Авангард (ч.42)

,,AVANGARD“ j o u r n a l published by

U k r a i n i a n

f o r

y o u t h

U k rain ian Youth Association

L O N D O N

—

N E W

Y O ItK

А В А Н Г А Р Д — ж у р н а л для молоді ВИХОДИТЬ

Щ ОКВАРТАЛЬНО

Орган Ц ентрального Комітету Спілки Української Молоді Редаґує Колеґія Відповідальний редактор О . Калиник

Листування і матеріяли надсилати на адресу: О . K a lyn y k ,

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67/0, Germany.

Представництва: U k ra in ia n A m e r ic a n Y o u t h Ass’ n P. 0 . B o x , 211 C o o p e r Station N e w Y o r k , 3, N . Y . U .S.A. Uk ra in ia n Y o u t h Assoc iation 140, Bathurst St., T o r o n t o , Ont., Canada Un io n de la Jeunesse U k ra in ie n n e 72B<1 C h a r le m a g n e Bru x ell e s I V . , B e l g i u m U nio n des Uk ra in ie n s <!e Кгаїи e S ec tion de la Jeunesse 26, rue de M o n t h o lo n , Paris 9, F r a n c e Mr. A. Il a l i m u r k a (S .U .M .) L a g e r Parsch, Bar. 9 Z. 23 Salzburg, A u s tr ia Mr. W. C a lat (S .U .M .)

Industrias Klabin S. A. M onte A legre, Parana Brazil. U k ra in is A e r higendverrin M ii n c h en 8, Z e p p e li n s tr . 67, G e t HUHI V

Mr. J. Deremenda 20 G ranville, Ra., Bradford 9, Yorks, Great Britain Mr. W . Pastuschuk (S.U .M .)

Cea Bermudez, 45. 7e. B. M ad rid h.spana

M r. W. Pundiak (S .U .M .) 749 Burwood Rd. H aw thorn, E. 3, Vic.. Australia “ P r o s v i t a " — S.U.M. — c. S o le r 5039 Buen os Air ee A rgen tin a S ig n .

lu g . A . K u s c h / . y n s k y j ( S . U . M . l

Cosiela de Correo, 862 Asuncion, P a ra g u a y

M r. P. H orw at Teleerafvrand J, Stockholm.

Sweilrn

ІЗ ЗМІСТУ

АВАНГАРД Ж УРН АЛ ДЛЯ М ОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАННЯ, Л ІТ Е Р А Т У Р А , С У С П ІЛ Ь Н О -П О Л ІТ И Ч Н А Д У М К А )

Р ік X . ЛОНДОН — МЮНХЕН

^

Стор. * Гетьман Іван Виговський . . . . З Г. Б. Вільха: Крути 8 Петро Кізко: Чуприн­ ка (вірш) . . .1 1 A. М икулин: Крим — перлина України 12 Проф. Г. Ващенко: К і ­ нець комунізму, чи всесвітня катастрофа культури й ц и вілі­ зації? ..................17 Проф. П. Чуйко: П ра­ цюємо д ля визволь­ ної справи . . . . 20 * Боротьба запроторенців на цілині проти М о с к в и ..................22 К н язь Ніко Надашідзе: Грузинська молодь у національній бороть­ бі .......................... 25 B. П.: Геній Тарас І. Х алява: Спомин-сон 28 Ш евченко . . . . 29 Сергій Якимович: М ідень Андрія Войнаровського . . . . 32 І. С.: Поезія мужности і патріотизму . . 38 Олена Звичайна: К р и ­ ве дзеркало (рецен­ зія) ...................... 44 Фундамент зро­ блено (рецензія) 50 Проф. П. Ковалів: С ло ­ ва не вживані в л і ­ тературній мові 52 О. А .: С У М -Ф іл ь м 53 З історії С В У -С У М . 57

Ч: 1 (4 2 ) 1956

НЬЮ-ЙОРК — ІОРСНІО

Б о г

і

У к р а їн а

Не дай спати ходячому, Серцем заміряти, І гнилою колодою По світі валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити. А коли ні, — то проклинать І світ запалити! Страшко впасти у кайданах Ум ірать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати па волі. І заснути на вік-віки, І сліду не кинуть Ніякого: однаково — Чи жив, чи заги н ув . . . Т. Ш е в ч е н к о

1

З нашого минулого: Г е т ь м а н Ів а н В и г о в с ь к и й Багатовікова історія українського народу густо рясніє числен­ ними війнами, які доводилося провадити нашому народові в оборо­ ні свосї волі. Від найдавніших часів, від доби княж ої України й дотепер важ ливе стратегічне розташування нашої батьківщини на роздоріж ж і між Сходом і Заходом, її природні багатства, ї ї пло­ доносні землі, її х л іб і ліси приваблювали й приваблюють різнома­ нітних наїзників, що намагалися заволодіти нашими просторами і в ім’я цієї загарбницької мети провадили з волелю бним українсь­ ким народом довгі й криваві війни. Велика національна револю ція під проводом Богдана Х м е л ь ­ ницького визволила з-під польського панування східні терени на­ шої батьківщини — Правобережну Україну. До складу У країнсь­ кої держави входили на лівому березі Дніпра Чернігівщина й П о л ­ тавщина, а на правому березі — Київщ ина й частина П оділля. Т е ­ рени держави поділялися на 16 полкових округ. Кож ний полк мав свою владу. Окремо стояла і зберігала свій давній устрій Січ. Б іл ь ­ ш і міста мали самоврядування на основі магдебурзького права. У к ­ раїнська церква була підпорядкована царгородському патріярхові і незалеж на від Москви. Вся політична влада в краю н алеж ала військовому козацькому станові, але поруч нього вж е почала фор­ муватись нова верства — козацька старшина, що намагалась здо­ бути старі привілеї усунутої польської ш ляхти й, використовуючи свою близькість до Гетьмана, який стояв на ч о лі держави, мала на нього вплив і прагнула прибрати до своїх рук вирішення всіх справ, на що рядове козацтво дивилося неприхильно, вбачаючи в цьому порушення давніх демократичних козацьких засад розв’я зу­ вати всі питання радою, загальними сходинами, де кожний має право висловити свою думку. Т у т позначилися коріння тих противенств, що мали ф атальні наслідки при використанні Конотоп­ ської перемоги. На перешкоді зміцненню устрою козацької держави весь час атояла Москва, яка, всупереч Переяславській угоді про в ільн е іс ­ нування України, всіляко намахалася обмежувати українські в ольності та прибрати всю владу до своїх рук. Підступність московсь­ ких політиків ясно побачив в останніх роках свого життя Богдан Хмельницький і свою увагу присвятив більш ом у унезалежненню України на зовнішньому відтинку і скріпленню міжнародніх зв’яз­ ків, склав союзи з Ш вецією й Семигородом, вів переговори з Прусією та Туреччиною . Т у -ж політику продовжував п ісля смерти Богдана Х м ельниць­ кого його наступник Іван Виговський, обраний козацькою старши­ ною, коли виявилась цілковита нездібність до гетьманування сина Богдана Хмельницького Ю рія, якого були обрали гетьманом ще за Богданового життя. Український ш ляхтич з Овруччини, генеральний писар за Богданових часів, великий патріот, мудрий політик і досвідчений дер3

>хавний м уж Іван Виговський в усій своїй діяльності намагався за­ безпечити Україні самостійність та можливості мирного розвитку, спираючись на сусудні держави. Він запевнив Москві своє лоя льн е ставлення до неї та бажання дотримуватись Переяславської угоди, а ле бачачи нещирість московського уряду, він одночасно вів пере­ говори з П ольщ ею й Туреччиною, склав договір про взаємну допо­ могу з Кримом, домігся від Ш веції визнання української самостійности. Ш ирока дипломатична діяльність Виговського та осягнені успі­ хи на міжнародньому полі викликали занепокоєння московського уряду, який ясно бачив у цих заходах загрозу д ля Переяславської ун ії і крок до цілковитого відокремлення України. Москва організує на українських зем лях різні інтриґи проти Виговського та підтримує рух на Полтавщині, спрямований на його повалення й піддержаний нижчими верствами населення, серед яких постать ш ляхтича-гетьмана була непопулярна. Р у х цей, що його очолив полтавський полковник Мартин Пушкар, а фінансу­ вала Москва, вилився в форму збройного повстання, так що Виговському довелося з допомогою свого союзника кримського хана військовою силою приборкати цей інспірований та оплачений мос­ ковськими грошима небезпечний заколот. Стає ясним, що Москва не допустить дальш ого гетьманування грізного їй Виговського і знову розпочне якусь нову підступну ак­ цію проти України. І. Виговський та старшина вирішують як єдине на ту пору можливе — в своїй дальш ій праці спертись на ворога Москви — П о льщ у й розпочати з Москвою війну. Так, щойно в 1654 році був укладений Переяславський договір, а вже за чотири роки по ньому, в наслідок безнастанних порушень збоку Москви цієї угоди, її повсякчасних інтриґ і диверсій, нама­ гань знищити вольності України й перетворити її на свою провін­ цію, розпочалася війна, яка в 1659 році увінчалася перемогою під Конотопом. Такий був неминучий результат протиприродньої ун ії України з Московщиною .вільної козацької республіки з країною деспотії. Згідно з Переяславським договором Україна визнавала московсь­ кого царя за свого протектора, але зберігала всі права самостійної держави і повну внутрішню автономію. У країн ську державу, як і раніше, очолював гетьман, якого обирали вільними голосами на ко­ зацькій раді, а про вибір лиш е інформували Москву. У країна мала свою власну армію, могла нав’язувати дипломатичні стосунки з ін­ шими країнами, зберігала свою внутрішню виборну адміністрацію, самоврядування, судівництво, окрему валюту. Москва зобов’язалася охороняти Україну від можливого польського нападу й допомагати визволити всі українські землі. Такий стан України був, звичайно, нетерпимий д ля Москви, яка підступно й крадькома почала всіля­ ко підкопуватися під нього, що врешті й привело до розриву з нею й виповідження їй війни. Найближ чий співробітник Виговського, людина європейської освіти, волинський ш ляхтич, канцлер України Ю рій Немирич складає тексти так званого Гадяцького трактату, за яким Україна під назвою «В ели ке князівство Р уськ е» вступала в унію з П о л ь ­ щею як окрема держава з власним гетьманом, міністрами, військом, 4

окремою валютою. У країн ська церква мала бути зрівняна в правах з польською й У країн і м ала бути забезпечена в оля слова й друку, вона м ала мати два ук раїн ські університети та д ов ільн у кількість ниж чих ш кіл. Одночасно уряд Виговського проголосив свій розрив з Москвою й виповів їй війну, а в свої му зверненні до держ ав Европи, з яки­ ми У країн а б ул а в норм альних дипломатичних стосунках, вияснив цей свій крок зрадливістю московського ур яд у й бажанням його остаточно загарбати У країн у: «Заявляєм о й свідчимо перед Богом і цілим світом, щ о розпоча­ та й ведена нами війна з поляками м ала не інш у причину і не ін­ ш у мету, як оборону Святої Східньої Церкви і предківської свободи нашої, — любов до неї водила нас з покійним вождем нашим, без­ смертної пам’яти Богданом Хм ельницьким і Іваном Виговським, писарем нашим. Свої приватні справи відсун ули ми далеко перед славою Бож ою й справою громадською. За д л я того ввійш ли ми в приязнь з татарами та з пресвітлою королевою шведською Х р и стиною, а потім з пресвітлим Ґуставом К ар лом, королем ш ведсь­ ким. У сім їм ми заховали свою вірність міцно. І полякам не дали ми ніколи приводу д л я розірвання трактатів, а ле всім додерж ува­ л и ми свято нашу вірність, умови і союзи. Н е з ін ш и х' мотивів прийняли ми протекцію великого кн язя московського, як т іль к и д л я того, щоб заховати й примножити д ля себе і потомства нашого за поміччю Бож ою зброєю добуту і кров’ю стільк и разів вер­ нену свободу нашу. Обдароване різними обіцянками і приречення­ ми великого князя московського, військо наше сподівалося, щ о з о гляд у на єдність віри і добровільне наше піддання великий князь буде д ля нас справедливим, прихильним і ласкавим, поступатиме з нами щ иро і на свободи наш і не замишлятиме, а щ е примножатиме їх б іль ш е і більш е, відповідно до обіцянок своїх. А л е здури ли нас ті надії! М іністри й в ельм ож і московські намовили того пречеснішого, всепобожного і найласкавіш огоо володаря до того, щ о зараз ж е першого року, як завелися переговори м іж Москвою і п оляка­ ми, під впливом надій на п о льськ у корону, ріш ено заразом нас придавити і поневолити, і до того вели вони свої замисли, щоб, зай­ нявши нас війною з Ш вецією , легш е нас придавити й понево­ ли ти » . . . М осковський ур яд у відповідь на виповідження йому війни спочатку проголосив Виговського зрадником і вимагав обрання інш ого гетьмана, але під враженням гадяцької угоди став ш укати ш л я х ів до примирення. Виговськом у обіцяли забути всі його «п ро­ вини», а ле він уж е знав ціну московським обіцянкам і відмовив­ ся від переговорів. Т о д і головний командувач московського війська на У країн і князь Трубєцкой дістав від свого ур яд у доручення зібрати раду з старшин і простого народу та інсценізувати внутріш ні неполад­ ки, а в разі поновного обрання Виговського гетьманом на тій раді — приобіцяти У к р а їн і вільн ості більш і, н іж ті, щ о їх передбачено в гадяцькій умові та вивести з У країн и все московське військо, як доказ свого визнання україн ської суверенности, щ об т іль к и вдержати У к р а їн у в рямках П ереяславської ун ії. А л е не вдалось і це. 5

З початком війни М осква організувала низку повстань проти Виговського. їй радо с луж и ли різні особисті противники гетьма­ на, що самі претендували на булав у: Безпалий, Цецюра, Іскра батько полтавського полковника, щ о разом з К очубеєм спряму­ вали цареві Петрові донос на гетьмана Мазепу, викриваючи його таємні переговори з шведами. Навесні 1659 року Москва вислала проти Виговського 200-тисячну армію, до складу якої ввійш ли окремі військові з ’єднання князя Ромоданівського, що пізніш е облож ив Чигирин і примусив гетьмана Петра Дорошенка піддатись, князя Куракіна, князя П ожарського, Львова й Скуратова. З’єднана армія під загальним проводом князя Трубєцкого розпочала наступ вглиб українських земель, піддаючи все руїн і на своєму ш ляху. К о л о містечка Сріб­ ного прилуцький полковник Дорошенко пробував спинити моска­ лів, а ле зазнав поразки. М істечко б уло спалено, а мешканців ви­ різано. Перед містом Конотопом московські сили зустріли сь з україн­ ською залогою ніж енського полковника Гуляницького. Маючи під своєю командою лиш е два полки — ніженський і чернігівський — відважний полковник прийняв бій і, не зважаючи на вели чез­ ну чисельну перевагу московських полчищ , залиш ився в К он о­ топі, рішений боронити це місто. 21 квітня москалі о бля гли Конотоп, а ле всі їх атаки й нама­ гання здобути місто штурмом ли ш и ли сь марними та розбилися об за лізн у видерж ливість українського війська. Тоді армії Т рубец ького навкруги оточили нескорене місто й дум али голодом змуси­ ти його оборонців здатися до полону. Багато тижнів тривала зав­ зята оборона, під час як ої козаки виказали безприкладні зразки відваги та самопожертви. ї х подвиг не був марний. У с я москов­ ська увага б ула прикута до Конотопу, й їх дальш е просування вглиб У країни спинилося. Л и ш е окремі загони м оскалів робили напади на сусідні райони, нищачи селищ а й вимордовуючи мирна населення. Змушеною затримкою м осковської офензиви якнайкраще ско­ ристався Виговський. Він діждався прибуття з К рим у військ сво­ го союзника татарського хана, об’єднався з ним, і з’єднані сили козаків і татар руш или 7 липня до Конотопу визволяти оточеного Гуляницького. 8 липня українсько-козацьке військо дійш ло до берегів річки Соснівки й наблизилось до московських становищ. К н я зь Т р у бецький не знав докладно про чисельність своїх противників і почав висувати свої сили наперед, готовий прийняти генеральну битву. Ранком 9 липня розгорівся страшний бій. В м іло маневруючи й розташувавши на одному ф лан зі козацькі сили, а на другому — татар, Виговський кінним маневром козаків заінсценізував ко­ зацький напад на московський табір, за чим послідував швидкий відворот. Навздогін за відступаючими посунули московські п ол­ чища, які перейш ли річку Соснівку, зайш ли далеко наперед і відірвались від своїх баз та несподівано попали в пастку. З одно­ го боку наскочила на них козацька кіннота, з другого боку з гу ­ ком і свистом н алетіла орда. В цей час спеціяльний загін козацького війська, що непомітно 6

пробрався у ворож е за п ілля , зруйнував міст через Соснівку і по­ нищив греблі, через які х л и н у л а вода й перетворила всі навко­ лиш н і зем лі на непрохідне багнищ е й трясовиння. Оточені й притиснуті до річки, через як у вж е не б у л о змоги відступати, м оскалі зазн али катастроф ічної поразки. ЗО тисяч во­ яків загинуло, б езліч їх, також два воєводи, серед н и х кн язь П ож арський, опинились у полоні. Грізна колись московська армія перестала існувати. Зі ж м ен ь­ кою недобитків кн язь Трубецьки й поспішно втік до П утивлю , в напрямі до московського кордону. У к р а їн ськ е військо під прово­ дом Виговського гн ало його до самого кордону, а д а л і в ж е на московському терені відступаю чих п ереслід ували татари. Іван Виговський переможно вернувся до Гадяча й вислав ко­ р о лев і Я нові-К азим и рові в подарунок: вели к у корогву, гармати. прапори й бубна — за хо п лен і від м оскалів троф еї перемоги. Ц ей велетенський м ілітарний ус п іх відкривав У к р а їн і такі далек о й д уч і перспективи, щ о їх ук раїн ські політики на той час не могли навіть н алеж н о оцінити. П еред українським и військами відкривався вільний ш л я х аж до м урів Москви, куди вони могли йти, як к олись Петро Конаш евич-Сагайдачний, і продиктувати свої умови миру переможеним москалям, які не м али вж е армії, щоб продовж увати війну. Скасування П ер еясла в ськ ої угоди, створення великої соборної У країн и вваж алося вж е таким б л и з ь ­ ким. А л е внутріш ній розклад і розбиття в ук раїн ськом у таборі пе­ рек р если ли змогу скористатись тими великими можливостями, які давала У к р а їн і К онотопська перемога. П риголом ш ую ча вістка, що наспіла до українсько-татарського табору, про сепаратний похід запорож ців на ч о лі з кошовим отаманом Іваном Сірком, ворогом Виговського, на беззахисний Крим, зм усила татарське військо покинути бойові операції й поспішати додому, боронити свої оселі й родини. А л е щ е перед їх поверненням Сірко залиш ив Крим і вдарив на Чигирин, гетьм анську резиденцію, так що Виговський з військом, замість заступити відійш овш их татар і продовжувати переслідування москалів, змуш ений був швидко перейти на пра­ вий беріг Дніпра й захищ ати свою столицю. А л е він не тратив надії й з визволенням своєї столи ц і зміряв йти на К и їв і вигнати звідти московську залогу, наставлену там згідно з П ереяславським договором. Тим часом у різн и х місцевостях У кр а їн и сп а л а х н ул и повстання козаків проти Виговського. незадоволених його сп ілкою з п оля­ ками. У вересні в Н іж ен і б у л о знищено всю особисту охорон у автора Гадяцького трактату, канцлера Ю рія Немирича, й убито його самого. З поширенням ан архії й кривавих розрухів Вигов­ ський побачив нем ож ли вість своєї д альш о ї д іяльн ости й склав булаву. Гетьманом п роголоси ли знову Ю рія Х м ельн и цького. А М осква якнайкращ е використала це замішання, спіш но творила нову збройну силу, і внедовзі кн язь Трубєцкой, який так не­ давно панічно тікав з-п ід Конотопу, знову з ’явився на У к р а їн і з військом і тоном перемож ця почав диктувати свої умови, щ е гір­ ш і від переяславських.

7

Г. Б. В ІЛ Ь Х А К

Р

У

Т

И

« . . . Й ди й У к р а їн і скажи, щ о заверш ений наказ, хай не сумує, на р уїн і: ми здвигнемо нові твердині і в бій підемо другий раз!» Б у л о багато вели ки х історичних подій в У країн і, а л е б ула одна подія, щ о займає окреме місце серед всіх тод іш н іх подій, ї ї записано золотими літерам и на окремому ли ст к у ук р а їн ськ ої історії. П одія ця — чин ук р а їн ськ и х студентів, щ о вели ччю геро­ їзм у і ж ертви переріс всі тодіш ні п одії в Україні. П одія ця, запи­ сана золотом не ли ш е в історії, а ле й передусім закарбована в д уш і і серці українського народу, передаватиметься з батька до сина, з роду в рід, з п околін н я в п околін н я як найдорожчий, най­ більш и й його скарб, як н ай більш і його святощі, як святая святих народу. Горітиме незгасаючим, вічним вогнем на історичном у ш л я ­ х у У країни, я к найвищий п риклад до наслідування всім ук р а їн ­ ським поколінням, як героїчний стовп на перехресних дорогах ук р а їн ськ ої історії. Взиватиме нас і кликатиме, не дасть нам спо­ кою, аж доки не сповниться його заповіт, виписаний кров’ю. Ц е бій 300 україн ськи х студентів під К рутам и 29 січня 1918 р. Чому й як прийшло до Крутів? В 1917 році силами поневолених народів і подіями на ф ронті б у л а повалена тодіш ня російська ім перія — тюрма народів. У к р а ­ їна станула на ш л я х держ авного будівництва. Спочатку в згоді з російським народом, бо б у л о переконання в тодіш ніх ук р а їн ськ и х провідників, щ о У к р а їн у поневолю є не Москва, а цар. Щ о той самий цар поневолю є й російський народ. Б ула , врешті, й традиція сп іл ь н о ї боротьби ук раїн ськи х і російських револю ціонерів з ца­ ратом щ е перед першою світовою війною, спільн и й побут в тю р­ мах, на засланні як наслідок ц ієї боротьби, сп іль н і п оліти чн і по­ гляди і інше. А л е в д уж е короткому часі показалося, щ о т і самі російські революціонери, щ о к оли сь іш ли сп ільн о з українським и проти царя, тепер, коли п ов али ли царя і взяли керм у російської держ ави в свої руки, ані трохи не зм ін и ли російської п оліти ки у віднош енні до України. Н авпаки — п іш ли тими самими втертими дорогами, щ о й російські царі. Б ольш ев и ки станули на том у само­ му становищі, що царат, а саме: «У к р а їн и не било, нєт і бить нє м ож ет», У к р а їн а мас й д а л і бути невід’ємною частиною російської, тепер больш еви ц ької імперії. Т о д і У к р а їн а пориває з Росією й стає на ш л я х н езалеж н ого будівництва ук раїн ської самостійної держави. У к р а їн а щ е один раз переконалася, щ о Р осія була, є й залиш ається Росією і будь вона б іла — царська, червона — больш евицька чи щ е якась, то все одно це ворог У країни, щ о всіма засобами й усім а силами своїми прямує до панування над Україною . Л и ш е на себе й на власні сили українського народу може, повинна й м усить розра­ ховувати Україна, якщ о х оч е ж ити самостійним ж иттям на своїй 8

власній землі, як щ о хоч е рости й розвиватися. У к р а їн а ріш уче стає на самостійний ш лях. 22 січня 1918 року проголошено в Києві IV Універсал: Народе України! Твоєю волею, силою, словом створилась на українській землі вільна, самостійна, ні від кого незалежна У к р а ­ їнська Народна Республіка. . . Сповнилася давня мрія батьків твоїх, борців за волю народу ! !. . . . «Український Народе! Покажи, що Ти гідний стати поруч вільних народів, як рівний поруч рівного. . . » У країн ськи й народ доказував. У к р а їн сь к і маси си льн іш е й виразніше, як їх н і тодіш ні провідники, від ч ували ворож ість у с я ­ кої М оскви до У кр а їн и й х о т іл и негайної збройної розправи з Москвою, доки вона щ е не зросла в силі. Про це виразно свід­ чать С елянські, В ійськові та ін ш і З’їзди. М ільй он о в і маси ук р а ­ їнського вояцтва, щ о верталися саме тоді з фронтів, ставали до розпорядимости У країн ського У р я д у й вимагали негайно творити з них ук р а їн ськ у н аціон альн у армію д ля оборони границь ук р а ­ їн ської держави. А л е тодіш ні ук раїн ські провідники б у л и інш ої думки. Вони б у л и за самостійну У к р а їн у — це так. А л е вони, вірні тодіш ній паную чій соціялісти чн ій науці, вірили, щ о час воєн у ж е минув, що питання ук р а їн ськ ої держ авности буде по­ зитивно розв’язане мирним ш ляхом . Т а к вчили тодіш ні росій­ ські соціялісти — больш евики: «сам оопрсділєніє — вп лоть до одд ілєн ія». І У країн ськи й У р я д д ем обілізував ук р а їн ськ у ар­ мію. А л е больш евики роби ли інакше. Б о у них тоді, як точн і­ сінько й тепер, щ о інш ого на словах, а що інш ого на д ілі, вони не то, щ о не д ем об ілізув а ли своєї армії, а л е скр іп лю вали ї ї та розбудовували, приготовляли ся до п оходу на У к р а їн у. І п осун ула больш еви ц ька орда на південь вогнем і мечем ши­ рити свої «ід е ї», збройно приєднувати «істін но русскіє з е м л і» до Москви. І щойно гук больш ев и ц ьк и х гармат під К иєвом опам’я тав ук раїн ськи х соціялістів, а л е б у л о вж е запізно. Н е всп іли щ е добре пролунати слова I V У н ів ер са лу, а вже д ослівно к іл ь к а днів п ізніш е больш еви ц ькі банди М уравйова п ідступали під К иїв. . . . «О рди ш ість тисяч йде у лю ті, П о ж еж у запалив салдат — Н евж е ж не бути нам, чи бути? П о к а ж е бій. П оріш ать К р у т и !» Боронити Києва й У кр а їн и вируш ило 300 ук р а їн ськ и х студен­ тів. Студентський К у р ін ь під командою сотника О м ельченка. А проти них: «Н а зу стр іч ш ість тисяч нащ адків А ндрія, Од ж а х у засти гли лан и б іл я К р у т — Бо триста, ли ш триста .. ! » До бою прийш ло під К р утам и — ЗО км. на північний сх ід від Києва, 29 січня 1918 року. В и слід бою можна б у л о зазд алегід ь передбачити, щ е за к и по­ чався бій, щ е заки С тудентський К у р ін ь руш ив з Києва. З мос­ ковської сторони стан уло до бою ш ість тисяч добре озброєних, виш колених, заправлен и х у боях салдатів р егуля р н ої армії, а з у к р а їн ськ ої сторони триста студентів, неозброєних н а леж н о і невиш колених юнаків. С тудентський К ур ін ь, зорганізований в к іл ь ­ 9

к ох днях. От так зустрілася збройна У країн а і М осква знов на п о лі бою, перший раз по п олтавській битві в 1703 році. Т а тут не й ш ло вж е про перемогу, тут йш ло про важ ніш е: про рятуван­ ня чести українського народу. І це завдання сповнили українські студенти на К рутян ськи х п о ля х: окуплена кров’ю тр ьох сотень найкращ их синів України, б у л а врятована честь українського на­ роду. Сам бій тривав з раннього ранку до пізнього вечора. Студент­ ський К ур ін ь, під командою студента київського університету, сотника О мельченка, бився д уж е завзято проти двадцятикратної переваги ц іли й день. Т а тут склалася щ е одна подія, що ріш уче заваж ила на ході бою. Студентам нестало набоїв. І тоді вияви­ лося, що поїзд з амуніцією, а з ним і три сотники Генерального Ш табу, що б ули приділені до Студентського К уреня, бачачи б ез­ вихідність змагу, покинули п оле бою. Три сотники Генерального Ш табу: Носенко, Тим ченко і Бугаєвський втекли з п оля бою, їх н і імена вкрились вічною ганьбою. А л е й ця подія не злам ала студентів . . . О круж ений з у с іх сторін озвірілим и матросами, зрадж ений і покинутий приділеною Генеральним Ш табом командою, втратив­ ши свого команданта О мельченка, що впав важ ко ранений, — Студентський К у р ін ь не уступав, бився по-геройськи до остан­ нього набою і до останнього вояка. А як ніч накрила чорним серпанком червоні від крови п оля б іл я К рут, то Студентський К у р ін ь не існував, був вирізаний до ноги, двадцять сім останніх, щ о ранені залиш и ли ся на п о лі бою, б у л и розстріляні. « І впали всі — Героїв триста! Останніх см іли х гнів садиста В полоні всіх закатував». А як у березні 1918 р. ук раїн ські війська наново здобули К и 'в , то тоді похоронили К р утян ськ и х Героїв на А ск о льд ов ій м оги лі в К и єві над Дніпром — « . . . на А ск о льд ов ій м оги лі п оховали їх, триста учнів українських, славн и х м о л о д и х . . . » Б ій під Крутам и н алеж и ть до трагічних сторінок ук раїн ської історії. А л е трагедія не б ула в тому, що під К рутам и загинув ц і­ лий Студентський К урін ь, триста студентів — цвіт ук раїн ської молоді, пвіт українського народу. Ні, не в тому. Справа, за як у вони л я гли , є така велика, щ о смерть за неї триста борців на п о лі бою, не можемо вважати за трагедію. Трагедія б ула в тому, що під Крутам и піш ли ли ш е триста і ли ш е молодь. Трагед ія б ул а а тому, що в наслідок тодіш ньої п оліти ки українського ур яд у у к ­ раїнська держава ли ш и лася без своєї власної збройної сили, без армії. Трагед ія б у л а в тому, що на розпачливий закли к уряду, виданий до українського народу в останній хв и ли н і — бороніть У к р а їн у в небезпеці, московська армія збли ж ається до Києва! — відгукнулися лиш е студенти і ли ш е вони виступили збройно бо ­ ронити Україну. Т у т власне ціла трагедія бою під Крутами. Така трагедія не сміє б ільш е повторитися, й не повториться! У к р а їн а піш ла на ш л я х револю ційної, збройної боротьби, К р у ­ ти є д л я нас прикладом у цій боротьбі, К рути нас к л и ч у т ь до бо­ ротьби. 10

П Е Т Р О К ІЗ К О Ч У П Р И Н К А Не померкне в віках сторінка Та, що на ній ім’я — Генерал Тарас Чупринка — Цвітом сузір сія. Не затихне могутня пісня Та, що над’хнеяа Ним, Та, що під зорями вгасне Прапором золотим. Не погасне в народі слава Та, що про Нього йде, Та, що повстанські лави В бій крізь вогні веде. Не замовкне ніколи мова — Та, у якій всяк час Виростають, живуть два слопа: Чупринка Тарас. 1956.

