Авангард (ч.21)

Ш'Іш

Ж Х -енал ■уКРДЇНСЬК'ОЇ м о л о д і на. Ежії'еп.ції

ІЗ

ЗМІСТУ:

Петлюра в думах і піснях свого народу

З

Із Звернення Прово­ ду Українських Н а­ ціоналістів у рік тра­ гічної загибелі Євгена Коновальця . . . .

5

В. Корнійченко: Московська публіцис­ тика в правдивому світлі . . . . . .

6

Г.

Ващенко:

Мета життя, як стри­ ж ень характеру . .

9

3. Р. Винницький: До проблеми міжнародніх дій С У М ’у .

11

Ольга Кміть: Він і мій син (Н овеля)

16

В. Державші: Лицар духа . . . .

17

Андрій Листок: Ш евченко тизм

і

роман­ 19

Петро Кізко: Пси

(Оповідання)

.

20

Над Ворсклою (Р е­ портаж) . . . . .

21

Юрій

Крук:

Поезії, рецензії, бібліо­ графія, ..Юнацький світ” — додаток для юнацтва С У М ’у

Рік V

В есна 1951

ч. 2 (21)

АВАНГАРД

2

АВАНГАРД Квартальним „A va n g a rd " Journal o f the U krainian Youth. Видає Центральний Комітет Спілки Української Молоді Редагує

Колегія

Адреса редакції й адміністрації Ukrainischer Jugendverein, Miinchen Dachauer StraBe 9/2, Germany.

2,

Заступники: Австрія: Gulytsch Iw an, D P-S iedlu n g Salzburg. Osterreich.

Hellbrunn,

Австралія: H rabyk Z en ow ij, 24. G len view , Paddin g­ ton N.S.W. Australia. Англія: Ukrain. Yu th A ss’n. 49. Linden Gardens, N ottin g H ill Gate. London W. 2. England.

СЛОВО

до наших читачів і авторів У зв’язку з ширшою розбудовою видань ж урналів-м ісячників („Г олос М о л о д і” —

Арґентіна: H olyn skyj Osyp, C alle Buenos Aires. Argentina.

Sinclair

2966,

т і” — Канада,

сумівських

А н глія , „Н а Вар­

,К р и л а ” — С Ш А ), щ о за своєю періодичні­

стю і розміром мають специф ічні завдання,

перед С У М ’ом

у ц ілом у виникає потреба створити більш ий, солідніш ий Бельгія:

і багатий

Union d e la Jeunesse Ukrainienne, 72. Bd. Charlemagne, Bruxelles IV . Belgique.

на

різноманітність

змісту

ж урнал. Н айбільш

відповідним до цих завдань, на наш погляд, може бути ж урнал-квартальник.

Бразілія:

Том у Ц ентральний Комітет. С пілки

Galat V olodym yr, Rua M artim A lfon so 381, Curitiba - Parana. Brasil.

лоді

ухвали в

ника на такого

Венесуеля: Jurij P ry jm a k - Vashchenko, El V a jle C o„e Urb C. D elgado Chalbeaud Vereda 67, Casa 13. Caracas. Venezuela.

У к р аїн ськ ої М о ­

перетворити ж ур н ал „А ван ґард”

квартальник.

Випускаючи в

квартальника, редакція

з

місяч­

світ перше число

„А в ан ґар д у” добре р озу­

міє, щ о у цьому ч и слі м и н е дали того потрібного матеріялу,

який

його

к ультур н і

би

найповніш е задоволив й

духові

нашого

читача,

потреби з найрізноманітніш их

ділян ок ж иття: політики, мистецтва, науки і т. ін.

С Ш А: U kr.-A m erik. Youth A ss’n. P. O. B ox 211 Cooper St. N e w Y o rk 3, N .Y. U.S.A.

А л е ми свідомі того, щ о за активної підтримки на­ ш их

друзів-читачів

і

шановних

авторів,

вдасться виконати вж е в найближ чих

Канада: Ukr. Y o th Association, 140. Bathurst Str. Toronto, Ont. Canada.

..Аванґарду” . Старатимемося цікавим і корисним

зробити

завдання

наш

квартальник

як з п огляду його ідейно-виховної

цілеспрямованссти, так і з погля ду Німеччина:

це

наступних виданнях

його читабельности.

Хочемо, щоб „А ван ґард” давав нашій українській молоді

Ukrainischer Jugendverein, Miinchen Dachauer StraBe 9711. Germany.

2,

знання, плекав к ульту р у, виробляв ідеалістично-христи­ янський світогляд та гартував тверду волю і твердий ха­

Парагвай:

рактер, щ о не знав би компромісу в боротьбі за свободу

Ing. Kuszczynskyj Antin, Casilla de Correo 1. Carmen del Parana. Paraguay.

України. Щ об здійснити цей намір, закликаємо наш их науков­ ців,

Туніс: K asp ryk Roman. Ain - Draham, B oite P o ­ stale 15. Tunisie - A friu qe.

письменників, публіцистів і всіх

допису­

р елігії, мистецтва, літератури, техніки, спорту, а також з ж иття своєї й ч уж ої м олоді в у сіх країнах світу.

Франція: Bunj Theodor, 26. Paris 9. France.

педагогів,

вачів надсилати нам матеріяли з га л у зі політики, науки,

rue

de

Montholon.

Віримо, щ о це наше коротке слово знайде зрозум ін­ ня і підтримку. Редакція

АВАНГАРД

-------- ---------- -----------------

----------------------------------------------------------- З

Д А Н И Л Е В С ЬК И Й

Петлюра в думах і піснях свого народу (До 25-річчя з дня т р аґіч н о ї заги б елі) З-поміж у сіх провідних постатей В еликої У к р а ­ їнської Револю ції, серед тих тактичних змін п о л і­ тичного курсу і персональних змін у ' міністерсь­

І тому: „Н ам не страшно на У к раїн і З Петлюрою жити; Будем жити, врагів бити Т а добро ділити...”

к и х кабінетах найсильніш е вкорінилося в народ- щ ній пам’яті ім ’я Симона Петлюри. Воно втіш аєть­ ся найбільш ою популярністю і найбільш у л ю б л е ­ П етлю ру народня творчість подає як доброго не, найбільш авторитетне. Н авіть більш е: воно ста­ батька, з котрим не страшно ж ити дітям, бо в ньо­ л о синонімом ідеї боротьби за державу. І не диво! му їх опора, сила і провідник, який їх не скрив­ Бо Петлю ра — це перший вояк Україн ської Р ев о­ дить, а тільк и поведе до добрго: лю ції, а д а лі її Провідник. П етлю ра перший у бою „ І ш умить і гуде, нераз рятував ситуацію і нарід, розбиваючи больСам П етлю ра іде, ш евицьку навалу, і в Харкові, і під Полтавою, і На Вкраїну свою в Кременчузі, і в Києві, і в К ам ’ян ец ь-П одільсьС илу війська веде... кому. Існування українької держави тісно зв’яза­ — Я зорю в один лан, — не з Петлюрою, який умів у нераз дуж е складно­ В ід К убан і по Сян му полож енні знайти вихід, а на закордонному відтин­ Р ідн у зем лю зведу, к у знайти сп ільн у мову з Букарештом, Прагою, Вар­ До ла д у приведу...” , — Співає П олтав­ шавою, Віднем, Берліном, Парижом, де мав осо­ щина. бистих знайомих, видатних парляментарів аж до П етлю ра-полководець веде своє військо проти М ільєрана включно, проявляю чи при тому в ели ­ всіх тих, які простягають руки по наш у землю, а кий провідницький, політичний і дипломатичний яку він хоче об’єднати в одну державу, де був би хист. Ось чому так глибоко і вдячно український один ла д і один порядок. • нарід шанує і завжди згадує свого Головного О та­ П ісля зліквідування української державности та мана. закріплення больш евицької влади на У к раїн і на­ В процесі творення української армії, щ е на родня творчість про П етлю ру розвивається все ж початку революції, П етлю ра організував Свобідний таки далі, потай у п ідпіллі. Кіш , комплектую чи йото з української інтеліґенції, Ім ’я П етлю ри було засуджене, воно сто разів свідомих робітників та селян та боронив україн сь­ б у л о передане анатемі, хто його згадував — того кі зем лі в районах Харкова, Полтави, Кременчука гостро карали. Т а цього народ не лякався, бо не перед наступом червоних орд. міг забути П етлю ри та тих подій і сподівань, зв’я ­ заних з його особою. Больш евики намагалися ,.Руш ив Отаман з Полтави, створити в У к р аїн і свій совєтський ф олкльор, що Добувати землю і слави...” — , мав би дискредитувати наш их провідників на зра­ Співали тоді селяни Лівобереж ж я, д л я яких зок того: П етлю ра вж е тоді був борцем за землю і волю. „ У вагоні Дирикторія, „Н аш Петлю ра добре дбає А під вагоном територія” , Землю від панів відбирає, чи поширюванням творів у сти лі „Р есп ублік а на Та . без викупу колесах” . Селянам наділяє...” Ц е все залиш илось без впливу. Народні маси, Том у з радістю його зустрічали та масово впи­ пізнавши больш евицький рай на власній шкурі, сувались до Свобідного К ош а з вірою, що П етлю ­ весь час прислухували сь до того, що робиться там, ра забезпечить їм справедливий ла д і добробут. за Збручем, куди відійш ла Українська Армія, а з Ц е пробивається з народньої творчости на Х а р ­ нею Петлюра. ківщині: Вони завжди ж дали подуву нового вітру із „Г о д і вам, пани ледачі, Заходу, завждди сподівались на свого Головного В холодк у лежати, Отамана... Т а гор ілк у медову * Пити попивати... Убивство Головного Отамана в Парижі, 25 трав­ Бо вж е Симон за горою ня 1926 року, висланником Москви Шварцбартом Іде слободою: б у ло для народу ударом грому небесного. Ц я віст­ Коник білий, жупан синій — ка у с іх прибила і приголомш ила. Н е хотілося ві­ Знайде й під водою...” рити, що його, Симона Петлюри, вж е немає, а х о ­ Відмічено теж у народній творчості боротьбу тілося заспокоїти себе надією, що Він все ж таки Петлюри з червоними: щ е живе, бо ж на нього народ ждав, сподівався, „П етлю ра села чує, як на свого визволителя з-під больш евицької оку­ пації. Та смерть Отамана була доконаним фактом. Т а у них не ночує, В чистім полі, на роздолі Народ зрозумів, що вбивника післали кремлівські сатрапи. Даремно злочинець Ш варцбарт наївно, поЧервоних частує...”

АВАНҐАРД

4 дитячому на суді заявив, що він помстився на П ет­ лю рі за своїх родичів, як і погинули в Одесі. Засум увала Україна по своєму найкращому Синові. П о селах та по містах сходилися на таємні наради, мучились, переживали.... М ало балакали, без слів розум іли себе, розуміли, що не стало В е­ ликого Провідника народу. За душ у замордовано­ го Отамана відправлялися потай панахиди... П и л ь ­ но слідкували українці за процесом у Парижі, про який широко розписувалася совєтська преса, насвітлю ючи П етлю ру найчорнішйми фарбами. Та к оли дізнались, щ о вбивник виправданий, вибухи народнього гніву, ненависти та бажання помсти проти крем лівських катів ви ли ли сь по містах і селах України у ф ормі терористичних актів проти окупанта. Так, наприклад, за одну ніч в травні 1927 року повбивали, подуш или, повкидали в річ­ ки, колодязі комісарів, секретарів райпаркомів та голів райвиконкомів у таких селах і слободах: Боромлі, Зегайливці на Сумщині, у Ворож бі на Л ебединщині; у М ереф і, Козіївці, О льш ані на Х а р к ів ­ щині; у К отельві, В еликій Рублівці, М илорадовому на Полтавщ ині; у Глинську, Б ільськ у, К узем ені та скрізь по річці В орсклі від Охтирки до Полтави; у Бурині, Б ілогалиці, Нечисані на Чернигівщ ині та щ е в багатьох інш их місцях. Т а про це не подавано в пресі, тільк и день і ніч по села х і слободах літали „чорні ворони” та хапали жертви. П ро смерть П етлю ри почали складати пісн і та думи і широко співати їх кобзарі по хутор ах і селах, на храмових святах та відпустах, аж до 1930 року. Щ об з ’ясувати всю глибину безмеж ної туги, любови і пошани до великого і Непорочного Імени Симона Петлюри, подаю одну із таких дум „Н а смерть Симона П етлю ри” , яку склали Слобідські

*

бандуристи сліпц і: П авло Гащенко, Іван Кучогура К учерен ко та Пасога, на мотив похоронної пісні думи: Сподівались ми Петлюри, З військом на Вкраїну, Т а донеслась сумна вістка

-

Ладаном кидали, Щ и р і сльози проливали. Вінки поскладали. Тяж к о йому на чужині, В чуж ій домовині; Він боровся за Вкраїну, Стяги ж овто-сині! Сумно стало на Вкраїні, Дзвони скрізь мовчали, Т іл ь к и струни на бандурах В думах заридали... Настане суд незабаром, Заспівають хори, П оховаю ть тебе вдруге На дніпрових горах!.. Спи Симоне!.. тихо, тихо, Поки Бог розбуде! Наша славна Україна Тебе не забуде!.. Весь б іл ь і затрачену надію виливає устами кобзарів народ у тій і інш их дум ах-пієнях. Мовчки оплакувала Україн а свого зодчого, мовчать дзвони, щоб не довідалось Ґ П У про велике народне горе. П о­ м еркло сонце! України!. Важ ко Отаманові леж ати у ч у­ ж ій землі, далеко від України, за слав у і волю якої віддав В ін своє життя. П о всій У к р аїн і цю дум у співали старі кобзарі і лірики аж до часу суц ільн ої колективізації. М ені самому доводилось пропихатись крізь натовпи слухачів, як і на „університетській гірці” в Харкові с л у х а ли старого кобзаря „Думи на смерть Ш евченка’ * а тоді майстерно переходив на „Д ум у на смерть Симона П етлю ри” . Зранку до вечора там товпи­ лися люди, щоб п ослухати цієї думи. Сумували та мовчки втирали сльози. К р ім спогадів, пісень і дум про П етлю ру поста­ л о також на У к р аїн і про нього ряд леґенд та пе­ реказів. Ось одна з таких леґенд: „К о л и П етлюра покидав Україну, то десь коло Дністра чи Дніггра, на високій козацькій могилі заховав свою вояць­ ку кирею. Ось Він підійш ов до тої могили, та й каже: „М оги ло моя предковічная, ти багато прой­ шла, біга то бачила та багато таємниць заховала. Збережи мені, заховай мені отсей мій одинокий скарб, мою вояцьку кирею, що мене по світі носи­ ла, від біди спасала, від смерти нераз виручала, бачиш

Згинув на чужині... Ізза рогу клятий наймит Ш варцбарт виглядає В щ ире серце Отамана Ц іли ть-н аціляє. Він всі к у л і із пістоля В груди випускає, Ріки крови праведної Н ехрист розливає.... „Б уде! Годі! Схаменися! Я вж е й так сконаю. За смерть мою неповинну М ій народ згадає” ... Б іль ш е слова не домовив, Уста помертвіли...

як вона кулям и ворожими зрешетована. Т а знай, що цю кирею будуть шукати лю ди і коли вони розш укаю ть і тебе розкопають, то з твоєї могили вирине золотий Три зуб і вночі сонце освітить усю Україну. Залопотять блакитно-ж овті прапори та золоті хоругви з китицями, заграють сурми з краю в край, розкрию ться усі могили на Україні, заспі­ вають закатовані мученики і буде страшний суд над усіма гнобителями народу нашого. Давно вж е ш укаю ть вояцьку кирею та збираються лю ди над Дністром і Дніпром, на П оліссі, у прикарпатських лісах, Слобож анських степах і тої безсмертної си­

М ала доня та дружина В горі заніміли. У далеком у Парижі, В ч уж у домовину

л и ніяк не дошукаються. Т а прийде час і дош ука­ ються таки ї ї ” . Ім ’я Симона Петлюри, записане золотими л іт е ­ рами на скри ж алях української історії, житиме б і ч ­

Опускали з України В еликого Сина... „Закотилось на Вкраїні П окутне віконце, П оховали під землею Україн ське сонце. Над могилою співали,

но у серцях і піснях українського народу і пере­ даватиметься з роду в рід. Прийде час, щ о У к р а ­ їна встане і дорогі т л ін н і останки Найдорожчого

Сина прийме рідна зем ля і вдруге поховає народ свого Отамана на К и їв ськи х горах під звуки дзво­ нів Лаври і Софії. („Самостійник” ч. 5. 1946 рік.)

5

АВАНҐАРЛ

Із з в е р н е н н я Проводу У к р а їн с ь к и х Націоналістів у рік трагічної загибелі Євгена Коновальця РЕВО ЛЮ Ц ІО Н ЕРИ ! Відчуваєте і розум ієте велич тієї Людини, що згинула, і вагітний зміст того слова, щ о ним вас звемо, і т і обов’язки, щ о до носіїв тієї назви звик ставити світ!? Знаємо, що ви заслуж и ли на нього, без озву виконуючи волю своїх провідників, що була посередньо волею Вождя, та ненавидячи не­ волю, а до загину кохаю чи свободу. Всі ми з Вождем у кермі творили й творимо один духовий організм провідної верстви, яка од­ наково відчуває й взаємно себе розуміє. І знаєте ви, які завдання тепер стоять перед вами. Ми — відповідальні у сучасному менті за р ух у цілом у — закликаємо вас: Б У Д Ь Т Е ГО Т О В І! Г Р Я Д У Т Ь Н О В І БОЇ!... . . . В ож дь — Символ щ е могутніше нас єднає, зціплю є ввесь український нарід, зосередж уе його енергію й ж ивучу си лу навколо Ід еї і тих чинів, які Він, як взори-приклади д ля дальш ої боротьби, нам залишив. Він ж иве в Ід еї і Чині!

*

НЕ З Л Я К А Є Н А С Т Е Р О Р К Р Е М Л Я ! Я К ДОВ­ ГО Ж И Т И М Е О С Т А Н Н ІЙ У К Р А ЇН С Ь К И Й Н А ­ Ц ІО Н А Л ІС Т , О С Т А Н Н ІЙ У К Р А ЇН Е Ц Ь , Т А К Д О В ­ ГО Й Т И М Е О С Т А Н Н ІЙ Б ІЙ Н А З Е М Л І З А С У ­ В Е Р Е Н Н У С О Б О Р Н У У К Р А ЇН С Ь К У Д Е Р Ж А В У ! Я к бувало в нашій героїчній старовині, так і сьогодні наша віра, наша любов і ненависть є така безмежна, що й по смерті нашій боротимуться на­ ші духи на побойовищах із ворогами! Така прий­ де в житті, в чині, не в слові — наша відповідь М оскві! Ми твердо підемо назустріч усім небезпекам, ще могутніш е об’єднані тією Цінністю, якою стає для нас упавший ВоВждь, перейшовши з дочасно­ го у вічне життя України, і створивши містичну, м оральну реальн ість і єдність наш их душ. Я к колись Хмельничани, як згодом Мазепинці, так тепер націоналісти К он овальця будуть синоні­ мом величної епохи в історії У країн ської Нації, що буде Й О ГО епохою. Вжийтеся. Друзі, в усю велич наш ої доби, в усю героїку й потуж ну трагіку наших днів. Усвідоміть собі те, що про цю епоху леґенди колись творитим уться... до тієї епохи зітхатим уть колись мільйони й знаходитимуть у ній дж ерело свого від­ родження . . . Про неї коли сь народні кобзарі пісні ск ла дати м уть.. . Вона житиме вічно в народній уяві, як міт, як л е г е н д а . . . Я к дума про добу ж ор­ стоку, але світлу, добу могутню добу великого зусилля, риску життям і погордою смерти . . . Пере­ ведіть аналізу свого сумління, своїх вчинків і за­

У К Р А ЇН С Ь К А М О Л О Д Е Н А

думів — і скаж іть у душ і собі — Г ІД Н І ви цього? Станьте отже на в и с о т і завдання, перемож іть і скоріть усі слабості людські, щоб оновлені в тій святій крові, щ о в Роттердамі пролилася, ви могли чесно і сум лінно та щиросердно сказати: М и гото­ ві! М и гідні великого і неоскверненого імени — К о новальцеві Воїни, У країн ські Націоналісти! Особлива бо є це хвилина: головою в ній Вож дь Народу і Голова Держави налож ив! Ніякий і найгарячіший апель не чинить того, що чинить уж е легендарне ім’я К о н о в а л е ц ь , яке стало програмою наш ої чинности, символом боротьби за Суверенну Соборну Україн ську Держ а­ ву, символом змагу двох світів — українського на­ ціоналізму проти інтернаціоналізму, больш евизму Москви та її сателітів! І не оформлюємо ми нашого покли ку в якісь вказівки. Н і! Ц е тепер зайве! Ми віримо, Друзі, у вас, бо знаємо ваші чини, вашу готовість і посвяту! М и віримо, щ о щ е сильніш ий ритм боротьби охопить усі українські зем лі й усі місця, де б ’ється гаряче українське серце! Ми

віримо,

що щ е

могутніше,

в

О ДИ Н такт

битимуться наші серця і кож ен наказ Проводу буде тільки оформленням і усвідомленням вам ваш их бажань, розкриттям ш ляхів, щ о найуспіш ­ ніш е ведуть до Мети! У цю хвилину повторюємо єдиний наш апель до вас: Будьте гідні TOTQ, щ о ви мали честь боротися під кермою великої Людини, що відійш ла від нас навіки. Х ай заповіт її, освячений життям та кров’ю: П Е Р Е М О ГА А Б О С М Е Р Т Ь — буде назавжди за­ коном вашого серця! Продовж уйте криваво-блискучу нитку тради­ ції. Вож дь з-за гробу стоїть на сторожі непороч. ности й святости Ідеї! Із могили йрго голос несеться: Х А Й Б ІЙ В А Ш Б УД Е П ЕРЕМ О ГО Ю . А П Е РЕ ­ М О Г А П О М С ТО Ю ! С Л А В А В О Ж Д Е В І — Є В ГЕ Н О В І К О Н О В А Л Ь Ц Е В І! Х А Й Ж И В Е СУВ Е РЕ Н Н А СО БО РН А У К Р А ­ ЇН С Ь К А Д Е Р Ж А В А ! Х А Й Ж И В Е У К Р А ЇН С Ь К А Н А Ц ІО Н А Л Ь Н А РЕ В О Л Ю Ц ІЯ ! ХАЙ Ж И В Е О Р Г А Н ІЗ А Ц ІЯ У К Р А ЇН С Ь К И Х Н А Ц ІО Н А Л ІС Т ІВ ! П РОВІД У К Р А ЇН С Ь К И Х

Н А Ц ІО Н А Л ІС Т ІВ

Дано в липні 1938 р.

Ч У Ж И Н І!

НЕ З А Б У В А Й . Щ О В О Ю Ю Ч И Й К Р А Й У С В О ЇЙ Р Е В О Л Ю Ц ІЙ Н О -В И З В О Л Ь Н ІЙ БО­ Р О Т Ь Б І Б А Г А Т О Н А Д ІЙ К Л А Д Е Н А ТЕ Б Е ! Д О П О М А Г А Й К Р А Є В І! С К Р ІЗ Ь І ВСЮ ДИ П Р О ­ П АГУЙ

ІД Е Ю Н А Ц ІО Н А Л Ь Н О Г О

ВИЗВОЛЕННЯ

У К Р А ЇН И !

