а їн а х т еж ст уд ію ю т ь її. Л л є запорош ена лати н ськ а грам атика захов ує хв и лю в а н н я оповідань ■— про свист стріл, про га р я ч у см олу, щ о л и л а с я з оточен и х стін, в а лк у ф ургонів, на я к у знен ацька посеред річки на п а ла кіннота, про зойк д и к и х ґа л ь с ь к и х ж ін ок . Ц еза р був п ри кладом та к ого к о­ мандира, якого вояки о бож н ю ю ть; завж ди дбаю чи про п ровізію й платню д л я війська, він в и к ли к а в у них п оч уття в о я ц ьк ої гор дости. В ін іш ов на н еб езп ек у п оп ереду всіх, меч в и б ли ск ув а в ви­ соко, і багряночервона м антія м ай ор іла в р о зп а л і бою. Т а к повів Ц езар свої легіо н и зустр іти ш вайц арців-аґресорів, щ о с у н у л и ся з ш вайц арських долин. К о л и Ц еза р їх переміг, то він сп ів ч утли в о наділи в їх х л іб о м і зерном на рік, а також посівним зерном д л я їх наступного ур ож аю і п ісла в їх додому. Гірш ою небезпекою б у л и німці, які, вийш овш и з св о їх лісів , в д ерли ся до А л ь з а с у . Т а м Ц еза р зн и щ и в їх, а п ізн іш е, збудув ав ш и перш ий в істо р ії міст ч ер ез Р а й н (н ед а лек о від Рем аґен ), він п е­ реніс в ій н у в їх країн у. Ц еза р п ерем іг б ель гій ц ів у М арне, М е в зе, Самбре й Сомме. Він, переправивш ись ч ерез Л я -М а н ш в д вох карн и х експ еди ц іях проти во р ож и х стародавн іх бритів (британців), розбив бри тан сько­ го к ороля . На протязі восьм и б езугав н и х років Ц еза р м арш ував вздовж і вш ир Ґ а л л ії, втихом ирю ю чи ґа л ь с ь к і б у н т ів ли в і народи та перетворю ю чи їх в л ь о я л ь н и х ри м ськи х підданих, н есучи спо­ к ій і зго д у в країни, теп ер іш н і — Ф р а н ц ію й Б е л ь гію . Т а к и м ч и ­ ном Ґ а л л ія стала м огутн ім -бастіон ом і п р о д о в ж и ла ж и ття й в ели ч Р и м сь к о ї ім п ер ії на 400 років. Закон, мова, л іте р а ту р а й а р х і­ тектур а сьогодн іш н ьої Ф р а н ц ії багато за в дя ч ую ть спадщ ині Ц езаря. В е ли к и й ус п іх Ц еза р я при голом ш и в партію О птім атів, я к і р е­ п р езен тув али аристократію . Помпей, їх вож дь, гір к о заздрив Ц е ­ зареві за його нові лаври . О тож , к о л и Ц езар, повертаю чись з його перем ож ним и легіон а м и додом у, зуп и н и вся в д о л и н і По, Сенат «р о з с л ід у в а в » його, в ід коп ую ч и старі скандали, вреш ті, наказав йом у р озпустити армію, а сам ом у прибути до Р и м у на суд. Ц еза р знав, щ о й ого легіо н и п ід у т ь за ним б уд ь-к уд и . І н іхто не бачив так ясно, як він, щ о р есп уб лік а , к о ли с ь така славна, т е­ пер р о зк ла д а ла ся . Сенат узу р п у в а в в и кон авчу в л а д у ; П ом пей був й ого знаряддям. І Ц е за р см іли в о перейш ов Р у б ік о н , н ев ел и ч к у р іч к у на м еж і Іт а л ії та Ґ а л л ії, щ о п озн ач ала п івн ічн и й кордон Рим у. Т а к п очалася війна Ц е за р я з Сенатом. Л еґіо н и , щ о їх післан о, щ об зупи н и ти його, п ер ей ш ли до н ьо­ го. К о л и ця в ел ет ен сь к а си л а м а р ш ув а ла на Рим, П ом пей втік до п ів н іч н о ї Грец ії, до св оєї го л о в н о ї армії. І там 9 серпня 48 р о к у перед P. X . два вій ськ ов і г ен ії того часу з ’єд н а ли свої ум и під Ф а р са льо со м . В кін ц і дня Ц е за р став господарем в сього світу, а П ом п ей — втікачем. К о л и П о м п ей в тік до Єгипту, щ об підбури ти й ого проти Рим у, Ц еза р поспіш ив за ним. А л е там м олоди й ко­ р о л ь П то ло м ей зам ордував П ом п ея і підніс Ц езарові, о х о п ле н о м у ж ахом , г о л о в у П омпея. К о р о л ь був здивований, щ о цим він не здобув ла с к и у Ц езаря. П т о ло м ей позбавив св®ю сестр у трону, не д и в ля ч и сь на те, що, згідно б а тьк ів ськ о ї в о лі, вони м у с іл и б обоє правити на троні.

Згідно переказу, вона ух и т р и л а с я дістатися до Ц езаря, загорн ув­ ш и себе в кош товний килим , щ о його нібито запропоновано рим­ лян и н ові на продаж ; к о л и р озго р н ули килим, то перед ним стала 17-річна біля в к а (вона б у л а з крови н е єгиптянка, а грекиня з М а ­ кедонії), з голосом, щ о звучав сп окусли вою м узикою , з т іл о м ви­ тонченої танцівниці, з бли ск уч и м розумом, гарячою кров’ю, х о л о д ­ ним серцем і головою політи ка, я к у вона не губ и ла н авіть п ід час кохання. Д л я н еї і д л я Р и м у Ц е за р перем іг к о р о ля П то ло м ея ; К л ео п а т р і п оверн ули трон під римським протекторатом, і Ц езар п р и луч и в найбагатш е в світі королівство до ри м ськи х в олодін ь. Н іл о м ви­ р уш и ли вони обоє в ' безсм ертну ш лю бн у подорж. ї х суп р ов од ж у­ ва ли 400 кораблів, наповнених вояками, слугам и, музикантами, квітами, винами та їствами. В обійм ах К л ео п а т р и л еж а в перемо­ ж ен ий завойовник світу. Ти м часом послідовники П ом пея п ер егр уп ув а ли свої війська в Е спанії та П івн іч н ій А ф ри ц і. Ц езар, переправивш ись до Т у ­ нісу, зустрів там проти себе 10 леґіо н ів іКато разом з ш видкою кіннотою й 120 військовим и слонам и к о р о ля Н ум ід ії. Саме перед битвою в Т а п л у с і підкрався до Ц езаря його старий ворог — еп і­ леп сія.4) В ін відчував н а бли ж ен н я ап оплектичного удару, однак спо­ кійн о підбадьорував своє стом лен е вій сько та поспіш ав п роін ­ структувати своїх капітанів, заки еп ілеп сія м ала б п одолати йо­ го. К о л и він опритомнів, лєґіо н и К а то в ж е б іл ь ш е не існ ували , а к о р о ль утратив свій трон. Р и м святкував поворот перем ож ця Ц езаря з в ели ки м підне­ сенням. Ч отири дні в місті, переповненом у товпами, з видовищами, бенкетуванням, змаганнями та процесіями, п а н ув а ло безладдя. Г аряче прозоре повітря танцю вало з прапорами й к и д а ло гір л я н ­ ди. З ем ля вгиналася під ходою м арш ую чих, щ о високо н если б л и ­ ск о т ли в у воєнну здобич, під ногами зн еси лен и х п олон ен и х, які п лен т а ли ся вслід, під гуркотом к олісн и ц і самого завойовника, випростаного й увін чан ого лавровим вінком. За ним іш ли й ого л е ­ гіони, в ш рамах, засм аглі, розм ахую чи ревучим и сурмами, а весь Р и м вигукував їм слав у. Н а аренах, осв ітлен и х смолоскипами вночі, а вдень за слон ен и х шовковими завісами, п ростолю ддя г у ч ­ но в іта ло перегони колісн и ць, удаван і м орські бої, аф риканські п олю вання з 400 левами, а зіятськ і військові танці, грецький балет. Т еп ер Сенат переверш ив себе в п лазув ан н і перед Цезарем. В ін надав Ц езарові до кінц я його ж иття ти тул, яким з лю бови н а д іл и л и його вояки, — імператор. Ц езар прийняв це як ви кли к реф орм увати римський уряд, що, витворений попередніми віка­ ми, відповідав м істу-д ерж аві, а тепер переріс себе в н а слідок значно пош ирених в олодін ь. Ц еза р почав розколю вати аристо­ кратичний клю б. Сенат, відкривш и до н ього двері д л я ч лен ів , пе­ реваж но з дотепер зн еваж ен и х ком ерційних та п р оф есій н и х к л я сів, разом з представниками від завойованих країн. В ін п одару­ вав рим ське громадянство зв ільн ен и м синам рабів та ґа лла м , п л я ную чи охопити цим законом у с іх зв іль н ен и х лю дей ц іл о ї ім перії.

4) Згідно біограф ічн ого оп и су С уетанія ( I I ст. п іс л я P. X .), здо­ ров’я Ц езаря б у л о добре, за винятком д вох випадків ап оп лекти ч­ ного удару.

36

Він дозволив свободу р елігій н ого к у л ь т у п ереслідуваним жидам. Ц езар намагався зупинити наплив д ем обілізован и х вояків і безробітн іх до скупчен ого Рим у, поселивш и 80.000 колон істів у Сев іллі, А р л е с , К о р и н т і, К артаґіні. Й ого У п р а в лін н я Б у д ів е ль н и х Р о ­ біт затр уднило тисячі безробітн и х у розчищ енні з ем л і та прикра­ ш енні столиці. В ін припинив сп ек уляц ію збирачів податків, які набивали свої киш ені грішми, грабую чи підприємців та х л іб о р о ­ бів у провінціях. Ц езар ста білізув а в валю ту, повернувш и назад міру золота. В ін виділив губернаторів з-п ом іж заступників Сенату. Н ав іть календар і той вимагав реформи. Старий римський мі­ сяць був люнарний6), щ о н араховував 28 днів. А л е соняш ний рік, щ о має трохи б іль ш е н іж 365 1/4 днів, не мож на п оділи ти рів­ номірно на 28 днів, том у римський кален дар вийшов з л ін ії пір року, в наслідок чого ж овтен ь (О ктобер) припадав на ли п ен ь мі­ сяць (Ю лію с), місяць, щ о його названо на честь в ели кого Ю л ія (Ю лію с) Ц езаря. Закли кавш и одного єгипетського астронома з А лек са н д р ії, Ц езар за порадою того запровадив річний календар на 365 днів, з щ очетвертим високосним роком. П р оте час, як би він його не позначив, вичерпувався д ля нього, бо н абли ж а ли ся березневі Іди, 15 березня 44 року перед P. X. Славна п ’єса НІекспіра, в основу як ої взято «Ж и т т я » П лута р ха , висвітлю є головн і ф акти правильно, а ле ф а льш и в о тлум а ч и ть вчинки. Правда голосить, щ о змовники, н а й більш е з тих, які були зобов’язані Ц езареві не т іл ь к и своїм становищ ем, а й в ла с­ ним ж иттям, виступ и ли проти нього не в обороні лю д ськ и х в о л ь ностей, а л е в захист втрачених п ри вілеїв своєї кляси . А таковано його в присутності всього Сенату. Каска, крадьком а п росли зн ув­ ши за спину Ц езаря, завдав йому перш ого удару, уразивш и к л ю ­ чицю Ц езаря. Останній повернувся назад і відповів на удар своєю єдиною зброєю —• п исальцем (сти лем )5) Змовники оточи ли його, і 23 удари градом поси п али сь на їх ж ертву. К а ссій встромив кин­ дж ал в обли ччя Ц езаря, і х о ч кров за ли в а ла Ц еза р ев і очі, він побачив Б рута (який м ож е був його син), щ о раптом напав на нього і занурив меч в самий поперек Цезаря. Слова, щ о їх викрик­ нув замордований, б у л и останніми і в грец ькій мові: «К а й си тек нон?» («Н а в іт ь ти, моя дитино?»). І він упав мертвий перед ста­ туєю свого колиш нього ворога Помпея. Т о д і всі гля да чі повтікали ; і х оч змовники, розм ахую чи кри­ вавою зброєю, кри чали про свободу, вони в и к ли к а ли н е сх в а ­ лення, а ли ш е паніку. П ід час п охоронної промови М а р к а А н тон ія горе посеред п уб л ік и д ося гло св оїх вершин. З акривавлений труп спалено на похоронном у вогнищ і на Ф орум і. Т а добрі д іл а н е за­ копано разом з кістками Ц езаря. В ін приніс нещ асливим м іл ь й о ­ нам. Середземномор’я найсправедливіш ий, найм илосердніш ий і найрозумніш ий лад, який вони коли н ебудь знали. В ін зачав і напів досягнув світ в іл ь н и х лю дей, у с іх громадян в одній вели кій держ аві. В ін заснував Ри м ськ у імперію, на довговічних кам іннях я к о ї виросла наш а захід н я ц и вілізація. П е р ек ла д з ан глій ськ о ї мови («Р ід е р ’с Д ай ж ест», ж ов тен ь 1954.) і Г. К а ли н и к .

5) стилю с (лат. слово) — це гострокінцева п али ч к а д л я писання на воску у римлян.

6) лю нарний (лат. слово, лю н а — м ісяць) — місячний.

37

П р о б л е м и м о л о д і: Проф. Петро Чуйко

Програмові засади навчально-виховної роботи Юного СУМ-у Головним завданням орган ізац ії Ю ного С У М - у є збереж ення ук р а їн ськ ої дитини від д ен ац іон алізац ії і виховання з н еї стій­ кої, свідомої св о їх завдань, ук р а їн сь к о ї лю дини. Ф а к т и покищ о свідчать, щ о в цій справі ми на терен і С Ш А не маємо в ели к и х усп іхів, натомість втрачаємо б іль ш іс т ь українців, як і тут опини­ ли ся і за деякий час пороби ли ся лю дьми, що «н е пам’ятаю ть», зв ід к іл ь вони походять. Отж е, навчальн о-в и хов н а робота має бути побудована так, щ об таким чином припинити або зменш ити ці наш і н ац іон альн і втрати на терені найбільш дем ократичної країни; так поставити в и х о ­ вання свого поколін н я, щ об воно, поколін ня, завж ди б у л о л о я л ь ­ ним до нової батьківщ ини і одночасно розум іло, як Б ож и й закон, своє призначення — працю вати д л я визволення України і за без­ печення їй населенню таки х прав, я к і маю ть меш анці С Ш А . В ц ьо м у розум інні сама система побудови ж и ття лю д ськ ого в С Ш А дає багато м а тер ія лу до порівняння з інш ими н елю дськ и м и ум о­ вами, в я к и х перебуваю ть наш і брати й сестри ч ерез в орож у мос­ к о в ськ у окупацію. Н а ж а ль, ці порівняння не мож на застосувати у наш ому вихованні, бо вони є зр о зу м ілі д л я обізн ан и х з ж и т ­ тям під совєтами, навпаки, у д ітей вони ви к ли к а ю ть ін ш і ем оції і р о б л я т ь наш у в и зв оль н у п р о блем у м алоц ікавою д л я них. Т о м у нам треба вдатися до інш их, еф ек ти вн іш и х засобів д л я дітей віком від 6 до 15 років. Одним з голов н и х засобів є п лек а н н я рідної мови. Ж и т т я доводить, щ о діти, як і не гу б л я т ь св о єї м атерньої мови, н а й більш свідомо п ід ход я ть до вивчення ч у ж о ї мови і самі непомітно скріп лю ю ть і збагач ую ть знання своєї мови. Навпаки, ті діти, як і зм а лк у втрати ли свою мову, — в ю н ацьком у віц і мо­ ж у т ь вивчити, а ле вона д л я них все ж зали ш и ться чуж ою . Отже, в перш у чергу обов’язок батьків — навчити дітей своєї мови. Д е­ як і з н их вваж аю ть, щ о своя мова і так прийде — трє*5а скоріш вивчати ч уж у. Отж е, в цей спосіб ми робимо з л у п р и с л у гу своїй нац ії і перетворюємо себе, за виразом коли ш н ього К а й зер а В іл ь гельм а, «погноєм д л я ін ш и х народів». З цією справою пов’язую й навчання грамоти. Н а ш і д іти вж е з п’яти років починаю ть ходити до а н глій ськ и х ш к іл і там протя­ гом років вони непомітно навчаю ться за. методом ц іл и х с л ів ч и ­ тати й писати. Ц я система навчання є н аслідком за га л ь н о ї нав­ ч а л ь н о ї політи ки С Ш А і обум овлю ється, крім того, властивостям и самої ан глій ськ о ї мови та її правопису. Таки м способом навчан­ ня американська ш к ола досягає: а) В н аслідок раннього навчання (з 5-ти років) п ереклю ч ен н я вродж ених інстинктів дитини на вивчення а н гл ій с ь к о ї мови кош ­ том занедбання рідної; б) методи ц іл и х с л ів та їх «с п е л л ін ґ » (ортограф ія) привчає ди­ ти н у до інш ого сприймання мови, і дітям п іс л я вивчення ан глій сь к о ї мови д у ж е тяж к о зрозум іти закони своєї рідн ої мови. Це, м іж іншим, добре знаю ть окрем і наш і матері, я к і поруч з ан38

I

S глій ською мовою навчаю ть вдома св оїх дітей читати и писати поp. ук раїнськом у. В цьом у є гли бок и й сенс, бо через грам оту ми за­ кріплю ємо рід ну мову в свідом ості дитини і вона починає розум іти ' значення двомовности в її ж итті. Таким чином, к о ли ми підходим о до навчальн о-п рограм ови х засад в Ю С У М -і, то повинні: а) закріпити у дитини знання рід н ої мови; б) навчити, як щ о є м ож ли в ість, в перш у ч ер гу читати й пи­ сати ук раїн ською мовою; в) я к щ о діти даної груп и (лан к и ) вж е читаю ть, треба систе’ матично погли блю вати ці навики і дом агатись того стану, щоб 4 діти п о ч али вж е самі читати ук а їн с ьк у літер а тур у. Ц е був би р еальн и й п ід хід щ одо збереж ен н я н а ц іон альн ої окреміш ности ук р а їн ськ ої дитини. Д ругим завданням є виховати наш их ю н и х сум івців на у к р а ­ їнців, свідом их своїх історичних завдань. Ц я справа є важ ли вою особливо сьогодні, к о ли ми стоїмо напередодні подій на У к р а їн і, яка в с и л у законів б уття таки має бути вільною , і нам н а леж и ть дбати про прискорення цього часу. Свідомість у лю дини в и хов ується через: а) вивчення наш ого м и н уло го і зрозум ін н я причин, через як і ми п оп али в неволю : б) виховання в дусі н аш и х історичних завдань, я к і тісно по­ в’язані з вивченням наш ого м и н улого; в) вміння, вивчаю чи ч уж е, порівню вати його, з наш им м инулим і знаходити співзвучн і моменти в боротьбі окрем и х народів за свою н еза леж н іст ь з боротьбою ук раїн ського народу за в л а с ­ ну д ерж аву; г) вивчення наш ої батьківщ ини, ї ї географ ії, к у л ь т у р и й п о бу­ т у і збереж ен н я всіх наш их побутових і к у л ь т у р н и х надбань на чуж ині. Все це разом з мовою складає той ком п лекс знань, щ о у нас він зветься українознавством . Я к щ о говорити про окремі пред­ мети, т о до українознавства н а ле ж а ть : історія, географ ія, у к р а ­ їнська к у ль т ур а , ф о л ь к л ь о р , р елігія , побут і ін. Очевидно, щ о ці предмети не мож на розривати, бо в ц іло м у ук раїн озн авство як предмет є самоціль, а л е подавати дітям його треба в за леж н ості від віку, розвитку й часу. Прим іром , не мож на історію чи гео­ граф ію вивчати з дітьм и 6-8 років, а ле окрем і ф рагм енти з цих предметів і інш их треба подавати дітям і м олодш ого в ік у — хоч би у ф ормі, н ай більш п риступній д л я їх розум іння. Власне, курс українознавства в о р га н іза ц ії Ю С У М -у треба ви кладати в ф орм і концентричних к іл, з як и х кож ний наступний, п о гли блю ю ч и по­ передній, висвітлю вав би нові п одії з д а л ь ш о ї тематики. Н е маїдчи змоги через обм еж ен ість м ісця подати зміст кож н ого концентру (хоч про це буд у говорити в наступній статті), все ж х о ч у сказати, що Ю С У М мож е п ри бли зн о розп оділи ти за віком св о їх ч лен ів на 4 групи, а саме: а) 1-ий концентр — д іти від 6 до 8 років. Головн и м завданням тут має бути за к р іп лен н я ж и в о ї і писемної мови. П ереказ ле гк и х 39

оп о від ан ь про о крем і м ом енти з н а ш о ї істори чн ої героїки . П р и в ­ ч и ти їх до у к р а їн с ь к и х р о зв аг, до у к р а їн с ь к о ї к у л ь т у р и . б) И -и й ко н ц ен тр — д іти в ік о м від 8-19 р оків. Ч и т а н н я й п и ­ са н н я в у к р а їн с ь к ій м ові л е гк и х о п о від ан ь і п е р е к а зів . В и в* ч ен н я у к р а їн с ь к и х пісень, в ір ш ів , ко л яд о к. О зн ай о м л ен н я д ітей з У к р аїн о ю н а п ід с та в і п р о ч и тан о го о п о від ан н я ч и п е р ек азу . У ч а с ть у п ер евед ен н і р ізн и х н а ц іо н а л ь н и х свя т. О зн ай о м л ен н я д і­ тей з у к р а їн с ь к и м побутом і зв и ч аям и . в) ІИ -и й к о н ц ен тр — д іти в іко м від 19-12 років. Д л я дітей ю н ац ьк о го в ік у сам остій н е ч и т а н н я у к р а їн с ь к и х творів. К оротки й к у р с істо р ії і г е о г р а ф ії У к р а їн и . П о р ів н я л ь н и й к у р с у к р а їн с ь к о ї к у л ь т у р и . В и в ч ен н я н а ш и х в и зв о л ь н и х зм аган ь і п ер еш к о д и у в ід ­ будові У к р а їн с ь к о ї Д е р ж а в и . Н а ш і за в д а н н я н а ч у ж и н і. У ч асть у п ер ев ед ен н і р ізн и х н а ц іо н а л ь н и х свят, ім п рез тощ о. г) IV -и й ко н ц ен тр — д іти в ід 12-15 р о к ів . В ц ьом у віц і юні сум івц і п р о х о д я ть с п е ц ія л ь н и й ку р с у к р а їн о зн а в т с в а і готую ться стати сум івцям и. С истем ати чно в и в ч а ю ть н а ш е м и н у л е і н аш і з а в д а н н я н а ч у ж и н і я к п о л іти ч н о ї ем іґр ац ії. Т а к и й м ає бути зм іст н а в ч а л ь н о -в и х о в н о ї п р а ц і Ю С У М -у. Т у т не згад ан о про релігію , бо її в и в ч а ю т ь н а с п е ц ія л ь н и х го д и н ах у п а р о х ія л ь н и х ш к о л ах . В пр о ц есі в и в ч е н н я у к р а їн с ь к о ї м ови ч и історії, очевидно, к о ж н и й в и х о в н и к м ає м о ж л и в іс т ь п ід к р есл ю в ати д ітя м в а г у й зн а ч е н н я н аш о ї х р и с т и я н с ь к о ї віри, я к а з а в ж д и р я т у в а л а н а ш н а р о д від заги б ел і. Т а к о ж н е згадую п р о р ізн і ім прези , заб ави , гри, щ о м аю ть н а л е ж н е м ісце в роботі Ю С У М -у, бо ц і ел ем ен ти в ж е з а й ­ м аю ть б іл ь ш у ч асти н у ч а с у в су часн ій роботі Ю С У М -у. Х оч у д ат и т іл ь к и т а к і за с т е р е ж е н н я : а) н е слід, н а мою ду м ку , п р и д іл я т и р ізн и м за б ав а м б ільш о ї уваги , н іж навч ан н ю , — тр еб а в п р о в а д ж у в а т и їх я к д о д ато к до уч бової роботи; б) непотрібно д ітей го ту в ати д л я того, щ об д и т я ч и м и т а н к а м и ч и стр о ям и д ем о н стр у в ати п ер ед ч у ж и н ц я м и о кр ем іш н ість у к р а ­ їн ськ о го народу. Т у т тр еб а зн а т и м іру й м ати т а к т , щ об н е ро­ бити з у к р а їн с т в а я к о їс ь м у зей н о ї рідкости, а к р ім того, н е п р и в и в а т и д ітям д у м к и про т а к і з а в д а н н я у к р а їн с т в а н а ч у ж и н і; в) в сі гри, заб ав и р оби ти п о м ож л и в ості м асовим и, в я к и х м а­ ю ть бр ати уч асть в сі д іт и і у л а ш т о в у в а т и їх д л я сам и х д ітей , а не

д л я дор о сл и х , я к це іноді р обиться. П одаю чи ці п о р ад и щ одо зм істу н а в ч а л ь н о -в и х о в н о ї роботи Ю С У М -у, маю н а у в а зі те, щ о у к р а їн с ь к і д іти в С Ш А й ін ш и х к р а їн а х б ільш у ч асти н у свого д и тяч о го в ік у н а в ч а ю т ь с я в ч у ж ій ш к о л і, я к а їх в ід д а л я є від свого рідного оточенн я, і цьом у ми не м ож ем о запобігти, і, зреш тою , ц е н е б уло б доцільним . Н аш и м за в д ан н я м є п о р у ч з в и в ч е н н я м ч у ж о го д ат и д ітя м зн а н ­ н я про н а ш у н а ц іо н а л ь н у к у л ь т у р у , мову, н а ш е істори чн е м и н уле — поглибити їх ін тел іген тн ість і зробити з ни х, гр о м ад я н певн ої к р а їн и , свідом их с в о їх обов’я з к ів супроти к р а їн и їх б ат ьк ів , я к і п р и бу л и до ч у ж и х д е р ж а в , щ об там п р ац ю вати д л я м айбутн ього своєї Б а т ь к ів щ и н и . В ц ей спосіб н а ш а м олодь буде к р а щ е р о зу ­ міти оточенн я, буде горда з а своє м и н у ле і цим в и к о н ає зап о віт Т. Ш ев ч е н к а : « Ч у ж о м у н ауч ай тесь і свого н е ц урай тесь».