З-'країська молоде! Ти на «міграції мусиш піти в авапґарді визвольної боротьби, як в ньому йде молодь на Рідних Зем­ лях. Ти мусиш цілком віддати себе інтересам Воюючої У к ­ раїни і бути готовою на кожний її поклик, щоб стати поруч друзів, що із зброєю в руках борються за визволення наро­ ду, за щастя, радість і творчу працю української молоді в Українській Державі. (Із зверення Воюючої України)

11

Землею України: А. Микулин

Крим — п е р л и н а України Крим — найпівденніша частина У країн ської зем лі, к лю ч і до Ч орного моря, край, оспіваний не т іль к и українськими, а ле і ч у ­ ж инецькими поетами. Л еся Українка, Коцюбинський, Руданський та інш і писали свої твори в Крим у, оспівуючи чудову кримську природу та старе україн ське К озац ьк е Ч орне море. К ри м — най­ ліпш ий кути к України, в якому самою природою в одну ц ілість зібрано могутню ш ирочінь ук раїн ськи х степів, вели ч ав у красу гір, ласкавість південного моря й сонця, ц ілю щ ість повітря. Вся істо­ рія України, її походи на Ч орне море проти турк а-«бусурм ен а», ук раїн ські війни за оборону держ авних кордонів, за захист право­ славної віри від «н евірн и х», історія козацької Зап орізької Січі міцно і неподільно пов’язані з Кримом. Щ е з давніх часів оспіву­ вався К рим українським народом у своїх піснях та описувався в народніх оповіданнях про чумаків, кримську сіль , татарина-бусурмена, лимани, перекопи та сіваші. Щ е й тепер серед українського народу співається пісня про т у «М ар уси н у», щ о не забаж ала дати свого серця чумакові. «Знав би, не женився, був би козаком, в К ри м по с іл ь ходив би, звався б чум аком », — співається в одній пісні про нещ асливе парубоче кохання. Кримський півострів знаходиться на тому ж рівні географ ічних просторів, щ о південна Ф ран ц ія та північна Іта лія. З заходу й півдня береги його обмиваються Чорним морем, з і сходу знаходить­ ся К ерченська протока й відомий всім Сіваш — мілководний л и ­ ман О зівського моря, відрізаний від моря вузькою косою — А р а батською стрілкою . Н а північному заході Крим має широкий Т а р ханкутський півострів, а на сході — Керченський. М а й ж е на 200 кілом етрів розіслався К ри м з півночі на південь і на 325 км. — з заходу на схід. Перекопський переш ийок (Перекоп) з ’єднує ук ра­ їн ськ і зем лі в одну невідривну ц ілість з Кримом. Ч ер ез Перекоп переходить залізниця, щ о з ’єднує м. Х ерсон через в узл о в у стан­ цію в К рим у — Дж анкой з Керчю . З Запоріж ж я через Перекоп, також переходячи через Джанкой, перебігає залізн и ц я до м. Севастопіль, а від Джанкою залізницям и можна дістатися до Евпаторії, Ф еодосії, Владиславівки. Головна залізниця, якою йдуть до К ри м у потяги, прокладена через лим ан Сіваш по Чонгарськом у мості та по насипаній греблі. Ч ер ез Сіваш також переходить го­ ловна автомобілева м аґістраля — ш осе К и їв -К ір ов огр ад -Д н іп роп етровськ-З ап оріж ж я-М ели топ іль-С и м ф ероп іль-С ев астоп іль. Від Си­ мф ерополю м аґістраля-ш осе р озга луж ується на всі боки — через Б ілогорськ, Старий Крим, Ф еодосію — до К ерчі; до Я лти та А л у ш ти; через Бахчисарай — до А й -П етр і, а через Сакі і Евпаторію — до Чорноморського. Три чверті К рим ського півострова — це степова рівнина, яка за козацьких часів б у л а густо вкрита густою високою травою і в х о ­ дила складовою частиною до Дикого П оля. В густій траві неодно­ разово козаки чатували на татарву, а та — на козаків і відбувалися 12

за п ек лі бої. Т о ж К ри м ська зем ля рясно полита ли царською кров ’ю наш их ук раїн ськи х козаків-зап орож ц ів і н іхто не має права, крім У країни, на К рим ськ і зем лі. Н а крим ських степах п лєкаеться на­ ша славна українська пш ениця «кри м ка», я к у щ е до окуп ац ії У к ­ раїни М осковщ иною с ія л о ук раїн ське селянство в Та в р ії, Д ніпро­ петровщ ині та на півдні Харківщ ини. Б іл ь ш е на південь до Ч орн ого моря зустрічаєм о в ж е невели кі ліси, як ознаку крим ських гір. Ч им д а л і на п івдень і вищ е над рівнем моря, тим л іси стаю ть густіш им и й ц ілков и то вкривають п івнічні та південні сх и ли К р и м ськ и х гір. Крим, з його чудовою субтропічною рослиною , горами, Ч орним морем — безпом илково можна назвати величезною природньою лікарнею , я к у створено Богом д л я українського народу. К р и м ськ і гори — це ф актично своєрідне чудо природи, щ о ними мож е пиш атися У к р а їн а на півдні. У к р а їн сь к і К арпати також ч у ­ дові гори, а ле вони мають ц ілком ін ш у красу, н іж К ри м ськ і з ї х ­ нім Ч орним морем. Х т о побував у К р и м ськ и х горах, той завж ди згадуватиме оповиті хмарами ск еля сті верш ки, схи ли , вкриті зе­ леними лісами, кам’яні к р уч і та зубчаті відроги. Вони сх ож і або на кіш ку, щ о ось зараз збирається стрибнути, або на медведя, щ о припав до води. Х т о бачив один раз А й -П етр і, К іш к у, А ю -Д аг, Чатир-Д аг, Гніздо Л астівки або К а м ’ян у бабу в Бахчисарайськом у районі, той їх н ік о ли не забуде. Т а к виглядає головна гряда К р и м ­ ських гір, щ о підходить аж до південного берега Ч орного моря. Височиною вона досягає до 1,5 км. і складається з « я й л » — кам ’я ­ них масивів. Вона висовується в мора чудовими виступами-масами, як напр., гора К іш к а в Симеїзі, або М едвідь — гора (А ю -Д а г) в Гур зуф і. Н а сході Г оло в н ої гряди відходять від н еї відроги Ч а тир-дагу, Д емердж и-яйли, К арабі-яй ли . Середня гряда гір розпочинається б іл я Севастополю С ап ун -горою і доходить до Старого Крим у. Н айвищ а гора ї ї сягає догори 723 метра. Третя гряда-північна, охоп лю є дугою дві перш і і є не­ мов би кордоном м іж степовими і гірськими просторами К рим у, Височина її сягає 300 метрів. П ід впливом вітрів та дощ ів К ри м ськ і гори в окремих місцях маю ть ф антастично-чудові контури, щ о на­ гадую ть башти, зубчасті стіни, л е гк і повітряні мости-арки, в ели кі ш аблю ки, багнети, ш пилі. О собливо чудовою є «Д оли н а П ривидів» на горі Демереджі, зубчасті верш ки А й -П ет р і, в улк а н Кара-Д ага. В К рим ськ их горах багато різн и х природніх лійок, шахт, печер, Гротів. У районі К ер ч і знаходяться в ел и к і поклади за л із н о ї руди і тут збудовано так звані заводи «А з о в с т а л і», які безпосередньо п ід ля ­ гаю ть Москві. Крим багатий на б уд ів ель н і матеріяли, різнорідні солі, в Д ніпровському ли м ан і вели ка к іл ь к іс т ь р ізн о ї риби, крабів, устриць, а побереж ж я моря на півдні вкрите найгарніш ими субтро­ пічними рослинами. Р із н і райони К р и м у мають і різне підсоння. П ідсоння півдня К р и м у середземноморського характеру, воно за­ хищ ається горами від х олод н и х вітрів з півночі. Зима д уж е л а гід ­ на .найменша температура буває + 3 , + 5 ступ. Л іт о довге і с у х е та гаряче з середньою температурою — (—24 ступ. С пеку пом’якш ує св і­ ж ий вологий вітер від моря. О сінь набагато т еп ліш а від весни — найліпш ими місяцями д л я лік ув а н н я вваж ається серпень-ж овтень. 13

У Чорном у морі можна купатися аж до початку листопада. Степо­ вий К рим та К ерченський півострів мають континентальне підсон­ ня. Л іт о гаряче й з вітрами, зима досить холодна. Р ослинність К ри м у д уж е різнорідна. Т у т нараховується до 2000 різних рослин з 3500, щ о зустрічаю ться на Україні. О собливо роз­ кіш ні рослини приморської зони південного берега. Т у т ростуть та­ кі дерева, як високі й стрункі кипариси, з розкішними глянцевими листями лаври, кедри, олеандри, пальми, оли вкові дерева, коркові дуби, мигдаль, тис мані олії, евкаліпти, високі тополі, явори, хурма, муш мула, к и зіль, інжир, гранат, ф ейхоа, оріхи, кавказькі та перські акації, індійські тростини (бамбук) та інші. В таких к у ­ рортних містах, як Я лта, Л івадія, Мансандра, А уш та, А уп ка, в місяці грудні квітнуть троянди та інш і квіти. П івн ічні сх и ли гір в б ільш о сті вкриті буковим лісом, грабом, дубами. Крим багатий ово­ чевими деревами та виноградниками. Н а верш ку гори А й -П етр і, на половині перед буковим лісом, росте одинцем височенне дерево -тис. якому вж е б іль ш е тисячі років. Н а південних сх и л а х К р и м ­ ських гір росте північна червона та кримська сосна. Різнорідний світ крим ських тварин та птиці. В горах водиться дикий ш ляхетний олень, косулі, гірські барани-м уф лони. З птиць зустрічаємо чорну л еле к у , як ої в за га лі не зустрінеш в М осковщ и­ ні, білоголови й сип, чорний ґриф. « У зв’я зк у з єдністю і загальн ою економікою, територіяльною близкістю та однаковою господаркою і к ультурою , — писалося в у к а ­ зі П р ези дії В ерховної Ради СС С Р 19. 2. 1954 p., — Крим приєднується до У С С Р ». Дивио звучить цей указ, бо Крим, щ о від віків належ ав Укра.ні, в 1954 році раптом «м и лости в о» дарується У к р а їн і М ос­ квою. Н е указ, а як есь безглуздя. Я к відомо, К ри м загарбала М осква від У країн и щ е в часи 1919 року, к о ли вона «в и гн а ла » за кордон своїх братів-білоарм ійців. Від того часу К ри м підпорядко­ вувався безпосередньо М оскві і ли ш е в 1954 році, в зв’я зк у з в ел и ­ чезною облудливою імпрезою «300 л ітт я возз’єднання У країн и з М осквою », Крим знову повернено до складу У країни, він тепер є 26-ю українською областю, поділеною на такі 24 адміністративні райони: Куйбиш евський, Красногвардійський, Д ж анкойський, О к тябрський, Зуйський К іровськи й Симф еропільський, Б ахчисарай­ ський, Сакський ,Совєтський, Суданський, Озівський, Кам и ш бурунський, А луш ти н ськи й , Евпаторійський, Приморський, Старокримський, Первомайський, Роздольнянський, Чорноморський, К р а сноперекопський, Б алаклав ськ и й та ІІрисіваш ський. П ром исловість К ри м у опирається головним чином на за лізн ій руді, соля х, б уд ів ельн и х м атеріялах, сільсько-госп одарській сиро­ вині. Камиш бурунський залізнорудний комбінат та К ерченський металю рґійний завод становлять могутню м еталю ргійну базу півд­ ня України. В Б алаклав ськ ом у районі видобуваються ф лю совий вапняк. Н а П ерекопі збудовано тепер два промислових комбінати, які працюють на сировині Сіваш у та солон и х озер П ерекопського перешийка. Ц е хем ічні і со ля н і комбінати. П ром исловість б у д ів е л ь ­ них м атеріялів розвинена досить добре: тут видобува­ ється камінь-ракуш ник, мшанковий вапняк, мармуровий вапняк та гірський гравій. Вся продукція з К ри м у вивозиться через порти до М осковщ ини пароплавами, потім залізницею . Єдина за лізн а 14

дорога н е в стані перевезти тієї продукції, щ о її забирає з К ри м у Р С Ф С Р . В К ри м у розвинена харчова промисловість, виноробство, консервна, молочарська, тютюнова. М іж іншим, Крим усла в лен и й найліпш им тютюном у світі «Д ю бек». В еликий м’ясокомбінат та м олочарський завод знаходяться в Симф ерополі. Щ об обслугов у­ вати найвищ их московських достойників, на курортах в Я л т і те­ пер будується також м олочарський завод. У К ер чі, Я лт і, Ф еодосії, Судаку розвинений промисел риболовства. Однією з головних к у ль т у р в К рим у є виноград .Величезний радгосп «М ансандра», раніше царські винні пивниці б іл я царського п алац у Л ів а д ія під Ялтою, виробляє 1000 різн и х Гатунків вина. Вони всі зберігаю ться у винних пивницях по д ек ільк а десятків років. П рості смертні ті вина не п’ю ть ,т іль к и найвищ і барони м инулого та сучасного К р ем ­ ля. Н а степах К ри м у плекається багато пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, кавунів, динь. Все це вивозиться з колгоспів до М ос­ ковщини д л я «снабж ен ія р а б оч іх » центрів-м оскальні. Селянство так само, як і по всій У країн і, загнане в колгоспи й тяж к о працює за чорний кусень х ліб а . В К р и м у ростуть відомі д алек о за кордо­ ном кримські яблука, груш і, сливи, черешні, айва, а 'ри коси , а в Я лтинськом у, А луш ти н ськ ом у та Судакському районах цитрусові овочі. Вирощ ую ться в К ри м у і терноолійні культури , я к і йдуть д ля перфуми. Крим — один з головн и х постачальників таки х олій, особливо трояндової. Н а курортах К ри м у щ орічно перебуває з М о с­ ковщини до 200 тисяч різн и х найвищ их партійних головачів, бо кримські курорти — одні з найкращ их у світі. В К р и м у тепер є 161 курортів та санаторій. В сі вони розташ овані на березі моря або в горах і обсадж ені навколо великими садами-парками, в яки х крім субтропічних дерев, ростуть казакликська рожа, лаванда, ро­ жевий мускатний ш алф ій, ф ранцузький жасмин, тубероза, гіяцинти та десятки інш их п ахуч и х рослин. Д осить розвинено в К ри м у вівчарство та скотарство. Ч ерез кримські степи тягнеться річка Салгир, яка в л ітк у висихає. Теп ер на річці Салгир, д ек ільк а кілом етрів від Симф ерополю , збудовано велике водоймище та зрош увальн а система й б у д у їт ь с я перш а в К рим у гідроелектрівня. В К рим ській області, за повідомленнями совєтської преси, працює 4 театри, 500 кіноустаткувань, 900 клюбів, 13 музеїв, 800 бібліотек, три картинні ґалерії, музична та мистецька ш кола і б іль ш е тисячі народніх ш к іл. Все це спрямоване на поне­ волення українського народу Москвою. Н а березі Ч орного моря знаходиться м. Севастопіль, яке я в л я ­ ється військовою морською твердинею У країни. Воно підпорядко­ ване безпосередньо М оскві. Т у т стаціонує Чорноморська морська ф льота. С евастопіль знаменитий тим, що тут є надзвичайно чудова картинна панорама «О борона Севастополя». М істо ж ф актично ма­ л о розбудоване, будую ться т іль к и військові споруди. Н айліпш ий курорт, ц ілковито націоналізований К р ем лем в К р и ­ м у — це Я лта. За царських часів М и кола II. збудував собі тут роз­ кіш ний палац Лівадію . В Я л т і ж и ла й працювала українська п ись­ менниця Л еся Українка. Вона написала тут «П одорож до м оря», «К р и м ськ і від гуки», «Іф іг е н ія в Таври д і». П оет Степан Р у д а н ський тут написав свою пісню «П овій, вітре, на В к раїн у». Він п охо­ ваний у Я л т і на старому М асандрівськом у цвинтарі. В напрямі до 15

Севастополю від Я л т и є так звані Байдарські ворота — це дві ске­ л і, між якими своїми хв и лям и х лю п оч е море. Д уж е цікавий також водоспад у горах У ч ас-су. Ц е стрімка висока скеля, навколо як ої густо росте кримська сосна, а по ск е лі з в ели кої височини падає, немов чисте скло, водоспад. Х т о побував на верш ку А й -П ет р і, той зміг милуватися панорамою південного К р и м у — Симеїзом, А л у п кою, М исхором, Я лтою , Аю -Д агом . К о л о Севастополя можна оглян ути руїни старовинного міста Херсонесу, збудованого греками в 5-му віці до наш ої ери. Х ер со ­ нес був к олись великим торговельним містом. В старовинноруських (ук раїнських) літописах його називають Корсунем. В X . віці Х е р ­ сонесом заволодів київський кн язь Володимир, який немов би тут прийняв християнство. Н ещ одавно при розкопах Х ер сон есу знай­ дено залиш ки відкритого грецького театру, цікавої пам’ятки антич­ ної культури . Н евели к е в м и нулом у рибацьке сели щ е Б алаклава, щ о тепер стало вж е малим містечком, має д уж е цікаве історичне минуле. Гомер писав в своїх творах про в узьк о го р лу чорноморську бухту, вхід до як ої охороняю ть висунені з води скелі, що й дуть з бездоння моря. Одіссей побачив тут легендарних листригонів. Ген уезькі купці збудували на березі Б а ла к ла в и кріпость, зали ш ки як ої є щ е й тепер. Південний берег К р и м у розпочинається ф актично за Л а т и н с ь ­ кою бухтою б іл я мису Сарич. Т у т гори підходять просто до берега. Т у т знаходиться кур<?рт «М е л а с ». Н едалек о від курор ту простяг­ лася так звана Ч ортяча драбина. Вона складається з ш ироких східців, частинно в ж е зруйнованих. Драбина побудована д уж е дав­ но і вела до гірського перевалу, а за перевалом спускається до се­ л а Байдари. Д алі на березі моря леж и т ь санаторій «Б лак и тн и й зали в », б іл я якого закінчується своїми відрогами гора Кіш ка. Н а цій горі знай­ дено пам’ятники к у льтур и таврів, найдавніш их поселенців Крим у. Серед густих зарослів я лів ц я стооять 70 дольм ен ів — ста­ ровинних кам’яних плит на цвинтарі таврів. Від півдня цвинтар був огорож ений кам’яною стіною. Н едалек о знайдено і ж и тла тав­ рів, а на одній зі ск е ль зали ш и ли ся частини був ш ої кріпости... За поселенням Гаспрою підіймається догори великий мис — ск е­ л я А й -Тодор. Ц е висока ск еля з маяком на верш ку, а за ним ви­ сить над морем відоме всім «Л астів ч и н е гніздо», двірец ь східнього стилю «К іч к ін е ». Розм іри цієї статті не дозволяю ть докладно зупинитися на всіх багатствах і розкош ах українського Криму. Теп ер ,навіть з цього короткого опису стає зрозум ілим , чому М осква весь час трим ала у своїх р у к а х Крим. ■оОоГодіть, Смирітеся, молітесь Богу І згадуйте один другого. Свою Україну любіть, 16

Л ю біть її . . . Во время люте, В останню, тяж к ую минуту За неї Господа моліть! Т. Ш е в ч е н к о

Суспільно-політична думка: Проф. Г. Ващ енко

Кінець комунізму чи всесвітня натастрвфа культури й цивілізації? Питання, поставлене в наголовку наш ої статті, не нове. Й ого ста­ вили лю ди науки щ е в X I X ст. Такими, напр., б у л и Прудон, Лоренц Ш тайн, Ґустав Лебон та інші. Вони розум іли страш ну небезпеку, щ о несе з собою лю дству комунізм. Зокрема вони доводили, щ о ко­ мунізм принесе зі собою в ели к і злидні, рабство, страшний терор. Л оренц Ш тайн у своїй книзі «П он яття суспільства й закони його розви тку», виданій у 1855 p., пише, щ о разом з пануванням п роле­ таріату має наступити деспотизм, який матиме страш ну форму. П р олетаріят буде вживати всіх зусиль, щ об знищити не тільк и к л я с у багатих, а й ту су сп іль н у базу, на якій вона існує. «Т у т , — пиш е він, — розпочинається боротьба, що ми називаємо ї ї терором, — кривава за своєю природою, найстраш ніш е явищ е в історії не т іль к и тому, щ о воно з холодною лю ттю приносить у ж ертву ж ит­ тя й майно, а й тому, щ о воно ш ляхом сусп ільного вбивства прагне до того, щ о само по собі є неможливим»... В таких самих ф арбах зм альовує наслідки перемоги соціялізм у Прудон. Перемога ця, на дум ку Прудона, призвела б до обезлю дню вання землі, до загибелі від голод у м ільйонів людей. Самий поча­ ток револю ції Прудон малю є як страшний ш ал озброєного натовпу, сп’ян ілого від помсти й гніву, як страшний терор, щ о поведе за со­ бою підозри, доноси, невмолимі реквізиції; а к оли соціялізм пере­ може, в сусп ільстві настане загальн е рабство. Нареш ті, в такому ж д усі зм альовує наслідки перемоги со ц ія ліз­ м у відомий ф ранцузький учений Густав Лебон. Н а його думку, со­ ц іалістична револю ція почнеться з того, що перемож ці пограбую ть і розстріляю ть тисячі господарів, бурж уїв, капіталістів, п ісля чого розум і свобода буд уть замінені пересічністю. Скрізь настане рів­ ність рабства. «Ц е б у л о б, — пиш е він, — найтемніш е рабство без надії на звільнення». Т а к е розуміння комунізму, як в ели к ої загрози лю дству, в ласти ­ ве не т іль к и названим вищ е вченим, а багатьом із ти х наукових і громадських діячів, хто вдумувався в суть комуністичної системи. Я к система страшного насильства й терору, комунізм виступає щ е в творах М аркса й Енгельса. Серед соціялістів існує думка, що Л енін і Сталін перекрутили вчення М аркса-Е н ґельса; щ о б ольш евизм не має нічого сп ільн ого з марксизмом. Т а к е твердж ення поз­ бавлен е серйозних підстав. Н е можна заперечувати того, щ о Ленін і С талін відступили д е в чом у від вчення М аркса-Е нґельса. А л е основи, на яких побудований комунізм у М аркса-Е нґельса, за ли ­ ш ається в си лі і в комунізмі Лен ін а-С талін а. Такими основами є: діалектичний і історичний матеріялізм, вчення про к лясо в у бороть­ б у як руш ійну си л у в історії людства, вчення про диктатуру пролетаріяту. Т ом у Л ен ін мав всі підстави, коли писав: «М и повинні повторити, щ о ми марксисти і за основу беремо «К ом уністичний ма­ х

17

ніф ест», перекручений і зрадж ений соціял-демократією . Ц я неве­ лика книж ка варта ц іли х томів: духом її ж иве й рухається до ц ьо­ го часу організований войовничий пролетаріят цивілізованого сві­ т у ». (Ленін, твори т. II, стор. 10). М аркс і Е нгельс у своїх творах послідовно проводили думку, що, не зваж аю чи на те, що комунізм мусить прийти на зм іну кап ілізм у в си лу незмінних законів у розвитку суспільства, все ж таки цей перехід від капіталізм у до комунізму, стисліш е, до соціялізм у, має відбутися революційним ш ляхом , інакш е — ш ляхом ж орстокого на­ сильства. «К ом ун істи визнаю ть зайвим, — сказано в «К ом ун істи чн ом у ма­ н іф есті», — приховувати свої погляди й наміри. Вони відверто за­ являю ть, шо їх н і ц іл і м ож уть бути досягнені ли ш е ш ляхом насильницької руйнації всього існую чого досі сусп ільн ого устрою. Н ехай панівні к ляси тремтять перед комуністичною револю цією ». До складу цих панівних к ля с М аркс і Енгельс в клю ч и ли не т іл ь ­ ки справж ніх капіталістів, щ о володію ть великими сумами грошей і маю ть великі підприємства, а в загалі людей, що мають як усь власність і не належ ать до пролетаріяту. Такими, за Марксом і Ен­ гельсом, є дрібні промисловці, дрібні крамарі, ремісники, селяни, бо вони не революційні, а консервативні. Самий процес ком уністичної револю ції М аркс і Е н ґельс у я в л я л и так: «П р о лета р ія т використає своє політичне панування д ля того, щ об вирвати в б ур ж у а зії крок за кроком капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в р у ­ ках держави, себто пролетаріяту, організованого, як державна к л я са, і як можна швидше збільш и ти концентрацію виробничих сил. Звичайно, це мож е відбутися спочатку ли ш е за допомогою деспо­ тичного втручання в право власности й у б ур ж уа зн і виробничі від­ ношення, себто за допомогою міроприємств, які з п огляд у економ іч­ ного здаю ться недостатніми і невідповідними, а л е в самому р ухов і переростають себе й є неуникнені, як засоби перевороту у всьому способі виробництва». Н а к р еслен у вищ е програму ком уністичної р ев олю ц ії ф актично здійснили больш евики на ч о лі з Л еніном і Сталіном, а Ленін, крім того, розробив конкретні форми диктатури п ролетаріяту з ї ї ж а х ­ ливим терором. Зрозум іло, щ о диктатура виклю чає всяку свободу. Про це з цілковитою відвертістю пиш е Л енін у своєму зверненні до м адярських робітників: «Щ о б знищити кляси, потрібний період диктатури одної кляси, а саме тієї з пригнічених кляс, яка здібна не т іль к и скинути експлуататорів, не т іль к и здавити нещадно (п ід­ креслення наше) їх спротив, а ле й порвати ідейно зі всією б у р ж у ­ азно-демократичною ідеологією , зі всім міщ анським ф разерством щодо свободи (підкреслення наше) і рівности в за га лі». (Ленін. Твори т. X X IV , стор. 315). М а л о того, Л енін розробив програму повного поневолення сус­ пільства, в тому ч и слі не т іль к и «б у р ж у а з ії», а й самих робітників. ;3 цього п огляду д уж е показова стаття Л ен 'н а «Я к органі увати соцзмагання», написана в 1918 p. (Т. X X I I, стор. 158-167). В ній Л е ­ нін писав: «Т и ся ч і форм і засобів практичного о блік у і контролю над багатими шахраями (ж улік а м и ) й дармоїдами повинні бути ви­ роблені на практиці самими комунами, дрібними комірками (яч ей ками) в с е л і й місті. Різном анітність т ут є запорукою життєвости. 18

