Авангард (ч.187)

Ч. 4 (187) P. XL

ЖУРНАЛ

анґа У К Р А ЇН С Ь К О Ї к

'/ІО А І

АВАНГАРД Ч. 4 Ж ОВТЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1986

анґа

КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА: Канада

Вел. Брітанія

Ukr. Youth Ass’n of Canada National Executive 83 Christie Toronto, 4 Ont. Canada — M6G 3BI

Ukr. Youth Ass’n 4 ОЛІ c/o Mrs L. Fostun 49 Linden Gardens London W2 4HG

ЖУРЧАЛ УКГЛТНСЬКОТ

Австралія

Арґентіна

Miss Irena Kohut 7 Damian Court Glenroy, Vic. 3046

КВАРТАЛЬНИК ВИДАЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ

Бельгія

Union de la Jeunesse Ukrainienne en Belgique 72 Bldv. Charlemagne Bruxelles

AVANTGARDE QUARTERLY

Ф ранція

Official Press Organ of the Ukrainian Youth Association in Exile

Union de la Jeunesse Ukrainienne en France 186 Bldv. St. Germain 75006 Paris

AVANTGARDE — TRIMESTRIEL

3C A

Revue de jeunes editee par le Comite Central de I’Union de la jeunesse ukrainienne en exil

Ukr. Amer. Youth Ass'n c/o Mrs M. Piatka P.O. Box 211 New York, N.Y. 10276

Association Juvenil Ucrania Sr. W. Zastawnyj Soler 5039 Buenos Aires Німеччина

Vereinigung der Ukr. Jugend 8 Munchen 80 Zeppelin Str. 67 Germany Бразілія

Jan Kuchar Rua Baia Grande, 146 Vila Bela 03202 Sao Paulo, SP

Рудаґує колеґія, Головний редактор — Осип Р о ж ка Графічне оформлення: Граф ік Яків Гніздовський Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції: «AVANTGARDE» 136 2nd Ave„ New York, N.Y. 10003, USA

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ НА 1986 Країни

Р іч н о :

ЗСА

15.00 дол.

КАНАДА

16.00 дол.

ВЕЛ. БРІТАНІЯ АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ

6.50 ф.ст.

15.00 авс. дол 500.00 б.фр.

ФРАНЦІЯ

75.00 ф.фр.

НІМЕЧЧИНА

30.00 н.м.

АРҐЕНТІНА

80.00 пезо

БРАЗІЛІЯ

2500.00 круз.

Printed in U.S.A. by Com putoprint Corporation, 335 C lifton Ave., Clifton, N.J. 07011

ГАСЛО І РІЧНИЦІ СУМ НА 1987-ий РІК Дорогі Подруги і Друзі! Оцим подаємо до відома всім Крайовим Управам, Управам Осередків та всьому Членству СУМ, що згідно із нашою дотеперіш ньою практикою , всі клітини нашої С пілки, протягом 1987 року проводитимуть свою діяль­ ність під гаслом:

ВІЧНА СЛАВА БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ! та відмічуватимуть наступні річниці: — 70-річчя початку Української Національної Революції (місяць бере­ зень 1917 року) — 45-річчя заснування Української Повстанської Армії (14-го жовтня 1942 року) — 40-річчя прибуття першого рейдую чого відділу УПА у Західню Европу (12-го вересня 1947 року) Відмічую чи в цьому році наведені вгорі річниці під одним загальним гаслом ’’Вічна Слава Борцям За Волю України!” , — сумівська молодь віддасть честь воїнам Української Національної Революції, які зродились ” в огні і бурі револю ції” , які пробудили український народ із сну і після довгих сторіч неволі проголосили свою власну і від нікого незалежну державу, поборовши цілий ряд зовнішних та внутрішних перешкод творять таки Українську Армію, яка кров’ю своїх вояків зросила широкі степи України, ставши на захист своєї рідної державности. З особливими висловами подиву і шани сумівська молодь відмітить 300 молодих студентів-героїв, які безпосередньо після проголошення самостійности і державности IV-им Універсалом, вже 29 -го січня 1918 року своєю гр уддю захищали щойно проголошену волю України в бою під Крутами. Бій під Крутами це величезний приклад патріотизму й геро­ їзму тодіш ньої української студентської молоді, що служив прикладом для майбутніх поколінь українського народу. Особливо бій під Крутами був прикладом для тієї молоді, яка після Визвольних Змагань і втрати української Державности, в двадцятих роках згуртувалась в рядах Спілки Української Молоді для дальшої боротьби проти московсько-больш евицького окупанта. Тому сучасна сумівська молодь, яка на чужині дальше виховується на ідейно-програмових засадах, що їх перебрала від осново­ полож ників СУМ в Україні, з великим здивуванням і обуренням принялв вістку, де голова найвищої нашої репрезентації в своєму газетному інтерв’ю обезціню є цілковито героїку української молоді в бою під Кру­ тами, кажучи: "Насправді в бою під Крутами взяло участь лише ЗО студентів-добровольців, яких командування поставило в найбезпечніше міс­ це і які ф актично участи в бою не брали. З наступлениям ночі вони після бою пішли в напрямку освітленої станції, їх зустріли большевики і поко­ лоли багнетами” . Не входячи в мотиви, задля яких таке твердження було зроблене, уважаємо, що воно не відповідає історичній правді і є дуже 173

кривдяче для тих 300 юнаків, які своєю благородною і ’’вражою злою кров’ю ” окропили волю українського народу дня 29-го січня 1918 року на станції під Крутами. Відзначаючи 70-річчя Української Національної Революції, яка завер­ шила Актом Державности і Самостійности 22-го Січня 1918 р. згадаймо теж інші акти відродження українського народу, а саме: 1-го листопада 1918 року — Акт проголошення незалежности Західньої Української Рес­ публіки, 22-го січня 1919 р. — Акт Соборности, де проголош ено злуку двох українських Республик в одну Самостійну і Соборну Українську Державу, проголошення Української Держави в Карпатській Україні 1939 року та А кт Відновлення Української Державности 1941 році у Львові. Все це є Акти того самого процесу, якими український нарід виявляв свою волю жити вільним і від нікого незалежним життям на своїй рідній землі. В обороні цих державницьких актів довелось українськом у народові покласти сотні тисяч жертв своїх найкращих синів і дочок. Тому згадаймо, поруч воїнів українських армій і героїв Крут, лицарські подвиги Січових Стрільців, героїв Базару, бойовиків УВО і ОУН, Карпатських С ічовиків та особливо, геройську боротьбу Української Повстанської Армії в її 45-ть річчя заіснування та 40-річчя прибуття першого рейдую чого відділу УПА у Західню Европу, 12 вересня 1947 року, щоби засвідчити перед Вільним Світом, що Український Нарід дальше бореться із зброєю у руках в обороні Акту 30-го Червня 1941 року. Відмічуючи ці річниці, все членство СУМ-у є зобов’язане не тільки віддати шану борцям за Волю України, але рівночасно тим глибше познйомитися та осмислити національні ідеали, за які змагалися наші попередники, зглядно, змагається український нарід протягом століть, за які ведеться боротьба в Україні під сучасну пору проти м осковськобольшевицького олупанта. Взявши до уваги все попереднє сказане протягом 1987 року на всіх теренах діяльности С пілки Української Молоді, повинні відбутися велича­ ві Крайові Здвиги під кличем "Вічна Слава Борцям За Волю України” , де сумівська молодь разом із загалом українського громадянства заманіфестувала б готовість праці і дії дпя привернення українськом у народові державної суверенности, популяризую чи цю ідею у середовищі, серед якого нам доводиться жити. З повною силою і енергією ми мусимо стати в обороні чести Українського Народу. Його слушної боротьби за Богом дане кож ном у народові право бути вільним господарем на своїй землі та опрокидувати всі провокації, наклепи й намагання обезславити подвиж ­ ників цієї боротьби — наших героїв. Щоб з більшим успіхом виконати це завдання, ми мусимо в першу чергу бути озброєні в належне знання нашої історії, історії наших Визвольних Змагань, які тривають по сьогодні. Справою вивчення історії і суті української визвольної боротьби по­ винні в першу чергу зайнятися Д руж инники-студенти, бо саме їм найчас­ тіше приходить зустрічатися з д ією ворожої пропаганди по високих учбо­ вих заведеннях у Вільному світі. Щораз то частіше появляються всякі брошури, статті в газетах і журналах та окремі "н а уко ві” праці, які повні історичних перекручень, фальшу і наклепів на Україну і українців. Щоб тому всьому запобігти, треба кожночасно реаґувати, спростовувати і 174

Перша група УПА, яка прибупа до Німеччини 11 вересня 1947 р. В перш ому р я ді по середині — командир Лев Футала-Лагідний.

опрокидувати. А це з успіхом можуть робити наші студенти, маючи до того добре знання мови даної країни і знання справи. Ці речі ми мусимо робити всі згідно з ко ж н ого спроможностями і не чекати, що "хтось” це зробить. Крім відмічення названих річниць, всі клітини нашої С пілки у Вільному світі, вже в цьому році, повинні почати інтензивну підготовку до відмічень великої історичної річниці, яка припадає на 1988 рік, а саме: 1000-ліття Хрищення України. По всіх країнах наших поселень вже ведуться льокальні і крайові приготування до цього небуденного Ювілею. Пороблено вже також пляни і заходи для святкувань міжкрайового чи світового засягу. У зв’язку з тим поручаемо всім нашим клітинам активно включатись до льокальних чи крайових святкувань, як рівно ж заплянувати і перевести відмічення 1000-ліття Хрищення України внутрішньо по всіх наших кліти­ нах: роях і відділах Юнацтва, з Дружинниками, Сеньйорами, на таборах, святах весни-Злетах, Здвигах, конференціях, семінарах тощо. Крайові Управи зобов’язані також розпрацювати відповідний плян для крайового сум івського відмічення 1000-ліття Хрищення України. Центральна Управа СУМ зі свого боку, вже скорше, заплянувала відзначити 1000-ліття Хрищення України ІV-им Світовим Злетом СУМ, який має відбутися в 1988 році в Римі. В залученні пересилаємо перший ком унікат Головного Д ілового Комітету, який очолив д. Володимир Панчук, а Комітет матиме свій осід ок в Мюнхені, Німеччина. В скорому часі всі Крайові Управи СУМ отримають докладніш і інформації про пляни підготовки IV-ro Світового Злету СУМ.

175

Рівночасно, Центральна Управа СУМ звертається із закликом до Кра­ йових Управ та загалу членства СУМ у Вільному Світі до якнайтіснішої співпраці і допомоги Головному Діловому Комітетові IV-ro Світового Зле­ ту СУМ, який має за завдання підготовити небуденну сум івську імпрезу світового засягу з приводу 1000-ліття Хрищення України. З сумівським привітом ЧЕСТЬ УКРАЇНИ

ГОТОВ БОРОНИТИ! За Ц.У. СУМ:

Е. Гановський Голова

О. Р о ж ка Референт Юнацтва

М- ГаРгаи Секретар

... Д о решти обезсипений приляг до землі і л е ж а в довго мовчки, а потім лагідно розказував: — Послідний раз прийш ов А ндрій: він був у мене вчений. Тату, ка ж е , тепер ідемо вою ват и за Україну. — За яку Україну?

— А він підоймив шаблев груду землі та й ка ж е : Оце Україна, а тут — і справив шаблев у груди — отут її кров; землю нашу ідем від ворога відбирати. Дайте мені, ка ж е , білу сорочку, дайте чист ої води, абим обмився та й бувайте здорові. — Я к та его шабля блиснула та й мене засліпила. Сину, к а ж у , та є ще в мене менший від тебе, Іван, бери і его на це діло; він д у ж и й , най вас обох закопаю у цу нашу землю, аби воріг з цего коріня її не віторгав у свій бік. — Добре, ка ж е , тату, підемо оба... ВАСИЛЬ С ТЕФАНИК: СИНИ

176

ГОЛОВНИЙ ОТАМАН СИМОН ПЕТЛЮРА 25-го травня 1986 року проминуло 60-ть років від загибелі в Парижі з руки висланого аґента совєтсько-російської імперії — сл.п. Гол. Отамана Симона Петлюри. Це злочинне вбивство доказує, що М осковщина є го­ ловним ворогом України, що ідеї української держави й боротьби за неї є найнебезпечнішими для існування російської імперії. Пролита кров прези­ дента української держави дала потужний поштовх і освячення для сф ор­ мування соборницької й революційної Організації Українських Націона­ лістів під проводом одного з найближчих співпрацівників Головного Ота­ мана — полковника Євгена Коновальця. Симон Петлюра належить до тієї нашої старої еліти, що ставила на­ ціональний обов’язок понад усе. Ціле його життя — невпинна праця для українського народу. Цей визначний український патріот походив, як і ба­ гато заслужених українців з духовного роду, і вже в молодших роках за часів навчання в Полтавській семінаріі зазнав репресій за службу україн­ ській ідеї. Але гарячий, цілеспрямований і самовідданий, він не припиняв боротьби проти царської імперії. Примушений виїхати до Москви, Петлюра стає тут відомим серед ши­ роких кіл свого і чужого громадянства. Йому, як здібному журналістові з твердим національним наставлениям, було доручено редаґувати відомий часопис "Украинская ж изнь” , що в останніх роках перед Першою світо­ вою війною став у руках Петлюри репрезентативним органом українства назовні. У револю цію 1917 р. Петлюра ввійшов уже як всім відомий громад­ ський діяч. Почалася доба його жертвенно! служби новій Українській Державі. Стоячи деякий час на чолі військових справ в уряді, створеному Центральною Радою, він ділом виявив свою відданість українській справі. На чолі невеликого С лобідського коша, з рушницею в руці, здобу­ вав він твердиню наших ворогів — Арсенал, коли почалося перше протиукраїнське повстання в Києві. Коли постала Директорія, Петлюра увійшов до неї, як головний отаман, а після зречення Винниченка став головою Директорії. Стоячи на чолі Української Народної Республіки в ці критичні часи, Петлюра був послідовним незламним борцем за незалежність своєї Бать­ ківщ ини від її північного сусіда. І коли Київ, а з ним і майже всю територію України було втрачено, Петлюра раз-у-раз штурмував ворога, двічі відби­ ваючи в нього столицю України. Для цього було проведено серпневий по­ хід (1919) З'єднаних Армій Галицької і Н аддніпрянської на Київ. А повто­ рення його було в травні 1920 р. разом з поляками.

177

Г on. отаман Симон Петлюра

Невтомно працював Петлюра і на еміграції. Він ввесь час проб ував' простягати руку українським повстанчим рухам в Україні, а завдання у к ­ раїнської еміграції він очеркнув наступно: ” На українській еміграції лежить велика національна місія. Закон розподілу національних сил по­ клав на нас, — тих, що живуть тепер на чужині певну пайку праці, яку тіль­ ки ми, більше ніхто можемо виконати. Вона полягає в дбайливому пле­ канні державних традицій, здобутих під час кривавої боротьби, в творенні та розвитку культурних цінностей, потрібних для нашого всебічного звільнення і в широко закроєній програмово-інф ормаційній роботі, тісно зв’язаній, як і з справою нашої визвольної боротьби взагалі, так і з пооди­ нокими її потребами. Зокрема, кож не з тих завдань в міру того, як ми його реалізуємо в тій чи іншій частині, зм іцню є нас самих, а одночасно під н і­ має наші шанси на зовні в опінії зовніш ніх і громадських сил". Оцінений ворогами України, як небезпечний, упав від зрадницьких куль у спину, посланих відомим Шрарцбартом з доручення того знахабні­ лого ворога проти якого український патріот боровся все своє життя.

178

’НЕХАЙ БОГ ПОМОЖЕ ВИДЕРЖАТИ” ДОЛЯ МИКОЛИ ГОРБАЛЯ

’’Л ю дина повинна супротивлятися злому” . Микола Горбаль завжди жив згідно з цією засадою. І через неї цей, колись незнаний, молодий учитель музики з Тернопільщ ини став одним з найбільше рішучих — і то­ му ж орстоко переслідуваних — українських правозахисників. Перший гіркий досвід з совєтськими властями Горбалеві довелося зробити 1970 року. За його вірш ’’Д ума” Горбаля засудили на сім років та­ бору. Ці роки син Католицького священика з Лемківщ ини відсидів у Мор­ довському і, пізніше, в Пермському таборі, де разом з ним відбували покарання українські поети, письменники, публіцисти — жертви репресій 1972 року: Стус, Світличний, С верстю к та інші. Ці таборові роки стали для Горбаля справжнім "університетом” - і посилили в нього потребу бороти­ ся за права лю дини та за право української нації на гідне існування зокрема. Тому й після повороту до Києва 1977 року Микола Горбаль не "пере­ виховався , і за це зазнав долі всіх "непоправних": постійні переслідуван­ ня з боку КГБ, примус до важкої ф ізичної праці. Знаючи, що нормального життя йому провадити в Україні вже не вдасться, Горбаль старався про виїзд до США. Але й до цього КГБ не допустило, навпаки, ці намагання покинути з д руж иною та сином країну, що йому не дає права на життя, послужили владі для нового обвинувачення. Цим разом КҐБ не задовольнилося політичним судом. Для Миколи Горбаля готувалося особливо ж алю гідне приниження. На прохання своєї дружини Алли Марченко (тітки померлого 1984 року в таборі Валерія Марченка), Микола Горбаль був змушений випрова­ дитися із спільного помешкання. "Д о родинного добробуту спричинятися мені не було з чого” , — пише Горбаль не без огірчення, і щоб ” не пере­ шкоджати співж иттю з старим батьком д руж ини” , він ночував по заліз­ ничних станціях без притулку, доки родина Стокотельних не прийняла його до себе. Микола Горбаль відчував, що КҐБ готувало для нього нове "д іло” , і тому обережно уникав усяких провокацій, наприклад, з боку неодруже­ них ж ін о к з власним помешканням, що під різними претекстами запрошу­ вали його до себе. Однак, для КҐБ немає надто грубих ниток. У державі свавільного безправ’я правда, а навіть і правдоподібність не мають зна­ чення.

179

Микола Горбапь

Одного вечора Горбаль стрінув на Київському Хрещатику настирливу "знайому” , що досі даремне старалася його зпросити до себе. Цим разом вона нав'язала йому своє товариство, щоб разом поїхати в спільний на­ прям додому. На погано освітленій вулиці враз з-поза рогу вискочило двох чоловіків, щоб "допом огти” жінці й "врятувати” її від "насилля” ... Ми­ кола Горбаль зразу знайшовся в тюрмі, під оскарженням "спроби насил­ ля” . Його "жертва” того ж таки вечора написала відповідну скаргу на нього. "Це кінець всім моїм ілюзіям — який жахливий кінець!” — пише Горбаль про ці дні. Усі його намагання оборони, всі старання знайти порядного адвоката були такі ж даремні, як і заяви його друзів Василя Стуса і Мальви Ланди з Московської Гельсінської групи, що стали в оборону "цієї порядної л ю д и ­ ни” .

180

1979 року М иколу Горбаля засудили на п’ять років табору. П’ять років працював він у каменоломі коло Миколаєва серед пияків та злочинців, в морально та ф ізично важких умовах, був жертвою свавілля таборового начальства. "Нехай Бог дасть силу видержати” , — писав Горбаль про цей табір, не знаючи, що його чекало ще набагато гірше пекло. Два дні перед закінченням строку в каменоломі, Горбаля в жовтні 1984 р. знову арештують. Причина нового суду цим разом — його "антирадянські” розмови, що їх він вів з кримінальними співв’язнями в камено­ ломі, які під час слідства на домагання КҐБ свідчать проти нього. Але, насправді, Горбалеві закидаю ть інше. Його незламний опір, його листування з друзями-дисидентами, його поезії, в яких він чутливо та стисло описує безправ’я та моральну порожнечу країни, і, головно, його статтю "Право оборони” . У ній Горбаль описує безсильність підсудних і підкупність совєтських адвокатів, що, головно при політичних процесах, задля власної безпеки, співпрацю ю ть з органами і від своїх "клієнтів" збирають лише гонорар. За це суд розправився з Горбалем особливо жорстоко: вісім років табору особливого режиму та п’ять років заслання. М инулого року Микола Горбаль став в’язнем, хіба, найбільше жорсто­ кого табору "особливого режиму” , призначеного для ” рецидивістів”-націоналістів: це Пермський табір Кучіно 36-1.

МИКО ЛА ГОРБАЛЬ

ІЗ ПОЗАЦЕНЗУРНОГО ЛИС ТА Д О МАТЕРІ "М атусю , прийшов Ваш лист, дякую . Мене розраджуєте та потішаєте, а самі плачете. Не плачте, рідненька, не треба. О, як мені прикро, що змушений нести скорботу в наш дім, а не втіху Вашій старості, та не можу, матусю, інакше. О, як би мені хотілось, аби Ви не горювали, що недоля ходить за мною, що не став багатим. Повірте — я багатий, мамцю. (Спів): О, я тепер такий багатий, мамо. Нехай що у тюрмі!... Чого Ви в сльози? Ну, не треба. Все найдорожче, мамо, при мені'. Наосліп з дурману я виходу шукав, Бо вже задихавсь і знеміг. Спромігся лиш ідолам плюнуть у лице За себе, за Вас, за обманутих всіх. І я тепер такий багатий, мамо... (рефрен) Втрачену віру я раптом знайшов. Хіба це для нас не скарб? — Розкути кайдани на серці своїм, Відчути, що страху ти більше не раб? І я тепер такий багатий, мамо... (рефрен) І певність я маю в своїй правоті. Хіба це не скарб для нас? — Відчути всім серцем, що ти на путі, Я кою ішов так несхитно Тарас? О, я тепер такий багатий, мамо... (рефрен)

181

’’ТУТ ПРАЦЮЄШ, ПОКИ НЕ ВМРЕШ” ПЕРМСЬКИЙ ТАБІР КУЧІНО 36-1

’’Способу тут існувати неможливо знайти” , — писав Василь Стус, що пережив тільки чотири роки як в’язень табору особливого режиму Кучіно 36-1. Перед ним там померли українські в’язні Ю рій Литвин, Олекса Т и­ хий і Валерій Марченко. Бо вирок Кучіно 36-1 це рівне з вироком смерти. С юди посилають політичних вязнів рецидивістів” , отже, людей, фізично виснажених і, переважно, дуже важко хворих після довгих літ ув’язнення. Кучіно 36-1 це частина великого політичного табору ’’суворого ре­ жиму” ВС-389-36, недалеко Пермі на Уралі. Карна система для політичних "злочинців” у СССР перевершує своїм витонченим порядком педантичний садизм найгірших представників світових катів. У ній бо не тільки окремі збоченці наглядачі мають змогу виживати свою хворобливу потребу ф ізично мучити других. У ній має на­ году виявитися садизм бю рократичних ’’діячів” за канцелярійним столом. Залежно від оцінки їх діяння, для інакодумаючих в СССР передбачені різні степені покарання.

1. Строки від 1 до 5 років у таборах загального режиму. Там в’язні працюють примусово на ф ізично виснажую чих і часто ш кідливих роботах без спеціяльної охорони перед порохом, хемікаліями тощо. Вони живуть у великих бараках і після праці мають право проходитися по прогулькових двориках. У таборі існує бібліотека. В’язні мають право отримувати листи та поштою книж ки. Пожива — поганої якости, але в’язні можуть отриму­ вати пакунки від рідних та купувати в таборовій крамниці.

2. Строки від 1 до 5 років у кримінальних таборах. Ці табори, пере­ важно копальні, великі будівельні станції або каменоломи, знаходяться по окремих республіках. У самій Українській РСР їх знаходиться 25. До таких таборів посилають, головно, засуджених за віру — католиків, православних, Баптистів, п'ятидесятників. Найважче в цих таборах — це примусове співжиття із злочинцями та знущання таборових наглядачів. Зате тут можливості отримувати пошту та посилки більші і, головно для родини, легше відвідувати своїх ув’язнених, бо віддаль менша, а для са­ мих вязнів психічно легше жити принайменше у межах своєї батьківщини.

3. Строки від 5 до 7 років суворого режиму. У таких таборах (вони знаходяться в Мордовії та коло Пермі; мабуть найбільший — це ВС-38936) обмежені права на пошту, посилки та відвідини родини; їжа ще гіршої якости та менше кальорійна.

182

4. Невизначені, свавільні строки в психіятричних лікарнях. Свавілля і жахіття цих уряджень описав, між іншим, Йосип Тереля, як ’’інспірацію для пекла Данте” .

5. Табір посиленого режиму. Тут далі обмежені права на пошту, на за­ купи в таборовій крамничці, на побачення.

6. Чистопольська тюрма в Татарській АССР. Ця тюрма із своїми під­ земельними казематами служить ще з царських часів. В міжчасі вона за­ ступила для політичних в’язнів тю рм у міста Володимира, до якого при­ їж дж аю ть туристи. До Чистополя таборове начальство посилає на три ро­ ки в’язнів з таборів, щоб покарати їх за заяви, подання або й за відмову розкаятися. Про відносини в цій тюрмі мало відомо. Знані звідти тільки неймовірні гігієнічні умови.

7. До 10 років табору особливого режиму. Це покарання передбачене для політичних "рецидивістів” , яких волю й силу опору не зламали попе­ редні ув’язнення. Основний табір цього типу — це Кучіно 36-1. Кучіно — це означає 10 років ув'язнення в камері, без денного світла, без сонця. Це два квадратові метри на особу. Це вісім годин праці на день. Це знущання наглядачів. Це брак їжі, брак ліків і, головно, брак контакту з родиною, з друзями, із зовніш нім світом, а то й, навіть, із співв’язнями. Цей табір призначений головно для українців і для литовців, латишів та естонців. Окрім двох десятків представників національного опору тут ще кінча­ ють свої строки кілька воєнних злочинців. Про цей табір писали Василь Стус та Баліс Ґаяускас. М іж дисиден­ тами про його в'язнів говорять, як про "живцем похованих” . Основний принцип цього табору — це абсолютна ізоляція в’язнів.

20 з них сидять в окремих камерах; у цих камерах вони і працюють. Інші живуть у камерах по двох до п’яти осіб, на працю їх виводять до особливої робочої камери, щоденну годинну "прогул янку” вони відбу­ вають, все ж далі в тій самій групі в малих камерах — ’’бочках” . Найбільша з тих "б очок” розміром п’ять на два метри, згори покрита дротом та про­ ходом для вартового, що слідкує, щоб в'язні не говорили поміж собою. У ці "б очки” по полудні попадає трохи сонця, але в’язням заборонено скидати куртки, а часом, навіть, шапку. В’язнів постійно перекидають з однієї камери до другої, щоб не дати їм змоги зжитися, при чому начальство старається приміщувати в одній камері людей розбіж ного характеру, щоб до ф ізичних знущань додати ще й психічні страждання. В’язні мають право писати, але не мають права зберігати ані одного написаного рядка. Обшуки в камерах майже денні. їжа — півгнилі кості та юшка; овочів та городини немає. В’язні мають право на місяць закупити за чотири рублі маргарини, цукерків або олію, що продаються по рублю за кілограм. Але й це право начальство відбирає свавільно. В камері не допущено більше ніж п’ять книж ок чи журналів. А листи кожен в’язень діставати має право тільки від одного висилача — переваж­ но від ж інки чи від матері; але й ті листи часто не доставляють. Л іків немає, лікарська поміч — лише формальна, дентист приходить що два-три місяці, щоб виривати зуби.

183

Камери освічені день і ніч поганим світлом, що восени й зимою мерегтить. Від цього у всіх ослаб зір. В Кучіно панує "закон беззаконня” , — писав Василь Стус. — ” Ми стра­ тили право належати собі самим” . І дальше: ” Я чую себе як засуджений на смерть” . У Кучіно померли члени української Гельсінської групи Олекса Тихий та Юрій Литвин, що тут вчинив самогубство. Тут довели до смертельного стану Валерія Марченка, тут помер минулого року Василь Стус. У Кучіно муситься важко хворий інвалід Семен Скалич, член "по кут­ ників” , що про нього Стус писав: ” Я не бачив в таборі більшого злочину ніж того, що вчиняється над Скаличем” . Тут сидять Левко Л у к ’яненко, Іван Кандиба, Віталій Калиниченко, Ва­ силь Овсієнко, Михайло Горинь і Микола Горбаль. До Кучіно привезли на вісім років Йосипа Терелю. Сюди післали Петра Рубана. С ю ди перевезли членів української Г е л ь с ін с ь ко ї групи Івана С окульського, Григорія Приходька та Василя Мазурака. Усі в’язні Кучіно — важко, часто смертельно хворі. На підставі сва­ вільного рішення начальства Олені Терелі вже двічі скреслили побачення з чоловіком. Недавно скреслили побачення ж інці Левка Л у к ’яненка. Вона вже від довш ого часу не дістає від нього листів, і йому її листів не видають, хоча пише вона йому постійно. "Власна безсильність перед злом тут принижуюча, — писав Стус, — але тут голос і крик без наслідків” .

