Авангард (ч.28-29)

тшш ____

-*

f'

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ (MAYKA І ЗНАННЯ ЛІТЕРАТУРА, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУПКА)

Рік VII.

ЛОНЦОН-МЮНХЕН

Ч: 6-7 (28 -29) лютий-травень

1953

нью й о р к - торонто

ABA НҐАРД

—

Ж УРНАЛ

ДЛЯ

М О Л О Д І;

В И Х О Д И Т Ь Р А З Н А Д В А М ІСЯ Ц І.

Орган Центрального Комітету Спілки Української Молоді. Редагує Колегія: О. Калинник, Г. Наняк, Я. Деременда, Головний Редактор — В. Шульга. Адреса Редакції і Адміністрації: Ukrainian Youth Ass’n 49, Linden Gardens, Notting H ill Gate, London, W. 2.( Great Britain.

Представництва: Ukrainian American Youth Ass’ n P. 0 . Box, 211 Cooper Station New Y ork, 3, N.Y. U.S.A. Ukrainian Youth Association 140, Bathurst St., Toronto, Ont., Canada Union de la Jeunesse Ukrainienne 72Bd Charlemagne Bruxelles IV., Belgium Union des Ukrainiens de France Section de la Jeunesse 26, rue de Montholon, Paris 9, France Ukrainian Youth Association 49, Linden Gardens Notting Hill Gate London, W. 2.

Great Britain Mr. Jurij Wenglowskyj (S.U.M.) 70 Plumton Ave Glenroy (D elbourne), Vic. Australia Mr. A. Ilalimurka (S.U.M.) Lager Parsch, Bar. 9 Z. 23 Salzburg, Austria Mr. W. Galat (S.U.M.) Rue Martin Alfonso 381, Curitiba, Parana, Brazil Mr. J. Butko (S.U.M.) Piltgrand 8., Spanga, Stockholm, Stveden

Ukrainisdier Jugendverein Munchen 2, Dachauer Str. 9/II Germany Mr. M. Hyczka (S.U.M.) C.M.S.A. Donoso Cortes 63, Madrid Espana Mr. Bohdan Bilynskyj (S.U.M.) Proq Villaboim. 160 — 1— A Sao Paulo, S.P. Brazil Mr. J. Pryjmak-Waszczenko (S.U.M.) El Valle Co, e Urb C. Delgado, Chalbeaud Vereda 67, Casa 13, Caracas, Venezuela “ Prosvita“ — S.U.M. — c. Soler 5039 Buenos Aires Argentina Sign. Ing. A. Kuechsynskyj (S.U.M.) Cassila de Correo 1.

Carmen del Parana Paraguay Mr. R. Kaspryk (S.U.M.) Ain Draham, Boite Postale 15., Tunisia, Africa Mr. Wasyl Rozyk (S.U.M.) Via Rio Primario, 1 Trieste San Sabba Annex, T.L.T.

ІЗ ЗМІСТУ:

АВАНГАРД Ж У Р Н А Л Д ЛЯ М ОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАННЯ, Л ІТ Е Р А Т У Р А , С У С П ІЛ Ь Н О -П О Л ІТ И Ч Н А Д У М К А )

Стор. «Не ск у в а ть душ і ж и вої» .................... З II. К урін ний: П ерея­ слав ..........................5 II. Т рач: Г. С. С к ов о­ рода ......................... 12 15. Л - о: Історія ф іл о со ф ії . . . .

18 Р. Єндик: Спарта і її герої ..........................24 З астроном ічного нотатника . . . .

29 К. 1. Пе - ко: Стрибок у в с е с в і т .....................31 Я. ІЦуплнк: П отоп . . 37 П о е з і ї ..........................46 В. Д ерж авш і: Великий осяг ідеалізму в поезії 49 Ол. Бабій: С півець моря — Д ж озеф К онрад . 53 Я. Щ уп : Пісня . . .

55 М. Гмиря: Ж ертви « х о р е я » .....................57 Д ж оваиі Ґ в а р ескі: М оя ж інка і діти . . .

66 В. Д ерж авнії: М ісце Павла Тичин в укра їнській поезії . . .

69 Б.

Крупницький: Богдан Х мельницький і політичний реалізм 75 Л. Полтава: Будований 19 р о к і в .....................79 В. А. Ш .: У сам остій­ нення ф орм и . . .

82 СУМ в світі . . . . 8Р Говорить П ровідник СУ М ’у М икола П ав­ луш ков .......................... 104

V.______________ J Рік VII. ЛОНДОН-МЮНХЕН

Ч. ї 6 -7 (28 -29) л ю т и й -| 9 5 3 ~ т р а в е н ь

НЬЮ-ЙОРН-ТОРОНТО

«Не скувать душі живої..*» (До 3 -о ї річниці героїчної смерти генерала Тараса Чупринки) «З честю виконаємо о б о в ’язок, який поклав на нас наш народ: ВОЛЯ або СМ Е РТЬ!» Це сл ово з наказу, щ о його дав Головний К омандир У П А Тарас Чупринка в 1946 році. К ол ись прийде час зробити ш ирш ий і глибш ий розгляд цих неба­ гатьох слів, щ об пізніш е окреслити наступним поколінням д у х і того, хто давав цей наказ, як та к ож і тих, д о кого він був скерований. С ьо­ годні ж ми лиш е м ож ем о занотувати, щ о й наказ, і його виконавці — це н ер оз’еднима єдність п о в ’язана м іж собою о б о в ’язком, сприйнятим як диктат власного «Я » до самого себе. Цей диктат власного «Я » був дороговк азом і для Командира, б у в дороговказом і для кож н ого вояка. Ц е бул о те, щ о творило оту подивугідну єдність, в який стиралися кор ­ дони м іж вояком і командиром, як губилися кордони м іж А рм ією і Народом. От чому, коли чу єм о слово «У П А » — у нас випливає образ Ш ухевича, чуєм о Ч упринка — випливає «У П А ». А уявивш и собі УПА, очолену і ведену Ч упринкою , — у нас виникає образ покоління У кра­ їн ського народу. П окоління героїчних, в якого найсвятіш им наказом бул о: — ВОЛЯ або СМ ЕРТЬ! ВОЛЯ а бо СМ ЕРТЬ, — сказало покоління героїчних одчай духів. Ска­ зало саме собі, і це стало наказом, а одн оч асово і закликом : — Х т о не почуває в собі внутріш нього покликання витримати б о ­ ротьбу і в ній загинути, той мусить відійни! В бор отьбі м аю ть приймати участь лиш е вибрані, лиш е покликані!... Цей наказ, отж е, був своєрідним іраціональним відбором в поколінні нації, відбором героїчних, відбором вартих боротьби в ум овах коли на 100 ш ансів умерти бу в лиш е один ш анс перемогти. І на цей один ш анс п огодився командир, погодилися й люди одн ако­ вого з ним духа. О т чому, коли говорим о про Ч упринку — говорим о про тих, щ о більш е відомі, про ти х щ о менш е відомі, але говоримо і про тих, щ о лиш и­ лися для нас цілком незнаними. Ч упринка — це Я струб, це Грицай, це Х рін, це Горновий, ц е П ереяславець,... і сотні, а м ож е й тисячі невідомих, д у х ом р івн и х йому, які так само вибрали боротьбу, маючи один ш анс проти 100, щ об — ПЕРЕМ ОГТИ! Ч упринка — це не минуле, а майбутнє. Це прапор і сим вол героїчного: І так, як без Чупринки нічого не відбувалося в роки гер оїчн ого змагу одн одухи х з ним — н е м ож е без п ри сутн осте його д у х а відбуватися змаг в майбутньому. Для майбутнього його наказ: — «В оля або см ерть!» — буде діючим, буде дійсним і буд е ж ивим. Він язиком св о їх дій, св о їх дум ок буде говороги з живими, м ож е навіть сильніш е в сіх ж ивих. Це привілей БЕЗСМ ЕРТН И Х, щ о в своєму імені ск у п ч у ю ть образ покоління собі подібних. А л е безсмертні маю ть щ е один привілей: Ніколи не обронзовуватися, не огіпсовуватися і не обік он ю в а ти ся ! Б о — «не ск у ва ть душ і ж ивої...» А душ а Чупринки — вічно ж ива і на У країні безсмертна. З

ГОСПОДЬ СИЛЕН ВО БРАНІ! ВОЗЬМІТЕ ВРДТД, КНЯЗІ ВАША І ВОЗМІТЕСЯ ВРДТД ВІЧНАЯ, — ВХОДИТ ДО ВАС ЦАР СЛАВИ! (З і шкільної драми 17-го століття "С л ов о о збуренню п ек л а") З Н А Г О Д И С В ІТ Л О Г О П Р А З Н И К А Х Р И С Т О В О Г О В О С К Р Е С ІН Н Я Щ И Р О В ІТ А Є М О І Є Р А Р Х І Ї О Б О Х У К Р А ЇН С Ь К И Х Ц Е Р К О В , У К Р А ЇН С Ь К І Н А ­ У К О В І ТА Г Р О М А Д С Ь К І ІН С Т И Т У Ц ІЇ, К Р А Й О В І К О М ІТ Е Т И , О С Е Р Е Д ­ К И С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І ТА В С Ю У К Р А ЇН С Ь К У П А Т Р І О ­ Т И Ч Н У М О Л О Д Ь Н А Б А Т Ь К ІВ Щ И Н І І П О З А Н Е Ю У К Р А ЇН С Ь К И М Т Р А Д И Ц ІЙ Н И М Х Р И С Т О С В О С К Р Е С ! Центральний Комітет Спілки Української Молоді (СУМ)

Ч И Т А Ч А М І П Р И Х И Л Ь Н И К А М В ДЕНЬ Х Р И С Т О В О ГО НЯ В И ТР И В А Л О С Т И Т А Н А Д ІЇ Б А Ж А Є Р Е Д А К Ц ІЯ

Ж УРН АЛУ

В О С К Р Е С ІН ­

«А В А Н ГА РД »

Xpucmoc Воскрес! В.

С-кий ВЕЛИКДЕНЬ Великий світлий Д ен ь д о н ас прилинув зн ову Н а крилах свіж ої п а х у ч о ї весни, лиш вітер припинив з б ер езою розм ову — і сколихнула ніч рож еві, тихі сни... ... Ц е ж знову наш н арод свят кує той знаменний забутий Д ен ь давно серед пітьми віків, коли поклав Х ри ст ос, — скатований, страж денний, — на плечі зранені тягар лю дських гріхів і м уж н ьо їх п оніс до х м у р о ї Голю т и, св о є життя віддав, щ об радіст ь скрізь цвіла... А В оскресіння Ніч вписала світлі ноти у людський цикль Бут т я... Р озсіял ась імла і сонце радост и засяло нам барвист о! Й ого чудовий блиск вітаймо палко так: — „В оіст и н у В о ск р е с !“ — Н ех а й з сумлінням чистим святковий п ом іж н ас привіту лине знак!.. Н а р о д е! В еселись у дні свят кові сміло! — Х ай радіст ь, м ов вино, піниться і вирує!.. А л е не забувай: Твоє визвольне діло багато ще крови і п от у п от р ебує!!

4

М ІС ТА М И У К Р А ЇН И

ПЕТРО КУРІН Н И Й

Переяслав ВСТУП. В цьому не повному нарисі, я х отів би подати істор ію одного забу­ того міста України, забутого поетами й письменниками, несправедливо призабутого та к ож істориками, синами козацькими і внуками — спадко­ ємцями слави його. Н ині П ереяслав — це мале м істечко-п ри стан ь на Дніпрі, — як про нього «м удро» ви сл овл ю ється «М алая С оветская Знциклопедия» — «за гот-п ун кт». Один із «загот-п ун ктів», поправимо ми, у великій машині кол оніяльного ви зиску України. А м іж тим історія малих міст і сел є завж ди ва ж л и віш ою за історію законодатних колегій, діяльности урядовц ів тощ о, бо в пиш них грамо­ тах, м ан іф естах і актах від зерк а л ю ється лиш е церемоніял історії, її замаскований карнавал, а в ти х малих тепер м істах творилася колись справж н я історія, ж ивими людьми, в ж е без м асок і ф ік су в а л а великі ідеї на л ю дській долі. О кремі розділ и цього нарису взяті мною навмисне в р іж н и х перекр оя х ж иття, на загальному тлі м ісцевої природи і буття. Це потрібно мені, — для кращ ого виявлення й ого в органічних з в ’язках. Напр., р о з ­ діл 1-ий «П рирода К р аю » реком ендує П ереяславщ ину в її м ісцевих гео­ граф ічн и х і економ ічних особл и востях, щ о, як побачимо далі, у в е сь час надавали бурхл и ви м ф ормам історичного ж иття П ереяславщ ини єдиного стриж ня і закували цей процес в певні рамці. Р озділ ІІ-й , присвячений ф актам п оход ж ен н я населення П ереяславщ ини і р озви тку його к у л ь­ тури. В есь передісторичний час я розглядаю як органічний розви ток тубіл ьн ого населення і цілком відкидаю теорію «за в ір ю х народів» на наш их землях. Розділ ІІІ-й — «П ереяслав кн яж ий» — п ок а зує велич його на тлі істор ії К и їв ськ о ї У к р а їн и -Р у си і як центр м огутн ього к у л ь ­ турного наснаж ення сх ід н ьо -е в р о п е й ськ и х п р остор ів та ф ік с у є р уй н у­ ю чу ролю в ж итті П ереяслава пол овец ьки х і су зд а л ьськ и х орд, щ о за довго до татар підірвали його економічне й політичне ж иття. Розділ IV -й малю є ф а к ти татарського перебування на П ереяславщ ині і перш ої появи чуж и н ец ького — л и тов ськ о-п ол ьськ ого — елементу в складі його населення. О собливо важ л и вою е частина нариса, щ о подає назви п о­ селень кн я ж ої України, які перетривали татарські навали і показую ть, щ о П ереяславщ ина після татар не стала п устк ою , х о ч багато втратила св о їх тв ор ч и х сил на к ор и сть кул ьтури ворогів. Розділ V -й подає р оз­ квіт у к р а їн ськ ої к оза ц ьк о-гетьм а н ськ ої держ ави, я к спадкоєм ця кня­ ж о ї У країни на ш л яхах її вільн ого відродж ення. Я заперечую теорію утворення козаччини, як вияву кр іпацької втечі й вертаю процес у тв о ­ рення до її ф ор м кн яж ого озбр оєн ого суспільства. Розділ V I -й п р и св я ­ чений кільком характерним постатям к оза ц ьк о-гетьм а н ськ ої доби — переяславців, щ о м ож уть іл ю струвати стан ін телектуальн о-політичн ого рівня ц ієї доби. Розділ V II-й п ок а зує П ереяславщ ину під р у к о ю м оск ов ­ ськ и х царів і поступ овий занепад П ереяслава як одн ого з центрів к у л ь ­ тури наш их земель. Розділ V III-й подає матеріяли про стан П ереяслав­ щ ини після скасування у к р а їн ськ о-л и тов сь к ого права в 1831 р оці і заве­ дення м оск ов ськ о-ім п ер сь к и х порядків. Розділ І Х -й подає статистичні дані, щ о ф ік су ю т ь ж и ття П ереяславщ ини після звільнення сел ян від 5

кріпацтва. Р озділ Х -й подас статистичний матерілл до підсум ків мо­ ск ов сь к ого ім перського господарю вання на П ереяславщ ині за о ф іц ій ­ ними даними 1896 р. і причину кул ьтур н ого занепаду її. Розділ Х І -й подає к ор от к у дов ідк у про економ ічний стан П ереяславщ ини в ч а с го­ лоду на У країні 1921-1922 pp. Н ареш ті в розділі Х И -м у я под аю вислови р адян ських дж ерел про пол ож ен н я м. П ереяслава в У РС Р. Н авіть в том у неповном у вигляді, щ о д и к ту ється несприятливим и у м о­ вами праці і призначенням статті для п оп уля рн ого ж урн а л у для молоді, нарис м усів би показати, щ о історія суч а сн и х м алих міст насправді кращ е відкриває законом ірності історичні, н іж істор ія церем оніяльна і декляративна. А ле осн овн і елементи П ер ея сл авськ ої істор ії зали ш а­ ю ться непохитним и: україн ськ а земля і народ, а історичн і ф орм и о р га ­ н ізації ж и ття цього народу є змінними. Я хотів би, щ оби нарис цей приверн ув увагу і л ю бов наш и х лю дей д о іст ор ії «вел и кої» і «малої» наш ого К р а ю і щ об наш і л ю ди розказали п ризабуте к р а щ е і повніш е, н іж це я зробив в цьом у нарисі. З т е х н іч ­ них причин нарис д р у к у ється частинами, але при читанні його треба завж д и мати на оці й ого повн у ком позицію . І. П рирода П ереяславщ ини. П ереяслав і П ереяславщ ину д у ж е л ю бив Т арас Ш евченко. їм, їх при­ роді він присвятив багато надхнених рядків. П ереяславська природа завж д и наповню вала поета надхненням, навіть в часи перебування його в далеком у засланні. О т один зі спогадів поета присвячений м істу П е­ реясл аву: Гори м ої високі! Н е так і високі, Я к хор ош і, хорош ії, Блакитні здалека — З П ереяслава ст а р ою , З В иблої могли — Щ е ст аріш ої... м ов ті хм ари, Щ о за Д ніпром посіли. Ід у я т ихою х о д о ю . Д ивлюсь, а ж он п ер едо мною Н еначе дива виринають;

Із хмари т ихо вист упают ь Обрив високий, гай. байрак; Хатки біленькі виглядають. М ов діти в білих сор оч к а х У піж мурки в я р у гуляють; А долі сивий наш козак — Д ніп ро з лугами вигравав; А онде, он де за Д ніпром , Н а пригорі, ніби капличка, — Козацька церква невеличка Ст оїт ь з похиленим хрест ом ..

( Уривок з поезії „Сон“ , Ориська кріпость. 1847.) За вій ськ ов о-топ огр а ф іч н и м и даними р о к у 1873 П ереяславщ ина мас пр остір 3522 кв. верстви, цебто біля 73 кв. геогр. миль. Під назвою П ереяславщ ина треба розум іти простір, щ о й ого о б ’єд н у­ ю ть басейни річок С уп оя і Т р убеж а, я к і у т в о р ю ю т ь на л івом у бер езі Дніпра ок р ем у географ ічну і екон ом ічн у своєрідність. П ереяславщ ина м іститься в най ближ че пол ож еній частині П олтавщ ини і є м ісц евістю абсол ю тн о рівн ою , ч а стк ов о приболоченою , щ о мас багато лісу, р озітнен у багатьма річками, протокам и, старицями р іч к и Дніпра і обрамлену в ід сх о д у у згір ’ями та лісами. Західня частина ц ієї тер и то­ рії — лівий беріг Дніпра — на кілом етрів 40-50 є д н іп р овою п ой м ою — узбер еж н ою л у к ою напоєнною під п оверхн ею ґрун товим и водами, щ о 6

ви сту п а ю ть под екуди на п ов ер х н ю озерцям и, дж ерелам и, скл адаю ться в лабіринти проток, у т в о р ю ю т ь бол ото, тр ясови щ а, сін ож а ті; п р и б ер еж ­ на пойма скл адається з в ел и ки х і м алих п л ескова ти х о ст р о в ів самого річи щ а Д ніпрового та й ого припливів, глиняних оста н ц ів від розм итих третинного вік у глин, числ енни х у р в и щ від р озм и ти х берегів Дніпра, видмілин і п іск ув ати х кос, пересипів, бродів. О стан н іх не так багато: пдин через Дніпро, вл асн е історичн ий П ереяславський брід м іж Т р а к тем ировим і П ереяславом , други й бр ід — на Т р у беж і, замкнений містом П ереяславом та щ е кілька ч ер ез р ічки: Супій, А л ь т у та Сулу. П ереяславщ ина має грунти: чорнозем , су п ісок , остан ц і р яби х і б у р и х глин, а на м ісцях старих лісів, щ о кол и сь вкривал и п р остір цілої П ере­ яславщ ини, грунт л иш ається супіщ аний з лісовим перегноем. П р оте най­ біл ьш е характерним и для П ереяславщ ин и є піски і дю ни. П олтавщ ина це країна ярів та річок. Я рів виявл ено 1077, з н и х най­ біл ьш и й т. зв. «С ередин Я р» тягн еться на м еж і П ереяславщ ин и і П р и л уччини й сягає 74 клм. за вдовж ки . Р іч ок на П олтавщ ині 242, щ о в сі н ал еж а ть до систем и р. Дніпра. Сам Дніпро ом и нає землі П олтавщ ини на п р отя зі 362,72 клм. з я к и х через П ереяславщ ин у теч е на пр отязі 110 клм. Ш и р оч ін ь й ого п р о ст о р у п о воді змінна, але х и та ється в м е ж а х від 1280 мтр. до 554 мтр. Д ніпро те ч е на південн ом у за х од і П ереяславщ ини; на н ьом у маєм о такі пристан і: П ере­ яслав, А н др уш і, Янчики, Ж ер ебяти н . В сі ці п ри стан і мало зручн і, бо д у ж е за м ул ю ю ться після спаду води, а П ерея славськ а — найкращ а з н и х — зов сім відкрита для вітрів. М істо сто їть теп ер 7 км. від Дніпра тому, щ о за час від його п обуд ови в Х -м у стор. Д ніпро в сп ів намити 7 клм. пойми і цим відділив м істо в ід себе і п озбави в м істо ф у н к ц ії т о р ­ говел ьн ої пристані, щ о п р осл а ви л а його щ е в р о к а х 907 та 945. Інш і р іч ­ ки П ереяславщ ини не су д ох од н і, в сі вони є притокам и Дніпра, як о т С у­ пій, Т р у б іж зі своїм и допливам и (С тарицею , Т рубаєм , М ор озою та С ел ічевкою , К онанню , К аратулею , Ц иблею , Б р ова р кою , А л ьтою , Н ед рою з Б ер езан кою і Гнилою). В сі р ічки П ереяславщ ин и п л и вуть ти хо, спокійн о 1 цей їх біг дав х у д ож н і образи народній поезії, як о т : «Т и х і води, ясні зор і», «Т и х а вода береги зносить...» тощ о. Р ічка Т р у б іж має д о в ж и н у 63,8 клм.; св о єю гор іш н ьою части н ою вона губи ться в н еп р охідн и х бол ота х і р озби в а ється на різні п ротоки . На в е с ­ ні в ся р ічк а стає непрохідним морем. В час та к ого р озл и ву д н іп р ові пароплави п р и ч ал ю ю ть до сам ого міста. Р іч ка Супій має д о в ж и н у 119,48 клм; її течія часто губи ться в с у х и х бер егах. На п р остор і св о го бігу вона має ш ту ч н і розш ирення, зроблен і з н ак азу гетьмана гр. Кирила Р озу м ов ськ ого; ч а сто її течія п ер ер и в а ється греблями і у т в о р ю є ставки. П лощ а ч и стої води без в огк и х сін о ж а тів сягає 59.477 десятин. О зера (п ер ева ж н о незначні) є ти п ов ою озн а к ою П ереяславщ ин и; вони ч а сто зга д у ю ться в п існ ях Л ів о б е р е ж ж я ; напр., «О й у п ол і озерце, там плавало відерце»... Б ол ота тр а п л яю ться по те ч ія х Т р убеж а , А льти та Н егри; дея кі сяга­ ю т ь т р ь о х кіл ом етрів і є добри м и сін окосам и . В сього під болотам и є п о ­ над 150 кв. клм. Л іси на П ереяславщ ин і кон ц ен тр у ю ться в східн ій частині, з порадами дер ева: осика, липа, клен, береза, віл ьха, дуб, на березі Д ніпра — о с о ­ кори, а на су п іск а х ср ібл ясті верби, які д ося га ю ть гіган тськ и х р озм ірів і їх в и к ор и ст ову ю ть як на будівниц тво, так і на сп ор у д у ч ов н ів та ін ш о­ го госп ода р чого реманенту. За відом остям и Гурова (р. 1881) л ісів було 85.458 десятин.

7

П ереяславщ ина це справді чарівний своєрідний край. Це вперш у чер ­ гу край безм еж н и х м ож ливостей для скотарства (розведення коней, рогатої худоби та овець, край к о ж у м ’яцтва, ткацтва, рибал ьства і п р о ­ м и слового ловецтва, край хліба, молока, меду, наливок та горілки, край, щ о р озпорядж ав всіма вигодами для р озви тку будівництва, суднобудівництва, деревообробки різн и х ф орм , гончарства, гут, бу т та салітрарень, край «ти хи х вод і ясн и х зір», природою захищ ене місце, світового значення ринок та перевіз-м итни ця краму цілого світу. Т ут в Переяславі сплелися в тугий вузол всі предвічні ш ляхи, щ о йшли з У країни в ш ирокий світ, а звідти д о серця У країни — стол ично­ го К иєва. Т ут перебігали ш ляхи: царгородський, половецький, м о ск о в сь ­ кий, варяж ськи й, галицький, молдавський, п ол ьсько-л и товськи й . Цей край був м рією і для царя, й для пана, й для кріпака, і для ремісника, купця, звитяж ця-багатиря, так для посполитого, як і для козака. Тому на П ереяславщ ині перетиналися завж ди нитки суп ер еч ок різни х інте­ ресів і він м усів завж ди збройно чатувати св о їх статків та скарбів.

II. Звідкіль і коли з’явилося населення на П ереяславщ ині Н айдавніш е поселення лю дей на П ереяславщ ині досі мало д осл і­ дж ене, а том у майбутні досліди безперечно дадуть додатковий м атеріял для пізнання її минулого. Н айдавніш а осада людей, як це п ок а зую ть розкопи, на П ереяслав­ щ ині (з часу за я к и х ось 20.000 р ок ів тому) виявлена п. К амінським біля с. Гонців, а потім дод атково була дослідж ена п. п. Гельвігом, проф . В. Щ ербаківським та Ів. Левицьким. Р озкопи показали, щ о на місці с. Гонці люди в ж е ж или за 16-20 ти­ сяч р оків перед Різдвом Х ри стови м щ е за так зв. «м еделенської доби» палеоліту. В ідкопані з землі реш ти землянок з вогнищ ами були правдоподібно криті ш кірами мамутів, щ о на них лю дність полю вала та їх спож ивала. П оруч землянок знайш лися купи о б ’їдених к істок мамутів та інш их тварин, п осор тован і: одні на палево, інш і на ви р о­ блення з ни х знарядь, щ е інші, як покидьки. П оруч землянки в землі бул о вигарбано коморки на переховання м’яса та р ізн и х речей. В од­ ній ком орці бул о заховане ціле мамутеня. Знайдено та к о ж багато зна­ рядь з кремення, кістки та чудового виробу костяна голка — знак того, щ о ш кіри в ж е використовували, зш иваю чи їх. П одібні селищ а тепер знайдено по цілій У країні та в сіх п росторах південної Европи. Вони доказую ть, щ о в той час культура лю дей на Україні, як і на п росторах понад усім Дунаєм аж до Ф ранції була однакова, щ о наш і оселенці на У країні є співучасниками цієї за х ід н ьо-ев р оп ей ськ ої кул ьтури , я к ої п о ­ ки щ о не знайдено ні в А ф ри ці, ні в А зії, ані в північній частині С х ід ньої Европи. За наступної доби, а зи л ьськ о-тар ден уаз’єн ської, на терені П ере­ яславщ ини на кучугур ах проти К иєва в с. В иш еньках, К ой л ові знаємо в ж е реш тки від куренів і вибору з кременя точн ісін ько такого типу, щ о й у Ф ранції в печері Ма Д’А зільл — та в с. Тарденуа, по всьом у Наддунайю, по всій південній У країні, цебто реш тки кул ьтури р и бо­ л овів і ловців, щ о творили всі одноетнічну кул ьтурну єдність. Це було за 10-8 тисяч років перед Р. Х р. За наступних часів, десь на відтин­ кові часу від 8-4 тисяч років перед Р. Х р. ця л ю дність з У країни п о­ ш ирю валась далеко за її меж і. Вона в ж е вміла виготовляти собі пле­ тену з вербол озу посуду та навіть виготовлю вати з глини посуд п од іб­ 8

ний д о вер ш та рибол овних сіток, ж ила в ж е пер ева ж н о з л ов у риби, знаряддя дл я праці виготовляла в ж е з кремення, ви гл адж ую ч и його. Б агато знаряддя виготовл ял ося щ е й з кістки і рогу. Л ю ди того часу на У країні в ж е не мали з в ’я зк у з єв р оп ей ськ ою лю дністю , б о ця кул ь­ тура, щ о зветься в науці ям ково-гребін ц евою , не є пош ирена в Европі. Вона ох оп л ю є лиш е простори Н адбалтики, Б ілорусі, Ф інляндію , ба­ сейн Б іл ого М оря, Н а дволж ж я, сягає поза У ралом а ж до Байкала. П роте, в останн ьом у випадку вона досягає туди лиш е незадовго до Р іздва Х р и стового. Знахідки най старш и х ф ор м ц ієї кул ьтури р ясн о вкр и ва ю ть Чернігівщ ину, П олтавщ ину П ереяславщ ину, Д онеччину, Во­ линь. Це найдавніш а С х ідн ьо-евр оп ей ська культурна єдн ість ук р а їн обіл ор у ськ о-л и тов ськ о-ф ін ськ а . В ід 4-го до 2-го тисячоліття перед Р. Х р . на У кр а їн і пиш но розвива­ ється т. зв. неолітична трипільська культура, кул ьтур а х л іб о р о б сь к о скотар ськ а, щ о кул ьтивує в ж е пш еницю й просо, знає в ж е й к ор и сту єть­ ся конем, виводи ть ук р а їн ськ и х крутор оги х волів, овець, має в ж е хату п одібн у д о сучасн ої у к р а їн ськ ої хати з піччю , полом, мазаною та пома­ льованою дол івк ою і стінами та коморами. Л ю ди т о ї ку л ьту р и вироб­ ляли з глини чудово випалений посуд, розм альовували його різними візерунками так, як це робл ять і тепер на П олтавщ ині і на цілій У кра­ їні. Вони обож н ю вали в ж е матір, виготовляли ста туетки її, як та к ож і статуетки людей при різній праці, дом аш ньої ху д оби (коней, баранців, биків, поросят), знаряддя з каменя і кістки . На від зн аку влади виго­ товляли булави тощ о. Одяг зш ивали зі ш кіри на вигляд наш их ки птариків, ш танців, носили чоботи; дівчата носили він ки на головах, запи­ налися попередницями, носили запаски. Люди ж или великими селищ ами; хати ставили колом, заганяю чи товар на п л ощ у посередині цього кола, де стояли клуні та інш і повіт­ ки. К ол о х а т були кабиці. В ж е цей перелік п ок а зує н аскільки ця к у л ь ­ тура була подібна д о н аш ої спеціяльно укр а їн ськ ої тепер. О т ож на П ереяславщ ині біля с. Л укаш ів В. Щ ербаківськи й знайш ов споруди селищ а тр и п іл ьської кул ьтури , щ о бул а там за як и х 2-1,5 ти­ сячі років перед Р іздвом Х ристовим . Є та к ож руїн и та ки х сел ищ біля сіл: Б ортничі, Виш еньки, (на П ереяславщ ині), С уш ки (Золотонощ ина) і далі біля М иргороду та К ременчуга (П олтавщ ина). О т ож в ж е за тр и п іл ьської кул ьтури П ереяславщ ина разом з цілою У країною мала єдину кул ьтуру, як ої не бул о у сусідів (поляків, м оска­ лів, ф ін ів тощ о) і яка в ж е бул а насправді укр а їн ськ ою п о св о їх к у л ь ­ тур н и х показниках. Т ак в ж е десь в 4-м у тисячол ітті перед Р. Х р . на загальному тлі ін д о-ев р оп ей ськ ої кул ьтури сх ід н ьої Европи виникла окрем а укр аїн ­ ськ а її різновидність, щ о гол овн у зон у свого пош и рення мала на у к ­ раїн ськом у п р авобер еж ж і і випром іню валася та к ож на весь басейн л івобер еж н и х п ритоків Дніпра. За наступ ної доби, т. зв. «ки м ськ ої» (1500-700 р. р. перед Р. Х р .) П е­ реяславщ ина, як і вся У країна мала осел і народу хл ібор обськ ого, щ о посідав та к ож великі табуни коней, р ога тої худоби . Він вмів в ж е від­ ливати мідне та брон зове знаряддя, а св о їх небіж ч и ків ш анував і ховав у вел иких могилах, щ о всередині мали гробовець у вигляді п а стуш ої гостр ов ер х ої колиби. Великі ск ота р ськ і табуни випасалися т а к о ж на л ук а х П ереяславщ ини, а зимовищ а св о ї мали в окол иц ях м. Ромен, біля сел В олковці, Б удки та на річці В орсклі в о к ол и ц я х села Б ільська. В атаж кам ти х скотарів по смерті їх насипали вел икі могили. Такими 9

могилами р я сн о вкрита вся П олтавщ ина; є вони т а к о ж біля П ереясла­ ва. Щ асливий випадок зберіг нам писання грец ького іст о р и к а -е т н о граф а Геродота ім ’я цього народа, щ о ж и в на в сьом у п ол та в ськ ом у л ів обер еж ж і. Це «будини», щ о й д о сі їх ім’я брени ть в р ізн и х н азвах м ісцевості. П роф . В. ІЦ ербаківськом у пощ астило довести , щ о їх го­ л овне місто Гелон б у л о в окол и ц я х м. П олтави на місці су ч а сн и х сел К узьом и на і Б іл ьського. В ід цього міста лиш ил ося велике городи щ е <25 км. в о б в о д і вала), при як ом у значна к іл ь к ість могил в а та ж к ів та я к ісь к ул ьтові споруди (м ісцеве населення зве їх «ск о р о бо р »). Т а к і ж похован н я ва та ж к ів були р озкопан і В. Х вой ком , генералом Б ранден­ бургом , С. М азараки біля сел В олковц і, П устовій товц і н а річці Сулі, пр оф . Д. С ам оквасовим біля М гар ськ ого манастиря, п. С к а р ж и н ськ ою на Лисій Горі біля Лубен. Серед р еч ей м ісцевого в и р обу ми знаходимо в ци х м огилах та к о ж речі далекого ім порту, чорно та ч ер в он о м ал ьо­ вані вази з Атен, Родоса. вироби л у ж и ц ьк ої к ул ьтур и зі Ш л езьку, нам иста з А л ексан др ії Є ги петської, різні вироби з гр ец ьки х т о р го ­ вел ьн их ф а к тор ій наш ого Н адчорн ом ор’я. Ці речі св ід ч а ть про ш и ­ р окі з в ’язки їх посідачів. А л е поза цими чуж и м и торговел ьним и інтрузіям и ця кул ьтур а к и м е р ськ о -ск и тій ськ а в с в о їх м ісц еви х п ок а з­ ни ках є продовж енн ям поп ередніх тр и п іл ьськи х та к и м ер ій сь к и х ф ор м ; займає вона п р остір від К ар п ат аж до К убані. В часи пол ітичн ої зв ер х н ости сар м атськ и х династій на півдні У країни землі П ереяславщ ини м аю ть в ж е міш аний обряд похован н я людей, щ о свід чи ть про п евн е зміш ання скл аду населення. Р озкоп и В. К о зл о в сь к о ї біля с. С и ньківки відкрили м огилки цього часу з п охован н ям ч ол ов ік ів і ж ін ок , щ о мали при собі оздоби, вироблені на Ш л езь к у (т. зв. л у ж и ц ь ­ к ої к ул ьтур и ). В р озк оп а х біля Л убен бул о виявл ено п охова н н я т. зв. л я тен ськ ої кул ьтури, щ о свій о сер ед ок мала в окол и ц і гор іш н ього Р ай ну. В. Х в о й к а знайш ов т у сам у к у л ь т у р у біля с. Заруби нець на правом у боці Дніпра п р осто проти м. П ереяслава. Ці похован ня, х о ч і м аю ть в собі р ечі дал екого ч у ж о го ім порту, п р оте самий п охорон н ий звичай (спалення н ебіж чика) є д у ж е пош иреним на У країні від часів тр и п іл ь­ сь к о ї к ул ьтур и аж до прийняття сл о в ’янами Х р и с т о в о ї В іри на Н адніп рянщ ині. О тож найвидатніш і досл ідники сл о в ’янства в в а ж а ю т ь той по^ хорон н и й звичай властивим с л о в ’янським , а сам у к у л ь т у р у п р и п и су ю ть сл о в ’янам, щ о були в дал еких тор гов ел ьн и х зв ’я зк а х з Е вропою . К ул ьту р а населення П ереяславщ ини з I -V -r o стор . п о Р. Х р . відом а нам з р озк оп ів М. М акаренка в П рилуках. Це є п охова н н я ан тського часу ди н астії Германариха. Це кул ьтур а т. зв. «п ол ів п ох о в а н ь »; н е б іж ­ чиків х о в а ю ть просторим и цвинтарищ ами за обома звичаям и як п а ­ ленням, так і трупокладенням . Серед вінців, щ о о зд о б л ю ю т ь чола п о х о ­ ваних ж ін ок , знайш лося одне, щ о ск л а л ось з привісок м ося ж н и х х р е с ­ тиків, оздобл ен и х теж гравірованим и на них хрестам и. (В Y -V I стол. хр ести ки під К иєвом !). З п ам ’яток сл о в ’ян ськи х, щ о п о х о д я ть з часу безп осер ед н ьо перед прийняттям Віри Х р и ст о в о ї К и їв сь к о ю Р уссю , знаєм о п охова н н я ж і­ н ок з с. Б р ов а р ок та городищ а М онастири щ е і т. зв. «В а ш кеви ч а » біля Ромен. В поховаїннях к іл ь к о х д ів ч а т знайш л ися чільця оздобл ен і р а к у ш ками і привіскам и (теліпанчиками). П одібні до ни х м ож на бачити на ск р он я х кн. В олодимира в зобр аж ен н і на його грош ах. При одн ій д ів­ чині знайш лася глиняна емалева писанка. П исанки ч асто тр ап л яю ться і в д ея к и х сл о в ’ян ськи х гр обови щ а х на К иївщ ині. Ж и тл а на городищ ах, 10

розкопан і М. М акаренком, цілком такі самі, як і ті, щ о знайш лися при розкоп ах на к н я ж -д в ор а х у К и св і і щ о в с в о їх кон стр у к ц ія х відпо­ в ід аю ть розкопаним щ е В. Х в ой к ом ж итлам тр и п іл ьської культури (землянкам) біля Р ж и щ ева на К иївщ ині. Н ареш ті від ч а су кн язя В оло­ димира ми знасмо в ж е п охова н н я і сам их переяславчан. П роф . В. Щ ер баківськи й р. 1914 перевів р озк оп и в самому місті П ереяславі. Т у т бул о р озкопан о 150 могил. Дивним є той ф к т, щ о ані в одній могилі не знай­ ш л ося ані одного хрестика, п р оте в землі П ереяславській поза могилами хр ести ки Х І - г о і Х І І -г о стол іть тр ап л яю ться часто. П ох ов а н і л еж али всі випростано, гол овою на за хід і мали при собі чільця, намиста, ковтки, перстні. На ш иї одн ієї н ебіж чи ц і в нам исті знайш лася оздоба — малень­ кий срібний грош ик з гербом єп ископа Б руно М ер зебур зького, щ о з дор учен н я цисаря Оттона ІІ-го приїздив відвідати кн язя Володимира в К и єві, їд уч и на місійну р оботу до печенігів. В олодим ир В еликий п р о в ож а в єп ископа до самого П ереяслава і довго прощ ав й ого на віддалі, коли єп и скоп ви їхав з вор іт П ереяслава на п еч ен іж ськ и й ш л ях. Є пис­ коп Б руно, в ід ’їх авш и від воріт, спинився всім п оч етом на Виблій мо­ гилі і щ е раз послав кн язю В олоди м ирові остан н ього привіта перед тим, як гора заховал а від нього веж і П ереяслава. В р озкопан ій могилі, п ев ­ не, опинилася сучасниця ц ієї істор и чн ої зустрічі, щ о на пам’ятк у від єп ископа одерж ала цей гр іш і зберегла його на намисті, як дорогоц ін­ ний спогад. Р озкопи В. ІЦ ербаківського в П ереяславі та в ін ш их м ісцях П олтав­ щ ини висвітлили щ е одн у в а ж л и в у п робл ем у з наш ої давн ьої історії. Х т о були ті сл ов ’яне, щ о ж или в П ереяславі за доби кн. Володимира? Д осі наука вваж ала населення Л ів обер еж ж я сіверянами. Одначе, ані одн ого похован н я сівер я н ськ ого ніде на П олтавщ ині досі не виявлено. Р озкопан і похован н я П ереяслава, Б ровар ок, Л ипового, Л ипляви всі п ол ян ського типу, цебто П ереяславщ ина була в той час ку л ьту р н ою п р о­ він цією П ол ян ської Землі. Нам зали ш ається підсум увати те, щ о дали розкопи на П ереяславщ ині. П ереяславщ ина перед кн язем В олодимиром ніколи не бул а п устк ою . Н айдавніш е населення її ча су пал еол іту та м езоліту є га л узкою єв р о ­ п ей сь к ої групи л ю дства і п р ох од и л о разом з цілою У кр а їн ою спільний з єв р оп ей ськ ою гал узкою ш л ях розви тку. У країна вирізн илась з цієї за га л ьн о-евр оп ей ськ ої спільноти за часів тр и п іл ьської кул ьтур и в нас­ л ідок буйн ого р озк в іту х л іб о р о б сь к о -ск о т а р сь к о ї кул ьтури . Ц я св оєр ід ­ ність п р од овж увал а розви вати ся на н а ш и х зем лях д а л і аж д о цього ч асу. П равдоп одібно хр и сти я н ств о сягало в окол иц і П ереяслава в ж е за ч асів а н тсь к ої держ ави (V -V I стор.), х о ч за ч асів кн. В олодим ира в П е­ реясл аві біл ьш ість населення х р естів н а стіл ьн и х в п ох ов а н н я х не мала. С лід перебування єп ископа Б рун о в П ереяславі іл ю стр у єть ся й о го м о­ нетою . Н аселення П ереяслава в Х -м у стор. бул о П олянським . Н аявність тор гов ел ьн и х зв’язків П ереяслава ст в е р д ж у єт ь ся знахідкам и з доби к и м єрій ської, ски тської, л ятен ськ ої, антівської, щ о й п оя сн ю є велике тор говел ьн е значення П ереяслава за доби кн язів Олега В іщ ого та Ігоря. (далі буде)

11

П. Т Р А Ч

Г. С. Сковорода «Д якувати Б огов і: щ астя н е за л еж и ть ні від неба, ні від землі — лиш е від н ас самих.» Гр. С к о в о р о д а Є люди, щ о в ходя ть в істор ію того чи інш ого н ароду як синтеза д у х у самого народу. Ці люди ск у п ч у ю ть в собі всі я к ості н ароду — цілість його думання, його ідеали і його прагнення. Т акі лю ди ста ю ть не кол и сь ж ивш им и і в ж е померлими, а л иш аю ться невмирущ ими, вр оста ю ть в народню творчість, привабл ю ю чи наступні покоління св о єю ж и в у ч іст ю і неповторн істю . В таки х оди ницях кож н а людина к ож н ого покоління, знаходи ть частину самої себе, а звідціля постає і л ю бов до н еї і у к л он ін ня їй. Така людина стає не п р осто лю диною , а стає образом, щ о за х о п ­ л ю є со б о ю у я в у поетів, мистців і х удож н и к ів. Вона стає мітом, стає ле­ ген дою вічно р ухли вою , а том у і змінною... У країн ський народ серед цілої ш ереги таки х лю дей — обр азів в р із ­ ни х п р оя вах св ого буття, — в царині ф іл о с о ф ії закарбував як втілення свого суто національного мислення — Григорія Савича С оковороду. Він, цей м у ж -м и сл и тел ь хви л ю вав ;і д о с і х в и л ю є у я в у поетів. Ц е п р о н ьото писали, п и ш уть і будуть писати п овісті і поеми, романи і оповідання. А л е криниця надхнення, щ о її «вик оп ав» своїм ж иттям і своїм и дум ками С коворода не м ож е бути випитою до дна — вона бо невичерпна! К ож н а сторінка біогр а ф ії цього укр а їн ськ ого Сократа — це окрем а тема для надхненного мистця чи науковця. А том у познайомитися бодай к ор о­ тен ь к о з ж и ттєви м ш л яхом цього велитня У країни треба к ож н ій у к р а ­ їн ській людині. В селі Ч ор н ух а х Л убен ського повіту, на П олтавщ ині, в козачій родині Сави С ковороди родився син Григорій, щ е змалку вияви вш и величезну о х о т у і здібність до науки. В ачуч и це, батько, — звичайний хл ібороб, але не кріпак, — віддав св о го сина вчитися до К и їв ськ о ї Д уховн ої А к а ­ демії з надією , щ о його син після закінчення науки стане свящ ен иком у св оєм у рідном у селі на Л убєіпципі. Т ак мріяв батько. А л е син, п р ов ч и в ­ ш ися в духовн ій академії ш ість р оків і добувш и там вел икі знання, (хоч і не від св о їх проф есор ів, як потім сам говорив, а читанням кн иж ок, бо в К и ївській А кадем ії тоді в ж е навчали надіслані М оск в ою п роф есори, які самі небагато знали!), так і не скінчивш и академії, оф іц ій н о — в и й ­ ш ов з неї, — зрікся б у д ь -к ол и стати свящ еником ! З ахоп ивш ися наукою , С коворода мріяв її п родовж увати. В ж е тоді для нього наука стала змістом його ж иття. В ж е тоді він бачив у науці не засіб ул аш туватися в ж итті і ж ити в н асол оду сам ом у собі, а бачив щ ось глибше. Для н ього сама наука стала не м етою ж иття, а засобом пізнання ж иття. От чом у він піш ов не ш л яхом дек отр и х дітей ін ш их к оза ч и х р одів: їхати на північ, до П етербургу, і висл уж увати ся , щ об потім панувати, — а вибрав собі ш лях на Захід, за кордон, де сподівався бл и ж ч е п озн ай о­ митися з тодіш нім вченим світом . Звичайно, він б у в глибоко обізнаний з вченням недавно пом ерлого тоді Ляйбніца, читав і знав м ол одого тоді ще, але в ж е голосного ф ранцуза Ж а н -Ж а к а Р у ссо з його проповіддю «поверн увся д о природи». Д осконало вол одію чи л ати н ською м овою (то­ діш н ьою «м овою науки» всієї З ахідн ьої Европи), а т а к о ж знаю чи ні­ мецьку і грецьку, — С коворода, сам озрозум іло, б у в постійно в к ур сі 12

н а у к о в о -ф іл о со ф сь к о ї дум ки світу, і не так цікавила й ого с в іж іст ь са­ мих ідей, як св іж іст ь лю дей, лю дей бл и зьки х д о нього мисленням своїм, бо в тодіш ній Р осії, як і в к ож н ій Р о сії взагалі, з її зов н іш н ьою п о б о ж ­ н істю і внутріш н ім «п оган ством », та к и х лю дей знайти він не сподівався. Він б у в переконаний, щ о й ого погляди щ о д о релігії, й ого ф іл о с о ф ія не знайдуть ґр ун ту ані в П етербурзі, ані в М оскві. Н е знайдуть вони ґр у н ­ т у і серед м оск овськ ого народу, як не бу д у ть вони мати у сп іх у і серед оф іц ій н и х м оск ов ськ и х окуп ацій них чинників в К и єві. С коворода, ф і­ л о соф ія я к ого і виросла з д у х о в о г о єства ук р а їн ськ ого народу, розум ів, щ о лиш е цей народ м ож е й ого р озум іти, м ож е йти за ним, б о в його, С ковор оди , д у м к а х — дум ки цього народу, в й ого ф іл о с о ф ії — ф іл о со ­ ф ія ц ього народу. О т чом у він іш ов д о народу, ніс с в о ї п р оп овіді в його гущ у, в села, на ярмарки, на майдани. А л е про це ни ж че. П риїхавш и на Захід, С к оворода зу стр ів ся з ним і... р озч а р у ва в ся . Він побачив, щ о й Західній світ, я к щ о не мас «поганства», то не має й спраги до Б ога з його істиною . Він побачи в н авіть дея ку п од ібн ість м іж тодіш ­ н ь ою З ахідн ьою Е вропою і Р осією . Ц я п од ібн сть полягала в р озх од ж ен н і м іж проголош уваним и гаслами і практичним ж иттям . В ін побачи в, щ о н авіть ф іл о со ф и п р огол ош у ю ть істини, закл икаю чи лю дей ж ити за їхнім вченням, одн очасн о самі п р ова дя ть ж иття, щ о стає повним запереченням вл асн и х поглядів. Т у т не зайвим буд е нагадати про зустр іч С к овор оди з Ж а н -Ж а к о м Р уссо. Ж а н -Ж а к Р у ссо в р озм ов і з С к ов ор од ою виклав св о є вчення кор отк о: — Я б винищ ив в сі П ариж і, Лондони, М арселі і Відні, я б п оск и дав у сі прикраси, щ о їх чіп л я ю ть лю ди на себе. Ідіть, л ю бі брати, на долини, в ліси, на п р остор и голі, таким и як створила вас велика мати Н атура, і бу д ь те вільні, як вільними створил а вас Н атура... — Ж а н -Ж а к Р у ссо бу в міцної будови, товсти й і лю би в одя га ти ся якнай­ кр ащ е і оздобл ю вати себе л ан цю ж кам и та дорогоцінностям и. С к овор оді здавалося, щ о Р у ссо м усів би наперед сам п оказати лю дям як ж и ти серед «Н атури», а не л иш е інш им говори ти про це. Т ака неп осл і­ д ов н ість вразила С к ов ор од у і посіял а в його д у ш у н еп ова гу д о цього ф ранцуза. М и не ствер дж уєм о, щ о дійсно така зу стр іч мала м ісце в часи перебуван ня С к овороди за кордоном . М ож л и во, це тіл ьк и одна з ти х легенд, сот к и як и х виникло н авк ол о наш ого вел и кого ф іл о со ф а . А ле, коли б ця зустр іч дійсно відбулась, той тод і С коворда напевно порадив би Р у ссо в і та к точн ісін ько, як ц е ст о їт ь і в легенді: — «А ч ом у ж ти сам не р о зд я га єш ся і не йдеш д о Н атур и ?» Т ака в ід п овід ь С к овор оди о б о в ’я зк о в о мусіла б бути, б о в й ого ф іл о ­ с о ф ії с органічна у к р а їн ськ а п осл ідовн ість. В ін н авчав лю дей н е сл о ­ вами, а прикладами. В ін ж и в сам за приписами вл а сн ої ф іл о с о ф ії. Він б у в прикладом для наслідування. С к оворода б у в н е ф іл о с о ф о м -т е о р е тиком , а ф іл ософ ом -п р а к ти к о м , ідеалістом, був м істиком . На З а ход і він зу стр ів ся з засиллям раціоналізм у. С к оворода закл икав л ю дей д о Бога, я к д о д ж е р ел а сили, надхненн я і правди, а Західній с в іт т о д і в ж е богом стави в л ю д ськ и й Розум . Західній с в іт б у в раціоналістичним. О т на ц ь о - * му п ун кті і тр ап и вся р озр и в м іж С к ов ор од ою і Заходом . В ін покинув Захід і вер н ув ся на У кр аїн у, щ об приняти на себе о б о в ’я зки «учителя нації». Н е п о їх а в він до П етербургу,, куд и й ого за прош увал и , обіц я ю ч и сите і р о зк іш н е ж и ття, а п р и їх а в д о р ід н о ї Л убенщ ини і зайняв м ісце вчителя п оети к и в П ер ея сл авськ ій семінарії. А л е Григорій Савич н е д ов го з а тр и 13

