Авангард (ч.38-39)

ЛОНДОН-МЮНХЕН

квітень—чевень

1955

НЬЮ ЙОРН-ТОРОНТО

,,A V A N G A R D “ j o u r n a l

for

Uk r a i n i a n

youth

published by Central Committee of Ukrainian Youth Association IN LONDON

АВАНГАРД ВИХОДИТЬ

—

Ж УРН АЛ Д Л Я

МОЛОДІ

Щ ОКВАРТАЛЬНО

Орган Центрального Комітету Спілки Української Молоді Редаґує Колеґія Л и стуван н я і м атер ія ли надсилати на адр есу: О. K a l yn y k , Miinchen 8 , Zeppelinstr. 67j0, G ermany.

Представництва: U krain ian A m erican Youth Ass’n P. 0 . Box, 211 Cooper Station New Y ork, 3, N.Y. U.S.A.

U krain ian Youth Association 140, B ath urst St., Toronto, Ont., Canada

Great Britain

Mr. W. Pastuschuk (S.U.M.) Cea Bermudez, 45. 7e. B. M adrid

Union de la Jeunesse U krain ien n e 72Bd C harlem agne B ruxelles IV., Belgium Union des U krain ien s de F rance Section de la Jeunesse 26, rue de Montholon, P aris 9, France Mr. A. H alim urka (S.U.M .) L ager Parsch, B ar. 9 Z. 23 Salzburg, Austria Mr. W. C alat (S.U.M .)

Industrias Klabin S. A. M on te Alegre, Parana Brazil. U krainischer Jugen dverein

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67, Germany

U krain ian Youth Association 49, Linden Gardens N etting H ill Gate London, W. 2.

Espana

Mr. Elah Szymansky Caixa Postal No. 6, >ao Caetano Do Sul S. P. Brazil

“ P ro svita“ — S.U.M. — c. So ler 5039 Buenos Aires Argentina

Sign. Ing. A. K uechzynskyj (S.U.M .)

Cosiela de Correo, 862 Asuncion,

Paraguay

Mr. P. H o r w a t T el eg ra f v ra n d 3, St o ck h ol m ,

Sweden

Mr. W. Pundiak (S.U.M.) 749 B u r w o o d Rd. Ha w tho rn , E. 3, Vic., Australia

ІЗ ЗМІСТУ:

АВАНҐАРД Ж У Р Н А Л Д Л Я М О ЛО Д І (НАУКА І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА)

Стор. А рхипастирський привіт для С У М -у З Проф. П. Ковалів: П із­ нання Б ога . . . 4 Д-р В. Луців: Дмитро Б ай да В иш невецький 10 Проф. Г. Ващенко: Се л ян ське повстання на П авлоградщ ині в 1930 р. . . . . . 13 Володимир Леник: Тео­ р ія і п р акти ка . . 17 Комсомол — експо­ зи тура М оскви . . 23 О. П.: Нариси з історії ф ілософ ії . . . . 32 Проф. Г. Ващенко: Х во­ роби в г а л у з і націо­ нальної пам ’я т і . . 37 П. Теодорович: М іж п л а­ нетні стан ц ії . . . 40 А. М.: Чорне море . 43 М. Сервантес: «Лицар Дон К іхо т з М анчі» 46 П. Кізко: Сліпий (опо­ відан н я) ...................... 52 Віктор Берґе: Бій з п ід­ водним страховищ ем 57 Н есистематизовані по­ ради молодим б еле­ тристам . . . . 65 Нидо Девар: Вбивці на волі! ............................ 66 Проф. Н. ПолонськаВасиленко: В ідрадне яви щ е в л ітер атур і 68 М. З а л ізн як : Хто допо­ м агає росіянам білим і червоним? . . . 72 Спорт: Я к вчитися грати від б и ван ку? 80 СВУ і СУМ: (м атері­ ал и дл я доповідачів) 75 З ж и ття С У М -у . . 100

V_ _ _ _ _ _ _ _ _ У Ч .: 3 - 4 1 3 8 - 3 9 )

РІК IX .

ЛОНДОН — МЮНХЕН

1955

НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО

Druckerei „Cicero" e.G.m.b.H. Miinchen 8, Zeppelinstr. 67, Tel. 44 92 83

Бог і У к р аїн а

Дрхипастирсьннй привіт для Спілки Української Молоді На руки Голови ЦК СУМ-у, О. Калиника надійшов лист від Високопреосвященнішого Архиєпнскопа Кир Івана Бучка з подякою за Великодні привітання та з Архисрейським благословенням для всіх сумівців.

Високоповажаний і Дорогий Пане Голово, сердечно дякуючи Вам за Ваші цінні пасхальні побажання, мило й мені привітати Вас і всю нашу молодь, зорганізовану в рядах Спілки Української Мо­ лоді, з тієї самої пагоди моїми найкращими побажаннями і найсердечнішим благословенням. Зокрема бажаю всім СУМ-івцям, щоби вони були нашою найпевнішою надією на краще майбутнє. Покладені на них надії вони можуть сповнити тільки тоді, коли всю свою діяльність будуть виконувати згідно з кличем, що вид­ ніє на прапорах СУМ-у, але при цьому буде вкорінений в серцях самих Сумівців, а це «Бог і У к р аїн а»... Маю надію, що цьогорічний Ювілейний Здвиг СУМ-у у зв’язку з 1000-річчям християнства в Україні викреше в серцях нашої Молоді новий вогонь і завзяття у змаганнях за визволення Бать­ ківщини України, що мусить бути християнською ... Ще раз з цілого серця благословлю Вас усім добром відданий у Христі Господі брат і слуга t Іван, Аєпп., АВ.

8

Проф. П. Ковалів

ПІЗНАННЯ

БО ГА

Я к ж е пізнати цю віч н у П р авду, вічне Добро? У чім п олягає сут ь пізн ан н я Б ога? П ізн ання Бога, я к духо вн ої основи всесвіту, д аєть ся в а к т і віри. В ір а — це те, що є найвищ им д л я людини. А ле я к розум іти цю в ір у ? Н ім ецький богослов Тім К л яй н пиш е: В іра, с п р ав ж н я в ір а — це не та сам онадійність, не т а безпечність, про я к у с к а з а в Ш експір, що вона зав д ає людині вел и ко ї ш коди, а т а вір а, що Бог має нас, що В ін д ав нам наш е ж и ття, н аш у долю, наш е при­ значення. Саме про цю в ір у зап овів нам Х ристос: «Х то в М ене вір ує, у того, я к к а ж е П исання, р іки ж и во ї води потечуть з утр о ­ би його» (Ів. 7. 38). Я к бачимо, вір а з в ’я за н а з прийн яттям Д ух а С вятого, отієї ж и ­ во ї води, що очищає лю дину від г р іх у і н аб л и ж ує ї ї до Бога. Це т а ж и в а вода, про я к у Христос м ав розм ову з сам арян кою : «К оли б ти зн ал а дар Божий, — к а ж е Христос до сам ар ян ки , — т а хто це тобі к а ж е : дай напитись М ені, то сам а б попросила у Нього, і д а в би В ін тобі ж и во ї води» (Ів. 4. 10). І д ал і п р о до вж ує: «А хто н ап ’ється води, що Я дам йому, не схоче пити по вік и ». Ц я глибока релігій но-ф ілософ ська д у м к а р о зкр и ває глибину наш ої вір и в Бога, я к а к т у , що через пізн ан н я ж и во ї води, С в я ­ того Д ух а, веде до єднання з Богом. У цьом у сенс п ізн ан н я Бога. Це стве р д ж ує й Апостол П авло: «Бо хто з лю дей знає, що є в людині, окрім д у х а лю дського, що в ній? Т а к і що в Бозі, н іхто не знає, тіл ь к и Д ух Бож ий» (1 Кор. 2. 11). І д ал і: «Ми ж прийняли не д у х а цього світу, а Д ух а, що від Бога, щоб ми зн али даро ван е нам від Б ога» (там ж е, 2. 12). Щ е в інш ому м ісц і Апостол к а ж е : «В ір а — це основа того, на що надіємось, певн ість того, чого не бачимо» (Євр. 2. 1). О тж е, пізнанн я Бога гр ун туєть ся на вір і. Б ога ми не бачимо, ал е відч уваєм о своїм серцем, своєю інтуїцією . Ін т у їц ія х а р а к т е ­ р и зується здібностями лю дського д у х а в ід ч увати істи н у там, де розумом, своїм знанням осягн ути ї ї ми не можемо. К о ж н а лю ди­ на має в собі цю вел и к у рису, цей дар Божий, бо д л я того й лю­ дина призначена, щоб дар цей м ати в собі, достойно його обері­ гати й розвивати, і через нього вступ ати в з в ’я зо к з Богом. Р елігійн ий символ «серце» означає я к у с ь зах о в ан у глибину, не­ приступну д л я зору. В цьому сенсі Б іб л ія говорить про «серце моря», про «серце зем лі», я к про те, що зах о в уєть с я в їх таєм н и ­ чій глибині. А ще більш е м о ж н а ск азати про серце самого Б ога. Леон Б л у а називає серце Б о ж ества «безоднею», а багато з м істи ­ к ів говорять про цю «безодню», я к про останню ірац іо н альн у гл и ­ бину Божественного центру. Т е сам е м ож на с к азати і про серце людини, я к про захован и й центр особи. Т а не т іл ь ки д л я інш их. Ц я глибина лю дського сер ц я є недо­ сяж ною й д л я самого себе, боячись загл ян ути в безодню наш ого серця. І т у т нам треба н агадати м удр і слова, що їх любив н аво ­ дити з о р аку л а С ократ: «П ізнай самого себе». Це м уд р ість старо­ 4

ін д ій ська й ел ін ська. Т рагізм ж и т т я людського в тому, що люди не знаю ть сам их себе, вени не знаю ть свого правдивого «я », не знаю ть того, що індуси називаю ть «атм ан», що християни нази­ ваю ть безсмертною душ ею, серцем душ і. Христос к а ж е ; «Я к а ко­ ристь людині, коли вона ввесь світ придбає, а д уш у свою з г у ­ бить?» В ін говорить вл асн е про той таємний центр особи, де ле­ ж и т ь в с я ї ї цінність, її віч н ість. Треба знайти оту свою вічність, своє п равдиве «я», загл ян ути в глибину свого серця. Т іл ьки той м о ж е загл ян ути в глибину свого серця, хто р ел ігій ­ ний. Р е л ігія, власне, — це одночасне визнання Бож ественности і людини. Тобто перебування Бога в собі і себе в Бозі. Звідси зро­ зум іло, що атеїзм — не тіл ь ки б езвір ’я в самого себе, безвір ’я в свою абсолю тну цінність і в свою абсолютну вічність. Д ля атеїста нема серця, глибини сам опізнання і Богопізнання. Д ля атеїста лиш е існує поверхня, зовніш ність. Звідси — великий контраст м іж релігійним світоглядом і світоглядом атеїстичним, що його сучасний філософ Б. М иш еславцев н авіть не в в а ж а є за філософ­ ський світо гляд (Див. його статтю : «Значение сердца в религии». «П уть», 1925, сент., стор. 81). Серце є основним органом р ел ігій ­ них пер еж и ван ь. Людина «без серця» цілком справедливо м ож е бути н азван а людиною без любови, без р ел ігії, а це кін ец ь-кін ц ем веде до безсердечности. О тже, тіл ьки в глибині серця м ож ливе справж н є зближ ен ня з Богом. У Св. Письмі ми р а з -у -р а з натрапляємо на вчення, що серце — орган д л я сприйняття Божественного С лова і Д арів Д у­ х а Святого (М атв. 13. 19; М ар ка 4. 15-7. 9; Л укь і 8, 12, 15, 24, 23; Д ії 2, 27. 7, 54. 16, 14; Рим. 2, 15. 5. 8, 15 т а ін.). Апостол Петро виразно говорить про значення п ізнанн я глибини людського серця: «Не­ хай буде прикрасою вашою не зовніш нє зап літан н я волосся, не золоті оздоби чи н ар ядн ість в о деж і, ал е з таємничим серцем лю­ дина в нетлінні безсловесного кроткого д ух а , що дорогоцінне пе­ р ед Богом» (1 П етра 3. 4). Треба мати на у в а зі, що серце не тіл ьки орган Д ух а Святого, — воно м ож е стати і органом сатани. Серце — дж ер ело любови, ал е воно м ож е стати і дж ерелом ненависти. Воно є орган віри, але воно м о ж е бути і органом б езвір ’я. «С казав безум ець у серці сво­ єму, — немає Бога» (Л ук ьі 24. 25). Отож, із серця м о ж е випли­ вати й зло, я к і добро. Д ж ерелом гр іх у не є тіло, м атер ія, а та ж сам а глибина серця лю дського. «Не я роблю, — к а ж е Апостол П авло, — а гріх, що ж и в е в мені» (Рим. 7). Б. М иш еславцев ціл­ ком слуш но ставить питання про антиномічність серця, антиномічність глибини лю дського «я ». Ц я антиномічність серц я з в ’я з а н а з проблемою зла, що увійш ло в світ, з проблемою свободи волі. Са­ ме поняття гр іх а — це поняття роздвоєння серця гріш ника — двоєсердна людина ( v i r d u p lex а п і т о ), «людина з роздвоєним серцем». Саме гріхом поруш ується в людині єдність особи: «роблю не те, що хочу, а те, що н ен ави дж у» (Ап. Павло). Т р агед ія роздвоєння серця п о лягає в тому, що воно стави ть собою розрив ж и во ї єдно­ сти. Одна частина становить собою онтологічну п равдивість, д р у­ га — деномічну неправдивість. А ле найбільш а тр агед ія в тому, коли лю дина втр ач ає свідом ість того, де п р авди вість і тіл ь к и ц іл­ ковите усвідом лення того, що в глибині нашого серця є вічне добро, що наш е серце вічно добре, осяяне світлом Б ож ественної любови, усвідом лення того, що в серці сам е зах о в уєтьс я «Образ 5

і Подоба Б о ж а», — тіл ь к и т а к е усвідом лення полегш уе боротьбу з демонічними силами лю дської гріш ної природи. Ми ск азал и , що внутріш нє почуття д у х а , або ін т у їц ія , вр о д ж е­ не ко ж н ій людині. Проте не в к о ж н ій людині це п оч уття одна­ ко во розвинене, не всі маю ть о дн ако ву здібність, т а к би мовити, зази р ати в трансцедентальний св іт і пізнати велич і к р а с у Бо­ ж о ї Премудрости. Воно, це почуття, більш розвинене в ти х лю ­ дей, що менш ж и в у т ь земними втіхам и , менш поринають у зем ­ ні м атер іял ь н і блага, а більш е задоволення зн ахо д ять у д ухо вн и х б л агах , що їх щедрою рукою роздає В севиш ній тим, хто ці б л ага м о ж е сприйняти. Тому не дивно, що вел и ві вчені, ве л и к і поети й письменники, ви датн і мистці, маючи глибоко розвинену інтуїцію , часто ви явл яю ть глибоку р ел ігій н ість. Що глибш е своїм розумом лю дина с яга є в таємниці природи, поринає в глибінь свого тво р­ чого надхнення, то більш е перед нею р о зкр и вається в с я велич тво р ін н я Всевиш нього і Всемогутнього Бога, найвищ ого М истця непереверш енної гарм онії всесвіту. О тж е, суть пізнання Б ога зак л а д ен а в сам ій вір і в Бога, н еза­ леж н о в ід б у д ь -я к и х гадан и х зовн іш ніх п ро явів Б ож ественн ої сили. І коли атеїсти дом агаю ться сп оч атку ч уда, щоб Б ог проявив Себе, а тоді м овляв, вони увір ую ть у Нього, то т а к а «вір а» (ко ­ ли б н ав іть припустити, що чудо сталось) ніколи не м ож е при­ вести до п ізнанн я Бога. Т а к а «в ір а» сп р авді н а г а д у в а л а б гр аф и ­ ню Г ертруду, героїню одного твору, я к а , втрати вш и внутріш ній спокій і ш укаю чи п ізн ан н я нового д л я н еї світу, стави ть таки й у л ьти м атум Богові: «К оли я йш ла до Д ух івн и ка, то зал и ш и л а у ван ній к ім н аті китицю орхідей. Отче Всемогутній, зроби та к , щоб ц я ки ти ц я к в іт ів опинилися в моїй опочивальні». І я к е було ж о р ­ стоке р озчарування, коли вона, прийшовши додому, побачила к в іт и у том у місці, де вона їх залиш ила. Творець не ви кон ав її умови, а том у Його д л я н еї не існує. Т а к і ж сам і ум ови поставили Х ристу ті, що дивилися на Його розп’я т т я і, насм іхаю чись говори­ ли: «В ін інш их спасав, — Самого Себе Він не м о ж е спасти! Х ри­ стос, Ц ар Ізр аїл ів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми т а й ув ір у в а л и » (Мар. 15. 31-32). Т а к само розум іли це й воїни, що д ав ал и оцет і говорили: «К оли Ти Ц ар Ю дейський, — спаси Себе С ам » (Л ук ь і 23. 35-36). А ле Христос не міг виконати ні однієї, ні др уго ї умови, бо не н астав час, не зверш и вся б тоді а к т спасіння лю дства. Свою бож ественну силу В ін проявив пізніш е С воїм С віт­ лим Воскресенням. А сотник, що стояв супроти розп’ятого Х риста, в ж е тоді сповнений віри, від щирого серця промовив,- «Чоло­ в ік цей сп р авді був Син Б ож ий» (М арк. 15. 39). С ила Творця п р о являється сам е в вір і, я к і сказан о в Є ван ге­ л ії: «По в ір і твоїй н ехай буде тобі», «Іди, вір а тво я сп асла тебе», «К оли в те вір увати , все м ож на тому, хто вір ує». С ила ж віри п р о явл яється в тому, що лю дина в усій глибині пройм ається ін ­ туїцією і стає в найближ чий з в ’язо к з Богом. Вона пізнає Бога своїм внутріш нім ч уттям і своїм єством н аб л и ж ається до вищого Є ства. Т іл ьки глибокою вірою лю дина н абуває собі т а к и х вл асти ­ востей, я к и х немає у людей безвірих. Ап. П авло к а ж е : «П овірив А вр аам Богові, і це пораховано йому за п раведність» (Рим. 4. 3). Вірою лю дина н аб уває собі праведність, я к у вона втр ати л а че­ рез первородний гріх, а цим самим вона н аб уває т у вищ у силу, про я к у говорив Христос до С воїх У чнів і п о слідо вн и ків: «Я ви ­ 6

ноград, а ви парость. Хто в М ені, а Я в Ньому, той багато родить овочу, бо без М ене не м о ж ете чинити нічого» (Ів. 15. 5). І д ал і: «К оли будете в М ені, і слова М ої у вас б удуть, то хоч би чого ви захотіли , просіть, і буде вам » (Ів. 15. 7). Онова віри — не емпіричне знання, а внутріш ній духовний до­ свід, вн утр іш н я сила в ід ч уття необхідности існ уван н я абсолютної П равди. Ц я вн утр іш н я сила, я к основа віри, і приводить нас до пізн ан н я Бога, я к духо вн о ї основи світу. І саме існ уван н я с в іту стає зрозумілим тіл ьки тоді, коли ми віримо в його д ухо вн у осно­ в у ; віруєм о в вищий Р озум і Б ож ественн у творчу си л у; віримо, що світ у Бозі, і Бог у світі. Ц ілком справедливо зазн ач ує один із суч асн и х богословів, що «знання про Бога, про Його власти во­ сті і д ії, про Його віднош ення до с в іту і про віднош ення людей до Нього повинно бути нерозривно з в ’яза н е з пізнанн ям Бога, тобто з живою вірою в Нього. Людина в різн і періоди ж и ття переж и ває різний стан своєї релігійности. У молоді роки — роки захоп лен ня зовніш ністю р еал ь­ ного світу, захоплення різними вченнями і теоріями, що обіцяють в сезагал ь н е щ астя й блаж енство. У тративш и під собою р ел ігій ­ ний ґр ун т свого раннього дитинства, молодь в ж и в ає в с іх зусиль, щоб стати й укріп и ти сь на яко м усь інш ому ґрунті. А ле всі ці з у ­ си л л я здебільш ого залиш аю ться лиш е мріями. У цих людей не ви стач ає головного, — волі робити реальне добро. Н а цьому ґрун ­ т і від б уває ться часто вн утр іш н я драм а, незадоволення; людина від ч у в а є себе самітною. У цей в аж к и й період ж и т т я м о ж е настати зл ам і повернення до релігійного ж и ття. Старий м атеріялістичний світо гляд в и я в и в ­ с я нездатним до ж и ття. Новий релігійний світо гляд о гр іває душ у людини і розкриває сенс її ж и ття. Прот. С. Ч етвериков стверд­ ж у є це з до свіду своєї власн о ї молодости: «Згадую чи свою вл асн у молодість, я зн а х о д ж у в ній п ідтвер дж ен н я, що таки м власне ш ляхом багаторічної внутріш ньої драми від б увал о ся в нас по­ вернення до втраченого релігійного світо гл яд у і ід еал у. Збудж ен е в д уш і релігійне ч у т т я зр азу ж по-інш ому освітлю є світ і ж и ття. М олода душ а починає бачити к р а с у і велич світу, з’я в л я є т ь с я в ір а в вищий сенс і значення ж и ття, в ід кр и в ається серце до прийн ят я Є ван гел ії. З ’я в л я є т ь с я потяг до Ц еркви, до Б огослуж енн я, до С повіді, до П р и ч астя. . . І коли в молодій д уш і п ісл я переж итого раніш е хао са починають говорити ці п оч уття і потреби, тоді см і­ ливо м ож на сказати , що душ а у ж е спаслась. Т ут починається новий період духовного ж и ття, коли, укріпивш и сь н а кам ен і гір­ ки м досвідом набутої (а не лиш е розумом засвоєної) віри, людина починає свідомо б удувати на цій основі своє ж и ття». («В ір а і к у л ь т у р а » ч. 4. 55)

«СТОЯЧИ НА ҐРУНТІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОРАЛІ І ГЛИБОКОГО УКРАЇНСЬКОГО ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ, СУМ Є СЕРЕДОВИЩЕМ, В ЯКОМУ КУЮ ТЬСЯ СТАЛЕВІ ХАРАКТЕРИ, ЩО ЗМОГЛИ Б СТАТИ НА ЗМІНУ СВОЇМ БАТЬКАМ , І БУЛИ Б БЕЗМЕЖНО ВІДДАНИМИ УКРА ЇН СЬК ІЙ САМОСТІЙНИЦЬКІЙ ІДЕЇ, ДОТРИ­ МУЮЧИСЬ ГАСЛА: „БОГ І БАТЬКІВЩ ИНА”». (З Програми СУМ -у)

'І

Приречення української молоді С тановищ е у к р а їн с ь к о ї молоді н а е м іґр ац ії е страш енно в а ж к е . З одного б оку вона є в ід ір в а н а в ід свого природнього п ід л о ж ж я , в ід вітчизни з усім и її благонадійним и впливам и , з другого боку вона є н ар аж ен а серед ч уж и н ец ько го оточення н а вел и ч езн і н е­ безпеки. Ці небезпеки е т а к вел и к і, що м о ж уть переш кодити їй стати добрим переемцем спадщ ини сво їх б а т ь к ів і дальш и м но­ сієм ти х сам и х ідей, м о ж е і поглиблених т а зб агач ен и х новим досвідом. А ле н аш а молодь т а к и м уси ть різн и ти ся в ід ч уж и н ец ьк о ї, якою п ікл ую ться м огутні о р ган ізац ії і сам а д е р ж а в а . Н а це наш а мо­ лодь не м о ж е р ах у в ати , бо кр ім усього і її н аставл ен н я м уси ть бути ін акш е, н іж ч у ж о ї молоді з її оточення. В перш у ч ер гу р із ­ нить їх п он яття сам ої вітчизни. Д л я наш ої молоді вітч и зн а н а ч уж и н і не є дан а, ал е зав д ан а. М олодь м уси ть її кож ночасно здо б увати найперш е у своїй душ і, а опісля у п р и свяч уван н і в и з­ во л ьн и ц ькій ід е ї багато ч асу по заспокоєнню буденн их справ. А л е вл асн е т а к е здо б уван н я вітч и зн и є надзвичайно в а ж к е в л а с ­ не з о гл яд у на ч у ж е оточення. Оточенням наш ої молоді є в перш у ч ер гу ж и в і люди, тобто ч у ж и н е ц ь к а молодь. Л егко собі п р ед ста­ вити, що н аш а молодь зустр іч аєть ся чи не повністю з певним сусп іл ьн и м протидобром — з гіршою молоддю. В ж е про з а га л ч у ­ ж о ї молоді пиш еться на З ах о д і в ж у р н а л а х і часописах і п ода­ єть ся їй зл і оцінки т а ви словлю ється острах з а ї ї м ай бутн ість. А ле в дальш о м у треба р а х у в а т и с я щ е й з інш ого р оду оточен­ н ям — з духо ви м кл ім ато м і соціяльним и відносинами. Цей к л і­ м ат не є здоровий, чи то беручи н ай легш і розривки — к ін а з зоб­ р а ж у в а н н я м у с я к и х розбитих п о д р уж н іх форм, чи п о бл аж л и ве т р а к т у в а н н я зли х ін сти н ктів в прославлю ванні кр и м ін ал ьн и х ти ­ п ів. В дал ьш о м у до цього к л ім а т у н ал еж и ть в а ж к а ф ізична п р а­ ц я по ф аб р и ках, я к а в и с н аж у є н ер вову систему. З цього вип ливає, що дбати про д у х о в у і м о р альн у ц іл ість мо­ лоді, це означає з в ’я за т и її якн ай м іц н іш е з тим усім , що трим ає в з а г а л і лю дину на поверхні ж и т т я . До тих чи н н и ків н ал еж и ть скр іп л ен н я родинного ж и т т я , п л екан н я н ац іональни х пр и там ан ностей, найтісніш ий з в ’я зо к д уш і з релігією . О креме м ісце м уси ть зай м ати р е л ігія в ж и тті молоді. Р ел ігій н а ід е я є т а к ун івер сал ьн о всеобійм альн а, що без н еї стаю ть не до подум анн я м іц н а побудо­ в а родини, повна відпорність на денаціоналізацію і гармонійний розвій сам ої ін д и відуал ьн о сті!. Р е л іг ія є попросту п р адж ер ел о цілого духо вого ж и т т я . З т іє ї причини слуш но н ам ір яєть ся Ц ен­ тр ал ьн и й К ом ітет С У М -у у тісном у порозумінні з високим и цер­ ковним и к р угам и провести с у м ів с ь к ій молоді приречення в ден ь ї ї З д ви гу цього л іт а в П ар и ж і. Т екст цього приречення зв у ч и ть : Перед Богом і Христовою Церквою на зем лі торжественно обіцюю і прирікаю завжди і всюди в ід в аж н о і відверто визна­ вати та практикувати святу віру християнську, молитвою і добрими учинками змагати до оживлення християнських за­ сад в житті українського народу, працювати для добра укра­ їнського народу і бути готовим принести й найбільшу жертву за Христа й українську націю. Христе Спасителю, допоможи мені гідно дотримати це приречення. 8

Б е з с м е р т н і «ЄДИНОЮ БОРОТЬБОЮ, УПЕРТОЮ І БЕЗКОМПРОМІСОВОЮ, МИ ПОКАЗАЛИ СВІТОВІ, ЩО У К РА ЇН А Є, ЩО ї ї НАРІД ЖИВЕ І БО­ РЕТЬСЯ ЗА СВОЄ ПРАВО НА СВОЮ СВОБОДУ І ДЕР­ Ж АВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. ТІ, ЩО ЛЕГКОВАЖИЛИ НАШ РУХ , ТЕПЕР ПОБА­ ЧИЛИ, ЩО МИ ТАКИ СИ­ ЛА, ЯКОЇ НЕ МОЖНА НЕ БРАТИ НА УВАГУ . . . » (З промови С. Петлюри 26. листопада 1919 р. в «Т р и кут­ нику Смерти»)

«ВОЛІ УКРАЇНСЬКОГО Н А­ РОДУ ДО САМОСТІЙНОГО Ж ИТТЯ НЕ ЗНИЩАТЬ НІ ВОРОЖІ ТЮРМИ, НІ ЗА ­ СЛАННЯ, БО У К РА ЇН А Є НЕЗДОБУТНІМ БАСТІО­ НОМ ГЕРОЇВ І БО РЦІВ». Євген Коновалець 9

З нашого минулого: Д-р Василь Луців

Д м и тр о Б а й д а Виш невецький Слово к о з а к — сп ільн е всім тю ркським м овам і означає моло­ дець, ю нак. У старовинному половецьком у словн и ку означає воно вар тівн и к, сторож, а в нас — л и ц ар -заво й о вн и к. . . П ерш і писані згад ки про к о з а к ів п оходять з 1492 p., в я к и х х ан М ен ґл і-Ґ ір ей с к а р ж и т ь с я про знищ ення к о закам и суд н а під Т я ги нею та захоп лен н я коней. Л итовський к н я з ь О лександер від п и сував, що він «п о ш укає ви н овн и ків м іж ко закам и » . . . П ізн іш е си п али ся ск ар ги н а к о з а к ів збоку т у р к ів , т а т а р ів та м о скал ів, як и м д ав ал и с я б зн аки ко заки . Вони ш арпали п р усаків , р ізн і посольства, т а к у ­ п ец ькі кар аван и . Т а п о кл и кал и ся вони захи щ ати волю У кр аїн и . Степ, я к сухи й океан, гойдав хви л ям и с у х и х тр ав, я к і були пе­ реповнені звір ям и , а в високом у небі ш иряли з у х в а л і степові орли. Серед цього простору ч асто -густо набігали несподівано верш ники д и ки х тат ар с ь к и х орд, щоб захопити людей в яси р т а н агр аб увати добра. В ід в а ж н і загар то ван і в боях степовики зводи ли з нап асни­ кам и ж о р сто кі бої. Про загад к о ви й і таємничий степ віл ь н и х, ал е одчайдуш них, ко зац ьк и х в ата г, я к і були заборолом д л я татар , заговори ла Европа. П ерекази, пісні т а дум и про степових з в и т я ж ц ів -к о з а к ів ш ирили про них с л а в у і манили до цих к о зац ьк и х в а т а г н ай см іл и віш у мо­ лодь. Н а віть сини вел ьм о ж поки дали свої зам ки , щоб погарцю ­ в ат и в степовій вольниці з вір л ам и -о д ч ай д ухам и і см іливими н а ­ ско кам и розбивати ворогів т а ви зво ляти люд хр и сти ян ськи й з не­ во лі. Т а к відом ий є оспіваний у п існ ях Полоз-Русак — Славний Козак, який беріг кордони У кр аїн и і у с л ав и в с я в бою з татар ам и . У б о ях під Білгородом, здобув ш ирокого розголосу Л яндскоронський. Ім е­ на гер о їв зростали й зростали. У 1530 р. Остап Д аш кович, ч е р к а ­ ськи й староста, перший о р ган ізував збройні к о зац ь к і походи, я к ц іл ість ко зац тва, поділивш и на сотні й полки, зап ровадивш и рим ­ с ь к у м уш тру, кар н ість, дисципліну й бойову т а к т и к у . В ін м р іяв п обудувати на Дніпрі б іл я порогів оборонні зам к и й м іста та ж о д ­ на з д ер ж а в , до я к и х він зве р тався, не н а в а ж у в а л а с я ці пляни зр еал ізуват и . Б ільш е того, вони переш кодж али , щоб не виросло у к р а їн с ь к е козацтво у могутню силу. Т а козац тво розросталося, до ли ц ар сько ї ш коли зл іт а в с я н ай ­ кращ и й бойовий елемент, зв ід к и виходили суворі, аскети ч н і, стро­ гі войовники, і з бойовим гартом і самопосвятою , чого в и м агал а д и ка, гр ізн а доба. У ко зац тво прибували т а к о ж в т ік а ч і з П ольщ і, М осковщ ини, Туреччини, Татарщ ини, Л итви, Угорщини, А встр ії, Ф р ан ц ії, Італ ії, Е спанії т а інш их кр аїн . К о зац ьк а сти х ія м о гутн іш ал а і ж д а л а на свого в о ж д я. Т аки й во ж д ь скоро знайш овся, а ним б ув к н я зь Дмитро Б ай да-В и ш н евец ький . Б ать ко Дмитра В иш невецького був з роду литовського, а м ати —• 10

укр аїн сь ко го . Б ув він неспокійної, войовничої вдач і, його вабили небезпеки й пригоди, в я к и х ж и т т я гр ається зі смертю. Ч удово уп р авлен и й стр іл ян н ям з л у к а , вогнепальною зброєю і володін­ н ям н а обидві р ук и шаблею, що н ал еж ал о до р ід кости м іж євро ­ п ейськи м лицарством, — все це спричинило пристрасні пориви і ш ал несамовитої н атур и до незвичайних, в ел и к и х подій Б ай ди В иш невецького. В ін не м іг стерпіти п рини ж ення і образи, винищ ення і зах оп л ен ­ н я до неволі, в з а га л і спустош ення зем л і у к р а їн сь к о ї, д е т а к трію м ф ую че гр ем іл а в м инулом у п р ап р а д ід ів сь к а с л ава. П орахунок і в ід п л а т а непокоїли Дмитра В иш невецького щ е зм а л к у . Тепер він дорослий, і прийш ла нагода сповнити свої задум и . Залиш аю чи б ать к а, як и й б ув старостою у Ч еч ер ську (Б ілорусь), він в и їх а в н а р ід н у о м р іян у землю у к р а їн с ь к у , п оставив свій з а ­ мок у м іст е ч к у В иш невець на Волині й о др азу увій ш о в у з в ’язо к із ко зац ьки м и ватагам и . В иш невецьки й т а к зах о п и вся ко зац ьки м и походами, беручи у цих походах ак ти в н у п ро відн у уч асть, що тепер у ж е н ія к не мог.гги його у будьчом у стрим ати, ан і д р у ж и н а -к р а с у н я , ан і м аєток. В и ­ ш невец ьки й тепер ж и в інш им ж и т т я м — ж а х а в т а т а р в у і ви р и вав у в ід в а ж н и х боях люд ук р а їн с ь к и й хр и сти ян ськи й із б усур м ан ­ с ь к о ї неволі. Б ай д а б ув людиною прямою, вольовою , із н адзви ч ай ­ но сильним патріотичним духом . В ін в и я в и в н адзвичайни й сприт, в ід в а г у , пер едб ачл и вість і аскети ч н у ви тр и вал ість переносити р із ­ ні невигоди, що гар тув ал о його л и ц ар ськи й д у х , спричиню вало з а в з я т т я , чим захоп и в найхоробріш е козацтво. Т а Б ай д і йш ло про створен ня К озац ького О рдену, як и й би с тав основою до створен ня К о зац ько ї Д ер ж ави . В ибравш и н ай кр ащ и х із сво їх войовничих побратим ів, він з а к л а в у своєм у з а м к у таємний духо ви й і бойовий ви ш кіл . В ін м р ія в про Орден на зр азок Т ем п л яр іїв, л ицарів-оборонців Христового Гробу, що були в часи христових походів, і том у він д о тр и м увався надто строгих приписів. П еречитую чи п о ж о в кл і пергам енти про с л ав н і п о дії к н я з ів -з а войовн иків, він не ви тр и м ув ав, стрибав на ко н я і ви хром н ісся у степи, я к ош алілий, н асолодж ую чи сь просторами, д е кол и сь с л а в ­ но володарю вали к н я ж і списи. То нагло сп и н явся коло Д ніпра на ко н і я к зав о р о ж ен и й . . . Захоплений с в о ї м и творчими д ум кам и і не пом ічав чатую чи х в о в к ів , що чигали н авко л о нього. В иш невецьки й закр о ю вав Грандіозні, ф ан тасти чн і пляни, ал е н елегко було їх здійснити. В ін сам особисто в ід в ід а в В ар ш аву і Ц аргород, М о скву і Л и тву і р яд інш их м іст і к р а їн , щоб у т я гт и їх у допомогу створен ня К о зац ьк о ї Д ер ж ави , я к а с т а л а б заборолом п еред татарвою . А ле н евели ки й ус п іх приносили ці зустр іч і, бо к о ж н а з ти х д е р ж а в більш е у з я л а б, н іж дал а, а до того, їм не йшло про збільш ен н я ко зац ь к о ї сили, я к а м огла б бути п ізн іш е і д л я них небезпекою . Т а н асти р ли ве усам остійнене з а в з я т т я В иш не­ вец ько го зростало, в ін п р я м у в ав до здійснен ня сво їх зад у м ів У к р аїн а ви ростала могутньою дер ж аво ю в його у я в і. І нар еш ті 1552 р о ку серед дикого степу, н и ж ч е дніпрових порогів, д е Дніпро н а д в і частини р о зл и вається, н а острові Х ортиця п оставив Б ай д аВ иш невецьки й перш ий зам ок, церковцю і в ій сь к о в і к у р е н і Ко­ зац ько го О рдену — З а п о р ізь к у Січ, що п ізн іш е п рогрем іла м о гут­ ньою славою у наш ій істо р ії і зах оп л ю вал а своїм и походам и і зви ­ 11

ч аям и н ай кр ащ і ін ди відуал ьн о сті і н ац ії світу. К озацтво обожало тво р ц я і в о ж д я свого О рдену. Т ут ж е , побіч, б ув др уги й острів — Т о м а к ів к а , т е ж пригожий д л я оборони, тим більш е він б ув приго­ ж и й, що б ув вищий і покритий лісом. Б ай да, звичайно, й на ньому м ав зал о гу. З а Т о м аківкою Дніпро ш ироко р о зл и вається, творячи розлогі п л авн і і сотні остр івч и ків. Я кщ о заган я л о ся сюди вор о ж е судно, то в ж е йому вороття не було. Це були п р екрасн і стр атегічн і п ун кти . З аки п іл а розбудова на острові Х ортиця і вій сько ви й ви ш ­ к іл під н агл ядо м самого к н я зя . В иш невецький у к л а в не лиш е свою душ у, ал е й м асток, т а й цього було зам ало. Н ареш ті йому в д ається переконати м о скал ів, вони даю ть йому н ев ел и к у в ій сь к о в у допомогу, і Б ай д а літом 1556 р о ку вируш и в походом на Крим. Дійш ов до П ерекопу, здобув твердиню О чаків, набрав в полон багато людей, коней, худоби, ал е не м іг у в ір в а т и с я в Крим і п о верн увся на З а п о р іж ж я . Н авздогін за ним п огн ався татар ськи й хан з великою ордою. Ш ість дн ів т а ­ тар и ш тур м увал и один із дніпрових островів, н а я к и х б ув к о зац ь ­ ки й таб ір Байди. І зам ість б удьяко го у с п іх у , татар и втр ати ли б а­ гато коней т а в ій с ь к а і м усіли з соромом чимш видш е п овертатись н азад. Б ай д а ви р івн яв у ви ш ко лі в сі недотягнення, в р а х у в а в т а к ­ т и к у бою татар і засто сував нові прийоми. Восени В иш невецький знову вируш и в на Крим, здобув Іслам Кермен, заб р ав усі гар м ати і в и в із н а Хортицю. Н ап р уж ен н я зростало. Я к зам ер з Дніпро, хан у в ід п л а т у в и р у ­ ш ив на З а п о р іж ж я і 24 дн і тр и вал а облога С ічі н а острові Х ортиця. К озацтво відбило в с і вор о ж і атак и , завдал о х ан о ві надто д о ш к ул ь ­ н их втр ат і він із соромом м у с ів по вертати ся до К рим у. Б ай да зн ав, що х ан не заб уд е програної, і том у прискорено згр о м а д ж у ­ в а в зап аси зброї і х ар ч ів, а головне го ту в ав ко зац тво до оборони. Н аступного л іт а появи ли ся т ат а р с ь к і орди, п ідси лен і тур ец ьки м вій сько м н а човнах і волохам и, ал е й на цей ч ас не здобули С ічі і п о вертали ся з нічим. С л ава про перемогу легендарного К озацького О рдену — Запо­ р ізь к о ї С ічі і к н я з я Дмитра Б ай ди-В иш невецького, я к гроза про­ н есл ась не лиш е по У кр аїн і, ал е й дал еко поза нею і сурмою к л и ­ к а л а до боротьби в ід в а ж н и х м о л о дц ів-о дч ай духів, відро дж ую чи к н я ж у д е в із у : «За віру християнську, за землю українську і за прадідівську славу!» І роз’їх а л и с я післанці Б айди по всій У кр аїн і, і за к л и к а л и войов­ ничих м олоди ків: «Хто хоче за в ір у хр и сти ян ську бути п о сад ж е­ ним на палю ? . — Ті п ри ставай те до н а с !. . Хто хоче бути ч етвер ­ тований чи к о л е с о в а н и й ?.. — Т і к о зак ам б уд уть п о б р ати м ам и !.. Хто готовий знести в с я к і м уки за хрест святий, п ід с м а ж у в а т и с я на полум ’ї? . . — Т і вступ ай те у вій сько ко зац ьке, з а п о р із ь к е !. .» Б агато молоді від гу к н у л о с я на це звернення, та Б ай д а не в с іх приймав. В ін вибирав н ай см іліш их, кож ний м усів перейти пробу або попередньо всл ави ти ся. З л італ и ся хоробрі орли з у с іє ї У кр а­ їни до Б ай ди-В иш невецького н а З ап о р ізь ку Січ. І робив р а з -у -р а з походи к н язь до П ерекопу, Дону і на К а в к а з , розганяю чи с к у п ­ ч ення татар ви . О душ евлю ваний великим и зам ірам и, Б ай да п р аг­ н ув очистити у к р а їн с ь к і степи а ж до берегів Чорного моря від т а т ар с ь к и х зай д і створити могутню У к р а їн с ь к у С ам остійну К о­ з а ц ь к у Д ер ж аву. 12

А тим часом за іе н у в а л а боротьба з а престіл у М о л д авії м іж Томшою, яко го п ідтр и м увал и тур ки , і Г ераклідом , яки й п р о хав допо­ моги у Б ай ди-В иш невецького. В ін зап евн яв, що по перем озі Б ай д а зм о ж е сісти н а престіл М о л давії. Це заім п он увало Б ай д і у той спо­ сіб, що він м іг використати обставини даної кр аїн и , щоб здійснити ідею створен ня сувер ен н о ї К о зац ько ї Д ер ж ави . Б ай да-В и ш н евец ьки й д ія в у н ап р ям к у, щоб очистити п івден ь а ж до Чорного моря, приєднати М олдавію і створити могутню У к р а їн с ь к у С а­ м остійну К о за ц ь к у Д е р ж ав у . В ін вируш и в з козацтвом н а допо­ могу, ал е п ідступ н і волохи зр ади ли його, а Томш а вел и ки м в ій ­ ськом оточив н евел и ке к о зац ь к е вій сько і розбив його. К н язь Б ай да-В и ш н евец ьки й потрапив до полону. Томш а з а к у в а в Б ай д у у кай д ан и і ви сл ав до Ц аргороду. С ултан а ж б іси вся з радости, діставш и тако го славного степового орга. В ін во л ів зл ам ати Б ай д у д ухо во, щоб цим с п ар а л ізув а ти у в е с ь К озац ьки й Орден — Запо­ р із ь к у С іч і через те пропонував йому зрадити х р и сти ян ськ у вір у — стати м усульм анин ом , о тур чи ти ся і о др уж и ти ся з його донькою, т а Б ай д а з глумливою його натурою і ненавистю в и с м іяв його, що його в ір а п р о кл ятая, а д о н ька п о ган ая. Гордий лицар с м ія в с я зі см ерті. Тоді сул тан н а к а з а в сл угам ски н ути Б ай д у із високої баш ­ ти на з а л ізн і гаки , я к і були вбиті в м урі. Т а Б ай д а г л у з у в а в і з цього. Ц я героїчна см ер ть зустр іл а В иш невецького восени 1563 р о ку в Ц аргороді. Б агато залиш илося п р екр асн и х п е р е к а зів не т іл ь к и на У кр аїн і, ал е й поза нею, зо крем а в Т уреччині, де й досі зб ер ігл ася т. зв. « В е ж а Б ай ди». В ел и ке діло к о зац ь к о -д ер ж авн е, я к о м у п о кл ав сл авн і основи к н я з ь Дмитро Б ай да-В и ш н евец ьки й , доверш ив Б огдан Х м ельн и ц ь­ ки й т а його н ас т у п н и к и .. . Хоч зн о ву во л я в п а л а .. . і м о рдується м осковськи м и зай дам и. Ми, н ащ адки Б ай ди-В иш невецького, м а­ ємо стати подібними до нього; воскресити с л а в у і героїзм , л и ц ар ­ ство і сам остійність во л о дар сько ї У кр аїн и .

До історії СВУ-СУМ’у : Проф. Г. В а щ епко

Селянське повстання на Павпоградщнні в 1930 р. Д ехто з у к р а їн с ь к и х ем ігр ан тів до три м ується т іє ї д ум ки , що н ія к о ї о р ган ізац ії СВУ на У к р аїн і не було, що її ви гад ал о ГПУ з метою винищ ити н ай акти вн іш у ч астин у у к р а їн с ь к о ї ін тел іген ­ ції. А л е ф акти до во дять, що о р ган ізац ії СВУ і СУМ т ак и були. Це перш за все ствер д ж ую ть протоколи судового процесу н ад ч л ен а­ ми цих орган ізац ій , зо кр ем а зізн ан н я останніх. А проте т у т м о ж ­ л и ве т а к е з а у в а ж е н н я ; зізн ан н я ч лен ів СВУ і С У М -у були в и ­ муш ені, і сам процес б ув лиш е комедією , організованою ГПУ. А ле ми маємо інш і, ц ілком п ереконли ві д о кази існ ув ан н я СВУ і С У М -у. Це свідч ен н я ж и в и х с в ід к ів , що опинились на ем ігр ац ії. 13

Вони доводять, що о р ган ізац ії СВУ і СУМ не тіл ь к и існ увал и , а н ав іть були поширені на У кр аїн і, що вони об’єдн увал и в собі а к ­ ти вн и х борців за волю У країн и , що їх н я боротьба н аб ув ал а іноді форми антибольш евицьких повстань. Н авед у свідч ен н я про одне з т а к и х повстань, зап исане зі сл ів селянина, що сам б ув співучасн иком повстання. В ін сп р авл яє вр а ж ін н я д у ж е розумної і чесної людини. Рано він зо стався к р у г ­ лим сиротою, ал е своїм розумом і чесністю здобув д о вір ’я і пош а­ ну селян. В 1914 p., коли розпочалась війна, він був мобілізований до в ій с ь к а і там о д ер ж ав чин прапорщ ика. З ц ілком зрозум іли х причин п різвищ а його не називаю . Передаю в скороченому ви ­ гл яд і його розповідь про П авл о гр ад ське повстання. Одним з най акти вн іш и х о р ган ізатор ів його був Кирило Я кови ч Шопин, селянин с. Б о гдан івки , П авлоградського п овіту. Дніпро­ п етровської области. В 1914 році він був м обілізований в армію, а в ж е 26. серпня того ж р о ку б ув т я ж к о поранений і попав в а в ­ стрійський полон. А ле в скорому часі російське вій ськ о його в ід ­ било. Я к колиш нього полоненого, його не в зя л и до ар м ії, і він поступив на с л уж б у я к стр аж н и к в м аєток К о вал евсько го , роз­ таш ований недалеко в ід стан ц ії Лозової. У 1928 році він з в ’я з а в с я з акад ем ік о м С ергієм Сф ремовим і став членом СВУ. З а в д я к и вел и к ій енергії, Ш опину пощ астило поширити с іт к у о р ган ізац ії СВУ по цілом у П авл огр адсько м у повіті. Ц ьому великою мірою сприяли обставини, серед я к и х він провадив свою пропаганду. В 1929 р. розпочалась зап л ян о ван а М осквою к о л е к ти в ізац ія с іл ь ­ ського господарства. Вона зустр іл а великий опір збо ку у к р а їн ­ ського сел ян ства. Цей опір був особливо гострим на П авл о гр ад щині, де по сел ах було багато зам о ж н и х селян, що наполегливою працею піднесли свій добробут. А ле Шопин зав ер б ував до л ав СВУ не тіл ь к и селян, а н ав іть декого з м іліц іо н ерів. М ало того, до р у х у СВУ пристав і М ’ясо їд ів , командир д и в ізії, що б ул а роз­ таш о ван а в П авлоградщ ині. 18. лютого 1930 р о ку в П авло гр аді зіб р ався з ’їзд член ів СВУ з метою обговорити сп р аву боротьби з больш евиками, в перш у чер­ г у з організованою ними ко л екти візац ією сіл ьського господарс­ тва. А ле знайш овся провокатор П азин з П авл о граду, що зробив донос про з’їзд до ГПУ. В ій сько ГПУ оточило будинок, де від б у­ в а в с я з ’їзд , і заар еш тувал о 22 особи. Із селян Б о гдан івки були заар еш тован і А ксен ів Никифор і К узьм а, Бойко Тиміш і багато інш их. Із П авлограда їх спровадили до Д ніпропетровська у в ’я з ­ ницю і трим али там до середини к в іт н я . С еляни виріш или з в іл ь ­ нити їх , напавш и на в ’язницю і ГПУ. П лян повстання наперед б ув обдуманий і накреслений. М ож ливо, що в цьом у брав уч асть і М ’ясо їд ів. Вирішено було зр ан к у 5. к в іт н я одноразово п ер ері­ зати в сі телеграф н і і телеф онні проводи, що з ’єдн увал и П авло­ град і сел а П авлоградського п о віту з Х арковом, Лозовою, Дніпро­ петровським і З ап о р іж ж ям . Того ж т ак и 5. к в іт н я з х уто р а Осадчого, розташ ованого н еда­ леко в ід залізничної стан ц ії Близнеці, вийш ла орган ізован а гр у­ па повстанців. Вони піш ли на М и ко л аївку, К а х ів к у , М ар’їв к у , на Н ову Д ачу. Д р уга л а в а повстанців піш ла із Богдановербського хуто р а, П етропавлівського району, н а Б о гд ан івку, щоб з ’єднати­ с я з повстанцями, я к і йшли з Осадчого. З відти вони м усіл и йти через Б о гд ан івку на П авлоград. Дорогою повстанці ро зп р авляли сь 14

з больш евицьким и ак ти в істам и : партійцям и, головами ко м н еза­ м ів, що ретельно допом агали больш евикам гр аб увати сел ян і з а ­ ган ял и їх до колгоспів. П овстанці були м ай ж е не озброєні: мали всього один к у л ем ет і д е к іл ь к а руш ниць. З а пляном повстан н я їм н азустр іч м ал а ви їх ати т а ч а н к а з зброєю, що ї ї п ер едал а м іл іц ія. До цього треба додати, що до п овстан ц ів пристали ЗО м іліц іон ер ів н а чолі з н агл яд ач ем м іл іц ії Степаном Зінцовим. А ле п л ян по встан н я зір в а в с я . Ч ерез зр ад н и ків не в с і тел еграф ­ ні і телеф онні проводи, що з ’є д н увал и П авл о гр ад з різними м іста­ ми У кр аїн и , були п ерер ізан і. Про п овстан н я до відал о сь ГПУ. Із Д ніпропетровська, З а п о р іж ж я , К раснодару ш видко вируш или проти п овстанців загони ГПУ і м іл іц ії. П овстанці не дійш ли 20 к іл о м етр ів до П авл о гр ад у, я к їх н агн ал и б ольш еви ц ькі в ій ськ а. Б ій б у в нерівний, і повстанці почали відступ ати , несучи ве л и к і ж е р т ви . Т ут мали м ісце тр агіч н і ви п адки . Дорогою повстанні уби­ ли одного з б р атів К и реїв, що ж орстоко з а п р о в а д ж у в а в ко л екти ­ візац ію , а другий його брат брав у ч ас ть у п овстан н і і заги н ув у бою з больш евицьким вій ськом . Не зваж аю ч и на повн у п ер ев агу больш евиків, повстанці в ід ­ ступ али , ал е не зд ав ал и сь. Б ій п р о вади вся щ е вночі 6. к в іт н я за селом Б огданівкою . Коли п овстан н я було подавлене, зр аз у ж по­ ч ал и сь ареш ти селян . Б ул о заареш товано більш е я к 1 500 осіб. П очалось слідство, що супроводилось ж орстоким и тортурам и і зн ущ ан н ям н ад повстанцям и. П еред тим, я к загн ати їх у вагони, по встан ц ів стави ли перед калю ж ею , що б ул а коло залізн и чн ої ко л ії, і н а к а з у в а л и їм : «Л ягай у в о д у !» і потім, нещ адно б’ючи, заган ял и їх у вагони і в ід п р авл ял и до Д ніпропетровська д л я роз­ прави. Вирок больш евицького с у д у був ж орстокий. 22 повстанці, що були заар еш то ван і щ е в лю тому 1930 p., були за с у д ж е н і н а роз­ стріл. Із іш х в р я т у в а в с я лиш е один. Із тих, що були заар еш то­ ва н і у к в іт н і, 29 осіб були з а с у д ж е н і на розстріл, а 212 були з а ­ су д ж е н і на т я ж к е засл ан н я в конц ентраційні табори. Б ул и роз­ стр іл ян і Шопин Кирило, А ксен ів Никифор і К у з ь м а, Сорока, Щ ербина та інш і П ід ч ас с у д у дехто з п овстан ц ів ви я ви в в е л и к у м у ж н іс т ь , що її м о ж н а н азвати героїзмом. Т аки м , н ап ри кл ад, б ув Шопин. Він не ви д ав ж адного з сво їх товари ш ів, і коли хто сь з ареш тованих п овстан ц ів к а з а в на суд і, що він м ав з в ’я зк и з Ш опиним, той к а ­ тегорично це зап ер еч ував. Його заклю чн і слова н а сл ід ств і були т а к і: «Я знаю, що мене розстріляю ть . . . А ле коли мене розстріляю ть, з а мною б уд уть туж и ти . А коли в а с б уд уть розстрілю вати, людиб уд уть р адіти .» З ЗО п овстанців на я к и й сь ч ас ун и кли арешт}'. Досить довго вони хо вали сь, ал е до 1934 р о ку у с іх їх больш евики переловили і розстріляли. І т у т не обійш лося без зради. Т ак, с е л я н к а С еліна донесла н а Ів ан а М ироновича В иходця. В ін х о в а в с я на полі, в я м і серед з б іж ж я . П ісл я доносу С еліної пр ац івн и ки ГПУ знайш ­ ли його і на м ісц і р о зстріляли . Д р уга ж ін к а ви д а л а повстанця Ш елепа К остянтина, як и й т е ж б ув розстріляний больш евикам и. С крем о в ід б увал и сь слідство і су д н ад командиром д и в із ії М 'ясоїдовим . Р азом з ним до с у д у попали я к св ід к и і я к о бвинувачені дехто з ін тел іген тів м іста П авл о града. Про них ро зп о відав мені 15