В А С И Л Ь СТУС Г о с п о д и , гн ів у п р е ч и с т о го б л а га ю — не май за зле. Д е не с т о я т и м у — в и с т о ю . С п а с и б і за те, що мале л ю д с ь к е ж и т тя , хо ч н а д іє ю д о в ж у й о го в віки . Д у м о ю т у г у р о зв ію ю , щ об б ув з а в ж д и та ки й , я ки м м ене м ати в р о д и л а і б л а го с л о в и л а в св іти . І д о б р е , щ о не зум іл а м ене о д б ід и вб ер егти .

184

Лариса Лозинська-Кий

ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ У ПЕРСПЕКТИВІ РОКІВ Яка краса відродження країни! Щ е рік, ще день назад тут нісся плач рабів. Мовчали десь святі під попелом руїни І ж урно дзвін старий по мертвому гудів. Коли відкілясь взялася міць шалена, як буря все схопила пройняла! І ось дивись — замаяло знамено, І гимн звитяг співа невільна сторона! (О. Олесь)

Після упадку козацької держави східні українські землі опинились під московсько-царським пануванням, а західні під польською окупацією , а після розборів Польщі, під австрійсько-угорською . Та помимо 200-літньої неволі політичної як і економічної (панщини), помимо великої асиміляції та відходу від народу провідної верстви — української інтелігенції, яка спольщилась або змосковщилась, український нарід не втратив надії на своє визволення та не перестав мріяти про свою незалежність. На східніх землях розбудив до волі український нарід ґеній України — Т. Шевченко своїми пламенними словами: "вставайте, кайдани порвіте, та вражою злою кров'ю волю окропіте” — а на західніх землях великий син Галиць­ кої землі Іван Ф ранко повчав: ” Не пора, не пора, не пора, москалеві й ляхові служить... Довершилась Україні кривда стара Нам пора для України ж ить.”

На першу світову війну, що вибухла між Антантою і Центральними державами, український нарід покладав великі надії. І дійсно, московська імперія, виснажена і морально і фізично війною почала тріщати. Безпо­ середнього удару завдала їй в 1917 році революція, що вибухла в столиці царської Росії Петрограді, яку між іншим допомагали переводити україн­ ські військові частини т.зв. волинський та інші полки. Хоч ця революція мала наскрізь соціяльний характер, то вслід за нею хвиля національних революцій наче пожар охопила поярмлені народи московської імперії, а в першу чергу Україну. Дня 17 березня 1917 року утворилася в Києві Україн­ ська Центральна Рада, а її очолив як президент найбільший український історик проф. Михайло Грушевський. В горнилі революцій в 1917 році по­ чала кристалізуватися українська державна думка, перетворювалася пси­ хіка українського народу. З рабів почала творитися Нація, приспана дов­ голітньою неволею, яка знайшла своє остаточне оформлення в IV Універ­ 185

салі 22 січня, 1918 року. У Києві, на С оф ійській площі, перед багатотисяч­ ною громадою торжественно проголош ено А кт відродження Української Держави. "Народе мій, твоєю силою, волею, словом, стала на землі україн ській вільна Українська Народна Республіка. Сповнилася колишня мрія батьків твоїх, борців за вольності і права. Утворилась Українська Самостійна Держава.”

В тому часі Українська Центральна рада вже перегорювала з Цент­ ральними Державами і проголошення самостійности України IV універса­ лом було конечне, щоби у тих переговорах Україна виступила як підмет — самостійна держава. Однак, відвічний ворог України — Москва тоді вже червоно-большевицька не зреклася своїх загарбницьких претенсій до України. Червоні полчища Муравйова в силі 60,000 солдатів почали з півночі наступати на молоду українську державу та її столицю Київ. Щ оби не допустити до зайняття столиці під час переговорів з центральними державами, бо тре­ ба було підписати мировий договір від імени реально д ію чо го уряду, — а що ще не була наладнана справа армії, на допом огу відділові київських ю нкерів прийшов з Києва відділ охотників — молодь середніх і вищих шкіл. Тоді довершився акт геройської оборони вузлової залізничної стан­ ції Крутів ідейною сотнею київських студентів, що за словами поета Мар­ ка Боєслава: "їх ю них сміливців лиш жменька була Із серцем зі сталі й духом з ґраніту О, велич летіла у вічність з їх лав І чин їх на віки став ю ности мітом!”

Завзято билися молоді герої. Одначе недостача зброї, брак військо­ вого вишколу, а передовсім переважаюча ворожа сила довели до трагіч­ ного закінчення битви. Так була пролита кров 300 українських юнаків, що і віддали своє життя за волю України. Та пролита кров ю наків-героїв не пішла намарно, на їхніх прикладах виховувалися нові покоління. Юні сміливці загинули, щоб своєю смертю започаткувати нове життя, нових послідовників ОУН і УПА. На західніх областях України, нарід також виявив свою волю до само­ стійного життя. Це був великий зрив 1-го листопада 1918 року. Перекона­ ні, що українська нація одна, і що не можуть існувати дві окремі україн­ ські держави, західня українська влада під проводом Національної Ради рішила 3 січня 1919 року в місті Станиславі о б’єднатися зі С хідньою укра­ їнською державою в одну соборну українську державу. Урочисте прого­ лошення наступило точно в рік пізніше по проголош енню IV універсалу у Києві, на тій самій С оф ійській площі, дня 22 січня 1919 року. Але молода українська держава не могла вдержатися перед навалою більшовицьких полчищ зі сходу, а з заходу польської армії добре озброєною державами Антанти. Без жодної допомоги від Заходу та четвертована епідем ією тиф у — українська держава впала. За словами Богдана Л епкого "Хоч тільки наро­ ду впало за свободу встоятись не було сили...” Коли з перспективи минулих років згадуємо ці світлі а заразом болю 186

чі події нашої історії і коли застановляємося над причинами нашої програ­ ної війни, приходимо до висновку, що багато різних ф акторів причини­ лись в більшій мірі до створення української держави. О дною з найбільш популярних теорій це теорія еліти. Наша еліта — провід не була на відповідному політичному рівні; навіть не було з кого зорганізувати адміністративний апарат поза Києвом. Не відповідаючи ви­ могам часу уряд не зорганізував відповідної армії, щоби силами армії обо­ ронити власну молоду державу. Більша частина Центральної Ради не розуміли потреби української армії. Член Центральної Ради, Володимир Винниченко у ’’Робітничій га­ зеті” виступав з різними статтями проти формування української армії: "Не своєї армії нам соціял-демократам і всім щирим демократам треба, а знищення всяких постійних армій.” За такі переконання своїх ’’вож дів” заплатила Україна своєю держа­ вою, бо такі ствердження виголошувалися саме тоді, коли на українській землі стояв залізний ф ронт ворога. Але були й між українською провідною верствою і тверезі голоси, як відомого діяча, харківського адвоката, батька українського націоналізму Миколи М іхновського, який твердо обстоював творення власної армії і за його ініціятивою скликано у Києві Військовий З ’їзд, на якому обрано вій­ ськове бюро. Одначе, соціял-демократи, які очолювали уряд, уважали армію непо­ трібною , а навіть ш кідливою. Армію створено таки завдяки Симонові Пе­ тлюрі, але вже тоді коли було запізно. Друга, з поширених теорій, перекидає вину за невдачу на нарід. Згідно із цією теорією головною причиною невдачі — спізнений розвиток української політичної думки. Нарід не був доріс до такого моменту, та не дав належної підтримки своєму урядові, зокрема армії Української Народньої Республіки. Брак патріотизму, індивідуалістична вдача українського народу, що зчаста переходила в анархістичне думання, так звана махнівщина, дуже важко завважила в творенні української держави. Нарід не знав кого під­ держати, чи Українську Народню Республіку, а через дезінф ормацію чи ком уністиний уряд в Харкові. Взагалі, гасла соціялістичні домінували, нажаль, над націоналістич­ ними. Сильний вплив на народні маси мали большевицькі демагогічні гасла як напр, роздача землі селянам, та інші соціяльні реформи, що їх тільки тимчасово перепроваджували большевики, а після закріплення своєї влади їх касували і запроваджували нову панщ ину-колгоспи. Третя, найсильніша і переважаюча теорія твердить, що причиною на­ ших невдач була війна на три фронти та негативне, ще більше вороже відношення "вільного світу” до молодої української держави. І справді молода українська держава провадила війну проти больше­ виків, з білими москалями Денікіна і проти польського війська, якими від­ дано опікувалися західні потуги Антанти. Новостворена українська держава сподівалася підтримки і допомоги від ’’вільного світу” , а ці надії-сподівання на справедливість та гуманність західнього світу завели бо зазнали гіркого розчарування. Згадаймо, як той вільний світ відносився до новоствореної держави в 187

тих бурхливих часах. На мирових переговорах альянтів в 1919 році дер­ жавні чинники висували плян відбудови однієї великої Росії. В той час нас називали німецькими інтриґантами, а американський державний міністр Лансінґ називав український Рух вислідом австрійської та німецької про­ паганди і тому твердив, що стейт департмент ЗСА підтримує принцип російської єдности, відкидаю чи державницькі змагання як сепаратистичний рух. Американський генерал Едґар Джедвин твердив, що Петлюра напа­ дає на Д енікіна і тому американський стейт департмент заборонив Американській Л іквідаційній Комісії після війни входити в будьякі торго­ вельні чи дипломатичні зв’язки з Україною. Згадаймо 14 точок президента Вільсона, що закликали до Відроджен­ ня Польщі. Тим часом у відношенні до Галичини, той самий американ­ ський державний міністр Роберт Лансінґ твердив, що 60 відсотків україн­ ського населення в Галичині це неосвічені люди, які не можуть собою ря­ дити, та, що український уряд в Галичині підбудований на "брутальній” силі, і тому він, разом з англійським міністром Белфором запропонував, щоб Ліґа Націй дозволила полякам відібрати українську західню тери­ торію з допом огою альянтів. Коли головний отаман Симон Петлюра звернувся до М іжнароднього Червоного Хреста за медичною допом огою під час епідемії тифу, яка пус­ тошила ряди української армії, той гуманний червоний хрест відмовив у допомозі, бо він служив не для загально лю дських інтересів, а радше ви­ ключно денікінським білогвардійцям. Ще одна теорія твердить, що наша еміграція в Европі і в Америці була заслабою і тому з нею мало числилися потуги західнього світу. Були в нас і поважні голоси, що старалися змінити негативну наста­ нову західнього світу до молодої української держави, як голос митропо­ лита Андрея Ш ептицького, що особисто інтервеніював в справі україн­ ської держави на конф еренції в Парижі. Були культурні ансамблі, як славна капеля Кошиця, танцювальна гру­ па Авраменка, що здобували високі мистецькі трію м ф и. Але все це було невистачальним в порівнянні з польською та білоросійською набагато сильнішими еміграціями. Одначе, ломимо всіх цих негативів, є позитив, що їх всіх перевищає: помимо двісті літньої неволі український нарід спромігся створити само­ стійну державу, правда, хоч на короткий час, але це дало тяглість нашій історії і нашим визвольним змаганням. Акт 22 січня і визвольні змагання, як цей період називають в нашій іс­ торії став великою державною ш колою для дальших поколінь і поклав свою печать на дальшу долю українського народу. На леґенді тих виз­ вольних змагань виховувалися та виростали борці УВО, ОУН, творилася Карпатська Україна, А кт відновлення Української державности 1941 року та геройська, легендарна УПА. Цей період нашої історії став руш ійною силою у дальшому ході визвольних змагань у поході до волі. А ще важливіший для нас це правний аспект нашої державности. Сам факт, що існувала українська держава вписав назавжди в міжнародні анали існування української держави в XX столітті. Наш змаг ще не закінчився. Ми дальше в дорозі до нашої наміченої мети до остаточної перемоги — до здобуття Самостійної С оборної Укра­ їнської Держави.

188

Автор статт і Г. Цебрій, політ ичний в'язень нацист ських таборів ч. 15483 (знимка зроблена в 1985 р.)

Григорій Цебрій

В ПІДЗЕМЕЛЛІ КОНЦЕНТРАЦІЙНОГО ТАБО РУ”ДОРА” С орок два років тому, в 1945 році скінчилася ІІ-га Світова Війна, що її розпочали спільним договором два кати українського народу — Гітлер і Сталін. В початках воєнних дій проголош ено проти волі Гітлера в дні 30-го червня 1941 року Відновлення Української Державности і тим самим поси­ палися удари проти Державного Правління. Арештовано Провідника ОУН Степана Бандеру, Голову Державного Правління Ярослава Стецька, та багатьох інших провідних осіб, а зокрема багато молодих людей та студентів, що брали активну участь в розбудові молодої української держави. Арештовано мене 14 квітня 1942 року із ш кільної лавки Торговельної Гімназії при вулиці Курковій у Львові. Через тюрми Л онцького, Бриґідки у Тернополі, нічні допити і знущання, запроторили мене разом із сотнями українських в’язнів у лю тому 1943 року до ’’славного” кацету т. зв. ’’Майданек” біля Любліна, в Польщі. Там ми одержали перше таборове ’’хрещення” , палками і нагаями із рук есманів, як рівнож і палками таборової адміністрації, які були в’язнями польської національности, якого ми в початках немогли зрозуміти. Після лазні та "умундуровання” в так зв. "па сяки ” , ми одержали табо­ рові числа та червоні трикутники із латинською буквою ” Р” , тобто поляк. Це все треба було пришити на грудях маринарки. Ми обурено не хотіли принимати цієї букви, домагаючися букви ” U” , тобто українець. У відовідь — з’явився загін есесів, що прикладами крісів та нагаями успокоїли гамір та приневолили пришивати до жакетів призначені трикутники, бо згідно з правилами кацету всіх в’язнів уточнювали за державною приналежністю.

189

Українці із західніх земель мусіли носити ” Р” , а із східніх земель носили букву ” R” (рус.). В серпні 1943 р. перевезено мене із великим транспортом до кацету "Бухенвальд” а після чотирьох тижнів т. зв. "кварантани” при кінці вересня 1943 р. всадили нас до великих військових троків, та під ескортою озброє­ них есесів, повезено через місто Ваймар в невідоме. Пізно після обіду ми опинилися на просторих ланах засіяних збіжжям та цукровими буряками. По правій стороні видніла висока гора по лівій — містечко Нордгавзен. Нас на скору руку поставили в п’ятки і пігнали в сторону гори. Добігш и туди, здивовано побачили дві величезні діри — штолі, до яких на залізних шинах в’їжджали і виїжджали залізні вагони. Нас загнали до одної напів викінченої, освіченої темним карбітовим світлом, видовбаній в Гранітовій горі — галі. На скору руку створено дві команди (групи) денної і нічної заміни, а я попавши до нічної шахти, негайно пішов до праці. Тут направду ми побачили пекло на землі. В тих гранітних горах, 70 метрів під землею, мускулами, кров’ю і трупами в’язнів різної національности, нацисти почали довбати галі для підземної ф абрики ракет, т. зв. ” Ф ау айнс” і фав цвай” (V1, і V2), якими пізніше обстрілювано Англію . Протягом кількох місяців проверчено між двома великими тунелями т. зв. галі, 600 км. довжини і 20 метрів ширини. При тому працювали тисячні маси в’язнів. Одні сверлами вертіли каміння та розбивали дина­ мітом, інші грузили каміння на вагони і вивозили на поверхню, ще інші ручно розробляли великий масив п іску з цементом та заливали вже викін­ чені підлоги в галях. І все це при побоях есманів, які пильно вважали, щоби ніхто з в’язнів ” не відпочивав” . Працювали у дві зміни, в день і в ночі, по 12 годин, при темному світлі, трійливому Газі з карбіту та динаміту, поросі із каміння і без потріб­ ного відживлення. В перших на пів викінчених галях поскладано на камінній підлозі сін­ ника і там відбувався наш відпочинок після праці. Ці наші "спальні” знахо­ дилися яких двісті-триста метрів від галь, де працювали в’язні з іншої шахти. Гук і тр іскіт динаміту, трійливий газ та порох із сверлів стелився хмарою над тими, що ніби відпочивали. Все це в’язні вдихували і під час сну, встаючи рано знову до праці, були мов запоморочені. І так на зміну протягом трьох місяців. Випроваджено нас на поверхню (на сонце) раз на день, на т. зв. обід. В цей час за нами вивозили вагонами трупи в’язнів, які не видержали гаразду під землею, до крематорії в Бухенвальді. Ідучи на обід до полевої кухні, ми мусіли двигати частини стін чи дахів на побудову бараків, які вже почали будувати недалеко горезвісної гори. Так почав своє існування новий концентраційний табір "Д ора” , який офіційно носив назву ’’арбайтер Ляґер Міттельбав” . Протягом шість місяців, постало під тими горами немов мале містечко з двома високими і широкими тунелями, а попід ними побудовано 44 галі, освічені електричним світлом, з допливом повітря, водою та санітарними умовинами. В тих галях вмонтовано різні машини, варстати, двигуни і т. п. де 190

в’язні під проводом німецьких цивільних "майстрів” продукували ракети. Якщо такий ’’майстер” був добряга, тоді в’язням було трохи легше, але в більшості такі майстри були брутальними, оскаржували в’язнів за виду­ мані різні причини, і за це есмани карали нас нагаями. Після тримісячного перебування в тунелях під землею, в цей час на поверхні побудовано дерев’яні бараки з великою площею посередині, кухнею, лазнею, та крематорією і ревіром. Табір був окружений високою дротяною огорож ою з електричним струмом, та вартовими валами, в яких днем і ніччю сторожили есмани із скорострілами в руках. До цих бараків перенесено нас з тунелів, та розміщено по кімнатах. Але не всі мали щастя побачити ново-збудовані бараки. Без сонця, свіж ого повітря, виснажені до непізнання з голоду і холоду, більшість із в’язнів стали т. зв. ’’музульманами” (так називали вмираючих в'язнів), і замість до нових бараків — пішли до крематорії, комином на волю ” . Прибувши до кацету ” Дора” я одержав число 15,483, а після однорічного перебування, я бачив новоприбулих числа вже понад 80,000, хоча в таборі було місця найбільше для 15-ти тисяч в’язнів. Решта, як звичайно була вивезена вагонами на "волю ” , та спалювана в крематоріях. Всі внутрішні таборові ф ункції були обсаджені в’язнями-німцями, які в більшості знущалися над в’язнями так само як есмани. В половині серпня 1944 року в таборі Гестапо викрило підпільну змову, яку зорганізували в’язні німці, переважно комуністи. Всіх провід­ ників змови викрито, та понад 20 осіб повішено в присутності усіх в’язнів. До сьогодні стоїть мені перед очима один молодий в’язень, який ідучи під петлю шибиниці кричав ’’Слава Україні” . Йому Гестапівські катюги заховстали др ю ком уста, зв’язавши цей д р ю чок шнуром поза голову, щоб не кричав. Напевно він не був комуністом. До великого вже своїм розміром концентраційного табору "Дора” напливали транспорти все нових в’язнів. Від них ми довідувались, що діялось у світі а головно на наших землях. Ми раділи відомостями про УПА і її Командира Чупринку, хоча не знали його правдивого прізвища. Одним транспортом привезли майже самих українців із Дніпропетров­ ська, які працювали на заводі залізничних льокомотив. їх евакуовано і привезено до кацету. В більшості це були старші люди, які майже всі заги­ нули, не видержавши строгого таборового режиму. Цікаво, що кож ної ночі вивожувано з підземної фабрики у замаско­ ваних вагонах великі ракети і протягом цілого 1944 року, ніколи на цю замасковану гору не впала ні одна бомба, хоча над нею пролітали літаки. Та несподівано таки прийшов кінець тій катівні. В половині березня 1945 року американські літаки збомбили недалеке місто Нордгавзен, та почали обстрілювати есманські вежі довкола кацету. Всіх в’язнів вигнано на площу на якій зчинився крик і гамір. Літаки кружляли над нашими голо­ вами, одначе на нас не стріляли. Після відлету літаків, дано через голосники наказ ’’антритен” і вихід з табору. На скору руку зформовано ряди, біля кухні одержано по хлібині, та скорим кроком відмаршували до залізничої станції, де нас заладовано до відкритих вагонів і повезено в невідоме. Д ругої ночі коли наш транспорт стояв на бічних рейках станції Целлє, 191

американське летунство бомбардувало цю станцію, але завдяки Божому Провидінню, ані одна бомба не пошкодила вагонів з в’язнями. В дорозі, коли лотяг-ешелом час від часу зупинявся, окремий відділ в’язнів-циганів, під доглядом есманів, викидав із вагонів неживих і зомліло-виснажених в'язнів з яких ще живих дострілю вали в придорож них ровах. Після такої тижневої подорожі, наші вагони стали вже напів порожними. В перших днях квітня 1945 року останніми силами, решта нашого евакуованого транспорту вмашерували до великих касарень т. зв. Берґен Бельзен. В тім таборі завдяки Божій помочі ми видержали до дня 15 квітня, де в ранніх годинах заняли ці околиці англійська армія і ми стали вільними. Після 40 років звільнення, нераз пригадуються призабуті дні в кацетах. Все це пережите, неможливо всього передати ні словом чи на письмі. До сьогодні стоять перед мною ці тисячні маси вмираючих в’язнів, а між ними мої приятелі та близькі друзі. Там відійшли у вічність мої спів-побратими М. Печарський, В. Пригода, Я. М уринський і В. Михайлів. Я не міг зрозуміти і до сьогодні не можу пояснити, чому у більшості німці були такими садистами супроти нас, безборонних в’язнів. В кацетах для нікого не було ласки. Я ніколи не бачив, щоби когось із кацету звільняли на волю. Ми мусіли над собою панувати, холодно зносили наруги, мусіли видержати і витримати голод і треба було мати щастя уникнути побоїв. У великій мірі нам помагала (а мені зокрема) сильна віра та щира молитва до Бога. Через три роки побуту в тюрмах і кацетах, мені нераз приходилось бути в таких ситуаціях, з яких здавалось не було вороття, але завдяки Божому Провидінню, якось щастило вийти неушкодженим. Одного разу дижурний есман проходячи біля мене, без жадної причи­ ни записав моє кацетне число та забрав з собою. Запровадивши мене до старшини, зголосив йому, що я став при праці. Це була абсолютна неправда, а оправдувався як міг, але мені сказано, що німець неправди не говорить. Мені присуджено 25 буків та поставлено в чергу, бо перед мною стояли ще три в’язні, які чекали на буки. Я знав, що коли одержу на свої плечі 25 буків, не видержу, заберуть до ревіру і звідтам до крематорії. Я попав прямо в екстазу і щиро молився. В молитовній задумі я почув біля себе голос ’’вас махст ду кляйне?" Піднявши голову, я побачив із моего команда ” капа” , який кудись ішов. Старшина есман запитав "кала” чи він мене знає, а цей потвердив, що так і що я є із його команда. Тоді есман крикнувш и на мене, нагнав мене до праці. В цей день моїй радості не було кінця. Завдяки альянтським арміям, що приспішили наше звільнення і тим самим ми знову стали вільними людьми, хотілося б ще раз стрінутися із ще живими своїми і чужими побратимами неволі, та разом подякувати Всевишньому за опіку.

192

Д-р Василь Луців

Ж ІНКА В ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ВСТУП Ж ін ка займ ає визначне місце не тіл ь ки в су с п іл ь н о м у і п о л іти ч н о ­ му ж и тті, але й в л ітературі. Н айбільш і м истці сл о ва -за л ю б ки присвя­ чую ть цьом у п и та н н ю багато д ухо во ї уваги. Наша ба тьківщ ина має рівн о ж т а ко го ве л и ко го співця — Тараса Ш евченка. У кр а їн ське ж ін о ц тв о являється у л ю б л е н о ю тем а ти ко ю ба­ гатьох поезій цього велетня. Поет кращ е як інш і потрапив зглибити їх н ю душ у. Він по м истец ьки з ’ясував ж ін о ч і мрії та ідеали і оспівав їхнє щастя та ско р б о ту. Ш евченка м ож на назвати перш им трибуном , що своїм м истецьким ґенієм в повній силі став в обор о ні прав у кр а їн с ь к о го ж іноцтва, своєю д уш е ю він від чув знущ ання над ж ін о ч о ю ч естю і ч и с то то ю і том у то з т а ко ю с и л о ю зм алю вав всю гл иб ін ь їхн ь о го траґізм у. У своїх творах Поет з ве л и ко ю н іж н іс т ю та гл и б о ко ю л ю б о в ’ю о пи сує ж иття ж ін ки . Н авіть на нещ асних п о кр и т о к не ки д ає каменем, але аналізує обста­ вини, що довели їх до то го стану. Т а ки х ж ін о к Ш евченко представляє, як л ю д ей з цінним и душ ами, що впали ж е р тво ю со ціял ьни х ум ов і були ви ко р и ста н і в під ступ н и й або насильний сп о с іб деспотом . Г о л о в н о ю ге ро їн ею виступає ж ін к а в та ки х більш их Ш евченкових поемах: ’’П р и чи н н а ” , "К а те р и н а ” , ’’Т о п о л я ” , ’’У топл ен а ” , ’’Мати п о кр и т ­ ка ” , ’’Н ай м и ч ка ” , ’’Т итар івна", ’’К н я ж н а ” , "В ід ь м а ” , "Ч ерниця М аріяна” , "С о ва ” , ’’Р усалка” , "Л е л ія ” і "М а р ія” — присвячена П речистій Д іві. О кр ім наведених тво р ів є ще цілий ряд інш их писань поета, де ж ін к а являється ва ж л и во ю по ста ттю . Н аведемо такі речі як, от "Г а й ­ д а м а ки ” — беручи п ід ува гу О ксан у, ’’В еликий л ь о х ” — з трьома д іво чи м и душ ами, ’’Н е в о л ь н и к” — де виступає Ірина, ’’С о т н и к” — постать Н асті, ’’Н е о ф іти ” — мати і писана з певних причин в м о с ко в ­ с ь кій мові "С лепая” — з м атір’ю та О ксаною . В цілом у ряді менш их поезій Ш евченка ви ступа ю ть рівно ж ж ін о чі постаті. Б іл ьш ість героїнь поето вих творів по ходять з укр а їн с ь ко го села, а т а к о ж т а кі як, от, кн я ж н а в поемі цієї самої назви, належ ить серцем і д уш е ю до народу. Поет тра гізм у у кр а їн с ь ко ї ж ін к и — а і так мож на назвати Ш евченка 193

— п ід н іс ту ж ін к у , зганьблену, о см іян у та п о кр и в д ж е н у брутал ьним и зайдами на висо ту цінної і р івн опр авно ї л ю д и н и , у її повній гід н о с ті. П оказав її т а ко ю , я ко ю вона була в ста р и н у і я ко ю має бути в майбутньому. Він од ин з перш их зро зум ів, що свід о м а і д о бр а ж ін ка , це — свідом ий народ, а тим самим — забезпечене м айб утнє у кр а їн с ь ко ї нації.

ЯКУ Ж ІН К У О С П ІВ У В А В Ш ЕВ ЧЕН КО ? А н а л ізую чи ж ін о ч і типи в поезії Тараса Ш евченка, бачимо, що він оспівує не ж ін ку-л и ц а р я — героя, яким и так багата наша історія, але скр ом н у героїню : матір, д р у ж и н у і дівчину. Н асувається питання — чому? Р о зглядаю чи ж и т тє п и с н і вірш і Поета бачимо, що він день у день бачив ’’неволю, роботу т я ж к у ю ” , бачив як матір ” ще м ол од ую у м огилу нуж да та праця п о л о ж и л а ” , як сестра пр а ц ю є ” на панщ ині, а я в неволі” ... П ід сум о вую ч и наведені цитати бачимо, що Ш евченко вже малим хл о п чи н о ю лиш ився кр угл и м си р о то ю . Він не зазнав щ ирої м атерин­ ської лю б о ві та не відчув її н іж н о сти і пестощ ів. Щ ирий д р у г і п о р а д ­ ник, сестра Ярина, тов ар иш ка йо го д итячих літ, кр іпачка , а в д о д а т ку заміжня з п ’яницею сама мала д уж е важ ке ж иття. Не маючи зм оги проявити своєї си н івсько ї лю бови, Поет у о с іб л ю є ніж ність і л ю б о в у ж ін о ч и х постатях в своїх поезіях. Це була б пси хо л о гіч н а оцінка. В о со б и сто м у ж и тті поет не зазнав багатьох м ом ентів щ асливого кохання. В о д н ій поезії він пише: ” Не побрались, Розійш лися мов не знались, А тим часом д о р о гії Л іта тії м олодії М арне п р о н е сл и сь ” . І том у то у Ш евченка: ” 3а карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, см іялось, Виливало мову. Виливало як ум іл о .” ... Поет: ” ... по плоті й по д у х у син і р ід н и й брат наш ого безталан­ ного народу” — як сам каж е про себе — навіть згад увати не м іг про панщину та поневолення у кр а їн с ь ко ї нації, не о б у р ю ю ч и с я д о глибин своєї великої душ і.

