Авангард (ч.36-37)

ЛОНДОН-МЮНХЕН

січень—березень ш -J t - г-

НЬЮЙ0РН4 0 Р0НТ0

,,AVAN G ARD “

journal

for

Uk r ain ian

yo uth

published by Central Committee of Ukrainian Youth Association

А ВАНҐА PД ВИХОДИТЬ

—

Ж УРНАЛ

ДЛЯ

МОЛОДІ

Щ ОКВАРТАЛЬНО

Орган Ц ентрального Комітету Спілки Української Молоді Редаґує

Колегія

Листування і матеріяли надсилати на адресу: СК SUM —

„ A V A N G A R D " , Miinchen 8, Zeppelinstr. 67/0, Germany.

Представництва: Ukrainian Am erican Y outh Ass’ ll P. 0 . B ox, 211 C ooper Station New Y ork , 3, N .Y. U.S.A. Ukrainian Y outh Association 140, Bathurst St., T oron to, Ont., Canada Union de la Jeunesse Ukrainienne 72Bd Charlemagne Bruxelles IV., Belgium U nion des Ukrainiens de France Section de la Jeunesse 26, rue de M ontholon, Paris 9, France Mr. A. Halimurka (S.U.M .)

Lager Parsch, Bar. 9 Z. 23 Salzburg, Austria Mr. W. Calat (S.U.M .)

Rue Martin A lfonso 381, Curitiha, Parana, Brazil Ukrainischer Jugendverein

Miinchen 8, Zeppelinstr. 67, {Germany

Ukrainian Y outh Association 49, Linden Cardens N otting H ill Gate L on don, W . 2.

G reat Britain Mr. M. H yczka (S.U.M .)

C.M.S.A. D onoso Cortes 63, M adrid Espana Mr. B ohdan Bilynskyj (S.U.M.) P roq V illaboim . 160 — 1— A Sao Paulo, S.P. Brazil “ P rosvita“ — S.U.M. — c. Soler 5039 Buenos Aires Argentina Sign. Ing. A. Kuscfazynskyj (S.U .M .\

Cosiela de C orreo, 862, Asuncion, P a ra g u a y

Mr. P. H orw at Telegrafgrand 3, Stockholm, Sweden

Mr. W . Pundiak (S.U .M .)

749 Burwood Rd. H aw thorn, E. 3, Vic., Australia

f ---------------------- ^ ІЗ ЗМІСТУ:

АВАНГАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМ КА)

Стор. Меморандум ЦК С УМ -у до молоді світу . . .

5 О. Калнник: П родовж у­ ємо визвольну справу наш их попередників 7 П. Курінний: Маланка ...............12 Дністровая В. Андріевський: 3 к о ­ лядою у Митрополита 18 Г. Ващ енко: Проти го­ ловного ворога . . . 22 Ганна Калиник: М олодь у боротьбі з о к у ­ пантом ........................... 25 О. К оваль: Чи потрібна зміна структури С У М - у ? ........................ 33 В. Леник: Теорія і прак­ тика ...............................36 0 . П.: Нариси з історії ф іл ософ ії (Аристотель) 40 Г. Ващ енко: Релігія і ф іл ософ ія індусів . . 48 Р. Теодорович: На землі стає щораз тепліше 57 1. К равчук: Українські державно-національні е м б л е м и .........................63 І. К іс: Невмирущий ге­ ній ............................... 69 П. К ізко: Сліпий (опо­ відання) ........................ 72 Беніто Персз Ґальдос: Віл і о с е л .....................78 Л. Полтава: Література і вигадані нації . . . . 87 А. Микулин: Соромно і п р и к р о ...........................88 Е. Ж арський: 3 історії фізкультури за кня­ ж ої д о б и ...................... 95 З діяльности С У М -у 100

V---------------------- / Рік IX. ЛОНДОН — МЮНХЕН

Ч .: 1 - 2 ( 3 6 - 3 7 ) 19 5 5

НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО

ВЕЛИКІ ДАТИ На період, в який видається це число «Авангарду», припадають великі дати в історії національно-визвольної боротьби україн­ ського народу за свою Д ерж аву. К ож на з цих дат нерозривно зв’язані між собою, як зв’язані між собою всі форми і методи боротьби, маючи в усі часи історії одну і ту саму суть, мету: виз­ волення з-під насильства ворож ої влади і встановлення У країн­ ської Самостійної Соборної Держави. Першим таким великим актом всенароднього волевиявлення, в час перш их визвольних змагань, був IV Універсал У країнської Н ародньої Республіки з 22. січня 1918 року, коли під звуки соф ій ­ ськи х дзвонів на площі вільного К иєва було проголош ено: «В ощ и ­ ні Українська Народня Республіка стас самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною держ авою українського народу». Цей день для всіх наступних поколінь став не лише днем вро­ чистого національного свята, а днем травного затвердження У кра­ їнської Держави волею українського наїроду, і якщ о потім Україні силою накинено чуж у, вор ож у московсько-больш евицьку владу з усіма її ворож ими українцям формами і способами прав­ ління й господарювання, то це лише явище тимчасове, хоч і три­ ває воно довший час. У країнський ж е народ завж ди боровся і бореться за відстоювання свого правкого становища, здобутого в 1918 році. Тяглість тієї боротьби іде від lV -ro Універсалу перез Крути, С В У -С У М аж до вияву новітніх ф орм боротьби — О У ІІ-У П А . К рути — це був акт, який засвідчив невиміряну вищ ість гону до національної свободи понад усі інші вартості лю дського життя.

300 молодих життям і смертю засвідчили волю всього народу. В тому неперевершена цінність їхн ього героїчного чину, яким жили наступні покоління. Тим крутяпським духом жили, за ті самі на­ ціональні ідеали боролися С ВУ -СУМ , хоч їхня боротьба мала інші форми. СВУ-СУМ , яких 25-річчя розгрому больш свиками ми від­ значаємо в цьому іроці, дали доказ того, щ о навіть у н айж орстокіш их умовах окупації України, український народ не припиняв боротьби. Імена героїчних крутянців і імена хоробри х сумівців Києва, Х аркова, Д ніпропетровська і інш их завж ди будуть ствер­ дженням того, щ о Україна ніколи не хотіла й не хоч е ж ити під жадним чуж им пануванням: ані під білою, ані під червоною М о­ сквою , ані під меншовиками, ані під большевиками, ані під царя­ ми, ані під большевицькими диктаторами. Проти ч уж и х наїзни­ ків Україна боролася віки і буде боротись до остаточної перемоги. О У ІІ-У П А удосконалили і розвинули ширше боротьбу св оїх попередників, скорегували попередні помилки і надали україн­ ській боротьбі більш чіткого, виразного націоналістичного харак­ теру. Сотні й тисячі підпільників-революціонерів, поляглих і тих, які щ е борються, е нашими сучасними духовими провідниками, які показують нам єдино правильний ш лях, яким треба йти — ш лях револю ційно-визвольної збройної боротьби. Серед ти х ч и с­ ленних імен постає перед нами безсмертний генерал-хорунж ий, командир військ У П А Т ур-Л озовськи й-Т арас Чупринка, п’я т ь 3

річчя героїчної загибелі якого ми відзначаємо в березні 1955 року. Його легендарна постать, його безприкладний в історії в с іх воєн і революцій чин є для нас найвищим зразком у наш ому дальш ому поході за волю України. Відзначаючи ці великі, освячені кров’ю, дати, українська молодь на чуж ині, зокрема її передова частина — СУМ, повинна взяти для себе, для всього свого ж иття й для св оєї праці всі ті високі ідеали, риси і якості, які мали наші героїчні попередники. Основна ж із ти х якостей — це самопосвята. П освятімо себе праці й б о ­ ротьбі за визволення України, за привернення їй Самостійної С о ­ борної Держави.

М. Верес С І Ч Е Н Ь

За роком рік повз нас пливе І на чолі — печать сувора, А в зорі все таке ж иве, Н емов би сталося учора.

О, дні к р а с и !. . Немає вас, Прийшли ви в бурянім розгоні... Я був дитиною в той час, Тепер уж е сивію ть скроні.

Святий К иїв . . . Слави ш лях, А біля древньої С оф ії На си н ьо-ж ов ти х прапорах Іскристий січень молодіє.

Та залишилися в крові, В душ і моїй. І перед зором Сьогодні ви, немов ж иві, Немов греміли тільки вчора.

Ш иряє радість до Дніпра, Теплить його криж ані груди І кож ний погляд прибира Грайливий відблеск ізумруду.

І ю ність зродж ую ть в мені Столиця, прапори, Софія, І на вигнанні, в чуж ині, Сьогодні ними молодію.

А над усім С оф ії дзвін Понад П ечерськ, Подол, Х р е[щатик Несе трію мф про Січня чин, Д ерж ави наш ої початок.

І щ о там скроні! В грудях, А в серці віра, мов лілея, Щ о крізь ю рбу ч у ж и х столиць Дійду, нареш ті до своєї!

Д ерж ави соняш них широт, Земель соборницьку обнову З поліських пущ до моря вод, З К убані плавень і до Львова.

Я не спиняюся ні на мить, Ж иття на обрій владно кличе, Де нам зірницею іскрить З грозови х ш ат грядучий січень.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ К О М ІТЕ Т С У М -У ЦИМ Ш Л Я Х О М ВИ­ СЛОВЛЮ Є П ОДЯКУ В СІМ У К Р А ЇН С Ь К И М У С ТАН О ВАМ , К РА Й О В И М К О М ІТЕТАМ , К О М ІТЕ ТА М ОСЕРЕДКІВ, ЧЛЕНАМ С У М -У , ДРУЗЯМ Т А ПРИЯТЕЛЯМ С У М -У ЗА НАДІСЛАНІ РІЗДВЯНІ Й Н ОВОРІЧН І П РИВІТИ Т А В И ­ ЯВ УСЕБІЧНОЇ ПІДТРИМКИ. ЦЕНТРАЛЬНИЙ К О М ІТЕ Т С У М -У

4

Ц ентральни й К о м іте т С п ілк и Унраїнсьної М о л о д і

Меморандум До М іж народніх Централь та Н аціональних Організацій М олоді Вільного Світу. К опія: Організації Об’єднаних Націй. В исокоповаж ані Панове! Звертається до Вас Центральний Комітет Спілки У країнської М олоді, створеної після другої світової війни на еміґрації та об’єдную чої в св о їх лавах україн ську молодь в 15-ти країнах в Европі й за океаном, яка є спадкоємцем і репрезентантом славної Спілки У країнської Молоді, яку російсько-комуністичний окупант на Україні в 1930 році ліквідував, а десятки тисяч молоді загнав у тюрми ГПУ. Звертається до Вас, демократичної молоді вільного світу, щ об Ви звернули увагу на ж ахливі події, які застосовує російсько-ком уністичний окупант на Україні. Ми апелюємо до Вас, щ об Ви протестували і домагались від ОН розгляду чергового масового Геноциду М оскви супроти україн сь­ кого народу, а в перш у чергу проти української молоді, яку під виглядом «добровільности» примусовим порядком депортую ть з України до приазійських глибоких країв СССР — К азахстану, Сибіру, приморських областей, аж до берегів Я понського моря, — під мотивом освоєння і використання цілинних та перелого­ вих земель. Згідно з офіційними повідомленнями совєтськ ої преси, гене­ ральний секретар комуністичної партії М. Х р у щ ов запроектував, а постановою Ц К КПСС затвердж ено збільшити на 28-30 мільйонів гектарів посівну площ у землі для піднесеїшя виробу продуктів харчування в СССР. Для цієї мети за наказом М оскви влітку 1954 року перевезено, немов би «добровільним порядком», 150.000 молоді, в тому числі велику кількість з України. Своїми заявами про те, щ о на цілину переселю ться так ож і молодь Московщигхи, М осква замасковує той факт, щ о московська молодь посилається на цілину, як наглядачі, зверхники і відпоручнмки М оскви та Ц К К П СС для керування над молоддю поне­ волених народів. Наприклад, лише з одного числа м осковської газети, «К ом со­ мольська Піравда» за 9. січня 1955 p., в замітці повідомляється, що на 8. січня 1955 року, до виїзду «зголосилось» на цілину: Україна — 15.000 осіб, Б ілорусь — 15.000 осіб, К раснодар — 10.000 осіб, щ о разом складає 40.000 осіб поневолених М осквою народів, а молоді з Росії їде пропорційно малий відсоток. Є директиви партії і уряду М оскви, щ об кож не село, місто, область на Україні за пляном примусового порядку вивозити на­ ш у молодь на означену ціль. В ивозять з України хлопців і д ів­ 5

чат цілими ешелонами. Головну ролю в насильній депортації відограє ЛКСМ (ленінський комуністичний со ю з молоді), як ек сп о­ зитура М оскви, щ о прагне ви ховати молодь в дусі безбож ництва, насилля та російського ш овінізм у, прикриваю чись гаслами «к о ­ муністичного патріотизму». С овєтська преса і радіо самі признають ж ахл и ві п обутові умови ж иття молодих колоністів та способи транспортування у вагонах, де часто багато хв ор іє людей, бо бракує гігієнічних умов. На місцях поселення прим уш ую ть молодих поселенців їхати, а часто й піш ки йти степами десятки й сотні кілом етрів; далеко від залізничних ліній, в безлю дних м ісц ях їх прим уш ую ть під відкритим небом ш видко будувати шатіра чи землянки. Ця р обо­ та п роходи ть у нелю дських ум овах. На п росторах К азахстан у, Сибіру, в далеки х м ісц ях поселення, через важ ку працю, недоїдання, брак медичного персоналу і л і­ ків масово появились різні хвороби і великий відсоток молоді гине. Таким чином мож на констатувати, щ о масова депортація укра­ їн ськ ої і інш ої молоді заплянована М оск вою з метою : 1. Якнайбільш е вивезти з У країни молоді і цим знищ ити п о­ літичний, економічний та національний потенціял україн ської на­ ції, яка протягом більш е чверть віку стоїть в аванґаірді боротьби проти р осій сько-ком ун істи чн ого окупанта.

2. Створити в азійській частині базу вій ськового та екон ом іч­ ного значення для третьої св ітов ої війни.

3. Поселенням укр а їн ської молоді в ч у ж и х областях, в інтересі р осій ського імперіялізму асимілювати її, творити з неї «совєтсь к у молодь», а так ож колонізувати К азахстан, розпалити національ­ ну ненависть м іж поневоленими українцями і казахстанцями. П ротягом сторіч колиш ня царська, а тепер ком уністична Росія, нераз запровадж увала подібні насильства над українським на­ родом ш ляхом депортації або створенням ш тучни х голодів в У к ра ­ їні, як це було в 1933 і в 1946 роках, або масовими репресіями, терором, колективізацією чи висилкою до концтаборів. У країнський народ, а в перш у чергу молодь, і далі веде під­ пільну збройну боротьбу проти м осковськ ого окупанта власними силами. Це Україні кош тує великих ж ертв і страж дань. Ми в і­ римо, щ о демократична молодь вільного світу зрозум іє наші страж дання і стане нам на допомогу в оборон і наш их і св о їх на­ ціональних інтересів, за волю людини і народам. Звертаємось до Вас, молоді вільного світу, і закликаємо Вас своїм и протестами зворуш ити публічну опінію св іт у і в той сп о ­ сіб вимагати в больш евиків припинення цих н ел ю д ськи х зну­ щ ань над безборонною молоддю поневолених М оск вою народів. За Центральний К ом ітет Спілки У к раїн ськ ої М олоді: О.

Кали ник (Голова)

О. К о в а л ь (Заст. Голови)

Я. Д е р е м е н д а (Ген. Секретар)

Л ондон-М ю нхен, 10. 1. 1955 р.

6

Олекса Калиник Голова Ц К С У М -у

П родовж уєм о визвольну справу нашиж попередників (До 25-річча процесу С ВУ — СУМ у Х аркові) В квітні 1955 р ок у припадає 25 років з часу проведення в м. Х ар кові процесу над провідними членами підпільних протим оск овськ и х і протиком уністичних організацій в Україні — С В У СУМ. П роцес провадила М осква руками україн ських зрадниківкомуністів. Цим процесом буди ліквідовані організації, які єдині па той час в інтересах свого народу прагнули підготувати ґрун т для революційного ви буху, знищення ненависного р о сій сь к о -к о ­ муністичного окупанта, та встановлення У країн ської Н езалеж ної Держави.

45 чільних провідників С В У -С У М — науковці, письменники, студенти — були засудж ені т. зв. найвищим пролетарським су ­ дом на різні терміни ув’язнення в далеких північних концтаборах та в таборах політичної ізоляції, а тисячі членів підпільного р у­ х у були таємно органами безпеки виареш товані та закатовані або зіслані поза меж і У країни на вірну загибель. Одночасно переслі­ дувано родичів підпільників СВУ та С У М -у. Це був один із за­ туш кованих періодів м осковсько-ком ун істи чн ого ґеноциду в У к ра­ їні. Сам процес над борцями за свободу України викликав в ук р а ­ їнського народу з одного бок у почуття великого бол ю і туги за своїми героями, з другого — щ е біл ьш у ненависть до окупанта та вн утріш ньо-духовий зрив д о дальш ої, хай і різними формами, боротьби проти ворога. П ровідна націоналістична молодь України, особливо студентство, у відповідь на процес закладала нові під­ пільні організації, щ об п родовж увати справу св о їх попередників. К омуністична преса, ясна річ, замовчувала про той великий спротив, який чинили українці М оскві в 30-34-их р оках. А самий процес совстська преса намагалася подати як арену, на якій, м ов­ ляв, судили зрадників і вор огів україн ського народу. Ц ілі ш паль­ ти сторін ок газет «П равда», «Ізвестія», «К ом уніст» і ін. заповню ­ вались передовими статтями проти україн ського націоналізму; в ти х статтях брутальним способом, на випробуваний м осковськи й зразок, приш ивалося підсудним ярлик «аґентів закордонних бу р ­ ж уазних р о з в і д о к » . А ле х о ч як больш евики, ви кори стовую чи всю силу своєї влади, намагалися ф альш и во зобразити всю суть спра­ ви, — їм цього зробити не вдалося. З н еоф іційних дж ерел народ довідувався і знав, чого хотіли СВУ і СУМ, за щ о вони боролися та куди вели революційно н астроєну молодь. Та й сам процес вказав, щ о саме ті, хто судив, були ворогами україн ського н аро­ ду, а підсудні — заступниками його волі. Сміливі виступи о к р е­ мих підсудних, хоч і не повністю їх передавали, виявили, щ о СВУ і СУМ в основі свого національно-політичного «вірую » були чисті, д ухово рідні своєм у народові, щ о вони ніколи не стояли на інтервенціоністичних позиціях, а завж ди стояли на принципах бо р о т ь ­ би власними силами, силами самого україн ського народу. Для тісї мети СВУ і СУМ підготовляли власні кадри селян, робітників, 7

науковців, студентів, вій ськ ови к ів (серед ч ервон ої армії). На ц ьо­ м у місці зацитуемо окрем і місця з виступів провідника С У М -у М. П авлуш кова, який з у сією см іливістю кинув в обличчя катам суддям свої палкі слова (підкр. всю ди наш е — О. К .): Голова: Я к у м ету мав С У М ? П авлуш ков: Як і старш е громадянство, утворення С ам остій­ ної Д ерж ави У к ра їн ської! Голова: А ск аж іть, як у ж и л и ви гол од на У країн і? П авлуш ков: Розм овлялося, що голод е ш тучним явищем больш евиків для знищ ення населення, ш тучним наслідком сп еціяльної політики ком уністичної влади. * П рокурор: В чом у полягала тактика СУМ, ш л яхи р оботи? П авл уш ков: СУМ заснувався в критичний мент, я к нам зда­ валося, ж иття радян ської країни в 1925 році. Тоді бу л и труд­ нощ і, передбачалася війна з П ольщ ею, а в з в ’я зку з цим ми думали про здійснення наш ої мрії — У к р а їн ськ ої Н ародньої Республіки. * П рокурор: Які ш л яхи С У М -у були щ одо повстання? П авлуш ков: П ро це говорил ося на зборах наш ого центру, бу л о три варіянти: перш ий — СУМ у повном у ск ладі мас в и ­ ступити, як сотн я або батальйон спеціяльного призначення, другий — члени СУМ увіл л ю ться в регулярні або н овоутворені вій ськові частини, як керівники цих частин, третій — передба­ чав, щ о коли п очн уться заворуш ення, члени С УМ м аю ть зф ор м увати по св оїх ш кол ах окрем і загони і стати в їх чолі. П рокурор: ...Значить тер ор являвся програмовим, але не пи­ саним. П авл уш ков: Це питання обговорю валося... Ч астина членів Ц ентру СУМ була тієї думки, щ о ми повинні застосувати терор ви кл ю чн о проти н ай вищ их урядови х р ад ян ськи х діячів. Друга частина вваж ал а за потрібне чинити зам ахи проти м ісц еви х д і­ ячів... Є ф рем ов заявився проти терору, але я говорив, щ о к о ­ ли ми ж ивем о під постійним терором з бок у бол ьш евиц ької вла­ ди, то маємо право відповідати тим ж е ... ми ж ивем о в ум овах, коли він виправдується.

-XП рокурор: Чи він ви хва л ю ва в терористів, як герой ство гідне ■наслідування, а п овставців, як народніх героїв? П авлуш ков: ...К ож ний терористичний акт направлений проти р адян ської влади — ми вітали. Л ю бченко: Ви утворил и ва ш у організацію для бор отьби за н езалеж ну У країн у? П авлуш ков: Так, ми розглядали сучасн у Україну, як кол о­ нію Росії! О тж е, керівник С У М -у М. П авлуш ков ствердив см іливо про мету боротьби С У М -у за УССД. Т а к само і Б. М атуш евськи й на суді ствердив, щ о «...М и вва­ ж али, щ о на закордон нема ч ого звертати уваги, щ о ми самі ма­ ємо встановити такий лад, який схочем о». Ці цінні заяви керівни ків С У М -у на відкри том у п роцесі п ов­ н істю розбили провокативні заміри М оскви і таким чином СУМ 8

і СВУ ідейно перемогли ворога та ославили себе по-геройськом у

іі;і цілі покоління. Для україн ської молоді і громадянства на еміграції доцільно тут подати і уривки з останнього слова М. П авлуш кова на процесі: «Не без хвилювання стаю знов і востаннє на цю катедру, — говорив герой П авлуш ков. — Останнє ж слово. Щ о сказати? Все з’ясоване, все доведене, все викрито. «Стоячи тут, доводиться мені репрезентувати СУМ, товаришів моїх, звичайно не в розумінні персонального відпоручництва, на яке « е маю ж одного права, на яке ніхто не уповноваж ив мене. Судять не осіб, а справу. І от, після всього сказаного тут, я почуваю , щ о повинен дати і свою оцінку. Цих оцінок дві: дві оцінки, цілком відмінні одна від одної. Одна з них давня, суб’єктивна і зміст її полягає в тому, щ о, розглядаючи Україну, як поневолену і здуш ену м осковським імлеріялізмом колонію, самих себе, ми, сумівці, розцінювали, як єдиночесних, безк о­ рисно підданих небезпечній і вищ ій сп р а в і.. . «Н абігають на пам’ять довгі десятки імен молодих, талано­ витих, обдарованих представників молоді, тією чи інш ою мірою зв’язаних зі мною особисто чи з С УМ -ом, щ о позбавлені тепер мож ливости закінчити свою освіту і ввійти в ж иття к о ­ рисними робітниками суспільства, такими без краю потрібни­ ми для нього. Це єдина виконана С УМ -ом експропріяція. Всю відповідальність за цю ш коду одверто і свідомо приймаю на себе . . . Суто каж учи, я був членом організації і виконував всі її приписи. Та цього мало. Я заснував і керував С УМ -ом на про­ тязі його існування з 1925 року .. . «П ісля всього цього почуваю, щ о я муш у щ е сказати кілька слів не про себе особисто. П ерше моє слово до В исокого Суду буде за давнього приятеля й друга мого Бориса М атуш евського, який і тепер є товариш ем моїм по цій лаві підсудних. Не ка ж у тут про нього, як людину, як робітника, хоч тут і п ро­ ситься багато хорош ого. Я повинен звернути увагу В исокого Суду на те, щ о кілька днів тому, коли з того бо к у від пред­ ставника держ авного обвинувачення пролунало слово з вимо­ гою відповідної міри соціяльного захисту, то НЄВРІМОВНО тя ж ­ ке враж іння на мене зробила вимога застосувати до нас обох однаковий засіб (розстрілу — примітка О. К.). За себе особисто в цей момент не ккж у, але не м ож у погодитись за Бориса. П ри­ гадується мені виступ оборонця М атуш евського — Волкомирського. В промові сказано про впливи на Бориса, було назва­ но й мене, найближ чих і найдорож чих мені людей, ідейних керівників у минулому — Сергія Олександровича Сфремова, Володимира Х ведоровича Дурдуківського, згадував В олкомирський і про родинні традиції, впливи ш коли на М атуш евсько­ го, але на мою думку, на моє тверде переконання це щ е не все, цього всього щ е не досить длія того, щ об створити такого Ма­ туш евського, який би міг ввійти до центру С У М -у і опини­ тись через п’ять років на цій лаві, — цього не досить. Я п о­ винен нагадати Високому Суду слова одного з підсудних в на­ шій оправі, талановитого педагога й доброго знавця особливо­ стей дитячої й взагалі молодечої душ і — Трезвинського. Він казав, щ о найбільш м ож е впливати на молодь не старий п едагог-керівник, а свій ж е товариш, трохи старш ий віком. Так, 9

о т таким товариш ем, на велике нещ астя для М атуш евського, став я. Велике особи сте приятелювання, інтимна д р уж ба р о­ били мій вплив на н ього особливо гострим. Н е мож на забува­ ти, щ о Б ори с зустр ічався в найкритичніш ом у віці, коли, зви­ чайно, ф ор м у єть ся л ю дський світогляд. Ч отири роки провели ми разом з ним перед заснуванням СУМ. До ц ентру СУМ він увійш ов, маючи лиш е 17 років, мій вплив, к а ж у ч и чесно й одверто, найбільш спричинився до створення такого М атуш ев­ ського, яким він бу в всі ці роки, запеклим, нетерпимим, ек с­ пансивним. Я ж стрим ував Бориса й відводив його в ід думки змінити свій ш лях, коли таке баж ання з’яви л ось раніш у н ьо­ го. Я стр ахав його ж ахли вим для нас тоді сл овом зрада. Та годі про це, ск а ж у к ор отк о: провина Б ориса на д е в ’ять деся ­ ти х леж ить на мені і за ці д ев ’ять деся ти х не він, а я пови­ нен відповідати . . . » З вищ енаведених слів М. П авлуш кова ви являється його благо­ родна і героїчна риса провідника, який перебирав на себе відп о­ відальність за дії С У М -у і друзів св оїх , в ім’я ви щ ої мети не ш кодував себе. Ми особли во хочем о підкреслити відвагу М. П авлуш кова, зо­ крема його поведін ку на суді і під час виголош ення останнього слова. Й ого промова і поведінка є знаменна тим, щ о він ціною власного ж и ття намагався рятувати ж иття Б ориса М атуш евсько­ го. Це яскраво ви явл яється в його зверненні і в апелі д о ком у­ н істичн их суддів, щ о: « ...п р о в и н а Б ориса на д ев’ять десяти х л еж и ть на мені і за їді дев’ять десяти х не він, а я повинен в ід ­ повідати». У розкритті діяльн ости С В У і С У М -у зрадницьку р ол ю від ограли н іхто інший, як «наш і» ж таки н осії т. зв. загірних комун. Вони тоді в У країн і були найнебезпечніш ою си лою для України, бо вони, як виродки, щ о вивчились рідної мови від укр а їн ськ ої матері, — намагалися знищ ити матір, щ об при сл уж итися м о ск о в ­ ській зайді, і проповідували ук р а їн сь к ою м овою згубні, чуж і, імпортовані ідеї злочинного ком унізм у чи загірних комун. В ласне, скрипники, чубарі, хвильові, ш ум ські, вол обуєви, по­ лози, цюрюпи, затонські. серебіченки, п ри ходьк и, лю бченки, коц ю би нські, хвилі. — всі вон и відограли істори чн у рол ю зради проти україн ського народу. Б о вони, як українці, були передовим загоном північного окупанта і обл удою та підступом заманювали у вор ож і пута у виріш альний момент бор отьби части ну н еви робленого, довірливого селянства, і робітництва та протиставляли їх проти УНР, Гетьманату, УАП Ц , С В У -С У М -у, тобто, тим си­ лам україн ського спротиву, які намагались здобути УССД. О тж е, якщ о пізніш е ці україн ські ком уністи були ліквідовані М оск вою чи самі себе позастрілю вали, немов би у висліді н аста влення проти М оскви, — то це не дас підстав ніком у робити з них мучеників. Б о на їхн ьом у сумлінні море крови ук р а їн ського народу під час ви звольни х змагань. К ош том м ільйонів ук р а їн ськ ого народу, вони прагнули бути комісарами, чекістами, міністрами, і вони ж, з н ак а зу М оскви, засудили і ліквідували наш і святі СВУ і СУМВ історії ви звольної бор отьби укр аїн ського народу всі провідні аматори загірних ком ун будуть позначені, як зрадники У країни.

10

25 років том у саме україн ець-ян и чар, ставленик М оскви , П р и ходько, бу в головою суду, а п рокурорам и були М ихайлик і Л ю б чсиїсо. Ці зрадники відограли злочинну ролю в час п ерш их в и з ю л ь н и х змагань у 20-22 ротсах і вони ж виконали т у сам у ролю проти С ВУ і С У М -у у 30-тих р ок а х ; їхніми наступниками, після д р угої св іт ов ої війни, ук р а їн сь к і комуністи ви к он у ю ть т у саму р ол ю проти ви звольн ої р евол ю ц ій н ої бор отьби ОУН. Тому, відзн ачаю чи 25-річчя п роц есу СВУ і С У М -у на чуж ин і, ми мусимо щ е раз і щ е раз р іш уч е засуд и ти 'зр а д н и ц ь к у дію у к р а ­ їнськи х к ом у н істів-хви л ь ови стів , які були п ідривн ою си л ою в нашій поразці в б ор отьбі проти М оскви. А ле х о ч М осква ф ізи ч н о ліквідувал а С ВУ і СУМ, а все ж в о ­ на не в силі знищ ити ідеї С В У -С У М -у . В о ідея С В У -С У М -у п о чатки св о ї бере з часів к н я ж о ї доби, доби козаччини, її ідею б о р ­ ці несли з покоління в покоління, з доби Ш евч ен к івськ ого генія через визвольні змагання 1918-22 р оків, через К рути, Базар. Ідеї С В У -С У М -у втілені у всенаціональний р у х ОУН. Власне, ідея С В У -С У М -у , як ідея безк ом п р ом ісової бор отьби проти ворога, за УССД, це ідеологія криш тального ук р а їн сь к ого націоналізму, який рідний укр а їн ській д у х ов ості, здоровій у к р а ­ їнській традиції героїзм у і сам озречення для здобуття УССД. П рограма С В У -С У М -у побудована на концепціях прим ату вл а с­ них сил. Цим відрізн яється С В У -С У М від ти х «у к р а їн ськ и х» се ­ редовищ і ф ар и сеїв, щ о х о ч у т ь ф ал ьш и вим и методами і гасла­ ми, під плащ иками різн ого р од у «н аціонал -ком унізм у», «р евол ю ­ ційного дем ократи зм у», «соборницьікого землячеспва», «н аціона­ л істичного невтралізм у» прагнучи звести ви зв ол ьн у сп раву в гл ухи й к ут і зап еречувати істори чн у вагу С В У -С У М -у в У к р а ­ їні. У к р а їн ськ а молодь, націоналістична молодь, вірн а заповітам св о їх попередників, відновила на ч уж и н і С пілку У к р а їн сь к о ї М о ­ лоді. Я кр аз літом цього р о к у бу д е р івн о дев’ять р о к ів існування і акти вн ого ба гатотвор чого діяння С У М -у на чуж и н і. В се, щ о СУМ у сти г виконати п еред поневол ен ою У к раїн ою на еміграції, істори ки відзн ачать золотим и літерами. Так сам о вл ітку ц ього р ок у бу д е три роки відновлення Спілки Визволення У країн и н а чуж ин і. С В У і С У М разом м усять т в о ­ рити цілість, як це бу л о на У країні, і це є найкращ а відповідь М оскві. М инає 25 р оків л іквідац ії С В У -С У М -у на У країн і, але ідея сильніш а смерти і н осії ідеї відновили ці д ві організації, пе­ ребравш и стяг від попередників, п еребор ю ю ч и підступи і наклепи вн утр іш н іх політичних п ротивників, оти х сток іл ом етров и х н осіїв патріотизму, щ о їх назва С В У -С У М лякає і вони д р и ж а ть від р озбудови цих д в ох орган ізац ій том у, щ о в с е п ередове, націо­ н ал ьн о-творче, р евол ю ційн е гур туєть ся біля С В У і С У М -у. У країна прийме в св оє л он о в с е те, щ о з в ’язане к р овн о з її землею, щ о н ародж ен е в б ор отьбі з окупантом. На У к раїн і діяли СВУ і С УМ і У країна їх прийме, як рідних. А в с е те, щ о п остал о випадково, к он ’ю н ктур ал ьн о на чуж ин і, щ о не є п о в ’ язане з її землею, з її д у х о в іст ю і традиц ією , — У країн а відкине.

11

З наш ого м и н у л о го : П роф . П. К урінний

Маланка Дністровая (М аєстатична ф еєр ія укіраїнської історії) Залю бленому в чари і к р асу С тарої України В еликом у етн огр аф ові Б у к о ­ вини Ю р. Ф едьк ови ч у. Під час м оїх етн огр аф ічн и х п одорож ей по У к раїн і, в повітах л иповецьком у і гум ан ськом у на К иївщ ині, зап и сую чи з уст н а р одн іх пісні, оповідання, казки і звичаї, я зверн ув ув агу на зви ­ чаї, щ о п ов ’язані з святкуванням Щ едрого В ечора, який на У к р а ­ їні св я тк ується 31. грудня під Н овий Рік за старим стилем. Щ е інакш е це свято звал ося у нас святом «Маттанки та В асиля». С ут­ н ість свята полягала в тому, щ о м олодь обходил а господарів і с в о їх бл и зьки х і пісням и-щ едрівкам и вш ан овувал а їх і баж ала щ астя, щ едри х дарів Б ож и х , віддаю чи хв а л у Х р и ст у і Б ож ій М атері. О дночасно з цим відбувал ися й інш і звичаї, які, здава­ лося, не були з цими днями п ов ’язані; вор ож ін н я про Н овий Рік, зви чаї очищ ення двору, хати, палити см іття і скакати через в о ­ гонь, посівати ж и то і пш еницею в госп одарів рано ран ком 1-го січня. В раж ало і те, щ о п ор уч п оваж н и х пісень, п ісен ь-п ош ан и , —припускалися в ч ас м оїх сп остер еж ен ь і ж артівл и ві, ч асом легко­ в а ж н і співи та учти. А л е особл и во мене ди вувал о все те, щ о було п о в ’язане зі святкуванням М аланки і Василія, б о відбувал ося в вигляді я к и хось см іш н их ур и вків карнавальних історій із співом я к и х о сь ф рагм ентів пісень, з я к и х годі бу л о з’ясувати, яким сп о ­ собом те все в ’я ж еться одно до одного. М ало виразного я знайш ов і в етнограф ічн ій ук р а їн ській л іте­ ратурі. О т як оп исує ці звичаї найкращ ий знавець їх проф . Л. Т. Б ілецький (подаю оп и с скорочено).

31-го грудня, на М аланки, перед самим Н овим роком , кож на господиня пече книш і, пиріж ки, см аж ить ковбаси, ва ри ть варе­ ники. Цей день зветься щ едрим. В цей ден ь к ропл ять св я тою в о ­ д ою скотину. .. Діти щ едрую ть під вікнами, від буваю ться в о р о ­ ж іння. За оповіданнями в ніч проти Н ового р о к у говори ть все ж и ве, худоба. Саме оп івн очі той, х т о має щ астя, м ож е бачити, як горя ть гроші. «М ай ж е по всій У країні зрання на Н овий рік (у гуцулів та в Галиччині то бул о звеч ора перед Н овим роком ) збираю ться д о­ р осл і щ едрівники і одягаю ться один за князя Василя, другий за княгиню М аланку, інш і за цигана, циганку, ж ида, за ш андаря з колом в руках, за діда, за бабу, які н осять на п лечах м іх із со ­ лом ою , одного приберуть за козу, інш ого п осадять на коня і так ход я ть з хати до хати, щ едрую ть і посіваю ть. М аланка ходи ть по хаті і робить все навідворот. . .» (д -р Л. Б ілец ький: «Істор ія У к ра ­ їн ськ ої літератури» т. І. ст. 54-61, А в ґсб у р ґ, 1947). В такому вигляді маланчині відправи бачили і інш і дослідники, щ о спостерігали все те в X X столітті, коли в ся та ц ерем онія в ж е 12

оплуталась з іншими, щ о з нею не мали нічого спільного (напр., ворож іння тощ о). На щ астя є змога відродити ту старовину, пиш ну народню цере­ монію. Завдячуємо ми це праці славнозвісного буковин ського і-п ю граф а і письменника Ю рія Ф едьковича, щ о потрудився запи­ сати нам її так, як він її спостерігав і записав від людей щ е д есь перед 1894 роком, правдоподібно на Буковині. П 'ятдесят років том у назад Н аукове Товариство ім. Т. Ш ев­ ченка у Л ьвові одерж ало від товариства «Р уська Бесіда» в Ч ер­ нівцях рукописи Ю рія Ф едьковича. Н аукове товари ство належ но пшанувало цього видатного етнограф а: воно видало в с і його твори, її в тому числі і його дорогоцінні етнограф ічні записки окрем ою книгою і тим зберігло їх навіки. Редаґував ці записи Ів. Ф ранко з усією пильністю, яка завж ди властива була йому в н аукових справах. На ж аль, в записові Ю р. Ф едьковича збереглися не всі в ід о­ мості, щ об ми могли вияснити все досконало: напр., немає від омостів, д е саме він записав маланчині пісні, чи всі пісні співали відразу, як саме він їх записав з уст народніх, чи поправив їх і що, мож е, додав від себе. П роте напис на зш иткові, в яком у чи­ стенько переписав Ю . Ф едькови ч т у в сю збірку, маланчиної ц е­ ремонії, свідчить, щ о пісні і сама церемонія записані з у ст народ­ ніх, щ о робив те він поваж но. Зш иток на титульній сторінці має малюнок рукою Ю. Ф едькови ча: збірки і півмісяці. Далі іде нап ис-заголовок: «Ти, місяцю, ти королю , красна М аланка є з т о ­ бою. Тридцять дві пісні М аланочні і русальні р уського народу. Бо честь і с.лаву Єму зібрав зладив Ю . Ф едькович». Ці пісні були видруковані О. М аковеєм в ти ж н еви ку «Н еділя», додаток до час. «Буковина». Я к звичайно у нас трапляється, видрукували і забули, на цей раз забули видатну пам’ятку народньої ф еєричн ої драм атургії з княж ого часу!.. В народі тим часом за щоденними турботами п отроху розгубили і звичаї, і пісні, а з музик і літераторів наш их не знайш лося нікого, крім Ю Ф едьковича, О. М аковея і Ів. Ф ран­ ка, які б поваж но хотіли відновити всенародню п ош ану до тієї перлини, про яку Ю . Ф едькови ч писав, звертаю чись до молоді: «Для того, руські Ви леґіні: ш ануйте і не цурайтесь давніх н а­ ш их звичаїв! Ш ануйте їх так, як се у других чесних народів в е ­ деться, а буде Вам слава, людям честь, по праотцях ж е Ваш их хорош а пам’ять! Се в се оповідає наша меланочна коляда — майбуть найкраща, котра нам по наш их праотцях лиш илася». Щ об зрозуміти зміст маланчиного святкування, виявляється, треба ув аж н о п ростеж ити все те, щ о безпосередньо в святі не виступає, але визначає його зміст. Це ті народні уяви про устрій наш ого цілого Б ож ого світу і його окремих компонентів. Осип Ю рій Ф едькович про все те добре розпитував у людей, щ о щ е не були відірвалися від історичної традиції св ого народу. От щ о йому розповіли люди: «До пізнання віри Х р и стової наш і люди вірили у П ра бога-вседержителя. Мав вія чотири сини і п’яту дочку. Донька його — це наша мати земля, яку звали Ладою. Чотири сини звалися: п ер­ ший — А д-Гад, чи змій — володар пекла, власне чорт. Він в о ­ рогував з Богом, братами і сестрою ; другий син — Я р-Я рил о — св. Ю р (?), третій — Рай, з к отрого потім зробили Івана; ч етвер­ 13

тий — наймолодший — Лад або Мир, з я кого зробили Дмитра. Само сонце звали Святовидом і зображ али його яко л и ц ар я-богатиря в золотім ш оломі і з сьома мечами кол о боку, а восьмий в руці; він об’їздив землю білими кіньми». А донька — земля Лад мала двоє д іточ ок: одного сина — на ім ’я король, — Радо — К нязь-м ісяць та дон ьку Весну-М аяну, щ о її потім почали звати: М илаяа-М иланка, а звали її том у так, щ о цілому світу була вона мила, бо цей світ квітами і зеленим ли­ стом маєм уквітчала. А тому, щ о лихий змій всім чинив зло, то він і завзявся М аланку — сестру місяця вкрасти та в своє під­ земне царство запроторити. Він її таки нареш ті вкрав, в той час, як її брат-М ісяц ь був на полюванні. А л е у діда змія її знову викрав перш ий брат Безсильчик (у нас на Гуманщині звався Ч ерчик) — Васильчик і з нею одруж ився. Отож , святкування М а­ ланки мало символізувати весну, щ о вирвалась з неволі. Святкували той празник, як описує О. Ю . Ф едькович, так: Найкраща і найчесніш а дівчина перебиралася за Маланку. Один парубок за Василя (що мав народню назву: Черчика, Чильчика), другий за короля (місяця), третій за діда Змія з біл ою довгою бор одою (в іншім описі з зеленою). Маланка мала зір ку на чолі, була прибрана у самі цвіти і перебувала в оточенні т р ь о х п од руж еч ок з рож евими деревцями. П одруж ки були прибрані подібно до Маланки. Василь (Чильчик) був вбраний за селянина-орача, мав при собі чепіги, або серпа. К ороль бу в з повним місяцем на чолі, а як мисливець мав сагайдака і лука. Х лоп ц і його почету теж були перебрані чи за плугатарів, чи як мисливці. Плугатарі виводили з собою вола або барана, мисливці — оленя чи сокола, а Змій-дід, нарешті, убраний в буйвол ову ш кіру і оперезаний га­ дюками, водив з собою тура, або цапа, мав велику к о су і три гробарі (що могили копають) з рискалями на плечах. Маланка переходила від хати до хати. її п охід посувався, спі­ ваю чи за музиками маланчиної коляди. Сама М аланка робила рухи, ніби працює у діда, мов невільниця, хо ч робити не вміє, як царева дочка. При цьому співано пісень, які Ос. Ю р. Ф едькович записав докладно; два мотиви навіть подані при публікації кни­ ги в нотах, але, здасться, як поет, він їх трохи реставрував і це тепер утрудню є н аук ову реконструкцію давнього звичаю. А між тим цю реконструкцію зробити мож на і треба. В иявляється, щ о щ е в час спостереж ень Ю . Ф едьковича сама церемонія п оходу Маланки складалася з 21 театральної картини, щ о кож на описана була 16-ма рядками вірш у, разом на 336 вір ­ ш ованих рядків. К ож ний 16 рядків вірш а співаю ть щ едрівники, переходячи від хати до хати, а в дворі співаю ть «вінш ування» д о господаря. Це вінш ування складається з 12 вірш ів, щ о п ро­ славляю ть господаря і щ едрують, себто, ви сл овл ю ю ть побаж ан­ ня, як справж ньом у князеві. Ці всі описи кн яж их статків, хоч і змінені трохи за час їх історичного вж итку, подаю ть такі п о­ дробиці, в яки х пізнаємо картину наш ого кн яж ого п обуту з того часу, коли вистава відбувалася саме так вбраними людьми, як то оп исує Ця старосвітська феєрія. Це свідчить, щ о той звичай, певне щ е неповно записаний, постає за кн яж их часів і сама у р о­ ч истість відбувалася і на кн яж и х дворах. З пісень ми мож емо уявити собі образ М аланки і всі дійства так, як вони були колись, тоді, коли слова відповідали церемонії, а дія ф еєрії святкової вистави відповідала світоглядові доби. В ід14

ііпнідно д о змісту святочна церемонія визволення весни склада­ т и с я з тр ь ох д у ж е пиш них декоративних в задумі частин, щ о підповідали княж им виставам і цілому задуманні їх.

1. Ж и ття Маланки вдома на кн яж -дворі, на землі, перед п о­ лоном: Декорація — кн яж а світлиця у чарівному палаці з того чису.

2. Ж и т т я Маланки в пиш ному палаці змія під водою і під зем­ лею.

3. Туга Маланки за вільним світом, зносини з вільним світом через лебідя, бій короля, а потім Василя зі Змієм, визволення і ш люб Маланки з Василем (чи не давній термін Basileus-цар — ПК). Дія виконувана так, щ о хор творив тло тієї ф еєрії, поясню ю чи глядачам зміст того, щ о відбувалося і настрої дійови х осіб та їх думки, а похід рухами провадив саму дію оповідання і його р о ­ бив плястичним. От як подає пісня образ М аланки: Л ти М аланко, М аланочко, Царь — Сонечка світлая дочко Ще й цариці, щ е й землиці Сколисана у зірниці.

А ти, М аланко веселичко У тебе місяць тай на личку, А на чолі ясная зоря Щ е й скупана в синім моїрі.

А ти, М аланко, дністровая, У тебе личко с коровая (рум’янці П. К .) У тебе ручки, як з лелії У тебе ніж ки, як біль білії —

А ти М аланко, Л адо-Ладо, У короля тобі раді А у царя в гусли грают М ислівців ся надівають (сподіваю ть П. К.)

Цей опис д уж е важ ливий для визначення часу, коли в народі українськом у ж и в той звичай. В р озкоп ах могили біля К иєва з V III-IX ст. (біля с. Б роватки, щ о її розкопав славнозвісний а р ­ хеолог В. Х войка) знайш лася похована ж інка, щ о мала чільце, до якого на лобі був підвіш аний «молодий місяць» з бронзи. П о­ шана до молодого місяця була пош ирена п о У країні. П о всій У к ­ раїні щ е досі знаходимо силу оздоб — півмісяців з золота, срібла і міді, щ о їх зроблено за к н я ж и х часів. А ле місяць, як оздоба (золотий, срібний), в ж е був у вж и тк ов і на Україні щ е з часу п е­ ред Різдва Х ри стового IV -III до Р. Х р., а та к о ж і в часі IV -V I століттях п о Х ри стовом у народж енні в побуті стародавніх антів-українців. З тих пісень, щ о їх записав О. Ю . Ф едькови ч виходило б, щ о сама дія в час співу відбувалась так: Маланка ж ила в своєм у к н я ­ ж ому дворі. її охорон яв брат — місяць. Одного дня брат захотів з охоронним своїм п очотом -вій ськом п ровести ніч, полю ю чи на турів. Сестра, передбачаючи, щ о Змій м ож е напасти на неї, д у ­ ж е просила брата, щ об він не їхав на полювання. П роте бр а т місяць не п ослухав; залиш ив її. М аланка піш ла брати воду. Її ихопив вітер — слуга Змія і відніс до Змія. Ц ар-С онце зібрав військо і мав бій зі Змієм за свою дочку, але бій програв. Тоді Маланку виручив В асильчик — Ч ерчик, забивш и Змія. К оли М а­ ланка була в полоні, зв’язок м іж нею і Василем підтримував ле­ бідь. П ісля звільнення — М аланка і Василь одр уж ую ться . О тож нони і при ходять до господарів св оєї землі та складаю ть приві­ тання, щ о в ньому подано пиш ний опис кн яж ого двору.

15

О т як п роситься М аланочка, щ оби бр ат її не залиш ав одну вдом а без охорон и, бо її м ож е зграбувати Змій цар: Ти М ісяцю, срібнорогий, Ти М ісяцю , брате рідний Не йди від мене молодої! Не йди від мене, як негідний! За вороти вітер віє, Поганий цар під водою З чола мені зорю звіє! З залізною бородою . О, Малайко, М аланочко, П усти в стрільці на годиночку! На годину, та й на другу, Гнати тура з темного лугу!

О, М алайко, ти сестрице, Не йди по воду до водиці! М аєш меди, маєш в и н а .. . Я ся верну скофо днина! А от картина бою короля зі змієм-царем: А учера із вечера А учера із вечера Б ився К орол ь з Змісм-царем Бився К орол ь з Зміем-царем; Н а зелізнім току, току, К орол ь м а хн ув — не поброїв, Т а ні в ж арти та ні в дроку. Змій-царь м ахнув перекроїв Ти, М ісяцю, ти недруж е, Ти м ісяц ю -п ер ек р ою Д ерж и ся тепер дуж е, дуж е, Не гони тури по діброві, Б о у тебе ш олом златний Бо в мене тур и дорогії А у мене меч булатний. По чотирі золотії. Ч омусь найчастіш е в л ю дях я натрапляв на о т цю пісню : А вчера із вечера П асла М аланка Два качури Т а й пасучи загубила. Ш укаю чи забл уди л а.. . Ця пісня створена була в той час, як М аланка господарила у Змія-царя. Н априкінці подамо опис з кн яж ого двора з т іє ї щ едрівки, яку співає похід, коли заходи ть до двора госп одаря: В ІН Ш У В А Н Н Я ДО М А Л А Н К И А ти, пане господарю , А пом ости маймурові, В тебе в дворі, як у царя; В тебе стіни мальовані, В тебе стелі всі кедрові, Сріблом, золотом цвітковані. При розкоп ах вел и к окн яж ого палацу кн. В олодимира В елико­ го в Києві, щ о стояв за вівтарем Д есятинної Ц еркви, виявилося, щ о той палац був збудований з цегли і мав, правдоподібно, три поверхи. Він приоздоблений був помостами, дверима і вікон ни­ цями, виконаними з м армурових плит: двері і вікна — з білого мармуру, долівка — з червоного пісківця, стіни та склепіння б у ­ ли тинковані та помальовані ф рескам и (квіти та постаті людей), а стелі приоздоблені срібною , золотою і к ол ьор овою мозаїкою . С теля верхнього п овер х у бул а з тесаного дерева. При д в ер я х бі­ ля в х од у були вміщ ені ч ереп ’яні таблиці з кн яж им гербом -тр и зубом , вікна були застеклені скляними шибами, а д а хи бул и вкри­ ті циновими листами. Не менш багатим м усів виглядати і кня­ ж ий скарбець-ком ора, щ о пісня зве його кліттю : А ти, пане господарю , К уда глянеш —• кармазини. В тебе кліти, як у царя А від мирси, від хрустали К уда станеш — усе скриня, В сі ся гряди повтинали.

16

Л ти. пане господарю, II тебе в скринях як у царя: У<’| в срібло кованії, II них червоні не бранії, II них ж емчуги не кивані, II них коралі не вбирані.

Л ти, пане господарю, В тя подвіре як у царя: К уда станеш — кош арочка, К уди глянеш — отарочка, К уда станеш — все стодоля, К уда глянеш — Б ож а воля.

А от картина кн яж ого двор у: подвір’я, кошари, стодола, стайня, и п ній — «коні турецькі, воли загорецькі», коні в оздобі. Л ти, пане господарю, А ти, пане господарю, II тебе стайні як у царя: В тебе лани, як у царя: І) тебе коні все турецькі, В тебе лани як загаї, II тебе воли загорецькі, На них ж ита як дунаї, І» тебе коні в сріблі ДЗВОІІЯ, На них жита як ж ир ситі, II тебе воли від короля. Я пшениця як столиця. А ти, пане господарю, І) тебе ж она, як у царя: Бо де ходить, ж емчуг сходить, А де ступит, село купит, Погонь кладе — злот хрест найде, Ііо воду йде — вино несе.

А ти, пане господарю, В тебе дочки як у царя: Сидя собі у світлиці, Та леліють, як зірниці, С піваночок співаючи, С пався-цю рців вінки вючи.

А ти, папе господарю, В тебе чада як у царя: В тебе сини як королі, Чи до зброї чи до волі, А як старш ий збераеться Бендер — місто здрегаст ся.

А ти, пане господарю, В тебе челядь як у царя: На них ш уби собольові, А сорочки рантухові, А чобітки сріблом куті, В сі в бервінку та у руті.

Вінш ування закінчується описом церемоніалу ви хода князя: А ти, пане господарю, Господарю, як королю , Щ асть ти, Бож е, на всю цару! Щ астя ти. Бож е, з усім домом, І з челядкою богатою, Куда глянеш — всі ся клоня, В церков ідеш — в дзвони І з худібк ою рогатою, [дзвоня, І з Господом святим Богом, С церкви ідеш — в гусли грають, На здоров’я, на літ много! Три королі пострічають. Як було б добре, щ об наші творчі музики і м алярі-декоратори та молодь звернули свою увагу на маланчину коляду і в н ово­ річних забавах відновили в повній красі і чарах забуту ф еср ію з наш ої кн яж ої доби, з її пишними картинами княж ого двору, підземних палат. Змія під водою , героїчним боєм зі Змієм-царем та зворуш ливими розмовами Маланки з братом та з Лебедем. Це могло б стати високом истецьким твором нарівні з операми «Князь Ігор» чи «Снігуронька». Чи замислився хто колись із нас над тим, щ о оперові події «Князя Ігоря» відбуваю ться в Україні і, зокрема, на Запорізьких землях, а «Снігуронька» перебувала в столиці Берендицького князя, яка була на місці села Б ілілівка-Р астовец ь на річці Р осі в околицях Білої Церкви? Відродж ення «М аланки» такою , якою вона була створена і ча­ рувала наш их князів, зробило б «нам честь і по праотцях наш их хорош у пам’ять».