мій інф орматор на п ід став і розповіді гориста Р у д ен к а, що разом з М ’ясоїдовим б ув при тягн ути й до суд у. К р ім Р уд ен к а, були п р и тягн уті до суду, сп о ч атк у я к свід ки , а потім я к обвинувачені, х ір у р г С инельників, юрист Тимченко, х і­ р ур г В ал уй ськи й . При допитах до них засто со вувал и страш ні тортури. К ати п р и м уш ували їх підписати зізн ан н я в злочинах, я к и х обвинувачені ніколи не робили. Коли т і від м о вл ял и ся, ка ти м учили їх зн ову і знову. В ід страш них тортур вони зовсім зн е­ силю вались. Т ак Тимченко б ув доведений то ртурам и до того, що в ж е л ед ве р у х а в с я . Коли одного р а з у його переводили з одного б уд и н к у до іншого, він зап и тав ко н во їр ів: «Щ о роблять з тими, що пробую ть т ік а т и ?» — «С тр іляю ть», — відп о віли йому. В ін, н а­ п р уж ую ч и останні сили, побіг, в нього стрельн ули , і він т я ж к о поранений уп ав. А ле його в и л ік у в а л и , судили і зас л ал и н а Сибір. Т я ж к и х тортур зазн ав і Р уденко. В имагаю чи в ід нього п ідпису під зізн ан н ям и в неісную чих злочинах, його били, кололи йому голкою груди Н ареш ті, коли почали р о зр ізувати йому тіло коло о ка, щоб видавити останнє, Р уден ко , не читаючи, п ідп и сав зізн ан ­ ня. П рисуд на нього б ув т ак и й : «З асл уго в ує на к а р у смерти, але, зваж аю ч и на зізн ан н я, засл ати н а 10 р оків в конц ентраційний т а ­ бір». Коли Р уден ко ро зп овідав про це мосму інф орматорові, він гір ­ ко п л ак а в . П ісля ар еш ту Є ж о ва сп ец іял ьн а ко м ісія об’їзд и л а конц ентра­ ційні табори і р о зп и тувал а в ’я з н ів про те, що вони потерпіли за часи єж овщ ини. Тимченко і Р уден ко були звіл ьн ен і. Р уден ко по­ їх а в н е в П авлоград, а в Г ор л івку, д е й помер в ід розриву серця. Т имченко під час н ім ец ько ї о к у п ац ії зал и ш и вся на У к р а їн і і п р ацю вав в я к ій с ь устан о ві. На ви п адок повороту б о льш еви ків він н аго тув а в собі отруту, щоб не д істати ся в р уки к а т ів ж и ви м . П о дальш а д о л я його моєму інф орматорові не відом а. П одана вищ е інф орм ація м ає д е я к і х ар актер и сти ч н і риси, на я к и х сл ід спинитись. Це перш за все її н адзви ч ай н а точн ість і п ун к туал ьн ість. Інф орматор подав точні хронологічні дати, коли в ід б ул и ся ті чи інш і події. В ін н азв ав ім ен а і п р ізви щ а б агатьо х п овстан ц ів (з певних причин я в с іх їх не називаю ), п р и гадав, хто з них і я к б ув покараний і т. ін. Т а к а точність в сп о гад ах про м и н уле вл асти в а більш е сел ян ам з їх конкретним мисленням, н іж ін теліген ц ії, в я к о ї п ер ев аж ає м ислення абстр актн е. Що до зм істу сам и х інф ормацій, то вони ілю струю ть н адзви ч ай ­ н у ж о р сто кість больш еви ків. Ц я ж о р сто кість під час подавлю ван н я повстання, розстріли без с у д у і сл ід ств а і т. ін. з р а з у ж стал и відо м і ш ироким м асам населен ня. Вони безперечно теро­ р и зувал и його, нен ави сть н аселен н я до б о л ьш еви ків стал а більш прихованою , ал е вона не зм ен ш увал ась, а посилю валась. Н ареш ті, н аведен а вищ е інф орм ація р іш уче зап ер еч ує в и г а д к у про те, що ніби у к р а їн с ь к е селян ство примирилося з колгоспним рабством. В своїй м асі воно було і зал и ш ається ворогом больш еви ц ько ї неволі і при перш ій н аго ді повстане проти неї. В ел и ку ролю в цьому повстанні м о ж е в ід ігр ати національно свідо м а у к ­ р а їн с ь к а ін теліген ц ія, що допом ож е сел ян ств у л іп ш е зрозум іти ж а х неволі і о р ган ізувати сь у боротьбі з больш евикам и. Тому треба вітати відн овл ен н я на е м іґр а ц ії о р ган ізац ій СВУ і СУМ, що ко л и сь боролись з а ви зво лен н я У кр аїн и . 16

Проблеми молоді: Володимир Леник

Теорія і п р а к ти к а К ілька думок під розвагу виховникам Юного СУМ-у (П родовж ення з попереднього числа) 5. Вивчайте своїх вихованців П ізнавш и самого себе, своє оточення і сво їх пом ічників, ви х о в ник Ю СУМ -у повинен розпочати ви вчен н я в с іх сво їх ви хованців. Й деться про те, що виховн и к повинен пізн ати і зрозум іти тем ­ перам ент і х ар ак т ер сво їх ви хован ц ів, щоб могти їх оціню вати та у нап рям лю вати. Двох зовсім подібних до себе людей немає. П огляньте н а свок) л ан к у чи від д іл і побачите, я к а різнородність в ж е в сам ій будові тіл а, не згадую чи про їх н є д ух о в е н аставл ен н я. Одна дитина має н ахи л до н ауки , інш а до рем есла. Щ е інший мріє про д а л е к і по­ дорож і, про п л аван н я морями. Один буде спокійний і пильний до кож ного слова, що почує. Інший буде постійно непосидющий і лиш е з трудом прим усите його пильно ви сл ух ати ко р о тку г у т ір к у . А с к іл ь к и зустр ін ете так и х , що робитимуть я к р а з те, чого ви не б аж ал и , або що внесе в програм у сходин чи п р о гульки з а ­ м іш ання, а часам и неприємність. Ви стоїте в своїй праці з тим різнородиим малим товариством перед т я ж к и м завдан н ям . А ле я к р а з ц я різнородність вносить в гур т людей ж и ття. Тому т а к л егко працю вати ви ховн и кові, коли він м ає в своїй гр уп і 1215 ю наків, а т а к т я ж к о , коли число їх н и ж ч е десяти . Ц я т р у д ­ ність праці підноситься неймовірно т а к о ж із зростом числа понад 15. Т ут х о вається різн и ц я м іж товариством, спільнотою і масою. В то вар и стві, в спільноті, м уси ть ко ж н и й бути чимось, частиною цілого складного. В ін м уси ть м ати свідо м ість своєї ролі, сво їх прав і обов’я з к ів . В м асі, натом ість, н іхто не м уси ть бути зобо­ в ’язаним . К ож ний л и ш ається анонімом. К іл ь к а тисяч людей, г л я ­ д ач ів я к о їс ь імпрези, є масою. К іл ь к а д е с я т к ів уч асн и ків органі­ зац ій н и х сходин свого то вар и ства є спільнотою. Чи ви коли н еб удь спостерігали, я к ви х о д ять люди з театр у, а я к з загал ьн и х зборів? М аса і спільнота — це та к , немов відро п іс к у і брила к а м ен я-п іско ви ка. К іл ь к а н а д ц я т ь ю н аків в одній гр уп і доповнюють себе. Вони всі є втягн ен і в сп ільн у працю, спільне ж и ття. К ож ний з них д асть щось особистого в спільний чин. ї х захоп лю ватим е це ж и ття. К о­ ли вам вд а ється цю гр уп у т а к зф ормувати, я к брилу к а м ен я-п іско ви ка, тоді ви будете м ати великий вплив н а дальш ий розвиток ж и т тя ти х одиниць з ваш о ї л ан ки чи від д іл у. Різнородність ю н аків в одній л ан ц і ви м агає в ід ви х о вн и ка осо­ бливої нап руги в його праці. Не м о ж н а при том у д іяти за якою сь схемою. К ерівн и ки Ю СУМ -у часто вим агаю ть від сво їх вищ их к е р ів н и к ів у к а з ів о к і ко н кр етн и х порад: я к я маю д іяти ? Вони м о ж уть д е я к і поради дістати , ал е ніколи цілком ви старчальн и х. «

17

В тео р ії багато дечого в и гл яд ає ін акш е, я к потім у п ракти ц і. К о ж ­ ний ю н ак став и ть ви х о в н и ка перед нове зав д ан н я. К о ж н а, хоч би найменш а п одія щ оденного ж и т т я , щ оденної п р ац і в ід р із н я ­ єть ся в ід попередніх. В и хо вн и к м уси ть це з а в ж д и п ам ’я т ат и і к о ж н у, хоч би найменш у, п ораду м уси ть п ер едум ати і засто сувати ї ї в своїй праці вм іло і гн уч ко. Н е схем атично, б у к в а в б у к в у . 6. Як і де вивчається своїх вихованців С во їх ю н аків ви м о ж ете і м уси те ви вч ати постійно і всюди. Я к часто обманить в ас в а ш а сам опевність, що ви в ж е д у ж е добре зн аєте сво їх ю н аків, працюючи з ними р ік чи біл ьш е ч асу, і пе­ ребуваю чи з ними кож ного т и ж н я на сходин ах. Я к і б езрадн і б у­ дете часам и на п р огульц і чи м андрівці, бо в и я в и ть с я, що ваш ю н ак Н. зовсім ін акш е поводи ться тоді, я к є у в а с під рукою , я к звичайний член, н іж тоді, коли ви пош лете його самого, я к к е ­ р ів н и к а м алої групи, ви кон ати я к е с ь зав д ан н я. В и вч ати сво їх ви х о ван ц ів треба н а схо ди н ах. Я к вони ви сло в­ лю ю ться, я к р еагую ть н а ваш і сл ова та сл о ва св о їх д р у зів . Я к вони бер уть уч асть у схо ди н ах. В и вч ати треба при за б а в а х , гр ах і спорті. Я к п о во дяться вони ви гр авш и або програвш и. А я к пе­ р еж и ваю ть вони театр , кіно. Чи пробували ви о гл яд ати ви р аз обличчя сво їх ю н аків п ід ч ас о гл яд ан н я ними чогось, що м ало б їх захоп лю вати або р о зч ар увати ? П ід час м ан др івки чи їзд и поїздом або ав там и ви зн ай дете зно­ в у д у ж е багато ц ік а в и х до того ч а с у н евідом их вам , рис х а р а к ­ тер у і тем п ер ам ен ту ю н аків. А щ е більш е в х ви л и н ах п о важ н и х, при р о зв’я зу в а н н і проблем щоденного ж и т т я , або під час н ещ а­ сливого ви п ад ку, чи вечірнього ал яр м у. Лиш е в т і хви ли н и п ізн а­ єте, чи ю нак є безпорадний, чи ріш учий і розсудливи й. П ри вивченні сво їх ви х о ван ц ів най біл ьш у ро л ю .гр ає в а ш а спо­ стер еж л и вість. Лише через ваш е сп остереж ен н я, ви вч и те сво їх ви х о ван ц ів. А ле ваш і сп остереж ен н я не робіть т а к , щоб цим в в е ­ сти в розгублення ю н аків. К оли не б удете спостерігати з тактом , і коли ваш і н ам аган н я з а в в а ж у т ь ю наки, зам ість зи скати , — про­ граєте. Вони перед вам и за м к н уть ся , не д о вір яти м уть в а м більш е. Н е став ай те т а к о ж зар о зум іл и м и і з а від в аж н и м и в роблені о суду. П орадьтесь з а в ж д и свого к е р івн и ка, чи старш ої досвідченої людини. Не м уси те при том у зр а д ж у в а т и , про яко го ю н ака й д еть­ с я м ова. Р оздум айте глибоко над ко ж н и м ваш им поміченням. Б ер іть до у в а ги в сі обставини, що м али вп л и в н а ваш и х вихо­ ван ц ів п ід час ваш ого спостереж ення. І не т іл ь к и т і обстави­ ни, що були безпосередньо н аявним и, ал е т а к о ж т і, я к і могли д і­ яти з в ід д а л і або ч асу. Н ап ри клад, родинні умовини ж и т т я д а ­ ного ю нака, вплив вул и ц і чи то вар и ства н а нього скоріш е, н ав іть то м у р ік чи д ва. Б ер іть т а к о ж до у в а ги прояви в ік у , а головно особливости в ік у до зр іван н я. 7. Потреба знання теорії Щоб м ати зм огу ви вч ати правильно с в о їх ви х о ван ц ів, необхід­ но озброїтися ви хо вн и ко ві зн ан н ям п сихології д ітей т а ю нацтва. Треба вм іти р озрізняти тем перам енти т а психологічні вл асти во ­ сті окрем и х гр уп д ітей чи ю нацтва. Це м о ж е ви х о вн и к о сягн ути через ви с л ух ан н я відп о відн и х л екц ій на к у р с а х або ди скусій н и х веч о р ах чи з в іт а х ; через п едагогічн і ж у р н ал и т а л е к ц ії — у к р а ­ 18

їн с ь к і ви дан і тепер або скоріш е наш ими високими ш колами, або ч уж и н ец ьк і, що ви х о д ять різними мовами в ко ж н ій кр аїн і. Чим більш е л ітер атур и прочитаєте, тим кр ащ е зм о ж ете прийти до висновку, яки й вам у ваш ій праці буде конечний. І щ е є один спосіб здобути, а головно перевірити і закр іп и ти теоретичне зн ан ­ н я: вести розмови з своїм и та ч уж и м и педагогам и, свящ ен и кам и т а кер івн и кам и молоді н а теми психології, п едаго гіки т а методи­ ки н авчан н я. £ При здобуванні теоретичних зн ан ь треба пам ’ятати , що н а у к а не сто їть на м ісці. Що вч ен і постійно поліпш ую ть і корегую ть свої тези і висновки. Треба т а к о ж п ам ’ятати , що к о ж н а к р а їн а мас сво ї особливості і свої специф ічні обставини і що д е я к і ствер ­ д ж е н н я про п си х ік у дитини в одній к р а їн і в ід х и л яти м етьс я в ін ­ шій. І т а к в р ізн и х к р а їн а х м о ж е різнитися м е ж а в ік у до зр іван ­ ня, в ік , в як о м у дитина починає ходити до ш коли, о кр ем і періоди р о зви тку зум о вл ен і різними ш кільним и системами. Треба т а к о ж не заб увати , що інш і психологічні власти вості маю ть діти робіт­ н и ків, р ем існ и ків, чи ін теліген ц ії. Інш і умовини дію ть н а дітей сел а й інш і на дітей м іста. А в останньому в и п а д к у розрізняти треба щ е дітей малого і великого м іста. Н аціональність є т а к о ж вел и ки м чинником у ф орм уван ні п си хіки дітей, хоч би н а в іт ь ті діти ж и л и побіч себе. В кін ц і ще п ер еж и ван н я д ітей в м инулом у не зал и ш ається без н асл ід к ів . Н априклад, п ер ехід воєнних дій, вел и к і природні струси, тощо.

Учні і вчителька пані Галина Смалько в «Рідній Школі» при осередку СУМ -у ім. Крут в Чікаґо !*

19

8. Практичні поради для керівників окремих груп юнацтва а) М олодш і ю наки, ю нацький доріст. До ц ієї групи зар ахо вуєм о п ереваж н о дітей до 10 р о ку ж и ття. В д е я к и х к р а їн а х н и ж н я м е ж а ц ієї групи є устій н ен а н а 7 р о ків, в інш их на 6 років. В останн іх було б конечним поділити від д іл и Ю С УМ -у т ак , щоб 6-7 річні ю наки н ал еж ал и до о днієї л ан ки , 8-10 р ічні — до іншої. В ідхи лен н я в р о зм еж уван н і з а віко м м о ж ­ на і н а в іт ь треба робити стосовно р ів н я р о зви тку дитини. Ю нацький виховн и к у цих гр уп ах молодшого ю нацтва повинен бути в перш у ч ер гу уч и телем сво їх ю н аків, а разом з тим товари ­ ш ем заб ави . Бо т у т і н авч ан н я і ви хован н я вед еться через заб а­ в у . Звичайно, всі ваш і ю наки х о д ять в ч у ж у п оч атко ву ш колу. Вони м аю ть там повне загр у ж е н н я н авчальним процесом, бо м у ­ с я т ь бути нормальними учням и. В аш і зан яття з тими дітьм и є до певної міри насильне втиснення в їхн ій час заб ав і розривок. Д ер ж авн а ш кола не виклю чає ваш и х ю н аків з свого навчального і виховного процесу, я к о кр ем у уп р и віл ей о ван у гр уп у. А програ­ м а ш коли передбачає ф аховий розподіл дитячого ч асу і забирає к о ж н у хви л и н у д л я себе, якщ о т а к у м ож е знайти в дітей. О тже, вти сн увш и сь у вільний і призначений д л я заб ав час, к е р ів н и к Ю С УМ -у повинен в перш у ч ергу подбати, щоб його ю наки прий­ няли його не я к ін тр уза в їх н є д и тяч е ж и тт я, а я к старш ого при­ яте л я , товариш а забав, б ай к ар я і оповідача ц ік а в и х пригод, опі­ к у н а в п р о гул ь ках т а м ан д р івках . При т и х заб а в ах і р о зр и вках ви ховн й к Ю С УМ -у повинен ви ­ конати своє зав д ан н я — привернути дитину до свого народу, до свого рідного гур ту. Д ати дитині перш і елем ен тар н і зн ан н я про ї ї народ, її Б ать ківщ и н у — У кр аїн у. Н авчити ї ї любити у к р а їн ­ с ь к у м о ву, нею гордитись і не соромитись свого укр аїн сь ко го по­ х о дж ен н я. В иховни к повинен навчи ти ю н аків р озум іти сво їх б ать­ к ів і свою родину, і збудити в них т у г у за пізн ан н ям того, чого вони не м о ж уть пізнати в ч у ж ій ш колі. (Д алі буде)

Юний СУМ в Бельгії в національних строях на Здвизі СУМ -у викунуе мистецькі вправи 20

Зепон К*ссак

П л е ка й м о еилу Зенон К о ссак, один із ви значних член ів ОУН, заги н ув у боях з м ад яр ам и в 1939 р. з а волю К ар п атськ о ї У кр аїн и . К оли н і­ м ец ьки й ко н сул у Х усті д о р а д ж у в а в без боїв п ід д ати ся м а д я ­ рам , сл. пам. Зенон, як и й б ув у то вар и стві п ол ковн и ка Г у за р а КолодзінськогО, в ід п о вів: «В наш ому сл о вар і нем ає слова «п ідд ати ся». Н аведен а н и ж ч е стат т я н ай кр ащ е х ар ак тер и зує 3. К о ссака, того, що б ув сильним і любив силу. С ила, я к п р адж ер ел о ж и т т я , з а в ж д и м ал а ви р іш ал ьн е зн ач ін ­ н я в ж и т т і одиниці і народів. П ід ставо ві елем енти лю дського бут­ т я , я к воля, д у х , х ар ак тер , вір а, п р авда, любов і ін тел ект, коли вони насичені силою й відповідною динамічною натугою — ста­ ють вар то стям и вищ ого п о р ядку, бо м о ж уть вл адн о опан овувати ж и т т я й підносити його. К оли ж ц ієї сили б р акує їм , тоді є вони теоретичними й статичними п оняттям и без практично творчої спроможности. Д и н ам іка ж и т т я — це дію ча си ла творчих зуси л ь, це н ати ск творчого зростання й зм аг до кращ ого б уття. Т іл ь к и т і люди, що в глибині своєї істоти є сп р авді динамічними, що сповнені нічим невговтаною потребою боротьби за кращ ий світ і кр ащ і вар то сті — ви би ваю ться н а поверхню ж и т т я і є творчі. П ам’ятаю чи про це, мусимо п л екати силу в найш ирш ому розум інні: си л у т іл а , силу волі, си л у д у х а , си л у м оралі, си л у ін тел екту, си лу ж и ттєр адо сти й неустанного творчого чину. М усимо нести в ж и т т я к у л ь т сили! Зі стан овищ а націоналістичного св іто гл яд у — ж и ти , значи ть від д ати себе творчим зуси л л ям в ім ’я вел и ко ї ідеї, щоб н а ш л я­ х у ж и т т я нанизати свою о кр ем у вар тість і в той спосіб підносити р івен ь б уття. Коли ж підносимо наш е б уття до висот ід еал у, мусимо щ е вищ е стави ти наш ід еал і т а к у безконечну ч ер гу, щоб ж и т т я росло і ми в ньому, і щоб б ув вічний ріст до досконало­ сте. В аж л и ви м є, щоб п ам ’я т а л и ми про б езм еж н і твор чі потен­ ц ії, що є в лю дині, і вм іл и ці потенції п ер еко вувати в тверди й чин. Коли молода лю дина заб ув ає про д и н ам іку й ум істи ть свій мо­ лодечий порив у п евн у стати чн у систем у вартостей і хоче п ісл я п евн и х о сягів спокійно заж и ти , тоді вона в ж е скін чен а, я к сус­ п ільн о -тво р ч а істота й в ід н еї в ж е немає чого н ад іяти ся. С віт м олодечих поривів ви р іш ує про прийдешнє людини, а хто в мо­ лодечих р о ках не був або не є п ал ки м ідеалісто м , той на старості л іт стає чорною людиною. Це ясн е, бо молодість — це потенція м уж ности. В ім ’я цього т а в ім ’я світлости нашого прийдеш нього необхід­ но к л и к ати до в с іх молодих: Х ай наповнює в а с непогасна ж ад о б а бути творчими й дати з себе найбільш е вартостей. М айте хо тін н я бути кращ им и, д у ж ч и ­ ми й вартісніш им и, я к ваш і попередники, а л е ж у п а р і з тим будь­ 21

те ш л ях етн і а ж до крайности, бо т іл ь к и ш л я х етн ість і м оральн а чистота д асть вам зм огу бути сп р авді кращ и м и й н ад х н е ваш і вч и н ки великістю . В ж и т т і ніколи не б удьте без мети, ал е не о б м еж уй те себе м е­ тою — вм ій те диви тись щ е д а л і поза неї. М ета д л я вас — це та сила, що ун ап р ям лю вати м е в сі ваш і зуси л л я, ал е ж вон а не м о ж е п рив’я за ти вас до себе та к , щоб скостен іли ви з нею чи радш е із здійсненням її, я к ін д ій с ь к і йоґи. Н ехай к о ж н е осягнен­ н я мети буде д л я вас п об удж ен н ям д л я д ал ьш и х в а ж ч и х і щ е ви щ их цілей. Ід іть у ж и т тя, я к ти тан Г ер акл ь, що м ав п о всякч асн у потребу поборю вати переш коди. Б уд ь те непосидючі й п р агн іть до віч н о ­ го зро стан н я й усю д и н а м ік у свойого б уття в ід д ай те удо ско н а­ ленню ж и т т я й плеканню чим раз нових і кр ащ и х вартостей. П л екай те си л у й сам і б удьте силою — силою своєї н ац ії, силою ї ї кр аси , потуги й щ астя. Б уд ь те силою, що ви р іш увати м е все про перем огу во л і наш ої н ац ії. Не б уд ьте ф ілософ ами, ал е маю чи с віто гл яд і зм исл тям ущ о сти, прон и кли вість ін тел е кту, глибинність м и сл и тел я і прозорли­ вість, — ід іт ь у ж и т т я , я к геро ї й д уть — п р агн іть боротися за ж и т т я і за те, щ онайцінніш е в ньому. Д оско н аліть себе й інш их, п л екай те х а р а к т е р і стан ьте твердою основою кр ащ и х сусп іл ьн и х відносин і госп одарськи х у к л а д ів і пам ’ятай те, що вс е нове треба починати відтеп ер і в ід себе. Не говоріть; десь там , ко л и сь — бо це робить із вас м р ій н и ків ти п у Ш іґал єва Д остоєвського. Б уд ь т е н адхн ен н і ж и т т я м — н есіть к у л ь т ж и т т я й сам і б удьте образом його. Ж и віть радістю н ав іть серед н ай в аж ч и х ум ов і ці­ єю радістю кр еш іть к р а с у — т іл ь к и не скн ій те. Не бійтесь у д а ­ р ів, ал е не п адай те під ними. Коли вас щ ось р о зн іж ує надмірно й вби ває силу, тоді гар т у й ­ т е с я — й д іть на лоно природи і в ід н еї безпосередньо черпайте зап аси д л я творчого й мужньобойового ж и т т я . В она — природа, у ґр ун т о в ан а силою, — лю бить си льн и х і д р у ж и т ь із ними, ал е є ж о р сто ка д л я кво ли х. П рирода — т в ір сам ого Б ога — м ає ж и ттєд ай н у си л у д л я нас, том у д р у ж іт ь із нею і лю біть її. З природою рідного краю зо кр е­ м а тво р іть одноту й б удьте захи сн и кам и її, т а к я к вона є д ж е ­ релом наш ого ж и ття. Л ю біть сонце — воно дає енергію ясности. Л ю біть весн у, я к силу, що буди ть ж и т т я , що є образом вічного с т ав ан н я й молодечости. Лю біть літо й його ж а р , що п ал и ть н ер аз а ж до у п а д к у на ш л я х у м ан др ів — воно робить в ас витри­ вали м и. Лю біть зи м у т а ї ї лю ть — вона й скріплю є ваш у відп орн ість. В иплекую чи в собі ці вар то сті, ж и т т є в у си л у й від п о р н ість на н ай тяж ч е, сповнені безмеж ною ідейністю й готовістю ж и т т я в ід ­ дати за ід еал — горіть лю бов’ю до най вищ ої ід е ї у к р а їн с ь к о ї н а ц ії т а від д ай те себе й своє ж и т т я їй — в тій свідом ості, що д аєте себе в н ай кр ащ ій і н ай більш е доскон алій формі. Т оді будете сп р авж н ім и лю дьми й сп р авж н ім и сусп іл ьн и кам и , то ді стан ете гідними синами рідної н ац ії. 22

Молодь під совєтами:

Комсомол — експозитура Москви З ч асу створення в СССР комсомолу, я к «вірного пом ічни ка та невичерпаних р езер вів п ар тії», м оско всько -ко м ун істи чн і вер хо во ­ ди н ам агаю ться створити з п ідсо ветсько ї молоді сп ец іальн и й тип со вегсько ї людини, з новою ком уно-ім періялістичною мораллю, б уд івн и к а ком уністичного сусп іл ьства. На комсомол м осковський центр н а к л а в обов’я зо к прищ епити всій п ідсо вєтській молоді «п а л к у лю бов соціялістичній б атьківщ и н і», ви х о вати всю молодь, вклю чно до дітей, в д у с і л ен ін ізм у-м ар кси зм у. Н а ІІІ-м у В серосійському з ’їзд і комсомолу 2-го ж о в тн я 1920 ро­ к у виступив з промовою до комсомольців сам Ленін, як и й м іж інш им с к а з а в : «Ви — комсомольці, м усите із себе т а з у с іє ї совєтсько ї молоді ви х о в увати ко м ун істів. А це означає, що в с я сп р ава ви х о ван н я, о світа і н ав ч ан н я сучасн ої молоді м уси ть бути справою ви х о ван н я у молоді ком уністичної м о р а л і. . . Нас, ко м у­ н істів, часто обвинувачую ть, що ми не маємо м оралі. Це в с е — н еп р авда. Ми заперечуєм о м ораль, я к а виводить в с і чесноти лю ­ дини в ід б о г а . .. Н аш і чесноти своїм дж ер елом маю ть інтереси к л ясо во ї боротьби п р о л етар іяту. В зас ад і ком уністичної м оралі л еж и ть боротьба за п обудову ко м ун ізм у. Ми у в іч н і чесноти не віримо і брехню т а к а з к и про релігію в и к р и в ає м о . . . Т ак е з а в ­ д ан н я поте н адасться на комсомол. Комсомол м уси ть б ути ударною групою у в с я к ій праці, всю ди і скр ізь, а особливо п ри відб уд о ві, на підприєм ствах, у в с іх г а л у з я х дер ж авн о го господарства. Ми повинні к о ж н у працю, я к а б во н а не б ул а в а ж к а , б р удн а і не­ посильна, ви ко н увати т а к , щоб кож н и й робітник і селян и н ди ви ­ л и сь на молодь із заздрістю , що вони спроможні т а к працю вати, щоб робітник і селянин бр ав п р и клад з молоді, щоб вони бач и ­ ли, що молодь дійсно б уд ує к о м у н із м . . . Тому комсомол м уси ть в и х о в увати всю молодь з молодих років, з 12 р о к ів в ік у , в с в і­ домій дисципліні праці, з комуністичною моралю . . . » (Твори Л е­ ніна. ОГІЗ, 1948 р. ст. ст. 461-462, 469, 471). З наведен и х ленінових ц и тат сам і переконуємося, я к і ц іл і по­ стави в Л енін з компартією перед комсомолом, у я к о м у нап рям і і з якою мораллю м уси ть ви х о в увати сь молодь, вклю чно з д іт ь ­ ми. За засадою л ен ін сько ї п ро л етарсько ї моралі комсомолець по­ винен н е тіл ь к и бути передовиком у навчанні, новатором і стахановцем у праці, вп л и вати н а всю ін ш у молодь, зм уш увати її працю вати до цілковитого ви сн аж ен н я вл асн и х сил, п ідви щ увати ьи дайність праці, бути дисциплінованим, патріотом т а вірним «родіне» і всю ди а гіт ув ати з а соц іялісти чн у систему, а л е й топтати почуття др уж би , не ви зн авати й плю вати на в л асн і внутріш ні чесноти, бути безвірком , ви кр и вати в с і «воро ж і» елементи в сво ­ єм у власном у оточенні — на роботі, в ш колі, в родині. Особливе завд ан н я ко м п ар тія СССР п о кладає н а комсомол в га л у з і військового ви хован н я. Комсомольці в а р м ії м у с ять бути передовими у н авчанні, н а сл уж б і, в к а зар м ах , у вій сь к о вій п о літ23

роботі, серед н аселен ня — всюди. Комсомолець повинен ко ж н о ­ го контролю вати, доносити до М ВД та бути такою одчайдуш ною і хороброю людиною, я к а плює н а все ж и т т я «з висоти птічого польоту», д л я я к о ї вс е н а с в іт і — «море по ко л ін а». Зрозуміло, що особливу у в а г у м о скал і приділяю ть молоді і комсомолові на поневолених ними зем л ях , зо крем а н а У кр аїн і. С теж ач и за п ідсовєтськи м ж и ттям та докладно його а н а л із у ­ ючи, доходимо до ви сн о вку, що в той час, я к молодь М осковщ и­ ни цілковито п іш ла за м осковськи м комсомолом, в У к р аїн і т а к о ­ го яви щ а не спостерігаємо. М ож ем о ствердити н а в іт ь б іл ьш е — н а У к р а їн і «палким и та вірним и» комсомольцями є ті, я к і або давн о в ж е забули за вл асн е у к р а їн с ь к е п о хо дж ен н я т а переро­ дились у М осковських ян и ч ар ів, або всі оті зайди з М осковщ ини (м оскалі), я к и х ЦК BJIK CM н асл ав на У к р а їн у власни м и від п о ручникам и, п ідган яй л ам и та н агл ядач ам и . О стання ж молодь зов­ сім не б аж а с вступ ати до ком сом олу або, як щ о й зм уш ен а в с т у ­ пити, ви ко н ує свої ком сом ольські обов’я з к и пасивно, ун и к ає їх, н ам агає т ь с я нічим себе н е проявити, не м ає н ам ір у сл уж и ти «старш ом у братові». Щ е вк ін ц і 1953 р о ку у со вєтській м олодн яцькій пресі п о яви ­ в с я р я д статтей, у я к и х н ар ік ал о ся н а н едо ліки т а л и х у ком ­ сом ольську працю. Н а п о ч атк ах 1954 р о ку ж у р н а л «М олодий К о­ м ун іст» в ж е прямо ствердив, що ко л екти вн і групи з комсомоль­ ц ів н а підприєм ствах н ія к и х позитивних ви с л ід ів н е дали, а н ав­ п аки — лиш е гальм ую ть працю. Згідно з ріш ен ням ЦК ВЛКСМ , ком сом ольські ко л екти вн і групи н а підприєм ствах м али зав д а н ­ н я п о ж вави ти ком сом о льську працю серед молоді, притягти до комсомолу більш е нових член ів, стати перш ими в соцзм аганні, о р ган ізо вувати к у л ь т у р н у працю і т. д. Одначе, комсомольсько-виробничі групи в У к р а їн і не в и п р авд а­ ли в с іх сподівань ЦК ВЛК СМ . Н авп аки ; зам ість п о ж вавл ен н я вл асн о ї діяльности, стали комсомольським балястом . Т ак, н а Дні­ пропетровськом у м еталю рґійном у зав о д і в ж о в тн і 1954 р о к у в ід ­ б ул и сь ком сом ольські загал ь н і збори, на я к и х «пр ор аб ати валісь» 8 ін ж ен ерів-ко м сом о льц ів з а те, що вони відм ови ли сь в ід пропаґан ди вн о ї праці серед молоді. В передовій статті «К ом сом ольська П р авд а» ч. 127 за 1954 р. пиш еться, що «У нас не п ер евели ся ще т а к і ком сом ольські кер івн и ки , я к і забули зовсім з а до р уч ен у їм п ар тій н у працю і п о ж ер твувал и ї ї на користь особистих прия­ тел ь сь к и х відносин». В кореспонденції «З а спиною товар и ш ів» оп о відається про те, що в У к р аїн і д у ж е багато молодих колгосп­ н и ків, я к і не б аж аю ть працю вати у колгоспах, а ви ш укую ть собі ліпш ої і чистіш ої праці» («К ом сом ольська П р авда» ч. 283, 1954 р.). В статті «П рацю вати з лю дьми» («К ом сом ольська П р авда», ч. 281, 1954 р.) пиш еться: «Ін стр укто р Гайсинського р ай ко м у КСМ в У к р аїн і п р и їх ав у колгосп ім. Л еніна. П еревівш и працю ком ­ сом ольської о р ган ізац ії, він ви яви в, що комсомольці норм не ви­ коную ть, колгоспним ж и ттям не ц ік а в л я т ь с я , клю бів не в ід в ід у ­ ють. Б агато молоді, а серед н еї і комсомольців, в ід в ід у є ц ер кву, с в я т к у є релігій ні св я та, охрещ ус д ітей т а бере церковний шлюб...» Не ліпш а праця й з піонерами в У кр аїн і. Піонери зовсім не ц ік а в л я т ь с я комсомолом, ш ко лярі до піонерських о рган ізац ій не вступ аю ть. В ел и ке число дітей і ш ко л яр ів в ід від ую ть ц ер к ву, носять н атільн і хрести ки, виконую ть рел ігій н і обряди. 24

Т аки х ф ак тів, за тією ж совєтською пресою, м о ж н а навести д у ж е і д у ж е багато. \ Т аки м чином на а н а л ізі дрібних, немов би д у ж е м алозначних ф ак тів, з. певністю можемо ствердити, що створення нового типу совстської людини з ук р а їн с ь к о ї молоді ан і Ц К КПСС, ан і ЦК BJIKCM, ані Ц К ЛКСМ У кр аїн и не вд асться. У к р аїн сь к а молодь н астіл ьки міцна національним духови м почуттям , що, не з в а ж а ­ ючи на 37 р о ків о к уп ац ії У кр аїн и м осковсько-ком уністичним ре­ жимом, М оскві не в д а сть ся пролам ати і скаліч и ти у к р а їн с ь к у н а­ ціональну душ у, знищити і спаплю жити р елігій но-м оральні по­ ч уття. Про те, що у к р а їн с ь к а молодь завзято бореться проти м осков­ сько ї о куп ац ії за вл асн е національне існ уван н я, за збереж ен н я ук р а їн с ь к о ї національної душ і, за у к р а їн с ь к е ж и т т я — немас сум н іву. Те, що та боротьба ви гл яд ає не так , я к того хо тіло ся б нам, це інш а справа. А ле це не свідчи ть з а т’е, що ком уністичнор о сій ська р о зкл адн и ц ька мертвеччина не ви кон ує своєї гидкої .—•справи. Не заперечуємо, що со встська пош есть, кр ап ли н а за к р а ­ плиною, довбе д уш у ко ж н о ї людини, а тим більш е молодої, я к а ніколи не бачила вільного с в іт у та ж и в е весь ч ас, я к у темній в'язн и ц і. Н ам ул м осковської брехні протягом довгих р о ків поступово с і­ дає на п си х іку людини, а особливо н а п си х ік у молодої людини 1 глибокими карбам и в р ізу є т ь с я в молоду д уш у. Це д у ж е добре розумію ть больш евики, а тому, немов страшною зливою, зал и ва­ ють щоденно брехнею п ід со вєтську лю дину. О тж е в тому, що п си х іка підсовстської молодої людини, я к а вар и ться в ж е 37 ро­ к ів в м осковсько-ім періялістичном у соку, поступово н аб уває в ід ­ мінностей, нічого дивного немає. Неодноразово доводилось чути на ем іґр ац ії в ід еміґраційного сусп іл ьства т я ж к і заки ди в б ік підсо встської у к р а їн с ь к о ї моло­ д і за те, що вона не чинить активного спротиву м оско вській в л а ­ ді, часам и слухнян о ви ко н ує в с і зар я д ж ен н я комсомолу та ком ­ п ар тії, йде до комсомолу, ви с л у ж у є ть с я перед М осквою. Т аки х «хоробрих» із -з а «плоту» на ем іґр ац ії с досить. З ам ість того, щоб зви н увач ув ати п ідсо вєтську у к р а їн с ь к у молодь, хо тіло ся б у пер­ ш у ч ер гу дізнатись, якб и поводили себе оті ем іграційні «храбрєци» в підсоветських ум о вах ? А наш а у к р а їн с ь к а молодь н а ем іґр ац ії, наш доріст х іб а посту­ пово не змінює вл асн о ї психіки , погляди т а д у ш у ? Ч и ж мало н а­ шого доросту асим ілю ється, н аб уває ем іграційних зви чок і, вреш ­ ті, м ай ж е заб ув ає про У к р а їн у ! Т а к і яви щ а спостерігаємо н ав іть і в Н імеччині, н е згадую чи в ж е зао к еан сь кі ам ер и кан ські кр аїн и . І це д іється за ум ов вільного ви хован н я ук р а їн с ь к о ї молоді, у зах ід н ьо м у світі, де н ія к а п ар тія чи д и к татур а не н а в ’я з у є своєї волі. Т аки й стан ми вип равдовуєм о тим, що, м овл яв, ем іґраційне ж и тт я діє з а своїми правилам и. Це т а к ! А хіб а в СССР немає т е ж сво їх правил і х іб а наш а у к р а їн с ь к а молодь там зл іп лен а з ін­ шого тіста і на н еї не д іє п ідсо вєтське ж и т т я ? Б ез сум н іву — діє і ми лиш е мусимо д и вувати сь, що у к р а їн с ь к а молодь п ід со вєтами м ає ще стіл ьки сили, що бореться проти о куп ан та. Н ехай н а ­ в іт ь і в інш их формах. М усимо д и вувати сь і з того, що у к р а їн с ь к а молодь перш а в ід ­ гу к н ул ась н а в с іх зем л ях У кр аїн и на д ії револю ційно-визвольно­ 25

го п ід п іл л я ОУН -УПА, н е за л е ж н о в ід ж а х л и в о го тер о р у і п е р е ­ с л ід у в а н н я М оскви. Б о л ьш еви ки д у ж е добре в р ах о в у ю т ь н астр ій у к р а їн с ь к о ї п ід со вєтсько ї молоді. Т ом у протягом 1954 р о к у вони стал и щ е б іл ьш е тиснути н а комсомол т а м олодь У кр аїн и . Д л я того ур ухо м л ен о в с і сер едн и ки . Головний із н и х — д е м асо ве п е­ р есел ен н я у к р а їн с ь к о ї м олоді н а ц іл и н у т а перелоги до К а з а х ­ с т а н у і на д ал ек и й С х ід . П лян и ви сел ен н я у к р а їн с ь к о го н асел ен ­ н я М осквою б ул и зап р о екто ван і доси ть давно. Л иш е н е оголош у­ вал и сь . П ерш і прояви з ’я в и л и с ь у звер н ен н і Ц К К П С С до в и ­ борців у з в ’я з к у з виборам и до В ерховного С овєта СССР. О дна­ че, д е я к і п о зн аки про п л ян и п ер есел ен н я у к р а їн с ь к о ї молоді з а м е ж і У к р аїн и б ул и в ж е і н а 16-м у з ’їз д і Л К С М У к р аїн и , що в ід ­ б у в с я 25. 2. 54 p., хоч про н и х нічого не говорилось. Н а 12-м у з ’їз д і В Л К С М п л ян и м усового ви с ел ен н я у к р а їн с ь к о ї м олоді о д ер ­ ж а л и к ін ц е в е оф ормлення. З того ч а с у д е с я т к и ти ся ч у к р а їн с ь ­ ко ї молоді «добровільно», п ід б агн етам и М оскви, ви в о зи ть с я до К а з а х с т а н у , на А л тай т а до С ибіру. Ц і заход и , тобто, п р и м усо ве ви в е зе н н я у к р а їн с ь к о ї м олоді до К а з а х с т а н у , є ніщ о інш е, я к т іл ь к и ф ізи ч н е нищ ення у к р а їн с ь к о го н асел ен н я. К р ім того в ком сом олі У к р аїн и п р о во ди ться ч и стк а його л а в . хоч про т е о ф і­ ційно не п и ш еться, ал е про ч и с т к у м о ж н а ви ч и тати з со ветсько ї преси. Х оч «К о м сом о л ьська П р ав д а» н ази ває т а к у ч и с т к у «сам о ­ віл ь н и м зал и ш ен н ям », о д н ач е той, хто зн ає п ід с о в є т с ь к у д ій сн ість, т а к о м у твер д ж ен н ю н іко л и не п о вір и ть. Я к п р ави ло, ком сом олець, я к и й «сам о віл ьн о » зал и ш и в ком сом ол, н егайно з ко м со м ол у в и ­ к л ю ч ав ся . Д ал і ж д ію ть у ж е ін ш і с о в єт сь к і органи (М ВД, суд, п р о к у р а т у р а і т. д.). Ч и с т к а за т о р к н у л а в с і ко м со м о л ьськ і о се­ р едки , а л е н е вищ е, я к до р а й к о м у ком сом олу. Це, зн о в у ж , с в ід ­ ч и ть про те, що не ко м со м о л ьськ і вер х и , н е п ар тій н і пани, а з в и ­ ч ай н а ко м со м о л ьськ а р я д о в а м ас а -тр а к т у є т ь с я ком со м о льськи м и чин о вн и кам и ненадійною . З ко м сом о лу ви к и д аю ть н е т іл ь к и н а с е л і в ко л го сп ах, а л е т а к о ж в М Т С -ах , р ад го сп ах, н а п ідп р и єм ­ с т в а х , і уст а н о в а х . П оряд з чисткою ком сом олу, в У к р а їн і в ід б у ­ в а є т ь с я і ч и стк а устан о в. К о м со м о л ьські р ай ко м и т а обкоми з м у ­ ш ую сь к о м со м о л ьц ів-сл уж б о в ц ів перш ими «п о к а за т и п р и к л а д », зал и ш ати бю рову працю т а йти н а підприєм ство до в а р с т а т у . 12-ий з’їз д В Л К С М т а 16-ий з ’їз д Л К С М У к р а їн и д о си ть довго д и с к у т у в а л и н ад проблемою п о ж в а в л е н н я ко м со м о л ьсько ї праці. Щ об р я т у в а т и хронічний зан еп ад ко м со м о л ьсько ї п р ац і в У к р а ї­ ні, Ц К В Л К С М н а к а з а в Ц К Л К С М У к р аїн и зас т о с у в ат и н и з к у особливих зах о д ів . У п о вн о важ ен и м в ід Ц К В Л К С М н а п ідп р и ­ є м с т в а х У к р аїн и н ак азан о розпочати в 1954 році р із н і «п ер едо ві» к а м п а н ії. З а тим н ак азо м молодь Х ар к ів с ь к о го м аш и н о б уд івел ьного з а в о д у зм уш ен а б у л а п ер ш а в ід гу к н у т и с ь н а з а к л и к молоді Л ен ін гр ад с ьки х п ідп ри єм ств щ одо за о щ ад ж е н н я виробничої сиро­ вини т а в и ш у к у в а н н я м ісц еви х виробничих р езе р в ів . М олодь к о л ­ госп у ім . Б удьонного н а О дещ ині зв е р н у л а с я з зак л и к о м до мо­ ло ді У к р аїн и про п ол іп ш ен н я п л е к а н н я худоб и т а п ідн есен н я ур о ж ай н о сти в 1954 році. К ом сом ольці Донбасу зм уш ен і б ул и с т а ­ ти «н оваторам и » по в и д о б у тк у в у г іл л я т а о р ган ізуван н ю «п е р е­ до ви х » ш ах т. Т р акто р и стів М ТС в У к р а їн і з а ц ьогорічн их ж н и в м о ско вс ькі зай ди вес ь ч ас п ід га н ял и , щоб дотерм іново зак ін ч и л и ж н и в а , а потім їх п ер еки д ал о сь до К а з а х с т а н у , н ем ов би д л я «до ­ помоги» о п ан у вати цілини. Н е м и н ул а г ір к а д о л я в У к р а їн і і п ід 26

совєтськи х ш ко л яр ів т а піонерів. Т ак, Х а р к ів с ь к і піонери зм у­ шені б ули зап о ч аткувати кам панію «піонерської допомоги» д л я сільського господарства. Д ітей парткоми т а ком сом ольські к о м і­ тети погнали н а лани і степи. Ш колярі в а т а ж и л и зерно, тягал и до молотарки снопи, загр іб али колоски, сторожили скирти т а то­ ки з зерном, п ід с л ід ж у в а л и з а « р озб азар увачам и » колгоспного м айна, збирали яр и н у т а овочі і т. д. і т. д. Т аки й «патріотичний почин» х а р к ів с ь к и х ш ко л яр ів «П іон ерська З ор ька» р о зд м ух ал а до загальносою зних за с я гів . Ж онглю вала М осква у 1954 році п ідсо вєтську молодь і на м іж народньому від ти н к у. В 1954 році СССР, а в том у числі і У к р а ­ їну, в ід в ід а л и представники до 80 ч уж и н ец ьк и х м олодн яцьких орган ізац ій . 223 представн и ки студен тів з р ізн и х к р а їн в ід від ал и СССР під час м о ско всько ї сесії Р ади М іж н аро дн ьо ї С п ілки С ту­ ден тів. Зросла т а к о ж к іл ь к іс т ь м олодн яцьких д ел егац ій СССР за кордоном. На в с іх м іж н ар о д н іх спортових зм аган н ях молодь СССР, а серед н еї найбільш е у к р а їн с ь к і спортсмени, маю ть н и зку перемог т а нагород. В з а га л і треба ствердити: 1. Щоб зал ам ати ж и вуч и й ук р аїн сь ки й нац іо н алізм в д у ш ах у к р а їн с ь к о ї п ідсо встсько ї молоді, Ц К КПСС н ам агаєть ся з а в с я ­ к у ц ін у ви х о в увати її в м о ско всько -ім п ер іялісти чн ом у н ап рям і, п ід керівн и ц тво м ком сом олу «старш ого бр ата» — росіян. М етоди а си м іл я ц ії та р уси ф ікац ії в 1954 році застосо вувал и сь Москвою д у ж е хитро і спритно. Одним з них було «врочисте» с в я т к у в а н н я 300-річчя поневолення У кр аїн и . 2. Ц К КПСС н а в а н т а ж у є у к р а їн с ь к у молодь н ай важ ч и м и ф і­ зичними працям и на п ідп р и єм ствах т а в сіл ь ськ о м у господарстві, н е лиш е у м е ж а х , ал е й поза м еж ам и У кр аїн и . 3. В а ж к і матерія,льні ум ови існ уван н я молоді, м ізер н і заробіт­ ки , зак р іп л ен н я її з а новобудівлям и, М Т С -ам и т а радгоспам и, примусове ви везен н я на о п ан уван н я цілини і перелогів, — усе це не зал ам ал о у к р а їн с ь к у молодь, а н авп аки — загар то ву є її в боротьбі проти о куп ан та. Зрозуміло, що н ев ел и к а ч астин а у к р а ­ їн ськ о ї молоді, вибивш ись н а ви со кі партійні посади, стає ян и ­ чарам и у к р а їн с ь к о ї н ац ії, ал е це яви щ е н е є масовим. 4. Ц К КПСС т а його відпоручники в У к р а їн і — ЦК КП У та Ц К Л К С М У — вж и ваю ть в с іх зах о д ів, щоб прищ епити у к р а їн ­ ськи м д ітям п о ч уття м оско всько ї вел и ко дер ж авн о сти «старш ого брата» т а «непоруш ної др уж б и н ародів» СССР. А ле, я к свідчи ть сам а м о ско вська преса, у к р а їн с ь к і діти д у ж е в а ж к о «п еревихо­ вую ть ся». На переш коді цього сто ять батьки , р е л ігія , ук р аїн сь ки й націоналізм. До того всього ж М о скві у її ганебній праці в У к р а ­ їн і сер ед у к р а їн с ь к о ї молоді п ер еш кодж ає револю ційний націо­ налістичний підпільний спротив ОУН-УПА т а боротьба всього укр аїн сько го н аселен н я з а в л асн у С ам остійну Соборну У к р а їн ­ с ь к у Д ер ж ав у. У к р а їн с ь к а молодь н а ем іґр ац ії м уси ть з того зро­ бити відп о відн і висновки. «ДОКИ НА У К РА ЇН С ЬК ІЙ ЗЕМЛІ ПАНУВАТИМ Е Ч УЖ И ­ НЕЦЬ, ДОТИ У К РА ЇН Ц І НЕ ПОКЛАДУТЬ ЗБРОЇ. ДОТИ ВСІ ПОКОЛІННЯ У К РА ЇН Ц ІВ ЙТИМУТЬ НА ВІЙ НУ».

м. махновський

27

ЖИТТЯ ПОНЕВОЛЕНОЇ МОЛОДІ В СССР З а (розп орядж енням Т ер ен -У зян сько го рай он у ком сом олу ве­ л и к а к іл ь к іс т ь молоді сп р ям о ван а н а працю в твар и н н и ц ькі ф ер­ ми. Т ам вони н абули к в а л іф ік а ц ії ч аб ан ів, ч ер ед н и ків, таб ун н и ків, до яр о к, ск о тар ів. С еред м олоді в е л и к а к іл ь к іс т ь ко л и ш н іх дер­ ж а в н и х ур яд о в ц ів т а ш ко л яр ів , що закін ч и л и середню о світу. Л иш е в березні р ай ко м п ар тії т а рай ком ком сом олу сп р я м у в а в до п раці на ф ерми 50 ю н аків і д ів ч ат. («К о м сом ольська П р авд а», 22. 3. 55. К зи л-О р да, (К азах с тан ). Ось т а к о ї к в а л іф ік а ц ії набирає п ід со в ст сь к а молодь по зак ін ч ен н і сер едн іх ш к іл т а п іс л я п р ац і в ур я д о в и х устан о в ах ! * Г азет а молоді Л ь в ів с ь к о ї области «Л ен ін ськ а М олодь» повідо­ м ила, що за ін іц іяти вою (читай — н ак азо м !) обкому п ар тії, молодь области го тується до ви р о щ уван н я к у к у р у д з и . В о бласті в ж е ор­ ган ізо ван о 720 м олодечих лан о к, а протягом к в іт н я б уде щ е у к о м ­ п л екто ван о 280. М олодь М у к ач ів сь к о го району в и в е зл а н а поле 40 тис. тонн добрива та зіб р ал а 1 800 цнтн. попелу і к ур яч о го п о сл іду. З а м ість весело і безтурботно проводити молоді л іт а, набираю чи в молодому в іц і зн ан ь д л я м айбутнього ж и т т я , р о сій ськ о -ім п е р іял істи ч н і поневолю вачі зм уш ую ть поневолену у к р а їн с ь к у молодь збирати к у р я ч и й послід. -X-

«П р авд а У кр аїн и » з ЗО. 3. ц. р. повідом ила, що н а ш а х т а х Дон­ б асу працю є д у ж е б агато молоді, я к ій в з а г а л і не п р и д іл я єть ся н ія к о ї у в а ги . П обутом н іхто не ц ік а в и т ь с я , про к у л ь т у р н е ви х о ­ в а н н я н а в іт ь нем ає і дум ки . Г азета ви м агає в ід п ар тій н и х т а ко м ­ со м о льськи х н а гл я д а ч ів посилити політичне ви х о в ан н я «в д усі суворого дотрим ання дисципліни п раці т а б езм еж н о ї віддан о сти б ать ків щ и н і». Б ач и те чого в и м агає га зе т а ! А того, щоб молодь не ж и л а напівголодною — г а з е т а не ви м агає? * З а повідом лен ням газети «К а з а х с т а н с ь к а П р авд а» з 29. 3. 55 p., з н а к а з у ком сом олу до к а з а х с т а н с ь к и х степ ів в и їх а л о в ж е б іл ьш е 50 тис. м олоді «добровільно» оп ан о вувати ц іли н у. З Ворош иловг р а д с ь к о ї области до У р а л ь с ь к а прибуло п онад 1 000 осіб у к р а їн ­ с ь к о ї молоді, а до П авл о гр ад у з Дніпропетровщ ини — 800 ю н аків. Запроторення йде д ал і. Т епер з У кр аїн и п ідго товляю ть зн о ву ти ­ с я ч і молоді виселити в к а з а х с т а н с ь к і п устел і. * Б іл ь ш е 50% р обітн иків і сп ец іял іс тів, затр уд н ен и х у в у гіл ь н ій промисловості СССР, це п ер ев аж н о молодь. А л е в р я д і ш ах т серед м олоді зо всім зан едб ан а ви х о в н а п раця, п л и н н ість к а д р ів д у ж е в е л и к а , молодь сам о вільн о зал и ш ає працю в ко п а л ь н ях , п ід ш ук ує собі ліп ш у, п оруш ує ди сц и п лін у праці. З ам ість турбот про молодь т а в л аш тув а н н я їй добрих побутових і к у л ь т у р н и х ум о в т а посильної праці, м о ско вськи й ім п е р іял ізм з а га н я є молодь глибоко п ід землю , н а р а ж у є її ж и т т я на н еб езп еку т а в и м агає ви ко н ан н я і п ер еви ко н ан н я виробничих п л ян ів. (З а «К омсомольською П равдою » з 2. 4. 55 p.). 28

«К р асн ая З в єзд а» з 12. 4. 55 р. пише, що П олітичне У п р авл ін н я Д ал еко сх ід н ьо ї вій сь к о во ї о кр уги провело недавно н ар ад у в ід п о в і­ дал ьн и х ко м со м о л ьськи х п р ац івн и ків вій сь к о ви х частин. Н а н а­ р ад і ко м со м о л ьськи х п ід га н я ч ів н ак азан о посилити стан політич­ ної праці серед ч лен ів к о м со м о л у-во як ів со ветсько ї ар м ії, бо, я к ствердили най вищ і р о сій ські н аставн и ки , з а останній час ко м ­ сомольці перестали бути п р и кладом і автори тетом в бойовому н авчан н і д л я інш их. А це все робить М о сква, щоб ви х о вати молодь д л я гарм атного м’яса в м айбутній вій н і т а послати ї ї н а см ерть д л я поневолення молоді всього с в іт у в ім ’я ім періялістичного п ан уван н я М о скви на зем ній к у л і. * Р е д а к ц ія газети «К ом сом о льська П р авда» повідом ила 15. 4. ц. p., що молоді уч н і Т и хо р ец ько ї техн іч н о ї ш коли н ад ісл ал и до р е д а к ­ ц ії листа, в як о м у с к а р ж а т ь с я н а п о ган у працю їд ал е н ь т а в з а г а л і п остачання хар ч ам и . «О біди у нас, — пиш еться в ли сті, — го ту­ ю ться несм ачні, н а в іть не м о ж н а до рота л о ж к и піднести з і стр а­ вою. ї ж а одном анітна і н ея к іс н а. С трави д у ж е дорогі, ал е досить часто не ви стач ає й ти х н ея к іс н и х стр ав». Т а к ж и в е молодь в «щ асл и вій к р а їн і со ц іял ізм у». Ж « К а за х с т а н с ь к а П р авда» з 22. 4. 55 р. пише, що в ди тяч о м у с ад ­ к у ч. 64 Ф р ун зевсько го рай он у (К азах с тан ) в и х о в у є ть с я (? !) 160 дітей, ал е сад о к р о зр ахован и й т іл ь к и н а 100. Турбот з а ви х о в ан ­ н ям д ітей немає. Т існ ота в с а д к у н ем о ж л и ва. Д ітям дош кільного в ік у потребується денний сон, ал е к ім н ат д л я спан ня в с а д к у не­ має. Б іл ь ш ість ж и тл о во ї площ і зай н я т а п ід/п р и ватн і квар ти р и . В них ж и в у т ь люди, що нічого спільного з садко м не маю ть. Оце й є оте «щ асл и ве» дитинство п ід комуністичною владою , про я к е кр и ч и ть н а весь с в іт р о сій сько -ко м ун істи ч н а пропаганда. Б ать к и каторж ною працею опановую ть ц іли н у, а д іт я м м о скал і к а л іч а т ь душ у.