мався тут. У нього* сталася сутичка з єпископом , але ця сутичка була сути чк ою , по суті, нового зі старим. С коворода написав для св о їх учнів кн и ж ку «В чення п р о П оезію », але написав її по новом у, по західн ьом у. Є пи скопові — ди рек тор ові не сп о ­ добал ося це нововведення і він наказав С ковороді вчити уч н ів поезії за методою , прийнятою в П етербурзі. С коворода відмовився. Т од і Єпископ послав письм ове розпорядж ен ня і вимагав, щ о б С коворода дав пи сьм ове ж пояснення: чом у він не виконує його, єпископа, розп ор яд ж ен ь. На це С коворода відповів, щ о він п оч ува є себе правим в методиці викладання поетики, закінчивш и свого листа так: «Одна оправа бу ти архиєреєм , а зовсім інша — писати вірш і...» Є пископ п оч ув себе обр а ж ен и м і написав С к овор оді: «Н е ж івя ш е поєредє дома моєго творяй горди ню », тобто «з у ­ хвала лю дина не м ож е ж ити в моєму дом і». Ц е значило, щ о він звільняє його з семінарії. Григорій Савич знову зостався без ж одни х засобів д о існування, маючи «на госп одарстві» одного ж упана, дв і старенькі сорочки, черевики і пару скарп еток. Він осел ився ж ити в св ого приятеля. Н едалеко в ід ц ь ого п р и ­ ятеля прож ивав пом іщ ик Степан Тамара, який запропон ував С ковороді бути вчителем сина. Тамара належ ав до вел ьм ож н ого панства і на в сіх людей ди ви вся з презирством. С к оворода ж и в у нього м ай ж е рік і не чув від нього ні одного слова, окрім на прощ ання: «П рощ ай, пане мій! Мені ш кода тебе». С коворода вчив сина Тамари д у ж е добре. Х л оп ец ь лю бив свого вчителя, а вчитель л ю бив св ого учня. А том у м іж ними виникли м айж е др уж н і взаємини. Один раз під час навчання Сковорода п оясн ю вав св оєм у учневі щ ось, а той його не розумів. Т оді Сковорода сказав до учня: «Ти, брате, дум аєш , як свиняча голова». Ц е поч ул и слуги і, щ об висл уж и ти ся перед своїм и панами, донесли поміщ иці. П оміщ иця образилася: як, мовляв, см іє якийсь учительок, якийсь «м уж и к » о бзи ­ вати свинею її сина! П оміщ иця дом агалася від чоловіка, щ об той прогнав С ковороду. Сам Тамара цінував Григорія Савича, але не в стоя в перед домаганнями ж інки і відмовив С ковороді. Правда, потім ш укаю ч и інш ого вчителя, Тамара ш кодував за С к овор одою і прагнув за в ся к у ціну п о ­ вернути його назад. А ле С коворода п р о це й чути не хотів. А ж я к о сь один з приятелів Тамари, зустрівш и С к овор оду в полі, запропон ував йо­ го підвезти. Григорій Савич сів на воза і заснув. П риятель Тамари п р и ­ віз його до двор у поміщ ика. П оміщ ик зустр ів С к овороду д у ж е радо, п р о­ хав простити йом у його оби д у і лиш итися наставником сина, який нікого окрім нього мати не хоче. С коворода, бачучи добре д о себе ставлення, лиш ився зн ов у в Тамари. Ж и в у ч и на селі, Григорій Савич у св оєм у усамітненні почав пригля­ датися д о кр аси природи. Він п р ок и дався рано і йш ов зустр ічати св іта ­ нок в поле, в л ісок або над р іч к у і там, оглядаю чи природу, заснував свій світогляд, св о є світосприймання, св о ю ф іл о со ф ію — бачити в у сьом у Силу і В олю Б ож у. Ці св ої надхненні думки про Б ога і Й ого Силу Гри­ горій Савич висл овлю вав віршами. Я кось, прочитавш и одного такого С ковородиного вірш а, старий Тамара сказав: «Д р уж е мій! Б ог бл агословив тебе даром слова і д у х а !». В ц и х вір ш а х бул а вся ф іл о со ф ія Григорія Соквороди. У вірш і, напи­ санім в 35 р оків, Сковорода вклав такі дум ки (передаємо його своїми словами): «Щ асливий той, х т о з кол иски присвятив себе Х р и стов і, взяв його тягар легкий і д о нього звик. Святе ж иття! Ні бідність, ні нещ астя не б у д у ть тяж ким и йом у; ані вогонь, ані меч не в силі розлучити його з Х ристом . Х р и сте, ж иття моє, за мене Ти помер! Я мусив би п р и свя­ 14

тити Т обі у с е ж и т тя моє — я ж п р и св я ч у ю й ого л и ш ок Т обі! У бий в мені Ти с у х іст ь серця, засвіти в н ь о м у в огон ь Т вій, щ о б в мені завмерли всі баж ання зл і і п р и стр асті непотрібні, і щ о б я для Т е б е ж и в , С віте мій!» А в ін ш ом у вір ш і він пи ш е: «В сі лю ди д у м аю ть тіл ьки хтро блага земні. К уп ц і д у р я т ь покупців, щ об зд обу ти гр ош ей якнайбільш . П ом іщ ики ск у п о в у ю т ь п ом істя й за в о­ д я ть кон ей зак ор д он н и х; сл у ж б о в ц і гн у ть ся п ер ед начал ьством , щ о б ста ­ ти в и щ е над другим и; ю р и сти гн уть закони за вл асн у в и год у ; вірш ор оби вір ш і п и ш у ть , ул ещ аю чи вел ьм ож ... О дин має он т у р б о т у — щ оби мати власний дім, інш ий прагне полю вання, ін ш и й л ю би ть гостю ван н я і прий­ мати гостей, а щ е інш ий в ід кохан н я висихає... А у м ене одна дум а не ви х од и ть з гол ови : я к мені б р озу м н о ж и ти і р озу м н о з цього св іт у в і­ дійти. С траш на см ерте з зам ахп ен ою к о со ю ! Ти н е м и л уєш н ікого, — ні царя, ні сел ю к а, ти нищ иш в сіх , як в огон ь сол ом у ни щ ить. В сі трем тять перед тобою , окрім тих, х т о сум ління м ає ч и сте м ов криш таль. Я к н е засипл еш ж м ен ею п іск у океан бездонній, як не п ога си ш кр а п ­ л иною води р озл и того п ол у м ’я, як н е літати ор л ові в тісн ій кл ітц і, так само не задовол ьни ти д у х а л ю д сь к о го матеріяльними достаткам и. Дух л ю д ськи й — це безодн я невимірна, як небо або ч а с! Н е р озум н ії люди. Чи щ е д ов го будете зали ш атися при св о їй обл уді? Ч ом у ви не дум аєте про Т ого, к ого н ази ваю ть Б огом ? Ч ом у ви н е прагнете зр о зу м іти Й ого? В р о з ш у к а х Б ога лю дина знайде задовол ен н я для с в о го д у х а ». З акінчивш и навчати сина пом іщ ика Тамари, Григорій Савич од ер ж а в запрош енн я від біл гор од ськ о го єп и скоп а на п осад у п р о ф е со р а поетики в Х а р к ів сь к ій семінарії. Б єл городський єп и скоп б у в не та кий тупий, як перея сл авськ и й . Він р озум ів, щ о С к овор ода це не звичайний п р о ф е со р поетики, а це щ ось більш е. Звичайно, ту р бу ю ч и сь про автор и тет церкви і б а ж а ю ч и п о м ож л и в ості скр іп и ти іменем С к овороди, сем інарію , єп ископ д ор уч и в ігум ен у Гервасію , особи стом у приятелеві Григорія Савича, у м о­ вити оста н н ього піти в ченці, запевн я ю чи йом у п р и цьом у в ск о р о м у часі в и сок е чер н ече достой н и ц тво. Геврасій виконав проханн я єп и ск оп а і п о ­ чав радити С к о в о р о д і вступи ти в ченці, м ал ю ю чи перед ним в сі вигоди чер н ечого ж и ття, м атеріяльний д о бр обу т, повагу, р озгол ос, а з часом і єп и скоп ство. Н а д ум ку ігумена, щ а сл и в іш е ц ього н іч ого біл ьш е і бути не м ож е. А л е С к овор ода дум ав інакш е. — «Ч ого я піду в чен ц і? — питав він ігумена. — З біл ьш увати к іл ь к ість ліцем ірів? Ні! Ви, я к щ о хочете, їж т е сито, пийте сол одко, зодя гай теся м’я к о і черничте, я ж бачу п р а в ­ диве чер н ец тво не в р я сі чернечій, а в ж и тті безкор и сн ом у, в за д ов о­ ленні малим, у витрим аності, у відм овлен ні від за й в и х ба ж а н ь, у від м ов ­ ленні в ід себел ю бства , — щ оби ви к он ува ти за п овідь л ю бов и д о б л и ж н ь о ­ го, в р о з ш у к а х сл ави Б ож о ї, а не л ю д сь к о ї!» П ісля ц ь ого С к овор ода б у в прим уш ений, звичайно, залиш ити сем і­ нарію . А л е т у т він у ж е л иш ав її сам. Б єл городський єп и ск оп все ж , н а­ певно, р озум ів в а р тість С к ов ор од и і у п р оси в його зн ов у вер н у ти ся до семінарії, н е ди вл ячи сь на те, щ о Григорій С авич у ч и в н е так, я к учили тод і в тій сем ін арії інш і п р оф есор и . Т о д і пан увала дум ка нап рикл ад, щ о великі мудреці, я к М арк А врел ій , С ократ, П латон і ін ш і, — х оч а й ж или самі справедним ж иттям , але вони не знали істини, б о були поганинами. С к овор ода ж навпаки вчив, щ о ці вел икі м у ж і х оч а й ж и л и д о Н ар о­ дж енн я Х р и ста , але в ж е бул и хри сти я н ам и і їх' н е треба о су д ж у в а т и , а треба л ю би ти і насл ідувати , б о в н и х Д ух Б ож ий, а Він є вічним і б е з ­ смертним. В ін був, є і бу д е вічн о. Т одіш н і вч и тел і-н а ста а н и ки впевняли 15

п о сем ін ар ія х с в о їх вихован ц ів, щ о в л ю д сь к о м у с у сп іл ь ст в і одн і вер ств и бл а госл ов л я ю ться Б огом більш е, а ін ш і менш е, а щ е ін ш і п р о ст о п е р е бу ­ в а ю т ь під п р ок л я ття м Б ога. В и щ е в сіх , вчили т о д і наставни ки, ш ар д у ­ ховен ства , сл у г Б ож и х , за ними й д уть царі, князі, в ій сь к о в е н ачал ьство, взагалі лю ди, щ о м аю ть владу, а в ж е за ними й д уть куп ці, а н ай н и ж че п ол ож ен н я п ер ед лицем Б ога зай м аю ть сел ян и -кр іп а ки , на я к и х са м Б ог, нібито, н ал ож и в прокляття. К р іп аки м у ся ть без від п оч и н к у прац ю вати і в у сь ом у б е з заперечень кор и ти ся панам. (Треба пам ’ятати, щ о ц е бул и часи кріпацтва і селяни тоді перебувал и під н еобм еж ен ою вл адою п а н ів-п ом іщ и к ів). С к овор ода в ж е тоді п ов ста в пр оти та кого р о зп о д іл у «м ісц ь біля Б ога» і вч и в: «В ся к а праця бл агосл овен н а Б огом », а р озп оділ «м ісц ь» н а в к ол о о со б и Б ога — н е віра, а б е зв ір ’я і неп рости м ий гріх. Н а ста в н и к и -ч ен ц і вчили с в о їх учнів, щ о св я т ість і д оск он а л ість ж и т т я християнина п ол я ­ гає у виконанні таїн ств і обрядів, а С к ов ор од а за п ер еч ува в це і гов ор и в : «С вя тість ж и ття пол ягає в твор ен н і добр а л ю д ям ». С к ов ор од а вір ував, щ о в к о ж н ій лю дині п ер ебуває Д ух Б ож и й . Ц ей Д ух Б о ж и й лю ди н ази­ в а ю ть розум ом і сумлінням. Д ух Б о ж и й і м уси ть б у ти д ор о го в к а зо м і керівн иком у в ч и н к ах та поведінц і к о ж н о ї лю дини. Він к а за в : «Р озпізн ай в соб і сил у розум у, образ О тця н ебесн ого; хай ц я сила для т е б е буде єдиним за кон ом ; в у сь о м у п р и сл у х а ти ся д о її гол осу. Григорій С ави ч сам п р и сл у х а в ся д о ц ього вн у тр іш н ього гол осу. С л у­ ха ю ч и й ого наказу, він бр а в ся за прац ю , заводив знайом ства, п е р е їж д ж а в д о ін ш и х м ісць на п рож иванн я. Він прагнув за в ж д и бу ти сл ухн ян и м щ о ­ до в ол і Б ога, щ о пр ом овл яє д о л ю дини чер ез Д ух Й ого. В 1774 р оц і С к оворода п р и їх а в до К иєва. В К и є в о -П е ч е р сь к ій л а в рі він зу стр ів ся з багатьма знайомими і товар и ш ам и п о Д у х ов н ій А кадем ії. П риятелі стали радити йом у тут п остр и гти ся в ченц і і стати, я к вони говор и л и й ом у «стовп ом і о к р а со ю обител і». А л е Григорій Савич їм в ід п ов ів : — А х , пр евел ебн і! Я гарм и деру збіл ьш ува ти н е х о ч у , х в а ти ть і вас сам их, стов бу р ів н еотесан и х у Х р а м і Б ож ом у... Я б а ч у св я т ість не в облаченні, а в волі Б ож ій!... П обувш и в К и єв і 2 місяці, С к овор ода прибув зн ов у д о Х а р к ов а . В Х а р к о в і б у в тод і губерн атором Щ ербінін, який багато н а сл у х а в ся про Григорія С авича і д у ж е х о т ів п озн айом итися з ним. О д н ого р а зу губерн атор їх а в м істом в р озк іш н ом у п овозі, в оточ ен н і сл уж н и к ів, п обачи вш и біля гости н н ого д в о р у С к овор оду, наказала св оєм у ад’ю тан тов і покликати й о го до п ов озу . Т ой п ідій ш ов д о С к овор оди і за я ви в : — В ас к л и че до себе «їх н є п р е в о с х о д іт е л ь с т в о »! Григорій С авич запитав: — Я к е це «п р ев осх о д іте л ь ств о »?

— Ген ерал -губерн атор !

— С к а ж іть йом у, щ о ми з ним не знайомі. А д ’ю тан т вер н ув ся і док л ав губерн аторові. Т ой п осл а в а д ’ю танта в др у­ ге, але в ж е з ін ш ою ф о р м о ю запрош ення. А д ’ю та н т п ідій ш ов д о С к ов ор од и і ска за в: — В ас п р о х а є д о себе Є вдоким О л ек сій ови ч Щ ербінін.

— А п р о ц ь ого ч у в : к а ж у т ь не погана лю дина і х о р о ш и й м узика... — і п ід ій ш ов д о повоза. С к ов ор од а понад усе л ю би в м узи к у. Він сам грав на скрип ці, дудці, гітарі й гу сл я х .

16

З 1775 р ок у С коворода ніде не мав постійного пристан овищ а. В ін ж и в по всій У країні, переход яч и з місця на місце піш ки і н ося чи с в о с «май­ но» за вж д и з собою . Свитка, чоботи, черевики п р о запас, с в о ї тв ор и пи­ сані р у к ою , скрип ка і дуд ка — о с ь і все, щ о в ін мав. Й ого до нестями лю би в у кр а їн ськ и й народ. К о ж е н в в а ж а в великим щ астям вітати в своїй госп оді такого, незвичайного гостя, слава про якого облетіла не лиш е У кр аїн у, а й багато ін ш их країн світу. В ік особл и во л ю бив сіл ьськи й народ, бо в ньом у він бачив ти х, щ о п ер ебуваю ть най бли ж че до Б ога, том у й Д ух Б ож и й завж д и п еребуває з них. Село його теж лю било. Там йом у латали ч оботи і свитку, году­ вали чим Б ог п осл а в і сл у ха л и й ого вчення. Н арод в ін н авчав скр ізь: на ярм ар к ови х майданах, на сіл ь сь к и х вули цях, на ц ер к ов н и х д вор и щ а х і по сел я н ськ и х хатах. Ж и в він за в ж д и з праці р у к с в о їх і не любив, коли йом у х т о сь х от ів щ о сь подарувати, або чим ось допомогти. М андрую чий ф іл ософ , вчител ь народний, став славним і відомим серед ук р а їн ськ ого народу. Він став виразником його сум ління і й ого душіП ро це д у ж е д обр е знали в П етербурзі. К атерина Друга чер ез с в о їх став­ леників на У кр аїн і сл ідкувала за ним св оїм «царственним оком », а в р еш ­ т і захотіл а мати його к ол о себе в П етербурзі. Для ц ь ого вона доручил а св оєм у нам існикові на У країні, П отьом кін у, переселити С к ов ор од у з У к ­ раїни до П етербургу. Гінець, щ о прибув з цією п роп ози ц ією , застав Гри­ горія Савича на обочин і ш л яху, граю чим на дудці. Б іл я н ь ого пасл ась овечка того господаря, в як ого зупин ився С коворода. П ісланець передав С ковор оді ц ар сь к е запрош ення. Т ой прочитав й ого і в ід п овів: — П ередайте цариці, щ о я не п окин у с в о є ї батькіщ ини! М ені моя дуд ка й вівця Д ор ож ч і ц а р сь к ого вінця!.. П осланець в ід ’їхав, а С к овор ода зали ш ився на батьківщ ин і, з дуд кою і біля р ідних «овець».

26 серпн я 1794 р о к у Григорій Савич, п р ощ а ю ч и сь з св оїм другом К о валинським, сказав йом у: — «М ож л и во, щ о я більш е в ж е нікол и не п оба ч у тебе. П рощ авай! П а­ м’ятай, за вж д и і при в ся к и х ж и т т єв и х обстави н ах, п р о теє, щ о я часто говор и в: світл о і темінь, д обр о і зло, віч н ість і тим часовість.»... П ом ер Григорій Савич С к овор ода 29 ж о в тн я 1794 року. В день й ого смерти д о пом іщ ика, в як ого він зупинився, з ’їх а л о ся бага­ то гоеїєй . П ід час обід у С к овор ода бу в д у ж е весел ий і говіркий, р о зп о ­ відав про с в о ї п о д о р о ж і і зустрічі. П ообідавш и, С к овор ода ви й ш ов у сад. Над в ечір господар, стур бован и й тим, щ о Григорій Савич д ов го не п овер­ тається, п іш о в його п ош ук ати . В ін знайш ов й ого під в ел и к ою гілл ястою липою , к ол и той копав со б і могилу. Т ієї ж ночі С к овор ода й пом ер, ли­ ш ивш и п ом іщ и к ові на зга дк у св о ї «ск а р би »: ч оботи , св и тк у , д у д к у і скрип ку, а від н ього в зяв обіцян ку, щ о на х р е ст і його могили б у д е обо­ в ’я зк ов о написано: «С віт л ови в мене та не впіймав.»

2

17

Н а у к а і знантія В. Л -о

Історія філософії (П родовж ен ня. Д ивись А ва н ґа р д Ч. 4-5) ДЕМ ОКРИТ Д ем окри т нар од и вся в 460 р о д і д о P. X . в А бдирі. В сі с в о ї м аєтк и він в ж и в на п од ор ож і, а кол и п о в ер н у в ся до А бд и р у — від к и н ув в сі за­ проп он ован і йом у ви сок і ш аноби і п ом ер 90-ти літ в ід народж енн я, сліпим від прац і і познань. Д емокрит р а зом з Л евкипом твор и л и відлам в стар ови н н ій грецькій ф іл о с о ф ії, щ о її прийнято звати ф іл о с о ф іє ю «атом істів». Левкил, поза тим щ о існ ував, в іст о р ії ф іл о с о ф ії біл ьш е н ічим не­ відомий, т од і як Д ем окрит у в ій ш ов д о істор ії, як б а т ь к о в с іх п ізн іш и х м атерія лісти чн и х теорій. У виникненні с в іт у Д ем окрит не п р и п уска є уча сти я к о їсь д у х о в о ї причини, а б у т т я р озгл ядає, я к атоми, др ібн і не­ поділ ьні частини, щ о р у х а ю т ь с я в п ор ож н еч і. Ц і атоми р ізн я т ь ся м іж со б о ю ф о р м о ю як літери А і N, розташ уван н ям A N та N A чи п ол ож ен н я N Z’. З їх н іх ком бінацій п оста є в с е у світі. В се у св іт і в ід б у в а єт ь ся з необхідн ости , під діянням п ев н и х причин. Д емокрит від ки д ає існ ування я к оїсь сам остій н ої св ід ом ої сили, а значить від ки д ає б о ж е ст в е н е буття. О т вчення Д емокрита: «З ніч ого н е п о ст а є н ічого; н іщ о з того щ о існ ує — не м о ж е б у ти знищ еним. К о ж н а відм інність, я к у ми бачим о, є лиш е поєднанн я або р о з ’єднання частин. Існ у є л иш е д в і іст о т и : п овн е і п о ­ р о ж н є; повн е є буття, п о р о ж н є — небуття. П ор ож н еч а т а к сам о н еоб­ хідна, як і атоми. Р іст —- ц е прон иканн я х а р ч у в п о р о ж н і м ісця; в п о­ су д и н у з п оп елом в м іщ у ється біл ь ш е води, н іж в цей сам и й п осу д , але без попелу. Ц е значить: вода п р ося к а є в ш пари п оп елу. Т ут, звичайн о, Д емокрит не в р а х у в а в того, щ о п ор ож н еча, п о суті, та к сам о н е м ож е бу ти «п ор ож н еч ею », бо вона наповнена п овітря м чи етером і щ о й без п о р о ж н іх прогалин м ож л и ві р у х і ріст, ш л я х ом в и ш тов х у в а н н я і зміни місць. «А том ізм » в істор ії науки д овго відігравав вел и ку р ол ю та в ід р о д ж у ­ ва вся д у ж е часто, поки атом не розбил а суч асн а ф ізи к а , від ки н увш и не тіл ьк и й ого неподільність, але й н а бл и ж а ю ч и сь д о р озум ін н я мате­ рії, як яви щ а не м атеріяльного (Е дінґтон, Д ж інс) та заперечи вш и і саме розум ін ня п р и р од н ої н еобх ід н ости (Гайзенберґ). А л е чи від ій ш ов «а то­ мізм» у ж е н азавж ди зі сцени ф іл о с о ф с ь к о ї дум ки — сказати н е м ож на. Е тичні ж сентенції Д емокрита стали д у ж е популярн им и. О сь я к він сп ол уча в, наприклад, ети чн у засаду: «Д обро тр еба роби ти н е для я к о їсь користи , а дл я сам ого добр а», та я к щ о ж «в се у св іт і п оста є з загальної н еобх ід н ости » — т о п оп ереднє т в ер д ж ен н я зрозум іти д у ж е тя ж к о . М о­ ж л и во, завдяки цьом у п р оти р іч ч ю Д емокрит в к ол і н а ступ н и х ф іл о с о ­ ф ів і мав та к е р ізн е до себе віднош ення. Так, наприклад, П латон про­ пон ував спалити в сі тв ор и Д емокрита, а Б ек он В ерул ам ськи й (пом ер в 1626 р.) навпаки — визнав й ого найбільш им ф іл о со ф о м . А р и ст о те л ь б а ­ гато запозичив у нього. А к сіо м о ю Д емокрита бул о: — «С права не в к іл ь к ості знань, а в глибині мислення».

18

ЕМПЕДОКЛ А ГРИ ГЕН СЬКИ Й Емпсдакл не покладається на п очуття. Лиш е ш л яхом мислення, щ о п ор од ж у єть ся спогляданням бож ества , людина м о ж е наблизитися до істини. А л е л ю д ськ е ж и ття к о р о тк е і оточене тем рявою . «В св о єм у к о ­ ротком у ж и ттьовом у блуканні, ніби той дим, щ о п ер есу в а сться вітром, кож ни й вір и ть лиш е в те, ч ом у й ого навчає власний д осв ід ; але він пом иляється і даремно д ош у к у ється істини, яка н едосяж на ані для л ю д ського ока, ані для вуха, ані для д уха «. С правж н є пізнання пере­ буває лиш е в одном у існ ую чом у. Це одне існую че, подібн о до кул і, три­ м ається само на собі і ним п р ося к а є все. Ц е одне існ у ю ч е в св іті ви я в­ ляє себе святою вєеох оп л ю ю ч ою л ю б о в ’ю. Із осер ед к у світа Л ю бов р озп ов сю д ж у ється скр ізь і в у сьом у ясн іш е н іж б у д ь -д е ми її в ід ч у ­ ваємо в собі. О статочне знання істини приступне лиш е бож еств у . П ерш одж ерельна чистота і н еп орочн ість істот захмарилася сварками і в о р о ж ­ н ечею ; звідси так само і бор отьба елементарних часток, відпалих від С ф ери (бож ества), одні від одних, від суваю чи одні ф ор м и і твор ячи нові. С поконвічні елементи (вогневий етер, повітря, вода і земля), спочатку з ’єднані Л ю бов’ю, існували в б о ж е сь к ій С ф ері до часу, п ок и Л ю бов не бул а подолан а Н енавистю, щ о й стало причи ною р у х у та їхн ім р о з’єд­ нанням. З того часу панує відвічна боротьба м іж елементами, які або п ритягаю ть один одного (Л ю бов), або в ід ш то в х у ю ть (Н енависть). Одна­ кове пізнається лиш е однаковим, Л ю бов Л ю бов’ю , Н енависть згубною кол отнечею . Звідціля виникає потреба чу ттєв ого сприйняття, щ о від­ різняється від мислення. Таким чином до питання субстанції, щ о його ставили перш і грецькі ф іл ософ и , Емпедокл прилучив не менш е важ л и ве питання про сили, щ о кер ую ть світовим процесом. Правда, в ж е раніш е Геракліт говорив про таку сил у — «Л огос». А л е Емпедокл, ха р актеризую чи ці дві сили і х а ­ рактер їх діяння, робить дальш ий к р о к наперед. О бидві сили н ося ть на собі сліди Б ож ествен н ого буття, вони схарактеризовані своїм и іменами «п си хологічн о». С вою ф іл о со ф ію Епідокл вкл ав у ф о р м у поеми, значна частина якої збереглася до н аш и х днів. В поем і цій, щ о в своїй о сн о в і присвячена істор ії світу, Емпідокл тор к а ється і критики н ародніх релігійних в ір у ­ вань, і тут він пок азує себе ближ чим до традицій гр ец ької релігії, н іж Геракліт. В частині поеми, присвяченій істор ії світу, говориться, щ о р озв и ток св іту н е припиняється постанням р озподілен их окрем их речей, ж и в и х та неж ивих. Сила Н енависти мас набувати щ ор а з більш ого впл иву і п р и й ­ ти до повн ого панування. О т тоді п остає необм еж ений х а ос, з як ого зн о­ ву, л ід впливом Л ю бови, коли при ход и ть її черга, п остає єдність, а вреш ті зн ов у Сф ера. П овтор ю ється цей процес багато разів. А л е щ е більш е, ан іж ці дві сили, має релігійне забарвлення загальний світови й закон: «З акон п р о те, щ о є справедливе, розгл ядається всю ди й скр ізь по Е теру та п о безм еж ном у сяй ві неба». В р елігії Емпедокл вірить в переселення душ , щ о з лю дини післ я її смерти м аю ть переселитися до ін ш их людей, або й до тверин. А тому він х о ч е досягти кр ащ ої долі для ду ш і після см ерти тіла ш л яхом «оч и ­ щ ення» (катарсіс). Емпедокл дом агається не тільки морального ж иття, але й певн ої «техніки», до я к о ї нал еж ить і його п р оп овідуван н я в егетаризму, бо в тіл ах тварин ж и в у т ь інколи ду ш і людей, д у ш і приятелів і родичів. Емпедокл при ж итті п од орож ував, як лікар і вимагав, щ об й ого ш а­ 2*

19

нували так як ш ан ую ть богів. Гордовитий, але не користол ю бний, він н оси в одяг ж р ец я і дел ьф ін ськ и й вінець — св ід оц тв о того, щ о він сам себе р а х у в а в богом . Щ об доказати це, він ки н увся в кр атер вулкан у Етни, але вим іт ляви викинув лиш е одн ого постола... П ІТ А Г О Р І П ІТ А ГО РІЙ Ц І

П ро о со б у цього ф іл о со ф а нічого певн ого невідомо. Б іогр а ф іч н і в і­ д ом ості п р о нього — це ск ор іш е легенда, і взагалі чи існ ував в дійсності ф іл о со ф з таким іменем в ті часи — та к само нічого не відомо. Є при­ пущ ення, щ о все, приписане цьом у ф іл о со ф о в і, твор и л ося цілою групою людей, о б ’єднаних в як и й сь «орден» з напіврелігійним заф арбленням , щ о й ого члени були п ов ’язані м іж со б о ю вузлами о со б и ст о ї приязні та суворим и приписами н а п ів -а ск ети чн ого ж иття. До істор ії ф іл о со ф ії «П ітагора» та пітагорійців зар ахован о том у, щ о о б ’єднання їх постал о на ґрун ті св оєр ід н и х ф іл о со ф іч н и х поглядів, які в осн ов і св оїй мали переконання, щ о «єст в о в сього у св іт і є ч и сл о». До ц ієї дум ки прийш ли вони, сп остер ігаю чи і п ом ічаю чи в ній певні зако­ н ом ірності математичного характеру. П ерш ою такою закон ом ір н істю були віднош ення довж ини струн на м узичн их ін струм ентах та гармонійністю звуків, від ти х струн одер ж а н и х (струна в два рази кор отш а — дає звук на ок та в у вищ ий, у віднош енн ях 2 до 3 л еж а ть струни, тони я к и х різ­ н я ться м іж собою на квінту, у віднош енні 4 до 3 — на к в а р ту і т. д.). Т а кі ж самі законом ірності пом ічаю ться і в геом етр и чн и х ф ігура х. Т у т треба нагадати знамениту «п ітагор ову» теорем у з геом етрії, щ о кв а д ­ рат, побудований на гіпотенузі прям окутного тр ьохкутн и ка , д о р ів н ю єть ся сум у квадратів, п обудован и х на й ого катетах. Т у т встан овл ен о ви ­ яв д ії того сам ого закону м атематичної законом ірности. Ц я дум ка, висловлена в ті часи д у ж е наївно, стала ніби передбаченням для р озв и тк у в пізніш их ч а са х «матем атичного прир од озн авства», тобто н а ук ового пізнання світу в ч а сі та вимірах. У пітагорійц ів бу в великий ін терес до природи взагалі. С постерігаю чи її, вони зробили багато цінних відкрить. Так, наприклад, вони перш і встановили, щ о м озок с органом думання, і багато інш ого. Р елігійне вірування пітагорійців ба зу в а л ося на твер дж ен і, щ о ж иття лю дини не закін чується зі см ертю , бо душ а л ю д ськ а нікол и не вмирає. «Д уш а у в ’язнена в тілі, ніби у в ’язниці; вона віч н о зм агається зі злом. Д оброчинний той, х т о за в ж д и перем агає в собі зло, у згід н ю ється з з а к о ­ нами р озу м у і буд у є с в о є ж иття, насл ідую чи Б ога. М и п о сп р авж н ьом у п очи таєм о Б ога, коли розум наш звіл ьн яєм о від зла, наче в ід я к о їс ь не­ ч исті». В они казали: «В се те, в чом у ти не будеш мати потреби післ я р озл ук и з тілом, —відкидай з презирством , а все те, в ч ом у ти бу д еш мати п отр ебу після р озлучен ня з тілом — п р о т е ту р бу й ся і клич Б о ж о ї доп ом оги для до­ сягнення ц ього. Р озумна лю дина і богобоязли ва лиш е та, яка п р а ц ю є і прагне працю вати стільки для душ і, ск іл ь к и нерозум ні п р а ц ю ю ть для тіла. М аю чи кор ін ь свій і п ох од ж ен н я в Б озі, ми м усим о міцно три­ м атися за свій кор ін ь тому, щ о й стр ум ки води, і росли н н ість землі, в і­ дірван і від св ого коріння, —• со х н у ть і гинуть. П одарунки і п ож ер тви — не велика ч есть Б огов і; принош ення не становл ять для Н ього оздоби, але переповнений думками про Н ього розум та п о б о ж н іст ь най ближ че підн оси ть нас до Бога, том у щ о до подібн ого н а бл и ж у ється подібне. В чися родити дітей вічних, н е таких, котр і за тілом ди вл яться, щ о б воно 20

ж и л о якнайдовш е, але іроди дітей, щ о б вони душ у св ою годували харчем вічности. К ол и б ти пам’ятав, щ о де б не бул а душ а твоя і я к е б діло не творил о твоє тіло, — ск р ізь є присутн є надзірне о к о Б ож е, — то вчинками своїм и ти б остерігався обр аж ати Бога і мав би його завж ди співмеш канцем своїм. Я к завдяки чистоті очей св о їх ми добр е бачимо, так само завдяки Б огові, щ о п еребуває в нас, ми д обр е ж ивем о. Н е кля­ нися Богом, але ж иви так, щ об кож н а людина вірила тоб і і поваж ала к ож н е сл ово твоє. П обори в собі пр и стр асті свої. Б ути рабом пристрастів — гірш е н іж бути рабом тиранам! Н е говори неправди, а роби правду і ти будеш под обою Бога. П ерш за в се притримуй язик свій. Розм ови з людьми п р овадь таким чином, щ об в ор огів с в о їх зробити друзям и, а не навпаки — д р узів ворогами. В гніві не см ієш ні говорити, ані б у д ь -щ о робити... Н е ш укай багатства: ж и ття бідн и х подібне до корабля, щ о пл и ває бл и зько берега, а ж иття багатіїв — кораблеві, щ о пливає серед моря: перш им л егко й приш вартуватися під час бурі, а другим зробити це тяж ко». П ітагорійці були першими в Европі ф іл ософ а м и , які вваж али, щ о й ' віра мусить спиратися на знання. Своїй вірі — «мандрівці душ » — 1 вони ш укали наук ового виправдання. З цього видно, щ о пітагорійці найбіль­ ш ою вар тістю вваж ал и не св о ю віру, а пізнання. Є д у ж е ц іка ве оповідання, щ о його так само, як і багато інш ого, при­ п и сую ть сам ом у П ітагорові. — На олім п ійські ігрищ а п р и бува ю ть люди з різною м етою : одні — щ об докінчити св ої ділові справи, другі — як атлети та зм агун и-учасни ки цих ігрищ , а в кінці п р и ход я ть треті — щ об подивитися на все, щ о р оби ться — і пізнати. Ці треті найкращ і. Т а к у ви сок у оцінку дав П ітагор прагнучим «пізнати» називаю чи їх «теоретикам и». «Т еорія» — п о грецьки — споглядання. О тж е, чи б у в П ітагор в дій сн ості чи ні, але ф іл ософ ія , п о в ’язана з цим іменем, бул а — і до неї н ал еж ать бл и ск у ч і сторінки взагалі світл ої істор ії «неспокійного р озум у» старовинн их греків. А Н А К С А Г О Р З КЛОЗЕМ ЕН Н ароди вся в 500 р. до P. X ., ж и в в А тен ах і бу в другом та дорадником відом ого політика П ерікла. Й ого обвинуватили в б е з б о ж ж і і посадили до в’язниці, з я к ої він з часом утік в Лампсак, де й пом ер в 428 році до P. X . Про себе він з гордістю говорив: «не я втратив Атени, а Атени утратили мене». А н аксагор прагнув пізнати цілість світобудови. Він говорив, щ о в се щ о . є — вічне: воно не родиться і не вмирає, тобто — воно не тв ор и ться і не нищ иться, не побіл ьш ується, і не зм енш ується: від бу в а ється лиш е поєднання і р о з ’єднання елем ентів; народж ення п оєдн ує — см ерть р о ­ з’єднує. У в есь процес р озв и тк у в сього існ у ю ч ого від бувається завдяки з ’єднанню, -змішанню і розкл аду. А л е ц ілість світобуд ови завж ди є п о­ стій ною і одн аковою . Я кщ о п р осл ідкувати у весь кол ообіг змін до їхн ього початку, т о мож на собі уявити незчислим у к іл ь к ість перш очастин або зернин, щ о твор я ть собою хаос. Ці частини в ж е учні А наксагора назвали «гом еом еріям и». Ц ієї назви в ж и в а в і А ри єтотель. Ц і частини бул и без­ конечно малі, незчисленні, безф ор ем н і, не мали певних якостей, тому щ о не мали певного складу. Доки ці частини були зміш ані, доти нічого не з ’являлося. «Ц е бул о п оча тк ове зміш ання». «В сесвітній х а о с». Цей х а ос пер ебував сам в собі і б у в нерухомим. Щ о ж зруш ил о в сесв іт і дало йом у порядок і красу?

21 й

.

і

«С п оч а тк у в се б у л о зм іш ане; Р озум п ер етвори в х а о с в п ор я док». П равда, р о зу м А н ак са гор т а к о ж р озгл я д а є як «н ай тон ш у і як н ай чи с­ т іш у з у с іх речей», одн ач е й ого в се ж сл ід у в а ж а ти п р ед ста в н и к ом мо­ н отеїсти чн ого теїзм у, то бто уявлення п р о єдине д у х о в е Б о ж е ств о , щ о панує над всесвітом . У нього «р озу м », «д у х » чи «Б ог» е д у ш ею в сесв іту . В св іті існ ує най повніш а д оц іл ьн ість; кож н а річ — ділима до б е з к о н е ч н ости і все перебуває в усьом у. Н априклад, х л іб вода, вино год у ю ть різні частини наш ого організм у: кр ов, кістки, м’язи, нерви, в ол осся тощ о. Значить, в хлібі, в воді, у вині є частини крови, м’язів, к істок і т. п. елементів, якими д оп ов н ю ється організм при ха р ч ува н н і. За т в е р ­ дж ен н ям А наксагора, ми позбавл ені м ож л и вости пізн авати до кінця речі, ми в ід ч у в а єм о л иш е вплив на нас ц и х р ечей : «п оч уття н аш і в у зьк і, д у х слабий, а ж и ття кор отке». П А Р М Е Н ІД

Н ароди вся П арменід в 518 р оці до P. X . в місті Елеї (Італія). Ц е учень К сен оф а н а . Для св о го н а р од у він ви дав закони, я к і ви я ви л и ся н а стіл ьк і розумні, щ о й ого замляки приймали щ о р іч н о к л я т в у — в и к он у в а ти їх. Я к ст в е р д ж у є Платон, С ок р а т (про н ь ого б у д е мова в н а ступ н ом у ч и с­ лі) м ав р о з м о в у в молоді літа з П арменідом, кол и той мав у ж е 65 р оків. На св о є ф іл о с о ф с ь к е р озум ін н я П арменід ди ви вся, я к на б о ж е с ь к е о б ’ялення. А П латон про П арменіда к а ж е так: «П арм енід у я в л я єть ся мені привабливим — і страш ним ; в й ого ф іл о с о ф ії є в р а ж а ю ч і св о єю гл ибин ою ідеї. Я бою сь, щ о ми зов сім не р озум ієм о й ого слів, і щ е мен­ ш е р озум ієм о його дум ку». С в ою ф іл о с о ф ію П арменід ви к лав вірш ам и в св о їй п оем і, яка дійш ла до нас в значній св о їй частині. Д аємо осн ов н і д у м к и з й ого ф іл о с о ф ії й ого ж сл овам и: «...Треба абсол ю тн о прип устити бу т т я чи н ебуття. Н е­ бу ття н е м ож н а пізнати, й ого н е м ож н а в и к азати словам и. Н ебу ття — це ніщ о, й ого н е існує... А том у л и ш а ється одне: стверди ти , щ о існ у є ли­ ш е Б уття. Є багато док азів, щ о Б уття не роди ться і не зникає, щ о воно є одн оста й н е ціле і безмеж не... З відкіл я в зя л ося Б уття?... Б уття н е м огло п овста ти з н ебуття тому, щ о н ебуття н е існ ує. Б у ття в ол од іє вищ им удосконал енням , В о н о не має ні початку, ні кінця, В оно не має н е в ч ом у нестачі. Ц е Б у т т я — Сам Б ог, б е з як ого нічого не м о ж е повстати. Я к м о ж е існ увати бу д ь -щ о , окр ім Б ога, тобто Буття. Д умка і сл о в о м уся ть бу ти Б уттям , бо вони існую ть... Я к щ о Б у ття єдине, то щ о ж тод і у в е с ь світ, як и й ми бачим о? У в есь св іт — це ніщ о, це л иш е тін ь Б уття. С віт лиш е м арево, хи бн е уявлення н а ш и х почуван ь. Все, щ о ми бачим о є лиш е тінь, за я к о ю сх ов а н е С п р а вж н є Б уття. М и н есп р ом ож н і пізнати С п р а в ж н ього Б у т т я том у, щ о м іж ним і нами л еж а ть наш і відчуття... Є тіл ьк и один невидимий початок, але см ертні ба ч а ть д в і ф о р м и : люди в ір я ть том у, щ о вони бачать, чую ть, н ю х а ю т ь і ста в л я ть ц е в с е поруч з Б уттям Д ійсно-Існ ую чим ... С п равж н є, реальне х о в а єт ь ся за яви щ ам и і наш им п очуттям неп риступне. Д уш а м о ж е іти чи ш л яхом істини, чер ез р озу м ов е вияснення док азів, чи ш л я х ом дум ки —• я к насл ід ка уяв, щ о їх д а ю ть п оч у ття . В чення П арменіда нагадує вирази, я к і з у стр іч а ю ть ся у В ед а х та У п а ­ н іш адах (свя щ ен і книги ін дусів), д е т а к о ж св іт ви зн а ч а єть ся я к марево (М айя), щ о п овстає з заблуду. Звичайно, П арменід не запозичав с в о їх 22

'д у м о к від ін дусів і його ф іл о с о ф ія має вел ике значення: уява про Є д и .н е-А бсол ю тн е Б уття, п р о віч н е і незмінне ми з у стр іч а єм о у всій н а ступ ­ ній грец ькій ф іл о со ф ії, воно збер егл ося і досьогодн і. ЗЕН О Н Е Л Е Й С Ь К И Й

Н ар оди вся в 490 році д о P. X ., був учнем і прибраним сином П арм еніда. П исав п р озою і п одав багато аргум ентів (нам відом і л и ш е декілька) проти існування р у х у , зміни многости речей св іту , п р остор у , зм и сл ови х якостей. В ін знайш ов у ци х п он я ття х су п ер еч н ості та парадокси. Зенон док азував, щ о існ ує л иш е єдине, а в се остан н є — ц е тіл ьк и зм і­ нена ф ор м а цього Єдиного. Він визнавав, щ о ти х ви ди м и х ф о р м є бага­ то, але заперечував, щ о все ц е С уттєвість. Він запер ечував р у х , але не його видимість. Існ ує лиш е одна С уттєвість, яка неподільна і безконечна. П рипустити, щ о Єдине п оділ ьн е — зн ачи ть припустити, щ о в он о має й закінчення. К ол и ж воно подільне, тоді воно поділ ьне до безкон ечн ости. А л е уявім собі, щ о існ ує д в і частини речі, тоді м іж ними о б о в ’я з к о в о м у­ сить бути щ о сь таке, щ о відділ яє од н у частин у в ід д р угої, щ о стан ови ть к ор д он м іж цими двом а частинам и. Ц е щ о с ь в ід р ізн я ється від д в о х ти х частин; коли ж воно в ід р ізн я ється від ни х, коли в он о не те ж сам е щ о й вони, тоді й в он о м усить відділ яти ся від н и х новим я к и м сь простором , н овим «чи м сь» і так до безкон еччя. П р остір так само не існує. Де, питає він, м істи ться цей п ростір, бо він ж е м уси ть д есь м іститися? Т аким чином ви ходи ть, щ о п р остір п еребуває в простор і. А де ж поді, одначе, п ер ебу в а є п р остір ? О тж е, в и х оди ть, п р о­ стір існ у в ав раніш е п р остор у , а це значить, щ о він з о в сім не існ ував і не існує. В ідн осно р у х у Зенон к а ж е: «Р у х нем ож л ивий, том у щ о річ в р у с і — п еребуває в сп ок ої. В ипущ ена стріла в к о ж н у о к р есл ен у м и ть п ер ебу­ ває в п ев н ом у окр есл ен ом у місці — значить, у к о ж н о м у мом енті вона п ер ебуває в п ол ож ен н і сп ок ою . О тж е, л етю ч а стріл а — нер ухом а. В том у місці, де вон а зараз п ер ебуває — вона н е р у х а єт ь ся , н е р у х а єт ь с я вона і в ін ш ом у місці, бо її там щ е нема. Де ж вона р у х а єт ь ся ? Ніде. Вона є н ер ух ом ою в к ож н ом у пун кті в певний окресл ений мом ент часу, а рух, який ми бачим о, це — цілий ланцю г ста н у сп о к о ю ». Д іялектика Зенона тя ж к о вдарила п о матеріалізмі. Емануїл К а н т признав, щ о п р остір і ч а с є ви твор ом н а ш ої чутливости. Зенон перш ий в старій Греції п оста в и в те сам е під сумнів. «К ол и б С у тт єв іст ь не бул а єдиною , Вона б м еж увал а з чим сь іншим, але том у щ о нічого ін ш ого окрім В іч н о -Існ у ю ч о го нема і бути н е м ож е, то в он о нічим не м ож е бути обм еж ене. Т ом у В оно безкон ечне»... П іслоя д овготр и ва л ого п ер ебуван н я в А тен ах, Зенон п о в е р н у в ся зн ову до Елеї з м етою визволити її з -п ід влади тирана Н еарха, але був схопл ений і скаран ий м учен ичою см ертю . П ід час катуванн я він не видав с в о їх д ій сн и х сп ів у ч а сн и к ів -д р у зів , назвавш и співвинними п р и хи л ьн и ків тирана, а п отім і сам ого тирана. В час тор ту р він сам вирвав собі язика і кинув й ого в обл и ч ч я тиранові, плям ую чи його самого боягузом , а катам доп ікаю ч и «дар ем н істю їх н ьої праці». В реш ті, мовчазний і гордий, б у в ж ивцем стовчен и й у ступі. (Далі буде)

23

За П л ю тар хом переказав Р ости сл а в Єндик

Спарта і її герої З -п о м іж ба га ть ох н ов ов в ед ен ь Л ікурга н ай важ л и віш и м бу л а Герузія або Р ада С таріш их. На д у м к у П латона, ця Рада, за вдяк и св о єм у з в ’я з к у з к о р о л ів сь к о ю владою та р івн оп р а вн ости з н ею щ о д о ви р іш ен н я в а ж ­ л и в іш и х питань, н адзви чайн о багато зробил а дл я р о з к в іт у та зам и­ рення в д ер ж а в і. Д ерж ава перед цим ч а ст о оп и н ял а ся а бо в л а бета х к о р о л ів сь к о ї десп отії, або ж в р о згу л і надм ірної дем окр а тії. Т ом у в ст а ­ новлення Р ади С таріш и х створ и л о р ів н ова гу в країні, забезпечи вш и п ор я д ок і тр и вал ість. 28 С та р іш и х о бсто ю в а л и к ор ол я, я к щ о треба бул о стрим ати п ри страсті черні, і навпаки — п ідтри м увал и ц ю чернь, щ об стри м увати вияви десп отизм у. Щ од о са м ої к іл ь к ости С таріш их, т о д е х т о гадає, щ о л и ш е 28 осіб бул о втаєм н и чен о в пляни Л ікурга, ін ш і ж твердять, щ о п ер вісн а к іл ь­ к іст ь їх становила ЗО, але д воє з н и х від р а зу відійш л и. Існ у є т а к о ж припущ ення, щ о встановл ена Л ікургом к іл ь к ість С та р іш и х пови нна б у ­ ла в к л ю ч ати т а к о ж о б о х вол одарів. Я к у в агу заведенню т а к о ї ради прикладав сам Л ікург, св ід ч и ть та обставина, щ о він о со б и ст о запи тував п р о д о ц іл ьн ість св о го к р о к у д е л ь ф ій сь к у п р ор очи ц ю , яка від п овіл а: «М у си ш поділ ити плем ена і роди, н аста н ови вш и над ними тр и дц я тер о С таріш их р а зом з в ол од а р я ­ ми, і п ом іж Б а бік ою та Кнакіоном-Х-) скл и к ати ч а с в ід ч а су народ, щ оби п ер ед ним в и р іш ува ти в а ж л и в іст ь питання, бо тіл ьк и н а р од мас силу за твер дж ен н я р іш ен ь». На т и х н ар од н іх з б о р а х п р оп ози ц ії ста ви л и тіл ьк и в о л о д а р і та С тарі­ ш і, а н арод в и р іш у ва в їх п рий няття чи неприйняття. К ол и п ізн іш е народ п оч а в активн о втр у ч а ти ся д о са м и х пропозицій, ін кол и н а віть і п ер ек руч ува ти їх , то к ор ол і П ол ідор і Т еоп ом п д о п о в ­ нили поп ер едн і п остан ови додатком , за яким Рада С та р іш и х р а зом з корол ям и могла такі п остан ови відкидати, а н ародні з б о р и р озп у ск а ти , при чом у це доп овненн я д о за к он у бул о провед ен е я к безп осер ед н і в к а зівк и з Неба. О дначе, н е зв а ж а ю ч и на поєднанн я д в о х влад у д е р ж а в і, в Спарті зберегл ася д у ж е п от у ж н а ол іга р хія , яка п ісл я см ер ти Л ікурга щ одал і біл ьш е зухваліла. Щ оби її, — я к в и сл ов и в ся П латон, — загн уздати — б у л о вв ед ен о в л аду е ф о р ів . С тал ося ц е р о к ів ч ер ез 130 після смерти сам ого Л ікурга, за к ор ол я Теопом па, з -п р и в о д у ч о го ж ін к а к о р о л я зр о ­ бил а й ом у закид, ніби він св оїм дітям зали ш ить к о р о л ів с ь к у в л а ду о б м еж ен іш ою , а н іж од ер ж а в її сам. «Ні, — в ід п ов ів Т еоп ом п , — щ е біл ь­ ш ою , б о тр и в ал іш ою ». І справді, к ор ол івськ а влада, за вдяки п оступ кам н ародові, уникла н ебезп ек і н ен ависти з б о к у мас, сп р и ч и н и вш и ся до зм іцнен ня дер ж а ви , як це і передбачав Л ікург. Щ о б п ер ек он а ти ся в цьому, д оси ть бул о тіл ьк и побачити, щ о витворили тертя м іж народом і вол одарям и у М е с син ії й А рголіді, о т ж е в д в о х су сід н іх і сп ор ідн ен и х д е р ж а в а х . К о р о * )К н а к іо н і Б абіка — це назви р іч к и та мосту, біл я я к и х в ід бува л и ся народні збори.

24

л ів ськ а пи ха з одн ого боку, н еп окір н ість н ароду — з др угого, ч а ст о п р и ­ зводили до переворотів, до м іж у соби ц ь, а том у спартанц і мали повне право хвали тися, щ о вони м аю ть ви к л ю чн ого д ер ж а в н ого м уж а від сам ого неба, який надав С парті кон сти ту ц ію і визначи в у сі вза єм ов ід ­ носини сусп іл ьства.

8- Друга важ лива постан ова Л ікурга від н оси ться д о поділ у землі. Справді, н ер івн ість була стр аш н а: маси зу бо ж іл и х , і без б у д ь -я к о ї в л а сн ости лю дей, обтя ж у в ал и д ер ж а в у , в то й час, коли в с е б а га тств о с к у п ч ил ося в р у к а х к іл ь к ох вл асників. П иха і заздрість, злочи н і надмір, багатство і злидні — спл ел ися п ом іж со б о ю в к л у бо к багатоплощ ин них непорозум інь. Ц е й були ті хв ор оби , щ о їх нам агався ви л ікувати Лікург. Він переконав спартанців, щ о в сю зем лю треба зробити дер ж а в н ою вл асністю , а потім пр овести новий поділ так, щ об у сі ж или разом на р івн и х правах, встан овивш и н авіть для в сіх одн а кове харчуван н я. Гро­ мадяни могли ш укати п ер ш ости на ш л я х у ч есн от і н е пови нні були мати н ія к ої різниці та н ерівности у взаєм овідносин ах, окр ім х іб а щ о тих, які ви зн ачаю ться сл авою за ш л яхетн і вчинки та ган ьбою за мерзенні. К ол и п р оп ози ц ії Л ікурга бу л и прийняті, він поділ ив т у ч асти н у землі яка входи л а в м еж і стол и ц і Спарти, на 9000 ж е р ебк ів для спартанців, а р еш ту країн и на ЗО 000 — дл я періойків, тобто для д ов к ол и ш н іх меш ­ канців, щ о не входил и до ск л а д у п р овідн ої сп а р та н сь к ої верстви. На кож ни й ж ер еб ок припадало: на ч ол овіка 70 і на ж ін к у 12 медимн*) ячменю , а т а к о ж відповідна к іл ь к ість садовини — вина й ол и вок. На гадку Л ікурга такий запас б у в вистачальний дл я в сіх . Він за безп еч у ­ вав добр е са м оп очуття і міцне з д о р о в ’я. Д ещ о пізніш е, п р о їж д ж а ю ч и через країну, кол и саме за кін ч ува л и ж нива, Л ікург, п оба чи вш и скрізь зов сім рівні ски рти збіж ж я , за см ія вся і за в в а ж и в присутн ім : «Дійсно, уся Л аконія стала тепер в л асн істю о д н ієї родини з численними братами, які тіл ьк и щ о взаємно поділилися».

