Авангард (ч.20)

ЧЕСТЬ УКРАЇНИ! ГОТОВ БОРОНИТИ!

Рік V

Ціна 50 пф.

Січень-Лютий 1951

Ч. 1 (20)

Звернення Центрального Комітету Спілки Української Молоді в 33-ті роковини бою під Крутами В тридцятьтреті роковини Великого Чину трьохсот українських юнаків, безсмертне геройство та велич смерти лицарів К р ут так само хвилю є серце укра­ їнців, як і тоді, коли труд відновленої української держави склав їх в братню м огилу на княж ій гірці Золотоверхого Києва — серця України, як найдорож­ чий скарб-реліквію ц ілої Нації. Бо Чин їх н ій підняв­ ся понад простір і час. Вічною легендою житиме пам'ять про нього в безсмертній душ і української Н а­ ції, яка окуплю є це безсмертя впродовж ц іли х сто­ л іт ь своєї трагічно-великої історії найдорожчою ціною — життям своїх найкращих синів. Згадка про Н их житиме вічно і в серцях всієї української молоді, та запалюватиме в них вогонь великого пориву, ж агу віч­ ного служ ін ня Святій Ідеї. Дорогі подруги й друзі! Ви чуєте, як на згадку К р ут ж ивіш е б’ється кров у ваших ж илах, а душ і сповнюються прагненням бо­ ротьби. Т ож не гасіть святого вогню, не гасіть духа. Нехай він веде вас крізь життєві бурі на верхів’я

*

самовідданої служ би ідеї свободи та державности; нехай веде вас ш ляхами великих подвигів до слави і перемоги. В трагічну Річницю, що стала величним святом ці­ л о ї Нації, піднесіться духом понад злобу дня, понад чвари і всі дрібні справи сучасности. Ш укайте в на~ ших днях та підносіть у вашому житті все те, щ о ро­ бить вас подібними до безсмертних крутянських Героїв. Кріп іть свій ум, сталіть волю, щоб у вирішальний мо­ мент не забракло вам сили довершити Святе Діло, яке започаткували й за яке склали свої молоді голови Крутянці. Година великих ріш ень наближається. Гряде час остаточного змагу. Будьте готові виконати свій обов’я­ зок, будьте готові довершити завітний наказ українсь­ к ої Нації, за щ о полягли Герої К р ут! Вічна їм Слава! В січні 1951 року. Центральний Комітет Спілки Української Молоді

* *

ВОЛО Д И М И Р ЯНІВ Орди шість тисяч йде у люти, Пожежу запалив салдат! Невжеж не бути нам?! чи бути! Покаже бій, порішать Крути, Не володітиме в нас кат. * Вже знемагали, сил не стало, — То дальше морем лилась кров; їх багато, — нас так мало: (Розпукою в душі кричало) — — І дальше бій нерівний йшов! П ’янила ниви кров їх чиста! Звершилося: вже бій стихав. І впали всі: героїв триста! Останніх смілих — гнів садиста В полоні всіх закатував.

І впали всі і не спинили Нового наїзду варвар; — Та всі лягли, а не спочили, Добули славу й нам лишили Безсмертний взір: геройства чар! * „Чужинце! Йди і Україні Скажи, що звершений наказ! Хай не сумує: на руїні Здобудемо нові твердині І в бій підемо другий раз! Скажи, що Ш лях покажуть Крути, Що замість терня — ореол, Що Україні вічно бути, Про Україну всім почути, Бо світа це новий престол!”

АВАНГАРД

2

д. донцов

Молодь і політика Сучасна молодь, з якої кожний може якихось 10 ро­ ків критично сприймає своє оточення, ледве чи в ста­ ні зрозуміти, в якім забріханім світі вона живе. Са­ тана прозваний в Євангелії „отцем л ж и ” , батьком брех­ ні. Том у так насичена брехнею сучасна Росія, яка від­ дала себе під його покров. Том у ця брехня каламутним потоком заливає і Захід. Том у рідко почуєте ясне і одверте слово, мужнє визнання свого „вірую ” . Тому рідко зустрінете льояльн ість в полеміці. Всюди маски. П ід однією з чудових масок виступають і тіч як і га­ нять молодь за те, що займається політикою, заклика­ ючи її займатися лиш е наукою, залишаючи старим по­ літичні справи. Відкинувши чудову аргументацію цих опікунів молоді, загляньмо в правдиву причину, яка зм у­ шує тих опікунів боронити свою тезу. К оли ж це зробимо, побачимо, що причина леж и ть у тому, щ о молодь дуж е часто йде революційним шляхом. Вона постачала кадри молоді С У М ’у в Харкові в 1930 році, кадри О У Н в Га­ личині, У П А тепер. Старші ж політики, які застері­ гали собі монополь вести народ і в Галичині між дво­ ма війнами, і тепер на еміграції, — це головно прибіч­ ники політичного опортунізму. Одверто картати молодь за її революційність, — на це їм не позволяє стиль нашого забріханого віку, тому аргумент, щ о молодь ще не досвідчена, щ е не набралася потрібної науки, щоб займатися політикою, яку й мусить скласти у ,.вправ­ ні руки” старших. На д іл і ж власне за революційний характер рухів молоді всі лега ль н і партії в Галичині осудж ували акцію О УН , осудж ували її навіть по упад­ ку П ольщ і в „К раківських Вістях ’, коли ніхто від них того не вимагав. Т і самі політики або негативно або „вичікую че” ставилися до акції У П А через ту саму причину. Н е хочу сказати, що привілей молоді, — займатися політикою, а обов’язок старших нею не займатися. Т а­ ке твердження було б абсурдне. К а ж у тільки, що аргу­ менти представників старшого громадянства не завжди щирі, а щодо недосвідчености в політиці і помилок, що з неї випливають, то це гріх, від якого не забезпечене ні молодше, ні старше покоління. К о л и ж дамо пересу­ нутися перед нашими очима останньому пів віку на Україні, — то знайдемо там поважний аргумент, який даватиме повну підставу «встоювати активну участь молоді в політиці. К о л и б не р ух молоді, заініційований 1905 р. М іхновським, Д. Антоновичем, М. Русовим, П. Кратом та Ю. Колярдом, основоположниками Рев. Укр. П артії на Наддніпрянщині, Галичині і Буковині, — Україна на­ певно не знала б спонтанного національного вибуху 1917 року. Без р у х у молоді, очолюваного групою Отамановського в 1918 і наступних роках, або революційного р ух у націоналістичної молоді в Галичині перед 1939 р. чи Спілки Визволення України в 1920-х роках на Над­ дніпрянщині, може б не було акції У П А в тім об’ємі, як воно є нині. П олітики здорового „хлопського розу­ м у” закинуть: „боролася молодь, а що виборола?” Від­ повіді, що задовольнили б „хлопський розум”, бути не може. Лю ди такого розуму радять ставити лиш е такі політичні цілі, які дадуться осягнути завтра або п ісля­ завтра (Драгоманов). Реш та для них „романтика, уто­ п ія ” . Вони не хочуть, ба й не можуть знати, що без романтики Ж анни д’А р к і без столітньої війни Франція

була б нині не державою, а бритійською колонією; що без романтики козаччини Україна була б провінцією П ольщ і, без 150-літнього періоду Гетьманщини, без Ш евченка і років, щ о випливали з тієї романтики, зри­ вів 1917-20 і пізніших, без відновлення хоч і коротко­ го, наш ої державности в X X віці. П олітики „хлопського розум у” , які вірять лиш е в те, до чого мож уть діткну­ тися, щ о мож уть „помацати”, — не знають, щ о двигу­ ном всього в історії є невтомний дух, який власне ту романтику робить і без якого нічого тривалого ні в політиці, ні деінде ані постає, ані існує. Отже, коли молодь в затяжній боротьбі за Україн у здобувається на цю романтику безнастанно від 1900 року, то це як­ раз аргумент за її участь в політичній боротьбі. Бо ко­ л и міряти потребу якоїсь акції, її моментальними успі­ хами чи неуспіхами, — тоді треба було залишити іде­ ал державности, через те. що його досі не вдалося зре­ алізувати... Сучасна Україна перебуває в ганьбі-неволі, яка деправує націю душевно, каструє духово й винищує ф і­ зично, обертає вільний нарід в п лем ’я гельотів. К оли це так, а цьому ніхто не заперечить, то ганьбою було б для молоді, коли б вона не ставала на перше місце своїх змагань, свого життя, щоб спричинитися до зни­ щення цієї ганьби, до виборення власної держави. До першої ф альш ивої думки „реальн их політиків” вони додають ще й помилку. Н е признаючи за молоддю пра­ ва брати участь в політичному житті, вони визнають за нею право бодай вчитися, вишколюватися політично, власне не вишколюватися, як вони каж уть, а вивчати той фах, який може й потрібний для політика, а л е сам по собі робить лиш е адміністратора або пересічного гро­ мадського організатора, і тільки. Поширений погляд м іж „реальними політиками” , що готуватися до політичної акції — це значить студію­ вати політичні теорії, економіку, фінанси, адміністра­ цію, історію — і все! Глибоко помилковий погляд, знов таки на ґрунті пануючого матеріялізму, який знає т іл ь ­ ки матерію, техніку — не дух, не його велетенську ролю в житті. В наш матеріялістичний вік поняття по­ літика стало ідентичне з поняттям спекулянта, хитро­ го калькулянта, спритного гендляра, іноді шахрая. Т а­ кий тип політика дуж е поширений в нашім світі, і йо­ му, власне цьому звиродженню провідної верстви в ба­ гатьох державах, треба приписати те, що вони впали або падуть легкою жертвою варвара завойовника. Т а­ кий політик спекулянт, політик гандляр міг задоволь­ нитися знанням свого „ф а х у” (адміністрація, фінанси і ін.), як для звичайного гендляра вистачає знання ко­ мерції. А л е в період напр., А н г л ії наполеонівських ча­ сів, Ф ранції часів Людвика X I I I або X I V („Т р ьо х муш­ кетерів” А . Дюма!), часів розквіту наш ої гетьманщини X V I I - X V I I I вв. або старокнязівської України, коли члени провідної касти добиралися суворою селекцією, на провідних місцях не могли бути Ж о л іо Кюрі. Ф укси, Л яскії, Лютимори, Гуси та їх протектори. В ті часи заняття політикою вимагало інших прикмет. А ці висоти повинна взяти собі за вказівку наша молодь, спрагнена політичної акції. Х то хоче бути політиком, членом провідної верстви свого народу, той не сміє обмежитись вивченням свого „ф а х у ” , інтелекту. Він мусить школити ще й свою душ у і свій дух. М усить

АВАНГАРД виплекати в собі: мудрість політичну, мужність, шля­ хетність. Т у мудрість, якою колись відзначалася ан­ глійська аристократія: мудрість, якої вчили її за моло­ ду, — цебто не знання законів і звичаїв конституції, але і одвічних законів тривання, міцности і упадку національних спільнот; мудрість, яку вони черпали з авторів античної Греції і Риму, всмоктуючи разом з нею державний геній старого Риму. Т у мудрість, якої вчили старшинський доріст в К иєво-М огилянській А к а ­ демії, яка сяє в Університетах Хм ельницького або „ Іс ­ торії Р усів ” . Один з аспектів поняття мудрости — це ясна п олі­ тична ідея, прапор, під яким громадяться прибічники ідей. Ідея — не „програма” , не „тактика” , не „вміння лявірувати в передпокоях сильних того світу” , а щось інше. Ідея може вивести націю на ш ляхи великого іс­ торичного призначення, вона ж, якщ о ф альшива, мо­ же завести її на манівці. Трагічним прикладом ф а ль­ шивої ідеологи, щ о присипляла націю, була в нас драгоманівщина. К о л и в момент револю ції 1917 року наш соціялістичний провід лив воду чна революційну сти­ хію, відвертав її, поки міг, від ш л я х у війни з Москов­ щиною на манівці вижебрування автономіії, старався гасити національний „ш овінізм” , і лиш е проти волі вступив на дорогу самостійної державносте, — то при­ чиною того був дух драгоманівства, яким молодь та соціялістична інтелігенція були перейняті: драгоманівством з його адорацією Росії, з інтернаціоналізмом, політикою м алих діл, з відразою до „м ілітаризм у” . Причиною не­ вдачі визвольних змагань була й друга ідеологія, яка опанувала мозки нашої молоді початків 20-го століття, — марксизм. Про неї з небуденним даром передбачливости писав далеко перед 1917 роком Іван Франко: „Д уж е сумно, що на цю доктрину ловиться в значній мірі горячіша українська молодь. Соціял-демократизм стає ворож о як проти об’явів всякої самодіяльности та децентралізації, так само і проти національного укра­ їнського р у х у і з того погляду являється д ля україн­ ства далеко більш им ворогом ніж самодержавіє... Со­ ціял-демократизм краде душі, наповнює їх ф альш иви­ ми і пустими доктринами і відвертає від праці на рід­ ному грунті. Ось тим то і не диво, щ о свідоміші укра­ їнці виступають проти цієї згубної доктрини, як мо­ жуть”. Власне ця соціялістична доктрина загнала наш у ін­ телігенцію 1917 р. у багно всеросійських політичних ідеалів, відірвала від ідеї власної державности, казала таврувати плямою „ш овінізм у” любов до своєї країни, „ф анатизму” — гаряче прив’язання до своєї націо­ нальної ідеї, тавром „м ілітари зм у” — бажання бороти­ ся за цю ідею з Росією. Соціялістична молодь опини­ лася спочатку в ролі підземної, потім справжньої про­ відної верстви нації, а л е своїм ідейним гермафродитством значно спричинилася до невдачі визвольних змагань. З цих двох негативних прикладів видно ве­ личезн у ролю ідеологічного чинника в політичній бо­ ротьбі. Позитивну ж ролю того чинника можемо про­ стежити в історії всіх визвольно-національних рухів 19 віку, балканських слов’ян, Італії, Ірляндії. Щ об та­ ка ідея мала ф ормую чу ролю в країні, мусить вона, як казав Франко, власне виростати з потреб країни, її традицій історичних, бути „своєю мудрістю” , „своєю Правдою” (Ш евченко). Д алі — вона мусить мати ак­ сіоматичний характер, характер незбитої правди. В наші часи розладу і духової анархії з’явилися те­ орії про те, що наша думка не сміє бути однобічною,

З щ о не можна на всі питання відповідати „так ” або „н і” ; що чреба „узгіднювати суперечності” , бути „скептиком” , не „догматиком” , вміти „еволю ціонувати” від однієї думки до іншої, або мати їх к ілька нараз і т. п. Подібні теорії завжди, в моменти хаосу і катастроф, виринають у людей, які втомлені життям, не знають чого хочуть і готові бігти за модою. В наслідок цих теорій ввійшли в моду заячі стрибки в політиці; від націоналізму в нео-комунізм. від однієї ідеї до іншої. І ці стрибки їх адепти вихваляю ть як доказ ж иттєвої гнучкости лю д­ ської думки, яка, мовляв не „засклепи лася” в своїх „забобонах” . Над тими їхніми арґументами можна було б застановитися, коли б ті стрибки від ідеології до іде­ о л о гії по-рабському не пристосовувалися до того, яка ідеологія надавала тон в світово-політичній конюнктурі. У цих линвострибунів перехід від націоналізму до демократизму наступив не тоді, коли ж или Гітлер і М усоліні, а чомусь якраз по перемозі американської і європей­ ської демократії... А л е це між іншим. Очевидно треба мати очі широко отворені на світ, мати критичний змисл, але в житті, в ж итті нації — мусить бути пев­ на кількість аксіом, незбитих правд, в яких не вільно сумніватися, які мають бути незмінними як для віру­ ючого — Заповіді або „В ір ую ” . Такими аксіомами для кожного члена християнської нації мають бути: Бог, отчизна і власна честь. Вони мусять бути непо­ хитними поняттями, що їх не сміє захитати ніякий прогресивний — явний, або замаскований адоратор Сходу. Треба і можна вивчати різні ідеології, політи ч­ ні програми і т. п., але ці три аксіоми повинні зали­ шитися непохитним фундаментом для молоді. Ц і засадничі поняття мусять бути неподатними на ніякі впливи. За ці аксіоми мусить людина бути готова бо­ ротися ціною перемоги або смерти. Ц і аксіоми можуть коштувати нас втрату популярности, приятелів, становища, але їх не вільн о залиш а­ ти. К о л и думка не зв’язана з фанатичним відданням їй, то це не переконання, а „п огляд” , який міняється від чергового вітру так званої „громадської думки” . Людина з „поглядами” — це хитлива юрба. Т іл ь к и л ю ­ ди твердих переконань керують подіями та грають го­ ловну ролю в політиці. З них вербуються новатори, творці пробойових доктрин, що формую ть думки і ж ит­ тя нації, мученики, вожді, державні м уж і і герої. Т іл ь ­ ки за такими йде народ. Мати ці непохитні переконан­ ня, непохитні політичні концепції — одна з необхід­ них прикмет політика. Провід без цих аксіом, афірмованих безкомпромісово і фанатично, не провід, а його нарід піде за тими, хоч би й чужими, провідниками, які ці аксіоми мають, фанатично їх проголошують, вірять у них, незалеж но навіть від змісту тих чи ін­ ших аксіом. Отж е хто баж ає бути в політиці активним, повинен мати ідею, що прагне її здійснити, свою національну мудрість, яка базується на традиціях країни, на ідеях предків. Повинен шанувати підставові правди своєї зем лі і фанатично їх боронити, і знати, що цю правду здобувається і зберігається від занепаду фанатичним, безоглядним відданням їй, не хитруванням,- не ш ах­ райством, а мілітарним духом і боротьбою. Ц е й є те, що називається відвагою, мужністю, друга по мудрості прикмета провідника, на якого повинен готуватися юнак, що цікавиться політикою. Третя прикмета по­ літика, що її повинен плекати в собі юнак, щ о ї ї п л е ­ кали в юнацтві всі гідні тієї назви провідні верстви,

4 — це шляхетність душ, характерність. В занепалих країнах модерного світу на ці прикмети провідної верстви не звертається н ія кої уваги. Зпенетровані ме­ теками, зайдами з далек и х країн Сходу, п равлячі е л і­ ти сучасної Европи, стратили, наприклад, свій націо­ нальний характер; характерність особиста ціниться в них невисоко, як і поняття престиж у; національної чести або патріотизму і права. Ц ей „д у х часу” відби­ вається і на наш ій політиці. Вступ у члени пар тії дає партійний квиток, словесне признання партійної про­ грами за „найкращ у” . Н е звертається зовсім уваги на те, щ о з себе уяв ля є член даної партії чи еліти щодо його особистих вартостей, характерности, порядности, ідейности, чесности і т. п. П артія має запровадити такі й такі закони, щ об знищити нелад і зл о і довести до „щ астя і добробуту” нарід. А л е не питається, чи ч л е ­ ни поконали це зл о в свойому серці? Ч и в їх ж и л а х — казав Ш евченко — гнила сукровата, чи чиста кров ш ляхетн и х провідників нації, не здібних на підлоту, на зраду, на підкуп, на свинство, щ о горять безкорис­ ною лю бов’ю до ідеї, до своєї зем лі? К оротко каж учи ні ті, що тепер заходж ую ться готувати юнацтво на ролю провідників, або виш колю вати їх до цієї ролі, ні ті. гчг> творять партії й об’єднання чи „репрезентації” , не думаю ть про виховання серед м олоді душ і, волі, характеру майбутніх провідників. Думають напхати ли ш е ї ї мозок певним знанням, часто суперечним в со­ бі думками, навчити певних організаційних навичок і все! Н е б у л о так в давніш і часи, в часи, коли євро­ пейські народи не впали ж ертвою варварського наїзду, бо не ж и ли в страху перед ним В ті часи і в старій Україні, і в старій А н глії, і в старій Е л ла д і в політи ч­ ному вихованню юнацтва перш у ролю грало форму­ вання його характеру, лю дини ш пяхетної. з високо розвиненим почуттям чести, лоя льн ої, твер лої В оборо­ ні своїх переконань і св^еї країни, — ..джентел^мена’’, як казали в А н глії, „козака” , як казали в Україні, л ю ­ дину особливої вищ ої п о р о д и м оральної, з чистою „кров’ю ” , з „благородними кістками” — качав Ш евченко з коилам и за плечима, як Галайда. який обернувш ись в козака, отряс зі себе р о з у м і з етапам ім’ям, всі пабські прикмети. ..хамового сина” , який вмів тільк и нагина­ тися і слухати ч уж и х наказів. В старій Е л ла д і справа виховання юнятттва провідної верстви п ід ля гала суво­ рим законам. Й ого ви ховували „однобічно” , до нього не см іли мати доступу ні література, яка осміш увала богів і героїв, ні м лосні м елодії, які розн іж ували душу. Т а м олодь м усіла виростати з загартованим тілом і д у­ ш ею в пош ані до своєї зем лі, ї ї тралиттій. в адорапії всього величного, навчитися бути панами дрібних слабостей лю д ськ ої натури, плекати чесноти характеру аскета, вояка і вождя. В наш і часи ті погляди вваж ається або за ш кідли ­ в у єресь, або за порожню балаканину. М ен і і моїм дум­ кам в пій справі закилаю ть „край ність” і „невміння” як слід збагнути українську, хліборобську д у ш у , за­ килаю ть претенсії виховати ли ш е олин тип людини, небаж ання рахуватись з тим, щ о душа нашого н а р о д у побіч бопотьбизму виявляє й ліризм, щ о його теж тре­ ба плекати і не зміш увати його з сентименталізмом, щ о треба вміти „узгідню вати протиріччя’’ і т. п. Н а це відповім, щ о я не говорю про хліборобів, а про тих. з яки х має витворитися правляча еліта наїтії в державі чи в боротьбі. Ц я верства має особливі, тверділі, важ чі завдання, отже, як ї ї знання має перевиш ати знання пересічного хлібороба чи інтелігента, так і ї ї м опаль 1 характер. Наш а давнина приймала це як аксіому. В о-

АВАНГАРД О. Б Л И З Ь К О К Р О В И Б, К Р О В И

і СИЛИ...