*

Я к подає «К о м сом ольська П р авд а» з 23. 4. ц. p., в 1954 році з а ­ кін ч и ло ін сти тут ім. М іч ур и н а 150 ю н аків т а ю начок. В сіх , за р о зп о р ядж ен н ям М оскви, спрям овано на працю до цілини. Т ам вони теп ер працю ю ть не з а власною к в ал іф ікац ією , а зал еж н о в ід обставин. Про це вони н ап и сали ли ста До р ед ак ц ії. Д аремно п и ш уть! Л ист до п ар тій н о -ком со м о л ьськи х н а гл я д а ч ів __ це «гл ас вопіющ ого у п усти н і». Інтереси М оскви ви щ і з а к в а л і­ ф ікац ію чи ж и т т я окр ем ої людини, хоч С тал ін і с к а з а в колись, що «найцінніш им скарбом є лю дина». ■X«К р асн ая З в єзд а» з 24. 4. 55 р. пиш е, що д л я затум ан ю ван н я і о тр уєн н я молодого р о зум у т а д уш і п ідсо вєтсько ї молоді воєнне видавн и ц тво М ін істер ства оборони СССР в и д р у к у в а л о брош уру п ідп о лко вн и ка В. К о м ісар о ва; «К ом сом ольське до руч ен н я». В брош урі пи ш еться, що ком сом ольці — це надійний р езер в п арти т а щ о вони не п о ж ал ію ть свого ж и т т я , щоб «хоробро» заги н ути в боротьбі з ворогом, перем агаю чи його. К о м ен тар ів не потрібно. Я к к а ж у т ь «старш і б р ати »: всьо ясно! 29

Не самим хлібом насущним, а нениною ідесю жити Д р укуєм о лист вел и ко го п р и ят ел я С п ілки У к р а їн с ь к о ї М олоді з-п о м іж старш ого у к р а їн сь к о го по ко лін н я (п. Л о м ац ьком у д ал ек о поза 60 р о ків) заадр есо ван и й на за га л ь н і збори О кр уж н ого К о м іте­ т у СУМ в М анчестері. * Сьогодні у В ас Р іч н і З а га л ь н і Збори. Я к добрий господар, з а к ін ­ чивш и старий р ік , робить п ер егл яд своєї цілорічної п раці т а в к л а ­ дає п л ян праці на р ік наступний, т а к само зробите й В и .. . Це й те ми зробили, це й те о сягн ул и — с к а ж е т е .. . А л е цього зам ал о було. . . Ми хочемо рости, р о зви вати сь, п о м н о ж увати наш і труди, підноситись все вищ е й вищ е, вдосконалю вати себе і свою працю та ступ а ти правильним ш ляхо м — ш ляхом , що в ед е до сонця волі, в країну кращого ж и т т я , — в країну правди, добра й краси! Т а к с к а ж е т е на сво їх З агал ьн и х З борах! С к а ж е т е й стар ати сь б удете н ам іти ти п лян п р ац і н а р ік , що перед В а м и .. . Д озвольте й мені до ки н ути дещ о до того Ваш ого п л я н у п р ац і в м айбутньом у: подбайте збільш ити членство С У М -у. К ож ний з до­ теп ер іш н іх член ів н ехай придбає одного члена. . . Щоб найменш е було ти х , що то «лю зом» х о д я т ь і, незор ган ізо ван и м и бувш и, в ід ­ падаю ть в ід нац іо н альн о ї спільноти. . . А цього не см іє в н ас бути. Щ отиж ня, напр., в суботу вечором у л а д ж у й т е сходини, ч и тай те р еф ерати й ц ік а в іш і статті з наш ої преси, в е д іт ь д и с к у с ії, щоб не було цього, що в нас т а к часто б ув а є: люди сл ух аю ть , одним ухо м дещ о л о вл ять, а д р уги м ви п ускаю ть, а там , п оки ваю ть головами т а й р о зій д уться з д у м к а м и про сво ї вл асн і, особисті сп р ави й турботи щ оденного ж и т т я .. . СУМ потребує чинних, а не п аси вн и х ч л ен ів! В ко ж н о м у О середку С У М -у м уси ть бути б іб л іотека. Ч лен и м у ­ с я т ь ч и тати ! К ож ний член С У М -у обов’я зк о во п ер едп л ач ує при­ най м ні одну з наш их газет. Р ід н а г а з е т а — це ж т а одинока, м іц ­ на н и тк а, що пов’я з у є з національною спільнотою т у т н а ч уж и н і, а одночасно не дає заб ути свого н ар о ду й сво єї Б ать ківщ и н и там «у ярмі, під московським каравулом у тюрмі!» Ч лен С У М -у не сміє ж а л іт и грош а на з а г а л ь н о -у к р а їн с ь к і цілі сам , а т е ж і м уси ть п р и гад ув ати інш им їх обов’я зк и супроти Б атьківщ и н и . Грош еві д атк и на' у к р а їн с ь к і ц іл і м аю ть вели чезн е, нє тільки матеріяльне, але й моральне значенняJ Це ж один із р еал ьн и х в и я в ів сповнення обов’я з к у супроти сво єї Н ац ії —■ це ц его л к а під б удо ву величного х р а м у волі У к р аїн и ! К ож н и й , по своїй спромозі, один більш е, др уги й менш е, але всі радо й охотно м у с я т ь ск л а д а т и лепти —ц еголки, з я к и х нап евно п овстане в е л и к а й т р и в к а б уд івл я. . . Б у д ів л я вл асн о ї Д ер ж ави ! Проводи, чи то К р ай о ви х К о м ітетів, чи то О середків, м аю ть б у­ ти д л я ч лен ства ж и ви м пр и кладом праці, т р у д у й від дан о сти Ор­ г а н із а ц ії' П раця в горі і в н и зах м уси ть бути щ ира й со вісн а, и к д л я доброго сина ж а д н а п р ац я д л я рідної м атер і не є н іко л и за­ т я ж к а , так і праця щирого українця — праця д л я М атері-України, д л я ї ї добра й слави та II визволення з московської неволі — не може й не сміс бути заваж ка! "V ЗО

К лич С У М -у — це «Ч есть У кр аїн и — Готов боронити!» А ле не пільно й на хви ли н у заб увати , що щоб т у честь боронити, треба сам ом у чесним бути. Ч есним супроти себе, супроти д р у зів і с у ­ проти В о га й Б атьківщ и н и ! Та й треба хотіти і вміти честь України боронити. На кожному місці, при кожній нагоді, — своїми вчипками, поступками, а на­ віть і думками своїми! Сильну волю треба мати — чистий, кри­ штальний характер і високо розвинену національну свідомість! Чести У кр аїн и не буде боронити лю дина національно несвідом а, лю дина без твер до ї волі, лю дина з хи тки м хар актер о м — людина, я к а осторонь зорганізованого ж и т т я д ер ж и ть ся — лю дина само­ любна й скуп ар ство м опанована, — людина, я к а не знає дисциплі­ ни й п о сл уху. Хто не вм іє, чи не хоче, сл ух ати , той не потрапить н ав іть своїм д ітям н ак ази давати . А хто сам себе ш анус, того й інш і ш аную ть. А хто з пошаною до інш их відн оси ться, той і д л я себе всю ди по­ ш ану находить. «Б ог і У к р аїн а » — це н ач ал ьн е гасло не лиш е сум івц я, ал е й кож ного щирого ук р аїн сь ко го н ац іо н аліста. А н ац іо н ал іст — це кож ний свідомий ук р а їн ец ь , як и й Б ога понад усе, а свою У кр аїн у, як себе самого, а то ще й більше, любить! Б ога й У к р а їн у в своєм у серці носить і ж о дн ій си л і не д асть їх собі із сер ц я ви р вати ! Ж ивемо не д л я себе сам и х, а д л я Б ога й У кр аїн и — ними ж и ­ вемо й за них готові й ж и т т я від д ати ! В т ак о м у р озум інні у к р а їн с ь к и м націоналістом бути — це н ай­ більш а почесть і ш ан а — це найвищ е вирізнен ня і відзн ач ен н я! Д ля того кож н и й сум івец ь гордий м уси ть бути, що його о р ган іза­ цію націоналістичною н ази ваю ть! Одне т іл ь к и м уси ть сум івец ь з а в ж д и на тям ц і м ати : Любов українського націоналіста-сумівця до Бога й України мусить бути чинна і жертвенна! СУМ м уси ть бути сильний! Сильний кількістю здисциплінованих членів, а ще сильніший їх якістю! Сильний працею. . . С иль­ ний д ухо м ! Т а й щ е сильний вірою, що діж д ем о сь ми весни, — с в я ­ та во л і, і світл а, і втіхи . А щоб цього д іж д ати с ь , треба нам всім не самим хлібом н асущ ­ ним, а великою ідеею жити! Ідеею здобути Українську Самостійну Соборну Державу! Ж ити й дошити радісної хвилини, коли наша Україна «огнистим видом засяє у народів вольних колі», а народ заспіває, як співав колись: «Т а не буде лучш е, та не буде кращ е, я к у нас на У к р а їн і» . . . Д ож ити т іє ї свя то ї хви лини В ам , Д р узі сум івц і, з серця і душ і баж аю . . . І п р и віт В ам пересилаю : Ч есть У кр аїн и — боронити готов! М. Ломацький У К РА ЇН С ЬК І БА ТЬК И Й М АТЕРІ! ПОГОВОРІТЬ ІЗ СВОЇМИ СИНАМИ Й ДОНЬКАМИ, ЩОБ ВОНИ ВСТУПИЛИ ДО ЧЛЕНІВ СПІЛКИ У КРА ЇН СЬК О Ї МОЛОДІ! В С У М -і ВОНИ ЗБЕРЕЖ УТЬ СВОЮ МОРАЛЬНУ Й ЧИСТО ЛЮ ДСЬКУ ЧЕСТЬ! В С У М -і ВОНИ ЗНАЙДУТЬ НАЛЕЖ НЕ ВИХОВАННЯ Й БУДУТЬ ЗБЕРЕ­ ЖЕНІ ВІД ЗАНЕПАДУ І РО ЗКЛАДУ В ЧУЖ ИНЕЦЬКОМУ ОТОЧЕННІ! 31

Наука і знання: о. п.

Нариси з історії філософії Стоїки П о н яття «стоїцизм у» чи то «стоїчної» м оралі увій ш л о, в ід ч а с ів Р ен есан су, в загал ьн о -евр о п ей ськи й мовний в ж и то к , в п о зи ти в­ ному сен сі некорисли вості!, д уш евн о ї твердости, суво р и х вим ог супроти ін ш и х і, особливо, супроти самого себе, зл ам перед у д а ­ рам и долі, к у л ь т у м оральної чесноти, я к єдиного р еал ьн о го б л а га в ж и т т і лю дськом у, н ар еш ті — гум анного п ер еко н ан н я в зас ад н и чій (бодай, теоретичній) р івн о сті т а рівн оп равн ості в с іх лю дей і н ар о дів. Очевидно, багато чого в ц и х принципах стоїчн ої м о р ал і є сп івзвуч н и м із моральним и зас ад ам и х р и сти ян ства, я к це, зр еш ­ тою, зазн ач ал о сь і д ек и м з О тців Ц ер кви . П роте с л ід не в тр ач ати з у в а ги , що в и х ід н і засад и стоїчн ої і х р и сти ян ськ о ї ети ки є с у т ­ тєво від м ін н і, а через це й п р акти ч н і м ор альн і ви сн о вки стоїц и з­ м у в б агат ь о х історичних п у н к т а х р о зх о д ять ся з хр и сти ян ство м т а к сам о гостро, я к і теоретичні його засн о вки т а ви сн овки , сто­ совн і до р ел ігій н о ї ф ілософ ії. Щоб це пояснити, зуп и н и м ося спер­ ш у н а п о хо дж ен н і т а р о зви тку стоїчн ої ф ілософ ічної ш ко л и ; т а ­ кого р о ду історичний п ід х ід до сп р ави є в ц ьом у в и п а д к у особ­ ливо потрібний щ е й ч ер ез те, що сам е в ід пи сан ь основополож ­ н и к ів сто їц и зм у не збереглось сл и ве нічого, і т і б іл ьш -м ен ш си­ стем ати ч н і в и к л а д и стоїчн ої системи, що дій ш ли до нас, н ал е ­ ж а т ь п ер ев аж н о до п ізн ьо ї — в ж е р и м сько ї -— доби. З а сво їм п о хо дж ен н ям і основними ідеям и , сто їчн а ф ілософ ія щ онайм енш е т а к само з а л е ж и т ь в ід ф ілософ ії т. зв. кініків (див. про н и х «А ван ґар д », 1953-54 ч. 10-11 (32-33), ст. 35-39), я к і ф іл о ­ со ф ія А р и сто теля -— в ід П лятон ової; м о ж н а н а в іт ь із певним п р а­ вом н азв ати стоїцизм обновленим кін ізм ом , лиш е значною мірою «.уш ляхетнени м » морально, доповненим у г а л у з і р ел ігій н о ї ф іло ­ соф ії (якою к ін ік и , з а п р и кладом самого С о кр ата, в з а г а л і не ц і­ кави л и сь), очищ еним в ід п евн и х с к р а й н іх ек с т р а в а ґа н ц ій і з в е д е ­ ним до бодай зовніш ньо стр ун к о ї т а н ауко п одібн ої системи. Ц я з а л е ж н іс т ь в ід кін іч н и х зас ад особливо х ар ак тер и сти ч н а д л я про­ від н и х п р ед ста вн и к ів т. зв. «стар ш о ї» стоїчної ш коли — д л я ї ї засн о вн и к а Зенона (з м іста К іт ій н а о. К іп р і, 342-270 до P. X.), що ж и в в А тен ах у прим іщ енні «стоа п о й кіл е» (цебто «стр о кати й портик» чи то «ґа л е р ія », п р и кр аш ен а образам и сл аветн о го м а ­ л я р а П оліґнота) — з в ід к и й позн ач ен н я «сто їки », «стоїчний», «стоїц и зм » — д ал і, Зенонового безпосереднього у ч н я т а н аст уп ­ н и к а в к е р у в а н н і ш колою — К леанта з м іста А сс у Т роаді (331251 до P. X.), авто р а, просякненого глибоким п ан теїзм ом , «ги м н у до З е в с а » (в гек сам етр а х ), що зб ер ігся, і н ареш ті, головного сис­ тем ати зато р а стоїчн ої ф ілософ ії — Хрисиппа з м. Солі в К ілік ії (приблизно 280-205 до P. X .), авто р а д у ж е ч и слен н и х ф ілософ іч­ них т р а к т а т ів — йому п р и п и сувал о сь понад 705 «книг» — з яких, проте, зберегли сь лиш е нечисленн і ур и в к и ; а л е твори Х рисиппа 32

лиш ились міродайними д л я всього пізніш ого стоїцизм у, особливо и га л у з і логіки, д іял е к ти к и , ф ізи ки т а косм ології. Н аступ н а т. зв. «сер едн я» стоїчн а ш ко л а х а р а к т е р и зу є т ь с я пе­ р еваж н о певною схильн істю до е к л е к т и зм у ; Панайтій (з о. Родос, приблизно 180-110 до P. X.), особистий п р и ятел ь і, с к а за т и б ф і­ лософічний к е р івн и к славетн ого Сципіона А ф ри кан ського Мо­ лодшого, в д е я к и х п у н к т а х в ід х и л я в с я в ід системи Х рисиппа на користь А ристотелевої ф ілософ ії (а через це, м іж інш им, зап е­ р еч ував посмертне іс н у в ан н я ін д и від уал ьн о ї д уш і і рівно ж , н а підміну в ід інш их с то їків, скептично с тав и в с я до в іщ ув ан ь , ора­ к у л ів , в и к л и к а н н я д у х ів тощо); н авп аки , Посейдоній (з м. А п ам ея в С ір ії, приблизно 135-50 до Р . X.), видатний історик, географ і астроном, си м п ати зував п лятон ізм ові, зо кр ем а його р ел ігій н о містичним ск л ад н и кам . Ф ілосо ф и -сто їки р и м ської доби — пред­ ставн и ки т. зв. «молодш ої» стоїчної ш коли (сли ве єдині, чиї пи­ санн я зберегли сь більш -м енш уповні) — в теоретичних п и тан н ях повернулись до давніш ого «чистого» стоїцизм у, проте сам і п ер е­ важ н о о б м еж увал и сь на розробленні проблем п рактичної м оралі; це е — славетн и й рим ський дер ж авн и й м у ж Люцій Анней Сенека (1-65 по P. X.), н авч и тел ь і політичний к е р івн и к, а п ід к ін ец ь —ж е р т в а ц ісар я Нерона, що зм уси в його скін чи ти ж и т т я сам огуб­ ством, авто р численних ф ілософ ічних т р а к т а т ів , тр аґед ій і про­ сторої зб ір ки л и стуван н я (морального зм істу); д ал і, раб, а п ізн і­ ше ви п ущ ен и к Епіктет (з м ал о азій сько ї области Ф р и ґії, приблиз­ но 25-115 по P. X.), ч и ї у с н і вч ен н я були зап и сан і грецькою мо­ вою в д во х р е д а к ц ія х — просторій, під заголовко м «Д іятриби » (у 8 кн и гах , що з них перш і 4 збереглися), і зовсім стислій, п ід з а ­ головком «П ід р уч н и к», що дійш ов до нас уп о вн і — його учнем , істориком і Географом Ф л я в іє м Арріяном, автором н ай кр ащ о ї з у сіх , що збереглись, істо р ії походів О л ексан дра М акедо н сько го ; н ареш ті — славетн и й «ф ілософ на ри м сько м у престолі», ц ісар Марк А врелій (121-180 по P. X.), автор зб ірки етични х аф оризмів (грецькою мовою), під заго л о вко м «До самого себе», я к а слуш но в в а ж а є т ь с я з а п ерлину античного морального письм енства. З а л е ж н іс т ь ст о їк ів в ід к ін із м у виразно в и я в л я є т ь с я в ж е в їх н ій логіці та Гносеології (теор ія п ізн ан н я); подібно до засн о вн и ка к і­ н ізм у А нтистена, вони ви х о д ять із суто сен суал істи ч н и х засад, ви водячи аб стр актн і п о н яття з ко н кр етн и х у яв л е н ь , а ці останні — з ч утт єви х (змислових) сприй нять чи то в р аж е н ь , і зап ер еч у­ ючи б у д ь я к е р еал ьн е зн ачен н я загал ь н и х понять (чи то «ідей ») поза суб ’єкти вним процесом м ислення. Те, що стоїки, мимо того, обстою вали існ уван н я «безпосередніх істин», цебто понять або суд ж ен ь, я к і, через свою, м о вл яв, «очеви дн ість», не потребую ть до ка зу, ан і досвідної п ер евір ки — н ал еж и ть до численних в н у т ­ ріш ніх суперечностей їх н ь о ї системи, до я к и х іщ е не р аз повер­ татимемось. П оза тим, сто їки — зо кр ем а ті, що н а л е ж а л и до «старш ої» ш коли — посідаю ть ч и м ал і зас л у ги щодо дальш ого розроблення А ристотелевої ф орм альної л о гіки , а в з в ’я з к у з тим — і гр ам ати ки ; значн а ч асти н а євр о п ей сько ї гр ам ати ч н о ї терм ін о ло гії щ е й н асьогодні л и ш ається похідною в ід їх н ь о ї дотичної систем ати ки . Фізику та психологію с т о їк ів часто в в а ж а є т ь с я з а м а т е р ія л істичну; точніш е було б, проте, н азвати ї ї пантеїстичною , бо вона визнає від м ін н ість м іж д ух о м (чи то мисленням ) і матерією , м іж 33

бож еством і природою, м іж усім одуш евленим і неодуш евлен им лиш е я к відн о сн у: я к в у с я к о м у п ан теїзм і (вченні, що засадн и ч е ототожню є бож ество і всесвіт), д л я ст о їк ів усе е якою сь мірою м ат ер іял ь н е — н а в іт ь д уш а, — а все м атер іял ь н е е яко ю сь мірою о душ евлен е. «Х рисипп к а ж е , — читаємо в п ізньо-античного ф і­ лософ а Н ем есія: — см ер ть є в ід д іл ен н я д уш і в ід т іл а ; а л е н етілеєне не м о ж е бути в ід д іл ен е в ід т іл а, бо воно з ним в з а г а л і не сп о л уч ається. А д уш а сп о л уч аєть ся з тілом і в ід д іл я є т ь с я від нього; о тж е д уш а є тілом ». Проте, є т іл а і т іл а : м ате р ія м о ж е м істити в собі вел ьм и різний ступ ін ь «одуш евлен ости». Н айвищ ий її ступ ін ь — це бо ж ествен н а суб стан ц ія, що стан ови ть ж и ттєдай н и й п ер вен ь в усій природі і є водночас «світовою душ ею », «світови м розум ом », Богом, про­ мислом, долею (ф атум ). В сесвіт не є м ехан ічн и м конґльом ератом більш або менш о душ евл ен и х м атер іял ь н и х п редм етів, ал е є впо­ р яд ко ван и й «космос» творений та керован и й єдиним безсмертним і — в чистоті своїй — бездоганним б о ж еськи м чинником; і душ і л ю дські є лиш е тим часовими «ви ли вам и » (ем ан ац іям и ) того чин­ н и ка, що рано чи пізно п о вертаю ться до свого п ер ш о дж ерела. Слідом з а д авн ім Г ер акл іто м (див. «А ван ґар д », 1952-53, ч. 4-5, ст. 24-25), сто їки ототож нили це п ерш одж ерело б у т т я з «світо ви м во гн ем », з яко го в се походить і до яко го по зак ін ч ен н і чергової « єеітової ери» — все знов п о вер тається: кон ц еп ц ія, безперечно, ґр ан д іо зн а т а н ав іть певною мірою поетична. Проте, с к іл ь к и отой м атер іял ьн и й і зар азо м з тим н ад м ат е р ія л ь ний «світови й вогонь», очевидно ,не зб ігає ть ся вповні з відом им л ю дству «земним» вогнем ,а л е й не є в ід нього вп о вн і відм ін н и м , — це пан теїсти чн е вч ен н я н аб ув ає ви р азн и х містичних рис, гостро суп ер еч и ть рац іо н ал ьн ій послідовності ін ш и х с к л ад н и к ів ц іло ї стоїчної системи. Дійсно, н ако ли припустити, що звер хн є б ож ество по ч ер зі творить, с к а за т и б, із себе самого м атер іял ь н і світи , а потім неначе «в т я га є » їх н азад у свою в л а с н у субстанцію . — то в чому п о л ягає р ац іо н ал ьн ість т а к о ї чинности Н айвищ ого Є ства? Т ако го роду у я в л е н н я про «вічний колообіг» речей є д у ж е пош ирені в д ав н ьо ін д ій ській р ел ігій н ій ф ілософ ії (зокрем а в т. зв. си стем і В едан та), ал е ж т а н і на як и й р ац іо н ал ізм і не пре­ тен дує. Д е я к і стоїки в свом у вч ен н і про «вічний поворот» заход и ли т а к д ал еко , що н а в іт ь тверди ли , начебто б укв ал ьн о все, що на зем лі існ ує або в ід б у в ає ть с я, в ж е повторю валось у н ай дрібніш их д е ­ т а л я х н ескін ч ен у к іл ь к іс т ь р а зів і о так повтор ю вати м еться вічно; тоді, м о вл яв — я к к а ж е в ж е згадан и й вищ е Н ем ееій — «знов іс ­ н увати м е С ократ, і зн о ву — П лятон, і к о ж н а о кр ем а лю дина по­ стан е наново з тими сам им и п р и ятелям и т а кр а ян ам и , п е р еж и вати ­ ме те cav.e, п отраплятим е в т і сам і обставини і робитиме т і сам і чини, і ко ж н е місто, село або поле постане зн о ву в той самий спосіб. А ле це обновлення всього в ід б у в а є т ь с я не р аз, а багато, та н а в іт ь безліч р азів, і те сам е повторю ватим еться без к ін ц я .» Т я ж к о собі уяв и ти , в я к и й спосіб п р и хи льн и ки цього ф ан та­ стичного вч ен н я сп о дівал и сь поєднати його з ф ундам ентальною д л я стоїцизм у релігійною доктриною про всеро зум н ієть, всеб л агієть і всем о гутн ість бож ественного промисла — отого «світового вогню » та п ер ш о дж ер ела в с іх речей. А л е щ е п ар ад о к сал ьн а вн утр іш н я суп ер еч н ість ви н и кає м іж скр ай н ім детерм ін ізм ом (т. 34

зв. «ф аталізм о м » — в ід л ат. «ф атум » — доля), притам анним , в л а с ­ не к а ж у ч и , в с я к ій п ан теїсти чн ій ф ілософ ії, — б ож то то ж н ість Б ога і природи (в найш ирш ому сенсі) не зал и ш ає н ія к о ї свободи вибору д л я лю дської особи — і, з другого боку, повною свободою лю дської волі, я к а , сам е з а стоїчним моральним уч ен н ям , несе ц іл к о ви ту в ід п о від ал ьн ість з а в сі сво ї вч и н ки т а зам исли. Бо в цьому віднош енні сто їки ли ш аю ться вп овн і на рац іон альн о м у ґр ун ті в с іх сократи чн и х ф ілософ ічних ш к іл : р озум чи то «п р ав­ диве зн ан н я» і чеснота — те сам е, вся к и й лихий вчинок є браком р о зум у (або й б о ж ев іл л ям ), і в сі н аш і чини — згідн о з висловом самого Х рисиппа — «дію ться зал еж н о в ід нас і ч ер ез н ас». А з другого бо ку — все, м о вл яв, є ви зн ачен е нап еред зв е р х н ім б о ж е­ ством і не потребує, ан і не до п ускає, б у д ь я к о ї сп ец іял ьн о ї зміни. З гадан и й вищ е К л еан т к а ж е в одному свом у звер н ен н і до З евса, (де ім ’я вл асн е З евса, звичайно ж , п р ави ть — я к це с к р із ь у с т о їк ів — за сам лиш е «поп улярн ий» образний ви р аз, зам ість звер хн ьо го «світового р о зум у»): В еди ж мене, о Зевсе і ти, П ризначення, Т уди, до чого вам и я поставлений! П іду я без в а га н ь ; коли ж не схо ч у йти, То, ставш и злим, п ід у туд и ж однаково. Щ е коротш е й ви р азн іш е ви сло ви в цей абсолю тний детер м ін ізм в одному єдиному — чисто цитованом у — л ати н сько м у вір ш і Се­ н ек а: D u c u n t v o l e n t e m fata, n o l e n t e m tr a h u n t («В ед е судьба* охочих, неохочих тягн е»), Х ібащ о єдиним виходом із ц ієї н ер о зв’я за н о ї проблеми, до я к о ї сто їки сам і себе зап ровади л и своєю ф ормально блискучою « д ія лекти кою », було б — припустити, що лю дина є м орально відп о ­ в ід а л ь н а виклю чно з а сво ї д ум к и т а б аж ан н я, т іл ь к и не за вч и н ки ; ал е Цієї — знов т а к и п ар ад о ксал ьн о ї — м ож ли вости стоїчна ф ілософ ія, н а с к іл ь к и знаємо, не ви к о р и стал а (бож вона реко м ен дує лю дям а к ти в н е й д ія л ь н е ж и т т я , відп о відн е до гро­ м ад сь ки х обов’я з к ів ) — я к не р о зв’я з а л а вона й п и тан н я про осо­ бисте б езсм ер ття д уш і лю дської (доки ц я о станн я не з іл л є т ь с я з «бож ествени м розумом» н ап р и кін ц і чергового світового періоду): К л еан т обстоює о т ак е «ти м часо ве» посмертне іс н у в ан н я в с іх душ , Х рисипп ;— сам и х лиш е душ м удр ец ів, П анайтій в з а г а л і зап ер е­ чує, Е п іктет ви сло вл ю ється щодо цього скептично, С ен ека — в різн и х тво р ах по-різном у А втім , це не з а в а д ж а є н іко м у з сто їк ів тверди ти, що сенс ж и т ­ тя п о л ягає в «евдай м о н ії» — в б л аж е н с т в і! Т іл ьк и ж сто їки об­ стоюють, що б л аж ен ство л ю дське с к л а д а є т ь с я з сам о ї лиш е ч е с ­ ноти, і що, к р ім вл асн о ї чесноти (або «правдивого зн ан н я» — бож це те сам е) лю дина геть нічого не потребує: м о вл яв, м удр ец ь — чи то морально д о ско н ала лю дина — ко р и стується з цілковитого б л аж ен с тв а н а в іт ь п ід то р тур ам и ; бо т а стоїчн а «чесн ота» є (я к і в уч ен н і к ін ік ів ), поперш е, «сам о достатн я д л я б л аж е н с т в а», под р уге — «т а к а , що н а д а є т ь с я до н ав ч ан н я», потрете — «н е в тр ач ал ьн а» (Хрисипп щ оп равда, оце зап ер ечує), і почетверте, алС це в ж е з а к ін ік ам и , а з а П лятоном — вона є «без (зверхнього) во *) С удьб а (старослов’ян ською мовою) — «д о л я», «ф атум ». 35

л о д ар я», цебто, м о вл яв, «Б ог не д а є чесноту лю дям , ал е добро є п редм етом вільн ого вибору» (П лю тарх). — «Т р и м ай ся і стр и м уй ­ с я » (sustinc et abstine) — к а ж е л ати н ськи й п ер ек л а д дотичного п р ав и л а Е п іктета — і о сягн еш єдиного, що лю дині потрібне, о тієї чесноти, а тим сам им і ц ілкови того задо во лен н я, не за л е ж н о ні в ід я к и х зо вн іш н іх обставин або в н у тр іш н іх пристрастей. Звичайно ж , у при ватн ом у ж и т т і н а в іт ь і стоїчн им «м уд р ец ям » доводилось ви зн авати , що повне п осідан н я чесноти — р іч д у ж е р ід к а , що цього о сягн ул и , приміром, С ократ, А нтистен, Д іоґен, н у й м о ж е щ е двоє чи троє з осн овоп олож н иків сто їц и зм у; а всім інш им д о во ди ться тісю чи іншою мірою у згл яд н ю вати не само лиш е «б л аж ен ство » чесноти т а «б о ж е в іл л я » лихости, а л е й речі, засад н и ч е к а ж у ч и , « б а й д у ж і» чи то «н ерозрізн ен і», сер ед я к и х , проте, м о ж н а бодай ум овно ви зн ач и ти дещ о «р ад ш е гід н е вибо­ р у» — я к , от, н ап р и кл ад, здоров’я , добра родина, любі п р и ятел і тощо. С тупивш и н а оцей ш л я х ком пром ісу з зовніш ньою д ій сн і­ стю, в ж е , очевидно, не знати, д е сам е на н ьом у спинитися. Проте, до чести стоїчної м оралі, тр еба зазн ач и ти , що в одному п евном у п и тан н і вона л и ш и лась безком п ром ісова і деяко ю мірою ім п о зан т­ н а: як щ о ти, м о вл яв, не С о кр ат і не Діоґен, і я к а с ь зо вн іш н я об­ с тав и н а з ав д ає тобі с т р аж д ан н я , то це ж н асл ід о к твого вільн ого ви б о р у; бо ти п о вс якч ас спроможний припинити т е с т р аж д ан н я , припинивш и вл асн е ж и т т я : «С кл адай м о Б о го ві п о д я к у з а те, що н іх то не м о ж е бути зм уш ен и й ж и ти » — п и сав С ен ека. І сп р авді, в ц ьом у віднош енні н ай н едо ско н аліш а п ід м оральним поглядом лю дина неначе зд атн а т а к сам о р ад и к ал ьн о по збави ти сь у сяк о го ст р а ж д а н н я , я к і н ай чесн отли віш а. «Вони (стоїки ), — зазн ач ає пізн ьо -ан ти ч н и й істо р и к ф ілосо ф ії Діоґен Л яер тій , — в в а ж а ю т ь з а розумне*), щоб м удри й сам себе п о зб авл яв ж и т т я , чи то з а р а ­ ди б атьківщ и н и , чи то з а р ад и д р у зів , чи то зазн авш и надто не­ стерпного болю, к а л іц т в а або невигойної хвороби». — Щ о й сам о­ губ ство м о ж е б ути поповнене з м о ти вів радш е н еп о в аж н и х — я к от, приміром, з п усто с л ав ств а — сто їкам и , м аб уть, не бр ал о ся до у в а г и ; а п ан теїсти чн е вч ен н я про б о ж ество до зво л ял о їм не дба­ ти про т у в ід п о від ал ь н ість п ер ед Богом за в л асн е ж и т т я , я к у С окр ат і П лятон в в а ж а л и з а ц іл ко м обов’я з к о в у д л я ко ж н о ї, а не д л я сам о ї лиш е м уд р о ї людини. Той сам ий п ан теїзм , о чеви дн а річ, н ен ач е повинен би б ув с та­ ви ти с т о їк ів у постійний ко н ф л ік т із греко -р и м сько ю народньою рел ігією — з оф іційним м н о го б о ж ж ям (п олітеїзм ом ). П роте стоїки такою мірою п о в а ж ал и гр о м ад ське ж и т т я т а д ер ж ав н и й л ад , що н а в п а к и — н іко л и в так и й ко н ф л ікт не п о тр ап л ял и : м о в л яв , р е­ л іг ія , хоч би я к а вона б ул а, конче потрібна с у с п іл ь с т в у і народо­ ві, я к о м у ф ілософ ічний к у л ь т «світового р о зум у» в з а г а л і не при­ ступний. А поза тим, р ел ігій н і обряди т а м іти м о ж н а р о зум іти пор ізн о м у — і стоїчн а ф ілосо ф ія особливо охоче тл у м а ч и л а в с і бо­ ж е с ь к і п остаті т а м іти в алегоричний спосіб, зн ах о д яч и в них образний ви с л ів ти х чи ін ш и х сил т а подій природи. В о таки й спосіб вона неначе в ід д а в а л а к е с а р е в е к е с а р е в і, а Б о ж е — Богові. Щ о в основі ц іл о ї ц ієї т а к т и к и л е ж а л а гл и б о ка б а й д у ж іс т ь до дух о во го ж и т т я н ар о дн іх м ас — сам е цього т а к і, зд а в а л о с я б, сповнені гум ан н істю ф ілософ и -стоїки , м аб уть, і не пом ічали. *) А тим самим, і з а ц іл ко м чеснотливе. 36

Проф. Г. Ващенко

Хвороби в галузі національної пам'яті Роля пам’яті в житті особистости П си х іка лю дини я в л я є собою о рган ічн у ц іл ість, в я к ій дію ть різні ф ун к ц ії. В сі вони міцно з в ’я з а н і м іж собою, т а к , що в т р а т а або н ен о р м ал ьн ість я к о їс ь однієї ф ун к ц ії в ід б и в ає ть с я н а всьо м у п сихічном у ж и т т і людини. Однією з т а к и х ф ун кц ій , на я к ій ми маємо зупи нитись у своїй р о звідц і, є п ам ’я т ь або здібность збе­ р ігати і відн о вл ю вати в свідом ості в р а ж ін н я минулого. Хоч п ам ’я т ь психологи не зар ах о вую ть до ви щ их ф ун кц ій пси­ х ік и лю дини, а проте ро ля її в ж и т т і останн ьої д у ж е в е л и к а . Б ез неї не б ув би м ож ливий найменш ий розви ток людини. Ми м о ж е ­ мо р о зви вати сь і р у х ат и с ь вперед, м іж інш им, том у, що зб ер іга­ ємо д о свід минулого. З а в д я к и цьом у ми м ож ем о р о зум іти суч асн е і н ав іт ь передбачати м айбутнє. Т ом у в т р а т а або я к іс ь ненорм аль­ ності в г а л у з і п ам ’я т і в е д у т ь з а собою р яд ненорм альностей в усьо м у психічном у ж и т т і людини. П сихологія, сти сліш е п с и х іятр ія, знає д е к іл ь к а т а к и х ненор­ м альностей в г а л у з і п ам ’яти . Із них ми зупи ним ося н а тр ьо х : г іп ерм незії, ам н езії, п ар ам н езії. П ід гіперм незією п си х іятр и розум ію ть заго стр ен н я я к и х о сь окрем и х сп о гадів з минулого. Т ак, н ап р и кл ад, м ати, що загуб и л а улю блен у дитину, з а в ж д и зга д у є її, згад у є ї ї обличчя, о кр ем і еп і­ зоди ї ї ж и т т я , обставини, серед я к и х дитин а б ул а загуб л ен а і т. ін. Т а к і спогади, звичайно, суп р о во д яться т я ж к и м п о ч уттям горя і забираю ть у м атер і в с і сили, в н асл ід о к чого вон а не м о ж е ні нормально д ум ати , ні працю вати. При ш ирш ому ро зум ін н і тер ­ м ін у «гіп ер м н езія» він м о ж е озн ачати так и й стан п си х іки лю ди­ ни, коли вона більш е ж и в е спогадам и про м инуле, н іж п одіям и сучасн ого і д ум к а м и про нього. Ф акти ч н о це не є хвороба, а зви ­ чайне яви щ е, що часто б уває вл асти в е лю дям старого в ік у . М іж ними не р ідко тр ап л яю ть ся люди, що ж и в у т ь п ер еваж н о сп о гад а­ ми про м инуле. Вони т іл ь к и про нього й розм овляю ть, при чому по б агато р а зів повторю ю ть те сам е. З ате т а к і люди заб уваю ть те, що вони бачили або про що ч ули д е к іл ь к а д н ів або н ав іть д е к іл ь к а годин тому, заб ув аю ть зм іст прочитаної к н и ж к и , п р із­ ви щ а знайомих і т. ін. О тж е у т а к и х лю дей заго стр ен н я п ам ’я т і про давн о м инуле суп р о во ди ться ослабленням п ам ’я т і про те, що від б ул о сь недавно. Тим часом, я к п атологічна ф орма гіп ер м н езії т р ап л яєт ь ся порівн яльно р ідко, — т. зв. «стар еч а гіп ер м н езія» т р ап л яєт ь ся д у ж е часто. ї ї ун и каю ть тіл ь к и люди д ія л ь н і, що до старости зберігли енергію в г а л у з і н аук о во ї чи м и стец ько ї д ія л ь ­ ности або г- г а л у з і п р акти ч н о ї діяльн о сти . Б агати й до свід м и н у­ лого стає д л я н их ґрунтом д л я подальш ого р у х у вперед. Тому іноді б увало та к , що лю ди н ау к и або м и стец тва сам е в кін ц і свою ж и т т я до сягал и вер хови н своєї творчости. Т аки м и, м іж інш им, були П латон, Ґете, П есталоцці. П ротилеж ністю гіп ер м н езії є гіп о м н езія або послаб лен н я п ам ’я ­ ті, р із к і форми яко го м аю ть н а з в у ам н езії. А м н езія здебільш ого м ає ч астко ви й х а р а к т е р . Вона п о л ягає в том у, що лю дина за б у 37

в а с і не м о ж е згад ати я к и й с ь довш ий або коротш ий період свого

ж и т т я , або я к іс ь о кр ем і реч і чи події. Це здебільш ого б уває в н а­ сл ід о к як и х о сь душ евн и х потрясень. Однією з ф орм ам н езії є т. зв. а ф а з ія , цебто в т р а т а здібности говорити. Зро зум іло , що в с я к а ф орма ам н езії згубно вп л и ває на психічний стан лю дини і ун е ­ м о ж ли влю є подальш ий р озви ток ї ї принаймні в тій га л у з і, що о хо п л ен а амнезією . Що ж до втр ати мови, то во н а перекреслю є м а й ж е в с і попередні д о сягн ен н я людини і с тав и ть її в п ол о ж ен ­ н я новонародж еної дитини, що м уси ть починати свій розви ток з о п ан уван н я мови. Н ареш ті парам незію м о ж н а ви зн ач и ти я к п ер екр уч ен н я в спо­ г а д а х . Це є те, що в г а л у з і сприйм ання м ає н а з в у ілю зії. Подібно до того, я к лю дина в стан і іл ю зії сприймає р еч і не відповідно до дійсности, т а к в стан і п ар ам н е зії вон а п ер ек р уч ує в сп о гад ах те, що було в дійсності. Ф орми ам н езії, я к і п ар ам н е зії, д у ж е р ізн о­ м ан ітн і в зал еж н о сті в ід того, я к і сам е процеси сприй м ання, в ід ­ н о влен н я в сп о гад ах і у з н а в а н н я були п о ш ко д ж ен і в н асл ід о к ти х чи інш их ф ізіо л о гіч н и х або п си хіч н и х причин. Ми не будемо зуп и н яти ся н а них, бо основне н аш е зав д ан н я — ви світл и ти не­ норм альності п ам ’я т і не в ж и т т і окр ем ої людини, а в ж и т т і н ац ії. Нація і окрема людина Зрозум іло, що націю не м о ж н а р о згл яд ати я к особистість і пе­ реносити на н еї в с і вл асти в о сті окрем ої людини. А л е разом з тим націю не м о ж н а т р а к т у в а т и я к абстракц ію або я к ви п ад ко ве обєд н ан н я людей. Не ототожню ю чи націю з організм ом , м о ж н а ви з­ н ати аналогію м іж ними. Я к в о рган ізм і, т а к і в н а ц ії о кр ем і ч л е­ ни ї ї виконую ть певн і ф ун к ц ії. Про це з а ч а с ів старовинної Гре­ ц ії п и сав П латон, а щ е р ан іш його вчили про це ін д у с ь к і бра­ міни. А ле п ом илка П латона, а щ е б ільш е бр ам ін ів, п о л я гал а в том у, що ф ун к ц ії п евн и х ч астин або гр уп н ац ії вони ви зн авал и з а сп ад ко ві, а брам іни н а в іт ь з а н езм ін н і і, к р ім того, обстою вали о б р азл и ву д л я лю дини ієр ар хію цих ф ун кц ій . Д ій сн ість зап ер е­ ч ує сп ад ко вість їх , а сп р аведл и ви й сусп іл ьн и й устр ій м уси ть при­ вести до р о зум ін н я того, що в с я к а сусп іл ьн а ф у н к ц ія окрем ої лю дини чи окрем и х гр уп л ю дства зас л уго в ує н а пош ану їх ви з­ н ан ня. До цього щ е тр еб а додати, що н а ц ії не м о ж н а ототож ню вати з п о колінням даного ч асу. Н ац ія є ц іл ість поколін ь суч асн и х, ми­ н ул и х і м ай б утн іх. М о ж н а провести аналогію м іж періодами в ж и т т і окрем ої лю ди­ ни і періодам и в ж и т т і н ац ії. Подібно до окрем ої людини, н ац ія м ас своє дитинство, ю нацтво, дозрілий в ік і стар ість. Істо р ія с в ід ­ чить про те, що н ац ія не т іл ь к и м о ж е стар іти сь, ал е і вм и рати . А проте см ер ть н ац ії не є обов’язковою . П роводячи ан алогію м іж періодам и в ж и т т і лю дини і н ац ії, м о ж н а провести аналогію і м іж вл асти ви м и їм психічним и про­ цесам и . Вищ е ми в за га л ь н и х р и сах окр если ли один з т а к и х про­ ц есів в г а л у з і п си хо ло гії ін д ів ід у у м а , а сам е: процес п ам ’я ті. В н ац іо н ал ьн ій п си хо ло гії йом у відп о відаю ть тр ад и ц ії нар оду, цеб­ то зб ер іган н я в н ац іо н ал ьн ій свідом ості м инулого: н а й в а ж л и в і­ ш их м ом ентів його мови, р е л ігії, зви ч аїв, зд о б утк ів к у л ь т у р и , м ат ер іял ь н о ї і дух о во ї, зд о б у тк ів у г а л у з і м и стец тва і н ау к и . Т ак, я к у п си хо ло гії окрем ої людини, т а к і в п си хо ло гії н ац ії п ам ’я т ь 38

мож е бути здорового і хворою, нормальною і ненормальною . Нор­ м ал ьн а н ац іо н ал ьн а п ам ’я т ь п о л ягає в тому, що народ твердо п а­ м’я тає своє м инуле, в п ерш у ч ер гу н ай в аж л и в іш і моменти його. Здорова н ац іо н ал ьн а п ам ’я т ь з ’є д н ується з правильною оцінкою минулого. С лавн і події своєї істо р ії народ ш анує, вони стаю ть д л я нього предметом н ац іон ал ьн и х гордощ ів, а згадую ч и моменти темні, народ з а с у д ж у є їх і н ам агає ть с я ви п рави ти стар і помилки. Т аке ж сам е став л ен н я здорової н ац ії до тради ц ій н и х зви ч аїв. М іж ними є т а к і, що їх сл ід п ідтр и м увати і ш ан увати . Це перш Г з а все зви ч а ї, з в ’я з а н і з релігією , тради ц ій н а м ораль і т а к е ін. ‘ Ллє є зви ч аї, що їх було б ш кідл и во відновлю вати, бо вони мо■ ж у т ь затр и м ув ати ро зви ток н ац ії або вклю чаю ть у себе щ ось неj нормальне чи т а к е , що зн и ж ує н ац іо н ал ьн у гідн ість. Н априклад, таки м и є зви ч аї, з в ’я з а н і з пияцтвом . Здорова н ац ія з великою пошаною став и ть ся до ви д атн и х д іV яч ів минулого: ви д атн и х політичних д ія ч ів , полководців, д ія ч ів І у г а л у з і р ел ігії, н аук и , м и стец тва. А головне, здорова н ац ія міцно зберігає свою релігію і м ову. П рикладом здорових нац ій м о ж у т ь бути німці, ф іни т а інш . Здорова н ац іо н альн а п ам ’я т ь разом з великою нап олегли вістю і і систематичністю в праці дає н ім ц ям м о ж л и вість вийти з честю з в а ж к и х си туац ій , що іноді б уваю ть н асл ідко м н еп р ави л ьн ої по­ л іти ки во ж д ів. Гіпермнезія в галузі народньої пам’яті Подібно до того, я к молена провести аналогію м іж нормального ’ пам ’ятю окрем ої людини і нормальною п ам ’ятю н ац ії, т а к само мож на провести аналогію і м іж хворобливими ф ормами п ам ’я т і ін д и від уал ьн о ї і ко л екти вн о ї. Вищ е ми зазн ачи ли , що п си холо гія поділяє хвороби п ам ’я т і н а т а к і основні три типи; гіп ер м н езія, п ар ам н езія, ам н езія. В сі ц і форми хвороби або ненормальності пам ’я т і м о ж н а пом ічати і в ж и т т і н ац ії. Почнемо з гіп ер м н езії. Це яви щ е п о л ягає в том у, що лю дину опановую ть спогади минулого і, будуч и в полоні їх , вон а не в єта н і сприймати я к е л ід в р а ж ін н я сучасностей, а том у і не м о ж е р ух ати сь вперед. Подібне яви щ е т р ап л я є т ь с я і в ж и т т і н ац ії, п ер еваж н о націй стар и х, що створили досить в и с о к у к у л ь т у р у і ж и в у т ь м ай ж е виклю чно ї ї тр ади ц іям и . Я скр ав и м п рикладом т а к о ї н ац ії м о ж уть бути ки тай ц і. З а в д я к и в ел и к ій прац ездатн ості н аселен н я і спри­ ятл и ви м ум о вам природи, к и тай ц і щ е задовго до наш ої ери ство , рили досить ви со ку к у л ь т у р у м а т е р ія л ь н у і д у х о в у . У н и х ви ­ робились сво ї зви ч аї, свій досить складн и й ети кет, як и й євр о­ пейці з в у т ь «ки тай ськи м и церем оніям и». Щ е з а 6 в ік ів до Х риста великий ки тай ськи й ф ілософ К онф уцій створив ф ілософ ічну систему, а через д в а сто л іття М унцій пош ирив і поглибив її. Ф і­ лософ ія ки тай ц ів значно від р із н я є т ь с я від ф ілософ ії ін до -евр о п ей ськи х н ар о дів: в н ій м ало м етаф ізи ки , сп о глядан н я, зат е во­ на в ід зн ач ає ть с я великою практичністю . А ле створивш и, т а к би мовити, сам о т у ж к и свою к у л ь т у р у , ки тай ц і відгороди лись в ід ін­ ш их н ародів. Щоб захи сти ти себе в ід н ап ад ів ко ч о ви ків, що ж и ­ ли на півночі і на зах о д і в ід Китаю , ки тай ц і спорудили в зд о в ж свого північного кордону д о вж ел езн и й м ур, і він ніби відгоро­ див їх в ід цілого св іт у . Вони ж и в у т ь виклю чно своїм и тр ад и ц ія­ ми, езя т о зберігаю чи їх , і до 20 сто річч я не р у х ал и с ь вперед. Це 39

відби лось ш кідли во н а к у л ь ту р н о м у і політичном у стан і ки тай ­ ц ів. К оли євр о п ей ські народи, я к німці, ф р ан ц узи , ан гл ій ц і, щ е на п о ч атк у сер едн іх в ік ів б ули в ар в ар ам и п орівн ян о з ки тай ц ям и , то теп ер порівняно з європейцям и коли не вар в ар ам и , то н ап іввар в ар ам и зал и ш аю ться ки тай ц і. Щ е б ільш ш кід л и во від б и л ась ц я із о л я ц ія і ви клю ч н а р о л я в ж и т т і к и тай ц ів тр ади ц ій на ї х ­ ньом у політичному стан і. З к ін ц я 19 і п о ч атк у 20 с то л іття К и тай стас не суб ’єктом , а об’єктом у м іж н ар о дн ій політиці. Я понці і європейці один перед одним н ам агаю ться захоп и ти частини к и ­ т ай с ь к о ї тер и то рії і ви ко р и сто вувати її природні б агатства. А ос­ тан н ім часом К и тай п ід п ав п ід вп л и в б о л ьш еви ц ько ї М оскви, я к а н а м а га є т ь с я зробити з нього своє зн а р я д д я в боротьбі за о п ан у­ ва н н я св іт у . Щ оправда, пом ічаю ться в ж е озн аки того, що К и тай н ам агає т ь с я звіл ьн и ти ся в ід ти с к у М оскви, ал е чи звіл ьн и ть ся він — це п о к а ж е майбутнє. А теперіш нє політичне становищ е К итаю зовсім не б л и скуч е, і це не зв аж аю ч и н а те, що в ін м ає б ільш е я к 500 м ільй о н ів трудолю бивого народу. Амнезія і парамнезія в житті народів В п си хо ло гії н ар о дів тр ап л яю ть ся ненорм альності, подібні до ам н езії, що є повного протилеж н істю гіп ер м н езії. Ц е є з а б у т т я ми­ нулого, заб у тт я або непош ана до н ац іон альн и х, політични х і к у л ь т у р н и х д ія ч ів , від м о вл ен н я або прези рли ве став л ен н я до н а ­ ц іо н ал ьн и х зви ч аїв, зр еч ен н я своєї рідної мови. Т а к і я в и щ а ч асті­ ш е всього тр ап л яю ть ся сер ед поневолених н ар о дів. Ж и вучи під владою ч уж и н ц ів, не маю чи м ож ливости р о зви вати свою в л асн у к у л ь т у р у , одерж ую чи о с в іту і ви х о ван н я в ч у ж ій ш колі, народи поступово заб уваю ть своє м и н уле, засвою ю ть ч у ж у к у л ь т у р у і м ову. Це ф актично озн ачає не т іл ь к и зан еп ад н ац ії, а н ав іть см ер ть д л я н ац ії ти х, хто заб у в ї ї тр ади ц ії. А ко л и т а к е заб у тт я охоплю є цілий народ, то це означає його н ац іо н ал ьн у см ерть. То­ д і народ р о зч и н яється в паную чій н ац ії. Т а к і ви п ад ки , м іж іншим, м али м ісц е на тер ен ах п івн ічн о ї Росії, д е зл и л и сь з м осквинам и народи ф інського п о хо дж ен н я. А м н езія в г а л у з і н ац іо н ал ьн о ї п ам ’я т і часто п о єдн ується з п а­ рамнезією , цебто п ер екр уч ен н ям минулого. Особливо це яви щ е т р а п л я є т ь с я тоді, ко л и н ар о д-п ер ем о ж ец ь з метою д ен ац іо н ал іза­ ц ії і поневолення перем ож еного народу вся к и м и засобами, особ­ ли во через ш колу, прищ іплю с йому н еп р ави л ьн і по гляди н а ми­ н ул е. (З акін ч ен н я в наступ н о м у числі) П. Теодорович

М іж п ла н ета р н і стан ц ії В ід легендарного Д ед ал а і Ік ар а, я к і були уособленням лю д­ с ь ко ї м р ії л ітати , чер ез к р а в ц я в У л ьм і до Л іл іє н тал я і братів В р ай т — д ал еки й ш л ях , що його пройш ло лю дство. Значно мен­ ш е ч асу потребувало лю дство д л я того, щоб в ід прим ітивного ш ир я к а з б ам б усу і полотна перейти до моторового, а в ід т а к до мо­ дерного турбінового л іт а к а , як и й п ролітає з більш ою ш видкістю , н іж з в у к . 40