40

М о л о д ь п ід совєтами: Ганна К а л и н и к

Р одина під больш евицьким пануванням ВСТУП

З а остан ні п ісл я в о єн н і р о к и спостерігаєм о в С Р С Р нову к а м ­ пан ію в н а п р я м к у зм іц н е н н я со в єтсь к о ї родини, о зд о р о в л ен н я по­ буту й к у л ь т и в у в а н н я п о в аги до « ко ж н о ї п ростої лю дини» і т. п. В и к о р и сто ву ю ч и в сі засоби в п л и в у н а п с и х ік у п ід со вєтсько ї лю дин и, б о л ь ш е в и к и д о зв о л и л и со вєтськи м гром адян ам , м атер ям і д ітям н а ш п а л ь т а х с в о їх га зе т бити н а сполох п р о за н е п а д мо­ р а л і серед с о в єтськи х гром адян. Г азети п л я м у ю ть р о зп у сту в побуті, л е г к о в а ж н и й п ід хід совєт­ сь к и х лю дей до ш лю бу т а р о зво д у ; та в р у ю т ь ганьбою б ат ьк ів , хцо у х и л я ю т ь с я від у т р и м а н н я т а в и х о в а н н я своїх д ітей ; к а р т а ю т ь б езд у ш н е с т а в л е н н я д ітей до с в о їх стар и х б ат ь к ів , я к і їх в и х о ­ в ал и ; за с у д ж у ю т ь ц и н іч н о -г р у б ія н с ь к е т р а к т у в а н н я ж ін о к мо­ дерн и м со вєтськи м чол/овіком, н е в в іч л и в іс ть , х у л іган ство , н еп о­ ш ан у до стар ш и х , егоїзм , ж о р с т о к іс т ь т а н е т о в а р и сь к іст ь у в ід н о ­ ш ен н і до своїх б л и ж н іх і д р у зів ; з а к л и к а ю т ь до б оротьби з со­ вєтськ и м бю рократизм ом т а «волокітою » су п роти лю дин и, з ж о р ­ стокістю супроти дітей. К р ім того, в о н и н а в о д я ть ч и сл ен н і в и п а д ­ к и е к с п л у а т а ц ії п ід л іт к ів у « к р аїн і щ асл и в о го дити н ства», «радіс­ ної юности». У з в ’я з к у з цим «п ар тія т а уряд» н а в іт ь д о зв о л и л и совєтськи м гр о м ад ян ам д и с к у т у в а ти н а тем у «гарної лю дини», «високих, ш л я ­ х е т н и х почуттів» і д у ш е в н и х я к о с т е й її т а о с у д ж у в а ти к о р и с л и ­ вість і го н и тву с о в єтсько ї «м атер іял істи чн о ї» л ю дин и, щ о в и р о с­ л а в п о стій н и х м а т е р ія л ь н и х зл и д н я х , за м а те р ія л ь н и м и добрам и т а зовн іш н ім и яко стям и . Д л я боротьби з в и щ е зга д а н и м и н егати в н и м и п р о я в ам и в сто­ су н к а х с о в єтськи х л ю д ей т а п о р у ш н и к ам и т а к зв а н о ї «ком уні­ сти чн ої м оралі» б о л ь ш е в и к и в и д а л и р я д н о ви х зак о н ів . Т а к , н а ­ п р и к л а д , з а У к азо м П р е зи д ії В е р х о в н о ї Р а д и С Р С Р , с т в е р д ж у ­ ється, щ о т іл ь к и той ш лю б в и з н а є т ь с я зако н н и м , я к и й зар е єст р о в у с т ь с я в ЗА Г С -і (Зап и с а к т ів гр о м ад ян ськ о го стану), щ о р озвод и заборонено, х о ч щ е не т а к д ав н о в цьом у ж ЗА Г С -і д о зв о л я л и з а ­ п и с у в а т и с я і р о зп и с у в а ти ся по д е к іл ь к а р а зів , а т а к о ж в и зн а в а л и в іл ь н и й ш лю б, тобто с п ів ж и т т я н а -в ір у . « В и зн ан н я т іл ь к и гр о м ад я н сь к о го ш лю бу, зав ер ш ен о го орган ам и З а п и с у а к т ів гр о м ад я н ськ о го ст ан у (ЗАГС), м ає в е л и к е з н а ч е н н я д л я сп р ав и зм іц н ен н я родини, д л я с п р а в и в и х о в а н н я гр о м ад я н в д у ­ сі свідом ого й серйозн ого с т а в л е н н я до п и та н ь особистого ж и т т я , до о д р у ж е н н я і с п р и яє боротьбі п р о ти п е р е ж и т к ів м и н улого в по­ буті, п р о ти л е гк о в а ж н о го с т а в л е н н я до ш лю бу, п р о т и р о зп у сн о сти в інтим ном у ж и т т і лю дей». (В. Н. С у х о д р ев «С оветский суд на о х р а н е п р а в ж ен щ и н , д етей , семьи». Госю риздат. 1951). В. Н. С уходрев, ав т о р в и щ е зга д а н о ї брош ури , к о н стат у є ф а к т , щ о в н асл ід о к т а к и х за х о д ів в ж е пом ітне п о л іп ш ен н я в со вєтсь41

к о м у ж и т т і: с о в єт с ь к і л ю д и с т а л и п ід х о д и ти до ш лю б у й р о зл у к и сер й о зн іш е , а том у зм е н ш и л о с ь ч и с л о р о зв о д ів і зм іц н іл а со в єт с ь к а р о д и н а. О д н а к н а ш л я х у до ф о р м у в а н н я нового п о б у ту т а п р а в и л со ц ія л істи ч н о го с п ів ж и т т я , п ід к р е с л ю є він , с т о я т ь «пере­ ж и т к и к а п іт а л із м у в свідом ості лю дей» я к « сп ад щ и н а к а п іта л ізм у » . «А ле п е р е ж и т к и к а п іт а л із м у в свідом ості л ю д ей щ е н е в и к о ­ р ен ен і. В он и д аю т ь п р о себе з н а т и і в ц а р и н і р о д и н н и х с т о су н ­ к ів . Є в н аш о м у с у с п іл ь с т в і б а т ь к и (головним ч и н ом отці), щ о з а ­ б у в аю т ь п р о свій об о в’я з о к у в ід н о ш ен н і до р од и н и , дітей, су с­ п іл ь с т в а , а ч ас т о -гу с то й св ід о м о у х и л я ю т ь с я від об ов’я з к ів , по­ к л а д е н и х на н и х зак о н о м і в и м о гам и к о м у н істи ч н о ї м орал і. Є лю ди, я к і, в т р а т и в ш и сором і ч есть, не п ік л у ю т ь с я про своїх д ітей , н е у тр и м у ю ть і н е в и х о в у ю ть їх , ст аю т ь н а ш л я х о б дурю ­ в а н н я й зл о ч и н у , н а м а га ю ч и с ь с х о в а т и с я в б у д ь - я к у щ іл и н у і в т е к т и в ід в ід п о в ід а л ь н о с ти . Н а р о д н ій суд п р о в а д и т ь р іш у ч у боротьбу з п р о я в а м и ц и х п е р е ­ ж и т к ів ... П р о те є щ е о кр ем і си н и й д о ч к и , щ о за б у в аю т ь п р о ти х , я к і їх в и х о в а л и , щ о д у м аю ть т іл ь к и гтро сво ї ін тер еси , щ о н е п о м іч аю ть с т а р и х б а т ь к ів і н е б а ж а ю т ь в и к о н у в а т и с о в є т с ь к и й зак о н . Н а ­ р о д н ій суд п р о в а д и т ь р іш у ч у б о р о тьб у з п о р у ш н и к а м и за к о н у , щ о о х о р о н я є ін тер еси с т а р и х лю дей». (В Н. С у х о д р е в « С оветск и й суд н а о х р а н е п р а в ж е н щ и н , д етей , семьи». Г осю ри здат. 1951). Я к бачим о, р о д и н н а с п р а в а в С о в єтсько м у Сою зі, я к н ік о л и , н а б р а л а "великої в аги , с т а л а а к т у а л ь н о ю , до о зд о р о в л е н н я я к о ї п о к л и к а н а в с я г р о м а д с ь к іс ть , б а т ь к и , діти , к о м с о м о л ь с ь к а т а п а р т ій й а о р г а н іза ц ія , суд, м іл іц ія , п р о к у р а т у р а , М ВД і т. п. П о в с я к ­ ч асн о н аго л о ш у ю ч и , щ о п р и чи н о ю б езл а д н о го р од и н н ого с п ів ж и т ­ т я й п о б у ту с о в єт с ь к и х гр о м а д я н є « за л и ш к и к а п іт а л із м у в св ід о ­ м ості лю дей» т а щ е н е в и к о р е н е н о ї м іщ а н с ь к о ї п с и х ік и й в п л и в к а п іт а л іс т и ч н о г о о то чен н я, б о л ь ш е в и ц ь к а п р ес а н а м а г а є т ь с я цим з а т у ш к у в а т и р у їн н и ц ь к у р о б о ту б о л ь ш е в и к ів 20-30 pp. у г а л у зі р од и н и , н а с л ід к и я к о ї т у р б у ю ть і ж а х а ю т ь н а в іт ь їх сам их. Том у то в о н и зв а л ю ю ть з себе в и н у н а к а п іт а л ізм , зам о в ч у ю ч и п р а в ­ диві причини. Л ю дин і, я к а н е з н а л а п ід с о в єт с ь к о ї д ій сн о сти й н е ц ік а в и л а с ь н ею д о теп ер , б агато р е ч е й з д а в а т и м у т ь с я н езр о зу м іл и м и , а з а х о ­ д и щ одо зм іц н е н н я р о д и н и в о н а л и ш е в ітати м е. Т а к о л и в д ат и с я до п а м ’я т і б у в ш о ї п ід с о в єт с ь к о ї м олоді, а р х ів н и х д о к у м е н т ів та с у ч а с н и х с о в єт с ь к и х м а т е р ія л ів , в я к и х к р и т и к у є т ь с я с у ч а с н а сов є т с ь к а л ю д и н а й побут, то м о ж н а н а я с к р а в и х п р и к л а д а х д о в е­ сти, я к б о л ь ш е в и к и в ід п о ч а т к у свого іс н у в а н н я н и щ и л и род и н у, т а з ’я с у в а т и п р и ч и н и за н е п а д у м о р а л і серед с о в є т с ь к и х гр о м ад ян . М. Г ор ьк и й як б о л ь ш ев и ц ь к и й т р у б а д у р І в и х о в а т е л ь м о л о д і О д ним з т а к и х п е р е к о н л и в и х д о к у м е н тів р у й н у в а н н я р о д и н и т а її т р а д и ц ій у С о в єтсько м у С ою зі є к н и ж к а М. Г орького «Про м олодь» (В и д ав н и ц тв о Ц К Л К С М У «М олодь», К и їв , 1951), в я к ій зіб р а н о д у м к и , в и с л о в л ю в а н н я т а н а р и си Г орького п ро м олодь, у р и в к и й п у б л іц и с т и ч н і с т а т т і його, д р у к о в а н і в г а з е т а х по в с ь о ­ м у С о в єтсько м у С ою зі, його л и с т у в а н н я з д и т к о р ам и , роб корам и , с іл ь к о р а м и , з д ітьм и , п іо н е р ам и т а ко м со м о л ьц ям и , з « к о л е к т и в а ­ 42

ми» д и т я ч и х домів, ко л о н ій т а ком ун, з студен там и й ч ер в о н о ар м ійцям и, його зу с т р іч і з п іо н ер сько ю та ком сом ольською молоддю р ізн и х н ац іо н ал ьн о стей , л и с т у в а н н я й зу стр іч і з в ч и т ел я м и т а п е­ д агогам и, його пром ови й ви сту п и перед піонерам и, ш к о л я р ам и , на к о н ф е р е н ц ія х ком сом олу, н а з ’їзд і Сою зу в о й о вн и ч и х б езб о ж ­ ни ків, н а з л ь о т а х у д ар н и к ів , його п о р ад и молодим літераторам , ф із к у л ь т у р н и к а м тощ о. З а со вєтськи м и даним и, Г орьк и й д іст а в а в щ оденн о б іл ь ш е ЗО листів. Г орьки й н е був педагогом , про щ о він і сам п р и зн а в с я ш к о л я ­ р ам його ім ени, в и сту п аю ч и перед ним и в 1928 роц і: «Звичайн о, я не м о ж у бути д л я в ас х орош им педагогом . Я м о ж у бути л и ш е хорош им товариш ем ». (М. Г о р ьк и й «Про молодь», стор. 88). Не д и в л я ч и с ь на це, в ін зр о б и в в е л и к и й в п л и в н а совєтського п е д а­ гога А. М а к а р е н к а , н а п ед аго гіч н и х т в о р а х т а п ед агогіч н ом у до­ свіді я к о го сьогодні в и х о в у є т ь с я м одерн а с о в єт сь к а лю д ин а, на в ч и тел ів , п іо н е р в а т а ж к ів , ко м со м о л ьськ и х і п іо н ер сь к и х о р га н і­ заторів. Тоді, к о л и М а к а р е н к о в и х о в у в а в та п е р е в и х о в у в а в п р а в о ­ п о р у ш н и к ів , зл о ч и н ц ів т а б езп р и т у л ь н и х н а к о м у н іс т ів -я н и ч а р у в у зь к о м у колі, Г о р ьки й п р о с я к а в у всі к у т к и С овєтського С ою зу і п р о п а гу в а в свої згубні ід еї і д іл а д л я лю дства. Т и п ови й б о л ьш ев и к , « у ч ен ь і д руг Л еніна» (я к в ін сам себе н а­ звав), «боєць за ком унізм » (я к його н а з в а в В. М олотов), Г орький не п е р е с т а в ав в и х в а л я т и (його вислови) «геній Л еніна», «прям у ге н е р а л ь н у л інію партії», « за л ізн у волю во ж д я» — «лю дини в е­ л икого с е р ц я і розум у» С талін а. Р о с ій с ьк и й ш овініст, д л я якого н ер о сій ськ і народи, п о н ев о л ен і М осквою , б у л и т іл ь к и «п л ем ен а­ ми» т а «нацм енш остям и», я к и х він з а к л и к а в заб ути своє «плем ін­ н е ім’я» .та а си м іл ю в ати ся в р о сій ськ о м у дусі, Г орьки й з п ієти з­ мом в и с л о в л ю в а в с я про р о сіян т а їх м есіянізм . «Я б ач у р о сій ськ и й н а р ід в и н ятк о в о , ф а н т ас т и ч н о т а л а н о в и ­ тим, своєрідним ... в ін буде ж и т и к а зк о в о героїчн им ж и тт я м і б а­ гато чом у н а в ч и т ь ц е й і вто м лен и й , і зв и р о д н іл и й від зл о ч и н ів світ». «Вір у свій нар ід , щ о с тв о р и в м огутню р о с ій с ь к у мову, вір в його тв о р ч і сили». (И зб р ан н ьіе п у б л и ц и сти ч еск и е п рои зведен и я», М. Г орький. Ш к о л ь н а я би бл и о тека. С таття «Г орький-п ублиц ист», стор. 5). П р и к р и в а ю ч и с ь м аскою п л ак си в о го гу м ан іста («Н адо у в а ж а т ь ч о л овек а» , «Ч ел о век — зто зв у ч и т гордо!»), він став одним із з а ­ п а л ь н и х п ід сп ів ач ів лю том у ст ал ін с ь к о м у теророві, а к р и л а т у ф р а з у з його с татті «Е сли в р а г н е сд а е т с я — его у н и ч то ж аю т» в ід ­ д ав н а с л у ж б у Н К В Д — « п и л ь н ій сто р о ж і п р о л етар іяту » — проти л ю д и н и в за га л і, п роти с о в єтсько ї — зокрем а. Н еп ри м и р ен н и й б о л ьш е в и к , Г о р ьк и й б р у та л ьн о н а к и д а в с я на се л ян т а інтеліген цію і з а к л и к а в п р о л е т а р ія т — «гегемон», «ха­ зяїн», «диктатор» — до н и щ е н н я їх я к «ворогів р об ітн и чої кляси» т а р у й н у в а н н я се л а з а р а х у н о к ін д у с т р ія л іза ц ії м іста. В и к о р и с та в ш и тр и б у н у п и сь м ен н и к а й п у б л іц и ста, цей «пред­ с т ав н и к со ц іял істи чн о го гум анізм у», щ о в и п р а в д а в м асове н ар о д овби вство й дітовбивство, цей во й о вн и чи й б езб о ж н и к с тав за б о л ьш ев и ц ь к о го в ч и т е л я й в и х о в а т е л я п ід с о в єт с ьк ій м олоді, за 43

н а с т а в н и к а , н ад х н ен н о го п р о п а га н д и ст а й а гіта т о р а її «авангарду» — п іо н ер ам і ком сом ольцям . П ер еб у в аю ч и в ід 1921 р о к у н а л ік у в а н н і в Іт а л ії, Г о р ьк и й п и с ав в л и с т і до В. Іл л а р іо н о в а (від 15 б ер е зн я 1926 р.) п р о свій н ам ір н а б л и зи т и с я до м олоді: « З а к ін ч и в ш и т р е тій том мого р о м ан у (« Ж и тт я К л и м а Самгіна»), я, н ап ев н о , в ізьм у с ь до ж у р н а л іс т и к и , щ об с т ат и б л и ж ч е д о ж и т ­ т я , го л о в н е — до молоді. Ц я п о р о д а лю д ей за х о п л ю є мене.» (М. Г о р ьк и й «Про молодь», стор. 10). Т р о х и п ізн іш е л и с т Г орького до А. В. П ік у л ь п ід т в е р д ж у є його тісн и й з в ’я з о к з молоддю . «П ро п о стан о в к у в и х о в а н н я д ітей в Сою зі Р а д м ір к у в а т и зв ід ­ си, з д а л е к а , я, р о зу м іється , в в а ж а ю , щ о н е м аю п р а в а . А л е я по­ ви н ен в ід зн а ч и ти т а к и й ф а к т : ось у ж е р о к ів з т р и д ес я т к и , н а ­ в іт ь сотні дітей, — н е п ер еб іл ьш у ю , —■ п о си л аю ть м ен і к о л е к т и в ­ н і т а ін д и в ід у а л ь н і листи, в я к и х р о зп о в ід аю ть про хід н а в ч а н н я , п ро п р о ч и т а н і кн и ги і в з а г а л і про своє ж и ття...» (1928. М. Г орь­ к и й «Про молодь», стор. 13). Або: «Д уж е б агато п и ш у т ь м ені діти. Р о зу м ієт ься , я п и ш аю сь цим і в в а ж а ю , щ о маю п р ав о пи ш ати ся... А л е я щ е б іл ь ш е п е­ вен, щ о в б у р ж у а зн и х к р а їн а х н ем а п и сьм ен н и к ів, я к і к о р и с т у в а ­ л и с я б такою у вагою і си м п атією д ітей , я к о ю н аго р о д ж у ю т ь нас, р а д я н с ь к и х п и сьм ен н и к ів , н а ш і р а д я н с ь к і діти. Т а к , там нем а т а ­ к и х п и с ь м ен н и к ів і н е м о ж е бути, бо там нем а щ е дітей, н ар о д ­ ж е н и х со ц іял істи чн о ю револю цією ». (М. Г о р ьк и й «П ро м олодь», стор. 31. П ро дітей). О тж е, н а в и х о в а н н я цього п ід ростаю чого п о к о л ін н я б у л а с к е ­ р о в а н а у в а г а Горького, бо воно, н а його д ум к у, п о к л и к а н е істо­ рією зн и щ и ти «ворогів т р у д я щ и х » і п о б у д у вати новий, к о м у н і­ сти ч н и й світ. А с тар ш е п о к о л ін н я , я к е в и к о н а л о свою м ісію — зр у й н у в а л о д л я м олоді стар и й світ, к л я с о в е сусп іл ьств о , м усить в ід ій т и вбік. «І ось д л я м олоді н а ш о ї за в о й о в а н а В ітч и зн а. В она, м олодь, — п о в н а го сп о д ар к а в ел и ч езн о ї, н а й б а га тш о ї к р а їн и , я к а щ едро, м а й ж е щ о д н я в ід к р и в а є все нові й нові скарби...» (М. Г орьки й «Про молодь», стор. 75, «Про но ву лю дину»). (Д алі буде)

-оОоІІстр о К ізк а

Рідне узлісся Б л а к и тн а д ал ь, зе л е н и й л іе І с т е ж к а сір ув ата. Х о ч ск іл ь к и б л іт не п ер ен іс, У я в а в се одн а та: П у х к а зем л я , я к ої тут В ік а м и н е зу с т р ін у . Б о т у т вол ош к и н е ц в ітуть І не ц в іте к али н а. О т тіл ь к и т р о х и я за с н у — І в ж е в уя в і — роси.

44

Де н а у зл ісс і я в есн у С тр іч ать в и х о д и в боси й . І диво д и в н е — б о си й там Я ч у в ся щ асл и в іш и м , Н іж тут, д е в ся св і м іста, Д е все багатством ди ш е. Б о ск іл ь к и б л іт н е п ер ен іс, У я в а в се о д н а та: Б л а к и т н а д ал ь , зе л е н и й л іс І с т е ж к а сір у в а т а .

