Авангард (ч.34-35)

-

1 г л \ '

Г

IV.

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (НАУКА І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА)

/

,,A V A N G A R D » “ j o u r n a l

f o r

U k ra in ia n

y o u t h

published by Central Committee o f U krainian Youth Association

А

В

А

Н

Г

А

Р

Д

ВИХОДИТЬ г і ггч

m ї.

—

Ж УРНАЛ

ДЛЯ

МОЛОДІ

ЩОКВАРТАЛЬНО

- Л*

-

Центрального Комітету Спілки Української Молоді Щ:

•

Р ед а ґує

*.

Колеґіп

Л и стуван н я і м атеріял и н адси л ати на адр есу: С^С SUM;,— »«Avangaird»[ Miincfaifen 2, Dachauiers/tr. 9/II, Germany I <—

~ ’J j

-

Представництва: Ukrainian Youth Association Ukrainian American Youth Ass’ n 49, Linden GarPens P. 0 . Box, 211 Cooper Station Notting Hill Gate New York, 3, N.Y. London, W. 2.

U.S.A. Great Britain Ukrainian Youth Association Mr. M. Hyczka (S.U.M.) 140, Bathurst St., C.M.S.A. Toronto, Ont., Donoso Cortes 63, Canada Madrid Union de la Jeunesse Ukrainienne Espana 72Bd Charlemagne Mr. Bohdan Bilynskyj (S.U.M.) Bruxelles IV., Belgium Proq Villahoim. 160 — 1— A Union des Ukrainiens de France Sao Paulo, S.P. Section de la Jeunesse Brazil 26, rue de Montholofl, “ Prosvita" — S.U.M. — Paris 9, France c. Soler 5039 Mr. A. Halimurka (S.U.M.) Buenos Aires Lager Parsch, Bar. 9 Z. 23 Argentina Salzburg, Austria Sign. Ing. A. Kuschzynskyj (S.U.M.) Mr. W. Galat (S.U.M.) Cassila de Correo 60 Bue Martin Alfonso 381, Engarnacion Curitiba, Parana, Brazil Paraguay Mr. J. Butko (S.U.M.) Ukrainischer Jugendverein Piltgrand 8., Spanga, Stockholm, Miindien 8, Zeppelinstr. 67, Sweden Germany T-“— V У* ї: Л 1"4 : ^ Mr. Sendeckyj (S.U.M.) -r ' ■ 12 Moor Street Fitzrov,. Vipt.

•” • Australia

---------------------------------------------- ч

ІЗ ЗМІСТУ:

' Стор.

АВАНГАРД Ж УРН АЛ

ДЛЯ МОЛОДІ

(Н А У К А І ЗНАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА Д УМ КА)

Ген. Т. Чупринка: Д оґенези У Г В Р ................... 4 П. Курінний: М істо Пе­ реяслав і П ереяслав­ щ ина ............................11 В. Леник: «Я к би т о м о ж ­ на зробити інакш е» . 27 М. Філь: Д овкола Пере­ ясл авськ ого д огов ор у 16 О. Кульчицький: Щ о тре­ ба знати ви ховн и кові про п си х ік у молоді 23 Anna Калинник: Закута м о л о д ь ............................29 Г. Л-ий: К адри ком со­ м ол у в д у х о в о м у і м о­ ральном у занепаді . . 35 Марко Боєслав: До бо­ ротьби з московленням укр а їн ськ ої молоді . 40 0 . П.: Н ариси з істор ії ф іл о со ф ії (Щ гаток) . . 43 Г. Ващенко: А лексан дер М а к е д о н с ь к и й ............ 49 Уява та її р ол я в ж и т ­ ті л ю д и н и ......................55 Ґ. О.: П ром етеєва ле­ генда ...............................70 1. Р огов ськ а : «К ор ол ь К о д р у с » .........................74 Ф. К ова л ь: П ривіт к в іт ­ неві; М алинове горіння 76 Ю . Григоріїв: Славний ф р ан ц узьки й письм ен­ ник ..................................79 Ґі де М опасан: В овк . . 83 В. А н д р іїв сь к и й : П ол­ тавська Гімназійна г р о м а д а .........................87 В. К ова л ь: П рогра р о ­ сій ськ и х ім періялістів у В а ш і н ґ т о н і ............ 93 О. Навроцький: К о п а ­ ний м’я ч ......................98 ^

Ч.: 12-13 ,34-35)

Р і к V III. ЛОНДОН — МЮНХЕН

J

19 5 4

НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО

Лицем до Воюючої України! З приводу 25-ліття постання Організації Українських Націоналістів та 10-ліття Української Головної Визволь­ ної Ради, Центральний Комітет С У М ’у вітає найвищі керівні органи українського революційно - визвольного підпіл­ ля: Українську Головну Визвольну Раду та Провід О У Н на Рідних Землях і цим висловлює свою д у х о в у єдність з усіма формаціями й учасниками українського революцій­ но - визвольного підпілля, що в своїй жертвенній нерівній боротьбі з московсько - большевицьким окупантом гідно відстоюють права українського народу на державну само­ стійність. Всю українську молодь на чужині закликаємо докласти всіх зусиль для підтримки українського революційно - виз­ вольного Р у х у в боротьбі за наше національно - державне визволення. Ц Е Н Т Р А Л Ь Н И Й К О М ІТ Е Т С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І

з

Генерал ТАРАС ЧУПРИНКА

До ґєнєзи Української Головної Визвольної Роди У країн ськ а патріоти чна м ол одь на ч у ж и н і завж д и звернена обл и ччям д о Р ідн ого К р а ю — У країни, ж и в е вірою в п о в о р о т на р ідні землі та го ту ється до б о р о т ь ­ би за ви звол ен н я св о го народу й д е р ж а в н о -т в о р ч о ї праці. В и х ов у ю ч и у к р а їн сь к у м ол одь в пієтизм і до у к р а їн ­ сь к о ї в и зв ол ьн ої бор отьби , відм ічуєм о 10-річчя засн у­ вання УГВР, найвищ ого к ер ів н ого чинника р ев ол ю ц ій н о-в и зв ол ьн ої бор отьби у к р а їн ськ ого н а р од у на Р ідн и х Землях, вміщ енням ста тті сл. п. ген. Т ар аса Ч упринки, яка загально з ’я со в у є історичн е тл о створ ен н я У Г В Р та її головні цілі. С таттю вм іщ уєм о скор оч ен ою . Редакція • В и звол ьн і Змагання у к р а їн ськ ого народу 1917-21 pp. закін чи­ ли ся дл я нього невдатно. П ісля 1920 р. значна частина учасн и к ів у к р а їн сь к и х армій опинилася в та бор а х для ін терн ован их у П ол ь­ щ і, в ЧСР. У кр аїн ськ і політичні діячі, гол овно із С х ід н ь о у к р а їн сь к и х Земель, які брали а кти вн у у ч а ст ь у відновленні у к р а їн сь к о ї са м остій н ої держ ави і в б о р о т ь бі за неї, п ер ев а ж н о емігрували. У к р а їн ськ і Землі р оздер то м іж СССР, П ольщ у, Р ум ун ію та ЧСР. У кр аїн ськ и й народ знов опи нився під пануванням чуж инц ів. В извол ьн у бор отьбу ук р а їн ськ ого народу 1917-21 pp. р епрезен­ тували два Уряди — У ряд У к р а їн ськ о ї Н ародн ої Р еспубл іки (УН Р) та У ряд З а х ід н ь о -У к р а їн ськ о ї Н ародної Р есп убл іки (ЗУН Р). В 1918 р. це бул о зум овлене окрем им р озвитком в и зв ол ьн ої б о р о т ь ­ би ук р а їн ськ ого народу в м еж а х ц а р сь к ої Р осії і окрем им — в м е­ ж а х А встр ій ськ ої монархії. О б’єднання у сіх у к р а їн сь к и х Зем ель в одній У кр аїн ськ ій Н ародній Р еспубліці, щ о й ого св я точ н о п р о г о ­ л ош ен о історичним У ніверсалом 22 січн я 1919 р. в К и єві, л и ш е на кор отки й ч а с припинило існування д в о х ок р ем и х У ряд ів. З уваги на спец иф ічн і, головним чином зовніш ньо-по.ігітичні, ум ови, щ о в н и х проходила визвол ьна бор отьба ук р а їн ськ ого народу в 191921 pp., обидва Уряди далі п р од овж ува л и існ увати й діяти окрем о. П ісля 1920 р. були прим уш ені ем ігрувати й обидва Уряди. На ем іґр ац ії У ряд ЗУ Н Р як представн ицтво З ахідн ьої У країни п р о ­ існ ував до остаточного виріш ення справи Галичини Р адою А м б а сад ор ів 15. III. 1923 р. У р яд У Н Р п р од ов ж у в а в існ увати далі, х о ч післ я л іквідації Спілки В изволення У країни (СВУ), тобто після 1930 p., його впливи на У к р а їн ськ и х Землях б у л и д у ж е малі. Т ут, на У к р а їн ськ и х Землях, в 1921-39 pp. в обстановці, з одн ого бок у , поси л ен ого наступ у окуп ан тів на україн ський народ, зокрем а в обстан овц і скрайн о в о р о ж о ї ук р а їн ськ ом у н ародові політики м о с к ов сь к о-б о л ь ш е в и ц ь к и х окуп антів, і, з др угого боку, в обстановц і постій н ого р осту ви звол ьн ої револ ю ц ій н ої бор отьби ук р а їн ськ ого н ароду за національне визволення, ств ор ю в а в ся новий стан націо­ нально-політичних відносин. У р я д УН Р, який п р о д о в ж у в а в стояти на політичн их позиц іях 1918-21 pp. та ні св о їм особов и м складом , ні своїм и поглядами н і я к ою м ірою не відби вав ти х гл ибоких п е 4

реміїї, щ о д ок оп ув а л и ся у н а ц іон а л ьн о-п ол іти ч н ом у ж и т т і у к р а їн ­ сь к о го н ар од у на У к р а їн сь к и х Зем лях, — вже не міг уважатися представником цього нового стану національно-політичних від­ носин в Україні. П ісл я 1920 р. у к р а їн ськ и й народ, н аси л ьн о загнаний в о к у п а н т­ сь к е ярм о, св о єї в и зв о л ь н о ї б о р о т ь б и н е припинив. Він її п оси л ен о провади в далі у р ізн и х ф о р м а х і на р ізн и х діл я н к а х с в о г о н ац іо­ нального ж и ття. Н а й хар ак тери сти чн іш и м я в и щ ем у к р а їн сь к о го нац іонал ьн ого ж и т тя 1921-39 pp. було виникнення і постійний ріст визвольної підпільної, революційної б о р о ть б и у к р а їн сь к о го н а р од у за У к р а їн ­ сь к у С ам остійну С оборн у Д ер ж аву. На ф р о н т і п ід п іл ь н ої б о р о т ь б и оп и н и в ся найпатріотичніш ий, найідейніш ий, н ай активніш ий у к р а ­ їн сь к и й елемент. Щ ор а з ш и р ш е вк ор ін ю ва л и ся в У к р а їн і ід е ї у к р а їн сь к о го нац іонал істичн ого р у х у . С к р ізь там, де в он и д о х о д и ­ ли, вони неп оділ ьн о оп ан овувал и у к р а їн ськ і н ародні маси, р ізн і у к р а їн сь к і національні сер едови щ а . У к р а їн ськ и й в и з в о л ь н о -р е в о ­ лю ц ійн ий р у х став одним із н а й ва ж л и в іш и х ф а к т о р ів у к р а їн сь ­ к ого нац іонал ьн ого ж иття. В и бу х у 1939 р. д р у го ї св іт о в о ї війни дав у к р а їн сь к о м у н а р од ові н о в і надії на м ож л и в іст ь здійсн ен н я й ого са м остій н и ц ьк и х праг­ нень. З окрем а, п р овідн і у к р а їн сь к і пол ітичн і к ол а ви р іш и л и в и к о р и ­ ст а ти дл я здійснення са м остій н и ц ьк и х ідеалів у к р а їн сь к о го н а р о ­ ду в и б у х н ім ец ь к о-бол ь ш е в и ц ь к о ї вій н и в 1941 р. З ін іціятиви у к р а їн сь к и х нац іон ал істи чн и х кіл 30 чер вн я 1941 p., т о б т о зараз ж е в п ер ш и х дн ях н ім е ц ь к о -бо л ь ш е в и ц ь к о ї війни, на У к р а їн сь к и х Зем л я х у т в ор и в ся н езал еж н и й ук р а їн ськ и й У р я д — У к р а їн сь к е Д ер ж авн е П равління, я к е п еред у сім св ітом п р огол оси л о в ід н ов ­ лення У к р а їн сь к о ї С ам остій н ої Д ерж ави. Н а п р огол ош ен н я са м остій н ости У кр а їн и німці від п ов іл и в и ар еш туван н я м членів У к р а їн сь к о го Д ер ж авн ого П равління, бага­ т ь о х д ія ч ів ук р а їн сь к о го п ідп іл ьн ого р у х у та ч іл ьн и х у к р а їн сь к и х патріотів. Т ер ори сти чн а, тн сби тел ьсь к а п ол іти к а н ім ец ьки х ок у п а н тів в У к р аїн і доп ровадил а, в н а сл ід ку, тіл ьк и д о поглибленн я і п о ш и ­ рен н я б ор от ь б и у к р а їн ськ ого народу. У к р а їн ськ и й ви зв ол ьн и й р у х , ш у к а ю ч и н ови х ш л я хів , змагав, я к і змагає, в с е д о о д н ієї і т ієї са м ої м ети — до п обу д ов и У к р а їн сь к о ї С ам остійної С об орн ої Д ер­ ж ави .

1942 р ік в У країні, і о со б л и в о др уга й ого половина, п озн а ч и в ся [Посиленим наступом гітл е р ів сь к и х загарбни ків на у к р а їн сь к и й народ. О собл и во ж о р ст о к о го гноблення зазнавало у к р а їн сь к е н а ­ сел ення у т. зв. «Р а й х ск ом іса р ія ті У кр а їн а ». Н імці си л ом іц ь в и вози,ли в с е прац ездатне н а сел ен н я я а к а т о р ж н і р оботи в Н ім еч­ чин у, нем илосердно грабили й о го з оста н н іх х а р ч о в и х запасів, за най дрібн іш ий сп р оти в їх н ім д р а к он ськ и м зарядж ен н ям палили цілі сел а т а вим ор д овувал и сотн і ні в ч ом у н евин них м еш канців, в том у чи сл і завж д и д у ж е ба га то ж ін о к і дітей, м асово а р е ш то ­ вувал и у к р а їн сь к и х сам остій н и к ів, у с іх у к р а їн ськ и х патріотів. К р ім гітл ер ів сь к и х окуп а н тів, у к р а їн сь к і народні маси, з о к р е ­ ма селян, тер ор и зува л и і грабувал и банди б о л ь ш е в и ц ь к и х п а р ­ тизанів. Ц і банди, п осу в а ю ч и сь з Б іл ор у сії, п очал и о п а н о в у в а ти 5

п івн ічн і і п ів н іч н о -за х ід н і л ісо в і тер ен и У країни. В ся «п р о т и н ім ец ька б о р о т ь б а » б о л ь ш е в и ц ь к и х п артизан ів зв од и л а ся д о гр а бу ­ ван н я в у к р а їн сь к о го населення оста н н іх ш м а тк ів хл іба, о ст а н ­ н ь ої од еж и н и , д о р о з ш у к ів та р озп р а в над у к р а їн ськ и м и п а ­ тріотам и. А к ти в н и й бой ов и й елем ент П ол ісся та п ів н іч н ої В олині, з о р га ­ н ізован и й в р я д а х О У Н , з м етою бор он и ти у к р а їн сь к і маси п еред тер ор ом гітлерівц ів, б о л ь ш е в и ц ь к и х п артизанів та, п рагнучи а к ­ ти в н о із зб р о єю в р у к а х б о р о т и ся за здійсн ен н я са м о стій н и х п р а г­ н е н ь у к р а їн сь к о го народу, о сін н ю 1942 р. п о ч а в тв ор и ти збр ой н і групи. Ц і гр уп и бу л и пр и м уш ен і пр овади ти б о р о т ь б у в ід р а зу на тр и ф р он ти : п р оти гіт л е р ів сь к и х ок у п а н тів, п р оти н асл ан и х К р е м ­ лем в У к р а їн у бол ь ш е в и ц ь к и х партизанів та п р оти п о л ь с ь к и х ш о ­ він істів. Ц і, м р ію ч и п р о від н овл ен н я п о л ь сь к о го пан уван н я на У к р а їн сь к и х Земель, ор га н ізов у в ан і і о зб р о ю в а н і німцями, й со б і п очал и у всіл як и й сп осіб зн у щ а ти ся над у к р а їн ськ и м народом . З брой н у, п ар ти за н ськ у б о р о т ь б у п р оти в о р о гів у к р а їн сь к о го н а­ р о д у у к р а їн сь к і народні м аси привітали з за хопл ен н ям . До б о й о ­ в и х гр у п п оч а л о напливати щ о р а з біл ьш е п а тр іоти ч н ого, зд е б іл ь ­ ш е м ол одого, боєзд а тн о го елем енту. В л ю тн і 1943 р. вн а сл ід ок о со б л и в о го за гостр ен н я н ім ец ь к ого т е Р9РУ, збр ой н а п ов ста н ськ а бо р о т ь б а у к р а їн сь к о го насел ен н я п р о ­ ти гітл ер ів сь к и х о к у п а н т ів стала на В олині і П ол іссі м асови м явищ ем . П о в ст а н сь к і відділи, щ о сф о р м у в а л и ся п ісл я м а со в о го п е р е х о ­ д у на н елегальне ста н ови щ е т и ся ч у к р а їн сь к о ї м ол оді, ти ся ч у к р а їн сь к и х ч ол о в ік ів і ж ін ок , н е м огли в ж е існ у в а ти як бой ов і гр уп и О У Н том у, щ о в них, кр ім ч л ен ів ОУ Н , т а к о ж оп и н и л и ся л ю ди, с п ів ч у в а ю ч і д ек ол и р ізн и м ін ш им п ол іти чн и м групам , в м и­ н у л ом у дек ол и до ц и х гр уп прин алеж ні, оп и н и л и ся ба га то бе з п а р ­ тій н и х у к р а їн сь к и х патр іотів. З ц и х т о причи н п р и й ш л о до п е р е ор ган ізува н н я у с іх збр ой н и х відділіе у загал ьнон аціон альну, п о ­ над пар тій н у У к р а їн сь к у П о в ста н ч у А р м ію (У П А ). В к ор отк и й час н ов озор га н ізов а н а У П А відбил а в с і н ім е ц ь к о б ол ь ш ев и ц ь к і н аступ и на у к р а їн сь к е населення В ол и н і та П о л іс­ с я і обм еж и л а пан уван н я нім ців на ц и х т ер ен а х ви к л ю ч н о тіл ьк и до б іл ь ш и х міст, гол ов н и х ш осей н и х ш л я х ів т а за л ізн и ч и х ліній. О д н очасн о У П А т а к о ж звузи ла терени, оп а н ова н і б о л ь ш е в и ц ь к и ми партизанам и, д о ок р ем и х , н ев ел и ч к и х л ісо в и х о ст р о в ів . Т ак и м чином під в и к л ю ч н о ю к о н т р о л е ю У П А опи нилися значні тер и то р ії В олин і та П ол ісся . У П А в ж е н е м огла о б м е ж у в а т и ся тіл ьк и до б о й о в и х дій, але м у сіл а т а к о ж зайнятися вп ор я дкува н н ям оп а н ов а н и х тер и тор ій і ор ган ізуван н я м на н и х влади. Н егайного в тр у ч а н н я й ор ган ізац ії вимагали адм іністрац ія тер ен у, ш к іл ь ­ н и цтво, зем ел ьні справи, го сп о д а р сь к е ж и т т я в цілом у. В сі ці сп р ави К ом ан дуван н я У П А -П ів н іч у п о р я д к о в у в а л о від повідн им и наказами. Л ітом 1943 р. У П А п ош и р и л а ся на Галичину і в е л и к у ч а сти н у П р а в обер еж ж я . Ш и р о к а Збройна бо р о т ь б а пр оти в с іх о к у п а н тів У к р а їн и за У к р а їн сь к у С ам остійну С обор н у Д е р ж а в у ви р а зн о с т а ­ ла загальним ви я вом са м остій н и ц ьк и х прагнень у к р а їн сь к и х н а ­ р о д н и х мас, у к р а їн сь к о го н а р од у в цілом у. П оч и н а л а ся нова доба у в и зв ол ь н и х зм аган нях у к р а їн сь к о го народу, н ов а доба в іст о р ії У кр аїн и .

6

В ід ступ н ім ецьких армій, р о зв а л Н імеччини, щ о за р и сов у в а в ся щ ор аз виразніш е, п ер едові ід еї св о б о д и н ародів і лю дини, щ о їх гол осил а У П А , притягали в лави У П А ба га тьох втік а ч ів з ні­ м ец ьк и х табор ів для в ій ськ ов оп ол он ен и х т а з р ізн и х доп ом іж н и х в ій сь к о в и х ф орм ац ій ор га н ізова н и х німцями з пон евол ен и х б о л ь ш ев и ц ьк ою М оск в ою народів. В л а в а х У П А опи н и л ося багато грузинів, азербайдж анц ів, біл ор у сів , та та р та ін. В сіх їх зорган і­ зован о при У П А в окр ем і національні відділи під їх власним к о ­ мандуванням. З м етою дати б о р о т ь б і ін ш онаціонал ьного ел ем енту в л авах У П А від п овід н у п ол іти чн у п л я тф ор м у , з ін іц іати ви У П А в л и ­ стоп а д і 1943 р. на Волині ск л и к а н о К он ф ер ен ц ію П он евол ен и х Н а­ родів. Н а к он ф ер ен ц ії ви зн а чен о сп іл ьн і цілі і м етоди б о р о ть би в сіх пон евол ен и х М о ск в о ю народів. Б ой ов і і пол ітичн і у сп іх и У П А зацікавили у к р а їн сь к о ю п р обл е­ м ою су сід ів У країни та ін ш і ч уж он а ц іон а л ьн і п ол ітичн і кола. До Г ол ов н ого К ом ан дування У П А почали н ав’язувати ся п р ед ставн и ки у р я д ів д р у ги х дер ж ав, б а ж а ю ч и провади ти п ер еговор и з о ф іц ій ­ ним представн ицтвом у к р а їн сь к о го н ароду з м етою р егул ю вати ц і­ лий ряд пол іти чн и х справ, а к ту а л ьн и х зараз чи в м айбутн ьом у. Т ом у, щ о та кого загал ьнон аціон ального п р едставн и ц тва у к р а їн сь ­ к о г о н ар од у в той ч ас щ е не б у л о, — взим і 1943/44 р. ці п ер еговор и п р ова д и л о Головне К ом ан дуван н я У П А . До у ч а сти в ц и х п ер его­ в о р а х Г ол овн е К ом ан дування зап р оси л о т а к о ж пр ед ставн и ків ін ш и х у к р а їн сь к и х п ол іти ч н и х сам остій н и ц ьки х угр упуван ь. М а сов е пош и рення збр ой н ої бо р о ть б и за У к р а їн сь к у С ам остійну С оборн у Д ерж аву, щ о ст а л о ся в насл ід ок гл и бок ого вкор ін ен н я с е ­ р ед я к н а й ш и р ш и х м ас у к р а їн сь к о го н а р од у ід еї у к р а їн сь к о го в и з­ в о л ь н о-р ев ол ю ц ій н ого р у х у , ви разн о всенаціональний ха р а к тер ц ієї бор оть би опан ування У П А р м ією значних тер и тор ій У к р а їн ­ сь к и х Зем ель, н а бл и ж ува н н я до кін ц я війни м іж окуп антам и У кр аїн и — гітл ер івсь к ою Н ім еччин ою і бол ьш ев и ц ьк ою М оск в ою , та, у зв ’я зк у з цим, м о ж л и в ість заісн уван ня д о гід н ої си ту а ц ії для у к р а їн сь к о ї ви звол ьн ої сп р а ви значний зр іст ваги у к р а їн сь к о ї п робл ем и в насл ідок в и зв о л ь н о ї бо р о т ь би у к р а н сь к ого н ароду — в сі ці м ом енти сп он ук у в а л и Гол овне К ом ан дуван н я У П А за ін іц ію вати акц ію в напрямі утвор ен н я загальнонаціонального, в с е у к р а ­ їн ськ ого пол ітичн ого центру, який в зя в би на себе найвищ е п о л і­ ти чн е к ер івн и ц тво ви зв ол ьн ою бо р о ть б о ю за У к р а їн сь к у С ам остій ­ н у С оборн у Д ер ж а ву та р еп р езен ту в а в би цю б ор отьб у назовні. Т реба підкресл ити, щ о т у т й ш л ося п р о у твор ен н я н ового в се ­ у к р а їн сь к ого, загальнон аціон ального ц ен тру — та кого центру, який від би ва в би новий стан н а ц іон а л ьн о-п ол іти ч н и х відносин в У к р а ­ їні — стан ш и р ок ор озгор н у то ї бор отьби та як и й від п овід а в би всім п отребам т а к о ї ш и р ок о р о зго р н у то ї б ор отьби : б у в би здібний т а ­ к о ю бор отьбою дій ово кер у в а ти т а нал еж н о її р епрезентувати. Та­ ки м центром не міг у в а ж а ти ся У р яд У Н Р, щ о ф ор м а л ьн о п р о д о в ­ ж у в а в існ увати , том у, щ о він, я к ми в ж е про це згадували, в ід т р и д ц я ти х р ок ів у ж е ні я к о ю м ірою не в ід дзер ка л ю ва в т и х гл и бо­ к и х п ол ітичн их перем ін, щ о док оп у в а л и ся сер ед у к р а їн сь к о го на­ р о д у на У к р а їн сь к и х Зем лях, і б у в ц іл к ови то від ір ван и й в ід т ієї в и зв ол ь н о-р ев ол ю ц ій н о ї бор отьби , я к а сам е п ід ч а с тр и д ц я ти х р о ­ к ів в У к р а їн і виникла. Т а к и м цен тром н е м огл о б у т и т а к о ж У к р а ­ їн сь к е Д ерж авне' П равління, у тв ор ен е на У к р а їн сь к и х Зем лях у 7

червні 1941 p., з т ієї п р остої причини, щ о м а й ж е в с і члени ц ього П равління сиділи в цей ч а с у н ім ец ьки х тю р м а х і кон ц таборах. Для здійснення пл ян у утворен н я всеу к р а їн ськ ого, загал ьнон а­ ціонал ьного політичного ц ен тру (цей плян зроди вся в к ол а х Г о­ л овн ого К ом андування У П А в осен і 1943 р.) — в е сн о ю 1944 р. у т в о ­ рен о Ініціятивний К ом ітет. Ц ей ком ітет в ід р а зу в з я в ся до ін тен­ си в н ої праці в цьом у напрямі. Саме в том у часі, то бто в бер езн і 1944 p., на л ін ії К о в е л ь — Б р о ­ ди — К ол ом ия зупин илася велика зимова бол ьш еви ц ька оф ензива. Т аким чином У к р а їн ськ і Землі, р озр іза н і л ін ією ф р о н ту , п е р е б у ­ вали п ід двом а окуп аціям и: п ер ева ж н а частина У к р а їн сь к и х З е ­ м ель бул а в ж е під н ов ою м о с к о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ю окуп ац ією , а невел ичка частина З а х ід н ь о -у к р а їн сь к и х Зем ель — під гітл е­ р ів сь к ого. П рограна гітл е р ів сь к о ї Н імеччини бу л а в ж е ціл к ом о ч е ­ видна: німці не капітулю вали, н а д ію ч и сь х іба на чудо. Я к е бул о пол ітичн е обл и чч я У к р а їн ськ и х Земель, щ о опинилися під н ов ою р осій сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ю окуп ац ією , зокрем а ж — С х ід н о у к р а їн с ь к и х Зем ель? Я к щ о аналізувати ста н і укл ад ук р а їн ськ и х пол іти чн и х сил на У к р а їн сь к и х Землях на п р овесн і 1944 р. та абстр а гува ти ся від т. зв. К П (б)У , як виразно н е -у к р а їн сь к о ї аген турн ої п ол іти чн ої сили, т о треба ствердити, щ о єдиною орган ізован ою сер й озн ою п ол іти чн о-ак ти вн ою си л ою бу л а т у т тіл ьк и О рганізац ія У к р а їн ­ с ь к и х Н аціоналістів (ОУН). ОУ Н , м айж е цілком, за в и н я тк ом хіба тіл ьки дея к и х сер едови щ м іськ ої інтелігенції, мала за с о б о ю на­ родні м аси З ахідн іх і П івн іч н оза хідн іх У к р а їн сь к и х Земель. В она п роявила найбільш у акти вн ість у к о ж н о м у віднош енн і. Н а в сіх п ол ітичн их акц іях У П А , щ о їх вона д о цього ч а су провадила, с л ід ний б у в д у ж е сильний вплив ідей ОУН. О У Н п оси л ен о готувал ася д о бор отьби з м оєк ов ськ о-б ол ь ш ев и ц ь к и м и окупантам и, за л и ш а ­ ю чи з ц ією м етою на У к р а їн сь к и х З ем лях м а й ж е в сі с в о ї кадри. Ініціятивний К ом ітет вир іш и в твор и ти п р ед ставн и ц тво у к р а їн ­ сь к о го н ар од у на дем ократичній осн ові. Д емократична п л я т ф о р ма давал а м ож л и в ість залучи ти д о керівництва в и зв ол ьн ою б о ­ р о т ь б о ю в сіх чесн и х і нац іональн о ва р тісн и х у к р а їн сь к и х п а т р іо ­ тів н езал еж н о від їх н іх п артійних поглядів. О сн овн і пункти пол іти ч н ої пл ятф орм и , щ о мала стати осн о в о ю ф ор м ува н н я нового пол ітичн ого представн ицтва у к р а їн сь к о го на­ роду, бу л и такі: 1. Б е зза стер еж н о визнати ідею У к р а їн сь к о ї С а ­ м остій н ої С оборн ої Д ерж ави як н ай ви щ у ідею у к р а їн сь к о го на­ роду. 2. В изнати р еволю ційн і м етоди бор отьби за У к р а їн ськ у С а ­ м остій н у Д ерж аву т а к о ж доцільним и методами в и зв о л ь н о ї б о ­ р отьби. 3. Здекл ярувати с в о є в о р о ж е стан ови щ е суп р оти м о ск о в сь ­ к и х бол ьш еви к ів та нім ців як окуп а н тів У країни. 4. В изнати д е ­ м ок ратію як устр оєви й прицип представництва. П ун кти 2 і 3 П л ят­ ф ор м и бу л и зум овл ен і тією обстави н ою , щ о ін іціятива творення загальнонаціонального пред ставн и ц ького органу вийш ла сам е від У П А , я к а провадила р евол ю ц ій н у бо р о т ь б у як проти бо л ь ш е в и ц ь ­ к и х так і пр оти гітл ер ів сь к и х окуп ан тів, і щ о цей орган мав о ч о ­ л ю вати і керувати саме та к о ю б о р о т ь б о ю у к р а їн ськ о го н ароду проти в сіх окуп ан тів У країни. Б ер уч и за осн ов у ф ор м уван н я загальнон аціон ального к ер івн и ­ цтва ук р а їн ськ ого народу дем ократичний принцип, Ініціятивний К ом ітет змагав цим сп особ ом якнайкращ е, якн ай п овн іш е відбити 8

\ в цьом у ти м ч а сов ом у у к р а їн сь к о м у парл ам енті в сі, існ у ю ч і в цей ч а с в У к р аїн і, з д о р о в і н а ц іон а л ьн о-п ол іти ч н і сили. О со б л и в о б а ­ гато у в а г и Ін іціативн ий К о м іт е т п р и д іл яв притяганн ю д о п р о е к ­ тов ан ого 'п р едставн и ц тва п ер ед ста в н и к ів с х ід н о у к р а їн с ь к о г о гр о ­ м адянства, щ о сто я л о в оп о зи ц ії д о б о л ь ш е в и ц ь к о го р е ж и м у . Т у т особл и ви й натиск п ок л ад ен о на притяганн я д о ц ь о го п р е д ста в н и ­ ц тва сам остій н и к ів м ол од ої Генерації, в и х о в а н и х у ж е в у м о в а х бо л ь ш е в ^ ц ь к о ї окуп ац ії. П раця \ ін іціятивн ого К о м іт е т у не йш ла л егко. Н а й біл ьш і тр у д ­ н о щ і бул и, очеви д н о, зум овл ен і п о т р е б о ю д у ж е с у в о р о ї к о н с п ір а ­ ції, щ о їїХ треба б у л о п ер естер іга ти при п ідготовц і в с іє ї справи. О б гов ор ю в а ти цю сп р а в у м ож н а б у л о ви к л ю ч н о з л ю д ьм и д у ж е певними та , дискретним и. П оза а к ц ією м усіли опи нитися, о ч е в и д ­ но, групи , які од в ер то сп ів п р а ц ю в а л и з німцями. Т а к о ж п оза а к ­ ц ією м усіл и Спинитися групи, я к і б у л и в о р о ж е н а ста в л ен і д о У П А і я к і нерідко,\ як м етод у м іж п а р тій н ої бор отьби , ст о су в а л и д е н у н ­ ц іа ц ію п ер ед Ворогом. К р ім п р ед ста в н и к ів кіл су то ,п о л іти ч н и х , Ін іц іятивни й К ом ітет п р и т я гн у в до П р едставн и ц тва щ е д е к іл ь к о х в и зн ач н и х громадян, які р еп р езен ту в а л и інш і, п оза п ол іти ч н і у к р а ­ їн сь к і гром адські, кола. В ч ер в н і 1944 р. праця Ін іц іяти вн ого К о ­ м іте ту б у л а закінчена.

11. липня 1944 p., д а л ек о в ід н еп р ош ен ото ок а , в К а р п а та х , п о­ ч ал ися наради н ового У к р а їн сь к о го Р е в о л ю ц ій н о го П арлям ен ту. К у р ін ь У П А о х о р о н я в м ісце нарад п ер ед м ож л и ви м н а ск о к о м нім ­ ців чи бо л ь ш е в и ц ь к и х партизанів. Зібрали ся п р ед ставн и ки в с іх У к р а їн сь к и х Земель, при ч ом у о со б л и в о числ енно бул и п р е д ста в ­ л ені С х ід н ь оу к р а їн сь к і Землі. З ій ш л и ся л ю д и р ізн и х п ол іти ч н и х поглядів. Б ул и т у т такі, я к і р еп р езен ту в а л и а кти вн о д ію ч і ор га н і­ зован і пол іти чн і партії, а б у л и п р ед ста вн и ки й н еа к ти вн и х в д а ­ ни й м ом ент пол іти чн и х сер ед ов и щ , я к і, одн ак, могли в н ести св ій в к л а д у в и зв ол ь н у б о р о т ь б у у к р а їн с ь к о го народу. Б у л и й п р ед ­ ста вн и к и п озап ол іти чн и х у к р а їн сь к и х кіл. З бори св я точ н о п р огол оси л и се б е Тимчасовим Українським Парляментом і назвали себе Українською Головною Визвольною Ра­ дою (УГВР). На Г ол ев у В е л и к о го З б о р у У Г В Р о б р а н о в ід о м о го гр о ­ м а д ськ ого діяча В олині, Р ости сл а в а В олош ина. В ел и к и й З бір в и сл у х а в ш и р о к у п ол іти ч н у д о п о в ід ь п р о м іж н а ­ р од н е стан ови щ е, д о п о в ід ь п р о в ій сь к о в е ста н ови щ е, щ о її в и г о ­ л оси в Гол овний К ом ан дир У П А , т а д о п о в ід ь п р о д отеп ер іш н і з н о ­ си н и Гол овного К ом ан дува н н я У П А з п редставн и кам и д р у ги х д ер ж а в . • О соб л и в у ж и в у д и с к у сію ви к л и к а л а д о п о в ід ь п р о м іж н а р од н е ста н ов и щ е. В д и ск у сії зуда р и л и ся п р ед ста в н и к и ст а р ш о го п ол іти ч ­ н ого п ок ол ін н я з м ол одш им р ев ол ю ц ій н и м табором . Д у ж е ж и в у у ч а ст ь у д и ск у сії приймали п р ед ста в н и к и С х ід н іх У к р а їн сь к и х Земель. П ройн ятий ід е єю У к р а їн сь к о ї С ам остій н ої С об о р н о ї Д ер­ ж ав и , В еликий Збір У Г В Р зум ів узгід н и ти дум ки ст а р ш о го і м о­ л о д ш о го пол іти чн и х п ок ол ін ь. Н е м ен ш ж и в у вим ін у дум ок в и ­ к л и к ав з в іт п р о стосу н к и Г ол овн ого К ом а н дува н н я У П А з п р е д ­ ста вн и к а м и д р у ги х д ер ж а в , і, зокрем а, звіт п р о с т о су н к и з п о л ь ­ ськ и м и ви звол ьн и м и силами. В д а л ь ш ом у В еликй З бір У Г В Р пр и ступ и в до о п р а ц ьо в у в а н н я У н ів е р са л у та П л я тф ор м У ГВ Р . С о ц ія л ьн о-ек он ом іч н а частина П л я тф ор м и дала зм огу у часн и к ам громадянам С х ід н ь о у к р а н сь к и х 9

Зем ель в и сл ов и т е д у м к у с х ід н о у к р а їн с ь к о г о гр ом ад ян ства на ці справді. В еликий З б ір д у ж е у в а ж н о п р и сл у х у в а в ся д о ц и х дум ок і в су сп іл ь н о-ек о н о м іч н ій ділянці цілком п рий н яв п р оп ози ц ії «сх ід н я к ів ». І З чер ги В еликий З бір У Г В Р о п р а ц ю в а в С та ту т У Г В Р , / щ о в н ьом у зн ай ш ов реал ьн е в ід о бр а ж е н н я д е м о к р а ти зм у ч а сн и к ів З бору. У стр ій У ГВ Р , будуч и , з о д н о го б о к у , су т о д е м о к р ^ ги ч н и м ,' дає з д р у гого б о к у , тв е р д у о с н о в у дл я існ у в а н н я і діял ьн ости ор га н ів У ГВ Р , та к д у ж е п о т р іб н у у в а ж к и х і змінливихі р е в о л ю ­ ц ій н и х у м ов а х . / В и х о д я ч и з того, щ о в ся к е н а р од н е п р ед ста в н и ц тв о доти є сп р а в ж н ім ви р азн и к ом вол і н ар од у, док и в о н о д іє се р е д н а р о д у і в ід н ь ого не в ід р и в а ється , В еликий З бір У Г В Р п оста н ови в, щ о м ісцем п ер ебув ан н я У Г В Р є У к р а їн сь к і Землі, а з а к ор д он в и їж ­ д ж а ю т ь тіл ьк и окр ем і чл ен и У Г В Р з окр ем и м и дорученн ям и . Т ака п оста н о в а забезп еч у є У Г В Р п еред п ер етв ор ен н я м Дї в ем ігр а н т­ с ь к е п р ед став н и ц тв о, я к це бул о, напр., з У р я д ом к о л и ш н ь о ї У Н Р , та р о б и т ь її у пол ітиц і ц іл к ом н еза л еж н ою від б у д ь -я к и х ст о р о н ­ н іх сил.

15. липня 1944 р о к у в ід б у л и ся в и бор и Г ол ови П р ези д ії У ГВ Р , чл ен ів П р ези д ії У ГВ Р , Г ол ови Г ен ерал ьн ого С ек р етар ія ту У ГВ Р , Ген ерал ьн го С удді У ГВ Р . У р о ч и ст а тиш а зап ан увал а на залі нарад, к ол и Г ол ова П р ези д ії У Г В Р ста н у в п ер ед Г о л о в о ю В е л к ого З б ору У Г В Р , п ок л а в р у к у н а у к р а їн сь к и й д ер ж а в н и й герб та п оч а в п ов тор я ти сл о в а п р и ­ сяги... Ц е пр и ся гав П рези д ен т У к р а їн и п еред у сім у к р а їн сь к и м народом ... Ц ь ого ж дня В еликий З бір У Г В Р за к р и вся , а д е л е ґа ти р о з ’їх а ­ л и ся н а м ісц я с в о є ї праці. У к р а їн сь к и й П арл ам ент — У к р а їн ськ а Г ол овн а В и звол ьн а Р ада та У к р а їн сь к и й У р я д — Ген еральн ий С е­ к р е та р іа т У Г В Р п оч а л и діяти. Н е м и н у л о й к іл ь к а м ісяців, я к у с і У к р а їн сь к і Зем лі оп и н и ­ л и ся зн ов під м о с к о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ю о к у п а ц ією . У ГВ Р о с т а ­ л а ся на У к р а їн сь к и х З ем лях, — о ст а л а ся з н а р од ом діл и ти з ним й ого д о л ю й недолю , п р ов а д и ти його, к е р у в а ти н и м у його св я т ій в и зв ол ь н ій бор отьбі. Н а за к л и к У Г В Р не ск о р и т и ся м о ск о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к и м о к у ­ пантам так, я к р а н іш е гітл ер івськи м , у к р а їн сь к и й н арод в ід п ов ів за в зя т ою , гер оїч н ою б о р о т ь б о ю пр оти б о л ь ш е в и ц ь к и х гн обителів і ек сп л у а т а тор ів У к р а їн и У к р а їн сь к и й народ, к ер ова н и й У Г В Р , с в о ю в и зв ол ь н у б о р о т ь б у п р о д о в ж у є й сьогодн і і є ріш ен и й п р о ­ д о в ж у в а т и її далі, а ж до її п е р ем ож н ого закін чен н я — до п о б у ­ д ов и У к р а їн сь к о ї С а м остій н ої Д ерж ави . В и звол ьн а бор отьба , щ о її п р ов о д и т ь в оста н н і р о к и у к р а їн с ь ­ ки й н арод під кер ів н и ц тв ом У ГВ Р , є н ай кращ и м п ід тв ер д ж ен н я м того, щ о в в е с ь у к р а їн сь к и й народ, як и й б о р е т ь ся п р оти м о с к о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к и х о к у п а н тів та їх у к р а їн сь к и х агентів, б е з з а ­ с т е р е ж н о визнає У к р а їн сь к у Г ол ов н у В и зв ол ьн у Р а д у т а її цілком п ідтр и м ує. Т аєм н о, непом ітн о дл я ш и р о к о го загал у й д е п р а ц я У Г В Р н е ­ у к р а їн с ь к и х З ем лях п ід м о с к о в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ю о к у п а ц ією . П ро н еї ч у є ук р а їн ськ и й народ, л и ш е в р я д и -го д и , ч и та ю ч и її зверненн я, заклики, п оста н ов и то щ о . П ро н еї ч у ю т ь б ій ц і У П А й 10

у часн и к и збройн ого підпілля, кол и в нак азах Г ол овн ого К ом а н ­ дуван н я У П А ч у ю т ь сл ов а : «Р іш ен ням У ГВ Р в ід дн я . . . н а гор од ­ ж ен и й З ол отим Х р е сто м Б о й о в о ї З асл уги І-ш о ї к л я си . . . ». П ро н еї знає кож н и й , х т о п о в т о р я в сл ова П рисяги У П А , скл аден і на В ел и к ом у Зборі У ГВ Р. П р о н е ї довіда ється , в р еш ті, к ож н и й , х т о ч у є, щ о на полі сл а в и к р ім р я д о в и х бій ц ів УГІА загин ули т а к о ж члени У Г В Р : у р од ж ен ец ь В олин і Р ости сл а в В ол ош и н — Гол ова В ел и к ого З б ор у У ГВ Р та у р о д ж е н е ц ь С хідн іх У к р а їн сь к и х Зем ель Й осип П ози чан ю к . Р е ш та п ол іти ч н ої праці У Г В Р з к о н сп ір а ти в ­ н и х при чи н п окищ о м уси ть бу ти закрита для ш и р ок ої гр о м а д ськости. У ГВ Р — всенародн е п р ед ста вн и ц тво у к р а їн ськ ого н ароду існ у є і діє. У Г В Р керм ує в и зв о л ь н о ю б о р о т ь б о ю у к р а їн сь к о го народу, о ч ол ю є її та реп р езен татує. У Г В Р в е д е ук р а їн ськ и й н арод ч ер ез у с і тр у д н ощ і бор оть б и д о о ст а т о ч н о ї перем оги — до У к р а їн сь к о ї С ам остій н ої С оборн ої Д ерж ави. (П еред р укован о із бю д е те н ю «Б ю р о Ін ф ор м а ц ії У к р а ­ їн сь к о ї Г ол ов н ої В и зв о л ь н о ї Ради (У Г В Р )», щ о п о я в л я ­ єть ся п ідпільн о д р у к о м в У країні, р ік І. в и п у ск ч. 2. за серпен ь 1948 p., стор . 6-13).

З нашого минулого: П. КУРІН НИЙ

Місто Переяслав і Переяславщина З А Ч А С У К О З А Ц Ь К О -Г Е Т Ь М А Н С Ь К О Ї Д Е Р Ж А В И Н ая вн ість захлан них су сід ів , щ о п ер еш к од ж а л и н орм ал ьн ом у р о з ­ в и тк у ж и тт я на П ереяславщ ин і, спричи нил ася до воєн іза ц ії ц ілого ж и т тя на ц и х тер ен а х і у тв ор ен н я особл и в ого т и п у су сп іл ь ст в а : збр ой н ого х л ібор оба , зб р ой н ого міщ анина, збр ой н ого п а н а -д е р ж а в ця, і о соб л и в и х ф ор м зем л еволодін н я і ор ган ізац ії ж и т т я на праві «сл об од », за обо р о н у кр аю . В л асн е к а ж уч и , це бу л а стар а к н я ж а систем а о со б л и в о у д о с к о ­ налена в ум ова х р озби ш а ц ь к о го оточенн я. Т а к вин и кає козаччи н а, але не та, щ о її о п и су ю т ь наш і в о р о ги і напасники (ніби «в тік а ч і від п ом іщ и к ів», «вол оц ю ги », «р озбій н и к и »). Це бул а козаччи н а, я к у знали щ е п ол ов ц і у в ся к ом у р а з і вон а в ж е д у ж е ви разн о в и сту п а є н а ­ п р и к ін ц і 16 стол іття в д ія л ьн о сті т а к и х в и зн а ч н и х д ер ж а в ц ів , яким и б у л и старі у к р а їн сь к і р оди В и ш н евец ьки х, кн. О с т р о ж с ь к и х Гл и н ськ и х т. ін. і яка єдина могла гарантувати на ц и х зем л ях пр аво о со б и ст о ї і гр ом а д ськ ої волі і т в о р ч о ї ініціятиви. Т а к о ю бул а К озачч и н а наш ого ф о л ь к л ь о р у . К оза ч ч и н а — це збройни й ви я в (ф ор м а) у с іх су сп іл ь н и х станів, я к а п ід ти ск ом певн и х си ту а ц ій набувал а т и х чи т и х ф о р м її огр ан и ч ен н я і деф ор м а ц ії. В ід X V I стол іття П ер ея сл авщ и н а в ж е має ж и ття , збу д ов а н е за 11

прин ципам и у к р а їн с ь к о ї к о з а ч о ї д е р ж а в и , а са м е м іст о П ер ея сл а в е в ж е в ій сь к о в о -а д м ін іст р а т и в н и м ц ен тром під н а зв о ю П е р е я сл а в ­ сь к о г о п о л к у . Ц я в о єн ізо в а н а ф о р м а д е р ж а в и п р и к р и в а л а н о р м а л ь ­ н е ж и т т я х л іб о р о б с ь к о -с к о т а р с ь к о ї кр а їн и . Під з а х и ст о м зб р о ї о к о л и ц я с к о р о р о зц в іт а є, ал е це д у ж е в б о г о в ід б и в а ю ть л ітер а ту р н і д ж е р е л а , щ о в л а сн е н е т р а к т у ю т ь п о з и ­ т и в ів ж и тт я , ані п ов н о, ані о б ’єк ти в н о , в ж е х о ч би том у, щ о в б іл ь ш о ст і н а л еж а ть д о пера н а ш и х н еси м пати к ів. П р оте, н а віть в ц и х в и п а д к а х і не п ов н и х , і нам не п р и х и л ь н и х , рекл а м ац ій , де п ози ти ви в п ор я д к ов а н н я к р а ю а д м ін істр а тор и п р и ­ п и су ю т ь собі, м ож н а у я в и т и б а га т ст в о і р ізн о м а н іт н іст ь ж и т т я в краю . О т, іцо уявл ял а П ер ея сл а вщ и н а в м ом ен т п р о ся к н ен н я туди п о л ь ­ с ь к о г о п р ава післ я 1569 р о к у . А д м ін істр а ти в н о вон а п ідл ягал а в о є в о д і К и їв с ь к о м у кн. О с г р о ж сь к о м у . Р о к у 1585 п ер ея сл а в сь к і м іщ ани о д е р ж а л и в ід к о р о л я С теф а н а Б а то р ія гр ам оту п р ава М а гд е б у р сь к о го і п р и в іл ей н а тр и я р м а р ­ ки : В од ох р еіц а , Б л а гов іщ ен н я та на Семена. К о ж н и й я р м а р ок м ав тр и в а ти д в а т и ж н і і к о ж н о м у б у л о в іл ь н о б р а т и в н и х у ч а ст ь . Т а к о ж б а за р и мали в ід б у в а т и ся д в а р а зи на т и ж д е н ь (п он ед іл ок і п ’ятниця), з т ією у м о в о ю , щ о к р а м за кор дон н и й м ав б и б у т и оп л а ч ен и й цлом. М іщ ан и т а к о ж мали п р а в о в а р и ти меди, п и в о (але не гор іл к у ), ш и н к у в а ти , м ати в х а т і р ізн і х а р ч і для т о р гу , д о б р о в іл ь н о різни м к р а м ом тор гу в а ти , трим ати к о м о р и к у п е ц ь к і, су к о н н и ц і, ятки х л ібн і і м ’я сн і, рибні. За віл ьн и й т о р г в он и п о ­ ви н н і бу л и (відбу в а ти ) «а р м а ту », а к т о д і казал и , се б т о п оста ч а ти на о б о р о н у м іста п о р о х , о л и в о , бу д у в а в ш а ба ш т відпраівлати, р а т у ш в п о р я д к о в у в а ти , в а ж н и ц ю , лазн і, в оск обій н і, со л о д о в н і, т о щ о , та їх в и к о р и сто в у в а т и . П о д а то к б у в н атурал ьний . М ір ч у к б у в в ід к о ж н о г о від ра м еду, а б о в ід пн я б д ж іл «м іри к и їв с ь к о ї» , в ід з б іж ж я в ій т м ав брати по «два пен ен дзи », п о д а т о к давал и т а к о ж б р о в а р і, со л од ов н і, озниц і. В сі в он и б у л и під о х о р о н о ю пр а ва . Ж и д и ти м у сім к о р и ст у в а т и са не м огли. К а т е го р и ч н о б у л о за бор он ен о п о л ь ­ сь к и м п р а в ом ж и да м «ба в и ти ся » о р е н д о ю ф іл ь в а р к ів , в и п а со м в о ­ л ів , п асік а м и вл асним и , сін ож а тя м и , ста вка м и і ін. (див. Я б л о н о в ськ и й . Іл ю ст р а ц ії крулеЕщизн, ст. 106, 132, 214 та Сл. ге о гр . ст. 955) забор он ен о. С тан П ер ея сл а в щ и н и ЗО р о к ів п ізн іш п ісл я о д е р ж а н н я ц ь о го п р и в іл ею к о р о т к о є за ф ік со в а н и й н о в о ю іл ю ст р а ц ією (п ер еп и сом ), щ о її п ер ев ів в р о к а х 1615-1616 пан ка ш тел я н к а м ’я н ец ьк и й Г у м ец ьки й. В ін та к о п и су є П е р е я сл а в щ и н у в цей ч а с: «Б у л о в том у м істі «д ом ів м ісь к и х п о с л у ш н и х (себто п о д а т к о в и х ) — 300. З н и х п од а тк ів немае ж а д н и х , крім с л у ж б и в о єн н о ї, а к у м аю ть к о н н о і о р у ж н о в ід б у в а ти ста р о сті, чи за ст у п н и к у й ого (себ то, у к р а їн сь к о м у ). Ін ш и х п од а тк ів м істо те не має, к р ім о р е н д и к о р ш ми, мита, ск ор н ото. М лини д а ю ть т р е т ю м ір к у м л и н а р ську. В се те ск л а д а є на р ік 1 500 ф л ь о р и н ів . Сіл ж а д н и х д о с т а р о ст в а не н а л еж и ть, кр ім х у т о р ів , а к і н а й б іл ь ­ ш е п о сід а ю т ь к оза к и . Т и х к о з а к ів є б іл ь ш е н іж п ід д а н и х п р с л у ш н и х, а л е ч а сти н у т и х х у т о р ів м а ю т ь т а к о ж міщ ани, ал е п о д а тк ів з н и х н е н ал еж и ть, кр ім в ій с ь к о в о ї вип рави . С ум а п р и х о д у м іста — 1 500 ф л ь ор и н ів .

12

З ц ь о го ч а су знаємо, щ о д о ста р о ств а п ер ея сл ав ськ ого н ал еж али в цей ч а с м істечка: Б ер езан ь, Я готин , Гельмязів, Б у к ів, Я блонів. З н и х п р и х од у б у л о 1 650 ф л ьор и н ів. О тож , в и к л ю ч и в ш и видатки ста р оств а , пиш е Гумецький, утрим ан ня челяді за м к ов ої та в и да т­ ки на п о р о х , стр іл ьбу, арм ату в су м і 550 ф л ьор и н ів , м іс т о має ч и с­ т о г о д о х о д у 1 100 ф л ьор и н ів , з т о го п од а тку мас платити 220 ф л ь о ринів». Д ещ о у т оч н ю є наш і в ід ом ості п р о місто П ереяслав іл ю страц ія 1622 р ок у, переведена каш тел ян ом бр а ц л а вськ и м Х а рлен ськи м . В ін к он ст а ту є, щ о в 1622 р оц і: «М іщ ан и д а ю т ь на к о ж н у збр ой н у в и п р а в у 200 к он ей під с в о є ю к о р о гв о ю і о х о р о н у м іста у ста в л я ю ть . М істо мало в ор д е н і 6 м л и­ н ів, щ о в н и х б у л о кам енів (ж ор н ів) — 18, ф о л ю ш (для в и р о б у сук н а ) — 4, я к в П ереяславі, т а к і в Я готині, Гельм язеві, я к і д а ­ ю т ь р азом з гор іл к ою і кор ш м ам и в р ік ф л ьор и н ів 1 000. Х у т о р ів ста р о ств о м ає — 25. В ни х п іддан и х П О С Л У П ІН И Х — 280, але в он и п ов и н н остів не н есу ть, а ні чи н ш ів». М іж тим и підданими в сел а х м е ш к а ю ть к оза к и . К о з а к и м а ю ть Грунти і п ож и тки , з я к и х ж а д н о ї к ор и сти і п осл у ш ен ств а для с т а ­ р оств а нем ає (Ябл. ст. 955). К о за к ів є більш , я к 1000. О тож , за в и р ахован н ям Х ар,л енського сум а п р и б утк ів ст а р о ст в а п ер ея сл а в ­ с ь к о г о за р ік ста н ови ть 1 200 ф л ьор и н ів . Н а утрим ання п ідста р ости й д е 800 ф л ьор и н ів. Р еш ти має ф л ьор и н ів 1 700, а з того д ер ж . п о д а тк у н ал еж и ть 340 ф л ьор и н ів . В р о к а х 1635-1650, в ч а с назріван ня і в и б у х у Х м ел ьниччи ни, п о єе ссо р о м п ер ея сл а в ськ ого ста р о ств а б у в Л ук а Ж о л к е в сь к и й , стар оста кал уш ьк и й , Хмельницький, си н овец ь Гетьм ана п о л ь ­ с ь к о г о кор он н ого. П ер ея сл а в ськ е ст а р о ст в о в ц ей час мало п р и ­ б у т к у ф л ьор и н ів 3 400. В ін за сн у в а в в П ереяславі р о к у 1638 м ісію (резиденцію ) іезуїтів, і надав їм м а єтн ість Б у д и (Р ом ен ські). К о н ­ сти ту ц ія П ол ьськ а з 1638 р о к у зв е ц ю ф у н д а ц ію «К ол егіум », але ч о м у сь п ол ьсь к и й істо р и к ш кіл ьн и ц тва п. Л ук а ш еви ч (Г історія ш к ол п ол ь сь к и х т. IV , ст. 126-127) п ри м ен ш ує її значіння, к а ж у ­ чи, щ о до залож ен н я К ол егіу м е тр еба б у л о і б іл ь ш е ч а су і біл ьш е грош ей. В костел і ф у н д а ц ії б у в п ох ов а н и й р о к у 1638. Ж о л к е а с ь кий, щ о п ом ер 42 р ок ів ж и ття , але я к о го викинул и к оза к и з т р у ­ ни р о к у 1648. Н а зем л ях П ереяславщ ин и, як п од а ю ть п о л ь сь к і істор и к и на п ід ста в і су д о в и х ар хівів, Я рем а В и ш н евец ьки й закл ав 40 м іст і сл обод, за який йом у згол оси в п р о ц е с ст а р о ст а п ер ея сл а в ськ и й К он ец п ол ьськ и й , гетьм ан вел и к и й коронний. Т р еба відзначити, щ о в К он ст и ту ц ії РП П п усти н ям и зва л и ся зем лі н е в ге о г р а ф іч ­ ном у розум ін ню , себ т о в е л и к і п р остор и землі, позбавл ен і л ю д ­ с ь к и х п осел ен ь і росл и н н ости , а в д у ж е обм еж ен ом у розум ін н і п р а в н ої пустині, себто від су тн ости на я к о м у сь ґр у н ті власника, чи взагалі, чи най частіш е ти м ч а сов о в насл ід ок війни чи ребел ії, себ то бу н ту. Т ом у чи н н ість Я рем и В и ш н евец ьк ого тр еба р о з у м і­ т и не так, щ о він став к у л ь ту р тр е ґе р о м п евн и х п р о ст о р ів У кр аїн и П ер ея сл а вськ ої, а л иш е так, щ о, к ор и ста ю ч и з в ій сь к о в о ї з б р о й ­ н ої виправи, він п оза х о п л ю в а в дл я се б е і с в о їх га й д ук ів п р и в а т­ ні землі (ук раїн ськ і) в 40 м іста х і сл о б о д а х , щ о і ви к л и к а л о п р о ­ т ест К он ец п ол ьськ ого, я к ста р ости , щ о п р етен дував на ці зем лі для ста р оства .