17

В іктор А ндрісвський

З колядою у М итрополита (У ривок із спогадів) До українського митрополита графа Андрея Ш ептицького пра­ вославні українці зі С хідньої У країни ставилися в се з великою п ош аною і пістетом. Відомо, наприклад, яку звор у ш л и во-ур очи ­ ст у зустріч вони зробили Й ому в П етербурзі на весні 1917 року, коли Він вертався з царської неволі. Рік п ізніш е в К иєві, під час православного собору духовен ства під проводом відомого чорн о­ сотенця митрополита А нтонія Х раповицького, з ’їзд комісарів о с­ віти з цілої У країни мав був намір звернутися до Н ього з п ро­ ханням прийняти У країн у під Свій протекторат. (Про ц е доклад­ ніш е див. мої спогади п. н. «Гетьман»), Н ареш ті, кол и пізніше вл ітк у того ж 1918 р. в П олтаві відомий співробітник ук р аїн ож ерн ого «Н ового Времени» Я нчевецький у своїм ор ґан і «Родной К рай», який він редагував у П олтаві, п робував бу в вести н епе­ ребірливу агітацію проти М итрополита, то він дістав від полтав­ ців таку відсіч, щ о м усів був не тільки припинити видання свого органу, але й забратися з Полтави взагалі. О собливу пош ану православних українців здобув український католицький М итрополит після того, як Він своїм авторитетом відваж ився боронити православну церкву від п ольської урядової напасти, кол и то польський уряд видав с в о ї знаменні декрети про руйнування укр аїн ськи х православних церков на Х олм щ ині й Волині. Тоді в україн ській станиці в Каліш і, де перебували реш т­ ки україн ської петл ю рівської армії, на прохання воя к ів право­ славний протоієрей о. Іларіон Бринзан дем остративно правив м о лебені за здоров’я М итрополита Андрея. Від 1936 п о 1944 рік мені довелося ж ити у Л ьвові і спостерігати тамтеш ні відносини. О тж е, спроби урядови х п ол ьськ и х кіл п і­ дірвати авторитет М итрополита (в тій цілі видавалося навіть у п ольській мові спеціяльний друкований ор ґан ніби «поляків — греко-католи ків») не довели ні до чого. Щ е менш і наслідки мали ш овіністичні випади п ольської «м лодзєж і» патріотичної, серед якої патріоти на студентських зборах прилюдно прирікали зарізати «того бородатого попа». У країнська молодь організувала навіть сто р ож у кол о митрополичої палати на якийсь ч ас після отих па­ тріотичних виступів! Та от прийш ла нова німецька окупація. Всім бу л о відомо, щ о М итрополит не тільки велів давати мож ливу д о ­ п ом огу переслідуваним ж идам, але й наваж ився писати гострі протести до німецької вищ ої влади проти д и к и х і н елю дських її наказів. До православних українців ставлення М итрополита було о со б ­ ливо зворуш ливе. К ож н ий з біж ен ц ів-ук раїн ц ів знаходив від Н ього посильну допомогу, а не один із членів україн ського пра­ вославного клиру — той притулок у митрополичій резиденції. Так напр., єпископ Л убенський Сильвестр (тепер в А встрал ії) не міг собі знайти помеш кання в православнім параф іяльнім домі при ц еркві св. Ю рія на Ф ранциш канській вулиці і ж ив у п ок оях М итрополита.

13

Па той час в православній .львівській п араф ії зайш ли великі ■міни. М осквоф іл ьська церковна рада з колиш ніх Ц. унд К. р у­ синів з додатком новоприбул их «р у сск іх » дам мусіла зрези ґн ува ти, коли новий єпископ К ра ківській і Л ьвівській П алладій при­ значив дяками і членами тієї ради українців, а в тім числі й ві­ домого кол ись посла д о п ол ьського сойм у С. Х р у ц ь к ого і н и ж ч е­ підписаного автора. П араф ію бу л о цілком українізовано. В ідправ­ лялося Б огосл уж би в мові сл ов’янській з ук р а їн сь к ою вим овою , *ле апостола ми з Х руц ьки м читали таки по українськом у. Маленька ґрупка м оскоф іл ів пробувала бул о протестувати, на­ магалась якось урядити навіть сабодаж і, але з того нічого не М Ийш ло, і москалі мусіли притихнути. Це тим більш е, щ о їх ні­ хто не потребував. Н аш у церкву бул о всякий раз переповнено по береги й поза береги. В 1942-43 pp. наїхало багато втікачів зі с х о ­ ду до Л ьвова. В нашій ц еркві організувався чудовий х о р під п р о іюдом відом ого диригента й дослідника ц ерковної музики, абсол ьвента варш авської теол ьоґії Димчука. В нім приймали участь такі співаки, як Д. Йоха, М. Лозицька, Ганна Ш ерей, відома артистка Левицька, член л ьв івськ ої оп ер и -ба с О л ьхови й і інші. Старі л ь в о кяни говорили, щ о такого церковного хор у Л ьвів щ е ніколи не Гіачив і не чув. Так, коли відомий Н естор Городовенко співав тоді чі своїм хором у нашій церкві колядки, то сл ухач і говорили, щ о невідомо, чи наш постійний хор уступ и ться перед ним по м айстер­ ності й силі. Але німцям та українізація православної церкви і популярність її серед л ьв овя н дуж е не подобалася. Вони пробували було під­ держ увати москалів. А л е з того, очевидно, нічого не могло вийти. Тоді вони підослали д о Х р у ц ь к ого свого агента (українця ж таки пана Д.) з натяками, щ о їм порядки в наш ій ц еркві не подоба­ ються. Х р уц ьки й дав таку тверду відповідь, щ о пан Д. мусів признати йому й нам усім рацію, і з тієї загрози не вийш ло нічого. В таки х обставинах прийш ов новий 1944 рік. З ф р он ту йшли лихі відом ості. По вули ц ях Л ьвова м ож н а бу л о бачити відділи німецького війська, щ о тікали. П ерш ими зі Л ьвова саме на наше Різдво руш или родини н ім ец ьких ґеш тапівців. Ч ували ми й про дію УП А, я к ої саме ім ’я наводило ж а х і лю ть на німців. Але з тим біл ьш ою л ю ттю ставил ося ґеш тап о і д о українців — пзагалі, в кож ном у з яки х мало п ідставу підозрівати однодумця, коли не таємного члена УП А. В таких ум овах ріш или ми з Х руц ьк и м задемонструвати наш у пош ану й л ю бов правосл авн их українців д о укр аїн ськ ого к а то­ лицького М итрополита. Ми постановили дем он страти вно ви ряди­ тися з нашим хор ом до М итрополита й заколядувати Й ому та привітати й подякувати Й ому від н ас за Й ого заслуги для всіх нас, дітей одн ої Матері. Я к дириґент, так і хор привітали наш у ініціятиву. Н аш і в ід ві­ дини бул о призначено на другий день наш их Р іздвяних Свят, то е 8. січня 1944 р ок у по л ітургії. Т ом уж , щ о цілий наш х о р (понад тридцять співаків) не міг вм істи тися у скром ній бібліотеці, де •івичайно приймав відвідува ч ів М итрополит, т о Димчук підібрав десь із п оловину хору, і ми ви рядились трамваєм — один кою до М итрополита.

19

А ле літурґія затягнулась довш е. Д овелося нам чекати й трам­ ваю на розі Р у сь к ої вулиці (забув я в ж е як її тоді називали нім­ ці). Так, щ о ми, порядно перемерзлі, зібралися в п окоях М итропо­ лита щ ось кол о п ерш ої години. З устрів нас скарбник М итрополита О. Грицай з незадоволеною міною : «Тільки скорш е, прош у, бо Ексцеленція збираю ться саме на обід. Вони завж ди обідаю ть в цій п о р і. ..» Ми застали Владику, як звичайно Він приймав, в бібліотеці в глибокім кріслі, в чорній рясі, підперезаній ремінем і в білім к о ­ мірці. По Його вигляді мож на було догадатись, щ о сумні думи обсіли Його. Ч оло зморщ ене, очі втомлені й сумні. Та й було чого су м у­ вати. Було ясно, щ о ф рон т довго не вдер ж и ться і замість німців прийде другий окупант — щ е гірший, в ж е добр е відом ий усім по св о їх перш их «визвол ьн их» діях. Щ о бу д е зі Л ьвовом ? Щ о буд е з ц ерквою ? Щ о буде з цілим народом нашим?... По умовленому п орядку ми заспівали наперед різдвяний т р о парь: «Р ож д ество Твоє, Х р и сте Б ож е наш». Т оді я виступив із привітальною пром овою . Говорив я від щ и ­ р ого серця і зворуш ено, бо знав М итрополита в ж е к іл ь к а літ і не раз відвідував Й ого тут ж е в цій кімнаті на Й ого запрош ення: «П о наш ому старом у україн ськом у звичаю прийш ли ми, Е ксц еленціє, щ об привітати Вас у Ваш ій господі з наш им християнським святом, щ о оточен е від віків наш ими українським и так п оети ч­ ними народніми традиціями. В ітаєм о Вас наш им християнським привітом: «Х р и стос Р ож д а ється !» А л е хоч ем о вітати Вас не тіл ь­ ки, як Господаря у В аш ій хаті, але як і християнина, щ о своїм ж иттям навчив нас хр и сти ян ської лю бови до в сіх людей. В іта­ ємо Вас не як милосердного Самарянина, але я к укр аїн ського свящ еника, щ о в годині лиха й ж урби не покинув св ого брата пораненого й ограбованого розбійниками при дорозі, але протяг­ н ув йому бр атер ську р у к у допомогти і полив йом у на рани тілесні й душ евні оливу й вино, щ о притулив його у св о їй господі...» Далі згадав я- і про наш их ц ерковних достойників, щ о перебували в гостині у М итрополита, згадав цілу наш у п равославну ц еркву в П ольщ і, в обороні котрої став М итрополит, нареш ті й ти х бідних ж идів, яких М итрополит пригорнув як той Самарянин у притчі. « .. . Нарешті, звичаєм н аш их ба тьків прийш ли ми п обаж ати Вам достатків і щ аотя У В аш ій господі, щ об Н овонародж ений Х ри стос посл ав Вам ж ита, пшениці і вся к ої пашниці і, щ об благословив Вас довгим ж иттям і добрим здоров’ям на к ор и сть у сь о м у наро­ дові наш ому україн ськом у на многії літа!...» Т ут Димчук дав знак і Й оха своїм чудовим баритоном почав кол яду: «Д обрий вечір Тобі, Пане Господарю!...» «Радуйся, ой р а ­ дуй ся земле, Син Б ож ий народився»... п ідхоп и в наш хор. В міру того, як я говорив, ми бачили, щ о п рояснялось чоло М и­ трополита. А як ми заспівали Йому, то оч і Й ого стали теплі й такі добрі, як мені рідко коли доводи л ось бачити. П обіч Його крісла стояли два свящ еники в рясах — О. Грицай і щ е другий якийсь, — вони видимо були та к ож зворуш ені. М итрополит дав знак, щ о він х оч е говорити.

20

Говорив Він, як завж ди, прекрасно. А ле на цей раз було чути якусь особли ву щ ирість і теплоту в Й ого голосі. К азав Він, щ о ніяких особливих заслуг не визнає за собою , щ о він лиш ви к о­ нував свій обов’язок, котрий налож ив на Н ього Господь — о б о ­ в'язок отого свящ еника українського. П росив і в с іх нас ви к он у пати свої християнські о б о в ’язки д о в с іх лю дей: «А о Х р и сті Іс у сі ність Елин, ані Іудей»... Згадав, щ о православна церква, як наша стара батьківська, є рідна йому, і він не см ів знехтувати свої о б о в ’язки супроти неї, кол и тая потреба прийшла. Ми т а к о ж були зворуш ені пром овою М итрополита і з тим біл ь­ шим почуттям проспівали щ е кілька колядок, а наприкінці ірмос різдвяного канону: «Х р и стос рож дається» — і попрощ ались. На сх од а х нас наздігнав О. Грицай: «Ексцеленція д у ж е зворуш ений Вашими відвідинами, Вашим чудовим співом і особли во Ваш им привітом. Та й ми всі так зво­ рушені, як ніколи. П росимо прийняти наш у найкращ у п од як у від цілої сл уж би Ексцеленції М итрополита»... Тепер, коли мені доводиться чути чи читати про оті сварки й незадоволення, які намагаю ться посіяти м іж українцями п раво­ славними й католиками деякі не в міру ревні оборонці свого «обряду», пригадується мені ота коляда в католицького М итро­ полита україн ського православного х ор у і наш е останнє п ро­ щання. Останнє, бо до н айближ чого Різдва Великий М итрополит не дож ив. А ми також піш ли бл укати світами... Та, кол и приходить Різдво, коли в наш их ха тах лунаю ть наші коляди без ріж ниці «обряду», згадую я оте наш е останнє Р іздво в наш ому Львові, згадую й того доброго Господаря, якого ми вітали так щ иро в Його господі! Оті наші спільні й останні Різдвяні Свя­ та на наш ій землі! Х ай оці мої спогади бу д уть скром ною к вітк ою на Його могилу там у Святім Ю рі в той час, коли різдвяні свічі засвітяться в наших хатах, а Його одинока могила буде темною й хол одн ою ! Х ай і в наш их серцях прокинеться почуття теплої християн сь­ кої братерської, укр аїн ської любови!

8. листопада Р. Б. 1954 на Св. Дмитра.

У К Р А ЇН С Ь К А МОЛОДЕ Н А Ч У Ж И Н І! С Т А В А Й ДО Л АВ СПІЛКИ У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ! Т А М ЗНАЙДЕТЕ В И Х О В А Н ­ НЯ В Н АЦ ІО Н АЛ ЬН О М У ДУСІ, Т А М ЗА ГА РТ У Є Т Е С Я Й ЗРОС­ ТЕТЕ П АТ РІО ТА М И , СВІДОМ ИМ И С В О ЇХ О Б О В ’Я З К ІВ Б О Р О ­ НИТИ ЧЕСТЬ У К Р А ЇН И Й БОРОТИ СЯ З А ї ї ВОЛ Ю !

21

П р о б ле м и м о л о д і: Проф. Г. Ваіценко

ПРОТИ ГОЛОВНОГО ВОРОГА (ДО О С Н О ВН И Х ЗА В Д А Н Ь У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ Н А Е М ІГРАЦ ІЇ)

Часто доводиться чути жалі на долю української мо­ лоді на еміґрації. Здавалося б, що вони мають під собою повну підставу. Живе й розвивається наша молодь далеко від рідного краю, серед чужої природи й чужого населен­ ня. Вона, як і старше покоління, обмежена в правах. Матеріяльний стан її тяжкий, перспективи на майбутнє не­ від радні. А проте, коли порівняти долю емігрантської молоді з долею молоді за „залізною заслоною” , то вона буде зда­ ватися нам не такою вже тяжкою. Емігрантська молодь все ж таки живе в умовах вільного світу, вона може віль­ но висловлювати свої думки, не боячись доносів і переслі­ дувань з боку НКВД; вона не несе на собі тягару невіль­ ничої праці, її не затруюють дурманом большевицької іде­ ології. А головне те, що її доля незрівняно більше зале­ жить від неї самої, ніж доля молоді за „залізною засло­ ною” . Є приповідка: „кожен є ковалем свого щастя” . І коли цю приповідку не можна прикласти до молоді „за залізною заслоною” , то її лише з деякими обмеженнями можна прикласти до молоді емігрантської. Отже, якщо українська молодь на еміґрації не виявить ініціятиви в розбудові свого життя, а буде плисти за те­ чією, її доля справді буде нещаслива й жалюгідна. Її че­ кає денаціоналізація, безбарвне й нудне життя заробітча­ нина. Тому молода людина на еміґрації мусить чітко ви­ значити мету свого життя і з усією енергією йти до здій­ снення її. Чим вартісніша буде ця мета і чим енергійніше прагнутиме до неї наша молодь, тим вартіснішим і зміс­ товнішим, а разом з тим і щасливішим буде її життя. Такою метою для української молоді є незалежність і добробут Батьківщини. Досягти її не можна без/ упертої боротьби. А щоб боротьба закінчилася успіхом, треба до неї добре підготуватись. Це в першу чергу підготовка іде­ ологічна. Молодь мусить знати, за що вона буде боротись. Відповідь на це питання нераз була подана на сторінках 22

„Лнанґарду”, але вона здавалась декому „неконкретною”. С'іііюбуемо конкретизувати цю відповідь. Метою боротьби українського народу в сучасний вирі­ шальний момент його історії е своя самостійна держава, побудована на засадах, що забезпечують розвиток його ДУхової і матеріальної культури, права і свободу громадлн, здорові суспільні відносини й матеріяльний добро­ бут кожного працюючого громадянина, а також тих, хто ■і причин хвороби або старости не може працювати. Осноною такого державного й суспільного ладу мусить бути християнство, бо тільки воно може забезпечити нормаль­ ні, доброзичливі відносини і справедливість у суспільному житті. Як показала історія, християнський світогляд нез­ рівняно більше сприяє розвиткові не тільки духової, а й матеріальної культури, ніж інші світогляди. Крім того, тільки на основі християнства може бути правильно розп’язана проблема срободи людини і народів, а також про­ блема особи і суспільства, що її не розв’язує ні капіталізм, пі комунізм. Який державний устрій матиме Україна в майбутньому, після звільнення з большевицької неволі, це залежатиме під волі українського народу. Але молодь наша має боро­ тися за такий устрій, що забезпечив би свободу людини. Таким може бути устрій або республіканський, або конституційно-монархістичний, як це існує в культурних краї­ нах світу, але в жадному разі не монархічно-деспотичний, ані тоталітарно-большевицький. Щодо соціяльно-економічного устрою української дер­ жави, то молодь має боротися за такий лад, що не був би ні капіталістичним, ні комуністичним. Але це можливо буде тоді, коли залишатиметься обмежена власність, а державні й громадські організації будуть боротися як з експлуатацією, так і павперизмом. В цій боротьбі велику ролю може мати церква. З ким мусить боротися український народ та його мо­ лодь, змагаючи до означеної вище мети, хто її вороги? Першим великим ворогом українського народу є імперіялістична Москва, незалежно від того, чи вона царська, чи большевицька. Москалі віддавна експлуатували й екс­ плуатують український народ, пригнічували й пригнічу­ ють розвиток нашої національної культури, русифікували й русифікують наш народ, а іноді нищили й безпощадно нищать його фізично. При цьому Москва завжди діяла і 23

діє підступно й хитро. Ніякі угоди з нею не забезпечували національних прав українського народу і не можуть за­ безпечувати їх доти, доки москалі по-справжньому незречуться своїх імперіялістичних зазіхань і потягнень. Але цього довелося б чекати дуже довго. Поряд з тим український народ і його молодь мусить разом з іншими народами боротись і проти большевизму, незалежно від того, чи це буде большевизм російський чи український. Українському народові нітрохи небуло б лег­ ше й краще, коли б після визволення з московської нево­ лі, ним правив не Сталін і Хрущов, а Діденко чи якийсь інший „нереставратор” . Тоді на Україні залишилися б рад­ госпи, колгоспи, стахановщина, залишилося б рабство, концтабори і НКВД, хоч воно може й мало б іншу назву. Як і тепер, на Україні переслідувалися б релігія і вільна думка, а молодь затруювали б огидними ідеями марксизму. Большевизм не є для нас, як дехто твердить, „лише пере­ хіднім лексичним терміном, яким в давний час прикрива­ ється Москва”, а реальною силою, що загрожує ката­ строфою цілому світові. Для нас не може бути сумніву, що після повалення СССР, на Україні залишиться немало своїх большевиків, вихованих в дусі марксизму-ленініз­ му, які будуть намагатися втримати політипний і соціяльно-економічний лад, утримати рабство, що існує за „заліз­ ною заслоною” . Разом з ними будуть діяти і ті з україн­ ських емігрантів, які, будучи за своїми поглядами большевиками, з якихось причин виїхали на еміґрацію і мріють після повернення на Україну зайняти ще вищі становища, ніж ті, що вони посідали до еміґрації. Боротися з большевизмом українська молодь мусить тим більше, що укра­ їнські комуністи на еміґрації роблять хитро-продумані за­ ходи, щоб опанувати українську молодь і затруїти її большевицькою отрутою.

С УМ ІВК И Й С У М ІВЦ І! П ОСИ ЛІТЬ С ВО Ю Щ ОД ЕН Н У О Р ГА ­ Н ІЗА Ц ІЙ Н У Й В И Х О В Н У П Р А Ц Ю ! О СОБИ СТИ М П РИ КЛ АД ОМ ЗРА З К О В О Ї П РАЦ І, П О В ЕД ІН К А В П О Б У Т І І В СУСП ІЛ ЬСТВІ, З А О Х О Ч У Й Т Е П О ЗА С П ІЛ К О В У М ОЛОДЬ ІТИ ДО С У М -у!

24

Молодь у боротьбі з окупантом \

(У ривок з недрукопаної книги «Б ій за м олодь») V

Т іл ьки той досягне мети, хто іде, Т іл ьки той, х т о горить — не згоряє. С теле килим для н ього ж иття молоде, С мерть вінок йому вічний сплітає. О. О л е с ь

«22 ию ня, ровн о в 12 часов, К и єв бом били, нам о б ’явили, Ч то началася война» — так н есподіван о застукал и воєнні події сов єт сь к и х громадян, яким ще вч ор а кричали про «д р у ж бу » з німецьким народом, а сьогодні — наказували ненавидіти «ф а ш и стів », та бити вор ога на й ого те­ риторії. Як ж е розгублено і винувато прозвучала промова «геніяльного керманича», щ о в ів народи ш л яхом «перемог і щ астя », який в п ер ­ ше, 3. липня 1941 p., безп осередн ьо зверн увся До с в о їх підданих, н азвавш и їх : «Д орогие братия, сестр ь і», як ж е хв и л ю ва вся (уда­ ючи, чи щирю, під час п ром ови?) цей кат «тю рм и народів» — Сталін.

«9. января я потерял вер у в царя, а 3. ию ля в Сталина», — так ви сл ови лась одна вч и тел ьк а-р осія н к а по тій п ром ові в п р и сут­ н ості св о їх колег напередодні евакуації за Урал. За наказом Сталіна палили на полі збіж ж я, виганяли худ обу, зривали заводи й ф абрики , топили ш ахти, руйнували й нищ или все, щ о міг би використати вор ог; вивозили міш ками, п ри вл асни в­ ш и собі, сусп іл ьні грош і, залиш ивш и трудящ и х, щ о не ев а к у ю ­ валися, без зарплати. Як ви явилось, бол ьш еви ки насправді не були п ідготовл ені до поєди нку з «в оор у ж ен н ой до зу бов » н ім ецькою арм ією і в ж е з п ерш их днів війни виявили св ою н есп ром ож н ість п одолати в о ­ рога. Ч ервоноармійці м асово здавалися в німецький полон, д е ­ м онструю чи св ій п р отест проти бол ьш евизм у, відм овл яю чи сь в о ­ ю вати «за Родіну, за Сталіна». Гітлерівці, ви кори ставш и ідею «звільнення У к раїн и » для р о з ­ кладу со в єтсь к ої армії, ж ор сток и м сп особом знищ ували в ій сь к о ­ вополонених, п ереслідувал и й розстр іл ю вал и акти вн их ук р а їн ­ ськи х діячів, інтелігенцію та п ередову н ац іон ал ьн о-свід ом у м о­ лодь, які зразу ж після втеч і бол ьш еви ків взялися до розбудови україн ського національного ж иття. Ц ивільна гітл ер івськ а влада заборонила держ авний укр аїн ськи й прапор, герб і гимн, «П р о св і­ ту» т а переслідувала пресу. «Гітлер си дить в комиш і, С талін у бол оті, — Н ема ж и ття курку.лям. Н ема і гол оті», — розвіяв україн ськи й народ св о ї надії на сам остій н ість ч ерез ін­ тервенцію . Л иш е незначна частина щ е сподівалася, щ о гітл ер ів­ 25

ці, подолавш и бол ьш еви ків, «дадуть лю дям ж и ти ». «У країні не бу ти сам остійній», — п ош и рю вал и ч утки р осій сь к і емігранти та н ім ц і-р у соф іл и в нім ец ьких м ундурах, д езор ієн тую ч и тих, хто щ ой н о вчора звіл ьн и вся від п ут б ол ь ш ев и ц ьк ої пропаганди й агітації. , У к раїн ська молодь, р озп ізн авш и п ол іти ку окуп ан та — п ер е­ твор и ти У країн у в св ою к ол он ію , — відразу виявила в о р о ж е н а ставл енн я до н ього й відкин ула б у д ь -я к у ор ієн тац ію на гітлерівців. С таре су сп іл ь ство п ом іщ и ків і капітал істів їй ч уж е, к ом ун істи ч ­ не су сп іл ь ство в о р о ж е й ском пром ітован е; д о гітл ер івськ и х о к у ­ пантів, які сіяли розклад серед неї, закрили ш кол и та під загро­ зою см ерти вивозили її на ка тор ж н і р оботи до Н імеччини за д р о ­ ти, з принизливим знаком «О С Т », — м олодь бу л а безк о м п р о м ісо в о ю . О дверто п ровадити осв ід ом л ю вал ьн у р о б о т у серед молоді, я к у 24 роки ош укувал и та позбавляли п равд и вого слова, бул о не­ м ож ливо. О пин ивш ись у такій ситуації, під р озк л ад попадали хи ткіш і, щ о х о ч і заперечили старе, однак, не маю чи ок р есл ен ої ідеї та не знаю чи правильного ш л яху, п р и сл уха ю ч и сь до б о л ь ш еви ц ьки х н аш іптувань та провокацій, ш м атовані су п ер еч н остя ­ ми й сумнівами, готові зн ову зійти на ч у ж у п р отор ен у стеж к у. І о сь саме в цей час в У країн і п оявил ась св іж а сила, н ові лю ди — соборн иц ька м олодь З а хідн ьої У країни, члени орган ізац ії ОУН, як і піш ли в саму гущ у мас. Дерзанням і героїчним и подвигами л іп ш ої ідеал істичн ої з а х ід н ьоу к р а їн сь к ої молоді, щ о п р од овж ув ал а традиц ії Б а за ру й К рут, З акар п атської У країн и й несла з соб ою вию ристалізовану ідею сам остій н ої У країн и та бор отьби з окуп ан том («Геть ф а ш и зм !», «Г еть бол ьш еви зм !», «Х а й ж и в е сам остійна У к ра їн а!», «В ол я на­ родам і лю дин і!», «Н е їдьте до Н ім еччини — там см ерть!»), — не бу л о меж . С воєю ж ертовн істю , своїм ф анатизмом , св о сю н екори стл ивістю , — цими ш ляхетним и рисами револю ціон ера, вон а приєднала до себе не лиш е н ац іон ал ьн о-свідом у ук р а їн сь к у молодь, яка і в ум ова х бол ьш еви ц ького тер ор у не піддалася денаціоналізації, але захоп ил а й м а л освідом у т а так звану к о м сом ол ь сь к у м олодь і вона, щ о «віддавала ж и ття за д р узів с в о їх » розбуркал а та п оста­ вила перед доконаним ф а к том при стосуван ц ів, щ о в со в єт сь к и х ум ова х навчилася р изикувати своїм ж иттям, але ради св о їх о с о ­ б и ст и х вигод. П ерш а, тобто н ац іон ал ьно-свідом а молодь, знаю чи, щ о «х то ви звол и ться сам, той вільний буде» (JI. У країн ка), без н адум уван ь і вагань о б ’єдналася з з а х ід н ь о-у к р а їн сь к о ю м олоддю і вибрала разом з нею один спільний, х о ч і тернистий, але певний ш л ях для здобуття У к р а їн сь к ої С уверенн ої С ам остійної Д ерж ави. Цим соборницьким чином бул а задокум ентован а єд н ість с х ід н ьої та західн ьої ук р а їн сь к ої молоді, х о ч її і розділяв кордон, — єд н ість не на сл ов ах, а на ділі, єдність не в галасливих, безп л ід­ н их, д и скусіях, в я ком у бор щ і біл ьш е ук р а їн сь к о го патріотизму, а в кривавій борні, за сп ільн у мету. її, сх ід н ь о -у к р а їн сь к у молодь, н іх т о не силував, н іхто не «притягав», н іхто не залякував, як це робив ком сом ол. Вона виявляла велике зацікавлення та акти в­ н ість в національном у п ідп іл ьн ом у русі, як н іколи під бо л ь ш е вицьким пануванням в ком сом ол і та ж адібн о н акидалась на п о­ літичну л ітер атур у й твор и Доицова, щ о її п риносили похідн і групи ОУН. І треба подивл яти ти х учн ів деся ти річки, св ід ом ість 26

яких щ е вчора отрую ва л и дурм аном ком уністи чн ого виховання, з яким запалом віддавал ись вони ідеї звільнення України. * О тж е, при хід О У Н бу в н еобхідни й і вчасний, і саме б е зк о м п р о ­ місновий підпільний р у х заім понував сх ід н ь о-у к р а їн сь к ій молоді, яка прагнула героїчного чину. П ідпільний р у х вчасно ви кори став т» спрям ував н енависть до окуп ан та м ал освідом ої та н есвідом ої Молоді в бік до орган ізац ії та скріплення сил проти ворогів та допоміг їй ви кри сталізувати св ої політичні погляди. Я кби не бу л о ви разн ого п р оти гітл ер івського наставлення ОУН, то виникли б два виразні п ротил еж ні табори: один п роти гітл ер івеький, др уги й — піротибольш евицький. П ротигітлерівський тя ж и в би д о бол ьш еви ків. Н енависть до гітлеризму у молоді бул а така велика, щ о п оставила б її п еред иибором «м енш ого» зла — бол ьш еви зм у та направила б її не до УПА, а до бол ь ш ев и ц ьк ої партизанки К овпака. Навпаки, п ротибольш евиц ький настрій ви кори стали б гітл ерів­ ці й гнали б у с іх україн ців у Р О А бор оти ся за ч у ж і їм інтереси під прапорам и «єдіной н єдєл ім ой». В они це до д еяк ої міри робили і військовополон еним и й остарбай терам и в Н імеччині.

S «С півпрацю з німцями» бол ьш еви ки використали б для к ом п р омітації ідеї н езалеж н ости У країни. їх н і намагання зганьбитл україн ський п ротигітл ерівський та п ротибольш евиц ьк ий р ух, а потім гер оїч н у У П А , слава про щ о розійш лася не тіл ьки по всій Україні, а й по всьом у С овєтськ ом у С ою зу, безусп іш н і. П о -св о єм у недовірлива, скептична, сх ід н ь о-у к р а їн сь к а молодь, однак, відчула п равильність цього р у х у й сп раведл и во оцінила ного, а того, х т о не ш ук а в зати ш ку у воєнній завірю сі, х т о в ід ­ давав ж и ття в су вор ій бор отьбі за ви зволен ня кр аю , вона зробила героєм і н аслідувала його. «Б андерівців р озстр іл ю в ати », — і біл ьш ість з н и х гинула, та св оєю см ертю , своїм прикладом вони запалили м олодь до чину, здобувш и д о в ір ’я і п ош а н у в ук р а їн сь к ом у народі. їх н ій ідейності та стій к ості ди вувал и сь н авіть кати. Один р о сія н и н -ф ол ьк сд ой ч в м. Д н іп р оп етр овську так говор и в п ро т о р ­ тури, в ід яки х не зламалася його ж ер тва : «Я єго и подвєш ивал, и руки ломал, и водой накачивал — не цризнался». Гнані й катован і вор огом вони все ж не капітул ю вали перед ним. Т ак в К ір овогр ад ськ ій тю р м і член О У Н Д. Д орош — «загар ­ тований п ідпільник-револтоціонер і п’ятирічний в ’язень п ол ь сь ­ ких тю рем , з н ейм овірною терп ел и вістю і п огор дою д о катів, в и ­ тримував найстраш ніш і тортури...

— Ти за щ о сидиш ? —• заревів перекладач.

— За У країн у! Сильний удар кул а к ом в обличчя, і к р ов п о ­ текла Д митрові з носа.

— За я к у ?

— За С ам остійну! І зн ов у щ е сильніш ий удар, але Дмитро ст о ­ їть непоруш но і гордо трим ає голову.

— За я к у?

— За С оборн у! І вся зграя (гітлерівці й п’ яні поліцаї, в том у числі ком уніст, ста ха н ов ец ь -ор д ен осец ь Нога) збиває його з ніг, б ’є дрю чкам и, дротяним и линвами й коп ає кованими чобітьм и . А коли закровавл ени й Д митро в ж е не р ухався, його відтягли за ноги й кинули в к уток кам ери стікати к р о в ’ю...» («Ф рагм енти ж и ття» Ю р ій Р ілович) 27

На Донбасі (Горлівка, Сталіно, К он стан ти н івк а й інш .) банде­ р івц і (Клим, Галя, Д убенко), працю ю чи сер ед ш ахта р ів Д онбасу під ф рон тови м и обстрілам и, голодні, п ереслідуван і ґестапом , але підтримані україн цям и ор ган ізован и х м ісц еви х осер ед ків, т в о р и ­ ли револ ю ційн і національні кадри Д онбасу. «Н а Донбасі, — казав В. П., — в п р оти л еж н ість вицвілим в о р о ­ ж и м бол ьш евиц ьки м , кличам п ідп іл ьн ої орган ізації «Д онской групьі м ол одсж и », про я к і ми негайно довідувал и ся, як от: «Д олой Гітлера, Д олой д вести грам. Давай Сталіна, Д авай килограм », — ми, члени ОУН, -— п ош и рю вал и в той самий ч ас наш і: «Г еть Гітлера і грами, Геть Сталіна і кілограм и, — Д авай н ову еру, Степана Бандеру, В іл ьн у У країну, С ало і біл у хл ібин у». Відомим на Д ніпропетровщ ині й К р и в ор іж ж і б у ло ім’я — Ю рко, яки й 2 роки працю вав на цих терен ах і м айж е п еред відступ ом зги нув від р у к п р овок атор а -п ол іц и ста під ч ас ви зв ол ьн ої акції член а орган ізац ії з К р и в ор ізь к ої тюрми. М іста К рем енчук, К ри ви й Ріг, Д ніпродзерж ин ськ, Н и ж н єд н іп р овськ , Д ніпропетровськ, М елітопіль, Х ер сон , К ір овогр ад, К иїв, П олтава і н авіть К рим, П івнічний К авк аз — б у л и охоп л ен і п ід­ пільним р ухом ОУН. Б андерівці для гітл ерівц ів бу л и страш н іш і за к ом ун істів, а дл я к ом у н істів страш н іш і за гітлерівців. «Н ам с вам и п о пути; вьі нам пом огастє у н и ч тож а ть ук р а и н ск и х н ац ион ал истов», — п р и ­ зн авався заареш тований ен каведи ст геста п івц еві в Д ніпроп етров­ сь к ій тю рм і. Гітлерівці ви кори стовува л и к ом у н істів д л я боротьби з україн ським и націоналістам и і в заплату дарувал и їм ж иття. Тоді, коли у к р а їн сь к і кл ітини підпільного р у х у міцніли, б о л ь ш еви ц ькі орган ізації («Іск ра », «К ом ін терн », «М ол одая гвардія» й ін.), ств ор ен і з зал иш ен их та прислан их бол ьш еви ка м и к о м со ­ мольців та ком ун істів, терп іл и кр ах ч ерез с в о їх ж е членів, які, р я тую ч и св ою ш кіру, п ровадили в гестапо не тіл ьк и св о їх членів, але й ні в чом у н епови нн их людей. Так, наприклад, 1943 р. сов єтськ и й л ей тен ан т-п ар аш ути ст К о з лов в оборон і се б е зап ротор и в до в ’язниці, на розстр іл , 80 осіб укр а їн ц ів з родинами, н азвавш и їх св оїм и сп івучасни кам и, тод і коли вони не мали з ним нічого спільного. «Д ля п артії й ур я д у д ор оге моє ж иття, а не я к и х о сь там ва ш и х україн ц ів», — поясн ив св ій підлий вч и н ок цей «герой». В елику ролю в у к р а їн сь к ом у ж итті та підп іл ьн ом у р усі в ід о грала укр аїн ська інтелігенція, а зокрем а — у к р а їн сь к е вч и тел ь­ ство. На К іровоградщ ин і д о р озбудови ш и р ок о ї п ідп іл ьн ої націона­ л істи ч н ої сітки спричин илися ди р ек тор ш кол и Ю . Р іл ович, член обл а сн ого п р оводу ОУН, др уж и н а к и їв сь к о го п р о ф е со р а М. та її син, св оїм автори тетом вон а впливала на с в о їх зем ляків, так щ о «В підпільній організаційній сітц і брали у ч а сть і ви конували її р оботу навіть старш і, ба тьк и й матері й п оси л ал и т у д и синів і доч ок .

28

Д овідавш ись із прочитаної літератури про історичне минуле українського народу й про д у х наш ої давнини й наш их П радідів В еликих, до організації йш ли студенти — бу вш і комсомольці, Ириймалис присягу та були дисциплінованими й карними члена­ ми її, і н іхто з них, у той час, не зрадив її. / М асову уч а сть в укр аїн ськом у націоналістичному револ ю ційн оМу підпіллі брали й молоді україн ські дівчата, щ о особли во відр із­ нялися великою конспіративністю , ріш учістю й відвагою . Я к щ о ж ІХ викривали, то не дивлячись на страш ні тортури, вони не зрад­ жували нікого й словом, а коли вмирали так, як належ ить вм и рпти лицареві...» («Ф рагменти ж иття» Ю р ій Рілович) Р озконспіровані члени ОУН О лександрії через свого повітового В ровідника-слабодуха не впали в розпач навіть у в ’язниці.

J «Всі вони, назагал, трималися д у ж е добре, були весел і й не Дуже переймались св оєю долею... О лександрівці були захоплені Сіюїми дівчатами й багато розповідали мені про їх відвагу й м у ж ­ ність, а особливо про те, як вони тримались на допитах. Р озп ов ідили, щ о Галину й Н іну ш ість разів убивали й відливали водою , іл е вони не призналися й н ікого не зрадили...» («Ф рагменти ж иття» Ю р ій Рілович) М ожна було б навести безліч ф а к тів і імен ю наків та ю начок міської та колгоспної молоді особл и во з так званого «сталінського племени», а так ож «ровесни ків ж овтн я», знання як и х з історії України хоч були й уривчасті, ск упі та перекручені, але л ю бов до неї та свого народу провадила її до активної боротьби за звіл ь­ нення св ого краю. Саме через цю п еребудову патріотичну м олодь та п редставників старш ого покоління, які вклю чилися в опільний визвольний фронт, організація ОУН бул а п о в ’язана з україн ським народом, а впливала на ш ирокі маси кличами, підпільною літературою , ли­ стівками, чином та згуртувала н авколо себе св о їх прихильників. 'Гак, наприклад: «До організації ОУН ми з товари ш к ою не належ али, — о п о в і­ дала В., — але прихильниками її були та знали д ея к и х дівчат, що були членами ОУН. їм було років по 18-20, серед них були учениці десятирічок. М оя товариш ка Г. і при сов єта х була вел и ­ кою патріоткою , говорила вон а завж ди гарною укр а їн ською мо­ вою і принципово ніколи п о-р осій ськом у. Під час м асового п ри­ мусового ви возу молоді до Н імеччини бандерівці на ф а са д а х д е­ яких великих будинків ви сок о великими буквам и написали гасла: ♦Не їдьте до Німеччини — там см ерть». Під впливом цього м и з товариш кою написали від руки кільканадцят л и стівок з цим гас­ лом та уривками з твор у Ш евченка про Н імеччину «І мертвим, І живим, і ненародж еним землякам моїм» і розп овсю дил и їх у парку м. К ам ’янського». А ось, щ о оповідав про себе донбасівець В. П.: «Я довгий час перебував і вчився в Росії. У к ра їн ськ ою мовою перестав говорити. Я вваж ав також , щ о російська мова кращ а від української. П обувавш и одн ого р азу на сіл ьськогосподарській виставці в Москві, я звернув увагу, щ о український народ має кращ і тради­ ції, і мені спало на думку, щ о ось ми, українці, того н е помічаємо І навіть цураємось.

29

К оли прийшли бандерівці, вони мене ідейно захопили. Потім, творячи разом з ними підпілля, я дивувався, з я к ою п освятою й уп ертістю вони віддавалися роботі. X коли, ж и ву чи на макусі та під постійними обстрілами, я зневірявся в доц іл ьн ості боротися один з м оїх товари ш ів завж ди мене підтримував: «У країна буде, Бігме, буде». М ені довелося зустр іти ся з своїм колиш нім товариш ем по ш к о­ лі, який довгий час перебував на К авказі. Ламаною ук р аїн ською м овою він р озп овів мені про евос перебування в сов єтськ ій армії, втечу з німецького полону, а потім про св о ї політичні переконан­ ня. «Я убеж ден ньїй (переконаний) украинский националист», — цим закінчив він. Бували й такі випадки, коли послані бол ьш евикам и для к ом у­ ністичного підпілля ком сом ольці чи партійці, ознайом ивш ись з підпільним визвольним р ухом в У країні, н ав’язували контакт з членами ОУН і поривали з комунізмом в ім’я ідеї та боротьби за УССД та гинули за Україну, а не за її ката. О тж е, в історії ви звольн ої револ ю ційн ої бор отьби О УН під час д р угої світової війни була єдина наша надія і сила по в с іх У к р а ­ їні. Н иж че подаю звіт активного учасника п охід н и х груп ОУН, який безпосередн ьо на К иївщ ині в ті роки б у в у керівництві п ід ­ пільною діяльністю , н араж ав себе на см ертельну небезпеку з о к у ­ пантами. П одаю ур и в ок з його звіту С. М.: «К оли на П ридніпрянщ ині появилися похідн і групи ОУН, то молодь перш а з великим зацікавленням почала студію вати ідеї О У Н і вм икатися в організаційну р оботу ОУН. К оли молодь В е­ ликої України побачила, як гітл ерівське гестапо нищ ило безп о­ щ адно членів ОУН, тоді щ е стала біл ьш е горнутися до ОУН. В ж овтн і і листопаді 1941 р. гестапо завдало вел и к ої ш коди н о в о організованій сітці ОУН у схід н іх обл а стя х: розстрілян о сотні членів. Тоді, перш их місяців 1942 p., провід О У Н на П ридніпрянщ ин у вислав у ж е відповідно підготовлених членів, які походили м айж е з П ридніпрянщини, та старих загартованих підпільників із західн іх земель. Праця ОУН на Придніпрянщ ині була складні­ ша, бо там Н КВ Д залиш ило спеціяльних п ровок аторів і комуністи почали творити св оє підпілля. Члени ОУН мали перед соб ою двох безпощ адних ворогів — гестапо і НКВД. Запалу і енергії членів ОУН, які зростали з дн я-н а-ден ь, не могло нічого втримати. На західн іх землях в к іл ькох місцях створен о відповідні курси. Ці кур си провадили видатні члени ОУН, як от сл. п. Я рослав С та р ух, Дмитро М аївський, Іван К лимів, Лясида і багато інш их п ро­ відних одиниць ОУН. К ож н ого місяця з Н аддніпрянщ ини на ті курси прибувало 80-100 осіб, вибраних з найздібніш их і найак­ тивн іш и х нових членів ОУН. М іж ними були такі, які пізніш е героїчно загинули від кул ь гестапо, як о т — Володимир Н оф ен ко — редактор «В інницьких Вістей». Згадуєм о прізвищ а провід­ них одиниць, які знаємо точно, щ о не ж ивуть. Сітка ОУН під п роводом Бандери на П ридніпрянщ ині ш видко стала силою і руш ієм в с іх сам остійницьких сил. Всі області були охоп л ен і організаційною мереж ею . ОУН мала св о їх л ю дей майж е в кож нім селі. Були створені спеціяльні лінії зв’язку, яким п ід­ водами тран спортовано підпільні видання з З ахідн іх Земель. Та література р озходи л ась по всіх областях П ридніпрянщини. П ро­ відний актив ОУН складався з 70% з м ісцевих членів. Наприклад, К и ївськ а область мала 70 організаційних районів, які творили

організаційні округи. В обласнім п роводі О У Н у 1942 році бул о лише д в о х членів з Західн іх Земель — В асиль В и говськи й -Т уп и ц я І Степан М ихайлович М. В иговський був у 1942 p., д е сь у вересні розстріляний гестапом. Організаційним реф ерентом б у в член О УН її Вінницької области. Л иш е бу л о два члени в проводі з Ум ан­ ської округи, з Західн іх Земель — Роман М и халю к і Роман Д емчук, я ки х та к ож пізніш е р озстр іл ял о гестапо. В ок р уж н ом у Б іл оц ер ківськом у п роводі бу в лиш е один член з Західніх Земель С іченко. В Б ілоц ерківській окр узі особливими здібностями і ж ер товн істю відзн ачилась особа, яка ви ступ ал а під прізвищем Іваш ко. Це був син свящ еника укр а їн сь к ої п равосл ав­ ної церкви, якого цілу родину знищ ило НКВД. Іваш ко б у в аре­ штований і його експ ор тован о до Б іл ої Ц еркви, під ч а с втечі був застрілений. Т аких героїв, я к Іваш ко, бу.ло тисячі. М олодь, яка була п ідготована до рядів О У Н в рай онах К а н епа, М иронівки, Лисянки, Таращ і, була стягнена на могилу Ш евченка, де склала ур оч и сту присягу бор оти ся за У к ра їн ську Самостійну Д ерж аву. Для тієї молоді той мент в пам’яті зали­ шився р аз-н а-завж д и . Тут в а р то та к ож згадати про деякі виступи м ісц еви х членів ОУН, п о ж н и вах у 1942 р. Гітлерівці навезли м олотарок, людей гнали до праці і усе намолочене зерно почали вивозити, грозила небезпека, щ о все збіж ж я заберуть і населення залиш иться без кусня хліба. Члени О УН одн ієї ночі попалили в ба га ть ох р а й о­ нах нім ецькі молотарки. Гітлерівці інш их не могли привезти, бо мусили посилати вій ськові транспорти. Т оді лю ди молотили з б іж ­ ж я ціпами, щ о дало їм зм огу запастися зерном. Гестапо тоді не зваж илося на масові екзекуц ії, лиш е місцями д е -н е -д е п ор озстр і­ лювало комуністів. Н аселення потім довідалося, щ о це зробили бандерівці. На сітку О У Н зверн ул о увагу НКВД, бо бачило, щ о вся симпатія населення звернена до ОУН. Т а к ож члени О У Н ста­ ли викривати і паралізувати ком уністи чн е підпілля. Т у т к ом у н і­ сти почали провадити п ровок ати вн у роботу через св о їх ч л ен івпровокаторів, які були на сл у ж бі в гестапо і поліції. Т а к о ж п о­ чали творити організації, а щ об здобути д овір ’я до населення, р о­ били пропаганду, щ о вони є проти Сталіна і проти стал ін ського режиму, щ о Сталін зрадив револ ю цію . П роти членів О У Н з За­ хідніх Земель почали п ускати провокативні вістки , щ о то гітле­ рівські п ровокатори. Гніздо такої організації, створен ої сп ец ія лістами НКВД, знаходил ось на К иївщ ин і в Р ок и тян ськ ом у районі. Потім виявилось^ щ о там мав о сід ок сов єтськ и й вищ ий достойник, оскільки нас пам’ять не заводить, С ємьонов. П ід його р у к о ю пра­ цювало ряд ком уністів, які були працівниками н ім ецької адміні­ страції. Т а к ож Н КВ Д п очал о ви ш укувати кол и ш н іх св о їх людей, які могли знайти д ор огу до ОУН. Одним з таки х б у в п исьм ен­ ник О лесь Весняний, який сп очатку став великим п рихильником ОУН, а потім почав пропагувати, щ о Сталін зрадив комунізм , п о­ чав ум іло висувати питання «сх ід — захід». Гестапо попало на сліди ком уністи чн ого підпілля і знайш ло докази, щ о згаданий поет, О л есь Весняний, ст оя в у безпосередн ім зв ’я зк у з організа­ тором ком уністи чн ого підпілля, яким сь п олковни ком Т качуком Іїсі ці Н К В Д -івськ і п ровокац ії не мали у сп іх у ; маси п ри дніпрян сь­ кої молоді були натхненно захоплені ОУН і не піш ли п о лінії р оз­ дорів «сх ід -з а х ід ». Н іколи не збаламутила Н К В Д -івськ а пропа­ ганда, щ о галичани є гітл ер івськ і п ровок атори , бо всі бачили, як 31

від к ул ь гестапо, з криком на устах — «Слава У країн і» — гинули члени ОУН». Н авіть у Німеччині, не зваж аю чи на переш коди, щ о відокрем ­ лювали сх ід н ьоу к р аїн ськ у м олодь від з а х ід н о у к р а їн с ь к о ї (к ол ю ­ чий дріт, знак «О СТ», різні назвиська — «ком ун іст», «остар бай тер», «больш евик», «руськи й », тощ о, та п огрози терористів і се к сот ів С М Е РШ -у), ф ор м увал и ся когорти п еред ової націоналістич­ н ої молоді. Вона в св о ю ч ергу позитивно впливала на м ал осві­ д ом у та несвідому молодь. О сь ту т листи одного ю нака М. д о св о єї товариш ки, від якої він дістав перш і, так би мовити, «лекції» про У країну, к р асн ом ов­ но говорять, чим ж ила тодіш ня молодь. Ш піл ьберґ, 27. 1. 44 р. Доброго дня, а м ож е і вечора, Лена! « . . . Я получив в ід тебе листа 25. І. 44 р. . . . Я сидів (не я, то моя тінь), а дум ки пронизували рідн у У к раїн у, давно покинуте містечко, св о їх бл изьких і рідних і все, все св о є минуле щ асливе. П ереді мною пропливає той зимний вечір, кол и Ти мені говорила про У країну, про її поневолення і про наш у сп ільн у боротьбу. Так, це було один рік назад, А зараз я став у ж е не той, Ти б м е ­ не зараз не впізнала. Я не х от ів Тобі писати в листах, за щ о я б о р ю сь тут, бо я не бу в певний в Тобі, але тепер я бачу, щ о Ти за один рік і трош ки не змінилась, яка була, така і є. Так, Лена, я зараз став у лави борців за св ою націю, за св о ю батьківщ ину. Х о т я для нас тут д у ж е к еп сь к о у цій справі (тут нам п ереш код­ ж а є ОСТ), але ми робим о св о є діло, бо: « . . . У країна-матм К л и че нас повстати. О днорядно встати, В полі погуляти . . . » (підкр. моє — Г. К) В листі до свого товариш а О. цей ю н ак п исав: «М рії самих у к ­ раїнців (у Н імеччині) в біл ьш ості — це свобод а У країні, особли во у галичан, які м аю ть та к ож великий вплив на наш их українців. Є українці, які м рію ть поверн утися назад і ж ити там, як вон и ж или, а деякі за п ерем огу Німеччини, за її п оря док : «кінчиться війна, залиш имося тут ж ити, відкриєм майстерні — ц е буде наше, н іх т о його не зачепить, і будем собі ж ити». А л е ц их менше, нас більш е і наші ряди міцніють р а з-у -р а з. М и ж д ем сл уш н ої пори, щ об стати п л іч -о-п л іч із загартованими борцями. Ц ей час у ж е близький . . . А Тобі, д р уж е, р адж у — не їдь сюди, бо пропадуть т в о ї літа, а м ож е щ е й загинеш без чести й сліави. . . А саме кращ е — це залиш итись м іж своїм народом, не треба тікати від свого люду, треба щ е міцніше зж итися з народом і вказати йому ш л я х до кр ащ ого майбутнього. А самому треба бути зразком для народу, не ховатись за чуж им и спинами, а треба см іл о стояти впереді всіх і хор обр о дивитись смерті ввічі, оц е і бу д е н астоящ ий патріот св оєї Б атьківщ ини. Гасло наш е сьогод н і — бор оти сь і перемогти . . . Листи до мене біл ьш е не пиш и на адресу Ш піл ь­ бер ґ, а на М. Головне для мене — оста ється зовсім бл изько всього лиш е 5 км. мій центр — моя в о л я . . . 22. II. 44.» Дальші поступован н я та доли ц ієї м олодої лю дини невідомі, од н ак О, про якого ск азан о у згаданому листі, не п оїха в до Н і­ меччини, не тіка в в ід •бол ьш евиків, а вступ и в до У к р а їн ськ ої П овстанської А рм ії для боротьби з окупан там и за сам остійну У країну.

