Авангард (ч.184-185)

ЖУРНАЛ

Ч. 1-2 (184-185)

P. XL

УКРАЇНСЬКОЇj

М ^С ^Л О й !

АВАНГАРД Ч. 1-2 СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1986

анґа/

Ж УРНАЛ У К Ш М С Ш Т

АДРЕСА АДМІНІСТРАЦІЇ: AVANTGARDE 136 2nd Avenue New York, N.Y. 10003 КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА

М /О ІЛ О А І

Вел. Б р іт а н ія :

KU SUM «Tarasivka» Old C liff House W eston-on-Trent, Derby’s

КВАРТАЛЬНИК ВИДАЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ AVANTGARDE QUARTERLY Official Press Organ of the Ukrainian Youth Association in Exile AVANTGARDE — bimestriel Revue de jeunes editee par le Comite Central de I’Union de la jeunesse ukrainienne en exil

А вст р а л ія :

Mr. J. Kutnyj 7 Dale street M aribyrnong 3032, Vic. А р ґе н т ін а :

W. Zastavnyj Soler 5039 Buenos-Aires Бельгія:

KU SUM 72 Bid Charlemagne 1040 Bruxelles

Редаґує колегія, Гоповний редактор — Осип Р о ж ка Графічне оформлення: Граф ік Яків Г ніздовський Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції: AVANTGARDE» 136 2nd Ave., New York, N.Y. 10003, USA

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ НА 1986 Країни:

Річно:

ЗСА

15.00 дол.

КАНАДА

16.00 дол.

ВЕЛ. БРІТАНІЯ

6.50 ф. ст.

АВСТРАЛІЯ

15.00 авс. дол.

БЕЛЬГІЯ

500.00 б.фр.

ФРАНЦІЯ

75.00 ф.фр.

НІМЕЧЧИНА

30.00 н.м.

АРҐЕНТІНА

80.00 пезо

БРАЗІЛІЯ

2500.00 круз.

Printed in USA.

Дорогі читачі ’’Авангарду” ! ’’Аванґард" стоїть вже понад три десятиліття на сторожі сумівського ідеалу, все визначався високим поземом і старався підносити актуальні питання сумівського виховання, зацікавлю­ вати своїх читачів справами поневоленої Батьківщини, приносити духові струмені підневільно-патріотичної творчости та всебічно інформувати читачів про здобутки сумівського життя. Тридцятдев’ять років виходив "Аванґард” на європейському терені чи то в Мюнхені, чи то в Англії, а останньо як відновлений ’’Аванґард” від 16 років у Брюкселі. Від останніх двох каденцій, коли ЦУ СУМ осіла в Нью-Йорку, була покликана редакційна колеґія, яка на місці виготовляла ’’Аванґард” . Рішенням пленарних органів СУМ від 26-го квітня 1986, перенесено адміністрацію "Аванґарду” до Нью-Йорку. Тим то й уповноважено ЦУ СУМ піднайти відповідну друкарню, яка б зайнялася набором і друкуванням періодовика. Після піврічної перерви знову появляється ’’Аванґард” . До цього дійшла новість. На тих же пленарних нарадах від 26-27 квітня, рішено зробити ’’Аванґард” квартальником. Кмітливий чи­ тач зрозуміє, що потреби нашої Спілки диктую ть в цю пору певні вимоги, одною з яких є перейти з двомісячника на квартальник, щоб відповідно забезпечити потреби сумівського читача, як і можливість редакції вчасно опрацьовувати сучасний матеріял. ЦУ СУМ, адміністрація і редакція ’’Аванґарду” просять читачів виявити вирозуміння до спізнення появи ’’квартальника” , на що існує ряд технічних і об’єктивних причин. Віримо, що при взаємній співпраці нам вдасться дальше втримати "Аванґард” на відповід­ ному поземі. Щире і дружнє спасибі складає ЦУ СУМ, адміністрація ’’Аван­ ґарду” і редакція Голові ЦВ Ради, д-гові маґістрові Омелянові Ковалеві, що на протязі останніх 27 років докладав зусиль, щоб втримати на висоті ’’Крилаті” і ’’Аванґард", забезпечуючи їх без­ перебійний випуск. За останніх 16 років нове обличчя і формат "Аванґарду” увійшли в сумівське життя як невід’ємна частина його духового набутку завдяки якраз високоякісному матеріялові і технічному виконанню журналу. Віримо, що вступаючи в сороковий рік свого існування "Аванґард” дальше служитиме з непогамовним запалом потребам нашої Спілки. ЦУ СУМ

1

О. Коваль

ХАРКІВСЬКИЙ СУД НАД СВУ-СУМ 9 .3 . - 19 .4.1930 (Виступ на дискусійній лаві в У В У 2 0 .7 .8 5 р.) Н а протязі 1 9 2 9 року Ґ П У на наказ Сталіна провело арешти се ре д провідної укр а їн сь ко ї інтелігенції під зам ітом приналежности д о С В У і С У М . Це сталося в К иєві, Харнові, Полтаві, Ч е р н іго ві, М иколаєві, Вінниці, Д н іп р о п е тр о в сь ку і в О десі, де діяли О с е р е д ки цього визволь­ н ого у кр а їн с ь ко го руху. Б ув це рік пож вавленої діяльности підпілля в У кр аїн і у зв ’язку з насильним впр овад ж уван н ям ко л го с п н о ї систем и та закінчення періоду Н Е П -у й українізації. В Ч е рнігівщ и ні, в о к о ­ лицях Б ер д иче ва і Вінниці вибухли льокальні повстання з нападами на станиці Ґ П У та партійних ке рів ни ків. Т о го р оку був зловлений і розстріляний відом ий з визвольних зм ага нь отаман Ю р к о Т ю тю н ни к і інші. А реш там , судам, вивоза м в С и б ір і розстрілам не було кінця. Поліційне слідство тягнулось на протязі 5-9 м ісяців. 4 5 визначних діячів У кр а їн и поставлено перед суд, щ о на відм іну від інших закритих судів м ав публічний характер. М ісц ем суду призначено О перний театр в тодіш ній столиці У С С Р — Х а р ко в і. О р ган ізато ри цього п о ка зо в о го процесу подбали пр о якнайш ирш ий розголос, вклю чно з голосникам и, яким и передавано п е ре б іг процесу на зовні суд о во ї залі. Н а лаві підсудних засіли чільні діячі укр а їн с ь ко ї культури й науки: 18 членів і співр о б ітн и ків В с е у кр а їн с ь ко ї А ка д е м ії Н аук, 13 проф е­ со рів педагогічних інститутів та учителів, 2 свящ е н и ки і один світський сп ів о сн о в н и к У А П Ц , 3 письм енники, 3 ко оп е р а то р и , 2 студенти, 1 ін­ ж енер, 1 адвокат і 1 проф есійно не визначений. М іж підсудними були три ж ін ки : відом а письм енниця-патріотка Пю дмила С тарицька-Ч ерняхівська (6 0 літ) і дві учительки. Головним и обвинуваченим и були: акад ем ік, колишній член ЦР, С е р гій Є ф р ем о в (5 3 ) — голова С В У , його неб іж студент М икола П авлуш ков (2 6 ) — голова С У М ; колишній голова уряду В о л о д им ир Ч ехівський (5 1 ) — о р га н іза тор У А П Ц , д и р е к­ тор гім н азії ім. Т. Ш е в ч е н к а в Києві проф. В. Д ур д уківський ; кол. м іністер закордонних спр а в У Н Р А. Н іко в сь ки й , відом ий м о в о зн а ­ вець — Гр игор ій Голоскевич, згад ана письменниця П. С тарицька-Ч ерняхівська і інші. О дне слово, на суд попали м о з о к і се рце у кр а їн ­ ської нації. Суд р озпо ча вся 9 бе ре зня і тривав по 19 квітня 1 9 3 0 року. Головою «Н айвищ ого суду У С С Р « був П риходько, а членами — проф. Волков і проф. С о ко л я н сь ки й . Д о них було додано двох робітни ків і двох селян — всі українці. О бвинувачам и були заст. народн. ко м іс а р а судівництва — ж ид Михайлин, пр окуро р Я ким иш ин і двох пр о кур о р івм оскалів: А хм а тов і Б истр уко в. К р ім урядових були ще т. зв. «гро м ад ­ ські обвинувачі": від В се укр . С пілки П роф спілок — П. П ю бчен ко (він же заст. голови уряду У С С Р ), від В се укр . С енції Н а уко в и х Р обітни­ ків — проф. С о ко л о всь ки й , та від Ф е д е ра ції Радянських П и сь м е н н и ­ ків — О ле кса С лісар енно — всі партійні м о с ко в с ь кі вислуж ники. А кт обвинувачення закидав підсудним , що вони заклали таєм ну о р ­ ганізацію С пілку В изволення У кр а їн и і її прибудівку С У М , з метою 2

знищ ити больш евицьку владу й відновляти са м о стій ну У кр а їн с ь ку Д е р ­ ж аву шляхом політичної і терористичної діяльности. Підсудних боронили адвокати, п е р е ва ж н о жиди, члени адвокатських о рганізацій. Були та­ к о ж свідки, а м іж ними донощ иця на М иколу Павлуш кова, мати Гелія С н є гір ь о в а — Наталя С о б ко . С уд о ві допити виявили глибоку ідейність та гідну поставу підсудних. З а вийнятном кол. се кре тар я Винниченка, правника ж ид а М артуліса, що засуд ж ував С В У і зн е в а ж а в С и м о н а Петлюру, виправдовую чи вбивцю Ш ва рц бар та, всі головні діячі С В У -СУМ нам агались використати прилюдний пр оц ес для ш и р е н ня визволь­ них ідей. Т актика провідних осіб С В У -С У М на процесі полягала на тому, щоб обм еж ити вину за політичну діяльність виклю чно д о себе, від м е ­ ж овую чи інших, що у великій мірі вдалося. Р е ж и се р а м цього великого судилищ а йшлося пр о те, щоб заявам и самих о скар ж ен их д о ве сти д о ствердж ень, що: 1. Н аціонально-визвольний рух С В У -С У М є р ухом «наймитів бурж уазії«, мовляв С В У хотіла «продати Унраїну« панській Польщі; 2. Уряд У Н Р ще з 1 9 1 7 р о ку був « контрреволю ц ійним ", був «реставратором капіталізм у" і м ав на меті лише «пригнічення р об іт­ ників і селян«; 3. Петлюра і »Петлюрівці« були «запроданцям и капіталізму, а ге н ­ тами і ш пигунами чуж озем них держ ав«. Для цього склад суду м ав показати, що «ворогів народу« судять свої «справжні р ево л ю ц іон е ри " — укр а їн сь кі ко м ун істи . М осква, я к Пилат, вмивала руки від у кр а їн сько ї кр о в и ! О дначе розрахунки на заломання підсудних виявились ілю зією . З гідністю де рж а вних м уж ів більшість підсудних відкинули інтервенціонізм, склали заяви про конечність боротьби за са м о стій ну д е м о к р а ­ тичну У країну, типу У Н Р , за сво б о д у віри і за вільний р о зв и то к духо ­ вих і фізичних сил нації проти к о л о н іа л ь н о г о визисну У кр а їн и М о с к в о ю чи інш ими поневолю вачами.

Проф . В о л о д и м и р Д у р д у к ів с ь к и й (с т о їт ь ) і акад. С е р гій Є ф р е м о в ( л е ж и т ь ) 1927 р. О бидва з а с у д ж е н і на к а р у см е р т и в Х а р к ів с ь к о м у п р о ц е с і п р о т и чл енів С В У і СУМ 19 кв іт н я 1930 р.

4

Вислід процесу був такий, що 13 підсудних одерж али см ертний вирок з зам ін е нн ям відтак на 6 -1 0 літ лагерів і заслання, а решта від 2 до 5 літ ув’язнення в том у ум овний присуд за д в о м а вийнятками, що пережили заслання і одного, що був звільнений (інж . К. Т уркало) всі ін­ ші загинули в м о с ко в с ь ки х лагерях та ізоляторах. С ем е н П ідгайний, відом ий письм енник, колишній довголітній в’я ­ зень со вєтських тю р ем і таборів, згадую чи в св о й о м у творі «У країнська інтелігенція на С оловках« при М икол у П авлуш кова писав: » ... Ідея С У М як організації, що мала скупчувати навко ло себе в с ю антибольшевицьку молодь в противагу ко м со м о л у, для цієї ка те го р ії м олоді була зви ­ чайно не тільки близька, але й була ідеєю н ор м а л ьн о го шляху б ороть­ би за незалеж ну У кр а їн у. С а м е цю м олодь і репрезентував М икола Павлуш ков і с а м е за ці ідеї і працю потрапив у ҐП У , а звідти на С о ­ ловки до С а в в а т іє в с ь ко го ізолятора«. Це са м е і ще в більшій м ірі м о ж н а сказати про організатора й надхненника ідеї боротьби за укр аїн ську д е р ж а в н іс ть а ка д е м іка С е р ­ гія Є ф рем ова і йо го близьких співр об ітн иків . Ідея, за яку впали ге ­ катом би ж ер тв і пролилась невинна кр о в багатотисячних провідних членів народу та вд ер ж а л а сь до наших д н ів є най кра щ и м свідоцтвом ж ивучости нації. Так, ян ніхто не м о ж е заперечити існування й дії У В О -О У Н на Західній У кр а їн і, так ніхто не с м іє заперечувати існу­ вання й дії С В У -С У М . Б е з таких організацій історія У кр а їн и стра­ тила б с в о ю підметність.

СВУ - СУМ НА ЕМІҐРАЦІЇ П ереходячи д о ч е р го в о ї тем и м ого ко р о т ко го викладу, я хочу підкреслити важ ливість тяглости ідей і організацій на службі тих ідей. Це стосується са м е д о С В У -С У М , які знайшли св о є втілення в новій д ійсн ості по закінченні Д р у го ї С в іто в о ї війни в нових е м ігр а ­ ційних ум овах. П очалося з молоді, десятки тисяч якої опинилося в Н і­ м еччині в т. зв. Д П -лагерях. Побіч відновленого шкільництва, поча­ ла діяти П ластова організація, я ка одначе, ч ер ез свій елітарний ха­ рактер не надавалася до м а с о в о го охоплення м олоді. Н аш і гр ом а д ські і політичні установи й орга н іза ції шукали за р о зв ’я з ко ю цього питан­ ня. В контакті з виходцями з центральних зем ель У кр а їн и було схва ­ лено ідею відновлення С У М як загально м асо во ї орга н іза ції У к р а ­ їн с ь к о ї М олоді. Перш ий О с е р е д о к С У М постав у м ісяці травні 1 9 4 6 року в А в ґсб ур зі, а два м ісяці зго д о м було ство ре н е Ініціятивне Б ю р о С У М , д о я ко го увійшли кол. члени С У М з У кр а їн и (С е р д ю к, Калинник), а т а ко ж пластуни (м ґ р Рак., Ю зе н ів ) та інші. В е с н о ю 1 9 4 7 року на п е р ­ ш ом у К о н гр е с і С У М були представвники з багатьох о с е р е д ків Н ім е ч ­ чини, я кі репрезентували 3 7 0 0 членів. Р оки 1 9 4 8 -5 0 були рокам и даль­ шої е м іґр а ц ії й сум ів с ь ка організація перекинулась д о десяти країн на 4-ьох континентах. В 1 95 0 -и х роках С У М до сягнув біля 15 0 0 0 член­ ства, а в парі з тим прийшла праця над ю нацтвом , н ар о д ж е н и м уж е поза м еж а м и У країни. В ж е з перших р о ків існування С У М почав виходити пресовий й о го орган »Аванґард«, спочатку як м ісячник, відтак як квартальник, а тепе р д в о м іс я ч н и к. П очинаю чи з 1 9 6 3 р о ко м виходить м ісячник для 5

ю нацтва »Крилаті«. В парі з в и п уско м п е р іо д и ків появилися та ко ж н е ­ періодичні кн и ж ко в і видавництва, яких нараховується біля ЗО назв. В елику д о п о м о гу в оф ормлю ванні с у м ів с ь ко го ви хо вн о го ідеалу дав проф есор У В У і У кр а їн с ь к о ї Б о го с л о в с ь ко ї А ка д е м ії визначний у кр а ­ їн ськи й педагог Г р игор ій В а щ ен ко. Він написав і С У М випустив «Ви­ ховний Ідеал«, «Виховання волі і характеру", «Естетичне виховання" та ряд менших брош ур. Готова до випуску йо го більша праця «М е­ тодика навчання«. В иховання в С У М спирається на ідеалістичном у с в і­ тогляді і віковій укр а їн ській духовості, що узм істовлю ється в гаслі »Б ог і У кр а їн а " та в привіті «Честь У кр а їн и — Готов боронити". Це н а скр ізь патріотичне виховання у кр а їн с ь ко ї м олоді на чужині в лавах С У М скр іплю ється та ко ж культурно-мистецьною діяльністю, про що свідчить наявність численних танцювальних, м узично-співацьких і драм атично-м истецьких груп. С У М стим улю є с в о є членство до науки і р ік-річно наша спільнота поповню ється кваліф ікованим и суспіль­ ними одиницями з різних ділянок сусп іл ь н о -гр о м а д с ь ко го життя. Т існа співпраця з це рковн им и і гр о м а д сь ки м и установам и визначує місце С У М у цілості наш ого о р га н ізо в а н о го життя. Існування і дія С У М , з о кр е м а акції в о б ор о ні Н е ско р е н и х, є від ом і та ко ж і в У кр а їн і. Ц им поясню ється, м іж іншим, викриття в 1 97 0-и х р о ­ ках о дноім енної підпільної орга н іза ції в Західній У кр аїн і. В иховувана в С У М молодь цікавиться всім, що стосується життя і боротьби у к р а ­ їн с ь ко ї молоді в У кр а їн і і ко ж н о ч а с н о готова боронити її чести. О с ід о к Ц ентральної У прави був 12 р о ків у М ю нхені, 2 0 р о ків — — у Б р ю ссе л і, а від 7 літ в Н ью -Й о р ку. Щ о 5 р о ків С У М відбуває сво ї С вітові К о н гр е си , бере активну участь, р азо м з П ластом і О Д У М о м у С К У М О при С К В У та що 4 роки відбуває С вітов і Злети, звичайно по в’я ­ зані з відбуттям С вітових О лімпіяд. О р га н ізує тан о ж щ орічно власні О лімпіяди в західно -євро пейських країнах, а в Канаді від кількох р о ­ ків, спільно з е м ігр а ц ій н о ю м олоддю інших поневолених народів. По о кре м их країнах відбуваю ться щ орічно З д ви ги, а т а ко ж виховно-відпочинкові та вишкільні табори, а зи м о ю для студенства — вишкільні зим ові табори на Ф р а н ко по л і для Е вропи і в Епленвіл для З С А і Канади. Н а шляху своєї дії С У М зустрічає та ко ж п о важ н і труднощ і, які випли­ вають з д о вш о го перебування наш ої спільности поза м е ж а м и У к р а ­ їни. Є це сповільню ю чий національний пульс наш ої спільноти, плюс сильний асиміляційний струм ч у ж о го оточення. Тут на потребу мусить прийти тісніш а співпраця виховних чинників, родини, ш коли від н а р о д ­ ної до університету, церкви і сусп іл ьно -гро м ад ськи х організацій. За свою діяльність С У М був н е о д н о р а зо в о пред м е том гострих атак і п р о в о ­ кацій з боку во р о ж о ї агентури. П ерелік статтей і радієвих виступів забрав би досить часу. Виховна дія і політичні акції СУМ представляю ться воро­ гом, як вислуговування ка піталізм ові і проти інтер есів с в о го народу, хоч знають, що це неправда. Т о м у треба підірвати д о вір'я до с а м о ї ідеї і її творців. Т ак ми р о зц ін ю єм о в С У М нам агання в о р о га продістатмся до українських видавництв, наукових центрів і суспільно-політичних організацій, щоб при їх д о п о м о зі знутра підірвати моральне коріння для таких організацій як С В У -С У М .

6

П омилка, зроблена на е м іґр а ц ії, звичайн о аналізується во ро го м і за деякий час приходить си н хр о н ізо ва н а дія для поглиблення н е по р о зу­ мінь і скріплення розкладових проц есів. В с ім нам відом о, що, напр, інж. К. Туркало один з підсудних на процесі С В У , що опинився на е м іґ ­ рації, на початку 1 95 0-их р о ків дуж е позитивно ствед ж ував існу­ вання і дію С В У -С У М в У кр а їн і. Коли ж дехто з провідних діячів У Р Д П , к о ­ лишніх членів К о м . Партії почав заперечувати існування С В У -С У М , то вже на початку 1 96 0-и х р о ків ба чим о п. Туркала м іж тими, хто заперечує. Коли в кінці 1 97 0-и х р о ків виникла с п р а в а гасла про С В У -С У М в ЕУ під р едакцією проф. В. Кубійвича, яке пішло по лінії заперечення іс ­ нування С В У -С У М , а в парі з тим публічне о бговор ен н я цього на сторінках у кр а їн с ь к о ї преси, м а є м о справу Гелія С н єгір ьо ва . У к р а ­ їн с ь ка е м іґр а ц ія одерж ала новий д о кум е нт для підтвердж ення неґації С В У -С У М . Н аш а о сто ро га з 1 9 7 7 р о ку д о го л о в н о го редактора ЕУ проф. В. К уб ійо вича не була взята д о уваги. Інтервенція голови Н Т Ш зі З С А д-ра Падоха виявилася т а к о ж безуспіш ною . В м іж ч а с і впав на вулиці Ки єва один із оцілілих членів С У М Б. М атуш евський, найближ ­ чий співр о б ітн и к М. Павлуш кова, котрий закінчував писати історію С У М в У кр а їн і. Н е стало т а ко ж С н єгір ьо в а , який м іг би виправити зм аніпульовану в К Ґ Б й о го працю , вивезену р о сій с ь ки м пи сьм е нни ко м Н є кр а с о в и м на чуж ину з м етою її публікації для підд ерж ки псевдоконцепції, що С В У -С У М не існували, а були вид ум кою ґеніяльного ҐП У . Т а ки м чином укр а їн ська наука робить ве д м е ж у прислугу укранаціональній справі, позбавляю чи її аргум е нту тяглости боротьби і де рж а вн и ц ь ко ї дум ки. Я к відповідальний за виховання м олодечої о р га ­ нізації, отж е частини майбутньої у кр а їн с ь ко ї спільноти, я не уявляю собі виховання бе з нульту мужніх, героїчних постаттей, яких нам д а є наше минуле і сучасне. Ц ього вихо вно го а рґум енту не заступлять твори вислуж ників, зм іно віхо вц ів і перевертнів, на які по­ чинає багатіти наша д іяспо ра . Почуття національної гідности вим а гає від нас усіх нал еж ної застанови і протидії розкл ад овим чинникам .

7

МОВЧАНКА ВБИВАЄ Ш пальти висонопочитних газет часто повідомляють про багатолюдні демонстрації, сотні арештованих, поранених... Коли зважити ці вістки і поставити спільний знам енник для цих демонстрацій, то легко дійдем о до висновку, що ті заколоти — селективні: майж е щ оденно є протести в З С А проти південно-аф риканського уряду, проти моральних вартостей, які репрезентую ть наші Ц ернви, наш рух, П резидент Р еґен, я к по б о рн и к «імперії зла«. Є атаки в американській пресі на українців, винних, м ов­ ляв, в антисемітизмі", нацизмі і внаслідок не рація, а крики деяких жидівських кіл і м о ско в сько ї руки їх морально і фізично нищать! Але ва ж ко знайти в тій ж е пресі голоси обурення і протесту про­ ти ко м уно-больш евицького свавілля в У кр а їн і над лю диною , про зло­ чини марксистсько-ленінських реж им ів, про м о ско в ські злочинні практики над політичними в’язнями і вірними різних віроісповідань, або статтей

М у д ж а г е д ін и з н а ю т ь з д о світ у, щ о зб р о й н а б о р о т ь б а — н а й кр а щ а р о зм о в а з м о с ко в с ь к и м аґре со р о м ...

проти ґеноциду цілих народів, від татарського д о афганського... і про голодомор, етноґено-нультурицид укр аїн ського народу — про це у пресі З С А не часто знайдеш... А то й стримано. С віт мовчить, а тим часом м овчанка вбиває... Н е стрим ана протеста­ ми або рішучими протизаходами на е коном ічном у чи дипломатичному полі, не говорячи вже мілітарною силою — М о скв а продовж ує с во ю політику енстермінації усього, що їй протиставиться. М овчанка вільного світу о к­ рилює цього чор н ого генія д о дальших злочинів. її пряма аґресія як і п’ятиколонники здобули і здобувають видні успіхи. А людина в совєтській ім перії під залізною рукою М оскви — це дальше безправна, безвільна жертва м о ско в сько ї рабської системи, здібна лише д о виконування п’ятирічок або угною вання с в о їм тілом території м осковської' е кспансії, ось хоч би в Афганістані... Тим часом жертви м осковської системи стискую ть п'ястуки і в молитві просять покарання для московських злочинців. А Захід, який втішається свободою і залитий м о ско в сько ю пропаґандою , не знаходить у собі сил рішуче протиста­ витись М оскві, не хоче і чути про національні кривди в С С С Р , якого, на жаль, вважає за рівного партнера. Збиття літака КАП, психушки, пра­ 8

ця рабів... не викликають довготривалих протестів, або обурених по­ чуттів. Щ е несм іло З С А підтримують повалення м аркси стсько го уряду в Н іка р а гв і, але не всилі цих принципів пристосувати д о С С С Р . І справді, чого прислухатися д о кр ику спливаю чого кр ов’ю Афганістану? Для чого знати про криваву пацифікацію населення, я ко го калічать посту­ повим Геноцидом м о ско в ські »визволителі«? Для чого знати, що понад мільйон трупів за останніх п’ять р оків афганський народ поховав, а понад чотири мільйони втекли в сусідній Пакистан?... Хто хоче знати про вм и­ раючих дітей, скалічених »подарунками« червоної окупаційної арм ії — — забавками, які при дотику вибухають і калічать дитину на все життя?... Хто хоче уявити собі дитину, яка пухне від голоду: надутий живіт, оде­ рев’янілі ноги, порож ні і сум ом повиті очі... Чим це не картини укра­ їн с ь ко го голокосту /і не одного, а 1921-22, 1932-33, 1946 pp./, про який довший час світ не хотів нічого знати? Війна проти дітей така ж абсурдна, як і спр об а зрозуміти добру волю М оскви жити в мирі з іншими наро­ дами... Цинізм і єхидність М оскви не знають меж, а для їх оборони стоять на постою танки і гармати на чужих, завойованих нею, територіях... Хто хоче уявити собі хлопчину, яний, облитий бензиною , очікує см ерт­ ного спалаху сірника, б о не хоче признатися, де переховуються повстан­ ці, навіть за врятування с в о го життя перед цинічним «доблесним вояком« м о ско в сько ї окупаційної арм ії? Я к зрозуміти політичне маніпулювання життям десятків тисяч виголоднілих селян Етіопн, які, здесятковані хво­ робами, голодом і тифом, залежні від політичних рішень своїх настав­ ників — панів смерти і життя — марксо-леннінських посіпак?! В а ж ко на­ віть зрозуміти вільній людині, щоб за поміч від вільного світу нікараґуанські сандіністи, переємці марнсо-ленінської спадщини терору і брехні, вчили дітей у своїй країні писати проти всякої прийнятої логіки перше слово «революція", замість вщеплення родинного тепла і основ­ них вартостей — мама, тато... С правді, дегум анізую ча ленінська спадщина! Т ероризм став кличем наш ого десятиліття. Творяться, м ов гриби по дощі, всякі фракції червоної банди, нищать забороло проти ком унізм у — ін­ сталяції Н АТО , паплюжать духові цінності людини і Бога, підносять культ сатанічних прикм ет, перевертаю ть д о го р и д н о м усталені вартості; ш ироко розгорнулася кампанія проти українців не лише за приписуваний анти­ семітизм, але й для дескридитації нашої боротьби проти большевизму та наших революційно-виззвольних формацій О У Н , УПА, В.Ф., Голови Д е р ж а в н о го Правління Я. Стецька. Минулорічна отрута со вєгсько ї пропаганди, яка мільйоновими тира­ ж ам и появлялася на сторінках російськом овних щоденників, перелилася на сторінки західньої преси, особливо тієї', яка християнсько-моральні вартості трактує як другорядні, а культ екзистенціялізму і звихнень лю­ дини — як правний вияв свободи людини, з обов’язком бути прий­ нятим і практикуватися у спільноті... Чи не прикро вказати пальцем хоч би на «Вілледж Войс« /Н ь ю -Й о р к/, який, написавши паплюжну статтю проти бандерівців, «документує" свої теревені фото і твердженнями, взятими із со вєгсько ї преси... О бм ан став зброєю , яко ю притуплюється совість вільна людини і, одночано приглушується кр и к винищуваних народів і відважніших одиниць. Гельсінські угоди стали ч ер гов ою фарсою, до чого призналися колишні 9

Д іт и — н е п о в и н н і ж е р т в и м о с к о в с ь к о ї а ґр е с ії в А ф ганіст ані...

