Авангард (ч.192-193)

4.1-2(192-193) P. X L I

а н ґа с ЖУРНАЛ

УКРАЇНСЬКОЇ I

М

А В А Н Г А Р Д Ч. 1-2 1988

зиґа ЖУРНАЛ

ГКШ М Ш ОТ I

КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА: Канада Ukr. Youth Ass’n of Canada National Executive 83 Christie Toronto, 4 Ont. Canada — M6G 3BI

Вел. Брітанія Ukr. Youth Ass’n м / а ! Л О Л ! с/о Mrs L. Fostun 49 Linden Gardens London W2 4HG Австралія

Mrs. Irena Kohut 7 Damian Court Glenroy, Vic. 3046

КВАРТАЛЬНИК В И ДА Є Ц Е Н ТР А Л Ь Н А УП РА В А СУМ

Бельгія Union de la Jeunesse Ukrainienne en Belgique 72 Bldv. Charlemagne Bruxelles

A VA N TG A R D E Q U ARTERLY O fficia l Press O rgan o f the U krainian Y outh A ssociation in Exile A VA N TG A R D E — TR IM E STR IE L Revue de jeunes editee par le C om ite C entral de I’U nion de la jeunesse u krainie nne en exil

'Арґентіна Association Juvenil Ucranie Sr. W. Zastawnyj Soler 5039 Buenos Aires

Франція Union de la Jeunesse Ukrainienne en France 186 Bldv. St. Germain 75006 Paris

Німеччина Vereinigung der Ukr. Jugen 8 Munchen 80 Zeppelin Str. 67 Germany Бразілія Jan Kuchar Rua Baia Grande, 146 Vila Bela 03202 Sao Paulo, SP

3CA Ukr. Amer. Youth Ass'n c/o Mrs M. Piatka P.O. Box 211 New York, N.Y. 10276

Р едаґує колегія, Г о п о вн и й р е д а кт о р — О сип Р о ж к а Г раф ічне оф орм лення: Гр а ф ік Я к ів Г н ізд о в с ь к и й Р едакційне ли ст ува н н я і м ат еріяли надсилат и на а дресу Р едакції: «AVANTGARDE» 136 2nd Ave., New York, N.Y. 10003, USA

УМ О В И П Е Р Е Д П Л А Т И НА 1988 К раїни

Р ічно:

ЗСА

15.00 дол.

КАНАДА

16.00 дол.

ВЕЛ. БРІТАНІЯ АВСТРАЛІЯ

6.50 ф.ст.

15.00 авс. дол.

БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ

500.00 б.фр.

НІМЕЧЧИНА

30.00 н.м.

75.00 ф.фр.

АРҐЕНТІНА

80.00 пезо

БРАЗІЛІЯ

2500.00 круз.

Printed in U.S.A. by Com putoprint Corporation, 35 Harding Ave., Clifton, N.J. 07011

Із обіж ника ЦУ СУМ 70-ТЇ РОКОВИНИ ПРОГОЛОШЕННЯ САМОСТІЙНОСТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ IV УНІВЕРСАЛОМ, 22 СІЧНЯ, 1918 Р. П ісля д е с я ти м іс я ч н о го р е в о л ю ц ій н о го ф ерм енту, яким ки п іл а Україна по березневій р е в о л ю ц ії в Р осії 1917 p., п ід д о д а тн ім впливом д е р ­ ж а в о тв о р ч и х сил, — щ ойно то д і Ц ентральна Рада ріш ила виконати воль у кр а їн с ь к о го народ у та п р о го л о с и ти с то л іттям и вил еліяну м р ію : Україну, як са м о стій н у, незале ж ну держ аву. Ця п одія сталася перед великим зд в и го м на р о д у 22 січня 1918 р о ку , четвертим у нів е р са л о м Ц ентральної Ради, ввесь зм іст я ко го зн а х о д и тьс я в словах: "О д нині У кр а їн с ь ка Н ародня Р е сп уб л іка стає с а м о с тій н о ю , ні від к о го незалеж ною , вільною , сув е р е н н о ю Д е р ж а в о ю У кр а їн с ь ко го н а р о д у !” П еред всіма держ авам и с в іту було це поновним та повним застереж енням не в ід ’єм н о го права на те р и то р ію наш ої Б атьківщ ин и У кр а їни для у кр а їн с ь ко ї л ю д н о с ти . В то м у ж часі, не тіл ь ки у кр а їн с ь к і с х ід н і землі відчул и новий приплив сили д о д е р ж а в н о го ж иття, не зва ж а ю ч и на майже тр ь о х с о тл ітн є поне­ волення п ід м о с ко в с ь к о ю о к у п а ц іє ю , але й го р д і сини Галичини, після м айж е ш істсо тл ітн ь о ї неволі п ід п о л ь с ь ко ю та а в с тр ій с ь ко ю ко р м и го ю , п р о ки н у л и с я д о д е р ж а в н о го ж иття, перебравш и р е во л ю ц ійни м зривом д о л ю Галиччини у сво ї р у ки та п р о го л о си в ш и З а х ід н ю У кр а їн с ь ку Нар о д н ю Р еспуб л іку. Б уло н е в ід ’єм ним ф а кто м у кр а їн с ь ко го на ц іо на льно го ж и ття , щ об два м ісяці післ я перебрання влади на ЗУН Р, у к р а їн с ь кі землі о б ’єдна л ися п о н о в н о в нову с у тн іс ть — У кр а їн с ь ку Н а р о д н ю Р еспуб ліку — де вже не мало бути ні с х о д у ні заход у, а т іл ь ки одн а у кр а їн с ька держ ава, ве л и ко го е тн іч н о -го м о ґе н н о го у к р а їн с ь к о го народу. О дначе, ще у часі ’’р е в о л ю ц ій н о го са м о ста в а н ня ” перед пр о го л о ш е н ­ ням IV уніве рса лу, цей процес п ід впливом р ізн и х сил та ш кід л и в и х течій с п о в іл ь н ю в а в д е р ж а в о тв о р чи й ф ерм ент і д о зр іва н ня , то м у й гін д о націо­ нал ьної та д е р ж а в н о ї са м о с тій н о с ти був по віл ьни м , болячим та п о ни­ ж ую ч и м . В об личчі т о д іш н іх п о д ій є незр о зум іл им , чом у в та кі переломові для У країни місяці велика частина у кр а їн с ь ко ї п р о в ід н о ї еліти знаходилася в о б ій м а х р о зкл а д о в и х ідей со ц ія л ізм у, я кі о кр ім своїх не визнавали ж о д н и х інш и х п о гл я д ів на У кр а їн у та ро згляда ли її б у д ів н и ц тв о в и кл ю чн о через п р и зм у с о ц ія л іс ти ч н и х програм . На жаль, не було ко м у о св ід о м л ю ва ти на р о д н і маси пр о ш кід л и в і та р о зкл а д н и ц ь кі гасла со ц іялізм у, за в и й н я тко м гур тка в ід д а н и х У кр а їні па тр іо тів , т а ки х я к М. М іхн о в сь ки й , Д. Д о н ц о в та інші. Ш кід л и в і кличі с о ц ія л ізм у далися д о б р е взнаки Нації: кол и в л и п н і 1917 р. п о л к П о л у б о тків ц ів р о зп о ча в повстання проти

то д іш н іх р о с ій с ь ки х о ку п а н тів У кр а їни (війська, яке під л яга л о Т им ча­ совом у П равительству), самі п р о в ід н і д ія ч і Ц ентральної Ради д о п о м о гл и роззброїти п овста нц ів і за м кн ути їх, п окаравш и при то м у М. М іх н о в с ь ко го сл уж б о ю в ій с ь ко в о ю на р у м у н с ь ко м у ф р о нті, як їх н ь о го інспіратора. Н еґативна настанова д о війська , не зр о зум іння вартости у кр а їн с ь ко ї зб ро йн ої сили, як і сліпа віра у "с о ц ія л іс ти ч н е б р а те р ств о ” з м оскалям и та переведення в ж иття р ізн и х зем ельних за ко н ів, за м ість д е р ж а в н о го б у ­ дування за п ріори тетам и — були причи на м и, через я ки х п о те р п іл о са м о ­ визначення у кр а їн с ь ко ї Н ації в ю р и д и ч н о м у а сп е кті як са м о стій н о ї д е р ­ жави. Тим часом, коли бо льш е виц ька Росія, поваливш и Т им ча со ви й Уряд, пр о го л о си л а ультим атум м о л о д ій У кр а їн с ь кій Р еспубліці не було ко м у боронити її перед д и ки м наступом б о л ьш е виц ьких о р д Л еніна . Том у, що с о ц іа л іс т и ч н и й уря д не дбав про р о зб уд о ву в ій сько в и х сил проти кіл ь к іс н о переваж аю чих, ви п р о б о в а ни х в часі р е в о л ю ц ії сил ворога, в и ступи л о три сотні у кр а їн с ь ки х студ е н тів , навіть ш істн а д ц яти л ітн іх, які ріш ені були своїми зб р о є ю та гр у д ьм и стр и м а ти ворога перед зо л о то в е р хи м Києвом . М олоді о чай душ ні герої полягли в битві К р у тя н с ь ко ї ста н ції на полі слави, сво єю кр о в ’ю і м олод им ж иттям пе р е го р о д и в ш и в о р о го в і д о р о гу і з р о ­ дивш и за р о д ки сп р о ти в у п р о ти в орога в б а й д у ж и х серцях у кр а їн ц ів . їхн ій похорон перетворився на с а л ю т Н ації героїзм ові ю н и х б а га ти р ів і ся є ярким см о л о ски по м п р и кл а д у для м айб утніх п о ко л інь. Тим часом шлях пр о зр ів а н н я п р о в ід н и к ів м о л о д о го д е р ж а в н о го о р га ­ нізм у був б ол ю чи м . Та вреш ті вреш т п ід ти с ко м п о л іти ч н о ї д ій с н о с т і (затвердження больш е виц ько ї влади в П етербурзі, бом бардування Києва та вистріл енням п ’яти ти сяч м е ш ка н ців) Ц ентральна Рада п о л іти ч н о прозріла і проголосила, ко р о тк о перед п ід пи са н н я м Б е р е сте й сько го д о г о ­ вору з Д ерж авам и О сі, У кр а їн у як с а м о с тій н у , н е за л е ж ну де р ж а ву, дня 22 січня, 1918 року. Це пр о го ло ш е ння у кр а їн с ь ко ї д е р ж а в н о сти IV ун ів е р с а ­ лом за кл ю ча є п е р іо д т.зв. р е в о л ю ц ії в У кр а їн і і р о зп о чи н а є тво р ч и й п е р іо д д е р ж а в о б уд ів н и ц тв а , яке тр и ва ло від 1918 д о 1921 р. почерез три у кр а їн с ь кі в ід м ін н і ф орм и у р я д ув а нн я — Ц ентральну Раду, Гетьм анат і Д и р е кто р ію . Про цей п е р іо д д е р ж а в н о го б у д ів н и ц тв а треба нам ска за ти, що за Ц ентральної Ради, не зваж аю чи на о сно в н і н е д о л іки у п о л ітиц і в ід н о сн о власної зб р о й н о ї сил и та " с о ц іа л іс т и ч н о г о бр а те р ств а ” п о кл а д е н о о снови для у кр а їн с ь ко ї ш коли — на р о д ньо ї та сере дн ьо ї, засн о ва но численні Гімназії — вже у 1917 р. їх було 53, у кр а їн ізо в а н о ш коли, ш и р о ко розцвітали у кр а їн с ь кі видавництва. Т іл ь ки у 1917 р. появи лося 677 у к р а їн с ь к и х кн и ж о к. В еликим п л ю со м було ску п ч е н н я ка д р ів у кр а їн с ь к и х ф а х ів ц ів у різних д іл янках. Гетьманат, з гетьм аном С ко р о п а д с ь ки м на чолі, п р о існ ув а в 7 і пів місяця, унасл ід ив д о го в ір зроб лений у Б е р е стю з держ авам и Осі: негативи і п озитиви. Разом з п р о чищ енням У кр а їни в ід б о л ьш е в и ц ьки х в ій ськ появилися ’’каральні за го н и ” , насильне стягання о б іц ян и х У кр а їн о ю к о н ­ ти н ге н тів і уведення власних п о л ьо в и х с у д ів були п р и кр и м явищем. Цей п е р іод характеризується б о р о ть б о ю проти больш евиків, через що звільне2

М. Гр уш е вськи й , п е рш ий П резидент У кр а їн и но д о часу тр ь о х м ісяц ів У кр а їну д о о с та н н ьо го больш евика. Гетьм анат ха р а кте р и зує ться нав’язанням м іж д е р ж а в н и х с т о с у н к ів з с у с ід н ім и єв р о ­ п е й ськи м и і н е -евр опе й ським и держ авам и. А внутрі р е о р га н іза ц ією : уве­ денням грош евої валю ти, п ід го т о в о ю ш и р о ко го пляну зем ельної реф орми. Вже в то м у часі в У кр а їн і д ія л и два ун ів е р си те ти , засн о ва но У к р а їн ­ с ь к у А ка д е м ію Н аук, Н а ц іо на л ьну б іб л іо те ку , Н аціональний А рхів, Д е р ­ ж авни й Д р ам а тичн ий Театр, Н а ц іо на л ьну О перу, У кр а їн с ь ку Д ерж авну Капелю , Д е р ж а вн у С и м ф о н іч н у О ркестру. В е л и ко ю п о м и л ко ю гетьм ана було пр о го л о ш е н н я м аніф есту, дня 14 л и с то п а д а 1918 р о ку про ф е д е р а ц ію У кр а їни з н е б о л ь ш е в и ц ько ю Р осією . Цим, післ я в а ж ко ї б о р о тьб и у кр а їн ц ів вже в ід часу д е р ж а в н о с ти та З

пролиття крови на й кр а щ и х с и н ів і д о ч о к У кр а їни , Гетьман не зр о зум ів силу жертви у к р а їн с ь ко го на р о д у за найвищ у мету: власну д е р ж а в н іс ть і тим же стратив м оральне право пр о ва дити у к р а їн с ь к у націю . Д оба Д и р е кт о р ії не знала м и р н о го часу: це було п о с тій н е ведення війни проти б о л ьш е в иц ьких ор д, проти б іл и х м о ска л ів Д е н ікін а , коли Київ п ереходив з у кр а їн с ь ки х у в о р о ж і р у ки кіл ь к а к р а т к о в п р о тя гу м ісяців, це був час с о ю з у з зр а д л и в о ю П ольщ ею , тр ію м ф а л ьн а хвил ина о б ’єднання всіх у кр а їн с ь ки х земель в о д н ій с а м о с тій н ій у кр а їн с ь кій Д е р ж а в і А кто м З л уки, 22 січня 1919 ро ку. З р а д л и вий п о л ь с ь ки й с о ю з н и к , побачивш и переваж аю чі м о с ко в с ь кі сили, п ід п и с а в д о го в ір з М о с кв о ю у м істі Ріґа, 1921 р о ку под іл ивш и У кр а їн у м іж с о б о ю . П етл ю ра і у кр а їн с ь ка зм аліла армія була інтернована п о ляка м и або перейш ли на б е зпе чну те р и то р ію , на чуж и ну. Щ е була сп р о б а б е зу с п іш н о го З и м о в о го П о хо д у, я ки й вкр ився славою та ге р о й сько ю см е р тю п ід Базаром, заверш ив етап нашої боротьби за д ерж авність. М имо то го , що наш і сили були ін те р н о в ан і п о л ь с ь ки м в ій с ько м , або розбиті ворогом, або скита лися по чуж и н і вже без зб р о ї — ідея у кр а їн с ь ко ї са м о стій н о сти та св о б о д и о кр и л ю в а л а с и н ів У кр а їни . Хоч зб р о й н а б о ­ ротьба заверш илася в 1921 році, то всетаки п о в ста н сь ка боротьба тривала аж д о 1924 р о ку. Іс т о р и к Н аталія П о л о н с ь ка -В а с и л е н ко п ід с у м о в у є цю б оротьб у та ки м стве р д ж е ння м "...безперервні арешти та с уд о в і процеси, розстріл и, заслання, ко нц та б о р и, ш тучний го л о д 1932-1933 були завер­ шенням визвольних зм а га н ь” (Істо р ія У країни, т. II).

IV Універсал 1918 р о ку, пр о го л о ш е н и й 22 січня, на С о ф ій с ь кій Площ і в Києві, з волі у к р а їн с ь к о го народу, був перелом овим кам енем в У кр а ­ їн сь кій історії. Він ж е в наш ом у сто л ітті став о с н о в н о ю м етою визвольної боротьби у к р а їн с ь ко го народу, п о в то р н о на го ло ш ува н о ї го л о сува нням п’я н ко ї кр ови, д о ка зо м чо го були п о д ії в К а р п а тс ь кій У кр а їні в 1939 р. чи в часі П рогол ош ення А кту ЗО червня, 1941 р о ку і б о р о ть б о ю О У Н -У П А. С пад щ ина м оло д о ї у кр а їн с ь к о ї де р ж а ви для нас величезна: за три р оки св ого існування м олода у кр а їн с ь ка де р ж а ва о ф іц ій н о п ід пи са л а 32 м іж д ер ж а вні д о го в о р и чи ко н в е н ц ії з 14-ти д ерж авам и світу, а з 42 д е р ж а ­ вами У країна була в д и пл ьо м а ти чн и х і ко н с у л я р н и х взаєминах. В ід са м о го по ча тку У кр а їн о ю ц ікави лося 36 держ ав, які в ід кр и л и в десяти го л о в них містах У країни 110 ко н с у л ьс тв р ізн и х степенів. О крім то го наша спадщ ина полягає в чи сл е нн их д е р ж а в н о -ю р и д и ч н и х виявах: герал ьди чни м и знакам и, нац іональним гербом , грош евим и зн а ка ­ ми, маркам и, д р ука м и , встановленням у кр а їн с ь к о ї мови як де р ж а вн о ї, а д м іністр ати вним по діло м та інш им и виявами. Ф а кти ч н о , з кінц ем існування тр ь о х д и п л ьо м а ти чн и х п р е д ста вн иц тв У країни в Ш вейцарії, М адярщ ині і Ф р а н ц ії вигасли та ко ж і ю р и д и ч н і вияви України, як незалеж ної держ ави, а було це вже на п о ча тку 1924 р.

V цьом у ю віл ейн о м у Році Т и ся чо л іття о ф іц ій н о го п р ийн яття х р и с ­ ти янства та в 70 р о ко в и н и п р о го л о ш е ння д е р ж а в н о с ти у кр а їн с ь к о ї Н ації IV універсалом 1918 р о ку , в и н и ка є п р и р о д н а потреба за п о вни ти наш ій с у м ів с ь кій м олоді іс то р и ч н і п р о га л и н и в їх н ь о м у зн а н н ю в ід н о с н о цієї 4

Гет ьм ан П авло С ко р о п а д с ь ки й

5

творчої доб и в іс то р ії у кр а їн с ь ко ї нації. Ми п о в инн і в ід п о в ід н о , з та кто м н а гол осити бра ки то го часу, вказавш и на п о зи ти в н і елем енти д е р ж а в н о го б удува нн я, м ом енти, я кі с кр іп л ю в а л и наш нарід, д о в ів ш и т а к о ж на д а л ь­ ш ому х о д і наш ої іс то р ії негативні н а с л ід ки чи то с о ц ія л іс ти ч н и х ідей, чи братання з М о скв о ю , чи р о л ю зр а д л и в о го п о л ь с ь ко го с о ю зн и ка . Наші внутр іш ні риси ха р а кте р у , я кі є о к р а с о ю к о ж н о ї о д и н и ц і, і п еренесені на гр ом а д у чи Н ацію д а ю ть п о зи ти в н і висл ід и, п о в инн і на св ітл ю в а тися на базі вим ог п р и км е т ха р а кте р у у "П р а в и л ь н и ку Ю нацтва” , щоб с у м ів с ь кій молоді п о с тій н о наголош увати по тр е б у с а м о в д о ско н а л е н н я чи набування пр икм ет о соб ов ости сум івця. Т іл ь ки п о в н о б іч н о загартована о с о б и с тіс ть на базі х р и с т и я н с ь ко -н а ц іо н а л ь н и х п р и км е т наш ої в ихо вн о ї систем и буде з д іб н о ю у н и кн у ти п о м и л о к, які траплялися в частині наш ого п р о в о д у тих б урем них р о ків . "Іс т о р ія є у ч и те л ь ко ю ж и т т я ” тве р д и л и ста р и н н і м удрці. О тож , на п ід ста ві п о гл и б л е н о го знання іс то р и ч н и х п о д ій , д о я ки х м усим о п ід х о д и т и з б у д у ю ч о ю к р и т и к о ю і з п е р спе кти в и зд о б у ти у н а п р я м л ю ю ч і п ід с у м ки і висн о в ки , зм о ж е м о на сн а ж ити ся тво р чим и елементами. Н ай­ важливіш і п ід сум ки П рогол ош ення IV У ніверсалу це під кр е сл е н н я є д но сти в тя гл о сти наш ої д е р ж а в н о с ти К н я ж о ї і К о за ц ь ко ї Д о б и д о н о в ітн ь о го наш ого часу почерез IV Універсал. Д р уги м важливим , незаступим им с кл а д н и ко м і в и м о го ю ко ж н о ї д е р ­ ж а вн о сти — це о б о р о н а власної де р ж а ви , в л а сн о ю зб р о й н о ю си л о ю , ід е ю чо го ми п о ви н н і п о с тій н о три м а ти ж и в о ю . Д о с в ід іс то р ії виказав, і я кий це вже раз, після с тіл ь ки в а ж ки х р озчарувань, що т іл ь ки п о кл а д а н ня на власні зд о р о ві сили народ у зм о ж е нам за певнити власну д е р ж а в у і запевнити в ній владу. Героїзм, сам опож ертва, ідеалізм та ф анатизм ю н и х К р у тя н ц ів не см ію ть бути в нас зне ціне н им и, п оставленим и д е сь в тін ь істо р ії, як д р у го р я д н и й елемент. На д у х о в о с ті кр утя н ц ів , о ц их ю ни х, ш кіл ь н о го в іку героїв, повинна зростати наша л ю б о в д о У кр а їни . Не багато ста р ш о ю була м олодь, яка в лавах К а р п а тс ь ко ї С ічі боролася п р о ти ж о р с т о к и х гун ве д ів, чи то в Ю нацтві О УН, чи в лавах УП А, була все го т о в о ю ж е р тв у ­ вати своїм ж иттям за с в о б о д у р ід н о го народу. Т о м у то пізна йм о , що дав с о б о ю IV У ніверсал У кр а їн і, я к д е р ж а в н ій нації, — апелями, схо д и н а м и , п р о зір ка м и , виставкам и про цю ти та н ічн у б о р о тьб у визвольн о ї б о р о тьб и і л е ге н д а р н и х героїв за існува нн я у к р а ­ їн с ь ко ї д ерж ави. В ід зн а ч ім о гід н о в лавах СУМ 70 р іч н и ц ю П р о го л о ш е нн я IV У ніверсалу п о н о в н о го уде р ж а вл е ння У країни!

6

ВІДБУВСЯ VII ВЕЛИКИЙ ЗБІР ОУН (У Ц ІС ) О с ін н ю 1987 р о ку, в о д н ій за х ід н ій кр а їн і, відбувся VII В еликий З б ір О р га н іза ц ії У кр а їн с ь ки х Н а ц іо н а л істів (р е в о л ю ц іо н е р ів -б а н д е р ів ц ів ), найвищ ий за ко н о д а тн и й о р га н і д ж е р е л о влади О р га ніза ц ії, в яком у, з гід н о з У стр оєм О УН, взяли уча сть ум а н д а то в а н і делеґати і п о кл и ка н і у ч а сн и ки з у с іх країн у к р а їн с ь ко го поселення. Ч исленна акти вна участь членів О УН з м о л о д ш о го п о ко л ін н я надала В е л и ко м у З б о р о в і п р ита м а н­ ного м олод і о п ти м ізм у і стала з а п о р у ко ю п р о д о в ж е н н я д ія л ьн о сти і б оротьб и ОУН у б л и ж ч о м у і д ал ьш ом у м айбутньом у.

VII В ел ики й З б ір ОУН заслухав звід о м л е ння Г олови П роводу, членів П ровод у, Гол овної Ради, Г о л о в но ї Ко н тр о л і і Г о л о в н о го С уд у ОУН та після об го воренн я схвалив їх н ю д ія л ьн ість.

VII В ел ики й З б ір ОУН в ід м іти в ве ли кий в кл а д праці для у кр а їн с ь ко ї визвольн ої справи П о к ій н о го Голови П р о в о д у О У Н -У Д П -А Б Н , сл.п. Я ро­ слава С тецька, пам ’ять я ко го разом з пам ’я ттю С тепана Б андери і Степана Л е н ка в с ь ко го вш ановано о кр е м о ю п р и с в я то ю і са л ю то м . О д но ча сно вш ановано пам ’ять пом е р л их, за ги н у л и х і р о зс т р іл я н и х з наказу М о скви членів О У Н -У П А та за м о р д о в а н и х п о л ітв ’я знів і св я щ е н и ків у зв ітн ьо м у п е р іо д і. О кр е м о від зн а че но 45-ліття по ста нн я У П А і 40-ліття рейду частин УПА на Захід.

VII В ел ики й З б ір О УН за сл уха в тр и п р о гр а м о в і д о п о в ід і: ’’С тан і п е р сп е кти в и визвольн о ї б о р о тьб и і роля О У Н ” , "М іж н а р о д н е становищ е і наша д ія на з о в н і” і "М о л о д ь і наша дія на цьом у в ід ти н ку ". На базі тез цих д о п о в ід е й , а теж у в и с л ід і праць З б о р о в и х ко м іс ій , в я ки х взяли а кти в н у 7

участь усі у ч а с н и ки В е л и ко го З бо р у, о п р а ц ь о в а н о і пр и й н ято по ста но в и у всіх д іл я н ка х праці і б о р о тьб и ОУН на че р го ву ка д е н ц ію .

VII В е л ики й З бір О УН зо се р е д ив о с о б л и в у у в а гу на о с н о в н ій аналізі п ол ітич но го становищ а у світі, в р о с ій с ь к ій ім пе р ії і в У країні. С твердж ено, що світ далі под іл е ни й на два в о р о ж і б л ьо ки — ім п е р с ь ко -р о с ій с ь ки й , який змагає д о все но ви х за в о ю в а н ь і є за гр о зо ю для реш ти віл ьн о го світу, і б л ь о ку віл ьн их та п о не во л е н их на р о д ів, я ки х є д на є с п іл ьн и й інтерес б оро тьб и проти са м о го ворога. Ідея розвалу р о с ій с ь ко ї ім пе р ії на національні дер ж а ви д о р о го ю с к о о р д и н о в а н и х р е во л ю ц ій по не во ле н их народів, при м о р а л ь н о -п о л іти ч н ій д л п о м о зі в іл ьн их на р о д ів, я к а льтерна­ тиви д о навислої над св іто м за гр о зи ато м н о ї війни, зд о б ув а є у світі чимраз більш е п р и х и л ь н и ків серед впл иво ви х кіл вільн их народ ів. В еликі зруш ення внутрі ім пер ії і о с та то чне б а н кр у тс тв о п а н ів н о ї ко м у н іс ти ч н о ї ід е о л о гії і п о б уд о в а н о ї на ній с о ц іа л ь н о ї систем и та на ц іо н а л ь н о го п о не ­ волення, що на ступи л и п ід д о в го тр и в а л и м ти с ко м п а с и в н о го і а кти в н о го с п р о ти в у ш и р о ки х кіл населення ім перії, й д у ть впарі із в с е зр о ста ю чим и визвольним и процесам и п о не во л е н их на р о д ів, а о со б л и в о у к р а їн с ь к о го народу. С твердж ен о, що ідеї у кр а їн с ь ко го на ц іо на л ізм у є р у ш ій н о ю с и л о ю у визвольних процесах і в м о б іл іза ц ії ш и р о ки х кіл на р о д у д о б о р о тьб и за свої права, а роля ОУН надалі о ста ється а в а н га р д н о ю у цій б о р о тьб і, кін ц е во ю м етою я ко ї є від в о ю в а нн я УС С Д. В ирощ ення і пош ирення ка д р ів ОУН на всіх теренах її д ії на л е ж ить д о в а ж л и в іш и х за в д а нь на цьом у етапі. В ід м іти вш и значні о ся ги О УН і А Б Н у зв ітн о м у часі на зо в н іш н ьо м у в ід ти н ку, визнано по тр е б у ін те н си в н о п р о д о в ж у в а ти з о в н іш н ю д ія л ь н іс ть серед вільних народ ів з м е то ю за кр іп и ти ід е ю потреби розвалу р о с ій с ь ко ї ім пер ії на нац іонал ьні де р ж а ви , що є в інтересі всьо го л ю д ств а . З о кр е м а звернути ува гу на іс л а м с ь к і народ и з м е то ю в кл ю ч е н н я їх д о б о р о тьб и проти с п іл ь н о го ворога, який вже п о н е в о л ю є зн а чн у ча стину цих на р о д ів, а в А ф га н іста н і веде че р го ву за га р б н и ц ь ку війну. Багато уваги В елики й З б ір пр и св я ти в проблем ам м о ло д і в У кр а їні і на поселеннях. В ід м іч е н о в а ж л и в ість ролі б а тьків , р ід н о го ш кільниц тва , м олод ечих о р га н іза ц ій , у кр а їн с ь ки х гр о м а д с ь ки х і ц е р ко в н и х уста н о в та духів ни ц тв а у ф о рм ува нні н а ц іо н а л ь н о -р е л ігій н о го виховання у кр а їн с ь ко ї м олоді та в зуп и н е н н і а си м іл я ц ій н и х процесів.

VII В елики й З б ір О УН п р и й н яв д о відо м а п о ш ирення У кр а їн с ь к о го Д е р ж а в н о го П равління, що й о го по см е р ті сл.п. Я рослава С те ц ь ка о чо л ив Богдан Ф е д о р а к. В иріш ено дати п о в ну р ід д е р ж к у У Д П у й о го праці, а зокрем а в прям уванні д о ство р е н ня В с е у кр а їн с ь ко го Д е р ж а в н о го Ц ентру на базі у кр а їн с ь ки х с а м о с тій н и ц ь ки х д е р ж а в н и х ф орм ацій, що заіснувал и в часі 1917 по 1944 рік. П роанал ізовано стан у к р а їн с ь ко ї д ія с п о р и і на кр е сл е но на пр ям ні її дальш ої д ія л ь н о сти з м е то ю зб ереж ення н а ц іо на л ь но ї ід е н ти ч н о с ти і кул ь тур н о го р осту та для я кн а й кр а щ о го с л у ж ін н я у кр а їн с ь к ій визво л ьн ій справі.

8

VII В ел ики й З б ір ств е р д и в велике в ід р о д ж е н н я р е л ігій н о го ж иття у к р а їн с ь к о го народ у, не зв а ж а ю ч и на р е п р е си в ні за хо д и атеїстичної о ку п а ц ій н о ї влади, а з нагоди на д хо д я чо го Ю віл е ю видав "С л о во присвяти у 1000-ліття Хрещ ення У кр а їн и ” . П о ста н о вл е но далі зм агатись за визнання П а тр ія р ха ту П о м іс н о ї У К Ц і за ств о р е н ня П а тр іяр ха ту У А П Ц і сп р ия ти у кр а їн с ь ко м у екум енізм о ві.

VII В ел ики й З б ір ОУН схва л и в П о ста н о ви, З ве р не нн я д о у к р а їн с ь к о го народу, д о П оневол ених н а р о д ів і д о Н а р о дів віл ьн о го світу, обрав Голову і членів П р о в о д у О УН, го л ів і членів Г о л о в но ї Ради, Ко н тр о л і і С уд у ОУН.

VII В е л и ки й З бір, я ки й п р о й ш о в у д іл о в ій і д р у ж н ій а тм осф ері, розп о ча в че р гов ий етап визво льн о ї б о р о тьб и О УН в ід е й н ій і п о л іти ч н ій є д н о с т и з у кр а їн с ь ки м народом , як й о го не р о зр ивна частина і авангардна сила.

М олит ва за Б а т ь ків щ и н у Тарас Ш е вче н ко О, С вят ая! Свят а Б а т ь ківщ и н о м оя! Я к п о м о ж у т обі в одчаю — / т и закована і я... С к а ж у т иранам Б о ж у волю , — Не зр о зум ію т ь, не п р и й м у т ь ! І на т воїм ш и р о кім п о л і К ам інням в іс н и ка п о б ’ю т ь! З несут ь в и с о к ії м огили І п о н е сут ь із словом зла! Тебе убили, р озчавили І восхвалят ь забо р о н и л и Т во ї в е л и к ії діла! О, Б о ж е , сильний і правдивий, В Твоїй р у ц і — ж и т т я і см ерт ь — В т ягни у славу с в о ю т вердь І со т в о р и свят еє ди во — В о скр е сн ут ь м ерт вим повели! Б лагослови возст ат ь со б о р о м На п о д в и г н о в и й і с у в о р и й — На чин ви куп л е н н я землі, Землі, п о в и т о ї в неславу, С т ократ п о л и т о ї кр и ва во Колись п р е с л а в н о ї зем лі!

9

слово У 1000-ЛІТТЯ УДЕРЖАВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ Т ворче о д в іч н о ї с ти х ії ж иття! Ти, що видим е усе й невидим е створив, що творчим д ухо м на д іл ив л ю д и н у , що народам дав ха р а кте р и і мету існування, що ств о р и в і наш н а р ід — у кр а їн с ь ки й , і по ста вив й о го на грані двох св ітів тв ори ти ж иття, яке Ти йом у призн а чив, і на д іл ив Ти цей на р ід дарами, що впали на й о го зем л ю : п л уго м , мечем і чаш ею зо л о то ю . П л уг післав Ти, щоб зем л ю орати, п ш е н и ц ю сіяти, власним хліб ом ко р м итися , а не розбоєм. Ч уже ш аную чи, на р ід Т вій у кр а їн с ь ки й меч п ід н ім а в в о б о р о н і землі своєї — п л од ів праці своєї, а чаша золота, Боже, це в ір н іс ть Твоїм законам і служба П равді Т воїй на землі. Не всі народ и п о кл о н и л и с я Твоїй правді! С или диявола п р о ти Тебе в л ю д и н і і народ ах п оселил ися, щоб Т в ій образ у л ю д и н і вбити, щоб вільну волю, Т о б о ю дану, о с кв е р н и ти зл очином . Але Ти, Боже, не лиш е Правда, Ти те ж і Л ю б о в . С ин Т вій і сам Ти у Й ого п о д о б і зійш ов д о нас, щоб усі на р о д и Тебе пізна ли і Т в о є С лово Правди прийн ял и. І як немає сонця без тем ряви, я к немає правди без зла, так і народи: одні Тебе від кин ул и, п о б о р ю ю ть і р озпинаю ть, інш і прийняли Тебе і С лово Т воє стало їх ж иттям і зб р о єю . І за писан о словами Н естора у с кр и ж а л я х іс т о р ії наш ої п р о р о ц тв о А ндрія, брата а посто ла Петра, А н д р ія П ер во зва н но го , що на горах К и ­ ївських спини вся і сл о во вагоме пром овив: ’’Бачите го р и оці? На горах цих возсіяє б ла го д а ть Б ож а, і б уд е го р о д в е л и кий і в о зд в и гн е Б о г ба га то церков. І зій ш о в на го р и А н д р ій , б л а го сл о в и в їх, і по ста вив хр е ст та помолився Б о гу ” . І сп ов нил ося п р о р о ц тв о А н д р ія П е р в о зв а н н о го , ко л и зо л о ти й тр и зу б князя В олодим ира із й о го хрестом зіллявся во єдине. Бо сплелася доля України із хрестом — сим волом П равди і Л ю б о в и . І була р а д ість велика в у к р а їн с ь кій землі, ко л и князь, В о л о д и м ир , Ясне С онечко , віру Х р и сто в у п р и й н яв і на р о д о в і св о є м у С л о во Б ож е передав, щоб увірили. Каже л іто п и се ц ь Н естор про день Слави нашої, що ти сяч у р о ків том у сталася: "П іш ли л ю д и з гом оном д о Д н іп р а , радію чи... В ийш ов В о л о д и м ир із свящ енослуж ителям и ко р с у н с ь ки м и на Д н іп р о . І зіб ралося там л ю д у сила-силенна. З абрели у воду, і сто ячи там о д н і по ш ию , інш і по гр уд и, дехто трим ав діте й на р ука х, м олод ь ти сл а сь д о берега, а д о р о с л і бродили; свящ енослуж ителі стояли на м ісці і тво р и ли молитви... ” І звелів В о лоди м ир б удува ти церкви і ставити їх на ти х м ісцях, де колись стояли дерев’яні кум ири... І в інш их го р о д а х почали ставити церкви і п риводити лю д е й на хрещ ення — з у с іх м істе чо к і сіл. П осилав князь збирати у кращ их лю д е й д ітей і віддавати їх у кн и ж н у н а у ку ” .

10

К ол и ж очі князя В о л о д и м ир а за кр и л и ся д о л о ня м и см ерти і плач вели кий, ту га і ж аль сп о в н и л и зе м л ю у к р а їн с ь ку , сл о во на тр и зн і по кн я з ю Іл аріон м итропо л ит, перш ий по д у х у та кр о в і українець, пром овив: ’’...П охвалим о ж і ми, по силі нашій, малими похвалам и наш ого учителя і н аставника, що ств о р и в велике і гід н е п о д ив у, в е л и ко го кагана нашої землі В олоди м ира, внука ста р о го Ігоря, а сина с л а в н о го С вятослава, який у р оки св о го вол од ін ня м у ж н іс тю і х о р о б р іс т ю уславився в багатьох країнах, а перем оги і сила я ко го і тепер зга д у ю ть ся і усл а в л ю ю ться . Бо не в п о га н ій і не в н е в ід о м ій землі волод ів, а в землі у к р а їн с ь кій , про я ку зн а ю ть і ч у ю ть в у с іх кін ц я х землі... В стань, о чесна гол ово, з гр о б у твого, встань, п р о ж е н и сон! Ти ж бо не вмер, а сп и ш д о с п іл ь н о го для всіх п р о б у д ж е н н я . В стань, ти ж не вмер, бо ж не д о б р е вм ерти тобі, що увірува в у Х риста — ж иття всьо го с в іту ...” І п р о д о в ж ув а в м іс ію Х р и с то в о го С лова Ярослав, князь, син В о л о д и­ мира, хр истите л я У кра їни . І ка ж е про це Н естор: ’’...Заклав Я рослав м істо велике, біля то го м іста З о л о ті В орота. З аклав і ц е р кву святої С оф ії, м и тр опо л ичу, потім ц ер кву на З о л о ти х В оротах. А потім манастир святого Ґе о р гія і святої Ірини. І стала при ньом у віра х р и с ти я н с ь ка п лоди тися і п ош ирю ватися , м анастирі і храм и б удува ти ся і возвеличуватися. Л ю б и в Я рослав кн и ги , читав їх часто і вдень, і вночі. І зіб р а в с ко р о п и с ц ів багато, і п ерекладал и вони з гр е ц ь ко го на с л о в ’я н ське письм о, написали вони к н и г в е л и ку сил у. Ними по в ча ю ть ся в ір у ю ч і л ю д и і тіш аться плодам и гл и б о ко ї м уд рости. Н ачебто о д и н х то с ь зорав зем лю , а д р у ги й посіяв, а інш і ж н у т ь і с п о ж и в а ю ть б а га ту п о ж и в у, — та к і тут: б а тько всьо го то го В олодим ир, він зем л ю зорав і розпуш ив її, то б то п р о св іти в християнством , а син ж е й о го засіяв кн и ж н и м и словам и...” І стало призн а че нн ям У кр а їни не лиш е х р е ст в и с о ко д е р ж а ти, слово Х ристове м іж невірним и ш ирити, але й меч го с тр и й під нім а ти, щоб П равду Х р и сто в у за хи сти ти . Бо на м еж і д в о х с в іт ів У кр а їна стала — с в іту х р и с т и ­ я н с ь ко го в Е вропі і с в іту п о га н с ь к о го а зій с ь ко го . С тала вона тве р д ине ю на ш ляху о р д сте п о вих, к о ч ів н и ц ь ки х , що із гр а б е ж ів ж или і розбоям и пром иш ляли. І була їхня сила від диявола, що у с ьо м у св іту грозила, бо за ко н у Х р и сто в о го не знала, тіл ь ки наси льство і війну. То й став М ихаїл А р х и с тр а т и г па тр о но м У кр а їни , о б о р о не ц ь П равди Б о ж о ї, п а тр о н о м Ки єва і в ій с ь ка у с ь о го у к р а їн с ь к о го . І на й о го прославу п оста вив кн я зь С в я то п о л к ц е р кву та назвав її іменем М ихаїла — З о л о то ­ верхою , бо сп р а в ж н ім зо л о то м бані її були п о кр и ті. І багато ц ерков в У кр а їні іменем св я то го М ихаїла освячено, а з ними ц еркву манастиря В и д у б и ц ь ко го у Києві. З алиш ив кн я зь Я рослав М уд р ий за ко н и , на р о д о ві й о го дані, що були названі ’’У кр а їн с ь ко ю П р а в д о ю ” і не було там кари см ерти, і залиш ив кня зь М о ном ах ’’П оучення д іт я м ” . Р озум ні ж бо були ці кня зі і їхні закони х р и с т и я н с ь кі, бо були хр истияна м и, як увесь на р ід у кр а їн с ь ки й по вірі своїй х р и сти я н сь ки й , а не тіл ь ки по хр ищ е нн ю . І була би сила У кр а їни не зб о р и м о ю , якби п о ради князя М ономаха

11

були висл ухані, ко л и б у д іл ь н і кн я зі б е зза ко н н о на стіл Києва не сід а л и і його не руйнували. Т о д і б і д о с і над К и єв о м стя ги у к р а їн с ь к і по віва л и, ко л и б кня зі братам своїм пр и ся ги на х р е ст не ламали, ко л и б сил и вор о ж о ї на себе не накл икали, сили по л о в е ц ько ї і варяж ської. П ізно над К а л ко ю у кр а їн с ь ка сила о б ’єдналася, ко л и У кр а їні та Европі х р и с т и я н с ь кій орди та та р с ькі см ерть сп о в іс ти л и . У кр а їна перш ий уда р прийняла, цвітом лицарства х р и с т и я н с ь ко го шлях у Е вропу загородил а, але й сама впала з мурам и Києва З о л о то в е р хо го церкви Д есятинної. І на д о в гі стол іття у с те п а х Ч о р но м о р я і К р и м у наче вуж обм отав У кр а їну галапас тата р ськи й . Кров у кр а їн с ь к у -х р и с т и я н с ь к у випивав, брав ясир ко ж н о р іч н о в н е во л ю п о га н с ь ку , а д ітей обертав у яничар. І не було д о п о м о ги У кр а їн і ні в ід ко го . Х р и с ти я н с ь кі народ и Европи тіл ь ки Хрестом хрищ ені, звичаї мали п о га н сь кі. З е м л ю у к р а їн с ь ку грабили, доб р ом її наж и ваю чись, бо У країна в ід напасти тата р сько ї стала б езб о­ ро нн ою . Але не п о ки н у л и У кр а їн у у ярмі б у с у р м е н с ь ко м у і ш л яхе тсько ї П ольщ і Мати Б ож а — П о кр о в а та а р х и с тр а ти г П равди Б о ж о ї — Михаїл. На С ічі З а п о р ізь кій , за по р о га м и Д н іп р о в и м и , О рден х р и с т и я н с ь ко ї У кр аїни меча п ід н я в і п р о ти о р д и п о га н с ь ко ї та та р сько ї і п р о ти Польщ і ш л яхетської, що рабство п о га н с ь ке в ід но ви л а і за ко н Б о ж ий — ” Не у б и й !” потоптала. І почала рости ко за ц ь ка сила. С тали гетьм ани Х р и сто в у П р а вду б о р о ­ нити, храми Б ож і від но вл яти — С о ф ію святу і нові со б о р и на славу Б о ж у ставити. І зн ову заясніл о у Києві світл о Бога і св ітл о науки. Став же гетьм ан П етро К о н а ш е в ич-С а га йд ачни й із у сім в ій с ько м О р д ену З а п о р о з ь ко го кти то р о м Б ратства ки їв с ь ко го , щ об вір у х р и с т и я н с ­ ьку захи стити, і почав м и тр о по л и т П етро М о гила д іл о Іларіона, м и тр о п о ­ лита ки їв с ь ко го , та князів, В о ло ди м ир а — Ясне С о н е чко і Я рослава М уд р о го , відновл яти і за я сніл и го р и К и їв с ькі новим світл о м х р и сти я н ств а і на уки Б о ж о ї на у с ю зе м л ю С х ід н ь о ї Е вропи, бо св ітл о Ц а р го р о д у і В із а н тій с ь ко ї слави згасло у неволі тур е ц ькій . Дав Б о г У кр аїні ве л и ко го п о л ко в о д ц я , Х м е л ьн и ц ько го Б огд ана, ге ть­ мана всієї землі у кр а їн с ь ко ї. І під не сл а ся й о го р у ка в и с о ко і покарала ш л яхетську П ольщ у за гр іхи її, в У кр а їні вчинені. А на п івн о чі У країни була М осква, ніби х р и с ти я н с ь ка і ще по вірі православна. І не знав Х м е л ьн иц ьки й, що за іко н а м и х р и с ти я н с ь ки м и тотем и п о га н с ь кі на р о д у м о с ко в с ь ко го о кр и в а ю ться . І не знав Хм ель­ н и ц ь ки й , що це за м о в о ю т іл ь ки н а р ід м о с ко в с ь ки й — с л о в ’я н с ь ки й . Не знав Х м ельниц ький, що на р ід м о с ко в с ь ки й по кр о в і ф ін о та та р с ьки й , а по звичаях своїх — п о га н с ь ки й , д и ки й — м исл ивськи й. І не знав Х м е л ьн и ц ьки й , а з ним і н а р ід у к р а їн с ь к и й , що у п р и р о д і м о скаля-м и сливц я є ж е р тв у с в о ю убивати, що м о ска л ь — раб сво єм у цареві, що він о р д о ю ж иве — о б щ и н о ю без власности п р иватної і без гід н о с ти о собистої. І не знав гетьм ан і п о л ко в н и ки його, що Ц е р кв о ю м о с к о в с ь к о ю не 12