запорукою в досягненні за га льн о ї єдиної мети: вичищ ення з ем л і російської від всяки х ш к ідли в и х комах, від б л о х -ж у л ік ів , від б л о щ иць-багатих і т. ін. В одном у місті посадять до тюрми десяток ба­ гатих, дю ж ину ж у л ік ів , півдю ж ини робітників, щ о уникаю ть пра­ ці... в другом у п остав лять їх чистити кльозети . В третьом у видадуть їм п іс л я відбуття карцеру ж овті паспорти, щ об увесь нарід до їх виправлення стеж ив за ними, як за ш кідливим и лю дьми. В четвер­ тому розстріля ю ть на місці одного з десяти винних в дармоїдстві». К и д ається у вічі безм еж на ж орстокість у с іх ц и х засобів понево­ лення суспільства, щ о їх радить Л ен ін . Т і, щ о не м о ж уть бути виз­ нані, з його погляду, за сп равж н іх пролетарів, це не люди, блохи , блощ иц і, в за га лі комахи, я к и х без ж а л ю сл ід нищити. Т а к е ж о р ­ стоке ставлення до лю дини в за га лі властиве ком унізм у. Воно л о г іч ­ но виникає із засад м а тер іялізм у в за га лі і ком уністичної м оралі зокрема. К ритерієм останньої є корисність лю дини чи її вчинків д ля п ролетаріяту, стисліш е, д ля ком уністичної партії та її «вож дів»* Цю дум ку з великим цинізмом висловив Сталін. Виступаю чи в 1931 р. на випуску академ іків червоної армії і б а ж ію ч и підкресли ти ви­ соке становищ е лю дини в СС СР, він вигукнув: «Л ю д и н а в С С С Р є найцінніш ий к а п іта л». К а п іт а л — річ м атеріяльна, вартість його відносна. Багато при кладів цього дає історія СССР. Напр., до б о л ь ш евицької револю ції х ліб и н а кош тувала приблизно 5 коп., а в пер­ ш і роки револю ц ії ціна ї ї дорівню вала 5 м ільй он ів карбованців. Т а ­ ка сама д л я б ольш ев и к ів і вартість людини. С ьогодні вона ударник, герой Совєтського Союза, ї ї н агородж ую ть орденами, а завтра в зв ’я зк у зі зміною «ген е р а ль н о ї л ін ії п артії» вона стає ворогом на­ роду, ї ї засилаю ть в концентраційний табір або розстрілю ю ть. Т ака комуністична теорія. Н е кращ а, а м ож е щ е й гірш а б о л ь ш евицька практика. П ерш і роки больш ев и ц ьк ої р ев о лю ц ії б у л и р о­ ками д ики х грабунків і вбивств, як и х до цього не з тала історія лю дства. М ож на б у л о сподіватися, щ о п ісл я закінчення, «гром адян­ с ь к о ї» війни настане яки й сь спокій, зникне терор і ж и ття ввійде в як ісь лю д ськ і норми. А л е цього не сталося. Т ер ор н е зник, а ли ш е набрав плянового хар ак теру і через те став щ е б іль ш жорстоким. Теп ер необмежеш-тм володарем ж иття і навіть дум ок і настроїв багатом ільй он ового на­ селен н я С С С Р став н ай більш и й в істор ії лю дства кат Сталін. Не будемо зупинятися на в сіх ж орстокостях, які застосували б о ль ш евики до населення СССР, а особливо до населення У к р а їн и через Ч К -Н К В Д , бо всі ці ф акти добре відомі. Зупинимось ли ш е на одно­ му ф акті, щ о відомий не багатьом, а м іж тим має в ели к е значення саме д л я українців. Ц е м айж е повне винищ ення кубан ськи х коза­ ків. нащ адків славного війська запорізького. За свідченнями од­ ного кубанця, якому пощ асти ло врятуватися від смерти, больш еви ки ви сла ли на Сибір всіх козаків з родинами із станиць П олтавської, Н овоминської, М едведівської, Ж ер ел ів сь к о ї, К а п елів ськ о ї, Ш к у р и н ської. Ц е ті станиці, я к і особисто добре знав наш інф орм атор-кубанець. А л е нема сум ніву в тому, щ о больш еви ки зроби ли теж саме і з населенням інш их станиць, заселивш и їх вірними «іногороднім и», або лю дьми, привезеними з ін ш и х областей, переваж но з А з ії. П ри ­ чина ненависти больш ев и ків до кубанців подвійна: це, перш за все, п о гля д на них, як «к ля с о в о чуж д и й і ворож и й елем ен т», я к на 18

«к у р к у л ів », а друга причина — н аціональна: баж ання п о більш е знищ ити українців і ослабити ук р а їн ськ у націю. Свідоме нищ ення україн ців больш евикам и не припиняється й тепер. З цією метою больш евики вивозять наш их лю дей з рідних зем ель в Сибір, К а ­ захстан; з такою ж метою останній час сотні тисяч україн ців б о л ь ­ ш евики переселю ю ть на «ц іл и н н і з ем л і». Завдяки тому, щ о ук р а їн ­ ців нараховується приблизно сорок м ільйонів, знищ ити їх всіх больш евикам покищ о не п ощ асти ло А л е больш еви ки майж е пого­ ловно знищ или чеченців, інгуш ів, карачаївців, калм иків, крим сь­ ки х татар. Такого явищ а щ е н е зн а ла історія. Застосовуючи страшний терор, больш еви ки ста в ля ть собі такі завдання: 1) зміцнити свою в л а д у й забезпечити себе від м о ж ли ­ вих повстань населення, 2) знищ ити небаж аних їм лю дей і ц іл і на­ ції, 3) обернути населення С С С Р на покірних рабів, щ о н е т іль к и працюють без всяких протестів на своїх поневолю вачів, а навіть думаю ть так, як їм н аказую ть «в о ж д і» больш еви ків (і інакш е к а ­ ж учи, перетворити їх на рабів). П р о остаточне завдання, м іж іншим, свідчать допити у в ’язнених, щ о п рактикую ться органами б о л ь ш е вицького терору. К а тую ч и найж орстокіш им способом св ої жертви, больш еви ки вимагають від них, щ об вони визнали за собою прови­ ни, як и х ті н ік о ли не чинили. З перш ого п огляд у це здається ц іл к о ­ витим безглузд ям , а ле насправді больш ев и ц ькі тортури маю ть на меті злам ати людину, зробити ї ї в св оїх руках абсолю тно покірним знаряддям. З цією метою больш евики застосовую ть нечувано ж о р ­ стокі тортури. Щ об викликати у св оїх ж ертв н ай бльш і страж дання, вони використовую ть п си хологію й ф ізіологію . Т о м у т іль к и лю ди з вийнятково міцною волею не залом лю ю ться під час больш ев и ц ьк ого катування; б іль ш іс ть ж е н е витрим ую ть тортур і р о б л я т ь те, щ о наказую ть больш еви ц ькі кати. Ж о р ст о к і експерименти в ін ш ій ф орм і больш еви ки р о б л я т ь не над тисячами, а над м ільйонам и лю дей. Ц е не т іл ь к и 15-20 м іл ь й о ­ нів у в ’язнених в больш еви ц ьки х концентраційних таборах, а все населення СССР, щ о ж и ве у вічном у страху, не сміє не т іл ь к и в іл ь ­ но діяти, а н авіть в ільн о думати (Д а л і буде)

Проф. Петро Чуйко

П р а ц ю єм о для визвольної справи України Сучасний В извольн и й Р у х У к р а їн ськ ого народу є характери ­ стичний тим, щ о поваж ною руш ійною силою його є наш а м олодь. Н а еміграції, через свої організації, вона активно працює д л я до­ помоги Вою ю чій Батьківщ ині, а м олодь на рідн и х зем л я х стано­ вить головн і кадри ук раїн ського резистансу, який постійно в р із ­ них ф орм ах виявляє свій спротив м осковсько-больш евицьким окупантам. Ц я боротьба з російським ім п еріялізм ом ствердж ує перед ц і­ ли м світом той факт, щ о х о ч У к р а їн а сьогодні є поневолена, а л е вона є держ авна нація, яка від ч асу поневолення провадить бо­ р о т ьб у за свою н езалеж н ість. У ч а с ть наш ої м олоді у в и зв ольн ій 20

боротьбі особливо ви яви лась п іс л я відновлення на еміграції С У М -у , гцо його створено на ідейних засадах С В У -С У М з 1925 p., які ук р а їн ськ у ви звольн у справу ставили, як голов н у проблем у боротьби, відсуваючи різн і партій н о-соц іяльні питання на вирі­ ш ення українського народу в своїй самостійній державі. О рганізація С У М -у на ем іграції з самого початку існування поставила за ц іл ь — боротись за В іл ь н у Соборну У к р а їн ськ у Держ аву, за християнську ідеологію , протиставляю чи її марксівсько-безбож ницьком у м атеріялізм ові, щ о ним больш евики х оч у ть затумати голови ц ілом у світові, представляю чи себе, як піонірів, що приходять на зм іну загниваю чому кап італізм у. Ц е основна засада больш евиц ької системи поневолення народів. Треба кон­ статувати, що в цій найваж ливіш ій д іля н ц і ід еоло гіч н о ї боротьби наш і сумівці таки зд о б ули перевагу. Сьогодні націоналістичні гасла визволення п оневолених народів о хоп и ли ц іли й світ і т іл ь ­ ки Совгтський Союз за допомогою за лізн о ї заслони намагається переконати всіх, щ о він дійсно створив «р а й » на зем лі. Всі ф ак­ ти, всі документи, що приходять зв ідтіль, говорять про те, щ о там назріває криза й щ о Ідеї С У М -у знаходять відгук серед в сіх на­ родів, щ о їх охоплен о сьогодні больш евицькою владою . О тж е ми р живими свідками того, щ о ком уністичні гасла й ї х ж адоба опа­ нувати світом — зустр іли опір най бли ж чого їх сусіда — українця, який протиставив їм . свої гасла, щ о поруш ую ть ц іл у їх систему. В цьом у треба відзначити, як за с лу гу перед нашою батьківщ и­ ною, також і працю С У М - у на еміграції, як а потребувала багато си л і ж ертв, щ об здобути св оїх наслідків. А вони таки є поваж ні д л я нас і ц ілого світу. Т іл ь к и завдяки невпинній праці наш их організацій можна сьогодні ствердити той ф акт, що, всупереч больш еви ц ькій пропаґанді, українська проблем а не завмирає, як це б у л о п ісл я перш ої світової війни, а ле починає набувати значення світової. П оваж ні ф акти стверж ую ть, щ о У к р а їн а п іс л я т и сяч олітн ьої боротьби за свою н езалеж н ість зараз вступає в останню ф а зу свого змагу, яка вж е знаменує собою нову епоху, еп о ху в ільн ого н езалеж н ого ж иття у власній держ аві. Н айкращ е розум ію ть це наш і вороги. К о л и вони сьогодні «прощ аю ть всі наші гр іх и » й просять верну­ тись на батьківщ ину, то це треба розуміти не як їх ласку, а скор­ ш е як страх перед майбутнім, який захитає основи їх влади, й тому вони намагаються віддалити цю н ебезпеку на довш ий час. Очевидно, це вж е є звичайний страх за своє панування. Т у т б о л ь ­ шевики не мають змоги протиставити свою ідеологію , як це б уло ЗО років тому, й мож на сказати, щ о їх акція не буд е мати усп іху. А л е , констатуючи ці наш і досягнення у ви звольн ій справі, не с л ід їх переоцінювати й потрібно зрозуміти, щ о ми українці, а передусім наша молодь, нині стоїмоо на передових позиціях. Т іл ь ­ ки від нас за леж и ть справа остаточної перемоги над ворогом лю дства й наш ої христи ян ської моралі. Світ, щ о ж и ве поза за­ лізн о ю заслоною, хоч е в різні способи уникнути зустр іч і з б о л ь шевизмом. Т ом у ідея зв ільн ен н я народів з-п ід влади комуністів зустрічає завжди спротив серед тих, які безпосередньо ними не загрож ені, бо ці народи кош том поневолення ін ш и х х о ч у ть ун и к­ нути неминучого зудару. Отже, нашим обов’язком є й д алі, н еза леж н о від постави на21

т и х сусідів, продовж увати наш у в и зв ольн у боротьбу, щ о ї ї за­ початкували наші предки. В цій справі організації С У М - у в ус іх країнах світу н алеж и ть одне з головн и х місць, бо від постави цієї організації буде також залеж ати, чи ми будемо йти вперед до ви­ ріш ального змагу, чи наш і з у с и л л я закінчаться на певному етапі, чого так хоч уть і больш евики. В еликий геній українського народу Тарас Ш евченко глибоко вірив, що настануть часи, к о ли «заговорять і Дніпро і гори» в обо­ роні в о л і У країн и й він закли кав всіх, щ об ми на той час «в ста ­ вали й кайдани порвали». П раця сум івської організації є сьогодні відповіддю на гарячі ::аклики нашого Поета. М и всі віримо, що вж е н едалекі т і дні, коли наша молодь буде покликана до В е ли к о ї справи й завер­ шення тих задумів, щ о їх мав В еликий Богдан — до створення В ели к о ї М огутн ьої У к р а їн сь к о ї Держави, яка дасть зм огу всім народом в ільн о ж ити й працювати на засадах Б о ж и х законів на своїх рідних зем ля х д л я добра всього людства.

Молодь під совєтами: Боротьба запрвторенців на цілині проти Москви У кр а їн ськ а преса на ем іграції «по-кам панійном у» п рош ум іла над справою примусового запроторення ук раїн ської м олоді до К а з а х ­ стану і передала потім цю справу до архіву, забувш и вж е за неї. І в той час, коли ми, ж ивучи у в ільн ом у західн ьом у світові, займа­ ємося власними щоденними дрібничковими справами, там, серед глу х и х , диких степів К азахстану, д е пече в л іт к у нестерпуча спека, а зимою лю ди падають від морозу, караю ться і м учаться з з л о ї волі московського окупанта У кр а їн и сотки тисяч ук раїн ської молоді. Прикро, а ле мусимо ствердити і те, щ о неодноразово чусмо з сере­ довища української ем іграції голоси про те, щоб в наш ій еміграцій­ ній пресі поменше писати на підсовєтські питання, бо там, в СССР, мовляв, завжди «все одне і те ж » і щ о пиш еться тут також про все одне і те ж, а це все в ж е остогидло. Т а к і голоси нічим не ви­ правдані, бо, щоб поборювати ворога, — його треба не т іль к и знати, а л е й систематично вивчати, хоч би навіть і б у л о «все одне і те ж ». Т а якраз в СС СР не є все одне і те ж. Там теж в процесі ж иття відбуваю ться різні зміни, за якими ховаю ться в ели ч езн і п си х о ло ­ гічн о-ід еологічн і процеси, особливо серед ук раїн ської молоді, які свідчать, щ о українська м олодь не дивлячись на поневолення М ос­ квою, ф ізичне нищення, запроторення на ц іли н у в п устелі та на дикі зем лі, продовж ує свою боротьбу з московським окупантом. Щ об не бути безпідставними в св оїх твердженнях, подаємо тут д ек ільк а яскравих ф актів про стан ж иття та про боротьбу у к р а ­ їн ськ о ї запротореної м олоді на ц іли н і в Казахстані. Недавно на пресконф еренції у М оскві заступник міністра радгос­ пів С С С Р заявив, щ о чутки про з л е ж иття на ц іли н і м олоді та щ о м олодь з ц ілини сам овільно втікає, н е відповідаю ть правді. А ми 22

на підставі писаних совєтськи х газет заперечуєм о заступникові м і­ ністра радгоспів і заяв ляєм о прямо в очі, щ о він бреш е. Подаємо ф акти: Газета «К о м с о м о ль сь к а П р ав д а » 17. 1. 19536 р. стор. 2. «... С торож стояв б іл я трактористів. З акурив цигарку і н есм іли во раптом ска­ зав: «Я к тут тяж к о ж ити. З али ш и ло ся ли ш е одне — втікати ». Трактористи насторож и ли ся: «Т ік а т и ? » Виявилося, щ о це не б у л а порож ня ф раза: з радгоспу «С теп н ого » вж е в тек ло 200 п ереселен ­ ців... О дного дня до директора радгоспу в кабінет зайш ов бригадир трактористів. «Х л о п ц і д у ж е сум ую ть, другий день з вагончика на працю не ви ход ять», — сказав він директорові. «Б о ти з ними н ян ькагш ся. З ір в уть ремонт — запитагмо. К арати їх треба. Ліню хи... «С адиба радгоспу знаходи ться на б ер езі озера. Засніж еними вікн а­ ми д и в ля ться домики прямо в степ. В самому центрі радгоспу — старі зем лян к и к а за хсь к и х чабанів. Т у т розміщ ений гуртож и ток д л я м олоді. В н а й більш ій зем лян ц і ж и ве 20 юнаків. С т е л я в зем ­ ля н ц і прогнулася, стара п іч не гріє, а димить. Л ю ди сп л я т ь на си­ рій п ід ло зі, підстиляю чи під себе м и н уло р іч н у гн и лу траву»... «К о м с о м о ль сь к а правда» ч. 14 ц. р. «Д о гур тож и тк у ю наків зай­ ш ов директор Т о лб ух ін сь к и й . Довго стояв на п орозі гур то ж и тк у — вели кого шатра. П р и ди влявся і привчав очі до темряви. «Ч о м у від праці в ід к р у ч у є т ь с я ? » — суворо запитав він л еж а ч о го на причах юнака. «П ерестуд и вся трохи. — відповів юнак. — Самі знаєте, пра­ цюємо на відкритому повітрі, на м огозі, ніде ані погрітися, ані від­ почити». «Т р у д н о щ і переж ивати треба». «Д авно про це чурмо. Д осить вж е обдурювати. Н ех а й на початках б у л и труднощ і, ми м ирилися з ними, а л е від початків м и н улого вж е майж е два роки », — гостро за­ явив м олодий тракторист, п ідводячи сь з ліж к а ...» «К ом сом о ль сь к а П р авд а» ч. 15. 1. ц. р. ...«В наш ому радгоспі д уж е тяж к о з харчами. Д ирекція зовсім не дбає про переселенців. Вона чекає, доки за пляном п ри везуть до радгоспу картоплю , м’ ясо, муку, х ліб . Везти треба за 140 кілом етрів. П л я н виконується раз на три місяці, їж і вистачає т іл ь к и на місяць. А щ о ж їсти останні два?... Бригада Івана Ш веда півтора місяця буд ув а ла телятн и к. П рацю ­ вали сум лінно, і ось наступив день видачі платні. П р и й ш ли до б у х ­ г а л т е р ії, а одерж увати нема чого. — Ви не б уд ів ельн и к и і п латн і д л я вас не виписано. Ш в ед піш ов до директора, вимагав навести порядок в облікові. — Н е твого р о зум у справа, — відрізав директор, — не подобається — забирайся! «К о м с о м о ль сь к а П р ав д а» ч. 17. ц. р. «М о ж е, М и к о ла О лій н и к радгоспу «Ч ер н ігів сь к и й » в м айбутньом у став би м еханіком або інж енером, якби директор А . К о в а ль о в п о-батьківськи поставився до нього. А л е сталося п о-інш ом у. О лій н и к написав заяву, щ об його спрям ували на курси, і прийш ов до директора. Зайш ов до кабінету. «Я к зайш ов? — крикнув щ е до порога К о в а льо в . — Л ізеш , як тва­ рина». О лійник круто повернувся і вийшов з кабінету, а за д е к іл ь ­ ка днів сам овільно зали ш и в радгосп...» «Н едавн о в К з и л - Т у б у л о скликан о виборчу нараду. Л ю д и зібралися, п рочекали дві години, — н іх то не прийш ов з н ачальства. Н а ч а ль н и к д іля н к и Б ілош а п к о тоді прямо заявив: «С а м і бачите, як і у нас керівники. Л іп ш е давай­ те втікати звідси». «К о м с о м о ль сь к а П р ав д а» 20. 1. 1956 р. «... До Ф ед ор ів ськ ого ра­ 23

йону Кустанайської области прибув з власного бригадою укра­ їнець Леонид Дігтяренко. Стояли жорстокі морози. Поселили його з бригадою в великому шатрі. Д у ж е всім запам’ятався ден ь 3 січ н я м и н улого року. В н очі про­ сн у ли ся переселенц і від ж а х л и в о го х олод у. За ш атром завивав в і­ тер, стіни ш атра лоп о т іли , прогиналися. В и гл я н у л и з шатра, а на­ дворі в о бли ч ч я сипе снігом і піском. Снігова буря! А ми всі без теп лого одягу, валянок, рукавиць, взуття. Б у р я ш а л іл а 5 днів, а за ці 5 днів м о ло д ь в сніг, м ороз і вітер, обм орож ую чи р ук и і обли ччя, зм уш ена б у л а збудувати зем лян ки . Т а к ми р я ту в а ли ся від моро­ зів... А перш ими весняними м ісяцями над степом ц іл и н у в к р и ло б іл ь ш е 8 тисяч різн орідн и х ш атер, до 2-х ти сяч п о ль о в и х вагон­ чиків, 7 750 за лізн и ч н и х вагонів, десять тисяч р озбір н и х дом иків д л я адм іністрації радгоспів. Т а к ми ж и л и серед д и к и х степів.» «Л іт ер а т у р н а Г а зета » 19. 1 ц. р. Л и сти з ц ілини. Л и ст від 5. 1. 56 р. ...У нас зараз п ек уч і морози, до 45 ступенів. Х т о с ь не закрив ци­ стерну. Н ам наказано закрити ля д у , через я к у в и тік а ло п альн е. Щ о робити? Я к закрити л я д у ? У я в іт ь собі м ороз в 38-40 ступенів, а н а ­ ш і руки по л ік т і в д и зельн ом у п альн ом у. Г ля н у в А н а т о л ь на в ла с н і руки, а вони відморож ені. Я негайно свої руки розпочав відтирати снігом, а А н а т о л ь побіг до вагончика. Ц е йому даремно н е пройш ло, л е ж и т ь бідака в лік а р н і, а я відм орозив собі п альц і...» «Л іт ер а т у р н а Г а зета » ч. 8 ц. р. ...«Добрий день, дорогі д р узі! В ід ­ б у л и с я у наш ому радгоспі ком сом ольські збори. Збори б у л и д у ж е б у р х ли в і. Багато говори лося про трудн ощ і ж и ття на ц іли н і. Н а збо­ р а х обговорю вали п оведін к у ком сом ольця Ю ш ка. В ін працю вав прицепщ иком — приходив на працю і відходив, к о л и забаж алося. О го л о с и ли йому на перш ий раз сув ор у догану, а л е він не виправив­ ся. М и його в и к лю ч и ли з ком сом олу. А л е на Ю ш ка не п о д ія ло це, навпаки, він навіть п огрож ував нам всім і сказав, щ о прийде час, к о ли він з нами порахується. С казати правду, ми трохи б у л и п ере­ л я к а л и с я ». Т а к виглядає правдиве катор ж н е ж и ття на п ротязі д в ох років ук р а їн сь к о ї м олоді на ц іли н і. А ї ї за сла н о туди, за відомостями га­ зети «М о л о д ь У к р а їн и », 350 тис. з У країн и . За два роки М осква на ц іл и н у за с л а л а з У к р а їн и 1,2 м ільй о н и ук раїн ського населення. Згідно промови Х рущ ов а, на нараді ц ілинників, яка в ід б у ла ся в М оск в і 20 січня цього року, ф орсуван н я щ одо опанування ц іли н и в К а за х ст а н і припиняється. М осква вж е зробила свою ка їн ов у р о бо ­ ту, запроторю ю чи україн ців до К а за хста н у. В наступних роках р о з­ почнеться виселення до С х ід н ього С и біру на Д алек и й Схід, — так заявив Х р ущ ов. О тж е, як тверд и ли ми і раніше, запроторення в ід ­ б у в а ло ся не за добровільн и м зголош енням , як про це тв ерд и ла ра­ н іш е совєтська преса, а примусовим ш ляхом . М и не мож емо мовчати тут, на ем іграції, та займатися своїми р із ­ ними дрібничковими еміграційними справами, та забувати про на­ ш и х братів і батьків, як і караю ться сьогодні на ц іли н і. Геноцид у к ­ раїнського населен н я продовж ується. У к р а їн сь к а ем іграція, я к ій рідні з е м л і д ор учи ли бути амбасадорами на чуж и н і, м усять ви ко­ нати покладений на н еї обов’язок і не забувати при кож н ій нагоді протестувати проти винищ ення ук раїн ського н аселен н я червоною М осквою , проти ок уп а ц ії У країн и , проти ї ї п он еволен н я! 24

З ж ит т я молоді інших народів: Князь Ніко Накапгідзе

Грузинська молодь у національній боротьбі Г р у зія в своїй багатовіковій істо р ії вперш е в 19 ст. в трати ла свою держ аву. Вона часто п ер ебув ала в за леж н ості від ін ш и х д ерж ав-ім п ерій — П ерсії, Ри м у, арабів, В ізан тії, м онголів, Т у р е ч ­ чини, б у л а навіть підкорена, а л е завж ди збер іга ла свою держ ав у й м ала свого короля. В 1801 році Р о сія підступно й злоч и н н о по­ р у ш и ла договір з Грецією й о к уп у в а ла її, а к о р о лів ськ а родина б у л а засла н а до Р осії. К о л и ген ерал Л азарев прийш ов заар еш ту­ вати к о р о лев у-м а тір М арію , вона власн оручн о з а к о л о л а його кинд­ ж алом. Безперервні повстання проти р осій ськи х в олодарів тр и в а ли до 1832 р. А л е народ був у ж е ф ізи ч н о вичерпаний попередніми вій ­ нами проти турків, персів і треба б у л о зм інити та кти ку бороть­ би, щ об зберегти ф ізи ч н е існування. К р а їн а б у л а розорена, сп у­ стош ена й треба б у л о економ ічно оздоровити її. Б оротьба б у л а перенесена на к у ль т у р н и й грунт, бо з моментом о к у п а ц ії б у л о запровадж ено р о сій ськ у адм іністративну в л а д у й у в сіх д іл я н ­ к а х ж и ття й ш ла повна русиф ікація. З 60-х років з’я в ля ється нове п ок олін н я під проводом д ухов ого вож дя народу І л л і Ч авчавадзе, яке, з одного боку, провадить на­ ц іо н а льн о -п о літ и ч н у боротьбу, а з другого б ок у — соц ія льн у. І. Ч авчавадзе п у б л ік у є «Н ота тк и м андрівника» й там подає р о з­ м ову з одним селянином , як и й на запитання, чим він незадоволений, адж еж у ж е ж и ття мирне, спокійне, відповідає: «Я к и й спо­ кій, к о ли вдома сам ти не господар? Н аш а голов а повинна на­ леж а т и нам самим.» Розм ова ця провадилася б іл я гори К азбек, там, де, за переказом, к о ли с ь був прикутий П рометей. І. Ч авчавадзе, д и в ля ч и сь на К а з ­ бек, пиш е: «Т и піднісся гордо у височінь неба, тебе не досягає стогін народу, ти вічн о х олод н и й і спокійний. З аберіть від мене спокій ночі й дайте мені св ітли й д ен ь з його віруванням і бороть­ бою .» Ц і слова стали гаслом д л я м ай бутн іх п ок олін ь. І м о ло д ь свято зб ер іга ла це в серці, к и н у ла ся в бій і н е б о я ла ся ж ертв. Д л я ук р а їн ськ и х д р узів буде цікаво відзначити тут, щ о один з цих тод іш н іх д ух о в и х вож дів, в ели ки й н ац іон альн и й поет Г р у­ з ії А к а к ій Ц е р ет ел і писав, щ о н ац іон алізм у він навчився в Т а р а ­ са Ш евчен ка в П етербурзі. П ізн іш е одним з пом ітних н а ц іон а льн и х п о літи ч н и х д іячів ук р а їн ськ ого походж ен н я був Г. В о льськ и й . В ін був і п о ет-лір и к , і його вірш і п ереклад ен і на м узи к у та ст а ли народніми піснями. М о ло д ь кож ного п ок олін н я б у л а о х о п ле н а револю ційним д ух ом і завж ди стояла в п ерш и х л а в а х р ев олю ц ій н ої боротьби проти р осійського деспотизму. В она б у л а завж ди організована. П еред перш ою великою війною зросли й зм іц н іли лави н ац іон альн ого р у х у тод і так званих «сеп арати стів » і вж е б у л и м іцні н е л е га л ь н і орган ізац ії ц ього р у х у . Вони м а ли свої орган и -п ресу не в Г рузії, а л е за кордоном, д е м ож на б у л о в іл ь н о все писати. За кордоном 25