6

АВАНҐАРД

В. КОРН1ЙЧЕНКО

Московська публіцистика в правдивому світлі Наш их лю дей часто цікавила назва „Р у с ь ” , і про це писалось нераз у популярних українських часописах і ж урналах. А л е писалось нераз із пе­ рекрученням або неточним виясненням історичних фактів. Ц е зручно використовується нашими во­ рогами, щ о й без того ф альш ую ть українську іс­ торію. Вся московська історична наукова літер а­ тура повна ф а ль ш у про Україну. Том у завданням українських істориків і є викривати той ф альш та подавати історію розвитку народів на основі правдивої науки. Якщ о ми хочемо боротися з московськими ф альш уваннями, то мусимо їх знати, рівно ж ум і­ ти знайти, а потім застосувати наукові методи для боротьби з ф альш уваннями та д ля доказу своєї правди. Совєти затирають у свідомості своїх під­ данців усе на своє, а своє яскраво висувають, прищіплюють, і то вміло та імпозантно: через науку й мистецтво, театри, кіно; том у науку вони вико­ ристовують хитро, а назовні навіть скромно. В ізь'мімо, наприклад, „Совєтську Етнографію” , а в ній статтю Мавродіна „О складьівании великорусской народносте и русской нации” (Совєтська Етноґрафія, 1947, ст. 84-102). Н аведу цікавий уступ із цієї статті: ,,До початку об’єднання руських зем ель Москвою, точніше, до другої половини 16 ст., від­ носиться зоря національного пробудження. Іскра національної самосвідомости була тільк и прикрита шаром князівських міжусобиць, уд ільн и х поряд­ ків та татарського гніту. І вона розгорілась. Р о з­ дм ухала її в п о лум ’я К ули ковська битва. Громом прокотився по зем лі руський дзвін мечів на полі Куликовім . Перша проба всенародньої боротьби, спроба із зброєю в руках скинути татарський гніт, відіграла велику ролю в розвитку національної самосвідомости. Повстав духом руський народ, збудилось патрі­ отичне почуття. Москва виступила в р олі визво­ ли тел я Руєи від навали Мамая, її авторитет і п о­ пулярність в народніх масах щ е б ільш е зміцни­ ли сь і зросли. Ц і симпатії народніх мас і примусіли новго­ родську боярську знать, ворож у Москві, піти на поступки новгородським „менш им” , „мизинним лю дям ” , „худи м муж икам-вічникам” ,, вихваляючи М оскву і її князя за те, щ о його ратні лю ди „бо­ ронять усю зем лю руську від ворога” , і вставити в Новгородський 4. літопис широке повідомлення про „К ул и к ів сь к у битву” , складену в тоні добро­ зичливому для Москви; ці симпатії народніх мас змусили Софронія два роки п ісля навали Мамая написати в Рязані, князь якої відіграв сумну ро­ лю під час К ули к ів сь к ої битви і „відступив від Р уси ” — знамениту „Задонщ ину” , складену в ДУ' сі прославлення Москви, щ о грудьми стала на обо­ рону всієї зем лі руської... КуликІЕСька битва да­ л а поштовх піднесенню самосвідомости руських людей і виявилась величезним фактором ідеоло­ гічної підготовки витворення великоруської народ­ носте і її держ ави” (ст. 96). „Я особливо підкрес­

лю ю про ідеологічну підготовку, бо витворення великоруської держави і складання великоруської народносте диктувалось процесами економічного, політичного і ідеологічного порядку” . „Н аціональн е пробудження, що йш ло за К у л и ківською битвою, стимулю вало розвій руської культури. Ц ей останній іде в той час за лінією встановлення загальних руських норм і форм і прагнення „ж ивства” , відмови від похм урої приг­ ніченосте попередніх часів. І найяскравіше від­ бита ця тенденція до реалізму, до „ж ивства” , ко­ ли мова йде про образотворче мистецтво, знайшла в творчості Андрея Рубльова. Природній краєвид, природні лю д ські ф іґури та обличчя, перспектива, світотінь, відхід від умовного, похмурого, яскра­ вість і різноманітність барв — усі ці явища, що відбились у творчості Андрея Р убльова і в новго­ родському фресковому м алярстві другої половини 14 ст. — Волотова, Ковалева, Ф едора Стратилата ■ — свідчать про великі зміни в світогляді руських лю дей” , (ст. 96). Д алі автор пише: „в га л у зі літописання дуж е характерним є прагнення московських князів і „кни ж н их” лю дей утворити загальноруській „свод” . О бласні літописи, літописи князів і князівств, міст і зем ель, переробляються, переформовується і вико­ ристовуються д ля складення літопи су ” всея Р у си ” . Ц я ідеологічна боротьба московських літописців „ви ­ передж увало реальний політичний ріст М оскви” . (Ліхачов). За висловом А. А . Ш ахматова, характер московського літописання „свідчить про загальноруські інтереси, про єдність руської зем лі в таку епоху, коли ці поняття ледве виникли в політич них м ріях московського ур я ду” (Ш ахматов, „0 6 щерусский летописньїй свод 14-15 в Ж . М. Н. П. 1904 сентябрь ст. 91). А тепер усе це робить „н а ­ род” . В середині 15 в. складається руський „билінний епос” київського циклю з його ідеєю єд­ носте Р у си ” . Щ о ж, власне, ізипливає із того, що пише М авродін? Випливає, щ о московські князі і московсь­ ке духівництво старанно ф альш ували літописи в напрямі московської імперіялістичної політики, яка тоді звалась „збиранням руської зем лі” . П ись­ менники і вчені того давнього часу все були ду­ ховні особи або князі. Писані думки лиш али по собі саме вони, а не „народ” , але ці -свої хитрі думки вони приписували народові, саме так, як теперішні совєтські ідеологи говорять і пиш уть від імени народу, але народ інакше думає. Бо хто тоді був народом на „великоруській державній те­ риторії” , щ о тоді леж а л а якраз у басейні Волги? Т о були: мордва, весь, меря, чуваш і } т. і. — все народи ф ін ської мови, як і й поняття не мали ні про руські ідеали, ні про руськ у мову. Немав той народ поняття, і то найменшого, про те, чого х о ­ тіли князі, чи то московські, чи суздальські, Ч И рязанські, чи тверські. І про це чудово знають і Мавродін, і всі інш і — Дінцес, Боґуславський то­ що. Всі вони намагаються знайте ту народню муд­

і

7

АВАНГАРД рість, яка характеризує хвален у слухняність, або, власне, московську „послуш н ость” своїм князям, з якими той народ ішов на Р усь грабувати К и їв та інш і р уськ і міста. Д уж е просто: грабіж ники підуть грабувати хоч би кого, так само, як китайці 1919 р. слухняно грабували й вибивали У кр аїн у на наказ больш евиків, тобто Леніна, Троцького, Сталіна, які, одначе, весь час писали, щ о вони прийш ли на прохання українського народу і допомагають йо­ му. А таке прохання писав зовсім не народ, а тільк и Винниченко. може щ е Порш та ін ш і не­ численні наші соціял-демократи і „есери” . М осков­ ські письменники та вчені посилаються одні на других ли ш е для того, щоб було докладніш е й доказовіше, вченіше. Так, напр., М авродін посила­ ється на Л іхачова і не погодж ується з об’єктивні­ шими вченими. М авродін на ст. 96 пише: „Н е мо­ ж у погодитися з оцінкою, даною М. Н. Тіхом іровим цій праці Ліхачова, якго він обвинувачує в ..обмеженому національному самозадоволенні” . М ав­ родін пише, що симпатія народніх мас до Москви виявляється в літописному оповіданні про К у л и ковську битву, складеному в доброзичливому до Москви тоні. На ж аль, московські вчені не пиш уть тепер, щ о цей літопис дуж е смішно виставляє мо­ сковського князя Дімітрія Доньського, який на­ казав Бреннові одягти князівську одеж у і замість себе вести військо в бій, а сам і у скромній оде­ ж і сховався під кущ ами в лісі. А знову ж він приписує перемогу таємничому Бобрикові з В оли•и, п лй й тримав за лісом десять тисяч своєї кш ноти; і коли вж е над вечір здавалось, що татари перемагають, то він із своїми свіжими силами вдарив з боку і змусів татар тікати. А л е москов­ ські історики не лю б ля т ь говорити про цю сторін­ ку історії і обходять Бобрика мовчанкою або д у ­ ж е короткими словами. Так само тенденційно пише Мавродін на основі Ліхачова про Рубльов а й малярство. М аляр і вчи­ ли сь у манастирських ш колах, а Новгород В ели ­ кий все мав зносини з закордоном, так щ о по­ ж вавленню малярства в Новгороді відповідає по­ ж вавлення малярства в Европі. М алярство В ізан­ тії теж не було якимсь непорушним, а розвивалось, і воно навіть через свою італо-грец ьк у ш к олу д у ­ ж е вп ли нуло й на Італію . А л е при чому тут на­ род, та щ е й московський? Ц е старі науково-мис­ тецькі манастирські традиції та впливи чуж и х ш кіл на них. Окремі мистці, як, напр., Рубльов, були видатні, талановиті люди, здатні до поступу та до засвоєння сторонніх впливів. А л е московським вчено-політикам завжди тре­ ба підставляти магічне слово „народ” , як підстав­ л я є його тепер К р ем ль замість себе. Роблять вони це за дуж е старою кремлівською традицією: свою вищ ість від Европи в мистецтві, науці й техніці, вони намагаються довести народові всякими ф а л ь ­ шивими оповіданнями про різні н іколи небувалі винаходи. А л е забули про давно д уж е висміяну Салтиковим-Щ едрином „ц ар-п уш ку” , що ніколи не стріляла, і про „ц а р -к олок ол” , щ о н іколи не дзвонив, бо розбився й пощербився відразу ж, як тільки хотіли його потягнути на дзвіницю. Так вони обидва стояли в М оскві недалеко дзвіниці Івана Великого, і то аж до 20. ст., тільк и тепер вж е не знаю, чи вони щ е стоять там для посміху, а чи совєти вж е їх прибрали. Отакі то б ул и всі московські винаходи! А л е вони м али один добрий

і випробований винахід — обман. Отож московські письменники й науковці намагаються і підкуп пе­ ретворити на ,,народ” ; наприклад, той самий М ав­ родін пише: „ А л е і в Новгороді, і в Твері зростає число прихильників найбільш послідовної при­ хи льн и ц і єдности Руси — Москви. Ц е були, голов­ не, дрібні ф евдали і посадський народ. Виразом цих настроїв основних мас населення Новгорода була і діяльн ість Упадиша, що заклепав новго­ родські гармати, готові почати стріляти по москов­ ському війську” . О тж е зрадник Упадиш. підкуп­ лений Москвою, заклепав гармати, і вони не ви­ стрілили. А московський вчений Мавродін каже, що це був „настрій основних мас населення Н ов­ города” . Зовсім так, як совєти казали, що україн­ ські народні маси повстали проти Болбочана та проти Петлюри, а коли приглянемось ближ че, то завж ди знаходимо зрадників, з яких М осква користалась найбільш ою мірою, або підісланих шпигунів-москалів, через яких Москва робила свою роботу на Україні, як і навчились говорити укра­ їнською мовою, а працювали проти України. М ав­ родін пише: „Ід ея єдности Руси і руського народу, яка ніколи в ньому не вмирала... відроджується з новою силою. Носієм її стає Москва. І коли ра­ ніш е Тверь і Новгород протиставились цій ідеї своїми сепаратистичними теоріями, то згодом вони самі приймають її та виступають не в р олі ідей­ них антиподів Москви, щ о прагне єдности, а тільки як її суперники й конкуренти, озброєні її ж ме­ чем, одержавши від неї ідеологічну зброю. В „С л о ­ ві” Інока Фоми, адресованому тверському князеві Борисові Олександровичеві, ми знайдем і ідею єд­ носте Руси, і ідею самодержавства, вперше назва­ ного „царською властю ” , ідеї „С лов а” , без сумніву, були передові, прогресивні; а л е питання — хто очолить руськ у землю, Москва чи Тверь, вж е було рішене на користь Москви... і їх віковічний спір був рішений зброєю на користь М оскви” (ст. 98). О тж е ідея „царської влади” вважається д ля 16 ві­ ку теперішніми совєтськими вченими за передову та прогресивну, а також і корисну; ідея такої са­ мої одноосібної гетьманської влади вважається Грушевським і його послідовниками за назадниць­ ку, прогресивну і ш кідливу; над цим варт трохи подумати. Д алі Мавродін пише: „ідея нац іональ­ ної руської єдности була така сильна в М оскві і так завойовувала літератур у того часу, щ о воло­ діла умами освічених руськ их людей і державних діячів Руси. ї ї не витиснули ні теорія третього Риму з її блискучим маревом „всесвітньої” влади та „вселенського” царства, ні ідея Москви — на­ ступниці В ізантії та твердині „історичного христи­ янства” , дуж е розповсюджена в Р осії з часу ш лю ­ бу Івана I I I з Софією П а лео л о г” . Государі москов­ ські були насамперед государями „вєея Р уси ” , а не східньохристиянськими монархами примарного царства: вони були „із начала государі на своїй зе м лі” і, відповідно до вислову Максима Грека, „ш укали своїх” , а не добивались престолу „пор­ ф ірородних” . Н е випадково Іван IV Грозний го­ ворив Поссевінові: „М и віруємо не в греків, а в Хри ста” . Отж е звідсіль, з почуття переваги свого національного, руського, випливала та різниця візаіМ й єьк и х

і руських палацових звичаїв, церков­

них обрядів, ті особливості взаємовідносин царя й митрополита,

а пізніш е —

давно знову

нагадав

у

патріярха, про які не­

своїй

книж ці

Ліхачов. І

АВАНҐАРД

8 зміни в ти тулі „государя всея Р уси ” , пишність па­ лацового церемоніялу, гордцй і незалеж ний тон руських дипльоматичних актів часів Івана I I I — зв’язані не тільк и з ш любом його з Софією П алеолог, а насамперед і звільненням від татарсько­ го ярма, з установленням ф ормальної незалеж ности Р уси ” (ст. 98). О тж е Мавродін, вж е для часів Москви Івана I I I термін „М осква” замінює термі­ ном „Р у с ь ” , а „М осковщ ину” — терміном „всея Р уси ” . Т а к царську вигадку замінюють „народньою самосвідомістю” . Т а к б ул о в минулому, так робиться і тепер, і так буде в майбутньому. М ос­ ква і її духівництво ф альш ували віру і зв’язані з нею церковні обряди. Московська віра і обряди — далекі від грецьких. І к оли Іван I I I говорив Поссевінові: „ми віруємо в Христа, а не в греків” —■ то постає питання: а від кого ж вони одерж али віру в Христа? Це самохвальство, і тільки. К оли вони відступили від грецької віри, то, значить, впали в єресь і стали єретики; це особливо треба пам’ятати нашому православному духівництву. Т р е ­ ба пам’ятати, щ о це не тільк и тепер, а й здавна московська віра була вж е єретицька й робилась такою свідомо. О тж е ми бачимо, як теперіш ні совєтсько-московські вчені ф альш ую ть і ідеалізую ть те давно зф альш оване, йдучи до однієї ц іл і — щоб гіпно­ тизувати читачів ніби самосвідомістю московського народу, яка ніби діяла з почуття єдности. В ихо­ дить, ніби завойована Мордва, Мокша, Меря, Весь, Ч у д ь і решта ф інів відчували свою єдність із по­ лянами, деревлянами і рештою К и ївської Руси. І всі ті сучасні вчені й письменники підтримують і ведуть т у саму лінію звеличання — аж до святости — свого різношерстого дикого народу, яку ве­ л и попередні письменники російські щ е з кінця 18. віку, а потім цілий 19. і 20. вік. Все в них „свя­ тая Р у с ь ” , „руський богоносний народ” ; і тут ко­ муніст не лає „бурж уазного” письменника 19. віку, а навпаки — підтримує його, щоб усіх, і приятелів, і ворогів, гіпнотизувати вигаданим „руським богоносним християнським святим народом” . А що в нас — яка праця на цій ниві? Лаяння народу, л а ­ яння гетьманів, лаяння письменників. Упадиш ів треба і нам берегтись, бо Москва підсилає їх скрізь, особливо до різних важ ливих організацій. І веде вона цю справу дуж е послідовно й мето­ дично, не занедбуючи й найменшого, найнезначнішого напрямку діяльности. М и бачимо, як гарно вона розплянувала свою стратегію в Америці і понадсилала туди своїх Упадишів, щоб вони позай­ мали найваж ливіш і ф ункції і причаїлись там. Б а­ чимо їх і в Канаді, а л е бачимо їх і серед нас, ба­ чимо їхню розкладову діяльність через літер ату­ ру, через науку, а часом і через спритно маскова­ ні атентати. Х тось із наш их письменників упав зі скелі й розбився, хтось передчасно й несподівано помер, хтось упав із потягу. В Ам ериці і в Ч ех ословаччині поважні лю ди падають з вікна й роз­ биваються. В и гляд ало б, щ о це самогубство, все в порядку; але безперечно, щ о скрізь працюють во­ рож і аґенти. Один із численних наших Упадиш ів випустив аж 11 цикльостйлевих книжок, під Н

11 вчених письменників плям ували наш у пись­ менницьку спадщину. Ну, а наша молодь або не знає, або забуває, щ о аж до 1917 р. існувала в Р о ­ сії така сама ценсура, як і п ісля 1917 р. в СССРЗабуває молодь, щ о ценсура спалила ц ілі гори недозволених нею рукописів. А л е той наш одинадцятипсевдонімний Упадині ані не згадав про ценсуру й веде своє діло далі. Очевидно, що сліпа й тупа братія буде підтримувати його дальш і псевдо­ німи, і їх каїнову роботу. Так заклепую ться наші духові гармати; наша канадійська траґедія спри­ чинена такими, власне, Упадишами, а Упадиш і працюють не тільк и в історії літератури. Вони на­ падають на кож не слабе місце. Ось напр„ тепер особливо гострий напад робиться на наше р елігій ­ не життя. Ц ей напад намагається розсварити між собою наші різні церкви, вживаючи арґументів, взятих з 15. та 16. віку, і завж ди в істотно мос­ ковський спосіб з його ж аргументацією. І це про­ вадиться не тільк и усною пропагандою, але й ти­ ми часописами, які заслуговую ть радше на назву українських помийниць, а не на ті назви, як і во­ ни оф іційно носять. Отж е треба, щоб наша молодь знала про те, вм іла боротися з тим. вміла бачити, А л е для боротьби з цими Упадишами в га лузі у к ­ раїністики, релігії, української ф ілософ ії, треба не гідротехніків і зубних лікарів, а наш их гума­ ністів — україністів, ф ілософ ів і церковників, і такими мусять бути не якісь всезнайки-нічогонезнайки, щ о роблять велику шкоду, дискредитуючи українську науку, а дійсні науковці, які б одер­ ж али були науку в українськом у університеті. А д ля цього треба, щоб українська спільнота звер­ н ула увагу саме на студентів українського універ­ ситету та допомогла їм у навчанні, бо неуки да­ ють ворогам нашим м атеріял до висміювання нас, коли наш і ніби вчені, є ніякі вчені в тій спеціяльності, за яку беруться. Справа не в назві „Р у с ь ” чи „У к р а їн а ” , а в тому, як із тих назв користатись, справа не в тому, чи з українців хто като­ лик, а хто православний, а в тому, що він робить. Нам, щ о живемо в 20. сторіччі, не можна верта­ тись до 16-17. сторіччя й робити те, що тоді роби­ лось. Теперіш ня М осква повернулась до метод на­ сильства, до варварства, перед яким бліднуть 16. і раніш і віки. Вона ж підсилає Упадиш ів розсва­ рювати нас з сам им и. собою в га л у зі віри, прикри­ ваючись тим самим ф альш ованим московським православієм, щ о було далеке від правдивого хри­ стиянства, як грецького, так і римського. Я к із цим упадишівством боротись, і кому боротись? Чи ф ахівці в металевій техніці тут щ ось допоможуть? Ч и лісоводи,

чи

тільки

історії —

знавці

рівно ж

хеміки?

Тут і

історії церкви.

м ож уть

допомогти

своєї й московської,

Т іл ь к и

вони

м ож уть

а

по­

казати й нашим у своїй мові, і чуж инцям в чуж их мовах правдиву історію, правдиве обличчя Москви, не

т іл ь к и теперішньої, а

всієї

суцільної, однако­

вої, від Ан дрея Боголю бського до Сталіна, з її ца­ рями й самодержавством, з її соціялістами й кому­ ністами, як також

із

охлодержавством.