сл уги Б ож і ке р м ую ть , а цар, д е сп о т, п ісл анец ь диявола. І сталася угод а П ереяславська м іж М о с кв о ю і У кр а їн о ю , як народам и вільним и і ні від ко го незалежними, що себе мали від в о р о гів сп іл ьн и х хо р о н и ти і захищати. І стала церква м о с ко в с ь ка тіл ь ки п р и н а д о ю для тих хр истия н, що від п о га н ства за х и с ту ш укал и, а у ще гір ш і від та т а р с ь ки х і є зу їт с ь ки х сіті падали і пропад ати м усіли. Д в іч і меч Г е ть м а н с ь ко ї У кр а їни У го д у П е р е я сл а в ську перетинав. Р уко ю гетьм ана Івана В и го в с ь ко го , що мету та звичаї м о с ко в с ь кі пізнав і п ід К о н о то п о м їх покарав, с о р о к тисяч н а їзн и ків убива ю чи . На М о скву тод і гетьман не піш ов і в ко р е ні не знищ ив її та її сили. І знайш ла М о сква с о ю з н и к ів у П ольщ і, щ об р о зір ва ти У кр а їну п о п о ­ ло ви ні і щ об кращ е н а р ід у кр а їн с ь ки й п о ко р и ти на панщ ині п о л ь с ь кій і у кріпа ц тв і м о ско в сько м у . І зн о в у меч У кр а їни в р у ка х гетьм ана М азепи п ід П о л та в о ю У го д у П ер еяславську пер е кр е слив, щоб У кр а їна зн о в у стала в іл ьн о ю і неза­ л е ж н о ю , але меч той не п р и н іс перем оги як меч п ід К о н о то по м . І прийш ли в У кр а їну стол іття неволі царства м о с ко в с ь ко го . І була У кр а їна о безсил ена, С іч З а п о р о з ь ка зр уй н о в а н а , а ко за ц ь кі мечі на вигнанні за Д унаєм і на Кубані. Та післ ав У кр аїні Б о г П р о р о ка — Ш евченка, що від Б о ж о го Слова він п о хо д и ть і що п р о світи в С ловом П равди уми у кр а їн с ь кі, щ об вони пізнали П равду, я ку б ор о н и л и їх П р е д ки і ув ір и л и в Неї. І по се лив Б о г у серцях у кр а їн с ь ки х Л ю б о в , щ об П р а вду Б о ж у ш ирити і б о р о н и ти м іж народам и, що мов звір і л ю ті о д н і о д н и х п о ж ир а ю ть . І була велика пора народам на зем лях царства м о с ко в с ь ко го , коли Перш а С вітова війна втом ила сили тю р е м н і ім перії. І було велике в ід ­ р о д ж е н ня на род ів. І вставали народ и д о д е р ж а в н о го ж иття і встала У країна. І був день 22 січня і перш ий день л и сто п а д а 1918 р о ку і був п р о го ­ лош ений IV-и й У ніверсал д е р ж а в и сув е р е н н о ї та незалеж ної, але він П е рея сл авської у го д и не пер е кр е слив, бо сил и д и явол а зм агалися із силам и а р хи стр а ти га М ихаїла і за м ість К о н о то п у були Кр ути , була М ото в и л ів ка і був Базар. І не стоя в брат біля брата. І були лицарі в ій с ь ка у кр а їн с ь ко го , С им он П етл ю ра та Коновалець Є вген, що в мечах і правді Б о ж ій сил у У країни тво р и л и . І були В и н н и ч е н ки , що л ж і д и яво л а д о в ір я л и , мир з ним чинили, на й о го л а с ку і м ил ість на р ід свій залиш аю чи. І п ере м огл а сила ди яво л а , бо не о д н о с та й н о встали син и У країни. І с ки н у в м о с ко в с ь ки й на р ід м а ску х р и сти я н ств а і в ід кр и в своє обличчя ди яв о л а та п р о го л о с и в за ко н и а н ти х р и с та сво їм и за ко н а м и . І були вбивства на о ку п о в а н ій землі, і були ко н ц е н тр а ц ій н і табори в зонах о д в іч н о ї м ерзлоти С и б ір у і вивози поза межі у кр а їн с ь ки х земель. І була го л о д о ва о б лога У кра їни . Не було за п и са н о в іс то р ії ж о д н о го народу с тіл ь ки м іл ь й о н ів хе ртв як в у кр а їн с ь ко м у , ж е р тв за П р а вду У країни і Христа. Не було с тіл ь ки ж ертв, бо П равди ці то то ж н і, у собі неподільні. І був атеїзм п р о го л о ш е ний в ір о ю м о с ко в с ь ко ю , а х р и сти я н ств о стали 13

п ере слідувати як за Н ерона, кесаря р и м с ь ко го . І не в ід с ту п и л и пастирі св о го стада і разом з вірним и йшли на см ерть, як і глава в ід р о д ж е н о ї Ц еркви У країнсько ї, м итр о по л и т В асиль Л и п ків с ь ки й . І зн о ву руйнували Київ м о скв и н и , руйн ува л и д ом и Б о ж і, затирали пам ’ять слави Бога і на р о д у у кр а їн с ь к о го . І знищ или ти сячі ц е р ко в і со б о р святого М ихаїла — З олотоверхий, бо вірять і л я ка ю ть ся, що він їм принесе смерть. І, ось, чом у С атана ля ка ється с а м о го імени а р хи стр а ти га М ихаїла, по л ковод ц я сил Б о ж и х і на р о д у у кр а їн с ь ко го ? І пізнав на р ід у к р а їн с ь ки й , що тіл ь ки зб р о є ю власної сили м ож е стати вільним . І хоч була у кр а їн с ь ка земля розчетвертована, на р ід у кр а їн с ь ки й був неподільний. І виросл о на п о ж а р а х і руїнах У кр а їни нове п о ко л ін н я , яке вірило, що тіл ь ки сила о р га н ізо в а н а і п ід п іл ь н а буде незнищ им ою . І поставили у за ко н і ОУН гасло: ’’З д о б уд е ш у к р а їн с ь к у держ аву, або згинеш у б о р о тьб і за неї” . І почалася визвольна, р е в о л ю ц ій н а б оротьба. П ід н я в її п о л к о в н и к Є вген Коновалець, а ко л и вбила й о го п ід с т у п н о м о с ко в с ь ка р у ка у Роттердамі, стяги ОУН повів С тепан Бандера. І був с о р о к перш ий р ік на ш о го с то л іття , і був 30-ий д е н ь м ісяця червня. І було п ро го л о ш е не У кр а їн сь ке Д е р ж а вн е П равління, Я рославом С тецьком очолене. І була р а д ість велика і віча на р о д ні п р о го л о ш ув а л и вол ю народу. І б ла го сл о вили У р яд д е р ж а в и м итр о по л и ти У кр а їн с ь ки х Церков, Ш е п ти ц ьки й А н д р ій і П о л іка р п С іко р с ь ки й Та не бажав волі У кр а їн і о ку п а н т, що назвав себе визволителем . І повторився терор, як за часів п е р ш о го диявола, тю р м и , ко н ц е н тр а ц ій н і табори і нові вбивства в У країні. І були перш им и в Е вропі по стр іл и зб р о ї К а р п а тс ь ки х С іч о в и ків в об ороні волі і де рж а ви К а р п а тс ько ї У країни проти о ку п а ц ії м а дярської. І та к теж п ід ня л а зб р о ю У кр а їн с ь ка П о в с та н с ька А рм ія, рам ’я в ій с ько в е ОУН і УГВР, щоб за хи сти ти А кт в ід н о в л е н о го Д е р ж а в н о го П равління У країни у д в о ф р о н то в ій війні від навали нім е ц ько ї і м о с ко в сько ї. І очо л ив визвольну, зб р о й н у б о р о тьб у Роман Ш ухевич, генерал Тарас Ч упри нка. І тривала ця б оротьб а де ся ть р о к ів і тривала д о в го , хоч у світі існував уж е мир. І був мир з дияволом ! І не було народу, я кий п о м іг би У кр а їні в її боротьб і. І зн о в у п е р е м іг ди явол а р хи стр а ти га М ихаїла і й о го в ій с ь ко україн ське . Але не спини лася б о р о тьб а в часі миру. Н ову зб р о ю п ід ня л а ОУН, її голова, Я рослав С те цько . І о б ’єднав у кр а їн с ь ки й н а р ід поневолені народи п роти б о л ьш е ви ц ько ї неволі М о с кв и п ід пр а по р о м А Б Н , що й о го м іс іє ю стало гасло — "В оля народам — воля л ю д и н і!” І стали п о л оне н і воїни У П А п р о п о в ід у в а ти п р а в д у У кр а їн и і Х риста у тю р м а х і ко н ц е н тр а ц ій н и х таборах. І па м ’ять про них сіє сл о во волі по всіх зем лях ім пер ії м о с ко в с ь ко ї, як а по сто ли сіял и на зем лях ім перії рим ської. І ж иве в ка тако м б а х Ц ерква У кр а їнська , а та що на волі її не за ле ж ність 14

зб е р іга є. І п ід н я в б о р о ть б у за п о м іс н іс ть Її п а тр ія р х Й о сиф — іс п о в ід н и к Христа, як чинили отці Ц еркви наш ої — Іларіон та Кл им ентій, м итропол ити ки їв сь кі і як за п о м іс н іс ть б оролися тво р ц і С о б о р ів Б е рестейських. І від слова героїв О У Н -У П А і слова м у ч е н и ків Ц еркви п ід п іл ь н о ї у к р а їн с ь ко ї р о стуть сил ьні д ухо м , що стр а х п е р е д см е р тю в ід га н я ю ть. І па д а ю ть все частіш е слова із у с т найкращ их: ” ...як д о б р е те, що см ерти не бою ся” . Бо с м е р тю см ер ть вони пе р е м а га ю ть і з їх визволенням в ід страху см ерти починається с п р а в ж н є ж иття. І пр и й н ял а УП А, я к і ціл ий на р ід у кр а їн с ь ки й , М атір Б о ж у — П о кр о ву, як ко л и сь В ій с ь ко З а по р о зьке , О п ік у н к о ю с в о є ю . І по по м іч д о Неї у лісах ка р п а тс ь ки х , в о л и н с ь ки х і п о л іс ь к и х воїни звертались, як тепер це чинять вірні Ц еркви У кр а їн сь ко ї, д ом и молитви яко ї зачинені о куп а нто м , що від диявола. І стоїть Б лагодать Б ож а Києва проти М о скви і п роти З аґорська! Бо Твоя Правда, Б оже, стала наш ою П р а в д о ю і Твої в о р о ги стали нашими ворогам и. І ті, що розпин а ли Тебе, Б ож е наш, р о зп и н а ю ть на р ід у кр а ­ їн ськи й ! Мати Б ож а, П о кр о в о , що у С о ф ії св. К и їв с ь кій р уки п ід не сл а вгору свій нарід обраний обо р о няти. Ти, що в П очаєві кулі тур е ц ькі завертала, т у р к ів вбивала, відверни п отоп в о р о ж ий , що зе м л ю наш у кр о в ’ю наш ою залляв і заливає. А я кщ о Ти, Боже, у своїх плянах та обрав наш на р ід на вели ку пробу, як п ослав С ина св о го , Христа, щоб о к у п и в л ю д весь землі світу, і якщ о прагнеш вогнем гартувати, у сталь не знищ им у нас пере то пити , то гартуй нас, о Б оже, щоб сила наша зло із зем лі стерла, щоб ворота А д о ві впали, щоб брат брата в о р о го в і більш е не давав, щоб о д н о с та й н е за П р а вду усі ставали, і щоб л и ца р М и ха йли к у Київ п е р е м о ж но вступив, З о л о ті В орота у стіп Б лаго дати Б о ж о ї — С о ф ії поклав, пе р е м о гу Б о ж у мечем прославив, щоб у нове ти с я ч о л іття П равда Твоя перем огла, і щоб втала з кайд ан У кр аїна і на р ід Т в ій У кр а їн с ь ки й . І щоб по м о л ил ися на волі всі Т о бі вірні народи! А м інь. С Ь О М И Й В Е Л И К И Й ЗБІР О Р Г А Н ІЗ А Ц ІЇ У К Р А ЇН С Ь К И Х Н А Ц ІО Н А Л ІС Т ІВ У місяці ж о втн і 1987 р о ку

15

Вісті з підневільної України

СТАНОВИЩЕ СТЕПАНА ХМАРИ ДО ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯ Степан Хмара 1980 року був звинувачений в редагуванні самвидавного журналу "Український Вісник” і в грудні того ж року засуджений на 7 років табору суворого режиму та 5 років заслання. Друкуємо заяву Степана Хмари в цілості після його звільнення в лютому ц. р.

З АЯ В А 15. 2. 1987 р о ку у ка зо м П р е зи д ії В е р хо в н о го С овету С СС Р з 12. 2. 1987 р о ку я був звільнений з у в ’язнення. У д о п о в ід і про звільне нн я написано, що я пом илува н ий. О д н а к, я н іко л и не звертався з кл о п о та н н я м пр о по м ил ува н ня , хоч п р е д с та в н и ки ’’ко м п е те н тн и х о р га н ів ” н е о д н о р а зо в о мені роб или та ку п р о п о з и ц ію . П р осити про пом ил ува н ня я не м іг то м у, що не признавав, не п р и зн а ю й не зб ираю ся признавати сво єї вини, бо я не вчинив н ія ки х зл очинів. Мене засуд или 1980 р о ку за ста тте ю 62 КК УСС Р (ст. 70 К К Р С Ф С Р ) на сім р о ків таб о ру с у в о р о го р е ж им у й 5 р о к ів засл ання за мої п о гл я д и та дії, зв’язані з ними. В они не вираж алися в н а с и л ь н и ц ь ки х діях, але в у кл а д е н н і на папері д у м о к. В них та ко ж не б ул о за кл и ків д о н а си л ьн иц ь­ ки х д ій . Це була д ія л ь н іс ть , яка в б у д ь -я ко м у ц и в іл ізо в а н о м у с у с п іл ь с тв і не кв а л іф ікує ть ся як злочин. С таття 70 К К Р С Ф С Р і а н а л о гічн і д о неї статті в р е с п у б л іка н с ь ки х К арних К од ексах, а та к о ж інш і статті, які пе р е д б а ча ю ть п е р еслідування за висл овлення п о гл я д ів та д у м о к, з ю р и д и ч н о ї то ч ки зо р у — п р о т и к о н с т и ­ туц ій н і, а з м оральної — п ротитум анні. Всі в’язні, які за суд ж е н і за сво ї п о гл я д и й д ум ки , п о в инн і бути негайно й без ум овин звільнені. Я не зовсім розум ію , в н а с л ід о к чо го мене, та та ки х я,: я, звільнил и. Чи це резул ьтат зм ін в С С С Р і напрям і д о гум а н н и х, ц и в іл ізо в а н и х в ід н о си н , чи причина для то го скл а д а ється з я ки х о с ь інш и х к о н ь ю н к т у р них м іркувань? Х отілось би щ иро вірити, що в С СС Р н а д х о д и ть ера н о в о го м ислення та зм іна на кращ е. П о зи ти в н о ю в ід п о в ід д ю на ці питання було б за д о ­ волення моїх вимог. А вим а га ю я реаб іл ітувати мене я к н е за ко н н о пе­ р е сл ід ува н о го та матеріяльної ко м п е н са ц ії за за п о д ія н у мені м оральну та ф ізи чн у ш код у. Я к бачите вим о ги д у ж е с к р о м н і. Я не ке р у ю с я п о чуттям п о м сти за ті мені за п о д ія н і величезні м оральні й ф ізи чн і втрати. Я лиш е с тр е м л ю д о встановлення сп ра в е д л и в о сти у в ід н о ш е н н ю д о мене й т а ки х я к я. Це в св о ю чергу було би св ід о ц тв о м нам агання вста н о вити сп р а в е д л и в ість суп р о ти м ого у кр а їн с ь к о го народу, о б о р о н а прав я ко го була зм істо м моєї д іяльности.

16

Т е п е р т а к о ж в п е р іо д и ч н ій пресі чим ало пиш еться пр о те, я ко ї величезної ш ко д и за п о д ія н о у к р а їн с ь к ій мові, ку л ь ту р і, істо р ії, е ко л о гії, м о р а л ь н о -п о б уто в о м у ста н у у к р а їн с ь к о го на р о д у (але не тіл ь ки у кр а їн с ь ­ ко го ) в р о ки, які п р и й н я то називати тепер "п е р іо д о м за с т о ю ” . Але та ко ж Ч о рно б ил ь ська трагедія не є сти хій н и м лихом. Це результат нем орал ьної с о ц ія л ь н о -п о л іти ч н о ї атм осф ери цих р о ків . В цей похм урий п е р іо д я був одн им з тих, що вважали м о в ча н ку зл очином . Р о зсуд л ивість та зд о р о в ий гл узд п ід ка зу ю ть , що всі ці л ю д и , віддавш и багато сил та зд о р о в ’я, а б а га ть о х в ід д а л о й ж иття за то р ж е с тв о сп р а ­ ведл ивости, п ов инн і б ути не т іл ь ки зв іл ь не ні, але й о б о в ’язко в о р еаб іл іто­ вані. Т іл ь ки при д о д е р ж у в а н н і ти х ум ов м ож на б уд е о зд о р о в и ти м оральн о -п о б у то в у а тм о сф е р у в кр а їн і, без чо го б а ж а ння вийти з кр и зи оста ­ неться пустим наміром . С. Хмара

28. 6.1987 р.

Становище відносно ’’Гласности” і "перестройки”

ЗАТИЧКА ДЛЯ ҐЛАСНОСТІ Д и вн і речі від б ув а ю ться в нас на У країні. П ерестройка! Гласність! Д е м о кр а тиза ц ія ! Т а к і чути ці слова на к о ж н о ­ му кр о ц і. Галас зчинився як на ярм арку. С ло ве сно ї т р іс к о т н і багато, що й не ка ж іть. Та коли справа сто суєть ся наповнення цих те р м ін ів ко н кр е тн и м зм істом — ка рти на зо всім інша. Не та к да вн о утво р и вся не ф орм альний у кр а їн с ь ки й ку л ь ту р о л о гіч н и й кл ю б . Г р о м а д с кіс ть У країни, стур б о ва на ж ахливим станом укр а їн с ь ко ї кул ь тур и , мови, на ш о го д у х о в н о го і б іо л о гіч н о го до в кіл л я, побажала в кл ю ч и ти сь в а кти вн у д ія л ь н іс ть з м е то ю внести свій вкл а д в п е р е стр о йку на ко р и с т ь сусп іл ьств а . І що виявляється? Н ово ство р е на гр о м а д ська о р га н іза ц ія , та к би м овити в п е л ю ш ка х, а на неї вже ро зпо чи на ється брутальне ц ькування.

19 ж о втн я у газеті "В е ч ір н ій К и їв ” появляється ганебний пасквіл ь "Т еатр тін е й ", або хто с ь стоїть за ла ш тунка м и та к зв а н о го "У кр а їн с ь ко го к у л ь т у р о л о гіч н о го к л ю б у (У К К )” — за го л о в о к я ки й за п ід п и с о м я ко го с ь О л е кса н д р а Ш евця. Цей п а с кв іл ь в о с н о в н о м у сто с у є ть с я вечора, що відбувся 4 ж овтня. Я не зб и р а ю ся вступа ти в п о л е м іку з О. Ш евцем . С права не в цьому. В аж ливіш е — та Н евидим а сила — хоч для б іл ьш о сті л ю д е й вона добре відом а — що немов чорна тінь, ховається за п ід п и с о м пасквілянта. В зятися за перо с п о н у ка л а мене потреба д о н е с ти д о гр о м а д с ь ко с ті і пр о п р а в д у У К К та її членів, в ід п о в іс ти на ц ю д е зін ф о р м а ц ію , що на д р у­ 17

кувала газета ’’В ечірній К и їв ” — ор га н к и їв с ь ко го м іс ь ко м у К о м у н іс ти чн о ї п а ртії У кра їни і К и їв с ь ко го в и ко н ко м у . П ерш н іж д р у ку в а ти , о ф іц ій н и й п ресовий о рга н зо б о в ’язаний п еревірити чи в ід п о в ід а є д ій с н о с т і те, що він д р у ку є . А ту т о сь ще яка дивина. Гл ум л и в у с та ттю з ’’В е чір н ьо го К и єва ” — раптом п е р е д р укув а л и інш і о б ла сні газети. З о кр е м а це зроб ил и в о д и н день, 28 ж овтн я л ь в ів с ь кі ґазети "В іл ь н а У кр а їн а ” і "Л ьв о в с ка я п ра вд а” . Ц ікаво, чи не правда? Я ка впливова наша Н евидим а сила, що за л а ш тун ків Гласності, пе р е стр о й ки і д е м о кр а ти за ц ії та к зл а го д е н н о д и р и ­ гує м о п р е со ю . І уя в іть со б і — в час, ко л и ще д е х то нам агається нас переконати, — не існ ує цензури. А я ки й ж е п о ін ф о р м о в а н и й автор п а сквіл я. В ін не т іл ь ки всіх нас, членів кл ю б у, поім е н но знає — д о б р е о б ізна ни й з ж иттям і д ія л ь н іс тю . Й о го зо рові в ід кр и т і не д о ступ н і сейф и з па пка м и "Д е л о Н ...” ко ж н о го з нас. О сь тут, як то ка ж уть , вж е зо в сім вид но вуха і ко п и та Н евидим ої сили. В падає у вічі за гальний тон п а сквіл я: л ю та ненавичть д о нас, членів УКК, ха м ське від нош е ння д о у кр а їн с ь к о ї мови. Бачте, йом у не по да ється сп о ко н в іч н а , ввічлива ф орм а звернення ’’п а но в е ” , яка в к о ж н о м у разі не вказує на с о ц іа л ь н и й стан. Не зн а ю чо го тут більш е: невігластва чи з у м и с н о го укр а їн о ф о б ств а . Н а пр о ш ую ться асо ц ія ц ії з із с та тте ю в "К о м у н іс т і У кр а їн и ” за 1973 р ік (здається ч. 5), де в гл ум л и в о м у то н і робилася сп р о б а повчати, я кі слова вживати, а я кі — ні, як б о р о тися із застаріл им и словам и, д ія л е кти зм а м и, галицизмами, тощ о. Н авіть наводилося ко н кр е т н і пр и кл а д и . Та про ту ста ттю д о в о д и л о ся мені писати ще в ’’У кр а їн с ь ко м у В іс н и к у ” Н. 7-8. Все д р а тує неви д им у сил у, що немов чорна тінь, п о -с в о є м у брала участь у вечорі і о р га н іза ц ія вечора, і ф орм а звертання ведучих, і, зв и ­ чайно, л ю т у зл обу ви кл и ка л а тема д о п о в ід і ’’Білі плям и в іс то р ії У кр а їн и ” (п ісл яж овтневий п е ріо д ) та її о б говорення. Явно н е д о в п о д о б и а вто р о ві па скв іл я д о б ір к а вір ш ів та у р и в к ів з поем кл я с и ків у кр а їн с ь ко ї літе р а тур и , напевно найбільш е з поем и ” І мертвим і ж и ви м ...” Т. Ш евченка, що звучали перед п о ча тко м вечора. З а б о р о н и ти Ш е вченка не випадає. С траш но. Але хіб а не п р обувал и за б о р о ня ти в п е ріо д так зван о го за сто ю ? С питаєте в З о р ян а П о п а д ю ка за що його перш ий раз, ще зо в сім ю н о го , за п р о то р и л и на д о в гі р о ки д о тю р м и таборів. Хіба не за протест, п о в ’язаний із за б о р о н о ю о р га н іза ц ії ш е в ч е н ків сько ­ го вечора у Л ь в ів с ь ко м у унів е р си те ті!? Ну, тепер в нас Гласність. П о­ доб а ється ко м усь Ш е в че н ко чи ні, але за б о р о н я ти вже не за б о р о н я ю ть . Н апевно д е ко м у хо тіл о с ь би, щ об у кр а їн ц і самі в ід р е кл и ся від Ш е в ч е н ків ­ с ь ко го руху. А втора (чи авторів) о б у р ю є зм іс т і ф орм а вечора. В ін ска р ж и ть с я : ” А я все н ія к не м іг зв іл ьнитьися о д відчуття нереальности то го що в ід ­ бува ється” . І дальш е заявляє, що нереально була зл а го д ж е н а і п о сл ід о в н а д о п о в ід ь Л. М іл я в сько го , і вш анування пам ’яті зам учених у 80-ті р о ки в ко н ц та б о р а х п о л ітв 'я зн ів -у кр а їн ц ів . Т ут, м абуть, у Ш евця щ ось в гол ові 18

повернулося. Все, що він називає нереальним — д ій с н о відбувалося. Але таким як Ш вець, зд ається н е й м о в ір н и м те, що п р и л ю д н о м ож на говорити відверто правду. Л у к а в с тв о і б рехня стали н е в ід ’є м н о ю р и со ю іх психольогії, сп о со б о м ж иття. їх ки д а є в л ю ть від то го , що в с п о кій н ій діловитій об стано вц і в и сту п а ю ч і чесно і в ід в а ж н о го во р и ли гір к у правду. А вдиторія зустр іл а це н а д зв и ч а й н о схва л ьно , пр о що с в ід чи л и оплески. Н емаловажна деталь: в залі о кр ім у кр а їн ц ів зн а хо д и л и ся євреї, росіяни (мабуть л ю д и інш и х на ц іо н а л ь н о сте й ). П о кл и ка л о їх ту д и почуття солідарности з укр а їн с ь ки м народом , се р е д я ко го вони ж ивуть, і б олю чі проблеми я ко го їм не чу ж і. О сь де с п р а в ж н ій інтернаціоналізм ! Не м ож е не о б ур и ти б л ю з н ір с ь ке гл ум ін ня автора статті Т еатр тіней над п ам 'яттю зам уче них п о л ітв ’я знів — укр а їн ц ів : Василя Стуса, Валерія М арченка, О леси Т и х о го , Ю рія Л и тв и н а , пам ’ять я ки х вш анували п р исутн і в залі. Ш вець на ки д а є ться на них, бо вони, мовляв, "займ алися в и го то в л е н­ ням і пош иренням н а к л е п н и ц ь ки х п а с к в іл ів ” . Т а к він го в о р и ть про зб ір ку першої величини в суча сн ій у кр а їн с ь к ій л іте р а тур і поета і л ю д и н у непереверш еної м у ж н о с т и Василя С туса, я ко м у влаш тували Г о л го ф у на Уралі, а прах й о го не д о зв о л я ю ть перевезти на У кр а їн у д о сі. Чи, на­ приклад , О. Т и хи й те ж займ ався наклепам и, ко л и писав про р у с и ф іка ц ію У країни на Д о н б а сі? На то м у са м о м у Д о н б а сі, де в м істах нема ж о д н о ї укр а їн с ь ко ї ш коли. За ц ю гір к у , тр а гіч н у п равду йом у те ж довелося покласти гол ову на Уралі. П ерелік м о ж на б було п р о д о в ж ув а ти . Н ахаб ству і б е зп а р д о н н ій брехні автора га зе тн о го п а с кв іл ю не має меж. р о зр а хо в ую ч и на н е п о ін ф о р м о в а н ість читача і все до зво ле ність він зовсім р о зп е р ізуєтьс я : "...в и хо д и л и о д и н за о д н и м уперед, і, як С. Хмара, мало не кр и ко м вид иха л и в м ікр о ф о н с в о ю п а то л о гіч н у ненависть до всього р а д я н с ь ко го ” . Щ об читачеві легш е зр о зум іти в ід чого та ка злоба у Н евидим ої сили, сти с л о в и кл а д у с у ть с в о го виступу. З о кр е м а я зупинився на на й б іл ьш ій тр а ге д ії у к р а їн с ь к о го на р о д у — ш тучно ство р е н о м у го л о ­ д ові 1932-33 pp., винищ уванні у к р а їн с ь к о ї інте л іге н ц ії, я кі були насл ід ком с та л ін с ь ко ї п о л іти ки е тн о ц и д у с у п р о ти у к р а їн с ь к о го народу: ролі П остиш ева в цих тр а гіч н и х п о д ія х і б е згл а сно сті або д е зін ф о р м а ц ії і нині з ц ього п р и в о д у в за со б а х м асової д е зін ф о р м а ц ії (н а п р и кл а д позитивна о ц ін ка постаті П. П остиш ева). Не м ож на б ул о не зве р н ути ува ги на сп р о б и д е я ки х в и ступа ю ч и х зум и сн о д е зо р іє н тув а ти п у б л іку . Т а к зо кр е м а, С. Б іл о кін ь намагався ство р и ти враж ення ніби д о с т у п д о іс то р и ч н и х праць і д о ку м е н тів ар хів ів і б іб л іо те к вільний, зро б ивш и д о к ір п р и с у тн ім в небаж анні п рацю вати з ними (д о кум е нтам и ). Це, звичайно, в иглядало як гл узування над п р и с у тн і­ ми. З ам етуш илися чорні тін і о со б л ив о після о го л ош ення ’’З вернення...” до у р я д о в и х уста н о в з в и м о го ю п р и тя гн у ти д о в ід п о в ід а л ь н о с ти і в инних за а кт ва нд а лізм у і поруш ення З а ко н у пр о о х о р о н у пам я тн и ків іс то р ії і кул ь тур и , що мали м ісце на те р и то р ії К и є в о -м о ги л я н с ь ко ї А ка де м ії. Вони б уд ь-щ о намагалися пе р е ш ко д и ти дати хо д о в і ’’З в е р не нн ю ...” .

19

В х ід піш ли п ога но п р иховані сп р о би зал якування і ’’д о б р і п о р а д и ” . Чим відзначилася особа, названа в статті Ш евця "ю н а к о м ” (н а пр а вд і вік його д а л еко не ю нац ьки й). П оводився він д о с и ть сам овпевнено. О д разу став повчати, що робити, а чо го — ні, за що нас зви н ув а тя ть в е кс тр е м ізм і і політичній дем а гогії, а це, мовляв, тіл ь ки п о ш ко д и ть УКК. З р е ш то ю , тон виступу ю нака нагадує д ух п а с кв іл ю Ш евця. Ч ому ж так д р атує Н е вид и м у си л у У КК? Гадаю , є дві о сн о в н і пр и чи ни для цього. П о-перш е на го л о с на ва ж ли вих п р обл ем ах і б еззастереж не правдиве їх говорения. Ж а л ю гід н и й стан наш ої кул ь тур и , почуття в ід п о в ід а л ь н о с ті за д о л ю народу, його м айбутнє не п о зв о л я ю ть об м еж уватися лиш е ко н с т а та ц іє ю окрем их ф актів, виступати з п о зи ц ії н а п ів -п р а в д и , що, на п р е ве л ики й жаль, д о во д и ть ся с п о с те р іга ти в д ія х с п іл ки п и с ь м е н н и ків У кр а їни , не кажучи вже про інш і організації. Умови наш ого буття поставили ж о р с т о ке питання: бути чи не бути нашому наро д ові? Ми каж ем о: бути! Але д р а м а тичн ий стан, в я ко м у опинився укр а їн с ь ки й на р о д і й о го культур а , не виправити без р о зкр и ття причини, що під вели нас д о м еж і на ц іо н а л ь н о ї ка та стр о ф и . В ід с ту п а ти більш н ікуд и . Т ом у м усим о на весь го л о с го в о р и ти правду, не зва ж а ю чи на те, чи д о вп о д о б и вона ко м у с ь чи ні. У К К р о б ить к р о к и в цьом у напрямку. П ерестро й ку, Гласність і д е м о кр а т и за ц ію ми с п р и й м а є м о в б у кв а л ь ­ ному р о зум ін н і, а не в п р о п а ґа н д и в н о м у в аріянті. Ті кола, я кі тут не без іронії називаю невидим о си л о ю , зал иш илися в нас від н е д а вньо го м и­ нулого. Вони зберегли свої ряди, п с и х о л о гію і їм гл и б о ко чуж е все те нове, що появляється в наш ом у ж и тті. Я вдаю ся тут д о с о ц ія л ь н о -п о л іти ч ного анал ізу н и н іш н ь о ї ситуа ції. Це лиш е в ід п о в ід ь на газетне ц ькув а нн я Н евидим ою сил ою . Ц их перш их п а р о с тк ів н о в о го , яке почало п р о р о ста ти в наш ому клю б і. Як і зо всім недавно, на нас н а п у с ка ю ть новий ш квал звинувачень, засто со вую чи стару б р ута л ьну д е м а го гію . Г р о м а д с ь ко с ті хо чуть п р о д е ­ м онструвати, що н іч о го не зм іни л о ся . Хіба на п ід тв е р д ж е н н я цьом у нагадування нам, а кти в іс та м У КК, що ми вступа л и в к о н ф л ік т з за ко н о м . Стара і знайом а те р м ін о л о гія навіш ування я р л и ків , за яким и нас на д о в гі роки кид али за грати, а значне число у кр а їн с ь ки х п а тр іо тів зн а хо д и ться і до нині там. Т іл ь ки не за к о н ф л ік т з за ко н о м , а на к о н ф л ік т з зб е зза конням , сваволею . За те, що на см іли лися стати на за х и с т на ц іо на л ьно ї і л ю д с ь ко ї гід н о сти наш ого народу, й о го ку л ь ту р н и х надбань. Д о заяв о ф іц ій н и х о с іб в М о с кв і пр о п е р е гл я д або п о в ну в ід м ін у статтей УКК, за яким и нас переслідували, Н евидим і сили в У кр а їні гл ухі. Д р у го ю п р и ч и н о ю зл іс н и х нападів на У К К стала в се зр о ста ю ча п о п у ­ лярність кл ю б у серед гр о м а д с ь ко с ти У країни, о со б л ив о м олоді. Л ю д я м о с то ги д л а брехня, л у ка в с тв о і д е м а го гіч н а напівправд а. Вони линуть туд и де м ожна почути ж иве слово правди про наболілі проблем и. П асквілянт Ш вець на ки д а ється на все, що в ідб уло ся в У ККА ! Не п о д о б а ється йом у навіть те, що в го стя х к л ю б у побувал и наші 20

зем ляки з А м е р и ки , п р а ц ів н и ки виста вки ’’Ін ф о р м а тика в ж и тті С Ш А ” . (ЗС А ). "О р и гін а л ь н е ” чи не правда, р о зум інн я ко н т а ктів м іж л ю д ьм и. "В о р о ж і р а д іо го л о с и " те ж в п о п е р е к горла. А як бути із за кл ика м и в ід п о в ід а л ь н и х о сіб у М о с кв і зм ін ю в а ти образ в о р о га на образ партнера? Чи може, цей п роце с д е х то х о тів би бачити, як о д н о с то р о н н ій ? Але в ж итті та к небуває. Н е о б хід на взаєм ність. І в ід р о д ж е н и й "У кр а їн с ь ки й В іс н и к ” , д р а тує п а сквіл ян та . А з я ко ю л ю т тю зга д ує Ш вець ’’У кр а їн с ь ки й В іс н и к ” , я ки й мені д о в о д и л о ся видава­ ти в старі д о б р і для Н евидим ої сили часи "з а с т о ю ” . Ш вець, я к бачим о , д о б р е о б із н а н и й з не л е га л ь ни м и в ид анням и не д авнього м и н ул ого. Ш а н о в н и й читач мож е йом у т іл ь ки п о зазд рити. Чому ж не надати та ко ї зм о ги ш и р о ко м у чи та ц ько м у загалові. Щ о це? Зневага, недовіра? І перше, і д руге. Я був би т іп ь к и ра ди й, я кб и на п р и кл а д , з м о єю п р а це ю "Е тн о ц и д укр а їн ц ів в С С С Р ” читач м іг би с п о к ій н о о зн а й о м и ти ся з лега л ьн о го видання. Там він (читач) зн а йш о в би м атеріяли про стр а х ітл и в у тр а ге д ію у к р а їн с ь ко го н а р о д у — ш тучни й го л о д 1932-33 pp., який за о д и н р ік (!) загнав в м о ги л у 6 м іл ь й о н ів (!) у к р а їн с ь ки х селян, — пр о винищ ування укр а їн сь ко ї ін те л іге н ц ії і то та л ьн у р у с и ф ік а ц ію тощ о! Д а вн о пора п овернути у кр а їн с ь ко м у на род ові тво р чу сп а д щ и н у вели­ ко го його сина — поета В. Стуса. Ч ом у д о с і х о в а ю ть в ід читача на У кр а їні б л и с ку ч і л іте р а ту р н і есеї та л ановитого п и сьм е н н и ка і п уб л іц и ста Евгена С в е р стю ка ? Т а к би мало бути в еп о ху Гласності і де м о кр а ти за ц ії. Н атом ість сп о с те р іга єм о інше. Ц ькування а кти в іс тів У К К ш ляхом р о зп о в с ю д ж е н н я о тр у й н о ї д е м а го гії за д о п о м о го ю о р га н ізо в а н о го ви ко р и ста н н я преси. (н е зн а чн о ско р о че н о ) С. Хмара

РЕДАКТОРОВІ ГАЗЕТИ ’’ВІЛЬНА УКРАЇНА” М. ІЛЬНИЦЬКОМУ З дається, ж иття навчило нас не д и вува тися нічом у. І все ж таки дивуватися не можна. Р озм ов про п е р е с тр о й ку , Гласність, д е м о кр а т и за ц ію точиться тепер багато. Проте, як гл янути на вашу газету, то н ія ки х с л ід ів п е р е стр о йки не по м ітн о. Т им самим запахом цвілі і за тх л о с ті і за н о с и ть від неї, що й 10 чи 5 р о ків тому. Н еза пе речною іл ю с тр а ц іє ю с ка за н о м у є п е р е д р уко в а ни й 28 ж овтня у вашій газеті з "В е сір н ь о го Києва” п а с кв іл ь ’’Т еатр тіней"... Н іхто не вважає, що ви на стіл ьки наївний, щоб не р озум іти, я ки й б р у д схва лю єте д о д р уку. Не в и кл и ка є сум н ів у , що не з Ваш ої ін іц іа т и в и зр о б л е н о пе р е др ук, бо, якщ о суд и ти по хар а кте р о в і вашої газети, то її ( ін іц іа т и в и ) з о в с ім нема. Газета сторонитьсА важ ливих проблем на ш о го ж иття. Та опльовувати з ч у ж о го го л о с у тих, х то виступа є на за х и с т у к р а їн с ь к о ї ку л ь ту р и , для ко го 21

болі на род у с ти с ка ю ть власне серце, ви го то ві з р а б с ь ко ю с л у х н я н іс тю , хо л уй ськи м під л аб узство м і за п о п а д л и в істю . Проблеми народу? Гай, гай, що вам для них. Н а ціональна і зви чайна л ю д с ь к а гід н іс ть , д о к ір с у м л ін н я — це не для вас. В ід них ви себе звільнил и. С р іб ня ки, ні, не ю д и н і, — в Ю ди сум ління та ки п р о б уд и л о ся і не давало йом у ж иття, — ваші с р іб н я ки ганьби сум л інн я вам не о б тя ж у ю ть — хіба, що киш ені. А встид? Де ваш встид? В и хо д и ть не тіл ь ки "сте р ня н іко л и н іг не ко л е ” — всти д д у ш у не палить тим, хто, я к ви, д о б р е припасували "х о л у й с ь к і п о с то л и ” На світ ви д и вите ся через с и д ін н я ваш ого с л у ж б о в о го кр ісл а . В оно для вас найвищ а цінність. А я не пер е ста ю ди в ув а ти ся , зр е ш то ю , як ко ж н а норм ал ьна л ю д и н а : як то м ож на ж ити без встиду? Невже вам о д н а ко в о , що про вас л ю д и ка ж уть? І що го в о р и тим уть? І дальш е д ум аєте п о м а га ти в б о л о то за то п тув а ти все, що ще за л и­ ш илося ж и в о го в укр а їн с тв і, а с в о ю ни ц ість випра вдо вува тим е те та ки м милим для всіх п р и с то с о в у в а н ц ів л ука ви м : "Я кб и не ми, то н іч о го не залиш илось б и?” . А може не пора схам енутися? С. Хмара 31 ж овтня 1987 р.

Трагічний стан Шкіл в Україні У 1987 році на П ленум і С п іл ки П и с ь м е н н и ків У кр а їни Д. П а в л и чко дещ о подав про стан у к р а їн с ь ко го ш кіл ь ни ц тв а в У країні. Київ: у кр а їн с ь ки х ш кіл — 34, р о с ій с ь ки х — 154. В инниця: у к р а їн с ь ки х ш кіл — 10; Рос. — 21. В о р о ш и л о в гр а д : у кр а їн с ь к и х ш кіл — НЕМ АЄ ; р о с ій с ь ки х — 60. Д онець: у кр а їн с ь ки х ш кіл нема, р о с ій с ь ки х — 146. З а п о р іж ж я : у кр а їн с ь ки х ш кіл — 1, р о с ій с ь ки х — 125. Ів а н о -Ф р а н ків с ь к : у кр а їн с ь ки х ш кіл — 18, р о с ій с ь ки х — 6. Одеса: у кр а їн с ь к и х ш кіл — З, р о с ій с ь ки х — 90. П олтава: у к р а їн с ь к и х ш кіл — 19, р о с ій с ь к и х — 16. М иколаїв: у кр а їн с ь ки х ш кіл — нема, р о с ій с ь ки х — 51. Т е р н о п іл ь : у кр а їн ­ с ь ки х ш кіл — 20, р о с ій с ь ки х — 3. Х арків: у кр а їн с ь ки х ш кіл — 2, р о с ій с ь ки х — 56. Х ерсон: у кр а їн с ь ки х ш кіл — 5, р о с ій с ь к и х — 49. Х м е л ьн иц ьки й: укр а їн сь ки х ш кіл — 9, р о с ій с ь ки х — 17. Ч еркаси: у к р а їн с ь ки х ш кіл — 5, р о с ій с ь ки х — 9. Ч е рнів ц і: у к р а їн с ь к и х ш кіл — НЕМ А, р о с ій с ь ки х — 24. Л ьвів: Є д и не м істо із з н а ч н о ю п е р е в а го ю у кр а їн с ь ки х ш кіл — 66. Р о сій ­ с ь ки х ш кіл тут — 26. На ці циф ри не п о тр іб н о ко м е нта р ів, вони сам і го в о р я ть про в исо ки й стан російщ ення України.

22

ЧОРНОБИЛЬ — НАША СПІЛЬНА БІДА Інтерв'ю два роки по тому... (УЦІС) Інтерв’ю, отримане зі Львова — з одним з українських інтелектуалів, який побажав залишитись анонімним із-за побоювань за свою безпеку. Тому ми дапи йому умовне ім’я Андрій.

КО Р Е С П О Н Д Е Н Т : Пане А н д р ію , Ви б езпосередньо були с в ід ко м подій у Києві після Ч о р н о б и л ь с ь ко ї ка та стр о ф и . Чи не м огл и б згадати ті дні? А Н Д Р ІЙ : П ерш им и п о в ід о м и л и пр о а в а р ію за х ід н і р а д іо ста нц ії. А с о в є тсь кі засоби ін ф о р м а ц ії вперто трим али м овчанку. В перш і д н і киян рятував вітер, я ки й віяв у б ік З а х ід н ь о ї Е вропи, ун о ся чи туд и см е р то н о сні вики ди. Ч ерез к іл ь ка д н ів з ’явились к о р о т к і п о в ід о м л е нн я і в со в є тс ькій пресі: мовляв, від б ул а сь невелика аварія і Рада М ін іс тр ів ко н т р о л ю є о б ста н о в ку. На ті часи, ко л и пр о "гл а с н іс т ь ” б ул о заявлено тіл ь ки з ви со ко ї кр е м л ів сь ко ї тр и б ун и, це означало: відб улася безпрецедентна аварія; власті ситуації не к о н т р о л ю ю т ь і не у я в л я ю ть маш табів небезпеки для населення. В Києві почалась па ніка . Небачені натовпи д о б о в о п р о ­ стою вал и біля авіа — і за л ізн и ч н и х кас. Щ оби виїхати з Києва куд и за вго д н о платили со тн і ка р б о ва нц ів: власті д о д ум а л и сь д о того, що за б о р о н и л и в иїзд з Ки єва на п р и в а тн и х авто м а ш ина х В перш і д н і травня л ю д и вж е сам і від чул и, що тр а п и л о с ь над звичайне. Н евидим а небезпека прийш ла у їхн ій сп іл ьн и й дім . У багатьох уж е в ті д н і голова паморочилась, їх м орозило, м учило безсоння, збільш увалась щ итовидна залоза й інші залози набрякли. Але власті Києва в и ко н у ю ч и свій ід е о л о гічн и й о б о в ’язок перед М о скв о ю , знехтували б е зп е ко ю св о їх с п ів гр о м а д я н і зорганізували тр а д и ц ій н у П ерш отравневу д е м о н с тр а ц ію . П реса п р о д о в ж ув а л а п о ш и р ю ­ вати запевнення в том у, що реальної небезпеки нема. Т о д і л ю д и зрозум іли, що с п о д ів а ти с ь м о ж у ть т іл ь к и на себе. В перш у че р гу прагли врятувати своїх діте й . Ш ко л и на по л о в и н у с п о р о ж н іл и . А ле д іти тих, хто ще д о в ір ’яв властям, чи зал еж ав в ід працедавців, від в ід ув а л и і ясла і са д ки , та п р о ­ д о вж ува л и наче н іч о го не тра пил о сь, гратися на землі. А д ж е стояли чуд ові со н я чн і весняні д н і. Це вже п ізніш е, ко л и вулиці м іста ще більш е с п о р о ж н іл и , б атьки всупереч ка те го р и чн ій за б о р о ні па р тко м ів в ід п уска ти к о го с ь для вивезення дітей , почали ки д а ти п р а ц ю та цілим и делегаціям и своїх і ч у ж и х д ітей виїзд или хто к у д и тіл ь ки міг. Б агатьом з них та к і не було д о зв о л е н о с ко р и с т а ти с я в ід п у с т к о ю чи в ід гул а м и і вони були увільнені з праці я к п р о гу л ь н и ки . К О Р Е С П О Н Д Е Н Т : А я к с о в є тс ь ки й у р я д турб увався про дітей? А Н Д Р ІЙ : З р о зум іл о , що виїхати з д іть м и м огл и т іл ь ки ті л ю д и , які мали хоч я к іс ь за о щ а дж е н ня. Але власті вдалися навіть д о заб орони ощ адкасам видавати в кл а д н и ка м гр о ш і п ід п р и в о д о м , що б а нки не впор ую ть ся із вчасним п ід в о зо м грош ей. Т а к ось, б іл ь ш іс ть все ж та ки була зм уш ена п о кл а сти сь на п а с ку властей. І їхн і д іти пр о д о в ж ув а л и х о д и ти до ш кол и та в са д ки — ясла. П о го в о р ю в а л и , що О р л и к спр о бува л а відм інити 23

заняття і за б оро ни ти виво д ити діте й на д в ір . Але її в ід с то р о н и л и то д і від справ, зв и нувати в ш и у п о ш и р е н н і п а н іки . Це в то й час, ко л и діте й ап а р а тчи ків ЦК КПУ, о д я гн у ти х у р е сп ір а то р и і н а ки д ки , о р га н ізо в а н о вивезли д о Б о р и с п іл ь с ь ко го а е р о п о р ту і вж е від п р а вил и з Києва. Для частини діте й зви ча йн их б а ть ків л а с ка властей по ве р нула сь від п р а в л е н­ ням їх на два місяці в л ітн і та б о р и ще б лиж че д о п о ш ко д ж е н о ї АЕС, ніж Киів. А дітей з р а йо н ів на й б л и ж чи х д о АЕС, від п р а вил и с п о ч а тку на п івд енни й берег Крим у. їхнє са м о п о чуття ш в и д ко п о гір ш ув а л о сь і їх почали д р іб н и м и гр уп а м и виво зити з У кр а їни і р о зп о д іл я ти в п р о в ін ц ій н і л іка р н і, переваж но С иб іру. З вича й но ж і це ар гум е н тува л и к о р и с т іс т ю для них та ко ї зм іни клім ату. Першими почали помирати прип’ятські та чорнобильські діти. Д и тячий ор ган ізм взагалі, має більш в и с о ку ч у тл и в ість , р е а кти в н іс ть на р ізні неспо д івані зм іни в н а в ко л и ш н ьо м у сер е до ви щ і. П роте й д у ж е багато д о р о сл и х нездуж али. ’’М ін ізд р а в " же УС С Р ка те го р и ч н о за б о р о н и в л і­ карям о ф іц ій н о д ія гн о зу в а ти прояви х р о н іч н о ї пр о м ін е в ої хвороб и, що її т іє ю чи ін ш о ю м ір о ю від чул и усі без в и н я тку ж ите л і р а йо н ів у р а д ію с і 350 кіл о м е тр ів від А ЕС та більш від д а л е н и х р а йо н ів у за х ід н ь о м у напрям ку. Н апр и кл а д , мене п р о тя го м к іл ь к о х м ісяц ів нуд ил о , разів зо 20 на де н ь запам орочувалась гол ова — так, що д о в о д и л о с ь тр и м а ти сь за с тін у , щоб не впасти. КО Р Е С П О Н Д Е Н Т : Щ о від б ува л о сь на станції? А Н Д Р ІЙ : Т іл ь ки чуд ом решта р е а кто р ів не зр уй нува л а сь. Я кщ о б п ід м у р о к а в арійного р еактора не витрим ав перевантаж ення м іш кам и з п іско м і свинцем то ро зж а р е н ий реа кто р занурився б у воду, я ку персонал стан ц ії не в ип ом п ував сво єча сно . Н ем инуче відб увся б п о ту ж н и й паровий вибух. Ц ю во ду довел ося в ипом повувати вж е після аварії, на раж аю чи см іл ивц ів на о п р о м ін е н н я см ертел ьни м и до за м и. С ь о го д н і п о ш ко д ж е н и й реактор, хоча і зам ур о ва н ий, проте систем а ф іл ь тр ів м ож е затрим ати тіл ь ки ча стину р а д іо н у кл ід ів . Час в ід часу вона п о в н іс т ю в и х о д и ть з ладу. Н ебезпечні вики д и тр и ва ю ть. КО РЕС ПО Н ДЕНТ: З ахід ня преса повідом ляла пр о д е ся тки тисяч ж ертв Ч о р н о б и л ь сько ї ка та стр о ф и . С о в єтс ь ка преса назвала лиш е к іл ь ка д е ­ сятків. Я к Ви, пане А н д р ію о ц ін ю є те к іл ь к іс т ь л ю д с ь к и х ж е р тв цієї страш ної катастроф и? А Н Д Р ІЙ : Н алеж ить р о зглядати д е к іл ь ка ка те го р ій ж ертв. П ерш а — ті, хто за ги н ув від го с т р о ї п р о м ін е в о ї хв о р о б и і н е з в о р о тн іх враж ень б е зп о ­ середньо після вибуху. О ф іц ій н а с о в є тс ь ка с та ти сти ка , налічивш и всього кіл ька д еся тків , занизила їх реальне число, га д а ю у 4-5 разів. Д р уга ка тегорія це ті, хто п рацю вав на р е ко н с т р у к ц ії зр у й н о в а н о го б л о ку і на п риб ира нн і те р и то р ії. П р и р о д н о , власті о б м е ж и л и сь с уто д е ко р а ти в н и м и захо д а м и за х и с ту цих л ю д е й . Частина з них вже померла від гострої проміневої хвороби та інших вражень, наприклад, від запа­ лення легеніів чи несподіваної виразки шлунку. Таких, мабуть, близько 800 - 1000 . Решта з цієї групи, маю чи х р о н іч н у п р о м ін е ву х в о р о б у д о ста тн ь о високої інте н си в но сті — помирає вже зараз. І їх близько 3-х тисяч.