32

О. Коваль Вйст. Голови Ц К С У М -у

Чи потрібна зміна в структурі СУМ-у? (ДИСКУСІЙНА) Іїісім р ок ів діяльн ости С пілки У к р а їн сь к ої М олоді на ч уж и н і Діли м ож л и вість п ош и ри ти сь її організаційній м ереж і п о в с іх г о лоппих скупченнях ук р а їн сь к ої ем іґрації та ви твори ти своєр ідн і форми діяльности, почасти різні по окрем их країнах. Н езмінною залишилась тільки су м івськ а програма, а радш е сум івська ідея, Що стала р уш ій н ою си л ою в д ія х ук р а їн сь к ої молоді п о в сіх к р а ­ їнах наш ого поселення. Інш ими словами к а ж у чи — ідея залиш и­ лися всю ди та сама, тіл ьки набула р ізн и х ф ор м св ого вияву. Ц е ■ д е нам підставу п оставити питання: чи потрібна зміна в ст р у к ­ турі С У М -у? Якщ о ми з увагою п роаналізуєм о розви ток організаційної ст р у к ­ тури в С У М -і від п оча тку його заіснувания на чуж ині,, т о п оба ­ чимо, щ о п очатково СУМ б у в задуманий, як централізована ор га ­ нізація, керована одним центральним К ом ітетом з п ід п ор я д к ов анпми собі клітинами — К райовим и й О середковим и К омітетами. Дли в и ховн ої організації, а щ е до того в той час д ію ч о ї на терені Одного континенту, а радш е в одній країні, — це бул о зовсім н ор­ мальне явищ е. Т реба ж бу л о в п ерш у ч ергу розп рацю вати п р о ­ граму, пош ирити її на якнайш ирш і кол а ук р а їн сь к о ї м олоді і зцементувати т у молодь в ідейний моноліт, здібний і готови й сл у ­ жити ідеї боротьби за здійснення вел икої мети, вкл аденої в гасло 'ІЇЗог і Б атьківщ ина». П ідготована т а к м олодь мала за в с я к и х умов і в різни х кр аїн а х світу, щ о ж дали на її переселення, діяти її ідейній єдності і організаційном у п ов ’язанні для усп іш н ого р е а ЛІзування поставлен ої мети. С талося так, щ о з Н імеччини, де С УМ уп ерш е побачив своє підновлення і перш ий організаційний розквіт, сум івц і і взагалі молодь та старш е гром адянство м усіли ви їх ати д о інш их кр аїн поселення. В загальном у це переселення зум овило т а к о ж п о ш и ­ рення С У М -у по інш их к р аїн а х і кон ти нен тах. П ерехід з т а б о ­ рового ж и ття в Н імеччині до «гостел ів», «кантин» ч и на інди ві­ дуальні меш кання в н ови х країнах, а впарі з тим д о в а ж к о ї п ра­ ці по копальнях, ф а бр и ка х та завода х заставив н аш у м олодь п о ­ думати над ф ормами і засобам и праці в н ов и х ум овах. О тж е, форми су м івсь к ої праці ви творю вал и ся вж е в зовсім ін ш и х о б­ ставинах. я к ц е бул о в Н імеччині. Т у т треба бул о зм агатися за кож ний найменший середник до ведення організаційного ж иття, •добуваючи домівки, ви діл ю ю чи п л ощ і і т. д. З аконодавство окр ем и х країн при звел о в св ою ч ергу до ст а т у таних змін, які м усіли н аступи ти в стосу н к у д о статуту Ц К С У М -у, бо інакш е ті ста тути не могли б бу ти залегалізовані місцевими урядами. Н айдальш е йдучий і характеристи чн ий в с в о їх змінах статут (чартер) С У М -у А мерики, д е сама назва підлягла певній зміні. Т аким чином у правном у віднош енні потвори ли ся м айж е нові і сам остійні організації, без ф ор м а л ьн ого п о в ’язання із св о їм Центром, абстрагую чи в ід к он к ретн и х зв’я зк ів і м орально орган і­ заційних зобов’язань, які в с е ж таки біл ьш істю випадків зали­ 33

ш илися в силі. В се це, одначе, не змінило сам ої суті С У М -у і й о ­ го осн овн ої ідеї. Власне, немов для особл и вого підкреслення своєї відданости україн ській справі, з великим розм ахом та успіхом та ж сама С УМ А ініцію є і переводить ряд акцій, р озрахован и х на пош ирення укр а їн ської пропаганди серед п оваж н іш и х політич­ них кіл Америки, набуваю чи загально-національного значення. В той самий час С У М -А м ер и ки св оєю непідпорядкованієтю Ц ен­ тральному К ом ітетові і відосередн ьою дією збуд ж ує певні п обо­ ювання щ одо цілости сум івського р уху. Здавалося б — парадок­ сальне явищ е; з одного б о к у прекрасно реал ізується сум івська ідея, а з другого — це р обиться без н ал еж ного пов’язання з ідей­ но-організаційним Центром. П одібні явищ а, х о ч дещ о інш ого п о ­ рядку, мож на бул о запримітити у взаєм овідн осинах К райового К ом ітету Канади і Ц К С У М -у. П очуваю чи на собі обов ’язок і відповідальн ість за цілість р о ­ боти С У М -у перед К онгресом, ЦК С У М -у ставить певні катего­ ричні вимоги перед своїм и Крайовими Комітетами. Вимоги сл уш ­ ні і розрахован і на покращ ання роботи в цілом у та реалізації п о­ станов, визначених К онгресом. Тим часом ті вимоги « е знаходять належ ного трактування збоку К К С У М -у. П остаю ть конф лікти, оправдування, взаем ообвинувачення у відсутн ості д обр ої волі, з одн ого бок у виконати, а з другого — зрозум іти причини н еви ко­ нання. Виринає мимоволі питання: де знаходить корін ь лиха? М и далекі від твердж ення, щ о люди, які зн аходяться в к ер ів­ ництві Ц К чи К К ом ітетів С У М -у є ідеальні і в св оїй праці не доп ускаю ть певних помилок чи недотягнень, а тим самим не да­ ю ть підстав для к он ф л ік тів та непорозумінь. В се ж таки в в а ж а ­ ємо, щ о поваж ні причини повищ их негативів хов а ю ть ся в самій стр уктур і наш ої су м івсь к ої організації. Незаперечний ф акт, щ о К райові К омітети, зустрівш и ся в прак­ тичній роботі з безл іч чю окрем их питань, як и х не передбачували ж адн і обіж н ики чи інструкції Ц К С У М -у, мусіли власними си ­ лами пром ощ увати собі ш лях і ш укати н алеж ної р о з в ’язки. З від­ си теж вел икою мірою випливає ставлення дея ки х К К С У М -у до Ц К, що, мовляв, Ц К крім «ф ін ансових претенсій» мало к он к р ет­ но допомагає в роботі на місцях. Такий закид, не є слуш ний, бо Ц К самим своїм існуванням та ідейним спрямуванням є незаступням дороговказом для молоді, — то в се ж таки цей заки д свідчить про незаперечний зріст ваги К райових К омітетів, які частинно перебрали в ж е на себе первісні ф ун к ц ії Ц К С У М -у. В дійсності К К С У М -у мають в ж е в своїй системі досвідч ен и х керівни ків і подекуди ви ховн иків, які за відсутн ости практичних порад від Ц К . п очуваю ть себе нерідко біл ьш компетентні, н іж дотичні р е­ ф еренти Ц К С У М -у. В обор он у реф ерентів Ц К м ож н а сказати хіба те, щ о вони часто не р озп орядж аю ть ані матеріяльними, ані технічними середниками, а головно не м аю ть достатн іх інф орм ац ій з у сіх теренів існування С У М -у, щ об успіш но і ф а х о в о к е ­ рувати своїм и відділами. Такий стан п ризводить до д и ск ва л іф і­ кації їхн іх компетенцій і р оби ть їх недієздатними. В исновок зі сказаного прости й: Ц К С У М -у в дотеперіш ній ф о р ­ мі т р а п іт ь сенс свого існування. Я к ж е ж треба на це явищ е д и ­ витись? Є вон о ж алю гідне чи. мож е, свідчить про п отр ебу п ере­ х о д у в інш у біл ьш відповідну для сучасн ого стану С У М -у, ф о р ­ му? Ми є схильні прийняти це друге ствердж ення. С У М на н ай­ вищ ом у своєм у щ аблі п отребує перебудови. Щ о більш е ми є св ід 34

цими, щ о деякі К рай ові К ом ітети р озп ор я д ж а ю ться в ж е цілими Штабами працівників, а зокрем а в ділянці Ю С У М -у, щ о бу л о б не­ можливе для Ц К С У М -у. Цей стан треба вваж ати за природній І треба йому радіти. Не зваж аю ч и на цей замаркований децентралізаційний процес В структурі С У М -у, існ ує п остій на потреба ідейної едности і ор га ­ нізаційного пов’язання в систем і С У М -у, без чого низові клітини І сум івськи й загал були б позбавлені орієнтира в своїй праці. К онкретно, н ову стр ук тур у, щ о мала б прийти на зміну д о т е ­ перішній, уявляєм о собі в той спосіб, щ о для гармонізації праці, обміну досвідом м іж К К , координ ац ії ви давни чої діяльн ости, а Зокрема для видавання центрального су м івськ ого орган у та р е­ презентації сум івського р у х у в світовом у маш табі, повинен існ у­ вати окрем и й орган. Це міг би бути С вітовий Е кзекутивний К о м і­ тет, обм еж ен ий до я к и х т р ь о х членів: президент, заступник і ге­ неральний секретар. Вони, а радш е тіл ьки д воє людей, повинні б на постійно віддаватися справі С У М -у. Законодатним і ідей н оспітоглядовим унапрям лю ю чим органом мав би бу ти К он ґр ес С У М -у, скликуваний щ отри роки. Членами К он гр есу С У М -у були б усі крайові клітини з п роп орц ій ною к іл ь к істю голосів, щ о відповідали б к іл ь к ості їхн ь ого членства. С пільний статут н орм упав би тільки взаєм овідн оси ни членів д о К он гр есу і його органів та д у ж е в загальних р и са х тра ктува в би вн утріш н і справи св о їх членів. Цим сп особом м ож н а б дати змогу існуванню різни х к р а ­ йових статутів, без суп ер ечн остей і заперечень сп ільн ого статуту, те, щ о в ж е мас місце в сучасном у. М андатором К он гр есу м іж сесіям и був би П ленум, в склад я к о ­ го входили б СЕК з усім а дію чим и головами к р ай ови х клітин. Пленум ви конував би т а к о ж кон трол ьн у ф у н к ц ію у ст о су н к у до СЕК. К ож н ий член К он гр есу б у в би з обов ’язаний статутом частину св оїх -членських вкл адок, п ри пустім 10%>, вплачувати до бю д ж е т у СЕК на ф ін ан суван н я його п оточ н ої роботи. Таким способом , в загальном у, мож на бу л о б і здец ен тр ал ізувати р о б о т у С У М -у і дати Гарантію для ідейної єдности і ц іле­ спрям ованої дії в сіє ї Спілки У к р а їн сь к ої М олоді. Очевидно, щ о ця стаття, з уваги на обм еж ен ня місця, не претен­ дує на ви черп ність і п овн у ясн ість п оставлен ого питання.. В се ж •піки ми старались подати осн овн і причини і ха ра ктер ст р у к т у ­ ральної евол ю ц ії С У М -у за останні роки та намітили одн у з м о ж ­ ливих р о зв ’язок, так, як це ми бачимо. Т епер сл ово за сумівцями, а відтак за делегатами К он гресу, які остаточн о д овер ш а ть зміни та зроблять їх о б о в ’язковим и для в сь ого С У М -у. В и словом с в о їх думок на п оруш ен у тем у сумівці, а зокрема відповідал ьн і к е р ів ­ ники С У М -у по в с іх країн ах, зм ож уть приспіш ити і вдосконал ити підготовчу працю ста тутової К ом ісії і самого К он гресу. Т ом у слово за Вами, Друзі!

«СУМ — ДЖ ЕРЕЛ О СИЛИ, В ІД ВАГИ , М О РА Л Ь Н О Ї, Н А Ц ІО ­ НАЛЬНОЇ Й ІДЕЙНОЇ С Т ІЙ К О С Т И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ. ЗА Л У Ч ІМ О ДО С У М -у В С Ю У К Р А ЇН С Ь К У М ОЛОДЬ Н А Ч У Ж И Н І!»

35

В. Леник К ерівн ик відділу Ю нацтва С У М -у при Ц К

Т ео р ія і п р а к т и к а (К іл ька дум ок під р озвагу виховникам Ю н ого С У М -у) 1. На В ас л еж и ть велика відповідальн ість Одним з трагічн их н егативів наш ої нації є брак тяглости н а ц іон ал ьн о-держ авн ого процесу. В истачить поглянути на хід подій в останніх 50-ти р ок а х і ми побачимо, щ о в нас аж зад уж е н а­ ступ ає повний р озрив і антагонізм м іж перш им и й наступними Генераціями. В ж адном у народі проблема «батьки і діти » не н а­ бирала таких трагічн их ф орм , як з українців. О тож не диво, щ о нам пропадав завж ди д у ж е цінний скарб — досвід, і постійно п овторю вал ися старі помилки. Лиш е в найновіш их часах націоналістичне покоління виявило намагання скінчити з т іє ю традицією. Я к це н езви чно для у к р а ­ їнців, видно хоч би з того, щ о щ е сьогодн і численні українці о к ­ р есл ю ю ть ук р а їн сь к и х націоналістів терм ін ом «хлоп чаки », не дивлячись, щ о м іж ними є не лиш е дійсні хл оп чак и вік ом к ол о двадцяти ро-ків, але не менш е число «х л оп ч ак ів» си вовол оси х з п »яти десяткою на спині. О тж е, нормальна р о зв ’язка проблеми «батьки — і діти», р о зв ’язка тяглости ук р а їн сь к о ї ви звол ьн ої б о ­ ротьби, вж е є започаткована. Нам, сумівцям, залиш илось тепер л иш е завдання — п р од овж ув ати це добр е діло. Ми не сміємо п е­ реривати того органічного зв’я зк у надії, поєднання в одно в с іх «ж и в и х і м ертвих і н енародж ен их». Так, я к нас ви хову ва л и наш і батьки, брати, мусимо ми тепер стати пом остом м іж п опередньою і п о нас наступн ою ґен ерацією . Я кщ о ми не ви кон аєм о того зав­ дання, наш е ж и ття і бор отьба були б м айж е даремними.

2. Теоретична п ідготовка конечна В иховувати н ове покоління є д у ж е тя ж к е, але і вдячн е завдан­ ня. Ми м ож ем о бути, щ асливі, щ о якраз на н аш и х су м івськ и х п лечах л еж и ть те завдання. Сьогодні в наш ій п оневоленій Б а ть ­ ківщ и н і немає ж адн и х м ож л ивостей дл я плекання ук р а їн ськ и х традицій, для ви ховуван н я лю бови до св о єї батьківщ ин и, для в и ­ ростан н я нових ка д р ів бор ц ів за правду. Л иш е крадькома, лиш е інстинктовно гартую ться то тут, то там деяка к іл ь к ість ук р а їн ­ сь к и х повновартісни х патріотів, які п ри п ерш ій нагоді п еребе­ р уть в свої руки керм о всенароднього ж иття. Н атомість на ч уж и н і ми маємо великі м ож л и вості дл я в и х о в ­ н ої праці. Ми маємо д оси ть свободи ; маємо доси ть п отр ібн и х за ­ собів і та к ож доси ть вел ике поле попису. Л иш е в нас самих л е ­ ж и т ь к л ю ч до п озити вн ої р озв’язки проблеми, п род овж ен н я ж и в у ч ости нації. На н аш их су м івсь к и х п л еч ах л еж и ть особ л и во вел и к е завдан­ ня. На ем іґрації діє сьогодн і в ж е багато м ол одечих організацій. В сі вони здебіл ьш ого обм еж ен і св о є ю програм ою . А б о в ір ов и з­ нання, або територіяльне п оходж ен н я їх батьків, або соціяльний стан ставить н авколо н и х св о ї барієри. С пілка У к ра їн ської М о­ лоді з цим усім дала со б і раду. П оставивш и себе на ба зу всен а ціональну, вона намагається втримати св ій прапор в и сок о понад 36

усі загумінки. Звичайно, як і в щ оденному ж итті окрем и х осіб, ■ Ь о навіть окремих громад, певна акція завж ди зустр ічає проти­ дію, так і в наш ому ви п адку ми маємо чималі переш коди. К оли ми не ставим о н авколо себе ба р ’єрів, то інш і х о ч у т ь їх поставити. ЩЬ нас, зреш тою , не д и в ує і не застраш ує. §: Щ об ви ховувати в тяглості чергове покоління, щ о б передати му в с е те, щ о ми посідаємо, і спонукати їх розбудувати ті ск а р 1 збагатити себе досвідом , м удрістю , л ю бов ’ю до Бога, до Б а ть ично. К ож ний, х т о п очуває себе покликаним до ц ієї вел икої щини, д о правди, ми повинні вперш у чергу готувати себе т е о Праці, повинен пізнати д о подробиць усе те, щ о він мав би п ер еіти своїм вихованцям. Треба знати свій ш лях, щ об в н ай біл ьІй тьмі не заблудитись у св оєм у маршуваїнні. Треба пізнати п ро­ граму св оєї дії, ціль наш ого змагання, пізнати св о є оточення, всі умовини, в яки х доведеться працювати, і всі м ож л иві ф актори, їцо рівн обіж но дію ть і вп ливаю ть так само на н аш их вихованців, «н і на нас. П ізнавш и теорію , треба негайно приступати до п рак­ тики. Б о наймудріш а людина, щ о глибоко за хов ує і ізол ю є свою Мудрість, не є багато вартісн іш ою за п ересічну людину.

С Є

Е

3. Треба завж ди починати від себе Дитина чи ю нак подібні до губки. Губка втягає в себе вся ку •оду — і брудну, і чисту. І коли поставити губк у в вогке повітря, вона бу д е вогкою , коли п ерен есете в сухе, стане су х о ю . Завдан­ ням С У М -у є ви ховати н ове покоління в традиції ви звольн ої б о ­ ротьби, але так ож в здоровом у релігійно-м оральном у дусі, б о ли­ ше такі українці бу д уть відпорні на всякі сп окуси, щ о їх нам ігка любитиме правду і св обод у понад усе, зм ож е перейняти на життя та вороги підсуваю ть на кож н ом у кроці. Л иш е молодь, <сбе тягар боротьби за Україну. М атеріялістична молодь бу д е за­ доволена з хвил евого заспокоєнн я її баж ань і не захоч е р и зи к у­ вати своїм и, х оч дочасними, дорами «задля мрій», я кі леж ать щ е десь далеко, в н едосяж ни х просторах. і С умівський ви ховн и к мусить в п ерш у чергу сам со б о ю п роде­ монструвати своїм вихованням, щ о навіть у сьогодніш ньом у м атеріялістичном у світі мож на ж ити для ви щ и х цілей, для свободи І правди. Б ез ц ієї дем онстрації в ся к і зусилля бу д уть даремні. Ді­ ти і ю нацтво не цінитим уть слів, якщ о вон и не су п ровод ж а ти ­ муться ділами. Ч ого ми вимагаємо від наш их ви хован ц ів? Ч ого ми вимагати­ мемо від нас самих, як ви ховн и ків?

•Чистота, скром ність, смак в одязі і поведінці, стрим аність у т о ­ пи ристві, чем ність і вияв пош ани старш им, сл овність, точність, лю бов до порядку, добра поведінка при к ож н ій нагоді, готовість дати доп ом огу слабш ому, обізн ан ість з мистецтвом, уміння від­ різнити віч н у красу в ід тандити, оп анованість і пляновість у св о ­ їх чинах, — цей реєстр зовсім не завеликий. Й ого н еобхідн о щ е доповнити іншими конечним и прикметами ви ховн ика молоді. Чи є мож ливим, щ об одна людина з ’єднувала в соб і в с і ті п ри­ кмети? — спитаєте. На н аш у думку, це є мож ливим. К ож н а людина є в св о їй осн ові обдарована цими прикметами. Л иш е не завж ди вона намагалась ) х вдерж ати. Зачасто намул модних звичок покриває все ш л яхотне. Треба, отж е, цей намул усунути. У сун ути в собі сам ом у і не допустити, щ об він п окри в в а ш и х вихованців.

37

К ож н и й в и ховн и к повинен, у перш у чергу, пізнати себе: у в іл ь ­ ну хвилину, на самоті заглибитись дум кам и в самого себе. Р о з ­ ш укати всі слабі і сильн і стор он и і п отім розп очати вести себе, як ви ховн ик. П ри том у не забувати слів поета: «К ниги — це м орська глибина; х т о в н их пірне а ж до дна, той хоч труду зазнав доси ть, дивнії перли ви нсить».

4. П ерш і кроки К оли ви ч уєтесь на силах стати прикладним, добри м в и х о в н и ком і покінчити з своїм и слабостям и — при ступ ай те негайно до праці. К оли у вас є в ж е зорганізована ю нацька група, зап роп о­ нуйте ви ховн икам св ою п осл угу. Одна з ви ра ухван и х ви щ е п ри к­ мет виховн ика — скром н ість — наказує в и ховн и к ов і триматися без великих очікувань, п очестей для себе. скром но. Старайтеся вкладати свою п рацю б е з вел и к ого галасу, ченні не було щ е ж и в ої кузні характерів, тод і ви ховн и к стає сам К оли треба починати все з початку, коли д о сі в бл и ж ч ом у о т о вивченн я середовищ а. В ивчення ти х у с іх ю н аків і ю н ачок, щ о до праці, як піонір. П ерш им кроком буде на денном у п орядку могли б бу ти охоп л ен і ви х ов н ою організацією . Н е м ож н а при т о ­ му забувати про св о їх помічників. Н ай біл ьш ою пом ил кою у в и ховн и ків є баж ан н я бу ти самому. У всьом у самому. П ри такій настанові часто трапл яється, щ о у ви ховн и к а ви тв ор ю ється не­ д о в ір ’я до в сіх друзів, до всього оточення. М овляв, лиш е він сам є сп ром ож н и й щ ось кон кретн ого зробити. К оли б не б у л о його, не стал о б нічого. Це є д у ж е небезпечне наставлення. В оно ш кодить сам ом у ви ховн и к ові і в с ій організації. Т ом у в ж е в п ер ш и х к р о ­ к а х праці треба знайти собі помічників, др узів, з якими мож на порадитись, які м ож у т ь заступити вас у ви падку потреби. В сяка праця, щ о р обиться випадково, не пляново, є засудж ена згори на зал еж н ість від ви п а дкови х ф а к тор ів. Лиш е добре п л я нована діяльність, з передбачуваним и труднощ ам и і м ож л и в остя ­ ми принесе напевне користь. Н айгірш е вп л иває на д ітв ор у р ап ­ тове перервання активности. К оли п ротягом певного ч а су без п е­ р ерви відбуваю ть одн о за одним свято, п рогульки, сходини та гри, а потім неоподівано на довш и й ч ас н астас бездіял ьність, — тоді не дивуйтесь, щ о ваш а праця не матиме ти х усп іхів, як и х собі баж асте. Н е менш небезпечним є н евикін чуван н я п оточн ого чину. Інші м ож уть ден ервувати сь, втрачати надію, — лиш е не ви ховн и к. В иховни к має бути завж ди спокійний, завж ди зрівн о­ важ ений, річево розглядати всі «за» і «проти» і п ерекон л иво д а­ вати св ої аргументи. П лян овість запобігає т а к о ж зай ви х витрат часу. Ж и ття наш е кор отк е. Ч ас проминає ш видко, том у треба ви кори стовува ти к о ж н у хвилину. Я к часто ви ховн и к з д обр ою вір ою зв а ж у єт ь ся зроби ти вел ику пом ил ку: відсунути зап лян овану дію на д ещ о п ізніш и й час. Щ о м ож н а зроби ти сьогодн і — не треба відсува ти на завтра. Сьогодні ц е мож на полагодити одним скоком , а завтра треба б у д е стр ати ­ ти вдвоє стіл ьки часу. (Далі буде)

38

Члени Головної Управи С У М -А м ер и ки ви ходя ть з церкви після посвячення сум івського п рапора в Н ю -Й ор к у 1954 р. В перш ому ряді зліва направо: В. Н о т а т о к , Е. Іваш ко, оп ік ун С У М -у о. П. М ельничук, В. О м ельченко і інші.

39

Н аум а і з н а н н я : о. п.

Н ариси з істор ії ф іл о со ф ії Аристотель Тим часом , як ф іл о с о ф ія П лятон а (див. «А ва н га р д », ч. 12-13, 1954, ст. 43), бу в ш и ск ер ова н а на ств ор ен н я п евн ої системи, не здій сн ю вала ц ієї оста н н ьої ні за власн им сп особ ом ви кл аду, ані ч ер ез н ал еж ну узгод ж ен іст ь п оод и н ок и х т в о р ів («діяш огів») та стадій евол ю ц ії, — ф іл о с о ф ія в ел и к ого П л я тон ового уч н я — А ри стотел я ( A ristoteles) сп р авді стан ови ть п осл ід ов н о зреалізован у си стем у , та к ою м ірою , я к то к а ж у ть , м он ол ітн у, щ о н авіть х а о т и ч вигляд т и х й ого твор ів , які зберегл и сь (а збер егл и сь д алеко не всі, а деякі з збер еж ен и х , мабуть, не були д ов ед ен і д о кінця), н і­ ч ого не зм іню є в од н озн ач н ом у сен сі А р и ст о т е л е в о ї «систем и м и с­ л ення». Ц е в істор ії ф іл о с о ф ії д у ж е р ідки й ви п а д ок — к о л и питан­ н я п ро хр он ол огічн у п осл ід ов н ість ф іл о со ф іч н и х т в о р ів п евного мислення л и ш еґться засадн иче ірелевнтним : всі т в о р и А р и ст о ­ тел я п оход я ть із т іє ї са м ої осн овн ої кон ц еп ц ії, і ц я кон ц еп ц ія не ви я вл я є н айм енш их сл ідів б у д ь я х о ї в н у тр іш н ь о ї евол ю ц ії, ані ф ор м а л ьн и х в н у тр іш н іх су п ер еч н остей п оготів. Ж и т тя А р и стотел я (384-322 д о P. X .) не є ба га те на зовн іш н і п о ­ дії. Б увш и , за п оход ж ен н я м своїм , гром адянином гр ец ь к ої к о л ь о н ії С таґіра чи то С та ґіри (звідси й п р ізв и сь к о — «ста ґір и т») на Х а л ь к ід и к ій сь к ом у п ів о ст р о в і (на п івден н ом у п о б е р е ж ж і М а к е­ дон ії) та н ащ адком ста р ого л ік а р сь к ого роду, який в и вод и в се б е а ж від легендарного гом ер ів сь к ого л ік а р я -н а п ів бога М ахаона, А р и стотел ь д у ж е ран о — на 17. році ж и ття — п р и був д о А тен, єдин ого натоді осе р е д к у н а у к ов и х студій на ц іл у Грецію , і в с т у ­ п ивш и д о П л ятон ової «А к а д ем ії», п еребува в у ній, в ха ра к тер і о д ­ н ого з н ай бл и ж чи х і най видатніш и х уч н ів П лятона, в п р о д о в ж 20 р ок ів , а ж до см ерти вел и к ого ф іл ософ а . П ро ф іл о со ф іч н і дебати та особи сті взаєм ини м іж П лятоном і А р и стотел ем існ ува л о в ан­ ти ч н ості пребагато ц ік а ви х анекдот, але всі, щ о д ій ш л и д о нас, м аю ть ха р а к тер п ізн іш и х вигадок. Д алеко б іл ьш е в а ж и т ь той багатозначний ф а к т , щ о в с в о їх вл а сн и х т в о р а х А р и стотел ь, н е зрідка п ол ем ізую ч и п роти т и х чи т и х П л я тон ови х концепцій, с к р із ь зберігає не л иш е п осл ідовн у о б ’єк ти в н ість аргум ентації, але й повний поваги та н авіть п ієти зм у тон ви кл аду. В ід ом е л атин ­ сь к е п ри сл ів’я: „A m icu s P la to , sed magis am ica verita s“ («П лятон м ені друг, п роте істин а — щ е біл ьш е») — п о х о д и т ь сам е з ти х ви сл ов ів А ри стотел я, х о ч у л ітерал ьн ом у ви гляді в н и х не тра п ­ л я ється , і якн ай кр ащ е х а р а к тер и зу є о со б и с т е ставл ен н я А р и ст о ­ тел я до св ого в ел и к ого п опередни ка. Н е надається д о п евн ого визначення, чи А р и ст о т е л ь засн ував б у в св ою ок р ем у «ф іл о с о ф іч н у ш к ол у» в А т е н а х іщ е за П лятон о­ в о го ж иття. В у ся к ом у ви падку, по см ерті П лятон а та перебранн і керівн и ц тва в його «А к а д ем ії» його н ебо ж е м С п евси п п ом (347 до P. X .) А р и стотел ь зал иш ив А тен и і, п ісля к о р о тк о тр и в а л о го п е р е ­ буван н я в грец ьки х к ол ь н ія х М ал ої А зії, п ри й н я в зап рош ен ня к о ­ р о л я М акедон ії Ф іл іп па II — п ерейняти на се б е ви хова н н я Ф і40

чіппового сина і престолонаслідника, славетного Олександра, щ о ||ав тоді тринадцять р ок ів від народж ення. )браз ф іл ософ а А ри стотел я, в характері «ви ховн и ка» та н авч и |я О лександра В еликого, н ал еж ить д о найбільш п ош и рен и х і зворуш ли ви х в усій історії ф іл о со ф ії; проте реал ьн у в а сем ирічного «вихован ня» не слід перецінювати. А р и ст о потрагш в д о м акедон ського к ор ол івського д в о р у напевне т через власну репутацію (натоді щ е поглядно невелику), через пам’ять про його ба тька Н іком аха, щ о бу в кол ись м лікарем Ф іл іп пового батька й попередника — кор ол я н ш ш -V хіба щ о за п ерш и х т р ь ох р ок ів свого перебування в М а кпдонії міг приділяти свом у «вихован цеві» систем атичну увагу, Л<> від 16 років в ік у О лександра б у в у ж е сливе вп овн і за а н ґа ж о •аний політичними та воєнними справами. Та й засадниче йш л ось по про «вихован ня» в модерному — насамперед м оральном у — сенсі, але радш е про надання м олодом у принцові п евного літе­ ратурно-н аукового та, в най перш у чергу, реторичн ого ш л іф у (бо чи тієї доби, за IV стор іч ч я д о P. X ., в ж е й від вол одарів вим а­ галось володіння красном овством ). Щ о д о ц ього дол уч ал и сь ті ми інші теоретичн і м іркування з галузі етики та політики — не Підлягає сум н іву; проте ні в пізніш ій політичній діяльн ості О лек­ сандра, автократичній і централістичній, ні зокрема в й ого к у л ь ­ турній політиці, скерован ій на згладж ування н ац іон ал ьн о-етн іч ­ них відмін м іж його грецькими й не грецькими підданцями, ані навіть в особистій моральній поведінці Олександра, такій далекій Під А ри стотел евої засади «зол отої середини» — ані найменш ого «пливу етично-п олітични х учен ь А ри стотел я не знаходим о, і ма­ буть за ґдиний цілком певний позитивний наслідок цілого «в и х о иання» повинне правити вел ике захоплення О лександра гом ерів­ ським епосом (і героїчними постатям и «І.ліяди» зокрема), бо й за Поетикою А ристотеля Гомер становить н епереверш ений взірець «•нічної п оезії (проте драм атичну А ри стотел ь ставить принципово иище). Щ о О лександер за св о їх п оход ів в А зії н аказував надсила­ ти до А ри стотел я рідкісні тварини та рослини і інш і азійські д и ЦОПІІЖІ, для поповнення його природничих колекц ій — річ цілком правдоподібная адж е й у характері двір ськ ого істор іогр а ф а с у ­ проводив О лександра А ри стотел ів близький родич і уч ен ь К а л іістен. Д роте цей К аллістен кінец ь-кінц ем п отрапив у н ел аску в дедалі десп отичніш ого «володаря св іту» через свій моральний ригоризм та н езалеж ну п оведін ку і, бувш и — м абуть ф а л ьш и во ~ обвинувачений у сп івучасті в спробі двірцевого перевороту, 327 р. до P. X . був О лександром у в ’язнений, а незабаром і стр а ­ чений. Я кою мірою ця трагічна подія відбилась на особи сти х взаєминах ф іл ософ а і й ого к ол и ш н ього учня — л и ш ається н еві­ доме.

335 р. до P. X ., коли О лексан дер розпочав бу в завою ван н я А зії, А ристотель поверн увся до А тен і заснував там, за зразком П л ятоііо в о «А кадем ії», власну ф іл о со ф іч н у ш колу, щ о одерж ал а назву •Лікей» — за ім’ям сум іж н ого «ґім н асія» (сп ортової площ адки для юнацтва), присвяченого б огові А п ол л ьон ові Л ікеєві. Інш а назва прихильників А р и стотел евої ф іл о со ф ії — «перипатетики» (і самої ф іл ософ іч н ої системи, як «перипатетичної») — п оходи ть від о с о ­ бистої звички самого А ри стотел я, перейнятої п ізн іш е і його п о­ слідовниками — навчати не стоячи чи сидячи, але п овіл ьн о п р о ­ гулю ю чись садом (грецьке peripateo — «п р огу л ю ю сь»), м абуть із

ІШ

41

м етою ком пенсувати в такий сп осіб бр ак та к и х звичн их кож н ом у тодіш н ьом у грекові Гімнастичних вправ. На відм іну в ід П лятон ов о ї «А кадем ії», А р и стотел ь зап ровади в у св оїй «ш к ол і» два с т у ­ пені навчання — ран кові виклади власне н аук ового зм істу для «к в а л іф ік ова н и х» уч н ів і вечірн і — для ш и р ш ої авдиторії, щ о бул и п опулярніш і і значн ою мірою ск ладал и ся з практичних вп рав у кр асн ом овстві. Д іялогічного за собу навчання А ри стотел ь — п ротил еж н о д о С ократа і П лятона — не застосовув ав , ск іл ьк и м ож н а судити з його вл асн их писем них твор ів , я к і д у ж е часто н абл и ж аю ться до ф ор м и кон сп ек ту ск ладен ого в х а р а к тер і основи для усного викладу, а в д еяки х ви падках м абуть є конспективним и записами такого ви кл аду, зробленими ки м сь з учнів. Втім А р и с­ тотель писав т а к о ж і діялоги (загал ьн опри ступ ного характеру), щ о були в и сок о оц ін ю вані пізніш ими античними л ітер атур озн а в­ цями за гарний л ітературний виклад, але до нас не дійш ли; це тим прикріш а втрата, щ о збер еж ен і тв ор и А ри стотел я маю ть в и ­ кл ад д у ж е сухий , незрідка ва ж козр озум іл и й ч ерез певний надмір абстрактн их ф ор м ул ю ва н ь, і ні на які л ітературн і я к о сті за са д ниче не претендую ть. По 12-річній навчальній і постій но сп ол ученій з н ею п исьм ен­ ницькій діяльн ості в А тен ах, А ри стотел ь б у в зм уш ен ий спіш но залиш ити їх, бо несподівана см ерть О лександра В ел икого у В а в и л оні (323 до P. X .) рап том викликала чи не п о всій Греції антим акедон ський політичний р ух, і А ри стотел ь, в ха р а к тер і особи п ерсональн о бл изький до м а кедон ського д вор у, зазнав су д ового обвин увачен н я в «н еп оваж ан н і богів »; як і у ви падку з Сократом, ц е п р осто значило, щ о з власне політичного б о к у не бу л о до ч ого ф орм ал ьн о причепитись, о т ж е л иш ал ось тіл ь к и робити ста вк у на примітивні п очуття тод іш н ьої н ародн ьої маси, для я к о ї всі ф іл о ­ с о ф и були б іл ьш -м ен ш «нечестивці». П роте А ри стотел ь, — як сам він тоді ком усь ск азав або написав — «не х о т ів дати атенцям при від іщ е раз завинити проти ф іл о со ф ії» (по страті С ократа) і, не ч екаю чи на суд, п ереїхав до міста Х а л ь к ід и на о ст р о в і Евбої, де він п осідав вол ю і міг ти м ча сово п еребувати в ц іл кови тій безпеці. В ійна м іж М акедон ією і очолю ваним А тенами сою зом грец ьких р есп убл ік (т. зв. Л ям ійська війна, за ім’ям ф ор тец і Л ямії в Т е с салії) скін чи лась в ж е 321 р. ц іл кови тою кап ітул я ц ією атенців та їх сою зн иків, але А р и стотел ь цього в ж е не д оч ек а в ся : він помер 322 р. в Х ал ькіді від я к оїсь багатор іч н ої х в о р о б и ш лунк у. П ро рукоп и сн і твори А ри стотел я р озп овід ається в п ізніш ого грец ького географ а С трабона (66-24 до P. X .), н ачебто А ри стотел ь перед см ертю зап овів їх св оєм у н ай бл иж чом у уч н еві Т еоф р а стов і (з остр ова Л езбосу), я кого він рівно ж призначив на св ого н аступ ­ ника щ одо керуван н я «Л ікеєм ». П о см ерті Т е о ф р а ста рукоп иси потрапили ч ерез різні п ери п етії до м істечка С кепсис у Троаді (біля м ал оазій ського п обереж ж я), де й п рол еж ал и в я кій сь п ив­ ниці, аж доки їх «відкр и в» і придбав ф іл о с о ф А п ел л ік он (десь к ол о 100 р. до P. X .). По см ерті А пел л ікон а вони потрапили, за сх ід н ього п ох од у ди к татора Суллі (т. зв. 1. М ітри датова війна) з А тен до Риму (86 р. до P. X .), де нареш ті граматик Тиранніон оп убл ік у ва в їх, не сп р ом ігш и сь виправити ті деф ек ти , я ки х вони зазнали бул и ч ерез д ов ге п еребуванн я в підзем ном у приміщ енні. Цим, мовляв, п оя сн ю ється , з одн ого боку, мала від ом ість А р и сто ­ тел еви х твор ів за II і II стор іч до P. X ., а з д р у гого — д у ж е п о ­ ш кодж ен и й стан їх тексту.

42

До м алої п оп ул яр н ости А р и стотел ев ої ф іл о со ф ії за т. зв. гел пміістичної доби ми щ е п оверн ем ось — вона має с в о ї особл и ві ^■ргчини; щ о ж д о стану збер еж ен и х до нас текстів, т о він сп р а в ­ ді хаотичний, проте зовсім не такий, на який би слід бу л о чекати М оповідання С трабона: ви п а д к ови х і, ск азати б, м ехан ічн их п р о ­ пиши у тек сті поглядно небагато, зате безл іч зай ви х повторень, Подвійних редакцій того сам ого твор у, н еп осл ідовн остей у п орядку ■икладу, н езакін чени х частин і т. і.; к ор отш е ка ж учи , це зд ебіл ь­ шого самі не відредаговані оста точн о матеріяли до п убл ікац ії — Правдоподібно, в том у вигляді, в я ком у вони залиш ились були п о Арі істотелевій см ерті. С трабонове оповідан ня навряд чи м ож н а ■■«ж ати за леґенду, бо занадто в ж е м алою є хр он ол огічн а в ід ­ стань м іж часами А пел л ікон а і сам ого С трабона; але воно с т о с у ­ ються л и ш е до п евн ої р едакц ії п евн и х А р и стотел ев и х твор ів ; були напевне і інш і редакц ії ін ш и х (а м ож е, п очасти й т и х сам их) т в о ­ рі а, зокрем а оп убл ікован и х щ е за ж и ття А ри стотел я, проте з того ■ о нас сл и ве нічого не дійш ло. П ереводячи д о ф іл о со ф іч н о ї систем и А р и стотел я (в том у ви г­ ляді, в як ом у вон а відби лась у збереж ен ій д о нас ч асти ні його Дворів), сл ід насамперед п ідкресл ити , щ о ця систем а має тен ден ­ цію п ош и ри ти сь а ж до енци клочеди чн ого охоп л енн я в с іх існ ую ч и х Наук. В д у ж е числен ни х з -п о м іж св о їх твор ів А р и стотел ь в и ст у ltiu: в ха ра ктер і осн овоп ол ож н и к а , або ж принаймні п ерш ого си с­ тематизатора, ц ілої н изки ок р ем и х н аук ови х дисципліна — ф о р ­ мальної л огіки (яка від А ри стотел я аж до середини 19. стор іч ч я викінченому, радш е — ф рагм ентарн ом у вигляді), п си хол огії, е к о дуж е мало змінилась), ретор и к и , поетики (щ оправда, в зовсім н еМоміки, механіки, ф ізи ки , астрон ом ії та м етеор ол огії (давніш і за Аристотеля астроном ічні трактати безперечно існували, але до нас К е дійш ли), зоол огії взагалі та ф із іо л о гії тварин зокрем а (в цій га­ лузі багато писав бу в іщ е Д емокрит, але невідом о, я к о ю м ірою Систематично). В у сіх ц их ок р ем и х гал узях н аук ового знання, які насьогодні — за вийнятком л огіки і п си х ол огії — р озгл я даю ться , Лк засадниче не п ов ’язані з ф іл о со ф іґю , т. зв. емпіричні (досвідні) Наукові дисципліни, наука завдя чує А р и стотел еві д у ж е багато Чого, а насамперед — сам у м етоду систем атизації досв ід н ого знан­ им; проте, з др угого бок у , п ов ’я зую ч и осн овн і елементи т и х д и с­ циплін із своїм и власне ф іл ософ іч н и м и (м етаф ізичним и) засада­ ми, А ри стотел ь тим самим ставив п евн і м еж і не сам ом у лиш е досвідн ом у досл ідж енн ю , але й твор ен н ю дал ьш и х н а у к о в и х гіпо тс* і. Отак, наприклад, т. зв. К оп ер н ік ова гіп отеза п ро обертання Плянет (із Землею вкл ю чн о) н авк ол о сонця була відома в ж е й Дивнім грекам : це т. зв. «гел іоцен три чн а» си стем а астрон ом а А р и старха С ам ійського (середини III стор іч ч я до P. X .); п р от§ А р и ст о ­ тель ск ан он ізував бу в си стем у «Геоцентричну» (з З емлею в о се р е д ­ ку всесвіту), і його автори тет переміг а ж на сл и ве для ти ся ч ор іч ­ чя, х о ч м етаф ізи чн і засади А р и стотел ев ого ґеоц ен тр и зм у не м аю ть ■і астрономічним д осв ід ом н ічого спільного. Т аким чином, п ра к ти ­ кована А ри стотел ем н аук ова (і то засадн иче ф іл о со ф іч н а ) си ст е ­ матизація д освідн ого знання мала, п оряд з валичезним и д о д а тн іми, рівн о ж і д у ж е істотні в ід ’ємні риси. Щ оправда, я кби А р и ст о ­ тель не припустив б у в — з м оти вів н а ук ово а ж ніяк не ви правда­ них — існування вел и к ої маси су х о д о л у по той б ік А тл я н ти ц ького <жеаму, і то на п орівн ян о н евеликій відста н і від євр о п е й сь к о го 43

п обер еж ж я , — то х т о знає, чи К ол ю м б з в а ж и в ся б на св о ю еп о­ ха л ьн у п од ор ож ! В біл ьш ості ви п адків н е знаємо, я к ою м ір ою А р и сто те л ь у с в о ­ єм у трактуван ні о т и х сп ец іа л ьн и х н аук зал еж ав в ід вл а сн и х п о ­ передн иків; в єдин ом у випадку, коли м о ж ем о це п р осл ід и ти — в анатомії та цілій медицині, на осн о в і д а в н іш и х за А ри стотел я тр а к татів сл аветного «батьк а медицини» Г іп п окр ата та його б е з ­ п осер едн іх учн ів (2 -ої п оловин и V стор іч ч я д о P. X .), ця за л е ж ­ н ість ви я вл я єть ся д у ж е значн ою . Ч ерез ц е — а р ів н о ж і через сл и ве ц іл кови ту н еп ер екон л и вість А р и сто те л е в и х м ета ф ізи чн и х засад стосов н о д о в с іх сп ец іял ьн и х н аук — не застановляти м ем ось т у т на характер и сти ц і доти ч н и х п огл ядів А р и стотел я , але від р ат в о р ч о ї частини й ого ф іл о со ф іч н о ї сп адщ и ни — до засад А р и ст о зу перейдем о д о б езсу м н ів н о оригін альної та істор и ч н о п л од от ел евої м етаф ізи ки, етики і політики. А р и стотел ева «м ета ф ізи к а », чи то, як к а ж е сучасн а ф іл о со ф ія , «он тол огія» (вчення п ро б у т т я взагалі, п ро н а й суттєвіш і принципі! існування та відп овідн і поняття) — б о терм ін «м етаф ізи к а » є в и ­ п ад к ов ого п ох од ж ен н я і сам ом у А р и ст от е л е в і не належ ить*) — стан ови ть л иш е п евн у м од и ф ік а ц ію П лятон ового « о б ’єктивн ого ідеал ізм у», п роте м од и ф ік а ц ію св оєр ід н у і значн о глибш е, н іж у самого П лятона, р озр обл ен у. Д етальна критика, я к о ї А ри стотел ь завдає П лятон овом у вчен ню п ро «ідеї», звод и ть ся в о сн овн ом у до та к и х д в о х п ун к тів: П о-п ерш е, ідеї в П лятона є відірвані в ід р еал ьн и х (ін ди віду­ альних) речей, існ у ю ть неначе ок р ем о в ід т и х речей, а в таком у ви п а д к у вони ста н овл я ть со б о ю самі л и ш е абстр ак тн і «п овтор ен ­ н я » реальних речей, зайві в п ізнавальном у відн ош ен н і. Н асп р ав­ ді, — твер дж ен н я А р и стотел я , — ідея (чи то, за частіш и м його сл ов овж и тк ом , «ей д ос» — «вид, р ізн ови д») п ев н о ї р еч і існ ує лиш е в ній самій: як н ем аґ ін ди відуал ьн и х р ечей бе з св о го «ей доса» (тут м ож н а п ерекл асти — «ти пу»), т а к н ем ає й ей д о сів -ти п ів без ок р ем и х черей, в я к и х та типізація від бувається . — Цей а р гу­ мент є зовсім слуш ний, п р оте не ц іл ком сп р авед л и ви й супроти П л я тон ови х «ідей», які в ба га ть ох ви п а д к а х (х оч і да л ек о не ск р ізь ) т е ж н ад а ю ться до розухііння їх , я к «типів, щ о в сам их р еч а х». П о-др уге, П лятон ові ідеї, м овляв, не м істя ть у со б і принципу р уху ,а бу вш и н ерухом і, вон и й не п ра вл я ть за осн о в у р у х у о к р е ­ м их речей і не п оя сн ю ю ть його. — Дійсно, п он яття р у х у (чи то. загальніш е к а ж у ч и , в с я к о ї зміни) р озгл я д а ється в П лятона х іб а щ о в мітичній ф ор м і ви кл аду, я к у А р и стотел ь категоричн о від к и ­ дає, як н есп ол учн у з інтел ектуал ьни м (раціональним ) зрозум ін ­ ням. Щ об заповнити щ о прогалину, А р и ст о т е л ь іст о т н о зм іню є П лятон ове поняття «м атер ії» і ставить ц ю оста н н ю в певний — відповідн ий і постійний — вза ем остоєун ок із «ф о р м о ю ». А ри стотел ева матерія — т о не є я к е сь невиразн е «власне ка ж учи , ніщ о», як у ГІлятона, але св ого р о д у «су б ст р а т » (м атеріял ьн ий ,_в су ч а сн ом у розум ін н і сл ова) в ся к о го реальн ого буття. *) А р и стотел ь ка ж е, зам ість того, п ро «п ер ш у (цебто первнинну) ф іл о со ф ію ». Т ерм ін «м атеф ізи к а » п остав із того, щ о дотичн і I t кн иг (без окр ем ого загол овку) м істи ть у к о д е к сі А р и стотел еви х т в о р ів безп осер ед н ь о п ісля (гр ец ьк ою м о в о ю — m et а ) твор ів із ф із и к и (які, зр еш тою , т е ж м істять чим ало «м ета ф ізи ч н и х» п р о б­ лем, які р івн о ж і окр ем и й тр а к та т «К а тегор ії»).

44

в їс т р а к т , щ о безпереривно оф ор м л ю ється і переходи ть від одн ієї форми д о інш ої. Всередині самої «ф орм и» А ри стотел ь розрізню є ЙК три «причини»: 1. «ейдос», тобто тип; 2. руш ійний принцип; (Д «тельос», т об т о мета, ціль, досконалість. — На ва ж к о добачити, іц<» це е, власне, лиш е три різні ф у н к ц ії (чи то «асп екти») тієї М мої «ф орм и», яка, за св оїм н орм ативно-типізую чим діянням на МЯторію, цілком відповідає П лятоновій «ідеї». Ф орма речі — це її ІІКтуальність», річ, як вон а дійсно ґ; матерія р ечі — це сама л и ІМ її «потенція», сама м ож л и вість її виникнення. Само виникнен­ ні! (як рівн о ж і всяка зміна) відбувається за розум ним і рац іо­ н а л ьн о зрозумілим законом, б о в ся к а ф орм а містить у собі «т е Ос» речі — мету її існування. Тим самим А ри стотел ь зап ровасус в світовий п орядок т. зв. телеологічний цринцип-причину п ’язується з ціллю і значною м ірою ототож н ю єть ся з нею. Я к Порить сам А ри стотел ь у III книзі «М етаф ізи ки »: П риймається, » всі різновиди причин м ож уть збігатись у тому самому; отак Іприклад) стосовн о до будинку, коли руш ійним принципом є дівник і його вміння, ціллю ;— (готовий) предмет, м атерією — мля й камінь, а ейдосом (типом) — поняття (будинку)». Або ж , щ е виразніш е, стосовн о д о душ і л ю д ськ ої (в трактаті Про душ у», книга II): Я” «Душа є для ж и вого тіла причиною і осн овою . Це м ож н а тв е р ­ дії ги в р ізн и х віднош ен нях; п роте душ а одн аково л и ш ається п ри ­ чиною за кож ним із тр ь ох визначених різновидів. Б о вона є і рушійним принципом, і ціллю (існування тіла), і в характері с у т ИОсти (цебто ейдоса-тип у) одуш евл ен и х тіл душ а є п ричиною ». Таким чином душ а становить, за сп ец иф ічно аристотелівським Н рм іном «ен телехію » (органічного) тіла — його «ц ілеспрям ованість П цілеосягнекня». А л е тим самим індивідуальна душ а існ ує лиш е н тілесному організмі і п ереста є існувати пазом з ним; душ а без ♦їли. мовляв, така сама нем ож лива річ, як і «ходін ня без ніг». Ін ніц справа — р озум (чи то мислення, сенс, грец ьке ,,nus“ ): р озум ЛІодський складається з р озум у пасивного (індивідуального) і р о чуму активного; перш ий з них є та к само смертний, як і душ а, Ьгугий збільш ається з сен сом і законом існування в се св іт у і є Тйкий самий відвічний та довічний, як і сам всесвіт. О тж е не р о з в ’язана в П лятона до кінця проблема ін д и відуал ь>го безсм ертя р озв ’я зуєть ся в А ри стотел я категоричн ою неґацією , t o з надзвичайною л огічною п осл ідовн істю : ніщ о індивідуальне N* може бути безсмертним, бо це суперечило б сам ом у поняттю НМЩВідуальности; в с е індивідуальне є змінне і тим самим см ер тН«; навпаки, все понадіндивідуальне є незмінне, цебто безсм ертне, ■Гже й «світовий розум ». М о т н у кон секвен тн ість ви явл яє А ри стотел ь у св оїй теології, Хл І тут н епослідовною є радш е терм інологія, аніж суть. А р и ст о т е | щ « «бож ество» (to theion) є, суттю , лиш е ум овн ою н азвою для *' vк упности св ітотвор чи х (точн іш е к а ж у ч и — світон орм ую ч и х. бо М <»іт є вічйий) «ф орм ». Щ оправда, поряд із цим в А ри стотел я Міститься і вчення про Бога, як «п ер ш ого р уш ія», який р уха є все, сим не р ухаю ч и сь, а лиш е ви кл и каю ч и в усьом у прагнення до с е П0, як д о найвищ ої д оск он а л ости ; ало цей рудим ент П лятон ового И»іі Іпм істичного вчення про «бож ественн ий Е рос» (див. «А ван ґар д», Чі Г.1-13, 1954, ст.47) ви явл яється в цілокупній А ри стотел евій си стгмі зовсім зайвим складником : ч ерез внесення тел еологічн ого принципу в саму природу речей, систем а вж е не п отр ебує ніякого

!