різними псевдонімами, з яки х кож ний спирався на другого, мішаючи з болотом наших старих і стар­ ш их письменників і поетів, звучи їх москвофілами, а навіть самого Ш евченка намагався заплямувати як москвофіла, а братія тіш илася з

того, що

аж

„Х Т О Н УТИ

ПОСТАН О ВИ В

Р ІД К О

БУВАЄ

П О Б ІД И Т И

АБО

З ГИ ­

П ЕРЕМ ОЖ ЕНИЙ”. C O R NEILLE

9

А В А Н Г А Р Д ---ПРОФ . Г. ВАЩ ЕН К О

Мета життя, як стрижень характеру (Уривок з книги „Виховання волі і характеру”) Суцільність і гармонійність характеру, як і вза­ галі характер у цілому, не даються лю дині від при­ роди, вони є наслідком наполегливої роботи над собою. К ож н е інстинктовне потягнення, кож не зов­ нішнє подразнення людини, що вона сприймає б іл ь ­ шою або меншою мірою, поруш ую ть у неї стан рівно­ ваги і спрямовують її енергію в певний бік. Тому, щоб бути гармонійною і суцільною, людина мусить підкорювати своїй в олі ці потягнення і враження, щоб вони стали органічними елементами особистости. Таке опанування своїм тілом і своїми внутрішніми переживаннями мож ливе лиш е з тією умовою, що в свідомості людини є якась ієрархія вартостей, яка дає мож ливість кож ній рисі, кож ному переж и­ ванню визначити належ не йому місце. А л е сила оцінки вартостей мас спиратись на якийсь один загальний критерій. Отже, таким критерієм є розу­ міння людиною мети життя. Д ля пояснення цієї думки візьмемо найпростіший приклад. Уявім о со­ бі двох людей, із котрих один поставив за мету сво­ го життя здобути славу хороброго вояка, а другий — стати за всяк у ціну мільйонером. Зрозуміло, що д ля першого високими вартостями будуть патріо­ тизм, мужність, принциповість, ф ізична сила й витривалість, знання військової справи, вміння во­ лодіти зброєю і т. іінш. Д ля другого більш ість на­ званих рис не являю ть собою вартостей, а деякі мож уть бути навіть небажаними1 . Такою рисою, на­ приклад, мож е бути принциповість і безкомпромісовість, особливо для того, хто вирішив забагатіти за всяку ціну. Навпаки, вартостями д ля такої л ю ­ дини є береж ливість, що може межуївати зі скнарством, /добре знання комерційної справи, уміння швидко орієнтуватись у становищі ринків, велика наполегливість у здобуванні грошей і т. інш. Основна життєва мета, що її ставить перед собою людина, є рушійною силою в діяльності її, тим стрижнем, навколо якого концентруються сили і здібності її. Том у можна сказати, щ о мета, як ви­ раз в о лі людини, формує ї ї психічно і навіть ф і­ зично. Т у т цілком виправдується вчення Арістотеля про ентелехію , себто про ту формую чу силу, що властива кож ній речі, кож ній істоті. Різниця м іж людиною, з одного боку, та рослиною і твари­ ною, — з другого, полйгає в тому, що в останніх ця формуюча сила діє стихійно, несвідомо, у людини ж, принаймні на вищих ступнях розвитку, вона діє свідомо. Людина не тільки, як покликання, а сама ставить перед собою ту чи т у життєву мету. Відповідно до цієї мети людина не тільки діє, а й виховує й пе­ ревиховує себе, себто, формує свою особистість. Д ля прикладу візьмемо людину, щ о поставила собі завдання боротися за визволення своєї поневоленої Батьківщини. Така людина не тільк и йде в бій з ворогом, а щ е й відповідним способом готує себе до боротьби: вивчає історію Батьківщини, психологію ового і чуж ого народу, озброюється знанням війсь­ кової психіки, засвоює її практично, займається Гімнастикою, загартовує своє тіло, щоб воно було відпорним на всякі д ії підсоння і т. інш. В н аслі­

док такої роботи над собою в ім’я високої мети звільнення Батьківщини, людина підносить на ви­ щий рівень ті риси, що в неї були, і виробляє у себе деякі нові. Вона стає ніби новою людиною не тільки и з боку психічного, а й фізичного. Важко вказати на меж і тих змін і удосконалення особис­ тих властивостей, що їх може досягти людина, яка всі ової сили віддала д ля досягнення якоїсь мети. Демостен захотів бути славним оратором. А л е він з природи мав хибу, що, здавалося б, виклю ­ чала саму мож ливість бути навіть посереднім про­ мовцем: він дуж е затинався. І ось він наполегливо працює над удосконаленням своєї дикції й поси­ ленням свого голосу. На березі моря він набирає в рот камінців і так деклямує або виголош ує промо­ ви, намагаючись перекричати шум морських хвиль. К рім того він слухає кращ их ораторів, вивчає л іт е ­ ратуру і т. інш. В наслідок такої роботи над собою Демостен став найславетнішим оратором старого сві­ ту. Випадок з Демостеном не єдиний. М ій бли зь­ кий колега по високій ш колі професор Володимир Шепотєв теж з природи був гикавим. А л е упертою і систематичною працею над собою він дссяг того, що став блискучим промовцем з чіткою, виразною й милозвучною дикцією, гармонійним стилем і мі­ мікою, — промовець, що мав свій власний мистець­ ко-ораторський стиль і міг би за кращ их умов по­ літичного життя нашої країни створити свою шко­ л у ораторського мистецтва. Прикладом того, як служ ін ня якійсь меті може вплинути на ф ізичні властивості людини, можуть бути між іншим мандрівники в недослідж ені ще країни і між ними Свен Гедін. Уродж енець Скан­ динав:'!, що має морське помірксвано-холодне під­ соння, він поставив собі мету дослідити середньоазійські височини з їх сухим, різко-континентальним підсонням. Йому товаришували в дорозі декілька тубільців: післанців і погоничів. Ц е люди, що виросли в умовах суворого підсоння і звикли до спеки й холоду. X все ж таки більш ість їх не витримали мандрівки і в дорозі померли, а сканди­ навець Свен Гедін вцілів. У ц ілів завдяки силі сво­ єї волі й загартованости свого тіла, щ о була на­ слідком впертої роботи над собою. А л е справа не тільк и в здоров’ї й витривалосте тіла. Ж иттєва мета, як стрижень особистости, як усвідомлена інтелекція, формує тіло людини, н акла­ дає свій відбиток на риси й вираз обличчя, на ста­ туру, ходу, жести і т. ін. Типового вченого дослід­ ника, що ввесь віддався своїй роботі, легко впізнати між сотнею інш их людей. Так само легк о впізнається хоробрий, ідейний вояк, щ о жертовно бореться за високу ідею. Ідей­ ність і хоробрість, що базую ться на безкомпромісовій боротьбі його за волю Батьківщини, відби­ ваються у виразі його очей, в постаті, в ході. „Н А Й Б ІЛ Ь Ш И М С К А Р Б О М , ЩО Ч О Л О В ІК М О Ж Е П Р И Н Е С Т И З СОБОЮ Н А С В ІТ, Є Н Е­ С Т Р И М Н А О Х О Т А ДО Я К О Г О С Ь Д ІЛ А ; Ц Я О Х О ­ Т А ЗА П О В Н Я Є Ж И Т Т Я І Д АЄ Щ А С Т Я . ЕМ ЕРСОН

АВАНҐАРД

10 Р О М А Н О ГВАРД ІН І

Листи про самовиховання Лист; про давання і брання, про дім і гостинннігь Особливо гарним родом спільноти давання е го­ стинність. Щ о це значить просити когось у гості? Ц е означає, щ о хтось є „надворі” , а ми приймаємо його в своє нутро, в свій „дім ” . Тоді він входить у наш дім, наш у кімнату, й є в нас внутрі. Бо прав­ дива гостинність полягає на цьому, що гість почу­ вається як дома. Він мусить одержати це, що він потребує: опіку, їдж ення й пиття, все добре, при­ правлене, чисте, в обильній кількості, на скільки на стільки стати. А л е це щ е не все. М ож на когось впустити в хату, а він все ж таки має почуття, що він залишився на дворі. Його тіло є тільк и в ха­ ті, але не душа. Гостя мусимо теж духово прий­ няти. А це діється, коли ми дійсно з радістю прий­ маємо гостей. Гостей посилає нам Бог. Сказав же Господь: „Я був в дорозі і ви М ене прийняли!” Ми забули про цю правду. Раніш про неї пам’ятали, К оли ще не було ні залізниці, ні авт, коли к ож ­ ний був зданий на другого, тоді люди живо від­ чували, що гість — це щ ось святе, що святим пра­ во гостинности. Тепер люди знають лиш е „в ід в і­ дини” , під час яких бавляться, або нудяться. Про внутрішню дію гостинности вж е ніхто не знає. К о ж ­ ний є чуж ий другому, кожний мусить сам собі ра­ дити. А л е молодь знає, що вона до себе належить. Мандрування звільн и ло лю дину від гостинниці, від вигід модерного уряджнення. :Спільне хотіння зв’я ­ зує. А передусім убогість наших днів наближ ує до себе людей. Знову людина простягає р ук у людині. Давня гостинність, святе право на неї і святий обов'язок мусять воскреснути, але й ми пережива­ ємо це, яка вона гарна і глибока. „Гостей прий­ майте, як самого Х риста” , сказав св. Венедикт. .Серця мусять знову відкритися цій заповіді. Ми повинні приймати гостя не чуттєвими виява­ ми, а щирою готовістю. Просто й радісно. Ми даємо йому, що маємо: страву, ліж ко, приязне слово і кож ну поміч, яку він потребує. І чим простіше, чим більш самозрозуміло, тим ліпш е. Гість повинен по­ чуватися як вдома. Ми не будемо йому докучати, але не залишимо його, коли він потребує нас і на­ шої помочі. Так як відвідувача — не тягнемо то тут, то там до всіх м ож ливих річей, гідних бачен­ ня; він повинен почуватися вільним. А л е ми не за­ лишимо його самого, коли помітимо, що він бажав би товариства. Ц е все приходить на думку щойно тоді, коли го­ воримо про гостинність. А л е є ще інший спосіб, як когось, що стоїть „на дворі” приймати в своє „нутро” . П риязне приві­ тання є вж е таким прийняттям, хоч може на ко­ роткий тільк и час. Ц е є дуж е скорий вхід і дальш е мандрування, а л е воно кріпить. А бо розмова: бра­ мою, крізь яку {впускаємо -гостя і — уважно< його с л у ­ хаємо і розум .ієм оВ ін через хвилину починає почува­ ти себе як вдома іі відсвіж ений йде дальше!. З і с т и н ­ ністю цього роду може трапитися і так, щ о той, який ввійшов, не потребує вж е виходити, що він може залишитися в довір’ї, у вірності находить назавж ­ ди свій дім. Це все є таке гарне і дає предчуття чогось високого. Чого варта гостинність — тільки

той може оцінити, хто приходить із чужини. Він відчуває це блаженство, коли добрі, гостинні серця дають йому прибіжище. А чи ми всі не є ман­ дрівниками? Принаймні ті, які не лю блять сидіти за піччю? Усі, в яких ж иве прагнення вічної далеччини і гонить їх завжди далі, крізь темні ліси, крізь глибокі яри, аж на верхів’я? Вгору, на вічні висоти, де мешкає Бог, в мовчанці і безконечному світлі? Чи не є вони мандрівниками, які не мають постійного місця на землі? От бачте, це є основний змисл гостинности: що людина дає другій людині відпочинок під час великої мандрівки до вічного дому. Щ о дає їй на хвилину остою для душі, спо­ кій, си лу і довір’я: ми є товаришами в мандрівці і йдемо цим самим ш ляхом. К ож на гостинність є добра, в якій ж иве дещо з такої гостинности душі. Щ об ми, однак, могли виязити гостинність, ми мусимо того, щ о стоїть назовні, на дворі, впровади­ ти до середини, ми мусимо бути в спроможності да­ ти йому притулок. Отже, ми мусимо самі його мати: тоді можемо сказати: „Йди до м ене!” Щ о ж належ ить до цього, щоб був „дім ” , приту­ лок? П ередусім деякі зовнішні обставини: щоб сіни і кімната були чисті, а кожний предмет стояв на своєму місці. К рім п и льної праці повинно бути тихо; н ія ­ кої сварки, криків, тріскання дверима. Дім мусить сповнити спокій, навіть коли кожний зайнятий своєю працею, ніякої біганини, поспіху і крутани­ ни. А л е теж у кімнаті мусить щ ось бути, що робить її привітною; чи не пригадуєш собі наш лист про радість серця? Гарний образ на стіні; гарна скатер­ тина на столі; пахуча китиця квітів; квітуча ро­ слина на вікні. Ті, які приймають гостя повинні бути чисто вбрані. Ц е не значить, що вони мають бути новими. На вбранні може бути велика лата, або й більш е. А коли хтось саме прибирав, чи мив посуд — то це виглядає цілком природньо. А л е є добре, гість повинен це бачити. Це буде його раду­ вати, бо він помітить, що тут не роблять ніяких особливих заходів і що він дійсно належ ить до ро­ дини. А л е _о д е ж у мусимо тримати в порядку; ми не повинні дозволити, щоб хтось помітив якусь нед­ балість. Людина повинна бути чистою і тільки стільки бути запорошеною, скільки праця пороху на ній натрусить. А л е коли праця скінчена і ми сідаємо до іншого столу, або в вигідному куточку, тоді до радісного обличчя і приязна одежа, що не виключає, щ о вона може бути проста й скромна. А л е важніше, як це все є саме приязне обличчя; сердечне привітання, співчутливе запитання. А ко­ ли це все є тоді й .найбідніша кімнатка стає при­ вітною. Особливо це відноситься до дівчат і жінок. Ц е вони творять „дім ” і це вж е ми помітили з усього того, щ о дотепер було сказане. Ж ін к а створює атмо­ сф еру затишку, тиші, тепла. Отже, вона мусить це зробити, щоб гість почував себе немов у спокійному затишку. Вона мусить крім діловости вчинити, щоб мир був у домі. Вона все мусить мати на оці, але без біганини в домі. Вона, хоча працює, мусить най­ ти ще час присістися на якусь годинку до гостя і з ним вести розмову, або — і це є куди тяж че — мов­

АВАНГАРД

11

чати. Ч и знаєш глибокі слова Брентано: „ і мов­ чанка є в тобі, я к у чується душ ею ?” В такій мов­ чанці гість здоровіє душею. А л е це не є легка спра­ ва, — це вж е найвищ і досягнення гостинности. Ж ін к а мусить уміти створити атмосферу родинно­ го дому, в якому иочуваємося так добре, коли при­ ходимо здалека, з надвору. Вона мусить відчути, чи він хотів би сам залишитися, чи навпаки прагне товариства; чи він прагне, щоб його питали, чи

А л е ціла справа має щ е й другий бік. Я к мусить поводитися гість, щоб м огла заіснувати правдива гостинність? Бо як ніяке гарне давання не може ви­ явитися без гарного прийняття, так теж ніяка прав­ дива гостина без правдивого гостювання. Правди­ ве гостювання це значить бути вдоволеним тим, що дають. Значить вміти тішитися; мати очі, які ба­ чать і чуття, яке вміє вшанувати те, щ о приймаючі чинять.

тільк и спокійно прислухатися розмові; чи він хоче дістати клю чі від дому і самітно проходжуватися, чи в тсвариєтві. Вона мусить про все думати, але гість не повинен н іколи відчувати; щ о він є тяга­ рем, що він поруш ує домашній порядок, бо тоді пропаде почуття затиш ку родинного дому. Ц е є великі справи, чи не так? Я к їх вивчаємо? Тільки , коли ми є дійсно гостинні, дійсно самовід­ дані. Щ ира доброта — це є душ а гостинности. П рав­ диво гостинним може бути тільк и той, хто є в іл ь ­ ним д ля Гостя. А вільним від чого? Від себе само­ го. К о л и хтось тіш иться гостем, бо він хоче п о слу­ хати новин, тоді він пізніш е тільк и розчарується. К о л и я хочу, щоб мене бавили, тоді я не помічаю, що гість є втомлений. К о л и я хоч у „показати” йо­ му свої речі, образи, книжки, кімнату, начиння, припаси, — тоді гість є пригнічений і з полегш ен­ ням відихає, коли позбудеться цієї хвальби. К оли хтось хоче насолодж уватися власного готовістю по­ мочі, щ охвилини прибігає, щ ось приносить, щось питає, тоді гість виносить враження немов би його кормили і провадили на паску і йому стає тісно. Треба бути вільним від себе самого: не хотіти себе розважати, себе показувати, себе почувати, не хоті­ ти бути цікавим, влізливим . Треба бути вільним д ля гостя: цілком щиро нічого іншого не прагнути, т ільк и щоб йому б уло добре, і саме так, як йому це подобається. А коли відкриємо' очі й вуха, сер­ ця, і слухаємо, тоді пізнаємо, щ о маємо чинити і як поступати. К о л и не маємо завж ди себе на думці, тоді знаходимо місце і д ля іншого: тоді можемо вважати на гостя, йому прислухатися, про нього роздумувати, його розуміти. А маємо самі турботи, або якісь тілесн і терпіння, — тоді голову догори і приязне обличчя: це ж не є ніяка облуда. М у ж ­ ньо промовчане терпіння стоїть за ввічливістю і робить її щ е глибшою. Так, ти сам помічаєш, що тут можна щ е багато, багато сказати. А л е думай дальш е сам.

Ц е означає мати такт, який знає, що можна, а щ о ні; який почуває, коли стаємо вж е тягарем, який пізнає, чи господар має працю, чи мусить відійти. Ц е означає, що ми знаємо, коли належ ить прийти і відійти; що можна сказати, а щ о ні. А л е теж як часто можемо приходити, бо людина має свій 'Дім в перш у чергу для себе самої. А л е вж е не одному знищ или інш і йото особисте життя, які прихсдили, ставили вимоги брали і навіть думки не мали про те, що й гостинність мусить мати свої межі, коли вона не має перетворитися в тягар і знищення. Усвідоми собі тепер сам, щ о н алеж ало б взяти до особливої уваги: в даванні і в бранні; в зовнішній й у внутрішній гостинності; супроти скупости, захланности, тиркотливости, вражливости, гордссти; в привітанні, або прислухуванні. Обміркуй собі теж, що ми сказали про зовнішнє, про дім. М и хочемо наш у кімнату так уладити, щоб вона була привіт­ ним притулком: чиста, мила, впорядкована, хоч би не знати як скромна. Ми самі хочемо бути такими, щоб бути в змозі завжди приймати інш их: чисті й привітні. Н е забудь увечорі запитати себе, — чи т р був собі вірним, а вранці утвердити себе в хотінні. А перед сном щ е одна думка: „ Одною з найцінні­ ших чеснот є давання.... брання.... гостинність... Так, вона є гарна... Завтра буду до неї готовитися... радо... зі щирого, радісного серця....” До передумання: коли мусимо відмовити якомусь проханню. — К о л и хтось не дає собі допомогти. — К о л и просимо даремно. — Щ едрість і марнотрата. — К о л и можна не давати? — Ощадність. Скупість. — Передбачування. — Ш к ід ли ві наслідки необачного давання. — Покладатися на інших. — „Д якувати” іі „платити.” — Зачасто! Задовго! — Вміння в слуш ний час відійти. — Бути таким, щоб господар тішився, що знову прийдете... З італійської

мови переклав М. Куш нір

ЗЕНОН Р. В И Н Н И Ц ЬК И Й

дій До проблеми міжнародніх ■Ц^НСУМ-у Існування української національної спільноти на чуж ині мас в собі теж багато позитивних елем ен­ тів, як і ум ож ливлю ю ть їй здійснювати завдання на ш л я х у до осягнення найвищого ідеалу, а саме: здо­ буття та побудови суверенної держави, уряд якої буде виразником волі української нації. В ж е побут українців на чуж ин і є сам собою певною між народньою проблемою та ум ож ливлю є безпосередню зустріч компактної маси українців з вільними на­ ціями світу. Том у і втерлася в нас думка, що кож ­ ний українець на чуж ин і є „амбасадором Воюючої У країн и ” . Т а не завж ди вдається цю претенсійну дум ку виповнювати належ ним змістом. К о л и в 1891 р. українське студенство перший

раз взя ло участь на між народньому форумі, виси­ лаю чи свою делегацію на Всеєлав’янський Студент­ ський Конгрес в Австрії, довелося ствердити, що українці, в сім’ї європейських народів, були як „гомо новус” (нова людина). Ц е не дивниця... 19 ст. в Европі — це час народжування модерних націй. 19-те століття застало У к р аїн у в стані ж ахливого поневолення, показником якого мож е бути хоча б сумної пам’яти „валуївськи й

ук аз” , що

був одним

з фактсфів, метою яких б у л о стерти україн ську на­ цію з лиця землі. Н іякий колоніяльний нарід в сво­ їй історії ніколи не опинявся в такій ситуації, як український.

Та

українське державно-творче

яд­

12 ро виявилось сильніше, ніж усі зазіхання москов­ ського імперіялізму. Підсумовуючи сказане, стає ясним, що з уваги на брак відповідної поінформованости світової опін ії про справи європейського Сходу, про справи України, українці розгорнули широку інформатив­ ну діяльність серед чужинців, завданням якої було не тільк и видвигнення питання української держ а­ ви, як проблеми, що мас багато спільних зустріч­ них точок з рядом міжнародніх загальних справ, а ле що Українська Держава потрібна в Европі для того, щоб політичний лад Европи був кращий, тривкіший і корисніший, ніж досі. Треба визнати, що наші попередні ґенерації старалися поставити ці справи на висоті завдання. Однак час вимагає від нас здати собі справу з того, що наш у працю на зовнішньому видтинку не вільно обмежувати лиш е до інформативної, чи пак, пропаґандивної діяльноєти. Якщ о навіть ми в цьо­ му користуємося всіма модерними засобами інф ор­ мації: радіо, кіно, маніфестації, преса, публікації і т. п. Все це необхідна першочергова і важлива ділянка в цілості завдань. Наказом теперішньої хвилини для нас є вклю чення українського світу в практичне міжнародне життя, знайдення тривких місць для ефективної д ії на міжнародньому від­ тинку. З уваги на реальний існуючий політичний стан світу, це завдання, здається, не легк е до здійснення. Суто політичні моменти грають в кож ній ділянці ^ б і т о в о г о ж иття виріш альну ролю. їх оформлюють не сентименти, але тверда логіка і холодна обрахованість. Тому, наприклад, дії українського екзильного уряду, який не визнаний західніми сві­ товими потугами, до певної міри обмежені, бо він не визнаний рівнорядним партнером. У висліді реальної дійсности тягар відповідальности за успішні д ії на зовнішньому відтинку пе­ реходить на ті дію чі українські організації, які ха ­ рактером своєї діяльности є паритетні до подібних організацій державних народів, бо цей характер зумовлю є мож ливість знайти з ними спільн у мову. Трактую чи справи під таким кутом, стає ясно, що точка тяж іння пересуваеться на український нау­ ковий світ. Спільна наукова праця, розв’язка нау­ кових проблем, сама наука, як така, є тим помо­ стом, який безумовно відкриває можливості прак­ тичної, ділової, послідовної співпраці українців в міжнародньому науковому житті. Удосконалення праці і дій нашого наукового світу в тому напрямі є нашою життєвою необхідністю. Бо, як довго з катедр західн іх університетів не будуть, на підставі українських визначних наукових творів чужими мсвами, гриміли слова про конечність існування су­ веренної української держави в ім’я закону про „самовизначення націй” та стабілізації відносин в Европі і в усьом у світі, — так довго в науці всесвіт­ ньої історії буде панівна „російська” історична шко­ ла, так довго всі наші дії на зовніш ньому відтинку залиш аться без належ ного фундаменту. Спільнота університетської лавки, студій, сту­ дентських проблем теж відкриває перед українсь­ ким організованим студентством одну з небагатьох ділянок, де є повні дані офіційно ввести український світ в міжнародне життя. * Ц ЕСУС характером свого існування і д ії є повновартісний, рівнорядний партнер для національ­ них студентських союзів державних народів. Сту­

АВАНҐАРД дентського сектору не вільно нам ніколи не дооцінювати. К о л и в англосакських країнах політик ба­ ж ає зайняти становище до сучасних актуальних справ, він вибирає часто форум університету. Гене­ рал М арш ал вперше висунув основу концепції пляну з його прізвищем саме перед студентством одно­ го к олед ж у в М іссурі. Д ля людини з визначним становищем і славою немас труднощ ів подавати свої погляди до прилюдного відома. Партійні кон­ ференції, інтерв’ю, п ублікац ії в пресі — це одні з незчисленних нагод. Однак студентська авдиторія саме тому ціниться, що промовець числиться тут з зацікавленням і- певною політичною зрілістю с л у ­ хачів, та тому, що, абстрагуючи від студентського ентузіязм у в оплескуванні, — з меншою мірою іс­ нує небезпека, що відгук буде зумовлений партій­ ним догматизмом чи оспалим реагуванням на спра­ ви, як і хочеться більш чи менш радо почути. Про­ мова даного політика перед студентством не є звер­ нена ли ш е до присутніх на за л і студентів, при чо­ му промовець знає, щ о між ними сидять теж май­ бутні політики, але теж і на адресу всіх партійних приятелів і противників. При тій нагоді годиться з ж алем ствердити, як рідко українські політики наслідую ть приклади своїх англосакських колег. Спільнота всесвітніх пластових ідей дає також Союзові Україн ськи х П ластунів вели кі можливості успіш ної д ії на міжнародньому полі. Чим ало визнач­ них людей сучасної світової політики —•це бувш і п ла­ стуни1.М іж народні пластові імпрези зближ ую ть моло­ дих людей різних націй та служ ать наладнанню осо­ бистих контактів, яких не вільн о ніколи перерива­ ти. К о л и ж існує в нашому громадянстві крім по­ літичного ще й конфесійне зрізничковання, то хай буде з цього у внутріш ньому житті наш ої націо­ нальної спільноти менше заколоту, а більш е користи хоч би в праці на зовнішньому відтинку. Т у невиладувану енергію, яка веде часто-густо до внутрішнього неладу, слід б ул о б хоч частин­ но використовувати на конструктивну працю на міжнародньому форумі. А л е пригляньмося на цей мінятюрний образ. Існує в Ж ен еві „Світова Ф е ­ дерація Християнських Студентів” , щ о об’єднує протестанських і православних студентів світу. В цій ф едерації є представники „вєлікорусских, малорусских і ■бєлорусских студентов” , а українці на ж а ль і до нині не наладнали щ е співпраці з цією федерацією. Загальна ш кола д ля нас цілком самозрозуміла. Спільнота юних літ, проблем м олодої ґенерації, відкриває теж колосальні можливості практичної д ії для Спілки Україн ської М олоді, на те, щоб українську молодь під сучасну пору ввести в о ф і­ ційне життя світової молоді. М ож ливості українсь­ кої організованої молоді під тим оглядом куди кращі, як напр., українського студентства. Світо­ вий студентський р ух стоїть в своїй офіційній ф ор­ мі в тін і Крем ля. „М іж народній Студентський Со­ ю з” (ІЮ С), який став цілком студентським комінформом, репрезентує, на ж аль, і далі світовий студентський р ух в ОН. Світова молодь виявилася б ільш відпорною су­ проти отруйних В П Л И В ІВ комунізму, ніж світове студентство, яке нераз до багатьох проблем підхо­ дить занадто „академічно” . В листопаді 1945 р. в Лондоні відбулась Світова Конф еренція Молоді, на якій була заступлена молодь з робітничих синди­ катів, споргових товариств, організацій резистансу

13

АВАНГАРД та високих ш кіл. У в и сліді згаданої конференції засновано т. зв. „С вітову Ф едерацію Демократичної М олод і” , якої осідок є зараз в Париж і, та яка ста­ ла незабаром черпати інструкції своєї діяльности... з Москви. Я к тільк и Т іто зневіривсь Сталінові викинено з членів тієї „демократичної ф едерації” — „Сою з Народньої М олод і Ю гослав ії” . Ц е один з моментів, який довів до того, щ о вільна від тягару „м арксистсько-сталінського вчення” м олодь світу заснувала .в 1948 році „С вітову Ассам блею М о л о ­ д і” , екзекутивний осідок якої є в Брюсселі.