1956.

І. М арченко

П о г р о з и Х р у щ о в а , Ольга і... С и б ір Х р у щ о в з своїм « к о л ек ти вн и м керівн ицтвом », м абуть, і н е спо­ д ів ав ся такого сп р о ти ву п ід со вєтсько ї молоді, особли во з пон ево­ л ен и х М осквою н арод ів, у в ід п о в ід ь на п е р е к и н е н н я її н а б у д ів­ ни ц тва С ибіру й П івночі. Ц ей ф а к т ствер д и в сам Х р у щ о в у своїй пром ові в ід 2. 6. 56. н а зіб р а н н і молоді, я к а н а з а к л и к Ц К К П С С і Р ад и М іністрів С РС Р « в и я в и л а б аж ан н я» п о їх а т и «на б уд івн и ц ­ т ва с х ід н іх р ай о н ів к р аїн и » . Ц им ф о р со в ан и м го сп од арськи м п е­ р егр у п у в ан н ям Х р у щ о в а і його к л ік и н а п р о сто р ах ім перії, я к видно з пром ови Х р у щ о в а, п о ч а л и стави ти оп ір сам і ч л е н и «ко­ л екти вн о го кер ів н и ц тв а» з ц и х ж е го сп о д арськи х м отивів. Н а ­ п р и к л а д , Ф у р ц ев а (к ан д и д ат у ч л ен и П р ези д ії Ц К К П С С т а п ер­ ш ий с е к р е т а р М о ско вськ о ї п ар то р ган ізац ії) є п роти в и с и л к и мо­ лоді з м. М оскви, бо цим «послаблю ю ться б у д ів е л ьн і орган ізац ії» цього м іста. В она, зв и ч ай н о , н ік о л и не е п роти поголовного в и ­ сел ен н я з р ід н и х тер ен ів молоді, а л е л и ш е з п он ево лен и х н арод ів (У країни, н ар о д ів П р и б ал ти к и , К а в к а з у і т. ін.). Н о вітн ій м о ско вськ и й ш ам ан , Х рущ ов, у с во їх в и ст у п а х ч и то н а к о н ф е р е н ц ії п ер ед о в и ків с іл ь сь к о го господарства, ч и перед мо­ лоддю, чи на н а р а д і в и к л а д а ч ів ю р и ди чн и х в у зів і ін сти ту тів та п р а ц ів н и к ів со в єтсько ї ю стиції, ч и я к гасто л ер в Ін д ії, Б ір м і ф а ­ н атично поєднує м о ско в ськ у гордість, п о к л и к ан ість, розп еч ен и й до білого м о ско вськ и й ш о в ін ізм з ком унізм ом , щ о є в ж е , м овляв, н ед а л ек и м вел и ки м м айбутн ім м осковського народу. Х р у щ о в хоче цим р о зп а л и т и щ е б іл ь ш и й ф а н а т и зм м оско вської молоді, я к и й би д орівн ю в ав ф а н а т и зм о в і м о ско вськ и м б о л ьш е в и ц ьк и м револю ц іо­ нерам, щ о в а л и л и в ж е незд ібн у до к е р у в а н н я білою ім перісю ц а р ­ с ь к у в л а д у т а її п ровід ну в е р ств у т а зб и р ал и й ц ем ен ту вал и н ан о­ во ч ерво н у м о ско вськ у ім перію . С воїм и п о р ів н ян н я м и м инулого з сучасн и м (н ап р и кл ад : «Голубчики, чи зн аєте ви, ч и м б ула Р осія до рево л ю ц ії і чим вона с т а л а теп ер ? З в и ч ай н о , н е все щ е дороб­ лено. А л е ми сам і бачим о н а ш і н е д о л ік и і поси лен о п рагн ем о усу­ нути їх»), Х р у щ о в п р а г н е щ е б іл ь ш е зм іцн ити п с и х іч н и й ст ан безоглядности й ж о р сто ко сти м о ско вськ о ї молоді в п е р ев е д ен н і всіх м іроприєм ств, р о зр а х о в а н и х н а р іст і зм іц н ен н я м о ск о вськ о ї ім ­ п ер ії т а здібності її зм а га ти с я з в іл ь н и м світом у господарськом у, п олітич ном у т а м іл ітар и сти ч н о м у віднош енні. М оско вськ и й ім п е р ія л іс ти ч н и й апетит, я к и й «приходить» під ч ас ім п ер ія л істи ч н о ї їди, не зн а є м еж , к о л и його н е п ри пин ити силою . Ц е п ід твер д и в Х р у щ о в. Н а п о ч а тк у з а п л я н у в а л и б у л и осво­ їти 7 м іл ьй о н ів ге к т а р ів ц іл и н н и х зем ел ь, та, к о л и п л я н п е р ев и ­ ко н ан о (освоєння д о сягл о 13 м ільйонів, чого в он и й сам і н е споді­ вал и ся), ц и ф р у піднесено до 28-30 м іл ьй о н ів г е к т а р ів — в и к о ­ нано 33 м іл ьй о н ів гек тар ів . Н а освоєнн я ц и х зем е л ь в и р в а н і в ел и к і сотки т и с я ч м олоді з р я д ів п о н ев о л ен и х народів. Б а г а т о з ц іє ї мо­ л о д і в т е к л о з ц и х «освоєних зем ель», ч ас т и н а п о в е р н у л ас я до р ід ­ ного кр аю , а ч ас ти н а р о зб р е л а с я по С овєтськом у Союзі. Тому в ц ьом у році Ц К В Л К С М за р я д и в т а зобов’я з а в Ц К комсомол сою зн их р есп у б л ік, кр ай к о м и , обком и в ід іб рати т а п о сл ати 200 т и ся ч м ісь к о ї м олоді н а збір в р о ж а ю н а ц іл и н н и х зем л я х .

45

Т а ж е р т в и освоєнн я ц іл и н н и х зем ел ь, н ав ч ен і досвідом , ум ію ть п е р е х и тр и ти м о ско вськ и х ко л о н ізато р ів , і ко м у н істи ч н і к е р ів н и к и м аю ть кл о п іт з «добровільним » зго л о ш ен н ям молоді н а б у д івн и ц ­ т в а С ибіру й П івночі. Б а г а т о молоді, « в и сп ец ія л ізу вав ш и с ь» з кам п ан ією набору р о б ітн и к ів н а ц іл и н н і зем лі, у н и к а є в и їзд у туди. Х р у щ о в був зм у ш ен и й зга д а т и п р о нови й ви д «спорту» с ер ед мо­ лоді, а сам е: «є т а к і лю б и телі, я к і д аю ть згод у п о їх а т и н а ту чи ін ш у будову, о д ер ж у ю ть ав ан с, потім за л и ш а ю т ь роботу, а ч ер ез д е я к и й ч ас зн о в у «набираю ться». Вони стаю ть своєрідним и п р о ф е с іо н а л а м и в цій с п р ав і (Сміх). З т а к и м и л ю б и тел ям и о д е р ж у в а т и в е л и к і а в а н с и і м ало п р ац ю ­ вати д а л е к о не підеш ». Х р у щ о в з а я в и в про б езв и гл я д н іс т ь сп р о ти ву всім зад у м ам т а п р а к ти ч н и м м іроп ри єм ствам м о с к о в с ьк о -к о м у н іс ти ч н и х к е р ів н и к ів з б оку молоді, н аб р ан о ї з п о н ев о л ен и х н ар о д ів д л я б у д івн и ц тва у С ибіру та ін ш и х т е р е н а х ім перії, бо «перемога ком ун ізм у, — к а ­ ж е він, — історичн о нем ин уча», ко м у н істи ч н е су сп іл ьств о буде побудоване. З а в ч ен н я м м ар кси зм у , в ком ун істи чн ом у с у с п іл ь ­ стві н а ц ії я к істо р и чн і к а т е г о р ії з усім а « б у р ж у азн и м и заб обон а­ ми» зн и к н у ть з л и ц я зем л і. А том у м олодь н еро сій ськ о го народ у м у си ть погодитись з своєю долею р о зто п л ен н я в м осковськом у етнічн ом у морі т а в и т в о р е н н я «совєтського сусп іл ьства» н а д ан о ­ му е тап і «будівни цтва ком ун ізм у», бо т а к и й , м о вл я в, у ж е «закон су сп іл ьн о го р о зви тк у » , я к о го н е м о ж н а ан і зм ін и ти , а н і за п е ­ речи ти . П об ачивш и, щ о «добровільний» н абір робочої с и л и н а ц іл и н н і зем л і н е в и п р а в д а в себе, Х р у щ о в за я в и в , щ о вон и за п р о в а д я т ь «орган ізо ван и й н абір робочої сили». Т а н а цьом у м о ск о в ськ і ім п ер ія л іс ти не зу п и н я ю ться . Д л я м о б іл ізац ії м ол од и х р о б ітн и ків серед н а с е л е н н я ім перії, а особливо серед п он ев о лен и х М осквою н аро д ів, вони в ж и в а ю т ь і п с и х іч н о -м о р а л ь н и х сер ед н и ків. Т а к , в о ргані Ц К і М оско всько го ко м ітету B JIK C M «П іонєрской правдє» д р у к у ю ть с я л и сти піо н ер ів з С ибіру, Д ал ек о го С ходу, П івн о ч і до сво їх то в а р и ш ів , у ч и т ел ів з єв р о п ей с ь к о ї ч асти н и С РС Р, щ об вони їх а л и туди , д е б к о р и с ту в а л и с я всім а к а зк о в и м и б агатств ам и ти х к р а їв «Росії». В ся ц я к а м п а н ія ін сп ір о в ан а ц ен т­ р а л ь н и м и о рган ам и в М оскві. В «К ом сом ольскій правді» за 15, 16, 17 ч е р в н я п о я в и л и с я «при­ ватні» ли сти О льги П опкової, я к а п рац ю є н а б у д ів н и ц т в і Б р а т ­ с ь к о ї ГЕС, до свосї п о д руги В іри Ч а у с о в с ь к о ї з описом п р и їзд у , в л а ш т у в а н н я , прац і, від носин т а побуту п р и б у в ш о ї туди молоді. В с в о їх л и стах , сп р я м о в а н и х до м олоді д л я м о б іл ізац ії н а б у д ів­ н и ц т в а Б р а т с ь к о ї ГЕС, О л ь га П оп кова, я к у ром ані, в н а п ів к а з к о в ій ф о р м і зм а л ь о в у є п р и р о ду С ибіру: «А в р а н ц і в и г л я н у л и в в ік н о і... за в м е р л и — я к а там б у л а тайга, В іра, т а к а гар н а, ясна, строката...» Я к п а т р іо т к а -ім п е р ія л іс т к а м о сковського народу, вона «ощ ущ аєт» д а л е к у М о скв у т а п р и с я га єт ь с я н е в т р а т и т и совєтськ и й е н т у зія зм н а б у д ів н и ц т в а х т а в за г а л і освоєнн і Сибіру. З гід н о з теп ер іш н ьо ю ген ер ал ьн о ю лінією , л и ст и О л ьги не м ал ю ю ть р о ж е в о п е р ш е у л а ш т у в а н н я м олоді н а ц и х «стройках». П р и б у л и ці ком сом ольці не н а готове. М олодь м у с іл а роб и ти все своїм и в л асн и м и р у кам и . До си б ір сько ї «красоти» тр е б а б у л о т а ­ к о ж п р и сто су в ати ся: «Зимою в п а л а т к а х холодно, весною і восени 46

с т р а ш н е болото, в л іті п о ж и р а є ком аш ня». А л е всі ці «недосягненн я технічн ого порядку» ско р о переборю ю ться, бо п а р т ія добре под­ б а л а п р о їх постійне ту т поселення. Н овопоселенці б удую ть хати , к л ю б и . Н овопри булі х о д я т ь по м ісц ях , зв іл ь н е н и х від тай ги , і приговорю ю ть: «Здесь будєт мой дом, а зд єсь — твой». «Мій», «твій» на З а х о д і асоцію ю ться з при ватн ою власн істю , в С овєтськ о м у Сою зі і в «усіх к р а їн а х со ц іа лістичного табору» «мій» «твій» н осять х а р а к т е р не п р и в атн о ї власності, а «особистої». Б о все те, щ о п ер ех о д и ть м еж і д л я зад о в о л е н н я особистих потреб лю дини, не стоїть під охороною совєтського зак о н у , с л у ж и т ь засобом « експ лу­ атац ії лю дин и лю диною » т а м усить бути від іб р ан е н а ко р и сть д ер ­ ж ави . Ц е т а к о ж м еж і, до я к и х м о ж у ть «збагатіти» н овоп ри б улі поселенці. Н е за б у л а О л ьга зга д а ти і про м о ско вську к у л ь т у р у , про ум ови праці, побут і взаєм овідносин и. К о р о тко зупи ним ося і н а цьом у, бо н а цій «культурі» м о ск ал і б у ду ть в и х о в у в а т и н а ш и х братів. Ось я к описує О л ьга свого б р и гад и р а (подаємо цей опис н ароч ито в м осковській мові, бо в у к р а їн с ь к ій він в т р а ти ть свою «прєлєсть» — у кр .: кр асу , п р и н адн ість, чари): «Селі би ти сл и ш а л а , к а к он без ко н ц а о р ал (укр.: горланив), ск о л ьк о говоріл гадостей (укр.: гидоти), ско л ьк о р а з п и т а л е я (укр.: пробував, н ам агався) п л є в а т ь с високой гори н а то, что я єму говоріла. О днім словом, после д о л гіх споров і разго во р о в он з а я в іл прорабу, что б о льш е с «бабамі» д єл а ім еть н е х о ч ет і п усть ему даю т нового м аетєра». Ч и т а ч зд и в у ється, чому сам е т а к е совєти д р у к у ю ть у г а зе та х . Д л я нас не дивно, бо т а к і взаєм о від н о ­ сини м іж м о скал ям и в в а ж а ю т ь с я в їх побуті за «нормальні». З л и с т ів О льги довідуєм ося, я к тв о р и тьс я з н овоп ри б улої мо­ лоді один м о ско вськ и й народ, чи п а к «совєтський». М осковські ком ун істи чн і п р о в ід н и ки за зал ізн о ю заслоною — а й а ем іграц ії білоросій ські «єдінонєдєлімці» — зах о п л ю ю ться цим процесом. К о л и в м ин улом у році Х р у щ о в з а я в и в ч у ж и н ец ь к и м ж у р н а л і­ стам, щ о «нам н ай го л о в н іш е є подвоїти н а с ел е н н я С овєтського Союзу», то М аленков, щ о сто яв поруч, д о дав: «П одвоїти, іщ е р а з подвоїти». Ц е «подвоєння» м осковського нар о д у п р и н есе т р агіч н і н ас л ід к и д л я нас, у к р а їн ц ів . У к р а їн с ь к ій в и зв о л ь н ій п о л іти ц і тр еб а з в а ­ ж и т и н а це. У к р аїн ц і своїм и сп іл ьн и м и 'об’єдн ан и м и силам и, р а ­ зом з інш им и п он еволен и м и народам и, щ о т а к о ж п р и зн а ч е н і м ос­ ковськ о ю політикою д л я аси м іл я ц ії, пови нні іце б іл ь ш е п оси ли ти п о л іт и к у «роздвоєння» щ одо м о ско вськ о ї ім перії, зв ів ш и останню до її п о п ер ед н іх е т н о гр а ф іч н и х м еж , щ о б у ли п ер ед 500 рокам и. Б е з цього нем исли м і ан і прогрес лю дства, ан і м ир і л а д на землі.

47

З о гл я д ів і р е ц е н зій с у м ів с ь н н х в и д ан ь: Петро Кізко

«Сумівськнй Стяг» ІНФОРМАТИВНИЙ ЛИСТОК ОСЕРЕДКУ СПІЛКИ УКРАЇН­ С Ь К О Ї М О Л О Д І «КИЇВ» У Д І Т Р О Й Т -З А Х І Д , С Ш А О зн а ч е н н я р о згл я д у в а н о го нам и ж у р н а л и к а — ін ф о р м ати в н и й л и с т о к — е скром не, я к щ о в з я т и до у в а ги п р о сто р ість його т е м а ­ т и к и т а зміст, щ о гу сто -ч асто н аб агато п ер еви щ у е х а р а к т е р ін­ ф о р м ац ії. П еред нам и т р и ч и с л а «С ум івського С тягу» за 1955 рік. У сі ч и с л а охоплю ю ть собою, зб ір н о беручи, т а к у те м а ти к у : н а­ ц іо н а л ь н о -п о л іт и ч н і істо р и чн і т а су часн і дати, р е л ігій н і св я та, у к р а їн с ь к і п о л іти ч н і т а л іте р а т у р н і постаті, су м івськ е ж и т т я т а ін В ж у р н а л і (а в ін сам е й м о ж е н а зи в а т и с я т а к , а н е листком , о с к іл ь к и розм ір і о ф о р м л е н н я наочно п о т в ер д ж у ю т ь це) зн а х о ­ дим о ц ін н у д л я іс т о р и к о -б іб л іо гр аф іч н о го м а т е р ія л у н о т а т к у -с п о гад про за с н у в а н н я о сер ед к у С У М -у «К иїв» у Д ітройті, автором я к о ї є, н а ж а л ь , особа н е з повн им іменем: В аси л ь. У н о т ат ц і-с п о гад і читаєм о: «П ерш і основую чі сх о ди н и б ули п р и зн ач ен і н а неділю (дати н е при гадую ) 1950 р о к у о год. 1 -ш ій по обіді в з а л і У к р а їн с ьк о го Н ар о дн ьо го Дому. І дійсно, зг а д у є ть с я м ило н ам ц е й день, бо це був п ер ш и й гар н и й у сп іх в н а ш ій н ам ір ен ій п р ац і. Н а сходи н и п р и й ш л о о коло 15 осіб, тобто ч и сл о н аш е п о тр о їл о сь і м и м огли з ч исти м серцем п р и сту п и ти до п р ац і. П ерш ою п р и кр о ю п е р еш к о ­ дою д л я н а ш и х зборів б р а к б у д ь -я к о го к у т к а в з а л я х Н ародн ього Дому, бо в н и х у той ч ас м ал о від б у ти ся в е с іл л я . Н ам н е з а л и ­ ш ал о с я нічого інш ого, я к с к о р и с та ти з одного д оси ть тісного і тем ­ ного п р и м іщ ен н я — ін вен тар н о го м агази н у «Бари» в У к р аїн с ьк о м у Н ар о дн ьо м у Домі і з ти х ч ас ів ми у сі п р и сутн і в и зн а л и , щ о і тут, в А м ериці, м усим о п о ч и н ати свою прац ю «в підпіллю ». З чого ми в цей д е н ь і н а буду ч е б у ли д у ж е зад о в о л ен і (зн ач и т ь — т р а д и д и ц ія н е перер и вається)» . З то н ки м гумором і в л а с ти в и м у к р а їн с ь к ій м олоді оптим ізм ом оп о в ід ається в спогаді прр п е р ш і к р о к и орган ізован ого ж и т т я в д а ­ л е к ій А м ериці. В ар то ту т в ід зн а ч и ти , щ о згад а н и й спогад цін н и й щ е й тим , щ о в ін у безпосередній, щ ирій, н е п ід ф а р б о в а н ій ф о р м і р о зк р и в а є ту д ій сн ість « у к р аїн сь к о -ам ер и к ан ськ о го » (чи н а в п ак и ) ■життя, з а я к о ї у к р а їн с ь к ій м олоді до вел о ся р о зп о ч ати свою працю . « З а га л ьн і збори, — ч и таєм о д а л і в спогаді, — п р о й ш л и д ійсно в д р у ж н ій м илій атм о сф ер і, пом имо того, щ о б іл ь ш іс т ь м іж нам и м а й ж е себе п е р ш и й р а з б ач и л и . Одно, щ о тоді сп іл ьн о нас в ’я за л о — ц е всім нам д о р о га с у м ів с ь к а ід ея т а б а ж а н н я ак т и в н о ї лю бови до н а ш о ї Б а т ь к ів щ и н и (про м ову ж у р н а л у зуп и н и м ося вкін ц і, П . К .). Ц ього д н я ми за с н у в а л и п ер ш у к л іт и н у СУМ А в за х ід н ій ч асти н і м іста Д ітройту, т а в и зн а л и себе сам остійною л а н к о ю — чотою існую чого в ж е О середку СУМ А в сх ід н ьо м у Д ітройті». З а ш іс ть р о к ів свого іс н у в а н н я О середок С У М -у в Д ітрой ті — З а х ід ви р іс у м іцну, д р у ж н ь о с п а я н у о р ган ізац ію з вл асн и м и р еф е р е н ту р а м и Ю н а ц тв а С У М -у, ж ін о ц тв а, преси, ф ін а н с ів , к у л ь ­ 48