24

Більшість з них українці. М осква, відда вш и р о зп о р я д ж е н н я про експ е ремент на у кр а їн с ь кій АЕС , за п р о п о н ув а л а Ки єв у л ікв ід у в а ти й о го н а сл ід ­ ки перева ж но тр уд о ви м и ресурсам и р е сп уб л іки . Т ретя ка те го р ія . Це ж и те л і н а й б л и ж чи х д о АЕС районів, я ки х не евакою ва ли сво єчасно . Т а ки х 80-100 тисяч. їх н і пр о м ін е ві п о ш ко д ж е н н я тр о хи м енш і і р ів н о м ір н іш е р о зп о д іл е н і в часі. їхня загиб ель настане в різний час. В за л е ж н о с ті в ід ін д и в ід у а л ь н о ї р а д іо а кти в н о с ти к о ж н о го о кр е м о го орга н ізм у. Д у м а ю , з цієї гр уп и мало хто пом ре с в о є ю см ертю . Ч етверта група. С м уга Києва. Це 100-140 км. в ід АЕС. Я понці, які гл и б о ко за се кр е ти л и с в о ю с у м н у с та т и с ти ку навіть в ід а м ериканців, дали д уж е невтіш ний п р о гн о з. М асовий ка н ц е р о ге н о з ж и те л ів цієї см уги роз­ по чнеться через 8 р о к ів п ісп я аварії. К ож ни й 6-тий киянин помре перед­ часно. Е тн о л о гія за хв о р ю в а н ь в н а с л ід о к іо н із а ц ій н и х п о ш ко д ж е н ь буде н а й р ізн о м а н ітн іш о ю . В ж е с ь о го д н і є наочним п ід тв е р д ж е н н я та ко го ж а х­ л и вого передбачення. Я, на пр икл а д, втратив уж е д в о х св о їх знайом их в ід н о сн о м о л о д о го в іку . В они пом ерли в ід р а ку кр о в и, левкем ії. Киян взагалі в а ж ко не впізнати, де б вони не були — по б п ід о с ті облич. Частина з них, щ оправда, призвичаїлася д о ум ов п о с тій н о п ід в и щ е н о го р а д ія ц ій ного ф ону, чи п р о с то забули, що ко л и с ь почували себе кращ е, забули, що то є п о чувати себе д ій с н о добре. П роте б іл ьш ість все ж та ки нездуж ає сер йозно . В ід чув ається під вищ е на втома. В ід чува ється потреба у більш тр и в а л о м у с н і для н е р в о в о го по но вле н ня. Д е я кі, навпаки, виснаж ені безсонням . П рита м анни й багатьом стан р о зки д а н о с т и , неуваж ности. З о ­ середж ення вим агає с п е ц ія л ьн и х зуси ль. П о с тій н о запалені лім ф а тичні залозки. З гід н о з н е о ф іц ій н о ю с та ти с ти ко ю , за хв о р ю в а н ість інф е кц ійни м и хворобам и серед ки їв с ь ки х д ітей зр о сл а у п р и б л и зн о 10 разів. О н ко л о гіч н і відділи переповнені. П р а ц ів н ики о б р яд о вих ко н то р каж уть, що доводиться ховати в 2-3 рази більш е л ю д е й , н іж д о а то м о в о ї аварії. Т іл ь ки нещ одавно "М ін зд р а в ” УС С Р д о зв о л и в ліка р я м о ф іц ій н о ф ікс у в а ти де я кі р адіяційні п о ш ко д ж е н н я , н ап рикл а д , пе чін ки . Але с о ц іа л ь н і с л у ж б и не визна ю ть за с о б о ю о б о в ’я зку виплачувати д о п о м о гу по те р п іл и м , о с к іл ь к и це д о д а т­ ковий канал ро зсекречення ста ти сти чн о ї інф орм ації. Н ареш ті, п ’ята кате го р ія . Ж ителі зони в р а д ію с і д о 500-600 км. З гід н о із за кл ю че н и ям а м е р и ка н с ь ко го д о кт о р а Ґейла, се р е д ж и те л ів та ки х районів б уд е д о 3% см ертей в н а с л ід о к ка н ц е р у "ч о р н о б и л ь с ь к о ї” е тн о ­ логії. С пр о б и с о в є т с ь к о го о ф іц іо з у с п р о с ту в а ти цей невтіш ний п р о гн о з вигл я д ал и в кра й н е згр а б ним и . Т а ки м чином , п е ребільш ена с п о ч а тку циф ра у 20-40 тисяч ж ертв, названа на З аході, з часом виявиться м ізе р но ю п о р ів н я н о з правдиви м и маштабами р а д іо л о гіч н о го знищ ення населення У країни. За моїми п р и б л и зн и м и п ід р а х у н ка м и Ч о р н о б и л ь ська катастроф а вко р о ти ть в іку (а го л о вне прирече на с тр а д н и ц ь ку см ерть) о д н о м у м ільйо­ нові ж и те л ів У країни . В ід д а л е н і ж н а с л ід ки для нації не візьметься передбачати ніхто. КО Р Е С П О Н Д Е Н Т : Я кої Ви д у м ки пр о пр и чи ни аварії? А Н Д Р ІЙ : А н а л ізу ю ч и тіл ь ки о ф іц ій н у ін ф о р м а ц ію не в а ж ко дійти ви сн о в ку: на 4 -м у р е а кто р і н а п р и кін ц і кв ітн я 1986 р о ку почався вельми 25

небезпечний, р и зи ко в н и й експерим ент. Вивчалася п о в е д ін ка ре а кто р а в авар ійни х режимах, м о д е л ю ю ч и х пр и п и не н ня зо в н іш н ь о го постачання ел ектрики. Я к відом о, е ксп е р им е нта то р а м було наказано в ід кл ю ч и ти захи сну автом атику, яка п о д іб н і е ксп е р и те н ти ун е м о ж л и в л ю є — б л ь о ку ванням небезпечних д ій опер а то р ів. Хто к о н кр е т н о с а н кц іо н у в а в та ки й наднебезпечний реж им д о с і таєм ниця. Але про та ке ко м а нд а м огла над ій ти тіл ь ки з М о скв и , йм о в ір но через М ін іс те р с тв о а то м н о ї е н е р ге ти ки СССР. У кра їні д о сі за б о р о не н о мати свій в ід п о в ід н и к ц ьо го м іністерства. Саме по собі вивчення п о в е д ін ки реактора в аварійних реж им ах необхідне. Та чом у для ц ього була обрана саме АЕС, най бл иж ча д о сто л и ц і У країни? Це питання залиш ається в ід кр и ти м . Я ко ю б не була п равдива від п о в ід ь , навіть якщ о таке не вчинено навм исно, все о д н о то був акт, о п о с е р е д к о ­ ваний акт, стр а ш н о го зл о чи н у проти у кр а їн с ь ко го народ у. І цей зл о чин на с о в істі о ф іц ій н о ї М о скв и та її п о с а д ж е н ц ів у Ки єві. А д ж е саме вони д о зво л я ю ть авантю ристам , чи то го гірш е, н е гід н и ка м з М о с к о в с ь к о го А том енерги перетвор ю ва ти У кр а їн у на т е р и т о р ію з н а й в ищ о ю в С С С Р ко н ц е н тр а ц іє ю п о те н ц ій н и х я д е р ни х в и б ухів о к, яким и є н е д о с ко н а л і совє тські АЕС з б е звід п о в ід а л ьни м і п о га н о навченим персоналом . КО РЕ С П О Н ДЕ Н Т: Я ке ставлення д о цієї п о л іти ки в У країні? Я кі взагалі соціяльні на сл ід ки Ч орнобиля у нас на б а тьків щ и ні? А Н Д Р ІЙ : С ьо го д н і передова у кр а їн с ь ка інте л іге н ц ія вже більш е не п рихо в ує с в о го о б ур е ння зл о ч и н н о ю н е ко м п е те н тн іс тю М о с ко в с ь ко го А том енерго та б е зп о м іч н іс тю властей р е с п у б л іки . В у к р а їн с ь к ій пресі неод норазово вже звучала кр и т и ка на ці адреси, зд е б іл ь ш о го з б о ку пи сьм е н ни ків. П р о б у ю ть проявляти е к о л о гіч н у с ту р б о в а н іс ть й д е я кі па ртій ні ке р ів н и ки . Так, Ф е д ір М о р гун, перш ий се кр е та р П о л та в с ь ко го о б ко м у КПУ, в ід кр и т о в и с ту п и в проти б у д ів н и ц тв а ще о д н іє ї АЕС, Ч и­ ги р и н сь ко ї. Й ого під тр и м а л и та кі н а у ко в ц і я к А м о с о в та Г р о д з ін с ь к и й та інш і. Зведення цієї А ЕС тим часово п р ип ине н о . Але М о с ко в с ь ке А то м е ­ нерго заж ад ало зб іл ьш е ння п о ту ж н о с т и вж е д ію ч и х у кр а їн с ь ки х АЕС. Горбачов забрав д о М о скв и ц ьо го п р е д ста в н и ка п а тр іо ти чн о і е к о л о гіч н о настроєної ко а л іц ії в ЦК КПУ. Я к стало відом о, М о р гу н в М о с кв і о трим ав місце голови щ ойно утв о р е н о го с о ю з н о -р е с п у б л ік а н с ь ко го К о м іте ту о х о ­ рони н а в ко л и ш н ьо го середовищ а. М отиви Г орбачова мені не зр о зу м іл і. Чи то він д ій с н о хо че п о си л и ти п р и р о д о о х о р о н н у д ія л ь н іс ть — і для М оргуна це під вищ ення. Чи то це х ід по у с у н е н н ю з найбільш й м о в ір н и х (і неб аж аного для Кремля) н а с т у п н и ків Щ е р б и ц ько го . С ь о го д н і е ко л о гіч н и й рух на У країні п е р е тв о р ю ється на с в о є р ід н и й засіб ко н с о л ід а ц ії н а ц іо ­ нальних сил, п ереваж но ін те л іге н ц ії. У Ки єв і при У кр а їн с ь ко м у ко м іте ті захисту миру, я ки й о ч о л ю є О лесь Гончар, ство р е н а асо ц ія ц ія "З ел ений світ її очолив п и сьм е н н и к П лачинада, з а с т у п н и к р е д а кто р а ж у р н а л у "В ітч и зн а ” . С в о єр ід н а у кр а їн с ь ка ф іл ія "Г р ін П іс ” . В загалі, с л ід зазначити, що укр а їн сь ка інтел іге н ція, навчена д о с в ід о м , ш ука є л е га л ьн и х за со б ів і шляхів відновл ення н а ц іо на л ьно ї с в ід о м о с ті народу. Ч о р н о б и л ь с ь ка б ід а об’єднує лю дей.

26

Ч орнобил ьська М ати Б о ж а

Іко н а Ч орнобильської Б ож ої М атері — п р оект М арусі Яроцької з Австралії з нагоди сум ної 2-го ї річниці Чорно­ бильської траґедії. В обличчі Б ож ої М атері, почорнілої від радіяції с кр и вається символ тр агед ії Чорнобильської катастроф и. Символ ядерної радіяції, що отруїла У кр аїн у, є на рамені Б ож ої М атері, а символ радіяції в авреолі Ісуса Христа вказую ть на майбутні наслідки радіяції. Т ризубці сим волізую ть перш их українців, які померли внаслідок цієї ж ахливої катастроф и.

27

НАЙБІЛЬШИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ ЖИВЕ В МОСКВІ.. Ц ькування та гонитва за та к званим и ’’воєнним и зл о чи н ц я м и ” п о ­ сил ю ється. Н едавно в ід кр и л и д о ку м е н ти в О р га н іза ц ії О б ’є д н а н и х Н ацій і в цих д о кум е н та х м аю ть бути с п и с ки о ти х зл очинців. З р о зум іл а річ в ООН не зн а ход я ть с п и с к ів тих зл о чин ців, центром я ки х була М осква. Хоч і про них знаю ть. П рим іром , у М оскві ж иве д о б р е відом ий в У кр а їні Л а за р М ойсевич Каґанович. Це той самий Каґанович, який п ід го то в и в у с ю ганебну а к ц ію насильної кол е ктивіза ц ії України, п ід час яко ї за гинул о п онад сім м ільйонів наш их селян. Це той сам ий Каґанович, я кий перевів а к ц ію знищ ення всієї укр а їн сько ї інтел ігенції, п ід с у н у в ш и цілу ін тр и ґу ф альш ивих звинувачень. Це Каґановича вислав С талін в 1925 році п а р тій ни м секретарем в У країну, щоби п о кін ч и т и у кр а їн із а ц ію та знищ ити ку л ь ту р н у й б іо л о гіч н у о сно в у у кр а їн с ь ко го народу. Каґанович в ико н а в своє завдання з б е зп о щ а д ністю , терором і гол одо м . П ісля війни, коли зн о в у появилася небезпека в ід ­ родж ення у кр а їн с ь ко ї на ц іо на льно ї д ум ки , С талін зн о в у у 1947 р. вислав за сл уж е ного о п р и ч н и ка Каґановича в У країну, де він перевів нову ч и с тку інтелігенції. , Л азара Каґановича за с у д и в уж е Х рущ ов на Х Х -ом у з ’їзд і па р тії у 1956 р. Т о д і Каґановича у с ун е н о з партії, але не п о ставлено на суд, щоб в икри ти на суд і й о го зл о чин и. К а ж уть, що Каґанович мав ска за ти Х рущ о­ ву: "А ти мав робити те сам е” . Х рущ ов не заперечував, але дод ав, що це він роб ив п ід ке р івн и ц тв о м Каґановича, який був в ід п о в ід а л ь н и й за ввесь терор в У країні в д ва д ц я ти х і тр и д ц я ти х р о ка х, ба навіть і потім , після закінчення війни, кол и С талін п р и зн а чи в й о го зн о в у се кретарем па р тії в Україні. Не зваж а ю чи на всі ці явні обвинува че ння, н іх то не ставить Каґановича п ід суд , ні в М о скв і, ні в Є р уса л и м і, де та кі чутл иві на злочини. А всі зл о чи н и К аґановича д о ко н а н і не у с тр а ш ний во єнни й час, але в час миру, перед в ій н о ю , ко л и б уд ув а л а сь ’’с о ц ія л іс ти ч н а в ітч и зн а ” , чи теж вже післ я війни, ко л и вж е не б ул о за гр о зи в ід ф аш изм у, ні від капіталізм у. Каґанович с п о к ій н о п р о ж и в а є у сто л и ц і С С С Р і н е п о га н о живе, на ко ш т гром адян, яким за п о д ія в він с тіл ь ки лиха. Про Каґановича тепер стало відом о у світі. Саме вийш ла у видавництві М акМ іллан кн и ж ка п ід на зв о ю ’’К р е м л ів с ь ки й в о в к” , що є б іо гр а ф іє ю цього злочинця. К н и ж к у написав п л е м ін н и к Каґановича, С тю а р т Каган, який мав н а год у від б ути ін те р в ’ю зі своїм родичем у йо го м о с ко в с ь ко м у пом еш канні. Л азар К аґанович на р о д ився у малом у селі Кабани, 75 миль від Києва. П очав с в о ю п а р тій н у ка р ’є р у вже в 1917 році, в Т а ш ке н ті. Д о повного значення п рийш о в у д в а д ц я ти х р о ка х, за вд яки своїй ж о р с т о к о с т і та аморальності. Хрущов не ставив вимоги, щоби суд и ти тих, хто завинив у с та л ін с ько м у терорі та в цілій цій зл о ч и н н ій п о л іти ц і "к у л ь т у о с о б и ” . Т о ж і Л. Ка­ гановичу не впав і в о л о с о к з го л о ви; й о го п р о с то звіл ь н и л и з п а р тій н и х обов’язків. Тепер пора і поставити його, чи не н а й б іл ь ш о го зл очинця, а р хіте кта укр а їн сько го го л о ко сту , п ід суд.

28

("Ц е р ква і Н а р ід ”) '

кш й т

ш

ж

Щ І-Ш Й Н И Київ святкує 1000-ліття Хрещення України (С лово л іт е р а т ур н о го кр и т и ка Євгена С ве р ст ю ка на н е о ф іц ій н о м у в ід зн а ч е н н ю Т исячоліт т я Х рещ ення Р уси -У кр а їн и , що його влаш т ував У к р а їн сь ки й К ул ь т ур о л о г іч н и й К л ю б на В о л о д и м и р с ь к ій г ір ц і в Києві, в неділю , 5 червня цього р о ку). Д о р о гі Б ратове і С естри! І на наш ій вулиці С вято. С в я тку є м о Т и ся чо л іття Хрещ ення Руси — тут на ки їв с ь ки х горах, у наш ом у свящ енном у Д н іп р і. Це не дата, а свято — це всенарод не і всесвітнє, бо від цієї б л а го ­ словенної п о д ії почин а ється наше д у х о в н е на р од ж ення і наше са м о усв і­ домлення, як ж и в о ї гіл ки на вічно м у древі ж иття духо в н о го . Нам би б л а го в істи ти це свято у всі д зв о н и ки їв с ь ки х ц ерков, як нагро м адж ену радість свят наш их п р е д ків на ти с я ч о л ітн ій д о р о зі пізнання Євагелія. В ід таїнства хрещ ення почалась наша д о р о га д о дж ерел б іб лійно ї історії, а в ід та к д о істо р ії власної. Н едаром ж е наші л іто п и с и п о чинаю ться від створен ня св іту, а л іто ч и сл е н н я — від н а р о д ж е ння Х риста. Н едаром В олодим ир В еликий в исочить у наш ій іс то р ії над віками. В ід 988 р о ку п о чин а ється повернення наш ої К и їв с ь ко ї Руси лицем до хр и с т и я н с ь ко го світу, д о х р и с т и я н с ь ки х м ор а л ьних і д у х о в н и х ц інностей — д о кул ьтури, яка вже на той час пр о кла ла гл и б о ке русло... Н авернення д о хр и с ти я н с тв а у наш ій іс то р и ч н ій с в ід о м о с ті по чи ­ нається ще від Х р и с то в о го А по сто л а А н д р ія П ервозванного, що б лаго­ словив ки їв с ь кі гори і п оставив на них перш ий хрест. В ід то го часу, наш і ки їв с ь к і князі не раз х о д и л и з п е р е м о го ю на В іза нтію , але поверталися д у х о в н о под о л а н им и, багато з кн я ж и х д р у ж и н — наверненим и д о христия нств а . Д у х то го вищ о го св іту був нездоланим . Він в ко р ін ю в а в с я в наш их п р е д ка х ще за д о в го д о кн я ги н і О льги і князя Володим ира. Іш ов у глиб і б е зповоротно. В ж е Я рослав М уд рий стає рівним серед волод арів Европи. Р ідниться з ко р о н о ю Ф ранц ії, Польщі, Норвегії, Угорщ ини... С оф ія Київська і Ки ївськоП ечерська Л авра — с в ід ки й о го м уд р о сти і слави. В а ж ко п о вір и ти , але С узд а л ь с ь ки й л іт о п и с за свід чує, що в Києві д ва н а д ц ято го сто л іття були 600 ц е р ко в і 18 м онастирів. У вся ко м у разі ін те н си в н ість д у х о в н о го ж иття в м онастирях, розвій д ух о в н о ї культур и Ки їв сько ї Руси — це ф а кт істо р ії. Не ц ьом у вистояв у кр а їн с ь ки й народ попри руїни і п о ж е ж і храмів, п о пр и навали о р д і вічні війни влад олю бних кня зів зем них. З ж и в о т в о р н о го д ж ерел а в иростало м о гутн є древо нашої 29

д ух о в н о с ті, л іто п и с ц і, тво р ц і храм ів, іко н і кн и г, в изнані у всьом у св іті, ц е рковні сп ів и яким и славилась У країна, го с п о д а р н іс ть і го с ти н н іс ть , я ко ю слави лись наш і п р е д ки , — все це п о х о д и ть в ід п о е тиза ц ії х р и с т и я н ­ с ь ки х ідеалів на у кр а їн с ь ко м у ґрунті. Хіба не про м о в и сти й то й ф а кт, що наш на й більш ий ф іл о с о ф є релі­ гійним мислителем, наш найбільш ий поет чи не в ко ж н о м у тво р і розм овляє з Б огом , а в и хід ц і з У кр а їн и п р о н о с я ть се ре д інш и х на р о д ів р е л ігій н у ідею ? У кр а їн сь ка д у х о в н іс т ь не була на сл уж б і у в о лод арів світу. Вона ж ивила в народ і д у х н е за л е ж но сті від ти м ча со в и х п е р е м о ж ц ів на сцені історії. Вона п ід тр им ува л а д у х д е м о кр а ти зм у і х р и с т и я н с ь ки х р е с п у б л і­ ка н с ь ки х ідеалів. С ильні св іту цего, та к сам о я к і багаті, — за в ж д и були в п о го н і с ка р б ів зем них. Д ухо в е н ств о часто мали ту сам у сл а б ість л ю д с ь к у . В они ставили Ц е р кву соб і на с л у ж б у і то д і на р о д волів п о ки д а т и ту Ц е р кв у разом з її владиками. Історія світу, іс то р ія наш ого на р о д у була б зо в с ім ін ш о ю , як би володарі, с в ітс ь кі і д у х о в н і, ставили ска р б и небесні вище над ска р б и землі. Я к би Б ере сте й ська У нія 1596 р о ку забезпечила с п р а в ж н ю х р и с т и ­ я н ську р івність д в о х гл и б о ко с п о р ід н е н и х народів, це була б на й м о гутн іш а цитадель д уха на С хо д і Е вропи. Я кби наша п ереясл авська у го д а з Р о с іє ю в 1654 році піш ла сп р а в д і на зм іц не нн я де р ж а ви хр и с ти я н с ь ко ї, яка трим ала незалеж ну х о р у го в п равослав’я проти м у с у л ь м а н с ько го моря, що вже затопи ло ієр а р хію К о н ста н ти н о п о л ь ську, Є р уса л и м ську, А н тіо х ій с ь ку , А л е кс а н д р ій с ь ку — я к би та к, я к м арили наш і б о р ц і за вір у п р е д ків — була б вільна, м огутня спіл ьн о та православни х на р о д ів — зам ість ца р сько ї Росії — тю р м и народів. Росія сп р а вд і з на ш о ю д о п о м о го ю п ід к о с и л а О т то м а н с ь ку ім пе р ію , але що з то го , ко л и пр а в о сл а в ну вір у царі д о в іл ь н о в и ко р и сто в ув а л и лиш е як зн ар яд дя, а Ц е р кв у п оставил и в к р іп о с н у за л е ж н ість. Щ о з то го , коли у кр а їн с ь ки й л ю д зм уш ений був в тіка ти в ід є д и н о в ір н о го царя в дер ж а ву «бусурман», бо там більш е і волі і л ю д я н о с ти . Був є ги п е тс ь ки й полон, але не було д у х о в н о ї є д н о с ти в ти х уніях... Були тіл ь ки прагнення ф із и ч н о го поневолення. В п р а гн е н н і в ід б ити ся від ч у ж и х ку м и р ів і ч уж о ї ко р и с тл и в о с ти , у кр а їн с ь ки й народ ш ука в с в о го за х и с ту п ід кр и л о м Х риста і кул ьтив ув а в храм у д уш і своїй. Не м аю чи своєї де р ж а ви , не мав й Ц еркви, п ід тр и м у ­ ваної д ерж авою . Не було поставлене належ не і є д ин е р е л ігійн е виховання. Але д ухо в н и й с а м о за хи ст на р о д у б ув та ки й си л ьн и й , що гр ом ад а створю ва л а братства і б р а тські ш коли для х р и с т и я н с ь ко го виховання. Гром ада ство р ю ва л а п р о те с та н тс ькі Ц еркви, які мали і м аю ть велике пош ирення в У країні, але с тр а ж д а ю ть н е д у го ю ізоляції. У п ересадливій п о гр о м н ій ім п е р с ь кій п о л іти ц і Р осії щ одо У кр а їн с ь ко ї Катол иц ької Ц еркви у кр а їн с ь кі гр ом ад и в ід сто ю в а л и і б у д у ть від сто ю в а ти сил ьно на захо д і У кр а їни ка то л и ц ь ку Ц еркву гр е ц ь ко го об ряд у, яка не хоче сл угувати царям зем ним і воліє п ід п о р я д ко в у в а ти с я А п о с т о л ь с ь кій С толиці, ко тр а має на л е ж ну п о в а гу д о к о ж н о го на р о д у, к о ж н о ї ку л ь ту р и і мови, і головне, — не втрачає і нині своєї пе р в існ о ї д у х о в н о ї енерґії. П равославна Ц ерква, п р о тя го м в іків була н а ш о ю к о л и с к о ю д у х о в ­ ности, наш ою ш ко л о ю кр а си і л ю д я н о с ти , наш им нац іональним прапором ЗО

у б о ротьб і за право бути с о б о ю . В она виявила м удр у те р п и м ість д о в ко р і­ нених у на род і п р а д а в н іх о б р я д ів і звичаїв. В н а р о д н ю п ісе н н у і естетичну с ти х ію вона внесла б о ж е ств е н н у м е л о д ію молитви і гим ну, в народній ж иттєпи с вона внесла елем ент вито нче н о ї д у х о в н о ї кр а си, вона звеличила зем лю у р о ч и с т о ю кр а с о ю с о б о р ів і ц ерков. П р а в д у казали В о л о д и м ир о ві посли: в гр е ц ь кій ц е ркві найбільш е краси... В ц е р ко в н и х сп ів а х перели­ вається в д уш у небесна благодать. П равда й те, що гр е ц ька л ітур гія найближче д о мови Є вангелія, що мова відправи в православній Ц еркві в давнину була м айже зр о зум іл а народ ові. Не б ул о ж о д н о го перебільш ення в том у, ко л и казали: наша мати — Церква Г о сп о д н я . Вона вела д и ти н у в ід н а р о д ж е ння і хрещ ення — кр ізь усі свята і б уд н і — аж д о о ста н н ь о го про щ а л ьно го дзвону... Н а й б іл ь ш о ї руїн и за зна л а У кр а їн с ь к а А в то ке ф а л ь н а Ц ерква, що вирізнилася з р о с ій с ь к о ї після кр а х у ім перії, але незабаром була за­ судж ена за волю д о са м о б у тн ь о го ж иття в тр а д и ц ія х наш ого народу. Р о сій сь ка П равославна Ц ерква несе на собі б а га то в іко в у спа д щ ину в ір но го с л у ж ін н я царям. Разом з ним и і вона зазнала ка та стр о ф и . Але і нині вона несе сл о во Б ож е — та к само, як навіть ірж аві тр уб и проводять чисту воду джерел. Р о сій сь ка П равославна Ц ерква в У кр а їні — це наша реальність. Вона має п ід т р и м ку дер ж ави , яка н ія к не хоче в ід о кр е м л ю в а ти с ь від Ц еркви і прагне звести її то с и л о ю то м иром , д о « п р и р о д н ьо го відмирання»... С ум лінно в и ко н у є д е р ж а в н і д о р уче ння , р е гул яр н о п о п о в н ю є ф о н д миру, не см іє дом а гатися розш ирення своїх прав перед д е р ж а в о ю і не см іє посягати на виховання діте й в за ко н і Б ож ом у. Чи м ож е і чи см іє вона нести ве ли ку ти с я ч о л ітн ю сп а д щ и н у х р и с ти ­ янства як ре л ігії діяльної? В а ж ко п ер еоц іни ти ту сп а д щ и н у в у к р а їн с ь ко м у народ і — о д н о м у з н а й р е л ігій н іш и х н а р о д ів с в іту. Наша істо р ія , наша е тн о гр а ф ія , наша б агатю щ а д у х о в н о поезія, все це го в о р и ть пр о на р о д п р екрасно. Як же могло с татись, що в н уки тих, що п о чинали і за кін ч ув а л и свій день м олитвою , а вітались іменем Бога, тепер д о в ч и л и сь д о то го , що лаю ться не р ід ко іменем Бога? С пе р ш у вони зр е кл и с ь віри ба тьків, п о тім — мови батьків. У кр а їн і випала доля явити перед світо м го л о сне знам ення чо р н о ­ б ил ьської катастроф и. З д ається , воно вже п ровіщ ається в серці «С ко р бн ої Матері» Павла Тичини — 1918. В п о ш ука х р о зп ’я то го С ина д о нас прийш ла Б ож а Мати: «П оглянула — с к р із ь тихо. Ч ийсь тр уп в ж и та х чорніє... С пр о со н ня ко л о со ч ки : Ой, радуйся, Маріє! —

Не м ісяць, і не зорі, і д н іти мов не дніл о. Я к страш но!... — л ю д с ь к е серце д о кр а ю обідніло».

Т іл ь ки вона могла зм іряти безм ір стр а ж д а н н я р о зіп ’ято го кр а ю і п розира ю чи кр ізь за вісу часу ти х о заголосила: «П роходила по п о л ю — І цій країні вмерти? — Д е Він ро ди вся в друге — я ку л ю б о в д о см ерти? —

П огл янула — с к р із ь тихо. Буяє д и ке жито.

— Защ о Тебе р о зп ’ято? Защ о Тебе убито?» — 31

В ітер м о то р о ш н о го від чуж е н н я л ю д и н и від св о єї д у х о в н о ї с у ті вже то д і носився над полям и, над квітам и... Бо що ж інакш е зм о ж у ть значити слова Марії, зім л іл о ї від б олю : — «Христос В оскрес? — не чула, не відаю , не зн а ю Не буть ніко л и раю У цім кривавім краю .» Все п овторил ось: ц ьо го р а д іс н о го п р и в іту вже не чули л ю д и ні в 29, ні 33, ні 37, ні в 41, ні в 47... В ідвикали... Д а р уй те сум ни й п е р е л ік дат на святі, але м усим о я ко с ь зр о зу м іти нашу ральність — буяння д и к о го ж ита, буяння черствої б а йд уж о сти... М усим о та ко ж зр озум іти ф еномен п іс л я ч о р н о б и л ь с ь ко го світу, я ки й наче зупинився і завагався над п р ір в о ю . Л ю д и відчул и ко н е ч н іс ть оновлення. І в ж и тті, і в л іте р а тур і з ’явився чо л о в ік, я ки й тв о р и ть м олитву невідом ом у б огові, ім'я я ко го не знає. С тоїм о біля ул а м ків зн е ц ін е н н о го слова, в ід н о с н о ї істини, о со р о м л е ­ ного до б ра і ф а рбованої кр а си — як р иб а л ка біля р о зб и то го ко р и та і гадаємо: чи не починати ка зку з початку... Але де наш п о ча то к? Де за губ и л а ся н и тка тр а д иц ії, за я к о ю д и ти н а зм алечку знала те, що нині має в ід кр и те для себе вже після отрим ання дипл ом у? І чи м ож на чим ось зам інити п о сів л ю б о в и і стр а ху Б о ж о го ? Ід еальних п о рива нь і віри? С а м опош ани і п о ва ги д о ко ж н о го , хто має образ і п о д о б у Б ож у? Це нині зл о б о д е нні питання, перед яким и стоїмо. Наче в п е рвісн і часи, ми зн о в д о га д у є м о с ь , що суть у с ь о го ховається десь поза о б л у д н о ю в и д и м іс тю , але п ід ій м а ти с ь д о віри д у ж е важ ко. О п ускати ся д о б е зб о ж н о с ті — д у ж е ле гко ... «Ломать — не строить...» Хвилі радості — д н і розплати. А човен вже на риф жене. М ож на вже перейти всі утрати, В ід стр аж д ати й спалити мости. М ож на навіть уж е попрощ атись. Але як це п о -л ю д с ь ки : ж дати, Хай ця чаша мине... Т іл ьки пам ’ять — о ко за око! Всі віки — тіл ь ки тьма в очах... Як то треба злетіти висо ко , Щ об узріти спасенний шлях, всепрощ ення і д у х л ю б о в і, вільне слово над ії — М арноту б езко не ч ни х в сіх слів... Але як по -зем н о м у гл и б о ко : Я приніс вам не мир — меча. Все п ід сонцем, що ж ити хоче, П ориваю ться в цвіт і плід. Й ого вітер ж иття толочить,

32

Й о го хвиля війни змиває, В оно п р о сто на б р у к лягає І с тіка є п о то ко м в рів... Але де ті, що вільно хо чуть В мерти й стати с іл л ю землі? Р о зкр ути л о сь, зійш ло з орб іти І піш ло у словесний ріст... С ко р о с п іл і ш кід л и в і діти Розтоптали щ ось д у ж е просте, З а губ или щ ось д у ж е давнє І забули щ ось д у ж е вічне: Д у х затих, м олитви піт. Все д е р ж и ться на гранях віри Т о н к и х струнах, я кі з о сно в Ж ивлять д у х і п р о м ін ня віри, В іри тої, що го р и воруш ить, Щ о трим ає на хвил ях моря, Щ о веде кр ізь б е зо д н і горя — Т іл ь ки віри — на хвил ях віри О ж ива всетворящ а лю бов.

В ідчуваєм о д е ф іц и т віри і правди. П рагнем о відновити в собі і навколо себе світ, у я ко м у м ож на поваж ати, в я ко м у варто ж ити. М уси м о нагадати со б і, що м аємо 100 0 -л ітн ю х р и с т и я н с ь ку спадщ ину — з її дж ерел ам и, її ц інностям и, і то не тіл ь ки м атеріялізованим и в камені і золоті, з її істинам и, я ки х нічим за м іни ти. С уроґати, ство р е н і навіть тал ано вито ю р у ко ю — світять і не гр ію ть . Є д и н а д о р о га д о — Д ж е р е л а В оди Ж ивої. В о іс т и н у — навіщ о та д о рога, що не веде д о Храму? Але в б а га тьо х п о ста є питання: д о я ко го храм у об ирати д о р о гу ? Слава Б о гу, маємо зараз зн а чно полегш ений д о ступ д о к н и г с в я то го П исьм а. В ід чув а єм о ве л и ку с п р а гу і духо вн ий голод, я ко го не відаю ть нині закол исані в сітях спож иватства нейм овірного переситу л ю д и Заходу. М аємо п р о св ітки надій... Не м аю в ел и кої д о в ір и д о л ю д е й , ко тр і з а го с т р ю ю т ь да вн і суперечки різних х р и сти я н сь ки х Ц ерков. Ці суп е р е чки мали свої давні го стр і причини і резони, які від ій ш л и у минуле, разом з пр истр а стям и . С проба їх ож иви ти не йде від вели ко ї і щ ирої л ю б о в и д о Бога. Ш видш е вона йде від резонів надто зем них. Н ині, в кін ц і 20 в іку, ми за губ и л и багато цін но сте й . Хай же між загубл еним и б уд у ть передовсім чи н н и ки , що р ізня ть і р о з’є д н у ю ть х р и с т и я н с ь ки й світ. А д ж е нині ба га то м о ло д і йде д о віри взагалі — не від Церкви, а від кни ги... Я кщ о п о л іти ки вже пр о йм а ю ться ідеям и е ко л о гіч н о ї кул ьтур но ї, д у ­ ховно ї є д н о сті світу, то я кж е нині цього не р о зум іти л ю д ям , які моляться тим сам им іменем О тця і С ина і Д у х а С вято го ? «Згода будує, а незгода руйнує». М ож е нам б р акує е н тузіязм у і с о л ід а р н о с ти в р о зб уд о в і Храму? П останова II В а ти ка н с ь ко го С о бо р у про е кум е нізм була в оістину гол осом м уд рости, що йде в ід С в ято го Д уха. Це з ти х постанов, що маю ть неухильно втілю ватись у ж иття в д у с і с у в о р о го часу випробування. Ідеться ж не про те, щоб на ро д и і гр о м а д и зр іка л и с я св о їх тр а д и ц ій і о б р я д ів в ім ’я ун іф іко в а н о ї п о зір н о ї єд н о сти . С вято берегти обряди, звичаї, традиції, але стоя чи на ко л ін а х перед С пасителем , я ки й за п о в ід а в нам є д н іс ть і лю бов. Визнайм о, що за вж д и була і буде велика взаєм оповага м іж справді вір ую чи м и л ю д ьм и р ізн и х Ц ерков — це пе р е гук с п о р ід н е н и х духом . Хай та їхня є д н іс ть стане праобразом для всіх. І хай наше С вято 1000-ліття Х р исти ян ства б уд е святом є д н о с ти і п о ча тко м на ш о го д у х о в н о го в ід р о ­ дж ення. Слава О тц ю і С ину і С вятом у Д уху! А м інь. Євген Сверстюк

”1 поки стоїть світ (...) не передавай нас у руки чуж их, щоб не прозвався город твій полоненим городом, і стадо твоє — чуж инцям и на землі не своїй; щоб не сказали сусі­ ди: де єсть Бог їхній?” Із М олит ви Іларіона М ит рополит а Київського. (біля 1054) 33

У 50-ліття Роттердамської трагедії

ЕВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ П’ятдесят р о ків том у на р о тте р д а м с ько м у б р ю к у н а Ко о л сінґе л за ги нул на 48 році ж иття п о л к о в н и к Евген Коновалець, — вбитий зл о ч и н н о ю м о с ко в с ь ко ю р у ко ю запроданця. Т о го сум н о го дня, 15 травня, перервалася н и тка ж иття вояка, що ж ил а гл иб оким и принципам и не прим ирим ости з в о р о ж о ю п о л ь с ь ко ю о ку п а ц іє ю Галичини як і р о с ій с ь ко -б о л ь ш е в и ц ь ко ю о ку п а ц іє ю С х ід н ь о ї У країни. Я ким и ж словам и м ож на о ц ін и ти ж иття і ж е р тв у цієї в е л и ко ї Л ю д и н и ? Без сум ніву, він герой, а й о го ж и ттє в и й ідеал б е зін те р е с о в н о го сл уж ін н я світл ій мрії — У кр а їн с ь кій С а м о с тій н ій С о б о р н ій Д е р ж а в і, я к не відєм на частина у кр а їн с ь ко ї Н ації — це пр о гр а м а і д о р о го в ка з: бо чаша стр а ж д а н ь у к р а їн с ь ко го на ро д у переливається в ід те р п ін ь і горя, та к як вона переливалася у йо го часах. З від ста н і 50 р о ків , ко л и час вир ізн яв перебої, свід че н ня , сп о м и н и д р у з ів чи с у ч а сн и ків п о л ко в н и ка Евгена Коновальця зб іга ю ть с я в о ц ін ці цієї ве ли кої л ю д и н и . О сь д е я кі з них: зд іб н и й о р га н іза то р , за л ізний ко м анд ир, д а л е ко с я ж н и й п о л іти к, непересічна р ід ка ін д и в ід уа л ьн ість , л ю д и н а , я ку ха р а кте р и зує вічна а кти в н іс ть , м етуш ливість, невсипущ а потреба діла; л ю д и н а , що вчилася на в ласних п о м и л ка х і росла; л ю д и н а — позбавлена п р о в ін ц ій н и х р и со к, л ю д и н а в и с о ко го о с о б и с то го та кту, сп о л уче н о го з р іш у ч іс тю ; л ю д и н а з по чуттям а в то кр и ти ц и зм у. П о л іти к і де рж а вн ий муж. Н езаступим ий вож дь. Х аризм атичний п р о в ід н и к. В бивство п о л ко в н и ка Коновальця п р о не сл о ся б о л ю чи м зо й ко м серед зо р га н ізо в а н и х чл енів О УН , та се р е д с п іл ь н о т и на Б а ть ків щ и н і і за океаном , бо цей великий син У країни, не зва ж а ю ч и на це, що тіл ь ки був п р о в ід н и ко м за ко н с п ір о в а н о ї о р га н іза ц ії, в и р іс на ціл у У кр а їн у величи­ н о ю С им она П етлю ри. П ісля Й о го вбивства М о сква справила над Й о го пам ’я ттю чергову кри в а ву р ізн ю : нова хвиля р о зс тр іл ів п р о ко ти л а ся по кр ива вій р о с ій с ь кій імперії. П ро цю п о д ію читаємо: в "П р и ч и н ка х д о іс то р ії В ін н и ц ь ки х М о ги л ” , що появи лися в в ін н іп е ґс ь к о м у "Н о в о м у Ш л я х у ” , 13 травня 1950 р о ку. А вто р — М. С е ле ш ко подає, що д е я ки й час післ я за м о р д ув а н н я Е. Коновальця д о П р о в о д у У кр а їн с ь ки х Н а ц іо н а л іс тів д ій ш л и були в іс тки з УССР, що там було за ареш товано і р о зс тр іл я н о 217 укр а їн ц ів , старш ин червоної армії, з генералам и і ко м а н д и р а м и д и в із ій в кл ю ч н о , що їх як членів О У Н Д (О р га ніза ц ії У кр а їн с ь ки х Н а ц іо н а л істів Д е р ж а в н и ків ) р о з кр и ­ ло Н КВ Д , з д о п о м о го ю вбивці Є. Коновальця. Дата а кту обвинувачення членів О У Н Д вказує, що ті ареш ти і р о зс тр іл и в 1938 році б ул о п р о в е д е но з см ер тю Е. Коновальця.