нонаціональної організації, жертовности, але й точности та почуття відповідальности за слова й дії — це ті фактори, щ о їх систематичною працею на між народньому відтинку слід завж ди прищ іплю вати українській молоді. П раця С У М ’у, як виховної і дієвої організації

У часть україн ської організованої молоді в світо­ вому русі молоді мусить стати ударним завданням Ц К С У М ’у. Зваживши, щ о С пілка Україн ської М о ­ лод і до сьогодні лиш спорадично звертала увагу на міжнародню співпрацю м олоді світу, є необхід­ ність старанно здійснювати випрацьований плян систематичної послідовної дії. Б у л о б помилкою за­ чинати працю на між народньому п о лі від старань про вклю чення С У М ’у в члени Світової А ссам блєї М олоді, тому, що СУМ , як такий, покищо м ало відомий в орбіті організованого світово­ го ж иття молоді. Б у л о б теж пом илкою стартувати від створення щ е однієї, нової організації, яка обєднувала б союзи м олоді тих національних с п іл ь ­ нот, доля яки х ки нула на чуж ину. Бо така орга­ нізація відсунула б україн ську м олодь а практично, і ф ормально від мож ливости безпосередньої дії, безпосереднього контакту та співпраці.

У висліді дій на зовніш ньому ф орум і виявиться необхідність існування в С У М ’і „тресту мозгів” та рук до відданого виконування техн ічної праці з належ ним знанням і ентузіязмом. Ц і д ії будуть методом вирощ ування повновартісних одиниць. Зваживши, щ о від 500 л іт від часів М акіявелі, мірилом, що в політиці і історії грає виріш ну ролго є — успіх, мусимо закусивш и зуби ствердити, щ о в часах наш их визвольних змагань ми не діж дались нашого Вашінґтона. Том у вирощ ування високовартіісних одиниць повинно сьогодні грати домінуючу ролю в наш ій загально-громадській персональній політиці. А праця на зовніш ньому відтинку завжди дасть мож ність оцінки м оральних і ін т елек т уа ль­

Н аладнання контакту і співпраці з міжнародніми організаціями молоді, а також з національними со­ юзами м олоді як державних, так і поневолених Москвою націй, вимагає або постійного безпосеред­ нього особистого контакту представників С У М ’у з відповідальними представниками чуж инецьких со­ юзів, або постійного кореспонденційного зв’язку. Кореспонденційний чи особистий контакт, який в перш ій ф азі мож е мати навіть не діловий, а чисто особливий характер, служ итиме надалі д л я обміну думок, інформації, пресових видань, якими С У М здобуде передусім ім ’я на між народньому відтинку та довір’я чуж инців супроти дій С У М ’у. Участь представників С У М ’у в між народніх з ’їздах, зустрі­ чах, конференціях, конґресах молоді, як представ­ ників м олоді України, навіть хоча б у ф ормі оф і­ ційних спостерігачів, буде не тіл ьк и радісним момоментами в тяж кій систематичній послідовній праці, яка абсорбуватиме час і енергію, а л е місцем д ля п ер егля ду здобутих осягів та проробленої пра­ ці. У часть української м олоді в м іж народніх вакаційних таборах праці, відпОчинкових оселях, виш к ільн и х ф ахових таборах та інш их улаш туван­ нях, які м іж іншим щорічно організовує також і від­ д іл д ля справ м олоді при Ю Н ЕС КО , — дасть змо­ гу ближ чого пізнання психіки та ментальності! ін­ ш их народів, поширить коло зацікавлень наш ої молоді, прищ іпить і закріпить д у х толерантности, взаємної терпимости та любови ближ нього, — тих елементів, яки х часто-густ'о бракує в українськом у громадянстві. Ш анування думки людини інш ої од-

„3

Н А Й Ч О Р Н ІШ О Ї

Н А Й К Р А Щ І К В ІТ И ,

А

ЗЕМ ЛІ

ВИ РО СТАЮ ТЬ

Н А Й В И Щ І, Н А Й С И Л Ь Н І-

молоді, на між народньому відтинку ховає в собі всі потрібні виховні вимоги. Праця на зовнішньому відтинку стає тим способом теж і внутріш ньо-ви­ ховною ш колою, а разом підготовкою кадрів дер­ жавного будівництва.

них вартостей людини. П оміщ ування статтей м олодих українських ав­ торів на українські та східіньо-европейські теми в чуж инецьких органах молоді, як також власні ін ­ формативні, періодичні, гарно оф ормлені, з н а леж ­ ним підходом написані видання чуж ими мовами, — защ еплять в серці кож ного юного читача знання і симпатії до України. Праця на зовніш ньому відтинку повинна завести представників україн ської молоді, до студійних ка­ мер радіовисильні в кож ній країні, д ля тото, щоб Ц К С У М ’у не т іл ьк и передав м олоді Вою ю чої У к ­ раїни відданий привіт, але щоб вістками про кон­ структивну працю україн ської м олоді на чуж ині підтримати м олодь на Рідн и х З ем лях в її настано­ ві перетривати часи больш евицького ли х о л іт т я та в її боротьбі проти комуністичного окупанта. Своєю співпрацею українська молодь повинна виявити п ольській м олоді та м олоді європейських і інш их народів, щ о зазіхання деяких п ольськи х к іл до Лемківщ ини і Х олм щ ин и — це вияви непо­ пулярного тепер ш овінізму і ім п еріялізм у та п оч ут­ т я некоректности і ш кідливости таких п ольськи х постулятів вж е тепер внести в підсвідомість м оло­ дої п ольськ ої генерації; російській м олоді також мусимо прищепити пізнання, що московські претенсії до Чернігова, К ур ськ а і В ороніж у — це такі перестарілі речі, як .... жадання, щоб Інд ія знову була англійською колонією. Нове, широке коло систематичної д ії не повинно лякати Вас, Молода Д рузі! Скомплектування людей для цієї праці та необхідних ф інансів перетворить наші бажання і думки в чин. Інтенсивна співпраця в між народньому житті, — це д ля нас не „лю к сус” , але наказ української рації стану.

ШІ

ДЕРЕВА

П НУТЬСЯ

ДО

НЕБА

З П ОСЕРЕД

СКЕЛЬ”.

І. го л л я н д

АВАНҐАРД

14 ҐРАФ

Р О Б Е РТ Д’Г А Р К У Р (Париж)

Сучасна французька молодь Вищеназвана тема безмежно широка. Сьогодні вж е існують ц іл і томи творів, написаних про тепе­ рішню ф ранцузьку молодь. Том у я заторкну л и ­ ш е к ілька характеристичних питань. З-поміж рис, щ о характеризую ть теперішнс ф ранцузьке покоління, слід звернути передусім увагу на його реалізм, у висліді чого слід ствер­ дити його байдуж ість до політики. Н ехіть до по­ літичн их справ серед молодого ф ранцузького по­ коління — це справа, яка найбільш е ж урить м у­ ж ів мого віку. М оїм ровесникам доводиться прига­ дувати про їхню власну молодість, про ті при­ страсні дискусії, які розпалю валися в к о л і родин­ ної хати, в каварнях, університетських залях, ди­ скусії про того чи іншого „л ід ер а ” тогочасної по­ літики, про те завзяття, з яким відвідувано при­ лю дні збори, роблено вули ч н у метушню, яка нераз приводила до колотнечі з поліцією ; далі — при­ гадувати про позривані плякати на м іських м у­ рах — усі ці строкаті образи студентських часів; пригадувати, щоб визнати віддаль м іж гарячкою

жити, загальна загроза, яка сьогодня висить над усім світом, ви кли кали в психіці молодого фран­ цуза зневіру. Т ін і були завеликі. Багато молодих французів втратило довір’я до життя. В наслідок цього одні замикали себе перед життям, інш і ки­ дались гарячково зловити те, щ о завтра вж е мог­ ло втекти. З почуттям ж иттєвої непевности іде вгіарі ще один момент, а саме: втрата зм ислу нагромадж у­ вання вартостей і цінностей у всіх їх н іх формах, не тільк и у фінансовому розумінні. Приповідка про славну ф ранцузьку вовняну панчоху належ ить до історії. П ослухайм о дум ку одного педагога, який гово­ рить про ствердження, що його роблять виховниники теперіш ноьї ф ранцузької молоді: „Спрагнена і нетерпелива, вона знає зло, яке ховається в швидкості; немає розуміння д ля систематичности. Вона хоче осягнути мету, щ е перед стартом, хоче мати успіх, не вклавш и належ ної праці... У велики х

француз останніми часами надто часто був запи­ туваний про його думку. Вплив ти х вимог, щ о приходили за короткий час, ослабив охоту до ак­ тивної участи серед більш ости виборців. До окремих причин належ ать щ е інші, за га л ь­ ніш і та глибш і. М олодий француз відвертається від політики тому, що в нього часто бракує поша­ ни до того, хто робить цю політику, і тому, що він вважає за ж иттьову необхідність принцип обдарувати даного політика повагою лиш е тоді, коли цей політи к сам її зберігає. До основних причин політичної байдужости мо­ лодого ф ранцузького покоління належ ить і щ е один момент. М олодий француз ж иве в епосі ру­ х у і темпа, а в цій політиці, яку роблять завж ди ті самі м уж і і яка подібна до д еф іляди тих самих статистів на арені, він бачить своїми очима оту­

справах, наприклад, складання п ля н у про ф ахове майбутнє, а також в дрібничках, як опрацювання ш кільн и х задач, які нас обурюють, — при всьо­ му виявлено байдуж ість супроти коректної, точної і елеґантної ф орми” . Н е можна забагато дивуватись усім тим проя­ вам, тим ваганням почуття справности і тому захитанню внутріш ньої рівноваги, з уваги на ті всі переживання, які довелось перенести ф ранцузькій молоді на власній ш курі. У вирішнім віці кристалі­ зації характеру цій молоді великою мірою забрак­ л о всіх передумов порядку, безпеки, стабільности, як і д ля органічного росту внутріш ніх вартостей молодої людини безумовно необхідні. Щ об розуміти теперіш ній стан, мусимо собі зда­ ти справу з того всього, що важ ило на тих юна­ ках, які в 1940 р. мали від 8 до 15-ти років ж ит­ тя; що важ ило на ніж ни х і податливих на кож ­ ний вплив дитячих років і роках першої свідомої молодости. Дитячі роки — це немов би дж ерело, в якому вж е раз скаламучену прозорість не можна так швидко відновити. Один визначний письменник називає 14-21 рік ж иття „кліматом всіх чортівських мож ливостей” . Подумаймо про роки 1940-45, про їхню нечувану нищ івну силу, яка черпала свої моменти з сполуки всіх м атеріяльних і м оральних факторів неладу; тому не можна надто гостро осу­ дж увати теперішню молодь, щоб не стати фарисе­ єм. К о л и хочемо повністю зрозуміти певні харак­ терні браки і деякі аспекти внутріш нього захитан­ ім рівноваги сучасної ф ранцузької молоді, мусимо розглянути щ е одну причину: ф ізіологічний ф ак­ тор. У вирішному віці доростання ця молодь не мала н алеж н и х м оральних чи м атеріяльних умов д л я формування свого характеру і свого тіла, яка перебувала в стадії розвитку. їй бракувало м ораль­ них і м атеріяльних кальорій. Обмеження харчів під час нім ецької окупації мали абсолютно ш кід­ ливий вплив на ф ізичну і духову структуру м оло­

піння, склерози. До характеристики теперіш ньої ф ранцузької молоді належ ить щ е одна прикмета: почуття непевности. Небезпеки і проби, які довелося їй пере­

ді в час їхнього ф ізичного розвитку. Все це і весь той тягар і ту нищ івну си лу ми­ н ули х воєнних років мусимо собі відтворити в па­ м’яті, щоб дати справедливий образ сучасного мо­

вчораш ніх та байдужністю сучасних днів. Ч и добре це, чи погано? Поступ це чи занепад? М и не можемо давати осуд про вартість цього явища, ми будемо його лиш е змальовувати. Про існування такої дійсности, однак, не мож е бути сумнівів. Спосіб, яким сьогодні багато м олодих л ю ­ дей читає пресу чи слухає радіо, та безмежна бай­ дуж ість. з якою кидають вони зором на передові статті, щоб відразу точно простудіювати спортову сторінку, сторінку техніки (будова турбінового л і­ така найновішого типу, величезної водної електро­ станції і т. п.), та спокійна безж урність, з якою слухаю ться радіопромови визначних політиків, прагнення зараз ж е знайти нову радіостанцію та послухати про найновіші сенсації дня чи модну дж азову мельодію, •— все це ознаки, які не дають сумніватися в правильність мого заложення. Я к і ж причини зумовили таку політи чну байду­ ж ість? Деякі з тих причин є особистого і безпосе­ реднього характеру. Останніми роками у Ф ранції часто зміню валось багато урядів. В ідбувалося над­ мірно багато всенародніх голосувань. Кож ний

15

АВАНГАРД лодого ф ранцузького покоління. М и не агітуємо за неї; ми ли ш е перерахували ряд доконаних ф ак­ тів. Н е можна забути про релігій н у д ілян к у в ц іл іс ­ ному ж итті теперіш ньої ф ранцузької молоді. Т еж і в релігійном у ж итті наш ої м олоді вичувається ця нотка твердости, як у я з таким натиском підкрес­ лював. їх н є християнство є тепер ^сильніше, більш мужеське, вільн е від сентименту, менше звичаєве, н іж в моїй ґенерації. Ж ивий християнізм, а не традиційний. Я схарактеризував ф ранцузьку молодь. Ч и я говорив лиш е про неї? Ч и не можна основні її ри­ си пристосувати до характеристики всієї сучасної

європейської молоді? Той реалізм (з своєю твер­ дістю і мужескістю), те знецінення гуманізму, та ж а­ доба ж ити життям повним темпу, бо бракує ґарантії, щ о можна безпечно жити, та байдуж ість до п о л і­ тики, — чи всі ці ознаки не характеризую ть та­ кож і інших? Однак, чим більш е студіюємо мож ливості пово­ роту почуття довір’я до ж иття серед наш ої молоді, тим скорше приходимо до переконання, що всі по­ трібні до цього передумови не є нам питомі; тим б іл ьш е нам присвічує думка про м оральну сп іль­ ноту Европи. Так само, як мир, так і доля європейської мо­ л о д і неподільна. П ереклав з ф ранцузького 3. Підгіряк

П ЕТРО К ІЗКО

Одна хвилина (Образок з підсовєтського життя молодої українки) Чорнокоса, з темнокарими очима, з рівними не­ мов вирізьбленими мистцем, рисами обличчя дів­ чина стала перед енкаведистом віч-на-віч. Вона сама не зч ула сь( як Спинилася тут, як її провів коридором дижурний, як вона, піднявши голову вперед, дивлячись у вічі страхові, різким кроком переступила поріг нквд.

і

стала в

кімнаті начальника

— Я сама прийш ла до вас, бо немож у більш е зносити цих мук! Совєтська влада сказала, що діти за батьків не відповідають. А що ви зробили зі мною? П ісля звільнення мене й повернення від батьків з Сибіру, я не мож у дома знайти собі при­ тулку. М ене зв ід усіль ж енуть з роботи, скрізь цькують, переслідують, як безпутню дівчину-безбатченка. Я стала ось такою, як є перед вами: в одній розхрістаній суконці, простоволоса, боса... Робіть, щ о хочете зі мною, розстріляйте, але не мучте мене! Дівчина стояла бліда, немов статуя. Ї ї широкі темнокарі очі пойнялися сумом, як весняний ра­ нок хмарою. Витончені тонкі вуста зімкнулись, н е­ мов У передгроззя дві пелю стки ж орж инового кві­ ту. Стояла, немов укопана, мов кам’яна. Сказала: „Р озстр іляй те!” — і не боялась того слова, бо від­ чай сильніш ий був за нього, сильніш е над усе по­ стало перед нею „ж ити або вмерти” . — Розстріляйте! Гарні, м илі очі просили смерти. Енкаведист висунув ш у х л я д у стола, поп’явся т у ­ ди рукою й витяг бравнінґ. Розбезпечивши, ців­ кою наставив просто в чоло дівчини. Перед нею на мить замість постаті енкаведиста постав образ Сибіру: сніги, болота, трясовиння, л і­ си. Х одить тайгою ,в скорботі заплакана мати, р у­ ки, мов крила, до неба здіймає, й падає кволо, б ез­ сило на землю. — Ой, донечко-доню, серце моє бідолаш не! Стоїть, мов заклята, похмура тайга. Б ’ється у тузі огорена мати. О чі за кожною тін­ ню шукають: „М ож е десь доня блукає?” Потім зникає тайга. Б іл і акації квітнуть над в ік ­ нами хати. Мати стоїть на порозі й гукає, всмі­ хнувш ись до неї: — Ти ж бо сходила багато сьогодні. Спати б по­ ра тобі, доню...

Пестить, ц ілує і горне до себе. Т еп ло при серці у рідної мами. Т а ось спадає з акацій квітіння, мов сльози. П огнали її до Сибіру з батьками. Ч ор­ не стоїть мряковиння над нею і чути в нім голос туж ливий, мов чайка квиління: — Ой, донечко-доню, серце моє бідолашне!.. Так проходить хвилина. Енкаведист тримає п і­ столю просто чола дівчини й нестріляє. Дівчина кричить в обличчя енкаведистові: — Чому ж не стріляєте? Скаж іть! Енкаведист опускає бравнінґ і сміється: — Разєтрєлять, гражданка, ми всєґда успєем... А тєпєрь беріте вот єту бум аж ку і пропуск j ідіте обратно работать на староє мєсто. О том. что здєсь било, нікаму ні слова. Дівчина повільно, немов крізь сон, бере „бум аж ­ ку і пропуск” і йде з кімнати, спускаючись по східцях вниз. І хоч вона йш ла з врученою пере­ пусткою на волю, їй здавалось, що за цими ось східцями і за цим будинком вона зустріне інші східці, і інші будинки Н КВ Д , і що не вийти їй з цього пекельного лябіринту ніколи, поки її земля обсаджена такими от будинками.

А Н Д РІЙ Г А РА С Е В И Ч -X-

*

* Колише вітер сонні трави І котить в даль глухі пісні, В зеленім присмерку гущавин Згоряють вересня вогні. Чорніє гілля, Сиві шати Звивають срібні павуки. В таємній тиші, доктор дятель Карбує місяці й роки. В таємній тиші іскрять роси. Так скоро спалахне пожар, І ліс співає — осінь, осінь — І пильно слуха натовп хмар, Як над суворим осокором, Що листя в простір розгубив, Невпинно пророкує ворон Зловіще слово ворожби.

16

АВАНҐАРД

О Л Ь Г А К М ІТ Ь

Він і мій син І ... — Мамо, — запитав мене Володимир, мій син,

дому” від батька живого. Забрали тоді, коли матір його до Сибіру зсилали...

— а ти його бачила? Знала? А я мовчки дивлюся у двір і здасться мені — п лачуть шиби, сумує в мряковиїші чуж е підне­

Замовк і голівку повернув До стііни — у той кут, де Р озп ’яття. А до мене промовив: — Мамо, мамо, давай молитися разом, щоб Бог допоміг

бесся. Я дивлюся у двір. На щ оглі напівспущений пра­ пор і краплі чуж ого дощ у по зморшках блакитного-жовтого й б ’ю ться об камінь чужий, мов рід­ нії сльози... мої, мого сина, дочки...

Ю рію вирватися з кляти х лебет „сирітського м у” . Давайте молитися, мамо!..