К оли недавно молодий ам ер и кан ськи й л етун Б рідзм ан , з допо­ могою ракетн о го л іт а к а сп ец іал ьн о ї ко н стр укц ії, п ід н я в с я н а ви ­ сочінь 20.000 м етр ів і л іт а в із ш ви дкістю 2000 к м н а годину, мало ф а х ів ц ів звер н ул и у в а г у на те, що цей ф а к т починав н о ву ер у & істо р ії і р о зви тку л етун ства , а м о ж е н а в іт ь і всього лю дства. ^ е й молодий ам ер и к ан ськ и й л етун , про яко го м овилося вищ е, був п рактично першою людиною, я к а сто ял а б іл я во ріт в се св іту , бо оточую ча н аш у землю атм осф ера л е ж а л а в ж е п рактично за ним, а н ад його головою .леж ал и б е зк р а ї м іж п л я н етар н і простори з цілком новими і невідомими д л я нас ум овинам и, а м о ж е і зак о ­ нами. Коли погодитися з прогнозами ф а х ів ц ів щодо р ак ет, то треба сп о дівати ся ш видкого і різко го р о зви тку т а п о ступ у у цьом у н а­ п рям і. В ж е б у д у є т ь с я р акетн и й л іт а к , з допомогою яко го споді­ ваю ться п ід н яти ся н а височину 60.000 м. і л ітати з ш ви дкістю не менш е, я к 2700 до 3000 км . н а годину. К олиш ній ди ректор р ак етн о ї дослідної стан ц ії в Пенемю нде, до­ теперіш ній техн іч н и й к е р ів н и к ам ер и кан сько го вій сько во го ін ­ сти тут у д л я д о сл ід ж ен н я р ак етн и х стрілен , д -р В ернер фон Б р авн , як и й в в а ж а є т ь с я під цю пору з а най визначн ійш ого ф а­ х ів ц я з д іл я н к и к о н с тр у к ц ії р ак е т і м іж п л ян етар н о го л ету, — з а ­ ступ ає д у м к у , що ч ерез д е с я т ь -п ’я т н а д ц я т ь р о ків перш і м іж п л я ­ н етарн і стан ц ії б у д у ть к р у ж л я т и до вко л а наш ої п лян ети , подіб­ но, я к це д іє т ь с я з сател ітам и . В ін с тав и ть т іл ь к и одно застер е­ ж е н н я, що все це м о ж е бути м о ж л и ви м лиш е тоді, кол и б уд уть потрібні д л я того грош ові ресурси. У низці н а ук о в и х статтей , я к і недавно п о яви л и ся в ам ер и к ан ­ сь ко м у ж у р н а л і «К ольєрс М аґазін », а тепер зіб р ан і у ви дан ій к н и ж ц і видавництвом Ф іш ер а у Ф р ан к ф ур ті н ад М айном, — В ернер Б р авн , разом із своїм и співробітн икам и, ц ілко м точно і твер езо подав, що н а у к о в і підго то вчі праці д л я будови м іж п л я н е тар н о ї стан ц ії м о ж н а п ід цю пору в в а ж а т и за зак ін ч ен і. Я кщ о б потрібні чотири м іл ья р д и д о л яр ів д л я п р о екту Б р авн а були до диспозиції, м о ж н а було б в ід р а з у приступити до їх н ьо ї р е а л із а ц ії і за я к и х д е с я т ь р о к ів м іж п л я н етар н а стан ц ія, подібно, я к ш тучний м ісяц ь, к р у ж л я л а б до вко л а наш ої зем л і. В ід цього м ом енту п о ч ал ася б нова ер а в ж и т т і лю дства. М іж п л ян е та р н а стан ц ія, з а п л ян ам и Б р авн а, повинна б мати ф орму величезного ко л еса, проміром 75 м. В она б к р у ж л я л а дов­ ко л а зем л і на височині 1.730 км . із ш видкістю 25.400 км . н а годи­ ну. ї ї політ д о вко л а зем л і тр и в а в би д в і години. З ц ієї височини зал о га т а к о ї м іж п л ян етар н о ї стан ц ії б ач и л а б землю лиш е частково. Б іл і хм ар и м ін ял и ся б з синіми морями і ж о вти м и , зеленими і бурими кольор ам и ко нтинентів. П окриті в іч ­ ними сн ігам и полюси в и гл яд ати м уть , я к с л іп у ч і б іл і плям и. С ьогодні ми свідо м і того, що т а к у м іж п л я н е т а р н у станцію не­ м ож ливо п о б удувати на зем л і і опісля з допомогою р а к е т ви стр і­ лити н а най до гідн іш у, вго р і об р ахо ван у височину. ї ї треба ч асти ­ нами, з допомогою р ак е т , ви тр ан сп о р то вувати на потрібну висо­ чину, і оп ісля, там вгор і, з цих поодиноких части н зм о н тувати станцію . Ч ас л е т у р ак ети в ід зем л і до височини, н а я к ій м ає бути змон­ т о ван а м іж п л я н ет ар н а стан ц ія, цебто, на височині 1.730 км , три­ 41

ва т и м е 56 хви ли н . При ц ьо м у т іл ь к и протягом 5 хви л и н л ети ть т а к а р а к е т а з допомогою погінн ої сили, а д а л і, поч авш и в ід ви ­ сочини 102 к м , це зн ач и ть — у ж е п о за м е ж а м и н аш о ї атм осф ери, р у х а т и м е т ь с я рівномірною ш ви дкістю . К о ли р а к е т а д о сягн е в и ­ сочини 1.730 км , пілот зм ін и ть п о л о ж ен н я і н ап р я м о к сво єї м а ­ ш ини, т а к , щоб во н а н а ц ій височи ні зал и ш и л ася. Р о зв а н т а ж е н н я с к л а д о в и х ч асти н м іж п л я н е т а р н о ї с т а н ц ії н а цій височині, н а д у м к у н а у к о в ц ів , буде в ід б у в а т и с я д у ж е легко. Н а цій височині не б уд е в ж е в ід ч у в а т и с я т іє ї в ел и ч езн о ї ш ви дкости , з якою ц іл а к о н с т р у к ц ія б уд е р у х а т и с я у просторі. Р ів н о ж зем н е п р и тяган н я при тій височині і тій ш ви д ко сті м а й ж е не б уд е д іяти . З а л о га р а к е т , у с т а т к о в а н а відп о від н и м и вб р ан н ям и і ки сн еви м и ап ар а там и , м ати м е зм о гу прям о в и с ід а т и з с в о їх м а ­ ш ин і, п о зб авлен а вся к о го т я г а р у , в и в а н т а ж и т и частин и. Люди і части н и л е т я т ь то ді р азом з р ак е т ам и — п оруч н их. v Р азо м тр еб а б уд е 12 р а к е т д л я того, щоб в и тр ан сп о р тувати ч а ­ стини н а в ід п о від н у ви со чи н у. Н а й в аж л и в іш и м б у д ів е л ь н и м м а ­ т ер іал о м м ає бути подібний до ней льо н у ш туч н и й м а т е р ія л , як и й м ає б ути тран сп ортован и й у ск л ад е н о м у с т а н і і щойно по зм онтов ан н і в с іх ч асти н р азо м м ає б ути наповнений п о вітр ям . Н а л е ж ­ не д л я цього п о вітр я м ас б ути тран сп о р тован е у плинном у стан і т а к о ж ракетою . К оли м іж п л я н е т а р н а с т а н ц ія м ає ви п о вн ен і в с і п о к л ад ен і н а н еї за в д а н н я , во н а м уси ть б ути в и в ін у в а н а у в ід п о в ід н і а п а р а т у ­ ри. Першою мірою це м у с я т ь бути ап ар ати , я к і заб е з п е ч у в ал и б м о ж л и в іс т ь ж и т т я лю дей н а тій височині. Д а л і м у с я т ь б ути а п а ­ р ати д л я н а у к о в и х д о сл ід ів і сп о стереж ен ь, я к от м етер еол о гічн і ап а р а ти , тел еско п и д л я о б сер вац ії зем л і, р а д іо у с т а т к у в а н н я і фо­ то гр аф іч н а л яб о р ато р ія. З а л о га зм о ж е ко р и с тати ся цими а п а р а ­ т ам и щойно тоді, ко л и зв и к н е до стан у, в я к о м у не існ ує т я ж ін н я . Щ об зап об ігти стан о ві, в я к о м у не існ ує т я ж ін н я , у ц ій м іж п л ян етар н ій стан ц ії п ередбачено р акетн и й м оторик, я к и й м ає н а­ д а в а т и п ід ч ас л е т у ц іл ій к о н с т р у к ц ії оборотового р у х у д о в к о л а сво єї осі і цим способом ш тучн о створити си ли т я ж ін н я . Р е ґ у л я ц ія тем п ер ату р и все р е д и н і к о н с т р у к ц ії т а заб езп еч ен ­ н я ї ї енергією не н атр ап л яю ть н а ж а д н і тр удн о щ і, бо до ц іє ї ц іл і м аю ть бути в ж и т і со н яш н і пром іння, я к і н а т и х ви со ч и н ах д у ж е ін тен си вн і. Ц іл а проблем а о б д ум ан а і за п л я н о в а н а до н ай др іб н іш и х детал ей , т а к , що н а в іт ь ви к и д ан н я с м іт т я є відп о від н о в л а ­ ш то ван е. О дначе, сп р авж н ьо ю загрозою д л я т а к о ї м іж п л я н е т а р н о ї стан ­ ц ії є м етеорити, я к і н а ц и х ви со чи н ах є яви щ е м не р ід ки м . Т а к і метеорити, при сво їй вел и ч езн ій ш ви дко сті, потрапи вш и н а по­ вер хн ю стан ц ії, м о ж у т ь ї ї н а с к р із ь п р о дір яви ти . В и х о д яч и з ти х м ір к у в а н ь , ц іл у цю ко н стр укц ію х о ч у т ь п окри ти м етал еви м и пли­ там и д л я охорони п ер ед м етеоритам и. З допомогою т а к о ї м іж п л я н е т а р н о ї с тан ц ії лю дина зм о ж е про­ б и ти ся п оза кордони, я к і б ул и в и зн ач ен і їй природою, стаю чи н а порозі до б езкрай ого в с е с в іт у . Х оч п р и хи льн и ки п р о ек ту т а к о ї м іж п л я н е т а р н о ї с т а н ц ії г а д а ­ ю ть, що з н еї л егк о м о ж н а б уд е здій сн и ти п оліт до м іс я ц я чи ін ш и х п л ян ет, — покищ о т а к і оптим істичні т в е р д ж е н н я ви д аю ть­ с я до си ть утопійним и. 42

29. квітня 1918 р. Чономорсьна фльота п і дн я па український державний прапор. Цей день зали­ шиться дл я нас ян невмируще ствердження прагнень до дал ьш ої боротьби за майбутню морсьну Унраїнсьну Д е р ж а в у !

л. м.

ЧОРНЕ

МОРЕ

Про у к р а їн с ь к і моря, а особливо про Чорне море, ми зви кл и в га д у в а т и т іл ь к и 29. к в іт н я , коли Ч орном орська ф л ьота п ідн есл а у 1918 році у к р а їн с ь к и й прапор. А л е ми заб уваєм о одне, що Чор­ не море ви зн ач н е не т іл ь к и тим, що його ф л ьо та зад е м о н с тр увал а перед у к р а їн с ь к и м народом н е в ід ’єм н у п р и н ал еж н ість Чорного моря до У кр аїн и , а й тим, що Ч орне море є д л я У к р аїн и вел и ч езимм економічним т а вій ськ о во -стр атегіч н и м багатство м . Чорне море п о в’я з у є У к р а їн у в нерозривний ланцю г С ередзем ном орсько­ го басейну, через нього приходили до нас к у л ь т у р н і з в ’я з к и з В ііантією , а сл ав н і л и ц ар і зап ор о ж ц і в ід б у в ал и історичні п ер ем о ж ­ ні походи на С там бул т а К аф ф у. Не зм енш илась в а г а Чорного м оря і тепер, коли У к р а їн а пере­ б уває в ж а х л и в о м у м о ско всько м у поневоленні. Воно в ід ігр а є н ад ­ звичайно в е л и к у в ій ськ о во -с тр атегіч н у, політичну т а то р го вел ьн у ролю д л я М осковщ ини. Т ом у і лиш е то м у К рим вес ь ч ас іс н у в а н ­ ня ко м ун істи ч н о ї в л а д и б ув в ід У кр аїн и від ір в ан и й т а п ри єдн а­ ний до Р С Ф С Р . Я кщ о тепер, у 1954 році, К рим немов би Р о сій сь­ кою С Ф С Р подаровано У к р а їн і — це суттю не зміню є нічого ані політично, ан і економічно. М осковщ ина й д а л і т а к само володіє Кримом, я к володіє вон а і У країною . Чорне море с к л а д а є ч асти н у С ередзем ном орського басей н у та сп о л уч ається ч ер ез Б осф о р ську і Д а р д ан е л ь с ь к у протоки з Е ґей( ьким морем, а через нього з С ередземним. К ерчинською прото­ кою воно сполучене з О зівськи м морем. Т еч ія Чорного моря д у ж е непомітна, ал е вона існ ує і є д у ж е ск л ад н а. К олись, у гли бо ку давн и н у, Чорне море м ало п р існ у во ­ ду, а р ів ен ь його б ув н а 150-200 м етр ів ниж ч и й за сучасн ий. Р ік а Дон в п а д а л а в т і часи до Чорного, а не до О зівського моря, десь б іл я К ер ч і, а Дніпро в п л и в а в д есь б іл я С евастоп оля. А ле у тр етичний період на зем л і з’я в и л а с ь нова ск л ад и н а; П іренеї, А льпи, Б ал ка н и , К арп ати , К р и м сь к і гори, К а в к а з ь к і, Г ім а л а ї т а інш і. <іт ж е переш ийок там , д е тепер Б о сф орська т а Д а р д ан ел ь сь к а проі оки, п р о вали вся, в ко тл о ви н у поплила з С ередзем ного м оря во­ да т а зап овн и л а собою чорном орську глибину. В з в ’я з к у з тим р івен ь Чорного моря п ід н я в с я і в и р ів н я в с я з С ередзем ним . А ле мода з С ередземного м ор я п л и вл а й д а л і у Чорне море, р івен ь п ід ви щ ува вся, ство р и ло ся О зівс ьке море т а з ’єдн ал о ся М ан и ч (Ч.кою протокою з К асп ій ськи м морем. Т а п ідзем н і я в и щ а про­ 43

д о в ж у в а л и свій процес і К а с п ій с ь к е море в ід О зівського в ід о к р е ­ м илось К а в к а з ь к и м и горам и т а К уб ан сько -Д о н сько ю рівниною . В ло м л ен н я С ередзем ного м о ря в о д е с ь к у т а о з ів с ь к у рівнини стал о д л я твари нного і рослинного с в іт ів згубною катастроф ою . Вони не витри м али солоної води, бо зви кл и до прісної, заги н ул и і піш ли н а дно моря. Т ам стал и поступово р о зк л ад а ти ся, виділю ю чи з себ е сірководні. О тж е, в Ч орному морі в ж е н а глибині 200 м етр ів во д а наси чена сірководнем , я к и й п ер еш к о д ж ає ж и ттю р ізн и х мор­ сь к и х твар и н т а рослин. Н а гли б и н ах Чорного м оря у во ді ж и в у т ь т іл ь к и м ікр о о рган ізм и ти п у м ікр о сп ір у, я к і відб и р аю ть з води ки сен ь т а ним ж и в у т ь . Інш і м о р ські рослини і твар и н и ги н уть ч ер ез вел и ч езн у н аси ч ен ість води сір ко во дн ям и . До Чорного м оря вп л и ває багато р ік і р іч о к : Д ун ай, Д ністер, Б уг, Дніпро, К и зи л -Ір м ак , Е ш и л -Ір м ак т а б агато ін ш их дрібних. А ле хоч воно і о д ер ж у є щ орічно д у ж е б агато прісної води, вона не опрісню є во д у Чорного м оря, п л и ве по його п о верхн і т а зн и кає у Б осф орській протоці, а в гли би н ах моря йде д а л і процес гнит­ т я т а р о зкл ад у. П о вер хн я м оря стан о ви ть 420 тис. к в а д р а т о в и х кіл о м етр ів, а води Чорне море вм іщ ує приблизно 514 ти сяч ку б о к іл о м етр ів . Се­ р ед н я глиби на його 1 220 м етр ів, ал е в тр и к у т н и к о в і О д еса-В и л ко в о -С евасто п іл ь глибина н е д о сягає і 200 м етр ів, т у т н ем ас сір ко во дн ів, а то м у в цьом у т р и к у т н и к у е б агато м о р сько ї риби та на дн і р о стуть рослини. З а р ік т е ч ія Б осф орської протоки заб и р ає в ід Чорного моря приблизно до 325 к у б о к іл о м етр ів води, а н и ж ч а т е ч ія Б осф орсь­ к о ї протоки, що теч е у Ч орне море, приносить до нього 175 куб о ­ к іл о м етр ів теплої, солоної сер едзем н ом о рсько ї води. Б іл ь ш а ч ас­ ти н а води ви п л и ває з Чорного м оря ч ер ез Б о сф о р ську т а Д ар д ан е л ь с ь к у протоки в С ер едзем н е море і ли ш е ч асти н а її, що не попадає до Босф ору, р у х а є т ь с я понад берегам и М ал о ї А зії. Вода Чорного моря менш солона, н іж сер едзем н ом о рська. В О зівсько м у морі у во ді є 1,2°/о соли, а в Ч орному морі — 1,8°/о, в той час, ко л и в С ередзем ном у морі — 3,6°/о. Риба, що ж и в е у Ч орному мо­ рі, п р и п л и вл а до нього з С ередзем ного моря. В она зап л и в ає і т е ­ пер т а часто гине, бо не м о ж е п р и сто сувати сь до чорном орської води. М а й ж е весь глибоководний басейн Чорного м о ря не н а д а єть ся до ж и т т я риби, том у во н а с к у п ч у є т ь с я в о д есь к о -с евасто п іл ь сь к о м у т а о зівськ о м у водн и х т р и к у т н и к а х Чорного м оря. В о десько с ев асто п іл ь сько м у т р и к у т н и к у б агато прісної води, що вп л и ває з р ік Дунаю та Д ніпра. Дно т у т вк р и те м орським и рослинами, р ач кам и , молю сками, м ал ь к а м и , р ак у ш к ам и . Глибина м оря не до­ с я г а є 100 м етр ів. Особливо н а дн і моря б агато т а к зв. осетрової тр ави , я к у д у ж е л ю блять осетри, кам б ал а, ск ати . Ч орном орські осетри до сягаю ть до 300 кгр . ваги т а до 2,5 м етр ів до вж и н и . С кати р ан іш е до ї ж і не вж и ван о . З а со вєтсько ї вл ад и п ід со вєтсь к е н а ­ сел ен н я «н ауч и ло сь» їсти с к а т ів , хоч вони в ід зви ч ай н о ї риби не в ід р ізн яю ться. В Ч орному морі во д и ться б агато о сел едц ів. З серп­ ня по лютий, щ орічно вел и ч езн і к о с я к и о сел едц ів с ун у ть з О зів­ сько го моря у Чорне, а потім н а в п ак и — з Чорного до О зівського. С к ум б р ія в т ік а є з Чорного м оря п ер ед початком зими ч ер ез Бос­ ф о р сь ку протоку до М арморного моря. С у л т а н к а зимою в т ік а є н а глибину, а к а м с а (тю л ьк а або ан ч уоус) з ’я в л я є т ь с я вел и ки м и 44

і К осяками зимою б іл я к р и м сь ки х берегів. К р ім того н а С и ваш і багато во ди ться кам б ал и . З ус тр іч аєть ся в Ч орному морі і т а к а риба, я к кеф ал ь , л ак ер д а , б іл уга, бички т а інш а. Н а б ер езі Чорного м оря в С и ваш ах дію ть в е л и к і со л ян і про­ мисли. Щ е в д а л е к і часи наш і у к р а їн ц і «ходи ли» ч у м а к у в а т и або «в Крим по сіл ь ходили». С іл ь створю ється самоосадком. Вода поступово ви п ар яється і на дні котловини зб и р ається дрібн а біла сіль. Щ е й до нині в н ап р ям і К а х ів к а-П е р е к о п зем л я у к р и т а с м у­ гою окр ем о ї тр ави . В она немов би н а в ік и з а к а р б у в а л а ш л ях , нким ч у м а к и «ходи ли» по сіл ь. С іл ь з во зів си п ал ась н а землю, проникала до н еї і на тім м ісц і ви р о стала інш ого ко л ьо р у тр ава. Чорне море ц ік а в е щ е тим, що воно н іко ли не зам ер зає. О тж е, у к р а їн с ь к а зем л я м ає н езам ер заю ч і м орські порти, що працюють цілорічно. Великою перевагою у к р а їн с ь к и х портів Чорного моря ' с те, що вони л е ж а т ь д у ж е б л и зько в ід хліборобних районів, я к степова полоса У кр аїн и т а П івнічний К а в к а з , а т а к о ж в ід по­ туж н о ї м еталю рґійної т а в у гіл ь н о ї бази — Донбас, Д ніпропетров­ щина, К р и в о р іж ж я . В ел и ки й к а б о та ж , тобто п л аван н я м іж пор­ тами р ізн и х к р а їн м ас ве л и к е зн ач ен н я через Ч орне море. Ч ерез порти Чорного моря п ер ево зи ться цем ент з Н оворосійська до Л е­ нінграда т а А р х ан гел ь ськ а, цукор з Одеси до В л ад и во сто ку і т. д. М орський транспорт по Чорному морю об слуговує вес ь СССР, У кр аїн у, К рим т а К а в к а з . Головні порти Чорного м оря — О деса, М и ко лаїв, Х ерсон, Я лта, Керч. В а ж л и в е вій ськ о во -стр атегіч н е зн ачен н я в обороні чорномор­ ського п о б ер еж ж я У кр аїн и , а то м у й М осковщ ини, м ає ф ортеця О чаків, а ще більш е — С евасто п іл ь. С евасто п іл ь — це природня м орська ф ортеця, во ло дін н я яко го в ід м и к ає д в ер і до н аступ у і володін ня У країною т а п ан ув ан н я на Чорному морі. Х то оволодіс С евастополем , той м а й ж е наполовину в ж е зах оп и в У к р а їн у І має в ід к р и т і ш л ях и на М осковщ ину. Лиш е том у з т ак и м г а л а ­ сом с в я т к у в а л и в 1954 році м о скал і 100-річчя сев аєто п іл ь єько ї оборони т а нагородили місто «орденом Л енін а». В С евастополі має свій постій досить си л ьн а со вєтська ф льота. В она с к л а д а є т ь ­ ся з в ел и к и х кр ей сер ів, есм ін ц ів, п ідводних човнів, торпедних к а т ер ів т а вел и ко ї к іл ь к о сти м ор сько ї а в ія ц ії. С евасто п іль — зам к н ути й вій сько ви й порт і вступ до нього з а ­ боронено. О тж е, я к торговельний порт він не в ід ігр а є н ія к о ї ролі. О деса — це порт м іж н ар о дн ьо го зн ачен н я. В ньом у п ер еб ува­ ють ко р аб л і з у с іх д е р ж а в с в іт у . Ч ерез О десу к р а м в ід п р а в л я ­ ються зал ізн и ц ям и в у с і к ін ц і СССР т а н а за х ід . О тж е, я к бачимо, У к р а їн а володіє так и м величезн им і не з а ступним багатство м , я к Ч орне море, я к е від ігр ал о і в ід ігр а є н ад шичайно в а ж л и в у ролю в політичних, екон ом ічних т а к у л ь т у р ­ них з в ’я з к а х У кр аїн и з за х ід н ім віл ьн и м світом . А л е поки б у­ д ут ь в У к р а їн і п ан увати м о скал і, до ки Ч орне море не стан е н аіап ж ди морем у к р а їн с ь к о ї самостійности, доти воно б уде ви к о ­ ри сто вувати сь м о скал ям и , я к чинни к гноблення У кр аїн и . Чорне море н ев ід ’єм не в ід У к р а їн с ь к о ї Д ер ж ави , воно було, є І зал и ш и ться к о зац ьк и м морем! 45

Література:

«Лицар Дон Кіжот з М анчі» (У 350-річчя в и п у с к у перш ої частини тво р у М. С ер ван теса) В цьом у році минає 350 л іт в ід в и п у с к у перш ої частини «Г е н іал ь ­ ного л и ц ар я Дон К іх о т а з М ан чі» М ігел я С ер ван теса де С а а в е р д а Зн ам ен и ті роковини від зн ач аю ть у ц іло м у с в іт і, і перш з а в с е в Е спанії, н ауко ви м и сесіям и , новими ви дан н ям и , р о зв ід к а м и то­ що. Це дас т а к о ж і н ам п р и від, в м е ж а х н аш и х м о ж л и во стей , від зн ач и ти ці роковини, вм іщ ую чи п ер ек л а д одного р о зд іл у з кн и ги т а добавляю чи на в сту п і, д л я повніш ого образу, к о р о т к у н о тат к у про авто р а т а його непереверш ений твір . А втор, М іґел ь С ерван тес де С аавер да, н ар о ди вся 1546 р. в А л ь к а л я д е Енарес, у К а с т іл ії. Ж ив у п о ч атк ах модерної епохи, в добі, що досі блищ ить в істо р ії леґіоном с в я т и х , в и н а х ід н и к ів , м и стц ів, від к р и в н и к ів , заво й о вн и ків, — ко н к іс тад о р ів у д іл я н ц і д у х а й м атер ії, як и м и зо кр ем а б агата б ул а то діш н я Е сп ан ія. Ж ив д ух о м своєї доби. С тавш и н а с л у ж б у Ц ер к ві, зам о л о д у п о б ував в Іт а л ії. В ер н увс я до Е сп ан ії т а с т а в во яко м . Б р ав у ч а с т ь у блис­ к у ч ій перем озі х р и сти ян сько ї ф льоти н ад т у р к а м и п ід Л епанто (1572), д е в тр ати в л ів е р ам ’я. При повороті додом у попав у р у к и м у с у л м ан с ь к и х п ір а т ів т а за з н а в к іл ь к а к р а т н о го полону, з я к о ­ го, не зв аж аю ч и н а спроби втеч і, ви зво л и в його щойно в и к уп . Розчарован ий н евдяч н и м п р и й н яттям сво єї б атьківщ и н и т а по­ р азк ам и перш их с в о їх л іте р ату р н и х тво р ів, х о т ів е м ігр у в а т и до А м ер и ки , тодіш нього «з а х и с т у д л я зр озп ач ен и х». Т а вд о во л и вся мізерною посадою д ер ж авн о го сл уж б о вц я, й н а с х и л к у в ік у ство­ рив безсм ертний образ л и ц ар я Дон К іх о т а і його д ж у р и Санчо П анси, зм ал ьо ван и й у п о вісті, я к о ї перш а ч асти н а ви й ш л а в 1605 p., а д р у га в 1615 р. Ф ізи чн о зн ем ож ен и й бур хл и ви м и п ер ех о д а­ ми ж и т т я , помер у 1616 р. сер ед біди т а м а й ж е в заб утті. К оротко перед С ервантесом відій ш о в до істо р ії св іт середн ьо­ в іч ч я з цілою системою ідей і вартостей , що ними ж и л а Европа вп р о до вж д о вги х в ік ів . С ер ван тес зн ав цей с в іт з б агать о х л и ц ар ­ с ь к и х повістей і п ісен ь, що н а с н а ж у в а л и й поривали тодіш ню молодь. З них, вл асн е, в и ч а р у в а в він свою п о стать Дон К іх о та. Н а перш ий п о гляд ви д а є т ь с я , що С ерван тес, у зго д і з паную чою тоді на З ахо ді модою, м ав н а м еті п р и кладом Дон К іх о та ви кп и ти не лиш л и ц ар ськи й епос, а л е й «в ід ж и л е » л и ц арство. Т а н асп р ав ­ д і він п е р е ж и в а в рен есан с на есп ан ськи й л ад , п о -ко н сер вати вн о м у, бо ж я к в Е спанії, т а к і в ньом у сам ом у, зал и ш и л и ся ж и ви м и основні ід еал и сер едн ьо віч ч я. Н авп аки , з Дон К іхо то м повинні б ули зги н ути в с і ел ем ен ти нещ ирости, п ер еб ільш ен н я, п о вер х о вости й пустоти, а л е повинні б ул и зб ер егти ся з ним ж е ви со кі чесноти героїчного, в л асн е л и ц арсько го і хри сти ян сько го. «П осм іш ка, з якою сп остерігає С ер ван тес потопаючий св іт, — пиш е М ан уел ь д е М онтолію , — це серпанок, що за ним о кр и ва­ єть ся глибоке с п ів ч у т т я т а щ ира си м п атія до вел и ко душ н о го ід е ­ ал у , як и й н а з а в ж д и п о гасав з а овидом лю дства. Дон К іх о т — це лебедин а п існ я с е р е д н ь о в іч ч я . . . Ц іл а ко н ц еп ц ія л ю дської г ід ности, зіб р ан а в л и ц ар сь ки х к о д е к с а х , у Дон К іх о т і зн ах о д и ть 46

останнє «прощ авай», скроплене сльозам и й прикритою усм іш кою , їїк і вин икаю ть з невичерпаної си м п атії до всього лю дського.» ■ 3 околиць М анчі в У к р аїн у дійш ов тіл ь к и д ал еки й відгом ін про «л и ц ар я без плям и ». В у к р а їн с ь к ій л ітер ату р і, поминаючи «Г'ранків вірш ований скорочений переспів д л я молоді, п ер екл ад Дон К іх о т а не н аб ув популярности. Т а ми звернемо у в а г у н а в р а ­ ж аю чу подібність м іж поученням Дон К іх о та С анчові т а Воло­ димира М ономаха д іт я м ; подібність змістом, обставинами, ба н аиіть р езул ьтатам и . Згадаєм о, що в час, приблизно, коли зем лям и старої К а с т іл ії м ан д р ув ав незрівняний Дон К іхо т, тоді ж сам е на недоступних островах Дніпра з а к л а в свою фортецю орден січоИого л и ц ар ства, що ід еал ам и своїми знову н а га д у в а в свого еспанського побратима. Вреш ті, ми відзначим о т а к о ж , що в наш у добу північн ом у вел етн еві, в як о м у хо ч уть бачити в іт р я к а , п еріиою постави ла спротив б атьківщ и н а січового л и ц ар ства і пер­ шою його перемогла б атьківщ и н а Дон К іхо та. Т а й чи не подібна сьогодні до Дон К іх о та к р а їн а, я к а , обступлена юрбою з а х ід н іх С анчів. спочуваю чих або й б ай д уж и х , стави ть чоло Д раконові самотньою? Віддаю чи, тоді ш ан у Дон К іхо то ві, ми вш ановуєм о Нічного Л ицаря, а зокрем а Л ицаря У країн сько го . Міґель де Сервантес Сааверда ПОРАДИ ДОН КІХОТА ДЛЯ САЇІЧО ПАНСИ ПЕРЕД ПЕРЕБРАНІІЯМ ВЛАДИ ГУБЕРНАТОРА (П ереклад р о зділу X III з «Геніяльного ли ц ар я Дон К іх о та з Л я М анчі») Ї Г н я ж е п о д р у ж ж я лиш илось т а к е вдоволене невинною т а гр а^ ^ ц іо зн о ю пригодою Долориди, що знайш овш и собі від п о від ­ ного об’єк та, як и й м іг би прийняти ж а р т з а п р авду, постановило покпити собі щ е р аз; і т а к , ви давш и відп о відн і р о зп ор ядж ен н я та в к а з ів к и , я к сл уги й п іддан і м али за х о в у в а т и с я з Санчом у володінні обіцяним островом, на другий день с к а з а в к н я з ь Сан­ чові, аби він п р и в д ягн увєя т а б ув готовий перебирати в л а д у , бо в ж е о стр ів’яни його ніби о ч ік увал и , я к майового дощ у. В кл о н и в­ ся Санчо низько к н я з е в і т а промовив т а к : I — П ісл я того, я к я зійш ов із неба, я к з його висот п о глян ув на землю і я к у зд р ів її такою малою, трохи зм ал іл и мої баж ання кели кі стати губернатором; бо ж і я к а це еєлич володіти на зер­ нині гірчиці або я к а достойність це і в л а д а розпорядж атися півдесятком людей, сх о ж и х м іж собою, я к горіхи з горіхами, не­ наче б їх не було більш е в с в іт і? Я кщ о б ви, ваш а світлосте, з а ­ хотіли дати м ені хоч он я к у м ац іц ь к у ч астин у неба, то, навіть якщ о б вона не б ул а б іл ьш а за п івверстви , я прийняв би її з б іль­ шою охотою, н іж найбільш ий о стр ів у світі. Д ивіть, приятелю Санчо, — відп о вів на це к н язь , — я не м ож у дати частини неба н іком у, н ав іть і величиною н ігтя, бо тіл ьки Богові одному доступні ці л аски й щ едроти. Те, що вам м ож у дати , даю, тобто н ай сп равж н іш и й та найзаконніш ий острів, круглобокий т а добре розположений, надзвичайно врож айний та багатий, н а як о м у, я к т іл ь к и вм ієте д ав ати собі р ад у, зм о ж ете багатствам и зем лі н аж и ти собі б агатства небесні. — Добре, — відп о вів Санчо, — то хай у ж е буде цей острів, а II б уду зм агати сь за те, щоб стати таки м губернатором, що р а­ 47

зом із своєю глупотою піш ов би до неба; і то не з м оєї ж адо б и вийти з бідної х ат и й доступ и ти ліп ш и х, ал е з б а ж а н н я сам о м у поко ш тув ати , я к с м а к у є во єв о д уван н я. — Я к т іл ь к и ско ш туєте, — с к а з а в к н я з ь , — то п ал ь ц і б удете об л и зувати по п ан уван н і, т а к а ц е со л о дка річ — п рави ти й з а ­ зн а в ат и п о ви н уван н я. І зо всім певно, коли ваш п ан стан е ім п ер а­ тором, а стан е без с у м н ів у , с у д я ч и з х о д у його сп р ав, то н ія к і сили не ви р в у т ь йом у цього, і б уде к л я с т и го ди н у й хви л и н у , в я к ій полиш ив би ім ператорство. — П ане, — в ід п о в ів Санчо, — я у я в л я ю собі, що во л о дін н я — це р іч п р екр асн а, н а в іт ь н ад чередою худоби. — Х ай ж е м ене й п оховаю ть з вам и , Санчо, я к в и вс е це добре зн аєте, — в ід п о в ів к н я з ь , — і я сп одіваю ся, що ви б уд ете т ак и м губернатором , що д о р ів н яє ваш ій км ітл и во сті. І м ай те н а у в а з і,

Мадрід, Пляца де Еспанія: пам’ятник Дон К іхота і Санчо Панси, в дальш ому лл я н і — пам’ятник М іґель Сервантеса що в ід р а з у т а к и з а в т р а з р а н к у ви р уш аєте п р ави ти островом, а то м у сьогодні по обіді в а м д а д у т ь о д еж у, я к у в а м тр еба б уд е но­ сити, й у с і р еч і, потрібні до ваш о ї подорож і. — О д ягай те мене, — с к а з а в Санчо, — я к лиш е в а м до вподоби, бо як би я не в д я г н у в с я , то з а в ж д и б уд у Санчо П анса. — Воно то й п р ав д а, — с к а з а в к н я зь , — а л е все т а к и о д е ж у тр еб а д о сто сувати до у р я д у й гідности, що їх п о сід аєть ся, бо ж не було б добре, як щ о б с у д д я в д я г а в с я солдатом , а со л д ат с в я ­ щ еником. Ви, Санчо, п о їдете вдягн ен и м частинно я к б а к а л я р , а частинно, я к п олководец ь, бо н а острові, що його в а м даю , заодно потрібно я к н а ук и , т а к і вій сько во го рем есл а. — Н ауки , — с к а з а в Санчо, — не маю я б агато , бо щ е н е знаю 48

н авіть азб ук и ; т а ви стач и ть м ен і зап ам ’ятати хер ст з обгортки часослова*), аби я б ув добрим губернатором . А зброєю б уд у воло­ діти такою , я к у м ен і п о дадуть, а ж до смерти, й н ехай суд и ть Бог. К■ — 3 такою розсудливістю , — с к а з а в к н я з ь , — Санчо не поми­ литься ні в чому. ‘ В т у м и ть надійш ов Дон К іх о т і, знаю чи про те, що д іял о ся , і знаю чи н е в ід к л а д н іс т ь Санчового в и їз д у в своє губернаторство, з І дозволу к н я з я в з я в С ан ч а з а р у к у т а по вів у свою к в а р т и р у з наміром д ати йом у поради, я к йом у бути в гідн ості губернатора. ■ О тож, ко л и обидва увій ш л и в к ім н ат у , Дон К іх о т з а м к н у в за ■ собою двер і, м а й ж е силою посади в С анча поруч себе й сп о кій ■ цим голосом промовив: J — П ерш за все, сину, ти повинен боятись Б о га; бо в боязні Б ож ій в с я п р ем удр ість, а б удуч и розумним, не пом илиш ся ні в чому. Р П одруге, поверни очі н а себе самого, нам агаю чи сь п ізн ати са­ мого себе, а це є н ай тяж ч и м зн ан н ям , я к е м о ж н а т іл ь к и собі уяви ти . З п ізн ан н ям себе не стан еш н ад у в ати ся , нем ов т а ж а б а , : що х о т іл а д о р івн яти ся во ло ві, бо коли п р и гл ян еш ся собі, поба­ чиш всю вб о гість глуп оти своєї, т а й візьм еш до у в а ги , що в себе 11дома ти пас свині. Г — Т а к воно було, — від п о в ів Санчо, — ал е це д ія л о с я щ е тоді, коли я б у в хлоп’ям , а потім, у ж е я к підросток, не свиней, а гуси п пас. Зрештою, м ені зд ає ть ся, що це не м ає нічого до речі, бо не всі, що пан ую ть, п о хо дять з к а с т и королів. І — Ц е п р авда, — від п о вів Дон К іхо т, — а то м у т і не ш ляхетн ого ■ походж ен ня т я ж к і зав д ан н я, що їх виконую ть, повинні п о кер упати тонкою пом іркованістю , а зн о ву ця, в ед е н а розсудли вістю , •івільнить їх в ід л и х и х бурм отань, я к и х не м о ж е ом инути н ія к а д ер ж ава. П иш айся, Санчо, скромністю твого п о хо дж ен н я й не соромся сказати , що походиш з гр е ч к о с іїв ; тому, що я к побачать, що ; цього не соромиш ся ти, то н іхто не б уде цим присоромлю вати т е ­ бе, й ціни себе б іл ьш е з а ч есн у скром ність, н іж за гр іш н у гордість. Н ескінченно багато є т а к и х , що, хоч і з убогого роду, дій ш ли до най більш их почестей ар х и є р е й ськ и х т а ім п ер ато р ськ и х; і н а цю І Істину я м іг би приточити тобі с т іл ь к и п р и к л ад ів, що ними п р и вів би теібе в зіво ту. Дивись, С анчо: як щ о візьм еш , я к мірило, чесноту, я к будеш пиш атися д іл ам и цнотливости, то не б уде тобі чого заздр и ти тим, що себе в в а ж а ю т ь п ан ам и т а к н я з я м и : бо кр о в о тр и м ується в сп ад ку, а чесноти н аб ув аєть с я, й чеснота сам а по собі б ільш е парта, н іж кр о в т а п о хо дж ен н я. Якщ о це т а к , а воно т а к є, то ко л и б часом з а твого п ер еб уван ­ ня на острові прибув в ід в ід а т и тебе котри й сь із т в о їх родичів, не підкинь його і не зн е в а ж , а прийми, п р и вітай і обдар уй ; бо цим ■ги позискаєш собі п р и хи л ьн ість неба, я к о м у подобається, щоб піхто не п о го р д ж ув ав тим, що воно створило, і поступиш у згоді •і твоєю повинністю супроти добре у к л а д е н о ї природи. Я кщ о б ти собі сп р овади в ж ін к у (бо недобре це, щоб люди, причетні до вл ад и , зал и ш ал и ся довш ий ч ас без с в о їх вл асн и х ♦) Тобто, на д у м к у Санчо, в ір а і п ам ’я т ь про Б о га д л я доброго очдоби твого т іл а. 4

49

ж ін о к ), н авчи її, п р освіти й отеш и, з ї ї природньої нетесаности, бо в с е те, що зд о б уває так то вн и й і розум ний володар, н івеч и ть і зап р о п ащ ує ж ін к а , н етеса і гл уп а. Я кщ о тр ап и ться тобі п овдо віти (це річ, я к а м о ж е стати ся) і я к ­ що з висоти твого у р я д у ти в ізьм еш собі л іп ш у ж ін к у , не бери ї ї т а к о ї, що м о гла б тобі п о сл уж и ти гач ко м т а рибацькою в у д ­ кою, і т а к о ї, що б ул а б ж и в и м зап ер еч ен н ям тво го суд дей сько го с т а н у ; бо по п р ав д і тобі к а ж у , що з а в се те, що о трим ує чорним ходом ж ін к а суд д і, м уси ть д ати о д віт ч о л о в ік п ер ед страш ним судом , д е по см ерті вч етвер о зап л ати ть р а х у н к и , я к и х не в и р ів ­ н я в за ж и т т я . Д а в ай більш е с п ів ч у т т я — т а не б іл ьш е сп р авед л и во сти ! — сл ьо зам убогого, н іж свід ч ен н ям багатого. Н іко л и не ко р и стуй ся засадою , що чим зам о тан іш е, тим ліпш е, бо ц я з а с а д а м ає н ай біл ьш е зас то с уван н я сер ед н е в іг л а с ів , я к і вд аю т ь з себе тям ущ и х . С тар ай ся р озкри ти п р а в д у одн ако во п о м іж о б іц ян кам и т а х а ­ б ар ам и багатого, я к і п о м іж ж а л я м и й н ад о к уч л и вістю бідного. К оли м о ж н а й тр еб а зас то с увати сп р ав ед л и віс ть , проти ви н ­ ного не повертай у с іє ї сили за к о н у з повною б езо глядн істю ; бо не м ає б ільш о ї с л ави с у д д я суворий, н іж с у д д я сп очутли ви й . Я кщ о б ти ко л и і н а д у ж и в сп раведл и вістю , то х а й це стан еться н е силою х аб ар я , а з у в а г и н а м илосердя. Я кщ о б тобі д о вел о ся р о згл я д ати сп р а в у ко тр огось із вор огів т в о їх , то стан ь ви щ е м ір к у в а н ь , що ви н и каю ть з тво єї образи, т а п р и хи ли сь до сп р аведл и во сти до рівн ю ю ч о ї сп р аві. Х ай не зас л іп и ть теб е в л а с н а п р и стр асть у ч у ж ій с п р а в і; бо пом илки , я к и х у п ри стр асті допусти ш ся, в біл ьш о сті в и п а д к ів з а л и ш а т ь с я непоправними, а як щ о б і ви п р ави л и ся, то т іл ь к и кош том д о вір ’я до тебе, і н а в іт ь кош том тв о є ї скарбниці. К о ли прийде просити теб е сп р аведл и во сти я к а вр о д л и ва ж ін ­ к а , то прим кни очі н а ї ї сл ьо зи т а затк н и т в о ї в у х а н а ї ї голосін­ н я, а стар ай ся з д а л е к а в н и кн ути в істо ту того, що тебе просить, я к щ о не хочеш , аби т в ій р о зум потонув в її с л ь о зах і т в о я доб­ рота в ї ї зіт х а н н я х . Того, кого м аєш п о кар ати ділом , не з н е в а ж а й у ж е словам и , бо йому, н ещ асли вом у, в ж е доси ть зн ев аги в ід в и м ір у кар и , й до­ д а т к о в е зл о єло влен н я т у т зай ве. О б ж ал о вуван о го , що п о п ав би п ід твоє п р ав о суд д я, в в а ж а й людиною нещ асливою , ж ертво ю недосконалости ви к р и вл ен о ї н а­ ш ої природи, і в усьо м у, що з а л е ж а л о б в ід тебе, н е чинячи к р и в ­ ди д р у гій стороні, п о к а ж и с ь благочести вим , і м илосердним ; бо, хоч Б о ж і пр и км ети в с і р ів н і м іж собою, то вс е т а к и в н аш и х о ч ах м ає більш ий поваб і більш и й б ли ск п р и к м е та Його м илосер­ д я , а н іж Його сп р аведл и во сти . Я кщ о підеш за цими нормами й за цими п р ави л ам и , Санчо, д о в­ гі б у д у т ь т в о ї дн і, т в о я с л а в а б уде віч н а, т в о я нагор ода сповнена, твоє щ аст я б уде н еви словлен е, пож ениш т а п о віддаєш т в о їх д ітей з а власною вподобою, по честям и і ти тул ам и б у д у т ь в т іш а т и с я во ­ ни й т в о ї вн у к и , ж и ти б удеш у спокої сер ед вдо во л ен н я наро ду, а в о стан н іх х в и л и н а х ж и т т я твого тебе н асти гн е см ер ть серед стар о сти спокійної т а зр іл о ї, й з а м к н у т ь т в о ї п о віки м ’я к і долоні т в о їх п р авн уч ат. (З е сп ан ськ о ї п е р е к л а в М . В.) 50

Лист батька до сина (П ереклад з тво р у «Серце» Едмондо де А м ічіса) Едмондо де Амічіс — італ ій ськи й письменник, яки й помер у 1908 р. В сл ави вся своїм твором про ж и т т я і подвиги ю нацтва під наголовком «С ерце». Цей твір був перекладений на всі м ай ж е мови світу, а в сам ій Іт а л ії перевидано його 600 р азів. У к р аїн ­ ський п ер екл ад п о яви вся у К и єві в 1911 р. Це н ай­ кращ ий п ер еклад, яки й злади ли Б. і М. Грінченки. Через що люблю я Б ать ківщ и н у — Італію ? Н апевно в тебе в ід ­ р азу ж знайш лося багато відп о відей на це питання. О, ти щ е не м ож еш тепер глибоко почувати цю любов! Ти пов­ ністю пізнаєш це п о чуття тоді, коли станеш у ж е зрілим м у ж ч и ­ ною, я к , побувш и довгий час д ал еко на ч уж и н і, побачиш з п ароходу дал еко на обрії високі, сині гори твого рідного кр аю ; я к ноно витисне тобі сльози з очей, а з серц я р ад існ і в и гук и ; ти нзнаєш це почуття тоді, коли десь у д ал еко м у ч у ж о м у м істі, се­ ред юрби ч у ж и х лю дей тебе потягне ки н ути ся до незнайомого тобі робітника лиш е через те, що, проходячи повз нього, ти по­ чув, я к він с к а з а в щ ось твосю рідною мовою. Ти взн аєш це почуття любови тоді, коли вели ки й і гордий ГН ІВ сп ал ахн е в твоєм у серці, коли ти почуєш, я к ч уж и н ец ь з н е в а ж а є твій рідний край. Ще д у ж ч е й глибш е взн аєш його тоді, я к ворог, мов огненна гроза н асувати сьм е н а твій кр ай рідний і ти побачиш, що молодь збирається з в ід у с іл ь і йде боронити Б атьківщ и н у, що б атьки , прощаючися з своїми синами, к а ж у т ь : «Б удьте в ід в а ж н і!» , а м а­ тері кр и ч ать «В ер тай теся п ерем ож ц ям и !» Ти почуєш його тоді, коли невимовна р ад ість обгорне твою д у ­ ш у, коли ти матимеш щ астя побачити, я к у твоє місто вх о д ять рідні полки, значно менш і, н іж були, зм учені, обірвані, страш ні з п огляду, ал е з блискучими, радісними з перемоги очима, н есу­ чи пош матовані к у л я м и прапори, за яки м и й ти м уть лицарі, п ід­ нявш и вго р у п о зав’я за н і голови та п о калічен і р уки , а н ар ід об­ сипатиме їх к в іт т я м , д я к у в ат и м е , баж аю чи їм щ астя т а здоров’я, посилатиме їм поцілунки. Тоді ти повністю зрозумієш , що це є любов до рідного краю , тоді ти почуєш , що в тебе є рідний край. Це т а к а вел и к а й с в я т а річ, що якб и я колинебудь побачив тебе, що ти вер таєш ся ж и ви й з бою за рідний кр ай , ти, частин а моєї кр о ви й моєї душ і, і я д о в ід ав с я б, що ти зо стався ж и ви й через те, що х о в а в с я в ід смерти, то я , твій батько, що т а к радісно зустрічаю тебе тепер, я к ти вер таєш ся з і ш коли, — я зустр ів би тебе т я ж к о ридаючи, я в ж е не м іг би тебе любити і до смерти RV, зго їл ась би ран а в моєму серці. Твій Батько 51

Петро Кізко

О л і п и й (О повідання*) — Ге, т а це ж С а в а Ш ерш ень. Д и ви ! Що ж в ін т а м робить? Н а во р о тях П аливодиного д во р у Соболев з а в в а ж и в б іл у п л ям у . П р и світи вш и л іх тар е м , він побачив, що то б у л а протибольш ев и ц ь к а л и с т ів к а . — О та к а л о ви сь! — ви р яч и в очі парторг, обома р у к а м и р в о н у в ­ ш и л и с т ів к у . Тим часом С ав а, з а в в а ж и в ш и С оболева з л іх т ар е м , к р у т н у в у П али водин д вір , а то ді в городи, вн и з, до л евад и . С оболев м е тн ув ся, п ри сп іш и в х о ду, п о гн ався з а Савою . — С тій ! С тій, ст р іл я т и м у ! Ч орна п о стать Н Іерш еня з л и в а л а с я з небом і зем лею і, з д а в а ­ ло ся, о т-от зн и кн е з-п е р е д С оболевих очей. — О таки й старий, а т а к б іж и ть , — д у м а в , лю тую чи, Соболев і в ж е ніби ось ух о п и ть С ав у . — С тій ж е к а ж у ! С тій ! У П али води н ом у городі р о зл я гс я ви стр іл . Один, др уги й , тр етій . С а в а зн е н а ц ь к а сх о п и вся з а п лече, зігн у в с я , і в п а в н а с у х е б а­ д и л л я гар б узи н н я. П р и ки п ів обличчям до зем л і, ніби ц іл у в а в її, о бхопивш и р у к а м и с к р и в а в л е н і гр уди . Т оді першою ви б ігл а н а д в ір Ганна. З а нею, н а постріли , б ігл и з с у с ід н іх х а т , р о зд ягн ен і й р о зп атл ан і, зас п ан і лю ди, м ов н а по­ ж ар и щ е. К оли Г ан н а б у л а б іл я забитого С ави Ш ерш ен я, н ад ним с т о яв н ав к о л іш к и Соболев, обмацую чи р у к а м и м е р тв е тіло. Г ан н а г л я н у л а на С а в у й з а к а м ’я н іл а . — З а що ви його вбили, то вар и ш у парторг, з а щ о? С оболев ви й м ав з - з а п а з у х и С ави с к р и в а в л е н і а р к у ш и к и спи­ саного зош итового п ап ер у й х о в а в у т е ч к у . П р и світи вш и л іх т а ­ рем, о дн у т а к у л и с т ів к у ти ц ь н у в Ганні. — Ось за що — на, ч и тай . Г ан н а ч и тал а: «С ини мої, о н уки , і в с і лю ди у к р а їн с ь к і! Н е с л у х а й т е н іко го з р а д я н с ь к о ї в л а д и і к о м у н іс тів , я к не с л у х а л и ви Г іт л е р а! В с і вони — вороги наш і, гнобителі н аш і, гр аб и тел і. В и ступ а й те з а н асто ящ у У к р а їн у , в іл ь н у , сам о стій н у!» — Б ач и те, я к о го ми старого бандю гу, п етл ю р о всько -б ан дер о всько го із в е р г а м ал и в себе! — л ю ти вся Соболев. Г ан н а сто ял а м о вчки. В он а с а м а не зн ал а, з в ід к и в цей мент прийш ов до н еї і в с е л и в с я в ї ї сер ц і ж а л ь з а Савою Ш ерш енем, сл о ва яко го про м о вляли з л и с т ів к и щиро, зад уш евн о . Х іб а ж він б у в ворогом н ар о ду? В н ато вп і, що тим часом зіб р ав с я , заш ел естіл о , я к у гу с т и х ж и ­ т а х п ер ед грозою. П отім той ш ел ест п ер етво р и вся н а я к и й с ь сто­ гін , р о зділ и вш и ся н а частини. О дні о б ур ю вал и ся з п о ступ уван н я старого п а с т у х а , що п осм ів ви ступ и ти проти м огутности со встськ о ї д е р ж а в и , я к а в ж е а ж до Б ер л ін у теп ер с я г н у л а ; ін ш і про­ т е с т у в а л и проти Соболевого сам о суд у. — Т а я к и й він бандит, то вар и ш у, коли в ін он з а худобою в ж е не в с т е р е ж е — нем ічний так и й . *) П р о до вж ен н я. П очаток ди в. ч. 1-2. 52

— В ін не сам повинен бути, його п ідбури в хтось. — Х то? — Н е знаєш , то й язи к о м не тр іп ай ! — Всеодно, стр іл яти в ч о л о віка без с у д у не годилося б. І — У воєнний ч ас усьо разреш ено, товари ш у, бєй, кого вл уч и ш ! Х тось тихцем : — В ід р а з у видно, що не наш : «усьо разреш ено». К ац ап ур а. Аби тебе т а к . . . — Р а зій д іт ь с я , п о ж ал ус та, товари ш і, гром адяни! — г у к а в Соболєв. — Ми сам і т у т . . . Р азо й д іться! Одного з сво їх пом ічни ків, що настигли. Соболєв п ослав по п ід ­ воду, а сам зах о д и вся р о зган яти людей. Т а люди йш ли неохоче. П х ал и ся одно поперед одного, за гл я д а л и до вбитого С ави, хоч темно було і л ед ве м о ж н а було що розпізнати. Поки н ад учиненою пригодою в П аливодином у городі іш л а то вкан и н а, Ганна П али во дівн а ти хц ем ви ш м и гн ул а з юрби й пода­ л ася в село, просто до К а р п а Залітного. — К а р п е! К ар п е! Т ітко М арино! В ідч и н іть! — с т у к а л а вон а в ш ибу в ік н а К арп о во ї хати . Ч екати н а К ар п а довго не довело ся. В ін т е ж , зд ає ть ся, не сп ав ц ієї ночі. Слідом з а ним ви й ш л а м ати. Вона п ід д е р ж у в а л а К ар п а за р у к у . — Т ік ай те, К ар п е! — зад и х ан а, м овила Ганна. — Соболєв з а ­ стрелив д ід а С аву. В нього знайдено п р о ти р ад ян ські н ац іо н ал і­ стичні летю чки. Соболєв напевно буде тут, в ін ш укати м е п ід б ех т у в а ч ів до цього, о р ган ізато р ів. Люди не вір я т ь , що це м іг зробити сам Ш ерш ень. П отім оп усти ла голову. Щ ось їй защ ем іло в серці, ал е виразно сам а не зн ал а, що сам е, чого т а к сти ск уєть ся серце, чому болить душ а? — А л е к у д и ж в ам т ік а т и — сл іп о м у? — ви м о ви ла по п а в зі тихо, сумовито. К арпо в з я в Ганнину р у к у , сти сн ув у своїй міцній теп л ій долоні. — Д якую , Ганно. Я в ж е як о с ь б уду. І п одум ав про себе: «Б ач, ком сом олка, а серце з а У к р а їн у защ ем іло». М ати сто ял а б ліда. Н а ф ронті вб ер ігся, с к іл ь к и з а ж и т т я його м оли лась, а тут, у рідному, мирному селі, пропаде. — Ганно, — тихо, прохальн о ви м ови ла М арина. — Щ о? — М ені всеодно з а д л я К ар п а не ж и ти . Я к в із ь м у т ь його, то й мені кін ец ь. Н ехай би я в ж е . . . М ені менш е лиш илось в ік у . А його ж а л ь , Ганно. М о ж е б ти т о й . . . допомогла йом у? В Ганни зас віти л и ся очі, затр іп отіло серце. Немов би вона сам а в цю хви л и н у про це п о дум ал а, т іл ь к и ск а за т и як о с ь не см іл а. — Добре! Х одім те, К арп е, зі мною! Я п роведу вас , я п ер ехо ву­ вати м у в а с у себе, бо вдо м а у в а с напевно б у д у ть ш укати . Х одім м ер щ ій ! Ганна в з я л а К ар п а за р у к у . А ле К арпо ви зво л и вся в ід неї. — Я н ікуд и не п іду. Я не маю чого тік ати . П ро ти р адян ські, протиб о льш еви ц ькі л и стів ки знайдено в Ш ерш еня і я з а них відп о ­ від а ти не м о ж у! К арп о говорив т а к , ніби перед ним сто ял а не Ганна, а слідчий 53