34

Евген Коновапець у ст у д е н т с ь ки х р о ка х

35

У не кр о л о зі п о л к. Коновальця, що появився в " Д іл і” , 31 травня 1938 р. ми зн а хо д и м о , ще більш е ар ґум е нтів, чом у М о с кв а по по в н и л а це п ід л е вбивство: Читаємо: ’’Чим особ а Коновальця була для с о в є тів не б езпечною ? Бо, хто тіл ь ки й о го знав, той немав н ія ко го сум нів у, що в м айб утньом у воєнном у ко н ф л ікто в і Є. Коновалец ь зн а йд е ться по с то р о н і тих, які вою ва ти м уть п роти со в єтів . У М о с кв і не забули, що Іван А н д р у х і М и кола О пока, як керм аничі Ц е н тр а л ьно го П о в с та н чо го Ко м іте ту в Києві, р о зс тр і­ ляні вже після п о в о р о ту п о л ь с ь ко -у к р а їн с ь ки х в ій с ь к — це ко л и ш ні С ічові С трільці. Щ о колиш ня д и візія Б е зр учка склад алася з ко л и ш н іх С ічо в и х С тр іл ь­ ців, які піш ли туд и за з го д о ю від Є вгена Коновальця. Щ о у 1920 p., коли воєнна кам панія перевалю валася ще у не ко р и сть Польщ і й У країни Є вген Кон о ва ле ц ь був післ а в п а р л я м е нта р и стів д о Бельведеру з пляном о р га н іза ц ії у кр а їн с ь ко ї п р о ти с о в є тс ь ко ї армії. Та, що, врешті, в о р га н іза ц ії З и м о в о го П о х о д у Ю р ка Т ю т ю н н и к а , чи в йо го штабі брали участь чільні С ічо ві С тр іл ьц і з відом а і д о зв о л у Коновальця. У світл і ти х ф а ктів та й о го о с та н н іх зв ’я зків у д е р ж а в а х п р о т и ко м у н іс ти ч н о го п о розум іння , пр о що д о х о д и л и д о кр а ю найбільш за га л ьн и ко в і та неясні в істки , зр о зум іл и й стає той страх, що й о го відчували м о с ко в с ь кі б ольш евики. ” У 1928 році появилася най важ ливіш а праця Евгена Коновальця ’’П р и ­ чи н ки д о іс то р ії у кр а їн с ь ко ї р е в о л ю ц ії” . Вона лягла в о с н о в у п о л іти ч н о ї ко н ц е п ц ії О УН. С ум на і ге р о їчна д ій с н іс ть , захо п л е н ня д е р ж а в о ю , розча­ рування всіма трьом а у кр а їн с ь ки м и урядам и, а р гум ентована мотивація п оступ ування л е ге н д а р н и х С ічо в и х С тр іл ьц ів в о б о р о ні У країни, зго д о м о д н о го у р я д у проти д р у го го , н а ївність со ц ія л істів , кр а х ф е д е р а л істи чно ї ко н ц е п ц ії — це тло ти х в а ж ки х р о зд ум ув а нь над п р о гр а н о ю ви зв о л ьн о ю б оротьб ою , а зго д о м і війни п роти в о р о гів У країни. Була це невідра д на д ій с н іс ть : ’’Всі були д у ж е м олоді і н е д о с в ід ч е н і” — пиш е полк. Коновалець — ідеалізм , м о л о д ість, не д о с в ід і наївність почали м ститися на нас із перш их наш их п о ч и н ів на К и їв с ь ко м у ґрунті. Н айбільш е п опе кл ися ми на наш ій вірі у п р о в ід н и ків т о д іш н ь о го р е в о л ю ­ ц ій н о го руху. Вони ко р и стув а л и ся не д о сяж н и м а вторитетом . І хоч я к ми б о л ю че відчували їх н ю не хіть д о наш ої ідеї — с а м о с тій н о ї та незалеж ної у кр а їн с ь ко ї держ ави, проте ми не зн е в ір ю в а л и ся у них. Та ш в и д ко ми були прим уш ені ставитися кр и ти ч н іш е д о д ія л ь н о с ти д ія ч ів У кр а їн с ь ко ї Ц ентральної Ради, бо бачили, що їхня п о л іти ка с п р и ч и н ю є у кр а ю , зам ість ладу, щ ораз б іл ьш у ана р хію , яка не т іл ь ки в и кл ю ча є о р га н із а ц ію війська, але веде де рж аву д о нем и нучої р у їн и .” Гетьм анові С ко р о п а д с ь ко м у не м іг п р о с ти ти А кту ф е д е р а ц ії з Р о сією : ’’П рогол ош ення гетьм аном ф е д е р а л ьно го м а ніф е сту було тим о ста то чни м чи нни ком , що пхнув С ічо в и х С тр іл ьц ів д о в и с ту п у в о б о р о н і ідеї у к р а ­ їн сь ко ї д е р ж а вн о сти ...” Т а к само кр и т и ч н о о ц ін ю в а в п о с ту п у в а н н я у р я д у Д и р е кт о р ії: ” В сам ом у нутрі Д и р е кто р ії, о со б л и в о по п р и їзд і д о Києва, виявилися та кі 36

яскраві р ізн и ц і д у м о к м іж п о о д и н о ки м и членам и, що на д іі, на я кусь ’’га р м о н ію ” в сю д и виявилися прям о наївним и. П е редусім кид а вся у вічі а нтаґонізм м іж П е тл ю р о ю і В и н н и ч е н ко м . Мені виявилось, що особ овий скл а д Д и р е кто р ії безум о вно невдалий, і що у та ко м у вигляді Д и р е кто р ія не б уд е в зм озі вивести У кр а їн у з не б е зпе ки к іл ь к о х воєн та за кр іп и ти д е р ж а вн ість...” Із ретр о сп е кти ви м айж е десяти р о ків часу в а ж ко було йом у дивитися на про грам у, на сла б ості лю д е й. Ж алував і за с в о ю н е р о зва ж ність. "Коли б я мав то д і розум і д о с в ід , що тепер: мені за ки д а л и , що з а го с тр ю ю в ід н о си н и репресіям и проти за м а ско в а н и х ц е нтр ів б іл ьш о в и ц ь ко ї аґітації (у Ки єві), а то треба б ул о не па нька тися , т іл ь ки р о зстр іл ам и встановити п о р яд ок, — мені за ки д а л и д и кт а т о р с ь к і ам біції, а то треба було не відм овлятися від д и кта ту р и , я ку мені давали, тіл ь ки сам ом у брати її” ... На п о ч а тку гр уд н я 1919 р о ку він р о зв ’язав з болем у д уш і К о р п у с С ічо ви х С тріл ьц ів, я кий д о х о д и в д о 20,000 стр іл ь ц ів . О д н і з них перейш ли у п ід п іл л я , ще інш і пр и л уч и л и ся д о п а р ти з а н с ь ко го п о х о д у — З им о в о го Р ейду в У кр а їн у. Сам Евген не с кл а в зб рої. Бо вже у 1920 р. за п о ча тко в у є новий п е р іо д б ор о тьб и за св о б о д у і д е р ж а в н у не за л е ж ність у к р а їн с ь ко го народ у — п е р іо д У кр а їн с ь ко ї В ій с ь ко в о ї О рганізац ії. Та в св о й о м у часі д о х о д и ть д о ко н ф л ік т у з д и кта то р о м Евгеном П етруш евичом у справі п о л іти ч н о ї о рієнтації. Евген Коновалець, навчений гір ки м д о с в ід о м , настою вав на ід е о л о гіч ­ не оф орм лення УВО , бо р о зб іж н о с ті вносили перебої в іі дія л ьн ість . К о н ­ ф л ікт через сеп ара тну п о л іти к у Евгена П етруш евича, як і й о го ш укання п ор о зум ін н я з УС С Р через д е л е га ц ію с о тн и ка Івана К о с с а ка д о М о скви в березні 1923 року, зм уш ує по л к. Коновальця від ій ти в ід праці в УВО аж до травня 1924 року. Та після пів р о ку повертає д о праці, по но вно її очоливш и як с о б о р н и ц ь ко -р е в о л ю ц ій н у о р га н із а ц ію , яка не см іла мати н іч о го с п іл ь ­ ного з П етруш евичом ані с о в є тс ь к о ю пля тф о р м о ю . Коли в л ю т о м у 1929 р о ку н а ц іо на л істич ні о р га н іза ц ії о б 'єдналися в О р га н іза ц ію У кр а їн с ь ки х Н а ц іо н а л іс тів то в то м у часі не було біл ьш о го автори тету від Евгена Коновальця. Т о д і то, на за кінч е ння 1-го Ко н ґр е су виступи в зі словом полк. Евген Коновалець, заявивш и: "Я к знаєте моі д р узі, я не є приятелем го м ін к и х с л ів ...” І дальш е: "Я не зн а ю чи нам по щ а стить р о зв и н ути д іл о , за яке ми ось ту т пр ийн ял ися. Це залеж атиме від праці, зусиль, п о с л ід о в н о с ти й ж е р тв е н н о с ти нас усіх. І це залеж ить н а с кіл ь ки ми нашу сп р а в у зум ієм о зр о б и ти зр о з у м іл о ю всьом у у кр а їн ­ сь ко м у гр ом а д ян ств у". С від о м и й виб ір не в д яч но го призн а че нн я плисти проти течії висловле­ но в нь о го та ки м и словами: ” У в ел и кій драм і наш их д н ів ми м аємо д о вибору: або бути творцями історії, або ж ертвам и іс т о р ії” ... Т верде бути чи не бути у кр а їн с ь кій Нації, було ро згл яд о м нової організації, я ку спаяв новий ід е о л о гічн и й св іто гл яд , де найбільш им єством після Б ога була С вята Україна. ’’У кр а їн с ь ка Нація є ви хід н е пол о ж е нн я к о ж н о ї чинно сти та метове 37

назначения ко ж н о го прям ування у к р а їн с ь к о го н а ц іо н а л ізм у ” заявив 1-ий К о н гр е с ОУН. А дальш е читаємо: "Н ац ія є найвищ ий тип о р га н іч н о ї с п іл ьн о ти , що при на й більш ій своїй п с и х о л о гіч н ій та с у с п іл ь н ій зр ізн и ч кованості має о д н у с в о ю в н у тр іш н ю ф орм у, витво р е ну на ґрунті п о д іб н о го п р и р о д н о го п ол о ж е нн я, с п іл ь н о го переж иття іс то р и ч н о ї д о л і та н е в п и н ­ ного стрем л іння зд ій с н и ти с я в п о в но ті си л о в о ї н а т у ги ” . На тій плятф орм і но в о ств о р е н о ї н а ц іо н а л істи ч н о ї о р га н іза ц ії Евген Коновалець став її с о в іс тю : б е зп о щ а д н о карав о ку п а н тів , д о н о щ и ків і ко н ф ід е н тів . Не зва ж а ю ч и на те, що у к р а їн с ь кі на ц іо на л істи не були терористам и, все та ки см ертельна, каральна р ука ОУН н е о д н о кр а тн о перестерігала о куп а нтів . На с п е ц ія л ьн ій ко н ф е р е н ц ії у Б е р ліні, що від б ул а ся при кін ц і кв ітн я 1933 р о ку і в я кій взяли уча сть по л к. Коновалець, Р іко Ярий, Я рослав Бар а новський від П УН -у, а в ід К райової Е кзе кути в и С тепан Б андера, що то д і був в и ко н у ю ч и м о б о в ’я зки п р о в ід н и ка , б ул о виріш ено: вбити у Варшаві м іністр а о св іти , або м ін істр а в н у тр іш н іх справ; у Л ьв о в і ш к іл ь ­ ного куратора, а на В олині в о л и н с ь ко го воєводу. А. Ф е д и н а , ке р ів н и к станиці УВО в Д а н ц іґу та к сх о п и в д а л е ко с я ж н іс ть плянів Коновальця: ’’П о л ко в н и к Коновалець, я к ко л и с ь Х м е л ьн иц ьки й чи Мазепа, ди вився д а л е ко вперед і ш укав м о ж л и в и х с о ю з н и к ів для у кр а ­ їн с ь ко го визво л ьн о го руху. В ін за в ж д и клав ве л и ку вагу на в ій с ь ко в у д іл я н ку і то м у її осо б л ив о ф орсував. В ін старався пр о пр им іщ е н ня членів О р га н іза ц ії в с та р ш и н с ь ки х ш колах, в арм ії го л я н д с ь кій , іта л ій с ькій , н ім е ц ькій , л и то в с ь кій . На д е я ки х м ісцях це йом у пощ астило, на д е я ки х н і.” В інш о м у м ісці то го ж зв іту А. Ф е д и н и читаєм о: ” В Д а н ц іґу була ство рен а Є. Коновальцем о кр е м а р еф ерентура для справ С п о л у че н и х Ш татів, Канади і П ів д е н н о ї А м е р и ки ” . Д о в ід у є м о с я , що зв ід с и йш ов ко н т а кт д о ке р ів н и к ів У к р а їн с ь к о го Н а р о д н ь о го С о ю зу , С тр іл е ц ь ки х Гром ад, і то д іш н ь о го О Д В У , д о р е д а кт о р ів "С в о б о д и ” , ’’Н а р о д н ь о ї В о л і” , ’’Н аш ого Кл ича ” і д р у ги х часописів. О кр е м у ув а гу присвячував полк. Евген К о н овалец ь зо в н іш н ій п о л іти ц і П р о во д у У кр а їн с ь ки х Н аціоналістів, о с о б и с то не ю заним ався, хоч д о неї був призн а чени й інж . Д м и тр о А н д р іє в с ь ки й . Ц ю п о л іт и к у м о ж на с х о п и ти т а ко ю схем ою : 1. З о в н іш н ь о -п о л іт и ч н а інф о р м а ція пр о визв о л ьн у б о р о тьб у у кр а їн ­ с ь к о го нар од у й про у кр а їн с ь ку сп р а в у взагалі.

2. Н ав’язування п о л іти ч н и х к о н т а кт ів з ’’в о р о га м и наш их в о р о гів ” —та з центрами, що м огли б стати наш ими с о ю зн и ка м и . Для ц ьо го ств о р и в о кр е м і центри в Ж еневі, Б р ю с с е л і, Н ім еччині, Л о н д о н і. О кр ім ц ьо го Коновалец ь пр и св я ти в ве л и ку ув а гу п р и д б а н н ю о с о б и с ­ ти х приятелів для У країни, ко н та кта м и д о о с іб радш е н іж ур ядів. К о н о ­ валець вистерігався, щ об ве л и ко д е р ж а в и не зр о б и л и наш ої п о л іти ки козирем , п р и ч іп к о ю чи виграванням для о с о б и с ти х інтересів. Й о го по ­ 38

л іти ка н е зм ін н о опира ла ся на с а м о с тій н о с ті, в л а сн о п ід м е тн о сті і со б о р ­ ності у кр а їн с ь ко ї Нації. Щ о б у н и кн у т и втручання в е л и ко д е р ж а в , або за ки д у , що ПУН став на сл уж б і р о зв ід ки , вибрав со б і місцем о с ід к у не втральну Ш в е йц а р ію , а о с ід ко м П У Н -у зр о б и в Ч е хо -С л о в а ччи ну й А в с тр ію . П олк. Коновалець ріш уче в ід ки д а в б у д ь -я к у о р іє н та ц ію на Н ім е ччин у чи В е л и ко -Б р іта н ію , а наказував зм іц н ю в а ти зв ’я зки т іл ь ки з впливовим и п о л іти ка м и ти х вели­ кодерж ав. В о д н о м у з с в о їх л и с тів п о л к. К о н овалец ь дає та ке вияснення п р е д ­ ста в н и ко ві ПУН на В е л и ко -Б р іт а н ію інж . Е. Л я хо в и чо в і: "Я за в ж д и о б сто ю в а в , і, мабуть, на то м у всі п о го д и л и с я , що наша ува га м усить бути ско н ц е н тр о в а н а на ч о ти р ьо х ве ли ко де р ж а ва х: А нгл ія, Італія, Н ім еччина й Н іп п о н (Я по н ія )." П о л ко в н и к відчувався д іткн е н и м , ко л и хто не -буд ь уваж ав, що ПУН ор ієн тується на с п ів п р а ц ю з гітл е р ів с ь ко ю Н ім еччиною : "Д о ваш ого тв е р д ж е н н я , що Ви, мовляв, є п е р е ко н а н і пр о те, що коли б т іл ь ки Н ім еччина за хо тіл а в наш б ік ки в н у ти пальцем, П р о в ід у цю с то р о н у піш о в би без вагання: — на я кій п ід ста в і виставляєте таке тверд ж ення? Це вже не кр и ти ка , а о б ид а ...” Я к п ід с у м о к в сіх д у м о к Е. Коновальця ми м ож ем о навести кіл ька п р и н ц и п ів , яким п о с л ід о в н о керувався Евген Коновалець, в сю д и за сто ­ с о в ую ч и їх: (п о д аєм о за А. Б едрієм ) 1 — П рим ат б о ро тьб и за у к р а їн с ь к у д е р ж а в у — суверенну і соб орну, я ко м у треба п ід п о р я д ку в а ти всі л ь о ка л ьн і, со ц ія л ь н о -п р о гр а м о в і чи інші м іркування , д о часу п о ки не буде за кр іп л е н а держ ава.

2 _ Го ловни м в о р о го м У кр а їни є Росія, себто р о с ій с ь ки й завойов­ н и ц ь ки й ім періял ізм всіх родів.

3 _ Для зд о б уття і по б уд о в и дер ж а ви не о б хід на сил ьна револю ц ійна у кр а їн с ь ка армія.

4 _ д л я зд обуття і за кр іп л е н н я де р ж а ви та ко ж не об хідна с о б о р н и ц ька і р е во л ю ц ій н а д ія л ьн ість .

5 — Т а ко ж п отріб на д е р ж а в н и ц ька зовніш ня по літика . С тепан Б андера, о д и н з в е л и ких п р о в ід н и к ів Р е в о л ю ц ій но ї О УН, в 20ту р іч н и ц ю см ерти по л к. Евгена Коновальця п р о м о в ив на йо го м огилі в Роттердам і та кі знам енні слова признання: "О рганізація У кр а їн сь ки х Н аціоналістів і ввесь національно визвольний рух встоялися в б оротьб і з б о л ьш е в и ц ько ю М о с кв о ю й інш им и наїзникам и на У країну, за кр іп и л и й по ш ир и л и сво ї вчи н ки в у кр а їн с ь ко м у народові через те, що вірно й п о с л ід о в н о й д уть ш ляхами Евгена Коновальц я” І д ій с н о на п р и н ц и п а х Евгена Коновальця ств о р е н о У кр а їн с ь ку Пов­ с т а н с ь ку А р м ію , П р о го л о ш е н о в ід н о в л е н н я у кр а їн с ь к о ї Д ерж авности А кто м 3 0 -го червня, ство р е н о А н ти -б о л ьш е в и ц ьки й Б льо к Народів, а п ізніш е У кр а їн с ь ку Г о л о в ну В изво л ьн у Раду. С ьо го д н і, М осква, не зва ж а ю ч и на всі привабливі кличі "пе р е стр о йки” , "ґл а с н о с т і” , так як ко л и с ь Н ЕП -у, в ід л и ги чи д е та нту — надалі лишається 39

о д и н о к о ю то та л іта р н о ю ім пе р ією , яка см ертел ьно за гр о ж у є у кр а їн с ь кій нації, її б іо л о гіч н ій суб станц ії, по зб а вляю чи її через е тн о -ку л ь ту р о ґе н о і л ін ґв іц и д права на існування на л ю д с ь к ій плянеті. Для того, щоб в иж ити я к Нація, треба п ід н я ти визвольні стяги, — бо плач не дав своб од и ще ніко м у , — на сн а ж ити ся д ух о м Евгена Коновальця і принц ипа м и х р и с т и я н с ь к о го нац іоналізм у. Це д у х о в е п е р е р о д ж е нн я, чи від р о д ж е н н я у кр а їн с ь ко го націоналізм у, для свято ї б о р о тьб и за У кр а їн с ­ ь ку С а м о стій н у С о б о р н у Д е р ж а в у буде найкращ им від зн а че нн ям пам ’яти Евгена Коновальця. Осип Рожка

Зліва направо ст оят ь: полк. Євген Коновалець, НН, проф . Зе н о н Кузеля, п а н і Кузеля, Ольга Коновалець, сот н. О мелян С еник, сот н. Р іко Я рий, С т епан Ф едак. Зліва нап р а во с и дя т ь: НН, сот н. Ю ліян Г о л о в ін ськи й , Ольга Яра. (Берлін, 1927 р.)

40

Полковник Євген Коновалець

ПРИЧИНКИ ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (У р и в к и )

При оц ін ці д ія л ьн о сти С іч о в о го С трілецтва та при ха р а кте р и стиц і ролі С ічо в и х С тр іл ьц ів у я ко м у н е б у д ь п е р іо д і у кр а їн с ь ко ї р е во л ю ц ії треба мати п о с тій н о на увазі середовищ е, в я ко м у вони знайш лись: небувалий хаос, а н а р х ію та реальні ум о вин и, се р е д я ки х о р га н іза ц ія С ічо в и х С тр іл ь­ ців розвивалася й п ро існ ува л а два роки...* З ’їж д ж а ю ч и с ь д о Києва з р ізн и х м о с к о в с ь ки х та б о р ів із по ста н о в о ю сл уж и ти в у кр а їн с ь кій р е гул яр н ій армії, ми не тіл ь ки не мали нія ких "а м б ітн и х п л я н ів ” , але, навпаки, були на д м ір н о наївним и ідеалістам и. Ми були д у ж е м олод і й д у ж е не д о с в ід че н і. Все воно в ку п і, — ідеалізм, м о лод ість, н е д о св ід і наївність почали м ститися на нас із перш их наших по чи н ів на ки їв с ь ко м у ґр унті. Н айбільш е п о п е кл и с ь ми на наш ій вірі у п р о в ід н и ків т о д іш н ь о го у кр а їн с ь ко го р е в о л ю ц ій н о го руху. Вони ко р и с т у ­ вались у наш их очах не д о сяж н им авторитетом . І, хоч як б олю че відчували ми їх н ю нехіть до нашої ідеї — с а м о с тій н о ї та незалеж ної у кр а їн с ь ко ї д ерж ави, проте ми не зн е в ір ю в а л и сь у них. Та ш в и д ко ми були примушені с тави тись кр и ти ч н іш е д о д ія л ь н о с ти д ія ч ів У кр а їн с ь ко ї Ц ентральної Ради, бо бачили наочно, що їхня п о л іти ка с п р и ч и н ю є у кр а ю , зам ість ладу, щ ораз б іл ьш у ана р хію , яка не тіл ь ки викл ю ча є о р га н іза ц ію війська, але веде д е р ж а в у д о нем и нучої руїни. Це було за кіл ь ка ти ж н ів після п р и х о д у нім ц ів д о Києва...* За два тиж ні перед ге тьм а нським переворотом ми д ізн а л ись про нам ір нім ц ів ф о рсува ти Павла С к о р о п а д с ь к о го на гетьм ана У країни та р о зв’язати У кр а їн с ь ку Ц ентральну Раду. Я п о ін ф о р м ув а в то д і про це негайно членів Ц ентральної Ради, — Л и з а н ів с ь ко го , Чечіля й Ш рага, с о ц ія л -р е в о л ю ц іо н е р ів , що є д и н і з п р е д с та в н и ків у с іх п о л іти ч н и х партій старалися трим ати зв ’я зо к з наш ою в ій с ь ко в о ю о р га н іза ц ією ... За кіл ька д н ів, не д іж д а в ш и сь в ід п о в ід і, я піш ов д о проф . Г р у ш е в с ько го й передав йом у ті самі від ом о сті. На це запевнив мене проф . Г руш евський, що н іч о го лякатися, що він сам ро звідува в у н ім е ц ько м у ко м а нд ува нні й го в о р и в з й о го п р е д с та в н и ко м полк. Ш ко л ьц е нб е р ґо м та має певні ві­ д о м о сті, що Ц ентральній Раді ріш уче ніщ о не загр о ж ує... Проф . Г р у ­ ш евський кор истувався то д і таким авторитетом у нас, що після його заяви ми п о ки н у л и д у м к у зм іц ни ти о х о р о н у Ц ентральної Ради. В істка про захоплення Ц ентральної Ради в ід д іл о м н ім е ц ь ко го в ійська та про с ка н ­ дал ьну п о в е д ін ку ц ьо го в ід д іл у з членами Ц ентральної Ради, а зо крем а з проф . Гр уш евськи м , я ко м у м олод ий старш ина наказав трим ати довш ий час "р у ки в го р у ” , дійш ла д о нас саме п ід час засідання С тр іл е цько ї Ради... М айже о д н о ча сн о діста л и ми від о м о сті, що на Л и п ка х на ш в и д ку руч 41

Група о ф іц е р ів С іч о ви х С т рільців

о рган ізую ться частини з р о с ій с ь к и х частин, які звуть себе ’’ге тьм а нц я м и” , та що в б у д и н ку кол. м ін істр а зд о р о в ’я Л ю б ін с ь к о го є го л о вна ква р ти р а С ко р о па д сь ко го . У в ій сь ко в о м у м ін іс те р с тв і я застав за с ту п н и ка в ій с ь ко ­ вого м іністра, генерала Грекова, я ко м у те ж за п р о п о н ув а в не га йно в и сту­ пити проти м о с ко в с ь ки х д о б р о в о л ь ц ів і об е ззб р о їти їх. О д н а к генерал Греків не згодився... Т а ке становищ е ген. Гр е ко в а не звича й но п о га н о вплинуло на настрій стр іл ь ц ів і ц іл ко м зд е зо р ієн ту в а л о старш инство... Б езпосередньо післ я пом азання гетьм ана п о чул и ми в ід н ім е ц ь ко го командування вже ц іл ком інш і слова, ц іл ко м інш им то н о м : всякий виступ проти гетьмана С к о р о п а д с ь ко го вони, нім ці, вваж атим уть виступо м проти них; вони д о м агаю ться дати во л ю р о зв и тко в і за п о ч а тко в а н и х п о д ій та вимагають п ід п о р я д кув а н н я С ічо в и х С тр іл ьц ів гетьм анові... Гетьман заявив мені, що багато, мовляв, д о б р о го чув про С ічо ви х Стрільців, що вже да вн о х о тів б а читись зі м н о ю і т.д., і вреш ті з а п р о п о ­ нував мені, щоб С ічо в і С тр іл ьц і перейш ли в й о го с л уж б у, при чом у на­ ступного дня мали б ур о чи с то пе р е д е ф іл ю ва ти перед й о го палатою , що рівнятиметься о ф іц ія л ь н о м у в и зн а н н ю нової влади зб о ку всьо го С тр і­ лецтва. На це я від п о вів, що С тр іл е ц тв о є зд и с ц и п л ін о в а н и м в ій сько м , яке зробить так, як йом у с ка ж е й о го ко м а нд ув а ння ; що С ічо ві С тр іл ьц і не мішаються д о п о л іти ки і їхн є завдання — сл у ж и ти р ід н о м у кр а єв і, п ід п о ­ ря д ко вую чи сь йо го п р ав о в о м у у р я д о в і; що для С іч о в и х С тр іл ь ц ів цим правовим п ро вод о м У кр а їни була д о с і Ц ентральна Рада, і що с тр іл е ц ьке військо не мож е через ніч п е р е хо д ити з та б о р у д о та б о р у лиш е том у, що хтось ставить його перед д о ко н а н и й с и л о ю ф акт; кр ім то го , стр іле ц тво 42

д о кр а ю схвил ьо ване метою переведення перевороту й засобами, якими він, гетьман С коропадський, покористувався для перевороту; далі заявив я гетьм ано ві, що сам я вв а ж а ю й о го виступ п о ча тко м в е л и ких лих для У країни та що це є т а к о ж п о гл я д ціл ої С тр іл е ц ь ко ї Ради... Т а к ось, перш а (й о ста н н я ) б л и ж ч а зу с т р іч С іч о в и х С тр іл ьц ів з питанням н а ц іона л ьно ї й с о ц іа л ь н о ї п о л іт и к и у к р а їн с ь ко го р е в о л ю ц ій н о го па рлям енту та й о го у р я д у була д у ж е с кр о м н а .* На х ід ц ієї п о л іти ки ми не мали д о са м о го кін ц я на й м е нш о го впливу, не хо тіл и й не м огли мати його, маю чи ті х а р а кте р и с ти ч н і п р и км е ти (хиби), про які я вже згадував. При всьом у наш ом у н е д о с в ід і ми бачили ясно, що п о л іти ка Ц ентральної Ради без уваги на с п р и я тл и в і ум о ви, що по ста ли по п р и х о д і нім ців, не йш ли по л ін ії п о зи т и в н о го д е р ж а в н о го б уд ів ни ц тв а . З д р у го го б о ку ф а кт перебу­ вання н ім ц ів на У кр а їн і, д о чо го п р ичи нил ася Ц ентральна Рада, повинен був заста вити її ш укати п е в н о го ’’м о д у с у в ів е н д і” з нім цям и; тим часом д ія л ь н іс ть Ц ентральної Ради вказувала на щ ось протил еж не. Ми ясно бачили, що на о сл іп у га н я т и с ь на д и к о м у ко н і, уче п и в ш и сь й о го гриви й д и к о п о кр и ку ю ч и , не м ож на буде вічно й що пр иза д ум ува тися над цим після у п а д к у буде за п ізно . Ми вже м іцно захиталися у наш ій вірі в Ц ентральну Раду, щ об виразніш е не казати, але наша наївність казала нам вірити ще б езо гл яд н о в а в торитет голови Ц ентральної Ради д о тієї міри, що ми не зв аж ува л ись ставити н ія ки х р іш учи х д о м а га н ь зм іни д о те пе ­ ріш нь о ї п о л іти ки та д ія л ь н о с ти Ц етнральної Ради, хоча з огляду на свою військову силу, ми могли це зробити. Та ця д у м ка навіть не зрод ж увалася у наш их головах; ми подум али про це тіл ь ки то д і, коли з нашим ідеалізмом о п и н и л а ся в куп і з п о л іти ка м и перед тв е р д о ю , не б а ж а н о ю нами д ій с н іс т ю та ко л и на власній ш кір і зазнали н а с л ід ків д у м о к та д ія л ьн о сти у кр а їн с ь ­ к о го р е в о л ю ц ій н о го ур яд у. Не д и в л я чи с ь на те, що С ічове С трілецтво, як р е в о л ю ц ій н а в ій сь ко в а о р га н іза ц ія , утр а ти л о віру у вартість Ц ентральної Ради, все ж, бажаю чи рятувати її авторитет у широких народних масах, п еред зам ахом , що, ясно, йш ов з б о ку чи сто м о с ко в с ь ко ї реакції, ш укал о в перш их д н я х нових п о д ій ш ляхів для зл ікв ід у в а н н я ге тьм а н с ь ко го пе­ ревороту. Тим треба поясн ити в ід м о ву С С піти на зга да ні вище п р о по зиц ії гетьм ана й нім ц ів. Щ о поза цим к р о ко м не зр о б л е н о інш их, ріш учіш их, треба завдячувати лиш е нед остаті я ки х н е б у д ь д о р уч е н ь і в ка зів о к від Ц ентральної Ради. С ічове С трілецтво, скл а д е не зд е б іл ь ш о го з галичан, не по чува лося в той час ще у В е л икій У кр а їні на стіл ьки певним, щоб без в ка зів о к в ід та м о ш н іх п о л іти ч н и х д ія ч ів р об ити се р й о зн іш і ріш ення. Все ж та ки , вже то д і висувалося перед С ічовим С трілецтвом питання, чи не кращ е зал иш и тися при гетьм ані для рятування на ц іо на л ь но го характеру а р м ії й для п ри д б а н н я та ки м робом впливу на ха р а кте р всієї держави... Д у ж е м ож ли во, що, не зважаю чи на свої настрої, Січові Стрільці таки були б визнали Скоропадського гетьманом і залишились у Києві, коли б не відсутність підтримки гетьмана збоку якоїнебудь української партії із складу Центральної Ради.

43

В ім'я правди треба ріш уче заявити, що то д і С ічо ві С тріл ьц і не мали нам іру не д отр и м а ти д а н и х ге тьм а но ві заяв. Все те, що ми го во р и л и гетьманові С ко р о п а д сь ко м у від перш ої наш ої розм ови з ним д о останньої, перед самим повстанням , го во р е н о щ иро, й воно від п о в ід а л о д ій с н о с ті. Ми все п ід кр е сл ю ва л и , що нам за л еж ить на п р о д о в ж у в а н н і державности й ми готові під трим ати гетьмана, коли він буде ц ю д е р ж а в н ість б оронити... Т ворення ж п о о д и н о ки х українських в ій с ь ко в и х частин п очалось і скін чи л о ся за гетьм анування П. С к о р о п а д с ь ко го на С е р д ю ц ь кій Д и візії. Зате щораз більш ала кіл ь кіс ть і кріпш ала сила московських д о б р о в о л ь чи х д р уж и н . В ід ом о, що зр іс т м о с ко в с ь ки х впливів та с о ц іа л ь н о ї р е а кц ії йш ов за вир а зн о ю зм ін о ю н ім е ц ько ї п о л іти ки , яка почала зго д о м о р ієн тув а ти ся на "є д ін у н е д єл ім у ” . В розм овах з вищ ими нім е ц ьким и старш инам и не чулося вже нічо го про баж ання пом агати в б уд о ві У кр а їн с ь ко ї Держ ави...

Д е кл я р у ю ч и ур я д о в і У кр а їн с ь ко ї Д ерж ави б аж ання зн о в у тв о р и ти С ічове С трілецтво, я сам сперш у, а п ізніш е й делегація С ічо ви х С тр іл ьц ів з Білої Ц еркви, заявили й виразно це п ід кр е сл ю в а л и , що С ічові С тріл ьц і б уд уть вірні ге тьм а н с ь кій владі, якщ о вона буде боронити самостійної і від нікого незалежної української державности... В иступ ивш и в л и с то п а д і 1918 р. проти гетьмана, С ічові С тріл ьц і

П резидент С им он П ет лю ра серед о ф іц е р ів УНР, наліво ген. О м елянович-П авленко.

44

зал иш ились вірним и своїй де кл яр а ц ії. З в іл ьни в їх від в ір но сти С ко р о ­ п а д сько м у його універсал про ф е д е р а ц ію з Р осією . *

*

*

С тр іл е ц ь ка Рада, після д о в го го та о с н о в н о го о б м ір кув а н ня виріш ила не їхати д о Г аличини . П ри п р ийм а н ні ц ьо го ріш ення заваж или найбільш е такі м ір кува н н я : 1) в ід с а м о го п о ч а тку ф ор м ува ння С ічо в о го С трілецтва вихов ув ан о С іч о в и х С тр іл ь ц ів у то м у д у с і, що вони є ре во л ю ц ійни м вій сько м , яке має сто я ти на с то р о ж і у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о с ти , і том у не м ож на від тя га ти й о го д а л е ко від це нтр у саме то д і, коли ця д е р ж а в н ість явно загрож ена; 2) у склад і С ічових С тр іл ьц ів знаходиться велика кіл ь кіс ть на д д н іп р я н ц ів , які уваж али сто л и ц е ю У кр а їни Київ та д о справ В еликої У кр а їни відчувал и б іл ьш ий інтерес, н іж д о сп р а в Галичини, тим більш е в таки й перелом овий момент, о то ж наказ виїзд у д о Галичини може в и кл и ка ­ ти о гір че н н я й зм енш ити їх запал та б о єзд а тн іс ть ; 3) саме становищ е у В ел икій У кр аїні є т о го роду, що з м ом ентом ви б уху р е в о л ю ц ії в Ц ентраль­ них Д е р ж а ва х провал ге тьм анщ ини м айж е певний, а при в ід с у тн о с ті в той час С ічо в и х С тр іл ьц ів на У кр а їні цей п р о ти ге тьм а н с ьки й рух п рийняв би м о ско в с ь ко -б о п ь ш е в и ц ь ки й характер; 4) з у тр а т о ю н а д д н іп р я н с ь ко ї бази Галичина б уд е втрачена для у кр а їн ц ів навіть і то д і, коли га л иц ькі в ійська в ід б е р уть Л ьв ів , то м у що п о м іж П ольщ ею й Б о л ь ш е в ією сама Галичина н іяк втрим атися не зможе... Л е ґе нд а про ’’зр а д у ” С ічо в и х С тр іл ьц ів не тіл ь ки ф альш иво на світл ю є їхнє то д іш н є становищ е, але не до ста є їй ф а кти ч н о го ґр ун ту для роблення д о к о р у С ічовим С тріл ьцям , ніби вони п о гір ш ил и становищ е га л иц ьких військ... О б о рона у кр а їн с ь ко ї д е р ж а в н о сти перед зо в н іш нім и та внутріш нім и ворогам и була п ід л о ж ж я м , на я ко м у хо тіл о С ічове С тріл ецтво пош ирити с в о ю о р га н іза ц ію ... С ічо ві С тр іл ьц і здавали собі ясно справу, що м ож уть стати або н а й си л ь н іш о ю п ід п о р о ю гетьмана, або повалити його... Цієї д у м ки не забували С ічо в і С тр іл ьц і н іко л и , не забули й то д і, коли були щ иро го то ві стати вірним в ій с ько м Павла С ко р о п а д с ь ко го , як укр а їн с ь ­ ко го гетьмана... О точення гетьм ана р о зум іл о до б р е с тр іл е ц ьку душ у й, маю чи, мабуть, вже то д і нам ір звести гетьм анат на манівці, уваж ало С ічо ви х С тр іл ьц ів з с а м о го п о ч а тку своїм и ворогам и. С ічові С тріл ьц і були д о гетьмана та його у р я д у завж д и щ ирі та що в заявах вірности У кр а їнській Д ер ж а ві все б р иніл а но тка п о гр о зи тим усім , хто х о тів би У кр а їн с ь ку Д е р ж а в у звести д о ф ікц ії... У вересні, ко л и С ічо ві С тр іл ьц і почали ф о р ­ м уватися в Б іл ій Ц е ркві, вони ще вірили в м о ж л и в іс ть врятування у кр а ­ їн с ь ко ї д е р ж а в н о сти у в и гляді У кр а їн с ь ко ї Д е р ж а ви на чолі з гетьманом С ко р о п а д с ь ки м . У ж о в тн і ця віра вже с ил ьно захиталась, і примара повстання почала набирати щ ораз ко н кр е т н іш и х ф орм. Н ім ц і п о те р п іл и в с в іто в ій війні п о р а зку, що сил ьни м го м оном по­ неслась по У кр а їні, захитала п о в а гу та значення н ім е ц ь ко го війська, а разом із тим, і гетьмана. О д но ч а сно У кр а їн с ь ки й Н аціональний С ою з набирав щ ораз б іл ьш о го авто р и те ту в очах у кр а їн с ь к о го гром адянства.

45

Т акі об ставини вказували ясно, що о с ь-о с ь уся влада явно перейде в руки пр авих р о с ій с ь ки х кіл , се б то станеться те, п р о ти ц ьо го С ічові С тріл ьц і виразно за сте р е гл и сь у своїй д е кл яр а ц ії. П е р е го во р и У кр а їн с ь­ ко го Н аціона льного С о ю зу з гетьм аном скін ч и л и с я для у кр а їн ц ів н е у с п і­ хом .** С еред на р о д н и х мас почало ки п іти , невд оволення селянства й роб ітн иц тва переход ил о в завзяте о б ур е ння та б аж ання п ом сти. Сам гетьман, без о гл я д у на найкращ і нам іри п о с ту п о в о тратив вплив на х ід подій, що переходили п ід ко н тр о л ь р о с ій с ь ко ї реакції, яка йо го оточувала, та не мав зм о ги зро б ити я ки й -н е б у д ь ріш учий кр о к... Не м огл о бути най м е нш о го сум н ів у , що при розвалі н ім е ц ь ко го ф р о н ту в н а с л ід о к револю ції, яка вибухла то д і в Ц етнральних Д ерж авах, негайно почнеться наступ м о с ко в с ь ки х б о л ь ш е в и ків на У кр а їн у. Т а к сам о б ул о ц іл ко м очевидним , що гетьм ан не зм о ж е дати больш евикам в ід січ і. А д ж е в гетьм ана не було у к р а їн с ь к о го в ій с ь ка поза о д н о ю хіба С е р д ю ц ь к о ю Д и в із іє ю , О крем им З а го но м С ічо в и х С тр іл ьц ів і З а п о р із ь к о ю Д и в із іє ю , що стояла на п ів н іч н о -с х ід н іх к о р д о н а х У країни... А уча сть м о с ко в с ь ки х д о б р о в о л ь ч и х д р у ж и н у в ійні п р о ти б о л ьш е в и ків м усіла б пр иве сти до явного проголош ення в У кр а їні р о с ій с ь ко ї д е р ж а вн о сти. П итання ’’к у д о ю й ти? ” ставало руба у цілій своїй ж а хл и вій наготі. Проголошення гетьманом федераційного маніфесту було тим остаточним чинником, що пхнув Січових Стрільців до виступу в обороні ідеї укра­ їнської державности... С ічо ві С тр іл ьц і рахувалися з о д н им б е зсум нівни м ф акто м , я кий ств е р д ж у в а л и в іч-н а -в іч з к о ж н о ю д н и н о ю виразніш е: ’’каратєльниє отряди” скомпромітували серед широких народних мас ідею українського національного визволення настільки, що ті маси швидко будуть готові піти за кож ною силою, яка йтиме під гаслом боротьби проти України.

15-го л и стоп ад а 1918 p., після про го л о ш е ння м аніф есту й скл а д е ння м о с ко в с ь ко го ка б ін е ту м ін іс т р ів я піш о в ще раз д о гетьм ана й представив йом у такі побаж ання: 1) в ід кл и ка н н я м аніф есту; 2) с кл и ка н н я Н а ціо на л ь­ ного К он ґресу, що й о го плянував У кр а їн с ь ки й Н а р о д ни й С о ю з, а не дозволяв гетьм анський уряд; 3) розф о р м ува нн я р о с ій с ь ки х д о б р о в о л ь чи х д р уж и н ; 4) перенесення С ічо в и х С тр іл ьц ів з Б ілої Ц еркви д о Києва. Зі свого б о ку обіцяв я гетьм анові, що ще в о ста н ній м ом ент поста р а ю ся в У кр а їн сь ко м у Н аціональном у С о ю зі, щоб пр о е кто в а ни й ним Н аціональний К о н ґр е с не виступав п р о ти особ и гетьм ана. С х вил ьо ва ний гетьм ан в ід ­ мовився, р озвів рука м и і сказав, що н іч о го не в сил і вдіяти... Т о д і я заявив, що вважаю становищ е, яке склалося, суперечним основним ідеям С ічо в о го С трілецтва. З ге тьм а н с ь ко го палацу піш ов я п р о сто д о Н а ціо на л ьно го Кл ю бу, де зд иб ав ко л и ш н іх п р и х и л ь н и ків гетьм ана — Д м и тр а Д онцова, д и р е кто р а У кр а їн сь ко ї Т е л е гр а ф ічно ї А генц ії, і С ергія Ш емета, лідера хл іб о р о б ів -д е м о кр а т ів . У р о зм о в і зі м н о ю вони те ж висл о вил и ся за потребу повстання... За кіл ь ка д н ів У країна вже палала. М о то в и л ів с ьки й бій виріш ив д о л ю гетьманщ ини... На за кл и к У кр а їн с ь ко го Н а ц іо на л ьно го С о ю зу стали С ічові С тріл ьці 46

уд а р н о ю с и л о ю в п р о ти ге ть м а н с ь ко м у п о вста нн і та о середком повстан­ с ь ко го руху. 14-го гр у д н я 1918 р. р е с п у б л іка н с ь кі в ій ська зайняли Киів, а вже 19-го січн я 1919 р. йш ла е ва куа ц ія п о л іти ч н о ї влади. 4 -го л ю т о го Київ перейш ов у р уки н а с ту п а ю ч и х м о с ко в с ь ко -б о л ь ш е в и ц ь ки х військ... про­ тягом ш ести ти ж н ів , ком а нд ува ння м іста було в р ука х С ічо ви х С трільців. То був н а й п р и кр іш и й п е р іо д з у с іє ї іс то р ії С ічо в и х С трільців... В той саме п е р іо д вони вклали найбільш е праці й енергії, а д о с я гн у л и найменше успіхів. Крім того, вони одерж али за с в о ю д ія л ьн ість в той час від істориків у кр а їн с ь ко ї р е в о л ю ц ії с тіл ь ки , с к іл ь к и не по чув ні о д и н ле ґіо н я ко ін е б уд ь інш ої нації. Бо, кол и пр ийш о в кіне ц ь д о б и Д и р е кто р ії, то го л о в ні учасники й вин овники тієї ката стр о ф и з л е гки м серцем і с п о к ій н о ю с о в іс тю скинули вину за всі невдачі на С ічо в и х С тр іл ьц ів , себто, на тих, на я ки х раніше, в найбільш ом у розгарі п о д ій, скла д а ли з себе весь тягар праці, що до С ічо в о го С тріл ецтва не належала й була п о на д йо го сили. Д и р е кто р ія, як верховна влада У кр а їн с ь ко ї Н а р о д нь о ї Р е спуб л іки, звалю вала своїми наказами на С ічо в и х С тр іл ьц ів всі м ож ливі ф у н кц ії влади, а, коли С ічові С тр іл ьц і, як і передбачалося, не м огли впоратися з накл аденим и на них о б о в ’язкам и та за п о б ігти а нархії й розвалові, то д і Д и р е кто р ія , передусім її голова, зр об ил а С ічо в и х С тр іл ьц ів вин о вника м и всіх пром ахів і лих, які тіл ь ки в той час доверш ено, в кл ю ч н о з отам анією . Коли в Б ілій Ц еркві почалися готування д о сп о д ів а н и х п о д ій ,то С ічове С тріл е цтво рахувалося т іл ь ки з о д н им завд анням , яке стоятим е перед ним на в и п а д о к у с п іх у п овстання, себто співпрацею з усіма покликаними до цього чинниками для організації української армії з метою оборони врятованої державности перед ворогами, що від Ч о р н о го моря, Бесарабії, З аходу, П івночі й з-н а д Д о н у сунул и на Україну... Стрілецька Рада була проти оголошення загальної мобілізації. Для п л я н о в о го переведення м о б іл іза ц ії не мала Д и р е кто р ія в ід п о в ід н о го апарату, не було в ід п о в ід н о ї к іл ь к о с т и старш ин і п ід ста р ш и н, не було теж н ал агод ж ен е д іл о узб р о єн н я та у м унд ур ув а ння . С ічові С тріл ьці заступали то д і д у м ку , що в н а с л ід о к та ко ї загальної м о б іл іза ц ії повторяться дуж е с ко р о незо р га нізо ва н і та не зд и сц и п л ін о в а н і частини, які, залиш ені на са м их себе, б уд уть го то в і на всякі са м о чи нні виступи. Д альш им важним аргум ен том проти о го л ош ення м о б іл іза ц ії був ф акт, що при загальній м об іл іза ц ії нахлине у в ій с ько в і частини д у ж е багато не пе вно го й розклад о в о го елементу, я ки й б уд е тіл ь ки тяга р о м при ф о р м ува нні бо єзда тн их частин. Го л овне ко м а н д ув а н н я нас не по сл уха л о й о го л о с и л о загальну мо­ б іл іза ц ію . Як м ож на було передбачити, почали напливати вже в перших д н я х по о го л о ш е н н ю м о б іл іза ц ії та кі маси народу, що ні о дна з рег­ ул я р н и х частин не м огла їх опанувати. С ічо в і С тр іл ьц і м усіли попри ведення б о йової а кц ії на ф р о н ті тв о р и ти н а ш в и д ку апарат, що мав би о р га н ізува ти вій сько в о ті д е с я тки тисяч селян, д обувати для них зброю, одяг, харчі і — це найваж ніш е — давати їм певних старш ин, я ки х тоді було небагато. Разом з організованим и частинами вступило д о Києва багато непевних 47

С т рілецька Рада К о р п у с у С іч о в и х С т р іл ьц ів (у Празі, л и п е н ь 1920 р .) Зліва направо (си д ят ь ): сот н. Іван А н д р ух, полк. Євген Коновалець, сот н. Василь К уча б с ь ки й ; ст о ят ь: полк. Іван Чмола, сот н. М ихайло М ат чак, сот н. Я рослав Ч и ж 48

і н е з д и с ц и п л ін о в а н и х в ід д іл ів . П еред ко м а нд ув а ння м О са д чо го К о р п у с у по стало д у ж е важне завдання о чи сти ти ки їв с ь ки й Гарнізон від непевних е лем ентів, що в ід перш ої го д и н и нової влади в Ки єв і стали для стол иц і за гр о з о ю п о гр о м ів і р о зб о ю . З а м ість зве р н ути в сю с в о ю е н е р ґію та ува гу на о р га н ізув а н н я в ій с ь ко в о ї сили для о б о р о н и У кр а їни перед зо вн іш нім и ворогам и, ко м анд а К о р п у с у С ічо в и х С тр іл ьц ів м усіла р озпочати б оротьб у проти ворога, який був у своїй власній армії... Ц іл ком св о є р ід н е явищ е — це сум но ї пам 'яті "о та м а н ія ” . Іі зр о д ив м о б іл ізац ійни й наказ Д и р е кто р ії. На тлі повної не п р и го то в а но сти апарату та безсилля в ій с ь ко в о ї влади взяти в р у ки маси м о б іл ізо ва н их, появилися са м о чи нні ко м а нд а нти м енш их і б іл ьш и х зб р о й н и х гур тів, які вели вся ко го р о д у сам о чи нні операції та, ш видш е або пізніш е, р о зхо д ил и ся д о д о м у або п е р еход ил и на б ік б о л ьш е виків. П равда, о со б л ив о з са м о го по ча тку, були п о м іж та ки м и "о та м а н а м и ” чесні й ід е йн і л ю д и . Вони несли нарівні з інш им и старш инам и в а ж ку о р га н із а ц ій н у й ф р о н то в у в ій с ь ко в у сл у ж б у та зго д о м , при ф орм уванні б іл ьш и х в ій с ь ко в и х од и ниц ь, вливалися в них з своїми загонам и або вступали туд и особ исто. Інш им ч и н н и ко м , що стр а ш е нно у т р у д н ю в а в С ічо ви м С тріл ьцям пра­ цю , була б о л ьш е ви ц ька а гіта ц ія а ґентів М о скв и се р е д в ійська . У цій роб оті пом агали м оскалям наші р ід н і ліві есери та больш е вики, пхаю чи з всіх сил У кр а їну в об ійм и червоної Росії...** В сам ом у ж нутрі Д и р е кто р ії, осо б ливо по п р иїзд і д о Києва, виявилися та кі я скр а в і р ізн и ц і д у м о к м іж п о о д и н о ки м и членами, що н а д іі на я кусь "га р м о н ію " влади виявилися прям о наївними. П ередусім кидався у вічі а н та го н ізм м іж В и н н и ч е н ко м і П е тл ю р о ю . Далі, виявилося, що особовий с кл а д Д и р е кт о р ії б е зум о в но невдалий і що в та ко м у вигл я д і Д и р е кто р ія буде н е з д іб н о ю вивести У кр а їн у з небезпеки к іл ь к о х воєн та за кр іп и ти д ерж авність... (п р о д о в ж е н н я в н а ст уп н о м у числі)

’’П Р Е С А П Р О С М Е Р Т Ь

Е. К О Н О В А Л Ь Ц Я ”

’’Нова велика ж ерт ва впала з рук наших національних ворогів. Впала з боку тих, що бояться українського націо­ налістичного руху, який виховує наш нарід у безкомпромісовому дусі боротьби з окупантами... Впала Велика Ж ер­ тва. І впаде ще багато інших. Це нам треба знати і пого­ дитися, як із чимсь зовсім природним, і то в такому розу­ мінні, що к о ж н а така ж ерт ва паде.” "Свобода", 1938.