розхвалювані цієї угоди... Це черговий обман, подібний до ранішніх приголомшуючих користей для совєтської сторони — у Ялті і Потсдамі. Але час розкрив очі не одному обманеному. Конфронтовані болю чою дійсністю , ми не м о ж е м о мовчати. М ораль­ ний імператив, який виринає з наш ого християнсько-національного вихо­ вання і заса д не с м іє обернути нас у мовчазливих спостерігачів кривди у світі. У світі боротьби ідей рішатиметься завтрішнє зацікавлення с в і­ том наш ою боротьбою . Від вою ю чої У країни ми повинні взяти наш до ро говка з, бо в ньому лежить схоплена наша діяльність серед вільного світу. Т. Чупринка, в передсмертнім завіщанні, звернувся до нас словами: »Перед Тобою , укр аїнська молоде, я к і перед цілою н аш ою е м іґр а ц іє ю стоїть завдання зазнайомлювати чужинців з визвольною боротьбою у кр аїн ського народу. Роби це при кож ній нагоді і всім а засобами. В икористовуй для цього свої особисті знайомства, зв’язки з молоддю інших народів і м іж н а ро д ­ ні ми організаціями молсді. Запалюй молодь усіх народів на боротьбу проти большевизму. Вона найснорше .зрозуміє Тебе, бо ко ж н а молодь найживіше обурюється на неправду і насильство і завжди готова б о р о ­ тися проти них«. М овчанка вбиває! В она робить нас мовчазливими спостерігачам и злочинів, м орально співвідповідальним и за кр о в і сльози... Коли ми не реагуватим емо на кривди наш ого поневоленого народу, на кривавий марш злочинного м о с ко в с ь ко го імперіялізму, то й ми будем о с п ів ­ винні за терпіння мільйонів. У боротьбі за свободу у кр аїн ського народу, за мир і справедливість у світі наше слово й історичні свідчення повинні відіграти поважну, якщ о не вирішальну, ролю! Осип Рожна 10

ЛИСТ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ Д О ДРУЖ ИНИ І ДІТЕЙ С лава Ісусу! Д о б р и й вечір милі мої д івчатонька і Павлик! У чора, 2 1.2 . відправив лист: міняли макулятуру і вдалося закинути у ка м ер у зош ит. В ка м е р і брудно, заїдаю ть воші — пополудні поведуть на пропечення. Пюди сплять на підлозі, на столах, від сміття й дим у н ем а чим дихати. Н а вікнах поставили внутрішні ґрати, а за ними щити і ґранчаті віконниці. В ж е д а вн о у со вєтсь ки х в'язницях сонце і свіж е повітря видають грам ам и, на прогулянку виводять тільки на 1 5 хвилин. Наглядач ка ж е, що не встигаю ть виводити, спати нем а де, »а вам прогулянку давай«. К а за в мені О с ь м а к в У ж го р о д і, що у львівській в'язниці яблуку нема де впасти, але я сподівався бути у Л ьвові. П еред в ід п р а в ко ю підполков­ н и к К о рсун наназав передати мені, щоб я подум ав. Д ум аю ... П ам'ятаєш , після то го як я втік 1 5 .1 1 . і тих подій, що сталися опісля, я їзд и в 14.1. д о У ж го р о д у на зустріч з ка ґеб іста м и . Були поставлені ум ови: з наш ого б о ку — припинити видання »Хроніки«, а з їх н ь о го бо ку — — звільнення ув’ язнених із в’язниць і таборів. Зустріч відбулася в готелі «Закарпаття» у кім наті ч. 5 2 . Н а зустріч прийшли підполковник М. М. Д зяш ко і капітан, прізвищ а я ко го не пригадую . Принесли вони із с о б о ю два числа «Хроніки Католицької Ц еркви в Україні« чч. 1 і 6. Трафаретні запити: хто, де, коли? Ком у і як передавали за ко р д о н ? В ідповідаю , що я прийш ов не на допит, а д о м овитись про умови звільнення Василя, о. Г е р м а н а і в’ язнів за с п и с ко м (ко м п р о м іс о в е ріш ення). Перш ий варіянт спи ска Д зя ш ко відкинув. Я склав новий, і ти мені вірно казала, що з цього ні­ ч о го не вийде, їм потрібно інше. В ж е в готелі після обіду (обідали р азом із Д з я ш ко м і м о ж н а було подумати, що ми д ва ко л е ги ) був с кл а ­ дений і узгіднений новий сп и со к: Рая Руденко, Ірина Ратушинська, Г а ­ лина Б арац, П ена С енн іко ва , п’яту ж ін ку не пригадую , бо її дописав ка ґеб іст. Із чол о віків: кум Павло К а м п ів , П етро і В асиль С ічко, П евко П ук'яненко, Ю р ій Б адзьо, В асиль Стус, М ихайло Горинь, Гнат Солтис, М ар к Н іклус, Анатолій Ш а р а н с ь ки й , Анатолій К о ряги н, Віталій Калиничен­ ко, Д м и тр о Квецько, Я рослав Песів, і один вірм енин, і один жид за ви­ бо р о м К Ґ Б . Після цього поїхали за д р ука р сь ко ю м аш инкою , щоб скласти заяву (ко м п р о м ісо в у), бо я від м о ви вся писати будь-що власною ру­ ко ю . Привезли. Д зя ш ко подав мені готову заяву-штамп, ска за в пр о ­ читати і підписати... З вичайна суча гавкотня. Кажу, що я й са м м ож у написати, а цю нехай залишуть собі на згадку. Після обіду прийш ов з а с ­ тупник начальника управління обласного К Ґ Б підполковник К орсун і почав залякувати, даю чи зрозуміти, що я м ож у сь ого д н і не вернутися дод ом у. С питав, чи знаєш ти, що я поїхав до У ж го р о д у на зустріч з К Ґ Б ? Так, — каж у, — знає. Після цього Д зя ш ко взяв сп и с о к і ка ж е : «Ось цих — М икол а Руденко, Василь С тус, Ю р ій Б адзьо, виклю чаєм о із спи ска , — про них м о в а буде о кр е м о , — а М ихайло Горинь — ні! Є дине, що ми для н ього м о ж е м о зробити, це зняти 5 р о ків і повезти в П енінград д о лікарні. А сто с о в н о тих трьох — заява про р о зв ’я­ зання групи і припинення діяльности. Кум а звільнять найближчим часом , а із ж ін о к — тільки укр а їн о к. Т е ж с а м е з чоловікам и, кр ім Пет­ ра С ічка«.

11

— А чому С іч ка ні?

— Так він ж е націоналіст! Ми вам зам ість »тих ж идків«, звільним о із психолікарень ЗО осіб. Зрозум ійте, що для звільнення із ко н ц та б о ­ рів такої кількости лю дей потрібний спеціяльний у ка з президії В е р ­ ховної ради, а це галас. З год ж уй те сь: за о д н о го із цих в’язнів десять із психолікарень, або двох із психов’язниць. Н у? Із крим інальних зон м о ж н а звільнити найближ чим часо м : Песіва, Горбаля, Василя С ічка , Ч о р новола, С олтиса і Х м арука. Але ви мусите підписати наш варіянт з а ­ яви і припинити передавати по »голосах«. Я не згод ився. Було велике баж ання, але їм потрібне було м о є розкаяння не тільки ч ер ез пресу, а т а ко ж ч ер ез радіо і телевізію . Я над рукував перший і останній варіянт к о м п р о м іс о в о ї заяви: »У зв'язку із створеним и обставинам и ми (тобто я, Б уд зін ськи й і Стефанія С іч ко ) ува ж аєм о м ож ливим р о зв ’язання ін і ц і а т и в н о ї Групи. Дальш і тертя м іж католиками і владою узгідню вати бе з втручання третьої сили. Т а к о ж припинення випуску «Хроніки Католицької Ц еркви в Україні« ще не означає, що ми п о р и ва єм о із наш ою Ц ерквою «. Прочитали. Корсун сказав, що така заява не підходить. Тоді я взяв листок і хотів подерти. Д зя ш ко спохватився: » Щ о ви, нехай буде«, зго р н ув і поклав у течку. К о рсун сидів злий, червоний, і почав говорити, що він дав слово перед Києвом , що все буде гаразд, а я так підводж у; що К и їв за таку заяву не згодиться, а це значить, що м ої друзі залишаться у в’язниці. Д зя ш ко вийш ов, — виклинав й о го капітан, — і м ені чом усь здалося, що мене зар а з заберуть. Т ак во н о й було б. Ко рсун почав вдягатися, а я йому: «Для того, щоб я підписав ваш варіянт, я мушу побачитись з Б уд зін ським і порадитись. Перш ий к р о к із їх н ь о го б о ку — звіль­ нення Павла К а м п о в а . Ні — м о ж е те брати д о в'язниці«. К о р сун ш вид ко потелефонував. «їдьте б е з мене. М ихайлович поїде додому«. П о в е р ­ нувся Дзяш но. Я почав одягатися і ска за в , щ о м ені купити б Калинці черевички. Н ав ипер ед ки радили, де це зробити. В душі я радів, що сьогодні ще встигну додом у. Вийшли ми р азо м . Я взяв таксі і за три години був вдома. В неділю поїхав у С валяву на нову зустріч із К о р с у н о м і Д зя ш ко м . Зустріч відбулася у будинку М аргарети Б о го в и ч по вул. Чапаева 10. Під час розм ови я заявив, що заяву підпишу тоді, коли всі узгіднені за с п и с ко м будуть на волі. Корсун спалахнув, почав погрож увати, а тоді каж е, що потрібно д о повісти вищ о м у начальству, — це не їм вирішувати. Після цього Д зя ш ко витягнув я кіс ь папери, де на чистом у протоколі в долині були наліплені три фотосвітлини. «Кого з них знаєте?« — Н іко го . Тоді Ко рсун : — З відки ви знаєте, що Ч е р н е н ко був на лікуванні в С ол отвині і хто підкинув йому заяву?

— Це не допит! Після павзи: — Й осип М ихайлович, ви д ій сн о хочете виїхати із С о ю зу ? Для чого писали ізра їльським ж идам , ви ж маєте рід ню в Е спанії, Італії, А в с т ­ рії, С Ш А , — чом у не до них? К р ім того , ви могли б виїхати д о Чехо-С ловаччини: у вас там с ім ’я, діти, пожалійте друж ину, а там ви м о ­ гли б с п о кій н о жити і писати вірші.

12

Д р у ж и н а Й о си па Терепі — Олена з д о ч к о ю М а р ія н н о ю .

Я відповів, що б а ж аю виїхати не для возз'єднання із с ім ’єю, а то м у , що со вєтська влада не д а є м ені жити, поруш уючи власну конститу­ цію, а нас переслідує тільки за те, що я не б а ж а ю бути м оскалем , що в и м а гаю права (ґар ан тов ан о го конституцією ) д отрим уватись м оєї прадідівської віри. А те, що я написав урядові Ізраїля, моя особиста справа. Н іде не написано, що туди маю ть їхати виклю чно жиди, то дем ократична д е р ж а в а і приймає всіх переслідуваних з С С С Р . Я вам би не радив цього робити. В ід м о вте сь від заяви і протягом тижня зм о ж е те виїхати до А встрії. Н у? Подумайте!... Коли дісталися б д о сво їх зверхників, ви й там би бунтували, а зчасо м прийшло б розчарування і туга за рідним кр а є м . Подумайте!... Я кщ о хочете, м ож н а жити і в нас. Ч о м у б ва м не жити для с ім 'ї, малювати собі і писати вірші. Хочете, ми вам зр о б и м о м ісце в У ж го р о д і — помеш кання, праця, там є римо-католицькі храм и, ходіть, і ніхто вам ні слова ніколи не ска ж е . Н а щ о ва м це уніятство? І з ким ви зв'язали с в о є життя. Н ащ о вам Б удзінський? Це ж шпигун Ватикану, і й о го щастя, що він вж е старий, а то б ми знайшли йом у місце. Вірте, ми вам хо че м о тільни добра. І ще одне, що торкається тільки ва с: підпол ковник Д зя ш ко дав мені н адрукований те кст заяви, писаної від м о го ім ени, де я нібито заявляю, що все, що я написа в про Рауля В аленберґа, є ви га д ко ю від початку до кінця, а сценарій я о д ер ж ав із-за кордону. Я ува ж но прочитав і спитав: «Чому ви так ненавидите того, хто ціною вл асного життя спас сотні, а совєтський К Ґ Б знищ ив більше, про щ о була м ов а на XX з’їзд і К П С С ? І хіба м о ж е мати право унраїнець забути мільйони замучених го лодо во ю см е р тю укр аїн ц ів у 3 3 -4 7 pp. Ч о ­ му М о с кв а досі не увічнила па м ’ять про невинно замучених партією і К ҐБ ?« К о р сун відповів, що уряд С С С Р вже д а вн о поставив би м еморіял ж ертвам голоду 3 3 року, але за ко р д о н о м зчинили такий вели­ чезний галас, що вж е не м ож н а було піти на це. К о р сун гнівно зауважив: 13

Й о с и п Тереля

— Тереля, ми м о ж е м о все . О сь вам приклад Рауля Валенберґа. Н авіть в уряді Ш в е ц ії є люди, я ки м спр и кри в ся галас д о вко л а йо го імени. А ви хто? Н а м навіть н е м а є потреби давати вам багато за присудом — вистачить о д н ого року. Але де Гарантія, що вас не зар іж е який-небдь наш крим інальник? А потрібно буде, та к ми вас і в ка м е р у до Рауля В а ле н бер ґа закин ем о . О сь помагайте один одном у.

— Значить він ж ивий?

—

А

це

так,

до

слова

— * від по вів

він,

за сп о ко їв ш и сь.

П отім р о зм о в а перейш ла на дітей. В они ж і д о д о м у відвезли. А 8-го арештували, як ти й гадала. У в’язниці Ко рсун попередив: »Якщо не розкаєш ся, то здохнеш і сліду не залишиш". (Львівська в’ язниця, ка м е р а 1 3 2 . С лава Ісусу! С лава на віки! П. С .: О с ь м а к обіцяв газету із покаянням Василя, який ніби вж е дом а, але я, видно, цієї статті не д о че ка ю ся.

21 лютого 1985 року Йосип Тереля 14

НОВА ЖЕРТВА В УКРАЇНІ /У Ц ІС / 3 У кр а їн и наспіла щ ойно сум н а вістка, що в неділю, 2 лю ­ того 1 9 8 6 року, трагічно згинула у Пьвові у загадково-під озріл их обставинах О П Е Н А А Н Т О Н ІВ -К Р А С ІВ С Ь Н А , друж ина З іновія К расівського , д овголітнього політичного в’язня і поета. Д е с ь біля 1 0 .0 0 години ввечорі того дня О лена відпровадила на залізничний двір ец ь до чку с в о є ї приятельки, а вертаю чи д одом у такс івко ю , на неї наїхала вантаж на м аш ина-грузовик, Зчинилася суматоха і заміш ання, після того О лену знайдено м ертвою . її похорон відбувся у Пьвові, в четвер, 6 лю того. На протязі довгих років сл. п. О лену переслідував К ҐБ , а останніх кілька р о ків вона провела на засланні в С и б ір і р а зо м зі с в о їм чоло­ в іко м З ін о в іє м К р а с ів с ь ки м . Щ о й н о після відбуття по вн ого терм іну по­ карання З іновія, вони обидво є повернули восени 1 9 8 5 року д о Пьвова. О лена А н то н ів -К р а сів сь ка народилася 17 листопада 1 9 3 7 року в м істі Б іб р ка в св ід о м ій укр а їн ській родині, яка весь час зазнавала репресій. Після закінчення (Львівського м ед ичн о го інституту працювала лікаркою -ф тизіятром . Від перш ого подруж ж я з В ячеславом Чорноволом , яке було розбите різним и п р о во ка ц іям и К ҐБ , мала си н а Тараса, який весь час ж и в біля неї. В коротці після одруж ення з З іновієм К р а с ів с ь ки м , який був те р м ін о в о звільнений з д о вго л ітн ього у в'я з­ нення за його учать в У кр а їн с ь к о м у Н ац іонал ьном у Ф ронті, Зіновія знову заареш тували 12 березня 1 9 8 0 року і без суду заслали в С ибір для відбуття решти присуду ще з 1 9 6 7 р о ку на 5 р о ків і 8 м ісяців.

O lena A n to n iv -K ra s iv s k y a nd Taras Chorn o v il (1975)

О пена А н т о н ів -К р а с ів с ь к а і Тарас Чорновиль (1980)

15

ОКСАНА МЕШКО ВІДБУЛА ПОКАРАННЯ

О кса на М еш ко, си л ь н о п ід т о че н а на зд о р о в 'ї, 8 0 -літ ня м а т и -ге р о їня, п о в е р ­ нула із заслання із Хабаровська.

За с в о є д о в ге життя О ксана, сього д н і член Ге л ьсін сько ї Групи в У країні, мала зм о гу пізнати «совєтську справедл ивість" на прантиці довго ре че нце вим и засланням и. За ката Сталіна відбула 8 -річне ув’я з ­ нення, а потім її реабілітовано в 1 9 5 6 році. Ця реабілітація не на­ правила її зд о р о в ’я, втраченого в роках 1 9 4 7 -1 9 5 5 . В ’язниця її не за ­ страшила і О кса н а бере дальше активну участь в р ізн о го роду діяльности літературних клю бів, школах і літературних вечорах у місті Києві. В тих часах н е о д н о р а зо во вступається в о б ор о ні у кр а їн ськи х політ­ в’язнів. У 1 9 7 2 році виступає активно в о бор о ні вл асн ого сина О ле кси С е р гіє н к а й інших політичних в ’язнів. С е р гіє н к а випустили з тю р м и в 1981 році і він сь ого д н і ж иве з м атір’ю. В нього д в о є дітей — У с и м і О ленка. О друж ений зі З ве нисл аво ю Вівчар. В 1 9 7 6 році, коли створилася Гельсінська Група, її народ ж ення привітали ка ге б ів сь кі вислуж ники, ж бурляю чи ка м інн я в пом еш кання Голови Гельсінської Групи. О дин з ка м е н ів поранив О к с а н у М еш ко. Ге ро їчн у ж ін ку шахували, шантажували, залякували, думали зломати, а в 1 9 8 0 році, д в а роки після р о з м о в з начальством, її взяли під нагляд і зам кнули в психіятричний інститут для п р овір ки . М ай ж е чотири м ісяці пізніше її ареш товано і після цього засудили. Ж інка, яка відбула заслання, м ає пораховані дні. В о н а терпить від цукри ці, ревм атизм у, в и с о ко го тиснення кр о в и і се р ц е во ї недуги. Н а заваді та ко ж і нем олодий вік — 80. Ж інка висо ко ї шляхетности, була тут на еміґрації проголош ена М атір'ю Року і не без причини, не тільки вміла дбати за власним сином , але й уміла заступитися, рискуючи власним існуванням, за десятки дисидентів, яким м осковський окупаційний уряд обтинає на свій лад гідність людини і право жити рідною Батьківщ иною .

18 серпня 1 9 8 2 року у львівській газеті «Вільна У кр а їн а " появилася до вш а наклепницька стаття п. з. «Антонів і Клеопатра", с п р я м о ва н а проти укр аїнських політичних в’язн ів і їхніх родин в У кр а їн і, а особливо проти Олени, яку звинувачено в різних видуманих і спрепарованих К Ґ Б проступках. Після того О лена була зм уш ена кинути працю і ніби «добровільно" виїхати д о с в о го чоловіка З іновія на заслання в Т ю ­ м енську область, де пробула повних три роки у важ ких кліматичних і побутових ум овинах аж д о с в о го повороту д о Пьвова.

16

Р ік українського війська

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АРМІЯ В останніх кількох м ісяцях Д р у го ї С в іто в о ї війни під ударам и армій валився гітлерівський Райх і чим більше фортуна війни відверталася від Н ім еччини, тим поступливіш ими д о укр а їн ськи х аспірацій і ін­ те р е сів ставали нім ецькі урядові чинники. В ж е в кінці 1 9 4 4 року німці запропонували у кр а їн сь ки м політичним і гр о м а д с ь ки м діячам ство ри ­ ти У кр а їн с ь ки й Н аціональний Ком ітет, як репрезентанта у кр а їн с ь ко го народу. Але німці наполягали на тому, щоб цей К ом іте т був скл адовою частиною та к зва н ого «Комитета о сво б о ж д е н и я н ар о д ов Р осси и (КО Н Р ), очоленого р о с ій с ь ки м антиком уністичним єдинонеділим ським ге не ­ ралом А н д р ієм А. В ласовим . А ле у кр а їн ські політичні і гром а д ські провідники від цього о д н о го л о сн о відм овилися. Т а ко ю категоричною п оставою у к р а їн с ь к о го народу нім ці були дуж е нем ило заскочені. О дначе не хотіли втратити українців, вони 1 2 -го березня 1 9 4 5 року через с в о й о го р а йхсм ін істр а С хідніх З ем ель Альф реда Р о зен б ер ґа підтвердили о кр е м о ю зая вою ріш ення н ім е ц ь ко го уряду визнати У к ­ раїнський Н аціональний К ом ітет за «єдине представництво укр а їн с ь ­ к о го народу« та як чинник, що збере «всі укр а їн с ь кі військові частини в укр а їн ську визвольну арм ію «, який очолив генерал П. Ш а н д р у к. Н а ка з о м В ій ську Го л о в н о го О там ана У кр а їн с ь к о ї Н ар о д но ї Р е спуб­ ліки ч. 8 з дня 1 5 -го березня 1 9 4 5 р о ку генерал Павло Ш а н д р у к був призначений го л ов но ко м ан д ув ачем у том у с а м о м у дні заініційованої У кр а їн с ь к о ї Н ац іонал ьної А р м ії. Це був початок нової регулярної укра­ їн с ь ко ї а р м ії — У Н А .

М айор-генерап М. Крат , ко м а н д и р 1 -о ї У к р а їн с ь к о ї Д и в із іі н а зна че ни й ген. Ш а ндр уко м .

17

Генерал П. Ш а н д р у к враз із штабом У Н А приступили нега й но до праці. Вваж али, що найпекучіш ою сп р а в о ю для полагодж ення пе р е в е ­ дення кол. дивізії Галичини, що тепер в нім ецькій військовій систем і називалась 14-та гр ен а д и р сь ка дивізія збр ої С С до У кр а їн с ь к о ї Н а ­ ціональної А р м ії. З гід н о з ріш енням го л о в н о го штабу а р м ії кол. Д и в і­ зії »Галичина«, що у тому часі находилась в боях проти червоних на відтинку Ф ельдбах-Ґляйхенберґ в А встрії, вкл ю чен о як 1-шу Д и в ізію У Н А . П ротипанцерна Б р и га д а під ко м а н д о ю п о л ко вн ика П етра Д яченка «Вільна У кр а їн а " була переведена д о складу У Н А , як 2 -га Д и ­ візія. Дальш е д о складу У кр а їн с ь к о ї Н аціональної А р м ії були вклю чені: бригад а під ко м а н д о ю В о л о д им ира Пітулея, відділ «Вільного К о ­ зацтва" під ко м а н д о ю полковника Т ер ещ е н ка , та два піхотні полки, що були в Б ел ьгії і Г о л л а н д і ї , три батальйони вій сь ко во ї ж а н д а р м е р ії. В Празі, на доручення штабу У Н А , полковник В. М алець ф орму­ вав з окрем их, дрібних відділів 2-гу запасну бригаду, що мала стати 3-ьою д ивізією У Н А . У дальших плянах штабу У Н А було, на базі 1-ої, 2-ої і 3 -о ї Д и в ізій створити 3 ко рпуси, доповнивш и ці д ивізії воякам и з У кр а їн с ь к о го В извол ьн ого В ійська , яке та ко ж було вкл ю чен о до У Н А . У В В у тому часі начислю вало понад 2 0 0 0 0 0 во я ків-укр а їн ц ів. Якби зм іна н ім е ц ь ко ї політики наступила була раніше, У кр а їн с ь к а Н аціональна А р м ія м огл а б мати вже при збр ої понад 2 5 0 0 0 0 вояків. Та в се ж таки завдяки існуванню У Н А , та інтенсивній праці її шта­ бу, багато н аш ого вояцтва зберегло себе пізніш е від бол ьш евицького полону. Д о ф ормування Проти панцерної Б рига д и «Вільна У кр а їн а ", я ка п ізн і­ шою була п е ре йм ено ван а на 2-гу Д и в ізію У Н А , н ака зо м го л о в н о ко м а н д у­ ю чо го У Н А генерального Ш та б у генерал.поручника Павла Ш а н д р ука , покликано полковника ге не р ального Ш та б у П етра Д яченка, пізніш ого генерала. П ротипанцерна Б р и га д а складалася з вояків-укр аїн ц ів, у кр а ­ їн ських полонених вояків Ч е р в о н о ї А р м ії і д о п о м іж н и х батальйонів. П ротипанцерну Б р и га д у «Вільна У кр а їн а " у 8 0 відсотках творили у к­ раїнці із східних областей і 20 відсотків — вояни з м айж е всіх з а ­ хідних областей У країни. П ротипанцерна Б р и га д а формувалася і переходила свій перевиш кіл в околиці Б ерліну у місті Н ім е к. Д р у ги м перевиш кільним таб ор ом було м істо Ґляц. Н о в о ств о р е н а П ротипанцерна Б ри га д а 2 8 -го березня 1 9 4 5 року склала присягу на вірність У кр а їн і. Після присяги в сво їй пр о м о в і до вояків Б ригади — м іж інш им — ген. П. Ш а н д р у к ска за в таке: «Честь вам, бо ви є перш а бо й ов а частина У Н А , яка склала присягу на вір ­ ність У кр а їн і". В П ротипанцерній Б ри га д і не було нім ців. В ся ко м а н д а впоряду та бойові накази подавалися виклю чно у кр а їн с ь ко ю м ов ою . В сі звіти Ш та б у П ротипанцерної Б ри га д и передавано прям о д о Ш та б у У Н А і тільки звідтіль приходили всі накази. В ж е на фронті прийш ов н аказ Ш та б у У Н А , за підписом ген. П. Ш а н д р у ка , переім енувати П ротипанцерну Б рига д у «Вільна У кр а їн а " на 18

2-гу Д и в ізію У Н А , а після того, 2 7 -го квітня 1 9 4 5 року частину вже тоді 2-ої Д и в ізії У Н А введено в тяж кий бій в околиці Бавцен проти Ч ервоної А р м ії. Б авцен був звільнений від Ч е р в о н о ї А р м ії, 2 -га Д и ­ візія У Н А просувалася на північ і була введена в тяж кий і завзятий бій проти польської ко м уністичної Д и в ізії ім. Т. Ко стю ш ки, яко ю ко м а н д у ­ вали від сотні вго ру м оскал і в польській військо вій уніф ормі. Б ув по вн іс­ тю розбитий 19-ий полк цієї Д и в ізії, а ко м а н д и р полк. Пілевський, що го ­ ворив лише по -м о ско в ськи , попав в полон з великою кількістю вояцтва та в с я ко го цінного во єнн о го матеріялу. С а м е в той час проголош ено капітуляцію Н ім еччини. З дем о білізован і і перевтом лені нім ецькі вояки кидали зб р о ю і панічно втікали на Захід. Ком андування 2-ої Д и в ізії У Н А дає наказ відступу зі зб р о єю в н апрям і ріки Ельби. К о м а н д и р 2-ої Дивізії знайш овся по за о кр уж е н и ям . Відступ тяж кий, великі втрати. Ч ервоне летунство низьким и летами, е ска д р а за е с ка д р о ю , бортовою зброєю нищить відступаю чу частину. Відплачується за нанесені втрати ком уністичній К о стю ш ків ській Д и в ізії, мости на ріці Ельбі висадж ені Ч ервоною А р м іє ю в повітря. Здесяткована 2 -га Д и візія У Н А малими групам и в різних місцях переходить ріку Ельбу. Б ага тьо м во яка м вдалося продістатися до Б а ­ варії, але деяке число попало в руки во ро га і були без суду на м ісці розстріляні або вислані в С и б ір за лю бов д о У кр аїн и .

Текст Присяги для УНА »Присягаю Всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією та Животворящим Хрестом, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, скрізь та повсякчасно під Українським Національним Прапором боротися зі зброєю в руках за свій Нарід і за свою Батьківщину-Україну. Свідодомий великої відповідальности присягаю, як вояк Українського Національного Війська, виконувати всі накази своїх начальників слухняно і беззастережно, а службові доручення тримати в таємниці. Так нехай мені допоможе Бог і Пречиста Мати«.

Червень, 1957. К о м е нд ан т З д ви гу С У М -А зв іт у є ген. Ш а н д р уко в і.