Він п р исвятив все своє ж иття бо ро тьб і з насиллям над рідним народом, а в том у і з кр и в д о ю за п о д ія н о ю укр а їн с ь кій ж ін ц і-кр іп а ч ц і. А ка д е м ік Є ф рем ов каже, що: "Ш е вч е н ко вірить у те вогневе слово, що гнівом карає к р и в д н и к ів та на силах с кр іп л я є о кр и в д ж е н и х і знедолених, р озкр и в а ю ч и їм очі св ід о м істю , виховую чи їх морально й інтел е ктуа л ьн о ” . І том у то Ш ев че н ко писав: ” ... А он р о зпин аю ть В д ову за подуш не, а сина кую ть, Є д и н о го сина, є д и н у дитину, Є д и н у н ад ію ! — в вій сь ко о ддаю ть! ... А онде п ід тином О пухла д и тин а — голоднеє мре, А мати пш еницю на панщ ині ж н е .” З н а уко в о го п о гл я д у мож на висунути д ум ку, що Ш евченко ж ивучи в д о б і л іте р а тур н о го ром антизм у платить у своїй ранній творчості дань цьом у напрям кові. Так, як пр ед ста вн ики с в іто в о го ром антизм у за л ю б ки зм ал ьо вую ть постаті ж ін о к, наш Поет іде їхнім и слідам и, але на наш с кр о м н и й погляд, у багатьох речах перевищ ує їх. Романтизм Ш евченка, як витвір у кр а їн с ь ко ї стихії, вийш ов з народу, з його побуту і не є витвором хо ро б л иво ї уяви як це бувало у с у то-р ом а нти чн и х поетів. Героїні наш ого Поета, це діти сучасно ї доби, д а н и х соціяльних ум ов або витвір н ар о д н іх п о в ір ’їв чи переказів. Це було головною пр и чи н о ю , що укр а їн сь ки й романтизм так с ко р о перейш ов у по буто ­ вий реалізм. Ш е в че н ко у своїх творах не з ’ясовує ж ін о к наш ої м инулої історії, тіл ьки зм альовує ж ін к у сучасних днів. В казем атних поезіях, писа них в часі його заслання, бачимо без­ м еж ну ту гу поета за р ід ним краєм, за друзям и і за ж ін ко ю . ” Ой, зоре! Зоре! — і сльози кануть Чи ти зійш ла вже й на Україні? Чи очі карі тебе ш укаю ть На небі синім? Чи забуваю ть? Коли забули, бодай заснули, Про м ою д о леньку, щоб і не чули.” Щ об вповні зр о зум іти гл иб ін ь тр а гізм у о са м ітн е н о го Ш евченка на засланні с л ід пр игад а ти, що ” 111 О тделение” , звеліло кн я ж н і Рєпніні, що прохала п іл ь г для Поета. ” Не вм іш уватись у діла У країни, якщ о не хоче зазнати п р и кр и х н а с л ід ків ” . Ясно, що Ш евченкові осталася єдина річ — писати. П исати пом им о стр о го ї заб орони. В вірш ах засл анчого період у, с тр а ж д а ю чи й геній виливав на папір своє і л ю д с ь ке горе, ки д а в д уж и й п р оте ст проти неправди, ставав на п р ю за кращ е май­ бутнє у кр а їн с ь ко ї ж ін ки .

195

-у

МАТИ Немає н іч о го гл и б ш о го над м а тір ню л ю б о в д о своїх д ітей. Вона готова принести найвищі ж ертви для їхн ь о го добра і щастя, не ж а л і­ ючи своего с п о ко ю , здоров'я, а навіть життя. П оетичний геній Ш евченка велить оспівува ти не звичайну матір, а оту зганьблену, збезчещ ену, поневолену та о см іян у л ю д ьм и — матір п о кр и тку . Поет стає в її о б о р о н і. Д о ка зує, що вона така ж лю бляча, ласкава і гл и б о ко релігійна, як д р у гі. Б ільш е того ! — Ота віддана на пр и л ю д н и й глум м а ти -п о кр и тка п р ино сить ще вищ у жертву. Ганна у поемі "Н а й м и ч ка ” , навіть не відваж ується призна ти сь до своего материнства, щ ойно перед см ер тю спо від ається перед сином : ’’П рости мене. Я каралась Весь вік в чуж ій хаті... П рости мене, мій син о ч ку! Я... Я твоя мати. — Та й зам овкла...” Вгляньмося, яка героїчна л ю б о в і самопосвята!... Д о ч ка в баляді "Л іл е я ” аж від л ю д е й д ізнал ася, що вона не правного ложа, а мати так і померла з горя та сором у, пана п р о кл и ­ наючи... Катерина осм іяна і зганьблена чужинцем , пр огнана батькам и з дом у і здаю чи собі справу, яка доля чекає її сина, безбатченка, не в силі пережити горя і в ставку ш укає сп о ко ю ... А бо вгл иб ім ся в т р а ге д ію матері зм ал ьовану в поемі "М а р и н а ” . Її мов ту б е зп р и тул ь н у со б а ку прогнали з п а н с ь ко го п о д в ір ’я і вона під тином боліє д уш е ю над горем д о ч ки р озлученої з мужем та зам кн ен о ї в п о ко ї нелю да пана... Правда, кр ізь густу зан а вісу д а н тів с ь ки х сцен Ш е в че н ко во ї тво рчости п р о гл я д а ю ть с о н ц е р а д існ і ка ртини. П обіч б е зд о н н о го тра гізм у Катерини, Ганни у ’’Н а й м и ч ц і” , вдови у ’’С о в і” , матері у "В ід ь м і” , кріпачки у "С н і” , збезчещ еної дівчини у "В а р н а ку ” , кн я ж н и та страш них у свойом у пекельном у гр ісі — окаянної, за зд р іс н о ї матери в ’’У топл е ­ ній", зви р о д н іл о ї уби вн иц і в "Р уса л ц і” маємо цілу га л ер ію інш их ка р ­ тин. О тих щ асливих, р ад існ их матерів, про ко тр и х Ш евче н ко говор ить в "С а д ку виш невім ко ло ха ти ” , в вірш і ” У нашім раї на зем л і” і в інших. П риход ить дум ка, чи не кращ е було б, шоб Ш евченко зовсім оминув зга д ки про ту ід ил ію , зовсім ви чер кн ув о тих щ асливих мате­ рів? М оже кращ е було б оставити тіл ьки ті тра гічн і постаті, д ій с н у відб итку сучасн их с о ц і а л ь н и х та по л іти чн и х ум овин на У країні? Ми ж знаємо, що в ті часи Україна переж ивала пе р іо д н а й б іл ьш ого з а с то ю і занепаду. Здавалося, що народ щезає з ге о гр а ф ічн о го о б р ію . Т од і — як пише Поет — "все м овчало” , а Україна "обірвана с и р о то ю понад Дніпром плаче".

196

Ми вваж аєм о, що Ш ев че н ко зм ал ьо вую чи ід и л ічн і картини, зга­ д ую чи про щ асливих матерів від тв о р ю є постаті матерів м айбутнього. Т ут він р о зго р та є перед читачем св о ю д уш у і з б у д ж у є у н ього т у гу за таким ідеалом матері, який у даний час був немислим ий. А тепер розглянем о ідеал матері у Ш евче н ко вій поезії. Постаті М атерів о співан і найкращ им и поетами світа. Про них складали вірші Данте і Ш е ксп ір , Б айрон і Ш ілєр, Ґете і П уш кін, М іцкевич і С ловацкі. Ш евченко, у своїх творах, присвячує ж ін ц і взагалі, а матері зосібна спеціял ьну увагу. Він каже: ” У нашім раї на землі Н ічо го кращ ого немає Як тая матір молодая З своїм д и тяточ ко м малим.” У н айкращ ом у л ір и ч н о м у шедеврі ’’С а д о к виш невий ко л о хати” чудово змальована ідилія р о д и н н о го ж иття, ч ітко виведена роля ма­ тері. П остаті, Ш евченком о сп ів а н и х матерів, явл яю ться гл и б о ко ю пси ­ х о л о гіч н о ю в ід б и тк о ю переживань і роздум ування Поета. З ар и сов ую чи ко н тур и ж ін ки -суч а сн и ц і, о тієї невинної кв ітки в со ц іял ь н о м у багні, він сильним контра стом , з тем них м азків перехо­ д и ть на світлі, р о зкр и ва є її д уш у і дає цілість, ідеал справж ньої матері, піднесений до найвищ их вершин. У ’’Н айм ичці” бачимо до д атн ій тип матері, а в ’’Ка те р ині” від ’ємний. О дна сил ьн ої волі, хр уста л ь н о го характеру, а д р уга безвольна — кін ч а ю чи са м о губством лиш ає сина на д о л ю і н ед ол ю судьби. У ’’Т о п о л і” бачимо матір, що не вміла вгл ибитися в д уш у своєї д и ти н и. їй байдуж е, що д о чка кохається з іншим. ’’Ч ого в’янеш моя д о н ю ? — Стара не спитала. За сивого, багатого Т и хе н ь ко єднала.” Н асл ід ки т а ко го ставлення матері д о д о ч ки знані нам з баляди. Н айваж ливіш е представлена мати в баляді ’’У топл ен а ” . Вдова з р о згн узд а н и м и пристрастям и пр и во д и ть на світ ди ти ну. Д о чка д о з р і­ ває, виростає, пиш ається кр а со ю , а мати стар іє і л ю тує. Л ю т у є зо злоби, що за д о ч к о ю ’’ко заки як хм іль отой в’ю ть ся ” . ” 1 од злості Зубами скрегоче. О така то була мати!... Д еж серце ж іноче? Серце матері?

— питає Поет.

197

З а зд р істю доведена до шалу, мати схо п л ю є д о ч к у і кид ається у хвилі ставка. Гл и б окий тра гізм зм альований м о с ко в с ь ко ю м овою написаній поемі ’’С лепая” . Поет р озкр ива є перед нами почування зганьбленої матери, що стоїть на с то р о ж і чистоти своєї д о чки . Берегла та не встерегла. Н е л ю д -па н не тіл ь ки матір, але й д о ч к у х о тів п о кр и ти сором ом . М атір ’ю остереж ена вона не далась на ганьбу. Зарізала тирана, д вір запалила і сама знайш ла см ерть у вогні. Інш у матір бачим о в вірш і "С о ва ” . З алиш ивш ися вд ово ю , виховує вона сина. Думала, буде мати п о тіх у на старі літа та не суд и л о ся. С и ­ на забираю ть в чуже військо, а мати з горя та зл и д н ів збож еволіла. Ще тра гічн іш а постать, виведена у ’’В ід ь м і” . Д івчи н а збезчещ ена паном пр ивод ить на світ близнята. С ина пан відд а в в лакеї, а д о ч ку знасилував. Мати б о ж е в іл ь н о ю помчала в світ ш укати своїх дітей. Не знайш ла їх, та навчилася м іж циганами л ікув а ти лю дей. ’’Пан вернувш ись занедуж ав, С тогне, пропадає А вона набрала зілля Та пішла в палати Л іч и ть його, помагати, А не п р о кл и н а ти .” Тут бачимо впливи х р и сти я н сь ко ї етики і навчання С ко во ро д и . Н айкращ у постать матері р ізьб ить Тарас Ш ев че н ко в поемі ’’Ма­ р ія” . ” ... за сином Святая Мати всю д и йшла, Й ого слова, Й ого діла Всі чула й бачила, і мліла, І м овчки трепетно раділа, На Сина дивлячись... Вона, С ко рб на Мати, Ідеал всіх матерів, бачила м уки і см ерть Є д и н о р о д н о го Сина, була с в ід ко м Й ого В о скр есін н я. Р елігійний п іє ­ тизм, д зв ін ки й л іризм і проста ф іл о со ф ія материнства у цій поемі, роблять Ш евченкові місце у пантеоні найкращ их світов и х поетів. Низка наведених пр и кл а д ів вказує, що Поет немов оті старозавітні пророки вивів у кр а їн с ь ку поневолену ж ін к у з най б іл ьш ого л ю д с ь к о го позорища до авреоли святости, ш ляхетности та гід н о сти .

Д ІВ Ч И Н А Ш евченко, гл и б о ки й знавець у к р а їн с ь к о го побуту, а особливе народних пісень. П існі про ко хан н я в ід зе р ка л ю ю ть н а й р ізн о р о д н іш і 198

почування. Т ут щ асливе і нещ асливе кохання, ревнощ і, туга за милим та над усім го р у ю ть д ухо ві моменти. Р о зглядаю чи вірш і Поета, де він о сп ів ує дівчат, бачимо, що своєю тем а ти ко ю вони б л и зь кі н ар о д н ій творчости. Ш ев че н ко за л ю б ки зга д ує очі й брови, в я ки х найбільш е відбива­ ється душ а л ю д и н и . Про гл и б ін ь ко хан н я свідчать метаф ори, в яких Поет п о р ів н ю є д ів ч и н у з з ір к о ю , сонцем , я со ч ко ю , л а д ою , си зо ю го л у б ко ю , р и б о н ь ко ю і.т.д. Він нанизує на вереницю своєї творчости р ізн о м а н ітн і д ів о ч і постаті. П о чи н ю є тра гічн им и, нещ асливими і щас­ ливим и. П одає чисті д ів о ч і д уш і і гр іхо в н і — н іч о го не пом инув своїм геніяльним пером. Бачимо, що в ’’Н е в о л ь н и ку” — перлині істо р и чн и х поем, зм альо­ ваний вим ріяний ідеал д івч и н и . Т акий тип незнаний поетам д р у го ї нації. Беатріче — Д а н то го , я ку ’’славлять янголи в го р і” і ім ’я я к о ї’’бла­ го сл овенне т р и ч і” , а яка в по етично м у світі являється кул ьтом краси, д у х о в о сті і ге ро їки, не може д о рівн яти чистоті, красі, д ухо во сті і героїні Я рини, що п ’ять л іт ж д е с у д ж е н о го , а вкін ц і вихо ди ть зам іж за сліпого!... К н я ж н а своїм чином — уб ій ств о батька, що ся гн ув по її непорочну д іво чу ч исто ту — нагадує ул ю б л е н і мотиви С тендаля та ми певні, що Ш ев че н ко не ш укав тих м отивів у поезії, бо ними була багата сучасна Україна. П оезії р о м а н ти ч н о го характеру, як от ’’П р ичи н н а ” , ’’Л іл е я ” , ’’Т о п о ­ ля” , ’’Калина" чи ’’Коло га ю ” далекі п о н ур о -п р и с тр а с н ій ром антиці О сіяна чи та ки х геніїв як Вертер, Карло Мор, Рене, Ернані або рево­ л ю ц ій н и м протестам Ш еллі, Байрона, П уш кін а чи М іцкевича. Ш евчен­ ко очаровує нас не р о м а нтичн ою візіє ю поетів, але ж и в о ю тем атикою , але с у в о р о ю д ій с н іс т ю з ж иття у кр а їн с ь ко го народу. В "Г а й д а м а ка х ” — Ш ев че н ко ки с т ю ве л и ко го поета зарисовує О ксану. Картини ки н е н і поетом р ізко від д іл я ю ть О кса н у від дівчатгероїнь інш их поетів. Її ш ляхетність, н іж н ість, л ю б о в та дівоча чистота д а ю ть нам право вчислити її до д ів о чи х ідеалів зага л ьн о-світової літератури. Вірш "У тієї К а те р ин и” , р озкр ива є перед нами незнане, мабуть, у с віто в ій л іте р а тур і явище. Д івч и н а п а л ко ко ха ю ч и суд ж е н о го , що по ­ пав у ту р е ц ь ку неволю о б м а н ю є трь о х д р узів . Каже, що хто звільнить її брата (ф а ктичн о с уд ж е н о го ) візьме її за д р уж и н у. Брата визволяю ть, але д івчи н а за обман платить см ертю , а побратим и їдуть в степ ш укати щ астя-долі... П о д іб н а істо р и чн а тем атика р озго рн е на і у вірш і ’’Х усти н а ” . Поет зм альовує д о л ю д івчин и, суд ж е н о ї лицаря, що зги н ув в боротьбі з ворогом . Щ е цікавіш а постать Н астусі у поемі "С о т н и к” . Ш ляхетна, невинна д івч и н а сирота, яку п р и ю ти в са м о л ю б н ий с о тн и к, вибірає утечу зі сином ста р о го со тн и ка , хоч не знає, що буде здана на горе і зл ид н і, але не го диться на сите і вигід н е ж иття з нелю бом.

199

П о дібний сю ж е т бачим о і у вірш і ’’Якби тоб і д о ве л ося” . Убога д івчин а ки д ає б а га то го мужа, зараз ж е по ш л ю бі і т іка є зі своїм визволителем і м есником -засланцем на С ибір. В ’’Черниці М ар’я н і” , н е д о кін ч е н ій поетом, зм альоване горе д ів ч и ­ ни, яку мати зм уш ує вийти за багатого, стар ого нелюба. Наведені сю ж е ти м ож на зачислити д о а ктуа л ьн и х в сучасн ій Україні. Т ут м ож на вчислити цілу се р ію л ір и ч н и х вірш ів Ш евче н ка як от: "Ч о го ти хо диш на м о ги л у” , ’’Д ів о ч і н о ч і” , ” У н е д іл ю не гул яла” , ” Ой, одна я, о д н а ” , ” Не ки д ай м атері” , ” Ми в ку п о ч ц і ко л и с ь р о с л и ” , ’’Буває в неволі” , ’’Д и ке р і” , ” Н. Т .” , ’’З ійш лись, побрались, п о єд н а л и сь ” та інші, де Поет з р ізн о ко л ір о в и х, ш ляхетних і півш ляхетни х кам енів укл адає незрівняно м истец ької вартості м озаїку д ів о ч о го світу. Й о го го м ін ка л ір и ка з запож иченим и, народнім и м отивам и ба гато ­ гранно і всесторонньо від кр и ва є гл иб ін ь д іво чи х душ. На спе ціяльну увагу засл уго в ує р озгл яд м істер ії ’’В еликий л ь о х ” . Ц ікаві м ал ю нки, я ки х м ож уть по завид увати Ш ев че н ко ві інш і геніяльні поети, п о ка зую ть , як наш П оет уявляє со бі ка р у за провини. Три душ і у ’’В еликом у л ь о х у ” за суд ж е н і за у с л угу ворогові. Це п ід кр е с л ю є , що Тарас Ш ев че н ко все прощає, але за н ац іона льну зрад у, у с ту п с тв о чи усл угу ворогові не знає пощ ади.

ЗА КІН Ч Е Н Н Я Ш евче н ко як пи сь м е н н и к пр е кр а сн о володів усім а видами л ітер а ­ ту р н о ї тв о р ч о сти . П ро ж ін к у го во р и ть він не т іл ь ки в поезії, але й в прозі. Й ого повісті, щ од ен н ик і листування в ід кр и в а ю ть перед нами значно ш ирш і го р и зо н ти і д о п о в н я ю ть ґал ерію ж ін о ч и х с ю ж е тів . Поет своїми вогненними словами пр оспіва в укр а їн сько м у ж ін о ц тв у м огутній похвальний пеан, ки с тю в е л и ко го мистця — зм алю вав найкращ і ка р ­ тини. Т ем а тико ю йом у послуж ил а ж ін к а сучасниця. Ш евче н ко передає нам її та ко ю , я ко ю бачили й о го очі, сприйм ав ум, серце і душ а. Ц ілість д о п о в н ю є д ум ка м и, я ко ю хо тів би бачити ж ін к у в сучасн о м у і м айбут­ ньому. Ш евче нко ві національні ідеї н іко л и не йшли в р о зр із з за га л ьн о ­ л ю д с ьки м и і Б ож им и. Б іл ьш ість ж ін о ч и х с ю ж е тів м оже бути перене­ сена на ін тер на ц іо н а л ь н и й ґрунт і в н ічо м у не затр ати ть сво єї величі і краси. Постаті героїнь м ож уть п о сл уж ити взорам и найкращ им м истцям слова. Ціла низка Ш е в че н ко ви х д у м о к про ж ін о к м ож е зо л ото струєм ввійти в за га л ь н о -л ю д сь ку ска р б н и ц ю духа.

200

Мирон Л. — ’’Карий”

УЧАСТЬ ЮНАЦТВА ОУН В БОРОТЬБІ ПРОТИ ОКУПАНТІВ (1939-1945) (Спомин)

До сьогодні в наших публікаціях про дії ОУН та УПА мало документа­ ції чи насвітлення присвячено ю нацькій сітці ОУН, як одній із клітин організації, що несла тягар боротьби на рідних землях. Я свідомий цього, що і цей спомин далеко не вичерпає цієї теми, але, можливо, дасть заохоту комусь із учасників доповнити цю до сьогодні занедбану ділянку. Мій спомин базуватиметься на дії організованого юнацтва ОУН у трьох більших районах Західньої України, а саме: Підгаєччини, Бережанщини та Рогатинщини, здебільша в середніх школах та частинно заторкую чи Львів. Впродовж моєї участи в юнацтві ОУН, я виконував обов’язки в районовому та повітовому проводі Підгаєччини, був провідником ю нацької сітки в учительській семінарії в Рогатині та коротко виш кільником при окруж ном у проводі юнацтва в Тернопільщині, осередок якого містився в селі Настасів. Це призначення в Тернопільщині я дістав після закінчення ю нацького вишколу у Львові в 1941 році, в місяці грудні. Моя перша стріча з юнацтвом ОУН почалася вже під час совєтської окупації Західної України в 1939 р. Хоч і перед тим, будучи учнем молодших кляс Бережанської гімназії, ми, молодші учні, орієнтувалися та догадувалися про існування ю нацької сітки ОУН у школі. Про це ми довідалися припадково, знаходячи організаційну літературу в засекрече­ ному сховку української бурси. Сильна конспірація сітки в школі не давала польській поліції можливості викрити підозрілих та їх евентуально арештувати. Польська акція проти української бурси, підозрілої в органі­ заційній дії, обмежувалася до биття вікон та вкидання (для страху) ручних ґранат, що робило польське шумовиння за тихою апробатою польської поліції. Остаточне вербування до сітки юнацтва ОУН завершилося таки в моєму рідному селі Мужилів, підгаєцького повіту. Тоді я вже був учнем середньої школи в Підгайцях, що була створена большевицькою адмі­ ністрацією в 1939 р. і де я перенісся з Бережан із початком 1940 р. Після частинної деконспірації старших членів ОУН та юнацтва, що брали участь у роззброєнні польської армії в часі відвороту, треба було негайної реорганізації цілої сітки. Боротьба проти нового окупанта ставала важка через провокаторів, яких вспіло зорганізувати НКВД. Із відходом частини провідних членів на Захід, потреба нових, нерозконспірованих кадрів стала дуж е пекучою . В тому власне часі провід юнацтва ОУН нашого 201

району поповнив місцеву сітку села Мужилова кількома наймолодшими студентами середньої школи у віці від 14 до 16 років, в які попав і я, маючи 14 років. Між ними були: В. Б., І. Т., Олекса Т., Петро Д., Михайло Л., Роман Ф ., М. P., Микола Б. — Більшість із нас були тоді учнями серед­ ньої школи в Підгайцях, куди ми доходили пішком 3 км. кож ного дня. Будучи щоденно в районовому місті, де містилося НКВД, ми могли легко діставати інформації про рухи та виїзди НКВД на арешти чи облави. Внедовзі після арештування більшої кількості членів юнацтва нашого села, включно з його провідником Іваном Магутою (через провокацію ), нас перебрав під своє безпосереднє зверхництво окруж ний провідник юнацтва "Арсен” — "Зеро” , бувший студент права у Львові. В цей час він уже був у підпіллі. Батько його, Микола Ф., був довголітнім директором народньої школи в Мужилові. — Дальші наші завдання, крім вишколів, обмежувалися до виконування окремих завдянь, як напр, інформаційна розвідка про місцевих комсомольців та провокаторів, машинописання, зв’язок із членами підпільниками та інше. Звітували ми безпосередньо "Зерові” — "А рсенові” (М иколі Ф .), який в більшості скривався в нашому селі, в підпіллі. Він старався нас, наймолодших, не пов’язувати з рештою сітки, щоб цим задержати повну конспірацію . В час большевицької окупації та постійних арештів, число підпільників у нашому селі зросло до понад ЗО членів, в тому і кількох старших членів-юнаків. Через це і сітка провокаторів інтенсивно працювала, щоб викрити членів підпілля. Як протизахід, нам доручено студіювати поведінку підозрілих провокаторів та звітувати проводові. Ми передавали докладні звіти про спосіб життя провокаторів, які опісля були перевірені сітко ю для евентуального при­ суду відповідної кари, якщо їм доказано вину. Нам, юнакам, про висліди присудів нічого не говорено, але в цей час зникали безслідно комсомольці-донощики, як пострах і відплата за арешти та вивезені на Сибір родини. В ліквідації провокаторів юнацька сітка участи не брала; це виконували старші боевики. Одне із завдань нашого ю нацького звена була транспортація зброї. Весною 1940 р. нас трьох ю наків: Микола Б., Роман Ф . та Михайло Л. транспортували кіл ’канадцять крісів, набої та Гранати із Старого Міста до Мужилова. На возі, крім цього, був і мотоцикл. Це все було закрите соломою і ми щасливо заїхали з цим до Мужилова. Тут, щоб обминути сільський уряд, в якому постійно сиділи ком сом ольці-донощ ики, ми поїхали бічною дорогою попри потік, який весняна повінь збільшила і він залив частину дороги. Тут нам, на нещастя, віз перевернувся в воду якраз навпроти сільради, перед якою надворі стояла група комсомольців, що це все бачила. Хоч це була темна ніч, вони підбігли до воза і помогли його поставити, пізнавши при цьому юнака Миколу Білика, до якого належали коні й віз. Ми в цей час сиділи сховані та стежили за тим, що діялося з нашим товаришем. Коли віз уже був впорядку, ю нак Микола сів і поїхав в сторону ліса, а комсомольці (М. Бугай та Петро Шиш) побігли та заалярмували НКВД, що стояло в місцевому колгоспі. НКВД боялося пересліду­ вати віз безпосередньо, але окруж н о ю дорогою побігли всі на подвір’я власника воза й коней. Відчуваючи небезпеку, ми не їхали більше на подвір’я М. Білика, де ми мали сховати весь транспорт, але ставши в лісі, юнак Микола Б. побіг до хати, забрав сховану там літературу та кріс і 202

спішив назад до піса, сподіваю чись, що НКВД прийде на ревізію. Впорав­ шись зі всім, він став бігти до лісу, де ми його очікували. В тому часі енкаведисти вже вспіли добігти до його саду і прямували на подвір’я. Ю нак Микола, не вагаючись, вистрілив з кріса в їх сторону та миттю вскочив в ліс. Після вистрілу, НКВД боялося далі його переслідувати, не знаючи кіл ько мають противників. Вони завернули назад до сільради, залишаючи закінчення акції на день. Ми возом поїхали далі в ліс, де після скриття зброї, залишилися до ранку. Заховавши та затерши сліди, ми розійшлися домів. Ю нак Микола Білик мусів іти зразу в підпілля, бо його розконспіровано; я та юнак Роман, не пішовши кілька днів до школи, впев­ нилися, що нас не впізнали, по коротком у часі діяли далі незапримічені.

1940-ий рік позначився більшими арештами не тільки підозрілих членів, але також юнацтва. Ми, наймолодші, ще не були підозрілі, тому й могли далі діяти непомітно. Важніш ою подією в тому часі було підступне заарештування 18літнього юнака Павла М едицького під час виїзду театрального гуртка з Мужилова до Підгаєць, де ставили ’’Тарас Бульба” , де він грав головну ролю. Опісля під час забави в бувшій читальні ’’Просвіта” знову заарешто­ вано біля 12 ю наків, в тому і станичного юнацтва. Це насторожило всіх інших, що ще були на волі, і більшість із них зникла в підпіллі або жила обережно та напівлегально. В цей час наше наймолодше звено було постійно використовуване до всяких завдань, спеціяльно зв’язку. Незабаром опісля, а саме в травні 1941 p., один ю нак з нашої групи — 17-літній Петро Д., мусів піти в під­ пілля, бо його родину вивезли на Сибір. Напередодні зміни окупантів у 1941 р. юнацька сітка була досить ефективна і арешти не послабили її праці. Велика група підпільників одержувала всі інф ормації про членів комсомолу та провокаторів, які, в міру потреби, були карані. Це нанесло страх їм усім і вони (провокатори) вже боялися сидіти у власних хатах, а кож ну ніч ночували в колгоспній стайні під опікою НКВД та голови колгоспу Каліберди. — Вбивство прово­ катора Василя Веприка та ’’Керсана” , що слідили за підпіллям та юнацтвом ОУН, частинно здержало постійне їхнє шукання за підпільниками. В цей час сітка юнацтва намагалася просунути своїх членів в кадри комсомолу з метою розвідки, одначе це не вдалося зробити. Підозріння на двох членів, що мали туди йти, перечеркнуло ці пляни ще в початковій стадії.

