Авангард (ч.26-27)

A

B

A

Н

Ґ А

Р Д

Ж УРНАЛ Д ЛЯ МОЛОДІ;

—

ВИ ХОДИ ТЬ РАЗ Н А

ДВА

М ІС Я Ц І.

Орган Центрального Комітету Спілки Української Молоді. Редагує Колегія: О. Калинник, Г. Наняк, І. Федчиняк. Головний Редактор — В. Шульга.

Я. Деременда,

Адреса Редакції і Адміністрації: Ukrainian Youth Ass’n 49, Linden Gardens, Netting H ill Gate, London, W. 2.t Great Britain.

Представництва: U k ra in ia n A m eric a n Y o u th Ass’ n P. 0 . B o x , 211 C o o p e r Station N e w Y o r k , 3, N .Y .

U.S.A. U k ra in ia n Y o u th A ssociation 110, Bathurst St., T o r o n to , Ont., Canada U n ion de la Jeunesse U krairiien n e 72Bd C h arlem agn e B ru xelles IV ., B e lg iu m U n ion des U k ra in ien s de France Section de la Jeunesse 26, rue de M on th olon , Paris 9. F ra n ce U k ra in ia n Y o u th A ssociation 49, L in d e n G ardens N o ttin g H ill G ate L o n don , W . 2.

G rea t B rita in Mr. J u rij W e n g lo w s k y j (S .U .M .)

70 P lu m ton A v e G le n ro y (D e lb o u r n e ), V ic .

A u stra lia M r. A . H alim u rk a (S .U .M .)

L a g er Parsch, Bar. 9 Z. 23 Salzbu rg, A u s tria M r. W . G alat (S .U .M .)

Rue M a rtin A lfo n s o 381, C u ritiba, P arana, B ra z il Mr. J. B u tk o (S .U .M .)

P iltg ra n d 8., Spanga, Stockholm ,

Sweden

U k ra in isch er Jugen dverein M iinchen 2, Dachauer Str. 9/11 G erm a n y M r. M. H y c zk a (S .U .M .)

C.M .S.A. D onoso C ortes 63, M ad rid Espan a M r. Boh dan B ily n s k y j (S .U .M .)

P r o q V illa b o im . 160 — 1— A Sao P a u lo , S.P. B ra z il Mr. J. P ryjm a k -W a s zc ze n k o (S .U .M .)

El V a lle Co, e U rb C. D elga d o , Chalbeaud V e re d a 67, Casa 13, Caracas, V en ezu ela “ P ro s v ita 44 — S.U.M . — c. S o ler 5039 Buenos A ir e s A rg e n tin a Sign. In g. A . K u sch zyn sk yj (S .U .M .)

Cassila de C o rre o 1.

Carm en d el Parana P a ragu ay M r. R. K a s p ry k (S .U .M .)

A in D raham , B o ite P o s ta le 15., Tun isia, A fr ic a M r. W asyl R o z y k (S .U .M .)

V ia R io P rim a rio , 1 T rie s te San Sabba A n n e x, T .L .T .

АВАНГАРД Ж У Р Н А Л Д Л Я М ОЛОДІ (Н А У К А І ЗНАННЯ, ЛІТ ЕРАТ У РА, СУСП ІЛЬН О -П О ЛІТИ Ч Н А Д УМ КА)

Стор. Вертеп . . . . З Троє Великих .

6 П. Курінний: Місто Гумань . . . .

11 В. Щербаківський: Спогад . . . .

18 В. Л-о: Історія ф ілософ ії 20 Р. Єндик: Спарта і її г е р о ї........................25 К. М-ий: Увага, спосте­ режливість, пам’ять 29 Ґергард Шінцлер: Чи розгадана таємниця Марса? . . . .

35 Р. Теодорович: Марко П о л о ........................37 Яків Щупляк: «Яйце» 40 Ганс Фаргаш: Ведмежий батько . . . .

44 Ол. Бабій: Рідіярд Кіплінґ . . . .

46 Герман Гессе: Зимова прогулянка . . .

50 В. К.: Грім в горах 51 О. Бабій: Джек Лондон . .

56 Джек Лондон: Боягуз Неґор . . . .

58 В. Стерня: Тін і неза­ бутніх предків . .

65 Д. Донцов: Воююча церква і нація . .

71 A. Листок: Quo vadis Domine? . . . .

73 B. А. НІ.: Усамостійнен ня форми . . .

75 Зенон Пеленський: Два типи націоналізму .

81 В. Шульга: Борони нас, Боже, від оскотинення . .

92 В. Леник: Міжнародня співпраця молоді .

99 V ___________________________ У

Рін VI-VII.

ЛОНДОН-МЮНХЕН

Ч .:

1 9 5 2 -5 3

4 -5

(2 6 - 2 7 )

НЬЮ ЙОРК-ТОРОНТО

D m ckerei „C icero“ e.G.Tn.b.H. Munchen 2. Dachaueretr. 9, II, 3.

НАД

В Е Р Т Е П О М З В ІЗ Д А Я С Н А

У В Е С Ь С В ІТ О С ІЯ Л А !

З РІЗД ВОМ Х РИ С ТО В И М Т А Н О ВИ М Р О К О М В ІТ А Є М О Є Р А Р Х ІЇ О БО Х У К Р А ЇН С Ь К И Х ЦЕРКОВ, У К Р А ЇН С Ь К І Н А Ц ІО Н А Л Ь Н І О РГА Н ІЗ А Ц ІЇ МОЛОДІ, Ц Е Н Т Р А Л Ь Н І У К Р А ЇН С Ь К І Н А У К О В І Й ГРО М АД СЬК І УС ТАН О ВИ , К Р А Й О В І К О М ІТЕТИ Й К О М ІТЕТИ ОСЕРЕДКІВ С У М ’У Т А ВСЮ С У М ІВ С Ь К У Й У К Р А ЇН С Ь К У ПОЗАС У М Ш С Ь К У М ОЛОД Ь В К Р А Ю і Н А Ч У Ж И Н І Т А Б А Ж А Є М О В ЕС ЕЛИ Х СВЯТ І Щ АС ЛИ ВО ГО НОВОГО Р О К У

Х РИ СТ О С РОДИВСЯ! Центральний Комітет Спілка Української Молоді (С УМ )

* С У М ІН Ц Я М І В С ІМ Ч И Т А Ч А М В Е С ЕЛ И Х С В Я Т І Щ А С Л И В О Г О НОВОГО Р О К У Б А Ж А Є Р Е Д А К Ц ІЯ Ж УРНАЛУ «А В А Н Г А Р Д »

З минулого В ертеп »Радуйтеся, пиворізи, і паки р єк у: радуйтеся! Се радости день приспіваєт, день, глаголю , празника розждественського зближ ається! Востаніте убо од лож ей своїх і восприймите всяк по своєму худож еству орудія, соділайте в е р т е п и , склейте звізду, составте партеси, — єгда ж е станете по ули ц ах со звукам бродить і іщ ущ е сивухи, приймуть вас козаки во крови своя». Ц е сатирична пародія кондака, п ’ятий глас з 18-го століття. Ї ї при­ вели ми д ля того, щоб показати шановним читачам, щ о свято Різдва в Київській М огилянській Академ ії зустрічалося не ли ш е як свято, що його так велично й пишно святкувала Академія і увесь українсь­ кий народ, а ле щ е й д ля того, щоб показати, щ о д ля студентів цієї Академії, чи, як вони звалися тоді, спудеїв, дні Різдва були днями заробітку д ля продовження навчання, на одяг і на всі ті потреби, щ о виникають в людини, яка прагне досягти закінчення науки. П о місту Києву, по його околицях ходили спудеї з вертепом і звіздою. «Соделайте вертепи». Щ о ж таке вертепи? М и можемо лиш е ска­ зати, щ о саму назву «вертеп» взяв український народ від назви місця

народження Христа. Український народ утворив цілий р озділ в істо­ р ії театрального мистецтва, яке охоплю ється оцим словом «вертеп» і який пов’язаний з Різдвом. Вертеп один із родів ляльк ового театру. Він складається з ящика, щ о має вигляд двоярусної хати. Розм ір цієї вертепної будови має б іля півтора метра заввишки і трохи б іль ш е метра завширки. За задньою стіною вертепу сидить виконавець, щ о водить ля льк ам и й говорить за них на різні голоси. В верхньом у ярусі проходить дія самого Різдва Христового. Там Свята Діва М арія з Христом-дитятком на руках, Йосип, в іл і осел, там з ’являю ться янголи, там ж е приходять українські пастухи Грицько та Прицько уклонитися Х р и ­ стові. П іс ля того, як вони проспівають колядки та потанцюють, дія переноситься до ниж нього ярусу, де посередині стоїть трон Ірода, і проходять сцени з Рахілею , яка представлялась як українська м оло­ диця, дія із смертю та чортом, що забирає Ірода до пекла. Друга частина вертепної вистави вж е наскрізь світська і вся про­ ходить в нижнім ярусі вертепу. Вона складається із ряду сцен не пов’язаних м іж собою, в яких виведено в сіля к і народні типи: дід і баба, м оскаль (щ о говорить обов’язково по-московськи), ж інка-м осковка, циган з циганкою та з циганчуком, щ о вставляю ть до ук раїн ­ ської мови циганську тарабарщину, мадяр з мадяркою, п оля к з полькою, ж ид з жидівкою, чорт, дяк, ш коляр, шинкарка, К л и м з козою і головна особа вистави— народний герой запорожець. М а р іо­ нетку, щ о представляє запорожця, показувалось так: запорожець далеко вищий від всіх інш их ф ігурок вертепу, одягнений в широкі червоні штани та синю курку, обш иту позументом. В правій руці він тримає булаву, з п ідголен ої голови висить оселедець. Щ е раніше, ніж він показується на кону, чути його спів — «Т а не буд е луч ш е та не буде краще, як у нас на В країні», — і від однієї пісні н алякані л я х и розбігаються. Його ш ляхетн і тенденції, іноді безцеремонні ж ар­ ти з шинкаркою Ф еською та циганкою, з жидами й чортом і взагалі вся р о ля побудована так, щоб викликати задоволення та ентузіязм у глядачів. Запорож ець найдужчий, він долає в сіх ворогів, укуси гадюки його не беруть, при тому він веселий, жартівливий, щедрий. Він охочий до танців до музики, він є заступником покривджених, в ряді сцен він являється утілен н ям боротьби козацтва за волю, за віру проти визиску та ошуканства, боротьби, розуміється, і побідної. В його м онологах зустрічаю ться слова, добре відомі з підписів на картинах, щ о представляю ть козака М ам ая й подають характеристи­ ки запорожця, як от: «К оза к душ а правдивая, сорочки не має, коли не п’є, так вош і б ’є, таки не гу л я є », або розмова козака з бандурою: «Гей бандуро моя золотая! К о л и б до тебе ж ін ка молодая скакала б п ляса ла б до лиха, щ о не один би чумак одцурався соли і м іха». Запорож ець був основною дієвою особою в вертепі, н іх то інший, ніяка дієва особа не мала такої лю бови серед у с іх дієвих осіб вер­ тепу, як запорожець. Запорож ець із вертепу це властиво родоначаль­ ник ук раїнської п олітичної сатири. В своїх дотепах, в своїх пісеньках він підхоплю вав найболю чіш і питання тогочасного життя. Він осмішував, доносячи часто-густо до глядача те, чого сам глядач, якщ о й відчував, то не усвідомлював. П іс л я московського за си лля на У к ­ раїні цей запорож ець у вертепі всі свої сатиричні дотепи скеровував в бік москалів, він виводив перед очі глядачів неправди, що їх за­ подіяла Москва Україні. От чому цар Петро спеціяльним указом за ­ 4

боронив український вертеп. Вертеп мав утиски й заборони, але все ж таки петровська заборона не знищила його, він лишився й жив по українських селах і хуторах, як про це пише Галаган, до 1882 року. Вертеп був найулюбленіш ою подією в українському різдвяному звичаї. І коли майже за триста років московського панування не б ула знищена Україна духово, то в цьому не м алу ролю відограв у к ­ раїнський вертеп. Переслідування українського культурного життя, а зосібна україн­ ського театру, що в історії українського мистецтва сьогодні має назву ш кільного театру, б уло такої потуги, якої не знав навіть українсь­ кий театр в 19-му столітті. Особливої сили переслідування українсь­ кої мови, письменства й українського театру розпочалися безпосеред­ ньо після нещасливого д ля України союзу із Ш вецією й сп ільн ої війни проти Москви. Нам сьогодні відомо багато указів і актів за­ борони українського слова, літератури та театру. Так переслідуючи «малоросийския примрачния речения». Петро І видав указ, щ о ним заборонялось Київській Лаврській друкарні друкувати українські книжки: «Вновь книг никаких. кроме церковних прежних изданий, не печатать. А и онния стария книги є такими же церковними кни­ гами справливать прежде-Печати с теми великоросийскими печатями, даби ттикакой розни й особого наречия не било». Тоді ж було забо­ ронено і вертепний театр. В 1776 ропі було вж е зовсім заборонено Києво-Печерській друкарні друкувати будь-які книжки, але робити лиш е передруки В 1754 роїгі було наказано Синодові наставляти на У країні архиреїв та архимандритія тільки «с природних великоросиян». В Київській Академії, в цій колисці українського ш кільного театру і вертепу, почали переслідувати не лиш е українську мову, а навіть українську вимову. Митрополит Самуїл Миславський зовсім заборонив вистави в стінах А кадем ії і вимагав, іцоб в Київській А кадемії й професори і сиудеї вживали тільки російську мову, щоб навчилися вимови московської, та щоб науку цієї мови, тобто росій­ ської. провадили по підручниках Ломоносова. Цей Митрополит кош­ том Академії післав трьох вихованців до Московського Університету, щоб там удосконалюватись в російській мові. Таким чином на розвиток українського театрального мистецтва, яке в ці часи й могло розвиватися лише в стінах Академії, був повіш е­ ний замок, б ула надіта колодка, якою замикався розвиток. Вертеп від учених бакаляврів. від спудеїв Академії пєреняли цехові май­ стрі та їх учні. П ісля цього вертепні вистави, звичайно, багато утра­ тили в своїй якості, звичайно, і запорожець, можливо, вж е не був таким дотепним, але народна любов до цієї форми лиш илась непоменшеною. І що дивне, Україна в ці часи не була сполучена в одну цілість, а ле вертеп в усіх своїх формах був у всіх українських зем­ лях. Був він на Буковині, і на Закарпатті, і в Галичині і на обох боках Дніпра. По формі був скрізь однаковий, а ле зміст скрізь при­ стосовувався до місцевих потреб і носив на собі ознаки того забар­ влення, в якому перебувала та чи інша частина українського народу. Найбільш е розповсюдженим був вертеп в Галичині. Т у т вж е в 20му столітті записано багато текстів вертепних вистав. В своєму роз­ витку вертепний театр в Галичині дійшов до сполучення гри ляльо к з живими людьми, а подекуди вони затратили свою духовну частину, а розробили виключно світську, значно її модифікуючи. От чому не буде нічого дивного, коли ми скажемо, що наш український театр в 5

своєму розвитку навіть в найновіші часи ніяк не міг, та й не мож е відійти від ти х форм, з яких він постав. Н е випадково основополож ­ ник українського театру, яким безперечно е Іван К отляревський, за­ позичав д ля своєї п ’єси багато елем ентів із вертепу. В Н аталц і П о л ­ тавці одна з головних осіб — Макогоненко. перенесена ім’ям з того­ часного вертепного театру, а пісня М акогоненка це дослівний зміст тексту з вертепної вистави. К о л и з’явився вертепний театр на Україні, тобто к о ли почали христославити, ходити із звіздою й вертепом на Різдвяні Свята, точ­ но сказати д у ж е тяжко. Одні історики українського театру відно­ сять це на рік 1591-й, а інші, як І. Ф ран ко і В. Перетц, думають, що вертепні вистави на У країн і з’явилися в перш ій половині 17-го сто­ ліття. Нам ідеться тут не про ствердження дати виникнення вертепних вистав на У країн і, а про те, щоб показати, щ о якби не закувала М осква нас в свої кайдани, ми б напевно сьогодні і в га л у з і театраль­ ного мистецтва стояли б як народ один із найпередовіших. Треба сказати, щ о наша ш к ільн а драма тих старих часів, як і наш народ­ ний театр вертеп, в своїй українській формі стояли якщ о не попе­ реду всіх, то у всякому разі не відставали від інших. Пригадавш и ж, що московський театр і в загалі московське театральне мистецтво почало свій розвиток лиш е з наслідування українських тогочасних театральних форм, можемо собі припустити і уявити, ск ільк и зла заподіяно нам пануванням Москви.

Троє в е л и к и х Я кось авторові цих рядків довелося бути присутнім на викладі од­ ного московського історика, який твердив перед авдиторією чужинців*щ о так зв. реформи царя Петра, щ о прийш ли в наслідок «прорубанн я» останнім «вікна в Европу», б у л и і д л я українців отим елексиром, щ о не дав їм загинути в темноті й невігластві, а духово п рилучити й У к р а їн у до Европи. Ц і твердження посилено прищ еплю ю ть світові москалі, а подекуди навіть і українці, які не силкую чи сь пригадати м инуле своєї батьків­ щини, йдуть у своїх твердж еннях ш ляхами, протоптаними в історич­ ній науці нашими ворогами. Н е місце тут пригадувати імена тих по­ слідовників російської школи, бо тут не про це нам ідеться. В цій статті ми хочемо лиш е нагадати нашій м олоді деякі факти, щоб вона їх знала й вічно пам’ятала, не піддаю чись суґестіям ні московських професорів, ні своїх «р ід н и х » їх послідовників. У країнська молодь мусить твердо знати, що Петрове «вікн о в Евр о п у» навіть д л я етнограф ічних м осковських теренів є ф ікція, а по відношенню до України славнозвісні «петровські реф орми» були не чим іншим, як боротьбою Москви з Европою ніа терені України. У к ­ раїна до цих реформ перебувала в Европі, а Европа в Україні. Це б ула духова єдність від іберійського півострова до п івн ічн о-східн іх кордонів України. Петро І «прорубав вікн о» до Европи і побудував на кістках українців свою резиденцію — Петербург. Ч ерез це «в ікн о», як правдиво вказує на це у 18-му столітті Вінський, ніяка Европа до дикоі Росії не йшла. Він писав: «Р о с ія з в о лі Петра І, перебуваючи 6

більш е півстоліття під німецькою ф ерулою , навіть не мала й ознак освіти»... Дійсно, Петро взяв з Німеччини лиш е солдатську муштру. Сама ж Евротта була від М осковії так само віддаленою, як і за часів Івана III, який, до речі, в 15-му столітті привів на Україну, д л я приборкання останньої, Кримського хана М енглі-гірея (про це нашій молоді треба пам’ятати). Ось як про це пише літописець Воскресенський: «В літо 6992 по слову великого князя Івана Васильовича, прийшов цар М енгерей Кримський — Перекопської Орди із всією силою своєї і город К иїв взяв і огнем спалив, а воєводу київського пана Івашка Ходко вича «ізи м ал», а іншого полону несчислимо взяв і зем лю зробив п у­ стою київську»... І сам похід Петра, а ле вж е з своєю власною московською ордою, як відомо, був такий самий жорстокий, і «зем ля київська» від навали й петровської орди знову ж стала такою самою пусткою і згарищем. І так само, як М енглі-гірей в 15-му столітті воював з Еврапою на те­ ренах України, так само воював на У країн і із тією самою Еврапою й цар Петро в 18-му столітті. Воював з її духом свободи, воював з її культурою . О тж е до Петра І Україна була висунутим на схід аван­ постом Европи в її духовому значенні проти А зії. І Україна зводила бій з Азією , чи її монгольського видання, чи московського. Перемога Петра під Полтавою це власне перша перемога Азпї над Европою, при чому А з ії московської. Духово ж Европа завжди була в наступі на Азію . І цей духовий наступ Европи йшов на етнографічні терени М осковії щ е задовго до всіх петровських реформ. Як відомо, під впливом німецької «релігій н ої реф ормації» у вільних від Москви містах Новгороді і Пскові відбувалася своя європеїзація. Ц і в ільн і міста мали тоді духовий зв’язок не з Москвою, а з Україною. Ч ерез Схарія і багатьох інших м уж ів з України у цих містах щ е в 15-му столітті прищепився італійський ренесанс. А у М оскві навіть ще за Петрового батька царя О лексія М ихайловича в 17-му віці палилися ікони, що були мальовані не за суздальським взірцем. Тобто палилися ікони, які писалися за взірцями: Ч ім абуе і Беато А ндж еліко. Заслуга Петра І полягає лиш е в тому, що він відчув, що Суздаль, тобто Москва, не переможе України, тобто Европи, якщ о сам С уздаль не стане Европою, якщо не в л ізе в ш кіру Европи. «З а слуга » Петра по­ лягає в тому, щ о він перший зрозумів, щ о Еврпу підкорити Суздалю можна через європеїзацію цього Суздалю. От де леж и ть коріння всіх петрових реформ і заповітів, що ж ивуть і дію ть в Москві і в нашу епоху. Д ля початків європеїзації Москви, Петрові б ули потрібні лиш е вій­ ськові »муш тарі», що він їх запозичав, як ми вж е говорили, в Німеч­ чині а все іігше, щ о було потрібне д ля європеїзації, він мав під боком на У країн і і в Білорусі. Т у т треба бодай коротенько нагадати, що щ е задовго до Петра наш український Петро М огила вчився в Париж і сам і посилав туди вчи­ тися д уж е багато української молоді, а за сорок років до того, як Пе,тро І побував в Голляндії, був у тій самій Г оллян д ії вж е наш земляк Немирич і скріпив там свої в ільн і думки, щ о на їх засадах написані Гадяцькі К ом ісі» 1658 року. Петро І д л я європеїзації М осковії забирав силою наших людей, одних заманював «пряником», а інших, за московським звичаєм, заганяв до Пе-

тербурґу батогом. Треба нагадати, що Ф еоф ан Прокопович привіз до Москви свою славну піїтику і теорію псевдокласичної драми, щ о він називав її трагедо-комедіею. Цьому навчався Прокопович в Римі в католиць­ ких наукових закладах, приймаючи на час навчання унію. Прокоповича, як і багатьох інших професорів з К и ївсїк ої Академії, Петро за­ брав з України як вчителів європеїзації свого московського народу, Москви і новозбудованої столиці Петербургу. Отже у 18-му столітті Московія із столицею Петербургом, очолена Петром І, за допомогою європейської України лиш е починала припадати до дж ерел європей­ ської культури і цивілізації, не мавши в собі абсолютно нічого свого від Европи. К о ли європеїзацію московської літератури розпочав вивезений до Петербургу Теоф ан Прокопович, то евіропеїзацію малярства розпочали там так само вивезені з України європейці: Лєвицький, Лосенко, Боровиковський. Скульптури — Козловський і Мартос Архитектури — Зарудний та Старченко. Все це вели кі м уж і українського народу, що були приневолені силою виїхати до Петербургу. Кажемо, були при­ мушені, бо заборона творити д ля себе й д ля свого народу, що йш ла від Петербургу, вибивала у них із-під ніг рідний терен діяльности, і вони здебільш ого переходили в табір московської провідної верстви і віддавали свій геній поневолювачеві свого народу — Московії. Т а ­ ким ш ляхом поставала й творилася російська культура. Сьогодні мос­ калі, як відомо, пишаються свосю музикою, своїми операми. А ле , пи­ шаючись цим усім, вони не говорять, щ о все, щ о вони мають в цій галузі культури, виросло з українського коріння, що це все започат­ ковано було українцями у 18-му столітті, а головно трьома з них — Максимом Березовським (1745-1777), Дмитром Бортнянським (1751-1825) і Артемом Веделем (1770-1806). К оли читач уважно придивиться до цих дат, йому не тяж ко буде помітити, що двоє з них — Березовський і В едель помер в розквіті сил і творчої енергії. Березовський прожив лиш е 32 роки, В едель — 36, а Бортнянський дожив до глибокої старости і вмер на 74-му році життя. З порівняння цих трьох дат випливає і зміст д олі кожного з них. З першими двома уж е тоді трапилося те саме, що трапляється з обдарованими українцями сьогодні. Відмовившись від рабського с л у ­ жіння Москві, перші двоє мусіли загинути від насильницької смерти. Третій пішов, не протестуючи, в найми. Ц е підтверджується їхніми життєписами, що ми їх подаємо за матеріалами Д. Антоновича з його книги «300 років українського театру». Артем В едель родився в Києві й був гарячим українським патріо­ том, не хотів служити, як багато інших його земляків, Москві. Його силою були спровадили до Москви, а ле він там не засидівся, повер­ нувся на У країну до Києва і, щоб мати спокій д ля своєї творчої праці, постригся у ченці в Київській Лаврі. Т у т він працював над старими лаврськими напівами, обробляв їх, продовжуючи і творячи на підставі старих українських традицій в мелодіях. А л е потрібного спокою він не знайшов і за мурами манастиря, а може і не спокійна натура х у ­ дожника та патріота погнала його звідти. Він щ е який час помандру­ вав по старій Гетьманщині на лівом у березі Дніпра, поки московсько­ му урядові не впав в око як небезпечний український конспіратор. Його було арештовано, суджено у Києві і заточено. В заточенні трид­ 8

цять шести років від роду В едель ніби сам «налож ив на себе руку». Твори його зібрано в Київській Духовній Академії. Березовський і Бортнянський спочатку мали однакову долю. Р о ­ дилися вони обоє в Глухові. Обох їх малими хлопцями силою забрали до Петербургу. Слава українського співу так високо стояла поза ме­ жами України, що з Петербургу постійно посилалося на Україну на­ бирати дітей до царської капелі. Так хлопцем забрали до Петербургу пізнішого основателя російської академічної школи в малярстві А н ­ тона Лосенка, так забрали і обох майбутніх великих композиторів Березовського і Бортнянського. Хори в Петербурзі до такого ступня увійш ло в звичай складати з українських дітей й школярів, що на­ віть парадна одежа українських ш колярів стала уніформою в царсь­ кій капелі, а потім і по всіх архирейських хорах. Щ е до револю ції 1917 року уніформою церковних співаків по всій Росії була стара па­ радна одежа спудеїв К и ївської Академії. До капелі в Петербурзі взя­ ли і Березовського, а пізніше Бортнянського. К ож ен з них виявив такі здібності, що їх послано до Іт а л ії д ля удосконалення в композиції. Щ е раніше Березовський вертався з Петербургу до Києва і перші кроки своєї музичної освіти проходив у Київській Академії, де зазна­ йомився і з італійською музикою, що в Київській А кадем ії була знана і люблена. В Іт а л ії Березовський учився в Больонійській А кадем ії у славнозвісного тоді професора Мартіні Старшого. Бортнянський удо­ сконалився в техніці композиції у Венеції у композитора Галуппі. За­ кінчивши музичну освіту, Березовський і Бортнянський мусіли вер­ татися до Петербургу, але тут їх доля злож и лася зовсім різно, і для б ільш талановитого і глибше обдарованого Березовського далеко тра­ гічніше. В ж е в Іта лії його талант розвинувся в повній мірі. Удоско­ наливши свої знання і техніку, Березовський був незрівняним май­ стром гри на скрипці, він зберігав свою українську індивідуальність в музиці і не переймався італійщиною. Й італійці його д уж е шанували за оригінальний і дуж ий талант. Березовського було обрано почес­ ним членам музичної академії у Больонії, а ім’я його вирізано золо­ тими літерами на її мармуровій дошці. В розцвіті своєї слави у Іта лії Березовський скомпуновав музику до лібретто відомого автора П ’стро Метастазіо — «Демеф он»; цю оперу б у л о з незвичайним успіхом ви­ ставлено в 1772 році в Ліверно; успіх її був такий, що вона за корот­ кий час обійш ла майже всі італійські «п ерові театри. Слава Березов­ ського так виросла, що його в 1774 році зажадали до Петербургу. А л е українець Березовський не міг ужитися на півночі, серед московсь­ кого люду. Його тягнуло на Україну, вся його творчість у розробленні, як пізніше у Веделя, українських мелодій і українського партесного співу, вимагали повороту до рідної стихії. Спочатку Потьомкін вирі­ шив задовольнити цю потребу композитора і обіцяв призначити Бере­ зовського директором музичної академії, яку збирався заснувати у Кременчуці; але тієї обіцянки не додержав і на чужині, в несприят­ ливих обставинах, одірваний від безпосередніх дж ерел надхнення, Березовський знеміг. Чутлива душа композитора захворіла і 22 бе­ резня 1777 року Максим Березовський, як кажуть, у приступі мелянх о л ії зарізався, проживши т ільк и 32 роки. А л е і за цей короткий час життя, його композиції д ля церковного співу, що творять ніби одну ц ілість з працею Веделя, і його спера «Демеф он», ставлять його в пер­ ш і ряди всесвітніх композиторів того часу.

9

М енш е гли боко обдарований, а ле бли скучи й талант, мав н ай більш популярний із сла вн ої трійці ук раїн ськи х композитовір, Дмитро Б орт­ нянський. У чи вся у іта лій ськ и х музик у Петербурзі, закінчивш и свою музичну освіту в італійців у Венеції, Бортнянський весь перейнявся італійською музикою і значно віддалився від українського характеру в своїй творчості. В Іт а л ії Бортнянський написав дві чи три опери в італій ськом у дуаі: перш у — «К р е о н т » б у л о виставлено у Венеції 1776 року і д ругу — «К в іт Ф а б ій » виставлено у М одені 1778 року. К рім того, деякі історики називають щ е три опери Бортнянського: ранню А лк ід , написану щ е перед Креонтом. і дві скомпоновані вж е п ісля повороту з Іт а л ії — Ф енеон 1786 р о к у і Ф іл ь с р ів а л ь 1787 року. Обидві опери, які б у л о виставлено у Іт а л ії, зв ерн ули на Бортнянського увагу, так що в знаменитому М ілян ськ ом у альм ан ахові за 1783 рік Imdi.ce de Spet'ta'coli teatrali Бортнянського зазначено, як оперового компози­ тора. В 'Своїх операх Бортнянський навіть удосконалив іта лій ськ у м у­ зику і зробив д еякі винаходи; перш орядний талан т його в Іт а л ії ви­ соко оцінили, обидві його опери мали великий успіх, і у 1779 році, маючи двадцять ш ість років, Бортнянський вернувся до П етербургу вж е як славний музика. Перейнятий італій ською ш колою , Бортнян­ ський не почував такої потреби до українського ґрунту і міг д уж е добре влаш туватися у П етербурзі і зробити найкращ у м узи чн у к а р ’є­ ру. У П етербурзі Бортнянський в ж е здебільш ого творив д ля церкви. Правда, почуваю чи дж ерело свого надхнення з ук раїн ської музики, Бортнянський весь час звертався до старого українського співу, він розробляв старі ук раїн ські церковні напіви, та разом з тим вносив у свос розроблення багато італійського, н е природного і ч уж ого д л я у к ­ раїнської музики. А л е його творчість припадала д уж е до смаку, бо італійська музика взагалі за його часів і довго оп ісля скр ізь панувала. Твори іта лій ськ и х композиторів б у л и д уж е лю блен і й у К и їв ській Академ ії, д е спудеї за к лад али оркестри d з успіхом виконували іта­ лій сь к і композиції. Щ е на перелом і вісімнадцятого і д ев’ятнадцятого вік у за їж д ж і чуж и н ц і з зворуш енням слух а ли , «я к чубаті студенти в кереях та кольорови х сап’янцях виконували твори П алестрін і та С к ар латті». А л е попри надмірне захоп лен н я італійщ иною , все ж ве­ ликий композиторський талан т Бортнянського зробив його найпопулярніш им з церковних композиторів православної церкви. В другій половині своєї діяльн ості Бортнянський зробив чимало шкоди, ставши на ш л я х адміністративних репресій і здобув наказ, щ о забороняв співи в церкві інакше, н іж на друкованих нотах. Ц е з л е відбилося на тра­ диціях церковного співу, завело у церковний спів чим ало італійщ ини. Т у т Бортнянський в музиці повторив приклад св оїх зем ляків ‘і п оп е­ редників —•П рокоповича в літер а тур і ,і Антропова в малярстві, щ о самі, бувш и добрими майстрами адміністративними, заборонами д л я совго мистецтва зробили багато шкоди. А л е , як не л и х а б ула адміністративна р о ля Прокоповича, він все ж лиш ається в істор ії ук раїн ської драм атургії як реф орматор ш к іль н о ї драми і автор трагіком едії «В ла д и м ер »; Анттропов зостається в істо­ рії українського малярства визначним портретистом, автором м алю ­ вання в А ндр ієвській церкві і учи телем Дмитра Левицького, а Б орт­ нянський лиш ається в історії ук раїн ської музики як н ай п ои улярн іший композитор, як талановитий і яскравий представник італійського напрямку в україн ській церковній м узиці, а в історії українського 10

театру як автор опер, написаних тоді, коли український театр стояз щ е в періоді ш кільної драми. К о ли опери українських композиторів випередили драматичну твор­ чість на півстоліття, то можна було сподіватися, щ о це буде знаком для особливого пишного розцвіту оперової сцени в українському те­ атрі. А л е політичні і суспільні обставини тим надіям не дали справди­ тися. Заборони і неможливість мати окрему українську оперову сцену, до останнього часу мали той наслідок, щ о оперова творчість на укра­ їнській сцені в наступному столітті протікала дуж е тоненьким струмоч­ ком, музична культура української інтелігенції в дев'ятнадцятому столітті понижалася, а через те композиторів, що дорівнювали б та­ лантам великих українських композиторів вісімнадцятого віку, У к ­ раїна вж е не мала, а опери Березовського і Бортнянського на У к ­ раїні й досі щ е не побачили світла рампи. Отже, як бачимо, ніякі викрутаси, ніякий підхід до реформ царя Петра, ніякі їх «трактування», вигідне воно кому чи не вигідне, не може затьмарити історичної правди, яка говорить, що Москва йш ла до Европи не через Петром прорубане «вікно», а через Київ, через Укра­ їну, як органічну частину европейької спільноти з європейською д у­ хові стю. Звичайно, світ, визнаючи сьогодні російську культуру, як культур у йому знану, може не цікавиться звідкіля вона росла, хто її започат­ кував, але ми мусимо знати це. Сьогоднішній світ не цікавить м инуле нашого народу і народу російського і наші з ним взаємовідношення. Світ бачить: в росіян є опери, є композитори, є музики, є література, яка читається і ним — цим світом, — е музика, яку він слухає. У на­ шому українському посіданні світ цього покищо не бачить. В цьому є наше нещастя, наша невідомість світові. Це все є наслідком нашого поневолення. У явім собі, що було б з нами сьогодні, які б ми мали культурні скарби, коли б всі ті сили, що дали початок розвитку ч у­ ж ої і ворож ої нам культури, були використали Україною д ля себе. Світ сьогодні, напевно слухав би не «Євгенія Онєгіна», чи «Бориса Годунова», а наші великі і вели кі музичні твори, читав би напевно не «Н ік ола я Васільєвіча Гоголя», а М и колу Гоголя і інші. Про це нам треба пам’ятати, настирливо працювати і не забувати, щ о ми обдаровані люди Богом але обкрадені дияволом. В наступних числах нашого ж урн алу ми торкнемося малярства, скульптури й архитектури. (Далі буде) П. Курінний

М ІС Т А М И У К Р А ЇН И

Місто Гумань М и мало знаємо культурні скарби нашого рідного краю — Укра­ їни. В наслідок її бурхливої історії, постійної впертої боротьби на її просторах з ріжними напасниками, культурн і її осідки — міста й села —- зазнали руїни. Лиш е дещо збереглося з її культурн ої спадщини до наших днів. Рясні могили загиблих оборонців нашого Краю разом з нападниками вкрили наші простори; в пожарищах і в руїнах заги­ нули документи тієї славної історії. Дещо більш е полиш илося вісток.

11

в архівах наш их ворогів, та й те досі лиш ається майже не вивченим. О голош ую чи їх до загальн ого відома, наш і вороги д л я того, щ об ви­ правдати привласнення наш их зем ель, пустили в науковий обіг тверд­ ження, ніби Гуманщ ина завжди б ула пусткою, і що лиш е, п о ля к и й м оскалі принесли сюди світло культур и , за сели ли ті «п усти н і» оса­ дами, чим і забезпечили мирне ж иття та успіш ний труд оселенців. Вони твердять, щ о М осква і П о л ьщ а боронили цей край від«розби ш аків » і «злочи н ц ів»-козаків і, щ о боротьба М оскви й П о л ь щ і на У к р а ­ їні точилася за оборону віри. В низці нарисів, ум іщ ених в ж ур н а лі «А в а н га р д» за 1952 p., автор на підставі найпильн іш их істори чн о-археологічн и х д ослідж ен ь від­ будовує справжню історію Гуманщ ини аж від часів п а л е о л іт у до на­ ш их днів. В иявляється, щ о Гуманщ ииа б ул а в ж е заселеною п лем ена­ ми європейської людности від часу М а д елен ськ ої к у ль т ур и (16.000 р. перед Р. Х р .) і від того часу н ік о ли не б ул а в ж е пусткою, щ о в часі т. зв. «т р и п іль сь к о ї» к у ль т ур и (4.000-3.000 pp. перед Р. Хір.) Гуманщ ина б ул а центром вели кої хлібор обськ ої культур и , щ о в ж е має всі по­ казники тієї ук раїн ської культури*, що й досі її має український народ на ц іло м у просторі Гуманщ ини і всієї України. К он кретн і факти: могили, реш тки селищ , майстерні — показую ть, що Гуманщ ина б ула вкрита селищ ами безперервно і за часів т уб іль н и х кимерійських, скитійських та анто-ґотських династій, в ж е в цей час мала сп ільн у ет­ нічно-єдину к у ль т у р у , міста й ш ирокі зв’язки з сусідного Західньою Україною , Середземномор’ям, Азією , Европою; в час в ели к о ї держави Володимира В ели к ого та Я рослава М удрого Уманщ ина м ала історич­ не ім ’я «К у м а н ія » від номадських п лем ен кум анів-половців, щ о користалися з її ітасовттщ на її чарівних запаш них степах. О крем у ува гу при діляє автор в попередніх своїх нарисах Гуманщ ині в X I V - X V ст. і її к у л ь т у р і перед навалою сюди п оляків та москалів, показую чи Гуманщ ину, як край видатної культури , п о л е д іяльн ости видатних ук р а їн ськ и х князів (Святополіка-Четвертинського, Острожських, тощ о) і висвітлю ю чи появу українського лицарства-козаччини в наслідок внутріш нього процесу національно скристалізованого ук р а ­ їнського народу іпід ударами його ворогів. Ц я д о-п ольськ а к ультур а Гуманщ ини в X V ст. з її містами, щ о мають старі к н я ж і й п оловец ькі назви, найкращ е спростовують казку про те, щ о Гуманщ ина б ула пу­ стинею перед приходом сюди п о ля к ів та москвинів. На цьому історичному т л і виразно виступаю ть картини руїни і по­ літи чн ої розігри поляків, москвинів і турк ів на українській території. А втор навмисне бере характеристику подій того часу з п о льськ и х д ж ерел, явно неп ри хи льн и х до україніціїв-козаків та україн ськи х ц ер­ ков православної та греко-католи цької Картина к у ль т ур и зайдів на Гуманщ ині виступає д уж е виразно. П оліти чн і залаш тун кові розігри яскраво виявляю ть причини тих подій, які ми бачимо в часи Хм ельн и ччи н и , П аліївщ ини та Гайдамач­ чини і які так добре коментовані ф ранцузьким інженером Гільйом ом де-Бопланом. В нарисові, що ми містимо нижче, автор подає на підставі безсуп е­ речних, щ е досі н е оголош ен и х друком, матеріялів, нарис к у ль т у р и і історії м. Гуманя X V I I I - r o та Х І Х - г о ст., наприкінці малю ю чи також участь Гуманщ ини в часі українського культур н ого ренесанса перед приходом на У к р а їн у больш евиків. Редакція 12

М ІСТО У X V III С ТО РІЧЧ І [Закінчення. Див. Ч. 1 (23) — 2 (24) — 3 (25)] Місто Умань X V I I I сторіччя мало чим відрізнялося від того, яким воно було в X V I I стор.. Воно займало простір крутого коліна р. Гуманки між Гуманкою і яром Раковським. Річка захищ ала місто з півдня, заходу і південного сходу, а від півночі його межа по-старому йшла поздовж Красної вулиці і її продовження — Софіївської. Простір Старого міста, або Старого базару, був оточений валом і палісадом, в якому б у л о шестеро воріт-веж, з них дві з гарматою. Веж і й ворота охороняла сторожа' (60 осіб). Через ті ворота виходили ш ляхи: пер­ ший на південь — у степ, на Торговицю; другий — на Турок (селян­ ське передмістя, де стояли 1671 турки з гетьманом П. Дорошенком); третя брама б ула звернена в бік Білогрудівки; четверта брама — К и ­ ївська, найголовніша; п ’ята — Красна, наприкінці Красної вулиці; шоста — Звенигородська, що відкривала ш лях на Звенигородку. Як і в усіх старовинних українських селищах, хати стояли колом, залиш аючи площ у в середині міста вільною. Н а цій п лощ і був «торг», стояли громадські будівлі (замок, Василіянський манастир, торговель­ ні ряди, будинки адміністрації і війська). Просто повз вал оббігали вулиці стратегічного значення для підвозу бійцям припасів, руху допомогово війська. Поздовж цих вулиць стояли кузні, майстерні, пекарні, склади припасів, доми охорони. Найважливішими історич­ ними будовами, щ о їх згадано в подіях гайдамаччини, є замок рату­ ша, Василінський манастир, фарний костьол Миколая, критий ринок, кордегардія, хоральна синагога, доми козацької старшини, шляхти, купців, церква св. М ихаїла. Місто б уло оточене селянськими перед­ містями: Раковкою, Турком, Лисою Горою, Звірками, Звенигородським, Івангородським, Полянецьким, Полігарнею, Звіринцем, Капказом. М і­ щанкою, Трековим Лісом, Білогрудівкою , Пиківцем.

1) Замок-ратуша з будинком губернатора Младановича був в пів­ нічній частині міста між Київською та Білогрудівською брамами. Він був збудований у вигляді чотирикутника; в ньому містилися: двопо­ верховий будинок бароккового стиллю, з могутньою пивницею на два входи з двору і з вежею над будинком (нині вежа пож еж ної коман­ ди). Вікна були заґратовані. Т у т містилися управа губернатора, гуманського полку, ратуша, тримано військові припаси. Праворуч від воріт стояв житло,ввий будинок губернатора (з цегли) на дві половини, він міг мати 5 покоїв, але тепер збереглися лиш е сіни та 4 по­ кої. На ґанкові цього будинку був забитий гайдамаками губернатор Младанович. Поруч дому були побудовані служ би та конюшні губер­ натора та його охорони з гуманського полку.

2) Василіянський манастир і школа (потім Окружний суд). Ц е найпишніший будинок міста,, вибудований як замок, з пишним під’їздом в центрі з внутріш нього боку двору і двома крилами, що закінчува­ лися порталами. Будинок двоповерховий з великою пивницею кори­ дорної системи під усім будинком. На з ’єднанні правого крила з цент­ ральними відділами будинку містилася простора церква в стилі к л я ­ сицизму з колонадою, а під її вівтарем у склепах б у л и поховання осіб з адміністрації школи. Т у т стояли труни, цвяхами був вибитий рік 1701. На похованих були одягнуті слуц ьк і паси. З цього можна бачити, що манастир і ш кола вж е існували за часів Івана Мазепи.

13

В одній з камер пивниіці манастиря зн ай ш лася руш ниця, на стволі, я к о ї був сріблом вкований напис: «Т ік а й , бо біда». (З бер ігається в Гум анськом у м узеї). В ш к о лі в чи лося 1768 року б іл я 400 учнів. Ш к о ­ л а м ала нумізматичний музей.

1773 р о к у ш к ола гостро п оборю вала зам ах ректора К р а к ів с ьк о ї А к а д е м ії П о п лав ськ ого закрити доступ до науки в ш к о л і дітям у к ­ раїнців. В садибі манастиря б у л и б у д ів л і д ля меш кання адм іністра­ ції, а сам манастир стояв у пиш ном у п а рку ф ран ц узького стилю . Н а п л о щ і проти воріт манастиря б у л а гли бок а криниця, куди б у л о вкинуто частину заби ти х в час ум а н ськ ої різні. Н авкруги за м к у і ш коли-м анастиря б у л и приватні сади з буд и н ­ ками панів-посесоріів та к о за ц ьк о ї старш ини гумаїьського попку. К о за к и гум анського п о л к у ст о я ли постоєм на передм істях м. У м ан і; їх б у л о 2300 чо ло в ік а кінних. Вони м али б лаки тн о-ж ов ті корогви, бла к и тн і ж упани з ж овтими кунтуш ам и і вильотам и, б лаки тн і ш и­ рокі штани, к о льо р о в і чоботи, високі см уш кові чорні ш апки з ж о в ­ тим ш ликом. О зброєння мали: ш аблі, списи, руш ниці, п істолі, а, крім того, к озац ьк у снасть: нож і, натруски, порохівниці, м іш ечок з папуш ею тютюну, л ю л ь к у та кресало. М істо м ало г е р б — запорозький ко­ зак знак з руш ницею . О тож Гуманщ ина к о ли сь б у л а зем л ею козацькою , зап орізькою і тоді ж одер ж а ла свій давніш ній герб, щ о згідно з ц ар­ ською постановою, був збереж ений у ск ла д і царського герба м. Ум ані. Ц арський герб мав в и гля д щита, р о зд ілен о го на три п о ля ; вгорі в е­ лике, на ньом у двоголовий орел, а в н и зу два м алих: на одном у за­ порозький козак, а на інш ому герб аракчеєвських вій ськови х п осе­ л е н ь (ула н ськ а шапка і два значки). Ф арн и й к о ст ь ол св. М и колая, х ор а льн а синагога, щ о досі збе р егла ­ ся, б у л и к о ли сь стилю п ізн ього барокко з виразними українським и конструктивними деталями. П р авославний собор в Гумані. т и т ул у св. М и хай ла, стояв на ринкові (тепер в ж е знищ ений; є ли ш е посеред тор гу каплиця). Б у в цегляний п ’ятибанний. Збудований навідом о коли (чи не гетьманом М и хай лом Х аненком ?). Ін ш і церкви зн и кли без­ слідно, крім д ерев’ян ої церкви н а Звенигородськом у передм істі у к ­ раїнського стилю , однобанної, з чудового малю вання намісними об ­ разами X V I I I стор. З ц и в ільн и х будинків треба відзн ачи ти два, щ о сягаю ть безперечно часу ум анської різні. Будинок т. зв. «ап тек и » К али н овського, п и ш ­ ний палац, та будинок корд егард ії — в’язниці з цегли, будований в типі ук р а їн ськ ої трикам ерної х ати з пивницею. Вал, палісад, брами і в е ж і міста не збереглися, і д ж ер ел до п ізнання їх ф орм ми н е ма­ ємо. Садиби к о за ц ь к о ї старшини, посесорів і зам ож н и х громадян б ули розки н уті по передм істях, а'ле н а й біль ш е скупчено їх б у л о в о к р е­ мій частині міста — на К расн ій в ули ц і, серед пи ш н и х садків. В с і ці будинки ук р а їн ськ ої й п о л ь с ь к о ї ш л я х т и б у л и вибудовані на зр а зок ук р а їн ськ и х трикам ерних хат на 1-2 поверхи. Крам арі, ремісники ж и л и в б у д ів л я х навколо база р у в о р и гін а льн ої а рхітектури заїздах. Ц винтарі б у л и д алек о в п о л і за містом: ж идівський — на Т у р к у , православний — на М іщ анці, католи ц ьк и й — на К и їв ськ о м у ш л я х у . О тож на Гум анщ и н і в X V I I I стор. панує україн ськи й а р х ітек тур ­ ний сти ль; його зразками є: церква св. М и х а й ла (5 бань), церква Івана Гонти в с. Р о сіш к а х (3 бані), на Звенигородськом у передм істі (1 баня); будинки ш л я х т и б у л и трикамерного ук раїн ського типу. До н и х до14

лупалися бароккові буд івлі замку, синагоги та приватні садибні доми. Осібно стоїть архітектура Василіянського манастиря, зразок європей­ ської манастирської архітектури. В ж е після «уманської різн і» граф С. Щ енсний-Потоцький розбу­ дував м. Умань поза межами старого міста. За стіни міста винесено палац графа, новий костьол, новий ринок та сад Софіївку. П алац графа1 Потоцького був збудований 1793 року, фасадом він звернений до палацової площ і. Садиба мала в п лян і п ’ятикутну ф ор­ му. П алац стояв в глибині двору, оточений парканом пишного фран­ цузького стилю і оздоблений колонадою. Обабіч палацу під прямим кутом до нього, причілком до вулиці, стояли два одноповерхові ф л і­ гелі й інш і палацові служ би.