19

68 РОКІВ БОРОТЬБИ ЗА ІДЕАЛ IV УН ІВ Е Р С А Л У М іл ь й о н о в а українська еміґрація, розкинена по всіх материках с в і­ ту за довгі роки с в о го чуж о зем но го скитання, доконала подивугідного чи­ ну. 22-го січня поруч з національними прапорам и країн, що гостять нашу еміґрацію , на наказ нашої гром адської та релігійної влади по всіх урядових громадських будинках повівають блакитно-жовті прапори поруч ам ериканського зоряного чи інших прапорів. Війти, посадники, губернато­ ри, висоноопоставлені достойники і навіть сам Президент З С А віддає шану нашій молодій державності, випускаю чи заклики, пишучи привіти. Тому, окрім радости доко н ан о го Чину IV-им універсалом та соборности, доконаної рік пізніше, є час на застанову і леліяння радісних мрій на май­ бутнє. Роки, що йдуть, приносять з собою все глибше осмислення цього д е рж а вн ого чину, наш ого перш ого уряду цього століття — Центральної Ради, яким ми заявили св о ю цілковиту відрубність від м о с ко в с ь ко го й інших народів і освятили її ріками молодої п’янкої крови, яка в н ас пос­ тійно збуджує совість і пам’ять про минуле та заохочує д о Чину за святу справу наш ої держ авности. Трьохсотлітнє терпіння під м о ско в сько ю ко р м и го ю увінчалося вінцем відновленої державности, коріння якої ми плекали ще в Княжих славних часах і потвердили мечем і булавою Б огдана Хмельницького, поновно висказавши устами ко заків і укр аїн ського народу палке бажання зажити вільним життям. С уверенна воля укр аїн ського народу устами Президента У країни — Голови Центральної Ради — проголосила перед цілим світом нашу від­ рубність від чуж озем ного панування. А наш а повноцінність, як молодоі' держави, вже формувалася передовсім в сукупності законів, універсалів, розпорядж ень, постанов, урядовим и акредитаціям и, особливо м іж держ авних, в д еякій м ірі оформлених з 2 0 -м а д е р ж а в а м и ю ридично, та потверджених нашим передпарляментом — У кр а їн сько ю Центральною Радою. Про кипучу живучість м олодого укр аїн ського д е рж а вн ого організм у свідчить факт, що тільки за три роки с в о го д е р ж а вн о го існування м о ­ лода українська д е рж а ва офіційно підписала 3 2 м іж д ерж авні договори чи конвенції з 14-м а держ авам и світу. Я к подає дослідник цієї доби д -р Т р е м біцький, У країна вступила у дипломатичні відносини та консулярні взаємини з 4 2-м а держ авам и світу/ із чотирма розрядними ступенями урядових зносин/. П ро те, що молода укр аїн ська держ ава уявляла собою приманливий капітал і потенціяльні вигоди свідчить той факт, що нею від с а м о го початку зацікавилося 29 держ ав, а в 10-ти головних містах У країни утвердж ено 8 8 консульських установ трьох ступенів. За час існування молодої держ ави в Києві було 31 дипломатичних представництв і в додатку 4 м ісії з ниж чою рангою через натиск м оска ­ лів. У країнська преса мала своїх представників у 15-ти містах Европи.

20

У країна витворила м іж д ерж авні взаємини 1917-23 з 10-м а антантськими держ авами, 4 -м а центральними держ авам и та з королівством Б аварії, із 10-ма невтральними держ авам и (тут включені Ватикан і вільне м істо Д а н ц іґ/. Т реба сказати, що У кр аїн а ввійшла в контакт із 16-ма держ авам и, які постали після розвалу р осійської тю рм и народів та австрійського габсбурзького трону. Навіть М осква, яка ненавиділа й хотіла загарбати українські землі, була змуш ена визнати в м іж народнім до говор і суверенність України, ю ридично підписавши д о го в ір з гетьм анським урядом, встановивши акти замирення і дипломатичні та консульські домовлення — прийнявши в себе ЗО консульських представництв. О тж е, осяги на м іж народно-ю ридичном у полі були величезні, дивлячися, яким норотким часом диспонувала молода українська держава. Тим часом на внутрішньому форумі постання молодої української д е р ­ жави мало вартість держ авно-творчого значення — об’єдню ю чого чинни­ ка і всенаціональної духової синтези — і в цих двох датах 22-го січня 1918 і 1 91 9 pp. український нарід пов'язав свої минулі стремління до волі органічно з виявленою ф ормою власної державности. Це шляхотне зусилля удержавити Націю , яка протягом віків знаходи­ лася в неволі, стала предметом чергових спроб у інших частинах нашої Батьківщ ини. В Галичині — в половині жовтня 1 9 1 8 року проголош ено незалежність західньоі вітни укр а їн сько го народу, яка була скріплена революційним успіш ним чином 1-го листопада 1918 року, а довгом ісячна війна, яка наступила після цих подій, була виявом рішучости ук­ раїнського народу бути на рідній землі господарем . Ч ергові зриви до волі увінчалися успіхами в Карпатській У кр аїн і в 1939 році, а 2 роки після цього в серці Галичини, тому, що політичні і воєнні дії не дали зм оги цього доконати в Києві, у Пьвові проголош ено Акт 3 0 -го Червня — — Відновлення У кр а їн сько ї Держ авности. І кож ний з цих актів базувався на волі укр аїн ського народу жити у самостійній українській держ аві, як це вже було висловлено IV-им універсалом 1 9 1 8 року. Це палне бажання волі окрил ю є та ко ж і нас сумівців, послідовни­ ків поколінь револю ціонерів-героїв, і вірних синів України, які тільки у свобідній Батьківщ ині бачать передумову свобідного особистого і державнного розвитку в с ім ’ї вільних народів і стали сьогодні нашими м а­ яками.

21

КОМІТЕТ »МОНТЕ КАСС!НО< П о ч а т к и

к о м і т е т у .

У часники четвертої з черги студійної поїздки фундації У В У « С теж ­ ками Б атьків по Европі«, 2 8 липня 1 9 8 4 року відвідали славне побоєвище М онте К а с с ін о і «Польський військовий цвинтар«, во яків Д р у ­ го го К о рпусу під пр о во д о м генерала В. А н д е р са. Була це одна із найважливіш их битв на Італійськом у фронті проти гітл ер івсь кої Н ім е ч ­ чини, — за ворота д о вічно міста Риму. Під час їзди автобусом з Р им у д о М онте К а с с ін о проф. П. Ґой провідник групи, ко р о тко подав цікаву істор ію м онастиря Б ене ди кти нів /п о ча то к 6-те століття/ ко л иску старинної Італії і батьківщ ини св. Т ом и з А квіну. Він зве рнув увагу на геополітичне полож ення М онте К а с с ін о і йо го наслідки на протязі сторіч, а зо кр е м а на останні бої за М онте К а ссін о . Дальш е причини і участь у тих боях тисяч у кр а їн с ь к о го вояцтва. Прикладами про М онте К а с с ін о і подібним и ситуаціями з ’ясував він траґед ію по не во ле ного народу, де наші ж ертви ідуть на рахунок сусідів, і вказав на наші святі зоб ов'язання направити заподіяні кривди. Н а цвинтарі є 1,051 м огил поляглих в о я ків з Д р у го го К о р п у с у за Монте К а ссін о , а р азо м із збірним и м огилам и невідом их бійців є 1, 2 0 0 похованих вояків.

Гр уп а у к р а їн с ь к и х с т у д е н т ів "С т е ж к а м и Б в т ь к ів по Е в р о п і” К ассін о.

22

—

1985 на М он т е

З воруш ені чисельністю укр а їн ських імен та до кр а ю огірчені тим, що наших вояків, наших рідних ге р о їв, від по від н о не вш ановано, національно не визнано за життя, — ані навіть по см ерті. Студенти, учас­ ники С те ж о к : відмовили молитву; склали вінок; китиці свіж и х квітів; поставили малий укр а їн ський прапорець, — та постановили виправити цю несправедливість. В е рнувш ись із студійної поїздки, вони, на п р о ­ позицію проф. П. Ґоя, дня 1 4 -го вересня 1 9 8 4 р оку оформили У к ­ раїнський С тудентський Ком ітет »Монте Кассіно« (У С К М К )

С е кц ія ц в и н т а р я на М он т е К а ссін о , де п о х о в а н і у к р а їн с ь к і во яки . Х р е ст и на могилах по п я гп и х в о я к ів п р о м о в и с т о го во р ят ь п р о їх н ю н іц іо н а л ь н іст ь .

П е р ш і

к р о к и

Зразу приступлено д о підготови збирання матеріялів, оформлення анкети для реєстру упавших на полі б о ю під М онте К а ссін о , та реєстру всіх українців, членів Д р у го го К о рпусу а р м ії А ндерса. У висліді річної праці, п е ре писки і зв ’язків з відповідним и м онастир­ ським и і урядовим и чинникам и — зібр ан о частинно матеріял і р ів н о ж устійнено істор ію і правне полож ення цвинтаря. Цвинтар є побудо­ ваний на землі монастиря, а на вд ерж ання й о го П ольська військова ко м ан д а передала м онастиреві 3 мільйони лір (сьогодні приблизно 1 ,50 0 дол.). З го д о м із зро стом кош тів утримання, на прохання м о н а с­ 23

С т у д е н т с ь ки й П р о в ід К о м іт е т у М он т е К а с с ін о : Таня Д и ч о к (Т о р о н т о , Канада), П ет ро М а т ія ш е к (П асейк, ЗС А), Л ід а Чорна (Н ь ю -Й о р к).

тирських властей, — ф інансовий б ік сп р а ви взяв на себе Д епартам ент війни при італійському уряді, залишаючи вповні духову о піку за м о ­ настирем. Цвинтар в м іж ч а сі став с в о є р ід н о ю М е кко ю для поляків по обидвох боках як і р ів н о ж новим ідеологічним побоєвищ ем . В і д п р а в и і ч е р в о н і р о ж і Дня 2 6 -го липня 1 9 8 5 р о ку учасники 5-ї студійної поїздки С т е ж о к відвідали зо р га н ізо в а н о з національним п р а п о р о м «Польський в ій с ь ко ­ вий цвинтар« на М онте К а ссін о . Панахиду і молитви за поляглих на могилах в о я ків укр а їн ц ів пр овів м олодий свящ е н и к із Риму. Кож ний із учасників С те ж о к поклав червону р о ж у на вибраній чи знайденій могилі вояка-українця. Це сво єрід н е сим волічне по в’язання в часі і просторі і неначе постійна пр игадка поляглим — червоних пільних м аків, які тисячам и цвили в час боротьби і щ орічно в е сн о ю чи раннім літом вкриваю ть гору М онте К а ссін о . Поставлено китицю квітів на могилу н ёЫ д ом ого во я ка і шанувальне слово ска за в проф. П. Ґой. З у с т р і ч з

А б а т о м ( А р х и м а н д р и т о м ) м о н а с т и р я

Н а запрош ення А рхим андрита м онастиря Б ен е д и кти н ів в М онте К а с ­ сін о о. Б е р н а р д о Д ' О нарійо, яке о д е р ж а н о д алеко перед в иїзд ом д о Італії, — учасники С т е ж о к в товаристві ігум ен а відвідали м о н а с ­ тир, пр екра сні йо го забудови і церкву. П ом олилися за душі поляглих наших во їнів і відбули з А р хи м ан д р и том д о в гу р о зм о в у у вітальні монастиря.

24

А рхим ан д р ит — це молода, пристійна, енергійна, і надзвичайно розум на лю дина. Д о б р е зорієнтований в національно-політичній м озаїці С хідної Е вропи — зо к р е м а д о в о є н н о ї Польщі. В д р уж н ій р о зм о в і поруш ено цілий ряд питань і проблем, почи­ наючи з ранньої істор ії м онастиря і кінчаю чи Д р у го ю С віто в о ю вій­ ною і боям и за М онте К а ссін о , та участи в боях різних народів, в том у і у кр а їн с ь ко го . А р хи м а н д р и т зазначив, що на «П ольськом у вій сько вом у цвинтарі«, кр ім поляків, поховані українці, білоруси і ж иди. Є правосл ав­ на і ж и д ів с ь ка се кц ії. Н а православній поховані частинно українці без огляду на віровизнання. В дальшій р о зм о в і зве р н е н о увагу на б р ак постійної д уховної опіки над у кр а їн с ь к и м и поляглими обидвох в ір о ­ визнань, як і р ів н о ж зам овчування їх національної приналежности. Для нас було ясно, що не м о ж н а було вж е довш е мовчати, чи вда­ вати, що нас нема, або, «що це не моя справа». Ішлося про це найосновніш е, Б о ж е , лю дське і національне, а сам е, щоб дати наш им впав­ шим ге р о я м на полі бою , наш им славним по пе р е д н и ка м і предкам постійну духову опіку. Я к і р ів н о ж національне визнання їх жертви в б о р о т ь б і з н а ц и з м о м . Н айбільш ої жертви. Ж ертви життя. П о стійн о пам ’ятаючи при тому, що вони були квітом у кр а їн с ь ко ї землі. Це були м олоді у кр а їн с ь кі патріоти, в більшості в сту­ дентськом у віці, це були кращ і із кращ их — у кр а їн сь ка молодь, яка через свою лю бов, настанову і боротьбу за батьківщ ину, опинилася в далених тайгах С ибіру, в кігтях м о с ко в с ь ки х займ а н ців ім періял істів — ч е р в о ­ них нацистів. Рятую чися від ф ізичної ліквідації, ці молоді українці згинули в боротьбі в соняш ній Італії з новим займ анцем укр аїн ських земель — брунатним ф аш измом. П о с т і й н и й

фонд

В ході р о з м о в устійнено створити при монастирі Б енедиктинів чи чині в М онте К а с с ін о П О С Т ІЙ Н И Й Ф О Н Д П О М И Н А Л Ь Н И Х В ІД ­ П Р А В за душі поляглих в о яків-укр а їн ц ів на М онте К а ссін о . Тільки із процентів фонду щ орічно будуть відправлятися м онахам и поминальні відправи (Б о го сл уж б и і Панахиди) італійською або латинською м о ­ вами за спо кій душ поляглих в о я ків у кр а їн ц ів на М онте К а ссін о . Відправи будуть відправлятися так довго, як д о в го буде м онастир Б енедиктинів, цвинтар чи са м орден.

існувати

Д а ту для від пр а в встановл ено на 1 0 -го вересня ко ж н о го року. Дату цю вибрано з огляду на щ орічне відзначування річниці см ерти Патріярха Иосифа, із огляду на це, більшу присутність в Рим і представ­ ників у к р а їн с ь к о ї діяспори. У п р а в а ком ітету при фундації У В У буде старатися, щоб зебезпечити транспортац ію до М онте К а с с ін о на цей день для місцевих укр аїн ських студентів і питомців. В щорічних виказах відправ будуть зазначені наші відправи, р івн ож у Д о від н и ку п р о М онте К а с ін о буде відповідно за м а р ко в а н а і зазна­ чена присутність укр аїнців на зга д а н о м у цвинтарі, поінф орм ував учас­ ників зустрічі ігум ен м онастиря. У п р а в а ком ітету словами св о й о го д о р а д н и ка проф. П. Ґоя, який вів пе ре говор и, зобов'язалася в ко р о тко м у часі переслати на фонд опіки певну суму грош ей і с п и с о к поляглих.

25

Постійний

фонд

молитви

став

дійсністю

Н апо ле гливо ю працею устійнено частинно с п и с о к поляглих укр а ­ їн ців під Монте К а с с ін о і 1 7 -го листопада м инулого р о ку із частинним ф інансовим зоб ов 'я за ння м на П остійний Ф онд вислано до М онте К а ссін о . П истом з 2 3 -го грудня м инулого року А р хим анд рит м онастиря о. Б е р н а р д о поінф орм ував ком ітет про одерж ання листа із даним и, та що П остійний фонд молитви для поминальних річних відправ став дійсністю . Він дальше пише, що; М онте К а с с ін о хоронить могили багатьох шляхетних вояків, я кі великодуш но пожертвували с в о є житжиття, — м іж ним и і хо р о б р і українці, пам ’ять про яких ж и ве в дусі молодих укр аїн ських студентів«. Конечні сть

документації

Н ам надзвичайно п р и єм н о поінф ормувати у кр а їн с ь ку гр о м а д у про наш частинний успіх. М и с в ід о м і того, що д о н ал еж н ого і повного успіху цієї загально національної спр ави ще далека д о ро га. В с е це ви м а гає ще багато зусиль праці, розш уків, дослідів, д окум ентації і гр о ­ шей. Д уж е мало зробл ено на цьом у відтинку за останніх с о р о к років. В Д р уго м у К о рпусі генерала В. А н д е р са було від 1 2 -1 5 тис. у кр а ­ їнців. Були вони і в інших частинах польської а р м ії, були т а ко ж і в інших арміях західних кр аїн . Ми впевнені, що біля ЗО процентів поляглих під М онте К а с с ін о — — це українці. М она стир і гору здобувала піхота в рукопаш них боях, — там найбільше було у кр а їн ц ів і білорусів з огляду на національну дискрим інацію . Н аш а мала с п р о б а і заходи м инулого року, щоб направити з а п о ­ діяну кривду, — стрінула з місця напасливі напади ш овіністичної польської ю рби, на жаль і польських ветеранів. (Була це реакція на наші статті, ко м ун іка т та р а д іо п р о гр а м у у кр а їн с ь ко ю м о в о ю в А в с тр а ­ лії з дня 2 7 -го липня м инулого року — про наші заходи і працю). Т о м у

н е г а й н о

п о т р і б н о :

1. Звериф ікувати і доповнити С п и с о к поляглих в о я ків -у кр а їн ц ів на Монте К а ссін о . (П отрібно із відпо відн им зверн е н н ям поширити С п и с о к поляглих. С п и с о к м а є 5 8 сто р ін о к друку ф ормату вісім ки . Це дасть м ож ливість ш и р о ки м колам гр ом а д ян ства переглянути і доповнити С п и со к.

2. Збирати картотеку всіх українців, учасників Д р у го го ко р п у с у А н де р са.

3. Посилити персональні докум енти бувших вій с ь ко в и ків , як: різні по ­ свідки, відзначення, медалі, зн им ки, тощ о. Збирати о ригінали і ко пії.

5. Здобути фонди на: а / впорядкування зібраних м атеріялів, ведення праці як: почта, д руки і м інім альна вина гор од а, б / створити однорічну стипендію для дослідника чи за а ва н со в а н о го студента для перегляду і д о с л ід ів бритійських і польських військо вих архівів. З в е р н е н н я : Ц ією дорогоб Г"5вертаєм ося, в першу чергу, до ще ж ивих учасни­ ків Д р у го го норпусу і п р о си м о переслати на нашу адресу, виповнену 26

і завірену анкету. К о п ії докум ентів, відзначень, звільнення тощо. П р о ­ с и м о подати прізвищ а всіх українців, які були в А р м ії А ндерса. С отні і тисячі Ваш их товариш ів по зброї вж е не м ож уть за се б е говорити. Одні впали в боротьбі, інші відійшли вж е у вічність. Це Ваш м ораль­ ний і національний о б о в 'я зо к зробити за них. З в е р т а є м о с я д о р о д и н , з о к р е м а д о дітей покійних вояків, перешліть на адресу Ком ітету дані, до кум е нти чи ко п ії Ваш их покійних батьків чи родини і тим с а м и м д о п о м о ж іть нам від по від н о вшанувати і увіковічнити їх пам'ять — персонально і національно. З в е р т а є м о с я з проханням д о пр ово д ів українських церков, ветеранів, о рганізацій, установ і д о в сь о го у кр а їн с ь ко го гр о ­ м адянства — прийти нам з н е га й н о ю з м оральною і м атеріяльною д о п о м о го ю . Ми віримо, що знайдуться укр а їн ські д о б р о д ії, фундатори і ж е р т в о ­ давці, які уфундують по одино кі ділянки зап очатко ва н ої праці. Тільки від В аш ої д о п о м о ги , співпрац і і ж ер тве нн о сти залежить на скільки ми зу м іє м о виконати це загальне національне завдання. Ми віримо, щ о укр а їн ська гр ом а да, я к і раніш е д о п о м а га л а в інших в а ж ­ ливих м оментах, так і тепе р д о п о м о ж е нам заверш ити це діло. Ч еки п р о си м о виписувати на UFU F o n d . M o n te 36, S e c o n d A ve . N e w Y o rk , N. Y., 1 0 0 0 3

C a s s in o

C om .

П ож ертви м ож н а відтягнути від пр и хо д о во го податку. В с і пожертви будуть опубліковані в укр а їн ській пресі. /З а А н ке тн и м листком і ко п ією Писти поляглих під М онте К а с с ін о п р о си м о нега йно звертатися на а д ре су Ко м іте ту/.

UKRAINIAN STUDENTS’ MONTE CASSINO COMMITTEE Ukrainian Free U niversity Foundation Inc. 203 Second Avenue New York, N. Y. 10003 USA

27

молодь — М А Й Б УТН ІС ТЬ НАРО ДУ Д о п о в ід ь д -р а Б о г д а н а Ф у т е я на К о н г р е с і у к р а їн с ь к о г о Ц е С У С - у 2 1 -г о г р у д н я 1985 р о к у в Т о р о н т о , К а н а д а .

Богдан Футей М олодь — це майбутність народу. М олодь все стояла в аван га рд і с в о го народу, в яному передове м ісце займ ало і буде займати студенство. С туденство є п р овід н и ком для молоді, во н о визначує н апрям ні праці, активізує м олодь до студій, д о праці над с о б о ю , праці для у кр а їн ­ ської культури, Ц еркви і народу. Річ ясна, що провідники студенства повинні пам ’ятати про спадщ ину предків, батьків, бо історія не любить прогалин, вона складається з минулого, тепе р іш ньо го і майбутнього. Ш у ка ти кращ их шляхів, удосконалю вати і усучасню вати ідеологіч­ но-політичні програм и, впровадж увати н ові методи внутріш ньої співпрац і чи зі зовніш нім світом — це конечне і потрібне, але завж д и треба пам'ятати про віко ву спадщ ину попередніх поколінь. Ш ука ти нращих шляхів, удосконалю вати і усучасню вати ідеологічно-політичні програм и, впровадж увати нові методи внутріш ньої співпраці чи зі зовн іш н ім світом — це ко н ечн е і потрібне, але завж ди треба пам ’ятати про в іко ву спадщ ину попередніх поколінь. Т ре ба підкреслити, щ о укр а їн ське студенство в історії наш ого народу записало світлі стор ін ки св о є ю активністю і ж ертвенністю . Згадати б хоча кількох: студент А д а м К о ц ко загинув від куль польських студентів у Пьвові 1911 року в боротьбі за у кр а їн ський університет. Крутянський курінь студентів в о б о р о н і столиці Києва. З новітньої історії — великі ж ертви у кр а їн с ь ко ї студентської м олоді в боротьбі з поневолю вачам и у кр а їн с ь ко го народу в часі Д р у го ї С в іто в о ї війни. У кр а їн с ь к а молодь була дуж е активна на західньо-українських землях п о м іж д в о м а світовим и війнами, в підпільній організації О У Н , культурно-освітніх і го сп о д а р сь ки х товариствах. Щ о б зорганізувати укр а їн ське студенство, надати йом у о р га н із о ­ вану ф орму праці та координувати цю працю, були скликані «Студентські З 'їзд и" в 1 9 0 8 і 1 9 1 3 роках у Пьвові, 78 р о ків тому. Щ о й н о після П ерш ої С віто в о ї війни був скликаний третій В се у кр а їн с ь ки й З ’їзд , що тривав від 2 червня до 8 липня 1 9 2 2 року, у м істі Празі, столиці ЧехоС ловаччини. Н а том у З ’їзд і засн о ва но Центральний С о ю з У к р а їн с ь ­ ких С тудентів (Ц С У С ). Завданням Ц е С У С -у було о б’єднати всі студентські орга н іза ції і товариства, щ о діяли в різних д е р ж а ва х світу, координувати їх працю та заступати у кр а їн сь ке студенство на м іж н а ро д н іх форумах. Н е нале­ жали до Ц е С У С -у студенти з п ід со в є гсько ї У кр а їн и . М ісц ем о сід ку Ц Е С У С -у були П рага (Чехословаччина), В ід е нь (А в ­ стрія), М ю нхен (Н ім еччина) і А м е р и ка . З вичайно періоди праці цент28

ральної студентської орга н іза ції визначувалися м ісц е м ї ї осідку. Від 1 9 2 2 року д о 1 9 3 4 р о ку о с ід о к Ц е С У С -у був у Празі. В том у часі були в н ьо м у зор га нізо ва ні всі ідеологічно-політичні угрупування укр а їн с ько го студенства. На початках 1 9 3 0 р о ків найчисленніш ою гр у ­ пою в Ц е С У С -і була націоналістична молодь. В 1 9 2 4 році з Ц еС У С -у виступили п р о со вє тські (ко м ун істи ) студенти, вони зорганізували с во ю о рганізацію під назвою «Ділове О б ’єднання П о ступ о в о го Студенства« (Д О П С ), яке, однак, д о в го не проіснувало. Ц е С У С активно вклю чився в працю на м іж н а р о д н о м у відтинку, брав активну участь у м іж н а ро д н іх студентських конф еренціях, з'їздах, ко н гр е са х, сп ів п р а ц ю в а в з м іж н а р о д н ім и студентським и товариствам и, інф ормуючи їх про успіхи і труднощ і у кр а їн с ь к о го студенства і незавид ­ не полож ення н аш ого народу. Восени, 1 9 3 4 року, внаслідок зм іни політики ч е х о с л о в а ц ь к о го уряду (зближення з П ольщ ею і С Р С Р ) та арештування деяких членів Управи Ц еС У С -у, пе р е н е се н о о с ід о к д о Відня в А в стр ії. Там Ц е С У С перебув довгі роки, Д р угу С віто в у війну д о кінця 1 9 4 5 року. Після Д р у го ї С в іто в о ї війни, через специф ічні внутріш ні відносини укр аїн ських студентів, на всестудентськім установчім з’їзді, 2 4 -го травня 1 9 4 5 р о ку у М ю нхені за сн о в а н о нову централю під н азв о ю «Централь­ ний Е м ігр аційн ий С о ю з У к р а їн с ь к о го Студенства« в с ко ро чен н і також Ц Е С У С . А в бе ре зн і 1 9 4 6 року відно вив с в о ю діяльність довоєнний Ц еС У С . Це був період бурхливого розвитку студ е нтсько го життя, де д ва на­ ціоналістичні табори гаряче зм агалися за впливи і провід се ре д укр а ­ їн с ь ко го студенства. Ця завзята боротьба /ко н ф л ікт/ була полагод­ жена під час 4 -го все студ ійн ого з’їзду, що відбувся у Ф р ай м а н і біля М ю нхену від 3 0 -го червня д о 2 -го липня 1 9 4 7 року, де обидві центра­ лі об'єдналися в один Ц ентральний С о ю з У кр а їн ських С тудентів (Ц Е С У С ). Велику ролю у полагодж енні цього конфлікту від ігр а в проф. д-р В о л о ­ дим ир Янів, як п р ед сід н ик з'їзду, теперіш ній почесний член Ц Е С У С -у і Р ектор У кр а їн с ь к о го В ільного У ніверситету /У В У /. П ол агодж ення конфлікту ум ож ливило покращ ення діяльности на р із­ них відтинках. С туденство в том у часі усвідом ило, що в ситуації, в якій знайш овся український народ на рідних землях і у вільном у світі, треба спільно шукати м етодів співпр ац і для виходу з т о го полож ення, вірило, що тільки в систем і о б’єд наного суспільства, при вільнім сл ові і вільній критичній дум ці м о ж н а буде мати успіхи.А втор ите т студентства в очах гром адянства виріс, батьки народу часто покликувалися на студентську молодь, коли йшлося про єдність дум ки і співпр а ц ю в гр ом а д і. В 1 95 0 -и х роках укр а їн сь ке студентство чисельно приїхало д о Канади, З С А і других зао ке а нських країн. Н а нових місцях поселення постають нові кр ай о ві студентські о рганізації. С о ю з У кр аїнсьни х С тудентських Т овариств А м е р и ки (С У С Т А ) 1 9 5 3 р., С о ю з У кр а їн ських С тудентів Канади (С У С К ) о р га н ізо в а н о в 1 9 5 3 році, а Централя У кр аїн ських Студентів А встралії (Ц У С А ) — в 1 9 5 9 році, С о ю з А р ген ти н ських У к ­ раїнських С тудентів (С А У С ) і в Е вропі С о ю з У кр а їн с ь ки х Студентських Т овариств Е вропи (С У С Т Е ) о р га н ізо в а н о в 1 9 6 3 році. Ці С о ю з и пере­ 29