К рови б, крови і сили відерцем Святогором понести до мас!.. Я кби можна помножити серце, Я помножив би тисячу раз! І роздав би, роздав би, роздав би, Я к проміння моєї снаги, Так, щ об світ загорівся, і став би, І розбив би свої береги! З А В С ІХ С К А Ж У З високих веж ми дивимось на світ, — Д алекі зорі ловим о руками!.. Смію ться веврики з блакитних віт, І квіти сонячні вкривають пелюстками... І ми ростем! Н а клю м бах днів і л іт Ростем за хмар чудними пагонцями, П оки п еч а ль не стане древній міт І, мов би дим, не щ езне за віками! на, власне витворила тип козака, який мав бути „к о­ зак, а не мугир” (К отляревський). Козак, а не „гречко­ сій” , „ли ц а р ” , а не „п леб ей ” (Ш евченко). Слабості пе­ ресічної лю дини повинні бути йому чуж і, він не по­ винен був „узгідню вати” своєї лицарської вдачі з рдачою „винників, броварників, п олеж аїв чи периноспал ів ” (Гоголь). В ін не знав поблаж ли вого відношення посполитого до слабостей лю дських, в поході не пив, а хто напився, того скидали в море. За крадіж бато­ ж и ли на смерть. Б огові несли не п ’ятака, а життя. В ід м и лої дорож че була честь. Ч у ж и й їм був „лір и зм ” : коли співали, то співали козацьких пісень (дивись про це в „Е н еїд і” і в „М ики ті Галайді” ), не хліборобські, не пісні кохання співали, як і особистими _ болями чи радощами розн іж ували душ у, а думи, щ о кріпили їх і підносили до величини справ. М а л о б ул о лір и зм у в Гонти, у Тараса Б ульби , у Богуна. Провідна верства має свої окремі завдання, інш у душ у м усять мати ті, хто ті завдання мають виконувати, готуватися, гарту­ ватися до цього діла. Ц е ідеал не д ля всіх, тільк и д ля них. „М огій вмістити, да вмістить” . А л е без виховання в цьом у дусі нема справж ньої еліти народу. Еміграцій­ на м олодь мож е вибрати різні дороги. М ож е пірнути в приватне життя, особливо, р облячи собі кар’ єру, де зможе. Х т о схоче — зробить це. А л е все ж знайдеться багато таких яки х дума про їхн ю країну в ярмі не покидатиме. Така м олодь повинна поважно поставитися до свого виш колення д л я т іє ї ролі, я к у їй доведеться взяти на себе в політиці, в будівництві чи в револю ­ ції. Вона повинна знати, щ о до р о лі еліти м олодь не готується „контестами краси” і балями, чи вибором „королевих” і кн яж н их” . Така м олодь повинна знати, щ о має перед собою страшного противника до поконання, якого повинна перевищ ити ідейністю, завзяттям, волею і характером. Така м олодь повинна знати, що стоїть перед великим завданням. А великі сплави док о н у ю т ь не м алі, а вели кі люди. Д ля тих, щ о бездумно балакаю ть про „народ” , який „виріш ить все” , і про інтелігенцію, всяку, яка б вона не була, шо об’єднав­ шись поведе націю в зем лю обіцяну. — пригадую слова капдинала Тіссерана на святі в пам’ять Х арківського С У М ’у, виголош ені ним у М онтреалі: „без ел іти нема нації” . А від еліти вимагається чогось іншого, інш их прикмет духа, іншого розум у і характеру, н іж в іл кан­ дидатів на диригентів хору, директора коопепативи чи „П росвіти” або секретаря тієї чи інш ої п оліти чної пар­ тії. К рай ня пора подумати наш ій м олоді над цим.

АВАНГАРД

5

Г. ВАЩ ЕН К О

Завдання національного виховання української молоді В ж итті людини дію ть дві основні сили: з одного боку стихія, природні існтинкти, пристрасті, неусвідомл ен і впливи оточення, з другого розум 1 воля, як здіб­ ність свідомо ставити перед собою завдання і здійсню­ вати їх. Л е може бути такого стану, щоб д ія ла лиш е одна з названих вище сил. А л е більш а чи менша роля кож ної з ни х залеж и ть від рівня розвитку людини. Чим культурніш а людина — чим на вищому інтелек­ туальном у рівні стоїть вона, тим більш у ролю в її ж ит­ ті мають розум і воля і навпаки. Т е саме треба сказати і про збірну особистість, про народ. Його життя частково ооумовлю«.ться стихійними силами, а частково розумом і волею. І так само, як а ж итті окремої людини, роля цих двох сил залеж ить від культ^ р н ого рівня і національної свідомосги народу, t народи, що стоять на низькому рівні к ультур и і не мають розвиненої національної свідомости. Вони щ е не піднеслись на такий рівень, щоб їх можна було назва­ ти націями в стислому розумінні цього слова. Вони ще не усвідомили свого історичного покликання і ф актич­ но являю ть собою, так би мовити, лю дський конгло­ мерат, щ о е нацією лиш е в потенції. В ж итті політичному і культурном у такі народи не е суб’єктами, що творять своє національне життя, а ли ш е об’єктами, щ о їх використовують інш і наро­ ди. В такому стані перебувають напр.: тубільц і А ф ­ рики, Австралії, полінезійці та інші. А л е в стані об’єкту історії, а не її суб’єкту, може бути й висококультурний нарід, щ о через несприят­ ли в і історичні умови був поневолений якимсь іншим народом. В такому стані, напр. перебували старовин­ ні греки, коли їх поневолив Рим. Грецький нарід стратив тоді свою власну політичну волю. В ін при­ мушений був виконати волю своїх переможців, що використовували

його матеріяльні,

а особливо

духові.

сили. В такому стані перебуває вж е триста років і укра­ їнський нарід. Ввесь цей час він примушений бути лиш е об’єктом історії, підлягаю чи своїм поневолюва­ чам. Який згубний цей стан д ля нашого народу, свід­ чить наше м инуле й сучасне. Всіма природніми багат­ ствами нашого краю розпоряджаємось не ми, а наші поневолювачі. Вони ж експлуатую ть на свою користь і духові та ф ізичні сили нашого народу. Ж и вуч и на зем ля х з найкращою в світі чорноземлею, наш нарід часто голодує, бо мусить годувати чуж инців; будучи одною із здібніш их націй, ми примушені віддавати свої розумові сили на побудову чуж ої культури. А л е цьо­ го мало. З самого початку свого поневолення наш нарід ніс і несе величезні ж ертви людьми. С кільки загинуло наших лю дей за часи Петра Кривавого, а скільки загинуло їх за часи больш евицького понево­ лення!? І дивно! Світ про всі ц і ж ертви майже не знає. Про те, що десь у Ч е х ії німці знищ или якесь се­ ло, або в К атині больш евики розстріляли десять тисяч п оляків без суду, кричать і пиш уть в Европі і в Ам евиці. А про те, що в У країн і в 1932 та 33 році больш е­ вики навмисно винищ или голодом 8 м ільйонів населен­

ня; про те, щ о мільйони українців гинуть по концтабо­ рах, щ о мільйони їх насильно переселено в Сибір і Казахстан, — про все це світ мовчить. Н авіть імени „У к р аїн а” більш ість народів світу не знає. М и д л я них росіяни або поляки. У зн а ли про нас лиш е в останній час і то виклю чно завдячуючи героїчній У П А . У кра­ їнські повстанці не тільк и на словах, а й на д іл і за­ явили, що наш нарід не хоче більш е терпіти раоства: він хоче бути господарем у своїй хаті. Ц е д ля нас ук ­ раїнців і д л я інш их народів має велике повчальне значення. Н іхто не стане шанувати людини, коли вона сама не буде шанувати сеое. Т а к само н іхго не буде шанувати народу, щ о терпить раоство і не хоче боро­ тися за свою волю. Ц ієї лек ц ії не мусить заоувати у к ­ раїнський нарід. В перш у чергу він мусить подоати про розвиток національної свідомости у своєї милоді. У виховний процес входять загальнолю дські, національ­ ні та індивідуальні завдання. Загальнолю дські завдання розкриті в Новому Заповіті і в творах кращ их європей­ ських педагогів; індивідуальні завдання випливаю ть з природш х властивостей кож ної молодої людини та її здюностеи; національні завдання д и к іує нам м инуле і сучасне народу. Ь с і ці завдання органічно зв язані одно з другий, лю д и н у не можна визнати за виховану, коли вона оудучи ф ізично здоровою, і розумово розвиненою, використовує свої здібності і знання лиш е в своїх особи­ стих інтересах і забуває про свій нарід. Так само ми не можемо визнавати за цілком виховану лю дину и того, хто, хоч лю оить свій нарід, але з сліпою ворожнечею та призирством ставиться до інш их народів, незалеж но від того, хто ці народи і яка їх історія. А ле

ж иття кож ного народу складається так, щ о в

певних історичних умовах він мусить наголош увати на одному з названих вище виховних завдань. Д л я при­ кладу візьмемо англійців. Ц е старий державний нарід, що вже більш е тисячі років ж иве своїм національним життям; населення А н г л ії переважно ма*є високу на­ ціональну свідомість і бере активну участь в політи ч­ ному ж итті своєї країни. В недавньому минулому хи ­ бою англійців було те, щ о вони з погордою ставились до інш их народів і дивились на себе, як на природніх володарі® світу. Наголош увати ра національне вихо­ вання англійцям не мас сенсу. В іншому стані перебу­ ває український нарід. Я к сказано вище, він не має своєї держави і через це дуж е терпить і матеріяльно і морально. Національна свідомість значної частини на­ шого населення щ е не піднеслась до належ ного рівня. Багато українців ще не усвідомило чітко своєї націо­ нальної окремішности. Н авіть частина наш ої інтеліген­ ції перебуває під таким великим впливом поневолюва­ чів, щ о не зважаючи на такі криваві жертви, до яких спричинились ці народи, вони всетаки прагнуть до єдности з ними, цебто фактично прагнуть до того, -цоб і д алі продовжувався стан поневолення нашого народу. Том у в сучасний історичний момент і в найближ чу майбутність

національне виховання молоді

ливіш им завданням нашого народу.

є найваж ­

6

АВАНҐАРЛ

Ц е в перш у чергу означає, що в наш ої молоді тре­ ба виховувати свідомість своєї національної окреміш-

ни часів Богдана Хмельницького, що не боялися ні смерти, ні ж орстоких тортур, завзято боролись за во­

ности, себто, свого національного „ я ” . К ож ен українець мусить бути свідомим того, щ о він є член великої на­

лю свого народу. Нарешті, високим прикладом д ля ук ­ раїнської молоді м ож уть бути вояки У П А , що своїм

ції, яка своїми фізичним та психічними властивостями відрізняється від інш их народів і має своє національ­ не покликання.

завзяттям і хоробрістю заслуж и ли визнання цілого світу. А л е це зовсім не означає, що українець в бо­ ротьбі за Батьківщ ину може без потреби ризикувати своїм життям. Справжній патріот не тільк и гідно вми­

Свій йарід українець мусить лю бити так, як діти лю б ля ть своїх батьків: любити його традиції, свою р ід ­ ну мову, свою пісню, звичаї, любити природу, серед якої він живе, його культуру. Лю бов до свого народу не мусить бути сліпою. В пси хології кож ного народу, в його традиціях й звичаях є риси позитивні і нега­ тивні. Наприклад, в пси хології кож ного українця по­ зитивними є великі здібності до науки і мистецтва, свідомість своєї гідности, статева стриманість, наполе­ гливість у праці, і хоробрість в бою; негативними — індивідуалізм,, що іноді набуває хоробливих форм відокремлености, нахил до розбрату, партійна ворожнеча і таке інше. Зрозуміло, щ о перші, цебто, позитивні ри­ си українець мусить плекати, а з рисами негативними боротись. Т е саме треба сказати і про традиції. Вез традицій властиво нема нації, бо саме вони зв ’язую ть сучасні покоління народу з поколіннями минулими. А л е вартість традицій українського народу різна. М и ма­ ємо добрі традиції в га л у зі р е л ігії і моралі, побуту і звичаях, родинних відносинах і таке інше. Цими тра­ диціями українець має певне право пишатися. А л е се­ ред наших традицій є й дещо негативного. Ось один з прикладів. Щ е наш старовинний літописець писав: „Р у с і в еселі єсть пити, не можемо без того бути” . Ц я риса залиш илась у нас і до останніх часів. Щ о-правда вона не набула у нас таких потворних форм, як напр. у росіян, але все ж таки не можна бути визнана за позитивну і з нею слід боротись. А

про те і негативні риси свого народу не мусить

послаблю вати любови до нього. Добрі діти лю блять своїх батьків такими, якими вони є. Так само хиби дитячої вдачі і помилки дітей не зниж ую ть любови до н и х батьків. Подібно до цього лю бов до свого народу не може зменшуватись від того, щ о він має ті чи ті хиби. Ц е мій нарід, я п лоть від п лоті і кров від крови, його і тому муш у любити його. З цього погляду при­ кладом д ля нас має бути Ш евченко. Рідко хто так, як він, розумів хиби нашого народу, рідко хто так різко і з таким гнівом бичував їх, і рідко хто любив так Україну, як Ш евченко. Він нагадує нам пророка Єремію, п лачі якого повні великого обурення проти Ізраїля, а разом з тим і п алкої любови до нього. Справжня любов не обмежується словами: вона ви­ магає діла. Д іяльною мусить бути і любов українця до своєї Батьківщини. Б лаго і щастя Батьківщини м у­ сить бути метою його життя. їй він має віддати всі свої сили. В сучасних історичних умовинах це перш за все наполеглива боротьба за самостійну Українську державу. Українець має берегти честь свого народу і захищати її перед своїми і чужими, не робити нічого, що знизило б її у поглядах чужинців. А коли б об­ ставини склали сь так, що треба б було із зброєю в р у­ ках боротися за свій рідний край, то українець не м у­ сить боятися смерти, а см іло йти в бій з ворогами сво­ го народу. П рикладів такої любови можна багато знай­ ти в історії України. Ц е — Святослав Хоробрий, М сти­ слав, Володимир Мономах, Ігор — князь Новгород Сіверський, численні лицарі запорозькі, козаки й селя­

рає за Батьківщину, але самовіддано працює д ля неї мірою своїх сил і здібностей. Постає питання: чи не означає це зречення особи­ стого щастя? Суб’єктивно це так, але об’єктивно це зо­ всім інакше. Щ е славетний український педагог К он стянтин Уш инський писав: „К о л и хочеш, щоб дитина І в майбутньому була щаслива, не виховуй її для щ астя” . Це, з першого п огляду парадоксальне твердження, має глибокий сенс. К о л и людина метою свого життя ста­ вить особисте щастя, психіка її звуж ується, вона стає егоцентриком і з особливою чутливістю ставиться до всього, щ о стосується її особи, забуваючи про інших. Така перечуленість спричиняється до того, щ о людина дуж е тяж ко зносить найменші невдачі, а егоцентризм, що часто - переходить в егоїзм викликає ворож е став­ ленн я до людини з боку інших, і це щ е збільш ує не­ приємні переживання її. Навпаки, коли людина, що метою свого ж иття ставить здійснення якоїсь високої ідеї, як напр. служ ба Батьківщині, науці або мисте­ цтву, і має на увазі не особисті вигоди або особисту славу, — вона звичайно ж иве повним, змістовим життям, часто має м оральне задоволення, і з мужністю зносить всякі невдачі. М ученики перших віків християнства навіть з радістю зустрічали смерть. Святий Ігнатій Богоносець, їдучи до Риму на страту, писав з дороги листи, повні релігійного ентузіязм у і величного спокою. М уж ньо, без страху вмирали наші козаки в 16-17 сто­ річчі, борючись за Україну. Так само м уж ньо вмира­ ють і вояки У П А . А л е справа не йде тільк и про смерть, а й про ж ит­ тя. Людина, що всю себе віддала служ інню якійсь ідеї, часто переживає радощі, щ о зовсім невластиві егоцентрику. Лю бов до Батьківщини мож е мати різні форми. Вона може бути вузькою і супроводитись ворожнечею і ненавистю до всіх інш их народі^, навіть до тих, що не зробили ж одного зла батьківщині; вона може ви­ являтись в прагненню підкорювати собі інш і народи та їх експлуатувати. Ц е є шовінізм, щ о часто призво­ дить до збройної боротьби м іж народами і спричиня­ ється до руйнації культури. А л е можна любити свою батьківщ ину і в той ж е час ставитись з пошаною до інш их народів, шанувати їхню національну гідність і мирно співпрацювати з ними. Український нарід протягом віків зазнав важкий гніт чуж инецької неволі і том у в більш ості українцям невластивий шовінізм. Навпаки, українці співчувають іншим поневоленим народам і охоче допомагають їм у їх боротьбі за волю. Найкращим доказом того є спілка народів антибольш евицького бльоку, створена з і н і ц і а ­ тиви україйських діячів. О тж е ті, що обвинувачують українських Горців за волю Батьківщини, в шовінізмі, тоталітаризмі і в фашизмі, або не розумію ть елемен­ тарних речей, або дію ть під впливом партійної злоби. Є щ е одна нездорова форма патріотизму. Це в узь­ кий місцевий або, як дехто каже, загумінковий патріо­ тизм. Виявляється він в тому, щ о людина не тільки

АВАНГАРД

7

лю бить місцевість, в якій вона народилася і виросла, а ставиться з призирством і навіть з ворожнечею до С-Оїх зем ляків, щ о походять з яки хось інш их місце­ востей. Такий патріотизм трапляється майже у всіх народів. Наприклад, значна частина баварців недо­ лю блю є прусаків і міцно тримається свого діялекту, одежі, звичаїв і т. д. Така лю бов має свої цілком ви­ правдані психологічні підстави. Лю дина звикається з тим, чим вона ж и ла від самого дитинства. А л е , коли така лю бов доходить до заперечення загально-націо­ нальн и х інтересів і набуває форм місцевого егоїзму, вона загрож ує єдності- народу і відбивається ш кідливо на його культурном у і політичном у житті. Така форма місцевого патріотизму властива і зна­ чній частині українців. Ц е передовсім ворожнеча між „сходом ” і „заходом ” . Історія У країн и склалася так, щ о частина її населення довгий час перебувала під М о­ сквою, а частина під П ольщ ею . Ц ілк ом зрозум іло, що ж иття в ріж них політичних і к ульту р н и х ум овах не м огло не відбитися на мові, звичаях і навіть психо­ ло гії населення західн ьої і східн ьої України. К р ім то­ го, на психологію , світогляд, побут і звичаї українців дуж е великий вплив мало перебування під собєтською владою. Щоправда, слід зазначити, щ о український на­ рід виявив великий опір больш евицьким впливам, значно більш ий," н іж його ви являли і виявляю ть інші народи. А все ж таки, коли взяти до уваги страшний тоталітарний реж им совєтів, ми не можемо заперечи­ ти його впливу на українців. А л е і тут є безперечна різниця м іж українцями Сходу і Заходу. До остан­ ньої війни совєтська влада на Наддніпрянщ ині трива­ л а 23 роки, а в Галичині ли ш е 2 роки. Нареш ті, слід взяти до уваги і різницю віровизнань. Все це переходить

створює ґрунт д л я недовір’я, щ о іноді у ворожнечу. Лю ди національно свідомі

борються з такими настроями, віддаючи собі справу в тому, щ о в єдносгі сила, особливо в такий критичний мо­ мент, щ о його переживає тепер наш нарід. Навпаки, лю ди національно м ало свідомі, або такі, д л я яки х на перш ому місці стоять власні амбіції, або в узьк і пар­ тійні інтереси, роздуваю ть цю ворожнечу. Так,

деякі

наддніпрянці

називають

лякам и” , „панками” , обвинувачую ть

їх

галичан

„по­

ляй

і

володій” . С воїх агентів

вони

мають

скрізь.