Збройний виступ у 1941 р. Вибух німецько-больш евицької війни в 1941 р. застав сітку ОУН в нашій місцевості зорганізовану та з достатнім запасом зброї. Ми часто були слухачами коротких військових вишколів, що відбувалися в наших лісах. Із наближенням німецько-больш евицької війни, НКВД щораз більше старалося ліквідувати ОУН частими облавами та шуканням членів під­ пілля. Великим потрясениям було, майже перед початком війни, масакра допризовників з нашого повіту в Підгайцях, де покликані молоді юнаки були арештовані та постріляні військами НКВД. Свідок цієї кривавої неділі 203

Ю. Іваськевич описав цю подію в нашій пресі кілька років тому. Сам він у цій масакрі стратив ногу. (Він живе тепер у Пітсбурґу, Ф лорида). Тоді теж повітовий провідник юнацтва П. Кубай, зі села Н овосілки, бачучи для себе безвихідну ситуацію, пострілом із револьвера вбив заступника проку­ рора та ще одного члена больш евицького суду, а сам при втечі покінчив життя самогубством, щоб не попасти живим у руки НКВД. Перед приходом німецьких фронтових частин, окруж ний провідник юнацтва ’’Арсен” — "Зеро” (Микола Ф .) та Петро Пушка перебрали провід та дали наказ членству та юнацтву виступити збройно та перебрати владу. Із юнацької сітки збройну участь брали ми усі члени наймолод­ шого, чи як тоді називали — студентського звена. Виходом та акцією сітки підпільників керували студент права Микола Ф . "Зеро” та Петро Пушка, що походив зі села Лисої, пов. Підгайці, а який перебував тоді в М ужилові з окруж ним провідником юнацтва. (П. Пушка згинув у Львові 10 березня 1944 р. в перестрілці з ґестапом, будучи в крае­ вому проводі ОУН). Приблизно 40 озброєних членів та ю наків ОУН зібралось у місцевій сільраді, де приведено арештованих сільських провокаторів, які не встиг­ ли втекти з відступаючим большевицьким військом. Всіх їх чотирьох покарано за видачу НКВД понад 80 мешканців села, більшість із яких згинула мученичою смертю в тюрмах. Один лише, ю нак Капустинський, що мовчав на слідстві, був звільнений тільки на це, щоб помогти НКВД прослідити, де перебувають підпільники. Він же і сам остався в підпіллі, де перебував його брат. Не мав він щастя діждатися втечі большевиків, бо згинув розірваний гранатою під час вправ у квітні 1941 р. Наш озброєний відділ залишив тоді сільраду та подався ближче лісу, бо всюди ще були відступаючі м осковські військові відділи. Всіх боєвиків та нас чотирьох ю наків заквартировано на одному великому подвір’ї неда­ леко лісу, де, після розставлення варти, всі чекали на дальші інструкції. Воєнні події розвивалися далі блискавкою і за кілька днів до села вмашерували перші німецькі військові частини. Не знаю й досьогодні хто давав дальші накази щодо акцій, але після дво-денного таборування прийшло доручення, що наш озброєний відділ відмашерує до повітового міста Підгайці, щоб там закріпити нову адміністрацію . Щоб обминути перепони з боку німецького війська, яке також посувалося ф ронтом в цю сторону на схід, сітка ю начок виготовила синьо-жовті опаски з буквами ” У.В.” (Українське військо), які кожен, що носив зброю, мусів мати на рукаві. — Відділ провадив Петро Пушка та Микола Ф . ’’Зеро” (провідник юнацтва) до Підгаєць, де ми застали ще боротьбу німців з відступаючим відділом Червоної армії. Німецький старшина армії, стрінувши нас у ф рон­ товій полосі, порадив нам відступити і залишити ф ронтові операції для війська. Він також зарядив зложити зброю та задержав нас коротко як полонених. Це була для нас перша пересторога та виявлення дійсних плянів Німеччини щодо України. Після нашого розброєння німцями в Підгайцях, ми всетаки вірили, що наша участь у боротьбі проти большевиків буде спільною . Щ ойно місяць після цього наш провідник "А рсен” — "Зеро” повідомив нас, що нашим слідуючим ворогом буде німецьке Гестапо, яке прийшло в Україну зі своїми плянами здійсню вати Гітлерів "Майн Кампф ” . Все таки ми були 204

зобов’язані держати зброю , яку ми самі ю наки вже встигли нагромадити досить багато, беручи участь у роззброєнні недобитків Червоної армії. Мій друг жив під самим лісом і його подвір’я було для нас базою, з якої ми виглядали та засідали на розбиті совєтські частини і підступом та отвертою вимогою забирали в них вартісну зброю, спеціяльно пістолі, та магазинували в лісі. Частину цієї зброї наша юнацька сітка здала для активу, а частину таки задержала для себе і нею ми пізніше користу­ валися у різних потребах. Було це тоді, коли провідним кадрам юнацтва дозволено було носити зброю для оборони, в час нагінки ґестапо чи нападу польсько-больш евицьких боївок. В лісах ще довго крилися розпо­ рошені частини Червоної армії та втікачі-провокатори, за якими ми майже щоденно стежили. Ночами ми стаціонували в лісі, на лісничівці, в якій жив наш лісничий зі своєю родиною — сином і дочками, що були членами нашої ю нацької сітки. П ровідник ’’Арсен” — ’’Зеро” зобов’язався тримати на лісничівці охорону і це завдання доручив нам — юнакам. В цей час ОУН зосередила свою увагу на вишкіл юнацтва, а актив ОУН — на переведення та упорядкування Української влади та порядко­ вої поліції. Як у кож ном у селі, так і в нас створено вишкільні військові сотні для старших, а молодечу парамілітарну організацію "С іч” для юнацтва. Комендантом "С іч і” у нас став Іван Романків, підпільник та бувший провідний член юнацтва ОУН. Для дальшого вишколу вислано біля десять старших ю наків до Поморян, Бережанського повіту, де була школа для підстаршин. Як відомо, під час короткого вишколу, школу обступило ґестапо та виарештувало всіх учасників і більшість із них пере­ везено до тюрми в Тернополі. Після кількамісячної перевірки більшість рядових членів звільнено, а решта опинилася в німецькому концентрацій­ ному таборі або була розстріляна. Слід згадати, що перед початком підстарш инської школи в Поморя­ нах, вся сітка юнацтва, що скоро поширилася на приблизно 60 ю наків і ю начок села Мужилова, брала участь у проголошенні відновлення Україн­ ської Держави в Підгайцях, в неділю 12-го липня 1941 року. Великі маси народу зібралися тоді з цілого повіту, а повітовий провідник ОУН проф. М іськів відчитав акт проголошення. З цього часу члени та юнаки ОУН, як також вся молодь, були зареєстровані та відбували обов’язкову військову муштру два рази в тиждень. Вишколом првадили колишні військовики різних армій, переважно члени ОУН. Організація молоді "С іч” також постійно провадила військову муштру та ідеологічний вишкіл, пош ирю ючи нові українські революційні пісні та брошури. Ці вишколи допомогли при влаштуванні величавої маніфестації Української Молоді на горі Лисоні в 1941 p., як маніфест сили україн­ ського народу. Щораз більш отверта ворожнеча німців до концепції вільної України змушувала ОУН до усвідомлення ширших мас та ставлення вимог до німецького окупаційного уряду. Завданням юнацтва було розмалювати кличі по стінах хат, приблизно такого змісту (це все ми писали ночами): ” Ми хочемо Української Армії” , "Ми вимагаємо пошанування прав Україн­ ського Народу на його землі” , "Ми хочемо самостійної Української Дер­ жави зі столицею в Києві” та інші, подібного змісту. (пр од о вж е нн я буде)

205

Є O ^ O Г IЧ H I

II е м и

Л. Рихтицький

ЯК ВИБИРАТИ СВІЙ СВІТОГЛЯД?* Ми ж ивем о в м од ерном у світі із всіми його по зитивним и і неґативним и стор ін ка м и . На наш их очах п р о хо д и ть боротьба ідеологій, боротьба інтересів, боротьба вірувань і пе реконань, в о сно ві якої леж ить боротьба за л ю д и н у , її д уш у і її розум. П оняття свободи л ю д и н и — осно вн о ї цегол ки р о д и н н о го і сус п іл ь н о го ж иття — вміщ а­ ється в ш ир оком у д ія п а зо н і від скр а й н о го невільництва (С о вєтськи й С ою з) д о а нархічної свободи (ЗС А). В С о в єтс ь ко м у С ою зі, ство р е н о ­ му росіянам и на питом ий їм лад, л ю д и н а не має ж а д н и х с в о б ід і її зведено д о ролі ко л іс ц я тка у де рж а вн ій маш ині ім перії, в А м ериці л ю д и н а має с тіл ь ки сво б ід , що не знає, що з ними зр о б и ти — і за л ю д с ь к о ю н атур ою — вживає ці сво бо д и часто в нега ти вн о м у р о зу ­ мінні. П оняття і відчуття сво б о д и для л ю д и н и є д у ж е важливе, бо саме це і є почуття її л ю д с ь к о ї гід н о с ти і її значення в су с п іл ь с тв і — з цього народж ується творчий ін дивідуалізм , який є руш ієм р о зви тку лю дства. ми р озум ієм о два типи свобід: свободи елем ентарної, або нату­ ральні, і свободи ц ив іл іза ц ійні, або надумані. С вобод и натуральні, елем ентарні, є базовані на д о с в ід і пе рвісн о ї л ю д и н и , яка втішалася с в о б о д о ю руху, св о б о д о ю полю вання, св о б о д о ю опановування ба­ ж ан о ї і п о тр іб н о ї собі тер и тор ії, навіть с в о б о д о ю сп івж и ття , на най­ н и ж чо м у рівн і цивілізації, ч о л о в іків із ж ін ка м и , яке мало різн ил о ся в цей прадавний час від с п ів ж и ття зв ір ів м іж со б о ю . З р озви тко м л ю д ­ ства, із ф орм уванням племен, суспіл ь ств , нареш ті н ар о дів і д ерж ав появилися нові поняття сво б ід , а саме потреба с в о б о д и д у м ки і її вислову, тоб то сво бо д а згр о м а д ж е н ь і о рга н іза ц ій , свобода д р у к у і пош ирю вання д р у ко в а н о го слова, нареш ті сво б о д а с ум л ін н я і рел і­ гій н их вірувань, і свобода від страху і го л од у в м од ерном у суспіл ь ств і, * Стаття друкується вперше — ред.

206

побудованом у на зд о б утка х ти сячо л ітн ьо ї цивілізації. Це все є свободи цивіл ізаційні, надумані, надбані. Б агато з цих св о б ід зосе р е д ж ується у понятті свобод и політичних переконань, які в наш ому сто р ічч і зокрем а набрали незвичайної ваги, ставши п ід с та в о ю до творення р ізн о го виду с у с п іл ь н о -п о л іти ч н и х устроїв. Л ю д и н а , зокре м а молода лю д ина, повинна ува ж но застановитися над вибором своїх по л ітичн их переконань, бо в м одерном у суспільстві вони гр а ю ть важ ливу, часом виріш ну ролю . На цьому перехресті по л іти ч н и х д о р іг м ож на л е гко зро б и ти п о м и л ку, за яку опісл я не тіл ьки одна л ю д и н а, але цілі народи платять страш ну ціну. Кажуть, що якби М ар кс встав с ь о го д н і з м огили, він в ід кл и ка в би свій ’’К о м у­ ністичний М аніф ест” . Було б краще для всього лю дства, якби молодий М аркс був до бр е по д ум ав над тим, що він го вор и в і писав тод і, коли все це ще о берталося т іл ь ки в йо го голові. З іс то р и ч н о го д о с в ід у м ож на — і треба — витягати в ід п о в ід н і науки і робити правильні висновки, щоб ом инути т р а гіч н и х по л іти чн и х пом ил ок. Л ю д и н а тво рить сусп іл ь ств о і сусп іл ь ств о скл ада ється з лю дей. В ід часу ф ра н ц узько ї рево л ю ції народилося усвідо м лен н я поняття народу, як нації і Н аполеон назвав себе цісарем ф ранцузів, не Ф р а н ц ії із її національним и м енш остям и то го часу. В норм альном у розви тку л ю д ства нарід, нація є найвищ ою ф о р м о ю йо го о рганізації і том у нарід є ц е го л ко ю побудо ви наш ого світу, так, як л ю д и н а є цеголк о ю по б уд о ви народу, нації. Ім перії та о ку п а ц ії о д н и х н ар о д ів інш и­ ми є п е р е ж и тко м м инулого, ч о р н о ю д о б о ю історії л ю дства. Так, як с в ід о м іс ть н ац іо н а л ьн о го духа, крови, історії, трад ицій і кул ьтур и в л ю д и н і тво р и ть цемент для постання і тр и в ко с ти нації, та к с в ід о м ість ролі націй у сф ор м ов ан н і т в о р ч о го св іту тво ри ть о д и н о к у базу його с п р а в ж н ь о го впо р я д кува н н я і забезпечення спр аве д ли вости та волі для всіх н ар о дів світу. Нація тво ри ть с о б о ю о р га н іч н у є д н ість , цілість, на своєм у істо ­ р и чн о м у шляху; шлях ш ир окий і с те ж о к у ньом у м оже бути багато. Л ю д и н а , це гол ка нації, о р га н іч н а частина народу, повинна сама дум а­ ти, яку с т е ж и н ку вибрати і я ко ю іти із своїми зем ляками на цьому б е зко н е ч н о м у ш ляху в майбутнє. На пр акти ц і це значить, що л ю д ин а повинна сама вибрати собі свій світогл яд , повинна сама вибрати п о тр іб н у собі ід е о л о гію , сама повинна усвід о м и ти , яка стеж ина на іі д у м ку найкращ а, щоб забезпечити сво єм у народові, своїй нації даль­ ший творчий марш на її істор и чн о м у шляху. Т ом у м олода у кр а їн сь ка л ю д и н а повинна бути зор ієнто ва н ою , ум іти сп о сте р іга ти і вчитися із ж и ттє ви х л е кцій, вчитися з історичних л е кцій , вчитися не тіл ьки з власного с кр о м н о го у м олодої л ю дини д о с в ід у , але з пр е б а га то го д о с в ід у інш их л ю д ей та навіть цілих наро­ дів.

207

Перше всього треба уточн ити поняття патріотизм у. К о ж н и й скаж е, що це л ю б о в до сво го народу. Але пр а кти ка ж иття показує, що л ю д и часто н а д уж и в а ю ть ць о го поняття і том у пад уть слова про р е гіо н а л ь ­ ний патр іотизм , який у нас виявляється так, що д е я кі н а д д н іп р я н ц і лю блять Україну, але не лю блять галичан, а д е які галичани з сум нівом дивляться на нац іональну с в ід о м ість інш их частин України. Г о во р и ть ­ ся про па ртійний патріотизм , чи навіть про кл ясови й патріотизм — і це все є грубі над уж иття ц ього слова. П атріотизм не знає па р ти ку лярности, н іхто не м оже бути д обрим патріотом У країни і п ід тр и м у в а ­ ти тіл ьки сво ю пр о в ін ц ію , сво ю сусп іл ь н у верству, чи с во ю партію . П атріотизм є всеобіймаю чий, н еподільний, загальний. Я кщ о хтось з цим не п о го д ж ує ться , нехай не го вор ить про свій патріотизм , бо т а ко го у н ього немає і українець, який наголош ує таки й па р ти кул яр ­ ний, нестерпний до інш их у кр а їн ц ів тип па тріотизм у, д іє на ш ко д у свого народу. Цим самим м олода укр а їн с ь ка л ю д и н а повинна усвід о м и ти, чи йти їй із ід е о л о гіє ю , в о сно ві я ко ї л е ж ить та ки й тип па р ти ку л я р н о го патріотизм у. Т ом у ідеологія со ціялізм у, яка ставить собі на перш ом у пляні інтереси р обітництва, не д б а ю чи про інтереси решти народу, не ви кон ує своєї національної ф у н кц ії і по своїй пр огр ам і та по своїй п р акти ц і є для нац іон а л ьн о го о р га н ізм у ш кід л и в о ю . Але д о цього переконання м ол одий українець, чи м олода у кр а їн ка м усить прийти сама, із своїх д ум о к, за своїм осудом , не за наш ими по ка зн икам и . Д р уги м великим р о зд о р іж ж я м в д ум ка х л ю д и н и є поняття ін тер ­ н ац іоналізм у у пр отиставленні д о поняття н ац іонал ізм у. В інш ом у м ісці ми показали, що це є націоналізм і що є інтер на ціо н алізм . На цьому місці хочем о сказати, що інтер на ціо налізм є повним заперечен­ ням патр іотизм у, бо не може укр аїнець бути па тріотом У руґваю , чи в’єтнамець патріотом У країни. Хочемо теж до д ати, що світову ку л ь ту ­ ру, як сум у нац іон а л ьн их кул ьтур , не творили і не тво рять с у сп іл ь н і кляси, але цілі народи. Немає у світі р о б ітн и ч о ї кул ьтур и, а вже цілком немає кул ьтур с о ц і а л і с т и ч н о ї , ко м ун істи ч н о ї, ліберальної, де­ м ократичної, ф а ш и стсько ї чи н ац истської. Г л и б о ко ю а на л ізою м ож на д ій ти до правил ьн о го висн о вку, що ці пол іти чн і напрям ки радш е є запереченням кул ьтур и, як її п о д в и ж н и ко м . І том у м олода у кр а їн ська л ю д и н а м усить і про це дум ати і сама вибрати для себе свій шлях, знов же за своїм розум ом і за своїм здоровим ін сти н кто м . На пр акти ц і ж иття ко ж н о го нар о д у — т а ко ж і у кр а їн с ь к о го — л ю д и д о б и р а ю ться і творять сусп іл ь н і гр упи та по л іти ч н і партії на базі численних пе рво по чин ів: чи то з почуття с п іл ь н о го інтересу р о ­ б ітн и ків , чи с п іл ь н о го інтересу селян, м іщ ухів, ку п ц ів і пром исловців, віл ьнодум ц ів, лібералів, чи де м о кр а тів . М олода у кр а їн с ь ка л ю д и н а, ставши перед таким вибором, тоб то перед цілим д іяпа зон о м по л іти чн о ї-гр о м а д сь ко ї д ум ки , повинна до бр е р о згл ян ути як пр а ц ю є ко ж н а 208

партія, я кі у неї цілі і чи п р а к ти к а її праці веде її д о викон а н ня її мети, які у неї м етоди праці, ч ого вона хоче від сво їх членів і ч ого вона хоче для своєї групи. Н а п р и кл а д у кр а їн с ь кі со ц ія л істи в час В извольних Зм агань і після них завж д и заявляли себе великим и патріотам и У країни, але пр акти ка їхн ь о ї д ії заперечила і запер ечує ці заяви. Це саме м ож на с ь о го д н і ска зати про інш і по л іти ч н і па р тії т о го часу, тим більш е, що вони свій по л іти ч н и й баляст тя гн уть д о с ь о го д н іш н ь о го дня. Ці партії завж ди баж али в перш у чер гу перем оги для себе і вони не знайш ли шляхів, щоб о б ’єд н атися з інш им и для с п іл ь н о ї бо ро тьб и за в о д ю у кр а їн с ь к о ­ го народу. ” Як не буде У кр аїн и с о ц і а л і с т и ч н о ї , так нехай не буде н ія ко ї!” в и кл и кн у в од ин з ч іл ьн их д ія ч ів цієї партії у кр и ти чн и й для України час 1918 року. Гетьм анська партія не хотіла співпр ац ю ва ти із со ція л істам и (я ки х то д і було чи не ш ість р ізн и х партій), со ціял істи чу­ ти не хо тіл и пр о сп ів п р а ц ю з гетьманцями, ко м ун істи поборю вал и їх всіх і так у цих м іж усо б и ц я х впала Україна. О с н о в н о ю кр и т е р іє ю для р о зц ін ки пр ограм и і мети ко ж н о ї партії повинен бути її п ід х ід — не тіл ьки в теорії, але на практиц і! — до у кр а їн с ь ко ї н ац іона льно ї рації і у кр а їн с ь ко ї д е рж а вн ої рації, тоб то до потреб і д о бр а в сь о го у к р а їн с ь к о го н ар о д у і йо го вільної держ ави. Запереченням т а к о го п ід х о д у був н а п р и кл а д ф акт відм ови у кр а їн ­ с ь ко го с о ц ія л істи ч н о го ур яд у в 1918 році від прилучення Крим у до У країни. Д р у ги м таким ф актом була переведена соціялістам и д е м о б і­ лізац ія у кр а їн с ь к о ї арм ії саме то д і, ко л и червона Росія готовила війну з У кр а їн о ю . Т а кі речі н а сто р о ж ую ть у кр а їн с ь ко го патріота: це не є шлях до по б уд о ви укр а їн с ь ко ї держ ави. У кр а їн ська національна і держ авна рація має свої вим оги і цих вим ог повинна обороняти ко ж н а у кр а їн с ь ка п о л ітичн а партія, якщ о вона хоче бути спр авд і національ­ н ою і па тр іо ти ч н о ю . У кр а їн ська м олода л ю д и н а м усить про це дум ати перед тим, заки вибрати свій ж иттєвий політичн ий шлях. На наш у д ум ку, у кр а їн сь ка нац іональна і д ерж авна рація є най­ вищим зако н о м для ко ж н о го українця і тіл ьки така у кр а їн ська по л і­ тична о р га н іза ц ія , яка визнає цю заса д у в те о р ії і пр акти ц і справді заступає інтереси у кр а їн с ь ко го народу. А коли весь у кр а їн с ь ки й нарід почуває себе добре, коли інтереси всіх його с у с п іл ь н и х верств є заступл ені і забезпечені, то д і щ ойно м ож на го ворити про здорове національне, е ко н о м ічн е і політичне ж иття народу. Ми свід о м і, що н ем ож ливо д о ся гти та ко го стану, щоб усі українці дум али о д н а ко в о і ми т а к о го ста н у не баж аєм о, бо це у б ’є п о л іти чн у д и с к у с ію і ін д и в ід уа л ьн у тво р ч ість л ю д и н и чи групи, але всі у кр а їн ­ сь кі с у сп іл ь н о -п о л іти ч н і групи, партії та о рга н іза ц ії м усять мати добро у кр а їн с ь к о го нар о д у в цілом у і д о б р о укр а їн с ь ко ї держ ави зокрем а на оці.

209

У кр а їн ські націоналісти не є зв ’язані з ж а д н о ю с у с п іл ь н о ю верст­ вою чи гр у п о ю інтересів, з ж а д н о ю п р о в ін ц іє ю У країни чи її частиною . Ідеологія у к р а їн с ь к о го н ац іона л ізм у має на меті д о б р о у кр а їн с ь ко ї нац іональної і д е р ж а вн о ї рації і п р а кти ка їхн ь о ї праці та а кти вн о сти йде по цій самій лінії. У кр а їн ські н ац іоналісти не нам агаю ться н а ки н у ­ ти н іко м у своєї волі і своєї іде оло гії, навпаки, вони п ід тр и м у ю ть у кр а їн сь ку п о л іти ч н у д и с к у с ію і беруть повну участь в у кр а їн с ь ко м у гр о м а д сько м у, су с п іл ь н о м у і п о л іти ч н о м у ж и тті, стар аю чи сь своїм пр икл а д ом вказати у кр а їн сь ки м по л ітичн им партіям як зберігати ін те ­ реси укр а їн с ь ко го народу і йо го вільної держ авности. У зв ’я зку з цим, на п р а кти ц і ж иття часто виринає питання є д н ости і о б ’єднання з інш им и п о л ітичн им и середовищ ам и. Буває, що такі о б ’єднання є м ож ливі, буває, що вони нем ож ливі і небажані. П обаж а­ но, щоб у бо ро тьб і за волю У країни о б ’єднал ися всі укр аїн ц і, без огл яду на політичні, регіональні чи с о ц і а л ь н і і нарешті релігій н і р ізниці — але тіл ьки для боротьби за волю , тоб то в о с н о вн о м у завданні у кр а їн с ь к о го народу. О д н а к у питаннях с у с п іл ь н о -п о л іт и ч н о го ж иття д е які об 'єд на н ня є п р о сто нем ож ливі і навіть небаж ані. П ередусім націоналісти не м ож уть о б ’єднатися з інтернаціоналістам и для пере­ ведення їх п о л іти ч н и х прогр ам в ж иття: їхні пр ограм и спрям овані є не на до бр о всього у кр а їн с ь ко го народу, а тіл ьки о д н іє ї йо го верстви (кляси) і це не в ід по від а є потребам у кр а їн с ь ко го народу. Д о то го інтер на ціо налізм не є твором у к р а їн с ь к о го д уха і у кр а їн с ь ко ї п о л іти ч ­ ної дум ки. Це рух створений чужинцями, д уж е часто ворож им и Україні, і для інтересів інтер на ціо н ал ьн их груп, які на пр акти ц і вж ива ю ть сили своїх народів. Т ом у гасло про о б’єднання — хоч яке прим анливе — м усить бути пр оа налізо ване д о кл а д н о у ко ж н о м у ви па д ку: орел не може о б ’єднатися з волом, бо віл літати не годен. Саме поява у кр а їн с ь к о го нац іон а л ізм у стала твором у кр а їн с ь ко ї душ і і у кр а їн с ь ко ї п о л іти ч н о ї д у м ки після пе ре ж ито ї п р а кти ки інш их ід е ол о гій, які показали себе н езд іб ним и забезпечити у кр а їн с ь ко м у народові йо го права на цій землі, право на во л ю і право на с во ю вільну укр а їн ську держ аву на своїх національних та істор ичн и х землях. Про це все по вин н а по дум ати м олода у кр а їн с ь ка л ю д и н а на порозі сво го св ід о м о го гр о м а д с ь ко го і с у с п іл ь н о -п о л іт и ч н о го ж иття і винести за своїм вибором своє власне ріш ення.

210

м с т л н и к и МАРІЯ ДУПЛЯК

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЕМІҐРАЦІЯ І МИ* Від Редакції. Заходом Конф еренційного Комітету "Українська ж інка у двох світах” відбулася в днях 4-го і 5-го жовтня, 1986 р. в П рінцтоні, Н.Дж., друга вже з черги цього роду конференція. Ціллю конф еренції було передовсім дати нагоду жінкам українського походження розглянути різні питання, які мають вплив на жіноцтво у відношенні до родини, громади, в праці та в особистому житті. Тим темам були присвячені протягом 2-ох днів окремі семінарі й панелі. Щ об не применшувати вартости і важности інших панелів — сесія-панель ’’Українці чи Американці — хто ми?" була од ною з найбільш цікавих та інтригую ­ чих, і здавалося б, невичерпною темою до дискусій: хто ми, яке наше відношення особисте і як громади, до Америки і до України. Модератом цього панелю була Дарія Маркусь, а панелістами Данило М аксимю к, який говорив про "стару” або заробіткову іміграцію ; Роня Л озинська про ’’політичну” еміґрацію, ту яка прибула до Америки при кінці 40-их і з початком 50-их років з дипівських таборів у Німеччині. В останніх роках маємо свіжий "п о тічо к” ще новіших емігрантів з Польщі, про яких мапо говоримо. Саме про ту групу українців — хто вони, яке їхнє відношення до громади, говорила Марія Дупляк. Професор Тарас Гунчак говорив на тему "Яке на­ ше наставления до сучасної України". Поважне число учасників панелю, та опісля дискусія і запити вказували на важливість порушених тем та потребу інф ормації ширших кіл нашої громади про еміграційні проблеми.

Сучасна українська еміграція, чи як ми часто називаємо ’’третя” еміграція, охоплю є емігрантів з Польщі, які приїжджали до СШ А чи Канади починаючи від кінця 50-их років, аж до сьогодні. В більшості, є це еміграція заробіткова, шукання кращих умовин жит­ тя, але поважне число у тій групі становлять еміґранти-втікачі, які у краї­ нах Заходу просили права політичного азилю і тому теж треба їх трактувати як політичних емігрантів. Як знаємо, у 1946-47-их роках українське населення південно-східньої частини Польщі (Лемківщина, Ярославщина та Надсяння), пережило жах­ ливу ’’А кц ію Вісла” , чи у скороченні "А кцію В” , у висліді якої майже все українське населення тих теренів було частинно знищене (ок. 150 тис.); або силою переселене у 46-му році в Українську Совєтську Соціялістичну * Лемківщина, ч. 4, 1986.