3) Сад Софіі'вка. Н а північний схід від міста Умані, там, де розлогий яр Греків разом з урвистим річищем річки К а м ’янки утворює трисагу — триюрилий амфітеатр з трьома ставками, розкинувся сад Софіївка, збудований графом Станіславом Щ енсним-Потоцьким на честь своєї дружини грекині Софії. Основою парку є круте узгір’я на п ’ять терас з півночі і по чотири із сходу і заходу, що всі збігаються зиґзаґуватими сходами до пиш­ ного павільйона на південному березі нижнього ставка. Звідси до воріт парку, через дрімливий ліс вздовж течії річки, йде широка алея, обсаджена стрункими тополями. Цією дорогою пройшли незчислимі туристи, щоб милуватися красою парку, напитися води з цілю щ их дж ерел його (залізні, сірчано-кислі води), чи покоштувати знаменитих овочевих вин. Весь парк складається з окремих декоративних груп рослин; кожна частина мала інший добір рослин і свій стиль, що надавали кожній частині свосрідности. Кож ний із кутків Соф іївки був оформлений за певною ідеєю, переважно з історичного минулого Греції — батьків­ щини Софії. В хід до парку стерегли дві к р у глі вежі. Н а правому високому узгір’ї, в л іс і стояла альтанка-«грибок», за нею на мальовничій ясній поляні — будова діброва, присвячена Зевсові; щ е д алі над течією К ам ’янки — Тарпейська Скеля. Д алі ш лях підходить до нижнього ставка з пишним павільйоном над ним, водограєм на 20 мтр., м альов­ ничими пристанями, місточками, каскадою. Понад доріжками парку, що бігли вздовж ставка, були уміщ ені б іл і мармурові статуї М ер ку­ рія, А п оллон а Бельведерського, Гомера, Платона, Сократа, чаша бога1 Ескулапа, лікаря з зміями, з якої бігла холодна вода з підземного зж ерела. Н едалеко від неї, серед басейну з водою, стояла велика кам’яна ваза, повна квітів — приношення богині Діяігі, а проти неї — могутня каскада, що падала з височини метрів у 20 (з вогкими пе­ реходами під нею), щ о переливалася на сонці чи у вечірніх вогнях фоєрверків самоцвітами або відбивала веселку на хмарах туману над нею. Д алі над самою серединою ставка, так щ о можна1 б уло бачити з ус іх боків, б ула скеля; на ній стояла біломармурова постать А ф р одіти, щ о спускалася до води. Трохи д алі за пишними квітучими к у­ щами — мармурова' постать Паріса, а на розгалуж енні стежок — Купідон. Над касадкою, через Є лісейські Луки, стежки ведуть до іншого кута перебування богів Геллади, в якому серед різних мальовничих квітників де-не-де проглядають їх біломармурові постаті. При вході

на поля вас зустрічає А п оллон Олімпійський, ще далі — присвячені богам чаші овочів і квітів, щ е трохи далі кинута група «розбите ж иття» — ґранітовка, надбита вгорі колона з надпаленим верхом, а б іл я її п ідніж ж я леж и ть природна поросла мохом скеля — «сплячий л ев » — насправді дивовижний жарт природи. Щ е д алі — дві плити сірого уманського Граніту під назвою — «природа та мистецтво». Одна штучно оброблена у вигляді могутнього моноліту стрункої ф ор­ ми з ідеально зашліфованими поверхнями, сторін, ребер і кутів. Дру га — природна брила того ж Граніту із мшистою поверхнею, випад­ ково кинена на просторі зеленого л у г у поруч першої. К ож ном у стає ясним, щ о природа і краса її вища. Наприкінці «Є лісейського Л у г у » знаходиться храм Венери з її жертовником і альтанкою Авгура (клітка д ля птиць) та басейн золотих рибок. Нареш ті «гром ова» грота Зевса з вівтарем «в іль н о ї ж ертви» перед ним. Храм Венери — дивовижний утвір архітектури і садового мистецт­ ва. До ш лю зу могутньої амстердамської дамби прибудовано імпозант­ ний на чотири колони портик храму; з його фронтону пущ ено воду так, що вона падає тонким суцільним покровом перед колонадою на сходи і прикриває вхід наче прозорою завісою. За нею в середині храму на темному т л і стоїть мармурова постать Венери К упальниці. Від храму вода д алі тече через ніж нозелений луг, на якому стоїть лицем до Венери Адоніс. Щ е д а л і підходимо до «гром ової» або л ев ’я­ чої іроти з вівтарем Зевсові. Вівтар — це стовп, на якому леж и ть велика брила каменю. В куті Гроти з каменю б ’є вода. Якщ о похитати п ли ту вівтаря-стола, то чується спочатку віддалений грім, потім він стає сильніш им і наповнює печеру. Н а стіні гроти напис: «Х т о увій­ шов сюди щасливим, вийде щ е щ асливіш им». Ліворуч, б іля входу до Гроти, к олись стояв вівтар — Гранітовий постамент, на якому стояло бронзове вогнище. На ньом у кожний міг запалити вогонь жертви. В садку щ е в к іл ь к о х місцях на вільном у повітрі б у л и такі жертовники д ля приношення богам квітів. За храмом Венери знаходиться верхній став з островом Венери і павільйоном, двома пристанями і спуском до купелі. Стрункі ср ібля­ сті тополі та верби оточують Іонійського стилю павільйон, що тоне в морі квітів. Чудом паркової техніки був підземний тонель, що з ’єднував став Венери з спеціяльним басейном. Відвідувачі сідають в човни: на пер­ шому — оркестра, на другому —• гості, мить — і ш лю з відкритий: човни з музикою струнко зникають в підзем ельном у тонелі, щоб за 10 хвилин виплисти в ниж ньому басейні. Н едалеко від храму Венери б у л о щ е Лю стерко Діяни — глибока криниця, заглядаю чи до якої можна б уло на глибині 7 метрів ба­ чити себе на т л і неба в пишній декоративній к р углій рамі з дерев, та криниця, в якій голос відбивався багато разів і виразно повторю­ вав те, щ о ви хотіли собі почути. Отож на гіперборейській півночі Гуманщини в X V I I I стор. знову загорівся той вогонь, щ о був тут 2000 років перед тим, знову розквіт­ л и грецька і римська культура, їх мистецтво, література, чудові міти і поетична містика. Знову, бо 50 км. від Ум ані на схід в с. Ж уровц і разом з грецькими вазами, щ о мають зображення грецької м ітології і літературних сюжетів, знайшовся к е л іх з надряпаним на ньом у написом-присвятою богу Ескулапові, як і ваза цілю щ ого дж ерела в 16

Софії. В селі Новосильці виявлені на місцевій красуні-скитійці зо­ лоті оздоби з виображенням богинь і речей їх культу, а б іля села Іл л ін е ц ь знайдено багате наруччя з золота із сценами з античної міт оло гії — власність господаря уманського степу IV стор. до нашої ери. З переходом Уманщини до рук Московщини вона починає занепа­ дати. П ісля знищення Запорозької С ічі (1775) край залиш ився без­ боронним. Щ об створити собі захист проти українського населення, Москва закли к ала на козачі зем лі колоністів з Німеччини, Сербії тощо, а з українського хліборобського населення створила військові поселення за пляном графа Аракчеєва. Селяни в них ж и ли з х ліб о ­ робства, водночас відбуваючи військовий виш кіл і творячи військо. Села були перебудовані; хати були поставлені так, щоб селянина легко б уло викликати на муштру. Д ля військового начальства були побудовані в стилі українського ампіру затишні палаци (д ля н ачаль­ ників дивізій), доми д ля полкових урядовців тощо. Округовими центрами військових поселень стали І^м ан ь та Маньківка. Ц і міста були відповідно розбудовано і доми ці збереглися досі. Проте варвар­ ські були понищені будівлі X V I I - X V I I I стор., палац гр. Ст. Потоцького з ґалерією образів, а п ісля п ольського повстання 1831 року і Соф іївку б уло конфісковано і переіменовано на «Царицин сад». В парку б у л о поставлено монумент на пошану царя й цариці. На Гуманщині посилилася панщина, ш коли б уло скасовано. Якщ о в гуманській ш колі щ е 1829 року викладалося д ля сотень дітей гуманської ш ляхти, міщанства і духівництва науки: релігію, мораль, російську та п ольську мови, вимову і поезію, літературу польську, латинську, грецьку, німецьку, ф ранцузьку мови, городництво, каліграф ію , ге­ ографію, історію, геометрію, аритметику, алгебру, зем лем ір’я, приро­ дознавство, фізику, мінералогію, хемію, технологію , — то вж е в новій ш к олі наука обмеж увалася такими викладами: буквар, часословець, псалтир, російська історія, граматика, аритметика, географія. К ріп а­ цтвом селянство б у л о відсунуто від школи, проти чого ще в X V I I I стор. боролися Василіяни. Селянину залиш ено було лиш е стару дя­ ківську ш колу. Ц е значно зн и ж увало широчінь старої козачої освіти і зводило вихованців цієї ш коли на найнижчі ступені в урядовій служ б і в своєму краю. На вищ их урядовців і командирів війська нау діслано москалів і сербів, щ о зайнялися московізацією краю. П ісля відібрання Софіївки від гр. Ст. Потоцького в саду б уло відкрито ш к олу садівництва і хліборобства, щ о постачала агрономів та управ­ ляю чих маєтками на всю колиш ню Росію та П ольщ у. В другій половині X I X стор. в Ум ані почала вж е діяти стара гро­ мада на чолі з нотарем М ихайлом Комаровим «Ум анець і Сггілка», що випускала д ля народу популярні книжки, провадила читання, д о сл і­ ди мови, звичаїв, переклади на українську мову Святого Письма. Трудами їх з’явився друком словник української мови «Ум анця і Спілки», що досі є незамінимим дж ерелом пізнання нашої мови. Гур­ ток Комарова заступила стара громада нотарів; до неї належ али : л і­ кар Ю. Крамаренко, адвокат П. Курінний, лікар П. Стаховський, священик М акар Крамаренко та інші. З гуманських ш кіл вийш ли такі видатні діячі української культури, як митрополит В асиль Липківський, академік М икола Віляш івський, академік Сергій Єфремов, проф. В асиль Данилевич, кооператор В. Доманицький, X. Барановський, Співецький, проф. Демуцький, Іван О лексіїв і багато інших.

17

На початку револю ції в 1917 році м. Ум ань було сильним к у л ь т у р ­ ним осередком українського національного життя. К р ім повітових, громадських та адміністративних установ та організацій (земства), тут діяв Кооперативний Союз, П озичково-ощ адне Т-во. ви ходило к іль к а часописів {«С ою з), тижневик «Гром адське життя». З ш кіл тут працювали: Ш к о ла хліборобства і садівництва, К оопе­ ративний технікум. Техн ікум будівельний, Керамічний, Народного мистецтва, три українські Гімназії, повна сітка народних ш кіл. У к р а ­ їнський Народний Університет, К ур си готування учителів, повна сітка просвіт, Історичний М узей Уманщини, Дослідна агрономічна станція, М у зе ї природничий та санітарний. Духовна школа. В м. Ум ані був завод сільсько-господарських машин. Місто У м ань мало на час появи больш евиків 9 церков, 2 синагоги, 1 костьол, 3637 будинків, населення 45.343, з них ж идів 49,5, росіян 4,6, поляків 1,7. З приходом московського больш евизм у всі національні установи б ули знищені або перетворені на больш евицькі; діячі частково роз­ стріляні, інші заслані, а населення, щ о боролося за в ільн и й творчий труд, знищено голодом, заслане поза м еж і краю. Край, знову загна­ ний до кріпацтва, став країною колоніального визиску чужинцями. В. Щербаківський

Тадей Ростиславич Рильський*) — (1903 — 1904 pp.) Взимку 1903 р. я учився в Ки ївськом у університеті, а в літк у виїхав на екскурсію в село Синяву Канівського повіту, розташоване над річ­ кою Россю. Там б ула стара церква, побудована ще, мабуть, за Богдана Хмельницького, у 1645 чи в 1654 році. Там я зфотографував старий іконостас і взяв до музею два образи, намальовані на двох камбалах, морських рибах, які вваж алися богородичними, бо є повір’я, щ о Б о­ городиця їла рибу, половину з ’їла, а другу половину ки н ула в море, і там риба ож ила, а ле тільки у ф ормі половинки. Ц і суш ені риби були привезені чумаками в село Синяву, і на них були намальовані образи Христа і Б ож ої Матері, щ о висіли перед намісними іконами. Восени, десь з кінцем серпня, я зайшов до Ри льського у Романівку. Й ого старші сини, Я сь і Богдан, п оїхали вж е до Києва. Я переночував у нього. На другий день випала добра, тепла погода, сонце світи ло і грі­ ло, і Тадею Ростиславичу захотілося поїхати подивитися на поля, а ле ж інка його б ула проти цього, бо парубки були в п о лі зайняті оранкою. Один, правда, був вдома, а ле він був чимсь зайнятий. Тоді я запропонував свої послуги, бо я ум ів добре поганяти коней. Ж ін ка сумнівалася, а ле Тадей Ростиславич таки настоював, і я повіз його. Він був слабий на груди, і я віз його з особливою увагою, як не віз би його жадний наймит. Він розказував мені, щ о йому найбільш е подо­ баються осінні роботи в полі, та мирна корисна праця, ті воли, щ о по­ *) Батько сучасного поета Максима Рильського.

18

волі, а л е певно йдуть у плузі, ті скиби чорної зем лі, щ о відвертає плуг, те бабине літо, щ о то несеться довгими білими пасмами в повітрі, то леж и ть білим и нитками на стерні, куди тільк и очі м ож уть заглянути, і поле, здається, біле, бли ск уче від сонця, щ о освічує ці нитки баби­ ного літа, а д а л і на горизонті зем ля парує, чорна переорана земля, а над нею повітря, перемішане з випарами землі, здається темнішим і якось моруж иться , а за тими випарами ліс неначе коливається... А в селі дим підноситься з хатніх коминів такими тонкими, тонкими, ви­ сокими струмками, а на небі ж ур а в лі літаю ть великими зграями і виграють, прощаються з наш і на зиму, крукаю ть так ж алісн о і с у ­ мовито. Щ о мож е бути кращого? Я ка елегія? Р и льськи й усю дорогу мені оповідав. Д уж е цікаво він оповідав, як коли сь він був у Іта лії, якраз тоді, коли Гарібальдійці об’єднали Іта лію і обрали короля. Він тоді сидів у Венеції на П ’яцеті, коли з Рим у прийш ла телеграма, що обрано короля. Т о д і всі, щ о були на П ’яцеті, піднялися із своїх місць і кричали: «Х а й ж иве к о р о ль !» І він кричав разом з ними Я потім у 1910 році, бувш и у Венеції і в Римі, згадував це оповідання, особ­ ливо у Римі, на вія Аррія, щ о повна елегії, як і в ілла1 Адріяна. К о л и я привіз Ри льського додому, він мені д уж е дякував за те, що я його возив так гарно і обережно, що, — як він казав, — якби б іля нього стояла повна склянка води, то й вода не в и хлю пн улася б. і за те, щ о я з ним цікаво розмовляв, а справді — то уваж но слуха в і т іль к и задавав питання, а говорив він. На другий день я поїхав до Київа. Ч ерез тиж день п ісля того на мою квартиру прибіг Л евко Ю ркевич і сказав, щ о прийш ла телегра­ ма до Я ся Рильського, що помер його Батько і що Я сь і Богдан вж е п оїхали. Я поїхав на другий день рано. Там у Романівці довідався я, щ о місцевий священик, коли до нього прийш ли лю ди поговорити Про похорони Рильського, ріш уче відмовився ховати, сказавши, що Тадєй Ри льськи й був римо-католиком, а тому його гго-православному обря­ д у не мож е ховати, і він боїться непорозуміння з консисторією. Тоді Я сь післав чоловіка М и к о лу верхи до мого батька в Ш пичинці, чи не поховає він Тад ея Ростиславича. Ш пичинці були на віддалі 35 км. від Романівки. М ій батько від­ повів, щ о поховає і приїде на другий день рано своїми кіньми як ста­ рий приятель Тад ея Ростиславича. Тим часом лю ди цілим селом готувалися до похорону, бо усі д уж е лю би ли покійника і багато з них б ули йому зобов’язані. Т у т приїхав з Бровок старий товариш Тад ея Ростиславича, поляк, імени якого не пам’ятаю. Він оповідав м іж іншим про виступ Ри льського і Вол. А н ­ тоновича у 1863 році перед студентами-товаришами, поляками, в К и ­ ївськом у університеті. Тоді їх м ало н е позабивали прихильники п о ль ­ ського повстання, а ле інш і товариш і вирвали їх і оборонили. Селяни обм іркували всі деталі похорону. Т р у н у в езли на возі, за­ пряж еном у у три пари волів. У ярма, замість простих занозів, були вставлені з е л е щ соснові гілляч ки . Занесли трун у у церкву, а звід­ т іл ь на н ед алек е від церкви сіль сь к е гробовище. М ій батько привіз з собою свої чорні ризи та еп ітр а хи ль і хрест, так що нічого н е треба б у л о позичати у місцевого священика, навіть і Євангелію. К о л и опустили в яму труну і мій батько, за українським звичаєм, запечатав яму, тобто зробив лопатою хрест над ямою, кинув нею де­ к ільк а грудок зем лі, селяни почали з сльозам и в очах, а деякі з го­ 19

лосним риданням кидати грудки землі в яму, при чому кожний го­ ворив про добродійства покійника: ... а ти ж мені подарував коняку..., а ти ж мені подарув телицю..., а ти ж мені дав грошей і назад не хо­ тів взяти... у кожного знайш лася згадка про його добродійства. І я кинув свою грудку і згадав про його науку і оповідання, як мені б у ­ ли корисні на все життя, а1 головне його власний життєвий приклад. У мене защ еміло серце. Ц е ж помер один із стовпів старого україн ­ ства, старої української громади, один із ш естидесятників-ідеалістів, зразкова людина як громадянин, селянин і українець-добродій.

Наука і знання В. Л-о

Історія ф іл о с о ф ії (Популярний виклад) П оверхове знання з ф ілософ ії веде до атеїзму, а глибоке приводить до Бога. Бекон Ф ілосо ф ія характеризується простотою і спокоєм; їй чуж і заздрість і честолюбство; вона ж иве мирно з людьми, але віддалюється від гамору і марноти буденности; вона терпелива і співучаслива до людей. В своїй безкомпромісово-чистій руці вона тримає смолоскип, який освітлює життєвий ш л я х лю ­ дям. Вона ніколи вогнем своїм не спричинялася до пожеж, ї ї голос тихий, але лю ди його чують, вона говорить, вона повторює: уклоняйтеся Богові, шануйте владу, лю біть лю дей! Вольтер Антична філософія Н авіть і серед освічених лю дей панівними є різні й не ясні погляди на ф ілософ ію й її значіння як д ля науки, так і д ля життя кожної людини й ц іли х народів. Одні вбачають в ній лиш е забаву відірваних від життя вчених, інші уваж аю ть її за якесь таємниче знання, але б ільш ість загалу знас про ф ілософ ію хіба лиш е трохи б ільш е її назви. Щ о ж таке ф ілософ ія? Ф іло со ф ія це грецьке слово, що постало з двох слів: «ф іл о » — любов, і «соф ія » — мудрість. В загальному то значить лю бов до муд­ ро сти. На початку цим словом колись охоплю валося всю науку взагалі, і тоді ф ілософ ія займалася математикою, астрономією, медициною і т. д. А л е поступово від неї виділилися ці галузки знань, як окремі замкне­ ні в своїй специфічности, а д ля ф ілосо ф ії залиш ились т і питання, що не н а леж а ли до окремих конкретних наук. — Здебільш ого, — як го­ ворить професор Дмитро Чижевський, — вживають цього слова, щоб визначити значення, яке є «ш ирш е», «ви щ е» чи глибш е за окремі на­ уки, що вивчають лиш е окремі відтінки, уривки світу. Ф іл о со ф ія або «ш ирш е» наук, бо дослідж ує світ у цілому, або упорядковує р е з у л ь ­ тати, добуті окремими науками, що вона критично переглядає — при­ водить до певної системи.

20

Отже, як бачимо, іншими словами, ф ілософ ія е наука чи розмисл про причини всього існуючого. Ф ілософ ське мислення з’явилося вперше у старовинних греків. У жидів ми не бачимо й слід у такої думки. У єгиптян так само. У ки­ тайців Конфуцій, та Л ао-Тсе були провідниками лиш е практичної мо­ ралі. В індуських переказах с лиш е одна глибока думка, а саме: «Все постає з однієї сили і все до неї знову повертається», а ле на цій думці індуське вчення зупинилося. Ц е все пояснюється тим, щ о старовинні народи сходу скеровували своє мислення на суто практичні речі, в той час, як греками в їх прагненні до пізнання керувала чисто теоретична зацікавленість. За­ мість підлягати авторитетові р елігії чи традиції, вони баж али все пізнати, виходячи з логічн и х арґументів чи досвідів. От чому у греків ми зустрічаємо, замість міту, опертого на авторитет р е л ігії чи тради­ ції, твердження теоретичного характеру, оперте на наслідок власної думки «ф ілософ ів». У ж е в найстарші часи в Греції виникали вчення, що прагнули пояс­ нювати всесвіт одним загальним принципом. Ц і вчення носять назву О Р Ф ІЧ Н О Ї М У Д Р О С ТИ . Гомер в одинадцятому столітті перед Христом говорив, що все постало з океану, Гезіод у восьмому віці до Х риста вчив, що все постало з хаосу; старовинні поети — Орфей, Ліпос і М узей все виводили з теміні. Кож на ф ілософ ська система е наслідком попередніх систем і під­ валиною до наступних. Ф ілосо ф ія прагне відш укати істину і дати відповідь на ті великі питан­ ня, які турбували людей протягом тисячоліть. Питання про те, чи є Бог і яке відношення між ним і всесвітом, яке призначення людини, чи існує д ля людини життя після смерти. Питання про те, чи світ без­ конечний в просторі й часі, чи він обмежений і я к і елементи його? Чи існують як одна ц ілість тіло й душа людини? Ч и може людина зрозуміти істотність речей, чи вона обмежена уявленнями, що отримує їх від своїх органів почувань? Питання як постало життя на землі, як з мертвої матерії постала жива? Д ля чого всі клопоти, турбування, метушня, ота плиганина від праці до радости й від радости до праці'’ Всі ці питання знаходять свою відповідь у ф ілософ ії. К о л и ж на якебудь із цих питань вона не спроможна дати ясної відповіді, тоді вона ставить окреслено перепону. Бодай не повне — поверхове знання історії ф ілософ ії дасть нашим молодим читачам зрозуміння того, які величезні зу си л л я затратили великі мислителі, щоб вийти лю дству з темені на дорогу пізнання. Ізісторії ф ілософ ії наш читач зрозуміє «геллен ськ у освіченність», що стала всесвітньою освіченістю, зрозуміє, як ф ілософ ія надала цій «ос­ віченості» скарбу загальних ідей, зробивши її універсальною, як ф іло ­ соф ія сприяла самоусвідомленню людства в його духовому поєднанню. Історія ф ілософ ії покаже читачам, як завдяки ф ілософ ії за се­ редньовіччя оновилась розумово європейська людина, що, звільнив­ шись від кайданів догматизму, піш ла ш ляхом освіти й дальш ого к у л ь ­ турного зростання. Ми вж е говорили, що батьківщиною ф ілософ ії, як науки окремої навіть і від релігії, б ула Греція. Там вона досягла такого розквіту, що перші грецькі мислителі вражають і сучасників глибиною своїх ф і­ лософ ічних будов.

21

Ми розпочнемо свій огляд історії ф ілософ ії з так званих н атурф іло­ софів. Т а к у назву вони одерж али тому, щ о робили свої спостереж ен­ ня над природою і з цього виводили свої ф ілософ ічн і висновки. П ер­ шим таким ф ілософ ом був Талес з М іл ет у 625 р. до Христа. Цей мудрець намагався привести все до одного початку і віднайти первісний елемент чи субстанцію світу. Першопричину всього існуючо­ го Та лес вбачав у воді. Тварини, як він говорив, харчую ться рослин­ ністю, рослинність землею, харч цих тварин — волога, насіння, з яко<го постає тварина, теж вологе. В ологість підтримує життя, а значить вона й є початком всього. Вода перетворюється один раз в лід, а інший раз у випар; чом у ж тоді їй не можна перетворитися в камінь, в землю, в рослину, в траву? Вода н е має означеної форми; її форма залеж ить від місця її перебування. Вода неспокійна й рухома, скрізь, де є рух, с життя. Початок вологости є душ а світу, яка скрізь розлята. В о ло ­ гість це скарбниця божественного розуму. В часи Талеса, коли наука б у л а розвинена слабо, ліпш ого, звичайно, пояснення й придумати б уло годі. А л е треба визнати, щ о Т а лес не був далеким від істини. Його припущення є і в найновіші часи живучим. Сучасні ф ізики припускають, що початково існувала зем ля в стані рі­ дини і щ о перші живі організми з ’явилися у воді. Т а лес д уж е багато зробив д ля розвитку науки. В геометрії він до­ вів важ ли ву теорему: кути, вписанні в півколах, прямі. В астрономії він навчав, щ о зем ля опукла, зірки це вічно горію чі тіла, місяць так само оп укле тіло, що освічується сонцем, його подорож між сонцем і землею і є спричинником соняш них затемнень. Й ом у пощ астило навіть передректи одне таке затемнення. Він відкрив М али й В із і П олярн у зірку, обрахував тяглість року, приблизно виміряв діяметр сонця й перший помітив існування маґнетової сили. Талеса зараховують до семи мудерців. Анксімандр з Мілету (610 років перед Хриетом). Ц ей м ислитель був, можливо, одним із найглибш их ф ілософ ів того часу. Про це свідчать його думки, що стали відомі нам з переказів, і невеличкий уривок з його ф ілософ ічного твору. За першопричину Анаксімандр уваж ав не якусь речовину, відому нам з повсякденного життя, а «необмеж ене» Б Е З­ К О Н Е Ч Н Е В ІЧН Е . Цим охоплю ється все, що існує, що існувало і щ о будь коли буде існувати. Ц е «безконечне» вічне чи «необмеж ене» мас здібність прийняти всяку форму, всякий вигляд, а тому Анаксімандр називає його «незбагненним». Все, щ о існує, постає із цієї першопричини. Ця першопричина все собою наповнює й сама все творить, а ле не ш ляхом перетворення, а ш ляхом вічного р уху. У безконечного, вічного нема ні початку, н і кінця. Воно саме є початок всіх речей. Воно все охоплю є й усім керує. Воно є невичерпним і безконечним дж ерелом всякого народження. І хоча ця первопричина є божеське, а ле воно с так само матеріальний початок, обдарований вічним рухом. Анаксімандр гово­ рив: «З чого постають усі речі, в тому самому вони й зникають з неуникливістю, віддаючи одна одній кару по черзі часу. О тж е виходить, щ о поява окремих речей є якимсь «гріхом », проти «Б Е З К О Н Е Ч Н О В ІЧ Н О Г О » — народившись вони гинуть, нищачи одна одну і влива­ ючись знову в первісну субстанцію, з якої і постали. О т чому погляд Анаксімандра можна з повним правом назвати поглядом «трагічним». Анаксімандр мав своє власне уявлення про будову світу з землею в його центрі. Анаксімандр виводив походж ення людини від тварини, 22

подібних до риб, щ о ж и ли у воді, а ле пристосувались до ж иття на суходолі. Це, можна уваж ати перш им натяком у сторону на «теорію еволю ц ії», щ о виникла в ж е в наші часи. І в цьому немає нічого див­ ного. Ц я уява про походж ення лю дини в Анаксімандра випливає з його розуміння р у х у як в ічн ої сили. А р у х тоді означав не ли ш е зміну полож ення в просторі, а також постання 1 зникання речей... Анаксімеп з Мілету (530 р. до Христа). Ц ьом у ф ілософ ові видавалося вчення про постання світу його попередника Т а села д у ж е грубим, а тому він навчав: «П одібно до того, як наше тіло тримається душею, яка є диханням, так і світ тримається «повітрям». Значить, невідмінним і безконечним принципом, причиною, з як ої постало все, є повітря. Анаксімен вчив, що все існую че складається з вогню, повітря, води й землі, але все утримується повітрям. Повітря є першопричиною. Б лизьким по д у х у вчення до Анаксімена був Діоген Аполонійський, що так само уваж ав повітря основним чинником в постанні світу. А л е Діоіген дивився на повітря не як на звичайне повітря, а як на одушевлене, обдароване змислами і здатністю керувати всім. По Діогену все має чуття і все дихає. Т іл а небесні дихаю ть так само, як і земля. З ем ля є живою, бо на ній росте трава, як на ж ивому т іл і волосся. Ксенофон. П оходив з К о ло ф о н у в М а лій А зії, н едалеко від М ілету, народився між 580-550 роками. Зам олоду почав мандрівне життя, як співець «рапсод», прожив майж е 100 років. Його співи були не лиш е поетичними, а ле так само і ф ілософ ічним и творами. Співи його були скоріш е сатирами на тогочасне уявлен н я греків про «богів», я к і були д уж е с х о ж і на людей. Ксеноф ан навчав греків вірити «в одного Бога, найбільш ого за всіх богів і людей, не схож ого н і на кого і ні на що ні тілом, ні розумом». Він вічний вж е тому, щ о не міг виникнути з чогось іншого, і навіть з самого себе. В ін один, всесильний і всемудрий. Н е міняючи свого місця, він змінює свій вигляд і керує всім розумно. Й ого не можна рахувати н і обмеженим, ні безконечним, він не має ні початку, н і кінця. Б ог усе. Він висміював «антропом орф них» богів Гомера та Гезіода, що на городжу вали богів вчинками, щ о за них ка­ рають закони навіть людей, як злочинців. Ц и х богів утворили люди по своїй подобі, а тому к а ж е Ксеноф ан: «Етіопи м алю ю ть своїх богів чорними, з плескатими носами, ф ракійці рудими, голубоокими. Таким чином кожний народ творить д л я себе богів на свій зразок, а значить, коли б бики і леви мали такі руки, як їх мають люди, то й вони б утворили! собі богів на свій взірець: бики — биків, леви — левів, а коні — коней». Ксеноф ан відкидає навіть схож ість в психічном у за­ барвленні в богів з лю дськими психічними ознаками. Дійсний бог є єдиний, невидимий, щ о р уха є всесвітом силою свого духа. А л е він «думками не подібний до смертних». Ксеноф ан — це перший мисли­ т ель в історії лю дської думки, що заперечив «п о л іт еїзм » — (віра в багатьох богів), а на його місце висунув ідею «м он отеїзм у» (віра в од­ ного бога), а л е монотеїзму д уж е високого рівня, щ о вж е наближ ається до п огляд ів сучасних вищ их релігій. «Я к би переконливо і досконало не говорила людина, все ж вона нічого не знає». Лю дина м ож е впіз­ нати істину лиш е наближ ено і мусить прагнути знати наближ ено іс­ тину, і то кожна людина. Ксеоф ан визнавав існування незчислимої кількости світів, а ле в кож ному з н и х іонус т іль к и одна божеська основа, і всі вони постають з однієї н ез’ясованої, досконалої перш оос­ нови, що в ній в одній — вся істина.

23

Геракліт з Ефесу в Малій Азії. Ц е один із найбільш их ф ілософ ів Старої Греції в досократівські ча­ си. Він був одним із найзнатніш их громадян міста Еф есу і мав всі права стати «царем». А л е він мало цінував належ не йому «царюван­ ня», а тому відступив царський вінець своєму молодш ому братові, а сам пішов у «царство пізнання світу». Вчення Геракліта дуж е гли ­ боке, воно часто з’являється в історії, поновлене Геґелем і англійською школою, воно має своїх послідовників і сьогодні. Геракліт напевно, передбачав долю свого вчення коли говорив: «Я схож ий до сівіл (в старій Греції ж риці й пророчиці), щ о говорять в надхненні, не посміхаючись, не оздоблю ю чи своїх промов і не захоп­ люючись. Голос їх на протязі століть звучить божественними істинами». Геракліт на початку питає себе, чи не даремні всі шукання, що їм присвячували себе його попередники. Чи можливо відш укати будьщ о, щ о дійсно існує і лиш ається існувати? Н іколи немає того, що існує. К ож н а річ існує і в той самий час не існує. «В се протікає», — з сумом говорить Геракліт, — все йде, і ніщо не зупиняється»: неможна двічі вступити в ту саму річку, бо річка за той час вж е стала іншою, вж е змінилася. А л е ця постійна мінливість і є єдино незмінною, тобто постійна мінливість є дійсне буття. Рухом ість води не уявляється Гераклітові щ е всеохош іюючим з’я­ суванням р уху: рух всесвіту він вбачає в горінні, в огні. Все горить і нищиться вогнем. Спокій є ли ш е уявним явищем, спокій нам лиш е видається спокоєм. П о лум ’я лямгої ли ш е здається нам нерухомим, в той час коли в ньому проходить безконечний рух частинок, що одночасово одні запалюються, а інші гаснуть. Серед всіх явищ природи вогонь є подобою і символом всього іншого. Від вогню, тобто від тепла й світла, виникає життя. Він запалю є життя і одночасно нищить життя. О тж е за Гераклітом уж е не вода, як у Талеса, не повітря, як у Діогена, є першопричиною всього, а вогонь. А л е не треба уявляти собі, що Геракліт мав на думці той вогонь, щ о до нього призвичаїлось наш е око. Геракліт мас на думці інший вогонь — вогонь духовий, невидимий, захований від нашого ока. Це вогонь не матеріяльний. хоча в ньом у є й матерія, а ле є й розум, ці дві сили, сполучені в одну, і є дж ерелом всіх явищ. Цей живий вогонь, розумний вогонь, «божественний вогонь, який керує всіма речами». Рухом а діяльність, рух, який за Гераклітом с ли ш е виявом у ви­ димій формі — це відвічна «ж адоба» ж иття і відвічне заперечення життя. Ж адоба ця завжди заспокоюється і завжди вона незаспокоїма. Огонь, що породжується цією жадобою, творить, а ле стомлених цим творенням, нищить. О тж е вся ф ілософ ія Геракліта зводиться до двох засад: до відвіч­ н ої непостійности і до постійности цієї непостійности. Постійним є не сам р ух, не творення, а закон руху. Р у х чи творення перебувають в бутті і в небутті, а тому закон його л еж и ть в поєднанні протилежностей, або в згоді протиріч: «В се відо­ кремлюється одне від одного і знову з’єднується». Сполука проти леж ­ ностей творить гармонію, яка, за Гераклітом. є наслідком внутріш ньо­ го противенства в явищі. Гармонія не може існувати без протилеж них сил. Немає її без болю і боротьби, немає нічого живого без різности чоловічої і ж іночої статі, протилеж них одне одному... Цей світ є ди­ 24

тиною боротьби, в ньому форми творяться й помирають одна за одною. Протилеж ності тотожні. «Безсм ертне — смертне, смертне — безсмерт­ не; вони ж ивуть взаємно смертю одне одного та вмирають життям. Пов’язані: ц іле й неціле, єдність — роз’єднаність, співзвучність —■ різнозвучність, і з усього єдине і з єдиного все. Протилеж ності під­ тримують одна одну або обумовлю ю ть одна одну: хвороба робить при­ ємним здоров’я, нещ астя —. добро, голод — ситість, праця — 1відпочинок». Наша душ а є іскрою божественного вогню, щ о з нього випливає наш розум. Душа під час земного ж иття стає видимою, подібно бли ­ скавиці, яка розтинає хмару. Ч и існує душа п ісля смерти тіла? Не припускаючи особистого безсмертя, Геракліт припускав позаособове безсмертя — повернення окремих душ до душ і цілого, вогню лю дсь­ кого до вогню божественого. М и живемо смертю богів, каж е він, і ко­ ли вогонь лиш ає нас, ми умираємо життям богів, тобто наше ж иття — то смерть божеського початку, а наша смерть— повернення бож есько­ го життя. За Гераклітом «закон є підкорення в о лі одного». «Один д ля мене є вартим десяти тисяч, якщ о він є найліпш им». Індивідуальна етика Геракліта аристократична — «пізнавати самих себе», йти за вимогами ро­ зуму, пізнавати той Логос, який належ ить, за його думкою, душ і лю д­ ській. А л е лю ди не ті «найліпш і, що мають варварські душі, щ о йдуть за голосм своїх бажань, бо «лю дям не б уло б ліпш е, коли б б ули за­ доволені всі їхні бажання. Якби щ астя п оля гало в тілесних почуван­ нях, тоді б можна було биків назвати найщасливішими в ту мить, коли вони на вечерю одерж ую ть горох». Своїм землякам ефесянам, що повиганяли з Ефесу найліпш их людей, Геракліт радив «усім повіси­ тися за чергою, а місто залиш ити недоліткам». Г еркліт увійш ов до історії ф ілософ ії, як ф ілософ старовинної Греції, що плакав. А л е вона мала ф ілософ ів житєрадісних. наприклад. Демокріт. що про нього буде йти мова в наступному ч и слі нашого ж ур н а лу (Д алі буде) Ростислав Єндик (за Плутархом)

С п а р т а і її гер ої Л ІК У Р Г 1. Про законодавця Л ік ур га не можна сказати з повного певністю взагалі нічого. При д ослідах про його походження, його подорожі, його смерть і до того всього навіть про його законодавчу д іяльн ість доходимо до зовсім різних вислідів. А вже найменше погодж ую ться дослідники щодо часу, коли ж ив цей великий муж. За одними він жив разом з Іфітом, з яким завів так зване «о л ім ­ пійське перемир’я», тобто 882 або 884 р. до Христа. Я к доказ вони наводять круж ок з О лім пії, у який стріляли і на якому щ е сьо­ годні можна відчитати ім ’я Лікурга. Інш і ж вираховую ть час за чергуванням старих спартанських королів і тим ставлять його на добрих пару років перед перш ою олімпіядою. Д ехто знову ж при­ пускає, щ о в Спарті ж и ло за різних часів два Лікурги, з яких одно­ му, славнішому, приписують сьогодні заслуги обох. Старший з цих обох Л ік ур гів ніби ж ив дещо пізніш е по Гомерові. а може навіть міг зустрічатися з ним.

25

Ксенофокт, ставить Л ік ур га в добу «Гераклідів». Щ оправда, навіть найвизначніші спартанські королі н алеж али також до роду Г ер а к лі­ дів, а ле він визначав, очевидно, іменем Гераклідів, тільк и тих найвідомостями, що здаються найменш суперечними, або походять від давніших, щ о ж или безпосередньо по Гераклові. З цього видно, що історія зій ш ла тут вж е д уж е скоро на манівці. Н е зважаючи на це, подаємо тут образ цього великого муж а за найбільш достовірних істориків.

2. Батьком Л ікурга ніби був Евном, матір’ю ж Діянасса, тобто він належ ав уж е до одинадцятого покоління по Гераклові. Найсильніш им з його предків був Соус. За цього кореня спартанці перетворили: гелотів на рабів і здобули в ели к і області. За переказом, одного разу вороги оточили цього самого Соуса в зовсім безводній околиці. Він погодив­ ся на переговори, обіцяючи віддати здобуту країну взамін за в іл ь ­ ний відступ, якщо він сам і його войовники нап’ю ться передтим разом води з недалекого дж ерела. Договір був справді заключений. А л е тепер він зібрав своїх дружинників і пообіцяв ти т ул князя к ож ­ ному, що не нап’ється води. Т а ніхто не міг себе перемогти. Тоді він зійшов останнім сам до дж ерела, а ле щоб тільк и покропити себе водою. Ц е д іялось щ е у присутності ворогів. О після він відійшов, а ле здобуту область не віддав, бо не всі напилися води. Х о ч він здобув таким чином за га льн е визнання, все ж таки його рід назвали не його іменем, а іменем сина — Евріпонтіди. Саме Евріпонт був перший, щ о злагіднив тверді королівські засади, дуж е дбаючи за популярність і ласк у народу. А л е таке злагіднення мало свої наслідки. Народ ставав щ ораз б ільш зухвалим і пізніш их ко­ ролів зненавиділи за насильства, або вони тратили значення в на­ слідок слабоїЩів. В Спарті розпаношились на довгий час непорядки і беззаконня. М о гло так статись, що навіть король, батько Лікурга, через це знайшов свій смутний кінець. К а ж у ть бо, що він під час однієї бійки намагався розігнати юрбу і його закололи кухонним ножем. Він залиш ив престол найстаршому синові Полідектові.

3. А л е П олідент незабаром помер, і тепер мав перебрати престол Л ікург. І дійсно він перебрав його, заки щ е виявилося, щ о ж інка брата с в благословенному стані. Та як тільки він про це довідався, зараз заявив, щ о престол н алеж и ть дитині, якщ о вона б уд е муж еської статі. Він ж е сам урядуватиме як опікун. Тим часом удова вислала до нього посередника і намагалася по­ чати переговори. Вона хотіла вбити дитину в матірному лоні, щоб одруж итися з ним і стати королевою Опарти. Л ік ур г протиставився такому намірові, не відкидаючи в засаді самої пропозиції. Він удав, буцім то погодж ується на неї. А ле, говорив він, не варто при цьому шкодити отруйними засобами власному здоров’ю. Він уж е сам по­ дбає, щоб знищити дитину зараз по народженні. Так він зводив ж ін ку аж до кінця. К о ли він помітив, що час вже наблизився, тоді післав лю дей до її дому, щоб вони б ули присутні під час породу. Він їм наказав: дитину передати жінкам, якщ о наро­ диться дівчина, якщо ж народиться хлопець, то вони м али негайно принести його до нього, н езалеж но від того, щ о він з ним зробить. Саме він сидів з найвищими достойниками при столі, як справді народився син. К о ли слуги принесли дитя, тоді він узяв йото на руки 26

і сказав до присутніх: «Спартанці, ось народивя ваш к о р о ль». О п ісля він поставив його на королів ське місце і назвав його Х а р ела й (на­ родна радість), б ож всі страш енно тіш ились, захоплю ю ю чись його високодуш ністю і почуттям права. Й ого власна королівська влада потривала т іль к и вісім місяців. Зрештою, він і крім цього тіш ився найвищою шаною серед спів­ громадян. Н айбільш а частина з н и х повинувалась йому не через те, щ о він б ув опікуном короля і мав повноту королів ської влади; вони б ули віддані йому з о гл я д у на його внутріш ні вартості і виконували радісно і повсякчасно всі його накази. Т а все ж таки створився і н евеличкий гурток незадоволених, що намагалися ставити переш коди цьом у мудрому м уж еві в його д а ль­ ш ій діяльності. До нього н а леж а ли родичі і б ли зь к і п ри ятелі королеви-матері, щ о почувала гли б ок у образу. Саме її брат Л еон ід до­ зволив собі одного разу на д уж е з у х в а лі виступи проти Л ікурга. При цьом у він натякав, щ о Л ік у р г стане к оли сь королем. Цим натя­ ком хотів він вж е наперед пустити н еслав у на Л ікур га, як на вбивника, якщ о молодому королеві притрапилося б як е нещастя. Подібні поголоски пускала поміж народ багато разів і вдова. Ц е все м учило Л ікурга, б ож він боявся таких м ож ливостей і тому постановив уникнути всякої підозри через власний відхід і так довго мандрувати по світу, аж доки братанок не виросте і сам не сяде на трон.

4. Він прибув найперш е на Кріт. Т у т він запізнався з найвидатнішими муж ами і тамошніми політичними установами. Д ещ о з законо­ давства подобалось йом у надзвичайно, і тим то він затямив собі те, щ об пізніш е вдома зуж иткувати, про реш ту ж не набрав він висо­ кого переконання. З-поміж найвидатніш их мудреців і держ авних м уж ів він переко­ нав одного прихильністю і дружбою, щоб він виїхав до Спарти. Це був Т а лес. Т у т він виступав найперш е як ліричний поет і справді посвятився буцім то зовсім цьому мистецтву. В дійсності він п рям у­ вав до т іє ї мети, що й найвизначніш і законодавці. Б о ж його пісні б ули завж ди заохотою до добровільного п о слу х у і вгляду, при чому сп івдіяли м елодія і ритм, щ о відзначались надзвичайною повагою і спокійною потужністю. Всі с л у х а л и його д уж е радо, а тим то наби­ рали непомітно лагідного наставлення. Ч ерез безугавне прямування до доброго, зміцніла пом іж лю дьм и наново друж ба, яка заступала колиш ню ворож нечу, що розпанош илась була по всій країні. Так промощ ував цей м уж д ля Л ік ур га ш лях, на яком у він мав провести реф орми д ля свого народу. З К р іт у Л ік у р г поп ли в до А зії. Я к кажуть, він хотів порівняти дуж е прості і тверді звичаї К р іт у з величчю і вигодами Й онії; як лікар, щ о порівнює хворе і н ед уж е тіло із здоровим. Т а к він хотів щ е глибш е пізнати різницю звичаїв і конструкцій. Я к виходить, він наткнувся перш ий раз у Й о н ії на гом ерівські по­ еми. Він відразу зауважив, щ о в н и х міститься не ли ш е пожива для розваги і приємности, а л е й держ авницькі та виховні первні, які за­ слуговую ть на увагу. З ахоплений ними, він зібрав їх і наказав пе­ реписати, щ об пізніш е забрати додому. Саме в той час серед греків усталю валась щ е не зовсім скристалізована слава про ті поеми. А л е м ало хто мав частини з них, ц іли й ж е твір пош ирювався д а л і т іл ь ­ 27

ки дрібними уривками. Л ік ур г був перший, щ о подав їх до за га ль­ ного відома в найповніш ому виданні. Єгиптяни твердять, що Л ік ур г прибув і до них, де йому особливо подобалось відділення касти войовників від інш их каст. Він переніс те до Спарти і через виділення ремісничого стану створив чисту і справді державницько настроєну сп ільн оту громадян. Цю єгипетську вістку потвердж ують і деякі грецькі письменники. Н авіть Л ібію та Іберію, тобто північну А ф р и к у й Еспанію, відві­ дав Л ікург, як також в подорожі через Індію зустрічався він багато разів з тамошніми аскетами. Та цю думку не заступає ніхто, поза спартанцем Арістократом.

5. Тим часом спартанці згадували з сердешним болем про Лікурга. Том у вони запрош ували його багато разів до повороту. На їх гадку, королі, поза титулом і станом, не відзначались нічим особливим, тоді як в його особі вони знаходили вдачу і потугу, придатну до володін­ ня і проводу над людьми. Зрештою, його присутність б у л а бажана на­ віть королям. Вони ж могли сподіватись, що юрба справлятиме їм менше прикрощів, якщ о він буде до них ближ че. В таких обставинах Л ік ур г повернувся до вітчизни і відразу захо­ дився б іл я зміни існуючого стану, б іля перетворення всієї конституції. Він не очікував ніякого громадського вп ли ву тільк и від частинно зміненого законодавства. Повний всяких плянів Л ік ур г поїхав найперше до Д ельф . Т у т він приніс богові ж ертву і запитав за пророцтвом. Він повернувся з тим відомим на весь світ висловом, з яким звернулась до нього питійська жриця, називаючи його «лю бимцем бога», «б іл ь ш е богом, ніж лю ди ­ ною», вреш ті ж на його прохання за «добрими законами» заповіла вона, що бог допоможе йому створити конституцію, найліпш у з усіх сучасних. Заохочений такими обіцянками, він намагався найперше запевни­ ти собі прихильність найвизначніш их громадян, закликаю чи їх до співдії. Спочатку він договорився таємно з своїми приятелями і щойно о п ісля зв’язувався з щ ораз більш им гуртом і так створював міцний союз д ля здійснення своєї мети. Я к надійш ла відповідна хвилина, Л ік ур г наказав появитись удо­ світа на ринку тридцятьом найвидатнішим громадянам при повній зброї, щоб викликати п ереляк серед м ож ливих противників. На початку цього неспокійного р у ху перелякався і король Харелай. Він думав, що ці д ії звернені проти нього і тому сховався до святині. А л е вж е незабаром дійшов до кращ ого висновку. К о л и ж до того запевнили його про безпеку, він вийшов з святині і сам узяв участь при проведенні пляну, бож був д уж е добродушний. Наприклад, д ру­ гий король, його співреґент, висловився так під час п охвал на адре­ су цього молодого володаря: «Т а ж як може бути Х арелай добрим мужем? Він бо не має досить енергії навіть супроти лай даків!» (д алі буде)

П Л Е К А Й СВОЮ Д У Х О В ІС Т Ь І Х А Р А К Т Е Р . З Д О Б У В А В З Н А Н Н Я , Щ ОБ СЛУЖ И ТИ В Ж И Т Т І ВИЩ ИМ 28

ІД Е А Л А М .

К. М-ий

У в а г а , сп о стер еж ли в іст ь, п а м ’ять Наша свідомість с лиш е невеличкою частиною загального процесу мислення. Десь за кордонами свідомого леж и ть величезна царина позасвідомого, тобто такого, що нами не помічається і не відчува­ ється. О тж е невеличка частина процесів думання щ оденного життя відбувається в царині свідомого, а в той самий час всю реш ту праці ми переводимо в широкій царині підсвідомого. Н аш е усвідомлене мислення можна порівняти з виступаючим з води верхів’ям гори, більш а частина якої захована від нашого ока. Процесом мислення ми перебуваємо ніби темною ніччю в лісі. Н аш і ліхтарики кидають м аленьке к ілк о світла б іл я нас, а д а лі за цими освітленими кілками напівтемінь, а щ е д а лі повна темінь. А л е й в цій напівтемені і в са­ мій темені йде праця, наслідки якої, коли потрібно, висуваються наперед і попадають в освітлене коло. Тобто за потребою ми перево­ димо потрібне нам з царини підсвідомого в царину свідомого. Цей процес перенесення потрібного нам із підсвідомого до свідо­ мого виконує те, що ми називаємо пам’яттю. Ми сприймаємо й відкладаємо в бік наші враження. А л е відклада­ ємо їх не в царину свідомого, бо тоді б ми мали їх перед собою кож ної хвилини. Вони відкладаю ться в царину підсвідомого, до його скарбниці. Там всі наші враження леж а ть заховано й замкнено. Там вони перебувають від часу їх виникнення аж до часу, коли зайде нам потреба їх поновити. При цій потребі в оля дає наказ «робітни­ кам» підсвідомої царини відш укати відкладені враження і вивести їх до нашого свідомого. К о л и «робітники» добре виш колені й уміють виконувати свою працю, звикли до неї, вони умію ть підкорятись наказові нашої волі і. знають добре, куди вони заховали те чи інше враження, вони переведуть його до нашої свідомости таким, яким одерж али к олись наказом волі заховати! Наш розум завжди переповнений ідеями, думками, враженнями, що ми їх не усвідомлюємо, доки вони не попадуть під освітлення «л іх т а ­ рика свідомости». К ож н е враження, щ о його ми сприймаємо, кожна думка, що її ми розробляємо, кожна дія записується в нашій царині підсвідомого, і ніщо й н іколи не утрачується до кінця. Багато речей, що здавалися роками забутими, повертаються в царину свідомого, коли у нас з ’явиться баж ання чи потреба їх поновити. На виклик речей чи вражень здебільш ого треба вживати зуси ль, а інколи буває й так, що якийсь зовсім незначний поштовх — і давноминуле, забуте випливає свіжим і до деталю повним. Якийсь збіг обставин, якийсь один звук, якийсь маленький деталь, щ о був колись під час одержання враження, й все те, що породило те враження, випливе раптом і стане перед нами освітленим зо всіх боків, як щойно отри­ мане й пережите. Багато враж ень розуму напевно ніколи не будуть повернені в ца­ рину свідомого, коли в них не зайде потреба. А л е вони все ж таки лиш ається в царині підсвідомого і завжди будуть стиха, а ле міцно, впливати на наше мислення, а тим самим на ідеї й поступовання. Інш і враження залиш аться захованими в глибинних сховищ ах розу­ му в очікуванні їх застосування, як світло й тепло заховані в кам’я29

ному в у г іл л і й вийдуть з нього назовні при його використанні. А л е коли б можна було досягти глибини підсвідомого мислення, ми б знайш ли там кож не враження, що його одерж али будьколи. Немас ж одної думки, ж одного поступовання чи враження нашого минулого, щоб усе це не мало в п ли ву на формування нашого теперіш нього розумового й морального стану. М и сьогодні с такими чи іншими в залеж ності від того, щ о ми дум али вчора, говорили, бачили, переж и ­ вали. Лю дина сьогодні є витвором свого вчора. Н аш і сьогодніш ні пе­ реконання й думки здебільш ого є наслідком ц іло ї низки м аленьких переж ивань в минулому, щ о вж е давно забуті, і про них ми. мож ­ ливо, ніколи не згадаємо. Переводити враження, колись нами одержані, з підсвідомого до свідомого, доручується в лю дині її пам’яті. О т чому д уж е й д уж е добре, а то просто й необхідно, кож ній лю дині мати добру пам ’ять. М и знаємо про речі ли ш е те, щ о пам'ятаємо, а коли це так. то знання наш і перебуваю ть в повній залеж ності від наш ої пам’яті. Добра пам’ять — добре знання, і навпаки. А л е ж як н е дивно, а якість пам’яті перебуває здебільш ого в руках самої людини, людина, коли вона нормальна, завжди має як усь пам’ять. Звичайно, пам’яті не можна розвинути поза межами можливости. М ож ли вості не у всіх лю дей однакові. П ам ’ять можна розвивати так само, як можна р о з­ вивати, посилювати голос, .ш видкість бігу, си лу м ’язів. В співі так са­ мо не всі м ож уть стати К а р у зо чи в м’язах Піддубним, а ле при певігому умінні, при певних вправах, кож ний не глухон ім и й зможе п оліп ­ шити свій спів, кожний не каліка мож е посилити си л у своїх м’язів. Треба ли ш е до цього поставитись з належ ною увагою. Увага потрібна й в розвитку пам’яті, більш е того, пам’ять залеж и ть ц ілком від уваги, вона є наслідком уваги. Враж ення бувають міцні й слабі. М іцність і слабість враж ення за­ леж и ть від тієї уваги, щ о ми її затратили, коли одерж ували ц е вра­ ження. У важ н е відношення до най бли ж чи х речей найбільш а і най­ характерніш а здібність розуму. А тому кожна лю дина може розви­ нути свою обдарованість до певного ступня л и ш е тоді, коли вона буде посилювати в собі здібність скупчувати увагу. О тж е в ели к і різ­ ниці м іж розумами в лю дей постають в наслідок різниці сили уваги. У вага це ліп ш а половина розумової мшутности. Враж ення, що сприймаються без будь-якої уваги — н е зберігаються. Б ільш ість того, щ о ми бачили, ч ули чи до нього доторкалися, зразу забувається т іл ь ­ ки тому, щ о ми не зверн ули на нього н алеж н ої уваги. Значить, слаба пам’ять є наслідком недостатньої уваги. Погана спостереж ливість і погана пам’ять є близнятами з походження. Вчені вж е давно прийш ли до висновку, щ о розум лю дський не мож е скупчуватися одночасно на д ек ільк о х речах. А тому к о ли ми хочемо отримати найбільш ясне й си льн е враження в ід якоїсь речі, мусимо скупчити всю свою увагу т іль к и на цій одній речі. Помічено — люди, щ о володію ть сильним і могутнім розумом, посідають у в е­ ли кій мірі здібність скупчувати увагу. Навпаки, дурні, ідіоти зовсім позбавлені здібности уваги. Лю дина з обмеженими здібностями уваги мас в посіданні д уж е м алі знання. От чому головним завданням д ля того хто прагне здобути знання, є посилення своєї уваги. Увага посилю ється тим, щ о в один і той са­ мий час робиться ли ш е одна справа, і при тому робиться якнайліпш е. Звертаючи наш у увагу і наш е зацікавлення ли ш е на одну річ, ми досягаємо того, що праця чи наука будуть нам приємні, бо ми бу-

демо мати мож ливість докладно це завдання виконати. Ч естерф ілд дуж е правдиво підкреслив: «Протягом дня знайдеться час для всього, коли ми в один час будемо робити лиш е одну справу, а ле не виста­ чить і ц ілого року, коли ми всі справи будемо робити одночасно». А. Бурлей, уточшоючи це, каже: «Н ай більш короткий ш ля х до того, щоб зробити багато справ, полягає в тому, щоб в певний один час робити певну одну роботу». К о ли ми робимо якусь справу, то перебуваймо в ній усім єством, а коли спочиваймо, то й спочиваймо всім єством, уникаймо, щ об бодай одна якась думка турбувала наш мозок. При вивченні будь-чого, д ля більш ого успіху, ми повинні зупинити нашу увагу по черзі на різних подробицях, а потім переходити до за­ гальної цілости. Таємниця успішного розвитку розуму — це його удосконалення че­ рез вправи. Сила враження залеж ить від зацікавленности, яку мав до неї ро­ зум, і від напруження добровільної уваги. Сильне враження понов­ люється за потребою. П сихологи ділять увагу на дві категорії: мимовільна увага і увага свідома. М имовільна увага виникає поза нашою волею, увага ж сві­ дома потребує скупчити наш у си лу волі, щоб примусити себе бути уважним. Тварини мають ли ш е мимовільну увагу. Людина ж (зви­ чайно. нормальна) мусить мати розвинену свідому увагу. Брак потріб­ ної ісвідомї уваги тієї чи іншої людини говорить про низький розумо­ вий розвиток цієї людини. Свідома увага це наслідок розвитку волі. Д ля тварин, малих дітей і нерозвинутих розумово людей, річ цікава вж е тоді, коли вона при­ ваблює увагу більш е, ніж на мить. Розвинута ж людина має здіб­ ність скерувати свою увагу на річ нецікаву і утримати цю увагу на ній до того часу, доки розум не одержить належ ного [розуміння цієї речі. Вона здібна також перенести свою увагу з речі цікавої на річ нецікаву, і це все вона робить зуси ллям своєї волі. В о ля це те внут­ рішнє в людині, щ о скупчує увагу. Ц е той внутрішній законодавець, що дас наказ, виконання якого мусить бути обов’язковим і незапереч­ ним. Заперечення наказу в о лі — значить брак волі. Вправляючись, можна розвинути в собі си лу зосередження й уваги. Д ля виховання пам’яті треба призвичаїти розум звертати на зорові враження б ільш е уваги, н іж на всі інші. Конча потреба вірно бачити речі. Немас ф аху, який би н е мав користи від розвиненої спостережливости. Спостережливість збагачує відомостями й дає багато радости власним розвитком. В подорожах, наприклад, багато лю дей гублять з-перед очей ц іл у низку чудових краєвидів, цікавих речей лиш е тому, що не вміють спостерігати. Повернувшись з подорожі й читаючи описи тих місцевостей, де вони були, в інш их подорожників, дивують­ ся потім, щ о так мало бачили з того, що можна було бачити. В наслідок браку тієї самої спостережливости у багатьох при чи­ танні губляться часто-густо найліпш і сторінки, найцікавіш і факти, найяскравіші описи. Отже треба звертати особливо міцну увагу на все те, щ о спостерігаємо. Речі, які мають зробити враження на ро­ зум, треба спостерігати досконало й пильно. Виховання здібности спостереження віддячується в кінці і за працю, і за час, і за зу­ силля. Ц і вправи не ли ш е корисні д ля виховання пам’яті, вони да­ дуть так само здібність гостро спостерігати, щ о робить особу і для себе й д ля суспільства корисною.