брали більшість завдань Ц еС У С -у, ролю я ко го зведено д о сим волічно ідейної репрезентації у кр а їн с ь ко го студенства. Для відновлення діяльности Ц Е С У С -у в 1 9 6 7 році зап очатковано п ід го то вкою світових К о н гр е с ів укр а їн с ь ко го студентства, участь в яких брали кр айо ві с о ю зи поодиноких кр а їв, ідеологічні, акад ем ічні та конф есійні товариства. В листопаді 1 9 6 7 року відбувся студентський К о н ґр е с (С К В У С ) в Н ь ю -Й о р ку у р ам ках пе рш ого С К В У . Н а цьому К о н гр е с і потвердж ено, що Ц Е С У С є дальше с віто в о ю централею укр а ­ їн ських крайових студентських товариств, поза м еж а м и У кр а їн и . З а в ­ данням Ц е С У С -у є заступати інтереси у кр а їн с ь к о го студентства в діяспорі, перед с в о їм гр о м а д ян ство м і та ко ж на м іж н а р о д н ь о м у фо­ румі та боронити і обстою вати інтереси у кр а їн с ь к о го студентства в поневоленій У кр а їн і та в м іру м ож ливостей йом у допом агати. В даль­ шому його праця і праця його членів, студентських С о ю з ів м ає нести всебічну д о п о м о гу рід ном у народові. К о н ґ р е с доручив У п р а ві Ц Е С У С -у започаткувати і розвинути а кц ію в обороні лю дських і національних прав в У кр а їн і. В цьому К о н гр е с і взяли чисельну участь студенти, на­ родж ені вж е в країнах с в о го поселення. Цей природний пр о ц е с пе­ ребирання постів у проводах організацій молодим и, бодай в студент­ ських організаціях, якщ о не в загальном у у кр а їн с ь ко м у житті, при­ носить способ и н о в о го думання та нових м етодів плянування. Це і буде те м а сьогодніш ніх м оїх д ум о к, яки м и хочу з вам и, сту­ дентами 1 9 8 0 ; их р о ків , поділитися. Н а сь ого д н і так складаю ться обставини, щ о у кр а їн с ь ке життя му­ сить розвиватися і здійсню ватися у двох аспектах одночасно. В У к ­ раїні в ум овинах с о ц іа л ь н о г о м о с к о в с ь к о -с о в є т с ь ко го поневолення і за м еж а м и У кр аїн и в ум овах життя наших поселень у різних д е рж а вах і на різних континентах. В аж ливим се р е д н и ко м для збереж ення у кр а їн с ь ко го характеру наших поселень є їхн ій зв’язо к з У кр а їн о ю . С пільне походж ення і спільні зб е р е ж е н і культурно-духові вартості стим улю ю ть спільні за ­ цікавлення і даю ть натхнення на життя наших поселень. Щ о більше, знання кр итичного стану н аш ого народу в У кр а їн і заохочує до ко н кр е т ­ ної діяльности у д о п о м о з і і винликає б е зп о с е р е д н є зацікавлення всім тим, що відбувається в У кр а їн і. Т о м у питання виховання нових поколінь для розвитку і сили наших поселень — це одно з найважливіш их наших завдань. Це питання ставлю сьогодні перед вами, майбутніми пр овід н и кам и у кр а їн с ь ко го поселення тут, у вільному світі. Ц е С У С , як світова надбудова о р га н ізо в а н о го у кр а їн с ь к о го студентст­ ва, повинен подбати, щоб студентські орга н іза ції і товариства о х о п и ­ ли в сво їх рядах всіх студентів у кр а їн с ь ко го походж ення, поширили і поглибили с в о ю працю , щоб стало були руш ієм праці і активности поодиноких студентів, членів товариств. А зберегти укр а їсь ку спільноту в діяспо рі з м о ж е м о лише тоді, коли із ваших студентських рядів виростуть майбутні зрілі і віддані п р о від ­ ники укр аїн ських гр о м а д . Знову, щоби бути д о б р и м пр овід н и ком , тр е ­ ба вивчити минуле і теперіш нє У кр а їн и і головне укр а їн ську мову. Стало доповняти знання про життя, зм агання, е ко н о м ічн і та політичні п р о ц е ­ си, що проходять на укр аїн ських землях. ЗО

П а м ’ятаймо, що в У кр а їн і м а єм о д о діла з во р о го м , який в рафі­ нований сп о сіб пляново і послідовно прям ує д о знищ ення наш ої на­ ціональної субстанції. Тут не го в о р и м о тільки про політичне І СОЦІАЛЬНО е кон о м ічн е поневолення, але йдеться про політику руйнування нашої духовости, наш ого національного »я«, мови, культури, традицій. Впливи цієї політики М о скв и сягаю ть до наших поселень, о р га н і­ зованою і страш ною атакою , щоби дискредитувати укр аїн ц ів у пошуках т. зв. «воєнних злочинців«. В А м е риц і вж е р ока м и це закорінилося в судових справах /по зба вл е н н я гр о м а д я н ств а /, а в Канаді починається в переслуханнях ко м іс ії Д еш ена. Н а превеликий жаль, д е які урядові чинники н аш ого поселення, під впливом і тисном певних кіл, не вглиблю ю ться в цілі м о с ко в с ь ко ї шкідливої політики проти св о їх голосних критиків, і в великій мірі с в і­ д о м о чи н е св ід о м о співпр а ц ю ю ть з во ро го м . М усим о бути свідо м і, уважати, але не попадати в розпуку і холод­ н окро вн о реагувати на різні пр ово ка ц ії, котрі маю ть за ціль знеславлю ва­ ти добре ім ’я У нраїни. З авданням є усвідом лю вати уряди наших по се ­ лень пр о правдиві задуми М оскви, про д ійсн ість та історичні факти в час Д р у го ї С в іто в о ї війни. К о н е ч н о потрібний дослідчо-докум ентарний центр. Р івн о ж наголошувати про н еб езпе ку во ро ж н ечі і п о б о р ю ­ вання етнічних груп одна проти другої. Для кр а щ о го успіху ми зоб ов'яза н і уживати се ре д н и ки тих країн, в яких ви і ми, всі ми є гром а д ян ам и. А м е р и к а н ц і і канадці кращ е зрозум ію ть суть справи, коли д о ка ж е м о нехтування конституційних гарантій /п р а в / даної країни; коли буд ем о базуватися на судових р і­ шеннях, К У Н Ґ ІС П А П ІН А К К , де суддя рішив, що докум ентація з С о вєтського С о ю з у є «політично забарвлена** і не м ож е бути уж ивана у цих процесах, а ніж говорити, що українець не м іг би т а ко го злочину поповнити, або щ о ми та ко ж терпіли від других. Ми не м о ж е м о позволити нікому, щоби провини, наколи вони є одною чи більше людей, були ідентиф іковані з цілою у кр а їн с ь ко ю на­ цією. Ч а с найвищ ий, щоби з добре уд окум ентованим и сп р ава м и ми перейшли в оф ензиву і потягнули до відповідальности «легальної і фі­ н ан со во ї" тих, що стараю ться або по м а га ю ть знеславити. Коли йде м ова про легальні засоби, то сп р а ва у кр а їн с ь ко го м о ­ ряка М иро слава М едведя нехай буде п р и м ір о м ефективно-удалих акцій д о наслідування. Правда, са м М ирослав М едвідь, на жаль став ж ертвою , йому не вдалося вийти на волю, як він баж ав. Й о го по вер ­ нуто на со вєтський корабель протизаконно д е р ж а в н и м м іністерством , щоби не наражувати п е р е го в о р ів на верш инах у Ж еневі. Д ивно, що справа, яка правд оподібно була б дуж е с ко р о забута, набрала так багато уваги! Lie перш ий раз в істор ії а м е р ика н с ь ко ї преси, р ізн о го а м е р и ка н сь ко го політичного переконання, що у кр а їн с ь ­ кій спр аві присвячено так багато часу і уваги, ще по сьогодніш ній день ідуть дебати і дописи. С талося це завдяки Т-ву У кр а їн сь ки х Адвокатів, які з другим и о рганізаціям и вибрали легально ю ридичний, радше як суто етнічний плян акції в о б ор о ні ба ж ан ь М ирослава М едведя. Ціла акція була так продумана, що заставила всі три найвищ і д е р ж а в н і чинники нею зай­ 31

нятися і її дискутувати, а це: ю ридичний чинник, внлю чно з найвищ им судом, З аконодавчий К о н ґр е с і В иконавчий, різні М ін істе р ства і Білий Д ім . С уд о ва спр ава М едведя надала події політичного азилю такої детальної аналізи, щ о в правних колах ще далі провадяться д и с ку с ії на тему, хто і що м іг в цій спр аві рішати. З н о ва Т -в о У кр а їн с ьки х А д в о ­ катів одерж ало ріш ення суду, що стає »прецедентом« в заступництві людини, яка б а ж а є одерж ати азиль. Б еручи д о уваги, як багато написа но в пресі, все щ о діялося в по­ літичних колах, м о ж н а з певністю зазначити, що д о тепе р ж ад на укр а ­ їн с ь ка спр ава чи подія не одерж ала такої в с е а м е р и ка н с ь ко ї уваги, я ко ю була і далі є сп р а ва М ирослава М едведя, який н е с в ід о м о став у кр а ­ їн с ь ки м ге ро єм . Й о го долю ми з о б о в ’язані всі рятувати. Молодь, о собл иво студенти, повинні наслідувати і брати приклад з М и ро слава М едведя, який виростав у рабській систем і, де у кр а їн ­ сь ка мова, культура і са м е слово »Українець« є злочином , а він за­ явив, що він — укр аїн ець і го в о р и в д о б р о ю у кр а їн с ь ко ю м о в о ю . Ми м а ­ ємо у с в о їх країнах повну свободу, м о ж е м о бути д о б р и м и го р о ж а н а м и тих країн, але н ічо го не стоїть на переш коді бути та ко ж д о б р и м у кр а ­ їн ц е м і знати укр а їн ську мову. П р и єм н о ствердити, що у кр а їн сь ка проблем а поволі виходить на м іж н а р о д н ю арену, д е я кі д е р ж а в н і м уж і прихильніше відносяться до наш ої справи. С а м П резидент у св о їх д в ох пром овах д о а м е р и ка н ­ сь ко го народу, перед і після Ж еневи згад ав про укр аїнців і У кр аїну. Н е м ає сумніву, що прихильна постава сена тор ів і к о н гр е с м е н ів в о б о р о ­ ні М едведя (рятували а м е р икан ський го н о р ) причинилася д о цієї згад ки. М а є м о вж е тут, у З С А , п о м іж членами С енату і К о н гр е с у наших пр и ­ хильників, вони в разі потреби заступаю ть н аш е,л а б і;'ста р а ю ть ся нам помагати. О дначе, нам треба мати сво їх парляментаристів, у кр а їн с ь ­ ко го походження — це наше найближче і пекуче завдання. В Канаді ті справи стоять д а л еко кращ е, В елика Б ританія та ко ж м а є вж е парляментариста у кр а їн с ь ко го походж ення. В А м ериці ця с п р а в а цілковито занедбана. Студенти у кр а їн с ь к о го походж ення повинні активно включитися в по ­ літичні процеси країн с в о го поселення, активно працю вати в політичних партіях, працю вати над їхн ім и плятформами, бути кандидатам и, ви б и ­ рати і бути вибраними. Н аш а політична сила, наш і впливи на політику д е рж а ви, в якій ж и ве м о , будуть лише тоді, коли б уд ем о мати якнайбільш у кількість с в о їх п а р ­ лям ентаристів (ко н гр е с м е н ів ) і працівників в поодиноких урядах, тоді зм о ж е м о впливати і д о певної м іри ф ормувати політику д о наших потреб. В противном у разі не б уд ем о творцям и, тільки пасивним и с п о ­ ж ивачам и. Щ о б , одначе, ті завдання виконати і їх осягнути, треба завершити студії, стати д о б р и м проф есіоналістом , бути е кс п е р то м с в о є ї ділянки, солідно і чесн о виконувати с в о ї о б о в ’язки. Щ е одна д уж е важ лива подія в нашій історії — це Ю В ІП Е Й Т и с я ­ чоліття Х ристиянства У кр а їн и . І тут знову нахабство М о с кв и : вона при­ с в о ю є ту світлу у кр а їн ську дату собі, (в час, коли У кр а їн а прийняла 32

християнство, ї ї ще не було). Ю вілей припадає на 1 9 8 8 рік, себто за два роки. В ж е дію ть в наших гр ом а д ах всіх вільних країн церковні і гр о м а д ­ ські комітети, які підготовляю ть ці ю вілейні святкування. С тудентство повинно вклю читися і активно брати участь в підготовці тих ю вілейних Н аш і д е які внутрішні н епо р озум ін ня і ріж ниці дум о к не м ож уть нас ділити, не м о ж е м о послаблю вати наші ряди, всякі ам біції і особисті ком бінац ії не повинні мати місця в наш их організаціях. Н аш і виступи, особливо на зовніш ньо м у відтинку, маю ть бути ко ор д и н о ван і і узгіднені. П а м ’ятайм о і стало пр игадуйм о собі, що У кр а їн а тільки одна для нас всіх, тепе р поневолена, зм агається за свободу, волю і н еза ­ лежність. У кр а їн с ь к а молодь, з о кр е м а студентська, м ає велике зоб о ­ в'язання перед у кр а їн с ь ки м н ар о д ом д о по м о гти йом у здобути волю, святкувань, особл иво м асо ва і пр овід н а участь студентства повинна бути в святах « У кр а їн сь ка М олодь Христові«, які о рганізую ть єпар хії нашої Церкви. Д ум а ю , що в ю вілейнім році відбудуться край о ві свята молоді в столицях д ерж ав, том у ви, студенти, маєте в них вести перед.

Із діяпьности ЦеС УС

На к о н ф е р е н ц ії Ц еС У С п р о м о в л я є з н а н и й с т у д е н т с ь к и й п р о в ід н и к проф . Орелецький. М ю н хе н , 1971 р.

33

ВІДНОВЛЕНО ДІЯЛЬНІСТЬ ЦеСУС З 'їз д о м св іто в о го у кр а їн с ь к о го студентства, який відбувся в Торонті 2 0 -2 2 грудня 1 9 8 5 року, відновлено діяльність Ц ентрального С о ю зу У кр а їн с ь к о го Студентства (Ц е С У С ). У часники, яких було понад 60, репрезентували наступні студентські о рганізації: С о ю з У кр а їн сь ки х С тудентів Канади (С У С К ), С о ю з У к р а ­ їн ських С тудентських Т о в а р и ств А м е р и ки (С У С Т А ), Т о в а р и ство У к р а ­ їн с ь к а С туд ію ю чо ї М олоді ім. М. М іх н о в с ь ко го (Т У С М ), С о ю з У к р а ­ їн с ь ки х С тудентських Т ов ар и ств в Европі (С У С Т Е ), С о ю з У к р а їн ­ ських С тудентів в Н ім е ччині (С У С Н ), С о ю з У кр а їн с ь ки х С тудентів в Ф ранц ії (С У С Ф ), О р ган ізац ія У кр а їн с ь к о ї М олоді в Б ра зіл ії (О У М Б ) і У кр а їн с ь ке С тудентське Т ов ар иство С ід н е й с ь ко го У ніверситету (У С Т С У ). Після триденних нарад обрано К о ординац ійний К о м іте т у складі: М ирон В асилик з В аш інґтону (головний координатор), Д анило Д а ревич з Т ор онта (се кр е та р ) і А ндрій Рудницький з М онтреалю (с ка р б ­ ник). Р азом із Ко м іте то м буде працю вати Рада П ред ставників, в якій буде репрезентований ко ж н ий с о ю з одним членом. Д о кінця 1 9 8 6 р о ку нововибраний склад Ц е С У С був з о б о в ’язаний З 'їз д о м скликати С в і­ товий К о н ґр е с , коли буде узгіднений проект н о в о го статуту. В п р о гр а м і З ’їзд у були звідом лення голів всіх представлених с о ю зів, які о д ночасно з’ясували студентську діяльність на поодиноких теренах. Звіти виявили потребу відновлення св іто в о го ко о р д и н а ц ій н о го тіла для студентських організацій, го л ов но для більш віддалених с о ю з ів в Е в ­ ропі чи А встралії. Д о п о в ід і протягом тр и д ен н ого з’їзд у наголошували важливість а к­ тивної участи студентів у гр о м а д с ь ко м у житті, як і т а ко ж на зовні перед чужинцями. О дна серія д о повід ей розглянула ролі студентських гр о ­ мад у ділянках культури, релігії, науки та політики. Д о п о в ід а ч а м и були проф есори т о р о н тсь ко го університету Д а нило С трук, о. П етро Білан ю к і Ю р ій Б о ж и к та проф есор університету Й о р к Ю р ій Д а ре ви ч. Після д о повід ей учасники мали нагоду стрінутися з одним із д о п о ­ відачів в малому гуртку, щоб глибше п р о д искутувати вибрану тему. Т а ко ж промовляли д о студентів М икола М овчан, утікач із Ч е р в о ­ ної А р м ії в Аф ганістані та провінційний посол О нтаріо Ю рій Ш и м к о , який наголосив конечність зо р га н ізо в а н о ї світов ої студентської сили. Для прикладу, д оповід ач представив сьогодніш ню антиукраїнську ка м п а н ію у зв'я зку з воєнним и злочинцями — справа, яка не є виклю чно а м е ­ р и ка н сь ко ю або ка н а д сько ю , але с в іто в о ю і том у в и м а га є голосу й оборони світових організацій. В суботу ввечері відбувся б е н ке т в Інституті св. В ол одим ира. Г о ­ ловну до повід ь виголосив колиш ній голова Ц ентрального С о ю з у У к р а ­ їн с ь к о го Студентства д-р Б огда н Футей з В аш інґтону. Д -р Футей подав короткий історичний огляд діяльности Ц е С У С , який уже існує від 1 9 2 2 року, зо се р е д ж ую чи сь над суч а сн о ю діяльністю світо в о ї студентської надбудови. З о б о в ’я зко м д о пом агати всім у кр а їн с ь ки м студентам у світі, Ц е С У С мусить, перш за все, обставати за правам и укр аїн ських студентів в У кр а їн і, які б е зп е р е р в н о боряться і терплять за с а м о с тій ­ ницьку ідею . Ц е С У С повинен бути їхн ім го л о со м у вільном у світі.

34

Під час бе н ке тово ї п р о гр а м и та ко ж виступив Д ен Перин з В аш інґтону, який по від ом и в присутніх про перехід спр ави м о р я ка М ирослава М едведя, я ко го А м е р и ка повернула советам після його двох спроб утекти з с о в є тс ь ко го корабля. Ця сп р а ва не є закінчена, бо є н а м а ­ гання створити спеціяльний ком ітет, щоб дослідити не тільки справу Медведя, але й спр аву втікачів із С о в є т с ь ко го С о ю з у взагалі. Признання належиться голові о р га н іза ц ій н о го ком ітету М арті Д ичок, за ін іц іа т и в у і працю від н о сн о скликання св іто в о го студентського з’їзду. У кр а їн с ь кі студенти мали нагоду кращ е познайом итися та на­ близитися д о в за є м н о го порозум іння та створення сильної спільної сили для д о б р а цілої у кр а їн с ь ко ї спільноти та у кр а їн с ь ко ї справи. І. Мицак

СТУДІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ВІЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ 1986 Р. Ректорат У В У повідом ляє, що в літніх м ісяцях 1 9 8 6 року відбудуться такі виклади: 1. П і т н і й с е м е с т р ф ілософ ічного Факультету та Факультету П рава і С успіл ьн о -Е ко н ом ічн их Н а у к починається 1 липня і три­ ває д о 2 9 серпня. Н а Ф ілософ ічном у Факультеті передбачені такі групи: М овно-лгтературна; Історично-географ ічна; Ф ілософ ія, психологія, пе­ д а гогіка ; С оц іо л о гія і культура. Н а Факультеті П рава й С усупільно-Е коном ічних Н а у к є такі відділи: Правничий; Е кон о м ічн ий; Політичних наук. С ем е стра льна оплата виносить 8 0 0 нім. м ар о к. Під час се м е стру м о ж н а осягнути 9 д о 12 кредитів. С тудії в У В У м о ж н а завершити м а гіс те р с ь ки м згл. д о кто р с ь ки м д ипл о м ом .

2. П е д а г о г і ч н і К у р с и для вчителів українських шкіл і виховн иків молодечих о рганізацій — з узглядненням дидактини та методики викладання українознавчих предметів. Вони триватимуть 4 тижні — від 14 липня д о 8 серпня. О плата виносить 3 5 0 нім. м арок. У ч а с ­ ники цих кур сів м ож уть здобути д о 6 нредитів, які в м іру потреби будуть зараховані в їхніх загальних студіях. К р ім того отримують посвідки й транскрипти для інших університетів.

3. К у р с и У к р а ї н о з н а в с т в а для пош ирення й поглиблення знання пр о У кр а їн у в її суч а сн о м у і минулому. В они відбуваються від 21 липня д о 8 серпня — 3 тиж ні. О плата виносить 1 00 нім. м ар о к. Н а ці курси м ож уть вступати не лише студенти, але й учні вищих кляс середніх шкіл. Після закінчення курсанти отрим ую ть посвідки УВУ.

4. К у р с у к р а ї н с ь к о ї м о в и відбудеться від 1 4 липня д о 1 серпня. Він матиме 4 5 годин навчання і передбачений для тих, хто не знає або слабо володіє у кр а їн с ь к о ю м ов ою . Оплата курсу — 3 0 0 нім. м а р о к.

U K R A IN IS C H E FREIE U N IV E R S ITA T P ie n z e n a u e rs tr. 15 D - 8 0 0 0 M u n ch e n 80 T e l.: (0 8 9 ) 9 8 6 9 2 8 35

СПРАВА МЕДВЕДЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ Хоч минуло вж е кілька м ісяців після невдалої спр об и втечі М иросла ва М едведя, а спр ава й о го повернення наб ирає н о в о го зацікавлення в а м е р ика н сь ко м у уряді, де 61 сенатор, під п р о во д о м сенатора Гамфрі, ува ж аю ть ситуацію, в якій виріш увано долю м ол од о го м о ­ ряка, за га д ко в о ю . Т а к о ж члени К о н гр е с у , як і інші особи, які були в контакті з М едведем , впевнені, щ о м ор як, який пр оси в азилю, і м оряк, який пізніше заявляв, що хоче повернутись д о кр а їн и »з най кра щ ою с и с те м о ю в світі«, — не є та с а м а особа. Ці здогади від ки д ає Д е р ­ жавний департам ент А м е рики, а пр едста вн ик с о в є тс ь ко ї ам басад и в Ваш інґтоні, Б о р и с М алахов, н азиває це «бож евільною видум кою «. Але деякі д о ка зи вказую ть на таку м ож ливість і заставляю ть а м е ­ ри канську опінію — пресу — піднести голос у справі, я ка схвилю вала притишену атмосф еру п е р е д ж е н е в сь ко ї зустрічі Р е ґе н а й Ґорбачова. Та заки н а в ед е м о причини сум ніву, пр и га д а й м о коротно. А М Е Р И К А Н С Ь К И Й Е П ІЗ О Д Ж И Т Т Я М Е Д В Е Д Я

36

У підвечірок, у четвер, 2 4 ж овтня , м инулого року 25-літній М ирослав М едвідь зіско ч и в із с о в є тс ь ко го ва н та ж н о го корабля на ріці М іс с іс іп і та, допливши д о берега, подався у сторону автошляху Бел Ч ейс. За півмилі звідти він, весь перем оклий, перебігш и паркувальну площу, опинився перед Д ж о зе ф о м В а й м ан о м , колиш нім ш ериф ом — а тепер власти­ телем ю вел ір н ої крам ниц і, яку за м и ка в перед відходом додом у. Т рем тячи з холоду й страху, М едвідь оглядався назад та пе ре ­ ляканим го л о со м го в о р и в : «Нові О рлінс« і »поліція«. Щ о б опритомнити перестраш еного молодця, В айм ан схопив йо го за плечі й добре ним потряс. «Ми стали “о к о в око,, й нарівні з собою « — с ка за в 5 .1 0 футів високий В айм ан та п о п р о си в с в о го плем інника, щоб завіз « м о кр ого гостя« на поліцію до Н ь ю О р л ін с. В исід а ю чи з авта, М едвідь дуж е вибачався за зм очен н я сид ж ен н я в авті с в о їм о д я гом і, потрясую чи В айм анову руку, хотів поцілувати її. Поліція, не знаю чи, я к поступити в цій справі, передала М едведя членам п р и б е р е ж н о ї сто р о ж і, Е рнестові С пур л о ко ві й Д ж . С. Б аш ав-ові. Тут йо го зм ірян о , зва ж ен о, сф отограф овано, пе ре ве д ен о інтерв’ю за телефонним пе ре кл а д н ицгвом Ірини П адох та — з невідом их до тепе р причин — д о ручен о прац івникові корабельної фірми, я ка то р гує з б іж ­ жям із С о в є тс ь ки м С о ю з о м , М айк-ові Ф лад-ові. І так, хоч у списаних Е. С пурл ок-о м і Д ж . С . Б аш а в-о м ім ігр а ц ійних д окум ентах виразно сказано, що «індивід заявляє, що утік з корабля в З С А з політичних і моральних причин« (щ о є д о ка зо м , що М едвідь хотів а м е р и ка н с ь ко го азилю), М едвід ь опинився в руках М айка, який, скувавш и йо го руки плясгиковими кайданам и, доручив й о го на човен, у ке р м і я ко го був Р. Ґатрі. К е рм а нич зауваж ив, що М едвідь, не передбачаю чи небезпеки, спо кій н о в сів у човен, але, як побачив ко ра бе л ь »Конєв«, показав пальцями на с в о ю шию, з ч о го Ґатрі до гада вся, що М едвідь го вор и в про перерізання горла. Н аблизивш ись д о с о в є тс ь ко го корабля, в передобідовій порі 2 5 ж овтня, пом ічник капітана дуж е здивувався, коли побачив на човні (а не на кораблі) М едведя, який у м ом енті зірвав кайдани, зранивш и до кр о в и обі руки, і с ко ч и в у воду та почав знову плисти до берега, а за ним навздогін поплив човен із ке рм а н и че м і з а с ­ тупником капітана. Н а б е р е з і зчинилася боротьба м іж М едвед ем і його совєтським »товариш ем -рятівником«, і треба бло ще двох а м ериканц ів (м іж ними і м істе р Флад), щоб перем огти М едведя та, ско ва н ого , ки ­ нути в човен. Коли ж він побачив безн адійн ість своїх плянів, почав битися голо­ вою об кам іння, а ж поки не відплив човен від них. М істер Флад, пе ре ­ даючи М едведя на корабель, ще дуж е вибачався перед капітаном В. Т и щ е н ко м за «не пр и єм н о сті". В пополудневих годинах д о б р ався на корабель і м істер С пурлок, і побачив н епр итом н о го, як йому поясню вала обслуга корабля, від зажиття за с п о ко ю ю ч и х м ед икам ентів, М едведя. «Це все робилося Д епартам ент.

бе з наш ого

відома«, — го вор и ть Д е рж ав н и й

А ж після го л о сів а м е р и ка н с ь ко ї преси, щ о було від гуко м протестів нашої м олоді і цілої гр ом а д и на віддаленом у, але невідступном у за весь час човні, президент Реґен н а ка за в перевести інтерв’ю із М едведем на невтральном у ґрунті.

37

А П Е - ЧИ Б У В ЦЕ М И Р О С П А В М Е Д В ІД Ь ? Н а теорію «двох М едведів« складається принайм ні 4 важливіш і факти: 1) різниця росту й ф ізичної структури, 2) різниця р о зм о в н о ї у кр а їн сь ко ї мови, 3) різниця в поведінці, 4) д е які різниці у фотографіях і ін.

М о с к о в с ь к и й в а н т а ж н и й кор а бе л ь "М арш ал К о н є в "

С п о сте р е ж е н н я в ій с ь ко в о го лікаря: Я к від о м о з офіційних зап исів приграничної с то р о ж і (Е. С пур л о к і Д ж . С . Беш ав), «чоловік, який утік із корабля »Конєв« і був на допитах на поліції, ва ж и в 1 74 фунти і був 5 .10 футів росту«. В ійсько ви й лікар, — який пе ре віряв с о в є тс ь ко го м о р я ка шість годин після того (щ о дало нагоду на заміну м о р я ка ) як м істер С пурл ок бачив М едведя н е п р и то м н о го у віддаленій частині корабля, що мало бути спричинене застосуванням нар котиків-м едикам ентів, — за в ва ж и в зразу, що й о го пацієнт був пр и ­ садкуватої ф ізичної структури, ва ж ив 1 5 0 фунтів, він був вповні п р и ­ томний, балакучий, зорієнтований, б е з сліду я ко го с ь перевтомлення, без впливу попередньо вж иваних н аркотиків-м едиц ини, а на руках не було сліду кайданів. Є дина рана на лівій руці була заб андаж ована. Щ О С Ь Н Е В П О Р Я Д Н У З У К Р А ЇН С Ь К О Ю М О В О Ю Коли в понеділок, 28 ж овтня, на р озпо ряд ж е н ня Реґена, пе р е в е ­ дено інтерв’ю з м о р я ко м на невтральній території, перекладач Д е р ж а в ­ н ого департаменту, який володіє д о ско н а л о у кр а їн с ь ко ю й р о с ій ­ с ь ко ю м овам и, здивувався, коли м о р я к д о м а га в с я вж ивання р о с ій с ь ­ кої мови в інтерв’ю, а ще більше було здивування, коли він у розм ові з перекладачем , виявляв труднощ і в укр а їн ській м ові, знаю чи, що М и ­ рослав М едвідь, на підставі інф ормацій Ірини Падох, го в о р и в плинною укр а їн с ь ко ю м овою .