Н К В Д або, в к р ащ о м у в и п а д к у , Соболев. Х оч К арп о й не д у м а в , що Г ан н а робить це з п р о вокати вн о го м о ти ву, а л е т а к сам о п е­ р еко н ли во вір и в, що в ін у с е т а к и в ід ч е п и ть с я в ід н а п а д ів з а його б у д ь - я к у п р и ч етн ість до С ави н и х летю чок. М ало що м о ж е б ути з лю диною ? — А л е ж ви з Ш ерш енем говорили про У к р а їн у , про . . . Г ан н а немов н а м а г а л а с ь н а га д а т и К ар п о ві б ал ач к и н а п о л іт­ о світі, аби тим сам и м вм о ви ти в нього його сп р и ч и н н ість до С а ­ ви н и х л и стів о к і тим сам и м зм уси ти до втеч і, до зб ер еж ен н я ж и т т я , я к е щ е т а к багато п р и го ди ться д л я лю дей, а, м о ж е, й д л я Ганни. Д л я Г анни? Ой, що це вона, сп р а в д і? Ч и сер ц е т а к е л е гк е д іво ч е, чи д о л я т а к а , чи в о л я т в е р д а К а р п о в а? Х то зн а, т іл ь к и в ід ч у л а Ганна, що в т у н еб езп еч н у х в и л и н у д л я К ар п а, с ам е в н еб езп еч н у х ви л и н у, в ї ї д у ш і зб уд и л и ся, р о зб у р х ал и с я й п о п л и в­ ли стр ім ки м и ш ум о ви ти м и х в и л я м и я к іс ь д и вн і, моторош ні, р а ­ д іс н і й сум н і п о ч уття. В у с я к о м у р азі, це не бул и п о ч уття, я к і б гн ал и Г ан н у в ід К ар п а. М о ж е — н ав п ак и . — Я говорив в е ч ір н и к а м і Ш ер ш ен еві про н ац іо н ал істи ч н и х п о встан ц ів, я к і борю ться з а сам о стій н у У к р а їн у і з я к и м и боро­ л и с я ми, р а д я н с ь к і во як и . Ч и м о ж е це б ути причиною до ар е ш ту ? А в т ім — н ех ай і ар еш то вую ть. Б у д у зн ати — з а що. А з сво єї х а т и не п ід у н ік у д и . — Д и в іт ь ся, К ар п е! Я с о в іт у в а л а б в а м б ер егти ся. Б ер еж ен о го й Б ог б е р е ж е ! — с к а з а л а н а о с т а н к у Г ан н а і К ар п о в ід ч у в , що в ї ї голосі, у ви м о ві ко ж н о го ск азан о го нею сл о ва б у л а с п р а в ж н я л ю д с ь к а і д іво ч а, і у к р а їн с ь к а щ и р ість, а, м о ж е, щ ось більш ого, м о ж е, й п о св ята. К о м у? Щ е н іхто н е в и г а д а в кл ю ч ів , я к и м и м о ж ­ н а б було в ід к р и в а т и л ю д ськ і сер ц я. Г ан н а п іш ла, а К ар п о в б л а г а в м атір , аби во н а сп ал а. В а ж к о було їй засн ути , а л е синові сл о в а бул и си л ьн іш і з а ї ї волю. Л е ж а ­ л а з зам к н ути м и очим а й ч у л а , я к стуго н ів н е д а л е к и й к в а р т а л сел а, д е б ув забитий С а в а Ш ерш ень, а л е с ам а ви х о д и ти і не н а­ в а ж у в а л а с ь , і не х о т іл а. Л іп ш е в т а к о м у в и п а д к у б ути н еп о к азан и м , непоміченим. П ринайм ні, т а к ї ї вч и в К арп о. М ар и н а д и ­ в у в а л а с я з його н адзви ч ай н о го спокою, р ів н о ваги , ви тр и вал о сти . П роте, К арп о б агато п е р е ж и в а в , а л е вс е х о в а в у собі, всереди н і, ти м б іл ьш е, що м а в п ер ед собою м атір , я к у не х о т ів ж у р и т и с в о ї­ ми з ав д а н н я м и й кло п о там и . Н ай б ільш е К а р п а в р а з и в м а й ж е раптовий в и б у х старого п а с т у ­ х а С ави Ш ерш еня. Щ ойно п а р у р а з ів з ним поговорив, ли ш ен ь сам и м кр а єч ко м н а г а д а в про у к р а їн с ь к и х п о встан ц ів-б о р ц ів з а с п р а в е д л и в іс т ь і свободу д л я свого н ар о ду, з а зв іл ь н е н н я його з -п ід у с я к о го р аб ства, — я к у ж е т а к а н адзви ч ай н о в е л и к а р е а к ­ ц ія ! З н ач и ть, у нього, старого С ави Ш ерш ен я, я к і в б ага т ь о х лю дей, д авн о в ж е ж е в р ію т ь у д у ш а х во гн и ки н езл ам н о го го н у до во л і, до н е за л е ж н о с т е У к р аїн и . Т реба лиш е т і во гн и ки р о зп ал и ти д у ж ч е , ш ирш е, м о гутн іш е. Т р еб а о дн ієї м а л о ї к р а п л і пальн ого, аби ки н ут и в т і ж е в р ію ч і во гн и ки , і с п а л а х ви б у х н е й р о зіл л є т ь с я стр аш н и м вогнем , я к и й до о с т а н к у сп ал и ть, зн и щ и ть усю зас о х л у , ш к а р у б к у ш к а р а л у щ у м о ско вс ько -б о л ь ш е ви ц ь ко ї облуди, яка с к у в а л а в е л и к і й б а г а т і зем л і У кр аїн и . З тим и д у м к а м и а ж н ад р ан ко м з а с н у в К арпо. 54

V. На зд и в уван н я З ал ітн и х т а Ганни К ар п а не лиш е не ар еш ту­ вали, а н ав іт ь не п о кл и кал и до сіл ьр ад и чи до дільничної м іл і­ ції Карпо сам д и в у в а в с я , що сп р ава С ави Ш ерш еня т а к «тихо» Обійшлася д л я села. Не було, зд ас ться, ареш тованої й однієї лю­ дини. Т ієї ж ночі С аву заб р ал и н а п ідво ду й ку д и сь ви везл и , н а­ віть не поховали в сел і; землю , д е його було вбито, перекопано й засипано. Т іл ьк и пом іж сел ян ходили потай б ал ач ки і в ж е піш ли Сули н а в іт ь ч утки , що в сел і або в його околиці, м ож е, і в с у с ід ­ ніх с ел ах чи л іс а х є б ан дер івц і, я к і в ед у ть при хован у, д у ж е т а ­ ємну, боротьбу проти вл ад и і п ар тії. Ці ч утки до л італ и й до К а р ­ па і він їх приймав з радістю т а гордістю. В ін добре зн ав, що н іде тут немає н ія к и х б ан дер івц ів, що є лиш е він сам, К арпо Залітний, яки й до б ан дер івц ів ніколи не н а л е ж а в і не б ув з ними, ал е яки й усім своїм єством п ер ей н яв їх д у х , їхню ідею боротьби з а в л асн у у к р а їн с ь к у д е р ж а в у , без н ім ц ів і м о скал ів, без ф аш и стів і к о м у­ ністів. І щ е він в ід ч у в і зр о зум ів, що цей д у х і ц я ід е я т а к а здо­ рова, т а к а сильна, що вона, пропагован а н а в іт ь однією людиною і то приховано, глибоко зам аско ван о , несе ш ирокий в ід гу к , я к весн ян а гроза, і зн ахо ди ть ц уп к е сприй няття м асам и, народом. Але К арп о не м іг т а к само д ум ати й про те, що це від л у н н я передвесняної грози, це б ур хл и ве рокотан ня револю ційної повені могло б бути т а к б ай д уж е, т а к л егко сприйняте соболевими і всією іншою владою , партією , колосальною машиною б ольш евицької розвідки й контррозвідки. Той ф акт, що сп р ава С ави н и х летю чок і його вб и вства зали ш и ли ся «м ертвим и», в и к л и к а в у К ар п а я к у с ь Внутрішню тривогу, п ер ед ч уття я к о їс ь незвичайної непевности. А дж е ясно ко ж н о м у, що т а сп р ава не м огла бути залишеною, покладеною під сукн о до вги х е н к а в е д ів с ь к и х столів. Десь, з в ід ­ кись м ал и йти нитки т а к само прихованого, таємного с л ід с т в а у тій сп р аві. Де і з в ід к и це м ало йти, К арп о ві в а ж к о було судити. І) ус як о м у р азі, п ідступ до нього м іг бути зроблений зб оку н ай­ бли ж чої йому людини, товари ш а, д р уга. Цю ж бо си стем у сексо тства К арпо добре зн ав щ е в л а в а х ар м ії, в передф рон тах і на самих ф ронтах, і, м ож е, сам е це ж ал ю гідн е донощ ицтво, підозри, чапроданство, усяк о го ро ду «с л є ж к и » один з а одними, — і ш то вх­ нули яко ю сь мірою його н а інш ий, здоровий ш л ях. К арп ові м ір к уван н я про п ідступ збулися. Вечором, п о верн ув­ шися з району, Соболєв зайш ов до К арп а. Р о зм ову з а в ів обе­ режно, зл е гк а , «бочком», т а к , я к ло вец ь зах о д и ть оп о дал ік на повка чи борсука, щоб не сполохати його, щоб п ідійти яко м о га ближ че і бабахн ути зб л и зька. П очав із ж а л ів т а болів сво їх осо­ бистих, а тоді перейш ов н а гр о м ад ські й політичні теми. — Т рудновато, то вар и ш у З алітний, ж и ти стало. М етаєш ся, я к івір, з одного к у т а в інш ий, а т о л к у мало. Т а ні сім ’ї тобі, ні х ати своєї. Ж ін ка з дітьм и десь там, у Росії, а ти ж и веш , я к со бака, по столах сіл ьсо вєтськи х т а ко л хозн и х спиш, не доїси, не доп’єш . . . Кх, коли б то щ е вій н а скоріш к ін ч а л а с ь ! Карпо с л у х а в і ч ув, я к у г р у д я х його кипіло. «От, гади н а, як и м нещасним п р и ки дається! На удо ви н и х п у х к и х п о душ ках спить, колгоспним маслом і медом го дується, а ки сне». А про Соболеве око с к а з а в : 55

— В а ж к у в а т о , то вар и ш у парторг. Н ема д е п р ав д и діти . В ам ро­ боти — по горло. А зр о зум ін н я до в а с не в ко ж н о го . — О-от, п р ави льн о, соверш енно п рави льн о , то вар и ш у К арпо. Н іяк о го тобі с о ч уств ія. Н у, от, бачите, х о ч а б із ти м Ш ерш енем. Х то б п о д ум ав, хто б с к а з а в , що і в о так о м у с т а р и к у н ац іо н ал і­ стичний чорт си ди ть? Н у? — Е, теп ер і р ід н о м у б а т ь к о в і не вір , — ум и сн е п ід л и в а в Со­ б о л еву К арпо, розум ію чи добре, що т а к т и к а п ід с т у п у на п ід ступ м о ж е збити с п ан т е л и к у най до свідчен іш ого ен к а в е д и с т а . І ц і сло­ в а с п р а в д і заб и вал и б ак и С оболеву, т а к , щ о він у К ар п о ві почи­ н ав вб ач ати сп р авж н ь о го бо.пьш евика. Т ом у п ер ехо д и в н а більш о д вер тіш у й п р ям у розм ову. — І от зн о ву з Ш ерш енем. В ін ж е нап евн о не сам в и г а д а в оті л и с т ів к и , я к ви д у м а е т е ? — Д умаю , що м іг і сам . Що ж т у т дивного й ск л ад н о го ? — А вс е ж т а к и . М іг би хто сь із м олодш их, н у от, із в а ш о ї г р у ­ пи, тобто, я х о ч у с к а з а т и — із в аш и х в е ч ір н іх с л у х а ч ів . Ш ерш ень т е ж х о д и в н а в аш і л е к ц ії, п р а в д а ж ? Ч им д а л і в е л а с я з С оболевим розм ова, тим б іл ьш е К а р п о в і в и ­ д а в а л о с я , що Соболев о сь-о сь п ід н ім еть ся й с к а ж е й ом у просто в о ч і; ви б ули його н атхн ен н и ко м ! І Соболев с к а з а в , п р ав д а, інш е, а л е в се ж до того подібне: — Ви говорили н а п о л іто св іті про б ан д ер о в ськ и х п о встан ц ів? — Т ак , говорив. — Ц е недобре. — Ч о м у? — Лю ди повинні як о м о га м ен ш е про те зн ати . Бо, п о -п р ав д і к а ­ ж у ч и , їм б агато не треба, щоб ви б у х н ути . З н аете, ц я п р о к л я т а У к р а їн а . . . В К а р п а сти сн ул и сь долоні в к у л а к и , я к і він тр и м ав п ід сто­ лом. «Б ач , я к а б естія — «п р о к л я та У к р а їн а !» А хто ж ї ї проклятою робить, гас п и д с ь к а в а ш а личина, я к не ви, м о ск ал і, ко м ун істи , д уш о п р о давц і, вб и в ц і!» К ар п о ві зд ав ал о с ь , що в ін не втер п и ть, щ о в ін ко л и сь, поки його с х о п л ять , з в е д е т ь с я н а в е с ь свій зр іст і р о здуш и ть Соболева, я к моклицю . А ле цим разом він приголом ­ ш ив С оболева одним сво їм ар ґум ен то м , не менш е, н іж уд ар о м к у ­ л а к а м и обох р у к . В ін с к а з а в ; — Т о вар и ш у п ар то р г! Я не знаю , хто кого м ає вчи ти , ви н аш и х м а р ш а л ів і п о л ітр у к ів , чи вони в а с ? - І кого ми м аєм о с л у х а т и ? П еред нам и н а ф ронті в и с т у п а в з промовою сам м ар ш ал В а с іл е в ськи й , я к и й к а з а в нам з а к л и к а т и б а н д е р ів с ь к и х л іс о в и к ів із л ісу, говорити про них п о м іж лю дей, аби т і п ро го ло ш ували їм ам н естію ! Я к я м о ж у м овчати, ко л и в с я ар м ій с ь к а п р еса про т е п и сал а, всі п о л іт р ук и нам к а з а л и . . . Ц я пром ова К ар п а сп р ав д і в п а л а на С оболеву го л о ву приго­ лом ш ую че. В ін к іл ь к а р а з ів м у г и к н у в , к о в т н у в сл и н у, а то д і в ж е л агід н о : — Ф ронт одно, а тил — д р у ге . Воно і т а к , воно й не т а к . У с я к м о ж е бути. Аби т іл ь к и не в и к л и к а т и в лю дей зак о л о ту. Я це не к а ж у до вас, то вар и ш у З ал ітн и й , ні. Т іл ь к и к а ж у , щоб ви той, п р и д и в л я л и ся т а п р и с л у х а л и с я . . . І сам і не д у ж е той, про те б ан д и т сь к е п ід п іл л я . . . 56

К арп ові стало душ но. Це, я к к а ж у т ь у народі, ти йому соли очі, а в ін тобі — дощ іде. З н о ву — п р и сл ухай ся т а п р и ди вляй ся! Ну, с к а з а в би в ж е прямо— б удь наш им сексотом — і к р а п к а . Ні ж, кр ути ть, водить, я к к о та з а х віст. Карпо виріш ив говорити іли віш е: N— Ви, то вар и ш у Соболев, прямо с к а ж іт ь , що ви хочете в ід ме­ н е ? ^ в о як , ф ронтовик, за Б ать к івщ и н у кр ов п роливав і — що вам ^ ід м ене тр еб а? М ож е, с к а ж е т е , я з а Ш ерш еня маю від п о ві­ дати, слідити, хто де що робить? Я не здатн ий н а те, бо не м о ж у, не бачу, не х о д ж у. Р озум ієте, товари ш у парторг? - Соболев у с т а в і собі й м ац н ув рукою за к а ш к е та. . — Я нічого не хочу. Я д у м ав , що ви знаєте, хто н ап р ави в ста­ рого С а в у Ш ерш еня т а к і летю чки писати? |[ — Ні, я не знаю, — тим самим тоном від п о вів Карпо. , — Н у то і все. До побачення. В се! — ніби п ідкр есл и в Соболев, виходячи з хати , ал е К арпо добре зр о зум ів, що то щ е не все, о, ні, д ал ек о не все! Це ж , либонь, добре знає й отой хитрий, єхи д­ ний і підступний м о скал и сько Соболев. А ле н ех ай — побачимо. (Д алі буде)

Бій з п ідводн и м стр ахо в и щ ем — Т у г а за морем зр о стал а в м ені разом з моїми рокам и, — по­ чав В ікто р Б ерґе, запалю ю чи свою ко р о тен ьку л ю лечку. — В ж е в 14 році ж и т т я я п оки н ув свою б атьківщ и н у Ш вецію і п о дався б л укати по м орях. С п о ч атку б ув корабельним юнґою, згодом став матросом і п р о п л авав за чотири роки чимало морів. А ж уреш ті я знайш ов те, чого ш у к а в : я с тав ловцем п ер л ів . . . Д руг В ік то р а н али в у ч ар ки ви н а і з іт х н у в : — Я сп р авді заздрю тобі, В ікто ре, — с к а з а в він. — Т во я про­ ф есія — це чиста ром антика. В ікто р п о глян ув на д р у г а виц вілим и в ід в іт р ів і м орської води очима, оточеними густою сіткою зморщ ок, і п о см іхн увся т а к , не­ наче б х о тів ск а за т и : «І що ж ти, бідолаш ний зем лян и й щ уре, м ож еш про це зн ати ?». А ле він спокійно п р о д о вж ував : — Еге ж , я п р о п л авав вп р одо вж 20 р о ків б іл ьш у части н у п ів­ денного П ац и ф іку, я к ш ук а ч п ер л ів, сотні р а з ів о п у с к ав с я н а дно моря, ал е д у ж е часто зн ахо ди в зам ість м уш л і з дорогоцінною перлиною — ж а х , чи загр о зу смерти. Ти заздр и ш мені, а л е по­ пробуй сам оп усти тися н а дно о кеан у, в царство р е к ін ів чи інш их м орських страховищ . Я, О ляф е, маю в ж е д е як и й до свід, знаю, я к оберігатися перед р екін ам и , одного р а з у я н а в іт ь з в ів боротьбу на ж и т т я і см ерть з рекіном -тигром , найнебезпечніш им х и ж ак о м , який ж и в е в морі. А ле не м ож еш собі у я в и т и щ ось більш е страш ного та о со р уж ­ ного, я к м орське страховищ е, я к е зв е т ь с я спрутом чи поліпом, головоногом, а т а к о ж сепією. В ікто р п роковтн ув з ч ар ки і ви тер собі п іт з чола. — Б -p, щ е й досі від ч уваю неприємний стр ах, коли згадую свою пригоду з цим страховищ ем . Тіло ц ієї потвори було сх о ж е 57

н а вел и к и й м іш о к з б іж ж я , а в іс ім її лап, я к і ви р о стал и д есь коло огидного рота, м али ш ість м етр ів до вж и н и к о ж н а . Ц і л ап и м аю ть просто неприродню си л у і к о ж н а з н и х в о р уш и ть ся т а к ш ви дко і т а к гн уч ко , я к гад ю ка. Я кщ о т а к и й сп р ут ви п о взає з п ечери на д н і м оря, чи я к п а в у к в и л ази ть н а п ід во д н у скелю , в ін є уо сіб л ен н ям д и ко ї, кр .утіж н о ї ж и в уч о сти і р ухл и во сти , я к а в и к л и к а є просто нейм овірний с т р ах . Р аптово в ін стає непоруш ним і н ен а­ ч е завм и р ає. С прут ч ат у є н а добичу. При то м у в ін м ін яє б ар ву свого ґал яр ето вато го т іл а , щоб п р и сто сувати ся до м орського ото­ чен н я — він стає синім, р о ж еви м , червоним, н а в іт ь б агрян и м , а д ек о л и д іс тає тем н і см уги . С п ідн я ч асти н а л а п и -щ у п а л ь ц я сп р ута п о кр и та дво м а р яд ам и в е ­ л и к и х п рисосків, як и м и ц я потвора м о ж е п р и см о ктати ся з в е л и ­ чезною силою до кож н о го н ай біл ьш гл ад к о го п р едм ету. О хопив­ ши тим и лап и щ ам и свою ж е р т в у , сп р ут т я гн е ї ї до свого п и ска, я к и й є закр уч ен и й , я к в ел етен с ьки й дзьоб п ап уги . І нем ає, О л яф е, н ія к о ї сили, я к а м о гл а б в р я т у в а т и ж и в у істо ту, що по п ала в рот сп р ута. В одній х в и л и н і м о гутн і щ оки р о зір в у т ь ї ї н а ш м атки , а си л ьн і ш л у н к о в і ки слоти с т р а в л я т ь ї ї м ом ентально. А л е н ай більш ий ж а х ви к л и к аю ть очі ц ієї потвори: вони м ал і, о в ал ь н і і ко сі т а м аю ть п ар ал ізую ч и й ви р аз холодної зн ен ави сти суп р о ти в с я к о ї інш ої ж и в о ї істоти. П о гл яд ц ієї м о р сько ї б естії м о ж н а б см іли во н азв ати п оглядом д и яв о л а. С п р ут м о ж е сильним пош товхом, я к р а к е т а , відб и ти ся н а з а д в гли б и н у води 15 до ЗО м етр ів і то т а к ш видко, що л ю д ське око не всти гає с л ід к у в а т и за його р ухо м . Ц е с п р ав д і стри бок ти гр а, н ай ­ ш видш ий, я к и й я т іл ь к и бачи в у во ді моря. При ц ьом у л ап и сп р у­ т а л е ж а т ь тісно при його т іл і і с л у ж а т ь йому, м аб уть, з а к е р м у, щоб о п ісля, при від п о від н ій н агоді, зн о ву бли скави ч н о випро­ стати до п ер ед у і схопити ж е р т в у . До того ж сп р ут м о ж е в и к и д а ­ ти з себе сильний стр ум синьо-чорної, я к чорнило, ф арби, я к а к а л а м у т и т ь во д у і д о зво л яє йом у сх о в а т и с я п ер ед його н ап ас­ ником. В ік то р з а к у р и в зн о ву і г л я н у в на О ляф а. — А л е п овертай м ося до т іє ї потвори, я к а н ап ал а б у л а н а мене. Н аш к о р аб л и к н а б л и ж а в с я до п о б е р е ж ж я о стр ова Борнео і про­ хо ди в п р о то ку М а к асса р . Я пильно в д и в л я в с я в гли б и н у води, ш укаю ч и з а слідо м п ер л о ви х м уш л ів. Тому, що д е я к і м ісц я в к а ­ зу в а л и н а м о ж л и в ість п р и явн о сти ти х дорогоцінних м уш л ів , ми зуп и н и л и ся і я, н ад івш и ск аф ан д р а (о д е ж у н ур ц я), поліз у во д у. В она б у л а досить гли б ока, я к и х сорок м етр ів. М іж ко р ал еви м и с к е л я м и я добачив в ід к р и т е м ісц е і п о д ав ся туд и . Н ахи л и вш и ся, щоб п ід н яти муш лю , я в ід ч у в , я к щ ось то р кн ул о сь мого п л еч а. Ін сти н кт і до свід м о р ськи х н еб езп ек в р я т у в а л и м ен і ж и т т я . Не вагаю ч и сь, я до б ув з - з а п о яса гострого н о ж а і в д а р и в з ро зм ахо м коло себе. Це було моє щ а с т я : цим удар о м в ід р у б а в я д в і л ап и вел етен сько го сп р ута, я к и й я к р а з н а м а г а в с я мене зл ови ти і про­ б у в а в , д е б ви гід н іш е вч еп и ти ся. Водночас я по чув, я к д в і ін ш і лап и за ти сн ул и ся н авкол о м о їх ніг. Ж ах л и в е ш ар п ан н я м ало не зва л и л о м ене н а дно моря. Н емає, О ляф е, сл ів , щоб повністю описати м ій стр ах . Я боровся ц іл ко м автом ати чн о, маю чи перед своїм и очима т іл ь к и н еви р азн і зар и єи вел етен сько го т іл а с п р у т а і п о р ух його д во х о стан н іх лап. А ле, с к іл ь к и р а з ів я н ах и л и в ся, щоб н о ж ем зв іл ьн и ти св о ї ноги 58

під стр ах ітл и ви х пут, все ж потвора, неначе розумію чи мої з а ­ міри, з а в ж д и поновлю вала ш ар п ан н я і я зат о ч у в ав с я , я к м алий Хлопчина під удар о м сильного ч о ло віка. До того ж ш олом і обтя­ ж ен н я на г р у д я х мого ск аф ан д р а били мене по голові і по тіл і. Я міг, п р авда, п о тягн ути з а р я т у н к о в у ли н ву і д ати товари ш ам •інак про мою н еб езп еку, ал е я б о явся, що в цьом у полож енн і мої линви і п о вітр ян а р ур а в ід ш олома зам о таю ться в к о р ал еви х в и ­ ступ ах с к е л ь і при підніманню п о р вуться і тоді я стан у легкою здобиччю спрута. А тим часом стр ахо ви щ е почало пляново п ер ем агати мене. Воно то ш арпало мене за ноги, то волокло по к іл ь к а м етр ів по дн і моря, обтовкую чи мої боки до ск ел ь , то підри вало вгору. Боротьба три­ в ал а я к и х д еся ть хви ли н , ал е м ені вона в и д а в а л а с я вічністю . С ильні удар и ш олома по голові приголом ш ували мене і я ч ув, що втрачаю свідо м ість. В р еш ті м ені пощ астило вхоп и ти сь з а р я т у н ­ кові линви. Тому, що сп рут тр и м ав мене дво м а л ап ам и з а ноги, а дво м а й м и вся ск ел і, не м іг мені переш кодити в цьому, бо обрі­ зані мною д в і останні лапи були т іл ь к и безпомічними реш ткам и. Я, я к бож евільн и й , ш ар п н ув чотири р ази з а р я т у н к о в і линви, по­ даючи з н а к найвищ ої небезпеки, і втр ати в свідо м ість. А н а горі, н а п о кл аді ко р аб л я, м ій п р и ятель полінезієц ь Ро ба­ чив, що зі мною щ ось не все п о р ядку, ал е ч е к а в в ід м ене зн а к у . Він тривож но с т еж и в за ко ж н и м порухом линв і п о вітр ян о ї р ури, я к і з в ’я з у в а л и м ене з кораблем . Коли Ро почув м ій тр и во ж ­ ний си гн ал, він зр а з у к и н у в с я в и тя гат и мене. А ле линви т іл ь к и н атягн ул и ся я к струни. Д овелося п о кл и кати на допомогу щ е одно­ го м о р яка, а вреш ті третього. Т а си л а тр ьох дорослих м о р як ів не могла перебороти сили того «щ ось», я к е трим ало м ене в глибині води. Т оді Ро н а к а з а в омотати р ятун к о в і линви до вко л а м аш ти і н атягн ути їх щ е сильніш е. П р и го ж а х ви л я, я к а го й дн ул а ко раб ­ лем, п ерем огла си л у сп р ута. Р ятую чи сь перед ро зір ван н ям , спрут п усти в скелю , готую чись перем інити місце, ал е в т у хви л и н у х в и л я ви н есла нас н а поверхню . Моє тіло ви стріли ло понад воду, я к випущ ений з р о гатки к а м ін ь . І в цю х ви л и н у я зн о ву о ч ун яв, маючи в р аж ен н я, що м ене р о зірвал о н авп іл . П ід собою я побачив лапи морського чорта, я к і все щ е міцно охоплю вали м ої ноги; на них висіло огидне тіл о сп р ута і тягн ул о м ене з неймовірною силою вниз. Ро стрибнув у во д у і дво м а уд ар ам и н о ж а звіл ьн и в м ої ноги від л ап і т іл а сп рута. К оли я в ж е л е ж а в н а п о кл ад і і п ри ятелі обмивали моє потовчене і ск р и вавл ен е тіло, м ені ви д ал о ся, що я п о верн увся з іншого с в іт у . . . (П ер еклад з к н и ж к и В ікто р а Б ерґе „P ea rl D i v e r “) У К РА ЇН С ЬК І ХЛОПЦІ І Д ІВЧ А Т А ! ВСТУПАЙТЕ ДО С У М -у! ЗАЛУЧАЙТЕ ДО ЙОГО Л А В СВОЇХ Д Р У ЗІВ ! П АМ 'ЯТАЙТЕ, ЩО В ЦЕЙ ЧАС ЛИХОЛІТТЯ ВАШ ОБОВ’ЯЗО К — БУТИ В Л АВА Х О РГАНІЗАЦІЇ, Я К А БОРЕТЬСЯ ЗА ЗДІЙСНЕННЯ НА­ ШИХ СПІЛЬНИХ ДУМ О К! 59

З народньог скарбниці:

Дещо з Великодніх звичаїв на Волині іа Київщині Великдень в Україні — це найбільше християнське свято, це справді «Празників празник і торжество із торжеств». Хоч Вели­ кодні, як і всякі інші свята мають в собі багато спільного в усій Україні від Кавказу аж по Карпати, все ж таки вони в дечому різняться в окремих українських землях. Причин, мабуть, треба шукати в звичаях старослов’янських племен, з яких походять наші предки. Тут опишемо деякі звичаї з Новгорода-Волинського та на Ж и­ томирщині, які майже суттєві для всісї Волині та Правобережної Київщини. Цикль різдвяних звичаїв кінчається тут м’ясницею з попущеннями, колодками, з першим запрягом молодих бичків (майбутніх волів) та всякими іншими різного характеру звичаями. ІЦе останню неділю перед постом дозволено їсти молоко і яйця, пити горілку та співати і танцювати. Понеділок — перший день посту звався «жальний понеділок». В цей день піст такий суво­ рий, іцо тоді звичайних страв майже не їдять. На цей день печуть пісні коржі та й ті вмочують в попіл. З першого дня посту не можна співати жадних пісень аж до Проводів. Біда для тих, що лю блять спів, бо піст почався рано, надворі сніг, веснянок не личить, а інших співати гріх. Та коли пригріло сонечко і показались перші латки на «Лисій Горі» (в кожному селі є своя лиса гора, яка перша очищається від снігу), так її відразу обсідає молодь. Дівчата виводять першого кривого танця або хрещика, а хлопці грають в старі українські спортові гри, найбільше в «поле», або «гілку», і так цілий піст аж до вербної суботи. Вкінці вербного тижня припиняється все. В вербну суботу всі йдуть до церкви на вечірню з всеночним. На всеночнім під час мирування роздається верба. Є звичай бити вербою своїх родичів чи знайомих, промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень, недалечко — червоне яєчко. Дай Боже до Паски до­ жити, а від Паски до Різдва, від Різдва до верби! Є вірування, що коли лю дину вибити вербою щиро та щиро промовляти, то та людина не помре аж до другої верби. У Великодній тиждень, який називають «білий», усі тримаються суворого посту. В четвер, коли Христа взяли на муки, під вечір всі гарно вдягаються, перебираються в чисту білизну й одяг і йдуть до церкви на Страсті. Кожен, старий чи малий, тримає свічку, яку запалює в час читання Євангелії. Звичай, який затри­ мався аж до сьогодні в тих околицях, є саме, щоби принести за­ палену свічку в церкві аж до дому. Коли чиянебудь згасне, то він старається запалити її від іншого, але обов’язково від вогню з церкви. Вогнем свічки випалюють хрест на стелі, щоб тим вигнати нечисту силу з хати, яка могла прийти в хату за минулий рік. А щоб знову не влізла в хату, випалюють хреста на дверях. Свічка мусить бути обов’язково воскова, інша не може бути, бо то «жидівська свічка» і того, хто прийде з такою свічкою, могли 60

вигнати з церкви. Є дуж е суворий та дотримуваний поговір, щоб ніхто не вбив бджоли, бо вона — Божа муха, вона «Богові свічку носить». У п’ятницю відбувається винесення плащениці біля 3-ої години. До вносу плащениці ніхто нічого не їсть, не п’с. А старші дотри­ мують того посту аж до неділі. У Великодню суботу всі йдуть до церкви на читання «Діяній Апостолів». Молодь розводить вогонь та оповідає різні релігійні оповідання. Великим гріхом е їсти у Великодню ніч, а навіть спати не можна. Таких не вважають за людей. У суботу відправа зачинається о пів до дванадцятої. Коли пла­ щаницю заносять у вівтар, у церкві не лишається ніхто, бо перше до неї мас зайти Воскреслий Син Божий. При обході, коли свя­ щеник розкриває хрестом двері в церкву, знову є старовинний забобон: жінка, яка перша візьметься за клямку, матиме рік успіхи в усіх справах. Всі за тим стежать і таку ж інку називають відьмою. Паски святять коло церкви, ніхто не святить їх вдома. Святять усе, що мають вдома. Навіть курці святять тютюн. Перші два дні свят ніхто нікуди не йде в гості. Всі сидять вдома. В ці два дні не вільно ні співати ні гуляти. Дуже гостро засуджують тих, які стараються працювати у Великодній тиждень. Такому, мовляв, на голові виросте ґуля. Ш каралупи від свячених яєць не викида­ ють, а товчуть і дають куркам, щоб добре неслися. Крихти зі свя­ ченого не викидають, дають худобі або кидають у вогонь; кинути під ноги — великий гріх. На Великдень всі міняються писанками та христосуються. Ці­ лий Великодній тиждень царські врата у вівтарі не закриваються, бо в них входить Христос. Третій і останні дні Великоднього тижня дівчата і хлопці виводять біля церкви гагілки. Гагілки є різноманітні; деякі з них сягають ще поганських часів. б

О Л Е К С А Б Л И ЗЬ К О

Т У М А Н І т у т , і та м в іт р и л а в о л о х а т і, — С у ц іл ь н и й д и м в ід м ор я до небес, І т іл ь к и ін о д і п р о р в ут ь с я з п л е с Д а л е к и х сон ць п ро м ін н я к о стр уб аті. І з ір в у т ь м л у , д е п ін я ть с я при бої Т а к р у т я т ь х в и л і виром к а р у с е л ь , А д ес ь л е т и т ь сп ’я н іл и й к о р а б е л ь М іж д в о х м орів, — і під, і н а д тобою . . . . . . І зн о в у , зн о в у . . . С тор о гати м ч ор том О х р е с ти ть все п о х м у р и й к а п іта н І в д а р и т ь в ди м , одчай но, м ов тар ан , С и рен и то н н а д портом.

61

Н А Ш А

М О В А

Д есять р ідн о м о в н и х за п о в ід е й д л я у к р а їн с ь к о г о е м ігр а н т а 1. Т іл ь к и р ід н а м о в а н а й с и л ь н іш е в ’я ж е т е ­ бе з Б ать к ів щ и н о ю , а т о м у в ж и в а й ц іє ї м ови ск р ізь , д е м о ж л и в о , і д е того не заборон яє тобі м ісц ев е пр аво. 2. Х т о за б у в а є ч и не ш а н у є р ід н у м о в у , то й р ве зв ’я з о к із Б а т ь к ів ­ щ иною , і ти м д о ш к у л ь ­ но з р а д ж у є її. 3. У себе в д о м а р о з ­ м о в л я й т іл ь к и рідн ою мовою . Це п ри несе т о ­ бі д у ш е в н и й сп о к ій і н а с о л о д у в ж и тті. 4. Ш ануй зем ляка свого і р о з м о в л я й з, ни м т а пи ш и д о нього т іл ь к и рідн ою мовою . 5. З бер ігай своє о со ­ бове ім 'я й р о д о ве п р із ­ ви щ е в н а ц іо н а л ь н ій ф оом і, і н ік о л и не м і­ н яй їх н а ч у ж і. Н ай ­ м е н ш а зм ін а ї х — то в ж е к р о к до в и н ар о довленн я. 6. С у м л ін н о навчай д іт е й с в о їх р ід н о ї м ови й р ідн о м о в н и х о бов’я з ­

к ів . П ам’я та й , щ о н е ­ в и к о н ан н я ц ієї з а п о в і­ д і стан е н а й б іл ь ш и м неп рощ ен и м г р іх о м тво їм с уп р оти Б а т ь к ів щ и ­ ни. 7. С у м л ін н о подбай , щ об закласти р ід н у ш к о л у д л я д іт е й т в о їх , я к а н а в ч и л а б ї х не т іл ь к и р ід н о ї м ови , а л е й р ід н о м о в н и х о б о в ’я з ­ к ів . 8. П ам ’я та й , щ о п о­ б р а ти ся з ч уж и н к о ю чи з ч у ж и н ц е м — це п о ч ато к з а б у в а н н я р ід ­ н о ї мови, н еп р о щ ен о ї зр а д и Б а ть к ів щ и н и . 9. З а к л а д а й «Г ур тк и п л е к а н н я р ід н о ї м ови » і сам д ія л ь н о п р ац ю й у них. К о ж н о го року кон ч е у р я д ж у й «С в я то р ід н о ї м ови ». 10. З а в ж д и п а м ’я та й , щ о н а й м и л іш а м о в а в у с ь о м у с в іт і — це тв о я р ід н а м ова. Проф . І. О гіе н з д

(«Віра і культура» ч. 4, 1955)

СУМІВСЬКИЙ

МАРШ

Г о р ять сер ц я д л я Тебе, У к р а їн о . Л ю бов у г р у д я х п о л у м ’я м п а л а , — В ід д а т ь ж и т т я д л я Тебе, Б а ть к ів щ и н о , Щ об Ти в о с к р е с л а й в іл ь н о ю б у л а ! Г ор ять сер ц я д л я Тебе, У к р а їн о , У нас у с іх м е т а л и ш е о д н а — З я р м а з в іл ь н и т и свою Б а т ь к ів щ и н у , Щ оби б у л а соборн а і в іл ь н а ! Г ор ять сер ц я і д у х а р в у т ь до ч и н у, С ер ц я ю н ац ь к і б’ю ть ся в ун ісо н : В п ер ед, в п е р ед з а волю У к р а їн и , ї ї добро — н а й в и щ и й н а ш за к о н !

62

Спроби молодого пера: М ар уся К о за ч у к ів н а

Н е забуду я Не за б у д у с ело я р ідн есеньке, Б іл у х а т у і пиш ний садок, ІЦо зістався н а р ідн ій В о ли н і, — М ій лю бим ий, в ес е ли й к у то к . Х о ч т а к м а л о її п ам ’ятаю , Т а все роди чі к а ж у т ь мені, Що т а к лю бо н іде нам не буде, Я к б у л о там , н а р ідн ій зе м лі. У н еділю , я к сон ечко сходи ть, Д звони к л и ч у т ь до ц ер кви лю дей . Із х а т о к господині в и х о д я т ь І в е д у т ь із собою дітей. Т ак ож я щ е усе пам ’ятаю , Я к із мамою в ц е р к в у іш л а . А б у л о це н а с в я та Р ізд в я н і Я к до х а т за х о д и л а зоря. А х ! Щоб к р и л ь ц я , я к пташ ка, дістати , П о л е т іла б в р ідн есен ьки й кр ай. К о л и б зн ищ ити лю того ворога, Щоб в а ж к и х не б у л о там кай дан .

Кармен-дель-Парана (Парагвай)

-------- О --------П ригода з ч аєм В англійському домі панує звичай, що в неділю господиня дому тільки готус обід і подає його на стіл. Збирання зі столу порожньо­ го посуду належить до господаря дому. Наївшись і погуторивши з членами родини, господар закачує рукави, чіпає хвартух та бе­ реться до праці — до чищення стола і миття посуду. А ле це ще не біда. Гірше, і то багато гірше, це його недільний обов’язок обслужити цілу родину чаєм. Господар дому, про якого тут буде мова, недавно пережив цікаву подію. В склад англійської родини попав він (ох, це серце!) недав­ но, хоча перед тим уже він цікавився англійським родинним жит­ тям. Як звичайно, співжиття почалося взаємною інформацією про родинно-побутові звичаї тут і там. І він, знаючи багато про ро­ динні церемоніяли в англійців, а передусім про ранній чай і мит­ тя посуди, старався за всяку ціну оминати розмови про подібні теми. Коли ж його таки притиснено до кута і розмова зійшла на 63

чай, він вдавав, що читає книжку, що її дістав зі столика майже останньої хвилини. Коли і це не допомогло, він таки вимотався від простої відповіді на поставлені питання. А ле прийшла субота і розмова зійшла знову на цю тему. На дворі гуляв вітер, сусідні дерева шуміли, а дрібненький до­ щик сік об вікна. Було темно і непривітно. Коло «фаєрплейсу» розсілася родина і завела розмову. Собака звився в клубок в ко­ шику і лише час від часу підносив ліниво голову в бік вогню, споглядаючи досить зажурено на дотліваючі куски вугілля. А родина дебатувала! Посторонньому слухачеві могло видатися, що цей вечір протягнеться аж до ранку і порозуміння не буде. Однак, до такого порозуміння дійшло. Господар дому запропонував льос, який мав би визначити людину для зготовлення і подачі до ліж ­ ка чаю в недалекий ранок. Усі з охотою пристали на це. Швидко знайдено старий капелюх, витято три однакових куски паперу, на одному написано — чай, докладно складено їх і вкинено до капе­ люха. Три руки пішли туди. Господар дому взяв свій льос у руки і, не розвиваючи його, обсервовував обличчя інших. Хвилинка — і на обличчях появилася радість. — Пропало, — подумав собі господар дому, і почав розвивати свій льос. Він встав і промовив урочисто: — Завтра рано о годині 8-ій рано я зготую і подам чай до ліж ка. Швидко минула ніч. Господар дому прокинувся тільки один раз і хотів змінити позицію, але при тому глянув на годинник, що за десять хвилин буде восьма. Він сказав щось до себе і таки хотів продовжити ніч бодай на кілька хвилин, але голос його дружини перекреслив це відразу. — Дорогий, за десять восьма, — сказала вона. — Я бачу, — відповів господар дому, і висунувся тихенько з ліж ка. За хвилину він був у кухні. Відчинив двері і заглянув на двір. — Брр, яка погода, — подумав, зачиняючи двері і наливаючи води до чайника. Перевіривши, чи все в порядку, він з найбіль­ шою обережністю взяв носилки в руки і подався з ними до две­ рей, які вели до «гол-у», а пізніше сходами нагору. В «гол-і» було напів темно, господарем час до часу злегенька потрясав ранній холод. Горнятка чомусь вистукували на підставках, але він від­ найшов сходи і подався ними угору, радіючи, що скоро скінчить свою роботу і ще якої пів години — і він буде хропіти в ліж ку. Піднявшись на якийсь четвертий схід, у його носі завертіло так сильно, що він мало не пчихнув. Пристав на х в и л и н у , здушуючи в собі повітря, і зробив черговий крок угору. В носі завертіло знову. Гбсподар почав оглядатися за рятунком, бо вже знав, що нагору не вийде з горнятками і підставками, чайником, цукром і молоком, без якоїсь поважнішої пригоди. Поглянув угору — за­ далеко. Поглянув ун и з— також далеко. А повітря тисне! Хотів по­ ставити носилку на східці, але це було вже затзн о . Як чхнув! то здавалося, що всі вікна і двері повідчинялися. Ціле тіло, включно з руками, що держ али носилку з посудиною, затряслося на всі боки. 64

Двері обох кімнат відчинилися, а на порогах появились — мати

і дружина. Оклик — а -а -х ! — вирвався з грудей обох жінок, а

потім цілий «гол» і обидві спальні наповнилися реготом. На сходах стояз господар дому, однією рукою тримав носилку, а другою витирав очі, які зайшли сльозою від сили вибуху і сміху. На долівці «гол-у» леж али черепки, а нагарі стояли жінки і рего­ талися, реготалися! Коли пізніше він знову зійшов униз і поглянув крізь відчинені двері на двір, там помалу випогоджу вал ося; На родинному засіданні, яке відбулося в час сніданку, автори­ тетно устійнено, що господар дому не робитиме більше чаю у не­ ділю рано, бо це ніяк не оплатиться. Сьогоднішній чай коштував господині дому один фунт, дванадцять шилінгів і дев’ять пенсів. А ле до прибирання стола і миття посудини його таки кличуть! ________________

І. Д -в

Несистематизовані поради молодим белетристам 1. П ерш н іж пи сати — п о д у ­ май. 2. Р а х у й завш е н а р о зум н іш о ­ го за себе читача. 3. М аю чи 19 р о к ів в ік у , пе п и ­ ш и р о м ан ів н а 40 а р к у ш ів — все одн о н ічого не в и й де, а к о ­ л и й в и й де, то см іття. 4. Н ік о л и не д р у к у й у р и в к ів , ш кіц ів, п оезій у прозі, н ар и сів — вони н ік о м у не ц ік а в і. 5. П иш и о п о в ід ан н я т іл ь к и тоді, к о л и м аєш р о зр о блен и й сю ж ет. Не н а д ій с я н а «я к о сь то буде». 6. До в е л и к и х р еч ей берись тоді, к о л и тобі мине н р и н ай и ев ш е 28 р ок ів і ти н ап и сав у ж е 10 га р н и х о п о відан ь. Т е х ­ н ік а н о в е л і — осн ова б е л е т р и ­ сти чн ої те х н ік и . 7. Не описуй, а п о к а зу й у д и ­ нам іці. 8. Н е пиш и, к о л и не м аєш ч о ­ го ск азати . 9. П ам’ятай , щ о ч и тач хо ч е м ати а в т о р а р озум н іш ого з а с е ­ бе. 10. В ж ад н о го ген ія перш і о п о відан н я не б у л и ге н ія л ь н і, том у, к о л и теб е з а п ер ш і о п о в і­ дан н я к р и ти к н а зи в а є «Г ом е­ ром» і «видатною си лою » —

зн ай, що к р и ти к то й або д у ­ рень, або ш а х р а й . . . 11. Н ай ува ж н іш е с т а в с я до к р и ти к и , щ о н ам и н ає тобі в у х а , н а в іт ь то д і, я к ти п ереконан ий , що к р и ти к а несправедлива. К р и т и к з «ворож ого» та б о р у — н ай ц ін н іш и й кр и ти к . 12. П р и ятелю й з ц ік а в и м и лю дь м и , о м и н ай м іщ ан і ш т а м ­ п о в и х о б и в а т е л ів ; п и сьм ен н и ­ к о в і оточен н я — я к рибі — в о ­ да. 13. П иш учи, ти м у си ш м ати в и п р ав да н н я д л я к о ж н о го в ж и ­ того с ло в а. С л о в а і р еч ен н я, що не м аю ть в и п р ав да н н я і без я к и х м ож н а обійтися, в и к р е с ­ лю й без ж а л ю . 14. З ав ш е н а м ага й с я н а п и са­ ти не т а к , я к п и с а л и к р а щ і пи сьм енн ики, а к р а щ е , ц ік а в і­ ш е, р о зум н іш е з а н а й к р а щ и х п и сьм ен н и к ів. В и п р ав д ан н я , що, м о в л я в , «щ е й гір ш е д р у к у ю ть » — в и п р ав да н н я д л я д у р н ів і бездар . 15. П о к л а д а й с я б іл ь ш е н а б а ­ га т ш и х д о с в ід о м пи сьм ен н и к ів, ан іж н а к р и ти к ів , — с уч ас н і к р и ти к и щ е не д о в е л и с в о їх п р ав гр о м а д ян с тв а.

З літ.-мист. ж урналу «Вапліте» ч. 4, 1927 р.

65

Рецензії В бивці на волі! А н гл ій с ь к и й ав тор про Є. К о н о в а л ь ц я і С. П етлю ру

Так називається книжка, яку видало друком англійське В-во 1951 року англійського мовою. Автор її, Нидо Девар, як і сам зазначає в передмові, на підставі документів доводить злочинну діяльність червоної Москви та її ГПУ-НКВД-МВД за кордоном. Він приводить цілий ряд фактів політичних убивств, у тому числі і про вбивство сл. п. полковника Євгена Коновальця на ву­ лиці Роттердаму 1938 року. Про славної пам’яти полковника Євгена Коновальця автор розповідає таке: «На головній вулиці Роттердаму стоїть кафе — Атлянтік. Од­ ного гарного травневого дня, коли вулиці Роттердаму були пере­ повнені перехожими, вийшла з цього кафе одна людина, яка нес­ ла невеличкий пакуночок, загорнутий в пакунковий папір. А ле ця людина не зайшла далеко, пакунок несподівано з великою си­ лою вибухнув, вбиваючи цю людину та ранячи перехожих. Пашпорт, що був найдений при вбитому, показував, що цей чоловік був голляндець і називався Йозеф Новак, який прибув до Г ол ­ ландії кілька днів тому. При перевірці цього пашпорта поліцією виявилось, що він був фальшивим. А ле справжність цієї особи скоро була вияснена. Швидко по цьому страшному випадку з Відня літаком приїхав один чоловік на ім’я Бора, що в тому готелі, де замешкав «Йозеф Новак», питався за ним. Він негайно був заарештований поліцією. Побачивши забитого «Йозефа Новака», п. Бора був дуж е вра­ жений і прибитий горем та голосом, повним сліз, повторяв: «Мій вождю, мій вождю!» Пізніше п. Бора, правдиве прізвище якого було п. Барановський, оповідав, що «Йозеф Новак», якого він був секретарем, був ляйтнант-полковник Євген Коновалець — провідник Українського Націоналістичного Руху. Євген Коновалець (за словами п. Барановського) приїхав був до Голляндії в справі друку та транспорту української націоналіс­ тичної пропаґандивної літератури на терені Совєтського Союзу. Євген Коновалець був людиною, що перейняла провідництво Українського Націоналістичного Р уху після вбивства Симона Петлюри на вулицях Парижу, 25. 5. 1926 року. Євген Коновалець був офіцером австрійської армії і під час першої війни бився на російському фронті, де й був взятий в полон 193 5 року. Коли Українська Рада проголошує незалежність та самостій­ ність України в листопаді 1917 року, він формує вільні корпуси, як військову підтримку Генералові Симонові Петлюрі. Пізніше на вигнанні, вже як голова УВО провадить різні теро­ ристичні акти проти членів польського уряду, які особливо від­ значилися своєю опозицією до українського націоналізму. УВО вело також активну кампанію в Совєтській Україні за незалеж ­ ність та відокремлення від Совєтського Союзу. 66

Смерть Євгена Коновальця була чисто політична. А ле хто ж був його убивця і які сили були за ним? Згідно з повідомленнями, що їх дав голляндській поліції п. Барановський, бачимо, що більше, як рік часу Євген Коновалець мав зв’язки з одним чоловіком, який видавав себе за ревного прихильника українського націоналістичного руху. Цей чоловік давав фінансову підтримку рухові і зробився довіреним у Євгена Коновальця, хоч інші члени організації не цілком довіряли йому. Ця людина називалася Валюх і мала кілька побачень з Євге­ ном Коновальцем в Голлан дії . На кожне з цих побачень Валюх приносив малий пакунок. Після вдалого виконання своєї місії, Валюх зник і слідів за ним пізніш© не було знайдено. За чиїми наказами він діяв? І знову ми маємо питання, на яке конкретної відповіді немає. В кожних таких убивствах політичний мотив є показником, хто стоїть за вбивцею. І знову і в цьому випадку ми бачимо, що ГПУ мало велику причину до знищення Є. Коновальця. Цікавим фактом є те, що після вбивства Є. Коновальця всі совєтські газети зовсім замовчали цю подію, в той час, як майже до самої його смерти, всі совєтські газети, а особливо на Укра­ їні, вели надзвичайно лю ту кампанію проти Євгена Коновальця. Дивно, чому про смерть Євгена Коновальця не згадано ніде в газе­ тах? Можемо думати тільки те, що ті, хто керував совєтською пресою, знали або догадувались, що ГПУ і в цьому випадку брало участь. Можна говорити, що польські чинники мали причину до зни­ щення Євгена Коновальця. А ле як бачимо, що Польща не мала жадних груп, що займалися вбивством за її кордонами. На той час (1938 рік) відносини між польським та німецьким урядами були приязні. Головна ж кватира Євгена Коновальця була роз­ ташована в Берліні. Якщо б діяння Євгена Коновальця були ви­ ключно проти польського уряду, то вони були б не толеровані і припинені. Тож бачимо, що польському урядові не потрібно було дохо­ дити аж до такої крайньости, як політичне вбивство. Совстський Союз в той самий час був дуж е занепокоєний про­ блемою українського націоналізму. Чистка опозиційних елемен­ тів особливої великої сили набирала в Совєтській Україні і го­ ловне обвинувачення було — зв’язки з УВО за кордоном. Що совєтська влада мала причину до занепокоєння цим рухом, ба­ чимо під час другої війни, як українські військові формації — партизани вели війну і проти Гітлера, і проти Сталіна. Совстський Союз мав найсильніший мотив, щоб знищити Євге­ на Коновальця. Вбивство Євгена Коновальця, а також Симона Петлюри, було зроблене лише однією рукою — червоною Москвою. Переклала О лен а Л іщ и н сь к а 67

П роф . Н. П о л о н с ь к а -В а с и л е н к о

В ідр адн е явищ е в л іт е р а т у р і П роф . О. О гло б ли н . У к р а їн с ь к о -м о с к о в с ь к а у г о д а 1654. Органі­ зація Чотирьох Свобід України. Л іґа Визволення України. НюИорк — Торонто, 1954. 100 стор., з портретом гетьмана Богдана Хмельницького і автографом його листа до курфюрста Бранденбурзького.