211

Республіку (біля 100 тис.) а решту населення (приблизно 200 тис.) вивезе­ но на західні, по-німецькі землі Польщі, т.зв. "Ziemie Odzyskane” . Життя у нових умовинах було дуже тяжке. Усе треба було зачинати від початку; нове оточення, чужі люди, чужа земля. Тоді саме багато із переселених почало шукати свого коріння, своєї — часто навіть і дальшої — рідні в Америці чи Канаді, щоб тим способом виїхати з комуністичної Польщі, та знайти краще життя. З початком 70-их років аж до часу реакції Ярузельського — тривало та посилювалось важливе, хоч майже незауважене українським суспіль­ ством Америки явище, а саме чисельне зростання місцевої української громади через щораз то сильніш ий приплив нової еміґрації з Польщі. Коли подумати, скільки місця наша преса присвятила недавнім (бо у 1982 р.) утікачам у Австрії, то дивним здається, що досі мало хто зауважив факт щ орічного приїзду на ’’вакації” до Америки великого числа українців з Польщі. Очевидно, частина із них, з тих ’’вакацій” ніколи не верталася. Відносно недавно, бо у 1982 р. — зродилася дум ка нав'язати не лише персональні, особисті знайомства, але й групові контакти з найновішими емігрантами. Велика заслуга в цьому є Організації Оборони Лемківщ ини, якій мабуть найближча доля земляків із Польщі. Після кількох сходин у невеликому гурті зацікавлених, проведено 27-го березня 1982 р. в НьюЙорку успіш ну зустріч нових емігрантів з Польщі та України з представни­ ками українських установ і з громадянством Н ью -Й орку. Нав’язані кон­ такти довели до зорганізовання 5-го червня того ж самого року — голо­ вою СУСТА Роксоляною С тойко-Л озинською , ще одної зустрічі, тим ра­ зом лише молоді і студентства. Зустріч молоді була проведена в друж ній атмосфері. Нав’язались нові знайомства, дехто зустрів давніх друзів уперше після виїзду з Польщі. Місцева молодь виявила зацікавлення проблемами молодих українців з Польщі, які розповіли їм про їхнє відчуження у польському су­ спільстві, про приклади дискримінації, про українське ш кільництво і сту­ дентське життя. Присутніх було кількох колиш ніх учасників ’’бескидських рейдів” — вакаційних мандрів по рідній землі, Лемківщ ині. Розказали вони про зна­ чення цієї форми розваги, про те, як деякі з них вивчили за два тижні рідну мову, культуру та історію , — відкривали своє власне українське ” я” . Згадали теж й про труднощі у проведенні рейдів з боку польської влади. Один з найновіших емігрантів — студент, який був одним із засновни­ ків Спілки Українських Студентів Польщі, розповів про створення цього товариства у травні 1981 p., про його завдання та про зусилля студентів, щоб їхню організацію зареєструвати як повноправну організацію. Д овго­ тривалі переговори в польському М іністерстві Вищого Ш кільництва закінчилися безуспішно. Але вертаючись до нашої еміґрації, — що її характеризує — що харак­ теризує цю ’’третю ” еміґрацію, — тих що залишилися, на сталий побут у США? Передовсім сучасну еміґрацію, еміґрацію 70-80-их років творить молодь, яка в більшости має закінчену вищу освіту, а всі — середню. Вони саме, включилися в українські установи та підприємства, які шукали 212

молодих, фахових лю дей за невисоку платню, якщо порівняти її з американською. Ті молоді проф есійні фахівці збільшили тим самим ряди української інтелігенції у С Ш А і Канаді, а проф есійні українські лікарі чи інженери, збільшили кадри українських проф есійних людей молодими, добрими фахівцями. Деякі із них пробують своїх сил; вони закладають власні підприємства-ресторани. Сьогодні маємо на долині міста Н ью -Й орк п’ять україн­ ських ресторанів, а їхніми власниками е новоприбулі українці з Польщі. Не малий вклад у культурне життя української громади вклала сучасна, найновіша еміграція. Л ю бов до української пісні, та музики при­ несли вони з Польщі, де в гуртках УСКТ молодь має нагоду творити хори, ансамблі і т.п. Цю традицію вони продовж ую ть на еміграції. Варто згада­ ти такі мистецькі одиниці, як хор при відділі ООЛ в Чікаґо, ансамбль ’’Лелея” в Канаді та наші оркестри: "Ж уравлі” з Коннектікат, чи ’’Хлопці зі Львова” (тепер "Б о р кут” ) з Ірвінґтону, Н.Дж. Коли говорити про участь нової е м ігр ац ії у гром а д ськом у і політичному житті української громади, то характеристичним є факт, що ті молоді лю ди з початку стоять осторонь українського громадського життя. На це складаються різні причини, але чи не найголовнішою є їхнє неґативне наставления до різних організованих форм громадського життя, а це тому, що в Польщі; це організоване життя було накинене комуністичним режимом та ворожим, польським державним апаратом. Вони стоять осторонь до того часу, доки не переконаються, що ті організації не є тоталітарними, а свобідними, з демократичним способом діяння. По певному часі, коли вони побачать, що це є інша, свобідна форма організованого життя, вони вступають у ряди тих організацій, які їм найкраще відповідаю ть, як С пілка Української Молоді, яка виховує їх­ ніх дітей. Варто згадати, що великий процент членства юнацтва СУМ-А, це діти 3-ої еміграції. Найбільший однак процент новоприбулих включа­ ється в ту, найближчу їм по душі організацію — О рганізацію Оборони Лемківщ ини. Вони не тільки до цієї організації увійшли, але сьогодні часто очолю ю ть наші відділи, як у Чікаґо, Пассейку, Йонкерсі, Філядельфії чи інших. І так що року. Все прибуває їх більше і більше. Українська громада в С Ш А і Канаді повинна прийняти якнайсердечніше тих нових, молодих фахівців, які в більшости ш укають свободи ж ит­ тя і вияву себе, а не тільки матеріяльного добробуту. Тимчасом їхній перший контакт з українською громадою (після приїзду до СШ А) найчастіше буває на різних розвагових імпрезах (як забави), де дуже часто зустрічаються з неприхильним наставлениям деяких українських еміграційних ’’патріотів” , які закидають їм не-знання української мови, мішання польських слів, та тим відсувають їх від україн­ ської громади. Тоді, деякі із новоприбулих відходять у чуже (звичайно польське) середовище, яке дуж е радо їх приймає. Ще до недавна, часто підсвідомо, нуртувало в деяких кругах другої української еміґрації переконання, що українці з Польщі, а зокрема з Лем­ ківщини — це 2-га кляса українського громадянства. Спричинене це було тим, що не всі розуміли лем ківську говірку, якою говорили новоприбулі, бо багато із них навіть ніколи не вживало української літературної мови.

213

Одначе остання хвиля, яка приїжджає з Польщі, головно вважає себе українцями, а деякі із них навіть не знають лемківської говірки, а вжива­ ють українську мову, яку вони вивчали в українських школах у Польщі. Але на жаль, багато із них її не знає, бо не мали щастя чи можливості вчи­ тися в українських школах. З допом огою прийшов український Вільний Університет у Мюнхені, який створив для нових українських еміґрантів з Польщі курс навчання української літературної мови. В загальному вважаю, що ці нові емігранти, це молодий, фаховий та позитивний елемент. Я вір’ю, що скоріш е чи пізніше, вони увійдуть та працюватимуть на українській громадській ниві.

Група найновіших українських політ ичних ут ікачів у таборі в Австрії.

214

З НОВИХ ВИДАНЬ: Роман Кухар

АНАТОМІЯ ЗЛОЧИНСТВ МОСКОВСЬКО-СОВЄТСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Ст епан Говерля, »Г ран і К ульт ури «. Д о серії — П оліт ичні лек ц ії для ук раїн ськ ої м олоді. Вст упне слово від В ид-цт ва з уведенням Богдана Стебельського. М ист ецьке оф орм лення Рост ислава Г лувка. Пояснення скорочень і показник ім ен і назв. У країнська Видавнича С пілка, Лондон, 1 9 8 4 , cm. 184.

Про замітну публіцистично-викривальну студію Степана Говерлі під наг. »Грані нультури«, на тему злочинних методів московсько-совєтської імперії, між ними етноциду й ґеноциду, вживаних супроти неросійських націй в середині в’язниці народів — СССР, пише Ви­ давництво: ... »Грані культури« є найбільш зрілим політичним документом ук­ раїнського руху спротиву, а через те книжка ця повинна знайти як­ найширший розголос серед української читацької публіки«. Ми переконані, що твір С. Говерлі »Грані культури«, як одне з найбільш освідомних видань щодо сутности московсько-совєтської сис­ теми калічення й нищення неросійських народів СССР, належить до тих, що повинні стати настільною книгою в кожному українському домі й постійно нагадувати усім без вийнятку українцям: колоніяльна імперія СССР — це смертельна загроза для біологічного існування нашого народу й барикада, навмисне поставлена московсько-совєтською імперією на шляху нашого походу до національно-державної незалежности України. Нечувану й небувалу досі у всесвітній історії людства московсько-совєтську конспірацію на вигублення неросійських народів СССР, шляхом творення московсько-орієнтованого гібрида, здійсняють імперіялісти Москви методами: масових голодоморів, переслідувань, засилок, розстрілів на непокірних теренах, заселених неросійськими наро­ дами /головно в Україні/, періодичних вивозів автохтонного насе­ лення й залюднення опустілих просторів рідної землі московськими зайдами-колоністами — з передаванням їм ключових провідних ста­ новищ, вимішування національностей в окремих совєтських респуб­ ліках, насаджування в центрах і головних містах неросійських совєт­ ських республік московського імперіяльного елементу, асиміляції не­ російського населення в обличчі засилля панівної московської нації, винищування неросійської інтелігенції, загального виховання й освіти в СССР за московським стандартом, мовної уніфікації в імперії на основі обов’язкової для всіх російської мови, фальшування історії й убивання національної свідомости поневолених народів. Ось як ілюструє процес плянового винародовлювання поневоленої нації московським окупантом Степан Говерля: 215

»... Незалежно від засобів — фізичного винищення чи масової асиміляції — кожен з них приносить окупантові безсумнівні успіхи. По-перше — активно зміцнює його позиції на окупованих територіях і разом з тим помітно піднімає якісний рівень його функціонуючої культури сьогодення; по-друге — різко побільшує його генетичний арсенал в наступних поколіннях, а водночас і кількість населення; по-третє — поневолена нація та її культура знекровлюється, функці­ онує по нисхідній /спадок униз/, втрачає здатність до опору й бороть­ би за свободу, до повноцінного відтворення та розквіту її культури, а кількість населення такої нації початку 20 століття налічувалося біля 35 мільйонів. Нині їх приблизно стільки ж. В той час кількість росіян виросла майже вдвоє і нині їх уже понад 120 мільйонів, а з них 15 мільйонів як залізні дивізії «п’ятої колони« топчуть україн­ ську культуру, майже повністю окупували міста, зрусифікували їх в і в абсолютній своїй більшості належать до партійно-адміністративного апарату, узурпувавши всю повноту влади знизу до верху в кожній сфері людської діяльности. А мільйони українців виконують аналогічні функції за межами України, асимілюються самі,реалізують політику окупанта в асиміляції інших народів. «Divide et ітрега» /діли і пануй/ — як мовили римляни«. Чітко, зосереджено, послідовно, з анатомічною точністю дослідни­ ка провадить Степан Говерля свою секцію імперіяльного туловища Москви і його повсякчасних реакцій. «Грані культури« читається з важ­ ким серцем, особливо членові поневоленого народу, присудженого московським імперіялізмом на загладу, проте водночас із просві­ ченою свідомістю потреби рішучої боротьби проти заприсяжених сил темряви. Книжка стане каталізатором, зокрема для тих, хто ще міг мати будь-які сумніви щодо екстремности дійсних плянів колоніяльно-імперської Москви. Вступне слово до »Граней культури« д-ра Богдана Стебельського про старинність, велич і безсмертність українського народу та його затяжну боротьбу за перемогу світлої ідеї проти московського матеріялізму з нашим запеклим відвічним національним ворогом царською, совєтською й кожночасною Москвою-рабовласницею, має свою ок­ рему цінність у переконливості авторових з’ясувань на тлі безчасової історіософічної ситуації. Книжку «Грані культури« можна набути в ціні рівновартости 10 дол. в українських книгарнях або безпосердньо у видавництві УВС у Пондоні: Ukrainian Publishers Ltd. 200, Liverpool Road, London, N1 1LF. Great Britain.

216

ВАРТІСНЕ ВИДАННЯ Д -р Ю рій Луців, "Святослав Завойовник”, Д е р ж а в н и й К о п е д ж Пенсипьванії, Слов’янська Бібліотека, 1986, cm. 226, чотири карти ілю ст ро­ вана книга англійською мовою, з передмовою д-ра М. Фр. Чировського Молодий адепт науки д-р Юрій Луців дав англомовному світові надзви­ чайно важливу публікацію , яка виповню є порожнечу в літературі, історіо­ графії того періоду і тієї великої геніяльної постаті ранньої історії України. В російській історіограф ії князь Святослав є тенденційно і негативно представлений, як якийсь розбивацький авантю рник полудневих степів. В українській історіограф ії мало Святославові присвячено місця. Важливим е ствердження автора про початки Руси-України, з її зрос­ том на автохтонній основі, незалежно від варягів і їхнє далеко раніше датування від значно пізніш их початків Суздальщини-Московщини-Росії. Зах. світ має цілком "сполосканий мозок” відносно ранньої історії Схід. Европи, даючи знак рівняння поміж Київським періодом історії України і початками Росії. Треба багато праць на цю тему, щоб зневтралізувати м осковську тенденцію і увести тут правильний погляд. Д-р Луців це як слід розуміє і включається в наукову а кцію поширення правди про Укра­ їну. Автор малює виразний образ князя Святослава, державного мужа, геніяльного стратега і дипломата, цілковито зацікавленого чорномор­ ським півднем, а не північно-східнім и теренами будучої Московщини, чого і москалі Святославові дарувати не можуть, і тому поменшують його історичну велич. Книга написана із 9 розділів, в яких ступнево і систематично автор розробляє у цілій широчині політичне і воєнне діло Святослава Завойов­ ника. У другом у розділі автор аналізує діло попередників Святослава, від князя Кия до Ігоря і поступовий ріст Київської держави, на якому згодом спиралися пляни і дії Святослава. Неодмінно родинне оточення вплинуло на особовість і будучі міроприйняття князя у державній, дипломатичній і мілітарній ділянках, про що говориться у третьому розділі. Багато місця присвячує д-р Л уців домашній політиці великого князя, підкреслю ю чи далекойдучу рівність всіх громадян, брак гострого к л а с о ­ в о г о відмежування і рівне трактування смердів, купців, бояр, цитуючи літописця, я к и й відмічав, що в договорі з греками з 945 року говорилося: "Наш Великий Князь Ігор і його бояри і увесь лю д Руси нас посилають...” Це почуття релятивної рівности проектується на цілу діяльність Свя­ тослава, і мабуть завдяки цій прикметі Святослав міг розчислити на без­ умовну льояльність своїх воїнів. На Русі в той час кожний смерд міг роз­ числяти на це, що може вирости на найближчого товариша князя. В релі­ гійних справах Святослав був глибоко толерантний. У п'ятому розділі д-р Л уців розглядає проблему знищення хозарської держави Святославом, на що є різні погляди. Деякі історики вважають, що знищення хозарів було політичною помилкою Святослава, що цим він відкрив широко ворота азійським кочовикам (половцям, туркам, татарам) 217

в Україну і решту Европи. Д-р ГІуців не погоджується з такою інтерпрета­ цією і вважає, що розбиття хозарської держави принесло великі користі київській державі. А, зрештою, ледве чи хозари мали доста сили, щоб опертися ордам Д ж ін ґіс Хана? Ще іншим відтинком багатогранної воєнно-політичної діяльности кня­ зя Святослава були його воєнні дії проти Болгарії і Візантії. І тут теж істо­ рики по різному оціню ю ть цей період Святославових воєн: одні позитив­ но, а другі від’ємно. Автор присвячує тим війнам аж два розділи, які впов­ ні насвітлюю ть велич стратегічних здібностей князя, який показав світові потугу Руси-України. О ціню ю чи зовніш ньо-політичні заходи князя, д-р Луців цитує Златарського, зводячи осяги князя до трьох точок: перше, консолідація територій київської держави; друге, поширення торгівлі; і третє — зміцнення міжнароднього становища Руси-України. Книга д-ра Ю. Луціва є знаменито удокументована численними рефе­ ренціями для кож ного окремого розділу. Використана бібліограф ія більш-менш 200 джерел. Дуже допоміжним для англомовного читача є список слов’янських термінів (ґлосари). Індекс географічних назв і другий індекс імен, власних, дуж е полег­ шують ідентиф ікацію, а мапи-карти й ілюстрації ум ож ливлю ю ть читачеві вжитися в ту далеку епоху. Борис О ж а р сь ки й

ПОЯВИЛИСЯ ДОКУМЕНТИ СОТНІ УПА ’’БУРЛАКИ’’ Весною цього року вийшов друком 13 том ’’Л ітопису УПА” під назвою Денники відділу ’’Бурлаки” (Володимира Щигельського), ’’Ударники” 4, 94а. Цей том є першою книгою циклю ’’Перемищина — перемиський ку­ рінь УПА". Отже він започатковує історію відомого на Заході перемиського куреня УПА, який відбув рейд УПА в Західню Европу в 1947 р. В склад куреня входили чотири сотні УПА на чолі з такими сотенними: Ми­ хайло Дуда (Т р о м е н ко ” ), Володимир Щ игельський (” Бурлака'8), Ярослав Коцьолек ("Крилач” ) і Григорій Я нківський ("Л астівка” ). Курінним був Пе­ тро М иколенко ("Байда” ), а до штабу куреня входили ще пвх. ’’Вадим” , капелян о. ’’Кадило” , лікар ’’Ш увар” і інтендант "Ч ум ак” . До цього тому входять такі матеріяли: (1) Оф іційна хроніка, або що­ денник, сотні "Ударники” 4 під командою В. Щ игельського ("Бурлаки” ), яку провадив бунчужний сотні "Б ур кун ” . (2) Д енник про дальший рейд че­ рез Чехословаччину групи "Б уркуна” після розчленування відділу. (3) Епілог лікаря Богдана Гука ("С кали” ) про німецьку тю рм у за перехід кор­ дону. (4) Документи сотні В. Щ игельського — 35 позицій, що включають біля 60 різних документів. Книга має розділ ілюстрацій з численними фо­ тографіями, показник імен та географ ічних назв, вступну статтю пера Є. Штендери й інші додатки.

218

Офіційна хроніка починається 1 жовтня 1946 р. і кінчається розчлену­ ванням відділу на території Чехословаччини в серпні 1947 р. Бунчужний "Б уркун ” дуж е солідно відреєстровував події кож ного дня, навіть у най­ тяжчі дні дій відділу. Найтяжчими були часи т.зв. А кції ’’Вісла” , коли в квітні 1947 р. уряд ПРН кинув проти перемиського куреня УПА чотири польські комуністичні дивізії, разом з різними технічними й допоміжними з’єднаннями. В кінці травня сотні перемиського куреня дістали наказ ГК УПА вирушати в рейд ь Західню Европу. Хор. В. Щ игельський був назна­ чений курінним над трьома сотнями — його, Я. Коцьолка ("Крилача” ) і Г. Я нківського ("Л астівки ” ). Проте заки курінь вирушив у рейд, у перших днях червня загинув сотенний Г. Я нківський, а сотні В. Щ игельського і Я. Коцьолка попали в кліщі польських дивізій і вирвалися з них на територію ЧСР щойно 22 червня 1947. Був це найтяжчий час в житті відділу — всі вояки опухли тоді з голодування, падали від знесилення й виснаження. Прикрими часами були також словацькі гори, в яких армія ЧСР замкнула в котел відділ В. Щ игельського ("Б урлаки” ). Тоді В. Щ игельський поділив відділ на малі групи, які мали самостійно пробиватися в Західню Европу. Власне хроніка оповідає про всі ці події, а опісля — в ній теж точні дані, як В. Щ игельський попав у чеський полон. Хроніка дальшого маршу на за­ хід "Б уркуна” подібна, мабуть, до рейду на Захід десятків інших малих груп УПА в 1947-1949 pp. Дуже важливими будуть для дослідника УПА опубліковані в цьому томі документи сотні. М іж ними є меморандум усних інструкцій про діло­ водство у відділах УПА, зі зразками, як виготовляти різні документи й пляном місячних звітів. У томі є різноманітна документація сотні, хоч багато з неї є неначе лише зразками, як дане діловодство було ведене. От, наприклад, з господарського діловодства є лише касова книга сотні за 3 місяці, січень-квітень 1947, касовий звіт, докум ент про провірку ф інансів сотні і ще пару менш важливих документів. Зате дуже обширно покриті персональні справи відділу. М іж документами біля десять повних місячних списків всіх вояків, найраніший з 5 липня 1946, останній — в час розчленовання відділу в серпні 1947 р. Різні списки дуже докладні. Спи­ сок озброєння відділу подає зразок і номер зброї кож ного вояка, та скіль­ ки в кож ного вояка амуніції і Гранат. Господарські списки подають, коли даний вояк отримав одяг, білизну, золівки до чобіт і всякі інші речі поста­ чання. Хоча вся ця документація засягом справ та часу неповна, проте во­ на дає доволі всесторонній і повний образ про організацію та життя сотні УПА під командою В. Щ игельського, а по аналогії — теж інших повстан­ ських відділів. Книга має 380 сторінок, ціна 15.00 дол. Адреса видавництва "Літопис УПА” : Litopys U.P.A., P.O. Box 97, Station “С”, Toronto, Ont., M6J 3M7, Canada

219

"УКРАЇНА І ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА” (О. Р.) Після довш ого вичікування появилася серед маси книж ок, що заливають книж кові вітрини крамниць тематикою з Д ругої світової війни, часто необ’єктивні і без відповідної оцінки ситуації українського народу в час воєнного лихоліття — заходами УККА — книжка, написана проф есо­ ром, який доклав зусиль, щоб цей твір надолужив брак знання пересіч­ ного американця про події в Україні в час і після Д ругої світової війни. Мо­ зольна праця д-ра Миколи Чировського увінчалася успіхом: "Україна і Друга світова війна” — важлива лектура для кож ного англомовного читача, який хоче знати закуліси української проблематики та невідрадне положення українців, які вели двоф ронтову війну проти двох світових П0Ту Г — нацистської Німеччини і червоного російсько-больш евицького імперіялізму. Уже з обгортки книж ки падає у вічі завдання, яке поставив собі автор: насвітлити не тільки історичні події другої світової війни, але й ’’певні аспекти і деталі Д ругої світової війни ще повністю невідомі, або невластиво зрозумілі” . У п’ятьох розділах 60-тисторінкової книж ки читач знайде багато різ­ номанітних інформацій, які збільшать його зрозуміння подій воєнної завірюхи і героїчної боротьби нескореного українського народу, зад оку­ ментованої у світлинах і цитатами з докум ентів різними мовами: ’’Перед­ воєнні маневри” , "Перші співробітники нацистів — Сталін, Молотов і Ко.", "Друга світова війна” , ’’Боротьба ОУН і УПА проти німців і росіян” , ’’Росій­ ська дезінформація про українську боротьбу під час ІІ-ої світової війни" (додано насвітлення правдивого ф актажу), короткі підсум ки та двосторінкова бібліограф ія даю ть широке поле для засвоєння найважливіших фактів завдяки науковому підходові д-ра М. Чировського і цим дають можливість дати відсіч кожному, хто намагатиметься знеславлювати д о ­ бре ім’я українського народу. Численні світлини — їх у книжці є 26 — говорять за себе: зустріч Ріббентропа і Молотова, світлини провідників українського визвольного ру­ ху ОУН і УПА — С. Бандери, Т. Чупринки, Я. Отецька, І. Климова-Леґенди, світлини з різних формацій УПА і її життя, документація звірств м осков­ ських і німецьких окупантів говорять набагато яскравіше, чим мова зви­ чайної розповіді або холодних статистичних даних. Численні примітки при кож ному розділі показую ть, що автор поста­ вився серйозно до свого завдання насвітлити двоф ронтову боротьбу проти нацистських окупантів і тим звільнити українців від наклепу коляборанства з німцями та додати документацію ставлення українців до жидів, багато з яких за переховування ж идів були розстріляні — все це свідчить вимовно, що видумки про антисемітизм українського народу в час власного випробування, безпідставні. Автор виразно зазначив на початку книж ки, що цією працею він від­ дає салют всім, що полягли в боротьбі проти нацистського і большевицького наїзників. Книжка написана добре, документована і вчасна, за що треба висло­ вити признання авторові і ком ісії Культури і Науки при УККА, яка ії спонзорувала.

220

Cj/M Ідії К о м у н ік а т Центральної Управи Спілки Української Молоді Ц е н тр а л ь н а У п р а в а С п іл к и У к р а їн с ь к о ї М о л о д і на с в о є м у П л е н а р н о м у З а с ід а н н і 10 тр а в н я 1986 р о к у у п о в н о в а ж н и л а Е в р о п е й с ь ку К о н ф е р е н ц ю С УМ , я к у т в о р я т ь всі К р а й о в і У п р а ­ ви С У М в З а х ід н ій Е в р о п і, за й н я т и с я п ід г о т о в к о ю IV -ro Світо­ вого Злету СУМ, я к и й в ід б у д е т ь с я з н а го д и 1 00 0 -р іч чя Х р и щ ення У кр а їн и в м іс т і Римі від 6 до 21 серпня 1988 року. У з в ’я з к у з ти м , Е в р о п е й с ь к а К о н ф е р е н ц ія С У М на с в о їх н а р а д а х п о к л и к а л а Г о л о в н и й Д іл о в и й К о м іт е т, щ о й о го о ч о ­ л и в д. В о л о д и м и р П а н ч у к (Н ім е ч ч и н а ) та 7 н а с т у п н и х К о м іс ій : П р о гр а м о в а К о м іс ія , К у л ь т у р н о -м и с т е ц ь к а К о м іс ія , С п о р то в а К о м іс ія , К о м іс ія З о в н. З в ’я з ків , В н у т р іш н ь о -О р га н із а ц ій ­ на К о м іс ія , Ф ін а н с о в о -г о с п о д а р с ь к а К о м іс ія , К о м іс ія Б е зп е ки . У цей с п о с іб С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і с в о є ю с в іт о в о го з а с я гу с в я т к о в о ю ім п р е з о ю — С в іт о в и м З л е то м С У М , хо че г ід н о в ід з н а ч и т и н а й б іл ь ш у іс т о р и ч н у п о д ію в іс т о р ії У к р а їн ­ с ь к о г о Н а р о д у — 1000-річчя Хрищення України, в ід в ід а т и г о ­ л о в н і ц е н тр и х р и с т и я н с т в а (К о н с т а н т и н о п о л ь і Рим ), з я к и х Х р и с то в а н а у ка п р о м ін ю в а л а на У к р а їн у п р о т я го м с т о л іт ь .

IV -и й С в іт о в и й З л е т С У М п р о х о д и т и м е п ід га с л о м С У М —

”Бог і Україна!”. П р и т о м у з а з н а ч у є м о , що С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і а к ­ т и в н о б р а ти м е у ч а с т ь в у с іх в ід з н а ч е н н я х 100 0-річчя Х р и щ е н ­ ня У кр а їн и , що їх о р га н із у в а т и м у т ь наш і Ц е р кв и , гр о м а д с ь к і ц е н тр а л і та о к р е м о д л я д л я ц ь о го п о к л и к а н і к о м іт е т и л ь о к а л ь н о го , к р а й о в о го чи с в іт о в о го за с я гу . Д о к л а д н іш і ін ф о р м а ц ії п р о д ія л ь н іс т ь Г о л о в н о го Д іл о в о г о К о м іт е т у , я к т а к о ж п р о е к т и н а ш о го IV -ro С в іт о в о го З л е ту б у д у т ь п о д а н і д о в ід о м а в сім К р а й о в и м У п р а ва м С У М о к р е ­ м и м и о б іж н и м и л и с та м и та о кр е м и м и п о в ід о м л е н н я м и в у к р а ­ їн с ь к ій п р е сі. Н ь ю -Й о р к , ЗО с іч н я 1987 р. З а Ц е н тр а л ь н у У п р а в у С УМ :

Е. Гановський

М. Гаргай

Г олова

С е кр е та р

І

* *# # # # # # # # # # # # + # + # # + # # # # # # # # # + # # # # # + # # # # # # » # # # # # # # # # # # # # # # » # # + # # # # # # # # <

221

Пам’ят ник Попягпим Героям на сум івській оселі в Еппенвіп, Н.И.

Д арка Л ещ ук звіт ує за спорт ову ком ісію .

Звітує член КУ д-г Я. Петрик. П редсідник З ’їзду — Ігор Зварич.

Звіт ує за ком ісію зовніш ніх зв'язків — d-г Петро Шміґель.

222

18 КРАЙОВИЙ З’ЇЗД СУМ АМЕРИКИ

(Елленвіл, Н.Й.) — Стодвадцять делегатів і майже сотня гостей взяла участь в дводенному Крайовому З ’їзді СУМ Америки, що відбувався в кетскільських горах, вкритими осінніми барвами, на сумівській Оселі в Елленвіл, Н.Й. Мимо дощової негоди, делегати веліли прибути без пере­ боїв і в 11:00 год. ранку, після реєстрації, Голова КУ СУМ-А Аскольд Л озинський відкрив XVIII З ’їзд. Вітаючи делегатів Голова КУ СУМ вказав також на глибокі втрати понесені за час останньої каденції: дост. Ярослав Стецько, Голова ДП Голова Проводу ОУН та АБИ відійшов у вічність як також і довголітній керівний член, один з засновників СУМ в Німеччині, та активний промотор СУМ в ЗСА і Голова КУ СУМ — проф. Симеон Вожаківський. Делегати вшанували відійшовших у вічність друзів хвилиною мов­ чанки. До почесної Президії з’їзду попрошено: Голову ЦУ СУМ — мґр. Євгена Гановського, а згодом пана Мирослава Климка (СУ УПА), та поручника Лева Ф уталу (УНП). Корнель Василик, який був головою організаційної Комісії Підготови З ’їзду, подав номінацію на ділову президію: Ігор Зварич — предсідник, заступники — Мирон Ф едорів (Детройт) і Григорій Цебрій (Нью Йорк), секретарями — Христина Верещак (Чікаґо) і Ліда М икитин (Нью Йорк). Н омінацію прийнято одноголосно. Д ругої листи не було. Прийнято порядок нарад з'їзду, з тим, що протокол з XVI 1-го Крайо­ вого З ’їзду СУМ передано до прочитання верифікаційній комісії.