б у л и представники ц ього р у х у на ч о л і з проф есором М и ха й лом Ц єретелі. К о л и сп а л а х н у л а рев олю ц ія 1917 р. й російський ф ронт зр уй ­ новано, Г р узія опи н и лася у досить тяж к ом у становищ і. З одного бок у п о сун у ла з ф рон ту дезорганізована маса вояків, з другого боку й ш ли вперед турки, маючи намір зайняти ввесь Кавказ, а в самій к р а їн і російські б ольш ев и ц ьк і елем енти н ам агали сь з а х о ­ пити в л а д у й влаш тов ув али за к оло т та повстання. Треба 6vno орган ізувати самооборону й ф орм увати частини. І ось уся мо­ лодь, як один чоловік, п іш ла в н а ц іон альн і вій ськові частини й з честю виконала свій обов’язок, з м олодим ен тузіязм ом к и н ула ся в бій і принесла багато ж ертв і вона в ря тув ала країну. К о л и в 1921 р. совєтська Р о сія напала на Грузію , зн ову м айж е вся м о ло д ь п іш ла захи щ ати батьків щ и н у і багато-багато ю на­ ків принесли в ж ер тв у своє ж иття. П іс л я окуп ац ії Г р у з ії знову ж м олодь п оч ала відкри ті демон­ страції проти росій сько-совєтськи х володарів. С оветські кати від­ повідали ж орстокими репресіям и й в’язниці б у л и переповнені мо­ лодим и (серед них був тоді й автор ц ієї статті). А л е вона не з л я ­ к а лась п ереслід уван ь і п ерей ш ла на н е л е га л ь н у працю. Система­ тично видавались листівки, відозви, брош ури й газети. В цій не­ рівній боротьбі грузи н ського народу проти р осій ськи х загарбни­ ків м о ло д ь стояла в п ерш их л а в а х завжди. К оли в 1924 р. спа­ л а х н у л о в Г р у з ії за га льн е народне повстання, як е б у л о п ри ду­ шено в морі крови, серед бага тьох тисяч р о зст р іля н и х б у л и сотні м олодих. З нову таки п ісл я т а к ої катастроф и народ був зм уш ений змінити такти ку боротьби, бо загарбники нещ адно в и н и щ ув али всіх, хто т іл ь к и насм ілився не підкоритися. П ід міцним тиском цього народнього р у х у й д ух о в о ї незлам ности гр узи н ськ і ком уністи б у л и зм уш ені відступити. В їх л а в а х народи лась опозиція проти М о с­ кви, відома пізн іш е під назвою «н ац іон альн и й у х и л ». А ле С та лін за допомогою св о їх співбійців О рд ж он ікідзе — Б ерія ж о р ­ стоко р озправились з ним, і в 1935-36 роках б у л и р озстр іля н і ви з­ начні комуністи — народні комісари й високі партійні достойни­ ки, а в 1937-38 pp. Б ер ія за наказом того ж С та лін а винищ ив у с іх їх . А л е д о л я ж орстоко в ід п ла ти ла самому Б е р ії та його прибічникам, згодом і вони самі стали ж ертвам и терору. Т еп ер російська совєтська в лад а намагається запевнити народ, щ о всі ці р озстріли б у л и сам ов ільн о проведені «зрадником Б е р ією ». А л е такими байками вони не обдурять народ, бо й тепер триваю ть р озстріли й реп р есії проти грузи н ськи х комуністів. П ро причини цього говоритимемо нижче. В ті часи терористичного р о з г у л у С талін а й Б е р ії б у л и знищ ені сотні представників гр узи н ськ ої ін т еліген ц ії — вчені, письм енни­ ки, поети, артисти, лік а р і, інж енери та інші. Т ер ор цього періоду навів ж а х на народ і це м а ло свої н а сл ід ­ ки. С то я ло питання про ф ізи ч н е існування м ален ьк ого народу; ворог не м и лував нікого й нічого. Ін теліген ц ія , щ об заховати сь від дійсности, п ерен еслась у м и­ н уле. Н а ук о в і досліди, романи й усе, щ о вони пиш уть, торкаю ться ли ш е минулого, там ш укаю ть вони потіхи, з одного боку, й цим ун и к аю ть сучасности — з д ругого боку. 26

А л е ворог не спить і вимагає зображ увати дійсність, ж иття «щ а сл и в о ї совстської лю д и н и » й ви світлю вати совєтське б уд ів ­ ництво. А л е все це їм не вдається й том у часто буваю ть напади в пресі на грузи н ськи х учен и х, письм енників тощо. Ф із іо л о Г Б ер ета ш в ілі не хоче визнати принципів П а в л о в а -М іч у р ін а (та к ож вірмен О р б елі). Н е вдасться їм злам ати народнього духа. Н иніш ні паную чі ком уністи в Г р у з ії всі без вий н ятку н а леж а ть до нової генерації, стари х зовсім немає. Вони всі п рой ш ли гр у ­ зинську ш к олу, в ч и ли сь в Грузи н ськом у ун іверситеті, том у їх п си х о ло гія зовсім інша. Б ез сум н ів у вони в своїй підсвідомості наставлені національно. Вони проти панування М оскви, вони самі х о ч у т ь бути господарями в своїй країні. Вони н е визнаю ть росіян «старш им братом». Х арактеристичним д л я настрою ї х є один ро­ ман м олодого письменника. В цьом у романі ведеться розмова м іж двома м олодим и й один з них к а ж е: «Ч о м у росіяни старш і брати, адж еж наш а к у ль т у р а й історія значно ста р ш і?»! Звичайно, кри­ тика напала на автора, а л е ф а к ту цим в и луч и ти не вдалось. «К о м с о м о ль сь к а правда» часто нападає на грузи н ськи й комсомол, щ о він політи чн о відстає, щ о в н ьом у все щ е «в о р о ж і елем ен ти » й що чи слен н і відомі ч лен и б ер уть участь у ц ерковних св ятах і зовсім не ц ік а вля ться партійними доктринами. Гр узи н ськ і со ц ія лдемократи од ер ж а ли з Г р у з ії відомість, щ о в’язниці там перепов­ нені молоддю «з а лайки, образи й побиття росіян ». Н 'м ец ь к і військовополонені, щ о п еребув али в Г р у з ії й п ов ер н у­ лись, розповідаю ть про б езм еж н у ненависть грузи н ів до всього російського і з презирством д и в ля ться на росіян. К о л и раніш е був «н ац іон альн и й у х и л », то тепер одверта н ац іон альн а боротьба. О собли ве обурення народу в и к ли к а ла відправка тисяч ю наків і дівчат до Сибіру, Т у р к еста н у й до А л т а й с ь к о ї области на працю. Всіма засобами саботув али гр узи н ськ і ком уністи проти ц ього пе­ реселення. М осква від п ов іла репресіями. В червн і 1952 р о к у був заареш тований секретар п а р тії К . Ч ар к в іа н і за те, щ о він п ід­ тримував «н а ц іо н а льн і тен д ен ц ії» в п артії; його заступник І. М геладзе, який доповідав М оскві, щ о партія очищ ена від ч у ж и х е л е ­ ментів, був сам у квітн і 1953 р. заареш тований за ті ж «г р іх и ». В ж овтні 1953 р. був заареш тований голова ур я д у Б акрадзе й се­ кретар партії М ер ц х ула в а , який був призначений на місце М ге ладзе. 22 лю то го 1954 р. радіо Т б и л іс у повідомило, щ о 3 000 грузи н ­ ськ и х партійних керівн и ків знищено. А у вересні м и н уло го року б у л и р о зстр іля н і коли ш н і м іністри Р уха д зе, Рапава, Ц е р ет ел і та інш і партійні достойники. Ч и стка в Г р у з ії переводиться безп е­ рервно. Г рузи н ські к о м у н і с т и не кори стую ться довір’ям М оскви й си­ стематично піддаю ться репресіям. Таки м чином гр узи н ськ і к о м у­ ністи, а вони всі з м олодого поколін н я, зм уш ені вести н ел ега л ь н е існування. М осква хоче задуш ити грузи н ськи й д у х і зробити з грузи н ів н евільн и ків. Ц е їй не в д ало сь і не вдасться. Г р узи н з природи лю би ть свободу, краса країни настроює його романтично, й почуття лю бови о хо п лю є всього його. В ж е через це він не м ож е підкоритись м атеріялісти ч н ій доктрині й прийняти ж и ття без 27

краси, без почуттів. В ін у в е сь пройнятий н аціон альн ою гордістю й не визнає ч уж и н ец ьк ого панування. Інш ими ш ляхам и , інш ою тактикою , а л е н а ц іон а льн а боротьба проти м осковського панування в повному розп алі. І ц ього разу в перш их л а д а х стоїть грузи н ська м олодь. П оодинокі відступники М оскви ц ілкови то ізо л ь о в а н і й п оч ув а­ ю ть себе відкинутими. Є правдою, щ о м о ло д і поети під примусом ви сп івую ть оди й гимни володарям, а л е к о л и читати ін ш і їх вірш і, де вони виспі­ вую ть (свою країну, красу ї ї природи, лю бов і поеми про націо­ н а ль н е м инуле, тоді почувається, як міцно б ’ється ї х грузи н ське серце й який міцний ї х н аціон альн и й дух. З ага льн е л и х о щ е б іл ь ш об’єд н а ло всі п он ев олен і народи С овєтського Союзу. Т існ и й зв ’я зо к і д р уж н і зустр іч і м іж у к р а їн ­ ськими й грузинським и письменниками, вченими, взаємні гастр олі театрів тощо, ніщ о інше, я к демонстрація проти М оскви й м ані­ ф естац ія д р уж би н аш и х народів. Ц ей зв ’язо к м іж народами — запорука наш ої перемоги. М и віримо в с и л у наш их народів і з цією вірою дивим ось у май­ бутнє. Н е бути м осковськом у пануванню ! Р о сій ськ а ім п ерія впаде й наш і народи повстануть. І. Х аля ва

Спомия-сон Я бачив рай і був в раю. Густий та буйний ліс там навкруги. Ріка бушує, як тигриця, скубе зубами-хвилями останні осінні оздоби берегів. Ось там я був. З товаришами ішов убрід через ріку. Н а нае чекали по тім боці, — на підмогу. Огонь, вода, негода, кулі — ніщо не в силі було спинити похід життя супроти смерти. М и перейшли. Село палає. Ревуть мотори на землі і задихаються ворожі га­ ківниці. Свистять іпалено кулі і клекотять зловіщо в сухім по­ вітрі ворожі канонні ядра. Затягують і рвуться. Рвуть Рідні Ниви, високо підкидаючи у повітря спривавлені шматки землі. Із скорострілом я чатував на ворогів, готовий вдарити у спину. І дочекавсь... Ще тяжче гупали канони, ще ближче рвались ядра, а ми смі­ ялись, що накінець згадано і про нас. Сміялись смерті в вічі, бо не по нас ішла... Канони помалу глухли. Х рипли горлянки мінометів. Стихали мотори ворожих панцерів. Розпочинавсь кінець. Затихло... І рай перетворивсь у тихе наземне пекло... Довго ще шукали ми недобитків, розглядаючи навколо і всю­ ди. І завмирала паша лють... Заскоро рай відходив. У серце спокійним вужем вкрадалась туга. І з тим заснув... Заснув, у сні чуваючи. Чатую кожну мить на ворога. Осінь, 1945. 28

Література: в. п.

Геній Тарас Шевченко С к різь ми читаємо, й у с і ми знаємо, щ о Т а р а с Ш ев ч ен ко був — геній, цебто така си льн о талановита лю дина, щ о сво.м та ла н ­ том перевищ ує в сіх і собі сучасних і теп еріш н іх лю дей, щ о його думки, як і він склав у св о їх творах, геть-геть в и ход ять поза рям ки тих думок, щ о їх маю ть не т іл ь к и звичайні люди, а л е й із най­ визначніш их найвизначніш і. До того д олуч ується щ е й той спо­ сіб, яким ці думки ви словлен і. В ін такий, щ о від разу нас дивує своєю незвичаністю, небувалістю . Вчені лю ди здавна займ аю ться справою, в чом у п роявляється геній мистця. Ц і думки хочем о прикласти й до Ш евченка, щ об ми собі усвідомили, в чом у саме ген ія ль н ість наш ого К обзаря. Головн у різницю м іж генієм і звичайним талан том у мистец­ тві визначн’' європейські вчені бачать у праці мистця над самим собою, над своїми творами. П раця ж ц я складається з д в ох частин: із задум у самого твору та з того, я к той задум мистець у творі переведе. Творити мож на — свідомо, наслідком довгого п ереду­ мування, приготовання, або й підсвідомо — прийде думка, запа­ л и т ь душ у, і зараз вона виливається чи на папір, чи на полотно, чи на камінь. В перш ому випадку найваж ніш а річ — п родум у­ вання, розум, у д ругом у — в ід ч ув а льн ість (ін туїц ія), відчування. В перш ому випадку ми маємо до д іл а із звичайним талантом (бо ж х то не має ніякого талан ту, той. х о ч я к довго дум ав би, нічого не придумає, і його твір буде без таланту, — нічого не вартий), у другом у — з генієм. Т а л а н т х оч е творити, тим то збирає м атеріяли, заки стане до діла, геній творить, бо м уси ть творити, й на­ віть проти власн ої волі. Ш евчен кові твори всі творені з гли бокого зворуш ення, н а слід ­ ком якого він мусів творити. Н априклад, він почув про смерть свого приятеля, щ о п о ля г у царській боротьбі з племенами К а в ­ казу, його це так зворуш и ло, щ о він одразу написав ген ія ль н у поему «К а в к а з». Ц ю поем у проказував в ели ки й б іль , щ о його при ятелеві «н е за У к р а їн у, а за ї ї ката д ов елось п р оли ть кров добру, не ч о р н у . . . » Т а к говорить геній Ш е в ч е н к а . . . Є якась подія, щ о його зворуш ує, і зараз безпосередньо постає поема. А ось такий, хоч і вели ки й талант, як Панас М ирний збирає м атер ія л до великого твору «П роп ащ а си ла », розбирає все (ан алізує), щ о має під рукою й так творить. Ш евчен ко з ’ясовує згори свою дум ку в образі грецького бога Прометея, щ о його караю ть за доб­ ро, принесене лю дству (вогонь). Д о того образу дострою є м атеріял із боротьби К а в к а зу та глу м и ть собі з облуд и царської Росії, яка обкрадає з в о лі ц іл і народи — щ о за ними є «правда святая». О працьовую чи м истецьку думку, талан т звертає у в а гу на ф ор­ му й т е х н ік у (Тичина, Вороний), тим то він творить довго, ш л і­ ф ує ф орм у. А Ш ев ч ен к о — як геній — к ла д е натиск на задум (концепцію ) й на зміст, а творить свій твір з одного в п ли в у н а д х нення, чи піднесення. Ц е видко, напр., із «Н ай м и чк и ». Ц я пое­ 29

ма за хоп лю є не т іл ь к и думкою саможертви матері, а л е й розвит­ ком напруж ення, зв ’язаного з поступовим відслоню ванням за­ критої д л я нас до останнього від ди ху тайни наймички. Д руга прикмета ген іяльн ости Ш евчен ка — це його жертва особистого добра для загальної високої (об’єктивної) цілі, як у Данте, Камоенса, В іктора Ґю ю . Д ля т іє ї ц іл і ж ертвував Ш евчен ко своїм власним щастям, ц іли м своїм ж иттям і не відступив від ц ієї думки, не піш ов на н ія к у злагоду, навіть вернувш ися з не­ волі. До того часу мав см іли вість кинути в очі царату «К а в к а з » і «С о н », де висміяв не т іл ь к и П етра І., того «л ю д о їд а -зм ія », а ле й самого царя М и к о л у з ж ін кою — а п ісл я визволен н я написав свої вогненні «Н ео ф іт и » з тією самою думкою. Т р етя прикмета, знаменна д ля Ш евченкового генія, це те, що він все відразу обхоп лю є ядро або навіть суть справи, поминаю­ чи несутні подробиці. Ц е видко х оч би з «П о с ла н ія ». Ч етверта прикмета замітна в у с іх геніїв, за свідоцтвом х о ч би Ф іх т е або К арляй ц я, — щ о Ш ев ч ен ко сп о лу ч ує в собі н ай більш у об’єктивність (предм етовість) із н ай більш ою су б ’єктивністю (підметовістю) в згідливій, гармонійній ц ілості (пор. Ш іл л е р у творі «В іл ь г е л ь м Т е л ь » або Данте в «Б ож ествен н ій к ом ед ії»). В ізьм ім хоч би «Н еоф іт и ». П ід переслідуванням християн римським цісарем Н ероном (предметовість) Ш евчен ко думає про п ереслідуван н я нового п окоління У кр а їн и царем (підм етовість); це п окоління, готове на смерть д л я У країн и , потягне за собою страшне. П ’ята прикмета, замітна в кож ного європейського генія, щ о Ш евчен ко в св о їх творах дає, з одного боку, револю ційний, з дру­ гого — консервативний, цебто п ри хи льн и й до старого, до того, щ о існує, зміст. Щ о воно так, показує його в ели к е почитання всього старого, святости могил. Бо, як геній, він знає, що, де є могила, там прийде воскресення. В ін ставить міст між минулим і майбут­ ністю ц іли м рядом історичних поем. Ш оста прикмета, замітна у в сіх геніїв лю дства, — є любов правди, яка виступає в у с іх творах. Ш евченко, я к усі генії, шу­ кає її, знаючи споконвічний закон, щ о т іль к и те, щ о б у л о в ми­ н уло м у сутнє, повернеться знову слуш н ого часу. Сьома прикмета Ш евченка, як у кож ного генія, є його опти­ мізм, який був у Л еонарда да Вінчі, Бетговена та в Ш експ іра, ця віра в поступ, віра в кращ ий світ, віра в перем огу м оралі, в час, к о ли «врага не буде, супостата, а буде син і буде мати і буд уть лю ди на з ем л і», віра в лю бов, і правду, і добро, «добро найкращ еє на світі — то б р а т о л ю б іє . . . » З цією прикметою віри в кращ ий світ в’я ж еться восьма при­ кмета генія, це — лю бов лю дей і рідної з ем л і та всього, щ о с л у ­ ж и ть на користь за га лов і й м ож е бути д ж ерелом захоплення. Д ев’ятою замітною прикметою Ш евчен кової ген іяльн ости є обожапия матері, як це бачимо в ін ш и х геніїв світу. Шевченко ство­ рив ряд поем, де змалю вав сам ож ертву матері. Згідно з найви­ щим ідеалом у с іх ген іїв і всіх вір, Ш евченко каж е: У нашім раї на зем лі Н іч ого кращ ого не має, Я к тая мати м олодая З своїм дитяточком малим . . . - Той образ виступає в найкращ ому творі християнського ма­ 30

лярства, у «С іксти н ській М ад он н і» італій ського ген ія Раф а еля, що ж ив у X V I. ст. Т аки й образ знає єгипетська віра, щ о м алю є богиню Із ід у з малою дитиною на руках. Т е саме бачимо в індій­ ській вірі, у вавилонській, ск р ізь — богині з дитиною на руках. Д ев’ята прикмета ген іяльн ости Ш евченка, це його пророче пе­ редчування будучими, яким він перевищ ує в сіх поетів сх ід н ьо ї Европи. Цим він збли ж у ється до пророків Старого Завіту, таких, як О сія або Є зек іїл. Ц е ж він заповів в и б ух р ев олю ц ії в Росії, це ж він предсказав у «іхо сла н ію » й ту со ц ія льн у револю цію з ї ї великою ж орстокі­ стю: Р о зк ую ться заковані лю ди; Настане суд, заговорить і Дніпро і гори — І потече сторіками кров у синє море Дітей ваш и х; — і не буд е ком у помагати, Одцурається брат брата і дитини мати; І дим хмарою заступить сонце перед вами, І на віки п роклен етесь сво.ми синами! Т а к само він заповів повстання У країн и , щ о вона «встане, світ правди засвітить». Одинадцятою прикметою поезій Ш евченка, як справж нього ге­ нія, є невм ирущ ість його творів та їх вічна свіж ість, бо вони ма­ ю ть вічн у вартість. Смерть є міркою талан ту й генія: п ісля см ерти слава та ла н ту потухає, та слава генія, як ка ж е Емерсон, зро­ стає. Смерть Ш евченка п ринесла зріст йогоо слави, бо е і н , як геній, творить з вічних вартостей нац ії нові цінності, як и х за ж иття генія щ е не розум іє сучасн е йом у громадянство, а розум іє поко­ лін н я пізніш е, з р іл е зрозум іти геніїв світогляд. Т а к воно було й з Ш евченком, щ о переріс тогочасне ук раїн ське громадянство на сто років. Багато часу треба було, щ об виросло покоління, зр і­ л е до того, щоб ж ити думками Ш евчен кового генія. Дванадцятою прикметою творів Ш евчен ка є така їх питоменність, своєрідність, ори гін альн ість, щ о їх наслідувати не можна — і це є, за ф ранцузьким поетом Ш атобріяном, головна прикмета генія. О крім цього, д у ж е тяж к о поезію Ш евченка перекладати на ч у ж і мови, бо вона виросла з кореня нації й в и брала чисто н а ц іон альн у форму, яка затрачує свою сп івучість і різном аніт­ ність у ч у ж ій мові. Окрім цих головн и х прикмет, виступає у Ш евченка, як у всіх геніїв мистецтва, вели ка пильн ість, незвичайна скромність, п очут­ тя свосї гідности й лю бов до самотности, я к о ї потребує геній, щоб зосередити свого духа. На основі цих прикмет вдачі, творчости й поезій Тараса Ш ев ­ ченка, ми приходимо до безперечного висновку, щ о Ш ев ч ен к о — геній дум ки і слова ук р а їн ськ ої нації, н ай більш и й ген ій від розвалин к н я ж ої У країн и , щ о ї ї генієм був автор «С л о в а о п о к лу Ігоревім ». В ели к е слово Т. Ш ев ч ен ка грає всіма барвами сонця, від нього ож иває душ а нації, росте й р о зв и в ається . . . Т о м у його «К о б з а р » є книга мудроєти д л я У країн и , том у всі ук р а їн ськ і партії вваж аю ть Ш евчен ка речником своєї програми, тому я к україн ська дум ка зі зростом нації пош ирю ється, то все п окли к ується на Ш евченка, як на криницю к ож н ої нової думки, нової мети. 31

Сергій Якимович

Мідень Андрія В о й н ар о в сь ко го Н априкінц і ли п н я 1876 р о к у м ален ьк а запорош ена бричка, в якій сидів сухорляв и й , невисокий на зріст, студент П етро І л л я шенко, в’їх а л а на подвір’я старого Горбенка, щ о б у л о на краю села Войнарівки на К и їв щ и н і, упираю чись у сам у см угу чорного грабового лісу. Щ ой н о погонич спинив кон і к о ло Горбенкового ґанку, я к ї л л я ш енко, прудко скочивш и з брички, енерґійно струсив свій вкри­ тий порохом балахон , наказав погоничеві руш ати до стайні, а са­ мий ш видко подався до привітно розкри тих дверей старосвітсько­ го будинку. Н а подвір’ї і в самому буди н ку наче н ікого не б у л о . .. А проте це Іл л я ш е н к а не зди вувало, він досить часто гостював у Горбенків, добре знав їх звичай, а тому, увій ш овш и у затиш ні кімнати, почав голосн о гукати : — А чи е тут хто ж ивий? Гей, А ндрію , д е ти? Н е дочекавш ися відповіді, Іл л я ш е н к о вируш ив просто до по­ кою м олодого А н д р ія Горбенка, свого найкращ ого п р и я теля з К и ­ їв ськ ого У ніверситету. Т и х о р о з ч и н и т и двері А н д р ієв ої кімнати, Іл л я ш е н к о , на своє здивування, побачив А н д р ія за незвичайною і несподіваною спра­ вою: він сидів за столом, з суворим і зам исленим видом і, наче забувш и про все, перегортав в е л и к і сторінки я к о їсь грубої, в ел и ­ кого розм іру ц ерков н о-слов ’ян с ьк о ї книги. — А це ти? — промовив А н д р ій до свого при ятеля, не відри­ ваю чись від книги. — Щ о з тобою? Хвори й , чи щ о? — перепитав його П етро. — Н і, так н іч о г о !.. Д ум ки гірш е за хв ор о б у! — відповів А н ­ дрій. — А ти звідки? — З пошти . . . З Ставищ . . . Д у ж е багато новин . . . Л исти, га­ зети, ж у р н а л и . . . А том у я відібрав усе д л я вас і д л я себе і при­ їх а в д о в а с ... — А г а ! А щ о там пиш уть? — як ось автоматично промовив А н ­ дрій. — Е х ти, байбаче таращ анський! — накинувся на н ього Петро. — В ін щ е питає, щ о там пиш уть? .. Ось, дивись та ч и т а й !.. О сь «ви сочайш ий» декрет підписаний в Емсі — про ц ілк о в и т у забо­ рон у ук раїн ського слова, д руку, в и ст а в . . . А ти щ е питаєш, про щ о пиш уть? .. А л е т ут раптом П етро змінив свій підвищ ений голос, бо д о А н ­ дрієвої кімнати ввійш ов старий Горбенко, в ж е літ н я сивовуса лю дина, з веселим і приємним обличчям . — А х то тут репетує, як не П етро? — ж артую чи промовив ста­ рий Горбенко. — Т а к і знав, щ о це П етро . . . А л е ви добре зро­ били, щ о тепер саме за в іта ли до нас... Р о зв а ж те х о ч тр охи А н ­ дрія, бо ли ш е п о гля н ьте на н ього — він н аче з г л у з д у з ’ї х а в ! .. У в е с ь час носиться з отією старою Євангелією , днює і н оч ує з нею, н авіть см аж ить ї ї на вогні і суш и ть на сонці. — Т а щ о ви, тату! — н езадоволен о промовив Ан дрій . — Ч о го ж б уд у мовчати? •— відповів старий Горбенко. —■ П е ­ тро свій чоловік, а мож е, а м ож е к о ли сь і ц ілк о м своя лю дин а буде, я к Г а ля п ід р о с т е !.. 32

Т у т в ж е зн іяковів і самий П етр о Іл л я ш е н к о і, червонію чи, про­ мовив: — Н іч о го не тям лю ! Х т о кого суш ить? Х т о кого см аж ить? .. — Т а звісно, не Галю , а цю Є в ан гелію ! — знову розсм іявся старий Горбенко. — А чи знаєте, Петре, чого варта оця Є ван ге­ л ія ? — і тут старий Горбенко, піднісш и п а ль ц я догори, почав у р о ­ чисто говорити: — Ц я книж ка — наш в ели ки й с к а р б . . . Вона у нас родова, щ е з д ід а -п р а д ід а . . . Вона в ж е у нас понад сто три дцять р о к ів ... Ц я Є в а н гелія д р ук у щ е за часів П етр а М о ги л и і н а л е ж а л а вона самому А н д р ієві Войнаровськом у, улю б ле н о м у небож еві наш ого славнозвісного, вічн ої пам’яти, гетьм ана Івана М азепи. Оцю Єван­ гелію щ е 1745 року приніс до мого прадіда з самого С и біру якийсь невідомий козак, щ о був на за сла н н і разом з А н дрієм Войнаровським в мерзенному Я к у т с ь к о м у ... Л и ш е згадайте, т іл ь к и через п ’ять років, вж е п ісл я смерти безщ асного А н д р ія В ой н а р ов ськ ого... — А л е , щ о таїти, в наш ому роді ж и в е давній перзказ, щ о Єван­ гелію цю А н д р ій В ойнаровський не дарма п ореслав з д алек о го С ибіру до своєї сестри, щ о б у л а одруж ен а з нашим предком Л е в ­ ком Горбенком, який і вчився разом з А н др ієм В ойнаровським в К и їв сь к ій А к а д е м ії і б ув разом з ним і за кордоном щ е до тр а ­ гічн ої П о л та в сь к о ї б а т а л ії . . . — Б агатий був А н д р ій Войнаровський, а проте наш Л ев к о Горбенко н ічого не мав за ж інкою , крім н ев ели ч к ого м аєтку в оцьом у с е л і . . . Д е п оділи ся його скарби — це н іком у невідомо . . . А скарби б у л и у нього чималі... О тж е, н е дивуйтеся, щ о мій А н ­ дрій суш и ть голов у над цією к н и ж к о ю ... К о ли с ь, у свій час, всі наш і Горбенки: і я, і мій батько, і м ій дід, і мій прадід, трати ли розум над нею, а л е її таємниці не р о з га д а л и . . . А том у в наш ому роді є така неписана потайна постанова: к о л и старш ий з си н із дійде до повного віку, то він м уси ть знати таємницю наш ого роду, яка захована в оцій к н и ж ц і. . . — І ось, як т іл ь к и А н д р ієв і м инув 21 рік і він дійш ов до пов­ ного віку, то й показав я йом у оцю Євангелію , щ о л е ж и т ь у мене схована у скрині вж е багато років. А тепер я і сам собі не радий. Д ивіться, ш о сталося з А н др ієм — не спить, не їсть, вічн о тов­ четься к о ло цієї книж ки, а л е все дурн о й д у р н о ... — Т а ви ось самі кращ е п одивіться! — і тут старий Горбенко взяв зі стола в ел и к у Є вангелію , обереж н о її розгорнув, перекинув к іл ь к а аркуш ів і показав ю накові стару і н ем удру гравю ру X V I I століття — в’їзд Х ри ста до Є р усали м у, — де під нею на чистом у п о л і б у л о написано старовинним рукописним письмом, з різними гачками, хвостиками і к р и в ульк а м и такі надзвичайні рядки: « Б іл е п о ле — чорне насіння; Х т о його сіє, — той розуміє. М о їм б ли зьк и м і кревним А н д р ій В ойнаровський рукою власною на Б о ж ій дорозі 1740 р ок у в Я к у т сь к у, на С и бірі.» — Н у , а щ о? — з задоволен н ям промовив старий Горбенко, побачивш и, як сп а ла х н ув та зам ислився 1 П етр о Іл л я ш е н к о . — Щ о і ви свого язика тепер п ри куси ли ? О тж е, не дивуйтеся тепер, ш о всі ми Горбенки — з д іда-п радіда — трати ли розум над цими 33