31

Одна з найліпш их вправ д ля виховання спостереж ливосте полягає в тому, щоб призвичаїти себе вірно бачити знайомі речі. Поставте перед себе будь-яку з ваш их речей. Х ай це буде книжка, яблуко. Дивіться на цю річ вдумливо, прагніть, щоб вигляд її зробив на вас якесь враження. Потім зап лю щ іть очі й силкуйтеся, наскільки можливо, пригадати цю річ. Спробуйте пригадати загальн у ф орму і окремі частини й тримайте це у ваш ій пам’яті. Потім відкрийте очі, киньте погляд щ е раз на цю річ і занотуйте, які деталі ви забули у вашому розумовому образі. З аплю щ іть очі й знову пригадуйте цю річ в деталях. Повторюйте це до того, доки ви не змож ете повністю, до дрібнички, відобразити цю річ у вашій уяві. П іс ля деякого часу, що ви затратите на такі вправи ли ш е над своїми речами, ви відчуете в собі вели кі успіхи. Ц і вправи дивовижно розвинуть вашу спостереж ливість і здатність пригадувати. За корот­ кий час ви вж е будете здатні, приглянувш ись гарно до тієї чи іншої речі, накреслити її контурний малюнок, що буде мати в собі всі го­ ловні окреслення й деталі. А л е малю нок треба робити звичайно не з речі, що ви її бачите, а з образу, що залиш ився у ваш ій пам’яті. Не силкуйтесь на початку охоплю вати одним поглядом б уд ь-я к у складну річ в її цілості. С хоплю йте д еталі частин речі. Запам’ятайте одні, а вж е потім переходьте до наступних і т. д. Вдивіться наприклад, уваж но в обли ччя вашого знайомого, в його очі ніс, рот, підборіддя, колір волосся оп уклість голови і т. д. А вже потім відш укайте те характерне, що робить цього знайомого зовніш ­ ньо несхож им на всіх інших. Багато лю дей здатні охопити одним поглядом зміст ц ілого друкова­ ного абзацу. Ф а хові ж урналісти дуж е часо мож уть запам’ятати зміст ц іло ї сторінки, глянувш и на неї ли ш е одним поглядом. Люди, що дають оцінки книжкам, теж володію ть цим умінням. Редакторові в його праці треба «перебігти» ц іл і стоси газет, ж урн алів і т. і. Він це робить, ли ш е перегортаючи сторінки, схоплю є найцікавіш е і вж е ро­ бить оцінку, чи та чи інша стаття підходить йому, чи ні. Цікава вона чи нецікава. Отж е вся справа в практиці. Проф есор Портер з універ­ ситету Іе л я одним поглядом читає зразу півсторінки звичайного під­ ручника. Звичайно професор Портер, щ об досягти цього, починав із читання д ек ільк ох слів одноразово, потім переходив до речення, а вж е потім до ц іли х речень. Д уж е важ ливою вправою є також запа­ м’ятовувати покій зі всім тим, що в ньому є. Зайдіть до кімнати, швидко огляньте ї ї меблі, а потім попробуйте уявити її, зробити з неї, так би мовити, розумове фото з найбільш ою кількістю речей, к іл ь ­ кість вікон, к ільк ість дверей, столів, образів і т. д. Л ягаю чи спати, пригадайте все, щ о ви робили протягом всього дня, від часу, коли ви прокинулись, і до часу, коли ви знову п іш ли до ліж ка. На перший раз можна з певністю сказати, ви змож ете прига­ дати д уж е мало, а ле з часом ви досягнете того, що пригадувати буде­ те все. Ц е все властивість не так пам’ятати, як властивість спостері­ гати. Ваша позасвідома розумова діяльн ість визнає необхідність чітко сприймати речі й заносити їх куди потрібно. Т а к само потрібно удосконалювати й ваше чуття. Враж ення, що охоплю ю ться зором, охоплю ю ться швидко, а ле нам’ять ліп ш е утри­ мує те, щ о приходить до розуму через вухо. Читання наголос допо­ магає ш видш е завчити потрібне. М ай ж е половина г л у х и х завдячую ть свою г л у х о т у своїй неуваж ливості. Ліпш ий засіб виховати й п оліп ­ шити слух ов е сприйняття — це виховати в собі уваж ність і зацікав­ 32

леність. К о л и ви йдете вулицею , прагніть ловити й утримувати всі уривки розмов людей, щ о проходять повз вас. П рагніть ловити різницю голосів. Знаходьте завжди мож ливість бувати в якнайбільш ій кількості на лекціях, на промовах, присвячуй­ те їм особливу увагу. Прагніть записати все, щ о ви почули, прийш ов­ ши додому. М и тут дали лиш е частину із всього того, що потрібно д ля кож ної людини, яка хоче чогось досягти. В майбутніх наших ви кладах ми будемо намагатися дати б іль ш глибоке розуміння теми, яку ми по­ руш или в цьому числі. ' (дб.)

Те, що над нам и У кожній думаючій лю дині живе приховане прагнення пробитися бодай думкою в царство небесних світил. Зоряне небо найвеличніш е з ус іх видовищ, щ о відкривається перед зором людини. Починаючи від дитини, яка бачить рай серед цієї зоряної безлічі, й до ф ілософ а, який захоплено говорить: «Щ о варті страждання мої й страждання всього лю дства в порівнянні з косміч­ ним життям, яке ллється там в м ільйонах світів». Небо це безодня безодень, безодня д л я спостереження, безодня для думки, безодня безконечним таємницям, щ о їх ховає небо в своїй не­ змірній глибині. К ож н ій лю дині корисно знати, яке місце ми маємо в природі, що таке земля, сонце, місяць, щ о таке незчислимі зірки, на якій відстані вони перебувають від нас, що таке комети, зірки щ о падають інколи дощем, чому п ісля дня надходить ніч, чому є літо, осінь, зима, весна? На всі ці питання дає відповідь наука про всесвіт — астрономія. Саме слово «астрономія» — значить наука про зірки. Астроном ія основна підвалина загальн ої освіти. Н авчатись її ве­ ли к а насолода, яка все збільш ується, коли ми бли ж ч е знайомимося з чудесами всесвіту. Ознайомитись з астрономією, знати її бодай основи — це обов’язок кож ної освіченої людини. Астрономія н алеж ить до числа найстаріших наук, початки її губ­ ля ться в темряві тисячоліть. Першими дослідниками зоряного неба б ули пастухи, які стерегли ночами табуни на ш ироких рівнинах А зії. Вони перші звернули увагу на певне розташ ування в г р у п у в а н н і зірок і дали назви окре­ мим групам їх. Б іл ь ш докладні дослідж ення неба робились в різні епохи жерцями і ученими в Індії, Китаї, Єгипті, Ф ін ік ії, Греції. У Єгипті уж е за чотири тисячі шістсот років до християнського літочислення вели кі мудреці присвячували себе вивченню неба й багато зн али про нього, а ле всі свої знання вони хоронили, як в л а с­ ну вели к у таємницю. В ті д алек і часи астрономія досягла високого розвитку так само у В авилоні й Китаї. Поганські храми були н е ли ш е храмами д ля молитов і відправ, а ле також і обсерваторіями д ля дослідж ення сонця, місяця і зірок. Звичайні ж лю ди в ті давні часи у я в ля ли землю у ви гляді плеска­ того кола, оточеного з ус іх боків водою, і думали, що сонце кожний вечір занурюється в воду і, обмившися добре, щ оранку знову запа­ лю є свої вогні.

Небесний овид, дум али вони, — де криш талевий дзвін, що до ньо­ го причеплені всі світила: і сонце, і місяць, і зірки. Такого п огляд у людство трималося протягом багатьох століть. Підціше географ ічні відкриття, подорожі навколо світу привели лю дську дум ку до переконання, щ о зем ля опукла, і п ісля цього зем­ лю стали уявляти собі як величезну кулю , щ о перебуває в центрі всесвіту і що навколо земної к у л і ходять всі небесні тіла. У важ но вивчаючи р ухи небесних світил, астрономи прийш ли до висновку, що не сонце ходить навколо землі, а, навпаки, зем ля х о ­ дить навколо сонця. Коперник перший почав настирливо захищ ати гіпотезу рухомости зем лі. Ось основні засади системи Коперника: 1) Добове обертання небесного овиду існує тільк и в уяві. Це видо­ вищ е є наслідком того, щ о зем ля крутиться навколо своєї осі, що проходить через її центр; звичайно, осі уявної. П овне обертання зем лі навколо осі відбувається за 24 години, і завдяки цьому круж інню зем лі лю дям здається, ніби небо крутиться навколо нас.

2) З ем ля одна з багатьох плянет, і вона крутиться навколо сонця, як к о ло центру. Таким чином справжнім центром всіх плянетних рухів є не земля, а сонце. Земля окреслю є коло навколо сонця, від якого віддалена на 140 мільйонів кілометрів; ш лях, що його проходить зем ля протягом року навколо сонця, дорівнює 930 мільйонам кілометрів. Ш видкість р у ху зем лі перевищуе ш видкість р у ху гарматного набою в 75 разів. Крім землі, є інш і б іль ш і кулі, що так само колесую ть навколо сонця. Ц і к у л і звуться плянетами, що погрецькому значить « б л у ­ каючі світила». Вони мають ви гляд звичайних зірок, але в той час, як зірки здаються нерухомими, плянети пересуваються між зірками. П лянєти не с дж ерелам и світла, як сонце й зірки, а лиш е відбивають те світло, щ о падає на них від сонцгі. Головних плянет разом з зем лею є 8. О сь назви їх і віддалення від сонця: М еркурій — 53 міл. км. від сонця, Венера — 99. земля — 140, М арс — 200, Ю пітер — 720, Сатурн — 1325 міл. км., Уран — 2660 міл. км., Нептун — 4170 міл. км. від сонця. Всі ці вісім к у ль ходять навколо сонця так єамісінько, як і наша земля, в тому ж самому напрямі. П оверх цих головних плянет у просторі між Марсом і Юпітером, щ о тягнеться більш е, н іж на 500 міл. км.. рухається ціла б езліч зовсім м аленьких п лянет: вся поверхня деяких з них менша за простір кож ного нашого міста. Досі віднайдено їх к о ло 450. Х одять вони так само як і вели кі плянети. Н а такому віддаленні і таких маленьких їх можна бачити ли ш е через телескопи. А л е це щ е не все. Н е одна зем ля має свого супутника — місяця: Марс мас їх два, Ю пітер — 5, Сатурн — 8, У ран — 4, а Нептун — одного. Потім час від часу біля сонця з ’являю ться ще химерні сві­ тила — комети, що блукаю ть в просторі накопиченням речовини, що світиться. М ісяць рухається навколо землі. Н а Ю пітері рік майже в 12 р а ­ зів довший нашого. На Сатурні в ЗО разів, а на Н ептуні рік тягнеть­ ся більш е, н іж півтора століття, і дорівнює нашим 165 рокам. День і ніч у нас настають завдяки р у х о в і зем лі навколо своєї осі. К о ли б, припустимо, зем ля не ворочалась навколо своєї осі, то завж ­ ди один й той ж е бік земної к у л і був би повернений до сонця, кра­ їни цієї частини зем лі завжди м али б день, а протилеж ний бік зем лі 34

мав би завжди ніч. Зем ля обертається навколо своєї осі протягом 24 годин. Річне обертання землі навколо сонця доконується за 365 днів, 6 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Нове вчення про рух землі зустріло страшенне заперечення не лиш е з боку католицької церкви, а ле і вож ді реформації постави­ лись до поглядів Коперника з великою непримиренністю. Лютер писав тоді: «Говорять про якогось нового астронома, що ні­ би доводить, що земля рухається, а небо, сонце й місяць нерухомі, нібито тут ідеться про те саме, що й ггри русі на возі, чи на човні, коли тому, шо їде, здається, що він сидить нерухомо, а дерева бі­ жать. Ну, та тепер кожний, кому забажається, щоб про нього гово­ рили, як про розумного, прагне видумати щ ось особливе. Ось і цей дурень вирішив перекинути догори ногами всю астрономію». М еланхтон звертається до світських влад з настирливим прохан­ ням привести до розуму «сарматського астронома», який примусив землю рухатися, а сонце стояти нерухомо. ҐЕРГАРД Ш ІНД ЛЕР

Чн р о зг а д а н а таємниця М а р с а ? Рік тягнеться 2 роки. Місяць коротший за добу, але доба, як і на землі, має 24 години. Місяць сходить на заході — заходить на сході. П ід кінець минулого століття Паризька Академія Н аук оголосила нагороду тому, хто перший встановить зв’язок з якоюсь іншою п лянетою, крім Марсу. О тж е виходить, щ о Марс б іль ш не цікавить на­ уку, його проблема розгадана. Переміна пори року, тривалість дня й ночі, поява на полю сах біли х плям, що з наступом весни зникають, а з наступом осені зеленосяйві смуги плянети перетворюються на червонаві. І це все створило певність, щ о наш сусід має на собі жит­ тя, а його живі істоти в наслідок давности Марса лиш или далеко позаду нас, людей, мешканців землі, в розвитку культури й цивілі­ зації. Особиста справа кожного по-своєму уявляти собі марсіянців. М ож ­ ливо, вони мають страшно великі голови, інш ої будови м’язи, може, замсть рук, вони мають довж елезні лапанці і навіть їх шкіра вкри­ та пір’ям... Це, підкреслюємо, справа уяви. К о ли Марс в 1924 році перебував в такій близоєті від землі, як він вже перебував 79 років тому, або як віін буде знову перебувати в 2003, він знову дасть нам мож ливість впевнитись в тому, в чому ми вж е впевнились раніше. Він дасть подібність і в 2003 році того, що ми спостерігали в 1924 році. Письменики-романисти припускають, щ о мешканці Марса ж ивуть не на йото поверхні, а в його надрах, в глибині його, бо непридатне д ля загосподаренИя підсоння не дозволяє живим істотам жити на його поверхні. К анали ж на Марсі, що мають декілька кілометрів чавширки прорізані на поверхні, й останнім часом помічаємо їх по­ ширення. Ц е нібито говорить за те, щ о в цих каналах накопичуєть­ ся час від часу вода на випадок посухи. І це теж стало нібито до­ казом існування розумних істот на Марсі. Врешті можна сказати й те, що ж иття знає і має безліч всіляки х різноманітних виявів себе, 35

а тому і на М арсі воно м ож е виявлятися у зовсім незвичних д л я нас, мешканців землі, формах. А щ о знає наша наука сьогодні про Марс і його мешканців? М у ­ симо ствердити, що про мешканців Марса ми не знаємо нічого, а ле про сам М арс наука розкрила нам д уж е багато цікавого. Нам тепер відомо, щ о М арс віддалений від сонця понад 200 мільйонів кілометрів і мандрує навколо сонця, а його рік тягається так, як наш их два ро­ ки. М и знаємо, що він найсвітліш а зірка на нашому небі, поза Венерою, не дивлячись на те, щ о ли ш е 14 відсотків відбиває світла (зем ля 43 відсотки). Розм ір його діяметра має протяж ність 6800 к і­ лометрів. І він обертається навколо своєї осі трохи більш е, н іж за 24 години. А це говорить за те, щ о доба на Марсі, тобто ден ь і ніч, приблизно така сама, як і наша. Сонце перебуває на М арсі в півтора разів менше, н іж у нас, і в два з чвертю разів менше дає йому світла й тепла. А тому, щ о розмір марсової к у л і н е такий великий і складається не з густого матеріалу, сила тяж ін н я на ньом у становить ли ш е одну третину земного тяж іння й ш видкість падіння т іл на ньом у страшно зменшується. В той час, як, наприклад, на зем лі т іл о при вільн ом у падінні проходить в перш у секунду п ’ять метрів, на М арсі воно про­ ходить ли ш е 1,8 метра. Ц е виглядає приблизно так, ніби на зем лі па­ діння якоїсь речі ми будемо спостерігати в сф отограф ованому відо­ браж енні його з уповільненим показом відображення, як це ми спо­ стерігаємо інколи в кіно. Водень і пара з води перебувають в мар­ совій атмосфері в незначній кількості, є навіть припущення, щ о так звані полярні накопичення не є накопиченням снігу, бо швидкість, з якою вони зникають, не порівняльна з швидкістю подібних явищ на землі. Вони за добу відходять в напрямі полю са з швидкістю до 100 кілометрів опівдні. Ц е все примуш ує думати, що на М арсі не може йти мова про тверді опади, а щ о ті полю сові «ш ап ки » є лиш е хмаровий продукт повітряних мас. Середньорічна температура на М арсі на 30 ступнів ниж ча від зем­ ної. В ели кі маси повітря навколо плянети не м ож уть утримуватися через її слабі прибіжні сили. Правдоподібним також є й те, щ о по­ вітря мусить витрачатися на окіслення поверхні, багатої на залізо. М ерехтіння «кан алів » є не чим іншим, як світловою аманою, щ о л е ­ ж ить в площ ині відомого на зем лі міражу. О креслення М арсових відносин буде недостатнім, якщ о ми н е зга ­ даємо двох його супутників — місяців: Phobos (страх) і Deimos (пе­ реляк). Перший з них в діяметрі має щ ось б іл я 85 км. і перебувас від Марса всього на віддалі 5900 км. Завдяки цьом у він мусить дуж е швидко обертатися навколо Марса. Він в своїм русі є таким поспіш ­ ним, що за 7,5 годин обходить Марса (наш місяць потребує д л я од­ ного обігу зем лі понад 27 діб). А тому, що цей місяць скоріш е круж ляє навколо Марса, н іж сам М арс навколо своєї осі, він примушений сходити на заході, а захо­ дити на сході. Цей місяць показує к ож н у нову свою чверть за дві години, в той час, як земний показує її кожного тижня. Цей місяць в 1,5 рази більш ий при сході, н іж на найвищому небосхилі. Отже, коли б почати рахувати часову протяж ність від цього марсового мі­ сяця, як це прийнято у нас, тоді б Ф обос-м ісяць на М арсі був би коротшим, н іж М арс-день, Ф обос ходить в д уж е критичній зоні: 36

найменше ухи лен н я в бік М арса, і він напевне був би останнім зби­ тий вниз. С ила тяж іння на цьом у м ісяці н а стільки мізерна, щ о все, що на ньом у могло б бути не прикріпленим чи не злю тованим з ним самим, М арс готовий перетягти до себе. Другий місяць М арса обходить навколо нього за ЗО годин. А тому, що цей час м ало чим різниться від марсової доби, то він, цей м але­ сенький місяць, в діяметрі 6 км., плентається надзвичайно ліниво по своєму небесному іп ляху. Цей другий місяць D eim os горить так ясно, як Венера, щ о ми її бачимо з землі. Обидва ці місяці зустрічаю ться кож них 10,3 години. Н аука щ е сьогодні, як ми в ж е говорили, не м ож е дати ясної й чіткої відповіді на питання, чи є ж иття на М арсі в наш ому розу­ мінні? Д ля деякої ф льори навіть суворі обставини марсового підсон­ ня достатні. Н изька температура д л я такої ф ьор и н е м ож е бути перепоною. Правда, протікання б іологіч н и х процесів при низькій температурі п овільн іш е н іж при норм альних температурних умовах, а ле все ж таки воно мож е відбуватися, А чи вода є конечним склад ­ ником д ля тих процесів? М о ж е вода є конечною ли ш е д ля ж иття в наш их земних умовах? М ож ливо, є й таке життя, коли ролю води прийме на себе рідкий амоній або яка інша хем ічна сполука. В це нам тяж к о повірити, але це щ е не дає підстав до заперечення такого припущення. А д ж е існу­ ю ть ж иві організми, які, потрібний д л я них кисень беруть з мети­ лов о ї синьки. М и бачимо, щ о ж иття д уж е часто уміє виявити себе, здавалось би. у зовсім некорисних д л я нього обставинах. А л е воно себе виявляє. Виявляє т ут на землі. О тж е чи маємо ми право запе­ речити існування життя, а ле зовсім відмінного від нашого, на М арсі? В ільн и й переклад з німецького В/. А . П. Р. Теодорович

М а р к о П о ло В енеція! М істо чарів! М істо сновидів. Д ля більш ості! лю дей воно щ е й сьогодні д алек е і омріяне так само, як д л я венеціянців У се­ реди ьовічі були далекими і недосяжними Китай чи Японія. Венеція — місто каналів по яких, ніби в напівсні, плаваю ть ґондолі, прохо­ дячи величаві мости, приш вартовучись до розкіш них старовинних палаців. О сь палаць Дездемона, міст Рія льто, а потім знову м а лен ь­ кий канал і маленький будинок, на якому мож на прочитати: «Дім М арка П о л о ». М арко П оло! І з пам’я ті виринає не казкова, а ж ива особа в об­ разі великого венеціянського купця, безстрашного подорожника. Це він та б іл а людина, щ о перш ою побачила Ти хи й Океан. Описи його п одорож ей — це своєрідний зв іт європейця про А зію , і то зв іт перший. В енеція в 13-му столітті б у л а містом мореплавців. І, звичайно, не одна історія чи оповідання, прибрані у ф антазію «лю д ей м оря», з ’я ­ в л я ли ся в ньому. Венеціянці морякам мало вірили, а л е все ж їх с л у ­ хали. Оповідання ж М арка П о л о б у л и такі химерні, щ о ви кли кали обурення венеціянців своєю повною неправдоподібністю. Бо як ж е можна б у л о вірити М аркові П оло, коли він зовсім серйозно, намага­ ю чись переконати, оповідав про такі чуда, як, наприклад, чорний 37

камінь, щ о його видобувають із землі, і цей камінь, запалений, го­ рить ліпш е, н іж найліпш і дрова. Д е в ія сам бачив у Китаї. Венеці­ анці обурю валися і кепкували з нього. А л е це щ е не все. М арко П оло розповідав їм, що є щ е й горюча вода, як у він так само бачи?. Вода ця витікає з підземних дж ерел, її не п’є навіть худоба, а л е зате вона горить... Ц е все дивувало і обурю вало венеціянців, бо тоді щ е там ніхто не знав, що в світі існує кам’яне в у г іл л я і нафта. В ті часи Венеція б у л а найбільш ою торговельноморською силою. З Ін д ії привозили до н еї п ер ли й діяманти. Із Сибіру дорогоцінні х у т ­ ра, з Китаю шовк і тканину, а з усього світу все, що б у л о найліпш ого і найціліш ого. Венеція це все мала, одначе жоден веиеціянець на власні очі тих всіх країн не бачив. А ж ось серед венеціяші'ів знайш лося двоє людей, щ о забаж али на власні о ч і побачити т і країни, щ о з них привозилися всі ці багатства. Б у ли це батько і материн брат М арко Поло. От вони ці два П оло виріш или побачити ті країни, а треіпилося це все ось як. П ід час однієї торговельної подорожі до південної Русі, їх заско­ чила там війна й унем ож ливила їм поворот додому. Тому, щ о вони не могли повернутися, вони виріш или їхати д а лі на схід. П одорож у­ ючи на сході, по незнаних їм краях, вони к у п ув а ли й продавали, вчилися мов, відкривали нові ринки, і так за їха ли аж до Б ухари в центрі А зії, щ о віддалена від Венеції на 5 000 км. Три роки вони пе­ ребули в цій місцевості. Одного дня прийшов до них післанець від великого хана К убла я, який панував від північного криж аного моря аж до Індійського океану і від середньої Европи до Т и х ого Океану. Х а н мав вели к у ж адобу до знання, а тому що до цього часу н е бачив ще жодного європейця, він велів запросити братів П оло до своєї столиці в Пекін. Дев’ять л іт не були брати П о ло у Венеції. Одного дня з’явилися вони вдома, опалені сонцем і вітром, змучені й виснажені, а ле н е з тією метою, щоби тут вж е залиш итися. їх н ій п риятель хан К убла й передав ними лист до папи, в якому він просив, прислати сто вчених монахів, які могли б навернути м онголів на християнську віру та при цій нагоді ознайомити їх з європейською культурою . Ц е б у л а нагода д л я місії, як ої Церква перед тим і потім уж е не мала. Одначе церква не використала цієї можливости. Т іл ь к и двоє домініканів відваж и­ лося на так д алеку подорож, а ле й ті при перш их ознаках небез­ пеки повернулися з дороги. А л е наймолодший учасник подорожі, сімнадцятилітній Марко Поло, не повернувся з дороги. П оходячи з зам ож ньої родини, Марко у сво­ їх молодих літа х одержав виховання, яке цілком відповідало його станові. Марко, згідно з його описами, в 1274 році навесні побачив вперше доли н у Оксу, в сьогодніш ній А м ударії. У ся долина на цей час була вкрита нарцизами та пролісками. Й ого спосіб описування такий ж и­ вий, що при читанні цих споминів здається, ніби чуєш щ е й тепер кри­ ки верблюдів, ірж ання м улів на ринку, чуєш запах приправлених потрав над вогнем, бачиш строкаті одяги арабів, персів, турків, татарів, курдів, монголів, москалів та китайців, чуєш, як вони на всіх мовах себе перекрикують. ІЦ е сьогодні описи М арка П о ло є такими 38

живими, як веснянний ранок, коли цвіли м ігдалові дерева, а поруч з тим верхи гір Гіндукуш м ерехтіли своїми льодовими шпилями. А л е природа, крім своєї краси, насувала ще 'різні небезпеки. П оло м усіли витримувати си льн і зливи, проходити р озли ті ріки, пробива­ тися через піскові б ур і та оминати лявіни. На хребтах П ам іру дово­ дилася їм проходити д у ж е небезпечні місця, д е найменша похибка загрож увала зриву у безодню. Доводилося їм виходити на такі висо­ кі ш пилі, де вж е навіть птахів ніде н е б уло видно, і тут вони поба­ чи ли в ели к і дикі вівці з величезним и рогами. Оповідання про ці вівці вваж али впродовж сто літь за байки, і щ ойно коли в наш час дослідникам вдалося знайти їх кістяки, повірено, що вони існували. Перейш овш и Памір, П о ло д ій ш ли до п устелі Гогі, д е вода б у л а ча­ сами отруйна від надміру у ній соли. Здавалось їм, що відзеркалення у повітрі дриж али перед зневіреними очима, а кістяки лю дей та зві­ рів леж а ли , порозкидані скрізь по ш ляху. К у б л а й був не нищ ителем, а носієм культури . К о л и до нього дійш ла вісткаї, щ о наближ ається П оло, він вислав назустріч їм ц іл у дружину, щ об полегш ити їм останній місяць подорожі. П о чотирирічній подо­ рож і так величаво приймав П о ло хан, перед яким д ри ж ала вся А зія. Х а н уваж но приглядався до своїх гостей, а потім запитав: «Х т о цей м олодець?» Гордо висунув Н ік о ль о П о ло свого М арка наперед: «Ц е мій син, пане, і твій слуга ». З перш ого погляду молодець припав ханові до вподоби. Він брав його на полю вання верхи на слоні, на полю вання з соколами й до своїх палат розваги до Ксанаду. Три роки був М арко управителем багатого міста Я нг-чау. Він їздив з дорученнями від хана до Бірми, Західнього Китаю, Т іб ету й до південної Індії. Марко володів тепер чотирома східніми мовами. Його якскраве оповідання про його урядові подорожі, його чудесна п ам ’ять захоп­ лю вали хана, якого нудили в ж е монотонні звіти його урядовців. М арко П о ло бачив і описав вели к у й гідну подиву ц и вілізацію мир­ ного Китаю середньовіччя. Я к д алеко Китай перевищ ував де в чому тодішню Европу, можна ствердити на основі ти х речей та урядж ень, про які М арко пише з захопленням : ш ирокі дороги, паперові гроші, п оліційні стеж і вдень і вночі, громадські засоби сполучення, я к і від­ повідали сьогодніш нім таксівкам. мости, такі високі, що під ними м огли спокійно проїздж ати кораблі з щ оглами, відвідні канали під дорогами, дороги, обсадж ені деревами. Сімнадцять л іт служ ив М арко П оло ханові, а його батько і дядько зібрали вели ке майно торгівлею . А л е вреш ті огорнула їх всіх страшна туга за домом, туга за рід­ ними околицями, за блискучим и копулам и венеційських храмів, за невгаваючим криком гондольєрів і за звуком рідної іта лій ськ ої мови. Все наново просили вони д озволу повернутися додому, а ле їм стало відмовляли. Вреш ті прийш ла відповідна хвилина. До хана прийш ли посли від його кревняка, який тоді панував у П ерсії і в якого по­ м ерла дружина. Вона вмираючи просила, щоб він по її смерті одру­ жився з її своячкою, яка б походила з китайського паную чого р о д у Обрано тоді сімнадцятилітню дівчину, «д у ж е гарну й привабливу», — каж е Марко, який на все звертав бачн у увагу. П осли просили, щоб хан дав їм на дорогу д ля товариства д уж е досвідчених Поло, і хан погодився на це.

39

Н аречена одер ж ала баж ане віно, а П о л о верталися додому з н езчис­ ленними скарбами. Все це б у л о ум іщ ен е на тридцятьох кораблях. А л е подорож б у л а нещ аслива, багато кораблів затонуло, а значна части­ на за ло ги загинула. Три роки пізніш е в дом і братів П о ло у В ен ец ії з ’яви лося троє об ­ дертих, брудних і виснаж ених подорожних, я к і м али зовсім чуж ий вигляд. ї х ніхто не міг пізнати. Т р и незнайомі зч и л и л и в дом і бен­ кет. тоді з ’явилося к іль к а член ів роду Поло. А л е й ц і кревняки не впізнали їх. Щ об переконати всю Венецію, хто вони такі, П о ло ур яд и ли бенкет. На ньом у іцораз вони зм ін яли свої одеж і, все і кращ і. П р и кінці понадягали! свої подерті одяги, у як и х прийш ли. Н а о ч а х своїх гостей повідривали у них підшивки, а звідти п ов и літала вели чезн а к іл ь ­ кість дорогоцінних каменів. Т а к вдалося їм врятувати під час тя ж к ої й небезпечної подорож і свої скарби. Т а к і тепер рідня стала знову ріднею, а приятелі стали приятелям и! Вся історія їх подорож ей та неймовірних переж ивань б ула б не дійш ла до нао. якби не тодіш ня війна. У цій війні В енеції з Ґен уею М арко П оло, б уд учи командиром галери, попав у полон, і трапилось так, щ о він попав до однієї к е л ії з писарем. Д ля розваги і д ля того, щоб впорядкувати свої спогади про пере­ жите. М арко диктував йому ц іл у книж ку, яка д л я нас сьогодні є не­ оціненним скарбом, кн и ж к у під наголовком «П одорож і М арка П о л о ». Т у т уперш е могла здивована Европа почути гомін дзвонів д алеки х азійських святинь та зап ах м он гольського вогнища. Т у т можна читати про Японію, Корею, Індо-Китай, Бірму, Яву, про А ндам анів з Сибіру, А бесін ію чи Мадаґаскар. А л е д ля лю дей, я к і ж и ли в той чаю, все це б у л и казки й неймовірні речі, і коли автор прож ивш и 70 літ, вми­ рав, від нього вимагали, щоб він спростував свої брехні. Й ого від­ повідь б у л а така: «Я і половини всього щ е не оповів». М арко П о ло щ е не мав поняття, щ о зем ля куляста, щойно 150 л іт пізніш е вістка про Ти хи й океан наш товхн ула К олю м ба на думку, що до К итаю можна б доїхати, їдучи з Европи на захід. Так, на тяж к у і несвідому подорож К олю м б забрав з собою кн и ж к у М арко П оло, що свідчить про те, якої слави і вартості набрала вж е за 150 л іт ця книжка. Яків Щупляк

«Я й ц е » Історія знає випадки, коли звичайнісінькі речі набирали значення незаперечних доказів. Так, на д олю курячого яйця два рази при­ падало бути таким доказом. Перш ий раз це трапилось в палатах короля Еспанії, коли за д уж е багатим столом наукові й адміністративні розуми Еспанії обговорю ­ в а ли питання доцільности ф інансування експедиції К олю м ба до Ін ­ дії. К олю м б мав багато відваги і замірливости, а також знань. А ле , як то часто-густо буває, у н ього н е б у л о ... грош ей! П іс ля багаторічних, безн аслід ков и х розш уків його д о л я привела до палац у еспанського короля. Д уж е багато ворогів мав К олю м б, і всі вони переконливо доводили, щ о його задум нездійснений. Ц е все, го­ 40

ворили вони, фантазія, і з цього нічого не вийде. Останнім говорив королівський дорадник, п ісл я нього м іг говорити ли ш е сам король, озумний був дорадник у короля, і його виступи ра хув а ли ся взірцями асномоївства. Нещ астя К олю м бове п о ля га ло і в тому, що й цей королівський дорадник теж був проти задум у Колю м ба. Виступив за цим столом, де обговорювали задум Колю м ба, й він, закінчивш и свою промову словами: «Досягти узб ер еж ж я Ін д ії західнім морським ш л я ­ хом \гак само неможливо, як нем ож ли во примусити стояти на цьому столі оце куряче яйц е!» Сказавш и це, він показай красивим жестом на вазу з курячимиі яйцями. К олю м б щ е б іль ш е стиснув уста і на очі насунув густі, к удлаті брови. Він встав, уклон и вся і, дочекавш ись тиші, почав говорити .. Почав говорити, щоб перемогти: — Ваша Величносте! Все, щ о сказав тут Ваш дорадник і всі інші м огли б навіть переконати каміння, але, справа в тому, щ о всі, хто виступав тут, говорили т іль к и про те, «щ о » треба і чого не треба ро­ бити!... А л е н іхто не сказав т ут про те, «х т о » і «я к » м усить робити! А в дійсності т іль к и це мусить ріш ити д олю експедиції... Бачачи навколо себе непевність і нерозум іїш я того, щ о він сказав, К олю м б взяв з вази куряче яйце й підніс його в руці: — Т у т ось зараз Ви чули , як королівський дорадник запевняв, що оцього яйця не можна примусити стояти. А я ось поставлю його, — сказавши це, він ударив яйцем об стіл, ш каралупиння вдавилося, і яйце стало. Разом тут за цим столом із ш каралупиння курячого яйця розбилися і сумніви к ор оля Еспанії. Христофор Колюмб вийшов переможцем Другий раз в арсенал доказів куряче яйце б уло занесене уж е в наш і дні. Є в науці одна течія, яка доводить, щ о земна к у ля уя в ля є собою зовсім тверде, небесне т іл о і не мас в собі розтопленого ядра. Ц я те­ чія, чи вірніш е це вчення, запевняє, щ о земна к у л я в середині себе мас температуру лиш е одинадцять ступенів за Ц ельсієм . Воно прагне доказати, щ о в осередку земної к у л і є той ж е самий відсоток тяж ­ ки х елементів, щ о й на поверхні. Земна к у л я давно зважена. ї ї питома вага с 5.6 тоді як питома вага земної поверхні дорівнює ли ш е 1,6. Н аука пояснює це тим, що тяж к і метали в оточенні рідкої магми спустились до осередку кулі, утворивши в цей спосіб тяж к е металеве ядро. Я к ж е це все пов’язати з теорією плаваю чих материків з в у л к а ­ нічною лявою, — з гарячими дж ерелам и? Я к тепер пояснити «тем ­ пературний інґрадієнт», щ о ним звуть явищ е збільш ен н я темпера­ тури зем лі на один ступінь Ц ельсія, коли ми будемо спускатися в гли бін ь її через кож ні тридцять метрів? З відкіля ж в земній к у л і виникає вся ота теплинь. коли вона сама її не має? Вона виникає завдяки перетворенню якостей енергії. Енергія може мати різні прояви. Ось деякі з них: вага, тепло, світло, електрика, тиснення і хемічна енергія. Одні прояви енергії здібні переходити в інші. Н утро земної к у л і перебуває завжди під неймовірно великим 41

тиском, що вимірюється сотнями тисяч і м ільйонів атмосфер Стан матерії під подібним неймовірним тиском нам зовсім невідомий і на­ уково недосліджений. Однак існування окремих зірок всесвіту з пи-> томою вагою в сотні й тисячі одиниць уж е каж е нам про якийсь нам невідомий стан стиснутої матерії, щ о в свою чергу підш товхує нас на дум ку в якій ховається відповідь на питання, чому питома вага всієї земної к у л і на ц іли х чотири одиниці більш а питомої ваги по­ верхні земної. Ч и н е буд е тут вірною відповідь, щ о б ільш а питома вата цілости земної к у л і від питомої ваги її поверхні за леж и ть від того, щ о матеріял земної кулі, під тиском власного тягару, перебуває в згущ еном у стані. Значна сплю щ еність земного т іла по вісі її полю сів говорить нам не про працю прибіж них сил, а, навпаки, про вели к у працю відвіж них сил. К о л и б нутро зем лі б уло б рідким, то тяж кі м еталі м усіли б зосередж уватися не в її осередку, а на її екваторі, де відбіж ні сили н айбільш великі. Замість металевого ядра, м усіла б тоді утворитися металева обручка на самій поверхні екватора. А коли цьото нема, то значить в нутрі зем лі немає й рідини, по якій б іл ь ш тяж к і час­ тини неуникливо мусіли б пересовуватись в б ік екватора. А л е поверніімося до температурного інґрадієнту гарячих д ж ер ел і вульканичної лятзи. Всі ці яівища мають сп ільн е походж ення. К оли ми копальнею заходимо в глибину землі, то із стінок її частково здіймається тиск. Відомо, щ о енергія н е мож е постати з нічого. Вона м ож е ли ш е змінити вигляд і прояв. К о л и ж енерґії н е можна роди­ тись, то значить її не можна й знищити. О тж е коли стіни копальні розвантаж ую ться від енерґії тиску, то ця енергія не м ож е зникнути, а м усить перетворитися в інший її вид. В цьому випадку ми маємо явищ е перетворення ен ерґії тиску в енергію тепла. М атеріял земної к у л і періодично згущ ується, а від цього п ояв ля­ ю ться розколини землі. Т а к само як і в коп альн ях стінки цих роз колин розвантаж ую ться від тиску. Перетвір ен ер ґії тиску в енергію тепла і дає нагрівання стінок розколин. Чим глибш е така розколина, тим значить більш е розвантаж ується тиск і тим б ільш а к ільк ість тиску переходить в тепло. К о л и ж температура на дні розколини приходить до точки топлення, то матерія зем лі розтоплю ється і, збільш ивш ись від цього в обсязі, витискається на поверхню. Я к в і­ домо, складники вулкан іч н и х ляв і п о п елу ск р ізь у всьому світі майже однакові. Ц е говорить про хем ічну однорідність земного тіла. Енергетичний балянс вулкан и чн ої праці в своєму посіданні має ли ш е теплову енергію, яка виникає, як н аслідок звільн ен ої ен ерґії тиску. Гарячі дж ерела виникають там, де розколини не гли бокі і зв ільн е­ ний в них тиск мож е перетворитися в н евели ку к іл ь к іст ь тепла, що не перебільш ує температури кипіння води. О сь тут і знову на доказ приходить куряче яйце. Ч ом у сире яйце не крутиться? Т а тому, щ о за законом гідравліки його рідке ядро противиться і гальм ує його. О тж е к о ли б земна к у л я мала в собі на подобу яйця рідке ядро, тоді і круж іння зем лі гальм ув а лось би так само за цим законом гідравліки. А ле, як ми бачимо, за останні три тисячі років в ід х и лу в швидкості круж іння зем лі не помічено! А це щ е й значить, щ о коли б кури не н если яєць то ми, м ож ливо, не м али б нового світу Америки, а так саме й не знали б докладно й того «яй ц я», на якому живемо.

42

о . ч.

О б р а з о в а р а д іо т е л н г р а ф ія В ж е 1843 і 1847 рр А. Байн і Ц. Б. Баквел працю вали над будовою апаратів д л я передавання образів, а ле апарати ці тоді не знайш ли застосування. В 1925 році почали знову працювати над цією п робле­ мою. А л е знову ж ця образова телеграф ія, як засіб пересилання, вж и­ вала каблі, а передавання образів через радіо майж е зовсім н е роз­ роблялось. В 1937 році вісе ж таки б у л о навернення до радієвого пе­ ресилання. В Европі кож ном у винаходові в за га лі п риділяється менше уваги, н іж в С получених Ш татах. Т е ж трапилося і з радіотелегра­ фією. Сьогодні в С Ш А образова телегр аф ія через радіо має вели чез­ не поле, а натомість в Европі її вж иваю ть д уж е рідко, і то лиш е сп ец іяльн і ф ірми і пресові агентства. 1938 року в А м ериц і вийш ла перш а газета, переслана через радіо. Потім п очали з’являтися й ін­ ші газети. Ц я телегр аф ічн а газета перестала бути привілеєм одної як оїсь групи людей, а вийш ла на широкий ш лях, і кож ен, хто має відповідний радіоприймач д ля відбору і перебуває в см у зі діяння від­ повідної станції, мож е користуватися цим технічним досягненням. Радіослухачі-абоненти, не потребую ть нічого за це навіть платити, бо станція, що це все передає, має зиск з р ек ля м і є власністю якоїсь газети чи ф ільм ового агентства. П ересилання поруч з текстом газети реклям не враж ає ам ериканської п убліки , бо в А м ериц і реклям а увійш ла в побут всього ж иття і стала його складником. Я к у телевізії, так само і в образовій телеграф ії, образ п ересилаєть­ ся рядками системою пунктування. По натягнутому руховом у бубоніобразові пробігає промінь св ітла в борозенках спіралей, розташ ова­ них відповідно до рядків, як відступи м іж ними. В ідзеркалений про­ мінь падає на ф отоелем ент викликаю чи в останньому, за допомогою коливань ясности. відповідні коливання струму. К оли в ан н я струму викликаю ть в свою чергу реґулю вання станції, щ о передає. Д ля записування тих переданих наїдавчим апаратом озвучених п унктів і поєднання їх в один образ, вж иваю ть сьогодні майже скрізь п ласких записувальних апаратів. Образові сигнали, надходячи, урухом лю ю ть записувальний прилад, щ о в ритмі радіостанції записує їх. О держ аний так образ д у ж е схож ий на образ газети, тобто увесь він складається з крапок темніш их і ясніш их. Д ля того, щ об одерж ати доброякісний образ, треба, щ об бубни, як радіостанції, так і в прий­ м альній апаратурі р уха ли ся з однаковою швидкістю. П ри наявності си льн и х атмосферних переш код часто-густо трапляється, щ о образ виходить не чітким, а то й здеформованим. Сьогодні в Америці н а й більш е поширеним є так званий записувач «К а р б а н ». Т а к у назву цей апарат одержав завдяки тому, щ о в ньому записувальний прилад притискається в такт образових ім п ульсів до п ідкладу, огорненого карбоновим наперем, і так постає образ. А л е при цьому способі записування можна приймати л и ш е від 120 до 200 слів на хвилину, тоді як електрохем ічн о записується щ ось коло 500 слів. Вж ивання образової рад іотелеграф ії сьогодні д у ж е пош ирене вже хоча б тому, щ о вона с л у ж и т ь д уж е часто д л я одночасного переси­ лання текстів з поясню вальним и образами таблиць, мап тощо, щ о ро­ бить радіопередачу б іл ь ш е зр о зум іло ю і цікавою.

43

Північно-американське радіоуправління видало розпорядок, щ о ним окреслю є стислу довж ину хв и ль, що їх можна вж ивати д л я образової радіотелеграф ії. М ож на вживати д ля цієї мети середні хв и лі, а л е з умовою, щ о це не буд е стояти на переш коді сусіднім станціям у їх надаваннях. К р ім того, на цих х в и ля х можна користуватися нада­ ванням образової радіотелеграф ії, ли ш е з п івночі до 6-ої години ран­ ку. Вж иваю ться д л я цієї мети х в и лі на 12 і 6 метрів, а ле ці хв и лі придатні лиш е д ля пересилань на д а л ек у відстань. Д л я льо к а л ьн и х цілей вж иваю ть щ е у л ь т р а - і м ікрокороткі хви лі. А л е комерційні під­ приємства, а так само й телегр аф н і аґенства вж иваю ть д ля цього ко­ роткі хвилі.

Література Ганс Фаргаш

Ведм еж ий батько Ф ен*), щ о два дні й дві ночі, виспівуючи й висвистуючи, галасав через л іс і вилизав темні плям и на б іл и х схи лах, ущ ух. З дерев б ез­ упинно капотіло; нам окла кора п а х л а задурманююче. М іж великими кам’яними брилами, що захи щ али хід до печери, щ ось заворуш илося. К у п а старого листя, переміш аного з хмизом, злегка піднялася, і з-п ід н еї виринула здоровезна темна постать вед­ медихи. Висунувш и носа, вона ню ш ила повітря; м ален ьк і очі швидко й гостро круж ляли . Ведмедиха вірно у ч у л а зміну погоди. Вітер змірявся переінакш ити напрям. Трохи лерепочавш и, він знов пож ене лісом і холодними на цей раз поштовхами нанесе свіж ого снігу й криж аної зимини. П о­ передніх дек ільк а теп ліш и х днів б у л и лиш е оманою, — з досадою констатувала ведмедиха; вони пддурили і зарано збуд и ли від довгого сну. Ведмедиха озирнулася, до н еї перевертом котився веселий п ухн а­ тий ж муток розкуйовдж еної вовни: її гордість! У цього малого самі пустощ і в голові; ставши перш е д уж е міцно на свої куці задні лапи, він, наче йому їх раптом відрубано, впав враз д од олу й почав качатися в листі, ж артівливо хапаю чи зубами роз­ киданий хмиз. А потім, проривши своїм товстючим носом борозну в снігу, пиш но став, пищ аю чись перед своєю мамою білою шапкою на лобі. М ати ж дум ала про те, щ о завчасно перерване спання, ви сун уло й завчасно питання про харч. Ч и йти їй знову й цієї ночі туди, де во­ на вчора знайш ла коняче падло? І на мить пром айнуло в голові пи­ тання: як те падло опинилося в лісі?... Ц ілк о м занурена в свої думки, тяж кою ходою вона крокувала л і ­ сом, слідком за нею йшов її пестунець. К ож н и й листочок, кожна грудка льод у, кож на гілочка, щ о трап ляли ся йому на дорозі, зуп и ­ н я л и його увагу. Ось т іль к и но його здорово ш м агнула по носі гілка, *) Ф ен — теплий і сухий вітер, щ о виникає від пересування во­ л о ги х мас повітря через гори.

44

що він її відхилив передньою лапою ; м алий сильно розчхався і спан­ теличено витріщився на гілку. Раптом ведмедиха піднесла голов у і стала; п ри слухалася і тягла носом повітря. Потім заспокоєно, але і здивовано, вона піш ла далі. П очулося ламання гілок, шарудіння хм изу і якась важка постать перетяла їм дорогу. Спочатку виглядало на те, що її колиш ній м уж відступить назад у хащ і; він на мить зупинився, але, зразу ж щ ось похм уро пробурчав­ ши, удав з себе цілковито чуж ого і брутально протиснувся повз неї на вузенькій стежці. Ведмедиха не могла не всміхнутися про себе. Так, такий вж е він є, цей «товариш » недовгих днів минулого кохан­ ня: незграбний ведмідь — і тільк и ! Раптом старий помітив свого нащадка, що неріш уче наблизився і стояв, здивовано вдивлявся в нього. У продовж д ек ільк ох ударів серця вони, не відриваючись, дивилися одне одному в очі. Батько — розгублений, дивно збентежений, як і кожний батько, коли несподі­ вано стає перед насдідками забутих д н іх рожевого кохання; малий ж е ж, відчувши, напевне, якимсь таємничими ш ляхам и спорідність крови, кинувся вперед і почав качатися б іля н іг старого, бавитися, хапаючи його за хутро. Ведмідь збентежився щ е більш е і, вщ ерть переляканий, струснув з себе малого, що, як куля, покотився у сніг, пробурмотів щ ось і, хитаючи головою, почвалав убік, до свого дале­ кого самітнього житла. Ведмедиха тепер вж е справді сміялася. Давши зухвалом у, малому порядного штуханця, вона погнала його в напрямі до печери. Н а бли ­ ж алася ніч, і він мав іти спати. Д екілька годин пізніш е ведмедиха знову прокрадалася лісом. П е­ редчувана буря вж е налетіла. Гострими подихами своїми вона прон и зула верхи скрипучих дерев, співала найтоншими голосами, з бряз­ котом оголю вала злед ен ілі грані скель. А ж ось місце, що вона його ш укала — невеличка галявина серед лісу. Довгий був ш л я х ведмедихи: з гори, то п ід гору, то рідким л і ­ сом, то знов через цупку гущавину. Сірі снігові хмари лиш е колин е-коли пропускали поодинокі см уж ки блимистого місячного сяйва. Зупинившись, ведмедиха довго стояла нерухомо. Ї ї чорні очі. колю чі від напруження, пронизливо впиналися в темряву, вуха ло­ вили найтихіш ий звук. Тиш а — ли ш е свист бурі та здалека ледве чутне, розвіяне вітром гавкання собаки, щ о перебуває десь в надій­ ній безпеці села. М ож е вчув він, щ о в далеком у л ісі зараз ходить ведмідь?... П ’янко вдарив у ніздрі міцний запах конини. Ведмедиха кинулася вперед; по хвилині почулося дике жвакання, трощ ення товстих — в р уку — кісток, ведмедиха ласувала... Раптом вона піднесла голову, прислухаю чись, стривожено вчула якийсь сторонній запах. Раптом — промінь, ш алений б іл ь у череві і несамовитий виляск грому. Ведмедиха захиталася... потім підве­ лася з диким криком люті... Новий виблиск вогню, різкий б іл ь в грудях... ведмедиха кинулася в напрямку другого пострілу. В гущ авині — метушня, тріск — запаморочена страхом людина тікає десь у долину. Ведмедиха відчула безм еж ну порож нечу, дзвін і дзиж чання в го­ лові, наче від сполоханого рою бдж іл. І так приємно й легк о точився з її грудей струмок п ульсую ч о ї крови. І все легш е поставали в

голові образи та думки — ах, цей необтесаний, вічно похмурий бур­ мило — її муж, х а-х а ! Я к ж е ж спантеличено дивився він на її ма­ лого... А ж ось ведмедиха відчула, як крижаний холод снігу крізь хутро проходив у її поранене тіло. Так, їй треба щ е повернутися до печери. Ц е вона мусить зробити і зробить! Вона, хитаючись, підвелася; щоб перемогти запаморочення, п оли ­ за ла своїм розпеченим від гарячки язиком холодний сніг і п оп лелася під сумний стогін л іс у до своєї печери. * ТТТо ц е було, щ о перервало ведмедеві його спокійний сон? Ч и не почув він часом відгомін пострілів, або б ула це, може, згад­ ка про несподівану зустріч з його невихованим х л о п ’ям?... Щ об то не було, а л е цей гнітючий неспокій зірвав вночі самітнього старого з його ло ж а і погнав в д алек у дорогу через занурений у ніч ліс. Раптом він став; перед ким кривавими плям ам и тягся широкий сл ід ведмедихи. Так він і передчував! Довго стояв він і розм іркову­ вав. Щ ойно настане день, прийдуть лю ди з їх огидно гавкаючими псами і знайдуть малого, беззахисного, без матері! І ведмідь побіг, не зупиняючись, крізь хащ і по слід а х ведмедихи до печери. Ось він уж е там. Ж а лісн о скіглячи, розгублений м лий сі­ пав в розпуц і тяжке, щ о вж е х ололо , т іло матері. Вона гр іла його завжди — чому ж тепер вона леж и т ь перед ним такою чуж ою , ж а х ­ ливо байдужою, холодною і далекою?... Старий сопів і нюхав. Н адійш ла і промайнула згадка... К о л и ж це було? Давно вже, давно м инули ті дивні дні, давно пройш ли! В ін підш товхнув малого до ви ходу з печери. В л іс і вж е розвидня­ лося; малий з холод у почав дриж ати і подався знову назад до ма­ тері. Тоді старий м’яко й н іж но вхопив його зубами за пухнатий за­ гривок і виніс поперед себе з печери. М а л е х л о п ’я о глян уло ся з тугою назад, а потім попленталося, сум­ но звісивши вуха поперед старого. Дві ранні сойки, побачивши цю двійку, зняли нестримний вере­ скливий регіт. Старий розсердився: і треба ж було, щ об саме оці бр ехухи побачили його, як він, ніби нянька, веде свого малого. А л е , глянувш и на нащадка, він запишався і. задоволено бурм очу­ чи та очима дбайливо спрямовую чи малого, попростував до свого да­ лек ого надійного кутка. П ереклад з німецького Р. Курінної Ол. Бабій

Рідіярд К іп л іе ґ Серед англій ськи х письменників, яких твори здобули собі широку с л а в у у ц ілом у світі, одно з перш их місць займає Кііллінґ. Х оч творчости того письменника не можна схарактеризувати одинм з а га л ь ­ ником, то все ж К іп лін ґа , звичайно, визначають як виразника духа експанзії, завойовництва й гордости а н глій ської нації. Ц е визначен­ ня не охоп лю є всієї різнородности й багатства творчости К іп лін ґа, а ле в б ільш ості твори того письменника справді то вияв того духа ан глій ської нації, який будує, завойовує світ і творить та перема­ 46

гає під кличем, висловленим в англійськім гимні: «Пануй, Британіє, над морями, ніколи британці не б ули й не будуть рабами». Талант К іп лін ґа розвивався тоді, коли його батьківщина твердо стала в колоніях А зії, Африки. А встралії і величезний розмах роз­ витку і праці А н т лії став джерелом натхнення д ля цього великого письменника. Ш арл Дікенс був сатириком, щ о показав А н глію дещ о в кривому дзеркалі, малюючи передусім комічні сторінки англійського життя або негативні, Рід і ярд К іп л ін ґ — то мистець прозаїк і поет, який возвеличував творчі сили свого народу й красу англійської імперії, її зуси лля, її титанічні зматання, невтомну працю й непохитну волю до перемоги. Рідіярд К іп л ін ґ народився 1865 році в Бомбаю в Ін д ії де його батько був професором архітектури у високій ш колі. Від самого ди­ тинства Рідіярд жив У англійській колонії, де мав м ож ливість пі­ знати життя й працю англійців в А зії, звідки А н глія, щоправда, черпала величезні скарби, але взамін давала А з ії культуру, знання, труд і досвід великого народу. Скінчивши ниж чу освіту в Бомбаю. К іп лін ґ виїхав до А н гл ії, де скінчив вищ і студії в коледж і в Девоншірі. Студентське ж иття в тім к оледж і дало письменникові матеріял д ля його повісті «С тальки і спілка. Вернувш ись до Індії, К іп л ін ґ видавав у Бомбаю ж урнал, а згодом для поширення свого знання вибрався в подорож до Японії, Америки, Аф рики й Австралії. Перебуваючи в Америці, К іп л ін ґ одруж ився з багатою вдовою, американкою, виїхав з нею до Індії, а згодом посе­ лився в А н глії, в Ротінґдені, коло Брайтону, де побудував собі гар­ ний дім. В тім домі зродилась більш ість його творів. Щ е під час побуту в Індії, К іп л ін ґ написав «П рості оповідання» і знаменитий твір про життя в пралісах Ін д ії «К н и га д ж ун ґлів ». В тих творах письменник, захоплений буйною природою, красою життя пралісів, гір, змалював незрівнані картини д олі лю дей і звірят у вічній боротьбі за існування. К іп л ін ґ малює суворе й тверде, але прекрасне життя, в якім боротьба сильніш ого із слабшим, й загибіль слабшого є трагічним, а ле конечним наслідком гри сил природи, яка зберігає лиш е те, що сильне й життєздатне й здібне перемагати пе>ре шкоди. Д альш і твори К іплінґа «П ак з гори П ука», або «А бердои », «О чі А з ії», «Три вояки». «Відваж ні капітани», «В чорнім і б ілім », «Д ен­ на праця» і книга поем «С ім морей», це твори, в яких щораз вираз­ ніше й сильніш е виявив себе непересічний талант того письменника і його прикмети. Одною з головних прикмет таланту К іп лін ґа б у л о передусім те, що К іп л ін ґ у творчості був типовим англійцем, який м ало потопає в мріях, сентиментах, не боїться суворого дійсного ж иття й його боротьби, а навпеки лю бить життя таке, яке воно є і вміє знайти красу в тій боротьбі, й шукати щ астя в перемозі, а не в тузі за іншим ідеальним світом. Як правдивий англієць, К іп л ін ґ не деклямував фраз про силу, не проповідував її абстрактно, а малював типи лю дей повних сили, ге­ роїв буденного труду, незламні характери, що не хитаються під ударами долі, а вміють зберегти твердість духа й радісний усм іх се­ ред усіх труднощів життя.