Де

тільк и існує більш а чи менша група українців, там вж е неодмінно є й агенти. Наприклад, в Каракасі осе­ л и л а сь якась сотня українців, а до нас доходять ві­ домості, щ о й там діє совєтська агентура. Нареш ті слід згадати щ е про партійну боротьбу, щ о психологічно має багато спільного з місцевим патріо­ тизмом і не менше, н іж він, роз’єднує українців. Існ у­ вання різних політи чни х партій є властивість демо­ кратичного ла д у державного політичного життя. А л е у народів, що мають здавна свої держави і політично вироблені, партійна боротьба звичайно не переходить певних меж, бо лю ди звикли поважати погляди один одного. А в такі моменти, коли історичні обставини вимагають від. народу єдности, партійна боротьба за­ бувається, і нарід виступає як єдина цілість. Такий характер політичного ж иття має м іж іншим А н глія, де у виріш альні моменти спільно виступають консер­ вативні і л ібер а ль н і партії. Інш ий характер має партійна боротьба серед ук ­ раїнців, особливо на еміграції. Т у т вона часто пере­ ходить всякі межі. Деякі українські газети перепов­ нені всякими інсинуаціями на своїх ж е братів-українців; дрібні події таборового ж иття іноді роздму­ хую ться у вели к і злочини, дуж е часто газетні дописи мають характер доносів. Н е можна припускати, щоб ці лю ди не знали, я к у ш коду вони роблять україн сь­ ком у народові своїми інсинуаціями. В загалі створю­ ється вражіння, щ о д ля цих лю дей головними воро­ гами є не большевики, від яких вони втікали, а свої брати-українці. А л е всіх перевищив „в ож д ь” однієї партії, що кинув на адресу своїх політичних супро­ тивників: „М и будемо безпощадні... ми вас знищ имо!” ...Українське суспільство поставилось до цього вигу­ ку, як до вибрику нестриманої, н ек ультурн ої людини. А л е справа далеко серйозніша, н іж це декому зда­ ється. Знайш лися гарячі голови, щ о вж е пляную ть реалізацію цього вигуку. Я к ми довідуємося з преси твориться якась військова організація, щ о ставить своїм завданням нищити не поневолювачів україн сь­ кого народу, а своїх ж е українців, щ о не подобаються „вож деві” .

в м атеріялізмі

У явім тепер собі таку ситуацію, коли українському

і меркантильності. Галичани називають наддніпрянців „руським и” , „м оскалям и” , „больш евикам и” , „совєтами” . Особливо гостру ф орму така ворож неча набула в у к ­

народові доведеться вступити в ріш учий бій з ворогом, і тут заздалегідь зорганізована група злочинців почне

настирливістю загострюють відношення м іж „сходом ” і „заходом ” . Т а к у ворож нечу дуж е вм іло використову­

нищити тих, щ о борються за волю українського на­ роду. Щ о з того мож е вийти? Про це загрозливе яви­ щ е мусить пам’ятати наша молодь. Лю бов до батьків­ щини мусить підказати їй, щ о одно з найваж ливіш их завдань її — це плекання ідеї соборности і єдности

ю ть вороги українського народу, щ о мають вж е ве­ л и к у й досконалу практику в сіянні ненависти всере­

українського народу, плекання не лиш е на словах, а на ділі. Треба засипати всякі „З бр уч і” , бо в єдності

дині

сила.

раїнській емігрантській пресі. І дивним є те, щ о люди, як і вдають себе за українських патріотів, з особливою

народів,

Стоячи на

дотримуючися

старого правила:

ґрунті християнської м оралі і

„поді­

глибокого українського

традиціоналізму,

СУМ

є середовищем,

в якому кую ться сталеві характери, щ о змогли б стати на зміну своїм батькам та були б безмежно від­ дані

українській

самостійницькій ідеї,

дотримуючись гасла: „Б ог і У к р аїн а” . (З програми С У М ’у)

8 ---------------------------

АВАНГАРД

ПРОФ. В. ГРИШКО

Україна - синтеза Заходу і Сходу М істимо цю рення. Ред.

статтю порядком обгово­

, 3 п р и в од у ц іє ї тем и у к р а їн ц і

с п и с а ли н е м а л о п а ­

п ер у. о д н а к , р^Дй-о к о л и дікоодмлося н а т р а п л я т и н а п р а ­ в и л ь н і д j м и »! и ДсфШ гціі в ц ь ом у в а ж л и в о м у питанню ,

ixct Л І . С Ш d , ipcod ba^udiw, щи б цш Діл/Шці ішдани иільint; Злиіи, аліЖ Диирого. Л а за га л іф оолсм у спрощ ується та втискується У к ­ раїну, як географ ічне поняття, м іж Заходом і Сходом, а звідси рооляться логічн і висновки, щ о Є ОДНООіЧНІ і в основі хионі. А в т ім на Україну, як поняття, складаю ться чинни­ ки не географічної, а передусім духохвої природи. І ось, якщ о У країну розглядати, як одідичений в вік а х минулого потенціял духовости і супроти того під­ бирати відповідну інтегральну ф ормулу, то на таку наиоільш е надається адекватна ф ормула, винайдена В. Лш ш нським: Україна — синтеза Заходу і Сходу. Дорогою елросґачення пішов і автор праці „П ідста­ ви нашого відродж ення'1 проф. М азепа. Д л я нього С хід е передусім Московщина, тому, на його погляд, Липинськии в минулому вж е тримався ніби традицій­ ної орієнтації України на М оскву, і в майоутньому єди­ ним виходом д л я Украш и бачив союз з Московщиною. А втім, д л я Липинського суть справи леж и ть де ін ­ де, чого автор „Підстав нашого відродження ’ не зоагнув, чи не хотів зоагнути, оо йому йш ло перш за все про л егк у пуоліцисгичну перемогу над липинським. Однак, легким и кавалерійськими наскоками не взя­ ти духової ф ортеці Латинського. лип инськии трактував Україну, як синтезу Заходу і Сходу щ е на той час, коли на Сході не існувала Московщина, коли на місці Москви була щ е біла пляма. Україна, як ц ілком зформована суверенна держ а­ ва, заіснувала на якихось пів тисячі років раніше за московську, перебрала елементи світової загальн ої і духової к ультур и від Заходу і Сходу тоді, коли М ос­ ква була щ е еморюном, зростаючим на монголоф ш ській духовості і ледве звільн я ла ся від тих впливів. Р усь-У к р аін а ж и ла у к ультур н и х і династичних зв ’язках з наисильнішими державними формаціями то­ го часу і користувалася пошаною серед велики х наро­ дів тодіш нього світу та я в л я ла не аоиякий потенціял держ авної потужности. Ь с я дальш а історія Україн и є одвічним спротивом Москві, щ о стала перманентною антитезою України, запереченням її. Значною мірою історія М осковії була

ру. Ц я засаднича характеристика е генеральною не т ільк и д ля згадуваних періодів історії України. З вла­ стивостями згаданої характеристики Україна вросла в козацько-гетьманський період свого існування і збе­ регла істоту їх в новіш их часах. Тепер є намагання, в ц іл я х відмежування від М о ­ скви, залучити У к р аїн у тільк и до Заходу, чим, безпереч­ но, кривдиться історичну правду та викривлюється історичний процес, бо ігнорується ф азу первісного ста­ новлення України, яка є головно в’язана з і Сходом, зокрема Візантією — цим I I Римом. Н айбільш маркантні елементи складного поняття „У к р аїн а” — к у л ь ­ тура, церква, держ авність — виростали з I I Риму, гармонійно защ еплю ю чи місцеву самобутність та переплітаю чися з потужними впливами І Риму-Заходу. Н ині існую ть і досить поваж ні намагання тракту­ вати Україну, як терен гри вікових впливів Заходу і Сходу, розуміючи під Сходом саме претендентку на „II Рим” — Московію, щ о й становить тра­ гічну помилку. Московія, як держ авно-політичний та ідеологічно-релігійний комплекс, постала на П івн іч­ ному С ході Европи тоді, як У к р аїн а-Р усь у ж е стано­ ви ла систему Заходу і С ходу та в віках рецептувала і одідичила елементи їх духовости, оф ормилась та пред­ ставляла знаний у світі потуж ний повновартісний дер­ ж авно-політичний та ідеологічно-релігійний організм, в ’яж учи, як помостом, З ахід і С хід через Південний С хід

Европи.

Думати, що від Х м ельни цького

наступила

д ля У к ­

раїни, як ком плексу духовости, нова ера — покладе­ но початок синтезі Заходу з східньою Москвою і що увесь подальш ий період українського буття був ви­ повненням тої синтези — значить занехаяти об’єктив­ ний історичний процес. Ось таке хибне розуміння справи несовісно накидається і Липинському з боку творця „П ідстави нашого відродж ення” . Х т о ж як не Липинський віддав своє струджене ж иття на роз’яснення однодумцям автора „Підстави на­ шого відродж ення” істини, за якою істота і гієрархія вартостей, щ о віками складаючись, узм істовили понят­ тя „У к р а їн а ” , не могли зникнути чи розчинитись в безбереж ному морі північно-східної М осковії відразу, тільк и з причини ф орм альн о-укладеної П ереяславсь­ к о ї умови. Х то ж як не Липинський доводив, що вар­ тості, я к і склали ся раніше на самобутність і відокрем­ лен ість єства У країн и від М осковії, і тоді і пізніш е д ія ли з повною, притаманною їм, силою, щ о ні про яку

гінальний терен схрещ ування впливів І і I I Риму, конкретніше к ультур и західньо-римської і східньо-ге-

синтезу з Москвою не було і не могло бути мови. Са­ ме Липинський навчав, щ о Україна, як синтеза І і I I Ри м у і від П ереяславської умови, лиш и лася сама со­ бою, щ о зверхник духови х вартостей У країн и — то­ діш ній митрополит Косів і значна частина українсь­ кої ш ляхетсько-козацької верстви виявили ріш учий спротив Москві. Саме Липинський доказував, щ о п із­ ніша гадяцька умова за Виговського усім своїм віс­ трям була скерована проти Москви і щ о неославлена щ е українцями, але славна своїм непроминальним зна­ чінням конотопська перемога Виговського над М о­ сквою, є чи не найблискучіш им аргументом активного

леністичної — Заходу і Сходу, розуміючи під Сходом не лиш е Візантію, але й перську та м алоазійську к у л ь т у ­

спротиву Москві. Саме Липинський

звернена проти України, була втіленням негації її. Щ е український період державности, знаний під назвою К и їв ськ ої Руси, стояв головно у сф ері впливів II

Рим у-В ізантії. П ізніш ий період української держ ав­

ности в Галицько-В оли нській Р у с і та моменти перебу­ вання нашого народу в складі Вел. Ли товсько -Р усько­ го Князівства і П о ль щ і припали на пограниччя вираз­ ни х впливів відреставрованого 1-го і ослабленого I I Риму. Україн а в минулому все становила самобутній ори­

майстерно

довів,

що

ініціятор

9

А. ВАНҐ А Р Л на

С ходу” жадною мірою не луч и ть України з Москвою,

ш ля ха х затіснення зв’язків з Заходом. Чин Мазепи, скерований на розрив з Москвою, ви­ кликає признання і захоплення багатьох поколінь ці­ лого патріотичного українства. П ізн іш і історичні по­ д ії — знесення Гетьманщини, зруйнування запорозь­ к ої Січі — є свідками не синтези з Москвою, лиш е вічної боротьби з нею, починаючи від батька Андрія

Переяславської

умови

—

Хм ельницький

уникає

противно — тісно єднає її з І і I I Римом, з яких виро­ стаючи, вона духово оф ормилась у віках і серед ши­ рокого світу розкорінила своє славне ім’я, спочатку як Русь-У країна.

Боголюбського. Часи відродження, в’язані з іменем Котляревського, Ш евченка, ви звольні змагання 20 pp.

судж ую чи періоди К и їв ськ ої державности, ВолинськоГали ц ької і Литовсько-Руської.

як і наша нинішня визвольна акція, все сповнені рі­ ш учого спротиву Москві. Зорганізовані Москвою в останні десятиліття безоглядні нищення української інтелігенції, українського духівництва, основи націо­ нального хребта — продукую чого селянства, під ш и льдом ліквідац ії к ур к уля як кляси, вимордування укра­ їнського населення ш тучно зорганізованим голодом, що злож и ло на вівтар московського М олоха щонаймен­ ше 7 м ільйонів жертв, нелю дське сатанічно-демонічне трактування „Вінницьких м огил” по широких просто­ рах України — це все історичні свідки вічної ненависти, перманентного заперечення України Москвою. Звідси погляди, щ о сьогоднішнє (східне) українство є якогось рода амальгамою нестертих слідів „співж ит­ тя” з Москвою, як і концепція, щ о Україна є синтезою Заходу і С ходу Москви, є тяж кою кривдою історич­ ній правді. Така концепція є однобока, бо виходить тільк и з географічного поняття України, занедбуючи історичний фактор, як і духовий потенціял України, психологічну субстанцію її, як основу існування окре­ мих етнічних груп. Інтегральна ф ормула: „Україн а — синтеза Заходу і

Н е вина Липинського, що автори „П ідстав нашого відродж ення” активно працюють над відібранням на­ шого імени, над унеславленням його в минулому, за­

Д ля цих авторів там не існує українських держ ав­ ницьких традицій. Вони чомусь тоном побідника за­ питую ть: „Д еж тут ті традиції, де той „окриляю чий” дух (І. М азепа: Підстави нашого відродження, част. I I ст. 26)” . Д ля них державницька традиція, українська ідея починається тільк и від Хм ельницького, вони за мотто своїх „праць” виписують невдалий вцраз М. Груш евського: „В ід Х м ельницького веде свій початок нове українське ж иття” . Саме з цими авторами і боровся Липинський, до­ водячи їм, щ о Україна склалася якраз в добах, які відкидаю ться ними. Том у він висунув свою клясичну інтегральну ф орм улу: Україна — синтеза Заходу і Сходу. Ц я ф орм ула має зміст той, який вкладає у неї Л и ­ пинський. За цей зміст стоятимуть молоді держ ав­ ницькі сили, щ о ш укю ть направду ,,окриляю чого духа” , щоб міцно стати ногами на глибокий національний грунт в боротьбі за відновлення У країн ської Держави, щоб на старих традиціях розбуудувати нові ш ляхи до осягнення свого ідеалу.

М. Ш У Л Ь Г А V

•••

•

•

Ідея нації і діялектичноматеріялістичний світогляд Відомо, щ о К . М аркс і Ф . Е нгельс творили діялектично-матеріялістичний світогляд д ля того, щоб з йо­ го допомогою перебудувати світ. Ц е завдання К. М аркс недвозначно підкреслив в одній із своїх тез про Л. Ф оєрбаха, де він пише, щ о „Ф іло со ф и лиш е по р із­ ному пояснили світ, а л е справа полягає в тому, щоб змінити його” (М аркс і Енгельс, т. IV , ст. 591). Кинувш и гасло: „Д іялектичний м атеріялізм є сві­ тоглядом м арксівсько-ленінської партії” (Історія В К П (б), рос. вид. стор. 99) послідовники та „збагачувачі” марксизму — В. Л ен ін та Й. С талін — заходилися перебудовувати світ на основі цього світогляду, зробив­ ши його зброєю в своїх руках. Щ ож являє собою діялектичний м атеріялізм — світо­ гляд м арксівсько-ленінської партії? „В ін зветься діялектичним матеріялізмом тому, що його підхід до явищ природи, його метода пізнання цих явищ є діялектичною, а його з’ясування явищ природи, його розуміння явищ природи, його теорія — матерялістична. Історичний м атеріялізм є поширення засад діялектичного м атеріялізм у на вивчення життя суспільства, застосування засад діялектичного матері­ я лізм у до явищ в ж итті суспільства, до вивчення сус­ пільства, до вивчення історії суспільства” . (Історія В К П (б), ст. 99-100).

Згідно з основними засадами діялектично-матеріялістичного світогляду, рушійною силою розвитку при­ роди і суспільства є єдність і боротьба протилеж ­ ностей. З другого боку — як у ж итті природи, так і в ж итті суспільства, м атеріяльне є творцем духа, твор­ цем духовости. В ж итті і розвиткові суспільства закон єдности й боротьби протилеж ностей діє в спосіб добування за­ собів до життя, продукування м атеріяльн их благ. Зов­ ніш нім виявом цього закону єдности й боротьби проти­ леж ностей є боротьба основних к ляс суспільства. „...З часів розкладу (занепаду) первісного общинного зем ле­ володіння вся історія була історією клясової боротьби, боротьби пом іж експлуатованими” (Передмова Енгельса до німецького видання „М аніф есту” ). Д іялектично-матеріялістичний світогляд вчить, що основні кляси капіталістичного суспільства — це кляса капіталістів і кляса пролетаріяту. Єдність цих кляс полягає в тому, що вони посідають протилеж не стано­ вище в процесі продукції і розп оділу випродукованих товарів. П ротилеж не становище цих к ляс в процесі продукції і розп оділу випродукованих товарів обумов­ лю є протилеж не їх соціяльн е і політичне становище в суспільстві, тобто — утворює д л я цих кляс спеціяльн е для кож ної ..клясове буття” в капіталістичному

10 суспільстві, домість” .