— Мамо! (мій син торкнувся моєї руки). А ти його знала? (питає). Я беру мого сина на руки, притискаю до себе і шепчу: — Знала, мій сину, знала. — А бачила? Я дивлюсь крізь заплакані шиби на двір, що розлігся великим білим майданом. Нікого ніде. М ряковиння густе та чорні стрічки асф альтових доріг, та березневе густе надвечір’я, та сніг постарілий, та щ е десь ніби далеко-далеко (а це ось тут поруч в сусіднім бараці) дзвонить дзвоник тихенько. — А ми підемо до церкви, мій сину? (питаю). Сьогодні ж Вечірня відправа! — Раптом мій син охопив мою шию руками й обличчям припав до моєї щоки. Я відчула вологу теплинь і почула загальмова­ ний плач мого сина. — Ти чого, Володимире, сину, чого! — За щ о його вбили? Защо? — запитав В оло­ димир і я відчувала, як пройнятий спазмом, ридав на руках м оїх син. Я дивилася в густе мряковиння чуже, а по шиї моїй котилися синові ріднії сльози, а у вухах моїх сумно, так сумно дзвенів дзвоник вечірйій, що кликав мене молитися за завтрішній Ранок. А Володимир шептав (уж е не питав), а ш еп­ тав: — За щ о його вбили? За що? Я схи ли ла свою голеву до синових очей і, ц і­ лую чи їх, говорила йому: — Його вбили за Ранок, мій сину. За твій і за мій, і за всіх. Він ранок наблизити хотів!.. II Пізня березнева ніч. Син і дочка дихають рівно, спокійно. Я дивлюся на обличчя дітей. Нічне світло, закутане в серпанок едвабу, червонить щ іч­ ки дітей і кутом відбивається на Святому Р о з ­ п’ятті Христа. Я дивлю сь на дітей, а ш епчу до Христа: „Бож е, молю. Н е допусти до розлуки. Продовжи життя до днів їх дорослости. Не осиро­ ти їх, Боже, а мене не обездіть!” Я цілую сплячу доньку. Вона усміхається і, підклавш и долоню під щічку, в калачик зігнувшись, знов дихає рівно, спокійно... Я до сина. Я щ е не поцілувала. Я щ е не торкнула обличчя його. Я лиш теплом свого по­ ди ху війн ула на нього, а він вмить відімкнув свої очі мої, не усміхнений — зосереджений. — Спи, Володимире, спи! Чого ти? — Мамо, мені снився Ю рій Ш ухевич. Ніби... — Я перебила йому: — Н е Юрій, синку, а Роман — Чупринка Тарас... — Ні, мамо (син піднісся іі сів), мені снився його син. Отой син, що його забрали до „сирітського

до­

М ій син повернувсь до Розп'яття, склав руки побожно і шепотів... — М олю Тебе, Бож е! Вирви сл у гу твого Ю рія із лебет московських катів, допомагай йому й охо­ роняй його в ім’я його батька Великого, в ім ’я йо­ го вірного служ ін ня Тобі й Україні... Я сл у х а ла молитву дитячу і щиру, і чула, як до горла мого (від серця) підіймалися сльози солоні. А ще почувала, як в устах м оїх твориться, невідо­ ма і незнана мені, моя власна молитва. Я дивлюся на сина мого Володимира і мені він здасться великим, дорослим. Я дивлю сь на кімнату мою і не пізнаю. Вона не моя. Вона не в Баварії, а десь у далекім Си­ бірі. А сама я ніби не я, мати Володимира, а ота страдальниця мати Чупринки... І я стаю на коліна й читаю до Розп ’ятого Бога мого молитву: — Бож е! Боже, зроби так, щоб мій син Володимир був си ль­ ний так, як той, що упав у боротьбі в Білогорщ і. Щ об любив він правду Твою, більш е, як любить мене, щоб любов ця була (як 'і в того, що впав у Білогорщ і) сильніш а смерти самої. Щ об і його, як і Того, ніщ о б не могло звести з ш ля ху боротьби за цю правду: не муки мої, не страждання дітей... Я знаю, про що б я просила Всевишнього, коли б не почула, як мій син (Володимир) припав щокою до моєї щоки й говорив: —■ Помолися, мамо, щ е й за сестричку Юрія. За ту сестричку, щ о її взяла „перевиховати” комуністка-учителька... А л е я вж е молитись більш не могла. — Я вж е помолилася. — сказала я синові. — Тепер будемо спати. М ій син за хви ли ну вж е спав, а я, спершись на лікоть, дивилась на нього і бачила, як на щ ічках його пломеніла рожевість, а на устах, ніби соняч­ ний зайчик, горіла усмішка. Сестра його поруч спить безтурботно і сниться їй певно нечемна л я л ь к а „О лен ка” , а може подру­ га Оксана, а може їй сниться і брат Володимир, а може іі все разом. А ранком, прокинувшись... (поч­ не соловейком співати свої сни і знову, напевно, як завжди, кинеться до нечемної л я л ьк и „О лен ки ” і буде питати: — Чи вночі її не бив Володимир...) Я дивлюся на дочку: її сон, як і життя, безтур­ ботний, і пройдуть роки і... М ої замикаються очі. Я почуваю, як т іл о моє мурашиться холодом. — А що, як колись і її, як Н аталку, Ш ухевич за брата Романа, засудять на п’ятнадцять років тюрми? А що, як і їй, за брата Володимира, доведеться іти на московськії хреснії муки? У мене стискаються груди. А серцю стає тісно. Так тісно... Я зриваюся з ліж к а й б іж у до вікна. М ж ичкою кропляться шиби й ш епочуть скляним шепотом про березневі сибірські морози, про сніги і замети (це їх відголоси прилітаю ть сюди на За­

17

АВАНГАРД хід далекий і б ’ю ться у вікна, і стелю ться по асф альту сніжистим дощем). Я дивлю сь у вікно і мені стає страшно. Я по­ чуваю в собі невідкличне бажання — лягти до теплого ліж к а й окутатися з головою, замкнути очі і грітися... грітися... забувши про все. І вж е коли я ля гала м іж дітей і відчула в собі давній спокій, відчула родинне тепло, я пригадала недавню молитву свою до Р озп ’ятого, і мені стало соромно самої себе. Соромно за слова, щ о їх я звертала до Р озп ’ятого Бога і соромно стало ди­ витись на образ Його Пресвятий, бо я зрозуміла: я нездатна бути матір’ю такою, якою є мати Р о­ мана Ш ухевича. Н е всім матерям дано піднестися в лю бові сво­ їй понад любов до власних дітей. Н е всім матер­ ям дано відчувати щ астя у власних стражданнях, велику любов до народу і правди його, у власному синові — Н е всім! — Не всім! III Т еп ли й ранок березневий. Діти мої, немов пта­ шенята, щасливі. П ідніж ж я гір димляться тума­

нами, а з-за їх верховин сяє сонце гаряче й іскра­ ми скаче проміння по ланах снігових — між про­ валлям и гір. Дочка взяла л я л ь к у „О лен к у ” й по­ бігла дивитися, як „ізза гір іде в гості до нас ук ­ раїнська весна” (це так їй сказав її брат Володи­ мир), а син мій майструє човен і підніс собі пісню мугиче. Я слів пісні не чую, знайомий. —

Володимире (питаю),

—

Яка?

але наспів

її мені

надто

як зветься ця пісня?

— Та ця, щ о ти ось щойно співав? — — А це та, що співали її на Академ ії вчора: ..Коли Ви вмирали, Вам дзвони не грали” . (Замовк). П оклав човник на столі, підійшов до мене й про­ мовив благаючи: — Мамо, напиши до всіх редакцій, напиши всім письменникам і поетам, хай опишуть життя Т а ­ раса Чупринки, хай опиш уть життя його сина Юрія, сестри його, ж інки і всіх його друзів. А ти тоді, тоді купиш мені ці книжки і я буду читати тобі і собі, і сестричці. Напиши! Напишеш?..

В. Д ЕРЖ А В И Н

Лицар духа Ю рій К л е н

(Освальд Бурґгардт,

народ.

29-го

вересня 1891 р. в селі Сербівці на П од іллі, в рорині німецького походження, проте щ ільн о пов’я ­ заній щ е перед революцією з українським ж ит­ тям) поєднує своєю світлою постаттю дві епохи українського національно-визвольного чину і ці­ лим своїм життям та діяльністю свідчить про й о ­ го безперервну й неподільну єдність. За 20-тих ро­ ків він — один із „ґрона п ’ятірного нездоланих співців” як назвав поет М и хай ло Драй-Хмара л і ­ тературну групу київських поетів-неоклясиків. найблискучіш е репрезентованих в українському письменстві іменами М иколи Зерова, Максима Рильського, П авла Филиповича. Героїчна духова боротьба київських неоклясиків за створення на­ ціонально-ідейної і мистецьки повновартісної — найвищого європейського рівня — української по­ езії, проти ідеологічного тиску больш евицького марксизму, проти московського не лиш е політич­ ного, а й духового ярма, проти т. зв. „пролетарсь­ кого” (насправді ж із Москви організованого та ке­ рованого) світогляду, що заперечує, з метою роз­ кладу та денаціоналізації, всі правдиві ідеали й вартості людини — та нерівна боротьба скінчилась фізичним винищенням Зерова, Филиповича, ДрайХмари, що потрапили 1935, р. до Соловків (ДрайХмара до Колим и в Східньом у Сибірі), де поза всяким сумнівом давно вж е загинули, невідомо де і як саме. Ри льський заломився перед загрозами червоного терору, і, перетворившись, вслід за П. Тичиною, на оф іційного славословця московського комунізму, втратив, подібно до Тичини, не лиш е національну й лю дську гідність, а ,й поетичний хист. Сам лиш е Ю. К л е н (натоді щ е О. Бурґгардт), що працював, головним чином, як поет-перекладач і редактор і майже зовсім не друкував власних віршів, зміг добитись виїзду за кордон (1931), щоб на еміґрації поновити боротьбу за українську на­

ціональну духовість і українське мистецтво слова в інш ому середовищі, проте з іщ е більш им надхненням і саможертовним завзяттям. На чуж ин і О. Бурґгардт багато творить, як літературознавець-славіст і як літературний кри­ тик (а за останніх років і як прозаїк-белетрист та мемуарист), але насамперед — під новим літера­ турним ім ’ям, як поет національно-визвольного чи­ ну — Ю рій К лен . В щ ільн ій співпраці з письменниками-націоналістами т. зв. празької школи, що групувались навколо „Вістника” керованого др. Дм. Донцовим (славетна вістниківська „К вадриґа” — Є. Маланюк. О. О льж ич, М. Чирський, У. Самчук — а також О. Т еліга та інші), Ю. К л е н ося­ гає за тих років мистецьких вершин поетичного розквіту. В поемі „П р ок ля ті роки” (1938) він би­ чує нелю дський терор і варварський вандалізм московського комунізму на Україн і та ницу про­ даж ність його місцевих яничарів; в книзі лір и ч ­ них віршів „К а р а в ели ” (1943) він визначає у високопоетичних образах величну історичну місію у к ­ раїнської нації і малює надхненні образи її сла­ ветної минувшини; в ґрандіозній історичній епопеї ..Попіл імперії” , що лиш и лась незакінченою (чис­ ленн і уривки з неї друкувались в українській емігрантській періодиці 1946-1948 pp., але більш а частина твору ще й досі не опублікована), він по­ дає простору, просякнену мудрим ідеалізмом па­ нораму героїчної і мученицької долі України на т л і європейської історії 1914-1945 pp. В боротьбі проти проявів м атеріялізму і підсовєтської ментальности об’єднує навколо себе чи не всі націо­ нально-свідом і й принципово ідеалістичні літера.турні сили української політичної еміґрації в А в ­ стрії й Німеччині, засновує й редаґує (в Зальцбур­ зі) найкращий з емігрантських літературних ж у р ­ налів — „Л ітаври ” , — і нагло вмирає від випад­ кового запалення легенів, в Авґсбурзі, ЗО жовтня

АВАНҐАРД

18 1947, виснажений невтомною літературною та майже безперервними подорожами,

працею

Н алля ти й плином невідомих лон, І темний сок, буруючи, співає,

В особі Ю рія К лен а українське письменство втратило не лиш е одного з своїх найбільш их пое­

Немов вино Господніх горон.

тів, а й великого провидця, м ислителя-націоналіста — з тих, щ о навіки лиш аю ть свій творчий відбиток у духовому ж и т т і Нації.

К оли сь усім об’явиться, як чудо, Істота кож ної з земних речей. Настане день... світ спалахне й полуда

З П О Е ЗІЙ

Т обі спаде з засліплени х очей. В священнім жасі, дивно скамянілий, — Немов хто в вічність відчинив вікно — Побачиш ти у м лі нестерпно білій

Ю Р ІЯ К Л Е Н А

З П О Е М И „ С У З ІР ’Я ” К уди б ти не пішов — потужний вітер Т обі несе сузіря рідні вслід. І скрізь і завжди над тобою світить Знайомих образів іскристий цвіт.

Все, все таким, як справді є воно: Хрестом прорізавши завісу дима, В красі, яку ніщо не сокрушить, Свята Софія, ясна й незрушима, Росте легендою в блакить. Березень 1935 („К а р а в ели ” )

І де б ти не блукав, у кожнім краї Той самий напинається намет. О, скрізь під рідним небом спочиває Ж ебрак, мандрівник, лицар і поет.

„В вірші „С о ф ія ” маємо потужний поетичний документ ідеологічного збагнення світу. Ідеальн е

Серпень 1945.

існування наш ої святині, на яке злож и ли ся свя­ тість і духова значність ти сячоліть помислів у ній

(„П оп іл імперій” , част. І.,

С О Ф І Я „П роектується знести храм С оф ії в К и єві” . З газет Таини тисячоліття —

св.

в С оф ії стункій,

Щ о поблідла, але щ е ясніше, щ е вище Виросла, як молитва. в блакить.

і навколо неї, перевершило реальність її існуван­ ня в камені і металі; поет близький до того, щоб сказати, що в цім ідеальнім існуванні С оф ії кри­ ються в неменшій мірі і потенції її кожночасного просвітленого існування матеріяльного, тоді як на­ віть руйнація храму, бувши ділом темних і з л о ­ чинних ментальностей, мусить відійти в повне не­ буття” . Михайло Орест („Заповіти Юрія Клена”) Ю Р ІЙ К Л Е Н

Є. М А Л А Н Ю К ВОЛОДИМИР Н ехай твій дзвін заглуш ить літаки, Н ехай тебе знесуть і хай на місці Щ о освятили літа і віки, П оставлять пам'ятник добі нечистій. Н ехай змуруюю ть чорний хмарочос Там, де стоїш ти, біла й золотава, 0 л іл іє струнка в намисті з рос. Я к у плек ала мудрість Ярослава! Н ехай збере новітній печеніг Смугляве злото з бань на кінську збрую 1 скрізь полиш ить слід блю знірських ніг: Ц е лиш мара нам вибива гаптує, Я кі триватимуть недовгий вік. К о л и спорудять зал з бетона й скла, І електричний вихор заш аліє Там, де священа сутінь залягла, Й в дрімотнім сні спочила Візантія — Т о знай: це все пройде без вороття. Так само снились нам колись татари. Т ож знов чаклун якийсь навіяв чари, І бачиш ти примари небуття. Правдивий світ — не той, д л я ока зримий — К рилам и розтинаючись вогонь, Гойдають тихо грізні серафими Н а терезах своїх долонь. Він, наче плід, важ ніє й дозріває,

Пануючи над обширом ланів, Він на горі, відлитий з бронзи,

станув.

П ід ним хвилю ю ться моря каштанів, А від Дніпра доносить вітер спів. В п л а щ і не одну бурю він зустрів. П ли вуть роки уривками туманів. І ось гуде під шим аероплянів Л и хи й пожар червоних прапорів. В дивляю чись весною в дальн ій обрій Щ ороку бачить князь: скресає лід. І згадує, як по добі недобрій Загинули, не полишивши слід, І дикий печеніг, і лю ті обри. І грає усміхом суворий вид. 1938.

(„К а р а в ели ” ). З П О ЕМ И „С И Н О ВІ”

О сину мій, тобі на спину Важ кий тягар кладе Господь. Пишайся ним: ти нині Потвори йдеш збороть. Твердий ти будеш і упертий, Я к струм води, що р ік -у-р ік Довбає кремінь мертвий. Згуби рокам тим лік. Працюй. К л а д и на камінь камінь. Я к запахущ ий срібний крин, Розквітне над віками Т в ій подвиг і твій чин. Березень

1943

(„К ар ав ели ” )

19

АВАНҐАРД АН Д РІЙ ЛИ С ТО К

Шевченко і романтизм Немає на всьому земському просторі народу чи нації, який не мав би національного пантеону, як також пророків, лицарів, борців, героїв чи м уче­ ників. Одні з ни х показують нації ш ля х до зреалізування найвищих ідеалів, інш і гинуть, як м уче­ ники за їх зреалізування, а треті провадять націю на барикади, здаючи собі справу, щ о ли ш е істо­ ричне минуле дає певному народові чи нації ра­ цію буття і розвитку в майбутньому. Із цих вели­ ких і таких маркантних постатей формується комплекс певної духовости. „ I чим вона більш е зцементована, тим нація відпорніша, здібна до обо­ рони, а навіть і наступу в обороні своєї к ультур и та ж иттєвих інтересів. І коли сьогодні говоримо про літературу, то виразно побачимо, що кожна нація в Европі чи світі має певну історичну по­ стать, складає про неї легенди, пісні і тому подіб­ не. В тій площ ині побачимо Ш експіра, Байрона в А н глії, Сервантеса в Еопанії, Ґете в Німеччині, Віктора Гю го у Франції. М ож на навести щ е ряд таких історичних постатей, але, мабуть у світі не знайдеться ж адної особи, щ о була б так оспівана і обожена, як український поет і мученик — Т а ­ рас Ш евченко. Б у л о б недоцільним подавати біограф ічні дані цієї дуж е заслуж ен ої постаті д ля української ду­ ховости, натомість уважаємо за доцільне висвіт­ лити, щ о його поява і його літературно-револю цій­ на діяльність випливала з органічности українсь­ ких традицій та перебувала під впливом найкра­ щ ого європейського літературного напрямку т. зв. романтизму. Так коротенько аналізую чи половину 19 ст., ми побачимо, що романтизм, який оформив­ ся в західній Европі, був реакцією проти конаю­ чих залиш ків гуманізму, як також проти старих універсально-ім періяльних концепцій. Романтизм, як найкраща європейська течія, зруш ив зі сну націю і лю дину та збудив пошану і любов до рідної мови. Ф ормую чись на німецько­ му ідеалізмі, а передусім ідеалізм і Канта та Ф іх те, в основну його л іг спіритуалізм і містицизм, тому й недивно, що в європейській спільноті мо-

А Н Д РІЙ

ГА РА С Е В И Ч

НАД М О РЕМ М ІС Т А СВИЩ Е ВІТЕР Над морем міста свище вітер І палить полум’ям пожеж. Я хочу дні нові зустріти На сірих сходах чорних веж. Під мною простір полохливий Туманну пущу відчиня, І хтось — в застиглому пориві Тримає вічности коня. А я дивлюсь з далеких копул, І бачать хмари і дахи, Як присипає сивий попіл Снігами віяні шляхи.

дерних часів більш релігійніш ото явища не було. Завдаючи удар старим клясичним темам, роман­ тизм шукає своєї рідної традиції в середньовіччі, а тому, щ о соціяльний устрій середньовіччя мав темні сторінки; романтизм проголош ує к ульт неосвіченої людин. Так, славний французький ро­ мантик Віктор Гюго пиш е свій твір „Нотердам” , що показує ф ранцузькому народові ш ля х до се­ редньовічної традиції. Порівнюючи українського поета з європейськи­ ми романтичними постатями, варто б поставити запитання, чому саме серед українців так багато одиниць, які до романтизму ставляться з певним упередженням та недовір’ям заперечуючи той ре­ альний факт, щ о наші твори поета Ш евченка — це відбиток європейського романтизму. Н евж е ж хтось мож е спрощувати це поняття і думати л и ­ ше про ж упан і шаравари, адже ж це явища ро­ мантизму, це найкращі твори в літературі, музиці, скульп турі та м алярстві Европи модерних часів, але, ііа привеликий ж а ль1 , мін* нами є люди; я к і з тим яви­ щем соромляться виходити в Европу, тоді як со­ ромитись романтизму — це значить зректися на­ шого найбільш ого поета Ш евченка, який цілкови­ то дорівнює Гюгові, Гайне, Байронові, П уш кінові чи Міцкевичеві. Х то пригадав українській нації про її давно минуле? Х то перший поставив рідну мову поруч з іншими та ніс її у широкий світ? Чи може це сором для нас, що не моємо ані одного аз поетів-романтиків, хто б так м уж ньо і ж ертов­ но боровся за волю свого народу і людини, як Ш ев­ ченко? Починаючи від Чигирану аж до прослав­ лення Січі, від домовини великого Х м еля до цер­ кви Св. Софії, він вказував українським народнім масам, щ о це ш лях, по якому ми йш ли колись і мусимо йти у майбутньому. І хоч Віктор Гюго у „Знедолених” боліє над долею суспільн о скрив­ джених, а л е чи хтонебудь з європейських поетів віддав слова такого повного ж алю співчуття, як наш? „ А он де під тином оп ухла дитина голодна мре, а мати пшеницю на панщині ж не” . Н е можна сум­ ніватися, щ о перша половина 19 ст. — це час уто­ пії, не абстракціонізму, а час найбільш ого здій­ снення ідеалів, тому і не диво, щ о великий англій­ ський поет Байрон умирає в Греції за волю грець­ кого народу, як також не випадково, щ о цей вели ­ кий поет присвячує поему нашому гетьманові М а ­ зепі, маючи на увазі 'ідеал волелюбности. В ж итті нації бувають хвилини, коли одна історична по­ стать визначає ц іл у епоху, та надає їй на довгі в і­ ки ш ля х національного, історичного маршу. Такі індивідуальності в розвитку кож ної нації протя­ гом певного Часу національно сканонізовані, так само як постать Ш евченка в українському наро­ дові. Порівнюючи постать російського романтика П уш кіна із Шевченком, за словами польського по­ ета Ю зеф а Лободовського. П уш кін у творі „Є вге­ ній Онегін” недвозначно зраджує Европу та д ухо­ во схиляється до А зії. А зрада Европи першої поговини 19 ст. — це зрада в олі людини і нації, це відступ від індивідуальної м оралі європейця і ш ля х до колективної моралі А зії. Ч и можна по­ рівнювати каторги і страждання нашого поета з

20

АВАНҐАРД

ідеалом свободи Пушкіна, Міцкевичй і нших? Р іч ясна, щ о серед української еміграції є такі, що соромляться йти з Ш евченком до Европи і в ши­ рокий світ, їм кращ е імпонують Тичини, Х в и ль о ­ ві, Ри льські. Затьмарені блеском народніх М алахіїв, вони галасую ть: „творіть велику літературу і блискучу ф орму” і разом із тим опльовую ть усе національно здорове, що дотепер у літературі було створене, хоч у свідомості вони чудово здають собі справу, що їх ідеали — це ідеали занепалої Европи. Вони пропагують молодих, власне, антиевропейських письменників чи ф ілософ ів, які по­ збавляю ть європейську молодь від всяких ж иттє­ вих стимулів, допомагають молоді бродлти по ду­ хових багнах. А наша епоха вимагає твердих л ю ­

дей національного іідеалу, людей сильної і розум ­ ної волі, людей по світогляді й чині. До занепалої Европи будуть ґравітувати ли ш е одинці, розк ла­ дені скептицизмом і розчаруванням, або ті дикі степові елементи, які намагаються завести україн­ ську

молодь

в

прірву

та

зруйнувати ті

залізні

стовпи, що їх поставив Ш евченко під органічність української від

нових

традиції. Щ об

берегти наш у

деструктивних течій

молодь

ми мусимо повер­

нути до наш ої старовини, до постаті поета, борця, генія і пророка, щоб д ля дальш их змагань нашої нації щ е раз із правдивого дж ерла нашої традиції зачерпнути те

духове відсвіження,

щоб

скріпити

ним наші сили в боротьбі з ворогами.