рядкам и. . . А проте н іх то з нас не міг збагнути таємниці ц и х ряд­ ків . . . Певно, це не про нас письмо. А тому, панове студенти, не морочте собі голови, а ходім кращ е о б ід а т и !.. С тарий Горбенко, не поспіш аю чи, вийш ов з А н д р ісв ої кімнати, щ об дати потрібні накази, а м олоді ю наки щ е п и льн іш е п очали вдивлятися в загадкові рядки, а ле ради собі не м огли дати, і за­ гадкові рядки так і за ли ш и ли ся д л я них ли ш е звичайними ско­ рописними рядками. — А навіщ о ти смаж ив і суш ив на сонці оцю Є ван гелію ? — спитав у А н д р ія Горбенка П етр о Ілля ш е н к о . — Думав, щ о там с написи таємним чорнилом, — відповів А н ­ дрій. — А л е , що я не робив, то я ніде не виявив такого н а п и с у !., — А щ е щ о ти робив? — зн ову запитав Петро. — Т а вж е досить з мене! — з серцем промовив А н дрій . — К ра­ щ е я заховаю ту Є в ан гелію до скрині та чекатиму, що мій май­ бутн ій син буде розум ніш ий за б а т ь к а . . . Я в ж е м а ло не здурів, а проте ці загадкові рядки так і за ли ш и ли сь д л я мене химерним вим ислом А н д р ія Войнаровського. Н авіть мені соромно, щ о моє ім ’я однакове з ним . . . — А ну, ф ілософ и , п окиньте це, та й діть кращ е обідати! Н у, щ о зр озум іли ? «С іє » не п е р е л и в к и . . . Ц е вам не л е к ц ії ваш и х вели к ор озум н и х проф есорів. Т у т в ели к а таємниця: « Б іл е п о л е — чорне насіння. Х т о його сіє, той р о зум іє»! — так к а ж е наш народ... і нам ли ш е соромно, щ о не нам збагнути таємницю ц и х р я д к ів . . . Т а щ о там казати, ходім о кращ е обідати! В цю ж мить П етро Іл л я ш е н к о якось п о -ч уд н ом у ски н ув очи­ ма на старого Горбенка і почав ш епотіти про себе: «С іс — сіє; сіє — сіє; сіє з т и т ло м !» — Н у бачу, — розсм іявся старий Горбенко, — щ о тепер і ви до пари моєму А н д р ієв і! А л е кращ е ви все п окиньте та й діть таки о б ід а т и !.. О бід пройшов як ось мовчки. Таєм ниця загадкови х рядків наче всіх приголом ш ила, і всі розмови і поодинокі слова б у л и к о л о неї. Т іл ь к и п ісл я обіду старий Горбенко почав розпитувати про остан­ ні новини і, почувш и про Емський декрет, схв и льов а н о сказав: — А все таки наша справа не загине, як не за ги н у ла вона щ е за часів, вічної пам’яти, А н д р ія В о й н а р о в ськ ого . . . Х а й пером буд е йому зем ля, бо він справді був одним з п ерш и х свідом их борців і м учеників за в олю У к р а їн и ; не дурно отой П етр о І вдався до найчорніш ої зради і до в ел и к и х хабарів, щ об заареш тувати в Гам бурзі А н д р ія В ойнаровського та заслати його на Сибір, аж до самої с м ер ти . . . — на оч ах старого Горбенка н ав ерн ули ся с л ь о ­ зи. — Т а щ о вам б іл ь ш е к а з а т и !.. З алиш айтеся вж е тут самі, а я, по козацьком у звичаю, к о ли не гуляю , то по обід і відпочиваю, і старий Горбенко підвівся, зали ш и в м олодь та піш ов до своєї кімнати. Студенти і п ід літо к Г а л я не за ли ш и ли ся в покоях, вони ви ру­ ш и ли до старого саду, щ о м еж ував з грабовим лісом , і розкіш но розташ увалися в х о л о д к у під наметом старого, високого, в три обхвати, дуба. В х о л о д к у вони п овели свої розмови, де п л ут а ло ся нове й старе, і таємниця Є в а н гелії, і останні газетні новини. Б а­ гато говорили та зга д ув а ли про сум н у д олю А н д р ія В ой н аровсько" го, про його життя та про його см ерть 1740 року, про його заповіт34

Є вангелію , щ о так несподівано оп и н и лася в їх н ій Войнарівці, а особли во говорили про загадкові й н езр о зум ілі рядки . . . П ід час розмови н авіть ф легм ати чн и й і крем езний А н д р ій так р озхвилю вався, щ о в и гукн ув з гнівом: — Т а трясця всім тим капосним царям за їх б е з гл у з д і декрети! Б езщ асн а наш а У к р а їн а . . . А якби розгадати цю таємницю, то, мож е, тоді й не так за гр а ли б наш і м узики? .. — А ти правду каж еш , А н д р ію ! — промовив П етр о Іл л я ш е н к о . —- Я о сь ув есь час уп ерто думаю про цей напис, і щ о б іл ь ш е я мислю, то все мені б іл ь ш е здається, щ о наче в мене в го ло в і ви­ ринає як ась немов перш а зачіп ка до розгадки. А том у я тебе д у ж е прош у, дай мені на д еяки й час т у Є ван гелію , бо їй однаково, де леж а ти , чи в мене, чи в тебе в с к р и н і... — Я к щ о тобі голови своєї не ш кода, то бери з собою т у Єван­ гелію ! — без вагання погодився А н дрій . — А теп ер ход ім о до хати, бо на нас там в ж е чекаю ть. М о ло д е товариство зн ову п іш ло до покоїв, де п ід час ж а р тів ­ л и в и х розмов, пундиків, п и ріж к ів і запаш ного чаю час проминув зовсім непомітно. В ж е л и ш е надвечір П етро Ілл я ш е н к о , п одя к у­ вавш и за х л іб - с іл ь і л а с к у, вируш ив до своєї Л ю бч і, не забувш и й про те, щ об захоп и ти з собою і знамениту Є ван гелію . О сь минув у ж е ти ж день, за ним другий і третій, а про П етра Іл л я ш е н к а ні с л у х у , ні д у х у . Н а в іт ь старий Горбенко почав до­ рікати синові, навіщ о він збив з п а н тели к у П етра Іл л я ш е н к а , бо х о ч П етр о і д у ж е розум ний юнак, а л е він т ут нічого не придумає. А л е раптом, п ісл я одн ієї з та к и х розмов, як ось серед г л у п о ї ночі, к о л и все покотом спало, на подвір’ї несподівано за гу р к о тіли колеса, чути б у л о , як кон і зуп и ли ся к о ло ганку, і х то сь з усієї сили почав стукати у вікно, ви гукую чи : — А ну, ш видш е вставайте! В ідчи н яй те! Геври ка! Геври ка!*) — Т а це П етро! — зірвався спросоння А ндрій. — Ч и не збо ж е­ волів, бува, к о ли в т а к у пору приїхав? Т а заж ди бо! Ш и б к и по­ б ’єш ! О сь зараз! — і м олодий Горбенко прож огом м етнувся до две­ рей впустити несподіваного нічного гостя, а старий Горбенко, за­ свічую чи лям п у, ш епотів: «Н е маю віри, не маю! Ц ього не м ож е б у т и !» В т у х в и ли н у до кім нати вскочив П етро Ілл я ш е н к о . О б ли ч ч я йому зм арн іло і зб л ід ло , а л е оч і гор іли незвичайним завзяттям. — Знайш ов розгадку! — схв и льов а н о і радісно ви гукн ув він. — А чи не бреш ете часом? — я к завж ди, ж артую чи, спитав старий Горбенко. — Н і, правду к а ж у ! Я к б и ви не ск а за ли : «С іє, сіє», — то н ік о­ л и б і не домислився! — Т а годі! К а ж іт ь бо кращ е, я к у ви там «ге в р и к у » знайш ли? — А ось ви самі кращ е п огля н ьте! — промовив П етро і, по­ клавш и на с т іл Є ван гелію , витяг з н еї аркуш паперу. — Д и в іть­ ся! — І перед очима здивованих п ри сутн іх він розгорн ув папір, де б у л о ли ш е д е к іл ь к а рядків, виписаних п о сп іль вели ки м и цер­ к о в н о-сло в ’янськими літерам и : Горбенко старий і м олоди й довго д и в и ли ся на ц і дивні рядки, а л е старий Горбенко н е стримався і промовив сердито: *) Геврика — грец ьк е слов о : «я знайш ов». S3

— Нічогісінько не розумію в оцій абракадабрі!

— Заждіть, татуню! — сказав і собі Андрій. — Ви краще дайте трохи опам’ятатися Петрові та дайте йому щонебудь перекусити, бо лише гляньте на нього, ледве на ногах стоїть! — Ось я зараз! — і старий Горбенко похапцем побіг до сусід­ ніх покоїв, чути було, як він шарудів у буфеті, і на столі швидко з’явилися різні холодні страви: сало, хліб, сіль, зелені огірки і чимала карафка старої дулівки. — Перш, ніж ви почнете нам поясняти, то вип’ємо за здоров’я нашого Соломона, бо бачу, що буде з вас неабияка людина! — і старий Горбенко заходився частувати змарнілого і зголоднілого Петра. К оли Петро Ілляш енко трохи підживився, а разом з ним і Горбенко, то вони почали просити розповісти їм докладно ,як він домислився до цієї розгадки і що визначають чудернацькі рядки, які леж ать на столі перед очима. — Та ось так! — почав поволі розповідати Петро. — Прига­ дуєте, як ви мені сказали «сіє — сіє»? Тоді мене вразило, що зміна наголосу відразу змінила значення слова. А коли я повер­ нувся до Любчі, то ці слова «сіє з титлом» не виходили мені з думки. Я тоді почав ще уважніше придивлятися до цих чудних рядків і звернув особливу увагу, на те, що над «сіє» стоїть титло. Значить, тут справа не така вже проста, бо з титлом — це сло­ во вже не слово, а звичайне число 215, як воно пишеться цер­ ковно-слов’янською мовою. Додумавшись до цього, я відразу кинувся до двісті п’ятнадця­ тої сторінки Євангелії. Спочатку я нічого не знайшов, а проте, коли я проти світла почав придивлятися до кожної літери, то побачив, що деякі літери відзначені наскіс чи то нігтем чи чимсь іншим. Ось самі погляньте на цю 215-у сторінку і побачите на власні очі перекреслені літери. Я швидко почав перегортати далі всі сторінки і переконався, що всі відзначені наскіс літери дохо­ дять тільки до 300-ї сторінки: і ні попереду, ні вкінці — їх немає. Тоді я й зрозумів, що ці рядки і є чорне насіння на білому по­ лі, на яке й натякав Войнаровський у своїй наче простій і немуд­ рій загадці. Я взяв тоді олівець і почав ретельно виписувати л і ­ теру за літерою в тій черзі, в якій вони були, починаючи з 215-ї сторінки, а що вийшло,то ви щойно побачите самі... — Та що ж можна зрозуміти з цих голих рядків? — знову ж алібно промовив старий Горбенко. — Та ви, тату, не заваджайте, а краще слухайте, що далі казатиме Петро! — з притиском сказав Андрій. — К оли я виписав ці рядки, — і Петро знову почав продов­ жувати свої пояснення слухачам, — я теж нічого не зрозумів. Тоді я почав думати про те, коли й де це було написане. Немає сумніву, що ці літери відзначив сам Андрій Войнаровський в останні дні свого життя. Відомо теж, що Войнаровський наказав теж своєму козакові невідмінно передати цю Євангелію своїй сестрі або її чоловікові Левкові Горбенкові, які й ж или тоді у Войнарівці. Якщо це так, то це був добре відомий для них спо­ сіб передачі таємним письмом потрібних думок. Виникло знову питання — а якою мовою було це письмо? Латинською, п оль­ ською, українською чи будь-якою іншою? А л е скільки Война36

ровський писав наприкінці свого життя і до своїх, то я припу­ стив, що він міг ужити лише своєї рідної. Далі — загальна кількість літер число 152 дає зрозуміти, що це не був великий тестамент, але були добре їм відомі стислі вказівки. Потому я звернув увагу на те, що літери написані пос­ піль, без розділу, і вперто повторюються лише перші сім літер церковно-слов’янської абетки. А це ж і свідчить, що тут вони не літери, а тільки звичайні числа. Пригадайте, що церковно-сло­ в’янською мовою «один» передається літерою «А », «два» — л і­ терою «Б » і так далі. Отже мені стало ясно, що це — числова система таємного письма. А проте, яка ж була ця система письма Андрія Войнаровського? З моїх філософічних студій я пригадав, що в ті часи кори­ стувалися досить часто так званим чотирикутником (це надзви­ чайно складна система таємного письма), але тоді завжди десь збоку писалося секретне ключеве слово, а тим часом його тут не було. Т у т «сіє» визначало лише 215, не більше, не менше... Пригадав я також, що в старі часи користувалися заміною одних літер іншими, але тут були тільки перші сім літер, а звід­ си висновок, що тут була якась не дуж е мудра числова система. Далі я ще пригадав, що Войнаровський і Горбенко, як ви самі про це розповідали, вчилися разом за кордоном. А за кордоном тоді, як відомо, найпопулярнішим шифром була система грошо­ вого таємного письма, де кожна літера позначалася подвійним числом у межах заздалегідь обумовленого грамотою письма. Припустивши цю грошову ситему, я тоді все письмо поділив на подвійні літери, а тоді мені стало цілком наочним, що ця. на пер­ ший погляд, наче безсистемність, мас свою певну виразну систему 1 вперту повторність деяких подвійних визначень: ДГ — 10 ГА — 7 ДА — 6 А А — 6 Г А — 5 ГД — 5 ДВ — 5 В А — 4 ЕА — 4 А Г — З Е В — З З Д — З А В — З Е Д — 2 Г В — 2 3Г — 2 ВД — 1 ДА — 1. З цих числових стовпців видно, що Войнаровський використав для свого письма лише 19 літер, але які ж то були літери? Відомо, що найпевнішим ключем для розшифрування будьякого таємного шифру є перевага голосних над приголосними, а серед усіх голосних в українській мові переважає звук «о». А тому я, без жадного сумніву припустив, що позначення. «ДГ», яке повторяється 10 розів, відповідає літері «о». А л е яка ж далі літера? Як бачите, слова не поділені. Скільки я тут не думав, а довести свою думку до певного кінця не міг. Я ледве не збоже­ волів, як ото і ваш Андрій. Та на моє і на ваше щастя якось мене покликав батько і звелів привести коней з лісу. Я запитав, як їх там шукати. А батько мені відповів: «Підеш просто. Од ліс­ ника в ліву руку... до сухого дуба. Од нього через долини до став­ ка. Од ставка через горбок до халашника, а там тобі й коні...» (Далі буде) («Дорога») *) Мідень — грошей тощо.

це посудина для

збереження дорогоцінностей,

37

1. с.

П о е з і я м уж н ости і патріотизму 85-ти ліття з дня народження видатної української поетеси Л есі Українки — це знаменна дата в історії нашої літератури, що широко відзначається всім нашим громадянством, вже викликала численні відгуки в пресі, організацію академій, імпрез і вечорів пам’яти славної письменниці, прекрасне полум’яне, сповнене ки­ пучої діяльности життя якої, так часто захмурене і передчасно обірване тяжкою недугою, служ ить взірцем того, як повинен пра­ цювати і боротися з долею справжній патріот своєї вітчизни. На Волині, не раз потім згадуваній у численних поезіях, у не­ величкому місті Новгород-Волинському 25 лютого 1871 р. в родині місцевого маршалка Косача народилася донька Лариса, якій до­ лею судилося зайняти згодом таке визначне місце в нашому пись­ менстві, місце поета-борця, що зброєю свого мистецького слова виступає на захист свого поневоленого краю і боронить його від­ важно та непохитно, не зважаючи ні на що, та національні ін­ тереси ставить насамперед і над усе. І родина, і оточення, і обставини виховання, здавалось, підготовлювали її до цього. Благотворний вплив високоосвічених бать­ ків, зокрема матері, відомої письменниці Олени Пчілки,, що виро­ щувала її, як і інших дітей, в національному дусі, і близькі сто­ сунки та постійне листування з дядьком — Михайлом Драгомановим, велика дружба з родинами Старицьких і Лисенків, цікаві розмови про долю рідного краю і на різні культурні теми з ран­ нього дитинства розвинули у не по літах розвиненої дівчини на­ ціональну свідомість, примусили часто задумуватися над долею рідного краю, а здобута вдома гарна освіта, знання багатьох мов, обізнаність з кращими надбаннями світової культури і письмен­ ства — все це збудило в ній творчу спрагу, невгасиме бажання вис­ ловити свої думки і прагнення в мистецьких образах, в поетичних формах, скеровувало її на ш лях літературної творчости. Дуж е рано почала вона займатися поезією. Перші спроби роби­ ла за допомогою матері. А л е вже перші її вірші: «Н і волі, ні долі у мене нема», написаний на 12 році життя, і «К он валія» — на 13 році і вже наступного року видрукований у львівській «Правді» — розкрили її велике поетичне обдаровання. Перша лірична збірка «Н а крилах пісень», що вийшла в 1892 p., книга високої поетичної культури, де ніжні мелодії, оспівування красот природи, переплітаються з патріотичними громадськими мотивами, ті ж моменти сповнюють і інші збірки: «Думи і мрії» (1899) і «В ідгуки» (1902). Піднесений зворушливий опис краси навколишньої природи, ніжного кохання, оповитої легким серпанком журби і смутку, самотности і хвороби, що, як відомо, майже все життя переслідувало поетесу, приковувало до ліж ка, робило великі перерви в її твор­ чій праці, — такі основні мотиви особистої інтимної лірики Л есі Українки. Поетеса гірко відчувала, як тяжко лежати хворій в той час, коли навколо розкидає шовкові чари прекрасна весна, як неви­ мовно боляче відчувати власне і загальне безсилля, коли так пот­ 38

рібно акцій і чину. Ці відчуття якнайповніше відобразила вона в своїй поезії «Давня весна»: Все ожило, усе загомоніло, Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, — А я леж ала хвора і сумна. А ле весна, що царила скрізь, усміхнулася і їй у вікно гілками яблунь, зеленими листями, квітами, сяючим сонцем, співом пта­ шок, теплим вітром, відгуком гаю. Це був чудовий дарунок весни: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла. Поетеса розуміє, що її час вимагає акції, кипучої діяльности, її і намагання — позбутися тяжкого передчуття, «крізь сльози смія­ тись», «серед лиха співати пісні», сподіватися без надій: Гетьте думи, ви хмари осінні, То ж тепер весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Промайнуть молодії літа? Ідея самопосвяти в боротьбі за краще майбутнє, готовість по­ жертвувати собою за здійснення цих світлих і високих ідеалів оволодіє нею, вона, підкошена недугою, відчуває в собі нові сили для цих змагань: Я на гору круту, крем’яную Буду камінь важкий піднімать, І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. Так особиста лірика переходить в громадську. Суто-інтимних поезій, таких, що не відповідали б інтересам рідного народу, ішли б врозріз з ним, у Лесі Українки не було і не могло бути. Йому національно, соціяльно і політично пригнобленому, вона віддає кращі свої творчі поривання, до батьківщини звертається вона з великим співчуттям і щирими зворушливими словами: Ой люде мій бідний, моя ти родина, брати мої вбогі, закуті в кайдани! Палають страшні, незагоєнії рани На лоні у тебе, моя Україно! Поетеса глибоко переживає колоніяльне становище свого на­ роду, його пасивність, темноту, забитість: Ми навіть власної не маєм хати. Усе відкрито в нас тюремним ключарям. Не нам, обідраним невільникам, казати Речення гордеє: мій дім — мій храм. З гірким докором звертається поетеса до слабодухої української інтелігенції, кволої і нездатної до рішучих дій, називає представителів її паралітиками, що «орлині крила чують за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі», та каже їм: Невже ті голоси несміливі, слабкії, Квиління немовлят — належать справді вам? Ж агуче пристрасне бажання побачити свою країну вільного і щасливою, свій народ — визволеним і повновладним господарем 39

рідної землі втілюється в полум’яних закликах поетеси до виз­ вольної акції, до революційної боротьби, до активного чину. В цих піднесених, запальних віршах досягає поетеса небувалої сили. Вона кличе «сміливих нащадків Прометея» на боротьбу, на­ гадує їм звитяжність героїв, що згуртувалися колись під прапо­ ром Спартака: Хай ми хоч раз заговоримо громом Так, як веснянії хмари. Героїзм боротьби і самопожертви, рішучість, залізна впертість, незламність, невблаганність і ненависть до ворогів проймає всі ці бойові поезії. Конечну потребу встати на цю боротьбу, — «пов­ станем, бо душа повстає» — проповідує Леся Українка. Непотрібні «сльози там, де навіть крови мало». Вона закликає боротися: «або смерть або перемога», битися до кінця, кидає гасло: «убий, не здайся»! Змушена через свою хворобу довгий час перебувати поза межами рідної землі, лікуватися в різних закордонних клініках і на курортах, Леся Українка звідти звертається до своєї вітчизни: ... А в серці тільки ти, Єдиний мій, коханий рідний краю! Все, все, чим красен людський вік короткий, Лишила я в тобі, моя Елладо; Родина, слава, молодість, кохання Зросталися далеко за морями. А я сама на цій чужій чужині. З далекої чужини поетеса лине думкою до рідної землі, про свою батьківщину, широкі волинські степи і густі ліси мріє вона, їдучи до Італії, та свою тугу за вітчизною висловлює у зворуш­ ливих рядках: Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий і коханий... Вирвавшись з затруйної атмосфери царської Росії з її депотизмом і поневоленням інших національностей і відчуваючи в Захід­ ній Европі панування демократичних свобід, в цьому «краєві віч­ ної весни», поетеса писала: «перше враження було таке, ніби я приїхала в інший світ — кращий світ, вільніший. Мені ще тяжче буде в своєму краю, ніж досі було. Мені сором, що ми такі не­ вільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно.» Коли їхала вона назад до рідної землі, одразу радість від свідомости скорого повернення додому затьмарилася гнітючою об­ становкою. На кордоні стояла непривітна сторожа. «Холодний блиск зброї» царських пограничників ніби уособлював тяжкий гніт і поневолення на великому обширі за прикордонними стов­ пами. Болісне почуття оповило поетесу, її «знов обступила тісна, щільна неволі рідної знайомая стіна». Чи ми вертаємось, чи йдемо на вигнання? — Питалися мої думки й пісні. Як у ліричних поезіях, так і у великих поемах Лесі Українки центральною темою виступає Україна. В них з найбільшою силою, виразністю і глибиною виявився багатогранний талант Лесі Укра­ їнки. Всі вони: «Русалка», і «Подорож до моря», і «Самсон», і інші, пройняті вільнолюбовими мотивами, і в історичних подіях різних епох і народів відтворюють сучасні 40

Переносячись в добу раннього середньовіччя, Леся У к раїн ка на прикладі керованих Робертом Брюсом шотландців, що пов­ стали за волю, — доводить, що невдачі і поразки не мусять спи­ няти борців, а навпаки — сталити незламність і завзяття тимча­ сово переможених і готувати їх до нових боїв, що тільки залізна впертість може забезпечувати кінцеву перемогу. Ш ість разів муж­ ньо йшли в бій шотляндські загони і шість разів були розбиті, але на сьомий раз беруть гору і повертають своєму народові волю й державну самостійність. Увічнюючи в своїй поемі «Одно слово» світлий образ мученика царських тюрем і заслань Павла Грабовського, що так і помер на півночі, не дочекавшись повороту на палко любиму Батьків­ щину, Леся Українка вкладає в уста старого якута оповідання про чужинця, самотнього, хворого, який змушений був жити серед якутів і пояснював їм причини своєї скорботи: Я від того Вмираю, що у вас ніяк не зветься, Хоч єсть його без міри в вашім краю. А те, від чого міг би я ожити, Не зветься теж ніяк: немає слова! Полум’яний борець за волю, що передчасно згорів в цій бороть­ бі, він не міг їм докладно пояснити свої ідеали, бо в якутській мові не було відповідних слів. Прагнучи так само бути в лавах тих, що борються, і визначаючи яке велике значення має поетичне слово, Леся Українка вважала його своєю єдиною зброєю. До визначення ролі поета в суспільстві як духового організатора мас не раз зверталась вона в своїй твор­ чості й присвятила цій темі свої поеми: «Місячна легенда» і «Давня казка». Сміливими вільнолюбними думками пройняті й поеми «В іла По­ сестра» та «Ізольда білорука», а також і драми та драматичні пое­ ми. Незрівнянні глибиною поетичного задуму та майстерністю сло­ весного оформлення, вони тематично обіймають історію стародав­ нього Вавилону, Єгипту, античну Елладу і Рим, добу середньовіччя» французьку революцію, Північну Америку X V II століття. Однак за цими символічними образами виступає Україна, її нарід, змор­ дований і поневолений чужинецькими завойовниками, його горде і незламне прагнення до волі, до щастя, до самостійного панування на рідній землі. У «Боярині» устами героїні поетеса рішуче засуджує роздвоєн­ ня, нерішучість, боязкість, наголошує, що тільки бойове завзяття, тільки «мушкет і шабля» можуть принести народові жадане виз­ волення. Ідея самопожертви заради здійснення накресленої мети проймає героїню з «Грішниці». Вона свідома того, що лише боротьбою, ак­ цією, лише нестримним рухом уперед можна покращити свою до­ лю, бо тих, хто хилиться, топчуть люди і коні. Повні полум’яної любови до батьківщини і ненависти до воро­ гів тиради вкладені в уста Міріям з «Одержимої». Т і ж прекрасні приклади патріотизму, поривання до волі, не­ стримна жадоба боротьби, свободолюбиві ідеї та засудження деспо* тичного панування чужинців на українській землі подає Леся У к ­ 41

раїнка і в алегоричних образах героїв різних часів і народів у д р ам ах :«Б л ак и т н а троянда», «Р у ф ін і П ри стілла», «Адвокат М артіян». в драматичних поемах, як «Н а р у їн ах», «Магомет та А й ш а », так 1 багатьох інших, діялогах «Т р и хвилини», «Н а полі крови», « В дому роботи, в країні неволі».