13

У в ся к о м у разі, в н а сл ід о к д ія л ь н о сти і в ій с ь к о в о ї в и п ра ви В и ш н ев ец ь к ого та К он е ц п о л ь сь к о го на П ер ея сл а в щ и н і з ’я в и л а ся б іл ь ­ ш а к іл ь к іст ь п о л я к ів -п о с е о со р ів у р я д о в ц ів , щ о п р и зв е л о до г о с т ­ р о ї н а ц іон а л ьн ої в о р о ж н е ч і, як а ск ін ч и л а ся зн и щ ен н ям їх в ч а си Хмельниччини. П р о П ер ея сл а вщ и н у і м. П ер ея сл а в зп ер ед 1648 р о к у , в е л и к о ї н а р од н ьої вій ни Б огдан а Х м ел ьн и ц ьк ого, ми м аєм о в ж е н а й к р а ­ щ і в ід ом ості. Ц е о п и с У к р а їн и ін ж ен ер а Гільом а д е Б оп л ян а і й ого сл а в н озв існ і т е р е н о в і к а р ти У країни. З кар ти К и їв с ь к о г о П ал атинату м и бачим о, щ о в е с ь л іви й б е ­ рег р. Дніпра в ід м. К и єв а а ж до) П ер ея сл а в а б у в вк р и ти й с у ­ цільним л ісом (3 у к р а їн с ь к о ї милі). Р еш тк и ц ь о го л іс у щ е й д о с і збер егл и ся к о л о Б р ов а р ів , Б а р и ш п ол я . Далі бачи м о, щ о л и ш е в басей н і р іч к и Т р у б е ж а на м апі пок азан о, к р ім ф о р т е ц ь м. П ер е­ ясл а ва, ш и р ок ої ст а р о ї к о н ст р у к ц ії твер ди н і щ е 9 за м ків р е д у т н ого ти п у, а сам е: Б а р и ш п іл ь, Гоголів, С вітельня, Б ер еза н ь, Б а р и ш ів к а (твер ди н я к н я ж о го типу), К р у п іл ь , Б а са н ь, Б о бр ов и ц я , К о б и ч (К оби ж ч а ) і значна к іл ь к іс т ь м іст е ч о к і сіл. Напр.: Б р о ­ вар і, К ій л ів , В ор он ів к а , Я сн и к , на р іч ц і С уп ій : Б и к ів , Я готин , Глем язів, П іщ ани, Б у бн ів , Д ом он тів т а сс. П івн іч н е, С лупец ь, Д івиц ьке, К а ж и н , Ір к о, К ов а л и н а , Л апіш на, Старе, К у п ч е , Л ю бар ец ь, Іванки, С таре Село, Р езанів, Завірич, Я рівн а, Б асан ь, Л у ки м ів, Л ікач, П ар уц ьке, К а си л ів , Л арисани, Л ахм ан ови чі, Н едра, Ц ува кан ец ь, К озл ів , Л ем ики і ін ш і. Б іл ь ш іст ь з ц и х н азв д о п о в ­ н ю є н а ш і д о си ть о б м е ж е н і знання п о се л е н ь т о г о ч а с у з л ітер а ­ т у р н и х д ж ер ел і св ід ч и т ь , щ о п о з а ар хівн и м и даним и існ у в а л о ба гато посел ен ь, я к і н е є з а ф ік со в а н і в а р х ів и и х д ж е р е л а х . Н а я в н іст ь т а к о ї к іл ь к о с т и за м ків на н ев ел и к ом у п р о ст о р і п о ­ к а зу є, щ о ці п р о ст о р и в ж е п е р е д в ій н о ю Б. Х м е л ь н и ц ь к о го бу л и си л ь н о у ф о р т и ф ік о в а н і і обор он я л и ся к о за ц ь к о ю си л ою . В т а к ом у за хи щ ен ом у м ісці ж и т т я к в іт л о і м ал о ба га то а р х іт е к т у р ­ н и х ш ед ев р ів інароднього у к р а їн с ь к о г о сти л ю , щ о в и к л и к а л и н а т х нені рекл н м ац ії діяк. П авла А л е и сь к о го , як и й п е р е їзд и в У к р а їн у в pp. 1653-1656. Б у д ів л і бу л и пи ш ні, дек ор а ти в н і, а л е д е р е в ’я н і і том у д о н а ш и х дн ів у с в о їх с т а р ш и х п р и м ір н и к а х н е зберегл ися. П р оте з а р х ів н и х д ж е р е л X V I I I стол . ми зн аєм о пл ян и б у д ів е л ь ц ієї к о з а ц ь к о ї ц и віл ьн ої, адм ін істра ц ій н ої і ц е р к о в н о ї а р х іт е к т у ­ ри, я к і в р а ж а ю т ь с в о є ю св о єр ід н іст ю . К о ж н а п о б о ж н а у к р а їн сь к а с ім ’я стар ал ася у в іч н и ти с в о є ім ’я я к о ю н ебу д ь в к л а д к о ю на б у д ів л ю х р а м у я к о го сь гр ом а д ськ ого закладу. В зви ч ай н и х соте н н и х м іст е ч к а х і се л а х м а єм о палаци б а р о к к о в о го і р ен еса н сов ого сти л ю , ч а с т о -г у с т о ви к он а н і за м ісц еви м и ф ор м а м и видатн им и закор дон н и м и (ба в а р ськ и м и чи італ ій ськи м и ) м айстрам и, от о ч е н і пиш ним и парками, ста в к а м и тощ о. В сі міста, м істеч к а і села бу л и у к ор он ов а н і д ек ор а ти в н и м и о д н о -т р ь о - і п ’ятибанним и ц е р к ­ вами. Х а т и були у д е к о р о в а н і най пиш ніш им и м ісц е в о ї р о б о т и к и ­ лимами, р уш никам и, убр уса м и , п оц яц ькова н и м п и ш н и м д е р е в ’я ­ ним посуд ом . Н асел енн я б у л о за м ож н ім і м ал о в се — в ід н а й бід н іш ого д о най багатш ого — пи ш ний одяг. Д у ж е небагато з т о го б а га тств а збер егл ося до н а ш ого ч а су . В п о ж е ж і війни і б о р о т ь б и в о н о загин уло. В и зн ачн е значенн я П ер ея сл а ва в е к он ом іч н ом у ж и т т і У к р а їн и за к о за ц ь к о ї Г етьм а н ськ ої д е р ж а в и , п р и зв ел о д о того, щ о в П е­ р еясл а ві, або й ого окол и ц і, від б у в а л и ся і знайш ли с в о є р о з в 'я з а н ­

ій

ня в и зн ачн і епізоди у к р а їн сь к о ї істор ії. В іл ьн ол ю бн е, х а з я й н о в и ­ те к оза ц тв о, м іщ ан ство і б о я р с т в о — л и ц а р ств о пл уга і ш абл і не л ю би ло за м а х ів на й ого в о л ю і п о ж и т к и і н е р а з давал о, я к к о ­ л ись на ш л я х а х п ереп рав н ап асників, в ід с іч сп р оба м ї х п о н е в о ­ лити. Т ак р о к у 1590 П ер ея сл ав б у в в зя ти й і спалений, як м а єток кн. Я. О с т р о ж сь к о г о п ан ом К р и ш т о ф о м К ооси н ськ и м . Р о к у 1596 тут, на у р о ч и сь к у Солониці, б іл я м. Л убень, б у в даний оста н н ій бій гетьм аном Л обод ою та С евер и н ом Н ал и вай к ом п о л ь сь к о м у Г еть­ манові Ж о л к е в сь к о м у . К о з а к ів б у л о б іл я 10 000. Ч ер ез св а р к и по­ м іж себе, гол од та ск р у т у , к о з а к и бу л и п р и м уш ен і ск л а ст и збр ою , а пол як и , за сл овам и п о л ь сь к о г о уч асн и к а, п ісл я скл аден н я зб р о ї рубал и їх нем илосердно, так, щ о на м и л ю або й б іл ь ш е тр у п л е ­ ж а в на тр у п і. В р я ту в а л о ся к о з а к ів з гетьм а н ом К р е м п о в сь к и м я к и х ти сячи півтори . А л е пан Ж о л к е в с ь к и й т а к оц ін и в н асл ід ки би тви : «гадина (себто ук р а їн ц і, к а за в він ) б у л а т іл ь к и при д уш ен а, а не задуш ен а». Л обода б у в забитий, а Н ал и вай к а з товар и ш ам и п ок а р а н о см ер­ т ю у В а р ш а в і в р оц і 1697 на о ч а х ц іл ого пан ства. Н езабаром сл ова п. Ж о л к е в с ь к о г о сп р авд и л и ся. З а п о р о ж сь к е в ій сь к о на ч ол і з гетьм аном Т а р а со м Т р я си л ом р о к у 1628 п ід н я ­ л о п овста н н я проти п ол я к ів на в есн і 1630 р о к у . К ор он н и й ге т ь ­ ман (К он ец п ол ьськи й ) ви сл а в на н и х в ій с ь к о п ід п р ов од ом ш л я х ­ тича Сам ійля Ляща. Т ой Л ящ р о зп р а в и в ся з к оза к а м и нем ило­ сердн им чином. К о з а к и бу л и зм уш ен і від сту п и ти і за м кн ути ся в П ер ея славі. Т од і К он ец п ол ьськ и й з а а та к у в а в їх всім а в ій ськ а м и . Т р и т и ж н і тя гл а ся обл ога . К о з а к и м усіли піддати ся, ал е п еред здачею вл а ш тов а н о в а ж к у р о зп р а в у з полякам и. Ц я р озп р а в а відом а в іст о р ії під н а зв о ю «Т а р а сов а ніч». К о з а к и в н оч і напали на п о л ь сь к и й та бір : к о г о не вирізал и, т о го втоп и л и у р іч ц і А л ю ті. Ц е в и р іш и л о сп р а в у к о з а к ів на добре. В он и н іч ого ані в т р а ­ тили ані придбали. М у сіл и л и ш е в и к он а ти «у м ов и на К у р у к о в ім озер і», себто, щ о н ер еест р о в и х к о з а к ів м усіли п ер етв ор и ти на к р іп а ­ ків. О т ож , причи на вій н и не б у л а у су н у т а . Н езабар ом р о к у 1650 П ер ея сл ав бачи в в с в о їх с т ін а х Б огдан а Х м ел ьн и ц ьк ого, в ч а с й ого п ер еговор ів з п ол ьсь к и м и ком ісарам и, п ісл я його б л и ск у ч и х перем ог. В час о б ід у в ст а р о ст и К и їв с ь к о г о А дам а К и сіл я тетьм ан п р о ­ м о в и в : «В и в ер н у в а с у с іх Л я х ів догор и ногами і п о т о п ч у так, щ о б у д е т е п ід моїм и ногами, а н а п о сл ід о к в а с ц а р ев і т у р е ц ь к о м у в н ев ол ю оддам. За грани цю в ій н ою не п іду , на ту р ч и н а й та та р и ­ на ш а бл і не підій м у — д о в о л і м а ю т е п е р на У к р а їн і, н а П оділ лю , на В ол и н і; д ов ол і п р о сто р у , д о ст а т к у і п о ж и т к у в зем л і і к н я ­ з ів ст в і моїм, п о Л ьвів, Х о л м і Галич. А ст а в ш и над В и сл ою . с к а ­ ж у дал ьш и м л я хам : «си д іть і м овчіть, Л яхи, і д у к ів і к н я з ів т у ­ ди з а ж ен у ! А я к б у д у т ь за В и сл о ю брикати , зн ай д у їх і там певн о! Н е стан е мені на У к р а їн і нога ж а д н о го князя, а бо ш л я х ­ тича, а с х о ч е к отр и й з нами х л іб їс т и •— н ехай в ій сь к у з а п о р іж сь к о м у б у д е п осл уш н и й ». «М ал ий я і незначний ч о л о в ік , але з вол і Б о ж о ї ст а в я с а м о ­ владцем і сам од ер ж ц ем р у сь к и м (ук ра їн ськ и м )! Л я дськ а зем ля згине, а Р у с ь (У країна) б у д е п ан увати — ск о р о , щ е ц ь ого р о к у ». Ц е б у в н ай біл ьш и й о ся г Б. Х м ел ьн и ц ьк ого, й о го нап іврєал ьн а мрія. П ром ова, все од н о — в ід б у л а сь вон а, чи ні, чи л и ш е к р у ж ­ 15

л ял а п ом іж к оза к а м и і б у л а л и ш е н астр оєм , — у ж е м е ж у в а л а з т в е р д о ю в и к р и ст а л ізо в а н о ю н а ц іон а л ьн ою в и з в о л ь н о ю п р о гр а ­ м ою Х м ел ьн и ччи н и . А л е н езаба р ом н е щ а ст я в ій н и п о в е р н у л о сь п р оти Б . Х м е л ь н и ц ь ­ к о г о і н ар од у у к р а їн сь к о го . П ер ея сл ав зн о в у ба ч и в Б огдан а Х м е л ь н и ц ь к о го , ц ь о го м о т у т н ь ого Гетьм ана, к ол и він б у в зм уш ен и й ш у к а т и д о п о м о ги в м о с­ к о в с ь к о г о царя.

М И К О Л А ФІЛЬ

Довкола Переяславського договору П ер ем ож н і вій ни к о з а ц ь к и х в ій с ь к п ід п р о в о д о м Б . Х м е л ь н и ц ь ­ к о г о п р о т и П ол ьщ і в 1648-49 pp. оста то ч н о зд ій сн и л и м р ії у к р а їн ­ с ь к о г о н ар од у й п р и зв ел и д о від н овл ен н я в л а сн ої д е р ж а в н о ст и , а р а зо м з ти м — п о л іти ч н о ї і со ц ія л ьн о ї в о л і у к р а їн с ь к о г о н а р о­ ду. У к р а їн сь к и й н а р од п о д о в г и х р о к а х в а ж к о ї н е в о л і в ід іт х н у в п о л е гш о ю і в з я в ся д о р о з б у д о в и с в о є ї в л а сн о ї д ер ж а в и . Т а х о ч Х м ел ь н и ц ь к и й п р и м у си в П о л ь щ у м и ри ти ся з ти м п ол іти ч н и м ста ­ ном, я к и й зап ан ува в п ісл я З б о р ів сь к о г о чи, п ізн іш е, Б іл о ц е р к ів ­ с ь к о г о д ого в о р у , одн а к н е зм іг іщ е п о в н іст ю у с у н у т и н ебезп еки, я к а гр ози л а в ід ш л я х е т с ь к о ї П ол ьщ і м ол одій У к р а їн сь к ій д е р ­ ж а в і. П ісл я З б о р ів сь к о г о зам ирен н я Х м е л ь н и ц ь к и й л ьо я л ьн о ст а р а в ­ ся п ід тр и м у ва ти д о б р і в ід н оси н и з полякам и. Т а к у п о м ір к о в а н у п о л іти к у п ід к азу в а в й ом у пол іти чн и й р о зу м : аби за в ести й у к р і­ пи ти к о з а ц ь к у в л а д у на ц и х в е л и к и х п р о с т о р а х П р и д н іп р я н щ и ни, я к і на той ч а с оп и н и л и сь п ід й ого вл адою . А л е це н е давал о б а ж а н и х н асл ід ків. В д а л ь ш о м у ми бачим о, щ о п ол я к и м и ри ли сь л и ш е тоді, я к б о р о т и с ь д а л і в н и х н е в и ст а ч а л о с и л ; одн а к, з іб ­ р а в ш и н ові в ій сь к о в і сили, вони, бе з ув а ги на в с і п оп ер ед н і д о ­ гов ор и , ви сту п а л и вій н ою , н ам агаю ч и сь п ов а л и ти н о в о ст в о р е н у к о з а ц ь к у д ер ж а в у . Д обр е ба ч и в і в ір н о р о з ц ін ю в а в у с і пл ян и й н ам агання п ол я к ів та к сам Х м ел ьн и ц ьк и й , я к і к о за ц ь к а ста р ­ ш и н а; в он и п ов н істю бу л и св ід ом і того, щ о за гр оза п о л ь с ь к о ї а ґ р е сії п ер еста н е існ у в а ти л и ш е тод і, я к У к р а їн а в св о їй з о в н іш ­ ній п ол іти ц і в ід н о сн о П ол ьщ і о п р е т ь ся на в за єм ооб ор он н и й д о ­ г о в ір з ки м сь із су сід ів , в чи й ом у ін тересі б у л о б та к сам о не д о ­ п у сти ти до зр ост у си л П ол ьщ і. І т о м у в ж е в п е р ш и х р о к а х д е р ­ ж а в н о -п о л іти ч н о ї д ія л ь н о ст и В ел и к ого Гетьм ана ми бачи м о нама­ ган ня п риєдн ати с о б і со ю зн и к ів , які, у ви п й дку н о в о ї п о л ь с ь к о ї а гр есії, стал и б по с т о р о н і У кр а їн и , о б о р о н я ю ч и сп іл ь н о с в о ї п о­ л іти чн і ін тереси . В п о ч а т к а х п о в ста н н я Б. Х м ел ьн и ц ьк и й сп и р а в ся на с о ю з із кр и м ськ и м ханом , ал е цей в и я в и в ся п ізн іш е н ад то неп евним с о ­ ю зн и к ом , і питання та к ого с о ю з у знов в и р и н у л о в цілій св о їй ш и р оті, я к н езв и ч а й н о п е к у ч е й пильне. В тій п іл і з в е р н у в с я він 16

д о Т у р еч ч и н и , я к а в то й ч а с бу л а п р о т е к т о р о м т а к К р и м у , я к і к іл ь к о х х р и ст и я н сь к и х д е р ж а в — С ем и гор оду, В ол ощ и н и , М о л ­ да вії. П р о т е к то р а т Т у р еч ч и н и ви гл я д а в Б. Х м е л ь н и ц ь к о м у н а в іт ь д о ­ вол і м ож л и в и м , к ол и зв а ж и ти , щ о Т у р е ч ч и н а д а в а л а с в о їм п р о ­ т е к т о р а т о м п о в н у п о л іт и ч н у а в то н о м ію і т о л е р а н т н о ст а в и л а сь д о в сіх р ел ігій н и х пи тан ь. М о л д а в сь к и й чи се м и го р о д сь к и й г о с п о ­ дарі, які бу л и «підданим и » Т у р еч ч и н и , м огли з о в сім в іл ь н о й н е­ за л еж н о в ід Т у р еч ч и н и в е сти за к о р д о н н у п ол іти к у , у к л а д а ти д о ­ го в о р и й со ю з и з ін ш им и д е р ж а в а м и , я к щ о ц е не ш к о д и л о д е р ­ ж а в н и м ін тер еса м П ор ти . П р о та к и й с о ю з чи, я к ін а к ш е н а звем о його — п р о т е к т о р а т д у м а в і Х м ел ь н и ц ь к и й , б а ж а ю ч и за безп еч и ти се бе від п о л ь с ь к о ї н ебезп е к и й в и к о р и ст а т и ц ей ч а с д л я р о з б у ­ д о в и У к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и т а ск р іп л е н н я п в ій с ь к о в о ї сил и. О д н ак Т у р еч ч и н а , х о ч б у л а о д н ією з н а й м іц н іш и х д е р ж а в в Е вр оп і, в ті часи б у л а д о в о л і о сл а б л е н а ; н е д о ст а в а л о їй си л ь н и х су л та н ів , я к і зум іл и б ск р іп и ти д е р ж а в у в сер ед и н і й ти м сам и м п ідн ести п р е сти ж ім п ер ії н азовн і, а в ж е н ія к н е в ід в а ж у в а л а с ь в о н а р іш у ч е в ст р я в а т и в пол іти чн і сп ор и с х ід н ь о е в р о п е й с ь к и х д е р ж а в . П ол ьш а , х о ч осл а бл ен а к о з а ц ь к и м и вій нам и, в с е щ е я в л я л а си л у, з я к о ю Т у р е ч ч и н а м у сіл а ч и сл и ти сь, а т о м у в м іш у в а ти ся в сп р а в у у к р а ­ їн с ь к о -п о л ь с ь к о г о к о н ф л ік т у , р и з и к у ю ч и при т о м у м о ж л и в іс т ю втр ати ти д е я к і п р и к ор д о н н і зем л і — в и гл яд а л о Т у р е ч ч и н і н ед о ­ цільним. Т а к а н ер іш у ч а п о ст а в а Т у р е ч ч и н и т а в ж е з о в сім н е ­ певн а п о ст а в а її в а са л я — к р и м с ь к о г о хан а, зм у ш у в а л и Х м е л ь ­ н и ц ьк ого з в ер та ти ся з св оїм и п л ян а м и д о ін ш и х с у с ід н іх д е р ж а в . Н е б іл ь ш у сп іш н и м в и я в и в ся т е ж со ю з Б. Х м е л ь н и ц ь к о г о з м ол д а в ськ и м госп од а р ем В а си л ем Л уп ул ом , з ч іє ю д о ч к о ю Р о за н д ою о д р у ж и в в ін с в о г о с т а р ш о г о си н а Т и м ош а. П ісл я н ев д а л ої війни Л у п у л а з сем и гор о д сь к и м к н я зе м Р а к о ч іе м і в о л и н сь к и м — Б аса р абом , в як ій заги н ув са м Т и м ош , с о ю з ц ей у т р а т и в у с ю с в о ю в а р т іст ь і значенн я. З н е в д а ч о ю м о л д а в сь к о го п л ян у щ е б іл ь ш е у т р а т и в зн ачен н я для Х м е л ь н и ц ь к о г о с о ю з із Т у р е ч ч и н о ю . Т о м у він р іш и в ск ер у в а ти п о л іт и к у У к р а їн и на ін ш і р е й к и — д о с о ю з у з М о ск о в щ и н о ю . О стан н я м обіл іза ц ія в ій с ь к о в и х си л Х м ел ьн и ц ького виказал а, щ о н асел ен н я, в и сн а ж е н е д о в г о л іт н ь о ю в ій н о ю і п о з б а в л е н е м о ж л и в ост и х о ч би к о р о т к о ї п е р е д и ш к и дл я п ідк р іп л ен н я си л , не б у л о сп р о м о ж н е вести д а л і у с п іш н у б о р о т ь б у п р оти П ол ьщ і б е з ч у ж о ї доп ом оги . З т и х п р и чи н п е р е д Х м е л ь н и ц ь к и м п о ст а л а в а ж к а д и ­ л ем а: а бо «к а п іт у л ю в а т и п е р е д П о л ь щ е ю і п о г о д и т и с ь на с т а н з -п е р е д 1648 p., ч о г о й ч у т и н е х о т іл о н асел ен н я, або ш у к а т и п о ­ р я т у н к у в с о ю з і з М о с к в о ю , х о ч а б к о ш т о м д е я к и х п о ст у п о к , н е ­ о б х ід н и х задл я зб е р е ж е н н я о сн о в н и х п р а в і в о л ь н о ст е й , д о б у т и х у в ій н і з П ол ьщ ею . В тій ц іл і піел а н о д о м о с к о в с ь к о г о ц а р я о к р е ­ м и х к о з а ц ь к и х п осл ів , я к і за п р о п о н у в а л и М о с к в і с о ю з і п р и й н я т ­ т я У к р а їн и п ід с в о ю о х о р о н у на в и п а д о к а ґр е с ії в ід с т о р о н и н е б е з ­ п еч н ого с у с ід а — П ол ьщ і. А л е М о с к в а д о б р е р о з у м іл а ц іл ь с о ю з у , а щ е п р а в и л ьн іш е о ц і­ ню вал а в а ж к е п о л о ж е н н я м о л о д о ї к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и . П о л ь сь к а н ебезп ек а н е ви д а в а л а сь їй а ж т а к н а д то за гр о зл и в о ю , б о ц в іт п о л ь сь к о ї ар м ії б у в в ж е зн и щ ен и й са м и м Х м е л ь н и ц ь к и м ; в он а почал а сн у в а т и пл ян и п р о те, я к б и л е гш е м о ж н а б у л о в и к о р и ­ 17

ста ти в а ж к е п о л о ж е н н я У кр а їн и , щ о б, за сл ов а м и в и зн а ч н ого р о ­ сій с ь к о г о істор и к а К л ю ч е в сь к о го , «У к р а їн а в и сн а ж и л а с в о ї а к т и в ­ ні си л и в б о р о т ь б і пр оти П ол ьщ і т а ста л а в м а й б у тн ь о м у б іл ь ш е сл у хн я н и м «підданим » м о с к о в с ь к о г о ц аря ». Т о м у й н е п осп іш а л а в он а з і скл адан ням д о г о в о р у , з як и м о д н оч а сн о с п о л у ч у в а л и сь о б о ­ в ’язк и обор он я ти У к р а їн у п е р е д П ол ьщ ею . Я к бачим о, п ол іти к а М о ск в и щ о д о У к р а їн и в ж е в с в о їх з а р о д к а х бу л а ф а л ь ш и в а й обл у дн а ; цілий цей с о ю з р озгл я да л а в о н а в и ­ к л ю ч н о під к у т о м с в о їх в л а сн и х д е р ж а в н и х ін тересів , а д ол я у к р а ­ їн сь к о г о н ар од у її з о в сім не т у р б у в а л а . Н е ін а к ш е ба ч и в і р озу м ів цю п о ст а в у М оск в и сам Х м ел ьн и ц ьк и й , він не п о к л а д а в ся на б у д ь я к у б іл ь ш у д оп о м о гу в ід М оск в и , й ом у й ш л ося в о сн о в н о м у п р о те, щ о б за безп еч и ти с о б і м и рн у а т м о сф е р у в се р е д и н і У к р а їн и , б о ­ дай на к ор отк и й ч ас, в тя гн у в ш и у в ій н у з П о л ь щ е ю М о с к в у , чим бул а б дана насел ен н ю м о ж л и в іст ь п ер ед и х н у ти п ісл я д о в г и х і в и сн а ж л и в и х в о єн ; а це, в с в о ю чергу, ск р іп и л о б зн ач н о сили м ол од ої к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и . А л е н ебезп ека ста в а л а чи м раз більш а, і скл аден н я та к о го д о г о в о р у ст а в а л о н езви ч а й н о п е к у ч о ю п р о б л е ­ м ою . До од в ер т и х п е р е г о в о р ів в сп р а в і с о ю з у д ій ш л о 8-22. січн я 1654 р. в м істі П ер ея сл аві, к у д и п р и бул и ц а р сь к і п осл и на ч ол і з бо я р и н ом В. В. Б у ту р л ін о м ; ту д и п р и б у в т е ж Х м е л ь н и ц ь к и й з к о ­ з а ц ь к о ю стар ш и н ою . О д н а к у П ер ея сл аві не ск л а д ен о н ія к и х ста ттей д о г о в о р у і, як з а в в а ж у є М. Г р у ш ев ськ и й , їх н е б у л о щ е н а в іть у п р оек ті. У п р о ­ м ові, я к у в и гол оси в п ер ед ц а р ськи м и п осл а м и Б. Х м ел ьн и ц ьк и й , о гол ош ен о, точн іш е, п од а н о л и ш е загал ьні при н ц и п и м а й б у тн ього д ого в о р у , наприклад, щ о ц а р пр ав і в ол ьн остей В ій ськ а З а п о р ізь ­ к о г о (ц ебто у к р а їн сь к о го н а р од у) н е п о р у ш и ть , ж о д н и х н ов и н н е в в ед е й б у д е бор он и ти В ій с ь к о З а п о р ізь к е в ід П ол ьщ і. В ід імени м о с к о в с ь к о ї дел егац ії п р о м о в л я в б о я р и н Б у ту р л ін , він п ер ек а за в іст о р ію п оп ер ед н іх зн оси н В ій ськ а З а п о р ізьк о го з М о с к в о ю , згадав пр о за х од и ц а р я зам ирити к о з а к ів з пол якам и т а п р о р іш ен н я ц ар я прий няти під с в о ю п р о т е к ц ію гетьм ана й В ій сь к о З а п ор ізь к е з гор одам и й землями, я к в іл ь н и х в ід п ідда н ств а п о л ь с ь к о м у к о ­ р ол еві. Д альш ий х ід ц ер ем он ії в ід б у в а в ся в ц ер к в і, к у д и п од а л и сь п р ед ставн и к и о б о х стор ін , щ о б ск л а ст и п р и ся гу. І т у т с т а л а сь не­ п ер ед бачен а цер ем он ія л ом і н есп од ів а н а д л я ц а р с ь к и х п о с л ів за ­ тр и м к а . Б. Х м ел ьн и ц ьк и й в и ст у п и в з ви м огою , щ о б ц а р сь к і п осл и н а п е р е д ск л а л и п р и ся гу за царя, щ о «він , го су д а р , гетьм ан а Б. Х м ел ь н и ц ь к ого і в с е В ій с ь к о З а п о р о з ь к е п о л ь сь к о м у к о р о л е в і не в ід д а сть і з а н и х б у д е стоя ти , в о л ь н о сте й не п о р у ш и т ь , х т о б у в ш л я х ти ч , к оза к чи міщ анин, і вза га л і в б у д ь я к ім ста н і д о ц ь ого ч а су б у в і м аєтн ости мав, щ о б та к б у в і да л і». Ц я вим ога б у л а не до в п од об и Б у ту р л ін о в і і він, в ід к л и к у ю ч и сь на н іби то пр и й н яти й у М оск ов щ и н і звичай, за яви в, щ о цар є са м о д е р ж е ц ь , я к о м у п р и ­ ся га ю т ь й ого піддані, н а том ість н іх т о з н и х в ім ені ц а р я п р и ся ­ гати не м ож е. Далі го в ор и в він , щ о пр и сл ан і вон и (п осли) « з цар­ ськ и м м и лостивим сл о в о м », в імені я к о го за п ев н я ю ть , щ о в с і в о л ь н ості к оза ц ьк і, а р а зом з тим у сі вим оги гетьм ана й стар ш и н , б у ­ д у т ь п ов н істю до д ер ж а н і, «п отом у, ч то го су д а р е в о с л о в о п рем інно не би в а ст».

18

Х м ел ь н и ц ь к и й д ов го р а д и в ся з ст а р ш и н о ю і щ е д в іч і ви м а га в під ц а р сь к и х П ослів п р и ся ги , та в к ін ц і, н іб и т о п о г о д ж у ю ч и с я з тим, щ о за м о ск о в сь к и м зв и ч а єм ц а р с ь к і в и сл а н н и к и н е м о ж у т ь в імені ц а р я ск л а д а ти п р и ся ги , а в зя в ш и к іл ь к а р а з о в е п оси л а н н я їх на ц а р сь к е сл ов о, я к е за т іє ї д о б и в в а ж а л о с я за а к т р ів н о з н а ч ­ ні кий п р и ся зі ц а р я — він із с в о є ї ст о р о н и п ід т в е р д и в п о р о з у м ін н я щ од о д о г о в о р у та к и м сам и м актом . О д н а к Х м е л ь н и ц ь к и й в ж о д ­ ном у в и п а д к у н е п р и ся га в на в ір н іст ь і д о в іч н е п ід д а н ст в о цар еві, в ст и сл о м у р озу м ін н і ц ь о го сл о в а , й ого п р и ся га бул а р а д ш е с к л а ­ ден а на д од ер ж а н н я п о р о зу м ін н я і са м о г о д о г о в о р у , я к и й х о ч н е б у в іщ е д о к л а д н о в ста н ов л ен и й , ані н а п и са н и й у ф о р м і в ід п о в ід ­ н ого а к ту , а л е в за га л ьн и х з а р и са х б у в від ом и й і п р и й н яти й об ом а стор он а м и . З а т а к е р озу м ін н я п р и ся ги Х м е л ь н и ц ь к о г о св ід ч и т ь у д а л ь ш о м у й ого п ол іти ч н а д ія л ь н іст ь , в ж е п ісл я о с т а т о ч н о го с к л а ­ д ен н я й п ід п и са н н я д о г о в о р у . Х м е л ь н и ц ь к и й з а в ж д и в в а ж а в с е б е За п о в н о г о су в е р е н а в ід н о в л е н о ї У к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и , і т и х п р а в він н ік ол и н е з р ік ся ; за т а к о г о т е ж в в а ж а л и й о го ін ш і є в р о п е й с ь к і в ол од ар і. Д е щ е р а з п ід т в е р д ж у є в и щ е ска за н е, щ о п р и ся га , с к л а ­ ден а Х м ел ь н и ц ь к и м і к о з а ц ь к о ю ст а р ш и н о ю , н е с т о с у в а л а сь д о в ір н о сти й п ід д а н ств а ц а р ев і, а б у л а т іл ь к и ст в е р д ж е н н я м , щ о гетьм ан ви зн а є св о їм п р о т е к т о р о м (в т о д іш н ь о м у р озу м ін н і) ц ар я , я к и й т и м сам и м є з о б о в ’яза н и й б о р о н и ти гетьм ан а і й о г о д е р ж а в у п ер ед вор ога м и . Н е ін а к ш е р о з у м іл и ц ей д о г о в ір і м о ск а л і, і б у л и з нього, м абуть, б іл ь ш е н е в д о в о л е н і, н іж са м Х м е л ь н и ц ь к и й , б о , як знаєм о, н е сп іш и л и з в ій с ь к о в о ю д о п о м о го ю У к р а їн і, к ол и ця остан н я щ е т ого са м ого р о к у оп и н и л а ся у н ов ій вій ні з П о л ьщ е ю .

•3f Д о пи тан н я пр и ся ги , д о к о н а н о ї в П е р ея сл а в і, м аєм о щ е й ін ш і в ер сії, за як и м и м ож н а б тв ер д и ти , щ о п р и ся гу с к л а л и о б и д в і д о г о в ір н і сто р о н и . П ісл а н ец ь к и їв с ь к о г о м и тр оп ол и та ч е р н е ц ь М а к а р ій К р и н и ц ьк и й , п р и б у в ш и з К и є в а д о Л у ц ь к о г о 15. с іч н я 1654 р о к у р о зп о в ід а в , щ о 8. с іч н я Х м е л ь н и ц ь к и й з В и т о в сь к и м ск л а л и п р и ся гу м о с к о в с ь к о м у ц а р е в і, на щ о й о м у (Х м е л ь н и ц ь к о м у ) «п р и ­ сягали н а в з а є м п осл и » (м о ск о в сь к і). П р о те, щ о п р и ся гу д о к о ­ нан о з о б о х стор ін , г о в о р и т ь с я т е ж у т. зв . « Ж е р д е в с ь к и х с т а т ­ т я х » , а т а к о ж у гр ам оті д а н ій Б . Х м е л ь н и ц ь к и м к о з а ц ь к и м п о ­ сл ам у з в ’я з к у з в и їзд о м до М о ск в и , в я к ій р о б и т ь с я д в іч і п о с и ­ лання на ц а р сь к е сл о в о , д а н е бо я р и н о м Б у т у р л ін о м і ст в е р д ж е н е «в ір о ю » (п р и ся гою ). (А . Я к о в л ів , П е р е я сл а в сь к и й д о г о в ір , ст р . 20 і 26). Щ о д о са м о г о т е к с т у д о г о в ір н и х ста ттей , т о д о н а ш и х ч а сів д ій ­ ш л и л и ш е к о п ії в р о с ій с ь к ій м ов і, в и го т о в л е н і н іби то на п ід ст а в і ор и гін а л ів , п и са н и х , як го в о р и т ь ся там, «б іл о р у сь к и м п и сь м о м » (в т і ч а си м оск а л і н а зи вал и у к р а їн с ь к у м о в у б іл о р у с ь к о ю ). Щ о д о а в т е н т и ч н о сти їх , н а віть як коп ій , а щ е б іл ь ш е — щ о д о зм істу , ба га то іст о р и к ів в и с л о в л ю ю т ь п о в а ж н і сум н іви . П р о ф . А . Я к о в л ів с т в е р д ж у є н е л огіч н іст ь у п о в ’я з а н о с т і п о о д и н о к и х с т а т т ів д о г о в о р у , п ри ч о м у «ст а тт і за га л ьн ого х а р а к т е р у в м іщ ен о м іж ста ття м и , щ о т о р к а ю т ь с я о к р е м и х сп е ц ія л ь н и х п р ед м етів , а ста тті, щ о т о р к а ­ ю т ь ся ц іл о ї д ер ж а в и , в м іщ е н о м іж ста ття м и , щ о т р а к т у ю т ь п р о о к р е м і ст а н и насел енн я, п р о їх о к р е м і п р а в а й в о л ь н о с т і. В н а сл і­ д о к т а к о г о р озм іщ ен н я ста ттів , осн о в н а ідея, я к о ю к е р у в а л и с я 19

1

гетьм ан і старш ина, і я к у вон и пок л ал и в о с н о в у п р о е к ту д о г о в о р у з М о ск в о ю , р озби л а сь і за м а ск у в а л а сь пи тан ням и м ен ш в а ж л и ­ вими, які, д о того, щ е й н еп отр ібн о п ід к р есл ен о й в и су н у т о на п ер ш и й плян». Ц я причи на дала т е ж п ід ст а в у низці в ч е н и х іст о р и к ів в в а ж а ти цей д ок у м ен т за п равди ви й , ал е н ев д а л о з ф о р м у л ь о в а н и й е л я бо р а т гетьм а н ськ ої кан цел ярії, як и й у вел и к ій м ір і п р и ч и н и в ся д о ви­ н есен н я хи бн и х в и сн о в к ів , а з д р у го ї стор он и , п о сл у ж и в д о к у м е н ­ том д л я п ід твер д ж ен н я с в о їх в и сн о в к ів ти м досл ід н и к а м , я к і х о ­ тіл и б бачити в П ер е я сл а в сь к о м у д о го в о р і п р и єдн ан н я У к р а їн и д о М о ск ов щ и н и в х а р а к т е р і зв и ч а й н ої п р овін ц ії, на т и х с а м и х у м о­ вах, на я к и х бу л а в о н а під в л а д о ю п о л ь сь к о го к ор ол я . З о в сім ін ак ш е в и р іш у є ц е п и тан ня згадуван и й в ж е нами наш учений , п р оф . А . Я к о в л ів . Для ц ь о го — го в о р и т ь він «т р е б а в и ­ х о д и т и з ц ь ого м атер ія л у, я к и й є у п р о ек ті д о г о в о р у , т іл ь к и н а ­ п ер ед н еобх ід н о знайти о сн о в н у ід ею д о го в о р у , п ерем ін ити п о р я д о к с т а т т ів за їх зм істом т а л огічн и м з в ’я зк о м і в з я т и п ід у в а гу п о с т у ­ л яти, в и сл овл ен і в П ер ея сл а ві, та ті п оя сн ен н я, щ о їх да л и к о ­ за ц ь к і п осл и п ізн іш е в М оск в і. Т а к и м чин ом П е р е я сл а в ськ і статті, я к і збер ігл и сь у м о с к о в с ь к и х а р х ів а х , і т о л и ш е в к о п ія х , м о ж у т ь б у т и з о в с ім д о б р е ц іл ево сп р еп а р ова н ою м оск а л я м и п е р е р іб к ою п р а в д и в и х статтей, з м етою в и су н у ти на п ер ш е м ісц е та к і то ч к и , я к і в п р а к ти ч н ій р еал ізац ії ц іл ого д о г о в о р у н е могли б мати б іл ь ш о го значенн я, а п о р у ч із тим у л егш у ва л и б м оск а л я м п р и б и р а ти д о с в о їх р у к У к р а їн с ь к у д ер ­ ж а в у . О днак осн о в н а ідея н а в іть ц ь ого д о к у м е н т у н е за л и ш а є с у м ­ н іву, щ о м іж У к р а їн ою і М о с к в о ю бул и в ста н о в л е н і та кі м іж д е р ­ ж а в н і відн оси н и , за яким и У к р а їн і за стер іга л а сь п овн а д ер ж а в н а сам остій н ість, т а к у пи та н н ях з о в н іш н ь о ї, я к і в н у т р іш н ь о ї п о л і­ тики . В пи тан н ях зо в н іш н ь о ї п о л іти к и ви я вл я л а сь в он а : а) в п р аві св о бід н о го в и б о р у гетьм ана, я к го л о в и д ер ж а в и й уряду; б ) у веден н і за к о р д о н н и х зн оси н з ч у ж и м и д ер ж а в а м и , з тим, щ о ц а р я н ал еж н о п ов ід ом и ти л и ш е в то м у в и п а дку, я к щ о ц і сп р а ­ в и б у л и в о р о ж і цар еві; в) в признанні цареві, за й ого п р отек ц ію , дан и н и (тр и бу ту ); г) у визнанні царем н е п о р у ш н о сти прав і п р и в іл еїв у сь о г о н асе­ лення У кр аїн и , без різн и ц і станів. Щ о д о сп р а в в н у т р іш н ь о ї п ол іти к и , то ту т, за д ого в о р о м , за бе зп е ­ ч у в а л а сь н еп ор уш н ість: а) пр ав і вол ь н о сте й к о за ц ь к о го ста н у в уп р авл ін н і, в с у д а х та в п р и в а тн о-п р а в н и х в ід н оси н а х (м а єт к о в и х сп р а в а х ); б) п р а в у питанні м а єтн остей к оза ц ьк и х , в д о в и ч и х і си р іт сь к и х ; в ) п р ав і в ол ь н о сте й ш л я х т и ; г) п р ав м іськ ого насел ен н я н а м ісь к е са м ов р я д у в а н н я ; ґ) п р а в д у х о в о г о ста н у і й ого гол ов и — к и їв с ь к о г о м и троп олита. Д алі гов ор и ть ся та м т а к о ж п р о правне ста н ов и щ е се л я н ств а й «п ід д а н ого» населення. К р ім того, в д о го в ор і п о р у ш е н о ц іл у н и зк у питань, я к і д е -н е -д е м ож н а р озу м іти , я к у то ч н е н н я до о ст а н н іх а р ти к у л ів д ого в о р у . О тж е, я к бачим о, ц арем б у л а Гарантована п ов н а са м остій н ість і на ц ь о м у в ід ти н к ов і д е р ж а в н о го ж и т т я , ви ­ к л ю ч а ю ч и б у д ь я к у м о ж л и в іс т ь в ст р я в а т и у в н у тр іш н і справи У к р а їн сь к о ї дер ж а в и .

20

П ер еход я ч и до питання д е р ж а в н о -п р а в н о го ста н ов и щ а в ід н о в л е ­ н о ї У к р а їн сь к о ї д е р ж а в и — ц е п и тан ня ф а к т и ч н о б у л о в и р іш ен е щ о в 1648 p., к о л и з у к р а їн с ь к и х зем ел ь П рид н іп р ян щ и н и у су н е н о п о л ь сь к у д е р ж а в н у адм ін істра ц ію , а н а її м ісц е в ста н о в л е н о с в о ю — к оза ц ь к у . В правді, д огов ор а м и З б о р ів сь к и м і Б іл о ц е р к ів сь к и м почасти о б м е ж е н о п р ава У к р а їн и , я к са м о стій н ої д е р ж а в и , од н а к •і в и б у х о м н о в о ї війни, р о з п о ч а т о ї п ол я к а м и в 1653 p., в с е те а в т о ­ матично а н у л ю ва л ось, і У к р а їн а , в ст у п а ю ч и в п е р е го в о р и з М о ­ ск в ою , ста н ов и л а в п ов н і са м о ст ій н у й ні в ід к о г о н е за л е ж н у к о ­ за ц ь к у д е р ж а в у . Н е ін а к ш е т р а к т у в а в У к р а їн у т е ж і м о ск о в с ь к и й цар, я к щ о п огод и в ся на те, щ о у с я за л е ж н іст ь У к р а їн и в ід н ь о го звод и л а сь в л а сти во до пл ачен н я т р и б у т у . Г етьм а н ськ и й у р я д не нніс до д о г о в о р у н і о д н ієї статті, як а о бм еж у в а л а б гетьм ан а в п р авах н еза л еж н ого вол ода р я, а У к р а їн у — в її са м остій н ості. А л е н М о ск в і д обр е р озум іл и , щ о п р а в о на тр и бу т — п р я м о ф ік ц ія , том у боя р и ст а р а ю т ь ся найти ін ш и й сп осіб , за д о п о м о го ю я к о г о м ож н а б у л о б у сп іш н іш е к о н тр о л ю в а ти ч и н н ість ге т ь м а н сь к о го ур я ду . Т а к и й сп о сіб дум ал и в он и найти у в ід п о в ід н о м у й к о р и с ­ ном у дл я себе ін терп р ету ва н н і т ієї т о ч к и д о г о в о р у , я к а ст о с у є т ь с я д о зн оси н гетьм ана і й о го у р я д у з закор дон ом . А л е й т у т їм не повело. Б . Х м ел ь н и ц ь к и й р о з у м ів ц ю т о ч к у д о г о в о р у так, я к і сл ід бу л о її р озум іти , і н іч и м не п о ст у п а в с я в п р а в а х щ о д о в е ­ дення н еза л еж н ої з о в н іш н ь о ї п о л іти к и , щ о ми ба ч и м о на ділі в ди п л ьом ати чн и х зн оси н а х гетьм а н а з к у р ф ю р с т о м б р а н д е н б у р з ь ким — Ф р ід р іх о м В іл ьгел ьм ом , із Ш в е ц ією , У гор щ и н ою , Т у р е ч ч и ­ ною , М ол д а в ією , В ол ощ и н о ю , К р и м ом , П ол ьщ ею , при ч о м у гетьм ан п ровади в ди п л ьом а ти чн і зн оси н и ц іл к ом са м остій н о, ні в ч ом у не п овід ом л я ю ч и царя. І к ол и в ж е т я ж к о х в о р о м у гетьм а н ов і д о р ік а в В утур л ін , щ о він скл а в д о г о в ір з Р а к о ч ієм та доп ом а га в ш ведам ц р оїм М о ск в и , гетьм ан в ід п о в ів й ом у та к : «Н ік ол и н е в ід ст а н у я під ш в е д сь к о го к ор ол я , з я к и м м аю д р у ж б у в ж е ш іс т ь р о к ів . Ш веди — л ю д и п р авди ві, в м ію т ь з а х о в а т и п р и я зн ь та обіц ян ки . А вел и к и й госу д а р учи н и в б у л о надо м н ою та н ад В ій сь к о м З а п о ­ р озьк и м н ем и л осер д іє св о є, за м и р и в ся з п ол як ам и , б а ж а ю ч и п о ­ в ер н у ти їм н аш у отч и зн у ». З ц ь ого м ож н а р оби ти щ е оди н в и с н о в о к : Б. Х м е л ь н и ц ь к и й не л и ш е п р ов а д и в са м остій н у з о в н іш н ю п ол іти к у , щ о зр е ш т о ю б у л о згід н о з д о гов ор ом , ал е в ін н а в іт ь н е п о в ід о м л я в царя й п од ек ол и провади в п ол іт и к у в о р о ж у м о ск о в с ь к о м у ц ареві, п р о т и ч ого м о ­ с к а л і б у л и безси л і, і в ся їх н я ін тер в ен ц ія з в о д и л а сь д о м а л озн а ч ­ них д о р ік а н ь ; а дал і, п о б а ч и в ш и н е щ и р іст ь і о б л у д у М о ск в и в питанні в з а єм о в ід н оси н з У к р а їн о ю , він т р а к т у в а в ц іл и й д о го в ір , я к акт, я к и й у ц и х у м о в и н а х ні д о ч о го й о го не з о б о в ’я зу в а в . Ш к ід л и в а п ол іти к а М о ск в и с т о со в н о д о У к р а їн и д ал а Х м е л ь н и ц ь ­ к о м у д о в о л і п ер ек он л и в и й м атеріал п р о те, щ о р е з и ґн у в а т и з б у д ь я к и х п р ав у питанні веден н я са м о ст ій н о ї п ол іт и ч н о ї д ія л ь ­ н ости б у л о б тіл ь к и на ш к о д у У к р а їн сь к ій д е р ж а в і і д а в а л о б м ож л и в іст ь М о ск в і дед ал і б іл ь ш е у з а л е ж н ю в а т и У к р а їн у в ід себе. І т а к и х п о ст у п о к в д ій сн о ст і н е бул о. В сі п р ава щ о д о У к р а їн и , які, за д о го в о р о м з 1654 p., н а л еж а л и м о с к о в с ь к о м у ц а р ев і, як п р от ек т ор ов і, о б м е ж у в а л и сь тіл ьк и пр авом о д е р ж у в а т и гр о ш е в у дан и н у і, части н н о, к он т р о л е ю над зн осин ам и У к р а їн и з ч у ж о з е м ­ ними д ер ж а вам и , та й т о л и ш е в т и х в и п а д к а х , я к щ о ц я д ія л ь ­ 21

н іст ь могла б б у т и в о р о ж а м о с к о в с ь к о м у цар еві. П о ч а т к о в е ф о р ­ м у л ю ва н н я ст а т т і щ о д о з а к о р д о н н и х зн оси н н е з о в с ім п о д о б а л о сь м о ск о в сь к и м боярам , б о в к о п ії д о г о в о р у , я к и й д ій ш о в д о н а ш и х ч а сів , вм іщ ен і д оп овн ен н я, за п р о п о н о в а н і ти м и сам и м и боя р а м и , в ч о м у в и р а зн о б а ч и м о нам агання м оск а л ів о б м е ж и т и права гетьм а ­ на я к р а з у ц ь ом у питанні. С к іл ь к и в ід ом о нам, щ о д о к у м е н т, на я к о м у сп и са н о с т а т т і д о ­ го в о р у , не є ор игін ал ьн им , ані т е ж б е з п о се р е д н ь о ю к о п ією , т о р а ­ зом з ти м м о ж е м о м ати п о в а ж н і су м н ів и щ о д о а з т е н т и ч н о ст и його і й ого зм істу, а т а к о ж щ о д о ч а су , в я к о м у б у л и зр о б л е н і д о п о в ­ нення. М и знаєм о, щ о з к о ж н и м в и бор ом н о в о го гетьм ана післ я см ер ти Б. Х м ел ь н и ц ь к о го , м о ск а л і в в од и л и в с е н о в і д о п о в н е н н я і зміни, ст а р а ю ч и с ь дед а л і б іл ь ш е о б м е ж и т и п р ава гетьм а н а і тим сам и м б іл ь ш е у з а л е ж н и ти й ого в ід вол і царя. А ч е р е з т е п р а в д и ­ в іс т ь існ у ва н н я та к о го д о п о в н е н н я в ор и гін а л ь н о м у т е к с т і д о г о ­ в о р у т е ж тр еба бр а ти під сум н ів. З ате н еза п е р е ч н и м л и ш а єт ь ся ф а к т , щ о Х м ел ь н и ц ь к и й в д е р ж у в а в ш и р о к і д и п л ьо м а ти ч н і с т о ­ с у н к и з різн и м и єв р о п е й сь к и м и в ол од а р я м и і в з о в н іш н ь о -п о л і­ т и ч н ій д ія л ь н ост и п о в о д и в ся , я к у п о в н і н е за л е ж н и й го л о в а д е р ­ ж а в и , за я к ого в в а ж а л и й ого т е ж ін ш і є в р о п е й с ь к і в ол о д а р і. В. Л и п и н ськи й на п ід ст а в і д он есен н я а в ст р ій с ь к о г о п осл а с т в е р ­ д ж у є , щ о на п о ч а т к у 1657 р. в Ч и ги ри н і о д н о ч а сн о п ер ебу в а л и а к р е д и т о в а н і п р и гетьм ан і а б о с п е ц ія л ь н о в и сл а н і д о н ь о го п осл и : а в стр ій сь к и й — гр а ф . П ер ч ев и ч , д в а п осл и Ш в ец ії, д в а — к н я зя Р а к оч ія , п о со л т у р е ц ь к и й , п осол т а т а р сь к и й , тр и п осл и з М ол д ав ії, тр и з В ол ощ и н и , п осол п о л ь с ь к о г о к о р о л я , п о со л Л итви, а т а к о ж п р и сл а в ту д и с в о їх п о с л ів т е ж м о с к о в с ь к и й цар (В. Л и­ п и н ськ и й , У к р а їн а на п ерел ом і). В 1655 р. п ід К а м ’янцем Б . Х м е л ь ­ н и ц ьк и й п ідп и са в в ій с ь к о в у к о н в е н ц ію з Ш в е ц іє ю ; т о г о са м ого р о к у в ін у в ій ш о в д о п р о т и п о л ь с ь к о ї к о з а ц ь к о -б а л к а н с ь к о ї Л іґи під п р от ек тор а т о м ш в е д с ь к о го к о р о л я і а н гл ій сь к о г о л о р д а -п р о т е к то р а О л івер а К р о м в е л а , як т е ж ск л а в д о г о в ір з т у р е ц ь к и м с у л ­ та н ом (А. Я к ов л ів , П е р е я сл а в сь к и й д о го в ір , стр . 54). Я к д и ви л и сь на с п р а в у д о г о в о р у царя з гетьм а н ом інш і д е р ж а в и і я к в он и р озц ін ю в а л и ст а н о в и щ е У к р а їн и в т о м у д о г о в о р і, ба ч и м о н а й к р а щ е з ф а к т у д и п л о м а т и ч н и х зн оси н ц и х д е р ж а в з У к р а ­ їн ою . В ди п л ьом а ти ч н и х л и ст а х ч у ж о зе м н и х в о л о д а р ів ім е н у ється Б. Х м ел ь н и ц ь к о го п ри я телем , др у гом , ч а сом бр а том ,, а в за га л ьн ом у т р а к т у єт ь ся , я к го л о в у н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и . В с в о м у л и сті від 15. 7. 1656 р. ш в е д сь к и й к о р о л ь К а р л Ґ у ст а в п и ш е Б. Х м е л ь н и ц ь ­ к ом у, щ о в ід ом о й ом у ггро д о го в ір м іж в ел и к и м к н я зе м м о ск о в ­ сь к и м і за п ор ізь к и м народом , але п р о та ки й , щ о за л и ш и в н а р од ові с в о б о д у ц іл ою й н еп о р у ш н о ю . П осол а в ст р ій сь к о г о ц іса р я Ф е р д інанда III. гр а ф П а р ч еви ч , п р и б у в ш и д о Ч и ги р и н а 1. б е р е з н я 1657 p., ім ен ув а в у с в о їй п р о м о в і гетьм ана «с в іт л іш о ю і в е л е л іп ш о ю в е л ь м о ж н іс тю », а ч л ен ів ге т ь м а н сь к о го у р я д у — «в ел ьм ож н и м и сов іт н и к а м и », я к і р а зом ста н о в л я ть «ц ю сл а в н у й в о й о в н и ч у Р е ­ сп у б л ік у ». — «О т ж е ч у ж о з е м н і д е р ж а в и та м о н а р х и т р а к ту в а л и У к р а їн у , я к віл ьн у, са м остій н у , о к р е м у в ід М о с к в и д е р ж а в у , г е т ь ­ м ана — я к са м о ст ій н о го в о л о д а р я д е р ж а в и , а д о г о в ір 1654 р. в в а ­ ж а л и тіл ь к и за д о го в ір с о ю з у або п р отек ц ії, в т о д іш н ь о м у р о з у ­ мінні, ч и ст о н ом ін ал ьн ої, щ о не п е р е ш к о д ж а л а в ести з У к р а їн о ю 22

д и п л ьом а ти ч н і зносин и, я к із п ов н оп р а в н и м с у б ’єк то м м іж н а р о д н ь о г о п р а ва » (А. Я к ов л ів , Д огов ір Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о з 1654 p.). В у к р а їн сь к и х о ф іц ій н и х а к т а х т и т у л о в а н о гетьм ан а сл ова м и : «го су д а р », «з в е р х н ій вл а д ц я й го су д а р отч и зн и н а ш ої», а сам в ін п ід к ін ец ь с в о г о ж и т т я ім ен у в а в с е б е «геть м а н ом з Б о ж о ї л а ск и », як и м ти тул ом м огли к о р и ст у в а т и ся в т о й ч а с т іл ь к и су в е р е н н і вол од ар і. І то м у ми м аєм о п ов н е п р а в о й п ід ст а в у тв ер д и ти , щ о У к р а їн а ч а сів Б. Х м ел ь н и ц ь к ого , т а к у ч а сі д о го в о р у , як і п ісл я н ь ого, б у л а в п о в н і са м остій н о ю д е р ж а в о ю , а с о ю з в ста н ов л ен и й П е р е ­ я сл а в сь к и м д о гов ор ом б у в н е чим інш им, як в о єн н о -о б о р о н н и м с о ю з о м д в о х н еза л еж н и х д е р ж а в , п р и ч ом у він, в н а сл ід о к д о ­ в ол і н е п р и го ж и х дл я У к р а їн и п о л іти ч н и х об ст а в и н , н е міг б у т и в и я вл ен и й в ін ш ій ф ор м і, я к у ф о р м і н ом ін а л ьн ого п р о т е к т о р а т у р о с ій сь к о го царя над У к р а їн о ю . Н е за л е ж н іст ь ця з о в с ім в и р а зн о п о з н а ч а єт ь ся в св об ід н о м у в и б о р і гетьм ана, я к т е ж у веден н і о к р е ­ м о ї і в ід М о ск в и н еза л е ж н о ї д и п л ьом а ти ч н ої д ія л ь н ост и . І ц е п ід ­ т в е р д ж у ю т ь не т іл ь к и у к р а їн сь к і, ал е т а к о ж і ч у ж и н е ц ь к і д ж е ­ рела, м іж ними — т е ж і м о ск о в сь к і. Т о м у з о в сім п у с т о ю і п оз б а в л е н о ю в ся к и х о с н о в е в с я с ь о г о д ­ н іш н я м о с к о в с ь к а проп аганда, щ о У к р а їн а за П е р е я сл а в сь к и м д о ­ гов ор ом ув ій ш л а д о б р о в іл ь н о в у н ію з М о ск в о ю , у т в о р и в ш и т а ­ ки м чином, під огл я д ом п ол іти чн и м , єд и н у д е р ж а в у . У к р а їн а н і­ к о л и не вст у п а л а в т а к о г о р о д у с о ю з , і ц е м и ба ч и м о т а к із з м іст у сам ого д о г о в о р у , я к т е ж з ін ш и х т о го ч а сн и х іс т о р и ч н и х пам ’я ток . М о ск в і в д а л о ся п е р е в е ст и с в о ї п ід ст у п н і пляни «в о з 'єд н а н н я » У к р а ­ їн и щ ой н о п о д о в г и х р о к а х ж о р с т о к о ї б о р о т ь б и з у к р а їн сь к и м на­ родом . З рада, ф а л ь ш , ін три ги , в к л ю ч н о зі з б р о й н о ю ін тер в ен ц ією на с п іл к у з інш им и в ор о га м и У к р а їн и , б у л и засобам и, за д о п о м о ­ го ю я к и х зм огл а М о ск в а «п р и єд н а ти » до се б е У к р а їн у , а л е н ік ол и н е П ер ея сл а в сь к и м д о г о в о р о м 1654 р.