Поява книжки О. Оглоблина, відомого історика України і зокре­ ма української державности, є дуж е важливим явищем в нашій літературі. В передмові автор підкреслює, що два моменти призвели до ма­ си різнородних тлумачень подій 1654 року: поперше — брак автен­ тичних дж ерел договору 1654 p., подруге —- поява «переяславсь­ кої легенди», за висловом В. Липинського, я к у творили з двох боків — на Україні і в Москві, і яка затуш кувала правду Пере­ яславської угоди. Позитивним явищем наших часів, пише він, зокрема на еміграції, є те, що «з українських очей спала полуда Переяславського об’єднання». Наші видатні історики «відкрили нам таку величну картину української національно-визвольної революції XVII ст., і будівництва Української Козацької Держа­ ви, що в світлі її нове покоління української історіографії не тільки мусить, а і м о ж е з’ясувати й розв’язати проблему Пере­ яславської угоди 1654 р.» Умовам, які зробили цю угоду між Москвою і Україною в 1654 р. конечною, присвячено перший розділ праці О. Оглоблина. А в ­ тор, з одного боку, малюс велетенські зусилля українського на­ роду під проводом Богдана Хмельницького — здобути незалеж ­ ність і збудувати держ аву, а з другого — Москву, коли вона, за висловом російського історика Ключевського, «приглядалася, як пустош илася Україна, і вичікувала, коли вона знищ иться. . . » Москва піш ла на угоду лише тоді, коли допомога її стала конче потрібного Україні, бо з цієї допомоги сподівалася вона мати яко мога більш е користи. 2. розділ присвячено самим переговорам в Переяславі і в Мос­ кві. Автор підкреслює надзвичайну сухість Богдана Х мельниць­ кого відносно послів: гетьман поставився до них офіційно, не було жодного прийняття ні в гетьмана, ні у переяславського пол­ ковника. Автор докладно зупиняється на кардинальному питанні: чи була присяга з боку московських послів, чи ні? Він розв’язує це питання так; українська традиція з самого початку, з 1654 р. (запис у гродських книгах Луцька) і до «Історії Русів» твердить, що присяга була обопільна, в той час, як московські дж ерела відкидають припущення про московську присягу; проте голова посольства боярин Б утурлін кілька разів покликувався на цар­ ське слово, яке тверде й «непреложне», тим він створив акт, рів­ нозначний присязі. Так розумів його і гетьман. Переходячи до характеру переговорів у Переяславі, О. Оглоб­ лин звертае увагу на те, що в них — торкалися вони міжнародньо-політичних чи військових справ, — ініціятива ввесь час бу­ л а в руках українців. В цілому ці переговори розв’язали два го68

ловні питання: 1) створення військового договору і 2) Гарантії Збереження царем всіх прав і вольностей України. А ле вони не дали українському урядові жодного документального акту. Це мали дати в Москві. Московський уряд бажав, щоб до Москви приїхав сам гетьман, проте не поїхав він сам, не вислав і Виговського. Посольство, що приїхало в березні до Москви, привезло грамоту гетьмана, в якій виступав він, як репрезентант української держави, та інструк­ цію послам з 23 статтей: так трактує ці статті О. Оглоблин. Після кількаразових обговорень справ з представниками московського уряду, українських послів відпущено на Україну. Вони одержали три грамоти царя, одну з них гетьманові та військові Запорозь­ кому, другу — українській ш ляхті і третю міщанам Переяслава, — привілей Богданові на володіння Гадяцьким староством, гра­ моту гетьманові на чигиринське староство, статті (числом 11) з українськими пропозиціями й резолюціями царя і «відпускну грамоту посольству». Московські переговори в березні 1654 p., закінчує розділ проф. Оглоблин, дали правне оформлення Пере­ яславській угоді і ратифікацію її царем. Українсько-московський союз був завершений. 3. розділ присвячено розглядові самого українсько-московсько­ го договору. Всупереч проф. А. Яковлеву, О. Оглоблин вважає що «23 статті» були не частиною остаточного тексту договору, а укра­ їнським проектом договору й лишилися в Москві; на підставі їх була складена ж алувана грамота царя та «11 статтів», які були передані українським послам; вони являли московський текст договору 1654 р. Ж алувана грамота царя врочисто стверджувала не тільки кон­ ституційні права Війська Запорозького, а вкупі з жалованими грамотами станам цілої України, але зобов’язання царя визна­ вати й дотримувати цих прав. Це була та ґарантія, якої вимагав український уряд в Переяславі. Специфікація цих грамот, пише він далі, цілком відповідала тогочасним поняттям про державу й становий устрій «в цих грамотах і зокрема в грамоті Військові Запорозькому, не зважаючи на їх ф орм у. .. було визнано і ствер­ джено суверенні права України». А ле ратифікований на Україні він не був, і Богдан Хмельницький його не оголосив. 4. останній розділ присвячено оцінці Переяславського договору. Торкнувшись розбіжності в цьому питанні в російській історіо­ графії, проф. О. Оглоблин приходить до висновку, що за останні часи в українській історіографії панують майже одностайні дум­ ки, не зважаючи на розходження в деталях, як до акту протек­ торату чи мілітарного союзу. Договір нічого не змінив у стано­ вищі України, яка залишилася самостійною державою з своїм головою — гетьманом, власним урядом, військом, зовнішньою по­ літикою, суспільним і економічним ладом, культурою, законодав­ ством і церквою. Головна ознака суверенности держави була осо­ ба гетьмана. Влада його зростає, і це відбивається в його титулах; «як цар у своїй землі цар, так гетьман у своїм краю князь або король», — казав Виговський московським послам. Автор спиняється на шанобливій пошані, з якою ставилися до Богдана Хмельницького за часів Мазепи, а зокрема Пилип Орлик. В «Виводі прав України» р. 1712 він дав блискучу характеристику 69

доби Хмельниччини: «Найсильнішим і найпереконливішим аргу­ ментом і доказом суверенности України є урочистий союзний до­ говір заключений між царем Олексієм з одного боку та Гетьма­ ном Богданом Хмельницьким і Станами України — з другого», писав Орлик. Дуже цінною є думка проф. О. Оглоблина про новий титул ца­ ря — «Великия и М альїя Росии», який вживається після 1654 р. у відношеннях з Україною, так само, як і нова печатка з цим ти­ тулом. Разом з В. Прокоповичем він вважає, що тут може бути аналогія з практикою цісарів Священної Римської Імперії, які вживали окремі печатки для зносин з королями Богемії та Угор­ щини. Вся дальш а історія взаємовідносин України та Москви пішла шляхом намагання Москви інкорпорувати Україну й знищити Переяславський договір. Першим важливим актом порушення мі­ літарного договору були сфальшовані Москвою «статті Богдана Хмельницького» р. 1659, які Москва оголосила автентичними стат­ тями 1654 року. Поступові порушення договору закінчила Кате­ рина II. Але, підсумовуючи наслідки договору 1654 p., проф. О. Оглоб­ лин не вважає самий факт його за негативний: «Бо навіть зф альшована, спотворена, знівечена, й зламана Москвою «Переяслав­ ська конституція» залишилася назавжди, кажучи словами вели­ кого українського патріота державника XVIII ст. (Орлика — Н. П.-В.), «найсильнішим й найпереможнішим арґументом і доказом суверенности України.» Такий стисло переданий зміст цієї багатої на факти, думки і висновки книжки проф. О. Оглоблина.

Голос чипіпчгв:

По появи книжно „Якої молоді хоче Бог і Батьківщина?" В ід Р е д а к ц ії: У зв’язку з появою книжки Всч. о. П, Мельничука, Редакція дістала від поодиноких читачів листи, в яких вони реагують на деякі думки Автора. По­ рядком дискусії передруковуємо в скороченому вигляді одного листа. Цим ми не займаємо жадного становища до згаданої книжки, бо вона була видана приватно Всч. о. П. Мельничуком. Ми лише хочемо підкреслити, що зав­ данням СУМ -у є виховувати його членів згідно з основ­ ним гаслом нашої організації — «Бог і Батьківщина». СУМ є організація не лише глибоко ідейна, соборницька, а і політична. Тому Спілка Української Молоді не пропагує і не пропагуватиме такого чи іншого віровиз­ нання. В лавах СУМ -у місце для всіх молодих українцівхристиян, незалежно від їх віровизнання. Книжка Всечеснішого Отця Петра Мельничука «Якої Молоді хоче Бог і Батьківщина» — є безумовно глибоко моральний і

70

цінний твір, написаний живими, яскравими фарбами, надзвичай­ но цікавий і до того легко читається. Книжка могла б бути дуж е корисна, виховуюча, а навіть бу­ дуюча, коли б автор, присвячуючи її Спілці Української Молоді, писав справді до всієї української молоді, що приналежна до ві­ ровизнань, які практикують члени Спілки Української Молоді. Автор порушив моменти, які з одного боку є може драстичні та недвозначно торкаються релігійних переконань і справи совісти мо­ лоді одного обряду, натякаючи на його релігійну нижчість, а з другого боку переповнюють духом релігійної вищости молодь дру­ гого обряду. Щось таке хібащо могло б бути допущене в се­ редовищі членів одного лише обряду, скажімо під час релігій­ них навчань тощо, але ніяк в спільному середовищі, яким є СПІЛКА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ і тому в розумінні загального державно-українського виховання — подібного підходу не треба практикувати Адж е ж справи свободи віровизнань, слова і т. п. не є засте­ режені Конституцією Сполучених Держав Америки, де ми живем і є громадянами цієї Держави, а також маємо певність, що не будуть застережені у вільній Українській Державі, для якої на­ магаємось виховати українську молодь. Чому ж ми в рямцях Спілки Української Молоді не можемо читати книжку, до речі добре написану, про «МОЛОДЬ, ЯКОЇ ХОЧЕ БОГ І БАТЬКІВЩИНА» у світлі загально-об’єктивному, без більших чи менших натисків чи навіть делікатних натяків, що ані трішки не заторкують того чи іншого обряду, що було б сприйнято всіма членами без різної натури хвилювань і спокійно та дало б певні наслідки виховного порядку, іншими словами — була б досягнена мета, яка стоїть побіч інших на порядку про­ грами діяння Спілки Української Молоді. Чи ж завданням СУМ є виховувати молодь на релігійних шо­ віністів, чи на українських патріотів та практикуючих добрих християн своєї Церкви? Правда, пізно про це все говорити, бо книжка розіслана до осе­ редків безпосередньо з Німеччини і ще лиш алася б можливість порушення цієї справи в пресі. До вияснення справи всі примірники згаданої книжки затри­ мані в управі осередку, але не дивлячись на те, деякі члени некатолицького обряду (є їх у нас 35%) купили цю книжку в Чікаґо і, прочитавши, заявили членам управи просто: «Ця книжка виключно призначена для сумівців-католиків, а нас там потрактовано не по-сумівськи». От це є заява звичайних рядових сумівців, що мають від 20 до 23 років життя. До того маємо на увазі, шо книжку читатиме ширше громадянство. Сам автор зазначив на початку своєї книжки (стор. 8): «В єдно­ сті сила! Покажімо це на ділі! Ми ж одного народу діти». Гадаємо, що нам — членам СУМА, краще б не входити в душі нашої молоді дл я того тільки, щоб зачіпати та тривожити їх ре­ лігійні переконання, сприйняті від батьків, та їх релігійну сові­ сть, якою мають право володіти тільки вони. Погодьмося і при­ знаймо, що цього порядку речі не підлягають контролі та крити­ ці не тільки в межах організації. Любім і практикуймо своє, але шануймо й чуже. Місійні проповіді чи навертання мають своє місце, що загально 71

відоме, та в спеціяльній церковній пресі, а не в книжці, призна­ ченій д л я вживання членів загально-української організації. Допускаючи такі речі, ми забуваємо про загально-українську справу, про ті ідеали й Акти, за які українці проляли свою кров і через душ і не так численних на еміграції православних сумівців входимо непрошені в душ і принайменше ЗО мільйонів право­ славних українців, яких сподіваємось найти, як вернем в У кра­ їну. Такі ось розумування деяких сумівців, що прочитали згаду­ вану книжку. Ми не хочемо і не будемо дискутувати на теми, заторкнені в книжці про правдиву чи неправдиву віру, про кращий чи гірший обряд, про церковні канони, про можливість спасіння чи оправданя, бо це не наша справа, але як люди зрілі та маючі деякі по­ няття про громадські організації та громадське виховання, — ми підходимо і розцінюємо книжку з всеукраїнської громадської точ­ ки зору. ЧЕСТЬ УКРАЇНИ — ГОТОВ БОРОНИТИ! У п р а в а О се р е дк у С У М А в М іл в о к і

На протиросійському відтинку: М . Залізняк

Хто допомагає росіянам білим і червоним Російські комуністи ніколи не залишають в спокою політичної еміграції. Агентура російських комуністів старається провадити свою злочинну роботу серед емігрантів, які у вільному світі є представниками поневолених народів. Політична еміграція своєю працею допомагає західньому антикомуністичному світові доклад­ но пізнати зміст російського комунізму, а зокрема ролю росій­ ського народу. Політичні антикомуністичні діячі вільного західнього світу щораз більше починають розуміти, що російський на­ род переважною більшістю є імперіялістами, а комуністична дик­ татура, оперта на терорі, є виявом російської духовости. Російська еміґрація, яка себе реклямує демократичною і анти­ комуністичною, за вийнятком кількох одиниць, е імперіялістична. Всі російські еміграційні партії стоять на засаді, що всі понево­ лені народи в майбутньому мусять належати до Росії і над ними вона має верховодити, експлуатувати і засилати непокірних на Сибір. Коли ми ближче придивимось росіянам на еміґрації, то побачимо, що росіяни — білі на еміґрації і червоні в Москві — мають одні й ті самі цілі і вмілими методами до них прагнуть. Кожний росіянин, білий чи червоний, хотів би, щоб Москва була столицею світу, а росіяни провідною верствою. Ніхто з росіян, білих чи червоних, не хоче навіть думати, щоб народи, яких мос­ калі гноблять віками, отримали самостійність. Росіяни прагнуть, 72

аби всім накинути свою віру з патріархом в Москві, при тому зручно ховаються за православіє. Коли ми приглянемося пропаганді росіян на еміґрації і в Мос­ кві, то побачимо, що ціль одна, а саме: єдина неділима Росія. То­ му по закінченні другої світової війни з Франції до СССР виїхало понад 10 тисяч росіян старих емігрантів, які погодилися з большевизмом, бо він продовжує давні царські імперіялістичні заво­ йовування. Серед головних верховодів російської еміґрації ми маємо змо­ гу бачити ряд совєтських аґентів, як Трухновіч, Хорунжий і ін­ ших; також між ними зустрічаємо російських священиків. Кож ­ ну таку агентурну аферу російські емігранти стараються швидко забути, а знову росіяни (червоні) з Кремля про ті речі зовсім не згадують, немов би вони не існували. Знову, коли знайдеться один такий виродок в іншій національності, то про нього емігра­ ційні і кремлівські росіяни дуж е широко розписують і роблять такому зрадникові рекляму великого діяча. Наприклад, в укра­ їнців знайшовся агент Москви соціяліст Крутій. Крутія, за вийнятком його партійних робітників, як Феденко, Довгаль і ще кіль­ ка осіб, більше ніхто не знав. Українська еміграція про існуван­ ня того зрадника довідалась з роздутої московської пропаганди. Отже, чому так для нас ця справа ясна? Бо росіян агентів про­ мовчу єтьєя, і то тому, щоб Захід не насторожувати до росіян і агентам російським дати змогу якнайглибше пролізти в західній демократичний світ. Аґентів іншої національности, які ніколи не відогравали жадної ролі в житті даної національної групи, білі і червоні москалі подають як великих діячів, очевидно, щоб до тих національних груп наставити неприхильно і недовірливо за­ хідні антикомуністичні кола. Дуже часто росіяни свого «человєка», який виконував ролю агента Кремля, уміють приписати іншій національній групі на еміґрації, і в тому росіянам допомагає так званий Американський Комітет, в якому сидять люди з американським громадянством, а душею російською. Це можна ствердити на підставі їхньої ро­ боти, яка йде впарі з російськими вимогами. На нашу думку ті люди дуж е багато приносять шкоди американському суспільству, яке гаряче старається здійснювати ідеї великого Лінкольна. З допомогою тих людей росіянам вдасться втискатися до різних ан­ тикомуністичних установ і впроваджувати необізнаний світ в блуд і тим самим приносити користь Кремлеві. Для прикладу можна навести дуж е багато доказів з роботи Інституту, який зна­ ходиться в Мюнхені, де видавано книжки, в яких фальшиво по­ дані партизанські рухи під час другої світової війни. Ще дл я прикладу наведемо історію совєтського агента Василакія, якому умож ливили кар’єру члени Американського Комітету Дон Левін, а пізніше Ісаак Пейч. Коли аґент Василакій пішов до червоних, то радник Американського Комітету Пейч почав від­ мовлятися від Василакія, ніби він нічого з ним спільного не мав. Василакій з українським громадським, політичним життям ніко­ ли спільного нічого не мав. Сам Василакій походить з Кіровоградщини, був там вчителем, а пізніше закінчив ще курси і переїхав до Харкова. До вибуху війни був вислужником партії і НКВД. З приходом німців деякий час сидів спокійно, аж пізніше пішов до Власова, де писав спеціальну історію України, в якій доказу­ 73

вав, що українці і рускіе «ето всьо равно». По капітуляції Німеч­ чини замешкав в Баварії на передмісті Авґсбурґу. Василакій весь час перебував у російському середовищі. Василакій був також майстром інтриг проти тих українців, які почали організовувати українське життя і освідомлювати деяких малоросів. Василакій перебував з людьми, які пізніше виїхали на «родіну». До 1950 року Василакій цікавився лиш е російським громадським і полі­ тичним життям, ходив до російської церкви і хвалив Власова. К оли до Німеччини приїхав Дон Левін з США, як представник т. зв. Американського Комітету, і почав збирати різних авантюрників типу Ґулая дл я створення партії під назвою «українська», то побіч Ґулая опинився Василакій. Тут власне е яскравий мо­ мент, який доказує злочинну роботу людей типу Дон Левіна, які ш кодять американському суспільству. Дон Левін дав гроші Ґ улаєві і Василакієві на диверсію проти єдиного українського антиімперіялістичного фронту. Таким чином Американський Комітет не посилив антикомуністичного фронту, а лише дав змогу аген­ там Кремля здобути вигідні позиції, прикриті політикою А м е­ риканського Комітету, поборювати антикомуністичний українсь­ кий фронт. По виїзді з Европи Дон Левіна Василакій тримав зв’я ­ зок з Ісааком Пейчом, з яким плянував усі свої політичні акції. Василакій створив бльок під назвою ЛАОНСС, почав видавати газету «Антибольшевик» і газету українською мовою «Нова У к ­ раїна». Ще наведемо цитату, яку Василакій писав в той час, коли ціла українська еміграція протестувала проти святкувань Москвою Переяславської угоди. «Нова Україна» ч. 1 (4) березень, 1954 p., в статті «Позбудемося сумної спадщини» Василакій писав: «.. .Колись, в найбільший критичний час історії, Богдан Х м ель ­ ницький своїм проникливим, широким зором справжнього дипльомата й діяча на користь улюбленого народу, збагнув усі вигоди цього союзу і спрямував потяг українських мас до росіян, офор­ мивши його Переяславською угодою 1654 р.» Василакій цілий час був головним редактором тієї провокативної газети, а від червня 1954 р. по усуненню Ґулая, Василакій по­ чав очолювати ту ц ілу політичну авантюру, яку на користь большевикам створив Американський Комітет руками Дон Левіна і Ісаака Пейча. Перших днів квітня 1955 р. Василакій в Берліні перейшов до большевиків і почав оповідати різні провокації проти української еміґрації. Большевики і еміграційні москалі почали вести пропаганду, що Василакій був «українським діячем». Також Американський Комітет видав комунікат, в якому заявляє, що Американський Комітет з Василакієм нічого спільного не мав. Тут з аґента, який нічого спільного з українською справою не мав, стараються зробити українського діяча. Наша сумівська молодь, яка вкладає на еміґрації дуж е багато праці для добра нашої само­ стійницької справи, повинна бути чуйна. Треба пам’ятати, що Москва за юдиний гріш старається пропхати між наші лави аген­ тів, які мають за завдання нас обезголовити і знищити. Коли ми будемо чуйні, то всяка робота Москви, білої і червоної, для нас не буде страшна.

74

Спілка Визволення України та Спілка Української Молоді М атеріал для доповідачів Спілка Визволення України (СВУ) та її органічна частина, що об’єднувала молодь, Спілка Української Молоді (СУМ) були єди­ ними в Україні (східній) великими, широко розгалуженими полі­ тичними організаціями, які будували свою працю не на партій­ них, а загально-національних засадах. Підготовка до організування СВУ-СУМ тривала впродовж 19231925 pp., коли академік Єфремов і його ближчі друзі збирали при­ хильників ідей СВУ по всій Україні та нав’язували зв’язки з рештками українських організацій визвольного р уху у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Чернігові, Житомирі, Полтаві, Микола­ єві, Вінниці та в інших містах і селах України. СВУ-СУМ раху­ вали себе спадкоємцями ВУД (Братства Українців Державників) і продовжували українські визвольні змагання 1917-1921 років. У червні 1925 року відбулися перші організаційні сходини про­ воду СВУ. Напротязі 1925 року влаш товувалися збори організато­ рів СВУ в ріжних містах України. У 1925 році було оформлено Спілку Української Молоді. 25 травня 192G року було визнано датою вступлення СВУ в дію, як вже зформованої організації. СВУ була організована видатними українськими науковими, громадськими та політичними діячами. Першими організаторами СВУ були; відомий український вчений, академік Сергій Єфремов, відомий діяч УАП'Д, колишній прем’єр уряду УНР Володимир Чехівський, відомий український педагог Володимир Дурдуківський, проф. Йосиф Гермайзе, відомий журналіст та письменник, колиш­ ній міністер закордонних справ УНР Андрій Ніковський, відома українська письменниця та громадська діячка Людмила Старицька-Черняхівська, співробітник ВУАН, відомий педагог Олександер І'ребенецький. Провідну ролю в СВУ відігравали професори ме­ дичного Інституту в Києві: Олександер Черняхівський, Володимир Удовенко, Володимир Підгаєцький, професори київського ІНО Всеволод Ганцов, Григорій Іваниця, Василь Дога і десятки інших видатних українських вчених, кооперативних робітників, вчителів та церковних діячів. Організаторами і провідними діячами Спілки Української Мо­ лоді були Микола Павлушков, Борис Матушевський, Юрко Виноградов та інші, переважно студенти Інституту Народньої Освіти та Медичного Інституту в Києві. В умовах совєтської тоталітарної, терористичної системи, рух СВУ-СУМ -у діяв суворо конспіративно. Основою руху були так звані п’ятки, непов’язані між собою жадними організаційними зв’язками, а лише через керівника п’ятки з другою, вищою ієрар­ хічною п’яткою. Навіть керівні органи СВУ-СУМ -у та провідники їх знали лише обмежене коло осіб. Більшість членів СВУ працю­ вали індивідуально, проводячи свою працю у ріжних легальноіснуючих установах та організаціях, дотримуючись загальних ідеологічних настанов СВУ-СУМ -у. Форумом праці СВУ, крім установ, були школи (середні та е и щ і ) , ріжні наукові, культурноосвітні, хорові гуртки, кооперативні установи, видавництва, цер­ 75

ковні парафії. Більш ість членів таких гуртків втаємничені в те, що вони є прихильники СВУ-СУМ і що вони працюють за в к а­ зівками всеукраїнського центру. З а к о р о т к и й ч ас р у х С В У -С У М охопив В сеукраїнську Академію Наук, з усіма своїми розгалуж еннями, вищі ш коли та просяк і охопив своїми впливами ріж ні кооперативні організації, видав­ ництва, створив гуртки у великій кількості середніх ш кіл та те х ­ нікумів, домігся організації груп прихильників по селах та части­ нах Червоної Армії. О сн ов н и м и за в д а н н я м и С В У -С У М б у л и :

а) визволення України з-під московсько-больш евицької окупа­ ції, відірвання її від Росії і відновлення Н езалеж ної Соборної Української Держави нормального європейського типу. (Б іль­ шість проводу СВУ-СУМ схи лялась до утворення демократичної республіки, але серед членів СВУ-СУМ бути також прихильники гетьманату), б) боротьба з матеріялістичним, марксо-ленінським світоглядом — інтернаціоналізмом, денаціоналізацією. (СВУ-СУМ стояли на позиціях християнського ідеалізм у, зокрема підтримували розви­ ток УАПЦ, підкреслю вали потребу національної боротьби і патріо­ тизму, ставили інтереси нації в цілому вище інтересів окремих станів), в) мобілізація всіх патріотично наставлених елементів в У к р а­ їні, підготовка цих елементів до повстання проти існуючого к ом уно-большевицького л а д у та очолювання української визвольної революції, г) СВУ-СУМ стояли на позиціях ш ирокої , громадської, еконо­ мічної та духової волі людини, на засадах демократії, оборони Еільного розвитку лю дської духовости на захисті свободи слова, совісти, зборів, др уку та інших демократичних свобід, на засадах рівноправності! людей, клясів, станів. С о ц ія л ь и о -е к о и о м іч н а п р о гр а м а С В У -С У М п е р е д б а ч а л а захист приватної і н і ц і а т и в и та обмеженої приватної власности, приватну власність на землю, при чому зем ля м ала належ ати тим, хто її обробляє, тобто селянам. В елика промисловість, залізничний, вод­ ний, повітряний транспорти, ліси та надри мали б бути удерж ав­ лені. П лянувалось проведення широких соціяльних реформ, які б охороняли інтереси народу в цілому, зокрема старш их віком та д і­ тей, безплатне навчання в ш колах, держ авна охорона здоров’я та соціяльне обезпечення. М е т о д и п р а ц і С В У - С У М - у б у л и т а к і:

, а) провадження роз’ясню вальної роботи серед людности про історію України, боротьбу українського народу за волю, зокрема боротьбу з відвічним ворогом — Москвою, б) інформація людности про ріж ні політичні події під націо­ нально-українським кутом зору, в) систематична пропаганда ідей визволення і усамостійнення України, г) політичне та національне виховання широких народніх мас у патріотичному та протитоталітарному дусі, підготовка кадрів д л я мож ливих активних виступів, 76

ґ) агітація проти советської влади на ґрунті господарських та політичних труднощів останньої. У остан ній п еріод д ія л ь н о с ти С В У -С У М , під впливом більш активних членів СВУ, зокрема членів СУМ-у, запроваджені були такі методи: а) розповсюджування нелегальної літератури, закордонних укра­ їнських видань, листівок та проклямацій, б) військовий вишкіл членів СВУ-СУМ, озброєння активних членів СВУ-СУМ, в) організація повстанчих загонів, г) проведення ріжних диверсійних виступів проти комуно-большевицької влади, як зрив продподатку, саботаж на підприємствах, спротив колективізації. Дискутувалося питання запровадження терору проти найбільш жорстоких виконавців советської влади, зокрема проти чекістів, високих партійних достойників і урядовців, тощо. Н ас лід к и праці С В У -С У М б у л и н адзви чай н о усп іш н і. За корот­ кий час, згідно далеко неповних відомостей, впливами СВУ були охоплені сотні шкіл, вищих учбових закладів, десятки коопера­ тивних установ, багато українських видавництв. Організації СВУ-СУМ у тому чи іншому вигляді існували у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві, Чернігові ,Одесі, Вінниці, Миколаєві, Херсоні та по інших містах та селах України. Окремі групи СВУСУМ працювали на Кубані, в РСФСР та на Далекому Сході. В останній період існування СВУ-СУМ осередки СВУ були за­ сновані у ріжних частинах Червоної Армії, головно в Києві, Хар­ кові, Вінниці, Чернігові та Полтаві. П ош ирення д ія ль н о с ти С В У -С У М та подекуди відверті виступи СВУ-СУМ з пропагандою серед широких мас людности п р и в ели до п рони кання в окр ем і осер едки С В У -С У М к о м ун о -б о ль ш е в и ц ь к и х аґен тів. В 1929 році почались арешти провідних і другорядних

діячів СВУ-СУМ. Впродовж 29 і ЗО років велося слідство у справі СВУ-СУМ. 17 лю того 1930 р о к у заступник народнього комісара юстиції та старший помічник генерального прокурора УССР Михайлик пе­ р едав п ід р о з гл я д найвищ ого с у д у У С С Р сп р ав у «ко н тр револю ц ій ­ ної о р ган ізац ії, щ о ім е н у в а л а с я С п іл к а В и зво лен н я У к р аїн и , я к а г о т у в а л а п о вален н я р ад я н с ь к о ї в л а д и ш л я х о м збройного п о в стан ­ ня.»

Під суд віддано було за артикулами 54-2, 54-3, 54-4, 54-8, 54-11 карного кодексу УССР такі особи; С. О. Єфремов, В. М. Чехівський, В. Ф. Дурдуківський, Й. Ю. Гермайзе, А. В. Ніковський, JI. М. Старицька-Черняхівська, О. Г. Черняхівський, О. 3. Гребенецький, В. М. Ганцов, М. П. Павлушков, Б. Ф. Матушевський, Ю. К. Трезвинський, Н. С. Токаревська, Г. М. Іваниця, А. П. Заліський, В. М. Дога, К. С. Шило, 3. Г. Марґуліс, М. Є. Івченко, Г. К. Голоскевич, Г. Г. Холодний, М. В. Кривенюк, В. М. Страшкевич, В. В. Шарко, В. Г. Дубровський, К. Т. Туркало, В. Я. Підгаєцький, М. А. Кудрицький, М. Н. Ботвиновський, М. М. Чехівський, П. О. Єфре­ мов, М. П. Білий, Л. Є. Біднова, К. І. Товкач, В. О. Щепотьєв, П. С. Близнюк, М. А. Лагута, А. О. Барбар, В. В. Удовенко, А. Д. Болозович, Й. Р. Карпович, В. Д. Отамановський, М. Є. Слабченко, Т. Є. Слабченко, К. М. Панченко-Чаленко. 77

Бід 9. березня до 19. квітня 1930 року у місті Харкові відбувся голосний процес СВУ-СУМ. Склад суду був такий: го­ лова А. Приходько, члени суду: Коробенко, Волков, Соколянський, Одинець, запасні члени суду: Муха й Корженко, секретар СУДУ Лозман. Нк державні обвинувачі виступали: заступник наркомюста*) УССР Павло Михайлик, заступник прокурора найви­ щого суду Ахматов, прокурор наркомюсту Якимишин, київський окрпрокурор Бистрюков. Як громадські обвинувачі виступали' Панас Любченко, проф. Соколовський, письменник Слісаренко Мав виступати також від ВУАН академік Кравчук, але він на суд не з’явився. Як оборонці виступали: Ратнер, Вілінський, Пухтинський, Гродзинський, Рівлін, Обуховський, Потапов, Виноградський, Волкомирський, Вознесенська, Ковалівська, Юровський і Шац. Не зважаючи на те. що слідство в справі СВУ-СУМ -у велось відомими методами ГПУ з застосуванням фізичних та моральних тортур, більшість підсудних вели себе на процесі гідно. Всі обви­ нувальні намагання довести, що СВУ-СУМ були протинародніми, агентурними організаціями, успіху не дали. Навпаки, процес по­ казав усій українській людності та чужинцям незламність укра­ їнського народу у його боротьбі за свою волю та самостійне дер­ жавне існування. Обвинувачених на процесі присуджено було до таких кар: 13 осіб, С. Сфремова, В. Чехівського, Дурдуківського, Гермайзе, Ніковського, Старицьку-Черняхівську, Гребенецького, Черняхівського, Ганцева, Удовенка, Підгаецького, Барбара та Павлушкова, на кару смерти, яка замінена була з уваги на політичну і госпо­ дарську могутність радянської республіки, на кару в’язниці 8-10 років. Решту обвинувачених засуджено на кару в’язниці 2 і 5 років. Без суду було заслано або знищено в роках ЗО, 31, 32, у зв’язку зі справою СВУ-СУМ біля 30 тисяч осіб з ріжних верств людности України. Арешти були проведені по всіх без вийнятку містах і се­ лах України. Репресували перевалено духовних осіб, серед них всіх єпископів і майже всіх священиків УАПЦ, наукових та к уль ­ турно-освітніх робітників, письменників, журналістів, мистців, вчителів середніх та нижчих шкіл, професорів вищих учбових закладів, а навіть репресії охопили були також українських агро­ номів, кооператорів, лікарів, інженерів, військовиків, робітників та селян. Не зважаючи на розгром СВУ-СУМ-у у 1930 році, СВУ-СУМ не припинили своєї праці. Про це свідчить низка фактів, як от пов­ стання в Україні в роках 30-32, виступи проти колективізації, ак­ тивна участь членів СВУ-СУМ у ріжних протисовстських органі­ заціях у роках 32-41, праця членів СВУ-СУМ під час німецької окупації, участь членів СВУ та СУМ-у в Українській Повстансь­ кій Армії тощо. Низку фактів про діяльність СВУ-СУМ на Бать­ ківщині не можна публікувати і досі з міркувань конспірації. Роля СВУ-СУМ у боротьбі українського народу з московським окупантом є надзвичайно великою. Діяльність СВУ-СУМ показа­ л а волю українського народу до самостійного існування, непере­ В ід к р и т и й

*) Народній Комісаріят Юстиції. 78

можність визвольної української акції, тяглість українських виз­ вольних змагань. В 1946 році активна українська молодь відновила на чужині діяльність Спілки Української Молоді, поставивши у засаду своєї праці ідеологічні настанови СУМ-у на Батьківщині. У 1951 році група українських наукових і громадських діячів вирішили відновити діяльність Спілки Визволення України на чу­ жині. 25. травня 1952 року в Мюнхені було створено Центральний Тимчасовий Організаційний Комітет СВУ, а в червні-серпні 1953 року відбулося перше Велике Віче СВУ на чужині, на якому де­ мократичним шляхом, шляхом таємного, загального голосування виборчими бюлетенями, обрано першу Головну Раду СВУ на чу­ жині, Головну Управу, Головну Контрольну Комісію та Голову СВУ на чужині. Тепер у всьому вільному світі існують осередки СВУ та СУМ-у. До цих організацій належить біля 10 тисяч активних членів та десятки тисяч прихильників. О сновні ідео логіч н і засади С В У -С У М на ч уж и н і за л и ш и л и с ь ті самі, я к і б у ли в ц и х о р ган іза ц іях на Б атьківщ и ні, а саме:

а) боротьба з комунізмом і будь-якими прокомуністичними те­ чіями, б) боротьба за визволення України і українського народу з-під московсько-большевицької окупації та за відновлення Незалеж­ ної Соборної Української Держави, в) об’єднання українців на чужині до спільних акцій в єдиному українському визвольному фронті, г) підтримка визвольних змагань українського народу на Бать­ ківщині, ґ) підготовка політично-національних кадрів для майбутньої української держави. Д ля доп овідач ів р еком ен дуємо щ е т а к у л іт е р а т у р у :

1. В. Плющ — Спілка Визволення України та Спілка Українсь­ кої Молоді (Видання Загально-Національного Комітету для від­ значення річниць СВУ-СУМ) Мюнхен 1955. 2. Спілка Визволення України, Збірник ч. 1. Видання СВУ, Мюнхен 1953. 3. Бюлетені СВУ (Орган Головної Управи СВУ на чужині), всі числа за 1952-1955. Вище зазначені видання можна одержати від Головної Уприші СВУ: S W U , bei I. H alushka, Miinchen 2, La/.aretstr. II a., Germany. 4 В Плющ, Спілка Визволення України, її мета та ідеї. (Броmvpa видана ТЦОК СВУ, Мюнхен 1952). Можна одержати; Mr. W. Husak, 49, Linden Gardens, N ottinz H ill Gate, London \\ ■ '■ Gr. Britain.

5. «Авангард» (Орган ЦК СУМ-у) статті Я. Деременди про СВУСУМ у числах: 6-7 — 1953, 8-9 — 1953, 10-11 1954 і ч. 1-~ а9->, (стаття О. Калиника: «Продовжуємо визвольну справу наших по­ передників»). Статті про СВУ-СУМ. В. Річицького в Фотоальбомі ЦК СУМ-у. Можна одержати: С. К. SU M , Miinchen 8, Zeppclinstr. 67Ю, Germany. 79

Спорт: Я к в ч и т и с я г р а т и н ід б и н а н к у ? Не один з юнаків хотів би навчитися гарно грати у відбиванку. Не одному подобалося, як інші юнаки добрими поданнями чи гострим стрілом з високого підскоку запевняють перемогу своїй дружині. Щоб досягти таких умілостей, треба вміти грати, в першу чер­ гу треба добре володіти головнішими елементами гри. Без того відбиванка стає замало бойова, не мужеська і не дає учасникам змоги виявити свою тілесну спроможність, а потім стає нудна і нецікава. Без опанування подач, а головне гострих стрілів з-понад сітки (т. зв. стинань) виграна залежить від того, котра дру­ жина зробить похибку. І так обидві дружини ждуть на похибку противника. Це нетерпеливить і знеохочує. Юнаки дивляться тоді з погордою на відбиванку і рвуться до копаного м’яча. Коли ж його немає, вкінці знеохочуються до змагових гор. При науці треба вправляти поодинокі основні рухи гри так дов­ го, аж навчимось виконувати їх відрухово. У грі нема часу дума­ ти, яким рухом слід відбивати той чи інший лет м’яча, — це м у­ сить діятись відрухово. Треба укласти собі плян рухів постепенно від легких до тяжчих і вчитися виконувати їх спочатку поволі, а відтак чимраз скорше, аж дійдеться до відрухового їх виконування. Та така наука може дуж е легко стати нудною. Тому ті вправи треба переводити тіль­ ки короткий час, прим., 10 хвилин перед грою, а опісля вже вести саму гру. Впрочім навіть науку рухів можна зробити цікавою, ко­ ли обидві сторони будуть взаємно старатися, щоб краще викону­ вати рухи, як противна сторона. Таким першим основним рухом є відбивання м’яча двома ру­ ками і то рівночасно, одним ударом, а не стусаном (пхаючи), чи веденням. Долоні слід тримати близько себе з розхиленими дещо пальцями, але не сміють вони творити заглубини, гнізда, де міг би м’яч довше затриматися. При відбиванці м’яч має бути відбиваний, а не відпиханий і тільки дуж е короткий час стикатися з долонями. Не можна теж чекати, аж м’яч упаде на долоні, подасть їх назад і щойно тоді його відпихати; м’яч треба відбивати коротким гострим випростом рук проти лету м’яча, так, щоб долоні стрінули його ударом по дорозі в леті. Засадничо розрізняємо два роди подач: а) горіш­ ня, б) долішня. Горішня, коли м’яч відбиваємо вище пояса рука­ ми, спрямованими догори; долішня, коли м’яч е нижче пояса і відбиваємо його руками, спрямованими вділ; так іноді м’яч «бе­ реться» (відбивається) від самої землі. При горішніх подачах долоні мають бути звернені до переду на височині чола, палюхи коло себе, пальці легко зігнуті й розхи­ лені, рамена розхилені на бік. М’яч відбиваємо пучками пальців, випростовуючи рамена проти лету м’яча. Горішні подачі є найпевніші і найцільніші, тому, що можемо раменами довільно по­ рушити і надавати м’ячеві бажаний напрям. З тієї причини зма80

гуни, як лишень мають час, повинні так уставлятися, щоб від­ бивати м’яч горішньою подачею. Якщо м’яч е нижче пояса, тоді треба відбивати його руками, опущеними вдолину, звернувши їх долонями вгору, а палюхами назовні, б’ючи знизу вгору. Цей удар є менше певний, бо свобода рухів рук обмежена. При виконуванні обох цих рухів постава ніг грає дуж е велику ролю. Від цього залежить, чи можна виконати швидкий добіг до м’яча, стрибок убік чи вгору, або глибокий при­ сід. Найкраще уставлятися у викроці, згинаючи легко коліна, ру­ ки зігнені в ліктях тримаємо на височині пояса, звернувши доло­ нями до себе, щоб їх можна кожної хвилини уставити до горіш­ ньої чи долішньої подачі. Усіх цих рухів найкраще вчитися в той спосіб, що стаємо пе­ ред великою гладкою стіною хати чи стодоли й відбиваємо м’яч до стіни, щоб він до нас знову вертався. Для кращої вправи мож­ на навіть на стіні назначити виразною лінією височину сітки. Вправляти треба всі рухи, але пляново, а не як випаде, прим, вправляємо горішню подачу, то мусимо старатися так цільно від­ бивати м’яч, щоб він до нас вертався високо й ми могли його від­ бивати горішньою подачею. Якщо ж маємо багато людей, а лише один м’яч, то мусимо уставитися в коло 2-3 кроки один від одного, а один стає в середині. Цей середній подає по черзі м’яч усім змагунам і вони мусять правильно й влучно його відбивати. Се­ редній мусить теж перестерігати, щоб усі відбивали правильно й таким способом, яким вправляється, а не іншим. Можна теж уста­ вити юнаків у коло подавати м’яч один до одного, раз вправо, раз вліво, але все влучно й правильно. Із записн ика м ан др івн и ка

Я к о б р а х у в а т и ч а с м а н д р ів к и ? Коли зміримо точно на мапі довжину дороги плянованої манд­ рівки, мусимо обрахувати час, потрібний на те, щоб перейти цю дорогу. Щоб зробити це приблизно точно, мусимо знати свої сили й мандрівницьку заправу своїх друзів. При довших мандрівках треба конечно старатися підбирати мандрівників приблизно з однаковим мандрівницьким виробленням. Немає нічого гіршого, як на довшу мандрівку вибереться гурт неоднаково вироблених мандрівників. Змучений новак з мандрівки нічого не скористає, бо з перемучення навіть не має охоти підвести голову, щоб щось оглянути. При новакові заправлений мандрівник нудиться, бо остаточно мандрівка є на те, щоб мандрувати, а не вічно спочи­ вати. Швидкість, з якою можуть мандрівники перейти один кілометер, залежить першою мірою від їх вироблення, дальше від кількости кілометрів, яку вони думають в той день зробити, скільки днів уже йдуть, від погоди, обтяження та вкінці від терену, в якому пересуваються. Середньо вироблений юнак-мандрівник мо­ же пройти 1 км. в кількаденній мандрівці, при обтяженню 10-15 кг по битій дорозі, в час 12 до 15 хвилин. Під час спеки, сніго­ вію чи сильного вітру, швидкість ходи зменшується і може дій­ ти навіть до 3 км. на годину. Швидкість маршу залежить великою «

81

мірою теж від величини відділу, що маршує. Малий гурт — 10-20 людей — іде в поході 5 км. на 1 годину, а відділ, складений з 500 людей, в тих самих умовах і по тій самій дорозі, лише 4 км. на годину. Правильна швидкість маршу має бути 120 кроків на хвилину. Під час довшої мандрівки робиться кожних 50 хвилин 10-хвилинну перерву, без огляду на те, чи хтось змучений чи ні. і чи хтось хоче відпочивати, чи ні. Для початкуючих мандрівників буде це смішне і незрозуміле, але досвід виявив, що так само, як чоловік повинен їсти й спати у відповідній порі, без огляду на те, чи він хоче чи ні, так само мають бути перерви в марші. Зда­ ється, що хвилева перерва не мас значіння, але без неї змучення приходить куди скорше й сильніше. Перший відпочинок заряджується в пів години по вимарші з нічлігу; він триває чверть го­ дини і с призначений на те, щоб поправити собі виряд (погано спакований наплечник, а найголовніше — погано натягнене взут­ тя!). Очевидно, що в час сильного дощу чи сніговію відпочинок робиться тільки у випадку крайности, а краще піти ще 1-2 кл. до якогось затишного місця. На відпочинку треба по-змозі лягти або сісти й укласти випростувані ноги на дещо вищому рівні, ніж решта тулуба, щоб кров легше могла відплисти з надмірно обтяжених кровоносних посудин. Середньо вироблені мандрівники можуть робити денно на дов­ шій мандрівці 30-40 км., дуж е добрі 50, а навіть 60 км. Мандрівка понад 60 км. денно — це вже не мандрівка, але виснажуючий марш, який з мандрівництвом не має нічого спільного. Такі мар­ ші робиться дуже часто при військових вправах чи на війні, де єдиним чинником, який про все вирішує, є воєнна необхідність. По перебуттю більшої частини дороги, робиться на обід довший відпочинок, дві — до три години, по можливості в сусідстві води до пиття й миття. В час спеки добре в перерву викупатися, а що­ найменше — вимочити й вимити ноги. Через кожних шість днів треба зробити цілоденну перерву в мандрівці, щоб учасники мали час випрати й направити білизну, взуття й виряд, відновити харчові припаси та й зібрати свої враження. ЯР

Г оло ва К К С У М -у А встр ії, П етро Г оловін ський п ід час в п р ав їзд и м о то ц и к лем п р и дб а­ ним з допомогою С У М -у в СШ А. Цей м ото ц и кл призначений д л я зв ’я з к у з сум ів ц я м и н а тер ен і А в с тр ії

82

З життя СУМ-у: Петро Кізко

Проти атомізації СУМ-у (ГОЛОС ДО ЧЕРГОВОГО КОНГРЕСУ СУМ-у) Від редакції: Друкуємо статтю колишнього довгорічного ре­ дактора журналу «Авангард», члена ЦК СУМ-у і референта преси й пропаганди при ЦК Петра Кізка, голос якого, споді­ ваємось. буде зважений та взятий до уваги недалеким майбут­ нім Конгресом Спілки. Чую усні й письмові голоси, присвячені різноманітним пробле­ мам організаційно-сумівського життя, що мають бути порушені на черговому V. Конгресі СУМ-у в Канаді. Саме порушення і об­ говорення цих проблем свідчить про динамічність організації, що є наскрізь позитивним явищем. А ле на мій погляд деякі голоси спрямовані не у властивий бік справи та мають у собі явно не­ правильні, помилкові й шкідливі для СУМ-у тенденції, незалежно від того, чи висуваються вони свідомо, чи несвідомо. Маємо на увазі насамперед питання централізації чи децентралізації спіл­ ки, питання організаційної сполуки та організаційного керівниц­ тва згори донизу. В тому пляні висувається навіть думка лікві­ дації Центрального Комітету Спілки Української Молоді, як та­ кого, та заміни його іншим якимсь «тілом», без попереднього огля­ ду на те, чи це «тіло» мало б під собою якийсь реальний ґрунт, чи ні. В найкращому випадку дотеперішній ЦК СУМ-у мав би залишитись, як «традиційний», «історичний» фактор, який би грав ро.пю виставленого на стіні образу. З цього приводу варта уваги ніким непідписана, а значить «офі­ ційна» передова стаття органу Спілки Української Молоді в Ка­ наді «Трибуна Сумівця» з 21. травня ц. р. під наголовком «Перед черговим Конгресом СУМ-у». В статті написано так: «З уЕаги на те, що СУМ діє у різних країнах світу, із різними їх законами, життьовими умовами, перед Конґресом стоятиме пи­ тання збереження організаційної єдности та організаційної диєцикліни. В аспекті так поставленого питання, цей Конгрес буде історичним. Коли ми говоримо про єдність сумівської громади, то ніяк не можемо поминути і форм тієї єдности, які повинні б задоволити не тільки інтереси центру, але в першу чергу інте­ реси поодиноких країн, яким приходиться переносити на своїх плечах основний тягар нашої праці. Досягнути такої єдности буде абсолютно неможливо без існування репрезентативного центру (підкр. скрізь моє — П. К.), який би координував працю пооди­ ноких країн (?) і репрезентував сумівську організацію перед сво­ їм і зовнішнім світом, дбаючи одночасно за те, щоб не було від­ хилень від основних постанов програми й статуту СУМ-у.» І далі: «Керувати організаційною працею поодиноких країн (?) такий центр не міг би і такого завдання не треба б на його плечі накла­ дати. Практика виказала, що забезпечення за Центральним Ко­ 83

мітетом керівних завдань якраз і було причиною багатьох непо­ розумінь поміж ЦК та окремими країнами. А кожне таке непо­ розуміння — це затримка розвитку організації, це витрата доро­ гого часу на узгіднення справ, які не можуть бути узгіднені че­ рез різність поглядів на одну і ту саму проблему організаційного життя.» Отже, що тим самим хотів сказати автор, чи, радше, автори з «Трибуни Сумівця»? Як я розумію: 1) Якщо не формальне, то фактичне зведення ролі ЦК СУМ-у до нуля, до отієї ролі, як я сказав вище, «образу на стіні». 2) Створення на те місце «коорди­ наційно-репрезентативного центру», який би займався зовнішньорепрезентативною діяльністю, але в жадному випадку не органі­ заційним керуванням Крайовими Комітетами. 3) Надання таким чином повної автономії Крайовим Комітетам, які б самі, за влас­ ним розсудом і уподобанням керували б місцевим СУМ-ом, скіль­ ки їм, Крайовим Комітетам, «відомі умовини життя, закони і т. д. країни, в якій існує даний Комітет». Яка до цього мотивація? Неможливість узгіднення справи че­ рез віддаль осідку ЦК і КК? Через «незнання умов і законів кра­ їн», де існус СУМ, «центром» СУМ-у? Чи які ще причини можуть бути? Всі ці «арґументи», без сумніву, смішні і висмоктані з пальців. За теперішньої техніки зв’язку віддаль грає зовсім незначну ролю. За чотири дні Крайовий Комітет Канади, скажімо, може з листа слухати ЦК, а ЦК — Крайовий Комітет. А коли додати до цього систематичну інформацію Крайовими Комітетами свою централю, то тоді відпаде й «незнання умов». Зовнішня репрезента­ ція? Чому ж Центральний Комітет не може виконувати ті самі функції репрезентації, які мав би виконувати вимріяний «репре­ зентативно-координаційний центр»? Звичайно міг би й може, ба навіть він зобов’язаний це робити. Бо як би це виглядало, ска­ жімо, аби за Головну Пластову Старшину репрезентувала україн­ ський пласт якась окрема рада чи ще що там, якби за Провід 3 4 ОУН виступав на зовні якийсь комітет, за ЦК УРДП — комі­ сія і т. д.? На мій погляд справа полягає в чомусь іншому і причин деяких «неузгіднень» в організаційній системі СУМ-у треба шукати де­ інде. Ці причини лежать, насамперед, у відриві деяких Крайових К омітєтіе від своєї централі, в зарозумінні деяких керівників Крайових Комітетів, які, опинившись на місцях нового поселення, засмакували всі привілеї та вільготности «самоуправління», авто­ номного керування Спілкою в тій чи тій країні, перетворюючи КК в окремий свій «ЦК», ведучи свою власну, відповідно до тих «умов» працю, розбудовуючи своє власне крайове господарство, до якого ЦК не лише не має вгляду, а тією ж «самоуправною» політикою деяких КК і не може мати. Корінь лиха лежить у то­ му, що дехто з крайових керівників СУМ-у, замість самим здисципліновано виконувати розпорядження Центрального Комітету, намагаються від себе «керувати» ЦКомітетом, його розпоряджен­ ня трактувати «по-своєму» й «по-своєму» вести роботу. Так за­ мість підтримки своєї централі, деякі КК СУМ-у обзавелися своїм власним господарством, своїми видавництвами, домами, фінансо­ вою базою, лишивши ЦК на «підножному корму». Через те, влас­ 84

не, весь тягар в кількакратно разів більше спадає саме на ЦК, бо він, позбавлений деким послуху й підтримки, самотуж повинен вести і видавничу, і зовнішньо-репрезентативну, і іншу працю. З приводу того цілком слушними є слова заст. голови ЦК СУМ -у О. Коваля в його статті в «Аванґарді» ч. 1-2 за цей рік — «Чи по­ трібна зміна в структурі СУМ-у», в якій він між іншим сказав: «В той самий час СУМ-Америки своєю непідпорядкованістю Цент­ ральному Комітетові і відосередньою дією збуджує певні побо­ ювання щодо цілости сумівського р у х у ... Подібні явища, хоч де­ що іншого порядку, можна було запримітити у взаємовідносинах Крайового Комітету Канади і ЦК СУМ-у. Це явища не лише ненормальні, а каригідні, бо вони розхитують та ослаблюють організацію. Усякі думки й пропозиції щодо зміни чи підміни ЦК іншими назвами або «тілами», як також відсепарування декотрих КК від свого центрального керівництва, озна­ чало б ніщо інше, як перетворення СУМ-у з його дотеперішнім Крайовим характером, тобто, характером, який він мав на Рідних Землях, на характер суто еміграційної, загумінкової організації, діяльність якої звелася б до пристосуванської праці до отих «умов» і «законів» чужих країн. Виступаючи за принципове збереження всієї дотеперішньої структури СУМ-у на чужині, ба навіть за її більше зміцнення, автор цих рядків далекий від того, аби закривати недоліки в ро­ боті самого Центрального Комітету і його поодиноких керівників. І на мій погляд саме в тому напрямі слід вести мову. Можливо, дотеперішню кількість членів і референтур ЦК треба звести до меншої кількости, ущільнити обов’язки і сконденсувати працю. А ле які б не були організаційні заходи, проведені на Конґресі, головною передумовою успіху цілої організації можуть бути лише здисциплінованість. чітке і безговірне виконання постанов, дору­ чень та розпоряджень керівних органів, послух і підпорядкова­ ність цим органам. Гріш ціна тим керівникам, які вимагають по­ слуху й підпорядкованости від низових клітин організації, але якої самі не слухають і не підпорядковуються своїй централі. Вже не кажемо про противиховну сторінку такої практики. Не менш важливим чинником у співдії і взаємовідносинах між «го­ рою» й «низом» є дружнє ставлення до справи, такий підхід до ви­ конуваної роботи, коли помилка одного не мусить зражувати чи знеохочувати до праці іншого, або давати привід іншому на тому робити свою власну, особисту кар’єру і т. д. Допомога один одно­ му; взаємне розуміння і заступництво одного одним з-поміж сере­ довища самих керівників — тільки за таких обставин можна до­ сягти того, до чого прагне організація молоді.

ОБОВ’ЯЗОК КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ — ДБАТИ ПРО ПОШИ­ РЕННЯ ЛАВ СУМ-у, ЄДИНОЇ ЗАГАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНОЇ, ГЛИ­ БОКО-ІДЕЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДЕЧОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. ДОПОМОЖІМО СУМ-ові ОХОПИТИ СВОЄЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ВСЮ УКРАЇНСЬКУ МОЛОДЬ! 85

У Ц е н т р а л ь н о м у К о м іт е т і Засідання ЦК СУМ -у відбу­ лося 13. березня ц. р. з участю голови О. Калиника, голови контрольної комісії В. Олеськова, секретаря Я. Деременди, ке­ рівника фінансів І. Федчиняка та членів І. Крушельницького і В. Микули. Неі засіданні обговорювано справи конгресу СУМ-у, Европейського Здвигу, фільмової секції, видавничі справи, по­ ширення фотоальбому та ін. Інформуючи про справи кон­ гресу СУМ-у, голова ЦК О. К алиник ствердив, що стан Цен­ трального Комітету вимагає приспішеного скликання кон­ гресу, а зокрема важке фінан­ сове становище ускладнює пра­ цю і є перешкодою у виконан­ ні важливих постанов. Учасни­ ки засідання вирішили, що до­ цільним є відбути конгрес у Канаді, під час відбуття Зустрі­ чі українців Канади і Америки, бо це дасть змогу делеґатам обидвох країн взяти в конгресі участь. На випадок труднощів вирішено відбути конгрес в Па­ рижі під час Европейського Здвигу СУМ -у в липні поточ­ ного року. З цією метою дору­ чено І. Федчинякові негайно зайнятися виготовленням плянів дл я зорганізування фондів на проведення Конгресу. За відомостями підготовчого Комітету дл я переведення Ев­ ропейського Здвигу французь­ ка влада погодилася, щоб такий здвиг відбувся в Парижі на площі в Бульонському ліску. У порозумінні з церковними властями, крім відзначення 30ліття відновлення і 25-ліття процесу СУМ -у і СВУ, Здвиг відбудеться під загальним гас­ лом «Тисячоліття Християнсь­ кої України». Запляновано та­ 86

кож після здвигу відбути спіль­ ну прощу до Люрду. Велике за­ цікавлення здвигом виявили сумівці з Великої Брітанії, Бельгії та Франції. СУМ -фільм проявляє свою ді­ яльність в Америці і Великобрітанії. Відповідальним керів­ ником СУМ -фільму при ЦК с В. Коваль, який рівночасно є керівником СУМ -фільму Аме­ рики. На розбудову СУМ -ф іль­ му він вклав багато фінансів і зусиль. Доцінюючи належно вагу ф ільму у виховній сумівській праці, а також як пропаґандивно-організаційний засіб, ЦК СУМ -у вирішив переслати до головної управи СУМ -у в Америці сто альбомів, прибуток з розпродажі яких повинен бу­ ти призначений на фонд СУМфільму. Інформуючи про стан адміні­ страції і кольпортажу «Аван­ гарду», голова ЦК ствердив не­ задовільний стан. Крайові Ко­ мітети і сумівські кольпортери замало присвячують уваги для поширення «Авангарду». Розчислення проводиться не солід­ но та з великим запізненням. Якщо б такий стан потривав далі, то є поважна загроза, що треба було б припинювати ви­ дання «Авангарду», який на сьогоднішній день є єдиним сумівським журналом. Голова ЦК СУМ -у поінформував, що поча­ то вже акцію збільшеної перед­ плати «Аванґарду» в Бельґії, Канаді та Англії, і розглянено всі вигляди на його поширення. Тому, що не можна довести до припинення видання «Аванґар­ ду», члени ЦК СУМ-у на засі­ данні однозгідно схвалили: Зобов’язати Крайові Комітети вести постійну акцію передплат за кольпортажу «Аванґарду» до

тієї міри, щоб кожний сумівець був передплатником, або набу­ вав у кольпортера. Визначити представників ад­ міністрації «Авангарду» в кра­ їнах, де КК не в силі вести кольпортажу самі. Однак Кра­ йові Комітети і надалі є відпо­ відальними перед ЦК за поши­ рення журналу. Крайові Комітети подбають, щоб в «Авангарді» були широкі відомості про їх клітини. Тому повинні припильнувати висил­ ку матеріялів та знімок до ре­ дакційної колегії «Аванґарду». З уваги на заінтересування чужинецької молоді діяльністю СУМ-у, як також з метою ве­ дення систематичної інформа­ ційної праці в питанні СУМ-у і взагалі української молоді в Краго і на чужині, члени ЦК вирішили видавати кожного мі­ сяця інформаційний бюлетень англійською мовою друкований на цикльостилі на чотирьох сто­ рінках. Це видання будуть фі­ нансувати за пляном керівника фінансів Крайові Комітети Ве­ ликої Брітанії, Канади, Австра­ л ії і Головної Управи СУМА. Бюлетень буде розсилатися без­ коштовно. Беручи до уваги, що під су­ часну пору ведеться особливе загострення та ідеологічна бо­ ротьба між прихильниками іде­ алізму і матеріялізму, ЦК вва­ жає, що сумівці мусять бути особливо підготовані й вишко­ лені у цих питаннях. Для уможливлення підготовки та­ ких вишколених кадрів ЦК ви­ рішив видати «Довідник». Члени ЦК СУМ-у ствердили, на своєму засіданні, що стан кольпортажу сумівських фото­ альбомів є незадовільний. До­ тепер кольпортаж вели тільки Крайові Комітети. Тому треба кольпортувати альбом всіма можливими шляхами, включно через українські книгарні.