ту р и і т. д. Н а за г а л ь н и х р іч н и х зб о р ах цього р о к у О середок «(Ки­ їв» за с л у х а в 15 зв ітів р ізн и х р е ф е р е н т у р та поод и н оки х п р а ц ів ­ н и ків, щ о в к а з у є на к о л о с а л ь н и й об’єм прац і. З в іт и б ули с к л ад ен і з т а к и х д іл я н о к : к у л ь т у р а і освіта, спрот, ф ін а н си , п р еса й ін ф о р ­ м ація, ю н ацтво, ж ін о ц тв о , господарство і ін. Н а зб о р ах б у л а о б р ан а нова У п р а в а О сер едк у н а 1956 р ік, до я к о ї в в ій ш л и : Ів а н Т е р л е ц ь ки й (голова), Т еодор Т о к а р ч у к (перш ий за с т у п н и к голови і р е ф е ­ рент Ю н ац тва), Є вген В а с и л и н а (другий за с т у п н и к голови), Я р о с­ л ав Горечко (секретар), Ів а н П о л а та й к о (о р ган ізац ій н и й р е ф е ­ рент), М и х а й л о Х м и л ьо в с ь к и й (к у л ь т -о с в ітн ій р е ф ер ен т), С тепан Л ес ьк ів (ф ін ан со в и й р еф ер ен т), Григорій К у р и л ів (господ арський р еф ер ен т), М и х ай ло К а л и н и ч (пр еса й ін ф о р м ац ія), М ар ія Д емч и н а (р е ф е р е н ту р а ж ін о ц тв а), М. О п р и ш к о (р еф ер ен т спорту), П а в ­ ло П а в л и к (р еф ер ен т су с п іл ь н о ї опіки), Б о гд ан Б е р е щ а н с ь к и й (бібліотекар) т а В аси л ь Ф у т а л а (член У прави). О бран о т а к о ж К о н тр о л ьн у К ом ісію т а Т о в а р и с ь к и й Суд.» З «С ум івського С тягу» м ож н а д о в ід ати ся про р я д ін ш и х о р га н іза ц ій н и х за х о д ів і ак ц ій О середку. Т ак, О середок п р о в а д и т ь зб ір к у п о ж е р тв н а розб удову свого вл асн о го о р гану — «С ум івськи й Стяг», від б у ває р ізн і с х о ­ дини, ак ад ем ії, гу тір к и і т. д. А ле «С ум івський Стяг», я к ми в ж е с к а за л и , не л и ш е ін ф о р м у є своїх ч и т а ч ів про роботу свого О середку, а й д ає їм в и х о в н о -п о л іти ч н и й т а г р о м а д с ь к о -к у л ь т у р н и й м атер іял . Т ак, у ч. 3. ж у р н а л у ч и таєм о статтю В. Ц -б ія «У ро ко ви н и Т. Ш евченка», де зн ах о д и м о ц іл к о м «неінф орм ативного» х а р а к т е р у , ба н ав іт ь високого л ітер ату р н о -со ц іо л о гіч н о го р ів н я д ум ки , я к от: «Таєм ниця віч н о ї ж и в у ч о с т и В ел и к о го П р о б у ди тел я н аш о ї зем л і в д у ш а х у к р а їн с ь к о го н ар о д у за х о в а н а в тому, щ о ним голош ені ідеї б ули ж и в і в ду ш і у к р а їн с ь к о ї лю дин и щ е з а к и поет п ояви вся. Він з своїм и ідеям и з ’я в л я є т ь с я в н ай ч о р н іш у годину н аш о ї істо­ рії, я к в т іл е н н я п р я м у в а н ь у к р а їн с ь к о ї н а ц ії до свого повного єеб еви яву , я к совість н арод у, я к у з т а к и м з а в з я т т я м н а м агався п ри сп ати ворог...» У с татті Я к о в а Я в о р ів сько го п о р у ш у єть ся з а в ж д и а к т у а л ь н а д л я у к р а їн ц ів у всьом у р о зс ія н н і тем а зб е р е ж е н н я м олоді від ч у ­ ж и х (у розум ін н і — негати вн и х ) в п л и в ів та д ен а ц іо н а л іза ц ії. І а в ­ тор ціл к о м слуш но, поп ри всю н ен о ви зн у дум ки, п ід кр есл ю є: «П ерш ою іституцією , д е д и ти н а у своєм у в и х о в а н н і с т ав и ть п е р ­ ш і к р о к и , ц е р о д и н н и й дім. Р о д и н н и й дім — п е р ш а ш к о л а . Доб­ рий п р и к л а д м ає к о л ь о с а л ь н е зн а ч е н н я у в и х о в ан н і, бо д и ти н а в ж е в ід у р о д ж е н н я м ає н а х и л до н а с л ід у в ан н я . Я к щ о б атьк и будуть д ав а т и добрий п р и к л а д н а ц іо н а л ь н о ї свідомости, м о ж у ть бути певн і, щ о н а буду ч е з б е р е ж у т ь д у ш у дитини.» А втор д ал і, м. ін., з а зн а ч а є , щ о зн а н н я та в ж и в а н н я р ід н о ї мо­ ви «є ве л ь м и в а ж н и м ч и н н и ко м в боротьбі п еред від ч у ж ен н я м » . Н а остан ньом у — н а мові, ми х о т іл и б зу п и н и т и с я окрем о, о ск іл ьк и це п и та н н я в у к р а їн с ь к о м у су сп іл ь стві н а ч у ж и н і в ід м і­ ню ється н а всі лади , з н агоди і без нагоди, а м ова від того, на ж а л ь , н е к р а щ а є. Я к з а в в а ж и т ь у в а ж н іш и й чи тач , м ова сам ого розгл яд у в ан о го нам и ін ф о р м ати в н о го л и с т к а сум івського осеред ­ ку в Д ітрой ті є досить, м’я к о к а ж у ч и , б л а ге н ьк а, я к б л аген ьк о ю є д е я к а м а н у ф а к т у р а — н е всти гн и потягти, у ж е і р в е т ьс я. Н е х о ­ чемо зу п и н я т и с ь н а б ага т ьо х п р и к л а д а х , а л е оті в и р а зи «мимо 49

того» (не зв а ж а ю ч и н а те), «збори пройш ли» (відбулися), «постепенно» (поступово), «будуче» (м айбутнє, п ри й д еш н є) і т. д., т а к в у л ь га р и зу ю ть і к о с т р у б ат я т ь н а ш у р ід н у мову, щ о вон а сп р авд і стає «не до п роковтн ен н я»! А в ж е я к и м в и к р и в л е н и м є п о н я т т я д у м к и ч ер ез о таки й от н ед о р ечн и й в и р а з: « б аж а н н я а к т и в н о ї л ю бови до н аш о ї б атьк івщ и н и » ! Щ о зн а ч и т ь — а к т и в н о ї лю бови, пом и наю чи в ж е н ед о р ечн е с п о л у ч ен н я цього о к р ес л ен н я з «ба­ ж ан н я м » ? С лова, зв и ч ай н о , всі у к р а їн с ь к і, а л е в и с л о в л ен і (вірн іш е — нап и сан і) вони в т а к ій сполуці, щ о д о х о д и ть до б езгл у зд я . Т а к гар н і н ам ір и в и сл о в и ти не м ен ш е га р н у д ум к у, ідею зн ец ін ю ю ться невм ін н ям п об удувати р е ч е н н я , ф р а з у . О т сам е н а цю н ау к у , н а у к у р ід н о ї мови, н аш и м су м ів ськ и м к л іт и н а м і тр еб а б б уло зв ер н у т и б іл ь ш у увагу. З в и ч а й н о ж , ми ц іл к о м розум ієм о ті трудн ощ і, я к і су м ів с ь к а м олодь зу с т р іч а є в сво їй в а ж к ій п р а ц і н а в с іх д іл я н к а х , зо к р ем а в А м ериці. Щ об н а в ч и т и с я , с к а ж у т ь нам , треба н ай н я ти в ч и т е л я мови, а щ об н а й н я ти , тр еб а йому за п л а т и т и грош і, а гро­ ш ей — нем а. Або й у ч и т е л я м ови нем а. П р и ч и н и м о ж у т ь бути в з я т і до у ваги , а м о ж у т ь бути і н ев зя т і. Б о к о л и є грош і, п ри чому грубі т и с я ч і д о л я р ів н а к у п ів л ю в л а с ­ ного будин ку, то по ви н н і зн а й ти с я й на оп л ату в ч и т е л я мови! А к р ім того, є п ід р у ч н и к и зао ч н о го н а в ч а н н я у к р а їн о зн а в с т в а, в то­ му ч и сл і й р ідної мови. Т р еб а л и ш е н еб агато тр у д у — к у п и т и той п ід р у ч н и к (н ав іть не к о н ч е м о ж е бути заочного н а в ч а н н я , а т а к і п ід р у ч н и к и , я к гр а м а ти к а Р о м а н е н ч у к а і ін.) і за сіс ти ви х ід н и м и д н ям и ч и вечо р ам и в и в ч а т и свою р ід н у л іт е р а т у р н у мову. В ірим о, щ о д ітр о й тс ь к и й « С ум івськи й Стяг», у д о ск о н а л и в ш и свою мову, був би к у д и к р а щ и м , ц ік а в іш и м , а гол о в н е — к о р и с ­ ніш им , н іж до теп ер є. І, м о ж л и в о , тоді в ж е й сам а н а з в а ж у р н а ­ ли к а з в у ч а л а б не «С ум івськи й Стяг», а — «С ум івськи й П рапор»!

------ оОо------«А З Г И Н У Т И Х О Т І В Н А П О Л І Б О Ю С у м ів ське побрати м ство в П а ­ р а г в а ї, щ о п е р е ж и в а є т я ж к і ч а ­ си сво єї в н у т р іш н ь о ї о р г а н іза ­ ц ій н о ї д еп ресії, с п іт к а л а щ е й т я ж к а н е в ід ж а л у в а н а в т р а та .

27 ж о в т н я 1955 р о к у п іс л я к о ­ р о тк о ї в а ж к о ї недуги у п о к о їв ­ ся бл. пам. Т и м к о Кієдись, один з н е б а гатьо х н ай св ід о м іш и х і н а й а к т и в н іш и х с у м ів с ьк и х п р о ­ в ід н и к ів в к о л о н ії Т ар асів ц і. П ом ер він д а л е к о від р од ини а ж в Б у ен о с А йресі, к у д и п о ї­ х а в н а л ік у в а н н я . П о х о ван о його б ез того п р о щ а н н я й п р о ­ водів, я к и х він за с л у ж и в . С а­ м а в іс т к а про його н есп о д іван у см ер ть д ій ш л а до н ас з в е л и ­ ки м спізн енням .

50

З А У К Р А Ї Н У . . .»

П о кій н и й н ар о д и в ся 22 лю то­ го 1925 р о к у в с. З аго р ц і В ел и ­ к і, Л уб енського повіту, н а Во­ лині. До П а р а гв аю п е р ес ел и в ся в ін з своєю м ам ою в 1937 році. Т у т п ізн іш е о д р у ж и в с я і в ж е м ав т р ь о х м ал о л іт н іх діточок, щ о л и ш и л и сь гір к о за см у ч ен и ­ ми си ріткам и . Л и ш и л и с ь без р ідного б ат ь к а , щ о у т р и м у в ав родину, об робляю чи п л я н т а ц ії бавовни, м аїсу. Н е д и в л я ч и с ь н а свої м олоді л іта, Т им ко К ієд и сь був в ж е за с л у ж е н и й гр о м ад ськ и й діяч. Ц е був один з ін іц ія т о р ів за с ­ н у в ан н я ф іл ії «П росвіти» в кол. Т а р а с ів н а , головою я к о ї був д о вш и й час, а потім і о сер ед к у

кож н ом у допомогти й п орад и ­ С У М . З а його го л о ву ван н я в цій ко л о н ії було засн ован о ти; він був в зір ц еви й х р и с т и я ­ У к р аїн с ь к у Р ід н у Ш колу, щ о нин і, власне, він в зя в н а свої д ал а основи н ац іо н ал ьн о ї свідоп л еч і й п ерш і трудн ощ і по за с­ мости й грам отности багатьом нуван ню в своїй к ол он ії ф іл ії д еся т к а м у к р а їн с ь к и х дітей."4 Б р а т с тв а УА П Ц — серед м оря безб о ж н и ц ьки х ін т р и ґ я к з бо­ Сам він, нап олегливо працю ю чи ку ком уністів, т а і носіїв мос­ над самоосвітою , був ор ган ізо ­ ваним кольп ортером у к р а їн с ь ­ ковського п р аво сл авія . Й ого мрією було д о ч екати сь кого друко ван о го сл о ва в своїй м ож ливости п оверн ен н я н а рід ­ прал існ ій околиці. В ін к о р и сту ­ ні землі, а там х о ч би й за г и ­ вався пош аною та лю бов’ю не нути на полі бою за У к раїн у. лиш е серед своїх лю дей, а л е й Х ай світли й образ його душ і серед п ар агв ай ськ о го н а с е л е н ­ і п р и к л ад прац і, від д ан ої на ня, я к е обрало його головою честь і сл а в у У к р аїн и , будуть місцевого ш кільного ком ітету. дорогоцінними д ороговказам и З його авторитетом р а х у в а л а с я його м ал ен ьки м д ітям — Олі, також м ісцева адм ін істрац ія. Гані й М арійц і — та всім п оН ап р и к л ад , з а в д я к и стар ан н ям покійного поліційний ком ісар б рати м ам -сум івц ям і хоч я к о ­ тієї округи д ав дозвіл н а в и в і­ ю сь втіхою його засм учен им — ш у в ан н я в урочисті д ати у к р а ­ лю бим м атері Д арії т а д р у ж и н і Ю стині. їнського н ац іонального п р ап о р у поряд з п ар агвай ськ и м , хоч А ці к іл ь к а щ и р и х слів до­ проти того д у ж е зм а га л и с я ко­ рогого д р у га на п ам ’я т к у х а й муністи. будуть скром ним віночком на його д а л е к у м огилку. Л агідн ий і такто вн и й у в ід ­ нош енні до лю дей, Т им ко вм ів Ант. К у щ и н сь к и й кож ного в и сл у х ати , був р ад и й Ч лен К р. Ком. СУМ у П ар агв аї оО о

З діяльности С У М -у : О. К О В А Л Ь

Н а ш і успіхи й недоліни С крочена доповідь голови К К С У М -у в Б е л ь г ії на ІХ -К р а й о в о м у З ’їзд і СУ М -у, 2 к в іт н я 1956 р. В ж е р оків зо д ва в в з ’я з к у з відпливом в ел и к о ї к іл ь к о сти а к ­ ти вн и х сум івців до в а р т ів н и ч и х сотень у Н ім еччині, з ім іграцією за о к еа н д ія л ь н іс т ь С У М -у в Б е л ь г ії постійно м аліє. Ц я обставин а вим агає пер еб у ду вати п рац ю з м асової н а ін д и від у ал ьн у , з м ан іф естац ій н о ї н а внутріш ню , вперту, систем атичну. В м инулом у році н а ф о р у м і К К в и р и н а л и дум ки, щ об стар ш и й СУМ зал и ш и ти як допом іж н ий під оглядом о р ган ізац ій н и м і ф ін ан со ви м д л я ро­ боти Ю ного СУ М -у, а л е ц і дум ки я к пом и лкові від кин ено, бо Ю ний СУМ зм о ж е т іл ь к и тоді я к сл ід р о зви вати ся, к о л и він, крім о р ган ізац ій н о ї і ф ін ан с о в о ї допомоги з боку ст ар ш и х сум івців, м а­ тиме щ е й вих о вн и й п р и к л а д д л я н асл ід у ван н я. Від середовищ а, в я ко м у д и ти н а обертається, за л е ж и т ь у в е л и к ій м ірі в и х о в ан н я В ід Р ед а к ц ії:

/ її х а р а к т е р у й світогляд у. Тому на стар ш и х су м ів ц я х т я ж и т ь обо­ в ’я з о к бути тим середовищ ем , я к е ф о р м у в ати м е н а ц іо н а л ь н у с в і­ домість молодого п околін н я. О тж е, д а л ь ш а д ія л ь н іс т ь ст а р ш и х су м івців н е пови нна зв о д и ти ся до пасивного стану, а н а в п ак и , по­ ви н н а н аб р ати інш их, у д о ск о н ал ен и х ф орм , я к от: п р а ц я н ад со­ бою з метою п ід в и щ е н н я зн ан ь, н а ц іо н а л ь н о ї свідом ости й с к р іп ­ л е н н я ідейного та м орального р ів н я ко ж н ого сум івця. Н іщ о ін ш е я к ж и в и й , гідний до н а с л ід у в ан н я , п р и к л а д старш ого сум івц я в п л и в а є н а в и р о щ у в а н н я м олоди х к ад р ів , т а к п отріб н и х д л я м ай ­ бутн ьої У країн и . Н а ж а л ь , п р и гл я н у в ш и с ь до о р ган ізац ій н ого й м орал ьн ого с т а­ н у су м івсько ї молоді по о с е р е д к а х ; ми з за н еп о ко єн н ям с т в е р д ж у ­ ємо, що, крім п о сл аб л ен н я акти в н о сти ч л ен ства, п р и х о д и ть щ е й п о сл аб л ен н я за г а л ь н о ї його карн ости , чим т а к гарно в ід зн а ч а л а с я су м ів с ьк а молодь у Б е л ь г ії у п о п ер ед н іх р о к ах . М ал о ч и сел ьн а у ч асть у сходи нах, за й в а н е в и п р а в д а н а потреба н агад у в ат и сум івц ям про сп л ач ен н я їх ч л е н с ь к и х вн есків, н ев и к о н ан н я б іж у ч и х д о р у ч ен ь — ось чим гр іш а т ь сум івці супроти своєї о р ган ізац ії. К р ім того, за у в а ж е н о , щ о в за г а л ь н и х м а н іф е с т а ц ія х чи на зд в и га х не всі сум івці б еруть у н и х участь, бо, зам ість су м івсько го однострою , вб и р аю ть ц и в іл ь н и й одяг. К о л и сп и татти такого «ци вільного сум івця», ч о м у він н е бере у ч асти в м а н іф е с т а ц ії або чому н е носить однострою , м о ж н а почути н а й ч ас т іш е відповідь, щ о він «застарий». Т а к и й п о гл я д (очевидно, і не без в п л и в у н а ш о ­ го у к р а їн с ь к о го оточення) є, поперш е, дивний, к о л и молоду л ю ­ д ину 30-35 р о ків у ж е за р а х о в у ю т ь до «стариків», а подруге, в С та­ ту ті С У М -у є т а к о ж к а т е го р ія с тар ш и х сумівЦів, д л я я к и х в ік не є обм еж ений. А д ж е ж в П л а с ті 70-літн ій ч л ен н оси ть ко р о тен ьк і ш тан ц і, п л асто ви й однострій, то чому ж стар ш и й су м івец ь має сором итися одягти свій, нічим н е гір ш и й однострій ? А том у треба боро ти ся зі старечістю в су м ів сь к и х л а в а х , п р а в д и в е ім ’я я к о ї — ледар ство . Щ о т а к и й п огани й п р и к л а д м о ж е н егати вн о в п л и в ат и н а п ід ростаю че п о к о л ін н я, р іч зро зу м іл а. Ш у каю ч и за причиною т а к и х сум них яви щ , ми не м ож ем о по­ м инути в п л и в у ч у ж о го середови щ а, серед я ко го п р о ж и в а є н аш а м олодь і я к е ч асто -гу сто зм іню є її ж и тт ь о в и й тон і стиль. К а в ’яр н і, кар ти , р о згн у зд ан ість і п и яц тв о зас т у п аю т ь деком у сх о ­ дини, сам оосвіту й н а у к у та ід ей н у працю д л я У к р а їн и . Т а к а м олодь х и л и т ь с я до м орального у п а д к у і до в тр ати свого н ац іо ­ н ал ьн о го обличчя. А к о л и до того д одати щ е й за н ед б а н н я р е л і­ гій н и х п р а к т и к т а н ех іть до к н и ж о к і преси, то м атим емо повн у к а р т и н у того невідрадн ого стану, я к и й чи м р аз ч астіш е в п ад ає в очі. В ласне, браком доброї волі, зв и ч к и ч и тати і в ч и ти ся м ож ем о по­ я сн и ти той ж а л ю гід н и й ф а к т , щ о т іл ь к и одна т р е т я ч ас ти н а сум івц ів у Б е л ь г ії п ер ед п л ач у є і ч и тає свій єдини й су м івськи й ж у р ­ н ал «А вангард». Всі н аш і ч и сл ен н і за к л и к и , вим оги й н а га д у в ан н я про потербу п о ш и р ен н я цього ж у р н а л у м ал и т іл ь к и ч астко в и й успіх. Є й т а к і сум івці, щ о щ е до цього ч асу не п ід го ту в ал и ся до ісп и тів з у к р а їн о зн а в с т в а 1-го сту п ен я і не с к л а л и п ри речен н я. В и н а в цьом у сп ад ає ч астко в о і н а К ом ітети о середк ів. В и ­ стач и ть, н ап р и к л ад , п р и гад ати , щ о не всі вони н ад с и л аю ть вч асн о до К рай о во го К о м ітету зв іти т а р о зр а х о в у ю т ьс я ф ін ан со во . Н е в ід ’єдно в п л и в а є н а п р ац ю д е я к и х осередків б р ак у п р о в ід ­ 52

н и х ч л е н ів т а к т у й глибокого п ід х о д у до о кр ем и х п р о я в ів і п и ­ тань. Ч а с то безп ідставн о к и д а н о п ід о зр ін н я в б ік того чи інш ого член а щ о він, м овляв, н ац іо н а л ь н о -н е п ев н и й чи б л и зь к и й до зради, бо дістає з дом у л и сти і н а ни х від п о від ає або о д ер ж у є н а свою адресу в о р о ж у л іте р а ту р у . В н асл ід о к цього п о ставал и св ар к и , в о р о ж н е ч а т а р о зб и ття м іж членством . В т а к и х в и п а д к ах п атр іо ти зм і п и л ь н іс ть т и х п р о від н и х сум івців п ер ех о д и л и м іру і, зам ість користи, при н о си л и ш ко д у д л я о р ган ізац ії. А тому в с я к і к о н ф л ік т и в м айбутн ьом у тр еба у в а ж н о п ер евір яти , ви вч и ти д е ­ т ал ьн о спр аву , за к и ком усь ви н ести гр о м адськи й осуд, і п о л аго д ж у в а т и їх , к о н ф л ік т и , розум но й такто вн о . К о л и ж хто сь зро­ бить д урниц ю ч ер е з свою несвідом ість, то треба д о б р о зи ч л и в о п е­ р еко н ати д ан у особу, щ о в о н а н а п о м и лк о вій д орозі, п одаю чи н а те п ер е к о н л и в і арґум енти. З а й в и м і ш к ід л и в и м у н а ш ій п р а ц і є, кр ім того, н а д м ір н а ам ­ бітність д е я к и х сум івців з провідного 'а к т и в у , я к і, бувало, ч ер ез неп орозу м ін н я чи д р ібн иці зр е зи ґн о в у в а л и з в и к о н а н н я своїх обо­ в ’я з к ів і т ік а л и від праці. Т реба з п р и крістю ств ер д и ти щ е один н е ґа т и в у н аш о ї молоді — це б р а к си л ьн о ї волі й в и тр и в ал о сти в р е а л іза ц ії п о ставл ен и х зав д ан ь. Ось, прим іром, п л я н К р ай о в о го К о м ітету щ одо си стем а­ тичного в и ш к о л у в и х о в н и к ів Ю С У М -у не був зр е а л ізо в а н и й т іл ь ­ к и тому, щ о одиницям , я к і б р ал и с я за ц е діло н ап о ч ат к у з ен ту зіязм ом , за б р ак л о п ізн іш е сам е си л ьн о ї в о л і і в и т р и в ал о ст и в до­ сягн ен н і п о ставл ен ої мети. В и х о в а н н я Ю С У М -у в ж е н а п р о тя зі к іл ь к о х р о ків не сх о д и ть з д ен н и х п о р я д к ів р ізн и х конгресів, з ’їздів, зборів і н ар ад . Р о зв ’я за т и цю проблем у м о ж у т ь л и ш е в и ш ­ ко л ен і кер ів н и к и , я к и х н ам б р ак у є. Т а к и х ми маємо одиниці. Д ля в и х о в а н н я б іля 500 у к р а їн с ь к и х д ітей в Б е л ь г ії потрібно н е м енш е 50 ви х о в н и к ів . Ц е ч и сл о пови н н і б по стачи ти СУМ або його п р и ­ х и л ь н и к и . С правою систем атичного в и ш к о л у в и х о в н и к ів за й м а ­ ється те п е р Ц К СУМ; з тією метою на остан ньом у за сід а н н і Ц К в и р іш ен о п ер ед ати о п р ац ю в ан н я в и ш к іл ь н и х м а тер ія л ів д л я в и ­ х о в н и к ів Ц е н тр а л ь н ій В и х о вн ій Р ад і. К р а й о в и й К ом ітет до в и щ е н а в е д ен и х н ед о л ік ів зай м а в своє стан ови щ е і засто со в у в ав р ізн і за х о д и д л я їх усун ен н я. О б іж н и ­ кам и, о крем и м л и сту в ан н я м , зу стр іч ам и н а м ісц я х т а к о н ф е р е н ­ ц ія х К К п о л а го д ж у в а в т а р о зв ’я з у в а в ці п и тан н я. О дначе, я к в и я в и л о с я , всього цього щ е не досить, щ об п о зб ути ся хиб д о теп е­ р іш н ь о ї п р а ц і та за к т и в із у в а т и зн о ву ч лен ство д л я в и к о н а н н я но­ в и х в а ж л и в и х завд ан ь. П іс л я за с л у х а н н я н а ш и х в и сн о в к ів м о ж е с к л а с т и с я в р а ж е н н я , щ о п р а ц я С У М -у в Б е л ь г ії н е за д о в іл ь н а . Н ас п р а в д і ц е н е та к . Н е д и в л я ч и с ь на в и щ е зга д а н і н аш і недоліки, н а п ер еш к о д и й умови, в я к и х о п и н и вся СУМ у Б е л ь г ії, ми побачим о д ал і, щ о в з а г а л ь ­ ном у б у л а п р ороб лена в е л и к а п р а ц я і ми д о сягл и н а в іт ь д е я к и х у сп іх ів. М и осягн у л и 80°/» в п л а т и ч л е н с ь к и х в к л ад о к , в д е р ж а л и в р ів н о в а зі б ю дж ет і в и в ’я з а л и с я н а 100% з н а ш и х зобов’я з а н ь суп р о ­ ти Ц К Д е я к і осередки д у ж е совісно ви кон ую ть свої обов’я з к и щ одо зв іт у в а н н я й ф ін а н с о в и х р о зч и с л е н ь та б іж у ч і д о р у ч ен н я, а є й такі, щ о п ер е в е л и п ер е д п л а ту ж у р н а л а «А ванґард» н а 50°/о, а то 53

й на 100°/». Н аш им б аж ан н ям одначе е, щоб це робили всі, бо т іл ь к и тоді будемо певним и в тому, що н аш е членство, виконую чи ретельн о м алі завдан ня, не заведе і на вел и ки х, я к і нас чекаю ть у майбутньому.