49

’ЯКЩО ТАКО Ї ЦЕРКВИ НЕ ІСНУЄ — ТО ДЛЯ ЧОГО ЦЕЙ ГАЛАС?” Центральний комітет українських католиків та його переговори з пред­ ставниками КҐБ

” В СРСР н а ступа ю ть зм іни , — пиш е голова Ц е нтрального ко м іте ту у кр а їн с ь ки х ка то л и ків , Й осип Тереля, в числі 15 Х р о н іки К а т о л и ц ь ко ї Ц еркви на Україні, — але у кр а їн с ь кі ка то л и ки з них п о ки щ о ко р и сти не м аю ть” . Та, проте, у кр а їн с ь кі ка то л и ки нам агаю ться в и ко р и ста ти п е р е д и ш ку о б іц ян ої д е м о кр а ти за ц ії та с п о н у ка ти п р е д с та в н и ків властей зд ій с н и т и свої об іц ян ки. З овсім з гід н о з тр а д и ц іє ю нової ж у р н а л іс ти ч н о ї "гл а с н о с ти ” , та ко ж і Х роніка зупиняється на д в о л и ко с ті о ф іц ій н и х колег, на пр икл а д, у м ісцевій пресі Закарпаття: "П о ч и н а ю ч и із січня 1986 р о ку, с о в є тс ь ка масова преса на У кр а їні ін те н си вн о почала випльовувати власні пом иї на У кр а їн с ь ку К а то л и ц ь ку Ц еркву. Я кщ о вірити с о в є тс ь ки м заявам — то та ко ї Ц еркви, як У кр а їн с ь ка К ато л иц ька Церква, на У кр а їні не існує. Л о гік а м ислення п ід ка зу є , що 50

якщ о "щ о сь ” не існує, то й немає потреби про це го ворити. Але ж говорять і пиш уть! "Я кщ о вір ити З а к а р п а т с ькій П равді, то на З а ка р па тті лиш один є д ин ий ка то л и к — це Тереля. А з Н о во го Ж и т т я бачим о, що в селі Б ілки іс н у ю ть ’’п ід п іл ь н і у н ія т и ” , які не т іл ь ки ж и в о т ію т ь , але й ведуть а кти в ну роб оту серед вір ую чи х , м аю ть своїх д уш па сти р ів , а це означає — і Церкву. Читаєм о: "В ла ш тувавш ись про л ю д с ь к е о ко в ко л го с п , заледве д о ч ікува в ся вечора, коли, мов у куп іл ь, кид ався у б л и зьку с е р ц ю с ти х ію , і до о ту п ін н я в чи ту ю ч и с ь у ід е йн о в о р о ж у л іте р а ту р у і ревно м олячись у власній д ом а ш ній церковці... Ревний сл уж и те л ь ку л ь ту насадж ав ре­ л ігій н и й ф анатизм серед лю д е й в ку п і з та ки м и ж запеклим и уніятам и, як і сам". ” 1 де б ми не читали що п иш уть о ф іц іо з н и к и (таки правдиві а нти­ советчики) про У кр а їн сь ку К а то л иц ьку Ц еркву, всю д и слова з гістеричним галасом: "не м а!” , "не іс н у є !” . Але якщ о така Ц ерква не існує, то для чого і ко го цей галас? З ким веде б о р о тьб у п о біл ьш е ни й а теїстичний а нти­ р е л ігійн ий д е р ж а вн и й апарат д а р м о їд ів -ко м у н іс тів , адж е всіх цих пра­ ц ів н и ків ід е о л о гіч н о го ф р о н ту ко р м и ть і одягає, дає їм б е зб ід не і ледаче ж иття саме п р о па га н д а укр а їн о ф о б ств а та лю те сичання проти нац іо­ нальної Ц еркви ...” Х роніка, о д н а к, не о б м е ж ується д о д и с к у с ії з с о в є т с ь ко ю пресою . Вона за ки д а є т а ко ж і о ф іц ій н ій с о в є тс ь кій по зи ц ії д в о л и кіс ть : п ід час п о стій н и х, і о ста н н ім часом явно посилених, розм ов із пре дста вн ика м и у кр а їн с ь ки х ка то л и ків , с п ів р о з м о в н и ки з К Ґ Б п о в то р ю ю ть ті ж самі аргум енти. ” Не склал ися ум ови, — твердять вони, на пр икл а д, — при я ки х би уряд С ССР ска сува в ріш ення т.зв. ’’с о б о р у ” і злеґалізував

У кр а їн с ь ку Ка­

то л и ц ь ку Ц е р кву” . "Я кщ о с ь о го д н і йд еться про п е р е б уд о в у СССР, то це, власне, і є та ситуація, в я кій м ож на б виправити п о м и л ки !” — від п о в ід а є на це Тереля. Д в о л и кіс ть п р опа ґа нд и сто суєть ся та ко ж с о в є тс ь ко ї п о л іти ки миру, тверд ить Х роніка в полем іці з пр о ф е со р о м А. В. Б ихо вським , що передав папі Іван ові-П а влові II з а кл и к д о миру. ’’Б и х о в с ь ки й ки н ув ся ш укати миру і ро ззб р о є н н я в на й св ятіш о го Отця. А чом у б п р о ф е со р о в і не звернутися до гол ови м о с ко в с ь ки х о п р и ч н и ків Ч ебрикова із за кл и ко м п р ипини ти війну проти вла сн о го народу, п р и п и н и ти винищ ення ін те л іге н ц ії і пр и­ п ини ти війни в Н ікар а гуа , в А ф га н іс та н і і вивести о ку п а ц ій н і армії з Польщ і, НДР, Чехії, У горщ ини. Ні, п р о ф е со р Б и хо в сь ки й клопочеться паном Реґаном, і цей свій кл о п іт передає у сф еру, де тих кл о п о тів не існує. Забув м о с ко в с ь ки й проф есор, що наша Ц ерква не має ні ракет, ні тан ків, і що наша Ц ерква не є п р и ча сн о ю д о те р о р и с ти ч н и х а ктів ...” Але у к р а їн с ь кі ка то л и ки не хо чуть о б м е ж ити ся д о д о ка з у п о д іб н о го пр о ти р ічч я. Вони насам перед хо чуть в и ко р и ста ти реф орм и Горбачова і ті м ож ли вості своб оди, що вони їм в ід кр ив а ю ть. Т ак виходить із Х роніки, що ка тол ики на З а ка р па ттю п р о б ую ть Святим П исьм ом та в ір о ю б оротися проти а л ь ко го л ізм у на селах. А в пере­ 51

повнени х автобусах, цитує Х р оніка з с о в є тс ь ко ї преси, від б ув а ю ться го л о сні те о л о гіч н і д и с к у с ії м іж ка то л и ка м и і а двентистам и. З гід н о зі словами зд и в о ва ни х репортерів, навіть ко л и ш ні па р тій ні а кти в істи стали переконаним и катол икам и. У числі 17 Х ро ніки , Й о сип Тереля зіб р а в важ ли віш і і п о в то р е ні то ч ки о ф іц ій н и х д и с ку с ій на тему реєстрації та легалізації: Чи хоче ур я д СРСР д о п у с ти ти л е га л іза ц ію У к р а їн с ь ко ї К а то л и ц ько ї Ц еркви? Чи д ій с н о ко м у н іс ти М оскви б а ж а ю ть м иру й с п ів д р у ж н о с ти ? О ф іц ій н о й н а п ів о ф іц ій н о п р е д ста в н и ки а д м ін іс тр а ц ії Ґорб ачова х о ­ чуть пред стави ти сп р а в у так, ніби вони б а ж а ю ть п іти на я кіс ь " п о с т у п к и ” , але існ ую ть реальні перепони, почерез які їм нем ож л иво переступити... Нам говорять: Р о сій ська П равославна Ц ерква в орож е ставиться до лега лізац ії У кр а їн с ь ко ї К а то л и ц ько ї Ц еркви; в осо б і Р о с ій с ь ко ї П раво­ славної Ц еркви ур я д СССР матиме то д і ворога... Відповідаю: Р о сій ська П равославна Ц ерква в С СС Р є п р и д а тко м К ҐБ і являє со б о ю о ф іц ій н у д е р ж а в н у (хоч на папері від д іл е н у) о д и н и ц ю , що є п о в н істю п ід ко н тр о л е ю держ ави. Р о сій ська Православна Ц ерква не являє соб о ю ж о д н о ї реальної о п о зи ц ій н о ї сили с о в є тсь ко м у ур яд о ві, бо ієрархія со в є тсь ко ї Р о сій сь ко ї П равославної Ц еркви в и ко н у є ту ролю , я ку її п р и п и сує викон увати ЦК КПРС п ід нед р ім учим о ко м К ҐБ . Р о сій ська Православна Ц ерква є в С СС Р засоб ом д у х о в о го поневолення ти х гр о м а ­ дян, які не п р и зн а ю ть д е р ж а в н о ї м а те р іял істичн о -а те їстично ї ідеології. О крім цього со в єтська Р о сій ська П равославна Ц ерква є важ ливим і д о п о м іж н и м інструм ентом р у с и ф іка ц ії Б іл о р усі, У кр а їни та о ку п о в а н и х в 1940 р. тер и торій Румунії. Нам говорять: е м ігр а ц ійн ий єп и с ко п а т У кр а їн сь ко ї Ка то л иц ько ї Церкви ворож е ставиться д о с о в є тс ь ко ї влади в СРСР... Відповідаю: ем іграц ійний като л иц ький укр а їн с ь ки й є п и с ко п а т не може визнати о ку п а ц ій н о го р еж им у М оскви, бо це суперечил о б с тр е м л ін н ю нації д о сп р а в ж н ьо ї незалеж ности. Д алі: коли незліченні полчищ а С та­ л ін с ь ки х армій увірвалися в У країну, у нас цієї л ь оял ьности не питалися — нас просто знищ ували, і п р о д о в ж у ю ть нищ ити й надалі. Нам закидають: що сама назва У кр а їн с ь ка К а то л иц ька Ц ерква с у ­ перечить принц ипам і п о л о ж е нн ям К о н с ти ту ц ії СССР. А д ж е в с о ц і а л і с т и ч ­ н о м у с у с п іл ь с тв і немає і не м ож е бути ж о д н о ї о р га н іза ц ії, чл енство в я кій обм ежувалося б п р и н а л е ж н іс тю д о певної нації. Відповідаю: У кр а їн с ь ка К а то л иц ька Ц ерква не є о р га н іза ц іє ю . У кр а ­ їн ська К атол иц ька Ц ерква є о д н іє ю із л а н о к А п о с т о л ь с ь ко ї Х ристової В се л енської Ц еркви. З р е ш то ю , в С СС Р іс н у ю т ь о ф іц ій н о : Р о с ій ська П равославна Ц ерква, Г р у зи н с ь ка П равославна Ц ерква, В ір м е н ська А п о с ­ то л ьська Ц ерква, і їх існування, як бачимо, не суп е р е чить п о л о ж е н н ю К о н с ти ту ц ії СССР. Я к бачим о, М о с кв і за л е ж ить т іл ь ки на цьом у, щоб україн ці, і тіл ь ки вони, існували б е зли ким и і все п ід чи єю с ь ко р м и го ю . У 1933 р. за старанням м итропол ита С ергія зл ікв ід о в а н о У кр а їн с ь ку А втокеф ал ьн у П р а во сла вн у Ц еркву, а р ів н о через д е ся ть р о к ів цей м итропол ит стає (8 вересня 1943) п а тр ія р хо м М о с ко в с ь ки м і всея Русі: 52

д о си ть за га д ко ви й титул, якщ о віднести й о го д о У країни, бо в ній Ц ерквою по чин ає керувати т.зв. е кза р х з ти тул о м К и їв с ь ки й і Га л иц ьки й. О д н о ­ часно в гр у д н і 1943 р. було ств о р е н о Раду для справ Р о с ій с ь ко ї П раво­ славної Ц еркви, а в 1944 р. було ство р е н о Раду для справ р е л ігій н и х ку л ь тів при Раді м ін іс т р ів СРСР. П итаєм ося: якщ о атеїстичний уряд ко м у н іс т и ч н о ї М о скв и не надав, не те що інш им Ц ерквам , а навіть Р о сій сь кій П равославній Ц еркві прав юридичної особи, а та ко ж прийняв за ко н про від о кр е м л е н н я Ц еркви в ід держ ави, то то д і для чо го п о тр іб н і д ерж ав н і уста н ови, я кі ко н тр о л ю в а л и б д ія л ь н іс ть Ц ерков на те р и то р ії С ССР? А д ж е ж це є прямим поруш енням не тіл ь ки власної Ко н ституц ії, але й грубе поруш ення всіх м іж н а р о д н и х п а ктів пр о гр о м а д я н с ькі та по л іти ч ні сво б оди. Нам закидають: що (домагання) в д е в ’яти пунктах, в исун уті Ц ерквою та "Ін іц ія т и в н о ю гр у п о ю за хи сту прав в ір у ю ч и х та Ц еркви на У кр а їн і” , є для с о в є т с ь ко го ур я д у не спр ий нятли ві п ун кти , у я ки х н іко л и не буде д о с я гн у то ко м п р о м ісу. Відповідаю: У кр а їн с ь ка Ка то л и ц ька Ц ерква, Ц ентральний ко м іте т у кр а їн с ь ки х ка то л и ків , ’’Ін іц іяти в н а гр у п а ” зн ім а ю т ь п о в н іс тю всі д е в ’ять п ун ктів , якщ о ур я д С СС Р зрівняє нас у правах з усім а р е л ігійн им и ко н ф е с ­ іями, що є на те р и то р ії СССР, а П р е зи д ія В е р хо в но ї ради С СС Р винесе й п р о го л о си ть д ерж авн ий а кт про те, що У кр а їн сь ка К а то л иц ька Ц ерква має право на вільний розвій на те р и то р ії СССР. Нам говорять: що не скла л ися та кі ум ови, при я ки х би ур я д С ССР скасував (а кращ е сказати, признав за не д ій сні, з гід н о з п р а в д о ю ) ріш ення т.зв. ’’с о б о р у ” у Л ьв о в і 1946 p., як це було зро б ле н о у 1968 р. в Чехословаччині. Відповідаю: М осква завж д и п ід х о д и л а д о у к р а їн с ь ки х справ с п и р а ю чися на ки т д е р ж а вн ости — ш овінізм . Я кщ о с ь о го д н і йдеться про пе­ р е б уд о в у в СССР, то це і є, власне, та ситуа ц ія, в я кій м ож на було б виправити "п о м и л к и ” С та л іна -л ю д о ж е р а . Усі, хто в той чи інш ий сп о сіб в и б іл ю є С таліна та й о го дії, той, тим самим, стави ть себе на о д н у д о ш ку з ним. Мені говорять: п ід п іл ь н и й ка то л и ц ьки й є п и с ко п а т в У кр а їні не хоче в иход ити із п ід піл л я і пр о сити т.зв. реєстрації. Відповідаю: Є різниця м іж л е га л іза ц іє ю та ре єстр а ц ією . У Ю р и д и ч ­ н о м у словнику, вип ущ е но м у в УРСР, цю р із н и ц ю д о б р е бачим о. "Р е є­ страц ія — внесення д о с п и с ків , р е єстр ів або с п е ц ія л ьн и х к н и г б у д ь -я ки х осіб, о р га н іза ц ій , д о ку м е н тів , або запис про певні ф а кт и ” . ’’Л е га л ьн ість — д о зво л е н ість , в ід п о в ід н іс т ь чинним законам , оф орм лене належ ним чином становищ е я ки хо сь партій, груп, о кр е м и х осіб, д р у ко в а н и х видань тощ о". Я кщ о ці визнання застосувати д о проблем У кр а їн с ь ко ї К атол иц ької Ц еркви на У кр а їні, то м аємо та ку с и туа ц ію : в С СС Р існує в п ід піл л і частина А п о с т о л ь с ь ко ї Х ристової Ц еркви — У кр а їн сь ка Ка то л иц ька Цер­ ква. Вона має своїх за ко н н и х є п и с ко п ів -о р д и н а р іїв , свящ еників, м онахівм онахи нь і величезне число вірних. П ро це існування п ід п іл ь н о ї У кр а ­ їн с ь ко ї К а то л и ц ь ко ї Ц еркви у р я д СРСР д о б р е знає і майже всі п ід п іл ь н і 53

ка то л и ц ькі є п и ско п и , чи свящ еники, чи м о на хи -м о на хи ні, чи вірні зна­ чаться в реєстрах К ҐБ , у с п и с к а х в и ко н ко м ів , п о чи н а ю чи від с іл ь с ь ки х рад аж д о В ерховної Ради. П ро я ку ж р е є стр а ц ію м ож е ще йти мова? Ми говор и м о не про реєстрацію , а про о д н о ча сну, публ ічну, ю р и д и ч н у л еґалізац ію п ід п іл ь н о ї У кр а їн с ь ко ї Ка то л и ц ько ї Ц еркви в С СС Р з уча стю п е ред ставн иків В атикану, зо кр е м а із К о н ґр е ґа ц ії с х ід н и х Ц ерков, з уча стю В е р хо в н о го А р х и е п и с ко п а У к р а їн с ь ко ї К а то л и ц ь ко ї Ц еркви, або йо го в ід п о р учн и ка , з у ч а с тю преси та телебачення, з о д н о ча сни м вибаченням у р я д у С СС Р за кр и в д и з а п о д ія н і С та ліно м та й о го на с ту п н и ка м и та з в ід ш ко д ув а ння м для У к р а їн с ь ко ї Ка то л и ц ько ї Ц еркви за за п о д ія н і ш ко д и зі стор он и со в є тс ь ко го у р я д у та Р о с ій с ько ї П равославної Церкви. О сь чом у ка то л и ц ь ки й п ід п іл ь н и й є п и с ко п а т не хоче вийти з під пілля. П роблеми, як бачим о, с тв о р ю є не ка то л и ц ь ки й п ід п іл ь н и й єп и с ко п а т, а сама а д м ін істр а ц ія М. С. Ґорбачова, яка п р о сто не баж ає п о зи ти в н о та ко н с т р у кти в н о виріш и ти ц е р ко в н о го питання на У кр а їні. І д о цих пір, по ки воно не буде виріш ене, п ід п іл ь н и й ка то л и ц ьки й є п и с ко п а т вваж ає за доц ільне з під піл л я не виход ити. Голова Ц е нтрального ко м іте ту укр а їн ц ів ка то л и ків Йосип Тереля

ЗВІЛЬНЕНО І. СОКУЛЬСЬКОГО Я к п о в ід о м л я ю ть за х ід н і пресаґентства, з п е р м с ь ко го та б о р у о с о б л и ­ вого реж им у звіл ьне но поета і ж у р н а л іс та з Д н іп р о п е тр о в с ь ка Івана С о кул ь сь ко го . С о ку л ь с ь ко го вперш е заареш тували 1969 р. за написання звернення, в ід о м о го в сам видаві п ід на зв о ю ’’Л и с т тв о р ч о ї м о ло д і Д н іп р о п е р о в с ь к а ” , в я ко м у автор навод ив п р и кл а д и д и к о ї р у с и ф іка ц ії Д н іп р о п е тр о в щ и н и . У д р уге Івана С о ку л ь с ь к о го ки н у л и за ґрати 1980 р. за звинуваченням в а н ти со в є тсь кій а гіта ц ії і п р о п а га н д і. Й ом у ін кр и м ін у в а л и участь у роб оті У кр а їн сь ко ї гр о м а д с ь ко ї гр уп и сп р ия ння в и ко н а н н ю Г е л ь с ін с ь ки х уго д . Д н іп р о п е тр о в с ь ки й поет і ж у р н а л іс т Іван С о к у л ь с ь ки й мав вийти на во л ю щ ойно 98-го року.

ЗВІЛЬНЕНО ГРИГОРІЯ ПРИХОДЬКА. О ста н н ім часом о тр и м а л и д о зв іл виїхати на З а х ід та кі ко л и ш н і п о л ітв ’язні с о в є тс ь ко го Ґулаґу: д о Канади п р иб ул и Стефанія Січко, а до В инн іп е ґу о. Василь Романю к із син о м Тарасом; д о Н ь ю -Й о р к у виїхав Петро Рубай, ку д и раніш е виїхали й о го д р у ж и н а з син о м на л іку в а н н я . З А встрал ії д о Н ь ю -Й о р ку приб ула Оксана М еш ко, ч л е н -за с н о в н и к У кр а їн ­ с ь ко ї Г е л ь с ін с ь ко ї Г р упи ; через кіл ь ка ти ж н ів вона хоче п о в е р нути ся д о р ід н о го Києва. (за "Ш .П.”)

54

Суспільним ІЗ ДУМОК НОВОГО ПОКОЛІННЯ

Сумівець і його оточення* Д о п о в ід ь виголош ена на с у м ів с ь ко м у ф о р ум у Канаді, ЗО ж о втн я 1987 р.

"Бувш и вояками, ми проїздили курними дорогами ш ироких сте п ів . За нами в слід п о ве ртал и свої з о л о т і голови соняшники. Л а п а сти м и листкам и, ніби піднесеними долонями, п и т а л и нас: — Д о бою, їд е т е ? Щасливо! За ними залишалися чорні, глибокі борозни, вирізані гусеницями по­ т у ж н и х т а н к ів . Ці борозни зв’язували нас нерозривно з рідною землею. 3 землею, що пила кров моїх найкращих друзів.

— Я щ ойно т е п е р зрозумів, чого т и т а к а родюча, — промовляло моє серце. Ми громили ворогів, засіваючи с т а л л ю ґр а н а т блискучий чорнозем. Ми х о т іл и , щ об ця с т а л ь запліднила землю — щ об родила вона ста л е в и х велетнів. І щ об ці в е л е т н і зробили Б а ть ків щ и н у м о гу т н ь о ю , славною і вічною!... (Ярослав Курдидик, "Велетні” , "Е тю д и” .)

Ч асто в ж и тті буває якесь завдання, яке над звичайно тр у д н о виконати. Ч асто в ж и тті буває та ке д и в не завдання, що зо се р е д ити ся над ним зд а ється нам аж сор ом но . Ч асто в ж и тті нас ж д у т ь завдання, які — хочеш , чи не хочеш — м усять бути вико н а ні, заки м ож на нам п о ступ а ти дальш е вперед, мовляв, не зм ож еш наїстися с ь о го д н і, не пом ивш и та поскладавш и в чораш ній посуд. Але, кол и нам завдання неясне, хоч яким тр у д н и м чи дм вним , чи небаж аним воно не було б, якщ о ми не р о зум ієм о , чи не пізна єм о ха р а кте р и с ти к завдання, то д і справа стає м айж е ц іл ко в и то нем ож л ивою . Бо ж як нам знати, чи завдання виконане, якщ о ми навіть не знаєм о, що нам завдано? Ми приїхали с ю д и , щоби перевіряти свій поступ. Як організація, С пілка У кр а їн с ь ка М ол од і в Ка н а д і іс н у є з певним и о б іц ян ка м и. Це — наші о б іц я н ки наш им членам. О б іцяєм о до тр и м ув а ти сь св о іх о сн о в н и х п о л і­ ти ч н и х та р е л ігій н и х засад. О біцяєм о, що хоч п р іо р и те ти м о ж уть м інятися, о сн о ва С УМ лиш ається н е зм ін н о ю . О біцяєм о, що поняття слова У кр а ін а б уд е в рядах СУМ ясне, що те поняття старатим ем ося передавати своїм дітям , що те поняття буде саме с о б о ю та ке палаю че й сильне в нас, що ми

* Ред. підібрала наголовок.

55

не д о зво л и м о , щ оби наша о р га н іза ц ія в ід с ту п и л а від ш ляху п о с ту п у й росту. Але власно той п о ступ і р іс т п р и н о с и ть нам цікаве питання. Поперш е: як орган ізація, чи ми р о зум ієм о своє завдання? В ід п о в ід ь : та ж наш им завданням є виховати м олодь. П роста в ід п о в ід ь : а б с о л ю тн о , б езум овно. С правд і? Чи наша в ід п о в ід ь с п р а в д і та ка аж проста? Я к це так, що в ід п о в ід ь "в и х о в а ти м о л о д ь” проста, ко л и та м олодь, я ку ми беремося виховувати зовсім ’’п р о с т о ю ” не є? Чи ми, як о р га н іза ц ія, знаєм о сво ю м олодь? Чи ми ро зум ієм о , що її м отивує, що її зб у д ж у є , що її хвил ю є? Чи ми св ід о м і її п с и х іки ? Кол ись, давн о ко л и сь, ми ту м ол о д ь р о зум іл и . К о л и с ь це були син и й д о ч ки тих, яким істо р ія не була с п р а в е д л и в о ю . Це ко л и с ь були син и й д о ч ки осіб, я кі мим о важ ний перепон, мимо м айж е н е й м о в ір н и х кр и в д та знущ ань, перем огли ті п р и кр і обставини, і д ухо во , і ф ізи чн о . К о л ись це були сини й д о ч ки тих, я кі пер е сили лися с ю д и ; тих, які були зм уш ені с ю д и приїхати, щоби зберегти бодай кр е х іт ку о со б и с то ї гід н о с ти в ж итті. Це ко л и сь були син и й д о ч ки героїв — бо к о ж н и й той, хто ще ледве не розп акув ав сво єї об ш арпаної, у б о го ї валізи, а вже в цій д и в н ій , не зб а г­ нутій країн і вже по чин а є б уд ув а ти нове ж иття — ж иття над ій, мрій та ко н кр е т н и х цілей — ко ж н и й той, хто має си л у та к уп е в н е н о й без вагань стати на чуж ий ґрунт — к о ж н и й той є героєм. Значить, ми о р га н іза ц ія по б уд о в а на на л и ц а р с ь ки х — ге р о й с ь к и х — ідеалах. Б езперечно. І ба га то ти х наш их л и ц а р ів — наш их героїв — і по с ь о го д н іш н и й д ен ь п о ка зу ю ть нам д о р о го в ка з. Багато із них сид ять с ь о го д н і тут на залі. За вашу впевнену в ід п о в ід ь на питання ’’хто ми т а к і? ” щире вам спасибі. О так, ш ановна гр ом ад о, ко л и сь наша о р га н іза ція знала, хто вона, чия вона д итина, і хто та кі — її син и й д о ч ки . Але щ ось сталося. Щ о сь за с ко ч и л о наш у о р га н із а ц ію , ко л и вона навіть і не сп од івал а ся б у д ь -я к и х кл о п о т. Я ко сь СУМ ледве о зи р нувся , а ті сини й д о ч ки по в и р о ста л и . Ті си н и й д о ч к и стали д о р о с л и м и л ю д ьм и . Вони були виховані в у кр а їн с ь кім д у с і, але на терені Канади. В они не поділяли сп о м и н ів своїх б а тьків про С а д о к В иш невий ко л о Хати, про Гаї, що ш уміли давно, про Сади, що цвіли давно, про З о л о ті Бані й Р ізд в ’яні С ані, про вівчарів, що пасуть отари в С и н іх Карпатах... Ні. Це все були — казки, аб стракти , мрії, ідеали. А мрія — це ф антазія — це нереальність, а реальність — тим синам і до чка м це Канада. С півається в о д н ій у кр а їн с ь кій пісні написаній у Канаді, ” Не чув я с о л о в е й ка зр о д у ...” , ...і ось суть справи, шановна гром адо. Не чув я соловейка... Правда, в моїх ж ил а х б ’ється у кр а їн с ь ка кров. Я це знаю , і я ц ьо го гордий. Ми знаєм о, чиї ми д іти . Але чиї є н а ш і д іти ? Нас учили, маєш дві батьківщ ини — треба їх обох л ю б и ти й ш анувати. Але, чи наш і д іти дальш е м а тим утьт дві б а тьків щ и н и ? І на ц ьом у м ісці проблем а тр о хи ускл а д ню ється . Бо ж програм ово, ка те го р ичн о , знаєм о, що р у с и ф іка ц ія — це рак, це хвороба, яка явно за гр о ж у є іс н у в а н н ю наш ого на р о д у на терені У країни. Ти мені постав питання про р у с и ф іка ц ію , чи вона добра, чи зла, і я відразу п л ю н у на зем л ю . Н емає д в о х слів. Це — в орог. Т реба йо го знищ ити. Все.

56

А асим іляція? Щ о це значить? Чи це той сам ий чорт, проти я ко го наша о р га н іза ц ія отверто стоїть. Чи а сим іляц ія те ж за п е кл и й наш ворог? Чи то го воро га те ж треба ш в и д ко й ка те го р и ч н о знищ ити ? Я не м о ж у в ід ­ п овісти, що ні. Я не м о ж у с о в іс н о заявити, що а сим іляц ія — це п озитивне явище. Бо в слові асим іл я ц ія по л я га є о д н а о сн о в н а проблем а — як і інші слова та терм іни , зло по ляга є не в сам ім слові, а в р о зум ін н і то го слова л ю д ьм и. У д е ко го асим іляція — це у п о д іб н е н н я — це процес, яким ми всі в Канаді стаєм о о д н а ко в и м и , без славної істо р ії, без ти с я ч о р іч н о ї р елі­ гій н о ї сп ад щ ини , без на ц іо на л ьно ї ін д и в ід у а л ь н о с ти . Це — а б со л ю тн о наш ворог. Ми не м ож ем о за губ и тися в о ке а ні а но н ім н о сти . Ц и тую з р а п о р ту п р и й н я т о го К о н гр е с о м К У К у 86-ім році: ’’Перед лицем а сим іл я ц ії вдом а та р у с и ф іка ц ії за оке а но м наше становищ е в п о р ів н я н н і з інш им и менш остям и Канади на справді у ніка л ь не . Хоч Канада має багато е тн о ку л ь т у р н и х сп іл ьн о т, небагато з них м о ж уть претендувати на т а ку важ ли ву р о л ю в б у д у в а н н і та р о зб у д о в і ку л ь ту р н о го , гр о м а д с ь ­ к о го та го с п о д а р с ь к о го ж иття, як у кр а їн ц і. І н іх то з інш и х на р о д ів -пе р е селенців не м усить те р п іти ж о р с т о к о ї реальности б а тьків щ и ни п р е д ків п ід п ’я то ю то та л іта р н о го реж им у, що п рагне пр и д уш и ти йо го ку л ь ту р у та м о ву” . Ш ановна гр ом а д о , ми сто їм о с ь о го д н і на п о р о зі 21-го сторіччя. С уменята, я кі маю чи 4 р о чки , два м ісяці то м у почали х о д и ти на С УМ Івські с хо д и н и , м атим уть право но си ти с и н ю кр а в а тку д р у ж и н н и к а щ ойно в д в о хти ся ч н о -п е р ш ім році. Чи ми зд а єм о собі з то го справу? П одум айм о лиш ень, я кі гіга н ти ч н і п о ступ и л ю д с тв а обняли с в іт за ти х 40 к о р о те н ь ки х р оків, в ід ко л и С УМ за існув а в у К анаді! С кіл ь к и те х н о л о гії, с к іл ь ки н а уко ви х чудес! Це м усить вплин ути на нас, бо це п о ступ и л ю д ства , а ми п е р е д усім л ю д и ! А ле ці п о с ту п и й м інять лице л ю д ств а ; значить, що вони й м інять ти х п о о д и н о ки х гр уп , з я ки х с кл а д а ється л ю д с тв о . Ми не ж ивем о в п оро ж нечі. На цьом у ко н ти н е н ті наші син и й д о ч ки перш за все п ізн а ю ть країну св о го гром а д ян ства. В они — ка на д ці. Ч ом у це нас страш ить? Яка в тім ко р и с т ь , щ оби ун и ка ти , за п о б іга ти д и с к у с ію над т іє ю те м о ю ? Це д іти , які д ум аю ть п о -ка н а д ськи ; вони спр и й м а ю ть с в іт п о -ка н а д сь ки ; вони б уд ую ть сво ї к а р ’є р ’ й м аю ть м рії пр о у с п іш н е ж иття в К анаді. І що нам про це зр об и ти ? Треба знайти сп о сіб , щ оби С п іл ка У кр а їн с ь ко ї М ол оді обняла ту н о во го ти п у л ю д и н у . У кр а їн с ь кі ко р е н і вж е м айж е сто р о ків вростаю ться в ка н а д с ь ки й ґрунт. Чи не пора нам перестати бо ятися то го , чим ми є? Чи наш і о р га н із а ц ій н і засад и й ідеали та кі слабі, що ми м усим о боятися к а н а д с ь ко го п асовиська ? М аймо д о в ір ’я в сво ї С У М Ів ські вогні..., будьм о впевнені, що гер о й ська , л и ц а р сь ка спадщ ина наш их б а тьків веде нас п р авильним ш ляхом, де б ми не були! Наше ста д о м ож е с в о б ід н о пастися на цім новім п асов иську, і не ко нче йо го вкраде я ки й с ь чуж и й пастух. Д а й те своїй отарі с в о б о д у д у м ки , і вона за вж д и д о б р о в іл ьн о при до б р ім па стухові лиш иться. А коли хто сь щ ось робить д об ровільно, за гр о за за н епад у зн и ка є . Т о д і зб ереж еться і наша свята віра, і наші святі цілі та ідеали. Тим то ми будем о ко р и с н і сво йо м у стр а ж д а ю чо м у народові. Б о ж в ізьм іть те саме стад о, і ш тучно за го р о д іть йом у па со висько , і з 57

часом побачите, що станеться. М ож на тій отарі і го в о р и ти, і м ож на іі вчити, і м ож на давати їй д о р о го в ка з, але вона навіть і не чутим е вас; іі д ум ка єд и н а — що волі немає. А ско р ш е чи пізн іш е той п а стух не за м кн е як с л ід ворота то го за го р о д ж е н о го п а со в иська , і при найм енш ій на го ді, та отара, з прагненням д о волі, вирветься зв ід ти навіки. Н іко л и вам більш е не д овірятим е, а по с в іті б л ука ти м е ціле своє ж иття, бо наш их наук д о б р о віл ьн о не присвоїла. М аємо дві б а тьківщ и ни . П р а ц ю йм о над визволенням своєї ул ю б л е н о ї У країни, але не в сти д а йм о ся сво їх ка н а д с ь ки х ко р е н ів . Ш е в че н ко не тіл ь ки писав ’’св о го не ц ур а й ся ” , але й "д ум а й те , читайте і чу ж о м у научайтесь". У своїй пром ові на 25-ім ю в іл е ю своєї творчости, Іван Ф р а н к о казав: "...я пізнав, що й нам усім , я к нації, нічо го не п р ийд е задарм о, що нам ні від ко го н ія ко ї л а ски не над іяти ся. Т іл ь ки те, що зд о б у д е м о с в о є ю працею , те буде сп р а в д і наше надбання; і т іл ь ки те, що з ч у ж о го ку л ь ­ т у р н о го д о б р а п рисв о їм о со б і та ко ж в л а сн о ю працею , стане наш им добром . От тим то я старався п р и с в о ю в а ти наш ом у на род ові кул ь ту р н і зд о б утки інш их н ар о д ів і знайом ити інш их з й о го життям . Ш а новна гром а д о , с ум н о було б, я кби ті с ь о го д н іш н і С УМ енята на п о ча тку 21-го сто р іччя навіть і не хо тіл и п рийняти від нас ти х с и н іх краваток. Т р а гіч н о було б, я ки б и наш им но в ітн ім ги м но м стала пісня В ол од и м ира Івасю ка , в я кій сп ів а ється "З н и к л о наше бути чи не бути, ген за море ж уравлям и о дпливло, і тепер не зн а ю , як забути те, чо го н іко л и не було...” . Ж ийм о, ростім , розвивайм ося, не б ійм ося зм ін; зб е р іга й м о славне м инуле в сво їх серцях, але йд ім впевнено вперед, бо зд ій сн е н н я наш их святих ідеалів не за нами, а перед нами. Роман Британ Від Редакці: Стаття відкриває дещо із дум ок молодого покоління. Вищенаведена доповідь викл икал а численні д ум ки серед д р узів в Канаді. Ж дем о від гуку читачів "Авангарду” .

’’М о ж н а вибрать друга і подругу брата Тільки не м о ж н а матір вибирати. М о ж н а все на світ і вибирати, сину, Вибрати не м о ж н а тільки Бат ьківщ ину!” Василь Симоненко

58

Культурники мгр. Володимир Микула

ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ І РОЗВИТОК ХРИСТИЯНСТВА В КИЇВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ (П р о д о в ж е н н я з ч. 3/190)

Д ень хрещ ення киян пр и й н ято в нас святкува ти 1 серпня по ст.ст. і ро­ ком хрещ ення при й н ято вважати 988 р ік, я к про це го в о р и ть л іто п и с . О д ­ наче кр и ти ч н і д о с л ід и л іто п и с у , який, я к уж е сказано, був писа ни й через сто р о ків пізніш е, навод ять д е я ки х іс то р и ків на сум ніви щ одо ф а кти ч н о ї дати хрещ ення, то м у що в інш их дж е р е л а х п о д а ю ть ся ф а кти, що немовби суперечать л іто п и с н и м даним . І так, багато іс т о р и к ів д ум а ю ть, що хр е ­ щення м усіл о статися в 989 році, а не 988 році, як д о те пе р було п рийнято. Я к би там не було, не має спр а вді с у ттє в о го значення. На м о ю с кр о м н у д у м ку ці с п о в и д н і п р о ти р іч н о с ті, напевно м ож на б було вияснити, коли б ми р о зп о р я д ж а л и не та ки м и с ку п и м и даним и. В о л о д и м и р з запалом і ентузіязм ом неоф іта взявся д о б уд о ви ц е р ко в по всіх містах і селах, оче ­ видно в перш у чер гу деревл яних, бо та кі н а й ско р іш е м ож на було з б у д у ­ вати. У Києві та по го л о в н іш и х м істах земель він почав ставити і муровані церкви. Коли точно була встановлена К и їв ська м итропол ія, і ко го К о н ста н ти н о п іл ь сь ки й па тріяр ха т назначив перш им м итр о по л ито м на Русь, ми з п е в н істю сказати не можем о. П ро ті справи є д у ж е п р о ти р ічн і д у м ки і припущ ення. Давня тр а д иц ія , записана в Н іко н о в с ь ко м у (п а тріярш ом у) л іто п и сі з 15 стол іття го во р и ть, що перш им Ки ївськи м м итр о по л ито м був м итр о по л и т М ихаїл, я ко го Ц ерква ка но н ізува ла і пам ’ять йо го в ід зн а ча ­ ється ЗО вересня по ст.ст. М и тр о п о л и т М ихаїл мав пом ерти в 992 р. Т а тіщев каже, що він не був греком . Д е я кі д о с л ід н и к и одначе вваж аю ть, що він ж ив за часів А с ко л ьд а і Д и р а і то м абуть у Т м уто р о ка н і, 130 р о ків раніше, і що перш им м итр о по л ито м у Києві був щ ойно м итр о по л и т Л е о н тій, який помер у 1004 році. Після нь о го був м итр о по л ито м (гр е к? ) Іван, який помер у 1034 році, себто вже за Ярослава. П роф . Ч убатий вважає, що оба вони були а р хи е п и ско п а м и для Русі, але про ж ива ли в Т м у то р о ка н і, а не в Києві. Ці тверд ж ення, одначе, д о с та то чн о не д о ка за н і. Перш им м итропол итом виразно згаданим у п о ча тко в о м у л іто п и с і був м итр о по л и т гр ек Т еотем пт (1039 р ік) за часів Я рослава. Ця м овчанка ра нн іх л іто п и с ів про перш их кня зів Ц еркви на Р усі-У кр а їні за гадочна і то м у д е я кі іс то р и ки п о я с н ю ю ть її тим, що в той час Р уська К и їв ська м итр о по л ія була ф а кти ч ­ но незалежна від К о н с та н ти н о п іл ь с ь ко го патріярха і через це перш і м итропол ити не мали п о в н о го й о го визнання і то м у зга д ки пр о них в л іт о ­ п исі зго д о м були усун е н і пр и хи л ьн и ка м и в іза н т ій с ь ко го православ’я. Я к би там не було, кр ім ки їв с ь ко го м и тр о п о л и чо го престолу, в К и їв с ь кій Русі були створені є п и с к о п с ь к і є п а р хії з о гл я д у на великі п р о сто р и новонаверненої на х р и с ти я н с тв о держ ави. П ерш ий р о с ій с ь ки й іс то р и к Татіщ ев, який ж и в у 18-му сто л ітті, і я ки й м іг ко р и стув а ти ся літо п иса м и , які зго д о м за ги ­ нули, зга д ує п ід роком 991, що "М ихаїл, (перш ий) м и тр о по л и т ки їв с ьки й , поїхав по р у с ь кій землі д о Ростова з чотирм а є п и с ко п а м и , п р исланим и від патріярха.З ними поїхав Д о б р ин я, в у й ко В олодим ира, і А настас, взяв­ ши від ве л и ко го князя д о зв іл і для пом очі бояр зн а тн и х із служ и телям и. А д р у гі є п и с ко п и зосталися в Києві і вчили народи за ко н у І віри х р и с т и я н ­ сько ї. І п оставив є п и с ко п ів — в Н о в го р о д і Й оаким а, а в Р остові Ф е о д о р а . Т о го ж р о ку пр и хо д и л и посли д о В о ло ди м ир а від папи р и м с ь ко го і п р и ­ няв він їх з л ю б о в ’ю і честю і післав д о папи с в о го посла. Д о в ід а в ш и сь 60

про це, п а тр ія р х ц а р го р о д с ь ки й писав д о В о ло ди м ир а і м итр о по л ита М ихаїла, що мовляв, ” не д о б р е з п а п о ю зго д ж у в а ти с я , бо р им ська віра не д о ­ бра...” П ід 992 р. ’’В ол о д и м ир х о д и в д о Д н іс тр а з д вом а єп и с ко п а м и , бага­ то л ю д е й навчаю чи хрести в і п о буд ува в у Ч е р ве нській землі го р о д на своє ім ’я В о л од и м ир і ц ер кву п ресвятої Б о го р о д и ц і побудував, оставивш и тут є п и с ко п а С тепана і повернувся з р а д іс т ю ” . ” В то м у ж році пом ер і м и­ тр о п о л и т М ихаїл, що князеві В о л о д и м и р о в і і всім л ю д я м сп р и чи н и л о не­ мало горя. І післав В ол о д и м ир в Ц а р го р о д д о патріярха п р о сити м итр о ­ полита. В ін ж е прислав Л е о нтія , м уж а вельми вченого і благочестям с ія ю ­ чого. Цей, прийш овш и, назначив є п и с к о п ів по город ах: В Н о в го р о д Вели­ кий і П ско в — Й оаким а ко р сун я н и н а , д о Ч е р ніго ва — Н еоф іта, д о Ростова — Ф е о д о р а , а в В ол о д и м ир — С теф ана, що були й перед тим, а в Б іл го р о д — Н и ки ту — болгар, себ то с л о в ’ян” . З цієї р о зп о в ід і виход ить, що м и­ тр о п о л и т Л е о н тій був висо ко вче ним гр е ко м з Ц а ргороду, є п и с ко п Н о в го ­ р о д у був ко р сун я н и н о м , себто мабуть гр е ко м з Х ерсонесу — Крим у, а інші чотири є п и с ко п и були с л о в ’янами — болгарам и. П роф . Ч убатий твердить, що в том у часі м усіла бути ще й Т ь м у то р о ка н с ь ка єпа р хія з а р хи е п и с­ ко п о м і пе ре м иська зі своїм є п и с ко п о м , але про це немає ж о д н о ї зга д ки в іс то р и ч н и х дж ерел ах і п о ки щ о м усить залиш итися п ід сум нів о м . П раво­ славний у кр а їн с ь ки й іс т о р и к Ц еркви проф . Іван В ла со вськи й вважає, що за В оло ди м ира м абуть були ство р е н і є п и с ко п с тв а в Т ур о в і на П оліссі і в П о л о ц ьку на Б іл о р усі. Т а ким чином при см ерті В о лодим ира було в К иїв­ с ь кій Д ер ж а ві від 8-10 є п а р х ій зі своїм и є пи ско па м и . М и тр о п о л и т звичай­ но був гр е ком , назначуваним па тр іяр хо м ц а р го р о д сь ки м . З у с іх 22 чи 24 м и тр о п о л и тів ки їв с ь ки х д о та та р с ько ї навали в 1240 році і у п а д ку Києва всього 2 були р усинам и — і то вони були обрані м ісц е в о ю у кр а їн с ь ко ю є р а р х іє ю з п ід т р и м ко ю ве л и ко го князя проти волі ц а р го р о д с ь ки х п а тр ія р хів і при сп р о ти в і б іл ьш ости є п и с ко п ів і кн я зів з п ів н іч н и х земель — б іл о р у с ь ки х і р о сто в о -с у зд а л ьс ьки х . П ід р о ко м 989 л іто п и с ось та к р о зп о в ід а є пр о п о ча то к п о буд о ви Д е ­ с я ти н н о ї Ц еркви: ’’П ісля то го В олоди м ир, ж и в уч и в за ко н і х р и с т и я н с ь ко ­ му, зад ум ав зб удувати ц е р кву Св. Б о го р о д и ц і, і післав привести м айстрів від греків. І почав її будувати, а скін ч и в ш и , п р и кр а с и в її іко на м и, і поручив Н астасові К о р сун я н и н о в і, і свя щ е н иків к о р с у н с ь ки х поставив с л уж и ти в ній, давш и їй все, що взяв був у К о р сун і: іко н и , і п о с у д і хр е с ти .” А п ід р о ко м 996, себто сім л іт пізніш е, л іто п и с е ц ь го в о р и ть про з а к ін ­ чення будови: "П обачив В олоди м ир, що ц е р ко в побуд ована, ув ійш о в в неї і пом олився Богу... А пом о л ивш ись Б огу, ска за в він так: ’’Д а ю церкві тій святій Б о го р о д и ц і від м а єтку м о го і від м іст моїх д е ся ту ча с ти н у ” . І вста­ новивш и це написав кл я тву в церкві тій, ка ж учи : ’’Я кщ о хто зм ін и ть це, хай буде п р о кл я ти й ” . І дав д еся ту ча стину Н астасові К о р сун я н и н о в і. І справив то го дня п р а зн и к великий боярам і старцям гр а д ськи м , а вбогим роздав багато м а є тку.” Т ом у що п о ча тко ви й л іто п и с і інш і ранні дж ерел а не п о д а ю ть майже ж о д н и х відом о стей про те, я к виглядала о р га н іза ція церкви за В о л о д и ­ мира, яка була її єпархія, де були створені єпи с ко п с тв а , і навіть нема певности в том у, хто були перш і м итр о по л ити , про багато з ти х справ 61