47

К іп лін ґ, — це незрівнаний співець краси моря, краси пралісів і кра­ си духа тих англійців, щ о без патосу й крику, з холодною розвагою і відвагою, будую ть імперію. Той письменник прожив м олодість в Індії, де азійська й євро­ пейська к у ль т ур а перехрещ ую ться, де християнізм і буддизм борю ть­ ся за в лад у над душами людей. І ту боротьбу двох світів, культур і релігій описав К іп л ін ґ найяскравіш е в знаменитій повісті «К ім ». Ц я повість — то чудове дзеркало ж иття Індії. Треба признати, щ о К іп лін ґ, як правдивий мистець, умів дивитись на ж иття Ін д ії з високого ш ляхетн ого становища, і, хоч сам ан­ глієць, представник паную чої нації, вмів відчути й д огля н ути багатто гарного й величного в духовості буддийців^гіндусів, а передусім умів доглянути красу в природі Індії. К іп л ін ґ мав д ля буддизм у таке гли боке зрозуміння, яке в євро­ пейській літературі виявив хіба один ли ш е француз, П о л ь Моран, у повісті «Ж и в и й Будда». Н е дарма ж повість «К ім » починається від мотта: «Б у д ь ш лях ет­ ний, коли поганин м оли ться до Б удди». «К ім » — це твір про життя молодого хлопця, сина англійського серж анта й ірляндки, няньки дітей англійського полковника. Мати героя повісті, Кіма, померла від холери в Індії, батько пропав без сліду, і тринадцятилітний хлопчина залиш ився в безм еж них про­ сторах Ін д ії на ласці долі. Він розумний, живий, меткий і сміливий. Тому, щ о він д уж е лю бив світ, життя, всі називаю ть його «м алим приятелем всього світу». О дягнувш ись в старе убрання гіндуського хлопця, щ о згинув під­ час землетрусу, К ім ж иве серед гіндуських дітей н и ж ч и х каст, живе, як птиця небесна, щ о не сіє, не оре, а ле їсть. Цей хлопчина, в якого ж и л а х пливе європейська кров, попадає в місті Л агорі в середовище, в якім магометанська і буддийська р ел ігія переміш ую ться із к ультур ою англійців. Якийсь час цей європейсь­ кий хлопчина ж иве зо «святим йоґом» з Тибету, щ о йде до Бенаресу змити в святій ріці свої гріхи. К ім погіадас також під оп іку ан глій ськи х вояків, вчиться в ан­ глій ській ш к олі д ля сиріт, і душ а того хлоп ц я ф орм ується у світлі двох к у л ь т у р ан глій ської й гіндуської. Духовий ріст цього х ло п ц я це основа ф а були повісти «К ім . Я к уч ен ь «святого й оґа» К ім мандрує по всіх краях Ін д ії попадає і в товариство росіян та ф ранцузів, като­ ли ц ьк и х священників, і його д уш е хитається м іж к ультур ою Европи, з її вічним прагненням здобування, творчости, і к ультур о ю Індії яка каж е ш укати щ астя в спокою і нічого не бажати, бо найщ асливіш ий той, хто нічого не прагне і не шукає. Т а їв д уш і К ім а бере верх європейська стихія, він інстинктовно відчуває, щ о з у л л я , бо­ ротьба — н алеж и ть до д о л і всього живого, і буддизм відш товхує його своїми ідеалами пасивости й резигнації. К іп л ін ґ по мистецьки, змалю вав сцени, в яки х виявився контраст м іж азійським й європейським типом людини. В одній такій сцені він зобразив тип пасивного будиста і брутальн ого росіянина. Росіянин у сварці вдарив у ли ц е буддиста, святого йоґа. Кім, х о ч і вихований під впливами буддизму, на дні д уш і він європеєць. Т о м у він, в обо­ роні буддиста здавив росіянина за горло й кинув на землю. Його 48

світовідчування волеве і бойове, активістичне, протилеж не до світо­ відчування буддиста. К іп л ін ґ у згаданій повісті хотів показати, як у прегарнім дзер­ калі, життя різних рас, каст і верств гіндуського суспільства, і цього він осяг. «К ім », здасться з мистецького боку найбільш викінчений твір Кіплінґа. Я к дбайливо й поважно ставиться той письменник до зга­ даного твору, свідчить факт, щ о К іп л ін ґ писав «К ім а » п ’ять літ і переробляв ту повість вісім разів. У прегарнім вірш і «Х о л о д н е за лізо » К іп л ін ґ дав вираз своїм п огля­ дам на життєві цінности і скарби. Він, як правдивий англієць, гово­ рить у тім вірші: «З олото добре д л я коханок, срібло д л я дівчат, мідь добра д ля ремісника, а ле за лізо — є паном усього. С льози добрі д ля нікчемних, прохання добрі д ля блазнів, але залізо — панує над всім. Цей к у ль т твердоти, м уж н ьої сили й залізн ої волі, к у ль т зброї, що здобуває й володіє — це один з головних мотивів в творах цього письменника. К іплінґ, як видно з його вірша «Н аш і прадіди», цінив навіть знан­ ня, вченість, мудрість далеко менше, як войовничість, сильні харак­ тери, щ о їх мали колиш ні предки англо-саксів. Свій ідеал муж чини-дж ентельмена окреслив К іп л ін ґ в поезії, го­ ловно у вірші «Я к щ о». В ільним перекладом того вірш а ми закінчу­ ємо наш у статтю, тому, щ о той вірш то синтеза мрій і думок К іп л ін ­ ґа про досконалий тип англійця і взагалі людини «дж ентельм ена». ЯКЩ О Якщ о вмієш зберегти рівновагу, тоді, як усі ї ї тратять і ганять тебе за неї; якщо вмієш вірити в себе, тоді, як усі лю ди втратили в ір у в тебе, але й умієш брати під увагу сумніви лю дей щ одо твоєї варто сти; якщ о вмієш чекати і не втомитись чеканням, вмієш стерпіти, як на тебе хтось робить наклепи, а сам не зниж уєш ся до наклепів, як умієш оминати ненависть, тоді, як усі тебе ненавидять, як умієш при тім не вдавати задоброго ані грати р о лі зарозум ілого; як умієш мріяти, а ле не стати невільником мрії, як умієш думати, але не вважаєш роздумування самоціллю, якщо вмієш стрінути спо­ кійно успіх і невдачу, а ле і н еуспіх і невдачу трактувати як обманців; якщ о можеш стерпіти, бачучи, щ о лайдаки роблять із правди, яку ти голосив — петлю д ля дурнів; як умієш дивитися спокійно, як хтось знищив усе, щ о ти оживив і зумієш зхилитись та змиратись, та почати будувати все наново знищеним знаряддям; як умієш зібрати в одну громаду всі твої осяги й зиски та кинути їх за одним махом на небезпечну гру, і все втративши починати все наново, і ніколи не сказати слова нарікання про твою втрату; якщо вмієш опанувати свої нерви, м’язи, серце і примусити їх слу­ жити навіть тоді, як вони знищені, й боротись д а лі тоді, як зда­ ється, щ о в тебе вж е нема сил, і залиш илась тільк и воля, яка каже: «В идерж уй д а л і!»; 49

якщо вмієш бути з натовпом і зберегти чесність; як умієш бути з королями, а зберігати скромність, якщ о ні ворог ні друг не мож уть ранити тебе й захитати; якщ о всі люди числяться з тобою, але ніхто не забагато; якщо вмієш наповнити незабутню хв и ли н у вічною вартістю, то твоя буде зем ля і все, що на ній, а щ онабільш е — ти будеш людиною, мій сину! Гермам Гессе*)

З и м о в а п р о гу л я н к а (З циклу «В дорозі») Чотири ночі й три дні майже невпинно падав сніг, гарний, дрібнопелюстковий, тривкий сніг, а останньої ночі він міцно замерз. Хто щоденно не відгребав і не відмітав від своїх дверей, той опинився тепер у о блозі і мусів братися за сокиру, щоб розчистити в хід до хати, до л ь о х у чи звільнити л ь о х о в у ляду. Таке сталося багатьом у селі, і вони бурмочучи, працю вали перед своїми будинками, одяг­ нувш и хутряні чоботи, рукавиці і заматавши голови з вухами теп­ лими хустками. Спокійні радувалися, що великий сніг прийшов пе­ ред морозом і захистив від його загрози озимі засіви. А л е тут, як і всюди, спокійні в меншості, і б ільш ість з розпукою нарікала на сувору зиму, вираховували один одному шкоди і розповідали страшні історії про подібні суворі попередні роки. Справді, ледве чи б у л о в усьом у селі двоє-троє лю дей, до яких цей чудовий день промовляв би не турботами й роздратуванням, а навпаки. — радістю, блиском і божественністю. Х т о міг, лиш ався в хаті і в стайні, а хто мусів іти на сторону, той загортався в ла х м іт­ тя з головою й душею і т іль к и туж ив єдино про повернення до л а в ­ ки коло печі, на якій між зеленими кахлям и п а ла ла теплом лита залізна плита. І все ж це був день, в чому міські лю ди не повірили б жодному маляреві, радісніший, блакитніш ий і сліпучіш ий, н іж найвеселіш ий день квітучого літа. У такі дні немож ливо вірити в те, що надійде ніч, і коли таки западаю ть сутінки, чудно й казково бачити, як бли ск уч е й сміливо гине повільн о блакить, шукаючи серпанку, хоч по таких днях ночі ніколи не бувають зовсім темні. І щ е тому ці снігові дні так довгі, щ о чисте зимове небо і непогамованість світла р облять нас малими й веселими, дітьми, так щ о ми щ е раз бачимо землю в бли ск у світотворення і щ е раз забуваю чи про час, як діти, захоплю ємося, зди­ вовані кож ною годиною, не думаючи про кінець. Та к б у л о мені, коли я під кінець цього дня, повертаю чись з далекої мандрівки, на виході з л іс у побачив ун и зу своє село в червоних від­ світах вечірньої зорі. Я відвідав навпростець холодн і в іл ьн і верш и­ ни, з яких дивився на ряди горбів, ліси, поля, озеро і далекі б іл і альп ій ськ і вершини, блук а в по біляви х, у мертвій тиш і лісах, де, крім обтяж еного стогону стовбурів, не чути б уло жодного іншого звуку. У гірському л іс і я прислухався до пильного, а ле й нахабного *) Герман Гессе німецький письменник, що цього року відзначав своє сімдесятп’ятиліття (нар. 1977). 1947 року він дістав нагороду Н обеля. Постійно ж иве в Ш вейцарії.

50

V червоного лиса і в комишах підслухував темних диких качок, понад

годину йшов слідом за чорним дятелем і в одній задутій заглибині знайшов замерзлий труп посмітюхи. З одного зручного місця я бачив блискучу, як дорогий камінь, вершину Ґлерн іш у, спливав на своїх зимових ш танях по багатьох крутих схи ла х і цілий день, за ви­ нятком доглядачів лісу, не зустрів ж одної ж ивої душі. А л е я не був самотній, бо в цей дивний день на кож ному місці коли халося й сві­ тилося повітря від присутности Бога. і І от я крокував, втомлений і радісний, униз додому, вж е в перш их сутінках, дещо на втом лених ногах і порядно голодний, а ле внут­ рішньо задоволений. Ч и ж багато є днів у нашому житті, значних, як скарб і таких, про які ми знаємо, що вони гарні й чисті і роз­ кіш ні були і що ми їх не забудемо? Сьогодні був такий день, такий чистий, такий розкішний, незабутній, він вартий сотні напівпрожитих і забутих днів. І в сутінках, на вкритій снігом, блід о блискучій дорозі йш ло щ ось мале передо мною, що його я хотів наздогнати. К о ли воно було на віддалі якоїсь сотні кроків, я впізнав у ньому малого хлопця, щ о мав на голові занадто вели ку на нього батькову і* ш апку-невидимку і ніс у руці відро. У ту саму мить, як я його побаК ч и в , почав я його й чути; він співав Якийсь час я намагався, даї р е м п о намагався, відгадати, щ о він співає, бо через холод він ішов р дуж е швидко, і я чув т іль к и окремі тони. Потім я надійшов до нього < ближ че і тримався так непомітно д ля нього. Він біг поспішно, схоі вавши л ів у руку глибоко в киш ені, і часто спотикався на шорсткий, І нерівно замерзлій дорозі. А л е співав без перестанку, чверть години і й півгодини й щ е довше, аж поки Ми не увійш ли в село і він зник у перш ому вж е темному завулку. Я все м усів думати й відгадувати, що то була за пісня, щ о він Е співав. Вона звучала як справжня вечірня пісня до цього дня, як R. пісня з незабутньо багатого, одначе далекого і вкритого темрявою В дитинства. Х лоп ец ь не вимовляв слів, він співав лиш е ля, л і і льо, 1' І була це все одна мелодія, ли ш е дещо змінена, кожного разу трошки інакша. Л я л і — ля, льо ; і м елодія була така знайома, така самозро1 зуміла, щ о я тихенько підспівував, але пісні я не знав. У такі чудові В дні, коли Бог присутній на кож ному краю дороги, чути багато тонів і видно багато речей, як і здаються тобі часто чутими й баченими і добре відомими, і все ж їх ніколи не чув і не бачив. Переклад з німецької. І. М. В. К.

Грім в г о р а х Тепер черга б ула за професором геології. Ц е був чоловік л іт під тридцять п’ять, середній на зріст, чорнявий, міцної будови і разом з тим стрункий і гнучкий. Сходив він пішки головніш і європейські гори, Карпатами почина­ ючи й А льпам и кінчаючи, тому був д уж е певний себе і в той же час, як і більш ість вчених-природників, досить скромний і точний у виразах, а тому, в протилеж ність артистам, незвичайно правдивий і щирий. Оповідання своє він почав дуж е просто і ніби трошки зніяковівши.

51

— Бачите, — почав він, — те, щ о я вам розкаж у, видасться вам дещо неймовірним, а мож е дещ о фантазією, проте м ож у вас впев­ нити, щ о усе це б уло так, як я скаж у: Б у л о це, або кращ е сказати, трапилось це саме у те літо, коли я писав дисертацію і д л я перевірки однієї моєї тези піш ов у Карпати, Із своїм геологічним молотком в руц і і міш ком на спині. Я був у подорож і вж е два тижні. Худий, обвітрений, засмалений, припорошений, спускався з одного груня, щ об видертись на другий. Торба моя щ ораз ставала тяж чою від усяки х камінців, як і б ули д л я мене дорож чі золота, на н огах понаростали нагнітки, руки були подерті колю чками і гострим камінням, харчувався я т іль к и суха ­ рями й водою, а ле душ а моя цвіла, моя теорія ц ілком доводилася, дисертація повинна б ула дати мені ім’я, і моя габілітац ія на універ­ ситеті м ала бути цілком забезпечена. Одне т іль к и турбувало мене дещо, але й то не д уж е: моя жінка б у л а на шостому місяці, і я боявся, щ об вона по своїй несвідомості, не зробила собі чогонебудь небезпечного, тим більш е, щ о по своїй вдачі вона б ула велика мрійниця і фантастка, при тому д у ж е не­ обережна. Один день видався на те незвичайно пекучий, сонце ш кварило так, що, здається, усі поти висуш ило, навіть цей найдош кульніш ий, що заливає очі, й мені здавалося, щ о у мене очі ви сохли і поморщ ились, як печені яблука. М ен і треба було переходити через ріку, досить вели к у і я спустився з полонини в долину, а надвечір я шкандибав у ж е по гарному шосе, щ о тя гло сь понад берегом річки. Згодом я почув ззаду за собою стукіт кін ськи х копит і торохтіння к о ліс по бруку. Я звернув у бік і повернувся лицем до візка. У я в іт ь собі моє здивування, коли я побачив у цих диких Бескидах пару чудесних коней в ан глій ській запряжці, щ о в езл и елеґантний кабріолет. В ізник був теж в англійськом у строї, а пан — молодий елеґант — безж урно їхав і насвистував як усь пісеньку. Щ е зд а лек у я пізнав його, це був мій університетський товариш, з яким мене в ’язали св ітлі спомини гарного безж урн ого академічного життя. Він дивився на мене і теж пізнав мене. Т р и роки це н е та­ кий довгий час. щоб д уж е змінити людей. Правда, кож ен з нас по­ мітно змуж нів, але в ели к и х ґрунтових перемін на нас не б уло по­ мітно. П ане Л ю двик у! — скрикнув я.

— Пане Миросю! — відповів він, спинивши візника і вискакую чи з кабріолета. Х в и л и н зо дві ми трясли один одному руки, розпитували, переби­ вали один одного, нареш ті пан Л ю двик скрикнув: — Т а що ж це я не прош у вас до себе! Ви знаєте, я недавно ож е­ нився, і тепер ми з ж інкою живемо отут недалеко, неначе які самотники, д алеко від світу, від лю дей. Ж ін к а буде д уж е рада, вона вже сумує за людьми.

— Х и ба ви тут стало мешкаєте?

— Ні, ми мешкаємо тут т іль к и літом , а ле з самої весни т ут у мене вілла . В и ж пам’ятаєте, який я був шибеник, а л е я зум ів утворити гарне ж иття і умію оточити себе розкош ами і приємностями. М оя ж інка справж ній ян гол краси і скромности. і ми з нею за х о т іли ви­ плекати собі м ож ли вість чистих, гарних споминів на майбутнє.

52

Я щ е торік збудував собі тут справді райське гніздо. М ен і здається, якби сам Беато А н д ж елік о вернувся із свого раю, де він за свої півтисячі л іт устиг добре призвичаїтися до неземної краси, то він би тут на зем лі попросився до мене у гості, щоб змалю вати з натури новий рай, а з моєї друж ини свою мадонну. А л е що ж це я загово­ рився? Прош у, сідаймо зі мною і будьте моїм гостем. К о л и ви до­ слідж уєте наш і околиці, усе буде до ваш их послуг. М и сіли в кабріолет і руш или. Щ ось приємне і радісне промайнуло у моїй уяві, мене огорнули спомини всенадійної юности, коли ми з цим товаришем сиділи на одній лавц і і с л у х а л и виклади. Ж вава бесіда на ф оні незвичайно мальовничої околи ц і зробила нам дорогу непомітною, і ми н е зогляділи сь, як опинились перед по­ двір’ям, справді незвичайного мальовничо згармонізованим і припа­ сованим до природи оточення. В глибині двору стояла просто таки чарівна в ілла , серед поетичної групи смерек. Праворуч іш ло пасмо гір, лів ор уч ш ум іла таємничим трепетним гомоном річка і зн и кала десь у безконечній далечи н і між двома гребінчастими смугами гір. Перед в іл ло ю був розбитий чудовий квітник з якимись огненними квітками, які чудово гарм онізували з густою зеленню смерек і гір. Ц е був дійсно рай. На гуркіт коліс вибігла його ж інка л іт двадцяти, д уж е гарна і струнка. Незвичайно радісно привітала свого чоловіка, який потім представив мене, як свого старого приятеля. М ен і довелося вибачи­ тися за свій, зовсім не візитовий стрій і вигляд, а запобігливі госпо­ дарі зараз відпровадили мене в мій покій, де я міг помитися і пере­ братися. Ч ер ез півгодини мене запросили до столу. Т у т за столом було усе так само вишукане, так само згармонізоване, як скрізь в цьому домі. М и сіли вечеряти. У нас іш ла жвава бесіда. Гарні спогади ака­ демічних років пересипалися різними дотепами й анекдотами. Пані весело сміялася і, здається, й ш ла разом з нами і додавала нам охо­ ти. П од али каву. З веранди розкривався чарівний вигляд. Сонце хо­ валось у просмику двох гір і п оси лало нам останній привіт чотирма проміннями, що д уж е рельєф н о вирисовувались на гірськом у тумані, кривавлячи верш ок сусіднього груня і покриваючи пурпуром в узен ь­ ку см уж к у верхніх хмаринок. Ми мовчки лю був али сь краєвидом. К о л и це щ ось загуркотіло. Ч ерез хв и ли н у льокай приніс ли ста і подав панові. Прочитавши його, пан трошки скривився і, звернувся до мене, сказав: — Д уж е мені прикро лиш ати вас і тратити на сьогодні такого милого бесідника, але я сподіваюся, що ви у нас відпочиватимете де­ к ілька днів і я завтра верну собі втрачену приємність, а сьогодні вибачте мені, бо по мене прислано коні і я м уш у їхати. Потім звернувся до ж інки: — М оя найдорожча, граф М и хай ло просить мене приїхати до нього і прислав коні, до його хтось приїхав, має бути якась нарада і мені ніяково і незручно відімовитись. Ти маєш у гостях ли царя без докору і здається без ж одного страху, в особі мого товариша, і мож еш бути спокійна і нічого не боятися. Я у відповідь вклонився. З паном поїхав і льокай. П ані ли ш и лася зо мною на веранді й почала розпитувати про академічне життя свого чоловіка: видно було, щ о вона захоплена ним так само сильно тепер, як у перший день виходу заміж.

Прийш ла куховарка і попросилася у пані піти до сусдіки. Вечір поступово згасав, а ле на зміну сонцю виступив з-за гори повний місяць і наступила чарівна гірська ніч. Десь далеко доспівував свою пісню соловей, з другого кутка доно­ сились обривки якихсь пісень, і все разом з пахощами квітів зм іш у­ валось в якусь чарівну поему гірської ночі. М и з годину проговорили з пані, нарешті прийш ла покоївка і повідомила пані, що д ля мене у ж е послана постіль. Я попращавсл й пішов до призначеного мені покою. Чарівна ніч, безмежно глибока і нестерпуче жива. Я стояв перед відкритим вікном, місячне сяйво заливало усі кутки й закутки, ср ібли ло верхи дерев і розли вало широким морем бли скучи й сивий туман по долині. Я стояв так і поступово гори, і туман, і все ож и ло у моїй уяві. М ені здавалося, що воруш илися й гомоніли про щ ось гори, таємничо ш епотів смерековий л іс і скарж ились на недолю неутіш ні тіні. А у в ільн и х просторах кипіло життя, в сяйві місяця щастя, воно розно­ сило радість свого існування на хв и ля х туману у д алеку далечінь, нескінчиму, як небо, і замріяну, як підпарубоцький вік. М оє серце розкривалось назустріч безмеж ній космічності, я переживав радість перш их днів пізнання природою себе самої, я бачив цю м олоду при­ роду, як м але дитя, яке тільки щ о прокинулось вранці, розплю щ ило свої великі, бездонно гли бокі вогкі очі і хоче пізнати, хоче потопити у своїх очах усе безмежне своє оточення. Передо мною постали перші наївні лю дські громади, які в зачаруванні природою співали на у з ­ гір’я х свої перш і природознавчі пісні: « А ми п оле оремо, оремо, а ми просо сіємо, сіємо! Ой дід Ладу, сіємо, сіємо!» Так тут оце зараз ж иве цей самий дід Ладо, я його чую, сказав би бачу, усією істотою своєю відчуваю його близькість. Десь рипнули двері, жіноча постать, як срібна хмарка пронеслась по подвір’ї і зникла в затінку стайні. Ї ї обхопила дуж а темна постать парубка-фурмана, і на ф оні далекого приглуш еного щ окоту ж аб’я­ чих хорів ясно б уло чути дзвінку мелодію гарячих, палких, скаж е­ них поцілунків. В цій первісній симфонії ясно б у л о чути, що тут природа не пізнає себе, а лиш е просякнена сама собою, віддається сама собі і себе відчуває і тіш ить цим відчуванням. Чари ночі мене гіпнотизували, я не міг відійни від вікна. Природа все б іл ь ш е й більш е оживала, ж аб’ячий концерт зголоснів до рівня д ухової оркестри, шепіт смерек переходив у як усь сварку, пахощ і квіток здається душ или, а місячне сяйво, відбиваючись від великої хмари, щ о показувалась з-за гори, просто сліп и ло очі. П окоївка і фурман давно у ж е сховались у стайню. За горою в хмарі бли сн ула блискавка і почувся далекий грім. П отягло вітром і холодком. Ясно, що насовувалась буря. Я зачинив вікно і л іг спати. А л е не до спання було. За першим від­ даленим рокотом грому д уж е хутко почувся другий, голосніший. Пронісся д у ж е сильний порив вітру і через яких п’ять хвилин усе небо заволіклося важкими хмарами. Вам, мабуть, не всім доводилося бачити бурю в горах, раптову, страшну. М ісяць зник. Хм ари накривали нашу долину, неначе баняк покришкою, і у тому баняку всередині все кипіло, клекотіло, і, зда­ валося, щ о-хвилини готове було розірватися, розлетітися і зникнути. Блискавка майже без перерви блискала перед очима і роздирала небо в ус іх напрямках на дрібні шматки, грім гупав над самісінькою 54

головою і, здавалося, виривав ц ілі ск елі від гір і кидав на нас. Ці ск елі стукалися одна об одну у нас над головами і розсипалися на дрібні куски,стукотіли по д аху і дрібними біняками розсипалися нам по підлозі. А коли блискавка хоч на хвилину переставала, то здава­ лося «ще гірше, щ е страшніше. Тоді здавалося, що усе вж е скінчи­ лося, усе зникло, світи позападалися, люди вигибли, і тільк и ти один, нещасний, мізерний, як брудна, понівечена шматинка, леж иш десь на смітнику і ніхто уж е тебе не візьме, не найде, не заціка­ виться: ні Бог, ні люди, ні звірі, ні сама мати-природа. Здається, ти уж е десь зник, ти уж е не сси. І тим часом у почутті цієї кволости, цієї нікчемности своєї була д ля мене невиразна приємність. Т іл ь к и тепер я почував себе части­ ною природи, а не холодним її дослідником, тільк и тепер міг я від­ чувати у собі трепотіння життя первісної людини, таке безпосереднє, миле почуття життя. І от посеред усього цього гуркоту мені почувся ясно жіночий зойк: «Зосю, Зосю !» Я впізнав ж алісний голос пані А л е Зося б ула у стай­ ні, і ніякий голос не годен був туди долетіти, крім гуркоту грому. ІЦе кільканадцять раз почувся розпачливий голос пані. Ч ути було, що вона бігає по покоях, шукаючи Зосі. А л е даремно. Раптом відчини­ лися двері у мою кімнату, і в їх обрамленні стояла постать пані, в одній сорочці, без кінця перелякана. При безперестанній блискавці цей переляк видно б у л о і в конвульсійних р уха х рук і в широко розкритих очах і в тремтінні всієї постаті. І от при однім з найсильніш их ударів грому, не мовивши ні слова, вона швидко перебігла че­ рез увесь покій до мого ліж к а і. мовчки піднявши край моєї ковдри, впірнула під неї. Вона якось скулилася, зщ ули лася і притулилася до мене, поклавш и свою голову на мої груди. Все тіло її тремтіло, як серце переляканої пташки, а сама вона не воруш илась. Вона завмерла. Я також не ворушився. Та к пройшло з пвігодини. Буря потроху втихала, грім тихішав, блискавки згасали. Хмари потроху порозходились, і знову на ясноблакитному небі засяяв викупаний місяць. Трудно мені з ’ясувати, які мислі вихрували в її голові. Вона чекала і боялась сполохнути, боялась покласти почин рухові, він здавався д ля неї смертельним. От так, мабуть, кам’яніє бідна пташка перед страшним поглядом кобри, так німіє великий звір, стрінувшись очима з мертвлячими очима удава. З кож ною хвилиною становище прикрішало. Ї ї дожидання здавалося пром овляло до мене: «Т и маєш право ро­ бити зо мною, що хочеш, а ле я цього не хочу. Я боюся». З іншого боку, знову поставало питання: «Т о д і чого ж ти боїш ся?» М ій розум об’єктивного дослідника вчепився до звичайної моєї улю б лен ої праці: розв’язати проблему з погляду природника і ф і­ лософа. П ройш ло чимало часу, становище її усе гіршало, і вона, здасться, зовсім перелякана, зевмерла і неначе не дихала. Це становища ро­ билося у ж е нестерпним д ля неї, а вона все щ е не воруш илася. Мені здавалося, що вона зараз гістерично заплаче.

М ені ста л о д у ж е ш код а її. Т ака нещ асна, трем тяча, перелякана і безрадісн а. П ригадався її чол овік. Я с х о п и в ся з л іж к а , а вон а в се ж та к и б о я л а сь п о в о р у ш и ти сь. Я у зя в її на руки, підняв, в ід н іс у її к ім н а ту і, п ок л а в ш и на л іж к о , п оц іл ува в у лоб, я к ц іл у ю т ь м а л и х дітей: — С п іть сп окійн о, пані, д обр а н іч вам. Ранком , годин у д е в ’я ть п ок л и к а л и мене на каву. П ан в ер н у в ся щ е п ер ед св ітом і стр ін у в м ен е св іж и й і бадьор и й .

— П равда, добр е, щ о ви цю н іч н оч у в а л и у мене, а н е д ен ебу д ь в ов еч ій кол ибі. В цю м и ть як р а з увій ш л а пані, пан підбіг до неї, п р и в іта в ся і сп и ­ тав: — Ну, я к ж е ти спала, ти т а к б о їш с я гр ом у?

— О, ба й д у ж е, ти ж сам ска за в, щ о наш гість л ицар бе з ст р а х у і без ж од н ого д о к о р у (вона оч ев и д н о ум и сн е змінила і п ідкресл ил а ф р а з у ск а за н у ч о л о в ік о м п р и в ід ’їзді), і т о м у я вір и л а , щ о мені н іч ого боя ти ся в п р и су тн ості т а к о го лицаря: — І при том у вона п од и в и л а ся на мене погл я дом т а к о ї щ и р о ї в дя ч н ости , щ о я і нині не к а ю с я у с в о їй тодіш н ій глупоті. Я п ід ій ш ов до пані, п оц іл у в а в р у к у і ск а за в : — Л аскава пані! Я м аю сьогод н і а ж дві п р и єм н ості: перш а, щ о я с у х и й в и й ш ов з -п ід т а к о г о в ч о р а ш н ь о го дощ у, а др уга, щ о я п о св я ­ чен и й п р ек р а сн ою дам ою в лицарі. М и тоді в есел о п р овел и щ е цей ден ь, а на други й р а н о к я на к он я х щ и р ого хазяїн а р у ш и в в гор и кінчати с в о ї досліди. Ол. Б абій

Лондон

М а й ж е к о ж н и й освічен ий у к р а їн ец ь читав бо д а й дея к і тв ор и Д ж ека Л ондона, ал е пр о ж и т т я й т в о р ч іст ь п и сьм ен н и ка п и са л о сь у н ас так мало, щ о в а р т о згадати й ого й зм ал ю вати ц ік а в у й та єм н и ч у п о ст а т ь ген іял ьн ого са м оук а х о ч у к о р о т к ій статті. Ж и т т я т о г о пи сьм енн ика не м ен ш е буй н е й ц ікаве, я к й ого т в о р ­ ч іс т ь : 1876 в С а н -Ф р а н сіск о в р оди н і бідн и х р обітн и к ів у р о д и в ся син, я к ого д ол я в ж е в д и ти н стві бул а тв ер д а , як і д ол я й ого б а т ь к ів -п р о л етарів. Ч ер ез у богість р од и ч ів той х л оп ч и н а міг у ч и т и ся в ш к ол і за­ л ед в е п а р у р ок ів, і в ж е на ч оти р н а д ц я том у р оц і ж и т т я він м усів сам за р обл я ти на хліб... М алий Д ж ек б у в корабел ьн и м робітн и ком , к о н д у к т о р о м трам ваю , п р а ц ю в ав у коп а л ьн і зол ота в К а л іф о р н ії, к іл ь к а л іт б у в звичайним вол оц ю гою , щ о м андрував п о в с іх к р а я х А м ер и ки . Я к и й сь ч а с він ж и в на п ер ед м іст я х Л ондону, оди н р ік у ч и в ся у в и со к ій ш к ол і, але ш к іл ь ­ на н аука н е п од обал ась йом у, і він зд обу в а в знання читанн ям к н и ж ок і пізн аван н я м світу. П отім цей н есп окій н и й в ол о ц ю га з вел и ч езн ою ж а д о б о ю знанн я був у д р у ге м ор я ком , пл авав у в с іх п ів д ен н и х м ор я х, а я к в и б у х л а р о сій сь к о -я п о сь к а війна, Д ж ек Л он дон в и їх а в на терени вій н и й б у в газетним кор есп он ден том . Ц я праця т а к п од оба л а сь йом у, щ о кол и в и бу х л а війна в М е х ік о , він у д р у ге вияви в ба ж а н н я п р а ц ю ­ вати кор есп он д ен том і в и їх а в на п ол е бою . Ж у р н а л ієти ч н а праця навел а й ого на д у м к у ста ти п и сьм ен н и ком , і в ін у п ер то в ч и в ся , в гол оді й х о л о д і сту д ію в а в р ізн і н ауки, ґр у н т о в н о зн ай ом и вся з л ітер а ту р ою , ф іл о с о ф іє ю і соц іол огією .

56

З д обувш и знання, цей кол иш н ій вол оц ю га пи сав баз перерви по­ вісті, оповідання, м а й ж е за к іл ь к а м ісяц ів кидав на р и н ок нови й твір і в п р о д о в ж десяти л іт нап исав щ о с ь кол о п ’ятдесяти п ов істей і о п о в і­ дань. Він заробив на ци х т в о р а х понад мільйон дол ярів, куп ив собі ф арм у, сам госп одарив у ній, п обіл ь ш и в її, але ж и в таким ш ироким ж иття, щ о ск ор о потратив м ай ж е в се зароблен е пи сьм ен ством і ф арм у. К іл ьк а л іт він л иш е ви тр ачав величезні суми грош ей на вино, за­ бави й ш в и д к о збіднів. О дначе й о го тв ор и бу л и в се ж од н а к ов о почитні, й це дал о йом у м ож л и в ість зн ов у стати на ноги. За один р я д ок к о ж н о ї й ого п ов істи видавн ицтва платили йом у п о дол яру, а том у к о ­ лиш ній вол оц ю га в А м ериці у ж е міг не бояти ся ні біди, ні н уж ден ности. К ол и й ого твор и й ім’я стали славні у всім світі, кол и йото п овісті п ер ек л адал и сь і чи тал и сь у в с іх к р а я х, а зол ото плило в його ки ш ені щ одня, Д ж ек Л ондон нагло пом ер (1916 р.) я к о ю сь таєм н и чою см ертю . К о л о м ер тв ого письм енника знайш ли п л я ш к у з тр у ти зн ою , о т ж е він, ‘ п р авдоп одібн о, покінчи в ж и ття сам. В й ого гол овнім а в тобіогр а ф іч н ім тв ор і «М артин Іден» герой п овісті кінчає ж и т тя сам огубством , він топ и ться в морі, — і ц е закінчення п овісті наводить на дум ку, щ о Д ж ек Л ондон на дні ду ш і бу в п еси м іс­ том і свідом о пок ін чи в ж и ття, п р и й ш ов ш и до переконання, щ о ж иття прин осить л ю ди н і тіл ьки біль, як це ми читаєм о в п ов істі «М артин Іден». Л ю дська душ а таємнича безодн я, і той Д ж ек Лондон, у т в о р а х якого стіл ьк и л ю бов и до світу, ж иття, стіл ьк и м уж н ього, гер оїч н ого і р а діс­ ного сприй няття всього, той пи сьм енн ик на дні ду ш і б у в песимістом, м еланхоліком , так само як песи м істам и були гум ори сти М арк Твеи, Ч ех ов та й наш Гоголь. П исьм енн ик як твор ец ь і письм енник як лю дина — це не одн е й те саме. Та в тв ор а х Д ж ека Л ондона бреніла сильна струна оптим ізм у, і той оптим ізм в и х ов у є сьогодн і зд ор ов и х духом , си л ьн и х характерам и людей, щ о в ч а ться з тв ор ів цього письм енника л ю би ти ж и ття , не зв а ж а ю ч и на його п р и к р ості, ча сов і тр удн ощ і й болі, щ о це в с е йде в парі з р а д істю і щ астям . Головні тв ор и Д ж ека Л ондона — «Л ю бов до ж и ття », «Л ісовий кл и ч», «М ор ськ и й в ов к », «О повідання п івден н ого м оря», «Д ж ер і з остр ов ів », «М артин Іден ». П исьменник, який так багато п ереж и в, м андрував, бачи в і п ер етер ­ пів, писав св ої твор и пер ед усім як спогади, щ о в ни х гов ор и ть правда су в о р о го й буден н ого ж и т т я лю дини, яка щ о р о к у зм іню вала м ісце п о ­ бу ту і п р оф есію . Д ж ек Л ондон, щ о із звичайн ого робітн ика ви йш ов на в е р х ів ’я к у л ь ­ тури, знання й слави, в ід о бр а ж а в у т в о р а х пер ед усім м у ж н іх лю дей з залізними характерам и, м алю вав героїв, щ о б о р ю т ь ся з ж иттєвим и труднощ ам и й перем агаю ть. Ч итаю чи п ов ість «Л ісовий кл ич», ми м усим о ди ву в а ти сь письм енни­ кові, який м ав вел и чезн у л ю бов і зрозум інн я не л иш е до л ю дей, а навіть і д о тварин. «Л ісовий кл и ч», м ож л и во, навіть найліпш а п ов ість — з ж и т т я собак, н ай вірніш и х д р узів людцни, соба к, я к і ділять дол ю й н ед ол ю лю дини у її м ан дрівках. Д еякі кр и ти ки в в а ж а ю т ь «М артина їд ен а » за най кра­ щ у ам ер и к ан ськ у повість.

Щ о ж то за п ов ість? «М артин Іден» це обр аз ж и ття м оряка, який си л ою вол і й п р а ц ьо­ ви тістю зд обу ва є освіту, знання і стає славш ім письм енником . Т р у д ­ нощ і, з якими б ор о в ся М артин Іден, то тр удн ощ і, з яким и бор ов ся сам Д ж ек Л он дон п о д ор озі до в е р х ів слави. М артин Іден звичайний р обітн ик, який а ж тод і п оч а в чистити зуби й п р а су ва ти штани, як за к о х а в ся в кр а сун і студентц і — Рут. Ж а д об а знання, слава й л ю б о в д о Р ут ста ю ть силами, щ о в едуть М артина їден а в се далі й далі, все в и щ е й вищ е. Він в и р обл яє со б і сві ­ тогл яд, п ол ітичн і переконання, в я к и х сп ол у ч а є с о ц і а л і з м з ін ди віду­ алізмом. Він, кол иш н ій р обітн и к, с т у д ію є твор и К анта, Спенсера. Н іцше. Він у в а ж а є най більш им и скар бам и ж и ття л ю бо в і кр а су, а тому п сам бер еться за сл а в у і гр ош і й в се л и ш е на те, щ об здобути л ю бов Р у т і гарне ж иття... Р ут, д івчи н а з б у р ж у а зн о ї вер стви , зр а зу лю би ть, але під впливом п ер есу д ів р одичів кидає М артина їдена... К ол и ж Іден стає славним і багатим , Р у т прагне в ер н ути ся до нього, але Іден тге м о ж е вибачити її зради й п ок и дає її... В том лений ж иттям, р озч ар ован й и Р ут, М артин Іден, зд обу в ш и все, п р и х од и ть до переконання, щ о ні грош і, ні сл ава не п р и н осять щ астя, він к и д а єть ся в м оре й гине. «М артин Іден» це обр аз д у х о в о го р о ст у й у д оск он ал ен н я сам оука, це ч у д ов и й твір п р о перем огу л ю д сь к о ї в о л і над переш кодам и. М ол од ь м о ж е вчи ти ся з цього т в о р у вірити в т в о р ч іст ь праці а з у ­ силля... Я ка ш кода, щ о цей твір, в я к ом у стіл ьк и ж и ття , кін ч ається , як п он ура трагедія... А л е Р ом ен Р ол лан ск а за в : «Ж и т т я к о ж н о ї л ю д и ­ ни трагедія... і різниця тіл ьк и в тім, чи лю дина приймає трагізм ж и т ­ т я м у ж н ь о, гер оїчн о й м ає си л у ди ви ти сь в оч і тр а гіч н ом у ж и ттю , а в се ж л ю би ть його, чи лю дина в ід х о л од н и х ударів дол і тр а ти ть зд іб ­ н ість бачи ти ясні сторін ки ж и ття й тр ати ть си л у п ер ен ести й ого тя­ гарі. Д ж ек Л ондон

Боягуз Негор О динадцять днів він й ш ов сл ідом св о го племени. В се плем ’я: ч о ­ ловіки, ж ін к и й діти, — тік ал о в ід п ересл ідуван ня. Р я ту в а в ся в т е ­ чею й він сам. Він знав, щ о за ним ід уть страш ні росія н и . Б олотам и й крутим и ярами прям ували вони вперед, м аю чи за м ету дощ ен ту в и ­ ни щ ити в е сь й ого народ. Він іш ов п ор ож н я к ом . В сь о го в а н та ж у в нього б у л о: заячий к о ж у х , р у ш н и ц я -ц ен тр а л ь к а та д ек іл ьк а ф у н т ів л о со се в о ї суш енини. Н е д и вл я ч и сь на це, й ом у бу л о т я ж к о н аздогна­ ти св о є плем'я. І це не ди вувал о й ого — він знав, щ о стр а х , навіяний росіянам и, здатен гнати з ней м овір н ою п осп іш н істю цілий народ. Ц е б у л о за поп ер едн іх часів, в п ол ов и н і Х І Х -г о стол іття, коли р осія н и мали в посіданн і А л я ск у . Н ареш ті, л ітн ьої ночі, біл я п оч а тк у р ічки Пілата, Н еґор наздогнав утік ачів. О п ів н оч і б у л о ясно, як вден ь, він п ер ех од и в чер ез сто м л е ­ ний табір. Б агато бачи л о його, багато впізн авало, а л е м а й ж е н іх то не зд ор ов и з його.

50

— Б оя гу з Н еґор, — п очув він голос Іл ь-Л іхі, молодої ж інки. Вонгі засм іялась, і разом з нею засм іялась Сен-ні, доч к а його сестри. Н аплив гніву огор н ув його, але він свій гнів з в ’язав у собі. Він п рокрадався пом іж таборовим и огнищами, доки не дійш ов до вогню, біля як ого си дів старий М олода ж ін к а спритно розтирала м’язи на його стом лених ногах. Старий підніс св оє сліпе лице, у в а ж н о п р и сл уха вся до кр ок ів Н еґора, щ о й ш ов по су х о м у хмизовинню .

— Х т о йде? — заскрипів й о го старечий голос.

— Н еґор, — відповіла молода ж інка, не кидаю чи праці. О бличчя Н еґара було байдуж е. П ротягом кіл ькох хвилин він стояв і чекав, старий схил ив гол ов у на груди. М олода ж ін к а навколіш ках, з тол ов ою , сх ов а н ою в хм ар у чорн ого вол осся, п р од овж ува л а р озти­ рати й ого стом л ені м’язи. Н еґор ди ви вся на її стр у н к е тіло, щ о, гну­ ч и сь у стані, нагадувало тіл о рисі. Вона нагадувала і топ к у березу, але разом з тим в ній від ч у в а л а сь сила молодости. В ін ди ви вся на неї і б у в переповнений вел и кою ж а д обою до неї. подібною до голоду. Н ареш ті запитав: — Х іба нема сл ова пр и віту Н еґор ові, щ о так д ов го був відсутнім і щ ойн о вер н ув ся ? Вона подивил ась на нього холодно. Старий глузливо засміявся.

— Ти моя друж ина, У но, — пром ови в Н еґор твердо з відзвук ом погрози. Вона підвел ась рап тово і м ’яко, п о-котяч и , випросталася. ї ї очі блищали, її ніздри тремтіли, як в оленя.

—• Я мала бути тв оєю д р у ж и н ою , Н еґоре. А л е ти — боягуз. Дочка старого К ен уза не м ож е бу ти д р у ж и н ою боягуза. Він намагався говорити, але вона своїм владним ж е стом примусила й ого замовкнути.

— Старий К енуз і я пр и й ш л и до вас з дал екої країни. В аш е плем ’я прийняло нас д о св о їх огн ищ і зігріл о нас, не р озпи тую чи , звідкіля ми і ч ом у мандруємо. В они думали, щ о старий К е н у з утрати в зір від старости. І ні старий К ен уз, н і я цьом у не перечили. Старий К енуз бу в х ор о б р о ю лю диною , ал е він н е хвалько. Тепер, коли ти д ов іда ­ єш ся, як він осліп, ти зрозум ієш , щ о доч к а К ін уза н е м ож е стати м атір’ю дітей такого боягуза, як ти, Н еґоре. Вона зн ов у не дала йом у п р ом ови ти слово.

— Знай, Н еґоре, коли б скл асти д ок у п и в сі тв ої п ереходи в т у ­ теш ній країні, то й тоді б ти не дій ш ов д о сітк и на В еликом у сол о­ ном у озері. Там багато росіян, і зви ч а ї їх сувор і. З тієї сітк и тікав старий К ен уз, кол и щ е був молодим К енузом . Він. тікав з м ал ою дитиною на р у к а х , зо мною, в зд о в ж остр овів, щ о л е­ ж ал и сер ед моря. М оя забита мати м огла б р озп овісти про його кр и в­ ду. Забитий росіянин, із протятим и списом грудьм и і спи н ою , міг би р озп овісти про довер ш ен у п ом сту К енуза. А л е всю ди , куд и б ми не тікали і як би дал еко ми не відходил и, ск р ізь ми зустр ічал и зне­ нави д ж ен и х росіян. К ен у з не боя в ся їх, але бачити їх не міг. Тому ми й бігли в се далі й далі, чер ез озера й ріки, доки не прий ш ли до В ел и к ого тум анного моря, про я к е ти чув, але як ого ти нікол и не бачив. М и ж или серед р ізни х племен, і я виросл а й стала дорослою .

59

А л е К енуз, п остар івш и , не в зя в со б і ін ш ої друж ини , і я не взяла собі м уж а. Н ареш ті ми прийш ли в П естілік, туди, де Ю к он єдн ається з В еликим туманним морем. Т у т ми д овго ж и л и на у з б е р е ж ж і серед л ю дей, щ о ненавиділи росіян. А л е інколи вони приходил и, ці р о с ія ­ ни, на вел и к и х к ор а бл я х і при м уш увал и м еш канців П естіл іка п о к а ­ зувати їм ш л я х и м іж незчисленним и островам и в гирлі Ю кона. Ін­ кол и люди, як и х вони брали з собою , щ о б їм п ок а зув а л и дор огу, не п овертал ись. Н ареш ті н ародові том у у р в а в ся терпець, і він задум ав в ел и к у сп р а ву. І коли прий ш ов корабел ь, старий К е н у з в и сту п и в і сказав, щ о він п ок а ж е р осія н ам д ор огу. Він тод і бу в у ж е старим , і в ол осся й ого бул о сиве. А л е він бу в н е боязкий. І він був хитрий, б о п овів кор абел ь туди, де м ор е прагне до берега, і де х ви л і б ’ю т ь біл ою п іною об гору, щ о зв еться Р ом ановою . М ор е затягл о кор абел ь туди, де х ви л і б ’ю ть ся об беріг; він б у в викинений і р о зби в ся о б ск е ­ лі. Т од і п рий ш ли л ю ди з П естіліка (бо та к ою була їх н я зм ова) із списами, стрілам и і з небагатьм а руш ницями. А л е п ер ед цим т і р о ­ сія н и ви к ол ол и о ч і ста р ом у К ен узові, щ об він біл ьш е ніколи у ж е не міг п ок азувати дороги . І потім р озп оч а л ося бой ов и щ е там, де хв и л і б ’ю т ь об беріг, з лю дьм и з П естіліка. О чол ю ва в ц и х р осія н Іван. Він сам, своїм и двом а великим и п а л ь­ цями видави в оч і ста р ого К енуза. П отім щ е з двома, щ о залиш илися ж и ви м и з у сь о г о р о сій сь к о го відділу, він п р об и в ся к р ізь ш ереги суп р оти вн и ків, пройш ов чер ез бу р х л и в і води і в тік в з д о в ж берега В ели к ого тум анн ого м оря на північ. К ен у з не міг біл ьш е бачити і б у в безпорадним, як дитина. Він біг в ід м оря в гор у п о вел и ком у Ю к он у до Н улато, і я бігла з ним. Т ак учинив старий мій батьк о. А л е щ о зроби в ю н ак Н еґор ? — З н ову вона ж естом п рим усил а його м ов ­ чати. — В Н ул а то перед ворітьм и в ел и к ої ф ор тец і в сь о го д ек іл ьк а днів том у я бачила на вл асні очі, як той самий р осій ськ и й Іван, щ о о сл і­ пив мого батька, бив тебе собачим батогом і зм олотив, як пса. Я ба ­ чила ц е і довідал ась, щ о ти — боягуз. А л е я тебе н е бачила т ієї ночі, к ол и в се тв оє плем’я, навіть хл оп ч аки , не здатні до м и сливства, на­ пало на р осія н і в сіх їх винищ ило.

— Т іл ьки не Івана, — п р ом ови в сп ок ій н о Н еґор. — І зараз він ж е ­ н еться за нами і з ним багато росія н із -з а моря. У на не нам агалася хов а ти св ого здивован ня і ж ал ю , щ о Іван не за ­ битий. Вона п р од ов ж у в а л а : — В день я побачила, щ о ти боя гу з; вночі, кол и всі чол ов ік и і на­ в іть хл оп ч ак и були на бойовищ і, я тебе не бачила і в д р у ге п е р е к о ­ налась, щ о ти — боягуз.

— Ти скінчил а? В се сказал а? — запитав Н еґор. Вона ківнула гол овою і подивилася на нього. Як це він м о ж е взагалі б у д ь щ о сказати ?