9. Л ікург розподіли в т а к о ж і р у х о м е майно, м аю чи м етою цілковито зн ести всіл я к у нер івн ість та р ізн ість в громаді. А л е за вва ж и вш и , щ о громадяни неп рихил ьно п остави л и ся до та кого за ходу, він обхідним и дорогам и таки переміг упередж енн я. П ерш им зах одом бул о ск а сов а н о обіг в с іх монет з зол ота і срібла, які у в ж и т к у заступили залізні грош і. їм надав він побіч значного тягару і величини зовсім малу вар тість, при чом у, наприклад, 10 мін (80 мін. м арок) займали великий п р о ст ір у х а ті дл я зберігання і потребувал и п арокінн ого воза для перевозу. З уведен ням та к ої вал ю ти в Л акедемоні зникли к р а д іж к и і деякі злочини. К о м у ж бо к ор тіл о щ е красти, йти на обман, або грабунок, якщ о поза м ож л и в істю їх схова ти , саме володіння ними становило к уп у неприєм них тур бот! Грош і не приносили н ія к ої користи , навіть як метал, бо Л ікург знизив тв е р д ість заліза, зр оби вш и й ого зовсім м’яким і тим самим непридатним для обробки , (к а ж у ть, обл и вш и оцтом в р озж а р ен ом у стані...) Л ікург т а к о ж вигнав з країни в сяк і види неп р акти чн ого мистецтва. А втім , н авіть без та кого радикального за х од у в он о й сам о зникло б з обігу, через те щ о не зн аходи л о збуту. Залізні грош і н е вивозил и до реш ти Геллади: вони були там без ва р тости і к о ж е н см іявся з них. Т о ­ му в самій Спарті не м ож на бу л о куп ити н іяки х ч у ж и х това р ів — до гаваней не прибував ніякий торговел ьн ий вантаж . Т а к о ж не заходив -Х-) М едимна — міра для су х и х речей (52-53 літри).

25

до Спарти ані чуж ий науковець, ані віщ ун, щ о х о т ів заробити грош і, ані вл асн их весел и х притонів з дівчатами, ані х т о сь подібний, — бо ту т не бул о цінних грош ей! Т ак п о ст у п о в о вийш ли з у ж и т к у р еч і р озк ош ів та насолоди разом з усім, щ о їх стим улю вало. Н е б у л о ніякісін ької практичної користи з вел и кого майна чи ін ш ої власности, б о багатство, не зн аходи л о м ож л и восте, публичн о хизуватися, а зачинене вдома, в о ­ но м и м охіть л еж ал о обезцінене. Тим то н авіть звичайні предмети загального вж и тк у , я к столи, с т іл ь ­ ці, л іж ка, — виготовлялися на місці, а спартанський к у х о л ь навіть п р осл ави вся практичністю , особл и в о підчас п ох од ів , через те, щ о брудна вода, я к у дозвол я л ося пити в крайній потребі, не тіл ьки набирала ін ­ ш ого смаку, але приходила для пи ття значно чи стіш ою , б о б р у д за­ трим увала закручена частина ш ийки. Так, не м аю чи змоги виробл яти для р о з к о т у м и стец ьки х речей, р е ­ місники вдоскон ал ю вал и та оздобл ю вал и р ечі буден н ого в ж и тк у .

10. Та Л ікург задумав щ е осн о в н іш е вдарити п о р о зк о ш а х і ц іл к о­ вито припинити гін до багатства, завівш и так звані сиситії, тобто спільні обіди, щ об усі разом їли щ оденно, сп ож и в а ю ч и точ н о означену к іл ькість м’ясн их та бор ош н я н и х страв. Спартанцям бул о заборонено хар чувати ся вдома, щ об не в и си д ж ува л и ся при д о р о ги х сто л а х та не ви л еж увал и ся на м ’я к и х п од уш к а х, — пересит б о сп и чи н ю є лінощ і, розгнуздання, снобізм, а через це веде до виродж енн я. Н ай важ л и ві­ шим, одначе, бул о те, щ о Л ікург, за висл овом Т еоф р а ста , «обезвартив і зу бож и в багатство». Він досяг цього насам перед сп іл ьн ою кухн ею . А дж е, коли багатий іш ов з бідним до одн ого стол у, то втратило всяк е значення і л ю буван ня цінним посудом , і змагання за виш укан іш і стр а ­ ви, й вся к е інш е багате обрамлення трапези, як ц е зви чай н о води л ося перед тим у багатих приватних дом ах. А я к щ о х т о -н е б у д ь приходив д о спільного стола з повним ш лунком , і п рисутн і ц е пом ічали, то та ­ кого громадянина гостро висм ію вал и: «Л асуне, ти ги дуєш громадським харчем !» Таким чином, відома приказка, щ о «багатство сліпе і л еж и ть наче колода — без ж и ття і р у х у », могла бути зрозум іл ою ви к л ю чн о в С п а р ті, і ні в ж одн ій інш ій країні!

11. Саме через введення сиситій постал о проти Л ікурга невдоволення сер ед зам ож н и х верств. О дного р а зу натовп н евд овол ен и х виступи в на ринку проти нього і зчинив галас з вигукам и обур ен н я та погроз. В реш ті д ех то з них почав кидати на н ь ого каміння, а Л ікург чи м дуж втікати. М іж ним і ' переслідувачам и від р азу зросла віддаль і том у він міг би своєч а сн о сх ов а ти ся в святині. В цей час ю н ак А лькан др, щ о пристрасн о пересл ідував його в в есь час, кол и Л ікург огл ян увся, вдарив його палицею і вибив око. Ц ей ви п адок не зл я кав Л ікурга. Він зу п и ­ ни вся і показав громадянам св о є скри вавл ен е і пон івечен е обличчя. І п р и сутн іх огор н ул о п оч уття вел и кого сор ом у за кривду, заподіяну своєм у найзначніш ом у громадянинові. Л ікург висл овив «бунтівникам » св о є признання за співчуття, а виданого йому н атовпом А лькандра відвів до вл асн ого ж итла. А л е зам ість доган чи я к о їсь кари він від­ далив лиш е св о їх звичайних Ьлуг і ст о р о ж ів та наказав А л ьк а др ові обсл уговувати себе. Ю нак сам від ч ува в каяття і в п о р у х о в і душ евн ого бл агор одства не спротивл явся, м овчки викон ую чи кару. О після він сам н азавж ди зали ш ився при Л ікургові та завдяки цьом у бл и зьк о пізнав ла­ гідність Л ікурга, його душ евн у н езал еж н ість від б у д ь -я к о ї пристрасти, його тверді ж и ттєв і принципи і невгнутість при в ся к и х невдачах. Т ом у 26

А л ьк ан др цілковито зм інив св о ю п оч а тк ов у д ум ку про Л ікурга, часто говорячи своїм знайомим та др узя м : «Л ікург зов сім не такий твердий і себел ю бний м уж , я к гадаю ть. Н авпаки, н іх то та к д р у ж н ь о і лагідно не настроєн ий суп р оти бл и ж н іх св о їх , як саме він». Т а к здійснилася А л ьк ан др ова покута. З авдячую чи накладеній карі, він з зу хв а л ого і злобного ю нака п ер етвор и вся в порядну і р озум ну л ю дину. Т а к о ж з ч а су того нещ асл и вого вип адку спартанці від зви ­ чаїлися приносити палиці на народні збори.

12. Вдома д озвол ял ося їсти тіл ьки тоді, коли х т о сп ізн явся до загал ь­ н ого стол у в наслідок принош ення ж ер тв, або через лови. П оза тим у сі ін ш і повинні були трапезувати спільно. П ротягом дов гого ч а су в сі с у ­ в ор о д од ер ж у в а ти звичаю ц ього сп іл ьн ого харчування. О дного разу к ор ол ь А гіс перем ож н о п ов ер н у в ся з п о х о д у проти А тен і забаж ав їсти вдом а зі своєю др у ж и н ою . Він н аказав занести його ч а ст к у д од о­ му. А л е пол ем архи не послали йом у нічого. Р озл ю ч ен и й цим, кор ол ь не п рин іс на другий день ж ер тви , х о ч це бул о його о б о в ’язком. За це б у л о й ого покарано щ е й гр ош ев ою гривною. П ри сп іл ьн и х о б ід а х ч а с т о бул и п рисутн і й х л о п ч а к и .їх приводили, щ об вони мали нагоду здобути гром адське в и хова н н я і навчити ся д о ­ б р о ї поведінки. За обідом в он и чули р озм ови про пол ітичн і справи, одн оча сн о пр и вчаю чи ся до правил сп ів ж и ття та до норм сп р а в ж н ьої св обод и , п р и зви ч а ю ю ч и ся до ж а р ту і незл обного п ідсм іх у , вчилися зносити і за сл у ж ен і кпини та не гн іватися за них, як і д ор осл і лаконці. О днак, я к щ о х т о з надто в р а зл и в и х бува в надто н евдоволен и й і сп р о с­ то в у в а в наклеп, кпини від р азу припинялися: найстарш ий в ік ом к о ж н о ­ му в х од я ч ом у до обід у п ок азував на двері, п р и к а зую чи «чер ез ці двері не п р ох од и ть ж од н е сл о в о !» При стол і сиділо звичайн о 15 осіб. Я к щ о х т о с ь х отів приєднатися до товариства, й ого приймали гол осуван н я м : к ож ен брав к у сн и к хл іба і м овчки ки дав у посудину, я к у обн оси в на гол ові невільник. Я к щ о х о ч один ш м аток хл іба був зім ’ятий, щ о означало незгоду, то проханн я п р о прийняття відпадало, бо новий товар и ш не знайш ов би п ов н ої в т і­ х и в новом у товари стві . З вар ен и х страв н ай ул ю бл ен іш ою бул а чорна ю ш ка, бо ста р ш і зви­ чайно м енш е спож и вал и м ’ясо, від ступ а ю ч и й ого молодш им. К а ж у ть, щ о один з п он тій ськ и х к ор ол ів сп р ов а д и в на свій двір ви к л ю ч н о через ту ю ш к у л акедем он ськ ого к у х а р я . А л е п ок у ш ту ва в ш и її, к ор ол ь довго лю тував... Т од і к у ха р за у в а ж и в : «В олодарю , ця ю ш к а смачна л и ш е тому, х т о перед її спож иван ням в и к у п а ється в Е вроті!..» Л егко випивш и, р озх од и л и ся лакедем онці без см ол оск и п ів додом у. їм бу л о н едозвол ен о відбувати д о р о гу зі світлом, щ об вони звикли б е з ­ стр аш н о ходи ти і в горобин у ніч.

7 5 -т і олімпійські ігрища В л ітк у 1952 р ок у в Гел ьси н ках від бул и ся ол ім п ій ські ігрищ а за новим численням... Т радиц ія ол ім п ій ськи х ігрищ прийш ла до нас з глибин ти сячол іть, щ е з т и х часів, к ол и вони були м ір ою ча су ч а р ів н ої,в и сок ок у л ьту р н ої Гел лади.

27

...480-ий рік , перед Р іздвом Х р и стов и м . С тадіон в О л ім пії над р іч к о ю А л ь ф ей ос. Н а 75-ті ол ім п ій ські грищ а ста р ого числ ення з 70 д е р ж а в та м іст Г р ец ького со ю з у п р ибули м уж ч и н и , ю н аки 1 підлітки, — за п р у ­ ди вш и необладнані місця для глядачів. Ж ін о к — н і од н ієї! В они с к у п чи л и ся п отой біч річки, за м остом (їм в х ід на стадіон — см ер ть! Т ак вел и ть закон...), щ об вітати т р ію м ф а л ьн у п р оц есію п ер ем ож ц ів опісля. До сх ід сон ц я змагуни склали св о є ол ім п ійське приречен ня. А ледь бри зн ул и п ер ш і пром іння зза обрію , я к з пащ і в х о д о в о го ту н ел ю в и к р о кувал и в п у р п у р ов и х п л а щ а х геладоніки, б езстор он н і су д д і змагань, на кам ’ян ом у у зви ш ш і сх ід н ь о ї частини ста д іон у зайнявш и с в о ї в ід п о в і­ дальні місця. Гасло р у к и одн ого з н и х — і сурм ач сп о в іщ а є в сю Грецію п р о п оч а ток ігрищ. П ор у ч з інш ими на старті Гіпсос, багатонадійний бігун, як и й м и нулої ол ім п іяди л и ш е через н ещ асл ивий в и п а док н е зд об у в він ка перем ож ц я. Б ездоганна техніка, оп ан ован о р и тм ічн е дихання і ш а л ен ість тем п у д а р у ю т ь й ом у на цей раз з а сл у ж е н у пер ем огу над н ебезп ечним к о н к у ­ рентом П оліпосом . В игуки з тр и бун и щ е ш ал еніш і, щ е п р и стр а сн іш і: к ін ч а ється п ’я т и змаг, — цей вінець ігрищ . Х т о буде визнаний н ай кращ им сп ор товц ем Греції? Х т о д асть най кращ і п ок а зн и ки в цій скл адн ій ком бін ац ії — б ігу на 192 метри, метання д и ск ом і п а л и ц ею -сп и сом , стр и бк и в д о в ж и ­ ну, і... в н ай н а п р уж ен іш ом у: д у ж а н н і? Б орці, н атерті о л и в ою та піском , на ок р ем о п ідготовл ен ій площ і. О бидва вон и міцні і звинні, обидва вправні. З авзя ття глядачів п ер ек и да ється на них, одна н евл овн а мить, р у х — і п ротивн ика подолано.

— Х ва л а М и р он ові! — р еве від захоп л ен н я у в е сь стадіон. А на гіподрам і в цей ч а с стоял и готов і до перегонів чоти р и за п р я ж ен і повози . А л е ч ом у це публ іка, сти хл а і приготована д о н ов ого видови щ а, рап том почи н ає зіск ак у в а ти з місць.

— Слава тобі, Ф ем істокле, сл ава! — р в е ться ен ту зія сти ч н о з у сіх горлянок. Ц е д о іп одр ом у зайш ов, щ об и д од и ви ти ся ігрищ а, п ол ковод ец ь, н е щ о ­ давній п ер ем ож ец ь самого К сер к са , в ой ов н и чого п е р сь к о го царя, п ер е­ м ож ец ь на су ш і, к ол о Плате, і на морі, к о л о Салям іс! — в зол ототк а н ом у одязі п ер ш ого в країні громадянина. Зі св о го п оч есн ого м ісця він с ь о ­ годні дає знак д о п оч а тк у перегонів. І зн ов сп ор тов и й а ж іо т а ж оп а н ов у є п очуттям и греків... І л и н уть ці ви гук и д о бл и зьк ого та бор у грекинь, — і р а д ію ть там н о ­ вим п ер ем ож ц ям у перегонах, за бувш и ц іл к ов и то п р о недавній напад чи сл ен н ої п е р сь к о ї армії, п р о згин від ча й душ н ої ж м ен ь к и Л еон ідови х воя к ів під Т ермопілами. Війна вій н ою , але тради ц ія ігр и щ не повинна перериватися!... І коли, післ я закінчення змагань і перед всенац іонал ьн им святом вш ан уван н я пер ем ож ц ів, уранці ю н а к зр іза є золоти м н о ж е м л аврові л и стки зі св я то го дерева, це єдина дію ча збр оя на терені в с іє ї О лімпії. О дин за одн им о д е р ж у ю ть зв и тя ж ц і з р у к н ай стар ш ого в ік о м земляка н а город у н агород — п р ости й л аврови й він ок. Ю р би о т о ч у ю т ь св о їх ул ю бл енц ів, н есу ч и їх, усл а вл ен и х, на ол ім п ій ськи й бенкет, щ о п р о т я г­ н еть ся до н а ступ н ого ранку... Т ак від був ал и ся п од ії на ста діон а х і поза ними. Т а в окр ем ій , із о л ю Еаній від у ся к о ї суєти, святій о к р у зі — на п р отя зі у с іх змагань пан у­ вала су вор а св я тк ова тиш а. С п окій ідеального миру, сп р а в ж н ь о го ол ім ­ 28

п ій ськ ого миру, прогол ош ен ого в усій Гелладі на ч а с ол ім п ій ськи х ігрищ , який волею богів берегли ж реці. Збройні м іж усоби ц і мусіли припинятися, а на терені О лім пії не міг з ’явл ятися н іх т о п р и зброї. Величезний вівтар Зевса, насичений попелом у с іх п оп ер едн іх олім ш яд (тобто тр ь ох сот р іч н ої давн ости !) безперестанно кур и в димом сп а л ю ва ­ ни х ж ер тв — худоби. М іж цим вівтарем і багатьма інш ими, менш ими — безш ел есно р у х а ю ть ся білі постаті ж р еців, щ о п е р е х о в у ю ть т а к о ж у багати х х р ам ах дер ж а вн у к а зн у та посвятні дарунки гр ец ьк и х дер ж а в і міст. Д орогоцінні оздоби, м и стец ькі вази, р ізьблен і триніж ки, марму­ рові ста ту ї храм ів під золочен им и дахам и — краса і велич кул ьту чатує в святій тиш і над св я т к у ю ч о ю країною . Самі одвіч н і боги дер­ ж а т ь у в е сь цей час над неспокійним народом м огутн ю п а л ьм ову гілку, провіщ аю чи : — Мир... мир всім...

З астрономічного нотатника Італієць Галілей був посл ід овц ем К оперн ика (див. «А ван гар д» ч. 4-5 ст. 33-35) і винайш ов телескоп, за й ого д оп ом огою доп овн и вш и докази св ого попередника. Галілей відкрив, щ о ллянета В енера мас та к і ж самі ф ази, як і місяць, д ов ів ш и цим, щ о вона р у х а єть ся н а в к ол о сонц я в колі, яке п р ох од и ть в середин і земного кола. В ін від к р и в 4 супутни ки Ю пітера. Галілей довів, щ о Ю п ітер сх о ж и й на землю, яка так само має св о го суп утн и ка — місяця. Завдяки цим відкриттям Галілея, лю ди почали р а х у в а ти сон ц е о с е ­ р едком сон я ч н ої системи. За це Галілея стали п ересл ідувати тогоч асн і р е­ лігійні чинники і прим усили його зам овкн ути, п о гр о ж у ю ч и тортурам и і см ертю . Й ом у бул о заборонено б у д ь -щ о писати і Галілей пом ер цілком осамітнений у в ’язниці. П ісля см ерти Галілея п р од ов ж у в а ч ем його дум ок, як і дум ок К оп ер ­ ника, ста в та к сам о італ ієц ь — Д ж ордано Б руно. Б р ун о робив щ е смі­ л ивіш і зак.пючення, н іж ці д в а й ого попередники. В ін вчив, щ о земля — це невел ичка кулька, здавлена біл я п ол ю сів ; ця кул ька к р у ж л я є в про­ сторі біля сонця. Б р ун о вчив, щ о в е сь сонячний св іт — не більш е, як атом, загублений в п устел я х п р остор у . П р остір ж е наповнений мільйо­ нами м ільйонів світів. К о ж н а зірка — сонце. Б іл я ц и х сон ц ь л егко пла­ ва ю ть п о к ол а х і ел іп са х цілі зграї плянет. На н и х ж и в у т ь істоти більш доскон ал і і розвинені від нас. Світи ц і маю ть св о ю істор ію р озв и тк у : одн і н а р од ж у ю ться , ін ш і пом ираю ть. Світам немає р а х у н к у . Т ворча енергія, Свідом ість, Ж и т т я і К р а са розл я ті всю ди. В се св іт є безконечний. Т ак у я в л я в собі б у д ов у к о см о су Д ж ордано Б руно. С ьогодн і ц и х дум ок н іхто не б у д е заперечувати. Б р у н о вчив, щ о св іт є тін н ю б о ж еськ ого єства. Я к безгл уздо мислити п р о п ри чи н у без наслідку, так сам о н ем и сленне б о ж е ст в о без світу. Д ух і матерія л иш е два б о к и того сам ого єства. В они неподільні; найменш а порош и нка — матеріяльна і д у х ов а одн очасно. С вітовий Р озу м п ер ебу в а є в малому й у вел иком у. В се з Б ога і все в Бозі. А л е я к о ю б вел и кою к іл ь к істю індивідів і реч ей світ не б у в би наповнений — в се це тв ор и ть в реш ті р еш т єдність. П ізнання ц ієї єдности м аю ть м етою і ф іл о со ф ія , і природознавство, і астрономія.

29

Н айбільш а л аска, найбільш а мета баж ан ь, найбільш а д о ск о н а л ість і щ а стя п ер ебу ва ю ть в єдності, яка о х о п л ю є со б о ю все»... Ц е к о р о т к о те, щ о п р о п о в ід у в а в Б р ун о. А л е за ц ю н а у к у в ін б у в с х о п ­ лений і приречен ий д о см ерти на вогні. З а сл у ха вш и ви рок, Б р ун о вел и ч н о і з п огор дою ск а з а в судд ям : — В и виноаите цей ви рок з більш и м стр а х ом , н іж я й ого ви сл у х а в !... Д ж орд ан о Б р у н о б у в спалений на вогн и щ і в 1600 р о ц і в Римі. К оп ер н и к л и ш е за п оч а тк у в а в д осл ід ж у в а н н я св о го см іл и вого здогаду. В ін п ер ен іс о сер ед ок р у х у з землі на сонце. А л е к ол и сп р а в ж н ій о с е р е ­ д ок був знайдений, тод і вини кл о багато пи тан ь: Я ким и ш л яхам и х о д я т ь п л ян ети? Я кі закон и к е р у ю т ь їхн ім р у х о м ? Я кі з в ’я зк и сп о л у ч а ю ть п л а ­ нетні світи в од н у в ел и к у р оди н у? В а в сі ц і питан ня дав в ід п ов ід ь Й оган К епл ер. За це в се й ого назвали Законодавц ем неба. Значення за к он ів К епл ера д у ж е вел ике. П ерш ий й о г о за к он о к р е сл ю є ф о р м у п л я н етн и х доріг — ор біт. Завдяки цьом у за к о н о в і астр он ом міг т о ч н о відм ітити на си н ьом у ш атрі неба т у рису, по я к ій п р ой д е плянета Д ругий за к он К еп л ер а довод и в, я к зм ін ю ється ш в и д к ість р у х у . К о р и ­ с т у ю ч и сь цим законом , астроном м о ж е пер ед бач и ти м ісц е перебуван ня плянети дл я к ож н ого моменту, на ба га то р о к ів наперед. Т р етій з а к о н пок азував, я к п о єд н у ю т ь ся плянети, р озк и д а н і в п р о стор і н а в к ол о сон ц я, в од н у вел и ку родину. Закони, щ о їх від кр и в К еплер, п о єд н у ю т ь в се в од н у ц іл іст ь : су п у т ­ н и ків з св оїм и планетами, плянети з св оїм и сонцями, сонц я із своїм и с и с­ темами — в с е гарм он ійн о в м овчазній св о їй вел и кі сл а в и ть св о го Т в ор ц я -Б ога . К еп л ер , кр ім цього, скл а в табл и ц і р у х у плянет, щ о ув ій ш л и в н а у к у під н а звою «Р у д о л ь ф о в и х табл иць». К оп ер н и к та К еп л ер з’я сува л и х а р а к тер н ебесн и х р у х ів і ф о р м у ш л я ­ х ів, з’я сувал и б у д о в у п л ян етн ої систем и . А л е ч ом у ц і р у х и в ід б у в а ю т ь ся так, а не ін акш е? Ч ом у плянети к р у ж л я ю т ь н а в к о л о сонц я п о ел іп са х? (Е ліпсіс — гр ец ьк е сл ово, щ о в геом етр ії озн а ча є за м к н ен у к р и в у л і­ н ію , в якій сум а віддал ень к о ж н о ї т о ч к и в ід д в о х ін ш и х в ід ом и х то ч о к (ф о к у с ів ) є вел и чи н ою п остій н ою ). Ц ього вони не знали... На ц і питання дав від п овід ь вел икий Н ью тон. Ісаак Н ь ю тон відкрив за кон тяж ін н я. В ін довів, щ о к о ж н а частина м атер ії у в се св іт і п р и тя гу є к о ж н у ін ш у з си л ою п ря м о п р оп орц ій н ою м асі частин і обер н ен о п р оп орц ій н ою їх віддаленню о д н ієї в ід д р у гої. Це бу л о н ай біл ьш им відкриттям у світі. С в ої досл ід и Н ь ю то н р озп о ч а в з місяця. В ін запитав себе: ч ом у м іся ц ь оббіга є н а в к ол о зем л і і як а сила п р и м у ш ує й ого ц е р оби ти ? І він п р и й ш ов до в и сн овк у, щ о існ у є я к а сь св ітова сила, як а притягає н ебесн і тіла до п евн и х о се р е д к ів ; вон а тягн е м ісяц ь д о землі, суп у тн и к ів до плянет, а плянети д о сонця. Н ь ю т о н з р із н остав и в .щ о си л у з тягарем. Б о ч и падає сп іл е я бл у к о з яблуні, чи п ад аю ть крап ли н и д ощ у — все це п р оя ви тяж ін н я, т о б т о притягання землі. П ритягання зем л і д іє і на місяць. М іся ц ь ніби м отузом п р и в ’язаний д о землі і це п р и м у ш у є його к р уж л я ти н а вк ол о неї. К еп л ер від к р и в закони, Н ью тон д ов ів їх математично. Ц е в с е дало м ож н ість ви р а х ув а ти вагу сонця, зем лі і в с іх від ом и х плянет. Н ью тон а за й ого від кр и ття ск р ізь возвел и ч ува л и . На й ого нам огил ь­ ном у пам ’я тн и к у написано: ЗО

«Р адійте смертні, щ о на земні існувала така оздоба роду л ю дського». Н ью тон був глибоко в ір у ю ч ою лю диною і багато часу приділю вав р е­ лігійним питанням.

В. І. П Е -К О

Стрибок у всесвіт Р акетопл ян — це той апарат, як ом у призначено виконати рол ю май­ бутн ього спол учн ика м іж землею та плянетами. В осн ов і й ого к о н ст р у к ­ ції л еж и ть звичайна ракета. Н азва «ракета» поход и ть від італ ійського слова «racch etto», щ о означає — «ш п ул я». Винайдена вона була в К итаї ти ся чу р ок ів тому і в ж и вал ася як вогнеметна розвага в часи забав та ур очи стостей (бенгальскі вогні, ф оерверки).*) П ерш і спогади щ од о вж ивання ракет у воєн н и х д ія х сягаю ть до 1232 р ок у після Р іздва Х р и ст о в о го в ча си м он гол о-ки та й ськи х війн. Друга згадка від н оси ться д о 1379 р о к у в битві за остр ів К іоцца. П ерш і описи п р одукц ії та вж ивання ракет від н осяться до 1591 р о к у , автор ом яких бу в Й. Ш мідляп. В 1782 р. п оя в л я ється зн ову згадка про вж ивання ра­ кет індійцями в б о я х проти англійців. З 1807 р о к у (а за деякими даними з 1804 р оку) р а к ету почи наю ть вж ивати як запальне стріл ьн о і в Европі, зокрем а в б о я х під К оп ен ­ гагеном. В ід цього ч а су л ю д ст в о нам агається за стосува ти р а к ету і для воєнних потреб. Так, 1890 р о к у бул а побудована в А м ериці р а к етога р мата, в 1896 році ф ран ц узи мали в ж е в ій ськ ов у ракету, щ о посилю вала свій р у х за доп ом огою м оторчика, вм он тован ого в задній частині ракети, а три роки пізніш е ш веди ск он стр у ю в а л и навіть турбін н у ракету. П ерш а ракета, яка працю вала на рідинном у паливі, бул а запатенто­ вана в 1929 р оц і австрійським винахідником Гайнріхом Ш райнером (Heinrich S chreiner). В ерш ком ж е бу д ів л і в ій сь к о в и х р а к ет стала Ф ау-2, винайдена в 1940 році винахідником п р оф . В ернером ф он -Б р а у н ом (W em h er von Braun). В ели к ого значення у в ій ськ ов и х д ія х д р у гої с в і­ тової війни осягла сов єтськ а ракетна гармата «К а тю ш а », винайдена дещ о раніш е від Ф а у-2 інж . К остр ік ови м . Ц ікаво зауваж и ти , щ о обидва ці винахідники були молодш і 30 років. Для порівнання цих ви н аходів подамо їхн і головні к он струк ти вн і дані. Ф а у -2 : довж и н а 14 метрів, вага в стар товом у стані — 12,5 тонн (вага самої ракети 4,5 т. і палива 8 т., щ о скл а да ється з р озчи н у етил ового а л ькоголю та р ід кого кисню ), висотна стеля 185 км., далечін ь л ьоту 400-500 км. З ап ускається в дозем н ом у стані з і спец іял ьн ого пом осту. Літ ц ієї р акети кер м ується радіом та радарними апаратами. «К а тю ш а »: має спец іял ьн у каретку, зм онтовану з 8 д в ота в р ів полег­ ш еного типу, щ о л еж а ть один від одн ого на певних ін тервалах. Д ов ж и ­ на ц ієї та в р ов ої рами понад 3 м. Під цю раму в іш а єть ся 8 ракетних стрілен, а щ е 8 н акладається звер х у . Д овж ина ракети м ай ж е 1,8 м., а діаметр 0,20-0,25 м. В исота л ь о т у стріл ьна 6 км, дал ьн ість засягу 5-7 км.

■Х-) Р у х ракети від бу в а ється за принципом від ш товхува н н я в ід влас­ них газів, ''т в ор ен и х в ракеті підчас згорання палива.

31

К у т стріляння р егу л ю ється рам ою , яка в св о ю чер гу е ун ап ря м л ю ю чою в л ьоті стрільна. Запалення ракет в ід бу в а ється з д оп ом огою ел ектр и ч н ого стр у м у а в то ­ машини, на як ій вмонтована у ся кон струк ц ія «К а тю ш і». Стрільба м ож е вестися гр уп ово й залпом. Р акетн і стріл ьна бу в а ю ть р о зр и в н ої і те р м іт н ової дії. О дне стріл ьн о п окриває обстр іл в 400 кв. м. В цивільній справі виникла дум ка щ е в 1874 р оц і за стосу в а ти ракети на пош ті, але пропози ція зависл а в п о в ітр і без здійснення. Х о ч а с ь о ­ годні німецький інж . Р. Гебель р озр оби в ц ю пробл ем у доск он ал о. Він на­ віть в и р а хува в, щ о від Б ерлін у до Н ю -Й о р к у п ош тов а р акета буде летіти ЗО хвилин, до Л ондону 6 хвил., до В ідня 3 хвил. і т. п. О тж е, кол и ми в р а кету накладемо 400 кг. пош ти з р озр а х ун к ом 20 п ф . за грам, тод і однобічний м ар ш р ут та к о ї р акети да сть загальний п р и б у ток в 80.000 н. марок. П риземлення ракети в ід бу в а ється за д о п ом огою параш уту. П ерш е техн іч н е застосуван н я ракети в ід бу л ося в 1928 році, коли в ід о ­ мий нім ецький к о стр у к то р О пель винай ш ов р акетн е авто, я к е завдяки 24 ракетам, вм он тован им ба та р еєю в задній частині авта, за 5 сек у н од дося гл о ш в и д к ости 150 км /год. С учасний р озв и ток ракет іде двом а напрямками: р акетн і літаки, які в останній ч а с м аю ть ш ви д кість біл ьш у від звука (ш в и д к ість звука 1.188 км /год.), дося гаю чи висоти 23,7 км., та «сх ід ч а сті» р а кети (на н аш у д ум ку к р а щ е б їх називати сполучним и), щ о в и к о р и сто в у ю ть ся для в и в ­ чання м іж п лянетного пр остор у. Щ о ж у я в л я є собою «сх ід ч а ста » ракета? Ц е сп ол ука д в о х ракет р ізн ої кон струк ц ії. Для прикладу розгл янем о д в о сх ід ч а ст у р акету, яка в 1950 р оці доясгла в Н ю -М е к си к о р е к о р д о в о ї ви соти 412 км. За осн ов н у р а ­ к е т у бул а німецька Ф ау-2, п о в е р х я к о ї вм онтували м ал еньку американ­ сь к у р а к ету «W ac C orporal», (м іж інш им, її габаритний вигляд п о д іб­ ний до р акетн ого стрільна «К а тю ш і»). К ол и Ф а у -2 зі ш в и д к істю 18002000 м ./сек. досягл а ви соти 32 км., м аленька р а кетка автом ати чн о в ід­ чепилася і, м аю чи п оч а тк ов у ш в и д к ість осн овн ої, р озви н ул а своїм власним п ал и вом ш ви д кість в 1000 м /сек . Т аким чином її загальна ш в и д к ість сягала понад 2.800 м /сек., або 10 тис. км /год. Н аслідки, які записали вм он тован і в ній апарати, д у ж е цікаві. Для ознайом лення візьм ем о тем пературні дані. В ід п ов ер х н і землі й до' 30 км ви соти тем­ пература п осту п ов о падає д о — 70° Ц ельсія, а потім настає зн ов у п отеп ­ лення і на в и соті 50 к м тем пература д ося га є стану земної. На в и соті 5070 км тем пература зн ов у падає д о — 70 градусів. Н а віддалі ж 120 км тем пература «повітр я» д ося га є -(-50 град. В ищ е пригадане потеплення п оя сн ю ється п р и сутн істю вел и кого проц ен ту озо н у на ви соті 30-50 к м та у л ьтр а ф ія л к ов ого проміння, щ о а б сор бу є сонячне пром іння, а потім п ер етвор ю є й ого на тепло. П ричину ж тепла, щ о п оч и н ається , п оза 80 км, треба ш у к ати в йонізації атомів. П овітря на ц ій в и соті д у ж е ел ек ­ тропровідне. Н а відтинку 100-260 км п остій н о сяє пол ярне сяй во. П очи ­ н аю чи ж в ід 300 км, в сф е р і косм іч н ого пром іння, св ітов и й п р о ст ір має тем ряву, п од ібн у до н аш и х безм іся ч н и х ночей. Та п овер н ем ось до ракетоплян у. О крім ц ілого р я д у проек тів, п очи н а­ ю ч и в ід п р о ф . Ц іол к ов ськ ого д о п р о ф . В. ф о н Б рауна, я к і л и ш ен ь іс ­ н у ю ть на пап ер і та моделях, — р еа л ьн ого л іта ю ч ого а парату щ е нема. П роф . В. ф о н Б раун р озр оби в в сі подробниці експ еди ц ії на М арс, яка б, на його д ум ку, тривала два р оки й вісім місяців. П о д о р о ж на М ар с тривала б 260 днів, а реш та — на вивчення плянети та поворотни й 32

з

33

ш лях. Ціна та к ої експедиції кош тувал а б 3,5 мільйони долярів. М ан­ др івка на М арс відбувалася б з зупинками на о«ста н ц ія х в сесв іту ». П ер ­ ш у та к у станцію передбачається побуд увати у вигляді ш туч н ого місяця, який зі ш ви д кістю 7 к м /сек. за дві години обертався б дов к ол о землі, віддалений від неї на 1800 км, де сили земного притягання д ор івн ю ю ть нулеві. Т ут т а к о ж могла б бу ти побудована обсер ватор ія, де сл ід к у в а ­ ли б за астрономічним и явищ ами в сесв іту , та інш і н а у к ов о-д осл ід н і станції. Головними переш кодам и, які сьогодн і зустр іча є техн іка на ш л я х у будівництва м іж плянетних апаратів є: щ об відірватися від земного притягання, треба розвинути ш ви д кість до 11,2 к м /се к (понад 40 тис. км /год.), чого однак ж одн а кон струк ц ія наш и х часів не витримає, не к а ж у ч и п р о те, щ о та к о ї ш в и д к ості щ е практично н е осягнено. Не менш в аж л и ве питання — з як ого м атеріялу п обудувати апарат? Н айбільш е значення має зберігання від рж авін н я та за х и ст від у л ьтр а ф ія л к ов и х та косм ічн и х смуг, щ о м о ж у ть зруйнувати а том н о-стр ук ту р н у ф ор м у самого матеріялу, з якого бу д е побудований апарат, а т а к о ж ціла низка інш их проблем, як то: опалення, о х ол од ж ен н я апарату та я к ою енергією приводити й ого в р ух , щ об дося гти ба ж а н ої ш видкости. Н е ди вл ячи сь на цілий ряд н евиріш них проблем, ми не маємо підстав відн оситись скеп тично до будівл і та кого апарату. З а п ор у к ою д о цього є не лиш е р озвій атом ової енергії, а й той зріст техніки, як и й ми мо­ ж ем о спостерігати хоча б п оглянувш и на р озв и ток л ітаків за останні 50 років.

Р. ТЕО Д ОРОВИ Ч

Боротьба за дзеркало Скляні дзеркала з ’явилися зовсім не так давно, як ц ь ого м ож на би сподіватися. Д овгий час перед тим в ж и вал и ся металеві плитинки зі срібла або сто п у міди з циною. Ті дзеркала під впливом п овітря о к и ­ сл ю вал и ся і втрачали свій полиск. Щ об цього уникнути, металеву пл и ти н к у стали прикривати склом. Т ак б у л о винайдене скл ян е дзеркало. Я к и й сь час виготовляли дзеркал а такою м етодою : на скл о клали л исток цини, пол иваю чи його опісля ж и ви м срібл ом (ртуттю ), я к е р о з ­ чиняє цину, ви твор ю ю ч и амальгаму, щ о щ іл ьн о прилягає до скла. Щ об цього досягти, витрачали сп оч а тк у багато часу, іноді цілий місяць. Ли­ ш е згодом вдалося досягти ш ви д кого і р івн ом ірного п окривання скла вер ств ою амальгами. Ю сту с Л ібіґ вдосконал ив попередню м етод у: для о х ор он и амальгами він став покривати її з п р отил еж ного б о к у ф ар бою . На п оч а тк у 17-го стол іття тайну виготовлення скл ян и х дзеркал знали ви к л ю чн о венеційці. Вони берегли св ою таємницю настільки суворо, щ о ввели н авіть закон, який карав зрадників р ецеп ту виготовлення скла — см ертю ! З дор учен н я венец ійського ур я ду в сі виробні скл а б у л о перенесено на остр ів М урано, біля В енеції, к у д и ніякі ч уж и н ц і н е мали права вступ у. На остр ов і бул о багато підприємств, де бл и зько 3000 р обітн и ­ ків виготовл ял и різном анітне скло. Заробітня платня для р обітн иків та м айстрів бул а д у ж е висока. О стровом керувал а рада, я к у вибирали 34

самі робітники. Однак, хоч ск л ор оби й могли віл ьн о р у х а т и ся в ме­ ж а х у сієї В ен ец ій ськ ої республ іки, п р оте ви хід за її кор д он и в в а ж а в ­ ся втечею і за гр ож у вав см іливцеві втр атою ж иття, а родин і й ого аре­ штом. К ол ьбер , — всем огутній міністер ф р а н ц у зьк ого к ор ол я Л ю двика 141 го, — в ж е давно м іркував, я к би знайти робітників, я к і б ум іли в и р о б Р ляти у Ф ранції венец ійські дзеркала. Для ц ього він висл ав таємний наказ до ф р а н ц узь к ого посл а у Венеції, щ об той переманив звід ти ф а х ів ц ів -ск л ор обів для ф р а н ц у зь к о ї мануф актури. П ісля д о в ги х і старанни х заходів, п осол дом ови вся нареш ті з одним |[ м уранським торгівцем, який за вел икі гіроші п огодився завербувати К' склярів, о х о ч и х ви їхати до Ф ранції. Т ем ної н очі човном бул о вивезено J ч оти р ьох та к и х ф а х ів ц ів з М урано під о х о р о н о ю д о б р е о зб р о єн и х н а й I манців. А чер ез два ти ж н і з остр ов а в тік л о щ е ч етвер о р обітн иків. П редставник Венеції в П ар и ж і марно нам агався знайти місце п ер ебуваня с в о їх громадян у Ф ранції. А тим часом ф ран ц узам вдал ося при I везти до Ф ранції і родини ци х робітників. Та незабаром одн ом у спритном у венец ійськом у аген тові таки п о щ а В стило р озш укати місце в и р обу скл ян и х дзеркал у Ф ранції. Проте, х о ч як він намагався намовити с в о їх лю дей д о повернення на батьківщ ину, обіцяю чи н авіть їм вдома повне прощ ення, це бул а безнадійна справа. Г В енеційським скл оробам так добр е ж и л ося в П ариж і п р и в ел и ки х за­ робітках, щ о непевні обіцянки агента їх так і не привабили. В січні 1667 року, після 18-м ісячного п обу ту у Ф ранції, нагло помер найкращ ий венеційський майстер. Л ікарі ствердили отруєння. О хоплені страхом , в сі інші скл ярі повер н ул и ся д о Венеції. Ф ранцузи й н е стри­ мували їх : ці лю ди кош тувал и їм си л у грош ей, в той час я к вони самі в ж е опанували тех н ік у виготовлення скл н и х дзеркал... і

Рубено і Антон ван Дейк Це бул о 1619 року. С в ітов ої слави маляр Р убенс од ер ж а в протягом о с ­ танніх ти ж н ів та к у вел ику к іл ь к ість замовлень, щ о в и сн а ж ува л и його сили і він виріш и в: побільш ити приміщ ення і взяти собі у ч н ів-п ом іч н и к ів П ом іж кандидатами на пом ічників, протягом остан н іх днів, звер н ув на себе увагу один хлопчина. М ала пробна праця, я к у мусіли виконати в сі кандидати на учн ів Р убенса, була виконана цим х л оп ч и н ою надзвичайно добре. Сам Р убенс д и вувався тій л егкості, з я к ою малю вав хлопчина. О дного дн я перед полудн ем Р убен с прац ю вав ярказ над портретом я к о їсь дами, щ о припала до серця йому. В цей ч а с викликав й ого п ос­ ланець з р обітн і в як ій сь д у ж е важ ли вій справі. У чні, я к в р еш ті й всі учні в неп р и сутн ості майстра, перестали пр а ц ю ва ти »і підняли звичайн у хл опчачу б у ч у : кидати губками й пензлям и та бігати по цілій майстерні. За кілька хвилин робітн я м истця п ер етворил ася у побоєвищ е. Раптом з у ст учнів в и р ва вся зв у к переляку. П ід ч а с забави учень, перебігаю чи поруч щ ойн о закінченого портрету, як и й був щ е м окрий, за­ мазав п р а в у р у к у нам альованій на н ьом у дамі. Н алякані ш кодою , учні оточили винуватц я і потрет. П ригноблення бу л о велике. Щ о ж тепер? Щ о я к п обачи ть ц е Р убен с? А л е ж він не повинен ц ього бачити! Змуш ений обставинами, винуватец ь м усів сам виправляти замазану З*

35

р у к у на потреті. В майстерні запанувала тиш а. В сі учн і сиділи з за т и сненим диханням. В сі очікували, щ о о сь зайде їхн ій м а й стер -н а вч и тел ь і всім їм переп аде на горіхи. В сі підганяли хлопчину, і в сі баж али , щ о б йом у п ощ а сти л о виправити ш коду. Х лоп чи н а малю вав ш ви д ко і н а сти р ­ ливо. Р убен с ц ь ого дня д о майстерні не з ’явився. У чні р озій ш л и ся по с в о ­ їх ха та х, але н есп окій ні щ о д о н аступ н ого дня... Н аступн ого дня Р убен с п ідсун ув св о ю працю до світла, щ об проглян ути закінчений в ч ор а портрет св о єї «дами серця». У чні стояли за ним і... чекали... Р убен с давав учням пояснення к о ж н о го деталю портрета, а дій ш овш и до п р а в ої руки, задовол ено пром ови в: « А права р у к а непогано мені в ч о ­ ра вдал ася!» П ом іж учнями в и б у х регіт. Р убен с под и ви вся на них, не р озум ію чи в ч ом у справа. А довідавш и ся , п очав сам сердечн о см іятися, п рити скаю чи ви н утц я д р у ж н ь о д о с в о їх грудей. Ц им винним був А нтон ван-Д ейк, щ о увій ш ов з часом до істор ії ма­ лярства, як один з вел и ки х мистців св іту .

Китай К итаєм... Старий ф р а н ц узьки й дипломат, барон М оран, який післ я дов гор іч н и х сту дій медицини запровадив у Е вроп і н ов у м етоду л ікуван н я а к у п у н к ту ­ рою , тобто наколю вання голками. За доп ом огою зо л о т и х і ср іб н и х голок, щ о за твердж енням ки та й ської медицини нібито м аю ть вплив на ф у н ­ кції л ю д сь к о го організму. Д освідчений у цій методі л ікар м ож е навіть при п ер ш ом у доти к ові знайти р еф л ек сн і місця на х в о р о м у тілі. М етода ця н а р а х ов у є 47 ж и вчи ків, к о ж е н з я к и х м ає св о є призначення. О кремий ж и в ч и к до печінки, окрем ий д о легенів, до серця, тощ о. Голки, які вж и в а ю ть ся для наколю вання — д у ж е тонкі, 3 см за в д о в ж ­ ки. М ісця, я к і н ак ол ю ю ться цими голками, відомі ки тай ськи м лікарям в ж е понад 2500 років. Б арон М оран, перебуваю чи при д в ор і ки тай ського володаря, мав м о ж ­ л и вість к ор и стувати ся його вел ичезн ою бібліотекою . В ній він п очав уп ер ш е св ої сту д ії над аком удаційною , або ш п и л ьковою м етод ою л ік у ­ вання. Т ак він зроби вся ки тай ськи м лікарем, а п ізн іш е і п р о ф е со р о м ун іверси тету в Пекіні. В ті часи існ у в а в у К и та ї звичай, з яким нап евно не п огоди вся б ані один єв р оп ей ськ и й сучасни й л ікар : китайці платили св оєм у л ік ар еві платню лиш доти, д ок и були здорові. В ід м ом енту .за х в о ­ рю ван н я л ік ар н е од е р ж у в а в в ід н и х ж о д н о ї винагороди за лікування, а ж д ок и зн ов не ставали здоровим и. Зрозум іло, щ о така систем а оплати прим уш увала лікарів уж и ва ти в сіх м ож л и в и х засобів, щ о б їх н і паці­ єнти взагалі не хворіл и, а кол и траплялося, щ о недуга чіп лялася д о того чи ін ш ого китайця, #то л ікар прикладав у с іх зусил ь, щ оби поставити х в о р ого на ноги якнайш видш е, тобто проти л еж н о до того, щ о деколи п р а к ти к у ю ть л ікар і в Европі, затр и м ую ч и виздоровл ення св о го пацієнта ш тучн о, бо це л еж и ть в їх н ьом у м атаріяльному інтересі. К итайці — надзвичайно посл ідовний народ. В они м ір к у ю ть та к: за в ­ данням л ікаря є зберігати л ю д сь к е з д о р о в ’я, а том у й платня йом у, ло­ гічно, н ал еж и ть тіл ьки тоді, коли він д ер ж и ть л ю дину здор ов ою . Н а с­ лідком цього, ки тай ського лікаря цікавило біл ьш е н е доп усти ти людини до захвою ван н я, аніж потім мати за й в у працю і трудн ощ і при її л ік у ­ 36

ванні. У цьом у саме йому д у ж е часто приходила на доп ом огу ш пилькова метода, як про це свідчить барон М оран. Сьогодні маємо багато єв р оп ей ськ и х моралістів та логіків, які цілком п огод ж у ю ться з такими поглядами китайців і радять приглянутися до них докладніш е, щ об спробувати і в Европі примінити тисячол ітн ій ки ­ тайський д осв ід у цій ділянці. Вони твердять, щ о в н асл ідок цього в ме­ дицині наступила б ціла револю ція, у с іх наслідків я к о ї годі збагнути. Звичайно, ш пилькова метода викликала й заперечення лікарів. І запе­ речення н е безпідставні. Таємничий з в ’я зок м іж певними, точно озн аче­ ними місцями на повер хн і л ю д ського тіла і внутріш німи органами не опи рається на ж однім досліді, щ о л еж и ть в осн ов і єв р о п е й ськ о ї меди­ цини. А том у Европа відкидає ц ю м етоду, вваж аю чи її знахарством , чи узаконеним в К итаї ш ахрайством . Б ули випадки, коли недуги, я к і мож на було б вилікувати за доп ом огою єв р оп ей ськ ої медицини, ки тай ські ш пи­ льки заганяли на той світ. Ф ранцузька А кадем ія Медицини, напр., ста­ виться до «ш пилькарства» з н ед овір ’ям (х о ч один німецький л ікар навіть і в М ю нхені у ж е практи кує саме цією м етодою ! — Ред.), і під ч а с свого засідання 18. 4. 1951 р ок у винесла таку резолю цію в цій справі: «А к у ­ пунктура, або ш пилькова метода не є н іякою м етодою лікування. Д осьогодні не мож на її науково обґр ун тувати , навіть тоді, кол и її застосування і призводить до деякої полегш і. ї ї іноді й м ож е прим іню вати лікар, але тільки лікар з європей ським дипломом». Ця вимога суттєва. Треба, щ оби лікар встановив діягн озу чи то при допом озі пром енів рентгену, чи то хем ічн ою аналізою, і сам виріш ив, чи варто вж и ти ш пи лькову методу, як за сіб лікування. У ш питалі С ан т-А н тон барон М оран своїм и ш пильками повернув, щ о­ правда, працездатність руки хвор ом у, який на пр отязі ба га тьох років цілком не міг нею рухати. В 1948 р оц і повернув він сл іпом у зір п ід к о н тролею п р оф . Анеліпа. В се це правда. О дначе М орана д о сі обвин увачу­ ю ть у безправном у лікуванні, не звер та ю чи ж од н ої уваги на те, щ о він був довгий час п р оф есор ом медицини в К итаї, — бо диплом П екінського З'ніверситету у Ф ранції, як, зреш тою , і в усьом у за хідн ьом у світі, не ви зн а ється!

Я К ІВ Щ У П Л ЯК

Потоп Зібралися як ось старі ш кільні друзі. Глибока осін ь була наскрізь просякнена безконечними дощ ами. Ж д у ч и тих, щ о спізнялися, п р и су т­ ні зачепили тему про всесв ітн ій потоп, а через те, щ о м іж ними вияви­ лися представники р ізни х р озга л уж ен ь науки, т о це дозвол и л о р оз­ глянути заторкнен у тему з ба га тьох боків. Геолог звер н ув увагу, щ о й о го наука встановила тонкий п рош арок оса дови х горотворів, хар актер н и х для в сіх Геологічних п р орізів гір А зії, Е вропи та П івнічної А мерики. Геологія вваж ає, щ о причи ною утворення ц ього п р ош арку стала велетенська повінь, спільна для у сієї П івнічної півкулі, і припускає, щ о вона й була всесвітн ім потопом. Т оді виступи в історик із заявою , щ о його наука не тіл ьки н е запе­ речує, а навпаки, щ е біл ьш е п ерек он ує дослідника в тому, щ о потоп 37

сп р авд і був. В нар од н іх п ер ек а за х Індії, К итаю , П івн іч н ої А м ерики, П ер у і М а л ої А зії ч ітк о гов ор и ться п р о загибіль у сь о г о ж и в о го п ід час вел и чезн ої повені, від я к о ї в р я ту в а л ася лиш е одна лю дина зі своїм и трьом а синами. Істор и к в зя в Б ібл ію і п р оц и тува в: «В ш ести сотом у році Н оєв ого віку, др у гого місяця, на сім надцятий ден ь місяця, того ж дня, п ор озв ер за л и сь у сі д ж ер ел а в ел и к ої безодн і, і вікна небесн і повідчин ял ись». (Кн. Б уття, гол. 7. ст. 11). «І затоп л ю вал о землю со р о к день, і п р и б у ва л о води, і підій м ал о к о в ­ ч ег у гор у над землею. І в п о т у ж н ю в а л а сь вода, і прибувал а в е л и к о на землі, і н оси вся ковчег п о воді. І вп оту ж н ю в а л а ся вода на землі не­ сказанно, і поняла в сі в и сок і гори, поп ід небесам и». (К н. Б уття, гол.