м ож на лиш зд о га д ув а ти ся і снувати р ізні припущ ення. І та к проф . Ч уба­ тий, на прикл ад, твер д ить на п ід ста в і зга д а н о го вище за п и с у пр о Д е ся ти н ­ ну Ц еркву і інш их в іс то к, що В о л о д и м ир В елики й назначив ф а кти ч н о а д ­ м іністр а то р о м церкви в Русі св о го д о в ір е н о го д о р а д н и ка Н астаса К о рсун ян ина і призн а чив д е ся ти н у св о го м а є тку на втрим ання всієї церкви в дер ж аві і що м итр о по л ита с п о ч а тку в Києві не було, а лиш ар хи­ е п и ско п Т м у то р о ка н с ь ки й мав нагляд над в с ією ц е р кв о ю в Русі. Я д ум а ю , що л іто п и с треба брати по м о ж л и в о сті д о с л ів н о і р о зум іти так, що Н астас К ор сун ян ин сп р а в д і був найбл иж чим д о р а д н и ко м В о л о д и м ир а в ц е р ко в ­ них, а мож е і в д е р ж а в н и х справах, але що за відува тіл ь ки го л о вним катед ральним соб о ро м на той час, Д е с я ти н н о ю Ц е р кв о ю , і зви чайно ш ко л о ю та н е о б х ід н о ю з б ір к о ю к н и г біля неї, а та ко ж а д м ін іс тр а ц іє ю де ся ти ни, як н е о б хід н о го ф о н д у для ц е р ко в н и х потреб. Т им и двом а м итропол итам и р усин ам и-укр аїнц ям и був м и тр о по л и т Іларіон, автор ’’С лова о за ко н і і б л а го д а ті” на похвалу князеві В о л о д и м ир о в і. В ін був обр а ний м и тр о п о л и ­ том в 1051 році при а кти в н ій п ід тр и м ц і з б о ку князя Я рослава М уд р о го , з виразною м етою у с а м о стійн е ння ки їв с ь ко ї м итропол ії, але він п р о б ув на цьом у становищ і лиш д о см ерти Я рослава в 1054 році. Д р у ги м укр а їн це м м итр опо л итом був м и тр о п о л и т Клим С молятич, об р а ний со б о р о м у кр а їн ­ с ь ки х є п и с ко п ів в 1147 році. П рийняття хр и сти я н ств а В о ло ди м ир о м і населенням К и їв сько ї Д е р ­ жави мало величезне значення для д у х о в о го , ку л ь ту р н о го і м а те р іял ьн ого р о зв и тку наш ого у к р а їн с ь к о го на р о д у й інш и х с х ід н ь о -е в р о п е й с ь ки х на­ родів. П ро св ітив ш ись світл о м Х ристової на уки про л ю б о в Б ога і б л и ж ­ н ь о го наш на р ід став на шлях д у х о в о го у д о ско н а л е н н я, уш л яхотнення і кул ь ту р н о го й м атеріял ьного під несення. З ерно Х р исто во ї на уки впало у нас на врож айн ий грунт. В оно д о п о м о гл о розвивати в наш ом у народ і ті б л а го р о д н і риси, які існували в ньом у д о то го часу навіть за п о га н с ь ки х часів і п рищ епл ю вало йому нові, більш ви со кі ідеали. В раз із х р и с ти я н ­ ством пр ийш ло д о нас і письм о пр исто со в а н е д о с л о в ’я нсько ї мови, чим започатковане було пош ирення й р о зв и то к науки, письм енства, літе р а ­ тури, загальної о світи. Враз із б у д о в о ю х р и с т и я н с ь ки х ц е р ко в і м о на сти­ рів д іста в сил ьни й п о ш то вх і р о зв и то к а р х іте кту р и й м истецтва — м аляр­ ства, різьби, ю в е л ір н и х виробів, с п ів у й м узи ки. В раз з о р га н із а ц іє ю ц е р ко в н о го ж иття прийш ла і систем а ц е р ко в н о го права, яке о хо п л ю в а л о л ю д е й зв’язаних з ц е р кво ю , чи яким церква о п ікува л а ся. З прийняттям хр истия нства Р усь-У країна вступил а в ко л о в и с о ко ку л ь ту р н и х , р о зв и не ­ них, д е р ж а в н и х на р о д ів Европи, входячи з ними у б л иж чі д и н а сти чн і, кул ь тур н і й то р го в е л ьн і взаєм ини. Я к го в о р и в ки їв с ь ки й м и тр о п о л и т Іларіон В ол од и м ир кн я ж и в у землі в ід о м ій всім народам св іту. П ід б л а го ­ тво р н им впливом хр истия нств а р о зв и то к К и їв с ь ко ї Д ерж ави за н а ступн и ка В олодим ира, й о го син а Я рослава М уд р о го , п іш ов ще ш видш им тем пом . У Києві і по всіх го л о в н іш и х м істах Руси б удува ли ся чуд о ві храм и, о зд о б л е ­ ні в и со ко м и сте ц ьки м и творам и, які рівнялися в іза н тій сь ки м і п о д іб н и х яким небагато то д і було і в З а х ід н ій Европі. Н айкращ им і найбільш им із них був С о б о р Св. С оф ії, я ки й у ц іл ів д о 62

с ь о го д н і, хоч і в дещ о зм іне н о м у вигляді, але св ід чи ть про в и с о ку ку л ь ту ­ ру, я ко ї д о ся гл а К и ївська Р усь-У країна в до б і її р о зкв іту . Б уйним м но го цвіттям розцвіла церко вна і с в ітс ь ка літе р а тур а тієї доби. Ц ерковне ж иття п росякл е було особ ливи м не п о вто р н им д ухо м п о б о ж н о сти , л ю б о в и д о р ід н о го кр а ю й народу, га р м о н ій н о ї сп ів п р а ц і м іж ц е р ко в н о ю і с в ітс ь ко ю владою . Не було у нас то го нам агання д е р ж а в н о ї влади панувати над цер­ ко в н о ю , як це було у В ізантії, а п ізніш е у М о скві, як теж не було намагань з б о ку ц е р ко вн о ї влади вм іш уватися у ведення с в ітс ь ки х справ без над­ звичайної д о то го потреби. В то м у наше К и ївське х р и сти я н ств о різнилося та ко ж в ід за хід н ьо го , де бували п е р іо д и ко л и церква забагато встрявала у справи св ітс ь кі. Т ут п р и хо д и ться ще хоч би к о р о т ко сп и н и ти ся на справах від н о си н К и їв сько ї м и тр о по л ії і К и їв с ь ко ї Д е р ж а ви д о В іза нтії і Риму. У країна прийнял а х р и сти я н с тв о з Ц а р го р о д у у гр е ц ько м у обряд і але з ц е р ко в н о -сл о в ’я н с ь ко ю м овою , хоч і були сп р о б и хр и с ти я н іза ц ії за п о се ­ редництвом л а т и н с ь ко го З а хо ду. Вони не вдалися, бо наш д е рж авний п р о в ід і н а р ід воліли чути слово Б ож е і славити Б ога с в о є ю р ід н о ю сл о ­ в’я н с ь ко ю м овою . Але це не значить, що наші д е р ж а в н і і ц е рковні п р о ­ в ід н и ки не ш анували ве л и ко го авто р и те ту папи р и м с ь ко го , н а м існ и ка Св. Петра. Істо р ія за свід ч ує ба га то намагань, по чи н а ю чи від кн я ги н і О льги, встановити б л иж чі взаєм инии з Римом і ла ти нсь ки м заходом , д іста ти йо го визнання для наш ої церкви і обряду. На пе р е ш ко д і д о по вно ї е кум е нічн о ї єд но сти стало р о з’єднан ня м іж ц а р го р о д с ь ки м патріярхом і п а п о ю рим­ ськи м , яке зарисувалося ще в IX сто л ітті, але о с та то чно запало в 1054 році, ко л и стався р о зко л м іж с х ід н ь о ю п р а во сл а вно ю ц е р кв о ю і за хід н ьою ка то л и ц ь ко ю . Київ стояв о с то р о н ь цих не п о р о зум інь, м ож ли во на­ д ію ч и с ь , що вони лиш пе р е хо до ві, та що х р и с ти я н с ь ка є д н іс ть зго д о м на­ ладнається. В Києві не видно то го в о р о ж о го наставления д о Риму і ка то ­ лицтва, яке н аступи л о у В ізантії. П ро це св ід ча ть і численні посольства і зв’язки з Р им ським престолом і вреш ті сп р о б и унії за данила Г а л и ц ько го та в п ізн іш и х часах. Але всетаки, через те, що К и ївська м итрополія, хоч діяла автоном но, в о ста то чно м у р а х у н ку п ід лягала п а тр ія р хо ві ко н ста н ти н о п іл ь с ь ко м у і в най важ ливіш и х пита н нях м усіла йти за йо го вказівкам и, тим більш е що патріяр х назначував м и тр о по л и тів греків. Т а ким чином ві­ за н тій сь ке п равослав’я врешті утве р д ил о ся вповні у Києві, аж д о ун ій н и х за хо д ів вже у но віш ій істо р и ч н ій добі. Ки ївська держ ава впала п ід навалою татар і інш их в о р о ж и х сил, але хр и сти я н сь ка віра, я ку Св. В о л о д и м и р за пр о ва ди в у ній, ж иве д о с ь о го д н і. Вона о ж ив л яє душ у наш ого на р о д у і пр о ва д ить йо го по певном у ш ляху до тієї мети, яке Б ож е П р о в и д ін н я п р изначил о йом у в іс то р ії л ю д ства.

63

Виховники ДО ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ "Мово рідна, слово рідне Х т о вас забуває, Той у грудях не серденько, Але камінь має"

К о ж н о го р о ку, ми у кр а їн с ь ка сп іл ь н о та в ід м іч у єм о й вш ановуєм о наш ого нац іо нал ьно го п р о р о ка і ге н ія л ь н о го поета Тараса Ш евченка. Перед нами стоїть питання, чи ми лиш е сх о д и м о с я , щоб величати тіл ь ки його ім'я, чи ми берем о д о серця і сп р ийм а єм о все, що він старався нам передати? С ь о го д н і М о скв а ста р а ється в ід іб р а ти Ш е в че н ка в ід нас. С ього д ні М осква р ус и ф іку є все, що є наше р ід н е -у кр а їн с ь ке , це все, за що Тарас Ш е вченко боровся і хо тів нам залиш ити. Каж уть, що ж иття обертається о д н им великим колом . В наш ому ж и тті б уваю ть хвил ини , ко л и ми п о чин а єм о о д и н п е р іо д на ш о го ж и ття , і за якийсь час вертаємося д о по ча тко в о го п у н кту . Чи нині в нашій прибра­ ній б атьківщ ині, ми, як у кр а їн с ька спіл ьнота, повернулися до то го п у н кту в історії, коли існувало кр іп а ц тв о в У кр а їні й У кр а їн ц і д у х о в о завмерли? Ми повертаєм ось д о то го часу, ко л и наш нац іональний п р о р о к Ш е в че нко через свої твори старався зб у д и ти с в о ю п р и с п а н у У кр а їну, щоб вона збудилась з неволі та почала б о р о ти сь за своє рідне, с в о ю мову, п іс н ю , культуру, за кращ і с о ц і а л ь н і ум о вин и, а зо кр е м а за во л ю і с в о б о д у у к р а ­ їн сько го народу. Н ині, чи ми не є тим и кр іп а ка м и , — кр іп а ка м и д о б р о б у ту , р о с ко ш у д ухо в о -сп а н та л и че н о го м а те р ія л іс ти чн о го світу? Щ о д іє тьс я з на ш о ю р ід н о ю м ово ю — цим святим ідеалом ? Щ о сталося з на ш о ю д у х о в іс тю , що зв’язана з наш им народом , з наш ою р ід н о ю б а тьків щ и н о ю ? Де по­ д іл о сь наше б аж ання зм а га тись за наш у ід е н ти чн ість ? Чи треба нам д р у ­ го го пр о р о ка і пр о в о д и р а М ойсея? Коли ми перестанем о виш укувати р ізні причини, щоб о д о б р и ти наш у п о в е д ін ку , наше п о ступ о в а н н я , наше іс н у ­ вання на чуж и ні, занедбання наш ої мови і ціле п итання а си м іл я ц ій н о го процесу? Коли ми вреш ті візьм ем о д о серця Ш е в че нко в і слова: "і ч у ж о го научайтесь, сво го нецурайтесь... ” ? Вже на пр отязі д о б р и х п ’ятьо х літ, сти ха д и с к у т у є т ь с я над те м о ю "англом овна м ол од ь" в рядах СУМ. Ця проблем а іс н у є не тіл ь ки тут в А м ериці, але та ко ж у к о ж н ій кр а їн і, де перебуває с у м ів с ь ка м олодь. Для молоді, укр а їн сь ка мова, стає д р у го р я д н о ю м овою . Д о х о д и ть д о то го стану, де ко ж н о м у, хто тур б ує ться п р о б л е м а ти ко ю виховання у кр а їн с ь ко ї молоді в рядах СУМ, справа "а н гл о м о в н о ї м о л о д і” — стає сер йо зним питанням, я к в кл ю ч и ти ц ю м о л о д ь у наші ряди, як її виховувати без загрози втратити у кр а їн с ь ко ї мови, у кр а їн с ь ко ї ід е н ти чн о с ти . Т о м у я

64

ста вл ю ряд важ ливих пита н ь над ко тр и м и , ми п о в инн і застановитися і в кін ц і д ій ти д о я ко го с ь п о зи ти в н о го висл ід у: 1. Чи ми, я к у кр а їн с ь ка с п іл ь н о та на ч у ж и н і м ож ем о існувати без с п іл ь н о ї мови?

2. Чи ми, як м олод еча о р га н іза ц ія м ож ем о існува ти без наш ої рідної мови?

3. Чи ми, як у кр а їн с ь ка м олодеча о р га н іза ц ія м ож ем о виховувати д о р о с т а ю ч у у к р а їн с ь к у м ол о д ь в у к р а їн с ь к о м у п а тр іо ти чн о м у д у с і без р ід н о ї мови?

4. Чи ми хочем о у к р а їн с ь к у м о ло д е чу о р га н із а ц ію , ко тр а виховує наш у м ол од ь в у кр а їн с ь ко м у п а тр іо ти чн о м у д у с і, чи для нас є вистачальним лиш е мати о р га н із а ц ію в м оді ни н іш н ь о ї т и п іч н о і а м е р и ка н сько ї о рган ізац ії, в ко тр ій ми б удем о ’’б а вити ся” лиш е п оверхово українцям и?

5. Чи ми, як молодеча о р га н іза ц ія всилі без зр о зум ін н я , охоти і пом очі наш их б а ть ків вербувати й виховувати ч и с то -у кр а їн с ь ки й тип ди тин и? Я кщ о ми хо чем о далі п р о в а д ити вихо в н у п р а ц ю на під ста в і сум ів ськ о го в и х о в н о го ідеалу, с у м ів с ь к и х с в іт о гл я д о в о -в и х о в н и х за л о ж е нь; за ко н ів м о л о д ш о го і ста р ш о го ю нацтва, п р и км е т о с о б о в о сти сум івця, ги м н і, гаслі та п р и в ітів СУМ , С лові, О б ітн и ц і та П риречення Ю нацтва СУМ . Беручи п ід ува гу ту те ш н ю м олодь, ми м усим о д о б р е застановитись над зга д а ни м и питанням и та проблемами. К а ж уть , що ж и д ів тр и м а є разом їхня с и л ьн а р е л ігія, а А м е р и ку о б ’є д н у є сп іл ь н а мова. Щ о тр и м а є у кр а їн ц ів (нас), ко тр і є без своєї власної д ерж ави, без м о ж л и во сти р озвиватися як у кр а їн с ь ка нація? Я вірю , що нас м ож е зб е р ігти наша р ід н а мова. Без сп іл ь н о ї мови, ми р о згуб и м о ся як нація, як народ. Без р ід н о ї мови і С п іл ка У кр а їнсь ко ї М о л о д і не зм о ж е існува ти . Ми є р о зс ія н і по ц іл о м у в іл ьн о м у св іті і нем аєм о в іл ьн ої наш ої р ід н о ї б а тьків щ и н и , то ї р ід н о ї д у х о в о ї с п о л у ки для наш их дітей , том у наша р ід н а у кр а їн с ь ка мова є ко н е ч н о п о тр іб н о ю для нас, для наш их дітей , бо наша р ід н а мова — це душ а наш ого народу. Без с п іл ь н о ї мови, ми хіб а б уд е м о існувати, я к О б ’єд на н і Н ації з п е р е кл а д чи­ кам и, на ко тр и х б удем о скла д а ти все наше д о в ір ’я, що даний п е р е кл а д чик передасть нам д о кл а д н и й зм іст а кту а л ь н о -д и с ку с ій н о ї теми. В П р а в и л ьн и ку СУМ читаєм о: ’’СУМ плекає у св о їх рядах у кр а їн ськи й па тр іо ти зм , бо він є в е л и ко ю р у ш ій н о ю с и л о ю в се с тр о н н ьо го р о зв и тку к о ж н о ї у кр а їн с ь ко ї о д и н и ц і і всієї у кр а їн с ь ко ї нації на ш ляху д о її кращ ого м а й б у тн ь о го ” . А важна частина наш ого у к р а їн с ь к о го п а тр іо тизм у — це є наша р ід н а мова. В наш их С в іто гл я д о в о -в и х о в н и х зал ож еннях Ю нацтва п ід п ’я то ю ч а с ти н о ю ’’Л ю б о в д о У к р а їн и ” в П р а в и л ьн и ку ясно сказано, ц и тую : "С У М за щ іпл ю є і розвиває у к р а їн с ь ки й патріотизм , то б то і го то ­ вість сл уж и ти У країні, через пізнання іс то р ії у к р а їн с ь ко го народу, зокрем а св ітл и х п е р іо д ів й о го д е р ж а в н о го р о зкв іту , визво л ьн о -д е р ж а в н и ц ьки х зм агань, пізнання йо го землі з її п р и р о д н ім и багатствам и, через вивчення і засво єнн я у к р а їн с ь к о ї ку л ь ту р и , зр а зко в е опа нува нн я і во л о д ін ня у кр а ­ їн с ь к о ю м овою , та плекання св ід о м о сти , що У країна — це одн а із ряду 65

ти х в и с о ко -ку л ь т у р н и х країн світу, що м аю ть за с о б о ю кіл ь ка т и с я ч о л ітн ю гарну і багату т р а д и ц ію ” . С п іл ка У кр а їн с ь ко ї М ол оді є у н ік а л ь н о ю м о л о д е ч о ю о р га н іза ц іє ю . ’’Ю нацтво С п іл ки У кр а їн с ь ко ї М ол оді о б ’є д н у є в своїх рядах, на д о б р о ­ вільній базі, д о р о с т а ю ч у у к р а їн с ь к у м о л о д ь (...) і в ихо вує її в у к р а їн ­ сь ко м у п а тр іо ти ч н о м у д у с і на св ід о м и х , че сн их і пр а ц ь о в и ти х л ю д е й , д о б р и х гром ад ян і в ід д а н и х у кр а їн ц ів (-н о к) — д е р ж а в н и ків , вир о б л е н их світо гл я д о во на тр а д и ц ія х і м о р а л ьно -е тичн их засадах х р и сти я н ств а та на дер ж а вн и ц ьки х ідеалах, в иплеканих у кр а їн с ь к о ю на ц ією на протязі д о в ги х с то л іть ” . Цих залож ень, ко тр і нам передали перш і о с н о в н и ки СУМ , ми немаємо права зм ін ю ва ти та к д о в го , як У кр а їна є поневолена. Цим ідеалом , вихо в­ ними зал ож енням и в ід р ізн я єтьс я СУМ в ід д р у ги х м о ло д е чих о р га н іза ц ій. Д о ка зо м цих від д а н и х у кр а їн ц ів (-н о к) — д е р ж а в н и ків ко тр и х виховує і плекає СУМ, є ми і наші діти . Цей виховний ідеал укр а їн ц я (-ки ) є ко н е ч н и м п ід су ча с н у пору, але без в ирозум ін ня і с п ів п р а ц і нас усіх, в и р и на ю ть проблем и, тр уд н о щ і, які вже іс н у ю ть у наш ій С пілц і, а саме ’’а нглом овна м о л о д ь” . П ра вил ьни х і С татут СУМ наказує, що ми пр ийм а єм о (о б ’є д н у є м о ) в своїх рядах, на д о б р о в іл ь н ій базі в сю м олод ь у кр а їн с ь ко го п о хо д ж е нн я. Це значить, що д о цієї м олод і, на л еж ить і ’’а нгл о м о в на м о л о д ь” . Ми м усим о д о неї ста в и ти сь р е а л істи чно , бо ця м олод, є в наш их рядах, з ко ж н и м роком її все більш е і більш е напливає д о наш их с у м ів с ь к и х р я д ів і ми немаємо права, ц ю м олодь в ід ки д а ти , чи п р ийм ати д о наш ої С піл ки . Ми м ож ем о ун и ка ти ф а кту, що ми є на ч у ж и н і і наші д іти п о чув а ю ться більш сво б ід н іш е м іж ам ериканцям и чи ка н а д ій ц я м и , н іж укр а їн ц я м и. Цій м олоді т я ж к о сп р ийм а ти У кр а їн у і все, що є у кр а їн с ь ке , я кщ о вона родилась, виховувалась в чу ж о м у ото че нні. Я кщ о нам залеж ить, щоб нестратили св о ю на ц іо на л ьну ід е н ти чн іс ть , с в о ю на ц іо на л ьну о кр е м іш ність, та, щоб ми не р о зп л и л и сь се р е д ч у ж о го моря, ми м усим о ство р и ти свій укр а їн с ь ки й д у х о в и й острівець. Ми м усим о пр ийти д о наш ого пере­ конання, що цим у кр а їн с ь ки м о стр івце м є і має бути: наша р ід н а хата, наша у кр а їн с ь ка церква, у кр а їн с ь ка ш ко л а і м олод еча о р га н іза ц ія. Б еручи разом д о с п іл ки зга д а н і ч и н н и ки — ми зм о ж е м о п е р е бо р о ти процес а с и м іл я ц ій н о го т и с к у на нас. Цей а си м іл я ц ій н и й н а ти с к вже сту п н е в о п р и ти с ка є наш у м олод ечу о р га н іза ц ію . Це є загр о зли ве явище і, якщ о ми не б уд е м о п р о ти ста в и ти сь і д ія ти , то за я ки й с ь час С УМ м о ж е п е р е тв о р и ти ся на ще о д н у зв и ча й н у а м е р и ка н сь ку с у с п іл ь н у м о ло д е чу о р га н іза ц ію . С ь о го д н і вже є н а с л ід ки цього процесу, а осо б л ив о по м енш их осередках. Коли б а тьки не х о чу ть р о зу м іти чом у в и х о в н и ки тр а тять час на нав­ чання їх н іх д ітей у кр а їн с ь к о ї кул ь тур и , істо р ії, географ ії; ко л и б атьки п о с тій н о то р б ую ть ся більш р о зв а го в о ю п р о гр а м о ю для сво їх діте й ; коли ви хо вн и к дає гу т ір ку , спів, а б а тьки ка ж у ть , що їхня д и ти н а н іч о го не навчилася. Коли члени булави, в и хо в н и ки м усять під б и р а ти і д о в о зити ю на ц тво на виховні сх о д и н и ; коли б атьки, а навіть д е я кі наші в и хо в н и ки й 66

члени, го то ві перейти зо всім на а м е р и ка н с ь ку мову, — то це е д о ка зо м існування п о в а ж н и х проблем у наш ій С пілц і Ми м ож ем о за кр и ти очі і ска за ти с о б і, що це є пе р е хо д о в и й час, що це все зм ін и ть ся і б уд е кращ е. Ми м ож ем о за д о в о л ити наш их б а тьків і в ід р е кти ся о с н о в н и х в ихо в н их за л о ж е нь С УМ задля св я то го с п о ко ю . Ми та ко ж м ож ем о схо д и ти с я на за сіда н ня, пленум и, сем інарі, конф еренц ії, на я ки х п о с тій н о б уд ем о го в о р и ти і д и с ку ту в а ти наш і проблем и, але, чи це буде р о зв ’я з ко ю на б о л іл и х пробл ем ? Чи д а н і пробл ем и щ езнуть і ми б уд ем о вести ви хо вн у п р а ц ю так, як вим агає від нас наша С п іл ка й у кр а їн с ь ка рація? Ми, як п р о в ід наш ої о р га н іза ц ії, почавш и в ід К р а й о во ї Управи, почерез о се р е д ки і в ід д іл и , кін ч а ю ч и на найнищ их кл іти н а х наш ої С піл ки, м усим о о б о в ’язково: 1. П ер е ко н а ти себе й за тве р д ити для чо го існ у є наша С піл ка , для ч о го вона була о р га н ізо в а н а і чи ми хочем о, і як ми хо чем о передати с ум ів с ь ки й ідеал наш ій м олоді.

2. З атве р д и ти , що та к д о в го , як У кр а їна є поневопена, та к д о в го ми м усим о б оро тися та п о м о гти їй визволитися.

3. З а тв е р д и ти , що наш СУМ є у н ік а л ь н о ю о р га н із а ц іє ю , що лиш е в рядах наш ої С п іл ки , ми м ож ем о плекати у кр а їн с ь ки й національний дух, а в а ж л и в о ю ч а сти н о ю ц ьо го д уха є у кр а їн с ь ка мова.

4. З атве р д и ти , що у к р а їн с ь к а мова, і все, що п лекаєм о в наш ій С пілці, є п е рш орядни м для к о ж н о го сум івця і сум ів ки .

5. Р еалістично сп р и й н я ти ф акт, що а м е р и ка н ська мова є п о тр іб н о ю м ово ю лиш е для ко м у н іка ц ії тут в А м ериці.

6. З атве р д и ти , що а н гл о м о в н а м ол о д ь є, і ми п о в инн і п р а кти ч н о п ід с ту п а т и д о її виховання, і д о с о л ід н о го виховання всієї с у м ів с ь ко ї м олод і на базі с у м ів с ь ки х ідеалів.

7. З атвер д и ти і п о с тій н о п ід че р кув а ти , що СУМ є виховна і політична о р га н іза ц ія і, що сум ів с ь ки й ідеал є на перш ом у м ісці, а все інш е є д р уго р я д н е . Коли ми візьм ем о всі вище ска за н і п у н кти д о серця, то д і ми зм ож ем о с о л ід н о п р и с туп и ти д о дальш ої праці в рядах СУМ, а саме:

А — Справа з батьками: 1. О б о в ’я зко в о ми м усим о брати на себе в ід п о в ід а л ь н іс ть п е р е ко н у ­ вати б а ть ків наш ої м олод і. Я маю на увазі, через сем інарі, панелі, д и с к у с ії п о ясн ю ва ти їм, що це СУМ , для чо го С УМ був ство р е н ий, які є виховні зал ож ення СУМ, м ето д и ка виховання. П о я снити батькам , що ми будем о передавати ці виховні залож ення наш ої С п іл ки у р а їн с ь ко ю м овою , а де треба буде, то б удем о п о ясн ю ва ти в а м е р и ка н ьс кій мові.

2. Н атискати на б а тьків на ва ж ли вість вж ивання у кр а їн с ь ко ї мови вдома. П ід че р кув а ти , що є д у ж е п о тр іб н и м вивчати у к р а їн с ь ку мову в хаті, де є міш ане п о д р у ж ж я , а особливо, де мати є у кр а їн ко ю .

3. Н аголош увати в а ж л и вість у к р а їн с ь к и х ш кіл. Д е немає ш коли у кр а ­ 67

їнознавства, СУМ б уд е м усіти брати на себе в ід п о в ід а л ь н іс ть навчання української мови.

4. П ід че р кн ути батькам (беручи п ід ув а гу с у м ів ц ів ка н д и д а тів ), що, якщо батьки не б уд уть п о го д ж у в а ти с я з с у м ів с ь ко ю в и хо в н о ю п р а це ю та з сум івським ідеалом, то д і по р а д и ти їм, нехай вони ш у ка ю ть со б і інш ий шлях для виховання своїх дітей.

5. З атверд и ти і д о тр и м у в а ти с я , що ми п р и й м а є м о к а н д и д а та на ш ість-м ісячну п робу. Я кщ о д и ти н а (і б а ть ки ) с та р а ю тьс я п р ини м а ти сум івські виховні засади і вим оги, то д и ти н а залиш ається, й за р ік часу, стає її членом. Всі вище зга д а н і вим оги м усять бути я сно і в ід кр и т о представл ені батькам. З азначую , що вилом и у наш ій с у м ів с ь кій

вихо вн ій праці —

створю ю ть проблем и і тр уд н о щ і для наш ої С п іл ки . Б — Виховники: На ви хо вн и ка х л е ж и ть на й тяж чий і м абуть найваж ливіш ий тягар, а саме виховувати

м айб утн є с у м ів с ь ке п о ко л ін н я . В и х о в н и к/ц я

м усить

постійно бути взірцевим п р и кл а д о м н и н іш н ь о го су м ів ц я /ки . В иховники м усять о б о в ’я зко в о ставити с у м ів с ь ки й ідеал на перш ом у місці, мусять плекати і п о стій н о вж ивати у кр а їн с ь ку мову. П ід час виховних сходин, звертати п о с т ій н у ув а гу на вж ивання у к р а їн с ь к о ї мови, а вж ивати ам ериканську м ову лиш е для з ’ясування д а н о го речення чи слова, які незрозумілі для ю н а ка чи ю н а ч ки . П р и д е р ж у ю ч и с ь ц ього, з часом це дасть певний успіх. В — Осередки і Відділи: О середки і В ід д іл и СУМ не п о в и н ні д ія ти зо в сім с а м о с тій н о . В они мають мати зв’я зо к з К р а й о в о ю У п р а в о ю і в и ко н у в а ти всі д о р уч е н н я і накази Крайової Управи. В иховні ю н а ц ь кі с х о д и н и п о в и н н і в ід б ув а ти ся р е гу л я р н о раз на тиждень. В осередках, де іс н у є англ о м о вна м олодь, і де є д о с и ть ф ахових виховників, п р о п о н у ю р о зд іл ю в а ти ц ю м о л о д ь від у кр а їн о м о в н о ї м олоді. Мати з ними о кр е м і гу т ір к и -р о зм о в и . У ж ива ти у к р а їн с ь к у м ову перш е, а опісля перекладати на а м е р и ка н с ьку мову. В о сер е д ках чи В ід д іл а х, де є б р а к в и х о в н о го пе р со н а л у і н е м о ж л иво розділю вати д ітей на в ід п о в ід н і рої (о кр е м і рої) після знання мови, то очевидно, що треба вести с х о д и н и разом, але зн о в у п ід ч е р ку ю , вж ивання укр аїн сько ї мови. А вж ивання а м е р и ка н с ь ко ї мови, лиш е для п е р е кл а д у у випадку неро зум ін ня д а н о го зм іс ту гу т ір к и д іт в о р о ю . Не п е р е хо д ити зо в ­ сім на ам е рикан ську мову, а тіл ь ки п о я с н ю ю ч и у кр а їн с ь к і слова. Н аголош ування хо д ж е н н я д о у к р а їн с ь к и х ш кіл, тв о р е н ня д ію ч и х садочків, це о б о в’язко в о м усить бути завданням о с е р е д ків і в ід д іл ів СУМ. Г — Табори: С ум івські таб ори є м абуть чи не о д и н о к о ю м о ж л и в іс т ю тво р е н ня 68

ч и с то -у кр а їн с ь ко го середовищ а на до в ш и й час. На п р о тязі тр ь о х ти ж нів, м ож на см іло плекати і вивчати у кр а їн с ь к у м ову без ж о д н и х ч у ж и х впливів. Але, це м ож на лиш е то д і зреалізувати, коли: 1. Самі члени ко м а н д и і в и хо в н о го персоналу, в о л о д ію ть в и кл ю чн о ч и с то ю л іте р а ту р н о ю у к р а їн с ь к о ю м овою .

2. На п ід ста ві вище ска за н о го , ю на ц тво і б а тьки самі зр о з у м ію т ь ціль і д и с ц и п л ін у с у м ів с ь ко го таб ору. Т у т м ож на за п о ча ткув а ти і в и ко р и ста ти п ід п и с а н н я ’’д о го в о р у ” , що б а тьки і ю н а ц тв о д а ю т ь с в о ю зго д у , що вони б у д у ть д о тр и м ува ти ся та б о р о в о ї д и с ц и п л ін и , а це в кл ю ч а є і у к р а їн с ь ку м ову. Кол и цей д о го в ір б уд е не д о д е р ж а н и й ба тька м и , то то д і ко м а нд а та б ор у має право ви кл ю чи ти д а н о го ю н а ка чи ю н а ч ки з табору.

3. А н гл о м о в н а м олод ь б уд е від о кр е м л е н а в таб орі в ід укр а їн о м о в н о ї молоді (тут треба в икори стати навчання у кр а їн с ь ко ї мови для ц ієі д ітвори).

4. Т реба на таб ор і д о д а т к о в и х ф а хо в и х сил для навчання у кр а їн с ь ко ї мови. Д ля ц ього треба п ід в ищ ити ц ін у та б о р ува нн я для та б о р о в и ків , ко тр і б у д у ть ко р и стув а ти ся цими л е кц іям и і силам и, а б атькам треба з ’ясувати чи п оясн ити , чом у це робиться.

5. П ід час дня, на п р о тязі п е в н о го часу (чи то п ід час р а н н іх зайнять, чи п о о б ід о в и х — залеж ить від п рограм и д а н о го табору), по винн а панувати в и кл ю ч н о у кр а їн с ь ка мова.

6. Є менш е чи сл о та б о р о в и ків , але та б ір в ід б ув а ється на д о вш ий час, не лиш е тр и ти ж н і. Т у т є п е р ш о р я д н а н а го д а п пе ка ти у к р а їн с ь к у мову, а особ л иво для ан гл о м о в н и х дітей.

7. Мати ісп и ти перед пр иняттям д и ти н и д о табору. О ц інити стан за сво є н о ї мови д а н о ї д и ти н и , а о післ я, п еред за кін ч е н н я м табору, ще раз від б ути кінц евий іп и т зі знання у кр а їн с ь к о ї мови.

8. Для м о л о д ш о го ю нацтва, д о 8-ми р о к ів ж иття, на ти ск повинен бути над д и с ку с ія м и з ю нац твом п ід час гу т ір о к, де їх в и хо в н и к/ц я прим уш ує д о п овторення речення або слів (переф разовання).

9. Для ю нац тва 9-12 р о ків ж иття, роб ити н а ти с к для читання кн и ж е ­ чо к, ко тр і є д о с ту п н і д о їх н ь о го віку.

10. Для стар ш ого ю нацтва — читання у кр а їн с ь к и х часописів, о працьовання д е н н и х н а ка зів і від чи та нн я їх перед р о ве сни ка м и. Праця над пр о е кта м и , де п р и м уш ує їх в иш укува ти м атеріяли про да н у тему з р ізни х кн и ж о к і часописів. Мати гри й забави при в о гн и ка х, де прим уш ує ю нацтво д о вж ивання своєї р ід н о ї мови і.т.п.

11. Д о д а ти ще о д и н предм ет д о пр о гр а м и в и ш кіл ь н о го табору, а саме у к р а їн с ь к у мову (на го д и н у або д в і). С тр о го п о с ту п а ти з в и ш кіл ьн и ка м и , що д о вж ивання у к р а їн с ь к о ї мови п ід час їх н ь о го перебування на таборі. З аставити їх, або вони р о зм о в л я ю ть с в о є ю р ід н о ю м овою , або для них нема місця в таборі. В они м усять сп р и й н яти ф акт, що вони в ід ігр а ю ть д у ж е важ ну ро л ю по о се р е д ка х і від д іл а х з ю нацтвом , коли вони кінча ю ть свій ви ш кіл і ста ю ть в п о р я д н и ка м и і в и х о в н и ка м и й заним атим уться в и хо в н о ю працею з ю нацтвом .

12. Б аж аним є творення о кр е м и х таборів, — о кр е м о для англом овно м олод і, і о кр е м о для укр а їн о м о в н о ї м олоді.

69

При цьому д о д а тко в о хо чу під че р кн ути , що особ ливо для а нгл о м о в ни х дітей, є ко н е ч н о п о тр іб н и м с у м ів с ь кі с а д о ч ки (взагалі са д о ч ки , де б вони не існували). О со б л и в о важ ним є роб ити с е л е кц ію д о Управ, Булав і взагалі д о провод у. П ід б и р а ти та ки х л ю д е й , яким л е ж и ть на серц і д о б р о організації, та, щоб пр о д о в ж ув а ти тя гл іс ть с у м ів с ь к о го ідеалу. Р еасум ую чи все вище сказане, п ід ч е р к у ю , я кщ о ми се р й о зн о п о с та ­ вим ось д о ти х всіх проблем , я кі висуває нам теперіш ня сум на д ій с н іс ть , то ми зм о ж е м о вдер ж а ти наш у С п іл к у на п е в но м у р івні та за б е зп е чи ти їі м айбутність. Оля Король

ЯК ШОВІНІСТИ ПІКЛУЮ ТЬСЯ ПРО МОВУ (УЦ ІС ) 3 У кра їни над ійш ли к о р о т кі вістки про те, як в е л и ко д е р ж а в ні ш овіністи тр а кт у ю ть мову Ш е вче нка й 5 0 -м іл ь й о н н о го народу. На ввесь Х а р ків мається тіл ь ки д в і у к р а їн с ь к і ш кол и. Б ільш е то го , за день д о закр и ття ш е в ч е н ків с ь ко го свята в о д н ій із у кр а їн с ь к и х ш кіл серед ш кіл ь ної перерви у д в о р і п ід іс л а н и м ш и зо ф р е н и ко м п ід 60 р о к ів було нагло забито м олотком по голові 12 дітей, які знаходяться нині в реанімації і п р а кти ч н о які вже мертві. У Каневі біля м огили Т араса "зу с и л л я м ” м ісцевих властей св я ткув а нн я з 13-ої го д и н и перенесли на 16:30, коли н ік о го о кр ім п іо н е р ів і хо р о в и х ко л е кти вів не було. У П олтаві, ’’д я к у ю ч и ” о б ко м о в і партії, б ул о зір в а н о "св я то р ід н о і м ови” , про яке писала "Л іте р а ту р н а У кр а їн а ” . В м ісцевім п е д ін с ти ту ті, коли п р о хо д и л и ки їв с ь кі пи сьм е н ни ки , "р а с п о р я д іте л ь ” п о пе р е д ж а в: ’’П и­ сатели идут, разговаривайте на у к р а и н с ко м я зы ке ” . ("П и с ь м е н н и ки ід у ть гово р іть у к р а їн с ь ко ю м о в о ю ” ) Щ е гірш е пройш ли д н і Ш евченка в К ір о в о гр а д і, Ч еркасах, ко л и місцеві власті не ску п и л и с ь на чорні ’’В о л ги ” і ’’Ч а й ки ", аби с ко р іш е о д п р о в а д и ти гостей назад, до Києва. (с к о р о ч е н о )

70

Література

УКРАЇНО, МОЯ БЕЗТАЛАННА БАТЬКІВЩИНО С в іт е т и х и й , краю милий, Моя Україно! За що т е б е сплюндровано, За що, мамо, гинеш ?

Т. Шевченко У т я ж к и х р о ка х неволі, в час, коли зд а ва ло сь н ізв ід кіл я п о р я ту н ку не б ул о видно, як часто д у м ка гол убом си зо кр и л и м злітала в висоти до Т ого, що всесп раве д л и вий і в с е м о гутн ій . У час, ко л и ні о д н о го веселого зв у ку в д о в кіл л і не було чутно, в час той д зв о ни с о б о р ів і сп ів уч и м струм енем п р о р ізув ал и м ряки ти ш и н и і ко р о тки м , але р а д іс н и м б л и с ко м пр ино си л и п іл ь гу очам і серцеві. В м а єста ти чно м у с у п о ко ї, в п р и й м а ю ч ій с в о є ю гл и б ін н ю повазі хр а м ів душ а наша, зм учена щ оденним і п о всякча сним га р ко то м зл ю щ и х со б а к, що н а п о с іл и с ь знищ ити , стерти з лиця землі нас, в ід п о ч и н о к ж иттєд а й н и й , знаходила. А п о л у м ’яне слово, що д о р о го ц ін и м и кам еням и падало від престолів, під си чув а л о новим нам силу витривати чорні стол іття лиха, чо р н о го , кр и в а в о го те р пін ня. С кіл ь ки ж разів чоло твоє, У кр а їно , кривавим потом зрош увалось? С к іл ь к и ж то разів із ран на тіл і тв о є м у кр ива ве цвіття зацвітало? С кіл ь ки ж бо то разів тебе, У країно, ж о в ч ю напоєно? П ригадай: ...зашуміла трава степів під копитами диких, запінених коней. Задри­ ж ала земля під важким и гарбами, почорніло сонце від копоту куряв і димів, а обрій загорів полум’яним блиском пожарів. Тривожно діти твої, Україно, до матерів пригортались, а м уж і з мечами обою дними ставали на границях твоїх... Ставали стіною залізною, стіною вірною і хороброю. І вдарялось залізо об залізо... Іскри степ співучий квіттям червоним всте­ ляли, кров м ереж кам и зелені килими розкрашувала, а плач матерів, сестер і ж ін о к небо вкривав чорними важким и хмарами, неначе котарами дощовими, дощовою вагою напучнявілими. Орда надходила. Орда під столицю твою прекрасну валом підступала, а за ордою дим із побойовищ злими зміями тягнувся. І задзвонили золоті дзвони храмів твоїх і впала ти на коліна. А ж ладан молитви в небо закурив... Чи ж не п р и га д уєш , У країно, д н ів см уті і плачу?... Вперш е це ж тебе р о зп ’ято на хресті і ж о в ч ю напоєно... С тань, У кра їно, перед го д и н н и ко м історії... В дивляйся в б іг д н ів твоїх, в ко л о в о р о т дол і твоєї. Д о л і тр а гіч н о ї і великої. П р о хо д ь степами своїми, 71

ко л и сь ш о вко ви м и, а тепер п о р ити м и, ко п и та м и зб итим и, хрестам и р о з­ писаним и. На с к іл ь к и хр е стів р о зп ин а л и тебе? С кіл ь ки м ір о к ж о в чі гір к о ї в уста твої сп ра гл і влили? І зайди в храм и свої. С кіл ь к и л а д а ну там в и ку р и л о с ь ? С к іл ь ки с в іч о к скап ал о ж овти м и сльозам и? ...вийди на старі шляхи твої, Україно. П иш но виблискує в сонці молодому різьблена зброя харалужна воїнів героїчних. Мідяні, мов із бронзи витесані обличчя, суворі; орлині очі, а шоломи в небо застром лю ­ ються. А прапори — райськими птахами в просторах пісню свою пре­ красну виспівують. На баскому коні, перед полками — князь золотозброїй, князь відважен, переможець. За ним — найкращі з найкращ их твої... А бо ще пригадай: ...в лісах, в сутіні безіменні, незнані, без пишної зброї, без прапорів навіть, не в ш ику бойовому виходять на поле бою, а одинцем, хиляючись і судорожно стискаючи холодну сталь револьвера смертоносного. Це знов — найкращі з найкращих... Далі кр уто повертається б іг історії. Т оді, коли оста н ній кристал ладану д о кур ю в а в ся , коли остання с л ьо зин а зо свіч обпадала, коли зм уче ні орли мрій твоїх востаннє, зд авалось, кр ил ьм и зм ученим и д о да л ьш о го л ьо ту зн ім а л ись, то д і Той, що не зн а є не м о ж л иво , Т ой, х то п р ийм а в як дар страш ний, б а га токр а тн е тв о є р о зп ’яття, Т ой, хто в чаші своїй д ія м а н то в ій збирає твої сльози, Той пр о м о вив то д і: ...істинно, істинно каж у вам — ті, що терпіли — возрадуються, ті, що многократь умирали — в славі воскреснуть. Над зем л ею о кса м ито м розстелилася блакить. С онце знов зависло над зем лею , як мрія золота, а вітер с р іб н о го л о с и й п р ил е тів з-н а д м орів і хви л ю є серця і душ і. Ч ервона калина, хрести п о чо р н іл і па л ким и вінкам и оплела і ж агучим и раменами заквітчала. У країно, немає б іл ьш ої сп р а в е д л и в о сти від Б о ж о ї с п р а в е д л и в о сти і тверд ої віри. ...Христос, рано повертаючись до міста, зголоднів. Побачивши фіґове дерево при дорозі — підійшов до нього. Але плоду на ньому не знайшов. Сказав: хай плоду з тебе не буде й до віку. І зараз всохло оте фіґове дерево. А ученики, бачивши, дивувались: як ж е це так, що фіґове дерево відразу й усохло? А їм у відповідь Христос: істинно, істинно, ка ж у вам, коли матимете віру й не будете сумніватись, зробите не тільки те, що з фіґовим деревом, але й коли горі отій скажете: двигнись і кинься в море, станеться. І все, чого попросите, твердо віруючи, станеться... Святе письм о І то м у хай м олитва твоя і с ь о го д н і б уд е п а л ко ю , як була через ти сячоліття. Хай м ільйони сердець і далі д зв о н я ть ритм ом єдиним . А з п ід хм а р н и х висо т п о б л а го с л о в и ть о д н о го дня тв о є в о с кр е с ін н я Т ой, хто: дав тоб і на й кр а щ у в світі зем л ю ; хто дав тобі на й зо ло тіш е в світі сонце; на й чи стіш у в св іті б л а кить; велике м инуле і ще більш е м айбутнє... і Ти воскреснеш моя У кр а їно !