АВАНГАРД а

„клясове

буття”

ф ормує „к лясову

сві­

К лясово свідомий пролетаріят, за вченням Енгельса й Маркса, усвідом лю є не тільк и свої клясові інтереси, а й те, щ о ці інтереси переростають власні клясові м еж і й набирають загальн о-лю дського значення. Том у пролетаріят бореться не за свої к лясові інтереси в ка­ піталістичном у суспільстві, а проти капіталістичного суспільства в цілому, за здійснення комун5стичного суспільства у всьому світі. „Т еп ер ця боротьба досяг­ н ула ступня, на якому експлуатована й пригноблена кляса (пролетар;ят) не може вж е звільнитись в'д к л я си експлуататорів і пригноблю вачів (бурж уазії), не звільняю чи рівночасно у с ь о г о суспільства назавжди від експлуатації, гноблення і кляс^вої боротьби” ... (Передмова Енгельса до нім. видання „М ан іф есту” ). Я к бачимо, діялектичний м атеріялізм послідовно ве­ де до встановлення світового комунізму. Перетворення пролетаріятом клясового капіталістич­ ного суспільства ш ляхом пролетарської революції, пролетарської держави на ч о л і з комуністичною парті­ єю. щ о здійснює диктатуру пролетаріяту, проходить в такому напрямку: 1. Замість приватної власносте утворюється усус­ пільнена власність на засоби продукції. 2. Замість клясового суспільства утворюється загальн о-лю дськ е комуністичне суспільство. 3. Замість суспільства, поділеного на окремі націо­ н альн і держави з кордонами пом іж ними, постає без­ державне інтернаціональне суспільство всього людства. 4. Замість теїстичного суспільства — атеїстичне. Отже, д'ялектично-матеріялістттий світогляд в засалі цілковито виключає ідею нації. Творці його, „зба­ гачувачі” й ті ортодоксальні послідовники, що сприй­ няли діялектично-матеріялістичний світогляд з його комуністичною ідеологією та диктатурою пролетаріяту з її держ авно-політичною системою — засобом до здійс­ нення комуністичних ідей — є інтернаціоналісти й не­ примиренні вороги ідеї нації. Ґрунтом, чи підвалиною іхнього інтернаціоналізм у є к лясові інтереси пролета­ ріяту. що виходять за національні й державйі межі, руйную ть нації і держави ц ім’я інтернаціонального суспільства. Тим часом послідовники діялектично-матер’' ялісти чного світогляду називають себе єдиними борцями за національне звільнення народів і націй. Вони висту­ пили проти того, щоб принцип „самовизначення націй” охоплю вав ли ш е к ульту р н і національності Европи та зводився до права націй на автономію, а С талін висту­ пив навіть за „право гноблених народів, залеж н и х країн і колоній на повне відокремлення, як право на­ цій на самостійне державне нін ізм у” ст. 45-46).

існування. („П итання л е ­

А л е в тій ж е книзі С талін далі заявляє: „Б уваю ть випадки, коли національні рухи окремих гноблених країн приходять до зудару з інтересами розвитку про­ летарського руху. Само собою зрозуміло, шо в таких випадках не може бути мови про підтримку”. (Там ж е ст. ст. 46-47). Я к бачимо з вище наведеного, носії діялектично-матеріялістичного світогляду зв’язую ть і підпорядковую ть нац іонально-визвольні змагання гноблених націй і на­ родів змаганням комуністичного інтернаціонального руху й „пош ирю ю ть” свою підтримку ли ш е на ті на­ ціонально ви звольні рухи, які не приходять „...до зу-

ДМ. Ф А Л Ь К ІВ С Ь К И Й

.

П О ЛІССЯ (уривок) Очерет мені був за колиску, В болотах я родився і зріс. Я лю блю свою хату поліську... Я лю блю свій задуманий ліс... Щ о там тропіки, пишні пампаси! Ви заглян ьте но в п ущ у до нас!... Я оддав би за н еї одразу І Тибет, і У р ал, і Кавказ. А поліське похмуре болото? П ів П олісся вода залила... Т іл ь к и де-не-де х утір самітній, Т іл ь к и де-н е-де клаптик села. Х о ч у злиднях живемо, у бруді, Т а п р и в ілля яке навесні, К о л и виставиш вітрові груди І летиш , і летиш на човні, А вода і хлю поче, і плаче, Захлинається в лю тій злобі. Ну, скажіть, в кого серце гаряче, Я к весну навесні не любить?..

дару з інтересами розвитку пролетарського р у х у ” , р у­ х у до всесвітної комуністичної революції. Я к і ж ш ляхи намічають і здійснюють послідовники діялектично-матеріялістичного світогляду д ля підпоряд­ кований національно-визвольних р ухів інтересам все­ світньої інтернаціональної комуністичної револю ції? А ш ляхи ті ось які: „Ш л я х до однієї мети: до повної рівноправности, тісного зближ ення і дальш ого злиття всіх нац’й іде тут, очевидячки, різними конкретними напрямками” ... „...Центр ваги інтернаціонального виховання робіт­ ників у правлячих країнах неминуче мусить полягати в проповіді й відстоюванні ними (соціялістами правля­ чих націй) свободи відокремлення пригноблених країн. Без цього немас інтернаціоналізму”... І далі: „Навпаки: соціяліст маленької нації мусить центр уваги своєї агітації покласти на (другому слові наш ої ф орм ули:) „добровільне з’єднання націй”... ін­ шого ш л я х у до інтернаціоналізм у й до злиття націй, іншого ш ляху до цієї мети. ...немає і -бути не може". (Ленін, X IX , стор. 261-262). О тж е мова йде не про підтримку національно-виз­ вольн и х р ухів в їх боротьбі за здійснення ідеї нації в ф ормі утворення ними своїх суверенних держав, а про підпорядкування національно-визвольних р ухів інтересам комуністичної револю ції, про злиття нації. При чому комуністи панівних націй м усять увесь час настоювати на свобідні відокремлення гноблених країн, а комуністи гноблених націй — на добровільном у з’єд­ нанні націй. Б удучи послідовними в цій засаді, „збагачувачі” діялектично-матеріялістичного світогляду й по нині „зв ільн я ю т ь” гноблені нації, а останні дякую ть , виз­ волителям ” за „звільн ен н я” та просять їх про „добро­ в іл ьн е” приєднання до „друж н ьої с ім ! народів” . К о л и якомусь народові „пощ астить” стати „рівно­ правним членом братньої сім ’ї народів” , тоді „зба­ гачувачі” ведуть його до здійснення „інтернаціоналіз­ м у і до злиття нац ій’’ згідно з ф ормулою : „К у л ь т у р а національна формою _і соціялістична змістом” . Т ак виглядає ідея нації і національного питання в те­ орії й в практиці діялектично-м атеріялістичного вчення.

АВАНГАРД

11

В О Л О Д И И М И Р Я Н ІВ

З братських могил (Присвята 3 5 9 - о м

з-під Б азар у, писана в 2 0 -ті роковини чину)

Заворуш ились тін і в м огилах Із обурення, стиду і гніву, Щ о нащадкам серця не горіли, Щ о немногі постали в час зриву. „М и повстанем і знову загинем, Незагоєні рани і близни Принесемо за волю отчизни” , З-під зем лі за гуло в Україні. П робігали їздці зо сурмою, Б іл і душ і вогні розпалили, К урган и повні брязкоту зброї, Відгомону минувшини й сили; В ж е готова кн язя Святослава У залізо закута дружина, Володимир п олки свої кинув, Щ об за честь вою вали і славу. Знов щ ербились мечі Ігореві, Воскрес задум Б уйтур-Всеволода, Щ об шоломами вої князеві Зачерпнули із Дону знов воду. У вогні і у крови потопі Б улава й малиновий стяг Х м еля, Оживає ж иття у п устелях І д у х кари із п іл ь Конотопу. Та й усі вони разом там всюди, Де незломна вітає відвага, Де юнацтва геройство в їх грудях Нам рятує честь прапору-стягу Вони з горсткою см ілих героїв, Щ о із крови дідів, з їх завіту П ригадали знов славу у світі У безумстві ріш ального бою. В ід к іля ж бо найш лося завзяття. Я к збудили в нас К рути стихію, Я к посіяло сон в нас прокляття І народ загубив давню мрію. Все ж як тільк и найш лося їх триста, Т о б у л о в них геройство дивізій. П ок олін ь неполиняла візія Ри ску давнього й давнього хисту. І було, ЩО в боях більш е тіней, Н іж сьогодніш них труду й посвяти; І все більш е в них болю й терпіння, Щ о далеко до дня щ е відплати. Н е рук горстки, а чину народу їм до вічного треба спокою, Щ об знов честь їм хапати за зброю Н е в ел іла й іти до походу. А так знову геройство і кара За геройство і знов за байдуж ість У Базарі, в Холодн ом у Ярі, У посвяті й невдачі оруж ж я. Бо за мало все буде замало, Доки замість Б азару чи К рутів Замість тіней не стане на пути В ал народу напроти навали. І лунатиме голос во віки К озака в його сірій ш инелі: „Н е заплю щ аться наш і повіки, Аж

заквітнуть з п устель нам оселі,

Аж

увидять незрячі каліки,

Встане старець і м уж і дитина, А на сл у ж б у М оскві не іти нам, В ворогів не просить нам опіки. М ене вислухай нині Владико! Х ай із наш ої жертви, мій Пане, Завтра зруш аться повені ріки І у повенях нарід повстане. Тод і спатимуть тіні в могилах, Я к плече об плече, всі у лавах, Ворогів одностайне розчавлять Н аш их месників з’єднані лави.” А зо слів його раз на століття „Щ е не вм ерла” горіло в Базарі! І слова розкотились по світі, Н е згоріли в сти хії пожарів. Н е глуш и ли слів стр іли н і сальви І вж е м ож е — їх ж ертва це, може, Нарід зруш ить, зворушить, поможе! , І під тином з їх крови квіт мальви. К ров у квіті, а слово у ритмі Н е затихне у серця ударі В почутті, у баж аннях, в молитві, — І не буде вже, Господи, кари. М и х а їл із мечем із проміння В роковин навечеря повстане Й заки збудиться соняшний ранок, Вдуне душ у в м огильне каміння. І м огилу А р х а н гел одчинить: „П оки час, пробігайте степами, — Запаліть, поки час, У к р аїн у Ж ертви ваш ої кров’ю й вогнями. В єдин гуж, в один ряд, одностайно, — Н е заплаче удр уге Полтава, У м ільйонів нездоланих лавах Перемога і слів ваш их тайна. Боголю бський не в’їде у К и їв Н і не буде у нас Кочубея, Я к П илявців л я в ін у й стихію Зруш ить знову Базар над землею. А як правитимуть панахиди, П робіж іть У к р а їн у в двадцяте, До відплати гуртуйте й на свято І за стиду розбиту обиду. Із промінням меча М и ха їла П ерейш ли всю країн у до раня І промінням серця загоріли, Я к за предків, — князів і гетьманів. А як знов, як колись, у святинях Дзвони кли к али скрізь на відправу, Лицар зброєю пам’ять про славу У червоній калин і розкинув. В грудях відзвуки гимну Базару: Один дух, одна воля в громаді, Справді нині вже, нині в пож арі Вся байдуж ість загине й пропаде. Разом встанули старець, — дитина І вж е ворон нам б ільш не закряче, Бо їх вірою вірять незрячі І у повенях ріки вж е нині.

12

АВАНГАРД ЯРОСЛАВ є н д и к

Слово ДО МОЛОДІ Чудесна й одноразова ця доба, в якій нам дово­ диться ж ити! А л е вона вимагає вели кої сили, напру­ ж еної в о л і і тілесно-душ евної карности і хову, щоб вийти з неї переможною рукою.

кож на свіж а думка ставала нікчемною, а благословен­ ням і гордощами те все, чим бридилися наш і дуж і предки.

Я к і завдання леж а т ь безпосередньо перед нами? М и стоїмо тепер перед найважнішими рішеннями в наш ій бувальщ ин і: вийти переможцями або зовсім пропасти, як окрема народня порода.

ворогів, добротливі супроти всіх народів, а ненавис­ ницькі супроти себе самих; і щ е ж орстокі і страшні, і віроломні, щоб у сумнівах пережиратися, у заміш ках губитися. М и не сміємо прислуховуватися до ніяких історич­ них доказів на наш у неволю, я к у союзом називають і ганебні рабські почуття ш ляхетністю прикрашують. Бо чи не знайдеться м іж м удрагелям и і таких, що доказів ш укатимуть, чому сатана має право панувати над нами, якщ о він появився б на світі — ось які м удрагелі оті справжні сатанські сини! Ненавидьмо наш их ворогів, ненавидьмо їх так, щоб, к оли вж е во­ ни перемож ені зійдуть з наш ої зем лі, наш і діти діста­ вали разом зі зброєю і пр оклін на них і щ об переходив

І тимто ми мусимо бути готові і зваж итися на все! І тільк и цим жити. Останні десятиліття перейш ли нам б іл я нац іональ­ них будівель, п ід в а лля яки х ставили ми на багнах нашого травлення або себелюбства, споглядаю чи косо­ окою заздрістю, щ о будує брат. К о л и ми почували, що його праця загрож ує наш ому особистому буттю, ми за­ ли ш и ли своє і в али ли його труд, а через те чи не всі наш і буд ів лі потонули в трясовинні і ми тепер не сто­ їмо навіть серед руїн. М и затратили довір’я і відвагу великого народу і зіп хали себе до рівня нікчемників або сам оспалю вальних смолоскипів. К ож ни й народ ставить перед собою цілі, але щойно прямування до них робить його великим. Ч и наше розладдя могло бу­ ти хо ч би початком прямування до здійснення істо­ ричних цілей? Наш е прямування мусить стати спряженням всіх народніх сил, якщ о ми справді прагнемо будувати буд ір л і- в є ж і, не себелю бні кучі, бо тільк и з їх в и с о т зможемо споглядати у вічність. Небезпека великого ж иття і н а глої смерти нависає над нами, отж е як нам залиш итися при тих ни зьки х загородах, за краєм хм а­ ри, з якої має грянути грім? Д ля того мусимо відучитися злопам ’ятної пізьми, що ж ене нас дош укуватися своїх дрібних правд і вимірю­ вати собі самим справедливість. Ц еж бо веде до н і­ коли не скінченої війни всіх проти всіх. Знайдім лю бов у нас до нас, ш ляхетних, і відш у­ каймо чесність народів і ц ілей наш их братів. Остан­ ня війна показала, що в нас дрімає багато злочинних інстинктів. які треба унеш кідливити, уш ляхетн ити або відпровадити в інш е русло, переставляю чи їх з внутріш нього в зовнішний напрям. Ц і інстинкти ведуть до внутріш ньої війни м іж ста­ нами, верствами і навіть особистостями, тимто їх на­ пір треба звернути в пограничні области. Так пере­ ставляю ться вони зі злоявностей в чесности, а особливостості переміняються з ватаж ків у генералів і дер­ ж авних мужів. І зійде на нас взаємна пошана і любов. А л е нена­ видьмо і погордж уймо тими мудростями, щ о каж уть лю бити нам ворогів наш ої р озіп ’ятої вітчизни, щ о ка­ ж у ть шанувати і подивляти їх діла, а щ е гір ш е-ля катися їх помсти; цей страх вб’є в нас кож ний виз­ вольний первопочин. Н е ми помсти ворогів, а л е вони наш ої кари мають лякатися, яка їх не омине. А л е заки надійде ця кара, у с іх гасителів д уха биймо і від­ ганяймо від себе гарапами з ослячи х хвостів. Н е допускаймо до затинковування наш ої геройськости, щоб на місце лицаря не видряпувався блазень, а з високого горба пересторож ніх віщ унів не квакали жаби. В царині д уха не сміємо дати себе замавпувати, щоб Ч

Ми

не сміємо ставати покірні

супроти спадщинних

він з покоління в покоління. Х а й ттей пр оклін викопає вічне п р овалля м іж обо­ ма нарадами, яке не засипле ніякий договір, ні зм'на часу. Х а й цей проклін стане природною границею м іж нашими народами, щоб вона стала щ е більш е неперестутгна н іж гори і моря. П р ок лін за всі злочини сатанічні, доконані на нашо­ м у народові, на наш их віщ унах, на честі наш их до­ ньок, на збещ ещ енні наш ої зем лі — за трьохсотлітню неволю. К о л и ми будемо тремтіти при слухан н і московської мо®и, коли ми не подамо руки при зустрічах з моска­ лями. коли ми будемо воювати з ними на землі, на воді і в повітрі, коли нав'-'ть у снах будемо бачити мо­ сковські злочини, здригатися при них і в зненависті та помсті п ’ястуки затискати, тоді половина перемоги буде за нами. Перемога над москалями в наш их серцях, опісля перемож на війна — кривава, завзята, до кінця: всіх українців проти всіх москалів, бо нема ж м іж ними добрих і злих, ш ляхетн и х і нікчемних; вони усі д ля нас однакові, вони всі — наш і історичні вороги і та­ кими залиш аться, щ об нас поневолювати поки світ і сонце. А л е ми не забуваймо, щ о ми маємо щ е другого во­ рога — поляка, який не зрікається колиш нього гра­ бунку. М ов старий паршивий пес, гавкає він на гра­ ницях, не маючи нагоди сягнути по них. А л е ми знай­ мо: він піде зрадою, де забракне йому сили, нікчем­ ними союзами зв’яж еться, щ об знову здобути наш і за­ хідн і області підступом і підлістю . Н і п ’яді наш ої зем лі не сміє залиш итися в чуж и х руках, бо ми будемо недостойні предків, зрадимо їх за­ повіти і щойно тоді заслуж и ли б ми на наругу цілого світа. Всі українські області, вся українська лю дність п'Д одним святим знаменем — тризубом — в іл ь н і і неза­ леж н і. Н е сміє ні один українець залиш итися рабом. Ц е все осягнемо, якщ о будемо плекати в собі висо­ кі почуття. Бог передав любов, прощення, а л е і кару, покору, але: гнів, бо інакш е не б у л о б чеснот на світі, не зги н ули б злочини, не було б чести понад усе.

13

АВАНГАРД Вдерж уйм о в собі предвічні збичаї й перекази і дітей наш их виховуймо в них, щ об вони наш ої пре­ красної і дзвін кої мови не забували, щ об прив’язання до рідного не остудж увалося, хов доньок у чесносливості) заправа синів у військовому д ілі, всі разом у лю бові невгасаємій до святої вітчизни нашої, до У к ­ раїни — в побаж аності і покорі. Будьмо богобоязливі, а л е в погорді до ч уж и х бож ­ к ів і богів, щ об не вкрадалися вони до душ наших, будьмо чуйні супроти них. Разом з чуж им и бож ками пропаде і наш страх пе­ ред Богом, нашими правдами і справедливостями і їх заступить задуш ливий туман, в яком у навіть н іхто не зачервоніе від зради свого і сприяння чуж ого, стане бо рівнодуш ний й байдужий. Наш а доба показує, як непереможним стає народ, коли його зброю одуш евляє ідея і дух. Немов орда розбігаю ться перед ним арм ії з найновітнішими збро■"s.

ями,

маючи на

гадці

не

перемогу, а л е залиш ені

ко­

ханки і перепічки домашні. П о л у м ’я серця б’є сильн іш е н іж холодний вогонь ма­ шин. Зваж итися і кинути в бою найвищ у лю бов і відда­ ність і припечатати всі добра зем лі погордою смерті — хто протиставиться такому вояцтву, де кож ний борець на ворога лютий, мов юний чорт! Не ж ити в минулому, ж ити майбутністю — ось

але виходити з м инулого і ш л я х молодого народу, щ о

йде до величі. Не рунок

сподіваймося від

• перемоги,

що

прийш ла

б, як да­

світових торгівців.

Наш а вітчизна відродиться від нашого труду з на­ ш их сліз, з наш ої крови, з пож арищ наш их хат, з наш их лицарських чеснот, з заповітів наш их предків боротися

за свободу.

Шлях до самоосвіти ц і л ь САМООСВІТИ Л ю дськ е знання сьогодні є таке широке, щ о одна людина не в с и л і опанувати не т іл ьк и знання в цілому, а л е навіть, скажемо, одної сотної його частини. Лю дина сьогодні мож е знати з кож ної науки т іл ьк и головніш і речі, але, зрештою, коли хоче щ ось добре знати, по­ винна обмежитися вивченням як о їсь одної науки, або навіть частини науки, себто якоїсь сп ец іяльн ої її га­ л узі. Сьогодніш ня наука — це ряд сп ец іяльни х наук і люди, щ о опанували якусь галузь, звуться спеціялістами. В наш і часи вж е нема, наприклад, лікарів, як і л і ­ кували б всі недуги, а є спеціялісти від окремих не­ дуг, а л е й вони повний ввесь час доучую ться і сл ід ­ кую ть за спеціяльною літературою , бо кож ний новий р ік приносить щ ось нового в га л у зі лікуван н я тої, чи інш ої недуги. Так тепер є в кож ній ділян ц і лю д сько­ го знання. А л е щ о ж тоді робити самоосвітникові? може мріяти про опанування всіх наук?