7, ст. 17-19). «І вп оту ж н ю в а л а ся вода на зем л і сто і п ’я тьдеся т ден ь», (як non. ст. 24). « ... і навів Б ог вітра на землю , і перестал о дощ увати. І позам и кал ись д ж ер ел а в безодн і і- хл яби небесні, і зупин ився д ощ із неба. І вертали сь води з землі без перестані, і як уп л и в л о сто і п ’я ть д еся т день, стала вода іпосякати. І зупин ився к ов ч ег у сьом ом у м ісяці, на сім надцятий ден ь місяця, на горі А рар атськ ій . І в бу в а л о води б іл ь ш е та б іл ьш е до д еся того м ісяця, а в д еся том у м ісяці на первий день м ісяц я стало в и д ­ но вер х и по гор ах. І ста л ось п о со р о к а дн я х , щ о відчинив Н ой в ік н о в к ов ч езі, щ о бу в зробив. І в и п усти в к р у к а, і л ітав т о й сю д и й туди, заки п ося кл а вона на землі. О п ісл я ви п усти в гол уби ц ю в ід себе, щ оби д о ­ відатись, чи спала вода з зем ного виду. Т а не знайш л а гол уби ц я в ід ­ п очи н ку н озі своїй , та й вер н ул а сь д о н ього в к о в ч е г: бо вода поняла вид у с іє ї землі. І п р остя г він р у к у та й у зя в до се бе в ковч ег. І п о ж ­ дав щ е д р у ги х сім день, та й знов п осл а в гол убиц ю з ковчега . І п р и ­ л етіла гол убиц я надвечір д о нього, к ол и ж це —• оливний л и сток у неї в д зь об оч к у . І д ізн авсь Ной, щ о вода зійш ла з в и д у зем н ого. І п о ж д а в іщ е д р уги х сім день, та й п осл ав з н о в гол убиц ю , і не в е р н у л а сь у ж е д о н ь ого тоді. І ста л ось у ш іст ь со т п ер в ом у р оц і на первий ден ь п е р в ого місяця, щ о п ося к л а вода на землі. І зн я в тод і Н ой п ок р и ття в к овч езі, і сп огл я н ув — а ж вид земний у ж е су х и й , а в д р у го м у місяці на двад ц ять сьом ий ден ь м ісяц я зем л я сту ж а віл а », (я к non., гол. 8, ст.

1-14).

— З вер н іть ув а гу! — Ц е ж н е м ов а леґенд, а ч ітк е, с у х е , х р о н о л о гіч ­ не п ер ер ахуван н я подій. Іст о р ії н евідом і причини, щ о викликали в с е ­ св ітн ій потоп , але те, щ о цей п о т о п б у в , нам, історикам , зд а єть ся б іл ьш н іж доведеним. П ісля к ор отк ого мовчання він п р о д о в ж у в а в : — П ереказ. А л е з ін ш ого б о к у п ом и л к ово б у л о б н е р а х у в а л и ся та ­ к о ж із легендами. Б о ж підвал и н ою к о ж н о ї л еґен д и з а в ж д и є я к а сь певна історичн а подія, яка, за дея ки й час, здебіл ьш ого д овги й ч а с, о б ­ р остала п рикрасам и л ю д сь к о ї ф а н т а з ії і в цей сп о сіб істор и чн а п од ія в ж е переставал а б у т и істор и ч н и м ф а к том , а ставала зви ча й н ою л е ґе н дою . Я к приклад, м ож ем о пригадати л еґен д и п р о к и л и м -са м ол іт та п р о ч оботи ш видкоступи. Щ е с т о р о к ів том у ці л еґенди для н ас бул и к а з к о в о ю вигадкою . С ьогодн і, п р и н а ш ом у р івн і цивіл ізації, тем и ци х л еґенд в ж е не є ф ан та зією , х оч а б том у, щ о ми к о р и сту єм о ся і т о д у ­ ж е часто, цим видом пересуванн я.

38

М ені здається, щ о для вір н ого р озум ін н я легенд треба стояти людині на п евн ом у рівні ін телектуал ьн их знань. Для поясн ен н я с в о єї дум ки п овер н усь до в сесв ітн ьо го потопу. М ені, наприклад, здається, щ о є д у ж е багато доказів, щ о цивілізація на земній к у л і н еод н ор а зово при­ ходила д о повн ото знищ ення, в н а сл ід ок ч о го л ю д ство від ступ ал о до най ниж чих ступ ен ів у св о єм у р озв и тк у . В ід т а к и х к а та стр о ф л иш а­ л ось д у ж е небагато л ю д сь к о го населення. І та ки х к а та стр о ф у мину­ лому, м ож л и во, бул о багато. Р еш тки л ю дства повер тал и ся до н а п ів тваринного ста н у і зн ову п очи нали п овол і і п о ст у п о в о зр остати кіль­ кісно та інтелектуально. Ц ей р іст п р о д о в ж у в а в ся до ч ер гов ої ката­ стр оф и , яка безж ал ьн о повертал а л ю д ство зн ов у до ста н у півдикунів. О пис потоп у, якнайп ізніш ої та к о ї катастроф и , у ж е має д у ж е багато відом остей технічного, географ ічн ого, ф ізи ч н ого та х р он ол огіч н ого х а ­ рактеру. Д авайте сп р обуєм о проан алізувати всі ці дані. М уш у сказати, і це мій особи сти й погляд, і я його накидати ніком у не збираю ся, щ о причи ною в сіх ка та стр оф , про я к і я говорив, завж д и бул о те, щ о людина, із своїм и здобути м и знаннями, за в ж д и мала на­ хил в и к ор и стову ва ти їх в бік зла. О т ч ом у я й гадаю, щ о й п отоп в и ­ ник завдяк и цьому. Так, так, н е д и вуй теся! У ж е сьогод н і л ю д ство в о ­ лодіє такими знаннями, щ о м о ж е спричинити другий св ітов и й потоп. Д осить л иш е пригадати, я к в сь о г о пар у літ том у, кол и ам ериканські дослідники хотіл и ви п робувати в и б у х атом ної бом би п ід в одою , — то зі в сіх кін ц ів св іту п оч у л и ся гол оси остороги вчен и х про те, щ о висока тем пература атомного в и б у х у м о ж е л егко викликати «л а н ц ю гову р е ­ акц ію » р озк л а д у води, яка прип ини ться лиш е тоді, кол и в ся в ода зем­ ної кул і б у д е розкладена. Т аким чином, в и б у х одн ієї атом ної бомби під п ов ер х н ею океан у призвів би до в и б у х у в сі океани і м оря земної кулі, щ о й м огло б стати п ричи ною н о в о ї су ч а сн ої нам к а та стр оф и , при якій загин уло б в се ж и в е на землі. Т ом у т о дл я досл ідного в и б у х у під в од ою вибрали ост р ів -а т о л , тобто характерний корал овий о стр ів у ф ор м і перстня з су х о д о л у , щ о тв о­ рить в середині остр ова замкнене водойм ищ е. Т аким чином, кол и б при та ком у вип робовуван ні виникла ланцю гова реакц ія р озк л а д у води, то вона мусіла б закінчитися тоді, кол и бу д е розкл адена вся вода цього водойм ищ а. П одруге, нема ніякого сум н іву, щ о Н оеві бул о відом о не л иш е про надходяче нещ астя, але так сам о і про час п оча тк у ц ь о го нещ астя. Ной був н астіл ьк и впевнений у невідкл и чн ом у згині в сь о го ж и вого, щ о р о з­ почав і ви к он ав величезне, н авіть для н а ш и х днів завдання, ук ом п л ек ­ тування вел ичезного звіринця, п о б у д о в і для н ього п л а ва ю чого примі­ щ ення, в заготівл і в сіл я к ого х а р ч у для звірини на термін біл ьш е року. Звичайно, біблійний оп и с величини ковчега не м о ж е дати нам у я в ­ лення про його дійсну м істкість. Б іл ьш усього, щ о згадувана у Б ібл ії одиниця довж и н и «л ікоть» нерівна л іктеві в наш ом у розум інні, а бага­ тор а зов о більш а від нього. Т е, щ о п ісл я припинення сор окад ен н ого дощ у, л иш е н а 233-й день Ной напіввідчинив вікно в пок р івл і св о го ков ч егу , щ о б в и п усти ти пти­ цю, говор и ть нам, щ о він м ав д о р озп ор яд ж ен н я я к ісь певні р озр а ­ х ун к и часу, щ о дозвол ял и й ом у р о з п о ч а т и кон трол ьн і ви п робовуван н я атм осф ери, щ о б довідатися чи вона придатна для ж иття. В ипускан ня з к овч егу п та х ів в о т о ч у ю ч у а тм осф ер у м усить р озгл яда ти ся нами як кон трольн і досліди, як б іол огіч н е ви п робовуван н я на добр оя к існ ість повітря, щ од о к іл ькости в н ьом у газів та р адіоактивности.

39

— Те, щ о Н оеві бул и наперед відом і п одробиці ка та стр оф и , дає нам право думати, чи не сам він і був автор ом потоп а? П р о це багатозначн о н а тя к у ю ть і д ея к і інш і п одробиці, а сам е: я к щ о сьогодн іш н я техн іка має м ож л и вість здійснити подібний потоп , створ и вш и й ого ш ту ч н о у водойм ищ і баж а н ого розм ір у, то для цього треба б у л о б тіл ьк и вміти звіл ьн я ти атомну енергію.

— О тж е, к ол и в 1945-му р оц і післ я Р іздва Х р и ст о в о го л ю д ськ и й р о ­ зум ви я ви вся здібним ося гн ути ч а ст к у тайни св іто бу д о в и — розбиття атому, т о ч ом у до глибин п одібн их знань лю дина не могла дійти й р а ­ ніш е, кілька ти сячол іть том у?

— Звернім о увагу зокрем а на 4 -и й ст и х 6 -о ї гол. К ни ги Б уття, де згадується, щ о перед потоп ом «...були т о д і на землі велетні...» — де п о ­ н я ття «вел и чі» біл ьш л огічно від п овід ає р озу м ов ій і д у х он ій величі, н іж ф ізи чн ій . А звідси м ож на прип ускати, щ о не в и к л ю ч н о один Н ой мав в ел етен ськ і знання та тех н іч н і м ож л и вості, а в се су сп іл ь ст в о тієї д оп отоп н ої доби, «це ті потуж н и к и , щ о з давн іх давен були ви сок о всл авл ен і» (Кн. Буття, гол. 6, ст. 4), щ о, опан увавш и верш ини науки, к ор и сту ва л и ся благами ста р од а в н ь ої в и сок ор озв и н ен ої цивілізації.

— Щ о ж т ор к а єт ь ся п отреби дл я ц ієї мети за м кн ен ого водойм ищ а, т о ним тоді м огло бути К а сп ій ськ е море. Ц е м оре н е тіл ьк и є ідеально замкненим водойм ищ ем , але й р озта ш ова н е в он о з безп осер ед н ій б л и зь ­ к ості до місця п обу д ов и та приш вартуванн я Н оєв ого ков ч егу . К р ім то­ го, щ е й сьогодн і р івен ь м ор я на 26 м етрів н и ж че р ів н я океан у. Думка, яка існ увала довгий час, н іби то К а сп ій сь к е морю п о ст у п о в о в и си х а є і завдяки ц ь ом у й ого р івен ь безп ер ер вн о п он и ж у ється , н ещ од авн о бул о р іш у ч е відкин ене в ж е х оч а б том у, щ о за п р ов а дж ен е обм ір ю ван н я його днищ а біля А ттш еронського п ів остров а , в ч а си р о з ш у к у н о в и х н а ф т о ­ в и х п р остор ів, вияви ло на глибині 32 м етрів д о б р е збер еж ен і кам ’яні р уїн и вел и к ої старовин н ої ф ор тец і невідом ого п оход ж ен н я . Ц е в ід ­ к р и ття св ід ч и ть про те, щ о р івен ь К а сп ій сь к о го м ор я н е зн и ж у ється , а навпаки, п о сту п ов о п ідви щ ується. В се ц е дозв ол я є нам щ е біл ьш е бу ти переконаним и, щ о в насл ідок я к и х о сь н евідом и х причи н ц е м оре б у л о р а п тов о обезводн ене.

— Я у я в л я ю собі образ ш ту ч н ого п отоп у так. П оп ер едж аю , щ о моє особи сте прип ущ ення не ви к л ю ча є л огічн ого х од у м ож л и в и х подій. П е­ ренаселення зем ної к у л і довел о до та кого стану, щ о ви тв ор и л ося о с о б ­ ливо н а п р уж ен е загостренн я соц іял ьн и х взаємин. Н аступи в ви р іш а л ь­ ний к он ф л ік т п ом іж Д ухом та М атерією , до речі, д у ж е с х о ж о г о на те, щ о ми бачим о сьогодні. Н ареш ті, за га л ьн о-св ітов а політичн а си туац ія дійш ла до та кого стану, кол и М атер ія подолала Д уха. І ось, щ об у н и к ­ н ути п р и х од у д о панування Зла, один з най біл ьш и х в ч е н и х е п о х и — Н ой (м ож л иво, щ о це не була одна людина, а ціла організація, на зра­ зо к Н а у к ової О рганізації Інж енерів), виріш и в знищ ити на зем лі все ж и в е з тим, щ об позбавити залиш ки л ю д ства згу бн и х знань, вернути в се л ю д ство на початк ови й ш л ях Д уха і Правди.

— Ц ей учений п обуд ува в кор абел ь най складніш ої к он струк ц ії, який був би спром ож н и й п ротиставити ся н е лиш е ней м овірним гураганам, п отуж н и м зливам, але й величезній радіоактивності. Ц ей к ор а бел ь був р озр а хова н и й біл ьш е н іж на річн е плавання без б у д ь -я к и х п р ом іж н и х баз і приш вартовань. П ротягом біл ьш е р о к у він м усів витратити за го ­ товлен і енергетичні запаси (вугілл я чи я к есь ін ш е паливо) та харч. У сі неун икл иві в д ор озі великі й малі ремонти м усіли викон увати ся власними силами. Я кщ о ви запитаєте щ е й сьогодн і б у д ь -я к о го моряка, 40

то ви довідаєтеся, щ о подібну, понад річну плавбу навіть зараз нем ож ­ ливо здійснити.

— Пригадаймо, щ о на борті того корабля перебував величезний зв і­ ринець, який вимагав виклю чних ш тучних кліматичних умов для три­ мання вся к и х тварин, а особл и во для їх харчування. За всім цим треба доглядати і не восьми людям (як у Біблії), а цілим сотням л ю д е й -ф а хівців.

— Р ятую чи тварин, птахів, гадів, Ной цілком зрозуміло, муаів ря­ тувати і досягнення науки. А щ о це бул о саме так, окрем і місця з тієї ж Біблії, оповідаю чи про пізніш і часи, згадую ть п р о науку, відому лиш е вибранцям, а су в о р о хова н у від загалу. Ці залиш ки ви сок и х на­ у к ов и х знань могли бути перенесені тільки з доп отопн ої епохи. Зна­ чить, на Н освом у кораблі, крім звіринця, мусіли перебувати бібліотеки, л ябораторії і величезна кіл ькість р ізни х апаратів. В се це бул о конче потрібним і під час плавби, і для збереж ення самої науки. Такі наукові відділи ковчега мусіли обсл уговуватися багатьма науковцями. А проте, щ о ці науковці справді були, доводить нам існування в давнину свя­ щ еників, ж реців, вол хвів та чародіїв, які, в м іру с в о їх здібностей і м ож ливостей, частково користувалися збереж еними Н оєм знаннями і передавали їх далі ш л яхом втаємничення в ни х св о їх учнів. Х а р а к ­ терним є те, щ о після потопу кол и ск ою старовинної науки були Індія, Персія, А равія, Палестина та Єгипет, тобто сум іж н і землі, щ о разом складаю ть доси ть невелику територію на су х одол а х А з ії та А ф рики. Х іба це не говорить про скуп чен ість стародавньої науки?

— А ле вернімося знову до ковчега. К рім його зоологічного та науко­ вого відділів, там мусів та к ож бути відділ експлуатації. Обслуга ве­ л и кої кількости машин та апаратів, які були необхідні для рухання в е­ ликого корабля та обслуга всього ж и вого на ньому, вентиляцією , опа­ ленням, освітленням, водопостачанням, обезсоленням води і медичною допомогою . Н аявність універсальних майстерень і величезної ж и в о ї частини корабля, вимагали великої кількости залоги. Н ареш ті, кож на людина, щ о йшла на поклад ц ього корабля, брала з со бо ю родину. Як бачимо, Н оїв ковчег не був маленьким дерев’яним вітрильником, як його малювали наївні ж ивописці середньовіччя. Б ув він величезним удосконаленим кораблем, на покладі якого, протягом цілого року, щ а­ сл иво зберігал ося декіл ька ти сяч ' тварин і птахів, декілька тисяч лю ­ дей — і в се ц е разом протягом д еся тьох з гаком місяців перебувало в герметично замкненому приміщенні.

— К оли цей корабель був побудований (нагадую, щ о це малюнок м оєї уяви!), і все на ньому було остаточно розміщ ене, сам Н ой остан­ нім зійш ов на борт, замкнувш и за собою непроникливі для стихій двері. Зайш овш и до ш турм анської кабіни, він щ е раз перевірив прилади на керівном у пульті і, знявш и пломбу з певного апарату, на мить зава­ гався, а тоді... ріш уче натиснув на червоний руш ійний вмикач.

— К орабел ь здрігнувся від недалекого вибуху, вказівк и чисельних приладів почали енергійно рухатися. Атомна бомба, щ е давніш е спу­ щена на дно К аспійського моря, за допомогою випущ ених радіохви ль з корабля, почала експлодувати. На приладі з назвою «ланцю гова р е­ акція р озкл аду води» спалахнула зелена лямпка. Ц е на дні К аспійсь­ к ого моря малесеньке вогнищ е ви буху, о б ’ємом в сього лиш е три кубіч ­ них сантиметри, з косм ічною ш ви дкістю почало розкладати найближ чі шари води, перетворю ю чи їх в елементарні гази, випром іню ю чи при цьому таку незбагненно-ш алену кіл ькість тепла, щ о на кінець другої 41

доби, величезне море, м істкістю понад 50000 ку біч н и х кіл ом етрів води, з тя ж к и м грохотін ням закипіло, здрігаю чи далекі окол иц і навколо. Зе­ лена лямпка згасла лиш е на деся ту добу, сп овісти вш и цим Ноя, щ о з ц ієї м иті К а сп ій ськ е море н е існує.

— В ід започаткуван ня в и бу х у все н ебо затяглося непроникливим и для сон я ш н ого проміння хмарами, я к і о св іч у в а л и ся з н и зу багряними відблискам и розп ечен и х газів. В ипари води, викинені в и бу х ом на де­ сятки кілом етрів вгору, починали зр а з у ж охол од ж ув а ти ся , виділяю чи з себе вел ичезну к іл ь к ість ел ектроенергії. В се довкіл ля безп ер ер вн о р озк р есл ю в а л ося мільйонами небачен их до того бл искавиц ь, страш ен­ ний гуркіт, який б у в нестерпним для м а сов о к он а ю ч и х ж и в и х істот. Від зм іш уван ня ш арів а тм осф ер и виникли неймовірні св о єю силою гураган и-вихри. Ж ах л и в і зливи суцільними стінами води р ухн ул и на п ев ер хн ю землі, і не встигаю чи стікати д о річок, м орів та океанів, ста ­ ли ш ви д ко затоплю вати п ов ер х н ю землі, безперервн о збіл ьш у ю ч и р і­ вень повені. Незабаром незалитими залиш илися тіл ьки в е р х ів ’я гір, але і там не могли в р ятува ти ся ані люди, ані звірі, б о згубна р а д іо­ активн ість повітря, води і д о щ у докінчувал и р озп оч а ту сп р а в у в и гу б ­ лення в сього ж и вого. Світ гинув у кор ч ах. І лиш е, ніби привид, за ­ н у р ю ю ч и сь в глибінь хви л ь і знов випливаю чи з н и х на п овер хн ю , се ­ ред х а о су ш угав корабел ь Н оя, виглядом сх о ж и й на вел ети н ськ у си­ гару.

— Та не ш ви дко природа осягла св о єї рівноваги. М ин ул о 273 дн і від початку, кол и в ж е вип робовуван ня п овітря і води стали давати сп р и ­ ятливі показники щ од о ра діоа кти вн осте. А л е Ной, не задовол ьн и вш и ся цим, в и р іш у є зробити біологічне ви п робовуван н я; д ек іл ьк а разів п р о­ тягом місяця він вип ускає птахів і д о сл ід ж у є їх н ій стан. Л иш е післ я ц ього Н ой р и зи к ує відчинити п ок р ів л ю корабля, але т у т зн ов у в ід­ кладає його розвантаж ення щ е на один м ісяць і 27 днів. З верн іть у в а ­ гу, скільки в цьом у всьом у виявл ено обер еж н осте, п ередбачливости і ч и сто н а у к ов ого підходу.

— О сь так просл ідкувавш и в сю цю п од ію від п о ч а тк у п отоп у і до того часу, як Ной зійш ов на землю, з історичн ого б ок у , х отіл ося б по­ чути виклад ц и х подій від п р и су тн ього серед н ас географ а. Голови в сіх п оверн ул и ся в бік огр я дн ої людини з м уж нім и рисами. Він тр ох и пом овчав, і ніби ди вл ячи сь в глибінь сам ого себе, поч ав: — О браз В сесвітн ього П отопу, намальований наш им к ол егою такими барвистим и ф арбами, ц ілк ови то за сл у гов у є на ш и рок е висвітл енн я цієї ж справи з б ок у географ ії. С п робуйм о ж окресл ити м ісце р озта ш у в а н ­ ня А р а р а тськ и х гір, де п р и ш ва р тува вся к овч ег Ноя.

— П оперш е, я переконаний в том у, щ о протягом року, кол и Н ой пе­ р ебував в ковчезі, географ ічн і назви не могли бути оста то ч н о забуті. В цьом у нем ає ж одн ого сумніву. К рім того, коли післ я п отоп у і почал и виникати н ові географ ічні назви, т о дл я їх виникнення м усіла з а існ у в а те потреба — присутн ість в и п ра вд а н осте для зміни н азви : як при­ кл ад м ож е бу ти наведена зміна назви П івнічного К а вка зу, який перш і р оки після п отоп у звався «Е л і-М аїд е», а потім змінений на «К а в к а з». Старовинні л ітописи А зії говор ять нам, щ о після В ави л он ського В еж обудуванн я, коли від бува л ося розселен ня народів, Т оргам ос (нащ адок Н оєв ого сина Я ф ета) поділив у в есь П івнічний та П івденний К а в к а з п ом іж вісьм ом а своїм и синами. Сину К а вка зові він дав п р остір теп ер іш ­ н іх Терщ ини та К убанщ ини, які у грузин щ е здавна звали ся К а в к а ­ зом. Я к бачите для зміни назви ц ього географ ічн ого п р остор у з Е лі42

М аїде на К авк а з мало св ою причину. К оли ж та к ої причини не було, то не траплялися й зміни географ ічн и х назв.

— О тж е, безпом илково м ож на твердити, щ о А раратським и горами в часи потоп у звалися К а в к а зьк і гори, які щ е й сьогодні маю ть один з великих ш пилів А рарат. Р азом з тим, су сід ств о А р а р а тськ и х гір з К а с­ пійським морем переконує в тому, щ о осередком тієї св іто в о ї траґедії бул о саме о те К а сп ій ськ е море. П роте для б у д ь -я к о го поваж н ого в и ­ сн ов к у н еобхідн о мати кілька різн охар ак тер н и х доказів. Саме як один з них ми м ож ем о взяти А встр а л ій ськи й материк. Я к відомо, з досі н евстановл ених причин А встр а л ія мас надзвичайно своєрідну, неподібну до ін ш их су х од ол ів ф л о р у та ф авну. Ц е свідчить, щ о рослинне і тва­ ринне ж и ття А встр ал ії довгоч а сн о перебувало ізольованим від інш их частин зем ного суходол у.

— Я к ц е могло стати сь? Я кі причини викликали цю ізол ьован ість? На ці питання викладена нам ту т зараз теорія виникнення В сесв ітн ьо­ го П отоп у дає якусь, хай і не зовсім точну, одначе л огічн у відповідь. Я кщ о осередком к атастр оф и бул о К асп ій ськ е море, то чим далі були віддалені від нього інш і частини сух од ол у , тим вони були повинні менш е підпасти під р у й н у ю ч у дію р озл ю чен ої стихії. А встрал ій ськи й суходіл х о ч і не є повним антиподом К а сп ій ськ ом у м орю , але він так далеко від нього, щ о був мало зачеплений діями гураганів, злив та р а діоативности, в наслідок чого в А встр а л ії і змогла затрим атися значна частина передпотопної ф л ор и та ф авни». Т оді зн ову пром овив історик: — К оли р а хува ти К а в к а зьк і гори, як географ ічн о устален е місце приш вартування Н освого ковчега, тоді ряд біблійних текстів втрачає свою логічн ість і дає нам право робити нові, щ е см іливіш і заклю чення та уявлення. Так, наприклад, т е к ст Б ібл ії говор и ть: «І була в ся земля мова одна і сл ово одне. І сталося, як мандрували вони до східсонця, щ о знайш ли поділля в С и неяр-зем лі та й осіл и сь там. І промовили одно одн ом у: нум о лиш ень робити цеглу та випалю вати, і бул а в них цегла за кам інь, а земляна смола за вапно. І мовили: нум о сп о р у д ж у ­ вати місто із баш тою , щ об її в ер х бу в до небес, і зр обім о собі пам ’ять, щ об не р озп ор ош и ти ся нам по всій землі... І сказав Госп одь: оц е ж рід один, мова одна в усіх, а це тільки почин їх н ьо го за х од у кол о праці, і тепер ніщ о їх не зупинить, щ о задумали зробити. Зійдем о ж униз та пом іш аєм о їх н ю мову, щ об не розум іли один одного. І р озсія в їх звідти Господь п о лицю всієї землі; і покинули сп ор у д ж у в а ти город і баш ту. Тим п р ол ож ен о йом у ім’я В авилон». (Кн. Б уття, гол. 11, ст. 1-4 та 6 і 9) — Всім відомо, щ о В авилон бу в розташ ований на півден ь в ід К а в ­ к азьких гір, а Б іблія говорить, щ о в поділля Синеяр прийш ли люди не з півночі, а зі сходу. М имо того, без сумніву, м етою будівництва у Вавилоні баш ти до небес б у л о не те, щ об лиш ити п о со б і пам’ять перед тим, як розійтися п о всій землі, а бул о щ ось біл ьш практичне і необ­ хідне. Т а к ою метою могло бути лиш е будуван ня ви сок ого сх ов и щ а для збереж ення народів при повторенн і В сесвітн ього П отопу.

— Х т о були ці лю ди? Б о ж для будування міста і баш ти до небес було мало населення Н оєвого ковчага. Для цього потрібні були не ти­ сячі, а сотні тисяч людей. Ч ом у ж ці сотн і ти ся ч не знали щ е п р о те, щ о Б ог пообіцяв Н оєві: «щ о ніяке тіло не вм ре в ж е в ід п отоп н ої води, і не буде в ж е потопу водного, щ об спустош и ти в сю землю » (Кн. Буття, гол. 9, ст. 11)?

43

— Ц я невідп овідн ість Б іблійних тек стів зникає, я к щ о уявити ста н о ­ вищ е так: ту р бу ю ч и сь про тварин і птахів, Ной роби в це не з м и ло­ сердя, а робив як н еобхідність, твер до знаю чи, щ о кож н а різн ом ан іт­ н ість в п р и р од і к он ч е потрібна для збер еж ен н я рівн оваги в природі. І ди вн о б у л о б, я к щ о б Ной, зберігаю чи зразки р ізни х ви дів тваринн ого світу, та не зр оби в би нічого, щ об зберегти різні пор од и лю дей.

— Ц ілком м ож л иво, щ о на ш п и л я х най більш в и со к и х гір, наприклад, Гімалаїв й П ам іру, Н ой збудува в сх о в и щ а дл я лю дей згідно з їхніми расами, тобто по декіл ька о сіб від к о ж н о го народу та племени. Т а к и х л ю дей Н ой міг відібрати багато ти ся ч за вказівк ам и сам ого Б ога. О сь оті м аси лю дей, п ер еси дівш и в с в о їх сх о в и щ а х ч а си п отоп у і рухал и ся зі сх о д у на поєднання з людьми, щ о вр ятувал и ся в Н оєвом у ковчезі. П рийш лі зі с х о д у опинилися на ум овл ен ом у місці раніш е Н оя з його лю дьм и і, природньо, до р озселен н я п о с в о їх п ер ед п отоп н и х землях, заін іцію вал и б у д ову сх ов и щ а н а вип адок п овтор н ого потала. К ол и ж до В ави лон у прибули Н оєві люди, то він сп овісти в будівн икам Б о ж у В олю . А л е вон и могли і не підкори ти ся, з п ер ел я к у не п овір и вш и Н о­ єві і п р од ов ж ув ал и будувати. Т о д і Ной, напевно дав р озп ор я д ж ен н я св оїм ін ж ен ерам припинити кер івн и ц тво будівництвом . П озбавл ені т е х ­ н ічн ого керівництва і не розум ію ч и один одного, робітн и ки припинили працю.

—■ О сь так в моїй уяві м ал ю ється останн я ка та стр оф а , відома нам п ід н азвою В сесв ітн ього Потопа. На тв ер дж ен н я історика в ід п овів астроном. Р ізки м гол осом він ка­ тегор и чн о заявив: — «Т ак. О стання к а та стр оф а м о г л а мати й такий вигляд, але її вигляд б у в ц іл к ови то інш ий! Так. В сесвітн ій П отоп дійсно був, але ста вся він н е завдяк и ш тучним заходам людини, а б у в наслідком н абл иж енн я до зем ної к у л і вел и ч ез­ н ої ком ети, яка, впливаю чи на П івніч Землі, викликала на н ь ом у в е л ети нський прип ли в води. Ц ей прип ли в стяг на себ е т а к у к іл ь к ість води з у с іх морів та океанів, щ о дійсно затопив в о д о ю найвищ і гори П івнічн ого П івкулля. С уходіл А встр а л ії потрапив до зони відпливу. Т ом у і не підпав під повінь. «З гідно з Б ібл ією , потоп з його наслідкам и тягся рівн о рік, тобто час, в який земна кул я р оби ть св о є п овн е обертання н а в к ол о сонця. П р отя ­ гом ц ь о го р ок у, комета, п ер ш е п ів р іч ч я (150 днів) зб л и ж а єт ь ся до зем ­ лі, а др у ге півр іччя (150 днів) ‘ віддал ял ася в ід н еї в нап р ям к у сонця. «Ч ом у ж т од і ця ком ета в св оєм у л ьоті д о сонця лиш е оди н раз п е­ ретяла зем ну ор біту? Х іба , обл етівш и сонце, і в ід д а л ю ю ч и ся від нього, вона не повинна була б вдр уге набл изитися до землі, тим самим в и ­ к л и к аю ч и другий потоп? А хіба гар я ч к ов е будуван ня баш ти до небес «л ю дьм и зі с х о д у » не говор и ть нам, щ о врятован і від п о т о п у л ю ди о ч і­ к ува л и й ого повторенн я? «О сь тут, ш ук а ю ч и пояснення на в сі ці в а ж л и в і питання звернем ося до н ай стар од авн іш ої мітології. Грецький переказ про В ен ер у та М арса, п р о їх н ю «л ю бовн у» зустр іч і «од р у ж ен н я » пови нен дати нам від п овід ь на поруш ені питання. Не сл ід забувати та к ож , щ о астроном ія давн о знає п р о «вибрики» в р у сі планети М арс у з в ’я зк у з р у х о м планети В енери! Т ак ось, ці «вибрики», виникнення стар одавн іх м ітів і таємне зникнення ф а та л ьн ої для землі ком ети — м аю ть спільний причиновий з в ’язок! Т оч н іш е к а ж у чи , ж ахл и ва плянета, яка перед тим періодично 44

навідувалась до земних околиць всесвіту і неодноразово приносила Землі численні нещ астя, — цього разу, під впливом притягання пля­ нети М арс, зійш ла зі своєї орбіти, навіки залиш ивш ись у соняш ній си ­ стемі у вигляді плянети Венери! «О сь чому Бог пообіцяв Ноеві, щ о Всесвітній П отоп більш е не повториться. О сь чому Ной припинив будувати в Вавилоні схови щ е від чергового потопу, і ось чому міт-легенда старої Греції набрав бар­ вистого вигляду «одруж ення бога війни М арса з богинею кохання В енерою », весілля яких назавж ди сполучило двоє небесних тіл в одну нероздільну родину. «Ф атальність ролі комети Венери для Землі поза всякими сумнівом! П еріодично вриваю чись в соняш ну систему, це небесне тіло, завдяки силі свого величезного притягання, завдавало Землі невідш кодованих втрат, а то й катастроф ! П ро них яскраво свідчить повер хн я земної кулі. Досить поглянути на глобус, щ об переконатися в цьому: пере­ важ на більш ість суходол ів скупчена біля П івнічного бігуна, ніби «стяг­ нена» туди гігантським м аш етом . Самі ф орми суходол ів виявляю ть я к усь ніби «груш оватість», товщ ими кінцями обернену до П івночі! Все це — наслідок титанічної притягальної діяльности комети Венери щ е з ти х часів, коли земна поверхня перебувала в піврідкому, плястичному стані! Н ареш ті, вчені доводять, щ о нахил земної осі і переміна елек­ тричних наснаг з ем н и х , бігунів, постали в наслідок зближ ення Землі з великим, чуж и м для соняш ної системи, небесним тілом, яке сталося щ е в дитинстві земного в ік у! Тим чуж им небесним тілом була в се та ж комета Венера!... «О сь щ о спричинило так званий Всесвітній П отоп! В се останнє з то­ го, щ о було тут висловлене відносно наявности передпотопної цивілі­ зації, — п р о Н оїв корабель-велет, збудований при недосяж ній для нас технічній досконалості, про врятування, завдяки заходам Ноя, науки та «зразків людей», про біологічні випробовування повітря, тощ о, — все це так талановито помічене і майстерно нам викладане — астро­ номія нічим не заперечує і я сам залиш аю без закидів... «Одначе, ш ановні колеги! Я кщ о б прекрасна Венера не вийш ла «за­ м іж » за вульгарного М арса, спокусивш ися його силою та хоробрістю , — тоді, мабуть, найніжніш а з «ж ін ок», Венера, і посьогодні п р од ов ж у ­ вала б ш угати лю тою і невдоволеною пекельницею у В сесвіті, ч а с від часу докучливо допікаю чи наш ій нещ асливій і ні в чом у неповинній б а бусі-Зем лі за піймані космічні облизні під час безперервних розш уків свого вимріяного «С удж еного»!...

„ К а л е н д а р е ц ь винаходів 11 Водяний годинник винайшли асірійці Сонячний годинник — Анаксиманд . Запалю ю че дзеркало — А рхим ед . . . Окуляри — С а л ь в і н о .......................................... К нигодрукування — Й. Гутенберґ . К иш еньковий годинник — П етро Генлейн Самопрядка — Ю р ґ е н с .......................................... М ікроскоп — Ганс та Захарій Янсени . Телескоп — Ганс Л іп е р сга й ...................................

близько в в

600 Р- ДО Р. X. 560 Р- ДО Р. X. 212 Р- ДО Р. X. 1285 Р1436 Р1500 Р1530 Р1590 Р1600 Р

далі дивись ст. 48

45

Література М ИХАЙЛО О РЕСТ

(Із тр етьо ї книги вірш ів М. Ореста «Д ерж ава сл ова», Ф іл а дел ьф ія , 1952).

ТРИ

ВІРШІ

Споріднені з небом, незаймані гори Н е знают ь пониж ень, не знают ь покори: Тирана, щ о т опче країни і скін Приносить, не пуст ят ь вони до вершин. А наш прост осердий і кроткий чорнозем Н е міг опират ися бурям і грозам — І гоном зловісним чи криком тяжким В о р о ж і віки перейшли понад ним. І тільки могили, могили, могили (Т о птиці, яким обпалилися крила!) Р ост ут ь на безмірній його рівнот і — І янголи плачут ь о б їх многоті. А л е у ден ь гніву могили здригнуться І раттю грізаою до м еж п он есут ься, І зст уплят ься там у п от уж ні вали: Щ о б біти щ едрот и бут тя зажили. І Д у х Б огоносний в ож илі долини, Зичливістю світлий, велично прилине. О б'явлень нових він п осіє слова І ніж но збере невичерпні ж нива.

1944, Львів.

* Д ен ь падає, як пт ах короткокрилий, З височини непевної — і крик З ним падає на трави побурілі, Н а чорний і безлистий чагарник. І здобич ту мисливець хм урозорий Кладе в мішок д о вбитих ним птахів, І п ахн е м лосно кров: м оїх сувор и х, М о їх розст ріляних і мерт вих днів.

1926.

ЛИСТ Ми розлучились. Ні, н ас владно розлучив Війни ненат лої розбурхан ий наплив. Н е знаю я, коли ми зійдем ося знову, Чи нам призначено спіткання мить ч у д о в у ? Д о б р о забуло свій у світ дороговказ, Глухий на ж алощ і понятий адом час. І, скорбний, мислю я життя свого непевен: В які нурти ж а хів нас лют о п ож ен е він? чЖди, рабе, гірш ого» — такий є знак доби,

46

Д оби п он ур ої злочинства і ганьби. А л е бурханню тьми коритись я не х о ч у І т уж ного кінця для себ е не пророчу. Повірмо в чудеса на цій землі старій: Щ о siginium temporis*) відміниться якстій. Щ о пропадут ь дими скитальства і ж адоби, Щ о схрест ит ь доля знов життєві наші т ропи; З сердечним трепет ом В а с привітаю я, І, не отінена, спахн е душ а моя — І після навісних негод і буревіїв Ми знов побачимо превопрест ольний Київ І нас, як з чорних днів всеблагосний ексод, Цілющий зтріне шир Дніпрових вольних вод.

1944, Львів.

Володимир Сосюра *

*

*

Пил і вітер у обличчя... Д е с ь Дінець, сади, Лисиче... То мене Вкраїна кличе на кривавий, смертний бій... Я лечу туди безсонно, а навколо гони, гони, І в блакиті мрійній т оне край башкирський, степовий. Д е ви, верби і тополі, вечори примарні в полі, І пісні ш ирокополі вечорами вдалині? Н е знайомі в небі птиці, наче сон проклятий сниться... І душ а, як блискавиця, п от оп ає в т ому сні... Я не м ож у уявити, як це коні т опчут ь жито, І дзвенят ь-гудут ь копита враж их коней по містах. П о м іст ах безумців сили, д е зростали мп й любили, В сел а х братнії могили, і в крові до щасшя шлях... Тих І вулиці вузенькі. Серце біль бере в обценьки... Я іду на крики неньки, що боронит ься од змій... К ож на хвиля — за ст оріччя!.. Дим і пломінь у обличчя... То м ене Вкраїна кличе на останній, смертний бій!

В. Голвнко ПТАШ КА К ож ен вечір, як сонце ириіасне І пітьма пазурит ь по стіні, П рисідає на ґрат и прекрасна, Дивна пташка в м оєм у вікні. Нині крихіт ку згадки принесла П ро т ой світ, щ о без мене сурмить...

— Заспвай мені, пт аш ко, про весну, Щ о зависла на м ур а х тюрми! * Знак часу (лат. м о в о ю )

47

Заспівай, як її там стрічають, См углявіть як зорі небес... Я ж за все це. т ебе привітаю Українським: “ Х р и ст ос наш В оск р ес! “ Г ул ьк! Н ем ає вж е пташки на ґра т ах. (П евн о спить у гнізді своїм десь...) Ж д у ! В он а відповіст ь мені завтра: — „В оіст и н у! Б ог твій — В о ск р е с !!.“

Лев Т. Орлигора РАНОК Ти засміявся над мовчаонням ночі' Устами сонця обрій цілував, Вмивав н еб ес блакитно - ніжні очі, В обіймах ст еп вітрами колисав. Спивав р о с у з череш ень соковит их, С ором ив Юнь нестриманих к охань... Я не лишу жиіитя чарок надпитих Я к у т обі принести, ранку, д а н ь? П робидж уй всіх, хт о має сонні очі, М ені ж неси вечірній супок ій ! Я перелив весь сон у муки творчі, Щ о б піснею зуст ріт и геній твій.

МУДРЕЦЬ Д ивувався м удрець, коли регіт П анував у шаленій юрбі: Лютий кат, він ж е блазень, під скрегіт Ланцюгів к огось бив на т ропі. У см іхався м удрець, коли в ’язеньО б орон ец ь чеснот , гнав ю р б у; Перший в сіх ут ікав хитрий бзазень, Щ о у см іх перекинув ж ур б у

„ К а л е н д а р е ц ь винаходів*' Т еплом ір (термометр) — Д р е б б е л ь ........................................... ... 1605 р. Б ар ом етр ж и воср ібл ови й — Т оррічелл і та В івіані . . 1643 р. О лівці з гр а ф іту — н евідом о х т о ........................................... ....1665 р. Т ерм ом етр ж и воср ібл ов и й — Ф аренгайт . . . .

1724 р. Г ром озвід — П рокіл Д и в и ш ...................................................... 1754 р. П ер ш у п ар ов у маш ину — Д ж ейм с В а т т ................................ 1766 р. П овітряний бал он (з нагрітим повітрям ) — М о н го л ь ф ’є . 1782 р. далі б уд е

48

В. Д Е Р Ж А В И Н

Великий осяг ідеалізму в поезії Iі; М ихайло

О рест «Д ерж ава Слова». Ф іладельф ія, 1952, накладом при­ хильників твор ч ости автора, 96 сторінок. «Є Вічний День, могутній і незрадний, І ж и в и ть смертних бл иск його вінця». М. О рест («Баляда п р о час»).

Щ о поезія М ихайла Ореста, ш ир ок о відома на укр аїн ськ ій політичній К еміґірації з його попередніх д в ох збір ок («Л уни літ», К р а к ів -Л ь в ів , 1943, і і «Д уш а і д о л я », А в ґсб у р ґ, 1946) та з численних публікацій в у к р а їн сьV кій поточн ій пресі, є за своїм змістом і характером найпослідовніш е І ідеалістичною , — цього наша літературна критика ніколи не запереI чувала, ба навіть не ставила під сумнів. Проте, дивна річ, ця вл а сти I вість О р естов ої лірики здебільш ого не спонукала д о глибш ого її р о з I гляду та належ ної ідейної оцінки; більш того, певна частина л ітераI турної критики ф актичн о саме з цього й виходила, щ об довол і си стеН матично — х оч без тіні д ок а зу — закидати п оетові-ем ігр а н тові (щ о Е переж ив б у в і тю рму, і ж а х л и в е кацетне заслання, і нещ адне вини 1 щ ення най ближ чих родичів і друзів), з одного боку, песимізм та р е I зиґнацію, а з другого — абстрактну п озачасовість і т. зв. «відрив від І сьогодніш нього ж иття». А д ж е каж уть*), щ о один з із найвидатніш их І україн ських поетів на еміграції, добре відомий і в характері л ітер аI турного критика, ознайом ивш ись з О рестовою збірк ою поезій «Душа і доля» (1946), пром овив до с в о їх співрозм овників: «Добре, — але яка з г цього к ор и сть для наш ої національної р еволю ції?» — П ісля збірки «Дер­ ж ава сл ова» він цього напевне не зваж и вся б сказати; б о сам е в цій І третій О рестовій книзі те, щ о бул о пом ітне вдумливом у й безсторонньом у І читачеві в ж е з попередніх О рестових творів, виступає найвиразніш е, І як св о го р од у магістра ля О р естової поетичної твор чости взагалі. І саме на цьом у в а р т застановитись. П опєрш е, те, щ о звичайно називаю ть ідеалістичним світоглядом (а цей |v термін д оси ть багатозначний), виявл яється саме в М. О реста радш е спіритуалізмом — є певністю в тому, щ о не лиш е ідея п ер ева ж а є м аI терію (як це твердить ф іл ософ іч н и й ідеалізм), але й д у х ц іл к ови то п еI реваж ає ж и ву, органічну матерію , зокрем а — л ю д ськ у «пл оть», та й f ціле земне ж и ття лю дське, яке, бувш и в зяте само в собі, є лиш е іл ю Е зією та скором инущ им ф антоном . Дійсні моральні вартості, отж е, є г незалеж ні в ід людини, бо ж вони — н адлю дського походж ен ня, і всякий І релятивізм, чи то в політичних, чи то в су т о етичних справах, з а су д ж у j ється якнайкатегоричніш е; п ол ем ізую чи проти певних необер еж н и х ф ор ­ м улю вань в «A rs poetica» Є. М аланю ка, поет каж е: «О тж е, спитати я в а ж у ся : як поза злом і добром ви Х оч ете веж і звести і розгорнути свій чин? В сф е р у , овіяну чим, п ор и ва є м отор ваш невпинний? В оди які, о скаж іть, ва ш у турбіну ж ен уть?» *) Ц е каж е, зокрема, поет і літературний критик Яр Славутич, на чию історичну сум лінність у цьому випадку ми й покладаємось.

49

О чевидно, щ о цей погляд на існування земне, я к на від бл и ск мета­ ф ізи чн и х, н еприступни х н аш ом у безпосередн ьом у розум ін ню , надзем них подій і су д еб — погляд, щ о сп ор ід н ю є М. О реста з н аставал и найбіль­ ш и х м істиків і релігійних м ислителів у с іх в ік ів і народів — в ж е сам собою ви к л ю чає бу д ь -я к и й засадничий світоглядови й п еси м ізм ; звичайно ж , поет л иш ається зем ною л ю д и н ою з земним п ереж и ван н ям і, я к та­ кий, він часом нарікає на сьогодн іш н і обставини у к р а їн сь к о го емігра­ ційного ж и ття: «М оя самотня п у ть! В ва ж кім безкрил л і Глуш іє сер ц е і п у ст іє ум, І тільки д е н ь -у -д е н ь с у х о ї хвил і Д окучливий і монотонний шум. А тіні йдуть — бе з барви, без лиця, Ж и ття гнітить, мов книга беззм істовн а — ї ї не х о ч е серце, ск у к и повне, А ле читати м уси ть до кінця». А л е я к е це має принципове значення? Х іба о б и -х т о з нас, на п ол і­ тичній еміграції, ніколи не п ер еж и ва в подібних — і гір ш и х — н астр оїв? А треба ж узглядню вати, щ о переваж на біл ьш ість п оезій в «Д ерж аві сл ова» складена або оста точ н о зредеґована в 1944-1948 роки. П роте непохитна певн ість в остаточній перем озі добра над злом є для п о е т а спіритуаліста поза всяким сум н івом : «Є тіл ьки д у х , благе не гине, ом!*)» А д ж е найкатегоричніш е о б ст о ю є поет навіть індивідуальне безсм ер ­ тя ду ш і л ю д сь к ої (а тим самим і індивідуальну відпл ату за земне добр о й зло в посм ертном у існуванні: «Т іл о собрата, окован е см ертю , л еж и ть перед нами; Ч усм о туги тягар, чуєм пониж ення гніт. Щ о ж несем о ми в глибинах св о їх , щ о видовищ ем см ерти Т я ж к о пониж ене в н ас? Д ух несм ертельний. А м інь.» Я кий ж е ц е песимізм? С правж н ій релігійний світогляд взагалі не мо­ ж е бу ти песимістичним. П одруге, н е заперечуємо, щ о спіритуалізм справді м о ж е набувати ідейно н ебезп ечн их рис, зокрема, коли він н абл и ж а ється до ф а та л істи ч ­ ної резиґнації, до паси вного залиш ання в сіх зем них дій та подій «на м илось Б ож у ». А л е нічого та кого в О р еста нема. Н авіть кол и він об­ стою є ф ата л ьн у наперед визначен ість істор ії л ю д сь к о ї («Щ о ім ен ується як вибір вільний, Взагалі св ітов і дано бул о»), — він, власне, н е запе­ р еч у є «віл ьн ого вибору» людини м іж добром та злом, тіл ьк и перен о­ си ть той вибір із земних, істори чн и х сф е р у надземні, м етаф ізи чн і та п оза ча сові; — але це ніяк не зм енш ує повн ої і ц іл к ов и тої м оральної в ідповідальн ости окр ем ої особи : «П равду ж а хл и в у збагнім: не потоп, не ком ета зловісн а — Злочин людини н есе наш ій зем лі катаклізм. С кептик на кпини м огутн ість б ож еств ен н у бр а в у лю дині: Т я ж к о потугу св о ю в злом у вона доведе.» Б іл ьш того — п оет визнає й та к у хар актер и сти ч н у д л я релігійного світогл яд у всезагальну етичну відповідальн ість у сь о го л ю д ства та к о ж ­ н ої людини зокрем а: *) «О м» — ц е свящ ен не сл ово давн ьоін дій ськи х релегійн их доктри н, щ о м ож е т а к о ж вж и ва ти сь у сен сі х р и сти я н ськ ого «амінь».

50

Т . Г. Ш Е В Ч Е Н К О 1814-1861 «О р и ся ж ти, м оя н и во, д о л о м та го р о ю , Т а за сій ся , ч о р н а н и во, в о л е ю я сн о ю ! О р и ся ж ти, р о зв е р н и ся , п ол ем р о з ст е л и ся , Т а п о сій ся д обр и м ж и т о м , д о л е ю п ол и й ся ! Р о з в е р н и с я ж на в с і бок и , н и в о -д е ся т и н о , Т а п о сій ся ж не сл ов а м и , а р озу м о м , н и в о ! В и й д у т ь л ю д и ж и т о ж а т и — в е с е л ії ж н и в а ! Р о зв е р н и ся ж , р о з ст е л и ся , у б о га я н и в о !»

Г. С. С К О В О Р О Д А 1722-1794 (Порт рет робот и М аре) «Є найбільш а наука, яка потрібна кож н ій людині. Ц я велика наука — пізнання самого себе і пізнання дом агань наш ого духа, — Духа Б ож ого, щ о ж и з е в нас». «У никай людей, які бачать т в о ї хиби й недоліки, ви п ра вд овую ть їх чи навіть сх в а л ю ю ть. Т а к і лю ди або підлизи, або боягузи, або п р осто дурні. Вони не д оп ом ож у ть ані в біді, ані в нещ асті».

«Л юдиною я був, т о ж на мені Т яж іла т а к о ж частка вин найтяж чих, Щ о спричинили ск ол и х світотвору.» Проте, обстою ю ч и невідмінну перш ість ідеї супроти викликаного нею чину, поет в ж е під самою ідеєю розум іє не я к у сь логічну абстракцію , але чинний духови й рух, що, бувш и повноцінним, не м ож е не привести до відповідних суто земних наслідків: «Р одить ідея діла — і сх о ж іс т ь є кровна м іж ними: Т інь є подоба завж д и тіла, причини її.» Саме в таком у сенсі слід розум іти й заголовок тр етьої його збірки поезій — «Д ерж ава сл ова»: не про відірване від земного «реального» бут­ тя сл ово йдеться тут, а про сл ов о-ід ею , як сім ’я та почи н усвідомлення через нього дії: «В сяйві блага і слави Слово входи ть у світ, Н ачаток св я то ї держ ави Я сує його прихід. І на забутих могилах, Як чистої вісти посли, Руки лілей правілих Сонмом чутким процвіли.» О цих «забутих могил» — могил У кр аїн ськ ої Н ації — поет ніколи не забуває, не тікає від ни х у б у д ь -я к у спіритуалістичну абстракцію , але ск р ізь почуває себе з ’єднаним з ними безперервною національною гене­ алогією («в сі душ і предків О звалися з печер єства м ого» — к а ж е він у поем і «В ідхід лісів») та непром инущ ою націонал ьн о-держ авниц ькою свідом істю : «В сім народитися в св оїй отчизні дано, Та даром є одн о: д у х о в о бути в ній. Ізгой бреде в світи — і я к сувор а рана Він, дар богів, болить на чуж ині чуж ій...» Ц ілий цикль ліричних поезій «О тчизні» — з тими, щ о в ньом у мі­ стяться, глибоко емоційними зверненнями-закликами «К и єв у », «Л ьвову», «До Л ьвова», «О тчизні» — свідчить про найглибш ий авторів патріо­ тизм, особл и во скерований, — як того й природньо б у л о сподіватись, — до рідного міста, до в сеукр а їн ської столиці — К иєва: «І він, мій город, горній, непоборний, Р озквітне в повн оті у сіх віків, І л егковійність радісн у розгорне С вітю чих, етер ови х прапорів, І, як клейнод нетлінної держ ави, Сіятиме без ч а су і кінця На заповітн их обол ока х слави, В оздобі непом ерклого вінця...» І навіть поза меж ами земного ж и ття поет сподівається не позбу­ ти сь зв ’я зк у з рідним К иєвом : «Т вого я н е ч у ю гомону, О місто величне моє, — Лише в ароматі спом ину Серце п о тіх у п ’є.