ПЕТРО К ІЗК О

П си (Оповідання) Він не бачив нічого. Він тільк и чув, як за ш и­ рокими вікнами великої хати хри піла піісня. А ще чув, як над його головою гудів, як дж міль, вітер і шумів шорсткою соломою. З тим вітром пробивав­ ся до стогу мороз і шукав його худ е маленьке ті­ ло. Здіймалася над селом хуртовина, скавучала, як пес, і бігла далі, у степи, 'яри та вибалки. А за вікнами хрипіла пісня. ї ї тягли враз троє: Капітон Варламович Грижа з дружиною Світою та їх сусіда Сук. На широкому столі, що стояв по­ серед просторої кімнати, парували в тарілках п и ­ роги, рож евіли смажені сосики, гусятина й свини­ на, вилискували квашені помідори, так, наче б щойно з грядки зняті. Свіж і повнобокі яблука п а х­ ли серпнем. Серед усього цього Грижиного достат­ к у чепурилися пляш ки вина, горілки та вишневої настійки. П или й співали Грижа, Світа й Сук. чекаючи на гостей з району. Світа раз-у-раз позирала на вікно й казала: — М абуть, з дороги збилися. Там таке надворі!.. Спорожнивши другу пляш ку, всі троє забули про гостей, старанно взявшися за гуску. Грижа крехнув й крутнувся на стільці: — Ех, сволочі! Ж а л ь скубе за серце... — Заспокойся. Капітончику, — перебила Світа. — Т обі не можна хвилюватись, з таким серцем. К и н ь їх, хай їм грець... Всі знали Грижин біль. Я к відступали німці, Капітон Варламович з Никодимом Суком та ще двома односельчанами кинулися були до скелпу залиш еної одежі. Б у л и вж е біля склепу, як не­ сподівано землю стрясли страшезні вибухи. Двох уламками мін було розірвало, , а склеп з одежею спалахнув і на очах у Гриж і згорів. Х о ч ледве в ж ивих зостався тоді Грижа, але ж а ль за знищ е­ ним добром на все життя, мабуть, залиш ив свій слід. С кільки то добра додалося б у Грижиному домі! — Ех, сволочі! П ід самою лож ечкою смокче... Сук підсунув Гриж і чарку: — Ковтни, Капітоне, воно й смоктати перестане. П ерехилив, тільк и в гор лі булькн уло. Світа біля Никодима звивалися, ніби ненаро­

ком туляч ись грудьми до його плеча: „У х , якби ти знав, Никодиме, щ о ти й досі У Світиному сер­ ці сидиш, як розпечений ц вя х!” Капітон, запихаючись кутею з медом, не помі­ чав того, та й на дідька воно йому здалося? Х іба може бути щ ось солодш е ось за цей мед, або смач­ ніше ось за цю гусячу печінку? Н е лю би ла свого чоловіка й Світа. Ж и ли , аби жити. Капітон мав багато Світа — , чоловіків.

інш их ж інок

у

селі, а

Сук раптом звівся з місця: у дворі загавкали пси. Світа попросила Сука сидіти, а сама вийшла з хати. Н а подвір’ї нікого не було, тільк и вила х у дерлиця та гавкали пси. Світа відчинила хатні две­ рі і впустила обох їх до хати. — Таке надворі знялося, що й собаці ніде по­ дітися. Н ехай у хаті побудуть, зогрію тсья трохи. Де вж е тим гостям бути... Грижа задоволено засвітив очима й потягся руками до псів. — М ої хороші, мої бідні... їсти хочете? Правда? О, звісно, ковбаски хочете. І Капітон узяв з тарілки пару ковбасок і кинув псам. Т і жадібно ки нулись на м’ясо. Очі псів го­ ріли задоволенням. Сук потирав руки й сміявся: — От псячина! Я к і людина, лю бить їсти. Грижа ви ліз з-за столу й присів до псів; він підсунув їм по пирогу, гладив їх рукою по спинах, туляч ись своєю головю до їхн іх, і на стіні вору­ ш илися три тіні — дві псячих і Грижина логови... — М о ї хорош і! — говорила Грижина логова до псячих. — М ій гарний песику! — ш епотіла Світа до Никодима, доки Грижа тішився з своїми друзями. ‘ А л е раптом з сіней д олетіло якесь шарудіння, щ ось грю кнуло — уп ало відро. Грижа відірвався від псів, підвівся з підлоги і пішов до дверей. Пси попідводили вуха. — П іди глянь, Світо! — повернувся Грижа. — М ені страшно, Капітоне. — Ох, темінь така там... М ож е б ви, Никодиме. Ви ж молодший... — Господареві кращ е б... А л е вж е нікому не треба було йти. Двері по­

АВАНГАРД

21

вільно прохилилися й на порозі з’явився хлопець, років дванадцять. Він був босий і без кашкета, в довгих широких штанях, халош і яких волочилися по землі, а п лечі прикривала подерта піджачина. Очі були холодні й каламутні, як і все його темнозелене обличчя. А л е вони враз просвітліли, коли побачили на столі ковбаси, пираги і яблука. Його бліді уста беззвучно заворушилися. Грижа підійшов до хлопця й, заклавш и за спи­ ну руки, спитав: — Ти чий будеш? Х лоп ец ь мовчав, а його очі все дивилися на стіл. Він затрусився. — Ти чий, питаю, будеш? Дитина розтули ла уста і ледве чутно проказала: — Горбатенків... — Горбатенків? Та це ж Юрко, Горбатенка Кузьм и син! Чуєш , Світо? Того самого Кузьми, якого я- щ е перед війною до тюрми запакував. А ,

хай тобі!... Я думав настояща дитина. Іди, хлопче, куди твій батько пішов. Х ай рід ваш увесь виги­ не — крикнув не дам. Іди... Х лоп ец ь ніби й не чув Грижиних слів. Стояв, як кам’яний, дивився на заставлений їстивом стіл. Мовчки підійш ли до дитини пси і стали лизати його босі ноги. Гегкий струмінь тепла від того л и ­ зання пішов по холодному змореному цілу. Пси ди­ вилися на хлопця певними ж алю очима і все л и ­ зали. І тоді кремезне Грижине тіло враз подалося вперед. Грижа схопив дитину за плечі: — Іди з-перед м оїх очей!.. При тих словах він відчинив двері й штовхнув хлопця в глибоку темінь. Щ е дуж че затуж ила худерлиця, шарпаючи ві­ конниці Капітанової хати, звідси долітала захриплена пісня...

\ Ю РІЙ К Р У К

Над Ворсклою (Репортаж) Погідного серпневого ранку мій поїзд мчить без­ межними степами України в Полтаву. К р ізь вік­ но вагону бачу широкий степ, що мимоволі нага­

була „тьм а” . „Енеїда” Котляревського, а потім голос Ш евченка збудили приспаного велетня. Не помогли всякі укази та Валуєви, ж ивого слова не

дується О льж ича:

скувати...

„ І тягне рве глибинами безмеж Одкрите серце ненаситий простір” . Ось і „ю жний вокзал” , висідаю та прямую в місто. А день такий соняшний, запашний, що кож ­ ний, хто живе, не може не радіти, хоч до радості в „це літ о гроз” — далеко. П роходж у через міст на Ворсклі, а перед моїми очима майоріе гарне заквітчане місто, як молода наречена. Полтава! Я к дорогий цей звук кожному україн­ цеві. С кільки мрій у нашої молоді, щоб бути там, де заверш увалася велика драма Мазепи й народу... Полтава!.. Місто „трагедії” , але й „місто поетів” — Котляревського, Мирного, Коваленка, Ф іля н сь кого, П луж ни ка і багатьох інших. П олтара — місто ш ведських могил, козацьких церков, тепер мала 80.000 мешканців. І коли хтось утікав від пилю ги великих міст, від реву сирен, від фабричних димарів, то радість і вдоволення міг знайти в заквітчаній Полтаві, яка „дрімає се­ ред зелен і парків” . Й ду „Ю ж ною вулицею ” ... До мене долітаю ть звуки дешево сфабрикованої Дунаєвським „совєтської” пісеньки: „Н а работу чорную, на дєла харош ії вишел в етєп донєцкую парень маладой” ... Та пісня говорить про дійсність та про совєтську молодь, виховувану на „історичному матеріял із м і” , з такими ідеалами, як „дєвуш ка” , „гармош ­ ка” , кіно й патефон. Н е зчувшись, спиняюсь в маленькому скверику, де ростуть високі берези, мов стрункі дівчата. Сідаю на хвилину, лю бую ся його красою, а л е тре­ ба йти далі. Думаю спершу поклонитись К о т л я ­ ревському. П риходж у під пам’ятник та стою к іл ь ­ канадцять хвилин у великому зворушенні. В дум ­ ках, як на екрані, просовуються часи поета, коли

Пам’ятник з каменя, погруддя також. В підніж ­ ж і пам’ятника вирізьблені сцени з „Н аталки П о л ­ тавки” . Н аталку зустрічає возний коли несе воду. На пам’ятку цитати поета: „Д е згода в сімействі” — іншого царська Москва не дозволила. Є і з Ш евченка: „Будеш , батьку, панувати, поки ж и­ вуть люди...” П ерехож і дивляться на мене і здвигають раме­ нами. Чому? Н е знаю! Й ду головною вулицею, що називається „Ж о в т­ нева” . М ене обступають м алі „пацани” , які чис­ тять взуття і пропонують свої услуги. Х оч чере­ вики маю чисті, даю заробити 9-тилітньому х л о п ­ цеві — 10 карбованців. Х лоп ц ів цих багато. Чути їхн і вигуки: „П ан ш тіф ель путцен” , Гіртель-путцен... Пан...” Питаю перехожих, чи нема української книгарні. Нема. А л е заходж у до німецької та купую газету. В дверіях стоїть замазаний хлопчищ е і до мене: „П ан ш тіф ель путцен” . Відповідаю по-українськи. А цей поглянув на мене: „ А це не пан” — j побіг. Тут, при Ж овтневій, Петрівський парк, в якому гамірно і весело, головно неділями. П обли зу парку стоїть пам’ятник Т. Шевченка. Пам’ятник виконав київський арх. Кавалерідзе. В час больш евицького відступу з міста його ушкоджено. П еред парком і пам’ятником стоїть великий будинок Полтавського Краєзнавчого М у ­ зею. Будинок в українському стилі, збудований щ е перед тамтою війною. Збудувала його Земська Управа. Заходж у до музею, де мене приймають з правдивою українською щирістю. В першій за лі бачу портрет гетьмана Хмельницького, а також Яреми Вишневецького. Д алі — епоха шведських воєн: Мазепа, К ар ло X II, зброя, пушки. Є також

АВАНҐАРД

22 указ Катерини I I про скасування Січі, різні святі книги з козацьких часів, чумацькі вози та інше. На окрему увагу заслуговує заля Ш евченка, де багато експонатів, зв’язаних з життям і творчістю поета. Цікавий відділ природничий. Та годі в цім короткім репортаж і подати все багатство П олтав­ ського М узею . А треба знати, що багато експона­ тів вивезли большевики. Кож ний експонат нага­ дує м инуле та додає віри на майбутнє. Вийшовши з музею, прямукр до „корпусного са­ д у ” , де стоїть „пам ’ятник слави” , на знак перемо­ ги Петра В еликого над шведами й гетьманом М а­ зепою у 1709 році. П ам ’ятник стоїть посередині саду й нагадує про нашу програну та закликає до помсти. К оли сь Петро І, а тепер Сталін на кіст­ ках засланих українців будував канали, та їхніми руками добував золото на Колимі. Н а верху пам’ятника двоголовий царський орел. Больш евики орла не скинули. Вони вірні н асліду­ вачі політики колиш н іх царів. Н а Архиєрейській вулиц і оглядаю старовинну, козацьку церкву, збудовану з дерева в Ромнах та перевезано до Полтави. Ц е свідок козацького рене­ сансу. Щ о н ед ілі відправляється в ній Б огослуж ення українською мовою. II „А ле

вж е в ’ється порох над базаром

і синьоокий ранок мов засліп — і закипить — я знаю незабаром к уп івля й продаж — боротьба за х л іб ” . Всіх, хто знає про „Сорочинський ярмарок” пев­ но зацікавлять полтавські базари. Вони відбува­ лися тричі в тиждень. Та ці ярмарки в дні заліза й сталі, ж орстокої воєнної дійсности, скромніші за ярмарки, які описав Гоголь. По боках стоять дядьки з підводами і продають: олію, сир, борошно, яблука, помідори, картоплю. Д алі стоять перекупки. В них щ о захочете: цукер­ ки, шоколяда, масло, сир, мед, сало, яйця, чай, мо­ локо, вареники, пиріж ки та інші „марципани” . В другому ряді стоять лю ди на т. зв. „толк уч ц і” та продають „бар ахло” : сорочки, штани, одяги, чо­ боти, черевики і т. д. Лю ди продають все, щоб тільк и роздобути дещо грошей і купити харчів. О сь один професор унівеситету продає одяг, ж ін ­ ка одного редактора продає черевики, а вчителька свою суконку. Та мою увагу приковують два с л і­ пі бандуристи. Співають дум у про Мороза. „...За тобою, М орозеньку, вся Україна п лач е” ... А потім — „О й горе тій чайці” ...Чайка квилить, просить вернути її абрані чаєнята... П роходж у далі базаром і чую вигуки хлопців: „Ґерм анськой сахарін... Сахарін... Сахарін... „Ґ е р манской сахарін” , а інш і „М ахорка, махорка — покупайте граж данє” . В ідходж у, а за іуїною не­ суться ці два монотонно-мляві слова „махорка, са­ харін” . — І так нагло зустрічаю за базаром свою знайому Галину... — А х , це Ви? — Еге ж, це я, — відповідаю. Розбалакалися. Довідуюся про всі новини, анек­ доти, все так жваво і цікаво вона розказує, що непомітно пройш ли ми чотири кілометри. Ось опи­ нилися вж е за містом, на Ш ведській могилі. О гля ­ даю свідка минулого — кількаметрокий пам’ятник шведам і питаю: — А де пам’ятник Мазепи?..

Марко Боєслав ЗАХ ІД

СОНЦЯ

Останній келих райського вина В уста мої схилило сонце любе. Я серцем радісно його обняв І, мов дитя, голубив і голубив . . . О, ви, мої розспівані гаї, О, ти, моє пахуче, щедре поле! За вас скував я болем дні свої, За вас на гострі вістря кинув долю. 5. 12. 1948 р.

— Нема. Та й не могло бути. Така наша дійс­ ність... П остояли ми, подумали, та вернулись в місто. На мурах аф іш і П олтавського оперового театру. Грають „М арусю Б огуславку” . А в репертуарі є такі опери: „К арм ен ” , „М адам Б атерф ляй” , „М арґарета” (уривок з „Ф авста” ). А недалеко театру пам’ятник М. Гоголеві — українцеві, що мав дві душі, хоч і любив Україну. В П олтаві ж ив ще другий такий українець, — Короленко, який пи­ сав російською мовою. Ідемо д а лі містом, Галина розказує мені про церковні справи; каже, щ о донедавна молодь май­ ж е не ходила в церкву, хіба коли була „сватьба” , то бігли дивитися, як „п іп ” даватиме ш лю б — мов на кіно. А ось тепер побачите в церкві і кучеряву молодь. М оя співбесідниця переповідає мені роз­ мову з комсомольцем, як лиш е німці прийшли. Він казав, що нічого йому не ж алко, ли ш е того, що не оженився за совєтів, бо тепер, каже, треба буде йти до попа... „ А попи — це опіюм” ... Вечоріє. Червоно заходить сонце і останні про­ міння золотом відбиваються у водах Ворскли... Йдемо на двірець. Треба їхати, а з П олтави ш л я ­ хи розбігаю ться — на північ у Диканську, схід — Харків, південь — Кремнчук, а захід -— Лубни та Золотоверхий... Йдемо, і тут несподівано чую, як хтось співає „Г у ц у л к у К сеню ” . ...„Сумували гори сині, Т іл ь к и вітер по соснині Оцю пісню сумно н іс” . З да лек и х гуц ульськ и х полонин прилинула ця пісня в кучеряве місто вічної поезії — Полтаву. На станції прощаюсь з Галиною, вона пригадує: „ А не забудьте, як загостите в П олтаву, привезти „П атетичну сонату” , „К арм ен у” , „До дж ерел” та Стефаника... А на станції обступає мене гурток голодних сиріт-дітей, просять милостині, — даю їм, а в серці в мене вогонь лю ті до тих, щ о обіцяли „щ асливе дитинство під сонцем сталінської конституції” . Всідаю до вагону. За хви ли ну руш ає поїзд. Щ е довго дивлю сь на В орсклу і П олтаву, бачу копули церков, манастиря та місто, що дрімає в тривозі в ці дні залізного серпня. „Видно ш ляхи полтавськії І славну П олтаву” ... пригадалася К отляревського „Н аталка П олтавка” . Славна П олтава! М істо відродження української літератури;.. Ч и побачу щ е Тебе коли в житті, яка Твоя майбутня доля?.. Серпень, 1943.

23

АВАНГАРД В. Д ЕРЖ А ВИ Н

П’єси для сумівського театру Н е викликає сумніву, що сум ізський театр потре­ бує більш -менш специфічного репертуару, відповід­ но до ідейних завдань С У М ’у, а також до ф актич­ них можливостей сумівського театру, .як засадничо „аматорського” ( в кращому розумінні слова) і аж ніяк не професійного. Том у й відповідні п’єси повинні, поруч із беззастережно патріотичною, ідей­ но-емоційною наснагою, безпосередньою психоло­ гічною дієвістю та належ ною тематикою (принци­ пово необмеженою, проте скерованою на близькі й пекучі для сумівців питання) — містити й дра­ матично еф ектовну та не надто скомпліковану ком­ позицію дії, чітку й виразну, не обтяжену надмір­ ним психологізмом, характеристику дієвих осіб та певну к ількісн у обмеженість учасників і часу дії. Це аж ніяк не сміє розумітися в дусі примітивізації драматургічного мистецтва — ні для примітивізму, ні д ля дилетантизму не повинно бути найменшого місця ні у виконанні ні, тим паче, в самому тексті твору — але драматургія є мистецтвом вельми ши­ рокого діяпазону і зазначені вище вимоги щодо су­ мівського репертуару зовнім не суперечать його артистичним принципам. За останніх місяців, в рямцях серії „Сумівський Теарт” , Ц К С У М ’у надрукував цикльостилевим спо­ собом три п ’єси, премійовані на сумівському кон­ курсі сценічних п ’єс навесні минулого року. Це безперечно становить певний крок уперед у поши­ ренні сумівського театрального репертуару, і варт розглянути, якою мірою ці п ’єси відповідають до визначених вище критеріїв оцінки. ' Найменш задовольняє, з цього кута зору, п’єса на три дії Діми „Ш л я х до свого дому” . Здогадує­ мось, що премійовано цю п ’єсу за безперечно ціка­ вий сюжет: активний учасник наших сучасних на­ ціонально-визвольних змагань, повстанець і під­ пільник, повертається (під чуж им ім’ям) 1948 р. до Києва і знаходить свою колиш ню дружину, що од­ руж илась, за його відсутности, з комуністом, щоб врятувати життя своїй дитині та матері. Такий сю­ ж ет містить чимало ефектовних можливостей для розвитку д ії — як внутріш ньої (психологічної), так і зовніш ньої (драматичної). На ж аль, тих м ож ли­ востей не використано: психологія дієвих осіб розводнюється в предовгих і м лявих розмовах, і що ж із того, що ці розмови — цілком патріотичного змі­ сту? — В такому безбарвному й розтягненому ви­ кладі вони не діятимуть на глядача! А драматична дія поступає черепашим темпом і нарешті, в остан­ ній дії (що відбувається вж е на Карпатах), ні до чого виріш ального не призводить. М елодраматич­ ний ф інал 2-ої д ії — раптовим збож еволінням і са­ могубством дівчини, що її нереченого заарештували енкавидисти — навіть у виконанні досвідченої ак­ торки навряд чи звучав би природньо, а в сумівській поставі напевне справлятиме вж е зовсім нен алеж ­ не враження. Попри найкращі наміри авторки, п ’є­ са вийшла типово дилетантська — вона не захоп­ лю є і не запалює. Інш а справа — з „драматичними картинами” В. Чапленка — „Т^ретя сила” (шість картин). Очевидно, белетристові такої кваліф ікації (а зрештою, якоюсь мірою і драматургові), як В. Чапленко, закидати дилетантизм не доводиться. Проте він усе ж таки

занадто полегш ив собі справу, зовсім не розгорнув­ ши характеристики дієвих осіб, більш того — зро­ бивши декого з них (як от головного героя Аркадія Очеретька в 1. картині) аж неймовірно наївними і непоінформованимй про політичне становище, і то з надто очевидною метою — щоб умотивувати цим довж елезні „інф ормаційні” розмови, скеровані, на­ справді, не до дієвої особи, а до публіки Щ о прово­ катор розмовляє ламаною напівросійською мовою (щоб глядачі відразу зрозуміли, що це замаскова­ ний ворог!) — це теж належ ить до трохи занадто примітивних сценічних засобів. А л е головне — п ’є­ са висвітлює виключно боротьбу проти німецького окупанта і не лиш е не містить належ ного антисовєтськото вістря, а й залиш ає не спростованими де­ які ріш уче неприпущенні політичні вислови — як от опінія лікаря Чуйка, начебто большевики — „це менше з двох з о л ” . У вставних вірш ах (зрештою, дуж е незграбних) теж закидається німцям, щ о во­ ни „зневаж или нещасну Україну, на пекло обер­ н ули світлий рай” , так щ о глядачеві лиш ається самому догадуватись, чи це за поляків на Західніх Українських Зем лях був, на думку автора, „світ­ лий рай” , а чи на Осеєредніх і С хідніх — за совєтів. Поза тим, щоб вкладати німцям в уста німецькі вирази, треба трохи кращ е володіти німецькою мо­ вою. Отже, через свою значно меншу політичну ак­ туальність, п ’єса В. Чапленка, попри безперечний патріотизм основних висловлених у ній ідей і по­ при окремі досить ж ваві і драматично ефективні сцени, хіба щ о принагідно, за якихсь спеціяльних обставин, надається до постави, та щ е й потребує деякого виправлення тексту. В ж е значно краще відповідає ідейним іі сценіч­ ним вимогам сумівського театру „В еликий злам ” Сергія Кокота —; драма на 5 частин „З життя підсовєтської м олоді” . Задум авторів безперечно заслу­ говує на увагу: висвітлити голод 1933 року під дво­ ма кутами зору — насамперед, у тому, як він від­ бивався в київському студентському середовищі, ці­ льн о пов’язаному з селом через родинні стосунки, а поряд з тим — і безпосередньо показати, яким він був на селі. На ж а ль картина 4, що змальовує са­ ме голод на селі — сама з себе, дуж е енергійна й гостро написана — лиш ається надто стабо пов’яза­ на з попередньою і наступною дією, лишається вставним епізодом і не править за конечний склад­ ник цілого драматичного сюжету. В цьому полягає головна композиційна хиба п’єси, а другу — теж поважну — композиційну хибу становить спроба масової сцени в картині 3, де автор мав добрий на­ мір сатирично зобразити інститутські загальні збо­ ри, проте самого наміру не вистачило: сцена пере­ вантажена „казьонними” (офіціозними) виступами і звучить, у цілому, нецікаво; грати в мій взагалі немає чого — це під театральним поглядом, просто баляст. Б ільш е важ ить той — вж е не лиш ф ормально-ком­ позиційний, а й характерологічний та ідейно-емо­ ційний — недолік, що авторові не пощ астило ство­ рити переконливий образ головного героя — сту­ дента селянського походження, що під впливом по­ дій 1933 року остаточно поризає з просовєтською ментальністю, щоб ступити на ш лях Беззастереж­

АВАНҐАРД

24 ної нац іонально-ви звольної боротьби. Н е те, щоб „героєві” бракувало антисовєтських і патріотичних висловів; але він майж е не діє, справляє враж ення засадничо пасивної постаті і, до того ж, не харак­ теризований глибш ими індивідуальними рисами; а через це й енергійні заклики його до боротьби (на­ прикінці останньої картини) суттєво втрачають на переконливості. В ж е значно кращ е вдалась авто­ рові „героїн я” п’єси — українська дівчина, що виросла під кам’ячейкою ” (як її визначає сам автор), що ли ш е на найприкрішому особис­ тому досвіді — на голодовій смерті власних батьків на сел і — переконується нареш ті в о б луд ­ ності всієї роками прищ іплю ваної їй совєтської іде­ ології. Другорядні дієві особи накреслені чітко й виразно — зокрема, негативні — і це становить чималий позитив ц іл о ї п ’єси. Загальний дуж е по­ хмурий тон п ’єси відповідає до п оліти чної атмосфе­ ри зображ еного часу та середовища, і ставити йо­ го в рахунок авторовому, мовляв, „песимізмові” б у л о б б іл ьш н іж несправедливо. Все ж мусимо визнати, щ о опубліковані попереду п ’єси того ж са­ мого автора, не мавши безпосереднього стосунку до сумівського театру, проте ф актично кращ е нада­ вались до постави в ньом у і н алеж ать і на сьогод­ ні до того надто нечисленного репертуару, який можна беззастереж но рекомендувати. Перш а з них — драма на 4 дії Сергія Ледянського „П ід косою” (Корнберґ, 1948, вид. „К ри ниц я” ), присвячена зо­ браженню колективізації навесні 1930 р. влучно поєднує цю політи чну тематику і сатиричний опис оф іційної праці та неоф іційного побуту партійних „в ел ьм о ж ” з добре скомпонованим сюжетом подвій­ ної родинної траґедії, так щ о становить певну дра­ матичну єдність, особливу придатну д ля правдиво­ го і всебічного ознайомлення еміґрації з З ахідн іх Зем ель з фактичними буднями підсовєтського ж ит­

тя. Щ оправда, це п ’єса з численними досить вираз­ но окресленими дієвими особами, з численними змі­ нами декорації, з чималою к ількістю статистів, і д л я менш их осередків С У М ’у вона, мабуть, не під силу. П роте ансамбль прохи підвищеного типу міг би зробити з неї поставу не ли ш е драматично ви­ разисту, а й д уж е корисну за лінією антисовєтської інф ормації та пропаґанди. Н е с іл д забувати й про інш у п ’єсу С. Ледянсько­ го — комедію, на 4 картини „Директива з центру” (Прага, 1944, вид. Ю. Тищ енка), щ о в легк ій і до­ сить дотепній ф ормі висміює бюрократизм і під­ лабузництво совєтської адміністраці на селі. Зви­ чайно ж, особливо глибоких політичних мотивів вона не містить, і декому її гумор може здатися, як на наш і часи, занадто безж урним; проте ми схи льн і надто легк о забувати, щ о сатиричний сміх є подеколи гострішою зброєю за прокльони, і що осміш ування ворога (звичайно ж, якщ о воно не по­ в’язується з примітивізацією або викривленням по­ літичн их концепцій) — завдання аж ніяк не друго­ рядної ваги. Зрештою, очевидно, щ о поряд із ге­ роїчною тематикою національно-визвольних зма­ гань сучасности, наша белетристика на еміґрації повинна культивувати з пропаґандивною метою всі відміни сатиричної тематики — від найпохмуріш ого трагікомічного ґротеску аж до т. зв. „л е гк и х ” ж ан­ рів — аби лиш е вістря сатири було належ но ске­ роване на слабі сторони національного й с о ц і а л ь ­ н о го

ворога.