Х іб а

він

Ц ілк о м ясно, щ о ні. М и н ули вж е давно ті часи, коли по світу ходи ли ф ілософ и, себто мудреці, або „п ри ятелі мудрости” , як і вм іщ али в своїх головах все тодіш нє лю д ськ е знання. Таким був, наприклад, у древній Греції А ри стотель, або П латон, про ни х лю ди говорили, щ о вони знаю ть все. Ц е було тоді мож ливе, бо запас лю дського знання був дуж е невеликий. Сьо­ годні це є ц ілком немож ливе. О тж е д л я самоосвітника ц ілком досить як він здо­ буде собі ли ш е так звану загальну освіту і то, навіть, в дуж е скороченому обсязі. Плян самонавчання. Загальна освіта повинна пода­ вати основи знання про будову всесвіту (астрономія), про основні сили й закони природи (ф ізика й хемія), про будову зем лі (географ ія і геологія), про тварин­ ний і рослинний світ (зоологія, ботаніка), та про та­ ємниці ж иття і смерти (біологія). Т у т ж е приходить наука про будову лю дського т іл а та прояви лю д ської душ і (анатомія, п си хологія). Зрозум іло, щ о все це в скороченому вигляді, в самих тіл ьк и найголовніш их точках. В сі ці науки можна окреслити як науки про природу, або природознавство.

П оруч з природничими науками стоять техн ічн і та л ік а р ськ і науки. П ізнавш и закони природи, людина навчається використовувати т і закони д ля своїх в лас­ них ц ілей: вона винаходить машини, р ізні апарати, навчається панувати над водою, огнем, повітрям, і електрикою. Ц е є техн іка й агрономія. П ізнавш и б у ­ дову лю дського і тваринного тіла та відкривши при­ чини недуг, наука знаходить засоби лікуван н я лю дей і тварин. Ц е є медична й ветеринарна науки. Так пов­ стали всі техн ічн і й л ік ар ськ і науки, які коротко на­ зиваю ть ф аховими науками. Ц е є другий в ідд іл знання. Т р етій відділ становлять науки про лю д ську твор­ чість і життя. Ц і науки розглядаю ть дія льн ість громад, а також дія льн ість господарську, технічну, к ульту р н у та мистецьку. Ц е є наукд: соціологія, економія, п о л і­ тика, п си хологія і наука про д ухо ву культур у. К о л и розглядаємо всі га л у зі лю д ськ ої діяльности за м инулі часи, то науку таку називаємо історією. Таким чином історія обіймає історію господарства й техніки, історію рас, народів і сусп ільн и х устроїв, історію р елігії, на­ уки, літератури та мистецтва, історію політи чни х устро­ їв (держав). Ц і науки носять назву гуманістичних на­ ук. О тж е це є наука про лю дей в громаді, про лю д ­ ство. До цих наук слід також зарахувати й н ауку про лю д ськ і ідеї та ідеали, або так звану ф ілософ ію . Н ареш ті

маємо останній

в ідд іл

(він

міг

би бути і

найбільш відірваний від світу і речей (абстрактний), це е так звані логіч н і науки: математика (з геометрією) і логіка, або наука про правила думання. Т ак виглядає в загальн и х рисах сьогодніш ня скарб­ ниця лю д ськи х знань. З кож ного в ід д ілу цієї скарбни­ ці повинна людина, яка хоче звати себе пересічно ос­ віченою, знати самі головн і речі. Т іл ь к и з т. зв. спе­ ц ія льн и х (ф ахови х) наук, або техн ічни х кож ний є зо­ бов’язаний знати т іл ьк и те, щ о відноситься до його ф а­ х у (спеціяльности). Селянин — рільн и к не повинен, на­ приклад, вивчати столярства, хіба, щ о він має охоту засвоїти цей ф ах, а л е свій рільни чий ф ах (сп ец ія льність) він повинен знати, й то добре знати. Н е треба лякатися довгого списка наук, щ о пода­ ний вище. К о л и знайти невеликі, але добрі, підручни­ ки, то курс загальн ої поп улярн ої освіти можна засвої-

14 ти самому за три-чотири роки, рахую чи по одній го­ дині уваж ного читання щовечора. А л е треба пильнувати, щ об не проминути ні однієї га лузі знання. Н е можна напр. вивчати географію і цілком забути про астрономію, не можна проминути х р м ію , сЬізггку. історію релігій, бо людина без знання хоч у самих загальн их рисах тих наук не мож е вва­ ж ати себе освіченою людиною. З агальн у освіту треба опанувати в цілості, бо всі науки доповнюють одна другу. Без того люттина завжди залиш иться недоуком

.

і кож ної хвилини їй буде щ ось бракувати д ля розу­ міння ж иття і людей. • Вироблення світогляду. А л е на пізнанні основних законів природи й ж иття лю дей не закінчується за­ вдання самоосвітцика. Ц іл л ю самоосвіти є не тільк и пізнання фактів, не тільк и заповнення пам’яти й ро­ зуму. а ле також наповнення серця лю бов’ю до якоїсь вищої ж иттєвої мети. Ш л я х о м самонавчання ми хочемо засвоїти своє гаряче бажання пізнати правду й свою ту гу за ідеалом. К ож н а людина повинна мати якусь остаточну мету в житті. Один ставить собі мету — з і­ брати якнайбільш е багатств, хоч би з кривди лю дської, інший теж дбає про свій рід, а л е не хоче кривдити других і навпаки, кож ну в іл ь н у хви ли н у віддає для ближ ніх, себто д ля громади. Ід еа л першого є егоїстич­ ний, самолюбний, протисуспільний; другий має ідеал громадський, с у с п іл ь н и й . Перш ий гадає, щ о поза його . особою нема світу, нема нації, нема суспільства, другий думає, щ о він сам існує тіл ьк и так довго, поки існує рід. нарід. с у с п іл ь с т в о й тому добро загалу є д ля ньо­ го на перш ому місці. Ш ля х о м самоосвіти людина має вибрати собі свій життєвий ідеал, обдумати його всебічно та відш укати ті ш ляхи, якими він буде йти до обраної мети. Ід еал ж иття є вислідом ф ілософ ічни х роздумувань над тим, що таке лю дське ж иття та я^а його ціль. Існую ть р із­ ні ф ілософ ські напрямки й різні ф орм ули життєвого ідеалу, але без мети, без ідеалу, людина ж ити не мо­ же. якщ о вона не є бездушне, тупе створіння. Р іч іде. отже, про те. щоб той життєвий ідеал не був его­ їстичний (самолюбний), ані протигромадський. М и ба­ ж али б, щоб ^українські самоосвітники ш укали в книж ­ ках ли ш е тої науки, щ о гріє серце лю бов’ю до інш их людей, а не ли ш е до власної особи. Нераз ми чуємо думку, щ о селянин чи робітник це такі м атеріялісти та самолюби, щ о їм шкода говорити про якісь вищі, неособисті ц ілі, про суспільн і ідеали. На наше щ астя так не є. М и маємо б езліч прикладів великої ідейности серед селянства, вели к ої самопо­ жертви для вищ их і ш ирш их ц ілей (ідеалів). Багато селян, робітників і працюючої інтеліґенттії ж ертвую ть на громадські ц іл і гроші й пряцю, ведуть безкорисно роботу в товариствах та кооперативах, нераз нараж а­ ють свої особи й майно, а навіть своє життя, коли то­ го вимагає добро громади, або цілого народу. Таки х одинипь у нас все б ільш е й більш е. Ц е є доказом значного поширення ідеалізму. (Ідеалізм ом називаємо, коли хто дбає не ли ш е про себе, але має ширш у ц іль в житті, ідеал праці для загалу). Ц е є радісні прояви, бо відомо, щ о чим б ільш е ідеалізм у в с у с п іл ь с т в і, тим воно є злоровіш е й відпорніше на всякі удари. Отж е з Тим більш ою відвагою закликаємо всіх українських громадян, селян робітників, інтелігентів до праці над виробленням собі с у с п і л ь н о г о світогляду та над усві­ домленням відповідного життєвого ідеалу. Виховання волі. Нареш ті є щ е одна річ, на яку

АВАНГАРД треба звернути п и льн у увагу при самоосвіті. Ц е є ви­ ховання си льн ої й твердої в о лі (виховання характеру). Деякі лю ди є розумні й щирі, а л е щ о не починають — нік оли не закінчую ть; сьогодні вірить в одно, завтра вж е плю є на те, та ш укає інш их богів. Про таких л ю ­ дей каж уть: про одних — солом ’яний вогонь, а про других — куди вітер віє! А буваю ть щ е гірш і випадки, коли людина спалахнути вогнем не в силі, тільк и кисне у п лачі та наріканнях, ні до чого взятися не в стані. Т а ­ кі лю ди мають слабість волі. Бони ні до чого в ж итті не дійдуть і ввесь час плентатимуться позаду. Сила волі у лю дини залеж и ть від злоровля і виш колення однієї частини мозку, де міститься нервовий центр в о лі (устрій). Х то має цей устрій волі вправний, той має тверду і р іш уч у волю, він має ініціятиву, а що тільк и не розпочне — доводить до кінця, помимо всіх перешкод. Ц і нерви волі людина м ож е виш колю ­ вати в собі так само, як всі інш і нервові устрої. В ідо­ мо напр., щ о пам’ять можна вишколю вати ш ляхом довгих вправ, подібно, як можна виробити си лу в р у­ ках і ногах відповідними вправами. Таким чином м ож ­ на також скріпити інш і розумові сили, приміром здіб­ ність до комбінацій. Х то вчився рахівництва, той доб­ ре знає, як тяж ко йде справа на початку, а як легко потім. Т ак само з волею. Ш л я х о м довгих вправ і науки витривалости можна примушувати себе докінчити к ож ­ не почате діло, можна навчитися терпеливости й точности, які так потрібні в ж итті кожному. А найбільш е потрібна самоосвіТникові впертість во­ л і д л я самої науки, щоб не стати посеред дороги й не покинути початої справи. Сила волі потрібна особ­ ливо нам. українцям, які через довгі віки рабства зат­ ратили її. Відома річ. щ о неволя вбиває в лю дині само­ стійність і відвагу до чину, до дії. Раб не мож е ніколи рішитися на вели ку справу. М и м усим о вбити в собі відвічного раба — кріпака, а виховати з себе сильні одиниці, р ухли в і й відважні. Ц ього можна осягнути вик­ лю чно через свідоме наломлю вання себе самого, через довгу боротьбу зі своєю о х ля лістю й байдужістю. Н а­ года д л я такої боротьби з собою самим є на кож нім кроці і кожного дня, а особливо при самонавчанні. З

чого вчитися. Н ай більш у трудність при самонав­

чанні становить добір книж ок — підручників. Добре, йому що, і в якім порядку треба прочитати. Т а не всякому трапиться таке щастя. У к ультур н и х народів видані книжки, що носять назву: порадники д л я самоуків. В тих порадниках по­ дано до кож н ої га л у зі наук, як і є найкращ і книж ки д ля самонавчання. Україн ц і досі не здобулися на такий порадник. У багатьох країнах світу виходить спеціяльні часописи — порадники- д л я самоосвітників, в яких обговорюється свіж і появи книж ок та дають поради д ля всіх, хто звертається за тим до редакцій. Т а к і ви­ давництва є по суті заочні народні університети. Розум ію чи цю вели ку потребу видавництво ..Аван­ гард” приступило до видання м али х підручників для самоосвітників з у с іх царин знання. К рім викладів з окремих наук, ,.Авангард” має* намір пізніш е видати щ е н и зку порадників д л я самоуків, де буде вказано, як студіювати окремі га л у зі знання, ,та які книж ки чи­ тати з цих наук. П ля н ..Авангарду” є такий, щоб разом дати малу, а л е б ільш менш повну енциклопедію (це з н а ч и т ь підручник загальн ої освіти), в популярнім, т. є легко зрозум ілім викладі. (По закінченні цього курсу видавництво випускатиме спец іяльні книж ечки з окре­

АВАНГАРД

■15

мих ділян ок науки д л я ти х самоосвітників, як і хо ті­ л и б щ е кращ е пізнати якісь ділян ки науки. Я к бачимо велике значення має те, щоб наука йш ла за порядком (систематично). Д уж е недобре є почати щ ось, а потім не скінчити за зразком метелика, щ о пе­

небилиці, з усякими неймовірними пригодами, з описа­ ми бандитизму тощо. Х о ч нема з того н ія кої ксристи, а л е м алоін теліген тн і лю ди л ю б л я т ь таке читання так само, як лю б ля т ь забавлятися пльотками, обмовами тощо. Д рукую ть це р ізн і видавництва д л я власного

релітає з квітки на квітку, всюди дещ о полизавш и. К н иж ки видавництва „А ван гард” є так улож ен і, щоб

інтересу, а доброї повчаю чої книж ки часто нема кому видати, бо такі книж ки менше розходяться.

подавати лиш е те, щ о справді конечне. О тж е не можна поминути ані одної.

М и не проти т. зв. „гарної літератур и ” , або белет­ ристики, але вона повинна бути справді гарна. Т ак і книж ки говорять часто також про вигадані події, але

К р ім наукових книж ок також читання добрих опо­ відань і повістей, має значення д л я розвитку ума й чуття. Зрозум іло, щ о треба добирати справді гарні кни­ жки, як то каж уть, з літературною (письменницькою) вартістю. Тепер друкується багато всякої літератури, яка часом не має ж одної вартости, н і д л я розвитку ро­ зум у та знання, ані д ля виховання кращ их почувань. Д рукується часто всяку порнографію, або кримінальні

ми з ни х дізнаємося щ ось правдивого про давнє життя, або звичаї інш их народів, і при тому наш у душ у на­ повнюємо

гарними

етичними почуттями й

охотою до

ж иття та добрих справ. О тж е треба вчитися відрізняти добру книж ку від поганої, порож ньої!. (Д а лі буде).

О ЛЕГ Р. М А Р Т О В И Ч

Н а мандрах У П А (Спогад) Недавно вп ало

мені в руки

чи сло англійського ча­

сопису, в яком у поміщ ено цікавий допис його кореспон­ дента про бої У П А в Карпатах. Ц е б у л о тоді, коли під натиском У П А -З а х ід п ольськ і частини відій ш ли на Словаччину, де б ул и роззброєні й інтерновані, а скоро потім, на Словаччині з ’явились відділи У П А , щ о ро­ би ли один зі своїх ш ироко-закроєних рейдів П од ії ці Звернули увагу світа й кореспонденти світових часо­ писів з’явились на місці, в П о ль щ і й Словаччині, щоб спостерігати за подіями. І так автор допису в часопи­ сі „Тай м е” старався відповісти на питання, хто це та­ кі бійці У П А і за щ о вони б ’ються. С хиляю чись до погляду, щ о це скорше „справж ні демократи” , як „ф а ­ шисти” , якими хотіла б їх бачити ворож а пропаганда,

свого труду, а л е вони й не ж а л іл и д ля того свого ж ит­ тя. Багато з них, на ч о л і з незабутнім капеляном о. д-р Раф аїлом . відій ш ли від нас склавш и ж иття в бо­ ротьбі з підступним ворогом. Зараз вони на світі у Всевишнього вимолюю ть благословення д ля розпоча­ того ними діла, а мій спогад хай буде грудкою на їх невідомі могили... Автор цього спогаду н ік оли не був членом О УН , не мав псевда. не ходив на стрічі і не робив атентатів. Щ обільш е. він не може сказати про себе, шоб був мо­ лодиком. Щ е в ум овах перш ої світової війни доводи­ л о сь йому кінчати старшинську ш к олу й в І. В и зволь­

ського населення та не переводять насильни х р еквізи­ цій. Зодягнені вони в мундури краски „к га к і” , а на ш апках носять традиційний український Т р и зуб ” .

них змаганнях промірювати широкі п оля й степи рід­ ної України. А л е йому, як одному з нечисленних стар­ шин колиш н ьої У к р аїн ської армії доводилось брати невели ку участь у відновленні україн ської збройної си­ ли. Н е тієї в рядах „найкращ ої армії світа” , але тієї, щ о дуж е часто називалась моїми колиш німи бойовими друзями „лісовою потворою ” . А втім ж иття ц ієї „пот­ вори” було таке цікаве, щ о варто його насвітлити, хоч би цим спогадам.

Признаюсь, що оте лаконічне ствердж ення найпо­ важ ніш ого англійського часопису, зроблене перед дво­ ма роками, коли дехто з українців не вваж ав за потрібне вірити в „казки баронів з У Г В Р ” , мене си ль­ но зв о п уш ли в о . Воно ви кли кало в мене спогади про та­ кі знайомі образи з п обуту У П А . а зокрема 1-ої стар­ ш инської ш коли У П А М ож е дехто й сьогодні не по­ вірить. щ о така інституція існувала й думатиме, щ о це вигадки. А втім, це саме й її заслуга, коли сьогодні об’єктивні чужинеттькі обсерватори говорять про здисципліновяну поставу У П А й роблять позитивні вис­ новки ПРО її військовий виш кіл. Н е мож е 6v t h сумні­

кого народу під німецькою окупацією. Ц іли й поперед­ ній рік іш ла невпинна підготовча праця, щ о знайш ла своє повне оф ормлення тоді, коли на новітню П о л іс ь ­ к у С іч пр ибули старшини й підстаршини Українського Л егіону, що з відомих причин відмовився співпрацю­ вати з німцями. „Д езерція” волинської п о л іц ії в „ л іс ” збільш ує помітно ї ї кадри, тисячі українських п ід п іл ь­ ників підсилю ю ть ї ї ряди і вже, на початку 1943 ро­ ку. вона представляє собою в ели к у си лу щ о потрапить витримати скаж ений удар німнів і перейти наріть до контрофензиви. В другій половині 1943 року вона вже

автор-англієць

так описує

У П А : їх н ій командир,

хто

б це не був. є д о б р и м вояком. „Й ого в ідд іли не л и ­ ше добре вишколені, а л е також виявляю ть здистшпліновану поставу у віднош енні до словацького

й україн­

в у т о саме старшинський та інструкторський персонал ш коли зумів, в ум овах п ід п ілля , виш колити т и с я ч і україн ських юнаків на свідомих свого завдання старшин україн ської револю ційної армії. Б у л а це важ ­ ка й жертвенна праця, але вона видавала багаті овочі. Україн ська револю ція одерж ала новий, надійний про­ відницький кадр, щ о очолю є тепер боротьбу в краю, їх н і інструктори й виховники не ж а л іл и д ля тієї мети

Зродилась вона.

1942 року, з болю й мук

україн сь­

панівна сила на Волині й П оліссі, а відділи її відбува­ ю ть далекі рейди на П равобереж ж я, обмеж ую чи в л а ­ д у нім ецької окупації до великих міст і опірних пун к­ тів. На цей час припадає саме моє бли ж че ознайомлен­ ня з цією

новітньою

Хмельниччиною ,

з

цим

великим

всенародним рухом, щ о безумовно мусів зробити вели ­ ке враж ення на кож ного українця (без різниці партій­

16 ної приналеж ности) під умовою, щ о він зазнайомився.