Проблеми молоді: О. К УЛЬЧ ИЦ ЬКИЙ

Що іреба знати ви ховн и ш і про психіну молоді Від Р ед а к ц ії: — В м іщ ен и й н и щ е м а тер ія л я в л я ­ єт ь с я к о н сп е к т о м в и к л а д ів п р о ф . О . К у л ь ч и ц ь к о го на за п оч а т к о в а н о м у в б е р е зн і 1954 р в и ш к о л і в и х о в н и к ів Ю .С У М -у в Б ельгії. В м іщ у єм о й ого б е з зн а чн и х змін. Лекція І. Психічний розвиток дитини від 8-15 років життя і виховні можливості цього ро З Б И Т К О В О Г О періоду П ри в и х ов а н н і дитини тр еба у в а ж н о с т е ж и т и за р івн ем її р о з в и т к у та в р а х о в у в а т и в сі о со б л и в о с т і ц ь о го р о з в и т к у , в к л ю ч а ю ч и вп л и в оточен н я, л ітер ату р и , то щ о .

23

П си х іч н и й р о з в и т о к ди ти н и в ід 8-15 р. ж и т т я у с к л а д н ю є т ь с я о б ­ ст а в и н о ю , щ о в ц ь о м у п е р іо д і п о ч а т к о в о щ е іс н у ю т ь за л и ш ки ♦перш ого д и ти н ств а » (ф а з а 2 -5 p.), а у віц і п о м іж 12-15 р. ж и т т я п о ч и н а єт ь ся в ж е н а ст у п н а ф а з а д о зр ів а н н я (п у б е р та л ь н о ст и ). Ф а­ зою називаємо час розвитку, в якому дитина релятивно мало внутрішньо міняється, в и р а з н о в ід р із н я ю ч и сь п с и х іч н о в ід стан у, в я к о м у н а х од и л а ся в п оп е р е д н ь о м у , чи н а х о д и т и м е т ь ся в н а с т у п ­ н о м у в ід т и н к у ч а су . В о сь м и й р ік з а к ін ч у є п е р е х ід (5-8) в ід ф а з и п е р ш о г о ди ти н ства , в ік у «к а з к и », «в ік у Ш е х е р е з а д и », (2-5 р. ж .) у в ік д р у го г о д и ти н ­ ст в а (8-12) «в ік Р о б ін зо н а д и ». П ід ч а с коли в віці казки (2-5 р. ж. ) п е р е в а гу п е р ш іс т ь мала уява *і почуття дитини, щ о д о в іл ь н о на з р а з о к к а зк и п е р е т в о р ю є с в о є ю у я в о ю світ, т а «з а б а в а ф ік ц ій н а », у я к ій д и ти н а ф ік ц іє ю , ф а н т а з іє ю п е р е м ін ю є п а л и ч к у р а з — у к он я , р а з — у меч, н е с т о с у ю ч и с ь д о д ій сн о ст и с в іт а (егоц ен тр и зм ) — у в іц і «другого дитинства», с п о ч а т к у сгір овол а і н е в и р а зн о , в ід ­ та к (від 9 р. ж .) щ о р а з ч іт к іш е і в и р а з н іш е зазначусться зворот дитини д о дійсного світа. Р о з в и в а ю т ь с я го л о в н о с п о с т е р е ж л и в іс т ь (дитина здає с о б і д о б р е с п р а в у зі сп р а в ж н ь о г о в и гл я д у о п т и ч н и х ст р у к т у р р ечей ) та з д іб н іс т ь дум а ти т а н а в іт ь «м ір к у в а т и » — а м ісц е ф ік ц ій н о ї забави , щ о у я в о ю п ер ем ін ю є у с е у в сь о , займ ає «з а б а в а к о н ст р у к ц ій н а », щ о з д о п о м о го ю м а й с тр у в а н н я із т о г о , щ о н а д а єть ся , м а й с тр у є р іч , п р ед м ет, як и й можна з д а н о го м а тер іа л у , в ж и в а ю ч и п о т р іб н и х і п р и ст о с о в а н и х с п о с о б ів п р а ц і — «в ід п о в ід ­ н о » зр оби ти . К о ж н е м а й стр у в а н н я п р и м у ш у є д и ти н у з в а ж а т и на о с о б л и в о с т і м а тер іа л у з я к о г о м а й стр у є, із о со б л и в о ст я м и річи , я к у м а й стр у є, п р и м у ш у є о б м ір к у в а т и пл ян п р а ц і, й о м у п ід п о р я д ­ к у в а т и ся , та д о н ь о го с т о с у в а т и с я . К о н ст р у к ц ій н а з а ба в а та к и м ч и н ом од н о ч а сн о р о з в и в а є ін т е л е к т (р озу м ) і в о л ю дитини. О д н оч а сн о зі з в о р о т о м д о д ій сн о ст и й д о св іт а , зростає усуспіль­ нення — зд а тн іст ь ди ти н и с п ів ж и т и , с п ів д ія т и і сп ів гр а т и ся із д р у ги м и дітьм и . П ідч а с, к о л и до 7 -о х р о к ів діти , г р а ю ч и с ь н а в іть біл ь ш и м гур том , на д іл і т в о р я т ь м іж с о б о ю м а л і гр у п к и , ск л а д е н і н а й в и щ е з 3 -о х дітей, а д о т р ь о х р о к ів п р о в а д и т ь у з а б а в і в се ста р ш а дитина, в ід н о си н и б іл я 8 р. ж и т т я в д іт о ч ій гр у п і м ін я ю т ь ­ ся ц іл к ов и то. П о я в л я ю т ь с я в гр у п і провідники, а п о б іч н и х ін ш і су сп іл ь н і типи , як н ап р. «су сп іл ь н и й п ом іч н и к », щ о м а є н а хи л д оп ом а га ти др уги м дітям , « ш т у к о ю » , щ о в м іє р о зсм іш и т и , а бо за ­ ц ік а в и т и св ій грун т, «ге р о й с и т у а ц ії», ди ти на, щ о ім п о н у є ін ш им я к и м сь вчи н к ом , чи я к о ю с ь п р и год ою . Д и тячі гри в ц ь о м у в іц і (8-9 л іт ) в ід з н а ч а ю т ь с я с у в о р о ю с т а ­ л іст ю пр и п и сів. Н іч о го н е за л и ш а єт ь ся д о в іл ь н о с т і гр а ю ч и х . У в іц і в ід 9-12 р. ж и т т я «р е а л ізм » дитини, щ о в и я в и в ся к у л ь т о м Р об ін зон а , гер оя я к и й м у сів і в м ів р а х у в а т и с я з п о т р е б а м и с в о є ї д ій сн ости , дед ал і зр о ст а є, а з ним з р о ст а ю т ь з д іб н о ст і д у м а ти й м ір к у в а ти , щ о не дозволяє дитині вдоволитися самим виглядом речей (оп ти чн и м и с т р у к т у р а м и ), ал е п р и м у ш у є с т а в и т и с о б і запити в ід н о сн о причин явищ, і в ст а н о в л я т и в ж е д е я к і закономірності п р и р од и . Ц ік а в іст ь п е р е т в о р ю є т ь с я в д е я к ій м ір і в наукове зацікав­ лення, в ж а д о б у знанн я, щ о п е р ш в с ь о г о с к е р о в у є т ь с я на ділянку техніки. Р ів н о б іж н о з р о с т а є т е ж у су сп іл ь н е н н я ди ти н и , п о б іч провідника з ’я в л я ю т ь с я спеціялісти дл я о к р е м и х за в д а н ь у д и т я ­ ч ій грі, — в сі ч л ен и д и т я ч о ї гр у п и м а ю ть с в о є в и зн а ч ен е м ісце в гр уп і, за рангоьим порядком своїх вдатностей.

24

В ік «р еал ізм у» р іч ев о ст и в ід 8-12 р. ж и ття , к ол и ди ти на є н а й п о діПніша д о д о р о сл о ї осо б и , з а к ін ч у єт ь ся в 12 р. ж и ття. Від 12-15 р. ж и т тя н а сту п ає інш а ф а за , ф а з а д озр іва н н я. В о р ­ ганізмі п о ч и н а ю ть ся гл и б ок і перем іни, щ о в ід в е р т а ю т ь у в а гу д и \тини в ід н а з в е р х н ь о го с в іт у , т а з в е р т а ю т ь її н а с в о є «я ». Т р и н адц яти л ітн ій х л о п е ц ь ста в и ть со б і — п ер е д зер к а л ом — вітання, я к він ви гл ядає та в к н и ж ц і — л ек ту р і, я к о ю ч а ст о « з а ­ ст у єт ь ся », ш у к а є, п о р ів н ю ю ч и се б е з героєм п о в істи , в ід п о в ід і на аит, я к и м він е, до чого він здібний, щ о б п ід к ін е ц ь ц ієї ф а з и почати п ід го то в л я т и ся д о в ід п о в ід і на три питання, я к і йом у п о ­ ставить ж и т т я : я к е звання, я к у п р о ф е с ію сл ід й ом у в и бр а ти ? який він має плян ж и т т я ? як він р озум іти м е і як в ід н о си ти м е ть ся до різних, д іл я н ок к у л ь ту р н о го , рел ігій н ого, су сп іл ь н о го , гр о м а д сь к о ­ го, пол ітичн ого, м и стец ьк ого і н а у к о в о го ж и т т я дрос.лих? В сі ці\гл ибокі зміни, я к і сам е п ід го т о в л я ю т ь ся в в іц і в ід 12-15 р. ж иття,Х сп ри чиняю ть зо се р е д ж е н н я ди ти ни в собі, нем ов би в ід єтуп л ен н я в себе, д ея к е р о з ’єдн ан н я із оточ ен н ям , щ о с у п р о в о д ж у ­ єть ся в н у тр іш н ь ою п о ч у т т єв о ю к р и з о ю , х и м ер н істю , н е п о сл у х о м і в п е р т іст ю (м -1 5 р. ж и т т я д р у ги й в ік вп ер тости ). К р и з а ц я б у в а є п оп ер едж ен а \в п ід р ост а ю ч и х х л о п ц ів п р и р остом ф із и ч н и х сил (12-14 р . ж .) і\веде ч а с т о до в и я в ів м ол од еч ої «б у й н о ст и » і «с а м о стій н ости ». В ділянці гр у п о в о г о ж гіття ці н а ст р о ї в и я в л я ю т ь ся н а­ хи л ом п ід р о стк ів д о се ц е сії («в и х о д у ») із кол а рідні і св іт а д о р о с ­ л их, н ахи л ом тв ор и ти «бан ди» п ід р о стк ів , щ о б у п р оти ста в л ен н і до д ор осл и х , ж и ти «св о їм » «в л а сн и м » ж и ттям . Т а к и м чином, в ік п ом іж 8-12 р. ж . м ож н а в и х о в н о в и к ор и ста ти п остачан н ям нагоди дл я «к о н ст р у к ц ій н о ї» гри, в и к ор и ста н н я н а ­ х и л у ди ти н и до «у су сп іл ь н е н н я », ш л я х о м т в о р ен н я гр у п «д и тя ч о ї ігри». В и к ор и ста н н я з р о ст а ю ч о ї ж а д о б и знання, звер н ен ого до п із ­ нання дій сн ости , п ер ер обл ен н я к о м п л е к су м ен ш ец ін н ости (про щ о бу д е м ова окрем о). В и х ов а н а дія в віц і п о м іж 12-15 р. ж и т т я п ови н н а в р а х о в у в а т и згадан у вн у тр іш н ю к р и зу дозр ів а н н я , п л я н ов ого кер у в а н н я л е к ­ т у р о ю м о л од і та не н а р у ш у в а ти са м о стій н е сти підл ітка, дати п ер ш і почини в п ід готов ц і до в и б о р у знання, ж и т т єв о го п л ян у й р о з у ­ міння р із н и х д іл я н ок к у л ь т у р н о го ж и ття. Н а ці м ом енти сл ід о со б л и в о зв ер та ти у в а гу ви х о в н и к а м С У М -у в їх пр а к ти чн ій р об от і з д ітьм и та ю нацтвом .

Черга на наші літні оселі Ц ю ст а т т ю п е р е д р у к о в у єм о з дея ки м и ск ор оч ен н я м и з «Трибуни Сумівця» п ри ч а со п и сі «Гомін України» з ув а ги на а к т у а л ь н іст ь п о р у ш е н и х в ній п и тан ь у з в ’я з к у з р о б о т о ю С У М -у , зо к р ем а в л іт н ь о м у с е ­ зоні, я к щ о й д еть ся п р о вл а ш ту в а н н я та б о р ів м олоді. Р еда кц ія С п іл ка У к р а їн сь к о ї М ол о д і в К а н а д і н а л еж и ть д о т и х , р ід к и х у нас, організацій , я к и х р о з в и т о к п р о х о д и т ь о р га н іч н о й п л я н о м ір но. Н е д и в л я ч и сь на тр у д н ощ і, недом аганн я, а т о й н едотягн ен н я, 25

— ми йд ем о в п ер ед на щ о р а з т о н о в і етапи, кр іп н ем о, р о ст е м о . Ці етапи р о з р із н ю є н е тіл ь к и п р ов ід н а ч а сти н а н а ш о ї ор га н іза ц ії, але т еж к о ж н и й її а кти вн и й член. П ер ш и й етап б у в ч а со м о р га н іза ц ій н о ї р о з б у д о в и С п іл ки У к р а ­ їн с ь к о ї М ол од і. С т и х ій н о р о сл и ор га н іза ц ій н і к л іти н и на ц іл о м у / п р о с т о р і К анади в сю д и там, де н а х о д и л и ся оди н и ц і, о х о ч і п р а ц ю ­ вати й я к і в ід п ов ід а л и ви м огам б у т и чл ен ам и с у м ів с ь к о ї органі^ зації. Щ е д о зак ін ч ен н я ц ь о го е т а п у о р га н іза ц ія в ст у п и л а на чер­ гови й етап, а саме, ета п з о в н іш н ь о г о в и я в у д ія л ь н о ст и . Я к об'ід,пання св ід о м и х п а тр іо тів , С У М ст а в б а з о ю в с я к о ї гр ом а д ської п о л іт и ч н о -п р а п а ґа н д и в н о ї м а со в о ї р об оти в к о р и с т ь В о ю ю ч о ї У к р а їн и з од н ого б о к у , а з д р у го го б о к у — р о з в и н у в ен ергій н у д і­ я л ь н іст ь у ділянці п л ека н н я р ід н ого н а р о д н ь о го м и сте ц тв а тії р ід ­ н и х традиц ій. За к о р о т к и й ч а с с у м ів с ь к і х о р и т а балеті./ стал и п р и к р а со ю к о ж н о г о н а ц іон а л ьн ого св я т а , а т а к і ансам блі, як балет м он тр еа л ь сь к ого о се р е д к у , а б о ч о л о в іч и й х о р «Прометей-» т о р о н т о н с ь к о г о осер ед к у , — ста л и чи н е най кращ и м и в К анаді. Л огіч н о б ер у ч и , да л ьш и м е та п о м в п р а ц і о р га н іза ц ії п ови н н о б у т и п огли блен н я в и х о в н о ї й самоосвітньої роботи... А л е К р а й ов и й К ом ітет, щ о п и л ьн о с т у д ію є ста н і р о з в и т к о в і сх и л ь н о ст і ор га н іза ц ії т а я к и й о б о в ’язан и й д ба ти не т іл ь к и за її ак туа л ьн и й стан, але т е ж і за її м а й б у тн є — п р и й ш ов д о в и с н о в ­ ку, щ о основний тягар виховної роботи повинен бути пересунений з існуючих організаційних кадрів на юнацтво й доріст. Ц е н е тіл ь к и том у, щ о п ід р о ст а ю ч а м о л о д ь — це най кр ащ и й о б ’є к т д л я в и х о в н о ї праці, ал е в п е р ш у ч ер гу , том у , щ о т іл ь к и т а ­ ки м ч и н ом м ож н а най ти дл я к а д р ів п р и р од н е п о п о в н е н н я , б е з я к о го ор га н іза ц ія за су д ж е н а н а п о в іл ь н у л ік в ід а ц ію . Н а К р а й ов ій К о н ф е р е н ц ії в гр удн і 1952 р о к у К р а й о в и й К о м іт е т в и ст у п и в в п ер ш е з к он к р етн и м и плянам и й з га р яч и м апелем до д ел ега тів , я к н а й ск о р іш е в зя ти ся за д іл о о р га н іза ц ії ю н а ц тва . В ц ь о м у з а зи в і дзв ен іл а ц іл к ом в и р а зн о н отк а р о з п у ч л и в о ст и : — у сі бу л и св ід ом і в ел и к и х т р у д н о щ ів . А л е, на щ а стя , С п іл ка У к р а їн сь к о ї М ол од і має в с в о їх ряд ах н я ен ів, дл я я к и х н е іс н у ю т ь р е ч і н е м о ж л и в і. Ц іл к о в и ти й б р а к ви ­ х о в н и к ів і в ід су т н іст ь б у д ь я к о г о д о с в ід у в п р а ц і з д іт в о р о ю , вон и н а д ол у ж и л и ж е р т в е н н о ю п р ац ею , л ю б о в ’ю д о у к р а їн с ь к о ї ди ти ни й... н ебу д ен н ою п ом и сл о в іст ю . І в ж е на оста н н ій К р а й ов ій К о н ф е ­ р ен ц ії в гр удн і м и н у л ого р о к у ціли й р я д О с е р е д к ів С У М -у з г о л о си в засн у ва н н я гу р т к ів ю н а ц тв а й д о р о ст у . О т ж е д іл о р у ш е н о з м ісц я і й ого тр еба д в и га ти дал ьш е. К р а й о в и й п р о в ід гл и б о к о в і­ ри ть, щ о й ого дал ьш і пл ян и в цій діл я н ц і зн а й д у т ь не м ен ш ий від зи в у ч л ен ськ ій м асі н а ш о ї орган ізац ії. В п е р ш у ч е р гу й д еть ся пр о р еа л іза ц ію в и п р а ц ь о в а н о го в ж е п л я н у в и ш к о л у с у м ів сь к и х в и х ов н и к ів . Т у т х о ч е м о ск а за т и п а р у с л ів в ін ш ій сп р а в і, а са м е п р о п р и д­ ба н н я с у м ів с ь к и х в ід п о ч и н к о в и х п а р к ів -о с е л ь . Н е тр еба б а га то д ок а зув а ти , щ о нормальна виховна робота з юнацтвом на дальшу мету неможлива без постійних літніх осель. З ате м ал о ч л ен ів у св ід о м л ю є собі зн а ч ен н я ц ь о го р о д у в и х о в н и х з а с о б ів з д іт в о р о ю і ю н а ц твом . В ел и к и й д о св ід у цій діл я н ц і з р о бл е н о з н евел ички м , б о тіл ь к и два дні тр и в а ю ч и м , су м ів сь к и м та бо р о м у Т о р о н т і. С у ­ м ів сь к і та бор и , х о ч б и малі й к о р о т к о т р и в а л і, є зн ам ен и ти м за ­ с о б о м не т іл ь к и в и х о в а н н я й н абл и ж ен н я, ал е т е ж к у л ь т у р н о ї 26

■шаги д л я членів ор га н іза ц ії. Т р е б а над іяти ся , щ о К К в и к о р и с досвід т о р о н т о н е ь к о го О сер ед к а , зл а д и ть в ід п о в ід н і ін ст р у к ц ії рошле їх О сер ед к а м р а з о м з д ор у ч ен н я м п е р е в е ст и при н а й іпо 1 -2 -т и ж н е в і л ітн і т а бо р и ц ь о го л іта в к о ж н о м у о се р е д к у . Т і не т іл ь к и р о б о т а з ю н а ц тв о м і стар ш и м и кадрам и вим агає в ід осель. Табори й оселі, це справа великої ваги теж і для стар­ и ш * і ч л ен ів С п іл ки У к р а їн с ь к о ї М ол од і. М и, у к р а їн ц і, — одн а Н айстарш их х л іб о р о б с ь к и х «р а с». Н а й б іл ьш у п р и єм н іст ь і д у ш е в й ба л а н с о д е р ж у є м о п р и б е зп о се р е д н ій з у с т р іч і з н е с к а ж е н о ю ~:родою. П евн і о б ’я в и за н еп ад у м ор ал і се р е д н а ш и х л ю д ей по л і.ш и х п р ом и сл ов и х о с е р е д к а х , т р е б а п оя сн и ти с о б і сам е з а х и и ііііія м ц ь ого д у ш е в н о го б а л а н су , ч е р е з н ев ід п ов ід н і д л я нас р о з ­ п и т по в а ж к ій праці, ч е р е з ізо л я ц ію в ід природи, п о стій н и й к о н Тнкт з я к о ю ста н ов и ть б а зу в н у т р іш н ь о ї га р м он ії н а ш о ї л ю дини. Літні о се л і м у ся ть ста ти з а со б о м б о р о т ь б и з та ки м и о б ’явам и. В о ­ ни п ови нні б у т и м ісцем , д е м ол од а л ю д и н а с к р іп л ю є с е б е д у ш е в н о Н ож ного л ітн ього «в ік е н д у », в к о ж н и й вакац ій н и й ден ь. Т ом у, Д р узі су м ів ц і, р о з в а ж т е с п р а в у о се л ь й т а бо р ів м ол оді о с ­ новно й з н а л еж н ою у в а го ю !

It. ЛЕНИК

« Я к би то можна зробити інакш е» (П о р я д к о м д и ск у сії) П ід та к и м за гол ов к о м б у л а п ом іщ ен а в о ста н н ьом у ч и сл і «А в а н ­ гарду» д и ск у сій н а ст а т т я , щ о п о р у ш и л а д у ж е а к т у а л ь н у і на н а ­ ш у д у м к у в а ж л и в у п р о б л е м у : у к р а їн с ь к і а к а д ем ії і в р о ч и с т і с в я т ­ к у ва н н я з нагоди р із н и х н а ц іон а л ьн и х р іч н и ц ь т а ю в іл е їв . А в т о р т іє ї ста тті д - р Е м ілія С м а л ько р о згл я д а є к р и ти ч н о су ч а сн и й стан так з в а н о ї к у л ь т у р н о -о с в іт н ь о ї р о б о т и у к р а їн с ь к о ї е м іґр а ц ії і ки да є ж м у т д у м о к і п р оп ози ц ій дл я ш у к а н н я ш л я х у «я к б и т о м о ж н а з р об и ти ін а к ш е?». С ь огод н і м ож н а ств е р д и т и ф а к т : ст а т т я д - р С м а л ь к о п о я в и л а ся в ж у р н а л і в м іся ц і г р у д н і-с іч я і ц. p.; т е п е р м аєм о в ж е м іся ц ь липень, а л е д о сі не пом іти л и ніде ж о д н и х позн ак, щ о в к а з у в а л и б на х о ч н ев ел и к і зм іни в о б го в о р ю в а н ій п р об л ем і н а ш о го с у с п іл ь ­ н ого ж и тт я . Л и ш е од н і п о м іч а ю т ь ся зм ін и — на а к а д е м ія х зм ен ­ ш у є т ь с я ч и сл о у ч а сн и к ів . К іл ь к іс т ь академ ій і я к іс т ь академ ій о ст а ю т ь ся незмінними. Зйи зви к л и , щ о у к р а їн с ь к а ем іграц ія не д у ж е ж в а в о р е а гу є на п о р у ш у в а н і в у к р а їн с ь к ій п р есі пробл ем и. Ц е зу м о в л е н о різним и п ричи нам и, над яким и м и за р а з не х о ч е м о з у п и н я ти сь, б о ц е не леж ить в завданн і ц іє ї ст а т т і. А л е ми о ч ік у єм о в ід н а­ ш и х с у м ів с ь к и х кад р ів , щ о вон и сп р и й м а ти м у ть п о р у ш у в а н і в їх ­ н ь ом у ж у р н а л і пробл ем и так, я к це сп р и й м а ю ть к у л ь т у р н і і о р ­ ган ізован і к а д р и я к о їн е б у д ь о р га н іза ц ії. Т о м у ми, п о в е р т а ю ч и с ь д о т іє ї сп р ави акад ем ій і св я т к у в а н ь , х о ч е м о л и ш е сп о в н и т и св ій с у м ів с ь к и й о б о в ’я з о к в и сл о в л ю ю ч и н а ш у в л а сн у д у м к у .

27

З а р а з на е м ігр а ц ії ми в ід з н а ч а єм о в за га л ь н о м у т а к і н а ц іо н а л ь ­ ні с в я т а : П р о го л о ш е н н я IV У н ів е р с а л у — 22 січ н я , К р у т и — с в я ­ т о г е р о їв , О л ьга Б а са р а б — с в я т о ге р о їн і, Л е ся У к р а їн к а — п а ­ м ’я т ь п р о в е л и к у п о е т е с у , Р іч н и ц я с м е р т и ге н ер а л а Т а р а с а Ч у ­ п р и н к и — с в я т о ге р о я , Т а р а с Ш е в ч е н к о — п а м ’я т ь в е л и к о г о п о е т а і у к р а їн с ь к о г о ґе н ія , П р о го л о ш е н н я са м о с т ій н о с т и З а к а р п а ття , Д ен ь Ч о р н о г о м ор я , З е л е н і св я т а — св я т о ге р о їв , Р іч н и ц і см ер ти С и м он а П ет л ю р и та Є в ге н а К о н о в а л ьця, ЗО ч е р в н я — п р о г о л о ­ ш ен н я а к ту в ід н о в л е н н я у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и , С в я т о з б р о ї — р іч ­ н и ц я п о х о д у на К и їв , с в я т о з б р о ї — р іч н и ц я с т в о р е н н я У П А , 1. л и ­ ст о п а д а — р іч н и ц я п р о г о л о ш е н н я с а м о ст ій н о ст и н а З У З , Б а з а р — с в я т о ге р о їв , 23 г р у д н я — р іч н и ц я см е р т и Б іл а са і Д анил иш ин а. Д о ц и х с в я т д о х о д я т ь щ е м а й ж е к о ж н о г о р о к у а к ц ії ч и с в я т к у ­ в а н н я е п о х а л ь н и х под ій , як , н а п р и к л а д , у м и н у л о м у р о ц і в ід з н а ­ ч ен н я г о л о д у в У к р а їн і, К о р о н а ц ія К о р о л я Д анила, 1 0 -р іч ч я А Б Н , а в ц ь о м у р оц і — П е р е я сл а в с ь к и й д о г о в ір , н у і т а к о ж с в я т а та а к а д е м ії о к р е м и х п о л іт и ч н и х гр у п ч и ор га н іза ц ій . С п и со к д о с и т ь в ел и к и й , а л е за л и ш ім на х в и л и н к у й о го о ц ін к у , с е б т о чи ця к іл ь ­ к іс т ь є в ід р а д н и м я в и щ е м ч и ні. П р и г л я н ь м о с ь с к о р іш е т о м у , я к ми с в я т к у є м о в с і ц і с в я т а , я к а п р о г р а м а т и х в е ч о р ів , та а к а д е м ій ? П о п е р ш е в р е л ігій н ій ч а ст и н і, в п е р е в а ж н ій б іл ь ш о с т і, в х о д и т ь в п р о гр а м у в ід п р а в л е н н я п а н а ­ х и д и і п р о п о в ід ь , п р и с т о с о в а н а до р іч н и ц і. Д алі г р о м а д я н с т в о с х о ­ д и ть ся до д о м ів к и ч и за л і і в и с л у х у є в с т у п н е с л о в о , р е ф е р а т н а д в і год и н і, щ о ч а с т о е в ід п и са н и й з р е ф е р а т у з п о п е р е д н ь о г о р о ­ к у . П ісл я т о г о с л ід у ю т ь в и с т у п и х о р у , я к щ о т а к и й в гр о м а д і є, та в ід ч и та н н я д е к л я м а ц ій а к т и в н іш и м и гр ом а д я н а м и , а в о с т а н н ь о м у ч а сі м ен ш и м и ч и б іл ь ш и м и д ітьм и . Б у л о б д у ж е н е сп р а в е д л и в и м , я к щ о б м и в ід в а ж и л и с я б п о с м і­ х а т и с ь з о р г а н із а т о р ів т а в и к о н а в ц ів т и х п р о гр а м . Н а в п а к и , в с і в о н и з а с л у г о в у ю т ь н а п о д и в і п р и зн а н н я . В т и х т я ж к и х і н е в ід р а д н и х ж и т т є в и х у м о в а х , п р и ч а с т ій б а й д у ж о с т і б іл ь ш о с т и гр о м а ­ д и ц і а к ти в н і і в ід д а н і гр о м а д я н и н е ж а л ію т ь т р у д у і гр о ш а , щ о б з іб р а т и т у гр ом а д у на с в я т о і «з л іп и ти » п р о гр а м у . С к іл ь к и н е д о ­ с п а н и х н оч ей і н е р в ів к о ш т у є та к а ім п р еза ч и а к а д е м ія , з н а є л и ­ ш е той , х т о її х о ч р а з о р га н із у в а в . А л е в с е ж т а к и ц е н а с н е м о ­ ж е ст р и м а т и від п е в н и х з а с т е р е ж е н ь д о с ь о г о д н іш н ь о ї п р а к т и к и с в я т к у в а н ь у к р а їн с ь к и х н а ц іо н а л ь н и х св я т . П о п е р ш е , м и х о ­ т іл и б в к а з а ти на оди н , н а н а ш у д у м к у , в е л и к и й н е ґа т и в у н а ­ ш о м у су сп іл ь н о м у ж и т т і т а в п р а ц і у к р а їн с ь к и х о р га н із а ц ій і у ст а н о в , щ о вон и д у ж е ч а с т о з в о д я т ь с в о ю д ія л ь н іс т ь я к р а з л и ­ ш е д о с в я т к у в а н ь а ка д ем ій . Я к ч а с т о в з в іт а х к у л ь т у р н о -о с в іт н іх р е ф е р е н т ів в м іш е н о л и ш е о п и с и а к а д ем ій т а с в я т к у в а н ь . Я к ч а ­ с т о з у с т р іч а є т ь с я б р а к з р о з у м ін н я за в д а н ь к у .л ь т у р н о -о с в іт н іх р е ­ ф е р е н т ів н а в іт ь у ц е н т р а л ь н и х у с т а н о в а х і я к ч а с т о у ін с т р у к ц ія х т и х р е ф е р е н т ів п о з а в к а з ів к а м и п р о с в я т к у в а н н я а к а д е м ій н іч о го ін ш о г о н е з у ст р ін е т е ! Д е н ем а м огил, та м н ем а є в о с к р е с ін н я ! Н а п р и к л а д а х г е р о їв в и ­ х о в у ю т ь с я м о л о д і ї х н а с т у п н и к и ! — ц е є р е ч і з а га л ь н о в ід о м і і б е з с у м н ів у в он и в к а з у в а л и н а ш и м п о п е р е д н и к а м на д о ц іл ь н іс т ь і к о р и с н іс т ь с в я т к у в а т и я к н а й ч а с т іш е н а ш і су м н і й т р ію м ф а л ь н і дн і т а в той с п о с іб в и х о в у в а т и м о л о д ь . М и й д е м о ш л я х а м и н а­ ш и х с т а р ш и х д р у з ів та н а ш и х б а т ь к ів і с т а р а є м о с ь та к и м сам и м с п о с о б о м в и х о в у в а т и т е п е р іш н ю м о л о д ь та в д е р ж у в а т и в п а м ’яті 28

наших су ч а с н и к ів ц ю тр а д и ц ію . Н а м ір и і п о ч и н гарн і. А л е... ми забуваємо, щ о за оста н н і р о к и к іл ь к іс т ь п од ій , щ о ми їх в ід з н а чуємо, п о в а ж н о з б іл ь ш и л а сь і з б іл ь ш у є т ь с я д а л і. М и з а б у в а єм о , щ о м ол одь, а о с о б л и в о п ід р о ст а ю ч и й д ор іст, в и р о с т а є в ч у ж о м у оточ ен н і і в ін не мас т а к о г о р о зу м ін н я н а ш о ї д ій сн о ст и , я к це м ал и па Б а ть к ів щ и н і. У м ов и н а ш о ї б о р о т ь б и зм ін и л и сь п о в а ж н о , х о ч ц іл ь за л и ш и л а сь та сам а. А к о л и зм ін и л и сь у м ов и н и , м у с я т ь зм і­ ни ти сь і т а к т и к а та м етод и н а ш о ї б о р о т ь б и т а н а ш о ї п ід го т о в и н ов и х к а д р ів для т ієї б о р о т ь б и . М и не є п р оти того, щ о б н а ш і гр ом ад и в л а ш то в у в а л и а кадем ії, у р о ч и ст о в ід зн а ч у вал и н а ц іон а л ьн і дати , я к і не є п р о т и в ш а н о ­ в уван н я п ам ’яти н а ш и х ге р о їв та в и з н а ч н и х л ю д ей . В се ц е є в а ж ­ ливі в и х о в н і засоби . А л е ми є п р оти ш а б л ь о н о в о ст и й б е з д у ш н о ст и в д о т е п е р іш н ій п р а к ти ц і в л а ш то в у в а н н я а к а д ем ій чи н а ц іо ­ н ал ьн и х св я т, з о к р е м а в в а ж а єм о н ен ор м ал ьн и м , а т о й ш к ід л и ­ в о д ію ч и м на н а ш у п с и х ік у надмірне в л а ш то в у в а н н я с у м н и х -т р а гіч н и х р о к о в и н н а ш ої іс т о р ії. Т а к о ж в в а ж а є м о п отр іб н и м с к о м у л ю вати о д н о р о д н і н а ц іон а л ьн і р о к о в и н и , як, напр., с в я т а д е р ж а з п ости (22 С ічня, 1 Л и стоп ада, 15 Б ер езн я , ЗО Ч ер в н я ) в о д н е с в я т о д е р ж а в н о ст и , чи напр., ч и сл е н н і р о к о в и н и ге р о їв в о д н е с в я т о ге ­ р оїв. Ц і дн і, одн ак, в ід зн а ч и ти гл и б о к о у р о ч и с т о , щ о б т а к і с в я т ­ ку в ан н я зал и ш и л и н а п р а в д у ск р іп л е н и й ід е й н о -м о р а л ь н и й вп л и в . Д альш е в и сл о в л ю єм о сь за тим , щ о б н а м ісц е з р е д у к о в а н и х , згл. е к о м у л ь о в а н и х н а ц іон а л ьн и х св я т , з о к р е м а з а ст у п а ю ч и т р а гіч н і р о к ов и н и н а ш ої іст о р ії, в п р о в а д и л и д л я м о л о д і с в я т к у в а н н я р о ­ к ови н н а ш и х н а ц іон а л ьн и х п ер ем ог, я к т а к о ж в л а ш т о в у в а т и н а ш і традиц ійн і П р о сф о р и , с п іл ь н і С в я т -в е ч о р і. загал ьн і з у с т р іч і з їх у р оч и сти м п р овед ен н я м , св я т а в есн и , ф е ст и в а л і, н а р од н і гу л я н н я і т. п. Т о г о р од а м ол од е ч і ім п р ези м а ю т ь в п л и в а ти п ід б а д ь о р у ю ч е , ск р іп л ю в а т и н а ц іон а л ьн у г о р д іст ь н а ш о ї м ол оді, з б у д ж у в а т и о п ­ ти м ізм чи, н авіть, д а ти п о з и т и в н у р о зв а гу . Т о г о р о д а с в я т а чи ім прези, я к щ о їх в ід п о в ід н о в л а ш ту в а т и , ст а н о в л я т ь д о б р и й ґр у н т дл я з д о р о в о г о й т в о р ч о г о сп р и й м а н н я ж и ття .

АІ1НА К А Л И Н Н И К

З а к у т а м олодь (З а к ін ч ен н я ) Б о л ь ш е в и ц ь к и й н а ст у п на сел о, к о л е к т и в іза ц ія , м а со в і р е п р е сії, голод, п ’я ти р іч к и , д е р ж а в н і п о зи к и , б е з к о н е ч н і ч ер ги і т. д., о к р е ­ сл и л и в св ід о м о ст і д іт е й в и р а зн е н ега ти в н е ст а в л е н н я д о с о в є т с ь к о ї вл ади , щ о б у л а п р и ч и н о ю ї х ст р а ж д а н ь . І діти п оч а л и к р и т и к у в а т и за бор он ен е... «в е л и к о г о », «м у д р о го », «ген ія л ь н ого» «б а т ь к а С та л ін а » і «м у д р у л е я ін с ь к о -с т а л ін с ь к у п о ­ л іти к у б іл ь ш о в и ц ь к о ї п а р т ії й р а д я н с ь к о го у р я д у » , в и я в л я ю ч и п р о ст о т а к и в о р о ж е ст а в л е н н я д о н ь о г о та й о г о д ія л ь н о сти . У ч н і бу л и н осія м и , а ч а с т о й а в т о р а м и а н т и с о в є т с ь к о г о ф о л х л о р у , я к о т : П рий ди, С тал ін , п о д и в и ся , Я к ми в С о зі р о з ж и л и с я : 29

К л у н я впал а, х а т а б о к о м І к о би л а з о д н и м оком . Щ е й на х а т і оди н к у л ь , А п о д а т к о м о б ік л а л и Т а й го в о р я т ь , щ о «к у р к у л ь » . Ой, у С озі д о б р е ж и т ь : О д и н р о би ть, сім л е ж и т ь . А як с о н ц е п р и п еч е, Т о й о д и н то й у т еч е. С и д и ть С тал ін у К р ем л і, В и би в а є тр у д о д н і: Т р у д о д н і, тр у д о д н і, тр у д о о д и н ц і, Б а т ь к о х о д и т ь б е з ш танів. М ати — бе з сп ідни ці. Б а т ь к о — в С озі, М а ти — в С озі, Я біга ю п о д о р о з і. П у з о тол е, Ш та н и в к л іт к у — В и к о н у ю п ’яти л ітк у . Х о д и т ь С та л ін т а й п и та є: Чого дітям не хватає?

-— Н ем а х л іба , нем а сал а, К о н т р а к т а ц ія забрала.

— Н ем а х л іба , нем а сала, Т іл ь к а к ін о т а в и ста в а . Н ем а х л іба , нем а моні*) П р ол я п а л и у д о л о н і.

3-заду латка, спина гостра, — В и д н о п а р н я із к ол госп а . їд е С та л ін на та р а н і, О се л е д е ц ь у кар м ан і, Ц и б у л е ю п о га н я є — А м е р и к у д ога н я є. К о л и Л ен ін ум и р ав, С та л ін у н а к а зу в а в , Щ о б х л іб а л ю д я м н е давав, С ала й н е п о к а з у в а в . П о С и бір у я ск и та л а еь, К а т о р ж а н к о ю бул а , П р о В к р а їн у сп ом и н а л а , — Г ір к о С та л ін а кл ял а і т. д. У ч н і п е р ер об л ю в а л и на с в ій л а д р ізн і р е в о л ю ц ій н і та с о в є т с ь к і пісні, к р и ти к у ю ч и с о в є т с ь к у д ій сн іст ь . Р о з ш и ф р о в у в а л и с о в є т с ь к і а& ревіятури, як , н а п р и к л а д : В К П (б ) — «В т о р о є (д руге) к р єп о е гн о є п р а в о б о л ь ш е в ік о в », Ц Р К (Ц ен тр а л ьн и й р о б о ч и й к о о п е р а т и в ) як «ц ар а п р о б о ч у к о п ій к у »; С С С Р — С м ер ть С тал ін а с п а с е р о б о ч и х » *) м ол ок о ЗО

Т. д. А т а к е гасл о, як : «Д я к у єм о д ор о го м у С тал ін у за щ а сл и в е ття» ір он іч н о п е р е ф р а з о в у в а л и п о -с в о є м у : «Д я к у єм о щ а сл и в о м у иліну за д о р о ге ж и т т я ».

■ гС о в єт сь к а п ед агогік а ра ди л а в и х о в у в а т и ге р оїзм у м ол од і на Прикладах гер о'їв-п а п ан ін ц ів т а ч е л ю ск ін ц ів , а м о л о д ь у ж е р о з «Iш ти к у ва л и їх у р о з п о в с ю д ж е н ій п існ і. Діти сп р ом о гл и ся п р а в и л ь ­ н о оц ін и ти у р я д як зам и л ю ван а очей . В тій п існ і го в о р и л о сь , щ о ■Ч асн и к и е к сп ед и ц ії за топ и л и «Ч е л ю ск ін », ф а к т и ч н о н іч о го не ■р оби л и , д ер ж а в а ви тр а ти л а на н и х в е л и к і к ош ти , і, н е д и в л я ч и сь ни це, їх н а гор од ж ен о ор д ен а м и й зв а н н я м ге р о їв С о в с т с ь к о г о С о Нуіу. І я к в и сн о в о к п існ і: «Г р о ш і в кар м ан і, м ор д и на екран і, о с ь П о ек сп ед и ц ія дал а». і М асови м я в и щ ем в с о в с т с ь к ій ш к о л і бул о, щ о у ч н і в и к о л ю в а л и ■І за м азув а л и оч і на п о р т р е т а х в о ж д ів , зр и вал и й н и щ и л и їх , р о з ВГрілю вали з р о га т о к ; ч и та л и з а б о р о н е н у у к р а їн с ь к у й а н т и с о в є т Сі.ку л ітер атур у . Д о в с іх з а х о д ів і м ір оп р и єм ств с о в є т с ь к о ї вл ади (Стішилися н ед ов ір л и в о й б а й д у ж е і в и к о н у в а л и це п ід п оси л ен и м Натиском. Ц е п ід т в е р д ж у є х о д я ч а р еп л ік а «д о б р о в іл ь н о — п р и м у йВОВо», щ о н е сх о д и л а з у с т с о в є т с ь к и х гром адян , її п о в т о р ю в а л и й діти. А ггід ч а с дем он стр ац ій , бу в а л о , у ч н і ки дали на зем л ю п л як ати , прап ори й п ор гр етії а бо в ід м о в л я л и ся н ести їх , т а у т ік а л и п р и ін р ш ій -л іп ш ій зм озі з р я д ів т а к о л о н . З ви чай н о, Н К В Д , п о ін ф о р ­ м оване св о їм и д овір ен и м и к о м со м о л ьц я м и й п а р тій ц ям и , п и л ьн о п г ж и л о за цими «к он тр р е в о л ю ц ій н и м и в и сту п а м и » і р о би л о с в о ї ви сн овк и , об в и н у в а ч у ю ч и в ц ь ом у в п е р ш у ч е р г у б а т ь к ів , а п о ­ тім вчи тел ів. * О сь од и н із д ок у м ен тів , п р о я к і б у л о ск а за н о ви щ е, п о к а з у є сп р оти в у ч н ів б о л ь ш е в и ц ь к о м у в и х о в а н н ю та р о л ю п а р т ії і Н К В Д у ш колі. (П ода єм о в п ер ек л а ді), і «Д окладна зап и ск а: С ек р ета р ю ГП К (Г о р о д сь к и й пар тій н и й к о м іте т) т. Л и сов у , П р ед еєд ател ю Г о р со в єт а (Г ор од ськ и й С ов ст) т. Ф ер тм ан у, Н К В Д ... тов...

5. 9. 1936 р. с т а в ся в ш к о л і № 5 та к и й в и п а д о к (д и в и сь на д о п о ­ від н у з а п и ск у д и р ек тор а ш к о л и ). Я дал а за в д а н н я р о з сл ід у в а т и цей вип адок, р о з сл ід у в а в са м д и р е к т о р ш к о л и (член п а р тії) і з п р и в о д у цього д о д а ю з а п и ск у т а к о г о з м іс т у (д и в и сь д од а ток ).

8. 9. 1936 р. Зав Г о р о н о (М іськ и й в ід д іл о св іт и ) А. Велікая «В а ш е д ор у ч ен н я р о з с л ід у в а т и п о в е д ін к у у ч н ів 7 к л я с и « А » в и ­ конано. З р о з м о в з д ітьм и з ’я с у в а л о ся , щ о у ч е н ь М о р ж о в п ід ч а с о р га н іза ц ії п іо н е р сь к о го з а го н у в ц ій к л я сі, за яви в, щ о й у 9 ш к ол і й т у т д іте й си л ом іц ь т я г н у т ь д о п іо н е р сь к о ї ор га н іза ц ії, в то й ч ас, к о л и в о н и н е х о ч у т ь в ній б у ти . Ц ю з а я в у підтр и м а л а б іл ь ш іст ь у чн ів. Т о д і к іл ь к а у ч н ів за яви л и , щ о в о н и піон ер и , щ о їх т у т ціла ланка і щ о їй тр еба надати ім ’я о д н о го з в о ж д ів к ом у н іст и ч н о ї партії. Т о й сам и й у ч е н ь п ід н іс р у к у з п р о п о зи ц ією . Й о м у дали с л о ­ во, в ін в с т а в і ск а з а в : «Я п р о п о н у ю н а зв а ти ц ю л а н к у ім ’ям тов . Т р о ц ь к о го ». С лідом за ц и м у ч н е м К ів д іл о в н а з в а в ім ’я З ін о в ’єва. В сі згадаи і у ч н і на п и та н н я : «Н а щ о в о н и ц е з р о б и л и ?» — в ід п о в і­ л и: « Щ о б в и к л и к а ти с м іх у т о в а р и ш ів у к л я сі». Ц і у ч н і, щ о п ід ч а с 31

н а в ч а н н я в 9 ш к о л і зр и в а л и з с е б е п іо н е р сь к і к р а в а т к и , ки дали їх на п ід л огу , в ід м о в л я л и ся в ід зм атання. О т ж е , тр е б а , щ о б Н К В Д з а й н я л о ся р оди н а м и ц и х д в о х у ч н ів . З ц ь о го п р и в о д у п р о в е д е н о гу т ір к у , в и к л а д а ч у іс т о р ії д а н о за в д а н н я в п е р ш у ч е р г у в и в ч и ти з у ч н я м и п р о ц е с над т р о ц ь к іс т с ь к о -з ін о в ’є в с ь к о ю б а н д о ю і р іш е н н я В е р х о в н о г о С уду.

8. 9 1936 р. д и р е к т о р ш к о л и Прокотило» В г о р і на д о п о в ід н ій з а п и сц і — р е з о л ю ц ія ; «М е р и н є о б х о д ім и є п р и н я ти » (« В ж и т о н е о б х ід н и х з а х о д ів » ). Д р у ги й д о к у м е н т м іст и т ь у ж е п е в н і у за га л ьн е н н я . (П од а єм о в п е ­ р ек л а д і). Р еп л ік и у ч н ів і в ч и т е л ів в ц ь о м у д о к у м е н т і з а п и са н о у к ­ р а їн ськ ого м о в о ю , о р и гін а л — р о с ій с ь к о ю м о в о ю . «Т а єм н о . С ек р е т а р ю К а м ’я н с ь к о г о Г о р к о м у Л К С М . Н а д си л а ю ва м д л я озн а й о м л е н н я д о п о в ід н у з а п и с к у на ім ’я т. Х а т а є в и ч а п р о ф а к т и к л а с о в о -в о р о ж и х в и л а з о к з б о к у о к р е м и х в ч и ­ т е л ів і п ош и р ен н я к о н т р р е в о л ю ц ій н о го в п л и в у на у ч н ів в д е я к и х ш к о л а х обл а сти . Н а в е д е н і в д о п о в ід н ій з а п и сц і ф а к т и м о гл и т р а ­ п и ти ся т іл ь к и в р е з у л ь т а т і н а ш о г о п о га н о го к е р ів н и ц т в а й п о г а н о ї п р а ц і к о м с о м о л ь с ь к о ї о р га н із а ц ії в ш к о л а х . Т ам , д е ми в т р а ч а єм о п и л ь н іст ь , на т ій ч и ін ш ій д іл я н ц і п рац і, — та м в о р о г ц е о д р а з у б а ч и т ь і в сім а з а со ба м и н а м а га ється п о ш и р и т и св ій к о н т р р е в о л ю ­ ц ій н и й вп л и в, о с о б л и в о на ід е о л о г іч н о м у ф р о н т і, в с п р а в і в и х о ­ в а н н я п ід р о с т а ю ч о г о п о к о л ін н я . В б а г а т ь о х ш к о л а х , о с о б л и в о в м іст і Д н іп р о п е т р о в с ь к о м у , кл а­ с о в о -в о р о ж і ел ем ен ти р о з п о в с ю д ж у ю т ь р іж н о м а я іт н і а н к ети , ч а с ­ т ів к и , на в з ір е ц ь к о н т р р е в о л ю ц ій н и х н а к л е п ів н а ч е л ю с к ін ц ів та г е р о їв , щ о їх р я ту в а л и . П ід в и щ е н н я р е в о л ю ц ій н о ї п и л ь н о ст и , б е з ­ п о щ а д н а б о р о т ь б а й в и к о р ч о в у в а н н я р е ш т к ів т р о ц ь к іс т с ь к о -н а ц іо н а л іст и ч к и х і в с я к и х ін ш и х к о н т р р е в о л ю ц ій н и х п о к и д ь к ів — в и ­ м а га є в ід к о ж н о ї к о м с о м о л ь с ь к о ї о р га н іза ц ії р іш у ч о г о п ід в и щ е н н я у в а ги д о ш к іл т а п іо н е р с ь к и х загон ів. О Б К О М (О бл а сн и й к о м іте т) з о б о в ’я з у є Г. К . (М іс ь к и й К о м іте т), P . К . (Р а й он ови й К о м іт е т ) Л К С М У : а) в ж и т и к о н к р е т н и х з а х о д ів дл я п о к р а щ а н н я ш е ф с т в а з б о к у к о м с о м о л ь с ь к и х ор га н іза ц ій п ід п р и єм ст в н а д п р и к р іп л е н и м и ш к о ­ лам и, за безп еч и в ш и к о ж н и й п іо н е р с ь к и й з а гін в а т а ж к о м ; б) О б м ір к у в а т и ц і м а тер ія л и на з а к р и т и х з а сід а н н я х б ю р о ГК , Р К ЛКСМУ; в ) П ер ев ір и ти й з а к р іп и т и ск л а д п р а ц ю ю ч и х в а т а ж к ів , в ід к л и ­ к а т и в ід р о б о т и в ш к о л а х т и х , я к и м н е м о ж н а д о в ір и т и в и х о в а н н я п ід р о ст а ю ч о г о п о к о л ін н я ; г) Н егай н о в и л у ч и т и в ш к о л а х в с я к і п існ і, в ір ш і, щ о їх р о з п о ­ в с ю д ж у ю т ь в ор о ги , ш и р о к о п о я сн и в ш и п іон е р а м і у ч н я м п р о їх н ій к он тр р ев ол ю ц ій н и й , а н ти р а д я н сь к и й зм іст; д ) Ч л ен ам б ю р о і се к р е т а р я м о с о б и с т о в ід в ід у в а т и ш к о л и й п іо ­ н е р с ь к і затон и т а д е т а л ь н о п о з н а й о м и т и ся з п о с т а н о в к о ю р о б о т и і ж и т т я ш к ол и , за гон у ...» і т. д. (Д алі п од а н о п р и к л а д и « к л я с о в о в о р о ж и х » п р о я в ів у ч н ів ). «В Ш е в ч е н к ів с ь к ій Н С Ш (н еп ов н ій се р е д н ій ш к о л і) у ч е н ь 4 кл . В и т к у ш н а м а л ю в а в п о р т р е т т. С та л ін а й б іл я н ь о г о с т а р у р о з в а л е н у 32

ну й п ідп и са в п ід м а л ю н к о м ’ «С та л ін п о в е р т а єт ь с я на б а т ь щ ин у». В ін ж е нам а л ю ва в т о в . В о р о ш и л о в а з гр у п о ю ч е р в о н о “Ійців, щ о їд у т ь в е р х и на п а л и ч к а х . В Х о р о ш е в сь к ій П С Ш (п ов н а с е р е д н я ш к ол а ) С ін е л ь н и к о в сь к о г о он у п ід ч а с ж а л іб н о го м іти н гу, п р и св я ч е н о го п а м ’я т і С. М . К і в, у ч н і 6 кл. Я р ем ен к о й Б іл и й в ід в е р т о за я в и л и в с ім у ч н я м : срунда, щ о вби л и од н ого, т р е б а їх п о в б и в а ти б іл ь ш е ». В іиколі п р и к ом у н і ім. Л ен іна в ч и т е л ь к а К р а сн и ц ь к а п ісл я о т р и т і я р а д іоп ов ід ом л ен н я п р о в б и в с т в о т. К ір о в а за п р о п о н у в а л а звести ж ал ібн и й м ітинг. З а в п ед (за в ід у ю ч и й п е д а го гіч н о ю ч а ною ) Ж у р а в л ь о в , я к и й -запитав д и р е к т о р а ш к о д а , к а т е г о р и ч н о м ови вся в ід п р ов ед ен а я м іти н гу і за я в и в : «З аради я к о г о с ь в б и в ­ ці будем о зр и в ати н а в ч а н н я ?» В цій са м ій ш к о л і в и к л а д а ч у к р а ь к о ї м о в и Ж у р а в л ь о в а на пи та н н я у ч н ів , х т о та к и й б у в К ір о в , нічно в ід п о в іл а : «В ін б у в н е у к р а їн е ц ь ». В 7 к л . ц іє ї ш к о л и оди н уч н ів за я в и в : «Я б К ір о в а н е в б и в а в , к р а щ е Х а т а е в и ч а ». Н Славгоро.пській Н С Ш уч ен и ц я 5 к л Т и щ е н к о М арія, отр и м ан ­ ій чавдання п р о в е ст и з ба т ь к а м и р о з м о в у п р о см е р ть т. К ір о в а , Мчала: «К о л и б з д е ся т о к т а к и х , я к К ір о в , п о в би в а л и , тоді, м о ж е , Кіба б у в би...».

11 Ів а н ів ськ ій Н С Ш п ісл я отр и м а н н я п ов ід ом л ен н я п р о в б и в с т в о , К ір ов а в ч и т ел ь 1. к л я с и Д р о б о т О л. за я в и в : «Я б К ір о в а в к о р и р р і не у би в а в , а к р а щ е на в у л и ц і». К о л и н а ст у п н о го д н я ц ь о г о (Чителя зап и та л и : «Д е в а ш а п ол а м а н а м а н д ол ін а ?» — в ін в ід п о в ів : Н пдіслав д о М оск в и , щ о б на н ій гр а л и К ір о в у ж а л іб н и й м а р ш ». _І цій са м ій ш к о л і у ч е н ь 5 к л . Із к о в на л е к ц ії з н ім е ц ь к о ї м ов и pit н іurn: « К ір о в у в е с ь х л іб п о їв , а т е п е р й о го за т е і в би л и ». К о л и Ц и п іон ер сь к ом у зібр ан н і ц ь о г о у ч н я за питал и, де в ін ч у в та к е, Останній від п ов ів , щ о ч у в ц е в ін в ід к о л го сп н и к а а р тіл і «П ам ’я т ь Л ('*іна» Ів а н о в а М и ф о д ія , я к и й зіб р а в к о л го сп н и к ів і го в о р и в їм : S§»Xni6 забрали , а м и з го л о д у зд и х а єм о , і о с ь з н а й ш л и сь л ю д и , я к і •їм це і в б и л и К ір о в а ». Ц ей Ів а н о в н а в м и сн е н е п у с к а є с в о ю д и т и І Н > до ш к ол и , м о ти в у ю ч и тим , щ о н е м а є х л іб а , а го л о д н у д и ти н у Л<> ш к ол и н е н адсилати м е. Н а ц ь о м у зібр а н н і в и с т у п и в у ч е н ь 5 к л . '(и р о в , як и й т а к о ж за я в и в , щ о в ін ч у в в ід к о л госп н и ц і М а к В а р Яири, я к в он а к а за л а к о л го сп н и к а м , щ о «в б и л и о д н о го п ар ази та, Н и о ц ь ого мало, тр еба , щ о б їх у с іх п ов би в а л и ».