4*

51

Пронизана світлами білими. Щ астя твого далечінь П рисниться мені, спочилому По втомі земній. А м інь.» П роте щ е незрівняно гостр іш е й активн іш е виступає нац іон ал ьн одерж авниц ьки й патріотизм М. О реста в його біл ьш и х розм іром , л ір о епічних п оем а х -візія х «кінец ьсвітнього» (апокаліптичного) зм істу, я к от «Книга міста», «Та Eschata», «К аш тани », «В ідх ід л ісів» і, насамперед, «П овстання м ертвих». Не в у с іх з ни х говориться, ставлячи крапки над «і» та називаю чи імена власні, про У кр аїн у та дол ю у к р а їн ськ ого на­ роду, але в у сіх них яск р аво р озум іється саме це; бо автор взагалі не мислить ж аданого йому «переображ енн я» л и хого й тем н ого ж и ття л ю д ­ сь к ого без величного поновлення укр а їн ськ ого н ац іонал ьн о-держ авного маєстату. З реш тою , він у багатьох м ісц ях св о єї книги в и сл ов л ю є це я к найвиразніш е — отак, наприклад, в «П овстанці м ертвих», де йдеться про ч у д о наступ ного п овор оту — до Б атьківщ ини — в сіх українців, щ о загинули поза її меж ами від р ук м оск ов ськ о-б ол ь ш ев и ц ьк ої тиранії: «До всіх яса! На півночі пустинній Х олодн і р озсу в а ю ться сніги, І воскр есаю ть в них останки тлінні У повн оті кол и ш н ьої снаги. К ого не врятували нерозрадний Плач, молитви, ночей безсон н и х біль. Тепер вертає чудо м ож новладне До рідних міст і до отчинних піль. П озагробовим існуванням сильні І правдою не наш ою міцні, В ош і оновлять, в о ї замогильні, Б уття основи, темні і тісні. В єстві ж ивущ и х, п л оттю обваж нілім , Д уховости н ової см олоскип Вони розпалять радісним зусиллям І в серці збудя ть аромати лип.» О тж е саме про рідні, укр аїн ськ і липи пригадав поет у най патетичніш ом у місці свого грандіозного обр а зу — сим вол ічн ого злиття ж и в и х і пом ерлих п околінь У к р а їн ськ ої Н ації в нову, осяя н у світл ом істини й добра, земну й разом з тим неземну дійсність! В обл иччі ци х н атхн ен ­ них ст р оф , гідних найглибш ої си м вол ічн ої твор ч ости Ів. Ф ранка та Лесі У країнки, твердити й далі про «безпредм етність» або «відірван ість від ж иття» поезії М. Ореста — річ сміш на й недостойна. І щ е менш личмть висувати оту вимогу «модернізму а б и -я к ою ціною » проти л ітер атурн о-естети ч н ої концепції поета, з бездоганним артизмом сф ор м ул ьова н ої ним самим у циклі елегійних ди сти хів «A rs poetica». Поетикальні засади М. Ореста — це засади мистецтва вічн ого й н епром инущ ого: «Н аціональне — це значить: велике, д у х о в о достойне, Вічне, значне — і коли з ’я вл яться та к о ж і в нас Твори, яким присл ухатися бу д у ть народи, — радіймо: 52

Н аціональне і ми маємо p a r exellence!*) Дві величини ви р іш ую ть вибір в не наш ом у — м удрість В світоглядовім кругу, смак — в естети чн и х р еча х; Смак має бути найтонш ий, а м удрість — найглибш а. Питаєш, Я к їх набути? На ж аль, т у т панацеї нема!» О тж е й в абстрактних глибинах естетичних норм і вчень поет дбає пр о національне в мистецтві і про його стосун ок до власне артистич­ них вартостей; а пам’ятати слід, щ о М. О рест, попри надзвичайну рід­ кість його л ітературн о-кри ти чн и х виступів, є й одним із найтонш их знавців і цінителів укр аїн ськ ого м истец ького слова. А л е його властивою сф е р ою діяльности л иш ається все ж поетична твор ч ість, і українське су сп іл ь ство на ем іґрації повинне скл асти велику под яку тим нечислен­ ним прихильникам О р естової поезії, щ о св о єю ж ер товн істю вмож ливили публікацію ц ієї книги вірш ів — одн ієї з найвизначніш их у цілій укра­ їн ській поезії останніх десятиріч.

ОЛ. Б А Б ІЙ

Співець моря — Дж озеф Конрад М ор е і гори, — то ті сти х ії природи, які все найбільш е манили м и стців, поетів, малярів, музик у сіх народів. О чевидно, щ о й Англія, яка панувала над океанами, видала неодного поета й письменника, що осп і­ вували кр асу моря. Та цікаве, щ о одним з найталановитіш их співців моря в А н гл ії був не англієць з походж ен ня. В р оц і 1857 в місті Б ердичеві, на У країні, в п ол ьській маломіхцанській родині р оди вся син п ол ьського ремісника. К ор ж ен ьов сь к ого, як ого бать­ ки назвали Й осиф ом. О т ц ь о го Й оси ф а з Б ердичева призначила доля на те, щ оби він став одним з най біл ьш их англійських письменників. К ол и Й оси ф мав п’ять літ, старий К ор ж е н ь о в сь к и й за уч а сть у п ол ь­ ськ ом у повстан ні був переслідуваний і м усів утікати з Р о сії до Ф ран­ ції, звідки перен ісся до Англії. Й оси ф почав учитись англійської мови, коли в ж е мав двадцять літ. М олодий хлопець вступив д о англійської тор говел ьн ої ф лоти, д осл у ­ ж и в ся до капітана, і цілих двадцять п ’ять літ плавав кораблям и п о в сіх морях і океан ах світу. Він пізнав ж иття моряків, зазнав чимало пригод, п ер еж и в не одну б у р ю на морі, пол ю бив море й м оряцьке ж и ття і став письменником, щ об обезсм ертити в тв ор а х св оє буйне ж и ття й від тво­ рити в п ов істя х та оповіданнях в сю кр асу й принаду моря. П исьменник, щ о чверть стол іття бу в м оряком й бачив пів світа, не потребував видум увати тем ні сю ж етів , ф а бул и й ситуації давало йому саме ж иття, типи й характери він заобсер вував серед безчисл енни х мо­ реплавців, з якими ділив долю на океанах. І роди л и сь повісті й оповіданн я повні чару, сили, н а п р уж ен ої акції, р у х у , динаміки, — як саме ж и ття моряків. Так постал и й ого повісті й оповіднаня «Злочинець з остр о в ів », «Лорд Д ж ім», «Н естрем », «Тайний агент», «Золота стріла», «О чима З аход у ” , «П ерем ога», «Р ятунок», «М ол одість», «Завтра», та інші. *) «Н айвищ ою мірою » (ф р а н ц узькою мовою).

53

Деякі ті твори написані таки на морі, на кораблі, дея кі п ов істі писав Д ж озеф К ор ж ен ьовськ и й в англійськім селі кол о К ентебері, де він ож ен и вся з анлійкою і мав свій дім. В тім англійськім селі він пом ер 1924 р ок у . , Історики англійської літератури твердять, щ о Д ж озеф К о н р а д -К о р ж ен ьовськи й писав св ої твори та к ою чи стою аигл ій ською о м овою , щ о н іхто не міг пізнати, щ о ті твор и писав п ол як з Б ердичева, щ о прийняв в А нглії псевдонім Конрад, став англійським громадянином і англійсь­ ким письменником. П окинувш и У кр аїн у в дитинстві, К онрад забув її, і в с в о їх твор а х він м айж е не згадував її. Здається тільки в одній п овісті («П ерем ога») К о н ­ рад згадує Р осію , кож учи , щ о на Р уси лю ди говорять, щ о гість у дім, т о й Б ог у дім, а в оповіданні «Емі Ф ер стер » той письменник малю є тип селянина із С хідн іх К арпат, який бо ж е в о л іє і гине на розби тім кораблі. Ч итаю чи твори Д ж озеф а К онрада, ми пізнаємо, як виглядає тв ор ч ість письменника з великим, уродж еним талантом прозаїка. Він малю є най­ біл ьш ском плікован і типи й характери з незвичайною п р остотою , л ег­ кістю , одним реченням р озкри ває д у х о в е ж и ття моряків, для я к и х цілий св іт — то їх дім, батьківщ ина, і які дбаю ть лиш пр о те, щ оби їх ж и ття бул о буйне, багате, гарне, а вмерти м ож уть і в лікарні чи на кораблі, бо см ерть усю ди однакова! («Завтра»). Твори К онрада м аю ть чар екзотичн их творів, але та екзотика с в о є ­ рідна, бо К онрад малю є правдиві типи м оряків, бачених ним у ж итті. В оповіданні «Ф альк» К онрад малю є тип моряка, щ о ціле ж иття п р о­ ж ив на м орях, зазнав безліч пригод, їв навіть л ю д ськ е м ’я со під час бурі на розбитім кораблі. Він, як біл ьш ість героїв твор ів того письмен­ ника, це людина, щ о ж и ве передусім пристрастям и, змислами. Т ом у герої ти х твор ів такі ж и ві й таємничі, як сама природа. К он р а д ди ви в ся на людей, як на сили природи, і том у в однім тв о р і навіть признає, щ о х оч лю ди злі, т о на ни х за те не треба гніватись, бо хіба м ож на гніва­ ти сь на бур ю за те, щ о вона ски дає з н аш ої голови к а п ел ю х? Той письменник дивився на св іт оком мудреця скептика, але скептика, з вел и кою дозою оптимізму. В п овісті «В іктор ія» він говорить, щ о люди більш е нещ асливі, як злі, і щ о якась к іл ькість бор отьби і зла у світі потрібні, б о гол ос інстинктів, то найстарш ий голос, а гол ос кул ьтури , іде­ ологій і р елігії — молодш ий голос, том у слабш ий, інстинкти то дж ерела сили й сильних характерів. К он р ад л ю би в малю вати і ж ін ок з вел икою д у х о в о ю і ф ізи ч н о ю си­ л ою : у «В іктор ії» Р ікардо за х оп л ю ється Л еною передусім том у, щ о вона сильна, відваж на. Т ой герой повісті, Р ікардо, теж сильний д у х ом : х о ч він розчарований ж иттям й людьми, він у се ж засильний, щ об р ези гн увати і ж ити пасивно. Для н ього ж и ття в се ж таки мила й цікава гра й боротьба, в якій варто брати участь. В ін має в душ і п огорду до світу, але має і лю бов. Деякі критики вваж а ю ть «В ік тор ію » за найкращ у п ов ість Конрада. Щ о ц е за п овість? «В ікторія »— то твір про ж и ття м уж н іх, су в о р и х людей, щ о прож ил и свій в ік на морі, і на суходол і, в м іста х п о ч у в а ­ ю ть себе так, йк птиця у клітці. В т и х лю дей з тв ер дою ш к а л ою ж иття виробився погляд, щ о лю ди — то злобні собаки, я к і к у са ю ть кож н ого, х то не має в р уц і бука. Герої т ієї повісті часто усм іха ю ться , але тільки том у, щ о ж иття н ав­ чило їх хова ти свій см уток під м а ск ою усм іху. Головний герой повісти «В ікторія», е розчарований д о світа ш вед, А ксел ь Гейст, щ о ж и в е на 54

о стр ов і сх ід н ьої Індії. Х о ч він утік від людей, в ін зн а ходи ть на остр ові лю дей і їх н ю злобу: власник готелю , ПІомберг, к ох а є ж ін к у з мандрівної ор кестри, Л ену і палас нен авистю до А ксел я Гейста, том у щ о Лена п о к о ­ хала того й ого суперника. Н енависть і пом ста Ш омберга тв ор и ть головну осн ову тієї повісті. В тім тв ор і К онрад змалював цікавий тип ж інки, Лени, щ о ж и в е серед здем оралізованого середовищ а, зберігає чесноту й ш л яхетн ість душ і. А л е вона гине через св ою ш л яхетн ість у бор отьбі проти злочинців, Рікарда і Д ж онеса, які за нам овою Ш ом берга прагнуть вбити її ул ю бл ен ого А ксел я Гейста. В згаданій повісті К онрад говорить: «людина завж ди має нікчем н ість і дурноту, я к скл адову частину св о го характеру». І «В іктор ія», як і інш і т вор и того письменника, це твір бистрого обсерватора ж иття, аналітика л ю д ськ ої душ і, творця, щ о має відвагу бачити всі безодні л ю д ськ ої злоби, підлости, а в се ж находити к р а су в людині, том у, щ о сили, які ми називаєм о злом, є часто природною грою інстинктів бор отьби , амбіції, зм исл овости. п ол ового гону, гону до збереж ення того всього, без чого людина перестала би бути лю диною . Герої твор ів Конрада такі, як природа, вони сини природи, біологічні явищ а, які йдуть за силою законів природи, за гол осом інстинктів, сер ­ ця. к р оси , бо голос крови, то голос ж иття... Письменник, щ о п р ож и в половину свого ж иття на морі, ди ви вся на в се ж иття, навіть н а д у х о в е ж и ття людини, як на розбур хан е море, яке не в силі утихом ири ти ні сл ово, ні погроза, а з яким треба бор оти сь тіл ь­ ки ф ізи ч н ою силою м’язів, я к щ о мореплавець не х оче піти на дно. Т ом у й ідеал К онрада то ідеал моряка, щ о б ор еться з морем — то ідеал людини сильної, сув ор ої, см іли вої й безоглядної, як сти х ія моря, але й прекрасної, як м оре залите соняш ним промінням. Герої тв ор ів Конрада, х оч сувор і, зберігаю ть в душ і завж ди щ ось, щ о нагадує у см іх сонця над р озбурханим океаном... щ ось, щ о говорить до бл и ж н іх : правдива сильна людина — то ш ляхетна, добра й велико­ душ н а людина, щ о вміє сил ьно ненавидіти, боронитись, але і сильно лю бити і розум не вибачати.

Я. ЩУП

ПІСНЯ (Кубанська бувальщина) Станиця У . . . ніби м ураш ник .. . Р у х , люди, гарби. Н авколо ст о р о ж к а охорона. В се р у х а ється до станції. На ситом у коні ритмічно к ачається молодий відгодований вояк. Н еоковер н ого вигляду нова ун іф орм а Н К В Д зр а дж ує його с л у ж б о в у м о­ л одість. В ологодськи й хлопчина вперш е в «операції». Й ого вилинялі о ч і з ц ікавістю розгл ядаю ть козаків. В се йом у цікаве: і ці крем езні л ю ди з похм ури м и обличчям и та стриманими рухам и, і ж інки, ск у п ­ ч у ю ч и в чор н и х очах св о їх так багато ненависти, п р езирства і . . . к о­ хання . . . Х л оп чи н у з л яку а ж мороз пробирає. Щ об я к о сь п озбути ся ц ього, він н авіть в ор охн ув р укою , щ о держ ала огол ену ш аблю . Й ого начальник, пильно сл ідк ую ч и гострими очима і за а реш това­ 55

ними, і за конвоїрами, як виляском батога р озітн ув повітря ком андою з м оск овськ ою лайкою ! В иконую чи наказ, частина кон воїр ів ки н улась в кінець валки. Н асідаю чи кіньми і п огр ож ую ч и ш аблями, стали п ід ­ тягати відсталих, б ’ю чи ш аблями плаш ма декотри х. — Галас, лайка, колотнеча і куш п іл ь зм іш ались в одне! І ось в цей час соковите, груденне ж ін оче контральто заспівало. П о­ чаток пісні згубився в галасі, та коли галас, перем ож ений піснею , дещ о приглух, неоціненої краси голос виділився: « . . . запорож ці, сини славной волі . . . » Н астала зачарована тишина, в якій кож н ом у ч ул ося п ул ьсуван н я власної крови. Погляди в сіх скуп чили ся на постаті молодиці, яка си ­ діла на заднім возі. Вся її постава, наче причавлена настерпним, але невидимим тягарем, була втіленням страж дання і розпачу. С повзла на ш ию х у стк а відкрила бл и скуч е темне вол осся, щ о р озв и х р и л ося т я ж ­ кими пасмами. ї ї великі чорні очі, злегка заволож ені сл ьозою , бл и ­ щ али і пром еню вали невимовним світлом. У ся вона була стихій но ч а ­ рівна! Щ е мить і вигук, як постріл, розітнув тиш у: — М а-ал чать! М олоді п руж н і груди співачки р в у ч к о витиснули ріш уче зідхання і набравш и сили з рідного повітря, розсипали тугу закл и ку: — «Ч о-ом н е -е й д е -е -е т е в и зв о -о л я т и -и -и . . . » Щ е одне насичення повітрям всім а грудьми і пісня кличе: — «Н а -а с з тя ж к ой н е в о - о - о л і - і- і. . . » Н ареш ті чек іст опанував себе. На його обличчя насунула хви л я н е­ у хи л ьн ої р іш учости . Й ого рука звичним р у х о м відстебнул а хл ипок кобура і стала витягати наган . . . А ле в цю мить . . . Раптом загальна, ніби зачарована тиша, вибухла загальним рухом ! П оодинокі розчавлені вигуки! П евні й точн і пом ахи міцних р у к ! Т я ж ­ ке сопіння нап руж ени х в смертельном у зусиллі людей! Злякане ір ­ ж ання й тупіт коней! Тріщ ання к істок і чавкання рубаного м ’яса! В и­ гуки команд! К іл ька безладних пострілів! Захлин нервовий кул ем етн ої черги з кон войної тачанки! І . .. знов глупа тиш а, перерізана лиш е ба ­ бусиним ви гук ом -сви стом : — В о ж - ж -ж е мій! — Зі спущ еними руками, в а ж к о ди хаю чи, громадилися козаки, п огл я ­ дами р а х у ю ч и трупи с в о ї і вор ож і. С віж а кров, від я к о ї парувала млость, повол і просякала в ш л яховий пор ох. Те, щ о бу л о нещ одавно начальником конвоя, л еж ал о поперек ніг співачки, яка і в смертнім очіп ку враж ал а красою ! Сивий козак, к р ок ую ч и як в церкві, підступив до неї, ріш уче відки ­ н у в чекіста набік, ніж но поправив спідницю на дещ о заголеній нозі, — а тоді, хвилинку молитовно постоявш и, повільно сп усти вся н а в к о люш ки. У р оч и стіть настрою згодом розсм октал ася неголосними р озп ор я д ж ен ­ нями : — Семене П илиповичу! Б еріть вер хівц ів з кулем етною тачанкою і негайно на станцію, інш их відбивати! Дійте згідно з обставинам и! З в’я ­ зок з ха тою Зінченка! ..

56

— П оховати побитих козаків, — останн іх не чіпайте! Чи ж мені вас вчити...

— М отре! Н аберіть з ж інками якнайбільш е харчів та скотину найміднішу. Запряж іть кращ их коней у легкі візки і збирайтеся д о Зінченка! Годину часу на все, — чого не встигнете, кидайте! Підемо в гори. Н ад овго!!

— Д есять осіб з руш ницями — зі мною. Є щ е справи в Станраді та на пош ті! . . І кінним навздогін: — Не забудьте перерізати телеф онні дроти! Ч ерез кілька хвилин на місці дії В еликої Трагедії не зістал ося ж о д ­ ної ж и вої д ієвої особи. Вони піш ли до н о в о ї боротьби і нови х ст р а ж ­ дань. Лише курява при безвітрі за ними самітньо осідала на безладно розкидані тіла конвоїрів. П івень вивів на дорогу гурт курей і, обереж но п осуваю чи сь д о най­ ближ чого трупа, злякано позирав на нього одним оком. В ід станції п о ­ ч ул ась кулеметна і руш нична стрілянина . . .

М. ГМ ИРЯ

Ж ертви „Х ор ея" (Новеля) Початком цієї драматичної події, так би мовити її з а в ’язком, треба рахувати комедійний твір наш ого спільного товариш а, учня ш остої кляси Т р удової Н ародньої Ш коли Олекси Яцюти. Я цю та написав цей твір, як відповідь на завдання, щ о й ого дав нам учитель математики А ркадій Семенович С елезньов з аритметичного підручника. Завдання було таке: «Т роє разом і п о одинаковій кількості сп ож и ва ю ть як и хось 8 речей. Один із сп ож и вач ів мав цих речей 5, другий 3, а третій не мав ні ж одної, але ком пенсував св ою частину готівкою , докладаю чи вісім копійок. П итається, як м усять поділити м іж со бо ю ці 8 коп ійок двоє перш их? Нам, всій клясі, здавалося це завдання надто сміш ним і не вартим уваги. 8 речей 8 копійок! О тж е, по копійці за річ. Один мав їх 5 — од ер ж у є 5 копійок, а другий має 3 —1 о т ж е о д ер ж у є 3 копійки. Таке ріш ення ми подали наш ом у вчителеві на наступній годині аритметики. В читель погодився і почав далі поясню вати нам «віднош ення і п р о­ порц ії». А л е не погодився з нами, а тим самим і з учителем Яцюта. Він встав і заявив: — Я таке ріш ення оп р отестовую ! Я р о зв ’язав це завдання так, щ о той, х т о мав 5 речей, має одерж ати з восьм и коп ійок — 7, а той х т о мав три речі од ер ж у є лиш е одн у копійку! К л яса вибухла реготом. Сміявся і А ркадій Семенович.

— А як ж е ти р о з в ’язав? — запитав він. Т у т засм іявся і Яцю та: — Я тільки р озв ’язав це завдання не аритметикою, а хореєм , А ркадію Семеновичу!... Від наш ого реготу в кл ясі дзеленьчали шиби. Здавалося, разом з на­ ми реготав увесь світ, реготала дош ка і крейда, реготали портрети в о ж ­ 57

д ів і н авіть мапа п івкул ь світу, здавалося, від р еготу перекосилася, туп ц ю є і н е м ож е заспокоїтися... Справа в тому, щ о дек іл ька дн ів перед тим, наш а уч и тел ька літера­ тури Н адія Дмитрівна К иричен ко поясню вала нам оц е хим ерне сл ово «хор ей » і читала д у ж е сміш ні вірш і, а том у нам сл ово «х ор ей » сам е по собі ста л о надто сміш ним: ми його римували в н а й д и в ов и ж ніш их спол ученн ях, вигадували сл ова і співали на в с і гол оси щ ось на зразок «дур ал ей -хор ей , десь накрав курей»... О тж е, немає нічого дивного, щ о ми реготалися до нестями і не могли втихом иритися, х оч а й бачили, щ о А рк адій С ем енович у ж е н е см іявся, а серйозно і зосер едж ен о стяв біля св ого стол а і на знак невд овол ен ­ ня, ск у б св ою р іденьку бор ід ку обом а руками. Затихли ми л иш е тоді, коли він обвів у сю кл ясу насупленими очами і звернувся до Я цю ти: — Я к ти р о з в ’язав? Я цю та витяг з-п ід лави грубезний зош ит і зніяковіл о пром овив: — Т іл ьки у мене це р о з в ’язання д у ж е довге, і...

— Читай! — м айж е крикнув А р к а д ій Семенович. Яцю та р озкр и в зош ит і почав ти хо: — «П оетичні вправи на математичну тем у». К ом едія на три відслони. Д ієві особи : Т ри пастухи, Суддя, П одорож ній, Ж ін к а з дитиною , Слуга У судді. К артина перш а. Сцена уявл яє наш український степ. М огила і біля н еї — «степова баба». Під «бабою » стоять 1-ий і 2 -и й пастухи.

2-ий п а стух : — Оце в ж е й воли Спочити лягли, — П ора в ж е нам, Грицю, Ламать паляницю.

1-ий п астух: — А щ о в тебе є До хліба твоє?

2-ий п а сту х : — Та яблук є троє...

1-ий п астух: — А в мене аж п ’ять. Т о ж сядем обоє — Ч ого ж нам стоять! (С ідаю ть, вийм аю ть паляниці і яблука).

3-ій п а сту х (підходить): — Добридень! Х л іб сіл ь!

1-ий п астух: — Д обридень!

2-ий п астух : — Звідкіль?

3-ій пастух: — Та я недалечко, П асу тут овечки, Та як виганяв, Т о хліба не взяв... Б у д ь вам не в обиду, — Прийміть до обіду!

1-ий п а сту х : — Б удь ласка, сідай, — Та хлібець ламай!...

58

2-ий п астух: •

— А як ж е ж ми яблука ділом поділим, ї х восьм еро в нас, а тр ос вж е нас?

1 - и й п астух:

— А ябл уко к о ж н е ми мож ем розрізать частини на три. На — н іж погостри!... І от саме на цьому місці, А ркадій Семенович ударив обома руками по стол і і крикнув: — Досить!... Це вчител еве «досить» бу л о таке страш не, таке голосне і несподіване, щ о Яцюта, ніби підстрелений з гумки під час сп іву соловей, не сів, а впав на лаву з розкритими читанням устами, ми ж натом ість піднесли­ ся з місць. А ркадій Семенович, зібгавш и сиві старечі брови до пере­ нісся, а ріденьку борідку дол іш н ьою щ елепою відкинув від ш иї п р о стопадно д о рота, не йш ов, а сун увся в напрямі до Яцюти. М и дивилися на нього і нам здавалося, щ о він зараз підійме свої довж ел езн і руки, вхопить ними наш ого приятеля і буде душ ити, буде бити, а тому перед кож ним із нас ставало питання: а щ о тоді робити всім нам? А л е А ркадій Семенович підніс руки лиш е на те, щ об опер­ тися ними об яцютину лаву і накрити його «математичний» зош ит. Він стояв перед Я цю тою , в п ’явш и сь в нього очима, тя ж к о д и ха в і ш епотів: — Н асм іхатися? П аш квілі писати? Га?!. Встань, коли я з тоб ою го­ вор ю ! Це тобі не ліцей, а Т рудова Ш кол а! С овєтська ш кола. Зрозумів? З цими словами він в х оп и в заколотницький зош ит, почав його ш ма­ тувати і кидати на підлогу, викри кую чи: — О сь тв ої паш квілі, о сь твої вірш ики, паскудо! Х в о ст и бикам к р у ­ тити, а не вірш і писати! О сь тобі, ось... Я цю та стояв закам’яніло. У в с іх нас бул о розчарування і ж аль... Ми були переконані, щ о це мала б бути якась надзвичайно химерна к о ­ медія, бо поділити 8 м іж п ’ятьма і трома і довести, щ о у насл ідку буде 7 і 1, це значило з пастухів зробити дурників. А л е там ж е був щ е й суддя! Значить і суддя дурник... А там, де дурники — там і см іх. А головне, щ о п р о це писав наш вічно усміхнений, ж артівли вий і гострий на язик О лекса хореєм! Ми ш кодували, щ о учитель математики по­ збавив нас м ож ливости досл уха ти цю комедію , а щ е більш е піддавало нам ж алю те, щ о ми втратили віру взагалі бу д ь -к ол и її досл ухати, бо «хорейний» Я цю тин зош ит бу в знищ ений дощ енту, а й ого дрібно спи­ сані листки безж алісно пош м атовані: їх топтали вчителеві ноги, топ ­ тали в як ом усь нападі озвірілости, топтали так, ніби кож н и й листок пол ум ’янів небезпечним вогнем, і від к ож н ого з них могла загорітися вся кляса, вся школа... Ми дивилися на цю «р оботу» А ркадія Семено­ вича і не могли зрозуміти — щ о так озлобило його? А щ е біл ьш е зди­ вувалися ми, коли А ркадій Семенович, не сказавш и нам ні слова, — зібрав св ої книж ки і мовчки вилетів з кляси, гримнувш и дверима. Ми розгублено дивилися один на одного, а потім ніби від наказу, всі як один кинулися визбирувати понищ ені листки Я цю тиного зош ита. Ми лазили по підлозі, п о-п ід лавами, ми підіймали найдрібніш і ш ма­ точки, обереж н о р озпрасовую чи їх руками і складаю чи перед Я цю тою . Нам бул о ш кода його! Нам здавалося, щ о він — наш веселий товариш — зараз заллється сльозами. Він сидів із заплющ еними очима і як ось химерно хитав головою . Перед ним леж ав, перетворений в к у ч у гур у па­ перу, його товстю щ и й зош ит. А ж о сь Я цю та перестав хитати головою , підніс очі, усм іхн увся задиркувато і, набравш и в ж мені паперу з св о ­ го зош ита, промовив, удаю чи з себе ридаю чого:

— О т такий то час, є наш: Йде в похід на нас «А р ка ш »! На хорея злости повен, • У творив з паперу повінь, Дверми грю кнув і побіг... А сам дума: — «П ереміг!» А хорей — то хитра птиця, У двох зош итах гніздиться... Його «вбив» «А р каш » в одному, А він є щ е і в другому!... Олекса ш пурнув із ж м ень папір по всій клясі, нагнувся, витяг з-ггід лави другий зош ит і велично п р очитав: — П оетичні вправи на математичну тему!... В клясі піднявся страш енний крик. П очали стукати кулаками, стр и ­ бати. Химерний настрій опанував к л я сою ! М и забули про приписи ти­ ші, про сув ор ого директора... Ми святкувал и перемогу і, здавалося, цього «святкування» н іх то не має сили і права від нас відібрати. М и не чули, коли дзвонив дзвони к перерву, коли дзвонив він її закінчення. М и «святкували»... Н аступною годиною у нас мала бути література. М и за в ж д и о ч ік у ­ вали цієї години з яким сь піднесенням. П ричиною піднесення було, мабуть, те, щ о цей предмет вела у нас всіма люблена Н адія Дмитрівна. Це була зовсім молоденька вчителька. С триж ена під хл опчука, вона поводилася з нами не як з учнями, а як з дорослими. Вона могла чи­ тати цілу годину з пам’яти як ісь дивні вірш і і переносити ними н ас в як ісь інші, не наші, часи, але на наш ій землі. М и її прозвал и «М ав­ кою »... П розвали так — бо вона нас в сіх «закохала» в Л есіну М авку. «Л ісову П існю » вона нам читала в сю з пам ’яти! Читала сама за всіх , зміню ючи голос, з рухами. В се в неї бул о гарним. А л е «М авка» — була найкращ а. Ми собі «М авку» уявляли точнісінько такою . Х уден ьк ою , і об о в ’я зк о во з ж ивими квітами на грудях, з о б о в ’я зк о в о см углявою з білим стриж еним волоссям і у вузенькій коротенькій спідниці. Нам всім здавалося, щ о й «М авка» мусіла о бо в ’я зк о в о уміти ш ви д ко бігати на перегони і так заливчато сміятися, як см іялася і Надія Дмитрівна. А щ е нам здавалося, щ о й «М авка» о б о в ’я зк ово вміла куйовдити в о ­ лосся своїм учням, коли б вона їх мала, і, регочучи, потім пок азувати на к ож н ого пальцем, прозиваю чи одного «В одяником », др угого — Гонтою, інш ого — А ндрієм або Остапом Б ульбою , а, звертаю чися потім д о всіх , напевно і «М авка» б говорила ул ю бленого Н адією Д митрівною вірш а: «С ивілою бути сьогодн і б хотіла, Щ об в к ож н ого «завтра» закинути зір, М огла б я побачить — х т о з вас є Атіла, А хто України прийдеш ній Ш експір?»... Одним словом, ми любили наш у «М авку», а вона нам відповідала тим самим. О т ч ом у ми й очікували години літератури з я к ою сь невим ов­ ною нетерпеливістю , а пом іж в сіх дзвоників, щ о сповіщ али п р о к і­ нець години, і щ о їх ми всі так любили, б у в один зненавидж ений нами всіма — дзвоник, щ о сповіщ ав про від хід з кляси Н адії Дмитрівни! В той день ми ж дали приходу наш ої «М авки» щ е з біл ьш ою нетерпе­ ливістю . У нас є свій поет! Наш поет, який м ож е написати і пр о н ову «М а в ­ ку», і про «Водяника»... Ми в сі були захоплені. Нам здавалося, щ о вір ­ ші, які він укл ав за хвилину про А ркадія Семеновича, назвавш и того 60

«А р каш ем », — це цікавіш е й см іш ніш е всього того, щ о нам читала На­ дія Дмитрівна, поясню ю чи хорея. Одним словом, ми були в яком усь х л оп ч а ч ом у «підн ебессі» і почували себе «зірками», щ о о т о ч у т ь «ясний м ісяць» — О лексу. От чому, коли Н адія Дмитрівна увійш ла д о кляси, ми випхн ули Я цю ту наперед і один з нас у р оч и сто від р апортував: — Н адіє Д митрівно! В цьом у непоказном у п арубійкові сидить, як не цілий, то щ онайменш е — П івш експір! М и били долонями і реготали, сподіваю чись, щ о буде см іятися і вона. А л е наша «М авка» зупинилася біля дверей, подивилася на н ас як ось так, як щ е ніколи не дивилася, і зов сім незнайомим нам гол осом про­ мовила : — На місця! П ідійш ла до столу, не поклала, а кинула на нього к н и ж ки і обвела нас в сіх су вор и м поглядом. А потім перевівш и його на підлогу, де ва­ лялися сторінки Я цю тиного зош ита, спитала су х о : — Щ о це в с е значить? Я цю та підвівся : — Ц е б у в мій зош ит, Н адіє Д митрівно!

—• Т о його «ком едія», Н адіє Д митрівно — загули ми притиш ено всією кл ясою . Н адія Дмитрівна нагнулась і піднесла декілька р озір ва н и х л и сточків: Слуга у судді: І сам цар — Соломон, Всім відомий спокон Я к суддя і мудрець, Х іба лиш е овець Міг би пасти й глядіть У такого судді!

1-ий п астух: — Т о пустіть, просим Вас, Х ай р озсуди ть він нас...

2-ий п а с т у х : — А в ж е Вам ми за це Вкрадем в д р о х в и яйце...

1-ий п астух: — Це не буде хабар. А подяка і дар... Н адія Дмитрівна читала це вгол ос з одн ого листочка. К ол и дочитала його, то почал а ш видко ниш порити п о ін ш их кусн иках. М и бачили, щ о настрій у н аш ої «М авки» змінився, а том у в сі ки нули ся на підл огу і стали підносити їй д о стол у -шматки паперу. Вона приймала їх в ід нас і склада на св ої книж ки. Н ареш ті Я цю та пром овив: — Я, Н адіє Дмитрівно, маю ц е все в ін ш ом у зош иті. О сь в ц ьом у! — і він підніс р у к у до гори, в якій б у в такий самий товстелезний зош ит. Н адія Дмитрівна щ ойно теп ер усм іхн улася: — А навіщ о ж тобі треба бул о читати це все на годині математики? Т оді вся кляса загула.

— Бо це комедія на математику! Це ріш ення хор еєм завдання!...

— Та й назва ком едії: «П оетичні вправи на математичну тем у »! — встави в р еп л ік у Яцюта.

— Ц е ріш ення задачі, — гули ми далі, — поділити 8 м іж двом а на 5 і 3.

— Т а почекайте! Не в сі разом! Т и х о !! Я цю то, поясни!

61

Я цю га п оя сн и в докладно завдання і закінчив тим, щ о р о з в ’язав його вір н о і довод и ть ц е св оїм и хореями... В реш ті, ми одер ж ал и дозвіл сидіти т и х о і сл ухати , а Я ц ю ті взяти свій зош и т і читати. М и сл уха л и ці х о р е ї як п існ ю ! Я цю га сам, ч и та ю ­ чи її, інколи переход и в, так нам здавалося, на спів... М и сл ідк увал и за розгортанням подій з вісьмома копійками. С варку д в о х п а ст у х ів за них. Один вимагав ділити рівно, б о їли ж рівно, а інш ий давав р іш ен ­ ня та ке точн ісін ько, як дали й ми з наш им А ркадієм Семеновичем. Т обто той, щ о м ав 5 ябл ук — бере 5 коп ійок, а той, хцо м ав 3 — бер е три коп ійки! А л е цей «трикопійчан ий» н е п огод ж у ється . В и р іш у ю ть спитати п од ор ож н ього. А п од ор ож н ій ви р іш ує помирити їх таким д и в ­ ним ш л яхом : — Н авіщ о гризтись і сваритись, Один є сп осіб замиритись: Віддати лиш ок, як заваду, М ені за д обр у вам пораду. А л иш ку є к оп ій ок ш ість, І л иш ок цей о б о х в а с їсть. Т о р а д ж у їх , як ч е р в ’яка, До мого вки н уть кап ш ука! Собі ж узяти по копійці —

Я кінець на цьому сварці й бійці!... А л е п а сту х ів така порада 'н е задовол ьн я є. Ш у к а ю ч и ріш ення, п о ­ тр а п л яю ть д о судді. Слуга судді, б у в ш и д у ж е в и со к о ї дум ки про св о го пана, виганяє п а стухів. А л е п а сту х и з а х о д я т ь з д в о р у і та к и доби в а ­ ю ть ся до судді. Суддя їх в и сл у х у є й виноси ть свій присуд: — Т ом у х то ябл ук мав з вас п ’ять, Т ом у семицю треба взять, А той х то ябл ук мав лиш три О дну к о п ієч к у бери! Суд остаточний, Вірний, точний. П ечатка, підпи с і кін ец ь — Суддя М етодій Б уханець. Другий п а ст у х свариться. Він ніяк не м ож е погодитися з таким р і­ ш енням. Він обви н увачує судд ю в несп раведли вості. Він згоден п р о­ суди ти цілого вола, щ об лиш довести, щ о йом у н ал еж и ть 4 коп ійки! Суддя йом у радить: — Візьми паперу сам листок, Та підстав правило «ч а сток » — І побачиш , щ о ти гостю Дав від себе одн у восьм у, А за в осьм у — восьм ий гріш , Ц е копійка і не більш . А той ябл ук мав п ’яток, В них 15 є трійок. Сам з ’їв 8, а гість 7 І тут, братку мій, по всім! Судив вірно Б уханець. Д опобачення, — кінець! М и просл ухал и цю ком едію і зрозум іли, щ о ми в сі, на чол і з А р к а ­ дієм Семеновичем, завдання р о з в ’язали цілком хибн о. П обачили, щ о його вірно р о з в ’язав лиш е Я цю га своїм хореєм . М и тепер лиш е зр о ­ 62

зуміли — чом у це А ркадій С ем енович стукн ув п о стол і сам е тоді, коли Я цю та п р очитав: «А ябл у к о к о ж н е ми м ож ем р озр іза ти частини на три». Він зрозум ів і р о з в ’язав в ту мить це завдання так само, як і Я цю та. А л е він не міг показати перед нами, щ о він пом илився, щ о він ^не продум ав завдання раніш е д о кінця. О т чом у він п ор ва в і зош ит, топтав його, і вибіг з кляси. А л е окрім розум іння дій А рк адія Семено­ вича, від Я цю тиного читання у нас настал о якесь, як казала тоді На­ дія Дмитрівна, «в есн я н о-гор об’яче піднесення»... П равда, вона не ска ­ зала, щ о «гор об ’яче піднесення» бул о і в неї самої! Вона взяла зош ит з р ук Я цю ти, притискала його д о ж и в и х квітів на с в о їх грудях, сміялась, куйовдила О лексиного білого чуба, а вр еш ті запропонувала: — Т аємничо, щ об н іх то не знав і не здогадався, будем о готувати ви ­ ста ву цієї п ’єси!... В ідразу визначила усім рол і і призначила перш у п р обу у себе в хаті завтра в н адвечір’ї. П еред кінцем години Надія Д митрівна взяла від нас сл ово, щ о ми вибачим ося в сією к л я сою перед А ркадієм Семеновичем і ок р ем о ви бачи ться Я цю та. М и прийняли вим огу і др угого дня відряди­ ли делегацію до нього. П іш ов і Яцю та. З того дня ми намагалися тримати себе в ш кол і зразково. М и о ч ік у ­ вали к ож н ого надвечір’я. Дні нам здавал ися д у ж е довгими, а о ті «над­ вечір ’я» яким ись коротю сеньким и, яким ись мигавками, п р оте такими кольористим и, щ о вони к ож н ом у з нас снилися ночам и й увиж али ся днями в години навчання. А рк адій Семенович п р и х од и в на св о ї годи­ ни, але не зваж аю чи на н а ш е вибачення — став д о в с іх щ е більш е холодним , а Я цю ти не пом ічав — ніби його й н е бул о в клясі. Та ми цим не турбувалися. Ми горіли творчим вогнем : вчили, танцювали, збирали грош і на декорації, куп ували ф арби. Деякі втаємничені бать­ ки — м айстрували нам схід ц і, робил и каркаси стін ок, кам ’ян ої баби та в се інше. В истава мала від бути ся після Р іздвяної відпустки. Але... В истава наш а не відбулася ніколи і Яцю тина ком едія лиш и­ лася н евідом ою ніком у в селі за вийнятком наш ої ш о ст о ї к л яси з На­ дією Д митрівною на чолі та... Справа в тому, щ о під ч а с Р іздвя н и х канікул в н аш ом у селі, як і ск р ізь по д овк ол и ш н іх х у тор а х , на тинах і парканах почали з ’явля­ ти ся писані на крамничному обгор тк овом у папері (а то й на ш м атках ф анери!) я к ісь ди вови ж н і вірш і. Це б у в р ік Б ож и й 1930-ий, — рік «суц іл ьн ої кол екти візац ії» і «лік­ відації к ур к ул я як кляси»... Х т о писав ці вірш і — невідом о. Б ули їх сотк и і... всіл я к и х ! В сі вони перезабулися, вивітрилися з пам 'яті, але один, напевне тому, щ о з нього все й почал ося — запам ’ятався: «З лізлись миш і у кулі:

— Щ о це робиться в селі? А ні хліба, ні паш ні Самі гасла запаш ні! В зяла сл ово одна «сіра»: — Я з су сід н ього п о д в ір ’я. Там кол ись по в с іх засіках, Б ул о ж ито, п р осо, віка, Б ул о сало і ковбаси ,

На роки всього запаси... А тепер, м ої сестриці, Ні ячм еню , ні пш ениці. П орож неча... Одним словом , 63

Сам господар їсть полову. , А нам, мишам, т о часами...

— Скрізь, сестрице, ск р ізь те саме! — Р азом миші загули На тій сходц і у кулі. » — Треба всім звідсіл ь тікати... Треба там х а р ч у ш укати, К уди звозиться пш ениця, Х л іб печений, паляниці!...

— Всім зібратись і р а з-два Йти на Північ, де М осква!... А кти вісти -ком сом ол ьц і, міліція і тайні аґенти Н К В Д бігали по в сь о ­ му районі, робили засідки біля парканів на відлю дних м ісцях, але впіймати «вин них» не змогли. Д ійш ло до того, щ о ці вірш і, переписані на звичайних зош и ткови х листках, підкидалися в двори, на засідання Сільради, на кол госп н і збори. Селяни їх збирали, читали, а бул о й так, щ о хл опці з дівчатами підбирали до ни х «гол ос» і ви сп івувал и їх, ід у ­ чи на «трудодн і» в колгоспні двори, чи вивозячи гній із «у су сп іл ь н е­ ни х» коню ш ень. Наведений ту т вірш ч ом у сь особл и во р о з п о в сю д ж у ­ вався і був д у ж е популярним. Він бу в більш популярним, аніж зна­ менитий: «Сталін, Сталін насталив, Нема коней ні волів, А ні хліба, ні о л ії — Люди п у х н уть, коні мліють...» Й ого знали всі. Знали його і ми. П роте ми й не гадали, щ о в ір ш п р о мишей м ож е наробити стільки нещ астя в наш ій м ісцевості. К ол и ми повернулися з канікулів, т о зр а зу ж побачили зміни. П оп ерш е — нам відразу видали нові зош ити, на як и х ми мусіли писати диктант. А л е диктант провадила не вчителька мови й літератури Н адія Дмитрівна, а сам ди рек тор ш коли Т імохін. Д иктант писали не чорнилом, як з а в ж ­ ди, а хемічним олівцем.. Зараз т я ж к о пригадати, щ о саме нам диктував Тім охін, але ми тоді звернули увагу, щ о в диктанті в р ізн и х вар іан тах були м а й ж е в сі сл о ­ ва вірш у пр о миш ей! П ісля закінчення години в ід н а с забрав зош ити сам Т ім охін. На перерві ми довідалися, щ о такий самий ди ктант був і в п ’ятій, і в сьом ій клясі, і щ о там диктант провадили я к ісь ч у ж і л ю ­ ди. На пер ер ві ми помітили, щ о всі ті зош ити несли з «у ч и тел ьськ ої» дв оє невідом их, сіли на авто і поїхали. В ідчувал ося щ о сь недобре. У нас були лиш е здогади... Дещо ми зрозум іли аж на годині математики А рк а дія Семеновича. Ц ього разу А рк адій Семенович, який так принципово ігнорував Я цю ту, зайш овш и до кляси, відразу ж зверн увся д о Я цю ти: — А як Ви — (А ркадій Семенович ніколи н е вж и ва в в р озм ов а х з нами займенника Ви!) думаєте, товари ш у поете, коли скл а сти докупи хорея і кон трревол ю цію , а потім витягти з ц ієї суми квадратовий к о ­ рінь, то щ о воно буде? М ож е б Ви на ц ю тему устругнул и ком едію ? Га! У нас по ш кірі пробіг мороз, а А ркадій Семенович за хи хи ка в в к у ­ лак: — В ід хор ея до Сибіру тіл ьк и один крок. Ну, та ц е справа влади!... Ми в ж е не чули більш е, щ о говорив А ркадій С ем енович далі. Не 64

чули ми й його пояснень «алгебричного кореня». Ми очік увал и перерви. Ми тепер відчули під яким замітом опинився О лекса! Ми дивилися на нього. В ін си д ів блідий і нерухом ий. Нам всім я к ­ найш видш е хотіл ося доч ек ати ся наш ого л ю бого «надвечір’я», зу стр і­ тися з Н адією Дмитрівною — запитати її, довідатися... На перерві ми заспокою вал и О л ексу тим, щ о він син бідняків, щ о його батьк и перш ими піш ли до колгоспу, щ о на н ь ого не м ож е впасти підозра і щ о йому, отж е, нем ає ч о го бояти ся! А в се ж тоді, на тій перерві наш веселий, вічн о усм іхнений друг плакав. Плачем дор осл ої в ж е людини плакав Олекса. В «н адвечір’ї» ми всі війш лися д о Н адії Дмитрівни. Проба не клеїлася. Не бул о настрою , ані в нас, ані в Н адії Дмитрівни. Вона була якась похм ура, задумана. Нам здавалося, щ о х о ч їй багато є д е ч ого відомим, вона мовчить. Вона нічого нам не скаж е, вона н е м ож е нам сказати... Це ми відчули, а том у й не домагалися. Сиділи, зітхал и і мовчали. А ж о сь х т о сь настирливо застукав. Надія Дмитрівна піш ла відімкнути. В ернулася вона з двома озброєними, які запитали х т о з нас Яцюта Олекса. О лекса підвівся. Нам здалося, щ о в кімнаті, де ми сиділи, раптом провалилася сте­ ля і з неї л л ється холодна вода, б ’ється об підлогу, відлітає ш пильками і кол е наші тіла, наш і серця. М и дивилися на Я цю ту, на озброєн и х, на Н адію Дмитрівну — і в мовчанні тремтіли. П ерш ою отям илася Надія Дмитрівна: — А д ж е обвин увачен ня неповаж не... Це пом ста! У чен ь Я цю та виявив пом илку вчителя математики... Ц е наклеп на хлопця! Я п іду з вами! Я д о к а ж у !!! На ц е один з прийш лих заявив: — До речі. У вас, як нам відомо, п е р ех ов у ється ком едія цього учня «П оетичні вправи на метематичну тему»... П рош у не прим уш увати нас робити обш ук! Надія Дмитрівна здивувалася: — Ч ому «п е р ех ов у єть ся »? Вона ось, звер х у ! П рош у!... А ле я йду з вами! Я доведу!... Від Я цю ти ми не чули ані ж одн ого слова. Він л иш е п одивився на нас якимись, нібито засоромленими очима, нахилив гол ову і вийш ов, о т о ­ чений вартою. По св о їх хатах р озходил ися ми поодинці і к ож н ом у здавалося, що його вдома ж д е Я цю тина доля.. Н аступн ого дня наша ш кола була замкнена. Замкнена вона була ще довгий час і опісля. М и втратили тоді не лиш е наш ого приятеля О лексу, а втратили так само і... «М авку»! В сю ди ста л о відомим, щ о Надія Дмитрівна піш ла тоді з О л ексою і заявила, щ о то н е він, Я цю та, пи сав вірш а п р о мишей, а писала вона, розліплю вала їх вона. Вона все прийняла на себе!... Щ о сталося з нею — н іхто ніч ого не знає. Я цю ту ж засудили на три роки п еревихован ня до П оп р а вн о-Т р у д ов ої К ол он ії імени Д зер ж и н ського, під Х а рковом . П ісля того н іхто з нас не бачив і Яцюти... Ш ви дк о мчалися роки. Н астав знаменний 1933-ій рік!

65

О дного відлиж ного ранку опухлим селом струснула страш на новина. У ф ізичн ом у кабінеті наш ої кол и ш н ьої ш коли, знайшли забитого вчи­ теля математики А ркадія Семеновича Селезньова. Він сидів на стільці і в піднятій руці держ ав записку: «Спасибі советській владі за переви­

ховання! Це за Мавку і за себе!... Олекса Яцюта. 6. Січня, Року Голодного 1933-го».

ҐВАРЕСКІ*)

Моя ж ін ка і діти М аргарита ніж на й поступлива, але в дея ки х справах вона вперта. Н априклад, вона переконана, щ о з дітьми треба поводитися гостро, і ніщ о в світі не могло б змінити цього її погляду. К оли П асіонарія ж адає цукерок і відм овляється їсти ю ш ку, коли вона вимагає си р у з какао або коли вона х о ч е йти спати з м оїм вел о­ сипедом чи уп р еться з я к ою сь інш ою чортовиною цього ж анру, ніж н і риси обличчя М аргарити відразу червонію ть. Вени на її ш иї надима­ ю ться, і в оч а х з ’вляється металічний блиск. І от вона кош ачим стр и б­ ком ки дається до П асіонарії і, наблизивш и св о є грізне обл иччя майж е впритул до обличчя дитини, видає з себе нелю дський крик, який к о ж ­ ного р азу зм уш ує мене підскочити, а потім паралізує.

— Так! У М аргарити це й є поводитися гостро: віповідати «так» на всі ж а ­ дання, але з таким криком, щ о дриж ать ш ибки й навіть перегородки.

— М аргарито, — зауваж и в я їй колись, — чи не здається тобі, щ о було б ліпше, замість горлати «так», к ож н ого разу, коли діти ж адаю ть від тебе ч огось нем ож ливого, відповідати т и х о «ні»?

— К оли ми вперш е зустрілися, — відповіла, зід хаю ч и М аргарита, — я була тієї сам ої думки і на твоє питання, чи м ож еш ти прогул яти ся зі мною, відповіла тихо «ні», але дозволила тобі проводити мене. Т и хо сказане «ні» і голосно — «так» — це те саме. А ле з дітьми треба го­ ворити голосно «так». Ти не знаєш п си х ол огії дітей. К оли подумати про це, м ож е, М аргарита й не пом иляється. Одного разу П асіонарія почала плакати на ку х н і: спочатк у плакала, потім п о­ чала ревти. Я піш ов на к у х н ю й знайш ов її під столом серед моря сліз.

— Щ о сталося?

— Я х о ч у чорного ш окол яду з нуґатом у середині, — витиснула вона з таким могутнім криком, щ о я злякався за її маленькі легені. Я залиш ив її під оп ікою А льберта і побіг купити ж адан ого ш околяду. Я м усів ш укати й ш укати, але нареш ті знайш ов ш окол яд з н уґатом і, зовсім задихавш ись, приніс й ого Пасіонарії. Я віддав їй цілий пакунок. Вона перестала плакати, відкрила загортку, вилущ ила одну ц у к ер к у *) Д дж овані Ґварескі (Gioranni Guareschi) сучасний італійський п и сь­ менник, відомий тепер на весь світ романом «М алий св іт дона К амільйо», на матеріялі я к ого ф ранцузький р еж и сер Ж ю л ь єн Д ю вів’є зр оби в ф іл ьм тієї сам ої назви. П ізніш е автор видав збір к у к ор отк и х істор ій «М ій м а­ лий світ», з я к ої ми вибрали це оповідання.

66

з паперу й поскребла її нігтем, щ об пересвідчитися, чи в ній справді є нуґат. Я повернувся до писальної маш инки й почав зн ову вистукувати. Т ро­ хи згодом з ’явилася Пасіонарія. Вона наблизилася до мене, витягнула ц ук ер ку з уст, загорнула її в папірець, поклала в пакет до інш их, потім передала їх мені.