38

Н е тільки го в о р и в М ирослав укр а їн с ь ко ю м овою , але на питання ювеліра В айм ана, чи він »рашен«, він »гордо вдарився в груди і два рази повторив: »Ю кренієн«. Р озм овляю чи з Іриною Падох 9 0 хвилин те­ лефоном тільки у кр а їн с ь ко ю м овою , М едвідь кількакратно заявляв, що хоче права залишитися в А м е р и ц і і просив-благав пані Падох при­ їхати до нього, бо він «боїться, що з ним щ ось злого м ож е статися". (Про це все знав Е рнест С пурлок). І П О В Е Д ІН К А В ІД М ІН Н А М ирослав М едвідь виявив себе д уж е чем ним , але з неприхованним напруж енням і страхом у зустрічах із усім а о соб а м и та го ворив, що хоче жити »в гідній кр а їн і", а з я ки м роблено пізніш е інтерв’ю, був зухвалим і нестерпним ". Н асто ю в ав, що хоче їхати додом у, бо у С о в єтс ь ко м у С о ю зі найкращ а систем а у світі, і що хоче говорити тільки р о с ій с ько ю м овою . О Б В И Н У В А Ч Е Н Н Я П Е Й Т Е Н А Н Т А ҐЕ П Ц А З А Ф О Т О Г Р А Ф ІЇ Після зняття 19 фотографій ч ер ез шибу ка н целярійного вікна, при помочі цивільного асистента, із м ор яка , я ко го вели із корабля на ін­ терв’ю, лейтенант Ґелц ріш ив упевнитись у тотож ності йо го об’єкту на знім ку із заф іксованим о б р а зо м у па м ’яті ю вел іра Д ж . Вайм ана, який перш им побачив М едведя. В айм ан, як тільки глянув на фотографію, сказав, що »це не та людина, яку він бачив«. В они оба дійшли до пе ре ­ конання, Щ О РОСІЯНИ ТУТ ЩОСЬ ВТЯЛИ". Коли ж лейтенант Ґелц згол осив с в о їм зверхникам завваги щ одо Ідентичности с о в є тс ь ко го м оряка, й о го наказний ком ендант К. Ф ейр д о м ага вся негайно віддати фотографії й неґативи із со в є тс ь ко го м оряка, а коли Ґелц від м о вився, оправдую чись, що фотографії вдома, і він не з м о ж е їх принести через навантаження праці, — у очах ко м е н ­ данта було помітне «велике невдоволення, а то й пе ре сер д я ". Т о го ж вечора потелефонував д о Ґелца ю велір В айм ан, що він розка зав про сум нівність особи М едведя урядникові сенатора Гейма, який цікавився сп р а в о ю М едведя від са м их початків. С ена тор ський а с и с ­ тент Д . Салливан вим а га в доставления фотографій для дальш ого ви­ яснення ситуації повернення М едведя со в є тсь ки м властям. Ґелц, боячися за с в о ю ка р ’єру, пр оси в В а й м а н а заперечити їхні підозріння, але вневдовзі по д зво нив д о Ґелца са м Салливан та, за­ бо ро н яв йому видавати буд ь-ком у ті фотографії, бо « конгресм ени маю ть подавати д о суду спр аву М едведя і їм потрібний цей доказ«. Т а на другий день, під п о гр о зо ю капітана Ф ейр-а обш уком по­ м еш кання за ф отограф іями, Ґелц, по ро зум івш ись перш з військовим адвокатом , д о ставив зн ім ки й неґативи с в о є м у зве рхн и кові. Звідси їх переслано се на тор ові Гелм сові, а потім на аналізу Ф Б І, де сказали, що зн ім ки «невиразні". Лейтенант Ґелц с ка р ж и в с я ко ре спо нд ен та м , що його після цього випадку трактую ть як «політичну заразу«, йо го зде ґра дован о в праці, а в червні цього року й о го буде звільнено взагалі. Цивільний адвокат Ґелца ува ж а є по вед ін ку військо вих зв е р хн и ків «м стивою " і подасть д о суду відповідних лю дей. Але інші ком петентні чинники кажуть, що 39

Ґелц, не м аю чи до зво лу від Д е р ж а в н о го департам енту на зняття фотографій, «повинен бути щасливим«, що так закінчилася йо го афера.

Щ О Д А Н І? Була б ця афера пройш ла н епом ітно для загальної публіки, як би не нові інф ормації на підставі різних інтерв’ю в Н ь ю О р л ін с і В аш інґтоні, як та ко ж судові зізнання й д е р ж а в н і докум енти, щ о ки д ає під о з­ ріння на події, які сталися з М едведем . Відібрання зн ім к ів від Ґелца урядовим и чи нн и кам и як м ож л и в о го д о ка зу пр о зам ін у ко м а н д о ю с о в є тс ь ко го корабля особи М ирослава М едведя та го стр е покарання Ґелца (ареш т і остаточне звільнення) викликаю ть поваж ні сум ніви щ одо «дем ократичної о б’єктивности«, при­ там анної а м е р и ка н сь ко м у урядові в інших подібних випадках. Та є ще й інші менш і н евияснені закиди (от хоч би аналіза почерку м ор яків), з яким и не м ож уть прим иритися члени а м е р и ка н с ь ­ ко го ко н гр е су, які, за а н ґа ж о ва н і в спр аві азилю М едведя не з полі­ тичних, а з гум анних причин, — не м ож уть скласти с п о кій н о рук, а хочуть довести запутану ситуацію д о чистоти р о зв ’язки перед а м е р и ­ ка н ським народом . Н е м а є сумніву, що а м е р ика н сь ки й уряд за п ізн о й заповільно р е ­ агував на цю подію , не так як із інш ими м о р я ка м и утікачам и із ко м ун істичн ого бо ку в м айж е тому с а м о м у часі. Щ о п р а вд а , федеральний уряд звільниив із праці по гра н и чн и ків С пурл ока й Б аш ава, а з д р у го го б о ку тве рдо обстою є, перед загальною публікою , що ім іґр а ц ійн і власті поступали згід н о із законам и. А як би закінчилася с п р а ва М едведя, як би не наш а завзята молодь і ціла зо р га н ізо в а н а гр о м а д а ? Завдяки їм ця с п р а ва набрала м іж н а р о д н ь о ї важ ливости й розголосу. А приятелі укр аїн ц ів у ко н гр е с і й сенаті сприяли цій обор о нн ій акції у той час і тепер не даю ть за с п о ко їти с ь д е р ж а в н о м у сум лінню А м е рики, що так по-мачуш ином у потрактувала д олю лю дини — м о л о ­ д о го й в ід в а ж н о го у кр а їн с ь ко го м оряка. (За «Нью-Йорк Таймс«, березень 86)

40

СВУ-СУМ ПРО ГАСЛА В ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНОЗНАВСТВА С идней, Австралія — 2 9 листопада 1 9 8 5 р о ку представники К У С В У та Го ловн ої У пр ави О Б Р У С (О б ’єднання Б увш их Р епр есо ван и х У к р а ­ їнців С овета м и в А встралії) мали зустріч з головним ред актором Енциклопедії У кр а їн о зн а в ств а проф. д -р о м В. М а р ку с е м та членом редакції д -ро м А. Ф іґол ем . Р е пр езе нтував кр а й о в у управу С В У голова, він же й перш ий з а с ­ тупник голови президії С в іто в о ї ради С В У , В. Б у р я к та член К У С В У П. Чудакевич. Головну управу О Б Р У С репрезентував П. Клим енко. Зустріч відбулася в залі у кр а їн с ь ко ї католицької Ц еркви св. Андрея П е р в о зва н о го в П ідком бі. Р о зм о в а відбулася в д р уж н ій атмосф ері. В. Б ур я к підняв питання про гасла С В У і С У М , які були над ру­ ковані в ЕУ не в пр авд ивом у світлі на о сно ві фактів дезінф орм ативного характеру в о р о ж и х сил у кр а їн с ь ко ї визвольної спр ави і до цього часу не виправлені. Проф. д-р В . М а р ку с ь відповів, що науковці, які розробляли ці гасла, мали тільки сп о м и н и Н аталії П авлуш кової та кн и ж ку проф. В. Плющ а «Боротьба за укр а їн ську д е р ж а ву під с о в є тсь ко ю владою«. Тому, що Н. П авлуш кова була м а м о ю М иколи Павлуш кова, її спо м и н и не взяли під увагу, б о вона не була сум ів ко ю , а кн и ж ку проф. В. Плю щ а як д о ­ кумент се р й о зн о не пораховано. П окійний проф. В. Кубійович до світо­ вих управ С В У і С У М за матеріялами не звертався, бо рахував, що їх протестую чі листи в часі ф ормування цих гасел були загострі й тому надіслані гасла про С В У і С У М проф. д-ра В. В а сь ко в и ча були від ­ кинуті, а прийняті гасла, які розр обив проф. Я. Б ілінський. В ід по віда ю чи проф есорові на це пояснення, В. Б уряк сназав, що він здивований цією відповіддю , бо Наталія П авлуш кова є се стр ою , а не м а м о ю М иноли П авлуш кова і є головним с в ід ко м тих подій. І слава Б огу, що ще ж и в а на е м іґр а ц ії і це все ка ж е, що редактори гасел С В У і С У М несум лінно і не н ауков о поставилися д о своїх обов’язків та користувалися дезінф орм ативною пр опа ґан до ю К Ґ Б . Далі В. Б у р я к запитав, чи редактори ЕУ студіювали стенограф ічні записи процесу С В У і С У М , надруковані со в є тсь ки м урядом в У кр аїні? Проф. В. М а р кусь заявив, що стенограф ічних зап исів ніхто не читав, бо їх не було в ред а кто рів і нем а тепер. Тоді В. Б ур я к передав проф есору В. М а р ку с е в і листа К У С В У з матеріялами та с п и с ко м п’ятьох членів підпільного С У М -у, що ж и ­ вуть в А встралії і с в о є членство оголосили в пресі та готують сво ї спомини д о др уку о кр е м и м и кн и ж ка м и . Після цього П. Чудакевич зв е р ­ нув увагу реда кто ра м ЕУ, що вж е д овгий час іде ш ептана в о р о ж а пр опа ­ ганда, що начебто на суд о во м у процесі в Х а р ко в і судили цілий склад С В У — 4 5 осіб, зібраний з усієї У кр а їн и . А в дійсн ості то був провід, але той провід не є 100% гарантований, в той час ҐП У м огла всунути і с в о їх а ген тів в цілях шантажу, підслуховування і пр ово ка ції. К р ім проводу, підпільна сітка С В У і С У М була р озгалуж ена по всій У к ­ раїні й Кубані по містах, м істечках і селах. Пізніш е, після процесу 41

в Х а ркові, судили членство цих о рганізацій тройки ҐП У за зачиненим и д верим а. Я к показали ж иттєві факти, не всі члени С В У й С У М були заареш товані й засудж ені, багато з них в часі Д р у го ї С в іто в о ї війни, остаю чись в підпіллі, присвячували с в о є життя у кр а їн ській спр а ві в пащах двох окупантів — н ім е ц ь ко го ф ашизму й м о с к о в с ь к о го ч е р в о ­ н ого ко м унізм у. Ч астина з них відступила з У кр а їн и і живуть тепе р м іж е м ігр а ц ій н о ю спільнотою західного світу. Н а закінчення П. Ч уд акевич п р о си в р е д а кто рів ЕУ простудію вати наново матеріяли пр о С В У і С У М , які їм м ож уть передати проводи С В У і С У М , щ о перебуваю ть на е м іґр а ц ії. Далі го в о р и в п. К л им е нко, який в ім ені репресованих, в А в с т р а ­ лії, звернув увагу, що ЕУ м ає багато помилок, аж д о 5 0 0 , але н а й го ­ ловніші — це зм енш ення ж ер тв голоду в 1 9 3 2 -3 3 роках, не згад ання го л о ­ ду 1 9 2 1 -2 2 pp. та п р о м о вча н о про голод в 1 9 4 6 році. Т а к с а м о н е п р а в­ диво насвітлені життєві ум ови в концтаборах м о с ко в с ь ко -с о в є т с ь ко ї ім пер ії. В неправдивій та образливій ф ормі н ад руковані гасла С В У і С У М , прим енш ена роля У А П Ц е р кв и 1921 року з її єп и ско п а то м і а к ­ тивними вірним и. Н е по ка за н о спротиву о р га н ізо в а н о го і н е о р га н і­ зов а н о го порядку у кр а їн с ь к о го населення м о с ко в с ь ко -ко м у н іс ти ч н о м у колоніяльному р е ж и м о в і, зате в позитивних фарбах нам альовані ті, що пропагандою , до н о са м и , або ф ізичною пом іччю , помагали М о с кв і ліквідувати свід о м у укр а їн сь ку інтелігенцію , розкуркул ю вати й ділити на кляси укр а їн ське селянство та опльовувати б о р ц ів за у кр а їн с ьку д е р ­ жаву. Після цих зауваж ень, П. К л и м е н ко побаж ав проф. В. М а р ку с е в і та д-рові А. Ф іґо л ю всього д о б р о го та скл ав прохання я кн а й ско р ш е ви пр а ­ вити головні пом илки в ЕУ, особл иво про С В У і С У М В часі прощ ання з редакторам и Е У підійш ов д о д ел ега тів С В У і О Б Р У С та р едакторів Е У В ладика Іван П р аш ко — архи е пи ско п у кр а ­ їн с ь ко ї католицької Ц ер кви в Австралії, привітав, а потім і п о п р о ­ щався та побаж ав успіхів і Б о ж о ї пом очі в тих справах, які були тут о б го в о р е н і делегатам и. Референтура преси й інфор­ мацій при К. У. СВУ.

* Це не відповідає правді, бо інакше не було б потреби відкидати гасла приготовані з доручення ЦУ СУМ проф. В. Васьковичем. Щ ойно після того ЦУ СУМ і ГУ СВУ запротестували до Редакції ЕУ. (Ред. »А«).

42

e O ^ O Г IЧ H I

Iі е м и

Проф. Г. Ващенко

БОГ І БАТЬКІВЩИНА В укр а їн ській пресі, на урочистих зборах наш ої молоді часто д о ­ водиться читати й чути гасло »Б ог і Б атьківщ ин а". Б е зпо сер ед н ій сенс його для всіх нас зрозум ілий, але ми р ід ко д о глибини продум уєм о його. Завдання м о є ї статті й полягає в тому, щоб з'ясувати глибокий с е н с цього гасла. З ви чайн о кличі і гасла виголош уються в урочисті або рішальні хви­ лини життя суспільства. О собливо часто їх виголош ую ть вояки, ідучи в р і­ шучий бій з в о р о го м . В таких випадках гасло підносить дух вояків, вказує на те, в ім ’я ч ого вони ж ертвую ть с в о їм життям. О тже, коли вояки У П А , ідучи в бій з в о р о го м , виголош ую ть гасло: »Б ог і Б а ть ків ­ щина" — це означає, що сам е за ці святощ і вони рішили покласти сво є життя. Гасло »Б ог і Б атьківщ ина" походить з наш ої давньої давнини. С вятослав З а в о й о вн и к підтрим ував дух св о їх в о я ків гаслом »Не по ср а м и м о землі Р ус ь ко ї!" Інакш е кажучи, він са м і йо го вояки б о р о ­ лись за славу Б атьківщ ини. Але після приняття наш ими пр едкам и хр и с­ тиянства, вони боролись не тільки за Б атьківщ ину, але і за віру Христову, при чом у вона стояла для них на перш ом у місті. З а віру Х ристову і за Б атьківщ ину б оролись не тільки такі глиб око вірую чі люди, як В о л о ­ дим ир М оном ах, а й друж инники, що йшли в похід на половців з Іго ­ рем Н о в го р о д -С ів е р с ь ки м . М ож ливо, що один з цих д р уж и н н иків склав славетне »С лово о полку Іго р е в ім ". П ринайм ні воно с в о їм духом відповідає н астроям вояків, що йшли з ним в бій. Я к відом о, в »Слові« багато поганських елементів, що їх ще не виж и в в той час наш нарід. І все ж таки воно закінчується такими словам и: «Слава кн язям та їх друж ині, що б ’ю ться за Х риста проти невірних орд.. С лава князям та їх війську. Амінь«. Але ще вище підноситься цей патос віри в XVIXVII ст., коли наш нарід з бе зприкл а д н им в істор ії ге р о їз м о м боровся з турками, перед яким и тремтіла вся Е вропа, з татарами і поляками. Це об’єднання віри в Б о га і лю бови до Б атьківщ ини я с кр а в о відбито в козацьких думах, а ще з більш ою силою у відозві д о укра­ їн с ь ко ї лю дности в початку XVII ст., що закликала нарід до повстання проти поляків. Т а м писалося: «Хто хоче за християнську віру й за волю бути п о садж ений на палю, четвертований і колесований, хто хоче тер­ піти м уки за святий хрест, хай іде в ко заки. Н е бійся см ерти, бо вона нем инуча!" Попавш и в м о с ко в с ь ку неволю , наш нарід на д о вгі р оки по зба ­ вився са м о стійно ї д е рж а ви, але віра Х ристова, як найвищ а вартість в житті, залишилася в масах у кр а їн с ь ко го народу. В о н а була настільки міцна, що витрим ала навіть іспит стра ш н о го больш евицького терору.

43

І тепер, коли йде всесвітня боротьба з пекельною силою больш е­ визму, ге ро їчн а У П А , передовий загін у цій бороьбі, іде в бій з в е ­ личним традиційним гаслом «Б ог і Б атьківщ и н а". В о н о надає о с о б ­ ливого в и со ко ід е й н о го характеру збройній боротьбі. Б ольш евицьке військо в останній війні йшло в бій за «Сталіна, за р о д ін у к Це о зн а ­ чає, що найбільш ою вартістю для н ьо го є найж орстоніш ий в світі кат Сталін. С а м е за н ьо го больш евицькі вояки кладуть с в о є життя. В ід по від н о д о цього вони й поводяться. П е ре м ігш и о зб р о є н о го в о ­ рога, вони н е й м о вір н о ж о р с т о к о й паскудно поводяться не тільки з полоненими, а навіть з м ирн им населенням : те, що м ож н а взяти з с о ­ бою — грабую ть, останнє м айно нищать і руйнують, б е з суду вб и­ вають невинних людей, старих, хворих і дітей. З о в с ім інакш е поводять себе упівці. В иявляю чи б е зм е ж н у хо робрість в бою , вони по-християнськом у поводяться з пе р е м о ж е н и м в о р о го м : не мучать і не вбиваю ть полонених, коли це не енкаведисти, по -хр и с­ ти янськом у поводяться з м ирн им населенням, нін ого не грабую ть. В устах різних людей Батьківщ ина».

різний

сенс

м аю ть і с а м і слова

«Б ог і

Ч е р в о н о а р м іє ц ь перших р о ків больш евицької револю ції бо ро вся не за весь нарід в цілому, а за частину його, за робітни ків і за не­ за м о ж н е селянство; для н ьо го »буржуї«, урядовці, духівництво були таким и ж, а м о ж е ще й більш ими во ро га м и, як і поляки, у бій з яким и він ішов. Для у кр а їн с ь к о го патріота Б атьківщ ина — це є вся укр а їн с ька нація в цілому зо в с ім а її станам и. Т а ке розум іння Б атьківщ ини о с о б ­ ливо актуальне в наші часи, коли розгортається боротьба за С а м о с ­ тійну У кр а їн с ь ку Д е р ж а в у. Ми м о ж е м о перем огти в цій боротьбі, коли буд ем о боро тись єдиним фронтом, залиш аючи на боці р ізницю партійних поглядів. А проте гасло «Бог і Б атьківщ ина" не обм еж ується лише м ом е н там и збройної б о р о ть ­ би. С е н с й о го д алеко ширший. В се життя укр аїнців і в першу чергу укр а їн сько ї молоді м ає проходити під гаслом «Бог і Б атьківщ и н а". Пюдина, як р озум н а істота, н ео д м ін н о керується в с в о є м у житті я ко ю с ь ієра рхією вартостей. Н е всі баж ання й прагнення для неї о днакові. Н априклад, для ч е сн о ї людини чисте сумління д о р о ж ч е , ніж матеріяльні блага. Це не означає, щ о лю дина зо в с ім відм овляється від матеріяльних благ. Але, коли такі блага лю дина м о ж е одерж ати лише всупереч голосу сумління, — вона відмовляється від них. Для неї м о р а ­ льна гідність вище м атеріяльного добробуту. А проте ієрархія вартостей не у всіх лю дей одн акова . О дні якраз на перш ом у м ісці в с в о є м у житті ставлять багатство, о собисту славу і т. ін., все о станнє для них м ає д ругорядну або підсобну ролю . Я ка сь л е гко в а ж н а красуня м о ж е за найвищ у вартість визнавати особисту кр а су і зв’язане з нею залицяння чоловіків. Б о к с е р на перш ом у м ісці м о ж е ставити с в о ю фізичну силу. З розум іло, що таке або інше розум іння вартостей над ає пе вн о го характеру в сь о м у життю й поведікці лю дини. О дним с п о с о б о м буде поводити себе й діяти лю дина, щ о поставила с в о їм завданням , не нехтуючи ж о д н и м и засо ба м и , розбагатіти, і зовсім 44

по іншому буде поводити се б е людина, що всі с в о ї сили присвятила науці або мистецтву. Особливий ха ра ктер мусить мати й життя та діяльність людини, що її гаслом не на словах тільки, а й на ділі є Б о г і Б атьківщ ина. Н айвищ ою вартістю для неї є Б о г. Це означає, що вона щиро вірить в Б ога , як А бсолю тну П равду й Д о б р о і в с в о є м у житті ке р у ­ ється заповітами Б о ж и м и . Д р угою вартістю для неї є Б атьківщ ина. О б ид ві ці вартості о р г а ­ нічно зв’язані м іж с о б о ю , але перш а б е зум о в н о д о м ін у є над другою . Батьківщ ині укр аїн ец ь має служити в дусі віри Х р и с то в о ї, знаю чи, що о б о в 'я зо к перед Б а ть ківщ и н о ю є р азо м з тим і о б о в’я зко м перед Богом . Т о м у укр аїн ець має шанувати національну гідність не тільки свою, а й інших народів, б о всі люди о б р а з і подоба Б о ж а . Б о г і Б атьківщ ин а є найвищ і вартості, все оста н н є їм м ає підля­ гати. В е лико ю вартістю для людини є родина, але, коли Б атьківщ ині загр о ж ує небезпека, укр а їн е ц ь м усить жертвувати р од и н о ю для Б ать­ ківщини. В а ртістю є й матеріяльний добробут, але чесний українець не стане порушувати Заповіти Б о ж і або шкодити суспільству, щоб тільки розбагатіти. Реалізація та ко го світогляду надає людині та її життю характеру, гарм онійности й суцільности. Т ака лю дина б ад ьоро й м уж ньо д и ­ виться на життя. В о на м уж ньо зносить всякі невдачі і їй навіть сам а смерть не страшна, б о вона вірить у вічне життя і Б о ж у С праведливість. Втіленням т а ко го х р и сти я н сь ко го о птим ізм у був, м іж іншим, князь Володим ир М оном ах. В с в о є м у »Поученні д о дітей« він писав: «Смерти не бійтесь, діти, ні на війні, ні від звіра, а м уж ське діло робіть, як вам Б о г дав, як і я від звір а і від води був загр о ж е н и й , і з коня падав, то ніхто з вас не м о ж е бути пош кодж ений або вбитий, поки не буде від Б о га наказано, а коли мусить прийти см ерть, то ні батько, ні мати, ні брати не м ожуть врятувати... Б о ж е піклування кращ е, н іж людське«. Потрібна велика наполегливість, щоб прищепити такий світогляд укр а ­ їнській молоді, о собл иво тій, що ж иве на е м іґр а ц ії. С учасне суспільство занадто зм атеріялізоване. Н айбільш ою вар­ тістю для багатьох є доляр: гонитва за ним стала головним м отором життя. Т о м у останнє стало таким б е ззм істо в н и м і ж алю гідним . З р о ­ зуміло, що такий моральний стан суспільства не м о ж е не відбиватись на у кр а їн сь кій молоді. Але велика честь буде їй, коли вона і в таком у середовищ і зі всією м ол одечою щ ирістю присвятить св о є життя най­ вищим вартостям : Б о го в і і Б атьківщ ині. Цим вона не тільки виконає свій ви со кий о б о в 'язо к перед рід ним кр аєм , а й внесе ж ивий струм в життя інших народів. У кр аїн ц і вж е зробили велике діло, ставши на чолі боротьби з б ольш евизм ом і об’єднавши н авкол о се бе п о не во ­ лені б ол ьш евикам и народи. В елика честь і сл а ва наш ом у народ ові і нашій молоді, коли вони запалять в и с о ки м іде алізм ом інші народи.

45

ХТО МИ ТАКІ? «Н ІМ Е Ц Ь КА Ж Е - ВИ , М О Г О Л И ! - М О Г О Л И , М О Г О Л И , З О Л О Т О Г О Т А М Е Р Л Я Н А О Н У Ч А Т А Г О Л І! Н ім е ц ь ка ж е — ви слов'яне! — слов’ яне, слов'яне, Славних прадідів великих правнуки погані, І Коляра читаєте з усієї сили і Ш а ф а р и ка і Ганку, І в слов’янофіли так і претесь, І всі мови сл о в ’я н сь ко го лю ду ви знаєте, А С В О Є Ї, Д А С Т Ь Б ІГ - К О Л И С Ь Б У Д Е М І П О -С В О Є М У Г Л А ­ Г О Л А Т Ь !" Т. Ш е в ч е н к о Англійці кажуть: »Ви етніки!« — »етніки, етніки!« Ж иди каж уть: »Ви ненадієн!« — »кенадієн, кенадієн!« ви ем ерікен!« — »ем ерікен, е м ерікен!« В під’ярем ній У кр а їн і: »Все рідш е чується рідне сл о во по р ад іо і в телебаченні. А ктор и в укр аїн ських театрах р озм овл яю ть рід ною м о ­ во ю лише на сцені, так би мовити, з сл уж б о во ю м етою — а, виходячи за сцену, переклю чаю ться на звичну їм — між національну — мову. Те ж са м е в укр аїн ських школах: діти на пе ре рві м іж лекціям и розм овляю ть не рід ною м ов ою , а це означає, що в їхніх с ім ’ях не звучить рідна м ова, а відтак — не передається казка, пісня, традиція, історична спа дко єм ність. Н а вулицях м іст і м істечок рідна м ов а — р ід кісн е явищ е, релікт, анахронізм . Ї ї звучання розціню ється як ди со н ан с, як дикунство, як невихованість. При такій історичній реальності е м б ріо н и ю них душ, які вливаються до н ар о д н ого потоку буття, не маю ть м ож ливости відтворити п о в н о ­ цінний духовний образ С и н а -Д о ч ки М атері — У кр аїн и , який В о н а о м ­ рію вала впр од ов ж віків. “ М ісце святе пусте не буває,,. Й ось на с п о р о ж н іл е м ісце в душі, в свідо м ості, в серці плинуть каламутні хвилі сучасн о ї псе вд о кул ь­ тури, зачатої і виплеканої в бурж уазних бардаках, і озвученої та п р о ­ явленої з д о п о м о го ю найпотуж ніш ої індустрії техногену. Х иба м о ж е зм агатися розчавлена душ а перед навалою кіна, книг, телевізії, р а ­ діо, анекдотів, газет, містичних та с о ц іа л ь н и х купелів, іде ол о гічно го бл аз­ ню вання? П уповина д о Л о н а Р ідної М атері передуш ена або р озірвана, а брудна кр о в із штучної пуповини ф орм ує д о вко л а е м б р іо н у душі не С и н ів ськи й О б раз, а Т е м н о го чи С ір о го Д вій н и ка , страхітливу історичну мару«. О лесь Б е р д н и к А що діялося уп р о д о в ж історії в У кр а їн і і в країнах поселення? А що діється нині в У кр а їн і та в країнах поселення? »Хозаризація! Візантізація! Т атаризація! П олонізація! Ге рм а ніза ція! Русиф ікація! Х охлозація! Щ о це 46

таке? Щ о це таке? С л о в о гидке. С ло во липке.