11 С. М и х а й л ів сь к ій ш к о л і А ттостол ов ськ ого р а й о н у у ч е н ь Ів а н е н р К о {Виколов о ч і в п о р т р е т і т. К а га н ов и ч а , а п о т ім п ір в а в й ого. М чгколі ст а н ц ії В е р х о в ц е в о у ч е н ь 5 кл. Ж и л а с к а з а в : «Т а к й о м у треба, н е давав р о б о ч и м х л іб а ». В ц ій ж е ш к о л і зн а й д ен о р е л і­ гійні п р ок л я м а ц ії. П ід ч а с п е р е в е д е н н я м іти н гу в з в ’я з к у зі см е р т ю Т, К уй би ш ева в ш к о л і № 12 за л у н а в р е гіт у ч а сн и к ів м іти н гу. Для Іфогіедення м іти н гу н а ст у п н о го д н я зам азан о о ч і на п о р т р е т і т. І іо т р ов сь к о го. Р а н іш е в ц ій са м ій ш к о л і у ч н і р о з ст р іл ю в а л и з р о X Ш ток п ор т р е т т. М ол отов а . П К р а сн о їв а н ів сь к ій ш к о л і у ч н і сп ів а л и п існ і: «П о дол ін а м і п о в з г о р ’ям Ш о л р а бо ч и й в р е стор а н , Ч тоби з г о р я в з я т ь п о л -л іт р а І з а к у с к і 200 грам ...»

33

«Т о в а р и щ В о р о ш и л о в , В ой н а в е д ь на н осу , К он н іц а Б у д ь о н н о го П ош л а на к о л б а с у ». В гор і р е з о л ю ц ія : «Тов. Говеле, о зн а й о м т е ся з м а тер іа л ом . П ід го т у ­ вати;, м ісц еви й м атер ія л для об м ір к у в а н н я на за к р и т о м у б ю р о ГК, 3 . Ю н ге л ь со н ». Ж Ц і а р х ів н і д ок у м е н т и с в ід ч а т ь нам п р о в о р о ж е н а ст а в л е н н я м о ­ л о д і д о ст а л ін сь к о ї п о л іт и к и й в о ж д ів , н е д в и л я ч и сь на те, щ о за к о ж н и м сл ов ом і в ч и н к о м с л ід к у в а л о Н К В Д . П р о т и б о л ь ш е в и ц ь к и й н а стр ій м ол оді, щ о їх бо л ь ш е в и к и в и к о н у в а л и в к о м у н іст и ч н о м у д у сі, н азивал и «к л я с о в о -в о р о ж и м и п р о я в а м и » та «в и х в а т к а м и » і к а р а л и д ітей н а р ів н і з д о р о сл и м и й за к р и в а л и рогга від ом и м п о с т р і­ л ом у п оти л и ц ю за стін а м и Н К В Д . Я м а ю на у в а з і н е м о л о д ь у п р и в іл е й о в а н о ї б о л ь ш е в и ц ь к о ї «а р и ­ ст о к р а т ії», щ о д л я н еї б у л и л іп ш і к у р о р ти , са н а т о р ії, е к ск у р сій н і б а ­ зи, бу д и н к и в ід п о ч и н к у та т а б о р и в К р и м у й на К а в к а з і, і н е д і­ тей (н егрів, ки та й ц ів, е сп а н ц ів і т. д.), «б р а т ів п о к л я с і», в М о ­ с к о в с ь к о м у «Ін тер н а ц іон а л ь н ом у д и тя ч о м у б у д и н к у », щ о ї х Сталін, «д р у г д ітей », зби р а в п ід с в о ю о п ік у т а д а в а в у с і м о ж л и в о с т і, за р а х у н о к дітей т р у д я щ и х , б о в о н и бу л и п р и зн а ч е н і на м а й б у тн іх ін тер н а ц іон а л ь н и х ш п и гу н ів та р о з п а л ю в а ч ів « с в іт о в о ї п о ж е ж і» . В он и м о ж у т ь к а за т и «С п а сіб о т о в а р и ш у С та л ін у за щ а с т л ів о є д є т с т в о !» Я м а ю н а у в а з і м а си м а т е р іа л ь н о н е за б е зп е ч е н и х , го л о д н и х і р о з ­ з у т и х д ітей та к и н у т и х на д н о ж и т т я б е з п р и т у л ь н и х — д іт е й т р у ­ дящ их. В св о їй б іл ь ш о с т і у к р а їн с ь к а м о л о д ь бу л а п р о т и б о л ь ш е в и ц ь к о ю . Ф ор м у в а н н я св іт о г л я д у й х а р а к т е р у в ц іє ї м о л о д і н е за в е р ш и л о ся л и ш е тим, щ о в он а п о ч у л а в ід с в о їх в и х о в а т е л ів ; в о н о за в е р ш и ­ л о с ь ж и т т є е и м д о св ід о м , на щ о багата п ід с о в є т с ь к а м ол одь. Ц я м ол од ь н е в ід н о с и т ь с я д о с т а р ш о ї ген ер а ц ії — в о н а н е т в о ­ р и л а Б а за р у, К р у т , я к і н е тв о р и л а П е р е к о п у ; в о н а н е б о р о л а с я за са м о ст ій н у У к р а їн у в ч а си в и з в о л ь н и х зм а га н ь в арм ії П етл ю р и , я к і н е б о р о л а ся з а ід еал и ж о в т н ч та н е п е р е ж и в а л а т р а ге д ії р о з ­ ч а р у в а н ь х в и л ь о в іс т ів з «загір н и м и к ом у н а м и ». «Н а р о д ж е н і б у р е ю », «р о в е сн и к и ж о в т н я », т а «р о в е с н и к и п ’я ти ­ р іч о к », щ о п он е сл и на с в о їх п л е ч а х т я ж к і «з д о б у т к и ж о в т н я », в и ­ р о ст а л и в е п о х у б у д ів н и ц тва с о ц іа л із м у в од н ій к р а їн і» т а «С та ­ л ін с ь к и х п ’я ти р іч о к ». Ц я м о л о д ь в и х о в у в а л а ся в ш т у ч н о с т в о р е н о м у се р е д о в и щ і і том у п од ібн а д о р осл и н и , щ о її за ч и н и л и д о тем ни ці, х о ч з а с к л о м б у л и в сі у м о в и д о в іл ьн ого, н ор м а л ьн ого р о з в и т к у й з р о с т у її. Б о л ь ш е ­ в и к и п ер ев од и л и т е о р ію к о м у н із м у на п р а к ти ц і, в и п р о б у в а л и с в о ї п е р ш і к р о к и , п ід д а ю ч и м о л о д ь б о л ю ч и м е к сп ер и м ен та м . В ід са м ого д и ти н ств а вон а б о р о л а с я з а ж и т т я , з а с в о є ф із и ч н е б у т т я й в и ­ р о сл а се р е д н е д о ст а т к ів і т р у д н о щ ів . Л и ш е ч е р е з н езн а н н я ф а к ­ т ів в он а м огла в ір и т и б о л ь ш е в и ц ь к ій п р оп а га н д і й агітації. Д опит­ л ива, к р и ти ч н о н а стр оєн а , п овн а су м н ів ів , н а с т о р о ж е н а , в он а не р аз л ови л а д о л ь ш е в и к ів на б р е х н і. Т о м у б у л а п а с и в н о ю д о н о в о в в е ­ д ен ь п а р тії й у р я д у , б а й д у ж о ю до ч у ж о ї «р о д ін и » і в р е ш т і р е ш т д о т о г о м а й б утн ього, щ о в о н а с о б і у я в л я л а н е щ о ін ш е, як п о к р а щ а н н я 34

м а тер іал ьн ого д об р об у т у . І ч и м б іл ь ш е бо л ь ш е в и к и п о т іш а л и її н абл и ж ен н ям ц ієї еп ох и , т и м м е н ш е в о н и віїрили в неї. П у ст а б а ­ лаканина п р о «р а д ість » й «щ а сл и в е » теп ер і ^п р ек расн е» м а й б у тн є птомили її, н ап ер ед зр оби л и ін д и ф е р е н т н о ю до к о м у н іст и ч н о го І »овтр а. f О тж е, б о л ь ш е в и ц ь к е в и х о в а н н я та п ід с о в є т с ь к е ж и т т я , п о в н е Протиріч, п р и к р и те ф а л ь ш и в и м оп ти м ізм ом , не ст в о р и л о з т а к з в а ­ них р о в е сн и к ів ж о в т н я т а п ’я т и р іч о к ід ей н и х б у д ів н и к ів к о м у н із ­ му, н е д и вл я ч и сь на стан дартн и й зо в н іш н ій в и гл я д « с о в є т с ь к о г о ■ П р о с т о г о ч е л о в єк а ». ' Гасло «З а р од ін у , з а С та л ін а !» р о к у 1941 н е п р о й н я л о їх , і в о н и м асово з д а в а л и ся в н ім ец ь к и й п ол он . І тр е б а б у л о п р и р о д н ь о ї, мильніш ої ідеї, щ о зр у ш и л а б ї х з ін ер тн ого ст а н у та запал ил а б до (Іоротьби. Т а к о ю ід еєю б у л а у к р а їн с ь к а са м о ст ій н и ц ь к а ід ея та і У к р а їн сь к а П о в ста н сь к а А рм ія.

Г. Л-й

Кадри комсомолу в духовому і моральному занепаді (На марґінееі Х ІІ-г о З’їзду ВЛКСМ) 19. бе р е зн я ц. р. в М о с к в і у в е л и к о м у к р е м л ів с ь к о м у п а л а ц і р о з ­ почав с в о ї н аради 12-ий з ’їз д В с е с о ю з н о г о Л е н ін сь к о го К о м у н іS сти ч н ого С о ю з у М ол оді. Ч ор н а р о л я к о м со м ол у , я к н а д ій н ого п о ­ мічника к о м у н іст и ч н о ї п а р т ії в р е а л із а ц ії її п о ст а н о в і д р а к о н ів ­ сь к и х п л ян ів, у н и щ ен н і н а ц іо н а л ь н о ї в ід о к р е м л е н о ст і о к р е м и х н е ію сій сь к и х н а р од ів, зок р ем а у к р а їн с ь к о го , за га л ьн о в ід ом а . В он а і и її я в и л а сь в р уй н у ва н н і х р и с т и я н с ь к и х о сн о в п р а ва , р е л ігії, м о ­ ралі й роди н і, в п огр ом і ц е р к о в , гр а бу в а н н і ц е р к о в н о го м айна, з н і­ манні ц е р к о в н и х д зв о н ів , у н еп о ш а н і і зн ева зі д о ст а р ш и х , у д о ­ н осах к о м сом ол ь ц ів на с в о їх б а т ь к ів , за н а я в н іст ь ік о н в б у д и н ­ ках, за сп р о т и в к ол е к т и в із а ц ії, в ор га н іза ц ії р із н и х у д а р н и х б р и гид, у тв ор ен н і к ол госп ів , р о з к у р к у л ю в а н н і, засл ан н і на С и бір кращ их у к р а їн сь к и х х л іб о р о б ів , у в ід ібр а н н і о с т а н н ь о го х л іб а у ія'лян п ід ч а с гол од у, в а н ти р ел ігій н ій пр оп а га н ді, в п р о в е д е н н і р ізн и х б о й о в и х кам пан ій — х л іб о з д а ч і, м ’я со п о ст а в к и , « д о б р о в іл ь ­ ного» п р о д а ж у з а л и ш к ів х л іб а д е р ж а в і, п ер ед п л а ти на п ози к и , •(впровадженні с т а х а н о в с ь к и х н о р м у в и р обн и ц тв і, н а гл я д і за в с і­ ма п ол іти ч н о-п ід озр іл и м и , в ш п и гу н ст в і, та єм н и х з в ’я з к а х з о р г а ­ нами д е р ж а в н о ї б езп ек и і ч и сл е н н и х ін ш и х р у їн н и ц ь к и х та а м о­ ральних ак ц ія х . С о в є тсь к і газети п овідом и л и , щ о на к о м со м о л ь сь к и й з ’їзд п р и ­ були ч и сл ен н і дел егати з р із н и х к ін ц ів в е л е т е н сь к о ї м о с к о в с ь к о ї Імперії; за сту п л ен а т а к о ж в е л и к а к іл ь к іс т ь п р е д ста в н и к ів о р га н іV ‘іацій м ол од і — си м п а ти к ів к о м у н ізм у з к р а їн са те л ітів т а гостей •» різн и х к р а їн св іту . П ом п езн ість, в у м о в а х я к о ї в ід к р и в с я з ’їзд , с в ід ч и т ь , я к ба га т о уааги п р и д іл я є со в є т с ь к и й р е ж и м в и х о в а н н ю м о л о д о го п о к о л ін н я и с о в є т с ь к о м у д у сі, щ о б в и х о в а т и с в о їх ян и чарів. О бл и ччя к ом сом ол у, щ о в и х о в у є м о л о д ь в д у с і к о м у н ізм у , м а ­ тер ія л ізм у, безв ір н и ц тв а , сл іп о ї п о к о р и п а р тії та ф о р м у є с в о їх 35

чл ен ів на сл у х н я н е зн а р я д д я в с іх за вда н ь п а р т ії і у р я д у — в и ­ р а зн о в и м а л ь о в у єт ь ся з го л о в н о го з в іт у с е к р е т а р я Ц К В Л К С М У А . К . Шелепіна. П о цій л ін ії зв и х н е н н я вед е к о м со м о л с в о ю п о в с я к ­ д ен н у п р ац ю . А л е не в ся м о л о д ь п ід со в єт а м и б е з з а ст е р е ж н о сп р и й м а є п о г у б ігу н а ст а н о в у в и х о в а н н я в к ом сом ол і, н е в с я п ід с о в є т с ь к а м о л о д ь б е з з а ст е р е ж н о в и к о н у є н а к а зи й д и р е к т и в и па р тії. Ш т у ч н іс т ь с и ­ сте м и й п огу б н іст ь за са д в и х о в а н н я в к о м со м о л і в и я в л я є я с к р а ­ в о х о ч б и і зв іт А . К . ІІІелепіпа, який, п оп р и нам агання п р е д ст а ­ в и ти «у с п іх и » к о м со м о л у , не м іг за к р и ти д ій с н о г о ст а н у в ньом у. З й ого зв іт у чи таєм о, щ о «...Рівень праці багатьох комсомольських організацій відстає від вимог життя, від завдань, що їх висуває партія. Один з основних і головних недоліків полягає в тому, іцо за останні роки комсомольські організації промисловости, тран­ спорту, будівель, сільського господарства, керівні комсомольські органи — в тому числі і Ц К BJIKCM, послабили увагу до питань участи в державному і господарському будівництві. Багато ком­ сомольських організацій, замикаючись в коло внутрішньо-комсо­ мольських справ, відходять від виробничого життя, ведуть свою роботу у відриві від боротьби за виконання виробничих плянів підприємств, колгоспів, М ТС, радгоспів, не проявляють належної ініціятиви і бойовитости. Замість організації молоді на рішення конкретних справ щодо піднесення виробництва, багато комсо­ мольських працівників переважно за й м а ю ться загальними розмо­ вами, перестали відчувати відповідальність за недоліки в роботі підприємств, колгоспів, М ТС, радгоспів, слабо виховують молодь в дусі суворого дотримання державної й трудової дисципліни, соціялістичного ставлення до громадської власности. Значна частина комсомольських організацій незадовільно, без знання справи з а й ­ мається соціялістичним змаганням серед молоді, допускає форма­ лізм, підміняє всю роботу загальниками закликами, зводить всю справу до підтримки на папері різних ініціятив молоді, до гала­ су»... Б а га то гов ор и в п р е л е ґе н т гтро у ч а с т ь к о м со м о л ь ц ів в о с в о ю ­ в а н н і цілини, п р о в и їзд 60.000 к о м со м о л ь ц ів на н о в і зем л і, про од е р ж а н н я 400.000 зго л о ш е н ь на в и їзд , п а тети чн и м и р е ч е н н я м и з а т у ш к о в у ю ч и п р и м у со в е в и в езен н я д е ся т к ів і со т е н ь т и с я ч л ю ­ дей на т я ж к у п р а ц ю д о С и б ір у і К а за х ст а н у . Г о в о р и в і n R o п ра­ ц ю к ом сом ол ь ц ів і в с іл ь сь к о м у го сп о д а р ст в і. О д н а к «б а г а т о к о м ­ с о м о л ь сь к и х ор га н іза ц ій не в и к о н у ю т ь в з я т и х н а с е б е з о б о в ’я за н ь і н а м іч ен и х за х о д ів . В ід о м о , щ о н а в е р е сн е в о м у п л ен у м і Ц К К П СС сер й озн о к р и т и к у в а л о сь п о л о ж е н н я сп р а в з у р о ж а й н іс т ю ц у к р о в о г о б у р я к а в К у р с ь к ій о бл а сті. С л ід б у л о о ч ік у в а т и , щ о К у р с ь к и й о б к о м і р а й ком и к о м со м о л у зр о б л я т ь з ц ь ого н е о б х ід ­ ні в и сн ов к и , ти м б іл ьш е, щ о м а й ж е п о л о в и н а п р а ц ю ю ч и х н а б у р я ­ к а х — це к ом сом ол ьц і, м ол од ь . А л е н іч ого п о д іб н о го не ста л ося... О б к ом к ом сом о л у п ога н о в и к о н у є с в о ї з о б о в ’я за н н я щ о д о с п р я м о ­ ва н н я н а п ост ій н у п р а ц ю в тв а р и н н и ц тв і к о м со м о л ь ц ів . С ем и п а ­ л а ти н ськ и й обком , багато р а й к о м ів н еза д о в іл ь н о з а й м а є т ь ся п р а п е ю сіл ь с ь к и х к о м с о м о л ь с ь к и х ор га н іза ц ій . П р о я к е к е р ів н и ц т в о м о ж е й ти м ова, к о л и се к р е т а р і о б к о м у к о м со м о л у , п о ч и н а ю ч и з п е р ш о г о се к р е т а р я т о в а р и ш а Ш е к е н о в а , м а й ж е н е б у в а ю т ь в к о л ­ го сп а х , М Т С , р а д го сп а х ! П оган и й пр и к л ад їм и о д а с п ер ш и й с е ­ к р ет а р Ц К JIKCM К а з а х ст а н у то в а р и ш А б д р а з а к о в , я к и й в п р о ­ 36

довж дев’ятьох місяців не був ні в одній сільській комсомольсь­ кій організації. У нас в комсомолі ще багато краснобаїв, які люб­ лять побалакати в загальному і цілому, нро значення піднесення сільського господарства і по суті нічого не роблять». Для п ідви щ ен н я тех н іч н то р ів н я к ом сом ол ьц ів , за тр у д н ен и х у и ар одн ьом у госп од а р ств і в ід к р и т о в е л и к у м ереж у в ід п ов ід н и х ш кіл, од н а к «в багатьох ш колах незадовільно організовано полі­ тично-виховну роботу. Деяка частина учнів порушує дисципліну, допускає аморальні вчинки. Такі факти мали місце в школах «'талінграду і Челябінську. Однак, ні сталінградський, ні челя­ бінський міськкоми комсомолу не роблять з цих фактів потріб­ них висновків... Багато райкомів і обкомів комсомолу досі не зро­ зуміли значення шкіл механізації, погано допомагають їм у ро­ боті. Секретарі обкомів і райкомів комсомолу дуже рідко бувають ■і школах, не вживають заходів для усунення недоліків в їх роботі...» Не к р а щ і справи і з о с в іт о ю м ол оді: «ЦК BJIKCM, багато об­ комів, крайкомів, Ц К Л К С М союзних республік слабо впливають на покращання навчально-виховного процесу в школах, не вж и ­ вають заходів до ліквідації другорічництва. Допускаються переминтаження комсомольців і піонерів різними міроприемствами. Комсомольські організації багатьох шкіл ведуть роботу по вихо­ ванню в учнів свідомого ставлення до навчання невластивими їм масобами, займаються обліком успішности, часто зводять всю •праву лише до «проробки» відсталих в навчанні учнів на різ­ них зборах і в той же час рідко цікавляться чому учень відстає, пропускає лекції, тим, як забезпечені учні підручниками...» А л е як п ов од я ть себе в сі ці уч н і, кур са н ти , студен ти , сл у х а ч і різн ом ан ітн и х к у р сів і сем ін а р ій ?

— В сь о го при в сь о м у св о єм у баж анні не міг п р ом овч а ти д о п о в ід а ч : «серйозні недоліки в ро­ боті комсомольських організацій шкіл проявляються в тому, що серед учнів, навіть серед комсомольців, мають місце факти н е­ гідної поведінки в суспільних місцях, на вулиці, в школі, бру­ тального ставлення до вчителів, батьків дорослих і більш того, факти хуліганства. В багатьох школах відсутня політично-вихов­ на робота з учнями в поза навчальний час... Багато учнів не за­ доволені змістом роботи комсомольських і піонерських організа­ цій, відходять з-під їх впливу, шукають виходу в своїй ініціятиві, енергії в інших, часто недобрих справах»... П ор уч з у сім цим д о п о в ід а ч зв ер та є у в а гу на п о т р е б у в ч и т и ся не на кер івн и ка, вченого, ін ж ен ер а , а на . . . р обітн и к а , м еха н ік а , тр ак тор и ста , ком байнера, на п р и щ еплен н я уч н я м л ю б о в и до ф і чичної праці. В ладі п отр ібн і р обітн и ки , в и к он а в ц і д ор у ч е н ь , а п р о ­ відників в он а н а ста ви ть сам а з с в о їх р я д ів. В ел и к у у в а гу зв ер н у в д о п о в ід а ч і на в и х о в а н н я к о м с о м о л ь с ь ­ кого д о р о ст у , я к е в к р а й н е за д ов іл ь н е: «в піонерській роботі не вистачає цікавости, романтики, вся справа часом зводиться до не­ цікавих зборів-зібрань. В багатьох дружинах і загонах забули про добрі піонерські традиції — не цровадяться вогнища, паради, -іустрічі з вояками совєтської армії, зі старими робітниками, кому­ ністами, цікаві ігри, змагання, перегляди, походи з казанком і іпатром і т. ін. Ц К BJ1KCM, обкоми, крайкоми і Ц К Л К СМ союз­ них республік повинні виправити недоліки діяльности піонерської 37

організації, домогтися покращання роботи кожного загону, кожної піонерської дружини». І в ж е п р о ст о т р и в о гу д о п о в ід а ч а в и к л и к а є н е ба ж а н н я м ол оді в и к о н у в а т и н ак а зи па р тії, н е с л у х н я н іс т ь д о с в о їх в и х о в а т е л ів , п о гор д а і н е х ту в а н н я п ор а д а м и д о с в ід ч е н и х л ю д е й : «...Деякі сту­ денти з погордою ставляться до викладачів, не числяться з спра­ ведливими зауваженнями товаришів, погано поводять себе в по­ буті і навіть дозволяють хуліганські вчинки. Такі факти мали місце в окремих вищ их ш колах Москви, Львова, Краснодара, Горького, Хабаровска. Комсомольські організації не дають їй на­ лежної відсічі. Комсомольські організації недостатньо виховують студентство в дусі високого розуміння, обов’язку перед державою, готовости виконувати всяку роботу необхідну для батьківщини. Деякі абсольвенти високих шкіл відмовляються від виїзду на роботу... Припускаються також серйозні недоліки в роботі з мо­ лодими фахівцями. Часті випадки, коли молоді ф ахівці не вчаться, не беруть участи в громадському житті, стають обивателями з дипльомами». Т а к са м о з в ід р а зо ю сп р и й м а є м о л о д ь і м а р к с ів с ь к і н а у к и , я к і та к щ е д р о в т о в к м а ч у ю т ь їй в го л о в у к о м у н іст и ч н і в и х о в а т е л і: «Ідеологічна робота в комсомолі, як своїм ідейним рівнем, так і розмахом відстає від завдань, поставлених партією, провадиться в багатьох комсомольських організаціях на низькому рівні, безси­ стемно. В практиці пропаґандивної роботи в комуністичних органі­ заціях мас місце безтурботне ставлення до вивчення найважніших партійних документів — рішень з’їздів партії, конференцій, пле­ нумів центрального комітету партії, в яких викладено вироблену за довгі роки внутрішню і зовнішню політику партії. Припускають­ ся вульгаризація і спрощення марксизму, ленінізму у питанні про ролю народніх мас, партії і особи в історії. Мало надається уваги роз’ясненню комсомольцям, молоді вказівок В. І. Леніпа про союз робітничої кляси і селянства, пропаганді ідей дружби народів». Д алі п р ом ов е ц ь сп и н я єт ь ся н а х и б а х а гіта ц ій н ої р о б о т и і, т о р ­ к а ю ч и с ь к о м с о м о л ь с ь к о ї п р еси , н а в о д и т ь б е з л іч х и б в її р о б о т і: «Багато газет і журналів без знання справи висвітлюють роботу сільських комсомольських організацій, слабо пропагують досвід передовиків, досягнення сільсько-господарської науки. В газетах мало завзяття, бойовости, властивих комсомолу. Деякі комсомоль­ ські газети прикрашують д ій сн іст ь . Ш кідливість такої позиції очевидна, вона заспокоює, з а в а ж а є тверезо оцінювати роботу. Треба сказати, що цими недоліками страждає й орган Ц К ВЛ К СМ «Комсомольська п р а в д а ». «Комсомольська правда» слабо узагаль­ нює досвід комсомольської роботи. В газетах для молоді ще багато галасливостей, замість глибокого проникнення в суть справи». Т е сам е с т о с у є т ь с я і д и тя ч о ї п р еси : «Багато дитячих газет і ж ур ­ налів, серед них і «Піонерська правда», слабо висвітлюють життя ніколи. Матеріяли піонерських газет і журналів часто страждають недостатнім ідейним і педагогічним спрямованням, мало цікаві, бідні й неохайні мовою, що цілком неприпустимо для дитячої преси». Ж а х ви к л и к а є в д о п о в ід а ч а за х о п л е н н я м ол од і «б у р ж у а зн и м и за б об он а м и »: «Д о сорому нашого, серед совєтської молоді є ще люди, заражені хибами минулого, ледарі, що ведуть бездільний, паразитарний образ життя. На центральних вулицях Москви, Ленінграду, Тбілісі, Еревана і деяких інших міст тиняються юнаки 38

і тарзанськими фризурами, одягнені, як папуги, так звані «сти­ хій». Вони ніде не працюють, не вчаться, проводять ночі в ресто­ ранах, не дають спокою дівчатам. Що це за люди? Як і па що вони живуть? Х то їх батьки?... Комсомол повинен оголосити нещадну і рішучу війну всілякого роду «стиягам», «аристократам» та іншим ледарям і хуліганам»... Д оповідач н а гол ош ує п о т р е б у в и х о в у в а т и м ол од ь в а теїсти ч н ом у дусі, від зн а ча ю ч и , щ о ця діл я н ка п ом ітн о занеп ал а: «Треба виз­ вати, — к а ж е він, — що антирелігійна пропаганда' в комсомолі серйозно послабла, а де-не-де зовсім припинилась. Окремі комсо­ мольські працівники схильні зменшувати шкідливий вплив церкви на молодь і дітей. Для подібного милосердя немає ніяких підстав. Факти говорить про те, що деякі юнаки і дівчата попадають під вплив релігійної ідеології. Завдання полягає в тому, щоб покін­ чити з байдужим ставленням до діяльности церкви серед молоді, нсіляко підсилити атеїстичне вихованпя молоді, відновити в пов­ них правах антирелігійну пропаганду в комсомолі». Б агато н ед ол іків є і в діл я н ц і сп ор ту . «Велика кількість комсо­ мольців, молоді не втягнена в заняття секції і команд, в спортові імагання, складання норм комплексу ГПО». Д оповідач заявляє, щ о в ком сом ол і теп ер н а л іч у єть ся 18 825 327 членів, о б ’єд н ан и х у 431 000 н и зо в и х організацій . Т а к е зр остан н я V цілком зрозум ілим , к о л и в зя ти до уваги , щ о се р е д м ол оді, я к а вступає до ком сом ол у є д у ж е ба га то т а к и х лю дей, щ о з о в сім н е з сим патій д о со в ст сь к о го р е ж и м у чи к о м у н істи ч н и х док три н , а з прим усу в сту п а ю ть д о організацій . До того п р и м уш у є їх ж и т т ь о в а необхідн ість, бо часто б р а к ч л е н сь к о го к о м со м ол ь сь к о го к в и тк а замикає їм д ор огу д о в и щ о ї ш кол и, д о н а у к о в о ї праці, до п е р е ­ ходу на в и щ у посаду. Т о м у в он и п рин еволен і в сту п и ти до к о м со ­ молу, але й ого ід еї й кл и чі сп р и й м а ю ть д у ж е уп ер ед ж ен о. Б агато говор и в д оп ов ід а ч п р о п ога н е к ер ів н и ц тв о в ком сом ол і, про бю р ок р а ти ч н е ставл ен н я к е р ів н и х ор ган ів д о н и зо в и х ор га н і­ зацій: «...Елементи бюрократизму знаходять свій прояв і в такій справі, як навчання комсомольських кадрів. На протязі ряду років, семінари для комсомольських працівників проводяться за одним і тим самим програмом, без урахування специфіки й особли­ востей тієї або іншої области і республіки, рівня підготовки пра­ цівників. До того ж па багатьох семінарах замість того, щоб учити секретарів формам і методам роботи з молоддю, тому, чим повинна іайматися первинна організація, як краще організувати працю серед молоді, всю справу зводиться до напомповування секретарів, навчання їх тому, як підшивати папери, як писати протоколи і рішення, складати плян роботи, довідки, звіти, доповіді. Бажаємо ми цього або ні, але об’єктивно виходить, що на таких семінарах ми виховуємо не бойових організаторів молоді, не творчих праців­ ників, а канцеляристів, насаджуємо серед активу бюрократичні іасоби і методи праці». Д альш е д оп ов ід а ч д о в о д и т ь п о т р е бу д о к о р ін н о ї зм іни са м о ї ор ган ізац ій н ої си стем и к о м со м о л у : «ЦК BJIKCM вважає, що на­ явна структура апаратів керівних комсомольських органів не дійова і вимагає зміни. Наявність в обкомах, крайкомах, комсомола і ЦК ЛКСМ союзних республік великої кількости малочисельних відділів не сприяє полагоджуванню справи перевірки виконання, ис забезпечує систематичного і конкретного впливу па роботу орга­ 39

нізацій, призводить до знеосібки і безвідповідальности працівни­ ків... В роботі багатьох комсомольських організацій і керівних комсомольських органів помітні розповсюдження методів адміні­ стрування, командування, чуж і духу і завдання комсомола як ор­ ганізації виховної. Справа доходить до того, що д е-не-де з ме­ тою «забезпечення» присутности на зборах, на заняттях політич­ ного гуртка у комсомольців відбирають службові перепустки. Ба­ гато комітетів комсомолу замість кропіткої виховної роботи з кожним комсомольцем часто стає на ш лях масового позаочного виключення з комсомолу...» У в и сн о в к а х д о п о в ід а ч з п р и т и ск о м в ід м іч а є, що:«серйозні недо­ ліки в змісті роботи комсомольських організацій ведуть до послаб­ лення їх впливу на молодь. Деякі обкоми, райкоми комсомолу, ЦК Л К СМ союзних республік задовольняються абсолютними цифрами зростання рядів ВЛ К СМ , не роблять висновків з того, що багато комсомольських організацій дуж е погано поповнюють свої ряди коштом робітничої і селянської молоді...» Д оп овідач с т в е р д ж у є , щ о : «необхідно проголосити боротьбу ф а к ­ там окозамилювання, суворо і нещадно карати тих працівників, які обманюють, ведуть себе нечесно...» А.ле с в о ю д о п о в ід ь зв іт о д а в е ц ь ск ін ч и в п а тети чн и м и ви гук а м и на ч е ст ь к о м у н іст и ч н о ї п а р т ії і с о в е т с ь к о ї «р о д ін и ». У д еб а та х се р е д п р о м о в ц ів в зя в гол оа і у к р а їн е ц ь К а ч а н о в з К уба н і. В ін го в о р и в п р о в ел и кі м о ж л и в о ст і д л я о р га н іза ­ ц ії в се б іч н о ї к у л ь т у р н о -в и х о в н о ї праці н а сел і, я к і на К у ба н і в и к о р и с т о в у ю т ь с я п огано. О т ж е , як бачи м о, з ’їзд я ск р а в о за м а н іф е ст у в а в , щ о к о м со м о л як б у в в ч а си св о го за сн ова н н я , т а к і л и ш и в ся ор га н іза ц ією , щ о в и ­ х о в у є н о в и х я н и ч а р ів, га в л я й тер ів, д л я р із н и х к р а їв р із н о н а ц іо н а л ьн ої с о в е т сь к о ї ім п ер ії, в и р о щ у є їх в д у с і ск р а й н ь о го м о с к о в ­ с ь к о г о ш ов ін ізм у , а теїзм у й м а тер ія л істи ч н ого св іт о г л я д у . З ви ­ чай н о, ж а д н о г о в р а х о в а н н я н а ц іон а л ьн и х р и с о к р е м и х н е р о сій ­ с ь к и х н ар од ів не б е р е т ь ся до уваги . Н ац іон а л ьн і тр а д и ц ії в ід к и ­ д а ю т ь ся я к ш к ід л и в і. Т о м у т о і сам а м о л о д ь п о н е в о л е н и х М о с к в о ю н а р од ів н ега ти в н о ст а в и т ь с я д о ц іє ї о р га н іза ц ії та ч и н и ть їй п р и ­ х о в а н и й сп р оти в. Ц е я ск р а в о в и я в и л о ся і на з ’їзд і, го л о в н а д о п о ­ в ід ь я к ого бу л а в с в о їй п е р е в а ж н ій б іл ь ш о с т і п о б у д о в а н а на н е ­ га ти в н и х ф а к т а х , на в сіл я к и х н е д о л ік а х і х и б а х , я к і ч и н е най ­ к р а щ е цей п р и х о в а н и й с п р о т и в м ол од і іл ю ст р у в а л и . К о м со м о л — ор га н іза ц ія гл и б о к о в о р о ж а і ш к ід л и в а дл я у к р а їн ­ с ь к о ї м ол оді. П р а в д и в у н а ц іо н а л ь н о -в и х о в н у р о б о т у с е р е д м ол оді на У к р а їн і п р ов а д и в у 2 0 -и х р о к а х С У М . П ісл я й ого п о гр о м у і ф із и ч н о г о зн и щ ен н я й о го ч л ен ів, ж и в о ю л и ш и л а ся й ого ідея, вона ж и в е в сер ц я х м ол од ого п ок ол ін н я .

40

М АРКО БОЄСЛАВ

До боротьби з моснооленням української молоді П ередр ,уковуєм о ц ю с т а т т ю з незначн им и ск о р о ч е н ­ ням и з п ід п іл ь н о го ж у р н а л у дл я м о л о д і «Н а Зміну» ч. 8, л и п ен ь 1950 p., ви да н н я К р а й о в о го О с е р е д к у П р о ­ п аганди О У Н в У к р а їн і. С та ття в к а з у є на б о р о т ь б у у к р а їн сь к о г о в и з в о л ь н о го п ідп іл л я з нам аганням о к у ­ п ан тів о б м о с к о в л ю в а т и у к р а їн с ь к у м ол одь. Редакція Ш л я х о м н ай оги дн іш и х зл оч и н ів і п ід ст у п ів р у с и ф ік у ю т ь б о л ь ­ ш еви к и в сі п он евол ен і народи. О ч ев и д н о з ц іє ї р у си ф ік а ц ії вон и м а ю ть п о д в ій н у к ор и сть . П оп ер ш е, ч ер е з в и н а р о д о в л е н н я о с л а б ­ л ю ю т ь ін ш і народи, а п о д р у г е — зм о ск о в л е н и м ел ем ен том вон и зм іц н ю ю ть цей св ій сл іп и й н агай — м о с к о в с ь к и й нарід. Т и х л ю д е й з п он ев о л е н и х н а р од ів, щ о не х о ч у т ь д а т и ся з р у с и ­ ф ік у в а т и , б о л ь ш е в и ц ь к а к л ік а н е щ а д н о в и н и щ у є гол од ом , р о з ­ стр іл ом , тю рм ам и, заслан н ям и, н а д л ю д сь к о ю п р а ц е ю і т. п. С ь огод н і к о ж н о м у в ж е в ід ом о, щ о С о в є т сь к и й С о ю з — це н іщ о інш е, я к ч е р в о н а р о сій сь к а ім перія. О чеви д н о, п е р ш о ю ж е р т в о ю д и к о го м о ск о Б с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о го ім п ер ія л ізм у падає у к р а їн сь к и й н ар ід. Ч ом у сам е у к р а їн сь к и й н а ­ рід — ц е сп р а в а зр озу м іл а . У к р а їн с ь к и й нарід н а й б іл ьш и й із у с іх п он ев ол ен и х н ародів, і т о м у н а й н е б е зп е ч н іш и й дл я м о с к о в с ь к о б о л ь ш е в и ц ь к и х тиранів. Д альш е, у к р а їн сь к и й нарід з а се л ю є од н у з н а й ба га тш и х зем ел ь у св іт і. Т о ж у к р а їн с ь к у зем л ю зр оби л и м о ск о в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к і са тр а п и о с н о в о ю с в о є ї ти р а н и ч н о ї ім ­ перії. В ж е п он ад тр и д ц я ть р о к ів м о с к о в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к а к л ік а ж о р с т о к о е к сп л у а т у є б а га т у у к р а їн сь к у зем л ю . У к р а їн с ь к и й н а ­ рід ста в п ер ш оч ер гов и м п р ед м етом зл оч и н н ого ф із и ч н о г о в и н и ­ щ у ва н н я та р у си ф ік а ц ії. Т іл ь к и за в д я к и св о єм у д у х о в о м у га ртові, вел и кій н ац іон а л ьн ій с в ід о м о с т і і п а т р іо ти зм о в і у к р а їн с ь к и й нарід у с т о я в с я щ е дон и н і я к о к р е м а у к р а їн с ь к а н а ц іон а л ьн а сп іл ь н ота . А л е ск а ж е н а н агінка на у к р а їн сь к и й н арід з б о к у м о с к о в с ь к о бо л ь ш е в и ц ь к и х ти р ан ів не в щ у х а є. О со б л и в у у в а гу п р и св я ти л и б о л ь ш е в и к и у к р а їн сь к о м у в и з в о л ь н о м у р у х о в і В сі с в о ї за со би д и к ого ш а л у, р а ф ін о в а н о ї а ґе н т у р и , оги д н ої б р е х н і і н ік ч е м н о го п ід ст у п у ки н ул и б о л ь ш е в и ц ь к і са тр а п и на цей в ід ти н о к б о р о т ь б и у к р а їн сь к о г о н а р од у за с в о є ви звол ен н я . К ол и йд е про р у с и ф ік а ц ію у к р а їн с ь к о г о н а р од у, то н а й біл ьш е ува ги зв е р н у л и к р е м л ів сь к і в е р х о в о д и на у к р а їн с ь к у м ол од ь . Б о м ол од ь — м а й бутн є нації. М о л о д ь — бойовий передовий загін к о ж н о ї н ац ії в її б о р о т ь б і за св о б о д у . Чия м о л о д ь — т о го м а й ­ бутн є. Б о л ь ш е в и к и си л у ю т ь с я п о зб а в и ти у к р а їн сь к и й н а р ід й о го м ай­ б у тн ь о го . В ж е д у ш і м а л е н ь к и х д іт е й о т р у ю ю т ь в он и в с в о їх д іточ и х ор га н іза ц ія х «ж о в т е н я т а » м о с к о в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к и м ча­ дом. С та р ш и х д іт ей п о ш к о л а х в т я га ю т ь н а си л ьн о д о п іо н е р сь к и х ор ган ізац ій . С та р ш у се р е д н ь о ш к іл ь н у й в и с о к о ш к іл ь н у молодь те р ор ом п р и н ев ол ю ю т ь в п и су в а т и ся до к о м с о м о л ь с ь к и х о р га н із а ­ цій. Т и х студ ен тів , щ о н е х о ч у т ь в сту п а ти д о к о м сом о л у «д о б р о ­ 41

вільно», викидають із школи. Скликають студентські збори, щ е р а з вимагають вступу, і тих, щ о не «каються», називає директор ш коли «ворогом С С С Р » і ставить внесок скреслити із списка сту­ дентів інституту. Р осіян и завж ди засідають під ч ас зборів на перш і місця і «більшістю голосів» ухвалюють позбутися з інсти­ туту впертого «інородця». Н е дають опокою сталінські душогуби й селянській та робітни­ чій молоді. Ї ї теж обмотують своїми сітями. Зрозум іло, щ о в цих св оїх орган ізац іях сталінські посіпаки ста­ раю ться виховати ук раїн ськ у молодь на м осковських патріотів. Молодь, щ о не хоче вступити до большевицьких організацій, во­ ни намагаються деморалізувати всякими можливими способами. Треба з великим болем ствердити, щ о багато ук раїн сь к ої молоді в ж е сьогодні блукає по небезпечних большевицьких манівцях... І розпучливий тривожний крик виривається зі сумління к о ж н о ­ го щ ирого, чесного українця: Куди йдеш ук раїн сь к а молоде,? Нев­ ж е ж твоє українське сумління не бунтується проти таких ганеб­ них поступків? Скаж іть ви всі ю наки й юначки, щ о зійшли на большевицькі блудні манівці, чи в вашій істоті немас нічого люд­ ського? Я к щ о немає у вас національної овідомости, то підсвідо­ мий поклик ук раїн сь к ої крови мусить збунтуватись у вашій ду­ ш і! Х т о вам рідний — Р о сія чи У к р аїн а? Ч и ю кров ви виссали з грудей матері-українки, російську чи ук раїн ськ у? Ч и я земля, чий кривавий піт кормить вас? Схаменіться, ви всі, щ о зійшли на ганебний шлях. Своєю пове­ дінкою та патріотизмом гідних, чесних українців, докажіть, що ви в ірн і сини У країни , щ о ви готові в кожний мент зі зброєю в р у к а х боротися за Неї... А ти, У к р аїн сь к а Молоде, щ о йдеш чесним ш ляхом та в ірн о й гордо несеш у своєму серц і заповіти борців У країн и , освідомлюй тих у сіх св оїх братів, щ о зійшли на ганебний ш л ях зради! Щ и ­ рим словом та власним прикладом п ок аж и їм правий ш лях, що ним повинна йти сьогодні вся ук раїн ськ а молодь. Н авчи її нена­ видіти ганебне рабство. Д ок аж и своїм заблуканим друзям на при­ кладах з ук раїн сь к ої героїчної іст орії та на прикладах боротьби молоді інш их народів за свою волю, щ о молода душ а соромиться рабського ярма! Д окаж и, щ о ук раїн сь к а молодь всіма порухам и своєї душ і ненавидить м осковські пута! П ’ятнуй гостро всякі га­ небні поступки молоді, засліпленої московсько-большевицькою брехнею! Хай терпіння й в орож е ярмо на рідному народові гри­ зуть сумління всієї у к раїн сь к ої молоді та зродж ую ть у молодій душі не рабський страх і п окору ворогові, а хай зродж ую ть бла­ гословенний спротив, щ о рватиме всіх до боротьби за волю, славу й честь У країн и ! Дивись добре, У к раїн сь к а Молоде, куди ведуть большевицькі імперіялістичні ш ляхи!

42

Наука і знання: о. п.

Нариси з історії філософії П лятон

Життя Плятона, Ііайславетнішого — поряд з Аристотелем — ф іл о со ф а греко-римської античности і безперечно одного з най­ більших ф іл ософ ів всесвіту, було в ж е за найближчих поколінь по його смерті стилізоване глибоким пієтизмом його учнів і п ри­ хильників у дусі побож ної легенди про «божественного мудреця», а пізніше прикраш ене безліччю цікавих, проте історично дуже сумнівних анекдот і довільних припущень; тим часом певних біограф ічних відомостей збереглось поглядно мало, і в цьому підношенні власні ф іл ософ іч н і твори самого Плятона нам теж мало допомагають, бо лишається ще й насьогодні зовсім диску­ сійним питання — в якій хронологічній послідовності вони були Складені. Плятон, син Аристона, за первісним своїм ім'ям — Аристоклес, прозваний ще в ранньому юнацтві «Плятоном» (тобто «широким») за широчиною грудей, перебув майже все своє довге життя (428348 до P. X.) в Атенах. З а походженням своїм він належав до майстаровингнішої атенської аристократії і був за свого юнацтва щільно пов’язаний спорідненням та приязню з тими аристокра­ тичними колами, які під керівництвом двоюрідного брата Плятонової матері соф іста Критія та інш их ГІлятонових родичів нама­ гались, під кінець великої П ел оп он н есь к ої війни (431-404 до Р.

X.), завалити в Атенах демократичний державний лад і залиши­ ли по собі, наслідком свого короткотривалого й кривавого ари ­ стократичного режиму 404-403 pp., сумну славу в характері т. зв. «тридцятьох тиранів». Проте особистої участи в цій політичній боротьбі Плятон не брав, присвятивши себе складанню траґедій і дитирамбів (певний рід х оров ої лірики реліґійно-мітологічного змісту), а пізніше — виключно ф іл ософ ії. Леґенда твердить, що саме під впливом Сократового ф іл ософ уван н я він спалив усі св о 1 поетичні твори і зрік ся вірш ован ої поетичної творчости надалі; і немає сумніву, щ о не сам .лише консеквентний раціоналізм С о ­ крата, але й ціла його моральна постать справили на молодого Плятона величезне й незабутнє враж ення, хоч ми не можемо точно встановити, як інтенсивно й як довго Плятон «учився» в Сократа (тобто брав участь у Сократових усних розм овах на етичні та інш і ф іл ософ іч н і теми), і найправдоподібніше, щ о о со ­ бисті взаємини між ними двома існували лише за останніх років Сократового життя. Проте по засудженні й страті Сократа (399 до P. X.) Плятон, подібно до більшости Сократових учнів, почу­ вався політично загроженим, лишив Атени і кілька рок ів подо­ рож у в ав — не лише по Греції, але й до Кірени (теперішня Б а р ­ ка), м ож е й до Єгипту, і цілком певно — по грецьких кольоніях 43

Південної Італії та Сицилії. Зазн авш и великої небезпеки при дворі суворого й повного підозри тирана С и рак уз Д іонісія С т ар­ шого (деталі цієї пригоди мають, на жаль, анекдотичний х а р а к ­ тер), він повернувся до Атен, де й заснував (приблизно 387 .р), в одному з атенських передмість власну ф іл о со ф іч н у школу, щ о з випадкових причин (через суміжність з «Гімназією» — тобто місцем спортових вправ — присвяченою культові давньоаттицького мітичного героя Академа) одерж ал а ім’я «Академія» — ім’я, яке пізніш е перейшло й на ф іл о с о ф ію плятонізму, іменовану в античності переваж но «академічною». Плятонова Академія була перш а в історії треко-римської культури ф іл о с о ф іч н а школа, щ о мала сталу й правно оформ лену організацію в х арак т ері н ауко­ во-дослідного й учбового закладу, і вона стала за зр а з о к для ан а­ логічних пізніш их ф іл ософ іч н и х шкіл перипатетиків (прихиль­ ників Аристотелевої ф іл о с о ф ії), стоїків і епікурейців. В он а без­ перервно проіснувала в Атенах а ж до свого закриття (з к о н ф іс ­ кацією майна та заборон ою викладати плятонізм) фанатичним цісарем Ю стиніяном І. в 529 p. по P. X . Ф іл о с о ф іч н а діяльність Плятона в Академії була в дальшому лише двічі на короткий час перервана ще двома його п о д ор ож а­ ми до С и ракуз (367 і 361 pp.), де він марно намагався схилити Д іонісієвого сина й спадкоємця — Д іонісія М ол од ш ого— до «сп ра­ ведливішого» держ авного режиму, а т ак ож усіма засобами під­ тримував політичне становище близького Д іонісієвого родича Діона, щ о став був прихильником його ф іл о с о ф ії. С п роба Діона захопити владу в С и рак у зах збройним ш ляхом і запровадити в них більш-менш аристократичний режим (357 р.) користал ася з щонайменше м оральної беззастереж н ої підтримки з боку цілої Академії; проте, коли та спроба закінчилась убивством Дюна, Плятон, як здається, остаточно відійшов від у ся к ої політичної діяльности (а в політичні справи св оїх рід них Атен він взагалі ніколи не втручався). До особистої характеристики Плятона належить також , щ о він ніколи не був одружений. К ерування Академією перейняв по його смерті його небіж Спевсиют. П л я т он ов а м е т аф ізи к а, щ о становить найголовнішу частину плятонізму і перш у в історії європейської культури засаду ф іл о ­ соф іч н ого ідеалізму, зазнала в ж е за античних ч асів д уж е від­ мінних тлумачень, а так сам о й за новітньої доби. Н а це є ціла низка п оваж них причин: Поперш е, Плятон — перший європейський ф іл о с о ф , чиї твори дійшли до нас не у вигляді поодиноких фрагментів або в пере­ к азах, а більш-менш повністю. Це значною м ірою ускладнює проблему його стосунків до його попередників, зокрем а коли б ра­ ти до уваги дуже поширений в античному письменстві звичай — полемізуючи проти чи їхсь опіній, не називати їх автора. О соб ­ ливо важким лишається питання п ро стосунок ф іл о с о ф ії ІТлятона до ф іл о с о ф ії його безпосереднього вчителя — Сократа. Тимчасом як в античності, за доби Ренесансу і щ е в 17-18 в ік а х пе­ р е в аж ав погляд на Плятона, як н а прямого п род овж увача Сократових усних учень, — за 19. віку потроху встановилось пере­ конання, що в переважній більш ості Плятонових діялогів (а май­ ж е в у сіх них Сократ виступає в характ ері головного речника) 44

постать Сократа є лише літературною фікцією , вж иваною для пикладання ф іл ософ іч н и х концепцій самого Плятона, часом зо в ­ сім не навіяних історичним Сократом, або й не пов’язан их із Сократовим усним філософуванням . Проте цього не м ож на з пев­ ністю сказати про в сі Плятонові твори, і в багатьох відношеннях межа м іж «сократизмом» і «плятонізмом» лишається а ж ніяк не певною. Подруге, Пиятон — не лише великий ф іл ософ , але й один із найбільших давньогрецьких майстрів мистецької прози. Діялогічна ф о р м а викладу в усіх його творах (за вийнятком його «Ли­ стів» та ще деяких, напевне зфальш ованих пізнішими плятоніками) засадниче править не лише за засіб зацікавлення читача, але й для характеристики дієвих осіб, драматизації становища та інш их суто літературних ефектів, а невимушеність діалогіч­ ної розмови приводить до частих відхилів від основної теми, ба навіть до облишення первісної теми, як а переходить у щ ось без­ посередньо з нею не пов’язане. Щ оправда, в деяких пізніх тво­ рах Плятонових (діялогічна ф ор м а викладу зберігається лише зовнішньо, в характері ум овної схеми, і втрачає всяку літератур­ ну вартість; проте примхливість і заплутаність ходу думок ли­ шається і тут та сама. Потрете, знаємо з висловів самого Плятона, щ о він розглядав свої писемні твори як щ ось другорядне супроти свого усного нав­ чання, і дуж е можливо, щ о найглибші ф іл осо ф іч н і «таємниці» свого вчення він волів взагалі не довіряти паперові — аби вони не потрапили до «не гідних» осіб —- а викладати лише усно най­ ближчим учням. З цим неначе узгоджується той факт, щ о чи не в більшості Плятонових діялогів основне питання так і лишаєть­ ся, по просторій дискусії, без виразного розв ’язання, або ж це останнє подається лише в ф ор м і багатозначних натяків. В інш их випадках Плятон залюбки вж иває образн ої мови або вдається до того, щ о він називає «мітами», тобто знов таки до викладу за ­ садниче символічного, застерігаючись, щ о певні глибокі істини (зокрема пов’язані з релігійними проблемами) принципово не н а­ даються до суто раціонального формулювання. В усяком у разі, з його ф орм и викладу надто важ к о добачити, якою м ірою він відхилявся від Сократового чистого раціоналізму в бік іраціеналізму; і правдоподібно, щ о йому самому як раз на такій непевно­ сті враж ен ня й залежало. Почетверте — і це, мабуть, найголовніше — Плятон упрод овж свого довгого життя не р а з і не два істотно м одифікував свої концепції; а ми, не маючи сливе ніяких надійних критеріїв для встановлення хронологічної послідовності п ереваж ної більшости його творів, тим самим позбавлені можливости визначити з а ­ гальні напрями розвитку його ф іл о с о ф ії та її остаточні виснов­ ки. Це стосується не до самих лише деталів поодиноких ф о р м у ­ лювань, щ о майже в кож ном у іншому діялогові є відмінні, але й до таких, приміром, суттєвих пунктів щіятонізму, як от оптимі­ стична або песимістична оцінка земного буття, проблема природи душ і людської та її безсмертя, проблема теїзму й пантеїзму; а вж е найбільшою мірою це стосується саме до центральної док­ трини цілого плятонізму— до вчення п ро метафізичні «ідеї». В ч ен н я про ід еї є насамперед ґеніяльною спробою синтези ге-

раклітизму та елеатської ф іл о с о ф ії — з одного боку, вчення Геракліта Еф еського п;ро змінність і «плинність» у с іх речей («panta rhei» — «все тече») і, з другого боку, вчення П арм еніда Елейського п ро єдність, неподільність, незмінність «справж нього» буття. Сократ ів раціоналізм не м ож е бути скерований ні на щ ось абсо­ лютно змінне, ні на щ ось абсолютно незмінне. Отж е, як щ о р а ­ ціональне знання взагалі існує, то воно мас за свій об’єкт не плинні (та суб’єктивні) «образи» зовніш нього світу, а їх н і «пра­ образи», щ о якою сь м ірою «беруть участь» у ф ізи ч н и х речах, ^відбиваються» в них або «наслідуються» ними. Цими п ра о б ра ­ зами — і разом з тим нормами — зовнішнього, приступного змислам і змінного зовніш нього світу і е Плятонові «ідеї», приступні самому лише розум ові Цю Гносеологію (чи то теорію пізнання), пристосовану до Сократового раціоналізму, найлегше зрозуміти в двох галузях знан­ ня, як і самого С ократа засадниче не цікавили — в природ ознав­ стві і в математиці. В сі природні явищ а н а землі (а астрономічні явищ а сприймались давніми греками зовсім інакш е) є індивіду­ альні й проминухці; проте є в них і щ ось непроминуще. Коли Антистен, заперечую чи Плятонове вчення п ро ідеї, казав: «коней бачу, а кіньськости не бачу» — він мав рац ію в тому сенсі, щ о «бачити» м ож н а справді лише поодиноких коней; а все ж таки існує й «кіньськість», тобто, за модерним виразом, «кіньська по­ рода», без я к о ї і окремий кінь не був би конем, і я к а вповні «на­ явна» в кож н ом у окремому коневі. А дж е поняття «кінь» не є суб’єктивним вигадом людського розуму, а відповідає чомусь р е ­ альному, щ о не залежить від життя та смерти окремого коня і м ож е розглядатись, як щ ось принципово незмінне (абстрагуючись від теорії еволюцій, я к а Плятонові засадниче ч у ж а і, зреш тою, набрал а більш-менш наукового вигляду щойно в 19. сторіччі). Але ця реальність «кіньської породи» є приступна самому лише р о ­ зу м о в і^ не зовніш нім змислам, і вона належить до ін ш ої «сф ери буття», ан іж поодинокі коні, хоч і «форм ує» їх. Щ е простіш е стоїть сп рава з математичними величинами. Ад­ ж е в приступній зовніш нім змислам п ри род і їх взагалі немає — ні точних геометричних ф іґур, ані точної м іри чи числа. А все ж таки геометричні та аритметичні величини не лише існують, але й уможливлюють наукове п ро них знання — знання, як Плятон був певен, абсолютне й незаперечне. О тж е — висновує Плятон — щ об знання психологічне, етичне, соціяльне було таким самим абсолютним, як і математичне або природознавче, треба, щ об до­ тичні поняття відповідали до певних «ідей», як і так сам о п рав ­ лять за зр азок для людей та їх н іх вчинків, як геометричний «ми­ слимий» трикутник визначає собою свою завж ди недосконалу подобу, накреслену на піску або папері. О крем а людина є лише недосконалим відбитком ідеї «людськости», вона є добра, якщ о вона є причетна до ідеї «добра», д ерж ав а є справедлива, якщ о вона є причетна до ідеї «справедливости», і т. і. А щ о поодинока д ерж ав а здебільшого буває — власне к аж учи , як ою сь м ірою не м ож е не бути — несправедлива, — це так сам о мало важ ить для «справж н ьої» науки п ро д ерж аву, як не важ ить для Геометрії ф акти чна недосконалість накресленого на п іску кола. Н е зупинятимемось тут на критиці цієї сміливої теорії пізнання; 46

таку критику подала пізніш а європейська ф іл ософ ія , сперш у в ■Особі Аристотеля, а потім — за середньовіччя, в кількавіковій дискусії м іж «реалізмом» і «номіналізмом». Зазначимо лише, що Плятон сам добре розумів ту головну небезпеку свого вчення, яку йому й закидали за всіх часів противники плятонізму — мов­ ляв, його «ідеї» є не що інше, як «гіпостазовані» (усамостійнені) загальні поняття, відірвані від «реальних речей». Дотична арґументація Плятоиа в його найголовніших філософічний діялогах 1— як от «Файдр», «Симпосій» (чи то «Бенкет»), «Філеб», «Парменід», 6 . і 7. книги «Політії» (чи то «Держави») — належить до ш е­ деврів ф іл ософ іч н ої думки, проте занадто скомплікована, щ об можна було тут на неї застановитись. Розглянемо радше, яких висновків доходить Плятон, на основі свого вчення про ідеї, в галузі етики, політики, релігійної ф іл о с о ф ії, косм ол огії. Якщ о все буття роздвоюється на два засадниче відмінні і а ж ніяк не рівновартісні «світи» — світ ідей і світ їхн іх засадниче недосконалих «відбитків» (при чому поняття «матерії» як такої взагалі сливе зникає — незалежним від ідей та їх форм увал ьно­ го діяння лишається хібащ о «чистий простір»), — то завданням людини начебто повинне бути «наближення» до світу ідей через їх розумове пізнання, тобто життя суто контемплятивне (спогля­ дальне). В такому випадку не сам а лише життєва діяльність, але і і різниця м іж життям і смертю не мас для людини ніякого «справжнього» значення; більш того — через засадничу й непо­ правну недосконалість фізичного життя, мудрець повинен волі­ ти вмерти, ан іж жити, і життя для нього — лише «підготова до смерти». Отак Плятон і твердить у діалогові «Файдон», де він доходить скрайнього песимізму. Проте в інших творах цей з а ­ снований на гносеології песимізм перехрещується, а почасти й зводиться нанівець, заснованим на естетичних та етичних постулятах оптимізмом. В діялогові «Симпосій» (під мистецьким ку­ том зору, безперечно найвищим Плятоновим осягом) висувається '■ — щоправда, переважно в «мітичній» ф орм і викладу — вчення ігро божественний «Ерос» («Кохання»), щ о він спонукує людину, в шуканні краси, переходити від краси тілесної до краси д ухо­ вої, а далі — до розумового осягнення сам ої найвищої ідеї К р а ­ си, а тим самим і до максимальної приступної людині «причетности» до світу ідей. Таким чином «земне» життя виявляється не таким в ж е безнадійним (оце і є концепція т. зв. «плятонічиого кохання», дуже звульгаризована пізніше за доби Ренесансу і сентименталізму). Щ оправда, від ф ізи ч н ої краси, при цьому під­ несенні від нижчого до вищого, остаточно, власне, нічого в ж е не лишається, і важ к о сказати, чим «ідея» К раси різниться від «ідеї» Добра взагалі. Мабуть, саме через це Плятон у пізніше складе­ них ним частинах «Політії» вж е прямо оголошує «ідею» Добра — суттю кажучи, під логічним кутом зору цілком довільно — най­ вищою ідеєю взагалі. Це дає йому можливість переходу від інди­ відуальної етики до соціяльної, і то в такий спосіб, щ о «загаль­ не добро» стас єдиною метою існування суспільства, а індивіду­ альні якості людські взагалі не беруться в рахунок. Плятонова простора «Політія» (в 10 книгах) — найдавніша і найцікавіша з усіх європейських утопій — саме й присвячена зображ енню «іде­ ального» державного ладу, начебто заснованого на ідеї «справед47

ливости», де все робиться виключно для «загального добра»: за­ садниче позбавлена всяких прав (не самих лише політичних!) ниж ча каста «працівників» працює, щоб прохарчувати себе с а ­ мих і вищу касту, щ о її члени, зазнавш и сттеціяльного і дуже суворого виховання, потрапляють, залежно від особистих здіб­ ностей, або до виконавчого стану «вартових» (військо, поліція, виконавчі уряди), або ж до керівного стану «правлячих», щ о складають закони і взагалі керують державою . Проте й вища каста існує виключно для «загального добра», і тому, заради ліпшого виконування своїх функцій та більш ої відданости «спіль­ ній справі», повинна зректися не лише приватної власности, але й родини: шлюби влаштовуються д ерж авою лише тимчасово, ді­ тей виховується колективно, і ніхто навіть не повинен знати, хто його батьки і хто його діти. Н а додаток до цієї оригінальної кон­ струкції (яку лише дуже умовно мож на назвати «становим кому­ нізмом»), ж інки вищої касти — «правлячих» і «вартових» — мають точнісінько ті самі права та обов’язки, щ о й чоловіки. Мистецтва й науки суворо нормуються державою , за виключно моральними критеріями; гомерівський епос, напр., заборонений. В «Політії» про соціяльне становище н и ж ч ої касти — «праців­ ників» — майже нічого не говориться — і то з цілком зрозумілої причини: вони просто повинні слухатись законів, складаних, за­ ради «загального добра», «правлячими» і здійснюваних «варто­ вими». П ізніш е — вж е під кінець життя — Плятон заповнив цю прогалину, зобразивш и в 12 книгах своїх «Законів» інший тип д ерж ави — менш «ідеальний» за той, щ о в «Політії», зате й здій­ сненніший, бо розрахований на той випадок, якби поділити гро­ мадян н а дві касти таки не пощастило. Це — суто аграрн а дер­ ж авк а, щ о не повинна числити понад 5.040 родин, герметично від­ ділена від зовнішнього світу (зовнішня торгівля і п од орож і за кордон заборонені, внутрішня торгівля і ремісництво передані по­ літично безправним чужинцям-іміґрантам); родина і приватна власність існують, проте земля належить д ерж ав і і перебуває лише в приватному землекористанні. Державний устрій — змі­ ш аного типу, з елементами поміркованої демократії. Я к щ о в «По­ літії» релігія була сливе вповні заступлена Плятоновою ф іл о со ­ ф ією та культом «ідея Добра», то в «Законах» навпаки — ф іл о ­ с о ф ія відходить на задній плян, зате місцеві релігійні звичаї та обряди становлять основу не самого лише виховання, але й ці­ лого духового життя громадян. Х т о з цим не згоден, зазнає три­ валого ув’язнення, а якщ о й це не подіє, то кари на горло. Прийнято думати, що деякі з Плятонових соціяльно-політичних ідей знайшли собі здійснення в становому християнському суспільстві європейського середньовіччя, а щ е більшою м ірою — в кастовому суспільстві Індії. Ц і аналогії не є слушні. Обидва ці типи суспільного ладу базувались на реальній реліґії, тимчасом як для Плятона релігія або розчиняється в ф іл ософ іч н и х абстрак­ ц іях (в «Політії»), або ж править за сурогат для «нездібних до ф іл ософ уван ня» народніх мас (в «Законах»), Втім, саме в питан­ нях реліґії та релігійної ф іл о с о ф ії Пляггон найбільше сам собі в різн их творах суперечить. С п рава в тому, щ о Плятонові — лю­ дині особисто глибоко релігійній — надзвичайно залеж ало на то­ му, щоб включити в свою ф іл ософ іч н у систему певні елементи 48

їзму та реліґійігої віри взагалі, хоч це з його основного вчення с ідеї а ж ніяк не випливає. Плятон виразно ототожнює зверхt — суттю кажучи, єдине — божество з «ідеєю Добра», проте ІВадає цій «ідеї» рівно ж і ролю «деміюрґа» — творця світу (щ о­ правда, в ф орм і «міту», бо за раціональним вченням п ро ідеї світ радше повинен був би бути вічним); Плятон а ж безліч разів наМагаєтьс довести (в найрізноманітніші способи) безсмерття душі ■Юдської, проте вагається — чи ціла душа є безсмертна, а чи с а ­ ма лише її «розумова» частина — і наче не помічає, щ о лише в Першому випадку йдеться про безсмертя особисте, тимчасом як |г другому — про «безсмертя» безособове, пантеїстичного х а р а к ­ теру. За основним своїм характером, плятонізм виявляє виразну ^енденцію до пантеїзму, проте він більш-менш штучно поєднаний З деякими теїстичними, ба навіть містичними елементами. І Містицизм найбільш виявляється в Плятоновій КОСМОГОНІЇ, під Впливом пітаґорейської «містики чисел», з якою Плятон доклад­ но ознайомився був за своїх італійських подорожей. Присвячений цим темам пізній діялог «Тимай» подає цілком фантастичну док­ трину про будову й постання фізичного світу, збудовану на до­ вільних математичних комбінаціях. Це далеко найслабша сторо­ на Плятонової ф іл ософ іч н ої системи — але це все ж частина системи, тим часом як перед Плятон ом Европа ф іл ософ іч н ої си ­ стеми як такої ще не знала була.