— Знай, о т ж е : Н еґор — н е боя гу з, — п оч а в він сп ок ій н о і нед бай ­ ливо. — Знай, щ о кол и я б у в щ е хл оп ч и н ою , я ход и в сам туди, де Ю к он сп л іта ється з В еликим туманним морем. Я д о х о д и в до П естіліка і н авіть далі в з д о в ж к р а ю моря. Я зр оби в це, коли був х л оп ч а ком , і це є док азом , щ о я не був боягузом , кол и ю н а к ом х од и в сам у з д о в ж Ю к он а далі, н іж х то б у д ь і кол и буд ь за ходив, так далеко, щ о я п р и й ­ ш ов до ін ш ого народу, з білим и обличчям и, але м ов ою ін ш ою , н іж р осій ськ ою . Я забив т а к о ж вел икого, д у ж е вел и кого ведм едя в країні Тананау, в якій н е був щ е н іх т о з м ого народу. І я зводив бо ї з н у к 60

л укістам и , і калтагами, і стіксам и в дал еких м ісц ев остя х , і в се сам. П ро ці справи, "невідомі ж одн ій людині, я сам р озповідаю . Х а й мої соплем інники р озк а ж у т ь про те, щ о я зробив і про щ о знаю ть вони. В он и не ск а ж у ть , щ о Н еґор — боягуз. — Він гор д ов и то скін ч и в і оч і­ к ував на відповідь.

— Ц е в се бул о до мого прибуття в цю країну, — пром ови л а вона, — і мені п р о ці справи ніч ого невідомо. Я знаю лиш е те, щ о бачила, як тебе до к р ови били. Н іччю , коли велика ф о р те ц я горіла і лю ди убивал и й сам і умирали, я тебе не бачила м іж ними. І лю ди т в о ї т е ­ п ер к а ж у т ь на тебе: Н е ґо р — Б оягуз. і — Це не х ор ош е ім ’я, — п р оск ри п ів старий.

— Ти не розум ієш , К енузе, — Н еґор говори в незл обиво, — але я п оя сн ю тобі, о т ж е знай, щ о я був на пол ю ванні з К а м о-Т а , сином м оєї матері. І К а м о-Т а б о р о в ся з великим ведведем . М и протягом т р ь о х дн ів не мали м’яса, а том у К а м о -Т а н е мав сил и і сприту. В е­ ликий ведм ідь сти сн ув й ого так, щ о к істк и й ого хр устіл и , як с у х е гіл­ ля. Я знайш ов й ого немічним на землі, він стогнав. І н е бу л о м’яса, і я не мав чого забити, щ о б він мав щ о їсти. , — Т од і я сказав: «Я п ід у в Н ул ато й прин есу тобі хар ч, а та к ож п р и вед у си л ьн и х людей, щ о б принесли тебе до п о ст о ю ». А л е К а м о-Т а ск а за в : «Ід и в Н улато й прин еси харч, але м ов ч и п р о те, щ о зо мною тр ап и л ось. К ол и я поїм і ста н у зн ов у здоровим і сильним, я заб’ю цього ведм едя. Т од і я п ов ер н у ся з ч естю до Н улато і н іх т о не бу д е н а см іха ­ ти ся і не скаж е, щ о К а м о -Т а б у в подоланий ведм едем«. Я п о сл у х а в мого брата, і кол и я повер н увся і росіянин, на ім ’я Іван, уда р и в мене батогом я знав, щ о я не м ож у чинити опору. Н іхто ж не знає за К ам о-Т а, не­ м ічного й голодного. К ол и б я би в ся з Іваном і пом ер, мій брат теж пом ер би. Ч ерез те тіл ьки, Уно, ти й бачила, щ о мене били, я к пса. В цей час я чув р озм ову ш аманів і провідників про те, щ о росіяни принесли м іж наш их лю дей н евідом у х вор обу, щ о вон и забили бага­ т ь о х серед нас і покрали н а ш и х ж ін ок . Говорили, щ о зем ля наш а м у­ си т ь бу ти вичищ ена від ц и х зайд. Я ч у в цю р озм ов у і розум ів, щ о це х о р о ш і сл ова, і щ о цісї ночі росіяни м усять померти. А л е мій брат К а м о -Т а б у в немічний і н е мав хар чу. І том у я не міг лиш итися й взя ти у ч а сти в баталії разом з чол овікам и і хл опчикам и, не придат­ ними щ е до мисливства. Я п он іс з собою м ’я со і р ибу і сл іди Іван ового батога. А л е я п оба ­ чив, щ о К ам о-Т а в ж е не стогн е: він помер. Т од і я п ов ер н у в ся д о Н у­ лато, але не бул о в ж е Н улато, тіл ьк и попіл чор н ів і вал яли ся трупи багатьох лю дей на том у місці, де стоял а велика ф ор тец я . І я бачив, як р осія н и плили вгор у по Ю к он у на човнах. Б ул о ба га то росіян, щ о Прийшли з моря. І я бачив, як Івая ви п овз з свого сх ов и щ а , він мав з ними розм ову. І на наступ ний ден ь я бачив, щ о Іван веде їх сл іда­ ми н а ш ого племени. І зараз вони йдуть. Я ж о с ь тут, я, Н еґор. І я — н е боягуз.

— Я ч у ю цю оповідь, — сказал а Уна, і в гол осі її б у л о біл ьш е м ’я кости , н іж раніш е. — А л е К а м о-Т а п ом ер і н е м о ж е ск а за ти п р о тебе слова. А я знаю лиш е те, щ о я бачила. Я м уш у на вл асні о ч і поба­ чити, щ о ти не боягуз. Н еґор зр оби в нетерплячий р у х .

— Р ізн о м ож н а ц е зробити, — п р од ов ж у в а л а вона. — Х о ч е ш зро­ бити не м ен ш е того, щ о зр оби в старий К ен у з? — Він к и вн ув гол овою 61

і ч екав. — Ти сказав, щ о ці р осіян и і зараз нас ш у к а ю т ь . Н еґоре, п о ­ к а ж и їм д о р о гу так само, як к о л и сь старий К ен уз. Х а й п р и й д у ть в о ­ ни, н е м аю чи н ія к ої підозри, до того місця, де ми на н и х будем о че­ кати. В п р о х ід м іж скелям и. Т и зн аєш місце, де ск ел я ста стін а в и сок а і поламана. Т ам ми їх вини щ им о разом з Іваном. К ол и вони, ніби ті м ухи , п оч н у ть чіп лятися за скел і, наш і лю ди н а ск о ч у т ь на н и х з д в о х бок ів з списами, стріл ам и і руш ницям и. Згори ж ін к и й діти б у ­ д у т ь ск о ч у в а т и на н и х улам ки скел ь. Ц е б у д е вел икий ден ь. Р осіян и виги нуть, і країна наш а бу д е звільнена. А Іван, той самий Іван, щ о зр оби в сліпц ем м ого батька і би в тебе собачим батогом , б у д е так сам о забитий. В ін здохн е, як ск а ж ен а соба ка , р озчавл ен и й скелям и. А к ол и р озп оч н еть ся баталія, ти, Н еґор е, м у си ш к р ад ьком а зникнути, щ о б ти не б у в забитим.

— Гаразд, — в ід п овів він. — Н еґор п о к а ж е їм ш л я х . А потім...

— Т од і я бу д у т в о єю д р у ж и н о ю , Н еґор е, д р у ж и н о ю х о р о б р о го м уж а . Т и бу д еш х од и ти на лови для мене і ста р ого К ен уза , і я б у д у готувати тобі хар ч, і ш ити тобі тепле, міцне убранн я, і зр обл ю т о б і в зу т т я по в з ір ц я х м ого народу, в он о б у д е л іп ш е за те, щ о н о ся т ь у ва с. І я з того дня б у д у п овся к д ен ь т в о єю д р у ж и н о ю . Я ж и т т я т в о є зр о бл ю радісним , та к щ о в сі дні т в о ї б у д у т ь переп овнені п існ ям и і см іхом , і ти в п ізн а єш тод і, щ о У на н е с х о ж а на ін ш и х ж ін ок . В она п о д о р о ж у ­ вала по д а л ек и х кр а їн а х і бачил а невідом і місця, і вона стала м удрою , м у д рою , як чол овік, та к ою м у д рою , щ о вм іє твори ти р адість. І на сх и л і л іт т в о їх вона бу д е д авати т о б і радість. І т в о ї спогади п р о н еї про те, яка вон а бул а в час т в о є ї м ол одости, б у д у т ь сол одки м и. Т ом у щ о ти бу д еш знати, щ о вона бул а тобі пол егш ею , спокійн им в ід п о ­ чи н ком і бул а л іп ш ою тобі д р у ж и н о ю , н іж інш і ж ін к и для ін ш и х чол овіків.

— Х а й ста н еться так, — п р ом ови в Н еґор , і ж ага д о неї з ’їдала й ого серце, і обійм и й ого р озч и н я л и сь до неї, як р у к и згол од н іл ої л ю дини п р ост я га ю т ь ся д о хар ч у.

— Л иш е тод і, коли п о к а ж е ш їм д ор огу , Н еґоре... зупин ила вона й о ­ го. А л е оч і її бу л и н іж н і й в ол огі, і в ін знає, щ о вона д и в и т ь ся на нього так, я к нікол и щ е ж ін к а на н ього не дивилася.

— Д обре, — ск а за в він і п о в е р н у в ся р іш уч е. — Я п іду тепер д о м о ­ ви ти ся з п ровідникам и. Х а й зн а ю ть вони, щ о я й д у п ок азати дор огу росіянам .

— О, Н еґор е, мій м уж е! М ій м у ж е ! — п р ош еп отіл а вона, д и вл я ­ ч и сь й ом у в слід. А л е в он а ш еп отіл а це т а к ти хо, щ о н а в іть старий К ен уз, н е ди вл я ч и сь на те, щ о у х о й ого з ч а су осл іп л ен н я стало д у ж е чутким , не п оч у в. Ч ер ез три дні р осіян и витягли Н еґор а , ніби п ац ю к а, із щ ілини, щ о в н еї він сх о в а в ся . Й ого привели д о «Іван а л ю того», як прозвал и й ого ті, щ о йш ли з ним. Н еґор б у в о зб р оєн и й поганеньким сп и сом з к іст я н о ю к ін ц івкою . В ін за гор та в ся в свій заячий к о ж у х і трем тів, як у п р о ­ пасниці, х о ч а н а д ворі в цей д е н ь бул а спека. В ін к р у ти в гол овою , п о ­ к а зу в а в, щ о н е р озу м іє Ів а н ов и х слів, і удавав, щ о д у ж е втом л ен и й і х в ор и й , він х о ч е л и ш е відпочити. Він п ок а зув а в на св ій ж и в іт, п о я с ­ н ю в а в де у н ього бол и ть і п р о д о в ж у в а в тремтіти. А л е з Іван ом бу в ч ол о в ік з П естіліка, щ о гов ор и в м ов ою Н еґора. В они д о в го дарем но р озп и тува л и Н еґор а п р о його п л е м ’я, д ок и вр еш ті ч ол ов ік із П есті­ ліка, на імення К ар д у к , не ск а за в: 62

— Іван наказав, щ об тебе запороли до смертн, коли ти не будеш говорити, і знай, мій незнайомий брате, щ о Іванове сл ов о — закон. Я — твій друг, а Іван — ворог. Я т е ж не з волі залиш ив свою країну біля моря. А ле я х оч у ж ити, а том у й корю ся вол і мого володаря. І ти будеш виконувати його накази, коли й ти х оч еш ж ити.

— Н езнайомий брате мій, — відп овів Н еґор, — я справді не знаю, куди піш ов мій народ, тому щ о я захвор ів і мої ноги відм овляю ться слухати мене, і я відстав від нього. Н еґор чекав, доки К а р дук говори в з Іваном. П отім він побачив, щ о обличчя росіянина почорніло, і на його знак, два чол овіки підступили : до Н еґора з д ов ох боків, л яскаю ч и в повітрі тяж ки м и батогами. Тоді він удав з себе д у ж е переляканого і на в е сь голос кричав, щ о він хвора людина і нічого не знає, але він ск а ж е все, щ о знає. І так гар­ но він їм оповів, щ о Іван наказав св оїм людям руш ити вперед. П оруч з Н еґором йш ли люди з батогами, щ о б він не міг утікати. І коли він говорив, щ о ослаб від хвор оби і від ставав від них, вони пороли його доти, доки він не кричав з б о ю і не знаходив сили йти далі. К ол и ж К ар дук сказав йому, щ о в се для нього перем іниться на ліпш е, як тільки вони д ож ен уть його плем’я, він запитав: — І тоді мені дадуть змогу спочити і не р уха ти сь? Він п остій н о повторяв це питання: «І тоді мені да д уть змогу сп о­ чити і не р у х а ти сь?» В той самий час, удаю чи д у ж е нем ічного і ози р аю ч и сь каламутними очима п о бок а х , він підр аховував людей. Разом з цим він переконався, щ о Іван не впізнав у ньом у чоловіка, як ого бив п еред ворітьм и ф о р т е ­ ці. Х и м ерн у збиранину побачили його очі. Т ут були мисливці с л о в ’ян ­ сь к о го п оход ж ен н я з біл ою ш к ір о ю і могутніми м ’язами; куц і при­ садкуваті ф ін и із сплю щ еним и носами і круглим и пиками. В родж ен і сибіряки, щ о їх н оси були сх о ж і на орлячі дзьоби ; були там і люди з косим и очима, щ о в їх ж и л а х текла м он гольська і татарська кров, всум іш із сл о в ’янською . Ц е в се були напівдикі ш укачі пригод з да­ леких кр аїв за Берінговим морем. В огнем і мечем вони добувал и н о ­ ві землі і ж адібн о захоп л ю вал и їх багатства, х у тр а і ш кіри. Н еґор ди ви вся на н и х із задоволенням, уявляв собі, як вони л еж ать, р оз­ чавлені, бездиханні в скел ястом у проході. І завж д и п ор у ч з цим в своїй уяві він бачив вираз обл иччя Уни, щ о оч ік увал а на нього на горі в скел ях, і завж ди голос її зв у ч а в у його у ш а х і він від ч ува в на собі теплий і пестливий блиск її очей. А л е разом з тим в ін не забу­ вав удавати з себе нем ічного і сп оти к ався там, д е ш л ях був тяж ким . І як раніш е, кричав під свистіння батогів. При цьом у він у в есь час п обою вався К ардука, бо знав щ о йом у вірити не мож на. У нього був непевний погляд і д у ж е балакучий язик, д у ж е бал акучий і рівний — думав Н еґор — не сх ож е , щ об такий язик міг мати звичайн у чесну мову. Цілий день вони йшли. На други й день, коли К а р д у к за Івановим наказом, запитав Н еґора, останній відповів, щ о неймовірно, щ об вони зустріл и плем ’я раніш е завтрого. А л е Іван, з часу як в ін довірився старом у К еназові і ж о р сто к о за це поплатився, нічом у біл ьш е не в і­ рив, том у, коли вони підійш ли до п р ох од у м іж скель, він зупинив св о їх сор ок людей і запитав чер ез К ардука: — Чи вільна дорога?

615

Н еґор оглян ув її покірним поглядом. Це бу в ш ирокий схил, щ о тягся в з д о в ж скелі і в е сь о б р іс кущ авинням і п л азови тою рослинністю , де могли добр е схор он и ти ся д еся тки племен. Він п окрути в головою .

— Там нічого нема, — ска за в він, — дорога вільна. З н ову Іван переговори в з К а р дук ом і останн ій п ром ови в: —• Знай, незнайомий брате, щ о коли т в о ї твер дж ен н я бу д у ть невірні, к ол и твій народ перетне дор огу, чи зробить напад на Іва н ови х людей, ти в ту ж мить умреш .

—• Я говор ю правду, — сказав Н еґор, — п р ох ід вільний. А л е Іван не повірив і наказав двом св оїм м исливцям вилізти на в ер ш ок скел і. Д воє інш их на то й наказ стали з д в ох боків Н еґора. В они притулили св ої р уш н и ц і д о грудей і зупин или сь ви ч ікую ч и . О чікував і у в есь Іванів люд. І Н еґор знав: ха й вил етить бода й один сп и с чи одна стріла — він умре. Д воє мисливців лізли в се вищ е й вищ е. І к ол и вони досягл и вер ш ка і махали ш апками на знак того, щ о все спокійно, вони здавались маленькими чорним и цятками на тлі я сн ого неба. Р уш ниц і бул и відхилен і в ід грудей Н еґора, й Іван наказав іти далі. Іван в задум і мовчав. Понад годину він іш ов, ніби щ ось обм ір к ову ю ч и , і потім через К а р д у к а запитав Н еґор а: — Я к ти довідався, щ о дорога вільна, не огл ян увш и її? Н еґор подум ав про птиць, щ о він їх бачи в на ск е л я х і в к у щ а х , і у см іх н у в ся : це б у л о так звичайно. А л е він здвигнув плечим а і нічого н е відповів. Він дум ав про другий п р ох ід в ск ел я х д о я к ого вони йш ли, де птиць у ж е не буде. І в ін р адів з того, щ о К а р д у к п оход и в з у з б е р е ж ж я В еликого тум ан н ого м ор я де немає дерев і к у щ ів і де л ю ди н авчаю ться знати море, а н е зн аю ть рівнин і лісу. Т ри години опісля, коли сонц е плило в ж е в и со к о по небу, вони пі­ дійш л и до другого п р о х о д у в ск ел я х , і К а р д у к ска за в: — Д ивися пи льн о очима, незнайомий брате, том у щ о Іван на цей р а з не має нам іру зупинятися, д ок и лю ди підуть наперед оглядати дор огу. Н еґор подивився, а п ор у ч й о го стоял о д в о є лю дей з р уш н и ц я­ ми приставленим и до його грудей. В ін побачив, щ о всі птиц і зникли, а в одн ом у місці він пом ітив блискання р уш н и чн ої ц ів к и на сонц і. І він п од ум ав про У ну і пригадав її сл ова: «К ол и р озп оч н еть ся баталія, ти, Н еґор е, м усиш крадьком а зникнути, щ об ти не був забитий». Дві цівки впиралися в його груди з Ц е бул о зов сім не те, на щ о вона р озр аховува л а . Н апевно не м ож н а бу д е нікуди зни к н ути : в ін умре перш им, к ол и р озп оч н еться баталія. І він вим овив твердо, але ніби в ід нем очі п р од ов ж у в а в трем тіти: — Д орога вільна. Іван р уш и в вперед із своїм и сор ок ом а лю дьми з д а л еки х країв із-за Б ер ін гов ого моря. Слідом за ним іш ов чол овік із П естіліка, К ардук, і Н еґор, на груди як ого бул и скер ова н і руш ниці д в о х й о го поводирів. Д орога на гор у бул а дов гою і вони не могли р у х а ти ся ш видко. А ле Н еґор ов і здавалося, щ о вони д у ж е ш в и д к о н а бл и ж а ю ться до середини п р оход у, д е була засідка. В ск ел я х п р а вор у ч р о зтя в ся постріл. Н еґор п оч у в бой ови й заклик св ого племени і в одн у мить зумів побачити, щ о скел і і кущ ови ння настовбур чи л и ся ю рбам и його соплем інників, щ о наступали.

64

П отім й ом у здавалося, щ о раптовий вогневий в и б у х ніби розш м атовує його надвоє. Він упав, від ч у в а ю ч и гострий біл ь: в його зн ем ож ен ом у тілі ж и ття змагалося із смертю . Він трим ався за св оє ж и ття з ж а д обою ненаситі, щ о ч іп л я ється за с в о ї скарби. Він в се щ е ди хав, і п ов ітр я наливало його л егені с т р а ж ­ ден ною сол одка вістю . Н евиразно в й ого свід ом ість д ох од и л и відблиски світл а й хви л і звуків. І невиразно в ін бачив, як падаю ть, умираючи, Іванові мисливці, і як зо в сіх боків на бойовищ е збігаю ться його бр а ­ ти, н аси чую чи повітря крикам и і брязк отом зброї. А з гори ж ін к и й діти ск оч у ю ть величезні брили, які, нібито ж и в і істоти, пл и га ю ть і з гудінням п ад аю ть додолу. Сонце танцю вало над ним по небі, величезні скел і кол ивал ися і гойдалися, а він щ е невиразно бачив і чув. К ол и ж «лю тий Іван» уп ав мертвим біля його ніг, розчавлен ий вел ичезн ою брилою , він при­ гадав сліпі оч і стар ого К ен уза і радів. П отім звуки завмерли, гр удом ахи і брили не п р ок оч у ва л и сь біля нього, і він бачив, як л ю ди його племени п ід х од я ть в се б л и ж ч е і д о ­ к ол ю ю ть поран ених росія н списами. В ін н евиразно р озрізн яв, як п о ­ р уч нього могутній р осіянин мисливець п ідводи ться в останньому зм азі за с в о є ж и ття й падає п р откн ути й десяткам и списів. Потім він побачив схилене над ним обл и ч ч я У ни і в ід ч у в її обійми. І на одн у мить сонце зупинилося - й величезні ту п ц ю ю ч і скел і за­ стигли...

— Т и хор обр и й чоловік, Н еґоре, — п оч у в він її гол ос. —• Т и мій м у ж , Н еґор е! І в цю одн у мить він пер еж и в в сю т у р адість ж иття, щ о вона йому малю вала, й обіцяні нею см іх і пісні. І в той час, як з неба повол і зникало для н ього сонц е і ж и ття й ого п оступ ово відпливало, він був огорнений чарівними спогадами п р о У ну. І тоді, кол и п а м ’я ть його м еркла й блідла й п р освіти її заповню вал ися зр о ста ю ч о ю темінню, він упізнавав в обійм ах к о х а н о ї д ій сн ість п р ор окова н ого йом у в ід ­ починку, доверш ення обіц ян ого й ом у п ок ою . К ол и ж чорна ніч огорнула його, л е ж а ч ого на її грудях, в ін від ч ув великий мир, щ о прон изує всесвіт, він побачив у зн и к а ю ч и х присм ер­ к а х тасмний п р и хід тиш і. П ереклад О ксани Л -к*

Тіні незабутніх предків (Сатира) П ролог П ариж ... Париж... Париж... О лександрійський міст — сим вол р о ­ сій сь к о ї д р у ж би з ф ранцузам и. А під мостом... у ж е 35 р ок ів «р у сск ій д у х і Р у сь ю пахн ет».

— С уд ар -с, прийміть св ої ніж ен ьки .

— В аш е ви сок оп р ев осх од и тел ьств о, нікуди. Я й та к зреґодзул ився.

— В аш е сіятельство, від верн іть св ою їж и ц ю — мені дихати нічим.

— Ох... А х... К у п ч у стьобнули... І так в сю ніч. А ранком...

— Я к спал ося, ваш е п р евосха ди тел ьство?

6S

Огидливо, ваш е благородіє, — як а сь сл ор ох н іл ість хропіла цілу ніч...

— П -с-с... Ц е їх н є в и сок оп р евосходи тел ьство... Т а к бул о щ е вчора. А сьогодні, о б ’єднавш ись в «С ою з Бешого В о й ска», вони... М ін істр пропаганди. Т емрява. Згорблена п остать крадьком а перебігає від бар аку до бараку. Г р ю кіт в двері.

—• П рош у. П остать п еред господарем : Рятуйте... Д опом ож іть... Зрадили... П р одал и ... а по гістериці: — Ч арочку, госп одарочко, заспокійливого...

— 1 Т а це ж ден атурат — до кухон ки.

— Н а перш ий випадок зійде. Д якую !

— І п остать зникає в темряву. З н ову барак. Знову двері.

— < Зайдіть.

— 1 О, який я радий бачити вас, Іване П етровичу. — П оста ть без запрош ення сід а є за стіл: — Я к підло... як ганебно... Іван П ртрович невтям ливо здви гує плечима.

— Вам н азрозум іл о? Х ви ли н ку, я лиш е огір оч ок доїм... П остать зі спритн істю кр ол я згризає огірок.

— Діло в тім,— почала п остать, — щ о як а сь падлю ка донесла с о вєтськ ій агентурі ніби я цар ськи й ф ел ьф еба л ь і в л а совсь к и й ротний пропагандист. Х а й це правда, але ж уявіть м оє становищ е, га?... А генти гналися за мною по п ’ятах. М ене в р я ту в а в ва ш барак. І ось... пробачте, на д ум ку прий ш ло — д о зв ол ьте мені щ е одн ого огірочка. І в пащ еці постаті захрум тіл и огірки — один — другий... п ’ятий. Л адно ви тер губи, а п р иц м окую чи пом ітив к р ізь в ік н о св іт в с у ­ сід н ьом у бараці. П остать на стр ун ко, коротки й укл ін : Д якую вам — небезп ечн ість минула, ш мигнула в ніч.

— Інш ий барак — інш і люди.

— А -а -а . К ого я б а ч у ? ... С вітлість н а ш ої доби. П р оходьте, сідайте... П оста ть церем оніяльно н а бл и ж а ється д о столу. Гості навипередки: — П р ош у стілець...

— Е ксцеленц чарочку...

— Х т о спізнився п ’с подвійно! П остать за довол ьн я є в с іх і себе, а потім ви гол ош ує пр ом ову: — Господа! «М ой долг в а с в с є х прєдупрєдіть, Д іскусій нам н е надо, Р осіі вам н є роздєл іть, А на н є плітка ш екол ада». Х в и л ю ю ч і оплески. П убліка гом онить: — Велично, патріоти чно, поетично... Х т о с ь пром овц ю п ідсува є см а ж ен е курча. В ц ей час р о з ­ д асться гол ос Д муха: — В ибачайте, кур ч а ж н е Р осія, — і відриває со б і стегно курчати. Гістеричка р еагує: — А х... Залиш те св о ї тенденції розподілу... Т а бул о в ж е п ізн о — стегно ж у в а л о сь з кісточками.

66

В ій ськ ови й міністер Р уськ и й Ш ляйсгайм тр іум ф ує. Щ ойн о прибули сю д и їх «в и со к о п р ев осх од и тел ьств о» генерал Т р у хл я к ов в су п р ов од і ф л іге р -а д ь ю тан та Р ю м очкина. На зу стр іч вийш ло в се — старе, м ал е і те, щ о на ладан ди хає — князі й барони. Генерал в орденах. Генерал бадьориться, та ш аш ел ь р оків робить своє. О сь він наблизився до світл ого «обіцества». В натовпі вигуки: — «ІІІарман маман!

— Судариня, їм сьогодн і ст о років...

— Не м о ж е бути... В они зовсім юні. Зверніть увагу, як їхн і н о ж е няттса тупцю ю ть. В барак генерала ... занесли. Ф л ігел ь-адью тан т Р ю м очкин пер евіря є л яй б-ва р ту біл я д ов к ол іш н іх бараків. Тайна стор ож а складає звіти: — В аш е п р евосходи тел ьство, ми в сі «істін н о-р ускіє», прош у, само­ гоннику.

— В аш е превос.... мазеггинців нема. Відвідайте! П ісля п еревірки адью тант Р ю м очкин повертається до «ш таб-к вар ­ тирі». В ш табі пром ова: — М и — це генерал, а генерал — це Русь... Б ер еж іть генерала! Розчулени й ба с не витримав і зар евіів: — «Б ож е, генерала храні»... За ним дискант, «К ол ь славен», а потім альт «Ш и рока єтрана моя родная». Р ю м очкин п ідска к ує до генерала.

— В аш е високоггревосходительство, в се гаразд, але обереж н и м в Ш ляйстаймі треба бути.

— П одать мій срібний «Л ібо!»

— В аш е ви сок оп р евосх од и тел ьств о, ми пропили його щ е в П-празі...

— Ідійот, мовчать... ш аблю ! Вона ж закладена в барі на «Р ю де Ляп».

— Я к! ... З піхвами?

— і Т ак точно, — і з «Георгієм»...

—• А д ж е ж я не м ож у в Ш ляйстаймі перебувати без зброї. У сл уж и в и й добродій Д мух попередив адью танта: — В и соке си я тел ьство, ніж... Рятуйте... Сепаратисти! Генерал непритомний падає.

Міністр хліборобства — Н езрозум іл е воно — почав р озв а ж а ти сам отою Іван Дмух, — те, щ о ж ін к а в міністри преться, таке буває, але як вона чорноп ика д о «С ою за Б єл ого В ой ска » потрапила — н іяк не в тор оп а ю ! Т а ж вона о б ’єд н ується під гаслом: «В се бєл и є — о б ’єдіняйтєсь в бєл у ю сєм ью ». А вона, я к циганка... І, п ош к р ібш и чуба, додав: — Не бу ти й мені Д мухом, щ об я н е р озд м у х а в ц ієї справи... Йти бул о дал еченько — на Ляйм. Т оді т у т меш кала ця ж чор н оп и ­ ка баронеса Ц ю цю рочкина.

67

П рийш ов. А в кімнаті, як і під м остом в П ариж і, я к о ї н авол очі не бул о: п ’яниця К ур оч ки н , картяр П охл ьобк ія... ки ш ен ьк ови й з л о ­ д ій К ол ю ш к а і той там був. С тав соб і Д м ух на п ор озі тай ди ви ться. А ба р он еса : — П ом ещ ик К ур оч кін , ва ш а правда — з в а с півлітра.

— С л ух а ю сь, мадм аузель Ц ю цю рочкина.

— Х а -х а -х а ... За п ок ір н ість пр и зн ачаю вас, К у р оч к ін , управител ем м оїх м аєтків в Т а в р и ч ев ськ ій губерні. А в а с П ох л ьобк ін , за см ачн у з а к у ск у н азн ачу пол іц айстером м іста П олтави. Згода?

— О, ексел енц , зм ил уйтесь над програвш им ! П ом ітивш и в п ор о зі Д муха, барон еса ви р яч и л а сь на нього. Та спритний Д м ух ви п ередив її.

— Ви, добр од ій к о, ощ адн іш а будьте, бо на н ім ец ьк и х кл адо­ в и щ а х зем ля дорога. Д опобачення, п а н ове «роопеределитєл і»... М ін істер безпеки В м ол одички Ольги під вік н ом х т о с ь п етр у ш к у кр аде. С п очатку лю ди казали, щ о т о кап осний ш п ак ви р обл яє. А к ол и д іл о д ій ш л о д о п етр у ш к и з корінцями, тоді баба П р іська безап ел яц ій н о зт в е р д и ла: — Ц е сусід он ьк и , діло мстительне, бо птиця небесн а зл об и на л ю дей не м ає і п етр у ш к у н івечити не буде.

— З асідк у треба зробити і провчити , т р я сц я й ом у в печін ку, щ об він до н ов и х він иків пам ’ятав. П огодились. Засіли. П ильнували, а треба бу л о л иш ен ь очи м а перем оргнути, я к п етр у ш к а зникала з корінцям и. С хоп ил и б а б у П сиську дум ки. Г р изуть та й годі. В ж е вон а на п еси гол овц я Ш у р к а дум ал а й на р озби ш а к у Грицька. Б у л о як н е р озк и н е карти — за в ж д и на н ь о ­ го падає. Т а де там — д ок а зів нема! І ось , ніби сам Б ог надав д у м к у б а бі Прісьці, зв ер н у ти ся за по­ р адою д о О л ьж и н ого сусіди. Х о ч він м еш кає в н аш и х о к ол и ц я х в с ь о ­ го др уги й м ісяць, а л е лю дина п оваж н а. До к о ж н о го м еш к ан ц я ш а ­ новний, як не М иколаєм П етровичом , так Ганною П етр овн ою вел и ­ чає. Т а н е ці вл асти в ості Б ор и са П етровича заін тер есу в а л и б а б у П р іську. В она дізналася, щ о Б о р и с П етр ови ч на ан к етн е питання «С о ю з у Б єл ого В ой єк а »: «Я к у п о са д у ви зм о ж е те обій н яти в Р о с ії після р озв а л у ком ун істи ч н ого р е ж и м у ?» Н едвозн ачно в ід п ов ів : «С у ­ часн е місце Л аврентія Б ер ії», значить н ю х а має — виріш и ла П ріська Зайш ла В итерла ноги перед порогом . На д в е р я х п р оч и тал а напис. І н е знає, щ о роби ти : чи вкл он и ти ся, а п отім зайти, ч и зайти, а п о ­ тім укл он и ти ся. О так м ір кую ч и не зчулась, як без ст у к у і двері до кімнати відчинила. І... о л ебедику! — п ер ед її очим а в и р ізь б и в ся н а п ів п ер еви сх л и й тул у б через вікно!...

— Гм... Здраствуй те, к а ж у вам ! — з н ія к о в іл о вим ови ла бабуся. Б ор и с П етрович ск оч и в гр ен а д ьор ськ и з вікна, став в м он ум ен ­ тальну п озу, трим аю чи в р у ц і др отян и й гачор, ніби гу са р піку, на в іст р і я к ого тр іп отів тіл ьк ощ о зірваний к ор ін ец ь п етр уш ки , і в ід п о ­ вів: — «Б о н ж у р М адам», Ц е дл я ю ш е ч к и «П о та ж д е К р ев із»... А о с ь кол и в и бу д ете готувати «л я -тю р тю » в сосі, або «ґр е ту й » в сметанці, 68

тоді, Ганно П етровно, ні в яком у разі без петруш ечки ви не обійде­ тесь. Взагалі — «л я-ґранде»... П етруш ка, це цариця ку х он н и х а р о­ матів, а цм окнувш и в кінчики пальців запитав: — Судариня, ви не з О л ексан дрівська?

— Ні, — розгубилась бабуся.

— А завод «ком унар» часом не відомий вам?

— Чула.

— Ц е бувш и й маєток м ого «паткньки», і ш анобливо вклонивш ись, здеклям ував: — Ч есть маю відреком ендуватись — барон «Де ля Горе».

— Та щ е й яке ... горе. Голова уряду Чи ви знаєте су ть р осій ськ ого імперіялізму? Ні, ви не знаєте його. В ін і цуцик. Ц уцик ласо ди ви ться йом у в очі. «Дай Джим,. на щ астя лапу мне, Т акую лапу не відал я ороду. Давай с тобой полаєм прі лунє На тіхую , безш ум н ую погоду». Ц уцик ж м урячи очі, покірно оп усти в голову. Х а -х а -х а ... Згода. Слухай. Слухай, давай завиємо і ми, на згарищ і орлів і львів, в ім’я епохи зірки. Ч уєш ? А ле зірки кр и ваво-червон ої пл оттю й душ ею сьогодн і істинно нашої.

— Щ о?... Ж м ур и ш очі... Т обі я бачу подобається більш е біла? Х а ха-ха... ти дурень Джим. Н е розум ієш , щ о наш а сила в червоній! І піднявш и руки догори, він розкрив ш ироко очі, ніби ш укаю чи відповіді в просторі.

— «М осква щ е третім Римом не була, а м іж тим м усить ж е здійс­ нитися пророцтво: «Без Рима світ не обійдеться», хоч а б для цього потрібно бу л о залить світ к р о в ’ю ». Ч уєш ? К р о в ’ю — кол ьором зірки наш ої. І ми заллєм; заллєм, бо ми прагнемо ц ь ого й ми робим о це. «Ім ’я біл ого царя мусить стояти вищ е ханів, і емірів, вищ е індійсь­ к о ї імператориіці, вище, навіть, сам ого каліфсдаого імені. В А зію . В А зію — кричав кол ись Д остосвський. І сьогодн і ми в А зії. І мені наплю вать, щ о білий цар змінився на червоного! В А м ерику! В А м е­ р и ку! К р и чу я сьогодні. А якщ о завтра з ’явиться на о б р ії мариво за­ грози нам, я сам вберуся у веселковий колір і кігтями вчепл ю ся в горло тому, хто посм іє стати мені на дорозі. І вхоп и вш и пса за ш ию — кричав!

— О сь так, так... та -а -к ... Джим відкинув хвоста. Епілог «Саме коли Святий Р ік добігає свого щ асливого кінця і після того як за. виявом Б о ж ої волі нам дан о бу л о ур очи сто проголосити догмат У спіння та взяття за Н ебо з тілом і душ ею П ресвятої Б огом атері і П риснодіви М арії, з у сіх кінців в сесв іту до Н ас стали напливати вирази н ай ж вавіш ої радости і пом іж ними було не мало настерливих п р оха н ь про те, щ об Ми, в су ч а сн и х т я ж к и х переж иванн ях, п о св я ­ тили у весь р уськи й народ Н еп орочном у Серцю П речистої Діви М арії». Василь Стерня Епілог украв з послання Папи X II до «Н ародів Р осії» В. С 69

ВОЛОД И М И Р ГОЛЕНКО

Ранок М ов лебідь, ранок виплив із -з а гір, М ахн ув крильми — і ніч погасла, Грайливе сонце сипле з гір Б лакитні гасла. Спинись! В дихни цей вітерець звідтіль, П ідстав йом у від кр и ті груди: Х а й знищ ить він р озп у к и біль І зр оби ть чудо. С вяту л ю бов і ненависти гнів Т обі розіл л є він у будн ях, Запалить травнів хай вогні В сивин ах грудня!

ЛЕВ Т. ОРЛ И ГО РА * Я знаю — там правда закута, Країна в обійм ах ж у р б и . . . Там ходи ть червона отрута, А люди, не люди — раби. О, земле, р озкр и й б о могили! Х ай м ертві в и х од я ть на прю.

— В ставайте! П оси лю йм о сили, Щ об волі зустріти зорю ! І м е р т в і. . . о, їх мільйони! Імперія В інниць — могил! І в тр іск затріщ ать бастіони, Від в оск р есл и х й ож и вл ен и х сил. В ж е н ебо в р озся я н и х смугах, К личі діямантить р оса: — Ганебно вм ірать біля плуга. К оли під р у к о ю коса! В ставайте ж , серцями всем уж ні. Окраса ж и ття — в боротьбі. Рвім пута страш ні, о сор у ж н і! На радість нащ адкам й собі!

70

Суспільно-політична думка Д. Донцов

В ою ю ча церква і нація Нації, які бор ю ться за св о ю свободу, тепер н е в моді. Вони п о р у ­ ш у ю т ь «мир» О б’єднаних Н ацій і ту р б у ю ть їх сумління. Т ом у то та­ ки х націй, як Еспанія і Україна, там нам агаю ться н е помічати. Інак­ ш е бул о тоді, коли Европа змагалася не з р осій ською , а з ф р а н ц у зь­ к ою револю цією . П оняття патріоти зм у тоді щ е не б у л о так сп р о ф а ­ новане, як воно спр оф ан ован е тепер. Ф ранцузький конвент або Н апо­ л еон не посідали та к ої кіл ькости аґентів у Европі, як їх тепер посідає М осковськи й К ом інф орм . І Еспанія тоді не була, за св о ю л ю бов до свободи , так проскрибована, як тепер. В ласне на прикладі Еспанії п оч а тк у X I X століття, я х о ч у показати, я к у вел етен ську рол ю відограла патріотична, в о ю ю ч а за Х р и ста і за націю, церква, щ о, на превеликий ж аль, не має прикладу і насліду­ вання в н аш у добу. Сім р оків вою вав Н аполеон в Еопанії і сім років не міг її подолати. Головну ролю в безприкладном у на ті часи есп ан ськом у сп р оти ві в і­ дограла церква. В. Вермерен, щ о студію вав т у добу, писав: «Н езбаг­ ненний в е сь перебіг ц ієї сем и літн ьої війни в Еопанії, повний неп равдоподібностей, повний загадок і несам овитих таємниць. М абуть, сама та країна зачаровувала людину... Т реба нам заглянути в спогади Т ієбо, генерала Ф уа та ін ш их: коли л иш е за х од и ть мова пр о Еспанію, вони утр ач аю ть безсторонність, почи наю ть захоплю ватися... Ш т а б о в і ста р ­ ш ини стаю ть авторам и романів, оп овідаю ть про бандитів і ченців, про ч уда й забобони, про отруєнн я й замахи. Для в сіх н и х час п ер ебу­ вання в Еспанії був чим сь несамовитим, зударом з таємничим, незна­ ним. В Еспанії, — пиш е Вермерен. — почалася свята війна з анти­ хр и стом — наїзником. Ч ен ці розпалили в народі д у м к у народного п овстан н я проти неперем ож ного пана Европи —- Н аполеона, щ о по в с іх кр аїн ах розносив тод і гасла р евол ю ц ії 1789 року. К а тех ізи с, щ о по ньом у батьки мусіли в и х ов у в а ти с в о їх дітей, був такий: — Скаж и, дитино х т о ти?

—1 Еспанець, з ласки Б о ж о ї.

—• Я кі три головні об о в ’язки еопанця?

— Б ути християнином , бор он и ти св о ю віру, свій рідний край і скор ­ ш е вмерти, н іж дати себе перемогти.

— Х т о наш корол ь?

—■ Ф ердінанд V II. — Х т о ворог наш ої країни?

— Ф ранцузький імператор.

— Х т о він такий?

— 1 Він сам е зло, ц е дж ер ел о в сього зла на землі.

— Х т о та к і ф ранцузи?

— К ол и сь християни, тепер — погани.

—■ Чи є гріхом забити та к ого ф ран ц уза?

— Ні, отче, це добре діл о; лиш е через нього м ож на визвол ити р ід ­ ний край від ути ску завойовника...

71

Т ак виглядав цей катехізи с, з яким в ки ш ен і еспаніський н а р од бу в при готован и й на все. Інтригами й підступам и Н ап олеон ски да є з тр он у Ф ердінанда і й ого син а: са д о в и ть на й ого м ісц е св о го брата Й осипа. В країні в и б у х а є повстан ня п р оти ф р ан ц узів, а т а к о ж і п р о т и в л а сн ої армії, яка в ол е ю чи невол ею була на п осл у га х у наїзника. М адрід в ід ­ тятий в ід світу. С ел ян ські ватаги оп а н ов у ть села й міста. О чолені ченцем, п ов ста н ц і зд обу в а ю ть цитаделю у В аленсії. Ф р ан ц узьк и й ге ­ нерал Д ю пен п осп іш а є д о К а д ік су проти англійців, але й ом у п е р е т и ­ нає ш л я х пр овідн и к 40000 повста н ц ів К астанс. С еред п овста н ц ів б а ­ гато свя щ ен и к ів і ченців. Д ок оп у ю ться чуда. Ф іґу р и Х р и ст а р о н я ть сл ьози, з в івтар ів л ун а ю ть закл и ки : «Гон іть ди явол а з кр а їн и !» Р ел і­ гійне захоп л ен н я надає р у х о в і в ел е те н ськ о ї наснаги і р озм а ху. Н ап о­ л еон івськи й генерал к а п іту л ю є п еред п овстан ськи м ва та ж к ом . П о ч у в ­ ши п р о це, у ж а х н у л а ся Е вропа! В ідділи К остан еса д іст а ю т ь пр ап ори з написом : «П ерем ож ц ям над перем ож ц ям и під М аренгом і Є н ою ». В С ар аґосі вул и чн і бої, в я к и х зд еся тк ов а н о і викинено з міїста д о п о мічний відділ Н аполеона — п о л ь сь к и х уланів. К о р о л ь Й осип, р я т у ­ ю чи сь, тік а є з Еспанії. П равда, Н аполеон щ е раз вер н у в ся з Й осипом, але в 1813 р о ц і із св оїм р озбитим в ій ськом і з Й осип ом у ж е н азавж ди втік а є з Еспанії. А в т о р за к ін ч у є словами: «Н есам овита країна стала дом ови н ою одн о­ го із н ай біл ьш и х ген іїв війни в історії»... Я к ця картина сх о ж а до н а ш и х на У країн і сел я н сь к и х ватаг... гра за «пан або п р оп ав». В иклик св іто в и м сил ам — та м Н аполеонові, на У кр а їн і К ай зер ові або Гітл ер ові і М оск в і; разом — К а ста н си і К р и ­ воноси. Ч ар таєм н и чої н езба гн утої країни. І так самої, я к і в Еспанії, ч у ж и н ц і на У країн і ст а ю ть авторами р ом анів і та єм н и ч и х історій, п о ­ чин аю чи в ід Г ю ґо і Б айрон і кін ч аю ч и П уш кіним і Сенкевічем ... І оновл ення ікон і тут, в Е спанії і на Україні. Р ок и 180*7-1813 —‘ бл акитні стор ін к и в істор ії Е спанії! І тод і її героїзм опл ескувал а ціла Европа, а А н гл ія В елінґтон а прийш ла на доп ом огу в ід в а ж н ом у народові, щ о п овста в за св о ю св об од у проти ч у ж о ї «р е ­ вол ю ц ії». Я к ж е зм інилося обл и ч ч я світу, коли нині геройський еспан ськи й народ, який зн ову, вдруге, але тепер в ж е ск р у ти в гідру бол ьш ев и ц ьк ої р евол ю ц ії п оп ав у н ел а ск у си л ьн и х ц ього с в іт у а м асові у би в н и к и бол ьш еви к и м оск ов ськ і за сід а ю ть в О б ’єднаних Н ац іях! П риклад Еспанії 1807-1813 pp. п ок а зує, я к у вел етен ськ у р о л ю м о ж е відіграти ц ер к ва серед народу, щ о в ст у п а є в б о р о т ь б у за в ір у і с в о ­ боду. Д у хов ен ство Еспанії п ок а за л о себе вартим св о го звання. В оно не п обоя л ося обвинувачення, щ о в о н о «непотрібно п рол и ває к р ов м о­ лоді, щ о в он о її обп л у ту є і ви кликає в нац ії х и ж а ц ь к і ін сти н кти », в о ­ но й ш л о сам е і благосл овило в сіх , х т о йш ов за ним в б о р о т ь б у проти займанщ ини і поневолення. Ц ерква і нація сп ол у ч и л и ся т о д і в один святий сою з — перш а за др угу, др уга за п ерш у. Я кий світлий, який привабливий приклад для У кр аїн и ! П риклад Е спанії ісвідчить, щ о багато у я в н о м огутн іх сп р авд і н е є таким и, а ба ­ гато ніби сл а би х м о ж у т ь б у т и сильніш им и за ни х, але тіл ьк и тоді, коли оста н н іх загріває віра, л ю бов до св о єї країни, ідеал св об од и і н езгасим о гарячий вогон ь ентузіязм у.