XVI11-ий Крайовий З ’їзд покликав до праці наступні ком ісії в допов­ неному складі в деяких випадках, гоповно закритих комісій, до семеро осіб. До статутової ком ісії увійшпи дд.: М. Ф урда, М. Бачара, М. Походай, Михайпо Дзюбас, І. Дячун, Ф . Ступень. Комісія чпенства: Б. Гаргай, Р. Дрозд, П. Борейко, Ю. Наконечний, М. Л іш нянський, М. Косач, М. Грицков’ян (моп.). Ф інансово-господ арська: В. Костик, М. Корнага, Р. Мигаль, П. Гаврилю к, С. Грицков’ян, Л. Кормелюк, М. Зварич, X. Баб’як. Комісія зовніш ніх зв’язків: М. Футала, П. Шміґель, П. Зелез, Р. Попад ю к, Р. Поглід, Р. Поглід, Р. Метанчук, П. Матіяшек. Номінаційна: Т. Олещук, Ю. М икитин, Яворська, М. Колінська, Ст. Остапчук, Р. Головка, І. Мороз, Р. Дашавець, П. Райца. М андатно-вериф ікаційна — М. П’ятка, Н. Box, Ф . Ступень, Л. Дерех. Виховна комісія: І. Мірчук, О. Король, М. Галатин, М. Ліш нянський, Н. Кормелюк, М. Колінська, О. Галькович, І. Косач. Резолюційна: Е. Гановський, О. Рожка, Г. Гнатишин, П. Дрозд, І. Кобаса.

223

Комісія ф ізичного виховання: Я. Петрик, Д. Лещук, Кебало, Лещук, Р. Глушко, Л. Кормелюк, Ю. Головка, П. Баран, М. Шміґель. Після одногодинної обідової перерви приступлено до звітів уступаю ­ чої управи. Першим звітував Крайовий Булавний Юнацтва д -г Ігор Мірчук, який окрім ряду суґестій для покращання праці в майбутньому зробив статистичне зіставлення кількости юнацтва, ствердивши, що його число коливалося між 900-1,000 осіб. Спаду в загальному не було, а навіть, стверджено деякий приріст. В літніх таборах брало участь між 500-600 юнацтва, у Злетах 300-350, на Крайових Здвигах 400-500. Наголосив між іншими суґестіями, потребу регулярної праці з юнацтвом. О рганізаційний референт подав точне зіставлення статистичного стану нашого членства та подав важливіші організаційні поїздки та п ід го ­ товчі заходи до IV Злету Злету СУМ, зустрічі з сумівським активом батьківськими комітетами. Суґерував створення відповідного тіла з віль­ них членів КУ, щоб були організаційному референтові до помочі, бо завдання організаційної референтури широкі; суґерував потребу контакту до тих, що виїхали на студії. З числового стану поданого організаційним референтом виходить, що в ЗСА дію ть 33 Осередки і Відділи Ю СУМ, які в 1983 році начисляли 2,644 члени а сьогодні після трьох років стан дещо піднявся на 2,674 особи. До того треба додати, суменят, кількість яких становить 10 дітей, на 65 дітей більше ніж у 1984 році. У загальному є певний приріст у друж инників (55 осіб) і в сеньйорів (99 осіб). Секретар КУ СУМ-А, под. Нуся Box, подала у звіті, що канцелярійну працю провадить пані Марія П’ятка. За три роки часу вплинули 1,232 листи та зареєстровано 894 вихідних писем. Вислано 53 обіж ники до Оків, а різних помножених письм — 8,356; 1,250 запрошень на Баль Д ебю ­ танток, 3,650 святочних карток та інше. З 15 засідань та пленуму вписано протоколи в протоколярну книгу КУ СУМ-А. Голова КВ Ради д -г М. Шміґель подав, що КВРада діяла в такому складі: М. Шміґель — голова, Н. Кормелюк, др. І. М ірчук, О. Король, Л. Балко-Рабарська, О. Галькович, Т. Красій-Бутович, О. Рожка, Р. Оліярчик. Видано обширні матеріяли на злет, підготовлено проект програми IV Злету, зорганізовано два вишкільні семінарі. Створено виховний фонд для вишколу виховників і видання підручників та на стипендії здібним юнакам. Це на пропозицію КВРади. Голова КВР брав участь, як представ­ ника до УККА та провадив Ф едеральною допом огою дітям в таборах, яка за останні роки дала біля 75,000 дол. Культурно-освітній керівник КУ СУМ — д -г Корнель Василик подав стан мистецьких одиниць на терені ЗСА: в чому 3 школи українознавства, якими опікую ться Осередки СУМ, 2 хорові одиниці, 8 співочих гуртків 18 танцювальних ансамблів, 1 мандолінова оркестра, 3 гуртки бандуристів, 4 драматичні гуртки, 3 гуртки різьбарства, 4 гуртки малярства, 6 гуртків писанкарства, 1 гурток вільноручних вправ, 8 рецитаторських гуртків. Разом 61 одиниця. Культ-освітій відбув 28 поїздок до осередків і Відділів Ю СУМ між іншими справами. Керівник ф ізичного виховання Яро Петрик говорив про живучість спорту серед сумівської молоді, який проявляється в кож норічних спортових імпрезах на Весняних Злетах Юнацтва, (травень), на Здвигах СУМ; 224

на спортових імпрезах декотрих осередків в яких беруть участь і не-сумівські спортові дружини, в окруж них відбиванкових турнірах та на таборах, з тим, що існує окремо відведений табір на вишкіл спортовців. Щ одо кількости спортових друж ин то стан наступний: 12 дружин копаного м’яча, 18 дружин відбиванки, 4 ланки легко-атлетики, 5 ланок столової сітківки, 1 стрілецький гурток. До найбільш активних на спортовому відтинку нале­ жать: Йонкерс, Пассейк, Чікаґо, Клівленд-Парма. Ярослав Петрик був комендантом IV Злету СУМ в Л ос Анджелес, Каліфорнія. Детальний стан таборування представила под. Оля Король з рядом рекомендацій. Порівняючи з станом з 1983 року табори чисельно збільши­ лися, а навіть увійшли в існування нові роди таборування: табори на Елленвіл в 1984 р. начисляли 294 учасники, мали спад на дві особи в 1985 p., а приріст на 136 осіб в 1986. В их.-В ідпочинковий табір в Д ітройті з 21 осіб в 1984 р. підійш ов до 33 особи в звітному році, а в Гантінґтон (Огайо) з 66 осіб в 83 до 81 (+15). Інші осередки або не мали всіх родів таборів, або пишалися в тій самій кілько сті (Холодний Яр мав 51 учасник (в '86 р.) Окрім того за звітний період в Чікаґо відбувся Зимовий табір з кіл ькістю 35 осіб (1985 рік). Референт преси й інф ормації д -г Б. Гаргай звітував про покриття сум івського життя в різних часописах, а головно "Національна Трибуна", ’’Шлях Перемоги", "Америка” , "Гомін України” , "Свобода” , "Авангард” , "Крилаті” , та "С івач” . Юрій Наконечний звітував за Батьківські Комітети КУ СУМ. Ідеологічний референт О. Рожка звітував за видані матеріяли та Зимові табори на Елленвіл у Співпраці з ТУСМ-ом,висловивши признання ТУСМ-ові за його поважний вклад у ці табори. 1985-86 року число учасни­ ків було 100 осіб. Звітували також окруж ні: за О кругу Чікаґо — Стефа Остапчук, за о кругу "Х олодного Яру” — Богдан Л ико, Михайло Зварич за Н ью -Йорк, Петро Райца за округу Огайо, Член КУ — І. Кобаса за Комісію відзначень. Звіт ф інансового референта Ігоря Зварича був дуже детальний як і звіт ф інансово-господарського заряду Оселі — Володимира Костика. Ф інансове зіставлення подало детально розходи і приходи і ствердило, що балянс на 10.31.1986 рік становив 23,138.15 дол. для фінансового заряду Оселі. Приходи КУ СУМ натомість становили суму 302,677.68 дол, із розходами на 216,829.08 дол. Голова Крайової Контрольної Комісії, Микола Семанишин, з нагоди 40 річчя відновлення СУМ на чужині висловив теплий привіт та побажання а, згодом, в діловитому тоні на підставі провірки діловодства та заслуханих звітів запропонував уділення абсолюторії уступаю чій управі. Дискусія була ділова і показувала, що делегати домагаються видайности праці від, свого найвищого керівного тіла. Запити тичилися до звітів, краш ого пере­ ведення з’їзду, покращання праці в загальному, були й окремі зауваги до звітодавців. Після дискусії мандатно-верифікаційна комісія, яку очолю ­ вала пані Марія П’ятка ствердила, що на залі є присутніх 120 делегатів в числі якому знаходяться 24 члени КУ. Абсолю торію на пропозицію Голови КК уділено одноголосно. Перед самим бенкетом відбувалися праці комісій.

225

Бенкет відбувся о год. 8:30 попереджений коктейлем. Після оф іційного входу почесного стола — сг. Михайло Харина, парох з Кергонксону перевів молитву й благословення страв. Голова КУ привітав гостей і представив тостмайстра вечора — д-га Мирослава Шміґеля, кол. голову КУ СУМ-А. За столами сиділи почесні гості і заслужені діячі СУМ-у: Ліда М икитин — голова КУ ТУСМ-у, М. Ф урда — кол. голова КУ СУМ, Володимир Квас — радний УНС і кол. менеджер С ою зівки, Евген Курило — багаторазовий комендант сумівських таборів СУМ, який якраз ц.р. справляв 50-річчя праці на сцені українських театрів, пані Курило, Лев Ф утала пор. УПА, представник ГУ УНП, пані Дора Кульчицька від ОЖ ООЧСУ, Володимир Костик — голова заряду Оселі в Елленвіл, Ігнат Білинський — Президент Централі УККА, пані Дарія Гановська, мґр. Є. Гановський — Голова ЦУ СУМ, о. Михайло Харина — парох св. Трійці в Кергонксоні, М. Шміґель — тостмайстер і кол. колова КУ СУМ-А, А. Л озинський Голова КУ СУМ-А, Ігор Зварич — предсідник XVIII КЗ ’їзду, Корнель Василик доповідач вечора, Ярема Гриців — крайовий референт уладу старших пластунів, Степан Шишка — крайовий референт юнаків, Марія Дупляк — Голова ГУ ООЛемківщини, Богдан Тодорів — представник СУК ’’Провидіння” , Бог­ дан Качор — генеральний секретар ООЧСУ, Мирослав Климко від Това­ риства кол. вояків УПА в ЗСА, Іван Кобаса від КВОР-и, Микола Семаниши — довголітній голова Референтури Національного Ф о н д у при УККА. Усно вітали з’їзд Голова ЦУ СУМ мґр. Є. Гановський, ред. Ігнат Білин­ ський від УККА, видвигнувши заслуги С умівської організації для молоді і її позитивний вклад і вплив в громаді та в д іі УККА; представники Пласту, Б. Качор від ГУ ООЧСУ, М. Климко від ГУ Товариства УПА в ЗСА, Марія Дупляк від ООЛ, Лев Футала від УНП, Б. Тодорів від Екзекутиви СУК ’’Провидіння” , В. Квас від УНС, Ліда Микитин від ТУСМ-у. Головну промову вечора виголосив Корнель Василик. Ш ановний прелегент змалював барвистими штрихами постання СУМ в Україні, його великі жертви та відтворив ясними барвами відновлення СУМ на чужині. Рівно ж накреслив наші завдання перед поневоленою Батьківщ иною, як членів СУМ, та послідовників Павлушкова. Слово прелегента сприйма­ лося легко. На мистецьку програму вечора склалися рецитація заслуженого маестра Евгена Курила, який від 1936 року рідним мистецьким словом приковує увагу слухачів. Його мистецька передача ’’Марії" Василя Стефаника справила сильне враження. Не менше враження зробила реци­ тація Володимира Курила — "Великих Роковин” Івана Ф ранка. В дальшій програмі виступали: Світляна Тонкош кур-В ож аківська — яка в супроводі Олі Олещ ук-Клименко відспівала кілька пісень. Україн­ ський народе” (музика Симона Вож аківського), ” На кладочці умивалася” (обробка П. Ревуцького), "Д іточі гри” (Степаненка), ’’Сонатіна” (Равел), "Ля партіта” (Алвареза). д у 0 _ Славко Галатин і Дарка Конепад відспівали "Лебеді материн­ ства” , ” Ой ти ніченько” , "Л ю д и ” , "Н е спокій” , "М амо” . В час вечора зачитано деякі привіти, які наспіли на XVIII Крайовий З’їзд від ієрархії УКЦ і УАПЦ, від політичних і громадських установ україн­ ського і американського світу. Патріярх УПКЦ Мирослав Іван Кардинал 226

Лю бачівський вітає, благословить і бажає, щоб ” усі ваші починання Вами вийшли вам на славу, самій Церкві на добро, а нашому українському народові на п о ж ито к” . Митрополит УПЦ Мстислав, "дуже прагне зустрічі з ... всіма, що об’єднані в найбільш творчій і постійно активній нашій моло­ дечій організації. Та нажаль вік і присущі йому немочі часто-густо і неспо­ дівано не даю ть змоги, щоб переступити поріг хати і бути з добрими лю дьм и...” та ” ... молить Всесильного Господа про його постійну опіку над об’єднаними в СУМ-І та дальшу усердну працю Богові на похвалу, а українському народові на добрий пож иток.” Стемф ордський Епарх Василь Лостен (УКЦ) обіцяє бути присутній духом і молитвою та благати Богоматір обдарувати СУМ обильними благодаттями, щоб Ви всі могли ще багато років переводити в практику зм іст статуту Вашої заслуженої перед Богом, перед нашою святою Ц ерквою та перед українським народом, О рганізації.” Привіт від О У В Ф ронту Америки наспів за підписом пана Володимира Мазура, в якому м.і. сказано: ” 3а кордоном СУМ був, є і буде тим резер­ вуаром молодих патріотичних українських сил, який стало поповнить ряди борців за відновлення УССД, борців, які йдуть вперед і несуть в життя велику ідею Мазепи і Шевченка, Петлюри, Коновальця, Чупринки, Бандери і Стецька!” Організація Оборони Чотирьох Свобід України за підписом Голови Миколи Чировського і генерального секретаря Богдана Качора пише: ” Ми з признанням стверджуємо, що ваш клич ” Бог і Батьківщина” був, є і зали­ шиться незмінним і незаступими на протязі усієї вашої діяльности тепер і в майбутньому” ... Об’єднання Ж інок ОЧСУ за підписами голови пані Даші Процик і пані Марії Л озинської — секретаря тепло вітають з’їзд і стверджую ть: "Вихо­ вання молоді вимагає багато праці і посвяти. На рідних землях жорстокий окупант старається зовсім знищити українську молодь так ф ізично як і духово. Тому на нас всіх паде більша відповідальність та обов’язок вихо­ вати в релігійному дусі нові кадри української молоді на чужині, щоби вони ширили правду та добре ім ’я України та допом огли здобути нашій Батьківщині найвищий ідеал УССД” . Ліґа Визволення України з Канади прислали побажання успіш ного З’їзду за підписами мґра Теодозія Буйняка і Миколи Бартківа — секретая. Сою з Українських Політв’язнів вітав за підписами голови д-ра Петра М ірчука і секретаря — Богдана Качора, побажавши і надальше продовжу­ вати боротьбу за святу справу попередників, які в обороні найвищого ідеалу Нації віддали своє молоде життя...” Від А кадемічного і проф есійноготовариства ім. М. М іхновського вітав Голова — д-р Василь Зарічний (телефонічний привіт). Д-р Петро Стерчо привітав 18-ий КЗ від ГУ Організації Відродження України, побажав успіхів чинної допомоги українськом у народові в його затяжній боротьбі за визволення на всіх прабатьківських землях УССД з вільним демократичним ладом у них. Від С ою зу Українок Америки привіт надіслали голова — Іванна Рожанковська і Марія Савчак — секретарка. Іван Олексин, Голова Братського С ою зу прислав вітання в яких пише: ’’Українська молодь завжди була надією на краще завтра нашого народу а такою завжди була і буде молодь СУМ-А. Громада дивиться на вас з великими надіями і сподіваннями.” СУК "П ровидіння” за підписом о. Мартина Канавана й інж. І. Смолія вітає З’їзд і повідомляє, що його особливим представником буде на З ’їзді Богдан Тодорів, фінансовий секретар СУК ’’Провидіння” . Об’єднання Українців в Америці "С амопоміч” за підписами Богдана 227

Ластовецького і Лева Пришляка бажає "якнайкращ их у сп іхів” у дальшій вашій жертвенній, безкорисній праці, спрямованій на задержанняа ідентичности українського молодого покоління у ЗСА” . Від Ш кільної Ради УККА з’їзд привітали д-р Євген Ф едоренко і пані Павліна Андрієнко-Д анчук — секретар та бажають дальших успіхів у національно-патріотичному дусі. Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ ) за підписами д-ра Ярослава Падоха і Миколи Галіва — директора канцелярії висловлюю ть признання для СУМ-А за корисну працю для добра поневоленого українського народу й добра української діяспори. Тепло відгукнулася на XVIII КЗ сумівська родина. КУ СУМ ВеликоБрітанії за підписами голови Володимира Ш ляхетка і І. Ф ін іва — секре­ таря щиро вітає: ” В системі світової СУМ Спілка Української Молоді Америки займає передове місце, як під оглядом членства, так і засягом роботи й її вислідами. І тому актив СУМ з Велико-Брітанії звертає завжди свій зір у вашу сторону, слідкує за вашою працею, щоб зачерпнути з Вас досвіду і практичних форм ведення виховної роботи..." Голова ЦВРади — мґр. О. Коваль прислав теплий привіт: "Вже четверте покоління входить в лави нашої Спілки, щоб з її ідейної спадщини черпати силу для дальшої життєвої мандрівки і боротьби за святі ідеали нації” ... "наша Спілка здала не один іспит зрілости, а стільки їх, скільки вона пропустила крізь свої лави покоління...", ” ... пам’ятаючи, що віра без діл мертва, ми в нашій виховній системі вплели на самому початку посвяту і героїзм — починаючи з членів основників СУМ, які згинули у ворожих казематах, а не зрадили України...” На висоті героїзму треба також вва­ жати віддану довголітню працю наших виховників і виховниць та органі­ заційних кадрів, без яких було б неможливо цілеспрямована дія та довго­ літнє існування нашої Спілки..." КУ СУМ Австралії, за підписами Голови С. Романіва і секретаря П. Сеніва прислали привіт з ствердженням: "хоч ми живемо в різних країнах наша ціль і наша мета одна, — а це праця над вирощенням молодечого покоління, яке спричиниться до визволення українського народу з-під чужої займанщини.” Наспіли також численні привіти від американського політичного світу. В імені Президента ЗСА Рональда Реґена привіт передав писемно Ф ред Раєн, директор порядку і плянування візит. Окрім того вітали сенатори і конгресмени Денил Петрик Мойниген, Стан Лундин, Д ж ек Кемп, Бил Брадлі, Гордон Дж. Гамфрі, Матью Ф . М кГю , Едвард М. Кеннеді, Аль­ фонсе Д ’Амато, Симон Т укі, за сенатора Джона Дж. Ф лина відписала секретарка Л інда Лучіята. Відповіло 5 губернаторів — за 3-ох секретарі або особливі асистенти, а два губернатори власноручно підписали при­ віти. Губернатор О'Ніл з стейту Конектикут пише: ” В імені народу в Конектикут є приєм ністю при всіх зібраних на Національній Конвенції СУМ-А і поґратулювати Вам, як ви обходите 40-ліття цієї визначної організації. За останні чотири десятиліття ця організація послужила як визначний примір вкладу українців-американців. Спілка постійно працювала, щоб зберегти свою спадщину і служила джерелом дружности для багатьох осіб. Є приєм ністю для мене скористати з цієї нагоди, щоб подякувати вам за постійний вклад для народу нашого стейту, поступ і вашу горду куль­ турну спадщину. Хай цей з’їзд буде продуктивний і дуже успішний для всіх.” Михайло Д укакіс, губернатор Массачусетсу пише за особистим під ­ писом "Ніхто не є більш свідомим вкладу, що українці-американці зробили 228

в якість життя в ЗСА, поєдню ю чи як вони це роблять багату й унікальну українську культуру з способом життя таким типічним в Америці. Ви повинні бути поставлені за примір, що втримуєте українську культуру ж ивою в Америці і я надіюся що річниця буде потішаюча і успішна. Дякую за згад ку про мене.” Барбара К. Бравн, особливий секретар губернатора Торнберга (ПА) відписала в його імені з подякою і побажаннями, як і Томас Дж. Раєн в імені губернатора Маріо Куомо (Нью Йорк), та секретар Симон Тукі за губернатора Нью Джерзі Томаса Кейна. Після завершення Бенкету молитвою, яку перепровадив о. Михайло Харина ділові ком ісії провадили свої наради, а Крайова Управа СУМ-А, відбула дві і пів годинні наради для надання почесних ступенів визнач­ ного члена й інших відзначень, як і устійнити хто одержить переходовий прапор СУМ на чергову трирічну каденцію. Після довшої д искусії рішено, що Осередок Пассейк, ім. генерала Мирона Тарнавського заслуговує на переходовий прапор. Довші роки прапор знаходився в руках заслуженого О середку ім. ген. хор. Тараса Чупринки-Ш ухевича в Н ью -Йорку. Цере­ м онію передачі прапора в руки Степана Ж уравського, Голови О-ку Пассейк, доконав Голова КУ СУМ-А Аскольд Л озинський. Д -г Журавський подякував, зворушений, за велику честь бути проголошеним першуном та одержати переходовий прапор, який він обіцяв дбайливо і з гордістю берегти та дальше працювати під його стягом. Прапор передано в руки Голови при кінцевих моментах З’їзду. Після ранньої Служби Божої, яку відправив парох Кергонксону о. М. Харина в годині 8:30 ранку приступлено до звітів ком ісій. Зміна статуту пройшли без перебоїв — звітував М. Ф урда; за ю нацько-виховну ком ісію звітував д -г Ігор М ірчук, за ко м ісію членства — Богдан Гаргай, за ф інан­ сово-господарську ко м ісію Володимир Костик в асисті пана Корнаги, за ко м ісію зовніш ніх зв’язків Петро Шміґель, за ком ісію ф ізичного вихо­ вання Дарка Лещ ук. Звіти комісій перед проголосуванням обговорювано, подекуди доповнювано, але всі виявили солідну працю. Резолюційна комісія (Голова мґр. Є. Гановський) привітала нескоре­ ний український нарід, випробуваний останньо чорнобильською траге­ дією , та його борців і молодь, катакомбну церкву, ієрархію католицьку і православну, схилила Голову перед світлою пам’яттю св.п. достойного Ярослава Стецька, привітала нову Голову АБН Дост. пані Славу Стецько та в ряді резолюцій наголосила важливіші моменти, які не включено в попередні звіти комісій. До найважливіших належить підготова до IV Злету СУМ в Европі 1988 року, підготова до Тисячоліття Хрищення Укра­ їни та інші конкретні резолюції виховного змісту. Після відчитання резолюцій приступлено до вибору нової Крайової Управи. Голова номінаційної ком ісії д -г Теодор Олещук відчитав цілий список оф іційної листи. Голова КУ СУМ-А А скольд Лозинський був поновно переобраний одноголосно, як і всі члени пропоновані номінаційною комісією . Склад Крайової Управи на чергову каденцію виглядає так: А скольд Лозинський — Голова, Теодор Олещук — 1-ий заступник і О рганіза­ ційний, Оля Король — 2-ий заступник і Булавна юнацтва, Тарас Д розд — 3-ій заступник і Булавний Д руж инників, Нуся Box — Секретар, Мирослав Шміґель —

229

Ірка Кулик і Ц арка Андрах з Головою О-ку СУМ ім. ген. М. Тарнавського перебира­ ю т ь переходовий прапор К У СУМ.

Голова О-ку СУМ в Пассейку д-г Степан Ж уравський д якує XVIII К. З 'їзд о в і за честь бути нагородж еним переходовим прапором.

Голова Крайової Виховної Ради, Корнель Василик — Куль-освітний референт, Ігор Зварич — Керівник ф інансів, Мирон Корнага — Касир, Осип Рожка — Референт преси й інформації, Ярослав Петрик — Референт ф ізичного виховання, Роман Мигаль — господарський референт, Петро Ш міґель — референт зовніш ніх зв’язків, Лю бом ир Корм елю к — керівник таборування, Ф е д ір С тупінь — керівник табору­ вання (захід), Ю рій Наконечний — Координатор Батьківських Комітетів, Роман Зварич — керівник Ідеологічного виш колу, вільні члени: Іван Кобаса, Андрій Бігун, Марія П’ятка, Володимир Костик, Михайло Бурчак, Богдан Гаргай. О круж ні Коор­ динатори: Михайло Д зю бас — О круга Філядельф ія, Петро Райца — О круга Огайо, Роман Дашавець — О круга Нова Англія, Христя Мороз — ’’Холодний Яр” , Іван Лещук — Нью Йорк-П івдень, Стефа О стапчук — Чікаґо-М іннеаполіс, Мирон Ф е д о ­ рів — Детройт, Оленка Олещук — Нью Джерзі. Члени Контрольної Комісії: Михайло Ф урд а — голова, члени: Микола Бачара, Тиміш Мельник, Мирон Зелез, Григорій Цебрій. Члени Товариського Суду: Богданна Походай — голова, Андрій Черень, Ігор Мороз, Ігор Дячун, Іван Яворський — члени. Виховна Рада: Мирослав Ш міґель — голова, Наталка Кормелю к, Ігор Мірчук, Оля Король, Володимира Крамарчук, Ірина Гошовська, Роман Головка, Леся Дерех — члени.

Черговою точко ю було затвердження З’їздом суґеровані відзначення визначних членів СУМ. Особи, які відповіли вимогам ком ісії відзначень, одобреними Крайовою Управою за довголітню працю у відзначенні зван­ ням визначних членів. Визначними членами СУМ обрано: Анна Буцєрка — Рочестер, Евген Королю к — Нью Йорк, Ю рій М икитин — Нью Йорк, Ф ед ір Луциш ин — Нюарк, Михайло Заверуха — Нюарк, Микола Семанишин — Нюарк. ІІІ-ій ступінь Суспільника надано таким друзям: Мирон Корнага — Нью Йорк, Марія П’ятка — Нью Йорк, Степан Ж уравський — Пассайк. ІІІ-ій ступінь Виховника надано Ю рієві Наконечному — Філядельф ія.

Після внесків і побажань Голова КУ СУМ-А подякував за перевибір і обіцяв дальше працювати з посвятою для СУМ-А як і працював дотепер. На цьому місці й переведено церемонію вручення переходового прапора О-кові Пассейк. Голова КУ СУМ-А подякував предсідникові І. Зваричеві за нелегке ведення XVIII Крайового З'їзду, з чого предсідник справився добре. Закінчено З ’їзд грімким відспіванням українського славня. Виструнчені сумівці-делеґати в сумівських одностроях запевняли Батьківщину, що дальше працюватимуть для її добра. В годині 3-ій закінчено XVIII-ій з черги Крайовий З ’їзд СУМ-А, який був успіш ний ще й тому, що в ньому були зарепрезентовані найдальші осередки сум івської діяльности з Ф е ­ ніксу і Лос Анджелес, що трапляється вперше від довш ого часу.

230

О.Р.

VI ТАБІР ДРУЖИННИКІВ СУМ У ФРАНЦІЇ Д руж инники СУМ відбувають у Ф ранції від 1981 року щорічно чотири-денний табір на оселі ОУФ-СУМ у Розе,на сході Ф ранції. Мета цих таборів — політичний вишкіл дружинників. Засоби вишколення — курси української історії пов’язані з тематикою про поневолення українського народу. Самі друж инники приготовляю ть також доповіді, але щороку головним викладачем є д-р Володимир Косик, голова В Ф на терені Ф ранції. Виклади є пов’язані з щорічними річницями, які підбирає ЦУ СУМ для цілої нашої Спілки. Ц ьогорічний табір відбувся від 8 до 11 травня і був названий іменем гол. отамана Симона Петлюри, бо в цьому році припадала 60 річниця від смерти Отамана. Тематика інших викладачів була присвячена Визвольній боротьбі українського народу від 1917 року до 1920 року. Одна гутірка була присвячена розглядові вбивства Отамана та скандальному процесові його вбивника, який обернувся проти самої жертви Симона Петлюри. Табір гартувався також фізично. Комендант табору — Маркіян Циран завів нову ф орму руханки: щорання біганина до сусіднього села і назад, що дорівню є п’яти кілометрам. Пресова Референтура КУ СУМ Ф ранції

Група учасників в т аборі д р у ж и н н и к ів ім. гол. от. Симона Петлюри у Франції.