Г

45

окрем ого від тієї природи нормативного чинника. — «Б ог і п ри­ рода нічого не робл ять безцільно» — к а ж е А ри стотел ь, і тим самим викриває докорінно притаманний його системі пантеїзм, лиш е зовніш ньо прихований вж иванням самого сл ова «Б ог» (або «б о ­ ж ество»), тим часом, як у П лятона пантеїстичні й теїстичні тенден­ ц ії щ е п еребуваю ть у стані якоїсь непевної рівноваги. С уттєві внутріш ні суперечності цієї системи наймаркантніш е виявіл'яються в п охідн и х в ід неї ви сн овк а х етичного характеру: категоричний оптимізм — бо ж усе в світі прагне й дося гає д о ск о ­ налості-!, через п ерехід з н иж чи х ф ор м до ви щ и х — і поряд із цим цілковита п ром инучість л ю дської особи стости ; ф ак ти ч н е о б о ж енн я всесв іту — але без тіні тих релігійних почуттів, щ о так характеристичні для Плятона; визначення щ естя л ю дського, як «діяльности душ і згідно з (притаманною їй індивідуально) ч есн о­ т о ю та згідно з розум ом » — але ж ті індивідуальні чесноти є так само скором инущ і, як і сама індивідуальна душ а. М оральне вчен ­ ня А ристотеля є цілком ідеалістичне за своїм и нормами; всі зо в ­ ніш ні чинники, як от зд ор ов’я, краса, добр обут, соціяльне стано­ вищ е, друж ні з в ’язки, родинне щ астя — оц ін ю ю ться, як самі ли­ ш е додаткові умови, щ о певною мірою сп рияю ть належ ній душ ев­ ній діяльності; проте саме ця душ евна діяльн ість н ач ебто ося гає свого заверш ення в акті інтелектуального пізнання. К он сек вен т­ ний індетермінізм: «чеснота залеж ить від нас самих, а так само й н иц ість»; але найвищ а чеснота — це таки р озум (nus), і то в сенсі здібности до раціонального (наукового) розум ін н я; немов би та здібн ість справді залеж ала від самої л ю д ськ ої особи ! А ри стотел ь встан овл ю є (в свом у головному етичном у творі — в т. зв. «Н іком аховій етиці») складну й п очасти д у ж е ш тучну с х е ­ м у «м оральних чесн от», за принципом «зол отої середини» — м ов­ ляв, кож на моральна чеснота становить щ ось середнє й проміж не м іж двома протилеж ними вадами (як от «х ор об р ість» — між «б о ­ я зк істю » та «дер зкістю », «гордість» -—- чи то радш е «сам оповага» — м іж «приниж еністю » та «бун дю чн істю », і т. і.); проте вищими за всі моральні чесноти є чесноти «пізнавальні», а саме — «вм і­ лість» (чи то «вміння»), «розсудл ивість», «розум іння» і «мислення». Н айвищ ою з них — «мислення» -—• ося гається ф іл ософ іч н е (нау­ к ове) знання, а це й становить найвищ е щ астя л ю дське: «якщ о мислення (чи то розум — ,,nus“ ) є щ ось бож ествен н е в порівнянні з людиною, то й згідне з мисленням ж и ття є бож ествен н е в п ор ів­ нянні з (звичайним) ж иттям лю дським; а не слід — як то радять нам поети — дбати, як людині, про лю дське, і як см ертному — про смертне, П олітика (або, за м одерною терм інологіґю , соц іологія, на в ід ­ міну від політики, як практичної діяльности) вп ерш е набуває в А ристотеля, п ротилеж но до суто теорети чн их к остр ук ц ій П ля­ тона та його попередників, певних рис позитивної і істори чн опорівняльної науки. Відомо, щ о, в характері попереднього обр о­ блення історичних матерія,лів до св оєї п ростор ої, проте незакінч ен ої «П олітики» ( у 8 книгах), А ри стотел ь склав б у в аж 158 «тюлітійк-монограф ій п ро історію та систем у дер ж авн ого ладу 158 грец ьких і не грец ьких д ер ж а в та д ер ж а вок ( з них до нас д ій ­ ш ла сама лиш е несп одіван о знайдена в Єгипті 1899 р. «А тенська політія», та й та в неповному вигляді). Т о ж соц іологічн і узагаль­ нення А ристотеля незрідка в р аж а ю ть сполучення гл ибокої п р оникливости та сол ідної уґрун тован ости і значною м ір ою збері46

гпіоть своє засадниче значення аж досьогодні. З другого боку, В жадному інш ому творі А ри стотел ь не виступає так маркантно В характері людини св оєї нації і св оєї доби, я к типовий грек и.ішсичного періоду давньогрецької історії. Заснування великих Монархій Філіппа і Олександра М акедонських відбул ось для н ь о ­ го непомітно; його «нормальна» держ ава — це типово грецька ідерж ава-м істо», з засадниче необмеж еними правами держ авн ого Механізму супроти абичиїх приватних інтересів. «Д ерж ава, — важ е А ристотель, — виникає заради ж иття, проте існ ує заради Морального ж иття». О тж е держ ава повинна ви ховува ти громадян ■ забороняти їм усяку «негідну громадянина» діяльність; х л іб о Ьобство та ремісництво слід покладати на прийш лих ч уж озем ц ів (цікава опінія з бок у ф іл ософ а, щ о сам сл и ве ціле св оє ж иття Іісш кав по ч уж и х держ авах!), а в перш у чергу — на рабів; р абгтпо є інституція не лиш е необхідна (бо ж заступити рабів могли І0 хібащ о нечувано вдосконалені машини), але й цілком справед­ лива, бо самі лиш е греки, за вдачею , існ ую ть для свободи, а У»варвари» — для рабства. і Державний лад оціню ється в А ристотеля не лиш е сам із себе, Іле й залеж но від свого ф ункціонування: він ф ункціонує добре #Со зле відповідно до того, чи правлячі віддаю ть перевагу сп іль­ ним інтересам держ ави, а чи своїм власним. П оза тим, щ о більш .Вос ер ед ж ена влада, то більш вона здатна чинити як добро, так і дихо. Том у з трьох засадничих різновидів держ авн ого ладу м оМирхія є або найкращим, або ж найгіршим. Добрі монархи існ у­ вали хібащ о за героїчної (легендарної) доби, а теперіш ні — самі лише «тирани» (цебто корисливі диктатори). Під практичним кутом 5ору — а А ристотель скрізь дбає про практичну придатність св о їх •Теоретичних ви словків — найкращ ий держ авний лад становить Ііпсорислива аристократія, проте аристократія корислива (олігар­ хія) небагато чим кращ а за тиранію. Н ареш ті демократія — це Іімйгірший з добрих (некорисливих) сп особів урядування і най­ кращий з л ихи х (корисливих); бо в демократії спільні інтереси держави і приватні інтереси народньої маси навіть теоретично ледве надаю ться до розм еж ування. Демократія ц е держ авний лад, який заповідає найменш е користи (очевидно, моральної), проте й найменше шкоди. З двох різнорідних складників А ри стотел евої системи пізніш і філософ и--пеірипатстики брали переваж но не телеологічний ідеа­ лізм, але науковий емпіризм спеціальних наук. Якраз максимальна н аукоподібність А р и стотел евої системи та її щільний зв’язок із спеціяльними науками робили її поглядно не­ популярною за гелленістичної та рим ської доби, коли від ф іл о гоф ії сподівалось насамперед моральних доґм і певної ком п ен са­ ції релігійного почуття за заникаю чого античного політеїзму. З другого боку, ф іл ософ и-перип атетики д у ж е багато зробили щ одо розроблення та систематизації античних к ул ьтурн о-істор и ч н и х і природничих наук, проте в галузі властивої ф іл осо ф ії не виявили исликої плідности, обм еж ую чи сь, щ одо цього, здебільш ого на к о ­ ментуванні творів сам ого А ристотеля. Сливе до кінця античної доби система А ристотеля лиш алась св ого р од у «ф іл о со ф ією для вчених»; а щ о саме з неї зробили пізньо-античні ф іл о со ф и -н е оплятоніки, а щ е пізніш е — араби і, ба зу ю чи сь на арабах, к а то ­ лицькі ф іл ософ и середньовіччя — про це мова буде далі, у в ід ­ повідних частинах ц их «Н арисів».

47

П роф . Г. В ащ ен ко

Р елігія і ф іл ософ ія індусів В ступ П ро А зію м айж е д о остан н ього ч а су сер ед євр оп ей ц ів панува­ ла думка, щ о народи її д овгі в ік и п ер ебу в а ю ть в стані я коїсь сплячки. Т ом у й ш кіл ьн і п ідручники з н о в о ї історії ф а к ти ч н о б у ­ ли підручникам и з істор ії Европи. Істор и к и сер ед н ьовіч ч я щ е зга­ д увал и п ро гуннів, татар, п р о їх н і напади на єв р о п е й сь к і народи. За те автори н ової в се св іт н ь о ї іст ор ії ставил и сп р а в у так, ніби в св іті існ ує л иш е Е вропа і європей ці. К ол и ж згадувал ись д уж е к ор отк о п оза єв р оп ей ськ і країни, т о лиш е в з в ’я з к у з к ол он іял ьн ою п ол іти кою євр оп ей сь к и х держ ав. Такий погляд на А зію й азійські н ароди має під соб ою певні підстави. Ч астина а зій ськ и х народів, осо б л и в о ті, щ о ж и в у ть в п івн ічн и х л ісах, або к о ч у ю т ь по н еося ж н и х степ а х А зії, стоять на д у ж е н изьком у рівн і к у л ь ту р и і том у не м о ж у т ь відогравати знач­ н ої ролі у всесвітн ій істор ії лю дства. А так і народи, я к китайці, перси, індуси, щ о створи л и д оси ть в и со к у нац іон альну культуру, — довго не виявляли ж а д н ої акти вн ости в політичном у м іж н ар одн ьом у ж и тті і бул и в н ьом у ф а к ти ч н о о б ’єктами, а н е с у б ’­ єктами. Єдиним ви йн ятком у цьом у бул а Я понія, «країн а сх о д я ­ ч ого сон ц я», щ о я к ось ніби н есп одіван о й р ап тово виступила на арену всесв ітн ь ої історії, як країна з вой овн и ч и м населенням і д оси ть в и сок ою кул ьтурою . А л е останн ій час, особ л и в о після д р у го ї св іт о в о ї війни, ак ти в­ н ість ви я вл я ю ть й інш і н ароди А зії, в п е р ш у ч ергу китайці. А к ­ т и візую ться т а к о ж народи Індокитаю , Індії. Іран у та ін. Т у т р ух іде п о лінії бор отьби за національну н езал еж н ість проти к ол он і­ заторів. М ож н а бу ти певним, щ о р у х и з к ож н и м р о к о м б у д у т ь п оси л ю ­ ватись. С хід п р ок и н у вся і починає діяти. Т ом у цілком п ри родн ьо у ба гатьох євр оп ей ц ів ви н и кає турботна д ум ка: як бу д е діяти С хід, куди він сп р я м ує сили св ого ба гатом ільй онового населення, щ о в декілька р а зів п ереви щ ує населен­ ня Е вропи? Т урботл и вість ц ієї дум ки п оси л ю ється щ е в зв’я з к у з тим, щ о бол ьш еви ц ька М осква, прагнучи захоп и ти в л а д у над цілим св і­ том, д у ж е сп р и тн о в и к ор и стов у є прагнення а зій сь к и х народів до національної сам остій н оєти і підбиває під с в о ї вп ливи нові й нові а зій ські країни. Т ом у кож н и й дум аю чи й євр оп еєц ь в су ч а сн и х ум ова х н а п р у­ ж е н ої бор отьби д в о х світів не м ож е бу ти ба й д у ж и м д о м инулого й суча сн ого а зій ськ и х н ародів. Б іл ьш е уваги С ход ові м уси ть п ри святи ти й ук р а їн сь к а молодь, для я к ої м ож л и в о в ск ор ом у ч асі проблем а С х о д у б у д е мати не тіл ьки теоретичне, а п рактичне значення. Р елігія індусів. П олітеїзм. В істор ії лю дства завш е вел и к у р ол ю відогравал а ідеологія, з о ­ крема релігія. Істор ія дала численні п ерекон л и ві д ок а зи п равд и ­ в о с т е такого твер дж ен н я. Це п ерш за в се величезний вп л ив х р и ­ сти янства на к ул ьтуру, мораль, звичаї і п о б у т народів. Таким ж е 48

Переконливим доказом вп л и ву релігії на істор ію народів м ож е б у *Ц магометанство. До М агомета н ароди П івд ен н о-З а хід н ьої А зії Щряли со б о ю окремі, мало чим з в ’язані племена кочовн и ків. П р о іІОВІдь М агомета о б ’єднала їх в м огутн ю цілість, щ о ш вид ко п ід­ корила собі П ередню А зію , П івнічну А ф р и к у , док оти л а сь д о Е с­ цині і і н ареш ті підкорила В ізантію . Для лю дини, щ о хотіл а б ґр ун тов н о ознайом итись зі С ходом , ИІсба бодай в осн овн ом у пізнати релігійні віруванн я і ф іл о с о ф іч ­ ні вчення а зій ськи х народів. Тому ми й вибрали тем ою н аш ої статті релігію й ф іл о со ф ію ін ­ дусів. На цій тем і ми зупи ни лися са м е тому, щ о істори чн і ш л яхи Щього н ароду щ е чітко не визначені, а проте істор ія л ю д ства в И іо м у вел и к ою м ірою зал еж и ть в ід того, яким ш л я хом п ід уть Індуси: чи вони, п одібн о д о китайців, підпадуть ком уністичним ■Плівам М оскви , чи вони підуть в н огу з дем ократичним вільним ОВІгом, чи м ож е в св оєм у істори чн ом у р озв и тк у я к о ю сь інш ою , Воето д ор огою .

■ р е л ігія старовин ни х ін д у сів має багато сп ільного з р ел ігією ін ­ ших ін доєвр оп ей ськи х н ародів: грек ів, сл ов ’ян, герм анців та ін­ ших. Ц е п оя сн ю ється сп ільни м и п оходж ен н ям и цих народів. Як і в інш их ін д о-ев р оп ей сь к и х н ародів р ел ігія ін д усів в ста ­ ровинні часи бул а п ол ітеїсти чн ою . В они обож н ю ва л и сили п ри­ роди. п ер ева ж н о явищ а світла, я к зорю , в огон ь та ін. Т ом у ста ­ ровинні індуси взагалі називали богів «девас», — світон осн і. В о ­ ни уявляли їх в обр азі лю дей, наділяли їх баж анням и, п р и стр а стнми, вол ею . Ін акш е каж учи , релігія індусів, бу д уч и п ол ітеїсти ч ­ ною, разом з тим бу л а і антр оп ом ор ф іч н ою . А л е а н тропом орф ізм релігії індусів не бу в таки м чітким, плястичним, як антр оп ом ор ­ фізм старовин ни х греків. У грек ів боги ви ступ аю ть як ч ітк о о к р е с­ лені л ю д ськ і особи стості, щ о від р ізн я ю ть ся в ід лю дей л иш е св о єю могутністю і безсм ертн істю . Напр., З евс ч ітко від р ізн я ється ВІД Дґда, П осейдона, тим біл ьш е від Г еф еста; Гера в ід р ізн я ється від Артемиди, А ф ін и Паллади, а ти м б іл ьш е в ід А ф р оди ти . Т о м у Єлаветні грецькі ск ул ьп тор и могли в та к и х ви разн и х і ч ітк и х ф орм ах п одати образи грец ьки х богів. Уявлення індусів про св о їх богів б іл ьш р озп ли вчасті і туманні, Я зате біл ь ш піднесені. О сь як у гим нах В ед відби то образ З орі: ! «Завш е юна, завш е нова З оря в ід р од ж у єть ся , щ об розбудити ■СІ істоти». «Подібно д о л егкої діви, о богине, ти п ід ход и ш д о місця, де п р и ­ носяться ж ертви ». «Твердо і з у см іш к ою ти й деш п опереду з оголеним и грудьми. Подібна д о дівчини, щ о її обм ила мати, ти ся єш к р а со ю тіла».

1 «Блаженна Зоре! Сяй над нами! Ж а дн а з п оп ер ед н іх З ор ь не Пула кращ а за тебе». Сидячи к ол о вогнищ а, ін дуськ і співці співали: «Дай нам. о А гні ( огонь), х о р о б р и х др узів, щ астя, д о б р у р од и ­ ну й ба гатство!» П антеїзм. Браманізм. Такий світлий, опти м істичн ий ха р а к тер мала р ел ігія ста рови н ­ них індусів, коли в ош і щ е не перей ш л и Гімаляїв, і в перш і часи після того, як вон и оп ан увал и Індостан. Але п оступ ово релігія їх н абуває п есим істи чного характеру. Цьому в п ерш у ч ергу сприяла сама природа Індії, з її р озк іш н ою 49

р осл ин ністю , великими і страш ними тваринам и д ж ун гл ів, щ о на кож н ом у кроні загр ож увал и ж и ттю і лю дини. Л ю дина почувала себе малою і сл а бою сер ед т а к ої м огу тн ьої природи. Разом з від ход ом від оптим ізм у релігія ін д усів п оступ ово в ід ­ ход и ть від п ол ітеїзм у у б ік пантеїзм у. В сі численні боги ін дусів о б ’ єд н у ю ться під вл а д ою од н ого бога, щ о зосер ед ж у є в собі ідеальн у силу, д у х молитви, або свящ енного слова. Ім’я йом у — Брама. В одном у з гим нів Р іг-В ед и п ро н ього ск азан о: «В ін дає ж и ття і си лу, і самі боги п ри зи ваю ть на се б е його бл а ­ гословення. Б езсм ер тн ість і см ерть є лиш е й о го тіні. Я к ого ж бога ми вш ан уєм о всеп а л ен н ям ?» «Гори, вкриті снігом, і далекий м орськи й п о тік п ровіщ аю ть й о ­ го могутність, і десниця його н аповн ю є в в е сь світ. Я к о го ж бога ми вш ануєм о всепал енн ям ?» «Й ого могутній зір п ош и р и вся над водами, щ о н есу ть си л у і д о б ­ ро, і над богами. Він н ад богами єдиний бог. Я к ого ж бога ми вш ануєм о всепал енн ям ?» Ц ей єдиний б о г — Б рам а ста є дж ер ел ом всього, щ о існ ує в світі, осн овою буття, я ке є й ого еманацією. А л е ц е не сліпа, байдуж а д о всього сила. Брама твор и ть все, щ о існ ує, з л ю бови , яка п о єд ­ н ується з баж анням. О сь як ін дійські мудреці вч а ть про виникнення св іт у : «П еред цим н ічого не існ увало, ні бу ття , ні небуття, ні світу, ні п овітря, ні неба. Щ о ж тоді оточ у в а л о в се св іт ? Де б у л о вмістилищ е води. Де була н епросякн ен а глибина п овітр я ? Н е б у л о смерти, не бу л о безсм ертя, н і денних, ні н ічн и х світил . А л е він один д и ­ хав, не дихаю чи , загл иби вш ись у св о ї думи. В ін н ічого, ріш уче н ічого не ч ув, кр ім сам ого себе. Т ем рява бу л а обгорнен а тем р я ­ вою , і вода не блищ ала, він сп очи вав в п ор ож н еч і, щ о носила його, і нареш ті си л ою свого р озум ового палання ств ор и в цей світ. А х т о знає? Х т о м ож е сказати, звідк іл ь в с і ці істоти, звід к іл ь усе це створіння. Б оги бу л и створен і том у, щ о він х о т ів створи ти їх. але звідкіль він сам? З відк іл ь з’яви вся цей різном анітний світ? М о ж е він сам со б о ю три м а ється? Т іл ьк и віін м ож е знати все, вік. щ о з ви сочин и неба д и ви ться на підвладний йом у всесв іт. Вічний, всезн аю чи й, всеп р осяк аю ч и й , повний радости, чистий, мудрий і звільнений Б рам а є р озум і щ астя». «В сем огутня, в сю д и сущ а сила блаж енна. В он а сяє, я к золото, в світлі сонця і в оч а х людини. Брама — еф іч н и й п очаток , д ж е ­ р ел о світу, д о я кого все п овертається. Брама — дихання, в нього в се зан ур ю ється і в н адрах його все н ар од ж ується . В ін — світло, щ о сяє в небі і на землі, в сю д и в світлі і в л ю д я х. В ін дихання і розум, безсм ертний, вічни й і блаж енний, щ о зл и ва ється з Ін д р о ю ... Як п авук в и п у ск а є п авути н у і зн ову втя гує її, я к рослини в и ход я ть із землі і туди ж п оверта ю ться, як в о л о сся на голові і тілі р осте у ж и в о ї людини, так і св іт в и х о д и т ь від П ередвічного». А л е Брама не тіл ьки твор ец ь в сесв іт у , — він разом з тим і р уйн ує його. «В ід сн у він п ер еход и ть до бадьор ости і від ба д ьор ости д о сну. без п ерестанку дає ж и ття всьом у, щ о р у х а єт ь ся і щ о стоїть на місці, п отім він в се відки дає і зал и ш ається н епоруш ним . Б ез к ін ­ ця світи твор я ться і р уй н ую ть ся , і В ер х овн а Істота, ніби гр а ю ­ ч и сь, відн овл ю є їх».

50

Таким чином індуси сп оч атк у о б ’єднували в особі Брами си л у творчу й руйн ую чу, але потім Брама залиш ився як творець, си л у Ж руйную чу втілив в собі Ш ива. Завдяки йому за си ха ю ть р о сл и ИИ. юнаки ста ю ть старими, р ік и зни каю ть в морях. Це — бог см ер­ ти й руйнації. Я к би він діяв один, св іт би зник. А л е йому п р о ­ тидіє Віш ну, щ о спасає світ. Таким чином у індусів створи л ось вчення п ро трой ц ю — тр и му грі. А л е Брама, Ш ива і В іш ну — це лиш е прояви т іє ї ж сам ої сили. Різниця між ними лиш е уявна. Б ож ест в о ви явл яється в fpi.ox ф ор м а х : в творенні, в руйнуванні, і відродж ен ні, але вон о одно. Ичення про тримутрі — індійську трой ц ю з’єдн ується з вч ен ­ ням про втілення Віш ну. С вітові загр ож увал о знищ ення. В р я ту иіі 11 його Віш ну. Він є носій добра, справедли вости і л ю бови , щ о В ириться на землі святими і мудрецями. Браманізм учить, щ о душ а людини безсм ертна. А л е вчення їх безсм ертн ість душ і відр ізн яється від вчення інш их релігій, кжрема ю д ей ськ ої і хр и сти ян ської. Брам аністи віря ть у в ід р о Ш існня душ і. П ісля тіл есної смерти душ а людини від р од ж у єть ся , І||>■і чом у ум ови існування людини м іняю ться відповідн о до п о нс|>едньої поведінки її. Чим кращ е поводила себе людина, тим ми вищий ступінь ж иття п ісля тіл есн ої смерти п ідн оси ться вона, І навпаки.

11а цьом у вченні про відр одж ен н я душ і браманісти б у д у ю т ь д о ­ сить ви сок у си стем у моралі. В они стоя ть на тому, щ о в світі па­ н у моральний закон, як осн овн ий закон буття. К ож н и й вчин ок людини, кож н а дум ка її неминуче тягнуть за соб о ю певні н аслід­ и в , добрі або злі. Т ом у н іх т о не відповідає за ч у ж і вчинки, к о ж ­ ний відповідає за свої. На цій засаді браманізм б у д у є і приписи моралі. О скіл ьк и в се Йуття є вияв, або еманація бож ества , то на п ерш ом у пляні б р а миністи ставл ять ч исто релігійні ч есн оти : віру в Бога, молитву, смиренство. Браманісти за су д ж у ю ть гордощ і. Людина, — як уч ать мини, — не мусить пиш атися своїм и дійсними або уявними ч е сн о ТИмії, а навпаки, ск орш е усвідом л ю вати свої хиби. П риписи б р а мініізму. щ одо ставлення д о лю дей і навіть тварин відзн ачаю ться В іс о к о ю гуманністю. Треба д о в сіх , не тільки до людей, а й до Тіиірин ставити сь з у в а ж н істю і л ю б ов ’ю. Т ом у браманізм з а с у В к у є уби вство тварин. Тим б іл ьш е з л ю б о в ’ю треба ставити сь д о лю дей, н авіть до тих, ■ В роблять нам зло. В закон ах М ану сказан о: ■ «'Гой, х т о прощ ає тим, щ о обр а ж а ю ть його, од ер ж и ть б л а ж е н вТн<> на н ебесах, а той, х т о мститься їм. бу д е кинутий у п екло» (ЇІпкони М ану V II, 312). Дуже ви соко брам аністи ставл ять родинні чесн оти : п ош ану до бягі-ків, згоду і л ю бов м іж п од р уж ж я м , ув аж ає ставлення д о ж ін Nn «Всюди, де ж ін ки к ор и сту ю ться пош аною , боги задоволені, її кили їх обр аж а ю ть, т о дарем ним бу д е вся к е бл агочестя». Т «Батько стоїть ви щ е сотн і вчителів, мати ст о їт ь вищ е тисячі Лптьків. Б езчесний той, х т о не ш анує батьків, — це головний о б о Н'н іок людини; всі останні м аю ть другорядне значення». Так саме брам аністи ви м агаю ть чул ого ставлення і п іклування Вро старих, слабих і убоги х. Пеликою хи бою брам анізму є те, щ о він н ам агається підвести ріміігійні засади під розп оділ населення Індії на касти. Ф а к ти ч ­ 51

но цей розподіл виник в наслідок того, щ о старовинні індуси, втиснувш ись в Індію, підбили під св ою владу м ісцеве населення і зробили частину його своїм и рабами. Н ам агаю чись надати р ел і­ гійну осн ову розп оділ у населення Індії на касти, — брамінів, в о я ­ ків, робітників і рабів, або паріїв, — і освя ти ти релігією свій д е с­ потизм, браміни створили вчення про те, щ о ж ерц і п оходять з голови Брами, вояки (кш атрії) із р ук , робітники — із ж ивота, парії — із ніг. Браманізм ліг в осн ову ф іл ософ іч н и х течій, щ о виникли в Індії раніш , н іж у Греції. М іж ними були течії містичні, сенсуалістичні і н авіть атеїстичні. А л е п еревагу мали перш і, себто містичні. В ідбиток м істичної течії мож на бачити в індуськ ій національ­ ній епопеї «М агабараті». В ній п ровадиться думка, щ о найвищ ою чесн отою є споглядання, чеснота чисто духова. «В чинки стоять значно ниж че, н іж чесн оти д ух а ». «Б л агочестливий д ух ом не док он ує ні добрих, н і зли х вчи н ків» . . . «Я л ю б ­ лю більш е в с іх слуг м оїх того, хто серцем — друг в с іє ї природи, кого люди не бояться і к ом у вони не страш ні. А щ е біл ьш е я лю блю того, хто не має надій, хто відм овився від ту р бот л ю д ­ ськи х. І той є гідний м оєї лю бови, хто нічом у не р адується і н і­ чим не огірчується, нічого не баж ає і всім задоволений; він с л у ­ ж и ть мені, і не тур бує його нещ астя. І п олю блю я того, хто одн а­ ково ставиться до др узів і ворогів св оїх , того, х т о однаковий в славі і ганьбі, в теплі і холоді, в страж данн і і н асолоді, х т о не п іклується про ж иття, про п охва л у і ганьбу, хто мало говорить, нічому не дивується, хто не має свого ж итла і сл уж и ть мені п о в ­ ний великої лю бови». Буддизм . Ґаиді. Всі ці ідеї містицизму, п ослідовної п асивн ости і споглядання знайш ли для себе дальш ий розви ток в систем і буддізм у. П очаток їй поклав Ш акія-М уш і, прозваний Б уддою , себто мудрим. Він п оходив з ц арського роду, щ е замолоду залиш ив св о їх батьків, став аскетом і проповідником св оєї системи. Вчення Будди п о суті не мож на назвати в стислом у розумінні релігією , б о він н а­ в іть не згадує про Бога. Ф актично це є ф іл ософ іч н а система, щ о має багато спільного з браманізмом, але де в чому істотн о в ід ­ різняється від нього. Будда вчить, щ о бу ття є велика ілюзія. В се в н ьом у зв ’язане як причина і наслідок. Т ом у вон о явл яє собою ланцюг, щ о пере* бу ває у вічном у д у х ов і (сансара). Лише в н аслідок ілю зій ми п ри ­ писуєм о земним речам п остій ність і реальність. Разом з тим ж иття явл яє собою безперервні страж дання. П ри­ чиною страж дання є баж ання, корін ь страху, незадоволення і горя. Баж ання ніколи не м ож е бути задоволеним, б о буття є м і­ раж , існ ує лиш е пустота, яка тільки сама є н ерухом ою . Отж е, щ об уникнути страж дання, треба вбити в соб і баж ання. Т оді зникає ілю зія бу ття і людина вступає в стан «нірвани». Н ір ­ вана кладе кінець перевтіленням, спокусам , вічном у круговороту ж иття. Т оді припиняється ілю зія і зал иш ається дійсність. А л е нірвани не мож на досягн ути сам озгубством , бо воно є на­ слідком незадоволення ж иттям і я е кладе кінця баж анням. З асо­ бом досягти нірвани є лиш е відмовлення від вся к и х баж ань, п е­ реборення в собі в ся к и х прагнень.

52

Пудучи послідовним у с в о їх п огл ядах на ж иття, як на ілю зію , Щудда заперечує розподіл л ю дей на касти. Для н ього всі лю ди ріпні. «М ій закон, — к а ж е він, — м илість для в сіх . А щ о таке В ісо н милости для в с іх ? Завдяки йом у ж алю гідні ж ебр аки ста ­ т т і. свящ еникам и . . . М удрец ь не визнає різниці м іж тілом вл а ­ дики і раба . . . В аж л иве те, щ о в н айж алю гідніш ом у тіл і мудрець щіuйде чесноту, яку треба ш анувати і п о в а ж а т и . .. Т ом у нема кої різниці м іж брам іном і інш ою людиною , як м іж каменем їолотом, м іж тем р явою і світлом ». Разом з тим Б удда відкидає автори тет ж ерц ів, зап еречує р ел і­ гій ні обряди, зам іню ю чи їх моральним обов’язком. |[ «Всі ж ертви , — к а ж е він. — щ о св іт м ож е принести протягом ну, це все, щ о м ож е віддати лю дина з п ев н ою м етою , не варті чверти тієї релігійної пош ани, щ о її лю ди в ід ч ува ю ть д о ч е с­ ноти». Мораль Б удди повна гуманности. Він закликає л ю дей до бр а т■ в а , прощ ення образ, д о лагідности й смиренства.

■ «П риховуйте ваш і д обр і вчин ки і п оказуйте свої хиби, л ю біть Лк»дей, л ю біть всіх ». А л е треба л ю би ти не тіл ьки людей, а й тва ­ рин. В одній буддій ській легенді розп овідається, щ о Будда в ід ­ дай св оє тіл о голодній титриці, яка не мала сили годувати св о їх дітей. Г «Не народж ення, — к а ж е Б удда, — робить сп р авж н ього бр а ­ міна, — це не зал еж ить в ід матері: я називаю брам іном бідняка, sJUo не має ж адн их баж ан ь . . . Того, хто без вини зн осить образи, дари, кайдани, і від ход и ть т и х о і лагідно, я н азиваю браміном, того, хто не б ’є ні слабої, ні си л ьн ої тварини та й ін ш и х не д о з Ьолюе би ти їх, я називаю браміном. І того, х т о не п ротивиться ІЛу і л ю би ть ворогів св о їх і не заздрить заздрісним, я його о д н о К> називаю браміном». 'і Будда та к ож п роп овід ує терпим ість до поглядів і віру ва н ь ін ­ ших. І «Н іколи не слід ганьбити ч у ж у віру, а т а к о ж не треба робити Мгкоди інш ому. Б уває, щ о треба п оваж ати в другом у його віру, Що суперечить ваш им переконанням. Діючи так. ви зм іцню єте ваш у в ір у і сл у ж и те в ір і інш ого. Той, х т о з причин віддан ости ІСЯиїй вір і нападає на інш их, к а ж у ч и : „П росвіти м їх н аш ою в ііроіо!” л и ш е ш коди ть том у вчен ню , щ о він й ого п роп овідує. Н е­ хай всі буд уть багаті м удрістю і щ асливі чеснотам и!» [ Властивий буддизм у д у х лагідности і всепрощ енн я найкращ е Підбитий у розм ові Б удди зі своїм учнем П урною , щ о хотів піти до варварів з проп овіддю н ової релігії. І «Ці лю ди ж орсток і, гнівливі, — сказав йому Будда. — К оли вони Стануть ображ ати тебе, щ о ти ск а ж еш ?» — «К ол и вон и мене о б ­ разять, я ск а ж у : це мабуть добрі люди. — вон и о бр а ж а ю т ь мене, але не б ’ю т ь і не ки даю ть на мене каміння». — «А л е кол и вони стануть бити тебе кулаками, щ о ти ск а ж еш ?» — «Я ск аж у, щ о це люди добрі, лагідні: вон и б ’ю т ь мене кулаками, а не лом акою І ш аблею». — «А коли вон и л ом а кою стануть бити т ебе?» — «Ц е добрі люди, лагідні: вони б ’ю ть мене л ом акою , ш аблею , але в с е ж гаки не вбиваю ть мене зовсім ». — «А коли вон и в б ’ю т ь т ебе?» — «Це люди добрі, лагідні: вони разом позбавили мене тлінного т і­ ла». — «Іди. іди, Пурна, в к р а їн у варварів! Іди, звільняй, звіл ь ­ нений, втіш ай, втіш ений: ти гідний нірвани, веди туд и ін ш и х !»

Р

Г (

53

Т акий загальний ха р а к тер буддизм у: повна перевага споглядан­ ня над практичним розум ом, скрайній песимізм, лагідність і п а ­ сивність. Ф іл ософ ію буддизм у д у ж е ви сок о ставить відомий німецький ф іл о со ф -п е си м іст Ш опенгауер. М іж си стем ою його і вченням Б удди є д у ж е багато спільного. «Зусилля, щ о . . . творить серце і сутн ість к ож н ого явищ а, — пи­ ш е Ш опен гауер в св оєм у твор ові „С віт як вол я й уявлен н я” , — тотож н е з тим зусиллям, щ о ви явл яється в нас п ри чистом у св іт ­ лі свідом ости і зветься волею. Все, щ о п ереш к одж ає ц ьом у з у ­ си л лю ми називаємо страж данням, все, щ о сп рияє досягненню мети, ми називаємо задоволенням. О скільки ці явищ а задовол ен ­ ня і страж дання зал еж ать від волі, то вони тим повніш і, чим п овніш а воля. А тому, щ о вся к е зусилля є п р од ук т потреби, то ми відчуваєм о страж дання, поки воно не задоволене; коли ж в о ­ н о задовол ьняється, і задоволення не м о ж е п р од овж ув ати сь, то виникає нова потреба і нове страж дання. Звідси, хотіти означає, вл асн е каж учи , — страж дати, а оск іл ьк и ж и ти озн ачає хотіти, то ж иття в істор ії св оїй є страж дання. Чим ви щ е істота, тим б іл ь ­ ш е вона страж дає. Ж и ття людини являє соб ою б о р о ть бу з,а існ у­ вання, в якій вона напевно бу д е перемож ена. Ж и т тя є вічне п о­ лю вання, в яком у істота, будучи то мислівцем, то дичиною , сп е­ р еча ється один з одним за огидні ш матки здобичі: ж и ття — це своєр ідн а історія страж дан ь, щ о її мож на резю м увати таким сп о­ собом : воля без мотивів, вічне страж данн я, вічна боротьба, а в н аслідку смерть, і так далі на віки вічні, аж доти, поки наша планета розлетиться на дрібні ш матки». П одібно до Будди, Ш опен гауер єдиний ви хід із стан у вічного страж данн я вбачає у знищ енні самого баж ання, в нірвані. А ле це не є сам огубство, бо .людина, щ о вбиває себе, хо ч е ж и ти й о х о ­ ч е прийняла б ж иття, але вона не хоч е страж дати. Багато спільного з вченням буддистів і в поглядах Ш оп ен гауера на мораль С утність її Ш опенгауер вбачає в сп івчутті. «Той, х т о визнав т отож н ість в с іх істот, не робить різниці м іж собою і інш ими: він радіє їх радощ ам як своїм, в п роти л еж н ість егоїсту, щ о визнає себе зовсім ч уж и м для всіх і р а ху є св ою о со б у єдин ореальною , насправді зап еречує реальн ість всіх інш их. С півчуття явл яє собою той дивний і таємничий ф а к т, завдяки я ком у р о з­ дільна лінія, щ о з погляду розум у відділяє од н у істоту від д р у ­ гої, зникає, і „н е я ” стан ови ться деякою мірою тотож н ім з „ я ” . Т іл ьки сп івчуття являє собою реальну осн ову вся к о ї свобідної справедливосТи і вся к ої сп р авж н ьої милосердности». Вчення Будди пош и ри лось серед ба га ть ох народів А з ії; буд д и ­ стами стали і деякі н ароди П івден н о-С хід н ьої Европи. зокрема калмики. А ле це не є чистий буддизм : т у т є багато дом іш ок, щ о п о -с у т і суперечать д у х о в і вчення Будди. Ін дуська ідеологія склал ась щ е за декілька єот р ок ів перед на­ родж ен н ям Х ри ста. Т ом у цілком природньо ви ни кає питання: який її стан в суча сн ості? Ц е питання має тим біл ьш у підставу, щ о індуси майж е 400 р оків п еребуваю ть в тісни х, ф ак ти ч н о на­ ки н ути х їм стосун к а х з європейцями. К рім того, слід взяти до уваги, щ о багато м олодих ін дусів учи л и сь і уч а ться в єв р о п е й сь ­ к и х, особл и во англ ій ських ш кол ах. Здавалось би, щ о при так и х ум ова х індуська ідеологія мусила б була грунтовн о змінитись.

54

Але ґрунтовних змін не сталося, і основи її залиш ились ті ж самі, щ о й сотні р ок ів перед народженням Х риста. Індія з її більш як 300 мільйоновим населенням залиш илась особливим світом. — »ік 300 мільйоновим населенням залиш илась особливим світом, щ о відрізняється від світу європейського і країн А зії, населеним к и ­ тайцями, персами і арабами. Про це з особли вою переконливістю свідчить приклад великого індуса Ганді. Ми не будемо зупинятись на його ж итті та релігій­ них і ф іл ософ іч н и х поглядах, але мусимо відзначити, щ о Ганді лише частково відступив від браманізму і буддизму в бік реалізму. Але осн ови його світогляду залиш ились такими ж , які були вла­ стиві індусам декілька тисяч років тому. Це перш за все ви кл ю ч­ не зосередж ення уваги на всьом у духовому, а не матеріяльному, підкорення тіла духові. В галузі моралі — це засади любови, ж е р твенности, заперечення злоби і нєнависти. f «Як єатиадрагін, — каж е Ганді, — себто той, щ о визнає „п а ­ сивний сп роти в” , він не буде відчувати ніякої злоби. Він буде Терпіти ненависть супротивника. При цьому, терплячи напади супротивника, він ніколи не буде за них мститися, але та к ож ні­ коли не буде із страху перед карою коритися наказу, даному в Гніві. Я кщ о ж якась наділена авторитетом особа захоче ареш ту­ вати того, хто визнає „пасивний спротив” , тоді останній сам д об­ ровільно віддасть себе в його руки і не буде протестувати, коли іюго власність владою буде кон ф іскован а або буде у нього в і­ дібрана. А ле той, хто визнає „пасивний спротив*', управляє як довірений чіею сь власністю, він відмовиться від видачі її навіть в тому випадкові, якщ о цим він ставить на карту своє життя. Одначе він ніколи не буде мститись. „Н евідплата” виклю чає та ­ кож всякі прокльони і клятви». , Як і Будда, Ганді засудж ує розподіл населення Індії на касти. 'Гак само він стоїть за рівноправність ж інок. Крім того, він про­ повідує повернення до простого ж иття і толерантно ставиться до Псіх релігій. Нарешті, слід відзначити, щ о ж иття Ганді цілком відповідало Його поглядам. Вплив ідеології індусів на політичний стан Індії [ Дух пасивноєти і песимізм релігії і ф іл ософ ії індусів не могли по відбитись на політичному і економічному стані Індії. Погляд на життя, як на вічне страждання, спрямування думки в бік сп о­ глядання і самозаглиблення не сприяли в перш у чергу високом у розвитку матеріяльної культури Індії, чого мож на бул о б споді­ ватись, зваж аю чи на безперечні інтелектуальні здібності індусів. Ж ивучи серед розкіш ної, багатю щ ої природи, індуси часто тер­ плять голод і взагалі ж и вуть у досить бідних матерія,пьних умо­ вах. Будучи оточена Індійським океаном, маючи добрі гавані, Індія не змогла розбудувати доброї морської ф л ьоти і розгорнути широку торгівлю, а допустилася до того, щ о її природніми багат­ ствами торгую ть чуж инці. Так саме ідеологія відбилась і на по­ літичному стані Індії. Є всі підстави думати, щ о старовинні інду­ си, які втиснулись в Індію з півночі, були людьми войовничими. Але під впливом браманізму і буддізму войовничість їх зникла. Цим мож на пояснити той факт, щ о вони робили і роблять слабий спротив завойовникам або й зовсім не роблять його. Щ е в IV в. перед Х ри стом Олександер М акедонський втиснувся зі своїм не­ 55

численним вій ськом в Ін дію і м ай ж е б ез сп р оти ву з б о к у м ісц е­ в о г о населення захоп и в п івн ічн у ч асти ну її. Залиш ив він Індію тіл ьки тому, щ о серед й ого війська, зм орен ого вій н ою і тяж ким и переходам и, п оча л ось незадоволення. Т е ж саме ми бачи м о і в н ові віки. Е вр оп ей ськ і н ароди б е з в е ­ л и ки х зуси л ь і без вел и к ого сп роти ву ін д у сів п ід би ваю ть під свій вп л и в окрем і частини Ін дії і к ін ец ь-к ін ц ем обе р та ю ть її на св ою кол он ію . С початку це були ф ранц узи і португальц і, а потім прий­ ш ли англійці і з 1612 р о к у стали тв ер д о ю н огою в Індії. Л иш е п ісля д р угої св іт ов ої війни Індія стала н еза л еж н ою д е р ж а в о ю і то л иш е тому, щ о ослабла міць А нглії, і англійський уряд прий­ ш ов до ви сн овку, щ о для н ього кращ е д а ти індусам д ер ж а вн у сам остій ність, н іж далі тримати Індію в стані колонії. В иникає питання, я ке ми поставили в п оч а тк у н аш ої ста тті: яким ш л я хом піде політика Індії в майбутньому, н авіть недалекому, а н айближ чом у, бо п одії р озви ва ю ться теп ер з надзвичайною ш видкістю , сти сл іш е: чи піде Індія тим ш л я хом , щ о й К итай, себ то підпаде під вплив бол ь ш ев и ц ьк ої М оскви , чи вк л ю ч и ться в антибольш евицький бл ь ок дем ократи чни х д ер ж а в, чи п іде яки м сь іншим, св оїм ш л я хом ? М аю чи « а увазі пасивний і песим істичний ха р а к тер ідеології індусів, м ож н а з п евн істю сказати, щ о вон и д о в го щ е не буд уть особл и во активними в м іж народній політиці. У вся к ом у разі т а ­ к о ї активности в ній, як китайці, індуси н апевно довго щ е не б у ­ дуть виявляти. Це т а к о ж м ож н а пояснити р ізн и ц ею в ідеології м іж індусами і китайцями. В той час, як ін д уськ а ідеологія в ід ­ зн ачається спрям уванням в бік м етаф ізики, споглядання, — ід ео­ л огія китайців, зокрем а вчен н я К он ф уц ія, ха р а к тер и зу єть ся р а ­ ціоналізмом і п рактичністю . К итайці завш е р обил и сп р оти в є в ­ р опей ськи м колонізаторам , і кол и європей цям п ощ астил о осісти в д еяки х м ісцях в К итаю , т о це мож на пояснити тим. щ о китайці не мали відп овідн ої зброї, з я к ою могли б перемогти європей ців, а почасти тим, щ о торговельн і зв’язки з З аход ом бул и вигідні для китайців. У вся к ом у разі К итай не став к о л о н ією ж ад н ої з за хід н іх дер ж ав, як стала нею Індія. Звертає на себе ув агу щ е й той ф акт, щ о ки тай ц і д у ж е о х о ч е йш ли в ч уж и н н і армії з ч и сто п рактични х м іркувань. Х т о к и ­ тай цеві платить, за того він і вою с. Я к відом о, в перш і рок и б о л ь ­ ш еви ц ь к ої р евол ю ц ії в р ядах червон ої армії бу л о ба гато китай­ ц ів і лотиш ів. Т еп ер китайці в м іж народній політиці ви я вл яю ть вел и к у активність, щ о має ха р а к тер аґреси вн ости . П ро індусів м ож н а з п евн істю сказати, щ о вон и не бу д уть а ґресивними і д обр овіл ьн о не п ід уть у ч у ж і арм ії. Значно складніш е питання: з ким п ідуть індуси, — з м о ск о в ­ ськ и м и больш евикам и, чи дем ократичним св ітом ? С учасна п ол і­ тика ур я д у Індії ніби свідчить про те, щ о вон а як і К итай, п іде з больш евикам и. П ро це свідч и ть намагання індусів наладнати мирні стосун ки з бол ьш евикам и, поведін ка п ред ставн и к ів Індії в О Н під ч а с к ор ей сь к ої війни, а особл и во ур оч и ста зустр іч Ч у Е н -Л яя і Індії і візи ти Пандита Н еру до К итаю . В иникає питан­ ня: які мотиви сп он ук ую ть індусів до т а к о ї п олітики? П ерш за все — це вор ож н еч а до н едавн іх к ол он іза тор ів європей ц ів і н е д ов ір ст в о до американців. П одруге. це намагання утримати н е в трал ітет і уникнути війни, щ о цілком в ід п ов ід а є п си х ол огії інду­ сів, ви хова н и х під вп л и вом брам анізм у і буддизм у. М ож н а д ум а 56

, щ о надалі в бор отьбі д в ох світів Індія бу д е утрим увати н ев~літет, ви ступ аю чи як чинник примирення в ою ю ч и х сторін, ле м ож е створитися така ситуація, щ о стоя ть остор он ь в с е :ьої боротьби буде н ем ож ли во: треба бу д е стати на той чи й бік барикади. К оли взяти до уваги ідеологію індусів, то Можна сказати, щ о м іж ними мало знайдеться прибічників м ар к ~'му-ленінізму, на яком у побудована вся політика больш евиків, ~ррішня і зовніш ня. Тому майбутнє Індії, а разом з тим і цілого світу залеж атим е ликою мірою від політики д ер ж а в демократичного світу. З ують вони переконати індусів, щ о колоніяльна політика за х ід х дер ж ав навіки п охована; зум ію ть вони на ділі показати, щ о юз з Заходом буде сприяти піднесенню матеріяльної і д у х о в о ї льтури індуського народу, — Індія кінець-кінцем п іде з З а хом. Н е зум ію ть ц ього зробити західні держ ави, дадуть м ож л и сть ш иритись без вся к и х перепон облудній бол ьш евиц ькій п р о ґанді, — Індія, як і Китай, піде разом з бол ьш еви ц ьк ою М осквою . . Теодоропич

Н а з е м л і с т а є щ о р а » т е п л іш е Часто старі люди твердять, щ о сп р авж н ьої зими тепер у ж е •■мас. К оли сь зими, в час яки х л еж ав глибокий сніг, а ріки заерзали, бул о звичайним явищем. З другого боку, н іхто з старш ої нерації не думав про те, щ о йому доведеться п ереж ивати такі Осухи, які були в 1911 році. А л е рік 1947-ий із своїм и довготр и Ьлмми спеками і п осухою , які тривали у великій частині Е вр ои, перейш ов усі сподівання. Ми мусимо справді призадуматись, и твердження, щ о зими стаю ть щ ораз лагідніш і, а наш европей ький клімат сухіш ий і тепліш ий, — справді є реальним. Устійнення температури без інструментів, роблені тільки «на ПО», не є точні. Том у ми не д у ж е довіряєм о твердж енням наш их Ідів. На ж аль, виміри і записки про температури ся гаю ть д у ж е едавніх часів. Н айстарш і спостереж ення і записки ся гаю ть не п.пі, як 200 років назад. А л е в ж е і за цей відтинок часу п озн аується злагіднення зим ових морозів. П ерш их 50 л іт наш ого віку чи ми ставали значно тепліш ими. На осн ові вимірів, зроблених ротягом цього найдовш ого відтинку часу для одн ієї евр оп ей сьої місцевости, бачимо, щ о від 1823-1871 р ок у пересічно кож н и х 8.8 р оку була гостра або д у ж е гостра зима. В ж е від 1901-1907 pp. були лагідні зими, а ж у 1907 р. зима була сувора. Статистика каже, щ о під щ о п ору п рипадаю ть гострі зими к о ж н и х 6,7 літ. На т<* саме вка зую ть та к ож щ е інш і спостереж ення. А л ьп ій ськ і л ьо­ довики зменш ую ться, а північні теж зм енш ую ться та п осув аю ть­ ся назад. Це явищ е льодовиків завваж ено і по в с іх інш их ч ас­ тинах світу. Причини цього зменш ення л ьодовиків слід ш укати у тому, щ о итмосферичні опади, які завж ди доповню вали їх, значно зменш и­ лися, О тж е виходить, щ о клімат стає щ ораз сухіш им . Т ак ож за останнього пів сторіччя заобсервовано, щ о в А рктиці • гає щ ораз тепліш е. П ересічні температури в Гренляндії і Ісл я н дії, в ти х арктичних терен ах, з яки х ми маємо найстарш і дані про температуру, постій но зростаю ть. Т а к ож терени плаваю чих льодів за останн іх кілька десять р ок ів зменш илися.

57

Згідно з старими хроніками, бачимо, щ о в роц і 400 Ч орне море бу л о замерзле. Н аступного р а зу воно замерзало в 1620 р. В 763 р. Дарданели були п окри ті та к ою л ьодовою п оверхнею , щ о можна бу л о переходити з євр оп ей ськ ого на азійський континент. Щ е в 1709 р. в околиці М арсилії замерзало С ередземне море. М и маємо багато доказів на те, щ о на наш ій землі стає щ ораз тепліш е. К оли п ерен есем ося в історію наш ого р о зв и тк у 50.000 літ назад, час, який для геологів є д у ж е короткий, опинимося в сер е­ дині л ьодової доби. Середня Европа в ті часи мала подібні кліма­ тичні обставини, які сь огод н і має Гренляндія. Питання, чи за 50.000 років в центральній Е вропі бу д уть рости пальми, є д у ж е правдоподібним. Л ьодова доба в історії н аш ої землі була тільки коротким епізодом. Л ьодові п окрови на п ол ю сах — це тільки за­ лиш ки з ти х часів. Н апевно, в інш их е п ох а х полю си були вільні від льодів, а кліматичні п олоси взагалі не існували. На остр ова х Ш піцбергену, які н ал еж ать д о арктичних теренів, зустрічаєм о п о­ клади к а м ’яного вугілля. Ц е вк а зу є на те, щ о кол ись там повинні були рости тропічні рослини. О тж е, ми м ож ем о сказати, щ о не землі не тільки від кінця л ьо­ д ов ої доби ставало чимраз тепліш е, але процес цей іде все далі. Причини, які викликали л ьодову добу, не є щ е цілком відомими. Вину приписувано пересуненням полю сів, але ц е пояснення на­ трапило на багато тр у д н ощ ів і неясностей. Одна нова теорія при­ п ускає, щ о сонце, разом з усім а своїм и плянетами, переходило через хмари косм ічн ого пилу. Ті хмари а бсорбувал и ч асти ну с о н яш н их променів і цим сп особом спричинили зниж ення п ересіч­ н ої температури на землі. Це пояснення збігається з обсерваціям и, щ о останній л ьодовий п еріод не бу в обм еж ен ий до певних теренів, але був з в ’язаний із зменш енням тем ператури на всій земній кулі. До цієї дум ки п ри єдн ується та к ож астрономія. А л е земля перейш ла в ж е в своїй історії не одну л ьод ов у еру. Перед 230.000.000 роками одна з таки х л ьодови х ер викликала еру під н азвою карбон, в час якої постали поклади кам ’яного вугілля. П ісля цього періоду наступив період п осух . М оря, я кі заливали деякі частини Европи, повисихали цілковито, залиш аю чи великі поклади кам ’яної соли. А налогічно до т и х часів ми м ож ем о при­ п ускати, щ о знаходим ося « а початку ери п осух , яка триває при­ близн о 12.000 літ. Щ е за старовинних часів європей ськи й клім ат бу в набагато біл ьш е вогким. К артагенський в ож д ь Ганнібаль, ідучи проти рим­ лян своїм походом через Еспанію, П івденну Ф ранцію і ч ерез А л ь ­ пи до Італії, — провадив із соб ою велике число слонів. О тж е, в ті часи слони могли ж и ти в північній А ф риц і. Тим ч а со м слони змуш ені були п ерен естися до центральної А ф р и к и , бо тіл ьки там вони знаходять відповідний клім ат — гарячий та вогкий. С ьогод­ ні П івнічна А ф р и к а п окри та пустинями і степами. Глибоко в сер е­ дині Сагари мож на зустріти реш тки стари х рим ських твердинь. В они вк а зу ю ть на те, щ о ті безконечн і пустинні п ростор и за ри м ськ и х часів не були щ е такими сухим и, як тепер. Щ ораз біл ьш е доказів маємо на те, щ о наш клім ат зм ін ю ється. А л е не тільки природа, але й лю ди великою м ірою вплинули на те, щ о наш клімат зм іню ється. П ередусім через вирубування л і­ сів. Сьогодні р обл яться спроби, щ об цю помилку виправити. В П івнічній Америці за са д ж ується вільні п ростори деревами, які в минулому столітті безоглядно вирубано.

58

Людина в світовому просторі Вж е тисячоріччя споглядає людина з подивом і цікавістю дива Зоряного неба. Вона спостерігає біг небесних тіл у нескінченному просторі, вона рахує та висн овує й припускає, як саме побудо­ ваний світ, щ о поза земною кулею. За знаряддя правили їй за давніших часів лише сила власного зору та сила власного р озу­ му. З тими обома вона не надто далеко посунулася вперед. Вели­ кий крок зроблено безнастанно досл ідж ую чим сином землі, коли йому вдалось зв’язати світлове проміння відш ліфованим склом і тим наблизити місяць, плянєти та сонце до себе. Він будував де­ далі п отуж н іш і телескопи. Перед 200 років найбільш і з них мали діяметр на ледве 50 см; сьогодні на М онт-П альомарі в С Ш А ст о ­ їть дзеркальний телескоп на 5 м. завш ирш ки. Проте, щ о важ ить хоча б і збільшений в багато тисяч разів образ небесних тіл су­ проти справж нього, «доторканного» сприйняття, до якого могла б спричинитись сама лиш е п одорож у незміренний світовий простір? Прадавньою є мрія лю дства — відділитись від землі, злетіти, подібно до пгаха, в повітрі. Землю й воду людина зуміла завою ­ вати тисячорічною працею. Лише пізно піднеслась вона в повітря, лише за доби техніки утворила вона собі потрібні для цього сили та знаряддя. Щ е немає 200 років, як людина вперш е підійнялась па кілька хвилин із сповненим гарячим повітрям бальоном. Ли­ ше 50 років тому вона вперш е довірилась керованом у нею літа­ кові. А ле насьогодні вж е дійш ло до того, щ о вона серйозно о б ­ мірковує, як лишити свою плянету і вдертись у світовий простір. По численних робітнях вчених та техніків, в лябораторіях і експериментальних кабінетах, сьогодні працю ю ть без розгол осу над здійсненням подорож і в світовий простір. Дослідники з різ­ них країн одностайно заявляю ть, щ о вж е не м ож е бути сумніву: з тими силами та °наннями, щ о є сьогодні до наш ого розпоряд­ ження, це річ мож лива — збудувати літаки для подорож і в св іто­ вому просторі та стації в ньому. Ракетним літаком із кількома тисячами кільометрів ш видкости на годину можна прорвати сф е ­ ру тяж іння та повітряну оболон ку Землі і потрапити в безваговий та безповітряний світовий простір, де немає опору. Машина на папері вж е певною мірою готова. П роте плянувальники суш ать собі голову — поза тим, як дістати кілька мільярдів марок — щ е й іншим питанням: коли припустити, щ о машина діятиме точно й слухняно, згідно з розрахунками, — то чи так само воно буде і з людиною, я к у пош лю ть разом у всесвіт? Які саме смертельні небезпеки чекаю ть на неї там — ц е ми мож емо почасти певно сказати наперед, а почасти — лише здогадуватись. Щ оправда, на поверхні земній людина спромож на припасува­ тись до найтяж чих умовин — до пекельної спеки м іж тропіками, до зам орож ую чого хол оду полярних областей, до розрідж еного п о­ вітря Гімаляйських гір; проте які вкрай незначні ц і відхили від наших нормальних ж и ттєви х ум ов у порівнянні до властивостей цілковитої порож няви поза м еж ею сили тяж іння та повітряної оболонки!