72

Q u o vadis Domine? П осланіє Н айсвятіш ого О тця до р осій ськ и х народів не лиш е запе­ р еч у є національні права і прагнення пон еволен их Р осією народів, але, щ о найголовніш е, підточує в ір у цих народів у існування правди і Б о­ ж о ї справедливости взагалі. В цьому віднош енні це «посланіє», як нам здається, перебуває в страш н ом у протиріччі не лиш е з засадами католицизм у, а взагалі хриетиян ізм у і робить п р исл угу всім ворогам його. М ільйони вірних по цілом у світі, як так само й тисячі, щ о ст р а ж ­ даю ть за в ір у Х р и сти в у за залізною заслоною , в катаком бах, як п ер ­ ш і християни, сьогодн і моляться до Х риста, і вони стрівоженіі цим посланням, але не тратять віри в Б о ж у справедливість і пригноблено ш еп очуть устами святого Петра, звер гаю ч и сь до Н айсвятійш ого Отця: «К в о вадіс дом іне?!» Так, «куди йдеш, пане, і куди ведеш своє покірне стадо». Замість того, щ об твердо стояти на стор ож і Б о ж и х засад, скріпл ю вати Його найвищ у справедливість на землі, яка полягає в кор откій ф орм ул і «сила в правді», Н айсвятійш ий О тець піш ов дорогою ш укання «прав­ ди в силі». Зам ість наслідувати В еликого У рбана ІІ-го, замість творити д р у­ гий К л ер м он т' нови х катол ицьких лицарів та благословляти їх п е­ ремогу н а д неправдою, Ватикан ш ука є спільної мови з св о їм від в іч ­ ним вор огом і суперником «третім римом», кош том заперечення на­ ц іонал ьних прагнень, щ о завж ди були зм істом тісї універсал ьн ої ідеї, щ о зветься католицизм. О т чом у П осланіє Н айсвятійш ого Отця п о­ неволені народи зрозуміли, як легалізацію р осій ськ ого імперіялізму з усіма притаманними йом у засобами, з його нетерпим істю до ін акодум аю чих, з його засобами винищ ення цілих народів, з його нетерпи­ м істю д о католицизму, з його земним власним «росій ськи м хриетом». Одним словом П осланіє Н айсвятійш ого Отця, ніби говорить світові: прийш ов час, коли правда і справедливість м усять поступ и ти ся п е­ ред супрем ацією бр утал ьн ої р о сій сь к о ї сили. А це значить, витяга­ ю чи о б ’єктивно висновки із ц ієї м аркантної п одії м орально і релігійно ви ходи л о б, щ о смерть заподіяна К аїном А вел еві знаходи ть сьогодні благо словінця Ватикану. В иходить, щ р К аїн мав рацію, бо К аїн мав силу і вел ику ініціятиву, а том у не міг терпіти пор уч себе бідного і покірного А веля, який п ас ди ш е вівц і і думав про Господнє спасіння. А тому, м ож ливо, і р осій ськи й імперіялізм у в с іх й ого політичних ф ор м а х, у всі його часи, мав і має рацію, коли засилає сотки тисяч українців, білорусів і інш их до концентраційних таборів, винищ ує мільйони голодом, винародовлю є цілі народи в ім’я св о єї «месіянистичної» призначености? Очевидно, ви ходя чи з пози ти вісти чн ої плятф орм и думання, масони на поставлене питання м о ж у ть дати відповідь позити вн у, але Н айви­ щ ий П редставник церкви, щ о має бор оти ся за реалізування п р огол о­ ш еної Х р и етом Б о ж о ї справедливости — мусів би відповісти на це питання р ізк о неґативно, бо це перечить о отгов по му п ол ож ен н ю х р и ­ стиянства — л ю бови до бл и ж н ього О чевидно, щ о в м етаф ізи чном у релігійному понятті м ож на розгля73

да та р осій сь к и й ім періалізм, як кон ечн е зло, але ц е не значить, щ о з цим злом не треба бор оти ся, а навп аки його скр іп л ю вати . К а тол и ц ьк а церква на ч ол і з В атиканом м у си ть це зл о п обор ю в а ти , б о в п р о ти в ­ н ом у р азі «екл езія мілітанс» тр а ти ть свій в о ю ю ч и й х а р а к те р та н а­ бирає ін ш и х ф ор м , ф о р м р о с ій с ь к о ї цер к ви — «страдальїгиці». С ь о ­ годні, і у в есь катол ицький св іт є одн озгідн им , щ о часи кв ієти зм у X V II стол іття в ж е пройш ли і нікол и назад не п ов ер н у ть ся , як та к сам о пройш ли часи р озум ін ня к о ж н о ї влади, як вл а ди в ід Б ога. С ьо­ годні в есь св іт бачить, щ о є вл ада в ід Б ога, а л е є в он и і д и я в ол ом п о ­ слані на б о р о т ь б у з Б огом і з Й ого п р а вдою . Влада в ід ди явол а з а ­ п ер еч ує хр и сти я н и н ові право на с у п р у ж ж я , на хл іб щ оденний, на в и ­ конання р елігійних потреб, на п р и ва тн у в л асн ість, а щ о н а й гол ов ­ ніш е — п р а во лю би ти св о ю ба тьк ів щ и н у, а свій нарід р а х у в а ти не вищ им, але і ненищ им ін ш и х народів. В лада від ди явола за п ер еч у є таке п р а в о і з та к ою вл адою м у си ть б о р о т и ся католицизм . У к р а їн сь к і катол ики і б о р ю т ь с я з н ею і за кл и ка ю ть у в е сь світ до х р и ст и я н сь к ої сол ідарн ости , б о така влада є запереченн ям в сь о го з чим п р и й ш ов Х р и с т о с на зем лю , о св іт и в ш и її світл ом ч о л о в ік о л ю б бя . В П осл а н ії Н а й свя тій ш ого О тц я нем ає м обілізації і п р и готован н я к а тол и ц ь к ого св іту на б о р о т ь б у з цим злом — з істор и чн и м р о сій сь ­ ким ім періялізм ом , немає підтрим уван ня бо й о в о го д у х а ж е р тв цієї д и я в ол ь сь к ої влади, щ о сь о г о д н і тер п л ять за Х р и с т о в у Н а у к у, а тим самим і за Н ай свя тій ш ого О тця, навп аки — є «бл а госл ов ін н я » р о сій ­ сь к о м у ім періялізм ові і є віра в нього, як в н ов ого «м есію » в нового «сп аси теля ». В одн ом у п у н к ті ц ього п осл ан ія гов ор и ть ся , щ о «нас, м овляв, нам овляли на вій ну з вами, але ми не п огод и л и ся ». Звичайно, м и не захищ аєм о, ані вл ади Гітлера, ані вл ади М усол ін і. Ц і вл ади так сам о п ох од и л и з того сам ого д и я в о л ь ськ о го дж ерела, щ о з нього п о х о д и т ь і к о ж н а р о сій сь к а влада. А л е треба б у т и сп р а ­ ведливим и. Г ітлер не л ік в ід у в а в так ж о р с т о к о к а тол и ц ь к о ї гієр а р х ії, як це р оби ть сьогод н і Сталін, а М у сол ін і н а в іть в ід б у д у в а в д е р ж а в у В ати кан у і м ав н е одн у р о зм о в у з С вя тій ш и м О тцем П ієм X II. А л е о б ’єк ти в н о б ер у ч и ви ходи ть, щ о В а т ік а н о в і влада Гітлера і М у сол ін і видавал ися за гр ож у ю ч и м и для катол и ц и зм у, а натом ість вл ада С та­ ліна т а к ою не є. О тж е, як бачим о, ми в сту п и л и в ди вн е кол о істор ії, в я к о м у я к ісь пол ітичн і принципи бе р у ть гору над принципам и Б ож и м и , а так сам о і принципами людини, як т в о р у Й ого і над принципам и нації, як збір н ою д у ш е ю ци х п од об Б о ж и х . Ці принципи «ди вн ого кол а » п о­ чи н а ю ть вкр а дати ся і д о В атикану. О т це, власне, і ст в о р ю є дл я нас, як для сп р а в ж н іх котрл иків тр у д н ість знайти б у д ь яке виправдання ц ь ом у оста н н ьом у п а п ськ ом у п осл ан ію . М и н е х о тіл и б ш укати под ібн остей м іж м асон стввом , я к е в одній частині св іт у в и су в а є ідеал л ю д ства — св обод у , а н ародам за за л із­ н ою засл он ою в ц ьом у від м овл я є, і В атиканом , щ о м ав би бу ти д ж е р е ­ лом х р и сти я н сь к о ї чи стоти з одним в и я вом в се л ю д сь к о ї правди, але оста н н є п осл а н іє ш т ов х а є н а с на р о з ш у к и т а к о ї п о д ібн о сте . В ати кан та к сам о за одними народам и ви зн а є п р а во на св об од у , а н ародам за зал ізн ою за сл он ою , поза росіянам и, в та к ом у праві від м овл я є. П р а в­ да, істор ія знає в ж е ввипадки, кол и одн і за са д и бу л и бл агосл овенні В ати кан ом в о д н іх к р а їн а х і ці ж сам і за са ди за су д ж у в а л и ся для ін ш и х країн. Х ол од н и й р о зр а х у н о к пол іти ч н и х р озгр в м и нолом у д у ­ 74

ж е багато ш кодив католицизм у в його прагненні з ’єдинити всі цер­ кви Х р и стов і в одну, очол ен у намісником ов. Петра. Т ак наприклад в часи стол ітн ьої війни м іж А н гл ією та Ф ранцією , коли ф ранцузька ц ерк ва прибрала собі назви Ґ а л /к а и сь к ої для визначення свого на­ ціонального зм істу, Ватикан п оста ви вся д о неї ворож е, щ о й бул о при­ чин ою спалеення ф р а н ц у зь к о ї героїні Ж ан и -Д ар к на вогнищ і, як чарівниці. Ватикан стояв в оборон і Англії, бо англійська церква б у ­ ла тоді л оял ьн ою до В атикану, зберігала його традиції і уж ивала в ботосл у ж ен н я х чи стої л ати н ськ ої мови. А ле пізніш е, коли в часи Генриха V III, прийш ло до повн ого розлам у м 'ж англійською ц ерквою і В атиканом. бо остання прибрала ви к л ю чн о національний характер, а ц ерк ва ф р а н ц узьк а стала б іл ь ш е вір н ою йому, тоді ран іш е спалену Ж а н н у -Д а р к канонізовано на святу. Н аявність них і подібн их ф актів, п ор од ж у в а л о і тоді у християнина великі сумніви. Бо голосити с ь о ­ годні правду, а завтра цю п р а вду засудж увати , чи навп аки — п р о ­ гол ош увати щ ось неправдою , а потім кан онізувати ц ю «н еп равду» до святощ ів, н е м ож е сл у ж и ти п ідвал иною до з ’єднання. Сьогодн і дл я н ас українців сп а д а ю ть великі тур боти і стр а х перед майбутнім. Б о в пол ітичн ій грі В атикану перед М оск в ою м ож у ть впа­ сти не л иш е сім м ільйонів гр ек о-к а тол и к ів українців, але А цілий ук р а їн ськ и й народ. С ьогодн іш нє вати кан ське гасл о: — Ч ерез к а т о ­ л и цьку Р о сію до А зії — ц іл к ов и то анулю є X V I вік,, анул ю є муч>енкка Й оса ф ата і ти сячі ж ертв, які впали на У країні в бор отьбі за ка тол и ­ цизм. Ми українці католики борем ося за повне см остій н е католицьке обл и ч чя і не хочем о перебувати п ід звер хн істю ка тол ицького імперіялізм у. Т ом у то сьогодні, ставлячи оправу ясно і недвозначно, за­ явл яєм о: М и українці сп о к о н -в ік ів е віддані Б о ж :й справедливості і в б ор от ь бі із злом за неї склали, як і складаєм о незчисленні ж ертви і ми завж д и пок л и каєм ося д о посередництва, ал е справедливого .. Справедливість, так як і лю бов, не лиш е підносить мир, але і гоїть рани, у су в а є зневіру і така сп р авед л и вість нал еж и ться укр а їн ськ ом у народові. Ж ер тви ук р а їн ськ ого народу, щ о впали за вір у хр и стов у і ба тьк івщ и н у вимагаю ть благосл овення наш их героїчних зусиль, бо в л ю бов і до наш ої Цариці П р ечи стої Діви М арії, а так сам о і в б о р о т ь ­ б і за н аш у національну свободу, ми завж ди будем о In victis victi Vilcturi. А . Л и сток

в А 111 Усамостійнення форми (Порядком обговорення) К ож н а ідея прагне вийти з уявлення одиниць чи груп до виявлення себе в дії. А тому, щ о діяння м ож л и ве лиш е ф ор м ою , кож н а ідея прагне до св оєї ф орми. Т обто, ідея прагне вийти з площ ини а б стр а к т­ н ого в площ ин у р еальноісн ую чого. Ц ей перехід стає м ож л и ви м лиш е тоді, кол и ідея почи нає існ увати в уяві не одиниць і н е о к р ем и х груп, а почне пол онити с о б о ю у я в у біл ьш ости і ця біл ьш ість розп оч н е б о ­ р отьбу за вп ровадж ен н я ідеї існ у ю ч ої в уяві, в ж иття. О тж е ф орм а ідеї л еж и ть не в самій ідеї, а в розум інні тієї ідеї біл ьш істю . Ф орма ідеї п ер ебуває не в р у к а х її творців, а в р у к а х борців за неї. О т тут і л еж и т ь причина, щ о одна ідея мас ч а ст о -гу ст о у виявленні себе на­ 75

зовні багато відм ін них ф орм . Ц я різниця ф ор м одн ієї і т ієї сам ої ідеї с н асл ідком п р и стосува н н я ідеї до св о го розум ін ня і с в о їх п отр еб тими, щ о бор ю ться за неї, п р а гн уть зробити з ц ієї ідеї реальний в ж и т о к для себе, дл я св о го народу, дл я с в о є ї країни,, прагнуть надати їй ф о р м органічних, щ о випливаю ть з н е о б х ід н о с т е з ек он ом іч н и х обставин терену, а гол овне — з д у х о в о сти народу, щ о посідає той чи інш ий терен. Н адаю чи тій чи ін ш ій ідеї ф ор м и — о п о сер ед к ов у ю ч и її ч ер ез св о є р озум ін н я її — народ п р и вл асн ю є цю ідею, р оби ть її ор га н іч н о св оєю . Ч ерез ф ор м у ідеї в и л и вається твор ч и й геній народу. Ц е гов ор и ть за те, щ о кож н а універсал ьн а ідея не м о ж е мати о д н ієї ун ів ер са л ьн ої ф орм и, а б о ж точн іш е в и сл ов л ю ю ч и сь — к о ж н а ун іверсал ьн а ідея на терені ок р ем ої нації — ви я вл яє се бе в національній ф ор м і, п р и ст о со в у ­ ю ч и сь д о тер ен у посідання й уса м остій н ю ю ч и сь. Ідея з ч у ж о ю ф о р м ою є за й вою і нація відкине її, як в ід к и д а ється ж и ви м організм ом в се ч у ж е-р ід н е. Т ак сам о відкидає нація, не си л к у ю ч и сь н авіть у са м о стій н ю ва ти ,к ож н у ідею, щ о л еж и ть в пл ощ ин і заперечення ок р ем іш н іх вл асти востей тієї чи інш ої нації, відкидає ідею , яка м ож е нести з с о ­ б ою б о р о т ь б у з традиціями, укл адом ж и т т я цілих п ок ол ін ь, з їх істо­ р ією і к ул ьту р ою . Правда, і та к і ідеї м о ж у т ь за хоп л ю ва ти певні групи населення, але це захоп л ен н я нікол и не в и р о сте д о за хоп л ен н я біл ьш ости. О диниці б у д у т ь тер ор ети ч н о укл он я ти ся цій ідеї, ал е пр ак ти ч н о бу д у ть ж ити ж иттям цілоети народу. П рагнення того чи інш ого н а р од у накинути с в о ї ф ор м и уса м остій н ен ої для се б е ід еї — е о зн а к ою ім періялістичности, а сама у са м о ст ій нена ф ор м а ід еї стає ніби клю чем , щ о за й ого доп ом огою , к о ж н а інш а нація, щ о їй си л ою н ав’я з у єт ь ся ф ор м а ідеї, м ож е відкрити в н у тр іш ­ ній зм іст т о го народу, щ о накидає св о ю ф ор м у. В загалі усам остійнена ф ор м а ун іверсал ьн ої ідеї для к о ж н о ї нації є кл ю чем до п си х ік и її народу, п си хік а як ого в св о ю ч ер гу від би ва ю ться в провідній верстві, в керм і того чи ін ш ого народу. В кож н ій найуніверсальніїїгій ідеї, післ я її усам остійненн я, о б о в ’я з­ ково б у д у т ь елементи нац іонал ьн их в л асти востей н ароду усам остій ню вача. В ласти вості н а р од у е сталими і незмінними, а том у яка б ідея не усам остій н ю ва л а ся ним, за в ж д и у н овій ф ор м і бу д у ть ж и ти ел е­ менти старого. В они м о ж у т ь завм ерти ч а сово, але л и ш е для того, щ об в оск р есн ути і почати діяти з щ е більш и м напруж енням . Істор ія п ід­ т в ер д ж у є це. Я к відомо, бол ьш ев и к и к о л и сь обви н увачувал и царський ур яд в імперіялізм і, в поневоленні народів, у винищ енні народів, а сьогодн і, як бачимо, самі р обл ять те ж саме. К ол и сь на п оч а тк а х р е ­ вол ю ц ії б ю сти С увор ова й К у т у зо в а валяли ся по кан авах разом з б ю ­ стам и П отьом кін а і граф а В орон цова, а сьогодн і це в с е підняте з канав і поставл ене на національні «бож н и ц і». К о л и сь бол ьш ев и к Л енін в и з­ навав «уятривілейоване стан овищ е» р осія н і огол ош ував ц ьом у війну, а сьогодн і й ого посл ід овец ь бол ьш ев и к Сталін о гол ош у є вій н у к о ж ­ ному, х т о не визнає цьото упривілейован ня, х т о лиш е подум ає, щ о він, як укр а їн ец ь чи грузин, р івн ий р осіянинові. К о л и сь Л енін пи сав в ж урн ал і П росвещ ен іє ч. 5 п ід псевд он ім ом В. Ільна: «М и тв ер д о сто­ їм о н а тім, щ о е незаперечним: п р а во У кр а їн и на са м остій н у дер ж аву. М и ш а н уєм о це право, ми не п ідтри м уєм о привілеїв в ел и к ор осів (росіян) над українцями...», а сьогодн і то й щ о лиш е подум ає п р о са м о ­ стій н ість у ж е є см ерти достойним , а не «ш ануван ня», а ш анування достоїн сьогодн і лиш е той х т о визнає і на к ож н ом у к р оц і п о в то р ю є про 76

в и щ ість росіян, про їх п осту п ов ість і пр о їх, п р осто таки, «богоп одібн ість». А л е це в се бул о d за ц ар ського абсолю тизм у, чом у в он о є і з бол ьш евизм у, щ о виник як крайнє і тотальне заперечення того а б со л ю ­ тизм у? Де в зял ося ц е наслідування і уподібнення? Ц е є н евід’ємні еле­ менти к о ж н о ї р осій ськ ої національної ф орми. М и в ж е ствер дж ува л и раніш е, щ о як а б нова ідея не усамостійіповалася тим, чи іншим народом, у ній завж ди бу д у ть присутнім и еле­ менти, щ о в ж е були складниками у ф о р м а х ста р и х ідей. М и часто чіуємо вираз: «С вітове зло —■ком унізм » «С овєтськи й ім періялізм » і т. д. і том у подібне. Треба сказати, щ о про це кри чать найбільш е росіяни. І вон и м уся ть кричати, вони м уся ть гіпнотизувати св іт ком унізм ом з й ого страхіттям и для того, щ о б світ н е догадувався, щ о в ц и х в сіх ст р а х іт тя х менш е винен світови й комунізм, а біл ьш е ф орм а його виявлення в р осій ськ ом у усам остійненню . М и переконані, щ о х а й сьо­ годні усам остійниться в Р осії євр оп ей ська дем ократія, й вона попавш и в «П р ок р устове л ож е» р о сій сь к о ї національної ф орм и, завтра так сам о буде повна стр а хіть — н ародовбивства, концентраційнитх таборів, л у б ’янок і пол іти чн и х ізоляторів. Х а й не подум ає читач, щ о ми т у т беремо під за х и ст — ком унізм. Ні. Ми твердим о лише, щ о ком ун ізм у сьогод н і в св іті нема і нікол и його бу ти не м ож е. Ц е є ф ікція. Це;, воісти н у, є лиш е «привид», я к його називали самі М аркс з Е нгельсом в св о єм у м а н іф е ст і— *«П ривид ходить п о Европі, привид к ом ун ізм у». Б ув «привид» і зали ш ився «привидом ». А ле за цим «привидом » — прим арою , х ов а ється відвічна імперіяліегична су ть р осій ськ ої національної ф орм и, і в цьом у небезп ека ком унізм у. В світі ґрун т для ком унізм у зник. В ж е нема ґр у н ту навіть для «при виду», який був в 19 і в перш ій ч вер ті 20-го століття. Сьогодні і сам «привид» у ж е зник, а зам ість н ього з ’яви вся труп ідей, щ о своїм р озкл адом отр у ю є повітря, затьм арю є св ітов і о ч і бачити істину, щ о існ ування ком уністів у Ф ран ц ії й Італ ії і, хай одиниць, а л е м айж е у в сіх країнах світу, п оя сн ю ється н е ж и в у ч істю ідей, М аркса-Енгельса, а існуванням м атеріяльного грун ту Р осії — СССР. Зникне цей ґрун т — зникне й комунізм. О тж е справа бор отьби з ком унізм ом сьогодні зводи ться не д о б о ­ ротьби з «привидом», а д о бор отьб и з тим — реально існ ую чи м ґрунтом, щ о х ов а єть ся за цим «привидом». А ле вернім ося до р о сій сь к о ї національної ф орми. Х іба тіл ьк и при будуван ні ком уністичн ої р о сій сь к о ї ім перії її бу д ів ­ никами за стосо в у ється прим усова невільнича праця? А в цар ські часи «на рудни ках си бір ськи х р у д » х т о працю вав — не невільники? Х іба тіл ьк и при будуван ні ком ун істи чн ої Р осії, як за сіб упокорення, як засіб р у си ф ік ац ії за ст о со в у єт ь ся народовбивство. а кол и сь й о го не за стосовували ? А де поділися: чуваш і, мордвини, гіляки і остяк и і безл іч ін ш и х на­ родів щ е в старі «добрі» ц а р сь к і часи? (прочитайте у в а ж н о «Б оягуз Н егор» Д ж ека Лондона, щ о ми подаємо в цьом у числі). Х іба тіл ьк и ком уністи на копання каналів зганяю ть т и ся ч і невільни­ ків, а царі «батю ш ки» не робил и цього? А як будувал и ся канави за царя П етра? Т од і та к сам о були «ягоди», —• були м ен ш ікови і м ініхи і, та к само, як й за бол ьш еви к ів, на копання їх зганялися п р и м усово сотки тисяч.

77

На копання одн ої лиш е Л а д ож зької канави, з У країни йш ли деся ти тисячн і колони невільників, з власними возами з власними волами під ох ор он ою «м оск ал и ків-сокол и ків». В тогочасн ій українській пісні співалось: «Д опевняйся ж , наш Гетьмане, допевняйся плати, Я к не будеш доп евнятись будем о втікати».

— Ой, ідіть ж е ви, панове, д о Петра до свата, Ой там буде вам, панове, велика заплата: П о заступу у рученьки, та щ е й лопата»... І тоді так само, як і тепер, в цих страш них п оход а х невільників, люди тисячам и вмирали п о дор озі від голоду, «а тих, щ о не хотіл и йти — забивали в колодки й карали публічно для п о ст р а х у п р оч и х » (дивись «Дневниє записки М ал оросій ськ ого подскарбія генерального Я кова М арковича І. 16. 17). А хіба лиш е Сталін по концентраційних табор ах вим орю є голодом і тр у їть невільників спеціяльно приготова­ ними харчами, а за царя Петра цього не бу л о? О сь щ о пи сав Пилип Орлик в листі до січови ків в 1734-му році: «Н аконец х отяч и М осква В ой ск о З а п ор ож ск ое городовое не тильки обезсилити, але и вигубити, винайш ла била на тое сп особ — коп ан ье як огось там, в дал екой с т о р о ­ но каналу й ф ундован я в П ерсіи ф ортец, на як іе месца та к одлегліе по ки лькадесят тисячей козаков, указам и своими, спровадивш и, едних тяж ким и и незвичайними роботами помордовали, др у ги х голодом п ом о­ рили, а инших борошном гнилим струхлим, з ящурками и з вапном помешаних потруїли... Оподеюся, не м ож ет никто из сам и х неп риятелей л ж и в том давати, п он еваж в се тое... целому св е ту єсть ведом о и мнагіе су ть м еж ваш мостями, добрими молодцами, о т м учел ьства м оск ов ск а го избегії, котр ії сам и того самовидцами будучи, м огу т те, щ о тепер пиш у, пооведчити и правду мне признати». (К іевск. Старина 1882, Апр. 113). К опал ися канави, будувал ися цілі міста, розбудовувал и ся ф ортеці, й тоді так само, як і нині невільники примусом, обезволені, обезправлені — підбиті народи ж или в стр а х у і непевності. І тоді, й за в сіх царів, винищ увались непокірні, возвели чувал ися зрадники, п ід ­ бивалися цілі держ ави, пон еволю вали ся цілі народи. Б ул о кол и сь є й тепер, бо ц е в се є осн овн ою озн а кою р осій ськ ої національної ф орми. Нам українцям приписую ть, щ о м и не є здатні збагнути, щ о р о сій ­ ський народ не е те саме щ о й комунізм, щ о ми зм іш уєм о ці відмінні як ости в одне спільне — в р осій ськи й імперіялізм. Щ о ж ми мож емо на ц е сказати?

— Та, звичайно, ярославськи й чи костром ський кол госпник чи р о ­ бітник з М агнітогорська н е є те саме, щ о М алінков чи Б улганін з М о ­ лотовим, і вон и за політику ци х ком уністів не відповідаю ть, так само, я к і за пол іти к у царську н е були відповідальними ні Ленін, ні Р иков, ні Сталін, ні Виш инський. М и це розуміємо. Ленін і Р и ков бор ол и ся проти царату, а ярославськи й і костром ськи й колгоспник і робітн ик з М агн ітогорськ у б у д у ть напевно б ор оти ся проти бол ьш евузм у, але хай ці колгоспники і робітники післ я повалення бол ьш евизм у прийдуть до влади, тобто увій д уть до ск л а д у провідної верстви р о сій сь к о го народу, стан уть тими, щ о їм призначено усам остійню вати ідею держ авності!, й вон и п ідуть ш ляхами, щ о л еж а ть не в проголош увани х ідеях, а в національній, усамостійненій р осій ськ ій ф ормі.

78

Н ам к а ж у ть, щ о ні р обітн и кові, ні кол госп н и кові росія н и н ові не за­ л е ж и ть на тому, чи бу д е У кр а їн а й інш і поневолені терени з Р осією в купі, чи вон и від діл яться в ід Р осії, щ о це, к а ж у т ь нам, с проблем ою л и ш е для інтелігентів і пол ітиків, це вони л иш е б о р ю ться за «едіну н еділим у», а робітники й кол госп н и ки ,р осія н и про це й чути не хоч уть. Ц е та к оц ін ю ю ть р осій ськ и й низ дея к і наш і у к р а їн ськ і політики, а р осій сь к і п ол іти к и в цей самий сп осіб оц ін ю ю ть у к р а їн ськ о го сел я­ нина і робітн ика. Р осій сь к і політики т е ж твердять, щ о у к р а їн ськ ом у сел ян и н ові й робітн икові ба й д уж е, чи буде У кр аїн а самостійного д е р ­ ж а в ою , ч и буде сп іл ьн ою ч а сти н ою загал ьної Р осії. П ро сам остійність, к а ж у т ь росіяни-політики, гов ор я ть л иш е у к р а їн сь к і інтелігенти. Ч ую чи таке, ми україн ці обу р ю єм ося , бо ми в ід чува єм о, щ о і м и інтел іґен ти й п ол іти к и є н іщ о інш е, як л иш е р уп ор св о го народу. М и го в о ­ римо, виноси м о назовні те — про щ о м ріє наш народ, як україн ська цілість. Т реба ж бу ти справедливим и і по віднош енн ю до р о сій сь к о го народу. Р осій сь к и й народ так само, як і україн ськ и й , мас с в о ю інтелігенцію і с в о їх політиків, щ о так сам о в и к он у ю ть р ол ю р у п ор а св ого народу. К ол и у к р а їн ськ а політична дум ка говорить, щ о У кр аїн а х о ч е д е р ж а в ­ н о ї н езал еж н ости, то ц е значить, щ о так говор и ть у в е сь україн ський народ, а кол и р осій ськ а політична дум ка говорить, щ о ми н е м ож ем о д оп усти ти У кр аїн и до сам остійности, то так говор и ть у в е сь р осій ськи й н арод з колгоспникам и й робітн икам и з політикам и й інтеліґентами. С ам остійність за п ер еч у ю ть в сі росіяни, й проти у к р а їн сь к о ї само­ стій н ости вон и б у д у т ь б ор оти сь всі. Д ехто з у кр а їн ц ів м оти в у є с в о ї тв ер дж ен н я тим, чим м отивувала ба бу ся ліплення св іч ок ч о р т о в і— «треба в сю д и при я тел я мати». А ле я к о сь в он о ви ходи ть, — ми ліпим о свіч к у, запаш н о кад и м о п еред р о ­ сіянами, а приятелів у к р а їн сь к о ї державності-! сер ед н и х «і н е видн о і н е ч ути і н а тя ку щ о сь нема». Н ема, й м ож ем о бути певними, й н е буде. З вичайно, й ми б «за гр ош і х о р о ш і» змогли б знайти се р е д р о сія н так са м о дея к и х «гул а й ови х», « зол ота р ен к ов и х » і їм п од іб н и х «о в и х », але й ми в ід ц и х «ови х» мали б стіл ьк и користи. як м аю ть р осія н и від н аш и х «ен ків». О т ж е сп р ава сп р а в ж н ьої пол ітики дл я У кр аїн и л е ж и т ь н е в площ ині впевн яти ук р а їн ськ и й народ, щ о й ом у в й ого бо р о т ь б і за сам остійну д ер ж а в у , я к щ о не стан е сам в д оп ом озі р осій ськ и й р обітн и к і к ол ­ госпник, т о в кож н ом у разі, н е буде б о р о ти ся проти, а навпаки, в пло­ щ ин і я сн ого і ч ітк ого окр есл ен н я т ієї сили, щ о м о ж е стати й ом у на д о р о з і п ід ч ас йото п о х о д у до с в о є ї вим ріяної мети. У к р а їн ськ а п о л і­ ти ка м уси ть мати завданням о к р есл и ти ч ітк о р о сій сь к у національну ф о р м у з наголош енням її о сн ов н и х елементів, які є в к о ж н о м у р о с і­ ян инові: почувати себе старш им , б у т и у в сь о м у перш и м і вірити , щ о М оск в а с цен тром всесв іту , в с е м у си ть прагнути до неї, н е р а х у ю ч и сь з тим, ч и вона біла, ч и червона, чи в он а ц арська, чи стал ін ська. П раг­ нення від ій ти від н еї — є зл оч и н найбільш ий і м у си ть каратися найсувор іш е. Ц е є в ір о ю к ож н ого р осія н и н а й інтелігента й кол госп н и ка. В одн ого це «в ір у ю » в ж е усвідом лен е, а в др угого усвідом лен н я ц ь о го самого прийде завтра.

79

Т ом у х то перебував по в ’я зн ицях М оскви, чи Ленінграда напевно в і­ домі ф акти, коли ви, наприклад, сидите в камері серед р осія н і вони з вами одн аково ненавидять сл ідчи х і сто р о ж у , і систем у, і сам бол ьш евизм. В они та к само, як і в и з ними, діляться всім, щ о мають, ви є їх приятель. А л е коли ви їм в р озм ові скаж ете, щ о ви є українець, а до т ого ви щ е й м рієте п р о у к р а їн ськ у дер ж а ву —• тоді в и пропали. В ас зненавидять більш е, и іж в сіх сл ідчи х, н іж ст о р о ж у , н іж сам б о л ь ш евизм з його тю рмами й з його рабством . Ви будете зтерори зован і, на вас п оси пл яться сотки дон осів, вас м ож уть бити в камері, але в ж е н е слідчі, а ті к ого самих б ’ю ть бол ьш евиц ькі слідчі. А в т ор цих рядків п ереж ив це все сам і напевно знайдуться сотки українців, білорусів, грузинів й інш. неросіян, щ о переж ивали подібне. Чи не говорить це в се про устален ість п си хіки росіянина, я к вел и ко­ держ авника, а кож ним сам ого себе, як приналеж них до привел ій ованих ц ієї держ авности. П очувати себе упривілійованиїм в цій д е р ж а в і є най біл ьш ою св я тіс­ тю й найбільш ою вартістю . Він за це п оч уття прим іриться з о со б и с­ тим нещ астям, з голодом, з у в ’язненням і навіть з рабством. Він ненавидить це все й згоден бор оти ся проти цього, принести в ж ер тв у багато дечого, але не свого почуття упривілейованости. Історія Р осії багата на докази правди вости ц и х твердж ень. П атріотизм р о сія ­ нина грунтом мас не л ю бов д о батьківщ ини, до теренів с в о г о п о х о д ­ ження, до традицій, а ґрун том має о те п оч уття упривілейованости. Й ому буд е ск р ізь добре, й в П ольщ і, й в К итаї і в Індокитаї і в Н ю Й орку — скр ізь, де він буде п очувати себе упривілейованим, пану­ ючим, перш им у в сьом у і скр ізь. За ц е він б у д е зносити гол од і х о ­ лод, абсол ю ти зм царський і десп оти зм сталінський. П равда, п ід к р ес­ люєм о, він м ож е піти р еволю цією проти больш евизм у, як піш ов на неї пр оти царату, але з одн ією пер ед ум овою — не зменш ити, а побіль­ ш ити вл асн у упривілейованість. В цьом у прагнені л еж и ть коріння і йото імпері'ялістичности, й ого призи рства до в сіх неросіян. Х о ч а п р и зирство у р осія н не є постійним, воно зникає інколи д у ж е ш видко. А ле знов вж е, щ об перестав росіянин з призи рством ставитися д о неросі’я іш на — нєроісіянин м усить визнати в усьом у ви щ ість над,собою р о ­ сіянина. Це передумова. Б ез цього не м ож е бути ані друж би, ані п о­ ваги і навіть миру. Н енависть ем іґрантів-росіян до українців сам остій­ ників є неневистю до тих, я к і н е визнаю ть їх р о сій сь к о ї вищ ости. Напевно, м аю чи на думці оці вл асти вости й рідного народу, великий р осій ський патріот Петро Чаадаєв писав в св о їх ф іл о со ф іч н и х л истах: «Ми, росіяни, будем о воісти н у вільн і з тим днем, коли з наш их уст, поза наш ою волею , вирветься признання в у сіх пом илках наш ого минулого, к ол и з наш их глибин вилетить крик покаяння і скорботи, щ о його відгомін переповнить світ». Ц ього к р и к у покаяння «не ч ує світ», ані з К ремля від Сталіна, ані з К оординаційного К ом ітету в ід М ельгунова. Сталін обви н увачує З а­ хідній Світ в нерозум інні його, як «м иротворця», а М ельгунов обви н у­ ва чує поневолені народи в «нерозумінні» ними завдань і цілей сп іл ь­ ної бор отьби з комунізмом за одн у спільну дер ж а в у «В ел и к ую Р осію », в якій би панувала одна р осій ськ а національна ф орма. (Далі буде) 80

Зеноп ІІсленський

Два типи націоналізму З -п ом іж домінантних ід ей н о-сусп іл ьн и х сил, які в різних ф орм ах і п ов ’язаннях визначаю ть наш у сучасну дійсність, в цій статті ми звернемо увагу на істину і п озиц ії націоналізму, як одного з найбільш динамічних, ф орм ативних р у х ів сучасности. Зробимо спробу усвідом ити собі, які його актуальні позиції, його сучасна соціологія, його моральний характер, його розви ткові тенден­ ції, а зокрема, чи націоналізм як світоглядова категорія, а з тим і реальна суспільно-п оліти чна сила, перебуває в ці р оки в стадії в се щ е дальш ого скріплення, пош ирення і підйому, чи в стадії в ж е тільки посідання і стабілізації, чи, мож ливо, н авіть у стадії від ступ у й упадку. П обіч виринає, м ож ливо, щ е важ ливіш е питання: чи взагалі щ е існує сьогодні у світі націоналізм як суспільна, п о в ’язана, одна доктрина, а та к ож одна м ож лива політична і соціяльна практика, чи є в ж е їх більш е, тобто св о єю істотою і своїм зм істом цілком різні явища, які перекриваю ть се бе тією сам ою назвою ? Друга світова війна закінчилася м. ін. р озгром ом ф а ш и зм у і націоналсоціялізму, д вох доктрин і д в о х устр оїв, які були найбільш чітко й р ел ь єф н о зф ормованим и висловами італійського і нім ецького тоталі­ тарно-колективістичних націоналізмів. П оруч їх потерпіли не менш в а ж к у п ор а зку та к ож аналогічного типу націоналізми інш их, дріб­ них дер ж ав чи народів, які світоглядово і чуттєво оф орм л ял и себе на зразках ф аш изм у d націонал-соціялізму і з ними з в ’язували с в о ї надії. Єдино держ авна система есп ан ського Франко, який брав приклад рад­ ш е з ф аш изм у, н іж з нацизму, щ о вийш ла до сьогодн і з ся к -та к ці­ лими кістками з загального дебаклю. Виринає питання: чи бул а це їхн я ф ізична поразка, просто матеріяльне заломання під тиском надто п ереваж аю чи х м еханічних сил п р о­ тивника, проте поразка, яка не заторкнула м орал ьно-психічної су б­ станції р у х у і не захитала сам ої ідеї? Чи, мож ливо, це був суд і екзе­ куція таки над субстан ц ією цього типу націоналізму? Т у т і там так само в Німеччині, як і в Італії, d не тільки в ци х д в о х країнах, ми є сьогодні свідками спроб регенерації цього типу націоналізмів. Ч и ма­ ю ть виправдання такі спроби ? Чи маю ть ці ф орм и націоналізму щ е як е небудь майбутнє? Питання пр о націоналізм і й ого позиц ію в сучасном у світі є також для нас, українців, остіл ьк и істотне, щ о справу свого визволення і держ авн ого оформлення, досл івн о у сю свою дол ю частина сучасного віл ьн ого українства з в ’язала вл асне з доктри ною і стилем ж и ття на­ ціоналізму. Звідси не бай д уж е питання, чи велика течія націоналіз­ му, як одна з великих ф ор м суч асн ого масового л ю д ського переж и­ вання, перебуває сьогодні на лінії перем ож н ого розви тку, стабілізації, чи, м ож ливо, як у вип адку ф аш изм у і нацизму, в ж е в стадії відступу й упадку. Чи, даю чи перш ен ство націоналізмові, ми йдемо з хвилею , яка коти ться і в се щ е несе з со б о ю л ю д ство вперед, чи даєм о себе нес­ ти хвилі, яка м ож л иво в ж е .к о т и т ь ся назад? Ч и у вел и кій грі за наш е ж и ття і смерть, яку ми сьогодн і ведемо, ми не козиряєм о слабшими^ в ж е битими козирями?

81

В ідповідь на це питання не проста, і найгірш е, щ о вона не може бути однонацільна, мовляв: «так» або «ні». Для кращ ого з ’ясування іс ­ тоти питання і для тим ясніш ого оф орм лення відповіді треба насампе­ ред ствердити, щ о націоналізм як психічний, політичний і суспільний феном ен і як історичне явищ е не є одвічний. Націоналізм є відносно молодим рухом . Я к панівна ідейно-суспільна течія, сягаю чи своїм к о ­ рінням щ е до англійської пуритан ської револю ції в 17. ст., націона­ лізм р озгорн увся повного сил ою щ ойно у другій половині 18. ст., на­ самперед на заході Европи і в північній Америці. А мериканська і ф ранцузька револю ція 1776 і 1789 р оки були його перш ими найм огутнішими висловами. До речі, ф ранцузи перш і зф орм улю вали й надали повного зм істу поняттю : «La nation». В ід того ч асу націоналізм перебував у своєрідном у поході, в напрямі від за ход у на схід. В цьому п ох од і він обіймає -своєю наснагою, своїм динамізмом, своєю ф орм ативною силою щ ораз нові народи. М ало т о ­ го, силою св оєї ідеї і зв’язаних з ним переж ивань націоналізм часто спром ож ний ф орм увати досі досить байдуж ій етнічній сировині нада­ ти освідомлення своєї окрем іш ності. Націоналізм коти ться немов м о­ гутня повінь; в той час, коли на заході, на місці свого народж ення і первісного підйому, націоналізм починає поволі міліти, відпливати і виснаж уватися, на сході він зберігає первісну засновну могутність, більш е того, чим далі на схід, тим міцніш ає його наїпруга, а навіть ф анатизм і вірулентність. А все ж таки захід, в першу чергу за хід (а не больш евики, як твер ­ дить М осква), не зваж аю чи на цілком очевидне ослаблення в його таборі руш ія націоналізму у вел иком у су д і історії, яким була війна 1939-45 pp., переміг. М ало того, просто таки розгромив ф а ш и стськ у і нацистську ф ор м у націоналізму. Щ е раз повторим о питання: була це тільки механічна, фізична, головним чином матеріяльна, чи, мож ливо, крім літаків і гармат, за заходом стояла та к ож цілком означена, дій о­ ва, переконлива сила ідей, концепцій, уявлень, яка силою , не меншого від ударів збр ої допомагала бити й нівечити ф аш изм і нацизм? Які були ідеї, щ о в остаточном у п ідр а хун ку виявилися сильніш ими від пропаґандивного засилля ф аш изм у і гітлеризму. Я к це так діялося, щ о в ж е від 1942 р оку переваж на більш ість л ю д ськи х мас Середньої і С хідньої Европи цілком наявно баж ала перемоги за ходові і також чинно допомагала йому здобути перемогу? Я к і чом у так діялося, щ о мільйонові маси європей ських втікачів, в том у числі та к ож маси т у ­ теш ніх націоналістів, піш ли при закінченні війни н е на схід, а таки на за хід? Щ о на цьому заході, не зваж аю чи на все, таки бул о більш п ритягаю чого і кращ ого? В ідповідь на це питання дає ближ ча аналіза самого поняття націо­ налізму, точніш е: його різних історичн их формацій, які викликали з різного розуміння чи різного оф орм лення цього поняття. Р іч у тім, щ о воно не е одностайне. Сьогодні в ж е більш е не м ож ем о заперечити пізнання, здобутого так само на теоретичній аналізі, як і на досвідах двох світови х війн і супровідних револю цій, що П І Д цим одним словом оформилися в ході історії два цілком різні змісти. М аємо перед собою м ож л иво найбільш клясичний з прикладів історичної псевдоморфози, тобто явища, коли в ідентичній ф ор м і м ож у ть проявитися дві цілком різні істоти. Ц е так, неначе б двоє муж чин з цілком різними хар акте­ 82

рами, цілком різним розумінням підставови х вартостей ж иття, цілком різними способам и мислення, діяння і поведінки з ’являлися перед людьми і точнісінько одн аковом у одязі. Щ ось аналогічне д іється в паш у добу та к ож з одеж ею демократи. С овєтська система т а к о ж «м ем ократична»; коли прочитати ста л ін ську конституцію , а її текст при­ рівняти до норм кон ституції В еликобританії або С п олучен их Ш татів, то словесна одеж а є така сама, ба, в советськ ом у ви п адку щ е навіть корисніш а, щ е ліберальніш а. О дначе під спільним словом крию ться д в і цілком р ізні психічні, політичні і суспільні істоти. В цьом у сенсі дозвол ено говорити п р о існування у сучасн ом у світі д в о х цілком різних націоналізмів; для ясности обр азу й устійн ен­ ня дальш ої номенклятури я назвав би їх, з одного боку, англосаксь­ ким, з др угого боку, німецьким типом націоналізму. В А нгл ії й ого найвидатніш ими духовим и ф орм увачам и були Джон Лок і Джон Стюарт Міл; у Н імеччині — Йоган Ґоттфрід Гердер. С ф орм ован і ними різні типи націоналізму м ож на б при збереж енні цілком утворених застереж ен ь, окреслити т а к о ж я к «західній» і «східній». Х о ч сам Гер­ дер був німець, людина т. зв. за х ідн ього типу, в с е таки зф орм овані ним елементи й назви націоналізму знайш ли пригож ий ґр у н т і прий­ нялися, крім Німеччини, найбільш буй н о саме на С ході, дося гаю чи в колективістичном у і тоталітарном у німецькому нацизмі і таком у ж м оск овськом у больш евизм і св о го майж е абсолю тного виверш ення. В чому осн овн ом у різниця м іж цими двом а типами? Для кращ ого зрозуміння треба мати на ув а зі два р ізн і історичні п ідґрун тя, на як и х вони виникли. Західній, англосакський, о т ж е й американський і найтісніш е з ними споріднений ф ранцузький націоналізм прийш ов на зміну універсаліз­ мові, який в п р од овж попередніх дослівн о тисячол іть бу в у світі до­ мінантною та к само д уховою , як і сусп іл ьн ою силою . В х од і в сього се­ редньовіччя, і не тільки в Европі, осн овою ж и ття людини насамперед було її універсальне, обійм аю чи цілий світ релігійне переж ивання. В ся цивілізація була побудована на релігійній основі. Для в с іх на­ родів чи дер ж а в Европи, П івнічної А ф р и ки , Б л и зького С ходу, В ізан­ тії, У країни існував тільки один тип цивілізації: християнськи й чи далі на сх о д і мусулманський. Т а к о ж в ел и кі кул ьтур и А з ії й Д алекого С ходу, як буддизм, кон ф уціянство, а навіть держ авниц ьки й японський ш інтоїзм, виникли й розгорнул ися на підґрун ті релігійного ун іверса­ лізму. За вірою та к о ж св ітсь к а влада була універсальна. Ідеалом тодіш н ього цивілізованого л ю дства був в справах віри тільки один папа (у мусулман — кал іф ); в політичній ділянці тільки один кесар. Тенденція до єдности й універсалізм у була посунута так далеко, щ о в п р од овж д ов ги х століть була під знаком питання будь-яка рація по­ ділу влад на д уховн у і світськ у, звідси виникло прямування з’єднати їх в одному; у наслідку ми переж ил и стол іття боротьби за здійснення ц е заропапізму, або папоцезаризму. Прямування до універсалізм у б у л о в християнськом у світі п р остою спадщ иною р и м ської ім перії; імперія р им ських кесарів створила клясичний приклад понаднаціональної, універсальн ої держ ави. Саме з цього кореня народилася в середн ьовіччі «R es P ublica Christiana» з її інтернаціональним лицарством, міжнародними хрестовим и походами, ідеєю понаднаціонального ф евдал ьного м онархізму, де істотою пол і­ тичного ж и ття була насамперед сл у ж ба і вірн ість — н е «нації», бо 83

такої вартости в той час в наш ом у сенсі взагалі не знали і не р о з у ­ міли, але своєм у особистом у суверенові, без огл яду на й ого національ­ ність. В ж иваю чи вислову наш их днів, це були досл івн о тисячол іття релігійних і політичних «іитернаціоналізмів». Т а к о ж за доби італ ійсь­ к о го ренесансу і щ е глибоко в добу «ф р ан ц узького» клясицизму не якась місцева «національна», але універсальна «відродж ена» римська чи гелленська дух ов н ість були кул ьтурн ою нормою, в а ж л и вою для в сіх народів і всіх часів. За клясицизму т. зв. ф ранцузька цивілізація стала нормою не я к оїсь особл и в ої ф ранцузької, а таки вселюдської культури. Очевидно, т а к о ж мова мусіла бути універсальна; була нею на заході найперш е латинська, потім ф ранцузька; щ е до д р угої п ол о­ вини 19. ст. ф ранцузька мова вва ж а л а ся в Европі м овою в сіх істотно культурних, чи п ак «кращ и х» людей. В м усул м анськом у світі тією універсальн ою мовою була сп оч а тк у перська, потім арабська; в на­ ш ом у сл ов’ян ськом у св іт і — церковна ста р осл ов’янська. Зокрема цей світ не розум ів ідеї і не визнавав поняття від окр ем ­ лення л ю д ськ ої особовости , індувідуальности. Людина не існувала як щ ось «саме для себе»; вона була вклю чена, вбудована, органічно вросла в одне з своїм станом, сусп іл ьн ою верствою , св оїм таким чи інш им соціяльним колективом. Ц е були століття не тіл ьк и у н ів ер ­ салізму, але й станового колективізм у. Одиниця була ніщ о; значення мала тіл ьки громада. Щ ойно у 18. стор іч чі з ’явл яється на горизонті істор ії нація, як ф ормативна сила цілком нового, досі не баченого і не відом ого типу. У протиставленні до універсалізм у і ф евдалізм у сер едн іх віків, у бор отьбі з «тоталітаризмом» церкви і престолу, в опорі проти стан о­ вого колективізму, націоналізм від самого початку покли кався на св оє «право на відокремлення». Т ут ми підходи м о до одного з найбільш істотн их пізнань у цій матерії: націоналізм міг взагалі постати в той час, коли раціоналістич­ ні мислителі 17. і 18. ст. «відкрили» індивідуум, зф ор м ува л и концеп­ цію відокремленої, сам остійної людини як одиниці і визнали її як основу, двигуна й ціль р озв и тк у історії, особл иво ж визнали л ю д ську одиницю за істоту, наділену розумом, тобто здатну згідно з своїм и розпізнаннями і своєю власною вол ею віл ьн о р озп ор яд ж а ти ся собою , і більш е щ е, визнали це п раво за кож ною окрем ою лю диною . Індиві­ дуал ьну вол ю людини та її невід’ємне право досягати й добиватися власного щ астя покладено в осн ов у в с іх суспільних з’єднань і побудов. Елемент віл ьн ої волі й індивідуального виріш ення ліг та к ож в осн ов у розуміння нації. П роте ця концепція націоналізму розум іє, щ о людина не м ож е ж ити сама; щ о в ін тересах сам озбереж ення і п р ож и тк у вона м усить о б ’єднуватися щ е й з іншими і діяти спільнотно, ф ор м у ю ч и з себе і навколо себе різного типу організації; одн аче в осн ов у цих з ’єднань людина, в протиставленні до середньовіччя, кладе не я к у сь «віщ у», надлю дську, але завж ди тільки св о ю власну, індивідуальну, л ю д ськ у вол ю ; людина устійш оє за со бо ю право на вибір: як, з ким і для чого вона х оче з’єднуватися або р о з’єднуватися, в ходи ти в ті чи інш і соціяльні сполуки. Звідси, напр., для Р у с с о , «перш ого в істор ії Ф ранції націоналіста», нація як держ ава, як взагалі к ож н е л ю д ськ е з ’єднання виникає не в я к оїсь «ви щ ої вол і», ал е єдине з л ю д ськ ого «договору», тобто д обр о­ вільного взаємного домовлення. Нація на договорі, на принципі т. зв.

84

«сам ови зн аченні», так само всередині, як і з-зов н і. Для Р е н а н а — «на­ д ія » це безнастанний «пл ебісцит». В іл ьн е г о л о с у в а н н я ста є інстр уем н том в и я ву волі і м етод ою правління нації, взагалі к о ж н о ї л ю д сь к ої збірноти. Т ак н а р о д ж у ється кон цепц ія м одерн ої д е м о к р а т і ї, тобто правління н ароду як з б о р у віл ьн их одиниць. С уверенітет н ароду є н е щ о інш е як сум а сувер ен ітетів в с іх й ого чл ен ів; ф о р ­ м ую чи д ер ж а в у і владу, лю дина н е збу в а ється одн ого сувер ен ітету; д л я техн ічн ого спрощ ен ня з в ’язани х з цим завдан ь лю дина тіл ьки д ел еґус виконання цього сувер ен ітету до р у к озн а ч ен и х лю дей та ін ституцій з правом к ож н оч а сн ого відкл ику. П ервісна, р озви н ута на за х од і Е вропи концепція нац іоналізм у є нерозривно з в ’язана з ідеєю дем ократії, і навпаки, дем окр атія з ідеєю нації; од н ого н е м ож н а від­ ділити від другого. В иходяч и з ци х висновків, націоналізм є передусім прям уванням до сп іл ьн ої забезпеки і р озв и тк у насам перед п ідста во­ в и х , сувер ен н и х прав л ю д сь к о ї одиниці, л ю д сь к о ї особов ости . П обудова сусп іл ьн ости сер едн іх в ік ів була основана на в і р і в щ ось мітичне, незбагнене і н еося ж н е, на в сяк и й ви п адок щ о с ь існ у ю ч е і д ію ч е п о з а вол ею окр ем ої людини чи л ю д ськ ої збірноти. Влада п оход и л а не від лю дей, а «з Б о ж о ї л а ск и »; з ц ієї причи ни дії влади не м ож н а б у л о ні змінити, ні навіть ставити під сумнів. С против проти л и х ого корол я, який тримав владу, «надану Б огом », був ва ж к и м «грі­ х ом ». У засадн ення влади і її право на п р и м у с над л ю диною вини­ кал о з релігійно узасаненого переконання, щ о людина н а р од ж у ється з первородн им гріхом , лю дина взагалі е в осн ов і гріш на і л и х а , о т ж е м уси ть бути постій н о дисциплінована. Тим ча сом націоналізм, п обудован и й на індувідуалізм і, не х о т ів п р ост о тіл ьки «вір и ти »; він х о т ів знати. С ягаю чи св о їм ідеологічним корінням д о мислителі® доби раціоналізму, цей тип націоналізм у по­ кл и к ався на вагу, цінність і вип равданість р о з у м у людини. Він приймав, щ о людина, як істота в осн ов і розумна, ч ер е з те в осн ов і д о б р а , а принаймні м ож е бути добра, бо п іддається в и х ов а н н ю ; її м ож на навчити добром у й ш л яхетн ом у. З того ч а су м од ерн у л ю д и н у пройм ає гл ибоке переконанн я в силі й спасен н ості в и хова н н я науки. Звідси н ар од ж у в а в ся оптим істичн ий гуманізм цього націоналізм у: л ю б о в д о лю дини і л ю д ськ ого роду. А найваж ливіш е, з ц и х в и сн ов ­ ків кон ечно виникало переконанн я цього націоналізм у в м ож л и вості, ба, реальній здійсним ості кон цепц ії п о с т у п у . Раз л ю д и н у мож на вчити й ви ховувати , тобто за вдяки бл агосл овен ству н ауки м ож н а її м орально, як і матеріяльно, щ ор а з удоск он ал ю вати , то істо р ія людини е не щ о інш е, як історія тр ію м ф а л ьн ого п о х о д у від тем ни х ни зів зв ір ­ ства до р ізн ого р од у в е р х ів так само індивідуальної, я к і збір н ої д о скон ал ости . Д уж е великий вплив на ф ор м ува н н я того ти п у націоналізм у мала систем а ін дивідуалістичної ети ки К а л ь в і н а, який на к о ж н у о к ­ рем у л ю дину клав право, але й о б о в ’язок, м орального самовизначення, а з цим т а к о ж величезний тягар о со б и ст о ї від п овід а л ьн ости за її д у м ­ ки, наміри, слова і вчинки. Т аким чином він привчав л ю д и н у гал ьм у­ вати себе й панувати над собою , щ об не ш кодити с о б і і ближ нім . Саме К ал ьвін , більш н іж як и й н ебуд ь інш ий м и слител ь св о го часу, п ок л а в у п ідстави дем ократії, о т ж е й дем ократичного націоналізму, як пол іти чн ої ф ор м и зб ір н о ї свободи , елемент ін дивідуальної сам о8S

опанованости і відповідальносте, мовляв, без моральної самодисциплі­ ни та к само особиста, як і збірна свобода не мож ливі. П евно не ви ­ падкова річ, щ о народж ення і закріплення в А нглії дем ократичного парляментаризму йш ло рівнобіж но з пош иренням і поглибленням в А нглії д у ж е сув ор ої пуритан ської ф орм и протестантизм у. З Англії потім цей спосіб політичного мислення і діяння перекинувся на А м е­ рику, а ще далі й на Европу. Ця доктрина виходила з висновку, щ о дем ократія це не так справа прим усу законів, д ію ч и х з-зовн і, а на самперед справа моральної дисципліни зсередини; вона не мож лива без стриманости і ком промісу, а ці знову не м ож ливі без специф іч н ої настанови л ю дського духа. О дначе із V oloutе generate Р уссо, з «плебісциту» Ренана, з загаль­ ного голосування, як методу політичного єднання і дії, постала не тільки ідея нації, як одна з ф ор м л ю д ської спільноти. На цім тлі п о­ стала т а к ож концепція л ю д с т в а , т а к о ж як одна з дальш их ф орм л ю д ськ ої спільноти. Вона, як цілість, рівною мірою, щ о й окрема л ю ­ дина, зн аходи ться на ш л яху п оступ у до щ ораз вищ ах ф ор м збірного існування. П еред нами неначе б новий тип універсалізму, але конципований і будований в ж е на цілком ін ш их д у х ов и х засновках н іж був абсолютистичний, тоталітарний, релігійний універсалізм середньовіччя. Аналогічно, як одиниці й родини творять націю, так само нації м о ­ ж у ть і повинні о б ’єднуватися і творити вищі, понаднаціональні о р ­ ганізаційні спільнотні ф орми. Цей тип націоналізму не стоїть у су п еречности з ідеєю єдносгги в сього л ю д ського роду. Знову ж не вип а­ док, щ о концепції Ліґи Націй, О б’єднаних Націй, взагалі великих з ’єднань народів для досягнення спільних цілей на окрем их ділянках л ю д ського ж иття, найбільш е виникали на заході, зокрема в країнах протестан тськи х демократій. Ц ілком інший, багато де в чом у навіть радикально протилеж ний тип націоналізму постав і р озви н увся — особливо ж на сх о д і Европи — під впливом німецького, а далі та к ож м осковського сп особу м ис­ лення. П росто прикметна річ, як близько зійш лося з собою в се те, щ о писали про істоту, дії й призначення нації німці: Йоганн Ґоттф рід Гердер, Йоган Ґоттліб Фіхте, Якоб Ґрімм, Еммануель Ґайбель, Ґеорг Шенерер, а п ер ш за все папа німецького націоналізму Гайнріх ф он Трайчке (вж е й не згадую чи Гітлера) з тим, щ о думали і писали м о с­ калі: А. С. Пушкін, Ф. М. Тютчев, М. Погодін, Р. Фадеев, Н. Я. Данілевськжй, а таки найбільш е з у с іх Ф йодор М іхай ловіч Достоевськмй. Н айбільш характеристична риса в цьому типі націоналізму є так само німцями, як і росіянами, систематично розвинене нехтування, а потім таки відкрите й наголош уване заперечення так само раціоналіз­ му, як і індивідуалізму. М ісце розуму, як керівника й контрольора дій людини, заступає і н с т и н к т ; місце автономії, самовизначної оди ­ ниці заступає збірнота, к о л е к т и в . У Німеччині концепція кол ек­ тивізму висловлю валася найбільш яскрво в творенні й наголош енні ідеї абсолю тної, вєеобіймачої, р еґл ям ен тую чої ж и ття людини д е р ж а ­ в и . В москалів колективізм приймав насамперед ф ор м у с о ц і а л ь н о ї ідеї к о м у н і з м у. А л е й тут колективізм ш видко закінчив оф о р м ­ ленням абсолю тної больш евиц ької держ ави. В ж е в писаннях Гердера знаходимо в зр од к у усе, щ о в дальш ому х од і десятиліть мало в Німеічині висловитися й знайти св ою вивер ­ 86

ш ену організаційну ф ор м у в гітлерівськом у нацизмі. Правда, Гердер особи сто щ е бу в д у ж е глибоко пересякнутий д у хом і н астроєм гума­ нізм у 18. стор іччя ; це не завадило, щ о він у с в о їх т в о р а х посідав зер­ на, які потім дали плід, як ого в ін і сам не пр и п ускав і не передбачав. В цій концепції л ю д ська осо бо в ість знову перестає бу ти центром істо­ рії і м ір ою вар тостей ; ін терес одиниці перестав бути істотами; д ж е ­ рела закону, центр ди спози ц ії сили нази ваю ться різно: «раса», «кр ов», вищ а кул ьтур а», «інстинкт», «ком унізм », «м уж иц ький мир», але ніколи не сама ж ива, безпосередня людина. Гердер з прити ском наголош ував іраціональну силу ін стинкту проти сил и р озум у; в агу істор и ч н и х традицій, міт давн іх ф о р м національного бу ття він протиставив раціоналістичним зусиллям до п оступ у і по м ож л и в ості щ ораз справедливіш ого соціяльного у стр ою . Все, щ о д о б­ ре, а н авіть ідеальне, Гердер радш е бачив у минулому, ніколи не ч е­ кав добр ого від сучасности. Н е даром Гердер бу в ш видко визнаний як »прадід нім ецького кон сер вати зм у», від якого бул о тільки малого п ів к р ок у до задубілої в св оєм у мисленні і в своїй зар озум іл ості ні­ м ец ької п ол іти чн ої і соц іял ьн ої реакції. Гердера не тр и вож и л о ні трохи , щ о в й ого націоналізмі так д у ж е ідеалізоване минуле було най більш характеристичн е св оїм и глибоко авторитарними порядками і св оєю щ е глибш е с о ц і а л ь н о ю нерівністю і несправедливістю . К рім того, Гердер радш е увидатн ю вав різниці і противен ства між народами в минулому, н іж м ож л и в ості їх сп івдії дл я п обуд ови кра­ щ ого св іту в майбутньому. В цьом у аспекті англосакський націоналізм б у в завж ди прогресивний; німецький і м оск овськи й завж д и бу в гли­ бо к о кон сервати вний і реакційний. Знаменна річ: два та к і палкі націоналісти, як італійці М ацціні і Гарібальді, обидва дем ократи і ліберали, ніколи н е стали популярними в Німеччині, а тим більш е в Р осії. Зате д у ж е п оп улярн і -були в Р осії Гердер і Ф іхте, особл и в о ж Гебель, а в Н імеччині Д остоєвський. Т в о ­ ри цього останн ього появлялися в Н імеччині й п оя в л я ю ться до сь о ­ годні досл івн о десятками накладів. Ц е йде не так д у ж е на кон то Дост оєв сь к о го як романописця, б о в розвиванні дії й ф а бул и роман Дост оєв сь к о го є для су ч а сн ої лю дини радш е нудний: зате німців без кінця за хоп л ю є його тотальний консерватизм , його вимога, щ о б л ю ­ дина не думала, а тіл ьки вірила, в р еш ті й ого п о в о р о т до найпримітивн іш их отарн и х принципів у п обудові майбутнього «кінц ево щ асл иво­ го» сусп іл ьства. С тавлячи колектив понад одиницю, сп іл ьн оту понад особов ість , цей тип націоналізму, як незаперечна кол ективістична категорія, не р із­ н и ться засадни чо в св о їй діялектичній п обуд ові в ід соціял ізм у чи ко­ мунізму. Різниця тільки в о б ’єкті, але не методі, отж е та, щ о націо­ наліст вв а ж а є за найвищ у, м ож ливо, найцінніш у ф о р м у кол ективу св ою н а ц і ю , а соціял іот чи ком ун іст свою к л я с у чи свій ідеал сусп іл ьн ого р озви тку, т о б т о «безк л я сов е су сп іл ь ств о ». Засада к ол ек ­ тивісти чного націоналізму висловлен а в тезі: «Д обро нації — найви­ щ ий наказ», вона добр о загалу ста в и ть на ціле н ебо ви щ е в ід цінности й права одиниці, для ц ь ого добра загалу вимагає від одиниці найви­ щ о ї ж ертвен ности, в к л ю ч н о з о б о в ’я зк ом свід ом ого самознищ ення, не в ід р ізн я ється в св оїй соц іол огіч н ій п о бу д о в і від аналогічного гасла ком унізм у, для як ого таким найвищ им наказом є д о б р о його кляєи, а щ е біл ьш е — д обр о партії.