Беручи під увагу чисельний стан української молоді в Бразілії, а разом з цим дотеперіш­ ню працю СУМ-у на цьому терені, ЦК вважає, що там є да­ леко кращі перспективи праці як виявлено дотепер. Для під­ силення цієї праці конечним є повести ширше листування зі СУМ-ом згаданого терену. ЦК С У М ПОВІДОМЛЕННЯ

Згідно з статутом Спілки У к­ раїнської Молоді (пар. 4 і 5 в додаткових розділах), Цент­ ральний Комітет повідомляє остаточно, що 5-ий Конгрес СУМ-у відбудеться 4, 5, 6 серп­ ня 1955 року в Торонті, Кана­ да, з наступною програмою: 1. Відкриття. 2. Вибір Президії. 3. Привіти. 4. Вибір Мандатної, Револю­ ційної та Фінансової Комісій. 5. Відчитання і прийняття протоколу 4-го Конгресу. 6. Звіти уступаючого Цент­ рального Комітету. 7. Звіти Центральної Комісії і Центрального Товариського Суду. 8. Звіт Мандатної Комісії. 9. Дискусії над звітами і уділення абсолюторії. 10. Звіт Статутарної Комісії і прийняття статутових змін. 11. Вибір нових органів. 12. Доповідді і дискусія. 13. Схвалення бюджету. 14. Прийняття резолюцій. 15. Внески та запити. 16. Закриття. Господарем Конгресу є Кра­ йовий Комітет СУМ-у в Кана­ ді. Адреса Комітету: U krainian Youth Association, 140, Bathurst St., T oronto, Ont., Canada.

Честь України — Готов боронити! Центральний Комітет С У М -у

87

Н О В А А К Ц ІЯ Ц К С У М -у нів Вашої організації і переси­ 13. березня ц. р. ЦК СУМ -у лаємо Вам наші співчуття та побажання д л я Вашої праці. ухвалив видавати англійською — підпис мовою «Бюлетень» про життя Секретаріят Інтернаціоналу» і діяльність СУМ -у на чужині та про українську молодь в П О Д Я К А ВІД ПРЕЗИДЕНТА Україні. Редактором призначе­ Д. А Й ЗЕ Н ГА В Е РА но члена ЦК СУМ -у В. Мику14. травня ц. р. голова ЦК лу, а заступником І. Федчиня­ ка. СУМ -у, автор відомої книжки «Комунізм — ворог людства» «Бюлетень» ч. 1. вже вида­ Олекса Калиник, офіційним ний на цикльостилі за квітень, листом одержав подяку від в якому коротко інформується Президента Д. Айзенгавера за молодь західнього світу про ці­ лі і завдання СУМ-у в Европі книжку, в якій подані автен­ тичні документи про методи і і за океаном. Далі подається практику російського комуніз­ інформації про життя і умови му в окупованій Україні. української молоді в Україні. Окремо коротко інформується П Р И К Л А Д , ГІДНИЙ про СУМ Англії, Бельґії, Н А С Л ІД У В А Н Н Я Америки, Канади, Парагваю і Австралії. Цього року ЦК СУМ -у видав дуж е цінну працю англійською «Бюлетень» вислано безкош­ товно до 51 країн на 260 адрес мовою О. Калиника «КОМУ­ НІЗМ — ВОРОГ ЛЮДСТВА», молодечих організацій. в якій подано таємні докумен­ В травні виходить «Бюле­ тень» ч. 2. ти про злочини Москви в У к­ раїні. В ІД ГУ К И Н А М Е М О РАН Д УМ ЦК СУМ -у разом з КК СУМ -у Ц К С У М -у А нглії вислали частину кни­ В кінці лютого ц. р. ЦК жок до бібліотек, організаціям СУМ -у вислав англійською мо­ та визначним політичним дія­ вою Меморандум до 40 країн чам в Західньому світі. На ад­ для міжнародніх організацій ресу автора вже поступають молоді західнього світу в обо­ подяки і добрі відгуки на цю роні української молоді під сокнижку. вєтами, яку російсько-комуні­ Кожний патріот зобов’язаний стичний окупант примусово ви­ придбати цю книжку і розпов­ силає на цілинні землі в К а­ сюдити серед чужинців для захстан і ін. краї. На адресу розкриття суті Москви. ЦК СУМ -у поступили листи На адресу видавництва від організацій молоді про одер­ СУМ -у поступив лист від п. М. жання того Мемурандума. По­ Тихого з СІЛА такого змісту: даємо один з листів, адресова­ «Прошу Вас вислати на мою ний на ЦК: «Лондон, 29. квітня 1955 р. адресу 5 примірників книжки Олекси Калиника «Комунізм — «Керівник відділу для між ­ ворог людства». Одну книжку народніх справ, Пані Ґібс, до­ хочу дати тут в Палайтайн до ручила мені відповісти Вашо­ американської бібліотеки, а ін­ му Комітетові на Меморандум ші чотири дам двом знайомим з 21. лютого ц. p., який ми тіль­ лікарям, одну своєму босові ки тепер одержали. (керівникові фабрики) і одну Ми дуж е були пригноблені, знайомому адвокатові. читаючи про тяж ке життя чле­

88

По одержанні книжок негай­ но висилаю належність. За ви­ силку щиро дякую. Остаюсь з привітом Слава Україні! М. Тихий, Палатайн, 4. 5. 55 року, США.» Вітаємо ініціятиву патріота з США. ДИ ТЯЧ А Т А Н К О В А ГРУП А В РОЧДЕЛІ

«Осередок СУМ -у в Ронделі (Англія) може бути гордий за своїх юних сумівців, які висту­ пали з танцями для англійців», — так пише наш дописувач, залучивши англійську газету *Рочдель Обсервер» від 18. трав­ ня ц. p., в якій вміщено велику світлину, танець юних сумів­ ців в національних строях, а далі подано ширший допис про програму виступу українців для англійців. Танкова група юнаків-сумівців, виступила під мистецьким керівництвом п. М. Максимови­ ча, а хор «Луна» під керівницт­ вом п. М. Стек. Треба їм побажати доброго успіху надалі і, хай наше юнацтво здорове росте на поті­ х у батькам, а на славу Україні. ДИ ТЯЧА Т А Н К О В А ГРУП А В НЮ РЕНБЕРЗІ

За активної допомоги МПУЕН і УСХС станиці в Нюренберзі, в Бернардус-За.пь 24 квітня ц. р. виступила танкова дитяча група з Реґенсбурґу під керів­ ництвом Галини Tip. В програмі були показані укра­ їнські народні танки з співами, а також клясичні танки на ме­ лодію Шопена і Штрауса. Всіх точок було 15. Понад чотириста глядачів за­ повнили залю і багато бракува­ ло місць. Треба відмітити, що

цей виступ дітей був несподі­ ванкою для глядачів, більше половини серед яких були чу­ жинці. Вже наступного дня в газеті «Нюрнберґер Цайтунґ» був вмі­ щений більший допис про цю дитячу танкову групу з пози­ тивними відгуками. Завдяки жертвенній праці Га­ лини Tip, наші діти з успіхом популяризують ім’я України. Бажаємо їм успіху. Ж. ЗОВНІШНЯ Д ІЯЛЬН ІСТЬ С У М -у

Центральний Комітет і Кра­ йовий Комітет СУМ-у в Англії в травні ц. р. розіслав до ан­ глійських бібліотек та визнач­ ним політичним діячам понад 1000 примірників книжок ан­ глійською мовою, в яких доку­ ментально розкривається мето­ ди і практику комуністичного окупанта в Україні. Зокрема вислано книжки: О. Калиника — «Комунізм ворог людства», О. Воропай — «Дев’яте коло» та Ф. Пігідо — «Голод ім. Сталі­ на». Як відгук на це, одержано листи-подяки від окремих осіб і бібліотек: Нюпорт, Дарвен, Л і­ верпуль, Блакберн, Кастлефорд, Нортгамптон, Свінтон, Нюбері, Вардвік, Бірмінґгам, Донкастер, Ковентрі, Оксфорд, Соутпорт, Брадфорд та ін. Подаємо лист в Нюбері: «Дуже дякуємо за надіслані Вами для нашої бібліотеки три книжки з ілюстраціями, в яких зображено умови в Україні в тих роках. Ми передали ці книжки до відповідного відділу нашої біб­ ліотеки для вжиття всім, хто зацікавлений комунізмом та його наслідками.» З пошаною до Вас (підпис)» 89

ЗВ ІТ У Є М О Ц ЕН ТРАЛЬН О М У КО М ІТЕТО ВІ: В ід д іл Ю С У М -у «Л ьвів» в А м б ер зі. С тан ч ле н ст в а — 31.

«Сходини відбуваються нор­ мально. Крім цього, Відділ бе­ ре завжди активну участь в різних академіях. Наприклад, програму свята Т. Шевченка і Т. Чупринки виповнили майже самі ю-сумівці. Відділ має свій власний хор та першорядних декляматорів. До успіху Відді­ л у спричинились всі друзі, але в першу чергу Референт ЮСУМ -у Дмитро Гіча та член-дорадник СУМ -у Михальський<>. В ід д іл ІОСУМ-у «Кременчук» в Г ай денав. Стан членства — ЗО. « . . . Спішу поділитись з Ва­ ми успіхами праці, що була пророблена в минулому місяці. Сходин з молодшою групою бу­ ло 2. Я розповіла коротко біо­ графію Л. Українки, Т. Шев­ ченка і О. Басараб, пізніше бу­ ли гутірки, доповнення і пояс­ нення до біографії та творчости Л. Українки і Т. Шевчен­ ка. Юначка Соня продеклямувала вірш Л. Українки »Ні до­ лі, ні волі у мене нема«. Ми вивчили пісню »Думи мої, д у ­ ми мої«. Відділ ЮСУМ-у на академії, присвяченій героям Крут і О. Басараб, влаштував з молодших юнаків інсценіза­ цію, скомпоновану з пісень: »Там при окопах, при долині« і »3аквітчали дівчатонька«, а старша група ЮСУМ-у з допо­ могою сумівців на ту ж акаде­ мію дала рецитацію »Мати« — поема Марка Боєслава. При­ сутнім людям дуж е сподоба­ лись пописи наших наймолод­ ших. Крім того, розказала я такі казки: Еліса, Орися і к у­ пецький син. Це було б корот­ ко про працю в нашому ЮСУМ-і в цьому м ісяці. . . » В ід д іл ІО С У М -у «К ан ів» в М ш н хен -м істо. Стан членства SO

— 25, з того 11 юначок і 14 юнаків. « . . . Відділ поділено на дві ланки: Ланка юначок назива­ ється — »Білка«, а ланка юна­ ків — »Орли«. Сходини відбу­ ваються кожної суботи. В про­ граму сходин входять: читан­ ня казок і історичних опові­ дань, гри, забави і спів. 6. 3. ц. р. відбулась прогулька до замку »Німфенбурґ«. Юнаки з великим захопленням оглядали історичні пам’ятки. Приготов­ ляємось до відзначення «Свята Матері». Відділ Ю С У М -у « К и їв » в Нюрнберзі. Стан членства — 14, з того 9 юначок і 5 юнаків. «Ви пишете нам щодо ЮСУ­ М-у. А ле направду ми робимо все можливе, а найбільше, то таки просимо учительку школи і це все майже робимо її рука­ ми, бо не маємо приміщення, друга трудність це те, що всі працюють» . . . Відділ ІОСУМ-у «Б ерестечко» в П ассав. Стан членства — 16. «Сходини проробляємо своє­ часно. Програму опрацьовують спільно друзі М. Видра і Салабай. На останніх сходинах об­ говорювано поїздку до літньо­ го табору, тобто, як треба себе заховувати, як вивішувати пра­ пор і що це є прапор та інше На пророблений матеріял були два рази іспити . . . » В ід д іл Ю С У М -у « С т а н и с ла вів» в Р еґен сбур зі. Стан членс­ тва ЮСУМ-у — 17; 9 юначок

і 8 юнаків. «Через виїзд референта, дру­ га Г. Литуса, керівництво над Відділом перебрав М. Сметанюк. Сходини відбуваються один раз на тиждень, а це то­ му, що холодно. Решту часу юні сумівці присвячують підго­ товці до різних свят, академій і імпрез . . . » Л а н к а Ю С У М -у «П ерем и ш ль»

в Мальсгаймі. Стан — 6 юна­

ків. «Дуже перепрошуємо за на­ шу так довгу мовчанку. Помимо того, праця у нас продовжу­ ється. Наш і, юнаки планово 2 рази на тиждень сходяться на сходини і під проводом пані учительки підготовляються до попису. . . » В ід д іл Ю С У М -у «К р ути » в Ф альк еи бер ґ. Стан членства —

27, з того 13 юначок і 14 юнаків. «Сходини відбуваються один раз на тиждень. Пророблено такі речі: гутірка на тему твор­ чість в житті Т. Шевченка, підготовка до академії Т. Шев­ ченка та Т. Чупринки, в яких юнацтво взяло активну участь (деклямації). Крім того Відділ підготовляється до посвячення сумівського прапору та до свя­ та першої річниці засновання Осередку СУМ-у в таборі Фалькенберґ. Свято запляноване на місяць травень. У вільний час юні сумівці забавляються в ко­ паний м’яч». В ід д іл Ю С У М -у «Січ» в Ін ґо л ь ш та д т і. Стан членства —

16, з того 8 юначок і 8 юнаків. «Сходини відбуваються один раз в тиждень в такому поряд­ ку: 1) привіт, 2) молитва, 3) гу­ тірка. Додатково було зачита­ но життєпис Лесі Українки, оповідання »Козацька дитинам та «Чарівний кораблик«, чим юнаки були дуж е захоплені. Було б побажаним, щоб при­ силали побільше виховних ма­ теріалів, а головне просимо прислати матеріали на свято »День Матері«. Ваші прислані матеріяли були повністю вико­ ристані, при великому задово­ ленні юнаків.» В ід д іл Ю С У М -у «Б ілогор щ а» в ІІІонґап. Стан членства — 11, з того 2 юначки і 9 юнаків.

«Сходини були проводжені згідно з поданим пляном праці.

Найбільшу увагу присвячено підготовці до свята Т. Шевчен­ ка і Т. Чупринки. В святах юнаки взяли активну участь Кожний член з цієї нагоди одержав портрет Т. Шевченка та тризуб. Юнацький доріст на­ ліплював на картоні колекції українських карток (з Різдвя­ них і Великодніх свят). Ще ін­ ші члени складали поштові значки до альбому та витинали різні українські краєвиди і на­ клеювали їх на картоні. Все це юнаки робили з великою ува­ гою та зацікавленням. Крім цього всі юнаки дуже пильно слухали читання журналу »Веселка«. «Юнаки винвлають велике зацікавлення гутірками. Вони дуж е радо слухають оповідан­ ня з козацьких часів. Крім »Веселки« ми придбали »Наш при­ ятель*. Програма Крайової Уп­ рави є дуже помічна для ве­ дення сходин. Побажаним є по­ давати побільше гор і забав .. . Наш Відділ закупив матеріял на однострої, так що в корот­ кому часі юнаки будуть мати юнацькі однострої». НІМЕЧЧИНА Переборовши у 1954 р. під­ ступи групи розкольників, які намагалися розвалити СУМ по таборах, Крайовий Комітет СУМ-у в Німеччині повів шир­ шу виховну творчу працю і мо­ же вже похвалитися певними успіхами. У перших місяцях ц. p. КК Німеччини почав вида­ вати «Вісті», в яких поміїцуе добре опрацьовані напрямні праці СУМ-у, а зокрема праці серед юнацтва СУМ-у. Сьогод­ ні юнацтво в Німеччині актив­ но проводить свою працю май­ же по всіх скупченнях україн­ ців цього терену. КК Німеччини допомагає йо­ му в цій праці, опрацьовуючи 91

пляни, які висилає до осеред­ ків. Це е великою допомогою в теоретичній і практичній праці керівників юнацтва СУМ-у. Як­ що навіть в деякій місцевості бракує досвідчених виховників юнацтва, то користуючися матеріялами «Вістей» КК, стар­ ший сумівець чи сумівка мо­ жуть самі попровадити вихов­ ну роботу серед доросту. У травні ц. р. К К Німеччини роз­ почав акцію за влаштуванням літніх таборів. Табори мали б

відбутися в мальовничій місце­ вості Шонґав, 80 км. від Мюн­ хену. Одночасно ЦК СУМ -у плянує організувати в Шонґав літній вишкільний табір для майбутніх керівників юнацтва СУМ-у. На цей табір мас при­ бути молодь й з інших європей­ ських країн. СУМ у Німеччині стоїть на правильному ш ляху у своїй праці і це t запорукою його ширшого зростання.

ВЕЛИКА ВРІТАНІЯ 12 березня 1955 р. в м. Брад- моралі, зберігаючи та плекаючи форді відбувся 7-й Крайовий українську традицію, відзначуючи національні роковини, га­ З’їзд Спілки Української Моло­ ді. Уступаючий голова Крайо­ мували вплив еміґранщини і вого Комітету Я. Деременда по­ денаціоналізації; кваліф ікували суспільно-громадських праців­ дав звіт з річної праці СУМ -у ників, вишколювали кадри СУМ у Великій Брітанії. і готовили кадри дл я державно­ В своєму вступному слові Я. го будівництва; творили приго­ Деременда підкреслив, що цей 7-й З’їзд припадає в 30 річницю жий ґрунт для організаційного оформлення Юного СУМ -у; ши­ постання СУМ -у в Україні та рили правду про Україну ш ля­ 25-ті роковини відомого проце­ хом розсилання англомовних су СВУ-СУМ -у в м. Харкові. книжок тощо. Всі делегати і гості однохвиНа день звітування було 2.231 линною мовчанкою вшанували член СУМ -у у Великобрітанії. пам’ять загиблих членів СВУ В діловому році вписалися в і СУМ -у за волю України. члени 117 людей; вибуло на У звітовому діловому році власне бажання, виеміґрувало,праця КК СУМ -у велась подіб­ померло і виключено з членів но, як і за минулі роки, в двох 54 осіб. Осередки СУМ -у в Б олнапрямних: внутрішньо-органітоні, Брадфорді, Ольдгамі, Лон­ заційному, зовнішньому та ви­ давничому. Сумівці виявили ба­ доні, Мідлетоні, Гаддерсфільді, Іртлінґборо, Аштоні і Редінґу гато ініціативи, ідейности і жерзбагатили своє членство в діло ­ твенности. Все це дало можли­ вому році. За звітний період з вість Крайовому Комітетові ви­ різних причин (розв’язання та­ конати значну роботу. борів, переїзд тощо) розв’язано Буденною працею членів 7 клітин СУМ -у так, що на день СУМ-у, КО, ланкових і КК су­ звітування було 49 діяльних мівці Великобрітанії вдержали клітин. в організованих лавах при на­ К ульт-освітня праця СУМ -у ціональній роботі найактивні­ велась Комітетами Осередків і ший елемент української мо­ ланками. Організованого нав­ лоді, прикладом праці і актив­ чання по осередках, на ж аль, ності! приєднували до СУМ -у ке проводилось. Не існувало ні ту молодь, яка дотепер не була одного самоосвітнього гуртка. в лавах СУМ -у; додержуючись 92

К о ло н и с у м ів ц ів у В еликобри танії м ар ш ую ть в у л и ц я м и Б о л то н у

Добре розвивались гуртки ми­ стецької самодіяльности. Треба відзначити репрезентаційний сумівський хор у Рочдейлю і сумівську духову оркестру у Редінґу. В цьому ж Осередку організовано старанням М. Т елюка капелю бандуристів (14 бандур), яка розпочала навчан­ ня. Немале число членів СУМ-у самодіяльно вивчають україно­ знавство, але є й такі члени, що за винятком газети, не беруть у руки жадної книжки. На окрему увагу заслугову­ ють Осередки в Аштоні, Брадфорді, Мідлетоні, Болтоні, Ко­ вентрі, Сток-он-Трент, Лондоні, Ньюґейт Ст., Лідс, які силами своїх драматичних гуртків зба­ гачували наше культурне ж ит­ тя. У вищих англійських ш колах навчається 9 членів СУМ-у, на вечірніх державних курсах — 35, на вищих курсах ІЗН — 45,

на популярних курсах ІЗН — 33, в школах Українського народнього університету (при ЦК СУМ) — 24 членів. На терені діяння КК СУМ -у є тільки 5 сумівських спортових гуртків. Власними силами і фінансо­ вими засобами СУМ влаш ту­ вав минулого року табір для юнаків СУМ «Юна Україна». В діловому році існував один осе­ редок юнаків СУМ-у. У звітовому році КК видав 14 тисяч примірників різних ви­ дань, а в тому книжки: «Вихо­ вання любови до Батьківщини», «В 9-тім крузі» (англ. мовою), «Голод ім. Сталіна» (англ. мо­ вою), Альбом «СУМ на чужині» (разом з ЦК), заходами Окр. Ком. в Манчестері видано «Лю­ бов батьківщини». Загальний прихід на 20 лю­ того становив 4>208 фунтів, а розходи на ту ж дату — 3.685 фунтів. 93

Над звітом, з якого ми подали основніші дані, розгорнулася дискусія, в якій взяли участь друзі П апроцький, Л ен ківськи й, Л итвин, Ж уп ан ськи й , П авлик, Цебрій, Б. К ульч и ц ь к и й , М іл я иич, П ук, Г усак і інші. Дехто

з делегатів просив вияснень, а інші ж висказували свою дум­ ку про певні справи. Після ос­ таточних вияснень і відповідей на висловлену критику рефе­ рентом фінансів і головою КК, звітувала Контрольна комісія (п. І. Ф едчиняк), яка знайшов­ ши діяльність КК задовільною, поставила внесок про уділення йому абсолюторії, що делеґати З’їзду одноголосно зробили. Учасники З’їзду затвердили існуючу висоту членської вклад­ ки, а саме 1 ш. місячно, і схва­ лили бюджет, якого повинен дотримуватися КК в своїй діяльности. Присутні висловили подяку Я. Деременді за довго­ літнє головування, від якого в цьому році він відмовився у зв’язку з виїздом із Лондону. Після прийняття делегатами резолюцій та ряду рішень на поточний рік, 7-ий Крайовий З’їзд закінчив свою працю піз­ но вечором. Голова ЦК СУМ-у Олекса Калиник, який брав участь у З’їзді, підкреслив в прощальнім слові до делегатів, що він був у 1950 році на їхньо­ му З’їзді і тепер, і тішиться тим, що своєю працею за ці роки сумівці багато здобули практич­ ного і теоретичного знання і досвіду. Виступ делегатів був на високому рівні, в діловій дружній атмосфері виявили вони свої осяги і знання та ви­ робленість у виховній і полі­ тичній праці. Відспіванням національного гимну закінчився З’їзд. Сумівці свідомі своїх завдань для спра­ ви визволення України, від’ї­ жджали до своїх осередків з 94

піднесеним і бадьорим настро­ єм. РЕЗОЛЮ ЦІЇ с х в а лен і 7-и м К рай ови м З 'їздом С п ілк и У к р аїн сь к о ї М олоді у В ел. Б р ітанії, яки й в ідб ув с я 12 березня 1955 р. у м. Б радф орд, ІІоркш ір. 1. З ага ль н і ствер дж ен н я:

7-ий Крайовий З’їзд СУМ у Вел. Брітанії стверджує, що ді­ яльність СУМ на терені Вел. Брітанії велася в умовах зро­ стаючої загальної еміграційної пасивности і збільшених труд­ нощів. Помимо цього основні завданя і намічені пляни вико­ нувалися більшістю членів СУМ задовільно, засвідчуючи свою жертвенність і відданість великим ідеям Бога і України. 2. Н апрямні май бутн є:

д ія ль н о с ти

на

а) 7-ий Крайовий З’їзд СУМ-у доручає новообраному Крайово­ му Комітетові продовжувати дотеперішню акцію приєднання позаспілкової молоді до СУМ-у; б) З’їзд вважає, що на май­ бутнє основну увагу звертати в напрямі виховно-освітньої пра­ ці, шляхом організування кур­ сів, влаштовування доповідей і посиленого заохочування сумівців до самоосвіти. Організуван­ ня бібліотек повинно стати важ­ ливим допоміжним чинником у культ-освітній праці; в) З’їзд доручає розгорнути інтенсивну працю для включен­ ня українського доросту, юна­ ків і юначок, в ряди Юного СУМ-у. Крайовий З’їзд доручає Крайовому Комітетові підготу­ вати виховників ЮСУМ-у, ор­ ганізовуючи курси, уважає за доцільне створення Виховної Ради ЮСУМ-у і продовження організовувати відпочинкововиховні табори ЮСУМ-у; г) Крайовий З’їзд доручає Крайовому Комітетові, Осеред­

гостріше проти насильного ви­ кам і всьому членству розбудо­ вувати надалі зв’язки з чужин­ возу ворогом українського на­ цями і їхніми організаціями та роду, особливо молоді, на ка­ торжні роботи в азійську час­ при допомозі книжок у чужих тину московської імперії. мовах ширити правду про Ук­ раїну; ОСЕРЕДОК С У М -у в РЕДІНҐУ ґ) З’їзд уважає, що видавни­ чу діяльність треба провадити Хоч не велика кількістю сво­ під кутом зору доцільности, їх членів українська громада в щоб вона служ ила для розши­ м. Редінґ, але яка ж рухлива і рення світогляду, піднесення активна вона в порівнянні до освітнього рівня і зміцнювала інших, навіть з більшими мож­ ідейні основи загалу членів ливостями. Не входячи в зміст, СУМ. З’їзд закликає всіх членів од­ перелічимо в хронологічному порядку працю мистецьких нодушно піддержувати видан­ гуртків української громади в ня СУМ, а особливо журнал Редінґу, як це було подано в «Аванґард»; культ-освітнього референ­ д) розуміючи потребу і важ­ звіті Осер. С У М на загальних ливе значення фізичного вихо­ та зборах Осередку, які відбулися вання в молодечій організації, 27 лютого ц. р. За час від 14. 2. якою є СУМ, З’їзд зобов’язує 1954 до 27. 2. 1955 р. було: членів зактивізувати себе на Відсвятковано 5 національних спортовому відтинку. свят з академіями. 21. 2. 54 р. 3. П ривіти: 7-ий Крайовий З’їзд СУМ у влаштовано приняття для всіх матерей з дітьми, на якому ви­ Вел. Брітанії, що відбувається брано з-поміж дітей княгиню у 30-ліття заснування і 25-літкраси, яка 26. 2. 54 репрезенту­ тя процесу СВУ-СУМ, клонить вала українських дітей на фе­ голови перед пам’яттю осново­ стивалі «княгинь краси» в місь­ положників СВУ-СУМ, що по­ кій ратуші. При цій нагоді на­ несли велику жертву для нев­ ші діти вручили посадникові мирущої ідеї України. міста 6 фунтів на допомогу си­ З’їзд шле гарячий привіт ук ­ ротам. 28. 3. 54 поставлено п’єсу раїнському народові на Укра­ «Шлях до свого дому». 26. 4. 54 їні, а особливо незламним бор- англійські українців цям-революціонерам у підпіллі влаштували приятелі чайний вечір д л я і бажає їм сили й твердости ви­ нашої громади. 18. 5. 54 проф. тримати тяжке лихоліття мос­ П. Олійниченко зробив допо­ ковської неволі і діждатися відь про СВУ та її діяльність. визволення. 6. 54 громада взяла участь в З’їзд щиро вітає високих Іє­ 27. католицькім поході в місті. 15. рархів обох українських Цер­ 54 відбулось окружне свято ков, Центральний Комітет, Кра­ 8. ніх вояків. 9. 10. 54 в ід­ йові Комітети і членів СУМ, всі колиш крито суботню ш колу д ля укр. українські національні устано­ дітей. 14. 11. 54 засновано капе­ ви й організації та все патріо­ лю бандуристів. 28. 11. 54 відбу­ тичне українське громадянство лось окружне Марійське свято. у цілому світі. 20. 12. 54 влаштовано св.-мико­ 4. О крема постанова: лаївський вечір для дітей; 7. 1. 55 спільна свят-вечеря з уч а­ 7-ий Крайовий З’їзд СУМ у стю голови міста. Вел. Брітанії висловлює глибо­ Участь «редінців» в інших ке обурення і протестує якнай95

місцевостях: 27. 2. 54 частина членів взяла участь у відзна­ ченні 50-ліття гетьманича Д. С кор оп адського в Лондоні, 11. 4. 54 взято організаційну участь в протестаційній маніфестації в Лондоні в роковини переяслав­ ського договору. 31. 6. 54 р. ор­ ганізована участь в сумівському Здвизі в Ноттінґгамі. 7. 3. 54

дано концерт в гостелі Вістер. 26. 6. 54 в Флаквел Гет також концерт. 15. 7. 54 на запрошен­ ня англійців концерт в Ґрезлей Ґрін. 7. 10. 54 знову кон­ церт для англійців в Редінґу. 24. 10. 54 концерт для американців в Ньюбері. 15. 8. 54 концерт в часі окружного свята колиш­ ніх вояків.

К У Л Ь Т У РН О -О С В ІТ Н Я П Р А - ЦЯ О КРУЖ Н О ГО К О М ІТ ЕТ У С У М -у В М АН ЧЕСТЕРІ

Культурно-освітня праця зай­ для влаштування святочних сходин, дискусійних вечорів то­ няла особливе місце в щоден­ ному житті членів СУМ, як це що. Окружний Комітет видав друком книжку п. М. Л о м ац ь видно із звіту керівника к уль ­ кого «Любов Батьківщини» і турно-освітнього відділу при цикльостилем велику кількість Окр. Комітетові СУМ у Манче­ стері В. Голиша. Друг Голиш рефератів і сценічних картин на різні теми того ж автора. З а говорить, що в загальному ді­ яльність його відділу проходила відомом Крайового Комітету СУМ ці матеріяли були розісла­ в двох напрямках: влаштуван­ ні до всіх Осередків СУМ. На ня імпрез навчально-виховного жаль, не всі Осередки спромог­ і репрезентативного характеру, лися повернути Окр. Ком. на­ видавання різного роду матеріялів, які б сприяли поширен­ лежність за одержані матерія­ ли, чим утруднили видання сві­ ні знання і світогляду сумівців. В роковини проголошення са­ жих. мостійносте і соборности Укра­ їни було влаштовано, у 1954 і у 1955 роках величаві академії з участю великої кількости укра­ їнців і визначних гостей з-по­ серед інших національностей. Академії перетворювались у мо­ гутню маніфестацію нашої єдности й вірности ідеї самостій­ носте України й терплячому під московським чоботом нашому народові на батьківщині. Широко було розгорнено ви­ давничу діяльність, щоб забез­ печитися матеріялами для різ­ них потреб, як ось поширення політичного світогляду членів, Л а н к а ІО С У М -у в Р убе (Ф ранція) ЗБІЛЬШ ЕННЯ Л А В С У М -у, 'З ГУ РТ У В А Н Н Я Н А В К О Л О НЬО­ ГО В СІЄЇ У К Р А ЇН С Ь К О Ї М ОЛОДІ Н А ЧУЖ И Н І — ПОЧЕСНИЙ О БО В’Я З О К КО Ж Н О Ї Д У М ІВ К И І КОЖ Н ОГО СУМ ІВЦ Я!

96

С ум івц і в Б е л ь гії чітки м и кр окам и м арш ую ть на в ідк р и ття З дв и гу С У М -у 1954 р. На п ер едн ьом у п л я н і — 1’ го лов а К К С У М -у О. К о в а л ь та М. К о гут БЕ ЛЬГІЯ

VIII. Крайовий З’їзд СУМ-у в Бельгії, що відбувся 27. бе­ резня 1955 в Брюсселі, дав на­ году для пороблення підсумків праці за останній діловий рік та обговорення важливіших пи­ тань роботи СУМ-у в загально­ му. В порівнянні з попередніми роками, на З’їзд прибуло неве­ лике число сумівців, а це з ува­ ги на урядову заборону приїзду до Брюсселю в зв’язку з хри­ стиянськими шкільними мані­ фестаціями. Перед З’їздом в церкві св. Володимира, о. Костенобль від­ правив Богослуження в наміренні СУМ-у та Панахиду за поляглих сумівців. З’їзд розпочався молитвою, яку провів присутній на З’їзді капелян КК СУМ-у о. Д. Дзво­ ник. Письмові й усні привіти наспіли від гр. кат. духовенства в Бельгії, ЦК СУМ-у, КК СУМ-у Великої Брітанії, ГРУГОБ, УДК, СУРБ, ОУБ, УНОТ, Ко­ оперативи «Дніпро», ТБУВ і НаСУС. В привітах, як письмових т

так і усних, в загальному ви­ словлювано, що впродовж на­ шої історії українська молодь дала багато доказів незрівняного геройства й любови до України. Молодь на еміграції має допомагати в боротьбі, яку веде сьогодні Україна і в духо­ вій єдності з Батьківщиною Приступивши до офіційної частини З’їзду, делеґати оплес­ ками обрали Президію в складі: о. Д. Дзвоник та проф. І. Ви­ тязь — почесна президія; О. Коваль — предсідник, Ф. Михайлишин — заступник, Б. Ви­ тязь і В. Яремкович — секре­ тарі. Після того обрано комісії: мандатно-верифікаційну, номінаційну та резолюційну. Звіти з діяльности за діловий рік здавали всі члени КК. Пер­ ший почав звітувати голова КК О. Коваль. В своєму звіті він зазначив, що якщо йдеться про реалізацію нашого основного завдання, то треба щиро сказа­ ти, що наші зусилля були за­ слабі, щоб осягнути якісь трив­ кіші і більш помітні результа­ 97

ти. А ле все ж таки маємо заслу­ ги в тому, що нашою працею, нашою активністю зберігли і скріпили наші попередні осяги та дали основи організації Юно­ го СУМ-у, що мас прийти нам на зміну. Наш побут на чужи­ ні і наша Батьківщина ставлять перед нами вимогу репрезенту­ вати і пропагувати українське ім’я перед зовнішнім світом. Про це виразно говорить звер­ нення Воюючої України, вима­ гаючи від української молоді і всієї еміґрації ширити правду про Україну та її боротьбу за свободу. СУМ щорічно бере участь в різних маніфестаціях та організує власні Здвиги, чим привертає на себе увагу чу­ жинців. Через те ми добре відомі і то до тієї міри, що бельґійці вже не одноразово запрошують нас до участи в своїх маніфе­ стаціях. СУМ в Бельгії с також в тісному контакті з іншими громадськими установами. Із звітів членів КК СУМ-у слід занотувати, що в звітному році вибуло з рядів СУМ-у в Бельгії біля 100 осіб, виїжджа­ ючи на еміграцію та до Вартівничих Сотень. Таким чином стан сумівців обнизився до 300 членів. В звіті з культурно-освітньої праці Е. Гановський відмітив, що тяглість діяльности Крайо­ вого Комітету, як також пооди­ ноких осередків, спричинилась до того, що в нас витворився особливий стиль праці й пев­ ні традиції. Окрему увагу культурно-освітнього референта бу­ ло звернено на систематичне виучування українознавства, вивчення та поглиблення знан­ ня ідеологічних основ СУМ-у і ін. В культурно-освітній ділянці, хоч в загальному праця послаб­ ла через відплив частини ак­ тивних кадрів, все таки ведено нормальну працю, відзначува98

вано національні свята, влаш­ товувано імпрези та проведено два обласні свята молоді і ве­ личавий сумівський Здвиг з ба­ гатою програмою в Намюр. Два десятки сумівців склали іспити першого ступеня і склали при­ речення на Здвизі. Найкраще працювали осередки: Вам, Ейзден, Шарлеруа, і початково Льєж. Відплив одної частини сумівського активу спричинив також бюджетовий недобір КК на 2.832 фр., бо з самих членських вкладок замість заплянованих 18.000 приходів, вплинуло всьо­ го 14.935 фр. Очевидно, що цей стан був спричинений також послабленням обов’язковости деяких осередків. Дуже добре випала цьогорічна коляда СУМ-у, що принесла 27.185 фр. Послаблення праці серед до­ рослих сумівців, а особливо їх відплив до інших країн, вдалося поповнити в цьому році молоде­ чими кадрами — Юним СУМ-ом. В цій ділянці пророблено по­ важ ну роботу, як серед ЕИХОВників так і серед юнацтва. Щоб забезпечити юнацькі Відділи відповідними виховниками, КК перевів перший курс для виховників Ю СУМ-у. В загаль­ ному відбуто 5 вишкільних днів з 25 годинами навчання. Участь в тих курсах брало 11 виховників від 9 Осередків СУМ-у. Ви­ кладачами були: о. Д. Дзвоник, пані Іванна Петрів, проф. О. Кульчицький, д-р В. Попович та пп. Г. Ощипко і Микола Ко­ гут. В цілому випущено 42 сто­ рінки вишкільного матеріялу. До сьогодні зорганізовано 9 Відділів ЮСУМ-у, з чого 6 ак­ тивних. Разом охоплено в ряди ЮСУМ-у 160 дітей шкільного віку. Найкраще працює Відділ ЮСУМ-у Вам, де виховникові д. Закорчемному допомагають п. В. Шостаківський та о. Мітр. Прот. І. Бачинський. Далі треба

відмітити працю Відділів Юлися різні причини. Одначе, в СУМ -у Льєж, Ейзден, Вотем, а активи обидвох осередків треба останньо Ватерсхей. вписати організацію відділів ЮСУМ-у, що виявили жваву Вибраний новий склад Кра­ діяльність. Відділ Вотем нара­ йових Органів СУМ-у: О. Коваль — Голова, М. Ко­ ховує 25 дітей, а Льєж 15. В першому керує В. Назарів і Нагут — Заступник і Керівник талія Красюк, а в другому Оль­ ЮСУМ-у, І. Левицький — Се­ кретар і Організ. Керівник, Г. га Лубська і Михайло Кузьо. Балетом провадить М. Корній­ Ощипко — Культурно-Вихов­ ний Керівник, Е. Гановський — чук. При КО Льєж був актив­ ний єпортовий гурток, що взяв Фінансовий Керівник, Б. Ви­ був перше місце в відбиванці на тязь — Керівник Зовн. Зв’язків, Здвизі СУМ-у. Я. Петрух — Керівник Преси і Тому, що не було проведено Спорту, М. Корнійчук, Ф. Михайлишин і В. Яремкович — контролі діяльности обидвох КО, предсідник Зборів О. Ко­ Заступники. Контрольна Комі­ валь поставив внесок на умовне сія: д-р В. Попович — Голова, Б. Ващук і Я. Сорока — Члени. уділення абсолюторії уступаю­ Товариський Суд; А. Гончарів чим членам КО, яке ввійде в — Голова, Г. Ковто і С. Бойко силу по переведеній поовірці новою Контрольною Комісією — Члени. Після вибору нових Крайових при умові, що все знайде впорядку. Органів СУМ-у, прийнято за­ гальні резолюції і ряд рішень Відтак проголосовано злуку стосовно дальшої праці. осередків Льєж і Вотем в один Відшиванням «Не пора» за­ осередок. Новий КО вибрано в кінчено VIII З’їзд СУМ-у. Кож­ наступному складі: Осип Варний присутній сумівець виходив хола — голова, Олекса Бабовал із З’їзду з ясним образом зав­ — заст. голови і організаційний, дань і рішучою поставою до Іван Харів — секретар, П. Чу­ дальшої праці на обраному бик — скарбник, В. Хімчак — шляху. культ.-освітній і Б. Сверид — спортовий. ЗА Г А Л Ь Н І ЗБОРИ ОСЕРЕДКІВ Контрольна Комісія: Борачок С У М -у Л Ь Є Ж І ВОТЕМ — голова, Грет і В. Савчук — Крайовий Комітет СУМ-у, в члени. На закінчення Зборів до при­ висліді здекомплетування КО сутніх промовив о. капелян Д. Льєж і неактивности осередку Вотем, взяв ініціятиву скликан­ Дзвоник, завзиваючи сумівців ня спільних Загальних Зборів до християнського життя і здійснювання гасла «Бог і обидвох осередків на неділю Батьківщина». Збори закінчено 20. 3. 55. відспіванням «Не пора». Звіти з діяльности КО Льєж були неповні, через відсутність З А Г А Л Ь Н І ЗБОРИ ОСЕРЕДКУ голови і кількох членів КО, хоч С У М -у В А М в загальному робота була про­ Збори відбулися 27. 2. 55 в ведена доволі інтенсивна. Виїзд Сільшости сумівців до вартівни- присутності голови КК С У М -г О. Коваля, який керував Збо­ чих сотень припинив ту діяль­ ність. Осередок Вотем, хоч і до­ рами. волі чисельний, не проявив на­ Звіти уступаючого КО вияви­ лежної діяльности, на що скла ли велику активність Осеред­ 7*

99

ку, головно в культурно-освіт­ ній ділянці і в організації Юно­ го СУМ-у. Всі національні ро­ ковини і свята були відмічені урочистими академіями, або святочними сходинами. Біль­ шість членів Осередку брали участь у всіх важливіших ма­ ніфестаціях крайового порядку. Спільно з Філією УДК влашто­ вано Свят-Вечір, де взяло участь понад 120 осіб своїх і чужих гостей. СУМ провів коляду, що, враз і з ланкою в Помероль, дала понад 4.500 фр. доходу. На всіх 48 членів Осередку ще 10 не здали іспитів українознав­ ства і не зложили причення. Відмічено одначе, що частина сумівців занедбується у своїх обов’язках, не приходячи на сходини і не читаючи сумівської та взагалі української пре­ си. Мало прочитано книжок з місцевої бібліотеки. Дуже поті­ шаючим явищем є оформлення Юного СУМ-у, який нараховує вже 37 хлопців і дівчат. За не­ сповна півроку праці з Юним СУМ-ом відбуто 35 сходин. Діти творять окремий драматичний гурток, яким керує В. ІПостаківський. КО СУМ-у справлявся совіс­ но зі своїх обов’язків, як щодо роботи серед членства, так і щодо звітности до КК. Збори перевибрали на голову КО — Василя Закорчемного. До складу КО ввійшли: Ст. Бойко — секретар, Д. Лозинський — культ-освітній, Коцко — скарб­

ник, В. Бордун — спортовий; голова Контр. Комісії: Михайло Дуда. На закінчення Зборів винесе­ но рішення застосувати дис­ циплінарні санкції супроти не­ обов’язкових сумівців, включно до виключення з СУМ-у. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ К О С У М -у В З В А Р Т С Б Е Р Г -у

20. березня ц. р. в приміщен­ ні місцевої домівки УДК відбу­ лись чергові Загальні Збори. Збори відкрив голова КО д. В. Козицький привітавши пред­ ставника КК, членів осередку та гостей. Збори пройшли в ді­ ловій атмосфері. Від КК СУМ -у був присутній Я. Петрух. До складу КО СУМ -у увій­ шли: Василь Козицький — го­ лова, Михайло Лупик — заступ­ ник голови і організаційний, І. Галабурда — секретар і керів­ ник ЮСУМ-у, Михайло Кор­ нійчук — культурно-освітній реф., Василь Куриляк — скарб­ ник, Василь Синичак — керів­ ник спорту. До Контрольної Комісії вибрано: Федор Мамутенко — голова, Параскевія Петрик, Володимир Козій — члени. Після зборів відбулася проба ЮСУМ-у під проводом пані П. Галабурди. Юні сумівці приго­ товляються до попису, який відбудеться незабаром в новій домівці. Між іншим приготов­ ляється інсценізація «Зустріч побратимів».

АМ ЕРИ КА

Спілка Української Молоді Америки є однією з найчисленніших організацій не лише аме­ риканського континенту, але й з-поміж інших країн україн­ ського поселення. Можна сміливо ствердити, що колишні противники СУМ-у з різних середовищ української 100

громади повністю скапітулювали перед розвитком і працею СУМ-у Америки. В той самий час, коли відбувся перший ор­ ганізаційний з’їзд СУМ-у Аме­ рики, цебто літом 1950 p., від­ бувся і перший організаційний з’їзд іншої організації молоді — ОДУМ, створеної в противагу

сумівському рухові. За п’ять років діяльности СУМ Америки має 35 осередків та понад 3.500 членів, а крім того здобув собі десятки тисяч приятелів і дру­ зів серед всіх українців амери­ канського терену. За ці ж роки ОДУМ абсолютно не виявив своєї діяльности. А шкода, бо напевно молодь, яка пішла до ОДУМ-у, могла була спричини­ тися до ще більшого розгорнен­ ня праці, якщо б її політичні керівники не мали на меті тіль­ ки конкуренційну працю. СУМ Америки має сьогодні свої власні кадри керівників і активу, які прибули з Німеч­ чини, Англії, Бельгії. Має та­ кож велику матеріяльну базу. Провідний актив СУМ-у виро­ бився у практичній роботі на досвідчених керівників, які ке­ рують працею у великих маштабах цілих стейтів. Своєю напо­ легливою працею СУМ Амери­ ки здобуває чимраз більше до­ вір’я в українській спільноті. Для ширшого розгорнення пра­ ці та реалізовання всіх задумів сумівські осередки почали к у­ пувати будинки. І так, напр., у Чікаґо осередок ім. Павлушкова купив будинок за 15 тисяч долярів, у Бофало осередок ім. Лесі Українки набув будинок за 28 тисяч. Головна Управа СУМ -у Америки вирішила при­ дбати юнацьку оселю недалеко Ню-Йорку. Знайдено відповід­ ну місцевість, розташовану біля гір і серед лісу з річкою побли­ зу. Оселю куплено за 50 тисяч долярів. Таким чином сумівська молодь Америки має змогу про­ вадити літо у своєму власному таборі, в українському оточенні та виховуватись на добрих громадян і патріотів нації. Ось у скороченні «Звернення» ГУ СУМ Америки до громадян­ ства в США в справі набуття сумівської оселі.

У к р а їн ц і й У к р а їн к и !

«Американські українці мо­ жуть бути горді за своїх дітей, які можуть бути зразком фізич­ ного й культурного виховання» — таку думку про Спілку Укра­ їнської Молоді Америки висло­ вив голова Вільних Заложень Американської Преси п. Стон, ознайомившись з життям СУМА. Про діяльність СУМА для справи визволення України най­ краще промовляють телеґрами Президента США Д. Айзенгауера, які він був надіслав Першому й Третьому Здвигам СУМА, та пиивіти від тридцяти сенаторів і конгресменів, які отримав Третій Здвиг у 1954 році. Це лише два приклади з ба­ гатьох осягів СУМА в ширенні правди про Україну в амери­ канському світі. А ле поза цією зовнішньою ро­ ботою в СУМА йде напружена внутрішня праця сповнена бо­ ротьби за душ у й тіло україн­ ської молоді, за збереження українського покоління. Ви, Батьки й Матері, з влас­ ного досвіду знаєте, як важко на чужині виховати свою дити­ ну в українському дусі, зберег­ ти її для нації. Українська діт­ вора народжена в США в біль­ шості вже не говорить рідною мовою, відчужується від своїх батьків, а значить і від україн­ ської громади. Спілка Української Молоді Америки, якраз пильну увагу присвячує вихованню україн­ ської молоді, а зокрема цієї діт­ вори. Широко розгалужена сіт­ ка Осередків СУМА по цілій Америці уможливлює охопити лавами юнацтва велику кіль­ кість дітей. С ьогодні в ю нацтві С У М А н а ­ р ах о в у є ть с я б іл я 1 500 ю н ак ів і ю начок у віці в ід 6 д о 18 років, сер ед я к и х багато в ж е н а р о ­ 101

д ж е н и х на ем іґр ац ії. Це ч и сло постійно зростає!

Вже тепер вихованці Юної СУМА ширять правду про Україну — виступають по теле­ візії, на антикомуністичних кон­ ференціях американської мо­ лоді в школах. Виховувати українську мо­ лодь на корисних і національ­ но-свідомих українців є завдан­ ням СУМА! В той час, коли Москва масо­ во вивозить українську молодь в Середню Азію з метою дена­ ціоналізувати її, ми тут у США повинні приділити максимальну увагу збереженню української молоді. Це за вд ан н я не є ли ш е обов'язком сам и х організацій м оло ді, а л е всього укр аїн сько го гр о м адян ства!

У своїй виховній роботі Спіл­ ка Української Молоді Америки натрапляє на цілий ряд проб­ лем, які без підтримки всього українського громадянства в США подолати не зможе. Спілка Української Молоді Америки потребус власної х а ­ ти — власної Оселі! Якщо хочемо втримати нашу молодь в українському оточен­ ні, мусимо для неї бодай у ме­ жах можливого створити такі умовини, в яких знаходиться молодь американська. Вже три роки СУМА влашто­ вує в літні місяці відпочинкововишкільні табори для молоді й доросту, але вони не є тим, чим мають бути. Бо на чужому — туди не йди, того не чіпай, там не ступай... А молодь хоче займатися спортом, розважа­ тися, вчитися й таборувати! С п ілк а У к р аїн с ь к о ї М олоді А м ер и к и в и р іш и ла р о зб удув ати свій власн и й к у л ь т у р н о -в и х о в ­ ний і відп очин кови й центр з в ласн и м спортовим майданом, з човнами на ріці чи озері, з в л а с ­ ного ш колою , з в ласн и м лісо м і господарством ! 102

Саме тепер, для її придбання, серед членства С У М А прова­ диться збір потрібних коштів. Для цього змобілізовані всі сумівські сили. Збірку очолюють спеціяльно покликані при Осе­ редках Комітети Купівлі Оселі, до складу яких входять також представники Батьківських Ко­ мітетів та Виховних Рад. Збірковою акцією керує Комітет Купівлі Оселі при Головній Управі СУМА в Ню-Йорку. Для збіркових цілей випуще­ но спеціяльні жетони вартістю в 5, 10, 25, 50 і 100 долярів, які вручатимуться жертводавцям. Жертводавці, які складуть по 25 долярів, будуть поміщені в пропам’ятній книзі Оселі СУМА, як її фундатори, а прізвища жертводавців по 100 дол. крім запису в книзі запроектовано вирізьбити на пропам’ятній дош­ ці, яка буде вмурована на в’їздній брамі Оселі. А др есую ч и це зверн ення до ук р аїн сь к о го гром адян ства, С п іл ­ к а У к р а їн с ь к о ї М оло ді А м е р и ­ ки певна, що серед ам ер и к ан ­ с ь к и х у к р аїн ц ів не зн ай деть ся та к и х , я к і б в ідм о в и ли в л ас н ій м о ло д і в допом озі! Х а й збірщ ики С У М А б у д у т ь баж ан и м и гістьм и в ко ж н ій у к р а їн с ь к ій родині!

Пожертви можна також над­ силати на адресу: Р. О. Box 2 1 1 Cooper Sta., N ew Y o rk 3, N. Y.

Деякі осередки СУМ в США змогли зорганізувати свої влас­ ні радіопередачі, програми яких є на дуж е високому рівні. Та­ кож за свої власні кошти винаймали на деякий час радіоавдиції. Сумівці організують різні конференції, з’їзди, ама­ торські виступи, імпрези, не зупиняючись перед ніякими матеріяльними витратами. Так напр. прапороносний осередок СУМ-у ім. Лесі Українки в Бофало вирішив придбати власну

илами поповнюються М-у в США. Члени СУМ-у в одностроях на Всеамериканський СУМ-у в 1954 р.

нт із викладів для май­ ЮСУМ-у при ку ім. Лесі Українки в о. Проф. 3. Саган читає (Фото Леоніда Царика)

в и ро бн и к ів

духову оркестру. Не маючи гро­ ша, Управа осередку позичила 300 долярів серед свого активу і скликала 25 членів осередку на нараду. На нараді Управа подала свій плян купна інстру­ ментів, заявляючи, що мас ли ­ ше 300 долярів, а щоб купити інструменти на виплату, треба готівки 2.800 долярів. Голова осередку запропонував 25-ом членам принести завтра по 100 дол. кожний, щоб післязавтра мати власні інструменти. На­ ступного дня 22 сумівці при­ несли по 100 долярів. Тепер осередок мас власну оркестру і своїми виступами по містах США здобув потрібні фонди на сплату інструментів. Осередок в Бофало є найактивніший і став прапороносним. А ле зма­ гання за прапор продовжуєть­ ся, бо й інші осередки виріши­ ли здобути переходовий прапор. Є дуж е багато позитивів у праці осередків СУМ Америки. Бо життя в США є багате і дає змогу розгорнути всі свої сили. А ле є ще багато і недоліків. До них можна зарахувати і помил­ ки провідного активу СУМ-у. А саме: за наявности великої ме­ режі сумівських осередків у США, стан членства в цих осе­ редках не є ще задовільний. Пропорційно до української па­ тріотичної громади членство СУМ -у і Юнацтва є незадо­ вільне. На нашу думку і Го­ ловна Управа і Управи осеред­ ків СУМ -у слабо працювали на організаційному відтинку серед молоді, бо СУМ в Америці по­ винен подвоїти число чле­ нів. Другою непросимою по­ милкою провідного активу СУМ в Америці є те, що він не зумів зацікавити широкі ряди сумів­ ців у придбанні літератури, книжок, газет, журналів. Су­ мівці беруть активну участь в різних імпрезах, акціях, мані­ фестаціях, провадять різні ха104

ритативні збірки, але замало ці­ кавляться сумівськими видан­ нями. Подібне явище с і в К а­ наді. Придбання домівок, оркестр, творення драматичних гуртків, хорових, спортових і інших гуртків є необхідністю в систе­ мі виховної роботи молоді, але невільно за н едб ув а ти освітню ділянку. А якраз в багатьох осередках СУМ-у Америки най­ гірше стоїть справа з придбан­ ням виховної літератури. При­ кладом може послужити хоч би кольпортажа ж урналу «Аванґард», або «Крил», чи книжок, які ЦК СУМ -у друкував і ви­ силав до осередків. З прикріс­ тю мусимо ще раз підкреслити, що сумівці, як передова наша сила, занедбали матеріяльну до­ помогу друкованого українсько­ го слова. Буває таке, що сумів­ ці витрачають за один вечір де­ сятки долярів на різні това­ риські забави, навіть не зав­ жди потрібні, але купити за пів доляра журнал чи яку книжку — це вже вважають за «викинення гроша». СУМ видав книжки про голод в Україні, про колективізацію і розіслав ці книжки по осередках. А ле тільки два чи три осередки придбали й розповсюдили ці книжки, безкоштовно по чужи­ нецьких бібліотеках. А десятки осередків СУМ-у досьогодні тримають у себе нерозпечатані посилки книжок і не кольпортують. Тому успіхи якогось осередку СУМ -у треба оцінювати не тільки по тому, що він придбав оркестру та створив самодіяль­ ні гуртки, але в першу чергу треба брати на увагу те, як да­ ний осередок кольпортує літе­ ратуру, як він нею цікавиться та який культурний, загально­ освітній рівень мають сумівці. Ж . В.