Ніби н а р о д —н е р о з у м н а дитина, В руках хитр о м уд р о го скульптора Г Л И Н А . Тут о сь натиснув — і ми вж е хозари! Кр и кн ув сув о р о — і ми вж е татари! і раптом поляки! Все, щ о за в го д н о — бійці і гуляки, Буйні п’яниці І холопи ниці І ко бза рі І ге вали — мазниці. ... Н е м а русиф ікації, а є лише х о х л о з а ц і я ! « О лесь Б е р д н и к: »Свята Україна« »Багатокультуризація« — чудова асіміляція — ще кіл ь ка »грентів« і в ж е гладоньна англізація! А щ о тепер діється в країнах поселення? А нглізація! Г ерм анізація! Польонізація! Варваризація!... в під’ярем н ій У кр а їн і нахабна русифі­ кація їх було се м е р о , с е м е р о лю дей різних національностей, що мали ко ж н а с в о ї звичаї, св о ї особливості, с в о ю мову. Мова... м ова — це ду­ ша народу. Н а й д о р о ж ч е для лю дини — це дум ка, а вся солодкість дум ки — — в рідній м ові. В о р о г м о ж е захопити територію . Він м о ж е сплю ндрувати міста й села. Але доки ж иве душа народу — народ б е зсм ер тн и й. В м ирає душа — вм ир ає й народ. Б е з м ови н е м а є народу. Він зн и ка є з лиця землі, як д р е в н і ацтеки«. Чи не том у в о р о г зазіхає найперш е на м ову народу, який він хоче уярмити«. П авло Загребельний: Е в ро па 4 5 — ром ан — К и їв — 1 96 2. Уступ: «Коли ламається крига« (стор. 1 5 7 -5 8). .і _ К о го він хоче засим ілю вати? В кр аїн ах поселення немає, здається, ворогів, але чуже оточення тисне, в чом у по м а га є м о с к о в с ь к а рука. Всі тиснуть в напрям і цілковитої асиміляції при пом очі «рідних таки землячків«, там, в У кр а їн і й тут, в кр аїнах поселення! В який спо сіб ? В д уж е простий — п р осо вую чи на місця учителів і д и р е кто р ів літеплих, байдужих, а то й в о р о ж и х людей з виразним и вказівкам и д е нац іо на ­ лізувати, там, у під’я р ем ній У кр а їн і і тут, у »вільному<< світі «багатокультурности, зі « своб од ою слова«, «прав на рідну мову« та інші »свободи«. З аздалегідь вто вкм а чую ть у голови учителів, дітвори та молоді поняття, які д ітво ра та ю нацтво бере со бі до серця і стаю ть в о р о ­ ж им и до у кр а їн с ь ко ї мови і до св о їх батьків! Більш ість батьків є, на жаль, байдуж им и і повторяю ть за св о їм и дітьми, підсунені во р о ж і ярлики: «Ми є родж ені в Канаді, отже — ми є ка н ад цям и !" І цьому цілком хибном у і ш кідливом у кличеві не протиставлено нічого, або дуж е мало! Д р у ги м , таким руйную чим кличем, який кинули во ро ги м іж у кр а ­ їнців, є «Я родився в Гонолю лю , отже, м оєю батьківщ иною є Гонолюлю!« 47

С е р е д усіх народів, які зам еш кую ть чужі країни, м ов н а асиміляція існує. Але се ре д народів з д р е в н ь о ю , в и с о ко ю культурою , з д е р ж а в ­ ними традиціями, як наприклад, се ре д англійців, французів, японців, арабів, тощ о, вона м айж е не існує. С в ід о м іс ть в и с о ко го рівня сво єї духовної спадщ инии, яка ви кл ю ч а є почуття м енш евартости, є о б о ­ ронним м уро м проти асиміляції. Коли я запитував, наприклад, ірляндських студентів, де є їхня бать­ ківщ ина, то отрим ав відповідь, що Ірляндія є їх н ь о ю батьківщ иною , дарма, щ о вони є р одж е ні в Канаді від н е п а м ’ятних часів. Вони по ­ ясню вали мені, що м ісце нар о дж е ння тут неістотне, а те, з я ко го роду, національного ко ре ня походить дана лю дина. В они давали прикла­ ди: коли я родився в літаку, то я не став літуном, коли у землі, то не став кертицею , а коли вродився на дереві, то не став птахою, ані м авпою , коли у стайні, то не став нонем, а в Китаю не став китайцем, в Африці — м урином . Зозуля заєд н о під кид ає яйця інш им птахам д о їх н ь о го гнізда, але завж ди виколупую ться зозулі, які співа ю ть завж д и зозулиною м овою , дарм а, що годує їх і виховує завж ди чужа мати. С и м о н е н к о писав: »Все на світі м ож е ш вибирати сину, вибрати не м ож е ш тільки Б атьківщ ину". Третій воро ж ий ярлик, кинений м іж укр аїнців у р о зс ія н н ю , головно по школах, звучить так: »Нам укр а їн с ь ка м о в а непотрібна, бо я м ож у бути д о б р о ю у кр а їн ко ю (ем ) без знання й уж ивання у кр а їн с ь ко ї мови«. Інші народи, які м ову с в о ю м айж е затратили, тепе р наполегливо виучують її, м аю чи с в о ю д е р ж а в у (жиди та ірляндці), а ми м а єм о тепер занехати м ову? Це вже д о ка зу є про духове відчуж ення від у кр а їн сь ко го пня, отже, зап ер ечує взагалі м ож ливість, що хтось, бе з уживання у кр а їн сько ї мови м о ж е бути д о б р и м укр аїн ц ем , знаю чи ту мову, чи не знаю чи. В и їм ки буваю ть. З м о в о ю відходить лю дина в чуже гніздо. Це д о ка зую ть у к р а ­ їн с ь кі поселення в Канаді. З приблизно півм ільйона нащ адків, у кр а їн ­ цями залишилися менш е, н іж 1 0 відсотків. З тих більшість припадає на виселенців Четвертим підривним ярликом , кин е н им в укр а їн с ьке середовищ е, є наступна д ум ка : «Б ерім со б і приклад з жидів« (нібито ж иди затратили ге бре йську мову, але не зникли, як нарід. Є вже фальшиві лж е-науковці, які підсуваю ть у кр а їн ц я м дум ку, що м ова не важлива, ось, мовляв, диви на жидів«. Т об то ми м а є м о позбутись мови, каж уть такі »знавці«, але пром овчую ть, що ж ид и робили і роблять, щоб їх н ю м ову відродити! А укр аїн ц і цього не роблять. В о но спо ви д н о так виглядає, але жиди в се ж таки мали с в о ю м о в у »їдіш«, жили у скупченнях, мали рабінів, а головне те, що на чолі їхн ьої віри були завж ди жиди, а не чужинці. Цивілізація спричинила і в них великі втрати, виломи та аси м іл я­ цію. Це все вони хочуть направити. З Ізраеля йдуть наполегливі н а м а ­ гання відродити ж ид івство в цілому світі. Н ай пе рш е привернути їм національну свід о м ість і повноцінність. Головний н аго л о с кладуть на ви в­ чення ге б р е й сь ко ї м ови, істор ії ж ид івства та цілої їхн ь о ї духово-рел гій н о ї спадщини. Н а чолі цієї праці стоїть ж и д ів с ь ка молодь, яка 48

в переваж аю чій більшості є студентською . В ізьм у за приклад патріотичну ж ид івську молодь в Т о р он то . «The J e w is h S tu d e n ts ’ U n io n » , « T o ro n to S tu d e n t Z io n is ts » і «T h e J e w s ’ D e fe n c e L e a g u e » . I x, очевидно, більше Знаю пр о діяльність цих трьох. Н е зв и ча й но вм іло і вдало, а головне, з від­ данням справі, переводять різні віча та зустрічі серед ж и д івських гр ом а д Канади та для чужинців. В сю д и влаштовують гутірки, курси політичної о с ­ віти, історії, а головне, ге б р е й сь ко ї м ови. Студенти р о з’їзд ж а ю ть по всій Канаді, го р д і с в о й о го походж ення, розбуд ж ую ть національну гід ­ ність серед ж и д ів с ь ко го населення. В ізь м ім о одне таке віче для чужинців, дня 17 вересня 1981 року. Там лунали кличі: «Дехто думає, що сіо н ізм — це від пихаю че слово. Ми ка ж е м о : »Ні«! С іо н ізм є ви яв о м н еза пе р е чн о го права ж и д івсь ко ї на­ ції на незалежність в кр аю Ізраїля — нашій батьківщ ині"! Це говорять ж идівські студенти, родж ені у К а н а д і,ч и у З С А ! С іо н із м — це націоналізм.

Василь Стус

БЕЗ П Р И С ВЯ ТИ Ж ивеш і ж и й . Б ий з а к а б л у ка м и , С м акуй ко кте й л і з сол ом ин, Клади у порох закар л ю ка м и П о в зу ч и й с л ід свій, д р у ж е мій. Т о б і не х о д и т ь к о л о щ и р о с ті. Т о вж е не с т р ін е м о с ь . Д а р уй . К о л и к о р т и т ь на в уж а в и р о с т и — Т о в и ги н а й с я і пл а зуй . Я не ка ж у : л іта ть чи в’ю н и т и с ь ... (д о тв о го черева — ще б кр и л !) В и н и ш п о р ю й , аби з б а гн у т и З а б р е з к л у м у д р іс т ь м ім ік р ій . В сі п л а з у н и о д в ік у м у д р і. Та в м іл о б а л а н суй . Д и в и с ь : В ід с т у п л я т ь н е н а р о ко м хвіст... А без хв о ста твоїй н а тур і Н е го ж е ж и т и м е т ь с я .

1962

49

ЧИ МОЖНА ЗАПЕРЕЧИТИ ЗАКОНИ ТВОРЦЯ? Йоан Х р и зо сто м о с, патріярх Константинополя, писав у 4 0 0 році так: «Скупий і бе з великих заходів приготований харч є підставою сили і д о б р о го настрою . Т а к заявили лікарі! В они поручаю ть: не їсти д о ­ сита, є д ж е р е л о м сили, ощ адне приготовлю вання харчу с п р и я є .з д о ­ р ов'ю . П о м ір ко ва н у пож иву називаю ть д ж е р е л о м працевидайности. С а м е тому, що воно так є, всяке п е ре ко рм л ю ва нн я невідхильно веде д о ослаблення. Т а к постаю ть недуги, які навіть л іка р сь ки м заходам не уступають. О с ь хвороби ниж ніх кін ц іво к, голови, очей, рук, їх дриж ання, всяке каліцтво, ж овтянка, д о вго тр и ва ю ч і гарячки, та багато інших. Такі нещастя не приходять з браку харчів і не з р озсудливого спо со б у життя, а лише з переситу і пиячення. Коли однак хто хоче дослідити душ евні розладдя, які з повищ е згад аним и харчами стоять у стислому з в ’язну, то знайде він, що з цього с а м о го д ж ерела походять скупарство, розн іж н е н н я, пригноблення, зн е ­ охочення, лінивство, неупорядкований статевий гін і різні інші вияви. Н асо ло да в їж і с к о р о пром инає, але такий харч потім обтяж ує наше єство н е о зо р о ю кількістю внутріш ньої праці в напрям і очищ ення наш ого тіла«. Подібної дум ки був С о кр а т: «П риєм ністю є їсти м 'я с о тварин і пити вино, але той, що в цьому насолодж ується, подібний д о тварини, шлунок яко ї став гр о б о м тварин і той д а є перш ість зн ищ ен о м у будинкові, зам ість тому, який триватим е довго®. (T h e B o o k o f th e W is e P h ilo s o p h e rs Арістотель: «Якість душі в лю дині є н езм ін н а в ко ж ній , але вона є зм у ­ шена ділити життя і похибки тіла« /ці сл о ва приписують А рістотелеві і Ц іцерові/. «Душа не м о ж е проявлятися інакш е, хіба через ж и ве тіло. В о н а зникає, с ко р о лише тіло вм ирає, стає хво ро ю , як лише тіло хворіє«. /Ц і слова приписую ть Гіппокра тові і Галенові/ «Тварина ж иве для трьох речей: харч, стать і сон. Коли пригля­ нутись лю дям з цієї точки зору, то п е р е ва ж а ю ч а їх частина, подібна до тварин, бо й вони живуть для цих трьох речей. П одібність ударяю ча, дарма, що є м іж ними вчені та освічені«. «Коли б ви знали, як щ асливою була б людина, коли б вона, будучи дитиною , несла с в о є ярм о, ви б не робили з ваших дітей сам их білохлібців« /Є р е м ія Ґотгельф, Д е р В ендепункт, 1 9 7 7 , 6, 2 5 6 /. «Янби ви знали, що даю чи с в о їм дітям м ’ясо, ви їм р ів н о ч а сн о приготовляєте погибель, то воліли б, щ об ваша рука зісохла, н іж 50

поповнити такий злочин« /т а к писав Б а к о н /. С оц ій о н думає, що ян п р ивикн е м о до вбивання тварин, то вбивство стане в н а с пр и ви чкою . Б о с с ю писав: «Давніш е лю дина ощ адж увала життя тварин, сьогодні не ощ адж ує навіть життя лю дини, м ордую ть щ ораз частіш е". М іш елє: «Аж д р о ж пройм ає, коли мати власній дитині подає іноді ще стікаю че к р о в ’ю м ’ясо, навіть вино і каву, отруї н е р в о в о го уладу, а потім дивується, коли ї ї дитя виявляє поганий настрій і є н ервове. А це ж вона, мати, є причиною такого стану... Ж ін ка і її дитя м ож уть жити спр авж н ьою л ю бо в’ ю до себе, коли їх харч буде з росли нно го світу«. визначний істор ик і філософ Ф р а н ц ії пише ці слова у сво їй книж ці

«La Femme». Д -р медицини, А нна К ін ґсф о р /1 8 - 1 9 сто р ічч я/ в А нглії, це особлива людина, бо залишила неабияку спадщ ину для лю дства.. Я к перш а ж ін ка в Англії в ті давні часи, коли ж ін ки не були допущ ені до лікарських наук, скінчила м едицину в П а риж і. В о н а написала дуж е цікаву кн и ж ку в фран­ цузькій м о в і: «Пя ві парфет, у лє К р іст Езотерік«. В о н а поручає звіль­ нитись від насильства зм ислів. О с ь д екілька д ум о к з її кн и ж ки : »Річ — це противенство д о душі, оречевлення є противенством до одуховлення; шляхом відречевлення відчиняється шлях д о святих справ. В ідречевлення, значить очищ ення /о н о в л е н н я / тіла і душі. П риродний харч — це головний чинник в таком у оновленню . З д о р о в ’я, значить лад і послух, недуга — безлад і непослух. К о ж н а б о клітина в тілі м ає дві зб іж н і точки, і є підчинена осередній зверхості. Харч тв а рин н о го походж ення є д ж е р е л о м безладу, бо цей харч сп р и чи н ю є нечисті почуття і тим ш кодить тілові й душі«. «Недотепа см ієтьсся, коли почує поради м удрого, а м удрець м о в ­ чить, коли бачить недотепності і йом у пр и кр о з цього приводу". Коли є м о в а про рослинне харчування, то в багатьох це викликає легковаж ення того , хто це проповідує. Ч ом у? «Ми с то їм о перед зан и ко м тих ділянок в мозку, які ввиду цього не годні зрозум іти противоречності н аш ого дум ання. А проте, к о ­ нечним є подумати д о кінця. Н а жаль це діється д уж е рідко. Н а й скр а й ніші д ум ки стоять поруч себе і то бе з визову нас, зайняти до них станови­ ще". П роф есор М аєр з Гарварду заявив, м іж іншими, таке: «Веґетаріянство м ає в со бі три ко ристі: ощадність, зд о р о в ’я і м илосердя". Проф. Д ікін с о н , відзначений н аго р о д о ю Нобля, так писав: «Ми далі п р о д о вж ує м о лікувати, зам ість вчити, як зберегти життя в повном у зд о р о в’ю ? " Ч о м у рослинний харч? Д р уги й закон е не р ґе ти ки — К а р н о Клявзія важливий у випадку харчування рослинним и харчами. З гід н о з тим за ко н о м сирі рослинні їсти ва є найвищ е н аснаж ені електрично. Коли варити ці харчі, то нищ им о це наснаж ення е лектрико ю . З фізики знаєм о, що ж и ва клітина ви­ п р о м ін ю є так зване пром іння Ґурвіча. Проф. Ш р е д ін ґ е р , відзначений н а го р о д о ю Нобля, фізик, пише у сво їй кн иж ці: «Від розпаду н а ш ого тіла бе реж уть нас не харчі такі як білки, товщ і й вуглеводи, й не дуж ина /е н е р гія / з них, тобто кальо-

рії. Вони є вправді важливі, але не вистачають, бо у до ро сл о ї лю дини д о ­ провадж ена кількість д о ко рм о во д у, м айж е в цілості відходить. Н аступа є лише вим іна їх складників. Н ато м ість та частина наш их їстив, яна в нас залишається, є с а м е тим чимось, що б е р е ж е наше тіло від розпаду. Це є порядкую чий вилож ник снаги. Б е з н ьо го наше єство с ко р о котиться до розпаду шляхом ентропії /Е н тр оп ія, одно з найважливіш их понять фізики і входить до д р у го го закону е н е р ге т и ки /. З гід н о з тим зако н о м всі перем іни дуж ини /е н е р ґ ії/ зм іряю ть до кр а й н ь о го безла­ ду. Кальорія є одиницею кількости дужини, ентропія є м ір ко ю сту­ пеня дужини. В природі відбуваю ться постійно дії, які не м о ж н а за ­ вернути. Це є тягле рознизування згід н о з тим зако н о м /д р у ги й за­ кон е н е р ге т и ки / аж д о кін ц е во го їх виду: тепла /с а м о ї кількости без порядкую чого чинника-вилож ника дуж и н и /. Наш е є ство однак, неначе н а п е р е кір цьому за ко н о ві е нтропії всетаки утримується і не розпадається. Це завдячуєм о згад ан о м у по ряд ­ кую чо м у вилож никові снаги, який виявляється у електричном у н а с н а ­ ж енні. Це наснаж ення здобуває клітина рослини ш ляхом світлозложування /ф о тоси н зи / підо впливом п р ом е нів сонця. В цей с п о с іб поста­ ють життєдайні речовини /віта м ін и, чи пак ко-ензим и, ко-ф ерменти, зачинки і розчинки, тобто ферменти або е нзим и та первні сплетені з повищ ими. З ж иттєдайними харчами зі світа рослин, у с и р о м у стані спож ивані, ми в п р о в а д ж ує м о дуж е важливі речовини, а с а м е так звані лугові нівечники. Ш р е д ін ґ е р далі уточню є: »Те, чим наше єство ж ивиться, є ладом. Ж ивуче єство чер пає цей лад із вселенної. Винахід, при пом очі я ко го орга н ізм тримається на досить в и со ко м у рівні, полягає на тому, що він вбирає постійно лад із вселенної«. Проф. Га нс Е п п ін ґе р з В ід е н сь ко ї У ніверсальної Клініки Внутріш ніх Н ед уг в и ска зує цю са м у д ум ку таким и словам и: «Ж одними харчам и не м ож н а було осягнути баж ану р ів н ова гу солів у хво ро го , як лише при пом очі рослинно го с и р о го харчу. Цим харчем м о ж н а було з успіхом наладнати ко ж н у зм іну, тобто розладдя у р івновазі солів у хворих. Р івночасно м о ж н а було зауваж ити різницю у напнятті вилож ника снаги, перед і після т а ко го харчування, а с а м е волоскуваті судинни знову повертали д о с в о го п о п ер ед н ього виду, вони випрям лю вал ися". П одібної дум ки про цілющу вартість рослинних, о собл иво сирих харчів для здоров'я і оздоровлення людини, були проф есор хірур ґії у Берліні Завербрух, проф. Ш іттельгельм , проф. К л єм пер е р, проф. А йм ер, проф. психіятрії у Відні В а ґн е р фон Я вреґ, проф. Ербутнот Пєйн, який перший витяв цілу грубу киш ку у хворого, М е к К е р ісо н , і багато інших. Покутує погляд, що у тваринних харчах є всі так звані сутні /н е з а ­ м ін н і/ а м інові кислини, а в рослинних їх нібито немає, чи пак їх зам ало тощо. П ослухайм о кілька м іродайних голосів: проф есор Віртанен, чільний науковець в ділянці харчування лю дини ка ж е так: «Витягати в н е с о к щ о­ до вартости даних білковин на о сн о ві їхн ь о го складу ам інових кислин, є з різних причин необоснованим «. В сі білковини тв а рин н о го походж енння м аю ть у собі тваринний холестероль, наприклад, 2 9 0 гр худого м ’яса м ає 2 0 0 м іл ігр а м ів холес52

теролю. Це потіха для тих, які дум аю ть інакш е, а сам е, що в худому м ’ясі н е м а є холестеролю . Проф. Пьотар В енд пише про наслідки п е ре ко рм л ю ва нн я тваринни­ ми їс ги в а м и . Зі 6 0 0 сто р ін о к йо го кн и ж ки п р о м о в и с то виходить, що тваринні їстива, та ще в нинішніх кількостях спо ж и в а н і, впливаю ть нищ івно на р озвито к і на зд о р о в ’я людини. К р ім цього зн а є м о нині, що наше єство ум іє складати /н о в о тв о рити/ сутні а м ін о ві кислини, якщ о зайде таки потреба. Істотним є, щоб з харчами допровадити досить азоту з інших дж ер е л білків, наприклад рослинних, і життєдайних речовин. В ід о м и м є також , що білконосний харч тва рин н о го походження, підогрітий д о понад 1 0 0 гр а д усів Цельсія виявляє зм іни в якості сутніх ам інових кислин, вони не є більше повновартісним и. Чим вища теплота і чим ми довш е ж а р и м о , тим більше нищаться ам інові кислини, а з тим і їхня пе рвісн а вартість. Коли взяти до уваги, що нині всі тваринні їсти в а ж ариться і вариться в дуж е високих теплотах і дуж е д о вго , то мусіли б ми мати м а со ві ознаки брану сутніх а м і­ нових кислин у людей, але таких о зн а к ми не бачим о, головно в ю ної частини населення, а це д о ка зує н есум існ ість погляду, мовляв, ми м у­ с и м о їсти тваринні білковини / м ’ясо, птицю, рибу, яйця/, бо лише в них м аєм о сутні ам ін о ві кислини. У часо писі »Тайм«, стор. 4 4 читаєм о таке: « П ро вірка м ’яса в Н і­ меччині щ одо кількости в ньом у різних отруй є більш, н іж сум н івн ої вартости, бо навіть нині у 96% м 'я си в у продаж у знаходяться нед опусти­ мі кількості, прим, дієлдріни, отруї, яка веде д о потворности у плодів. З цієї причини в З С А за б ор он е но продавати ко р м и для худоби, маючі цю отрую. Але в таком у м’ясі нині є ще інші хемічні д о ба вки *. Проф. Н ат і співроб ітники виявили у дослідах на тваринах, що при загально всіх тих сам их ум овах, над м ір в п р о в а д ж е н о го тваринного білка, в ту мить підвищ ував р івень тв а рин н о го холестеролю у нрові тварин, натом ість при зб е р е ж е н н ю тих са м их ум овин і подаванню навіть н ад м іру рослинних білконосних їстив, рівень холестеролю не підносився. Д о того с а м о го висн о вку прийш ов дослідник Катенкам п і с п ів р о б іт­ ники, підкресл ю ю чи, що білковини тва рин н о го походж ення спонукую ть поставання ялозини /а м и л ь о їд / і щ о ця ялозина є кл ю чевим чинни­ ко м у поставанні недуг, а коли це зрозум іти, то й вказує, як запобігти цьому відкладанню в міжклітинних просторах всіх наших тканів, в том у на перш ом у місці, в стінках кр ов он о сн и х судин. З цим о са д о м ялозини є зв ’язане передчасне старіння. Проф . Коллят робить таке порівняння і ка ж е, коли ми їм о м ’ясні їстива, то це є півготовий харч, який виручає о р га н ізм від зусилля с а м о м у творити потрібні ам інові кислини. П о ­ дібно діється, коли ми їм о солод /ц у к о р /, зам ість зе р н о в і вуглеводи, з яких відповідні оруддя в наш ом у тілі були зм уш ені творити гл ю ­ козу і ґл іко ґен . Він п о р івн ю є до того, коли ми, зам ість іти піш ком , їд е м о ВОЗОМ. »Запотребування сутніх ам інових кислин лежить нижче, зате несутніх — вище, н іж ми дотепер думали«. Я кр а з у тваринних їстива х є забагато тих сутніх ам інових кислин, особл иво триптофану, тирозини, метіоніни і фенильаляніни. Триптофан 53

є улю бленою а м ін о в о ю кисл иною для пістряна, йо го розвитку. З н аєм о, що по 4 0 -ків ц і в більшості населення пливуть у кр о в і клітини пістряка. Вони лише не можуть ще знайти д о гід н о го м ісця для р о з­ витку, бо загальна пе ре м іна речовин є ше на висоті с в о го завдання. Н а д м ір триптофану та інших ам інових кислин, як р ів н о ж й інших н е ­ бажаних речовин у нрові, м ож уть змінити цей стан оборонности в нашу некористь. Т о м у хворі пістряком , або такі люди, які походять з родини, в якій у батьків був пістряк, мусять радше уникати їстив, багатих у триптофан. Проф. Га ґе р м а н з л іка р сь ко ї школи в П ю нд /Ш в е ц ія / і Каден з ліка рсько ї школи в Берліні, н езалеж но один від другого, прийшли до висновку, що загноєння лойородних зал озо к шкіри, го ловно на лиці появляються лише в тих, які їдять м ’ясива, м ’ясні поливи, чоколяду тощ о. Проф. Ге ґсте д з Гарварду: »При біологічно по вн ов ар тісн о м у харчі кількість потрібних білків не є більша, н іж 2 0 гр а м ів на день і особу, яка важить 70 кг. Ця кількість є дещ о більш ою, доходить д о яких 4 0 гр, коли білконосні їсти в а не є по вновартісним и. Кількість »в са м раз« збли­ жається д о найм енш ої потрібної кількости і з нею зливається«. Кльозе закидує л іка р сь ко м у світові, головно у З С А , що він затаїв щ ось перед св о їм и хворими, які терплять за н и ко м печінки і нирок /ц ір р о з іс / нещ ирість. Він пише, що зам ість дати тим хво ри м вбогий на тваринні білковини харч, простий і природний, він н аразив цих хворих на кош товні і небезпечні операції. М о ж н а добре відживлятися лише рослинним и їсти ва м и , щ о є подане у подрібном у у м оїй книж ці »Який харч — таке зд о р о в ’я" В сі закони фізики, м атем атики, а строном ії, біології, ф ізіології тощ о є законам и Т ворця. Ці закони дію ть незалеж но від того, чи ми їх знаєм о, чи ні, чи ми ж и в е м о згід н о з тими закон а м и, чи ні. Ми їх не м о ж е м о змінити, ані обійти, але ми м о ж е м о їх існування заперечити і робити все, згід н о з наш ими уроєнням и, уподобанням и, заб об он а м и тощ о. Але тоді п рихо­ дять невм олим і і н еуникним і наслідки у зд о р о в ’ї в наш ом у тілі та у збочених виявах наш ої о собовости. Ми їх м а єм о навко ло нас: це н е о зо р е число з а к о в и к /п р о б л е м / с е ­ ред дітвори, молоді і дорослих лю дей. Х вор іб різних оруддів наш ого тіла є така сила, що незлічимі лікарні не м ож уть їх всіх помістити. Н аш а плянета перем іню ється у велику илянету-лікарню ! Б ож евіл ьних щ ораз більше, та ко ж опір них виховним заходам , з на­ хилами д о налогів, до злочину, д о анархії, знищ ення, сам ознищ ення тощо. В с е це наслідки сп о со б у харчування і життя н е згід н о го зі з а к о ­ нам и біології й ф ізіології /в с і вони зако н и Т в о р ц я /, о собл иво вагіт­ ної ж інки, а після р одів продовж ування тих сам их згубних зви чок ха р ­ чування у н о в о р о д ків, дітей, ю нацтва, у школах, обителях, лікарнях, дом ах поправи, у війську, серед ю н о го населення в таборах літом і зи м ою . Чи м ож н а зеперечити закон и Творця? v г 54