З Д І Я Л Ь Н О С Т И С У М У В БЕЛЬГІЇ З а га л ь н е число ч лен ства СУ М -у на 1-ш е к в ітн я 1956 р. є 235, об’єднане в 9 д ію чих осе­ р е д к а х і 3 л а н к а х ; крім того, є 5 осередків з 152 член ам и Ю ного СУМ -у. З а останній р ік відбулося 103 зв и ч ай н и х та св я тк о в и х сходин та 26 за с і­ д ан ь К ом ітетів осередків, на я к и х обговорю вали та п л я н у в ал и працю осередків. К у л ь ­ ту рн о -о світн я д іял ьн ість С У Ш -У в Б е л ь г ії помітно зм енш илась у п о р івн ян н і з попереднім р о ­ ком. З а звітн ій час відбулося 14 гутірок, 57 р еф ер атів , 10 академ ій, тоді я к у м инулом у році -— 17 гутірок, 30 р еф ер атів , 24 академ ії. У цьому році су­ м івці п роч и тали 215 к н и ж о к , у минулом у році — 420. В попе­ редньом у році скл ал о п ри сягу 58 сум івців, а іспитів 1-го сту ­ п ен я — 20; цього року ж ад ен сум івець не скл ав присяги, а з 20 сум івців, щ о щ е на п о ч атк у р о ку під готовлялися до іспитів 1-го ступеня, зал и ш и л о сь л и ­ ш е 7. З н ач н о п о слаб ла т а к о ж ді­ я л ьн іс ть м истецьких гуртків. У попередньом у році існували три д р ам ати ч н і гуртки й д в а сум івські хори, я к і в и я в л я л и акти в н у д іял ьн ість; в цьом у році зал и ш и л о сь т іл ь к и два д рам ати ч н і гуртки, щ о м али 22 проби й д ал и 3 вистави. Існує теп ер л и ш е один су м івськи й хор, я к и й зробив 6 проб і дав один виступ. Ц ей стан поясню ­ ється тим, щ о з осередків вибу­ ває н ай ак ти вн іш и й елемент. У К райовом у З д в и зі С У М -у в 1955 р. в зя л и у ч асть 500 су­ м івців, а в Е вропейськом у З д в и зі в П ар и ж і — 40 сум івців, 54

з них 20 осіб б р ал и уч асть у П рощ і до Лю рду. М инулого л і­ т а н а 4-ому В исокош кільном у К у р сі У к р аїн о зн ав ства Ц ЕС У С -у в Л ю вені серед у ч асн и ків було 12 н аш и х сум івців. П р ац я наш ого Ю ного СУМ -у. З а м инулий р ік відбулося 111 сходин, де ю н аки і ю н ачки в и ­ в ч ал и історію й географ ію У к ­ раїни , різн і у к р а їн с ь к і пісні т а танки, д и тяч і п ’єси та д ек л я м а ції. В иховн ики оп овід али дітям к а зк и т а ч и тал и короткі опові­ д ан н я про історичні події з Іс ­ торії У країни. Всі від діл и б р а­ ли у ч асть у рел ігій н и х т а н а ­ ц іо н альн и х свя тах . їх н ім и си­ лам и організовано св я та «День М атері», «Св. М иколая», а два відділи д ал и вистави, щ о м али вел и ки й успіх. В об ластях Л ім бурґ та Монс на п оч атк у звіто вого року від бул и ся «Дні Ю СУМ -у», тобто ім прези, ор­ ганізовані виклю чно силам и Ю ного СУМ -у. Ч и сел ьн е гро­ м адянство з зах о п л ен н ям в и ­ словлю вало своє зад оволен н я з д іяльн ости Ю ного СУМ -у. Всі відділи Ю С У М -у маю ть свої бібліотеки з дитячим и к н и ж е ч ­ кам и. Всі 6 від діл ів при дбали ком плетні однострої. З аход ам и р еф ер ен ту р и Ю ного СУ М -у при К К видано Б ю л етен ь д л я з в ’я зк у ю н ацтва «Рідне Слово», в зміст якого ввій ш л и знім ки з виступів та д іял ьн ости пооди­ ноких осередків, а т а к о ж ц ік а ­ ві оповідання, к а зк и , вір ш і то­ що. Н азагал працю серед ю н ац ­ тв а м ож на оцінити я к за д о в іл ь ­ ну, ко л и в зя т и до уваги, щ о ми не маємо відповідн их ви х о вн и ків.

А Н Г Л І Я ТЕАТРАЛЬНА

В И С Т А В А В Л ОНДОН І

У к р а їн с ь к а гром ада в Л ондо­ ні зро б и л а щ е один к р о к в п е­ ред на полі к у л ьту р н и ц ь к о ї д іял ьн о сти . Здобувш ись н а х о ­ р ал ь н у й тан ц ю в ал ьн у групу, во­ н а с п р я гл а свої сили щ е й у д р а ­ м атичном у гу ртку при О середку СУ М -у, щ оби «рухати» і цю д і­ лянку м истецтва. Н аслідком прац і гу р тк а б ула постан о вка історичн ої драм и Т. Ш ев ч ен к а п. з. «Н азар Стодоля» 9-го ч е р в ­ н я в X X . С енчурі театр, Лондон. В а ж к о робити оц ін ку п е р ­ ш ої ви став и силам и а к т о р ів ам аторів. До н и х н ія к не м о ж ­ н а засто су вати м ірок, яким и, зви ч ай н о , м ір яється п р о ф е с іо ­ налів. В цьом у в и п ад к у це в а ж ­ ко робити щ е й тому, щ о д у ш а гу ртк а, р еж и сер п ан і М арта Л еви ц ька, з при чи н здо р о в’я, не м ал а м ож ливости д овести свій зад ум до кін ц я, а тому б у д ь -я к а к р и т и к а б ула б неоправданою кри вдою д л я неї. Н е м о ж н а відм овити а к т о ­ рам п р а в а по своїй силі в ід тв о ­ рити до р у чен у ролю з н а й б іл ь ­ ш ою природністю , з ви р азн и м и кон трастам и : чи це за х л а н н и й і безоглядний самолю б сотник Х ом а (п. II. В итягловський ), чи сенти м ен тал ьн и й у лю бові геЗА М О В Л Я Й Т Е З початком м ісяц я сер п н я ц. р. р озп іч н еть ся о б ’їз д із ф іл ь ­ мами, «Г уц улка К сен я» і « Р о ж е ­ вий К а р узел ь », як і н абув К р а ­ йовий К ом ітет С У М -у. П росим о К О С У М -у прислати зам овлен ня н а к ін о-сеан си , п о­ даю ч и д о к ан ц ел я р ії К К С У М -у н а о к р ем и х ф ор м ах, я к і ми р о ­ зіш лем о, док л адн і адр еси зал і, к іл ьк ість м ісць, ч ас і д а т у в и ­ світлю ванн я ф іл ьм ів .

рой драм и Н аза р (п. Л. Т ер лецький), чи зр а д л и в а к л ю ч ­ н и ця С тех а (п-і К . Ш крум ида), простодуш на, в ір н а в любові Н а за р е в і сотн и к ова д о ч к а Галя (п-і А. Т ар н авськ а), чи ревни й к о зац ь к и й побратим Гнат (п. В. В олощ ук), ти п ова о р ган ізато р ка «соціяльних вечорів» у старом у у к р аїн ськ о м у селі (п-і Т. П еребийніс), ч и старости пп. М. Ш м оргай і М. Б ан дровськи й ). В еликою допомогою д л я а к т о ­ р ів був х ор ОбВУ під к е р ів ­ ництвом п. Є. Г арасим чука, тан ц ю в ал ьн и й гурток п ід к е р ів ­ ництвом п. М. С лободяна й орк е с тр а під керівн и ц твом п. В. К расіцького. П риродности ш ту­ ці додали д ек о р ац ії в тр етій дії, роботи п. Д. Л евицького. Т реба згадати, щ о остан ні проби гу р тк а і обговорю вану т у т по­ стан о вку перевів, зам ість п -і Л евиц ької, я к а тоді л е ж а л а в л ічн иці п ісл я операції, п. Д. Л еви ц ьки й . Т ех н іч н і н ед отягнення, я к і м ал и м ісце н а сцені, тр еба при писати у ви н у м атер і­ а л ьн и м засобам К О С У М -у й б р ако ві чисто технічн ого персо­ налу, щ о своєю прац ею з а к у ­ лісам и сцени сп ри чи н яю ться до загал ьн о го успіху. К ІН О -С Е А Н С И Зам овл ен н я п рийм ається т а ­ к о ж в ід у к р а їн сь к и х осередк ів , д е нем а к л іти н С пілки У к р а їн ­ сь к о ї М олоді. К о л и В и б а ж а єте, щ об і у в ас були в и св ітл ен і ви­ щ езгадан і у к р а їн сь к і к ольорові зв ук ов і і п о в н о м етр а ж ев і ф іл ь ­ ми (один ф іл ь м три ває біля д в о х годин), то н ап и ш іть н е­ гайно про ц е д о к а н ц ел я р ії К р а ­ йового К ом ітету С У М -у в Л он­ дон і. К К С У М -у 55

К А Н А Д А Р ІК П Р А Ц І О С Е РЕ Д К У С У М -У У М О Н Т Р Е А Л І

О середок СУМ ім. ген. Гриц ая -П ер еб и й н о са в М он тр еал і н а р а х о в у є 70 член ів. В ідділ Ю н ац тв а СУМ при Осередігу охоплю є 106 дітей. У «Рідній Ш колі» п ри О середку н а в ч а є т ь ­ с я 64 дітей. 70 д ітей н а л е ж и т ь до Б а л е т н о ї ш к о л и СУМ, к е р ів ­ ни ком я к о ї є д. В. Гладун. С у­ м ів ськи й х о р «Трембіта» в М онт­ р е а л і п ід к ер івн и ц тво м п р о ф . Р. Н агро бец ько го в тіш а єть с я від.-» д а в н а доброю славою . В про­ д о в ж остан нього ділового року М о н тр еал ь ськ и й О середок СУМ б р ав у ч ас т ь у 22 ім п р езах , чи сам остій них, чи в л а ш т о в а н и х сп іл ьн о з інш им и о р г а н іза ц ія ­ ми. В иступи сум івського хору «Трембіта» т а дітей з Б а л е т н о ї ш ко л и , з Р ід н о ї Ш ко л и і В ід ді­ л у СУМ н а зга д а н и х ім п р езах б ули з а в ж д и д у ж е м ило с п р и й ­

н я ті гл яд ачам и . П ро всі д о сяг­ нення, а т а к о ж і н ед о тя гн е н е н н я у п р ац і О середк у ш и роко д и с к у т у в а л о с я н а Р іч н и х З а ­ га л ь н и х З б о р ах О серед к у СУМ у М онтреалі 8 к в іт н я 1956 року. К ом ітет О середк у під п р о во ­ дом голови д. Д м итра П о п о ви ч а відбув у п род овж р о ку 13 з а с і­ д ан ь. Н ай б іл ьш е у в а ги К ом ітет п р и св яти в розбудові О селі «Вер­ ховина», в ар т іст ь я к о ї сягає су ­ ми $30,000, а за г а л ь н и й оборот у р а х у н к а х О селі з а один р ік був $54,623.88. Б іб л іо те к а р О се­ р е д к у зай м ав с я т е ж збіркою ф о н д ів н а допом огу Н Т Ш у С ар селі й зібрав та п ер ес л ав у п ро­ д о в ж ро ку сум у $145.50. Н а діл. р ік 1956/57 головою ком ітету О середку виб рано М. Б е зп а л ю к а .

З А Г А Л Ь Н І З Б О Р И С У М -У У С У Д Б У Р А Х

Р іч н і З а г а л ь н і Збори О серед ­ к у СУМ ім. М. П а в л у ш к о в а в С уд бу р ах в ід б у л и ся у в л асн ій д ом івц і в неділю , 13 т р а в н я 1956 р. Н ар ад ам и к е р у в а в д. В. Д ав и д я к , с е к р етар ю в ав д. В. Семеню к. У з в іт а х ч лен ів у с т у п а ­ ю чого К о м ітету О середку від м і­ чено зо к р ем а в е л и к і осяги на в ід ти н ку о р ган ізац ій н о ї і в и х о в ­ н ої п р а ц і з доростом і ю нацтвом

СУМ. В иховн у п рац ю в е д у ть п -во З а в е р у х и . (Про у сп іш н е п е­ р ев ед ен н я п ер ш и х ю н а ц ь к и х іс­ пи тів у С удбурах в ж е б у л а мо­ в а н а сторінці «Т рибуна С ум ів­ ця»). Діти, зо р га н ізо в ан і у В ід ­ д іл і Ю. СУМ, б еруть радо у ч аст ь у всіх ім п резах, в л а ш т о в у в а н и х старш им и, а їх в и ступ и є с п р ав ж н ьо ю приєм ністю для в сіх гром адян.

З У С Т РІЧ В ІД Д ІЛ ІВ Ю Н А Ц Т В А С У М -У О С Е Р Е Д К ІВ

Т О Р О Н Т А І О Ш А ВИ З п ри воду 10-річчя в ід н о в л ен ­ тв о О середку О ш ави в ід зн а ч а л о н я СУМ в ід б у л ась З у с тр іч В ід ­ р івн о ч асн о в и н я т к о в у подію — д іл ів Ю н ац тв а О середків СУМ в р у ч ен н я в ід зн а к перш ого з Т ор о н та й О ш ави. З у с тр іч в ід ­ ю н ацького іспиту. Згід н о з н а ­ казом , я к и й від ч и тан о п іс л я б у л ас я в неділю , 10-го ч ер в н я п ід н есен н я прап ору, в ід зн а к и ц. p., на ф а р м і в околи ці О ш а­ в р у ч ен о б іл я 30-ти ю н ак ам і ви. З Т о р о н та п р и їх а л а гр у п а ю н ачкам . ю н ак ів і ю н ач о к разом із сво ї­ ми ви х о в н и к а м и т а п р ед став н и ­ У програм у зу ст р іч і вход и л и : к а м и К К СУ М К ан ад и . Ю н а ц ­ П о л ьо в а С л у ж б а Б о ж а , я к у в ід ­ 56

п рави в о. Г. Ц ю пка, доповідь го­ лови К К СУМ д-рй М. К у ш п ети, о. Г. Ц ю пки, голови В и х о в­ ної Ради Ц К СУМ ред. Б. Стебельського, хорові та танкові виступи обох відділів Ю нацтва

та вільноручні й ф ізк у л ьт у р н і вправи О середку в О ш аві. У часть гром адянства й молод,була численна. В ід чувал ася лю ­ бов і увага суспільности до мо­ лоді, я к до основа, на я к ій бу­ де побудоване майбутнє народу.

А М Е Р И К А К О М А Н Д А ЗД ВИ ГУ ДЛЯ Ч ІК А ҐО

П ’яти й В сеам ерикан ський М аніф естац ій н и й Здвиг СУМА в ід ­ будеться одночасно і в Ч ік а ґо і О селі СУМА в д н ях 1-го, 2-го і 3-го вересня ц. р. У п л ян і підготови до Здвигу, в Ч ік а ґо 31-го березн я ц. р. від ­ булася нар ад а представн иків трьох м ісцевих О середків (ім. М. П авлуш кова, ім. І. Б о гу н а й ім. Крут), на я к ій уко м п л екто ­ вано К ом анду Здвигу в таком у складі: Обозний — В асиль П алагню к. секр атар — Дмитро Н овош ицький, скарб н и к — М икола Я цків, х арчові справи — С тепан М едицький і М ихайло Сорока, преса і пропаганда — В олоди­ мир К усик, кер івн и к м истецької сам одіяльности — Б огд ан Лесюк, спортові виступи — М ирон Л евицький, ш еф поряд ку — Є в­ ген П ерхач, перш а допомога — М ирон Л ущ ак, кварти рм ай стер

— П етро К ул іш , член и К ом анди — М ихайло Бі.пецький і Г. П арохонька. К омендантом Зд вигу в Ч ік а ­ ґо Головна У п рава уп о вн о важ и ­ л а К ер івн и ка О рганізаційного Відділу 3. О сінчука з Н ью -Й ор­ ку. Згідно з ріш енням Головної У прави, участь у З д ви зі в Чдк аґо візьм уть так і О середки: Ч ікаґо — ім. М. П авл уш кова, Ч ікаґо — ім. І. Богуна, Ч ік а ­ ґо — ім. К рут, Д ітройт — ім. П. О рлика, Д ітройт — ім. К иїв, М ілвокі, Ф лінт, К ентон, К л ів ­ ленд, Я нґставн і М іннеаполіс. Здвиг відбудеться в центрі міста у відомому п ар к у на м а­ лому м айдані й спортовому ста­ діоні: Rivereview Park, 3300 N o rth , Western Avenue. Головна У права СУМ А

ДЕН Ь СУМ А У Ф ІЛ Я Д ЕЛ ЬФ ІЇ

В неділю 10-го ч ер в н я ц. р. м инуло д есять р оків від д н я в ід ­ н овленн я С пілки У кр аїн сько ї М олоді (СУМ) Щоб сідно від ­ зн ач и ти цю історичну дату СУ М -івського руху, осередок СУМА ім. УПА в Ф іл я д е л ь ф ії вл а ш т у в а в осередкове свято «День СУ М -івця», я к е відбуло­ ся в околи ці Ф іл я д е л ь ф ії, на площ і п. С тендеровича, в нед і­ лю 10-го ч ер вн я ц. р. С вято започатковано під н е­ сенням ам ериканського й у к р а ­

їнського п рап орів і польовою С лужбою Бож ою , я к у від п р а­ вив Всч. о. М алащ ук. У своїй зм істовній проповіді о. М ал а­ щ у к з а к л и к а в С У М -івську мо­ лодь сл у ж и ти Б огові і Б а т ь к ів ­ щ ині. П ісля С луж б и Б о ж о ї від­ булося п р и й н яття ю начок і ю на­ к ів до старш ого СУМА. А кт п ри йняття ви конав голова осе­ р едк у проф . Іл я р ій К ін ал ь. По обідній перерві відбулися спор­ тові зм аган н я (відбиванка) за переходову ч аш у О середку, я к у 57

п о д ар у вав п. Ів ан М едвідь. У ч асть у зм аган н ях в зя л и : в ід б и в ан к о в а д о у ж и н а О середку СУМ А з Н ью -Й о р ку , Н ю арку, Ч естер у й Ф іл я д е л ь ф ії. П ісля д овги х і за в зя т и х зм аган ь ч аш у зд обула в ід би ван ко ва д р у ж и н а О середку СУМА ім. УПА в Ф і­ л я д е л ь ф ії. З м а га н н я від б у в ал и ­ ся за системою «мінус два». О с­ тан н і дві розигри відбулись під си льн и м н ап р у ж ен н я м публіки, бо д в і м а й ж е рівноси льн і д р у ­ ж и н и (Ф іл я д е л ь ф ія й Н ю арк) х о тіл и здобути чаш у. Т ут варто в ід зн ач и ти ж ер тв ен н ість наш ої д руж и н и , а зокрем а Ігора З а я ц я і В олодим ира С авчина, що своєю тех н іко ю гпи сп р и чи н и ­ л и ся до перемоги. О після відбу­ л а с я м и стец ьк а частина. У часть у м и стец ькій частин і в зя л и : В ід ­ д іл Ю. СУМ А з Н ью -Й о р ку під керівн и ц тво м О л ел я О л ій н и ка;

доріст Ю. СУМА з Т рентону під керівн ицтвом д. О лекси П о­ л іщ у к а і доріст Ю. СУМА з Ф і­ л я д е л ь ф ії під керівн и ц твом в и х овни ці подр. Р о зал ії А л ь ф а ви ц ької. У програм у м истецької ч асти н и входили у к р а їн с ь к і н а ­ родні танці, діялоги, д ек л я м а ц ії' віл ьн о р у ч н і вп р ави й хорові в и ­ ступи. Друг О лесь О л ій н и к з Н ью -Й о р к у зб агатив наш у про­ грам у своїм виступом у ролі «Чумака», я к у ви к о н ав п о-м и стец ьки . До н арод н іх тан ц ів грав на акордеоні д. В аси л ь С т е ф а ни ш и н з Н ью -Й орку. В ел и к а к іл ь к іс т ь наш ого гром адян ства допом огла нам гідно в ш ан у вати д есяти л іття існ уван н я С п іл к и У к р аїн ськ о ї М олоді на ч у ж и н і. С вято закін чен о зн я ттям прап о­ рів і молитвою «Б ож е Великий», (реф . преси й ін ф орм ац ії) М икола Б ач ар а

Ф р аґм ен т з прийняття ю начок і ю наків д о старш ого С У М -у, яке в ід б у л ося з нагоди 10-ліття С У М -у на ч у ж и н і 10 ч ер вн я 1956 р. в Ф іл я д е л ь ф ії. Голова У прави осер ед к у п роф . Іл ярій К ін ал ь вітає н ов и х член ів.