87

К ол ективісти чна ф орма націоналізму приводить з кон ечн ости до д у ­ ж е характеристичних, д у ж е зловісних, п р оте невідхильних наслідків. Зі знівеченням особовости і наголош енням спільности виникає п оч ут­ тя й узасаднення права в сіх членів нації на р і в н і с т ь дібр, ж и ттє­ ви х ш ансів і відповідальности. З цього мислення невіклично націо­ нальний соціялізм, щ е точніш е, національний ідеал в сього суспільства. Немає ж одн ого розум ового і морального узасаднення, щ об у чом усь, щ о себе називає «сп ільнотою », один був поставлений кращ е, н іж д р у ­ гий, х т ось посідав більш е, х т о сь значив більш е. Перед нами цікавий соціологічний процес: кож ен рух, який в и х о ­ дить з засади колективізму, м усить закінчити свій р озв и ток тільки в одному, спільном у для в сіх пункті. К олективістичний націоналізм насамперед доход и ть до націонал-соціялізм у, потім п ер еход и ть у націонал-ком унізм . І навпаки — п оч а тк ов о чистий, навіть, підкреслю єм о, інтернаціональний, соціялізм, та й ком унізм у своєм у р озви тку щ ораз більш е «націоналізується». Напр., сучасн а німецька соц іял -дем ократія опинилася в стадії глибокого німецького національного ш овін ізм у; к о ­ мунізм в СССР перейш ов у стадію щ е більш оска ж ен іл ого м оск ов сь­ кого націоналістичного больш евизму. Ц их прикладів мож на б назвати ду ж е багато. Ш ляхом до ком унізм у йш ов п оступ ово італійський ф а ­ шизм, так сам о німецький нацизм. Від цього розум ування й від визначення цього ш л яху немає нікуди ніякої втечі. Х т о раз ступив на ш лях колективізму, м у с и т ь дійти ним аж до кінця; немає м ож ливости зупинитися на цьом у ш л я х у десь на половині. Одначе навіть не колективізм є найбільш характеристичн ою ц іхою цього типу націоналізму. Щ е біл ьш знаменним і вагітним у с в о їх на­ сл ідк ах є його опертя на елементарні, підсвідом і сили і н с т и н к т у . Для цього типу націоналізму правдиве не те, до чого людина п рий­ шла розумом, а тільки те, щ о їй підказує інстинкт. Н е те істотне, щ о людина мас, а істотоне те, щ о людина п о ч у в а є . Й деться в ж итті не про п обудову того, щ о розум на осн ові пізнання ш анує і задум ує, а про ви ж и ття і задоволення того, щ о ін стивнкт піддає, а емоція х о ч е . Ірраціональний, на колективізмі й на інстинкті побудований тип на­ ціоналізму, з природи самої речі мусить в кож н ом у випадку скінчити в тотальном у егоїзмі і на власном у обоготворенні. Н айвищ е мірило вартости є в цьом у світі засада т. зв. «св я того егоїзм у». Нація, в л а с­ ний колектив стає а б с о л ю т о м , понад і поза яким немає нічого іншого. Ш лях до визнання себе абсолю том — це бу в невідхильний ш л ях італійського ф аш изму, німецького нацизму. А л е так само це й ш лях м оск овського больш евизму. Не треба собі робити щ одо хар актер у цього типу мислення і п ере­ ж ивання ніяких ілюзій. Світ ци х забсол ю тован и х колективізм ів і на­ ціоналізмів ж ор сток и й і страш ний. Ш л я х їх розвитку мусить завж ди вести або д о тотальної перемоги, або д о тотального знищ ення; немає ж одного пункту, ж одн ого мотиву, ж одн ого раціонального, морального стимулу, який міг би бути для н ього модератором і гальмою. В се в ньому є проблем ою сили і тіл ьки сили. Б ільш а сила має н еухил ьн у перш ість, вся к е право і виправдання для хоча б яких св о їх дій над менш ою. К ін цевою ф а зою р озвитку такого тотального колективізму є нацизм або больш евизм ; не даремно одним з його притаманних, н е88

в ід кл и чн и х з вл а сн ої натури зр о д ж е н и х закон ів є, нагір., п рим ус ф і­ зи ч н ої або — щ о в р еш ті я а одн е в и х о д и т ь — м о р а л ь н о-п си х іч н о ї ґеноцидіїЛ В цьом у св іт і тіл ьки х т о с ь один м о ж е зал и ш и ти ся на полі б ою , т у т пем ас я к оїсь м ож л и в ости кап ітул яц ії і пардону. Д есятки м ільйонів людей, систем ати чн о м ордован и х бол ьш еви зм ом , н е є л е­ гендою . С ьогодн і є у світі принаймні на 10 м ільйонів у кр а їн ц ів менше,, н іж їх повинЦо бути, якби не систем ати чна дія м о ск о в сь к о ї ґеноцидії. Ш іст ь м ільйонів зам ордован и х Гітлером ж и д ів т а к о ж не е легендою. П ол яки п ер ед 4939 р оком були деф ін іти вн о готов і п р овести над м іль­ йонами укр аїн ц ів частинно ф ізи ч н у , але щ е біл ьш е м ор ал ьн о-п си хіч н у ґен оц и д ію ; їх н я п ередвоєнна нац іонал істичн а дурій ка не мала ін ш ого значення. Виетачальна нен ави сть до українців і вол я їх винищ ити в пол як ів була, не^ вистачил о тіл ьки сили. Німці т е ж бу л и готові, як би ви грал и війну,\провести в х о д і н а й бл и ж ч и х 50-100 р о к ів м асову ґен оц и д ію над 20 мільйонами пол як ів і понад 40 мільйонами у к р а їн ­ ц ів ; щ о н е б у л о б вим ордуване, бул о б, в и сл ов л ю ю ч и ся м ов ою Гітл ера, «п ер есу н у те на ти сячу або дві ти ся ч і кілом етрів далі на сх ід ; на С ибірі місця є доси ть». В иселити і зліквідувати за зал ізн ою за вісою в х о д і од н ого чи д в ох місяців 50 чи 100 ти сяч м еш канців я к о го сь в е ­ л и к ого м іста чи провінції, щ о б так п озбу ти ся «н еба ж а н и х » «к л я со в и х » або б у р х у а зн о-н а ц іон а л істи ч н и х елементів, є не п р обл ем ою моралі, а те х н ік и ; ц е практи ка м а й ж е к о ж н о г о дня. Т а к а доба, в якій ми ж и вем о. При та ком у сти л ю еп ох и нем ає біл ь­ ш ого а бсур ду, н іж , напр., ідея «со ю з у » чи св о го р о д у «Інтернаціоналу» ц ь ого типу націоналізмів. М о ж у т ь існ увати єдино їхн і хв и л ев і з'єд ­ нання, як, напр., н ац и стівськ о-бол ьш еви ц ьки й «п а к т нен ападу» 19391941 р ок у. В се це н е більш е, як х в и л е в і спол уки , ви к л и к уван і м оти ­ вам и оп ор ту н істи ч н ої доц іл ьн ости . С к ор іш е чи п ізн іш е вони м у ся ть дійти д о кон еч н ости бор отьби на ж и т т я і см ерть м іж со бо ю . С итуація ц ь ого типу націоналізмів тим най більш харакл еристчна, щ о т у т ніколи не м о ж е бу ти п огод ж ен н я ін тересів і т р и в к и х ком пром ісів. Сама ідея компромісу зв уч и ть у ц ь ом у св іті а бсу р дн о; ком пром іси м о ж у т ь наро­ д ж у в а ти ся тільки з сп ец и ф іч н ої п си х ол огії, елементів я к о ї цього ти­ п у кол ек ти вісти ч н і раціоналізм и ц іл к ови то позбавлені. К ол и ди ви ти ­ ся з п ерсп екти ви св іто в о ї істор ії, ця метода т е ж в е д е в р еш ті до с в о ­ єр ід н ого ти п у універсал ізм у, «єд н ости в с іх н а р од ів», але єд н ости під пануванням і безза к он н ою л а ск ою того одного, остан н ього, який щ е за л и ш и в ся на п ол і бою . Т а к є д в і м етоди постан ня обій м а ю ч и х в сю зем л ю єд н остей народів; метода, я к у с т о с у ю т ь сьогодн і в Н ю -Й ор ку у ф ор м і О б ’єднаних Націй, або м етода «єднання», я к у с т о с у ю т ь у К р ем л і у ф о р м і «р озбу д о в и » СССР. Загальна тенденція р о з в и т к у с у ч а сн ости сп р а вд і д о зв ол я є пр и п ускати , щ о св іт п р я м у є до к ін ц ев ої єдности. З ал иш ається д о ви ріш ен н я тіл ьк и питання: як ого т и п у б у д е ця єдність. Я к бул о досі, так і далі, п робл ем а ви звол ен н я і забезпеченн я ж и ття У кр а їн и є н асам еперед п р обл ем ою с и л и , ніч ого інш ого. П роведена д о сі аналізе одн аче накидає да л ьш е питання: я к о ї си л и ? Т у т знову п овер та єм ося до проблеми, з я к о ї ми на п о ч а т к у в и й ш л и : який з з ’я сов а н и х ви щ е типів н ац іон ал ізм у є в д ій сн ості си л ьн іш ий. Чи в и р ок винесен ий над ф аш и зм ом і нацизмом тіл ьки хвил евий, «техн іч н и й », ч и так и у своїй субстан ц ії д еф ін іти вн и й ?

89

/ В оцінці ц ієї проблеми ми не пови нні забувати щ е одного. К рл бктивістчний тип націоналізму є тим особл и ве заманливий, щ о він, н іве­ л ю є особов ість та її відокрем леність, дає незвичайні ш анс if ш ви д кої і розм ірн о л егкої ком уляції всіх , так сам о матеріальних, я if і м ораль­ них засобів збірноти. К ол екти в завж ди мож на розм ірно легко пере­ творити в могутній таран, яким м ож н а в а ж к о й наполегливо бити по противнику. О дначе ніщ о так ш видко й еф екти вн о н е / з ’єднує і не зл ю тов ує сили колективу, як р озбу д ж ен і емоції, зокрема атомова енергія ненависти. Я к ми згадували, могутня хвил я націоналізму коти теся в ж е біл ьш е н іж півтора стор іч ч я в напрямі з за х од у д на схід . Зокрема в останні деся ти р іччя відбулася ціла низка в ел и ки х ви зв ол ьн и х національних р еволю цій; в сі вони р озгортали ся під знаменем націоналізму. К итай­ ська національна револю ція, яка 1911 і 1912 р озправил ася д еф ін і­ тивно з р ел ігій н о-ун іверсальн ою м он а р х ією династії М а н ь д ж у , з в ’язана з іменем засновни ка націоналістичної партії Го-М ін-Д ану Суп-Я т-С ена. Щ е 1885 р. постал а в Індії керівна, визвольна націоналі­ стична партія, під н азвою «Ін дій ський Н аціональний К он гр ес»; його дії і політична тактика н ерозривно з в ’язані з іменем Ґ а н д і. В а р аб­ ськ ом у світі перш ий перем ож н ий п ош тов х до національного в и зв о ­ лення і розгорнення ідеї арабського націоналізму дав сьогодніш ний абсолю тний вол ода р А р а бії — І б н Є а у д. В изволителем і засн овн и­ к ом націоналістичної віл ьн ої Т уреччини був К е м а л ь А т а т ю р к . Засновником керівної націоналістичн ої партії Єгипту, т. зв. В аф ду, бу в до 1927 р. легендарний 3 а х л у л - П а ш а. В новіш ий час відомі в у сь о м у світі імена придбали собі націоналістичні провідники: в Ін д о­ к и т а ї Г о-Ч ін -М ін г; в Ірані Могаммед Мозадек; в Єгипті слідом за Н агас-п аш ею — Генерал М огаммед Н а ґ і б. За винятком єдиної Індії, всім названим у гор і націоналістичним р у х ам н ай біл ьш притаманна одна риса: їх постійна вн утріш н я ев о л ю ­ ція в напрям кол ективізм у і тоталізму. Під впливом доктри ни за х од у всі вони починали програм ою л іберал ьної дем ократії, але в сі кін ча­ ю ть на тій чи іншій ф ор м і диктатури. В п ідґрун ті к о ж н ого з них діє р івн очасно м огутн я течія в напрямі здійснення чогось, щ о скр ізь н о ­ сить програм ово доси ть неок р есл ен у н азву « с о ц і а л ь н о ї оправедл ивости »; до р еч і течія, як ою д у ж е зручно к ор и сту ю ться больш евики, п ідтасоввую чи під дотичні національні вимоги св о ї ком уністичні п о ­ стуляти. В багатьох а зій ськи х, сьогодн і в ж е т а к о ж аф р и кар н ськи х, країнах щ ораз в а ж ч е буває (як, напр., в Ін д о-К и та ї) відрізнити, де к ін ч ається націоналізм, а де п оч и н ається больш евизм. І навпаки. У в сіх ц и х націоналістичних р у х а х м ож на ствердити діяння норми, щ о, ви ходя чи з ідеї колективізм у, вони з кон ечністю кінчаю ть ш л ях св ого р озв и тк у в націонал-больш евизм і. За плечима ки тай ського Сун Я тСена і й ого наслідника Чан К а й -Ш і стоя в прихован ий і чекав на свою хвил ин у — ком ун іст Мао Тзе-Тунґ. Чи одн аче він тіл ьк и ком у­ ніст? Він так само безоглядний л іквідатор б у д ь -я к о го впл и ву і участи в ж и тті К итаю чуж инц ів; влада в К итаї бол ьш евизм у є рівн очасно д обою нечуван ого засилля к сен оф обії, т. зв. ненависти до чуж инців. В цьом у М ао йде слідами св о го м о ск о в сь к о го майстра. Індія, здається, тіл ьки позірн о вийнята з дії ц ь ого закон у. П роте ми не повинні за­ бувати, щ о гум аніст і ліберал Ґанді втр ати в ж и ття від п острілу ін дуського націоналістичного терориста, а в останн іх ін дій ськи х в и ­ 90

б о р а х 1951 p., побіч кон гр есов ої, ком уністичн а п ар тія Індії здобула др уге м ісце, а із д ея ки х ін д у сь к и х д е р ж а в а х (напр., в І'айдерабаді) на­ в іть а бсол ю тн у біл ьш ість. Н а сьогод н іш н ій ден ь дл я Індії ц е щ е не в и р іш ал ьн і ф акти , але це тим б іл ьш в и м овн і озн а ки п р и х ов а н и х тенденцій і м ож л и востей . А н а л огіч н о за іран ським н ац іон ал істом М озядеком чека є прихован а ір ан ська ком ун істи чн а п а р тія «Тудег», як* п ор у ч з ком ун істи чн ою п р о го л о ш у є щ е к у д и гостр іш у, ніж Мозадек, п р ограм у нац іон ал ьн ого су в е р е н іте ту — к се н о ф обії. Сьогодні ми ц іл ­ к ом н есп р ом ож н і сказати ч и м ск ін ч и ть ся дал ьш ий р о з в и т о к в Єгипті, кр ім ств ер д ж ен н я осн о в н о го ф а к ту , щ о й т у т при нагоді п ер евор оту генерала Н агіба національна маса зійш ла з п р а к ти кова н ого д о сі рел і­ гій н ого узасаднен ня к о р о л ів с ь к о ї влади (вигнання к о р о л я Ф а р у к », п р а вдоп одібн е п р огол ош ен н я р есп у бл ік и ) і перейш ла при ф ор м ац ії вл ади на пл ощ ин у цілком н а я вн ого кол екти візм у. Я к б у л о узасаднен е вищ е, цей тип націоналізм у чер п а є с в о ї головні сили з д ж ер ел ін сти н к ту й ем оції. Н е м усим о со б і роби ти іл ю зій щ одо х а р а к т ер у емоцій, я к і к е р у ю т ь масами. З авж ди це є к у д и м ен ш е ел е­ м ент л ю бов и д о батьк івщ и н и , чи взагал і св о єї справи, я к у перш у ч ер гу елем ент н е н а в и с т и д о в ор огів, кр и вдн иків нації, р а си чи кляси. Р уш ій н ещ а сн ої н ен ави сти к е р у є так тут сам о провідниками, я к і наслідувачам и. Б ол ь ш ев и зм н а р од и в ся з н ен ависти. Ф аш изм на­ р од и в ся з ненависти. Н ацизм н а р од и в ся з ненависти. Ц ілий ш и р ок и й п о я с м у сул м а н сь к и х д е р ж а в на півдні А зії, на Б л и зьк ом у С х од і і в П івнічн ій А ф р и ц і д о сл ів н о гор и ть н ен авистю . Ц е д ій сн о стр а ш н а си ­ ла. В она тим особл и в о принадна, щ о н а гр о м а д ж у ється ш ви д ко, діє ґв а л тов н о і дає негайні р езультати . Н асам перед нен ави сть є р озр и в ­ на, атом ова енергія револ ю ц ій . А в с е та к и ф аш и зм пр огра в, нацизм не витрим ав ісп иту історії. Н емає найм енш ого сум н іву, щ о в п р огл дд н ом у ч а сі п р огр а є й б о л ь ­ ш евизм . М у с и т ь в р еш ті п р огр а ти к о ж е н тоталізм , т а к о ж н ац іона­ л істичн и й тоталізм. Р іч у тім, щ о існ у є н еп р охідн а м е ж а , д о як ої л ю дина, я к і нація м о ж е витрим увати над со б о ю н еп оділ ьн у владу ін сти н к ту й емоцій. З окрем а існ ує м еж а, до я к о ї м ож н а заперечувати значенн я розум у, істоти, одиниці і права осо бо в о сти , я к д ви гун ів іст о ­ рії. Ф аш и зм і нацизм п р ов а л и л и ся не тіл ьк и під л ету н ськ и м м асовим бом бар д уван н я м альянтів. Щ е біл ьш е вон и пр овал и л и ся том у, щ о щ о ­ раз біл ьш е лю дей п оч а л о втр а ч а ти в ір у в сен с тота л ізм у їх н ь о ї си сте­ ми і сен с їх н іх ген оцидій; щ ор а з біл ьш е л ю д ей почал о п р оти ви ти ся їх н ю м у погнобленню . О диниця зн ов у почала від кр и ва ти , щ о вона п о ­ сідає означені й виборені, в ж е д а в н о у стій н ен і гум анізмом ф р а н ц у з ь ­ к о ї й а м ер и к ан ськ ої р е в о л ю ц ії, о со б и ст і л ю д ськ і п р а в а , щ о їх н іве­ чив п р и м ус ж и ти ота р ою . Л ю дина почал а дом агатися п о в о р о т у того, щ о їй б у л о відібране: п р а в а в іл ьн о думати, права віл ьн о говорити, права в іл ь н о з ким х од и ти ч и єднатися, а н а й ва ж л и в іш е: права вирі­ ш ув а ти п р о вл а сн у о со б и ст у дол ю . В и р о к іст о р ії над ф а ш и зм ом і на­ цизм ом не був тіл ьк и «техн іч н и й », він б у в субстанц ійн ий. Ц і системи надто діял и пр оти сп р а в ж н ь о ї, гол ов н о м оральної, при р од и людини. Інш им и словами, як в ся к и й тоталітаризм , так кол екти вісти чн и й , тоталітарний націоналізм н оси ть сам у с о б і причини й елем енти св оєї в л а сн ої сл абости і смерти. Т ой ти п н ац іонал ізм у діє, нем ов ін ьєкція героїни, яка п оч а тк ов о п р о б у д ж у є вел и кі сили, ст в о р ю є незвичай не 91

внутріш н є вдоволення, але п о вичерпанні збудника кін ча ється тим сил ьніш ою реакц ією і охл ял істю . А втор переконаний, щ о накреслена вищ е аналіза д в о х типів нац іо­ налізмів відповідає актуальній історичній дійсности. Н аціоналізм, який до в и б у х у п ер ш ої св іто в о ї війни і щ е до другої св іт о в о ї війни був зрозум ілий як єдність, ,і який, до речі, щ е до єв р о п е й ськ о ї л іберальної револ ю ц ії 1848 р. в практиці ж и ття с я к -т а к з ’єднував в одній доктри ні св о ї раціональні й іраціональні елементи, у цих д в о х вій н а х р о зщ е ­ пи вся деф ін іти вн о на два вищ е описані великі річищ а: дем ократичне і тоталітарне. Н е є завданням ц ієї ста тті робити з попередніх м іркувань для у к р а ­ їн сь к ої політики такі чи інш і висновки. Й ш лося ту т в п ер ш у чер гу пр о з ясуван ня і протиставлення ф а к тів й основн их тенденцій та ст в о ­ рення підстав для їх порівняння. П риписувати п ол ітичн их рецептів нікол и не має особл ивого сенсу. О сновна проблема, перед як ою сь о ­ годні стоїть українська політика, полягає у зламанні р осій ськ ого імперіялізм у і його націоналістичного больш евизм у. У кр аїн ськ а пол і­ тична дум ка в ж е здавна м усіла б собі відповісти, з яким п р огра м овоідейним озброєнн ям вона повинна з надією на максимальний у сп іх підійти д о р озв'я зки цієї проблем и. П еред нами два м ож л и ві типи націоналізму, два м ож ливі типи зброї, які в п обор ю ван н і М оскви м о­ ж ем о вибрати. В ідп овідь на цю дилем у м усить к ож н ом у з нас п ідка­ зати власний р озум і сумління. В. Ш ульга

Хорони нас, Боже, від оскотииення! Я зайш ов до купе вагон у і застав там д в ох земляків, щ о сп ер еч а ­ лися. Один з н и х був зодягнений у добрячий ш кіряний плащ , а д р у ­ гий у потріпаний поганенький дощ овик. Вони були так захоплені с у ­ перечкою , щ о чи не помічали мене зовсім , чи приймали мене за ч у ­ ж инця і п р од овж ува л и св ої суперечки при мені. Я сидів, занурив­ ш ись у читання, н е звертав на ни х уваги, але зан отовував У св оїй п ам ’яті все, щ о чув з їх н ьої суперечки. Земляк п добротній шкірянці: Н е спрощ уйте. Я не гов ор ю про с о ­ ц і а л і з м . Я гов ор ю п р о н ову ідеологію безкл ясового суспільства. Я го­ в ор ю п р о ідеологію , яка має відрізняти ся від в сіх на світі існ у ю ч и х соц іял істи чн и х р у хів. Це буде новий і відмінний етап у бор отьб і за сусп іл ьство без в и зи ск у людини лю диною . Т о нічого, щ о ця ідеологія має ви рости з М аркса і с о ц і а л і з м у , але вона переросте і соціял ізм і М аркса. Земляк в потертому дощевику: Земляче, та ви ж р обите гріх, як ого вам не п р ости ть історія. В се л ю д ство ни ш порить по в с іх у сю д а х в р озш у к а х с о ц і а л ь н о г о «ельдорадо», а в и й ого знайш ли й тримаєте в киш ені. В итягайте його на св іт Б ож и й . В х од ьте в істор ію новітнім М огаммедом, і хай землл укр а їн ськ а просл авиться від ва ш и х часів і на віки вічні. Давайте цю ідеологію ! Земляк в добротній шкірянці: Н е іронізуйте, пан е-товариш у! Я не ка ж у, щ о я в ж е таку ідеологію маю. Н авпаки, я ви чікую . Вона сама

прийде в світ, і мені ніколи, в таком у випадку, не б у д е запізно зр ек ­ ти ся ста р ого і приєднатися до нового. Я тіл ьк и ка ж у, щ о така іде­ ол огія ви р осте на ба зі безк л я сов ого сусп іл ьства і на сусп іл ьн ом у в о ­ лодінні засобам и виробництва і щ о вона одна м ож е мати сьогодн і місце і п раво на ж и ття в у сьом у світі, а у нас на У країн і особл иво. Земляк в потертому дощ овику: А ч ом у на У кр аїн і особл и в о? Земляк в добротній шкірянці: Та тому, щ о на У к р а їн і для н еї в ж е п риготований ґрун т. Н ев ж е ви дум аєте, щ о ці 35 р оків пройш ли повз у к р а їн сь к у людину, ніч ого не зр оби вш и з її п си х ік о ю ? Зем ляк в потертом у д о щ о в и к у : Я к нічого. Зробили, земляче, і то д у ж е багато зробили. Погіерше, за ці 35 р оків у кр аїн ськ а1 людина в сіє ю д у ш ею зненавиділа в се те, щ о ви звете «су сп іл ь н ою вл асн істю » на засоби виробництва. У н еї сьогодн і, як ніколи у її дідів і прадідів, набрал о глибинного зм істу о т е ук р а їн ськ е ф іл о со ф іч н е : «гу р то в е -ч о р тове». У к р а їн ськ а лю дина побачила, реально існ ую чи м оте «чор тове». А подруге, вона за туж и л а за вол ею , за ггражом мати, вол одіти і сп о ­ ж ивати. З туж и л а сь за госп одарством . Земляк в добротній шкірянці: Навпаки. За ці 35 л іт у неї в ж е в ід ­ мерли п оч у ття вол одіти осібн о. Вона в ж е відвикл а бачи ти вл асн е го сп ад ар ство поза власного х а тою , поза родин ою . Вона призвичаїлася ба ­ чити в ж е якраз загальне госп одар ство. їй у ж е ч у ж е п оч у ття приват­ н ої власности... Земляк в потертому дощ овику: А я дум аю : чого то сьогодн і судять у к р а їн сь к ого селянина за «обкрадання» кол госп ів дрібн овл асн и ц ьки ­ ми присадибними ш матками, щ о в ій їх затаю є від дер ж ави . А то зн а ­ чить, щ о він, укр а їн ськ и й селянин, загубив п о ч у ття приватн ої вл ас­ н о сте , к ош том зр осту п о ч у ття кол ек ти в н осте. А я дум ав, ч ого то на оста н н ьом у партійном у з ’їзд і К П (б)У секретар М єл ьн ік о в і ба га то ін­ ш и х ор а тор ів нападали на у к р а їн сь к о го сел ян и н а-кол госп н и к а, щ о він від дає в сю св ою енергію присадибним власним ш маткам, а н е працю є в кол госп і, ди ви ться на нього, як на щ о сь йом у ч у ж е і в ор о ж е . А один ор а тор тор к н ув ся х у д оби і заявив буква л ьн о та ке: «П риватна худоба кол госп ника вигл ядає х у д об ою , а х у д оба кол госп на то ш кіра і ребра. Ц ьом у треба п ок л а сти край». Я читав п р о ц е і н е розум ів, щ о то все озн аки того, щ о ук р а їн ськ и й селянин загубив п о ч у ття вл асн о­ сти особи стої, а запалав п оч уття м вл асн ости кол ективн ої, а це ви в ж е мені, земляче, розтокм ачили, сп а си бі вам. Земляк в добротній шкірянці: Ви в се прим ітивізуєте, пане-товариш у. В се бер ете п овер х ов о, а не х о ч е т е ди ви ти сь у су ть. Н е х о ч е т е в ід ­ ш укати причини. Так, ук р а їн ськ и й селянин х а п а єть ся з а присадиб­ ний ш маток, х а п а ється за свиню , за кор ову, за к у р к у і качку. А ле це хапання п оя сн ю ється н е тим, щ о він має в н у тр іш н ю спрагу до п р и ватн ої власности, а х а п а єть ся том у, щ о безкон трол ьн е панування п а р тій н ої бю р ок р а тії заби р ає в ід н ього все, щ о в ін зар обл я є в к ол ­ госпі. К ол госпн и к, л иш е щ о б не ум ерти з голоду, прим уш ений си л ою обстави н дбати п р о присадибний ш м аток в л а сн ої землі, п р о власну сви н ю , кор ову , к у р к у і кач к у. Т у т у ж е діє не ін сти н кт пр и ватн ої в л а с­ н ости а ін стинкт сам озбереж ення. Дайте завтра к о л госп н и к ов і м ож ­ л и вість ж и ти з праці в кол госп і, і він плюне на свій присадибний ш маток, на к о р о в у і на все. Зем ляк в потертом у д о щ о в и к у : А л е то й сам ий ін сти н кт са м озбер ен ня, зем ляче, і п ор од ж у є гін д о пр и ватн ої вл асности. К о ж н а людина х о ч е мати вл асн е «я», х о ч е в о л і дл я ц ь ого «я». В ол я ж н ай біл ьш е в и ­ OS

явл яється у незалеж ності лю дського я, в уоамостійненні його. От ви, земляче, і я та * кож ний з нас, українців, ріш ені боротися за у к р а ­ їн ськ у держ аву, тобто за усамостійнення наш ої загальної укр аїн ськ ої в л асн осте. Т ут ми в ж е всі виступаєм о як власники. Т у т у ж е й ви н есп ром ож ні заховати природж ен ого всім інстинкту влаености. Ви та к само, як і я, хоч ете мати, х оч ете ж и ти у власній укр а їн ськ ій д ер ­ ж аві. А чом у? Та тому, гцо в сі переконано віримо, щ о лиш е у власній держ аві мож емо мати найбільш е волі. О тж е виходи ть, вол я в неза­ леж н ості. К ол и нація прагне унезалеж н итись від ін ш их націй для здобуття найбільш ої волі, то кож ни й член нації цілком природно для здобуття своєї особи стої вол і в держ аві прагне унезалеж нитись своїм особистим ж иттям. Б ути вільним і незалеж ним ні від к ого — матеріяльно, лиш е в ід вл асн ої праці. Т а к щ о, як бачимо, інстинк ма­ ти власність на держ аву в цілій нації і інстинкт окрем ого члена нації мати свою особи сту власність —• речі одного порядку. Ч ом у ж ви х о ­ чете, земляче, визнавати цей інстинкт за нацією, а заперечуєте його і боретесь проти нього в кож н ом у членові ц ієї ж нації? Земляк в добротній шкірянці: Та це, пане-товариш у, зовсім інші речі, і не л еж ать вони в одній площині. Ви ж самі сказали, щ о ми, українці, борем ося за держ авність, як за загальну власність. Отже держ ава й п о-ва ш ом у є загальна власність. А ч ом у ж тоді в держ аві не м ож е бути все загальною власністю ? Земляк в потертому дощовику: Ви, земляче, прослухали коли я го­ ворив, щ о ми боремоя за власну дер ж а ву з причин віри й переконан­ ня, щ о тільки у власній держ аві кож ен з нас м ож е мати найбільш е волі. О тж е боротьба за дер ж а ву — боротьба за максимум волі для кож н ого громадянина цієї держ ави. Б оротьба за У країну — це бо­ ротьба не за терен, а за вол ю тих, щ о ж и в у ть на цьом у терен і, б о ­ р отьба за особи сту волю у кр а їн ськ ої людини. Загальна ж власність або, як ви її звете, усуспільнена вл асність не піддається означенню її вартости. Вона стоїть поза всіма вартостями, вона стає вар тістю са ­ мою в собі. Вона стас найбільш ою вартістю , більш ою від людини, х о ­ ча людина і є її творцем і співвласником. Є співвласником, але б е з ­ правним, безвласницьким, а том у не людина вол одіє цією власністю ; а, навпаки, суспільна власність вол одіє людиною . «Соціялістична вл асність свящ енна і недоторкана». О сь де основний ґрун т рабства. Л ю дину мож на «торкнути», ударити, кинути до в ’язниці, заслати до концентраційного табору. Людина; не свящ енна. На У країні за зр іза­ них декілька кол осків засудж ували на роки прим усової праці на д а ­ лекій півночі. К ол оски ж бо соціялістична суспільна власність, а л ю ­ дина річ, а найголовніш е, вона раб ц ієї сусп іл ьн ої вл асн осте, раб, який не має права на користування цією власністю , а лиш е м усить збільш увати її. І це в се стосу ється не лиш е бол ьш еви ц ької суспільної власносте, а воно буде в кож н ій суспільній вл асності і при кож н ом у с о ц і а л і з м і , навіть і при «практичному». Саме ж виробництво при с у с ­ пільній вл асти вості існ у є в ж е не для задоволення потреб кож ного члена суспільства, а лиш е для накопичення отієї безцінної суспільн ої власности, спож ивати як у людині під карою см ерте заборонено, за в и ­ нятком ти х небагатьох, щ о стоять біля керми безвласн ицького су с­ пільства. Ви, земляче, пригадайте, щ о перед останньою війною насе­ лення на У країні ходило роздягнене і напівголодне, і воно думало, щ о на У країні й немає нічого. А ж о с ь прийш ли німці, і населення 94

п оба ч и л о м ільйони тонн у к р а їн с ь к о ї пш ениці за л и тої гасом , ти сячі тон н в с я к о ї ситі, п ок и н ен ої В ольш евиками, м ільйони м етр ів д о б р и х в о в н я н и х м атерій і т. д. Ц е в с е нім ці п отім н а в а н та ж у в а л и на п отя ги і в ід в ози л и д о Н ім еччин и. Ч о м у ж ц е не р о зд а в а л о ся тим, х т о й ого в и р о бл я в , х т о т вор и в, тим сп ів в л а сн и к а м су сп іл ь н о ї в л а сн ост и ? Та’ т о м у ж саме, щ о ц е бул а су сп іл ь н а в л а сн ість, в л а сн іст ь в с іх те о р е ­ ти ч н о, а том у н іч и я — п р а к ти ч н о, на н еї т еор ети ч н о м а ю ть п р а в о всі, а п р а к ти ч н о — н іх т о. А х т о п о см іє н ею п о к о р и ст у в а ти ся , того, п овір те мені, зем л яче, к ол и п р и й дете на У к р а їн у і в и з в а ш о ю т е о р ією с у с ­ п іл ь н ої вл асн ости , та к сам о, я к і сьо го д н і на У к р а їн і, — б у д е т е с у ­ дити. О т ж е пробл ем а «к о л о с к ів » б у д е існ у в а ти й при в а ш ій су с п іл ь ­ ній в л а сн о сті, бо вона в и р о ст а є з са м ого зм істу «у су сп іл ь н е н н я з а со ­ б ів в и р обн и ц тва ». Земляк в добротній ш кірянці: Д ивно мені, п а н е -т о в а р и ш у , в ід вас п р о це чути . Дивно. В и зн а єте д обр е, щ о н а У к р а їн і в ж е р а н іш е іс ­ н увал и к ооп ер а ти вн і то в а р и ст в а сп іл ь н ого о б р о б іт к у зем л і, існ увала к о оп ер а ц ія й чл ен и її мали сп іл ь н у в л а сн іст ь і, р о з п о д іл я ю ч и з а р о б ­ лене, ж и л и . І ж и л и н е п оган о, н іх т о з чл енів т а к о ї к о о п е р а ц ії н е тр а ­ тив св о го «я », св о є ї л ю д с ь к о ї гідн ости , к ож н и й п о ч у в а в се б е л ю д и н ою , а н е рабом . Земляк в потертому дощ овику: А ч о м у ? та том у , щ о та сусп іл ьн а в л а сн іст ь к ооп ер а ти в тон у л а в м ор і п р и в а т н о ї в л а сн ости , ж и л а т р а ­ ди ціям и і законам и п р и в а тн ої в л а сн ости . К о ж н и й за р о б л я в спільно, а к о р и с т у в а в ся зар обл ен и м осіб н о. І к о р и с т у в а в с я в сім , щ о в ін за р о б­ ляв. О т ж е, як бачи те, к о о п е р у в а н н я тоді бу л о ф у н к ц іє ю п р и ва тн ої в л а сн ости . А б у л о так л и ш е том у , щ о т о д іш н я «су сп іл ь н а в л а сн ість », п ід к р е сл ю ю , пл авала в м ор і п р и в а тн ої в л а сн о сти і б у л а л и ш е засобом зб іл ьш ен н я оста н н ь ої в п осід а н н і к о ж н о ї о к р е м о ї л ю дини, щ о була чл ен ом к ооп ер а ти в и то р го в е л ь н о ї, п р о м и сл о в о ї, чи к р е д и т о в о ї. Т од і л ю дина бул а госп од ар ем т ієї «с у с п іл ь н о ї в л а сн ости ». К о л и ж запан ує су сп іл ь н а в л а сн ість, і в он а ста н е морем, в ж и т т і п о ч н у т ь д ія ти і її за кон и . Т о д і вон а п р ок ов тн е в с я к у п р и в а тн у в л а сн ість, а з н е ю і п о с і­ да ч а п р и ва тн ої вл а сн ости — л ю д и н у, і з р о б и т ь з л ю д и н и річ, і то н а й д еш ев ш у і н а й н еп отр ібн іш у . Д о р о ж ч о ю в ід л ю д и н и б у д е гайка, ц в я х , к о ж н а річ, щ о н а л е ж и т ь д о су сп іл ь н о ї в л а сн о сти . Л ю ди н а буде ц ін у в а ти ся не за її л ю д сь к и м и як остям и , а п о том у, ск іл ь к и вона здатн а зр оби ти ц в я х ів , гайок, ви п л ек а ти п ор ося т, зібр а ти бу р я к ів . Т о б т о ц ін у в а ти л ю д и н у б у д у т ь п о к іл ь к о с т і м а те р ія л ь н и х ва р тостей , щ о та ч и інш а лю дина м о ж е в н е сти д о скар бн и ц і су сп іл ь н о ї вл а сн ости . С усп іл ьн а ж в л а сн ість б у д е існ увати , я к нен аситна і ж а д ібн а ж и ва істота . С С С Р сьогод н і є ц ь о м у н а очн и й гграклад. Д и вім ося на н ього, зем л яче, й н ауча й м ося! Земляк в добротній ш кірянці: В а ш а теор ія , п а н е-тов а р и ш у , п о зб а в ­ л ена б у д ь -я к о г о ґр ун ту . В и т у т с е б е п о к а з у є т е к о н се р в а то р о м , я к о ­ го н і війни, ні р ев ол ю ц ії, н і д о св ід и су сп іл ь н о -п о л іт и ч н о го ж и т т я н і­ ч о го н е навчили. Ви, я к о т о й ваш , п р о ба ч те за пор івн ян н я, доіцович:, щ о не п р о п у ск а є в іт р у і д о щ у д о тіл а і н е в и п у ск а є в и п а р ів тіл а на­ зовн і. В и зал ізл и в сім с в о їм єст в о м в б у р ж у а зн о -д р іб н о в л а с н и ц ь к у с т и х ію і не х оч ет е бачити, щ о ж и т т я й д е н е тим и ш л яхам и , якими в о н о й ш л о за н а ш и х дідів. К о л е са ж іс т о р ії п о в е р н у т и н азад н іком у н е дано. С віт в ст у п и в в к о л о соц іял ізм у, і він п о ц ь о м у кол і б у д е йти. Я, звичайн о, н е го в о р ю п р о ст а л ін сь к и й соц ія л ізм , там й о го нема, там 95

€ зрада соціалізму. Я говорю п р о справж ній соціялізм без визиску людини людиною, про справж нє безкласове суспільство, щ о мож е ^бути побудоване на базі суспільн ої власности. Х іба ви думаєте, щ о українська людина, подібно вам. за хоч е повернутися назад до часів д ідів? Ні, не схоче. В українській людині пройш ли величезні зміни. «Н е той тепер М иргород, Х ор ол річка не та». Н е той тепер укр аїн сь­ кий робітник, не той інтелігент і не той тепер український селянин. Х іба ви м ож ете припустити, щ о український селянин, посидівш и на тракторі, захоче пересідати на коня чи вола? Х іба ви думаете, щ о у к ­ раїнський селянин, який тепер бор еться за ур ож ай 120 пудів пш е­ ниці з гектара, захоче повертатися назад, щ об збирати з гектара 54 пуди? Ніколи. Він побачив, щ о користі, які йом у м ож е дати су сп іл ь­ не володіння засобами виробництва — величезні. А щ о він цих к ор и ­ стей не має, то він знає, щ о в цьому винна бю рократична партійна зграя на чолі з бездарним Сталіном. Український селянин, о т ж е хоче лиш е позбавити себе від цієї бю рократії, він х о ч е позбутися опіки «старш ого брата»... Земляк в потертому дощовику: А придбати ваш у опіку. О піку б у ­ дівників «практичного соціялізм у?» А мені здається, щ о х т о -х т о , а український селянин, покош тувавш и сталінського соціялізму, не за­ хоч е вж е ваш ого «практичного» і ніякого іншого. М ене тільки ди­ вує, щ о ви, заперечую чи сталінський соціялізм. обвинувачую чи Ста­ ліна в бездарності, перебуваєте все ж таки в полоні його твердж ень і висновків. Сталін говорить, щ о лиш е при соціялізмі м ож лива індустріялізація, лиш е соціялізм дає м ож л ивість маш инізації селянського господарства, те самісіньке говорите, земляче, й ви. Х іб а вам здаєть­ ся, іцо лише при соціялізмі український селянин м ож е сидіти на тракторі. Х іба лиш е соціялізм має спром ож н ість м еханізувати сіл ьсь­ к о-госп од ар ськ і праці, хіба тільки при соціялізмі прийш ла м ож ли­ вість бор оти ся за врож ай 120 пудів пшениці з гектара? Т а коли вж е ми при 120 пудах, то дозвол ьте мені сказати, щ о це не досягнення соціялізму. Ц их 120 пудів добрий український господар виробляв уж е в 1911-1915 роках. Виробляв не на к ож н ом у гектарі, звичайно, а на ліпш ому, на спеціяльно догляденому. Т е ж саме й сьогодні, при соц іа­ лізмі, не середньо аритметичних 120 пудів, а вр ож ай показовий, так би мовити, «стахановський». Середній ур ож ай сьогодні при соціялізмі значно нижчий, ніж був кол и сь при дрібновласницькому госп ода­ рюванні. Земляк в добротній шкірянці: Х а -х а -х а , оце вж е. пане-товариш у, закрутили п р осто курам на сміх. Я к м ож е дорівню вати ся оте ш мат­ к ове господарю вання з меж ами і ряботінням на к ож н ом у кроці різних кул ьтур суцільності і однорідності кул ьтур величезних колгоспних ланів... Земляк в потертому дощовику: О т тут і л еж и ть причина зниж ення врож ай ности української землі сьогодні. Ви бачили так милі вам су ­ цільні лани колгоспного господарства? — Бачили! А бачили м іж пш е­ ницею н а ц и х ланах цілі величезні «лисини», щ о на н и х замість пш е­ ниці р осте двом етровий роман та густий, як виторочене старе рядно, рудий пирей? — Ага, т е ж бачили! А от в українського селянина на його дрібновласницьких ш матках цього ніколи не було. Ч ом у? та тому, земляче, щ о український селянин знав свій ґрунт, знав поводж ення к ож ного його шматка, як знав він поводж ення св о їх дітей. Він знав, 96

щ о от там, як п ідгн оїти , б у д е д обр а пш ен иця, а о т там , в низині, п ш е ­ н иця м о ж е в и м ок н ути і в и р о ст е ром а н і пирей. А я к н и зи н у засіяти в ів со м або к он ю ш и н ою , т о там у р о д я т ь ц і к у л ьту р и і д а д у ть з и ск у н е менш е, н іж пш ен иця. А там бу д е д обр а городи на, а п о р у ч гор оди н и — п р о со , а на го р б к у б у д е гр ечк а. О т в ід ц ь о го і р я б отіл и у к р а їн сь к і поля. А зате зем ля в ся бул а в и к ор и стову в а н а , в с я роди л а з б іж ж я . К о л госп н і ш и р ок і лани р я б о т я т ь «п р огул а м и » землі, р я б о т я т ь «лисив а м и « з р ом анів і п и р еїв . А о т п р и б а вте в с і оц і л и си н и н а к о л го сп ­ н и х л ан ах і п ідр а хуй те, чи д а с т ь т о д і соц ія л істи ч н и й гек тар 120 п у ­ дів, я к сер едн ьоа р и тм ети ч н е за сів н о ї п л о щ і? — Н е д а сть . А т е п е р щ е д е ­ щ о п р о від н ош ен н я у к р а їн сь к о го селянин а д о т и х 120 п у д ів . М ені п р и га д у єть ся оди н селянин, щ о ж и в з і м н ою в Д П -таборі. З ам олоду ц ей сел ян и н н ай м и тував у о д н о го багача. Ц ей багач л ю б и в їзд и ти в е ­ сн ою огл яд ати св о ї засів и р а зом з цим найм итом . «І от, — р озп ов ід а є ц ей селянин, — ба гач у в ій д е б у л о в пш ен и ц ю , а в он а гу ста та ви сок а . Н ю х а є ц ю п ш ен и ц ю багач і к а ж е : «Д я к у в а ти Б о го в і вр оди л а п ш е ­ н и ч ка! а ж д у ш а р а д у єт ь ся ». — А я с и д ж у на в о з і і зітх а ю . Щ о мені з т о го ; щ о вона уроди л а гу ста й в и со к а — м ен і гір ш е, к о с у т я ж к о т я га ть б у д е». О т та к і д в а р ізн і в ід н ош ен н я д о в р о ж о ю б у л и т о д і м іж ба тр а к ом і багачем . С ь огодн і т а к і ж са м ісін ь к і в ід н ош ен н я до 120 п у ­ д ів існ у ю т ь м іж к о л го сп н и к о м і «й ого» су сп іл ь н о ю в л а сн істю — д ер ж а н ою . Щ о к о л го сп н и к о в і з того, щ о в р о д и т ь 120 пуд ів? В ін з ц и х 120 п у д ів на вл а сн и й в ж и т о к , л и ш е д л я того, щ о б не зд ох , о д е р ж и т ь д ек іл ьк а кіл огра м ів. А о т к о л и сь в ін збирав, х а й н а­ віть, я к в и к а ж ете, в с ь о г о 54 пуди, ал е знав, щ о п у д и й о го були. І о т я в а с п и таю : щ о у к р а їн с ь к о м у сел я н и н ов і б іл ь ш е п р и п адає д о душ і, ч и 120 п уд ів з гек тара ч у ж и х , чи 54 п у д и в л а сн и х ? Щ о й ом у біл ьш е п р и п а да є д о д у ш і: бу ти в ш к ір і о т о го наймита щ о тя гн е л и ш е к о су , чи в ш к ір і багача в л а сн и к а ? З ем л я к в д обр отн ій ш к ір я н ц і: Ви, п а н е -то в а р и ш у , х в о р у є т е на х в о ­ р о б у сп р ощ уван н я. Та, зви чай н о, у к р а їн сь к и й сел ян и н х о ч е мати своє. А ле о ц е «х о ч е » у н ь ом у існ у є доти, к а ж у щ е раз. д о к и в ін ба ч и ть, щ о й ого о с о б и ст и х п от р е б н е за д о в о л ь н я є су сп іл ь н е в ол одін н я. О т чом у я й х о ч у б о р о ти ся п р оти пан уван н я ст а л ін сь к о го а б сол ю ти зм у , як и й в би в д ем ок р а тію , як и й у б и в в с я к у св о бо д у . К о л и л ю дина ста л а рабом д ер ж а в и , а д ер ж а в а в л а сн іст ю п а р т ій н о -б ю р ок р а т и ч н о ї згр а ї. Ц е в с е й н е д а є м ож л и в о ст и н а ш о м у сел ян и н ові за д ов ол ьн и ти с в о ї п о ­ тр еби в ід су сп іл ь н ої вл а сн ости . Ц е в с е тр еба зн и щ и ти , але знищ ити та к і в такий сп осіб, щ о б У к р а їн і н е п о в е р та ти ся н азад, н е р е ст а в р у ­ ва ти в ід н ош ен ь д о р ев ол ю ц ій н и х ч а сів . А ц е зн а ч и т ь — н е п ов ер та ти ся й до п р и ва тн ої вл а сн ости , бо там, д е є приватн а в л а сн ість, там є і н е ­ р ів н іст ь і є в и зи ск л ю ди н и л ю д и н ою . І ц е р о зу м іє у к р а їн сь к и й сел я ­ ни н. А то м у в ін і не з а х о ч е п ер есід а ти на в о л а і кон я. Б іл ьш е того, в ін н е з а х о ч е сід а ти й на м а л ого тр а к тор а . В ін н е з а х о ч е п ов ер та ти ся д о д р іб н и х м аш ин сіл ь с ь к о го госп од а р ств а . Ф ор м и го сп о д а р ст в а бу д у ть п р и ст о со в у в а т и ся д о існ у ю ч о ї тех н ік и . А існ у ю ч а т е х н ік а ви м агає від с іл ь сь к о г о госп од а р ств а ш и р о к и х ланів, в е л и к и х п р о сто р ів . А це й є пр и ч и н а д о у су сп іл ь н ен н я зем лі і д о с п іл ь н о ї п р а ц і на ній.