Г. В А Щ Е Н К О

Олександер Македонський (С п роб а характеристики )

Англійський історик п роф е сор Веніямин Уіллер так починає свою м онографію «Олександер Великий»: І «Історія не знає другої особи, щ о стільки б зробила для н аш ої цивілізації, як Олександер Македонський. Він вирівняв площу, на якій був збудований будинок європейської історії. Все, щ о входило н коло його завоювань, вносило свою частину в форм ування тієї середньоморської цивілізації, що під керівництвом Риму стала базою для європейського життя. Все що, лежить за цією межою, перебувае ніби на другій планеті». Але нас, крім цього, цікавить ще сама особа Олександра М аке­ донського. Це була людина особливого характеру. Він сполучав у собі вийняткову мужність і хоробрість з великою гуманністю, ве­ личність духа з шляхетною простотою, здібність до піднесених почувань з умінням орієнтуватися в найскладніших умовах реаль­ ного життя. В сі ці високі властивості вдачі не були лише природ­ ними дарами, а виробились у Олександра Македонського в процесі виховання і упертої праці над собою. Тим то Олександер Великий може бути прикладом для н аш ої молоді, що, готуючись до боротьби за Батьківщину, мусить багато працювати над виробленням у себе високих ри с характеру.

40

Олександер був сином М акедонського ц аря Пилипа й цариці Олімпії. Обоє вони були непересічними людьми і свої властивості передали синові. Я к зазначає Уіллер, Пилип відзначався здібністю розпізнавати людей, орієнтуватися в політичних обставинах і р і­ шучістю в діях. Ц і риси успадкував від нього і Олександер. Від матері він успадкував палкий темперамент, романтизм, прив’я з а ­ ність до друзів, делікатність і н іж не ставлення до слабих, а голов­ не —■ш ирочінь і велич душі — ті риси, щ о викликали до нього любов і відданість тих, хто його знав. Разом з тим він успадкував від матері глибоку щ иру релігійність, щ о мала в соб і елементи містики. Але він перевищив св оїх батьків. Коли Пилип був вели­ ким практичним політиком, часто безпринциповим і гнучким, то Олександер відзначився великою принциповістю. Будучи таким ж е палким, як і його мати, він умів тримати себе в ру к ах і лише іноді піддавався своєму темпераментові, в чому потім щ иро каявся. Цим він зобов’язаний вихованню і самовихованню. «Коли він (Олександер) багато де в чому перевищив їх (своїх батьків) — пише Уіллер — особливо ж здібністю володіти собою, піднесеністю прагнень, щ о мали у нього більш ідеальний характер, шляхетністю поглядів на життя і на свої обов’язки, то цим пін зобов’язаний принаймні до якоїсь міри, своєму прекрасному вихованню і освіті». До 7 років Олександер, як це водилось взагалі у греків, вихову­ вався в суто родинних обставинах під доглядом матері і няньки Ліники, яка його дуже любила, — в товаристві дітей, весело гра­ ю чись з ними. П ісля семи рок ів він переходить під догляд педаї'оґа Леоніда. Це був суворий педаґоґ. Він, як пише Плутарх, намагався виховати в Олександра ф ізи ч н у й моральну витривалість та пре­ зирство до розкош ів. Він часто приходив в кімнату Олександра, відкривав шуфляди, в яких він тримав свою одежу, заглядав всюди, щоб переконатись, чи не положила туди мати чогось тако­ го, в чому Олександер не мав би дійсної потреби і щ о привчило б його до розкош ів і розбещеносіти. Таке виховання дало добрі наслідки. Олександер справді був дуже витривалим у питві і їж і. Коли цариця Ада, на знак пошани до нього, послала йому найкращих кухарів, він сказав, щ о не по­ требує їх, щ о він має кращ их к ухарів — тих, щ о дав йому виховник Леонід, а саме: для снідання — кухаря, щ о зветься «нічний піший перехід», для обіду — к ух аря під назвою, «легке снідання». Витривалість малого Олександра, вміння володіти собою, поєд­ нані з вийнятковою хоробрістю, з особливою яскравістю вияви­ лись в такому випадкові. Пилип купив коня, щ о потім був названий, можливо за ш ироку голову, Буцефалом. Випробовували його в присутності самого Пи­ липа і Олександра, якому тоді було 12 років. Але кінь був ди­ кий і нікого до себе не підпускав, так щ о ц ар вирішив відмовитись від нього. Тоді Олександер звернувся до батька, щоб той дозволив йому сісти на коня. Ц ар спочатку посміявся з хлопця, а потім згодився на його прохання. Олександер сміливо підійшов до коня, взяв його за уздечку і побіг рядом з ним. Потім скочив на коня і помчав на ньому, підганяючи його. Кінь спочатку намагався ски­ нути хлопця, а потім присмирів. Я к тріумфатор повернувся Олек­ сандер до захоплених глядачів. З того часу Буцефал став улюблен­ 50

цем і вірним другом Олександра. Н а ньому він зробив свої славні походи. Цей випадок свідчить не лише про велику хоробрість малого Олександра, а й про його здібність володіти собою. М ож на навіть сказати, щ о випадок з Буцефалем має символічний характер. П о­ дібно до тото, як Олександер опанував дикого Буцефала, так він опанував і свій палкий темперамент. Коли Олександру було 12-13 років, учителем і виховником його став великий грецький ф іл ософ Аристотель, енциклопедист ста­ рого часу. Нема сумніву в тому, що він збагатив свого вихованця широкими й глибокими знаннями і розвинув його інтелектуальні здібності. За свідченням Плутарха, Олександер не тільки одержав від Аристотеля ґрунтовні знання в галузі етики, політики, а був посвячений ним у глибокі таємниці науки, щ о називались тоді епоптичними (приступними лише посвяченим) і не викладались звичайним учням. Улюбленою книгою Олександра стала «Іліяда» Гомера, а улюбле­ ним героєм — Ахілес. Але разом з тим Аристотель мав великий вплив і на форм уван­ ня вдачі Олександра. Він виховував його у дусі стриманости і здо­ рового глузду. Фактично виховний вплив Аристотеля на Олександра, форм уючи в ньому шляхетні риси вдачі і підтримуючи і удосконалюючи те, що він отримав від своїх батьків, в той ж е час поборював ті нега­ тивні риси, щ о їх Олександер міг перейняти від них. В наслідок цього в особі Олександра об’єднались ф іл ософ з широкими інте­ ресами і глибокими знаннями і геніяльний політик, щ о з великою енергією і мужністю реалізував свої пляни в житті. Ш ирочінь по­ глядів і шляхетність вдачі утримували Олександра від дріб’язковосгги, щ о часто буває властива навіть видатним людям. А його висока моральність особливо виявилась у статевій стриманості, щ о була зовсім не властива його батькові. «Прикладаючи найтонший критерій володіння собою — пише про нього Уіллер — до його поводження з жіноцтвом і до всієї його поведінки в питаннях ста­ тевої моралі, не можна не визнати, що в цьому він випередив най­ кращих людей свого часу». Крім того, в особі Олександра звертає на себе увагу його висока принциповість і щирість, чого не можна сказати про його батька, що в своїй діяльності, як голова держави, часто виявляв хитрість. В сі ці риси вдачі яскраво виявились у всій діяльності Олександ­ ра, як великого завойовника і політика, і вони ж обумовлювали його успіхи. Олександер поставив перед собою Грандіозне завдання — об’єд­ нати Европу й Азію в єдину політичну і культурну цілість, об’єд­ нати так, щоб народи, що мали б увійти до складу цієї великої держави, не лише нічого не програли від цього об’єднання, а, навпаки, виграли. Здавалось, щ о в Олександра не було наймен­ ших даних, щоб виконати таке Грандіозне завдання. Н е зважаю чи не великі політичні успіхи Пилипа Македонського, що прагнув об’єднати під своєю владою Грецію, Македонія після смерти Пилипа не була ще такою могутньою державою, щоб в боротьбі перемогти Схід. А головне те, щ о Греція не була ще посправжньому об’єднана. Частина грецьких республік не підкори­ 51

лась і не хотіла коритись Македонському цареві, а ті, що підкори­ лись, перебували з Македонією лише в формальному єднанні. Особливо це треба сказати п ро Атеки. Там щ е веигикий вплив мав великий ворог Пилипа славетний оратор Демостен. Подібні настрої у відношенні до Македонії івнували також і в інш их грецьких республіках, напр. в Спарті. Після смерти Пили­ па боротьба проти гегемонії Македонського царя значно посили­ лась. Не зважаю чи на це, Олександер не відступив від поставле­ ної перед собою мети І діяв з надзвичайною енергією і рішучістю. Великий спротив Олександрові робили тебанці. З порівнянно неве­ ликим військом він пішов на Теби. Боротьба набула жорстокого характеру. Кінець-кінцем Теби були взяті і зруйновані македон­ цями, хоч Олександер взагалі був проти ж орст окої руйнації. Після падіння Теб, усі грецькі держави були об’єднані в один союз на за­ садах взаємного миру і вільної торгівлі. Але кож н а держава мала свій уряд і не платила жодної данини. П ісля цього він рушив походом у Малу А зію і таким чином розпочав війну з могутнім перським царем Дарієм. Ми не будемо зупинятися на окремих моментах цієї війни. Зупинимося лише на тих подіях її, що з особливою яскравістю висвітлюють характер Олександра. Це перш за все великий бій на річці Іссі, де був перший зудар македонців з великою армією перського ц аря Дарія. П ерсів було 500-600 тисяч, македонців — лише 30 тисяч. Здавалося, щ о при такій кількісній перевазі ворож ого війська не могло бути ж од н ої надії на перемогу македонців. І все ж таки вони перемогли з дуже незначними втратами людей. Тут величну ролю відограла особиста надзвичайна хоробрість Олександра, здібність орієнту­ ватись в обставинах бою і вміння викликати у вояків бойовий ентузіязм і віру в перемогу. В бою на Іссі Олександер, ризикуючи життям, кинувся серед ворож ого війська як раз туди, де був Дарій. Перського царя, щ о стояв на колесниці, оточували численні вояки. Але Олександер з порівнянно невеликою кількістю маке­ донців помчав проти царя. Той не витримав і почав тікати, а слідом за ним побігло й розсіялось все перське військо, залишивши ма­ кедонцям велику здобич. М іж іншим, у полон до Олександра по­ пала дружина Д арія і багато жінок, яких він узяв з собою в по­ хід, сподіваючися легкої перемоги над греками. І тут виявилася велика стриманість і шляхетність Олександра. Ж ін оч а честь полоня­ нок не була порушена. Треба зазначити, щ о таке поводження з полонянками в ті часи було незвичним. Після бою при Іссі перські міста майже без спротиву здавались Олександру, і він швидко просувався на Схід. При цьому вияви­ лась у всій повноті глибока релігійність великого завойовника, успадкована ним від матері. Де б він не був, він завжди з вели­ кою пошаною ставився до релігійних вірувань місцевого насе­ лення. Це не було, як зазначають біографи Олександра, лише актом політичної мудрости, а наслідком щирого благоговіння до того, в чоміу відчувалася присутність Божественної Сили. А проте, ця риса привертала до Олександра довір’я і пошану збоку місцевого населення і зменшувала спротив проти нього. Бій при річці Іосі відбувся в 333 р. Через два роки, себто 331 р, відбувся останній бій м іж військом Олександра і Дарія. Перський цар готувався до нього довго і ретельно. Він змобілізував один 52

ільйон піхоти і сорок тисяч кавалерії. Перське військо мало .обливі колесниці з ножами на дишлях і колесах. Було при Війську також багато бойових слонів. І все ж таки завдяки війсь­ ковому генію Олександра перське військо було розбите, а Дарій біісля цього примушений був тікати в гори на північ. Слідом за ним пішов із своїм військом і Олександер. Разом з Дарієм тікав і іЙого прибічник Бесс. Але, бачучи, що справа Дарія програна, Бесс Підступно вбив його, бажаю чи цим заслужити ласку Олександра. Ллє той віддав його перському судові, і Бесс був ж орстоко пока­ раний. Таким чином уся мала А зія опинилася під владою Олек­ сандра. Одночасно з тим, силою зброї і мудрою політикою був приєднаний до великої імперії Олександра і Єгипет. Розбивши остаточно Дарія і підкоривши собі величезну перську державу, Олександер рушив походом далі на схід, на Індію. Але цей похід закінчився невдачею. Війську довелося переходити через пустелі у велику спеку і терпіти спрагу. Один епізод цього в а ж ­ кого переходу свідчить про величність вдачі і витривалість Олександра. Йдучи по пустелі і терплячи спрагу, військо натра­ пило на заглибину, в якій була невелика кількість води. Вояки зібрали її в шолом і піднесли Олександрові. Але він вилив її, подаючи приклад витривалости... Не зважаю чи на труднощі переходу, військо Олександра таки вступило в північну Індію.. Але він побачив, що рухатись далі неможливо, бо військо було дуже стомлене, і в ньому почались незадоволення. Зваж аю чи на це, він повернувся назад до Персії. Тут він приступив до мирної політики, яку провадив з великою мудрістю. Завдання його полягало в тому, щоб з ’єднати Схід і Захід як з погляду політичного, так і культурного. Виконуючи це завдання, Олександер уникав найменшого насильства. В основ­ ному він залишив державний устрій, що існував в П ерсії до цього. М іж іншим, він залишив поділ держави на сатранії. Але заразом пін в цю азійську систему вніс дещо нове, європейське. Це було місцеве самоврядування, щ о вносило в державне життя елемент демократизму і обмежувало владу сатранів, що до цього мала деспотичний характер. Так само тактовно поводився він і з місцевим населенням. Б а ­ гато персів, щ о раніш посідали високі посади при Дарії, Олексан­ дер залишив на попередніх посадах. Декого з них він наблизив до себе, і вони стали його вірними прибічниками. Взагалі Олексан­ дер відзначався великим довір’ям до людей. Але це не була легко­ важність. Він вірив людям доти, поки вони цього заслуговували. Коли ж вони не виправдували довір’я, Олександер різко змінював своє ставлення до них. Разом з тим Олександер прагнув до поєднання культур Заходу і Сходу. Зокрема в своєму особистому побуті, як монарха великої держави, він почав уводити деякі звичаї перських царів. Як символ цього, він організував «Колективне весілля» 92 своїх найближчих прибічників-греків з такою ж кількістю дівчат з кращих перських родин. Весілля відбулося з великою врочис­ тістю й справді наблизило до греків велику кількість впливових персів. Але така, суттю мудра, політика Олександра викликала в де­ кого з греків незадоволення. Серед незадоволеїшх були й вірні

друзі Олександра, щ о були всім єством віддані йому й під ч ас по­ ходів не р а з ризикували своїм життям. Стосунки м іж ними і Олександром напружувались. До цього ще треба додати, щ о в умовах східньої розк ош і Олександер почав відступати від своєї майже аскетичної стриманности. В таких ум овах він допустився вчинку, щ о важким каменем впав на його сумління. Під час вечері, коли було випито чимало вина, він гостро посварився з своїм старим другом Клітом, братом своєї няньки, щ о не р а з урятував йому життя, і в запалі гніву вбив його. Це так важ к о вплинуло на нього, щ о він два дні не виходив до людви, оплакуючи вбитого ним друга. Взагалі звичаї пишного життя східніх можновладців негативно відбилися на Олександрі. Щ о ­ правда, він не став східнім деспотом, але відійшов від тієї шля­ хетної стриманости і скромности, щ о була йому властива до того. П ісля смерти Олександра його величезна імперія, щ о об’єдну­ вала всі середньоморські країни, була розподілена н а окремі дер­ ж ави, на чолі яких стали найближчі прибічники Олександра. Але цим не були знищені великі досягнення його завоювань і мудрої політики. Ідея культурної єдности Сходу і Заходу, якій Олександер присвятив все своє життя залишилась ж и вою і р о з ­ вивалась далі. Ось щ о пише п ро ці культурні досягнення Уіллер. «Людина, як мірило всесвіту, як генератор ж и в ої енергії, як первісне джерело громадської влади, вперше виявила себе в Греції. Греція виробила поняття про красу, з я к ої виросли п л я с т и ч і н і мистецтва; Греція виробила поняття про свобому, з я к ої виросла демократична дер­ жава... Він (Олександер), як вихор, розн іс насіння, щ о достигло в Греції, по цілому світові». Справу об’єднання Сходу і Заходу не лише з культурного, а й політичного погляду, довершив Рим, об’єднавши під своєю владою всі країни, щ о входили до складу імперії Олександра до його смерти. Але Рим не тільки підкорив їх своїй владі — він п ро­ довжував його мудру політику і в галузі культури. Ц е дало великі наслідки. Органічно з’єднуються досягнення духової культури Сходу і Заходу, створюється такі центри науки і ф іл о со ф ії, як Олександрія, Антіохія, започатковується славетна олександрійська бібліотека, в якій було зібрано величезну кількість манускриптів. Але найяскравішим виявом об’єднання культур Сходу і Заходу була ф іл о с о ф ія неоплатоників, щ о зародилась в Олександрії і ма­ ла таких видатних представників, як Ф іл он і Плотін. У ній ми ба­ чимо об’єднання східнього мистецизму з глибиною, стрункістю і систематичністю грецької ф іл ософ іч н ої думки. В сі ці досягнення в галузі політики і культури стали ґрунтом для поширення християнства. Апостоли могли вільно переходити з країн и в країн у і на величезних просторах Римської імперії ш и­ рити віру Христову. А коли настав час зформувати християнські догмати і розбудувати християнську теологію, тут у великій при­ годі стали ф іл ософ іч н і школи, щ о існували тоді на теренах Римсь­ к ої імперії, а особливо ш кола Олександрійська. Аналізуючи твори таких отців і вчителів Церкви, я к Юстип Ф іл ософ , Климент Олек­ сандрійський, Ориґен, ми знаходимо в них, багато спільного з вченням неоплатоників, особливо щодо формулювання релігійних ідей.

54

*

Особа Олександра Македонського має в собі багато повчального для наш ої молоді. Н а прикладі його можна бачити, яку велику силу в формуванні людської особистости мас виховання і самови­ ховання. Від природи Олександер одержав багато дарів. Але р а ­ зом з ними він одержав від своїх батьків і багато негативного. Шляхом виховання і впертої праці над самим собою, в Олександ­ ра розвинулися позитивні риси характеру і були стримані риси негативні. Своїми позитивними рисами, — високою ідейністю і принциповістю, величчю духа і відсутністю дріб’язкових амбіцій, мужністю, рішучістю, високою гуманністю, глибокою релігійністю, здібністю до щ ирої дружби, стриманістю і вмінням володати со­ бою —• Олександер мусить стати зразком для наш ої молоді*). Разом з тим Олександер мусить бути зразком і для наших полі­ тичних діячів. Політика і дипльоматія за останні часи стали сино­ німами хитрощів, ошуканства, інтриґ. Така політика і дипльома­ тія нічого доброго і тривалого не дає. Успіхи її позірні і коротко­ термінові, бо на брехні довго їздити не можна. Переконливим до­ казом цього м оже бути політика СССР. Вона якийсь час мала ус­ піх, та й то лише назовні. Наслідки її були і є шкідливими не ли­ ше для чужинців, а й для народів СССР. Та й ці успіхи, коли під ними розуміти зріст мілітарної могутности большевиків і поши­ рення їхнього впливу в світі, — лише короткотермінові. Світ уж е почав розуміти брехливість Москви і перестав їй вірити. Отже і наші політики мусять бути пройняті високою ідеєю і служити їй чесно й віддано, віддаючи їй усі свої сили і відкидаючи на бік особисті інтереси і амбіції.

ГРИ ГО РІЙ В А Щ Е Н К О

Уява та її роля в житті людини (Закінчення) Виховання завжди з’єднується з самовихованням, а те й інше своєю чергою має спиратися на природній розвиток людини. Так само, як не можна у сліпого від народження розвинути шляхом виховання зір, так не можна було б розвивати у людин будь-яку психічну здібність, коли б вона не була закладена в її природі. Все це повною мірою стосується і до виховання творчої уяви. Щ об виховувати її з певним успіхом, треба наперед знати, як вона *)

Повчальним для наш ої молоді мусить бути і сумний випадок

з убивством Кліта. Він свідчить про те, щ о праця людини над со­

бою не мусить ніколи припинятися, від молодих років до глибокої старости. Особливо це стосується людей, що мають з природи палку, вибухову вдачу. Разом з тим цей випадок свідчить, яку велику шкоду для людини має в собі алькоголь. Тому гаслом на­ ш ої молоді мусить бути абсолю тна тверезість.

55

розвивається у людини в р ізн і періоди її життя. Р іб о в своїй ці­ кавій і грунтовній праці «Творча уява» накреслює схему розвитку уяви, ставлячи його в зв’язок з розвитком мислення. В ранньому дитинстві уява розвивається повільно, але попереджує розвиток ми­ слення. Потім уява починає розвиватись все швидше й швидше. В переходовий або т. зв. критичний період уява і мислення д ося­ гають приблизно однакового розвитку. З цього моменту розвиток творчої уяви у різних людей іде по-різному. У одних саме у тих, кого опановує «проза» життя, уява починає слабнути і не відограє великої ролі в житті, у других, у натур творчих, уява діє спільно з мисленням і в своєму розвитку спирається на нього. Схема, н а­ креслена Рібо, фактично відповідає дійсності, щ о залежить від умов сучасного соціяльно-економічного життя. Зокрем а маю тут на увазі занепад ролі творчої уяви в житті доросл ої людини, коли багатьох опановує «проза життя» і зниження інтересів та прагнень до чогось вищого. Щ одо перш их двох періодів розвитку дитини, то схема Рібо залишається в силі незалежно від соціяльно-економічних умов життя людини. Відповідно до цієї схеми ми й р о з ­ глянемо питання про виховання творчої уяви у дітей. В а ж к о щ ось говорити про творчу уяву дитини 2-3 років. Більше підстав ми маємо говорити про таку уяву у дітей дошкільного періоду. Основною ф орм ою діяльности чи поведінки дошкільника, як відомо, є гра. Але остання у дітей переддошкільного віку мас п ереваж но характер напівімпульсивних рухів. Діти спочатку бав­ ляться власними руками і ногами, засовують їх у рот. Разом з тим розпочинається бавлення згуками власного голосу, щ о має назву «гуління» і є підготовкою до мови. Далі йде примітивна гра з речами, коли дитина, стоячи в лкхліці, кидає їх на підлогу й прислухається до їхнього гуркоту при паданні. Складнішого х а ­ рактеру набуває гра в дошкільний період. В основі її лежить на­ слідування того, щ о дитина сприймає в навколішній дійсності. Але в ж е й тепер виявляється виборочне ставлення до оточення, про щ о писав відомий німецький психолог Грос. Н а його думку, в осн о­ ві гри лежить інстинкт. Дитина граючись несвідомо готується до життя і праці в дорослому віці. Тому гри дівчаток відрізняються від ігор хлопців. П ерш і люблять гратись ляльками, наслідуючи св оїх матерів. Хлопці більше граються у військові гри: стріляють з луків, пістолів, і т. п. Але в грах тих і других з великою інтен­ сивністю діє уява. Так, напр., дівчинка, граючись з лялькою, як своєю дитиною, цілком входить в ролю матері і ставиться до ляль­ ки, як до ж и вої істоти. Вона розмовляє з лялькою, годує її, кладе її спати і вкриває ковдрою, робить їй одгану за нечемну поведін­ ку і навіть карає її. Н е м ож на сказати, щ о в такій грі зовсім були відсутні моменти творчости. Але вони посідають в ній порівняно незначне місце. Значно з більшою чіткістю виступає творча уява в т. зв. кон­ структивних іграх дітей дошкільного віку. В них т ак ож є момен­ ти наслідування дорослим, коли діти комбінують речі навколішньої дійсности і творять щ ось нове. Так, напр., в о н и , втикаючи в землю гілочки, «саджають сад», із землі і камінчиків роблять «греблю», з паперу або дощок роблять човники з вітрилами або без них. Діти дошкільного віку д уж е люблять слухати казки. Тут т акож виступає уява, але переваж но в пасивній ф орм і. Я к і в грі, 56

тут діяльність уяви сполучається з інтенсивними почуттями, щ о

іноді набувають складного характеру. Особливо це буває помітно ри слуханні дітьми страшних фантастичних казок. Слухаючи діти іноді навіть тремтять від страху. Але вони ріш уче п ро­ стують, коли дорослий в таких випадках припиняє оповідання. Я к бачимо, фантазія в житті дошкільників відограє значну роліД. Тому на виховання її треба звернути велику увагу. Н а це дехтл може зауважити, що ф ан тазія дошкільників може розвива­ тись цілком природнім шляхом без втручання з боку дорослих. Правда, рахуватися з природою безперечно треба, але покладати­ ся виключно на неї також не можна. І це тим більше, щ о на ф о р ­ мування людської особистости великий вплив має оточення, щ о може! бути й позитивним, а часто буває дуже негативним. Числен­ ні фа^ти вказують на те, щ о іноді дитяча фантазія м оже набути негативних, а іноді навіть і шкідливих форм . Для прикладу м ож ­ на навести декілька випадків. Так, в м. Ромен на Полтавщині під час першої світової війни, діти, граючись у шпигунів, повісили свого товариша. Недавно в Б ав ар ії хлопець років 14 повісив хлоп­ чика років 8 . Подібні випадки за останній час траплялись в ЗДА. Щоправда, це все робили діти молодшого шкільного віку або під­ літки. але хворобливе спрямування фан тазії почало вироблятись у них ще в дошкільному періоді. Крім того, фантазія у дітей мо­ же набути одноманітних форм , що не буде сприяти розвитку творчих сил людини. Тому, виховуючи уяву у дітей дошкільного періоду, слід керу­ ватись такими засадами: Треба спрямовувати фантазію дітей в бік людяности і високої моралі і навпаки, відвертати її від всього жорстокого, нелюдсь­ кого. Напр., хлопці на еміґрації в останній час майже виключно граються у ковбоїв, бігають один за одним з пістолями і безпе­ рестанно «стріляють. Іноді така гра перетворюється в справжню бійку. Нічого, крім шкоди, в таких грах нема. Ф ан т азія дітей спрямовується в бік убивства, і вони робляться грубими, різкими в поводженні не тільки м іж собою, а навіть з дорослими. Крім того, в наслідок такої одноманітної гри, щ о тягнеться не годинами, навіть не днями, а місяцями, фантазія дітей дуже збіднюється. Тому з таким напрямком ф ан тазії треба боротись. Для цього треба не давати дітям малюнків ковбойського змісту, не водити їх в кіно на ковбойські фільми. Замість цього слід зацікавлювати на­ ших дітей нашими традиційними іграми, в яких багато фан тазії і різномаштности. Крім того, треба підтримувати у дітей нахил де конструктивних, або будівничих ігор, до будування хаток, вся­ ких споруд і т. ін. Для розвитку у дітей конструктивних здібно­ стей більш доцільно купувати для них не готові іграшки, навіть не готові машини, а частини їх, з яких дитина сама складає ма­ шини. Н а підставі власних спостережень можу ствердити, щ о діти роблять це з великою охотою, при чому у них виробляються здіб­ ності до технічного комбінувння. Як зазначено вище, всі форм и ф ан т азії спираються на сприймання дійсних речей і явищ, інакш е кажучи, на досвіді. Тому ще в дошкільний період слід звернути увагу на збагачення дитячого досвіду. Цьому, між іншим, сприя­ ють прогулянки з дітьми в природу, спостереження над життям тварин, розглядання відповідних малюнків. Крім того, ф ан тазія 57

виховується і розвивається через -слово. Тому доцільно розп ов і­ дати дітям казки і доступні їхньому розумінню короткі оповідан­ ня. Але потрібен вибір казок для дітей. П ерш за все треба уника­ ти казок занадто страш них за своїм змістом. Вони викликають у дітей т яж кі переживання і можуть шкідливо впливати на їх нервову систему. Іноді під впливом таких к азок діти погано сплягь, починають боятися темряви, їм сняться страш ні сни і т. п. Все це шкідливо відбивається на фізичном у і психічному стані дітей Слід т ак ож уникати казок, ж орстоки х за своїм змістом. / Деякі з поданих вище порад можуть викликати заперечення. Особливо — поради щодо гри в ковбоїв і війну. Дехто може' зау ­ важити, щ о н аш а молодь мусить готуватись до збройного аудару з ворогом, а тому гру у війну і ковбоїв слід не стримувати, а під­ тримувати. На це ми можемо відповісти так. Н а війні в перш у чергу потрібна хоробрість. Але вона рідко сполучується ,з ж о р ­ стокістю. Навпаки, ж орст окі люди часто бувають боягузами. Щ о ж до хоробрости, то вона спирається в перш у чергу на принципо­ вість, свідомість особистої і національної тідности і н а любові до Батьківщини. Крім того, техніка сучасн ої війни надзвичайно склад­ на. В он а вимагає від вояка вміння володіти складними машинами, орієнтуватися в місцевості і т. п. Нічого цього одноманітне «пух­ кання» з дитячих пістолетів не дасть. Тому такі гри мусять мати місце в ж е в старш ому віці і застосовуватись напр. в пластунських організац іях, при чому ними неодмінно мусить керувати доросла людина, знайома з сучасною військовою технікою. Виникає питання: де кращ е виховувати дітей дошкільного віку, в родині, чи в дитячому садку. Н е м ож е бути сумніву в тому, щ о н іяка інш а ж ін к а не замінить дитині рідної матері. Але слід в зя­ ти до уваги складні умови сучасного життя. В багатьох випадках праця самого чоловіка не м ож е забезпечити повністю матеріаль­ них потреб родини: отже, для заробітку мусить працювати і ж ін ­ ка. К рім того, не в сяк а мати має достатню освіту і знання, щ об з успіхом виховувати св оїх дітей. Тому в багатьох випадках, особ ­ ливо на скитальщині, кращ е посилати малих дітей в дитячий с а ­ дочок, н іж залишати їх дома без належного догляду і виховання. Але, щ об виховання в дитячому садку давало б аж ан і наслідки, для цього, в перш у чергу потрібно, щ об виховательки-дошкільниці стояли на належному педаґоґічному рівні. Зокрем а вони мусять чітко уявляти собі завдання, щ о їх ста­ вить виховання молоді, добре розуміти психологію дитини дошкільното віку, е о л о д і т и технікою виховання і любити дітей га свою працю. Крім того, потрібна ще одна риса, щ о її м ож на н а­ звати здібністю перевтілюватись в деяких моментах в дитину. Особливо ця ри са потрібна виховательці при керівництві дитячою грою. Граючись з дітьми, вихователька сам а мусить щ и ро зах оп ­ люватись грою, а не бути холодною командиршою, щ о тільки н а­ казує дітям, а сама холодно, «без душі» виконує ті чи інш і дії. Т ака участь виховательки тільки розхол од ж ує дітей і не ви­ кликає у них ні відповідних емоцій, ні дії ф ан т азії. Навпаки, к о ­ ли сама вихователька щ иро захоплюється грою, діти: цілком від­ даються грі, переживають радість, у них інтенсивно діє ф ан тазія. Прикладом для наш их садівничок мусить бути великий педагогдошкільник Фребель. П ро нього розповідають, щ о він, не зваж а58

гочи на свої солідні роки, граючись з дітьми, цілком входив у процес гри: співав, стрибав, взагалі поводив себе, як дитина. З р о ­ зуміло, щ о при всьому цьому садівничка не мусить забувати, щ о вона є вихователька, і тому мусить поєднувати щире захоплення грою з умінням високо тримати свій авторитет. Крім того, садів­ ничка мусить знати багато ігор і стежити за тим, щ об гра дітей не була одноманітною. Дуже б аж ан о навіть, щоб садівничка во­ лоділа в галузі ігор винахідливістю, щ о своєю чергою розвивала б у дітей творчу фантазію. Н е слід також в процесі гри насилувати волю дітей, нав’язувати якусь гру. Б о тоді остання губить свій сенс, і перетворюється у холодне виконання наказу садівнички. Треба дбати про те, щоб діти грались з охотою і, коли садівничка помічає, щ о діти вияв­ ляють утому, чи хоч найменшу нудоту, гру треба припинити, за­ мінювати її чимсь іншим, або давати дітям спочинок. Малої того, доцільно підтримувати дітячу ініціативу у виборі ігор, а іноді на­ віть у винаході їх. Це безперечно буде розвивати творчі здібно­ сті дітей. Дитячі садки мають більше можливости, н іж родина, забезпечи­ ти дітей всякими приладдями для конструктивних ігор, і ці м ож ­ ливості треба якнайширше використати з метою розвитку у дітей творчих здібностей в галузі конструювання. Я к зазначено вище, для розвитку ф ан тазії у дітей дошкільного віку велике значення мають казки і оповідання. Тому в практиці дошкільного вихован­ ня їх слід ш ироко використовувати. Зрозуміло, щ о казка має той чи інший вплив на дітей-слухачів не тільки в залежності від змісту, а т акож від способу оповідання. Тому садівнички мусять працювати над удосконаленням техніки розповіді. Багато цінних вказівок в цій галузі м оже дати їм книж ка американського педаґоґа П атриджа «Щ о і як розповідати дітям». В шкільний період розвиток ф ан т азії у дітей поступово набуває інш их ф о р м порівняно з періодом дошкільним. Приблизно в 7-8 років дитина ізж и ває властивий дошкільнному вікові егоцентризм і вступає в період, коли в неї починають переважати т. зв. об’єк­ тивні інтереси. В зв’язку з цим, у неї починає посилюватися ло­ гічне мислення. Вон а відходить від властивого дошкільникові ан і­ мізму і починає вірніш е розуміти реальні причинові зв ’язки м іж речами і явищами. Все це обмежує ролю ф ан т азії в житті людини. Утворюється деяка рівновага м іж фантазією і логічним мислен­ ням, про щ о писав ще Рібо, про якого ми згадували вище. Але це не означає, щ о в шкільний період зовсім припиняється розвиток фантазії, а тим більше не означає, щ о ф ан тазія в цей період не має значення в розвитку дитини. П ерш за все ф ан тазія потрібна в процесі навчання. Воно не мо­ ж е бути побудованим виключно на засадах наочности. Та й сама наочність вимагає підтримки з боку фантазії. Для прикладу візь­ мем таку конкретну за своїм змістом дисципліну, я к ґеоґрафія. В он а знайомить учнів з країнами, яких вони не бачили і я к і ма­ ють зовсім відмінну природу порівняно з країною, щ о в ній ж и ­ вуть діти. Щ об допомогти учням зрозуміти зміст своєї розповіді про ч у ж і країни, учитель ілюструє її малюнками. Але для того, щ об у дітей, щ о слухають розповідь учителя ґеоґрафії, виник су­ цільний образ ч у ж ої країни, потрібна, крім того, діяльність ф а н ­ 59

тазії. Щ е більше вона потрібна на годинах історії. В історичних малюнках м ожна подати лише окрем і моменти з минулого і то не в динамічній, а статичній ф орм і, не в рухові, а в застиглості. Щ об уявити собі на підставі розповіді учителя, або на підставі читання підручника з історії хід і розвиток історичних подій, тре­ ба, щоб працювало не тільки логічне мислення, а т ак ож і уява. Навіть у математиці потрібна уява. Щ об розв ’язати якесь аритметичне або геометричне завдання, треба більш-менш конкретно уявити умови завдання і наслідки його розв ’язання. Тому в п ро­ цесі шкільного навчання треба дбати не тільки про розвиток ло­ гічного мислення і збагачення пам’яти знанням, а і п ро розвиток уяви. Для цього потрібно дбати про те, щоб навчання не мало виключно вербального характеру, щоб воно, збагачуючи мову учнів, разом з тим збагачувало їх і знаннями конкретних речей і фактів; щоб словам що їх вживають учні, відповідали і певні конкретні уявлення. Не обмежуючись різними форм ам и т. зв. пасивної ілюстрації, слід з метою розвитку в учнів творчих здібностей застосувати т. зв. активну ілюстрацію, методика як ої докладно розроблена відомим німецьким педаґоґом Лаєм. Зокрема, учні мусять свої знання, здобуті в процесі навчання, ілюструвати власними малюн­ ками, кресленням, ліпкою, моделями, виготованими із картону, дерева або металю. Крім того, треба більше уваги звернути на учнівські писані виклади, дбаючи про те, щоб учні не тільки пи­ сали грамотно і логічно, а й про те, щ об писані виклади розвивали у них творчу фантазію . Для цього потрібний відповідний добір тем і керівництво з боку вчителя, щ о ураховує ролю викладів у розвитку творчих здібностей учнів. Доцільно на годинах таких дисциплін, як географ ія і історія, застосувати методу т. зв. творчих оповідань. Прикладом їх мо­ жуть бути уявні мандрівки. Приміром, після закінчення розділу географ ії А ф ри к и учитель дає учням завдання виготувати оп ові­ дання п ро уявну мандрівку по південній А ф ри ц і. Н а наступній лекції учитель викликає учня до географічної магій, і той має в живій ф ор м і розповідати про свою уявну п одорож : про природу А ф ри ки , про міста, в яких він ніби то побував, про мешканців А ф ри ки , про їх заняття і т. д. Нареш ті, слід звернути велику увагу на самостійне читання у ч ­ нів. Я к і весь процес шкільного навчання, воно вимагає .ретель­ ного керівництва з боку вчителя. Зокрем а потрібен добір відпо­ відної літератури, щ о своїм змістом і ф орм ою розвивала б у дітей к ращ і здібності, а крім того, слід перевіряти, як діти засвоюють прочитане. З цією метою від часу до чаоу слід організувати при бібліотеках або в клясі спеціяльні зібрання, під час яких учні передають зміст прочитаних ними книжок. Т акі зібрання не тіль­ ки будуть стимулювати більш ретельне ставлення до читання, не тільки сприятимуть зміцненню і уточненню здобутих в процесі читання знань, а разом з тим розвиватимуть у них і творчі здіб­ ності, зокрем а творчу фантазію . В розвиткові творчих здібностей, як молодшого так і старш ого віку можуть відіграти велику роіло організації молоді. Пласт і Ю .С У М . Особливо це треба сказати про літні табори молоді. Тут є великі можливості для розвитку у дітей спостережливости, 60

ініціативи, винахідництва. Розвитку творчої ф ан т азії у пластупів і юних сумівців великою мірою можуть сприяти онювідання при ватрі. Фактично, це ті ж самі творчі оповідання, про які ми пи­ сали вище, але вплив їх на розвиток творчих здібностей у дітей може бути більший, зваж аю чи на обставини, в яких оповідання відбувається. В літніх таборах молоді слід також ш ироко засто­ сувати гри і між ними такі, що мають характер попередньої вій­ ськової підготовки. Це, звичайно, не мусить бути безглуздне і од­ номанітне «пахкання» з пістолів, що тільки псує дітей, а вправи в орієнтації серед природи, у вислідженні «ворога», в організацій­ ній і дисциплінованій дії і т. ін. В старшому шкільному віці, як ми писали про це раніш , уява може набути характеру беззмістовного і розслаблюючого марення. В деяких випадках вона навіть може піти по лінії нездорової і дуже шкідливої сексуальности. Тому на виховання ф ан тазії в цей період треба звернути особливо велику увагу. Треба в першу чер­ гу спрямлювати сили дітей шляхом здорового розвитку і цим від­ тягати їх від шкідливих інтересів і мрій. Це в першу чергу творча праця з метою розвитку у дітей ви­ нахідництва. Велику ролю в цьому можуть відограти пришкільні майстерні при умові доброї організації їх. Завдання майстерні му­ сить полягати не тільки в тому, щоб діти засвоїли собі вміння володіти певними столярськими чи слюсарськими струментами, а і в тому, щоб розвивати у них конструктивні здібності. Мусять бути відведені спеціяльні години, коли діти, працюючи в май­ стерні, з своєї власної ініціятиви виробляють різн і машини, моделі автомобілів, літаків, всяких сільсько-господарських машин і т. ін. Так будуть підготовлятися майбутні інженери в різних галузях техніки, що так потрібно для України. Доцільно також організу­ вати досліди учнів над вирощуванням рослин на пришкільних дослідчих грядках. Так само, як і в попередньому періоді, в пе­ ріод підлітків треба велику увагу звернути на самостійне читання молоді. Треба всіма засобами боротись проти розкладницької еро­ тичної, а тим більше п орнографічної літератури. Так само треба вживати заходів, щоб підлітки не відвідували кіно, коли там ставляться фільми еротичного змісту, або фільми, в яких фіґурують ковбої і гангстери. П ро те, який згубний вплив вони ма­ ють на дітей, про це свідчить швидке зростання злочинности се­ ред молоді Америки і Европи. Навпаки, треба давати підліткам літературу, шо розвиває їхню фантазію в бік геройства, жертвенної служби народові, винахід­ ництво, шукання нових шляхів в галузі творчости. З цього по­ гляду корисні для молоді такі твори, як романи Ж юль Верна, В ік ­ тора Гюґо, мандрівка Свен Гедіна, деякі оповідання Кащенка, Чайківського, та деякі оповідання Федора Дудки і Степового. В юнацький період молода людина стоїть напередодні самостій­ ного життя і в більшості випадків свідомо готується до нього. Зокрема в цей період відбувається вибір п роф есії (ф ахов і школи). Крім того, юнацтво — це період, коли буйно розвиваються творчі сили людини, в цей період майбутні поети починають писати в ір­ ші, майбутні письменники — писати оповідання, майбутні ф іл о ­ с о ф и починають серйозно задумуватись над складними ф іл осо­ фічними проблемами. А головне те, щ о саме тепер багато моло­ ві

дих людей складають пляни своєї майбутньої діяльности. В о с ­ танніх безперечно велику ролю має творча фантазія. Н апрям ок її і рівень розвитку великою мірою залежить від умов виховання в попередні періоди життя. Але це не означає, щ о розвиток її тепер зовсім припиняється. Навіть у обдарованих юнаків вона тепер буйно розвивається, міцно пов’язуючись з плянуванням майбутньої діяльности. При цьому в розвитку її, як і інших ду­ хових сил, основну ролю має праця над собою, себто самовихован­ ня. Але це не виключає керівництва з боку педагогів. Тільки це керівництво має інший характер, н іж в попередні періоди життя людини. Вон о зводиться до тактовних порад, стимулювання ініціятиви ю нака і створення таких умовин, при яких творчі сили юнака могли б якнайкраще розвиватися. Для цього педагог по­ винен насамперед добре знати індивідуальні властивості кожного юнака, щ о ним він керує. Багато талантів марно гинули п ереваж ­ но через шабльоновий підхід до юнаків з боку педагогів. Цього, звичайно, не повинно бути. Для розвитку творчих сил взагалі і творчої ф ан т азії зокрема у всі періоди життя велику ролю має самостійна праця. Але особ­ ливо велике значення вона має в юнацький період. Зміст цієї п ра­ ці може бути різноманітний. Це — реферати на різн і теми, скла­ дання проектів, п раия в лябораторіях і кабінетах, участь в геоло­ гічних розкопках, праця в арх ів ах і музеях, досліди в галузі ви­ рощ ування рослин і т ін. Педагоги, що керують цією працею юнаків, мусять дотримува­ тись таких засад.

1. Треба стимулювати самостійність і ініціятиву ю наків в н а ­ прямку, корисному для них і для суспільства.

2. В доборі тем для самостійної праці слід керуватися індивіду­ альними властивостями юнаків. Дуже добре, коли сам ю нак ви­ бирає тему для самостійної праці і радиться з приводу її з керів­ ником.

3. Вживати тактовних заходів проти вузького практицизму і оби­ вательського матеріялізму, щ о дуже властивий сучасному суспіль­ ству. Навпаки, треба сприяти розвитку високої ідейности, щ о стає основою творчих шукань.

4. Сприяти виробленню у юнацтва широкого світогляду. Це буде своєю чергою сприяти ш ирокому розм аху його творчих сил н а­ віть тоді, коли він вибере для себе якусь вузьку апеціяльність.