. ^ „ д - р С. З о щ у к

Осип Рожка

ХТО БУВ ПЕРШИМ МИТРОПОЛИТОМ РУСИ-УКРАЇНИ? Га р я ч ко в и м те м п о м наближується тисячоліття у кр а їн с ь к о го оф іційно­ го християнства. Інте ре с цих святкувань втримується постійною ува ­ гою до пи сува чів п е ре д усім у наш их католицьких органах, для того, щоб ці святкування зустрінути з в ід п о від н о ю д уховою настановою , не го ­ ворячи вж е про відповідний організаційний а спект підготови цього величавого свята. В о см исл енні в с ь о го багатства наш ої церковної історії падуть в очі певні н ед ого во ре н ня, а навіть виходять на поверх­ ню непевності та прогалини в наш ом у знанні, що показує, яка бідна наша ц е рковна історія перш ої половини Х -го століття. Д о цих пр ога ­ лин належить вигляд-статус наш ої Ц ер кви за В о л о д и м ира В еликого, дані пр о перш ого ї ї к и їв с ь к о го митрополита, стан митрополій того часу та віднош ення К и є в а д о Р им у і В ізантії, не згадую чи уж е про зв’ язки з наш ими слов’я н сь ки м и сусідами, що спр о м о гл и ся в більшій чи м ен­ шій м ірі на ц е рковн у політику н езалеж ну від В ізантії, як напр., болгари. Прогалини ці найбільше виявляються у даних про перш ого м итро­ полита Р усі-У кр аїн и, бо теорії й суге стії, які боронять наші історики, ду­ же часто себе заперечую ть, і звучать більше, за вдалою цитатою одн ого з істориків, як плід їхн ьої інтелектуальної ерудиції. Д и с к у с ію й непевність про перш ого митрополита К и їв с ь ко ї Д е р ­ жави, завдячуєм о, згід н о з д ум н ою А венарія Карташ ева, чисткам , які мали м ісце в наших літописах. »Ця дивна м о в ча н ка пр о такі важливі справи знаходить с в о є єдине вияснення у візантійській ц е н з у р і".— пише він у сво їй історії Ц ер кв и. Д -р Г р и го р Пуж ницький підтвердж ує йо го д у м ­ ку щ одо чисток в наших літописах, але д о д ає від себе, що взагалі не є виклю ченим , що митрополичий престіл К и є в а не був обсад ж е н и м , або що м итрополит — Б олгарин в роках 1020-1 0 9 0 був так зн енавидж еним в очах візантійців, що вони й о го ім ’я дбайливо викреслили з усіх літо­ писів і д о кум е н тів то го часу. Д о цього ми д о дам о , що ця практика була вж ивана візантійським и ім пер ато ра м и у віднош енні до патріярхів Ві­ зантійської Ц еркви, головно, коли вони користали зі с в о го авторитету, щоб виступити проти влади цісаря або й о го надуж ивань влади у цер­ ковних с п р а ва чи в приватном у житті. Н а жаль, наш літописець Н е с ­ тор не служить нам ве л и ко ю д о п о м о го ю в цій спр аві. Щ о й н о під р око м 1 03 9 -и м знаходим о м и в н ь о го ім ’я п е рш ого митроплита, а як наша Ц е р кв а виглядала до 1 0 3 7 -о го року, д о дати, коли літописець наш інф ормує, що князь Я ро сл а в заснував митрополію , — він теж пром овчує. З уваги на непевність даних перших ієрархів м итрополичого п р есто ­ лу К и єва , вони дістаю ть в очах історинів різні інтерпретації. П очатковий 55

період наш ої Ц еркви, про який є найм енш е даних і який заіснував по хрищ енні В о л о д и м и ро м В еликим У кр а їн и в 9 8 8 -о м у році д о п о ­ чатку Х І-ого століття викликає найбільше непевности. Н аш і сум ніви ще більше поглиблю ю ться, коли Н іко н ів с ь ки й літопис подає н ам як перших митрополитів Михайла. Пеонтія, Івана, Т ео пе м пта і Кирила. Р осійський істор и к Ґолубінський у с в о їй «Історії Р о с ій с ько ї Ц е р к­ ви» подає такий ж е сп и с о к: Пеон, Иоан, Т е о п е м п т і Кирил з відм інністю перш ого митрополита. Він я сн о зазначує, що перш і митрополити, про які мова, належать д о « м а л о ро сійсько ї" історії. Ц ікавим »раціо« у підборі перш их митрополитів користується Н. де Б авм ґа рте н , який подає нам Т еопем пта, як перш ого митрополита, а за ним слідую ть Іларіон, Є ф рем та інші. Тут взагалі н е м а є мови про таких митрополитів як Пев, Йоан і К и р ил о та інші, тому, щ о вони, на д ум ку автора, були додані пізніш е д о літописів, а в перш их літописах про них н ем ає згад ки. О с ь так літописи згадую ть ян перш ого Михаїла, але ніде не знаходим о даних, які потвердж ували б йо го існування. А. М. А м м а н н у сво їй науковій праці «У ривок схід ньо-слов’ян сь кої церковної істо р ії" пр ийм а є без о спо р ю в а н н я листу м итрополитів Ґолубінського, за вийнятком перших імен. Він починає свій с п и с о к м и т­ рополитів так як Б авм ґа рте н — Т е о пе м пто м . С . Т о м а ш івсь ки й годить­ ся зі с п и с ко м Голубінеького, але починає свій с п и с о к м итрополитів від Пева, Й оана, а зго д о м приходить Т ео пе м пт. Чубатий натом ість починає св о ю листу митрополитів від А настасія, Й оана, Теопем пта, Кирила, а тоді приходить Іларіон. Коли приглянутися глибше д о даних літописів, то вони напевно хотіли нам передати якісь інф ормації, але вони не витрим ую ть конф рон­ тації з дійсністю . Х р о н ік а Н и ко н а го вор ить про М ихайла я к пр о пе р ­ ш о го митрополита, який в 9 8 9 -о м у році прийш ов з шости є п и ско п а м и на Русь. З а даними того ж літопису йо го туди вислав Ф отій. Але це твердж ення позбавлене підстав, бо патріярх Ф отій ж и в сноріш е, н іж це вказує вищ еподаний рік. Цей Михайло, про я к о го мова, мав би походити з С и р ії і охристити си н ів В о л о д и м и ра В е л и ко го . «Корм ча Книга« подає нам як пе рш ого ієрарха Л е ва . Н епе вн ість перших д а ­ них підтверджую ть здогади істо р и ків наш ої доби, що в цій справі м а є м о дуж е часто д о діла з се р е д н ьо вічн о ю винахідливістю авторів-літописців. П ольський історик А . Поппе твердить, що, представлені нам дані пр о Л ева /Л е о н а / походять з о д н ого тільки дж ерела, а са м е з Ц е р ко в н о го У ставу В о л о д им ира В е л и ко го . Текст цього твору постав десь при кінці Х ІІ-о го сторіччя або на початку Х ІІІ-о го сторіччя. Перші ком пілятори привілеїв Р уси-У кр аїн и мусіли з д о с а д о ю ствердити, що в о ­ ни не знали перших ієра рхів у кр а їн с ь ко ї Ц еркви. Коли йдеться про єпи ско пів, то ми зн аєм о з енцикліки патріярха Ф отія, що він вислав на Русь є писко па. У своїй енцикліці згад ує він про навернення Русі д о християнської віри. І тут подано перші ім ен а М ихайла і Пеона. Н а початку Х І-го сторіччя виринає в д о кум е нта х ім ’я Йоана. Пітописи вваж аю ть й о го перш им ієрархом -м итропол итом К и їв с ь ко ї М итро­ полії. С ьо го д н і з певністю м о ж е м о ствердити, щ о ске пти ц и зм учених, від но сно й о го особи, був безпідставним . Хто він за національністю і звідки він са м походив, нам ще не відом о, але варто піднреслити, що ніде н е м а є мови про нього, як пр о Гр ека. Д а н і про й о го діяль56

ність є значні. Він збудував у 1 0 0 8 -о м у році церкву св. Петра і Павла, рівн о ж збудував церкву у П ереяславі. В 20-их роках висту­ пав, як о б ор о не ц ь ка н он ізац ії Б о р и с а і Гліба. В елів рівно ж збуду­ вати церкву, куди п е р е н е се н о їхні мощ і. Н авіть існую ть здогади, що він написав Б о го сл уж б у в їхн ю честь. З хроніки Тітм ара М е р зе б у р зь ко го до від уєм ося, що коли в 1 0 1 8 -о м у році польський король Б олеслав і С в я то п о л к розбили війська Я р о с ­ лава, м итрополит Иоан вітав п е р е м о ж ц ів у со б о р і св. Соф ії. Але вони тут д о в го не встоялися перед Я ро сла вом . Ґолубінський в в а ж а є й о го за вр о д ж е н о го Русина, натом ість П р и ­ селков схиляється до того, щоб й о го вважати болгарином , а його підтримують у кр а їн ські історики Т о м а ш івсь ки й і К оструба. П. М юллер вважає, що він написа в »С казаніє« про Б о р и с а і Гліба, а якщ о взяти д о уваги, що становищ е В ізантії було неґативним від н о сн о їх ­ ньої канонізац ії, то ми м о ж е м о з певністю ствердити, що він повинен бути слов’янином . Істо ри ки ще не визначили точних даних йо го см ерти. Ґолубінсьний ставить його урядування в роки 1 0 1 9 -1 0 5 4 , Б авм ґа рте н 1 0 0 8 -1 0 2 6 , а о. Великий Ч С В В ставить час його м итропол ичого урядування від 1 0 0 4 -1 0 3 4 року. Історичне існування митрополита Й оана підтвердж ене печаттю, яка знаходиться сь о го д н і в ко л е кц ії Д ум б а рто н О вне Папере. В. Паврент опублікував дані про цю печать в 1 9 6 3 -о м у році в «Печатках В ізантій­ ської Ім п е р ії". Н а пи с на печатці є в грецькій м ові: Б о го р о д и ц е , охо­ рони Й оана М итрополита Руси. Н а жаль, не м о ж е м о ми розпочинати листи перших митрополитів Т еопем птом , бо й о го згадується щ ойно в 1 0 3 9 -о м у році тіри п о с в я ­ ченні церкви св. Б о го р о д и ц і (Т е токос) два р о ки після того, як князь Я рослав о снув ав М итрополію . Історичні дж ерела то го часу, і то н е укр а їн ­ ські потвердж ую ть н ам й о го існування, як митрополита. Й о го присут­ ність від м іче н а у К онстантинопіл ьсько м у С иноді, скл и ка н о м у у ве ре сн і 1 0 3 9 -о го року, на я ко м у м ов а була пр о подруж ж я м еж и православ­ ними та якобітам и східних провінцій візантійської ім пер ії. Він є 12-им на с п и с ку присутніх митрополитів. Це історичне д ж ер е л о р о зв ію є с у м ­ нів щ одо йо го існування і тим са м и м засуд ж ує неком унікативність візантійських істориків, які р ід ко відкриваю ться нам, щ одо с п р а в нашої Ц еркви. Ч а с збе ріг нам печать митрополита Т ео пе м пта в грецькій м ові і тим іще раз по тв ер д ж ен о його існування. Печать носить н апис: «Господи, охорони Т еопем пта, М итрополита Руси«. П р о національність цього митрополита в а ж ко нам щ ось ко н кр е т­ н о го сназати. Д ехто із істо р и ків вваж ає йо го гр е ко м . П ро його прихід згад ує Н. П олонська В а сил е н ко: «Неясно, в яких обставинах в році 1 0 2 0 -о м у прийш ов з В ізантії в У кр а їн у Т е о п е м п т і У кр аїн а, ве ­ лика країна, більша від В іза н тій сь ко го Патріярхату, стала о днією з її звичайних пр овінцій". Д о цих прямих даних із перших літописів долучаю ться пізніш і с п е ­ куляції учених. А м м а н вваж ає, що навіть, як ми д уж е мало зн а є м о про церковну о р га н іза ц ію ран н ьо -русько ї Ц еркви, то все таки д е ко трі ін ‘ ф ормації дійшли до нас. Д о таких залічує він вістку, що в часі В олодим ира 57

В е л и ко го в Н о в го р о д і, д р у го м у найбільш ому м істі то го часу, знаходився епископ віза нтій сь ко го обряду, який походив з К орсуня і називався И о ­ ахим. I дальше пр од о вж ує історик, щ о в К и єві в 1 0 1 8 р. був в ж е а р х и ­ е пископ з с в о їм є п и с ко п с ь ки м о сід ко м при церкві св. С оф ії, але ж од н е д ж ерело Х І-о го століття не дає н ам даних про й о го ім ’я. Н е всі годяться з перш им и д в о м а митрополитам и, поданим и нами: И оаном і Т е о пе м пто м . Е рнест Го нін ґм ан м ає власні здогади. В ін п о ­ дає нам як пе рш ого м итрополита Теофілякта. В ц е рковній істор ії Н ікоф ора Капіста описую ться пересування церковних д о стой н и ків за ча­ су царствування ім пер ато ра Василя П о рф и р ор од н о го 9 7 6 -1 0 2 5 . Н . Калістос інф ормує нас, щ о .... у том у са м о м у царствуванні Теоф ілякт є перенесений з С е б а сте й сько ї м итрополії д о Русі«. І з того робить Гоніґм ан такий д алеко йдучий ви сн о в о к у «Студіях над ц е р ко в н о ю істо ­ рією сл о в’ян«. Я кщ о дати н е о б м е ж е н у віру цьому тве рд ж е н ню , ясн о є до ка зан о , що під час царствування Василя ІІ-го Теофілякт, м и тр о ­ полит С ебастеї, столиці П р ов ін ц ії А р м е н ії II, був перенесений на Русь«. І так, якщ о історія нам не д о ка ж е , що в цьом у часі ми не мали митрополії, або що в цьому часі не було на наш ом у престолі інш ого кандидата, то м у с и м о ствердити, що цим м итропол итом в К и єві був достойник, я ко го пе р е н е се н о сю д и за часу Василя П о рф и р ор од но го. Н ам був післаний з волі В ізантії митрополит, і це перерве теорії про незалеж ність Києва від В ізантії і про вплив Р им у на наш у Ц еркву того часу. В се таки залишається важ ливим знайти підтвердж ення для тео рії Г о н ін ґм а н с в інших укр аїн ських докум ентах ц е р ко в н о го х а р а к­ теру або літописах того або пізніш ого часу.

НОВА ЗБІРКА ВІРШІВ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ (УПБ, Рим) — Щ ойно дісталася на Захід збірка віршів Й осипа Терелі п. з. »На порозі серця«. Як відомо, президента Центрального комітету українців католиків і чле­ на Ініціятивної групи для оборони прав віруючих і Церкви в Укра­ їні, що досі провів більше, ніж 15 років свого життя в совєтських таборах і психіятричних лікарнях, у серпні цього року знову засудили на 12 років ув’язнення. Тереля почав писати свої по­ езії ще при кінці 50-их років — вірші про рідні Карпати, про гірську природу і своє прив’язання д о них. Але вже в 60-тих роках його темати­ ка розвивається в релігійнім нап­ рямі, і у віршах дедалі частіше зна­ ходяться мотиви про знищ ені церкви, хрести, щоб згодом перейти до основних думок Н ового завіту: жертва, посвята, терпіння, страсті, Голгота, хрест. І все частіше по­ являються євангельські постатті Юди й Пилата, як мотиви свідомої зради і продаж у Б ож их і людських вартостей. Але Й осип Тереля в українську історію ввійде як церковний і гро­

мадський діяч: він, як більшість ді­ ячів, не поет, і в історії літератури його спроби поетичного вислову займають другорядне місце. їх бо мистецька вартість не надзвичай­ на, як теж і якість його графіки-рисунків — серії приблизно 140екслібрісів, присвячених визначним співучасникам, від Папи Івана Пав­ ла II, Патріярха Й осифа, д о відо­ мих українських правозахисників. Набагато більше, ніж самі спро­ би мистецького виразу вражають позначені місця, де ті окремі вір­ ші постали, прізвища осіб, яким присвячені екслібріси й частина з-поміж п’яти десятків віршів. Це, ніби, зупинки-моменти українсь­ кої Голготи: Мордовія, Явас, Барашево, Л ефортово (московська в’яз­ ниця), Сичовка (психіятрична лі­ карня). Це список товаришів у стражданнях: Стус, Горбаль, Дюк, Мешко, Якунін. Ці місця й ці пріз­ вища стали сильнішими символа­ ми чести, віри, відданосте й від­ ваги, ніж найбільш барвисті кри­ латі слова поетів, символами, до яких українська історія опору вже давніше включила на видатному місці ім’я Йосипа Терелі.

ГРАТА /В . Колонові/ Надлетіла думка д’ граті — груди си розбила. Мліють кровію пілляті сиві, сиві крила.

—

Стигне думка чорним прахом, в чорному полоні. Нащо вбито? — жахом, жахом, обілило скроні...

59

РІЗДВО /О лені У ./ А празник вмирає... І тіні від грати лягли під столом — Ніхто не вітає мене із Різдвом.... Ніхто не вітає... Навіщо брехати надії? Вж е третє століття на голови сніг... Що було пекучим, в звичайній події сплелося буденним, притримавши біг. Мій празник то вирій цтаиіинний, що сумно туркоче: прощай! Я літа мойого діждатись повинний — не сердься кохана, ще мить зачекай. Посходяться думи на тайну вечерю, я змову із ними збунтую ачень?... Відкриємо в сіни зачинені двері, І в хату , колядником, вкотиться святочний день.

—

ЮД Е Ї Століттями Месію ждали, а я к прийшов, то не приняли, замучили й кричали: — »На нас кров Його й наше плем’я!« Аж бились в т ім ’я... На хрест прибили Бога-Слово.

—

І покарав за це Єгова. Розвіяв їх, немов полову. З а розіп’ятого Христа, вогнем по світу розметав... І так століттями терпіли за цю провину, за »Вію дольорозу«, від власників країв ворожих, від автохтонів. І мамона сталась для них якимсь месієм по всіх краях, де Бог розсіяв.

СЛОВО ПОЕТА »Й за ім ’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця — той буде спасенний«. /Е в. від Марка 13 : 13 /

Д е слово, що згустками чорної крові випльовують? — то не Іуди монета. А ж лід фанатизму на зморщені брови — погроза: убиймо поета! Д е слово, що разом Н емає народу...

з

народом заплаче?

Лиш тінь від скелета лам ає суглоби у слові терплячім — шипіння: убиймо поета!... Д е слово, що полум’ям блисне по небу? Розпоре посліплі зіниці комета. Ви чуєте?! — знаємо вашу потребу ви хочете вбити поета.

—

Д е слово, що дзвонами вдарить урочно? Зупинить розправу ідеїним стилетом ... Розстріляне серце вмирати не хоче свободу! свободу поету!

КОНІ Чалі, білі Чалі білі і червоні, наче вітер рвуться коні. А за конями їх гриви, мов веселки степ укрили. Коні скачуть, скачуть коні: сиві, мідні і червоні гриви-хмари розвівають; проти сонця іскри сяють з-під копит...

—

Ген під яром хижа боса, Зруби обгорілі... Ями вікон дивлять косо Н а стежки змертвілі; Рани-вікна чорна пустка! Вибиті зіниці... А під зрубом мами хустка Змочена в кровиці; —

Ружа-хустка спогад сивий Всіяний рудою... Хрестик чорний, хрестик білий Вишитий журою.

—

61

Та не кінець був їх терпінь. З а ними все слідом, як тінь, ішло р о зп ’яття Бога-Сина та Його рани ввік нестерті на Д реві смерті... І так в пониженню, погорді брели віками, часто в крові... Знов змилосердився Єгова /ц е ж Його вибраний народ/ і повернув їх, хоч частину, у приобіцяну країну та дав державу їм здобути у боротьбі так часто лютій, серед пожеж страшних заграв і силу їм свою подав. *

*

Тепер же знову загорділи, дали Єгову до святинь, закони Бож і теж до скринь, ненависть, помсту освятили.

— Тепер ми сильні! Треба мститись! кричать, мов знову до Пилата — до сильних світу, всюди бачать расову злобу, чи бувших римських вояків. Усіх геть хочуть дать до гробу, усіх на хрест... Ц е дивний, фарисейський гнів. А де любов? Д е заповідь ця п’ят а? О, це Хростос велів прощати, велів любити ворогів. Велика Субота, 1986 Михайло К. Олексів

62

А Л Л І ГОРСЬКІЙ »0й біда, біда чаєчці небозі, Що привела діток при дорозі«.

Ж овт іє розлука, китайкою вкрита. Терпіння умилось в невинній крові. Розбилася чаша достатку неспита, І падають жертви... Вінчуємо день і розходимось з горем, Що ціпко стулило нескірні вуста. Я ке ж бо будення трагічне і хворе, Що тінню скорботи упало з хреста. А в пам ’яті дзвони гудуть і настирно: Убита! ... Убита!... — ти чуєш, болить?! Н а кого покажеш? Убили невірні. І пімста безрука за дротом сидить... Подзьобує вітер у чаші калину — Д о низу скотився горячий кетяг Краплиною крові в могильную глину...

70. 18. X II

БІС І СЛОВО Розбите словом серце омертвіло знов, На очі чорна дійсність лізе! Л ізе! Було — в гордині слово біс зарізав, Краплину за краплиною, сточивши кров. І вже ідея червоніє з-поміж бров

—

Рятуйте? Божевілля стало день карати, Йому на варту дано рж аві грати, Щоби ніхто ніколи страху не зборов. А біс регоче: пий натхнення зло, І будь без Бога ти один над світом! Адже і так не мій, бо сам себе обтяжив гнітом, —

І в лицемірстві стогнеш — не пекло. А я за вас працюй, немов проклятий — мені належить сон, я хочу спати.

63

Прийду додому. Сяду на порозі. А руки м о ї лиже правнук — Пес. Навпроти, перед очі, при дорозі Знайомий від дитинства скрес: І вже то я, малий, понад ровами Із прутом порхаю, немов мотиль. Н е глоду корч, на будяки погані... Я войовничий карпів Тиль. Затим наберу сонця повні жмені, Туди роси студеної наллю, І дам напитись чар Олені, Щоб не повіла: не люблю.

Неначе й світу, що в вікні... Неначе й сонця, що у небі... Моє тривожне ні! Н і! Моє несамовите: треба!... Треба...

—

А треба біль в кулак згребсти. А треба свічку запалити... І власне я нести, нести, А далі в камінь головою бити.

—

Та так, щоб тииіа оніміла враз. Та так, щоб серце збунтувало! Та так, щоб в кожнім з нас дитинство озивалось... М О Ї Н УТИ Несу ілюзій хрест, і став я знемагати, на сім, труднім шляху покути... Моє єство, мов пес, продовжує скавчати та німо, бо не чути.

—

Мізерна є моя Толгота я мурашка! Я тінь... М ій дух іде на страту. У розпачі нуднім зітхаю: »Боже, важко ховати біль і проклинати грату«.

—

Несу ілюзій хрест, неначе тать заклятий; уперто движу тінь до світла а в скронях: він проклятий! Він проклятий! Із притиском і злістю.

—

64

Вадим Чечва

КРОВ НА БІЛИХ ТРОЯНДАХ... /П о б уто в е оповідання з життя у кр а їн с ь ко го панства/. Золотаві ка ска д и с о н я ш н о го пром іння полоскали пахучі китяги бозів і пестили голубе цвіття б а р в ін ків. Н е о з о р а синь погідних ве сн я­ них д н ів вабила в вільні простори, в н ео зор у даль. С ум ра чн і покої пишної палати доводили до втоми, до знуди. Хотілося погуляти на віль­ ному просторі. Вабили Гранітові Карпати, сварл ива р ічка і кучерявий гай. П анна Л ю б о м и р а , д о чка я сн о в е л ьм о ж н о го пана Кульчицького, старости С а м б ір с ь к о го нудьгувала у с в о й о го батенька.

— Правда, тут було кращ е, як у В арш аві на запустах, куд ою Л ю ­ бом ира виїздила за с в о їм батьком і старш ою с е с тр о ю Б о гд а н ко ю . її не вабило велике м іське життя. Б а й д уж о ю була д о золотої молоді, котра дарила її о соб л ивою увагою , з огляду на надзвичайну красу. Рій ве лико м агна тських син ів так і круж ляв, м ов бджоли, біля неї. Вона, м ов лебідь в гір с ь ко м у озері, пливла посередині тих о б с ку ­ баних качур иків, в м аєстичном у танку. Д о танців запрош ували її найвідваж ніш і рубаки, найкращ і кіннотчики, найсм іливіш і одчайдухи... Польонез — як звали йо го — танець розм ови, повний ко ро л івсь ко ї поваги виглядав на трію мф альний похід, а вона, м ов пишна королева вела перід і щ асливим чувся всякий, ко м у вона руку д о танця подала... В итанцю валася Л ю б о м и р а в В арш аві до схочу. її запрош увано до с ко ч н о го кр а ко в 'я ка , і д о д р іб н о го м азура і д о заграничних танків як от італійської б е р ґа м а ш ки , болеро е сп а н сь ко го , ф ранцузького кадриля чи драбантів, ш таєрів і вальчиків німецьких... В о н а була м истцем у танцях та не було в неї кр а щ о го понад рідні танки... її заглуш ував гук отих всіх труб, бубнів, рогів, фуяр, шторт та корнетів. З чуж ине цько ї м узики вона любила звуки ж аліб­ ної с кр и п ки та не було в неї нращ ої м узики понад рідний теорбан, бандуру та кобзу... Під звуки отих інструм ентів так л е гко мчалося в крутіж і с ко ч н о ї ш ум ки чи ко л о м ий ки або по в а ж н о го козачна. З усіх тих тан ків ко за ч о к був єдиним танцем, що врився її гли б око в па­ м ’ять і на згад ку про це й ще сього д н і щ емить під серцем ... А було так. П анство Т установські, в ід пр и ски кол иш нього кн я ж о го роду в часах Г а л иц ько -В ол ин сько ї Д е р ж а в и , улаштували в Тустановичах, біля Б орислава, з ’їз д д о околиш ньої у кр а їн с ь ко ї знаті і купецтва з м етою розбудувати нашу д р ука р н ю в С трятині. Це було на провесні 1 6 0 4 року. С а м е тоді гула ще слава ко за ц ько ї зброї. Козацтво р о з ­ гр ом и ло в 1 6 0 2 році турецьку фльоту, а українсьна знать і 1 2 0 0 0 к о ­ заків, в часі « м о с ко в с ь ко ї смути« вирушили на М о с к о в ію , перем агаю чи во р о га . Значить Польща мусіла числитися з Р уссю -У кр а їн о ю і припи­ нила переслідування церкви і народу, хай і про лю дське око. Я кр аз в такий час і почався згаданий з’їзд . З ’їхалося руське панство з усієї Б ойківщ ини, з Л е м ківщ и н и , з Підляшшя і з Холм щ ини, багато до сто й ­ них панотців з д р уж и н а м и і д о чка м и та ко зац ькі старш ини теж брали участь у том у балю й нарадах. С а м е тоді молодий козацький старшина, сотник надвірних ко з а к ів д о л и н сько го старости В асиль Л уцен ко-У гри н овськи й упав в о к о нашій кр асун і Л ю б о м и р і, яка, річ ясна, теж була з батькам и на цьому балю . Почалося від сольо-співу під а ком панія65

ямент бандури, а там танок в розм ріян ий травневий вечір, тьохкання солов’їне, кільна палких поцілунків і — д о с м е р тн а л ю бо в кохання. Бувало, вийде Л ю б ка , у задуш ливо-п’янкий вечір, із тео рб ан о м в руках, сяде під розлогою липою б а ть ків сь ко го д в о р у і ви гр ає ту ж ­ ливих пісень, виспівую чи, що й соловейки, бува, заслухаються і забу­ вають тьохкати. Д о п ізн а сидить панна під липою, ждучи с в о го милого, який нер а з заскочить на с в о їм в о р о н ім д о С а м б о р а у д в ір її б а ­ тенька. Б атьки теж раділи гостем , в дум ках готувалися д о весілля та «чоловік стріляє, а Б о г кулі носить«. Т а ке й сталося тут. Почалася війна з М о ско в іє ю . Польщ а підтримувала са м о зва н ц я Д м итрія, навіть шляхтянку М арину М ніш ек видали за нього. Гетьман Р уж инський теж брав участь у цій »суматосі«, очевидно староста вислав с в о й о го сина з ко го р то ю лицарів теж . Д о р а д н и ко м , а ф актично отам аном відділу був Василь. В ід ’їзд ж а ю ч и в М о ско в ію , прийш ов попрощ атися з Л ю б о м и р о ю , а за ним, н е в ід о м о чому, причвалав старостич З биш ко, навпів зіпсутий і б р ид кий на вроду м о л о ко со с . Після кількох затяжних баталій в М о ско в ії, якась заблукавш а куля зачепила рекош етом старостича. К о ристую чи ся тим, він покинув від­ діл під орудою Л уц е н ка -У гр и н о в сь ко го , а са м почвалав д о д ом у. Т а не доїхав він у свояси. С п е р ш у вступив д о С а м б о р а , д о Л ю б о м и р и . Це було ніччю . Л ю б о м и р а , тужучи за с в о їм ко хан и м В асильком , с и ­ діла на улюбленій лавочці, в парку серед кущ ів троянд і вигравала натеорбані, виспівую чи с в о їм д зв ін ки м го л о со ч ко м найкращ их народних пісень. С кр ад а ю чись, як нетяга, старостич підійш ов до Л ю б о м и р и зі заду, обійняв її св о їм и лапищ ам и і кинувся цілувати цю н епорочну цвітку, цілувати св о є ю брудною , б р ид ко ю пи ко ю . О б уре н а дівчина замахнулася на відліт і З биш ко, м о в сніп, повалився додолу. З ір ­ вавш ися зі землі, закукурічив і витираю чи кр о в з губи, вихопив п іс ­ толя і вистрілив у притул в Л ю б о м и р у. Б а гр я н а кр о в ф онтаном о р о ­ сила білі троянди, а дівчина, схопивш ися за серце, м ертва упала д о ­ долу. Н а відгук пострілу збіглися придворні ко за ки пана Т установсько го і побачивш и, що ско їло ся, на дрібний м ак посікли погане ляцьке насіння. Василь, вернувш ися з М о с ко в ії і дізнавш ися, яка трагедія ро­ зігралася в Тустановичах у м іж часі, пішов у м ана сти р над р ічкою Ч е чв о ю на Підкарпаттю... У н іве рси тетськи й Парк, Па.