Земляк в потертому дощ овику: О т ж е п о -в а ш о м у , зем л яче, ви х од и ть, щ о не лю дина, в и х о д я ч и з в л а сн и х потреб, в и т в о р ю є те х н іч н і за со би — м аш ини, а, н авп аки, м аш ини п р и м у ш у ю т ь л ю д и н у п р и сто со в у в а ти с в о ю п с и х ік у д о н и х. Д ивно. Л ю ди на св о їм ген ієм в и т в о р ю є маш ину, 07

а потім стає рабом власного витвору. Та коли буде потреба, земляче, в малих машинах, в малих тракторах і в найдрібніш ім сільськім р е­ маненті, то людина його витворить. Сьогодні була потреба на Україні, висунута «ш ирокими ланами», у великих тракторах і комбайнах, і вони були витворені. Завтра буде потреба в малих, і вони так само бу д у ть витворені. Т ак щ о цей ваш аргумент не переконливий. А п о ­ тім ви тр охи прибільш уєте т е значення, щ о його надає український селянин машині. Знаєте, правду каж учи, я трохи побою ю ся, чи наш селянин не розпочне під час револю ції громити оці всі машини, щ о їх утворив лю дський геній для ш ироких ланів. Я к вам відомо, колись на світанку капіталізму був р у х маш иноборців. Цей р у х виник завдя­ ки тому, щ о машина від робітника забирала його зарібок, його існ у­ вання. Робітник громив машини. Це бул а боротьба з капіталістич­ ним омашиненням виробництва, щ о викидало на вулицю робітника. Омашинення ж соціялістичне позбавляє людину радости життя. К о ­ лись український народ склав чудову пісню : Туман хвилями лягає по степу німому, Гей, в ж е сонечко сідає, час і нам додом у, Потомились, наробились, час і відпочити. З дівчиною молодою серце звеселити. Соціялістична машинізація забрала від селянина радість відпочинку. Степи перестали бути німими. Соціялізм освітив їх ф арами автомаш ин і на н и х селянин працює вночі. В двор ах електрика, і молодь, замість р адости відпочинку «з дівчиною м ол одою », р озван таж ує машини з паш нею. М ашина забрала й р адість відпочинку й радість молодости. От чом у я й думаю, щ о в українській людині породж ен а с о ц і а л і з м о м ненависть до машин, і х т о знає, чи не згадує український селянин сьогодні, як згадуєм о ми веселе і б езж у рн е дитинство, отих, так зне­ н авидж ен их вами, волів і коней, і х т о знає, чи не р озпочн е він вили­ вати свою ненависть в новітньом у маш иноробстві з соціялістичним омашиненням... Земляк в добротній шкірянці: Н е робіть, пан е-товариш у, дикуна з наш ої укр аїн ськ ої людини, не виклю чайте її з творчи х процесів л ю д­ ства. М аш ина допомагає людині полегш ити своє ж иття. Л ю дство в ж е не х о ч е знати голоду і криз. В оно прагне до сталости, до полегш і. до плянування, до окреслення наперед. Ц е ж в се м ож ливо лиш е при у с у ­ спільненні засобів виробництва, при соціялієтичному плянуванні... Земляк в потертому дощовику: ...Але, щ об людині машина була слу­ гою, а не людина машині рабом. А там, де починається ваш е, зем ­ ляче, соціялістичне плянування, там приходить см ерть людині. Там людина перестає бути людиною, а стає цвяхом, гайкою, річчю . От і ви обурю єтесь, щ о Сталін сьогодні забирає дітей насильно до ш кіл «тр у ­ дови х резервів». Ц е узурпація вол і людини. Там з людини роблять не те, чим вона могла б бути, до чого вона має нахил, а насильно р облять те, щ о потрібне суспільній власності, як наслідок с о ц і а л і с ­ т и ч н о г о плянування. О т тому я й думаю, щ о не приведи, Господи, прийти вам на Україну, земляче, з ваш им соціялістичним плянуванням, то й ви так само будете прим уш увати україн ську м олодь іти до ш кіл укр а їн ськ и х трудови х резервів. Там де су сп іл ьство ж иве за пляном, там плянуванню підпадає і саме суспільство. Для усуспільн е­ ної вл асности потрібні т і й ті речі, і їх потрібно стільки то. на їх в и ­ робництво потрібні такі й такі ф ахівц і, і їх потрібно стільки, і не менше. І вони м усять бути. Вам, земляче, напевно відомо, щ о в 1938 98

р оц і в Х а р к о в і в сіх тих, щ о подали заяви до А р х и тек ту р н ого Інсти­ туту, наказом ск ер у вал и до А вто-тран сп ор тн ого. Щ о о б х о д и л о соціял істичне су сп іл ьство, щ о я к ісь там л ю ди мали о х о т у і нахил, а м ож е й талант до ар х ітек ту р н ої твор ч ости , кол и йом у, соц іял істи ч н ом у с у ­ сп іл ь ств у, треба б у л о а вто-тр а н сп ортн и ків. І о т з малярів, з мистціва р хітектів виріш или робити ін ж ен ерів авто-тр а н сп ор тн и к ів і зробили. Т а к щ о, як бачимо, не вина ста л ін сь к ої зграї в тому, щ о сотні тисяч молоді, сер ед я к о ї є багато о х о ч и х йти до в и щ и х ш кіл, є багато і зд іб ­ н и х до м истецтва і д о н а у к ов ої діяльности, п ри м усом р обл ять сл ю ­ сарями, автогенщ иками, токарям и. Ц е нем инучість в р озв и тк у к о ж н о ­ го безвл асн и ц ького сусп іл ьства . У безвл асн и ц ьком у су сп іл ь ст в і л ю д и ­ на п ер естає бути носієм в л а сн ої волі, а її вол я замінена наказом с у с ­ пільної вл асности. Людина ст а є звичайним цвяхом , якого, коли в ін не л ізе в призн ачену для н ь о го дір ку, б ’ю ть м олотком п о голові, і він м уси ть лізти, а у п р ется — зл ом л я ть і на смітник. Т ака постава в и ­ зн ач ається не тим, х т о к ер у є, а в площ ині ва ртостей : чи людина, чи суспільн а вл асність. Це л еж и ть в самій природі р озв и тк у і ж и ття безвл асн и ц ького сусп іл ьства, і ц ь ого не змінити ні вам, ні інш им в е ­ ликим і малим п р орокам су сп іл ь н ої власности. О дно вам м о ж у ск а ­ зати, зем ляче, р озви ток спільн овл асн и ц ького су сп іл ь ств а з й ого С О ­ Ц І А Л І С Т И Ч Н И М плянуванням пр и вед е д о того, іц о плян увати почн уть с к о р о і народж ення. Т а к кож н а ж ін к а м усить родити не біл ьш е й не м енш е озн ачен ої пляном к іл ь к ости дітей. Я говор ю , не кож н а пара, а сам е ж ін к а. О тж е бачте, зем ляче, наш і з вами «неосвіч ен і» батьки ліпш е н ас з вами освіч ен и х бачили персп екти вн о спільновл асницьке су сп іл ь ство, коли й ого х ар актер и зувал и одним в и сл ов ом : «С пати е с і м під одним рядном ». І вон и мали рацію . О т чом у на мій погляд сп іл ьн овл асн и ц ьке су сп іл ь ство є проц есом оскотин ення людини, і тоді, коли в он о п оста н е скр ізь і всю ди, т о д і р озп оч н еться зворотний р у х в світі ж иття. Л ю дина почне св ій р у х назад д о скотил и, а м ож л иво, мавпа зн ов у б у д е р ости до людини. Ні! х ор он и нас, Б о ж е від оскотин ення!

*

П отяг зупинився, м ої зем ляки зійш ли з потягу. Я л иш ився один. І кол и п оїзд руш ив, мені здавал ося, щ о колеса на р ей к ов и х сти к а х — в и сту к у ю т ь останн ю ф р а з у зем ляка в п отер том у д о щ ов и к у : Х ор он и нас, Б ож е, від оскотинення!...

СУМ в світі В. Леник

М іжнародна співпраця молоді В п ер ш ом у (23) ч и сл і наш ого ж урн а л у за січ е н ь 1952 р. ми р озгл янул и к ор от к о організаційний стан м ол одечи х організацій в р ізн и х кр аїн ах світу, та заповіли дал ьш і статті, присвячені цьом у питанню. Редакція Істор ія м ол одечих р у х ів у св іт і не є давньою . П равда, сп р оби н а­ дати певн и х організаційних ф о р м р у х о в і молоді були в ж е й перед 1 -ою св іт о в о ю війною , але це в се не вийш л о далі сп р об і д о п о в а ж ­ н и х у сп іхів не привело. Л иш е по закінченні війни м ол одь почала 99

більш е активізуватися і усамостійню ватися ф ормами і діями від за­ гально-держ авних чи національних організацій, а це привело до того, щ о молодь в кож ній країні почала відогравати певну ролю в суспільно-гром адськом у житті. О т чому, коли світ почав «вуж чати», коли прийш ло до того, щ о ніяка країна в світі не могла в ж е ж ити своїм замкненим ж иттям, а самим ходом історичних подій примуш увалася організаційно вступати в поєднання з іншими країнами, і молодь почала виходити із замкне­ них держ авно-національних ф ормацій в формації, я к щ о не всесвітні, то бодай континентальні. О тж е і молодь стає співвиріш альним чин­ ником у складному сьогодні міжнародньому житті. М іж нарсдня співпраця м іж деякими організаціями окремих народів існувала в ж е в часі м іж двом а світовими війнами, а дея кі молодечі організації, як напр.: «П ласт» чи студентські організації зуміли на­ віть надати своїй співпраці стій ких організованих ф орм. Згодом, п о­ стали окремі міжнародні молодечі рухи, як «У М С А », а із співпраці деяких подібних національних організацій молоді витворилися м іж ­ народні молодечі конф едерації. Це й було головною ціллю ентузіястів молодечих рухів, що не хотіл и замикатися в собі й ізолю вати ся від м іж народніх процесів. їм йш лося про плекання д у х у співж и ття й солідарности з молоддю різних народів і про створення між національ­ ної бази для між народньої співпраці молоді в сіх країн. Ц я мета була особливо приманлива і, як здавалось, — близька до реалізації. В ж е в 1945 році почалися заходи до її реалізування. П о­ чалася сильна активізація на відтинку між народньої співпраці різних споріднених, чи подібних собі структурально, організацій. П остаю ть координаційні центри політичних організацій, як напр.: «Інтернаціо­ нал Л іберальної і Радикальної М олоді», «М іж народній С ою з С о ц і а л і ­ с т и ч н о ї М олоді» і т. ін. В ідн овлю ю ть свою діяльність центри між на­ родньої співпраці, як «П ласт», чи конфедераційні організації: «Пакс Романа», «У М С А », «У В К А ». Рівночасно із тим йде інтенсивна праця над створенням одного цен тру в с іх молодечих організацій, організа­ цій всіх країн та всіх народів світу. Це стремління використовую ть сперш у комуністи і сильно замаскувавш ись, ініцію ю ть в ж е в 1945 р. скликання з ’їзду різних м олодечих організацій, щ о й відбувся того ж р ок у в Лондоні, де закладено «Світовий С ою з Д емократичної М о­ лоді». До «С ою зу» вступило тоді в добрій вірі багато некомуністичної м о­ лоді, але в ж е в д у ж е коротком у часі вони були змуш ені звідтіль вий­ ти, б о правдивий характер «С ою зу» показав себе д у ж е скоро. В сі ке­ рівні місця в цьому «С ою зі» були обсадж ені комуністами і вони, сам о­ зрозуміло, вели «С ою з» за вказівками з Кремля. Ця невдача задержала реалізацію створення, дійсно незалеж ної, світової організації молоді а ж на три роки. М олодь стала більш обе­ реж на. В ж е в 1947 році поновлено спробу створити таку організацію. Різні діячі молодечих організацій розпочали п ідготовку скликання світового з ’їзду молоді, та опрацювали різні проекти структури такої організації. Завдання бул о тяж ке. Практика показувала, щ о об’єднати в сі молодечі організації безпосередньо в одну світову централю є дуж е тяж ко, або взагалі неможливе, бо різноманітність інтересів та структури різних організацій, навіть на терені одної країни, є дуж е 100

Здвиг С У М ’у в С Ш А 6. і 7. IX . 1952. П очаток деф іляди: П рапороносці.

О середок С У М ’у ім. Тараса Чупринки на ІІ-м у К райовом у З’їзді в Торонто.

*•

Здвиг С У М ’у у В еликій Британії. Ф ізкул ьтур н і вправи.

Свято молоді в Ш ляйсгаймі. М ю нхен, 1952.

вел и кою переш кодою в тому. К рім того, при безпосередньом у член­ ств і в сіх м ол одечих організацій в одном у центрі, були б дея к і орга­ нізації одн ого напрям ку заступл ені вел и кою к іл ькістю представників (напр.: кон ф есій н і організації, щ о м аю ть св о ї братні м ол одечі у ста ­ н ови м а й ж е у у сіх країнах), а інш і мали б лиш е по одном у представ^ никові. Сумнівним бул о та к ож , чи взагалі вдал ося б техн ічн о к оор ­ динувати безпосередн ьо в одн ом у центрі та к у в ел и ку к іл ь к ість орга­ нізацій. Т ом у ініціатори поставили в осн ов у організації св ітов ого цен­ тр у м олоді посереднє чл енство — тобто п ередум ову п осер ед н ьої к о о р ­ динації в с іх м олодечих організацій на національній, чи вірн іш е — д ерж авній базі. Ц е значить, щ о членами св іт о в о ї організації молоді, м ож у ть бути лише центри організацій молоді окрем их країн. Ці засади показали себе біл ьш е реальними і ж иттьовим и, б о в ж е в 1948 році в Лондоні відбулася М іж н ародн я К он ф ер ен ц ія М олоді, в якій взял о участь понад 400 делегатів. Ця кон ф ерен ція покликала до ж и ття Т и м часуву Раду, якій доручил а опрацю вати проект ста туту та скликати перш ий з ’їзд. Рада скликала такий з ’їзд в серпні 1949 р о к у в Б рю кселі, на яком у оста точ н о прийнято ста тут н ов ої С вітової А сам бл еї М олоді — W orld A ssem ble o f Y outh (W A Y ). В праці цього з ’їзд у взял о участь представництво 29 національних ком ітетів, щ о під­ писали ста ту т САМ . З часом до С А М вступили щ е і інш і члени і на сьогодн і С А М о б ’єднує 45 Н аціональних К ом ітетів різних країндерж ав. За цей час від бул ося в ж е три кон ф ерен ц ії (1950 р. в Істамбулі — Туреччина, в 1951 Р. в Ітака — С Ш А , та в 1952 р. в Декар — А ф р и ка). К ерівн ицтво С А М скл а да ється: з Ради, щ о обіра є з пом іж себе ек зек ути ву (4 особи), Е кзекутивний К ом ітет (13 осіб), та цілої низки р ізн и х д іл ови х ком ісій. С екретаріят С А М постій н о перебуває в Б р ю к сел і (Бельгія). С А М не с одн оціл ою організацією , вона не має т а к о ж п оту ж н ь ої ви к он а вч ої сили. А л е ж и в у ч ість її л еж и ть в її ід е­ ях, — мирній співпраці молоді в с іх народів, в наполегливом у прагнен­ ні до л іпш ої і справедливої організації сп ів ж и ття народів. Ж одн а між народня організація не поставила з та к ою сміливістю проблеми бор отьби з національною та р а сов ою дискрим інацією , як поставила її СА М на своїй останній кон ф ерен ц ії в Декар, А ф р и ка. Звичайно, напрямні, щ одо м іж н ароднього співж и ття, опрац ьовувані САМ , в сьогодніш ній світовій ситуації маю ть д у ж е малий голос, але ідеї, щ о сьогодні є мріями м олоді — завтра м о ж у т ь стати дійсністю реального буття. У кр аїн ськ а молодь ж и в о цікавиться працею СА М , як і взагалі м іж народньою співпрацею м ол одечих організацій. В ж е з пер ш и х днів існ ування С А М ’у укр а їн ськ а молодь, організована в С У М ’і, н а в ’язала з ними ж и ви й контакт. Ч ерез особл и ве становищ е СУМ , як організа­ ції, щ о її діял ьність позбавлена, покищ о, терену вл асного держ авного посідання і це за статутом С А М ’у не дає м ож л и в ості С У М ’у бути дійсним членом ц ієї св ітов ої організації, а самій організації С А М , це ж саме відбирає право бути в тісн ом у кон такті з С У М ’ом, — СУМ е позбавлений м ож л ивости приймати безпосередню у ч а сть в к он ф ерен ­ ціях С А М ’у своїм и делегатами. А ле, не зваж аю ч и на це, Ц К С У М ’у в се ж знаходи ть дороги по як и х і СУМ приймає безпосередн ю ді­ ял ьн ість в цій С вітовій А сам бл еї М олоді. Перш им представн иком від Ц К С У М ’у, щ о вдер ж у в а в оф іц ійн ий контакт з С А М ’ом, бу в голова 101

К райового К ом ітету С У М ’у в Бельгії, д. Омелян К оваль. Від 1951 р ок у до співпраці на цьому відтинку вкл ю чили ся представники СУМ Америки і Канади. К райовий К ом ітет С У М ’у Канади досяг вел и ки х усп іх ів на цьом у відтинку в ж е х оч а б тим, щ о член С У М ’у в К анаді д. В. Гаврилиш ин був обраним в 1952 р. до К рай ової Е кзекутиви С А М в К анаді і в ід ц ієї ж Е кзекутиви був одиноким кандидатом на де­ легата на К онф ерен цію С А М ’у в Декар, А ф ри ка. Х оч а дотеперіш ні наш і у сп іх и на відтинку з в ’я зк ів з С А М є, як бачимо, задовільні, в се ж нам треба прагнути до щ е більш ого і ш ир­ шого п ов’язання співпраці з цією світовою організацією молоді. В перш у чергу треба боротися, щ об С А М статутарно доп усти в до св ого складу, на п р авах дійсних, або надзвичайних членів, т а к о ж і цен­ тральні репрезентації молоді ти х народів, щ о сьогодні є поневолені Р осією . Над виконанням цього завдання працює і м усить сьогодні працю вати Центральний К ом ітет Спілки У к р а їн ськ ої М олоді. О. Н авроцький

Зимовий спорт — лещета та совги «Н азвіть мені якийсь рід спорту, щ о м ож е протиставитись лещ етарськом у! Відвага й очайдуш ність, зр учн ість та ел я сти ч ність, вправне о к о та ск ор е ріш ення — все це вимага­ ється від доброго лещ етаря!... Для козака кінь, а для сканди­ навського хлопця — лещ ата!» Н. Зюдербавм. Ш веція, 1885 р. В сп ор товом у ж итті часто п остає питання, скіл ьки ж л іт нашим лещ атам? Н іхто н е дасть відповіді. Одні каж уть, щ о п ’ять тисяч літ, інш і ж р а х у ю ть навіть більш е. Р івно 5 тисяч л іт назад сягаю ть в сяк і наукові відом ості, щ о в к а зу ю ть на перш і прояви приряду до просування п о снігу, щ о був сх о ж и й на наш і сьогодніш ні лещата. Ц ей приряд вж и вали мисливці в п ох од і п о снігах п івн очі наш ої зем ної кул і за втікаю чим звірем. Є т а к о ж відомості, щ о ф іни вж ивали лещ ата в ж е у св оїй мандрів­ ці у північній зимі від Б айкал ьського озера до сьогодн іш н ьої їх н ьої батьківщ ини. А л е й корейці та китайці нам агаю ться довести, щ о вони перш і в ід у с іх стояли на лещ атах. Однак за кол и ск у народж ення лещ ат беремо Ф інляндію , бо ф ін и принесли лещ ата до Европи. Скандинавія — чудесна країна в ічн и х снігів, довгих зим, зоряних м орозни х ночей, непрохідних лісів, тисяч озер — є місцем, де р одя ть­ ся славнозвісні корол і лещат, майстрі ковзанів, вічні й незмінні, б е з конкуренційні, щ о в ж е багато років пи ш аю ться перемогами! Т у т родя ться від важ н і одчайдухи, щ о з ш видкістю ш видкого п оїзду го­ нять по н етрях своєї улю бленої країни з лещ атами на крем езних висп ортован их ногах. В Н орвегії, Ш веції та маленькій Ф інляндії лещ ата стали народним спортом. Зацікавлення лещ атарством зр остал о чимраз більш е, так щ о ш вид­ к о л ещ атарство пош ирилося м айж е у в с іх закутинах наш ої землі. З усм іш кою на у ста х та веселим криком з’їж д ж а є молодь сер ед­ 102

н ьої Е вропи п о сх и л а х А льп. H e-аби яку о х о т у д о їзди на лещ атах набула в ж е й ам ериканська м ол одь; цим величним сп ор том милу­ ю т ь ся т а к о ж і південн і американці. Л ещ атарством ц ік а в л я ться й аф рикан ці, а л е сп р а в ж н є л ещ а та рство в се ж н ай біл ьш е к у л ь т и в у ­ єть ся в к р а їн а х Скандинавії, я к т а к о ж і в Середній Европі. П о в а ж ­ ним кон кур ен том для с в о їх вчи тел ів нордійців в л ещ а та рстві стала м ол одь а л ьп ій ськ и х країн. Н ов і к о р о л і л ещ атарства р од я ть ся в ж е в Італ ії чи м аленькій Ш вей ц ар ії, щ о остан н ьо д оси ть ч а сто зд о б у в а ­ ю т ь перш і св ітов і нагороди. С ам озрозум іло, щ о в р о зв и тк о в і цього р о д у сп ор ту вел и ку р ол ю в ід огр а ю ть придатні для цього терени й обставини скан ди н авськи х країн, але й єв р оп ей ц і С ер едн ьої Е вропи м аю ть д обр е географ іч н е р озта ш у в а н н я — в сер ц і гір, д е й м ож на цей сп ор т розвивати. В ж е в ід м ол од и х л іт за л ю бк и їзд я ть хл оп ц і й дівча та на л ещ атах і м а й ж е безп ер ер вн о тр ен ую ться, згодом вони м о ж у ть кор и стув а ти ся не-абияким и усп іха м и в ц ьом у спорті. Л ещ а тар ство зн а ходи ть чим раз біл ьш е зрозум інн я т а к о ж в А м е­ риці. Н айновіш а лещ атарська зір к а — перш а в остан н іх олім пій­ с ь к и х ігри щ ах і перш а в світі м іж ж інкам и-лещ атаркам и, молода ам ериканка A . L oren e-M id , показала, я к дал еко в ж е розви н ул ося л ещ атарство в А мериці. Т а к о ж і м іж м уж чинам и з у стр іч а єть ся чим­ раз біл ьш е сер й озн и х к он кур ен тів із -з а океану, оч а й д ухів, легцатар ів — з ’їзд у н ів та н авіть д обр и х скак ун ів. Я к е зацікавлення лещ атами в н а с? Знаємо, щ о на за х ід н ь о -у к р а їн сь к и х зем л ях, в К арпатах, л ещ атарськи й сп ор т р озв и н у в ся до до­ си ть задовіл ьн ого рівня. М ол од ь — там ош ні наш і гуц ули, бойки чи л ем ки — були пол ю бил и цей сп ор т і за л ю бк и гонили по н етр ях К арпат. Ц е й дало їм багато гарту та вправи в теперіш ній парти­ з ан ськ ій війні, в ряд ах гер оїч н ої У П А . Ц ілі л ещ а та рськ і розвідч і відділи, щ о складалися п ер ев а ж н о із синів К арпат, н е раз завда­ вал и ч ер вон ом у вор огов і в а ж к и х ударів. На сх ід н іх зем л ях У країни, де тер ен ов і ум ови зов сім інш і, лещ а­ та р ство м ає хар а ктер рівн инни х д о в го ш л я х о в и х бігів, щ о від ом і за бол ьш еви ц ьк ою назвою «к р оси ». Ц ьом у бол ьш еви к и надавали в е­ л ичезної уваги, маю чи потім з д об р и х л ещ атарів д о б р и х в о їн ів на л ещ атах. О станнім часом багато н а ш ої молоді опи нилося поза м еж ам и рід­ н ого краю , дал еко на ч у ж и н і. В ід р а зу ж за п ер ш и х п ов оєн н и х років багато з н и х м еш кало в д огід н и х л ещ а та рськ и х теренах, де вони мали зм огу р озви вати зим ови й сп о р т та п р од ов ж у в а ти тради ц ію л ещ а тар ськ ого спорту. М іж гордими старим и лещ атарями виробл ял ися н о в і талани, їх н і інтенсивні тр ен ін ґи увін чувал и ся чим раз новими перем огами й замилуванням у лещ атарстві. В Н ім еччин і бул о орга­ н ізован о багато л ещ а та р сь к и х к у р сів для ш к іл ьн ої молоді, а при ц ьом у вивчали лещ атарський сп ор т і старш і, були й дівчата. Б іл ь­ ш іст ь хл оп ц ів ви вчал о н ов у с в іт о в у ш к о л у їзди на л ещ а та х — є в ­ р о п ей сь к о-а л ьп ій сь к у . Серед н а ш ої м ол оді бул и т а к о ж добр і ск а ­ куни, я к і п отр ебувал и тіл ьк и д а л ьш ого тренуванн я та безперервн ої вправи, щ об мати зм огу к ор и сту в а ти ся добрим и здобуткам и на м іж ­ народних сп ор тов и х змаганнях. А л е зн о в у ж р о з’їха л и ся н аш і лещ атарі в да л ьш у м ан др івку по св іт у ш ука ти праці та забезпечення. Б агато з н и х знайш л и в ж е н о ­ в е при стан ови щ е в н овій «ба тьк івщ и н і» і при тя ж к ій за р обітковій праці забули п р о лещ ата й спорт. Т іл ьки хіба х т о знайш ов догідні 103

обставини, ті час від часу, в ту зі за рідним краєм та недавном ин улими вправам и по нім ецьких А ьп а х, згадую ть пр о св о ї колиш ні д о ­ сягнення в цьом у несам овитому спорті. Т а к і погасли дек отрі молоді зірки, щ о тільки починали були блищ ати на л ещ атарськом у небі! Н евелика ж м енька лю бителів л ещ ат залиш илися щ е в Німеччині. Д ехто з ни х щ е працю є в цьом у р оді зим ового сп ор ту, д е х т о через нестачу відповідного виряду та через ф ін а н сові злидні не м ож у ть цього робити, але коли впаде перш ий сніг і почн еться сезон, багато з ни х за останній заощ адж ений гріш п оїде бодай кілька разів у го­ ри, щ об з вітр ом навперегін м чатися по горах та долинах, щ об при­ гадати минулі роки і доси ть в ж е д обр е засвоєний модерний спосіб володіння не раз непосуш ним и лещатами. Д ругим родом зим ового сп ор ту є популярн е к ов за р ств о і гокей на льоду. В ж е в брон зову добу (1900-1600 л іт до Х р и ста) наш і предки знали приряд для їзди по криж аній поверхні, зроблений з к істок звірят, з ви гостр ен ою сп ідн ьою поверхнею . В Европі ковзани п оя ви ­ лися та к ож серед народів півночі. Згодом ковза р ство прищ епилося в у сіх країнах Европи. Н айкращ і ковзарі, м айстрі ш ви д кої їзди, в се щ е скандинавці, вони абсол ю тн о не х о ч у ть поступ и ти ся цим місцем середньоевропейцеві. У відм іну від лещат, з ковзанами мож на заробити н е-а би я к і суми грош ей. К овзар і і ковзарки, колиш н і зірки на сп ор товом у ам аторсь­ ком у небі, ста ю ть проф есійним и артистами і ви ступ аю ть зар обітково в різн и х криж ани х р ев ія х і таким чином заробляю ть багато грош ей. Соня Гені, Варвара Скот, Д. Батон, п о д р у ж ж я В аєр чи «новосп ечені» проф есіонали п од р у ж ж я Ф альк — в сі вони колиш н і аматори, с п о р товці-олімпійці, які після здобуття майж е в сіх м ож л и ви х ам аторсь­ ки х нагород перейш ли в табір пр оф есіон ал ів і робл ять великий «бизнес». А л е скільки праці, скільки зусилля к ош ту в а л о всім цим талановитим ковзарям, щ об досягнути вимріяної мети. З дитинства вж е, з ш кільної лавки вони ходили із ковзанами на п л ечах на ста­ діони і під пильним доглядом вчител я тренувалися цілими годинами, вивчаю чи нелегке мистецтво їзди на ковзанах. А л е є й інш і лю бителі ковзанів, які, крім ш ви д кої їзди на к о в за ­ нах, вч а ться та к ож володіти палицею в грі, відом ій як «гокей» на льоду. М етропол ією цієї надто ш в и д к ої сп ор тов ої гри бул а і є с ь о ­ годні Канада. В Канаді, як і в Америці, в ж е в п оч а тк ов и х ш кол ах ор ган ізую ться цілі команди гок еїстів і провадять різні змагання та систем атично вправл яю ться в цій несам овито ш видкій грі. Там в и р о ­ стаю ть м айстрі-гоківкарі, зм іцню ю ть ряди репрезентаційних команд і гордо п р од ов ж у ю ть стару традицію «неп ерем ож них канадійців» на світовом у ф ор ум і гокею на льоду. В Европі сильними гокейовими країнами є Ш веція та Ч ехо-С ловаччина. Вони часто й міняю ться перш ими місцями на стар ом у кон ти ­ ненті. В У країн і в ж е до д р угої св ітов ої війни гокей на л ьом у знай­ ш ов велике зацікавлення. Л ьвівська «У країна» тіш и л ася частими перемогами з твердими командами П ол ьщ і чи й з -з а кордону. Одно, на ж аль, мусимо знати, щ о на втримання бодай одн ієї гокейної к о ­ манди п отрібн о великі грош і. Це й бул о головною причи ною того, щ о наш их гокейних команд було д у ж е мало. На «еміграційному небі» були деякі наш і добр і гоківкарі, відомі щ е з краю . Завдяки інтенсивній праці відом ого л ьв ів ськ ого грача з «У країни» О. Б учац ьк ого зорганізовано бул о молоду гокейну збірну

104

Остання проба перед виступом.

В годину дозвілля.

д р у ж и н у м іттен вальдського «Л ева». Н аш і «Л еви» йш ли від перемоги до перем оги, але еміграція перекресл ил а в сі пляни м ол одих е н ту зія стів ц ієї темперам ентної гри. В сі добр і лещ етарі та ковзарі, лю ди п ереваж н о в а ж к о ї буден ної праці, безп ер ер вн о тр ен у ю ться та з чимраз свіж и м и силами в с т у ­ п а ю ть у наступний сезон, де їх н і зусил ля у в ін ч а ю ться перемогами. Одним у см іхн еться доля, і вони стануть проф есійним и й заробляю ть не погано, інші, переваж но лещ етарі, зали ш аю ться вірними аматор­ ст в у і в ч а ть наступників, щ о далі нестим уть сл аву св осм у народові.

Вступаймо в новий рік 1952 р ік добіг св о го кінця, а на ста р тов у д о р іж к у ч а су в и х од и ть р ік Б ож и й 1953-тій. Б іж а ть роки, біж а ть події, а твор ц і подій, з кінцем к о ж н о г о року, ста ю ть на поріг наступного, переглядаю ть, щ о вони зробил и, чого досягли за ч а с від х од я ч о го р о к у і окресленням як ости ц и х осягнень — оц ін ю ю ть уступ аю чи й рік, ви н ося ть йом у «а бсол ю тор ій », коли д ося г­ нення та к і е, і не виносять, коли їх немас. С пілка У к р а їн ськ ої М ол оді «у сту п а ю ч ом у 1952 р о к о в і абсолю торій уділити м ож е». М ож е, б о не зв а ж а ю ч и на дал еко несприятливі обставини і умови, сум івці, щ о розкидані по 14 к р а їн а х «ста р ен ької м атері землі» за рік Б ож и й 1952 зробили м ож л и во більш е, н іж у к ож н ом у інш ому році, з часу відновлення цієї м ол одеч ої організації на чуж ині. Х ор ош и м був для С У М ’у 1952 рік. Х ор ош и й він і в скріпл енні в н ут­ р іш н ьої єдности в сіх клітин С У М ’у, хор ош и й він, і т о д у ж е хорош ий, проявами у к р а їн ськ ої м ол одечої непримирим ости до ворога У країни, а в ж е найкращ ий він тим, щ о в р оц і Б о ж о м у 1952-му, ук р а їн ськ а м о­ л одь перед лицем в сього с в іт у заявила с в о є оста точ н е переконання в том у, щ о, де б вона не була, в як и х би ум овах вона не ж ила -— для н еї все ж «Н емає ін ш ої В країни, немає др у гого Дніпра». Н е зн аходи ть вона л іпш ого н і в А мериці, ні в К анаді, ні в Лондоні, ні в Сіднеї. Не вр оста є вона в ч уж и й , невластивий для неї ґрунт, а л и ш ається м олоддю у к р а їн ськ ою і п оч ува є се б е на ч у ж и х терен ах з приємній чи неприємній гостині, з я к ої раніш е чи п ізн іш е вона ріш ена в и їха ти додом у, до хати — на У країну. П ідкресл ю єм о, про це най гол осн іш е сказав нам р ік 1952. Я к ж е -ж не уділити таком у р о к о в і з а га л ьн о-сум івсь к ого а бсол ю тор ія ? У діл ю єм о! І стоя ч и на п ор озі Н ового року, за ка р бовуєм о в пам ’яті св оїй в с е х ор ош е і цінне, щ о нам дав уступ а ю чи й рік, а т а к о ж і у св ідом ляєм о в сі недотягнення, щ о б на н овом у етапі їх проробити і цим розп очати рік Б ож и й 1953-ій. В ступ а єм о ж в цей Н овий рік з в ір о ю і переконанням, щ о й тоді, коли і в ін буде «уступ аю чи м », ми й йому «уділи м о абсол ю тор ій » і будем о гордими й з нього, як є гордими з 1952-го. В ступ айм о в нього з в ір ою в св ої сили, як вір и м о в н аш у П равду і бу д ь м о чуйними, як як є чуй н і брати наш і п о к р и їв к а х і лісах, по я р уга х і степ а х в б о ­ 105

ротьбі за спільну нашу Правду там, у спільній наші хаті — в Україні. Пам’ятаймо, — чим більш е будемо робити ми, тим більш е будуть р о­ бити вороги наш і проти нас і серед нас. Сумівська молодь стоїть сьогодні з одкритим чолом в зовніш нім світі в боротьбі за Україну проти її відвічного ворога М оскви. Своїми здвигами, овосми маніфестаціями, своїм и протестаїційними вічами, вона говорить ворогові, щ о вона с в наступі проти нього, вона б о ­ реться проти нього скрізь по всьом у світі в 14 країнах. Б ореться скрізь різними засобами, але за одну мету. В який би країні не в ід ­ булася якась сумівська акція боротьби з ворогом, це є досягненням не С У М ’у лише тієї країни:, а С У М ’у, як цілости. В Сполучених Ш та ­ тах, де сьогодні відбуваю ться події, щ о в якійсь мірі будуть мати впливи на 'події всього світу, де е присутніми пре ставники цілого світу,, а між цими представниками є й «представники» наш ого поне­ волювача, СУМ мусить робити саме так, як він і робить там, він м у­ сить бути найактивнішим, найвинахідливіш им і найсміливішим. Доля висунула сьогодні СУМ Америки на передову лінію ф р он ту всього СУМ 'у, завтра ці<ю передовою л :нісю мож е стати СУМ в Англії, чи Канаді, післязавтра — СУМ Німеччини, А встрії, Франції, Еспанії і кож ний відлам цілости СУ М ’у буде робити те, щ о буде йому ди кту­ вати рація всієї цілости СУ М ’у, а це значить і рація — України, як цілости в сіх її земель і всього її народу. Це все й накладає на СУМ певні зобов’язання і вимагає від нього нестарітися ду х ов о, а бути в іч ­ но молодими, винахідливими і відважними. Звичайно, здвиги мусять відбуватися і то якнайчастіш е і то якнайгущ е по всьом у світі. А ле треба прагнути, щ об ці здвиги не були трафаретними. Треба, щ об кож ний новий здвиг не був повторенням попереднього навіть ф орм ою свого вияву назовні, а був завж ди но­ вим і неочікуваним навіть для його учасників. Ми мусимо навчитися нашим акціям назовні надавати вигляду спонтанности, щ об наші ак­ ції назовні н е виглядали імпровізаціями, а внутріш ньо були підгото­ вані і розроблені до деталів. Найголовніш е — в усьом у свіж ість і неп овторн ість! СУМ уж е сьогодні стягає на себе багато в ор ож и х ударів, завтра ці удари, мож ем о бути певними, посиляться. В орог намагається сьогодні, а щ е більш е він буде намагатися завтра, розбити СУМ, р о з’єднати його цілість, окомпромітизувати його назовні. Наш ворог — дуж е до­ свідчений ворог і він знає, щ о треба робити, щ об найдош кульніш е бити по нас. М ож ем о бути певними, щ о сьогодні, особливо після сум івської а к ­ ції в О б’єднаних Націях, з таємничою появою сум 'вців серед деле­ гатів ОН — в ж е є й нове таємне зарядж ення М ҐБ з М оскви до всіх своїх закордонних клітин — посилити боротьбу з СУ М ’ом, нищити СУМ, і компромітувати його. Б удьм о приготовані на це і уміймо відчувати кож н е в ор ож е нама­ гання і протидіяти йому! З повним розумінням цього вступайм о в Новий 1953 рік і хай наш ворог буде неприємно розчарований! З обов’язання, щ о їх поклала доля на СУМ, великі і величні, а це вимагає від кож ного сумівця почувати себе вартим цих зобов’язані., вартим завдань, а щ о найголовніш е — бути свідомим цих завдань.

106

С ум івець м усить бути свідом им того, щ о він на ем іґр а ц ії є н е лиш е на те, щ о б прац ю вати і роби ти дл я У кр а їн и л иш е сьогодн і те, щ о він м о ж е і здатний робити. С ум івець м у си ть п оч у в а ти се б е з о б о в ’язаним р ости д у х о в о , вчитися, добу в а ти на еміграції знання, щ о б ці знання завтр а ви к ор и стати на в ід б у д о в у У країни. Р едакц ія «А ван гарду» си л ою сп р ом ож н остей б у д е давати популярні виклади н еобхідн и х знань, щ о б в цей сп осіб п ідви щ ува ти кул ьтурний р івен ь св о їх читачів, щ об в цей сп о сіб за ох оч у в а ти су м ів ц ів д о науки, ск ер ов у в а ти їх в п ох ід на зд обу ття знань. Ц е вимога У К Р А ЇН И і цю ви м огу сум івці м у ся ть в и к он увати в цьом у Н овом у році Б о ж о м у 1953-му, з біл ьш ою о х о т о ю н іж це вони робили в «у ступ а ю ч ом у » році.

Д р укуєм о «О голош ення» Ін сти ту ту З аочн ого Н авчання відносно від к р и ття за п и су на 2-ий к у р с Гум аністичного В ідділ у і, в св о ю чергу, закл и каєм о сум івц ів: В и к ор и стов у й те нагоду, вч іться, добува й те знан­ ня, р остіть!

О Г О Л О Ш Е Н Н Я В ід к р и то запис студен тів на 2-ий к у р с Ін сти туту З аочн ого Н авчання при У В У . Запис п р овади ться ти м часово на Гуманістичний Відділ. П одавати заяви м о ж у т ь особи, щ о скін чи л и 1-ий к у р с Ін сти туту З аочн ого Н авчання або від п ов ід н у ч асти н у сту дій у в и с о к и х ш кол а х я к у к р а їн сь к и х та к і ч у ж озем н и х . На 2 -м у к у р сі Гум аністичного В ідд іл у ви к л адати м уться: В сту п д о

м овознавства, в ст у п д о

с л о в ’я н озн авства з грам атикою

ц ер к ов н осл ов ’я н сь к ої мови, у к р а їн ськ а діял ектологія, істор ія У к р а ­ їни, істор ія ф іл о со ф ії. Заяви п р о в ступ п р оси м о сл ати на адресу: Ins tit u t d ’enseignem ent p a r corresp on d en ce, 27, rue des B auves Sarselles (S. et O.) F rance

Д ирекція

107

,, A V A N G A R D “ j o u r n a l Years V I/V II

fo r

1 9 5 2 /5 3

Uk r a in ia n

y o u t h

N o. 4/5

(2 6/27 )

SUMMARY — a v a r i e t y o f t h e a n c ie n t U k rain ia n nation al m arion ette theatre, w h ic h a r o s e in t h e 16 th c e n t u r y f o r th e p u r p o s e o f e x t o l l i n g the n a t iv i t y o f the S o n o f G o d . A d e s c r i p t i o n is g i v e n in this a r t i c l e o f t h e t h e a t r e , its d e v e l o p ­ m e n t a n d h i s t o r y , as w e l l as t h a t o f the m a r i o n e t t e s b e l o n g i n g to it. B y r e a s o n o f t h e f a c t t h a t , in V e r t e p , t h e s e c u l a r e l e m e n t wa s st r e s s e d , an d th at w i t h a sa tir e u p o n e x i s t in g c o n d i t i o n s , this t h e a t r e wa s p e r s e c u t e d b y P e t e r I, and f i n a l l y f o r b i d d e n . In th is s p h e r e o n e m ay fin d m any e x a m p les o f the n a tio n ­ al o p p r e s s i o n o f U k r a i n e in c u lt u r a l m atters b y M o sco w .

The T hree Great Ones. — T h ie is a b i o g r a p h y o f t h e t h r e e p r o m i n e n t figures in U k r a i n i a n m u s i c , B c r e s o v s k y , V e d e l an d B o r t n i a n s k i , w h o w e r e b r o u g h t by f o r c e t o St. P e t e r s b u r g b y P e t e r I. and w e r e t h e r e c o m p e l l e d to c r e a t e t h e f o u n ­ d a t io n f o r R u s s i a n m u s i c . In t h e a r t ic l e th e f i r s t v a li d i n f o r m a t i o n is g i v e n c o n ­ ce rn in g the ex p lo it a t io n by the M u s c o ­ v it e s o f t h e h i g h l y — d e v e l o p e d U k r a i n ­ ian c u l t u r e , w h ic h at this t im e f o r m e d a part o f E u r o p e a n culture. T h e ar­ t i c l e d e a ls f u r t h e r w it h M o s c o w ’ s f i g h t w i t h U k r a i n e as a f i g h t b e t w e e n A sia a n d E u r o p e a n d r e f u t e s t h e st a t e m e n t o f R u s s ia n h i s t o r i c a l w r it i n g s t h a t the s o - c a l l e d r e f o r m s o f P e t e r I. w e r e , as is a s s e r t e d , “ b le s s in g s 4* f o r U k r a i n e as w e l l. T h e c o n t r a r y c a n b e p r o v e d b y means o f coun tless c o n te m p o r a r y w rit­ in gs. T h e w e a l t h o f l it e r a t u r e sh o w s that, at th is t i m e , w e s t e r n c u l t u r e d id not com e to M oscow , through the “ w i n d o w h a c k e d o u t b y P e t e r I .“ , b u t through U kraine w h ic h wa s th en already a part o f E urop e.

The Town o f Human in the 18-th Century; By P rof. P. Kurinny. — In this s c i e n t i f i c w o r k , m a n y as y e t u n ­ p u b l i s h e d a u t h o r i t i e s are q u o t e d w i t h regard to the m em bersh ip o f the tow n

o f H u m a n in t h e w h o l e U k r a i n e and thu s in t h e a n c i e n t c u l t u r e , w h ic h is c o n n e c t e d w it h that o f a n c i e n t G r e e c e .

T h e a r t i c l e r e f u t e s t h e a s s ert ion s o f t h e R u ss ia n and P o l i s h h is t o r ia n s , t h a t , u n ­ til t h e in v a s i o n b y t h e s e t w o p e o p l e s , h u m a n and t h e w h o l e s t e p p e d is tr ic t was u n s e t t l e d a n d l y i n g was te . T h e a u t h o r p r e s e n t s s c i e n t i f i c p r o o f o f the e x i s t e n c e in H u m a n o f a h i g h d e g r e e o f c u l t u r e , e v e n in t h e p r e - C h r i s t i a n era.

Science and K now ledge. — In this p a r a g r a p h t h er e is g i v e n in a p o p u l a r fo r m the history o f the p re-S ocra tea n cla s s ic a l p h i l o s o p h y , b e g i n n i n g w i t h the school o f so-called natural p h ilo so p h e rs o f T a le s o f M i l e t a n d g o i n g as f a r as H e r a c l i t u s . In l i k e st y le is p r e s e n t e d a g e n e r a l o u t l i n e o f p s y c h o l o g y , d e a l in g w i t h t h e c o n s c i o u s an d u n c o n s c i o u s , co n ce n tratio n , o bserv ation and m e m o r y , a n d p r a c t i c a l i ll u s t r a t i o n s are g i v e n o f the d evelop m en t o f co n ce n tratio n m e ­ m o r y . T h e r e ar e al so g i v e n in r e a l l y understandable fo r m a fe w con ceptions o f te ch n i c s a n d a s t r o n o m y .

Literature. — T h e l i t e r a t u r e in this s e c t i o n is p r e s e n t e d in s i m p l e f o r m to th e r e a d e r b y m e a n s o f s h o r t r e a d in g s .

Its p u r p o s e is to b r o a d e n t h e m i n d s o f y o u n g p e o p l e , a n d so w e f i n d t h e r e t r a n s la t e d n o v e ls , e. g. t w o b y H e s s e and Fargasch f r o m the G erm a n . F o r the sa m e r e a s o n t h e r e is f o u n d a p o p u l a r b i o g r a p h i c a l ess ay o n R u d y a r d K i p l i n g , w i t h his p o e m “ I f “ , and also a s h o r t b i o g r a p h y o f Jade L o n d o n , an d o n e o f his n o v e l s w h ic h d ea ls w i t h t h e o l d R u s s ia n p o l i c y o f d e n a t i o n a l i s i n g t h e n o r t h e r n p e o p l e s . T h e sa m e t h i n g is f o u n d in t h e 2 0 -t h c e n t u r y , i n c r e a s e d t o t h e S ta linist p o l i c y o f e x t e r m i n a t i n g n a t i o n s ; it is t h e sa m e f o r m o f t h e sa m e n a t i o n , o n l y in t w o d i f f e r e n t c e n t u r i e s .

Social-Political Thoughts. — T h i s s e c t i o n b e g i n s w it h an ess ay b y t h e r e n o w n e d U k r a i n i a n p u b l i c i s t , D. Don-

zow , in w h ic h t h e s i g n i f i c a n c e o f the church in t h e l i f e o f n a t i o n is i l l u s t r a t ­ e d . T h e a u t h o r t a k e s as an e x a m p l e t h e S p a n i s h ch u rc h a n d S p a i n in t h e y e a r s o f t h e last N a p o l e o n i c W a r a n d i l l u s t r a ­ tes t h e i m p o r t a n c e w h i c h t h e S p a n i s h church h a d in t h e f i g h t f o r S p a n is h l i b e r t y . T h e a u t h o r sees a s i m i la r s i t u ­ a t i o n in t h e c a s e o f t h e n a t i o n s o f E u r o p e — U k r a i n e as w e l l as S p a i n — in t h a t th e s e t w o n a t io n s h a v e n o t b o o n a c c o r d e d , t h e i r s u i t a b le o r m e r i t e d r e ­ c o g n itio n fr o m the w orld. T h e y both w restle with the w icked o f th e w o r ld , a n d n e v e r t h e l e s s ar e p a sse d b y t h e g r e a t. T h e ch u rc h w h ic h f o r m e r l y e n ­ c o u r a g e d in S p a i n the f i g h t a g ain st t h e w i c k e d , p u r s u e s t h is aim n o m o r e at t h e p r e s e n t t i m e , n e i t h e r in U k r a i n e n o r in S p a in . “ Q uo V adis D o m in e ?'* — I n th is a r ­ ti c l e A . L y s t o k a n a ly se s t h e c o n t e n t s o f t h e P a p a l l e t t e r to t h e p e o p l e s o f R uss ia a n d f i n d s t h e r e i n a d e v i a t i o n fr o m the basic p rin cip les o f C hristian­ ity an d t h e c l a i m o f R u ss i a t o o p p r e s s o t h e r n a t i o n s is j u s t i f i e d . T h e V a t i c a n , t h e r e f o r e , s e e k s , n o t p o w e r in t r u t h , b u t t r u t h in p o w e r . T h e a u t h o r i n t e r ­ p r e t s t h e m e s s a g e o f t h e P o p e as a ju s t ific a tio n o f Cain, w h o possessed the s u p e r i o r p o w e r , a n d s le w A b e l ; in this w a y , C a i n is b l e s s e d b y t h e P o p e and Abel condem n ed.

,

T h e E m an cip ation o j a F o rm ; B y W . A. Sh. — T h e a u t h o r g iv e s m a n y exa m p les f r o m the history o f U kraine a n d R u s s ia t o p r o v e t h a t t h e p r e s e n t c o m m u n i s t t e r r o r w h ic h ex ists in the t e r r i t o r i e s o f t h e U .S .S .R ., is n o t so m u c h t h e r e s u l t o f t h e c o m m u n i s t id e a l, but rather o f t h e R u s s ia n n a t i o n a l sp i r it . E v e n a u n i v e r s a l i d e a , a f t e r it is re n d e re d in d e p e n d e n t b y one nation or another, a lw a y s as sum es a national f o r m . B y m e a n s o f m a n y e x a m p l e s it is st r e s s e d t h a t t h a t w h ic h is t o d a y h a p ­ p e n i n g in R u s s i a , ha s a l r e a d y o c c u r r e d b e f o r e , b u t was n o t n o t ic e d b y the w o r l d , p r i m a r i l y b e c a u s e it d i d n o t t h e n st a n d u n d e r such a t o ta l m e n a c e o n t h e p a r t o f R u s s ia n i m p e r i a l i s m . T h e a u t h o r b e l i e v e s t h a t C o m m u n i s m , as an i d e a l , has a l r e a d y d i e d o u t , an d n o w se r v e s

as an e x p e d i e n t to s h i e ld t h e liv i n g Russian im perialist for c e. W e re the m a ­ t e ria l r e a s o n f o r the U .S .S .R . in t h e w orld to d is a p p e a r, th e n w o u ld the d a n g e r o f C o m m u n i s m al so d i s a p p e a r .

T h e R u s s ia n n a t i o n a l f o r m c a n a lw a y s a d a p t it s e lf t o its p u r p o s e s . E v e n if it w ere to adapt itself to th e W est-E u r op e a n d e m o c r a t i c f o r m , it w o u l d still rem ain im perialist and w o u ld co n tin u e to o c c u p y , itself w ith the ex te rm in a t io n of peoples and w ith concentration cam ps.

T w o T y p es o f N ation alism ; B y Z. P elen sk y. — T h e a u t h o r , o n e o f t h e l e a d ­ in g U k r a i n i a n j o u r n a l i s t s in e x i l e , d ev e l o p e s in his a r t i c l e t h e thesis t h a t t h e p r e s e n t h i s t o r y o f m a n k i n d is d e v e l o p ­ in g m a i n l y o n tw o p a t h s — t h a t o f d em o cra tic , a n d that o f totalitarian n a t io n a li s m s .

H e c o n s i d e r s that n a t i o n a l i s m , w h ic h on ce portrayed a un ified p h ilosop h y of l i f e a n d p o l i t i c a l d o c t r i n e , has s u n d e r ­ e d in the c o u r s e o f t h e c e n t u r i e s #and d e v e l o p e d so f a r o n t w o d i f f e r e n t lines th a t a c t u a l l y , u n d e r t h e g e n e r a l h e a d ­ in g “ n a t i o n a l i s m 44, t w o i d e a s are h i d d e n , d iffe r in g t h o r o u g h ly b o t h in tellectu ally and social-p olitically .

T h e a u t h o r as s um es t h a t it has b e e n p r o v e d that the t w o t y p e s o f n a t i o n a l ­ ism f o u n d t h e i r b e g i n n i n g s in t h e d i f ­ fe r e n c e o f th o u g h t b e t w e e n the A n g lo S a x o n s a n d t h e R o m a n c e p e o p l e s , on th e o n e h a n d , a n d t h e G e r m a n s a n d the R u s s ia n s , o n t h e o t h e r . W i t h c e r t a i n m o d i f i c a t i o n s , it is still p e r m i s s i b l e to speak o f the ex isten ce o f the W e ste rn or the Eastern typ e o f n a tion alism .

W e s te r n n a t i o n a l i s m is f o u n d e d o n a ba sis o f r a t i o n a l i s m a n d i n d i v i d u a l i s m , and co n s e q u e n t ly arives^at the c o n c e p ­ t i o n o f a d e m o c r a t i c , l i b e r a l st ate and s o c i e t y . B y c o n t r a s t t o t h is, t h e E astern n a t i o n a l i s m is f o u n d e d o n a b a s is o f i r r a t i o n a l in s t i n c t a n d e m o t i o n , e m ­ p h a s is e s t h e p r i n c i p l e o f c o l l e c t i v i s m , an d c o n s e q u e n t l y and i n e v i t a b l y en d s in a t o t a l i t a r i a n d i c t a t o r s h i p . A s the ac t u a l d riving-force of the W estern d e m ocra tic, liberal nationalism , the a u t h o r r e c o g n i z e s t h e f a i t h in t h e g o o d , th e e d u c a b i l i t y and t h e p r o g r e s s o f

mankind. T h e main d r i v in g - fo r c e o f the Eastern nation alism is its b e l ie f in ' the fu n d a m en t a l viciousness o f m ank in d, and the in e r ad ic able fe e li n g o f mistrust and hatred. On this basis o n ly c o u l d be c re a te d the tota l-dictato rsh ip s o f fascis m, na zism and c o m m u n ism , which have n o re sp e ct f o r in d iv idu als and p ra ct ice mass g eno cid es.

T h e au th or su pp o rts his train o f tho ug ht by e x p a n d e d au thorita tive and fact ual material. H e leaves it to the Ukrainia n read er al on e to dra w fr o m this c o m p a r is o n the in ev itable c o n s e ­ q u ences f o r U kr ainia n p o l ic y . H e m ain ­ tains that b e f o r e the w o r ld - tr ib u n a l o f the S ec on d W o r l d W ar, fa scism and nazism we re tried , c o n d e m n e d and o v e r ­ throw n, and the same fa te is ine vit ab le a w a i ti n g bolsh ev ism .

The W est er n d e m o c r a t ic , liber al f o r m o f nationalism has show n it self to be be t te r and stronger.

God Save us from Destruction. -----A d ialog ue be t w e e n two social p h i l o s o ­ phies in the Ukr aine o f the future.

T h e r e m ee t tw o p h il osop h ies, two c o n ­ victio ns , tw o desires. Each has his ar­ gum ent. One represents c om m u n al p r o ­ p erty , the o t h e r p ri v ate p r o p e r ty . T h e c ollis ion o f these two desires and these t w o p h ilo so p h ie s is the su bjec ts o f the dialog ue . T h e au thor at tem pts to be o b j e c t i v e and pres ents the arg uments which are used in the U krainian press to d e fe n d b ot h ten d en c ies and b o t h con te sta nts. T h e rea der h im self must fin d ou t with which he sides and which he refutes. T his article deals wit h the bu rn ing qu est ion o f the fu tu re f o r m o f Ukr ain ia n soc ial li fe and natio nal e c o ­ nom y.

U K R A I N E FAST

A IV D

P R E SE N T

(in G erm an)

A p pear s qu arte rly Yearly s u b sc rip t ion $ 2. - incl. posta ge

VERLAG

UKRAINE

R um fordst raf ie 19 - M u n ic h , G e r m a n y

Ц іна: 0,75 д о л а р а