231

Відбулися Загальні Збори Осередку СУМ в Нью-Йорку Ню Йорк (Хр. Цебрій-Різзо) — В неділю 8-го червня ц.р. в Домі О УВФ відбулися річні Загальні Збори Осередку СУМ і Б атьківського комітету. Голова Осередку Іван Лещ ук відкрив збори сумівським привітом та за­ просив представників установ та організацій до почесної президії. Збори вела вибрана президія: д-р А. Лозинський, К. Василик, М. Ф урда, Б. Походай і Т. Гнатишин. А. Лозинський прочитав порядок нарад зборів, що збори прийняли одноголосно, секретар відчитав і збори затвердили протокол з поперед­ ніх річних загальних зборів. Представники організацій склали свої при­ віти. Після затвердження порядку дня, прочитання протоколу і привітів, відходячі члени управи, Б атьківського комітету, Контрольної комісії й То­ вариського суду подали свої звіти про працю управи й Булави за минулий рік. При Осередку існує 12-клясова школа українознавства під дирекцією П. А ндрієнко-Данчук. Ш копа напежить до системи Ш кільної ради УККА. Діє танцювальний анамбль ’’Молоді верховинці" під проводом Дарії Ґензи. Бупавний Ю. М икитин представив працю із сумівським юнацтвом. Відділ юнацтва крім участи в різних національних святах, панахидах, апе­ лях, прогульках та спортової діяпьности, відбуває систематично кож ного тижня сходини в роях. Заходом редакційної колегії при Бупаві появляєть­ ся квартальник для юнацтва "Сумівець” . Референт стягу друж инників представив працю із дружинниками, які разом з юнацтвом беруть участь в різних святах, панахидах, апелях, і т.д., і виконую ть жертвенну виховну працю з юнацтвом. М инулого року дру­ ж инники взяли активну участь в коляді на визвольний Ф о н д та багато по­ могли в праці під час осіннього фестивалю О УВФ. Голова Осередку говорив про активність сумівців і про справи, що турбують український нарід. Коли на Україні трапилася ядрова катастро­ фа, сумівці (разом з ТУСМ-івцями) негайно зорганізували велику демон­ страцію. Вечорами вони присвячували свій час на інтерв’ю і відповідали на телефонічні запити кореспондентів про катастроф у в Чорнобилі і реакцію українського громадянства в Ню Йорку. На внесок Номінаційної ком ісії обрано управу О середку й Батьків­ ського комітету. Маруся Решітник обрана головою Осередку СУМ, а Бог­ дан Гошовський головою Б атьківського комітету. На зборах вибрано делегатів Осередку на Крайовий З’їзд СУМ, а після внесків і запитів новообрана голова, Маруся Решітник, подякувала всім за довір’я і закликала сеньйорів, д руж инників і батьків юнацтва до дальшої відданої праці для нашої Спілки. Перед закінченням зборів промовив го­ лова КУ СУМ д-р Аскольд Л озинський, який привітав Осередок, висловив признання за працю і покликав молодих батьків до дальшої активности у праці з юнацтвом. Збори закінчилися співанням "Боже Великий” .

232

ЗАКІНЧЕННЯ ШКІЛЬНОГО РОКУ Вписуйте дітей до Школи Українознавства!

Закінчення 1985-86 ш кільного року в Ш колі Українознавства при Осе­ редку СУМ у Н ью -Й орку відбулося 7-го червня, із святковою програмою, на відзначення 60-річчя трагічної смерти сл. пам. Симона Петлюри і 70ліття смерти великого каменяра Івана Ф ранка та пригадкою про Акт Державности з 1941 року. Програму підготували учні всіх кляс із своїми вчителями (від дош кілля до 12-ої кляси). Ш кола працює за підручниками і програмами Ш кільної Ради УККА і відбула цього року 19-ий з черги кінцевий іспит, письмовий і усний, з предметів: українська мова, українська література, історія України, географія, культура. До іспиту приступили учні, які закінчили 12 років навчання україно­ знавчих предметів: Б однар Х ристоф ор, З агн ій н ий Степан, Маслій Наталка, Оленин Оксана, Плісак Христина, Сисак Ірина, Томашевський Михайло. До складу Іспитової Комісії входили: д-р Олександер Лужницький — голова; мґр Павлина А ндрієнко-Д анчук — заступник (викладач україн­ ської літератури і директор школи); членами Іспитової Комісії були вчите­ лі, викладачі у старших клясах: Маруся Данчук-Реш ітник (українська культура, географія); мгр Іван Кобаса (історія України) уч. Корнель Василик (українська мова). Прощальний вечір відбувся 22-го травня в залі Визвольного Ф ронту при 136, Друга Евеню. У святково прибраній залі зібралися батьки матуристів, учителі, пред­ ставники організацій, гості та учні 11-ої кляси, які прийшли привітати і попращати своїх товаришок і товаришів, місце яких вони займуть в наступ­ ному ш кільному році. Після молитви о. протопресвітера І. Ткачука програмою вів учитель Корнель Василик. По слові директора школи, привітали матуристів представники орга­ нізацій: д-р Р. Гуглевич від кредитівки ’’Самопоміч” у Нью -Й орку, мґр Іван Винник від Управи Дому УВФ , мґр І. Кобаса від учителів, інж. Іван Лещук (голова) від Управи О. СУМ та о. прот. І. Ткачук і о. Лев. Теплими словами вітали і бажали успіхів надалі. Нуся Ґелетей вітала від ОЖ ОЧСУ, від Об’єднаного Комітету склала привіт Маруся Д. Решітник. Всі бажали мо­ лоденьким матуристам якнайкращ их успіхів у майбутньому, щоб здобу­ вали вищу освіту та несли українську правду у широкий світ. Учні 10-ої кляси — Ростишевська Роксоляна і Олесь Решітник, обдарувавши квітами матуристів, побажали успіхів та всього найкращого в майбутніх студіях. Директор вручила абсольвентам дипломи і грошеву нагороду в сумі 20.00 долярів кожному, з ф онду учительки бл.пам. Богданни СидорЧарторийської. Ф о н д є при Відділі ОЖ ОЧСУ в Н ью -Йорку, втримує Вш. Родина С идор-Чарторийських з сестрою Покійної, Іриною Комар, та члени ОЖ ОЧСУ своїми однорічними датками. Дирекція Ш коли щиро 233

вдячна за цей благородний дар. Абсольвенти були обдаровані від Бать­ ківського Комітету пам’ятковим ’’Кобзарем" Тараса Шевченка. Святковий вечір звеличав своєю присутністю інспектор Ш кільної Ради, д-р О. Л ужницький, та побажав всього найкращ ого в майбутніх сту­ діях. Від абсольвентів склав подяку Христофор Боднар, зазначивши, що ” ...ми будемо вчитися і працювати в майбутньому для нашого народу і в науковий спосіб роз’яснювати чужинцям про нашу зем лю -Україну” . Від Батьківського Комітету склав подяку голова Теодор Боднар. Після молитви, яку провів о. Лев, директор П. А ндрієнко-Д анчук по­ дякувала всім, хто спричинився до успіху цього вечора, а особливо голові Батьківського Комітету за всі технічні полагодження та приготування смачної перекуски. Спільною світлиною закінчився цей незабутній вечір абсольвентів Ш коли Українознавства Осередку СУМ в Нью -Й орку. Марійка Д. Решітник

Конкурс на Емблему І» І! І; !|

Спілка Української Молоді проголошує конкурс на виготовлення емблеми, яку вживатиметься як відзнаку на однострій, як печатку на листи, як наліпку на авта, на афіші, сорочинки тощо. Мотто емблеми:

;> ;> :: ;;

«IV Світовий Злет СУМ з нагоди 1000-річчя Хрищення України» |! !;

Реченець зголошення проектів: ЗО квітня 1987 Проекти просимо висилати на адресу:

І! ;>

: і; ;! і;

JEUNESSE UKRAINIENNE: В.Р. 51.06 75261 PARIS CEDEX 06 FRANCE

і: ;> ![ |j

11 ];

Емблему вибире і нагороду у висоті 1000 нім. марок призначить жюрі з членів Головного Ділового Комітету.

!; <!

Комісія Зовнішніх Зв’язків Головного Ділового Комітету

|:

234

concours

В десятиліття священства вшанували о. Романа Мірчука Філядельфія (АММР) — 10-го липня ц.р. минуло 10 років від часу ко­ ли Роман М ірчук прийняв єрейські свячення від Владики Василя Лостена. Цю радісну подію відзначили 22-го червня ц.р. в парафії Христа Царя у Ф ілядельф ії, де виростав і був вірним парафіянином о. Ювілят. Під церковним патронатом М арійської дружини цієї парафії при допомозі членів Осередку СУМ в Ф ілядельф ії, влаштовано цю імпрезу, яка поза відзначенням 10-літнього ю вілею священства, дала перегляд багатої пра­ ці о. Романа в Христовому винограднику і на народній ниві, зокрема се­ ред молоді. Ювілейна парада почалась молебнем до Серця Ісусового у храмі Хри­ ста Царя, який спільно служили о. митрат д-р Іван Біланич, о. митр. Зенон Злочовський, о. шамб. Тома Бариляк і о. Ю вілят Роман при участі числен­ ної громади вірних, які своїм співом завершували урочистість відправи. О. д-р Біланич сказав кілька теплих слів про о. Ювілята. Молебень записав на тасьмі керівник радіопрограми У В Ф Роман Метанчук. Після Молебня всі перейшли до малої церковної залі, де на них чека­ ла перекуска. За той час в горіш ній залі приготовано все до бенкету і до мистецької програми. Тостмайстром на бенкеті був друг о. Романа Лев Іваськів. Обідом зайнялась голова М арійської дружини Анастазія Саґата. їй помогли членки дружини і парафіяни й молоді сумівки. Все зробили безкоштовно. Чистий дохід призначено на дар любови від парафії для о. Ю вілята Романа, який передав його на розмалювання церкви Христа Ца­ ря. Коли всі засіли за столи Лев Іваськів просив о. митрата Біланича про­ вести молитву й благословити трапезу. Потім привітав присутніх на бен­ кеті оо. парохів наших парафій на терені Філядельф ії. Сестер під прово­ дом президентки Менор Д ж уніор каледжу Сестри Кекилії, голів і пред­ ставників організацій, родину о. Романа, виконавців мистецької програми і всіх гостей, зокрема численну молодь. За головним столом засіли: о. митрат Зенон Злочовський, о. д-р ми­ трат Іван Біланич, головний бесідник на бенкеті о. Маріян Процик, о. крил. Михайло Пиріг, о шамб. Тома Бариляк, віцепрезидент СУК ’’Прови­ діння" і президент ЗУАДКу д-р Олександер Білик, від т-ва кол. вояків УПА Михайло Ковальчин та голова осередку СУМ Іван Яворський і сам о. Ювілят. На залі були Сестри з Ф а кс Чейсу Кекилія, Теодозія Єремія і Ма­ рія та ряд представників організацій: д-р Іван Скальчук від УККА, Люба Сілецька від ОЖ ОЧСУ, Анастазія Саґата від М арійської дружини, Миро­ слав Рудий від щ оденника "Америка", Петро Дябога, диригент церковно­ го хору та двісті інших дорогих гостей. Сказавши коротке, але щире привітальне слово, Лев Іваськів ”з вели­ ко ю радістю підняв тост "Ш ановному й дорогому Всечеснішому о. ювілятові” Романові М ірчукові: "Хай Бог благословить Вас, отче Романе на многі декади священослужіння! На многі літа!” Всі присутні заспівали "многая літа” , а після того духовний опікун ф ілії УКУ у Філядельф ії, о. Маріян Процик сказав головну промову, в якій насвітлив життєпис о. Романа, а зокрема його працю як священика, патріота і відданого виховника молоді СУМу.

235

Усний привіт о. Ювілятові зложив д-р О. Білик від ГУ СУК "П рови­ діння” та Марія Касіян від М арійської дружини Зарваницької Матері Бо­ жої, яка прочитала вірш Анни М аксимович-Подолянки, написаний і при­ свячений о. Романові з нагоди його свячень. З увагою всі слухали о. Романа. Він дякував за милу несподіванку у вигляді його ю вілейного торжества. Дякував о. митратові Біланичу за слова признання й похвали, на дум ку о. Романа "перебільшені” , а в нашо­ му переконанні заслужені. Подякував о. М. Процикові за промову. Отець Роман сказав, що він завжди радіє, коли буває в парафії Христа Царя, бо з нею в’яжуть його дитячі спогади з дитячого і ю ного життя, тут він ви­ ростав і тут прийняв постанову вступити на священичий шлях, а цю по­ станову завдячує у великій мірі тодіш ньому парохові о. митратові Василе­ ві Головінському. Потім читали письмові привіти: від Владики Василя Лостена, з рук якого о. Роман прийняв єрейські свячення; від о. шамбеляна Мирослава Харини, в якого парафії о. Роман був сотрудником; від о. протоігумена Андрія Партикевича, вірного приятеля Ювілята, відколи о. Роман був його виховником на сумівському таборі; від вуйка й тети, Бориса й Мирослави Паладіїв з Ґлен С пею та від Зої Маркович. Подяку від родини зложила мати о. Романа Анізія: отцям за участь у Молебні і на бенкеті, представникам організацій, виконавцям мистецької програми, дорослим і малим за виконання їх точок, М арійській друж ині і всім, що своєю працею причинились до успіху цього ювілею, сум івській молоді і всім гостям, що привітали о. Ю вілята з нагоди 10-літнього свя­ щенства. "хай Господь усіх благословить” сказала мати. Окремі рядки належаться виконавцям мистецької програми. На від­ значення заслуговує сольо Христі Рудий, концертмайстра орхестри пуб­ лічних шкіл міста Ф ілядельф ії й визначної учениці УМІ кляси А. Жилавої, при фортепіяні була її сестра Леся, голова ф ілядельф ійського відділу УМІ. Христя грала "Гавот” Рамо і "С иній Дунай” Йогана Штравса. Добре виконав танок "Верховина” молоденький сумівець Степан Сол­ тис з танцювальної групи СУМ Галі Козак-Левицької. Виступали теж ю ні учні Зої Маркович — сольоспів Валерії Катрук (” У горах Карпатах” ), фортепіяновий дует на чотири руки Адріяна і Юрія Леськових ("Коломийка’ ’— Бойка), сольоспів Діяни Трицецької ("Ой за­ цвіли ф іялочки” — веснянка муз. Ф . Колесси). У програму включився силою свого батьківського становища д-р Пе­ тро Мірчук, який цим разом виявився неабияким оповідачем жартівливих історій. Ювілят о. Романа М ірчука був імпрезою великої християнської ро­ дини, яка прийшла вшанувати його, що віддає свій труд і своє життя на славу Бога і на навчання своїх мирян. Було видно, що ніхто не прийшов на ювілейне торжество ” з примусу” , прийшли всі, що любять о. Романа як представника священиків, яким постійно стоїть перед очима Пресвята Тройця, Мати Божа і обездолена, але непокірна Україна.

236

ВІДБУВСЯ XXV КРАЙОВИЙ З’ЇЗ Д СУМ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ У суботу, 15 березня ц.р. відбувся в сумівській оселі Тарасівці XXV з черги Крайовий З ’їзд С пілки Української Молоді у Великобританії. У цьо­ му З ’їзді взяли участь 23 Осередки СУМ, а теж і 20 гостей. Крайовим З ’їздом проводила ділова президія: голова — інж. Карпинець, заступник — д. 3. Ластовецький, секретарі — под. Ірина Крупа і д. Р. Яків. Під час ділових нарад З ’їзду, що його привітали представники укра­ їнських суспільно-гром адських установ, організацій і товариств у Великобрітанії, працювали чотири комісії: мандатно-номінаційна, бюджетна, ви­ ховна й резолюційна. Учасники XXV Крайового З ’їзду СУМ заслухали звітів із проробленої діяльности, що їх подали — голова д. Володимир ІІІляхетко, д. Степан Ш мондрак. За Мировий Суд звітував д. Теодор Данкович, а за Контроль­ ну Ком ісію обширний звіт склав д. Петро Лапчак. Делегати обговорили ці звіти і схвалили абсолю торію уступаю чій Крайовій Управі СУМ. З черги програмову доповідь виголосив почесний голова СУМ д. Я. Деременда, на тему: "СУМ у Великобрітанії — у світлі 40-річчя Спілки Української Молоді на чуж ині” .

XXV Крайовий З ’їзд СУМ обрав знову д. Володимира ІІІляхетка голо­ вою СУМ на чергову каденцію, а теж обрав Крайову Управу, Контрольну Ком ісію — голова д. Петро Лапчак, Мировий суд — голова — д. Теодор Данкович. З ’їзд переобрав також Виховну Раду, що її головою є далі д. Ярослав Деременда. Переходовий прапор Осередку — першуна залишився далі в Осеред­ ку СУМ в Рочдейлі. Осередок СУМ-у у Л ондоні був похвально відмічений за його діяльність. Другим ступенем виховника були відзначені — подру­ ги Л іда Деременда й Одарка Іванчук, а д. Ю рій Д яківський був відзна­ чений II ступенем ратника. За довголітню працю в СУМ у різних ділянках були відзначені Д. Дєдів, Я. Венґер, О. Буряк, М. Замулінський, Г. Мельничук, С. Замулінський і д. Циктор. Учасники XXV Крайового З ’їзду СУМ обговорили звітні предложения ком ісії та їх одобрили, а теж схвалили резолюції З ’їзду, що його закінчено у вечірніх годинах проспіванням українського національного гимну.

35-річчя ОСЕРЕДКУ СУМ У НОТТІНҐГАМІ Цього року минає 35 років з того часу, коли то українська громада в Ноттінґгамі у місяці січні 1951 року, нав’язуючи до традицій Спілки Укра­ їнської Молоді в Україні, і в дусі відновлення СУМ на еміґрації (18.7.1946) оснувала Л анку СУМ з Михайлом Гутником на чолі, щоб у Спілці Україн­ ської Молоді плекати нашу національну культуру й зберігати національну ідентичність. У тому часі згинув Головний Командир Української Повстанської Ар­ мії генерал-хорунжий Тарас Чупринка, й Осередок СУМ прийняв його ім’я за свого патрона. Від того часу СУМ у Ноттінґгамі гордо носить назву О середку С пілки Української Молоді імени Тараса Чупринки.

237

Упродовж минулого тридцятп’ятиріччя в нашому Осередку СУМ було 16 голів, 21 виховників і виховниць, 5 дириґентів, 13 керівників танцю ­ вальних груп, 5 керівників квартетів, терцетів і дуетів, 13 керівників дра­ матичних гуртків, чи більших і менших сценок, 8 керівників різних мис­ тецьких гуртків. Головами були друзі-сеньйори: М. Гутник, П. Некега, В. Чумак, А. Павлишин, Г. Головко, І. Іванцюра, Т. Данкович, а від 1970 року дружинники: М. Липак, М. Кухта, Р. Бучок, Б. Захарко, Б. Стовбан, Марія ГавришкоБджола, М. Добровський, Р. Мороз, Р. Семак, а під сучасну пору — Євген Курляк. Диригентами були: маестро Д іонисій Пицко, Мирон Скаліш, Михайло Стахів, а під сучасну пору є Мирослав Бучок і Марія Семак. Керівниками танцювальних гуртків були: Микола Бойчук (перший керівник), Василь Лущак, Михайло Кухта, Роман Бучок, Мирослав Бучок, Катерина Бойко-Скрипець, Ірина Бойко, Марія Кухта-Задвірна, Ліда СаїкКухта, Степан Чупляк, Роман Мороз, а під сучасну пору — Лев Піддубрівний. З приємністю треба відмітити кількох заслужених виховників-сеньйорів за їхню найдовшу працю — довгорічну діяльність в Осередку СУМ — подруг Марію Стахів (перша виховниця), Параскевію Семак, Маргарету Гложик і друзів Івана Іванцюру, маестра Остапа Діонисія Пицка, Григорія Хомина, Василя Лущака, Теодора Данковича, Романа Найдана, котрі від­ давали й далі віддають муравлину працю для української молоді й рід­ ного народу. Особливо треба згадати бл.пам. сеньйора Михайла Джуса, що цілим своїм серцем і душ ею був виховником і відданим працівником Спілки У к­ раїнської Молоді, який усі свої зусилля й працю вклав у користь батькам, нашій громаді й нескореній українській нації. На жаль, з архівних пожовклих сторінок сум івських протоколів годі устійнити прізвища ініціяторів і основополож ників та працівників — кіль­ кох виховників С пілки Української М олоді у Ноттінґгамі. Слід відмітити велику працю в літературній ділянці бл.пам. о. д-ра А. М ихальського, що створив Літературний Гурток, який підготовляв лі­ тературні вечори, імпрези, з якими виступав також і в інших громадах. Необхідно теж підкреслити, що найдовше проявляла свою живучість музично-хорова одиниця, якої 20 років керівником був Мирон Скаліш. У 35-річчя Осередку СУМ у Ноттінґгамі з великим жалем і смутком доводиться згадати, що кількох голів, виховників і виховниць та сеньйо­ рів у нашому Осередку відійшли у вічність, не дочекавшися побачити і ра­ зом у С умівській сім’ї відзначити 35-річчя Осередку СУМ у Ноттінґгамі. Померли бл.пам. Андрій Павлишин, о. д-р А. М ихальський, С. Л уцишин, Ірина Гложик, М. Гутник, К. Роснецький, М. Д ж ус і Ф . Стасів. Тому ми, українські громадяни й уся наша Сумівська молодь клонимо наші голови в см утку й пошані та просимо Всевишнього про спокій їхніх душ, а пам’ять про них збережеться назавжди в сумівській родині. З нагоди 35-річчя безперебійного існування Осередку СУМ, 15 лю того 1986 року, ноттінґгамська громада гідно й урочисто відзначила 35-річний Ювілей Осередку СУМ із багатою й різноманітною програмою у формі 238

ю вілейного концерту й товариської танцювальної забави з буфетом, з участю понад 300 гостей — старших громадян і молоді. У концертовій програмі виступали гостинні мистецькі групи — з’єдна­ ні хори "Трембіта” і "Діброва” з міста Брадфорду. У доповненні концертової програми виступали місцеві мистецькі оди­ ниці Осередку СУМ. До танців пригравала добірна українська оркестра "Чорноморські ко заки” . Із приємністю належить відмітити, що О середок СУМ у Ноттінґгамі проявляв живучість і впродовж свого 35-річного безперебійного існуван­ ня діяв активно у різних ділянках громадського життя і проробив велику роботу у суспільно-громадській, культурно-освітній і церковній площи­ нах. Маємо надію, що праця Осередку СУМ у майбутньому йтиме вироб­ леним сумівським шляхом, що їх намітили його ініціятори і основополож­ ники 35 років тому. Зібрав і подав М. В. Гуменний

ЗБОРИ ОСЕРЕДКУ СУМ У МЮНХЕНІ У суботу, 1 лю того 1986 р. відбулися Загальні Збори Осередку СУМ ім. Івана Ф ранка у М юнхені, в яких участь взяло приблизно 40 сумівців та сумівок. Збори відкрив д. Василь Карпінський — голова Осередку сумівським привітом: Честь України — Готов боронити! Привітавши присутніх, пере­ дав усний привіт Владики Кир Платона. До Президії одноголосно обрано на голову д. Романа Шупера, секре­ тарями — Віру Матичак і Остапа Марченка. Мандатно-номінаційну ком і­ с ію обрано у складі: под. Віра Гайдамаха — голова, д. Г. Несмашний і под. М. Ковалишин — члени. За уступаю чу Управу Осередку звітували: В. Карпінський — голова, який теж відчитав звіт секретаріяту, Лю ся Сотурчак — фін. референт, Ю. Пукальський — за самодіяльний гурток ПУП (Помагаймо українським по­ літв’язням), Ю. Романець — реф. юнацтва, П. М озолю к — Контрольна Ко­ місія. Після д искусії над звітами, П. М озолюк, голова Контрольної комісії подав внесок на уділення абсолюторії уступаю чій Управі, яку уділено одноголосно. До нової Управи Осередку увійшли: Петро М озолю к — голова, Марійка Ковалишин — заст. голови, Ірена Ха­ лупа — секретар, Остап Марченко — скарбник, Юрій Романець — реф. юнацтва, Надія Галабурда, Леся Терлецька, Оля Недза — члени. Контрольна Комісія: Василь Карпінський — голова, Володимир Панчук, Богдан Бобин — члени. Подр. Віра Гайдамаха — голова Крайової Управи СУМ у Німеччині по­ бажала новій Управі Осередку багато успіхів у праці.

239

Друг Петро Мозолюк, новообраний голова Осередку подякував Збо­ рам за висловлене йому довір’я. Загальні Збори Осередку СУМ закрив предсідник Зборів д. Роман Шулер сумівським привітом: Честь України — Готов боронити! Ірина Халупа

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ОСЕРЕДКУ СУМ В МЕЛЬБОРНІ В неділю, 20.7 ц.р. в залі Патріярха Йосифа відбулися 28 Загальні Збори Осередку СУМ ім. Гет. Івана Мазепи в Мельборні, який 29.6. ц.р. святочно відзначив 35-ліття свого існування. Голова Осередку д. Михайло Когут відкрив Збори молитвою, сумівським гимном і вшануванням пам’яті членів, які відійшли у вічність. Після цього покликав ділову президію: предсідник д. Ст. Романів, секретарі: д. К. Косенко і Г. Костю к. До почес­ ної президії запрошено представників Організацій, Установ та Почесних Членів СУМ. Перед затвердженням порядку нарад, на внесок предсідника, присут­ ні вшанували однохвилинною мовчанкою пам’ять П ровідника ОУН св. п. Ярослава Стецька, який двічі перебував в Мельборні й багато старших сумівців мали шану пізнати Його особисто. Верифікаційна Комісія подала, що в Заг. Зборах бере участь 120 чле­ нів (80 з правом голосу). Порядок нарад Зборів прийнято одноголосно. Відчитано і затверджено протокол з Останніх Зборів (він був видрукований у Звіті уступаю чої Управи), а представники Організацій і Установ склали свої привіти: від О УВ Ф — ред. Ю. Венгльовський, від СУОА — М. Моравський, від Укр. Кооператив "Дністер-О деса” голова дирекції М. Болюх, він рівночасно передав від тих Кооператив чеки для О. СУМ в Мель­ борні — 4.500 дол., і для О. СУМ в Д ж ілонґу — 500 дол., під оплески вдячности, від Молод. Катед. Хору — О. Тарнавська, від церковного Братства св. Ап. Петра і Павла — А. Ґралю к, від Кр. Управи СУМ — Ст. Романів і рівночасно передав привіт від голови Центр. Управи СУМ — д. Гановського, від Кр. Управи ЯВУ — Р. Захаряк, від О. СУМ в Д ж ілонґу — П. Дума, від Від ЯВУ — Д. Моравський. Відчитано письмові привіти від: Преосв. Владики Кир Івана, УГВ, О. СУМ в Перті і Центр. Ш кільної Ради. Після привітів, продискутовано докладно поправки до проекту Стату­ ту з минулих Заг. Зборів і внесок Управи на реєстрацію Осередка, як ком­ панії. Всі зміни прийнято одноголосно, як також внесок Управи — по­ правки до Статуту реферував д. Р. Захаряк.

40 сторінковий друкований Звіт за час каденції уступаю чої Управи (1984-1986), який всі члени отримали перед Заг. Зборами — заощадив багато часу. У Звіті було точно насвітлено многогранну діяльність Управи Осередку — голова д. М. Когут, від виховної ділянки до господарчої. Окремо були звітування секретаріяту (Надя Романів), Головної Виховниці (Славка Жабак), О рганізаційного (Володимир О рф іній), Керівни­ ка Д руж инників (Андрій Лех), Імпрезового (Марійка Кондаревич), рефе­ рента преси і С умівських Видань (Ірени Когут). Докладний фінансовий Звіт зробив Богдан Лех (фінансовий) і Христя Герчанівська (книговод).