АВАНГАРД з цим

рухом

В цьому часі я ж ив у Львові і мав зв’язок з КВІТІ. З рамени К В Ш я. разом з кільком а іншими старши­ нами працював над опрацюванням військової топограсЬії міста Львова. Іш л о про перегляд військово-важ ­ них об’єктів у місті Львові, розміщ ення стратегічних точок, плянування їх обсади, перегляд м ож ливи х то­ чок онооу противника й плянування засобів їх л ік в і­ дації. Нами б у л о зібрано около ЗО течоК різних матеріялів. ситуаційних шкіців, знимок, плянів. описів і з в ’ Т'в. В оппаиьованні і т і р ї тематики була нам допо­ між на підпільн а сітка О У Н на місто Львів, якою ке­ рував др. Вайс. К р ім цього в працях тих з рамени К В ІП брав участь сл. п. сотник Спец-Новицький, мій добтжй знайомий ше з давніх часів. В наш их зустрічах і розмовах з сотн. Новипьким ми д уж е часто говорили на тему актуального тоді Ф ор­ мування ди візії ..Галичина” . Сотник Новицький займав під кож ним оглядом негативне становище до нього формування, я перечив йому, бо вірив в корисність військового ви ш к олу і то в різних Ф ахови х напрям­ ках в рямгтях нім ецької армії. Сотник Новицький за­ кидав мені бпак р о зу м ін н я законів організації й техн і­ ки р е в о л ю ц і й н и х військових формувань і вказував на У П А . як єдине дж ерело Формування револю ційної збройної сили. Олного дня, а б у л о це в ж е на порозі осени. 1943 року спитав мене просто, чи не бажав би я К О Р О Т К О Ю гостиною В У П А перевірити свої погляди. Яктпо так. то з р о я т ь с я все необхідне, щ об я міг побу­ вати в команді У П А -П ів 'п ч і сепрл п ід легл и х ї ї пов­ станських в іл д іл ів та на м іс т поробив потрібні обсер­ вації й с туд ії. Ц е мене до нічого не зобов’язало б. наВНЯ«-И. я в з у с т р іч і з керівними чинниками мі*1 би свобіттно про дискутувати цілий ряд пообчем. Я пого­ дився і мені доручено готуватись до дороги. І справді, через дек ілька днів оф ормилась справа моєї подорож і Признаю сь сьогодні з соромом, щ о я з деяким страхом готувався до неї. М а ло чого п л е л и про У П А спокійні й статечні обивателі, різні партійні бон­ зи. й всякі крикуни з-п ід різних знаків. П іл впливом т іє ї пропаганди я бачив себе не то вж е небіжчиком, не то в’язнем кривавого ,.гестапо” . Перспектива гостини не то під голим небом, не то в „л іс і” під шатрами, а то може в якомусь бункері, харчування сирим” м’ясом і „кобилячим ” молоком, розмови з „молодикам и” , що поробили себе в л іс і „генералам и” , „утопійна” мета са­ м ої п о д о р о ж і не м огли настроювати надто вж е оптимі­ стично. З другої сторони про У П А к р у ж ля ли л е г е н ­ д и й ш и р о к і маси народу в ’я зали з ї ї існуванням всі свої надії. Нема правди куди діти, а л е дійсність показалась куди поважніш а й величніш а, як усі опо­ відання й легенди. А втім сама подорож не була жартом. М ені треба б уло поїхати понад 300 км., з того т іл ьк и 80 км. з а л із­ ницею. а реш ту по т. зв. „ л ін ії” . Ц е був популярний, в умовйнах української революції, засіб комунікації Ви попадали десь на зв’язок і вас швидко доставляли зі села до села, при чому ви м огли йти звичайною „ш таф етою ” , або поспішною. Тоді це все б у л о мені дивне і незвичне, а л е пізніш е, коли мені доводилось нераз користати з цього засобу комунікації, я переко­ нався, щ о це засіб певний, цікавий і приємний. Нема щ о казати, але по „ л ін ії” подорож увалось скоро, ви­ гідно й цікаво. Оця сердечність, з якою вас, невідому людину, вітали на постоях, оця надзвичайна повага, з

якою до вас звертались, підозріваючи у вас якусь важ ну особу, щ о ї ї ч о м у с ь то треба перевозити з міс­ ця на м;сце, оця гостинність, з якою вас вгощ али наші селяни й селянки, не говорячи в ж е про багатовітамінований й багатокальорійний харч, про який, в той час і не снилось пересічному мітцухові — все це достарча­ л о не тіл ьк и багато сильн их вражень, цікавих спосте­ реж ень і приємних зворушень, але й наповнювало вас незламною вірою в майбутнє вашого народу, чого не могло вам дати, здеморалізоване місто з його опорту­ ністичною інтелігенцією й пів-інтеліґенттією. Ви при­ ходили до переконання, щ о все це револю ційне ПІДПІЛ­ ЛЯ — це великий народний зрив, новітня Х м ельн и ччи ­ на, всенародне єднання в боротьбі, в якому веде перед українське селянство й сільська інтелігенція. І тому не дивниця, щ о к оли мені довелось в останнє р уха ­ тись по ..лін ії” в липні 1944 року, в умовах цілковито­ го р озв алу німецького ф ронту в Галичині, к оли по се­ л а х б лук а ли банди нім ецьких мародерів й грабували його безстримно, „ л ін ія ” Льв ів-К арп ати д іяла справно, як в „н орм альн их” часах і мовби й нічого не сталось. Виїхавш и дня 22 липня зі Львова, я був уж е 25 липня вранці в високих Карпатах. В моїй перш ій подорожі" по „ л ін ії” я пройшов ледве за три дні 200 км. волинськими селами. Попавши в приграничному сел і 'д о „райхском ісаріяту” на зв’язок, іч вж е наступного дня вранці був у розташуванні Н курення. Н Н групи У П А . що займала південну частину ковельського й західн у частину луц ького повіту на Во­ лині. Перш ий етап „ л ін ії” ми пр оїхали верхом, в то­ варистві дебели х кіннотників У П А . М и їх а л и в м ісяч­ ну ніч, проїж дж аю чи тихими селами Волині, щ о зда­ валось. спали. А л е коло кож ного села застава, де тре­ ба зголоситись, подати к ли ч к у й тоді мож ^а спокійно мандрувати дальш е. П ри виході те саме, всюди вас інформ-'тоть. всюди вам помагають. Враж ає вас велика кількість жіноцтва, що до деякої міри врочисто вико­ нує свої обов’язки. Пояснюють вам, щ о в цьому районі хлоп ц і змобілізовані й переходять виш кіл, а їх засту­ пає резерва. В ж е світає, коли ми зближ аємось до ве­ ликого села, в яком у д=і, чи три церкви. Т у т вперше потрапляю на ум ундурованих бійців У П А . Старшина, чи підстаршина на заставі, з двома срібними пасочками на рукаві, пізн іш е вж е знаю, щ о це чотовий, дбайливо перевіряє наш і клички. П о перевірці відсилає нас до школи, де приміш ується команда курен я „о р л ів ” , що займає т у місцевість. Служ бовий приймає нас ввічливо й вказує кімнату, щ о призначена на нічліг. О тж е не­ сподіванка! П ерш у ніч в У П А доводиться проводити не під шатрами й не в бункрі. але в цілком норм аль­ них умовах. Спатиму не на землі, а л е на пруж иновому ліж к у, під найправдивішою в світі ковдрою. Смі­ ються, коли питаюсь, чи можна роздягатись. А коли находж усь вж е у вигідному ліж к у, не зваж аю чи на те щ о за мною 80 км. їзди залізницею й около 70 верхом, довго обертаюсь з боку на бік, не мож учи заснути. Забагато си льн их враж ень нараз... Засипляю. коли вж е на дворі м айж е цілком ясно й коли вж е зі всіх боків доходить раніш ній гамір, щ о так нагадує ж иття в ка­ зармі. чи в гуртож итку. Наступний день приніс д альш у низку вражень. М е­ ні дозволи ли виспатись досхочу і я звівся тільк и на обід. При столі, накрититому сніж но-білою скатертю, прикраш ену ф лаконами з квітами зібравсь весь штаб куреня „о р л и ” з курінним Кодом, колиш нім легіоновим старшиною на чолі. З-поміж сотенних старшин — два

АВАНГАРД

17

старшини — це бувш і „лейтенанти” Червоної армії, два інш і — це бувш і легіоністи. К рім ц ього до штабу входили щ е виховник, адютант, медсестра й дві інші ж інки — це все з кадрів О УН . В сі вони одягнені в одна­ кові однострої з відзнаками ступнів на рукавах. Убран­ ня драліхові, як у всього вояцтва. Довідуюсь, щ о к у­ рінь „о р лів "’ входить в склад Н Н групи, має 4 сотні по 200 стрільців, кож на сотня в складі 3 стрілецьких і кулеметної чоти, в стрілецькій чоті по 4 стрілецькі рої і 1 грана гометна ланка, в кулем етній чоті 4 важ ­ кі кулемети й 1 важ ка гранатометна ланка. Разом на озороснні куреня: 4Ь „д ех т я р іВ ’, 16 „максимів”, 12 л е г­ ких і 4 важ кі міномети. К р ім цього всі старшини й підстарпшни озброєні в „ М І Р або „самозарядки” . Поза куренем в сел і е щ е „самооборона”, до якої належ ить около 500 чоловік „резерви” з 14 кулеметами й 1 міно­ метом. Разом в с е л і около 1300 чоловік залоги з озброєнням, що рівняються „д и в ізії” з часів І. В из­ вольн их змагань, сміючись завваж ує курінний. К ур ін ь входить в склад НН, щ о складається з 4 українських і 1 азербайдж анського курінів подібного складу, 1 кін­ но-козацької сотні та сотні полевої жандармерії. Х а р ­ човий стан групи около 4500 осіб, а л е в разі небезпе­ ки, або загрози цей стан, дорогою м обілізації, підно­ ситься до 8UOO осіб. Ц е вж е неабияка сила, яка впов­ ні забезпечує існування „н езалеж н ої” респ убліки в то­ му районі. Остання спроба німців пробратись туди 1 поліційним батальйоном на самоходах скінчилась для них катастрофою, а нім ецькі поліційн і зелен і авта й досі на сл у ж б і в ідентатурі групи. П оза тим в районі групи панує мир і тишина. Б ольш евицькі партизани сюди не заходять, поляки давно вж е вибрались, „ л ігенш аф ти” в українських руках. Назначена німцями адміністрація району, дарма, щ о складається в б іл ь ­ шості з русских, удерж ує з упівською республікою друж н і відносини. Батю ш ки — „кацапи” споминають

на утримання У Н А , вимірюють грошові податки, виси­ лаю ть хлопців і дівчат на різні виш коли і народ ви­ конує це все дуж е охоче, без найменшого спрогиву. Доскональну лекцію ф ілософ ічного відношення до всіх зарядж ень рідної влади дав мені наступної ночі дядь­ ко, на якого підводі відбував я д альш у мандрівку. Він оповідав мені, щ о він був призначений на підводу по­ переднього разу, до більш ої валки, щ о транспортувала харчі на північ. Й ому одначе попсулося щ ось і вш не міг поїхати. За нього поїхав сусід, але нещастя хоті­ ло, щ о цього сусіда вбили німці при переїзді залізничого ш л я х у Ковель-іґ'ївне. „Ф ед от за теое на той світ пішов, М и к о ло !” — каж е до мене станичний, „а л е я й оез нього знаю, щ о мені робити треоа. Федото^а го­ сподарка тепер у мене перша, а моя з і заду. X то є справедливо” . Ц іл е пополуднє приглядався я в товаристві курін­ ного до ж иття його куреня. Обсерзував я полеві вправи, дивився на вправи в муштрі, брав участь в виховній лекції, слухав молитви й наказ. До пізнього вечора при­ глядався до чищення зброї, слухав пісень і жартів, обсервував вояцтво на дозв іллі. І не мож у закрити прав­ ди, що я цього всього бачити не сподівався. Вояцтво здорове, привітне, веселе, виш колене й здисципліноване. Репрезентовані є всі українські землі, від Сяну по Кубань, але переважаю ть волиняки й східн і українці, що говорять східно-українським діялектом і співають пісень на мелодію „я б л у ч к а ” . П ізн іш е я довідався, щ о слова до цих „частуш ок” підбирав поет сл. п. Йосип ІІозичанюк, що перебував тоді в ш табі У П А -П ів н іч , в пропагандивному відділі. М и ло вражає одностайне умундуровання, пошите на німецький лад з дреліхового, сірого полотна, на ногах черевики, на головах петлю рш ки з однаковим тризубом у всіх. Пояснюють, що умундурованням відає індентатура У П А -П ів н іч , на чо­ л і якої стоїть знаний кооперативний діяч Волині, що

на Б огослуж ен нях У кр аїн ськ у держ аву й воінство єя, не баж аючи встрявати в кон ф лікт з владою, який, напр. д ля сусіднього ковельського єпислопа М ан уїла скінчив­

потрапив зорганізувати ц іл у промисловість, яка працює д л я потреб У ІІА . Там виконую ться однострої, взуття, виряд, працюють збройні варстати, самогон передесди-

ся катастрофально. П олевий суд У П А доказав йому, що він був агентом Н К В Д (псе^до Гром), а потім пе­ рейшов на служ б у „гестапо” за завданням Н К В Д і ви­

льовується на потрібний д л я війська йод, заготовлю ­ ю ться харчі й ліки, в суш арнях суш иться гриби й ри­ бу, приготовлю ється м’ясні й овочеві консерви. Звісна

давав свяшеників українського напрямку та чинив всякі шкоди. П олева жандармерія ареш тувала його в К ов лі, на очах німців і забрала з єпископської палати в ліс, де відбувся суд. М ан уїла засудж ено на кару смерти через повішення, присуд виконано. А втім се­ ред православних батюшків витворились такі відноси­ ни, щ о старі батюшки й матуш ки завзято щ е трима­ ли сь русскости, коли їх діти були вж е свідомими українцями і співпрацювали з У П А . Таким напр. був син єпископа Марковського, щ о ж иве зараз на Ф раймані, такою була й доня місцевого батюшки, щ о сиді­ л а з нами при столі. Адміністрація району була повністю в р ук ах пред­ ставників У П А . „Л ігенш аф ти” , ліси, ш коли й церкви, кустарна промисловість, здоровна опіка, громадська управа, судівництво — все це було під зарядом У п ів-

річ, що побут в „ л іс і” сприяє збільш енню апетитів, а тут треба подбати не тільк и про сучасність, а л е й при­ дбати запасів на майбутнє, коли на У кр аїн у поверне цей ворог — Нр. 1. А щ о він поверне, про те тут ніхто не сумнівається і на ту евентуальність кож ен приго­ товляється. Б у л о це дивно чути в часах, коли так ба­ гато вірилось в нас в те, щ о больш евики ніколи не дійдуть до Львова, щ о найбільш е „отруться” об нього, а потім втечуть десь глибоко в А зію і я к у то віру так ревно поширювали сплетні видумувані в „гестапо” про якісь надприродні „ в із ії” , тощо. Д альш і події показали цілковиту правильність реальн и х передбачувань л ю ­ дей з „ л іс у ” . Вечір приніс нам нову несподіванку. Наш е товари­ ство при столі п обільш и лось на двоє нових гостей: се­ реднього віку мужчина в однострою У П А , а л е з вираз­ но семітськими рисами обличчя й старша жінка. Р о з­ мовляю ть з і собою на російській мові. Ц е лік ар групи Н Н і його старенька мати. К оли сь це був знаний лікар

ської влади й різни х її секторів. У ш колах відбувалось нормальне навчання, уч и телі творили методичні об’єд­ нання, відбувались прикладні л ек ц ії й конференції, на яки х обговорювано методичні питання. М асово к о льпортується підпільна преса й література. Господарські

в недалекому К ов лі, звісний багатій, щ о роз’їж дж ався по ц ілій П о ль щ і у власному самоході. Сьогодні, з ці­

управи в особах станичних і їх заступників господар­

л о ї сім’ї залиш илась в нього тільк и мати, що втратив­

ських станичних відаю ть всіма

справами

визначають

ухвалю ю ть контигенти

ши все, не розлучається ні на хвилини зі своїм сином. Вона з ним усюди, на поїздах і на п о лі бою, в лічниці

наряд

на

підводи,

села. Вони

18 и в дорозі. Боїться щ е його втратити й залиш итись са­ ма на світі. Л ікар намагається з нами говорити по-українськи, а л е це йому йде важкувато, де ж він міг колись сподіватись, що прийдеться йому ж ити в тако­ му середовищі. Л ікар хотів би знати, що чувати з ж и­ дами у Л ьв ові й виразно тратить гумор, коли я йому оповідаю про їх дійсне становище. Трагедія старого народу в повному розгарі. Точно в 10 годині вечора рушаємо в дальш у дорогу. Тим разом їду на підводі у валці S0 підвод, що пряму­ ють з припасами на північ, маючи звідтам привезти зорою и ьиряд. Ь а л к у охороняю ть 2 сотні J/IIA й чота кінноти. Завважую, що кіннотчики балакають зі собою на російській мові, це перебіж чики — козаки з німець­ кої армії, яки х приведено на В олинь д ля ліквідації У ІіА . У ни х чорні, смуш кові шапки з червоним дном. Ііер ед нами головне завдання пройти залізничий ш ля х К и вель-і'і^н е, що пильно охороняється німцями й ма­ дярами й на якому курсую ть панцерні потяги, щ о сто­ ять на станції в Киверцях. В олинські коні — добрі коні й наша валка ш влдко посувається вперед. К о л о 2 го­ дини вночі ми вж е перед залізничим ш ляхом. Зверта­ ємо з головного ш ляху, на якому розташований х>хороняльнми бункер і прямуємо на бічний переїзд у від­ д а лі якого пів кілометра від бункера. Наш а кінна чота вж е давно веде розвідку. С трільці зіскакую ть з возів і часіина їх посувається в розстрільній вперед. Н апру­ ж ена тиша, легкий подмух вітру холоди ть розпалене чоло, чути тільк и порухи коней, що не хочуть встояти на місці. Поважний настрій візників, як і знають, що в тому Місці чигає на них смерть. Т а ось знак зеленою ракетою — ш ля х вільний. П ід­ вода за підводою підіж дж ає й чвалом минає залізничний переїзд. В темних контурах ночі бачимо на залізничому ш ля ху понереьерташ вагони, щ о тут недавно спу­ стили під укіс транспорт з амуніцією, що йшов на схід. Стрільці заиняли сгановища по обох сторонах проїзду. Н едалеко чорніють бункри, в яки х сидить во­ рог, що пи льн ує залізничого ш ляху. І ось паде стріл, один, за ним другий... потім черга з кулемета, друга й знову тишина. Ц е мадяри з бункру стріляли Богові в вікна, а їм відповіли: „сиди тихо й не ри пайся’. А л е ми знаємо, щ о за двадцять хвилин буде тут панцер­ ний потяг з Киверців і ми мусимо поспішати. К о л и нас тут небуде, то панцерник постріляє трохи з гар­ мат по селах і л іс а х і поверне назад. А ми, тимчасом, будемо вж е в балці, а за балкою ліс, а там вж е нова Упівська республіка. Остання підвода минає щ асливо залізничний ш лях, стрільці стягаються зі становищ, перехід закінчений. Тим разом відбулось все без при­ год. Минаємо нові села, в ’їжджаємо в щ ораз густіш і ліси. Оповідають мені, щ о села п олож ені при залізничому ш ляху, це найнещ асливіш і села на Волині. Т у т дуж е часто грасую ть різні карателі: німці, польська поліція, власівці й інш і союзники. Ц е так, як в епоху татар­ ського лихоліття. Села ж ивуть під безустанним теро­ ром. Охороняючи себе пильно, розбудовуючи найрізно­ манітніші засоби зв’язку й сигналізації, повідомляю ть себе про рухи ворога, його сили й наміри. Ось десь да­ леко, на захід, палає костел, мов смолоскип на темно­ му небі. Це там десь прибули небажані гості й село має знати: „приходьте на допомогу, самі не дамо раДи” . Вночі село ніби спить, але ось дзвін на дзвінниці за­ дзвонить, гонги й дзвоники по с е л і залепетять, це сполох. Т од і кожний знає, що має робити, ті виганя­