— К ращ е я не бу д у плакати. Вона повернулася до кухн і під стііл, і відразу ж я почіув зн ову її рев, щ о тривав півгодини; потім я почув, як М аргарита крикнула «так» го­ лосніш е, н іж звичайно, і П асіонарія змовкла. М ож ливо, Маргарита має рацію, і з дітьми треба поводитися гостро. А ле нещ астя в тому, щ о ця манера, стаю чи дедалі гостріш ою , п ри зво­ дить до того, щ о в нас починаю ть розм овляти таким тоном, який не мож на витримати. Н авіть тон найбільш ввічливих розм ов сягає к а р к о­ ломної височини. Це не по-дж ентлм енськи, але деколи я маю й користь з ц ього; коли М аргарита питає мене, наприклад, котра година, я не потребую турбуватися, бо меш канець зв ер х у кидається до свого вікна й горлає, щ о є ш оста чи десята година. Одного вечора Маргарита зажадала, щ об А льберт проказав їй таб­ лицю множення, і він споткнувся на сім разів п о вісім.

— Сім разів по вісім? — запитала знову Маргарита. К оли вона запитала так ш ість разів підряд, я п очув ст у к у двері. Я піш ов вікрити і зіткн увся лицем до лиця з збагрянілим меш канцем п’я того п ов ер ху (ми ж ивемо на другому).

— П ’ятдесят ш ість, — вимовив він гнівно. Одного грудневого вечора, коли я повернувся додому, кон сьєрж ка висунула гол ову з-за дверцят св о єї комірчини і саркастично продекл ямувала мені: Ой на всьом у світі сталась новина: Пречиста Діва породила сина. Я к породила, в пелени повила, Сінце красне йом у постелила.

— Ага, — подумав я собі, — М аргарита почала навчати дітей різдвя­ ної поезії. Д ійш овш и до св оїх дверей, я справді почув голос М аргарити: — Ой на всьом у світі... В ісім днів пізніш е різник, зустрівш и мене, зупинив.

— Дивно, — сказав він мені, — щ об мала дівчина, така тямковита, не могла вивчити цієї поезії. У сі діти дільниці в ж е вивчили, крім неї.

— Ф актично, вона має підстави, — зробив св о є зауваж ен ня молочар, — коли не х оч е її вивчати. Це поезія доси ть проф анська. Та, щ о вчить хлопець, багато кращ а: Ой, на річці на Йордані, Там П речиста ризи прала, Свого сина сповивала, На ліщ ині колисала.

— Н е так, — перервав його хл опець від городника: Ой, на річці, на Йордані, Там Пречиста ризи прала, Свого сина сповивала, На ялині колисала. За цим послідувала дискусія, до я к ої устр яв щ е вугляр, і я викори­ став наростаю чий нелад, щ об непомітно зникнути.

5*

67

Зійш ов на перш ий повер х, я почув горлання М аргарити: ... Там П речиста ризи прала, С вого сина сповивала, На ялині колисала. За два дні д о святого вечора прийш ов до мене якийсь пан д у ж е ст а ­ течного вигляду.

— Я меш каю в квартирі, щ о розташ ована візаві до ваш ої, у мене д у ­ ж е делікатна нервова система. Я в ж е не м ож у більш е витримати — щ одня від ранку до вечора чуто: Ой, на всьом у св іті сталась новина: П речиста Діва породила сина. Я к породила, в пелени повила, Сінце красне йому постелила.

— Я х оч у знати кінець, інш і стр оф и . Я розум ію , щ о артистичний т а ­ лант малої не відповідає поезії цього ж анру, і вона н е м о ж е її подолати; але я, перебоуваю в стані спраглої людини, якій щ одня п ідносять повн у склянку води і негайно її забираю ть. Я кщ о треба, я заплачу, але д о ­ пом ож іть мені, прош у вас. Я знайш ов тек ст на столі П асіонарії. Пан ки нувся ж адібно на нього, скоп ію вав чотири куплети і задоволено вийш ов.

— Ви врятували мені, ж иття, — ска за в він, посм іхаю чись. Напередодні Різдва я зайш ов до пекаря; ду ж е порядна з нього людина.

— Н ещ астя, — зідхнув він, — вона щ ойно дійш ла д о «Сінце красне йому постелила». Мала не встигне вивчити цю поезію . Н е знаю, щ о їй буде цього вечора. У всяком у разі завтра в ж е п р о це н е бу д е мови! К оли ми сідали за стіл, М аргарита була заж урена. Я знайш ов нал еж ­ ні листи під моїм накриттям. П отім надійш ла урочиста хвилина.

— М ені здається, щ о Альберт, має тобі щ ось сказати, — повідомила мене М аргарита. А л ьберт почав огинатися, як робл ять усі сором ливі діти. Т оді ін іціятиву перебрала Пасіонарія: Ой, на річці, на Йордані, Там Пречиста рази прала, С вого сина сповивала, На ялині колисала. Вона перехопила, безсоромно й по-зрадницьком у, вірш Альберта.

— Ц е мій, — сказав крізь плач покривдж ений, утікаю чи. М аргарита на мить заніміла, потім отямилась, сперл ась на стіл і п р о­ ревла до П асіонарії: — Зрадниця! П асіонарія не д у ж е схвилю валася і витримала страш ний погляд. Вона мала лиш е чотири роки, але в ній була Л ю креція Б ардж а, мати Гракхів, Мата Гарі, Ж о р ж Занд, Дюбаррі, схопленн я сабінянок і сестри К а рамазови. Тим часом бідний А вел ь, обскубаний Каїном, розм ірковував. М и п о ­ бачили, як він повернувся, вклонився за всіма правилами і продекл а­ мував поезію, яку вчила Пасіонарія. Т оді М аргарита почала плакати, каж учи, щ о ці діти єдина її втіха. Н аступного ранку нас прий ш ов при­ вітати цілий натовп людей, вони запевняли нас, щ о подібн ого театру вони ніколи в своєм у ж итті не бачили, навіть у найуславленіш их к р и ­ мінальних романах. (П ереклав Ів. К ош ел ів еп *' 08

В. Д Е Р Ж А В Ш І

Місце Павла Тичини в українській поезіі (Історія кількох літературних непорозумінь) М оя Батьківщ ина, єдина, свята, Яка ти прекрасна і славна! Людина радянська в тобі розцвіта — Міцна, повноправна. П. Т и ч и н а (1952) 1.

Ми навмисно розпопочинаємо оцю стислу розвідку характеристичною для П. Тичини останніх років цитатою , щ об виразно нагадати читачеві, щ о з національно-свідомим — на політичній еміграції — розумінням та оцінкою п оезії П. Тичини справа стоїть надзвичайно непевно, навіть більш того — як ось загадково. Стара еміграція принесла була з собою за кордон цілком послідовний культ Тичини, як поета ґеніяльного, як поета, щ о йом у від часів Ш евченка не бул о в українськом у письменстві рівних: він, мовляв, і глибокий мислитель, і просякнена най раф інованіш ими релігійно-містичними почуттям и тендітна душ а, і найгцирій гу­ маніст та чоловіколю бець, і достойний продовж увач укр аїн ськ ої пісен­ ної поезії, пл оть від плоті власної народньої стихії, і найглибш ий зна­ вець та творец ь-арти ст україн ськ ого словесного та ритм о-м узичного мистецтва. — і се, і те, і щ ось третє... Н ерозв’язаним лиш алось і лиш а­ ється при том у найпростіш е питання, яке вільно аж д о сх о ч у замов­ чувати, але у власній свідом ості обминути ніяк не м ож на: ч ом у саме оцей «ґеніяльний» поет складає св ої замовлені м осковським и бол ьш еви ками славославія на адресу Сталіна, ком партії та цілої М оскви не лиш е так само безсором но та брехливо, як і інш і літературні квіслінґи п ід со в єтськ ої У країни (це щ е лиш е менш а половина проблеми), але й набагато дурніш е, кумедніш е та, під власне літературним кутом зору, неграмотніш е за в сіх ти х українських п ід сов єтськ и х поетів, чия мистецька твор чість надавалась до порівняння Тичининою за позірно вільних умов літера­ турної діяльности в перш ій половині 20-тих років? Н е маємо наймен­ ш ого наміру будьякою мірою виправдувати абсурди та несмаки, які складаю ть в ж е впродовж 2 0-тьох чи 2 5-тьох років, на ч есть «партії» та м оск овського «старш ого брата», і М. Рильський і М. Б аж ан ; але чому це саме Тичині було судж ен о далеко перевищ ити о б о х названих вищ е видатних поетів не лиш е щ одо «ідейного» підлабузництва, але й щ одо цілковитої втрати найелементарніш ого літературного см аку та навіть щ одо втрати поетичного х и сту взагалі? А д ж е серед пізніш их вірш ів М. Р ил ьського — серед пустосл овія ш абльонових ф р аз та втер ти х сти­ лістичних ш тампів — трапляю ться подеколи, коли не строф и, то при­ наймні, поодинокі рядки, гідні автора «Під осінніми зорями» та «К різь бурю й сніг»; пригадати хоча б його довш ий вірш «Видіння» (передру­ кований в «Н ови х Днях», ч. 31, 1952), де крім назви пароплава «К р у п сь ка», взагалі не міститься нічого сов єтськ ого ані п ідсовєтськ ого. Та й ті під народню пісенну лірику стилізовані поезії М. Рильського, щ о передру­ ковувались з його останніх збірок у ф іл ядельф ійськом у ж урналі «К и їв» — мож на, звичайно ж , оціню вати по-різному, але напевне н іхто 69

не відм овить їм наявности д обр ого літературн ого ш л іф у, ф ор м ал ьн ої елеґанції, певних, хоча б і доси ть ск у п о репрезентованих, п ер еж и тків кол иш н ьої поетичн ої майстерности. ІП о ж до М. Баж ана, т о кож ен, х т о бу д ь -к ол и читав само лиш е його вір туозн е «С лово о п ол к у » — добр е знає, щ о цей поет, про щ о б, на я к у б політичну тем атику й х о ч би як ф ал ьш иво-тен денц ійно він не писав — вповні зл и х вір ш ів складати органічно не м ож е, хіба щ о для ч ер гової «П існі п р о Сталіна» вийнят­ к о в о подбає написати щ о сь не ліпш е за інш их со в єт сь к и х «п ід б р е х у вачів» (аби якісна різниця не надто впадала в око). М. Б аж ай , власне, єдиний насьогодн і п ідсовєтськ и й укр аїн ськ и й поет, який спром ігся б дея к ою м ірою «здійснити нездійсненне» — сполучити обл удн у м о ск о в с ь к у -с о в є т сь к у ф р а зеол огію з почасти (або, принаймні, д е -н е -д е ) м и­ стецьки повноцінним поетичним викладом ; і д у ж е цікаво (а дл я нас — д у ж е втіш но), щ о совєти ц ього наче не помічаю ть, або ж , в у сяк ом у разі не надаю ть цьом у серйозної ваги. Зовсім ін акш е — з П. Тичиною . М ож н а з деякою п евн істю твердити, щ о всі його вірш і, складені п о 1931 році (дата в и х од у з д р у к у циклю п оезій «Ч ернігів»), не лиш е не м істять найменш ого п р обл и ск у л ітер а­ турного мистецтва, але й самий ф а к т св о єї публікації за вдяч ую ть п ер е­ в а ж н о том у, щ о їх написав — і підписав — саме П. Тичина, загально­ визнаний кор и ф ей у кр а їн ськ ої п оезії 20-тих р оків, а д о того ж і л ю ­ дина, на чи ю засадничу симпатію д о со в єт сь к о ї влади в У країн і — х о ч би я к та влада себе виявила — совєти маю ть серйозні причини б езза стер еж ­ но покладатись. А якби ті самі літературн о неграмотні вірш і йш ли під яким сь невідомим або маловідомим ім ’ям, то переваж на біл ьш ість їх н іяк не сягнула б понад публ ікацію в т. зв. «район ови х» газетах, — та й те л иш е наколи б той чи той спритний Зоїл не запідозрів був у н и х з а хован ого знущ ання з «партії й у р я д у »: такою б о мірою справл яю ть вони Гротескове враж ення та ски да ю ться на навм исну пародію . Щ об не бути голослівним, наведемо т у т дещ о з «поем и« (від 1951 р.) під загол овком «П ароплав «М ічурін» в Індії»: Ой, сум но ж як в п ор ту К алькутти! І знову дим в е сь св іт заслав... Б рудну англійську лайку чути Там, де в ан таж ать пароплав. Застигли пальми над водою . Збирає гній дівча худе. К ор ов а млявою х о д о ю К уди сь сама со б і бреде. На площ і — сміття, дріт, корзинка,*) Із тю к ів стр уж к а , кизяки.... С тоїть, рида старчиха ж ін к а : їй ж м еньку б для дітей муки! А л е н іхто її не чує! К апіталістам ту т ж е рай: А нглієц ь п ’яний ось танцює, В долоні плещ е поліцай. А ле от нареш ті совєтськ и й пароплав привіз зб іж ж я для гол одую чи х індійців: *) Зверніть ува гу на оцю анекдотичну «корзин ку», щ о несп одіван о п о ­ трапила на «пл ощ у» — аби а втор ові не було м ороки з ри м ою до слова «ж ін ка »!

70

І всі раділи: — Слава! Слава! Це Сталін нам зерно прислав! «За мир» на щ огл а х пароплава На сонці лозунг тріпотав... П еред обличчям такого кум едного прим ітиву мож на часом запитати себе, — чи ц е все ж таки не є навм исною пародією ? П одібні випадки в п ідсовєтськ ій літературі х о ч і д у ж е рідко, але ф акти ч н о траплялись: адж е спром ігся росій ський п оет Н. Заболоцький надрукувати десь на поч атк у 30-их років у провідном у ленінградському ж урн алі «Звезда» по­ ему «Т ор ж еств о земледелия», в якій, славлячи «трію м ф хл іборобства» за сов єт сь к ої доби, наваж ився згадати й про те, щ о в хл еву св обод у пел осел, достигнув полного ума, і лиш е за кілька років «партія і уряд» збагнули, щ о це ж очевидне знущ ання. П роте у випадку П. Тичини таке припущ ення ж адн ою мі­ р о ю не виправдується: немає найменш их причин ставити під сумнів щире п р осовєтське й проком уністи чне становищ е поета (і то — щ онаймен­ ше, в ід початк у 20-тих років, коли цього «зв ер х у » щ е н е вимагали, а задовольнялись ф орм ал ьною «л ьоял ьн істю »); а з др угого боку, кож ен а биякою м ірою причетний до літературного ж иття (чи то конання) в п ідсовєтськ ій Україні, потвердить, щ о П авло Григорович Тичина — в о соби стом у ж и тті неабиякий боягуз і стр ахоп уд — ніколи на наймен­ ший ж арт із «пар тії-ур яд у» ні за яких обставин не зваж и вся б. О тж е: чом у саме Павло Тичина, наколи не найвидатніший, то в у ся ­ ком у випадку д у ж е й д у ж е видатний український поет 20-тих років, позбави вся в дальш ом у в св о їх вірш ах не лиш е елементарного вол о­ діння літературною технікою , а й взагалі вміння писати вірші? На «ідеологічний» натиск з бок у больш евизм у — в цьом у питанні посилатись не доводиться: і «П луг» (1919), і «Вітер з У країни» (1924), і «Ч ернігів» (1931) — все це твори явно й підкреслено пробольш евицькі, а п р оте певн ої мистецької вартости не позбавлені (хоч і в них в ж е мі­ ститься, зрозм іла річ, пребагато агітаційного м отлоху). Т ак сам о не слуш ним є й висунене деким із стар ої еміграції (і то — як це не дивно — одним із чільн их поетів укр аїн ськ ого націоналізму та колиш нім ак­ тивним учасником визвольних змагань) сливе м арксистське посилання на соціял ьне походж ен ня поетове: мовляв, оточення най ниж чих шарів н аддніпрянського провінційного духівництва не могло прищ епити П. Ти­ чині ні національно-політичної непохитности, ні достатн ьої літературн о-м и стец ьк ої культури. Ц ілковите безглуздя: а д ж е соціяльна неста­ л ість та «п рош арковість» най ви ж чого духівництва могла спричинитись — і історично спричинилась — лиш е до того, щ о з того прош арку в и х о ­ дили лю ди д у ж е різноманітної о соби стої вдачі та політичної настанови — і в се; а культуральні недоліки того прош арку а ж ніяк н е могли звести нанівець Тичинину поетичну обдарован ість напочатку 3 0-тьох р о­ ків, після тото як вони 10-15 р оків перед тим не завадили поетові тв о­ рити вірш і, щ о не позбавлені пробл исків ґеніяльности. Та й особи сто П. Тичина — людина висококультурн а, з великими літературними за­ цікавленнями і навіть не без дея кої поетикальної ерудиції. О тж е при­ чин ф еном енального падіння його поезії треба ш укати д есь інде.

2.

Справа, на наш у думку, полягає насамперед у тому, щ о наддніп­ р ян ська інтеліґенція доби 1-ої св іто в о ї війни та ви звол ьних змагань — 71

як та, щ о виеміґрувала 1919-20 pp., так і та, щ о залиш илась під совєтами — маючи пребагато спільних рис із самим Тичиною, занадто ідеалізу­ вала його поезію та постать, ідеалізую чи тим самим і саму себе; а з цього виникли прикрі літературні непорозуміння, щ о завадж аю ть зр о­ зуміти справж ню літературню п уть і долю поета. Перше непорозуміння: Тичину огол ош ено видатним поетом -м исл ителем, релігійним ф іл ософ ом , мало не містиком. Навіть таке обер еж н е в св о їх ф орм ул ю ван нях наукове видання, як «Енциклопедія українознав­ ства», твердить, щ о творчість молодого Тичини «перейнята пантеїстич­ ною ф іл ософ ією » (випуск 10, стор. 777). П одивімось на цю ф іл ософ ію , хоча б у, сказати б, програмовому вірш і «Соняш ні клярнети» (в збірці з тим самим заголовком, 1918 p.): Не Зевс, не Пан, не Голуб-Д ух, — Лиш соняш ні клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім — всі плянети. Я бу в — не Я. Лиш мрія, сон. Н авколо — дзвонні згуки, І пітьми твор ч ої хитон. І благовісні руки. П рокинувсь я — і я вж е Ти: Над мною, підо мною Горять світи, біж ать світи М узичною рікою. І стеж ив я, і я веснів: А кордились плянети. Н авік я взнав, щ о Ти не Гнів, — Лиш соняш ні клярнети. П антеїстичні настрої, навмисне туманно висловлені, місцями — вну­ тріш н ьо-суперечн і (чому, власне, «не Пан», коли саме Пан і є в ан­ тичній релігії втіленням м узично-гармонійного к осм осу?), місцями — з підкресленою протихристиянською («не Гол уб-Д ух») або протибібл ійн ою («не Гнів») тенденцією — все це ніяка ф іл ософ ія , а просто лі­ тературна тематика символізму. Щ об отаке п овер хове дилетантство в світоглядовій галузі — зреш тою, стилістично незле впорядковане (попри ж ах л и ву сл овоспол ук у «над мною, п ід о мною») — розцін ю вати як « ф і­ л ософ ію », треба бул о неабиякої наївности. П роте сам е ц ієї остан н ьої й не бракувало наддніпрянській інтелігенції тих часів, яка подібною р озпливчастою ф разеологією ох оч е маскувала своє здебільш ого в ор ож е ставлення до християнського світогляду та д о релігії взагалі. П орівняймо це з пізнішими — вж е виразно прокомуністичними — віршами: Нам до лиця здоровля і творчість і удар! Бо ми ж сами здоровля, творчість, удар. Бо ми ж сами — країни і мудрість і вогонь! Н ової України мудрість, огонь. Х іба ж не те саме пуєтословіє, не те саме повторю вання та зов н і­ ш ньо еф ектовне, проте позбавлене в сяк ого певного сенсу, настирливе варію вання ти х самих, зреш тою, доволі примітивних м отивів? Ні, не 72

бул о чому в Тичининій ментальності залом лю ватись під бол ьш евиц ьким тиском :добре засвоївш и ту засаду, щ о «ність власти, ащ е не од Б ога», Тичина лише дедалі послідовніш е примітизував свою тематику, залеж но вів т. зв. « с о ц і а л ь н о г о замовлення». Н іякої «кризи» ц е для н ь о ­ го не означало — ні ідейної, ні мистецької. А як із ф іл ософ ією «релігійною »? — Ніяк: поема «С корбна М ати», щ о на неї скрізь у цьому питанні посилаю ться, є твір з виразним п р отихристиянським забарвленням («а янголи на небі — не чули і не зна­ ли»), навіяним, мабуть, Ш евч ен ковою «М арією ». Тільки ж у Ш евченка це — найглибший ком плекс щ ирих переж ивань людини, щ о прагне ві­ ри, сумнівається, зіставляє п обож н ість і блю зн ірство, і знов безнастанно й невідклично прагне, — а в Тичини — ф ривольна гра з християнською сим волікою , заради протихристи янських висновків викори стовуван ою ; і треба бул о переваж ної безрелігійности (звичайно ж, з М оскви запо­ зиченої) наддніпрянської інтелігенції тієї доби, щ об вбачати в Тичини будьякі «релігійні» мотиви.

3.

Друге непорозуміння: мовляв, поезія Тичини містить «народні» мо­ тиви, щ ільно п ов ’язана з українським пісенним ф олкльором , «при найтонш ом у і нечувано оригінальному перетворенні глибоко національних образів і ритмомельодики народньої пісні» (Енциклопедія українознав­ ства, там само). — Щ о «нечувано оригінальне перетворення» — то вж е в ірн о; питання лиш е в тому, чи по таком у перетворенні взагалі абищ о, від первісного зразка щ е лиш ається. П овертатись знов, у цьом у зв ’язку, до поеми «С корбна М ати» — в ж е немає сенсу; само з себе ясно, іцо ні протихристи янєький сенс її («Х р и стос воскр ес? — не чула, не відаю, не знаю»), ані її — зреш тою , безперечно, д у ж е талановите — поетичне оф орм лення не містять абсолю тно нічого спільного з народніми леген­ дами про перебування Х риста та св я ти х у тій чи інш ій рідній країні, — леґендами, які до речі, існ ую ть дослівно в кож ного християнського народу на землі і в ж е з цієї причини д о «національних образів» нале­ ж ати не мож уть. Візьмем радш е один із справж н іх поетичних ш едеврів раннього Тичини і розгляньмо в ньому спосіб використання ф о л к льорних мотивів: Гаптує дівчина й ридає — чи то ж ш иття! Червоним, чорним виш иває мені ж иття. Б езперечно, початок, під поетичним кутом зору, а ж напрочуд арти­ стичний; з цілковитою відповідальністю за врочистий термін, можна сказати: початок ґеніяльний. В се дальш е — дедалі слабш е, а ж до р о блено-н аївного закінченняЧому, чому я ж ить не м ож у та сам, без дум?

— А ле нам тут ідеться про ф ол кл ьор н у чи то пісенну образність. В п ер ­ ш ій стр оф і її використано прекрасно, проте з несподіваним — і для справж н ього ф ол кл ьор у немож ливим — символічним «переінакш енням» («виш иває мені ж иття»). А далі її в ж е немає й сліду, сама лише імпресіоністична образність українського «модернізму», чиєї мистецької вартости, ми, зрозуміла річ, не заперечуємо засадниче (хоч і наближ а­ ється вона часом до су тої сентиментальщ ини — «я ввечорі цілую р о ж у 73

і кличу сум »); п р оте в безпосередньом у су сід ств і з н ар од н ьо-п ісен н ою образністю п ер ш ої стр оф и вона справл яє враж ен ня дал еко н е доброго поетичного смаку: Танцю ю ть згуки н а дзвіниці, і плаче дзвін. О таке — безпосередньо після «червоним, чорним виш иває мені ж и т ­ тя»! А л е для наддніпрянської інтелігенції т и х часів — щ о сама себе вваж ала за д у ж е «народню », такою насправді не бувш и — в ж е ви ста ­ чало й того, щ о «дівчина гаптує», і щ о в се дальш е є сентиментальним; б о й «народність» вона здебільш ого розуміла, як ком бінацію е гн ограф ічн и х виш ивок із сентиментальністю. Зреш тою , такого роду використання та переінакш ення п оод и н ок и х ф ол к л ьор н о-п ісен н и х елементів Тичина практи кує і на сьогодні, налр.: Т о Сталін питає: чи кр іп к о ми дієм? Т о Сталін питає: чи все у нас є?

— Ой Сталіне рідний, в роботі радієм: ми знаєм безсмертне учення твоє. І Сталін з народом в сердечній розмові. І Сталін народу пораду дає.

— Ой Сталіне рідний, ми дуж і, готові. Прийми ж наш е серце у серце твоє. Х о ч би з як ою відразою сприймали ми цю л ьока й єьку «р озм ову» — ніде правди діти: вона збудована «п о-ф ол к л ь ор н ом у » (за вийн ятком останн ього рядка, який так само дизгарм онію є з попереднім т е к ­ стом, як і «тан ц ю ю ть згуки» в наведеному вищ е вірш і). А л е цілий вірш від того не стає кращ им; бо, як зараз побачимо, не у використанні п о о ­ ди ноких ф ол к л ьор н и х елементів полягала мистецька сп р ом ож н ість поета.

4.

Третє непорозуміння: мовляв, т. зв. ф утур и сти чн і (ум овно к а ж уч и ) складники Тичининої поезії — це р іч другорядна, тим часова, під м и с­ тецьким кутом зору н есуттєва. — Н евірно: саме оте характеристичн е для т. зв. ф утур и зм у експерим ентаторство в галузі м и стец ького слова, оте вигадування та запровадж ення н ови х і н ечуван их слів, зворотів, сл овоспол ук , розмірів, ритмів — це й становить найвизначніш у ч а с­ тину Тичининої поезії, її твор чу спец иф іку, її «святая св я ти х », те, без чого вона взагалі не могла б існувати і без чого вона таки справді, в мистецьком у пляні, перестала існувати, коли вся к е сл овесн е ек сп е­ риментування в українській п ідсовєтськ ій поезії зазнало категоричної заборони. А це трапилось нап очатку 30-тих років, коли в зв ’я зк у з цим були п р и м усово зліквідовані і «Н ова Генерація» і П ол іщ уків «А вангард», і Й огансенова «техн о-м и стец ька ґруп а А », і коли всяк е дем онстратив­ не відхилення від загальновж иваних м овн о-стил істични х норм бул о оголош ене «бурж уазн им ш тукарством ». Тичина це гостро від чув в 1931 p., по ви х оді в світ його останн ього гідного уваги ци кл ю п оезій «Ч ернігів» — і скори вся : кинув експериментувати, а тим самим і в т р а ­ тив здатність творити абищ о буд ья к ою м ірою мистецьке. Т е саме бул о б і з Р ильським, якби йому заборонили писати неоклясичним стилем, і з Б аж аном, якби йом у заборонили вж и вати експ ресіон істи чн ої (в о с ­ новному) образности. А ле тим двом не заборонено складати вір ш і при­ роднім для ни х стилем (Рильському, щ оправда, ледве не заборонили 74

десь коло 1933 p., але складена неоклясичним стилем ода на ч есть П остиш ева раптом змінила ситуацію), тимчасом як словесне експеримен­ тування є взагалі заборонене (навіть і в російській літературі, х о ч там заборона, в характеристичний спосіб, відбулась р ок ів з п ’ять пізніш ?). А без того словесного експериментування Тичина взагалі поет бу к ­ вально ніякий, він без цього таки змушений — самою своєрідністю свого поетичного хисту — писати вірш і на рівні учня народньої школи. Щ о він, мабуть, і сам це я к ою сь мірою відчуває, отж е намагається ком ­ пенсувати низьку якість св оєї вірш ован ої продукції її анекдотичного кіль­ кістю , а насамперед — непереверш еним політичним плазуванням та підлабузництвом, — річ доси ть зрозуміла.

Суспільно-політична думка Б. КРУПНИЦЬКИЙ

Б огд а н Х м ел ьн и ц ьк и й І п ол іти чн и й р е а л із м До мене звертаю ться з питанням, чи мож на Б. Х м ел ьниц ького вва­ ж ати реалістом у політиці. Питання зрозуміле не тільки з огляду на ю вілейну дату. Безперечно, воно торкається суттєви х проблем Х м ел ь­ ниччини, і том у варто над ним призадуматися. Ми переж иваємо часи неменш их здвигів, як за Б. Х м ельницького, а особл иво за часів Руїни, ми ш укаємо р о з в ’язки то в ситуації України, то в тенденціях її сусідів, то в як остя х її провідної еліти і окрем их вож дів. Саме тепер в ю вілейні р оки очі наші повертаю ться в минуле, наша увага зосер едж ується на геніяльній постатті того, х то заснував У кран ську К озацьку Д ержаву. Бідні у наш у добу на в ож дів, ми ніби питаємо поради у того, хто став основн ою ф іґу р о ю укр аїн ськ ої історії. В чім полягає тайна його у сп іх ів ? Б ув він реалістом у політиці, д о ­ сконалим майстром у дипломатії, грачем, щ о вмів вирахувати зовніш ні обставини, але рівночасно й привести в р у х л ю дські душ і, л ю дську масу. Взагалі те, щ о ф іґу р у є у нас під назвою «політичного реалізму», с ду ж е двозначне і небезпечне означення. Ч ом усь прийнято вваж ати політичний цинізм і скептицизм «реалізмом», хоч у дійсності такого роду реалізм є політикою на кор отк у мету, політикою неглибокою , щ о з п ев ­ них, однобічно взятих ф актів робить ф ал ьш иві висновки. Наш а сучасність особливо багата на таки х «eiskalte Realisten» в дій­ сності скор ш е ілю зіоністів, людей, щ о на місце реальних ф а к тів став­ лять свої уяви, вірячи, щ о ці уяви саме є незаперечними ф актами. Це своєрідні реалісти — Дон —- К іх оти низького ґатунку, щ о вперто три­ м аю ться певн их штампів, теорій, ідейок, ніби зовсім реальних, але в дійсності більш, ніж проблематичних, як напр., це бул о з націоналсоціялістами, щ о приймали за безсум нівні ф акти і вищ ість германської раси в світі і дем оралізую чу ролю ж идів і абсолютно неґативне зна­ 75

чення для світу масонства, єзуїтів тощ о. В цих колах панував святий національний егоїзм; тут займалися торгівлею чуж ими національними територіями а 1а Рібентроп, даючи їх то Румунії, то Мадярщині, як заплату за сою з. Типово ілю зіоністичною була й польська політика наш ої доби. П ольська вулиця, відш тампована неф ортунним Сєнкевичем, т еж вбачала в своєм у національному егоїзмі — ш овінізмі найвищі досягнення політичної мудрости, політичного реалізму, а тому й про­ грала справу. Але знову ж реалізм, взятий, як треба його взяти, тобто, як уміння серед даних обставин винести рішення, якого саме вимагають об ста ­ вини, — сам по собі ду ж е куций і в св оїм діянні уявл яється нам, як якийсь мотор, який щ оправда добре працює, але не має ні куди п о ­ вернутися, ні який напрямок взяти. Треба великої ідеї. В ож дь без великої ідеї — це ніби сліпий, щ о веде за собою великий гурт спілих невідомо в яком у напрямі. Б ез пляну, без ідеї, без принципів держ авний м уж не є в спром ож н ості руш ити вперед велику справу. Х т о веде, мусить знати не тільки, як виглядають шляхи, але й чого він хоче і де та кінцева станція, до я к ої він веде людей за собою. Без ідеї це звичайно неможливо. А ле не кож на ідея є тою ідеєю, щ о приводить до сталих успіхів, щ о витворю є нову добу в істор ії націй і людства. У всяком у разі це не ілюзія, не штамп, не теорія сама в собі, це мусить бути ж ива ідея, ідея, відповідна до нації і доби, яка в и ­ сл овлю є як усь здавна наболілу, пекучо відчуту реальну потребу. Т аку ідею мав напр., сучасник Х мельницького, Кромвел, щ о очолив в Англії індепендетітський рух проти Стюартів. М ож е в цім сполученні великої ж и в ої ідеї з реалізмом виконання і полягає правдивий реалізм держ авного діяча. Державний м уж мусить вхопити інтенції епохи, чи нації і мусить виявити уміння перевести їх у життя. Т акого роду реалістом і треба вваж ати Богдана Х м ельниць­ кого. Безперечно, у нього було і те і друге: і велика ідея і реальне п е­ реведення її в життя. Цією ідеєю була, висловлю ю чись по сучасному, :дея незалеж ности і соборности України. М ож на ствердити, щ о думки про Україну, як окрем е ціле, вж е тоді носилися в повітрі. П роф . О. Оглоблин в своїй статті про Б. Х м ел ь­ ницького, надрукованій в «А рці» (1948), влучно помічає, щ о «думка про визовлення України з-п ід пол ьської влади й утворення У кр аїн ськ ої Р е чі-П осп ол и тої (чи Р уського К нязівства), не була несподіваною для т о ­ гочасного світу, й свого, й чуж ого. В різні часи, в різни х ф орм ах, то глибоко захована в свідомості тогочасного українства, то яскраво в и виявлена в політичних плянах кращ их його представників, вона спи­ ралася не невмирущ ій традиції самостійности україн ськ ої нації і її культури. Ідея тяглости українства, від кн яж их часів починаючи й к о ­ зацтвом кінчаючи, від Олега до Сагайдачного, створена в перш ій чверті X V II століття, була викликана почуттям глибокого органічного і іст о ­ ричного з в ’язку козацької У країни з старою К и ївською Руссю>. Безперечно, щ о ця ідея не була ч у ж ою і Б. Хмельницьком у, людині, щ о займала визначне становищ е у вій ську і була знана в ки ївських культурних колах. А ле від самої ідеї до її втілення в ж иття була в е ­ личезна дистанція (принаймні так здавалося!), і треба було надзвичай­ них обставин, щ об наваж итися зробити цей скок від підлеглости до е і л ь н о с т и . А ле в тім і виявив себе реалізм Б. Хмельницького, його р е ­ 76

альна натура, щ о він тільки поволі приходив до віри в св ою місію, поволі ставало йому ясним, щ о м рії м ож уть бути втілені в ж иття. Як реаліст, Богдан Х м ельницький виходив із ф актів, а не від ідей Занад­ то тяж ила на нім традиція, встановлене, штамповане. Він не бу в нова­ тором — револю ціонером, щ о н еґував все існую че, а ставив на його місце зовсім нове. Доля примусила й ого заводити новини, але й на цьом у ш л яху він не був зовсім консеквентним. Т ом у і звільнення у к ­ р аїн ського селянства від кр іпацької залеж ности пол ьським панам ск о р ­ ш е було ділом самого ж иття, н іж заходів гетьмана: він займав у ціГі справі посередню позицію , в одн их випадках признаю чи селянству віл ьн ість, а в других, напр., щ одо манастирських маєтностей, забороня­ ю чи селянам вихід із звичайного посл уху. Т ут пом ічається у Б. Х м ел ьниц ького ступн евість розви тку: він ріс разом із подіями. П ерш і кроки його свідчать про те, щ о він обертався певний час у старих традиційних рям ках і тільки повол і відходи в від них. О береж ність саме на п очатках була д у ж е сил ьною ; він нічого не загострю вав і був готовий до ком промісу. В 1648 р. Х мельницький зо в ­ сім щ е не думає про кінцеве і р іш уче сепарування У країни від П оль­ щ і; це не є щ е реальна м ож л и вість для нього. В п ереговорах із поля­ ками він підкр есл ю є спільні інтереси корол я ;і козацтва супроти ш ля­ х ет сь к ої самоволі і пан ської тиранії та дбає про св о їх козаків, про їх станові інтереси, про 12000-ий реєстр тощ о. М ож л и во цей реалізм і стримав гетьмана на початках від спроби одним очайдуш ним кроком завалити п ол ьськ у держ аву. Питання, чи Богдан Х м ельницький не зробив тут помилки, залиш ається і сьогодні спірним. В деякі моменти здавалося, щ о ш л ях у центральну П ольщ у для її ріш учого підбою . — хоч би після П илявецького погром у —- стояв одвертим. А л е в ж е в ці моменти Б. Х м ельницький розумів, щ о навіть сповнен­ ня скром них козацьких домагань ш л яхом мирних пертрактацій м ож ли­ ве тільки тоді, коли е опора на реальну силу. А такою силою була ар­ мія. Він не тільки покладається на розбурхане, неначе сол ом ’яний вогон ь палаю че народне море, скільки на добр е зорганізовану і здисципліновану козац ьку армію, забезпечену зброєю , запасами і амуніцією, — і тому робив у ж е з самих початків величезні зусилля, щ об п остави­ ти таку аірмію на ноги. Це бу в реалізм держ авн ого муж а, щ о не ставив справи рубом : або перемогти, або згинути, але в се оглядався і назад та ш укав забезпечення в сильній армії, та в сою зі з сусіднім и д ер ж а ва ­ ми, зацікавленими в поборенні Польщі.

1649 рік приносить зміну. Б. Х мельницький стає певним себе, св оїх вел иких завдань, скор ш е н авіть він переконується в нем инучості даль­ ш ої боротьби , — тим більш е, щ о народна маса (а в тім і козацька маса) не х оче н ія к и х ком промісів, тим більш е, щ о він бачить, якою нещ ирою і н єуступ л и вою була і пол ьська політика того часу. У нього все сильні­ ш е виявляє себе думка, щ о єдиним ви ходом із пол ож ен н я є змагання до р іш у ч ої перемоги. Т ом у й підвищ ений тон з й ого бок у , том у й нові вимоги в переговорах з польським и комісарами. Т епер незалеж на, віл ь­ на Україна перестає бути мрією. У країнська Д ерж ава в св о їх етногра­ ф іч н и х границях — це реальність, мета, до як ої гетьман стало і посл і­ довн о йде, яка хова ється за всіма його плянами і дипломатичними ком ­ бінаціями. Зборівська, Б ілоцерківська, або П ереяславська угоди — це тільки компроміси, дань певній ситуації. До певної міри Хмельницький 77

ш укає ш ляхів, переп робовує різні м ож л и вості ком бінації то на Півдні, то на С ході ,то на Заході, щ об довести свій народ в «обітован у землю». Його реалізм, м ож л иво найбільш е від чувається в тім, щ о змагання за велику мету, за велику У країну досягає свого найбільш ого н ап р уж ен ­ ня в кінцевій стадії його діял ьносте, в часи орієнтації на Ш вецію , С е мигород, Бранденбург, в часи, коли гетьман, як політик, вийш ов вреш ті на ш ирш ий європей ський ш лях. Б. Х м ельницький не починав з вел и ­ кого, але кінчав великим, принайменш е, щ о тор кається до його за в ­ дань, до його мети. Саме в цей останній період гетьман приступив до утворення великої коаліції з Ш веції, Семигороду, Б ранденбургу, У країни, М олдавії, В о ­ лощ ини і Литви. В осн ову її п ол ож ен о бул о ідею з ’єднання П івночі з Півднем для поборення Польщ і. І саме ту т Х м ельницький показав себе непереверш еним мастром укр аїн ськ ої дипломатії. Відносини були н ад­ звичайно складні. Україна була сполучена П ереяславським дороговом 1654 р. з М осквою , але М осква в ж е в 1656 р. зрадила У кр а їн у і, пом и­ ривш ися з П ольщ ею , повернула свою зброю проти сою зника У країни, Ш веції. Гетьман зумів у цих прикрих обставинах не допустити М оскви до збройного виступу проти У країни, але рівночасно він ж е зумів д о ­ битися певного невтралітету з б о к у Туреччини, х о ч з часів П ереяслав­ ськ ого договор у К рим вою вав з У країною , а Туреччина дивилася на цю У кр аїн у неласкавим оком. Утримати і М оскву, і Т уреччину від встр я ­ вання в у к р а їн ськ о-п ол ьськ у бор отьбу бул о неабияким доказом р еа ­ лізм у у к р а їн ськ ої політики. Саме це давало Х м ельницьком у м ож л и ­ вість з повн ою енергією повести в ій ськ ов у акцію в П ол ьщ і разом із Ш вец ією і Семигородом та й щ е добитися від св о їх сою зн и ків п р и ­ знання гетьм анських прав на за х ід н ьо-у к р а їн сь к і землі. М ож ли во, щ о бул о й щ ось більш е в тодіш ніх плянах укр аїн ськ ого вож дя. Ю рій Липа говорить про ж и в у ч ість б а л тій ськ о-ч ор н ом орськ ої о сі в добі Хмельниччини. Дійсно настирливість, з як ою козаки на­ магалися окуп увати Б ілу Русь, поя сн ю ється не тільки кул ьтур н ою бл и зькістю м іж українським і білоруським народами, але й тор гов ел ь­ ними інтересами, баж анням добитися до Б алтійського моря, куд и йш ла до револю ції значна частина укр а їн ськ ого ескпорту. Ц ікаво, щ о Х м е л ь ­ ницький після здобуття козаками Старого Б и хова над Дніпром у 1657 р. проголосив тут «вольний п орт» для дніпрової торгівлі. А ле з др угого б ок у в ж е І. К р и п ’якевич звернув наш у увагу на надру­ кованій у «Собраніи Государственньїх'ь грамоть и д о г о в о р о в і» , (М осква 1822, III) проект ук р а їн ськ о-ту р ец ьк ої м ор ськ ої конвенції, який п р а в ­ доподібно відн оситься до 1849 p., а скор ш е навіть до 1650-51 p., себто до часів найбільш ого наближ ення м іж Т уреччиною і гетьманом Х м е л ь­ ницьким. Цей проект, як ого доля залиш илася нам невідом ою , зр адж ує ш ирокі політичні пляни Б. Х м ельницького щ одо плавби і торгівл і У к ­ раїни на Ч орном у і Середземному м орі — з правом плавати, торгувати і приставати до всіх портів, міст і остр овів обох морів та мати ком ор и доми по містах і портах, припалеж них до Туреччини. Україна згідно з цим проектом (п. 5) мала б право побудувати кілька п ор тов и х міст н и ж че порогів, аж до устя р. Б огу до Дніпра. П орт у Б и хові і порти на Дніпрі — це неначе дві руки, щ о гіроєтяглися — не тіл ьк и економічно, але й політично — одна до Балтики, а друга до Ч орном ор’я. М ож е й зовсім невипадково, х о ч інтерес укр а їн 78

с ь к и х політиків до одного і др угого напрямку знайш ов свій в и сл ів не паралельно, а ск ор іш е в р ізн і часи. А л е кол и подумати, щ о Б іл ор у сь і Литва грали з сам ого початк у ва ж л и ву р ол ю в загальних гглянах гетьмана і щ о М ол давія і В олощ ина були значними чинниками не тіл ьк и в його раніш их плянах, з в ’язаних з приятелю ванням з Т уреччи н ою і К римом, але й у пізніш и х, то саме ц е говор и ть про я к у сь лінію, щ о леж ал а в о сн о в а х політики Б. Х м ел ь­ ницького, лінію, в якій ч ор н ом ор ські і бал тійські п р о сто р и були одна­ к о в о значучим и для нього. Я к бачимо, бул и обидва елементи у вел икого гетьм ана У країни: і ш и­ рокі пляни, щ о виходи ли з ж и в о ї ідеї незалеж ної, етн огр а ф іч н о з ’єд­ наної, вел и кої У країни і реалізм у переведенні ц и х плянів у ж иття. Б. Х мельницький х отів не тіл ьки створи ти вел ику У країну, але й за­ кріпити її існування, надаючи їй стали х ф ор м правління. Б езперечно з цим спол учені були його династичні пляни. Ц е не бул о персональним ч естол ю бств ом ; гетьман ви к ор и стову в а в т у надзвичайну пош ану, той ореол, який створ и вся н авк ол о й ого імени, для того, щ о б створ и ти с о ­ л ідн у ба зу для дер ж авн ого існ ування У країни, а такою базою він у в а ж а в ди настію з р од у Х м ел ьн и ц ьки х. У країна мала трим атися за­ слугами і іменем засновника к оза ц ьк ої держ ави. Б ула велика трагедія і для ста р ш ого гетьмана і тим біл ьш е для сам ої У кр аїн и в т о м у ,що старш ий й ого син Тиміш , здібний і в ж е ознайомлений з держ авним и справами, передчасно загинув. М ол одш ий Ю рій бу в щ е незрілим х л оп ­ чаком , коли доля і вол я вел икого гетьм ана постави л а й ого після ем ерти батька на чол о У країни. В ін ц ь ого іспиту не витримав. У нас у л ітературі існує течія, щ о заступає ідею та к зван ого збага­ ченого реалізму. М ож е отакий збагачений політичний реалізм саме і ха р а ктер и зує останні стадії пол ітичн ої діял ьности Б. Х м ел ьниц ького. Саме в цім періоді особл иво вп ад аю ть в оч і як ості його, я к людини, зба­ гаченої тя ж к и м ж иттєвим досвідом , і як держ авн ого м уж а, щ о снує вел икі пляни, але не в п усте, тіл ьки опи раю чись на зовсім реальні ф актори . П ол ітичн у діял ьн ість гетьмана ци х ч а сів м ож на уявляти собі я к втілення укр аїн ськ ої пол ітичн ої мудрости. А том у й вивченн я ц ієї доби в ж и тт і Б. Х м ел ьн и ц ького є для історика і дл я політика н е тільки найцікавіш им , але м ож е і найпотрібніш им завданням сучасности.

Л. ПОЛТАВА

Б у д ов а н и й 19 р о к ів ! (Пам’ятник — окраса столиці України) В центрі столиці У країни на доси ть великій пл ощ і ст о їт ь п ам ’ятник гетьм анові Б огдан ові Х м ел ьн иц ьком у. Ц е він, після т я ж к и х б о їв із П оль­ щ ею , за н езал еж н ість св о єї Б атьківщ ини в 1654 році виріш ив — на нещ астя! — о б ’єднати У кр а їн у з Р осією . Н а нещ астя том у, щ о М о ск о в ­ щ ина не дотрим ала ні одн ого з так званого П ер ея сл авськ ого д оговору і У країна ск о р о опинилася в неволі (в 1764 році царським ука зом було скасова н о на У країн і гетьм анщ ину і заведено м о ск ов ськ и й лад). О дначе у кр а їн ськ и й народ пам ’ятає і великі зслуги Б огдана Х м е л ь­ ницького і том у згадує й ого як одного з вел и ки х м у ж ів історії. Саме 70

тому україн ськ а столиця і вимагала від московського" царського уряду, щ об бул о поставл ено гетьманові Б. Х м ельницьком у пам’ятника. І о с ь тут починається історія: москалі не баж али в б у д ь -я к ій ф ор м і нагадувати українськом у народові про його минулу самостійну гетьм анську д ер ж а ­ в у — а народ справедливо вимагав увіковічнення п зм ’яти св о го п ол іти ч­ ного діяча, мотивую чи тим, щ о мовляв, це ж саме Богдан Х мельницький <■приєднав У країну до Росії». В ж урн алі «К и евск ая старина» за 1888 рік, щ о виходи в у К иєві р о ­ сій ськ ою м овою читаєм о: «С порудж ення пам’ятника здій сн ю валося п о ­ вільно, але певно». Так повідомляв К ом ітет постановлення пам ’ятника. На істор ії спорудж ен ня пам’ятника Богданові Х м ельницьком у к ож ен народ світу м ож е яскраво побачити, щ о його чекае, його кул ьтуру, його славу, коли він матиме нещ астя потрапити під «височайш у м оск овську руку». Ц ар російський, уряд та його оточення всіл яко гальмували справу. Т о не відпускали кош тів, то не давали ґраніту, чи металу (бронзи), то о б ­ м еж ували скульптора, вимагаючи в се нови х і нових змін в проекті п а ­ м’ятника. К ор отк о переглянемо хронол огічн і дані: В 40-50 р ок а х 19. століття українець, п р оф есор і перш ий р ектор К и їв ­ ськ ого університету, М. М аксим ович від важ н о висуває дум ку (а ф а к ­ тично — баж ання україн ського народу) про увінчення пам ’яті гетьмана У країни Б огдана Х мельницького. П роте аж в 60-х роках царський уряд погодився дозвол ити збирати м іж народом грош і на побуд ову пам’ятника. А ле оф іц ійн о дозвол у щ е не було. В 1869 році у П етербурзі затвердж ено проект пам'ятника, зроблений приятелем українців — росій ським скул ьп тор ом М ихайлом М ікеш иним. Та росій ськи й ур яд не затвердив перш ого проекту, бо він б у в занадто багатомовний. В україн ськ ом у сов єтськ ом у часопи сі — щ оденникові, щ о ви ходи ть у К иєві — Іван В олош ин в статті «Задум скул ьп тор а» цитує у «Р адянській У країні» ч. 277 за 1952 рік ур ивок із зап и сок самого ск у л ьп ­ тора, зроблених під малюнком проекту пам’ятника: «З ображ ен о кінну статую гетьмана, щ о злетіла на в ер х необробленої гранітної скелі. В правій, ви сок о піднятій руці його — булава, якою він п ок а зує в напрямі на північний схід, тобто на М оскву. Л івою р у к о ю він міцно осадив свого коня... На ш л яху Х м ельницького, за конем його, ски нута копитом коня, м істи ться постать п ол ьсь к ого пана, вона падає зі скелі...» Ц итуємо в ж е далі за Іваном Волош ином, яком у були доступні ті історичні до­ кументи: «За проектом автора з тр ьох бок ів п ’єдесталу мали бути три брон зови х барел ьєф и: Збаразька битва, П ереяславська рада і урочиста зустр іч гетьма з народом у К и єві біля С оф ій ськ ого собору. «Далі. На передньому ф асаді пам’ятника, н и ж ч е Х м ельниц ького, мала міститися група з п ’яти бр он зови х постаоей: в центрі її, під виступом скелі, сидить український кобзар, співає Славу народньому герою , а його замислено сл у ха ю ть — з одного б о к у росіянин і біл ор ус, а з др угого — українець і «червонорус» (тобто українець із Західної У країни — ЛП)... «Ц ареві і всій, — пиш е Іван Волош ин, — бур ж уазн о-п ом іщ и ц ькій кл і­ ці не сподобалися барельєф и, які розповідали про воєнні перем оги і д ер ­ ж авний розум Богдана Х мельницького, про ш ану до нього народу; не сподобався і поверж ений польський пан. Цар сам був «всеросій ським п о­ міщ иком », правда, не ш л яхетської, а нім ецької крови...» А ле цього проекту не було прийнято. Т епер повернем ося знову до х р о ­ нологічних даних.