72

В. Д ід ю к 1985

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (ДО 75-ЛІТТЯ СМЕРТИ)

П ам 'ят н и к Л е с і Укр аїн ки (1871-1913) Укр аїнськи й Культ урний Город Клівленд, Огайо Скульпт ор: М ихайло Череш ньовський

П ро Л е с ю У кр а їн ку на писано багато в и с о ко ї похвали та гл и б о ко ї аналізи її п р е кр а сн о ї тв о р чо сти. Ця слаб осил а дівчина, яка майже ціле життя була п р и куто ю д о візочка, залишила нам невмірущ і зразки па тр іо ти ч­ но -б о й о во ї поезії, які своїм поривом під ня л и р е в о л ю ц ій н іс ть дум ання не о д н о го у кр а їн с ь к о го п атріота. В то м у то й по ляга є с п іл ь н и й зн а м е нни к м іж її п о е ти ч н о ю р е в о л ю ц ій н о ю п о е зією і р е в о л ю ц ій н о ю д іє ю по ко л інь, які п ід ня л и ся д о б о ю проти о ку п а н тів У кр а їни — у п а л кій л ю б о в і до Б атьківщ и н и . На тво р а х Л е сі У кр а їн ки , повні за с у д у насилля і н е п р и­ м и ри м ости д о свавілля о ку п а н тів виростала нова ґенерація м олод их л ю д е й , що зараз по її см ерти, ко л и вона згасла сухим вогнем на Кавказі, стр усн ул и р о с ій с ь ко ю кр и в а в о ю ім п е р іє ю і її п оставил и на коліна. Стали д ій с н іс т ю слова Л е сі — в р ука х н е від о м и х б ратів стали вони кращ им мечем на катів. Гарячий п р о б л и с к п о е ти ч н о го ґенія Л е сі палає в о гн и с то ю с к а р го ю серед м о ги л ьн о ї тиш і м о с к о в с ь к о -ц а р с ь к о го д е с п о ти зм у, я ку н іх то не від ва ж увався п оруш ити, о кр ім Л е сі й ж м е н ь ки її о д н о д у м ц ів , які не боялися стати в о б о р о н і о кр а д е н о ї і поне во ле н о ї нації. Коли Ф р а н ц ія 73

то р ж е ств е н н о вітала в ід в ід и н и м о с к о в с ь ко го царя поетеса переж ивала невирозум іння народу, я кий та к сил ьно о б о р о ня в св о б о д у поставш и проти поневолення в славній ф р а н ц у зь кій р еволю ц ії. Для поетеси Росія була вел и че зн о ю т ю р м о ю на р о д ів, де панував і го л о д , н е о свіче н ість, і зл о ­ дійство, лицем ірство, тиранія без кінц я і всі ці великі нещастя, — величезні, колосал ьні, Грандіозні...” Ш е вче нка навчилася ш анувати з р а н н іх літ. Й ом у ще м а л о ю д ів ч и н о ю п онесла в К ан ів виш итий р уш н и к. В ід н ь о го перейняла м у ж н іс ть , в ід в а гу об сто ю ва ти правду, п о л у м ’яні за кл и ки д о б о р о тьб и п р о ти тиранії. ’’Т р и д ц я ти л ітн я війна з нападам и хв о р о б и , я кі вж е зм а л ку почали турб увати Л е с ю вичерпувал и її і ф ізичн о , уне м о ж л и в л ю в а л и їй п р а ц ю над ро зпочатим и творам и — не зн а хо д и л и в неї ж а л ю ” . — Каж е Л еся — "щ об не плакать я см іял а сь.” Ч итаю чи її твори в ідчува єм о не п е р е м о ж ни й, п о зи ти в н и й вплив її м уж ности, я ки й за х о п л ю є і д и в ує. І ми себе питаєм о: з в ід к и оця невга­ мовна сила, це в о гн и сте о с ка р ж е н н я гн о би те ля-тир а на , що п ід н е с л о її над інш им и пл аксіям и -по е та м и? З в ід ки її гум а н ність, національна го р д іс ть, ота п р и в ’я заність д о с в о го р ід н о го , д о ча р ів но ї в о л и н с ь ко ї п р и р о д и , до п р е кр а сн и х н а р о д н іх вірувань, л ю б о в и тр а д иц ій ? С во єю в и со то ю п о м и с л ів вона т р ію м ф у є у с у з ір ’ї н а й б іл ьш их у к р а ­ їн с ь к и х поетів, п о р уч Т. Ш е вче нка , Івана Ф р а н к а — внісш и в наш у л іте р а тур у гл и б и н у й ш и р и н у с в іто в о ї те м а тики, о с о б и с то ї л ір и ки і п о на д все в о гн е н н о ї с ка р ги і за суд у. Б е зм ір її л ю б о в и д о у к р а їн с ь к о го на р о д у пром овляє н а д хо д я чо ю гр о м о в и ц е ю . М имо то го , що в її ж и тті щастя і го р е та к б о ж е в іл ь н о сп л е л о сь вона не позазнала д у ш е в н о го перелом у. В л и с ті д о А га та н ге л а К р и м с ь ко го п р и ­ знається ’’Ж иття лом ал о т іл ь ки о б ста в и н и н а в ко л о мене (ну, і ко с т і м ої як тр ап л я л ося ), а вдача моя в ир о б ивш ися д у ж е с ко р о , н іко л и не м інялася, що вже й навряд чи зм ін и ть с я ” . В сетаки її с тр а ж д а н н я і о с о б и с ті б о л і були на д р у го м у м ісці, бо її серце було наповнене б е зм ір ним сп ів ч уття м для у кр а їн с ь к о го на р о д у — ’’О лю де мій бідний, моя родино, Брати мої вбогі, закуті в кайдани! Палають страшні незагоєні рани На лоні у Тебе моя Україно! Кормигу тяж ку — хто розбить нам поможе? О, Боже!"

Та свід о м а с в о го безсилля, все та ки не була п а с и в н о ю . З її очей б л и с ка ю т ь х о л о д н і б л и с ка в и ц і, ш аліє гн ів на в о р о га Т о м у й нераз б ід ­ кається, чом у її слово не стане втіленням в д ій с н іс ть : "Чом ти не безжалісний меч Той, що здіймає голови з плеч?”

І сл ід ам и віщ о го Ш е вче нка , я ки й на д іявся гл и б о к о ю в ір о ю , що й о го слова з ій д у ть і ви р о с ту ть в мечі о б о ю д н і, і що то д і п о в іє вогнем новим з ’’Х о л о д н о го Я р у” та к і Л еся у п р о р о чій візії бачила, що: "М есники дуж і приймуть мою зброю кинуться з нею до бою !” —

74

В ж е зм а л ку навчилася р о зр ізн я ти

п р а в д у в ід по ло ви, героїв від

б о я гузів і зр а д н и ків , бо ще 1 5 -л ітн ьо ю д ів ч и н о ю писала: "Б удь прклята кров ледача не за чесний стяг пролита".

З н а м е н и то схо п и л а п и сьм е н ни ц я Я рослава Кул іш чуття Л е с і У кр а їн ки у статті "В п л и в тво р ч о сти Л е сі У кр а їн ки на суча сн е п о ко л ін н я . "Л е ся гов ори л а без м а нір но сти, без ко ке те р ії, що ненависть є рівна л ю б о в і, го в о р и л а пр о п о м с ту л ю т о ї ж а гу , п р о те, що м ож е не б ул о б ж и ття та ке нещ асне, я кб и в о го н ь ненависти не гас. Щ о ми. раби, п а р а л іти ки з б л и скуч и м и очим а, що власної не маєм навіть хати, за в о р о гів ідем о в о го н ь і в о д у .” ’’Б о я р и н я ” Л е сі У кр а їн ки в и кр и в а л ьн и й т в ір ,т а ко ї сили, що навіть не зв а ж а ю ч и на п р о п а го в а н у л іб е р а л із а ц ію в С С С Р п ід кл и ча м и ’’п е р е стр о й ­ к и ” і "Г л а сн о сти ” то та ки її не д р у ку ю т ь . В тво р і устам и ге роїні О ксани винесене за суд р о с ій с ь кій п ід л о ті, вір о л о м ств у і тем ноті. Поетеса залиш ила нам в сп а д щ и н у численні віщі за кл и ки , м іж яким и: "Б орись і добувайся Батьківщини,

бо доведеться загинуть чужою чуженицею в неславі...” Р о зто р о щ ую ча сил а в о гн е н н о го Генія Л е сі У кр а їн к и за ка р б о ва на у іі власних словах: "Хочу дихати вогнем хочу жити весною..."

Т. Т.

СП О ГАД ПРО ВАСИЛЯ СТУСА Високим, струнким, з красивим чоловічим, сказати б скульптурним обличчям, з гордо поставленою головою і сильним, густим баритоном — таким вкарбувався мені в пам’ять Василь. Саме вкарбувався, бо з першого слова, з першої зустрічі, певен, не лише в мене — в кожного, залишав по собі незабутнє враження. А познайомився я з Василем сонячного серпневого дня 1968 року в Києві. Тоді ми — хто раніше, хто пізніше — поверталися з першої, зовсім небажаної “мандрівки” у ті “не зовсім далекі місця”... Суспільна атмосфера вже почала була відчутно змінюватись: відлига й Ренесанс 60-х пе­ реходили у свою протилежність, але ще не сягнули ситуації початку 70-х чи початку 80-х. І, отже. Київ, Львів, уся Україна, тобто друзі по духу, ще публічно зустрічали і приймали нас як “людей з легенди ... В товаристві Надії та Івана Світличних, Алли Горської, Юрія Бадзья і Ярослава Ступака ми ходили по історичних вулицях святого нашого мі­ ста, відвідуючи майстерні художників, музеї, приватні мистецькі збірні. Дні були насиченими зустрічами, дискусіями, розмовами про плани і перспективи...

75

Знаючи про моє повернення, Василь домовився із Надією та Іваном про зустріч. Так ми познайомилися. Симпатії у нас були взаємними. Обоє ми — діти села. Села повоєнного, багатого на події, дитячими свідками яких ми стали (один на Наддніпрянщині, другий — в Галичині...). Якось Василь сказав: якби ситуація не кликала бути поетом, орав би поле, ви­ рощував хліб. Се не було позірною заявою. Весь триб його життя каже, що Символом Віри Василя було творити хліб насущний — через власну сам о­ пожертву утверджувати життя спільноти. Притому не лише нашої. Сьо­ годні Василь — постать вселюдська. Він — Просвітитель і Хоронитель народів від зла. М ожливо, там, у вас, так і не усвідомили цього, як не усві­ домили багато самоочевидних речей, що стосуються У країни, але це так. А для нас, численних друзів Василя, його життєва місія була зрозумілою ще тоді, в далекому 68-му. Наголош ую на цьому, бо згодом не всі вияви­ лися гідними означення “людей з легенди”. Важка проза життя багатьох схилила долілиць. А Василь творив поезію і творив себе. В ті роки мені вдалося зібрати гарну, як на наші можливості, бібліо­ теку. Грушевський, Липа, Єфремов, Чижевський, Лепкий, Антонич, Ольжич — се лише мала частина авторів, яких брав у мене для читання, власне для глибокого студіювання Василь. А брав він не тільки у мене. Із початку 1972 року ми вже довго не зустрічалися. Аж до 1981 року. Тоді в Кучино мені одному на декілька місяців виділили зовсім окреме мешкання. Годі сказати, що від такої “турботи” почуваєшся щасливим... Та для Василя знайшли там ще “комфортабельнішу” келію. І як часто буває, нема зла без добра, — ми стали сусідами й знайшли можливість спілкуватися. Самі тільки пошуки і спроби такого спілкування вже й це вимагало відваги, а часто й розплати... Очевидно, ця взаємна готовність, не кажучи про спільність долі та ідеалів, нас ще більше зблизили. Останні місяці 1981 року ми пробули в одному приміщенні. То була висока радість спільного буття. Хоча Василь, природньо, характер склад­ ний. Та з легкими вдачами люди там майже не траплялися. Це розуміли і литовець Баліс, і ест Март, і я, але, повторюю, давно не відчували ми такої насолоди спільного буття. Висока інтелігентність, толерантність були передумовою цьому. З Балісом Василь практикувався в німецькій, якою добре володів, Марту допомагав у російській, редагував його писання, мені читав свою поезію, переклади, ділився думками. Саме тоді із великим запізненням ми дізналися про вихід збірки його поезій. Василь зустрів звістку, звичайно, із радістю, але й з подиву гідною скромністю і рівно­ вагою. Тільки глибоке усвідомлення своєї життєвої місії здатне утримувати людину в душевній гармонії з собою і з оточенням. Адже там умови у нас були екстремальні. Це не можна порівняти із тривалою космічною подо­ рожжю в герметично закритому космічному кораблі. Політ — мобілізація психоенергії. мужності, рівноваги на певний час і з чіткою метою . У нас — безглузде закриття на десятиліття, власне на ціле життя. Зносити це не так просто. 1 один з найкращих наших поетів, блискучий перекладач, ерудитенциклопедист і мислитель свідомо взяв на себе ще й цей хрест.

76

Василь Ст ус

Кожному свое — переконував я колись побратима і кума Панаса Заливаху — художника європейського рівня. Талант — категорія суспільна і мусить бути збереженим для спільноти. Сю думку Василь заперечував так: сьогодні годі з певністю твердити, що важливіше для нації в її екстре­ мальних умовах буття — збережений талант, а чи жертовна посвята задля життя народу. Ж итиме народ — будуть і таланти... Це так, але й не так. Література, мистецтво, духовість — ці нетлінні цінності нації є водночас живильним середовищ ем для неї. Тому безмірно жаль, що так передчасно відійшов один з найвидатніших поетів У країни, а водночас її самовідданий суспільний діяч. Вся його праця вимагала бути мужем. І Василь був винятково сильним характером — характером Байдівського типу. Незвичайно делікатний у взаєминах з друзями, він, як Байда, умів, сказати: “Твоя, царю, віра по­ ганая...”. Прямо у вічі султанам, при кожній потребі, при кожній можли­ вості. Боже, як мало тих, хто знає, що означає бути там характером Байдів­ ського типу! Власне, а чи так мало? Ні, багато, уже багато! І в цьому велика заслуга Василя, його мужньої поезії. Але скільки ще всім нам треба розповісти лю дям про нашого Василя, щоб окрім Поета, лю дство побачило й оцінило в ньому Людину! Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою , — так писав великий Тарас. Так міг би сказати про себе і наш Василь Стус. ІВАН ГЕЛЬ "Український В існ и к" ч. VII.

77

З нових видань СПОГАДИ ЯКИХ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ* Є кн и ж ки , які читається з ц ік а в іс тю і ув а го ю , а п ізніш е вони зн а хо д я ть місце на б іб л іо те чн ій полиці і пр о них забувається. Але є інш і кн и ги , які після прочитання зн о ву п о ве р та ю ться в р у ки читача, п р и м а н ю ю ч и йо го своїм зм істом , чи я к іс т ю р о зп о в ід і, чи інш им и вартостям и. П ід цю ’’р у б р и к у ” л іте р а тур и п ід п а д а ю ть пе р е д усім с п о га д и Романа М алащ ука ” 3 кн и ги м о го ж и т тя ” , то б то а в то б іо гр а ф ічн і с п о га д и автора. Але та к м ож е здаватися т іл ь ки на перш ий п о гляд. Н асправд і Роман Малащук, о п и с у ю ч и своє д и ти н с тв о , то ва р и ш ів ш кіл ь н о ї лавки, а зго д о м йо го зр о ста н н я се р е д т о д іш н ь о го р е в о л ю ц ій н о го п о к о л ін н я дає б а р в и сту ка р ти н у ціл ої епохи, я к о ю м о ж уть бути го р д и м и не т іл ь ки у ч а с н и ки , але й майбутні п о ко л ін н я , що піш ли тим самим б ойовим шляхом. Ю на ц ькі р о ки в гім назії, п ізн іш і р о ки с ту д е н тс ь ки х с ту д ій , — це роки кол и на З а х ід н іх У кр а їн с ь ки х Землях п р о х о д и в м о гу тн ій п р о це с д у х о в о ї револю ції. М аємо о тж е на увазі не та к (і не лиш е) р е в о л ю ц ій н і зб р о йн і акти, я ки х то д і не бракувало, але в перш у чергу ве ли кий перелім у душ і у к р а їн с ь ко го народу, що після п р о гр а н и х В изво л ьн их З м агань та б о р о ть ­ би за д е р ж а в н ість і с а м о с тій н іс ть , д у х о в о не залом ився, але в п ід о к у п а цій ній д ій с н о с ті п р о д о в ж ув а в б о р о тьб у інш им и методам и. Не зва ж а ю чи на переслідування, на ш икани і в с я ко го р о д у п е р е ш ко д и , нове п о ко л ін н я го ріло баж анням дове р ш ити це, чо го не вдалося зд о б ути й о го батькам . С луш но пиш е Р. М алащ ук, що вж е в п о л о в ин і 2 0-тих і п о ч а тку 30-тих ро ків ” на кін у кр а їн с ь ко ї іс то р ії по в н о ю , н е п е р е м о ж н ь о ю х о д о ю виступи в укр а їн с ь ки й нац іоналізм і й о го завзяті за л ізні в о їн и -р е в о л ю ц ії — у кр а їн ­ с ь кі на ц іо на лісти з ОУН, що ’’р о д и л и с ь ве ли ко ї го д и н и з п о ж е ж війни і з п ол ум ’я в о гн ів ” , ті що пр ися гл и ся во л ю переперти, ті, що йш ли ” в о го н ь і в воду за У кр а їн у за честь і славу, за н а р о д ” , ’’щоб під н я ти з руїн у кр а їн с ь ку д е р ж а в у” . Д о го л о су в н а ц іо на л ьно м у ж и тті п р и х о д и л о нове м олод е у к р а ­ їн ське п о ко л ін н я ентузіястів , з я ки х в о р о ги сп е р ш у п ід с м іх а л и с я , мовляв "хочеш море п е р е п л и сти ” — серед них й автор сп о га д ів . П ереж ивання, які він о п исує, — ти по в і для на ц іо н а л істів та п а тр іо тів тих часів. П ол іц ійн і пе р е слідува нн я, у в ’я зню вання, п о с тій н і за гр о зи по ­ пасти в тю р м у, на д о в гі р о ки, ні на мент не зуп и н ял и за хо п л е н о го ід е єю боротьби за зд ій сне нн я на ц іо н а л ь н о го ідеалу, — ю н а ка ентузіяста. Багато місця в ід в о д и ть Р. М алащ ук о п и с о в і своїх р о д и н н и х око ли ць. Н еначе на ф іл ьм о в ій плівці пе р е хо д я ть перед очим а читача о п и си наш их сіл і м істе чо к на ЗУЗ, че р гую ться в ідо м і п е р со н а ж і, по ста ті гр о м а д ян п р о ­ в ід н и ків гр о м а д с ь ко го ж иття, м іж ними д е я кі вже перейш ли на інш ий світ, залиш аю чи нам с п о га д пр о їх н ю п р а ц ю і зм агання. Ц ю ча сти ну сп о га д ів , що читається з не п о сл а б н о ю ув а го ю , хочеться сп е ц іял ьн о п ід кр е с л и ти , бо вона до б ре х а р а кте р и зу є істо р и ч н е тло, на я ко м у р о зго р та л а ся наша 78

п ід п іл ьн а боротьба з окуп а нто м , що п ізніш е знайш ла свій алоґей у славних б оях УПА, та зб р о й н и х в и ступа х ОУН. А вто р по д а є влучну а на л ізу си ту а ц ії перед вибухом н ім е ц ь ко -м о с ко в ­ с ь ко ї війни, а теж про а к ц ію наш их п о х ід н и х гр уп з о п исо м ’’р о м а нтичн их” с п о с о б ів пе р е хо д у ко л и ш н ь о го , але далі с те р е ж е н о го нім цям и, больш ев и ц ь ко го ко р д о н у . Ця "р о м а н ти ка ” у к о ж н ій хвил ині могла закінчитися см е р тю членіх П о х ід н и х Груп. О крем е м ісце в ід в о д и ть автор св ітл ій іс то р и ч н ій п о д ії проголош ення відновл ення У кр а їн с ь ко ї Д е р ж а в и — ЗО червня 1941 р о ку. Ком у з о че ви д ц ів ти х п о д ій , д о н и н іш н іх д н ів не б ’ється серце зі зворуш ення пе­ реж иваю чи с п о га д п р о цей А кт! Та ко р о т ко тривала р а д ість і п а тр іо ти чн е о п ’яніння в ід зи с ка н о ю д е р ­ ж а в н істю . Д у ж е ш в и д ко нім ці р о зкр и л и св о є за га р б н и ц ьке обличчя і роз­ почали систем а тичне винищ ування тв о р ц ів 30-го Червня р о зс т р іл ю ю ч и чи аре ш товую чи їх д о ще д о б р е не висо хл их від крови п о м о р д о ва ни х м оскалям и ж ертв, тю р е м . Здавалося тим, що не знали тве р д о ї волі у кр а їн с ь ки х на ц іонал істів , що після у в ’язнення п р о в ід н и ків вони зд а д у ть ­ ся гітл е р ів сь ки м наїзникам і в ід кл и ч у ть п р о го л о ш е ння А кту . Та вони гр уб о пом илилися, бо після к о р о т ко ї п ід го то в и тво р и ться армія УПА, що ще рокам и тр и в о ж и п а н а їзн иків. Коли б не б езгл узна "д е м о кр а ти ч н а ” п о л іти ка З аходу, що ш укав собі у б о л ьш е в иц ьких зл о чин ц ів св о го с о ю зн и ка , ко л и б сп ів п р а ц я з У кр а їн о ю й інш им и поневоленим и народами стала їхн ім засобом б о р о тьб и то суча сн ий с в іт не стояв би на передодні чергової світо в о вї війни. Д о б р е зроб ив автор, що в ід вів д о в о л і місця нім е ц ьким концтаборам та в’язням — у кр а їн с ь ки м нац іоналістам . П о ка ж ч и к імен та багато зн им о к, з я ки х д е я кі, мало — або зо всім не від о м і, зб а га ч у ю ть те кс т кн и ги та зб іл ь­ ш ую ть її д о кум е н та л ь н у вартість. К н и ж ка Р. М алащ ука п о в н іс тю за сл уго в ує на те, щоб її п о р учити нашій м олоді. Вона вказуватим е їй, я к б оролися її б атьки, коли були вони м оло­ дими. Не хочем о за кін ч и ти ти х д е кіл ь ка р я д ків про "К н и гу м ого ж и т т я ” Р. М алащ ука, щоб не зацитувати немов узя ту від нас у с іх д у м ку Павла Ш е в­ чука, теж ще з "ста р о ї во й н и ” , що здавав іс п и т нац іоналіста не тіл ь ки в бо­ ротьбі з окуп а н та м и , але м уж ньо, д е ко л и зі "ш и б е н и чн и м ” гум о р о м зазна­ вав пе кл о тю р е м і кацетів. У вступі д о кн и ж ки с п о га д ів Р. М алащ ука пише П. Ш евчук: "Р о зп о в ід н и й стиль і ж ива мова, я к о ю автор п р о в а д ить читача по д о ­ розі св о го ж иття в селі і м істі, ка р ти ни чуд ової п р и р о д и п р и ка р п а тс ь ки х окол и ц ь, ж и в і л ю д и , товари ш і і д р у з і праці і зм агу за кращ у д о л ю наш ого народу, гл и б о ка п ід п іл ь н а праця р е в о л ю ц ій н о ї О УН п ід о куп а нта м и , т ю р ­ ми і ко н ц та б о р и — це м а л ю н о к то ї до б и, я ки й д у ж е часто стоятим е перед очим а суч а с н и ків і с в ід к ів о п и сув а н и х п о д ій, які зн а ю ть о с о б и с то автора і зга д ува н и х у кн и зі л ю д е й , а м о л о д о м у п о ко л ін н ю представляє яскравий образ наш ої кр иваво ї істо р ії, я ку ми всі разом, зб ір ним зусиллям творили. І ще тв ори тим ем о і ” в бій п ід е м о д р у ги й раз.” Б о р и с В іт о ш и н с ь ки й 79

Документація про боротьбу УПА

ПОЯВИВСЯ 16 ТОМ ’’ЛІТОПИСУ УПА” (Т оронто, О нтаріо). Цей, ш істн а д ц яти й з черги, том ’’Л іт о п и с у У П А ” по в­ н іс тю п рисвячений п е р іо д и чн и м п ід п іл ь н и м виданням ’’З а к е р зо н с ь ко го Кра ю ", що в то го ча с н о м у назовниц тві означало у кр а їн с ь к і е тн о гр а ф ічн і землі на за хід від л ін ії Керзона а саме, Х о лм щ ину-П ід пяш ш я, Л ю б а ч ів щ и ну, Я рославщ ину, П ерем ищ ину та Л е м ків щ и н у . В кн и зі вперш е перевидано без зм ін ж ур на л и ’’Ін ф о р м а то р ” , "Т и ж н е в і В іс т і” , "Ін ф о р м а ти в н і В іс т і” , ’’Л іс о в и к ” , та "П Е р е м о га ” , б іл ьш ість я ки х зн айд ен о в недавно в ід кр и т и х ф о н д а х Д е р ж а в н о го А р х ів у С Ш А . Вони д а ю ть читачеві і д о с л ід н и к о в і ве л и ку к іл ь к іс т ь но ви х і д о с і н е д о с ту п н и х м атеріялів про у кр а їн с ь ке п ід п іл л я п ід П ольщ ею в р о ка х 1945-1947. З них д о в ід ує м о ся не тіл ь ки про с тр а те гію і т а к т и к у УПА, але й пр о щ оденне важ ке ж иття її членів я к те ж і про б о р о тьб у за своє існування ціл ої у к р а їн ­ с ь ко ї с п іл ьн о ти на цьом у п р о с то р і. Інф о р м а ц ії пр о світо ві п о д ії та п о с т ій ­ не зацікавлення ж иттям у к р а їн с ь ко ї е м ігр а ц ії в и п о в н ю ю т ь с т о р ін к и цих видань, які ш и р о ко р о зп о в с ю д н ю в а л и с я серед населення і д о часу появи видань "С о л ід а р н о с ти ” не м аю ть со б і пр е це д е нсу в країнах С х ід н о ї Е вропи. В ступна стаття пера проф . П етра П о тіч н о го (він те ж є р е д а кто р о м то ­ м у), в д у ж е сти сл ій ф о р м і подає ін ф о р м а ц ії пр о п ід п іл ь н і д р у ка р н і, які діяли на цьом у терені, та о б го в о р ю є проблем и д р у ку в а н н я і р о зп о в с ю ­ д ж ення видань у п ід п іл л і. К ром і ц ьо го подає ц іка ві д ані про ко н т а кти з д и пп ьом а тичн им и станиц ям и за х ід н и х д е р ж а в в Варш аві та р о л ю ж ін о к п ід п іл ьн и ц ь в цій д іл я н ц і. В зв ’я зк у з цим том м істи ть п о в н іс тю (в п оль­ с ь кій мові) те кс т о ска р ж е н н я і за с у д у О. Л еб едович, яка вдерж увала к о н ­ та кти з ам б а са д ою З С А в Варш аві. В ступна стаття, резю м е зм іс ту ж у р н а ­ лів та а кт о ска р ж е н н я п о д а ю ть ся те ж в а н гл ій с ь к ій мові. Ш істн ад ц ятий том "Л іт о п и с у ” вийш ов за в д яки щ едрій ж ертві йо го ф унда тора св.п. О л е кси Головача (24.111.1912 — 16.V III. 1986). К нига в тве рд ій оправі, п о н а д 600 с т о р ін о к д р у ку , б о га то іл ю с тр о в а ­ на, має с п и с о к іл ю с тр а ц ій і с ко р о ч е н ь та вичерпний п о ка зн и к. її м ож на зам овляти в ціні 20.00 дол. на с л ід у ю ч ій адресі: LITO PYS UPA P.O. BOX 97, S T A T IO N ” С ” T O R O N TO , O N T A R IO M6J 3M7 CANADA

80

Фізкультурники Д -р Зощ ук Степан

ПІДСТАВОВІ ЗАКОНИ ХАРЧУВАННЯ Д О П О В ІД Ь В Ч АС І КО Н ГР Е С У В С Е С В ІТ Н Ь О Г О Л ІК А Р С Ь К О Г О Т -В А В М Ю НХЕНІ В ДН ЯХ В ІД 12 — 15 ВЕРЕСНЯ 1984. (пр од овж ен ня з попереднього числа)

4. Закон внутрішньої ощадности (m e ta b o lic e co n o m y), відом ий вже Г р и го р о в і С ко в о р о д і, по тв е р д ж е н и й Х ітенденом (Гарвард), в 1905 році, н а л еж ить д о п ід ста в о в и х правил в д іл я н ц і харчування л ю д и н и . С ко в о р о д а казав: "с т р и м у ю с ь в ід їж і м’яса і пиття вина задля внутр іш ­ ньої е ко н о м ії” . Це значить, що тва р и нні б іл ки , го л о в н о всі м’ясива, "р о зп а ­ л ю ю т ь ” , п ід н о с я ть рівень перем іни речовин і то без потреби з втратами і ш кодам и. У ф із іо л о гії харчування відо м е це явищ е п ід на зво ю ” с п е ц и ф іч н о -д и нам ічної д ії” (sp e cific d yn a m ic a c tio n ), хоч по правді, йдеться тут про ви­ в’язування тепла, яке в над м ірі постає і я к о го ми не потреб уєм о, чи пак не м ож ем о вихіснувати. В иявилось, що при тва р и н н и х б іл ка х з цієї причини ми тратим о 25% кал ьо р ій , при товщ ах 5%, а при в угл еводах 2%. Д уж е важливе правило, яке треба взяти д о ув а ги ва гітн им ж ін ка м , а потім кор м лячи м гр у д д ю матерям, при го д у в а н н і нем овпят (ж о д н и х д о д а тко в и х б іл ко в и х ха рчів) м’ясив, птиці, риби, яйця, сира, виварів з м яса, та к зв. "зб а га ч е н и х” в б іл ки харчів для нем овлят і д іте й не давати, бо в цей с п о ­ с іб п р и с ко р ю є м о б іо л о гіч н и й го д и н н и к. П р и х о д и ть д о р о зп а д д ів у пере­ міні речовин, у висл ід і чого п р и с ко р е н о р о стуть д о в гі ко с ти і п р и с ко р е н о р о зви ваю ться статеві залози, ввиду чого п р и с ко р е н о і п ередчасно до го л о су п р и х о д и ть статевий гін (precessio). Саме це с тв о р ю є неозоре чи­ сло проблем сере д д ітв о р и і м олоді. В аж ливо затям ити, що в м олоці матері л ю д и н и є найменш а кіл ь кіс ть б іл ків в п орівен ь з м олокам и всіх інш и х тварин. Ч ом у воно так? А це тому, що л ю д и н а , го л о вн о її м озок, п о тр е б у ю ть 25 д о ЗО років, щоб вповні р о з­ в инутись. Я кщ о п одавати, чи дод авати, д о м о л о ч но го харчу н о в о р о д ка ще інш і твари нні б іл ки (м’ясо, п тиц ю , рибу, яйце, сир), то ми п р и с ко р ю є м о р о зви то к, але він нер ів н о м ір н и й . В м олоці матері є й трипто ф а н , ти р о зи ­ ни, м етіо н ін и і ф енил ьаляніни найменш е в п о р ів н я н н і з інш им и м олоками. Т а ко ж опр авда но , бо з на д м ір о м ти х а м ін о в и х кисл ин, у в и п а д ку но во ­ ро д ка , п р и х о д и ть д о ро зл а д ів у перем іні речовин, я кі за х и ту ю ть цілий р о зви то к, го л о в н о ти пто ф а н є гр ізн ий.

81

А м інові ки сл и ни у над м ірі є тя ж ки м и отр уям и для тка н ів . Д о то го п р и ­ ходить ще над м ір сечової ки с л и н и (u ric a cid ) і гн и л ь н і р ечовини з тва­ ринних б іл ків, с п о ж и ти х у над м ірі (як воно є ни ні). Т и х а м ін о в и х ки с л и н у тваринних їстивах 7 д о 10 разів більш е н іж у тих сам их кіл ь ко с т я х р о с л и н ­ них б іл ко н о с н и х харчів. Взявш и ще д о ува ги вил онні речовини, я кі п о ста ­ ють при ж а р е нн ю , варенню і пе че нн ю тв а р и н н и х б іл ків з товщ ам и, не труд но уявити собі п о стій н и й в и с о ки й рівень в сіх зга д а н и х вище о труй, з якими дово д и ть ся б о р о ти сь всіма засобам и о б о р о ни, я кі, та к в и с н а ж у ­ вані, врешті п ередчасно за л о м л ю ю ть ся . Це о т р у й о к р ів ’я (toxaem ia) зауважено уж е давно, але о с н о в н о д о с л ід и в й о го щ ойно К уш а ко ф з Л ьозанни ще у 20-их роках. В ін д о с л ід ж у в а в к іл ь к іс т ь б іл о к р ів о к після їж і різних їстив. У ж е після пів го д и н и число б іл о к р ів о к п ід н о с и ть с я у в и п а д ку всіх твари нни х їстив, а л ь ко го л ь ю , кави, а після випиття ка ка о з м о л о ко м і солодом число б іл о кр ів о к п ід н о с и л о с я д о 18,000. П ісля варенних т а ко ж є виразна об орона, хоч п о м ітн о менша. Зате всі сир і р о сл и н н і харчі, м о л о ко сире від зд о р о ви х ко рів, д ж е р е л ьна вода і с п р а в ж н ій б д ж іл ь н и й мед, не викликали під не сенн я числа б іл о к р ів о к у кр о ві. Коли їсти с и р і р о сл и нні харчі з вареними, то зга д а н о ї о б о р о ни немає або вона незначна. З то го наука, щоб їсти варені зі с ир и м и і варити якнайм енш е, щоб зб е р е гти в них ж иттєда йн і речовини: за ч и н ки (ferm ents, enzym s), р о зч и н ки (co-ferm ents, co-enzym s, vitam ins) та первні зв ’язаним и з ними. Не б уд е м о варити м оло­ ка, чи страв ” на м о л о ц і” , ані ” на о л и в і” , ані на маслі. З д о б н і тіста лиш е у виїмкові д н і. Д ітя м і м олоді не даєм о їсти ” р о зп л ю й х л іб а ” (ju n k fo o d s), бо все стр и м ує або ро зл а д ж ує р о зв и то к. На дал ьш у мету та ки й харч веде д о тя ж ко го звапнінн я с уд и н серця, н и р о к і м озку. Коли н и р ки не всилі вид а­ лити згадані отруї, то це знак, що їхні су д и н и кл у б к ів завапнілі. П о чи ­ нається за т р и м ко ю а зо то вих в ід п а д к ів (u ric acid, urea), що дає о зн а ки полусечухи (preuraem ia), а далі п р и х о д и ть д о су ч у х и (uraem ia). Я кась частина б іл ків тв а р и н н о го п о х о д ж е н н я за гнива є у ки ш ка х, го ­ ловно, у гр уб ій киш ці. П о ста ю чі гн и л ь н і речовини (птом аїни, путр е сц ини , кадаверини, сепсини , м еркаптани, індо л ь, ф еноль, ска то л ь, сір ко в о д е н ь , головно з яєць, метан тощ о), є тя ж ки м и отруям и для ціл ої перем іни речо­ вин і с т ін о к в о л о скува ти х с уд и н , ко л и вони п р о н и кн у ть д о о б ігу крови. Це о тр у й о кр ів ’я проявл яється р ізно: в о д н и х є несте р пн ий біл ь голови, безсо нн ість, нервовість, то зн о в у на п а стп ивість, св а р л и в ість або п р и гн о б ­ лення, навіть зі зам ірам и сам о губ ства . В інш их н а то м ість або й в тих са­ мих вид ихове повітря д у ж е см е р ди ть, і то навіть я к не м аю ть за гн и п і зубів, гн и л ь н о ї озявни ці, гн о я ка легенів, п іс тр я ка о зя ків тощ о. Щ е інш і або і ті самі ска р ж уть ся на см ердячи й піт, о со б л и в о стіп, ще інш і або ті самі мають п о с тій н о зи м ні с то п и і р уки та зи м ний п іт на них. Ці л ю д и часто пітн ію ть. Це о зн ака сам о о б о р о ни. В цей с п о с іб тіл о в и д а л ю є бодай я кусь частину отруй. У них, звичайно, за н и ка ю ть сила бачення і сл уху, бо ці отруї д о решти нищ ать во л о скув а ті с у д и н и о ка і вуха. Г нил ьні речовини б іл ків тв а р и н н о го п о хо д ж е н н я с п ів д ію т ь при д ії вапніння с т ін о к с у д и н в цілому тілі, отже, та к о ж вуха і ока. Важливо затям ити, що тва р и нні їстива (м ’ясива, птиці, риба, яйця, за ­ 82

го то вл ю ва н і сири, вся кі вивари, "б у л ь й о н и ” , го то ві приправи, готові ю ш ки, ґлю там ат с о д ію , я ки й д о д а ю ть д о всіх сливе м’я сних ко н се р в у всіх ресторанах д о страв, потім , це великі кіл ь ко с т і соли в тих ’’ха р ча х” , всі ці їстива, звані ’’р о зп л ю й х л іб о м ” (ju n k fo o d s), б е за л ь ко го л ь н і на п и тки (в них е хем ічні д о д а тки : ф о сф о р о в а кисл ина, со л о д и л о сахарина або циклям ат соду, б а р вн и к, часом а л ька л ьо їд ко ка , коф еїна, го л о вно в ти х з посм аком ц и тр усо в и х о вочів тощ о), м орозива, в я ки х м ож е бути коф еїна, со л о д ил о і а н іл ін о ві б а р ви н ки по при великої кіл ь ко с т и заразнів і ж и в ків ; а л ь ко го л ь н і на п и тки і кава, д а ю т ь за си льн і з б у д н и ки д ітв о р і і м олод і (їхньо м у нерво­ вому ул а д о ві та горм о н о в им залозам). Коли варити, ж а рити і пе кти твари нні б іл ки всі м’ясива, птиця, риба, яйця) у тв а р и н н и х чи р о с л и н н и х товщ ах, то п о с та ю ть вилонні речовини (extractive substances), в и р о д н и ки (m utagens), п о тв о р н и ки (teratogens) і п іс тр я ч н и ки (cancerogens). Т у т л е ж и ть пр ичи на р ізн и х учул е нь (алєрґії), збочень у р о зви тку, п о тв о р н о сте й з у р о д ж е н н я , п іс тр я ка тощ о. Щ е о д н а неб езпека за гр о ж у є з б о ку тва р и н н и х їстив, а саме те що вилонні речовини в них м о ж у ть д ія ти на п л ід і н о в о р о д ка та д іте й мов чо­ л овічі гор м он и або ж ін о ч і, що в них м о ж уть бути ці гор м о н и як залиш ки, які го д іве ц ь тварин назаріз за п р и с ку в а в їм або до м іш ува в д о корм у. Вия­ вилось, що у вагітн ої ж ін ки ці вилонні речовини м о ж уть зб уд ж ув а ти над­ н и р ко в і залози д о вид іл ю в а н н я (творення) чо л о вічих і (або ж ін о ч и х го р ­ монів, які м о ж уть п р о н и кн у ти д о п п о д у і зб о чи ти р о зв и то к статевої' о соб о во сти . У м ісці

(placenta) мож е бути перетворений холестероль у

горм он и чол овічий і (або ж ін о ч и й і ці го р м о н и м о ж уть п р о н и кн у ти до плоду, зб о ч ую ч и р о зв и то к статевої о со б о в о сти . Коли ко р м ил иц я гр у д д ю прийм ає п р о ти за п л ід н і ґу д зи ч ки то го р м о н и з ни х п р о н и ка ю т ь з м олоком матері д о н о в о р о д ка і м о ж у ть зб о чи ти й о го статеву о со б о в ість . Взагалі, м ож ли во стям тут не має меж. Кол и вагітна п ’є каву, або п ’є б е за л ь ко го л ь­ ні на п и тки , їсть м ор ози во тощ о, в я ки х є або мож е бути коф еїна, то ця мож е пол учи тися зі статевим и л е н тів ка м и ” Х” або ” У ” і зб очи ти р о зв и то к статевої о соб о вости. Д о тих зб очень статевої о со б о в о сти належ ать го м о се ксуа л ізм , ж ін к и з м уж е ськи м и, а ч о л о в іки з ж ін о ч и м и пр икм е та м и р ізн о го ступеня аж до о бостатевости (ге рм а ф р о д ити зм ). Все це масові явища серед населення. Д уж е важливе с в ід о ц тв о згу б н о с ти тва р и н н и х харчів, та ще у ни ніш ніх кіл ь ко с т я х сп о ж и в а н и х , п о х о д и ть від творця поняття "с тр е с ” , а саме від про ф е сор а Ганса С еліє (М онтреаль). В ін знайш ов, що гол овним и с п р и чи нни ка м и переобтяж ення п р истр о їв о б о р о н и (го р м о н о в и х залоз, о с о б ­ ливо н а д н и р ки , кл іти н о б о р о ни у с л и зів ц і ки ш о к, п а с о ко в и х залозках, се­ лезінці, у п ечінц і та зл учній тка н і, у с п ів ч у тн о м у нервовом у уладі та сере д м о зку) є м’ясива і сіл ь (the m ain stress c o n d itio n in g fa c to rs are meat and salt). Це й о го слова. О чевид но, що твари нні харчі, та ще у н и н іш н іх к іл ь к о ­ стях ш то вха ю ть л ю д и н у д о а л ь ко го л ізм у , тю т ю н із м у , пиття кави, ба й заж иванням р ізн и х б л а го уха н н и х речовин (героїни, гаш іш у, Л С Д тощ о). А все ко р ін н я тих нещ асть л е ж и ть у .... тва р и нни х харчах, у ни н іш н іх кіл ь ­ ко стя х сп о ж и в а н и х, та с и л ьн о зм ін е н и х хе м іка л іям и і висо ки м теплом.

83

Н а сл ід ки ід уть ще дальш е, а саме, ми їх м ож ем о п р о с л ід и ти аж д о ма­ сових нині р озво д ів. Це є б іо л о гіч н е питання, бо ж ін к и з чо л овічим и п р и к ­ метами, увійш овш и у стан п о д р у ж ж я , б у д у ть п ід с в ід о м о зм а га тись за ке р ­ му в ро д и ні. Ч о л о вік буде, м ож ли во, у н и ка ти с п о р у і уляж е, о со б ливо , к о ­ ли в нього б уд уть ж ін о ч і п р икм е ти . Н а то м ість в родинах, які розвелися, можна виразно знайти ц ю істину: ж ін к а з чоловічим и прикм етам и, з п р и ­ роди своєї чол овічо ї частини о со б о в о сти , буде с у п е р н и ч и ти з чол овічим и вимогами за п р о в ід в р о д и ні. П р и то ка м и д о с п о р у м о ж уть бути різні справи. П очинається в и м ін о ю слів, п о тім п р и х о д и ть д о сва р ки, д о б ій ки і ... розвод у, але мож е п р ийти й д о вбивства. У З С А в р о д и н і мало м ісце найбільш е вбивств у с у с п іл ь с тв і і найбільш е поліцаїв втратили ж иття, р о зб о р о н ю ю чи та ку б ій ку в р о д и ні. Ж ін ки з чол овічим и прикм етам и ста ю ть, і то ц іл ко м слуш но, д о с у п е р ­ ництва в д ер ж а ві чо л о в іків , а саме вихо д ять вони з їх м у ж е с ь ко го го н у д о суперничання і маю чи неаб ияку ін те л іге н ц ію . М уж е ські ти п и ж ін о к не виявляю ть назагал нахилу д о за кл а да нн я ро­ дини, а як й зал ож ать, не хо чуть мати дітей , а як їх пр и в е д уть на світ, то не хочуть займ атись їх виховуванням . Т а кі ж ін к и не м аю ть д о б р е ро зви не ­ них груд ей, отж е, не м аю ть д о с и ть м о лока в них, щоб ко р м и ти своє дитя. В сім д е ся ти х роках, я к почали в и р іб н и ки ха р чів для нем овлят р о з го ­ лош увати свій крам і намовляти ко р м и л и ц ь не го д ув а ти нем овлят с в о є ю гр уд д ю , то у с п іх був та ки й великий, що лиш е 6% ко р м и л и ц ь ще ко р м ил и немовлята с в о є ю гр у д д ю у ЗС А . Це д о ка з у є с к іл ь к іс т ь м у ж е с ь ки х ти п ів ж ін о к, у я ки х м атери нське почуття д у ж е низьке. П ро все це і багато більш е на писано у моїй к н и ж ц і "Я ки й Харч — Таке З д о р о в ’я” , зі с п и с ко м чи сл е нн о ї л іте р а тур и д о 1984 р о ку в кл ю ч н о . Ця кн и ж ка дасть не о д н о м у л іка р е в і з б у д н и к д о да л ьш и х с п о с те ­ режень, а особ ливо, д о у с п іш н іш о го уб е р іга н н я себе і своїх б л и зь ки х та своїх хво р и х від н е о д н о го нещ астя. К н и ж к у "Я ки й Харч, Т а ке З д о р о в ’я” замовляти у пані: A nna P otopnyk T o ro n to , Ont., 48 C rewe Ave, C anada, M4C 2J.

'М асове зривання вагітности (abortion) це у великій мірі наслідок цієі полуособовости в жінки.