Н А Ш А О СЕЛЯ

СУ М А м ер и к и придбав за 50 ти сяч д о л я р ів в ц. р. цю в е л и к у О селю д л я л іт н іх таборів. В и д О селі

З-поміж сорока об’єктів, за­ пропонованих Головній Упра­ ві СУМА під Оселю, Комітет К упівлі Оселі зупинився на відпочинковій посілості Foun­ tain M anor в стейті Ню-Йорк, яка віддалена на 80 миль від Ню-Йорку у північному на­ прямку. За вісім миль від Осе­ л і проходить автострада ч. 17, а попри саму її браму бічна ч. 209. Посілість знаходиться в місцевості, де є безліч підпочинкових місць та таборів. В цій околиці вона є найбільшою та славиться, як одна з найкра­ щих. Після детального ознайомлен­ ня з посілістю членів Головної Управи СУМА та членів Комі­ тету К упівлі Оселі, довершено її купно вартістю 50 тисяч до­ лярів. Правну сторону купна від СУМА провадить адвокат Гаврилко. Відтепер господарями Foun­ tain M anor є Спілка Українсь­ кої Молоді Америки, про що з приємністю повідомляємо все наше членство. Наша Оселя положена на рівній височині біля стіп гір­ ського хребта Кетскил. Сто

п’ятдесят акрів землі у формі прямокутника простягаються від дороги ч. 209 до підніжжя згаданих гір. Найбільшою цінністю Оселі е її забудови. Основних будинків є 11. З них 2 триповерхові, 1 двоповерховий, 6 одноповерхо­ вих та касино з невеликим майданцем рля танців. Триповер­ хові будинки з центральним огріванням придатні для вжит­ ку також в осінні та зимові мі­ сяці. У всіх будинках є понад 80 кімнат, переважно на дві особи кожна. В кімнатах повне устаткування: ліжка, столики, комоди, шафи, люстра, матра­ ци, подушки, простирала і т. п. При багатьох кімнатах є лазнички й душі. Велика кухня з просторою їдальнею готова для обслуги таборовиків чи відві­ дувачів. На її полицях гарнітур різного посуду на 200 осіб. Є дві залі з відповідним умеблюванням, а в одній з них — кіноекран та прожектор для висвітлювання звукових ф іль­ мів. Оселя радіофікована і має безпосередній телефонний зв’я­ зок з довколишнім світом. Во­ да і електрика є в кожній кім­ 105

наті. Оселя також має власне джерельну воду, яка шукає ви­ особове авто. ходу в напрямі озера. Від річ­ Оселю куплено, як кажуть, ки до самого підніжжя гір ро­ «на ходу», включно з різним сте густий ліс. спортовим устаткуванням т а " Зі сторони Ню-Йорку доїзд спортовим знаряддям. Оселі СУМА дуже зручний. В напрямі гір, за милю від до З самого міста постійно курсу­ забудов, пливе бистра невелич­ ють автобуси, які мають зупин­ ка річка, що перерізує посілі­ ку біля брами Оселі. Автобус з сть. З цієї річки наповнюється Ню-Йорку до Оселі коштує 6 водою глибоке двоакрове озеро. долярів і проходить віддаль за Вона з озера витікає в іншому 2 год. ЗО хвилин. кінці також в річку. Озеро при­ датне для купання, водного У цій короткій характеристи­ спорту та рибної ловлі. ці немає змоги подати вичерпні Місцевість між забудовами та дані про куплену Оселю СУМА, річкою гориста, поросла лісом однак і цих загальних досить, і травою. Є сад, який потребує іцоб зорієнтуватися в її варто­ відновлення та фахового до гля ­ сті і переконатися, що вона ціл­ ду. В багатьох місцях на по­ ком відповідає тим вимогам, які верхню землі просочується під­ ставить до Оселі Спілки Укра­ земна вода, що свідчить про їнської Молоді Америки. ОСЕРЕДОК С У М -у В Б О Ф А Л О

Весною 1955 відбулися 5-ті річні Загальні Збори Осередку СУМА ім. Л. Українки в Бофало. Збори відкрив голова Анатоль Гайдар. Представники поодино­ ких членів і 68 членів Юного вітали Збори. Осередок начисляє 129 дійс­ них членів і 68 членів Юної СУМА. 27-го червня 1954 року Осе­ редок влаштував величаве «Свято Молоді», на яке прибу­ ли Осередки з Клівленду, Рочестеру й Сиракюз. Організовано поїздки на сумівські свята до К лівленду й Рочестеру, на- зу­ стріч українців Америки й К а­ нади в Торонто та на 3-ий Вєеамериканський Здвиг сумівської молоді в Бавнд Бруку. За звітовий час одержано 327 ли­ стів, а вислано 2.304. На терені Осередку діють гуртки самодіяльности: духова оркестра, чо­ ловічий хор, драматичний гур­ ток, танцювальна група, струн­ 100

на оркестра й жіночий квартет. Балянс їхньої праці — 40 ви­ ступів на терені Бофало в Рочестері, Сиракюзах, Клівленді, Торонто, Сент Кетринс і на Здвизі СУМА в Бавнд Брук. Драматичний гурток поставив п’єсу І. Тобілевича «Суєта», яка пройшла з повним успіхом в Боффало, Сент Кетринс і Рочестері. При Осередку щоміся­ ця виходила стінгазета «Наш Шлях». В зимові місяці провад­ жено курси українознавства. Загальний оборот Осередку ви­ носив 30.885 долярів. Дуже рух­ ливим був Відділ Юного СУМА «Батурин», поділений на 6 ла­ нок. Кожна ланка провадила свої сходини раз на тиждень, за програмою, узгідненою з Вихов­ ною Радою Осередку. Виховницями в поодиноких ланках бу­ ли дівчата із старшої ланки юначок. Особливим успіхом ко­ ристувався танцювально-драма­ тичний гурток Юного СУМА. Виключно силами нашого до­

росту влаштовано 15 травня 1954 року «Свято Матері», а 18 грудня виставлено дитячу п’єс­ ку «Дарунок Святого Миколая». Великою популярністю втіша­ лись наші молоденькі танцю­ ристи. Своїми виступами перед українською, а особливо перед американською публікою здобу­ ли вони признання своїх і чу­ жих. Не можна теж промину­ ти згадки про літній табір Юного СУМА, де 42 юних сумівок і сумівців з Бофало і Рочестеру, таборювали два тижні над озером Онтеріо. Та найбіль­ ше призначення прислуговує відділові Юного СУМА за про­ ведення різдвяної збірки для юних сумівців — залишенців в Німеччині й Австрії, яка при­ несла близько 1.300 дол. Щоб задовольнити пекучу по­ требу у власному приміщенні і щоб створити нашій юносумівській молоді гідні обставини до праці, Осередок спільно з міс­ цевим відділом ООЧСУ закупив великий, репрезентативний дім. Кінчаються звітування й по­ чинається дискусія над звітами. Критики мало, бо, як сказав по­ чесний голова Осередку п. проф. Саган, «праця була направду велика» і Збори одного­ лосно уділюють абсолюторію уступаючій Управі. Нову Упра­ ву очолює вже втретє Анатоль Гайдар, Контрольну Комісію Я. Морозевич, а Товариський Суд, друг О. Була. Загальні Збори кінчаються. Праця йде далі. Подруги і друзі сумівці, коли доля закине вас колись до Бо­ фало, прийдіть до нас і поди­ віться, як працює Осередок, який вже двічі одержав пере­ ходовий прапор Головної Упра­ ви. Прийдіть і огляньте наш дім, гордість українського Бо­ фало. В тихій, часом і незамітній праці здобуває наш Осере­ док щораз то більше признан­ ня серед нашого і чужого гро­

мадянства. Працею над собою для доброго імени нашої Бать­ ківщини здобуваємо ми «собі честь, а СУМ-ові славу». І. Ч. ГЕРОЯМ К Р У Т

Осередок СУМА у Вашінґтоні влаштував у залі «Найтс оф фитіяс Голл» Академію в честь героїв Крут, яку відкрив керів­ ник культурно-освітнього Від­ ділу Управи Р. Боднар. Американський гимн відспі­ вала п. Віра Задорепька, а до­ повідь виголосив д-р М. Куш ­ нір. У концертовій частині ви­ ступив жіночий хор Осередку СУМА з Балтимору. Під керів­ ництвом п. Анни Стельмах хор виконав дві пісні «Спіть, хлопці, спіть» і «Заквітчали дівчатонь­ ка» та мелодеклямацію «Жер­ твою в бою» при фортепіяновому супроводі п. Ліди Чумак. Академію закінчено відспіваням українського національ­ ного гимну. М ирои П илипець АМ Е РИ КАН Ц І ПРО ОСЕРЕДОК В Ч ІК А ҐО

У квітні ц. р. Осередок СУМА ім. Павлушкова в Чікаґо відві­ дали представники найбільшої місцевої газети «Чікаґо Сандей Трібюн». У двогодинній розмові вони цікавилися роботою Осе­ редку і взагалі Спілкою Укра­ їнської Молоді Америки. Пода­ ні їм інформації і фотосвітлини, 17-го квітня ц. р. появилися в згаданій газеті. Під заголовком «Український клюб працює тут» та «Свободолюбна молодь зу­ стрічається в ночі» подано ві­ домості про СУМ, про сумівську молодь, яка організувалась, щоб боротись за вільну Укра­ їну, і провадить тут в Америці культурно-виховну, спортову й політичну діяльність. Інформа­ ція писана в прихильному дусі й подає ще інші подробиці про українців у Чікаґо. 107

КОІІЦЕРТОВА ПОДОРОЖ

При Осередку СУМА в НюЙорку працює 6 активних гурт­ ків: музично-вокальний, танків, імпрезовий, драматичний, спортовий і декламаторський. Чотири перших провадять систематично працю, що у висліді дало змогу відбути успіш­ не концертове турне по сусідніх Осередках у містах Бруклин, Йонкерс, Джерзі Ситі, Бріджпорт та Алентавн. Своїми ви­ ступами концертова група здо­ була собі щирі симпатії збоку українських відвідувачів, які нагороджували їх гарячими оп­ лесками та квітами. Успіх цих концертів треба завдячувати терпеливій і наполегливій пра­ ці диригента музично-вокаль­

ного ансамблю п. інж. Степаняка. Ініціятива та щира праця в підготовці до цих концертів на­ лежить П. Поповичу, членові Головної Управи та керівнико­ ві музично-вокального ансамб­ лю, О. Ґензі культ-освітньому керівникові Управи Осередку, П. Шкафаровському керівнико­ ві драматичного гуртка, та ад­ міністраторові М. Дячишину. Концертова група провадить далі підготовку для пізніших поїздок, а музично-вокальний ансамбль плянує в найкоротшому часі «накрутити» кілька па­ тефонних платівок. І. Ю.

КАН АДА

Спілка Української Молоді в Канаді закріплює свою працю реальними ділами. За останні роки СУМ у Канаді спромігся придбати власними силами п’ять сумівських будинків і оселю «Веселка». Цим способом ство­ рено тверду матеріяльну базу для розгортання дальшої праці. Ці осяги доказують також, що СУМ у Канаді є реальною, пе­ редовою силою нашого суспіль­ ства, а не паперова організація молоді (а такі є в Канаді). Число членів СУМ-у щороку збільшується, як також зрос­ тають ряди доросту, які в май­ бутньому поповнять кадри стар­ ших. Крайовий Комітет СУМ-у в Канаді тісно співпрацює з ЦК СУМ -у і це повинно бути зразком для інших Крайових Комітетів. У квітні ц. р. КК СУМ-у роз­ почав акцію підготовки до від­ буття літніх виховних таборів для доросту, де діти мали б змо­ гу бодай раз у рік провести де­ який вільний час серед рідного 108

українського оточення. З метою створення цих таборів КК СУМ -у в Канаді проголосив у пресі і по радіо «Тиждень Юно­ го Сумівця», який тривав від 17 по 24 квітня. Також надруко­ вано спеціяльне звернення до українського громадянства і за­ клик до всіх членів СУМ -у до­ помогти матеріяльно і морально в цій важливій справі. КК СУМ-у у своєму «Зверненні до українського громадянства» пи­ ше так: «Виховання молодого україн­ ського покоління у повсякчас­ ній вірності українській виз­ вольній ідеї належить сьогодні до першочергових завдань на­ шої спільноти. У боротьбі за Душу української дитини з тем­ ними силами розкладової ву­ лиці ми зможемо перемогти тільки за умови максимального напруження творчих сил нашої спільноти.. .» Крім звернення і закликів, на сторінці «Трибуна Сумівця» при тижневику «Гомін України» з

9. квітня ц. р. уміщено статтю одного з керівників СУМ-у у Канаді — В. Кушмелина — під заг.: «Не легковажмо дійсности». Друг Кушмелин пише, що укра­ їнська еміграція на терені К а­ нади має багато даних на те, щоб не повторювати помилок наших попередників. Однією з таких помилок є наше ставлен­ ня до проблеми молоді. Автор розглядає цю проблему та за­ кінчує статтю плянами ство­ рення цього року виховних та­ борів на терені Канади. Для кращого зактивізування і охоплення нашої молоді у К а­ наді Центральний Комітет ви­ рішив відбути у серпні ц. р. 5-ий Світовий Конгрес Спілки Української Молоді якраз на терені Канади. Краєвий Комі­ тет СУМ-у, як господар канадійського терену, активно вклю­

чився в підготовку до відбуття конгресу. П. Ж-кв ВЕЛИКЕ СВЯТО ОШ АВИ (ОНТ.)

В неділю 24. 4. врочисто по­ свячено новозбудований дім ЛВУ та СУМ-у. У святі взяли участь числен­ ні гості, а в тім домініяльні по­ сли, посадник міста і члени міської ради, голови ГУ ЛВУ та КК СУМ-у, священики і пред­ ставники церковних громад і делегати товариств Торонта, Ошави, Гамільтону, Велланду, Кінгстону, Ст. Кетеринс і Ніяґара Фоле. Щиросердечно і дружньо вітали всі ініціяторів побудови дому «Дніпро» та членство Відділу ЛВУ та О. СУМ-у, що підтримали і допо­ могли завершити підняте діло.

АРҐЕН ТІН А

Річні Збори СУМ-у при Т-ві «Просвіта» в Буенос-Айресі, Арґентіна, відбулись 20. 2. ц. р. з участю делегатів СУМ-у і за­ прошених гостей. Після відчитання протоколу присутні ви­ слухали звіт голови СУМ-у Ярослава Кубина про працю

СУМ-у на терені Арґентіни за 1954 рік. Звіт виявив, що праця сумівців була трохи занепала як в освітньо-виховній, так і в громадській лілянках. Причи­ ною цього занепаду було в первідбулась дуже жвава дискусія над плянами праці СУМ-у, в

К о лон и С У М -у в и хо дять з прапорами на п лощ у д л я посвячення прапорів в Б уен о с-А й р есі (Арґентіна)

109

якій присвячено головну увагу справі Юного СУМ-у, доросту та шкільництва. Новий голова М. Рокуш ствердив, що най­ важливішу проблему українсь­ кої еміграції, а саме: справу молоді занедбано. З роками старше громадянство стає па­ сивне або відходить від громад­ ської праці. Немає кому його заступити. Не буде навіть кому заповнити збудовані нашою шу чеигу будова репрезента­ тивного будинку централі «Про­ світи», в якій сумівці брали чинну участь. Після дискусії та вислову абсолюторії уступаючій управі, вибрано нову управу в складі; Михайло Рокуш — голова, Яро­ слав Кубин — заступник. Ва­ силь Ващенко — секретар, Ва­ силь Качур — заступник, Лев Ришавий — культ-освітній ке­

рівник, Михайло Еернацький— заступник, Петро Ваєнко — скарбник. Доручено новій упра­ ві добрати собі організаційного керівника та керівника жіно­ чого відділу. Під кінець зборів громадою доми, як, напр., дім «Просвіти». Можна сподіватися, що слова М. Рокуша стануть напрямною цьогорічної праці сумівців А рґентіни і вони всі, разом з сво­ єю управою, докладуть сил і жертвенності для переведення в дію намічений плян. Немає сумніву, що ЦК СУМ-у і інші Крайові Комітети по всіх країнах нашого поселення, як у минулому, так і надалі, бу­ дуть допомагати відповідною виховною літературою сумівцям в Арґентіні бути в передо­ вих лавах для добра українсь­ кого народу.

П АРАГВАЙ

В попередньому числі ж ур­ налу ми подавали інформацію про діяльність СУМ-у в Параг­ ваї за 1954 р. Тепер хочемо до­ датково поінформувати наших читачів про велику патріотич­ ну роботу СУМ-у в цій замор­ ській країні. В минулому році сумівці ра­ зом з Т-вом «Просвіта» ведуть боротьбу з російськими прово­ каціями. Вони опротестували статтю, яка появилась на сто­ рінках російського часопису «Вестнік Бразилии» під заго­ ловком — «Русскими глазами Енкарнасіон и русские колонии». В тій статті подавалось неправдиві інформації, що в Енкарнасіоні, Кармені, Сандові, Капітан Міранда, Уру-Сапукай населення переважно «русскоє» та «русские с Галиции», а як коли зустрічаються такі, що себе називають укра­ їнцями, то це комуністи. На 110

таку провокацію українці від­ повіли масовими виступами. Щоб ще ясніше виказати ук ­ раїнське обличчя мешканців Парагваю, «Просвіта» разом з СУМ-ом узяли активну участь у святкуванні державної Самостійности Парагваю. Перший раз організованою колонією ішли вулицями укра­ їнці під своїм синьо-жовтим прапором на чолі з сумівєькою духовою оркестрою. Парагвайські суспільні і адміністративно-політичні чинни­ ки, духівництво і публіка за­ хоплено вітали невідомих для більшости їх наш прапор-символ маєстату Української Віль­ ної Держави. Після цієї української акції в парагвайській пресі появи­ лись інформативні статті про українську проблему та про різницю між українцями і «ру­ со», а серед населення пройшла

хвиля розмов на цю «тему дня». Т-во «Просвіта» і КК СУМ в Парагваї так само провели відзначення 300-ліття боротьби України проти Москви. В куль­ турно-освітній ділянці Централя Т-ва «Просвіти» і Крайовий Комітет СУМ-у виготовили і виголосили за одно півріччя 8 доповідей на такі теми: «Різдво Христове і наше по­ чуття до Рідного Краю», «Геть­ ман Богдан Хмельницький і його значення», «Тарас Шев­ ченко і його значення», «Виз­ вольна боротьба Карпатської України», «Тарас Шевченко — просвітянин», «Карпатська Січ», «Неправда совєтів про Переяс­ лавську угоду», «300-ліття бо­ ротьби україни проти Москви». Крім того силами Т-ва «Про­ світи» і сумівців були дані та­ кі імпрези: Дитяча вистава «Весела Но­ вина» на українське Різдво Христове з колядниками. Учас­ никами були діти, що виступа­ ли перший раз. Це виконува­ лось на сцені або під ялинкою. «Тарас Бульба» — історична п’єса. Поставив її гурток осе­ редку СУМ-у разом з Т-вом «Просвіта». Після вистави була

забава з оркестрою з кол. Бог­ данівна. Адміністратором ім­ прези був голова осередку Іл. Воробей. Постійним конферансьс-перекладачем для па­ рагвайських гостей при всіх імпрезах була Ніна Воробеївна. Весела вистава — «Турецькі старости». Поставив її теат­ ральний гурток ф ілії й осеред­ ку СУМ-у з кол. Тарасівка, під орудою Н. Романюка. Після ви­ стави була забава з участю другої оркестри сумівського осередку з кол. Сандова під кер. Ю. Герасимчука. Вистава трагедії «Брат на брата» театрального гуртка фі­ лії і осередку СУМ-у з колонії Богданівка під орудою О. Мартинюка. Академія на спогад 15-ліття повстання Карпатської Украї­ ни. Доповідь зробив інж. А. Кущинський. Художню частину виконували сумівці. Отже, за півріччя 1955 р. ра­ зом виголошено 8 рефератів та 7 імпрез. Беручи до уваги умо­ ви праці в цій країні, СУМ ра­ зом з Т-вом «Просвіта» виконує свої обов’язки для нашої укра­ їнської справи з честю. /

С ум івсь ка оркестра при О середку С У М -у ім. Т. Чупринки в М елборні (А встралія) виступав в У кр аїнськом у Народньому Домі 111

А В С Т Р А Л ІЯ

Голова Крайового Комітету СУМ-у друг О. Матяш і секре­ тар В. Пундак, разом з іншими членами, активно взялися за розбудову сумівського життя в цій заморській, екзотичній кра­ їні. З пересланих звітів і мате­ ріалів до ЦК СУМ-у наглядно видно, що нарешті вибрано на­ дійних керівників, які своєю жертвенністю і відповідальніс­ тю зуміють перебороти ті труд­ нощі, які стали через помилки попередників. Крайовий Комітет пляново видає цикльостилем журнал

«Промінь», в якому порушено ряд проблем у виховній роботі СУМ-у в Авастралії. Приступлено до організації юнацьких відділів СУМ-у. Перебудову­ ються форми й методи роботи осередків. СУМ в Австралії включився в акцію збірки на пресфонд «Авангард» та прова­ дить річну передплату. Крайо­ вий Комітет переслав позичку до ЦК СУМ-у розміром 79 фун­ тів і 13 шілінґів для покриття боргів за журнал. В черговому числі ми присвя­ тимо більше місця СУМ-у в Австралії.

ФРАНЦІЯ

Комітет Европейського Здвигу СУМ-у повідомляє сумівську молодь і все громадянство в Европі, що 2 і 3 липня 1955 р. в Па­ рижі відбудеться Здвиг під загальним гаслом: «УКРАЇНА 1 000 ЛІТ НА СЛУЖБІ ХРИСТОВІ» В програмі Здвигу: 2. 7. В ідзначенн я 3 0-и х роковин оснування С В У -С У М : збірка н а площі, привіти, промови; спортові та вокально-хореографічні пописи. 3. 7. Відзначення 1 000-ліття Християнської України: Служби Бо­ жі, святочна Академія з доповіддю й вокально-музичною програ­ мою. Того ж дня вечором, від’їзд українського паломництва до Люрду, під протекторатом Їх Ексц. Кир Івана Бучка. Вечором 7. 7. поворот з Люрду, а 8. 7. оглядини Парижу та поворот домів. Комітет Европейського Здвигу закликає до масової організова­ ної участи в цих важливих святкуваннях. Всіх заінтересованих просимо звертатися із зголошеннями до місцевих клітин СУМ-у, а де таких немає — до українських душпастирів. Впреп. і Всч. Духівництво прохаємо піддержати нашу акцію, закликаючи вірних до участи в Здвизі і в Паломництві. Всі зголошення спрямовувати до КО, або КК СУМ-у. Остання дата впису 18 травня ц. р. Кошти перебування й прохарчування від 2. 7. до 8. 7. включно з поїздом з Парижу до Люрду і назад до Парижу виносять рівновартість 36 дол. Без поїздки до Люрду — окрема тарифа. Кошти подорожі з окремих країн до Парижу і назад подадуть КК СУМ-у на місцях. При вписі належить скласти рівновартість 10 дол., як завдаток. Всі на Здвиг! За Діловий Комітет Европейського Здвигу: О. К о в а л ь

В. К оси к

О. Х а м у л я к

Голова

Заст. Голови

Секретар

112

29-го травня ц. р. відбувся 5-й Крайовий З’їзд СУМ-у в Франції при участі делегатів від осередків та прихильників СУМ-у. На З’їзді обрано Крайовий Комітет в такому складі: П. Ванаш — голова, О. Форсік — заступник голови, Дарія Мельникович — секретар, Марія

Феник — керівник ЮСУМ-у, П. Зелений — скарбник, Тама­ ра Грицюк — член. Контрольна Комісія: І. Свідерський — голова, Г. Масюк і О. Кузьма — члени. Новообраному Крайовому Ко­ мітетові бажаємо успіхів в роз­ будові СУМ-у в Франції.

6. січня 1955 р. організовано О середок С У М -у в Ф рікур (Ф ранція) У часн ики свята Я ли н к я ЛІТН І ТАБОРИ

Крайовий Комітет СУМ-у в Німеччині активно включився в підготовку влаштування літ­ нього табору для юнацтва в липні м-ці. Табір буде в добрій околиці Шонґав, 80 кілометрів від Мюнхену. Крайовий Комітет СУМ-у в Англії так само приступив до підготовки відбуття таборів в інвалідській Оселі. Цей табір буде організований разом з СУБ-ом.

Крайовий Комітет СУМ-у в Канаді і Головна Управа СУМ-у в США, маючи власні Оселі, плянують цього літа організо­ вано відбути літні табори щоб якнайбільше охопити дітей від­ починком. Підготовані на курсах части­ ну виховників для юнацтва, вироблено програми занять в таборах та створено фонд на покриття витрат. 113

З листів до ЦК СУМ-у: ЛИСТ ПРОФ. Г. ВА Щ Е Н К А В ід Р ед а к ц ії:

Тому, що деякі ворожо на­ ставлені проти СУМ-у полі­ тичні середовища намагають­ ся очорнити і нашого проф. Г. Ващенка за те, що він, мовляв, співпрацює з Інсти­ тутом, нижче подаємо лист проф. Г. Ващенка до ЦК, в якому вияснюється, що ша­ новний Професор не співпра­ цює з Інститутом, а присвя­ тив себе для роботи з СУМ. «Приблизно 8 місяців тому, як і інші українські науковці, я згодився на співпрацю з Інсти­ тутом по вивченню історії і культури СССР. Не посідаючи

ДО ЦК СУМ-у

в інституті якоїсь посади, я по­ дав до українського збірника статті, в яких проводив укра­ їнську і антикомуністичну л і­ нію. В середині квітня ц. р. Інсти­ тут призначив мені стипендію для написання праці на тему: «Комуністична мораль, як од­ на з основ внутрішньої політи­ ки СССР». А ле я вирішив відмовитись і від стипендії, і від подальшої співпраці з інститутом, а при­ святити всі свої сили для пра­ ці на користь української моло­ ді-

Проф. Г. В ащ ен ко

Мюнхен, 22. 4. 1955 р.»

До Центрального Комітету СУМ-у Вельмишановні Друзі! У зв’язку з тим, що США має прийняти понад 200 тисяч нових емігрантів з Европи, всі переселенчі організації всіх національ­ ностей ведуть тут наполегливу акцію, щоб якнайбільше взяти своїх до Америки. Багато робить і наш ЗУАДК у тому напрямі, однак, та праця абсолютно не є поставлена так, якою б вона повинна бути. На­ приклад: минулого переселенчого сезону, в 1950-52 роках, ЗУАДК мав можливість вислати безіменні ашуранси і вислав таких ашурансів дуже багато, але з тих вільних ашурансів використали чомусь частина таких, які приїхали сюди і пішли до російської церкви та повписувались до федералістів. Коли ми поцікавились, хто таких запровадив, то виявилось, що вони приїхали на вільні ЗУАДКівські ашуранси. Тому звертаюся до Вас з проханням, щоб Ви якнайскорше при­ слали нам список осіб, самітних чи сімейних, які бажають виїха­ ти до США. Потрібно подати їх адресу, дати народження і тепе­ рішню адресу та фах з 21-го року. Ви подасте список людей, яких варто їм допомогти і які не пі­ дуть до табору наших ворогів, а стануть прихильниками визволь­ ного українського руху. СУМівці в США можуть багато в цьому допомогти для переїзду наших рідних. Я сам можу вже тепер вислати ашурансів на 5 родин і 2-х са­ мітних. Честь України — Готов Боронити! Ваш член Осип П етрович, Ф ілядельфія 114

СПІЛЬНО СТВОРИМО СВІЙ

«ФОНД ЮНАЦТВА СУМ -у»

Центральний Комітет СУМ-у закликає цим шляхом всіх су­ мівців, прихильників СУМ-у прийти на допомогу для влаш ­ тування літніх таборів для до­ росту СУМ-у в Европі та для видання відповідної літератури. Закликаємо всіх, кому доро-

та доля нашої молоді, доросту на чужині, допомогти створити цей фонд на такі конче потріб­ ні цілі. Всі пожертви надсила­ ти на таку адресу:

ПОЖЕРТВИ Н А «ФОНД Ю С У М -у» О середок С У М -у в Гартф орді

ції «сумівець — сумівцеві» — 70 дол.

(США) З бірщ ик:

А н д р ій

Сематчин.

5 дол.: І. Заставський; 3 дол.: П. Колінський; по 2 дол.: Т. Мельник, Г. Марич, С. Підяк, В. Грунтовський, М. Козовик, A. Наконечний, 3. Зелес, С. Мокрицький, В. Процик, М. Грисяк; по 1 дол.: Я. Ростянецький, І. Назарчук, Т. Боднар, Г. Сович, С. Козій, Катерина Козій, П. Вічковський, В. Іванців, B. Голота, Л. Коваль, С. Стефан, С. Хоптій, М. Іванів. З бірщ ик: М. К равець. По 2 дол.: М. Кравець, О. Регадун, П. Шогай, Г. Шеремета, С. Рогатинський, Ф. Кошскж; по 1 дол.: В. Левський, П. Дутка, К . Кащенець, В. Дутка, Я. Ткачук, Я. Кецко. Разом переслано до ЦК СУМ-у — 62 дол. Осередок СУМ-у в Клівленді (США) для літнього табору — 2G дол. х Пожертви сумівців з Бельґії на літній юнацький табір в Н імеччині.

100 б. фр.: Гадада Петро; по 50 б. фр.: Кокалюк Мирон, Іванюк Василь, Лесик Теодор, Іва­ нів Василь, Шкутяк Степан, Шкутяк Анна, Корнійчук Ми­ хайло, Галабурда Іван, Кравчук Михайло, Прокопець Володи­ мир, Свірський Іван, Гусак Ва­ силь, Гайдамака Кирило. Осередок СУМ-у ім. М. Павлушкова в Чікаґо (США) з ак­

(SUM ) Konto N r.: 52523 Siiddeutsche Bank A G Filiale Miinchen

С ум івці в У к р аїн с ь к и х В артіви и чи х С отн ях (Німеччина) переводять пом іж своїм и д р у ­ зям и збір ку на в лаш тува н н я літн ого табору Ю С У М -у в Н і­ меччині.

Перед Великоднем ц. р. Кра­ йовий Комітет СУМ-у в Ні­ меччині звернувся із закликом до сумівців, які працюють в УВС перевести поміж собою та прихильниками СУМ-у гроше­ ву збірку на «фонд літного та­ бору ЮСУМ-у». Своїми щедрими пожертвами наші друзі доказали, що їм не є байдужою справа літнього та­ бору ЮСУМ-у, а в парі з тим виховання доросту СУМ-у в Німеччині. Нижче поміщуємо наших пер­ ших жертводавців. Збірщик: І. Г аврило, Зеннеляґер, МСО. Пожертви зложи­ ли в нм.: Ю. Ольшеницький — 8.25; по 5 нм.: А. Горбань, І. Гаврило, Я. Кардаш, Левко, Д. Коваль, К укляк; М. Попович — ‘і нм.; по 2 нм.: В. Гомзяк, Чапран, Педосий, Стецко, Мельниченко, Глушак; по 1 нм.: П. Стецуляк, І. Шевчук, Олійник, А. Набільський, Климко, Ше­ ремета, Галімон; по 0.50 нм.: Горошанський, Морозовський. І'азом 62,25 нм. Збірщик: Степан Л ико, Герфорд, МСО. Пожертви зложили в нм.: по 5 нм.: А. Серединський, С. Лико, Л. Сомотницький; 115

по 3 нм.: Ф. Яковенко, І. Стадник, Ю. Кічерек, П. Костів; по 2 нм.: М. Кловак, М. Лишик, Гр. Іщенко, І. Яблінський, М. Симчук, О. Васильків; по 1 нм.: Гр. Никольський, В. Єнко, М. Стадницький, В. Кравчук, В. Суханов, Я. Урубик, І. Войтович, В. Костів, В. Вишневський, К. Федоровський, П. Сойма, М. Ясеницький, І. Пуківський. Р азом 52 нм. М. Пільчак, Гамбург — 5 нм. В сім ж ер тво давц ям склада­ ємо щ иру п о д я к у і рівночасно закли к аєм о наш и х заокеан сь­

ких д р у зів допомогти К р ай ово­ м у К ом ітетові С У М -у в Н імеч­ чині успіш но в лаш ту в а ти табір д л я доросту С У М -у. (Дальший список жертводав­ ців в наступному числі). К райовий К ом ітет С п ілк и У кр аїн сько ї М олоді в Н імеччині ПОЖЕРТВИ

Осередок СУМ-у в Ляшіні (Канада) переслав до каси Ц К СУМ-у для хворих сумівців і потребуючих — 60 дол.

НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «А ВАН ГАРД »

АНГЛІЯ Осередок СУМ-у в Мідлетоні: Зарицький, Кузів, Формазюк, Збірщик: С. Б ан ак . По 5 ш.: Г. Назаревич; 4 ш.: М. Фреїв; З Марків, Д. Шутак; по 3 ш.: І. ш.: І. Тіжбор; по 2/6 ш.: В. Дудин, М. Широкий; по 2/6 ш.: Мацьків, М. Шеретюк. Б. Х аB. Легкий, В. Клюкович, 1. Ли- мицький, А. Василів, С. Устяхолат, Г. Смик, П. Тимчишин, нівський, І. Пелих, 3. Вєнців, І. Сидорський, Г. Дяків, І. Сере­ С. Цюник, М. Зарицький, Ю. да, С. Банак; по 2 ш.: І. Кулик, Катамай; 2 ш.: І. Слюсарчук, Г. Павлишин, П. Максимчук, В. В. Василів, М. Матиїшин. Хиревич, В. Швед, І. СтефаОсередок СУМ-у в Сток-оннюк, М. Ярема, Т. Гундертайло, Трент. По 10 ш.: І. Прокопів, Т. Л. Лотоцький; по 1/6 ш.: І. Воз- Юрків; по 5 ш.: О. Романів, О. няк, К. Бабій; по 1 ш.: Р. Ма- Ярецький, В. Коваль; 4/6 ш.: С. тійцьо, С. Бряч. Луцишин; 3 ш.: Г. Сачак; 2/6 Осередок СУМ-у ч. 10 в Ню ш.: Е. Ільчишин, В. Винник О. Марковський; по 2 ш.: Р. ГриҐейт Стріт. Збіріцик: В. В оропович. 10 ш.: Васильків; по 5 бовський, М. Стрілецький; І. ш.: В. Воронович, Толочкевич, Чопей не вписана сума. Осередок СУМ-у ім. Павлушкова в Лондоні. Ланка ч. 1. Збір­ щик В. Мельник. Жертвували: по 10 ш.: Й. Житняк, М. Колесар; C. Дорош — 8 ш.; М. Маріяш — 6 ш.; по 5 ш.: І. Владика, І. Дем’янчук, В. Масник, М. Перепівка, П. Липка, А. Яцишин, Г. Приндик, П. Рафалюк, Соколовський, Ю. Микитин, В. Ґой, Головачук, Бондеровський, І. Проць, Терлецький, Д. Панчишин, С. Макар, Боднарчук, М. Смерека, І. Субібрич; (підпис нечиткий) — 4 ш.; по З ш.: В. Гірщак, С. Смець; по 2/6 ш : П. Корнило, Ю. Волос, В. Красицький, Бовтач, Чуправський, Бобиляк, М. Вацюк, В. Гавдан, А. Щур; по 2 ш.: Пасіка, В. Мельник, М. Шашко, Зварич, Трач; по 1 ш.: Калатало, Т. Качак, Гузар, Шагай, В. Гладенький, С. Гор­ дій, І. Мельник, Босакевич. Осередок СУМ-у в Ковентри. Збірщик І. Максимів. Ж ертвува­ 116

ли: В. Федак — 1 ф . ; В. Ванчарський — 18 ш.; по 10 ш.: С. Скалецький, Л. Демчук, Ф. Гишка; В. Скалецький — 8 ш.; по 5 ш.: М. Мороз, Фіялкович, І. Гуцуляк, В. Сметаток, О. Костів, О. Красій, М. Кундеревич, І. Максимів, М. Мельничук; В. Тимінський — З ш.; по 2/6 ш.: Л. Пліш, М. Веселівський, І. Білик, Я. Маслак, П. Ватраль, С. Ярчак, Т. Танасійчук, М. Костюк, В. Каліцун. М. Ка­ чан, С. Танчак, О. Бельох, Ю. Собків, Г. Ішановський, І. Гладан, М. Марчук, М. Береза, В. Шостак, І. Лещишин, Б. Хошок, М. Меленів, С. Фещук, В. ІПузяк, М. Лесів, Т. Дражньовський; по 2 ш.: В. Ґінда, О. Тимочко, М. Космірак, В. Скочинець, С. Лужняк, О. Яковина, Т. Лихович, В. Гунька, Т. Левицький, П. Сович, І. Де­ путат, О. Микицей, П. Дюк. Осередок СУМ-у в Редінґу. Збірщики: В. Зварич, П. Пагіроцький. Жертвували: П. Папроцький — 10 ш.; В. Цицак — 4 ш.; Ю. Ониськів — 3 ш.; по 2/6 ш.: Т. Пелех, Г. Малик, В. Васильків, Я. Панас, Ф. Кузишин, Т. Назаревич, А. Дронь, Ф. Кунічек, В. Андрієчко, І. Чемерис, Т. Гибала, В. Зварич, Ю. Януш, О. Солоницький, Д. Гаврилишин, М. Телюк, М. Пастух, М. Сенчук; по 2 ш.: А. Золотоцкий, С. Нич, Ю. Пігарчук, Е. Паламарчук, Ф. Надвірний, Б. Кузь; 1 ш.: В. Слободян. Осередок СУМ-у в Гуддерсфільд. Збірщик М. Мусіонович. Жер­ твували: В. Громяк — 10 ш.; по 5 ш.: М. Білас, В. Красовський, І. Маркович, В. Симиньчук, М. Черниґа; М. Комарницький — 4 ш.; М. Мусянович — 3/6 ш.; по 3 ш.: Д. Гриндій, М. Сливканин; по 2/6 ш.: М. Шурпета, П. Пона, М. Птиця, М. Сатур, І. Фальош, І. Лобас, П. Мандрик, О. Наконечний, В. Чайківський, С. Климчак, І. Пивоварчук; по 2 ш.: І. Утінкевич, І. Гащен, Б. Драпан, Б. Паньків, М. Шкіра, Б. Шпак, О. Радомський, Б. Кармазин, В. Радик; по 1 ш.: С. Бобин, І. Срочиляк, Т. Кобилянський, П. Буцан, М. Федюк, І. Денеґа. Осередок СУМ-у в Бедфорді. Жертвували: по 5 ш.: В. Гуменюк, М. Прихідний, В. Яцюк, Мороз, С. Васієнко, В. Штаґрит, В. Петришин, В. Грамяк, Д. Павлишин, М. Мадилюс; по 3 ш.: Л. Ко­ валь, Ф. Чіх, М. Баран; по 2/6 ш.: А. Плювак, Р. Стрільчик, І. Пітух, В. Іванів, М. Сенюта, В. Ганчар, Р. Кулинич, М. Околович, І. Цап, Г. Підлеський, І. Пудилик, І. Медвідь; по 2 ш.: Б. Лазар, М. Прокіпчук, М. Жулинський, В. Мороз, В. Галось, М. Слободян, Фальців, І. Калетан, Г. Сова, В. Гуцул, А. Питльований. Осередок СУМ-у в Левтоні. П. Балицький — 5 ш.; по 4 ш.: П. Дацьків, І. Семкович; М. Думний — 3/6 ш.; по 2/6 ш.: П. Баран, П. Ливицький, А. Пика, П. Дацьків, В. Бабенець, І. Зваринчук, В. Данило, М. Дрофяк, В. Флюнт; по 2 ш.: П. Казан, І. Гриськів, С. Іванчук. Осередок СУМ-у Дурклей. По 5 ш.: Т. Павлишин, О. Зунько; по 2/6 ці.: В. Дідоха, Б. Пришляк, М. Чорній, 1к... (нечитко). Осередок СУМ-у в Брадфорді. Збірщик М. Аннюк. По 10 ш.: М. Аннюк, Д. Дутка, Д. Тимчишин; по 5 ш.: П. Боцій, В. Голиш, В. Охрін; І. Здолини — 4 ш.; по 3 ш.: А. Малярський, П. Позиняк; по 2/6 ш.: П. Татарин, І. Білущак, С. Солодуха, М. Галас, М. Замулінський, Г. Мильничайко, М. Данилко, Т. Хомишак, М. Подорожній, О. Дикий, М. Дідух, В. Кашевка, Д. Іваницький; по 2 ш.: П. Василик, М. Федоришин, Т. Віховський, П. Кавенський, П. Дзвіник, Ф. Скрипочка, П. Грона, Д. Андрийчук, В. Пілюс; по 1 ш.: Г. Машталір, М. Яблонський. 117

Збірщик Д. Василик. По 10 ш.: Д. Василик, М. Маркович; М. Поворозник — 5 ш.; по 4 ш.: В. Капустянський, І. Баранич; П. Фучко — 3/6 ш.; по 2/6 ш.: В. Фіняк, М. Попович, В. Наконечний, М. Муха, С. Чучман, В. Гаврилюк, С. Степовий, М. Рокуш, А. Скалицький, О. Пятниківський, М. Дзьомбак, П. Луцишин, М. Веримяненко, П. Малицький; по 2 ш.: М. Іванів, В. Василишин, М. Сливка, В. Рибчин; А. Василик 1 ш. Збірщик П. Гудяк. По 5 ш.: П. Гудяк, В. Буняк, Б. Луців, О. Журак, Г. Керничний; М. Яблонський — 4 ш.; М. Пане — 3 ш.; М. Мандик — 2/6 ш.; по 2 ш.: М. Іванців, Т. Олеськів; Т. Скочиліс — 1/6 ш. Комітет Осередку СУМ-у в Брадфорді з своєї каси пожертву­ вав на Прес-Фонд «Авангарду» — 5 фунтів. КА Н АД А

Осередок СУМ-у в Монтреалі. Збірщик В. Синчишин. Жертву­ вали: М. Сунак — 3 дол.; по 2 дол.: С. Шеливило, Д. Попович, Д. Ковальчик; по 1 дол.: Кардаш, І. Романів М. Дивіняк, О. Нищет, Я. Цупер, В. Антонів, Буцяк, Манастирський, П. Оривський, П. Кінах, І. Кульчицький, П. Семенюк, Слободян, Г. Швець, М. Мисак, О. Грицик, В. Блищак, С. Лабовка, Т. Цвик, В. Сенчишин, А. Доманчук, П. Дубас, І. Гольдерберг, В. Білик, М. Безпольок, К. П. (нечитко), П. Стець, О. Судонляк; по 0,50 дол.: Ястриминський, І. Жовкевич, Д. Гринк, К. Шустер, М. Питула, В. Ч. (нечитко), П. Цінцірук. Осередок СУМ-у в Ванкувері. Жертвували: по 1 дол.: С. Мащак, К. Козій, М. Чуйко, В. Лабай, І. Король; по 0,50 дол.: Лоєківський, Пороговський, І. Рано. АМ ЕРИ КА

Осередок СУМ-у в Балтіморе. Збірщик Т. Царик. Жертвували: по 1 дол.: О. Кобрин, Н. Б. В, 3. Ґай, Поліщук, А. Ціздин, А. Фет, М. Г. В.; по 0,50 дол.: Войтович, Яремко, І. Кицак, П. Зозуляк, Грицьківський, П. Цапок, (Нечитко), В. Стельмах, М. Вацлавів, В. Верний, Б. Мельник, Т. Царик, В. Тимюк; по 0,25 дол.: Івашко, О. Дуда. Осередок СУМ-у ім. ген. МиТ. Іванів — 1 дол.; П. Шумрона Тарнавського в Пасейку ський — 2 дол. — 50 дол. ^ Осередок СУМ-у ім. Київ в Детройті — 26 дол. З нагоди хрещення сина ІгоОсередок СУМ-у ім. Богуна в ра в п-ва Перегінців, у Торонті Чікаґо — 10 дол. — Канада, склали 6 долярів. Всім збірщикам і жертводавцям щиро дякує В -во «А вангард»

ОГОЛОШЕННЯ

Можуть одержати ашуранс до Америки: жінка з дитиною і панна до ЗО літ, пристійна, чесна, інтелігентна, яка хоче пра­ цювати. Зголошуватись на адресу: Iwan D ziw ak, 847 N. 26 St., Philadelphia 30, Pa, U.S.A. 118

По узгідненню з ЦК СУМ-у, в Бельгії Крайовий Комітет виготував сумівські нагрудні емблеми для старших і дорос­ ту СУМ-у. Емблеми виготовле­ ні з пластмаси. Ціна одної шту­ ки 0.60 пф. або 15 центів. За­ мовлення надсилати на адресу КК СУМ-у в Бельгії. «ЮНІ ДРУЗІ» — журнал для українських дітей. Видає СУБ. *

Рекомендуємо всім Осередкам СУМ-у придбати цей журнал для дітей. Ціна окремого числа: в Англії — 2 ш. в Бельгії — 10 фр. в Німеччині — 1 нм. в США і Канаді — ЗО центів. Замовлення надсилати: „YU N 1 D R U Z r , 49 Linden Gardens, London, W. 2, Great Britain

Вийшла з друку цінна документаль­ на книжка англійською мовою Олек­ си Калиника: «КОМУНІЗМ — ВОРОГ ЛЮ ДСТВА»

Видання Спілки Української Молоді. Книга має 16 розділів з таємними совєтськими документами, які роз­ кривають перед цілим світом злочин­ ні методи російсько-комуністичного окупанта в Україні. В книзі вміщено, крім доку ментів, 11 світлин та 33 фотокопії таємних до жументів, на доброму бі­ лому папері. Хто не словом, а ді­ лом хоче здобути при­ хильників української визвольної справи, той придбає

кннжку і поширить її серед чужин­ ців для розкриття суті Москви. Ціна книжки в США і Канаді — 1 дол., в Англії — 5 ш., в Австралії — 7 ш., в Німеччині — 4 нм.

УВАГА !

УВАГА !

Чи Ви вж е н абули нову книгу д -р а Д. Донцова п. в.: «МОСКОВСЬКА О Т Р У Т А «?

Спішіть набути по замовленню, бо вона не подається до кни­ гарень. Ця книга, яка має 34 розділи і напи­ сана емоційним сти­ лем, із геніяльною про­ зорливістю вказує бо­ йові визвольні шляхи в майбутнє: як злама­ ти, вбити паразитарну Московщину і виборо­ ти Українську Само­ стійну Соборну Дер­ жаву. Книгу видала Кра­ йова Управа Спілки Визволення України в Канаді на доброму бі­ лому папері і з чудо­ вою віньєтою на об­ кладинці пані Н. Ґеркен-Русової. Обсяг книги — 296 стооінок. Ціна книги — З дол. Замовлення просимо слати на адресу: SW U, 112 Bellwoods Ave.. Toronto, Ont., Canada

Увага! Просимо виправити: На 93 стор. під світлиною замість «Сумівці в Болтоні» має бути: «Сумівці в Бельгії».

ДО В С І Х К Р А Й О В И Х К О М ІТ Е Т ІВ , К О М ІТ Е Т ІВ О С Е Р Е Д К ІВ , П РОВІДН ОГО А К Т И В У , Ч Л Е Н ІВ І П Р И Х И Л Ь Н И К ІВ С У М -у ! Д ор огі Д р у з і!

В попередньому 1-2-м у ч и слі нашого ж урналу ми подали зак­ ли к про передплату на ж у р н а л «Аванґард» на 1955 р. та заклик провести збіркову акцію на Пресовий Фонд ж урналу, щоб відда­ ти борги за попередні друк о ван і числа та щоб надалі появлявся єдиний центральний орган С п ілк и Української Молоді. Стверджуємо, що лиш е передова частина сумівців відгукну­ лася на заклик ЦК та сеоїми пожертвами допомогла розрахува­ тись за видане число, я к так само протягом десяти днів пересла­ ла заборговання. В цьому ч и слі ми подали список жертводавців на Прес-фонд, які поступили під час д р у к у ж урналу. Ми сподіваємось, що всі осередки по всіх 14 к р аїн ах Европи і заокеану приспішать пере­ силку пож ертв на в к азан у адресу і цим самим ж урнал «Аванґард» буде по являти сь планово раз на 2 місяці. Ми очікуємо від осередків всіх списків жертводавців на Пресфонд «Аванґарду»-у. Не сміє бути жадного сумівця, жадного осередку СУМ -у, які б не вклю чилися в акцію допомоги на Пресфонд «Аванґард». Завданням кожного члена СУМ -у — всебічно підтримувати свій центральний орган, який служ ить д л я спільних дій нашої великої сумівської організації. Нашим гаслом є: «Кожний член СУМ -у передплачує свій ж ур­ нал». «Ж урнал Аванґард — в кожній українській родині»! Дорогі Друзі! Ми почали в цьому числі друкувати списки по­ жертв на прес-фонд «Аванґард»-у. В черговому числі подамо продовження списків жертводавців і вкажемо, який Крайовий Комітет включився в акцію поширення «Аванґард»-у, а який ні. Ми вкажемо назви Осередків і прізвища керівників, я к і під всякими причинами в інтересі власного осідку, відмовились вклю ­ читись на допомогу В -ва «Аванґард»-у. Справа виходу ж урналу — це справа не лиш е членів ЦК СУМ -у, а справа всіх Крайових Комітетів, всіх Осередків і ч ле­ нів СУМ -у. Берім же на себе всі разом відповідальність і допомагаймо д л я виховання нашої молоді. Честь України — Готов Боронити! В -в о « А в а н ґа р д »

20. 5. 1055 р. ПРАЦЯ НА КОРИСТЬ СВОЄЇ НАЦП І БОРОТЬБА ЗА НА­ ЦІОНАЛЬНЕ ВИЗВОЛЕННЯ — ПОВСЯКДЕННІ ЗАПОВІДІ КОЖНОГО СУМІВЦЯ! 120

!

ЧИТАЙТЕ І ПОШИРЮИТЕ «АВАНГАРД»! С Т А В А Й Т Е ПОСТІЙНИМИ П ЕРЕД П ЛАТН И КАМ И ВАШ ОГО Ж У Р Н А Л У !

Кожний сумівець і сумівка, кожний український, юнак, кожний керівник молоді повинен стати постійним передплатником ж ур­ налу « А в а н га р д » . В ж урналі поміщується статті з ділянок: пр об­ л е м и м о л о д і (в тому й проблеми виховання дітвори та юнацтва), н а у к а і зн ан н я, л іт е р а т у р а (українська і всесвітня), суспільноп о л іти ч н а д у м к а , в ідо м ості про істори чн е минуле України, про в и з в о л ь н у боротьбу у к р аїн сь к о го н а р о д у, описи нашої батькіищи ки, з н а у к и те х н ік и , спорт, з д ія л ь н о с т и української молоді та ін Ж урнал появляється щоквартально (після збільш ення числа передплатників — видаватимемо раз на два місяці). Умови передп лати:

СШ А і К ан аді

” в А н глії

”

в Австралії ” в Франції в Б ель гії в Німеччині

— річно — піврічно — одне число — річно — піврічно — одне число — річно — піврічно — одне число — річно — піврічно — одне число — річно — піврічно — одне число — річно — піврічно — одне число

—

2

дол.

1.20

0.75 ” 10 шил. 6

”

ЗК ”

16 шил. 9 ”

— 5 ф. фран. — 800 — 450 — 250 б. фран. — 80 — 45 — 25 — 4,- НМ. — 2.50 — 1.50

В ін ш и х к р а їн а х відп о в ідн о н ім ец ь к о ї валю ти . Передплату висилати через банк або поштовим перека­ зом на адресу: Siiddeutsche Bank A . g. Filiale Miinchen, Lenbachplatz 2, K o n to N r. 52 523.

П ередплачуйте «Б ю летень СВУ» ОРГАН ГОЛОВНОЇ УПРАВИ СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ П е р е д п л а та н а р ік с к л а д а є

2 дол.

Замовлення висилайте на адресу: S.W .U . ГІ. H aluska) Miinchen 2, L azarettstr. 11a , G erm any

Гроші с к е р о в у й те д о :

Siiddeutsche Bank K to 17 530, S.W .U . Miinchen, Lenbachplatz, G erm any

ПРИДБАЙТЕ!

Історично-документальне видання ЦК СУМ-у ФОТО- АЛЬБОМ « С У М IIА Ч У ЖИ Н І » Вийшов з друку на 236 стор. вели­ кого формату альбом у твердій опра­ ві, на крейдянім папері, в якому вмі­ щено біля 900 фото-світлин з життя 1 праці української молоді на чужині у всіх ділянках культурного, громад­ ського, політичного та виховного ха­ рактеру в період таборового життя в Німеччині та по окремих країнах її розселення. Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського. В альбомі подано історію Спілки Української Молоді на Україні і на чужині. В світлинах відображено Укпаїну (фотознімки з Краю), Укра­ їнську Повстанську Армію, 1-шу Ук­ раїнську Дивізію, з релігійного жит­ тя УАПЦ і Української Католицької Церкви, українську молодь в таборах Німеччини та діяльність СУМ-у в Німеччині, Австрії, Трієсті, Бельгії. Всликобрітанії, Франції, США, Кана­ ді, Бразілії, Парагваю, Арґентіні, Ав­ стралії, Швеції, та крім того світли­ ни прихильників та почесних членів СУМ-у. Окремо подані сторінки з ко­ льоровими світлинами. Ціна одного примірника в Англії 2 ф. 5 шил. Кожний член СУМ-у придбає цей цінний альбом, як спогад про молоді літа й свою роботу на чужині. Кож­ на українська родина придбає аль­ бом, як документ про нашу молодь. Замовлення висилати на адресу КК СУМ-у кожної країни чи осеред­ ку СУМ-у, а зокрема: Ukrainian Youth Association, 49, Linden Gardens, Netting Hill Gate, London W. 2., Great Britain.