У драматичній поемі «В катакомбах», написаній тоді ж, унося­ чись у добу раннього християнства, зображує авторка те ж мо­ гутнє поривання до волі. Раб-неофіт не пристає до християн, бо вони також не є цілковито вільними, а він не хоче бути нічиїм ра­ бом. — Я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! — проголошує він. Поразка визвольних змагань 1905-1907 pp. вражає Лесю Укра­ їнку, але не приголомшує так глибоко, як Олеся. Присутність духа» свідомість того, що окремі поразки не можуть зламати нестримно­ го прагнення до волі всього народу, не покидає її. У наступні роки вона пише цілий ряд своїх прекрасних драма­ тичних поем, в яких знову з великою силою ставить бойові акту­ альні проблеми, в переважно старих екзотичних сюжетах шукає розв’язання питань сучасного громадського, суспільного і політич­ ного ладу. Ж а х самодержавного деспотизму зображує вона як «В а­ вилонський полон». Написана нею впродовж 4-х днів незрівнена фантастична дра­ ма «Лісова пісня» явилася свос рідним відходом поетеси від сугубополітичних проблем. Прикрасне знання Лесею Українкою мітології українського народу, його фолькльору. вірувань у фантастич­ них духів, що населяють природу, обумовило свіжість і принад­ ність цього високопоетичного твору, що оспівує красу і чаруючу мальовничість волинської та поліської природи, таких дорогих їй рідних лісів, ланів, річок і левад, серед яких пройшли найкращі роки її життя. Віра в тріюмф справедливости, у визволення рідного краю, у духове відродження українського народу не залишила Лесю Укра­ їнку до останніх днів життя. (К оли навіть «Кассандру» — з її муж­ ньою свободолюбивою патріоткою, що передбачала трагічний хід подій і фатального троянського коня, в якому сховалися вороги, та закликала до пильности, але її не розуміли, що і призвело до «гіркої давно минулої долі», — поетеса закінчує мужнім життєдай­ ним викликом: «Нема руїни! Є життя, життя!», то непохитну віру в прийдешнє щастя свого народу висловила вона і в останньому своєму творі «Казка Велета», де висловлює непохитну надію, що її вітчизна, втілена в образі легендарного велетня, встане, розпра­ вить грізні руки і «вмить розірве на собі усі дроти залізні». Написана в Сурамі за тиждень до смерти авторки ця поема як­ би скріпила за Лесею Українкою славу поета-борця, поета- патріо­ та, до могили вірного своїм ідеалам і переконанням, що своїми вог­ невими волелюбними закликами здіймаються до Шевченкових вершин. «В ід часу Ш евченкового «П оховайте та вставайте, кайдани по­ рвіте» У к р а їн а не ч у л а такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хорої дівчини», — так захоплено писав Іван Ф ран к о про Лесю Українку. 42

Рецензії: О лена Звичайна

Криве дзеркало (Продовження з попереднього числа) Приділивши аж надто багато місця власним «мукам творчости», Підмогильний зовсім проґавив, що назва твору завжди зобов’язує автора. «М істо»! Така назва невблаганно диктує показати чита­ чеві хоча б те, чим же місто від села відрізняється. Адж е не тільки «хмародряпами», вітринами та асфальтованими вулицями! Шукаючи за компонентами міста, Підмогильний мусів би побачи­ ти перш за все робітника, тим більше, шо та влада, якій Підмо­ гильний служив, називала себе робітничою («рабочая власть»). Київ — не Харків, і нема в ньому заводів-ґіґантів типу «Трактор­ ного», але все ж таки є там так званий «залізничий вузол», що охоплює кілька тисяч робітників, є «К П В РЗ » — Київський паротяго-вагоновий ремонтний завод», є «Арсенал», металюрґійний за­ вод «Большевик», «Ленінська кузня» та ціла низка підприємств шкіряної, харчової та легкої індустрії. Отже, е робітники. Як же міг «гострозорий» автор «М іста» проґавити таку характеристичну постать міста, як робітник?!? Адж е він був студентом і навіть здав (Ви ж тільки подумайте!) за 1-ий курс! Отже, мав доситх» часу, щоб серед студентів побачити робітників, бо їх у той час прийшло до вищих шкіл чимало! Але... герой «Міста», будучи сам студентом, спромігся навіть, студентської маси «не бачити». І то саме тих із цієї маси, які, залишаючись українцями й не одержу­ ючи жодних стипендій, тяжко працювали вдень на хліб насущ­ ний, щоб віддати вечір науці.*) Він спромігся «не бачити» тих, що не гнули хребта, не підлабузнювались перед владою, але й не цуралися села та селян, не корчили «зі Степана — Стефана», не продавали окупантові свого сумління й не віддавались розпусті, стоячи осторонь від групи присмоктаних до совстського корита совєтченків, які ту розпусту сіяли. Він спромігся «не бачити» тих. які, зберігаючи своє внутрішнє українське «я » і своє минуле. — фортецю науки, хоч і з великими труднощами, а все ж таки здо­ бували. Отже, він не бачив саме тих, що були переможцями. Т а ­ ких то арештовували, то з інститутів «вичкщували», — вони зни­ кали з очей, тимчасово або й назавжди, ал.- до рівня совєтченків не падали ніколи. Наклепом с твердження, ніби герой «М іста» репрезентуе поко­ ління 20-х років. Він тому й «не бачить» тогочасної укра нської студентської маси, що маса ця — не з ним і не з такими, як він. Сїефан Совстченко є репрезентантом комуністично-комсомоль­ ської групки студентства, що була в той час дуже нечисленною, складаючи 1-2% до загальної маси студентів. Розпуста, неуцтво (або в кращім випадку — недоуцтво), верхоглядство, себелюб­ ство, еґоцентризм, бездушність і крар’єризм — ось основні харак­ теристичні риси цих людей. Вони, здебільшого, не зважаючи на *) В той час у всіх Вищих Ш колах Києва лекції відбувались у вечірніх годинах. 44

стипендії, так і залишились недоуками, але скрізь і всюди зай­ мали високоплатні, керівні посади, завдяки «ревзаслугам» та парт­ квиткам. Це зовсім не заваджає декому з цих совєтченків прого­ лошувати себе на еміграції «професором», ретельно прищеплюю­ чи тут погляди й «переконання», позичені з совєтської політграмоти — єдиної «дисципліни», яку вони в свій час досконало за­ своїли. Левко — аґроном. Борис — цукровик і Максим — бухгальтер — постаті навмисне бліді, непомітні, духово мізерні. Вони є тлом, на якім пописується «Стсфан», але вони в жоднім разі не сміють розцінюватись, як репрезентанти кращих сил тогочасного укра­ їнського студентства. Адже, серед тогочасних молодих студентів були й ті, яких 2-3 роки пізніше виарштовано в зв’язку з проце­ сом СВУ: то були учні школи Дурдуківського вихованці Єфремова, Старицької-Черняхівської, Чехівського, Заліського. Чому ж герой «Міста» не бачив їх?!? Він «не бачить» також і професури: жодної згадки про кадри старої, передреволюційної інтелігенції, силами якої, навіть і в советських злиднях, посувалася вперед така виключно-важлива справа, як вища освіта для молодих кадрів. У той час кращі з київських професорів не були ще по­ саджені за мури тієї установи, що містилась у Липках: вони жили злиденно, але на лекції з’являлися з акуратністю годинника і від­ давали перлини свого мозку, душі та ерудиції всім тим, хто зов­ сім безплатно хотів їх слухати. Серед них були й цікаві постаті, яких не бачити було неможливо! А ле автор «М іста» єдиним ре­ презентантом старої інтелігенції робить дивакуватого викладача латинської мови, що силою нових обставин призначений до по­ ступового знищення, як мертва річ, бо й мова його «мертва». Тен­ денційність, однобокість і недостатність подібної репрезентації очевидна сама собою. Жодним словом не згадано про творчі на­ укові кадри, ппо академічне життя такого міста, як Київ. Щождо сучасної інтелігенції нового совєтського стилю, то поет Вигорський, з яким «Стсфан» пиво п'є, навряд чи може її репре­ зентувати. Це тип безхребетного інтелігента часів передреволю­ ційної декадентщини й великого фразера з претенсіями на все­ знайство й оригінальність. Шкода, що Світозаров (здоганий М Зеров) проходить у повісті непомітно, майже як тінь. Отже, й на фронті нової інтелігенції — нуль: її просто нема... Таким чином, як бачимо, в творі «Місто» нема основних еле­ ментів міста: нема ні робітників, ні інтелігенції, ні студентства, ні безпритульних, ні безробітних — цього справжнього міського пролетаріяту, нема й двобою між народом та владою за право вірити в Бога — двобою жорстокого й нерівного, що стихійно від­ бувався в тих роках і в тому ж таки місті. А ле ці очевидні для кожного прогалини аж ніяк не заваджають п Г. Костюкові з чи­ сто совстською безсоромністю твердити ось що: «У романі з надзвичайною уважністю (!) зафіксовано в типо­ вих рисах культурне, студентське, академічне і літературне жит­ тя киян і Києва» (ст. 291). Цинізм подібної констатації неперевершений! Це щось на зра­ зок фрази Йосипа Сталіна: «Ж іть стало лучше. жіть стало весе­ леє!» Але, коли згадаємо, що шановний п. Костнж був марксистом-методологом совєтської літератури, то все стане ясно. Таким 45

він, очевидно, лишається й на еміґрації, бо всі його твердження мають у собі стільки ж правди, як і наведена ф раза Сталіна. Далі п. Г. Костюк «констатує» ще й ось що: «Відтворені в лег­

кому іронічному пляні літературні вечірки, що їх систематично влаштовувала культкомісія місцевкому В УАН у малій залі Націо­ нальної Бібліотеки, подана характеристика тогочасних літератур­ них угруповань», (ст. 291.) Одну літвечірку справді показано, але як? Подано лиш е зов­ нішні ознаки її, і ні слова єдиного, ні натяку про те, що саме там читалось, і про що відбувалася дискусія. Невже такий поверховонедбалий і виключно-зовнішній опис без жадного змісту можна розцінювати, як показ «культурного, студентського, академічного і літературного життя киян і Кисва»?!? Щождо літ. угруповань, то є згадка про чвари між ними, але без жодної характеристики окремих угруповань, без пояснення причин тих сварок і чвар. Навіщо ж це вперте записування на конто «роману» «Місто» саме того, чого в ньому нема?!? Чи, мо­ же, це методи марксистської критики, до яких п. Костюк так, оче­ видно, звик, що й на еміґрації лише «тої самої співає»? «А л е «Місто» не тільки роман про киян», — не вгамовується п. Г. Костюк: — «Це в першу чергу роман про Київ.» І знову неправда! «Романом про киян» не можна цей твір на­ звати з усіх наведених вище причин: чейже і робітники, і сту­ денти, і професори, і безробітні, ба навіть замурзані й напівголі безпритульні, — все це — кияни, яких у «романі» не показано. Не е цей твір і «романом про Киш» з тих причин, що занедбано показ його населення та ще й ось чому: На ст. 116 поет Вигорський називає Київ «історичною здохля­ тиною», а письменник Ст^фан Радченко нічого проти такої дефі­ ніції не заперечує: мовчанка — знак згоди! І, мабуть, це не ви­ падково, бо до пам’ятників Київської старовини автор ставиться з виключною, обурливою недбалістю. Ви хочете доказів. Ш анов­ ний Читачу? Прошу! Перед початком навчання Степан мав «цілий тиждень гуля­ щого часу», який треба було чимось заповнити... За порадою Лев­ ка, а не за власним бажанням, він вирішує оглянути Київ. Здава­ лося б, це чудова нагода для українського письменника розгор­ нути перед очима читача панораму пам’ятників нашого минулого, приділивши місце й увагу кожному з них. А ле Підмогильний цієї нагоди не використовує. Він подає лише список пам’ятників (і то далеко неповний!), присвятивши всій тій «історичній здохлятині», на купу зваленій, (скільки б Ви думали, Шановний Читачу?)... одну сторінку! І не викликає та сторінка ні спогадів у тих, хто все це знає і бачив, ні захоплення й зацікавлення в тих, хто Києва не бачив ніколи! Не викликає та жалюгідна сторінка (між 53 і 54) ні гордощів за наше минуле, ні любови до Укра'ни! А навіщо? Агітпропом компартії не було запляновано викликати подібні по­ чуття. До того ж пам’ятники Київської старовини — це, здебіль­ шого церкви та манастирі. Якщо приділити їм місце в «романі», то хочеш- не хочеш, а доведеться сказати, що церкви закрито або обернено в зсипні пункти й антирелігійні музеї, манастирі (без мо­ нахів, розумісться) використовуються для різних господарських потреб. А це може викликати питання в душі читача: « А що ж із 4в

тими монахами зроблено?» Ні, ні! Краще вже дати «відчіпного» всім тим пам’ятникам старовини у вигляді однієї сторінки, яка на каже нічого, аніж викликати спогади, зворушення, зацікавлення, гордість і любов до нашої столиці й до України в цілому. До того ж... самі розумієте, — ще хтось подумає, що в УССР переслідують віру Христову! Герой «М іста» раз-у-раз ходить вулицями міста і бачить при цьому лише вітрини, рух, натовп, а в натовпі жінок, яких він завжди роздягає уявно... «З кожної віяло на нього сласним випа­ ром її жіночого єства» (ст. 222). Отак, киянки заслоняють «Стефанові» Київ. Він не бачить обличчя Києва та його вулиць. А в Ки­ єві чейже кожна вулиця має своє відмінне обличчя, зв’язане з її назвою та її минулим. Київ — не Нью-Йорк, де всі вулиці й усі авеню подібні одна до одної, як дві краплі води, і відрізняються лише нумерами. Інколи Підмогильний називає київські вулиці старими назвами (Нижній Вал, Нестерівська, Хрещатик), але, зде­ більшого, чіпляє до них нові совєтські назви (вулиці Леніна, Свердлова, Революції, майдан Комінтерна, Пролетарський сад). Таким способом вулиці Києва знеосіблюються позбавляються притаманного їм обличчя і попросту линяють і бліднуть в уяві читача, не виключаючи жодних асоціяцій. Чому? Та дуже просто: в кожному совстському місті неодмінно є вулиці Леніна, Свердло­ ва й Революції, але вулиці Фундуклеі'вської або Прорізної, крім Києва, нема ніде. Старі-історичні назви будять спогади в душі кожного киянина, вони — милі, незабутні й неповторні! І далеко не кожен киянин пам’ятає, що вул. Леніна — це Фундуклеївська, а вулиця Свердлова — це Прорізна, бо совєтські назви в у л и ц ь взагалі дуже трудно прищеплювались, а в Києві, крім офіційного листування, вони ніде в той час не вживались. Авторка цих ряд­ ків, при максимальнім напруженні пам'яті, ніяк не може собі пригадати, якій старій назві відповідає «майдан Комінтерна» і котрий із київських парків був «Пролетарським садом». Цих назв Підмогильний вживає для того, щоб позбавити Київ власти­ вого йому обличчя, щоб стерти йою особливості, щоб авансом уби­ ти ті асоціяції, спогади й екскурсії в минуле, що мимоволі вини­ кали б у кожного читача, який хоч раз побував у Києві, В ряд­ ках Підмогильного, присвячених описові Києва, нема Києва. Мо­ же, він і сам не бачив його, бо «гострота зору» заваджала, а мо­ же... агітпроп одягав йому на очі спеціяльні недобачувальні оку­ ляри. Ні, ні, Шановний Пане Костюк, твір «М істо» не є «романом про К иїв»! Нема в ньому тогочасних киян, нема навіть і тих складни­ ків, що в сумі своїй творили б цілість, яка заслуговувала б назву «Місто». В ньому є лише одна авторизована, егоцентрична й до краю аморальна постать, довкола якої, як довкола сонечка, кру­ тяться позбавлені людського «я » жіночі постаті та пара духовомізерних чоловіків, що мають лише підкреслювати «духову ве­ лич» центральної особи. «Цей сильної волі й характеру завойовник міста — переміг», — захоплено вигукує п. Костюк на ст. 292. Чим ж е саме і як переміг цей стовідсотковий Совєтченко? Чи не тим, що зрікся села, щойно переступивши поріг міста?!? І чи не в цьому зреченні полягає вирішення проблеми «змички» міста 47

й села? Бо п’ять років пізніше Совєтченко таки поїде на село, щоб слухняно виконувати директиву компартії та советського уряду, витрушуючи останню хлібину у вдови й виганяючи її з хати на сніг у супроводі малят, що за мамину спідницю тримаються. Тоді Совєтченко буде діяти, як чуж ий: холодно, жорстоко й невбла­ ганно, а вигнана ним удова помре вже не в селі, а на вулицях міста, благаючи хоч крихітку хліба... Тоді й буде остаточно вирішена проблема «змички міста і се­ ла». Тоді й буде досягнена «перемога» совєтченків на фронті села. ІЦождо перемог над містом, то чи не в практичних лекціях роз­ пусти вони перш за все й полягають? Ви ж тільки уявіть собі, який зі Степана «герой»! Щойно приїхав до Києва і вже ґвалтує свого ж таки односельчанку в хащах міського парку! Чи, може, перемога полягає в тому, що він — вчорашній селюк уже не ві­ рить у Бога? А чи, може, в тому, що, приїхавши вчитись, зали­ шився недоуком до самої смерти, так і не здобувши основної фор­ теці міста — освіти? А чи, може, п. Костюк вважає, що неуцтво або недоуцтво є прикрасою духового обличчя письменника? Тоді, звичайно, освіта на рівні 1-го курсу є «перемогою» та ще й не­ абиякою! А чи, може, зрештою, той Совєтченко переміг тим, що був абсо­ лютно безідейною істотою, зробившись українізатором у пепегонах за легким хлібом, а письменником — із заздрощів до сла­ ви та грошей?!? А може, на думку критика — марксиста, здобута не денебудь, а в Липках, кімната є перемогою? Адже за царя в Липках жили аристократи, а за совєтів — чекісти і... совєтченки. А що товариш «Стефан» працював на услугах ЧК-ГПУ, то на це с аж надто прозорі натяки з боку самого Підмогильного на ст. 216: (Радченко) «міг, не заставши вдома когось і попросившись запис­ ку написати, ритись у його столі в нотатниках, у листах, охопле­ ний непереможною пронизливістю... як хитрий злодій, носив скрізь з собою асортимент досконалих відмичок...» Куди ж далі?!? Якщо й це до перемог належить, то чималий список їх слід збільшити ще й ось якими незаперечними фактами, до пори — до часу схвалюваними такими установами, як Ч К ГПУ-НКВД: зрадивши своєму народові, Совєтченко сприяв своєю зброєю, силою і молодістю перемогам червоної Москви над Укра­ їною, пізніше продавав своє сумління українця й хист письмен­ ника тому ж таки споконвічному ворогові свого народу й усього людства. Свідоме спотворення тогочасної дійсности, замовчування саме тих явищ і фактів, які аж так очі кололи, що були відомі навіть і чужинцям (безробіття, павперизм, дитяча безпритульність, пе­ реслідування віри тощо), замилювання очей і перекручування фактів, свідоме затушковування і затуманювання національноісторичного значення Києва, подача його читачеві без притаман­ ного йому обличчя у вигляді якогось великого советського міста, — усе це разом узяте робить «Місто» Підмогильного не «докумен­ том доби» (та ще й «важливим», як сказано в передмові), а кри­ вим дзеркалом доби.

Позбавлена всяких моральних гальм хороблива сексуальність героя ставить цей твір поруч із «Саніним» Арцибашева, якого п. Костюк, мабуть, забув назвати серед тих «мистецьких джерел», 48

що впливали на творчість Підмогильного. Забув він (випадково?) і про Еміля Золя, твори якого були в свій час гостро засуджені за їх крайню аморальність і під впливом яких виробив свій літе­ ратурний смак Ґі де Мопасан. Якщо Підмогильний аж так доско­ нало знав франц. літературу, то не міг оминути 20-ти романів Еміля Золя, якого справедливо вважають батьком натуралістич­ ної школи в світовій літературі. Вплив Золя на літературні смаки Підмогильного — незаперечний, а тим часом п. Костюк, «забув­ ши» про Золя, на перше місце, як «мистецьке джерело», висуває ' Оноре де Баль:ака. І надаремне! Бо Бальзак був справді знавцем і літописцем свого часу, а Підмогильний кривив душею і сум­ лінням, співаючи так, як «пан каже». Наслідок: викривлена й спотворена картина тогочасної дійсности. Ця риса плюс арцибашевська аморальність робить твір «Місто» шкідливим для масо­ вого читача на еміграції, а передусім для молоді. Якщо в 20-х роках червоній Москві вигідно було прищеплюва­ ти розпусту й безбожництво для знищення потенціяльного спротиву та національної єдности непокореної ще України, то... хай буде дозволено мені на ввесь голос спитати: для чого, з якою ме­ тою перевидають цей шкідливий твір на еміграції та ще й такі високоавторитетні інституції, як УВАН у СШ А та Н ТШ в Аме­ риці?!? Чому перевидають його з найкращими рекомендаціями, «як важливий документ доби» та ще й з усіма дитирамбами п. Г. Костюка на адресу твору й автора, але без жодних застережень? Така однобока й беззастережна реклямація твору робить його вплив ще шкідливішим. З точки погляду марксистсько-совєтської моральний розклад українського суспільства на еміграції є дуже бажаним, а подачу нашому читачеві під виглядом документу доби .— її кривого дзеркала привітає тепер червона Москва. Чи не здасться Вам, ПІ&новний Читачу, що совстизація нашої духовости на еміграції відбувається швидкими (стаханівськими!) темпами і йде не тільки по лінії шкільних підручників фірми Волиняка?

І могили мої милі М оскаль розриває. Н ехай рис, розкопує, Н е своє шукає . . . А тим часом перевертні Н ехай підростають, Т а поможуть москалеві Господарювати, Т а з матері полатану Сорочку знімати! Т. Ш е в ч е н к о

49

О гл я д и й р е ц е н з ії сум івсьни х в и д а н ь

•

фундамент зроблено Серед сумівських видань на окрему увагу заслуговує цикльостилевий місячник СУМА ім. ген.-хор. Т. Чупринки в Ню-Йорку — «Сумівець». Цей добре оформлений, друкований на 'доброму папері журналик виділяється різноманітністю тематики, свіжі­ стю стилю і змісту матеріялів, нестихаючим запалом сумівців до праці, науки, боротьби. Досить приємно вражають читацьке око ілюстративні малюнки й фотосвітлини в журналі, що робить його ще більш свіжим, читабельним. «Сумівець», у противагу до інших того роду видань, не обме­ жується лише до подання національно-патріотичних, організацій­ но-виховних і культурно-розвагових тем, — він містить матеріяли на, сказати б, загально-людські, міжнародні, історичні теми, чимале місце в ньому займають дописи про спорт і т. д. Так, в одному з чисел за 1955 рік (ч. 5) знаходимо статтю М. Данкевича «Двопартійна система в Англії і Америці». Вона да< сумівцям можливість пізнати систему політичного правління у двох назва­ них великих демократичних потугах світу, історичну еволюцію в англо-саксонських політичних інституціях, — як завважує сам автор статті. Статття пов’язується з положенням України та з станом української політики на еміграції й ось так відбиває дум­ ку сумівських лав: «...Маємо діяти не «в міру сил і спроможно­ стей», не кожний по своєму і від себе, а діяти єдиним фронтом, всі разом в одному напрямку, разом з цілим українським народом, який бореться за своє місце на землі. Чи не пора вже отямитись? Тепер же найбільше підхожий час, щоб стати на шлях повної консолідації всіх сил нашого многострадального народу, пам’ята­ ючи, що сила лише в єдності». Це досить промовистий факт — молодь, конкретно — сумівці закликають українські політичні середовища до об’єднання, кон­ солідації всіх сил. Цей заклик цілком збігається з закликом Во­ юючої України. Горе, що той заклик нашим загумінковим парторобам в одно вухо влітає, а в друге — вилітає. Карій В. М аслій в тому самому числі подає досить цікавий екскурс у юнацькі роки «Книжка в моєму житті», де в и у формі спогадів оповідає про те, які книжки його захоплювали в юнац­ тві та яке колосальне значення для науки і полегшення життьо­ вого ш ляху має книжка. Досить одверто, сміливо, з молодечим запалом, журнал викри­ ває ті хиби, які гальмують національний і загальний розвиток української молоді на вигнанні. При чому викриваються ці хиби досить своєрідним, властивим саме цьому журналові, способом. У нотатці «Занедбані завдання» (мовна неув’язка, краще було б — занедбані ділянки) Вол. Г. Боберський звертає увагу молоді і громадянства на занедбаність таких ділянок: спорту, мистецтва, віри й науки. «Спорт, — пише автор, — це справа вибраних. Це не розвага багатих. Це не вибрики молоді і не привілей чемпіо­ нів. Ні, — це потреба кожної людини, а зокрема всієї молоді». Ми б додали ще — всієї нації. Ж урнал «Сумівець» справді по-моло­

дому, гостро і влучно ставить проблеми, піддає думки, пропози­ ції, поради. В тому самому напрямі — порушення життьових проблем пра­ ці й виховання СУМ -у — надрукована досить цікава стаття ак­ тивного сумівського діяча. Д. М отрука «Чому нью-йоркський осе­ редок не може одержати перехідного прапору?» Автор вважає, що важливими причинами неодержання осередком Нью-Йорку пе­ реходового прапору є та обставина, що в осередку часто міня­ ються члени управи і взагалі керівники, що Головна Управа ча­ сто забирає керівників осередку до себе чи на інші роботи і тоді багато осередкових справ лишаються неполагоджені. Це досить слушні завваги і їх мовчанкою обходити не можна. « А як може осередок вдержатися без провідних людей?» — запитує в своїй статті Д. Мотрук. Проблема керівних кадрів С УМ -у — досить важлива проблема і нею повинні серйозно зайнятися керівні ор­ гани Спілки. Б. Поритко порушує в ч. 6 журналу за 1955 рік питання набуття молоддю війскового знання. Автор закликає молодь, щоб вона сама знайшла ш лях і засоби здобуття військових знань для май­ бутнього визвольного походу і остаточної перемоги над комунобольшевизмом. Все ж, він не минає українських фахових вій­ ськовиків та комбатантських організацій, які повинні більше ці­ кавитися військовим вишколом молоді.* Як бачимо вже зі сказаного, журнал «Сумівець» порушує до­ сить важливі проблеми і тому є жвавим, життєрадісним, молодим. Звичайно ж, ці добрі прикмети пресового сумівського органу осе­ редку С УМ А в Нью-Йорку доповнюють ще поезії, гумор і інші жанри літератури. Відрадно, що відділ «Без суму в С УМ -і» су­ проводжується карикатурами, і то, як видно, праці самих сумівців. Певно, журнал мас ряд хиб, зокрема кали йдеться про мову й літературні матеріяли в ньому. Друковані вірші, за вийнятком передруків творів визначних українських поетів (П. Филиповича і інших), досить недосконалі своєю формою, хоч вони насичені ідейним змістом. А л е в цьому ми скорше обвинувачували б не са­ мих сумівських авторів, початківців віршованого ремесла, а стар­ ше літературне громадянство, яке поза дверима своїх літератур­ но-мистецьких клюбів не бачить живої душі або яке на кожну спробу молодого пера дивиться як на щось зайве і непотрібне, мовляв: з нього (чи з неї) й так поета не буде! Та й сам СУМ по­ винен звертатися до старших кваліфікованих журналістів, пись­ менників і поетів по допомогу, якої так необхідно нашій творчій, пориваючій молоді. В усякому разі журналові «Сумівець» бажаємо дальшого зро­ стання і зміцнення. Фундамент для такого зростання вже зроб­ лено. •оОоІ вам слава, сині гори, Кригою окуті; І вам, лицарі великі, Богом незабуті!

Борітеся — поборете; Вам Бог помагає; За вас сила, за вас воля І правда святая! Т.