Р. Т Е О Д О РО В И Ч

П р и п л и в и моря В ж е від найдавніших часів, відколи люди заселювали побереж­ ж я морів та океанів, їх уява була постійно побуджувана припли­ вом і відпливом моря. Для давніх народів море, щ о обливало їх ­ ні континенти, видавалось безмежним і таким, щ о десь ген у да­ лині стикається прямо з небом. Вони вірили, щ о море було осід ­ ком богів і демонів. Вавилонці, греки, індійці та інш і народи були 62

переконані, щ о все життя походить від води. Тому-то бога моря вважали вони за того, хто може дати життя, але може й забрати його. Це повір’я відроджується тепер у наслідок наукових дослідів, які вказують йа те, щ о мільйони років тому життя постало у воді. Хемічний склад протоплязми і навіть наш ої крови відповідає майже вповні хемічному складові морської води. У збереж ж я островів та континентів стало формуються та змі­ нюються залежно від припливів моря. Н аш клімат, а вслід за тим — наш тваринний і рослинний світ, рівно ж залежать від рухів морської води. Все життя є кероване законами, які диктує на уз­ береж ж ях невтомне море. І коли сьогодні задумуємось над тим, які саме ці закони, то сьогоднішній стан науки морезнавства чи океанства може нам дещо допомогти в найденні відповіді. Дуже цікаві погляди і взагалі перегляд цих проблем, подає нам американка Р. Карсон у своїй книжці «Таємниці моря». Н а пи­ тання, як постали моря і їхні припливи, авторка відповідає: «При­ пливи й відпливи моря існували на землі довго, заки постали океани». Перед менш-більш двома з половиною мільярдами років наша земля, що попереду відділилась від сонця і своїм виглядом нага­ дувала вогнисту ґазову кулю, кружляла крізь темні всесвіти. В о­ на охолоджувалась повільно, доки ґаз перемінився на плинну субстанцію. Доки ця плинна маса цілковито вистигла й переміни­ лась на камінь, по її поверхні перекочувались величезні хвилі цієї маси, викликані притяганням сонця. Ті вчені, які твердять, щ о місяць походить від нашої соняшної системи, кажуть, щ о ці велетенські хвилі плинної земної маси щ оразу зростали. Разом зі зростанням сили притягання сонця, зростали рівно ж дриґання землі. Місяць є небесним тілом, яке найменш віддалене від землі. Його поверхня астрономам вже добре знана. Не зважаючи на це, вчені ще й досьогодні не однозгідні щодо його постання. Є декілька теорій щодо його постання. Згідно з однією теорією, земля своєю силою притягання притягнула його із всесвіту. Н а думку другої теорії, він постав подібно, як і супутники інших плянет нашої со­ няшної системи. З а третьою теорією, він є твором землі, яка по­ родила його й викинула у всесвіт. Цю третю думку заступає славетний астроном проф. Гамов. Він каж е ось що: «Місяць народився два мільярди років тому, коли земля була ще в плинному стані. Земля, яка в тому часі була ще напівплинним тілом, у наслідок ротації навкруги своєї осі і в наслідок соняшного притягання, набрала форм и яйця. Цей процес в астрономії носить назву «ери припливів та відпливів плинної земної маси». З часом — а час цей був предовгий — з наш ої майже кулистої плянети на одному місці її поверхні виросло довге рам ’я, яке сво­ єю форм ою нагадувало сиґару. В наслідок своєї ваги та ротації, рам’я це відірвалось від землі. З цієї ще напівплинної маси постав супутник наш ої землі — місяць. Яму, яку місяць залишив по собі на поверхні землі пізніше виповнив Тихий Океан. В ж е перед проф. Гамов німецький астроном Квірінґ дійшов до подібного висновку. Він сказав, щ о в дуже давніх часах, перед 63

мільярдами років, велетенський метеорит ударив у поверхню зем­ лі і відкинув з неї частину напівплинної матерії у всесвіт. З цієї матерії, мовляв, постав місяць. Гамов опрацював свою теорію дуже точно й детально. Він к а ­ же, щ о коли наш місяць відривався від землі, земля була в ж е не плинної, але напівплинною масою, бо інакш е постала в наслідок цього яма була б залита плинними масами довколишніх районів. Зовніш ню кору землі складає ґраніт. Під нею лежить верства базальту, чия товщина досить значна. Місяць, відриваючись від землі, мусів забрати з собою значну кількість Граніту й базальту. Я к виявляється, всі континенти і всі морські дна, як рівно ж і дна океанів, вкриті гранітом, щ о спочиває на базальтовому підл ож ж і. Вийняток тут становить тільки Тихий Океан, на чийому дні бракує Граніту, а в базальтовому підлож ж і даються зав в аж и ­ ти великі вирви. Новопосталий супутник землі, відразу по відірванні від неї, під­ лягав фізичним законам, щ о визначили йому дорогу навкола неї. П ро дальший хід подій на нашій плянеті Р. К арсон пише таке: «Густі хмари оточували наш у розж арен у землю, а зіткнувшись з її поверхнею, замінювались у пару. Ц я покрива з хм ар мусіла бу­ ти така густа, що ні один соняшний промінь не був у силі її по­ бороти. Доперва коли земля достатньо вистигла, почали падати дощі. Ніколи більше не падали такі маси води на землю, як у ті часи. І це тривало десятки, сотні, а то й тисячі років. Води почали заповнювати ниж че розташ овані терени, утворюючи при тому мо­ р я і океани. Вода в цих п рам орях і праокеанах, правдоподібно, була майже не солона. Доперва з часом, води, які спливали з кон­ тинентів, наносили з собою змиті мінеральні складники. Т ак по­ чався безперервний процес устаткування моїрів і океанів мінера­ лами з континентів, процес, щ о триває посьогодні і триватиме далі». Н а к ож н у краплину води тих новопосталих водних збірників почали діяти притягальні сили сонця, місяця, ба навіть більш від­ далених космічних тіл. Але тому, що у всесвіті близькість відіграє більшу ролю, н іж маса, основний вплив на океани має місяць. І так, як у місячному циклі змінюються його ф ази , так у такому самому циклічному порядку чергуються припливи й відпливи. Два рази на місяць, перший р а з у час повні, а в другий — за нового місяця, коли земля, місяць і сонце перебувають на одній прямій лінії, а сили притягання сонця й місяця співдіють, на зем­ лі постає найсильніший приплив морів і океанів. Коли сонце, місяць і земля перебувають у трикутнику — сили притягання перших двох до певної міри слабшають. В тому часі, коли місяць с в четвірці, припливи моря є мінімальні. Але ціла ця проблема є надто скомплікована, щоб її м ож на було пояснити в кількох словах. Я к можна, напр., пояснити, що всі ці явищ а в різних м орях мають різний вплив? в деяких затоках бувають під час припливу хвилі висотою до 10-15 метрів. А в ж е на місцях віддалених на кілька кільометрів вони в той самий час не є вищі за 30 сентиметрів! Н а Німецькому морі, напр., припливи й відпливи повторюються циклічно два рази на добу, а на інших у зб ереж ж ях вони відбу­ ваються за той самий час лише один раз. М одерна наука пояснює це тим, щ о хоча сили, які спричинюють 64

приплив і відплив моря, є космічного походження, так щ о їх дже­ рела лежать поза землею і діють рівномірно на цілу земну кулю, — все ж таки й місцеві обставини мають великий вплив на ці явища. Коли уявимо собі великий збірник з водою, в якому порушатимемо її поверхню, — то ру х води дасться запримітити легше на краях, н іж на середині водного дзеркала. Я к вже перевірено, басени морів і океанів мають різну глибину, форму, будову дна і т. і. Тому-то порушена в них вода викликає назовні різн і явища. І так, коли спостерігаємо приплив чи від­ плив моря на узбереж ж і острова, що лежить у центрі такого мор­ ського басену, то висота хвиль, аналогічно до збірника з водою, буде дуже незначною. Коли ж наші спостереження робимо на краях такого басену, то хвилі води будуть великі. Коли сьогодні дивимось на приплив і відплив моря, усвідомлю­ ючи собі факт, щ о стоїмо віч-на-віч з могутнім явищем природи, мусимо пам’ятати про те, щ о їхня теперішня могутність, в порів­ нянні з тією, яка мала місце мільйони років тому, майже нічого вже не становить. Далі, на основі наукових дослідів знаємо, щ о за деякий час вони зовсім заникнуть. Подивімось далі, що на цю тему пише Карсон: «В той час, коли земля була ще молодою, припливи й відпливи мусіли мати веле­ тенські розміри. Тому, щ о місяць постав у той спосіб, щ о Частина земної поверхні відірвалась від землі, він мусів певний час к р у ж ­ ляти навколо неї в дуже незначній віддалі. Його віддаль від зем­ лі постійно зростає. Почавши вже від дня його постання, а саме — від двох мільярдів років, коли місяць був іще досить близько, а дія його досить сильною, припливи й відпливи мусіли бути ве­ летенськими. Хвилі заливали два рази щодня великі простори узбереж континентів. Але впродовж мільйонів років місяць щ о­ разу більше віддалявся від землі, в наслідок відпихальної дії, яка поставала через тертя водних мас під час припливів і відпливів». Я краз цей рух води, щ о виявляється в припливі чи відпливі моря перекочується через басени морів чи океанів з їхніми гли­ бинами, мілинами, островами і пошарпаними узбережжями, мі­ стить у собі саме ту силу, яка помалу, проте послідовно зменшує його. Постаючи в наслідок припливу та відпливу, тертя водних мас сповільнює звороти землі. Н а початку своєї історії земля оберталась далеко швидше нав­ круги своєї осі. Правдоподібно, протягом чотирьох годин відбу­ вався один повний зворот. Ця швидкість так сильно досьогодні зменшилась, що тепер, як знаємо, на один повний зворот потрібно 24 години. Н а підставі математичних обчислень встановлено, щ о цей про­ цес сповільнювання триватиме так довго, доки на один повний зворот буде треба в 50 разів довшого часу, ніж сьогодні, а саме — 1200 годин. При цьому сили, які постають під час припливу й від­ пливу морів у наслідок тертя водних мас, виконуватимуть іще одну дію, а саме — відштовхування місяця все далі й далі, в по­ дібний спосіб, як вони відштовхнули його досьогодні. В свою чергу, місяць віддаляючись щ оразу далі від землі, ма­ тиме менший вплив на рухи водних мас в океанах і морях, при чому ці рухи послаблюватимуться. Далі, місяць потребуватиме щ оразу довшого часу на те, щоб обійти довкруги землі. День ста­ 65

не нарешті рівний місяцеві, місяць перестане порушатись навко­ ло землі, і тоді, в свою чергу, припиняться взагалі припливи та відпливи. П ро ті припливи й відпливі моря, щ о відбуваються щоденно, знають добре всі. Але крім цих, існують ще такі, щ о відбуваються в такому повільному ритмі, щ о для того, щоб їх завважити, не ви­ стачає й цілого людського життя. Щ об деякі з них взагалі заобсервувати, потрібно цілих століть. Доки їх ближче обговорити, му­ симо розглянути моря, як регулятори тепла нашого ґльобу. Якою мірою життя наше узалежнене від того, як далеко живемо під моря, — м ож е й не всі здаємо собі справу. Могутні струми води постійно перепливають океани, бувши гна­ ні космічними силами — сонцем і місяцем — сталими вітрами і ротацією землі в східньому напрямі. Тут іде мова про Ґольфштром, Гумбольштром, Лябрадорський струм, арктичні і екваторіяльні струми і т. і. Гнані т. зв. пассатами, щ о віють із південного та північного с х о ­ ду до екватора, ці струми розподілюкхгь тепло і холод на просто­ р а х у тисячі кільометрів. Вода має спроможність нагромаджувати велетенську кількість тепла в собі, а потім ступнево його відда­ вати. Тому-то й океани з їх водними масами треба розглядати, як велетенські резервуари соняш ної енергії, яку вода побирає під час теплих п ір року і віддас під час зимних. П оверхн я н аш ої землі нагрівається сонцем нерівномірно. Вода в тропічних смугах нагрівається сильніше, розш ирю ється і стає легшою. Несена вище згаданими морськими струмами на північ, вона остуджується і опадає вниз, витискаючи собою холод маси води в напрямі екватора. Випарувана по д орозі вода нагріває або охолодж ує повітряні маси, щ о лежать над нею. Вітри забирають це вологе, змішане з п арою повітря і несуть його ген далеко. Там знову ця вологість опадає на інш і моря й континенти у виді дощу. Вивчення цих водних струмів зайшло так далеко, щ о проекто­ вано змінити їх напрями, аби в цей спосіб утворити сприятливі­ ші кліматичні умовини. Одначе їх закинено тому, щ о вони були б занадто коштовні, а з другої сторони, могли б викликати багато неочікуваних і непередбачених наслідків. Я к 019 мірою яканебудь місцевість на земному ґльобі є залежна, під оглядом кліматичних умовин, від впливу моря, - ДЛЯ цього важить віддаль її від океану, а ще більше — від вітрів, щ о там віють як рів н ож і її рельєфу. Европа, напр., є вповні залеж на віл погоди на Атлянтійському Океані. Вітри без перешкод переносять до нас на суходіл океанічні випари, цілком відмінно від того, що діється на східньому узб ереж ж і П івнічної Америки, де вітри з а ­ бирають із континенту вологість і несуть її в сторону океану. Н а західне її узбереж ж я вітри з Тихого Океану приносять теплий подув. Такий вплив має море на клімат. Ми це завважуєм о і відчува­ ємо кож ного дня. Як, однак, стоїть справа з великими кліматич­ ними змінами, які мали місце впродовж цілої історії землі? Зміни ці мали чи не найвизначніший вплив на розвиток людства. Тут наведемо деякі факти, щ о підтвердять правдивість попереднього ствердження. В р о к а х м іж 800 і 1000 по Христі плили вікінґи з Скандина­ вії на Захід мимо Ісляндії. К раїну, яку вони під час тих подо66

жей відкрили, вони назвали Ґренляндією, що означає на їхній ові — «зелена країна». Кому сьогодні стало б на думку назвати вкриту вічними снігами і ледами країн у зеленою? Але, направді, в тих часах вона була зеленою — вкрита буйною рослиністю. Під ту пору вона була норвезькою кольоніею, в якій про­ цвітало хліборобство й скотарство. Але вже в 13 столітті зустрічаємо в хроніках перестороги про те, •о на північних морських шляхах з ’явились льоди, що утрудню­ ють і де-не-де внеможливлюють плавбу. Далі, в хроніках з 14 [століття читаємо, що північну частину Атлянтицького Океану вкриті льоди, і всі морські шляхи, щ о туди вели, були закинуті. Поселенці покинули Ґренландію, примушені до того льодами й х о­ лодом. Вітри, льоди і надзвичайні катастрофи посилювались і на’Сирали на вазі аж до середини 15 сторіччя. Дійшло а ж до того, що море між Швецією й Данією замерзло взимку повністю. ' Але з другої сторони, ці різк і кліматичні зміни принесли з со­ бою непроглядні багатства. Б езк раї лави оселедців наблизились до узбереж Швеції, даючи цим нечуваний прибуток і добробут де­ яким містам, що там лежали. Однак вже по 200 рок ах ці лави знов зникли. Вони вже не припливали до Балтицького моря, але залишились на Німецькому морі, що в свою чергу, приносить ко­ ристь Голляндії. Шведський океанограф Отто Петерсон, щ о помер у 1941 p., ви­ сунув теорію, яка до деякої міри пояснює ці різк і кліматичні змі­ ни, щ о повторюються циклічно у відступах кільканадцяти віків. Щ ороку реєстрували інструменти його океанографічної лабора­ торії, що міститься на скелистому узбереж ж і Балтицького моря, там, де воно вливається до океану, дивні рухи водних хвиль у глибинах моря. Вода, щ о вливається з Океану до Балтицького моря, не пливе його поверхнею, але спадас на певну глубину, на якій вона й порушається, не повертаючи ніколи на поверхню. Щоденно реєстру­ вали інструменти лябораторії Петерсона пульсуючі рухи цього глибинного струму океанічної води. Рухи ці були найінтерсивніші кож ної дванадцятої години кож н ої днини. С к оро вдалось йому встановити зв’язок між тими глибинними хвилями і припливом моря. Далі йому вдалося встановити, щ о ці глибинні хвилі зміню­ ють свою висоту й силу так само, як змінюються висота й сила припливів поверхневих ш арів води в залежності від дії сонця й місяця. Петерсон ствердив на основі астрономічних обчислень, що при­ пливи й відпливи моря мали найбільшу силу в останніх віках середньовіччя, саме тоді, коли непроглядні лави оселедців приплили до Балтицького моря, до узбереж Швеції. Сонце, місяць і зем­ ля перебували в тих часах у такій констеляції, щ о вони вплива­ ли на моря з найбільшою можливою силою. Така констеляція цих трьох небесних тіл повторюється тільки раз на 1800 років. Базуючись на тих спостереженнях і обчисленнях, Петерсон з формулював свою теорію, за якою циклічно, щ о 18 сторіч пов­ торюється вище згадана констеляція з її максимальним впливом на силу припливів та відпливів океанів і морів, а рівночасно — з величезним і вирішальним впливом на зміни клімату. Далі він підтверджував свою теорію, покликаючись на історичні записи й перекази, виходячи від 15 сторіччя, в якому приплив й 67

І

відплив були найсильніші, і за його обчисленнями приблизно в 6 сторіччі сила їх мусіла бути найменшою. Ті слабі припливи й від­ пливи в 6 сторіччі зумовлювали, в свою чергу, дуже лагідний клі­ мат. Підтвердження цього здогаду дає Ґренляндія, яка, згідно з історичними записками, в 10 столітті була зеленою, квітучою к р а ­ їною. Я к ж е стоїть справа з попереднім періодом льодів і холоду, який, згідно з вище сказаним, повинен був припадати на століття перед Христом? І справді, можливо було ствердити, щ о такий період існував. З тих часів маємо записки й перекази про те, щ о цілі н а­ роди з півночі пересувались на південь, змушені до того катастрофальними кліматичними умовинами. Коли ж насправді ця теорія правдива, то ми сьогодні живемо в часі, коли наш клімат злагіднюється. Це злагідження клімату повинно осягнути свого максимума приблизно в 2.300 році. Для підтвердження цього припущення можна навести багато доказів. Найлегше дається заобсервувати ці зміни в районах, де лежать вічні льоди, які щ оразу більше тануть та маліють. Р ів н ож у Ґренляндії з ’являються щ оразу нові роди птахів, як і дотепер ні­ коли туди не прилітали. Рівночасно інш і роди північних птахів перенеслися з Ґренляндії далі н а північ. У прибережних водах Ґренляндії з’явились риби, яких дотепер ніхто там не зустрічав. Т ак ож загальновідомим є, щ о льодовики в горах тануть і малі­ ють. Прикладом м ож е послужити велетенський льодовик на Аля­ сці, який протягом 12 років зменшився на 10,5 кільометрів. Р ів ­ н ож маліють льодовики на шпилях Альп, Гімаляїв та а ф р и к ан ­ ських вульканів. Води Атлянтицького Океану мають найбільший вплив на пів­ нічну Европу, Ґреляндію, Ісляндію і Шпіцберген, де найвираз­ ніш е впливають на зміни клімату. Дальшим потвердженням теорії Петерсона є найновіші досвіди й поміри, пороблені науковцями у водах океанів і морів. О кеан о­ граф іч н і поміри показали, щ о Ґольфштром, який пливе до пів­ нічних морів, щ оразу збільшує свій обсяг? Дотепер ми розглядали припливи й відпливи океанів і морів, як і відбуваються щоденно, та ті, щ о повторюються циклічно що кілька сот років. Але історія, — вж е не людей, але землі — опо­ відає нам про ще інші коливання, багато повільніші, чиї періоди вимірюється сотнями тисяч, а то і мільйонами років. Коливання ці проносили з собою раптові зміни природи. Де лежить їх при­ чина досьогодні нам невідомо. М ож е, всередині землі? М ож е, в безмежності всесвіту? Одначе море скрізь було тим чинником, який відогравав рішальну ролю в формуючом у процесі. П ом іж чотирма льодовиковими періодами, які пройшла наш а земля лежали періоди величезних повеней. Льоди топились, а басени океанів і морів наповнювались знов водою. Вони не тільки наповнювались, але і виливались поза свої береги, заливаючи при тому цілі континенти. Але не тільки танення льодовиків було причиною цих катастроф. Тут грали ролю ще й інш і фактори, як, прміром, те, щ о к ора н аш ої землі є рухома.

V

Література:

Дума про смерть Богдана Хмельницького З а ж у р и л а ся Хмельницького сід ая голова, Щ о при йому ні сотників, ні полковників нема: Ч а с приходить уміратм, — Н ік ом у поради дати. П окликне він н а Ів а н а Виговського, П и са р я військового: «Іване Виговський, П и сар ю військовий! С к о р іш біж и Д а листи пиши, Щ о б сотники, полковники до мене прибували, Х о ч мало п орад у давали!» То Іван Виговський, П и сарь військовий! Листи писав, До в сіх розсил ав. Т о сотники, полковники я к ї х прочитали. У се покидали, до гетьмана Хмельницького с к о р іш [прибували. Т о гетьман добре їх приймає, Словами пром овляє: «П анове — молодці! Д обре дбайте, С обі гетьмана наставляйте: Б о я ст ар болію, Б іл ьш е гетьманом не здолію! К оли хочете, панове, А нтона В ол оч ая К иївського, А бо Грицька К ост и ря М иргородського, А бо Х в и л он а Ч и ч а я К роп и в ’янського, А бо М арт и н а П у ш к а р я П олтавського». Т о к озак и тес зачували, смутно себе мали. Т я ж к о зітхали, словами промовляли: «Не треба нам А нт она В о л о ч а я К иївського, Н і Грицька К ост и ря М иргородського, Н і Х в и л он а Ч и ч а я К роп и в’янського, Н і М артина П у ш к а р я Полтавського, А хочем о ми си н а твого, Ю р а с я молодого». «Він, панове молодці, молодий розум м ас — З в и ч аїв к озац ьк и х не знає» — 69

«Будем ми ст ари х людей біля нього д ерж ати, Будуть вони його научати, будем його добре п оваж ат и, Тебе, батька наш ого, гетьмана, споминати!..» То Хмельницький тее зачував, великую радість соб і мав, Сілою головою поклін оддавав, сл ьози проливав. С к о р о п ісл я того ще йбільш е Хмельницький занемагав, Опрошення зо всіма приймав,

Милосердному Богу душу оддав. То не ч орн ії хмари ясне сонце заступали, Не буйні вітри в темнім лузі бушували, — К озаки Хмельницького ховали, Батька свого оплакали...

Ґ. О.

П р о м е те є в а л е г е н д а ТА ї ї ІН Т Е Р П Р Е Т А Ц ІЯ В С В ІТ О В ІЙ Л ІТ Е Р А Т У Р І Б у рян а доба боротьби за волю, що її героїчно веде весь ук раїн сь ­ кий нарід проти загарбників, по праву зветься прометеєвою до­ бою, а сам нарід прирівнюється до титана — Прометея.. Б о як той мітологічний велетень, закутий і приречений на люті страждання, духово не був заломаний і кінець-кінцем переміг, так і наш на­ рід, позбавлений свосї держави і змушений перебувати в кольоніяльній неволі, своїм духом лишився неподоланий і далі бореться за свою самостійність, не зваж аю чи на всі удари і муки, які завдають йому вороги. Згадка про Прометея уносить нас думкою в далекі прадавні ча­ си, коли, за оповіданням старогрецької мітології, жив цей могутній титан, друт і оборонець людей, символ героїзму, гуманности, культурности, шляхетности, жертвенности і всього найкращого, щ о є в житті.

•к*

Довгий міт про Прометея, щ о виник в старовинній Елладі і збе­ рігся до наших днів та обумовив створення величезної літератури, оповідає, як у ті прадавні часи, за віруванням греків, світом п ра­ вив бог неба Уран, син Геї, богині землі. Згодом владу захопили його сини — могутні титани і по довгих змаганнях м іж собою за право панувати над світом, переможцем лишився найсильніший з них Кронос. Але минув час і владу переняв його син Зевс, таємно б і д батька вихований на острові Креті. Однак цьому спротивились інш і титани і почалася страшна боротьба м іж ними і новим воло­ дарем світу. Один з титанів Прометей висловив думку, щ о розум, а не сила має панувати над світом, отже їм слід підкоритися Зевсові, як наймудрішому з них усіх. Але титани відкинули його п ро­ позицію, вважаючи, щ о їх велетенська ф ізи чн а сила забезпечує 70

їм перемогу. Переконаний у вірності своєї думки Прометей зали­ шив їх і зі своєю матір'ю перейшов на бік Зевса, свято вірячи, що в боротьбі перемагає дух і мудрість, а не брутальна сила. У висліді довгих запеклих змагань Зевс, якому допоміг Проме­ тей і сторукі велетні — гекатомгейри, щ о творили блискавку, пе­ реміг і замкнув титанів у темний тартар, розташований у глибині землі. Ставши володарем неба і землі, він обняв повноту влади і усунув від себе навіть тих, хто допомагав йому здобути панування, зне­ навидів Прометея за йото одвертість, прирік до загибелі й людей, їло жили за часів Кроноса і тепер мали спорожнити місце для но­ вого покоління людського роду. В серці Прометея спалахнуло співчуття і жаль до людей. Він зійшов до них на землю і побачив там сумну картину. Слабі, ф і ­ зично нерозвинені, позбавлені здатности мислити люди були на примітивному ступені розвитку. Маючи очі, вони не вміли розіб ра­ тися в тому, що бачили, слухаючи не могли нічого розуміти, жили не орієнтуючись, що відбувається навколо них. Вони не вміли ні будувати житла, ні обтесувати каміння, ні обпалювати глини. Шляхетний Прометей пройнявся .любов’ю до беззахисних людей. З кузні бога вогню Гефеста він приніс їм вогонь, показав як бу­ дувати житло, навчив рахувати й писати, поясніте де схід і де захід сонця, як запрягати в ярмо диких бугаїв, як вживати вітри­ ла, щоб легше плисти по воді, розповів, що в надрах землі можна віднайти залізо, золото й срібло, з яких легко робити потрібні в господарстві знаряддя, навчив готувати ліки, щоб лікувати хвороби, навчив розуміти гармонію звуків, позбавив людей почуття страху перед фізичною смертю і вселив у них надію на кращ е майбутнє. Завдяки мудрим порадам Прометея люди перейшли з дикого при­ мітивного стану до вищого ступеня розвитку. Піднесення рівня людського життя неприхильно зустріли боги, бажаючи від людей слухняности, поклоніння і жертв. Вони стали радитись, як би зробити, щоб визначити права і обов’язки людей. Був на тій нараді і Прометей, схвильований можливістю обтя­ ження людей надмірною працею і позбавлення їх радости життя, та ввесь свій розум вклав, щоб охоронити людей, якими щиро опікувався. Все ж боги позбавили людей вогню, але Прометей знова приніс у тростинці іскру його людям, зламавши тим волю володарів Олімп а. Розгніваний Зевс створює ж інку Пандору, як а ширить на землі зло і нещастя, а Гефестові наказує прикувати кайданами непо­ кірного титана до скелі. Але на глузування олімпійців та на умовляння матери покоритися всемогутньому Зевсові, закутий Прометей гордо зневажливо мовчить. Йому відомо багато таємниць. Він знає, що прийде день, коли його визволить мужній герой Геракль. Знає він і те, що Зевс поділить долю свого батька, якщ о візьме шлюб, про який мріє, бо син його буде сильніший за нього і відбере в нього владу над світом. Все це знає Прометей і на пропозицію покоритися Зевсові відповідає сміхом і погрозами. Зевса лютує непокірність Прометея і він надсилає на закутого титана орла, який щодня роздирає його тіло і клює печінку, що знова виростає з а ніч. Довгі роки тривають ці страждання, але 71

Прометей, прикутий до скелі, позбавлений волі, мордований хи­ ж им орлом, духово лишається непоборний, він свідомий того, що страж дає за людей, слабих і беззахисних, якими щ иро опікував­ ся. Лицарське почуття тріюмфує у нього над фізичними ст раж ­ даннями. Врешті Зевс, знаючи про загрож ую чу йому небезпеку, вирішує припинити муки титана. Геракль убиває хиж ого птаха, розбиває кайдани, і звільняє Прометея. *

В розумінні людей образ Прометея, жителя неба, трактувався як образ друга людей, щ о повстав в обороні їх проти сваволі Зевса і приняв великі страждання заради визволення людства. Крім грецької мітології про Прометея ширилися на К авказі старовинні легенди й перекази про велетня-лицаря, прикутого до скелі. Т а ­ ким був Амран в осетинській легенді або Рокапій в грузинському епосі, з тою лише різницею, що ті велетні були прикуті не за обо­ рону людей, а за кривди й насильства над ними. Вперш е міт про Прометея подав у писемній літературі грецький поет Гезіод у своїх поемах «Праця і Доля» та «Теорія», де Проме­ тей виступає як непохитний друг і оборонець людства. Ш и рок о розкритий образ Прометея в трилогії Есхіля, з як ої дій­ шли до нас лише друга і третя частина. У другій частині, що зветься «Прикутий Прометей», дія починається наказом Влади до Гефеста — прикути Прометея за те, щ о він украв вогонь і віддав його людям та навчив їх ремесла, я к подає Есхіль, Прометей стра­ ждає за те, що допоміг людям подолати стихію природи й оволоді­ ти її силами. У третій частині «Визволений Прометей» показує Есхіль, як Геракль розковує непохитного ггитана. Великий бунтівник і мислитель, незламний і сильний своєю во­ лею та розумом, покровитель і приятель людей, гордий тим, щ о зробив їх розумними, здібними до мислення, навчив їх ремеслу, плавбі, науці чисел і грамоті — такий Прометей у Есхіля. Поет античного Риму Овідій у св оїх «М етаморфозах» твердить, щ о Прометей не лише уласкавив, а й створив людину, бо після того, як тваринницький світ уж е існував, Прометей, змішавши зем­ лю і воду, створив людину на зразок богів. Коли голови всіх тварин були спрямовані до долу, голова людини підносилася до не­ ба й оч і були спрямовані до зірок. Доданий до цього розум допо­ міг людині запанувати над природою. Римський сатирик Лукіян наводить у ф орм і діялога дискусію м іж Прометеєм і Гермесом на тему як боги повинні ставитись до людей. Перемога Прометеєвого погляду в цій дискусії морально розвінчує Зевса, але Лукіян, підкреслюючи гарячу оборону людей Прометеєм і його рішеність перетерпіти заради них всілякі муки, ставить під сумнів, чи гідне людство великого героїзму Прометея. Щ е виразніш е цю проблему протиріччя м іж жертвенністю і мо­ ральною величчю Прометея та жалюгідністю і аморальністю люд­ ства підносить Платон у своєму діялозі «Протагор». У середніх віках закутого Прометея часами порівнювали з Р о ­ зіп’ятим Христом. Один з отців церкви Тертулліян казав про П ро­ метея, прикутого до скелі Кавказу, як про Кавказьке Розп’яття, 72

^називаючи титана мученика предтечею Христа, що власними раждаїшями спокутує гріх і провини інших людей. Так само елем людства виступає Прометей в еспанській релігійній |амі X V II. століття. новітні часи, в добу монархії та абсолютизму образ «бунтів­ ний^» проти необмеженої влади — героїчного заступника за при­ гнічених і знедолених не був популярний. Зате в середині X V III. століття, в добу просвітительства, ідей Руссо образом Прометея знов Зацікавлюються і він з’являється в літературі. П ро Прометея пише Вольт ер у своєму драматичному творі «Пандора», поойнятому вірою в тріюмф любови і справедливости. Його Прометеи-велетень сповнений героїчної відважности, але не често­ любства \не бажання слави чи влади. Він віддає іншим титанам, що допомагали йому в боротьбі проти Зевса, владу над небом, а сам знаходить своє щастя з Пандорою. В рок ах іоности, захоплюючись кличами покоління «бурі і на­ тиску», п иш і «Прометея» Гете. Його Прометей — без краю воле­ любна, противна всякому насильству постать. Він заперечує без­ межність влади й сили богів, бо знає їх залежність від долі і часу. Він відмовляється стати співучасником влади Олімпу і об­ меженому пануванню богів протиставляє свою безкраю творчу працю на добро \ користь людству. Його не лякають страждання, він не піддається песимістичним настроям, його думка невпинно працює над поглиненням джерела безмежного щастя, безмежної сили людини. Повний оптимізм^К непохитної віри в світле майбутнє людства виступає Прометей У Байрона. Мотиви бунтарства, прометеїзму, так близькі Байроновій поезії проймають кращ і твори великого англійського поета і наближують до Прометея образи героїв його інших поем Манфреда і Каїна. Його Прометей — добрий пророк, свідомий конечности св'оїх страждань і повний віри в тріюмф героїчної волі. Під вогнем, щ о його приніс з Олімпа Прометей лю­ дям, Байрон розуміє символ розуму. В 1820 році з’являється лірична драма «Визволений Прометей» Шеллі, в яку поет вкладає глибокий філософський зміст. Спов­ нений ріш учої волі до перемоги добра, герой поеми без нарікань переносить усі страждання і ними здобуває величний тріюмф гармонії добра й правди, щастя і краси. Навіть вороги Прометея розуміють непоборність його великої правди і справедливости, його жертвенного служіння їй. Перемога Прометея знаменує зни­ щення самого протиріччя взаємно виключаючих себе добра й зла, світла й темряви, правди й кривди, справедливости і сваволі, волі і насильства. Вона є величавою перемогою добра і світла, які не мають у ж е на землі протилежних собі сил, тріюмфом світової гар­ монії, висліди якої такі далекойдучі, щ о їх не може спочатку навіть збагнути людський розум. Силу розуму, ясність думки, свідомість поставленої мети, заліз­ ну безкомпромісовість титана розкриває італійський поет Лео­ парді в творі «Спір Прометея». В 1838 році французький поет Едгар Кїне пише драму «Проме­ тей», подаючи героя як предтечу Христа, як свідомого мученика, щ о оф ірує собою в ім’я майбутнього щастя цілого людства. Веле­ 73

тенська сила волі обумовлюють трію м ф титанової ідеї. В ап отеозі/ твору — Архистратиг М ихаїл і Архангел Гавриїл вводять П ром ес тея в лоно християнської церкви. / В 1846 році створює свою величаву поему «К ав к аз» Т а р а с Ш ев­ ченко. В його інтерпретації об раз Прометея набуває нов и х яко­ стей. В цьому об разі втілює Ш евченко вічне прагнення поневоле­ них народів до свого визволення. Героїчна рішеність знову повер­ нути собі свободу ф ізи чн о подоланих, але духово нескорених н а ­ родів У к раїн и і К авказу, їх звитяжні змагання в оборон і/ св оїх прав на вільне державне існування, їх боротьба з самодержавним деспотизмом ріднить їх з непохитним Прометеєм, який ііри кутий до скелі і мордований хиж им орлом — символом імперетлЕтич­ ного гнобительства, лишається незламним і непоборним./ Силою закладених в поемі волелюбних ідей, жагучог а пристра­ сного прагнення до свободи, Шевченківський образ м іол огічного титана розкривається ще багатогранніше і пляєтичнкне, як вті­ лення непоборної гігантичної волі, нехтуючи тортурами й небез­ пекою смерти, нестримно прямувати для осягненні/ накресленої мети — національної свободи. Т Тими ж прометеївськими прикметами наділяє своїх героїв — борців за волю рідного к раю Леся У країнка. Вони є справж нім и нащадками Прометея, вони свідомі того, щ о їх ^екають р о зч а р у ­ вання в надіях, муки й трагізм неминучої смерті/ Але їх не лякає сумна доля їхнього предка — Прометея, вони /м іл иво йдуть н а­ перед накресленим шляхом, дотримуючись гДсла — «Убий, не здамся!». / Різноманітні спроби інтерпретацій образу /Прометея п род овж у­ ються й дотепер. Модерний швейцарський і/оет — пізній ніцшеанець Шпітелєр у творі «Прометей» змальовує героя як надлюди­ ну, як гордого відлюдника, щ о не м ож е звести людських гріхів і занепаду моралі та починає відважне зма/ання проти цього зла. Література про Прометея велика й багатобарвна. З неї в різн их варіянтах встає велетенська постать могутнього титана, ріш учого оборонця людства, який, перетерпівши всі страждання, цю велич­ ну визвольну ідею проніс до її кінцевого трію м фу. Цим шляхом у св оїх жертвенних змаганнях за волю йде і н аш нарід, рішений теж донести велику визвольну ідею до остаточної перемоги.

ІШ ІА РО ГО В С Ь К А

«К ороль К одрус» (Поема) Ж ал обн им стягом никне сум над містом, Той стяг п ов іси в бог війни Арей... Заб у т і см іх, танки; кимвали і намисто, Я к л ось лякливий — сон біж ит ь з очей. Удень, в н оч і відкриті н а в ст іж храм и , Б и к и в а ж к і, я к З е в сів грім, 74

Зникаю ть в хижій п ащ і брами, Щ об вийти димом голубим... У х рам і флейти н іж н е голосіння, Н о ж а швидкий, смертельний зліт, Останній зойк, к ри в ав и х злив падіння Н а мармуровий холод плит. «Бог над богами, хто гремить здалека, Х т о блискавку тримає у руці, Відкинь, великий Зевсе, небезпеку Ти ру хом брів» — так моляться ж е рц і. О, Посейдоне, б о ж е вод і ш алу! Ти ру ш и ш хвилі, гори і вітри С воїм тризубцем. Лютим ш квалом Злети, як к а р а й в орог а зітри. Я к квіти зламані, до ніг богині Д івчата впали ю ні і стрункі: — «О вічна! В ід А ід о в о ї тіні Врятуй к о х а н и х ю наків». Д о м удрої і гордої А ф ін и Журливий плач вдови: «Врятуй дітей м о їх невинних, О , ти, щ о вийшла з голови!» В палаці ру х, нічна нарада. Я к брат Горгони — погляд в к орол я. В ін в мантії величній, ф а р б и влада, Але... чи не сл абіш він за к рол я? Столітній м у ж ставний, срібноголовий Т ак говорив: «Безсм ертні боги Н е чують нас. Н е бачуть сл із і к ров и З ак ри т о на Олімп у сі дороги... Тепер лишились ми сам і. А ворогів, як з ір у небі, В он и біля атенських стін. А ми... Б езсил і ми... Н ам вмерти треба, Щ о б не побачити А тея славетних В неславі і в вогні...» П ід нявся раптом другий м уж шляхетний В хитоні білому: «П овідали мені, Щ о вороги орак у л а просили Спитати в наймогутніших богів — Який н арод дістане л аску й сили, І вийде в л а в р а х із боїв?» Б ез ліку голубів в Дельфійськім х р а м і Лягло тоді н а вівтар Аполонів, І п іф ія на убраний вінками, Н а золотий триніг зійшла. Д рак он и Н ого тримали. У п а р а х думанних, Л исток від л а в ра ж ую ч и , сів іл а Тремтіла і хиталась, ніби п’яна, В се швидче, швидче... й ось заш епотіла:

«Розгойдали сонц е ч о р н і крила». Т о летять сини Е н ея н а о р л а х . Будуть еліни м’я к о ї сили Д о сл он а ніг двадцять. Смерть і ж а х С и н а м уж н ь ог о народ ят ь. І кол и Ц ап сліпий до д н а •-- ш ить м оре О ск верн и ть і вб’є о р л а — малі Стануть в р а з в и сок і гори...» Я к ці сл ов а о ра к у л розтл ум ачив? Ч и гром у вдар, чи голос к о р о л я ? А оч і — бл искавки п ал аю чі, г аряч і. У с і здрігнулись, мов гілля— Шляхетний м у ж п оч ав : «Б езсм ерт н і богм... (С л ова летіли ніби віддаля) — С к азал и : той здобуде перемогу, Х т о втратить к орол я...» Б езм овн і всі. Н ем ов долонь Гекати В у ст а бліді стулила й в к орол я . І б агрян іл а мантія багата Я к к ров , щ о ллється н а полях... Ч о м у мовчить він у хвилину, К ол и к ри ч ат ь у в с іх серц я? З л я к а в сь ? З а б у в н арод ? К р а їн у ? — Я к смерть ст р а ш н а м ов ч ан к а ця.

Х т о м о ж е відіпхнуть комету. Щ о з високости в сяйві мчить? Х т о міст збудує ч е р е з Л ету? Х т о м о ж е волю вищ ого змінить? Зе в ес мечем вогненним гром овиці Т и ф о н а грізн ого забив. Й о г о бог ч асу , сам Х р о н о с боїться, Х р о н о с , хто з ж е р с в о їх сип ів.

П о м арм уру п устої зал і П ром ін н я м ісяч н е п овзе Г ад ю кою . В с е далі й далі Холод не, ясп е і х ов зь к е . М и н ає різнобарвний килим, Н ог и т орк н у л ося хвостом , П ід носи ться і сяйвом білим Зм и ває тінь з ч о л а крадьком ... В р а з К од ру с встав з о ся я н о г о т рон у І скинув р в у ч к о м антію з плеча: «Атепи й честь д о р о ж ч а від к ороп и І легше смерть, а н іж д о к ір в о ч а х !.. Летіть сю ди п от ворні, м ечекрил і Б оги н і помсти. В и з крап л ин

У р а н о в о ї к ров и народились, А к ров пролив Х р о н о с, проклятий син. С вою отруту влийте, Евменіди, В мій м озок, в груди, щ об я міг Лютішим буть, н іж Ц ербер, пес Аідів, Щ о б мав мій гнів — сто ж ал , сто рук, сто ніг К лянусь стрілою сріб н ою Діани, З а свід ка м ісяц я беру, К роніде, вищий над богами, З двох корол ів — це я ум ру!»

Б езш ум ні т рави м ок рі на світанку, Я к ними переходити ру б іж , Щ о б смерть зустріти, мов к оханку. Я к поцілунок — в серц е н іж ... В лахміттю вбогому, уранц і, потай, Д іставсь к орол ь до стану ворогів. В о я к спинив його: «Голото! Куди ти п реш ?» — «Н е бачиш ? До осл ів!» «Я к і осли? Тут к орол івське військо».

— « Х іб а одна різн и ц я — хвіст» — С к азав к орол ь — «а ти, хлопчисько, В ж е й п ок азав ослячий хист». Х т о б мовчки зн іс таку об разу ? Зчинилась бійка, галас, крик. П рок и н у в ся весь табір і од разу Ранковий спокій лячно втік. З у с іх боків уд ари і прокляття. Чийсь стогін, хтось в ж е збитий з ніг. Когось в ж е рвуть, я к пси, н а шмаття, Ч а с тгля когось спинив свій біг... Вм ирав, оточений затихлою ю рбою... (У сі пізнали раптом копо ля). І к ров ’ю п урп уровою , густою, Я к мантією в к рил ася земля... Веселий вітер біг ланами, Здіймав зелені в ії трав. Тікал и лакедемоняни... К орол ь в см іхнувся і сконав. І ось на огнедиш них к он я х, В п отоках рай дужних заграв, З ’явився Ф еб. І мертві ск ро н і Вінцем безсмертя увінчав.

Ф. КОВАЛЬ

Поклін квітневі Тут квітень: Б іл і і ч ервон і залепетали жемчуги — Т а не вгаваю ть ланцюги вдаряю ть Штормом тихі ск рон і. Ш ал е н о мчаться білі к он і — Сліди лиш ились від п ідків — О, юносте, тобі в ПОКЛОНІ Розкрите серце від віків.

Малинове горіння Розц в ів мій день і я у нім цвіту, Росту, цвіту, горю вогнем, як р о ж а , У ч о р а там, сьогодні знову тут, — З ір к и весну нескінчену в орож ат ь . Х о ч іноді від хол оду терплю, К ол и в д уш і й не м озолі й не гладко. М оє чуття — до зол ота це клю ч А погляд мій — у рай ш ов к ов а кладка.

З п ід п іл ь н о ї літе р а тур и : Н А Д ІЯ

Не плач Не плач так гіркенько, старенька матусю. Твій плач хай луною не б’ється. Своїми сльозами не зрошуй мо­ гилу. Хай ворог з твоїх сліз не сміється. Твій син впав у бою', це правда матусю. Він тут у могилі глибоко лежить. Та ти будь ним горда — він впав за Вкраїну, кров його волю зросить. Ц я кров пролита ледармо. З а неї заплатою воля бу­ де. Без жертв свободи не можна дістати. Ж ертва його славою загуде. Вставай, витри сльози, поглянь не одна ти. Кругом тебе тисячі таких матерів. Молодшого сина іди в и ра­ жати. Нехай, як і старший, за толю йде в бій. Тільки тоді буде воля сіяти, коли в руках всіх синів блисне зброя. Не плач, не пора слізьми землю вмивати. Лиці боротьба дасть нам щастя і волю! «НА ЗМ ІН У », ч. 8, 1950.

78

М А РТА ГАЙ

Не здобути нам волі чужими Н е здобути нам волі чужими, самим нам ї ї треба брать. Веди швидше у бій, командире, нам ніколи чекать! Хай умремо з тобою ми вранці, ще задовго умрем до з о р і — та на це ми сьогодні повстанці, u першій ми, бойовій. Біль не зломить в ж е н а ш о ї сили, і не змилить кохан н я нам путь — веди швидше, у бій, командире, бо атаки нас ждуть! Щ о ж , хотіли б і ми ще пожити, але суд ж ен о нам умирать, заки дихнемо враніш нім вітром, заки півні скричать... Сонце будуть в ж е друзі стрічати і радітимуть, бавитись, пить — й не прийдеться їм може згадати, я к хотілось нам житі.!...

Із збірки поезій «ДО ЗО РІ», 1950 р

З ч у т о ї літе р а тур и : Ю . ГРИ ГО РІЇВ

Славний французький письменник В історії французької літератури кінця X IX століття творчість Гі-де-Мопасана, визначного романіста, повістяря, новеліста займає своє особливе місце. А нрі Рене Альберт Гі-де-Моапасан, народжений в 1850 році, н а­ лежав до аристократичного льотарінґського роду, що оселився в Нормандії. З дитинства розвинений, цікавий до явищ природи, майбутній письменник був відданий в науку до колегії, щ о її утри­ мувало духівництво. Жвавий, непокірливий, звиклий не визнава­ ти над собою ніякої влади, хлопець не міг миритися з суворими приписами цієї школи й чернечою дисципліною, він скоро зали­ ш ає колегію і переходить до руанськото ліцею, який і закінчує.

79

П ісля ф ранко-пруської війни, в якій він брав участь рядовим вояком, М опасан п оселюється в П ари ж і, поповнює свою освіту читанням і особливо цікавиться природознавством та астрономією. Банкрутство родини змушує його вступити на працю до м орсько­ го міністерства, пізніш е до міністерства народньої освіти, де він займав незначні посади протягом 10 років. Але служ бова к ар ’єра не приваблювала його. В ін захоплюється літературою, його проймає баж ання випробувати св ої сили на письменницькій ниві. Д руж ба з Фльобером, другом дитинства йо­ го матері започатковує довгий період впертого літературного учнів­ ства М опасана, коли він задумував твори, писав, переробляв, ни­ щив написане і починав працю спочатку. Лиш е через шість р о ­ ків, коли Фльобер визнав його творчість дозрілою й стилістично вправною, М опасан наважується видрукувати своє перш е опові­ дання. В 1880 роц і виходить виданий групою письменників-послідовників Зол я збірник «Меданські вечори», де разом з повістями Золя, Сеаро, Гюїсманса, Енніна, Алексіса, з ’являється оповідання М оп а­ сана «Пампушка», в якому він зображ ає тогочасне франц узьке життя, позначене егоїзмом, користливістю і турботами лише про себе, та виявляє тонку іронію і велике мистецтво стислої і разом з тим я ск рав ої характеристики. Оповідання М опасана зразу зробило його відомим і заохотило до дальшої творчости. В тому ж 1880 році він видає свою перш у поетичну збірку «Вірш і», окрем і твори як ої: «Стіна», «На березі», «Баж ання», «Сільська Венера» показують його обдарова­ ність, а завдяки віршованій п ’єсі «Історія старих часів» його з а ­ прошують хронікером до газети «Галлія» і це дає йому змогу з а ­ лишити посаду урядовця та цілком віддатися літературній твор­ чості. Ч аси письменницької діяльности М опасана — період швидкого перетворення Ф р ан ц ії з країни дрібної власности і ремісництва на к раїн у великої промисловости, банків, трестів, картелів і син­ дикатів дають багатий матеріял для творчости М опасана. Я к спо­ стережливий мистець, він бачить швидкий процес творення ве­ ликої промисловости, великих банків, підприємств, нагромадження великих капіталів, бачить цю ф ін ансову олігархію , скаж ен у го­ нитву за прибутками, конкуренцію, переконується, щ о в такт цій лихоманці збагачення руйнуються патріярхальні традиції ф р а н ­ цузької родини, нівечаться характери, почуття, люди стають ж о р ­ стокими, бездушними, дбають тільки про те, щоб скорш е збагатіти. Гостро виступаючи проти всього цього, М опасан з великою си ­ лою і переконливістю викрив фал ьш і лицемірство моралі тих борців за наживу, показав безпринциповість, еґоїзм, розбещеність, здрібнення людської особистости в умовах тієї «влади грошей». У ж е в першому романі «Життя» (1883 p.), єдиному, де дію пере­ несено в минуле — на початок X I X століття, описуючи історію дворянської родини, М опасан зображ ує її занепад, у повних д ра­ матизму б арвах малює к рах дівочих ілюзій героїні роману Ж анни, в особисте життя я к ої вдирається еґоїзм, розбещенність, черствість. У загально-відомому романі «Милий друг» (1885 р.) М опасон виводить потворну галерію верховодів третьої республіки — п р о ­ 80

дажних дипльоматів, газетярів, банкірів і фабрикантів, цих но­ вих господарів становища. Типовим репрезентантом цього суспіль­ ства виступає Ж о р ж Дюруа некультурна нічім не гребуюча лю­ дина, що все ставить на службу своїм цілям і навіть кохання ви­ користовує для власної к ар ’єри. З невблаганною переконливістю доводить автор в романі «МонтОріоль» (1887 р.) тріюмф грошового розрахунку, стверджує, щ о перед владою золотого мішка мають схилитися і полум’яні при­ страсті, і шляхетні почуття, щ о гроші в цьому суспільстві є тією силою, перед якою не встоїть ніщо. У романі «П’єр і Ж ан» письменник малює викривленість сімей­ ної моралі, руйнування тих основ, на які спиралася родина. П роб­ леми моралі, родини, кохання підносить Мопасан і в творах «Міц­ на. як смерть», «Наше серце» (1890 р.) та інших, наголошуючи, що в ці часи золотої лихоманки кохання втратило всякий гумані­ стичний зміст, стало крамом для продажу, засобом для збагачення, к ар’єри тощо. Ці твори писалися майже одночасово з аналогічни­ ми повістями і п'єсами українських письменників Ф ранка, П ана­ са Мирного, Кропивницького і Тобілевича, які теж зображували гонитву за збагаченням і нівечення людських характерів під час цієї боротьби на Україні. Крім великих романів Мопасан написав приблизно триста р із ­ номанітного змісту новель, виявивши в них так само багатство свого спостереження і всебічно розкриваючи різні сторони того­ часного життя. Дійовими особами новель виступають найтиповіші представники різноманітних суспільних верств. Виведені там і аристократи, і промисловці і фінансісти, й урядовці, і селянство, і жебраки, і бродяги. Беручи в основу один або кілька епізодів, здебільшого гострих багатомовних і не передбачених та одночасно таких типових і характеристичних для даних обставин, автор малює французьке життя тих часів. Ціла низка новель селянської тематики: «Христини», «Жебрак», «Історія служниці з фарми», «Сабо» та інші малюють дикунство нравів, жадібність, скупарство, хижацтво сільських багатаїв і страждання та безпросвітні злидні бідноти. Менше серед них творів про боротьбу людини з силами природи, про драматичні пригоди на полюванні, але й ті, що є, як «Вовк», не позбавлені сили опису і напружености переживань. Ц і коротеньки новелі так насичені змістом, що Золя влучно назвав їх «есенціями великих романів». Мопасан не шукає в них зовнішніх ефектів і прагне до простоти, ядерности, точности, ясности вислову, композиції й стилю, оповідає про події спокійним топом спостерігача життєвих явищ. Характеристика героїв, їх зов­ нішній вигляд, оточення, краєвиди подані скупо з підкресленням окремих характеристичних деталів, щ о допомагають розкрити ос­ новну ідею твору. Окреме місце займає твір «Мадмуазель Ф іф і» , написаний на тему франко-пруської війни, де автор, малюючи сваволю і розпе­ резаність німецьких окупантів та продажність окремих французь­ ких жінок, що пішли танцювати з німецькими офіцерами, з ве­ ликою силою змальовує образ жінки-патріотки, що не дає збеще81

стити себе розгнузданому окупантові і власноручно вбиває його. Написав Мопасан також три подорожні нариси: «До сонцям (1884 p.), «На воді» (1888 р.) і «Мандрівне життя» (1890 p.), щ о бли­ скучим описом пережитого та передуманого в часи екскурсій і подорожей зайняли одне з перших місць у тогочасній французь­ кій новелістиці. Свої естетичні засади М опасан виклав в «Етюді про Г. Фльобера», в передмові до роману «П’єр і Ж ан», у статті «Еволюція роману в X I X столітті». Вваж аю чи себе учнем і послідовником великих французьких реалістів Бальзака і Фльобера, він трак­ тував натуралістичну школу Золя, як обмежену і вузьку та основ­ ним принципом естетики ставив мистецтво письменника вміти ясно й переконливо відтворити перед читачем свої суб’єктивні погляди на явища дійсности. Майстерність письменника, на його думку, полягала не так у привабливості фабули, як у відшуку­ ванні звичайних явищ буденного життя, вмінні «з цього заванта­ женого випадковостями і дрібницями життя» віднайти «характе­ ристичні подробиці», які б ілюстрували основний задум твору. Завданням письменника за Мопасаном є розуміти, спостерігати й сприймати явища життя, керуючись виключно своїм темперамен­ том, і створити собі гідно зі своєю індивідуальністю особливу ілю­ зію зовнішнього світу. Письменник не мас іншого призначення, як тільки відтворювати саме ці свої ілюзії, а коли зробить це та­ лановито й майстерно, то ці особливості його ілюзій сприймуть і читачі. Він вимагав старанної праці над мистецькою формою, але не в дусі «колекціонування рідкісних слів», а в ім’я точнссти і ясности характеристики подій. Талант на думку М опасана дося­ гається терпінням. Який би не був характер трактованої речі, є лише один справжній іменник для його визначення, лише один прикметник для його зовнішньої характеристики, лише одне діє­ слово для вислову його дій. Ці слова треба віднайти, не задо­ вольняючись приблизним виразом. Блискучий успіх творів М опасана створив їх авторові загальну славу і матеріяльний добробут. Заробітки письменника сягали 60.00 золотих ф ран к ів на рік і давали йому змогу вести розкішний образ життя. Він співпрацює в передовій і впливовій газеті «Рев’ю двох св і­ тів». Його п’єса «Мюзетта» мас блискучий успіх на сцені. З а ко­ медію «Світ господарства» він дістає академічну премію. Але невтомна праця й обумовлене нею надмірне розумове н а­ пруження підриває його здоров’я. Нервові приступи все зростають. Помічаються ознаки невиліковної хвороби. Наприкінці життя М опасан зближується з літературою дека­ дентства і обов’язок мистця вбачає в зображенні життя згідно йо­ го суб’єктивному розумінню реальности й правди, бо «в кожного з нас у думках, у відчутті с своя реальність. Н аш зір, наш слух, наші смаки такі різні в кожного, створюють стільки істини, скіль­ ки людей на світі» — к аж е він. Цей вплив суб’єктивізму і реля­ тивізму занепадної ф іл ософ ії «кінця віку» проявився особливо виразно в його пізніх новелях «Марія», «Схід» та інших. Ознаки нервового розладнання швидко зростають і в грудні 1893 р. письменник умирає від прогресивного паралічу мозку в психіятрічній лічниці.

82

Творча спадщина Мопасана за десять років його діяльности складається з поетичної збірки, 15-ох збірок новель (ще три збір­ ки вийшли після його смерти), 6-ох романів, трьох книг подорож ­ ніх нарисів та низки статтей в газетах і журналах. Творчість Мопасана обумовила появу в західньо-европейській літературі новелі як жанру, а його маніра писання призвела до виникнення цілої імпресіоністичної течії. Н а слова його твору «Мадмуазель Ф іф і» композитор Ц езар Кюї написав одноіменну оперу. З ’явилась також оперета «Іветта» за Мопасаном. Твори йо­ го служили також багатим матеріялом для кіносценаріїв. Н а у к ра­ їнських екранах, зокрема, довший час користувався успіхом фільм «Пампушка» українською мовою, а інсценізація твору «Мадмуа­ зель Ф іф і» йшла в Кивві в 1941 р. Вплив Мопасана на європейську літературу був досить великий, в наслідок чого в ній запанував ж ан р новелі, автори як ої своїм завданням ставили передати особисті безпосередні враження від того, що вони бачать і саме так, як автор їх сприймає. Цей н а­ прямок збагатив письменницьку техніку багатьма новими засоба­ ми, особливо щодо розкриття нюансів людських переживань і сприймань зовнішнього світу, маніри подавати соковиті яскраві пейзажі. Цей ж ан р новелі запанував і в українській літературі з почат­ ку X X століття, особливо у письменників, щ о спирали свою твор­ чість на модерних західньо-европейських літературних напрям­ ках і нові мистецькі досягнення західньо-европейського письменства переносили на український грунт. Найбільше підніс цей ж ан р Михайло Коцюбинський, щ о позбувшись впливу старої реалістич­ но-етнографічної маніри, яка не давала йому простору для ви­ словлення своїх оригінальних властивих лише йому вражень і почувань, саме захопився Мопасаном, в манірі якого знаходив більше простору для змалювання психологічних подробиць для проникнення в душу людини і взяв від французької маніри тверезий погляд і сміливе шукання краси скрізь, куди може за­ сягнути спостережливе око мистця. Але й на цьому він не зупи­ нився, а розвинув цей ж а н р далі і створив свій власний стиль. Вплив М опасана позначився й на творчости інших українських письменників, що в своїй творчости підносили ж ан р новелі. Твори М опасана українською мовою перекладав письменник Валеріян Підмогильний.

ҐІ ДЕ М ОП А СА Н

Вовк Ось, що оповідав нам нам старий маркіз д’Арвій при кінці обіду в барона де Равель у Сан-Туберті: Ловці гналися за оленем. М аркіз був єдиний з товариства, який не брав участи в тій погоні, бо він ніколи не ходив на полювання. Протягом цілого великого обіду говорилося тільки про вбивства звірят. Навіть жінки цікавились оповіданнями про криваві, часто.

83

вигадані, лови, й оповідачі показували рухами й мімікою атаки, бої людей проти звірят, піднімали руки, то рахували грімким го­ лосом. М аркіз д ’А рвій говорив гарно, поетично, його голос був трохи хрипливий, але все ж його мова робила велике враження. Він м у­ сів повторяти ту історію кілька разів, бо він оповідав так плинно, щ о не спинявся для вибору слів.