АВАНГАРД ю ть корови й коні, тамті виїздять возами з найпотрібнішим добором, збройні збираються на місці збірки й ж дуть наказу. Н а печах залиш аю ться тільк и діди і ба­ би, які вж е невсилі нічого робити і Яким вж е все од­ но, щ о станеться. Реш та прямує в ліси, що з давендавна були прибіжищем народу українського в час ли ­ х оліття і ховається в них, а коли небезпека промине, то виходять з ни х і знову, як в давнину, творять нове життя. А ось далеко ракета — одна, друга -— це знак, що відділи У П А прийняли повідомлення і вирушають на допомогу. До цього часу тримайтеся, як можете... Щ ораз більш е наша валка віддалю ється від за л із­ ничого ш л я х у і щораз глибш е в’їж дж аємо в ліси. Вони стають щораз густіші. Ц е вж е починається район, де, від часу, можна стрінути звіря іншої породи, але по­ дібної масти. Ц е — больш евицькі партизани. Вони па­ дуть сюди, як манна з неба, або просякають з пів­ ночі, з Б ілорусі. З німцями вони не лю бля ть зачіпа­ тись, а л е грабувати українські села — це д л я ни х „м щ ение пролетариата за изменну пролетарскому отечесгву". Д уж е пожаданий гість на польськи х колоніях, як і їх перетримують і переховують. К рутяться ночами по л іса х > ш укаючи щастя. Том у наша валка посувається обережно, стрільці не випускають зброї з рук. Ц ікавий факт! В той час больш евики щ е дуж е да­ лек о від Волині, але, тим не менше, їхн ій провід звер­ нув дуж е вели ку увагу на У П А , вбачаючи в ній серіозну небезпеку д ля себе. В ж е тоді приступили больш е­ вики до наступу проти У П А й старались розлож ити її •всіма можливими способами. Московський центр ви­ дав докладні інструкції, якими, засобами треба боро­ тись з українським самостійницьким рухом. В штабі У П А -П ів н іч показували мені ті інструкції. Чого там не було! Всю вигадливість геніяльни х мозгів Н К В Д спрямувала на ту святу мету. Отже, передовсім, акція знутра. Б ольш евицькі Н КВД-исти, щ о знали добре ук ­ раїнську моау, мали „вступати” до У П А , вдаючи з себе втікачів з полону, перебіж чиків з „гів і” , чи „ Р О А ” , дезертирів з Червоної А р м ії і що завгодно. Б ольш евицька сітка, щ о була залиш ена в терені, мала завдан­ ня ввійти в У П А , а як це неможливо, то обов’язково в „гестапо” , або в адміністрацію д ля поборювання ру­ ху. Партизани мали творити провокації й вдаючи з себе українських повстанців, чинити безправства й вбивства. М ала створюватись удаваність співпраці з нім­ цями, подібні ф акти м ались ’’викривати” й про них голосити. Безнастанно греміти про співпрацю „ук р а­ їнсько-нім ецьких” націоналістів з німцями, а факт їхн ьої боротьби з німцями викривати, як провокацію, д ля затуманення широких українських мас. Б ольш е­ вицькі „уп івц і” м али завдання розчаровуватись в ге­ неральній л ін ії У П А , вводити анархію, творити „окре­ м і” загони, переходити з ними до німців, або до большевиків П ускати провокаційні чутки про „зм ін и” в СССР, про те, як добре обходяться німці з Бандерою, щ о їздить автом по Б ер лін і й мешкає в одній в іл л і з гетьманом Скоропадським, про „справж ні” наміри ук ­ раїнсько-нім ецьких націоналістів, що продали укра­ їнський народ німцям на 25 літ. Провадити як найдокладніш у розвідку в У П А , викривати зв’язки, псевда, бункери, друкарні, склади. Нацьковувати У П А на мен­ шини й меншини на У П А , зокрема це відносилось до п ольської меншини. Де треба, там больш евицькі пар­ тизани, під фірмою У П А , м али переводити погроми п оляків й палити п ольськ і села. Здається, на воловій ш курі не списав би всіх цих вигадок! А ле помилились большевики, коли думали, що це

АВАНГАРД їм легко вдасться. Навпаки, можна твердити, що оця підривна акція їм цілковито не вдалась. С луж ба без­ пеки У П А -ііів н іч , на ч о л і якої стояв вж е легендарний друг М ітла, потрапила зліквідувати всі спроби большевиків розкласги У П А зі середини. Немае сумніву, що в У І і А бракувало ф ахових старшин і там спеціяльн о раділи з напливу колиш ніх старшин Червоної армц, що мали заслуж ен у опінію невстрашимих бор­ ців і досконалих ф ахівців військового діла, але ніхто не знав, скільки ц і старшини м али своїх ангелів-хоронителів, щ о пильнували кожного кроку цих коман­ дирів. Роби лось це в добре зрозум ілом у інтересі цієї армії і кож не занедбання на тому п о лі могло маги катастроф альні наслідки д л я всього руху. І тому кож ­ ну „сволоч” , щ о потрапила пробратись в ряди У П А упівські органи безпеки й полева жандармерія викри­ вала скоріше, н іж вона сама цього сподівалась. При цьому в руки У П А попадали також „больш и є” шиш­ ки, як напр. тов. П у х з і всенькою компанією, слав­ ний з того, що вбив у Львові заступника губернато­ ра д-ра Бауера, або головний больш евицький „спец” від У П А Ч хеїдзе-Чапаїв, щоб добути довір’я команди­ рів У П А викривав правдивих больш евицьких агентів, яки х навіть сам розстрілював, будучи рівночасно го­ ловним агентом на ц іл у У ІІА . І цього типа, не зваж а­ ючи на його „за с л уги ” потрапила, викрити полева ж андармерія У П А . Н а третій день під вечір ми зближ али сь до району розташування команди У П А -П ів н іч . В селах і по л і­ сах стрічались щораз більш е відділів У П А . З нашої загальної валки в ідділяли сь підводи й прямували на бічні ш ляхи. Л іс ставав щораз густіш ий й приходилось застановлятись, де власгиво є ц і поля, на яких родиться білий хліб, щ о його з ’їдає У1ІА. А видача цього хліба, і д ля стрільців і д л я візників, як взагалі харчових приділів відбувалась справно. П риходилось подивляти організацію цієї справи. В означених міс­ ц ях на 600 осіб обід, в інш их сніданок, чи вечеря. Вранці видавали х л іб по 1 кг. на особу, на день. І ко­ л и я це все обсервував, мені робилось маркотно за тих, щ о там в далеком у Л ьв ов і кричали по газетах про „лісо в у потвору” , як у то, чим скорше, треба ви­ палити розпаленим залізом. М ені прийш ло на думку, що це було б важ ко перевести, тимбільш е, щ о „потво­ ра” ходить убрана й взута й дістає регулярно їсти. М ені стало страшно, щ о розлю чена „потвора” могла б пожерти нещ асних ініціяторів і прихильників опера­ ц ії „чиряка” такими перестарілими методами. А про те, як ця „потвора” кусає, мені доводилось неодно­ кратно зачувати в цій моїй першій подорожі. Щ е цього вечора довелось мені перед шефом шта­ бу У П А -П ів н іч стати. Команда У П А П івніч м істилась в лісничівці, серед густого ліса, в якому було побудо­ вано цілий ряд бараків з свіж енького соснового дере­ ва.. Лісничівка находилась в прекрасному місці й ма­ л а чудовий сад, де росли прекрасні яблун і й груші. Доступ до лісничівки був пильно бережений в промірі 30 км. до неї, але крім цього він був з природи дуж е важкий. З півночі прикривали її непроходимі багна, а 31 сходу й заходу непроходимі ліси з балками й яру­ гами. Всі м ож ливі доступи до неї були заміновані. Та проте й тут нерідко піднімали „сп о л о х ” , з огляду на те, щ о ворог червоної, чи брунатної масти крутився десь недалеко. А підчас великої офензиви відомого пізніше з ліквідац ії варшавського повстання „спеца” німець­ кого ген. фон дем Баха на У П А лісничівки ш укали німецькі літаки, щоб скинути на неї свій вантаж і об­

19 стріляти з бортової зброї, як це й зробили з рядом во­ линських сіл, в яки х стояли частини У ІІА . Та це ім в вдалось, бо лісничівка була замаскована за всіма пра вилами воєнної штуки. Бомби впали щ ось 3 км. від лісничівки на інший об’єкт, щ о німцями нагадував лісничівку. В цей час шефом У П А -П ів н іч був сл. п. ген. Ступницький, колиш ній полковник армії У. Н. Р. — лицар І і I I Зимового Походу. Він прибрав собі псевдо „Гон­ чаренко” чим справив великий клопіт дійсному п о л ­ ковникові Гончаренкові, колиш ньому командирові а Січових Стрільців, щ о в цей час спокійно ж ив на ф ільварку коло Бучача, і якого ввесь час „гестапо” підозрівало, щ о він крім „л е га л ь н о ї” роботи займається ще нелегальн о ш ефуванням у штабі УГІА-П івніч. Крім ген. Ступницького в штабі У П А -П ів н іч перебували ще інш і старшини армії У Н Р , старшини Червоної армії й старшини легіону. В сі вони в друж ньому колективі ке­ рували складним механізмом відродженої української збройної сили. Командиром У П А -П ів н іч був сл. п. майор Клячківський-Савур, що прийшов сюди з ОУН. Цим

людям, а головно ген. Ступницькому,

що

був

уж е в 1941 році командиром Старшинської ш коли УП Д на Волині, щ о дала пізніш е стільки командного складу д ля У П А , належ ить

особливе признання.

Ц я ш кола постала зразу на терені У П А -п ів н іч в 1943 році й до весни 1У44 року виш колила два стар­ ш инські й три підстаршинські турнуси. В 1944 році ця ш кола виевакувалась у Карпати, де виш колила дальш і два старшинські й два підстаршинські турнуси. Разом з підстаршишинськими школами, що були при окре­ мих воєнних округах, старшинська ш кола виш колила д л я У П А близько 20U0 старшин і 3000 підстаршин. Це був поважний вклад у справу розбудови керівних кад­ рів д ля українського визвольного руху. Командиром старшинської ш коли У П А був пор. П о­ льовий — легіоновий старшина, родом з Волині. К о ­ мандирами сотень були сотенні старшини, як пор. К о ■ ник, Чмелик, Вихор та інші. Адютантом ш коли був пор. Ткачук, а пізніш е пор. Зміюка, надзвичайно бравий старшина, син колиш нього старшини УСС. Крім

того в склад ш коли входив щ е окремий ін­

структорський персонал, щ о складався

з сотника Б о­

сого, сотника Берези, майорів Лісового, Степового, Кацо й Гамалії. Майор Лісовий і Степовий, уродженці СУЗ, загинули в 1945 році, як командири куренів У П А під­ час великої офензиви Рясного-Хрущ ова на У П А . Підчас цієї великої офензиви, що мала на меті л і­ квідацію

УПА,

згинув

також

командир

ш коли пор.

П ольовий і більш ість старшинського й інструкторсько­ го персоналу школи. Сама ш кола прорвалась з окруження в Долинщині, під проводом пор. Зміюки, й вий­ ш ла у високі Карпати та на К арпатську Україну, де за­ кінчила своє існування, розпустивши юнаків, щ о зали­ ш ились живими до різних частин і військових округ. Частина

ш коли

піш ла тоді у перший рейд

УПА

по

Карпатській Україн і і Словаччині, щ о йшов під про­ водом пор. Зміюки. Пам ’яті оцих інструкторів

незабутніх

старшин,

старшинської ш коли

організаторів та

УПА,

щ о впали

в

боях за волю України, цей скромний спогад присвячую.

20

АВАНГАРД

З ПОЕЗІЙ РЕВОЛЮЦІЙНОГО П ІДП ІЛЛЯ

Галка (Поема) Присвячую Подрузі жорстоких буднів О. Д. І Заснуло п ’яне л іто в комишах — В бору замовкли арфи стоголосі, П адуть листки на довгий сірий ш ля х — Тихцем зайш ла у гай прядуха-осінь. Ш епоче тихо з вітром, прядучи; Співають туж но дум у веретена: П ро гордий см ілий Листопада Чин, Про лицарів святих, в боях хрищених. По п о лі скрізь рядами розтяглись Осінні скиби, мов рядки у вірші. Т ут морем ж ига лан ш умів колись... Тепер ворони крячуть горевіщі. Несе ріка листки в д алеку п уть — Так сумно марш їм грають чорні хвилі. К ур л и ч ут ь ж уравлі: Здоровий будь, Прощай, прощай, наш рідний краю милий... II „Голош усь на наказ, в дорогу йти!” — Сказала гордо Галка, ставши струнко. — Гаразд! — сказав Максим. — Л и ш скрізь кати, Пройти не легко, щ е й з таким пакунком. „Н ехай! П ід у! Наган у мене є. Пройду, а ні, то згину чесно, друже. Святим наказам дам ж иття своє” . — Горів вогонь в душ і завзятій, дужій. — „Т о б і я, Галко, вірю завше. Йди — Х ай Бог тебе на місце запровадить. Вваж ай! У р а зі напасти, біди, Знищ все, як інш ої не буде ради” . — „Зроблю , як честь наказує мені — Я револю ції дочка, не л я л ь к а ” . І засіяли очі, як зірки ясні, Йдучи в дорогу, засміялась Галка. III Вдивлявся довго в хід легкий її, За нею вслід летіл а його туга — — Ч и будуть карі очі т і мої? — Та вмить в душ і струна заграла друга: — Лиш и любов на в іл ь н і дні ясні, Тепер віддай все серце У кр аїн і! — І знову ятрились в душ і вогні, П алали бистрі очі, мов орлині. — Л и ш Ти тепер! Ли ш Ти одна свята, М оя хороша, рідна Батьківщ ино! Тебе лю бить к ля ли сь мої уста, Лю бить безумним шалом, честю й чином. IV Іш ла, то бігла Галка. Вечір вже. У небі місяць чистий тихо плава. Враз чує Галка гомін... К ін ь ірже... К ати! ... Побачили її. Облава. Т ут чисте п оле скрізь. Н е близько ліс. Нема сховатись де, втекти не можна. — От, клятий біс катів гидких наніс! — З ідхн ула Галка. Т у т хвилина кожна Така важна. — М ій Б ож е! Щ о робить? Собаки близько. Н у пора до д іла !— Знайш ла сірник — давай папір палить,

Стріляю чи в гієн скаж ених сміло. Вмить гаркнула з катівських рук черга І впав наказ: „Ж и в у її зловити!” — М ене ж иву? Х ай спробує нога Чиясь до мене близько приступити! І відбивалась Галка від катів. — Ох, горе, горе! В ж е лиш три набої! А тут папір до щ енту не згорів! І не поможе вж е нічого зброя! І стріли ла щ е раз. Набоїв два. Уби ть себе залиш ила повстанка. Сама ж ^мерщій припала до вогню І дерла недопалені останки. — „Бандитко, здайся! Здайся! Н е стр іляй !” — Р ев іли дико больш евицькі крики. — „Н е здайсь!” — ш ептала батьківська рілля. — „У м р и !” — десь ж уравлиний спів курликав. Зідхн ула Галка. — „Бож е, не відкинь М оєї ж ертви за святі руїни! Батьки! Максиме — ор ле мій, прилинь. Прощайте всі! За Тебе У країн о!” ... Останній стріл... П олинув гомін в даль, Поніс сувору скаргу лю тій месті... Вдивлявся в ж ертву місяць і звіздаль І вітер тихо шепотів: ум ерла з честю... VI М ов хи ж і круки, збіглися кати: — „Вот, клятая бандсровка, нє сдалась!” — І у холодний кинули потік Дівоче тіл о

звірям на поталу. V II І ніс потік її щ е свіж у кров Гнівними водами у Чорне море. Летів в простори помсти вірний зов: — О, горе вам, катюги дикі! Горе! Затихло все і ніч — мов манастир: М олитву щ иру верби шепотіли, Над гордої повстанки Галки тілом. V III Схилився в гаї явір над хрестом, Співає на м огилі осінь: — Спи, лю ба Галко, тихим вічним сном, Спи, дочко України золотокоса... К о л и сь прийдуть співучі дні ясні, Весна громами засміється лунко — І ти почуєш месті голос в сні І теплі, наче сонце, поцілунки. То прийде твій народ злож и ть поклін Тобі за кров святу, за щ иру ж ертву Затрубить день, заграє в олі дзвін І воскресить героїв всіх із мертвих! IX А як осіння сяде чорна ніч До ватри грітися, мов відьма люта, Повстанцями роїться ліс, мов Січ, І на м огилі Галки ш епіт чути: — О, лю ба Галко, я клян усь тобі Помстить за кров твою святу, невинну! О, Боже, хоч і в супереч судьбі, — Н е дай лягти без мести в домовину! Червень, 1946 р. Марко Боєслав

ф

21

АВАНГАРД

Рейд по У к р аїн і (Із споминів учасника) Від редакції: Ц ей спогад молодого учасника боротьби з московським окупантом в краю передруко­ вуємо з крайового підпільного ж ур н а лу для молоді „М олодий Револю ціонер” Ч. 3. 1949 p., з невеликим мовним виправленням. В час, коли наш у батьківщ ину і ряд других країн покриває чорна ніч больш евицької неволі; коли м ільй о­ ни людей стогнуть у російсько-больш евицьком у ярмі; коли мішається в лю дей надія з розпукою; коли ц ілі зграї і полчищ а больш евицької бандитської п оліц ії вкривають ц іл у наш у зем лю системою засідок, „лап ок ” і агентурних під слухів ; коли, як багатьом здається, вільній лю дській думці та почуттям навіть на дні сер­ ця важ ко заховатись; коли, як каж уть, і зем лі стає незносно важ ко під варварським чоботом больш евицького сатрапа, — тоді, в цей саме час, кожного д ля з першим сутінком відкриваються тисячі таємних творів і з під зем елля виходить до д ії український революціо­ нер. Мов світоч серед цієї кром іш ньої темряви йде він. Ід е він зі словом правди і зі зброєю в руках. Його но­ ги проходять вздовж і впоперек ц іл у Україну. Н е рідко ступає його тверда нога щ е далі: проходить під большевицькі кордони, несе світло наш ої правди в середо­ вище інш их народів, у широкий світ. К оли сь із захопленням читатимуть в країні і в ц іло­ му світі томи книг, щ о відкриють цей величний тайник наш ої непримиренної ви звольної боротьби. Х ай ш аліє ворог. Воююча, вільн а революційна У к ­ раїна в п ід зем еллі живе, діє г наближ ається до пере­ моги. 27 липня 1948 p., ми (я з друзями Н. і Ч.), за нака­ зом свого зверхника вируш или в дорогу. Ц іл ь нашого маршу була аж на лів ом у березі Дніпра. Певний час іш ли ми, не заходячи до сіл. А л е ви­ черпався запас харчів і треба було вдатись до насе­ лення. Б у л и ми в цей час на терені К а м ’ян ец ь-П одільської области. Заходимо в с. Г., Дунасвецького р-ну, до вбогої к о л ­ госпниці. Хата, здається, ось-ось впаде. Просимо госпо­ дині, щ об продала нам х л іб а та молока. Ж ін к а виба­ чається, щ о х ліба ні вона, ні ніхто в сел і не має. М о­ лока також не має, бо носить двічі в день „д л я дер­ ж ави” . П іш ли ми далі. П роходячи через край села, зустрі­ л и багато людей, щ о повертались з колгоспної панщ и­ ни. У сім зустрічним роздавали ми наш і листівки і л і­ тературу. Лю ди недовірливо брали, але, прочитавши к ільк а слів, прожогом заховували, кидали приязний погляд у наш бік і спіш или до дому. Пройшовши ліс, зустріли ми старенького дідуся. Привітались. Старий почав розповідати про своє горе, про терор і експлуатацію больш евиками колгоспників і про всі „бла га ” , які дає народові „держ ава робітників і селян ” . Старому покотились сльози.