59

Немає кисню

В ж е на височині 7.500 м. дихан ня без ш туч н ого постачання ки сн ю завдає значн их п ри крощ ів. На ви соч и н і 15 ти сяч м. частка т о г о «ж и ттєвого ґа зу » така мала, щ о лю дина за д и хн у л а ся б за 15 сек ун д. На ви соч и н і 15 км немає в ж е ані сл ід у ки сн ю . С вітовий літак має осягти ц ієї ви сочи н и п ри бл изн о за 2 хвилини. О тж е д о ­ сл ідни ки св ітового п р остор у м аю ть к ор и сту в а ти ся з п ер ш ої миті с в о є ї п од ор ож і а ж до св о г о п ов ор оту — п о т и ж н я х або м ісяц ях — ви кл ю чн о з того Газу на дихан ня, який вон и візь м у ть із собою . П роте дя нем ин учість в ж е не означає н асьогод н і о соб л и ви х т р у д ­ н ощ ів. В ел етен ський ти ск С вітовий л іта к м уси ти м е залиш ити обся г сили зем н ого т я го тіння з б ож ев іл ь н ою ш ви д к істю . В и р а х овую ть , щ о для ц ього т р е ­ ба т р ь о х ракет, ви стр іл ю ва н и х одна п о одн ій на відстані 1-2 хвилин. К ож н и й вистріл сп р и ч и н яється д о вел етен ськ ого п ри ­ скорен ня, яке діятим е на п асаж и р ів літака в ха р а к тер і ж а х л и в о ­ го збільш ення ти ск у — нем ов би лю дина потрапила під тягар, щ о у вісім разів ва ж чи й за її вл асн у вагу. П ри цьом у к р о в ви ти ­ с к а є т ь ся з гол ови до середини тіла, і від р азу в тр а ч а єть ся св ід о ­ м ість. П роте встан овл ен о, щ о л ю ди особл и во м іцної й зд о р о в о ї б у ­ д ови м ож уть, л еж а ти на спині, витрим ати сем икратн ий супроти в л а сн ої ваги ти ск п ри близн о вп р од ов ж 2 хвил ин . Т акий ти ск має три вати в св ітов ом у л іта к у л иш е кілька хвилин . Я к тіл ьки літак звіл ьн и вся від сили зем ного тяж ін н я, п овер та ється норм альний т и ск ; б о дал ьш и х п ри скор ен ь в ж е не треба: він віл ьн о летить к р ізь п ростір, щ о не ста н ов и ть оп ору. П итання лиш е в тому, чи лю дина, п о я к и х сь 5 хв и л и н ах , п отрап ить туд и ж и вою . Де в е р х — де низ? В сі предм ети за вд я ч у ю ть на Землі св ою в а гу силі зем ного т я ­ ж ін н я . А л е у віл ьн ом у св ітов ом у п р остор і н іяка плянетна маса в ж е не притягає їх д о себе; вон и не в а ж а т ь н іч о го — а так само, звичайн о ж , і лю дина. Т о ж лю дина втр ач ає вся к и й ґр у н т під н о ­ гами і безпорадн о ви си ть всереди ні кабіни літака, без ч уття р ів ­ новаги, не відч ува ю ч и , д е вер х, а де низ. В она зм ож е п ер есува ­ ти сь, лиш е тр и м а ю ч и сь д ер ж а к ів п о стін ах, або в з д о в ж сп ец ія л ь н о прикріпл ен их ж ердок. К о ж ен вяв вл а сн ої м ’я з о в о ї сили бу д е н есп одіван и м ; зроби в­ ш и, напр., таке зуси лля, я к ого треба, щ об у зви ч ай н и х ум овин ах п ідійн яти ся з сидіння, лю дина, мабуть, з си л ою н а ск оч и ть на п р о ­ т и л еж н у стіну. В ж е сам зворотн и й п о ш т о в х п ри видихан ні п о ­ вітр я діятиме, м ож е, т а к сильно, щ о д ов ед е ть ся весь ч а с трима­ т и сь за щ ось, аби к е п ереки н ути сь назад. О собл и во кум едними меблям и бу д уть л іж к а : р ур и в 2 м. за вд ов ж к и , обби ті всередині, щ о зачин ятим уться з о б о х кін ц ів — б о ж ін а к ш е найменш ий р у х у в існ і ви ш тов хн е п асаж и р а з рури. П роте, як ці «л іж к а », так і в с і предм ети в кабін і м усіти м уть бу ти п ри кріплен і безп осередн ьо а бо п осер едн ьо до стін, п ідлоги або стелі, аби вони не ш и рял и п о кабіні. Н іяка рідина не ви ли ватим еться з відчин еної та н ахи л еної п ляш ки , а н аколи п л я ш к ою трусон ути , то в ся рідина ви ск оч и ть із н еї відр азу; о т ж е пити абищ о д овед еть ся к р із ь стебл и ну. З ви ­ чайно ж , проблема готуван н я їж і р івн о ж завдаватим е п а са ж и 60

рим чи м али х труднощ ів. Ц е все, ясна річ, ли ш е к іл ь к а зразків тих несподіванок, щ о ч ек а ю ть на лю д и н у в безв агов ом у просторі. Зрештою, щ е немає м іж ф ахів ц ям и згоди щ одо того, чи м ож е мЮдина прож ити поза си лою тяж ін н я аби к іл ь к а моментів, — чи ф ункціонуватим уть як с л ід ї ї дихання, кровобіг, ковтання, трав­ лення, а насамперед -— нервова система. Правда, б іл ь ш іс т ь екс­ пертів — тісї думки, щ о ці побою вання марні, бо в ж е піднесено різних тварин (зокрема мавп) дослідам и на височи н у 130 км, яка пже н абли ж ається до безвагового простору, і вони добре витри ­ мали цей експеримент. П итан н я ли ш е в тому, чи це та к само сто■ Оусться до людини. Стрільна в світовому просторі 1 Н айгірш е побою вання м ай бутн іх світови х подорож ників н а л е ­ т и т ь до зовсім ін ш ої г а л у з і: «п о р о ж н ій » світовий простір — припускають вони — насправді зовсім не порож ній. К р із ь нього мчать метеори — безладно, у в ели к ій к іл ь к о с т і й з велетен ською швидкістю. М етеори -— це у л а м к и розтрісн ен и х небесн и х т іл ; во­ ни м ож уть бути абиякої величини, від дрібн и х трісок до ґіґа н тських бльок ів. З ем ля теж зазнає три валого граду цих стрілен, а л е п ро­ ти них посідає свою повітр ян у о бо ло н к у: потрапивш и в неї, вони тик натискають на повітря перед собою, щ о воно н агр івається до к ільк ох тисяч ґрадусів, а ч ерез це метеори р о зп алю ю ться до б і­ лого і випарюються. В оцьом у стані бачим о їх на н ічном у небі, мк «п а д уч і зірки ». Д еякі з них, проте, спираю ться розпадові, р о з­ літаю ться на тисячі ш матків і п отрап ляю ть на зем ну п оверхн ю в Характері т. зв. метеорів. Н а й більш и й з н и х знайдено в Ґр е н л я н К і І ; він має ЗО тисяч кгр. ваги і складається з н ік лю й заліза. І Зудар з великим метеором, зр о зу м іла річ, означав би д л я світоцЦого л іт а к а раптовий кін ец ь; а л е й дрібним у ла м к а м його м ета­ леві стіни не вчи н и ли б спротиву. Н а слід к о м цього понизився б штучно підтримуваний тиск повітря всередині. Н а к о ли д ір у не за­ латати миттю, то лю д ськ о м у ж иттю кін ец ь: кров за к іл ь к а мо­ ментів закипить, л е ге н і б у к в а л ьн о ви бухн уть. П роти та к ої ж а х ­ ливої загрози світові п одорож ники мають боронитись за допом о■ Гою «тискового в б р а н н я »: воно ізо л ю є ц іл е т іл о та постачає йому Кисень і д еяк і потрібні рідини. Ц е вбрання в ж е випробувано на літаках, щ о мають б іл ь ш у за зв ук ш видкість. Л етун и , щ о ви п ро­ бовували, к а ж у ть : це м ож на порівняти з тригодинним п еребумонням у зачиненій телеф о н іч н ій к абін і при 33° теплоти.

І

Мінус 273

— абсолютний холод

Т а к а є температура світового простору! М и як ою сь мірою мо­ жемо уявити собі, щ он ай більш е, — 60°, читаю чи звіти п оля р н и х Щ дослідників, — а л е щ е 60 ниж че, і щ е три чі по 50° н и ж ч е — це переважає наш у уяву. С учасні хем іки, щ оправда, м ож уть, при перетворенні ґазів на рідину, д у ж е н а бли зи тесь до т іє ї тем пера­ тури; а л е насправді її осягається л и ш е в ц ілк о в и том у «н іщ о » св і­ тового простору. І ц ьом у н еуяв лен н ом у х о л о д о в і світовий л іт а к м и є д о в г и й час протистояти? Х іб а ж м ож на забрати з собою с т іл ь ­ ки потрібного до ж иття п али ва? — Ц іл к о в и т а п ом и лк а ! — Й д еть­ ся не про паливо, а навпаки, про кон че потрібні засоби енергій­ ного о хо ло д ж ен н я !

61

Н асам п еред стін ки л іт а к а д у ж е н а гр ів аю ться , за б о ж е в іл ь н о ї ш видкости в и літа н н я , ч е р е з тер тя об п о в ітр я ; а в б езп ов ітр я н ом у п ростор і н адм ірне н агр ів ан н я сп р и ч и н я ється сонцем, чи є пром іння падас на л іт а к не п о сла б л ен и м н іяк ою п ов ітр ян ою оболон к ою . П р оти д іяти сон яш н ом у пром ін н ю сп од ів а ю ться ч ер ез с п е ц ія л ь не~ ф а р бува н н я л іт а к а а лю м ін ій ов и м порош ком . П р оте, чи таке ф а р б ув а н н я д оп о м ож е й п роти т. зв. к о см іч н и х пром ен ів — правдоподібно, не менш н еб езп еч н и х за р а д іоа к ти в н е в и п р ом ін ю ­ в а н н я атом ової бом би — щ е н е знати. * В се ц е в и гля д а є д оси ть та к и ж а х л и в о ; а л е х т о ж перед 100 рок а м и в важ ав за м о ж л и в е о б л е т іт и н а в к о л о з е м л і за 2 доби або передавати м узи к у, м ову, обр а з ч ер ез е л е к т р и ч н і х в и л і? 1835 р. певна «в и со к о в ч ен а » ек сп ер ти за о го ло си л а , щ о т іл о л ю д с ь к е не зд а тн е витримати « б о ж е в іл ь н о ї» ш ви дкости 20 км. на годину п о ­ їзд о м ! М о ж е й ті н ебезп еки , щ о з а гр о ж у ю т ь м ай бутн ім «п о д о р о ж ­ никам п р о ст ор у» — т е ж п ер ев аж н о у я в н і! (С к ор оч ен о за

«Tu gen d in A r b e it»)

Ч и є ж и т т я н а М а р с і? Ц е п и тання давно ц ік а в и ть лю дство. П и сьм ен н и ки н а п и са ­ л и ч и м а ло н о в е л ь і п ов істей на ц ю тему, н а ук о в ц і п р и св я ти ли б ага то рок ів н а д о сл ід ж ен н я , напр., н а й б л и ж ч о ї д о нас п л я н ети М арса. Т а к а ц ік а в іст ь зр о ­ з у м іл а : лю д и н е х о ч у т ь п о в ір и ­ ти, щ о поза наш ою З е м ле ю н е­ ма ж и т т я і я к и х о с ь р о зу м н и х істо т на п одобу лю дей .

1847 р о к у іт а л ій с ь к и й астро­ ном Ш іа п а р е л л і винайш ов на М а р с і м а ло п о м ітн і л ін ії, щ о їх в ін назвав «к а н а л а м и », в и с л о ­ ви вш и здогад, щ о то в е л и ч е з н і ір р и ґа ц ій н і рови. Я к щ о б це б у л о так, то с л ід припускати, щ о на М а р сі є я к іс ь ж и в і істо ­ ти з рівнем р о зв и тк у не м ен ­ ш им, н іж л ю д ей на зем лі. П р оте б іл ь ш іс т ь у ч е н и х аст­ роном ів, ви к о р и сто в ую ч и гіга н ­ т ськ и й т елеск о п у П о л о м а р с ь к ій обсерваторії, н е зм о гл и д о ­

Є2

гля н у т и ти х «к а н а л ів », про як і свідчив Ш іа п а р е л л і. А л е н е та к д авн о п лян ета М а р с зн ач н о н а б л и з и л а с я до З ем лі, а щ е двом а рокам и п із ­ ніш е, тобто 1956 р о к у, в ід д а л ь м іж М арсом і З ем ле ю стан ови ­ тиме л и ш е 35 м іл ь й о н ів м и ль. Це, на д у м к у н ауковц ів, кон че треба в и кори стати д л я н а у к о ­ в и х д о с л ід ж е н ь М арса. В ж е т е ­ п ер астроном и в у с іх к ін ц я х св іт у готую ться до сп остер е­ ж е н ь н а д М арсом , при чом у д л я ц ієї мети л а д н а ю т ь стратосф ер и ч н і літа к и , в с іл я к і б а л ь о ни, б е з п іл о т о в і л іт а к и й т. д. Н а й б іл ь ш и м и техн іч н и м и м о­ ж ли в о с тя м и р о зп ор я д ж а є с ь о ­ год н і А м ер и к а . О тож , А м е р и ­ к а н ськ е Г ео гр а ф іч н е Т о в а р и ст ­ во в и р у ш и т ь на 9 м ісячн е п е ­ р еб ув а н н я до н а й б іл ь ш о ї в с в і­ т і а стр о н ом іч н о ї ста н ц ії — в Б л ь о м ф о н т е й н (П ів д ен н а А ф ­ р и к а ) — і там робитим е сп осте­ реж ен н я.

/ ор л л ь д и н а : Інші Кравчук

Українські державно-національні емблеми (Герб, прапор і барви та гимн) І. Значення емблем Кож на окрема держ ава або держ авн а нація, тобто нація, щ о В|Оти своєї в олі з як и хо сь причин втрати ла свою д ер ж а в н у ф о р Р організації, або нація, щ о бореться за свою д ер ж а в н ість — Миють свої окремі, п ри н а леж н і т іл ь к и їм одним, ум овні знаки, |І|о сим волізую ть т іл ь к и їх і визначаю ть ф акти чн о-п равн и й або Ідгйію-правний стан їх н ь о ї д ер ж а в н о -н ац іо н альн ої істотносте. В од и н а ле ж а ть : держ авн о-н ац іон альн и й герб, прапор і гиин. Т и ■И трьома знаками вони, держ ава і нація, завж ди кори стую ться ^ в н у т р іш н ь о м у ж итті, тобто у стосун ку до с в о їх ск ла дов и х ч ас­ т и і громадян, і зовн іш н ьом у — у стосунку до ч у ж и х д ерж ав і нміЬдів. Зокрема такі знаки н еобхідн і тоді, к о ли згадані стосунки Н р о т ь урочистий або правний д ер ж а в н о-н ац іон альн и й характер. ^Щдопомогою їх, тих з н а «ів , найскоріш е й найпростіш им способом На зорганізована сп ільн ота в и яв ляє свою с у т ь і зазначає свої вва. П р и д ер ж а вн о-н ац іон альн и х урочистостях, святах, роі т н а х , присягах на в ірн ість нац ії-держ аві, м аніф естаціях, р еізен т а ц ія х тощо, найчастіш е вони виступаю ть одночасно, д опшоючи один одного. А л е в багатьох обставинах щ е частіш е ■ДОльно виступаю ть наочні знаки: герб і прапор, чи то побіч один ^ В іо г о чи то так, щ о герб вм іщ ений на прапорі. А,п'є м іж тими трьома ем блем ам и н а й в а ж ли в іш е й найпочесніш е МІІСце (напр. в науці геральди ки , як граф ічний чи п олігр а ф іч н и й шик. я к держ авна печатка тощ о) займає герб. Він, як образовий « іо н н и й знак, найвиразніш е, найповніш е й н айдосконаліш е, гра­ фічним способом, си м волізує дан у зор ган ізован у сп ільн оту, ви явВ|«' ім’я, суверенність, си лу, гідн ість і право свого власн и к а : д ерр н н у і націю.

Й 5

II. З а га ль н е поняття про герб Слово герб є герм анського п о ходж ен н я (від „егЬ “ — спадкоєм­ ність) і має значення розп ізн а в а льн ого зн аку або відзнаки. ІІж е від непам’ятних часів войовники кор и стув а ли ся різним и •іи к а м и , щ о в и р ізува ли їх на перстнях, ри сували на збр ої тощо, ї'нкі знаки появилися, як Н аслідок необхідности, щ об серед маси ■ іг.п я д н іш е відрізнятися від інш их, зокрема в р о зп алі битви. А л е ШІО'іатку вони б у л и випадкові, не п ід ля га л и яки м ось за га льн о (в и й н яти м нормам, нерідко тр а к тув а ли їх за прикраси, щ о д оН л і. і ю , за леж н о від вподоби лю дини, їх зм іню вали.

II середньовіччі, в часи р ізн и х війн і народж ення лицарства, ■ВкІ знаки щ е б іл ь ш е пош ирилися. Осіб, щ о в и зн а ч али ся ли ц а р §Ькою відвагою і хоробрістю , ц ін и ли як героїв того часу. Вони Б г п л и на вбраннях і охорон н ій зброї (тарчах, ш о лом а х і ін.) в ід ІІоіпдні знаки, щ о си м в о лізу в али певні зображ ення, дбай ли во В р р іг а л и їх, як свідків св о їх воєнних подвигів, передавали їх в ІІіндщ ину своїм дітям і наступникам з роду в рід, так, щ о та к і 63

знаки через деякий час набуваю ть три валого й традиційного зна­ чення. Т аки м порядком той чи той знак, за леж н о від того, хто б у в його господарем, набував хар ак теру родово-лиц арського, в о ло д арєько-вітчизняного, згодом крайового й держ авного, а п ізніш е й національного знака-герба. А л е про герб в теп еріш н ьом у р о зу­ мінні мож емо говорити щ ойно в ід кін ц я X I і п оч атк у X I I ст., коли захід н е лицарство р у ш и ло на схід, щ об ви зволи ти С вяту З ем лю — П а лести н у й Бож ий гріб з -п ід панування м усульм ан . П ід час тих хрестоносних війн (1096-1291) лицарство, щ об вирізнити й відм е­ ж увати себе від ін ш и х станів, п рийняло окрем і знаки, щ о звуться гербами. С лід ом за тим п остала і р озв и н улась н аука про герби, що зветься — геральди ка, яка визначає за га льн о прийняті ге р а л ь ­ дичні норми д л я гербів. Згідно з цією наукою , насьогодні герби п о д іляю ться на такі групи: 1. Герби держ авн і й національні, щ о найчастіш е спочатку б ули володарським и гербами.

2. Герби крайові, о бла сн і й окрем и х міст.

3. Герби товариств, корпорації, орган ізац ії тощо.

4. Герби родові, щ о передаю ться в спадщ ині по л ін ії одного ро­ ду. До ц ієї групи д ек о ли зараховую ть: а) герби спадщ инні і б) герби власні високопоставлених осіб, н а д ілен і врочисто н о біліта ­ цією або даровані тощо. Таким чином герб — це розп ізн авальн и й знак або відзнака, що си м волізує певні зображ ення в рям цях за га льн о прийнятих ге­ р а льд и ч н и х норм і передається в спадщину.

III. Про тризуб і інші історичні українські знаки Я к інш і народи й держ ави, так, ц ілк о м певно, і У к р а їн а в ж е в найдавніш і часи свого б уття в ж и в а ла свої окрем і я к ісь знаки. Н а ж а л ь , вони самі до наш их часів не захов а ли сь, покищ о про н и х не знайдемо й записок. Щ ой н о з к н я ж и х часів, починаю чи від князів Рю риковичів, зн аходять родово-держ авн і знаки на мо­ нетах, посудах, б у д ів ля х , п ечатках, прапорах, оздобах, тощ о. П ерш а літописна згадка про знаки ук р а їн ськ и х к н я зів стосу­ ється до X ст., де згадано, щ о п осли кн язя Ігоря, при складанні д оговору з греками (944 p.), м али свої окрем і печатки. Д а л і в б о л ­ гарськом у рукописном у літо п и сі є м алю нок д руж и н и кн язя С вя­ тосла ва Завойовника під Д оростолом у 971 р. (о блога Святослава Завойовника з б ок у грец ьк о-б олгар ськ и х з ’єднань) з прапорами, на в ер ш к у яких (тобто на в ерш ку копія) є тризубец ь. П р оте най­ давніш ими збереж еним и знаками є родовий знак к н я зя В о лод и ­ мира В ели к ого (980-1015) тризуб, що його знайдено на к н я ж и х мо­ н етах і ц еглян и х п ли та х б у д ів лі. Три зубом тим відтак користу­ в а ли ся князі, нащ адки Володим ира В ели кого, і його ф іґу р а за­ знає деяких змін. Зокрема в нащ адків Я р осла в а М удрого (10191054 р.) тризуб п ереходить у двозуб. П роте к н я зь В олодим и р М о ­ ном ах мав тризуб подібний до три зуба В олодим ира В ели кого. Т р и зу бо м В олодим ира В ели к ого ц ікави ли ся чи слен н і у к р а їн ­ сь к і і ч у ж і дослідники, том у насьогодні маємо к о ло 27 різних, частенько суперечних, р о зв ’я зо к щ одо п о ходж ен н я тризуба. О станньо проф. М и х а й ло М іл л е р , розгляд аю чи історію р озви тк у тризуба, зупинився на р и б а льськ о м у знаряді гар п ун і з зазубн и ­ ми, тризубами ін ш и х прим орських народів і держ ав д а л ек о з 64

ередхристиянської доби аж до I V ст. по нар. Христа, в як и х і'Гризуб мав різне значення; д а л і зупинився на родових знаках ф евдальної середньовічної З ахід н ьої Европи і доводить, щ о «с и ­ лою закону соціяльного розвитку та к ультур н о ї конверґенції (збіж ности) народів, щ о ж и в уть» в подібних умовах, виникає подібна д ух ов а й матеріяльна к у ль т ур а і що «первісне обож ення іри зуба, як рибальського знаряддя, м огло виникати в середньоморському сточищі в різн і часи й в різн и х приморських народів Незалежно один від одного й ц ілком самостійно». Н а підставі т а ­ ких висновків можна вважати, щ о український герб-тризуб не ■зятий від ч уж и х народів-держ ав, як це наприклад зробила М ос­ ква, щ о за царювання Івана I I I (1462-1509) присвоїла собі на д ер­ жавний герб візантійського орла, — а ле походить він від ри Вальського знаряддя, закономірно й н езалеж но від походж ення тризубів інш их приморських народів. І Спостерігаючи за українським тризубом в історії У країн и кн я­ жої доби від князя Володимира В ели кого починаючи, перекона­ ймося, щ о тризуб переходив з роду в рід, що тризубом кори сту[ваггися к о л о 15-ти ва ж ли в іш и х ук раїн ськи х князів, щ о князю [вали в К и єв і й інш их містах та зем ля х У країн и ; тризуб був на Ь атробн и ку св. Еріка у Ш вец ії, спорідненого з династією кн язя [Володимира Великого, на ц еглян и х п ли тах б уд ів ель того князя (Десятинна церква), в гербі королевої Ан н и Ярославни, на печат­ ках (князя Данила Дмитровича), в значній к ільк ості на різн и х оздобах, наш ийних медалях, посудах, тощо, і найчастіш е на зоI Ілоти х і срібних монетах к н я ж и х часів; деякі митні знаки на о л и п’яних плом бах з княж их часів, щ о їх знайдено на З У З теж ма■ Ють вигляд тризуба; в X I I I - X V I I ст. в У к р а їн і залюбки; рисували И ск л а д н і пл-етінкові мотиви тризуба, як орнаментні прикраси, щ о • їх знайдено в рукописах книж ок: «П са льм и », «Є в а н геліє», «М и Ііеї» та інші, щ о збереглися в Н аціональном у М у зе ї у Л ьвові. Т а к е ■ Широке і всебічне примінювання тризуба вказує, щ о його, я к ■ родовий володарський «в ітчи зн ян и й » знак, в ж е тоді в У к р а їн і і лю били і ш анували, що він мав п евну внутріш ню традиційну си» л у й тяглість, а з тим — значення знака — символа ук р а їн ськ ої держави. ! Давнім, м алощ о пізніш им від тризуба, українським знаком, що ■ вживали його в значенні герба, є св. Архистратиг М и х а їл, пере­ можець змія. Н а урядовій печатці вели кого кн язя київського М стислава І М ономаховича (1125-1132), щ о перш ий користувався І тим гербом, св. М и х а їл зображений, як перемож ець зм ія так, щ о ■ Списом разить змія в п о лу м ’ян у пащу. Ти м знаком кори стували сь цілий ряд нащадків М стислава навіть ті, що запанували поза межами У к р а їн и на півночі. А л е змінюючи своїх господарів, він теж зазнає деяких змін. Той християнський знак в уя в і старш их войовників-русичів за­ мінив собою вояцького бога П ерун а з поганських часів і через те вже на світанку християнської У к р а їн и його д уж е ш анували, а •ігодом вваж али за патрона У к р а їн и в боротьбі проти ворогів християн — татар. Наприклад, на ш олом і кн язя Я рослава I I В се­ володовича (1191-1246, князю вав у П ереяславі, а потім у Н овго­ роді), що його знайдено 1862 р. в повіті Володим ирівськім над Клязьмою , є св. Архистратит М и х а їл, а довкола нього напис: «В е ­ ликий Архистрати ж е Господень М и х а їле, поможи рабові свойо­ му Теодорові». Пізніш е, як К и їв сь к у землю п рилучен о до П о л ь ­ 65

щ і (1569 р. Л ю бли н ська ун ія ), образ св. А рхи страти га М и х а їл а в переробленом у ви гляді залиш ено, як знамено ки ївського воєвідства в системі п о ль сь к о ї держ ави. П ід Л ьвовом 1655 р. за Б. Х м ельн и ц ьки м , м іж іншим, н если дві голов н і хорогви, одна з н и х б у л а з образом св. М и х а їла , щ о про­ биває змія. А за часів п оневолення У к р а їн и царською М осковісю , А рхистратиг М и х а їл, від 1858 р. починаючи, був гербом к и їв ськ ої губернії. Т у т він на б лаки тн обли скуч ом у п олі, в срібному вбранні, в правій руці тримає огненний меч, а в л ів ій — золоти й щит. Г а ли ц ьк і видання до 1917 р. подавали, як знамено Соборної У країни, образ св. М и х а їла з мечем і щ итом (герб к и їв ськ о ї зем­ л і), а на тому щ иті гали ц ького лева. Ти м знаком С оборної У к р а ­ їни спочатку користувалися к и їв ськ і Січові С трільц і*). Знаємо, щ о К и ївщ и н а — К и їв сь к а Р у с ь б у л а перш им і голов ­ ним осередком християнства в сієї У к р а їн и -Р уси . У к р а їн а -Р у с ь від д авн іх часів б у л а й є в безперервній боротьбі з наїзником та ста ла заборолом християнства й к у л ь т у р и перед азійським ди­ ким сходом д л я Европи, щ о завж ди приносив — в п ерш у чергу У к р а їн і — руїну. П о льськ и й кн язь В лади слав Л ок єтек при кін ц і 13 ст. з при­ тиском підкреслив (на привеликий ж а л ь запізно) про ук раїн ськи х князів, щ о вони б у л и йом у «з а необраний щ ит в ід татар». Так, Европа за українським щ итом розвивалася, а л е р о л і ук р а їн ськ ої д ерж ави на сході Европи н е розум іла, і того щ ита в його бороть­ бі з наїзником не підтримала. За такої си туац ії св. А рхистратиг М и х а їл, В оєноначальник у с іх небесних сил у боротьбі проти ди­ явола, стає знаком-гербом ук р а їн ськ и х князів К и їв с ь к о ї Руєи. П ри том у щ е й в зображ енні перем ож ця змія, щ о знову ж, сим­ в о л із у є перемогу християнства: правди і добра над сатаною — злом, а ук раїнські воїни й нарід вш ан ували А рхи страти га М и ­ х а їл а так, щ о підн есла його на п ’єдестал патрона У к р а їн и в її боротьбі з ворогом. Таки м чином треба вважати, щ о н і герб св. М и х а їла , ні його зображ ення у в и гля д і перем ож ця над змієм, ані піднесення на патрона У к р а їн и не є випадковим явищ ем, а ли ш е н аслідком логічного пов’язан н я глибоко в д ум ли в ої ук раїн ської лю дини, щ о вж е тоді засв оїла собі високі християнські ідеали, а християнський світогляд ставав частиною її духовости**). * С. С. — частина ук р а їн ськ ої армії під командуванням полк. Є. К оновальця, щ о п остала в К и єв і при к ін ц і 1917 р. з ти х га ­ ли ц ько-букови н ськи х У С С -ів , щ о попали в російський полон. Б у л а це найсвідоміш а і н ай більш здисциплінована частина, що стала найнадійніш ою охороною ук раїн ськи х н ац іон альн и х урядів в час розкладової б ольш ев и ц ьк ої агітації. **) Х ристиянська церква навчає, що А рхи страти г М и х а їл є Воєноначальником в сіх н ебесних сил і щ о в ін прогнав з небес, збунтованого проти Творця, ян го ла Сатанаїла з його слугами. В зображ енні змія н а леж и ть розум іти в тілен н я сатани, всіх дем он­ ськ и х сил, тобто всього зла. Архи страти га М и х а їла , перем ож ця над змісм, не слід утотож ню ваТи з святим Ю рієм Переможцем, щ о у військовому чині боровся за християнство і згинув м уче­ ницькою смертю в Н ікоди м і к о ло 303 р. по Х р . Святий в е л и к о ­ м ученик Ю рій теж п оп улярн и й в ук раїн ськом у народі. М аїиою ть його на образах в постаті ю н ака-воїн а на сивому кон і так, щ о він, Ю рій, списом разить змія. Є6

На З ахід н ьо-У к р а їн ськ и х З ем ля х (Гали ц ько-В оли н ська Д ерж а­ ва), під впливом захід н ьої геральдики, кн язі JIeB I I і А н др ій Ю ровичі від 1316 р. вживали, як знамена, зображ ення лева. Тим гер­ бом, в досконаліш ом у ви гляді з п о гляд у геральдики, кори стую ть­ ся і наступні к н я зі-волод а р і тих зем ель. П іс ля останніх гали ц ь­ ко-волинських князів (1340 р. Ю рій I I Тройденович), к о ли в Г а ­ личині запанували ч уж і в олодарі-к оролі, (1349-1434: п ольські, л и ­ товські, угорські), вони, силою утвердж еної в ж е традиції на ти х землях, теж користувалися таким самим левом і його знак ви­ тискали на своїх гали ц ьк и х монетах. А від 1434 p., к о ли при; за ­ провадженні польського адміністраційного лад у в Галичини утво­ рено «р у сь к е воєвідство», л е в залиш ається знаменом того воєвідства. Така тривала тяглість вж ивання лева, як герба, на З ахідн іх У країн ськи х З ем лях за р ізн и х володінь, вж е від кінц я X I V ст., падає йом у характеру й м оральн ої вартости суто державного, а згодом і національного, знамена гали ц ьк и х українців і таким він залиш ається аж до нашого століття. Образ лицаря-козака в кунтуш і, підперезаний поясом, в шапці, з ш аблею попереду, що на н еї спирається обома руками, був герб «С лавного В ійська З апорозького». Пізніш е, за гетьмана П етра Конаш евича Сагайдачного (1620 p.), такий самий ли цар-козак, але вж е з ш аблею при лів ом у боці, лів а рука підтримує мушкет, спертий на л ів е плече, а права рука спирається при поясі в бік, — називається гербом Н изового Війська Запорізького. За гетьм а­ нування Богдана Х м ельн и цького, к о ли ц іл у ук р а їн ськ у терито­ рію п оділен о на полки, а З ап оріж ж я виділено в окрем у вій сько­ во-адміністративну одиницю, знову ж до такого ли ц а р я -к оза к а додано спис, устромлений в зем лю ліворуч, поруч постаті козака, що знаменує воїна, котрий сторожить. В такому вигляді, під назвою -герба «славного війська запорізького-низового», він, к о зак-лицар, стає знаменом ус іх зап орізьки х володінь, а пізніш е символом коли ш н іх зап орізьки х зем ель, в той час, як ли ц а р козак з муш кетом залиш ається державним гербом Гетьманщ ини і називається «нац іональн и м гербом». Його вм іщ ув али на геть­ манських печатках та козацьких військових п олков и х і сотенних прапорах за гетьманщини. Знаменом Ч орном орських К о за к ів з кінця X V I I I ст. був к озак з ш аблею при боці, при чом у лів ою р у ­ кою козак притримував корогву, встром лену в землю , а правою —і рушницю, щ о т еж спиралася на землі. Голова буй вола з к ільц ем в ніздрі б у л а знаменом буковинської землі, а місцевим, краєвим гербом К арп атської У к р а їн и є бурий ведмідь. Б у ли в нас щ е й інш і провінціональні та персонально родові герби, військові клейноди тощо, а л е про н и х згадувати тут не будемо.

IV. Привернення законної (юридичної) сили українському історичному гербові — тризубові Д еякі давні ук раїнські знаки так вкорінилися в У к р а їн і, щ о ні глибинно-історична д алечін ь, ані вікове поневолення У к р а їн и тр жорстоке, послідовне винищ ування в ній всього того, щ о вияв­ л я л о окреміш ній український характер, або х оч би нагадувало країну, — не в си лі б у л и викорчувати тих знаків, затерти їх з пам’яти українського народу й таким чином розірвати ідейний 67

зв ’я зо к з ними. Навпаки, я к в ід ходи ли ті знаки в історичну пер­ спективу, як ріс україн ськи й нарід і росла його д ерж авн о-н а­ ц іон а льн а свідомість, таж зростала й пош ирю валася в ньом у тра­ диційна і моральна сила д авн іх ук раїн ськи х знаків в соборному, д ерж авно-нац іональн ом у аспекті. В д обу українського національного відродж ення Головн а Р у с ь ­ к а Рада у Л ьвові, спираючись на традицію, прийняла 1848 р. за нац іональне знамено гали ц ьк и х українців ж овтого лев а на б л а ­ китному полі. Від того часу значення знамена л ь в а знову зро­ стає і п опуляризується. Ним знову б у л и п оч али користуватися га ли ц ьк і українці, а національні, гром адсько-політичні та вій­ ськові установи й організації Гали чи н и знамено лев а вм іщ ували на прапорах, печатках, докум ентах, виданнях, ч лен и д еяки х ук р а їн ськ и х товариств («С іч », « С о к іл ») носили л ев а на шапках, як від знаку тощо. Л евом користувався та к ож Сою з В изволен н я У країни, що його створили на терені більоку Ц ен тр альн и х Д ер­ ж ав під час перш ої світової війни (1914-18 р.) україн ц і емігранти з Ц ен тр альн и х і С У З д л я допомоги й пропаганди ід еї самостійности У країни, а гали ц ьк о-буков и н ські Січові С тр ільц і (У О С ) з 1914 р. під тим знаменом ви ступ али до бою проти відвічного во­ рога й окупанта У к р а їн и — М осковії. Я к бачимо, і ж овтий л ев на б лаки тн ом у полі, як теж А рхистратиг М и х а їл і козак-ли ц ар, про котрих ми докладн іш е згадували вище, зд о б ули собі в ш ирокій У к р а їн і справді неабияку історично-традиційну вагу, гли б ок у л ю ­ бов і пош ану до наш их часів. Проте, вони за свого панування б у л и гербами не всієї У країни, а ли ш е значної частини ї ї зем ел ь і не ся га ли так глибоко в історичну давнину наш ого держ авного буття, як напр.: тризуб. І так: Ц ентральна Рада, на пропозицію президента У кр а їн ськ ої Р есп уб лік и , проф. М. Груш евського, дня 22. 3. 1918 р. при й н яла за герб д л я ук р а їн ськ ої держ ави три зуб В олодим ира В еликого, щ о його запроектував граф ік Ю рій Нарбут, і тим п ід к р если ла н е­ вмирущ ий зв'язок відродж еної ук раїн ської держ ави з нашою сла в ною давниною, найпростірніш ою і наймогутніш ою україн ською держ авою княж их часів. К о л ір і тло д ля тризуба взято (ж овтий герб-три зуб на б ла к и т ­ ном у т л і в щ иті) з галиц ького герба, що теж підкреслю є соборний зв’язок. Гетьманський У р я д У к р а їн сь к о ї Держ ави в 1918 р. теж користувався тризубом Володим ира В еликого. Н ац іон альн а Рада З а х ід н ьо -У к р а їн ськ о ї Н ародн ьої Р есп уб лік и дня 13. 9. 1918 р. ви­ зн а ла за державний герб д л я З У Н Р галицького лева, а ле в січні 1919 p., к о ли проголош ено Соборність У країни, прийняла тризуб. Сойм К арпатської У к р а їн и в дн і 15. березня 1939 p., крім місце­ вого краєвого знамена (ведмідь), за держ авний герб прийняв три­ зуб Володимира В еликого. В «Д ек а л о зі ук раїн ц я -н ац іон аліста», щ о його прийняв Перш ий В ели ки й З бір О рган ізац ії У к р а їн ськ и х Н аціоналістів (В З О У Н ) в січні 1929 p., під точкою 4-ою написано: «Б у д ь гордий з того, щ о ти є спадкоємцем боротьби за сл а в у В олодимирового Т р и зуба », а II. В З О У Н , що відбувся в 1941 р. кон­ секвентно визнав Володим ирів три зуб за загальн о-н ац іон альн и й і держ авний герб. Таким чином нашим, українським держ авним і за га льн о-н а ц іо­ нальним соборним гербом, є три зуб Володим ира В еликого. (Д а л і буде) 68

Драмгурток Осередку С У М -у в Джерзі Сіті (С Ш А ) у фіналі п’сси «Дай серцю волю — заведе в неволю ».

Сумівці Н ью -Й ор ку на параді американського свята «Д ен ь вдячности», 1954 р.

К олон и сумівців на ІІІ- м у Вссамериканському Здвизі в 1954 p., з участю понад 5.000 осіб.

Л іт е р а т у р а : і. т. Кіс

Невм ирущ ий геній (В Шевченкові роковини) 141 рік тому українська д ухов ість вилон и ла з себе найбільш ого і неповторного свого генія — непереверш еного Ш евченка. Я к маляр, письменник і великий володар поетичного слова, він н алеж и ть до най більш и х велетнів духа, що окрилю вали ідеями свої народи в прямуванні до д ух ов о ї завершености. Й ого твори — баляди І поеми, ховаю ть у собі динамічну ціль, яка горить клятвою , коли він в них ож и вляє славн у українську минувщ ину і її вели ч та з властивим йому пієтизмом зображує лиц арське козацтво, як взірцеву силу, гідну наслідування в су­ часних змаганнях. Палким , переконливим словом к ли ч е він до святої боротьби з рабством і духовим насильством, оспівуючи при цьому ш ляхетн ість змагань. Боротьба проти М оскви виповнила зміст його багатогранного життя, в якій він показався правдивим носієм українства, увіковічнивш и в «К о б за р і» ш ляхетн і націо­ н альн і прагнення. З прецизійною витонченістю поетичного ми­ стецтва. Ш евченко поставив, немов архангела, на стійку своє нев­ м ирущ е слово. В його вірш ах горить пристрасть наснаження до непокори си ль­ ним світу цього: Я не знаю. Чи е в світі таке зло, Щоб в тій хаті не було?.. В ти х слов а х Ш евченко сказав про себе і в переносному зна­ ченні ггро полічтичне інф ерно ук раїн ської нації, щ о прямує хрес­ ною дорогою через Г ол готу до волі, — і хоч «карається, а ле не кається». В його груд ях в ж е тоді п о лум ’ям вибухає п олум ’яний вогонь в о лі і н еза леж н осте ук р а їн ськ ої нації. Зі смілістю ш ляхетного л и ­ царя виступає проти деспотизму московського царату в поемі »К а в к а з«, де прямо заяв ляє «м аєстатові» цього деспотизму — ца­ реві, щ о той, одягатися в «р и зи » оборонця християнства, покріпа­ чив кавказькі народи, відібрав їм волю і перетворив на рабів: За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі! Отам-то Милостиві ми, Ненагодовану і голу, Застукали сердешну волю, Тай цькуємо. . . Т у т говорить Ш евченко про запроторених «в м оскалі» неросіян, д олю як и х доводилось і йому ділити. В надзвичайно яскравому зображ енні дає опис страхіть московської сваволі: Лягло кістьми Людей мупрованнх: чимало. А сліз? а крови? Напоїть, 70

Всіх імператорів би стало, З дітьми й внучатами втопить В сльозах удовіх . . . А дівочих, Пролитих НИШ К, ',! серед ночи? А матерніх гарячих сльоз, А батьківських, старих, крівавих? Не Ріки, — морс розлилось, Огненне море!.. В нагороду за знущ ання над народами д л я самого царя, «м и ­ лостивого батю ш ки», м уза Ш ев ч ен к а зродила «св ятотац ьки й » іронізм: Слава, сла,!іі Хортам, і гончилз, і псарям, ] нашим батюшкам-царям' Слава! В ідваж но і безкопром ісово кидає прямо в о ч і цареві і його са­ трапам ж м уток правди, він як ої р озбу р ха ла сь перш ому ж овч. І той, з ж естом циніка, запроторю є наш ого невм ирущ ого к обзаря на Сибір. Щ об ц ілкови то заповнити бездонну д уш у сам озадово­ ленням, додає: «з і строгою забороною писати і м алю вати». Зазнавш и тотальн ого ф ізи чн ого знищення, п ісля п овороту за 10 років, — на 47. році ж иття Ш ев ч ен ко покидає цей світ. Й ого мрією б у л о бачити свій народ вільн и м . А л е не зв оли в Бог, як ом у Ш евчен к о так вірив і в св о їх творах величав. В своєму чаповіті Ш евчен ко в и слов лю є останнє баж ання — бути похованим над Дніпром, щ об йому: Було видно, було чути Як реве ревучий! В ін хотів бачити, як у синс море «т е ч е кров ворож а». вж е:

А тоді

І лапи і гори, Все покину і полину До самого Бога Молитися . . . Д л я нас залиш ив Ш ев ч ен ко в своєму заповіті невм ирущ е і єди­ но прави льн е: — його поховати, а самим «вставати » і враж ою к р о в ’ю' окропити здобуту волю . Який ж ивий наш Тарас! Ч и мас щ е хтось з народів свого по­ дібного до наш ого Ш евчен ка? — Н і! Ґете, Байрон, В ольтер , Данте —- є великі, а л е . . . «к обза р ем » д л я свого народу таки н е б у л и ! А л е ми невдячні В сем огучом у за такий дар. М и не завж ди йдемо б ез хитання і з неперем ож ною вірою до мети, не ступаємо за Ш евченковою порадою. М и самовпевнені, щ о знаємо його твори, однак — це самообман. Ш евчен ко заглибокий, щ об нам пірнути до дна його слів. В чім його твори — і знайдемо не одну від п овід ь на проблеми, я к і так м нож аться і від правильности розв’язання як и х з а л е ж и т ь наш е бути чи не бути. В чім його твори і міркуймо над сенсом його слів, зокрем а над словом — «встава й те»!

71

Петро К ізк о

С Л І П И Й (О П О В ІД А Н Н Я ) І. Н а третій рік війни К а р п о З алітн и й прийш ов додом у сліпим. Щ е д есь гул и б ої і ст уго н іла зем ля, щ е П р ав обер еж ж я У к р а їн и д и м іло від сп алахів пож еж . А там, д е прогнано німців, знову вк ор ін я ла ся стара окуп ан тська советська влада, з червоними ко­ місарами, звичайними і надзвичайними уповноваж еним и, з усією ж орстокою бю рократією свого апарату. П ер ш у страш ну в істк у про поворот сліп ого К арп а приніс у се­ л о к олгоспний пастух, сем идесятирічний сивий С ава Ш ерш ен ь.

— Гей, тітко М арино, — гукає Сава Ш ер ш ен ь ч ер ез З алітн ого д вір у хату, — іди свого К а р п а зустрічати, вертається он! Він, здається, сліпий, не бачить. М арина ви б ігла з хати, як опечена. Я к п оралася б іл я печі, р о з­ патлана, в засм альц ьован ом у хвартусі, з засуканим и по л ік т і р у ­ кавами старенької суконки, — так і в и бігла на двір.

— Ч ого ж ви, Саво, не п ом огли йому, нащ о там л и ш и ли ? М арина подалася на ш л я х , немов на к р и л а х хто пон іс її, а ста­ рий Сава повернувся до к о лго сп н и х корів, я к и х в ін гнав із п а ­ совиська.

— Н а щ о там л и ш и л и його, — бурм отів про себе Сава. — А щ о ж я мав робити? Х у д о б у покинути? За х у д о б у м ене посадити м ож уть, а за К арп а— ні. О н повесні, як топився в р іч ц і Гордіїв х ло п ец ь, так я витяг його і на р у к а х аж до хати приніс. А на те нещ астя одне д урн е т е л я в криницю вперлося, п о п ер ела м ув а ло собі ноги й ребра. І щ о ж ? Ц іл и й м ісяць по с л ід ч и х т я га ли за те теля . Я к а ж у : «Т а ж х л о п ц я в ід смерти в р я ту в а в !» А вони: «Т о ви т іл ь к и хлоп ц ем п ри кр и ваєтесь!» Н а с и л у в ід в ’язався в ід тієї халеп и . А то, замість корів, на С и бірі б іл и х ведм едів пас би. Сава махнув у повітрі рукавом , немов вислови в тим свою б е з ­ надійність та й п оп лів ся в село, за коровами. Обрій червонів на заході, немов сп а л а х у в а л и бої. Вони б у л и саме там, звідки приходив у рідн е село К а р п о З алітний. Н а зустр іч йому пташ кою л е т іл а мати. З в ікон с іл ь с ь к и х х а т ви зи рали ж інки й діти й гук а л и : — К а р п о ! К а р п о! Т а ж він н е бачить, небога! А М арина вж е в см іх а ла сь до К а р п а та до лю дей : — Т а т о нічого лю доньки. Добре, щ о хоч таки м вернувся — ц і­ лим . О н ск іл ь к и б езн оги х та б е зр у к и х поверталося. М арина о бц іло в ув ала Карпа, я к щ ойно н ародж ен у дитину.

— А так ти, диви, який здоровий! Виріс, пом уж н ів, он у ж е не пуш ок, а туги й в у с виріс. У х , ти, як ж е ти очей перед німцем не вберіг? М ати й ш ла з К арп ом під руку. К а р п о крокував ш ироко, т в ер ­ до, нем ов у похід н ій к о ло н і війська. Й ом у здавалося, щ о н ік о ли він не почував себе таким сильним , муж нім, як у цю х в и л и н у з у ­ стрічі з м атір’ю. П р и сутн ість матері в л и в а л а в К а р т а я к усь д и ­ вовиж ну, жадним ч уттям д у ш і й т іл а н ев лов и м у си лу, зогр ів а ла його й надавала бадьорости, свіж ости, радости. М о ж е, ц я м атерин72

ська сила взагалі зберегла його ж иття на фронті, не дала йому впасти навіть тоді, коли він утратив зір. М ож е, своє ж иття й по­ ворот у рідне село Карпо завдячує не лікарям військового ш пи­ талю, а саме їй, матері, ї ї н ай більш животворним і н ай більш ц іцющим лік а м — її лю бові й відданості. І може, ком усь здається зовсім дивним, але ці ліки, ці невидимі засоби, здатні підносити, наснажувати й запалювати до ж иття людину, Карпо зберіг до цих днів у себе за пазухою, в невеличких кусниках паперу, про­ несених через усі бої й фронти. Ц е — листи К арп ової матері, в яких вона завжди м оли лася за збереж ення синового ж иття і за повернення його додому. «Дорогий мій сину! — писала Марина до Карпа. — К о ли тобі стане до б олю важко, так важко, що життя тобі стане немилим, тоді пригадай свою матір, її муки, її болі, її терпіння за сина свого. Пригадай, мій рідний, що немає на зем лі нікого, хто б так тебе любив, хто б так за тебе радів, хто б усе своє ж иття задля тебе беріг, як мати, твоя рідна, кров’ю і душ ею спаяна з тобою мати. Ж иви, мій дорогий і любий, і повертайся здоровим додом у!» В найбезвихідніш і дні й години, кали здавалося, щ о вж е нема ніякого рятунку перед очима смерти, Карпо прочитає ли ст к а ­ тері, і знов йому повертаються сили, знов його веде вперед в оля до ж иття — життя заради вели ки х терпінь і лю бови матері. Карпові немов зір явився. Він немов бачив своє село, щ о дов­ гими і широкими вулицями простяглося рівною левадою , поміж двома обабічними узгір ’ями, щ о потопали в зелені. О т т ільк и •лю дей не бачить. Ч и їх і справді нема, чи по хата х сидять — не видно Карпові. Лиш е мати поруч нього, як перед живими очима. Висока, струнка, ч оло з тонкими зморшками, рівний продовгастий ніс, чорні дугасті брови, білі, як з мармуру, щоки. Принаймні, та­ кою пам’ятав Карпо матір тоді, коли вона випроводж ала його на війну. К о л и б Карпо міг бачити тепер, то він напевно завваж ив би, що мати його неначе стала меншою, її стрункість зникла, в п л е ­ чах вона трохи згорбилась; на ч о лі й під очима виросли нові зморшки, які тепер, мабуть, важ ко б у л о б і почислити; на щ оках появились западини, що робили обли ч ч я темнішим, похмуріш им; в кутиках очей стояла тінь утоми. Три роки, а які в ели ч езн і в людині зміни! А л е Карпо тих змін не бачив. Радість, яка буває при довго перериваних зустрічах бли зьки х і дорогих один одному людей, закриває собою н ай більш і зміни, щ о відбуваю ться за той час, навіть перед зрячою людиною. Така радість малю вала Карпові найрізноманітніші уяви про йо­ го село і його матір, і тими уявами він жив.

II. Одного дня, щ е сонце не розбудилось як слід, до Карпа прийшов парторг Соболсв, чистокровний москаль, старий п р о ле­ тар; до цього часу він був десь на Кузбасі, начальником якоїсь шахти. З відходом німців Соболєв прийшов в українське село на партійне керівництво д ля підкріплення захитаних позицій совєтської влади. Б у ла це невеликого росту людина, з округлим, наче натягненим на невеликий обруч, обличчям, з невеликим гостру­ ватим носом і чорними, колю чими вуглястими очима. Р у х и б ули в Соболева вайлуваті, говорив він помалу, а ле суворо, ніби завж ­ ди чимось незадоволений. Б ув недовірливий і в кож ном у ук р а їн ­ цеві бачив ворога єовєтської влади. Карпова мати добре знала 73

л и х у вдачу С оболева і тому, к о л и в ія зайш ов до них у хату, вона затривож илась.

— За яким це д ілом до нас, товариш у С оболев? — питала М а ­ рина парторга на порозі, ховаю чи в усм іш ц і свою тривогу.

— О, д іл у нас багато, М арино Іван івн о! — владн о і поваж но відповів Соболев, прямую чи до кімнати, в як ій був Карпо. Він л е ж а в щ е в .ліжку. П ривітався. М арина запросила сісти. К а р п о підвівся на лік оть руки і, немов к р ізь густу сітк у сірої мряки, побачив перед собою невиразну темну ф ігу р у Соболева.

— З ф ронту, каж ете, п оверн ули сь? — почав мову парторг.

— Т р и роки воював, — немов задум ався про щ ось Карпо. — Т еп е р от ніби бачу, і н е б а ч у вас.

— Ч ув. О це й прийш ов до вас. Д іло таке е, товариш у Залітний.

— К а ж іть. М арина, що п іш ла б у л а до д р у го ї кімнати, аби не перебивати синові й парторгові балачки, зуп и н и лася при одвірк у й трохи п р и сл ух а л а с ь. їй б у л о цікаво, що ск а ж е К а р п ов і Соболев.

—- Ч ас тепер такий, самі знаете. В орог щ е зовсім не розбитий. Л ю дей у нас нема. Ч олов ік и на ф ронті, самі ж інки ли ш и ли сь, та діти. А роботи — ось поки. Ви, х оч і не зовсім бачите, а л е з д о р о -> вий, молодий. Ви щ е м огли б поработать д л я родіни . . . Н а мир­ ном у ф ронті, сказать би, на відбудові соціялісти чного хазяйства. М арина не втерпіла, п р о х и л и л а двері: — Т а к у д и ж йому, товариш у парторг, сліп ом у робити? Н а вій ­ н і уц ілів , а тут дома, не дай Бог, якого нещ астя дістане! С оболев похмурився.

— К ри ві, безн огі он працюють, а ваш ом у щ о бракує? Н у, не ба­ ч и ть ц ілком , лю дини н е розпізнає, а так, дивіться, сам он а ж із станції додом у дійшов.

— П ід в езл и мене, — поправив Карпо.

— Ну, підвезли . П о хаті ж самі ходите?

— Т а по х аті то так. Сам. І на подвір’я сам вийти м ож е, прой­ тися трохи, бли зен ько, а в ж е д а л ь ш е — куди ж йому!

— Н у, от і добре, — підтвердив Соболев. — І роботу ми йому д али б таку —- в хаті. М арина й К арп о зацікавилися, щ о то м ала б бути за робота — в хаті. С оболев оповів, щ о тепер у с е л і н е н алагод ж ен а к у л ь т у р н о -о с ­ вітня, пропаґандивно-аґітаційна робота. Н ем а ком у ї ї вести, та й нема де. К о л б у д розбитий, сільсов єт і ш к ола спалені. П р а в лін н я к о лго сп у м іститься в хаті голови правління.

— С иділи б і ви, Карпе, в хаті, сх од и ли ся б до вас вечорами лю ди, а ви б їм одн у бесіду, другу. П р о війну, про н ім ец ьк о-гіт­ л е р ів с ь к и х розбійників, про отечественну вій н у проти них . . . Зна­ ете, піднімати, розбуркув ати лю дей, м о білізув а ти їх на п ід буд о ву мирного ж иття. Ви ж на такого пропагандиста — п ерш ої Г іл ь ­ д ії спец б ув би! — підбадьорив наостанку К арп а Соболев. М арина трохи п о в еселіла : добре, щ о н е на п о ле хоч. А л е й це її м а ло щ о радувало. Вона бо добре знала, з якою ненавистю став­ л я т ь ся лю ди до всякого роду таки х пропагандистів. К а р п о озвався сам за себе: — Добре, товариш у парторг. Я з радістю приймаю в аш у п ро­ позицію.