80

Рік 1870. К и ївськи й ген ерал -губернатор князь Д у н д у к ов -К ор єа к ов на­ реш ті виріш и в попрохати в сам ого царя дозвол у на відкриття повсю дно підписки в усій Р осійській ім перії на спорудж ен ня пам’ятника Б огданові Х м ельницьком у. Р ік 1872. До К иєва було привезено малу брон зову модель пам’ятника. А л е ген ерал -губернатор кн язь ДундукС(В-Корєаков з невдоволенням оголосив, щ о він не п ого д ж у єт ь ся на те, щ об були постаті та барельєф и, мовляв, вони збіл ьш ую ть «кош ти » пам’ятника... Р ік 1873. К ом ітет побудови пам ’ятника звітує в «К и єв ськ ой старине» за 1888 рік, щ о нареш ті «П осл ідувало височайш е повеління про в ід п уск із скл адів м орського відом ства 1600 пудів бр у х ту зеленої міді для відливу постатей до пам ’ятника Х м ельницького»... В цитованій у ж е вгорі статті у «Р адянській У країні» Іван В олош ин пи ш е: «А л е на ділі все я к ось так перекрути лося, щ о й крихти того металу на пам’ятн ик ур яд не видав»... Р ік 1874. М орськ е м іністерство у Петрограді, в м айстерн ях як ого пра­ цю вав скул ьп тор М икеш ин, наказало скул ьп тор ові негайно очистити приміщ ення. С кульптор переніс св о ю майстерню в манеж , щ о належ ав до м іністерства чи відом ства ш л яхів. Ч ерез м ісяць й ого вигнали навіть з т ієї коню ш ні. Т оді М икеш ин б у д у є св о ю власну майстерню, щ об таки мати змогу закінчити працю над твором. Р ік 1878. П еремігш и всі труднощ і, скул ьп тор нареш ті здав гіпсові ори­ гінали ста туї на завод для відливки у бронзі. Рік 1880. С татую відлито і перевезено в К иїв. Р ок и 1881-1887. Ц ар схвал и в проект, поданий не М икеш ином, чи іншим скул ьп тором , а яким сь одним із ви сок и х ц а р ськи х чиновників: насипати в центрі К иєва, на С оф ій ськ ій площ і, земляний горб і в н ього вкопати бр он зову статую , без гранітової бр и л и -п ’єдисталу. А л е н іх то із ск у л ьп то­ рів не наваж ився виконати такий безглуздий наказ, виданий для того, щ об н ам ’ять і честь гетьмана У країни принизити. Р ік 1888. На Ж итом ирщ ині, біля "міста Корнина, вирізано гранітну ск и ­ бу і перевезено в К иїв. В тім ж е році ста тую бул о поставлено на граніт­ ні плиті і — нареш ті! — відкрито. Зазначено ще, щ о у 1870 р оц і б у л о проведено м іж народами Р осій сь к ої імперії грош еву збір к у -п ід п и ск у на пам’ятник Б. Х м ел ьниц ьком у. Б уло зібран о великі на той час грош і — 44 ти сячі карбованців. А ж через ш істнадцять років, у 1886 р оц і — царський уряд «звол ив» додати із дер ­ ж а в н ої скарбниці 12 тисяч карбованців. К ом уністи, знаю чи л ю бов укр а їн ськ ого народу до свого гетьмана, в е ­ л и кого п ол ководця і політичного дер ж авн ого діяча, не посм іли цього пам’ятника зруйнувати. Т ак він і тепер сто їть у К иєві, -— в ер ш н и к -геть ман на осадж ен ом у диком у коні, на гранітній скелі — Б огдан Х м е л ь­ ницький п р остяг р у к у в напрямі на Р осію , на М оскву. С овєтська пропа­ ганда в періодичній пресі не р а з згадує пр о цей пам ’ятник і намагається переконати українців, щ о їхн ій гетьман пок азує на М оскву з приязню та з л ю б ов ’ю, закл икаю чи до єдности з поневолю вачем . А л е український народ д обр е розум іє посм ертну в ол ю св о го гетьмана, того гетьмана, який п оставив перед Р осією , з ’єдн ую чи У кр а їн у — ум ови д р у ж би і р ів н оправства та повн ої д ер ж а в н ої незал еж н ости о б о х країн. Ні одн ого п у н к ­ ту й ого ум ови М осква не виконала. Х т о ж не розум іє, щ о войовничий і вільнолю бний провідник У країни, гетьман Богдан Х м ельниц ьки й — та­ пер в образі пам ’ятника в стол и ц і У країни — закликає свій нарідо р о з ­ р ахувати ся з тим, х то його так ганебно зрадив!

81

В. А . Ш.

Усамостійкення ф о р м и (Порядком обговорення. Продовження дивись «Авангард» Ч. 4-5) Отж е, ствердж уєм о, — властивість к ож н ого народу відбивається не стільки в ідеях, як у ф орм ах вияву ц и х ідей, в усамостійненні їх. Ідея м ож е бути загальнолю дською , а ф орм а її вияву м усить бути лиш е національною, тобто такою , щ о надає ідеї той чи інш ий народ, у са м остійтіюючи її, пр и стосовую чи її до вимог власного духа. Я к відомо, л ітературн о-м и стец ькі течії: декаденство, ф утуризм , іма­ ж инізм, і т. п. — виникали як течії загального р озви тку загальнолю д­ ського мистецтва. Декаденство виникло у Ф ранції, я к течія крайнього естетизм у та індивідуалізму, течія, щ о зріклася всяксАго втручання мистецтва в ж и ття суспільства. Д екаденство ж , прийш овш и на терен діяння р осій ськ ої національної ф орми, набрало револю ційної наснаги і перетворилося, за влучним окресленням Д. М ереж ковського, «в н а й сухіш і гілки револю ційного лісу». Р осій ські декаденти стали п роп агаторами револю ції, а пізніш е її співцями (Б рю сов). Так само й імажинізм, так само і ф утуризм . Останній виник в Італії, як течія, щ о прославляла р озви ток капіталістичної індустріялізації , поклоніння машині, запере­ чення традицій минулого, заперечення кл яси чних ф орм, негування р оз­ ділових знаків, звуконаслідування, ритми машин і т. д. П рийш овш и на р осій ськ у д у х о в у територію, перетворився в найреволю ційніш у літера­ тур н о-м и стец ьк у течію , очолену В. М аяковським. Ф утури сти стали п р о пагаторами і співцями р осій ської револю ції і основополож никам и в п о­ езії того, щ о зветься сьогодні соціялістичним реалізмом. При чому, на теренах СССР ф утуризм ом стало р ахувати ся лиш е таке мистецтво, щ о наслідувало собою російський ф утуризм . Т обто наслідувало росій ську національну ф орм у. В сяке ж ін ш е його усамостійнення в ж е тоді р а х у ­ валося в ор ож ою «вилазкою » «бур ж уа зн и х націоналістів» і каригідним злочином. Т ак було в усьом у і скрізь. С к р ізь іш ов наступ М оскви на національну ф орм у, йшла боротьба з націями, з їхнім намаганням у са мостійнити ідеї, надавати ідеям свого національного вислову, зодягати всесвітн і ідеї в національні ф орми. Ц ьом у була оголош ена страш на і нищ івна війна. М осква могла терпіти вислів ідей несп івзвучн и х тодіш ­ ньому часу, але не могла допустити ви сл ову їй бл изьки х ідей, проте національною, неросійською ф орм ою . За приклад мож на взяти У країну. Й дучи за модою того часу, м и стці У країни так само ш укали, так само творили, чи вірн іш е намагалися творити мистецтво, щ о було б співзвуч н е тодіш нім «буряним часам». В К иєві тоді майж е одночасно повстало дві театральні течії — в р озви тк а х нового театрального мистецтва. Одна під проводом Леся Степановича К урбаса, а друга під проводом М арка Степановича Терещ енка. «Б ер е­ зіль» К урбаса ставив тоді п’єси К айзера, Сінклєра і взагалі п ’єси с о ­ ц і а л і с т и ч н о г о забарвлення, тоді як терещ енківська «Ц ентростудія» ста ­ вила інсценізації романів і ллі Е ренбурґа, щ о був скор ш е в ті часи в о ­ рогом больш евизм у і ніс в с в о їх твор а х заперечення всього с о ц і а л і с т и ч ­ н о г о . Терещ енко ставив «Х у л іо-Х у р ен іта », «Смерть Н іколая К ур бова», «13 л ю л ьок». В се це зводив докупи і давав видовищ а типу «Н ебо горить», де не бул о ні крихти чогось ідейно бл изького больш евикам. К у р ба с ста ­ вив «Газ», «М аш иноборці», «Д ж імі Х іґґін с », де в кож н ій бу в протест 82

проти «капіталістичної несп раведли восте» і заклик до боротьби з нею. Здавалося б, театр К урбаса «Б ерезіль» мусів би користуватися в М оскві пош ен ою і всіл як ою підтримкою, а засудж енню мав би підлягати театр Терещ енка — «Ц ентростудія». А бул о зовсім навпаки. На «Ц ентростудію» М осква відпускала грош і і матеріяли, підтримувала її, — натомість <Березіль» в ж е в ті часи за судж ува вся М осквою . В чому ж справа? А справа в тому, щ о Т ерещ енко в св о їх «р озш уках» піш ов за запози­ ченням ф ор м у М оскві від Ейзенштейна, К ерж енцева і М еєрхольда, т о б ­ то ф ор м притаманних росій ській духовості, а К урбас с о ц і а л і с т и ч н і п’єси зодягав в органічну українську ф орму. К урбас усамостійню вав нові театральні форми, робив їх неповторно-українським и. О тж е виходить — К урбас з с о ц і а л і с т и ч н и м змістом став для М оскви «бурж уазн им на­ ціоналістом», а тому і мусів загинути, — тоді як Терещ енко з театром змісту антисоціялістичного, а з ф ор м ою загально-ім перською , з ф орм ою росій ською , лиш ився ж ивим і п р од овж ува в свою «р еж и сер ську» роботу аж до останніх днів. Така ж саме доля спіткала і славного худож ника М ихайла Б ойчука. Він малював М аркса, Енгельса, малював Леніна, р озм альовував ф рескам и залі кращ их театрів і будинків партійних вельм ож . А його знищили. Знищ или його і всіх його учнів, всю ш колу Бойчука. Чому? Та тому, щ о ця ш кола ж ивопису повстала, як школа проповідників української національної ф орми, проповідників мистец­ тва, щ о вростає своїм корінням в кн яж і часи, в ф р ески і мозаїку Со­ ф ій ськ ого Собору. Ш кола, яка ф орм ою прагне довести брехл ивість теорії «єдности трьох Р усей», школа, яка говорила про окрем іш ність твор ч ого українського генія, про окрем іш ність д у х у українського народу. А окрем іш ність, п о в ­ торю ємо, виявляється незаперечною істиною — через ф орм у. От звідсіль і боротьба к ож н ої М оскви з національною ф орм ою к ож н ого нею поне­ воленого народу. Б оротьба з ф ор м ою — це перш оступневе завдання, це перш ооснова її боротьби. Н е допустити до усамостійнення ідеї, не дозволити надати тій чи інш ій ідеї органічно-національних ф ор м на теренах поневолених нею народів — це було, є й буде основн ою метою і завданням к ож н ої і вся­ кої Р осії. Е кспортувати св ою р осій ськ у ф орму, св о ї усамостійнені ідеї, накидати їх силоміць, поза баж анням інш их народів — це привілей, це властивість р осій ського ду х у і це одна з головних ознак його ім періялістичности. Цей наступ М оскви на національні ф орм и розпочався не зразу після ж овтн евої револю ції, а в році 1924. Р озпочався після смерти Леніна. Тут треба нагадати, щ о за часів панування Леніна цього наступу не бул о ще. Т оді щ е була надія на всесвітн ю пролетарську револю цію , дл я як ої були потрібні національні комуністичні партії. Тоді щ е Ленінові треба було грати ролю проповідника і провідника ідеї С ою зу Р івноправних К ом у­ ністичних Д ерж ав без старш их і молодш их, без більш их і менш их, — со ю зу рівн их і однакових в св о їх правах і о б о в ’язках. А ле щ е за ж иття Леніна втратили свою наснагу ком уністичні рухи Европи, зникли і надії навіть в Леніна на всесвітн ю револю цію , а разом з тим почала губитися й віра в «пророчість» і «святість» м арксови інтер­ національних вчень про «виникнення пролетарських револю цій одн о­ часно в багатьох країнах». А це значило для бол ьш евиків: чи здобуту к р ов’ю владу натеренах Р осій ської Імперії, признавш и себе банкротами,

щ

віддати якимсь іншим силам, чи признати банкротом М аркса і висунути тезу п р о «м ож ливість побудови соціялізму в кож ній окрем о взятій кр а ­ їні». М осковські больш евики вибрали другий ш лях і розпочали «бу д у ­ вання соціялізм у в одній країні». А ле «будування соціялізму з одній кра­ їні» поставило перед больш евиками дилему: — Чи однією країною вваж ати всю колиш ню Р осійську Імерію, з її багатонаціональним складом, чи рахувати нею лиш е етнограф ічні р о­ сійські терени? Т ут больш евики вибрали перший ш лях — багатонаціональну Р осій сь­ ку імперію вваж ати одною неподільною країною, як цілість. Ставш и на перш ий ш лях, м осковські больш евики перекреслили все те, чим вони мобілізували поневолені народи в ж овтні 1917 року. їм довел о­ ся перекреслити національні властивості, окрем іш ності всіх народів, їх прагнення незалеж ности. В одній країні все треба робити для в сіх за однаковим зразком. Так прийш ло від неподільности терену до неподільности населення, від «самоапрєдєлєнія вплоть до атделєнія» Ленінського до «не било, нєт і бить не м ож ет» — В алуєвського. Національне питання замінилося пи­ танням русиф ікації, інтернаціональна ідея м арксового ком унізму підмі­ нилася російським ш овіністичним націонал-комунізмом в його російській національній ф ормі, щ о виникла, як наслідок усамостійнення ідеї ком у­ нізму російським народом з його імперіялістичними духовим и власти­ востями. Ставши на ш лях неподільности терену, больш евикам прийш лося о го ­ лосити нищ івну війну за неподільність д ухову, війну всьом у тому, щ о відмінне від ц ієї оф іційно-визнаної, єдиної форми. Це значило — о г о ­ лош ення війни всьом у неросійськом у . Так рийш ло до ліквідації націо­ нальних, в перш у чергу комуністичних партій і заміна їх філіалами росій ської ком уністичної партії. На Україні комуністи, щ о почали відстою вати свос право на окрем іш ­ ність від М оскви р у х у українських ком уністів — були оголош ені зразу ж «бурж уазними націоналістами» і «ф аш истами» і були в перш у чергу нещадно винищені, а ті щ о не хотіли принести себе в ж ертву, примуш ені були влитися до так званої КП(б)У. Для р осіян-ком уністів важ ливим стало не те, щ о українські ком ун істи укапісти молилися тому самому богові М арксові, щ о йому молилися й росій ські комуністи, а найваж ливіш им стало домагання, щ об вони по ф орм і молилися так само, як моляться й росіяни, щ об українські к о ­ муністи будували й держ аву не таку, яка потрібна українськом у н а р о­ дові, а таку яка потрібна російськом у народові — за його росій ською національною ф ор м ою : Єдина неділима з пануванням р осій ського народу! Одним словом, прийш ло до ліквідації національних окрем іш ностей і всього того, щ о б у д ь -я к нагадує сьогодні, а завтра могло б скріплювати ці окрем іш ності та органічні неповторності. От чому й прийш ло до л і­ квідації серед поневолених народів цілих груп населення, основн о ж інтелігенції, як носіїв цієї неповторносте. Т ут причина знищення Б ой ­ чука з його ш колою , знищення К урбаса, наступу на українську літера­ туру, ж ивопис і на все те, в чому найяскравіш е виявляється національ­ ний гін, щ о говорить про окрем іш ність і самостійність народу, як д у ­ х ов ої категорії.

84

О тж е, як бачимо, то були часи наступу р осій ськ ої ф орм и із завданням — знищ ити все, щ о відмінне від неї. Для нищ ення у кр а їн ськ и х о к р єміш ніх ф ор м — М осква впрягала до свого воза і у к р а їн ськ у м ову з ме­ тою : укр аїн ськ ою м овою бороти ся за загальну росій ську ф орм у. А тому й дійсно, щ о література укр аїн ськ и х письменників, писана українською м овою , стала звучати перекладами з р осій ської, театральні вистави стали російським и виставами — укр аїн ськ ою м овою і т. д. За «україні­ зацією », як за параваном, х ов а ється страш на в своїм наступі росій ська ф орм а, щ о нищила укр аїн ськ у національну органічність, руси ф ік ую ч и український дух, причісую чи його україн ськ ою м овою під загал ьн о-росій ську неподільність. П овторим о — то були часи, коли р осій ські комуністи, розправивш ись з вояками У к р аїн ськ ої А рм ії часів В извольн их Змагань, винищ ували й у кр а їн ськ и х укапістів. Р осій ські ком уністи тоді мали на увазі не ком у­ ністичну чи як усь інш у У кр аїн ськ у Д ерж аву, а прагнули, щ об н е було ніякої. К ож н и й український самостійник — був однаковим ворогом і одн аково нищ ився. Для росіян не було серед цих сам остійників ні бл и ж ­ чих, ні дальш их, — всі були вороги, в с іх судили «трійки» і давали одн акову кару як тим, щ о хотіли Н ародньої Республіки, та к і тим, щ о мріяли про україн ську «загірну ком уну». В се це було дл я них «б у р ж у ­ азним націоналізмом» і м усіло бути вирване з корінням в ж е не з у кр а ­ їн ського, а із загального р осій ськ ого ґрун ту «побєдон осн ого строітєльства соціялізм у» в одній країні. П ідкреслю єм о. Для ком уністів К ремля було байдуж е, яка ідея м ож е усам остійнитися в українській національній ф орм і, — головне, бул о не допустити до усамостійнення. Стала б У краї­ на сам остійною — ком уністичною — вона для них була б так сам о як і ком уністична Ю госл авія сьогодні — дер ж авою ф аш и стськ ою , держ авою вор ож ою , д ер ж а вою бур ж уа зн ою , яка мусить бути знищена. Гасло, щ о й ого кинули больш евики в часи р еволю ц ії «Х т о не знами, — той проти нас» стало наріж ним каменем їх н ьої політики. К ом ун істом стає лише той, — хто з ними, а той х т о повстає проти їх н ього намагання нав’язати р осій ську національну ф ор м у ж и ття всьом у л ю дству, т о хай він буде найправовірніш им м арксистом — він для ни х буде «зрадником», «ф а­ ш истом » і о б о в ’язк ово «бурж уазн им націоналістом». Т ак трапилося, щ о ідея для р осія н -к ом ун істів перестала бути дом і­ нантною, нею стала р осій ська ф орм а! А том у і в ся боротьба, я к у сьо­ годні ведуть больш евики — є бор отьб ою не за ком унізм, а за Росію . Р осія з її відвічним мріянням п р о панування над світом стала од н оча сово і ф ор м ою , і змістом. Стала тим міхом, в який, щ об бул о не налито, а він завж ди буде мати ф ор м у бездонного, ненаситного, р осій ськ ого міха. Сьогодні Р осію налито «ком унізм ом», вона імтіеріялістична і ненаситна в св оєм у прагненні панувати, хай наллється вона завтра «дем ократією » — вона не перестане бути Р осією . Вона пристосує до себе і «дем ократію » (як, до речі, у ж е й пристосувала!). Вона все зробить, щ об була н еп о­ дільна єдність між кож ни м новим зм істом і одвічн о ста р ою ф ормою . Історія наочно доводить це. А тому й боротьба з Р осією , — яка стала загрозою для всього св іту — мусить вестися не зі змістом, не з тим, чим на том у чи інш ому історичном у відтинку наповнена ця ф орм а, — а з самою ф орм ою . Розвал Р о сії стане мож ливим з середини лиш е при умові, щ о пон ево­ лені народи почн уть убезпосередн ю вати к о ж н у ідею, усам остійню вати її, п ри стосувати її до вим ог свого національного духа. Т о б т о бор отьбу 85

з Р осією мож е успіш но вести лиш е націоналізм. А ле націоналізм не омертвечений догмами і догмочками, а вічно живий, вічно рухомий, який на кож ном у етапі буде ставити собі основною і перш оступневою метою — усамостійнення кож н ої ідеї своєю національною ф орм ою . А ле для цього націоналізм мусить усамостійнитися найперш е сам. Не мож е бути націоналізму інтернаціонального. Т обто для в сіх націй і народів догматично однакового, як не має такого ні комунізму, ні лібералізму і взагалі нічого. Український націоналізм — м ож е бути лиш е україн сь­ ким, неповторним. Він мусить виростати з українського духа, з націо­ нальної органічносте, щ о перебуває в неповторній національній україн­ ській фоірмі. О тж е боротьба за ф орму, за держ аву — це основний п осту лят націоналізму. О т чому, на мій погляд, росій ські комуністи мали рацію, кол и «у к а пістів» називали «бурж уазними націоналістами» і маю ть рацію, коли кож ну групу, чи одиницю, яка в даних ум овах бореться з ними за у са ­ мостійнення української форми, звуть цим самим іменем. Нам тільки в кож ном у окремому випадку, коли ми виносимо свій при­ суд на людей і групи українських лю дей в минулому — треба бути християнами і пам’ятати: Є два типи зречень. Зречення Х р и ста Петром і зречення Х риста Ю дою. П етрове зречення допускає повернення до того, чого зрікаю ться, а юдине зречення зриває за собою всі мости до повернення. А тому у винесенні присудів треба глибоко усвідомлю вати ці два типи зречень. (Далі буде)

СУМ в світі О. К А Л И Н Н И К

Етапи діяльности СУМ ’у В історії СУМ ’у на чуж ині треба розрізняти три етапи розвитку. Перший етап почався в 1946 році з днем відновлення С У М ’у в Н і­ меччині та в Австрії. СУМ в цей період свого діяння був пром отором добрих починів і допомагав українській гром адськості в щ оденному житті. П ереборю ю чи невідрадні умови таборового ж иття і безправ’я наш ої спільноти, сумівці наполегливо ш укали ш ляхів для закріплення своїх осягів. А ле раптовий виїзд маси українців за океан загальмував буйний розквіт СУМ ’у, в наслідок чого в 1948-му році діяльність СУМ ’у звузилась, а членство його ш видко спало з 7 000 до 3 500 осіб. П ро цей катастроф альний стан актив С У М ’у здавав собі справу і скликав III—ій кон ґрес, щ об знайте ш лях зміцнення СУ М ’у та закріплення його клітин в країнах нового поселення. Таким чином перший етап СУМ ’у мож емо окреслити, як перемогу самої ідеї С У М ’у, яка закріпилась в серцях молодих патріотів і з якою переваж на частина виїхала в інш і країни. Восени 1948 р о к у відбувся 1-ий організаційний з ’їзд СУМ ’у в Бельгії, а на початку 1949 р о к у в Англії.

86

Другий етап діяльности С У М ’у розпочинається від ІІІ-го кон ґресу С У М ’у. щ о відбувався в П ю ртені 31. травня 1949 року. К онгрес прийняв важ ливі постанови, відповідно вимогам часу і обставинам еміграції. До Ц К обрано нових людей. Інтенсивізувалась діяльність клітин п о всіх країнах, зокрема відбувся 1-ий К райовий з ’їзд С У М ’у в А нглії на п о­ чатку 1949 р. Саме К райові К омітети А нглії та Б ельгії найбільш е до­ помагали матеріяльно і морально в часи організаційного періоду Спіл­ ки У кр аїн ськ ої М олоді в інш их країнах. ЦК С У М ’у, спи раю чись на ці дві розбудовані клітини та на сум івців Німеччини, виготовив ін­ струкції, обіж ники, доповіді, виш кільні матеріяли, ж урнали і посилено розсилав їх до всіх країн Ев,ропи та заокеання, допомагаю чи керівникам С У М ’у організувати ланки та закріплю вати і оф орм л яти їх як інте­ гральні частини усього С У М ’у. В ж е до кінця 1949 р ок у активно діяли К райові К омітети, О рганіза­ ційні Б ю ра і уповноваж ені Ц К СУМ ’у в таки х країнах: Англія, А в ­ стрія, Америка, А встралія, Бразилія, Бельгія, Венецуеля, Канада. Па­ рагвай, Німеччина. В 1950-1951 році відновлено СУМ у Ф ранції, Еспанії, Тунісі, Аргентині, Ш веції. Власне, період від ІІІ-го к он ґр есу по ІУ -ий, — щ о відбувся у Б ельгії в січні 1952 року, — треба рахувати як другий етап ж иттєвости ідеї СУМ ’у по в сіх країнах еміграції. П ро діяльність С У М ’у стали прихильно писати газети різних політичних напрямків. Варто згадати, що в цьом у другом у етапі праці С У М ’у з ініціятиви ЦК спрям овано головну увагу на сам оосвітню діяльність сум івців. їм в допомогу було випущ ено велику кіл ькість ви ш кіл ьних матеріялів. Це все розсил алось до 14-ти країн, де існ ую ть клітини СУМ. К рім того розгорнено ш ироку акцію серед сумівців про залучення їх до заочного навчання. Сумівці виявили себе на терені самодіяльного мистецтва, о р ­ ганізовую чи драматичні, балетні і х ор о в і сум івські гуртки. Спортові сум івські друж ини теж показали себе в ч у ж ом у світі на належ ному рівні, вийш овш и в деяких країнах у фінал, зокрема у ф утболі. Я кщ о в перш ом у етапі діяльности С У М ’у деякі громадські централі, наукові інституції, а подекуди і Ц еркви — ставилися д о С У М ’у з за­ стереж енням , то в другом у етапі сум івськи х представників запрош ую ть у ж е до співпраці і вступаю ть з С У М ’ом в діловий контакт. М айж е в кож ній країні напр., Англія, СШ А, Німеччина, Бельгія, тощ о, — до гром адських централей вибрано представників СУМ ’у. К рім того, до СУМ ’у звертаю ться щ одо співпраці різні установи, товариства, органі­ зації, допом огові інституції і т. д. Деякі наш і видатні наукові, громадські та політичні діячі перебуваю ть з СУ М 'ом у постійному контакті, співпрацю ю чи з молоддю, допомагаючи їй. Таким чином, СУМ у ж е став невід’ємною частиною україн ськ ого су с­ пільства. СУМ також починає нав'язувати зв ’язки на зовніш ньом у від­ тинку. Сьогодні вж е десятки організацій молоді західн ього св іту пере­ бува ю ть в контакі з СУМ ’ом, з його ЦК, і навіь з окремими осередками в Европі і за океаном. Від 1946 р оку по 1953 р ік було оф орм л ено членами С У М ’у понад двадцять ти сяч україн ськ ої молоді. За цей час чимало старих сумівців, завдяки еміґрації, СУМ втратив і розгубів. Багато сум івців ем іґр увавши, не вкл ю чився до активної праці на нових місцях. Ц е привело до того, щ о на сьогодні в С У М ’і залиш илася тільки третина згаданої к іл ь кости.

87

Третій етап р озвитку С У М ’у — це етап остаточного осідання наш ої еміграції по різних країнах. О знайомивш ись з законами к о ж н о ї країни, відповідно до правних умов у них, СУМ почав відновлю вати св о ю р о ­ боту, за стосовую чи нові ф орми, визначені IV -им конгресом С У М ’у. Є ознаки в ж е й чисельного зростання членства по різни х країнах. Організаційна діяльність С У М ’у не згасає і буде дом ін ую чою доти, доки існ ує СУМ. На третьому етапі св о єї праці, СУМ звертає основну увагу на внутріш н ю р оботу і готування кадрів. Завданням ч а су є знай­ ти і виробити такі методи, ф орм и і такі змісти роботи, щ об вони викли­ кали у молоді зацікавлення і баж ання працювати. Останнє найбільш е залеж ить від керівництва клітинами С У М ’у в кож ній країні. Третій етап приніс значну стабілізацію видавничої діяльности СУМ ’у. П ередбачається видати ви ховн у і наук ову літературу. Деякі К райові К ом ігети у ж е приступили до реалізування цього на місцях. Ставш и на власні ноги, розрісш ися, К райові К омітети намагаю ться утворити власні матеріяльні бази, як напр., СУ М у СШ А, який придбав власну др укар­ ню, щ о дає м ож л ивість праці сумівцям і навчання практичного ф а х у . Ж и ттєв і потреби вимагають від керівництва С У М ’у знайти дж ерела і засоби, щ об реалізувати св ої наміри, щ об усунути всі недоліки і п е­ реш коди, які виникаю ть в час роботи. Деяка частина сум івців, особл иво старш ого віку, з ти х чи інш их причин механічно вибуває з С У М ’у. Щ об поповнити лави С У М ’у, виникає потреба розгортання юнацтва С У М ’у. Т ом у IV -и й конгрес ухвали в особл и ву увагу приділити Ю С У М ’у, нам агаю чись охопи ти якнайбільш е дітей старої укр аїн ськ ої еміґрації, щ об запобігти їхн ій повній денаціоналізації. К рім того, IV -и м конгре­ сом ухвалено, щ о сумівці старш ого в ік у м ож уть і надалі залиш атися активними членами організації, бо молодість опреділ ю ється не роками, а наснагою діяння Сумівець м ож е бути одн оразово і членом С У М ’у і членом ін ш ої організації, яка не перебуває в кол ізії з завданнями С У М ’у та якщ о це не переш кодж ає його сум івєьком у навантаж енню. Щ о ж тор кається розгортання Ю С У М ’ів ськ и х клітин, то, — за з в і­ тами з місць, — видно, щ о ця справа сто їть на добрій дорозі. Зокрема в С Ш А 28. лю того цього р оку відбулася конф еренція керівників о с е ­ редків С У М ’у та виховників юнацтва, і треба думати, щ о проблема юнацва С У М ’у буде виріш ена позитивно. П ідготова ґрун ту для Ю С У М ’у в Канаді та к ож має всі м ож ливості дати добрі наслідки. Треба чітко усвідомити, щ о без Ю С У М ’у не буде забезпечено р о зго р ­ тання діяльности всього СУ М ’у взагалі! Така коротка характеристика етапів діяльности С У М ’у за час його існування.

Обмінюймось досвідами Все, щ о п ов ’язується з С У М ’ом, як з певним змістом, про щ о ми в ж е говорили в попередній статті, не м ож е бути відірваним від німецького терену. Німеччина, як країна поч атк у наш их мадярів, одн очасно є й п о ­ чатком в сіх організаційних ф ор м укр аїн ськ ого ж иття. М ай ж е все, хцо ми маємо сьогодні українського в усьом у світі, родилось на терені Н і­ меччини. Це саме тор кається і СУ М ’у.

88

П еріод дальш ого вимандру наш ої молоді, тобто роки 1949-1952, б а ­ гатьма скептиками р ахувався початком кінця С У М ’у, як організації мо­ лоді взагалі, а організації молоді в Німеччині зокрема. На їхн ю думку, дальш ий вимандр означав вимандр до тя ж к о ї ф ізичн ої праці, де к о ж ­ ному м олодикові вж е буде, як казали тоді, «не до Суму, а до «сум у». Стомленому буде тя ж кува то ходити по зборах, по засіданнях, приймати участь в гуртках і т. д. А щ о найголовніш е — в інш их країнах е й інші закони, які здебільш ого взагалі перекресл ю ю ть к ож н е існування за­ га л ьн о-укр аїн ської Організації, а молодечої тим паче. А як вона десь і виникне, то буд е носити не загал ьн о-укр аїн ське забарвлення, а скоріш е забарвнлення тієї країни, на ґрун ті як ої вона виникла. Б ули й такі, щ о говорили: СУМ тоді стане організацією, яка буде сприяти асиміляції у к ­ раїн ської молоді на користь тієї держ ави, в якій відтвори ться ця моло­ деча організація. Щ о ж тор кається нім ецького терену, то про нього го­ ворили, щ о він, лиш ивш ись обезкровленим еміграцією, не сп р ом ож еться перебороти пси хічного заламання, щ о о б о в ’язково виникне в наслідок цього обезкровлення. Одним словом — пророкували крах С У М ’у і зала­ мання самої ідеї, як «витвору еміграційного», а тому і не ж иттєвого. Як відомо, ідея є ж и ттєвою лиш е тоді, коли вона витримує іспит часом, іспит труднощ ами пристосування до обставин. Ж иттєва ідея, п р и стусовую чи сь до обставин, завж ди знайде ф орм и свого виявлення, не зміню ­ ю чи своєї су ті і прямування до св о єї одної, завж ди ж и в о ї цілі. Ідея С У М ’у цей іспит витримала. Ні в одній країні нового поселення СУМ не став тим, чим пророкували йому стати. Ні в одній країні СУМ н е за­ вмер і не став організацією, замкненою рамками держ ави поселення, не став знаряддям асиміляції і не перетворився з СУМ ’у в «сум ». Навпаки, СУМ переж ив період пристосування д о н ов и х обставин (треба сказати — в деяких країнах д у ж е боляче), але лиш ився організацією загально­ національною, організацією з держ авниц ькою укр аїн ськ ою ідеєю. Ли­ ш ився один з-п ом іж багатьох р ізни х за гал ьн о-україн ськи х організацій, щ о повстали в Німеччині в pp. 1946-1948. В Н імеччині так само СУМ переж ив «кризу обезкровлення» і х оч а й мав на коротки й час «психічне заломання», але вийш ов з нього і св оєю працею по всіх великих і малих скупченнях україн ських «залиш енців» (тепер у ж е є й такий термін), і відповів скиптикам: — А в се ж ми за злі­ сть ворогам ж ивем о! Й будем о ж и ти !!! А оте світове правило: «к о ж н о ­ му городу нрав і права», щ о до нього м усів в кож н ій окремій країні пристосовувати свою роботу СУМ . примусило сум івців ш укати нових ф орм , нових засобів і нових метод. Це збільш ило, так би мовити, амплі­ туду засобів і збагатило методичну скарбницю всього С У М ’у. Сьогодні стоїть питання про уміння наладнати обмін досвідом, тобто про уміння користатися зі «скарбниці» всім К райовим Комітетам, всім осередкам і навіть окрем им сумівцям. О тж е треба знати, наприклад, не лиш е те, щ о на терені А нгл ії про СУМ з ’явилося в англійській пресі 39 нотаток, а треба знати й те — як цього досягло керівництво С У М ’ом в Англії. Т р е ­ ба знати не лиш е сам ф акт успіху, а й ш ляхи до цього у сп іх у . Мало занотувати в звітах, (це все в Англії), щ о СУМ улаш тував 12 зустрічей з чуж инцями, влаш тував 24 доповідей про У країну для чуж инців. Це успіхи. А ле чи відома іншим К райовим К омітетам метода, як ою це все досягнули сум івці в А нглії? Ні, невідома. В Америці, в Канаді, в Аргентині, в Б ельгії є так само свої, лиш е вла­ стиві тим теренам, досягнення. В Б ельгії нам, наприклад, на власні очі 89

довелось переконатися, щ о СУМ серед бельгійців мас не лиш е пош ану, а щ ось значно більш е. «Сумівець» там стало синонімом українця, але українця в позитивному значенні. А от, чи знаю ть інші К райові К ом і­ тети, як цього досягло керівництво С У М ’ом в Б ельгії? Щ о воно робил о? Як це керівництво зав’язувало зв ’язки з визначними бельгійськими му­ ж ами? Взагалі — як керівництво вело СУМ до тих досягів, щ о він став настільки популярним, щ о навіть в готелі, коли прийш лося р еєстр ува­ тися одному з нас і заповняти рубрику «національність», порт’ерша, п о­ чувш и «українець» — вигукує: «А СУМ, СУ М !» О тж е справа не в занотуванні самих осягів, а в передачі, п ідкресл ю ­ ємо, досвіду про обмін ним. Справа, коли хочете, в ш колі керування, в підготовці кер у ю ч и х кадрів для С У М ’у і Ю С У М ’у. Бо як би ми добре не вимуш трували наш их сумівців щ одо знання теоретичних дисциплін, але коли вони не будуть мати прикладів для творчого наслідування в практичній роботі, вони добрими керівниками бути не м ож уть. М етоди­ ка керівництва більш е випливає з досвідів, а не з теоретичних р озум у­ вань. Людина, озброєна досвідами св о їх товариш ів та попередників, стає сміливіш ою , міцніше стоїть на ногах. Вона стає більш е відваж н о до ри­ зику, до експерементаторства. А експерименти — коли вони вкарбовані в рамці здор ової ідеї — завж ди потрібні. А молодь, на те вона й молодь, без експериментів ж ити не мож е і ж ити не сміє. Але для цього їй треба рости з бази, з досвідів і добувати власні, нові досвіди. К оли ми читаємо т у чи інш у к н и ж к у — роман, повість, оповідання — ми завж ди захоп­ лю єм ося я к ою сь дієвою особою . Ми хотіли б бути схож и м и на неї, ми прагнемо наслідувати її в усьом у. Та це й непотрібно. П овне наслідуван­ ня — то в ж е буде ш кідливе мавпування! Головне те, щ о попавш и в я к усь ситуацію , ми даємо собі питання: — А якби поступив у подібній ситуації герой т ієї чи інш ої прочитаної нами повісті чи оповідання, чи мій товариш , щ о зараз перебуває в А нглії чи Америці? Я кий би тут кож ен з ни х знайш ов вихід? В співставленні цих «виходів» ми знаходимо, звичайно, свій вихід, наш вихід, — для себе, в наш ій ситуації. А ле винайшли ми його, в ід­ ш товхн увш и сь від уявлення про діяльність інших. Таке значення, ма­ ю ть досвіди інш их, які збагачую ть нас. В ійськовик вивчає історію в сіх війн, аналізує битви, вивчає поведінку генералів, стрільців і т. д. Для чого він це робить? Та звичайно, не для того, щоб, коли він попаде в тотож н ю ситуацію , щ об так само поступати, як поступав той чи інший генерал, а для того, щ об збагатити себе д о ­ свідом попередників. Він знає, щ о такої самої ситуації бути не може, але це збагачує його досвідом, сприяє виробленню ш видких власних ріш ень у його майбутній діяльності. З подібною метою вивчаю ть і історію взагалі. К ож ен сум івець сьогодні мусить собі твердо усвідомити, щ о він прий­ має участь у творенні історії С У М ’у. Т обто, приймає участь в нагромад­ ж енні досвідів для майбутнього у галузі виховання молоді. Це завдання настільки почесне — наскільки і відповідальне. От чому було б помилкою думати, щ о історія СУМ ’у — це лиш е хронологічний перелік дат від заснування до К онгресу 1-го, від 1-го до другого і т. д. Історія С У М ’у це кропіткий і детальний запис методів діяння сьогодні к ож н ого і к о ж ­ ної клітини. Це, повторю ємо, не су х і звіти досягнень чи неуспіхів, а де­ тальне занотування зразкових методів і ф орм діяльности. Це накопичення 90

Відпочинок під час вишкільної прогульки сумівців. (Німеччина)

Делегати 5-го З ’їзду С УМ-у в Лондоні

В залі Гандерсфільд. Здвиі

С У М -у (А нглія)

Доріст Ю СУМ -у Німеччина

досвідів і їх систиматизування. Це широкий обмін ними через сумівську пресу різних розкиданих його клітин. Це все матеріяли для майбутньої історії руху української молоді. А для історії сухих звітів, як відомо, дуже й дуже мало! От чому редакція «Авангарду» й закликає сумівську молодь, Крайові Комітети, Осередки писати про свою працю на місцях, писати широко. Закликаємо — обмінюватися досвідом на сторінках свого пресового ор­ гану! Його сторінки до розпорядимости його читачів, бо «Аванґард» не лише журнал для моллоді, але одночасно й трибуна української молоді!

Р. Мізур

До проблеми СУМ ’у в Канаді За 5 -о х років існування С У М ’у в Канаді практика показала, щ о в ти х обставинах, в як и х доводиться нам працювати на цьом у терені, як ми далеко розходим ося із загальними напрямками С У М ’у установ­ леними в обставинах іце табор ового життя. Великий терен, м атеріяльний добр обут та темпи зар обіткової праці — це симптом негативного впливу на маси еміграційної молоді, щ о протягом свого перебування в табовах не зуміла собі настільки усвідомити тих завдань, яких св і­ тові п одії від нас на чуж ині вимагають. Завдання виховання, переви­ ховання та усвідомлення м орального зобов’язання до праці над собою і друзями напередодні виріш альних подій недалекого майбутнього, взяла на себе, свідома кольосальних труднощ ів та перепон, Спілка У к ­ раїн ської М олоді в Канаді. Праця С У М ’у в ріж них ділянках внутріш н ьо-виховн ого характеру та зовніш ніх виступів одначе почала п оступ ово переходити на шабльон, який для ф ормування душ і молоді абсолю тно нічого позитивного не давав, а навпаки створю вав монотонність і знеохочення. Треба було за всяк у ціну ш укати виходу з ц ієї ситуації, щ об у майбутньому не нести повної моральної відповідальності за цю молодь, якій ми д озво­ лили б забути свою національну приналеж ність та відібрали б її віру й ох оту в боротьбі за самостійність і незалеж ність наш ої Батьківщ ини. Енергія і запал, з якими СУМ в К анаді взявся за здійснення заплянувіань в організаційній, вн утріш н ьовиховній за зовніш ній ділянці даю ть м ож л ивість сьогодні вж е похвалитися певними осягами. Кількалітній досвід показав, щ о ведення наш ої роботи за поділом на ланки не виправдав себе. К оли гуртки існ ую ть і дію ть по всіх о се ­ редках. то ланки м айж е не існують, а якщ о деякі осередки зуміли створити кілька ланок, то вони цілком не діють. Зміст роботи в гур т­ ках, заінтересування його учасників працею в них — доказує доц іл ь­ ність та потребу їх організації. Ланки того не мають. За вийнятком полагодж ення певних ф ормальних та організаційних справ, які, без сумніву, мож на цілком добре полагодж увати на спільних ш ирш их с х о ­ динах членства, нічого більш е вони не дають. К рім цього, часу в с у мівця, аж ніяк не вистарчає настільки, щ об мож на бул о добровільно заохотити його до участи в гуртку і в ланці. Х ар актер гуртків поширено з дотогочасних мистецьких, завівш и різні інші гуртки самодіяльности, як виховн о-ви ш кіл ьн і та технічні, якщ о 91

цього вимагають місцеві потреби даного осередку, маючи на меті за к тивізувати якнайбільш у кількість молоді, членства та дати м ож ливість праці в СУМ ’і над собою , розвинувш и індивідуальні зацікавлення та спром ож ності. Гуртки мають свого гол ову-гурткового. який підлягає безпосередньо контролі відповідних керівників при КО, та має п остій ­ ний контакт з членами КО відносно напрямних праці даного гуртка. Гурткові одночасно полагодж ую ть всі організаційні справи на сходинах гуртків. У ділянці суспільної опіки (соціяльної охорони) виринуло питання о б о в ’я зкового страхування ж иття членів, зокрема тих, які маю ть р о ­ дину. К ілька нещ асливих і смертних випадків членів, які залишили с в о їх р ідн их опісля без ж адних середників до життя, послуж или при­ кладом для багатьох інш их, які негайно приступили до акції стр а х у ­ вання членства. М іж іншим, одна з україн ських ф ірм зоб ов ’язалась дати певний відсоток провізії, висота якого залежна від висоти суми обезпеченого сумівця. Таке страхування дає для СУМ ’у в Канаді великі м ож ливості використання: з одного б о к у забезпеку їх н іх родин в разі нещ асливого випадку, з другого — дасть для СУМ ’у доси ть поваж ні матеріяльні прибутки, які будуть призначені на придбання дом івок та Осель для юнацтва. Ділянка внутріш ньої роботи-ви хован ня, вимагає від нас особл ивої присвяти уваги. Одним з найбільш е занедбаних відтинків (думаю, щ о не тільки в К анаді!) являється юнацтво. Вистачить сьогодні глянути в картотеку осередків, щ об наочно переконатися скільки дійсних чле­ нів (віком до 26 р.) має організація, а скільки їх повинні б в ж е давно перейти до інш их суспільно-гром адських, чи політичних організацій, — бо їм а ж н іяково бути членами м олодечої спілки! Та чи знайдемо поповнення рядів СУ М ’у з відходом старш ого членства? Це одне з най­ головніш их, а рівночасно одне з найтрудніш их наш их завдань. Т ому особл иву увагу треба таки присвятити тим справам, від як и х залеж ить «бути», чи «не бути» завтра С У М ’ові. Ми яскраво це бачимо, а рівн о­ часно і ствердж уєм о велике занедбання в тій ділянці, велику прога­ лину, щ о явл яється для нас в цілому великою небезпекою . В ідчуваєть­ ся брак кад р ів-ви ховн и ків та су ті зм істу наш ої ви ховн ої роботи в Ці­ лому. Н абутий досвід та ж иттєві обставини наш ого терену, заставили нас і в тій ділянці поробити певні зміни. В рям цях В иховної Ради ви ­ готовлено проект другого сум івського іспиту, ціллю якого є дати для нас кадри, які провадили б виховну р оботу серед наш ого членства, а в перш у чергу серед юнацтва. Цей проект прийш ов на зміну поперед­ нього, як ого ціллю бул о масове проведення ряду іспитів виклю чно для підвищ ення особистого інтелектуального рівня освіти серед членства. Запляновано так ож видати підручник для майбутніх керівників в и хойної роботи, Я К Щ О Д О З В О Л Я Т Ь ф ін ансові м ож ливості. Щ об виявити здібних для керівництва сумівців запляновано іспити для провідних кадрів членства С У М ’у. Звичайно до цих іспитів допускатим уться ті сумівці, які здали попередньо іспит виховників. На сьогодні провідники чи виховники юнацтва наш ого терену к о р и ­ стую ться в ж е виготовленими організаційним та виховним правильни­ ком для Ю С У М ’у, які в майбутньому м ож уть бути щ е змінені чи д о ­ повнені, якщ о цього вимагатиме досвід. Зараз наш е найбільш е завдання — створити вел ику й сильну сітк у відділів юнацтва. Досі ю нацтво існує тільки в д в ох осер едк ах: Т оронто та Вінніпег. Думаємо цього р о к у з о р 92

гаиізувати ю нацтво ще в д в о х більш и х наш их осередк ах: М онтреаль

та Едмонтон. Р івночасно хочемо зорганізувати літні оселі для юнацтва (Вінніпег і Торонто), але ці справи вимагають д у ж е багато часу і тр у­ ду, а в перш у чергу ф ін ансів та відповідних л ю д ей-виховни ків. П ози­ тивні наслідки наш их заплянувань у віднош енню виховни х справ мо­ ж у т ь показатися щ ойно за кілька літ плянової та систематичної праці. А л е треба їх ставити завсіди на перш ий плян наш их дій, а не на останній, як ц е було досі. В ділянці видавничих справ треба відмітити брак ю нацької літера­ тури. Ж урнал для юнацтва «На В арті», який мав видаватися на на­ ш ом у терені, щ е досі не появився через брак ф ондів. Сама ідея його видання не знайшла належ ного зрозуміння серед тих, в чиїх р у к а х ле­ ж и ть керівництво і доля С У М ’у по р ізн и х країнах. О дначе такий ж у р ­ нал для юнацтва е в наш ом у пляні, бо цього вимагає наш терен, за дол ю молоді на яком у ми несемо повну відповідальність. Т ом у тепер присвячуєм о багато ча су для здобуття відповідних ф ін ансів та рівн о­ часно організуємо читача-ю нака. М аємо на увазі видавати не тільки ж урнал, але й інш ої ю нацької літератури: книж ки, брош ури, тощо. П ерш им ви п уск ом серії літератури мас бути праця Д. Ч айківського «П од ор ож п о У країні» — товариська гра для ю наків. П ідготовлене до др у к у ілю строване видання (образи) «Звернення В ою ю ч ої України», яке в наш ій еміграційній дійсності має велике значіння не тільки для на­ ш ої молоді, але для всього громадянства. М асовий кол ьп ортаж цих речей, м ож е дати нам матеріяльну базу для видання ю нацького ж у р ­ налу і ю нацької бібліотеки. Однак це буде залеж ати від постави до цих справ цілості СУМ ’у. Відносно літератури для С У М ’у К райовий З ’їзд одобри в видання ряду праць: «У країнський Ренесанс X X ст.» — проф . Г. Ващ енко, «Ш кола в Б риґід к а х » — др. В. Янів, «П ровідник і народ» — пр оф . О. К ульчицький, «П оезія україн ськ ого резистансу» — др. Ю. Русов, «К ол и зійде сонце» — JI. Полтава. Із вищ езгаданих праць єдина праця проф . Г. Ващ енка находиться зараз в друці, інші нам обіцяні авторами, але ми їх щ е д о сі не одер­ жали. О дною з важ ливи х проблем, від якої залеж ить вся праця С У М ’у в Канаді, є брак власних дом івок. Якими ж бо успіхам и м ож е увінча­ ти ся організація д ор осту та юнацтва, коли і старш е членство, щ об від­ бути св ої сходини, змуш ене наймати за солоні грош і я к есь приміщення. СУМ в К анаді за час свого існування присвячував багато уваги цій справі (доказом ха й п осл уж а ть д и ск у сії на з ’їзд а х та конф еренціях). Н еобхідно щ о б осередки придбали малі доми, які не вимагаю ть таких великих ф он дів, як багатокімнатні будинки. Деякі осередки в ж е маю ть п очатк ові фонди, інші навіть розпочин аю ть приступати до купівлі. Це є властиво єдиний засіб, щ об мож на бул о вимагати опісля продуктивних у сп іх ів у внутріш н ьо-виховн ій праці С У М ’у.

93

м. г.

Про сумівську театральну самодіяльність Заеться — немає ні ж одн ої ін ш ої нації в світі, яка б за утримання себе від денаціоналізації на протязі віків була зобов ’язана театрові так, як йому зобов ’язана з це нація українська. Завдяки цьом у театр для у к р а ­ їнського народу був завж ди дорож чим скарбом, н іж він бу в у інш их — щ асливіш их і багатш их народів. У країнський театр на протязі віків був міцною твердинею україн ськ ого ж и ття і р уху, бу в національною зброєю в боротьбі за збереж ення україн ськ ої народности, при ж итті, як о к р е міш ности. О т чому український театр, як ніякий інш ий театр у світі, завж ди був театром політичним. Звичайно, і в інш их народів театр так само не стояв обіч су сп іл ь н ополітичного ж иття, як і кож н е мистецтво взагалі не м ож е ігнорувати ж иття. Театр найчутливіш е п р и сл уховується до ж иття, відбиває ж иття і сл уж ить ж иттєвим потребам. О тж е він найбільш е зв ’язаний з ж иттям. Всім відомо, яку вел ику ролю відігравало мистецтво, наприклад у Ф ранції перед і під час револю ції. Театр Б ом арш е так само сл уж и в підготуванню револю ції, як і тенденційне малювання Ґреза, як і со ц іяльні ф антазії Р уссо, чи поетична сатира В ольтера і т. д. Р озвиткові мистецтва у інш их народів ніщ о не загрож увало. А тому і театр сл уж и в народові, але не переставав бу ти мистецтвом. На У країні справи стояли значно інакш е. У країна більш е тр ьох віків м айж е ніколи не виходила з небезпеки і стану загрож ення св ого д у х о в о ­ го існування з бок у то одного, то др угого сусіда. С початку Польща, а по­ тім М осковщ ина. К оли єзуїти принесли на У країну пол ьський театр у ф ор м і ш кільної драми з ціллю винародовлення укр аїн ськ и х схизм атиків, то український народ заснував св ої українські ш коли і в цих ш кол ах спонтанно виріс В иріс свій театр, як засіб боротьби з єзу їтсь к ою пропагандою, для р я­ тування у к р а їн ськ ої народности, підняття к ул ьтур н ої д у х ов ости цього український національний ш кільний театр, народу і знищення в ор ож и х замірів. О тж е виникнення театру на Україні в 17 стол ітті в ф орм і ш кільного лицедійства обум овл ю вал ося н еобхідністю мати зброю проти см ертельної небезпеки — д у х о в ої асиміляції. Ш кільний театр витворив у кр а ­ їнський д у х не просто, як театр, а як «політику», як твердиню укр а їн ­ ського руху, як зброю , самозбереж ення. Таким театр на У країні постав, таким він був увесь час на протязі св о єї майж е тр ьохсотл ітн ьої історії. Таким «політичним» театром він був і за часів м оск овського панування до револю ції, таким його намагалися зберегти великі укр аїн ськ і м уж і і після револю ції. Страшний больш евицький наступ на У країну п ор у ч з наступом збройним, як відомо, був наступом і проти д у х ов ости укр аїн ­ ського народу, а це значить, в перш у чергу проти україн ського театру, як найгостріш ої зброї цієї духовости. У країнський театр бу в і є театром самобутним, органічно народним і в своїй суті завж ди глибоко національним. К оли в інш ому народі театр був явищ ем м истецько-громадським , щ о підіймав дух свого народу на вищ і щ аблі розвитку, то театр український крім цього завдання мав щ е одне і то найголовніш е: показати невм ирущ ість україн ськ ої окр ем іш 94

ности і посором ити її гнобителів. О т чом у театр увійш ов в плоть майж е к ож н ого українця, кож ни й українець зр ісся з театром і завж ди почуває потребу в ньому, як у випробуван ом у за собі — зберегти себе і боротися за себе і св ою окрем іш ність. Завдяки таком у внутріш ньом у чуттю напевно і сьогодні на еміграції в кож ном у навіть малому скупчені українців перш им завж ди виникає «'драматичний гурток». В А нглії п о невеличких гостелях, в А встрал ії в розкиданих преріях, в Канаді, в А м ериці і скрізь, де є українці — є й репрезентація укр аїн сь­ кого театрального мистецтва. В звітах К рай ови х К ом ітетів С У М -у серед гуртків, щ о ведуть якусь р оботу, перш е місце займаю ть драматичні гуртка, таню вальні і хорові. Не буде, здається, перебільш енням, коли ми скаж ем о, щ о кож н и й третій сумівець, чи сумівка віддаю ть найбільш е свого вільонго в ід праці часу самодіяльному театральному мистецтву. Щ о це значить? А значить, щ о в цих л ю д ях є великий гін зберегти в собі і в подібн их до себе св ою укр а їн ськ у національну окрем ітність серед чуж инного моря. Це значить — ці люди перебуваю ть в передовій лінії в бор отьбі з асиміляцією, в передовій лінії в бор отьбі за укр а їн ськ у окре­ міш ність. Ц е значить, — щ о люди, поєднані в гуртки драматичні, танцю ­ вальні, х о р о в і — ви к он ую ть великого національного значення українську роботу, великого значення «політичну» роботу. А це в св о ю чергу зна­ чить, щ о керівництву С У М -у, — від Ц К починаю чи і Осередками кінча­ ю чи, — треба не лиш е звітувати, про кількість існ ую ч и х гуртків, про те щ о ці гуртки сум івські, а треба думати про унапрямлювання праці тих гуртків, про постійну допом огу тим гурткам. В орон ь Б ож е, ми не го­ ворим о про керування цими гуртками в якийсь сп осіб: директивами, чи постановам и та розпорядж еннями. Т аке керівництво вби ває мистецтво, таке керівництво — це см ерть мистецтву. К оли ми говорим о про «уна­ прямлю вання» роботи театральних гуртків (вж иваєм о назви театральні, бо розум ієм о їх як ком плект гуртків драматичних, танцю вальних і х о ­ рови х) — то маємо на увазі унапрямлювання порадами ф ахівц ів, які му­ сять бути згуртованим и навколо С У М -у. К оли ми говорим о п р о «допомо­ гу», то маємо на увазі крім допомоги ф а х ів ц ів щ е й д оп ом огу м атеріяльну, допом огу репертуаром. К оли СУМ знаходить м ож л ивості замовляти наукові праці українським науковцям, то він м ож е замовляти й п ’єси українським авторам. Замов­ ляти інсценізації, оратор ії і т. д. Замовляти це таким авторам які зумі­ ю ть сполучити в св о їх тв ор а х укр а їн ськ у національну ідею з чуж и н ец ь­ ким оточенням, Б атьківщ ину з еміграцією, минуле з сучасним і т. д. Не м ож е бути і мови про те, щ о таки х авторів на ем іграції немає. Вони є. Завдання кер ую чи х чинників С У М -у їх виш укати. На еміграцію вимандрувало з У країни сотні чудесн их ф а х ів ц ів теат­ рального мистецтва. Серед н и х чудові артисти, непересічні реж исери. А л е ці всі так потрібні сили розсіяні, забуті, як зайві і ніком у непотрібні. Завдання С У М -у, як найбільш ої за га л ьн о-укр а їн ської організації, п ор оз­ ш укувати їх і бути з цими лю дьми в постійном у і ж и в ом у контакті. Не мож на ж ж и ти сьогодні цій безлічі театральних гуртків лиш е х а р ­ чем укр аїн ськ ого театру минулих століть. Н ові завдання, щ о їх висуває ж иття вимагаю ть і нового їх театрального вислову. М и перебуваєм о в ч у ж о м у світі, для як ого Україна — ц е щ о сь е к зо­ тичне і їм всім чу ж е і не знане. А тому, на наш погляд, сьогодні не в на­ ш ом у інтересі показувати їм лиш е наш у «екзотику». Сьогодні нам треба 95

показувати наш у єдність ідейну з західнім світом. Єдність з ним, але висловлену україн ськ ою ф ормою . Ц ього мож на досягти лише тоді, коли ми відвічний природний гін до самозбереж ення своєї окреміш ности, гін до збереж ення себе, як д у х о в о ї вартости серед чуж инного оточення, висловимо ф ормами сучасної епохи, але скерованими на українські інтереси. А тому, коли театральним гурт, кам сум івської м олоді приречено відіграти т у ралю, щ о її відограло на протязі тр ьохсотл ітн ьої історії українське театральне мистецтво, т о ці гуртки під кож ни м оглядом м усять бути вартими того, щ о вони насліду­ ють. У країнське театральне мистецтво р одил ось і зросло в бор отьбі за У к ­ раїну, боротьбою за н еї м усять бути присякнене і самодіяльне мистецтво в дамгуртках на чуж ині. В цьом у їх призначення і в цьому їх вартість!