В ІД З Н А Ч Е Н Н Я

2-го та 3-го ч ер в н я ц р. в О селі СУМ А відбулось у р о ч и ­ сте в ід зн ач ен н я Ж Е Р Т В О Д А В Ц ІВ -С Т О Д О Л Я Р О В И К ІВ , Ф У Н ­ Д А Т О РІВ ОСЕЛІ, цього к у л ь ­ турно -ви х о вн о го й від п о чи н ко вого ц ен тру С пілки У к р а їн с ь ­ к о ї М олоді А мерики. П рограм у св ята скорочено ч е ­ р ез д ощ ову зливу, щ о т р и в а л а ц іл и й д ен ь в суботу і в ніч на неділю . В неділю в р ан ц і д ля сум івців і гостей від п р ави л и С л уж б у В ож у, д л я п р а в о с л а в ­ них — о. Д. Л ещ иш ин, а д л я г р е к о -к ат о л и к ів — о. М. С озанський. Потім колон а сум івців з осе­ ред к ів Ю тики, Г артф орду, Н ью Й орку, Н евар ку , Д ж е р зі Ситі, П ассейку, Ф іл я д е л ь ф ії т а Т р ен тону в и р у ш и л а до трибуни, я к а б у л а сп о р у д ж ен а н а площ і ю носум івського відпочинкового табору і д е ж ер тв о д ав ц і-сто д о л я р о в и к и та п р ед ставн и ки від о р ган іза ц ій -ж е р тв о д а в ц ів і д у хо вн и к и за й н ял и почесні місця. К ом ендант свята, голова осе­ р ед к у СУМА в П ассейку Я. П етрик, р о зташ у вав сум івців півколом перед трибуною та ск л ав зв іт к ер ів н и ко в і О р ган і­ заційного В ідділу Головної У п­ р ави 3. О сінчукові, я к и й п ісл я цього виступи в з коротким сло­ вом про зн ач ен н я й зав д ан н я О селі СУМА в сп раві в и х о в а н ­ н я у кр аїн сько го підростаю чого покоління. Д иректор О селі М. С ем аниш ин п о д я ку в ав ж ер тв о д ав ц ям за при сутн ість та за щ едрий д а ­ рунок, за як и й придбано д ля у к р а їн с ь к о ї молоді «ш м аток мо­ лодої У к р аїн и на а м ер и к ан сь­ к ій зем лі». В ін говорив про п ерсп ек ти ви р о зв и тк у О селі в н ап рям і її розбудови та п р и ­ стосуван н я д л я потреб молоді, а т а к о ж звер н у в у в агу н а по­

Ж Е Р Т В О Д А В Ц ІВ

ч ато к р е а л ізац ії н ам ічених п л я нів, п о к азавш и на ве л и к у спортову площ у, я к у сам е тоді в и ­ рівню вано бульдозером , на бу­ дову ту ал ету д л я в ж и т к у ти м ­ ч асови х відвідувач ів, на при го­ т у в ан н я до о ч и щ уван н я о зера і т. п. Потім д ал и слово ж е р т ­ водавцям , я к і с х в ал и л и нам ір розбудови такого типу О селі д л я у к р а їн с ьк о ї молоді. П ід час п р и й н яття, в л аш т о ­ ваного в просторій їд ал ьн і О се­ лі, м іж ж ер тво д ав ц ям и й ч л е ­ нам и Головної У п рави т а Ди­ р ек ц ії О селі відбувся н еви м у­ ш ений обмін думкам и. С ум івки застави л и столи різни м и с т р а ­ вам и, а гості й господарі в и ­ словл ю вал и свої д ум ки щодо в и х о в ан н я доросту на ч у ж и н і та труднощ і в цьому. В ід «П ровидіння» говорив Д. К у л ь ч и ц ьк и й , а від газети «Америка» — р ед ак то р М П а­ с ік а та І. Б іл и н ськ и й , від ООЧСУ — п. Б о р о в и к та ін. Ч л ен Г оловної У п рави В. К о ­ в а л ь у своєму виступі звер н у в у в а гу при сутн іх н а ту н еб езп е­ ку, я к а м ож е сп іткати у к р а їн ­ ську гром аду в СШ А, я к щ о во­ н а не перейде від слів до діла, тобто до кон кретн ої допомоги у ви хован ні ю н ацтва, а саме: щоб б ать к и в ід д ав ал и св о їх д ітей до Ю СУМА, поси лал и до щ оріч ­ н и х таборів у О селі СУМА, а своїм и п о ж ер твам и п ід три м ува­ ли ф ін ан сово О селю , щ о є пе­ р ео б тяж ен а довготерміновою позичкою , я к у треба я к н а й ­ ш ви д ш е сплатити. Він п о к азав на ж ер тв о д авц ів т а на батьків, щ о в Б а т ь к ів с ь к о м у К ом ітеті при осер едках СУМА з п освя­ тою кон кретн о допом агаю ть в о р ган ізац ій н и х с п р а в а х ю н ацт­ ва, я к на зр а зо к п р а в д и в и х у к ­ р аїн ськ и х патріотів. З а всю ін­ ш у працю , п р о д о вж у вав він, бе59

ре н а себе в ід п о в ід ал ьн ість СУМА, метою я к о ї є в и х о в ати п ід ро стаю че у к р а їн с ь к е п о к о ­ л ін н я на добрих у к р а їн с ь к и х п атр іо тів та зр а зк о в и х ам ер и ­ к а н с ь к и х гром адян. Д и ректо р О селі М. С ем аниш и н п о к а за в гостям п роект п а м ’ятн и к а-м о н у м ен та, щ о буде сп о р у д ж ен и й тут, в О селі, н а ч есть ж е р тв о д а в ц ів . Ц ей п р о ­ ек т п р и го ту вав був п окійни й ар т и с т -м а л я р М Р ад и ш — в е ­

л и к и й п р и я т е л ь су м ів сько ї мо­ лоді. Д отепер зан отован о 41 особу ж е р тв о д а в ц ів -ф у н д 'а то р ів , що п о ж е р тв у в а л и на О селю СУМ А по 100 і б іл ь ш е д о л я р ів . Г олов­ н а У п р ава п ід готовл яє до д р у ­ к у сп е ц ія л ьн у б агато іл ю стр о вану ін ф о р м ац ій н у б рош уру про О селю , в я к ій б удуть зазн а ч е н і ім ена всіх ж ер т в о д ав ц ів , щ о п о д ар у в ал и не м енш е п ’яти до­ л я р ів . Б р о ш у р а п о я в и т ь с я п е ­ р ед П ’ятим Зд вигом СУМА.

Б У Д И Н О К С У М А В К Л ІВ Л Е Н Д І

О сер едо к к у п и в д л я власного к о р и сту в ан н я будинок. Б у д и н о к три п о в ер х о в и й і має в е л и к і з а ­ лі, я к і б удуть при стосовані д ля р ізн и х потреб, я к т е а т р а л ь н а за л я , н а в ч а л ь н і кім н ати , д л я спорту тощ о. Ц ікаво, щ о т а к и й в е л и к и й бу­ динок, я к и й кош тує 45 ти сяч до­

л я р ів , в ід в а ж и в с я к у п у в а ти О середок, я к и й н а р а х о в у є 100 ч л е н ів С У М -у і 150 ю н ак ів. Р о ­ зум іється, щ о все це треба з а ­ в д я ч у в а ти зап о в зя то сті й о р ­ ган ізац ій н ом у х и стові су м івськ и х к е р ів н и к ів . Г оловне м ати це, а грош і тоді з а в ж д и зн а й ­ д у ться.

Ч л ен и У прави осер ед к у С У М А ім. Б. Х м ельн и ц ьк ого в К л ів л е н д і. П ерш и й ряд, сидять зл ів а нап раво: В. К м ет, О. С тасю к, І. К о л о миець, Р. П очтар (голова У прави), В. М удрак, М. Р и бій , П . В е н ґрин. Стоять: І. П агайда, І. П р и ся ж н и й , Т. К р ав ец ь , Г. Головка, П. О пацький, П. Р огальськ и й , В . А у ех , П. Г уп аловськ и й.

60

Б а л е т н а г р у п а п р и о с е р е д к у ім . Л е сі У к р а їн к и

в Н оф ф ало

(фото Л. Ц арик).

Б а л е т н а група при осередку ім. М. П а в л у ш к о в а в и к о н ал а тан ец ь «В ерховина» на Річном у К онц ерті 29 к в ітн я 1956 р. в Ч ікаґо.

61

62

Футбольна команда «Крила» з членів Юнацтва СУМА ім. М. Павлушкова в Чікаґо.

НЛ РО ЗБУ ДО ВУ

С У М -Ф ЇЛ Ь М

В попередніх чи сл ах наш ого ж у р н а л у ми інф орм увал и чи тач ів про д ія л ь н іс ть С У М -Ф ільм у в США. К ер ів н и к С У М -Ф ільм у В. К о в ал ь зум ів при т я ж к и х ум овах цю в а ж л и в у д іл я н к у прац і з че­ стю виконати. З а в д я к и його хистові й великій посвяті та ж е р т в е н ності створено п ід валини д л я д ал ьш о ї розбудови СУ М -Ф ільму. В. К о в а л ь творчою працею й плодам и своєї роботи в ж е переконав б агатьох скептиків, я к і н е в ір и л и в усіпіх започаткованого ним діла. В исвітлення кор о тко м етр аж еви х ф іль м ів, ви к он ан и х В. К о ­ валем цього року по осер едк ах у країн ського скуп чен н я СШ А й К ан ад и , в и к л и к ал о д у ж е пози ти вну оцінку гл яд ач ів, про щ о пи­ салось у пресі. Я к інф орм ує В. К о вал ь, зад ум ан і пляни щ одо розбудови СУМФ іл ьм у є реальні, і я к щ о ввесь сум івський ак ти в по всіх к р а їн а х вкл ю ч и ться в цю акцію , то м ож н а з певністю ствердити, що СУМ буде продукувати свої ф іл ь м и не т іл ь к и з його багатогранного ж и ття , а й з ж и ття у к р а їн с ь к о ї суспільности. С У М -Ф ільм це є сум івська власність. Треба всім одностайно стати на допомогу в розбудові СУ М -Ф ільм у. А тоді к о ж н и й К р а ­ йовий Ком ітет СУ М -у придбає собі власну а п ар ату р у д л я висвіт­ лен н я ф іл ь м ів Ц е буде спосіб д л я обміну досвідом, створен ня м атер іял ьн о ї бази д л я д ал ьш о ї сум івської прац і та в е л и к а проп а­ ганда у к р аїн ськ о ї ви звольн ої боротьби серед чуж ого світу. З половини л и п н я ц. р. С У М -Ф ільм видав друком сп ец іял ьн і пош ­ тові м арки «На р о з­ будов у

С У М -Ф ільм у».

Зіб ран і грош і з цих пош тових м арок підуть виклю чно н а допомогу С У М -Ф ільм у. Потрібно, н ареш ті, мати солідні ф онди, щ об прискорити р еал ізац ію важ ливих пл ян ів. Н асл ід к и в про­ веденні ц ієї зб ірки за ­ л е ж ати м у ть від свідомости провідного а к ти ­ ву СУ М -у ко ж н о ї країн и. Х ай ко ж н и й єум івець придбає собі певну к іл ь к іс т ь пош тових м арок «На розбудову СУ М -Ф ільм у», а К ом ітети й У п рави осеред­ к ів СУ М -у А мерики, К ан ад и , А встралії, Б р а зіл ії, А рґентіни, Е вропи в и д іл ять відповідні суми з своїх кас н а цю ціль. Своєю участю в ш ироком у розповсю дж енні пош тових м арок по всіх о середках СУМ -у К р ай о ві К ом ітети сп ри чи н яться до розбу­ дови С У М -Ф ільм у 63

З Х Р О Н І К И С У М -Ф ІЛ Ь М У

* В середу 23-го т р а в н я ц. р. в за л і У к р аїн ськ о го Н ародного Дому в Н ь ю -Й о р к у С У М -Ф ільм в и с в іт л и в про 32-гу М іж н ародн ю Ж ін о ч у В и ставку , щ о в ід б у л ася в м инулом у році в Н ью -Й о р к у . Ц е в и с в іт л е н н я було однією з то ч о к програм и об іду-свячен ого, щ о його у л а ш т у в а в У к р а їн с ь к и й Ж ін о ч и й В и ставко ви й К ом ітет. В обіді в зя л о у ч асть 90 осіб від р ізн и х етн іч н и х груп т а к е р ів н и к и щ о р іч н и х ж ін о ч и х виставок. * У тр а в н і за ф іл ь м о в а н о н а О селі СУМ А ф р агм е н т и з одно­ денного побуту стар ш и х ю н а к ів і ю н ачо к В ідділу Ю СУ М А з Н ью Й орку. Ц і ф р агм ен ти до лу ч ен о до ф іл ь м у про О селю СУМА.

-X- 2-го ч е р в н я ц. р. за ф іл ь м о в а н о дем онстрацію у к р а їн ц ів і ін ­ ш и х народів, я к а в ід б у л ася н а Ін тер н ац іо н ал ь н о м у аеродром і в окол и ц і Н ью -Й о р к у я к протест проти д ел егац ії м оско вськ и х ч е р воних «духовників». Н а й ц ік а в іш и й м ом ент у ф іл ь м і це «зустріч» дем он стр ан там и п р и с л у ж н и к ів сатан и, коли вони в и й ш л и з аер о ­ дрому. В о р о ж і ви гу ки т а зл и в а л етю чо к зі всіх боків л етіл и на голови аген тів К рем лю в р ясах .

Т р ан сп ар ан ти на д ем он стр ац ії проти ч ер в он и х «духов н и к ів » біл я Ін тер н ац іон ал ьн ого аер одр ом у в ок оли ц і Н ь ю -Й о р к у ДОСЯГНЕННЯ Ю С У М А «Ч И ГИ РИ Н » У Н Ю А Р К У .

З приходом весни п р а ц я н а ­ ш ого в ід д іл у н аб р ал а ш и р о ки х ро зм ах ів , про щ о го во р ять ф а к ­ ти. 2 к в іт н я ц. р. Н ю ар к в ід зн а ­ чив с п ец іял ьн и м Б о го с л у ж е н н ям і святковою А кадем ією 1000-ліття Х р и сти я н сь к о ї У к р а ­ їни, д е юні сум івці в своїй у н і­ ф о р м і в з я л и о р ган ізо ван у участь. Н е за б у л и н аш і ю ні су м івки й сум івці і про своїх подруг і 64

д р у зів за океаном. З нагоди В е­ л и к о д н іх С вят вони в и сл ал и 29 к в іт н я ц. р. 24 к е р -п а к е т и до в ід д іл у Ю С У М -у «Львів» (з я к и м вони три м аю ть з в ’язок) у Н ім еччині, в А мберзі.

27 т р а в н я зн ову ю ні сум івці в з я л и о р ган ізо ван у у ч ас т ь у С вяті Героїв, в я ко м у в и к о н а л и д ві то чки : пон ад 60 ю н их сум ів­ ців в ід сп івал и м олитву «Б ож е В ел и к и й , Єдиний» і д ек л я м а ц ії.

Ю СУМ Л в Н ю арку виконую ть м олитву «Б о ж е В ели к и й Єдиний»

Б агато праці кош тує У праві відділ Ю СУМА, що об’єднує по­ н ад 117 ю них сум івців. Р е ф е ­ рентом Ю СУМА є М ихайло Л аврів. В ідділ поділений на три групи — менш і, середні й стар­ ші. В квітн і місяці вони обрали свою У праву, до с кл ад у яко ї ввійш ли: О лекса М итченко — голова, С. Д зера — секретар, Т.

Гуцал — скарбник. Дві групи м енш их маю ть сходини щ осу­ боти, що їх провадить пані І. Т ерлецька, а групою більш их, я к і збираю ться щ осереди, к е ­ рує проф . С. В ож аківськи й . Т анцю вальним гуртком б іл ь ­ ш их керує єум івець др. В. К у л м атицький, а м енш их вчить танцю вати пані К ононів.

Д у х о в а оркестра ос. СУМ А в К л ів л ен ді. Д и ри ґен т Р . Л исик 65

Духова

оркестра

оркестра

— д-р

Богдан

в Боффало. Дириґент — п. О. Грищук.

ім. Київ в Дітройті. Дириґент

ос. СУМА

при осередку СУМА

Перша

Кушнір.

У права осер. С У М -у в Д ж іл ь о п (А встралія). П ерш ий ряд зл ів а направо: Б. Б обецький, М. І'аиусип, І. А ж ісь , Р. Д ум а (голова о с е ­ р едк у), В . П ун дяк (секретар К К С У М -у), І. Я вний, О. Н агірний (голова К он трол ьної К о м ісії К К С У М -у). Д р уги й ряд, стоять: М. Ганусин, П. Ф едун ів, JI. К узн іц ов а, А. К а л и т о к , Т. Ф ед у н ів а , Т. С обчак, Ж . П анченко, П. К а л и т о к , Я. Б ер еза. Т р етій ряд: П. К ул ь к а, І. Ч ервінський, В . Явний, С. Веприк, В. П анченко, М. К ул и к , М. Р обочок.

В ІД ЗН А Ч Е Н Н Я ДЕС Я ТИ ЛІТТЯ СУМ В П А Р А Г В А Ї

10 ч ер в н я ц. р. в м. Е н к а р пасіоні п іс л я С луж би Б о ж о ї в ід п равл ен о м олебень з п ри во­ ду д есятилітнього ю вілею СУМ-у. Б о го сл у ж ен н я й м оле­ бен ь від п р ави в о. Ієром онах М и хай ло Г орленко — н асто я­ т е л ь п а р а ф ії У А П Ц в П арагваї. В к ін ц і о. М ихайло виголосив пром ову з нагоди д еся ти л іття сум івської орган ізац ії н а ч у ­ ж и н і та п о б аж ав багато літ к е ­

р івн и кам та всьому член ству С пілки У к р аїн ськ ої М олоді. Н а зак ін ч ен н я С луж б и Б о ж о ї при сутн і за с л у х а л и доповідь по­ чесного член а С У М -у Ів а н а Л итвиН овича, п р и свяч ен у ю ві­ л еєві з дня від н овл ен н я СУ М -у н а чуж ин і. Співом «Не пора, не пора» за к ін ч и л и ся св я тк о в і сходини.

А. Кущинський 67

С У М на зовніш ньом у відтинку МОЛОДЬ Ф О РМ О ЗИ І СУМ А К итайська антиком уністична ор ган ізац ія молоді на Ф орм озі (Чайна Ю т Корпс) б а ж а є співпраці зі Спілкою У к раїн ськ ої М олоді А м ерики

В листі з 11-го кв ітн я ц. р. за підписом проф . П ао-Т зен пенґа, ч лен а У прави К орпусу К и т а й ­ ської М олоді читаємо: «Я дійсно д у ж е радий, що С пілка У країн ської М олоді з а ­ ц ік ав л ен а в співпраці з о ргані­ зацією ки тай сько ї молоді. Ми, направду, горді з цього, і це до­ д ає нам щ е більш ого стимулу й охоти в наш ій праці. Я д у ­ ж е хотів би б л и ж ч е довідатися про умовини праці В аш ої ор­ ган ізац ії молоді та налад н ати з нею кон такт. Моїм глибоким п ереконанням є, що ми мусимо об’єднати наш і сили в боротьбі проти комунізму.

Ми запевню ємо Вас, щ о хоче­ мо п л іч -о -п л іч боротися сп іл ь­ но з україн ською молоддю за осягнення наш ої спільної св я ­ тої цілі — зни щ ен ня комунізму. А д л я цього ми мусимо в перш у чергу бути об’єднані ідейно й духово. Очікуємо В аш и х д а л ь ­ ш и х кроків і побаж ань». У відповідь н а цього листа. Головна У п рава СУМА в ж и л а відповідних заходів щодо н ав’я зан н я співпраці з К орпусом К и ­ тай сько ї Молоді. Т а к а співп ра­ ц я ум ож ливи ть кон так т з усі­ єю молоддю А нтиком уністичної Л іґи А зійських Н ародів, центр а л я я к о ї м іститься в Т ай п еї — столиці Формози.

КАНАДА

К рай о ви й К ом ітет СУ М -у в на, надісланого до К К СУМ -у К ан ад і прагне зміцнити спів­ в К анаді: працю з молодечими о р ган ізац ія­ А рвайда, 9.5. 1956. ми на терені К ан ад и ч ерез С ві­ До К К СУМ -у в К анаді. тову А самблею Молоді (ВЕЙ). З В ІТ Щ е в 1952 році К К СУМ К ан ад и з участи на к о н ф ер ен ц ії К ан апослав свого представника інж . дійського К ом ітету С вітової В. Г аврилиш ин а на перш у ко н ­ А сам блеї М олоді ф еренцію молоді різни х націо­ нальностей К анади, н а як ій до К о нф еренція відбулася 21 Е кзекутиви К ан ад ій сько ї ВЕЙ к в ітн я ц. р. в О ттаві. Згідно з вибрано др у га інж . Б. Г аврили­ уповноваж енням К К СУ М -у я ш ина від СУМ-у. в зя в участь поруч з д-ром В ол ян ськи м я к д ел еґат СУМ -у. В Друг Б. Г аврилиш ин восени перш ій мірі хоч у висловити 1952 р. брав участь у К о н ф е ­ п ри знанн я за д уж е вл учн ий ренції С вітової А самблеї М оло­ ді в Д екарі (А ф рика), про я к у підбір д елеґата в особі д -р а В олянського. Він добрим володін­ свого часу ми інф орм ували в у кр аїн ській пресі. ням англійською мовою, опано21 к в ітн я 1956 р. в м. О ттаві ваністю і влучним и заввагам и зробив позитивне в р а ж е н н я н а відбулася ч ергова ко н ф ер ен ц ія організованої молоді К анади. всіх д елеґатів, т а к щ о його П одаємо зв іт д. Б. Гаврилиш и­ уч асть у К онф еренції, не ди в­ 68

л ячи сь на те, що він був у спра­ в ах К К ВЕЙ новий і неознайомлений, була н аскрізь пози­ тивна. К он ф ер ен ц ія була досить у с­ піш на. Б у л о присутніх, разом з Екзекутивою , 21 делеґатів, я к і репрезентували 16 молодечих організацій. К рім СУМ -у, на моє особисте запрош ення МУН та ОДУМ ви ­ сл али були по одному делегато­ ві. Ц е є позитивне явищ е, бо чим більш е україн ців буде а к ­ ти візуватися в діяльності цього роду, тим більш е буде наш а п и ­ тома вага. Ні СУМК, ні УКЮ на запрош ення, на ж ал ь, не відгукнулись. Головна ціль К онф еренції бу­ л а така: З а останні 4 роки Е кзекутива К К ВЕЙ не встигла здобути н ал еж н о ї моральної і м атері­ ал ьн о ї підтрим ки серед м оло­ дечих організацій. Н аш а Е к зе ­ ку ти ва звернулась до К о н ф е ­ ренц ії з проханням виріш ити, чи продовж увати існування К К ВЕЙ я к зовсім незал еж н о ї ор­ ганізації, чи передати К К ВЕЙ під опіку спільної комісії ан ­ гломовної і французькомовнох

«Асосіейшн ф о А далт Едюкейшн». Ці організації згідні створити так у спільну комісію для К К ВЕЙ й передати свій секретаріят до її диспозиції. К онф еренція виріш ила п ри й­ няти другу альтерн ати ву і в и ­ б рала з-пом іж членів теперіш ­ ньої Е кзекутиви комісію з трьох членів, я к а б м ала порозум іти­ ся з вищ езгаданими організа­ ціям и в цих справах. Ц я ком і­ сія трьох скличе наступну кон ­ ф еренцію у вересні і зробить звіт про успіх своїх домовлень. Доказом того, щ о наш і в п л и -' ви серед молодечих рухів зррстаю ть, є й те, що, коли виби­ рали трьох член ів комісії, го вибрали одного від англійців, одного від ф р ан ц у зів і одного від т. зв. «інших», себто — ме­ не, українця, не зваж аю чи на те, що я меш каю в А рвайді і моя участь у комісії буде для К К ЕЕЙ кош товна і досить ут­ руднена. З поваж ан ням 'і. Гаврилишин

PS. Кош ти участи наш ого представника на К он ф ерен ц ії були 48 долярів.

КОН Ф ЕРЕН ЦІЯ СВІТОВОЇ АСАМ БЛЕЇ МОЛОДІ

В серпні ц. р. від 14 по 25 сер п н я відбудеться Ш оста К он ­ ф ерен ц ія Світової А самблеї М о­ лоді (ВЕЙ) у Західньом у Б е р л і­ ні. Тут будуть обговорювати справи прогресу праці молоде­ чих організацій світу, умови для ф ундам ентального навчання ем ігрантської молоді і т. д., а опісля делегати відбудуть подо­ рож по Н імеччині, Данії, Гол.яяндії, Ш вейцарії, А встрії з о ф і­ ційними держ авним и при йняттями. Одиноким делегатом від К а ­ нади буде інж . Б Гаврилиш ин — представник від СУМ -у в

канадійськом у проводі ВЕЙ. У часть у кр аїн ц я н а цій Світо­ вій К онф еренції М олоді є д у ж е відрадним явищ ем, і ми віримо, щ о д. Б. Гаврилиш ин зуміє п ри­ служ итись д л я поп уляри зац ії укр аїн сько ї справи перед д ел е­ гатами вільного світу, де пору­ ш ить питання оборони у к р а їн ­ ської молоді під совєтами п е­ ред депортацією н а цілинні зем ­ лі т а розкриття суті М оскви. Р ед ак ц ія «Авангарду» б аж ає сумівцеві інж . Б. Г аврилиш инові найбільш их успіхів у його відповідальній місії.