Щ о з розглян ених вище п’єс найменше застере­ ж ень викликає твір, надрукований щ е 1948 р. — це, звичайно ж, ніякий осяг; а л е ліпш е, визнавши це, дбати про дальш е поновлення репертуару, аніж спочити на уявн их лаврах не скрізь придатної дра­ матичної продукції.

М АРК О БОЄСЛАВ

їх наказ Присвячую безсмертним

Ми лягли, як наказ твій велів, Кров свою віддали волі в жертву, Чином дух наш горів — замість- слів, Щоб Ти встала, Вкраїно, із мертвих!

Героям,

Ч орного л іс у Слухай, в ранки пахучі, гучні Чи у темні розбурхані ночі — ї х наказ, їх присяга, їх гнів Гомонять мов закляття пророчі.

Ми лягли, та за нами, поглянь, Йдуть нові вже славетні колони — Аванґард революцій повстань. О, тремтіть, большевицькі дракони!

Чуєш голос? — Це їх — Так гуде, мов громів мегафони. — Україно, Твоїх Не зламали ми вічних законів!

21. 6. 1947 р. (Із

збірки „Н епокірн і слова” )

Б ІБ Л ІО Г Р А Ф ІЯ Д. Донцов: Заповіт Ш евченка (друге видання) накладом К К С У М ’у в А н глії, Лондон, 1951. стор. 16.

місячник, видає: Крайовий

М. Мироненко: У країн ська Н аціональна Р ев о лю ­ ція, Видавництво „Н а В арті” , М ю нхен — Лондон,

„Г о ло с М олод і (Youth Speaks) ч. 1., рік 5., весна 1951., квартальник, Вінніпег, видають: М олод і у к ­ раїнські націоналісти, Канада.

1951., стор. 32. III.

„Г о ло с М о л о д і” ч. 4 (13) квітень 1951., рік вид. Редаґує колегія, видає: Крайовий Комітет

С У М ’у у Великобританії, стор. 24. „Н а Bap’f i ч. 3. (17), рік вид. III., березень 1951,

Ком ітет

С пілки

Укра­

їнської М олоді в Канаді, стор. 32.

Злочин М оскви у Москві. Нью-,1$орк, 1951. Н а­ кладом С пілки У к раїн ської М олод і в С Ш А , стр. 56. ..На В арті” ч. 4 (18), квітень 1951. Видає: К райо­ вий Ком ітет С У М ’у в Канаді. Ц іна 0,25 дол., стор. 32

АВАНГАРД

Додаток

25

для

Юнацтва

В ч о р а

Спілки

Української

Молоді

і з а в т р а

Вчора і Ти і я, всі ми разом, ми юнаки і юначки Спілки У країн ської М олоді, творили наше спільне юне сумівське життя. М и часто збиралися на с п іль­ ні гутірки, якими керував наш ланковий або наш, бо нами вибраний і нам рівний друг і приятель, к е­ рівник Ю нацького В ідділу. Пам’ятаєте, як приємно і весело, радісно проходили д ля нас хвилини на спільн их юнацьких сходинах? М и сиділи тоді або в сумівській домівці, або, коли була гарна погода виходили в л іс чи широке п оле і з зацікавленням слу х а ли оповідь ланкового. М и с л у х а л и казки-оповідання про велетнів, які перемагали зло, слухали про героїв наш ого дня, як і з крісом в руках іш ли на лю того ворога, щоб оборонити наш у лю бу Бать­ ківщину, слуха ли про героїчне м инуле нашого на­ роду, про княж их дружинників князя Святослава, про славну Січ Запорізьку, про кошових січового братства, про гетьманів, щ о їх звеличав великий поет України Тарас Ш евченко, про Січових С тр іль­ ців, які з пожертвою власного життя піднімали „Чарвону К а л и н у ” до нового життя. Тод і ми з за­ взяттям часто затискали зуби і присягали до кінця ж иття бути вірними Богові і У к р аїн і — нашій л ю ­ бій Батьківщині. Бо чи ж ми не були тоді разом із героями оповідань такими самими, як вони, на­ ші предки? Ч и в наших ж и ла х не пульсувала тоді така сама кров, яка вік-у-вік, день-у-день поривала тисячі, ні — мільйони українців за ту саму велику ідею, за кращ у долю -волю тієї країни, з якої ми вийшли, за якою так дуж е тужимо, яку так л ю ­ бимо — нашої України? Ех! Я к приємно нам було тоді на наш их спільних ланкових сходинах згадати про те, що ..було ко­ ли сь на В країні” ... Засмалені гарячим українським сонцем, виходили в поле, до зеленої могили невідомого вояка, який віддав життя своє за волю. М и довго тоді *з заду­ мою дивилися на т у могилу, а дівчата — юначки збирали волош ки і маки, робили з них вінок і квіт­ чали цю могилу. І ми складали тоді у наших юних серцях присягу, щ о ніколи не збезчещ емо цю мо­ гилку, щ о й ми колись станемо вояками, готовими честь України боронити. А бо пригадаймо собі: щ е вчора ми разом ходили на спільн і прогулянки, їзди ли на ю нацькі зустрічі, пізнавали там нових друзів, таких самих як ми, так само думаю чих юнаків — сумівців. С тільки споминів, скільки радости було опісля, коли ми одерж али від тих самих наш их друзів листа. Згадаймо, як велйчно і приємно було нам, коли на високу щ о­ г л у підносився наш прапор, символ наш ої єдности. нашого юного життя, наших спільних переживань. І в цьому прапорі було все н а ш е , єство, там була'

схована наша душа, наші думки. Там було все, про що ми говорили на наших сходинах, там була і та пісня, яка супроводж увала нас всюди, пісня і сумна, і бадьора — бойова про наших повстанців, як у ми залюбки співали, там було все, що ми любили, там була і наша Батьківщина, країна героїв і звитяж ців-піонірів українського життя, країна яку ми л ю ­ били безмежно! Це було вчора... А що сьогодні?.. Сьогодні згадуємо з приємністю ті гарні дні, які пройшли. Сьогодні ми їдемо кудись далеко, в не­ відомі краї, на д альш у скитальщ ину. їдемо з наді­ єю на кращ е завтра, на кращ е майбутнє. Сумно нам покидати наших друзів, з якими ми переж или стільки гарних спільних хвилин. А л е дарма — ми змушені до цього якою сь силою, що поза нами. Сумно "нам, як бачимо, що наш і друзі один-за-одним виїж дж аю ть, як нас чимраз меншає, як чим­ раз рідшими стають наш і спільн і навчання... А л е одне радує нас. Наш а праця залиш илася для нас дороговказом на завтра. На близьк е завтра і на те дальше, яке ми очікуємо з трепетом нашого серця. Бо всі ми знаємо, щ о тільк и тоді нуртує міць і д ух лицарів завойовників, коли будемо вміти л ю ­ бити те, щ о для нас найсвятіше. Тоді нас не поборе ніяка сила, ніякий ворог. І хоч би ми опинилися на­ віть в пралісах центральної Б рази лії чи снігах да­ л ек ої півночі, ми ніколи не забудемо того маєстатичного, прекрасного образу наш ої Сонячної У к ­ раїни. М и ніколи не забудемо тих днів, які ми спільно перевели, ніколи не забудемо наших дру­ зів. Бо ми вийш ли з наш ої власної січової школи, нами самими збудованої, нашими власними руками, нашим хотінням і нашим почуттям. І перед нами завж ди стоятиме в далекій чуж ині образ праці, тієї праці, яку ми любимо, і яка при­ носить користь тільк и нам самим і нашій любій Батьківщині. Ц е та праця, якої потребуємо. Це те, щ о каж е нам — вчитися, здобувати знання про світ і про Україну. А тоді ми збережемо себе на чужині, тоді ми бу­ демо мати зв’язок між собою, зв’язок нашого духа в перш у чергу. Бо всі ми: і я, і ти думаємо одна­ ково, живемо однією думкою і одними почуттями спільно переж итих нами днів. А завтра?... Завтра, може, здійсняться наші сподівання і мрії. Завтра, може, знову зустрінемося разом п ід нашим прапором, радісні і веселі, — готові будувати нашу в ласну силу, наш у власну В іль н у Українську Державу. Ц е буде Великий і Радісний День! Ігор

АВАНҐАРД

26

Пригоди на астероїдах Ракета капітана м іж планетної п оліц ії — Джона Д ж ер ль — перехрещ увала гр уп у астероїдів, до якої вона була призначена. Х од и ло тут про знайдення відомого, небезпечного між плянетного розбійника М етеора Монка. Джон відчував втому не так від власної праці, як від одноманітности. Й ого праця була подібна до нудної їзди поліцая по безконечних вулиц ях яко­ гось міста, не знайшовши ж адної пригоди. Тут, в космічних просторах, тисячі отих м аленьких п лянет Оули подібні до себе і цей одноманітний крає­ вид втомлював людину. Астероїди, к руж ляю чи п о­ м іж Марсом і Юпітером, були чисельні. Щ е перед м іж плянетною іздою земні астрономи через свої телескопи занотували їх бли зьк о двох тисяч. Одна­ че, м іж плянетні ракети відкрили їх далеко більш е — понад 40.000, величина яки х починалася від к у л ь діяметром на 8.000 км. до велики х куснів Гра­ ніту, що к р у ж ля ли в просторах. Деякі з них мали назву Юно, Ц ерес і т. п. Н агло Дж он повернув свою ракету. К р уж ля ю чи низько понад астероїдами, він запримітив групу людей у м іж плянетних одягах І йому здавалось, що вони бились пом іж собою. Джон опустився на п л я нету і вискочив з ракети м айж е на тому самому місці, де відбувалася бійка. Він кинувся вперед, ви­ тягнув свого електричного пістоля. Бо він побачив, як за виступом скелі три замасковані чоловіки на­ кидалися на самітнього між плянетного поліцая. К іл ь к а електричних пострілів упали м іж трьома бандитами. Т од і Джон кільком а стрибками опинив­ ся біля свого товариша. А л е — диво! П оліцай був більш е здивований, н іж зраділий з допомоги. „А ж три проти одного!” — крикнув Дж он через те л е ­ фон, вставлений у його шоломі, і він націлився в одного з напасників. А л е в ту мить поліцай ви­ бив електричного пістоля з його рук. „Ч и ти зд у­ рів?” —■ крикнув Джон і тоді го л ір у ч кинувся п о­ м іж напасників, одного з яких він устиг уж е пова­ лити. А ле тоді двоє інш их відкинули свої пістолі, мов по команді. „Х т о впустив сюди цього дурня?..” — гукнув один з них. „В ін напевно зруй­ нував усю сцену” . „С тій !” — почувся голос збоку. Дж он здивовано повернувся і щойно тепер збагнув У чому справа. З-за скелі великим об’єктивом виглядав ф ільмовий

Після фізичної праці

над

апарат, а б іл я нього з розкуйовдж еним волоссям режисер. „О, це у вас тільк и ф ільм ова сцена” , — пробурмотів Джон. А л е п ісля к іл ьк о х роздратовано кинених слів, на зразок — „дур ен ь” , „ід іо т” , — на Джона в ж е ніхто не звертав уваги. Артисти знову зайняли свої місця і сцену накручувано ще раз. Р озглян увш ись докладніше, Дж он побачив ра­ кету з написом: „М іж п лян етн а Ф ільм ова С тудія” . З часу, коли м іж плян етн і подорож і стали зовсім нормальною річчю, Голів уд заснував багато різних кіно-студій по різних плянетах. Ц і між нлянетні кіно-студії мали у своїй ракеті всі потрібні до на­ кручування різних сцен речі. Б у л и там теж і кабі­ ни для артистів. А л е завданням Дж она було ш укати за м іж плянетними піратами. Тому, не розглядаю чись довго, зін відлетів своєю ракетою далі. Долітаю чи до зо­ ни 3—14, він затримався на к ільк а годин у просторі, 5о ходи ли чутки, щ о М етеор М онк часто чигав на свої ж ертви в цьому просторі. А л е не помітивши нічого підозрілого, Дж он знов руш ив у політ. Н а­ гло він схопив свій м іж плянетний супердалековид. Щ ось важ ли віш е д іялося в просторах. М али й асте­ роїд віддалявся по прямих кутах від своєї норм аль­ ної орбіти. Ц е діялося тоді, коли поставало замі­ шанню м іж накопиченими астероїдами. Ц ей астеро­ їд міг би досягти кордону м іж плянетного ком уніка­ ційного ш л я х у і загрозити між плянетним подоро­ жам. Його треба б ул о знищити. А л е Джон із своєю маленькою ракетою не міг би його спинити без пе­ решкоди д ля себе. В т у ж мить йому прийш ла до голови добра думка. П ідлітаю чи до м алого метеору 8йн ш товхнув його легко носом ракети в напрямі другого більш ого метеору. Ц ей більш ий попав на меншого. Наступив короткий беззвучний зудар і обидва метеори та астероїд розлетіли ся в мільйони куснів. Цжон саме збирався привітати себе за успішне усунення небезпеки, коли червоне з досади обли ч­ чя ф ільм ового режисера виринуло на екрані його автоматичного телевізора. А ли хи й голос через гочосник говорив: „Ч и ви знаєте, що ви знову зіпсу­ вали нам усю сцену? Астероїд, який ви саме зни­ щили, мав зображ ати якусь ч уж у плянету, яка л е ­ тить на землю. Ід іть уж е раз до чорта. Ідіть геть звідси до...”

устаткуванням літнього табору — який же смачний обід.

-----------------------------------

---------- --------------------------------------------- 27

А л е Джон далі не слухав. Він виключив телеві­ зор і зніяковілий полетів геть. Одначе, за кілька хвилин почулось якесь дивне торохкотіння в мо­ торах. Треба було затриматись і перевірити їх на якомусь астероїді. Зниж уючись до одного з них, Джон був певний, що тут не перешкоджатиме „М іж п лянетній кіно-студії” накручувати їхній ф ільм. П ісля перевірки ракети виявилось, що треба буде підождати, поки ракетні рури не п р охоло­ нуть. Том у Джон, поправивши свій між планетний одяг, пішов оглядати астероїд.

„Н і! Н і!” — кричав Джон. — „Ц е непорозуміння, я тут не беру участи, я не артист!” А л е „пірат” не звертав уваги і продовжував стріляти. Одна куля, пролітаючи б іл я вуха Джона, вирвала невеличку діру в скелі. Дж он остовпів. В одній хвилині він зрозумів усе. Пірат не був артистом, але справж­ нім між плянетним розбійником.

АВАНГАРД

А л е не пройшов він щ е й пару кроків, як зупи­ нився, мов укопаний. На м алій п оляні м іж скелями „пірат” провадив перед собою чоловіка та жінку. ..І тут теж ф ільм ую ть” , — здивувався Джон, к ла ­ дучись обереж но долі, щоб знову не псувати нер­ вів бідолаш ному режисерові. Х оч Джон і не бачив ні режисера, ні ф ільм ови х апаратів, бо великий виступ ск ел і не дозволяв йому цього, одначе, ви­ разно бачив перелякані обличчя і р ухи артистів і справді був захоплений їхньою доброю грою. Він навіть виразно чув через телеф он „ласк аві” слова „пірата” : „А н у , ви двоє, скоріше там! Я вас тут добре заховаю і будемо чекати на викуп!” „Справді чудово!” — захоплю вався Джон. А л е н агло „пірат” завважив Дж онову уніформу і, скривившися, дико почав стріляти на нього.

\

„М етеор М онк!” — промайнуло ДжонОві в голо­ ві. — „Ц е він схопив двох головних артистів, спо­ діваючись одержати за них щ едрі грош і” . Джон швидко й гостро почав реаґувати. Він підскочив, завдяки малій притягаючій силі, на десять метрів вгору і згори влучним пострілом пістоля вибив з рук пірата зброю. А , падаючи, потрапив прямо на голову злочинця і по короткій боротьбі небез­ печний між плянетний пірат Метеор М онк був зв’я ­ заний і всаджений в ракету. Тим часом прибула друга ракета і зраділий директор „М іж п лянетної к іно-студії” почав обнімати Джона: „Чудово, над­ звичайно чудово! Ви не тільк и врятували м оїх го­ ловних артистів, але піддали мені дум ку до нового ф ільм у. У цьому ф ільм і запрошую вас грати го­ ловну ролю ” . А л е Джон не дослухав останніх слів. Він вж е від­ літав в напрямі землі, везучи в своїй ракеті цінну здобич. П ереклав з англійського Ч У Б

Моя голова золота К іл ь к а десятиліть тому основною точкою Н еа­ полю, що привертала до себе увагу багатьох, був обеліск, близько твердині Сан-Віто. З західнього боку цього стовпа був поміщений напис: „1. тваня кожного року/ о годині 6-ій ранку, моя голова є золотою ” . І вж е ввійш ло в звичку, щ о кожного року ран­ ком. 1. травня приходили різні люди, щоб побачи­ ти чудо, як звичайна кам’яна голова обеліску пе­ ретворюється в золото. Одначе, ніхто цього чуда не побачив. К ож ного разу голова обеліску була зви­ чайною ґранітною, суворою. Тридцять років люди приходили, сподіючись, щ о все таки розгадають таємницю ґранітного стовпа. А л е дарма. Ґраніт за­ лиш ався Гранітом. Нарешті, про обеліск забули і залиш или його таємницю нерозгаданою. Одного дня італіський ремісник-челядник, моло­ дий хлопчина Ганібаль Тоскі, мандрував дорогою Неаполю. Змучений спекою, він ч присів коло обе­ л іск у і зразу заснув. К о л и прокинувся, ближ че придивився вартівникові свого сну. Легенька ус­ мішка з ’явилась на його обличчі, коли він прочи­ тав напис. Отже, це є той самий стовп, перед яким десятиліттями лю ди були блазнями. Я к можна бути таким дурним, щоб вірити, що камінь може пере­ творитися в золото? Так міркував молодий хлоп ­ чина. А л е коли він уваж ніш е прочитав напис, йо­ го усмішка несподівано зникла. Якась нова думка, очевидно, прийш ла йому до голови, коли він звер­ нувся до стовпа з вигуком: „Наступного першого травня ми побачимося знову.” Перш е травня прийш ло і точно о 6-ій годині пе­ ред обелістом стояв Ганібаль Тоскі. Він був один, ніхто з людей вже більш е не цікавився загадковим обе­ ліском, який десятиліттями робив з людей блазнів.

Точно в тому місці, де падала тінь голови обелі­ ска, Тоскі почав копати землю. Ц е тривало довго, а л е малий хлопчина з вірою і завзяттям очікував здійснення своїх думок. Нарешті, лопата натрапи­ л а на щось тверде. В великим зусиллям він видо­ був з глибокої викопаної ями залізн у скриньку. К о л и він її відкрив, побачив, що вона заповнена золотими монетами. Тоскі нарахував іЬ.000 золоти х лір. Х лоп ец ь з за­ доволенням запакував заслуж ено знайдений скарб у завчасно принесений наплечник. Його мудра го­ лова працювала недаром. А те, що він був мудрим, доказувало також і інше. Бо за знайдені гроші він купив виноградне поле й будинок і там господарив до кінця свого життя.