Хроніка сумівського життя Актуальне З діяльности СУМ’у у Великій Британії Дня 21. березня 1953 р. відбулося конститую вальне засідання К райо­ вого К ом ітету СУМ ’у у Великій Британії, на якому члени новообра­ ного К райового К омітету розподі­ лили м іж собою ф ункції: Голова: Я. Деременда. Заст. Голови: В. Олеськів Секретар: Г. Гусак. Керівник орг. відділу: JI. Коваль. Керівник відділу внутріш ньої д і­ яльности: В. Попадинець. Відділ ж іноцтва і юнацтва: А . М ирош ниченко. Ф інансовий відділ: І. Ф едчиняк. Відділ зовніш ніх зв ’язків: В. М и кула. Відділ преси й інформації: І. Круш ельницький. За таким розподілом функцій Крайовий К ом ітет приступив до праці. В ж е виготовлено піврічний плян діяльности, в якому зокрема намічено видати в 1953 році збірку документів О. Калинника про го­ лод і колективізацію в Україні (англійською мовою ), та праці Дм. Донцова і В. Державина. Р івнож 96

виріш ено відбути літом, як щ ор оку, загальний здвиг СУМ ’у. * На заклик Центрального К ом іте­ ту С У М ’у заходами су м ів ськ ої мо­ лоді переводиться серед укр а їн сь­ кого громадянства у В еликій Б ри­ танії збірка на ф он д відмічення 20-тиріччя ж ахливого голоду в Україні; збірка призначена на ви ­ дання відповідних докум ентів п р о голод та народовбивство, доконане на У країні імперіялістичною М о­ сквою . До 22. березня 1953 р. з іб ­ рано на листи 164:16:3 ф . ш т. * 21. березня 1953 р. П редставники С УМ ’у у В еликій Британії разом з представниками інш их національ­ ностей зпоза залізної заслони приняли резолю ції для передання їх конф еренції ком уністичної молоді, щ о відбулася в другій половині березня 1953 р. у Відні під кличем «За п раво М олоді». В резолю ціях подано, як і щ о належ ить розуміти під правом молоді і як ці права здійсню є молодь вільних країн

світу. Резолюції розкривають як живе молодь за залізною заслоною, щ о вона позбавлена правдивої волі й свободи; Накінець закликається

м олодь зпоза залізної заслони до

видержливости і праці в напрямі наближення їх визволення зпід московсько-большевицької тиранії.

Спілка Української Молоді в Америці 1. березня 1953 р. відбулася п ер ­ з в ’язаних з діяльністю СУМ ’у на цьом у ж терені. К рім того К о н ф е ­ ша К онф ерен ція Голів К омітетів ренція заняла становищ е до «К о ­ О середків С У М ’у в Америці, на ординаційного Ц ентру А н тибол ьякій обговорен о й виріш ено ряд ш евиц ької Б оротьби» (К Ц А Б), актуальних та важ ливих питань, якого текст друкуєм о бе з змін.

С Т А Н О В И Щ Е Спілки Української Молоді Америки до « Коор­ динаційного Центру Антибольшевицької Боротьби», створено­ го Американським Комітетом Визволення Народів Росії, схва­ лене Першою Конференцією Голів Осередків С УМА, що відбу­ лася дня 1. березня 1953 року в Нью-Йорку і 15. березня цього ж року в Чікаґо.

1) «Координаційний Центр А н ти бол ьш еви ц ької Б оротьби«, створ е­ ний А мериканським К ом ітетом В и ­ зволення Н ародів Р осії, є устано­ вою , яка має завданням паралізу­ вати бор отьбу поневолених Р осією народів за св ою національну неза­ леж н ість, щ об втримати неподіль­ ність Р осій сь к ої імперії після п о ­ разки СССР.

2) В есь український народ зма­ гає не тільки д о усунення р о сій ськ о-бол ьш еви ц ького реж им у в СС­ СР — він бор еться за свою повну держ авну незалеж н ість від Р осії, а це право відбирає йому пл ятф орм а К Ц А Б ’у.

3) Спілка У к р аїн ськ ої М олоді А мерики, проаналізувавш и діял ь­ ність А м ерикан ського К ом ітету В и­ зволення Н ародів Р осії, ствердж ує, щ о цей К ом ітет є антидемократич­ н ою установою , яка провадить під­ ривну р оботу супроти укр аїн ськ и х визвольних сил на еміґрації, п ід­

тримую чи т. зв. у к р а їн ц ів -ф ед ер а лістів. Ця група дістає від згадано­ го К ом ітету підтримку та а ф іш у ­ ється ним, як течія в середовищ і укр а їн ськ ої еміґрації, щ о баж ас ф едерації з Росією .

4) К онф еренція підтримує стан о­ вищ е україн ських сам остійницьких сил на еміґрації, які змагаю ть до визнення демократичним світом Ц ентру антибольш евицької б о р о т ь ­ би поневолених Р осією народів, але без участи в ньому р осій ськ и х імперіялістів.

5) Спілка У к р а їн ськ ої М ол оді Америки, як американська у к р а ­ їн ська організація, протестуватим е проти антидемократичних дій А м е­ риканського К ом ітету Визволення Н ародів Р осії так довго, а ж поки він не зречеться св о їх намірів під­ порядкувати інтереси поневолених червоною Р осією народів інтересам р осій ськ ого «дем ократичного» імперіялізму.

Спілка Української Молоді Америки

97

Спорт Переможена Аннапурна По дорозі до Непалю Е вр ооей ськи х альпіністів останнім часом знов почали вабити до себе Гімалаї своїм и чотирнадцядьма сніговими шпилями та понад восьм и кілом етровою височиною. «Дах снігу» — Памір та «Святиня богів» — Гімалаї ваблять сміливців... Та в Індії, Пакістані, Каш мірі — в цей час кипіли події, а Тибет традиційно забороняв в ’їзд чуж инцям, том у всіляка надія на у сп іх зни­ кала. Лише восени 1949 р ок у магарадж а королівства Н епалю п овідо­ мив ф р ан ц узького представника про дозвіл для підходу д о Гімалайсь­ ки х гір з терену Непалю, обіцяю чи та к ож св ою оф іц ійн у допомогу. Ф ранцузькі альпісти заметуш илися, поспіш но роздобуваю чи грош і для ум ож ливлення експедиції і від окрем их осіб, і від торговел ьних фірм, і від самого уряду, який зобов’язався покрити третину витрат. Е кспе­ дицію очол ив загартований альпініст, тридцятиоднорічний ін ж ен ер М. Герцоґ. З молодих людей складалося все ядро експедиції, як и х д о ­ повнили лікар, транспортний о ф іц ер та ф отограф . Р уш или вони до Непалю, щ об звідти досягти в ер х ів ’я Гімалаїв — Аннапурну, 8075-ти метрова височина як ої завзялася не дати перемогти себе впертим аль­ піністам.

Табори у вічному снігу Валка з віслю ками та місцевими носіями, навантаж ена чотирма то н ­ нами харчу та різноманітних приладів, в середині квітня 1950 р ок у руш ила з Н епалю непрохідними стеж кам и вгору, туди де льодом в и ­ блискувала верш ина Аннапурни. Дорога була надзвичайно тяж ка, бо ні мапи, ні інш і дані не були досконалими. А час — м іж топленням снігу та літнім монсуном, єдиною м ож л ивістю пройти в гори! — не ж дав. М етеорологічні станції віщ ували прихід монсуну цього р ок у в ж е на п оч а ток червня... Н аблизивсш ися до гори, експедиція ствердила, щ о єдино мож ливий підхід є з п івнічн о-західн ього боку. «Вибрали» цей марш ут через в іч ­ ний льодовик. Підняття почали так званим ланцюговим методом, під­ тягаючи у в есь тягар настирливо все вгор у і вгору. В ниж ньом у л ьодови к у збудували перш ий табірець на 600 м етрів ви ­ щ е основн ого великого табору. В сніж н ім обрамленні вер хн ього л ьо­ довика на висоті 6400 метрів став третій табірець. В сі табірці було влаш товано в заглибинах гори так, щ об вони були надійно охоронені від д ен ь-у-д ен н о спадаю чих сніж н их лавін. А л е сн іговії та мряка щ е більш посилили природні перепони. Одначе перем ож ці над ш тормами під промінням гімалайського сонця встано­ вили четвертий табірець на висоті 6900 метрів. А ж тут прийш ло р адіо­ повідомлення, щ о монсун в ж е дося г К алькутти. Останнім напруж енням, керовані особи сто Герцогом та ш амонським альпіністом Л. Ляшеналем, осягли висоти 7500 метрів, де й влаш тували найвищий табірець.

Ціна за здобуття Анапурни Того дня гострі соняш ні промені, відбиваю чись від снігу, нестерпно 98

різали очі. А ле Герцоґ і Ляшеналь рушили на штурм шпиля, що п’ятьдесять років змінюючися в пробивані шляху. Нестерпний мороз пе­ ретворив їхній змочений потом одяг на льодову шкіру. Майже не­ притомні від зморення, задихаючися розрідженим повітрям, настирливо повзли вони далі вгору.

— Вперед! — гнала їх їхня власна воля, бо попереду — мета!.. Та ось вж е останні корчі зусиль, переборення останніх перешкод — і перед ними вершина Аннапурни! Перемога!!! Перемога людського духа над стихіями, перемога люд­ ської волі над людським тілом, над людськими слабостями!... І скинув­ ши наплечник, Герцог вийняв маленький трикольоровий прапорчик. А фотоапарат зафіксував французький трюмф на 8075-метровому шпилі Аннапурни! Та ледве вирішили відпочати, як насунули олив’яні хмари, змусив­ ши їх поспішати із спуском до табірця. Герцог в поспіху згубив свої ру­ кавиці, і тільки в тадорі обос виявили, щ о вони тяж ко обморожені, а в Герцога цілком відмерзли пальці... Знявши своїх людей з цього табору, вони поспішили до нижчого, але потрапили в снігову бурю, заблуди­ лися, і змушені були ночувати в гімалайських льодовиках, маючи лише один спальний мішок на чотирьох... Ранок застав їх притисненими один до одного в кучугурі снігу — це присипал® їх невеличка (на щастя!) лавінка вночі, коли вони взаємно грілися теплом власних тіл, роззувш ися і зліпившися в один ледв живий клубок... Не знайшовши в снігу всіх своїх черевиків, вони в самих шкарпетках, півосліплі, взялися за руки, сходили з гори, гукаючи до­ помоги. В одному з нижчих таборів їх випадково помітили через те ле ­ об’єктив, розглядаючи вершину гори, і з четвертого таборчика була організована негайна допомога. Знайдено було чотирьох геть чисто обмерзлих, напівспаралізованих інвалідів... Ампутації При сході вниз, в теплу місцевість страждання обгорожених ставали нестерпні. Гарячку і страшені болі дещо стримував морфін. Бачучи це, лікар рішив сам зробити ампутацію обмерзлих частин рук і ніг по­ терпілих. Так за свою альпіністичну настирливість Герцоґ і Ляшеналь позбу­ лися пальців рук, останній, крім того, ще й ніг, бо йому загрожувала гангрена.

— Чи ж варта шкірка вичинки? — спитає читач.

— Ні! — відповість майже кожен неальпініст. Одначе горолази і пристрасні любителі усякого ризику, в тому числі й стартового, без вагань ідуть і підуть шукати пригод, незалежно від того, чим це їм буде загрожувати...

HU

О. Н авроцький

«Літання» на лещ атах — нова атракція в ознмовму спорті Як ми в ж е писали в попередньому числі «А ванґарду», щ о п ер ш у нами в лещ атарстві були і є скандинавські країни. З далекої, зимної, сніж н ої півночі прийшли до нас лещата, в далекій півночі скандинав­ ських країн виростали і виростаю ть найкращ і лещ атарі. В ід дитин­ ства, ледве зіп’явш и сь на ноги, стає кремезний нордійський ю нак на лещата, а в ж е в ш кільних змаганнях показує неабияке опанування в їзді на цих д вох дош ках, щ оби в ю нацьком у віц і здобути майстер­ ність. Лещата й сніг, це ж його сти хія — без них, як риба без води, не знає молодий ю нак засніж еної Скандинавії ж иття. Там родяться к о ­ ролі лещ ат — довгого бігу, там виростаю ть перш уни теж і в з ’їздобізі, щ о донедавна щ е був монополем середньої Европи, їм та к ож нале­ ж ить і корона стрибків на лещ атах. В ж е довгі роки, відколи лещ атарство стало популярним в спортовому світі, перш у «скри пку» тут граю ть скандинавці. Відомий нам тепер стрибок на лещ атах походить т е ж з Н орвегії. Н ор веж ц і горді цим і не люблять, якщ о хтось з сердньоевропейців здобуває в ни х традиційну нагороду чи перш ість. О тож перш ий стрибок (якщ о мож на його називати щ е «стрибком »!) зродився в Н орвегії. При їзді на лещ атах, так би мовити в терені. Це був кількаметровий стрибок, на рівній площ ині. Згодом, однак, заці­ кавлення для стрибка зросло і почали були ш укати більш е ф ек ти в ­ ного стрибка. Знайшлися спритні, які спробували скакати на лещ атах з розгону, з горбка, подібного до д а х у хати, з закінченням, легенько піднесеним вгору. Це і був перш ий лещ атарський стрибок, новий сти­ мул для змагань. В ід 1900 року, як щ о рахувати занотовані в історії лещ ат стрибки, як змагання, перш унами переваж но були скандинавці. В ід 3 5-тьох метрів на початку наш ого століття аж до 94 метрів в 193& р. зросла віддаль стрибка. В Н орвегії, лещ атарем називаю ть лиш того, х т о вміє добре бігати на лещ атах та хто вміло стрибає. Н е дивно, щ о вся родина славних бр а ­ тів Рюд (Ruud) дістала назву кор ол івськ ої. В сі три брати були добрі стрибуни — одні з найкращ их в світі. Довгими роками держ али вони перш ість світу. С початку стрибок на лещ атах був лиш е складовою частиною т. зв. нордійської комбінації. З довгим бігом (пласким), при загальном у т о ч куванні перш ун в норвезькій комбінації, м усів вміти і добре стрибати на лещ атах. Однак з часом, завдяки динамічному розвиткові, стрибок виділено, як окрем у дисципліну зимового спорту. С віж і емоції, нові мож ливості, ж адоба перш ої нагороди, це все підганяє учасників до все кращ их та дал ьш их стрибків. Але, спорт доти буде спортом, доки лю д­ ськ е ж иття не стоїть в безпосередній небезпеці. Світова ф едерац ія ле­ щат, щ о зветься Ф ІС, встановила щ е перед війною границі мож ливо найдовш ого стрибка, д е б ж иття людини не бу л о нараж ене на небезпе­ ку, дозволено бул о будувати такі стрибарні, щ об критичний пун кт не переходив 70-ти метрів, з дозволом 10% переступу критичної точки. Олімпійські ігрища та країни, де зимовий сп ор т д у ж е розвинений, 100

там споглядали невдоволено стрибуни на дозволену їм стрибарню , Ж а ­ доба нового р екор ду л еж ить в психіці лещ етаря. Н ащ о ж йом у забороня­ ти щ е те, щ о він почуває м ож ливим досягти? Чи ж не сміє відчайдух — сягнути поза стом етрову далечінь? І знайш лися експерти, які, обійш овш и м іж народні приписи, п обуду­ вали величезні, т. зв. «мам утові» стрибарні. Перша така мамутова ст р и барня, щ о дозволила 100 і більш е матрові стрибки в Ю гославії, в П ляніці. Там ж е, поза конкуренціям и Ф ІС -у, стрибнув славетний Б. Р ю д ж 92 метри. В продовж еном у і підвищ еному розгоні, в 1938 p., С. Б радль з А в стр ії досяг 107 метрів. Дальш і осяти були: 117 : 120 метрів. М еж а стом етрового ск ок у була здобута. Сміливці виявили, щ о людина, про яку так дбає Ф ІС, ж иття св ого не втратила. Чим дальш ий стрибок, тим більш е зр остає зацікавлення. П ісля И -о ї св ітової війни, кол и світ технічно розвинувся, спортовці, і публіка, ш укаю ть все більш е і більш е сенсації та атракцій. О тож , винахідливі німці, перш і побудували в 1950 р. в О берсд ор ф і (А льґой) найбільш у дотеп ер стрибню для відчайдухів. 161 метрів від верш ка веж і р озгону до найниж чого пун кту виїзду. Н орвегія (щ о добре пам’ятає німецький окупаційний чобіт) не дуж е вдоволено прийняла н ову кон куренц ію з О берсдорф у. Н орвеж ці назва­ ли це як те, щ о зі спортом в ж е нічого спільного не має, цирком. Вони навіть перш і два роки не стартували в Німеччині, оч ік у ю ч и оста точ­ ного р іш аю чого гол осу Ф ІС -у. Німці, однак, не дали себе цим збити. Спорядивш и наприкінці л ю того 1950 р. т. зв. летунський тиж день на лещ атах з тим, щ об й ого кож ного р ок у продовж увати. З ’їхал ися найкращ і стрибуни з л ещ атарськи х кра­ їн Европи. З’їхалися з тяж ким и лещатами, щ об здобути н ов і нагороди, а м ож е й пер ш ість в світі. В цьом у т. зв. «летячому лещ атарськом у т и ж ­ ні» — оф іц ій н ого гол осу Ф ІС -у щ е не було. Н азвано це я к «приватне підприємство».. Х отіл ося щ е дослідити, чи сьогодніш ній лещ атар зм ож е проскочити 130-140 метрів і як дал еко щ е стоїть м еж а м ож ливостей стрибка. В ід­ повідні мірничі атм осф ерні та інш і інструменти мали вказати м ож л и­ вість гіганєкого л ьоту модерних Ікарів. М оторош но зроби ться не одній людині, яка погляне з висоти 161 метра у далеку безодню, куди стри­ бун, не д у ж е довго надумую чись, л ети ть-л етить мов птах, зависнувш и між верш ками ви сок и х ялиць, зі ш видкістю понад 110 км. год. ,зі ш вид­ кістю ек сп р есу ж ене стрибун п о вузькій дор іж ц і ви сочезн ої будови вниз, та зависнувш и, по добрім ви ск оку з порога, в п ов ітр і вільним л ьотом за 3,5 — 4,9 секунди досягає землі, — і, вдоволений, з ’їзд ж а є вбік. Н езвичайно тверді нерви, ^еличезна концентрація та небуденна відвага дозвол яю ть йом у зробити цей дивовиж ний стрибок. К рім того, аеродинамічний літ збіл ьш ує дов ж и н у стрибка. В ж е в перш ом у в и сту ­ пі, в 1950 р оц і осягнено небувал ої віддалі. М олодий 26-літній ш вед Дан Н еуель встановив новий світовий р екорд стрибання, чи м о ж е л ьо­ ту на л ещ атах на 135 метри. В багатьох «спеців» виникло сим волічне питання: чи впаде цей рекорд, чи найдеться х тось другий, щ о п ер есту­ пить 150-ти метрову м еж у м олодого ш веда? А д ж е неймовірним стає, коли подумати, я к у відвагу треба мати, щ об зваж и тися на щ ось п о­ дібне.

7*

101

Лиш не довго втіш ався Д. Н еуель св оїм рекордом. Рівно через рік йото перемож ено. І зн ов у першим в світі заблищ ав син далекої півночі, молодий 19-ти літній ф ін Т авпо Люїро. В ж е з перш ого св ого ск о к у звернув він на себе увагу знавців та п уб­ ліки. Прекрасний спокійний літ в повітрі, де майж е цілую чи кінці ле­ щат, в д у ж е добрій аеродинамічній ф ігурі, зломив він минулорічний рекорд сусіда ш веда та «виплинув» а ж на 139 метрів. Н ови й світовий рекорд! Лиш один метр ділив його від «см ертоносної» границі (за 140 метрами за гр ож ує на цій стрибарні небезпека смертного випадку). Пе­ рекреслив він всі дотеперіш ні рекорди та доказав знавцям щ о для того, щ об довго і добре стрибати, не треба мати крем езної будови тіла. Він зі своїм и 19-ма роками, та 63 кілограмами «наш рубував» та к у ф а н ­ тастичну віддаль, щ о ледви чи х то так ск о р о п р оск оч и ть її! Бачучи, щ о скакання на лещ атах таке в ж е й не є небезпечне, як в О берсд ор ф і та пересунувш и критичну то ч к у на 120 метрів, дозволили дальш і спроби літання в ж е в рям ках м іж народніх, під протекторатом та дозвол ом Ф ІС -у. І в ж е останні змагання 1952 р. відбулися після ол ім пійських ігрищ, як оф іційні льоти за перш ість світу, зн ову в О берсдорф і. Стартували в сі зірки л ещ атарського стрибка, а разом з ни­ ми і скептичні дотеп ер норвеж ці. Лише р ек ор д у м олодого ф ін а н іхто не знає. За новими приписами Ф ІС -у, де дозволено стрибати тільки на 10% більш е, як назначений критичний п у н к т {себ то 132 метри), в п р е­ красному спокійном у льоті, проскочив молодий ш вед Т ой во Ляврен 131 метєр. Це й був найкращ ий та найдовш ий стрибок в 1952 р. Наступні спроби льоту, чи стрибання на лещ атах очік ується, за дозволом Ф ІС -у, в А встрії, де в Ш тирійських гор а х в М ітен дорф і постала нова гігант­ ська стрибарня, щ о малаб бути щ е кращ а від німецької. Х оч а в останн іх сезонах зим ового сп орту лещ атарство, сггеціяльно стрибки на лещ атах, осягнуло величавих у сп іх ів , навіть і в середущ ій Европі, в ал ьпійських країнах, та багато стрибунів переступи ло давно омріяну стом етрову границю — стил ево і навіть довж и н ою не д ор ів н ю ­ ю ть щ е скандинавцям. К оли скандинавець розганяється д о стрибка та опісля зависає в повітрі м іж верш ками ялиць — видно зразу, наскіл ь­ ки вій кращ ий від середиьоеиро 11ейця. Спокійний лет, аеродинамічна ф орм а тіла, де він майже леж ачи на лещ атах, створ ю є цілість, гармонії вільного опанування повітрям, — чим досягає неабиякої довж ини стрибка. Д овгорічні проби, безперервне тренування, л ю бов д о лещ ат та стрибання, допомагаю ть йом у в таких прекрасних осягах. Візьмімо, налр., молодого ф ін а — теперіш нього мистця св іт у зі своїм довж елезним 139 метровим скоком . Він теж , цей 19-тирічний юнак, член 11-ти о с о ­ б ов ої родини, сл ю сар за ф ахом , в ж е від п ’яти літ ж иття твер до стоїть на лещ атах. М имо батьк івськ и х баж ан ь стати лещ атарем -бігуном на рівних трасах, стає він незабаром одним з найкращ их стрибунів Ф ін л ян ­ д ії та згодом — цілого св іту . О дначе він старанно тренується далі, сп о ­ діваю чи сь побити свій власний рекорд. М ож е й це йом у вдасться? Літання на лещ атах — нова атракція в зим овом у спорті. Б агато гол о­ сів є «за» і «проти». Одні стоять на становищ і: чом у не пробувати щ е щ ось кращ е, щ е щ ось більш е? Чи ж не м ож на здобути ш видкости 120 км /год.? А д ж е все це є спорт, і їзда на мотоциклі, і перегони з автами. як і стрибання з лещатами. Х іба не тягне лю дину постійно д о нових починів, до н ови х авантюр, д е ж иття м ож е висіти на в ол оск у ? При сьогодніш ній техніці при так в ж е далеко умодернізованому світі, на­ віть і в сп ор товом у ж итті спеціяльним контролем ствер дж ується, чи 102

л ю дське яш ття не бул о д у ж е нараж ене на небезпеку. В окрем их ін­ ститутах, в Ш вейцарії, Німеччині і іяш. держ авах, обчисл яється все, щ о п ов’язане з і стрибком чи льотом людини при вел иких ш видкостях на лещ атах. О бчислю ється к у т нахилу стрибарні, з ’їзд ового горбка, о б ­ числю ється сила вітру, щ о м ож е здерж увати летячого м одерного Ікара з лещатами, а та к ож і потрібне держ ання тіла — ціл ої п остави людини в повітрі. Н іхто без попереднього дослідж ення та переконання не р о ­ бить надто ризиковних та небезпечних кроків. Літання на лещ атах, як самі стрибуни каж уть, безпечне. Ж и ття т у т не стоїть під вел икою за­ грозою . Н іхто, щ о не пробував в ж е хоча б з 60-ти метрової стрибарні, не піде на мам утову, де в се ж таки потрібна більш а вправа та д оск о­ нале опанування стрибка. При допомозі апеціялістів та експ ертів л ещ атарства бу д ую ться ці великі будівлі для стрибання. В се ж таки знаходяться голоси, щ о твердо обстою ю ть св о ї дум ки п р о­ ти будування мам утових стрибарень. Головна причина — стр а х за л ю д­ ське життя: бо, людина, щ о мчить з несам овитою ш ви дкістю на л е ­ щатах вниз — непевна, щ о її стрибок вдасться. Чи не вилучити тих «циркачів» з і епортового, ам аторського ж и ття та дозволити їм, я к а р ­ тистам стартувати для в тіх и химерного глядача? А ле ж ця мала ж менька опозиціонерів не переконує і не переконає сьогодніш нього мо­ дерного спортовця-лещ атаря, коли він, в своїй довголітній вправі вж е не з одного порога летів в безодню стрибарні, коли гін та в сі ін ш і де­ талі л ьоту при скаж енім темпі він навіть теоритично опанував. Т о чи злякається він зійти на верш ок веж і 161 метрової стрибарні та вмілим, легким п ор ухом рук злетіти і... щ асливо і відваж н о ш угнути? Світ ід е вперед. Люди ш укаю ть завж ди щ о сь нового; старе скор о за­ бувається. Л ещ атарські стрибки перейш ли в ж е в літання. Недавній, тому кількалітній стрибок на 80 метрів в ж е н е д у ж е цікавить самого стрибуна, ані химерного повоєнного, модерного глядача. Обидва хотять в спорті, в напруж енні нервів переж ити як ісь емоції. Н ові лещ атарські польоти і даю ть такі емоції, бо десятки ти сяч лю дей з ’їж д ж а ю ться р ік річно на ці «спроби літання», де стрибуни на лещ атах пок азую ть свої спортові осяги, не заробляю чи на цьом у ні однієї копійки. Для спорту і для слави літаю ть вони під синім зимовим небом, з л ю бови д о ле­ щ ат та снігу, нараж аю чи себе на різні небезпеки, для химерного гля­ дача презентую ть вони св о ї залізні нерви та відвагу, а своїй країні приносять сл аву і здобуваю ть між народне признання, в порозум інні з багатонаціональною спортовою сім ’єю наш ої старенької земної кулі.

НА ВИДАВНИЧИЙ ФОНД «АВАНГАРДУ СКЛАЛИ: Борис М. З нм., Васькович Г. 5 нм., Давидович Я. 1 нм., Калинник О.

35 нм., Кудрик В. З нм., проф. Курінний П. 5 нм., Малий К. 1 нм., Марченко І. З нм., Наняк Г. 10 нм., Новицький С. 2 нм., Ортинеький Л. З нм., Шдгайний Б. 5 нм., Процик С. 5 нм., Федак м. 2 нм., Ферлевич О. 2 нм., Форемський 2 нм., Чорній L 2 нм., Ш ульга В. 10 нм., Щ ур І. 5 нм., Якимів С. 5 нм.,

103

І

Говорить Провідник СУМ,у Микола Павлушков * Оцим шляхом складаємо найщирішу подяку ВШ. П. Директорові Української Національної Бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі, Григо­ рієві Довженкові, за те, що зволив нам передати до використання такі цінні на сьогодні матеріяли про процес СВУ і СУМ. (Витяги зі стенограми)

ЗАСІДАННЯ НАЙВИЩОГО СУДУ УРСР ДНЯ 18 БЕРЕЗНЯ 1930 РОКУ. ЗІЗНАННЯ ДАЕ ЧЛЕН ЦЕНТРАЛЬНОЇ СУМ (СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ) ПАВЛУШКОВ. На початку 18 год. Павлушков: ...Земля має залиш итися сел янству в таком у стані, як під радянською владою . Щ о тор кається індустрії, то частина дрібної — по­ вернеться власникам, інша залиш иться держ авною . З приводу цього балакав з Сф ремовим, який казав, щ о селянин наш по природі вл а сн и кіндивідуаліст, найкращ е поставиться до обробки землі, кол и вона буде його власна. Т еперіш н і директори в підприєм ствах н е зацікавлені в про­ дукції, том у в се руйнується, голод... Прокурор Михайлик: Х т о складав програм ? Павлушков: Складав програм я на підставі розм ов з Сф ремовим. П ере­ др укував і зачитав С ф рем ову і Д урдуківськом у, вони похвалили і к а за ­ ли, щ о на підставі цього м ож на о б ’єднувати. Прокурор: Ви розуміли, щ о йде мова про політичний програм? Павлушков: Б езперечно. Прокурор: В ч ом у полягала тактика СУМ, ш л яхи роботи? Павлушков: СУ М заснувався в критичний мент, як нам здавалося, ж и ття р адя н ськ ої країни в 1925 році. Т оді бу л и труднощ і, передбачалася війна з П ольщ ею , а в зв ’язку з цим ми думали про здійснення нашої мрії — Української Народньої Республіки. Прокурор: Я кі ш ляхи СУ М ’у були щ од о повстання? Павлушков: П ро це говорилося на збор ах наш ого центру, б у л о три варіянти: перший — СУМ у повному складі має виступити, як сотня або батальйон спеціяльного призначення, другий — члени СУМ увіллються в регулярні або новоутворені військові частини, як керівники цих частин, третій — передбачав, що коли почнуться заворушення, члени СУМ маюті. зформувати по своїх школах окремі загони і стати в їх чолі. Прокурор: ...Значить терор явл я вся програмовим, але не писаним. Павлушков: Ц е питання обговорю валося... Частина членів Ц ентру СУМ *Цей надзвичайно цікавий матер’ял одерж али ми коли в ж е в се число наш ого ж урн алу бул о видруковане. А том у містимо й ого на не від п овід­ ном у місці — за щ о перепрош уєм о читачів, а одночасно і редакцію м о­ лодечого часопи су «С молоскип» щ о з н ього п ередруковуєм о цей м атер’ял.

Редакція журналу «Авангард» 104

була тої думки, щ о ми повинні застосувати терор виклю чно проти най­ вищ их урядови х радянських діячів. Друга частина вваж ала за потрібне чинити замахи проти м ісцевих діячів... Є ф рем ов заявлявся проти терору, але я говорив, щ о коли ми живемо під постійним терором з боку боль-

шевицької влади то маємо право відповідати тим же... ми живемо в умо­ вах, коли він виправдується. Прокурор: Я к історично обгрун товував Є ф рем ов терор? Павлушков: Н е пригадую. Прокурор: Чи він вихвал ю вав терористів, як геройство гідне насліду­ вання, а повстанців, як народніх героїв? Павлушков: ...Кож ний терористичний акт направлений проти радян­

ської влади — ми вітали. Прокуі ор: Я ке зн іч ін н я терору надач&в Єф рем в у наїтг-’ х ; м озах? Павлушков: В еликих наслідків ми не сподівалися, але внутріш ні на­ слідки — так, бо закликали нарід, націю до боротьби. Прокурор: О тж е ваш а організація була конспіративна, бойова, терори­ стична.

Павлушков: Я м уш у проголосити, щ о про терор знали лиш е централя наш ого гуртка, реш та членів про цей пакт не знала, том у тільки ми від­ повідаємо за цей пакт. Прокурор: Щ о ж уявляла з себе ваш а організація? П авл уш ков: О бразно каж учи —■ це був комсомол, але український по суті бойовий! Прокурор: Я кі ж ваш і завдання? Павлушков: В перший період наш і завдання були пош ирити організа­ цію молоді, організувати якнайбільше число молоді і на селі і на пери­

ферії. В чолі стояла п ’ятьорка. Організацію залож или: я, М атуш евський Борис, Виноградов і К ох та Данило... Прокурор: Чи був СУМ скл адовою частиною ОВУ? Павлушков: СУМ мав т у ж стр уктуру, як і СВУ і БУ Д спочатку, а саме л ’ятьорки. Восени 1927 р о к у відбулася загальна р еф ор м а і ці орга­ нізації перейш ли на гуртову, і СУМ теж . Прокурор: (Зачитує видер ж ку з листа): О собливо треба дбати про об’єднання в сіх ватаж ків... Далі — переш кодж ати вивозити хліб... Зруй­ нувати мости... Павлушков: Т аке було. *

Перерва в 19. 20. Прокурор: Скаж іть. П авлуш ков, ви мали на увазі визволення Радян­ ськ ої України?

Павлушков: Не Радянської України, а з-під радянської влади Україну. Прокурор: Я кий ви у важ аєте будучий устрій України? Павлушяов: Я персонально ува ж а ю потрібним режим твердої диктату­ ри в формі виборного гетьманату, реш та товариш ів була лівіш а і стояла на ґрун ті диктатури при УНР. Прокурор: А як дивився Є ф рем ов щ одо визначення осн овн их засад б удуч ої У країни? П авлуш ков: Він дивився, щ о тоді У країна буде вільна, кол и од пре­ м’єра і в ’язня, о д кочерга до... всі бу д у ть українці.

Слово бере прокурор Панас Любченко (приватно обжаловуючий). Любченко: Ви відповідали тов. М ихайликові, щ о ваш батьк о свящ еник у Т улі був заариш тований і засудж ен и й за політичні проповіді?

105

Павлушков: Я про це довідався через рік після того. Любченко: С кільки тоді вам бул о р оків? Павлушков: 18 років. Любченко: Де ж или тоді на У країні? Павлушков: В родині Д ур дуківського та Єф ремова. Любченко: Т у т ви одерж али вихованн я? Павлушков: З аоф орм ив його, б о в ж е до того я мав св ої погяди. Любченко: Ви одерж али політичне вихованн я в ш колі, в ролі у ч и те ­ лів ваш и х були Д урдуківеький, Гребенецький, Т резвинський, Токаревська, Заліський, Гермайзе — в сі вони т у т на лаві підсудних. Саме в дій ш колі виховувал и учнів в кон тревол ю цій ном у дусі, в бік УНР... Павлушков: В есь мій ви п уск з трудш кол и Ш евченка увійшов до С У М -у, у мойому вип уску 75 походило з дитячих приютів сиріт і т. д. *

Любченко: Ви відповіли раніш е, щ о щ е в ш колі ви організували п ов ­ станський загін, щ о ім ’я П етлюри бул о серед вас популярне, щ о серед Вас був створений кул ьт П етлюри? Павлушков: Т а к серед певн ої частини. * Любченко: Х т о на В ас вплинув і р озп овів про П етлю ру? Павлушков: Я не згадаю решти товаришів, а у мене — це хатні. *

Любченко: Ви утворили ваш у організацію для бор отьби за незалеж ну У країну?

Павлушков: Так, ми розглядали сучасну Україну, як колонію Росії! Любченко: Значить ви, син ту л ь ськ о го свящ еника, п л ю с М а туш евськ и й -си н укр аїн ськ ого пом іщ ика й син проф есор а Виноградова — в и ­ ріш или визволити У країну з -п ід окуп ацій ної влади... приєднавш и до с е ­ бе таких, як ви... Павлушков: М ож ли во, щ о й так, приєднавш и до себе та ки х як і ми. Любченко: Значить роібтнича і селянська українська влада єсть о к у ­ паційна? Павлушков: На ці питання бул а від п овід ь м о їх попередників! Любченко: К ого саме ви вваж али за окуп антів?

Павлушкін: Радвладу! Любченко: А ким вона створена? Павлушков: Р адян ською Р осією ! Любченко А х т о утвор и в м іскі ради, районні та інш і ради на У країні? Павлушков: Ради — це фікція, а в дійсн ості існ ую ть призначені в и ­ конкоми. *

Любченко: Ви говорили про ди ктатуру, для кого вона потрібна і кого б мала захищ ати? Павлушков: П роти агентів зовніш них сил. Любченко: Т ак проти яких зовніш них сил ви захищ али Україну, коли у ваш ій дісйності ви раніш казали, щ о ви мали допомагати приходові зовніш них сил, а проти кого диктатура?

Павлушков: Проти півночі! *

Любченко: В чора аналізую чи пройденний ш лях і за су д ж у ю ч и його, підсудний Т овкач говорив, щ о бул о ф атум ом У країни, щ о не найш лось діяча, який би міг реалізувати визвольний р у х . Чи не думаєте, що кожна кляса має відповідного собі діяча?

106

Павлушков: Т ак п о «С еньку і Ш апка». Л ю бчен ко: А як та ш апка, щ о організувала СУМ і СВУ, як вона ви­ глядає? П а вл уш ков: Я к би я мав лю стру, я би відповів, а так трудно. Л ю бчен ко: Ви казали, щ о в се навкруги мертве, щ о нема проводарів, а як дум аєте зараз? Павлушков: Ж и в е лиш илось там — в залі сидить! (Засідання закінчилось в 9.30) ЗАСІДАННЯ НАЙВИЩОГО СУДУ 19 БЕРЕЗНЯ 1930 РОКУ Год. 17.45. Продовження зізнання Голови СУМ-у ПАВЛУШ КОВА Прокурор Михайлик: ...Вам підчас рейду Т ю тю ника бул о 18 років, а чи ви знаєте учнів К и р и л о-М етод іївської гімназії, які потім вою вали під К рутам и? П авл уш ков: М овчить. * (О голош ується перерва на 20 хвилин) Голова Суду Приходько: запитує про програм СУ М -у. Павлушков: Я склав програм на підставі попередніх розм ов з Є ф р е мовим. П ісля чого видрукував і зачитав Сф ремову, він похвалив, але сказав, щ о треба деяких змін. В програмі бул о питання земельне, по­ вернення ггідприс мств приватним особам. Голова: Ч и ви радилися з С ф ремовим? Павлушков: У важ ливих питаннях я радився. Голова: Так, щ о мож на вваж ати, щ о Є ф рем ов був ідейним керівником СУМ ? Павлушков: Так, але разом з тим деякі виступи я робив на власноруч, Так, напр. під час нелегальної панахиди в Софійському Соборі по Пет­ люрі, я без порозуміння з Єфремовим, розкидав там відозви. П ізніш е Є ф рем ов сказав, щ о це пахне провокацією . * Голова: Я к у мету мав СУМ ?

Павлушков: Як і старше громадянство, утворення Самостійної Держави Української! Голова: А скаж іть, як уж или ви голод на У країні? Павлушков: Розмовлялоєя, щ о голод е штучним явищем большевиків для знищення населення, штучним наслідком спеціальної політики ко­ муністичної влади. *

Голова: А скаж іть, чи ви розмовляли з Єф ремовим про терор? Павлушков: Б ули балачки, підчас чистки студенства... Говорилося, щ о кілька терорестичних актів м ож уть вплинути на внутріш н ю політику р адянської влади... П ринципово Є ф рем ов був проти терору, але в в а ж а ­ ю чи, щ о ми ж ивем о в час перманентного терору з б ок у радянської влади, перебуваєм о на ф ронті, отж е мож на використовувати зброю св о їх ворогів. * Голова: А як ріш ено питання у центральній п ’ятьорці? Павлушков: М и цю справу там обговорю вали, але голоси поділилися, три бул о за те, щ о терористичні акти виконувати на визначніш их р а ­ дя н ськ и х діячах, дв оє і я в том у числі, щ о вбивати к ож н ого ком уніста є досягнення... Треба пош ирити діяпазон терористичної діяльности і на ком сомол і піонерів.

107

Голова: А щ о Є ф рем ов? Павлушков: П ригадую собі такий випадок: йш ла розм ова, щ о по м істу ш ириться чутка, щ о х тось душ и ть піонерів червоними краватками. Дурд ук івськ и й говорив, щ о батьки вип исую ть дітей з організації. М и в и ­ сл овлю вали сь в тому напрямку, щ о не дивлячись на те х т о це робить, ці чутки заслуговую ть піддерж ки і щ о ц е сл ід пош ирити і на комсомол. Голова: Значить вбивство чи м ож ливі вбивства збігалися з завданням СУМ ? Павлушков: Так. Бо наш е завдання бул о боротися з ком уністичним р ухом серед молоді. Голова: Слово має член суду тов. Соколянський. *

Соколянський: А щ о ви говорили п р о передумови? Павлушков: Н ародився я в Тулі, в родині учителя... Родина моя ж ила увесь час розділена на два табори... Б атько росіянин, мати українка. М іж родичами у весь час були суперечки і непогодж ення на національ­ ному ґрунті. В ід матері я почув про колоніяльний визиск Рядянської України. Мати мені розповідала, що таке Україна, яке її становищ е. До револю ції я сам читав історію А ркаса, К оваленка, ці кн иж ки мене з а ­ хопили. З 1917 р ок у ми стали одер ж увати «Н ову Раду» з К и єва і ц е н е могло не вкинути в м ою ду ш у елементу націоналізму. Ц і передумови мали вплив на мій дальш ий світогляд. Соколянський: А заверш ення В аш ого світогляду від бул ося в К иєві? Павлушков: Заверш илося в К иєві і дома... Зізнання П авлуш кова закінчилося о год 19.30.

(Прим. Редакції: всі підкреслення наші)

,,A V A N G A R D “ j o u r n a l Years VII

f o r

1953

Uk r a in ia n

y o u t h

№ 6/7 (28/29)

SUM MARY W ith the aim o f a ffo rd in g every o p ­ portu n ity o f in stuctin g both them selves and the w orld , “ A va n ga rd44 is in this num ber again d e v o tin g much attention to p op u la r scie n tific lectures on U krain ­ ian history and the dev elop m en t o f cu ltu re and scien ce. By reason o f the fact that the U krainian you th in exile is a you th o f p o litica l em igration , the editoria l s ta ff o f the m agazine can not om it questions o f a s o cio -p o litica l na­ tu re, b o th those arising ou t o f th eir n ational en viron m en t as w ell as those co n ce rn in g the n eigh b ou rin g western w orld .

T he e d ito ria l b o d y are en deavou rin g to com p ose the literary and literary-

108

scie n tific section in such a w ay that, in litera ry articles and critiq u es, answers w ill be given to pu rely litera ry q u es­ tions, but from the sta n dpoin t o f p r o b ­ lem s con n ected w ith the stru ggle fo r the U krainian state (ch a ra cter-tra in in g, and the form a tion o f a firm , u nw averin g and co n fid e n t o u tlo o k ). T h ey are also aim ing at review in g the con n ection s betw een som e o f the U krain ian litera ry trends and show in g th eir sig n ifica n ce in the co m p le x o f the scien ce o f the n ational literature.

T he story o f U krain e starts in this n um ber, w ith the p u b lica tion o f a lon gish w ork by a w ell-k n ow n U krain ­ ian scientist and a rch aeologist, P r o f.

K u rin n yj, — “ Pereyaslav44. In the his­ tory o f this, although n ot very o ld , yet fam ous tow n is re fle cte d - as in a m irror, the h istory o f the w hole U kraine. T he destiny o f Pereyaslav is the destiny o f U krain e. Just as the tow n o f Pereyaslav has d ete rio ra te d from the great co m ­ m ercia l tow n o f yov e , which was a cen tre of com m ercia l dealings with oth er cou n tries in the tim e o f the K ings and Cossacks, to a small in significan t c o l­ lectin g poin t fo r p ro d u ce b ou n d fo r Russia, as it is described in the greatRussian e n cyclop ed ia s, so has the w hole U krain e b e co m e degraded to a m ore w arehouse f o r Russia.

T h e b io gra p h y o f that great U krain ­ ian p h ilo so p h e r o f the 18th cen tu ry and great p erson a lity o f the U krainian in­ telle ctu a l w o rld , H ryh ory S k ovorod a , is w ritten fro m such a m ental stand­ p oin t that th e reader can rea dily u n d er­ stand that S k ovorod a co u ld have a p p ea r­ ed as the th in k er that he was, and as he is k n ow n in the w orld today, only in U kraine. H e is the m an ifestation o f the co lle ctiv e -s p irit o f the U krainian nation.

T h e section “ S cien ce and K n ow led g e44 open s, as in the last num ber, w ith the h istory o f A n cie n t G reece. This history o f p h ilo so p h y gives a review o f the h istory fro m D em ocrates to Z enon . One can read as w ell a con tin u a tion o f the rep ro d u ctio n o f Plutarch’ s “ L egislature o f L ycurgus44, and also a d escrip tion o f the A n cie n t G reek O lym p ic Games.

In this section is also an article on the F lo o d , which is w ritten as a short story in a p o p u la r litera ry style b y Y a k iv Shchuplak. T h is is an a ccou nt o f the variou s th eories co n ce rn in g the F lo o d and its causes which have b een put fo rw a rd b y scientists. Besides relating all these th eories, the w riter gives his ow n , which is based on the B ib le story, and h e attem pts to p rove that the F lo o d to o k p la ce because hum anity at that tim e had reached a very high level o f k n o w le d g e , and was d irectin g it to evil ends. A cco r d in g to G od ’ s w ill, a grou p o f scientists, h ead ed b y N oah, d ecid e d to w ip e out all life on this planate b y m eans o f a flo o d caused by

atom ic exp losion s on the Caspion Sea. As a con seq u en ce o f this ex p losion , the waters o f the sea w ere dispersed over all the con tin ents e x cep t A ustralia. This a rticle is w ritten in the form o f a dis­ cussion in which a geolog ist, a g e o ­ grapher, a historian and an astronom er take part.

T h e literary section open s w ith a short story by Y . Shchupa, “ Song44, which deals w ith the eviction s and c o lle c t iv i­ sation in the p rov in ce o f K uban. It dep icts the tragedy o f the K uban far­ mers o f this tim e, and th eir cou ra ge in figh tin g this evil. A n o th e r short story tells o f life in U kraine u nder Soviet con d ition s. In 44V iytim s 4K h orya 444, M. H rnyra shows, against the background o f the school, h ow all the talen ted p e­ o p le in U kraine are b ein g annihilated.

A p u p il in the sixth fo rm o f an ele­ m entary school, O lex Y atsiuta, writes verses, and has already w ritten a play in rh ym ed cou p lets. S h ortly afterw ards, h ow ever, anti-bolsh evist verses w ritten in a sim ilar style are pasted on fences in the village. This gives the N .K .V .D . the chance to accuse this p u p il o f cou n ­ ter-rev olu tion a ry a ctivities. T h ese a ccu ­ sations are su p p orted by the m athe­ m atics m aster, S ob oliev . Y atsiuta and the literatu re m istress are arrested. On his release from prison Y atsinta hills the m athem atics m aster, and leaves a note, saying: “ Thanks to the S oviet G overn m en t f o r its m is-edu ca tion .44 A m on g the critic­ al articles is one by V. D erzh avin on the pla ce o f P avlo T ychyna in U krainian literature. Com m unal p o litica l thoughts in this n um ber deal w ith the history o f architecture, and the m on u m en t to B oh dan C hm elnytsky in K yiv. This a rticle is w ritten in co n n e ctio n with the cam paign in U krain e, d irected by the S oviet G overn m en t, fo r preparation fo r th e 300th anniversary o f the treaty betw een U kraine and Russia. T h e ar­ ticle b y the w ellk ow n U krainian h istor­ ian, K ru pn ytsky, is also d ev oted to H et­ man K hm eln ytsky. T h e author’ s w ords 0 11 the “ P olitica l R ealism o f K hm eln y tzk y 44 calls u p on the presen t genera­ tion o f U kraine to learn such realism from h im ; n ot to act a ccord in g to their

visions, but on the basis o f existing conditions. The article is rich in factual material from the era o f Khmelnytsky. “ The Em ancipation o f am Form “ by V . A. Sh. is a continuation from the previous number. By drawing on ex­ amples from the Russians’ fight against Ukrainian art in the years 1921— 1927, the author shows that even the Ukrain­ ian forms o f art are dangerous to “ socialist“ Russia, even though at that time they were national only in form .

He also takes as example some tenden­ cies in the Ukrainian theatre and literature. Under Kurbas and Boychuka, these tendencies were socialist in content, and in a different national form from those that derive from the tradition and spirit o f Ukraine. This was all unscrupulously destroyed by the Russians, as a danger that might bring up the question o f separation from Rus­ sia. The author states that Communism, and the form s in art that exist in the U.S.S.R. today, are solely Russian. The national langauages that still exist are only a means o f Russification and have been made a means o f com batting the national spirit and o f bringing Russian influence to bear. The literature o f the nations in the U.S.S.R. is a Russian literature, although written in languages the people can understand.

In this number are also some shorth­ and extracts from the protocol o f the trial o f the S.W .A — S.U.M. in Ukraine in 1930. They include the cross — examination o f the S.U.M. organiser in Ukraine, Pavlushkiv, which reveals the programme o f the S.U.M. — which aim­ ed at securing independence for Ukraine.

UKRAINE

PAST AND PRESENT (in G erm an)

Appears quarterly Yearly subscription $ 2.- incl. postage

VERLACUKRAINE Rumfordstrafie 19 • Munich, Germany

Ціна: 0,75 доляра