— Славно, — засяяв з радости Соболев. — Ц е я розум ію — п о74

со л д а т с ьк о м у, по-воєнному. Я певен, щ о це буде чудесно! У я в іт ь

товариш у Залітний, ви — сліп и й і ви — пропаґандист. На місце старих, босяцьких ж ебр а к ів -сліп ц ів із бандурою чи кате­ р и 1 [К О Ю стає новий, совєтський тип сліп ц я — героя отечествепної і н ш і й , з живим словом у р уках! К о ли б читачі знали натуру і вдачу Соболева, вони н іколи б не побачили його в такому «.ліричному за п а лі», в якому він був у Карпа З алітного при тій мові. З цього ви яви лась одна хар ак те­ ристична риса парторга Соболева — вдавати з себе в ели кого ро­ мантика там, де це б у л о б вигідно, аби зачепити когось за саму ж иву д уш у й захопити. Л л є Соболев ні трохи не підозрівав, яким саме боком зачепив пін К арпа і куди його спрямував. Задоволений і впевнений в у с ­ піх своєї справи, парторг Соболев попрощ ався з Залітними й вий­ шов, а М арина відразу ж к и н ула сь до Карпа: — П ощ о ти, Карпе, згодж увався, пощо? Ч и ти не знаєш, якого ти клопоту набереш ся тією роботою, який сором перед лю дьм и Пуде? Досить уж е, навоювали, тепер щ е агітувати будеш , щ об люди доостанку вмирали за колгоспний шмат кукурудзян ого хліб а ? К арпо встав із ліж ка.

— Заспокійтесь, мамо! Я говоритиму так, що лю ди не б уд ут ь нарікати. Ч и сонце в ж е зійш ло? — спитав Карпо, одягаю чись. і іт і ,

III. Іш ла осінь. Дні ставали коротш і. З п о лів д у л и вітри, гн али з п облизьких л іс ів запах п ож овклого листя. Вечорами в х а т а х го ­ ріли вогні гасових лям п; лю ди ла го д и ли на зим у понош ені за пінну лах м іття — в крамницях нового н е б у л о чого купити. О б­ ш ивалася й Марина, ремонтую чи К арп ові старий і переш иваю чи новий, щ е неношений, одяг. Один із ти х вечорів на тиж день від­ бирався в лю дей д л я політи чн о-освітн ього навчання, щ о його проводив у своїй хаті К арп о Залітний. К о ж н о ї п’ятниці до нього сходилися лю ди, переваж но ж інки й підлітки. Р озсідали ся на л а ­ пах, стільц ях, а хто й просто навколіш ки б іл я вікон та дверей — хто як усядеться. Лю ди йш ли на ті вечори неохоче, бо мали своєї роботи й гризот досхочу, а л е так в е л іл а постанова парторга Соболева, який фактично, понад сільсов єт і правління колгосп у, був т у т єдиною найвищою владою . Деякий інтерес К арп ов и х с л у ­ хачів п олягав у тому, що вони багато оповідань с л у х а л и про фронти, про б ої з німцями в іч-н а-віч. Х одив на К а р п о в у науку й Сава Ш ерш ен ь. Ц е був, мабуть, найпильніш ий його слухач. Він сідав завж ди спереду, обпирався обо­ ма руками об в ели к у палицю, з якою ганяв худобу, пихкав .лю ль­ кою і слух а в . Н ераз виступав сам і говорив про страшний час, який прийш ов на землю , повчав лю дей, як треба бути, щ об ж и т­ тя п іш ло інакшим, кращим руслом . П о в о лі лю ди в К арп овій хаті зж ивалися дуж че, ставали один до одного б ли ж ч е в и слов лю в а­ ли сь одвертіш е, щ иріше. О днієї п’ятниці К арп о оповідав цікаву історію про зустріч його п ід р озд ілу з українським и націоналістичними партизанами, як і борю ться за самостійну У к р а їн у, проти німців і проти руськи х, проти нім ецької і проти радянської влади в У к р а їн і — за свою владу.

75

С ава Ш е р ш е н ь тод і к и н у в -курити л ю л ь к у , стук н ув н ею об ч о - І біт. Й о го старечі о ч і з а го р іл и ся б ли ск уч и м и іскоркам и, н іби м о- ] л о д іс т ь й о м у в ер та ла сь.

— І т а к і є? — запитав він, і в том у за п и ті х о в а л а с ь д ав н о прис- 1 пана надія на щ о сь в ели к е, до гли б о к о го зв ор уш ен н я д у ш і ра~ J дісне, щ асли в е. К а р п о н е бачи в т іє ї зв ор уш ли в о ст и старого п астуха. А л е він ] чув, я к тр ем т іл и й ого слов а і той т р еп ет н ем ов п ередав ав ся йому. 1 — І такі є. Ц е н а й лю т іш і вороги р а д я н сь к о ї влади. Сава Ш е р ш е н ь нем ов а ж крекн ув .

— Я к і ж бо то пови н н і б ут и лю ди , к о л и вони за сам остій н у У к ­ ра їн у, к а ж ете, стоять? В ороги р а д я н сь к о ї в ла д и !

— М о л о д і, здорові, в ід в а ж н і, — п овідав К арп о. — В п о л о н не здаю ться. К о л и ми б у л и сх о п и л и д в ох ж ивим и, вони в с т и гли р о ­ зірвати себ е гранатами, в и гук н у в ш и : « Х а й ж и в е в іл ь н а сам остій ­ на У к р а їн а ! С м ер ть Г іт ле р о в і й С т а л ін о в і!» Л ю д и щ о с л у х а л и К а р п а , п о ч а л и м іж собою п ер егляд а ти сь. Х т о с ь із ж ін о к ш еп н ув : « Щ о в ін говорить, ли ш ен ьк о . Н а с ж е за це в с іх п е р е с т р іл я ю т ь ». М а р и н а с т о я л а при д в ер я х усм іхн ен а . В она нем ов а ж в и п ро­ ст а ла ся ; ї ї б л ід е о б л и ч ч я в з я л о с ь р у м ’нцем. Н а ч е щ астя я к е п ри й ­ ш л о д о неї. В она п р и га д а ла сл о в а К а р п а : « Я говори ти м у так, щ о лю д и не б у д у т ь нарікати . . . » Л ю д и , й справді, н е н а р ік а л и на К а р п а за й ого п о літ о св іт н ю р оботу. Т іл ь к и б о я л и с я чогось. Р а д іл и і — б о я ли сь . Л и ш е С ава Ш е р ш е н ь б ув до гли б и н и д у ш і радий, ніби о ц е щ о й ­ но т еп ер в ін в ід ш ук а в сам себе. «О т, — дум ав в ін п р о себе — диви, я к е д іло . Я дум ав, щ о У к р а їн а в ж е п роп ала, щ о ї ї в ж е н і­ к о л и н е буд е. А воно, в и ходи ть, буд е. І щ е ж як а У к р а їн а ! Н аш а самостійна, б е з у с я к о ї г іт л е р ів с ь к о ї й б о л ь ш е в и ц ь к о ї п о га н і!» К о л и пізно, в ж е д есь о п ів н оч і, всі р о зх о д и л и сь , С ава л и ш и в ся в х а т і К а р п а сам. П ід ій ш о в до нього, в зя в його за р у к у , потис своєю, ш к ар уб к ою ж и л а в о ю д о лон ею : — Спасибі, К а р п е. Спасибі, щ о р о зк а за в нам про т и х п а р т и з а ­ нів, я к і вм ираю ть за сп равж н ю У к р а їн у . П о тім п ід см іхн ув ся , к р утн ув вусом , п р и м р уж и в п ід сивою б р о ­ вою л ів е ок о: — А , м ож е, ти той . .. Т е ж із т и х . . . Г е -г е -ге , п а р убч е, щ о с ь ти тес, д у ж е проти С т а л ін а загн ув ?

— Н і, не з тих, д ід у Саво. Я ж сов стськ и й боєць, ф рон тов и к. Т іл ь к и я вам оповів, я к и х ми в о р огів маємо, — н іби сп о х в а т и в ш ись, сп ростував К арп о.

— Е, ворогів, — н а хм у р и в ся С ава і, в ж е н е втерп івш и , прям о в и п а ли в К а р п о в і: — Н е вороги вони нам, К а р п е, к о л и за сам остійну, н а стоя щ у У к р а їн у стоять. Ч у є ш ? Н е в о р оги ! Д р у з і вони наш і, сини наш і, рідні, д орогі. Н е гн іви на н и х К а р п е, п р а в д у про н и х ка ж и . А к о л и хоч еш , то й старий Ш е р ш е н ь скаж е. Ой, ск а ж е! Н ем ов р озгн іва н и й і сердитий, в и й ш ов С ава від К а р п а т а й п і­ ш ов у ніч. Х т о зна — к уд и ; д од ом у чи н е додом у.

IV . С о б о л є в н ер а з н е спав ночами, о бх од и в к о лго сп , село. Б р а в із собою к іл ь к а озб р о єн и х партійців, щ о б у л и , ф акти чн о, в ій сь к о в и ­ ми в ц и в іль н о м у, п р и сл а н і з р а й о н у на д оп о м огу м ісц евій в лад і.

76

lie спав він і ц ієї ночі. Х о тів був щ е звечора зайти до Карпа, П од и в и т и сь , послухати, як справи ідуть, а ле на нараді правління

колгоспу затримавсь. Б у ла вж е глибока північ. Дійшовши до по­ дій р'я Сави, Соболєв і інш і зупинились, п рислухались. Н іде не віу.пс) нікого. Хтось із Соболевих товаришів підійшов бли ж ч е до вікна Савиної И.ІТІІ. Цитькнувш и на інших, він пошепки промовив: Старий не спить. Свічка чомусь над столом горить. (о б о л е в махнув рукою. Нехай. Старий уж е, сон його не бере. Руш или далі. А л е к о ли трохи відійш ли від Савиного подвір’я (і оглянулись, запримітили, що з хвіртки Савиних воріт хтось вий­ ш о в . у теміні важко б у л о запримітити. Соболєв не хотів світити ліхтаря, щоб не показувати себе. Тоді Соболєв наказав іншим стоin :і б іля Ш ерш еневої хати, а сам піш ов слідом за чорною ф іг у ­ рою. щ о спрямувалась вуличкою в центр села. Раптом ф ігура стала. ( мюлєв запримітив, як вона п ри тули лась до воріт Макара П а ли іюдн, літнього селянина, якого забито на війні — ли ш и лась дру­ жина й двоє дівчат — одній уж е вісімнадцятий пішов. Ганною її •шали. Соболєв знав, щ о Ганна ход и ла на бесіди Карпа Залітного, Гіула активною комсомолкою, скрізь виступала з промовами, які підбадьорювали населення, занепокоєне своєю вбогістю і трудно­ щами.

— Х то б це міг бути? — немов долотом б и ла думка Соболева. — Ж ених який, так нікого ж із хлоп ців тут нема. Карпо? Він ж е пдень не бачить. Соболєв вирішив наздогнати ф ігуру. Засвітив киш енькового ліхтарика. Пригнувся. (Д алі буде) 1 творчости сумівців: Н ІЧ О ГО Н Е М А Як тепло й приємно колись-то було В мережану шибку поглянути в простір, У рідні степи поза рідним селом, Де сльози і піт від очей замело Під килими білі, чарівні і прості. А тут ні морозу, ні снігу нема, — Проклята зима. Туди лиш ночами літаю орлом, Де млин при шляху на козацькій могилі Намотував спокій дірявим крилом, І зерно недолі в надію молов, І серцю наскрипував свіжої сили. А тут ні морозу, ні снігу нема, — Проклята зима. А сонце всміхнулось, всміхнулись сніги, Вилускував ніжно морозовий танець . . . Я ж тільки згадаю той рип з-під ноги, Що ритмом відбився в душі дорогим, Й не можу забути, і сили не стане, Бо тут ні степів, ні могил, ні млина — Нічого нема. І в а н Х а л я в а — Детройт, 1954 р.

77

B en ito Perez Galdos

В іл і осел (Різдвяне оповідання) B enito Perez G aldos — народився в 1843, а помер в 1920 році. Н азиваю ть його н ай більш и м творчим д ухом Еспанії X I X ст. Як письменник, драматург, історик і п оліти к він надзвичайно неспокійний живий, все ш укає нових тем д ля своїх творів, а в практичному житті, вклю чмо до практич­ ної п олітичн о-ди п лом ати чн ої діяльн ости , Ґа льд о с, немов був д ілк о м пасивним. В слави вся він своїм твором «Н а ц іо н а ль н і Епізоди» у 40 томах, н а й більш популярна еспанська історія, в якій він талановито, немов к а зк у д л я дітей, розповів про боротьбу еепанського народу за свою волю . В М адрідськом у парку Репіро стоїть його гарний гранітовий пам’ят­ ник, а к о ло нього б ібліотеч к а з його творами. Й ого перу н а леж и т ь ц ілий ряд гарних і м истецьких повістей, опові­ дань і драм. Дане оповідання в ори гін алі називається „ La m ula у el hueу“ — « М у л і в іл », в яком у крім легендарного елем ен ту маємо дещ о з описів звичаєвости еспанського Свят-Вечора, зокрема святв еч ірн ьої музики й опис одного з вертепів, щ о їх ула ш тов ую ть по домах (Д. Б.). І Б іднятко п ерестало стогнати; п оверн уло голову, в д и вляю чи сь сумними очима в особи, щ о оточували її л іж еч к о ; відди х видов­ ж увався й урвався. А н го л Х о р о н и тель здихнув, обернувся і від­ летів. Н ещ а сли ва мати не в ір и ла у таке горе, а ле прекрасне ли ч к о С елін ін и п о ж ов к ло й н абрало веселого виду; засти гли рамена, т іл о зробилося тверде й непоруш не, як т іл о ля л ьк и . Т о д і випро­ вадили зі сп а льн і маму, батька й н ай бли ж ч и х свояків, а дві чи три п р и я тельки й служ н и ц і зайнялися, щ об зробити останню при­ с л у г у бідн ій мертвій дівчинці. З од ягли ї ї в прекрасне батистове вбрання; спідничка б іл а і л е ­ генька, як хмаринка, ц іла поф альдован а й п окучерявлен а, подібна до піни. В зу ли її в б іл і черевички, з л ед в е проходж еною підош ­ вою, щ о означало, щ о вона д у ж е м ало зроби ла в них крочків; її чуд есн е волосся темнокаш танового к о льо р у, сп лели у коси, пере­ в ’язавш и їх голубим и стрічками. Ш у к а л и ж и ви х квітів, а л е не знайш ли їх у тій порі року. С п л е л и віночок з п олотн ян и х троянд, з найкращ их і н ай більш подібних до природніх, щ о ви гля да ли так, якби б у л и принесені з городу. Яки й сь немилий ч оловік приніс м а лен ьк у труну, щ о б у л а дещ о б іл ь ш а від коробки д ля скрипки, вся у голуб ом у ш овку з сріб­ ними китицями, середина б у л а вистелен а біли м пухом. Т уди по­ к л а л и С елініну, обпираю чи її голов к у на гарнесеньку б іл у подущ инку, щ об б у л о їй добре леж ати . Примостивш и її на похоронне л іж еч к о , схрести ли їй рученята, зв’язавш и їх стрічкою, вкладаю чи м іж них ки ти чку б іл и х троянд, та к и х чудово вд али х, щ о б у л и подібні до дітей квітня.

73

Д алі ці самі ж інки накрили стіл мережаними скатертинами, прикрашуючи його, як престіл, і на нього поклали м аленьку і руну. Ш видко, з б іл и х ф іранок зробили надіхрестольний б алд ах і і н , як у церкві, що своїми ф ранзлям и звисали по однім і д р у­ гім боці; принесли святі образи, розм іщ ую чи їх старанно по вів­ чарику, приготовляю чи величний похорон померлому Янголикові. Г>ез втрати часу запалили, на великих свічниках, десятки свічок, лкі довкола С елініни розли вали сумовиту ясність. П оц ілув али кількакратно х олод н е ли чко бідної дівчинки, закінчую чи свою Гшагородну працю.

II В глибині хати розносились стогони чоловіків і жінок. Сумний плач батьків, що не могли перемогти гіркої правди, а потіш ання рірпятєлів про щ астя небесиих ян голи ків роздирали їх душ у. Батьки б у л и переконані, що справжнє й найкращ е ж иття д ля ннголияів — це зем ля; також н е погодж увалися із розумуванням, що смерть д орослих є більш им нещастям, н іл і малих. В ідчували, що їх б іл ь був з доміш кою того великого болю , що його відчувала п агонії дитина, і ЕІрили, що ніяке б іль ш е нещастя не мож е бути, аке могло б так розривати їх нутро. Тисячі б олісн и х спогадів і уяв ранили їх, прибираючи форми иайгостріших нож ів, щ о прош ивали їх серце. М атері безнастанно вчувалося шептання Селініни, що ви м овляла слова в перекруче­ ній формі, творячи солодкі ф іл о л о гіч н і карикатури наш ої мови, що п ли ли з її гарних уст, як найніж ніш а музика, що зворуш увала серце матері. Н іщ о так не характеризує дитини, як її стиль, цей спосіб говорення про всі речі чотирилітерними словами й ця пра­ історична граматика, що виходять першими словами, подібними до тих, що б у л и на світанку людства, з простим способом відм ін­ ній і часів, щ о подібна до тієї первісної мови, щойно згодом схоп ­ леної правилами. Словничок трирічної дитини, як б ула Селініна, творить дійсний літературний скарб родини. Я к могла мати забути той язичок, щ о тріпотів, як руш ник на вітрі, називаючи кап елю х полю хом, а горох — рохом. Вершком болю д ля доброї матері б ули іграшки С елініни, що були її радістю останніх днів, порозкидані, без господарських р у­ ченят, а передусім ті, щ о заповідали б ли зьк ість Свят-Вечора: по підлозі перекидались індички глиняні, на дротяних лапках, св. Йосип без рук, яселц я з маленьким Ісусиком, подібним до р о ж е­ венької кульочки , один з Царів їхав на верблю ді безголовім. Щ о витерпіли ці бідні ф ігури, порозкидані тут і там, в останніх днях, — знає Господь, мати і той чистий дух, що в ідлетів до неба. Розбиті голі ф іґури були, як душ а Селініни, а ті, щ о б ули вбрані, віддзерк алю вали сумну ясність, якою б ли щ ала тепер вона. Бідна мати, д и влячись на них, дриж ала, немов б ула поранена в найніжнішім і найболю чіш ім місці свого нутра. Пресумний вид ф ігурок! Я к п лак али ці кусники гли н и ! Здавалося, щ о вони повні Гіезмежного, найболю чіш ого болю , сам їх вид спричинив таку болісн у гіркість, як ви гляд померлого сотворіння, коли воно дивилося благаю чими очима на батьків і просило забрати той жорстокий б іл ь , щ о сковував її чоло. Найсумніш ою картиною д ля матері був цей індичок на дротяних ногах, прибитих до дощечки, що наслідком частих р у х ів т іла втратив дзюб і видовжений ніс.

79

III К о л и болю чим б у л о д ух ов е становищ е матері, то щ е б іл ь ш трагічне б у л о становище батька. Воно б у л о пробите болем, що збільш ував найгостріш і викиди сум ління. Скажемо коротко про той надзвичайний випадок, знаючи, щ о д л я одних це б уд е невин­ ний випадок, а л е пригадаємо, щ о ніщ о так не болить, як саме ін­ тимний і чистий б іль, в яком у немає н іяк ої доміш ки земного за­ цікавлення, якого н е м ож уть вгамувати н іяк і егоїзми. З часу, як за хв ор іла Сєлініна, ї ї душ а наповнилася тугою свят, тих поетичних свят, якими так радію ть діти: свята Р ізд в а Х р и с­ тового. Відомим є, з якою тугою чекаю ть вони т и х радісних днів, як м учить їх гарячка гостинців, надія надзвичайної їди: печеного індика, солодощ ів, розкіш ного печева і турону. (Турон, — святочне солодке. Д. Б.). Д ехто вірить, щ о матиме зм огу з’їсти все, що ба­ чив на П л о щ і М айор у сусідн іх вули ц ях. Сєлініна, у хвилини покращання, не переставала говорити про Різдво. Ї ї старш і м алі свояки, щ о ї ї відвідували, зн али б іль ш е конкретного про гостинці й вертепи, не завваж ували, щ о їх го­ ворений посилю вало гарячку баж ання солодощ ів і іграшок. Н а ­ віть тоді, к о ли гарячка кидала ї ї у вогонь мук, вона не переста­ в ала називати ти х речей, щ о в о ло д іл и ї ї духом : гала сли в і реш іт­ ця, бубники й спів колядок. В її зм ін ли вій ф антазії, щ о вирувала в її голові, чути б у л о вигукування індиків, співи півнів, гори т у ронів, що сягали до неба, м іґдали у ф орм і гір Ґвадаррама; вер­ тепи повні світла, щ о м али не менше, як п’ятдесят тисяч м ільй о­ нів ф іґурок; галузк и із солодощ ів, деревця обвіш ані іграшками, ід еї найбагатш ої ти рольської ф антазії. Ставок парку Ретіро, пов­ ний м іґдалової юшки, риба, щ о дивиться на куховарок своїми б і­ лявими очима, помаранчі, щ о падали дощ ем з неба, й тисячі ін ­ ш их зачарованих речей, щ о не маю ть ні кінця, ні міри.

IV Батько, не маючи б іль ш е дітей, крім Селініни, не м іг побороти у собі неспокою й тривоги. Справи гонили його з хати, а л е він часто вбігав у хату, щоб поглян ути на хвору. Переж ивав страшні непевності: раз потіш ав себе надією, другий раз попадав у вир безнадійности. Бідний батько переживав сумні передчуття. Л іж еч к о С елініни, з дорогою особою, я к у ж ер ли гарячка й болі, не зн и кло з його уяви. Всіма своїми силами намагався заспокоїти чимнебудь ба­ ж ання дитини. К ож н ого вечора, повертаю чись в хату, приносив їй якогось різдвяного гостинця, все щ ось інше, все щ ось нове, а л е все із заміром заспокоїти забаганку. Одного дня приніс їй ц іл е стадо індиків, так природньо зроблених, щ о бракувало їм т іл ь к и заклю кати; іншого дня вийняв з киш ені полови н у св. Родини, а наступного св. Йосипа з яселцям и і кошарою. Згодом прийш ов з прекрасними овечками, як и х підганяли статечні пастухи, щ е ін ­ ш ого р а зу прийш ов у товаристві прачок, м’ясаря, щ о продавав ковбаси і Ц аря чорного, а за ним прийш ов Цар з б іло ю бородою і золотою короною. Вкінці приніс стару ж ін ку, щ о вибивала при­ значене місце хлопцеві, за невивчення лекц ії. Сєлініна зн а ла від своїх старш их свояків, з чого повинен ск ла ­ датися бездоганний вертеп, знала, що д л я доповнення його їй бракувало двох найваж ливіш их ф ігур — во ла й осла. Н е знала 80

і'.она, щ о означає такий в іл чи осел, а ле б ул а певна, щ о кож на річ повинна бути перфектна, тому раз і другий просила батька про пару звірят, щ о зали ш и ли сь у крамниці Святого Хреста. В ін обіцяв їх принести, зробивши в своєму серці постанову не вернутись без обох звірят. А л е того дня, це б уло 23-тє, мав стільки клопотів, щ о не міг ні хвилини відпочити. Х о т іл о небо, щ о він виграв на різдвяній льотерії, двоє приятелів м учили його ц іле передполудне так, що вкінці батько увійш ов у хату без вола і без осла. С єлініна виявила велике занепокоєння, бачучи, що не мож е доповнити свого скарбу двома єдиними перлами, що їй бракували. Батько був готовий іти їх шукати, тим більш е, щ о стан здоров’я дівчинки того дня значно погіршився. Прийшов лікар, а щ о його слова були безнадійні, ніхто не думав н і про вола, ні про осла. Дня 24, бідний батько постановив не руш итися з хати. Сєлініна, на один момент повеселіш ала, у всіх вступила радість, а втіш ений батько сказав: — Й ду пош укати тобі те, щ о бракує тобі. А л е , як поранена птиця падає стрімголов з висот, у яких літала, так Сєлініна впала з глибини си льн ої гарячки. Тряслася й кида­ лася в гарячих обіймах недуги, щ о намагалася витягнути з н еї життя. Б лук аю чи в безтямці, л іт а л а по х в и л я х своїх розбурхан и х думок, а єдиним об’єктом рятувальн ого катаклізм у б у л а єдина ясна ідея — бажання, що не б у л о задоволене: той нездійснимий в іл і той вимріяний осел, що цілий час б ули в стадії її надій. Б атько вибіг напівбож евільний, біг вулицями, а ле серед однієї вулиц і затримався, каж учи: — Х то ж буд е думати тепер про ф ігури вертепу? Бігав сюди й туди, вибігав сходами вгору, дзвонив, безнастанно відкривав двері, а ж доки не зібрав сім чи вісім лік а р ів і привів їх у хату. Ц е мало бути спасіння Селініни.

V Господь, одначе, не бажав, щоб сім чи вісім учнів Ескуляпа відмінили Й ого вирок і Сєлініна гасла, гасла кож н ої години. Опи­ нилася в обіймах неминучости, воюючи з нею з неописаним ж а ­ хом, як метелик вдарений тріпоче поламаними крильцями на зем ­ лі. Батьки, нахиливш ися над нею, якби х отіли своїм безконечним бажанням, своїм зором затримати те сотворіння, що відходило; своїм подихом баж али підсилити подих бідної мучениці, щ о зни­ кав з останнім видихом. Н а вули ц і за гули тамбори, забряж чали решітця. С єлін ін а від­ крила очі, щ о здавалося б у л и зам кнулися на вічність, п о глян ула на батьків, глибоким поглядом і тяж ким шепотом, що, здавалося, не походив з мови цього світу, докоряючи, щ о він не приніс їй того, щ о вона так баж ала. Пробиті болем батько й мати х о т іли обдурити її, потіш ити в тім найвищім болі, показали їй індичків, каж учи: — Гляди, дитино моєї душ і, тут маєш волика й ослика. А л е Сєлініна, хоч гасла, б у л а цілком свідома, щоб переконати­ ся, щ о індики б у л и індиками й нічим іншим, відкинула їх невдоволена. П ізн іш е вп’яла свій зір в батька, показую чи двома руками на гострі б о л і голови. Т р охи -п отрохи випруж увалась, щ о б уло останнім вібром її життя, а вкінці все замовкло, як мовкне ма­ 81

ш ина в годиннику, що став. Прекрасна С елін ін а б у л а чародійним клуночком , безвладним і холодним, як мармур, б іл а й прозора, як чистий віск, щ о горить на вівтарях. Т еп ер розум ієте викиди сум лін н я батька? Він був готовий об­ бігати д іл у землю, закупити в сіх в о лів і ослів, абсолю тно всіх в о лів і ослів, щ об т іль к и С елін ін а ж ила. Думка про незаспокоєння того невинного баж ання б у л а найгострішим холодним мечем, щ о прошивав його серце. Даром, холодн и м розваж анням хотів по­ збутися її. Щ о вартий зараз його розум, коли він тоді б ув такою дитиною, як ця, щ о спала в труночці, щ о віри ла б іль ш е у вартість однієї іграшки, як у всі речі неба й зем лі?

VI Вкінці, в хаті погасли крики безнадії, ви глядало, щ о б іл ь за хо ­ вався в гли би н і душ і, немов у своєму власном у меш канні зам­ кнув двері змислів, щ об бути самітним і в самоті ш укати заспо­ коєння. Б у в С вят-Вечір. В сумній хаті, я к у недавно відвідала смерть — усе мовчало. П оза хатою, на в у л и ц я х міста, як у в сіх ін ш и х х а ­ тах, б у л о чути галас м узики ти х примітивних інструментів, кри­ ки дітей і доросли х, щ о в італи п ри хід М есії. В кімнаті, де л е ­ ж а л а дівчинка, побож ні ж інки, щ о товариш ували їй, в слух а ли с я у в еселі крики, щ о доходи ли до н и х з горіш нього поверху. Вони непокоїли їх і спричиняли д ош кульн и й б іль . Там, нагорі, багато дітей, б іл ь ш и х і менших, щ асли в і батьки, повні радости тітки й дядьки, святкували С вят-В ечір; ш а л іл и з радости перед чудовим вертепом і деревцем, якого га лузк и вгиналися від іграш ок, що к уп али ся в тисячах свічок. Б у л и хвилини, коли здавалося, щ о від кри ку й р у х у хи талася стеля, щ о бідна п ом ерла р у х а ла ся у своїй голуб ій труночці, р у ­ х а л о ся світло свічок, немов х о т іл о дати до зрозуміння, щ о воно також б у л о п ’яне радістю. З тр ьох ж ін о к дві відійш ли. З али ш и ­ л а с ь одна. А та, відчуваю чи в голов і вели ки й тягар, без ніякого сумніву, щ о б у л а змучена, обперла свою бороду на груди й за­ снула. С вітла затанцю вали щ е більш е, х о ч у кімнаті не б у л о навіть тіні вітру. Здавалося, щ о як ісь невидимі кр и ла р у х а л и ся у прос­ торі над померлою . П ор уха ли ся ф алд и суконки Селініни, а л и с­ точки її полотн ян и х квітів також зрадж ували рух, немов би ними хтось грався слабими руками. С елін ін а відкрила очі. ї ї чорні очі наповнили кім н ату ж ивим поглядом, що піднімався вгору й опадав униз. Р о з к л а л а рученята, хоч вони б у л и пере­ в’язані стрічкою, і затиснувш и к улач ки , протирала оченята, як це звичайно р облять діти, прокинувш ися з і сну. Б ез ніякого зуси лля , одним р ухо м сіла й, ди влячи сь на стелю усм іхнулася, а ле та у с ­ міш ка б у л а виразна д л я ока, а нечутна д л я вуха. Н іж н и й шум, щ о його мож на б у л о виразно відрізнити, був подібний до ш ум у к р и л голуба, немов би в кім нату в л іт а л и й в и літа ли голуби з ц і­ ло го світу, оббиваючи своїми крилам и стелю і стіни кімнати п о­ м ерлої. С елініна стала на ноги, ви тягн ула вгору свої рамена й у тому моменті їй виросли м ален ьк і б іл і крилята. П о р уха ла ними, п ід ­ н еслася в повітря і щ езла.

82

і

Все інш е б у л о без змін: горіли свічки, спливав з них біли й віск потічками; образи на своєму місці, без р у х у рамен, ніг, без від­ криття затиснених уст; жінка, затоплена в глибоком у сні, п оч умається, як у небі; все б у л о без н іяких змін, крім голуб ої тр у­ ночки, щ о б ула порожня.

V II Чарівний С вят-В ечір у помешканні панства на вищому поверсі. Грохіт бубнів розносить кімнату. Н іхто не м ож е зрозуміти тих ! очортілих хлопчиськів, що веселяться тим пекельним звуком воіпного інструменту. Щ об ніякий орган лю дського с л у х у не діяв наступного дня, винайш ли щ е ті ж а х ли в і трубки, яких звуки подібні до сатанинських стогонів. Доповняю ть ту симфонію звуки решітець, яких превразливий звук розстроює навіть найспокійні111 і нерви. І ця музика безм ельодійна і безритмна, найпримітивніша дикунська музика е виявом радости тієї ночі і має бути д але­ ким відзвуком небесних хорів. Вертеп, для очей дорослих, не е ніяким мистецьким твором, але м алі знаходять в ньому стільк и краси, стільки невимовної містики, стільк и чогось особливого в їх уборах, що вони вірять, що з лю дських рук не може вийти нічого б іль ш досконалого й приписують їх небесній ян гольській індустрії, що присвячується праці з глини, щ об нею заробити на життя. Кош ара з кори кор ­ ка, римські арки в р уїн ах — це одна краса; річка, зроблена з І кольорових д зеркалец ь так знаменито, щ о видно травичку і піщ а­ ні береги, а вода так біжить, здається, щ о дає природній шум коди. Місток, яким проходять пастухи — такий чудовий, хоч, (роблений з картону, щ о такого камінного ніхто не бачив; проти­ лежно, багато творів наших модерних інж енерів, щ о вміють б уд у­ вати мости з каміння, які часто подібні до картонових. Гора, що чаіїмає центральне місце вертепу, подібна до Піренеїв; хатинки прекрасні, менш і від ф іґур, деревця зроблені з різних галузок багато кращ і, н іж вони є в природі. Чудова долина заставлена характеристичними фігурами: прач­ ки перуть у річці; годувальники індиків і курей ж ен уть свої стада; поліц іянт провадить арештованого злодій чука; панове їдуть своїми пишними каретами, а кода них на верблю ді Цар С ходу й сліпий П еріко грає на ґітарі, а йому хором підспівую ть здивовані пастухи, що саме повернули з кошари. Самою серединою їде трампай, цілком подібний до того, щ о курсує в дільниці Саляманка. Хоч він має рейки й колеса, а ле все пускаю ть його з сходу на захід, чим зачудований Чорний Цар, не знаючи, де взялася та чортівська машина. За кошарою видно д уж е гарну, чепурненьку площ у, в центрі якої с саджавка з рибами, недалеко неї хлоп чи сько продає льоси щастя й гул я ю т ь двоє краснів. Бабуся продає коржики й каш та­ ни, а д а лі на розі, найкращ і речі того прекрасного сільця, щ о до них найбільш е придивляється товпа дітей. Найцікавіш ий той хлопець-лайдачина, що в одній руці держ ить льоси льотерії, а другою, простодушно, викрадає каштани з кошика тітки Л ябріхи. Нін всіх змуш ує до вибухів сміху. Одним словом — цей вертеп с найкращий у ц ілом у М адріді, в тій одній з найбагатш их хат, в якій зібралися найкращі і най­ більш розсудливі діти з двадцяти довколіш н іх вулиць.

83

V III А ялинка? Зроблена з галузок дуба й кедру. ї ї приготував при­ я т е л ь дому. Вона кош тувала йому багато праці, але яли н к а гово­ рить, щ о з його рук н ік оли не вийш ов б іл ь ш досконалий твір. П р о дарунки, що висіли на її галузк а х , навіть н е м ож на говори­ ти. Н а дум ку наймолодш ого глядача, їх б у л о стільки, щ о піску в морі. Солодощ і обгорнені у б ли ск уч і папірчики, мандаринки, що є напевно дітьми тих вели ки х помаранч, каштани, повбирані в срібні паперові кереї, коробочки, наповнені різнородними к о льо ­ ровими кулькам и, різні ф іґурки — п іш і й кінні, щ о їх сотворив Господь, щ о пізніш е п оліп ш и ли крамниці Магонеса і Скроп, а як ась невідома щ едра рука п орозвіш увала їх на том у деревці. Деревце б у л о освітлен е такою великою кількістю свічок, щ о на д ум к у чотирирічного знавця, їх б у л о більш е, як зірок на не В иру дитячої радости н е можна порівняти з ніякою людсь радістю і почуваннями, бо це неви словлена радість небесних рів у присутності Найвищого Добра й Н айвищ ої Краси. Ц я бе нечна радість задоволення робила їх розсудливими і вдумлив щ о можна б порівняти зі сераф имським задоволенням, щ о в і валося в у с іх душ ах, в у с іх очах. Вони не ходили, а плавали щ асливі янголи в чистому, солодком у й приємному етері, 6yj повітрі запаш них квіток, цинамону і в чарівній атмосфері заЕ ласощ ів.

IX Н агло в ч у л и шум, щ о не походив від них. У с і ди ви ли сь на лю , а щ о не бачили нічого, в д и в ля ли ся одні в одних, підем ючись. Ч ути б у л о ш ум крил, щ о вдаряли ся до стін і стелі. Ь б вони б у л и сліпими, м огли б вірити, щ о всі голуби, з ус іх го ників світу, в л е т іли в кімнату. А л е не бачи ли нічого, абсолі нічого. В ід ч ули присутність незвичайної і незрозум ілої речі. Всі ґури вертепу порухалися, всі, без галасу, зм інили своє м Трамвай знаходився на горі, а Ц арі бродили ногами по річці, дики, без дозволу, опинилися у кош арі, а св. Йосип вийшов вований, немов хотів спитати, щ о таке надзвичайне сталося, гато ф іґу р опинилися на землі. К о л и спочатку здавалося, що ґури збунтували ся проти порядку, то згодом наступило таке мішання, ніби м іж ними працю вали тисячі ж адібних рук. і якась незр озум іла загальна револю ція. Гора, відірвана від < основи, перевернулась, річка ц ілком зм інила свій біг, в и к и д е геть свої дзеркальця, наче р озли ла ся по ц ілій долині, хатки хами л е ж а л и у безлад ді на п іску; кош ара захиталася, немов р о ла ся з ж ахли вою бурею, багато свічок погасло, пом еркло с й потонуло в похм урих тін ях світел. К о л и це діялося, одні з дітей заходи ли ся від см іху, а інші кали. Я кась забобонна бабуся сказала: — Ви не знаєте, хто робить це замішання? Ц е р о бля ть пои діти, щ о є в небі, я к и м Господь Б ог дозволяє тієї ночі ЗІЙТІ зем лю й побавитися вертепом. Згодом все, як заніміло. В чувся знову ш елест крил, щ о ві лявся.

84

Багато з присутніх почали перевіряти заподіяні шкоди, а якийсь пан сказав: — Стрясся стіл і всі ф іґури попересувалися. П очали підносити ф іґури й ставити на свої місця. П іс ля ста­ ранного перерахування і докладного переглянення кож ної зокре­ ма ф іґури, вж е б у л о їх менше. Ш у к а ли й переш укували, а ле без ніякого наслідку. Б ракувало дві ф іґури: вола й осла.

X Досвітком, ш ляхом до небес, л е т іли білокри лі, надзвичайно за­ доволені Свят-Вечором, перескакували з хмарки на хмарку, а б ули їх м ільйони м ільйонів — всі прекрасні, чисті, Бож еські, з білим и короткими крильцями, якими вим ахували так хитко, як ніякий птах на землі. Стадо, щ о його формували, було таке велике, що його не схоплю вало око на небесних просторах. Воно закрило місяць і зорі, немов би їх заслонили хмари.

— Ш видко! Ш видко, друзі, вж е починає світати, — сказав один, — наш Д ідусь буде сердитися, як запізнимось. Ц ьогорічні вертепи не варті н іч о го ... Х то пригадує собі ті м инулі роки! Сєлініна л е т іл а з ними, а що ле т іла перший раз по тих висо­ тах, то трохи блудила.

— Х оди сюди, — гукнув один, — подай мені руку й лети трохи пправо... А ле , щ о ти несеш?

— Це, — відповіла Сєлініна, притискаючи до грудей глиняні чвірята. — Ц е мої, мої!

— С лухай, маленька, кинь ці ляльк и . Пізнати, що перший раз покидаєш землю. Ти мусиш знати, щ о хоч ми маємо в небі вічні іграшки і все прекрасні, але Д ідусь цієї ночі дозволяє нам погра­ тися вертепами на землі. Там вгорі, цієї ночі також веселяться, а нас, думаю, посилаю ть вниз тому, що від наших криків можна б дістати завороти г о л о в и ... А л е , к о ли Господь Бог дозволяє нам ■піїти на землю й ходити по хатах, то під умовою, що не візьм е­ мо нічого, а ти от що придбала. Сєлініна навіть не х отіла слухати тих вели ки х переконань, притискала до груденят звірята, повторюючи: — Ц е мої! Ц е д ля мене!

— С лухай, дурненька, — вмішався другий, к о ли нас н е п о слу­ хаєш , то будеш причиною невдоволення. Гони швидко вниз і зали ш и це, бо воно земне й мусить залиш итись на землі. Ц е момент, дурненька, туди й назад. Я підож ду тебе на оцій хмаринці. Вкінці Сєлініна зваж илася, знизилася і НалишИла на зем лі свою крадіж ку.

XI Том у саме завваж или, що дорогоцінне мертве т іло Селініни, це, що б уло її видимою особою, мало в руках, замість китички квітів, два глиняні звірятка. Н і жінки, щ о б ули при ній, ні батько, ні мати не вміли пояснити цього, а ле ця чудова дівчинка, яку всі так щ иро оплакували, м усіла щ е раз вернути на землю, залиш аю чи у своїх холодних ручках — вола й осла. Грудень 1876.

П ереклад Дмитра Бучинського М адрід, грудень 1954 Р. Б.

85

Нритина і рецензії: п. К -о

Дещо про видання дитячої літератури Про вагу і потребу дати українським дітям на ч уж и н і добру белетристичну чи вірш овану кн и ж ку говорить мало не кожний дорослий українець, не к аж уч и вж е про видавців, літераторів і критиків. І все ж тієї доброї книж ки нема. Зате маємо багаї поганих книж ок як за їх ідейністю та змістом, так і за формон та мовою. Запитуємо — чому? Н а наш погляд тут е такі причини: 1) Відсутність сти м улу (гонорарового) тим письменникам і літе­ раторам, як і могли б написати добру річ д л я дітей; 2) видавання книж ок людьми, які на літературі не розумію ться! взагалі, а ле зате мають у своїх руках засоби д рук у (.пінотипи,f д рукарські машини й інш е); 3) байдуж е і легковаж н е ставлення до дитячих видань деяких! видавців, мовляв, дитина «критикувати книж ки не буде», вона| «проковтне все»; 4) віддання справи дитячої літератури громадськими і політич^. ними організаціями на самоплив, незацікавленість і байдуж ість, зі їх боку, до тієї справи; 5) поблаж ливе, некритичне ставлення літературної і громад-J ськ о ї думки до недобре-якісних видань, замовчування про це. В наслідок нераз прямо таки безвідповідального ставлення до! друкованих (чи частіш е — передруковуваних) книж ок д ля дітей,] маємо от такі н изької якости, аж до халтурности, видання, я к і «Ш в ец ь К опитко і качур К в а к », «Співом овки», «С лідам и за бути хї предків» і інші, щ о вийш ли в світ накладом У країн ської Книгарні!) «Г о в е р л я » в Н ю -Й орку, С Ш А . Ц е перевидані книжки, автори; як и х уж е або не ж ивуть, або невідомо, де вони є. А л е це не знімає! з сучасних видавців відповідальности за друк цих книж ок, бо ж і напевно в Н ю -Й орку знайш лося б к іл ь к а м овних чи літературн и х ] редакторів, які б виправили текст цих «творів». А так от у книж-1 ці «С лідам и забутих предків», на перш ій сторінці, читаємо таке:| «Щ е гущ авина високих смерек крила хвилюваті узгірн низького) Бескиду, щ е срібнолентий Сян двома струями обіймав княж ий] город Сянік, а високі княж і тереми дивилися гордо на сх ід і за хід ,-1 ніби насміхалися з ворога, що таївся по дебрах і л іс а х » (підкрес-J лен н я всюди наше. П. К.).

8 неправильних слів в одному реченні! . А скільки ж ц іла ця ) книж ка «т а їт ь » у собі «хв и лю в а ти х » «д еб р »! Доходить навіть до І такої неписьменносте, як друкування слова «одинадцять» (5 стор.)] без «д » — одинацять», і т. д. А ось у «Ш ев ц і К о п и тк у» зустрічаємо (д ля дітей!) такі слова, як ' «п сяю ха», «дур а к », тощо. Т а самий наголовок книжки має два!] варіянти: на обкладинці — «Ш в ец ь Копитко і К а ч ур К в а к », а на і ти тульн ій сторінці — «К а зк а про шевчика Копитка та про к а ч у- j рика К в а к а ». П ереклад з німецької книжечки В іль ге ль м а Буш а «Співом овки» прямо скандальний. М иш а тут не миша, а — «м и ш »І 86

(російське «м ьіш ь»), а д алі — «ш кработуха», «старик», «цапну», нортяться», «б є » (б ’є) і т. д. без кінця. А ось форма того «перелицю вання»: «К р а й вікна бродить сон, Ш л е дрімоту на повіки, Т а вертяться і не сплять Доктор К ля в д ій й пані В ікі: — Чуєш ? Щ ось шкработить! Ч и душ а це, чи миш?!

— Ч ую вж е! Тихо, цить!

— Я думала, що ти сп и ш ...» Нас дехто зацитькує і співає за поли: не пишіть, мовляв, так і остро проти своїх лю дей — видавців такої халтури. А ми запи­ туємо: чи ті видавці питали, радились, с л у х а ли кого, як видавали каригідну літературу д л я своїх дітей? К ого ж тоді обвинувачу­ ймо за д ухове калічення м олодої зміни? Серед дитячої літератури на еміграції варті уваги добрі видан­ ня О П Д Л — «Євш ан з іл л я » і ін. А л е вони чомусь перестали ви­ ходити. Українське громадянство, зокрема молодь, Спілка У країн ської Молоді, мусять узяти до того голос і докласти практичних за­ ходів д ля заповнення такої д ош к ульн ої прогалини, як н а лаго­ дж ення видань дитячої літератури.

Леонід Полтава

Література і вигадані нації Означення «історичний роман», чи «історична повість» є зви­ чайно д уж е умовними. Б ільш ою або меншою мірою описані авто­ ром події відповідають історичній правді, а ле вони н іколи не мо­ ж уть бути абсолютно історичними в ж е з природи самої літер а ­ тури : автор малю є типи, а д ля створення одного узагальню ю чого типу, типового персонажу доводиться вивчати життя десятків чи її сотень людей. Часто історичний сюжет вимагає героїв, яких історія взагалі не знає, яких у ж итті н іколи не було, або ж які ж или і д іяли раніш е чи пізніш е описаних подій. У романі Дюма «Т р и муш кетери» е, наприклад, «істори чн і» пос­ таті кардинала де Р іш ельє і Ганни Австрійської. Автор ставить їх у такі ситуації, пише такі їх поступки і пригоди, яких насправ­ ді ніколи не б уло і про яких ж адних докум ентів-євідчень історія не знає. В англійськом у романі Ф редеріка Р о ль ф а «Гарден V II » , історичному романі, діє папа, якого н іколи не мав Ватикан. Іноді письменник, шукаючи кращ ого спогаду висловлення своїх ідей, малює історичні постаті, перенесені в нашу добу. Один ф ран­ цузький автор вдався до щ е цікавіш ого і ризиковніш ого засобу: він написав історію ф ранцузького королівського дому, якою вона мала б бути: у . . . 1953 році, дотримуючися д ля цього сугубно істо­ ричних д ж ерел про м инуле королівської родини Бурбонів. Д ехто із західньо-европейських сучасних письменників з ме­ тою пропагування своїх ідей (чи безідейности) переносить істо­ 87

ричну подію в зовсім інш у країну, або ж навіть вигадує країн у і націю, як и х вза га лі на земній к у л і не існує: Ж а н П о л ь Сарто у «Б рудн и х р у к а х», К л е с у «Д е ф і» і інші. Так витворюється л іт е ­ ратура космополітична і, звичайно, антиісторична, хоча в основу твору й береться якась історична подія. У країн ська література, здається, не знає цього хоробливого «ш у ­ кання», безпідставного відривання історичної події від місця по­ дій, різних вигадних країн «П о лд а в ій », «С о ло р ля н д ів » і «С лов ір ій ». Здоровий г л у з д та м ораль українського народу і письменника, як носія цієї моралі — стоять на захисті нашого мистецтва від «ш у ­ к а н ь» такого типу. Це, однак, не означає, що твір із історичною тематикою мусить бути переказом архівно-історичних актів.

Преса і пр оп а га н да : Майор А. Микулин

Соромно і прикро (Слово до сумівських читачів, кольподзтерів і передплатників) Наш а українська націоналістична преса неодноразово зверта­ ється з палкими закликами до українського громадянства на ем і­ грації про збірки на пресовий фонд, посилення кольпортаж у, при­ єднання нових передплатників, вирівняння заборгованости і т. д. Здавалося б, щ о кож ний національно-свідомий українець, неза­ леж н о від переконання, ком у дорога українська самостійність і соборність, не т іль к и сам щиро відгукнеться на ті заклики, а ле й організує цю працю на ш ироку скалю та з запалом візьм еться до неї. Особливо ж ця справа заторкне за саме серце сумівців чи ук раїн ську молодь взагалі. Т а де там! Н іхто й вухом н е пове­ де, а навпаки — щ е бурчать собі під ніс, що, мовляв, «зн ову л і ­ зуть до наш ої киш ені, знову давай і давай». А коли хто й дає — немов би дає милостиню, немов би справа розбудови та к о ль п о р ­ таж у рідної націоналістичної преси його не торкається. П рикро й сумно стає від того на серці. Прикро й сумно стає щ е більш е, коли почитати, як ворог — московсько-комуністичні ім періялісти, активно й агресивно дію ть на еміграції, обплутую чи власними тенетами та отруйливим павутинням українських л ю ­ дей. В справі к ульган н я на еміїїрації розбудови української, зо ­ крема ж своєї, молодняцької, преси, підвищ ення її тираж у, п о­ ліпш ення якости, своєчасної сплати заборгованости доводиться, на ж аль, закинути звинувачення самим сумівцям. О собливо тим сумівцям, я к і тепер ж ивуть за океанами-морями: в Канаді, А м е ­ риці, Арґентіні, А встралії. Закидаю вину з повним чистим сум­ лінням і. так би мовити, по-батьківськом у х оч у через цю стат­ тю «накрутити їм вуха », щоб горіли від сорому — аж пашіли. І нехай вибачать мені сумівці та все наш е українське м олоде п о­ коління, а л е накручу вуха не чим іншим, як статтею, я к у вм і­ щ ено в газеті «У к р аїн ськ е С лов о» за 6. січня 1954 року, щ о вида­ ється прокомуністами-українцями в Канаді. (Н е зміш увати з « У к ­ раїнським С ловом », яке виходить у П ариж і). Радив би кож ном у 88

і сумівцеві, і несумівдеві, і кольпортерові та навіть тому, хто б ’є себе в груди і галасує, що я — націоналіст, перечитати ту статтю під заголовком: «Л е й к Б е лв ’ю, Ін н ісф і і М ірнам д л я У С ». Якийсь, напевно канадійцям відомий, комуніст В. Г лу ха н ю к пише: «в с у ­ боту, 12. грудня, В. Гарасим, організатор провкому Т О У К у А л ь ­ берті, складає на провкомівський трак всі приладдя до ви св іт­ лювання ф іл ь м у і о год. 9.30 рано виїж дж ає до Л ей к Б е л в ’ю. Х о ч падав сніг і передні вікна замерзли, а л е ми їх а л и уп е­ ред без зупинки і б іл я д ругої години пополудні прибуваємо на подвір’я д р узів П етруків у Л ей к Б е л в ’ю. Познайомивш ись і по­ говоривши про за га льн і справи, ми в и їх а л и на фарми збирати грош і на «У к р а їн с ь к е С лово», відновлю вати передплату та стя­ гати заборгованість. П о дорозі прийш лоєя нам добре посопіти, пхаю чи трака під горби, бо к олеса ковзалися. Всюди нас радо привітали, як т іл ь к и ми говорили, в як ій ц іл і приїхали. Н аш і д р узі негайно оплачували та в ід н овляли передплату. Ось так, як бачите, сказав В. Гавдоник, грош і на таку важливу ціль, як на­ ша газета «Українське Слово» м усять знайтися і він не т іль к и сплатив всю заборгованість та поновив на ц ілий рік передплату, а ле дав також і вели к у пож ертву на пресовий фонд. Вечором того ж дня ми від були в гарній за л і короткий мітинг у справі пресф онду та висвітлили ф ільм . Б іл я перш ої години ночі буд ів­ ничі «У к р аїн ськ ого С лов а» складаю ть листи і грош і нам, які во­ ни зібрали на передплату г а з е т и . .. «Я , — каж е Григорій Ісків, який дбайливо пильнує за передплатниками, — в ж е вислав час­ тину передплати, а реш ту маю ось тут у себе. Від себе складаю щ е десять д о л я р ів » . . . В н ед ілю уранці ми ви їхали у д а л ь ш у путь, захопивш и з собою лопати, щ об розчищати сніг. В понеді­ л о к прибули до Іннісф рі, де на вечір того дня зорган ізували то­ вариську забаву з вечерою. П іс ля короткої промови та смачної вечері присутні почали складати на пресовий фонд, сп лачували п ередплату та ж ертвували на покриття кош тів вечері. Ранком ми ходили з листами по хатах. Всі д уж е залю бки ж ертвували на наш у демократичну пресу. У вівторок ми в ж е б у л и у М ірнах, де т еж зор ганізували мітинґ на тему світових політичних подій та завдання, в зв’язку з тим, наш ої преси. П о мітингові відбулась забава. Всі присутні, як один, складали датки на пресовий фонд»... О це такий короткий перебіг пресової кампанії прокомуніетів, ви єлуж н и к ів М оскви за океаном, як і обдурю ю ть ук р а їн ськ у еміґрацію, висмоктуючи від н еї грош і на московських поневолю ва­ чів У країни. Описуючи перебіг пресової кампанії, «У к р а їн ськ е С лово» пише: «Противник, ворог трудящ их, його прихвостень — має д уж е чи сельн і і різноманітні апарати д л я провадж ення про­ паганди, а ле сама пропаганда у них — гнила, облудна, брехлива. Н аш а ж пропаганда д уж е сильна: її назва — правда». Ч и не соромно нам, українцям, читати наведені вищ е рядки? Ч и не палахкотітим е у нас від стиду обличчя, щ о ми не спро­ м ож ні я к слід розбудувати свою ук раїн ську націоналістичну пре­ су на еміграції, яка дійсно протиставить брехли в ій московській «п р а вді» наш у вселю дську правду — правду українську? А чи наш і друзі, прихильники, а особливо сумівці, не мають спромоги організувати трак, в и їхати по ф армах з газетами, кн и ж ­ ками, з «Авангардом », об’їздити в сіх українців, розкрити їм за­ с л іп ле н і очі та тут ж е приєднати нових передплатників ук р а їн ­ ськ о ї преси? Ч и мож е така робота с соромлива, невартісна, н и ж ­ 89

ч е л ю д с ь к о ї гідности? А м ож е брак енергії, захоп лен н я, свідомо сти? Н ех а й кож н и й згадає Р ід н и й К рай, д е в н ай тяж чи х, найж о р сто к іш и х ум овах п ід п іл ь н о ї боротьби револю ціон ери -нац іон а лісти не т іл ь к и п иш уть книж ки, газети, листівки, друкую ть їх , а л е самі й розповсю дж ую ть, н а р а ж ую чи сь завж ди на смер­ т е л ь н і небезпеки. А щ о ж грози ть нам на ем іґрац ії у в ільн и х к р а їн а х? К о м ун істи — наш і вороги — д ію ть у нас п ід носом, їзд я ть траками, лопатам и р озч и щ а ю ть сніг, засапую чись, пхаю ть авта під гору, щ об т іль к и перем огти нас своєю брехнею . А ми? Б а й д уж е на те дивимось, «ж м ем о » грош і у киш ені, мріємо за столикам и у к а ф ет ер ія х про У к р а їн у , а наш у пресу не т іль к и не розповсю дж уєм о, а л е н а в іть самі н е читаємо. Ч и ми мусимо уч и ти сь у ворога, чи ворог м ож е м уси ть суш ити собі голову, як перемогти нас, я к у б хи тр ість вигадати, щ об ском пром ітувати нас та наш у правду? З апитую читачів «А в а н га р д у », чи багато сум ів ськ и х осередків р о зр а х у в а ли сь за ж у р н а л і в за га лі за всі видання, щ о їх видав та вислав Ц К С У М -у ? Ч и багато приєднуємо нових п ередп латн и ­ ків д ля свого ж у р н а л у та чи р о зр а х у в а ли ся з боргом за нього? К н и ж к и та преса з неба на падаю ть. ї х пиш уть, д рукую ть, ба­ гато д ум аю ть та працюють. К о ж н а кни ж ка, кож н а н аціон алісти ч­ на ук р а їн ськ а газета — це гострий удар по ворогові. А л е щ о вар­ тий той удар, к о ли він л е ж и т ь мертвим тягарем в сум івськи х осередках, припадає пилом ? М ож е, нареш ті, пробудяться від бай дуж ости, н ех от і та н а ц іон а льн ої б езд ія льн о сти всі «га р я ч і патріо­ ти » і п р и хи льн и к и ук р а їн ськ ої н а ц іон а льн ої справи? Н е смісмо х в али ти ворога за його ініц іятиву, а л е й не сміємо його ініц іяти ви проходити мимо. Н а його ін іц іяти в у відповідаймо подвійною, потрійною ! Л и ш е тоді не б уд е нам соромно і викона­ ємо наш н ац іональн и й обов’язок. А сьогодн і нам дійсно є сором­ но від того стану. Н е пиш емо т ут н ія к и х закли к ів. К о ж н и й н ехай сам подум ає — та й міцно!