—- Панове! Я ніколи не полював, мій батько також ні, ані дід, ані прадід. Цей останній був сином людини, щ о полювала більше, н іж ви всі. Мій прадід помер 1764 року. Я вам скаж у, як він п о­ мер. Він називався Іван, був жонатий, він мешкав з молодим бра­ том, Францом д’Арвій в нашім замку в Лотаринні, серед лісів. Ф ранціш ок д ’Арвій не ож енився з любови до ловів. Вош і полювали обидва весь рік, без спочинку й без упину, та й без утоми. Вони любили тільки лови, не розумілись на нічому, тільки на ловах, не говорили про ніщо —- тільки про лови і жили тільки для ловів. Вони мали в серцях ту страшну, незбагненну пристрасть, яка їх спалювала, опановувала цілковито, не залишаючи місця для ні­ чого інш ого. Вони ніколи не позволяли переш кодж ати собі чимнебудь у ловах. Мій прадід уродився в хвилині, коли його батько полював на лиса, і Ж ан д’А рвій не переш кодж ав йому в тому, але думав: «Нехай цей драбуга полю с!» Його брат Францішок був щ е більш е захоплений ловами, як він. Від світанку він займався псами, кіньми, стріляв до птиць, — коло замку, а потім полював на більш у звірину. В околиці їх називали маркізом і «молодшим маркізом». Вони були надзвичайно високі, костисті, кудлаті, верткі й сильні і молодш ий був щ е більший, як старший; він мав такий сильний голос, щ о згідно з одним оповіданням, яким він гордився, — коли він кричав у лісі, то всі листки на деревах тремтіли. Коли вони обидва вибирались на лови, то варто було бачити, як ці два великани сідали на величезні коні. В році 1764, в половині зими, морози були д уж е сильні і вовки ста.ли ж орстокі. Вони навіть нападали на селян, щ о йшли пізно додому, волочились уночі коло хат, вили ввечері і рано та п усто­ шили стайні. І незабаром почала круж ляти дивна поголоска: люди говорили про величезного вовка з сірою, майже білою, ш ерстю, який п о­ ж ирав дітей, одній ж інці відкусив руку, задавив усіх псів сіл ь­ ської сторож і. Говорилось, щ о той вовк закрадався без страху в огорож і, ставав коло брами і «вітрив». Всі мешканці твердили, що навіть чули, як вовк сопів і дихав так сильно, щ о в кімнатах світло коливалось. В усій околиці запанував переполох. Н іхто не осмілився вийти вечором з дому. Усім здавалось, щ о в темноті чатує вовк. Брати д’Арвій схвалили знайти того вовка і вбити його, й вони запросили на лови всю ш ляхту з околиці. Це було надаремно, бо х о ч ловці перейшли й перешукали всі ліси, — вовка вистеж ити не вдалося. Вбито багато вовків, але не вбито сірого вовка. К ож н ої ночі після ловів вовк, неначе для помсти, нападав на 84

перехож их, пож ер кілька домашніх звірят і то завж ди далеко від того місця, де його шукали. Врешті, однієї ночі вовк заліз до хліва в замку д’Арвій. З’їв дві найкращі свинки. Обидва брати казились від обурення, вважали' той напад вовка за безличний виклик та образу їх ловецької го р дости. Вони взяли всіх ловецьких сильних ггсів і, сердиті й р оз­ дратовані, пішли на лови... Від світанку аж до часу, коли пурпурове сонце заходило за високі, голі дерева, вони волочилися по лісах і нічого не знай­ шли. Врешті, обидва сердиті і сумні, верталися на конях алеєю, оточеною чагарником і дивувались, щ о вовк так перехитрив їхні ловецькі штучки, — ба навіть їх опанував якийсь таємничий страх. Старший сказав: «Та звірюка не є звичайним вовком. М ожна б припускати, що вона думає, як людина». Старший відповів: — Здається треба б просити нашого кузина єпископа, щ об п о­ святив наші кулі, або просити якого священика, щ об поблагосло­ вив їх, бо інакше не вб’ємо сірого вовка. Потім вони замовкли. Ж ан озвався знову: — Глянь, яке сонце червоне! Великий вовк зробить цієї ночі якусь велику шкоду. Він не скінчив говорити, як його кінь став дуба. Кінь Ф ранцішка також сполошився. З-пом іж великих кущ ів, покритих зі­ в ’ялим листям, вийшла величезна сіра звірюка. Обидва ловці щ ось пробурмотіли з радости і, нагнувшись до ший своїх важ ких коней, підганяли їх крикали, примушували острогами гнати риссю, так, щ о коні мчали вихром, наосліп. Вони майж е летіли, животами майже дотикали землі, переска­ кували рови, горбки, а ловці в погоні трубили в трубки, щ об скли­ кати людей і собак. І нагло під час тієї шаленої їзди мій дід вда­ рився головою об величезну гилляку, яка розторощила його чаш ­ ку. Він упав мертвий на землю, а його сполошений кінь помчав далі і зник у гущавині лісу. М олодий д ’Арвій затримався, скочив на землю, схопив свого брата в рамена і дивився, як з чашки брата пливе кров. Потім він сів коло трупа, поклав скривавлену голову брата на коліна і д о в ­ го вдивлявся в непорушне лице старш ого брата. І згодом його опанував страх, дивний, особливий страх, якого він не відчував ніколи, страх перед самозагином, перед сумним лісом і перед ф ан ­ тастичним вовком, через якого щойно загинув його брат, який, здасться, вбив його брата, щ об помститись на них. Темрява згущувалась, від гострого холоду тріщали дерева. Ф раіщ іш ок устав, тремтячи, не маючи сил залишитися там далі й майж е умлівав. Не було чути нічого, ні голосів собак, ні гомону трубки, — все було німе навкруги. Сумна мовчанка холодного ве­ чора була страшна і дивна... Він схопив у свої величезні руки велике тіло на сідло коня, щ об відвезти його до замку. Потім він їхав помалу, запаморочевий, наче п’яний, переслідуваний страшними і дивними привида­ ми. І нагло на стеж чі, щ о виринала з темряви ночі, явилась вели­ чезна постать звірюки. Це був вовк. Ловець затремтів. Щ ось х о ­ 85

лодне, мов краплина води спливало п о його нирках, і він, наначе монах, якому привидівся чорт, перехрестився на, вид страш ного волоцюги-вовка. А ле його зір звернувся знову до мертвого, непорушного тіла, щ о лежало перед ним на коні, і нагло, переходячи від стр аху до гніву, він затремтів від надзвичайного шалу. Він натиснув коня острогами і почав здоганяти вовка. Він гнав за ним між буковими деревами, мчав на коні через яри, здоганяв вовка в лісах, яких він у ж е не знав, гнав далі, вп’явш и зір у сіру пляму, щ о віддалялась у нічній темряві. Його кінь наче б то був оживлений дивною силою й не збагну­ тим запалом. Він летів із витягненою шиєю, прямо перед себе, наш товхував боками об дерева, об скелі, підкидаючи на сідлі голову й ноги мертвого ловця. К олючки терну доводили коня д о шалу, він бився головою об пні дерева, він був скривавлений. Стремена ловця роз­ ривали кору дерев. І нагло кінь і їздець виїхали з лісу й мчали яругою. Над горами сходив місяць. Ярута була камениста, замкнена ве­ личезними скелями, м іж якими не було ніякого виходу. І вовк, загнаний в сліпу вуличку, обернувся. Ф ранціш ок заревів так із радости, щ о відгомін відбився об скелі, як гомін грому, потім ловець зіскочив з коня і біг із зброєю в руці. Звірюка наїжилась, випружила хребет, й очікувала. ї ї очі бли­ щали, як зорі, заки почався бій між звіриною й людиною; ловець зняв труп брата з коня, посадив на скалі, опер окривавлену його голову об каміння і в дивнім захваті закричав до вуха мертвого: — Дивись на нього, Іване, дивись! Потім він кинувся на вовка-великана. Він почувався такий сильний, щ о міг перевернути гори і кри­ ш ити каміння. Звірюка намагалася укусити його, кинулась, щ об розпороти йо­ му живіт, але він, ошалілий, схопив його за шию і, навіть забув­ ш и про зброю, душ ив вовка повільно, і відчував, як гортанка звірюки хрипить, все слабше, серце вовка б ’ється все повільніше. Ловець реготався з радости, стискаючи звірюку все дуж че, й ви­ крикуючи в оп’янінні радости: — Дивись, Іване, дивись! Всякий спротив вовка зник. Тіло звірюки було без життя. Вовк згинув. Тоді Францішок підняв вовка сильними руками, і йшов, щ об кинути його до стіп мертвого брата, викрикуючи голосно: — Дивись, дивись дорогий Іване, ось вовк таки, врешті, згинув. Потім поклав труп брата і труп Е о в к а на сідло, один на д руго­ го, і вирушив у дорогу. Він увійш ов до своєї палати, сміючись і плачучи, наче Ґарґантюа по народженні Пантагрюеля, вигукуючи окликами тріюмф у, тремтячи з оживлення й оповідав як він бив вовка, а за хвилину плакав стогнав, оповідаючи, як загинув брат. І пізніше, часто, згадуючи той день, він мав сльози в очах і говорив: 86

— Коби хоч брат міг був бачити, як я задушив вовка, то братові було б легше вмирати. Вдова мого діда напоювала свого сина сироту страхом перед ловами і цей страх перейшов з батька на сина й на мене. Маркіз д’Арвій замовк. Х тось запитав: — Ця історія, — то байка чи ні? Оповідач відповів: — Клянуся, що та історія правдива від початку до кінця. Тоді одна жінка заявила солодким голосом: — Це неважне! Важне тільки те, що ту історію було приємно почути! Переклав Ол. Бабій

С п ога ди : ВІКТОР АНДРІЄВСЬКИЙ

Полтавська Українська Гімназійна Громада (Спогад) Коли б чоловіка мого віку (автор закінчує сьомий десяток літ, ■— примітка Редакції) запитати, який був гаайщасливіший день у його житті, то, мабуть, не один довго мав би подумати, поки дасть певну відповідь. А ле я не роздумуючи і не вагаючись мож у відповісти відразу: «Найщаеливіший день мого життя — це 8. червня 1903 року о годині 11 ранку, коли я востаннє вийшов із дверей полтавської Гімназії з матуральним свідоцтвом у руках». І то не з тієї причини, що я почував себе повним сил юнаком, п еред яким стелився життєвий шлях, лише через те, що в цю хви ­ лину я і мої товариші почували себе повноправними людьми. Мабуть, тепер от-таке почуття опановує людину, коли вона за­ лишає за собою, ціла й неушкоджена, кордони совєтської держ а­ ви. Я не м ож у поскаржитися на те, щ об наші вчителі були надто суворі до нас, або щ о вони вимагали занадто, хоч полтавська Гім­ назія й стояла досить високо щодо знаннів її вихованців, але на одно ми, Гімназисти (в той час іще однієї, бо другої щ е не було) полтавської клясичної Гімназії, могли поскаржитись: на повне позбавлення нас всяких людських прав. Від першого аж до о с­ таннього року нашої ґімназіяльної науки за нами з однаковою пильністю доглядав наш директор Іван Дмитрович Марков, щ о прославився своїми методами виховання далеко поза межі Укра­ їни. Можливо, щ о він по-овойому був і не злий чоловік. А ле ме­ тоди його виховання цілком відповідали вимогам міністерства о с­ віти тодіш ньої російської держави. Тогочасні Гімназисти не сміли мати власної думки і власних уподобань. Вони мали думати в ме­ ж ах «преподаваємаго їм ученія», а подобатися їм не сміло ніщо інше, крім «одобреного» і «рекомендованого» начальством, як «одобрені» й «рекомендовані» були наші підручники і книги до ч и87

*

тання з Гімназіяльної бібліотеки, бо іншими взагалі нам користу­ ватися не «рекомендувалася». Так само не «рекомендувалося» й читання хоч як процензурованих і «одобрених» газет. То ж, коли я в п ’ятій клясі на лекції запитав нашого дуж е милого інспек­ тора і проф есора грецької мови: «Чи то правда, щ о в газетах пи­ шуть, ніби незабаром ми вж е перестанемо вчитися грецької мови?», то за те питання дістав з поведінки ноту 4. На всі запитання мого батька, наш директор не міг дати ніяких пояснень і лише реко­ мендував, щоб я не виходив за рямці належного в клясі навчання. Поза тим ми взагалі мусили жити за приписами, які були вка­ зані нам в ґімназіяльнім т. зв. «білеті», де було виписано, щ о: «дорож а власного честю, Гімназисти не могли не дорожити й че­ стю свого заведення», а тому не сміли носити вусів і бороди, к р ох­ мальних ковнірців і манжет, не сміли курити тютюну, ходити по вулицях міста взимку пізніше 7-ої, а влітку — пізніше дев’ятої го­ дини вечора і т. д. Наш директор не тільки суворо дотримувався правил, але ще й доповнював їх власними розпорядженнями. От­ же, учень, особливо ж у старш их клясах, не смів сидіти на лаві разом із тим, кого Марков вваж ав за його приятеля, а тим більш е — показуватися на вулицях міста в його товаристві і т. д. За виконанням тих правил і його наказів наглядав не тільки він сам, але й т. зв. «помічники клясових наставників», які слідкували за нами в школі, на вулицях міста і навіть відвідували для пере­ вірки наші домівки. Отже, зрозуміло, що коли я в ґімназіяльній уніформі вийшов з Гімназії 8. червня, то тут ж е негайно на сходинах закурив си ­ гарку (хоч взагалі не мав тютюну...) і, вбравши мій цивільний одяг, піш ов негайно з товаришами до кнайпи, за відвідування якої в сьомій клясі мав з поведінки «три». Але до тієї радости, яку годі зрозуміти тим, щ о не вчилися в ті часи в російській середній школі, в мене домішувалося й почут­ тя смутку, бо я лишав за собою в стінах Гімназії українську ґім назіяльну громаду, якої основником і ніби опікуном судилося бути власне мені. Як ж е в описаних умовах могло дійти до організації й існуван­ ня такої аж подвійно нелегальної (бо раз — без відома директо­ ра, а друге ще й української) громади? Треба тут згадати, щ о наша Гімназія, хоч була в самім центрі України, подібних організацій, наскільки мені відомо, таки ніколи й не мала. Вона безперечно належить до найстарших Гімназій Росії. Щ е незабаром по Наполеоновім поході в Росію наш полта­ вець таки, Іван Петрович Котляревський, був призначений нагля­ дачем над домом для виховання «благородних дітей». Автор «Енеїди» пробув на тім пості недовго, але саме заведення незабаром бу­ ло перейменовано на Гімназію і з будинку, в котрім пізніше мі­ стилася Маріївеька дівоча Гімназія, переведено м уж еську Гімна­ зію в новозбудований за рогом будинок на вулиці, щ о за тих ча­ сів носила назву Базарної, а пізніше й до тепер іще —- звалася і зветься іменем Остро градського — славного математика, якого було виключено за неуспіхи в науках з моєї ж Гімназії. Ця наша Гімназія виховала таких українців, як Михайло Старицький і Ми­ хайло Драгоманів. Але не було ніяких вісток чи переказів, щ об будьколи серед її вихованців була організація молодих україн­ ців — «українська громада», хоч такі «громади» й існували (зро­ 88

зуміло нелегально!..) в недалеких Лубнях і Прилуці, таки на Пол­ тавщині. До повстання ж «громади» в полтавській гімназії прийшло так. Є на Полтавщині славне місто К обиляк або, як його офіціяльно звуть, «Кобиляки». Воно здавна населене нащадками запорожців. Обивателі його — очевидно українці найчистіш ої крови, як коли розважалися театральними виставами. От в кінці 90-ох років пол­ тавському семинаристові Слухасвськом у вдалося організувати не­ поганий хор і виставити «Назара Стодолю». Ллє найбільш ож ивилося наше містечко, коли на літні вакації в 190'-3 роках став заїж дж ати до нас студент харківського техно­ логічного інституту Ю рій Ж ерардович Коллард. Він працював у повісовім земстві при направі доріг, а крім того ож ивив життя наших громадян аматорськими виставами, бо був сам добрим артисто\4-коміком, а головне — прегарним організатором. Він був музика і співак, диригент і режисер, а щ о найголовніше невтом­ ний робітник. Всі любили доброго і веселого Юрка. Особливо ж імпону.іав він нам — трьом гімназистам полтавської гімназії: мені, Олексієві Червоненкові й Олександрові Івицькому. Все було ори­ гінальні у Ю рка: вічна українська сорочка з стрічкою, українсь­ кі чобота, а найголовніше — його мова. Він ніколи не говорив ін­ ш ою мою ю, як українською. Вистави, які він організував і в яких ми брали всі троє найдіяльнішу участь, були само собою тільки українські: п’єси Кропивницького, Тобілевича, безсмертна «Наталка Лолтавка», той самий «Назар Стодоля» й інші. На пробах він сам, та й усі за ним, розмовляли також лише українською мо­ вою . Незабаром постав тісніший гурток заприязнених осіб, а в тім числі й нас троє Гімназистів. Душею того гуртка був Ю рко. Пізніше н і м стало відомо, щ о він е членом Революційної У к­ раїнської Партії, але про велику політику він не говорив. Нато­ мість часто р<змовляли ми про історичні події, про літературу. Де­ коли він ириї.'див і зимою на вистави з полтавськими аматорами, от як Осмялоіський, Спіцевський. Приводив і свого товариша по інституту Гнаті Х откевича, який чарував нас усіх грою на неба­ ченім досі українськім козацькім інструменті — бандурі. Ми, мо­ лоді 15-16 літні гімназисти, були очаровані тією романтикою. І от, коли після літніс вакацій в 1901 році ми повернулися в Полтаву до ш остої кляси ґімназіяльної, то я запропонував моїм обом то­ варишам організувати гімназіяльну громаду. М ою пропозицію було схвалено, і ізк покладено початок нашій громаді, першій і останній в полтавс,кій Гімназії. Якби хто запитав нас тоді, які наміри, яку мету має наша орга­ нізація, то певної тьердої відповіді ми дати не могли. Одно було ясно для нас: ми не хотіли бути «русскімі» і рости «русском у аттєчеству на пользу», чк про те мусили ми молитися в нашій ра­ нішній молитві «перєі ученьєм»... Ми почували себе вж е україн­ цями і хотіли «рости та користь і славу» нашій батьківщині — Україні. І Першим нашим завданням було ознайомитись із історією, літе­ ратурою наш ої батьківщини і добре навчитися української літе­ ратурної мови. Ми встановили з наш их скромних ресурсів місяч­ ний грошевий вжесок в розмірі 50 копійок і за ті грош і купували українські, тим Ічасом легальні й «одобрені» цензурою, книжзси. Так у нас почала збиратися бібліотека, розпорядчиком якої був я 89

і розносив книж ки моїм товаришам до читання і передавав їх, звичайно, у ш колі. Раз до мене звернувся таки наш товариш Іван Цегельський, який нераз бачив ту м ою передачу: «хочете, я Вам принесу такі українські книж ки, яки х Ви ніколи не бачи­ ли?»... На моє гаряче баж ання він приніс мені дві чи три книж ки «Л ітературно-Н аукового Вісника». М и були очаровані тією літе­ ратурою. Він ж е далі познайомив нас із молодшим товаришол Іваном Комліченком: «Цей Вам приноситиме більш е таких кни­ ж ок, бо він має з в ’язки з україн ською громадою в семимарії». Тік у нас зав’язалися зносини з полтавськими семінаристами, бо брат Івана — П авло Комличенко був членом семінарської громади, "и м самим і сам Іван став наш им членом. Одерж ані й наш і власні книж ки ми давали д о читання й наш им молодш им товаришам — головне з р ок у Комличенка. Н езабаром виявилося, щ о його ?овар иш В іктор П етрович, син відомого в Полтаві адвоката, не тл ьки цікавиться україн ською літературою й історією , але має й свою власну добру бібліотеку. З ним незабаром я дуж е заприязнився. Ц е була незвичайно щира душ а і гарячий український г.атріот. Н езабаром до нас прилучилися щ е його й Комличенка товариші: О лександер Ш евченко, Сергій Ю щ евський, Платон С еміреяко і М икола Чоботарів. Тому, щ о я (ніби визнаний голова .ромади) дотримувався суворої конспірації, то з молодш их наши> товари­ ш ів дехто навіть і не підозрівав про існування наш ої організації. Я роздавав книж ки до читання, ком у які уваж ав за потрібні. А вибирати треба було з розумом. Б о от із семінарсько: громади одерж ав я, напр., таку літературу, як Зомбарга: «Соціалізм і с о ціяльний р у х в 19. столітті», «Дядько Дмитро», «Чи є тепер пан­ щ ина» і т. п., видання РУП. На мене самого ці книжки справили сумне враження. Раз, щ о то була нудна лектура., а вдруге — я відчував і бачив, щ о такі брош урки як «Д ядько Дмитро» і «Чи с тепер панщина», з нашим завданням — українізували наш их то ­ вариш ів — не маю ть нічого спільного, а крім того .( гидував тою цемаґоґісю, щ о не перебирала в засобах і не гребувала навіть брехнею . В ід того часу я дістав відразу до соці ял Етично ї пропа­ ганди й т о ї брехливої науки взаталі. Від її впливу я намагався зберегти й молодш их моїх товариш ів. А л е о т «С ш остійна У кра­ їна» М. М ахновського вп рост очарувала мене я ї змістом, так і ф ор м ою викладу. Вона зміцнила наш і переконання. Та настав 1902 рік. Ми продовж ували в ж е безю середні зносини з семінаристами. Я відвідав Комличенків і познайомився з члена­ ми сем інарської громади: М иколою Ґмирею, Симоном Петлюрою, Ф ідоровським , Ш аревським, Понятенком і інними. О собливе вра­ ж ення справив на мене Ґмиря. Це був твердій і стихійний укра­ їнець. П етлюра здавався мені добрим і сентиментальним хлопцем: лю бив співи і сам любив співати, особли во ж про Саву Ч алого і Ф ранкову «Н е забудЬ, не забудь». Сходилися ми з семінаристами і в меш канні Виноградових, кол о полтавської тюрми. Тут, прига­ дую , Петлюра давав мені поради, як розішгрити кіангу ґімназіяльну гром аду на дівочу Гімназію і на полтавську реальну ш колу. Я пізніше, з тією метою познайомився з (представниками реальної ш коли в особах К урдюмова і Павловськото. А ле вони були моїми виразними антагоністами, російськи х переконань іа щ е й соц іялістичного ґатунку. Том у я не тільки не сх отів зав язувати з ними ділових відносин, але й мірою м оїх сил намагався зберегти від їх 90

впливів нашу гром аду 3 гімназистками також не могло вийти доброго нічого, бо вони були під впливом Курдюмова і йото сестра Гімназистка є також «російського напрямку». Та от і над наш ою громадою, як я її н е беріг, вдарив грім. Через Комличенка дістав я від семінаристів три числа «Гасла». На к о ж ­ ному з них стояла щ е й велика червона печатка: «Революційна Українська Партія». Перечитавши, я їх віддав до ґімназіяльного інтернату Червоненкові. І от за кілька днів довідуюся, щ о з від­ чиненої ш ухляди його столика «воспітатель» конф іскував і пере­ дав їх нашому директорові. Оправа виглядала дуж е зле. При ви­ явленні наш ої організації нам усім загрож ував «вовчий білет». Але наш Марков, на диво, поступив дуж е благородно: на педагогічній раді не сказав, яку власне заборонену літературу було ск он ф іск о­ вано в Червоненка і, хоч йому за те з поведінки тоді поставлено «три», та вж е в матуральному світоцтві подано було пояснення, щ о то були твори Чернишевського і Добролюбова, яких ми й у вічі не бачили!... Треба було бути дуж е обережним. Б о от навесні того ж 1902 р оку виникали заворушення в Семінарії. Головними «зачинщ иками» в ти х заворуш еннях були члени громади, яких у сіх і виклю­ чено з семінарії. В Константиноірадському повіті вибухли селянські страйки, с у ­ воро здавлені адміністрацією. В повітрі запахло порохом. Ми си ­ діли, як миші під мітлою. Я порозтаскував наш у вж е чималеньку бібліотеку куди і як міг, чекаючи о т -о т жандармської ревізії. Але все обійш лося благополучно: чи то наш директор (що найправдоподібніше...) сховав кінці в воду, чи, може, полтавська адміністра­ ція мала вж е досить тих «безпорядків», — в кож нім разі про на­ ш у громаду ніби ніхто ніколи нічого не чув і не знав. Але, що М арков був у дуж е непевній ситуації, то про те свідчить такий ф акт: десь у квітні в Полтаві відбувся перший і останній кон­ церт народніх бандуристів під проводом того ж Гната Х откевича. І хоч його було організовано під найблагонадійнішою маркою «ро­ сійського археологіческого общ ества» під проводом графині У варової і хоч на нього інші начальники середніх шкіл навіть р е­ комендували учням піти послухати, — наш М арков оголосив, щ о негайно виключить із гімназії того, хто там буде присутній. Так щ о я, єдиний гімназист тоді, зробив той відважний крок під о х о ­ роною м оїх друзів-семінаристів, які мене заховали від ока наш о­ го начальства. На щ е сміливіший крок відважилися ми з В. П ерцовичом на запрошення тоді перебуваючого на засланні в Полтаві студента харківського університету Бориса Мартоса. Я кось він запросив нас на доповідь прибулого до Полтави члена РУП Дми­ тра Антоновича-М ухи. Збори ті відбулися на околиці міста в п о­ мешканні вж е згаданого мною Осмяловського. Доповідач, ніби за­ їкуватий студент із гострою борідкою в сірій студентській «ту­ ж урці», говорив щ ось подібне до «Дядька Дмитра». Отже, коли ми з Псрцовичом вийшли з того зібрання, т о нам обом було так ні­ яково, щ о ми навіть не обмінялися парою слів про ті думки на­ ш ого «старш ого товариша». А за ті відвідини нам також загро­ ж увала кара не менша від «вовчого білета!»... От так доводилося нам лявірувати між Сцілою і Х арибдою : на­ ш ою ґімназіяльною адміністрацією і пропагандою різких соціялі91

стичних провідників, від російських С-Д починаючи й на україн­ ськ и х С-Д кінчаючи. М ірою м оїх сил я намагався оберегти моїх молодш их товари­ ш ів від ти х обох небезпек. І то мені вдалося. Рік 1903 на початку минув для всіх нас благополучно. Ми з Червоненком одержали 8. червня матуральні свідоцтва. Івицький виступив, на власне ба­ жання, з сьомої кляси, де він мав повторювати курс. П ро інш их молодш их громадян наша ґімназіяльна адміністрація з певністю не знала. А ле мене непокоїла думка про дальш у долю нашої громади. От чому 8. червня 1903 року до почуття найбільшої радости в мене, десь у глибині душі, долучається і почуття неспокою та смутку. Я передав Іванові Комличенку нашу чималеньку бібліо­ теку і мої останні поради. З початком вересня я виїхав до ки ївсь­ кого університету. Там я збирав усякі заборонені українські ви­ дання і тіш ився, як передам їх на Різдво моїм ґімназіяльним д р у ­ зям. А ж ось наче грім вразила мене вістка: Перцович, наш милий, щирий і відданий Віктор Перцович застрілився в Кадетськім Пар­ ку, eavje перед поліпійним участком. Н іхто не знав точної причини. К оли я приїхав на Різдво, то вж е громади не застав і книж ок пе­ редати було нікому; громада перестала існувати. Пізніше я дові­ дався про такі подробиці: восени 1903 року поруч із наш ою грома­ дою в Гімназії організовано було групу російських соціял-дем ократів, до якої належали такі Гімназисти й Гімназистки: П рисецький Сергій, Імєкенецький, Бродський, Ляхович (пізніше зять В о­ лодимира Короленка), дві доньки Короленка, Курдюмова Віра — згаданого мною Курдюмова рідна сестра. Вони й переманили Д О себе й Платона Семиренка — члена наш ої громади. Цей гурток середньош кільників збирався головно у Перцовича — занадто він уж е був пересякнутий національною українською ідеєю. Але на хорого (він мав туберкульозу) молодого хлопчину могла впли­ нути негативно ота отруйна матеріялістична пропаганда й захи­ тати його віру в людей, в ідеали, і красу лю дських високих п о­ ривань. К оло нього не було такого товариша, щ о міг би підтрима­ ти його морально, і прийшла катастрофа... Його ховали демонстративно: були вінки з червоними і бла­ китно-ж овтими стрічками. Говорили запальні промови. А після похорону в ш остій клясі ґімназіяльній почали відбуватися р а з -у раз мітинґи-протести Т ож директор не міг знайти іншого виходу ■ — як тільки закрити ш осту клясу до кінця року і звільнити всіх революціонерів, які мусіли собі ш укати притулку по інш их Гімна­ зіях. Так п’ятьдесять років тому було зліквідовано полтавську у к ­ раїнську гімназіяльну громаду. Більш е її вж е не було відновлено.

92

На протиростсшому відтинку: В. КОВАЛЬ

Поразка російських імперіялістів у Вашінґшні Поважна загроза в розгортанні спільного фронту поневолених народів проти російського імперіялізму в останньому часі була зросла на Американському континенті, де так само, як і в Европі, чисто російським еміграційним організаціям, що стоять на плятформі єдиної неподільної імперії, допомагають різні групи від інших національностей, незаконно декляруючи ніби бажання своїх народів задержати Росію в ії межах після повалення большевицького режиму — і намагаючись такою своєю діяльністю створити відповідне вражіння в американських колах. У бороть­ бу проти цього виступали всі волелюбні організації поневолених народів, активно бореться й українська еміграція. В її лавах ді­ яльну ролю відограє і наша молодь, об’єднана в СУМ-і. Тому для правильної орієнтації молодих читачів у сучасному стані цієї боротьби варто зазнайомити їх з недавніми подіями в Америці, зокрема конференціями, присвяченими справі визволь­ ної боротьби, щ о їх скликав бувш ий конгресмен О. К. Армстронґ ніби приватно, але насправді за її ходом пильно слідкували впли­ вові американські чинники. Перша така конференція мала місце в 1952 році і тоді на ній взяли гору російські угруповання. Натомість на другій — у 1953 році вони зазнали великої поразки. В цій конференції діяльну участь взяли представники СУМА — голова Омельченко і керів­ ник Відділу преси, автор цих рядків. Характеристично, щ о хоч в Америці існує ціла низка українських організацій молоді, ли­ ш е СУМ А була запрошена на конференцію, що покладає велику відповідальність на неї, як на активного співучасника спільної боротьби поневолених народів проти російського імперіялізму. Отж е про обставини, в яких скликано конференцію і про самий перебіг її повинна бути поінформована вся українська молодь у вільному світі. Х то скликав конференцію? Як і попереднього разу ініціятором скликання конференції, як ми вж е зазначали, був колишній конгресмен О. К. Армстронґ. Про нього говорять, ніби він ш укав для себе «бізнесу» на полі­ тичному полі і скликання конференції є, сказати б, його при­ ватною справою. Але, як відомо з практики, Американський К о­ мітет Визволення від большевизму реклямус себе також при­ ватною установою, проте це не стримує його від того, щ об ш ко­ дити визвольній справі поневолених М осквою народів, а саме це він і робить, посилаючись на становище урядових кіл ЗДА. Для нас, українців, мимоволі виникає сумнів, чи не постане у висліді цих конференцій якась нова «приватна» установа, яка так само буде шкодити українській визвольній справі.

93

Такі думки особливо посилю ю ться у зв’язку з конференцією, щ о відбулася у Ваш інґтоні в 1952. Головним доповідачем на ній був п роф есор одного з американських університетів Болдирев, уповноваж ений Н ародно-Трудового Союза*) на СШ А. В ін бу к ­ вально заявив, щ о катги б американці дали його партії 100 міль­ йонів долярів, вона б повалила реж им Сталіна. Проти україн сь­ ки х «сепаратистів’ на сцену був випущений «українець» Єршов, який заявив, щ о він як «найновіший» утікач-українець, запевняє, щ о в У країні п р о ж адну самостійність н іхто не думає, а тільки мріє про визволення з-п ід сталінського режиму. Голоси представників поневолених народів про те, щ о причи­ ною всього лиха у співж итті м іж народами є російський імперіялізм, були голосом вопію щ ого в пустині. Висліди цієї конф ерен­ ції випали на користь російським імперіялістам. Та ось минув рік і НТС заплутався в ж ахливій ш пигунській аф ері на користь Кремля. «Американські приятелі свободи для росіян» Т аку назву носить організація, щ о видає в Н ю -Й орку бю летень під назвою «Вільна Росія». В цьому бюлетені за листопад 1953 р оку опубліковано склад управи американських приятелів св о ­ боди для росіян, серед членів якої знаходимо м іж іншим і такі прізвища, як О. К. А рм стронґ і Ю дж ін Лайонс. Отже, як бачимо, конференції, щ о їх влаш товує пан О. К. А рм ­ стронґ, не є вж е такі «приватні», як деком у здається. Ю дж ін Лайонс, як відомо, є одним з найбільш их оборонців неподільности російської імперії. Він є також основополож ником А м ерикансь­ кого К омітету Визволення Народів Росії, який сьогодні під к е­ рівництвом адмірала Стівенса стоїть на становищ і інтересів р о­ сійських імперіялістів. Тим самим і О. К. Армстронґ, як «приятель росіян» зобов’язаний діяти тільки на їхн ю користь. А ле в останніх місяцях 1952 р ок у п. А рм стронґ почав виявляти симпатії до акції американських українців на користь визволення України. На к іл ькох мітинґах він виступив з палкими промовами проти російського імперіялізму. Такими були його промови на річній конференції У К К А та на вечорі з нагоди десятиліття АБН, щ о відбувся в Н ю гЙорку. Д ехто з українських політиків вбачав у цьому щире бажання колиш нього конгресмена стати на правильний ш лях боротьби з комунізмом. Однак на цій другій конференції виявилось, щ о такі погляди є передчасні, бо п. А рм стронґ щ е балянсує... Для українців було ясно, щ о на конф еренції в Ваш інґтоні о с ­ новний бій відбудеться між нами і росіянами, точніше, м іж п о ­ неволеними Р осією народами і єдинонеділимцями. Х о ч у р озі­ сланій програмі конф еренції з-п ом іж 20-о х основних доповідей ані одну не мав виголош увати росіянин (в противагу попередній конференції) проте не було сумніву, щ о росіяни виступлять у дискусії і доводитимуть, щ о в світовом у напруженні винен не р о ­ сійський імперіялізм, а тільки сам комунізм, як інтернаціональне явище. Українці передбачали, щ о до В аш інґтону прибудуть єдинонеділимські провідники, ш об щ е раз обороняти червоний і білий р о ­ сійський імперіялізм. Ці передбачення ствердились.

94

В ж е по прибутті до Вашінґтону, на місце конференції, українці побачили, що, як і попереднього разу, росіяни взяли в свої руки реєстрацію делеґатів. Кілька росіян уж е «обробляли» індивіду­ ально свої жертви, втискаючи їм до рук літературу. Ц е були перші ознаки того, щ о п. Армстронґ не дотримався умов безсторонности конференції. Обурення з боку неросійських народів викликала теж ціла злива російської пропаґандивної літератури, яку єдинонеділимці розклали в залі засідання на спеціяльному столі. Найменше 15 різни?; видань циклостилем, друком, і фотодруком е сотнях екземплярів росіяни мали намір підсунути учасникам конферен­ ції. Серед усіх цих видань червоною ниткою тягнулися наклепи на визвольні рухи поневолених народів, на АБН, на «сепара­ тистів». Найбільше, очевидно, в цій літературі було нападів на українських «сепаратистів». З українського боку, за вийнятком становища ЗП УГВР та бро­ шурки про АБН, ніяких інших матеріалів на конференції не було. Делегати від СУМ А привезли тільки великий фото-альбом з ді­ яльності-' СУМ -у в США, з метою вручити його прихильникам української визвольної справи. Та все ж під час наради виявилося, щ о період дешевої пропа­ ганди минув. На перебіг дискусії ніякого впливу не мали томи пропаґандивної літератури, щ о її привезли з собою росіяни. У конференції взяло участь понад 250 представників різних аме­ риканських організацій, американських спеціялістів в совстських справах та гостей. М іж учасниками були представники поневоле­ них або загрожених М осквою народів — СССР, сателітів, Кореї, Індії та Китаю. З українських організацій були заступлені: Укра­ їнський Конгресовий Комітет, ООЧСУ, АБН, Спілка Української Молоді, студентство. В загальній залі нарад виголошено низку доповідей, для всік учасників конференції. Серед них була цікава доповідь А. Ф ей­ ґана, члена Конгресу з Огайо, на тему «Чотири пункти свободи». Головним мотивом його доповіді було національне питання в СССР, яке є головною турботою Кремля. Свої висновки доповідач базував на виступі Маленкова після смерти Сталіна, який насам­ перед звернув увагу на єдність народів СССР і виділив росіян, як цементуючу силу тієї єдности. Ця доповідь була першим ударом по московських імперіялістах на конференції. Слова А. Фейґана часто переривалися бурхли­ вими оплесками присутніх. Другим ударом по російських единонеділимцях був виступ к о­ рейця С. У. Pen а, директора Інституту далеко-східніх студій при Сетон Гал університеті. В доповіді на тему «Азія і політика ви­ зволення» він підкреслив щ о становище в К ореї сьогодні не є жадною новиною. Першою також ж ертвою була Україна, яку за­ хопила большевицька Росія. Ціла ця доповідь, як і доповідь А. Фейґана викривала істоту і наміри російського імперіялізму. Слід відмітити, щ о як доповідачі, так і співдоповідачі не оми­ нали ніодного випадку, щ об не притадати про ролю українського народу в його боротьбі з російським імперіялізмом. Удар по р осі95

йнах був такий дошкульний, що вони по доповідях в загальній залі нарад не наважились виступати в дискусіях. Не чинили спротиву навіть тоді, коли визначувано членів комісії для опра­ цювання резолюцій конференції. Дальший перебіг конференції проходив на такі теми: «К он­ цепція американської політики визволення», «Політика визво­ лення, як стримування війни», «Свобода через визволення», і «Погляди емігрантів на політику визволення». Щ об узяти участь у всіх чотирьох секторах конференції, укра­ їнці розподілили свої сили по кожному сектору. Це саме зробили і інші національні групи. Було відомо, що росіяни приділяють го­ ловну увагу третьому секторові, де мав головувати адмірал Мене, а головну доповідь мав виголосити др. Лев Добрянський. Заля третього сектору була переповнена. Росіян не випадково була половина всіх присутніх. Вони єважали Л. Добрянського одним з найбільших своїх ворогів і хотіли заатакувати його. Пе­ ред Л. Добрянським з короткою доповіддю про становище в Р у­ мунії виступив М. Сарказану, редактор румунської газети «В іторул». В окупації Румунії він обвинувачував російський імперія­ лізм. На виступ його досить слабо зареаґував колишній капітан советської армії, а тепер «дорадник» адериканськото уряду в спра­ вах СССР Боголєпов, який закинув румунові, що той виступає проти російського народу. Інший промовець малорос І. Іващенко докоряв румунові, щ о той виявив невдячність супроти Росії, бо тільки завдяки російсько-турецькій війні Румунія звільнилася з-під турецького гніту. На це румун відповів, що наведений ви­ падок не є причиною для того, щоб Росія тепер поневолювала його батьківщину. Далі почалась доповідь проф. Л. Добрянського, який з’ясував два типи націоналізму, позитивний, як у поневолених народів і негативний, як наприклад німецький чи російський, які послу­ говуються ним для імперіялістичних цілей та шовіністичного ви­ ховання своїх народів. Промовець підкреслив, що тільки розчле­ нування Росії на держави поневолених народів покладе край вічній експансії російських імперіялістів та спаралізує діяльність комуністичних п’ятих колон, цієї агентури імперіялістичної Росії. Аргументи Л. Добрянського були настільки бездискусійні, щ о росіяни знайшли лише можливим скласти заяву про ніби-то на­ вмисну лінію адмірала Менса дискредитувати росіян. Тут російсь­ кі імперіялісти зазнали найбільшої поразки. Першого дня нарад увечорі під час бенкету український свя­ щеник В. Пропета висвітлив монтаж з фільмів про злочини М о­ скви у Вінниці, Катані і Кореї. Це справило на присутніх гнітюче враження, а супровідні слова диктора про злочини російського чи російсько-комуністичного імперіялізму просто приголомшували приявних російських імперіялістів. Варто згадати, що недавно в російській радіопередачі «Голосу Америки», присвяченій Вінниці, було сказано, щ о таки з рук комуністів загинуло 10.000 росіян. Тенденція білих російських імперіялістів полягала в тому, щоб шляхом привласнювання жертв неросійських народів на користь росіян довести, що в СССР росіян винищує комуністичний режим.

96

«оГгЖ?

Сумівська колона на маніфестації проти московського пародовбивства, в м. Сіракюзи — ЗД А

Відділ Ю СУМ-у в Буффальо.

Галова Ц К СУМ-у О. Калиник, між членами відділу Ю СУМ-у Клів­ ленд - ЗДА. З ліва на право сидять: голова В іддл у — М. Голубицький, голова Ц К — О. Калиник, голова Осередку — Г. Го­ ловка, Керівник Відділу Я. Кужіль. 1953 р.

Юні сумівці з Трентону ( СШ А) в похідній колоні.

Діти Ю СУМ-у осередку в Кхрсень - Сталь Бельгія {1954)

Ю дж ін Лайонс в обороні російських імперіялістів Коли наступного дня нарад О. К. Армстронґ проголосив, щ о з доповіддю виступить відомий експерт в російських справах Ю джін Лайонс, всі були заскочені, бо в програмі конференції та­ кого доповідача не було. Виявилось, щ о росіяни, щ об врятувати ситуацію, вимагали у Армстронґа допустити з доповіддю Ю. Лайонса. Противна сторона погодилася на це під умовою, щ о буде також дано додаткове слово Л. Добрянському. Лайонс говорив, хцо ніякого ні російського, ні совстського імперіялізму нема, а е імперіялізм комуністичний, проти якого треба боротися з од­ наковою силою в СССР, в Канаді, в США. Він заступав погляд, щ о треба звільнити цілість СССР, а що буде далі, то це вж е внутрішня справа «народів Росії». З критикою поглядів Ю. Лайонса виступив Л. Добрянський, назвавши його оборонцем російського імперіялізму. Він говорив, щ о сучасний російський імперіялізм є лише зміненою формою старого російського імперіялізму. Під враженням аргументів проф. Добрянського росіяни цілковито розбилися і вирішили ви ­ користати останній засіб оборони з допомогою федералістів. Після з л и е и індивідуальних заяв та різних внесків д о президії конференції вж е згаданий І. Іващенко виступив з «деклярацією» федералістів, в якій намагався довести, що 90°/о українців, гру­ зинів, білорусів, вірменів та інших бажають федерації з Росією. Кілька представників поневолених Росією народів виступили з вимогою засудити методи російських імперіялістів, які замість чесної політики брехнею, шантажем, диверсією, та провокаціями зводять американську політику на манівці. Дальшу дискусію було спинено. В одному з проектів резолюції було зазначено, що конференція сгоїть на становищі визнання за всіма народами свободи і незалежности, згідно з американською деклярацією. Чотирьох Свобід. Чия перемога? Без особливих зусиль, зайвої пропаганди та при нечисельній участі українців перемогу на конференції здобули поневолені народи. Бій відбувся за концепцію політики визволення. Було доведено й твердо проголошено, щ о російський імперіялізм є за­ грозою світовому мирові. Українська молодь, представники якої також брали участь в конференції і спричинилися до її загального успіху, повинна далі продовж увати з усьому вільному світі боротьбу за, мир і свободу через визволення.

1) Російська фаш истська організація.

97

Спорт: О. ІІАВРОЦЬКИЙ

Копаний м 'яч-й о го вдосконалення, рови гри іа системи Китайці, перси, римляни — перші футболісти

\

Переходячи не дуж е заселеною вулицею, чи попри кусник зе­ леної площі, не раз ми бачимо, як дітвора, переважно хлопці, к о­ пають нашвидко зроблений з ганчірки м’ячик, чи вж е куплений Гумовий, Чи спадало кому з нас коли на думку застановитись — звідкіля і яким старим може бути цей сьогодні найпопулярніший рід спорту, цей спорт, що його грають тисячі, а мільйони фана­ тиків оглядають? Звідкіля властиво прийшов до нас вж е вдо­ сконалений сьогодні копаний м'яч? Не легко є відповісти на це питання. При пересічному статистич­ ному перепитуванні, більшість, щ о бачила гру футболу, чи ті, що чують про щ ось подібне, чіг навіть самі грачі-копуни — скаж уть, щ о копаний м’яч походить з Англії, і все! Але, на жаль, це не є вся правда. Є старинпі записки та навіть малюнки, за якими копаний м’яч був вж е 5.000 років до Христа знаний в Азії, в кра­ їнах Індії, Китаю, та Персії. Японія не безпричинно хвалиться, ш о футбол походить з неї, але як він дістався звідти до Европи — цього японці не можуть відповісти. Теж знаним е, щ о в старовин­ ній Греції та в римській імперії вояки знали гру, щ о подібна до сьогоднішнього футболу, і називали її римляни «гарпастум». Грано ногами, взутими в тодішнє взуття, щ о звалось «кальцеус». Ця назва взуття прийнялась досьогодні, і в теперішній італійській мові гра копаного м’яча називається кальчо. Щ е сьогодні італійці не хочуть, чути, що футбол зродився в Англії; все твердять, щ о їхні славетні предки, старовинні римляни, були першими, що грали футбол, і що колиска його міститься в Італії. Англійські високі школи формують модерний копаний м’яч З вище згаданого можемо сміло виснувати, щ о копаний м’яч є тисячі літ старий. Відколи вж е одна людина могла копнути ка­ мінь, розвинулася з цього гра, що з довгими літами вдосконали­ лась аж до сьогоднішнього футболу. Початком модерного ф у т­ больного спорту можна назвати сорокові роки минулого століття. Носіями цієї гри були славні школи в Ітоні, Рагбі та Гарров в Англії. В цей час (перша половина X IX ст.) були складені та видруковані перші норми для гри копаного м’яча. Це були перші пи­ семні обмеження щодо кількости учасників, що дістали славну назву «Кембрідж рул». На підставі цих обмежень, ректор однієї школи зібрав багато приписів для гри (60-ті роки минулого сто­ ліття). Там бачимо вж е докладно визначене число грачів, стосу­ нок автсайду, різні вдари, кари тощо. Навіть йде вж е мова про поперечку у воротах, — до цього часу гралося без замкнених по­ перечкою воріт.

98

1863 p., при зібранні вж е тоді наявних клюбів, прийнято припи­ си того ректора та зорганізовано футбольний союз під назвою «Футбол Асошьейшен», щ о існує ще досьогодні. Проте сполучен­ ня в один союз, щ о було потрібне й корисне, не розв’язало спору, щ о існував між двома школами — Раґбі і Гарров. Дискусія сто­ сувалась до вживання певної форми м’яча та до застосування ін­ ших частин тіла. Школа Раґбі стояла на тому, щ об уживати овального м’яча, а грати руками та ногами. Її противники з Гарров засуджували це, вживаючи до гри округлого м’яча та забороняючи в грі вживан­ ня рук. Ці дві партії щ е й досьогодні не помирились: одні гра­ ють руками й ногами та овальним, яйцевої форми, м’ячем, а другі — без рук та округлим м’ячем. Для згадки подаємо ще кілька цікавих та важливих дат з істо­ рії модерного копаного м’яча. В 1871 р. куплено в Англії за 21 фунт чашу, знану під назвою «кап», щ о була і є найдорожчим троф е­ єм футбольних клюбів. 1872 р. дозволено воротареві вживати в грі рук — вдар по «твердолобих» гарровцях, 1880 р. перший раз з’являється на грищі суддя. В 1927 році ухвалено нові приписи до автсайдової гри. До того часу була знана система «трьох чо­ ловік автсайд», з новими рішеннями впроваджено «авсайд двох чоловік». Це була революція в стилі гри, що й досьогодні є в практиків і теоретиків оспорювана. Важливий перший винахід: шотляндська приземна подача « ш о т л а н д с ь к и й пас» Копаний м’яч не є математичною формулою. Це є гра провад­ жена людиною і тому залежна від людської сили, витрі шалости та людського духу. Людина, однак, все є в пошукуванні чогось нового. Молоді грачі-юнаки намагаються відбити м’яч хто як мо­ ж е найвище. Навіть вж е була зродйлась приповідка: «хто вище вдарить, буде війтом». В давніх часах теж ї ця гра, щ о її нази­ ваємо футболом — та навіть до часів модерного футболу — ви­ глядала в не дуж е то пляновому копанні м’яча вгору. Але най­ шовся чоловік — його імени ми не знаємо — що зрозумів користь подавання м’яча ногою в низькій поземній лінії, як щ ось конче потрібне для успішної гри. Як вище сказано, прізвища його не знаємо, певним, однак с, що він жив десь у Шотляндії між Едінбурґом і Ґлезґов. «Шотляндська подача» — або, як її теж на­ зивають — «шотляндський пас» — живе вж е кількадесят років в усіх народів світу, де копаний м’яч знайшов собі гідне місце між іншими родами спорту. Щ о ж докладніше розуміємо під шотляндською подачею. Вже сьогодні належить провадження м’яча «сентимерт понад травою» до підставових вимог у футболі. Властиво розуміється під ш от­ ляндською подачею коротка приземна подача в тісному просторі, сполучена з великою технікою провадження м’яча та вмілим, хитрим маневруванням, зміною місця. Шотляндці власне, і роз­ винули цей рід гри до надзвичайної перфекції. Застосування ш о т л а н д с ь к о ї подачі мало велике значення в час, коли порожній простір був принциповим. Це був час «авзайду трьох чоловік». П ощ о ж було обмежувати порухи поодиноких грачів, якщо не­ безпека наступаючого нападу клина була ліквідована приписами автсайду? Гри в тодішні, власне, часи виявляли в своїх вислідах, 99

щ о не потрібно гострого криття кож ного противного поодинокого грача. Як згадано, приписів тодіш нього автсайду та вмілої гри оборонців вистачало, щоб здержати ворож і наступи. І тоді, власне, при чимраз кращому опануванні футбольної гри, в практиці ви­ являлось дуж е мало воріт. Тодішні висліди в Англії — коли ан­ глійці грали справді найкрищий футбол у світі —• не виходили поза 2 : 1 , 1 :1 , 0 :0. Ці результати були на денному порядку, і ще сьогодні ці марні висліди називаємо англійськими. Кінець англійським вислідам «Інтернейшенел Борд» — найвища інстанція в усіх питаннях приписів гри — має своє стале місце в Манчестері (Англія). Його рішення є важні і правосильні для Міжнароднього Футбольного Союзу, званого в скороченні ФІФ А. До Менчестеру приходять скарги, бажання, звідти відходять позитивні полагодження а б о ... відкинення. Скарги і прохання грачів, менеджерів, директорів клюбів для якогось позитивного полагодження з «англійськими вислідами» лежали там роками. На грищах бачилось чимраз мен­ ш е публіки, що вж е була «досита наїджена» цими мізерними ви­ слідами змагань. Грачі провадили гру з найбільшим зусиллям, як тільки могли, але висліди не кращали. Каси скорочувались. А ж кінець-кінцем — це вж е згадано вгорі — прийшло рішення про знесення автсайду з трьох чоловік на двох. Записано рік 1927, як важливий для історії копаного м’яча. В цей спосіб можли­ вість мати більш е воріт у змаганнях значно зросла. «Ш топер» — новий англійський винахід В англійському клюбі «Гаддепсфілд Тавн», що кількакратно за порядком був майстром «Емпайру», працював славний менеджер Г. Чемпмен. Він був «дівчина для всіх послух»: технік, тактик гри, ш еф реклями, фінансовий експерт та навіть літератор. Він бачив, як через нові приписи автсайду ворота падали, як дощ з неба. Замість тішитись, він поважно задумався над цією грозою, щ о сунула на футбольні ворота. — Що, властиво, становить «автсайд двох чоловік»? Піднесений стан небезпеки у ворітньому полі.

— Чи дасться щось зробити за допомогою якоїсь нової техніки?

— Так! Мусить бути скріплена оборона! Збільшена небезпека вимагає сильнішого забезпечення! Так утворив Чемпмен — «штопера» — по-нашому, гальмувача. Цей, власне, гальмувач охороняє «діру в середині». Новий винахід, но­ ве тактичне потягнення, утворили величезні перегрупування в системах гри: бічних помічників стягнено до середини і вони пе­ рейняли завдання середущого помічника. Середущого помічника пересунено назад, щоб він стягав на себе противників з деф ен­ зиви та мав зв’язок із своїми задніми співграчами. Середущий напасник стався таким чином ударною передньою частиною на­ ступу, зате крилових грачів пересунено дещо до середини. Після цього капітального пересунення не лучники в нападі, тільки кри­ ла та висунений танк — середущий напасник — це є сили, що відтепер стріляли по воротах. Коли нарисуємо собі ці позиції на папері — дістанемо ці п’ять точок і сполучимо їх між собою — 100

наш напад матиме вигляд латинської букви «W». Досьогодні ця си­ стема гри, лише з маленькими змінами, лишилась в усіх добрих грах світу. Важлива роля доброго грача У великих футбольних країнах світу грається вж е копаний м’яч за системою Чемпмена понад 25 років. Зустрічається багато різного роду перемін, змін та мішанин стилів гри, як, напр., знана віденська школа, чи трохи подібна до неї каруселя («крайзель»), яку грає щ е поєьогодні славний німецький клюб Ш альке 04 — кількакратний майстер Німеччини. Не можна забути великої заслуги Чемпмена. Крім його вина­ ход у «штопера», щ о перейняв найтяжчу функцію в грі, скріплю­ ючи оборону, треба не забути теж додаткового роду охорони, а са­ ме криття грача. За новою системою гри не криється порожнього простору, тільки противника. Сьогодні починається гра в бо­ ротьбі за м’яч. Кожний грач мас свого противника-охоронця. Ли­ ше тоді він стає справжнім грачем, коли в боротьбі за м’яч по­ долає свого противника-охоронця. і в цей спосіб здобуде простір для дальшого провадження м’яча. Цей грач відповідає до вели­ ких домагань сьогоднішнього футболу. Але таких грачів ,на жаль, мало. Може, причини треба шукати в господарських інтересах, де в першу чергу потрібне забезпе­ чення екзистенції поодинокого грача? Потрібно, щ об ця найкра­ ща кляса копунів була за всяку ціну вдержана! Мусять бути п о­ одинокі здібні грачі, що виступають не лише як інтерпретатори високої сЬутбольної штуки, але в головній мірі є готові впоряд­ куватись у своїй команді чи клюбі і свої власні ідеї переносити та виконувати в співпраці з товаришами гри!

З діяльности СУМ-у:

Огляд праці СУМ -у в Німеччині Від Редакції: Хоч як трудні умови життя нашої молоді в Німеччині, де матеріяльні недостатки й повна безперспектив­ ність від’ємно впливають на життєве наставлення наших скитальців, все ж це не послаблює її активности. Задовільний стан праці забезпечують своєю повсякденною участю та дбай­ ливістю Комітети Осередків та члени Крайового Комітету СУМ-у, зокрема керівники відділів: Юнацтва — В. Лепик, інформації і преси — І. Чорній, фінансів — Б. Бідяк, щ о п о­ за справами фінансів приділяє багато уваги також й іншим ділянкам діяльности СУМ-у, В. Кудрик та другі. Вміщені нижче матеріяли показують стан праці Осередків СУМ -у, його успіхи й недоліки. СУМ в Німеччині старається продовжувати добрі традиції С УМ -у з років 1946-49, коли праця СУМ -у, після його відновлення та при наявності тоді 101

ще великої кількости нашої молоді на цьому терені, досяга­ ла тут великого розвитку. Бажаємо Спілці У країнської М оло­ ді в Німеччині та її керівним органам досягнути й переви­ щити цей рівень праці. ВІДДІЛ Ю НОГО С У М -у Нещодавно при Крайовому Комітеті С УМ -у в Німеччині ство­ рено К райову Управу Ю ного С УМ -у, яка вж е мож е виказатись показниками своєї праці. Інформуючи про них наших читачів, наводимо уривки обіжників та офіційного листування м іж К райо­ в о ю Управою а Осередками Ю С УМ -у, які найкраще характери­ зую ть методи і стан роботи. В одному з своїх обіжників Крайова Управа Ю С У М -у пише до Осередків: «...З приємністю стверджуємо, щ о наші ряди збіль­ ш уються. За старанням п. Поручко, дня 29 січня 1954 року зор­ ганізовано в Ш теттенгофен (А вґсбурґ) новий Відділ Ю ного СУМ -у, який об’єднує в своїх рядах 13 юних сумівців. Р івнож з ініціятиви того ж п. Поручка зорганізовано Ю СУМ в Трохтлінґені». Рівночасно на наші листи, щ о ми їх розіслали в справі органі­ зації Ю С У М -у на різні адреси до більш их і менших скупчень наш их поселенців, одержано позитивну відповідь з різних місце­ востей. Ось характеристичні з них: Відділ Ю С У М -у в Амберзі. ...«Подаємо маленький опис з Свя­ то-М иколаївського вечора. Сценки ми не могли влаштувати, то­ му, що, як Вам відомо, ми не маємо свого приміщення, мимо цьо­ го діти були дуж е гарно підготовані. Появу св. Миколая Ю СУМ зустрічав спільною деклямацією „Падай, снігу-сніж еньку” і піс­ нею „О, хто, хто Миколая любить” . По благословенню дітей св. Миколай та янголи почали роздавати подарунки. Під час р оз­ дачі подарунків св. Миколай запитував дітей, що вони знають про Україну. Після С вят-М иколаївського вечора відразу приступлено до підготовки вертепу... З днем 1. 1. 54 р. Ю СУМ нараховує 23 члени, як рівнож в цім місяці прибуло до нашого Відділу но­ ви х 13 юних сумівців, отж е на сьогоднішній день маємо в нашім Відділі 36 юних сумівців. Цього місяця цілий час йшла підготов­ ка до вертепу. Наш вертеп мав великий успіх. Ми ходили по всіх українських родинах і навіть запрошували нас до себе чужинці. На Новий Рік юнаки і юначки ходили засівати. Нарешті маємо свою домівку і сподіваємось, щ о тепер праця в Ю С У М -і піде краще...» Відділ Ю С У М -у в Бравнш вайґу: «В цьому листі подаємо Вам список Ю С М У -у в числі 12 членів. Наразі я ще не знайшов до помочі в праці Ю С У М -у нікого. Є тут одна юначка, яка дещ о помагає мені в праці, але вона також має мало вільного часу, бо ходить до школи. П роф есор М., яки мі*> би багато допомогти, на жаль, з незрозумілих причин не є зацікавлений в праці Ю СУМ -у...» Відділ Ю С У М -у в Нюрнбергу: «Стан членства: 11 юначок, 10 юнаків. Було 24, двоє виїхало до СІПА, один виїхав на англій­ ську зону Німеччини. Умови в нашому таборі не поліпшились, тому, щ о люди не працюють і матеріяльний рівень є дуж е низь­ кий, через це дуж е тяж ко працювати для нашого загального д о­ 102

бра... Наша сумівська бібліотека нараховує 1 375 різних книжок, між якими є багато дитячих. Якщ о є у Вас якісь нові видання, то просимо нам надсилати...» Відділ Ю С УМ -у в Інґольштадт: ...«На св. Миколая ми підготов­ ляли п’єсу, але, на жаль, не могли її дати, бо не мали відповід­ них декорацій. Зате вдалось нам спільно з садком відсвяткувати Свят-М иколаївський вечір. На Різдво ми ходили з колядою». Відділ Ю С УМ -у в Реґенсбурзі: ...«ЮСУМ в Реґенсбурзі ходив з вертепом від год. 18-20. В один день ми не могли обходити по всіх хатах, бо діти були дуж е перемучені. Наша школа робила ялинку в шпиталі і половина юнаків брала участь в цьому святі. Вертеп закінчили ми на другий день свят. Ялинка і вертеп ви­ пали назагал дуж е добре, люди були раді і просили, щоб ми ще раз повторили. Про це свідчить також зібрана нами сума гро­ шей в висоті 44.85 нм...» Відділ Ю СУМ -у в Гайденав: ...»Я дуж е задоволена, щ о Ви на кожний мій лист даєте відповідь. Це додає охоти і відваги до дальшої праці... Щодо праці, то наразі все добре. За останній час зі старш ою групою зробила 8 сходин, де вивчили вірші на Різдво. На інших трьох сходинах було дальше читання книжки „Брати М ауґлі” і різні товариські гри. На перший день Різдва в нашому таборі була спільна „Ялинка” для українських дітей і німецьких біженців. Всі пішли спершу на прийняття, пізніше до залі СУМ-у, де ЮСУМ підготовив 2 вірші і 3 малі вистави. По кількості присутніх можна сказати, щ о прилюдні виступи дітей дуж е цікавлять старших. Це хоч забрало в мене багато часу, проте дало добрі наслідки. Ю СУМ особливо тішився, що має на­ году виступати, а крім того у костюмах, зроблених з паперу. До цього часу ніхто з дітей не був так фантастично вбраний, як во­ ни, Такі прилюдні виступи дають багато. Поперше, зацікавлю­ ють дітей і вони радо йдуть до СУМ-у, родичі слідкують, щоб вони регулярно відвідували сходини. На сьогоднішній день є в мене 40 членів ЮСУМ-у... Доріст дуж е радо відвідує сходини. На 25 членів часом 2-3 не прийде зовсім, а часом така кількість тільки на декілька хвилин запізнюється...» Відділ Ю С УМ -у в Пассав: ...«Помимо того, що було досить х о ­ лодно, працю ми не перериваємо, а по змозі проводимо сходини дальше два рази на тиждень. Програма сходин відбувається на різні теми, наприклад: релігійні, історичні, спортові гри, як тре­ ба себе поводити під час хвороби і т. п. 22- січня відзначено свя­ точними сходинами Свято Державности, на якому був прочита­ ний реферат...». Відділ Ю СУМ -у в Фольмарзені: ...« В цьому місяці ми не ро­ били регулярних сходин, бо підготовлялись до коляди. На свята ми ходили разом зі.старшими колядувати на ЮСУМ. Помимо за­ нять в Ю СУМ -і, сумівці відвідують двічі на тиждень по 2 години вечірню школу...». Відділ Ю С УМ -у в Ш теттеигофені: ...«Повідомляю, що дня 29. 1 54. р. о год. 19-ій були скликані організаційні збори Ю СУМ -у. На цих перших орг. зборах було присутніх 12 дітей з яких 11 всту­ пили в члени Ю СУМ-у. Було присутніх також трьох батьків. Пророблено правильник Ю СУМ -у, створено дві ланки: перша — 103

дівчаток „П олтава” , друга хлоп’яча „Чернігів” . На закінчення зборів відчитали спільно молитву „Б ож е Великий” ...» Відділ Ю С У М -у в Л ю двіґсф ельді: «Повідомляємо, щ о дня 23.