— Нічого, дядечку, — потішаємо його, — прийде час — відплатимо за все. — — Слухайте, діточки, а багато вас тут? — тремтя­ чим голосом запитав дідок. — М оя сестра їзди ла в „Западну” за хлібом, та оповідала, щ о там дуж е багато бандерівців і щ о б’ють вони цих харцизів. Тут, у нас дати б їм трохи, а то вж е занадто розгулялись. Коротко вияснюємо дідусеві, щ о потрібно і відходи­ мо. Слідом за нами дідусь робить к ільк а разів хрест у повітрі. Наступної ночі знову заходимо в одне село. В селі зустріли трьох дядьків, як і сиділи на придорожньому беріж ку і „п оліти к ували ” . Н ав’язуємо з ними розмову. Один з них розповідає, щ о вчора в районі була триво­ га, в зв’язку з появою бандерівців і щ о до їх села мвд дало 5 крісів і по 5 набоїв До кож ного; що сьогодні м учили демобілізованих у сільраді, щоб взяли зброю, але все даремно. Зброя ще й досі леж и ть в сільраді. М и посилаємо одного з них, щ об купив нам хліба, а самі заводимо розмову з присутніми. Незабаром вер­ нувся дядько з хлібом. — Грош і віддав нам. — заявив він, — бо я сказав тітці, щ о це х л іб д ля бандерівців і вона відмовилась взяти гроші. Попрощавшись, відходимо. До ранку пробились ми над річк у Ущ ицю. П ісля відпочинку руш или у д альш у дорогу. Наступного ран­ ку були ми вж е у Вінниччині, недалеко станції Бар. Л ан жита послуж ив нам за місце відпочинку. Спа­ ли недовго, бо сонце сильн о припікало. Б іл я години 13-ої друзі Н. і Ч., взявши коротку зброю, п іш ли в розвідку. Дійшовши до залізничної станції, вони поча­ ли вивчати мож ливості наш ої їзди поїздом. Й ш лося про те, щоб якнайскоріш е добитись до ц іл і і викона­ ти доручене нам Організацією завдання. По короткому часі друзі повернули вж е з білетами. Виріш или: поїдемо поїздом. Перед вечором вирушаємо до станції в потрібному нам напрямі. Н а поїзд довелось ждати аж до ранку. П еред ранком на станції зробилось людно. Б у л а не­ діля. Том у й колгоспники їх а л и до міста, щоб щ ось купити. Якщ о б не неділя, то м усіли б сапати колгосп­ ні буряки. М іліціянти за допомогою вишукано бруталь­ ної московської лайки наводили „порядок” . К он тролі підпадають найчастіше лю ди вбого одягнені. Частіш е при тому оминається тих, щ о добре вбрані, з медалями на грудях, бо знають больш евицькі правителі, щ о влас­ не. серед цього вбогого народу найбільш е їх ворогів. Нареш ті ми в поїзді. Ідемо. Постійно маневруємо, щоб уникнути контролі, а тим самим — бою в недогідній д ля нас ситуації. З шумом в’їж дж аємо на стан­ цію Жмиренка. Постановляємо їхати дальш е. — Товариш і! Б ез санобработки білети не продають­ ся, — зарепетував один з „мєстних” начальників.

Ц е означало кінець наш ої їзди поїздом. Зі зброєю і наплечником револю ційної літератури ніяк було йти — Б удь вони прокляті, ці дияволи, — сплюнувши, до „санобработки” . закляв щ е раз дідусь на адресу больш евицької партії. Виходимо в місто. На горбку б іл я станції видніє — Ось яке ж иття злади ли вони д л я народу. висока могила; по ви гляді видно, щ о не дуж е давно Ясно було, що дядько по чомусь упевнився, щ о має д іло з повстанцями.

висипана.

22

АВАНГАРД

— Щ о це за могила? — запитали ми одного зустрі­ чного дядька.

віть смерть солодка. Який чар і насолоду справляє свідомість того, щ о віддаєш рідному народові все, сві­

— Ц е націоналісти-бандерівці висипали її щ е 1942 року на честь тих, що помордовані в тюрмах, — від­ рубав, як сокирою, середнього в іку дядько. — Н а мо­ гилі, — продовж ував він, — був високий хрест і таб­ лиця з написом, але мвд зр ізало хрест весною 1945 р. І тут стоять пам’ятники наш ої героїчної визвольної боротьби, хоч як намагається ворог затерти її сліди.

домість того, щ о борешся за його волю і щастя, — смак і солодощ і цього почуття знаю ть ли ш е ті, щ о сповню­ ю ть цю величн у місію. Кінчається лян.

Вінниччина

і ми

стаємо на

Перед вечором упав дощ. М и промокли до нитки. П ройш ли однак ц іл у ніч без відпочинку. Над ранком зайш ли в одно зустрічне село з думкою заквартируватись у ньому. Зайшовши під ш опу одного дядька, че­ каємо ранку. З дядьком договорюємося без труду. Д із­ навшись, щ о мають у себе гістьми повстанців, господа­ рі невимовно зраділи. — Я ж стільки наслухався про вас, а л е щойно те­ пер довелось побачити, — зворуш ено говорив нам дядько. — Ви, може, й не уявля єте собі, які леґенди творить народ про ваш у боротьбу, з якою радістю з у ­ стрічаю ть кож ну вістку про вас українці, які знають хто ви і за що боретесь, і як тремтять від самої тільки вістки про ваш у появу усі больш евицькі чинов­ ники. Дядько, як виявилось, — щирий український патріот і розумна людина. Я к тільк и ми відпочили, він проси­ дів з нами ввесь день на розмові. У вечері нас попросили до хати. Повечерявши, ми до півночі читали ц ілій родині наш у літератур у та ви­ яснювали ц іл і наш ої боротьби й устрій майбутньої ук ­ раїнської держави. Дядько й тітка ставили ряд запи­ тань щодо становища селян у вільн ій Україні. М и да­ вали н алеж н і вияснення. І не помітили, як пройш ло поза північ. Господарі стали просити, щоб щ е один день побути в них. Певні справи у нас вимагали затримки і ми прийняли пропо­ зицію господарів. Другий день також провели на подіб­ них розмовах. Перед відходом дали ми дядькові листівок і л іт е ­ ратури та доручили розкинути в місті і серед робітни­ ків (дядько-робітник). Н астала хвилина прощання. Ц іл а родина вийш ла за нами на подвір’я. Прощ аю чись — у кож ного з них

по­

Здається, щ о тут промовляє до тебе мовою історії кожна пядь землі. Т у т чвалували по ній, ідучи і вер­ таючи з походів, кн яж і дружинники. Т уд и буревієм перекотились перемож ні полки Богдана. За т у ж зем­ лю , за ї ї волю, за т у щ саму ціль, за як у ходили колись у бої прадіди, боремося сьогодні ми — їх

Вийшовши за місто, ми взя ли потрібний нам напря­ мок. Зі зустрічними лю дьми заводимо розмови. Розмови з боку наш их співбесідників, як на больш евицький ре­ жим, доволі одверті, щирі, а тим самим — гостро антибольш евицькі. С крізь ж алі, нарікання, сльози і про­ спадкоємці. Йдемо будити і піднімати кльони на голову творців цього, всіма проклятого, ста­ — Хм ельниччину. лінського „раю ” . П ригадались слова Ф ранка: Перед нами річка Бог. Р іч к у переходимо мостом і подаємось у райцентр, щоб купити харчів. П олагодив­ ши купно в містечку, маршуємо далі.

зем лю

народ

на

нову

„Зем ле, всеплодющ ая мати, Сили, що в твоїй ж иве глибині, К раплю , щоб в бою сильн іш е стояти, Дай і мечі: Дай і вогню, щоб ним слово налити, Душ і стрясать, громовую дай власть, Правді служ ити, неправду палити, В ічну дай страсть!” Ч ер ез день — два — ми в Корсун ськом у лісі. Зус­ трічаємо якогось старенького дідуся, щ о вийшов зби­ рати гриби. — Дідусю ! чи не тут - то Хм ельни цьки й л я х ів гро­ мив? — звертаємось, наче з привітанням до дідуся.— — О сь там, трохи дальш е, відповів старий, показу­ ючи рукою вперед. Ідемо туди і сідаємо відпочивати. Друг М. виймає з наплечника „Історію У к р аїн и ” і вголос прочитує те місце, де пиш еться про бій під Корсунем. М и слухали... в уяві м алю валась ц іла панорама К орсун ської баталії, вчувалась бойова канонада, ввиж ались гураганом чва­ лую ч і на ворога кінні козацькі полки, вчувалась сур­ ма, що сповіщ ала перемогу над ворогом, Славна це минувшина. Так, ту т і зем ля виховує,... а л е тіл ьк и тих, щ о носять її правду в серці. Прийде час, щ о ми щ е розправимо свої дуж і крила. Наш е поколін ня вж е не випустить зброї з рук, не з до­ бувш и повної перемоги. Над вечір руш аємо дальш е. Перед нами в долині видніє річка Рось, а за нею — ліс, щ о тягнеться аж до Дніпра. Терен омережений глибокими ярами, вночі важ ко йти таким тереном, не знаючи його. Йдемо, отж е днем. П еред вечором сходи­ мо в село М еж иріч, Канівського р-ну, К и їв ськ ої области. Довгу зброю несемо в „п ак ун ках” . Удаємо втіка­ чів з Донбасу.

сльози на очах. Дядько піднімає свою, покриту мозо­ лями, робітничу р ук у й урочисто благословляє наш у боротьбу і д альш у наш у дорогу. Відходимо... — Ех, чому я старий... — долітає до нас на ходу — голос — стогін старого дядька. Ц е була одна з найкращ их родин, яку ми відві­ дали в час рейду. Марш уємо дальш е. Зем ля швидко „посувається” нам під ногами. М и все далі і д а лі на... Схід. Я к ж е легко

Зійшовши в село, довідуємося від зустрічної жінки, щ о в с е л і є секретар партії з району, проводить колгос­ пні збори. Заходимо в най ближ чу хату. Незабаром заходить у цю ж хату бувший голова сільради. Він розпитує хто ми, звідки йдемо і т. д. М и даємо поминаючі відповіді. Голова скоро виходить спати. Вкоротці виходимо й ми. Йдемо вулицею , напроти нас зближ ається чотири пос­ таті. Зблизька пізнаємо в них чоловіків. — Постойте! К то ви будете?! — зупиняє нас больш е-

носять ноги по зем лі, коли серце і ум переконані, що служ и ть святій справі рідного народу. А при такому почутті — найваж чі праці здаю ться легкими. Недарма говориться серед повстанців, що за волю У країн и на­

вик секретар райпаркому. — М и йдемо до Канева, а з Канева поїдемо поїздом на залізничний курс до Києва, — відрекомендовує один з нас.

АВХНҐАРД

23

Вас надо провєріть! пайдьотє с намі в сельсовет! — хвастливо і грубо відрубав большевик. М и відмовляємося тим, мось на курс.

що нам спішно, бо

спізни­

— Ви арестованиє! пайдьотє с намі, — була остаточ­ на відповідь. Д ля надання важ ливости своїй погрозі больш евик вийняв пістоль.

рекошетом відбилася від якогось твердого предмету і влучи ла в груди друга Ч. Рана була смертельна, але він ще, здавлюючи біль, зумів підійти до нас і сказа­ ти, що ранений. М и забравши свої речі пробували вес­ ти раненого друга. А л е він по к ільк о х кроках усун ув­ ся на коліна і захарчав.

Нести догораючого друга не було змоги і залишити У нас також була зброя (коротка в киш енях) готова так — також невільно. Н е було іншого вихонду. Я з власного пістоля дострілюю вірного друга юних років до стрілу, але ми не хотіли ї ї вживати, думаючи, що і кількарічн ої підпільн ої боротьби. ’’розв’яж емось” , з ворогом .’ ’мирною” дорогою. Іш лося нам, головно, про те, щ о перед нами недалеко Дніпро Т іл о друга доручаємо селянам поховати, а самі по­ і що бойова сутичка в цьому селі може нам утруднити спішаємо далі, щоб вчасно виконати доручене нам за­ переправу, однак у крайньому випадку ми були впев­ вдання. нені, щ о наша зброя розв’яж е опір точка. Отже, ви­ Тверді закони револю ційної боротьби в больш евиць­ ріш уємо йти з цими сталінськими бандюгами до сільради. ких умовах, і тому не менше твердими мусимо бути ми Йдучи, друг М. говорив із секретарем. Я роблю ста­ рання порозумітись з головою сільради. К а ж у йому, що ми втікали з Донбасу, що, якщ о він є сум лінна л ю ­ дина, то повинен нас відпустити. А л е цей сталінський годованець, стояв при своєму. Всі вони ласим оком споглядали на наші пакунки, дум али — пож ивляться. До нашого гурту долучи ло щ е к ільк о х активістів — всіх разом було вж е вісім посіпак. Надто певно чую ться усі ці „м а лен ьк і” бандюги, оце знаряддя вищепоставлених сталінских чинів. Немає тут караючої руки, яка час від часу заплатила б їм за кривди, заподіяні народові, і покли кала б інш их до порядку. Недалеко від нас просувався гурт селян. К ож н і очі дивилися на нас зі співчуттям. У с і вони думали, ми, справді, втікачі.

що

Нарешті сільрада. Заходимо до середини, кругом бу­ динку збирається чимало глядачів. — М и сейчас вас правєрім! — щ е більш самовпевнено говорив секретар. — Давайте вашиє документи! Бистрєй! — Заявляємо, що документів у нас немає, а речей провіряти не дамо, бо нас вж е одні такі провіряли і заб­ рали в нас останнє білля. Секретар і щ е к ільк о х посіпак кинулись до наших клунків. Гримнуло два постріли з пістолів — і двох сталін­ ських наймитів впало трупом. В сі інші, як зайці, кину­ ли сь панічно до дверей. За ними летять наш і стріли. Х тось зі сталінських посіпак, утікаючи, пустив серію з автомата по лю дях. Вибігаємо на подвір’я. Щ е кілька в лучни х пострілів досягають трьох больш евицьких ак­ тивістів: два вбиті, а один важ ко ранений. В часі, коли друг Н.

стріляв до напасників,

— українські революціонери. До ц іл і — до здобуття української самостійної держави треба йти не тільки через ворож і трупи, але й через свої власні, через най­ дорожчі; треба мати си лу переступити через них і, від­ давши салют упавшим героям, іти далі вперед. Т іл ьк и при такій залізній непохитності здобувається перемогу. Д алі прямуємо в двійку. Наступного дня над вечір заходимо в одну п ід лісн у хату. Господар, видно дога­ дався, хто ми такі, бо відразу почав одверто з подроби­ цями оповідати про вчорашню подію в с. Межиріч. Дядько розказував, що вбитих мвд забрало в район щойно ранком. Вночі боялися їхати. Т іл о сл. п. друга Ч. поховали на цвинтарі в Каневі. Про подію в селі М еж иріч ходили вж е пом іж народом р ізні легенди. Одні говорили, щ о бандерівці скинули на Київщ ині численний десант; інші оповідали, що подібні події від­ бувались і в інш их теренах Київщ ини та в інших об­ ластях; щ е інш і говорили, що це бандерівці йш ли до Канева, щоб убити Хрущ ова, який тут був перед к іл ь ­ кома днями,, і багато подібних. Цей один удар по ворогу і смерть революціонера друга Ч. розворуш или народ к ільк ох областей. К ува­ лась легенда його чину і смерти. Ось так упавші герої родять нових борців. Господа­ реві дали ми плякатик з написом: „ЗА М ІС ТЬ ВІН Ц Я Н А М О ГИ Л У від Українських Революціонерів”. і доручили занести на м огилу поета Шевченка. 22 червня ми вже були на лівом у березі Дніпра, в одному з районів П олтавської области і тут також на­ род оповідав про „десант бандерівців” . М и піш ли д а лі до цілі... Учаспкх

к уля

В лавах молоді мусить високо стояти м оральні чесноти, братерська друж ба

і організованість. Том у СУМ ,

ведучи нещ адну боротьбу з аморальністю, проявами

у

нездорових

симптомів

молодняцькому

середовищі,

бореться за високі якості і чистоту душ і своїх ч лен ів з тим, щоб слово „сумівець” стало гордістю не т іл ь ­ ки С пілки У країн ської Молоді,

а й усього українського громадянства. (З програми С У М ’у)

АВАНГАРД

24 ЧИТАЙТЕ

Й

ПОШ ИРЮ Й ТЕ

С У М ІВ С Ь К И Й В

^ШУ/////////////////////////////////^^^^^

Ж УРНАЛ

Ь

УВАГА!

А Н Г Л ІЇ

УВАГА! І

Н О В А К Н И Ж К А ПРО УП А

„ГОЛОС М О ЛО Д І”

У 8 річницю постання Україн ської П овстанської А р м ії В-во „До Зброї” видало окремою книжкою спомини, написані в повстанському зимовому бункрі в Україні- одним з командирів Тактичного Відтинку У П А -З а х ід п .н :

I

^ ^ ^

Степан Хрін

„ЗИМОЮ В Б У Н К Р І" поезій Петра Карпенко-Криниці ^ „ПІДНЯТІ

В ІТ Р И Л А ”

^

ціна збірки 0,75 НМ., замовляти ^ в адміністрації „А ван гарду”

^

Miinchen 2, Dachauer SiraBe 9/Н »

I

П ОШ И РЮ Й ТЕ „Н А

Ж УРНАЛ

(спогади-хроніка з 1947/48 pp.) Нова книж ка про У П А — це документ із ж орстокої дійсности в У к раїні, це відблиск героїчного ж иття одного повстанського бункру на Рідних Землях. Ц ІН А : в Німеччині 4, — НМ , в С Ш А і Канаді 1,50 дол.; у В елико­ британії 8 ш ил,; у Ф ран ц ії 400 ффр. В інш их країнах рівновартість 1,5 дол. ЗА М О В Л Я ТИ : у заступників і кольпортерів ж ур н а лу „До зброї” , або безпосередньо в адміністрації В-ва „До Зброї” . Замовлення на книж ки та ж ур н ал „До Зброї” і всю переписку в справах адміністрації та редакції спрямовувати на адресу: ,Do Zbroi” , 13(b) Miinchen P ostfa d i 4 G erm an y US-Zone

В А Р Т І”

!

&

\

Голосіться на кольпортерів ж ур н алу української студіюю чої молоді: ОГОЛОШЕННЯ

„ Ф Е Н ІК С "

Чи

який містить статті на: ідеологічні, світоглядові, політичні та нау­ кові теми; розглядає актуальні питання із студентського життя; дає: оповідання, поезію, хр он ік у ж иття студентства і взагалі м оло­ ді, рецензії та бібліографію. Д рузі! Читайте і поширюйте свій ж урнал.. Він єднає розкинену по цілом у світі українську молодь в одну вели к у родину. Ц іна 1. примірника в Німеччині 1,50 НМ., в Европі 0,50 дол., С Ш А 1 дол. Замовлення надсилати на адресу: в СШ А: Sztohryn Dmytro, 638 Madison St. N. E. Minneapolis, Minn., USA. в КанадіShach John, 544 Dovecourt Rd. Toronto, Ont., Canada, в Англії: Czopyk Bohdan, 15, Woolacom'be Lodge Rd., Birmingham, 29. Great Britain, в Бельгії Kowal Omelan, 72, bvd. Charlemagne, Bruxelles, Belgique, в Німеччині: TUSM im. M. -Mykoly Michnowskoho, Miinchen 8, FiihrichstraBe 53/III.

Кожний

член Спілки

Унраїнської

Молоді

читає

журнал

свій

„Авангард"

Читайте!

ви

вже

замовили

книжку

проф. Г. Ващенка. „В И Х О В А Н Н Я

ВОЛІ Й

ХАРАК­

ТЕРУ” Книжка матиме 240 сторінок дру­ ку великої вісімки. Передплатна ціна лише 2. доляри. Замовлення й передплату прий­ мається до 1 травня 1951. Гроші за передплату слати на адресу Крайового Комітету Англії:

С У М ’у

в

Ukrainian Youth Associatiion 49, Lin­ den Gardens, Notting Hill Gate Lon­ don, W. 2.

Х очете мати найновіші вістки та документарні матеріяли з визвольної боротьби народів з поза залізн ої заслони, передплатіть і порадьте ч у ­ жинцям

„АБН-КОРЕСПОНДЕНЦ" місячний

бю летень Антибольш євицького Б л ьо к у

Народів, який ПОЯВЛЯ­

ЄТЬСЯ в англійській, ф ранцузькій та німецькій мовах.

Замовлення слати на адресу: ,,ABN-Korrespondenz“, Postschliefifach 70, M i i n c h e n 33, Germany

Передплачуйте!

Видання Ш котської Л іґи Европейської Свободи в англійській мові з про­ блематикою ви звольної боротьби народів з-поза залізн ої заслони, що досі з’явились: 1. „Convention o f Delegates o f the Resistance M ovem ente o f the A n ti-B olsh e­ vik Nations" by John F. Stew art — price 6 pence; 2. „Red Russia and the Independence M ovem ents in the U.S.S.R." by John F. Stew art — price 1 s.; 3. „Th e Russian Danger Europe’s O nly D efen ce" b y Jaroslaw Stetzko — price 6 pence; 4. „Th e W orkers in Soviet Russia" by John F. Stewart. Замовлення просимо слати на адресу: Mr. Bohdan Tarnawsky, 6 Mansion House, Edinburgh 9, Gr. B ritain

„А В А Н Г А Р Д ”

—

ілюстрований

журнал, місячник Спілки Укра­ їнської Молоді, Редагує колегія. Адреса редакції та адміністрації: Miinchen 2, Dachauer StraBe 9/ІІ