240

За звітний час Осередок мав 128.844 дол. приходів і 125.572 дол. розходів! За діяльність ж іночого Гуртка ’’Надія” звітувала Надя Романів і Натал­ ка Моравська. Це специфічне ’’чудо” мельборнського Осередку і... дай Боже, щоби воно поширилось на всі Осередки СУМ в Австралії. Звіт культурно-освітнього референта (Дмитро Моравський) кинув сві­ тло на жнива виховної праці. При Осередку дію ть мистецькі одиниці: тан­ цювальний ансамбль ’’Верховина” — 140 членів, мист. керівник — Н. Мо­ равська, мішаний хор "Черемош” — 46 членів, мист. кер. і дириґент Маріян К остю к, оркестра "Трембіта” — 12 членів, мист. кер. і дириґ. Касіян Косенко, співочий квінтет "Червона Калина” — мист. кер. Ганн Сенів і Ан­ дрій Когут. За референтуру Зов. Зв’язків звітував Петро Цькуй і Павло Се­ нів за реф. сеньйорів. За гордість сумівської родини Оселю "Карпати” зві­ тував Никола Цькуй. Окреме місце було присвячене у Звіті для Будови Відділу Ю ного СУМ ’’Л ьвів” . Звітувала булавна Текля Яворська. Відділ має 130 членів і це вла­ стиво є виховна кузня. Маючи перед собою такий Звіт легко можна було перейти до дискусії над діяльністю Управи і порушити справи, які турбую ть не тільки сумівську родину, але цілу нашу спільноту. Д искусія була цікава і будуюча. Цікава цим, що брали в ній участь представники двох поколінь з протилежними оцінками сьогодення. Бу­ дую ча — бо стверджено, що не тільки уступаюча, але і попередні Управи, продовжую ть ідейні засади основників СУМ, а то, в багатьох аспектах перевищують їх! Після дискусії і запитів на внесок Контр. Комісії (Дм итрик Морав­ ський) одноголосно уділено абсолю торію з признанням. На внесок Номінаційної Комісії (Мирон Ґруник, Марійка Моравська, Богдан Герчанівський, Ганя Сенів) одноголосно обрано Управу Осередку в такому складі: Михайло Когут — голова, Володимир Орф іній — заступник голови /організаційний реф., Ірена Когут — внутрішній секретар/ реф. преси, На­ дя Романів — зовнішний секретар, Славка Жабак — головна виховниця, Текля Яворська — булавна, Таня Захаряк — керівник дружинників, Павло Сенів — референт сеньйорів, Богдан Лех — фінансовий реф., Марійка Кондаревич — ф інансовий реф. Никола Цькуй — реф. оселі, Дмитро Мо­ равський — культурно-освітній реф., Іра Когут — імпрезовий реф., Христя Клим — реф. одностроїв, Андрій і Маруся Лех — Спортові реф. Контрольна Комісія: Дм итрик Моравський — голова, члени: Роман За­ харяк, Стефан Когут. Товариський Суд: Стефан Романів — голова, члени — Ю рій Венгльовський, Михайло Моравський. Стяг Д руж инників: Ганя Халабарчук, Андрій Пирч, Юліян Романик, Наталія Моравська, Ганя Рудевич, Галя Костю к. Булава Відділу: Марко Лех, Галя Янишин, Тарас Моравський, Адріян Цькуй, Тарас Гусяк, Марко Гуцул, Христя Когут, Тереса Вен де Кемп, Ліда Халабарчук. На Зборах рішено, що делегатів на Крайовий З ’їзд СУМ визначить Управа Осередку.

241

На фото — ж ін о ч и й гурт ок "Н адія" при О.СУМ у М ельборні — одна із запорук дальшого виховання укра їн сько ї молоді в національному дусі.

Новообраний Голова подякував всім за довір’я і закликав сеньйорів, дружинників, юнацтво та їхніх батьків до дальшої відданої співпраці для Осередку. "Без зусиль немає успіхів” — сказав голова, всі присутні бажали най­ кращих успіхів в майбутньому голові та його Управі. Національним гимном закінчено 28 Заг. Збори О. СУМ в Мельборні, з якими Осередок вступив на шлях 50-ліття! Зорич

242

УСПІШНИЙ ВИШКІЛЬНИЙ ТАБІР ім. гол. от. Симона Петлюри в Елленвіл, Н.Й.

Ц ьогорічний виш кільний табір начисляв 60 учасників. Комендантом був довголітній керівник виш кільних таборів — Кормель Василик. Голов­ ним Виховником — о. д-р Роман М ірчук. Окрім виш к.-виховної програми таборовики видали власний журналик. До помітніших подій на таборі належали відвідини стемф ордського Епарха Кир Василя Лостена (УКЦ).

ОСЕРЕДОК — ПЕРШУН В ЗСА

XVIII Крайовий З'їзд СУМ передав переходовий прапор О -кові СУМ в Пассейку ім. ген. хор. Мирона Тарнавського в Н ь ю -Ц ж е р зі (ЗСА). О -к відзначаєт ься працьовит іст ю та видними успіхами в праці з юнацтвом. У 1985 і 1986 р о ц і — о -к здобув перш енст во на Весняному Зпет і Осередків Східнього П о б е р е ж ж я , здобувш и найвищу кіпькіст ь точок.

243

»МЕТЕЛИК« Сумівський танцювальний ансамбль »Метелик« роздобув широкої популярности своїми взірцевими танцями і багатим репертуаром та репрезентативністю. Знаний не тільки між унраїнцями, він набув ши­ рокої популярности на різних міжнародних фестивалях. В репертуарі в нього козацькі, гуцульські і полтавські танці. В ансамблі виступає 8 пар, а їм акомпанює відомий акордеоніст Зенко Зварич. В м vh улому році виступав »Метелик« з великим успіхом у Лянґголен на міжнародньому музичному фестивалі у Валії /9-14 липня 85 р./, а тиждень після цього приємно заскочена голляндська й інша євро­ пейська публіка мала нагоду подивляти українські танці на Міжна­ родньому фестивалі танців в Г о л л а н д і ї /Інтернасіонаал Волксдансфестіваал Одоорне, Голланд/. Реномме танцювальної групи велике — так що його запросили виступати на 40-лгттю Українського Допомогового Комітету в Бель­ гії, 14.9.1985 року на Франкополі. Для читачів »Аванґарду« хочемо подати, з яких молодих танцюрис­ тів »Метелик« складається: Михайло Буряк /соліст та хореограф, балетмайстер ансамблю/, Павло Волошин, Антін Гречко, Теодор Пастух, Роман Матичак, Іван Глядківський, Іван Стерджинський, Сараг Тимсон, Ірина Зварич, Ірина Шандрович, Песя Процко, Таня Задирака, Елизабет Фрод, Сузанна Пастух /приграє також на бубні/, Песя Панас. Група має своїх музикантів: Степан Замулінський грає на скрипці, Галина Замулінська, Гарі Айрис — бубон.

Усміхнений ансамдпь "Метелик". Михайло Б уряк — хореограф знаходит ься в самим центрі у верхньому ряді.

244

Ансамбль в повному складі нараховує 19 осіб і складається з сумівців з осередків СУМ у Велико-Брітанії — Редінґ, Брадфорд, Галіфакс і балетної студії під мистецьким проводом маестра Остапа Буряка. Хореографом ансамблю є син маестра О. Буряка Михайло, який виступає як соліст. Невтомний маестро О. Буряк вже 35 років впливає на якість танцювального рівня у різних осередках ВБрітанії, головно через своїх учнів, які в нього покінчали школу танців. Сам маестро О. Буряк ще дальше активний, має власну балетну студію і під сучасну пору є Президентом англійської спілки Домініон для учителів танців, балету теж і національних танців, оце вже третій рік. /Зібрано з вісток мистецької діяльности осередків СУМ Редінґ, Брадфорд, Галіфакс і балетної студії ОстапаБуряка/.

245

Студентський світ ЛІДА МИКИТИН ОЧОЛИЛА ТУСМ В ЗСА Дня 11-го жовтня 1986 року Товариство Української С тудію ю чої Мо­ лоді (ТУСМ) відбуло свій XIX Крайовий З ’їзд в домівці Осередку СУМ в Асторії, Н.Й. У З ’їзді взяли участь делеґати з 5-ти О середків діяльности ТУСМ в ЗСА, а саме з Боффало, Детройту, Клівленду, Н ью -Й орку та Ф і­ лядельфії, як і представники українських організацій. Крайовим З ’їздом провадила президія в складі: Роман Зварич — пред­ сідник, Ліда Микитин — заступник, Тарас Гнатишин — секретар, Головами комісій обрано Л ід у М икитин — Резолюційна комісія, Тарас Гнатишин — голова статутової комісії, Михайло Галатин — голова вериф ікаційної ко ­ місії та Орися Волошин — голова номінаційної комісії. По відкриттю XIX Крайового З ’їзду учасники вшанували сл.п. Яросла­ ва Стецька однохвилинною мовчанкою. Звіти уступаю чої управи та голів осередків показали діяльність товариства, але й певні недотягнення впраці. Це відносилося зокрема до браку зв’язків ком унікації між членами Управи та між осередками діяльности. В дискусії делеґати забирали голос щодо лляну праці та відносно журналу "Нові напрями” . Після д искусії делеґати вислухали звіти комісій. Після уділення абсолюторії уступаю чій Управі З ’їзд вислухав реко­ мендації номінаційної комісії відносно нової управи. З ’їзд вибрав на ка­ денцію 1987 року наступну Управу: Ліда Микитин — голова, Михайло Трицецький — заступник голови і організаційний, Орися Волошин — секретар, Петро Плісак — референт зовніш ніх зв’язків, а членами того ж комітету: Юру Ф едорака, Андрія Ф утея, Михайла Галатина; Микола Грицков’ян — ідеологічно-академічний референт, а членами комітету — Стефа Грицков’ян, Мирон Солтис; Даню Наугольник, Нестор Процик; Марійка Ґбур — референт видань та редактор ’’Нових Напрямів” . Контрольну Ком ісію очолив Славко Галатин, а членами вибрано — Ірину Приймак, М арійку Михалко. Товариський Суд очолив Тарас Мельник, а членами вибрано Зенона Халупу та Юрія Пришляка.

XIX Крайовий З’їзд заслухав після цього звіту резолюційної комісії. В прикінцевій точці нововибрана голова Л ід а М икитин подякувала делегатам за їхнє довір’я тв підкреслила потребу співпраці та дружности. Аскольд Лозинський, голова КУ СУМ в Америці привітав XIX Крайовий З’їзд ТУСМ-у, висловив признання за пророблену працю та побажав нововибраній управі багато успіху у дальшій праці. Михайло Галатин привітав З ’їзд від О -ку СУМ в Асторії. Студію ю ча молодь закрила З’їзд українським національним гимном. У неділю вранці делеґати взяли участь у панахиді за душу сл.п. Степана Бандери.

246

З’ЇЗ Д УКРАЇНСЬКО Ї МОЛОДІ В БРАЗІ Л II 1 й 2 лю того 1986 р. відбувся в місті Кампо Моврон, 430 км від Курітіби, XIII З ’їзд Українсько-Бразільської Молоді. У З ’їзді взяли участь деле­ гати з-понад 60 громад української молоді в Бразілії. Між почесними за­ прошеними гістьми слід відзначити: проф. Й. Почапського — префект мі­ ста Кампо Моврон, д-ра Жілберта Ажіберта Ф іл ьо — префект міста Прудентополісу (80% населення українського походження), д-ра Афонса Ан­ тоню ка — голова Українсько-Бразільської Центральної Репрезентації, єпископа Кир Єфрема Кривого — епарх для українців католиків у Бразілії, проф. О ксану Борушенко — професор Ф едерального Університету парани, Володимира Майстровича — колиш ній префект міста Апукарани, а те­ пер кандидат на федерального депутата й Веру Вічимишин Ажіберт — кандидат на стейтового депутата Парани. З ’їзд відбувся з такою програмою: Відкриття в суботу о 14,30 год., офіційна міська оркестра виконала бразільський національний гимн, український національний гимн ” Ще не вмерла Україна” та гимн Українсько-бразільської молоді "Ми ростем” . Після публічного представлення делеґацій виголошено промови: Іс­ торію української іміграції в Бразілії — проф. Оксана Борушенко; Молодь у культурному контексті — префект Йосиф Почапський; Важливість ко­ оператив — інж. Жозе Аролдо Ґаласіні; Молодь у політичному контексті — д-р Афонсо А нтоню к; Молодь у релігійному контексті — о. Д іонізій Ляхович. Використовую чи теми промов, розвелися групами завзяті дискусії. По вечері у парафіяльній залі виступали: фолкльорна група з міста Ронкадор, "З ір ка ” з Іратів та ’’Полтава” з Курітіби. Вечір закінчився гуч­ ною забавою. Загальне зібрання: У неділю, по Службі Божій, розпочато програму загальним зібранням, яким провадив голова Асоціяції Українсько-Бразільської Молоді — Доротей Ґавдида. Промовляючи, він підкреслив важли­ вість Асоціяції у зберіганні української культури у Бразілії та факт, що ба­ гато з присутніх, хоч уже належать до 4-го покоління, ум ію ть говорити, читати й писати українською мовою. На закінчення Жайро Оскар Просайло Насіменто зробив загальні підсумки із дискусій. До слова зголосилося дуже багато учасників, висловлюючи свої спостереження щодо значення таких з’їздів та пропонуючи різні поліпшення в майбутньому. Наступний з’їзд: Рішенням загального зібрання наступний XIV з’їзд відбудеться 1987 р. у Курітібі під проводом КЛЕМ -у при ХОС-і та молоді при українській католицькій церкві при вулиці Мартін Афонсо. XV з’їзд у 1988 році має відбутися в Прудентополісі. На XIII З ’їзді було понад 500 членів.

Доротей Ґавдида

247

НАШІ ВТРАТИ ПОХОРОННІ ДЗВОНИ В КАЛҐАРАХ — КАНАДА В Калґарах дуже велике горе навістило родину Володимира і Марію Модних, а українська громада понесла невимовно болючу втрату. Вранці, дня 25-го грудня 1986 р. по дуже тяжкій недузі заосмотрена найсвятішими Тайна­ ми упокоїлась в Бозі блаженної пам’яті Тамара-Люба Модна. Господь Бог покінчив її терпіння, покликав і забрав її до себе саме тоді, коли зійшов на землю Його Син, щоб перетерпіти свої муки за все людство. Сповнилось бажання покійної Тамари, — якщо я маю скоро вмирати, то я хотіпа б померти на Різдво Христове. Із відходом Тамари, родичі втратипи улюблену доню, брат Славко і сестра Галя втратили свою одиноку сестру, а укр. спільнота згубила дуже талановиту повну посвяти для свого народу провідну людину. Покійна Тамара народилась 19-го листопада 1961 р. в родині Володимира і Марії Модних в Калґарах. В батьківській хаті й в сімейній любові вона прожила увесь свій коротенький вік, коротенький, бо всього 25 років. Так як кожна здорова дитина Тамара підростає і вчащає до школи, щоб здобути собі освіту. Коли покінчила школу іспитом зрілости, вчащає до університету, де з великим успіхом закінчує курси книговедення і в тій ділянці влаштовується на постійну працю у ’’Калґари Фільгармонік Сосаєти” . Тут вона працює кілька років, але та праця не дає її повного життєвого задоволення, то все буденщи­ на, а вона хоче для себе щось велике святочне. Тим великим святочним в покійній стало все, що українське, що рідне її серцю. Українська мова, яку вона вповні собі засвоїла в письмі і слові в рідній школі і на курсах україно­ знавства, народня ноша, яку вона так дуже любила, українська дітвора, якою вона безнастанно опікувалась, українські народні танці, які вона вивчила, щоб пізніше навчати дітвору, українська пісня, музика, яка стала її нерозлучною приятелькою, виповнили в неї тую життєву прогалину. Ще будучи дитиною, Тамара вступає в ряди Спілки Української Молоді. Сумівський клич ” Бог і Україна" стає дороговказом, — світильником її життя. Як дитина, вона пильно ^вивчає всі лекції, щоб пізніше передати все вивчене грядучим поколінням. Тамара глибоко віруюча, практикуюча християнка, членкиня церкви Успення Пресвятої Богородиці, членкиня хорів Сурме й Чайка, працівниця укр. Кредитової Спілки, впорядниця, виховниця і провідниця осередку Спілки Української Молоді в Калґарах, виховниця на сумівських таборах, складачкаі дикторка української радіопередачі в Калґарах, використовує ввесь вільний від праці час не на свої особисті розваги, а посвячує його на працю для добра і слави своего рідного народу. Зроджуються в неї великі задуми, які вона старається зреалізувати своєю мозольною наполегливою працею. Найбільший задум, найбільша її мрія була побудова нового сумівського табору над озером Гал. Вже глибоко була втоптана стежка поміж її домом і шпиталем. Вже тяжко боролась із недугою за своє життя, та це незупиняє її працювати для дітвори, для молоді. Вона 248

приготовила, впорядкувала й записала всі лекції для сумівської молоді на табір 1987 року. Все готове, впорядковане, поскладане в скриньках, тільки авторку того всего недуга перемогла у змагу за життя й закрила її очі вічним сном. Великі і незрозумілі людям діла Твої, Господи. Ти обдарував людей всіма благами. Посилаєш їм великі таланти і чомусь скоро забираєш ці таланти назад до себе. Похоронні обряди розпочались 29-го грудня 1986 р. вечером парастасом і панахидою, які відправили в похоронному заведенні ЛЕЙДЕН всечесніш і отці крилошанин Василь Мартиник із Едмонтону, бувший парох калґарської парафії і теперішний парох Павло Лисак та бувший сотрудник калґарської парафії Марко Байрак, парох з Ред Дір. Каплиця і всі інші приміщення похоронного заведення були заповнені народом. Парастас відспівали дяки, а панахиду відспівав калґарський мужеський хор під орудою диригента пана Еда Сакундяка. Дня 30-го грудня 1986 року о год. 10-ій ранку продовжувались похоронні обряди. В церкві Успення Пресвятої Богородиці була відправлена за упокійну свята Літургія, яку відслужили всечесніш і отці: крилошанин Василь Мартиник та парох Павло Лисак. Велика успенська церква була по береги виповнена вірними, які прийшли, щоб помолитись за спокій душі молодої Тамари та щоб відпровадити її на вічний спочинок. Святу Літургію відспівав мішаний хор Сурма, в якому покійна була членкинею, а панахиду знова відспівав мужеський хор. Обидвома хорами диригував пан Ед Сакундяк. Велике число сумівської молоді в своїх одно­ строях із Едмонтону та Калґар зібрались і взяли організовану участь у похо­ роні. Прапороносці держали почесну стійку біля домовини. По закінченні від­ прав в церкві, відпровадили покійну Тамару на цвинтар святої Марії і тут зложили її тлінні останки в гріб на вічний спочинок. В церкві виголосив прощальне слово отець крилошанин Василь Мартиник, на цвинтарі над гро­ бом прощальне слово від родини і приятелів сказав п. Володимир Кузьмин, від сумівської молоді попращав Тамару п. Роман Британ із Едмонтону. По молитві, яку провів отець парох Павло Лисак люди розїхались.хто до дому, а багато повернулось до церковної залі, щоб тут спожити поминальний обід, який приготовили приятелі панства Модних. Господарем поминального обіду був п. Володимир Кузьмин. Він подав присутним гостям до відома , що пані Анна Пущак порадившись із членами своєї родини та близькими приятелями, розпочала і переводить збірку, замість квітів, на могилу на нев’янучий вінок — ФОНД іменем Тамари Модної, на будову сумівської ОСЕЛІ над озером Гал. Велике число людей щиро відгук­ нулись на благородний і гідний до наслідування заклик пані Анни Пущак, що по сьогодні вплинуло на цей ФОНД понад три тисячі доларів. Вміло і спритно обслуговували гостей поминального обіду молоденькі сумівки. Глибокі співчуття та слова розпачі для роднини зложили отець парох Павло Лисак від парафії та панна Катруся Садівник від сумівської молоді. Пан Мирон Гошуляк відчитав коротеньку поему, яку він уложив і записав в честь покійної Тамари. Подяку людям від родини за поміч і все добро зло­ жили Славко — брат і Марія — мама покійної. На закінчення була переведена збірка на українську пресу, яка принесла $384. Спи, дорога Дочко України спокійним вічним сном, хай привітна канадська земля буде Тобі легкою, а пам’ять про Тебе хай буде вічною! Микола Фаріон 249

ЩАСТЯ БАЖАЄМО

Весільні Дзвони Иг

Ибі р і Щв

■ * j

ЩЕж Наталка і Степан

Веселий, щ асливий і незабутній день для р ід н і С оф ії і В ол о­ дим ира Кащ іїв та Віри і М ирона Я во рівських, що 14 червня, 1986 р. повінчали своїх дітей Н аталку і Степана Я во рівськи х. О боє молодята а ктивн і члени О се р е д ку СУМ в Ош аві, де виховувалися і працю вали. Вони закін чил и Курси У країнознавства та стали свід ом им и у кр а їн ц я ­ ми, чим р а д ію ть не лиш е батьки, але й ціла у кр а їн с ь ка гром ада. Ра­ д ію т ь ще тим, що постала ще одна укр а їн сь ка родина. Вінчання молодят відбулося в церкві св. Ю рія Перем ожця в Ошаві, яке доверш или о. Роман Н абереж ний і о. Г р и го р ій О н уф р ів. На він ­ чання і го сти н у пр иб ул о багато гостей м ісцевих і п о зам ісцевих, з Канади і А м е рики, том у що м ол одята і їхні б атьки від о м і з а кти в н о ї діял ьн ости серед у кр а їн с ь ко ї гром ади. Весільне прийняття відбулося в п р осто ро м у дом і "У кр а їн с ь ко ї С п ад щ ин и” при церкві св. Ю рія. Господарям и-старостам и весільного прийняття були: Степан С ом бик і М ирослава Калм ук — сестра м ол одого. Після у к р а їн с ь к о го тра­ д и ц ій н о го церем оніялу обоє молодята по пр а вн о ю у кр а їн с ь ко ю м овою скл али п о д я ку батькам , гостям і друзям , що та к ч и сл ен н о прибули на їхнє весілля.

250

ВЕСІЛЬНІ ДЗВОНИ ЗІ САСКАТУНУ 5 -го липня 1986 р. залиш иться незабутнім спом ином для родини А нни і М ихайла Горбай та Ір ини і Василя К о вал ю к, бо то го дня їхні д іти Оля і Іван вінчалися. В інчання відб улося у Катедрі Св. Юрія, м ол оду пару звінчали Всеч. От. М итрат В олодим ир Івашко і Всеч. От. Ізи д о р Д з я д и к, гіст із В ін н іп е гу. П ідчас ш л ю бу співав Катедральний хор п ід уп р а в о ю С вятослава Чепиги, на вінчання і го сти ну прибуло б а гато го сте й не тіл ь ки зі С а ска тун у, але й з інш их міст Канади і А м е р и ки та д а л е ко ї А нґлії, том у що р од ин и, б атьки як та ко ж молоді є пр и м ір н и м и і а ктивн им и в у кр а їн с ь ки х орга н іза ціях як також і у цер­ ко в н ій д ія л ь н о сти . Д уж е а кти в н о ю е м олода Оля, котра є цього року го л о в о ю О се р е д ку С п іл ки У кр а їн с ь ко ї М олоді СУМ у С аскатуні, то і сама весільня цером онія почавш и від благословення молодят у хаті і в К атедрі та на самім п р ийняттю , була навіяна щ и р істю і л ю б о в’ю до всього, що називаємо укр аїн ським . І за у к р а їн с ь к о ю тр а д и ц іє ю зро бил а д уж е гарне і позитивне враж ін н я на всіх п р и сутн іх, а тим більш е на м ол одят, які напевно цей неза бутн ій д ень пам ’ятатим уть на все своє ж иття і з гід н о з дуже виховним пр икл а д ом затрим аю ть для дальш их грядущ их поколінь. В р о ч и сто сті а кту вінчання м ол одят надали велика присутність гостей у К атедрі Св. Ю рія та р ел ігій н и й о бряд д у хо вн и х отців, що доверш или йо го у чисто укр а їн сь ки м церковним звичаєм вінчання.

251

Вечером, у великій п р о сто р ій а в д и то р ії д о м у м ол оді при Катедрі Св. Ю рія відбулась д уж е гарна і п р и кл а д н а гостина, на яку прибул о о ко л о 300 гостей зі С аскатуну, Р ідж айни, М удж о, Е д м о н тон у і В ін н іпеґу та д а л е ко го Ч іка ґо і Л ь о н д о н у (А нґлія). М ол о д у пару із їхнім почотом : родичам и і гістьм и та О тцями д ухо вн и м и ввів староста М и­ хайло Б ойчук, ко тр и й іш ов п о пер ед у м ол одих і в р ука х ніс весільний коровай, спе ціяльно зробл ений на замовлення м олодих, Олі й Івана. Цей по хід надав ще більш е вр очистого у кр а їн с ь ко го весілля. Го спод а ре м вечора — с та р о сто ю був с у с ід м ол одої Олі, М ихайло Б ойчук. С тароста по п р о си в Всес. От. М ітрата В о ло ди м и ра Іваш ка провести м олитву під час ве сіл ьн о го бенкету, м н о го л ітс тв іє за зд о р о ­ в’я м ол одої пари вніс шваґер м ол одої Кен П ізур н и й . У своїм слові Кен згад ав про м ол од у О л ю і її а кти в н ість . М олода є по ф аху у ч и те л ь ко ю дв ом ов н ої ка то л и ц ько ї ш коли Св. Ґо ре тті у С аскатуні, як та ко ж є д о б р о ю вихо вн иц е ю сум енят при О се ре д ку С п іл ки У кр а їн с ь ко ї М о­ л о ді СУМ, як т а ко ж є го л о в о ю О се р е д ку цього р о ку і не диво, що від о сер ед ку побаж ання м ол одій парі злож ил а заступниця голови осе­ редку, п о д руга , Д енна М ітчел і передала д а р у н о к для м олодят. П р и ­ вітання від Катедральної парохії зл о ж и в Всес. От. М итрат В. Іваш ко. П о д я ку від м ол од о ї зл о ж и в тато М ихайло Горбай, а від м ол о д о го Василь К о вал ю к, а м олодий Іван К о ва л ю к п о д я кув ав родичам за виховання і всім присутн ім , що прибули на їхнє весілля. Після см ачних страв і на закін че н ня п р овів м ол итву Всеч. От. Ізидор Д зяд и к. З год о м відбулась д уж е приєм на весільна забава при м илозвучних а ко р д а х у кр а їн с ь ко ї о р ке стр и Кена П ізу р н о го , шваґра м олодої. П ід час весільної забави м олодят обда ро ва но гарним и да­ рункам и. На д р уги й день від б ул ись по пра вини в дом і У кр а їн с ь ко го Д н іп р о Центр. П ід час го сти н и пром овляв гість із Р ідж а й ни Пан. В о л о д им и р Саґаш. Хресний тато м ол одої і на п р о п о з и ц ію стар ости і після д обре переведеної зб ір ки Романом Горбачом і С тепаном Д ухо м зібр ан о $195.00 презначено $100.00 на п р е сф о н д ’’Г о м о н у У кр а їн и ” і $95.00 на пр есф о нд С ум ів ськи х ж ур н а л ів ’’А в а н ґа р д ” і ’’К р и л я ті” . За цей п р и ­ кл адний ж ест збирачам і ж ертводавцям належ иться щ ира подяка. А м олодій парі баж аєм о зд о р о в ’я, шастя на новій д о р о зі с п іл ь н о го життя. Щ асти Вам Боже. М. Бойчук

252

З М ІС Т ЗА ГА ЛЬН І ТЕМИ

стор.

Гасло і річниці СУМ на 1987 рік ....................................................................................... Головний отаман Симон Петлюра .................................................................................. Нехай Бог поможе видержати ....................................................................................... Микола Горбапь: Із лозацензурного листа до М а т е р і................................................. Тут працюєш поки не вмреш .......................................................................................... Василь Стус. Господи, гніву п р е ч и с т о го ..................................................................... Лариса Позинська-Кий: Визвольні змагання у перспективі років ........................ Г ригорій Цебрій: В підземеллі концентраційного табору "Д ора” ........................ Д -р Василь Луц/в: Ж інка в творчості Тараса Шевченка ........................................... Мирон Л.-"Карий": Участь юнацтва ОУН в боротьбі проти окупантів (1939-1945) ..................................................................................................

173 177 179 181 182 184 185 189 193 201

ІДЕО ЛОГІЧНІ ТЕМИ Л. Рихтицький: Як вибрати свій с в іт о гл я д ...................................................................

206

СУСПІЛЬНИКИ Марія Дупляк: Сучасна еміграція і м и ............................................................................. 211 З НОВИХ ВИДАНЬ Роман Кухар: Анатомія злочинств московсько -совєтської імперії ..................... Вартісне видання ....................................................................................................... Появилися документи Сотні УПА "Б урлаки" .............................................................. Україна і Д руга світова війна ...........................................................................................

215 217 218 220

СУМ В Д ІЇ Комунікат ЦУ СУМ .............................................................................................................. 221 XVIII Крайовий З'їзд СУМ А м е р и к и ................................................................................. 223 ПР КУ СУМФ: VI Табір Д руж инників СУМ у Ф ранції ................................................ 231 Відбулися загальні збори Осередку СУМ в Н ь ю -Й о р к у ........................................... 232 Закінчення шкільного р о к у ................................................................................................ 233 Конкурс на емблему ............................................................................................................ 234 В десятиліття священства о. Романа М ірчука ............................................................ 235 Відбувся XXV Крайовий З’їзд СУМ у В е л и ко -Б р іта н ії................................................ 237 35 річчя Осередку СУМ у Н о т т ін ґ га м і............................................................................. 237 Збори Осередку СУМ у Мюнхені .................................................................................... 239 Загальні Збори Осередку СУМ в Мельборні .............................................................. 240 Успішний вишкільний табір в Елленвіл, Н.Й.................................................................. 243 Осередок — Першун в ЗСА ............................................................................................. 243 "М етелик” ............................................................................................................................... 244

СТУДЕНТСЬКИЙ СВІТ Ліда Микитин очолила ТУСМ в З С А ............................................................................... З ’їзд української молоді в Бразілії .................................................................................

246 247

Н АШ ! ВТРАТИ Похоронні дзвони в К а л ґа р а х ...........................................................................................

249

Щ АСТЯ БАЖАЄМО Володимир і Софія Кащіїв ................................................................................................ Весільні дзвони з С а с ка т у н у .............................................................................................

На обкладинці: сп.п. гоп. отаман Симон Петлюра Із підпільної творчости

250 251