69

В И Я С Н Е Н Н Я П Р Е З И Д ІЇ Г О Л О В Н О Ї У П Р А В И С В У

В середині липня ц. р. в р із­ них у к р аїн сь к и х газетах з ’я в и ­ л ась за я в а С енату У кр аїн сько ­ го В ільного У н іверситету в М юнхені, в як ій спростовано твер д ж ен н я «Бю летень СВУ» з датою січен ь-травен ь 1956 p., ніби УВУ виріш ив співпрацю ­ вати з Інститутом А К В Б. В з а ­ яві Сенату зазначено, що «нія­ кої у х в а л и про співпрацю з Ін ­ ститутом У країн ськи й В ільний Університет не виніс». Одночасно члени У країн ської В ільної А кадем ії Н ау к зв ер н у ­ лись до П резидії Головної У п ­ рави СВУ з протестом проти висловленого в зазначеном у ви ­ щ е «Бю летені СВУ» тв е р д ж е н ­ ня, ніби УВАН постановила співпрацю вати з Інститутом. Вони заявл яю ть, що н іяк о ї у х ­ в ал и про співпрацю з Інститу­ том УВАН не виносила. П резидія Головної У прави СВУ цим доводить до відома україн ського громадянства, що в ж адном у з виданих Спілкою В изволення У країни чисел «Бю летеня СВУ» нема мови про те, ніби УВУ і УВАН при йняли у х в а л и про співпрацю з Інсти­ тутом А К В Б. Бю летень, яки й спростовую ть Сенат У к р аїн сь­ кого В ільного У ніверситету і член и УВАН, не був виданий Головною Управою СВУ. Ц ей бю летень видали на власну ру*к у двоє виклю чен их з СВУ співробітників Інституту А К В Б, а саме проф . П лю щ і проф . «ЗА

ВОЛЮ

К урінний. Грошей д л я ви д ан ­ ня цього бю летеня вони з каси Головної У прави СВУ не од ер­ ж ал и . О скільки Інститут А К В Б не ш кодує ф ондів д л я своїх співробітників, треба думати, що м атеріяльни й стан проф . П лю щ а і проф . Курінного доз­ воляє їм видавати бю летені на власні кош ти Весь їхн ій бю ле­ тен ь побудовано на вигадках, на ф альш і, на свідомій підтасовці ф актів. С тавлен ня проф . П лю щ а і проф . К урінного до єдинонеділимської політики А К В Б і його Інституту різко відмінне від ставленн я проводу і членства СВУ. . . . «П резидія Головної У п ра­ ви СВУ доводить д о відом а членства СВУ і всього у к р а їн ­ ського гром адянства н а ч уж и н і, що ріш енням Т ол овн ої К о н т­ р ольн ої К о м ісії і Головної У п ­ рави СВУ п роф . П лю щ а і проф . К урінного звіл ьн ен о від прав і обов’язк ів членів проводу СВУ і виклю чено із Спілки В и зв о ­ лення У країни. Н іхто з членів Головної У прави СВУ з ними н е співпрацю є. СВУ вони не очолюють, а говорять лиш е від свого власного імени».

К ерівництво С пілки В изво­ л ен н я У країни ріш уче зая вл яє, щ о воно не несе ж ад н о ї відпо­ від альн осте за п уб л ікац ії двох виклю чених з СВУ співробітни­ ків А К В Б. П р езидія Головної У прави СВУ ВІТЧИЗНИ»

В ийш ла з друку нова м арш ова пісня д л я чоловічого хору у су­ проводі ф о р теп іян а «За волю вітчизни»: м узи ка — М иколи Ф ом енка, слова — П етра К олісника. Пісню ви д ала К райова У п рава С пілки В изволення У країни в К анаді. Ц іна одного прим ірника 65 центів. Зам овлення скеровуйте на адресу: SVU, В о і 1051; Postal Station „С “ Toronto 3, O nt., Canada.

70

ДОКУМЕНТ, ПИСАНИЙ КРОВЧЕО Від редакції: В ж е після видрукуван ий останніх сторінок цього числа ж у р н а л у ми о д ер ж ал и потрясаю чі документи, в я к и х у к р а ­ їн ські політичні в ’я зн і сопетських кон центрацій них таборів обвинувачую ть перед світом російсько-ком уністичних ім п еріа­ л істів за терор і народовбивство. ІІа скл и кан ій 20 липн я ц. р. в М ю нхені ко к ф ер ец н ії д ля представн иків усього україн ського гром адянства член и ЗН У ГВР передали їм ни ж чеп одан і документи, принесені на ч у ­ ж и н у . Н а цій ко н ф ер ен ц ії вибрано гром адський комітет для підготовки с кл и к ан н я загал ьн о ї у кр аїн сько ї нарад и п ред став­ ни ків церковних і гром адських кіл та політичних партій і середовищ д ля підтрим ки вимог наш их рідних, я к і переслали документ, писаний к р о в ’ю. О ригінали звернення у к р аїн ськ и х в’я зн ів до вільного сві­ ту передано в Н ью -Й орку до ОН. У к р аїн ськ а політична ем і­ грація, а зокрем а С пілка У країн ської М олоді, м усять в кл ю ­ читись активно в цю акцію д ля розкриття суті московського ім періялізм у. Дорогі Друзі! ІСористаючись щ асливою нагодою, ми хочемо коротко р о зк а­ зати, щ о говорять нам більш овики на т. зв. л е к ц іях про Вас — наш у політичну еміграцію останнього 10-річчя та щ о появилось в друку на цю тему в недавньом у часі. К рім цього б аж ал ось би нам, хоч у д ек іл ько х сл о вах познайомити у країн ц ів на чуж ині, яки м не бай дуж а н аш а д о ля із ж иттєвим и умовами політв’язн ів у совєтських спецтаборах після воєнних літ. Л екц ії на у к р аїн ськ і теми проводять не докладч и ки з уп р ав ­ ління м ісцевих спецтаборів, а лектори з най вищ ої мордовської п артійн ої інстанції. П ровідна дум ка всього сказан ого до цього часу про Вас, приблизно, така: У к р аїн ськ а політична ем іграція останнього д есятиріччя — це м алочисельиа, та зате, поділена на багато партій, групка р о зсварених людей, короткозорих у полі­ тичном у віднош енні, я к а не мас в ж е ні популярности, ні опори в свойому народі й бореться не за щ ось реальне, а за велику букву «У». П ри цьому перечисляю ться прізви щ а най більш ви з­ н ачних наш их сучасних політичних діячів закордоном — «найзап ек л іш и х зрадників україн сько го народу». Д оклади на у кр аїн ські теми в останньому часі припинились. М ож ливо, що причиною тут гідна р еакц ія в ’язн ів н а тенденцій­ не б ольш евиц ьке п ер ек р у чу ван н я ф а к т ів з наш ої історії. Ц і не­ сподівані лекції, що завдаю ть нам стільки душ евного болю, є рівночасно д ля нас відрадним явищ ем. Вони дозволяю ть робити висновки (хоча б вони були правдиві!), що покращ ал о наш е по­ л о ж ен н я у м іж народном у політичном у ж и тті — і тому т а к по­ силено почала працю вати больш евиц ька проп аган да у відповід­ ному напрямі. Н езлобно завидую ть нам політв’язн і інш их націо­ нальностей совдепії, щоб т іл ь к и н аш а радість не була даремна! Серед друкованої ворож ої нам л ітератури остан ніх років, яка 71

появилась у бібліотеках мордовських спецтаборів, перш е місце займаю ть пам ф лети Галана («Вибрані твори», 1954 р.) та Б єл я е в а і М. Рудницького («Под чуж им и знаменами»), н аскрізь просякну­ ті чудовищною, вихованною, непереверш еною злобою та ненави­ стю до всього українського — некомуністичного. Вам, наш ій сучасній політичній еміграції, відведені на цих н аклеп ниц ьки х сторінках окремі розділи. П ідкреслю ю ться вну­ тріш ні неполадки, незгода, боротьба за провідницькі місця, ж а ­ доба наж иви, недостача політичної зрілості. Н аш е віднош ення однакове до всіх засобів больш евицької пропаганди. Ми не сум­ ніваємось у крайній тенденційності ж ивого і друкованого слова у совєтській «тюрмі народів». Ми твердо віримо, що, збагачені досвідом минулого, Ви з честю виконаєте завдання, які, звичайно, покладає народ на свою політичну еміграцію; що еміграційні ро­ ки не будуть д ля Вас «пропащим часом», що Ви прож ивете їх я к найбільш доцільно й повернетесь на У країну з нерозтраченими надаремно ж иттєвими силами, із знанням усіх досягнень передової європейської та світової думки, я к і м ож уть принести користь наш ому народові, що перебування поза меж ами Б а т ь ­ ківщ ини протягом довшого часу не розвіє — я к к а ж у т ь з вітром Ваш ої туги за рідними сторонами т а не зродить у серці б аж ан н я залиш итись на все ж и ття на чуж ині. А тепер к іл ь к а слів про ж и ттєві умовини політв’язн ів у со­ вєтськи х єпецтаборах післявоєнних років. Основні риси больш е­ вицької тю ремно-лагерної системи не змінилися. М айж е всі спецтабори розміщ ені в теренах незвичайно в аж к и х під оглядом п ри­ родно-клім атичних умов (Колима, Таймир, Сибір, Комі, К а за х ­ стан). Ч ас триванн я кари за політичні провини: від 5 років (за одну спробу, я к говорять ж артом , «неблагонадьожно» подумати) до 25 літ т. зв. «ісправітельно-трудових лагерей» т а від 15-20 ро­ ків каторж н и х робіт. У перш і повоєнні роки голод, непосильна праця та ж а х л и в і гігієнічні умови забрали тисячі ж ертв з рядів політв’язнів, знову ж е у 1948 р. введено у спецтаборах т. зв. по­ силений р еж и м зам икання загратованих бараків на ніч, обме­ ж ен ня листування до 2 листів у рік, заборона мати гроші на ру­ ках, ш тр аф н і бараки, заборона носити свій одяг, п ри каз носити тільки лагерний із номером на спині, заборона: робити виписки з книж ок, робити ручні роботи, сходитись у більш і гуртки і т. д. (При в а ж к ій 12-годинній праці та цілево підвищ ених нормах). Невиносимо в а ж к і ж иттєві умови в и к л и кал и повстання в пооди­ ноких лагерних осередках: у В оркуті (1952 p.), Н орильську (весна — літо 1953 р.) та Кенгірі (К азахстан у 1954 p.). У повстаннях брало участь понад 40 тис. в ’язн ів різних національностей. В бо­ ротьбі з повстанцями ворог використовував всяку зброю, з тан ­ ками вклю чно. Ціною ж и ття та здоровля д екількох тисяч вби­ тих і ранених друзів, ми добились знесення посиленого реж им у і встановлення 8-годинного робочого дня. В останніх роках болйш евики ріш или похвалитись перед сві­ том своєю гуманністю і. почали видавати укази, м. ін., д ля по­ літв’язнів, я к і в більшості випадків, не вводяться масово в ж и т ­ тя (указ про звільнення із спецтаборів інвалідів, про «умовнодосрочне» звільнення із спецтаборів в ’язнів, я к і відбули 2/3 к а ­ ри). П ісля звільнення із спецтабору політв’язн я ж д е — я к п ра­ 72

вило — ви си лка в Сибір на неозначений час. У вересні цього року проголош ено у к а з про амнестію д ля політв’язн ів, я к і спів­ п рац ю вали з німцями у воєнні роки. О ф іціялїіно н аш и х в ’язнів нац іоналістів н ази ваю ть больш евики «бандерівцями» або у к р а їн ­ сько-н ім ецьки м и націоналістами», а амнестія до нас не відносить­ ся. Щ е один зайвий д оказ б рехли вої больш евицької системи. Під кін ец ь хотілосьби нам сказати в ім’я правди, щ о ми з а в ж ­ ди високо цінимо ім’я україн ського політв’я зн я і, в загальному, зум іли з ’єднати собі п ри хильність та при знанн я п олітв’язн ів ін­ ш их національностей. Б у в ай те здорові, Дорогі Друзі! Н е забувай те нас та думайте про поворот на У країну! М ордовія, 5. X. 55 р. У країнські ж ін к и — політв’язні м ордовських спецтаборів

В ідк р и ти й л и с т ДО О РГА Н ІЗА Ц ІЇ О Б’ЄД Н А Н И Х Н А Ц ІЙ В ІД Д ІЛ У П РА В ЛЮ ДИНИ І ВСЬОГО КУЛЬТУРНОГО СВІТУ ВІД В ’Я ЗН ІВ Т А Б ІР Н И К ІВ СРСР

Ми, в ’язні мордовських спецтаборів, просимо прийняти до з а ­ гального відома цілого культурного світу таке: ми, україн ці я к п р и х и л ьн и ки всяком у рухові, щ о стремить до свободи і правди, ставимося прихильно до в сіл яко ї культури і прогресу в усіх д іл я н к а х громадського ж и ття, а рівно ж до са­ м овизначення всіх народів, я к і до сам овизначення У країнської Соборної Д ерж ави. П ідкреслю ємо, що ми неєтараєм ось перебіль­ ш увати ф актів , я к і в ж е існую ть на території У країн и від давна, ми не просимо л аски-п ом илування, ми ставимо резолю цію і дом а­ гаємось свого п р ава на ж и т т я закономірно, я к е повинен визн ати весь культурн и й світ, світ ц и в ілізац ії X X століття, століття очо­ лю ваного різним и гуманними організаціям и, починаю чи від низо­ вих кл іти н і кінчаю чи на д ер ж ав н и х провідниках, вклю чно до великої всесвітньої О рганізації Об’єднаних Н ацій. Н аш у к р а їн ­ ський народ, я к і ряд інш их народів опинився під займ анчим чо­ ботом червоної Росії, де нам відібрано в ся к е елем ентарне право існуванн я на землі. Н ас загнано в табори, засудж ен о строгими ви­ рокам и на 10-15 р. не за бандитизм, я к вони (больш евики) в и я ­ снюють перед світом, — не за підпал, убійства і зраду, л и ш е за те, що ми, я к і ко ж н и й волелю бний народ домагаємось свого за ­ конного п р ава на своїй землі... Тому у н ас вири нає питання: ч и знає культурн и й світ про умови, в я к и х находим ося не лиш е м и -в ’язні, але й весь наш народ? Ч и знає ку л ьтурн и й світ, щ о нас п ісля відбуття вироку насильно засилаю ть на т. зв. «цілинні зем ­ лі» в К азах стан , К р асноярськи й К рай, на д ал ек у північ, горла­ нячи, щ о туди їдуть добровольці і комсомольці? Ч и м ож е уявити собі ку л ьту р н и й світ у к р аїн сь к у д ер ж а в у без україн ського уряду, без у к р аїн ськ о ї арм ії і без у кр аїн сько го народу, я к щ о існує т ак а д ер ж а в а (а вона повинна існувати) то чому не має арм ії зл о ж ен о ї з сам их україц ів? Чому україн ці військову повинність відбуваю ть за м еж ам и своєї батьківщ ини? Чому на наш их зем л ях дислоку­ 73

ю ться військові частини, складені з росіян та інш их н ац іон ал ь­ ностей, яки м інтереси україн сько го народу, якщ о не суто ворож і, то ч у ж і. Я кщ о ми зрадники своєї б атьківщ и н и і сп раведли во по­ кар ан і: чому судили нас «народні», чи «військові» суди, скл ад я к и х д ал ек о не україн ський ? Чому ми своєї кари не відбуваємо на території У країни, т а к страш но зруйн ованої останньою війною і потребую чої відбудови? Чому нами освоюю ться недоступні дикі зем лі та ліси в той час, коли наш их р у к т а к потребує н аш а бать­ ківщ ин а? Ч и знає ку л ьту р н и й світ, щ о на м асових табірни х цви нтари щ ах будую ться нові табори, міста, копаю ться к ан ал и , роб­ л яться спортивні площ і, щоб затер ти сліди цих злочинів? І так в Комі АССР ст. А безь 1, 4, 5-ий табори стоять на б увш и х к л а ­ довищ ах. У М ордовії ст. Л еплей 3-а Н. 5, 1-й і 2-й поліровочні цехи, техкабін ет і к у зн я —• побудовані н а лю дських к істках. Ч и відомо про масові розстріли в ’язн ів (на В оркуті ш ах та Н. 29 роз­ стрілю вано під керівництвом і з участю ген. прокурора Руденка), які дом агалися лиш е прав політ, в ’язн я? Ч и відомо, що в К а з а х ­ стані л/о К інгир, п/я 392 (3-я і 1-а колони) ж ін о к і м ущ ин д ав ­ лено чотирм а танкам и за те, щ о вони дом агались своїх зако н о ­ мірних прав? Ч и відомо культурном у світові, що У к раїн а крім ш тучного голоду 1933 р. ж и в е впоголодь 38 років; щ о сьогодні зах. у к р аїн ськ і землі, охоплені водною стихією, при судж ен і на голодну смерть, позбавлені будь я к о ї помочі від «гуманної, миро­ любної», ком уністичної Росії. В той час коли мільйони тонн хліба вивози ться закордони в ц іл я х пропаганди, в той час, кол и різні заграничні д елегації відвідую ть зр азк о в і (спеціяльні д л я показу) колгоспи і аф б р и к и СРСР? Ч и відомо, що Росія в післявоєнний період (1945-195) pp.) рукам и м ільйонів в ’язн ів під н яла т я ж к у і лег­ ку пром исловість н а рівень вищ ий довоєнного, і щ о ці в ’я зн і по­ стави ли пи тан ня про покращ енн я умов необхідних д л я кож ного дихаю чого повітрям створіння (бо ж після 9-11-и годинної праці в ш ах т а х в ’я зн ів зам и кали в тісні смердю чі б араки зі сл авн о­ звісним и «параш ами», я к робочу худобу) то їх розстрілю вали і д у ­ ш или танкам и, а багатьох судили другим и вирокам и по 10-15 років і розвози ли в зак р и ті тюрми, де вони сидять до нині. К у л ьту р н и й світе Х Х -го століття, століття прогресу і культури, ми не сумніваємось, щ о прочитавш и ці р ядк и до найбільш «гуман­ ної та справедливої» ком уністичної п а р тії Росії, ви н и кає почуття огиди, ом ерзіння за злочини, заподіяні нею всім поневоленим народам... Ми не в п ал и духом, бо знаємо, щ о наш і стрем ління до волі оправдані законам и м атері природи і віримо, щ о весь кул ьтурн и й світ п ід д ер ж и ть нас на цьому ш ляху. З огляду вищ е сказаного, ми в ’язн і м ордовських спецтаборів вносимо таку резолюцію: РЕЗОЛЮЦІЯ

І. А. В изн ачи ти відповідну комісію д л я провірки стисло поданих нами ф а к т в і,щ о мали місце"-в 1953 р. на В оркуті й Н орильську, а в 1954 р. на К араганді, д е своїми ж орстокостям и від зн ачи л и ся ген. прокурор Руденко і заст. міністра МВД М асленніков. Б) В ислідити правдивість цього., щ о в А безі (Комі А РСР) 1, 4, 5-ий табори і 3-а Н. 5 (М ордовія) збудовані на ц ви нтарищ ах. П о­ 74

дібні випадки неваж ко знайти під кож ним з таборів, чи його о к ­ руж ності. В) В з в ’я зк у з цим вимагаємо, щоб ц ви н тари щ а були упорядко­ вані, будівлі і споруди на них зліквідовані, а погибш им збудовані пам ’ятн ики-сим вол вічної ганьби червоним рабовласникам . Т ак я к м іж погибш ими є члени всіх національностей світу, то по спо­ р уд ж ен н і пам ’ятн и ків повинна бути створена м іж н ародня органі­ зац ія, відповідаю ча цій справі. Г) Вимагаємо повного соціяльного забезпечен ня сиріт, вдів, не­ п рац ездатн и х батьків, рідні, я к и х впали ж ертвою ж орстокої не­ справедливості: т а к о ж ци х осіб і їх рідних я к і стратили в таборах ф ізи ч н у повноцінність і невсилі забезпечити себе чи сім’ю. Д) В наслідок цього, щ о ц іл а сім’я з а провини одного її члена п ри тягається до відповідальності (насильне вигнання, заслання, кон ф іскац ія) і не т іл ь к и син, а й вн у к терпить за провини свого д іда чи навпаки, створились касти «благонадьож них» і «неблагонадьож н их» тому, щ о ці останні ж и в у ть у вічному пои ниж енні і н уж ді, ми вимагаємо, щ об цим лю дям були повернуті п рава лю ­ дини і дане соціяльне забезпечення, а р івнож право на поворот на рідну землю. Е) Вимагаємо, щоб особи, я к і відбули свої вироки мали праве вернутись на свою батьківщ и ну, а рівнож , т а к я к 25-літній вирок я в л я є ть с я досмертним, опротестовуємо його масове прим інення. Є) Всі учасники страй ків, чи будь-якого протесту масового чи поодинокого (основаного н а законом ірних п ри нци пах п рав політ, в ’язн я) я к і в наслідок своїх вимог були вдруге судж ен і і з т а ­ борів вивезені в зак р и ті тюрми, повинні бути звіл ьн ен і з них, а ця несправедлива к а р а анульована. Ж ) Всі пустинні землі, рудники, ш ахти, лісові масиви, я к і п ісля освоєння чи від кр и ття ввійш ли в скл ад СРСР, повинні н а­ л е ж а т и тим народам, члени я к и х їх освою вали і всіяли їх сво­ їми кісткам и.

II. А) Вимагаємо створити м іж народню кон трольн у комісію, я к а вірно регулю вала б допомогою назначеною д л я слабо розвин у­ тих чи потерпівш их від стихійн их н ещ асть к р аїн (враховую чи і СРСР) та областей. Б) М и з радістю і співчуттям вітаємо готовість допомоги всім патребую чим помочі (н езалеж н о від національності, релігії, раси, політичних переконань), ал е ми не мож емо прим иритися з цим, щоб хліб, вирваний з горла, крові і кості голодую чих, вивозився закордон у виді допомоги, а насправді в ц іл л я х пропаганди, я к це має місце в СРСР, в цей час, коли мільйони лю дей голодають. ІП . А) Т ак, я к всі злочи нні д ії супроти поневолених народів від­ бували сь і відбуваю ться з відома політбю ро і Ц К КПСС, вим а­ гаємо: всю в ер х ів к у СРСР, р ах у в ати підсудними м іж народної справедливості. Б) Є жов, Б ер ія, А бакумов і другі (страчені органами безпеки д ля відведення очей, я к своєї т а к і світової громадськості) не м ож уть самі нести відповідальності за все, тому, щ о злочини су­ проти поневолених народів не при пин яю ться і донині.

IV. З чисто нац іональних переконань ми, у к р аїн ц і вим агаєм о щоб: А) 3 у кр аїн ськи х зем ель були вивезені всі громадяни росій­ 75

ської національності і не користувались правом в ’їзду а ж доти, поки Росія не перестане м ріяти про винародовлення, асиміляцію і остаточне проковтнення У країни: поки не перестане вв аж ати себе «старшим братом». Ф ал ьси ф ікац ія історичних ф а к т ів від­ носно т. зв. «воз’еднання У країни з Росією» н іяк не м ож е відпо­ відати реальності, бо насправді У країна весь час ж орстоко по­ неволю ється Росією. Б) Ми згідні з цим, щоб члени всіх інш их національностей (не післані російським урядом в займ анчих ціллях) могли ж ити на україн ських зем лях по культурному, рівноправно з наш им народом. Росіяни ж м ож уть ж и ти тільки тоді, коли вони ста­ нуть підпорядковуватись загальном у правилу моралі. В) П оки існую ть в світі збройні сили, на У країні повинні роз­ м іщ уватись військові частини, складені тіл ьки з україн ців і у к р а ­ їнського командування, а всі бійці і командири не-українського походж ення повинні бути виведені за м еж і наш ої землі. Ц е саме відноситься й до адміністративних установ і органів безпеки — МВД. Г) Всіх поруш ників закону укр. національності повинні суди­ ти суто-українські народні чи військові суди і кару вони (поруш ­ ники) повинні відбувати в м еж ах своєї землі. П РИ М ІТК А : Просимо О рганізацію Об’єднаних Н ацій Відділ П рав Людини цей лист довести до відома світової громадськості. З огляду на передбачені наслідки підписи ставимо ініціялам и та псевдонімами.