3. 54 р. зорганізовано в нас Осередок Ю С УМ -у. Вписалося на по­ чаток 8 юначок і 8 юнаків. Батьки радо на це погодились і обі­ цяли допомагати в нашій праці. Сходини відбуваємо щ отижня, юначки і юнаки радо їх відвідують, на кож ні сходини вони че­ каю ть з зацікавленням. Програму сходин, звичайно, заповняємо: казками, цікавими повчальними оповіданнями, віршиками, сп івими, товариськими іграми й іншим, щ о захоплює цікавість юнац­ тва...». Щ об допомогти Осередкам в їх дальшій праці, Крайова Упра­ ва Ю С У М -у спільно з Головною Управою УСХС в М юнхені орга­ нізує літом ц. р. під час вакацій табір для юнацтва С У М -у та дітвори. П ідготову табору вж е розпочали і створено в тій цілі комісію в складі: полк. Є. Побігущий, д -р В. Стронціцкий та М. Смирний-Федак. Тепер велику увагу приділяється збірці засо­ бів, опрацюванню програми та загалом детальній підготовці в сьо ­ го, щ о для проведення табору необхідне. В цьому напрямі зроб­ лено вж е ряд успіш них заходів і с всі дані сподіватись, щ о заплянований табор буде проведений усхіш но. ЗАГАЛЬНА ПРАЦЯ ОСЕРЕДКІВ СУМ -у Як працюють Осередки С У М -у в інш их ділянках, показуємо в короткій характеристиці кож ного Осередка зокрема.

1. А лєндорф : Ланковий — І. Нірко, членів — 5; заколядували 14,- нм; книж ок в бібліотеці — 25. Ланка відзначила святочними сходинами великих постатей України, як: Т. Ш евченка і Т. Ч упринку-Ш ухевича. Беручи під увагу малу кількість членів і сп е­ цифічний терен діяння, Ланка С У М -у вповні себе виправдала.

2. А мберґ: Голова — М. Сенчишак, членів — 16; заколядували 65.61 нм; книж ок в бібліотеці 321. Осередок відзначає святочни­ ми сходинами і академіями національні свята й визначні історич­ ні постаті нашого народу. Відбуває щ отиж ня сходини (хоч в при­ ватних приміщеннях, бо власної домівки немає). Більш ість членів в цьому Осередку це недавні пацієнти санаторій. Якби не особисті амбіції в деяких членів, Осередок міг би св о ­ єю працею добитись кращ их успіхів.

3. А вґустдорф : Голова — М. Х ом ’як, членів — 19; заколядували — 71.50 нм. К ниж ок в бібліотеці 307. Осередок відсвяткував 700ліття Львова і короля Данила, роковини Базару і К рут. Деякі члени навчаються на ф ахових курсах. Зорганізовано «Ф іл ософ іч­ ний гурток». Праця тут відбувається нормально, щ отиж ня відбу­ вається сходини і дискусії на ф ілософ ічні й інші теми. Осередок належ но кольпортує сумівські видання. На сьогодні цей Осере­ док є одним з кращих.

4. Б р а у н тв а й ґ: Голова — О. Ш имонович, членів — 17; заколя­ дували — 33.05 нм. Осередок діє задовільно, але занедбує вико­ нування фінансових обов’язків. В одному із св оїх листів К К СУМ у пише до Осередку: «Чи не задумуєте Ви післати Крайовий К о ­ мітет із таборами? ЦК вимагає від нас розчислення за свої ви­ дання і °/о°/о із находжень, а Ви так мало нам вплачуєте і взагалі зле розчислюєтесь. Ваш Осередок відносно великий, вимагаємо 104

від вас більш е самоініціятиви й активности. Чому так мало кол ьп ортуєте видань і так багато присилаєте зворотів?...» Надіємось, щ о Осередок пож вавить свою діяльність і випра­ вить свої недоліки.

5. Ф олькмарзен: Ланковий — Т. Семенюк, членів — 6; заколя­ дували —• 11.95 нм; книж ок — 15. Влаш товано академії в честь поляглих під Базаром, 22. 1. 1918, бою під Кругами, Ш евченко. Було організовано імпрезу «Св. М иколай». Ланка старанно р оз­ числяється з фінансових зобов’язань та активно працює на ви ­ ховно-освітньом у відтинку.

6. Ф ранкф урт: Ланковий — А. Дідух, членів — 8; заколядува­ ли 26.70 нм. Праця в Осередку відбувається задовільно.

7. Гайденав: Голова — О. К озар, членів — 23; заколядували — 14.- нм. В рочисто відмічено: 1 Листопада 1918, 10-ліття АБН, ро­ ковини Базару, роковини смерти О. Басараб, Свято УП А, 700-ліття Львова, роковини Т. Ш евченка, ген. Т. Чупринки. Осередок незадовільно вив’язується з фінансових зобов’язань супроти К К СУМ -у. В свойому обіж нику К К С У М -у між іншим завваж ує таке: «Коляду могли організувати з кращим успіхом. Мимо на­ ш ої доброї волі не переконую ть нас завваги, мовляв, люди - д у­ ж е бідно ж ивуть. Х іба в інш их таборах ж ивуть більш замож но? (Див. КО Амберґ). А все таки попробували б і ви влаштувати хоч одну добре продуману доходову імпрезу, як це з гарним успіхом роблять інші КО (Фолькмарзен, Л юдвіґсф ельд, Реґенсбурґ, Ульм, Валька). Осередок відносно великий та й члени, наскільки нам відомо, доколі ділові — отж е усп іх запевнений, тільки проявіть біл ьш е самоініціятиви та активности. Т акож краще кольпортуйте наш і видання; рабат принесе Вам також гарний чистий дохід...». О середок має, однак, всі дані, щ об вибитися на передове місце. А л е на переш коді цьому є внутріш ні ферменти, щ о не повинні знаходити місця в праці С УМ -у.

8. Інгольпітадт: Голова — Б. Ґада, членів — 15; заколядували — 29,- нм. В обіжнику К К С У М -у завваж ується, щ о коляда в п о­ рівнянні із попереднім роком повинна була дати кращ і висліди. К ни ж ок в бібліотеці 300, відсвятковано свята: 1 Листопада 1918, Базар 22. 1. 1918.3організовано було рівнож аматорську виставку «Св. Миколай». Праця в О середку відбувається нормально, щ о­ тиж ня відбуваються вишкільні сходини. Не ш кодило б, однак, більш е самоініціятиви і дисципліни.

9. М гонхен-Людвігсфельд: Голова — В. Дашко, членів — 38; за­ колядували — 171.- нм. З гарним успіхом провели коляду, за щ о К омітет О середку заслуговує на признання. Особливо старанно провадить св ою працю фінансовий реф ерент д. С. Гоцко. О сере­ док, крім звичайних сходин, які відбуваю ться щ отиж ня, влаш ту­ вав святочні академії в честь: В. Біласа і Д. Данилишина, Д. М аївського і Д. Грицая; відзначено академією А кт Державности 50. червня 1941., Свято П ойрови-свято У П А та роковини смерти ген. Т. Ч упринки-Ш ухезича. Бібліотека начислює 920 книжок. Зорганізовано бул о також імпрезу св. М иколая та А ндріївський вечір. Осередок мав би оправдані притензії на перш енство, але до цього бракує йому лише більш ої дисциплінованости.

10. М ю нхен — місто: Голова — С. Новицький, членів — 25; заколядовали — 68,- нм. За останній час приємно відмітит посиле­ 105

ну працю КОсередку. Осередок, крім звичайних сходин, відзна­ чив свято Базару і Покрови. К ниж ок в бібліотеці — 236. Цим разом не можемо щ е чогось більш конкретного сказати про працю Осередку, але надіємось, щ о з приємністю зможемо зро­ бити це вж е слідуючим разом.

11. Новий Ульм: Голова — І. Рачииський, членів — 18; заколя­ дували — 121.60 нм. К ниж ок в бібліотеці 670. Крім звичайних і святочних сходин, Осередок влаштував слідуючі академії: 1. 1’ .

1918, Базару, 22. І. 1918 і 22. І. 1919 pp. На сьогодні один з найкра­ щ их Осередків.

12. Реґенсбурґ: Голова — М. Глинський, членів — 16; заколя­ дували — 44.85 нм. К ниж ок 411. Поза звичайними сходинами за ін іц іа т и в о ю Осередку було врочисто відзначено: 1. Листопада 1918, 29. 11. 1918 (Базар), 700-ліття Львова, Свято Покрови-С'вято УП А та 22. 1. 1918. Осередок відбув одну екскурсію. Неґативло на стан роботи впливають деякі внутрішні ферменти.

13. Зеедорф: Голова — Б. Стус, членів — 19; заколядували — 82.70 нм. К ниж ок — 190, журналів — 333. Зорганізовано імпрезу св. Миколая. К К СУМ -у в справах фінансів пише Осередкові: «Ви знову ждете, як це було в попередньому році, щоб назбира­ лась більш а сума задовжень і тоді щойно зробите нам несподі­ ванку, тобто — вповні розчислитесь з нами. Однак, мя були б раді, щоб Ви малою сумою, зате регулярно в планували нам Ваші зобов’язання. Так просимо робити...» Під оглядом культурно-виховної праці Осередок незпозні се­ бе оправдує, хоч є можливости до цього.

14. Пассав: Ланковий —- М. Видра, членів — 3; заколядували — 29.- нм. К ниж ок — 60. Ланка недавно зорганізована, а тому особливої Д І Я Л Ь Н О С Т І ! т у т ще не проявлено.

15. Білєфельд: Голова — О. Пастух, членів — 19; заколядува­ ли — 32.- нм. Осередок відзначив Свято Покрови. Т. Ш евченка та ген. Т. Чупринки. К ниж ок в бібліотеці 57. «Маємо надію, що праця Осередку буде кращою, як була досі» — пише К К СУМ в свойому обіжнику.

16. Ґавтінґ: Голова — Кривко. Над працею цього Осередку не доводиться довш е зупинятись. Сам ф акт створення Осередку в санаторії для хворих говорить за себе. Осередок щотижня передає через місцеве радіо для в сіх паці­ єнтів українські авдиції, щ о й здобуває нам прихильність чуж ин­ ців. Осередок систематично відбуває свої вишкільно-організаційні сходини та ч ас-до-часу влаштовує святочні академії.

17. Нюрнберг-Валька: Голова — І. Соснпцький, членів — 14; заколядували — 69.94 нм. К ниж ок в бібліотеці — 1 375. Осередок належно розраховується перед К К СУМ з усіх своїх фінансових зобов’язань. В минулому Осередок мав великі заборгованая, за­ раз їх майже немає. Під оглядом культурно-освітньої праці О се­ редок також впереді. Крім звичайних сходин, які відбуваються систематично, силами членів Осередку врочисто відзначаються всі важливіш і наші історичні роковини й національні свята. Та­ кож влаштовано імпрезу «Св. Миколай» та на Різдво члени О се­ редку ходили з «Вертепом». Треба відмітити, щ о майже вся куль­ 106

турно-освітня праця на терені осередку проводиться переваж но силами сумівців. ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ Коли говорити загально про працю Осередків С У М -у в цілому, то майже всюди вона проводиться нормально й пляново, хо ч п о­ декуди зустрічаю ться також і певні недотягнення. Головним т е реном, де члени найбільше проявляю ть свою активність та набу­ вають громадського вироблення, с сходини Осередку, на яких читаються різні доповіді й лекції старшими громадянами, а часто також і сумівцями. Тереном зовніш ньої роботи Осередків —- є громадський сектор. Без перебільшення треба відмітити, щ о си­ лами сумівської молоді та з ініціятиви Комітетів Осередків С УМ -у проводиться майже вся загально культурно-освітня праця для громадянства в таборах і скупченнях нашої еміґрації в Німеччині. Головно мається на увазі влаштування академій та національних свят. За цим великою мірою слідкує також і Крайовий Комітет СУМ -у, пригадуючи Осередкам своєчасно про потребу влаштуван­ ня таких чи інших імпрез та забезпечуючи їх відповідними матеріялами. На окреме вирізнення в праці Крайового К омітету С У М -у ц ьо­ го терену заслуговує видання оригінального й корисного «К а лендарця М олодого Українця на 1954 р.», щ о складається з двох частин: календарної враз з історичними датами нашого минулого та словника чуж омовних слів (понад 3 500), при чому також вмі­ щено 150 різних (часто вж иваних) латинських і грецьких цитат і зворотів. Видання цього словника було подумане в перш у чер­ гу з тим наміром, щоб певною мірою задоволити потребу нашої молоді —< мати такий словник «під руками». Фінансовий зиск з цього видання заздалегідь було призначено на влаштування виш кільного табору. Спортова референтура, якою керує М. Федак (Смирний), щоб зактивізувати спортове ж иття в Осередках, видала відзнаку «За ф ізичну вправність» враз з окремим правильником для цього, щ о заслуговує на гідний приклад для інш их К К С УМ -у. Щ омісяця К К С У М -у видає «Вісті» (циклостилеве видання), в яких поміщ ується інструкції, напрямні й пляни праці, цікаві ін­ формації з діяльности Осередків в цілі взаємообміну досвідом, та другі статті, щ о своїм змістом мають відношення до діяльности СУМ -у. Зв’язок К К С У М -у з Осередками, через брак фінансів на по­ їздки, втримується тільки шляхом кореспонденції. Це, однак, не мож е заступити потреби безпосередніх зустрічей з членством і саме на це треба віднести певні недотягнення, щ о їх мають в своїй праці деякі Осередки. Помимо цього, не зваж аючи на всякі труднощ і й перешкоди, СУМ в Німеччині не остає позаду С УМ -у тих країн, де умови діяльности безпорівняльно кращ і за умови в Німеччині. Стимулом нашої праці є свідомість наших завдань на відтинку боротьби українського народу за своє визволення. За офіційними даними подав І. Чорній

107

Конференція Голів Осередків С УМ -у в СДД В днях 13-14. лю того ц. р. в Ню Й орку і 20-21. лютого ц. р. в Ш ікаґо відбулася конференція голів і культурно-виховних керів­ ників Осередків СУМА. В конференції, щ о відбулася в Н ью Йорку, взяло участь 16 Осередків північно-західніх стейтів. Програма конференції складалася із звітів голів та кул ьтурн о-виховних керівників за цілість праці Осередків та дискусії над допові­ дями: В. Омельченка — Напрямні праці Головної Управи СУМА, о. М ельничука — Релігійне виховання української молоді, мґр. М. Куш ніра — Методичні засади культурно-виховної роботи СУМ -у, проф . Ю . Бобровського — Світоглядові, ідеологічні й ідейно-політичні засади СУМ -у, І. Зайця — Практика і плян культур­ н о-виховної праці Осередків СУМА. К онференція в Ш ікаґо відбулася на тиждень пізніше за участю Осередків: Міннеаполіс, Дітройт (два Осередки), Клівленд, К єн тон та Ш ікаґо (три Осередки). В основному завданням конференцій СУМА було зробити під­ сумки проведеної роботи, обговорити важливі справи наш ої орга­ нізації та накреслити пляни культурно-виховної праці. Багато часу на конференції приділено звітній частині. Звітували голови і культурно-виховні керівники Осередків, які дали ви­ черпний образ діяльности Осередків в ділянках організаційній, культурно-виховній, зовнішньої інформації і зв’язків, праці Ю ної СУМА, жіночій, стортовій і фінансово-господарській. Зі звітів можна ствердити, що поодинокі Осередки зробили н е ­ важний крок в організаційній ділянці, охоплюючи своїми лавами неорганізовану українську молодь, як також поробили заходи в організації нових Осередків. Організаційний звіт, щ о був ілюстро­ ваний докладними цифровими даними, представив конференції кожний Осередок СУМА зокрема. Велику увагу Управи Осередків звернули на ви хосн о-ви ш кіл ьну працю, на постійне підвищування знань і світоглядсхво-ідеологічне виховання членства СУМ -у. Зокрема курси українознавства були наріжним каменем для дальшого ідейно-політичного зро­ стання. При Осередках існують такі гуртки: танцювальних — 16, дра­ матичних — 14, оркестр — 6 , хорів — 6 , ш ахових — 5, спортових — 7 та ін. При Осередках зорганізовано 11 бібліотек. Більш ість Осередків доклали багато зусиль в поповненні українських аме­ риканських бібліотек. Деякі Осередки е ініціаторами в організації шкіл для дітвори, як, напр., Осередок С У М -у в Ш ікаґо. На конференціях детально обговорено справу видання ж урналу «Крила». Представники Осередків зобов’язалися перевести перед­ плату серед всього членства СУМА, щ об поставити журнал на тривкій фінансовій базі. Також узгіднено, щ о кількість перед­ платників по Осередках буде враховувана в точкуванні на пе­ реходовий прапор Головної Управи. Сьогодні Ю нацтво СУМ А нараховує 15 Відділів, а в 10-ти Осе­ редках вж е зорганізовано ланки. Із зростом юнацтва виникла проблема виховників. Головна Рада Ю ної СУМ А до часу влаш ту­ вання спеціального курсу виховників перевела в Ню Йорку в 108

днях 20-го та 2 1 -го лютого ц. р. конференцію працівників юнацКульчицький накреслив завдання конференції, а мґр. М. Кушнір виголосив доповідь про психологію дитячого та юнацького віку. З доповідями також виступали проф. Є. Ж арський, о. П. Мелькичук і д -р В. Лев. В неділю М. Куш нір прочитав лекцію на тему «Виховник та його праця», проф. Є. Ж арський — «Спорт і гри в праці Ю ної СУМА» і п. Калина-Чічка Андріснко: «Спів, як ви­ ховний чинник». На конференції вирішено видавати інформатив­ ний листок Головної Ради Ю ної СУМА, перевести під час вакацій курси для виховників юнацтва та влаштувати табори для юних сумівців.

І. МИРОНОВИЧ

З а с л у ж е н а нагорода За найкращі показники на всіх ділянках роботи, Головна Управа С УМ -у в ЗДА нагородила на 1954 рік переходовим прапором Головної Управи Осере­ док ім. Лесі Українки в Буффало. Мотори сталевого птаха притихли, і я відчув, що він діткнувся землі. Вж е від самого початку відвідин Осередку С У М -у ім. Лесі Українки в Боф фало мені не щастило. Всідаючи в Н ю -Й орку до літака, я забув купити цигарок і задовольнявся димом, щ о його лускали мені попід ніс незнайомі сусіди. Висідаючи з літака в Боф фало, сподівався, щ о мене хтось зустріне з Осередку, та, на жаль, сам мусів відшукати адресу, на яку й заїхав. Як пізніше виявилося, культ-освітній керівник чекав мене на залізничій станції. Була субота 27-го березня ц. р. година третя пополудні. Спочат­ к у ми відвідали студію керівника української радіопрограми в Б оф ф ало (Найеґра Фоле) п. В. Шарвана. У двох просторих кім­ натах з надавчою апаратурою ми застали сумівців, які готувалися до зафікоування на тасьму півгодинної радіопередачі, присвяче­ ної четвертим роковинам смерти сл. п. ген.-хор. Т. Чупринки. На прохання Осередку С УМ -у в Боф фало, я подав через радіо в ф ор ­ мі інтер’ю з п. Шарваном інформацію про СУМ Америки. Вислухавши кілька патефонних Плит, наспіваних жіночим квартетом Осередку під проводом п. Депутат, я попрощався з ке­ рівником радіопрограми та сумівцями і залишив студію, щоб від­ відати засідання Виховної Ради Юного СУМ -у при Осередку. Присутнім на цьому засіданні я передав привітання від Головної Управи та поспішив на контролю інших ділянок роботи. На пробі танцювальної групи застав 12 осіб. Приглядаючись до народних танків, щ о їх виконували сумівці й сумівки під керів­ ництвом п. М. Пінкаса, я цілком забув про те, щ о на мене чека­ ють. З жалем лишив церковну залю, щ об подивитись на пробу струнної оркестри. Від диригента цієї оркестри п. В. Павлишина довідався про проведену працю, пляни на майбутнє і був свідком, як 22 сумівці й сумівки підготовлялися до виступу на святі - в честь Тараса Шевченка.

109

тва. На цій конференції член Головної Ради Ю ної СУМ А В. На закінчення суботньої контролі мене щ е відвезли на пробу д ухової оркестри. Щ об до неї потрапити, треба бу л о їхати аж 12 миль від Б оф ф ало! На запитання, чому так далеко влаш тову­ ється проби, мені відповіли, щ о відбувати проби оркестри в місті не дозволено. Власне через це. Осередок знайшов аж так далеко залю, де 36 ентузіястів на чолі з диригентом1 п. О. Грещуком раз на тиждень відбувають свої проби. Вислухавш и «танґо» у виконанні оркестри, я побажав її членам всього найкращого і поїхав на забаву Осередку СУМ -у, прибуток з якої був призначений на будову Українського Народного Дому. На забаві від поодиноких людей почув на адресу Осередку ім. Лесі Українки похвали та признання за його корисну працю. Наступного дня в неділю відвідав пробу сумівського чоловічого хор у під диригуванням п. А. Мороза. У сумівській домівці застав 27 хлопців, які відбували пробу перед виступом на Ш евченківсь­ кому святі, щ о його влаштовував відділ УК К . Прослухавш и марш «Україна», «Ми йдемо в бій -, «Заквітчали» і «Крути», я ствердив, що під умілою дириґентурою п. А. Мороза, бувш ого члена хору О. Кошиця, сумівський хор у Б оф ф ало зможе стати репрезента­ тивним хором цілого С УМ -у в ЗДА. Цього ж таки дня о год. 3-ій пополудні я був присутній на лек­ ції з українознавства, щ о її читав проф. Чуйко. Спільною товариською вечіркою в домівці Осередку С УМ -у за участю всього членства, я закінчив дводенний перегляд його роботи. Сумівці в Б оф ф ало працюють систематично й наполегливо. їхня домівка замала, щоб розмістити всі ті гуртки, які провадять ж ва ­ ву діяльність. І тому роблять е о н и це в різних частинах міста. Осередкові С У М -у в Б оф ф ало потрібний власний будинок — така насувається думка, коли дивитися на цю активну сумівську гро­ маду.

А. КУЩ ИНСЬКИЙ

СУМ в Парагваю звіїуе а 1953 р.

21. березня ц. р. в м. Енкарнасіоні в українському домі «П ро­ світа», який щойно добудовується і при будуванні якого сумівці поклали не одну свою «цеглинку» чи грошевими пожертвами або власною працею допомогли в його будівництві, відбувся Крайовий Делегатський З’їзд СУМ -у. В ньому взяли участь представники всіх ш істьох осередків та Крайового Комітету нашої організації в цьому краю. Почався З’їзд з участю всіх його учасників урочистою академією на честь пророка України Тараса Ш евченка. Відкрив її голова централі «Просвіти» і почесний член С У М -у Тв. Литвинович. Академію було влаштовано заходами й стараннями керівника осв.~ вих. відділу К К С У М -у та силами свідоміш их членів місцевої «Просвіти», сумівців та дітей, які вдало відіграли одноактівку — «Тарас пастушок».

110

Управа

Осередку

Головної

Управи

за примірну СУМ-Америки

в Буффальо, нагороджено Прапором

СУМ-у

працю

Переходовим

Після академії початок ділової частини З’їзду оголосив голова К К СУМ А. Николайчук і зарядив однохвилинну мовчанку на честь і пам’ять поляглих борців за волю України, героїв УПА. Нарадами провадила президія З’їзду: голова Вол. Яремко та секретар ст. Карпюк. Звіт К К , предложений З’їзду, виказав такий стан і діяльність організації за 1953 рік, як слідує далі. К К видав 11 обіжників інструктивно-організаційного та освітньо-виховного характеру та мав 80 чисел різного листування. Заходами К К було організовано збіркові акції на видавничий ф онд «Авангарду» та на українських воєнних інвалідів; збірки ще не докінчено. Організація за минулий рік поменшилася на один осередок в К армені, який зліквідовано, бо майже всі сумівці виїхали за кордон. Тепер існують шість осередків: в кал. Фрам 4, Альдорада, Сандова, В о г д а н І Е к а , Тарасівка і Енкарнасіон, які об’єднують округло 100 осіб м о л о д і , при тому осередки в кол. Тарасівка й Альдорада, а почасти Фрам 4 і Енкарнасіон дуж е змаліли з огляду на від­ плив членства за кордон або виїхали з місць осідку осередків, а також через брак або обтяження інш ою працею п ровідн и х' сил. У містах осідку осередку є щ е неорганізованої української по походж енню молоді до 90 осіб, в тому числі 70 осіб неприхильно наставлених проти СУМ -у і, взагалі, проти української визволь­ ної ідеї. В порівнянні з попередніми роками це число неприхиль­ ної до нас молоді значно поменшало. Чинність С УМ -у в Парагваю за минулий рік показують такі фактичні дані. Відбуто 52 різних засідань, зборів та організацій­ них сходин. К К зібрав бібліотеку: 78 чисел інструкторської ф а ­ хової літератури. Під керівництвом осв.-вих. відд. К К провадились самоосвітні вечірні курси українознавства на протязі 5 місяців, якими мали мож ливість скористуватись сумівці Енкарнасіонського осередку. Провадив курс А. Кущивський. Провід осередку С УМ -у в к. Сандова влаштували курси укра­ їнської мови для доросту СУМ і прихильників щ е не організованих в СУМ-і. К урси провадили Гр. Маслюк і В. Ґрейцарук під керів­ ництвом Ів. Литвиновича, провадилась протиалькогольна акція й пропаганда за посередництвом аматорських вистав: «Іцько сват», в Енкарнасіоні, Альдорадо-Сандова та «Орендар в клопоті» в к. Фрам 4, Сандова. Осв.-вих. відділ давав різні поради і вказівки та позичав матеріяли, виголош ував реферати на влаштованих імпрезах і свят­ кування в тих осередках, які за цим зве*ртались. Брак часу і труднощ і комунікації не давали можливости цю чинність розви­ нути ширше. Таку участь кер. осв.-вих. відділу взяв у «Святі зброї» та «урочистості для вшанування ж ертв голоду на Україні» в ос. Енкарнасіон в святі «Богдана Хмельницького» та «Карпат­ ськ ої України» в Ітантві-Богданівці та «Тарасовому святі > в кол капіт Міранда, Тарасівці й Енкарнасіоні. Для спільних сумівсько-просвітянських бібліотек старанням того ж відділу було вислано 579 посилок різних книг журналів, часо­ писів та образів, разом 11 963 прим., з чого більш ість безкош товно. Щ о торкається статистики культ-осв. чинности в осередках, то за вийнятком осередків Тарасівка й ул. Симона Петлюри (Альдорадо), які спізнились зі своїми звітами, самодіяльність осередків 111

всіх разом виявилась в таких числах: сходин для читання літе­ ратури було влаштовано 66, національних академій і святкувань — 15, парагвайських святкувань —•3, театральних вистав — 10, това­ риських забав — 13; протягом року діяло 4 амат. театральних гуртки, 2 хори, 2 музичних орхестри, 1 спортовий гурток. Фінансовий звіт виказав повну самовистарчальність і незалеж­ ність сумівської організації. Заслухавш и цей звіт, З’їзд звернув увагу осередкам, щ о не виказались точністю виконань заряджень К К та на внесок деле­ гата з Сандової Мих К орчевого постановив подякувати всім чле­ нам уступаючого К К за їхню працю. Голова Кр. Контр. Комісії В. Ш умило ствердив точність грош евої відчитности і З’їзд на його пропозицію уділив абсолюторію обом органам крайової організації за 1953 рік. Нові органи на 1954 р. З’їзд одноголосно обрав у такому складі: Крайовий Комітет: голова А. Николайчук, містоголова і член для окремих доручень С. Міщук, секретар Гр. Маслюк, скарбник К . Барановський, керівник організац. від. і завідувач канцелярії (почесний член СУМ -у) Ів. Литвинович, керівник культ-освіт. відділу (почесний член СУМ -у) Ант. Кущинський. Крайова Контрольна Комісія: голова В. Ш умило і члени: А. Р о­ машок та В. Кондрагюк. Крім того З’їзд прийняв ряд постанов організаційного харак­ теру, щ о мають упорядкувати деякі місцеві справи та пожвавити чинність Крайового Комітету. Під кінець З ’їзду голова його В. Яремко звернувся до учасників з патріотичною гарною, щ ирою промовою, закликаючи до інтен­ сивної праці й міцнішого побратимства. Командою «струнко» на «Честь України», на яку всі голосно відповіли: «Готов боронити!» і друж нім співом «Не пора, не пора», З’їзд наш скромний, але бра­ терсько і ділово проведений, було закінчено.

У ІІ. З’їзд С УМ -у в Бельгії 28. березня 1954 року, в Б рю с­ селі відбувся VII. Крайовий З’їзд СУМ -у в Бельгії. В З’їзді взяли участь 22 делегати від 17 Осе­ редків СУМ -у, які репрезенту­ вали 390 оумівців в Бельгії. Пи­ сьмові привіти надіслали: ЦК СУМ, К К СУМ Англії та Німеч­ чини, СУБ, НаСУС і інші. Пред­ ставники громадських організа­ цій в Бельгії, щ о були присутні на З’їзді, привітали З’їзд усно. Після привітів З’їзд розпочав свою працю, вибравши спочатку комісії: мандатну, резолюційну та комісію-матку. За цим сліду­ вали звіти про пророблену пра­ цю на протязі ділового року.

112

Згідно звітів стан членства на день З’їзду становить 390 сум івців, щ о Згуртовані в 17 осеред­ ках. В звітньому діловому році найбільшу увагу було присвяче­ но культ, освітній ділянці. Зав­ дяки енергійному й невтомному керівникові культ, освітнього відділу М. Когутові, ця ділянка діяла найбільш активно. За звітній час в поодиноких Осе­ редках діяли курси україно­ знавства, щ о дали можливість піднести освітній рівень сумівців. Осередки відбули разом 215 святочних і вишкільних сходин, 55 сумівців здали іспити укра­ їнознавства і склали приречен­

ня. Кількість прочитаної сумівцями лектури значно піднесла­ ся порівнюючи зі попереднім роком. Під сучасну пору в двох осередках діють хори й драма­ тичні гуртки. В першому півріччі ділового року було стверджено, щ о су­ мівці замало знають про історію, програму та статут СУМ-у. Щ об заповнити цю прогалину К К СУМ вирішив посилити особи­ стий контакт з поодинокими осередками та прочитати декіль­ ка лекцій і доповідей на цю те­ му, що й було зроблено. Члени К К СУМ відбули разом 65 по­ їздок до осередків з доповідями та в організаційних справах. До визначніших актів в праці С УМ -у слід зарахувати: Облас­ не свято Весни в Мораж з спортовою й мистецькою програмою при участі 7 осередків, допомо­ га у е є д є н н і Дитячої Оселі в Івуар, в якій побували 107 учас­ ників, VI. Крайовий Здвиг в Намюр з участю всіх осередків та дітей з Оселі, щ о було найбіль­ шим осягом С УМ -у в діловому році, участь в Маніфестації з приводу 20-ти річчя голоду на Україні, що відбулася в м. Льєж, участь в маніфестації 700 ліття коронації короля Данила в Брюсселі та інші. Крім цього поодинокі осередки відзначали всі національні річниці та свята на місцях. В святкуванні на­ ціональних свят та роковин перше місце займає осередок Вам. В загальному стверджено, що більш ість осередків працю­ вали активно і майже повністю вив’язалися з своїх обов’язків. Але не бракує й таких осеред­ ків, які мають багато недотягнень в своїй пращі, хоч умови праці майже всюди однаково сприятливі. Що відноситься до фінансової діяльности, то назагал і тут стан задовільний. Вислід збірки на видавничий фонд та «К оля­

да» були майже такі, як і ми­ нулого року. Відносно праці К К СУМ, то вона проходила досить гармо­ нійно і всі члени КК СУМ між собою тісно співпрацювали. К К СУМ відбув протягом ділового року 2 пленарних і 6 звичайних засідань. Після звітів відбулася корот­ ка, але ділова дискусія, під час якої поодинокі делегати, що брали слово, говорили коротко і змістовно. Це свідчить, щ о сумів­ ці, крім тяж кої праці в копаль­ ні, знаходять час на працю над собою, вивчаючи лекції укра­ їнознавства. На особливу увагу заслуговує виступ проф. Витязя, щ о в сво­ єму слові закликав сумівців до праці над набуттям і підвищен­ ням кваліфікації. При цьому слід зазначити, що СУМ в Бельгії в міру можливо­ сте намагається втримувати контакт з іншими Крайовими Комітетами та спільно з ними брати участь в Здвигах та зу­ стрічах. В минулому році така зустріч відбулася з сумівцями Франції в Парижі, з нагоди по­ свячення пам’ятника Головного Отамана С. Петлюри. Сумівці з Бельгії, в кількості 75 осіб, взя­ ли там активну участь. При уділенні абсолюторії З’їзд особливо відзначив зразкову працю друзів О. Коваля й М. Когута. Після цього З’їзд за­ твердив бюдж ет на діловий 1954 рік та обрав новий Крайовий Комітет СУМ -у в складі: О. Коваль — голова, М. Когут — заступник голови і керівник Ю СУМ -у, І. Левицький — се­ кретар, Е. Гановський — культ­ освітній керівник, А. Гончарів — організаційний керівник, Б. Витязь — керівник зовнішніх зв’язків, Б. Марченко — фінан­ совий керівник, П. Павліченко — керівник преси і спорту, Ф. Михайлишип, 3. Теренікун, В.

113

Яремкович — члени-заступники. Контрольна Комісія: О. Лесів — голова, II. Сташкін, Г Ковтко — члени. Товариський Суд: Др. В. Попович — голова, М. Кузьо, Ю. О.'іьшаницький — члени. Го­ ловою Виховної Ради СУМ-у затверджено п. проф. І. Витязя. З’їзд схвалив резолюції та ви­ рішив присвятити головну ува­ гу організації ЮСУМ, вишко­ лові сумівських виховників та влаштуванню літньої оселі для доросту. Учасники З’їзду від’їздили домів з піднесенням на дусі та ще з кріпшою постановою до праці, до нових змагань. Бажаємо новообраним керів­ ним органам СУМ-у в Бельгії витривалості й ще більших ус­ піхів в їх високо корисній праці на відтинку виховання україн­ ської молоді.

* ВИШКІЛ ВИХОВНИКІВ Ю СУМ-у Започаткований в березні ви­ шкіл виховників Ю СУМ -у про­ довжується. В дні 4. 4. 54 від­ бувся другий вишкільний день, на якому е з я л о участь дев’ять учасників з 6 осередків. Лекції читали: Пані І. Петрів, Г. Ощипко, а практичні вказівки веден­ ня праці в Осередках з’ясував М. Когут. Черговий вишкільний день відбувся 2. травня. Осередки, що досі не користали з вишколу, повинні ск ористати з наступних курсів, які продовжуватимуться в майбут­ ньому. Більше уваги до справи вихо­ вання доростаючої молоді! Подано за пресовою сторінкою СУМ-у «В ПОХОДІ»

СУМ і громадські організації: МАЮ

СУМ і громадське життя в Аргентині Від редакції: Нижче подана нами стаття одержана від автора з Аргентини. Х оч місцями стаття є гостра, все ж вва­ жаємо за доцільне опублікувати її, з огляду на важливість і проблемність порушеної теми. В ім’я правди маємо на думці висвітлити справу існування Спіл­ ки Української Молоді в Аргентині так, як вона вдійсності пред­ ставляється, та схарактеризувати відносини громадського життя української громади в цій країні, сягаючи багато років назад. Десь ЗО чи 40 років тому в Аргентині, як також в Канаді, Аме­ риці, Парагваї і т. д., з’явилась українська еміграція, яка подалася на далеку чужину здобувати собі тяжкий чи легкий кусень хліба. Одні подалися під тиском економічних умовин життя на рідних землях (переважно під Польщею, що тоді також «була русская земля»), інші мріяли стати «американами», знайти на чужині легше життя, а згодом, може, стати й мільйонерами^!). Х оч таких було й 114

мало, але вони (такі) були. Деякі таки стали мільйонерами, деякі мають свої підприємства, але 99% нашої еміграції, як от в Арген­ тині, не зробились «американами», а тяжко працюють на загробітковій роботі все своє життя. Зрозуміло, що оселившися в інших, чуж их українській психіці й духовості краях, попавши в зовсім незрозуміле для українців чу­ ж е оточення й побут, українці, незалежно від тяж кої щоденної заробіткової праці, крім кусня хліба, мусі іти шукати собі ще й хліб духовий. Наша людина без того жити не може, чи хотіла б вона того, чи ні. І ось в Аргентині, 25 років тому вперше створи­ лося українське Т -во «Просвіта», а пізніше засновано Т -во «Від­ родження», але зовсім відмінне від того ж «Відродження», яке іс­ нувало на1 рідних землях (на ЗУЗ). «Просвіта» розпочинала свою працю за тими ж самими традиційними звичками, методами й спо­ собами, якими вона працювала на рідних землях, дотримуючись та­ кож старої організаційної структури. Мусимо ствердити, щ о старі крайові методи праці «Просвіти, що їх застосовано в Аргентині, аж ніяк не відповідали ні політичному, ні економічному укладові державного життя в Аргентині. Але наші еміґранти інакше пра­ цювати не вміли і добре, що була хоч така праця. Не зважаючи на всі труднощі в праці «Просвіти», Товариство все ж таки набирало сили, поступово пристосовувалось до нових обставин і хоч з вели­ кими болями, але свою працю провадило. Вже не говоримо тут про те, що «Просвіта» в Аргентині пройшла цілу низку метаморфоз. Х оч би напр. і таку, щ о в часи, коли великий загал українства в Аргентині наставився був дуж е прихильно до російсько-советської Москви, «Просвіта» в Аргентині навіть вживала власну печатку з п’ятикутною зіркою та серпом і молотом. Але ті часи проминули. «Просвіта» очистилася і стала на чисто українські національні по­ зиції. Виконуючи культурно-освітню роботу в Аргентині, «Просві­ та» мусила звернути свою увагу також і на молоде українське по­ коління, яке з’явилося на землях Аргентини, як цілковито нор­ мальний процес людського життя. Таким чином молоде українське покоління об’єднувалось разом з батьками в «Просвіті», утворив­ ши Секцію Української Молоді при «Просвіті». Зрозуміло, що праця Секції Молоді в ті часи була дуж е далека від тієї, яку провадила молодь н а рідних землях, зокрема в Галичині, а щ е далі вона була від праці, яку тепер веде Спілка Української Молоді. Одначе, як би не було, Секція Молоді виконувала тут до­ сить поважну роботу щодо виховання української молоді в націо­ нальному дусі, плекання своїх національних традицій, звичаїв, обрядів, які, до речі, серед української суспільности в далеких провінціях Аргентини збереглися в своїй чистоті й досьогодні і лише вони нині, серед українського селянства (напр. в Мендозі чи Чако) зміцнюють українську душ у на чужині. Але Секція Української Молоді, як і «Просвіта» в Арґентині, жадною політичною роботою в користь української визвольної справи не займалися. Культурно-освітня та виховна робота ве­ лася тут весь час методами старої галицької «просвітянщини» і бу­ ла, можна сказати, аполітичною. А тому, що українці в Арґентині майже зовсім відірвані від європейських впливів, а тим більше від впливів рідного краю, тому старе українське громадянство, 115

яке керувало працею «Просвіти», порпалося у власному сосі і не намагалося шукати ближчого зв’язку з процесами, щ о відбувались в рідному краю. Також не знаходили нових успішніших форм і способів роботи. Зрештою, воно (старше українське громадянство в Аргентині) заскорузло, законсервувало свій процес раціональної думки і поза своїм вузьким світоглядом та волячою впертістю в ставленні до всіх нових методів нраці, — нічого іншого позитивного не бачило. Найбільшою крамолою для татких «просвітян» вважалось те, що коли хтось зі старої чи нової еміграції намагається оживити працю «Просвіти», застосувати нові методи, які для старого укра­ їнського громадянства в Аргентині є «дикі», а найголовніше, коли хтось намагається надати роботі «Просвіти» український політич­ ний характер, — той стає смертельним ворогом старих керівників «Просвіти». Отже, такий консерватизм, вузькість поглядів, заекорузлість і т. п. довели до того, що в «Просвіті» створилось певне замкнуте коло українців старшого віку, які незмінно «сиділи при просвітянській владі» і вважаїлисебе «батьками» української спіль­ ноти в Аргентині. Зрештою, дійшло до того, що ніхто з них не міг навіть подумати про те, щоб та «влада» випала у них з рук. Вони уроїли собі, що вони є незаступимими, непомильними, найбільш здібними, найрозумнішими, а головне — єдино відповідальними за долю «України» в Аргентині. Втлумачили собі до голови, щ о тільки вони єдино здібні керувати українською колонією в Аргентині, «Просвітою» та Секцією Молоді, над якими втримують монополь, згідно засади: «Як не буде такої «Просвіти», як я хочу, то нехай не буде ніякої». Тут мусимо підкреслити ще й інший, дуж е важливий момент, а саме, що в Аргентині вся українська еміграція виконує фізичну важ ку щоденну заробіткову працю. Часу вільного немає. Вся куль­ турно-освітня праця виконується лише у вільні від праці години. Такий стен є великим гальмом у виконуванні всієї суспільно-гро­ мадської роботи. В Аргентині є відповідні українські інтелігентські сили, але вони також фізично працюють. А старі керівники «Про­ світи» навіть до уваги не візьмуть, щоб за рахунок пожертв від українського суспільства в Аргентині на «Просвіту» утримувати хоч би кількох платних працівників в ділянці культурно-освіт­ ній і цим добитись пожвавлення роботи та більших осягів. Та така розв’язка в очах старих керівників «Просвіти» в Аргентині була б злочином. Зате не є «злочином» займатися будівлями непотрібної кількости домів «Просвіти», віддалених на кілька кілометрів один від одного, на що витягається від українського громадянства в Аргентині сотки тисяч важ ко запрацьованих пезів, замість викори­ стати ці гроші на інші необхідні потреби й цілі. Поскільки всі працюють фізично і не мають вільного часу на су­ спільно-громадську працю, то три виборах до Управи «Просвіти» кожний спекується від суспільних обов’язків, а старі керівники «Просвіти», заможніші, певною мірою, від інших заробітчан, мають свої власні підприємства або працюють службовцями, — українське громадянство примушене такими обставинами щорічно вибирати до керівництва — управи «Просвіти» майже одних і тих самих осіб В свій час, як уж е було напочатку згадано, українська еміграція в Аргентині була підпала під великі впливи комуністичної пропа116

ґанди з Москви, веденою українською мовою, яка розреклямовувала УССР як самостійну державу, а російський нарід, як найліпший-передовий. В цьому певну ролю відіграли волиняки, з яких велика кількість були наставлені по-совєтоф ільському, і повели се­ ред української еміграції в Арґентині в тому ж напрямі відповідну роботу. Німецькі звірства на Україні під час другої світової війни, винищування жидів, окупація німцями українських земель, успіхи червоної армії, большевицька пропаганда та пронімецьке ставлен­ ня в тому часі до режиму Гітлера Т -ва «Відродження« — відштов­ хнули значну кількість, і то велику, до комуністичного табору. Згодом ті українці стали поступово відходити від комуністичного табору, але шкода була вж е зроблена. Більша частина українців зайняла позицію невтральности. Еміграційні умовини робили своє і з часом ця частина нашої еміграції в Арґентині стала на шлях швидкої асиміляції. К уди батьки — туди й діти. Отже, й молодь, щ о народилася в Арґентині, батьки якої вж е відірвалися від українського націо­ нального ж иття або встряли в аргентинське середовйще, — ця мо­ лодь пішла шляхом швидкої асиміляції. Щ е сяк-так трималася молодь, батьки якої об’єднувані в обох українських товариствах. Але таких українців в Арґентині є не більше 10-20 тисяч, розки­ даних по всій Арґентині. Більшість з них скупчена в Б уенос-А й­ ресі, Ля Плята, Мендоза, Місіонес, Чако. В таких самих умовинах доводилося вести свою працю й Секції Української Молоді. Х оч Секція має зовнішні познаки автоном­ ної організації при «Просвіті», все ж нею виключно керує «вдала» «Просвіти», не даючи українській молоді в Аргентині можливостей вільно розвивати свою працю, проявляти ініціятиву, знаходити нові ш ляхи й методи роботи і т. п. Всі дотеперішні спроби проло­ мити цей стан коло приводило, на жаль, до безуспішних ви слідів. Такі спроби намагалась робити молодь з нової еміґрації, яка звикла жити іншим життям, ніж та, яка народилася в Арген­ тині, яка поступово набуває ментальність аргентинців. Народжена українська молодь в Арґентині виховується в аргентинській школі, захоплюється аргентинськими безконечними забавами з нерозлуч­ ним танґо, стидається навіть говорити рідною українською мовою, а тому, вступивши до Секції Української Молоді, під абсолютним керівництвом «Просвіти», не сприймає нічого нового, а слухняно йде по лінії інтенцій старих керівників «Просвіти», щ о ізолюються не тільки від процесів, щ о відбуваються в рідному краю, а й від української нової еміґрації та української еміґрації в других кра­ ях, не сприймаючи нічого нового, наших загальних здобутків. Такий стан тривав на - теренах Аргентини до появи нової емі­ ґрації. Секція Молоді влаштовувала забави, карнавали (з непогамованою пиятикою), влаштовувала вистави, вчилася танцювати «гопака» чи «козака», співала в українському хорі та час-від-часу уряджувала українські академії. Одна частина молоді відчувала себе всюди українцями — в «Просвіті», вдома, на роботі, в школі. Інша ж була українцями лише в «Просвіті», а щ е інша йшла до «Просвіти» тільки тому, щ о там були танці, але фактично пере­ ставала відчувати себе українцями, бо не була ознайомлена з рід­ ною історією, з своєю батьківщиною, з прямуваннями українського 117

народу — не дістала основ патріотичного виховання, а була вихо­ вувана «П росвітою» тільки на аполітичній побутовщині. Все ж му­ симо ствердити, щ о поза всіма недоліками Секція Української М о­ лоді виховала окремих своїх членів на дуж е добрих українців, які опісля стали навіть на чільні громадські становища в українсько­ му Еміграційному житті в Арґентині. Треба віддати справедливість, що дійсно ввесь тягар роботи «Просвіти» лежав на Секції Україн­ ської Молоді. Майже те саме відбувалося і в Т -ві «Відродження», яке теж має свою Секцію Молоді. Цікавим є, однак, явище, щ о коли між ста­ рими членами «Просвіти» а «Відродженням» існує непримиренна ворожнеча, антаґонізми, то цього немає у молоді, щ о згуртована при цих двох товариствах. І якби не прупові інтереси та перешкоди з боку старого карівництва двох Товариств чи т. зв. УЦР, давно вж е була б українська молодь в Арґентині об’єднана і не лише поповнила б свої лави іншою, неорганізованою ще молоддю, але дав­ но вж е включилася б в світовий український молодечий рух — Спілку Української Молоді та нав’язала б співпрацю з іншими молодечими організаціями, а щ о найголовніше — не ізолювалася б в своєму арґентинському ґетто, а була б в тісному контакті з про­ цесами, що відбуваються в рідному краю та серед всієї української еміґрації. Нова еміграція, щ о прибула до Аргентини, була політично й пси­ хологічно інакше наставлена, як стара, попередня українська емі­ грація в Аргентині. Вона жила ще вражіннями рідного краю й спільної боротьби проти нашого національного ворога, вона перей­ шла горнило II—ї світової війни, вона принесла з собою новий дух, нові наставлення, а тому старі керівники наших товариств в А р ­ гентині зустріли нову еміґрацію з прихованою ворожнечею, мов­ ляв, можуть перебрати від нас керівництво. Щ об не випустити «влади» з рук, старе керівництво нашими товариствами в Арґентині робило всякі заходи в цьому ж напрямі. Все ж, нова еміграція на це не зважала і більшою мірою включилася в роботу «Просві­ ти», а члени СУМ’у, прибулі з Европи, в Секцію Української М о­ лоді і там передавали свій ідейний вплив на стару нашу еміґрацію. Але старим керівникам просвітянської роботи в Арґентині не по­ добалася й здорова конкуренція в праці для української справи, а головно не подобалось те, щ о нова еміграція не займалася побу­ товщиною і просвітянщиною, а всю культурно-освітню роботу ста­ вила ггід політичним аспектом, як: духовий контакт з рідним кра­ єм й допомога визвольній українській боротьбі, робота на зовніш ­ ньому відтинку і т. п., — і тому старі керівники української колонії в Арґентині далі не переставали ставити своїх перешкод. Все ж велика більш ість старої еміґрації та українська організована мо­ лодь в Арґентині стала на бік нової еміґрації, і тут старі керівники українського життя в Арґентині пішли навіть на те, щоб порізнити й розсварити стару українську еміґрацію з новою і, нажаль, в цьо­ му мали успіхи. Як аргументи подавали старі керівники те, що «чужинцям в Арґентині заборонено робити політику», щ о «полі­ ція за політику зліквідує «П росвіту», а її членів замкне до буцигарні» ...Тут насувається питання: а в якій державі не заборонено робити чужинцям політику? — нерозумну політику? Але вести р о­ 118

зумної політичної діяльности, яка була б супроти держ авної влади льояльною , а навіть і скріплювала б її (напр. по лінії боротьби з комунізмом), — зовсім не забороняється. Така робота навіть при­ носила б обопільні користи. В цьому відношенні на аргентинському ґрунті більш е зискало «Відродж ення», хоч і тут не обійш лося без певних доносів на просвітян, особливо на Інформативно-Видавни­ чий Інститут, в Управі якого працює більш ість членів СУМ. Члени СУМ ’у, щ о прибули до Аргентини з Европи, включилися в Секцію Молоді і взяли тут фактично весь тягар роботи на себе, опираючи свою працю на духовом у зв ’язку з рідним краєм, з тими, щ о ведуть боротьбу за визволення українського народу, і прямуючи до структуральної перебудови Секції та формальне включення Сек­ ц ії в світовий молодечий р ух — Спілку У країнської М олоді (СУМ). Саме й найбільше на цьому тлі дійшло до великої боротьби між новою еміграцією, за якою стоять симпатії української молоді, зор­ ганізованої в Секції, і старим керівництвом української колонії в Арґентині, які всю роботу Секції записували на своє конто. Старі керівники «П росвіти» на відокремлення Секції від «П росвіти» ніяк не могли погодитися, бо не хотіли стратити дж ерела летких при­ бутків, щ о їх мали від Секції М олоді, з їх забав і праці, і не мог­ ли б більш е присвоювати собі роботи, яку ф актично вела Секція. В се ж , всупереч інтересам керівників «П росвіти», Секція М олоді задеклярувала стати й формальним членом світової Спілки У к ­ раїнської Молоді, стала на програмових позиціях Спілки У країнсь­ кої М олоді та розпочала роботу в дусі потреб української визволь­ ної справи. Але після недовгого часу старі керівники «П росвіти» вж или всіх заходів, щ об відкинути назву Спілки, а привернути попередню назву «Секції» і тим самим привернути попереднє ф о р ­ мальне відношення Секції до «П росвіти». На останніх Загальних Зборах в 1952 році були навіть виголошені спеціяльні доповіді з бок у керівників «П росвіти» про недоцільність творення Спілки У країнської Молоді в Арґентині на заплянованих основах і разом з цим був відкликаний Крайовий З’їзд С УМ -у, щ о його спільно підготовляла молодь обох Товариств — «П росвіти» і «В ідродж ен­ ня». Таким чином старими керівниками «П росвіти» були переш кодж ені всі заходи перебудувати роботу молоді на таких основах, які єдино запевняли б її успіш не виховання та усп іх в роботі на добро україн ської визвольної справи, і були зроблені переш коди до р оз­ будови на терені Аргентини Спілки Української М олоді; молоді відібрано свободу, яку вона мусить мати у своєм у виховному про­ цесі. Тепер між ЦК СУМ ’у й Секцією існує тільки з в ’язковий, хоч молодь, щ о згуртована в Секції, ідейно зв’язана з Спілкою У кра­ їнської Молоді, надалі визнає її програму та практично виконує напрямні ЦК СУМ ’у щ одо виховання української молоді. Все ж СУМ в Арґентині позбавлений потрібної свободи в своїй діяль­ ності, головно на зовніш ньому відтинку; СУМ в Арґентині не мо­ ж е влаш товувати антикомуністичних чи антиросійських маніфе­ стацій, як це влаш товую ть сумівці в СІЛА, Великій Британії, К а­ наді й в у сіх інш их краях, не м ож уть разом з всією українською молоддю демонструвати проти комуністичних злочинів та російсь­ 119

кого імперіялізму. Над нею зависла тверда рука нерозумних ви хов­ ників молоді з «Просвіти» в Арґентині». Молодь треба виховувати в нерозривному духовому зв’язку з рідним краєм та підготовляти її до боротьби за вибореная укра­ їнської незалежної національної держави, зберігати від шкідливих впливів, формувати українські душі. І саме працю в цьому напря­ мі започаткував СУМ (Спілка Української Молоді) в А рґен ­ тині, взявш и до уваги хоч би Здвиг СУМ’у, влаштований в 1952 році, який поза великим виховним зростанням на арґентинському терені зробив велику пропаганду української визвольної справи. А л е старі керівники «Просвіти», будучи самі ізольовані від укра­ їнського світу, від процесів, які відбуваються на українському ґрунті, належно не розуміючи мети і потреби виховання українсь­ кої молоді на чужині, пішли по лінії нейменшого опору, відмовлються від активної боротьби проти асиміляції і на жаль не мож уть зрозуміти наслідків такого хибного їх ставлення справи на відтин­ ку виховання наш ої молоді в Арґентині. Співпраця молоді із старшим поколінням та батьками є необхідною і батьки мусять спрямовувати виховання молоді, — слідкувати за її ростом. А ле ніколи не можна гамувати росту молоді, позбавляючи її свободи у її самодіяльності, придушувати її прямування та ініціятиву, а що найгірше — фальш иво спрямовувати її виховання в бік аполітичности та відривати її від процесів в рідному крою, позбавляти її можливости зв’язку й співпраці з другими українськими молоде­ чими організаціями. Така постанова в праці над нашою молоддю є в грунті фальшива й шкідлива. Ми віримо, що українська молодь в Арґентині твердо стане обличчям до своєї Батьківщини, піде за своїм природнім голосом — голосом і вимогами Вою ю чої України!

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ В статті проф. Г. Ващенка «На межі двох епох», надрукованій в «Аванґард» ч.: 10-11 (32-33), стор. 49, 19-ий рядок згори трапилась помилка. Надруковано: «Вивчення діялектичного матеріялізму, яке повто­ рюється в совєтських підручниках і брош урах, дає Сталін в чет­ вертому розділі ВКП(б)». Треба читати так: Визначення діялектичного матеріялізму, яке повторюється в совєтських підручниках і брошурах, дає Сталін в четвертому розділі «Історії ВКП(б)». Ш ановного Автора і Читачів просимо вибачення. Редакція

120

ПИТАЙТЕ І ПОШИРЮЙТЕ «АВАНГАРД»! СТАВАЙТЕ ПОСТІЙНИМИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ ВАШОГО Ж УРНАЛУ! Кожний сумівець і сумівка, кожний український юнак, кожний керівник молоді повинен стати постійним передплатником ж ур­ налу «Авангард». В журналі поміщується статті з ділянок: проб­ леми молоді (в тому й проблеми виховання дітвори та юнацтва), іі^ука і знання, література (українська і всесвітня), суспільнополітична думка, відомості про історичне минуле України, про визвольну боротьбу українського народу, описи нашої батьківщи­ ни, з науки техніки, спорт, з діяльности української молоді та ін. Ж урнал появляється щоквартально (після збільшення числа передплатників — видаватимемо раз на два місяці). Умови передплати: — річно 2 дол.

1.20 ” — піврічно --->> _ j> 0.75 ” — одне число -— в Англії — річно — 10 шил. ” 6 ” — піврічно — »» — одне число —3% ” • , 16 шил. в Австралії — річно — я 9 ” — піврічно — >> — одне число — 5 ” ф. фран. в Франції — річно — 800 »» — піврічно —г 450 >> — одне число —* 25.0 . ” . . * 80 б. фран.. : .

— річно — в Бельгії >> 45 ” . :V — піврічно . — »> — одне число — 25 ” .«і — річно — 4.- НМ. в Німеччині >> 2.50 ” — піврічно — ” 1.50 ” — одне число — В інших країнах відповідно німецької валюти.

В СШ А і Канаді

Передплату висилати через банк або поштовим переказом на адресу: СК. SUM. — Verlag «Avangard», Munchen 2, Dachauerstr.

9/II.j Germany.

Цінне видання для юнацтва й доросту «МЕЧ

І КНИГА»

видано спільними заходами й засобами Спілки Української М о­ лоді в Канаді та В-ва «Євшан зілля». Замовлення слати на адресу: Ukrainian Youth Ass’n, 140, Bathurst St.,Toronto, Ont., Canada.

Увага!

Увага! Корисне видання! С Л О В Н И К

ЧУЖОМОВНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ доповнене видання Крайового Комі­ тету СУМ-у в Німеччині. Українська — як і кожна — мова мас чимало слів чужинецького похо­ дження. Кожного дня, а особливо те­ пер на чужині, ми стрічаємо ці слова в пресі, чуємо в розмові, або й самі вживаємо... Але чи кожен з нас розу­ міє їх правдиве значення? Заглянути до енциклопедії — зде­ більшого немає змоги, а запитати ко­ гось із знайомих про значення якоюсь слова — не завжди є можливо! Пояснення кількох тисяч найбільш вживаних слів і виразів, що подані стисло, гарною українською літера­ турною мовою, Ви знайдете в СЛОВНИКУ ЧУЖОМОВНИХ СЛІВ І ВИРАЗІВ. СЛОВНИК — допоможе Вам здобу­ ти або доповнити чи перевірити своє загальне знання; він є необхідним по­ радником для культурно-освітніх пра­ цівників; зручним для кожночасного користування, бо має кишеньковий формат, 320 сторінок і недорогий. Ціна: Англія — 6 ш.; Бельгія — 45 б. фр., Канада й США — 1 дол.; Ні­ меччина — 3 нм. При більших замовленнях дається відповідний опуст. Замовлення слати на адресу: Ukrainischer Jugendverein Miinchen 2.

Dachauer StraBe 9/2 Germany