Шевченко 51

Вивчаймо свою мову: «М ов а — то серце народу: гине мова — гине й народ. Гине мова — гине й історія, як історія окремого народу. Хто цурається своєї рідної мови, — той у саме серце ранить свій народ. Той веде його до смерти!» t І Л А Р ІО Н Проф. П. Ковалів

С лова не вживані в літературній мові Д а л ь ш и й , н а с т у п н и й (а не: слідуючий). Дальше наше завдання... Наступні збори відбудуться... Д и в у в а т и с ь (а не: подивляти). Дивувались люди, що він статок став на все село. Д і я т и (а не: ділати). Українські допомОгові інституції діють у Канаді, в Сполучених Штатах Америки, в... Д о в о д и т ь с я (а не: приходиться). Чи доводиться говорити про те, що принцип волі для нас найдорожчий за все. Д о д о м у (а не: домів, до хати). Увечері ми поверталися додому. Д о л я (а не: судьба). Така її доля, о Боже мій милий! (Т. Ш ев­ ченко). Д о р і в н ю в а т и (а не: рівнятись). Дисципліна хору дорівнює гарно вишколеному інструментальному оркестрові. До с і , д о т и , д о ц ь о г о (а не: до цих пір, до тих пір). Він до­ ти не прийде, доки його не повідомлять. До цього прочитайте, а решту залишіть. Д о с т а т н ь о (а не: достаточно, порів. польське: dostatecznie). Треба бути достатньо підготовленим до цієї важливої справи. Ж в а в и й (а не: оживлений). Почалась жвава відбудова зруй­ нованого господарства. Розпочались жваві дебати. З а к л и к а т и (а не: візвати). Генерал Мек Артур закликав японців припинити воєнні дії. З а л и ш и т и с ь , з а л и ш а т и с ь (а не: остати, оставитись). Вони ще залишились вірними свому народові. З а м и с л и т и с ь (а не: призадуматись, порів. рос. призадуматься): Він сидів замислившись. З а п р о п о н у в а т и (а не: предложити). Японці запропону­ вали умови капітуляції. Йому запропоновано місце директора музею. З а с н у в а т и (а не: оснувати). Виникла ідея заснувати На­ укове Товариство. З а с т о с у в а т и (а не: примінити). До злочинів застосували якусь кару. Мало знати, треба вміти й застосувати свої знання. З в а ж и т и на щ о (а не: числитися з чим). Треба було зва­ жити на великі бої за місто. З в і д т и (а не: звідтам). Звідти прийшла звістка про його смерть. З м о г т и (а не: зуміти): Вони не змогли виконати своїх обо­ в’язків. З у с т р і ч (а не: стріча). Я маю з ним зустріч о п’ятій годині. (Далі буде) 52

Кіно: О. А . (С Ш А )

СУМ-фільм Кіно є для всього людства одним з найкращих і найсильніших засобів пропаганди, науки і культури. Як важливим с значення кіно, вказує його швидкий ріст від примітивних форм до сьогод­ нішніх найбільш досконалих винаходів у ділянці т. зв. сінема скопу. Кіно опанувало світ і йде нестримно вперед. Український народ, поневолений московським окупантом, по­ збавлений можливосте поставити українське кіно на службу влас­ ного добра, для власного духового розвитку, а впарі з тим, давати цінний вклад у світове кіномистецтво. Кіномистецтво в Україні, з укра нським національним змістом, яке могло б відогравати величезну ролю у вихованні молоді і широких шарів громадян­ ства, фактично заборонене. Замість того, воно стало лише зна­ ряддям окупанта для ще більшого морального розкладу та ни­ щення української нації. Тому українці на чужині тим більше повинні подумати над можливостями, які дає нам, хоч на чужій землі, між чужими людьми, але все таки вільне життя, в справі творення мистецьких кінових цінностей. Бо кіно може відіграти велику ролю, як засіб для збереження на чужині нашої рідної духовости, наших традицій, нашої історії і в цей спосіб охоро­ нити наші покоління перед загрозою повної денаціоналізації. Правда, окремі ентузіясти української кінематографії на чу­ жині пробують останніми роками в Европі і тут творити фільми з українською тематикою, але всі їхні спроби не мають досі великих успіхів. Причина в тому, що ці ентузіясти мусять перебороти великі труднощі і, не зважаючи на свої зусилля, вони не мають ні потрібної матеріяльної, ні моральної бази. їхня пра­ ця є працею «кустарів-одиночок», бо українська суспільність, яка радо оглядає такі українські фільми, не завдає собі труду поці­ кавитися самою працею і самим процесом праці та витратами, потрібними для зреалізування бодай невеличкого українського фільму. І тут Спілка Української Молоді, як найсильніша на чужині організація, має великі можливості позитивно розв’язати цю дуже пекучу й конечну справу — знайти потрібні фонди й дати відпо­ відних людей, які мо^ли б поставити укра'нське кіномистецтво на належну висоту. ЦК СУМ ще в 1950 році намагався створити в Европі студію СУМ-Фільм, але, на жаль, не зайшов потрібного відгуку. Лише один з активних діячів і організаторів СУМ -у на чужині, Валентин Коваль, з власної ініціятиви перебрав на себе обов’язки повести справу й створити потрібну кіностудію. А ле й він залишився зданий на власні сили. Головна Управа С УМ А не створила для нього потрібних передумов, ані не закликала ряди сумівців підтримати корисну ініціятиву. Тому друг Коваль, не зражуючися невдачами, почав своїми силами, працею і посвятою розбудовувати СУМ-фільм. В. Коваль, як керівник відділу преси і пропаганди при ГУ СУМА, ініціює різні зовнішні акції, загаль­ но-українського значення та знаходить час для створення умов. 53

Валентин Коваль, керівник СУМ— Фільму, за редагуванням кіно-продукції

які могли б придбати для студії фонди й дати допомогу потрібних людей. Він пише статті, малює плякати й оголошення про висвіт­ лення українських хронікальних фільмів, не покидаючи своєї праці у фабриці, а вечорами і пізно вночі монтує новий фільм чи піготовляється до наступного. Друзі, які побували в домі друга Коваля, знають добре, що ця людина завжди з усмішкою посвя­ чує свої години сну для улюбленої справи. Тому й високо оці­ нюють його сумівці, як зразкового діяча й ентузіяста корисного діла. Бо він любить молодь і працює для неї. В. Коваль собі за мету фільмувати життя українців Америки й Канади, що матиме велике значення навіть для май­ бутнього історика. Своє завдання д. Коваль вже реалізує, бо досі накручено коло 20.000 стіп кіноплівки. Досі випущено 4 випуски кінохроніки, які висвітлюється по осередках українського скуп­ чення. Одну копію такого фільму висилає також для СУМ -у до Англії. Заголовки короткометражних фільмів, які накрутив В. Коваль, такі: «Демонстрація українців біля будинку ОН (1954 рік) проти участи в цій організації совєтських делегатів», «Здвиг у Бавнд-Бруку з нагоди 25-річчя ОУН», «ІІІ-й Всеамериканський Здвиг СУМ -у», «Маніфестація українців в Нью-Йорку з нагоди 300-річчя Переяславської угоди», фільм «Честь України — Готов Боронити», хроніка українських спортових дружин, «Сумівці у Вашінґтоні», «Дім СУМ А в Боффало», фрагменти з «4-го Конґресу У К К А », «Шоста зустріч українців СШ А і Канади», «4-й Здвиг СУМ А», «Маніфестація коло будинку ОН (1955 р.)», «32-га Між54

народня жіноча виставка в Нью-Йорку», «Ф ільм з життя сумівців в Европі». Ці фільми висвітлюються тепер по осередках С УМ -у: 12-го лютого в Чікаґо, 19-го лютого в Нью-Йорку, 26-го в Рочестері, а в березні в Монтреалі, Торонто і ін. містах Канади. Є також можливості вислати ці фільми до Европи. Австралії та до Південної Америки. Сподіваємося, що увесь сумівський актив по всіх країнах сво­ го розселення приділить велику увагу ініціятиві В. Коваля та допоможе йому створити матеріяльну базу для поширення СУМФільму. Було б доцільно, щоб осередки С УМ -у організували в травні 1956 р. акцію всебічної допомоги і розбудови власної сумівської кіностудії «С У М -Ф ільм » при Головній Управі СУМ Аме­ рики. Бо створення українського фільму є конечністю і вимогою хвилини. ------ оОо— —

Спорт: Сьомі олімпійські зимові ігрища Від 26 січня до 5 лютого відбувалися в Кортіна д’Ампеццо в Італії Зимові Олімпійські Ігрища. В них брали участь 32 держа­ ви, серед яких перший раз був заступлений і СССР. Вольшевицька дружина внесла до Олімпійських Ігрищ цього року новий елемент, а саме: осяги усіх змагунів му сіли станути на вищій площині, щоб могти вийти переможцем. А ле при тому треба від­ разу сказати, що СССР домінував над іншими державами не так індивідуальними осягами, які власне є олімпійською вимогою, а загальним ранґуванням. Кортіна бачила в однаковій мірі як обрадуваних, так і розчаро­ ваних змагунів. А ле перемога і медаля не є найвищою ціллю в олімпійських змаганнях. Це ж бо золота медаля за олімпійського духа належиться представникам тих усіх держав, які з другого кінця світа прибули до Італії, щоб тут взяти участь в змагу мо­ лоді. В великому і цілому СССР, Швеція й Австрія опановували кожночасно цьогорічні ігрища. Порівнюючи маленьку Австрію, яка здобула 4 золоті, 3 срібні і 4 бронзові медалі, з колосальним СССР з сімома золотими, трьома срібними і шістьма бронзовими, бачимо зовсім релятивну перевагу цього останнього. Як це по­ стійно буває з москалями в усьому, так і на цих ігрищах надяг­ нули вони свій ковпак на молодь поневолених народів, як укра­ їнці, грузини і т. д. та переіменували їх на «русских». Перші змагання розпочалися в п’ятницю змаганнями в бігу на лещатах на ЗО км. Першу перемогу здобув фінляндець Вейко Гакулінен, другу — швед Снберґ, третю — Кольчін з СССР. Вели­ кий слялом жінок приніс золоту медалю німці Оссі Райхерт, сріб­ ну і бронзову австрійкам Пуці Франдель і Tea Гохляйтнер. В змаганнях санок з двома їздцями вийшли переможцями італійці Делля Коста і Конті, Евґеніо Монті і Альвера та швайцарці Макс Анґст і Гарбуртон. Суботні змагання розпочали жінки далекобігом на лещатах 55

на 10 км. Перші місця зайняли Любов Козирева та Надія Єрошіна з СССР і Соня Едстрем. Золоту медалю в скоробігу на ковзанах на 500 метрів здобув Євген Ґуішін, срібну Рафаель Грач з СССР, а бронзову А льф Ґестванґ. Той самий змаг на 5 тисяч метрів при­ ніс такі перемоги: для Бориса Ж ілкова з СССР золоту медалю, для Сікі Еріксона з Швеції срібну та Олегові Гончаренкові з з СССР бронзову. В неділю відбувся великий С Л Я Л О М ЧО ЛО В ІК ІВ), я к и й приніс усі три медалі австрійцям •— Тоні Зайлярові, Андеолові Мольтерові та Вальтерові Шустерові. В понеділок у спеціяльному слялом вийшли переможцями — швайцарка Рене Колярд, австрійка Реґіна Шеп та Євгенія Сідорова з СССР. В швидкому бігу на льоді на 1500 м. зайняв перше місце Євген Грішин з СССР, друге і трете — Юрій Міхайлов з СССР і Тойво Сальонин з Фінляндії. Далекобіг на лещатах на 15 км. приніс золоту медалю для Норвегії (Гальґай Брендзн), срібну для Швеції (Сікстен Єнбері) і бронзову для СССР (Павел Кольчин). В гокейних змаганнях американців з німцями вигра­ ли американці 7:2. У вівторок розпочалися змагання спеціяльним сляломом для чоловіків, в якому перше місце зайняв австрієць Тоні Зайлер, що єдиний на цій цілій олімпіяді здобув три золоті медалі; друге і третє місце приналежали японцеві Хігурі і шведові Стікові Солляндерові. Нордійська комбінація принесла перемогу найперше Норвегії (Сверрве Тенерзен), опісля Швеції (Бенк Еріксон) та Польщі (Ґром-Ґонсеніце). В скоробігу на льоду на 10.000 м. вису­ нувся на перше місце швед Сіґґе Еріксон, на друге — норвежець Кнут Йоганнисен, на третє — Олег Гончаренко з СССР. В середу в мистецькій їзді на льоду здобули три перші місця для СШ А — Гаес Єнкенс, Ронні Робертзон та Давід Єнкенс. В лещетарському з’їзді вибилися на чоло швайцарки Маделен Бертод і Фріда Денцер та канадійка Люсіль Вілер. В штафеті 3X5 км. здобула золоту медалю Фінляндія, срібну СССР, а бронзо­ ву Швеція. Четвер і п’ятницю виповнили мистецька їзда на ковтунах для жінок, де першунами стали дві американки Терлей Альбрайт і Кароль Гайс та австрійка Інґрід Венґль; далі — далекобіг на лещатах на 50 км. з переможцями Сікстеном Єнберґом з Швеції, Вайком Вакуліліном з Фінляндії та Федором Терентєєвом з СССР; лещетарський з’їзд приніс перемогу Тоні Зайлерові, Раймондові Фелей і Андре Мольтерерові, а їзда пар — Зісі Шварц і Курт Оппель з Австрії, Франціс Дафол і Норрісові Бовден з Канади та Маріянні й Ілясльо Нодь — Мадярщина. їїда «бобів» чотирьох висунула на перші місця швейцарців, італійців і американців. В суботу відбулися змагання в штафеті 4ХЮ км. і принесли перемогу СССР, Фінляндії та Швеції. В останній день олімпійських ігор відбулися стрибки на ле­ щатах і принесли перемогу фінляндцям Авті Гіверіненові та Авлісові Каракорті і німцеві Гарі Ґляс.

57

Ця школа воположники

була національним вогнищем, в якій видатні осно­ й апсстоли Спілки Визволення України відроджу-

До історії С В У -С У М :

вали самостійницький дух до незалежносте України, з найкра­ щих учнів кували і формували націоналістичні характери СУМ-у. Ця школа випромінювала животворчу національну силу в славнім і вічнім місті Києві, у місті, де колись так яскраво сяяла премудрість Божа. Ця школа тепер стала національним мітом, який так тривож­ но непокоїть нас своєю містичністю і тепер на чужині. Перший ряд (сидять зліва направо): 1) Мар’яна Миколівна Лисенко, 2) Ольга Михайлівна Гнатевич, 3) Юхим Спиридонович Михайлів (відомий маляр), 4) Пилип Омелянович КозиЦький (ви­ датний композитор), 5) Катерина Яківна Бухановська, 6) Оксана Михайлівна Степанишина, 7) Олександр Зіновійович Гребенецький (основоположник СВУ, який був на лаві підсудних у складі 45). Другий ряд (зліва направо): 1) Ольга Адамець, 2) Марія Іва­ нівна Прохорова Тобілевич, 3) Володимир Федорович Дурдуківський (директор цієї школи, основоположник СВУ, який 6v b на лаві підсудних у складі 45), 4) Любов Миколівна Шульгина, 5) Ва­ силь Димнич, 6) Надія Яковлівна Шульгина-Іщук. 7) Марія Павлівна Юркевич. Третій ряд (зліва направо): 1) Трезвинський, 2) Йосип Юрійо­ вич Гермайзе (основоположник СВУ, який був на лаві підсудних у складі 45), 3) Домнікія Данилівна Дудар, 4) Денисенко (представ­ ник Батьківського Комітету), 5) Освальд Федорович Бурґгардт (Юрій Клен), 6) Катерина Олександрівна Лазаревська, 7) Воло­ димир Вовчанецький, 8) Степан Валентинович Гончаров. (З архіву СВУ Канади) ------ оОо------

Н аш і найменші, але найактивніші члени Юнацтва Спілки Української Молоді Америки в уніформах беруть участь на Здвизі С У М А в 1955 р. 58

З життя СУМ-у: О С Е Р Е Д О К С У М А М Е Р И К И ІМ . Л Е С І У К Р А Ї Н К И (Б О Ф Ф А Л О ) — Н А Й А К Т И В Н ІШ И Й В С В ІТ І

Від редакції: Багато е творчо-активних осередків СУМ -у як в Европі, так і за океаном, які своєю виховною працею за­ слуговують на найкращу оцінку. А ле з усіх існуючих осе­ редків осередок ім. Лесі Українки в Боффало на протязі останніх 3-х років своєю освітньо-виховною, громадсько-по­ літичною, харитативно-допомоговою та мистецько-гуртковою працею виявив себе найпередовішим, найкращим в світі. Осередок СУМ -у в Боффало як в минулому, так і в цьо­ му році багато спричинився для відбуття літніх таборів юнацтва Німеччини й Австрії. С У М ІВ Е Ц Ь — С У М ІВ Ц Е В І

В грудні минулого року д. В. Шарван, власник української радіовисильні, в тісній співпра­ ці з осередком С УМ А ім. Лесі Українки в Боффало та в по­ розумінні з Крайовим Комітетом СУМ -у в Канаді перевели збір­ ку на різдвяний дар юним сумівцям в Европі. Збірка трива­ ла від 5 грудня 1955 року до 2 січня 1956 року та проходила під кличем «Сумівець — сумів-*' цеві!» Збірку розпочав член боффальського осередку СУМ А д. Василь Шарван закликом до сумівської молоді, батьків юних сумівців та до всього українсь­ кого громадянства складати щирі пожертви на цю шляхет­ ну справу. Кожного дня дикторка радіо­ передачі п. Ірена Чмола закли­ кала слухачів до жеотвенности, кожного дня проголошували по радіо список жертводавців. Члени осередку С УМ А в Боф­ фало щоденно чергували при телефонах, приймаючи зголошення поодиноких жертводав­ ців. Десятки листів щоденно приходили на адресу радіови­ сильні, і боффальські сумівці

не раз працювали цілими днями в студії, сортуючи листи й скла­ даючи списки жертводавців. Крім того, в містах і містечках терену радіопередачі працюва­ ли десятки збирачів. Осередок СУМ -у в Торонті зібрав 577,22 дол. До успіху збірки спричинилися також власники книгарні «Арка» в То­ ронті, які приймали зголошення жертводавців та їх пожер­ тви. Успіх збірки був надзвичай­ ний: 2.400 долярів, на 1.100 дол. більше, як у попередньому ро­ ці. Ці гроші переслано телегра­ фом на адресу ЦК С УМ -у в Н і­ меччині. Наслідки збірки та масова участь у ній українського гро­ мадянства так званого Ніяґарського Прикордоння — це за­ порука доцільности того діла, яке провадить СУМ в усіх кра­ їнах українського поселення. Управа та все членство осе­ редку С УМ А ім. Лесі Українки в Боффало висловлює щиру подяку керівникові В. Шарванові та співробітникам радіови­ сильні, всім добровільним зби59

рачам, всім жертводавцям та тим, що своєю працею спричинилися до успіху збірки.

Та найбільшою подякою для всіх буде щаслива усмішка української дитини на чужині.

Акт передачі чека на 2.400 дол. Стоять зліва направо: п. М. Мандзій — голова Батьківського комітету Ю нац ­ тва С УМ А в Бсффало, п. А . Гайдар — голова осеред­ ку С УМ А ім. Лесі Українки одержує чек від п. В. Шарпана, керівника української щоденної радіопере­ дачі в Боф ф ало. ПОДЯКА

Цим подаємо до ласкавого ві­ дома всіх Шановних Жертво­ давців збірки «Сумівець — сумівцеві», яка проходила в груд­ ні 1955 р. в СІЛА і Канаді, що зібрані в цій збірковій акції гроші в сумі 2 400 долярів були повністю переслані п. АнатоліfM Гайдарем з Боффало до Цен­ трального Комітету СУМ -у і є

60

розподілені згідно.з волею жер-, тводавців. Шануючи волю жертводавців, при розподілі грошей ЦК СУМ-у взяв, однак, до уваги нерівно­ мірність у матеріяльному стані юних сумівців окремих країн Европи, через що вище наведе- 1 на сума не була розподілена по рівній частині для всіх відділів

Ю СУМ-у, але залежно від по­ треб і кількости дітей. В за­ гальному припало для 32 відді­ лів Ю СУМ -у від 50 до 100 долярів на кожний. При тому теж запевняємо Шановних Жертво­ давців, що Ц К СУМ -у подбає вповні, щоб переслані гроші бу­ ли використані на місцях точно за їх призначенням. Центральний Комітет СУМ-у, висловлюючи від себе особливе признання, складає в імени об­ дарованих юних сумівців найщирішу подяку всім жертво­ давцям за так щедру жертвен-

ність, а також щиро дякує Уп­ раві Осередку С УМ А ім. Лесі Українки в Боффало, зокрема голові Осередку п. А. Гайдареві, ВШП В. Шарванові — за до­ помогу в збірковій акції сво ми радіопередачами — Крайовому Комітетові СУМ -у в Канаді і всім сумівцям, що своєю ппацею причинились до успішного переведення збірки. Щ е раз усім Вам щире спасиібіг! Центральний Комітет Спілки Української М олоді

Курси виховників Ю нацтва Спілки Української М олоді Америки в Неварку (С Ш А ). які відбулися 24, 25, 26 грудня 1955 р. Ю НИЙ СУМ В НЕВАРКУ

Юний СУМ, в Неварку з дня на день розбудовує свою вихов­ ну працю. На сьогодні є 91 чле­ нів Юного СУМ-у, які творять 9 ланок. Сходини відбуваються щосуботи. При Відділі Ю СУМ організовано 2 танцювальні гру­ пи, один хор і музичний гурток. Кожного понеділка й вівтор­ ка відбуваються проби . танців. Відділ Юнацтва СУМ ходив з

колядою і зібрав 172 доляпи. З того переслали 25 долярів як подарунок Юному СУМ-ові з Амберзі (Німеччина). Юні су­ мівці Неварку 21-го січня ц. р. брали участь у зустрічі, яку ор­ ганізував разом ОЧСУ і СУМ. Ю СУМ дав концерт колядок та декілька деклямацій, а також брав участь в академії 22-го січня. 61

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ОСЕРЕДКУ СУМ А В ДЕТРОЙТІ В січні ц. рі. відбулися За­ гальні Збори членів осередку СУМ -у ім. П. Орлика в Детрой­ ті (СІЛА). Присутніх було 41 член та окремо гості. Збори за­ слухали письмові та усні при­ віти від організацій та окремих осіб, а відтак звіти керівників управи Осередку за 14 місяців діяльности. Зборами керував голова президії І. Халява. Змістовий звіт подала подру­ га Ощудляк про працю жіно­ чої ланки. Ланка мас 9 подруг. Вказівок, інструкцій від Голов­ ної Управи С УМ А не було нія­ ких, але подруга Ощудляк не опустила рук, і ланка в своїй роботі великою мірою користу­ валася журналом жіноцтва «На­ ше життя». Відбуто 9 сходин, на яких проведено розмови про Ольгу Басараб, творчість Лесі Українки, 70-ти роковини жіно­ чого руху та про діячів цього руху О. Кісілевську. О. Лотоцьку. Також ознайомилися з жит­ тям і діяльністю патрона Осе­ редку гетьмана Пилипа Орлика, із змістом і значенням україн­ ського герба, прапору і гимну. Сумівки з жіночої ланки пра­ цюють у драмгуртку, обслуго­ вують буфети на забавах. Крім того, подруги разом з юначками Ю СУМ-у влаштували два весе­ лих вечори: «Вечір (гарбуза і дині» та традиційний Андріїв­ ський вечір. Активний діяч осередку С УМ А друг Репета (керівник Юнацтва) у своєму дуже ціка­ вому звіті висвітлив діяльність ланок юнацтва СУМА. У них було 15 юнаків і 29 юначок. На протязі року ланки «Одеса» і «Січ» зліквідовано. Залишились дві діяльні ланки «Верховина» (9 юнаків) і «Подолянка» (24 юначки). Отже хлопців було на­ половину менше, ніж дівчат. 62

В цілому доріст збільшився припливом юначок, але стан не є задовільний. На думку д. Ре­ пети, на те склалися такі при­ чини: а) старші сумівці (самітники) не є зацікавлені роботою, мов­ ляв, хай цікавляться ті, які ма­ ють дітей; б) постійний брак виховників, хоч голова Виховної Ради проф. Дольницький два рази органі­ зував курси виховників. але в кінці курсів не було кому слу­ хати; в) брак власного приміщення; г) недовір’я громадянства Я» праці ЮСУМА, яке і до сьогод­ ні не вдалося зломати; ґ) сам друг Репета, як заявив, не міг присвятити для праці від­ повідного часу, якого потребу­ вав цей відділ. Юнаки брали активну участь у всіх імпрезах нашого осеред­ ку та ходили з колядою, брали участь в акції «діти-дітям». Си­ лами юнацтва влаштували свя­ то Т. Шевченка. Разом з юнацтвом сусіднього осередку С УМ А ім. «К иїв» від­ буто літні табори: перший — 35 юнаків, другий — 31 юначок. Вдалось організувати Батьків­ ський Комітет, головою якого є пан Процик. Культосвітній керівник друг Лехляк потішав збори тим, що в перших місяцях спромігся На три реферати, а опісля так продармував час, якби решту року не існувало. Фінансовий керівник подав великі цифри: річний оборот каси осередку 15.432 доляри. а в касі лишилося лише 309 долярів. Бібліотекар, друг Сірий, під­ креслив, що звернено увагу на купівлю дитячої літератури. Книжок тепер є 464. але з по-

більшенням бібліотеки поменшалось число читачів. Лише хтось принагідно час-від-часу струсить порох із книжок, шу­ каючи за матеріялами для до­ повіді. «Бібліотека перетворю­ ється в музейно-архівну шафу», — закінчив друг Сірий. Найкоротшим звітом був звіт голови овариського Суду друга І. Халяви: «Скарг не було, роз­ прав також». Оомимо недоліків в роботі осередку, треба ствердити, що сумівці переборюють перепони і працюють. Найголовнішим не­ домаганням є те, що ні Головна Управа СУМА, ні Управа Осе-

редку не звертають уваги на українознавство та підготовку наших кадрів. Замість того, щоб сумівців спрямувати на вишкільно-освітню підготовку, все старше членство потопає в різ­ ного роду несумівські збірки та пожертви, забуваючи навіть пр° свою власну пресу. Фактично на сходинах вирі­ шувалось тільки про збірки, по­ жертви і більш нічого. Після уділення абсолюторії та дискусії над звітами, вибрано нову Управу Осередку з нових свіжих сил. Головою осередку обрано друга Никончука. Присутній

ЮНИЙ СУМ в Д Ж Е Р З І С И Т І Багато старших сумівців бу­ ли тої думки, що в Джерзі Си­ ті створити Відділ Юнацтва С УМ -у не можливо, але бувший голова Осередку, а тепер керів­ ник Юнацтва СУМ -у в Джерзі Ситі друг О. Яцюсь скликав збори батьків і створив батьків­ ський Комітет, до якого увій­ шли: М. Шеремета, П. Пришляк і Г. Буряк. Сумівець М. Лаврів з Ньюарку зобов’язався викону­ вати роботу виховника. Зразу записалось 15 дітей до ЮСУМА. На сьогодні Відділ Юнацтва в Джерзі Ситі нараховує 50 чле­ нів й є активний. Виховання юнацтва відбува­ ється в гуртках: декляматорському, танцювальному, драма­ тичному та хоровому, крім того є гурток філателістів, яким ке­ рує О. Яцусь. Відділ улаштував був свято Базару, Свят-Речір зі старшими сумівцями, академію в честь Тараса Шевченка, свято Чорно­ го моря, свято Матері й інші. Резом з Ньюарським Відділом ЮСУМА, Відділ з Джерзі Ситі брав участь у Четвертому Здви-

зі. а в мистецькій частині ви­ ступав з вільноручними впра­ вами. В час захворування однієї юначки, юні сумівки й сумівці відвідали її вдома, чим батьки хворої були дуже зворушені й ця дружба подобалась іншим батькам і вони записали до від­ ділу шість дітей. З нагоди 37-х роковин Листо­ падового Зоиву, які відзначив Відділ У К К А Джерзі Ситі, юні сумівці на вечорі виступили з груповою деклямацією «На чу­ жині». В розбудові відділу Юнацтва «Ужгород» Осередку в Джерзі Ситі вклали багато праці виховник М. Лаврів і керівник відді­ л у О. Яцусь. Допомагали їм о. В. Бачинський — релігійне вихо­ вання, а Соня Яцусь підготов­ ляла різні виступи, вчила спі­ вати, вільноручних вправ та ін. Нроф. Ясіновський та проф. Ващук провадили гутірки на виховні теми. Юний СУМ тісно співпрацює з «Рідною Школою». Юрій Дон 63

ВЕЧІР ДРУЖБИ

Спільна Свят-Вечеря членів С В У і С У М -у в м. Зальцбурґу (Австрія)

Вже на поотязі 5-ти років сумівці в Зальцбурзі (Австрія) дружньою сім’сю влаштовують і відзначають Свят-Вечерю. Впровадив цю традицію Іван Гулич. Після масового виїзду за оке­ ан осередок С УМ -у в Зальц­ бурзі існував лише на папері. В 1950 році друг Іван Гулич, при допомозі Сергія Бовдія, розгорнув роботу серед україн­ ської молоді. Організаційний Комітет (І. Гулич, Березовський, Семчишин і ін.) підготував ви­ бори Комітету осередку СУМ-у. Праця СУМ _у пожвавішала. Якраз тоді Комітет осередку влаштував першу Свят-Вечерю для всіх членів осередку м. Зальцбург і околиць. 96 сумівців, а крім того хорвати, слова­ ки австрійці були запрошені і взяли участь у Свят-Вечері. Велике враження справила на укра нців ця Свят-Вечеря. Отець Зіновій Ковальчук, благословлячи, сказав: «Ви своїм вчинком нагадуєте мені славне військо запорізьке, бо серед Вас немає ані одної жінки». З виїздом друга І. Гулича до С ІЛА, зальцбурзький осередок 64

С УМ -у продовжує влаштовува­ ти таку спільну Свят-Вечерю. Правда, самим сумівцям робити уе важко, бо багато здібних сумівців виїхали. Решта живе виключно на ласці австрійсько го уряду, а місячне утримання становить 270 шилінгів. Це не вистачає на щоденний хліб. А л е щоб сумівці не забували своїх традиційних свят, члени СВУ ішли їм на допомогу і про­ тягом останніх років СВУ-СУМ роблять Свят-Вечерю спільно. В останньому році справа по­ гіршала. Відхід американців з Австрії спричинив до великого безробіття. Надходили цьогоріч­ ні Різдвяні Свята і вже на сер­ ці сумівців лягла туга, що не вдасться відзначити належно традиційне Свято, виглядаючи з холодних дерев’яних бараків через замерзлі шиби Різдвяну зірку. Та знайшлися серед нас і оп­ тимісти, вони не могли допусти­ ти думки, щоб їх колишній сумівський керівник, д. Іван Гу­ лич, забув про них. Сумівці із Норвік-Кону (СІЛА), з і н і ц і а т и в и д. Гулича, вможли-

вили сумівцям відзначити Свя­ то Різдва, приславши з заокеану 25 дол. на Святу Вечерю. Коли вже зовсім смеркало, члени СВУ-СУМ сіли за Святу Вечерю. Найстарший між ними, полковник Іван Корж, звернув­ ся до присутніх з щирим закли­ ком, щоб вони зберігали надалі українські традиційні звичаї. Вже цього року небагато було сумівців на Вечері, але своїм складом вони представляли майже всю Україну, Бо тут бу­

ли: харків’яни, вінничани, донбасівці. кубанці, львовяни, бережани, гуцули та навіть боснянці. Гарний хор, організований другом Федором Скляром, до­ сить добре співав колядки. Ко­ ли темніло, могутня мелодія про велич Новонародженого Спасителя перенесла українські сер­ ця з прогнилих дахів австрій­ ських бараків на простори на­ шої Батьківщини. Учасник

Ю С У М В Н ІМ Е Ч Ч И Н І

Ч лени Юнацтва С У М -у в Новому Ульм і (Німеччина з Вертепом під час коляди

За ініціятивою М. Залізняка при осередку СУМ-у в Новому Ульмі зорганізовано два відді­ ли Ю СУМ-у: один в Новому Ульмі — «Ужгород», а другий в Ульм-Езельсберзі — «Одеса». Два новоорганізовані Відділи Ю СУМ -у в Новому Ульмі при­ і

ступили до активної праці; кожного тижня нормально від­ буваються сходини. В програму сходин входять різні теми, як, напр., пояснювано юнакам різ­ ницю Герба України з Ембле­ мою СУМ-у, про національний і сумівський прапори, а також, 65

як повинен заховуватись юний сумівець. Крім того на кожних сходинах перепроваджуються різні гри, забави, а навіть вив­ чаються народні танці.