Перший відділ юнацтва С У М при українській Рід­ ній Школі в Кармені дель Парана (Парагвай)

АВАНҐАРД

28

Що тримає землю в просторі В давні часи лю ди по-різному уяв ля ли собі ф ор­ му нашої землі. Ц і уяви часто були надто дивні. Та ще більш дивні були їхн і думки про те, що са­ ме тримає землю в просторі. Дехто вважав, щ о зем ля є плоскою, але як вона може втриматися в просторі і не впасти кудись в космічну безодню, — про це не здавали собі спра­ ви. Одні казали, що земля зі споду має коріння, як дерево. Ц і коріння ростуть вниз аж до... До чого? На це запитання вони самі не могли знайти відпо­ віді. Інш і твердили, щ о коли б люди вирушили в ман­ дрівку і досягли кінця світу, тоді побачили б без­ межний водяний простір, на якому плаває земля, як човен на морі. Треті уяв ля ли собі землю, як площ ину, подібну до срібної монети, яка стоїть на двадцятьох стовпах. Вони казали, що зем ля існуватиме доти, доки ці стовпи, не зруш аться з свого місця. На чому ж стояли стовпи, лю ди давніх часів над цією проблемою не застановлялись. Індійці вважали, що земля подібна до наполовину перерізаної помаранчі, зрізана плоска поверхня якої обернена вниз. Одначе, щ ось м ало її тримати. Вони уявляли, щ о землю несуть на своїх плечах чоти­ ри велетні-слони. К оли ж хтось запитав: ,,На чому ж тримаються слони?” Індійські мудреці, поми­ сливши відповідали: „ їх тримає велика черепаха” . І знову виринуло питання, що ж тримає черепаху? М удреці розяснювали тоді це питання такою ф і­ лософічною відповіддю: „П ід черепахою леж ить болото, воно ж наповнює весь простір, по якому плаває й рухається черепаха” . П ісля того, коли люди пізнали, щ о зем ля має форму кулі, знову ж вони були занепокоєні бра­ ком відковіді на питання, що тримає цю кулю в просторі. Дехто гадав, що її тримав на своїх п ле­ чах велетен ь-Атляс. Багато з них знало А тляса з стародавніх грець­ ких мітів. На підставі одного грецького переказу малощо бракувало, щоб А т л я с випустив свій тя ж ­ кий тягар із своїх сильних рук. Це сталося тоді, коли мітичний силач Геракль прийшов до нього і просив, щоб А тля с викрав йому Золоте Я блук о Гесперидів. А тля с це зробив, а в час, коли він пішов викрадати це Яблуко, світ тримав Геракль, лиш е хитрощами Гераклеві вдалося намовити Атляса знову перебрати від нього цей величезний тягар всього світу. Так уя в ля ли собі старовинні греки проблему світу і тим самим вваж али її за вияс­ нену. Однак, проблему того, що тримає землю в про­ сторі, щ е довго роз’яснював своєрідно біблійний астролог Ґіоб. Він сказав: .,Бог тримає землю в н і­ чому” . Та не зважаючи на це, лю ди далі сварилися поміж собою над тим питанням. Справді досить

важко відповісти

на запитання,

Відповімо — в напрямі середини землі. Це також бу­ де правильно. Над усім одначе, нам потрібно хви­ лин ку призадуматися. Припустімо, що ви будете на місці землі, я буду якоюсь іншою землею. М и хочемо показати, в яко­ му напрямі будемо „падати” . Ви показуєте на ме­ не — я покаж у на вас. Отже, ми паказуємо ц іл ­ ком в протилеж ні напрямки. Ви показуєте на мене — я показую на вас. Земля, одначе, не може па­ дати в протилеж ні напрями. Тепер відповімо на запитання, що власне три­ має нашу землю в просторі? До цього не потрібно ніяких „носіїв” . Вона втримується окремою силою, яка відома з фізики як „сила тяж іння” . Ц е та сама сила, що примушує падати на землю підкинений вгору камінь. Пізніш е довідаєтеся, що це та сама сила, яка рухає наш у землю довкола сонця. Цю силу називаємо притяганням маси або ґравітацією. Вона є нічим іншим, як тільки зви­ чайною прикметою кож ної глійський учений

Ісаак

матерії.

Нютон

Великий

(він жив

в

ан­ 1643-

1727 pp.) відкрив ці прикмети. На підставі закону притягання маси, це притягання на стільки більш е, наскільки А ле

меншою

цю силу ви

є не

віддаль між

двома

масами.

можете побачити і її досить

тяж ко збагнути. П ереклад з німецької

Чи уявляєте собі, що таке мільярд? Скажете:

м ільярд

тисяч разів

—

по тисяча

це тисяча тисяч.

мільйонів

Правда,

це

або

легко

сказати, а л е слова не дають щ е поняття величини. П ослухайте,

що

вирахував

один

американський

ж урналіст, щоб сказати, що уявляє собою мільярд. К оли б хто в день народження Ісуса Христа мав мільярд доларів і видавав денно по тисячі долярів до кінця свого життя, а відтак його нащадки теж видавали

б по

тисячі долярів

щ е не вичерпали б свого видавати приблизно

денно, то

майна,

а далі

вісімсот років.

сьогодні могли

б

Серце людини

б’є пересічно 80 разів на хвилину, рахую чи з дня народження число

ударів

маний л іс

дитини, лиш е на становило

24 році

б мільярд.

нараховує пересічно

її життя

Добре

утри­

100 великих

дерев

на однім гектарі. Ліс, в якому будо б м ільярд ве­ лики х дерев, покрив би всю поверюню Ш вейцарії, Б а л ьґії і Г олля н д ії разом. Людина, говорячи швид­

чого потребує округла земля, щоб триматися в про­

ко, може

сторі? Припустімо, що

вона

впасти. А л е

слів. Я к що вона мотла б говорити денно по вісім

в якому напрямі вона

буде тоді падати? Ви на­

годин, то потребувала б 33 років, щоб виголосити

повинна

виголосити

на хвилину приблизно

150

певно відповісте, що вона буде падати так. як па­

м ільярд слів і то з умовою, щ о говорила б ден ь-у-

дає яблуко з дерева.

день, не спочиваючи ні в неділі,

Добре, але в якому напрямі.

ні в свята.

АВАНҐАРД

29

Дещо про наші свійські тварини Пес. Найстаршою з наш их тварин є пес. Його прабатько є вовк. Ш п іц чи пудель, ямник чи б у л ь доґ, щоправда, майж е нічим не нагадую ть вовка, але всі пси мають звички, щ о нагадую ть нам дике життя їхнього прапредка. П ридивіться псові будьякої раси, як він поводиться під час споживання поживи. Ж адібно і як лиш е мож ливо швидко про­ ковтує він її навіть тоді, коли нікого бли зьк о не­ має, хто міг би йому перешкодити. Це робить він •інстинктовно, бо його прапредки — дикі вовки, що ж и ли стадами, мусили спішитися з їдженням, щоб їм їхн ій сильніш ий товариш не вирвав — не ві­ дібрав поживи. І щ е одну цікаву прикмету мають пси. а саме: перед тим, як лягти відпочити, вони к ільк а разів обертаються довкруги себе. Ц е в и гля­ дає по-дурному, а л е це також інстинктова риса. Предки нашого пса, які ж или серед високої трави р озлогих степів, мусили цю твару скласти, щоб опісля вигідно на ній відпочити. Сьогодні наш до­ машній пес не має нічого до д іла з твердою сте­ повою травою, а л е навіть на м’якій подуш ці він не мож е відзвичаїтися від своїх звичок. Кіт. К іт прийшов до нас з старовинного Єгипту. Там тримали його довший час у великій пошані, як святу тварину. Він був символ Богині Бубастіс. В найдавніші часи цю богиню зображ ували з головою лева, тому лев був святим звірем. А л е освоїти і тримати лева не було легко. Том у за­ мість лева зчасом за святого звіря цієї богині вва­ ж али дикого кота. Він мав вигляд м алого лева і був б ільш свійським за нього. А богині дали на місце голови лева голову кота. К ота тримали в староєгипетських домах, як бога всієї родини. Вмер „святий к іт” — тоді на знак ж алоби всі ч л е ­ ни родини голили собі брови. Х то вбив кота, на­ віть необачно, мусив умерти. Щ ойно п ісля того, ко­ л и кіт появився в Европі, пізнано його пож иточність, зокрема під час ловлен ня мишей. Домашній кіт подібний до свого прапредка дикого кота. Ди­ кий кіт жив самітньо і тому мав час в ільн о спо­ живати їж у. Том у говориться, що кіт має набага­ то кращ е виховання і „бон тон” , ніж пес. Кінь. У найдавніші часи коня оціню вали лиш е задля його м’яса. Л и ш е пізн іш е запряж ено коня до воза, а опісля, нарешті, почали вживати його до їзди верхом. Звичайно, сьогодні кінь поволі тратить своє значіння через розвиток машин, авт, і т. п. Д уж е рідко побачимо сьогодні на вулицях модерного міста коня. Автом, річ ясна, ми далеко скорше осягнемо свою мету, та й авто не є таким норовистим, як кінь. Чому, власне кінь є таким норовистим, чому він так легк о і часто лякається малої дрібниці? Дикі коні, прапредки нашого сьо­ годніш нього коня, лю би ли свободу і спокій роз­ логи х вільн и х степів. Все, що загрож увало тому спокоєві, щ о їх турбувало, відганяло далеко в нові простори. Вони здалека почувш и підозрілий ше­ лест дикого тигра, який також був паном степів,

Осел. Осла досить тяж ко зустріти в нас, зате далеко частіше побачимо його в південних краї­ нах. М ала, приємна тварина охоче і майж е радіс­ но носить тягарі. О сел є більш витривалим, ніж кінь, він дряпається терпеливо по горбовинах і на­ віть горах (Балкани). Ч ерез природні впливи к л і­ матичних обставин осел б ільш е звик до гарячого клімату, через те він є необхідним там, де кінь не переносить сухого і теплого підсоння. А л е одну прикмету має осел, щ о робить його цікавим. В ін дуж е не лю бить води. О сел кричить, коли падає дощ, і лякається, коли побачить хоч би наймен­ ший потічок.. Ц ю властивість завдячує він своєму прапредкові дикому ослові. Дикий осел жив в безводних пустинних околицях А з ії і Аф рики, тому він рідко мав до діла з вологістю. Том у щ е й сьо­ годні наш осел не може звикнути до води. Рогата худоба. Х удоба є однією з найваж ливі­ ш их наших домашніх тварин. Вона достарчає нам молоко, масло, сир, вона служ и ть також тягловою силою в сільськом у господарстві. Присвоєнням ро­ гатої худоби наш і предки п ок лали підґрунтя під сьогоднішню європейсько-азійську культуру. В найдавніші часи рогату худобу вживано лиш е як тя глов у силу, а також д ля м’яса. Л и ш е пізніш е лю дям вдалося через плекання піднести продукцію молока корови. Спочатку корова давала стільки молока, як інші тварини, отже, ск ільк и потрібно д ля плекання телят. Два дикі роди рогатої худоби ж или на терені Европи, а саме: візенти і т. зв. Пра або Золоті бики. Візентів не вдалося освоїти. А л е Золотого бика лю дині вдалося запрягти до своїх послуг і від нього походить’ наша сьогодніш ня ро­ гата худоба. П овільний, поважний хід рогатої х у ­ доби і їхн я звичка йти за провідною твариною по­ ходять від їх н іх предків. В болотистих лісах, де жив цей предок, треба було ходити повільно, щоб не втопитись в багнах. Б ез їх н іх широких ратиць на ногах перебування на, тому болотистому терені було б не можливим. Вівці. Щ е сильн іш е ніж у рогатої худоби, висту­ пає властивість поступати за своїм провідником у овець. Беззастереж но, а навіть сліпо, біж и ть отара овець за своїм провідним бараном, байдуже, куди веде дорога. Нераз були випадки, коли ц іла отара овець, яка перебувала скакала

в море

баран опинився

на транспортовому кораблі,

лиш е поза

тому, що бортом

її

провідник —

корабля.

Така пове­

дінка не має нічого спільного з т. зв. „баранячою дурнотою” , а л е є овець

звикли

інстинктовною

б ул и втікати

дією.

перед

Прапредки

ворогом цілою

чередою, точно в тому напрямі, куди втікав їхн ій провідний баран. Ц е б у л о необхідним, бо дикі ста­ да овець ж или у високогірських, небезпечних око­ лицях, де важко б у л о знайти стежку. В тих око­ ли ц я х не м ож ливим було, щоб кож на тварина зо­ крема

ш укала собі

власної

дороги д л я втечі.

За

в оліли зразу цілими стадами перебігати м и лі сте­ пів, вважаючи, щ о єдиною їхньою зброєю є їхн і

це

ноги. Ц я властивість залиш и лась і до сьогодні на­

баран, який стояв на її чолі. Цю властивість мають

ш ому

коневі. Том у кін ь лякається

меншому ш елесті.

вж е

при най­

відповідав

перед

цілою

чередою

її провідний

і досьогодні всі вівці, навіть і в ти х околицях, де непотрібно

такої безпеки.

P.

С.

АВАНҐАРД

З О ---------------------------------------------------------------------------------------------------------

; ЦІ КАВЕ Громадська Рада данського містечка Вітен Гадстен складається з дев’ятьох членів. Всі вони важ ­ кої ваги, а разом важ ать 882 кґ. Найважчий ва­ ж ить 127, найлегший — 86 кґ.

* Загальна довжина залізничих лін ій в С Ш А становить 401 000 км., отже, на 16 600 км. більш е, ніж віддаль зем лі до місяця. В Ам ериці на залізничій сітці є відтинки, які без найменшого закруту пробігають 126 км. П одіб­ них беззакрутних прямих залізничих ліній є в С Ш А більш е 50, а в Европі — жадної. 'X* За обрахуваннями деяких науковців, людство без птахів не могло б прожити на зем лі довше 9 років, — так багато птахи винищ ують комах.

* 1888 року з Гаїті втік тодішній президент, за­ бравши з собою держ авну касу. Тому, що з най­

була надрукована

голова цього президента,

а но­

вих значків не можна було швидко пустити в обіг, видано було урядовий наказ, що цей значок мож ­ на приклеювати до листа ли ш е догори ногами. За невиконання цього розпорядж ення виновних при­ тягалось до грошової кари.

З

а

г

а

д

к

и

К о л и заєць біж ить швидше — догори, чи згори? •(ratfadau як ‘іт я о й 1 ш о н тнйеє оаои од ‘ийоаої/) С кільки міліметрів має кілометр? •(ноичіли х) Щ о треба мати, щоб зловити злодія? •(HtVoirg) Який птах є найбільший?

. ЧчоЛ&іо) Я к і комахи

мають свою королеву? •(иіґожїґд)

Я ке найбільш е місто в світі?

більш уж иваних в той час поштових значків Гаїті

•(Mdojj-снян)'

Х рести к івк а (Склав д-р К.) Поземно: 1. П апська резиденція, 7. ча­ стина лю дського тіла, 8. відміна кисня, 10. назва роману У. Самчука, 12. рід папуги, 13. прийменник, 14. простір з деревними рослинами, 16. міра поверхні, 17. сотник з часів Гайдамаччини, 18. ріка Сибіру, 20. дитяча хвороба, 21. ріка в Італії, 22. плазун, 24. прислівник часу,

Нам не лимить бай д уж ість Друже!

25. прабатько лю дського роду, 27. при­ лади до писання. 28. хем. сполука, вж и­ вана до вибору фарб. Доземно:

1. Прикраш ую ть

ли ц е дея­

Листа Вашого одержала, за щ о сердечно дякую. Т ут ж иття пли ве іншим, одноманітним темпом.

ким чоловікам. 2. урядовий документ, 3. вказ. займенник, 4. боксерський термін.

Людина замінюється в автомат, виконуючи пра­ цю д ля свойого прожитку. Дні значно скоро про­ ходять при праці. Так нераз буває важко, щ о ми є вигнанцями і тиняємось по чуж и х порогах. Нераз

5. ім’я циганки, 6. яма, хатина звірят, 7. спосіб порозуміння м іж людьми, 9. за­

насувається болю че питання: Чому? А щ е болю чі­ ша відповідь: за наш і незгоди, роздори.

звищ е анг. ф ілософ а й педаґоґа, 15. ско­ рочення слова „стр ілец ь” , 19. хатина пса, 21. двоє, 23. франц. чоловіче ім’я, 24. звір полярних околиць, 26. нота, 27. грецька літера.

А те, щ о тут діється, це прямо ж ахіття. Вж е не говорю про ті крамоли, але повільне дрімання. Ч ом усь так байдуж е ставляться до праці. Немає цього запалу д ля загального добра, лиш е на перше місце висувається праця д ля свого бізнесу. Т ак багато наш их нових емігрантів докоряли старим емігрантам за їхню байдуж ість та асиміля­ цію. К оли сь і я так думала, але тепер їм не диву­ юсь. Ц е лю ди без освіти, або мало освічені, але вони багато роблять для української визвольної справи, і навіть цього досить, що почувають себе українцями і своїх дітей виховують в цьому дусі. А л е нова еміграція скоро сходить на рейки бай­ дуж осте. М айж е на кож ному кроці чути: „О, я ніколи не верну до дому. Чого? Там руїна, а тут багатство. Щ е рік попрацюю і закладу якийсь бізнес, склеп і все гаразд” . Одне прошу Бога, щоб це не довго тривало, бо важ ко ж ити на чужині. СШ А, 28, II. 51. Оля

гальне знечулення при операціях. 11. остання ф аза спортового змагу, 14. прі­

АВАНГАРД

-----------------------------------------------------------------------------------

К

О

М

П РЕЗИ Д ІЇ К РА Й О В О Г О К О М ІТ Е Т У

У

С П ІЛ К И

Н

К

А

У К Р А ЇН С Ь К А М О ЛО Д Ь З А С У В Е Р Е Н Н У У К Р А ЇН У !

Стеж те за дальш ими інформаціями в слідую чих чи слах української преси. Ч Е С Т Ь У К Р А ЇН И —

ГО ТО В Б О РО Н И Т И !

Президія

Крайового Комітету

Спілки Української Молоді у Великій Британії ВИПРАВЛЕННЯ ПОМ ИЛКИ

П очаток Здвигу о год. 2-гій по полудні, в субо­ ту 30 червня, а закінчення того ж самого дня піс­ л я ..Мистецького Вечора” .

На стор. 24. цього числа „Авангарду” в „Бі­ бліографії” сталася прикра помилка. В передос­ танньому абзаці назва книжки, виданої в НьюЙорку накладом С УМ А , має бути „ЗЛО ЧИ Н М О С ­ К ВИ У В ІН Н И Ц І”. Шановних читачів і видавців просимо вибачи­ ти за допущення помилки.

Звертаємось з закликом до українського грома­ дянства взяти участь в Здвигу української молоді, підставою якого є ідея У к раїн ської Самостійної Со­ борної Держави, за здійснення якої бореться весь український народ.

РЕДАКЦ ІЯ

ІІІМІІІІІІІІІІІМІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

ІІІІІҐІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІК ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІІІІІП 11111111111111111п 1111111111111м і и 111111111м; 11111■11111111111111111111111і і

П Е РЕ Д П Л А Ч У Й Т Е !

К О М У Н ІК А Т

Ж урнал Української Молоді

Інститут Заочного Навчання при Українськім В ільнім Університеті розсилає оце всім своїм сту­ дентам (розкиненим б країнах Европи, Америки, А встр а лії) студентські виказки (чотиримовні). Всіх наш их студентів, як і змінили місце поселення і щ е не подали нам своїх адрес взиваємо цим ш ля ­ хом подати до відома змінені адреси, щоб ми мог­ л и їм вислати виказки.

В А Р Т І”

виходить кожного місяця на 32. сторінках друку багато ілюстрований. Ціна окремого примірника 0,25 дол., річно 3. дол., адреса: 104

Bathurst

St.

................................................................................................ mi КОЖ НОМУ

М ОЛОДОМ У

Б Р И Т А Н ІЇ

будуть маніфестувати незлам ну волю цілого укра­ їнського народу.

З А В О Л Ю Н А РО Д ІВ П О Н Е В О Л Е Н И Х М ОС­ К ВО Ю ! Програма Здвигу складається з двох частин: 1. Демонстраційне віче на п лощ і д ля парадів в „Гайд П ар к у” 2. „М истецький В ечір” в П орчестер Г о л л в д іл ь ­ ниці Паддінґтону. В сі формальності, зв’язані з переведенням Здви­ гу, вж е полагодж ені з відповідними урядовими чинниками.

„On Guard", Ukrainian M onthly, Toronto, Ontario. Canada.

В Е Л И К ІЙ

мо доказ єдности та вірности української еміґрації ідеї В ільної, Н езалеж н ої та Соборної України. Вітаємо всіх, щ о разом з українською молоддю

Здвиг буде переводитись під кличами:

„Н А

Т

МОЛОДІ У

М аніф естацією українського громадянства в Л о н ­ доні спричинемоєь до поширення ід еї української визвольної боротьби серед народів Західнього сві­ ту. Заманіфестуймо самостійницькі, соборницькі, державницькі стремління українського народу, да­

Доводимо до відома українського громадянства, щ о ЗО. червня 1951 року відбудеться великий Здвиг У країн ської М о л о д і у В еликій Британії в „Гайд П арку” , в Лондоні. Ц іл л ю Здвигу є демонстрація наш их держ ав­ ницьких стрем лінь в 10-ті роковини Проголош ення В ідновлення Самостійности України.

Ч И ТА Й ТЕ !

І

У К Р А ЇН С Ь К О Ї

зі

Дирекція

У К Р А ЇН Ц Е В І — Ж У Р ­

Ukr. Institut ftir Fernunterricht, Miinchen 62, SchlieBfach 8. Bavaria, Germany.

Н А Л „ А В А Н Г А Р Д ” . В ІН В А Ш Д Р У Г І П О РА Д Н И К .

ІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ

УВАГА!

УВАГА!

В ж е вийшла з друку збірка поезій поета-револю ціонера, члена ОУН і У П А

М АРКА БОЄСЛАВА п. н.

НЕПОКІРНІ СЛОВА (Передрук краевих матеріалів)

ОГОЛОШЕННЯ Чи ви вже замовили проф. Г. Ващенка.

книжку

„В И Х О В А Н Н Я

ХАРАК­

ВОЛІ Й

ТЕРУ” Книжка матиме 240 сторінок дру­ ку великої вісімки. Передплатна ціна лише 2. долари.

Т а к о ж вийшли з друку

Замовлення й передплату прий­

ПОВСТАНСЬКІ НАРИСИ

мається далі. Гроші за передпла­

Є. Д М И Т РИ К А Обидва видання доб ре оф ормлені. Замовляти в представників і кольпортерів часопису „Український Самостійник"

ту

слати

на

адресу

Крайового

Комітету С У М ’у в Англії: Ukrainian Youth Associatiion 49, Lin ­ den Gardens, Notting H ill Gate Lon­ don, W.2. ІШІШІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Голосіться на кольпортерів ж ур н а лу україн ської студію ю чої молоді:

„Ф Е Н ІК С " який містить статті на: ідеологічні, світоглядові, політичні та нау­ кові теми; розглядає ак туальн і питання із студентського життя; дає: оповідання, поезії, х р о н ік у життя студентства і взагалі м оло­ ді, рецензії та бібліограф ію . Д рузі! Читайте і поширюйте свій ж урнал.. Він єднає розкинену по цілом у світі україн ську м олодь в одну в ели к у родину. Ц іна 1. примірника в Н ім еччині 1,50 НМ., в Европі 0,50 дол., С Ш А 1 дол. Замовлення надсилати на адресу: в СШ АSztohryn Dmytro, 638 Madison St. N. E. Minneapolis, Minn., USA. в КанадіShach John, 544 Dovecourt Rd. Toronto, Ont., Canada, в Англії: Czopyk Bohdan, 15, Woolacombe Lodge Rd., Birmingham, 29. Great Britain, в Бельгії Kow al Omelan, 72, bvd. Charlemagne, Bruxelles, Belgique, в Німеччині: TUSM im. M. Mykoly Michnowskoho, Munchen8, FuhrichstraCe 53/III.

Ц ІН А ОДНОГО

П Р И М ІР Н И К А : в Німеччині —

80 пфенігів; в інших країнах — 30 центів.