Н а пр отир осій сьном у в ід т и н н у :

Сум У боротьбі проти російського імперіалізму (Сумівці на передньому фронті) М осковськи й ім п ерія лізм , з допом огою зрадників ук р а їн ськ ого народу, зруйнував ук р а їн сь к е д ерж ав н е ж иття. Х о ч д ерж ав а ук р а їн ськ а впала, а л е свящ енна боротьба ук р а їн ськ ого народу за С ам остійну С оборну У к р а їн с ь к у Д ер ж а в у н е припинилась. У к р а їн а с т о їть у п ерш и х л а в а х міцного, єдиного ф р о н ту А Б Н проти московського ім п еріалізм у, проти «м оск ов ськ ої к у л ь т у р и ». Щ е недавно та к і народи, як п оляки , ч ех и та ін ш і ор ієн тув а ли ся на «р о с ій с ь к у к у л ь т у р у » та стави ли спротив наш им в и зв ольн и м змаганням, а сьогодн і в ж е на в ласн ом у т іл і в ід ч у л и «к у л ь т у р у » росій ського ім п ер ія лізм у і теп ер вм икаю ться в неперем ож ний ф ронт А Б Н д л я боротьби проти м осковського поневолю вача. В тій б ор о тьбі передове м ісце займає ук р а їн ськ а м олодь, зокрем а 90

сумівці. Вони ведуть на ем іграції вперту і ж орстоку ідейну б о ­ ротьбу проти -російського ім п еріалізм у, проти «п еред ов ої» росій ­ ської к ультур и . М о ск а л і всіх мастей, білої, брунатної, чи черво­ ної, наступаю ть єдиним ф ронтом на український визвольний рух, а к о ли їм не вдається осягти ус п іх у в чоловій атаці, вони в ж и ­ вають хи тр и х маневрів, замасковую чи свій наступ під ш ильдом <культури». Н а перш ому місці єдинонеділим ці завж ди ставлять московський «'культурн и й » центр — М оскву, щ об тим самим при­ низити, спаплю ж ити та скомпромітувати центр к ультур н о го ж и т­ тя на сході Европи — столицю У кр а їн и м. К иїв, підірвати його значення у визвольн ій боротьбі У країни. Ч ервон і та ч о р н о-б ілі росіяни розповсю дж ую ть свою згубн у «к у л ь т у р н у » о тр ут у по всьому світі різними ш ляхам и і способами. Ось щ о вони, напри­ клад, п иш уть про «О ч аг руськой к у л ь т у р и » в часописі «Н аш а га­ зета», щ о виходить з допомогою М оскви в Аргентіні, та в ж у р ­ н алі «С л а в я н с» ч. 6 за 1954 рік: «Д ж е р ел а н аціональн ої російської к у ль т у р и зродилися на мос­ ковськом у ґрунті та розповсю дились на всю Східню Европу, П ів ­ денні країни та П івденно-східню А з ію . . . Б ур х ли в и й розвиток російської нац іональн ої к у ль т ур и пов’язаний з піднесенням на­ ціонального д ух у, який стався у в и слід і перемоги на К у л ік о в ськом у полі у 1380 році. Устійнено, щ о перш им друкарем книж ок був не Іван Ф едорів, який кинув М оскву, а ле який, як росіянин, багато попрацював д л я освіти У країн и . Перш им друкарем був М аруш а Неф едоєв. який розпочав друкування задовго до Ф е д о р ов а... Одним з н ай більш освічених лю дей свого часу був цар Ів ан I V -ий, що його н азвали за беззастереж н у боротьбу з реакційним боярством, Грозним, Ц ей цар був н ай більш и й прогресивний діяч того ч а с у . . . В ін розпочав в ели к у історичну справу створення ц ентралізованої держ ави Русі, до як ої т я ж и л и українці, білоруси , південні с л о в ’яни, греки, молдави, в олохи , народи П івнічного К а в к а зу та Закавказзя. Вони д и ви ли сь на російський народ, як на свого захисника, як на захисника їх н ь о ї к ультур и , яка розви­ в а ла сь і к в ітла під впливам и росій ської к у л ь т у р и » . . . О сь так нахабно, б р ех ли в о і х в альк ув а то п и ш уть червоні і б іл і м оскалі про в ла сн у к у ль т у р у . І проти т іє ї осла в лен о ї культур и , к у л ь т у ­ ри «стар ш ого» російського «бр а та » на всіх відтинках завж ди ви ­ ступаю ть сумівці. В 1954 році монархічний табір в А в ст р ії улаш тув ав свято «Д ен ь Русской к у ль т у р и », з допомогою ук раїн ож ера А рхиєпископа Стефана. К райовий К ом ітет С У М - у негайно приступив до протиакц ії і виготував листівки — відозви до неросійських народів. У ли стів к а х б у л а вияснена мета, з якою організовую ть м онархоім періялістичні к о л а це свято. Тр еба сказати, що в А в с т р ії є на сьогодні щ онайменш е дві тисячі тих, які вваж аю ть себе «р у сь к и ­ ми», аше чистокровних м оскалів сеіред них приблизно до 20"/о. Р еш т у ж складаю ть «самоотвєрж онниє м алороси», щ о п еребували в різн и х «р а н га х » у армії Денікіна, В р ан ґеля та п р и їха ли з Ю го­ сла в ії до А встрії, пописавш ись перед тим там у корп усі Рогож іна, винищ ую чи в перш у ч ергу не ком уністичну партизанку Тіта, а невинне ю гославське населення. С ум івські листівки б у л и конкретні і змістовні та викривали весь зміст не т іл ь к и свята «Д ен ь Р у с ь к о ї к у ль т у р и », а л е і зміст московського ім періялізм у. Ось щ о писали сумівці у стократно 91

скороченому календарці м осковського злочинства, видрукованом у у ли стівк а х: «8-го березня 1169 р о к у А н др ій С у зд а льськ и й зруй н ував К иїв. Л ітопис оповідає: Я к дика орда л ю ту в а ли су зд а ль ц і в К и єві, два дні грабували вони місто і руй н ув а ли церкви, вбивали громадян, не маючи ж а л ю ні до дітей, ані до старих.

1685 року к н я зь Борятинський вирізав на У к р а їн і 15 ти сяч л ю ­ дей і питав д о зв о лу у царя на те, щ об „В и а ґч і виж єч всєх ук р а їнцев на 150 вьорст в округ К и єв а ” .

1686 р о к у М осква підкупом о в о л о д іл а У к р а їн ськ о ю Церквою , за­ плативш и П а т р ія р х у Ц аргородськом у за підписання А к т у п ере­ д ачі з сорока соболів і 200 червонців.

1688 р о к у М осква зам ордувала борців за н еза леж н ість Д он у — А там ана Лаврентієва, військового старш ину Ч орноусова та інш их.

1707 року боротьба донців за н еза леж н іст ь Д ону під проводом Бул.авіна б у л а М осквою ж орстоко придуш ена. Помста М оскви б у л а ж а х ли в а . П о наказу П етра 1-го зруйновані станиці по Х о п ру. М едведиці, Б у з у л у к у , А н дару, Д ер к у лі і К а ли тв і. Т р у п и за­ мордованих на ш ибеницях п уск а ли вниз по Д ону на п лотах. В и­ нищ ено до 8.000 козаків.

1709 р оку м оскалі зр уй н ув а ли столицю Гетьм ана М азепи Б а т у рин і винищ или в сіх меш канців, а їх н і труп и б у л о п ущ ен о на п л о т а х по Сойму. В червні 1709 р оку м о ск а лі при допомозі того­ часного Г ула я , полковника Галанв, о бд ур и ли запорожців. І тих, що п овіри ли на московське слово і ск л а л и зброю, ген. Я к о в лєв наказав визначних закувати в кайдани, а реш ту замордувати на місце; одним р уба ли голови, ін ш и х віш али, а тоді на п лот а х п ус­ ка ли по Д ніпру і м ертвих козак ів викопували та в ід р уб ув а ли їм голови.

1720 року М осква зн и щ и ла К о з а ц ь к у А в т о к е ф а л ь н у Ц ер к в у на Дояу. 1721-25 pp. десятки тисяч козак ів на прим усових роботах поховали свої кості в б олота х П івн очі при будові П етербургу.

1775 р оку м оскалі зр уй н ув али З ап о р ізьк у Січ і цим прим усили запорож ців в к іл ь к о с т і 40.000 піти на еміграцію До Туреччи н и . К ош ового З ап орізької С ічі К а льн и ш ев ськ о го б у л о заслан о на д осмертну к атор гу в Соловки.

1858 р ок у під тиском м осковських репресій 200 тисяч черкесів п іш ло на еміграцію в Туреччи н у.

1919 р ок у м оскалям и б у л о замордовано Г о л о в у К у б а н сь к о ї Ради Н. Р я бо в ола і член а Ради А . К у ла б у х о в а , а 12 ч лен ів Ради заа­ реш товано і вислано до Туреччини. Вбивство П етлю ри , К он овальц я, процес С В У , ш тучний голод на К уба н і, Д ону й У к р а їн і, вбивство у Вінниці, в Катині, десятки і сотні тисяч розстрілян и х, м ільй он и запроторених на С оловки й Сибір, винищ ення татар, інгуш ів, чеченців... Такою М осква б у­ л а і б у д е!» Д у ж е характеристичну і зм істовну л и ст ів к у написали сум івці в А в ст р ії російською мовою під н аголовком «С щ о о „русской к у л ь т у р є ” , о єйо творцах». Листівка д у ж е гостра, безком пром ісова і ф актами з «р осій ськ ої к у л ь т у р и » нещ адно разить ту ж таки росій ську к у л ь т у р у та її творців. О сь деякі витяги з т іє ї листівки: «Щ о має загальн ого „росій ська к у л ь т у р а ” з князем У к р а їн и Володимиром В ели ки м та к ультур о ю , створеною україн ськи м на­ родом під захистом його та його потомків?

92

Х іб а т іл ь к и те, щ о в н ук М он ом аха А н д р ій С у зд а льськ и й в 1169 році 8-го березн я „в зя в К и їв приступом ” , забувш и д л я свого со­ рому, щ о він вн ук М оном аха, та д озв о ли в терміном 3-ох днів грабувати і забивати населення. П ограбован і б у л и Десятинна Ц е р ­ ква, збудована Володимиром, С оф ій ськи й Собор — Я рославом , згр абували і за бр а ли образи, ризи, книги, дзвони. Ч и м ож е те, щ о цар Ів а н I I I, з допомогою крим ських татар спустош ив У к р а їн у та за «н ев тр уч а н н я » одерж ав від хан а М е н г л і Гірея золо ті ч аш і з ограбованого х р а м у св. С о ф ії у К иєві. Щ о мас за га льн о го „р у ськ а к у л ь т у р а ” з к у льтур о ю , створеною народом Г р у з ії та його вели ки м царем Давидом Б удівником і Т а ­ марою П р еобразувательк ою ? Х іб а ли ш е те, щ о п ісля загарбання Г р у з ії росіянами б у л и зни­ щ ені в ел и ч езн і ц іннощ і грузи н ського народу в г а л у з і л ітер а ту р и і мистецтва. Х іб а росіянин П у ш к ін не написав н а й більш хам ський вірш , п аплю ж ачи п о н ев олен і М осквою н еросій ські народи: „П а сітесь мірниє народи. Вас н е п робудіт ч есті к л іч ? К чему стадам дари свободи? ї х д олж н и рєза ть і л і стріч, Н аследство іх із рода в роди Я рм о с погрєм уш кам и да б іч ” . І, як невм олим е мементо, загри м іли вогненні слова Ш ев ч ен к а у від п овід ь П у ш к ін у : «С хам ен іться, б у д ьт е лю ди , бо л и х о вам б у д е !» Р о зк ую т ь ся із кайданів заковані лю ди ». О сь такі гострі, зн и щ ую ч і листівки, я к і до кін ц я здемасков.ують та викриваю ть р осій ськ у к у л ь т у р у і ім п еріалізм , виготовив К р а ­ йовий К о м ітет С У М - у у А встрії. В ли ст ів к а х подана і р о д о слов ність ім ператорського російського двору. З тими листівкам и п іш ли сум івці на залто, де в ід бувалося свя­ то «р о с ій сь к о ї к у л ь т у р и ». П о р еф ер а ті роздали присутнім. П ояв а сум івців та роздані ли стівки зден ерв ув али н а ст іль к и р осій ськи х неділим ців, щ о вони на п очатках не знали, як реаґувати. А л е , на диво, поява сум івців та ли стів ок в и к ли к а ли також н евдово­ лен н я і серед «п ост у п ов и х » українців, я к і говорили, щ о « х л о п ’я ­ чими вчинками сум івці л и ш е вм ію ть зривати». Т а к в и слови вся сучасний в. об. голови У Ц Д О А ред. Г ільо в .

19.

9. 54 р. знову відбувся подібний концерт, на якому, крім москалів, в з я л и у ч а сть родина п -в а К ри вен ків, отамана т. зв. донської станиці та церковний х о р В ан К ю тсем під керівництвом полк. Ч ерниш а. Х о р складається з народів, п он еволен и х моска­ лями. У за л і знову з ’я в и ло сь чим ало українців, за ц ік а в лен и х «в е ­ ликою р уською к у ль т у р о ю ». П еред початком концерту п ояв и ли ся сумівці та р о зд а ли присутнім листівки, в я к и х пи салось: «З а н а ­ казом К р е м л я яничари ук р а їн ськ ого народу ти п у Р и ль сь к ого , К орнійця, Галана, К о зла н ю к а та інш. створю ю ть теп ер «сов єтськ у к у л ь т у р у ». П оява сум івців ви к ли к а ла р ізн і настрої та наставлення. О дні лю то ш и п іли : «О п я т ь самостійники! Н адо п озвать австрійскую п о­ ліцію , надо п о ло ж іт ь конєц сепаратістам ». Ін ш і ж к р и ч а ли : « У к ­ раїнська м о ло д ь не спить! Вона знає, чого хоче. Дайте б іл ь ш е ли стівок, ми їх інш им передам о!»

93

Т а к ! У к р а їн сь к а м о ло д ь не спить. В она знає, чого вона хоче. О ч о лен а С У М -о м , п ід керівництвом ук р а їн ськ ого рев олю ц ій н ов и зв оль н ого р у х у , вона завж ди дає ж ор сток у в ідсіч різним о к у ­ пантам та «к у л ь т у р а м » п оневолю вачів. У к р а їн сь к а м о ло д ь пер­ ш ою з перш и х стоїть у ж орстокій боротьбі з окупантом У к р а їн и на Р ід н и х З е м ля х — червоним м осковським ім періялізм ом . У в сіх к р а їн а х світу С У М високо тримає прапор боротьби, на як ом у написано: «Ч е с т ь У к р а їн и ! — Готов б ор о н и ти !» А л е не т іл ь к и С У М м усить боронити. В ін м усить завж ди бути в актив­ ному н аступ і проти м осковського ім п ер ія лізм у , як и й просм и куєть­ ся під п лащ и к ом «р у с ь к о ї к у ль т у р и ». П р їїк ла д тому показали сум івці А в стр ії.

Ю нацтво С У М - у в Б е л ь г ії м аніф естує

94

Спорт: Проф. д -р Е. Ж арський

З історії фізкультури за княжої доби Бути постійно готовим боронити зі зброєю в руках свою Б а ть­ ківщину — ось головн е гасло ц ілого життя кн яж ої доби. Ц я по­ сіпш а готовість вимагала від україн ськи х друж инників зап равля­ єшся із ранньої молодости до боротьби з наїзниками, вправляти <і " ї м’язи д ля кращ ого володіння мечем, ратищем, копієм, стрі­ лено, луком, вміти їздити справно верхи; треба думати, що все її' на леж а ло до програми обов’язкового м ілітарного ви ш колу то­ дішньої молоді — отж е мало суворо прикладний характер. Та побіч цього прикладного характеру знаходимо й розваговий характер у заняттях кн яж и х друж инників чи українського нагс'тення; з розваги — через постійний виш кіл — доходи лось до військової сгіравности. Якими ш ляхам и йшов цей виш кіл — на те маємо лиш е спора­ дичні натяки у літописі. Проте вміння орудувати різними рода­ ми зброї б уло д ов о лі справне, к оли тодіш ні подорожники по на­ ші іі У к р а їн і високо цінили вм ілості наш их дружинників та під­ креслювали їхню ф ізи чн у силу, сміливість, красу. Ібн-Даст (X ст.) згадує, що наші прабатьки б у л и «високі, гар­ ні. сильні, сміливі, войовничі; як у кого вродиться син — він б е­ ре голий меч, к ла д е перед народженим сином і каж е: «Н е за ли ­ шаю тобі в спадщину ніякого майна, матимеш т ільк и те, щ о доЬудеш сам мечем». За його словами, спори виріш увано зброєю: чий меч гостріший — той і має вер х». Такий двобій відбувався п присутності родичів обох суперників. А що спори б ули н евідрадним явищем тодіш нього життя — то й кожний мусів бути приготований добре володіти мечем і виріш увати «н езгідність по­ глядів» з мечем у руці. Б іл ь ш спортове забарвлення ф ехтувальн ого двобою знаходимо у літописі, де згадується про кн язя Василька, Данилового брата, що раз д ля розваги почав двобій з якимсь угорським боярином: добув меча свого играючи на с л у гу королевого, а той ухопив іцит играючи». Ставлення ф ізи чн ої вправности друж инника на першому міс­ ці — характеристичне у ц ілій тодіш ній Західній Европі. Витво­ рилась там певна система лицарського виховання, вершком як о­ го б у л а (під спортовим оглядом ) участь у лицарських турнірах. Великі зв ’язки к н я ж ої У країн и — головн о за Ярослава М удрого ( тестя Европи») з Заходом Европи, численні посольства, постійні виправи українських купців до Н імеччини (Нюрнберґ, Реґенсбурґ, Мюнхен, А в ґсб ур ґ і ін.), Ф ранції, Іт а лії, Мадярщини, Еспанії та інших країн та міст тодіш ньої Европи — м усіли запізнати наших предків з цими всіма проявами життя, щ о ним ж и ла Західня Европа; тим б іль ш е м усіли звернути ув а гу на таке важ не в той час явище, як лицарські турніри та методи виховання молодого лицаря, а також — треба думати — намагалися защіпити їх у княж ій друж ині. Н аш і історичні пам’ятки д уж е мало залиш или нам відомостей про ці прояви у к няж их часах; з літописів зна-

емо, щ о С вятослав Ігоревим почав вою вати в ж е м алою дитиною і за традицією в бою перш ий кидав к о п ’я («с у н у в коп ям Свято­ сла в на д ер ев л я н і копія п о л е т іл а п ом іж в у х а кон ев і й ударила к он я в ноги, бо б ув він щ е м а ли й »); Данило Галицький к іл ь к а л іт ­ нім х ло п ч и к о м в о ло д ів мечем, а його син. Лев, м алим хлопцем ходив у б ій під оп ікою довірен и х бояр. Н е м енш у заправу м али й отроки, дітські боярські діти, щ о го­ т у в а л и сь до ли ц арського стану к н я ж ого друж и н н и к а п ід оком самого кн я зя чи тисяцьких. П р о ли ц а р ськ і турн іри в У к р а їн і зга д ує літоп и с під роком 1150; тур н ір в ід був ся в К и єв і; з нагоди святкування перем оги княз Ізя є ла в а відбувся бенкет: «то д і й угри на ф а р а х (к о н я х ) чи н єк о к а х й гр а ли на Я р о сла в ов о м у дворі, в ел и к а си ла ; к и я н и ж ди­ в ув а ли ся ч и с л у у гр ів і зруч н ості їх і коням їх ». П од ібн і ли цар­ ськ і турнір и знаємо й з Гали чи н и ; П ід мурами Я р о сла в а 1245 р к н я зь Р ости слав зустріч ав ся з Воршем, упав під ним кінь і він розбив собі плече. Справді спортовими розвагами к н я ж о ї доби б у л о полювання завзятими мисливцям и б у л и в ж е п ер ш і наш і к н я зі О л е г т* Ігор, не менш ими б у л и й їх наслідники, про щ о нераз згад уєть­ ся у літо п и са х (к н я зь Д ан и ло саме на ловах знайш ов підходяч місця на буд ов у твердинь Х о лм , Л ь в ів та інш., а я к в ін ш о м у мі­ сці згадує літоп и с (п ід 1255) «вбив рогатиною три д и кі кабани в гр убеш івськ и х л іс а х »), і В е л и к і м и сли вські осяги має за собою к н я зь В олодим ир М оно­ мах, про щ о читаємо в його «П о у ч е н іє д ітя м »; це наче п ерш ий в іст о р ії ф ізи ч н о ї к у л ь т у р и У країн и , а то й С х о д у Европи «спорто-1 вий З в іт» ю нязя-спортовця-м исливця й заразом довідника дл м олоди х друж инн и к ів-сп ор товц ів к н я ж о ї доби. «Л е н о с т ь бо всем у мати .. . да н е заєтанет вас сонце на постелі. Т а к б о отець мой деяш ет бла ж ен н и й і в сі добрі м уж і соверш енії. І седш и дум ати з друж иною , й ш л и лю д и оправливати, й л и на лов їхати, й ли поездити . . . А се т р у ж а х с я серод в Ч ерн и гове . . . конь ди ки х євоіма рукам а єв я за л єсм в п ущ а х, 10 и 20 ж и в и х конь, а кроме того и ж е по Роси єздя й м ал єсм своїма рукама т е ж е к о­ ни дикие. Т у р а мя два м етала на р о зєх а з конем, о л е н ь м я оди: бол, а два лоси один ногами, а д руги й рогами бол, веп рь ми на, берде меч оття л, медведь ми у к о ле н а подклада ук уси л, л ю т и ” звер ск очи л к о мне на берди і конь со мною поверж е; і Б о г н евреж ена мя соблю де. І с коня много падах, го л о в у єи р и зб и х дважди, і руце, і н озе св ої вередих, н е б лю д а ж ивота своєго, н е щ адя голови своєя. Є ж о б и ло творити отр оку моєму, то сам єсм створи л дела, на войне і на лов а х, ноч і день, на зною і н а зиме, не дая себе у п о к о я . . . в есь наряд і в д ом у своєм, то я тв ор и л єсм, і в л о в ч и х довчий наряд сам єсм д ер ж а л, і в коню сех, і о соколах, і о нетребах .. . Смерти бо ся, дети, не боя щ е н і рати, ні о т звери, но м уж ек ое д ело творите, к а к о ви Б о г подасть . . . » Ц ін н е це п оучен н я дає нам образ способів п олю ван н я — зі со­ колам и, яструбами, кінно й піш о. З ін ш и х згадок у літо п и сі зна­ ємо, щ о д л я полю ван н я б у л и п ризначені окрем і слуги : ловчі, псарі, сокільн и к и , яструбники, р и б а лч і кон ю ш і (к н я зі м а ли в ели ­ к і к ін н і стада — в Р а х н а х на Ч ерн ігів щ и н і, в П ерем ищ ині — Н егрибка, Гійсько, Б уців, Торки, Витош инці, Даровичі, Батичі, М а л кови чі); сама кінна їзда б у л а у л ю б ле н о ю розривкою н а ш и х кн я­ зів (ул ю б лен и й к ін ь кн. О лега ), сам к н я зь М он ом ах згадує про те, 96

що «із Ч ернігова в Київ, к отцу, п ереїхав днем до вечора» (ок. і 10 к іл.); кіннота р озви н улася б іл ь ш е під напором степових диких племен, татар, щ о в ж е з 2-3 року ж иття заправлялися у кінній i їді; їх н і дівчата й ж інки б у л и також добрими вершниками, що ю в к о скачуть на конях, як м уж чини». П рихід варягів в У к р а їн у збільшив нашу веслярську потенцію п надав їй оф ензивний характер. О панування греблярського ми­ стецтва щ е від д о-к н я ж ої і кн яж ої доби широкими масами д р у­ жинників задерж алося до козацьких часів; воєнні виправи ук р а ­ їнської водної ф л ь о т и л ії (ладья, суд, насад, павозок, учан, струг що приводилися в рух веслами або вітрилами — парусами) на південь, у Грецію, б у л и не т іль к и верш ком м ілітарної стратегії, иле й спортової еправности. В ід да ль К и їв — Царгород п ереи ли п;їли наш і друж инники в д ов о лі ш видкому часі; н аглі наскоки па зворотних суднах заскакували неприготованих на те болгар чи греків. Наші старі перекази зали ш и ли нам згадку й про те, щ о веслпрським д ілом займалися й жінки; переказ про О льгу-п ер ев ізнпківну — найкращ ий цього доказ. (П ідкресли ти треба щ е й те, що човен був її знаряддям відплати за смерть її чоловіка; приказала сісти вельм ож ам Д еревлян у човен і скинути їх у ям у та живцем закопати). У зв’я зк у із цим переказом годиться відзначити одно місце, що підкреслює високий стан гігієни в кн яж ій добі; літопис зазначає, що О льга . . . з в е л іл а приготовити Д еревлянам лазню і сказала: — Вмившись, прийдіть до мене. С ильно напалили в лазні; і нвійшли деревляни, і почали митися. І зам кнули лазню за ними ii вона (О льга ) зв е л іла запалити її від дверей; і там вони всі до­ горіли». Із цього опису можемо додуматись, щ о лазн я знаходилася в окремому будинку, призначеному виклю чно д л я к у п елі; як воно а д еталях виглядало, з якого часу будовано в У к р а їн і л а з н і — па це бракує нам д ж ер ельн и х відомостей. М огло це бути або ста­ рим у нас звичаєм — відмінним, як на Заході, де навіть на коро­ лівськи х дворах не вваж али потрібним купатися чи зміняти п лат­ тя (в історії З ах о д у згадується, щ о королева раз у рік переби­ рала с о р о ч к у . . . ) , або могло це прийти із варягами (де здавен давна існували народні лазні), чи з Греції, з якою О льга б у л а в ж ивих зв ’язках. В дальш ом у місці цього переказу зустрічаємо згадку про триз­ ну; « . . .приготовте багато меду коло города, де ви (Д еревляни) вбили мого чоловіка, щоб мені поплакати на його м огилі і уладити тризну своєму ч о ло в ік о в і» « .. .і п о в еліл а насипати вели к у м огилу; а коли вони насипали, з в е л іл а починати тризну. Потім деревляни гіли пити». М ало маємо точних даних про те, щ о складалося на тризну; були це, мабуть, своєрідні ігри, щ о м ож уть нагадувати грецькі ігрища над могилами пом ерлих з кулачництвом, бігом, метами, іграми, танками чи хороводами. До недавна задерж алися щ е по­ дібні помилки на Д алеком у Сході, серед томош ніх прастарих п л е ­ мен, щ о в їх склад входять: дуж ання, перегони, воєнні танки, забави, гри тощо. Із зацитованих слів літоп и су виходить, що тризна» попередж увала споживання їж і й напоїв (подібно, як те­ пер, хоч це м ала аналогія — найперш е відбуваю ться змагання, а після них прийняття).

97

Зустріч із греками та ордами Сходу, щ о напастували українські зем лі від ранньої її історії, спричинилися до розвитку дужання. Я кщ о слуш но інтерпретувати звороти в Лаврентіевськом у літописі під роком 6500 (992): .. .«пустиш а я к собе, и ястася, почастося крепко держ ати и удови П еченези в рук а х до смерти, і удари ним 0 зем лю . . » — а в другому місці: « . . . Видим бо ігрища утолочена, 1 лю дей много множество, яко упихати начнуть друг друга, позори даю щ е от беса замиш леного д е л о .. .» — то маємо тут до д іла з тим родом дужання, щ о був відомий у старовинній Грец ії з од­ ного б ок у й у народів С ходу — з другого. У перш ій записці треба думати про т. зв. поясну боротьбу, яка поширена б ула з давендавен на С ході від Китаю, Я п он ії по Персію, М а л у А зію й Грецію і задерж алася в У країн і по сучасні нам часи (вм іло нею оперував у своїй початковій важ ко-атлетичній кар’єрі І. Піддубний та ін­ ші, — як також залиш ки цього роду думання по ярмарках в У к р а їн і й по сел а х ); у другій записі — говориться мабуть про т. зв. боротьбу стіжка на стіжку, (два в ели к і гурти — д еколи ц ілі села — напирають один на одного), дуж ання, щ о задерж алося до­ в о лі довго в М осковії, а на У к р а їн і гля д іл и на те, як на «н е к у л ь ­ турне видовищ е», гідне т іль к и москалів. Д уж ання, трактоване як двобій, в и ріш увало нераз д олю війни м іж українськими військовими й східніми ордами; підкреслю ється це в літописі, к о ли згадується про вій н у Володимира з печені­ гами — перемога українського воїна над печенізьким силачем, чи двобій Мстислава з касозьким князем Редедею. Н е менш відоме б уло в кн я ж ій добі й навкулачництво (бокс). М у с іл о воно бути дуж е поширене серед народу, коли ростов­ ський М итрополит К и р и л в 1274 р. нап’ятновує к у ла ч н і бої в Ростові й Н овгороді; «щ е до нині задерж али ся бісовськії обичаї трекляти х єл ли н ». В Корм чій книзі (збір церковних законів) знаходимо ріш ення, яке карало виклю ченням із церкви кожного, хто буде займатися «такого роду забавами». Н е менш цікава є одна згадка з літоп и су про м’яч; при описі битви під П ерем иш лем 1097 р. каж еться, щ о «так збили Угрів у м’яч, як со к іл збиває галиц і». Б рак вичерпних д ж ер ел не дозво­ л я є нам подати бли ж ч и х даних про те, до чого і при яки х нагодах чи грах його вж ивали. А шкода! М ож ли во, що знали м’ячеві гря, поширені в ж е з давен-давна в західній А з ії; мож е вж и вали їх дівчата при забаві і грищах — а ле те все ли ш е додумування, на які немає точних доказів. Мандрівництво — хоч і пов’язане з паломництвом, зали ш и ло нам вартісні описи подорожей до Є р усали м у ігумена Данила ( X I I ст.), де автор виступає як вели ки й патріот кн яж ої Р у си -У к р а їни. Знову ж, князь Володимир М оном ах підкреслює, щ о «13 літ перевів на лов а х і мандрівках; «в с іх їх зробив я д уж е багато: 83 великих — а реш ту менших не пам’ятаю ». Зимова поіра м ож е не б у л а така активна, як літня, проте у великом у значенні і пошані б у л и сани, к о ли і князів хоронили «на са н ях» (щ е до нині задержався цей звичай на Г уц ульщ и н і). Висновки: Ф ізи ч н а к у ль т ур а кн яж ої доби стояла на високому рівні й не уступ ала Заходові. У с і заняття служ и ли одній меті: Оборона Батьківщ ини й перемога над наїзниками; розваговйй х а ­ рактер був пов’язаний з релігійно-обрядовим и відправами.

Різне:

„ і і и м 2> і я н а д о ч к а ” Президент університету Ф і ­ ліп п ін д -р В іт а л ь Тан в и голо­ сив промову до член ки н ь у н і­ верситетського ж іночого к л ю бу, в якій вказав на те, якою повинна бути дівчина, радше якою він собі уя вля є свою «в и ­ мріяну д оч к у» (дочки він не мас, а сипа втратив у другій світовій війні). О сь вийнятки з його промови, які напевно ц і­ кавитимуть і наш их читачів. «Н асамперед я заохотив би її і допогім би їй стати серйозно релігійною , бо я знаю, щ о р е­ л ігія є найпевніш ою опікою, яку я собі м ож у уявити д ля неї. Знаю, щ о к о ли вона поставить­ ся серйозно до р елігії, то знай­ де в ній велике д ж ерело поті­ хи й сили. Я був би певний, що коли вона буде в клопотах, вона знатиме, щ о робити: якщ о буде в нещ асті, матиме досить сили, щ об його перенести. В о ­ на м ож е бути д алеко від м оїх очей, від мого догляду, а ле я б уд у спокійний, щ о їй не гро­

зить небезпека. В р е л іг ії є л о ­ гіка і я хотів би навчити її тієї логіки. Б удучи освіченою, вона повинна знати р елігію з точки п огляд у освіченої людини. К о ­ ротко каж учи, р ел ігія б у л а б її неоціненною власністю, найміцнішим її знаряддям, ї ї най­ більш ою Гарантією щ астя». Говорячи про чоловіка, якого повинна б вибрати собі його ідеальн а дочка, д -р Тан з ж а ­ лем відмітив зростаю чу тенден­ цію м олодих дівчаті щ о вони д озволяю ть своїм знайомим хлоп цям поводитися супроти них свобідно. «Н а цю свободу, як у так часто зображ аю ть в американських кінах, — гово­ рив він, — в цьому краю не ди вляться прихильно. Дівчина, що дозволяє на таку свобідну поведінку, (незабаром втратить пош ану того самого муж чини, щ о втіш ається тією поведінкою. В ін почне незабаром сум н іва­ тися в її чесноти і в сталість її характеру».

Кава і цигарки шкодять Д -р Л ев Старрі, професор х і­ р у р гії університету О клагома в С ІЛ А , заявив, щ о за останніх десять років д у ж е пош ирилась недуга б оляк а (уль ц ер ) в ш л у н ­ к у й киш ках, а вж е справжнє спустош ення чинить вона м іж жінками, бо сьогодні ш п и таль­ ні статистики виказую ть, щ о на кож ні чотири занедуж ання одно припадає на ж інку. Н а його думку, головною при­ чиною того явищ а є той факт, що серед ж інок останніми р о­ ками д уж е поширився звичай

курити цигарки. К у р я т ь та при том у п ’ю ть каву. К іл ь к а років такої комбінації неминуче спри­ чиняє кривавлення боляка. Бо кава, цигарки й коктей лі п о б уд ж ую ть витворювання в ш л у н к у гризучих соків, а ті в свою ч ергу тягнуть за собою хворіння на боляки. Порада д-ра Старрі — н е к у ­ рити й м ало пити кави. А к о­ ли вж е курите і п ’єте к а в у — н іколи не на порож ній ш лунок, обов’язково щ ось треба перед тим з’їсти.

99

Д ип лом ати і конф еренції В час відомої конф еренції «В е л и к о ї Ч в ір к и » в Б ер лін і американський щ оденник «Ю . С. Н ь ю з» вирахував, що від 1946 р. захід н і альянти зустрі­ ли ся з москалями на різн и х конф еренц іях 3.082 рази. На цих зустрічах виголош ено 120 м ільйонів слів. Ц я словесна стрілянина вимагала 11.400 го­ дин, а якби б ула награна на платівки, ми с л у х а ли б її впро­ д овж 15 місяців. Підготовчі п е­ реговори до берлінського збіго­ вищ а вимагало 525.000 слів, ви­ голош ен их у часі 50 годин, т іл ь ­ ки д л я того, щ об вирішити, чи зустріч «Ч в ір к и » відбудеться в східньому, чи західньом у Б ер­

лін і. Н азагал справа об’ єднан­ ня Н імеччини б ул а досі обгово­ рювана на 1.380 сесіях і дала світові 43.500.000 слів, викинених на вітер. У кла д ен н я пере­ мир’я в К о р еї б у л о попередж е­ не 575 засіданнями, на як и х делеґати обм інялись 18 м ільй он а­ ми слів. А ск ільк и б у л о стра­ чено часу на «н ім и х» засідан­ нях, к о ли представники сторін просиділи, не промовивши ані слова? Справу атомової конт­ р о лі обговорювано на 2.072 за­ сіданнях, на яки х виголош ено 6.500.000 слів. Дипломати — це справді витривалий і терп ели ­ вий народ.

З д ія ль н о с ти С У М -у :

В ЦЕНТРАЛЬНОМУ КОМІТЕТІ СУМ -У П ОВІДОМ ЛЕН Н Я В ід Ред акц ії: Подаємо скоро­ чено зміст обіж ника Ц К С У М : У вересні 1954 р. в Лондоні (А н гл ія ) відбувся І І І - й П лен ум Ц ентрального К ом ітету Спілки У кр а їн ськ ої М о ло д і з участю голови, керівників відділів та член ів Ц К С У М -у , а також го­ лови К он тр ольн ої К о м ісії Ц К С У М -у . Разом б уло 11 учасни­ ків. П лен ум Ц К заслуха в та в за ­ гальном у схвалив звіт голови Ц К С У М -у про загальний стан діяльности С У М -у в 14-ти к р а ­ їн а х Европи й за океаном. Т а ­ к ож були за слуха н і звіти: к е­ рівника внутріш ньої д іяльн о с­ ти, генерального секретаря та керівника орг. відділу, керівни­ ка в ід д ілу фінансів, керівника зовніш ніх зв’язків, керівника в ід д ілу інф ормації й преси, к е ­ 100

рівника в ід д ілу юнацтва. К р ім того, б у л и розглянені справи про стан роботи інш их від ділів Ц К С У М -у та ухвален о поста­ нови щодо всіх поруш ених справ на П ленум і. Зокрема стверджено, що: 1. СУМ вірний Зверненню Вою ю чій У к р а їп і та згідно цьо­ го реалізує свої програмові зав­ дання.

2. В організаційній д іля н ц і по деяки х К К С У М -у акції при­ єднання старшої м олоді не ви­ конано та є застій, а то й змен­ ш ення чи сла старших. Ц К на­ мітив заходи д ля виправлення цього стану.

3. Натомість організаційний ріст юнацтва С У М -у по деяких країн ах збільш ився в три або чотири рази. Намічені ш лях и д альш о ї розбудови ю нацької

Доріст під час Різдвяної Ялинки

в Іііґольш тадті

(Німеччина).

активністю: всюди с у м ів ц і пе­ мережи та забезпечення відпо­ ребирають на себе ініціятиву в відними кадрами виховників. загально - українських акціях Зазначено, що не всі Крайові політичного значення, в к у л ь ­ Комітети своєчасно використа­ ли ті матеріяли, які Ц К виго­ турно-освітній та харитативній товляв та розсилав для праці. роботі, в допомозі різним ук р а ­ їнським установам та окремим П лен ум зазначив, щ о табодеи особам. юнацтва С У М -у е одним з най­ кращ их засобів виховання до­ Там, де вибрано здібних к е ­ росту на чуж ині. З цією метою рівників С У М -у , що відповіда­ ухвалено, іцоб кожний К К при­ ють свойому призначенню, там ступив до підготовки устатку­ С У М відограе доміную чу ролю вання л іт н іх таборів заздале­ в житті української громади. гідь з початком року. З практики видно, що в д е­ У хв а лен о створити «Ф о н д яких країнах підупала дисци­ Ю нацтва» при Ц К С У М -у з плінованість і активність того мстою ф інансування роботи чи іншого осередку С У М -у з централі ю нацьких відділів та причин лінивости чи амбіції го­ видавничої діяльности. лови чи активу осередку, що 4. Стверджено, іцо майже по призвело до бсздіяльности всіх ч лен ів осередку. Противники всіх країнах українського ж ит­ тя С У М , а зокрема провідні та вороги С У М -у використову­ кадри, актив С У М -у й осеред­ ють це д ля підриву авторитету ки, відмічаються динамічною ц ілого С У М -у .

101

К райові Комітети С У М -у по­ винні пожвавити й поліпш ити роботу сумівців та подбати про тісну й гармонійну співпрацю з українськими установами.

5. Тому, що в багатьох ви ­ падках виявлено, що по деяких країнах занедбано освітньо-ви­ ховну роботу, нема контролі, а актив не цікавиться матеріялами, які висилають Ц К ) К К та взагалі багато не читають брошур, книжок, ж урналів, то­ му д ля поглиблення знання ухвален о звернути особливу увагу на пож вавлення вишк іл ь н о ї і освітньої роботи се­ ред сумівців. Д ля цієї мети ви­ користають сумівці інструкції Ц К і «Н апрямні виховання і виш колу С У М -у ».

6. Ц К всі роки намагається наладнати видавничу д ія л ь ­ ність, а ле поодинокі К К і осе­ редки свідомо цю справу зане­ дбали і підривають матеріяльну ба,зу Ц К С У М -у . Зокрема ж урн ал «А в а н га р д » потребуе на друк поваж ні суми коштів, а ле допомоги від сумівців мало. У хв а лен о усамостійнити касу В -ва «А в а н га р д » та приступи­ ти до акції передплат на ж у р ­ нал серед сумівців і не органі­ зованої молоді.

7. Тому, що К К С У М -у К а ­ нади не мав підтримки від ін ­ ш их К К в спільном у виданні ж ур н а лу д ля юнацтва С У М -у протягом двох років, П ленум ухва ли в передати видання ж у р ­ н а лу до Ц К С У М -у .

8. Зовніш ня робота С У М -у за останній рік провадилася си ла ­ ми К К та окремих осередків С У М -у . Особливо успішною б у ­ л а робота на відтинку зовніш ­ нього зв’язку в С Ш А , А н гл ії, Б ельгії, Н імеччині та частково в Канаді. Вирішено скоордину­ вати зовніш ньо-інф ормативну роботу С У М -у поміж окремими країнами (К К ). Затверджений 102

при Ц К С У М -у «Ф о н д ч уж о ­ мовних видань» поширити та видавати матеріяли д ля попу­ ляри зац ії визвольної справи.

8. П ленум ухвали в відзначи­ ти в літк у 1955 я». 25-річчя про­ цесу С В У -С У М у ф ормі здвигів та маніфестацій, на яких відзначити, що 25 років тому були засудж ені 45 провідних член ів С В У -С У М — професо­ рів, письменників, студентів -на 10 «років політичної ізоляц ії. Вж е минуло 25 років, а жоден не вийшов на волю. Де п оділи ­ ся 45 українських провідників? В Европі силами С У М -у А н ­ глії, Б ельгії, Ф ран ц ії і Н ім еч­ чини в липні ц. р. відбудеться евроцейський Здвиг С У М -у у Ф ранції. Доручено Ц К С У М -у створити підготовчий комітет Здвигу.

9. П лен ум С Т В е р Д И В , Щ О ЧЄ' рез затримку висилки о б т я ­ ж ень деяких К К С У М -у та за­ тримки боргів осередками і К К за літературу, Ц К С У М щодо ф інансів пеіребуває в скрутно­ му матеріяльном у стані. У х в а ­ лен о рішення, щоб виправити стан каси Ц К .

10. П лен ум заслухав ін ф ор­ мацію голови Ц К С У М -у про заходи відбуття чергового Сві­ тового К онгресу С У М -у . В и ­ брано конґресові ком ісії та у х ­ валений плян відбуття.

11. Є всі підстави, щ об С У М мав свої власні засоби на ф іл ь мування картин з життя С У М -у та української громади на ч у ­ ж ині та підтримати роботу « С У М - Ф іл ь м у » в СШ А. За­ тверджено при Ц К С У М -у к е ­ рівником « С У М - Ф іл ь м » В. К о ­ валя, який працює одноразово при ГУправі С У М -у в С Ш А . Д оручено виготувати пляни д ля розбудови. К р ім того на П лен ум і р о згл я ­ нено багато інш их справ С У М -у .

А

Н

Г

Л

І

Я

тети С У М - у чи гром адські д і­ В грудні 1954 року відбулося л о в і комітети у відповідних м і­ в приміщ енні головн ої к ан ц еля­ р ії С У М у Л ондоні чергове за­ сцях. Реш та 37 кліти н — це б іль ш і сідання член ів К райового К о ­ мітету С У М у В. Б рітан ії в або менші Осередки, як і в своїй присутності друзів: Я. Деременпраці є цілком самостійними, ди (Голова К К ), В. Олеськова, хоч у б ільш о сті випадків у в е­ денні виховної сусп ільн о-гр о­ Т. Ф едиш ина, В. Попадинця, Л. К о в а ля , Т. Стасіва і Г. Гусака мадської праці д уж е тісно спів­ працюють з братніми орган іза­ — члени К К . (М. Гринюк і В. М и н ула — не присутні). ціями, як СУБ, О бВ У чи О У Ж . В програмі засідання б ули : М и обмеж имось на даних п е­ звідом лєння голови К К С У М за реведеної праці тих низових клітин, що мають шанси на ц іл ­ піврічну працю, дискусія над заслуханим звідомленням, наміком самостійну працю. Б о в ж е чення п ля н у праці д ля пооди­ ця частина організованих к л і­ ноких від діліа КК до кінця тин мож е дати ясну картину про працю ц іло ї організації, урядової д іяльности К К і б іж у чі справи. протягом перш ого півріччя V I П іс ля вислухання звіту го л о ­ . оїкаденц ії К К . О тж е перечисви К К С У М м іж присутніми ляєм о: В ід булось засідань К о ­ мітетів Осередків 113. Скликано зав’язалася дискусія, в ході ш ирш их сходин сумівців 103. якої б уло обговорено і вияснено багато важ ли ви х д л я організа­ Відсвятковано нац. свят сум івськими силами 48. Відчитано ц ії справ. К ерівники поодино­ доповідей та реф ератів 74. В л а ­ к и х в ід ділів К К подавали п л я ни відносно праці в недалекому штовано платних імпрез (кон­ цертів, вистав) 16. Прочитано майбутньому. доповідей про У к р а їн у ч уж и н ­ В сучасну пору в А н г л ії на­ цям 6. Зустрічей з чуж и н ец ь­ раховується 54 сум івських к л і­ кими нац. організ. молоді5. П ри тин; всі вони провадили працю осередках діє самоосвітніх гурт­ з громадськістю і м іж своїм ків 3. Студію є сумівців на р із ­ членством. О дначе з 54 кліти н н и х високих курсах, англ. і 17 самостійним Л анкам бракує ук раїн ськи х ЗО. сил д ля самостійної сусп ільн оПри осередках існую ть гурт­ громадської та к у ль т -осв ітн ь о ї ки: Х о р ів 4. Драматичних 7. Б а ­ праці. О днак ці клітини не об­ лет н и х 5. Спортових різного ви­ м еж ую ться лиш е виконанням д у спорту 8. Б ібліотеки 18. З а­ внутр.-організаційних зобов’я ­ міток в англ. пресі про працю зань, а ле вони б ер уть д у ж е ак­ С У М -у надруковано 21. тивну участь у праці ц іло ї гро­ Н а й більш активними в праці мади при влаш туванні нац. свят н а леж и ть відзначити осередки чи інш их суспільно-ви ховн и х (в порядку їх чи сел): Болтон, імпрез. П рикладом можна на­ Брадфорд, Редінґ, Бері, Ловтон, вести організування громадян­ О льдгам, Рочдей ль, Лондон, ства на віча з нагоди 300-ліття Манчестер, М іддлетон, Тодм орборотьби У кр а їн и проти М о ­ ден, Вольвергамптон, Гадерссковщини, організоване прибут­ ф ільд , Лідс, Ноттінґгам, Б едтя на Крайовий Здвиг у Н оттіґфорд, Аш тон, та Іртлінґборов. гамі та р о ля С У М -у в орган ізу­ Завдячую чи праці низових ванні громадянства д ля еф екклітин, найкращ е був підгото­ товного переведення імпрез, що ваний та перепроваджений К р а ­ їх підготовляли О круж н і комі­ 103

йовий Здвиг С У М - у в Н оттінґгамі, який знайшов свій широ­ кий відгомін в англійській пре­ сі та навіть в радіо »Б іБ іС і«. Ц е стільк и за працю самих осередків, щ о безперечно не охоплю є дійсно перепровадже­ ної праці, а л е дає ясну картину праці ц іло ї організаційної мере­ ж і С У М -у на Брітанському терені. К о л и прийняти до уваги, що на терені В. Б рітан ії д уж е ма­ л о знаходиться української мо­ лоді, що своїм віком могла б належ ати до С У М -у , то з б іл ь ­ шення членства на 62 д уш і про­ тягом півріччя є поважним п о­ казником у праці. Т а к ож н а ле­ ж иться відзначити започатко­ вану працю в д іля н ц і організа­ ц ії Ю -С У М -у . Однак організа­ ційний реф ерент мусить на це звернути особливу увагу в дру­ гій половині каденції, щ об ви-

користати п ри хи льн ість україн­ ських батьків до С У М -у та ор­ ганізувати їх дітей в окремі ланки при вж е існую чих осе­ редках. Т а к о ж більш е потрібно приді­ лити уваги до організації сум івських кліти н у ти х грома­ дах, де таки немає. П оза розбу­ довою одної ланки до розмірів О середку (Іртлінґборов), орг. реф ерентура в тому напрямі ні­ чого не зробила. Крайовий К о ­ мітет С У М -у в А н г л ії за ос­ танній рік багато допоміг у ви­ данні А ль б ом у Ц К С У М -у та книж ок англійською мовою про голод. К р ім того видав брош у­ ри, картки, стінний календар, різдвяні картки і т. п. С У М в А н г л ії намагається в 1955 р. остаточно оформити ор­ ганізаційну м ереж у ю нацьких клітин, а старш их віком сумів­ ців готується перевести в С п іл­ к у Визволення України.

Б Е Л Ь Ґ І Я В Б е л ь г ії під цю пору перебувас ли ш е 3.340 українців, у тому чи слі молоді від 7 років до 20 нараховується 430 осіб. П ро україн ську громаду в Б е л ь г ії вж е нераз позитивно писала українська преса. А ми хочем о тут коротко зупинитись про д ія льн ість С У М -у , як ск ла ­ дової частини україн ської гро­ мади в Б ельгії. Я кщ о в інш их країнах, крім С У М -у , існую ть інш і молодечі організації, то в Б е л ь г ії навпа­ ки. К р ім С У М -у тут немає ж ад­ ної м олодечої організації. М о ж ­ ливо це і є причиною того, що українська громада така ж иво­ творча і активна, не зважаючи на її м а лу к ільк ість. С У М в Б е л ь г ії здобув ш ирш у симпатію не ли ш е серед укра­ їнців, а й серед чуж инців. С л о ­ во «С У М » д л я багатьох б ельґій 104

ців стало синонімом українця в Б ельгії. Бо й справді, за час діяльности С У М -у в Б е л ь г ії тут здобуто багато успіхів, якими сум івці аж н іяк не м ож уть за­ довольнитись і прагнуть щ е б іль ш е осягнути ус п іх ів д ля справи визволення України. Відрадним явищем є те, іцо оч оли ли керівництво С У М - у са­ ме наш і студенти, які спочатку б у л и робітниками, а потім п і­ ш ли в школи. В 1950 сумівців нараховува­ ло сь 784, а осередків 26, а в 1954 сумівців 390, а осередків — 17. Ч и сло сумівців і осеред­ ків зменш илось через масовий виїзд у 1951 р. до С Ш А і до Канади. А л е питома вага С У М -у не зменш илась, а навпаки: ди­ наміка дій С У М -у , як н и ж че побачимо, щ е збільш и лась, бо устабілізуванн я створило спри­ ятли ві умови до праці.