* Відділ Ю СУМ -у «Кременчук» в Гайденав нараховує сьогодні ЗО юних сумівців і кожного ро­ ку бере участь в юнацьких та­ борах. Всі юнаки мають одно­ строї, прапор та багато юнаків здобули 1-ші і 2-гі юнацькі ступені. Останнім часом керів­ ництво Відділу перебрала пані П. Семян і праця продовжуєть­ ся. Програму сходин робиться найбільш різноманітною, а саме: гутірки про УП А, Листопадовий зрив, читання казочок з жур­ налу «Веселка» та інших дитя­ чих книжок. Крім цього кож­ ного разу на сходинах перево­ дяться різні гри, забави та спів. # Відділ Ю СУМ -у «Канів», Мюнхен-місто, начисляє сьогод­ ні 16 членів. Всі юнаки відвіду­ ють суботню школу, а опісля залишаються ше на одну годи­ ну на сходинах ЮСУМ-у. Ч е­ рез брак на терені Мюнхену відповідного керівника, Відділ мусів перебрати на себе керів­ ник Ю СУМ -у при Крайовому Комітеті І. Щур. Для улегшення праці створено 2 ланки. Лан­ ковими є Пис Тереня і Сенчишин Роман. Ланкові мають до помочі ще писарів, що ведуть хроніку Відділу і скарбників, які збирають місячні вкладки. На сходинах ланкові роблять збірку і звітують. Через брак відповідного приміщення гри і забави не переводимо, зате ба­ гато співаємо. * Не меншими успіхами в пра­ ці може похвалитись також Відділ Ю СУМ -у «Чернівці» в Авґустдорфі, керівником якого t панна А. Кикіш. Вона свій 66

вільний час від праці присвя­ чує юнацтву. Юний СУМ завж­ ди бере активну участь у різ­ них святах і своїми деклямаціями та співами збагачує про­ грами свят. На останній акаде­ мії 1-го Листопада, крім деклямацій, юні сумівці співали та­ кож в дитячому хорі під керів­ ництвом п. Дуди. На академії, крім громадян табору, присут­ німи були й чужинці, які щед­ ро оплескували виступи хори­ стів. В осінній погідний день відбуто прогулянку до лісу з гутіркою про осінню природу.

* Після двомісячної перерви Відділ Ю СУМ -у «К иїв» в Нюрн­ берзі 1 жовтня 1955 р. почав дальшу працю. Сходини відбу­ ваються кожної суботи в при­ ватному приміщенні, тому що осередок СУМ -у не мас власної домівки. В програму сходин входять гутірки про Т. Шев­ ченка, І. Франка, Л. Українку, байкаря Л. Глібова та про свя­ то Покрови. Юні сумівці брали активну участь у святкуванні 1-го Листопада. Керівником Відділу є М. Панчук. * Відділ Ю СУМ -у «Л ьвів» в Амберзі — це один з найбільш відомих та чисельних. Його можна було відрізнити і в юнацькому таборі, на прощах в Амберзі і в Альтетінґу. Всю­ ди вони виступають в юнаць­ ких одностроях та з прапорами. Відділ мас вже вироблену свою програму занять та бере актив­ ну участь в організуванні всіх національних свят. За жовтеньлистопад відбуто 26 сходин. По­ рядок сходин: збірка, сумівський привіт, молитва, читання казочок з журналу «Веселка», вивчення деклямацій і пісень на свято Покрови та академію 1-го Листопада. Останнім часом приступлено до вивчення сцен­

ки на св. Миколая. Керівником Відділу е Дмитро Гіча. # Відділ Ю С УМ -у «С іч» в Інґольштадті має тепер 21 член. В листопаді сходини відбува­ лись за таким порядком: збір­ ка, привіт, молитва, спів, гутірка. На сходинах розказувано

про Івана Богуна, як про борця за волю України, та про УП А. Крім того, відсвятковано разом із старшими сумівцями свято Базару, а тепер готують п’єсу «Бабусин кожушок» на св. Ми­ колая. Юні сумівці мають од­ нострої. Вони брали участь у прощі до Альтетінґу. Керівни­ ком Відділу е пані М. Романець.

К У Р С В И Х О В Н И К ІВ Ю Н О Г О С У М -у В А Н Г Л І Ї

Вважаючи поповнення рядів Спілки Української Молоді справою першорядної ваги в цьому часі, Крайовий Комітет С УМ -у у В. Брітанії зорганізу­ вав у днях 4-го і 5-го лютдго ц. р. І-ш у інструктивну конференцію-курс виховників Юного СУМ -у. Курс відбувся в м. Манчестер з участю 25 виховників і допо­ відачів. Відкрив курс і ним ке­ рував голова Крайового Комі­ тету С УМ -у І. Крушельницький. Він звернув увагу учасни­ ків курсу на умови в яких нам доводиться жити і працювати і на завдання, що стоять перед нами, як частиною великого ук ­ раїнського народу. З черги було прочитано виклад-доповідь всеч. о. д-ра А . М ихальського (автор викладу не мав можливости прибути на курс особисто) п. н. «Бог і релі­ гія в житті людини». В своїй доповіді о. д-р Михальський в доступній формі вказав на ос­ нови, на яких муситься будува­ ти і опирати виховну працю, як­ що бажається, щоб така праця мала успіх, а сама будова була тривала і незнищима. В своєму викладі о. д-р Ми­ хальський обговорив проблеми: «Чи є Бог?», «Вартість релігії в житті людини», «Р елігія і роди­ на», «Р елігія і нарід» і зробив з них певні заключення.

«Загально про наші виховні справи на чуж ині» доповідав п. проф. М. Ломацький з Німеччи­ ни. Доповідач старався в яснім і зрозумілім викладі вказати учасникам курсу на основі зав­ дання виховників української молоді на чужині. Свій вик­ лад проф. Ломацький закінчив ствердженням, «що проблема національного виховання укра­ їнських дітей і молоді на чужи­ ні незвичайно важлива й не легка до розв’язання. Та все ж таки вона мусить бути позитив­ но розв’язана з тим що ніде й ніколи так, як при розв’язуван­ ні і вирішуванні виховних справ, можуть бути застосовані слова І. Франка: «Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт!» П. L Фсдчиняк зробив виклад про психіку молоді, як один із найважливіших моментів у практичному підході до вихо­ вання змалював образ людинихристиянина як ідеал, що мас присвічувати в першу чергу кожному виховникові особисто і як мету, до якої має бути спрямована виховна праця над молоддю, як також накреслив основні риси українського ви­ ховного ідеалу. Про практичні методи праці в гуртках Юного С УМ -у і в літ­ ніх відпочинково-виховних та­ 67

борах говорив п. мгр. В. М ину­ ла. В своїй доповіді він дав практичні вказівки і поради виховникам, як створити перші «гуртки Ю. СУМ-у, як почина­ ти працю в тих гуртках, яка різниця існує між працею в гуртках в місцях замешкання дітей і працею і завданнями в виховних таборах, як здобувати

і як користуватися виховними матеріялами. Ціла програма курсу була по­ будована так, щоб в досить ко­ роткому часі, який можна було використати, представити учасяикам завершений образ проб­ лем, які стоять перед кожним виховником та на які він завж­ ди мусить звертати увагу у своїй праці.

З А Г А Л Ь Н І З Б О Р И Ч Л Е Н ІВ

В неділю, 5-го лютого ц. p., в одній із кімнат в українському будинку в Болтоні відбулися річні Загальні Збори членів міс­ цевого Осередку СУМ-у в при­ сутності голови Крайового К о­ мітету СУМ-у і 32 членів Осе­ редку. Збори відкрив голова уступа­ ючого Комітету Осередку др. В. Личко, а в дальшому їх прова­ див голова президії др. Боднарчик. Секретарював др. Гладчук. Після привітального слова і пригадки наших завдань голо­ вою К К СУМ-у, присутні заслу­ хали протокол з попередніх за­ гальних зборів, звіт голови КО. звіт скарбника КО др. Босака,

СУМ -у В Б О Л Т О Н І

звіт голови Товариського суду др. А. Тріски і звіт Контрольної Комісії др. Болюбаша. При відсутності дискусії, при_ ступлено до вибору нових керів­ них органів Осередку. Головою КО вибрано др. Дедіва, членами КО друзів Карпінського, Шарка, Курпіту, Босака, Лохмана, Борецького і Павкнера. Заступ­ никами дд. Бурого і Рудейчука. До Контрольної Комісії вибра­ но дд. Гладчука (голова), Личко і Гниду. До Товариського суду — дд. А. Тріску (голова). Канятин і Гавриліва. Делегатами на Крайовий З’їзд СУМ-у обрано дд. Дедіва і Бо­ рецького.

П ІД Г О Т О В К А В А В С Т Р А Л ІЇ ДО О Л ІМ П ІЯ Д И В 1956 Р.

Як уже відомо, українська організована молодь Австралії в минулому році найшла спіль­ ну мову між собою і вже е створений Центральний Діло­ вий Комітет для відбуття Здвигу Української Молоді в Мельборні під час Олімпіяди в 1956 році. Крайовий Комітет СУМ-у бе­ ре активну участь в підготовці. Виховна Рада при К К СУМ -у в Австралії опрацювала впоряд та видрукувала поради для учасників Здвигу. Проект впоряду, у.поженого на підставі

впорядів «Сокола Батька» УСС і УГА, що належало б включи­ ти в програму Здвигу україн­ ської молоді під час Олімпіяди 1956 p., заплянованого кермани­ чем відділу молоді С У А інж. Ст. Міськом. Передискутовано й одобрено на засіданні 10. 12. 1955 р. за пляном інж. Я. Булки. До виконання, як підручний матеріял та доповнення програ­ ми, доручає Здвиговому Комі­ тетові проф. В. Олійник, голо­ ва Виховної Ради.

ДАТКИ Н А

ПРЕСФ ОНД

«А В А Н Г А Р Д У »

Н ІМ Е Ч Ч И Н А Осередок С У М в Малґсгайм — Німеччина: Збірщик — Андрій Краснобрижий. А. Краснобрижий, І. Походай, Д. Терлецкий, Ст. Марців, І. К уц по 1.— НМ. Осередок С У М -у в Дю зельдорфі — Збірщик: В. Ганкевич; по 5 Н М : Василь Ганкевич, Іван М іхович; по 2 Н М : Григорій Коваль, М ихайло Майба; 1 Н М — Іван Качор. Збіркова листа ч. 39. Осер. С У М -у в Б рухм ю льбаху — збірщик: М. Мацяк. Мечислав Мацяк 10 Н М ; по 5 НМ: Б. С., Степан Якимів; З Н М — Йосиф Пиптик; по 2 НМ : Теодор Семенюк, Іван Ціх, М. Сніжинський, Ст. Гарпуль, П. Мазурок, Олекса Гук; по 1 НМ: Я. Гура, М. НІ., Л. Роровець, Д. Гайда, Б. Т. Т., М. Мороз, С. Павиченко, І. Рева, К. Гарасимів: 0,50 Н М — А. Стратевський. Осер. С У М -у в Пірмазенс, збірщик Іван Гаврило: по 2 НМ : І. Гаврило, Ст. Квасньовський, Гр. Гада, І. Гсмонко; по 1,50 НМ : В. Максимюк, С. Л ящ ук; по 1 Н М : Ігнат Василь, М. Стиранівський; по 0,50 НМ : А. Левчук, Ю. Оліяр. Осер. С У М -у в Брауншвайґ, збірщик; Шимонович; по 1 Н М : В. Шимонович, В. Настюк. Осередок — 10 НМ. Осередок С У М -у в Авґустдорф і — 16 НМ. А В С Т Р А Л ІЯ Осер. С У М -у в М ельборні — по 1 ф.: І. Дороцький, І. Кривинь, Д. Бурмич, П. Дідик, В. Пуньдяк, О. Нагірний, О. М ; по 10 шил.: Ю. Оріньчак, ІО. Кориняк, П. Дмитрів, І. Чочман, П. Кришка, В. Лисенко; К. О. С У М -у в Перті: по 5 шил.: Багрій, Ґутей: по 4 шил.: Валинський, Ш ульба; по 2 шил.: К уш кль, Томюк, М . Маленький, І. Деміцький, І. Рибак, Біян, Людера, Яценко, Свободян; по 3 шил.: Кучма, Поповський; 1 шил. — Гамівка; 2,9 шил. — Дашкевич. Крайовий Комітет С У М -у в А встралії — 13 австр. фунтів. СШ А Редакція ж урн алу «С ум івець» при Осер. С У М А в Н ью -Йорку —• 10 дол.; М. Б ілейчук — 5 дол. Осер. С У М А в Рочестері на христинах зібрано — 23,50 дол. Осер. С У М А ім. П. Орлика — збірка в 1955 р. — 90 дол. Осер. С У М А в Ню-Йорку, збірщик Д. М отрук; по 2 дол.: Д. Мотрук, Д. Залізняк; по 1 дол.: М. Яблонський, Б. Лисенко, Т. Боднар, О. Погорецький, О. Проць, Т. Гошко, Оо Ґенза, М. К орнага, М. М аґаль, С. Курнявка, Т. Шкафаровський, В. Середа, Г. Сенів, ГІ. Данилів, Д. Сешок, І. Юшкевич, Р. Кіф як, Т. Моравський. Осередок С У М А в М ільвокі. Збірщик М и к о л а Б урд а. Ж е р т в у ­ вали : по 0.50 дол.: Л. Петренко, М. Бурда, К . Мандзенко, Й . Б а г лей. 4 дол. — В. Гончарів. Осер. С У М А в Бостоні, С Ш А, збірщик п. В. Ф едорів; по 1 дол.: В. Федорів, В. Ганчар; по 0,50 дол.: В. Ворона, М . Ґембарський, М. Волощ ук, Г. Гриценко, В. Бачинський, І. Заяць; по 0,25 дол.: С. Сологуб, П. Борисюк, І. Кецмур, М. Зінків, В. П аленгирик. КАНАДА О середок С У М -у в К а л ґа р и . Збірщ и к Євген К о зак . Ж е р т в у в а ­

ли: 3 дол.: Є. Козак; по 2 дол.: Ю. Дзадик, В. Деменюк, І. Пудляк, П. Ониськів; по 1 дол.: Д. Коваль, Д. Тисячний, І. Голубовський, 0. Гриневич, М. Садівник, І. Горудко, В. Фідик, М. Фаріон, М. Рак, В. Варворович, О. Савка, А. Коломийчук, С. Бабак, І. Кріль, 1. Маївка, І. Греневецький, П. Лаба, К. Прокопів; по 0.50 дол.: В. Костюк, В. Куропась. В. Урбанович — 2 дол. АНГЛІЯ Осер. СУМ -у в Бері, збірщик П. Ленківський; 0:10:0 ф. — П. Ленківський; по 0:5:0 ф.: Ю. Кисілевський, М. Войцеховський, М. Пристач, П. Гусак, Т. Панасюк, І. Дутка; по 0:3:0 ф.: І. Даниляк, Д. Дюдюк, Г. Тобочар; по 0:2:6 ф.: Г. Курилас, І. Керницький. М. Тужиляк, І. Притуск, Г. Ярош, С. Фатугушок, Ф. Левицький, Т. Бошц; по 0:2:0 ф.: Я. Демянчук, Ю. Зінь, М. Скасків, В. Куж іль, Т. Скасків, І. Протиняк, М. Лисейко, В. Микитин, Д. Іванчишин, Й. Квоский, П. Остаток, В. Остапюк; 0:4:0 — І. Черевко; 0:4:6 — О. Витвицький. З нагоди вінчання п-ва Михайла і Марґарети Синюти в Врадфорді, 4 лютого 1956 p., за ініціятивою п. В. Петришина, присутні гості зложили на пресфонд «Авангарду»: по 10 ш.: М. Синта. B. Петришин, П. Вовк; по 5 ш.: І. Яворський, С. Петрів, Д Павлишин, А. Плювак; по 3 ш.: І. Павлик, Д. Бооднарук, М. Боран, Р. Стрілчик; 3/6 ш : Г. Підлиський; 4/6 ш.: М. Колим; по 2/6 ш.: C. Махник, Жулинський, І. Марієвич, А. Михайлів. І. Починайко; по 2 ш.: А. Бомбик, П. Комарницький. Всім жертводавцям виносимо подяку, а молодій парі щасливого життя! В -во «Аванґард» П ОЖ ЕРТВИ

па сумЗвський юнацький табір в Німеччині 1955 р. (Закінчення з попереднього числа) СШ А Збірщик: В. Максим, Чікаґо. 5 дол.: В. Максим: 3 а.- С. Заброцький; по 2 д.: О. Зрада, А. Гайдук, В. Гнатишин, В. Карпин; по 1 д.Г. Порохонько, Т. Гринчак, В. Левицький, М. Гнитка, Т. Чурма, І. Кравчишин, С. Проскимляк, Г. Коник, М. Вишневський, Комаринський, Михальцевич, Фединська, прізв. невир., Ф. Колсдчин, С. Конюх, В. Мацків, І. Пірко, І. Пірко, С. Пірко, М. Яцишин, А. Козій. І 'І 1і Збірщики: П. Венґрин і В. Мудрак, Клівленд. 7 дол.: М. Рибій; по 6 д.: В. Мудрак, П. Венґрин; по 5 д.: А. Костів, Д. Палайда, П. Руґальський, Р. Почтар, В. Кметь; по 2.50 д.: І. Марич, Й. Бартиш; по 2 д.: М. Попадюк, П. Райца, С. Попельницький; по 1 д.: П. Гупаловський, Т. Цішкевич, М. Жовнір, П. Незнаний, О. Дуб­ чак, М. Міськевич, І. Козер, Д. Міґелич, І. Піґан, С. Кухта, Т. Колосівський, А. Хомик; 0.50 д.: С. Заґуляк. Осередок С У М А в Міннеаполіс. По 3 дол.: В. Семенець, П. Бреславець, П. Кміт; по 2 д.: Ю. Никифорук, Г. Литвинчук, М. Муха; по 1 д.: М. Амброзяк, Д. Кміт, Д. Хабін, В. Микуляк, М. Скуратко. Збірщик: М. Демків, Ню-Йорк. 2 дол.: М. Демків; по 1 д.: Та70

рахівський, В. Новак, О. Коваль, М. Гаврилюк, Василькевич, Г. Данилишин, Мо ... Марія Гузар, Сиракюз — 5 дол.; П. Юнак, Чікаґо — 5 дол.; Ва­ силь Калинович — 5 дол.; Осередок СУМА, в Чікаґо (збірка серед сумівців на доручення ГУ) — 50 дол.; Бойко, Бруклін (збірка) — 48 дол.; Осередок СУМА, Клівленд — 20 дол.; Осередок СУМА, Гортфорд — 62 дол. Збірщик І. Фіта. Жертвували: по 10 дол.: І. Фіта, Т. Яцків; по 5 дол.: М. П р о ..., С. Новошицький, Е. Фіта. Збірщик М. Майчук, Філядельфія. Жертвували: по 1 дол.: М. Бесала, І. Майчук, Л. Заставний, П. Кобрин, М. Пилипюк, О. Ста­ чило, М. Майчук. Збірщик М. Осташ, Філядельфія. Жертвували: 2 дол.: М. Осташ; по 1 дол.: О. Бабій, С. Чабан. С. Труш, В. Завадович, Н. Карос, Р. Шаран. Осер. С У М А ім. Крут в Чікаґо — 32 дол. КАНАДА

Збірщик В. Мельниченко, Ст. Кетеринс. Жертвували: по 2 дол.: П. Грицишин, В. Мельниченко, Я. Чучман, П. Чорнописький, М. Берекета, М. Бубна, В. Процик; по 1 дол.: М. Корда, С. Кислюк, Н. Луж ба, Л. Салковський, Б. Роздольський, С. Тиховецький, t Ткачук, О. Самро, П. Піжицький, Р. Балабан, Д. Павлюк. А В С ТРА ЛІЯ Збірщик П. Чудакспич, Сідней. Жертвували: 1:1:0 ф.: П. Чудакевич; по 10 ш.: підпис неч., М. Чопак, Склепкович, В. Чор, Ф іялка, С. Плескун, С. Демчина; 6 ш.: Г. Панасюк; по 5 ш.: Піхурка, Є. Ромашок. Збірщик А. Гажснко, Канбера. Жертвували: по 10 ш.: А. Гаженко, Г. Прик, В. Жарський, М. Темнюк; 6 ш.: А. Вовк; по 5 ш.: М. Кучерка, Я. Петрикович, Ф. Залуцький; 4 ш.: П. Петрикович. Збірщик П. Діднк, Мелборн. Ж ертвували: 2 ф.: П. Дідик; по 1 ф.: І. Дороцький, М. Сендецький, М. Дубовець; по 10 ш.: І. Кривень, П. Лапан, І. Юрищук, Ю. Шкудар, М. Гуцул; 5 ш.: С. Муха; 2 ш.: М. Хванець. Збірщик І. Чучман, Мелборн. Ж ертвували: 1 ф.: Л. Обезук; по 10 ш.: Г. Стасюк, П. Кришка, В. Черкас; по 5 ш.: В. Михайлів, О. Зварич. Збірщик В. Гаврилюк, Сідней. Ж ертвували: 10 ш.: В. Гаврилюк; по 5 ш.: ГІ. Чопак, М. Гривняк, І. Рибак, І. Голуб, І. Барбера, В. Мельничук; по 4 ш.: І. Шимилевський, П. Прикоза; по 2 ш.: М. Гач . . . , С. Медвідь.

Всім збірщикам і жертводавцям, що дали змогу нашим наймен­ шим друзям побувати в таборі «Хрещатик» і виховуватись в хри­ стиянському та патріотично-національному дусі — щиро дякуємо. Віримо, що і р майбутньому не пожалієте своїх трудів та пожертв, а тим самим допоможете у вихуванні юнацтва, яке в скорому май­ бутньому прийде на зміну. Крайовий Комітет С У М -у в Ш м еч »’

В

І Д

О

З

В

А

Дорогі Друзі — сумівці, кольпортери й читачі ж урналу «А в ан ґард»-у! В попередньому числі нашого ж урналу ми закликали Вас включитися в якцію за приєднання нових передплатників, за збільшення кола читачів, за розбудову фінансової бази нашого сумівського Видавництва. Цей заклик диктувала пам конечність, спричинена важким матеріяльним станом, в якому с тепер наш журнал, і віра у Ваше повне зрозуміння щодо потреби безперебійного видання такого молодечого ж урналу , яким е «Авангард». Та, на ж аль, на підставі одержаних дотепер матеріялів, нам довелось ствердити, що лише декілька осередків в Німеччині, Англії, С Ш А й Канаді відгукнулися Чна наш заклик річною перед­ платою та кілька сумівців прислали невеличкі суми, зібрані між суміпцями на прес-фонд «Авангарду». Де ж є решта? Де ж Ви є, ті кілька тисяч читачів «Аванґардт», яким ми дотепер постійно висилаємо наш журнал? Чи ж Вас дійсно не цікавить доля єдиного сумівського журналу, Вашого журналу, який виходить вже десятий рік і приніс стільки користи для національного виховання української молоді на еміграції? Ж урнал «Авангард» містить на своїх сторінках цінний матеріял з різних ділянок суспільного, культурного й політичного життя українського народу, в ньому Ви завжди найдете цікаві ві-омості з історії, літератури, педагогіки, географії, мистецтва, техніки, а зокрема дізнаєтеся багато про життя української мо­ лоді тут. на еміграції, і там, в Краю. Чи не цікавить Вас це все? Наша сумівська родина начисляє десять тисяч членів, вона е одною з найсильніших організацій на еміграції, що своєю актив­ ністю й працею далеко випередила інші українські молодечі, сус­ пільно-громадські чи навіть політичні організації. С У М сьогодні — це реальна сила. С У М здобув повне признання найактивні­ шої організації серед української еміграційної спільноти. Чи не гор~итесь тим? А як стояла б справа з фінансовою базою В -в а «Авангард», коли б хоч половина сумівців стали дійсними перед­ платниками нашого журналу? Наш ж урнал був би тоді ще кра­ щим, ще багатшим на матеріял, вій приніс би ще більше користи у праці над піднесенням національної свідомости серед україн­ ської молоді, у вихованні її на добрих патріотів, вірних синів України. Дорогі Друзі! Центральний Комітет С У М -у , бажаючи скріпити фінансову базу сумівської видавничої діяльности, проголошує місяць березень місяцем кампанії за передплату «Авангарду» в країнах Европи. місяць квітень — для всіх заокеанських країн! Хай не буде ні одного осередку С У М -у , де б ця акція не прой­ ш ла з успіхом! Кожному сумівцеві — його ж урнал «Авангард»! Докажім, що вміємо не тільки вдержати наше Видавництво «Авангард», але його теж належно розбудувати. Центральний Комітет Спілки Української Молоді

К ІІИ Ж К И ДО Н А Б У Т Т Я В С У М -і: «С У М Н А Ч У Ж И Н І» — Альбом в твердій оправі . . . . £2:5:0 «З А П О В ІТ Ш Е В Ч Е Н К А » — Д. Д о н ц о в ...............................-/6 «А В А Н Ґ А Р Д » — видання минулих років (книжковий формат) за 1 п р и м і р н и к .......................................................................... 1/6 «В Д Е В ’Я Т ІМ К Р У З І» — О. В о р о п а й ..................................... 1/6 1/6 «В И Х О В А Н Н Я Л Ю Б О В И ДО Б А Т Ь К ІВ Щ И Н И » — Г. Ващенко 1/6 «Н А Ц ІО Н А Л Ь Н А С В ІД О М ІС Т Ь » — М. Ломацький . . . 2/«Т іЕ Н А ІН Т Ц ІР К Л Е » — О. В о р о п а й ..................................... «Л ІТ Е Р А Т У Г Н Е Ж И Т Т Я Н А П ІД С О В Є Т С Ь К ІЙ У К Р А Ї Н І » 2/31«Т У Г А З А Г Е Р О ЇЧ Н И М » — Д. Д он ц ов..................................... «У К Р А ЇН С Ь К И Й Р Е Н Е С А Н С . . . » — Г. Ващенко . . . 3/3/«ТГЕ С Т А Л ІН Ф А М ІН Е » — Піґідо-Превобережний . 5/«К О М У Н ІЗ М — Е Н Е М І О Ф М А Н К ІН Д » — О. Калиник . . 6/«В И Х О В А Н Н Я В О Л І І Х А Р А К Т Е Р У » — Г. Ващенко . . В Е Л И К И Й ГЕРБ У К Р А ЇН И — в кольорах . . . . . 1/-/3 П О Ш Т ІВ К И — серія І — г е т ь м а н и ..................................... Н О Ш Т ІВ К И — визначні постаті 300 літ. боротьби України -/3 проти Москви .......................................................................... Замовлення надсилати до К К. Н а всі видання при замов­ ленні більшої кількости, даємо опусту 15°/«. Н а альбом — «С У М на Чуж ині» — опусту Це даємо, евентуально оплата поштових витрат при більшій кількості замовлень.

S U M , 49 Linden Gardens, London, W. 2., England ЗАКЛИК

Спілка Української Молоді за всі роки своєї діяльности вида­ ла багато друкованих книжок, брошур, рефератів, обіжників, кар­ ток, календарців, відозв у чужих мовах як друком, так і цикльостилем. Але, як нас інформують, ніхто не висилає їх до україн­ ських музеїв. Цим шляхом нагадуємо всім Крайовим Комітетам, Осередкам, провідному активу СУМ-у в Европі і за океаном: переслати по два примірники всіх видань від початку діяльности СУМ-у на адреси таких музе.в: Museum U W A N , 111'* W . 26 Street, N e w Y o rk , N . Y ., U S A ; Ukrainian N a tio n a l Museum and Lib rary, 312 E. H . Street, O ntario, C aliforn ia, U S A ; Музей НТШ: V. D oroshenko, 5821 N . 12th St., Philadelphia 41, Pa., U S A .

Передплачуйте «Бюлетень С В У » ОРГАН ГОЛОВНОЇ У П РА В И С Ш Л К И В И З В О Л Е Н Н Я У К Р А ЇН И Передплата на рік складає 2 дол. Зам овлення висилайте на адресу: S.W .U . (I. Haluska) Miinchen 2, Lazarettstr. 11а, Germany Гроші скеровуйте до: Siiddeutsche Bank K to 17 530, S.W .U. Miinchen, Lenbachplatz, Germ any

ДУТЬ Л ІТА ■ • ПЕРЕТВОРИТЬСЯ * В ІСТОРІЮ . ЗБУДЕТЬСЯ СКИТАЛЬ'ЦИНА І Д Л Я ' ЗЖНОГО З НАС НАСТАНУТЬ І ТОДІ ПРИЄМНО £ІУДЕ ВЗЯТИ

В РУКИ ФОТО-А'ЙЬБОМ

'ч«СУМ НА М И Н У Л Е , В Д Н І іОНОСТИ, ДНІ МО-

■ ТИ ПОДІЇ З ЖИТЕЯ. МІСЦЕВОСТИ

у'-:ь тут я .. 5 туї- мій знайо-

гтоне^олеіго; Батьківщ ини, з У Ш И

236 сторійках гаги

- щ н а одного іц,нді. Лльоо