30/ІХ- 55 ЗАУВАГА: В цьому місці оригіналу стоять підписи, ін іц іял а­ ми і псевдонімами, п ’яти представниць ж іночих колон і восьми представників чоловічих колон, в ’язнів.

------ оОо-----П О Ж ЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «АВАНҐАРДУ» КАНАДА Осередок: Торонто — разом: 29,25 дол. Збірщ ик П. Сендей. По (2 дол.: П. Воробець, П. М икуляк, Яр. В ільк, С. Кмет, М. К уш пета; по 1 дол.: Б. П асічник, С. Ф едуньків, Іван Сеник, М. Яремій, С. Турило, П. Сендей, М. Медик, С. Ґорейко, Р. Бабяк, Дейнека, Б. Н аролевич, І. П аращ ак, І. Прокоп, І. Гонтар, І. Срігань, В. Скомський, О . . . , П. Х аридчак; по 0,50 дол.: Т . . . , М. Б очковський; 0,25 дол.: Адамчук. Осередок: Оаквіл — разом: 10 дол. Збірщ и к І. Ґураль. 2 дол.. Іван Ґу р ал ь; по 1 дол.: Д. Антонів, М. Сорока, А. Б орущ ак, В. Винничук, В. Варко, О. Т окарчук, М. М аґас, Евгенія Гринчук. Осередок: М онтреалі, — разом 21,50 дол. П о 2 дол.: Б. П ар ф енюк, Я. Сербин, М. Сунак; по. 1 дол.: А. Доманчук, М. Б езп альок, 3. Горечий, І. Ґерелю к, П. К інах, Д. К овальчук, Л. Л евицька, Д. Попович, П. Семенюк, Г. Ткач, С. Ш аловило, Я. Ц упер; по 0,50 дол.: І. Б у ц як, В. Демчук, Д. Гриняк, І. К ардаш , І. Романів, В. Семчишин, О. Сидор.

76

О середок: В ін дзор — разом 13,70 дол. Зб ірщ и к М. П алащ ук.

2 дол.: М. М арущ ак; по 1 дол.: М. М акар, М. П алащ ук, Ю. Ровенчук, В. Зінь, М. М остовий, В. Зінь, Голик, М. О лійник, П ух­ натий; по 0,50 дол.: Д. Януш , І. Бойко, В. Ш мирко, С. Смик; по 0,25 дол.: Савіцький, С авчинський; 0,20 дол.: М уза. О середок: Оттава — разом : 31,75 дол. З б ірщ и к С. Саварин. 2 дол.: Д. О стапик; по 1 дол.: Гринь С руґаль, І. Т окар, Ст. Ч еремис, М. Х ичій, І. Іваню к, М. Гаврилів, С. Бобин, О. М едвідь, І. Д еркач, X. Ш мігельський, В. К ульчик, М. Лисий, Ст. Довгун, М. Ч уйко, Ст. Л апинський, Д. К оротуш ак, о. М. Б л аж ен к о , І. П ан асюк, В. Смерека, М. Т рач, Н. Галібчак, М. К овальськи й, М. Лю­ бий, Ф. Дендас, І. П рухницький, І. К азанський, М. Іваню к, С. С аварин; по 0,50 дол.: С. К л о в як, Ст. Тирик, В. К ом арницький; 0.25 дол.: Ст. М арченко. К ал ьґаер і — разом : 13 дол. Збірщ и к В. О ниськів. П о 2 дол.: В. О ниськів, П. О ниськів; по 1 дол.: К. П рокопів, М. Ф аріон, Аі Колом ийчук, І. А ндрущ ак, В. Деменюк, М. Б ерезю к, М. Цвігун, 1. М аївка, Т. Т еф л ед ж у к . Н а весіллі сумівців, М иросі Б ід я к і Ів ан а К ек и ш а в Торонті £•. 6. 56 p., присутні гості зл о ж и л и на пресф онд «Аванґард» 60,90 долярів. Збірку провів д. М. М едик. М олодій сум івській парі баж аєм о щ асливого ж и ття, а ж ер тво ­ д авц ям щ ире спасибі. В -в о «Аванґард» СШ А В ідділ Ю нацтва СУМА ім. «Чигрин» в В еварку зл о ж и в 19 дол.

З б ір щ и к М. Л аврів. Ж ер тв у в ал и : 5 дол.: М. Л аврів; по 2 дол.: А ндрій А ндрію к, М икола Б азю к, Дмитро, Ш ейна, В асиль П аневник, Гнатів; по 1 дол.: І. Н азар, М етодій Д идзенко, Володимир Л існовик, С теф ан Гриж ків. В идавництво «Аванґард» щ иро д якує ж ертводавцям , а зокрем а Ю СУМА ім. Чигрин, я к і перш і п оказали п ри кл ад в розбудові ж ур н алу . О середок ім. К нягині Ольги в А лентоун — разом 16 дол. Зб ір­ щ и к С. М уха. По 1 дол.: Л. Гентіш, В асилин а М отрук, А нна М исиканич, М. Проць, Ст. М уха, Т. С авицький, Н урко М., Я. К ар и я к , В. К узьм ак, Т. Чубенко, М. Іванів, М. П утько, Д. Х орват, А. В ойцікевич, М. П укш ин; по 50 центів: М. Романів, Д. Ґудз. О середок: Гартф орд — разом 26,50 дол. Зб ірщ и к М. К ровець. По 2 дол.: М. К равець, А. Сематчин, Гр. Сович; по 1,50 дол.: В. Ґрун товський; по 1 дол.: А. Н аконечний, П. К олінський, Я. Т кач ук, О. Гладун, М. Іванів, М арта З а я ч к ів с ь к а , Гр. Якимів, І. М ізерний, П. Ш агай, М. К узьм а, П. К ахн ір, М. Зелез, М. К озовик, Я. Гуменний, І П оліщ ук, Т. М ельник, Гр. М арич, Ст. М окрицький; по 50 центів: Я. Т ростянецький, Є р іка Д анильченко. О середок СУМ А ім. К и їв в Д етройті — разом 28 дол. Збірщ и ки І. Т ерлецьки й і С. Л еськів. По 2 дол.: Гр. Гарбар, Т. Х м ільовський, І. Т ерлецький, М. Ф едиш ин; по 1 дол.: М. О приш ко, Гр. К урилів, П. П авлик, Гр. Королиш ин, М арія Дочина, Л. Кльос, В. Савчин, А. К овалиш ин, В. Ф утала, В. Зубар, Дм. Судима, Б. К уш н ір, Ф. Т имочко, І. Столяр, Л. Ф....?, Б . Ґаховськи й, М. іЦіко, П. Ф едик, Л есь­ ків, В. Яворський. О середок СУМА ім. У П А в Ф іл я д ел ь ф ії — разом : 55 дол. Збір77

щ ик 3. Я рим ович. По ЗО дол.: К ом ітет О середку ім. УПА; по 2 д ол.: М. Б а ч а р а , М. П р и ш л я к ; по 1 дол.: М. Солтис, Р. Б ед н арськи й , 3.

Я римович, О. П етрович, І. С івак, В. Є втуш енко, І. К уйдич, В. Р и н дич, Ст. Я рем а, Е. К уропась, І. А ндриївський, Я. К озел, М. К о то вський, М. Івасів, О. Д ячок, А. М ід ж ак, П. М арчиха, Л. Трицецький» проф . Іл. К ін ал ь, Р. А л ь ф ав и ц ь к а , Ст. Ю рчак. К нигарня Ч ікаґо: М ихай ло Г ікавий 2 доляри. По 1 дол.: О. Ґой, 3. Ґой, Р. Б іл ь ч а к , М. Рем бський, Ст. П оліщ ук, О середок СУМ А: Бальтім ор — разом : 15,90 дол. З б ір щ и к О. Ґой. В. О лексю к; по 90 центів: М. Т урик; по 50 центів: М. В ацлавів, Ю. К ачан ю к, І. Родь, Т. Х архоліс, Д. Тимю к, Б . Войтович, Б. М ацю к, М. Ц арик, А. Родь, І. К о р н аф ел ь , В. С тельм ах, Я. Хоменко, М. Венґер, Б. М ельник, Т. Ц арик, М. Д убровський; по 25 центів: Р. Війтенко, О. Дуда, М. Барон, В. З а х а р к ів . О середок СУМ А ім. К р у т в Ч ік аґо — разом 11 дол. П о 1 дол.: І. Ф у р ґал ь, А. Б у р я к , І. Я рко, М. Б у р д я к, В. М атинський, М. Де­ нис, І. П етр у щ ак , Ст. Чомко, М. Сіменович, І. Воробель, Ст. М единський. О середок СУМА ім. Б. Х м ельницького в К л ев ал ан ді — разом 51 дол. З б ір щ и к В. Кмет. Ж е р т в у в а л и по: 5 дол.: Ц іш кевич Т еоф іл ь ; по 3 дол.: К м еть Володимир; по 2 дол.: П очтар Роман, Р ай ц а Петро, Рибій М ихайло; по 1 дол.: Стасю к О лесь, В енґрин П етро, К олом иєць Іван . С толяр Володимир, Д м итрик Петро, К а р а с ь Гри­ горій, В аси л и к Теодор, Т ерлец ьки й Григорій, М ельник В асиль, П е­ реп іч ка Григорій, Головка Григорій, С тругун Володимир, О п ац ький Петро, Г ікави й Осип, Д арм охвал М ихайло, Іл ьчи ш и н В асиль, Стецю ра Я рослав, Т рилю к Іван. Ж о в н ір М ихайло, Ш удан В олоди­ мир, Н езнан ий Петро, П р и ш л як Іван, Б іб и к М ихайло, К о в ал ь Н иколай, К у л и к П етро, Я ким ів Петро. Ґ а л а н М ихайло, К у л и к М и­ хайло, П опадю к М икола, К у с я к а Л евко, З ін ько М ихайло, Я ким а Володимир, Р у д ен ськи й Ігор, Т рилю к Зенон, К а в к а Степан, Т арнавськи й Борис, Я сницький М ихайло; Войтина Іл л я 0,50 дол. В. Г оловатий з Д етройту (США) — 1 дол. Дм. Б ілоц еркович, СШ А — 1 дол. Т. Ш евчак, Детройт, СШ А — 1 дол. В ільгельм М аксим, Ч ікаґо, СШ А — 5 дол. АНГЛІЯ Збір к ов а листа ч. 372, зб ірщ и к Б. Б од нарець. По 5 ш.: Б . Б о д н а -

рець; по 2 ш. 6 п.: Д. Литвин, М. Б ереськи й , В. Г авриляк, І. Г рид ж ук, М. Кос, В. А ндрусиш ин, М. Д авидяк, Р. Н аври л як, М. О стаф ій ч у к , М. Д аш ко, П. Ш кадар, П. П рониш ин; по 2 ш.: П авлю к, Со­ коли к, М. Боднар, М. Д удчак, В. Г ірш анськи й; по 1 ш.: О. Видра, В. Бончук. З бір кова листа ч. 392, зб ірщ и к Я. Н авлиш ин. По 5 ш.: М. В інчур, А. Л осик; по 2 ш. 6 п.: В. Ю ркевич, Гнатюк, Я. П авлиш ин; по 2 ш.: В. Ш ургайло; по 1 ш.: 6 п.: Галай. Збір кова ли ста ч. 403, зб ірщ и к М. З а я ц ь з К іф л ей . по 3 ш .: В. М ихальський, М. З а я ц ь ; по 2 ш. 6 п.: В. А ндріящ ук, М. М остовий, М. Сем янчук, В. С трутинський, М. Д улеба; по 2 ш.: Т. К оновалик, П. Щ ур, В. Н идза, І. Р атич, М. М акогін, М. З а р а х к ів , І. Ф едечко; по 1 ш .: М. К р ай н и к, А. М иґиліч. З бір кова ли ста ч. 140, збірщ и к В. М ихайлиш ин. По 5 ш.: М. К у зик; по 3 ш. 6 п.: С. М арун ч ак; по 3 ш.: С. К лим ко, М. Т кач у к, М.

78

В олош ин; по 2 ш. 6 п.: П. Кос, П. К ачан , С. С авчук, М. Титко, Т. М огилевич, П. Грибенець, О. М асляний, Н. К атеринич, В. Лелич, В. Н агайло, П. К ачан , С. С авчук, В. М ихайлиш ин, В. Липич, П. Н агайло; по 2 ш.: Т. К озубовський, Ю. К атам ай , В. Соловчук, І. Д зубо, П. Кос, С. Ф едик, С. Гаєцький, Т. М огилевич, І. М иколаєш ин; по 1 ш.: І. Г ам уляк, М. Боровий, С. М акар, С. Б и чи к, М. Яців, Б а ґуля. Збір ков а листа ч. 380, зб ірщ и к М. Б&раболя. По 2 ш .: М. Б а р а ­ боля, В. Дем’янчук. З бір кова лита ч. 179, зб ір щ и к В. К урик. По 10 ш.: В. К ури к ; по 2 ш. 6 п.: М. Стригун, В. Ю зів, І. Стецько, М. Бейба, М. М іськів, В. К исіль, В. Д ацьків, І. Ю ринець, М. М арко, С. Голота, М. Ш ев­ чук, М. М алетич, Я. О лійник, В. С теф анц ів, С. П етрущ ак, М. П я тка, М. В аси л ьк ів; 5 ш.: А. К олтун; по 2 ш.: І. К ом золік, В. К р а в ­ чук, Д. Типа, М. Ч роній, Я. С танецький, Т. Порило, С. М икитин, М. Зіл ін ськи й , Т. Воронюк, М. Стасюк, В. Яремко, Г. К іш ко, М. М арусяк, В. П аранич, О. К остиш ин, В. Ш евчук, В. Т ан ч ук, І. Ф іль, 0 . М аланчин, П. Б ігайло; 1 ш. 6 п.: М. М отрук; 1 ш.: М. П аласю к. НІМ ЕЧЧИНА О середок: Н овий Ульм — разом 13 нм. П о 2 нм.: М. З а л ізн я к ,

1. Я ворський, В. Д удчак, М. Я циш ин; по 1 нм.: Р ач инський, М. С теф анів, М. Ц ьокан, М. М арин як; по 50 ф ен.: Дм. К апустян, Ф. Зарічний. В день в и їзд у до СШ А сумівців Володимира і С теф ан а З а к а ­ м арків, (Гайденав) присутні сум івці і гром адяни з ініц іятиви М и­ коли К оліш ко зл о ж и ли на пресф онд «Аванґард» — 20 нм. С клали: осередок в Гайденав — 3 нм., В. Зак ом арок — 2 нм., Е. К о н зо л ьк а — 2 нм.; по 1 нм.: П. Б а ш л я к , П. Гарасим’як, А. Я ци­ ш ин, В. М асло, М. К оліш ко, О. К озар, Р. Гарасим’як, А. Гарасим ’як, А. К оліш ко, І. К оліш ко, П. Семян, П. М асло; по 0.50 нм.: С. З ак о ­ м арок і Б. Семчук. Д рузям сумівцям, я к і в и їх ал и до США, баж аєм о всього н ай ­ кращ ого, а всім ж ертводарц ям щ иро дякуємо. В -в о «А ванґард». Н а зустрічі, влаш тованій з нагоди набуття власного дому п-вом Т к а ч у к ів в Ст. К атеринс (К анада) 10 ч ер вн я ц. p., пані П асемко та п ан Р оздольський перевели зб ір ку серед при сут-

ніх: на пресф орд «Аванґарду» — 10 дол., на «ГУ» — ) дол. і на допомогу Ю СУ М -у в Н ім еччині — 29 долярів. Всім ж ертводавц ям щ ире спасибі! В -в о «Аванґард»

ОГОЛОШЕННЯ Просимо пам’ятати, щ о у в сіх еп р а п а і п ередплати й кольпорт а ж і ж у р н а л а «А ванґард» на т е рен і В. Б р ітан ії треба зв ер татись до представника В -в а п. Я. Д ерем енди, 20 G ranvill R d .,

B ra d vo rd , Y o rks. АЛ Ь БО М «СУМ на Ч У Ж И Н І» В с іх українц ів, які п ер едп л атили собі ф ото-ал ь бом «СУМ на

Ч У Ж И Н І» щ е п ер ед його появою і які щ е досі не відібрали н алеж н ого їм примірника, п росимо зголоситися листовно до к ан ц ел ярії К К СУМ -у у В . Б р ітанії, 49 Л інден Ґарденс, Л ондон, В. 2. П росимо пош ирити це повідом лення м іж наш ими знайом ими !

79

Р ізн е: К Р А С А ТІЛА К о ж н а лю дина мріє про к р а су тіла. Цю кр асу м ож н а здобути, дотримую чись таки х засад: П ередовсім треба пам ’ятати. що головною умовиною кр аси є здоров’я. Тому треба прац ю вати. К о ж н а праця, щ о дає вдоволення, а не ви сн аж у є сил, п р и носить користь я к д л я ума, т а к і д л я тіла. К оли лю дина в и к о нує свій обов’я зо к з задоволенням, то обличчя її набирає п р и ємного, ж и вого кольору, очі блистять, р у х и стаю ть свобідні, цілість гармонійна. Хто думає т іл ьки про свою недолю, за н у д ж ує нею всіх безупину й почуває себе нещ асливим , той не мож е в и гл ядати приємно й свіж о.

Щ об зберегти м олодість і свіж ість, треба мати здорове тіло, їсти треба стільки, щоб зав ж д и щ е відчувати апетит. їсти поволі, малим и кускам и, добре ж у вати. їсти страви здорові й про­ сті. О бмеж ити кіл ьк ість м’яса, їсти більш е ярини, овочів, доброго масла, меду, молока, Щ об здобути красу тіла, т р е ­ ба дбати т а к о ж про чистоту, Т реба добре обмиватися холодною водою, брати часто теплі купелі, щоб позбутися поту із ш кіри, яка, головно на обличчі, втягає в себе нечистоту й к у р я ву. Спати треба стільки, ск іл ьки природа вимагає. Л іпш е спати забагато, я к замало.

Я К ПИСАЛИ С ТА РО Д А ВН І ЛЮДИ?

К олись лю ди не зн ал и письм а і не м али ні д рукарень, ні м а­ ш инок до писання. Я к запи сували вони в а ж л и в іш і події? П ерш а кн и га лю дини була з дерева або кам еня, перш им її п е­ ром був н іж , сокира або долото. Б іб л ія подає, що М ойсей н а к а за в вирізьбити 10 Б о ж и х зап о в і­ дей на к ам ’я н и х таблиц ях. Т исячі літ до Х риста єгиптяни різьб и ли свою історію на к а м ’ян и х стінах своїх пірамід. Т а к е зап и суван н я вимагало багато часу та праці, зате запи сан е було довговічним. Щ е й сьогодні ми читаєм о запи ски єгип тян н а їх пірамідах. Греки та рим ляни запи су вал и в а ж л и в іш і події н а м етал еви х п л и тк ах зал ізн и м рильцем. Вони при бивали або віш ал и ці д оку­ менти на стін ах святинь чи публічних будівель. В авилонські чи асирійські бібліотеки скл ад али ся з пи саних цеглинок, ви різьблених клиновим письмом. Це були довговічні до­ кументи, а л е їх було тяж к о переносити з м ісця на місце. Згодом лю ди вин айш ли папірус, що його виробляли з л и к а од­ нієї деревини, зап у скали ґумою, ви суш ували та вигл адж увал и , а потім зв и вал и в звої на в ал к ах . З Єгипту купці розвозили цей дорогий п ап ір по всьому світі. В другім столітті по Х ристі в ж и в а л и пергаменту, цебто в и ­ правленої вол ячо ї ш кіри, на яком у пи сали загостреною тростиною. Н а пергам ені був записаний зако н Мойсея. Тому що з пергам ену нем ож ливо було виробити довгих звоїв, лю ди скл ад али його вдвоє, і таким чином постала ф орм а теперіш н іх кн иж ок. А ж у 14-му столітті по Х ристі лю ди ви н айш ли зал ізн е ч и ста­ л еве перо, яки м ми тепер пишемо. К и тай ц і ви н айш ли папір. В 9-ому столітті по Х ристі пап ір ро з­ повсю дився по всьому світі та дійш ов до Европи. («Голос Спасителя», К ален д ар, 1955).

80

ЧИТАЙТЕ І ПОШ ИРЮ ЙТЕ «АВАНҐАРД» СТАВАЙТЕ ПОСТІЙНИМИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ И ВАШОГО Ж УРНАЛУ!

К ож ний сумівець і сумівка, кож ний український юнак, кож ний керівник молоді повинен стати постійним передплатником ж у р ­ налу «Аванґард». В ж урн алі поміщ уеться статті з ділянок: проб­ леми молоді (в тому й проблеми виховання дітвори та юнацтва), наука і знання, література (українська і всесвітня), суспільнонолітична думка, відомості про історичне минуле України, про визвольну боротьбу українського народу, описи наш ої батьківщи ни, з науки, техніки, спрот, з діяльности української молоді та ін. Умови передплати:

в США і К анаді

в А нглії

в А встралії

в Ф ранції

в Б ельгії

в Німеччині

річно піврічно одне число річно піврічно одне число річно піврічно одне число річно піврічно одне число річно піврічно одне число річно піврічно одне число

2

дол.

1.20

”

0.75 ” 10 шил.

6 ”

■щ ” 16 шил.

9 ” 5 ” 800 ф . ф ран.

450 250 80 б. ф ран.

45 »» 25 4,- НМ. НІ 2.50 ” 1.50 ”

В інш их країнах відповідно німецької валюти.

П ередплату висилати через банк або поштовим перека­ зом на адресу: Suddeutsche B ank A . g. Filiale Miinchen, (S. U. M .), K onto N r. 52 523. Ж у р н ал

появляється щ оквартально

ПРОЙДУТЬ Л ІТ А . . . СУЧАСНЕ НАМ ПЕРЕТВОРИТЬСЯ В ІСТОРІЮ . . . ЗБУДЕТЬСЯ СКИТАЛЬЩИНА І ДЛЯ КОЖНОГО З НАС НАСТАНУТЬ КРАЩ І ЧАСИ . . . І ТОДІ ПРИЄМНО БУДЕ ВЗЯТИ В РУКИ ФОТО-АЛЬБОМ

««СУМ НА ЧУЖИНІ» І ЛИСТОК ЗА ЛИСТКОМ ЙТИ в МИНУЛЕ, в ДНІ ЮНОСТИ, ДНІ МО­ ЛОДЕЧИХ ПОРИВІВ І ПРИГАДУВА- ТИ ПОДІЇ З ЖИТТЯ, МІСЦЕВОСТИ І ЛЮДЕЙ, З ЯКИМИ ВАМ ДОВОДИ­ ЛОСЬ ЗУСТРІЧАТИСЯ. Ось це було там . . . Ось тут я . . . А тут мій знайо­ мий . . . Коротка історія СУМ-у, картини з поневоленої Батьківщини, з УПА, ди­ візії «Галичина», картини з ж иття і діяльности всіх організованих клітин СУМ-у на чужині — все це представ­ лено в альбомі понад 800 картин на 236 сторінках гарного крейдового п а­ перу формату 11 Уг Х 9 >2 цаля, в твер­ дій картоновій оправі, на якій золо­ том витиснено «СУМ на чужині». Ціна одного прим. Альбому — £ 2:5:0

ЩЕ СЬОГОДНІ ЗАМОВТЕ СОБІ ЦЕЙ АЛЬБОМ, НА ДОГІДНИХ УМОВАХ ОДНОРІЧНОЇ СПЛАТИ В: Ukrainian Youth Association, 49, Linden Gardens, Notting Hill Gate, L o n d o n , W. 2.

England