Сумівці навчалися в ун ів ер ­ ситетах: у 1949 — 12 осіб, в 1950 — 18. в 1951 — 16, в 1952 — 14, в 1953 — 12 і в 1954 — 8 осіб. Зменшення позначається тим, щ о частина здобула вищ у освіту та ф ахи, а частина ви­ їхала. Понад 25 член ів С У М -у нав­ чалось на ф ахови х держ авних курсах, а К К крім того власни­ ми силами організував еум івський У країн ський Народній У н і­ верситет, в яком у до минулого року навчалось від 35 до 20 су­ мівців. Силами С У М -у відбуто свя­ точні сходини, д л я відзначення національних роковин: в 1949 — 43 сходин, в 1954 по квітень м і­ сяць — 96. В иголош ено допові­ дей в 1954 році — 66, влаш то­ вано різних імпрез — 28. В ід­ буто за час діяльности С У М -у в Б е л ь г ії лек ц ій українознав­ ства — 316 та проведено 7 су­ м івських здвигів крайового маштабу під такими гаслами: «С вято весни», «О бли ч ч ям до Вою ю чої У к р а їн и », «20-ті роко­ вини процесу С В У -С У М -у », «Н а захист ук раїн ської м олоді», «Ч ес ть У країни — Готов боро­ н и ти !», «В о л я У к р а їн і — наша мета», «У к р а їн а в серцях — патріотизм в д іл а х ». Постійно існую ть такі само­ д ія л ьн і гуртки: хорові — 2, тан­ цю вальні — 1, аматорсько-те­ атральні — 2, відбиванкові — 5, столового тенісу — 2, ш ахові — 6. Був також гурток вивчен­ ня ф ранц узької мови і пере­ важна б іль ш ість сумівців вж е опанувала цю мову. С У М в Б е л ь г ії найкраще в ід ­ значився в масових імпрезах, академіях, д е брали участь ор­ ганізовано в уніф ормах: проща на м огилу полк. Е. К оновальця в Ротердамі, В елика релігійна маніф естація до Люрду, велика маніфестація українців в Брю с­ селі, пам’яті ген. Чупринки, участь сумівців з Б е л ь гії на ма­

ніф естації в А н гл ії, участь су ­ мівців в бельгійськом у святі С оціяльного Р о к у в Ш арлеруа, в Евхаристійному Кон гресі в Б арц ельоні (Еспанія), проща до Галь, посвячення пам’ятника Головного Отамана Симона П ет­ лю ри в Париж і, проща до М ан теґю, М аніф естація «В 20-ті ро­ ковини голоду на У к р а їн і», святкування 700-ліття корона­ ц ії короля Данила та проща до Борен. С У М у Б е л ь гії мас свої в ла с­ ні 11 бібліотек, в як и х н арахо­ вується 2.2276 книжок. П ід сучасну пору існує вж е 6 ю нацьких осередків, які є в стадії оформлення. К ерівн и к Ю нацтва є д. М. Когут. В 1954 році Крайовий К ом ітет органі­ зував літн ій табір С У М -у , в яком у б у л о понад 120 дітей. При К К С У М -у існує Виховна Рада, керівником якої є проф. Г. Витязь, а членами: Голова К К — О. К ов аль, к у ль т у р н о освітній керівник — Є. Гановський і референт Ю нацтва — М. Когут. З 1950 року існує при КК У країнський Народній У н ів ер ­ ситет, керівником якого є проф. І. Витязь. К К розіслав до різн и х б іб л іо ­ тек та визначних осіб Б е л ь гії 50 прим. «Ю кренієн Ліберейш ен М у вмент». З 1949 року К К має контакт з Ж О К — «К а толи ц ьк а Р о б іт ­ нича М о ло д ь». З цим рухом К К тримає зв’язок досьогодні. К рім того К К мав контакт з А М Ж — «А сам б ле М он діяль де л я Ж ен есе». В 1952-53 роках організовано протиакцію проти російських ім періялістичних к іл, які ви ­ ступали з рамени Н Т С і інш их партій. Розповсю дж ено брош у­ ру ф ранцузькою мовою «З л о ­ чин М оскви у Вінниці». Сум ів­ ці роздавали в усій Б е л ь г ії л е ­ тючки про 20-,ліття голод у в Україні.

105

За весь час К К видав циклостилевим способом такі реф е­ рати: 1. «Симон Петлю ра та Євген Коновалець», 2. «За но­ вий тип української лю дини», 3. «Героям Базару», 4. «М и — давній державний народ», 5. «К ін о — велика вечірня ш ко­ ла », 6. «Січневі роковини», 7. «Героям К р у т », 8. «Т іл о на служ б і д уха», 9. «Основні по­ няття про держ аву», 10. «У к р а ­ їнці в Б е ль гії», 11. «Ш евченко — світогляд та характер», 12. «Значення Чорного Моря д ля У країни», 13. «Б ог і Батьківщ и­ на», 14. «Н аш і завдання під су­ часну пору», 15. «Історичні тра­ диції української національної державности». 16. «Б ілас і Данилиш ин», 17. «Героїні україн­ ського п ід п ілля». З 1948 року К К С У М -у видає сторінку під назвою «В похо­ ді», в органі Українського Допомогового' Комітету в Б е ль гії «В істі». Спортові гуртки, як от відбиванкові, брали участь у змаган­ нях з бельгійцями, італійцями, поляками та юґославами. Два сумівські хори брали участь у

бельгійськом у «Ф ести валі піс­ ні». Один з хорів в ІІ- ій трупі одержав перше місце. Всі допомогові загально-гро­ мадські, харитативні та націо­ нальні акції С У М в Б е ль гії пе­ реводив разом з іншими гро­ мадськими організаціями, голов­ но з У Д К . До головніш их збірок можна зарахувати збірки на Рідну Ш к о л у в Б ельгії, де зібрано п о ­ над 35.000 б. фр., на У П А та вдів і сиріт по бійцях У П А , на пам’ятник Головного Отамана С. Петлюри, на пам’ятник ген. О. Павленка, на пам’ятник капеляна С У М -у в Б ельгії, який трагічно загинув в 1951 році — складено понад 30.000 б. фр., на Европейський Фонд допомоги понад 29.000 б. фр., на розбудо­ ву діяльности Н ТШ , на КоДУС, на ЦЕСУС, на Н А С У С і інші організації. Таким чином доузі Крайово­ го Комітету на чолі з головою О. Ковалем, разом з активом осередків, проробили велику працю для молоді — д л я укра­ їнської визвольної справи. О. С.

А М Е Р И К А В днях 20. і 21. X I. 1954 р. в Н ью -Й орку відбувся 5-ий Р іч ­ ний З’їзд С У М -у. У З ’їзді прий­ мало участь 86 делеґатів, які репрезентували 26 осередків. До президії зборів надійш ло багато письмових привітів від різних українських установ і організа­ цій. Представники деяких орга­ нізацій усно вітали З’їзд. Зі звітів Головної Управи та конт­ рольних органів довідуємося, що С У М на терені С ІЛ А має 3,300 членів, зорганізованих у 35 Осе­ редках. Загальний касовий обо­ рот Головної Управи у звітовому році виносив $46,І25. А кц ія допомоги європейським залишенцям під гаслом «Сумівець106

Сумівцеві» б ула одною з д іля ­ нок праці С У М А . На потреби братів в Европі зібрано і перес­ лано $1,214 готівкою, 2,500 ф ун ­ тів харчових продуктів та 1,000 ф унтів одягу. Доповіді проф. Б. Романенчука «Проблеми моралі громад­ ських працівників» та В. О м ельченка «Готуємось до прийдеш­ ніх днів» викликали ж и в у дис­ кусію над питаннями виховання молоді, проблемами і турботами сьогодніш ніх днів.

20.

X I. представники відділів та учасники З’їзду мали нагоду оглядати ф ільм про життя та діяльн ість С У М Америки.

За найкращий вислід у праці в якому співпрацюють визначні б оф ф альськ и й осередок С У М -у науковці і педагоги. отримав вдруге признання. З’їзд В ели к у працю проведено за виніс постанову, щ о на підставі останній рік на відтинку юнац­ тва С У М -у . Насьогодні нарахо­ зміненого статуту, Головна У п ­ рава вибиратиметься на май­ вується понад тисяча юнаків в 21. осередку. Відбуто понад дві бутнє на два роки. тисячі сходин і зорганізовано 5 В резолю ц іях і постановах л іт н іх таборів, де б у л о 500 д і­ з’їзду винесено рішення про тей. Керівником Ю нацтва є Ів. придбання оселі, підкреслено Кобаса. В праці над вихованням в а гу і значення наймолодш их дітей юного С У М -у допомагають сумівців, зорганізованих в визначні педагоги, як проф. д -р Ю ний С У М -у , відмічено ролю Е. Ж арський, мґр. М. Куш нір, преси і т. п. проф. Лотоцький, проф. Саган, До нового складу Головної пані інж. Валентина Ю рченко, Управи вибрано: голова — В проф. Б. Романенчук, ред. 3. Омельченко, 1-ий заступник — Тарнавський та багато інших. Г. Цебрій, 2-ий заступник і кеВидається двомісячний ж у р ­ півник культ.-освіт. в ід ділу — нал «К р и л а », «Б ібліотека С у М. Левицький, секретар — Е. мівця» а при щ оденнику «С в о ­ Іваш ків, орг. керівник — 3. Осінчук, кер. відд. преси й ін­ бода» виходить кож ного місяця сторінка «Ш л я х М о ло д і», при­ формації — В. К оваль, кер. свячена сумівському життю. зовніш ніх зв’язків — І. М ироПри Головній У п раві СУМ нович, кер. від. фінансів — Я. Америки діє «С У М -Ф іл ь м », ке­ Гуменюк, кер. від. жіноцтва — рівником якого є В. К ов аль.

3. Лавришко, кер. від. спорту Вже зф ільмовано з життя — М. Ш м іґель, кер. сусп ільн ої С У М -у два ф ільми. К р ім внут­ опіки — П. Попович, голова Ви­ ріш ньої української праці С У М х овн ої Ради — мґр. М. Куш нір, в Америці багато осягнув усп і­ голова К он тр ольн ої К о м ісії — х ів на зовніш ньому відтинку, М. Семанишин, голова Т ов а ­ зокрема в справі п опуляризації риського Суду — І. Куйдич. в и звольної української справи. К р ім цього вибрано 10 членів Я к і в попередніх роках, П лен у м у Г У С У М Америки. Із звітів членів Управи С У М основним гальмом у розгортанні виховної роботи С У М -у є брак Америки видно, що С У М в власних домівок. Одначе, вж е А мериці є однією з найміцнізапочаткували придбання до­ ш их організацій, яка росте, міц­ мівок і осередок ім. П а в луш ніє, ш ляхом творчої праці здо­ кова в Ч ікаґо вж е купив б у ­ буває в ели к і успіхи. динок за 14 тисяч долярів, а Активно працюють такі само­ Осередок С У М -у в Трентоні й д ія л ьн і гуртки: 10 хорів, 3 ор­ Б уф ф а ло збирають на те ф он­ кестри, 5 співочих квартетів, 4 ди. Загальний касовий оборот музичні ансамблі, 17 аматор­ ГУправи С У М -у в Ам ериці за ських гуртків. 14 танцю вальних 1954 р. становить 46.125 д о л я ­ груп і інш. В сіх гуртків нара­ рів, якщ о ж до цього долучити ховується — 83. ф інансові звіти 35 осередків 19 осередків мають свої б іб л і­ С У М -у Америки, то ця сума в отеки, в яких є 6 тисяч кни­ звітовому році перевищ ує 100 ж ок. За рік відбуто 83 допові­ тисяч долярів або понад 400 ти­ дей на освітні і політичні теми. сяч нм. Ц я величезна сума гро­ З рамени Управи С У М -у , разом шей здобута сумівцями з по­ з О О Ч С У зорганізовано У к р а ­ жертв, забав, імпрез і добро­ їнський Народній Університет, 107

в ільн и х датків українського громадянства. М ожна ствердити, що за про­ йдений рік С У М Америки вия­ вив себе в багатогранній ж ер ­ товній праці одним з найкра­ щ их з-пом іж інших країн. Особливо СУМ в Америці звернув увагу не лиш е на внут­ ріш ньо-виховний відтинок, а також і на зовнішній, зокрема на справу популяризації укра­ їнського визвольного процесу. У звітовому році переведено ІІ І- й всеамериканський Здвиг С У М -у, на який прислано чис­ лен н і привіти в тому числі від Президента Айзенгауера і 28 конгресменів. К рім того, сила­ ми осередків С У М -у в м инуло­ му р. проведено Свята Молоді, що їх організували Осередки в Боф ф ало, К лівлен ді, Дітройті й Рочестері. Всі ці виступи про­ йш ли з великим успіхом. Про

що свідчать відгуки американ­ ської преси та особиста участь американських визначних п о лі­ тичних діячів. Сумівці брали участь у різ­ них політичних акціях з інш и­ ми організаціями. У 25-ліття О У Н сумівці організовано, в уніф ормах виступили на Здвизі в Бавн-Бруку, що його перево­ дили О О ЧСУ, СУМ , О Д В У й інші організації, на М аніф еста­ ції А Б Н б іля О б’єднаних Націй і в Евхаристійно-М арійсьчому Конгресі в Ф іля д ельф ії. Кращ ими осередками в звіт­ ному році були : ім. Л есі У к р а ­ їнки в Боф ф ало, ім. М. П авлуш кова в Чікаґо, ім. К и їв в Детройті. За останні місяці доб­ рі показники здобув осередок С У М -у в К лівлен ді. Бажаємо С У М -у в С Ш А і да­ л і творчої патріотичної розбу­ дови праці д ля дальш их осяив.

ДОБРИЙ ПРИКЛАД ЮНАЦТВА СУМ-У В США Осередок С У М -у ім. Л есі У країнки в Б оф ф ало (С Ш А ) силами юнацтва, за активної підтримки Радіопрограми п. В. Шарвана, провів збірку, яка дала 1276 долярів. Всі гроші пе­ реслано до Ц К С У М -у і розпо­ ділено так: 800 долярів — святочний по­

дарунок членам юнацтва С У М -у в Німеччині і в Австрії; 476 долярів — подарунок д ля влаш тування літн іх таборів при Ц К С У М -у. ЦК СУМ вислав подяку юнацтву С У М -у, жертводавцям, п. В. Ш арванові та Осередкові С У М -у в Боффало.

ПРАПОРОНОСНИЙ ОСЕРЕДОК СУМ-У ІМ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ В БОФФАЛО Українська громадськість м. Б оф ф ало (С Ш А ) і українці в ц іли х С Ш А . мож уть гордитись, що Осередок С У М -у ім. Л есі Українки є прапороносним, який заслуж ив цю почесну відзнаку вж е другий раз — за свою жертовну і патріотичну роботу д ля нашої української справи. Це не є саморекляма, а справжня дійсність, що сумівці 108

в Б оф ф ало є зразком в роботі не лиш е д ля 35 осередків С У М -у в С Ш А, а й д ля С У М -у в ус іх 14 країнах Европи і заокеану. Іншим разом ми д ля цього присвятимо б іль ш е місця в нашому ж урналі, а ле тепер хочемо зазначити, що керівний актив Осередку С У М -у в В оф ф а ло по справжньому здійснює вимоги Звернення Воюючої

України і приносить славу для українського ім’я. Д ля характеристики діяльн ости С У М -у в Б оф ф ало друку­ ємо уривок з листа до ЦК С У М -у надісланого в грудні 1954 року: сланого в грудні 1954 року: Праця гуртків: Українознавство: К о ло ЗО ви­ кладів. Викладають: проф. 3. Саган, проф. П. Чуйко і д-р М. Лоза. Чоловічий хор: Заняття раз на тиждень. В загальному по­ над 100 годин. Числовий стан — хору 32. Диригент п. А . М о­ роз. За звітний час хор дав 7 виступів. Духова оркестра: Заняття два рази на тиждень. В загальному на науку витрачено понад 200 годин. Дириґент п. О. Грещук. Числовий стан насьогодні 30 осіб. Дано 16 виступів, з того д екілька позамісцевих та к іл ь ­ ка д ля чужинців. Струнна оркестра: Заняття раз на тиждень по дві години. Дириґент п. В. Вавлишин. Ч и ­ словий стан — 18. Виступів 4. Жіночий квартет: Заняття відбуваються не періодично. З загальному на проби витрачено б іля 60 годин. Виступів 5. Н а­ грано дві платівки. Квартетом керує Т. Депутат. Аматорський гурток: Постав­ лен о «С уєту» Тобілевича. П о­ становка відбулася в Боф ф ало і Сен-Кетрінс, Канада. В пляні дві дальш і поїздки з «Сустою ». Проби в залеж ності від потре­ би. Реж исер п. Д. Крих. Н асьо­ годні йде підготовка «Ой, не ходи Грицю». Танцювальна група: Вправи раз на тиждень, по дві години. Виступів 6. Керівник п. В. А н тонишин. Т у т варто додати, що члени Осередку беруть участи в раді­ євому театрі при радіопрогра­ мі В. Шарвана. Окремі танцю­ в альні та драматичний гуртки існують при Ю С У М А нашого

Осередку, які мали також свої виступи з нагоди різних імпрез. Числовий стан В ід ділу Ю С У М А насьогодні — 74 та 4 виховниці. Рівн ож іде підготовка до від­ криття т. зв. «Народнього У н і­ верситету». Це робиться спільно з місцевим Відділом О О Ч СУ. Стосовно праці окремих гурт­ ків, треба додати, щ о певна кількість виступів (мистецькі гуртки) відбувались поза тереном діяння Осередку, так, що часто треба було робити поїзд­ ки на к іль к а сот м иль від міс­ ця замешкання. Т а к і поїздки, як рівнож прогульки, були практиковані також Осередком в цілості. К рім академій, вистав, поїздок, концертів, влаш товано також 14 інших імпрез та про­ читано 7 окремих рефератів і доповідей. Відділ Ю С У М А дав чотири окремі виступи з українськими народніми танцями і піснями у місцевих ш колах д ля чужинців, за що отримав від керівників американських ш кіл окремі по­ хвали. Референтура Суспільної Опі­ ки: Зібрано і переслано д ля су­ мівців залишенців у Н ім еччиніВеликодня збірка — 347,50 дол. (переслано через ГУправу); Збірка Ю С У М А — 137,10 дол. (переслано до К К С У М -у в Н і­ меччині); Дохід з забави — 100,00 дол. (переслано до Ц К С У М -у ); 3 каси о -к у — 10,00 дол. (переслано до Ц К С У М -у ); З каси о -к у — 125,00 дол. (проф. Ващ енку); 3 каси о -к у — 25,00 дол. (д-р Донцову). Разом 744,60 (сімсот сорок чо­ тири доляри 60 центів). Також вислано 16 посилок з одежею. К рім названих вгорі чисел б ули щ е також інші збірки та датки на добродійні ц ілі на на­ шому терені. Думаємо, щ о яемас потреби їх вираховувати. На марґінесі згадаємо тільки такі суми: 109

Н а розбудову С У М -Ф іл ь м у — 200,00 дол., На пресфонд «К р и л » — 139,00 дол., Д ля Ц К С У М -у — 250,00 дол. (під час відвідин О -к у Головою Ц К С У М -у в ра­ хунок боргів Головної Управи. Думаємо, що подані повище дані е досить вистарчальними, щ об мати певну уя в у про пра­ цю Осередку. М и знаємо, що вона досить мала, але ста­ раємось зробити бодай те, що мож ливе до зроблєння. З сумівським привітом Честь України — Готов Боронити! За У праву Осередку: А. Гайдар П. Бендина (голова) (секретар) Ц і стислі цифрові відомості говорять самі за себе. Можна сміливо ствердити, що. якщо на чуж ині є різні партії і середо­ вища, які претендують на те, щоб з ними рахувались, а кон­ структивна і корисна робота дорівнюється нулю, то лиш е цей один осередок С У М -у, з-поміж 200 Осередків в 14 країнах, сво­ єю працею переміг і ділом до­ казав, як треба працювати на чужині. Слава Осередкові С У М -у в Б оф ф ало і його активові! Примітка: К о ли ми вже від­ давали до друку ці рядки, го­ лова Осередку С У М -у друг А натолій Гайдар прислав листа, в якому інформує:

КАН Восени 1954 р. відбувся 6-ий Крайовий З ’їзд С У М -у в Т о ронті. Делегати З’їзду активно брали участь в його роботі та робили підсумки з діяльности Крайового К ом ітету і Комітетів Осередків. Відмітивши позитиви і недо­ ліки уступаючого Крайового Комітету, делегати обрали но­ вий склад К К у складі: М. К у шпета — голова, Я. Сербин і В.

110

«...Здасться, що я вж е писав Вам, що С У М збирався купити дім д ля нашої молоді. М рія нарешті стала дійсністю й дім, після довш их перешкод, купили. Це великий Палац, в якому вже майже тиждень хлоп ц і працюють і не знаємо, скільки с всіх кімнат. Сумівці блудять по кімнатах і перегукуються, — ото таким чином віднаходять себе. Вар­ тість цього будинку, якби збу­ дувати становила б дек ільк а c.jt тисяч долярів. А л е ми к у­ пили дешево. Потрібно ще до­ класти 7-8 тисяч долярів на ремонт. Цей будинок купили ми разом з О О ЧСУ. О гж с, leiifcp ми стали «мільйонерами». С к ільки це кош тувало сил, нервів — знає лиш е один Бог а скільки щ е буде коштувати нервів і сил — невідомо...» Ця вістка є потішаюча. При­ дбання С У М -ом великого б у ­ динку, в якому сумівці не мо­ ж у ть порахувати, яка к ільк ість кімнат, то це справді є великий палац, де забезпечиться умови роботи д ля нашого доросту і д.пя громадських українських організацій і установ м. Б оф ­ фало. М ож на сподіватись, що м. Б оф ф ало відограє поважну ролю, бо це місто стоїть на кордоні з Канадою, поблизу до Торонта.

А Д А М ізур — секретарі, Т. Буйняк — референт юнацтва, П. М икул я к — референт фінансів, В. К уш м ели н — референт внут­ ріш ньої діяльности, Я. Ц ю ропайлович — референт тілови ховання, JI. Гусин — референт преси та інформації, Я. В ілька та Є. Ц ибульський — члени КК. Новообраний Крайовий К ом і­ тет, приступивши до своїх обо-

в ’язків, намагається своєю ро­ ботою виправити недоліки за попередній відтинок часу і можна ствердити, що теперіш­ ній склад К К проявляє більш у активність у перебудові форми і методів у роботі С У М -у. Го­ ловну увагу К К С У М -у в тепе­ рішні місяці спрямував на роз­ будову доросту С У М -у. Вж е в Торонті 25 і 26 грудня відбувся поширений Пленум К К С У М -у Канади, в якому брали участь 14 голів або їх заступ­ ників від Осередків С У М -у К а ­ нади. На П ленумі заслухані звіти Крайового Комітету, голови Ви­ ховної Ради і голови Крайової Управи Ю нацьких Відділів. Перевівши широку і речеву ди­ скусію над усіма проблемами, які стояли на порядку нарад, схвалено постанови, які забез­ печують в 1955 р. перелом в ро­ боті цілого С У М -у в Канаді. За останні три місяці праці новообраного КК в Канаді юнацтво С У М -у збільш илось приблизно на 300 осіб і натепер нараховується юначок і юнаків б іля 500. Старших членів е б іля 1 600, які д ія льн у участь бе­ руть у 55 різних самодіяльних гуртках. За минулий рік силами С У М -у влаш товано 22 концер­ ти, 49 академій, 68 драматичних вистав, 3 масові свята молоді, 73 спортових змагань, 10 ш ахо­ вих турнірів, і багато інш. Активність осередків позна­ чається від добрих керівників, які відповідають своєму при­ значенню. В минулому досить діяльний був осередок в м. Лондоні, але керівники занед­ бали свої обов’язки і він лік в і­ дувався. В Канаді по осередках С У М -у не наладнано чітко ос­

вітньо-виховної роботи. А це одно з толовних завдань С У М -у. Не всі осередки С У М -у мають бібліотеки і як уж е раніше зав­ важено, в багатьох випадках кольпортаж сумівської літера­ тури по осередках безвідпові­ дальний. Як по інших країнах, так са­ мо і в Канаді гальмом в роботі є брак сумівських домівок. Про­ відний актив С У М -у започат­ кував від довшого часу підго­ товку д ля куп івлі домівок. За остані 3 роки вже п ’ять осеред­ ків С У М -у придбали власні будинки в таких осередках: Торонто, Монтреаль, Ошава, Гамелтон, Судбури. Придбання цих п’яти сумівських будинків є поважний успіхом цілого С У М -у. На це витрачено бага­ то тисяч долярів, які пож ерт­ вували патріоти-сумівці. Найкращим успіхом в мину­ лом у році було те, щ о К К К а ­ нади, з допомогою осередків С У М -у, купив недалеко Торонта в мальовничім місці сумівську оселю за 12 тисяч долярів. Таким чином доріст С У М -у за­ безпечений щ ороку відбувати літн і табори в цій оселі. Крайовий Комітет друкує при газеті «Гомін У країн и » св«ло сторінку «Трибуна Сумівця», в якій широко висвітлюється д і ­ яльність сумівців в Канаді. Р е ­ дактором сторінки є д. Лев Г усин. Часто на сторінці поруш у­ ється не лиш е проблеми С У М -у в Канаді, а й усього С У М -у. Осередки С У М -у в Канаді своєю працею здобули автори­ тет серед українського грома­ дянства і спільно на ч о лі з Крайовим Комітетом С У М -у творять реальну си лу в добрих починах д ля майбутнього.

111

П А Р А Г В А Й Завдяки енергійному і ж ер­ товному українському патріото­ ві інж. Антонові Кущ инському та окремим сумівцям Спілка Української М олоді в Параґваї провадить інтенсивну виховну і політичну роботу серед наших поселенців в цій заморській країні. С У М тут працює разом з Т-вом «П росвіта» і під його па­ тронатом. Про роботу С У М -у в Параґваї ж урнал «Аванґард», як і вся українська преса, ча­ сто друкували матеріали. Н иж ­ че подаємо уривки з цікавого репортажу інж. А. Кущ инського: В Параґваї ім’я «українець» не є на першому місці серед ін­ ш их поселенців у цій країні, хоч і є тут нас найбільш е і хоч своєю сільсько-господарською працею і досягненнями на пралісних плянтаціях українці, ко­ ли б вони ж или відомо і свідомо під своїм іменем, то були б на першому місці, а зокрема за той вклад, який вони принесли в народне господарство цієї, іце багато потребуючої, молодої дер­ жави. Загалові автохтонів на­ ше ім’я невідоме, бо урядова практика знає тільки «русо», «полако», «чеко». При тому, перші росіяни-москвини — зай­ мають багато впливових стано­ вищ і в адміністраційному апа­ раті держави з усіма вигодами, можливостями і впливами, що з того виходять. Друга прикра правда є та, що з-поміж кількадесят тисяч пе­ реселенців у Параґваю, що є етнографічними українцями (хоч часто по малосвідомости називають себе «русскими»), ве­ личезна маса, в кільканадцять разів переважаюча українців, організованих у «П росвіті», є прихильниками або й дійсними комуністами і то добре одно­ 112

стайно хоч і нелегально органі­ зованими. А частина їх об’єдна­ на навіть легально в деяких клю бах ніби тільки розвагового характеру, до яких особливо тягнеться молодь. Ц і обставини мають свій руй­ нуючий або, бодай, провокую­ чий та інтригуючий вплив і на слабш их духом або «хи тріш и х» ради особистих вигід земляків. Том у одні, там де вигідніше, підшиваються під русских, а другі навіть друж ать з комуні­ стами, ставлять свої свічки «і Богові, і чортові» одночасно. Центральний відділ «П росві­ ти » разом з Крайовим К ом іте­ том С У М -у провадив у проти­ ставленні тим обставинам три акції, про які подаємо далі і обсяг яких обумовлювався статутарними завданнями органі­ зації, залишаючи інші, радикальніш і заходи, покликаним до того компетентнішим нашим чинникам. Культурно-освітній референт централі «Просвіти» і Крайовий Комітет С У М -у організовано поширював українську національно-освідомлю ю чу пресу і взагалі літературу, занявши при тому лоя льн е становище до всіх українських державницьких політичних груп і напрямів (ви­ ключаючи, розуміється, кому­ нізм) та до всіх українських віровизнань. Окрему увагу було звернуто також на кольпортаж освідомлюючої і інформативної літератури в еспанській мові про українську проблему для поширення між параґвайськими чинниками на місцях. Ц ьо ­ му дуж е допомагав і заслуж ив перед нашою справою У країн ­ ський Інформативно-Видавни­ чий Інститут з Буенос Айресу. В таких інтенціях було роз­ поділено поміж ф іліям и «П р о­ світи» та поміж 6 осередками

С У М -у за перше півріччя 185 пакунків літератури, обсягом яких було 52 назви українських часописів не одного, а різних напрямів в кількості 5.014 при­ мірників та 16 назв книжок — 291 штук. На цім місці слід за­ значити про вдячну поміч П о­ чесного Голови «Просвіти» п. О. Падучака, який систематично дарував д ля згаданої потреби часописи, що приходили на йо­ го адресу і яких він переслав д ля «Просвіти» й С У М -у разом 14 пачок з 393 примірниками і то переважно тих назв, яких не

щастило одержувати безпосе­ редньо. Друга справа, яку поставив «р уба » центр «Просвіти», а з ним і Крайовий Комітет С У М -у, це його постанова про заборону під загрозою виключення з т-ва бути членом «Просвіти» одночасово і членами прокомуні­ стичних організацій і, навіть, відвідувати їх н і імпрези. М іж іншим, ця постанова викликала ряд персональних ексцесів збо­ к у тих, що «сиділи на двох стільц ях» проти активних при­ хильників тієї постанови. Інж. А. Куїцинський

А В С Т Р А Л І Я Спілка Української М олоді в А встралії переборола всі труд­ нощі організаційного періоду і вж е твердо стала на ш лях творчої патріотичної діяльн ости. Перший рік організації С У М -у припадає на жовтень 1950, ко­ л и в м. Канбері був створений перший осередок. Тоді нарахо­ вувалося всього 18 членів С У М -у. А в 1951 р. відбувся перший Крайовий З ’їзд С У М -у, ко,ли вже осередків нарахову­ валось 6, а членів — 174. В 1952 р. осередків було 7, членів — 243, в 1953 р. осередків 7, членів — 255, в 1954 р. осеред­ ків 8, членів — 287. Існує та­ кож одна самостійна ланка. При осередках працюють та­ к і самодіяльні гуртки: танцю­ вальні— 4, театральні — 2, орхестра — 1, відбиванки — 4, ш ахових — 3. Завдяки самоді­ яльним гурткам в 1954 р. від­ буто 18 імпрез д ля чужинців. В М ельборні в минулому ро­ ці повстало товариство «М іж н а­ родне К у льтур н е Товариство» і до нього входить представник С У М -у. Окремо К К С У М -у ма­ л о 8 зустрічей з представника­ ми інших народів. Крім того,

такі осередки С У М -у, як в М ельборні, Перті Канбері і в А делайді придбали 20 книжок про Україн у і віддали до пуб­ ліч н и х бібліотек Австралії. С У М в А встралії в 1953 р. ак­ тивно включився в акцію від­ значення 20-річчя голоду в У к ­ раїні та силами С У М -у виготу­ вано брошури англійською мо­ вою, яких за власні сумівські гроші видрукувано та роздано населенню біля ЗО тисяч при­ мірників. К рім того в минулому році з м. М ельборні відбувся між на­ родній конкурс концерту, в якому брало участь 16 націо­ нальностей. На цей міжнарод­ ній конкурс був запрошений СУМ . Перш у нагороду здобула танкова сумівська група. Про це писала австралійська преса. Таким чином С У М в Австра­ л ії прагне популяризувати доб­ ре ім’я українців і українську справу. В сі сумівці беруть активну участь у громадському житті та багато часу прислуж или для відновлення Українського Дому в М ельборні. З осередками С У М -у співпрацюють громад­ ські та наукові діячі, як от 113

проф. Шегидин, проф. Олійник, проф. Савчак, д-р Ю. П елен ський, д-р о. Луцишин, інж. Магнитеско. полк. В. Мойсенко, інж. В. Турчик, п -і А. Цівчинська, п. А. Солдат, о. д-р П рашко та багато інших. К К С У М -у видає при газеті «В іл ь н а Думка» свою «С ум івськ у Сторінку», а на кінець 1954 р. С У М приступив видавати циклостилем свій ж урнал «П р о­ м інь». Поодинокі осередки С У М -у провадять збіркову допомогу на СХС, дітям, на допомогу інва­ лідам, на Визвольний Фонд, на К оД У С , на ж ур н а л «Авангард», на утримання Гімназії в Німеч­ чині, на А Б Н , на залишенців у Німеччині і в Австрії. Одначе, треба відзначити за хибу С У М -у в А встралії те, що до цих пір С У М не організував осередків Ю нацтва С У М -у та не заініціював виш кільних та­ борів, які конче потрібно тво­ рити на чуж ині. Ц е головний мінус С У М -у А встралії. В ос­ танніх звітах до Ц К С У М -у повідомляють, що в 1955 р. К р а ­ йовий Комітет заплянував і це завдання виконати.

I I I. Крайовий З’їзд С У М -у В днях 25. і 26. 12. 1954 від­ бувся в М ельборні III. Крайо­ вий З’їзд Спілки Української М олод і в Австралії. З’їзд ухвали в надати звання Почесних Ч лен ів С У М -у А р х и спископу Сильвестру — Голові У А П Ц в А в ст р а лії і Новій Зе­ лан д ії та проф. М. Ш егидину — Голові Союзу У країнських Ор­ ганізацій в Австралії. На З ’їзд Владика Сільвестер прибув зі своїм почотом і коротко виго­ лосив промову, в якій дякував за надану йому честь бути по­ чесним членом С У М -у. Зі зворушенням він сказав, що особисто знав провідника С У М -у М. Павлуш кова і є ж и ­ вим свідком визвольної праці С У М -у в Україні. Знав проф.

114

С. Єфремова і його побратимів, які керували в той час СВ У. «М ен і дуж е дорогі ці дві орга­ нізації С В У - С У М — заявив Владика», і я радий, що вони поновлені на еміграції і роблять добре д іло д ля Бога і д ля У к ­ раїни. Х ай ж е наша м олодь іде єдиною дорогою, соборно і дру­ ж н ь о — шляхами кращ их синів України, що закатовані М о ­ сквою в лавах С В У і С У М -у, зак ін ч и в Владика сеою промо­ ву.

Голова С В У на А встралію п. В. Буряк виступив зі спомина­ ми про його д іяльн ість у під­ пільном у С У М -у в десятирічці ім. Т. Шевченка, в одній із об­ ластей в Україні, де він був у п’ятці під керівництвом І. Ф. Всі делегати З ’їзду з великою увагою ви слухали незабутні слова Владики і учасника в під­ пільном у С У М -і п. В. Буряка До Крайового Ком ітету об­ рані одноголосно: Остап М атіяш — голова, інж. Степан М ісько — заст. голови, В. Пундяк, І. Дурбак, В. Вен, П. Кришка, М. Дубовець — члени. Т. К р и в уля і Д. Бурмич — заступники ч л е ­ нів. Контрольна Ком ісія: О. Н а ­ гірний, І. Гончар, І. Святківський. Товариський Суд: П. Соро­ ка, інж. Я. Булка. Ю. Ш кудар. Голова Виховної Ради — профВ. Олійник. Подаємо одну з точок схва­ лен ої резолю ції: III. Крайовий З’їзд С У М -у в А встралії: а) закликає всю українську молодь в А встралії, що стоїть поза нашими органі­ заціями, стати в ряди Спілки Української М олоді; б) ставить собі за завдання поширити ме­ реж у осередків і ланок С У М -у ; в) зобов’язує всі осередки С У М -у, долож ити якнайбільш е старань д ля підвищення рівня з усіх ділянок знання, органі­ зувати ланки Ю С У М -у та бра­ ти участь в суспільно-громад­ ському житті.

Ю НАЦ ЬКА БАЛЕТН А Ш КОЛА

В м. Реґєнебурзі (Німеччина) від весни 1952 р. існує юнаць­ ка балетва школа під керівниц­ твом Галини Tip. За короткий

час свого існування школа да­ ла вже ЗО прилюдних виступів перед українською і чуж инець­ кою авдиторією.

Кожний виступ юнацького балету здобував у глядачів ве­ ликі успіхи і заслужена оцін­ к у в пресі. Усп іхи балетної групи досягнено виключно зав­ дяки талантові та жертовній праці керівниці Галини T ip і її учнів. Галина T ip у тяж ких умовах робить велику національну справу, виховуючи наш доріст на патріотів і цим приносить Україні славу, а батькам ра­ дість. Ш кола заслуговує на те, щоб громадськість на чуж ині дала моральну і матеріяльну підтримку для дальш ої д ія л ьности балету. І. Ж . На фото: вгорі — виступ ба­ лету у лікарні св. Йосифа в Реґенсбурзі 7. 1. 1955 p., внизу — найменша артистка балету — Гаия.

Ф Р А Н Ц І Я В днях 18 і 19 грудня 1954 р. в Парижі відбулось засідання Крайового Комітету С У М -у в Ф ранції, на якому брали участь члени Президії та П ленум у Ц К С У М -у з Европейських країн. Заслухавш и звіти голови К К С У М -у д. В. Косика та секре­ таря Д- О. Хамуляка, учасники перевели широку дискусію над проведеною роботою КК та Осередків С У М -у Франції. У х ­ валено спільно рішення в пе­ ребудові роботи К К С У М -у, і Є всі підстави, що СУМ в Ф ран ­ ції в цьому році поширить свою виховну і політичну роботу та вклю чить неорганізовану мо­ лодь в свої лави. Голова Ц К С У М -у та голови К К інших країн запевнили в активній підтримці у плянах і в роботі К К С У М -у Франції.

рівник, М арія К о ло д ій — к е­ рівник юнацтва. Контрольна Комісія: М. Базюк, І. Ванкевіч, Анна Панчук. Учасники Зборів передали щирі побажання до Ц К і К К С У М -у та запевнили приклас­ ти старань, щоб сумівська пра­ ця в цій окрузі розбудовува­ лась. Европейський Здвиг С У М -у в Франції

Пленум Ц К С У М -у в Лондо­ ні у вересні 1954 року ухвалив провести Здвиги С У М -у по всіх країнах українського життя на чуж ині та приурочити Ці здви­ ги 25-тим роковинам процесу С В У -С У М -у. В Европі запляновано відбу­ ти такий Здвиг С У М -у у Ф ран ­ ції, де візьмуть масову участь Осередок С У М -у в Ф рікур сумівці з Франції, А н глії, Б е ль ­ 6. січня 1955 р. в м. Ф рікур гії. Німеччини та представники А встрії і, можливо, Швеції. (Франція) відбулись загальні Покликано Діловий Комітет в збори молоді, на яких був такому складі: О. К ов аль — представник К К С У М -у д. О. Хаму,ляк. голова (Бельгія), В. Косик — заступник (Франція), О. Х ам уВибрано Комітет Осередку л я к — секретар (Франція), Я. С У М -у в такому складі: М. К урко — голова, О. Отаманюк Деременда — член (А н глія, І.

-— секретар, Т. Колодій — скар­ Марченко — член (Німеччина). Здвиг намічено відбути 2-го бник, С. Гончарук — організа­ і 3-го липня 1955 року. ційний та культ-освітний к е-

НОНФЕРЕНЦІЯ ГОЛІВ СУМ-У в ПАРИЖІ Згідно з постановою 2-го П ленум у Ц К С У М -у, в днях 18-19 грудня 1954 р. в Парижі б ула скликана Конференція Го­ л ів Крайових Комітетів С У М -у разом з членами Президії Ц К С У М -у. В нарадах засідання взяли участь: Голова Центрального Комітету С У М -у Олекса К а ли . ник. Перший Заступник Голо­ ви і Голова К К С У М -у в Б е л ь ­ гії Омелян Коваль, Генераль11в

ний Секретар Ц К С У М -у і Го­ лова К К С У М -у в А н гл ії Яро­ слав Деременда, член П лен у­ ме Ц К і Голова К К С У М -у в Німеччині Іван Марченко, член П ленум у Ц К і Голова К К С У ­ М -у у Ф ранції Василь Косик та Секретар К К С У М -у у Ф ранції Осип Хам уляк, який заступав у час відсутності го­ лови К К С У М -у у Франції. Крім того прислано уповнова­ ження від Голів К К С У М -у з

Австрії, Ш веції, Парагваю, А р ґентіни, звіт з Б р азілії та про­ позиції від К К Канади. Реш та К К не встигли прислати свої пропозиції на означений тер­ мін. Н а Конференції розглянуто справи: 1. Відбуття чергового К он ­

гресу С У М -у та труднощі, які були до його скликання.

2. Стан роботи відділів Ц К СУМ -у.

3. Звіти Голів К К С У М -у про діяльність С У М -у.

4. Видавничі справи цілого СУМ -у.

5. Відбуття Здвигу С У М -у у Франції.

ПОВІДОМ ЛЕННЯ Центральний Комітет С У М -у повідомляє цим шляхом всіх сумівців в Европі і за океаном, а також друзів, прихильників С У М -у та все громадянство на чужині про те, що в літі 1955 року С У М заплянував відбути декілька таборів для наших найменших і доросту С У М -у в Европі. З цією метою при ЦК С У М -у створено «Фонд Юнацтва С У ­ М -у», з якого будуть покрива­ тись витрати на вишкільні літ­

ні табори та на видання літе­ ратури для доросту. Закликаємо всіх сумівців, друзів і прихильників С У М -у та всі українські установи, ор­ ганізації і громадянство допо­ могти створити цей фонд на цю конче потрібну ціль. Всі пожертви надсилати на таку адресу: С К Ukrainischer Juzendverein Miinchen 8, 'Zeppelinstr. 67/0, Germany. Центральний Комітет Спілки Української Молоді

СПІЛЬНО СТВОРІМ свій « ф о н д ю н а ц т в а с у м у » На заклик Ц К СУМ -у, щоб в літі 1955 р. власними силами організувати літн і табори д ля наших найменших, та забезпе­ чити всі клітини юнацтва від­ повідною літературою, вже від­ гукнулись і переслали на оз­ начену ціль: 1. ІІрапороносний Осередок С У М -у в Боф ф ало (С ІЛ А ) — 1.980 нм.

2. Крайовий Комітет С У М -у в Німеччині — 50% з коляди.

3. Управа Місцевого Пред­

ставництва Української Емігра­ ції Німеччини в м. Мінстер у Вестф алії — 25 нм.

4. Крайовий Комітет С У М -у в Б ельгії — 6.000 б. фр. з ко­ ляди. Тим датком виховуєм наш доріст для України! Всім Внескодавцям цим ш ля­ хом виносимо подяку. Честь України — Готов боронити! Центральний Комітет С У М -у

117

Американський Конгрес свободи і Спілка Української Молоді Я к інф орм увала Головна У п ­ рава С У М -А м ери к и , виданий минулого р ок у ф отоальбом з ж иття і діяльности С п ілки У к ­ раїнської М о ло д і Америки був розісланий до багатьох визнач­ них американських політи чн и х діячів, бібліотек і різних уста­ нов. Дотепер Управа отримала к іл ь к а відповідей, автори яких живо цікавляться українською молоддю і висловлю ю ть приз­ нання за її працю. Вони став­ л я т ь ук раїн ську молодь за при­ клад, як треба унапрямлювати своє життя, щоб не піддатися неґативним впливам вули ц і з її злочинністю, так д уж е пош ире­ ною серед молоді в ЗДА. Н иж че вміщ уємо листа, щ о його отримала Головна Управа від Директора У країн ського М у ­ зею і Б ібліотеки в Онтаріо, К а ліф ор нія : Х в а льн а Управо! . . . одержавш и від Вас два фотоальбоми, ми їх розібрали та розмістили в рамі під склом, щоб глядачі могли детально ог­ лянути світлини. Щ е один ф о­ тоальбом нам прислав наш ко­ респондент, який ми викорис­ товуємо д ля збирання оп ін ії ч у ­ жинців про ук раїн ську молодь. Цими днями оглядав альбом Екзекутивний Директор К о н ­ гресу Свободи. Він попросив, щоб один примірник привезли ми до Сан Ф рансіска на К о н ­ грес Свободи, який відбудеться в квітні 1955 року і на якому буде багато визначних амери­ канців, зокрема Голова К ом ісії д л я боротьби зі злочинністю. Саме ук раїн ську м олодь чи її організацію там можна буде по­ казати, як засіб ппоти злочи н ности.

118

Маємо вж е від наш их відві­ дувачів чимало д уж е цікавих і цінних відгуків про С У М -А м е ­ рики. П іс ля К онгресу Свободи ми Вам їх перешлемо, а Ви по­ дасте тоді всі ті відгуки в пресі до відома vKpai'HCbKoro грома­ дянства. Т а к о ж власник В іл ь н о ї П р е­ си — Видавничої С п ілки з Санг А нна п. Гойлс, що видає 10 ч а ­ сописів по ц ілій Америці, ви­ словив баж ання детально озна­ йомитись з життям С У М -А м е ­ рики тому, що його преса б а ­ гато приділю є уваги злочиннос­ ті м а ло літн іх у К а ліф ор н ії. Серед питань, які нам став­ л я т ь відвідувачі музею, є й та­ кого порядку: яка злочинність серед молоді С У М -А м ер и к и і чи вона збільш ується чи змен­ ш ується; чи С У М -А м ер и к и ви­ дає часопис в англійській мові і де його можна дістати; яка програма С У М -А м ери к и і т. п. Нас також відвідали корес­ понденти американських часо­ писів, які баж али б мати якнай­ б іль ш е інформацій про роботу С У М -А м ери к и , щоб подати їх до американської преси. Голова В іль н и х З ало ж ен ь Преси п. Стон сказав: «А м е р и ­ канці українського походж ення м ож уть бути горді за своїх ді­ тей, які м ож уть бути зразком ф ізичного і культурн ого ви хо­ вання». Він також сказав, щ о на К он гресі Свободи у своїй промові поставить україн ську м олодь як приклад. Дякуємо Вам за альбоми, які нам д уж е й д уж е стали в при­ годі. З правдивою до Вас пошаною У. Н. М. і Б. Підпис — Директор М узею

До всіх Крайових Комітетів, Комітетів Осередків, провідного активу, членів і прихильників Спілки Української Молоді! Дорогі Друзі! Центральний Комітет Спілки Української Молоді доклав багато зусилля, щоб вийшло у світ 1— 2 число «Авангарду», за січеньберезень 1955 р. Це число вийшло з запізненям лише тому, що переважна більшість кольпортерів, Осередків С У М -у не розра­ хувались за минулі числа, зокрема за попередній журнал ч. 12-13. Жуїрнал «Авангард» е власністю не Ц К С У М -у, а всієї Спілки Української Молоді в Европі і за океаном. Він допомагає цементу­ вати наші лави в спільних діях С У М -у на чужині. І якщо до цього часу деякі К К , Осередки, а також і частина активу С У М -у в минулому занедбала кольпортаж журналу і, свідомо чи несві­ домо, підірвали матеріяльну базу В-ва, за що відповідальність несуть вони. Ми не можемо далі терпіти цього стану і будемо рішуче дома­ гатись, щоб кожний член С У М -у поредплатив числа «Авангарду» на один рік. Ми висилаємо це число і закликаємо впродовж 10 днів під одержання розкольпортувати і гроші негайно вислати до каси В -в а банковим переказом на таке конто: Siiddeutsche Bank A . g. F ilia le M iinchen, Lenbachplatz 2, K o n to N r . 52 523* В наступ­ ному числі журналу будемо вміщувати назви осередків і голів, які не розраховуються за журнал. Інформуємо, що Крайовий Комітет С У М -у в Бельгії всі роки одержував від Ц К літературу, в тому числі і журнал «Авангард» і повністю розраховувався, зовсім не звертаючи журналу назад. Майже 80"/о членства С У М -у в Бельгії купує і читає журнал. Крайовий Комітет С У М -у в Німеччині, який мас вбогу матері­ яльну базу, теж повністю розраховується за журнал. За останній час і Крайовий Комітет С У М -у в Австралії нама­ гається повністю розрахуватись на всі надіслані йому примірники «Авангарду». Треба взяти до уваги, що найбільше число сумівців є в СШ А і в Канаді, але найгірше кольпортується жуїрнал в цих двох кра­ їнах, зокрема в С Ш А на сьогодні розчислились за журнал ч. 12-13 лише 9 осередків з загальної кількосте 35 осередків. Саме тепер, коли закінчуємо ці рядки і передаємо до складу, К К С У М -у Канади інформує, що за попереднє число 12-13 ж ур­ налу частково розрахувались 12 осередків, 4 осередки передпла­ тили жуїрнал на цілий 1955 рік. Решта 8 осередків занедбали роз­ рахунки. Віримо, що і вони підуть слідами попередніх. Крайовий Комітет С У М -у в Канаді в цьому напрямі намагається допомогти Ц К С У М -у. Всі члени Крайового Комітету Канади передплатили журнал «Аванґард» на 1955 рік. Закликаємо всіх членів Крайових Комітетів і актив С У М -у на­ слідувати приклад провідників С У М -у в Канаді і передплатити журнал «Аванґард» на цілий 1955 рік. Закликаємо всі осередки допомогти у виданні жуїрналу «А в а н ­ ґард» своїми збірками, відрахунками з вистав, імпрез та цим дат* можливість Осередкам С У М -у в 14-ти країнах мати свій журнал, який виходив би пляново. Зі свого боку Ц К обіцяє всебічно по­ ширити та покращати зміст журналу. Честь України — готов боронити! В-во «Аванґард» 119

ПРИДБАЙТЕ!

Історично-документальне видання Ц К С У М -у Ф О Т О - А Л Ь Б О М «СУМ НА Ч У Ж И Н І » Вийшов з друку на 236 стор. великого формату альбом у твердій оправі, на крейдянім папері, в якому вміщено біля 900 фото-світлин з життя і праці української молоді на чужині у всіх ділянках куль­ турного, громадського, політичного та виховного характеру в період таборового життя в Німеччині та по окремих країнах її розселення. Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського. В альбомі подано історію Спілки Української Молоді на Україні і на чужині. В світлинах відображено Україну (фотознімки з Краю), Українську Повстанську Армію, 1-шу Українську Дивізію, з релі­ гійного життя У А П Ц і Української Католицької Церкви, українську молодь в таборах Німеччини та діяльність С У М -у в Німеччині, Австрії, Тріссті, Бельгії, Великобританії, Франції, Канаді, СІНА, Б разілії, Парагваю, Арґентіні, Австралії, Швеції, та крім того світлини прихильників та почесних членів С У М -у. Окремо подані сторінки з кольоровими світлинами. Ціна одного примірника в Англії 2 ф. 5 шил. Кожний член С У М -у придбає цей цінний альбом, як спогад про молоді літа й свою роботу на чужині. Кож на українська родина придбає альбом, як документ про нашу молодь. Замовлення висилати на адресу К К С У М -у кожної країни чи осередку С У М -у , а зокрема: U krainian Y ou th Association, 49, Linden Gardens, N o ttin g H ill Gate, L ondon W . 2., Great Britain. П О М ІЧ Е Н І П О М И Л К И Просимо при читанні виправити помічені коректорські помилки: Ст.. Рядок

Надруковано:

Треба читати:

К у д я глянеш -отарочка К у д а глян еш — отарочка С пався-цюрців вінки вючи С павян-цюрців вінки вючи бувш і комсомольці прийма- був ш і комсомольці приймат л и присягу ли с присягу щ о особливо відзначалися 29 7-ий щ о особливо відрізнялися на см ертельну н ебезпеку в ЗО 22-ий на смертельну небезпеку з окупантами боротьбі з окупантами А ри стотелеви х творів за I I I 42 54-ий А ристотелеви х творів за I I і I I сторіч до Р. X. і I I сторіч до Р. X. 43 18-ий Переводячи до ф ілософ іч н ої П ереходячи до ф ілософ іч н ої системи системи без окремих речей 44 33-ий без окремих черей Н е важко добачити 4-ий Н а важко добачити 45 річ, як воно дійсно є; 8-ий річ, як воно дійсно ґ; 45 х о ч і тут непослідовною 45 44-ий х о і тут непослідовною є але цей рудимент 45 51-ий ало цей рудимент з вини коректора на 37, 38, 43 і 44 сторінках переставлено рядки, Редакція за щ о просимо в читачів вибачення.

17 4-ий 17 20-ий -9 3-4-ий

120

Ч И Т А Й Т Е І П О Ш И Р Ю Й Т Е «А В А Н Г А Р Д -

С Т А В А Й Т Е П О С Т ІЙ Н И М И П Е Р Е Д П Л А Т Н И К А ЇМ11 ВАШ О ГО Ж У Р Н А Л У : Кож ний сумівець і сумівка, к о ж н и й у к р а їн с ь к и й ю нак, к о ж н и й керівник молоді повинен стати постійним передплатником ж у р ­ н алу «Аванґард». В ж у р н а л і поміщ у еться статті з д іля н о к : проб­ леми молоді (в тому й проблеми в и хов ан н я дітвори та ю нацтва), наука і знання, література (у к р а їн с ь к а і всесвітня), суспільнополітична думка, відомості про історичне минуле України, про визвольну боротьбу українського народу, описи нашої батькіищи ни, з науки техніки, спорт, з діяльности української молоді та ін Ж ур н а л появляється щ оквартально (п іс л я зб іль ш е н н я чи сла передплатників — видаватимемо р аз н а два місяці). В С Ш А і Канаді ** _ >> >» »» в А н г л ії »» в А встралії

Умови передплати: — річно — — піврічно — — одне число — — річно — — піврічно — — одне число — -- річно -ГіІЕрІЧНО

2 дол.

1.20 0.75 >» 10 ш ил. >» 6 З'Л ” 16 шил.

9

— одне число — 5 в Ф ранц ії ф. фран.

— річно — 800 ” — піврічно — 450 ” — одне число — 250 в Б е ль гії 80 б. фран.

— річно — ” 45 — ПІЕ рІЧНО — »> ■ ” — одне число — 25 в Німеччині — річно — 4.- н м . ” 2.50 >» — піврічно — ” 1.50 — одне число — В інших країнах відповідно німецької валюти. П ередплату висилати через банк або поштовим перека­ зом на адресу: Siiddeutsche Bank A . g. Filiale M iinchen, Lenbachplatz 2, K o n to N r . 52 523.

П е р е д п л а ч у й т е «Б ю л е т е н ь С В У » О РГАН Г О ЛО ВН О Ї У П Р А В И С П ІЛ К И В И ЗВ О ЛЕН Н Я У К Р А ЇН И Передплата на рік складає 2 дол. Замовлення висилайте на адресу: S.W .U. (1. Haluska) Miinchen 2, Lazarettstr. 11a, Germany Гроші скеровуйте до: Siiddeutsche Bank K to 17 530, S.W .U. Miinchen, Lenbachplatz, Germany

Увага!

Увага! Корисне видання! С Л О В Н И К

ЧУЖ ОМОВНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ доповнене видання Крайового Комі­ тету СУМ-у в Німеччині. Українська — як і кожна — мова має чимало слів чужинецького похо­ дження. Кожного дня, а особливо те­ пер на чужині, ми стрічаємо ці слова в пресі, чуємо в розмові, або й самі вживаємо... А ле чи кожен з нас розу­ міє їх правдиве значення? Заглянути до енциклопедії — зде­ більшого немає змоги, а запитати ко­ гось із знайомих про значення якоюсь слова — не завжди є можливо! Пояснення кількох тисяч найбільш вживаних слів і виразів, що подані стисло, гарною українською літера­ турною мовою, Ви знайдете в СЛОВНИКУ

ЧУЖ ОМ ОВН И Х І ВИРАЗІВ.

СЛІВ

СЛОВНИК — допоможе Вам здобу­ ти або доповнити чи перевірити своє загальне знання; він є необхідним по­ радником для культурно-освітніх пра­ цівників; зручним для кожночасного користування, бо має кишеньковий формат, 320 сторінок і недорогий. Ціна: Англія — 6 ш.; Бельгія — 45 б. фр., Канада й СШ А — 1 дол.; Ні­ меччина — 3 нм. При більших замовленнях дається відповідний опуст. Замовлення слати на адресу; Ukrainischer Jugendverein Munchen 8, Zeppelinstr. 67/0 Germany