84

Наші втрати

Центральна Управа і Крайова Управа С УМ Америки в глибоко­ му смутку повідомляють все членство Спілки Української Молоді, що в п’ятницю, 8-го квітня 1988 року упокоївся на 91-му році життя

сл. п. проф., д-р МИХАЙЛО КУШНІР професор Українського Католицького Університету, член НТШ , член Головної Ради О УН , видатний публіцист, заслужений укра­ їнський культурний і політичний діяч, довголітній голова Цен­ тральної й Крайової Виховної Ради С УМ та довголітний Головний Виховник сумівських вишкільних таборів у З’єдинених Стейтах Америки і Канади. Покійного похоронено 14-го квітня 1988 року на Українському Національному Цвинтарі-Пам’ятнику у Вашингтоні, Д .К. В імені всього членства С УМ , найглибші співчуття складають достойній Дружині та всій Родині Покійного. Вічна Йому пам’ять! Евген Гановський Голова Центральної Управи СУМ

А. Лозинський Голова Крайової Управи СУМ Америки

85

БЛ. ПАМ. ІНЖ. МҐР МИКОЛА СЕМАНИШИН

П о кій н о го М и ко л у за п ізна в я ще на п о ч а тку п ’я д е ся тих р о ків , коли відновл ял ася д ія л ь н іс ть С УМ на а м е р и ка н с ь кій зем лі. В ж е то д і я за п р и ­ м ітив у Н ього криш талевий ха р а кте р і д о б р і п р икм е ти п о в е д ін ки . В ін був то в а р и ськи й , п ід п р и є м ч и в и й , л ю б и в по сл уха ти д у м к и і п о р а д и інш их, хоча мав і свій п о гл я д на о кр е м і справи. З часом М и кол а почав п о р и н а ти щ ораз то б іл ьш е у с у с п іл ь н о гр о м а д с ь ку п р а ц ю там, де лиш е була потреба. В ін став членом Крайової Управи С УМ -А , як го с п о д а р с ь ки й реф ерент, завд анням я к о го було п ід ­ ш укати в ід п о в ід н у зе м л ю п ід О сел ю . З а в д я ки й о го старанням , С УМ в А м ериці має гарну, д о б р е р о зб уд о в а н у і за го с п о д а р е н у О се л ю в Елленвіллі, Н.Й. Не менш е тр у д у і ж е р тв е н но ї праці вклад ав П о кій н и й на ф о р ум і УККА , як член Кр ай о во ї Е кзе кути в и , а в ід та к П р е зи д иї У К К А , в и ко н у ю ч и р ізн і завдання. Я к реф ерент м о ло д і при У К К А , брав ж и в у уча сть в п ід го то в ц і м а н іф е ста ц ій н о го зд в и гу посвячення п а м 'я тни ка Т. Ш е вче нко ві у В аш и н гто н і. Бачим о й о го та ко ж при праці в п ід го то в і П е рш ого К о н гр е с у С КВ У в Н ь ю -Й о р ку , го л о в о ю К о м іс ії У Н Ф , а о п ісл я М іл ь й о н о в о го Ф о н д у У К К А — де за в ж д и в и ко н у в а в усі завдання у с п іш н о й ж е р тв е н но . Т о м у не диво, що за свій тр у д і п о с в я ту о д е р ж а в в ід Ч о ти р н а д ц я то го К о н гр е с у У країнц ів в Ам ериці найвищ е відзначення — Ш е в ч е н ків с ь ку Гр а м о ту Волі. П ро тягом д о в ги х р о к ів п о кій н и й М и ко ла пр исвячува в багато часу і п р а ц ю С УК ’’П р о в и д ін н ю ", в и ко н у ю ч и р ізні ф у н кц ії. Б ув го л о в о ю В ід д іл у , гол овою О круги, головним Радним, го л о в о ю С та туто во і К о м ісії та го л о в о ю К о н тр о л ь н о ї Ком ісії. С трічаєм о невси пущ о го М и ко л у і в Го л о в ній Управі О О Ч С У, як о д н о го з над звичайно а кти в н и х членів. Не менше уділ я в ся П о кій н и й і в своїй вуж чій гр о м а д і в Н ю а р ку — Ір в ін ґто н і, де п о с тій н о про ж ива в. Був а кти в н и й при к о ж н ій потреб і. Бере участь в ко м іте ті б уд о ви церкви св. Івана Х рестителя в Н ю а р ку ; стає ін іц ія то р о м і ке р ів н и ко м р о зб уд о в и Н а р о д н ь о го Д о м у в Ір в ін ґто н і та д о в го л ітн ім його го л о в о ю . П еребирає п р о в ід гр о м а д и , як гол ова В ід д іл у У К К А в Ір в ін ґто н і і о ко л и ц і, і на цьом у пості залиш ається д о кінц я св о го т р у д о л ю б и в о го життя. О ста ннь о п ід го то в и в вибір С те й то в о го Г р о м а д с ь ко го К о м іте ту 1000ліття Х ристи ян ства У країни. Був та ко ж д о в го л ітн ім членом У прави 1-го В ід д іл у О О Ч С У, де й о го ц ін ні п о р а д и і а кти в н а ко р и с н а праця були все за п о р уко ю у с п іху в діяльн о сти цієї О рганізації. Т а ко ж цікавився д ія л ь н іс тю інш и х О рга нізац ій У кр а їн с ь ко го В изв о л ьн о го Ф р о н ту . Як інж е н е р — м еханік, був д о б р и м п р о ф е с іо н а л істо м . П р а ц ю в а в при к о н с т р у к ц ія х ге л іко п те р ів , л іта ків , ко р а б л ів , і у з в 'я з к у з тим часто виїж дж ав до різних держав. Був членом Т овариства У кр а їн с ь ки х Інж енерів. І ось, настав де н ь 13-го січня. У п о п о л у д н е в и х го д и н а х рознеслася тр а гіч н а вістка, сп о в іщ а ю чи н е с п о д ів а н у см ерть наш ого не в ід ж а л ув а н о го приятеля Інженера, що в нещ асливом у в и п а д ку, в а втовій ка та стр о ф і, загинув на д о розі ч. 17, їд учи рано д о праці. У н е д іл ю , 17-го січня , зібралася велика к іл ь к іс т ь на р о д у в п о х о р о н -

86

н о м у заве д енні Л и т в и н а на п о х о р о н н і від пр а ви. Т р ьо х свя щ е н иків в ід ­ правляли парастас: о. Б о гд а н Л у к ій — п арох церкви св. Івана Хрестителя в Н ю а р ку , о. С е р гій Н е пр іл ь — настоятель ц е р кви св. Т р о й ц і в Ір вінґтоні та о. Роман М ір ч у к — п а р о х ц е р кви св. П етра і Павла в Д ж е р зі Ситі. С півав чо л овічий хор п ід д и р и ґе н т у р о ю проф . М. Д овбуш а. З прощ альним сл овом в иступал и: о. С. Н епріль, м ґр Я. Рак в ід О У В Ф р о н т у і від м ісцевої гр ом а д и, Ігнат М. Б іл и н с ь ки й — П р е зи д е нт У ККА , проф . М. Ч и р о в ськи й — голова ГУ О О Ч С У і д -р А. Л о з и н с ь к и й в ід К райової Управи СУМ А м ерики. При д о м о в и н і стояла почесна с тій ка д р у з ів — сум івців, які на кінець п о х о р о н н и х від п р а в п іс н е ю "В и д и ш брате м ій ” попроїдали св о го Д р у га сум івця в д а л е ку д о р о гу. Н а с туп н о го дня, вранці, тіл о П о кій н о го було превезене д о церкви св. Івана Х рестителя, де була відправлена С луж б а Божа. П равили: о. ш амбелян М. Канаван — Г о л о в ни й П р е д с ід н и к СУК " П р о в и д ін н я ” , о. ігум е н М. К у ч м я к, о. Б. Л у к ій і о. Р. М ір чук. С л уж б у Б ож у співав ц е р ко вн и й хор, а п р ощ ал ьні слова ви го л о си л и о. Канавані і о. Куч м як, в ка зую ч и на ш ляхетні п р и км е ти ха р а кте р у і ж е р тв е н ну п рацю П о кій н о го . П ісля С л уж б и Б о ж о ї сф орм увалася д о в га каравана авт, яка всл ід за д о м о в и н о ю вируш ила на цвинтар св. А н д р ія в Б авнд Б р уку: Р одина П о кій н о го , приятелі, д р у з і та пр е д ста в н и ки багатьох уста н о в і о р ганізацій, щ оби віддати шану П о кій н о м у. П ісля п о х о р о н н іх о б р яд ів , я кі с п о в н и в о. парох Б. Л у к ій , і в ід сп іва нн я "В ічн ая пам ’ять", в д а л е ку д о р о гу попрощ али п о к ій н о го Д р уга : М. Ковальчин — б. старш ина УП А, мґр. Я. Коц иб ала — в ід приятелів. П існе ю "В иди ш , брате м ій” від д а н о о с та н н ю шану П о кій н о м у. В ід та к в У кр а їн с ь ко м у Д о м і в Ір в ін ґто н і, в ідб ула ся б а га то л ю д н а тризна, п ід час я ко ї пром овляли: о. К уч м я к — д о в го л ітн ій приятель, І. С м олій від С УК ’’П р о в ід ін н я ” , М. Ф у р д а — від сум івців, Т. Ц арик — від зе м л я ків Б о й ків щ и н и , с у д д я Б. Ф у т е й — в ід приятелів, д -р П. М ір чук і проф . М. Цяпка. В ід ім ени р о д и н и П о к ій н о го п о д я к у скла л а д о ч ка Квітослава, яка щ ирим и словам и висл овила в д я чн ість гр о м а д і Н ю а р ку -Ір в ін ґто н у , і всім п р и сутн ім , що вш анували пам ’ять її п о к ій н о го б а тька і об легш или велике горе, яке та к несп о д іва н о впало на Родину. Спи с п о кій н о , д о р о ги й Д р уж е , вічним сном. Хай р ід н у зем лю заступить Т обі приб ра на , п р и в ітн а і вільна земля, де Ти виявив с тіл ь ки х и с ту і праці для д о б р а і слави св о єї р ід н о ї Б а ть ків щ ин и — У країни, за волю якої Ти почав зм агатися вже в ю н и х роках, в рядах ОУН. Не д о вел ося Т обі п о в е р н у ти с ь у в ільну У країну, про як Ти мріяв. В ід ій ш о в Ти нен ад ійно . Твоя ж иттєва д о р о га за кін ч и л а сь п ід брам ою В іч н о сти . Ми, що сп ів п р а ц ю в а л и з Т о б о ю , б удем о дальш е пр о д о вж ува ти цей змаг, і як до зв о л и ть всем огучий Б о г п о в е р нути сь на вільну Україну, то у стіп ч у д о тв о р н о ї го ш ів с ь ко ї Б о го р о д и ц і п о м о л и м о сь за Тебе, наш д о р о ги й і незабутній Д р уж е . Нестор Басняк

87

УСПІХИ НАШИХ МОЛОДИХ ПРОФЕСІОНАЛІСТІВ В м ісяці вересні 1987 p., наш від о м ий м о ло д ий п р о ф е с іо н а л іс т мґр. Ю рій Голіней о б о р о н и в с в о ю д о к т о р с ь к у д и с е р та ц ію перед ф а кул ьте то м ф іл я д е л ь ф ій сь ко го К а л е д ж у Ф а р м а ц ії і Н а ук та о д е р ж а в с ту п ін ь д о кто р а ф іл ьо со ф ії (П іЕ й д ж Д і) з ф арм ації. Це не б уд е н на р а д ість і го р д іс т ь для й о го батьків, д р у ж и н и Д о н и , се стр и М а р ій ки й всіх й о го р ід н и х, а та ко ж для й о го уч и те л ів -п р о ф е с о р ів , ю н а ц ь ки х в и х о в н и ків , п р ия те л ів та д р у з ів сум івців. Ю рій народ ився в Е д и н б ур зі, Ш о тл я н д ія , 17 л и пн я 1957 р о ку . Й о го б атьки М и кола й Ю стина, коли йом у було 6 р о ків , приїхали д о З С А й п оселил ись у Ф іл я д е л ь ф ії, де ж и в у ть д о с ь о го д н і. Ю р ко у с п іш н о за кін ч и в п о ча тко ву ш ко л у в С естер В а си л ія н о к при Л ін д л е й вул. і здав іс п и т д о о д н о ї з кр а щ и х с е р е д н іх ш кіл — С ентрал Г а й с ку л , я ки й т а к о ж за кін ч и в з відзначенням . За д о б р і о ц ін к и й о го п р иняли д о зн а н о ї ’Ф іл я д е л ь ф ія Каледж оф Ф арм асі анд С аєнс” , де він зд о б ув 1980 р о ку с т у п ін ь ’’Бачельор оф С аєнс ін Ф а р м а с і” . О д на че сама праця в аптеці й о го не за д о в о л я л а і він дальш е почав вчитися в то м у К а л е д ж і, в я ко м у т а ко ж п р а ц ю ва в й викл адав в л я б о р а то р ії і в 1983 р. зд о б у в н а у ко в и й с т у п ін ь — "М а сте р оф С аєнс ін Ф а р м а с е в т ік ” . В ін став членом б а га тьо х п р о ф е с ій н и х, н а у ко в и х і в и н а хід н и х о р га н іза ц ій в ЗС А . Це д о д а л о йом у ще б іл ьш ої наснаги до зд обува н ня о ся гів і за попертям п р о ф е со р ів ц ьо го К а л е д ж у він став там п рацю вати я к викладач й л я б о р а то р и ст та у ч и ти с ь і пра цю ва ти над с в о є ю д о к т о р с ь к о ю д е с и р т а ц іє ю і в кін ц і з у с п іх о м за кін ч и в студ ії, як зга д а н о на п очатку, академ ічним ступенем д о кто р а . З авзято зд о б ува ю ч и на уко в і у с п іх и , в м іж ча сі пр а цю ва в він ф ізичн о , щоб д о п о м о гти батькам в о платі ш кіл та на о с о б и с ті витрати. В ід д іто ч и х р о ків д -р Ю рій був вівтарним д р у ж и н н и к о м та часто читав А по сто ла . Був а кти вн и м сум івцем , к о ж н о го р о к у відб ував с у м ів с ь к і таб ори, л ю б и в у кр а їн с ь кі народ ні танці і яки м и п о пи сува вся я к д о б р и й с о л іс т у гр уп і С УМ, а зго д о м та к о ж у гу ц у л ь с ь кій гр у п і "Ч е р е м о ш ” . П ерейш ов к іл ь ка таборів, які провадила на оселі "В е р хо в и н а ” знана балерина Рома Прийма. Не п о ки д а ю ч и та н ц ю в а ти й с ь о го д н і, він є те ж а д м ін іс тр а то р о м ш коли танців при о се р е д ку С УМ в Ф іл я д е л ь ф іі та по м а га є вчити. Т а ко ж у с п іш н о за кін ч и в м атур ою ш ко л у у кр а їн о зн а в ств а в "Н а ш ій У кр а їн с ь кій Ш к о л і” при О се р е д ку СУМ. Є а кти в н и м д р у ж и н н и к о м СУМ , ід е о л о гіч н и м реф е­ рентом Т УС М в Ф іл я д е л ь ф ії, членом в ід д іл у А Б Н . Й о го м ож на побачити всю д и : чи то з п ра по р о м на чолі я ко їс ь м аніф естації, чи в у н іф о р м і сум івця на в ід зн а чу в а н н я х у к р а їн с ь к и х р ічн и ц ь , а ка д е м ія х, ім презах, забавах тощ о, хоч сам він вдачі с кр о м н о ї і ти хо ї. Л ю б о в д о с в о го на р о д у він о д ерж ав в перш у че р гу від св о їх б а ть ків М и ко л и й Ю сти н и — діте й Г уцул ьщ ини. З окре м а він є п р и кл а д н и м м уж ем сво єї д р у ж и н и Д о н и , яка та ко ж не в ідста є в науці. З а кін ч и л а с т у д іі хем ії бакалавреатом , а ц ьо го 88

Успіхи молодих професіоналістів

Д -р Ю р ій Го л ін єй

р о ку з а кін ч и ть д р у ги й з ф арм ації. В они м а ю ть ш іс ть м іс я ч н о го ч у д о в о го с и н о ч ка Х ристоф ор а, п о тіх у , я ки м не т іл ь к и р а д ію ть вони як р о д и чі, але та ко ж бабуся й д ід о . Р адієм о і ми, й о го д р у зі та приятелі, го р д и м о ся , що він н іко л и не був Д ж о р д ж о м , а в сю д и Ю р ієм і та к й о го кл и ка л и п р о ф е со р и , колеґи. Т ак за писан о на всіх дипл ьом ах. Ним за ц іка в ил и сь багато ко м па ній, але наразі д -р Ю рій п р а ц ю є я к "Р есерч Ф а р м а ц іс т ” в А кв а л о н Ко м па ні, щоб дати зм о гу д р у ж и н і за кін ч и ти студ ії. Б а ж аєм о д о к т о р о в і Ю р ієв і к р іп к о г о зд о р о в ’я, Б о ж и х л а с к для цілої р о д и н и і да л ьш и х тв о р ч и х у с п іх ів в й о го ф а хо вій праці, та в праці для с в о го понево лен о го, але н е ско р е н о го народу. СоМир.

89

ОЛІМПІЙСЬКИЙ ТАБІР В КАПҐАРИ, КАНАДА С еред ч у д о в о го кр а є в и д у с ка л и с ти х гір за х ід н о ї Канади в м істі Калґари відбулася п’ятнадцята з черги С вітова Зим ова О л ім піяд а. З м а гуни та глядачі з'їхалися з ц іл о го світу, щ оби в и н а го р о д ж ув а ти найш вид ш их та н айкращ их ви ко н а в ц ів с в о го с п о р ту . В цьом у ж середовищ і 13-го л ю т о го ц.р., в ід кр и то С ум ів ськи й З и м о в ий О л ім п ій с ь ки й Т а б ір ім. Князя В о л о д и ­ мира і К н я ги н і О льги. На таб орі б ул о п р и с у тн о 75 у ч а с н и ків з тр ь о х ко н ти н е н тів , а саме — з П ів н іч н о ї А м е р и ки (К а н а д а і З С А ), з Е вропи (А нглія), та з д ал екої А встралії. Т абір був зо р га н ізо в а н и й о се р е д ко м СУМ в Калґари та д о с кл а д у ком анд и увійш л и: ко м е н д а н т — под. Л еся Ш в а л ю к, б у н ч у ж н и й — д р у г М аркіян Ш вець, об о зна — под. Х р исти на Л и п с ь ка , о б о зн и й — д р у г Ю р ко М и кити н, п исар — под. М арта К о л ін с ь ка , реф . в н у тр іш н и х зв ’я зків — под. Катруся С а д ів н и к-Н о га с , реф. зо в н іш н и х зв ’я зків — под. Л я р и са Ф іґо л ь , го сп о д а р — д р у г Б о р и с С и д о р у к, реф. с п о р ту — д р у г Тарас Н огас, тр а н сп о р т — д р у г Б о гд а н К о за к, д р у г Іван С вятило, м е дсестра — под. Леся К ол ом ийчук, вільний член — под. Ірина М ицак. П рим іщ ення та б о р у були в м алом у м іс те ч ку на п ів н іч н и й за х ід від Калґари — Кокрен , де літом ка н а д с ь кі пластуни в ід б у в а ю ть свої табори. Д о ку х о н н о го скл а д у увійш л и пані С и д о р у к та пані С а д ів н и к. П рограм а та б о р у була р ізн о м а н ітн о ю . На перш і к іл ь ка д н ів , та б ір мав над звичайну п р и є м н іс ть та ш ану разом таб орувати з паном Й о сип о м Терелею . Пан Тереля викл адав уча сн и ка м та б о р у пр о ж иття п ід п іл ь н о ї У кр а їн с ь ко ї К а то л и ц ь ко ї Ц еркви на р ід н и х зем лях. Й о го в икл а д и разом з п оказом п р о зір о к були на д зв и ч а й н о ц іка ви м и, які тве р д ил и , що у к р а ­ їн ськи й д у х в У кр а їн і не завм ер та наш і браття на У кр а їні ще сил ьніш е б оряться за св о ю ід е ю . В н е д іл ю 14-го л ю т о го , уча с н и ки та б о р у разом з Паном Т ерелею мали с п іл ь н и й о б ід з у к р а їн с ь к о ю гр о м а д о ю м іста Кал­ ґари, опісл я я ко ї відб улася стр іча з а н гл о м о в н о ю п р е со ю . В ечером, табір разом з у к р а їн с ь к о ю гр о м а д о ю та з п р е д с та в н и ка м и А ф га н іста н у, С о л і­ д а р н ість, та Б а л тій с ь ки х країн, від б ул и м олебень в честь у с іх х р и с ти я н націоналістів, які сид ять в м о с ко в с ь ки х ко н ц та б о р а х за права сво єї церкви та народ у. О після, всі п р и с у тн і зі с в ічка м и м асово перейш ли п р о ц е с ію від У кр а їн сь ко ї К а то л и ц ь ко ї Ц еркви д о У к р а їн с ь ко ї П р а во сла вн о ї Ц еркви на 90

кін ц е в и й молебень. Цей д е н ь разом з с в іч к о в о ю п р о ц е с іє ю зво р уш ив у с іх т а б о р о в и ків та п р и сутн іх , і дав на д зв и ч а й н и й по ча тко в и й на стр ій для наш ого табору. У ч а с н и ки та б о р у мали на го д у від б ути р ізні зм агання в лещ етарстві, с к о к д о в ж и н и , го ке й , ш в и д кіс ть на лиж вах, та н о к на л иж вах, л уж та б обсл е д . Т а ко ж була о д н о д е н н а п р о гу л ь ка в ска л и с ті го р и , щ оби таб о р о в и ки самі м огл и вип р о б ува ти сво ї в м іл о сті на лещ атах. Ця п р о гу л ь ка т а к о ж повезла у ч а сн и ків д о м іста Бенф , де м ож на було еле ктр ичн им ґо ндол ем поїхати в гори, а п ізн іш е в и ку п а ти с я в га р я чо -д ж е р е л ь н ій н атура л ьн ій воді в ту р и с ти ч н о м у басейні. П оза виїздами на ігрищ а та в го р и , п ід час дн я та вечорами в п р о гр а м у в кл ю ч а л и ся гу т ір ки , спів, во гн и к, теренова гра та спорт. П о л іти ч н і а кц ії та ко ж вин и кл и із пр о гр а м и табору. Т а б о р о в и ки с ко р о д о від а л и ся , що д у ж е вдало було з м алою гр у п о ю заспівати кіл ь ка пісень біля О л ім п ій с ь ко ї Плази, а то д і розд авати л е т ю ч ки , я кі о пи сув а л и нашу сп ра ву. Ц іка во було, що ч у ж и н ц і д у ж е с п о д о б а л и наш с п ів та д у ж е радо п р ини м а л и наші л е тю ч ки . У кр а їн с ь ки й пр а по р та к о ж грав ва ж ну р о л ю в а кц ія х. Наш у кр а їн сь ки й пр а по р не раз з ’являвся на ка н а д с ьки х , ам ери­ ка н с ь ки х, та со в’є тс ь ки х телебаченнях. Наші с ум ів ц і були п р и с у тн і разом з у кр а їн с ь ки м п р а по р о м та ле­ тю ч ка м и п ід час розд ачі медаль для п е р ш унів на лещ атах, я ки х д о ся гл и і со в ’є тс ь кі зм агуни. Ц ікаво було, що у к р а їн с ь ки й п р а по р вітав с о в ’є тс ь ки х зм а гун ів та ще не висів п ’ять хвил ин, ко л и з ’явилися не од и н, але п ’ять с ер п и і м олоти. Д о к іл ь к а хвил ин с и н ь о -ж о в т и й п р а по р був о кр у ж е н и й с о в ’є тсь ки м и прапорам и. Були р ізні "р о зм о в и ” м іж та б о р о в ика м и і пра­ п о р о н о с ц я м и с о в ’є т с ь ки х п р а по р ів . Наші та б о р о в и ки мали н а го д у знову зустр іти ся з цими пра по р н о сц я м и на на ступн ий день на зм аганнях ш видко с ти на лиж вах. З цієї зу с тр іч і виринула ще більш ж вава "д и с ку с ія ". М абуть н а й ц іка віш а гра для та б о р о в и ків була в го ке й м іж З а х ід н о ю Н ім е чч ин ою і СССР. П р исутність та б о р о в и ків була масова з транспаранта­ ми та з прапорам и. Ц іка в о було, що у кр а їн с ь ки й п р а по р з ’явився на скл і за б у д к о ю кари С СС Р. В ид н о , що с о в ’є тс ь ке телебачення вклю ча ло с и н ь о -ж о в т и й прапор не екрані к о ж н о го разу, що со в ’єтськи й грач виходив на д в о хв и л и н н у кару. П ісля о ф іц ій н о го п р о те сту де л е га ц ії СССР, цей пр а по р був знятий в п о л о в и н у д р у го ї частини гри. У кр а їн с ь ки й прапор та ко ж з ’явився на с кл і, де си д іл и с о в ’є тс ь к і грачі, але на ж аль д о п ’ять хвил ин п рапора уж е не стало. М асова п р и с у тн іс ть та б о р о в и ків на грі була к о р и с н о ю , то м у що преса з ц іка в іс т ю п ід х о д и л а д о та б о р о в и ків з п р о ­ ханням за інтерв’ю. Н авіть в д е я ки х гарячих мом ентах чуж и нц і обстою вали права наш их та б о ровиків, коли о л ім п ій с ь ка охо р о на та поліція мішалися в наші протести. На за кін ч е н н я табору, від б увся б е нке т і забава в м істі разом із у к р а їн с ь к о ю гр о м а д о ю м іста Калґари. С ум ів сь ки й З им овий Т а бір був ун іка л ь н и м табором . У часни ки табору мали н а го д у п очути ц іка в и х д о п о в ід е й , мали с в о б ід н и й час на розвагу, поїхали на ігрищ а, та е ф е кти в н о зо р га н ізув а л и р ізні акції. Але, мабуть, 91

У ча сники О л ім п ій сько го Зи м о во го Т абору у Калґарах найваж ніш е, що ви р и н ул о з та б о р у було те — що наші м о ло д і сум ів ц і п ід кр іп и л и свої м инулі зн а й о м ств а як і т а к о ж по зна й о м и л и ся з новим и приятелям и. Ця заїм на д р у ж б а є б е зц ін ним с ка р б о м ко ж н о го у ча сн ика , яке має великий п о зи ти в н и й вплив на наш у с п іл к у та і на наш у ц іл у гр о ­ маду. М айбутні наш і таб ори п о в и н н і взяти п р и кл а д ц ьо го та б о р у п ід ке р ів н и ц тво м о се р е д ку СУМ в Калґари, щ оби і вони та ко ж були вдалими на та ко м у ж сам ом у рівні.

ЛІТНІЙ КРАЙОВИЙ ТАБІР СУМ У АВСТРАЛІЇ У п ’я тн и ц ю , 25. 12. 1987 р о ку , о ф іц ій н о почався К р а й о в ий Т а б ір СУМ імени "1000-річчя Х рищ ення У кр а їн и ” . Т а б ір в ід б увся на о с тр о в і Т а й н д марш ” , го д и н у їзди від А делаїди. Сама Оселя називається ’’О р л и к ” і зн а хо д и ться се ред с о с н о в о го л ісу. На та б ір приїхали у ч а с н и ки з М ельб орну, С ід н е ю , Д ж іл о н ґу , П ерту, Б різбену, Ка н б е р и -К в інб е а ну та з А д е ­ лаїди. В сіх разом було п р иб л изно 150 у ча сн иків . Т а б ір три ва в 10 д н ів — в ід 25. 12. 1987 д о 3.1.1988 р о к у і к о ж н и й д е н ь був заповнений р ізн о м а н ітн о ю п р о гр а м о ю , в яку входили гу т ір ки , с п о р то в і змагання, співи, п р о гу л ь ки , ватри і т.п. Ком анда та б ор у склад алася як на ступне: ко м е н д а н т — С. Романів, б у н ч у ж н и й — М. Т к а ч у к, го л о в н і в и х о в н и ки — п о д р . С. Ж а б а к і А. С о л о чи н с ьки й , писар — подр. X. Р еш ітни к, с к а р б н и к — п о д р . І. Р еш ітни к, с п о р то в і реф еренти — подр. Н. Рава і Т. М е н ц ін сь ки й , інте н д а н т Р. Б о йко , Ю. Гирич (за ступ н и к), о б о зни й — О. Ґо р ґула , б улавний ю н а ків — С. Гирич, ку р ін н и й — А. М е н ц ін сь ки й , кущ о вий — Б. Коцан, булавна ю н а ч о к — Г. Гирич, ку р ін н а — М. Я ниш ин, Кущ о ві — Т. К о гу т і X. С енів, ке р ів н и к д р у ж и н н и ків — А. К о стка , ке р ів н и к с е нь йо р ів — Д. Р еш ітник, ручні вироби — І. К о гут, ке р ів н и к и с п ів у — п о д р у ги О. Ко н се в и ч, Г. Чубата, І. К о гу т і С. Ж абак, д ухо в н а о п іка — о. П. Гай, С естри К е кіл ія і Клим ентія, м итрат о. І. Ш п и тко в сь ки й .

92

Н а й в а ж л и в іш о ю п о д іє ю п ід час та б о р у б ул о посвячення пам ’я тни ка хр еста ” 1000-річчя хрищ ення У кр а їн и ". Ідея, щ об по ста вити цей хрест в ири нула від Р. Бойка, і він найбільш е с п р и чи н и вся , д о зд ій сне нн я її. О тець П. Ґай по святи в хреста в н е д іл ю , 27. 12. 1987, при уча сті всіх та б о р о в и ків та б л и зько 150 гл яд а чів і за п р о ш е н их гостей. К о ж н и й д е н ь все ю на ц тв о та д р у ж и н н и к и мали гу т ір к и . Г у т ір к и були п р и го т о в а н і К р а й о в о ю У п р а в о ю С У М у і пр о в е д е ні з гід н о з пляном виховникам и, з я ки х біл ьш ість були молоді л ю д и — д р у ж и н н и к и СУМу. Ко ж н о м у в и хо в н и ко в і було п р и д іл е н о рій ю нацтва. Н овий р ік всі стрічал и на таборі забавою . Д е я кі д р у ж и н н и к и п р ид б а л и ін с тр у м е н ти і ств о р и л и о р ке с тр у на цей вечір і д о б р е заграли. П ід час та б о р у були ватри, в час я ки х м о л о д ь п о пи сува л а ся іграм и, співа м и , скечам и. Не о ста н ній вечір та б о р у відбулася велика ватра, на я кій виступа л о все ю нацтво. Д ва рази п ід час та б о р у від п р а вл е но С л уж б и Б о ж і. В ід правл ял и отці П. Гай та о. митрат І. Ш п и тко в с ь ки й . Т а б ір о ф іц ій н о за кр и то в н е д іл ю , 3. 1. 1988 д е ф іл я д о ю і с п іл ь н о ю С луж бою Божою . П о д я ка належ иться всім членам ко м а нд и, всім хто п рацю вав у ку х н і і всім хто б у д ь -я к д о п о м іг в о р га н ізув а н н і і п р о веденні ц ьо го у с п іш н о го табору. Г артуйсь! Ю рко Полішко

МОЛОДІ ГОСТІ З КАНАДИ П а риж ан и мали в н е д іл ю і п о н е д іл о к (3-4.7) милу н е с п о д ів а н ку : 120 с у м ів ц ів з р ізн и х м іст Канади, в то м у й д ухо в а о р ке стр а з 52-ох членів ’’Т р е м б іта ” з М о н тр еал ю , — завітали д о П ар иж у, щоб у д о р о зі д о Риму, зр о б и ти малу п е р е д и ш ку та по р а д ува ти нас своїм и конц ертам и. При чому, і це зразу треба п ід кр е с л и ти , — усі вони м олод і, почавш и від 12річни х, і всі го ворять у к р а їн с ь к о ю м овою , та навіть п о в то р я ю ть молитви в часі С луж б и Божої. У н е д іл ю , вони всі стали у св о їх о д н о с тр о я х ” з -п ід го л к и ” та з інструм ен там и, щоб заграти перед Б о го сл уж е ни я м , у часі св. П ричастя та після С л уж б и Б о ж о ї — свій репертуар: ” 0 , Мати Б о ж а ” , Ка то л и ц ьки й славень, ’’М о л итву за П а тр ія р х а ” та на кін е ц ь ’’Б о ж е В е л и ки й ” , і наш на ц іонал ьний славень ” Щ е не вм ерла” . В ико на н ня було бездоганне, про що подб ав їхн ій ди риґе нт, А н д р ій Гарасим ович. С л уж б у Б о ж у відправляли п арох храм у св. В о л о д и м ир а о. Ярослав С алевич й о. О. А н д р іїш и н , р е кто р с е м ін а р ії з О ттави, що саме пребував у П ариж і, у сво єї ро д и ни. На по ча тку, ’’ка на д е ць" о. А н д р іїш и н пояснив л ю д ям , хто ці м олоді л ю д и , що заповнили церкву, а о р ке стр а уставилася позаду, що д у ж е зд ивува л о вірних, які не зв и кл и д о о р ке стр и у церкві.

93

О ркест ра СУМ "Т р е м б іт а ” з М о нт р е а пю на п ло щ і св. Пет ра в Р им і П р о п о в ід ь присвяче ну цим м олод им прочанам, в и го л о си в о. С алевич, за п о від а ю чи , що н а с ту п н о го дня вони гр а тим уть у великий церкві С а кр е Кер на М онм артрі. Після цього на С квері Тараса Ш евченка, що ото чує нашу ц еркву, відбулася ко р о тка зб ір ка ко м а нд и з п о р я д ко м дня, а то д і всі переїхали д о ресто р а н у на Ш ам с-Е лізе, який на д и в о виявився д у ж е "п р и с ту п н и й " (бо п а р и зь ки й бувалець, о д и н із тр ь о х б ратів Ш веців, Гриць, знав цей італ ійськи й ресторан із деш евих, як на ц ю д іл ь н и ц ю , цін). Ми дол учи л и ся д о них і мали честь о б ід а ти з ц іл о ю ко м а н д о ю , а саме з гол овним п р о в ід н и ко м М ироном Ко ц ур о м , що виявився наш им "зе м л я­ ко м ” з Галичини, братами Ш вецям и, з я ки х ко м е н д а н т та б о р у М а р кіян , представив нам д івча т з ко м а нд и пп. А д р ія н у Н а р о ж н я к і Л е с ю К л и м чу к та б у н ч у ж н о го Ґо ґуся з Т о р о нта . Й о гр о брат, Гриць, займ ався п р о гр а м о ю цілої п р о гул ь ки . О чевид но, ми не м огл и п р о п у с т и ти на го ди, щоб ще раз їх поба чити і по слухати у п о н е д іл о к, то ж і "в и д р я п а л и с я ” в и с о ки м и схо д а м и на самий верх гори перед ц еркву С акр е -Ке р , де саме заїхав о к р у ж н о ю д о р о го ю їхн ій автобус. Цим разом уся гр уп а зо д я гн у л а виш иті с о р о ч ки , чим і звертала ува гу тур и с тів . На жаль, ж ахлива "в е с н я н а ” п о го д а , зі сил ьни м вітром та дощ ем, не д о зв о л ил а їм заграти на о д н ій із терас на вільн о м у п р о с то р і, але м усіли всі податися д о ниж чої, п ід зе м н о ї ц е р ко вці, де, цим разом усі три свящ еники, з правосланим о. М ихайлом Б аш катовим , в ід ­ правили молебень за Т ися чо л іття, а о р ке с тр а заграла свій репертуар п ід кінець, д о д а ю чи ще ’’Б лагослови всім, Ісусе м ил ий” . Там же, у цій ж е ц е р ко в ц і, зн о в у була зб ір ка , цим разом для всіх сум івців, д о я ки х пр о м о в и в ко м е н д а н т М. Ш вець, що їм не в іл ьн о ні курити, ні пити а л ь ко го л ю , в иход ити з го те л ю тіл ь ки наперед зго л о сив ш и, та бути всім готовим и д о виїзд у ц ьо го ж вечора д о М ю н хе ну. П ариж ани були захоплені їхн ь о ю д и с ц и п л ін о ю і п а тріотизм ом .

94

Софія Наумович

КРАЙОВИЙ ЗДВИГ СУМ В А Н Г Л ІЇ— 1988 У зв ’я зку з тим , що в залі й на площ і де М о н тф о р т, де р ік-р іч н о в ід б ув а ю ться Крайові З д в и ги СУМ , п е р еводиться п оваж на перебудова, ц ь о го р іч н и й Кр ай овий З д в и г відб увся два ти ж н і раніш е як звичайно, то б то в суб о ту, 18 червня ц. p., і п р о х о д и в п ід гаслом «З Б огом за У країну». З д в и г в ід м іч а в та кі зн а м е н н і р іч н и ц і: 1000-ліття Хрещ ення У кр аїни , 50-ліття від см ерти по л к. Є вгена Коновальця, 40-ліття від часу від н о вл е н н я СУМ у В. Б р ита нії, 70-ліття в ід п р о го л о ш е ння Четвертим У ніве рсал о м са м о с тій н о с ти У кр а їн и та 340-ліття в ід виб о р у Б огд ана Х м е л ьн и ц ько го гетьм аном У країни. О ф іц ій н а частина З д в и гу почалася о го д . 12.15 п о п о л у д н і звітуванням д. В. К арпин ця, ко м е н д а н та З д в и гу , го л о ві К р а й о в о ї У прави д. В. Ш ляхетко ві, я ки й з черги пр ивіта в гостей та п о п р о с и в їх у й о го су п р о в о д і пере­ гл ян ути с у м ів с ь кі лави. Ц ь о го р ічн и й З д в и г звеличили с в о є ю п р и с у н іс т ю — ка пел ян СУМ від У А П Ц всч. о. прот. Г. Л а з іє н к о , калелян в ід П У КЦ всч. о. И. Л ещ иш и н, о. м итрат М. М атичак, о. прот. Г. Гусак, кол. се кр е та р КУ, ін ж . В. О л е ськів — р е чн и к П р о в о д у О УН, гол ова С о ю зу У кр а їн ц ів у В е л и ки й Б р и та н ії — ред. І. Д м и тр ів , д. М. Г р и н ю к — гол ова К о н тр о л ь н о ї К о м іс ії ЦУ СУМ та інш і пр е д ста в н и ки с у п іл ь н о -гр о м а д с ь ки х установ. П ісля в ід сп іванн я на ц іо на л ь но го ги м ну і в ідда н ня почести п р а п о р о ­ носц ям и О се р е д ків , ко м е н д а н т п о п р о с и в всч. о тц ів п ровести молитву, а після неї всч. отці Й. Л ещ иш ин, Г. Л а з іє н ко та Г. Г уса к привітали уча с н и ків З д в и гу. Всч. о. прот. Г. Гуса к у св о єм у пр и в іта л ь но м у слові зупин ився до вш е над к о р о т к о ю іс т о р іє ю СУМ з н а го д и 40-ліття її б езперебійної праці на цьом у терені. З черги п од р. М. Ф ін ів відчитала свя то чн ий наказ, а голова КУ СУМ д. В. Ш л я хе тко в ід кр и в З д в и г, на го л о ш ую ч и у сво єм у слові пр о йд е н ий етап д ія л ь н о сти та за о хо ч ую ч и д о дал ьш о ї праці. П ісля то го подр. Л . Д еременда відчитала р е зо л ю ц ії З д в и гу , я кі п р и й н я то гуч н и м и оплескам и уча сн иків . О ф іц ій н а частина З д в и гу за кінч и л а ся д е ф іл я д о ю О с е р е д ків перед тр и б у н о ю , на я кій відб ира ли по че сть п р е д с та в н и ки гр о м а д с ь ки х установ. Д о д е ф іл я д и пригра вал а о р ке с тр а О с е р е д ку С УМ з Карлайлю . У З двизі взяли участь біля 500 ун іф о р м о в а н и х с у м ів ц ів та сум енят, репр е зе нтую чи 23 О се ре д ки та о ко л о 4000 гром адянства. К о н ц е р то в о -ко н ку р с о в а частина З д в и гу розпочал ася о год. 3.30 по­ п о лудн і в залі Де М онтф орт, на я кій виступали перш уни О кр у ж н и х Здвигів. Т я гл іс т ю п р ограм и займ алися подр. А. Ке ц ик і Л . Дерем енда, а то ч ки були переплетені читанням п и сьм о в и х п р и в ітів за я кі в ід п о в ід а в д. В. Г ум е ню к. Ж ю р і З д в и гу склад алося із сім о х осіб, го л о в о ю я к о го був д. М. П иляк, я кий після ко н ку р с о в и х виступів п р о го л о с и в висл ід и ж ю р і разом з точкуванням і заувагами.

95

ОКРУЖНИЙ ЗДВИГ СУМ СЕРЕДНЬОЇ АНГЛІЇ О кр у ж н и й З д в и г СУМ С е редньої А н гл ії відб увся в н е д іл ю , 12 червня в Т арасівц і. Хоч д о цієї о к р у ги нал еж ать О се р е д ки В о л ве р га м п то н , Д арб і, Л естер, М ансф ілд , Н о ттін ґга м і С то к-о н -Т р е н т, о д н а к а кти в н и м и о се р е д ­ ками залиш илися лиш е О се р е д ки В ольвергам лтон, Д арбі, Л е сте р і Н от­ тінґга м , що взяли а кти в н у участь в О кр у ж н о м у З д в изі в Т арасівц і. О кр у ж н и й З д в и г почався з м аленьким о п ізн е н н я м о го д . 12.20 дня, на площ і біля ве л и ко го б араку, де ко л и с ь стояла сцена на ко тр ій давніш е, коли ще не було залі, ю на ц тво виступало п ід час та б о р о в о го по пи су. Голови О се р е д ків зв ітува л и ко м е н д а н то в і З д в и гу д. Й. К у п р а нц е в і, а він з черги звітував п р е д с та в н и ко в і КУ СУМ, Г олові КУ д. В о л о д и м и р у Ш ляхеткові. Після звітуван ня та на ко м а н д у ко м е н д а н та З д в и гу д. Й. К упр а нц я с ум ів сь ки м гим ном — «В гору П рапори» за п о ча тко в а н о О кр у ж н и й З д в и г С ередньої А нглії. М олебень у нам іренні З д в и гу в ід п р а в ив о. С олтис. Він та ко ж і в и го ­ л о си в д о у ч а с н и ків З д в и гу ко р о тк е слово. П р и єм н о зга д а ти , що та ц ю , яку було зіб р ано в час М олебня, о. С олтис п р о с и в передати д о КУ СУМ на п отреби Т а р а сівки . К о м е н д а н т З в и гу д. Й о сиф К у п р а не ц ь п о д я ку в а в о. С олти сові за його уча сть у зд в изі, за відпр а вле нн я М олебня і п о ж е р тв у на Т а р а сівку. П р о д о в ж а ю ч и о ф іц ій н у ча стину О к р у ж н о го З д в и гу , ко м е нд а нт д. Й о сиф Куп ра не ц ь п о п р о с и в д о від чи та нн я с в я то ч н о го на ка зу под. Ір ку Д о б р о в о л ь с ь ку , а д о п р и в іта л ь н о го слова п о п р о с и в Г олову Кр а й о во ї Управи СУМ д. В. Ш ляхетка. К о н кур с о в о -ко н ц е р то в а частина О кр у ж н о го З д в и гу почалася о год.

3.00 п о п о л уд н і. П р о гр а м о ю ко н ц е р ту п р о в о д и л а под. І. Д о б р о в о л ь с ь ка . В ко н ку р с о в ій частині взяли уча сть О се р е д о к В о лве р га м пто н , в о ка л ьний д уе т м олод ш і ю н а ч ки в ід сп ів а л и дві п іс н і «Щ о я л ю б л ю » і «Зірвалася хуртовина», та ко ж д уе т м олодш і ю н а ч ки з танцем «Козачок». У пр о гр а м і було багато д екл ям ац ій. М ол одш а ю н а ч ка Галина Ка р пин е ць з О се р е д ку Н оттінґга м , від д е кл ям ув а п а «Пісня про героя» а д р у ж и н н и к С теф ан Колесар «Боже нам єд ність подай»; м олодш а ю начка з В олвергам птону Наталка Кравець — «Київ», Ю лія Куш та — «Вітай моя У країно» і Таня К о зу б о в с ь ка — «Кріпімся». М олодш е ю на ц тв о з О с е р е д ку Л е сте р в и с ту п и л о з м онта­ жем, а хор м олод ш ого ю нацтва з Н о ттінґга м у в ід сп іва в п іс н ю «По діброві». В ко н ц е р то в ій частині виступав лиш е хо р д р у ж и н н и ц ь «Заграва» з Н о ттін ґга м у п ід д и р и ґе н т у р о ю под. І. Г у м е н ю к. Хор д у ж е гарно в ід сп іва в три п існ і «Україно моя рідна», «Від с и н ь о го Дону» і «Гимн Тисячоліття». Ц ьом у хо р о в і нал еж ить пр изн а ння, бо по м им о д о в го ї і т я ж к о ї п о їзд ки на проби д о М анчестеру для п ід го то в и відзначення 1000-ліття Хрещення Р уси-У країни незваж аю чи на перетяж ення, як д о б р і су м ів ки вони виконали свій с у м ів сь ки й о б о в ’я зо к і взяли а кти в н у уча сть в О кр у ж н о м у З д в и зі, їх п р и кл а д є гід н и й д о насл ід ування інш им хо ристам . В иступ д р у ж и н н и ц ь х о р у «Заграва» з Н о ттін ґга м у звел ичив і зб а га тив ко н ц е р то в у п р о гр а м у за що уча сн и ки зд в и гу на го р о д и л и їх гучним и оплескам и. П ісля закін ч е н н я ко н ц е р то в о ї частини зд в и гу, голова ж ю р і д. В. Ш л я хе тко п р о го л о с и в висл ід и ко н ку р с у .

96

ЗМІСТ стор. Із О біж ника ЦУСУМ: 70-ті роковини проголошення Української Держави ................................................ 1 Відбувся Великий Збір ОУН ...................................................................................................7 Молитва за Батьківщ ину (Т.Ш .) .................................................. ......................................... 9 Слово у Тисячоліття удержавлення християнства наУкраїні ............................... 10 ВІСТІ ІЗ П ІД Н ЕВІЛ ЬН О Ї УКРАЇНИ

(

Становище Степана Хмари до його звільнення ......................................................... ,16 Затичка для гласности ........................................................................................................... 17 Редакторові газети "Вільна Україна” .................................................................................21 Трагічний стан шкіл в Україні ..............................................................................................22 Чорнобиль — наша спільна біда ........................................................................................23 Чорнобильська Мати Божа ................................................................................................... 27 Найбільший злочинець живе в Москві .............................................................................. 28 Ювілей хрещення України: Київ святкує 1000-ліття хрещення ...........................................................................29 Евген Коновалець ................................................................................................................... 34 Причинки до історії української революції (Е. Коновалець) .............................. 41 Якщо такої церкви не існує то для чого цей галас ..............................................50 СУСП ІЛЬН ИКИ Сумівець і його покоління (Р. Британ)

.........................................................................55

КУЛЬТУРНИКИ Хрещення Руси-України і розвиток християнства в Київській Державі

............... 59

ВИХОВНИКИ До проблеми української мови ........................................................................................ 64 Як шовіністи піклую ться про мову ................................................................................ 70 ЛІТЕРАТУРА Україно, моя безталанна Батьківщ ино .......................................................................... 71 Леся Українка ......................................................................................................................... 73 Спогад про В. Стуса (І. Гель) ..........................................................................................75 З НОВИХ ВИДАНЬ: Спогади яких не забувається ............................................................................................78 Появився 16-тий том літопису УПА .............................................................................. 80 Ф ІЗКУЛЬТУРНИКИ : Підставові закони харчування

.......................................................................................... 81

НАШІ ВТРАТИ: сл.п. проф. д-р Михайло Куш нір ....................................................................................85 сл.п. інж. мґр. Микола Семанишин .................................................................................86 Успіхи наших молодих проф есіоналістів

..................................................................... 86

СУМ В Д ІЇ О лімпійський табір в Калгари .......................................................................................... 90 Л ітній Крайовий табір СУМ в Австралії ....................................................................... 92 Молоді гості з Канади ..........................................................................................................93 Крайовий Здвиг СУМ в Англії .......................................................................................... 95 О кружний Здвиг СУМ середньої Англії .......................................................................96 На обгортці (задня): Мати Божа Оранта Святої Софії ("Непорушима Стіна")