8 .IV.1 9 8 4 р.

66

Роман Кухар

»МОЗАЇКА МОЇХ СПОМИНІВ«

Полк. Євген Побігущий-Рен. Мозаїка споминів, другий том. Вид-ня автора й Об’єднання вояків-україщів у Великій Британії, Мюнхен, Лон­ дон, 1985, 304 cm. В иконавш и б е зд о ган н о сво ї почесні військо ві завдання й від зн а ­ чивши визвольний шлях укр а їн ських в о я ків під час обидвох світових воєн у перш ом у том і м ем уа рн о ї книги «М озаїка м оїх споминів«, полк. Є в ген П обігущ ий-Р ен присвячує другий том св о є ї праці с в о їм учням і ученицям, взагалі укр аїнській молоді, що д р уж н ь о сп івпр ац ю ва л а з ним упр о д о вж багатьох р о ків у різних ділянках у кр а їн с ь ко го о р га н ізо ва н ого життя на е м іґр а ц ії. Коли зам овчали бо й о в і постріли і припинилась актив­ на збройна боротьба унраїнських військових з’ єднань за здобуття волі й незалеж ности наш ому н ародові, настав час для зусильних м и р ­ них зм ага нь за о сно вні національні цілі — понищ о н е о сягн ен і воєнним и засобам и. Після боротьби із зб р о є ю в руці за визволення рідної землі й народу з-під с о в є тс ь ко -м о с ко в с ь ко ї займанщ ини, прийшла черга на зм агання за ідейні вартості м ол одш ого покоління й за духовний провід над наш ою молоддю в се ре дині крутеж у чужих безідейних напрям ів — щоб зберегти її для с в о го народу, життя і праці для нього, і надхнути м олодь у ко ристь високих ідеалів батьків, щ о жили для сво єї батьківщ ини й гинули за неї. Т а ки м головним завданням стала й м ирна діяльність вій сько ви ка , а тепер о рга н іза тор а в різних ділянках суспільної служби й виховника багатьох р іч н и ків рідної молоді, полк. Є в ге н а П обігущ ого, що «про­ м іняв шаблю на виш кільну й нац іонально-освідом ну працю . П ро це і з в і­ тує автор у шістьох частинах д р у го го том у своїх спо м и н ів. Й о го післявоєнна праця проходила в таборах утікачів, в українських вартівничих сотнях, по о се р е д ка х с у м ів сь ко ї молоді, у клітинах м олоде­ чої о рганізації ІМ К А , в рядах у кр а їн с ь ко го хр и сти ян сько го руху, серед ком батантів Д У Н . В сю д и , де була потреба у ф аховому вишколі суспільної охорони, в о р га н іза ц ій н о м у проводі молсді, у співпр ац і в наших гр о ­ мадських установах автор, із притам анною сумлінністю , з потрібним д о с ­ відом і знанням справи діяв охоче я к ке р ів н и к, інструктор, секретар, співробітник, консультант, гр ом а д ськи й доповід ач і дописувач, з о к р е ­ ма на виховні теми, д о наш ої преси. В и б ір з його відповідей, друкованих статтей і листування скл а ­ дається на зм іст сь о м о ї, в о сьм о ї й дев'ятої частин д р у го го том у його життєвих »М озаїк«. В о ни примітні я сн и м розпо відн и м стилем і цікавою суспільною те м а ти ко ю з наш ого н ед авнього минулого. К н и ж ка цінна як для молоді, так і для старш ого гром адянства, з уваги на багатий досвід в йо го ідейній праці за зб е ре ж ен н я рідних суспільно-національних вар­ тостей. З а цим виданням (15 дол.), треба звертатись на адресу: M gr. E ugen Ren, J a g d fe ld rin g 4 2 /V , 8013 M u n c h e n -H a a r, W est G e rm a ny.

67

В.

К ульчицьний

Ґут

ВІДВАЖНИЙ МЕЧ С в. А ндрій се ре д у кр а їн с ь ко ї д іяспо ри є д уж е популярний. Н ази в а єть ­ ся йо го ім’ ям собори, наукові інституції, товариства. А »що та скільки, — — м ож н а запитати за д -ро м Іван о м О в е ч ко м , — знає пересічний /т а й не д уж е пе ре січ н и й / укр аїн ець про А ндр ія П е р в о з в а н н о го ? " Чи ба ­ гато більше понад те, що говориться про нього у «Повісті врем енних літ«? І от тепер, у часі підготовчої гарячки, ви кли ка ної наближ енням 1000-ліття хрещ ення У кр аїн и-Р уси, д-р Р ом ан Кухар, проф есор форт Г е й с ь ко го університету, стейту Ка нза с, він ж е Р. В олод им ир, автор декількох літературних творів, ріш ився на відваж ний почин: зробити спробу на бліді обриси св я то го А ндрія, н а невиразний кістяк, нало­ жити тіло ко н кр е тн о ї людини, представленої у ко н кр е тн о м у часі і п р о с ­ торі. /Р . Володим ир. «Андрій П ервозванний«. В -в о Ю л іян а С е р е д я ка , Б у е н о с А й р е с, 1 9 8 4 /. Ч и ця й о го ко н кр етиза ція не р о зчар ує багатьох обож ателів святого? Чи це відійде занадто далеко від їх н ь о го вл ас­ н о го уявлення? Чи не применш ить величину уявної постаті? Чи не стане причиною палкої полем іки? П о кищ о м а є м о тільки відгук Ю . М овчана п. н. «Андрій П ервозва н ний« /»С вобода«, 2 1 .9 .1 9 8 4 /. В ід гук позитивний. Ю . М овчан навіть с п о ­ діється, що «Папа р и м сь ки й " за цей тв ір «нагородить автора хоч б р о н ­ зовою медаллю св. Йосафата«. В с е ж він стве рдж ує, що «після пр о ч и ­ тання книж ки Р. В о л о д и м и ра у читача, мабуть, м им охіть виникне кілька важливих питань, на які треба було б відповісти" С а м Ю . М овчан висуває д ва такі питання. О т перш е: « Н евж е вони /у к р а їн ц і/ так л е гко бе з »бою« проміняли с в о ю прадавню віру в Д а ж б о га на принесене з чужих земель хр истиян ство ? " Н а йо го д ум ку «процес охристиянення У кр а їн и не був уж е так л е гки м і “гладенньким,,, як це м о ж н а зрозум іти, прочитавш и «Андрія П е р в о зв а н н о го " Р. В о ­ лодим ира". Ц ю д ум ку він вироб ив на підставі «інших д ж е р е л ". Я кі б це могли бути «інші д ж е р е л а " — нам н евід ом о , та нам здається, щ о Н. Пол о нська-В а силенко підсумувала загальний погляд істо р и ків на цю справу у сво їй «Історії У кр а їн и ", каж учи, що «прийняття християнства в Києві пройш ло легше, н іж на периферіях д е р ж а в и /.../ Але се ре д у кр а ­ їн сь ки х племен не заф іксовано в д ж ерелах фактів спротиву новій релігії, як то було на півночі у Н о в го р о д і і П с к о в і", /т. І, ст. 1 1 6 /. А от ще свідчення Івана Х о л м с ь ко го /К р и п ’я ке в и ч а / у й о го «Історії України,,: »/.../ але в У кр а їн і ніколи не прийшло д о сильніш ої язичниц ької реакції, як це було в Польщі вж е за півстоліття після оф іційного прийняття х р и с ­ тиянства". / 4 4 / . Н а причину т а к о го стану, п р и п уска єм о , вказа в проф. Я рослав Пелікан у св о їй д оповід і, твердячи, що «в У кр а їн і на загал була незнана виклю чність то го чи ін ш о го віровизнання м іж у кр а їн с ь ки м народом , хіба щ о вона була н акинена о куп а нто м ", /звід о м л е н н я в конф еренції у Пя Саль університеті. « А м ерика", 10. 10. 1 9 8 4 /. В от таком у то дусі толерантности Р. В о л о д и м ир і представляє зустріч Х р и сто в о го апостола з укр а їн ськи м населенням . Ц ю толерант­ ність особливо я с кр а в о виявив він тим, що, коли старш і залиш аються при старій вірі, св о їй молоді вони не заб ор оняю ть іти за апостолом . З ов сім від м ін н о п о ка зує автор в’ятичів, які «проживали гл иб око в лі68

сах, д о зайшлих ставилися з н е д о в ір 'я м ". У них, »коли А ндрій пробував відкрити їм очі на Х р и стову науку, відповідь ж е р ц ів була не то відм овна, а й погрозлива«. /1 6 6 - 7 /. Д р у ге питання, »А що сталось би, якби доля судила бути У кр аїн і нехр и стиян ською , а щ одо р ел ігій н ого визнання я ко ю с ь іншою«, зар о д и ­ лося у Ю . М овча на тому, щ о »на д ум ку деяких наших історіософ ів, од­ на з причин, яка в значній м ірі заваж ила н ега ти вн о щ одо нашої незалежности, є релігійна тотож ність більшої частини н аш ого народу з р ел ігією наш ого см ер тел ьно го в о р о га — Москви®. Тут відповідь проста. Будучи частиною К и їв с ь ко ї кн я ж о ї д е рж а ви , М оско вщ и н а не могла мати інш ої релігії від У кр а їн и . Була б У кр а їн а залишилася при Д а ж б о го в і, у Д а ж б о га вірила б сього д н і і М осковщ и н а . Т а оба питання Ю . М овча на заторную ть тільки по сер едньо сам предмет, яким є о соб а св. А ндрія. І тут приходить бажання заглянути у творчу ляб ораторію Р. В олодим ира, у якій цей твір народ ився. К л ю ­ чем д о цієї ляб ораторії є мотто — від о м а цитата з літопису. П рийм аю чи цю леґенду, я к то її називаю ть історики, за правду, перед а втором стояло завдання не тільки розгадати і змалю вати причини, які спонукали апостола Андрія поповнити дію , описану літописом , але та ко ж поста­ вити д о цієї дії у я ке сь віднош ення сучасний невідрадний стан У кр аїн и . І р о зв ’язку, так як ми це бачим о, знайш ов автор у двоплощ инній к о м ­ позиції с в о й о го твору. П ерш а площ ина — площ ина теперіш ности. Тут виступає поневолена Греція; тут А постол А н д р ій потіш ає: »Не бійтеся до бр і люди тиранів, їх н є панування /.../ не д о в го го віку«; тут нам існин р и м с ь ко го ім ператора В е спа зіян а на хрест пр исуд ж ує апостола Андрія, і тут автор голосить над незавидною долею Гр ец ії /«спопеліла золота доба в руїнах м іж у с о ­ биць /.../ Н е О л е кса н д е р М аке д о н ськи й — са м і себе звою вали /.../ У я р м і по кір н о ходять /н а щ а д ки д а н а й ц ів /, В е сп а зія н а -ке са р я на всі лади славослов’ ять« /1 3 - 1 4 / Читач м им оволі вбачає у цьому гол осінні долю У кр аїн и , і вбачає авторове розум іння причин, щ о д о т а ко го стану допровадили. Н а площину минувш ини переносить автор читача при д о пом о зі с п о м и н ів, у які поринає прив’язаний до хреста апостол А н д р ій : тут є йо го д и тин ство і ю нацькі р оки над Галилейським о зе р о м , його покли­ кання Іс у с о м Х р истом д о апосто льсько ї праці, йо го проповідування Х р и сто в о ї науки по різних країнах, і тут проходить йо го перебування с е ­ ред у кр а їн с ь к о го населення. Ц е ж перебування, як то показує автор, не було ви па дко вим , бо св. А ндрій ка ж е : »Та понад усе спа си бі тобі, Ісусе, що д а в провідати і поблагословити с п р а в ж н іх м ирян цього світу, над бо ристенськи х людей Бож их«. / 4 8 / У кр а їн с ь к і ж люди з р о ­ били на н ьо го таке велике враж ення, що він, висячи на хресті, просить: »3 душі баж ав би я, хоч один тільки раз, востаннє, побувати знову м іж с в о їм и братами над Б о р и сте н ськи м и берегам и, б о т а ко го го сти н ­ ного, ч е сн о го народу ніколи не д о ве л о сь зустрічати в ш и р оком у світі...« / 4 9 / І Б о г уволив й о го б а ж а н н я, «все те ще раз на яву було«, і дальше читач через пр и зм у спр ийм а ння апостола А ндрія сп о гл яд а є на щ о­ денне життя з йо го радощ ам и і см утка м и укр аїн ських племен; на їх н є віднош ення д о інших племен, н а їхн ю боротьб у зі степовим и ордам и, на близькість їхніх релігійних принципів д о Х р истової науки /» Б о г у них на 69

О б кл а д и н ка іс т о р и ч н о г о р о м а н у "А н д р ій П е р в о з в а н н и й " а в т о р ­ ст ва Романа Кухаря.

перш ому місці, з ним починають і кінчаю ть Б о ж и й д е н ь « /6 8 /. Тут та ко ж на тлі відносин до різних поколінь та д о о сіб із р ізним и функціями яскр а віш е вирисовується постать апостола А ндрія як лю дини, а о собл иво ж учителя Христовоі' науки. Площинна конструкція твору не дає, одначе, р о зв'я зки для вічної релігій н а і ф ілософічної суперечности м іж д е те р м ін ізм о м і ін д ете рм і­ н ізм ом , я ка у творі досить вир азн о виступає. Т а вартости твору, при­ сутність у ньом у цієї суперечности не обниж ує. Противно, вона його в а р ­ тість підносить, додаю чи д о р о зва ги ще і поштовх до мислення. Кн иж ку, в ціні 12 дол., м о ж н а зам овляти на адресу:

R. Kuchar, 2402 Canal Blvd., Hays, Kansas, 67601 USA

70

РОЗДУМУЮ , ПРИГАДУЮ.. Перш а ннига сп о га д ів автора »Під трьо м а окупантам и* появилася в 1 9 5 8 році. Вдячний читач після чверть століття побачив у кн и ж ко ви х крам ниц ях другу книгу автора »В затяжній боротьбі", а в 1 9 8 5 році С . М ечник випустив третю книгу спо гадів, яка по кр ив а є повоєнні роки вж е на е м іґр а ц ії аж до половини шістдесятих р оків. О б го р тка книги — — обличчя автора, викона в по-м истец ьком у укр аїнський маляр Пюбо м и р -Т а р а с В ин н ик. Н а початку третьої кн иги сп о га д ів д о від уєм ося , що М ечник п ере­ ж и в с ім ареш тів, ж о р сто кі тортури окупанта, вислухав вирок смерти, підписував власний в и р о к на п’ятнадцять літ тю р м и , і п е ре ж ив за н ім е ц ь ко ї окупації декілька гітлерівських концтаборів. З роздум увань автора над с в о їм минулим, з д уж е точним хронологічним ф актажем подій в поневоленій Б атьківщ ині, в Крем л і і навкруги автора на е м іґр а ц ії — пробивається духове вдоволення, що автор впр о д о в ж с в о го життя через поневіряння, труднощі і в’язниці не схибив з ви б р а н о го шляху слу­ жіння потребам поневоленої Б атьківщ ини або Б атьківщ ини, яка вповні потребувала р е во л ю ц ій н о го потенціялу автора і тисячів таких ідейно відданих, як він. С. М ечник змальовує, як тло св о їх спо м ин ів, м іж н а р о д н ю ситу­ ацію в повоєнних роках, насвітл ю є укр а їн сь ке е м ігр а н тс ь ке життя в по-д іпівській Н ім е ччин і, але го ловно зупиняється над працею наці­ оналістичного середовищ а, зм альовую чи й о го боротьбу проти окупанта в новій дійсності. О скіл ьки а втор був активним членом С У М в Н ім е ч ­ чині, перед н ам и яскр а в и м и б а рв ам и р озгортається праця цієї м ол о ­ дечої о рга н іза ц ії та цілого кр угу активістів, заа н ґаж о ван и х у ній. У х р о ­ н ол огічно м у порядку насвітлені цікавіш і події — як, наприклад, праця ко м іс ії Керстена, яка перепитувала укр аїнців про підневілльний стан в У кр а їн і, поворот нім ецьких полонених із совєтських кон цта бор ів та їхні контакти з О У Н , старання надати о д н оспр ям ов ан о сти в боротьбі проти п р ово ка ц ій Н Т С ; насвітлено м аловідом ий факт, як сл. п. С тепан Банд е р а відвідував со вєтсь ки й павільйон в Б р ю с с е л і в 1 9 5 8 році на М іж ­ народній виставці, щоб познайом итися з с о в є тс ь ко ю пропа ган д о ю зблизька; перш ий відкритий виступ С . Б андери в Роттердам і. Ц ікавим и ба рвам и автор о писує спр о б у м о с к о в с ь к о го аґента йо го отруїти, а ге н ­ турну діяльність Б . С ко б а -К ур о в ц я, В . М атвієнка, Н . Г о р б а н ю ка та ряду інших аґентів. Пише про боротьбу з д онощ ицтвом та п р о в о ­ каціям и на О У Н під п р о во д о м С тепана Б андери, вклю чно з зам ахом на д р ука рню У к р а їн с ь к о го В идавництва у М ю нхені. В се це показує, що навіть на е м іґр а ц ії в боротьбі з в о р о го м треба стосувати о б е ­ реж ність. Д о вш ий уступ присвячений с п р а ві вбивства С тепа н а Б андери і закулісся, аналізі вбивства /і правильних авторових припущ ень відносно спо со б у вб ивства /, детальній інф ормації про С таш и нсько го, вбивцю з на­ казу М о скв и . С п о га д про знайом их і друзів автора додаю ть свіж ости і сучасности сп о га д а м , бо д е які особи, про яких м ова, живі і активно проявляю ться у визвольном у русі а б о були загально відом і. Т ак н асвіт­ лені постаті І. Кураха /м а л я р а /, М. Клим иш ина і В олодим ира М андрика, Я рослава Бенцаля та інших.

71

А втор відходить в деяких місцях сво їх с п о м и н ів в дальше минуле, сягаю чи 1 9 4 0 , 1 9 4 2 , 1 9 4 4 — в них туга і тортури ворога, як н а п р и к­ лад, спо гад про концтабори в Д о р а і Б е р ґен -Б е л ьзе н . П ово єн не життя в Н ім е ччин і від переїзду з » С о м м ер ка зер н е« в А вґзбурзі, д о участи в о р га н ізо в а н о м у житті в Ульмі, в гр о м а д с ь ко м у житті в С У М -і, /а в т о р подає та ко ж цікаві інф орм ації про П П А С Т, життя К О У Г Ц У , Ц П УЕ Н /є в р о п е й с ь к о ї і у кр а їн с ь ко ї гр о м а д с ь ко ї централі в Н ім е ч ч и н і/, С К В У та контакти автора з пр едставникам и р із ­ них середовищ , часо м і неприхильно наставлених на О У Н , даю ть читачеві м асу ф актажу і перспективу на події, в яких творилися перші зав’язки у кр а їн с ь к о го п о во є н н о го е м ігр а н т с ь ко го партійного життя. Автор згадує про контакти з І. Б агр ян им , П івицьким, о п и с у є настанову У Р Д П , У Н Д О , с о ц іа л іс т ів , У Н Д С , З П У Г В Р , Доленна, П У Н . Але км іт ­ ливий читач зауважить, що форте а вто р а полягає в відповідній о ц ін ­ ці агентурної роботи, дії К Ґ Б , дем аснуванні пр о в о ка ти в н о ї діяльности різних Ком ітетів на служ бі М о с кв и — «Комітету повороту на Б а ть ків ­ щину", «Товариства культурних з в 'я з ків з укр аїнцям и з а ко р д о н о м ", методів К Ґ Б для розкладу е м іґр а ц ії — це спр а вд і інф орм ативна і п о в ­ чальна лектура. и п о га д и автор а о бриваю ться в середині ш істдесятих р оків . А втор зап овів у вступі до книги, що четверта частина с п о га д ів вж е готується д о друку.

2 8 2 -с то р ін ко в а кн ига — багатий вклад автора в хроніку антим оско в с ь ко ї бороьби у кр а їн сько ї націоналістичної е м іґр а ц ії, як т а ко ж і практичний підручник для наш ої молоді. В опи сі м о с ко в с ь ко ї тактики поборю вання у кр а їн с ь ко ї с в ід о м о ї е м іґр а ц ії ясн о насвітлено а ген тур ­ ну діяльність. Книга читається ле гко і цікаво. П оручаем о всім , які вваж аю ть себе частиною патріотичної е м іґр а ц ії і у постійній напрузі о б сто ю ю ть права поневоленої Б атьківщ ини. Осип Рожна

72

С. Мечнин

РОЗДУМУЮ, ПРИГАДУЮ...

Ж О В Т Е Н Ь 1959

РОЗДУМУЮ ПРИГАДУЮ

М ісяць жовтень 195 9 року глибоко врізався мені в пам’ять. Він був сухий і погідний. Ночі були холоднуваті, а вдень вітерець розносив по вулицях пожовклі листочки, які наводили нез'ясовану тугу. Мене зав­ жди хвилюють осінні місяці. Н е знаю, чи в той пам ’ятний, трагічний ж овте нь м оє хвилю вання було звичайним виявом туги за минулим лі­ том, чи це був душевний неспокій, викликаний яким ись підсвідомими передчуттями, тяж ким и турботами й м оєю працею. Коли падає листя з дерев, я сам до себе голосно вимовляю ту цифру, яка вказує, котрий уже раз у м оєм у житті опадає осінній лист. З ко ж н о ю цифрою стає прикріше на душі. А цифри посуваються вгору, як вказівка годинника, яка відлічує безповоротно минулий час: с о р о к два, с о ­ рок три, с о р о к чотири... Жаль за минулим літом? Властиво, такого жалю не повинно було бути в мене. А д ж е ж те літо 1959 року принесло великі успіхи для членів револю ційної О У Н . В З С А під час по їздки Х рущ ова були проведені великі дем онстрації проти цього ката України. А провела їх українська патріотична ем іґр ац ія, в а ван га рд і я к а стояли наші члени. У спіш н о теж закінчилися літні відпочинково-вишкільні табори для укр аїнської молоді. Акція, що її про­ вели члени нашої організації під час сь о м о го світового комуністичного фестивалю молоді у Відні, вийшла кращ е від наших сподівань. Тож, можливо, що мене хвилювали справи, про які не всі наші друзі знали. С прави, які належали до зам кн ен о го кола людей. Ми ж бачили, до чого прямує ворог; відчували, що він вирішив зни­ щити О рганізацію ; напосівся на життя Провідника, що загрож ує іншим дру­ зям... В о р о г нам агався пролізти всю ди, як та пилюка, яка влітає в кожну щілину. П р о це ми знали, над цим радили, шукали за со б ів охорони, протиудару, відсічі... Б а га то спр а в були для нас зрозум ілим и, а багато ще неясним и; отж е треба було знати про них, шукати даних про них...

73

Турбувалися ми і про наш ого П ровід ника. Здається, не було й дня, щоб ми не говорили: П р о в ід ни к знає, яка н еб езп е ка з а гр о ж у є йому, як чигає ворог. А д ж е ж у квітні то го ж року він м ав ще один черговий д о ка з на те, що м о с к о в с ь к а аґентура настирливо ш укає нагоди, щоб його знищити. Кілька ж повних запалу й щ ирости турботи р о зм о в було на цю тему, а скільки разів П р овід о б го в о р ю в а в питання цієї н е ­ безпеки. Ми знали, що П р овід ник належить д о відваж них лю дей. Т о ж не раз виринала д ум ка : м о ж е протягом д овгих р о ків йом у вж е над о ­ кучила постійна тінь о хоронців? М о ж е він забагато вірить у с в о є щастя? З авж ди с кр о м н и й , з нехіттю д о парад і особистих почестей, не лю бив наражувати інших, готовий са м зустріти н еб езпе ку життя. Він був виспортований, фізично загартований, бистрий і кмітливий, тож напевно вірив, що з м о ж е зустрінути напасника, який за гр о ж ув а в би йому, ш видш им пострілом зі с в о го пістоля, з яки м м ай ж е ніколи не розлучався. Б о ж П ровіднин не міг, як і ніхто інший з нас, знати про такий диявольсько раф інований сп о сіб скритовбивства, як й о го приду­ мали м о с ко в с ь кі лю д ом о ри. *

*

*

Д ілові о б о в’язки запровадили м ене на сотні кілом етрів від М ю н ­ хену. С и д ж у в тихом у ресторані й пильно слухаю с в о го с п івр о зм о вц я . Б ачу йо го бліде обличчя, мутні очі, нервові рухи рук і голови. Н е ди­ вую ся цим рухам, бо відчуваю , як він мучиться. Й о го життєвий шлях тем ний і гидкий, душа топиться в підлоті. В та ко м у становищ і є не лише він, а тисячі подібних д о нього, що замоталися в сіті м о с ко в с ь ки х че­ кісті в-д он ощ икі в і аґентів. Але м ож ливо, що в тих людей, як ось у м о го співр озм о вц я, деколи відзивається ще л ю д ське почуття, с в о ­ єрідний го л о с сумління, що д а є їм зм о гу бсщай на мить позбутися того бруду, в я ко м у вони знаходяться. Т а ці хвилини д уж е рідкі, приглушені до того ж а д о б о ю гр ош а й страхом... М ій сп ів р о зм о в е ц ь курить цигарку за цигаркою , гл иб око затягається д и м о м . Він говорить ш видко, вривано, нем о в би лякався, що не встигне сказати всього, щ о хоче. Я в дум ках конф ронтую й о го відповіді на мої запитання з відповідям и й інф ормаціям и з інших д ж ер е л та при­ ходжу до переконання, що він говор ить правду...

— Б ер еж іться, бо на вас іде такий наступ, що не встоїтеся! — ш е ­ поче він. Р о зм о в а скінчилася. Я по спіш аю на пошту д о телефону й викл икаю М ю нхен. Зголош ується знайом ий голос: — Ні, П р о в ід н и ка немає; я кр а з від’їхав... Запитую , чи друг, який говорить зі м ною , пізнає мій голос.

— Так, д р уж е С тепане! — чую відповідь, і прошу: — П е ре ка ж іть

П р ов ід ников і,

або

Іванові,

що тепе р треба

бути

куди обер е ж ніш им , н іж перед цим. Телеф оную здалека. З м іц ніть охорону. Це стосується т а ко ж Івана...

— Гаразд, зар а з п е р е ка ж у! — чую рішучу відповідь і з полегш ею віш аю слухавку телефону.

74

Біля се б е бачу с в о го д р уга В о л одим ира, який супровод ить мене. Він стоїть біля стіни телефонної залі й усміхається д о мене. Н ад й о го го л овою висить календар. 2 ж овтн я 1959... ★

*

*

З а м н о ю залишилися сотні кілом етрів, десятки сіл і міст. Н ареш ті М ю н ­ хен. З устрічаю ся з друзям и, а після обіду йду на засідання, де реф е­ рую про св о ю поїздку. Н а засіданні присутні: П р о в ід н и к і три інші провідні друзі. Інф орм ую докладно, точка за то ч ко ю . Але, здається мені, що в д е к о го з присутніх вир ин ає сум н ів: чи не загустим и фарбами я зм альовую ситуацію ? Після моїх слів хвилину м овча н ки перервав сам П ровідник. Г о в о ­ рив спо кій н о , переконливо, з'ясо вую чи нам важ ливість ситуації. П ро пляни в о р о га ми знаєм о не від сього д н і, не раз м и паралізували його задуми, не раз вдаряли там, де він найм енш е сп о д івав ся. Він ніколи не дасть нам с п о ко ю . З реш тою , ніхто з нас, членів О У Н , не м ож е р о зр а ­ ховувати на я ке с ь спонійне, безтурботне життя. П р овід ник усм іхнувся і в тій усм іш ці була янась з а с п о ко ю ю ч а сила, я ка пом ітно вплинула на наш настрій. П ізніш е говорили й інші друзі, під кр есл ю ю чи вагу та м ож ливості н е в ід о м о ї неб езпеки. З аклю чне слово мав П р овід ник. В и р іш е н о зміцнити охорону, подвоїти чуйність... К а ­ лендар сто я в на р обочом у столі П ровід ника, п о ка зував 5 жовтня 1 9 5 9 року... ★ ★ ★ Н е все укладалося так, як я хотів бачити. О дні пляни кореґувала дійсність, інші замотувалися так, що тре б а було н ан о во починати їхню реалізацію . А все це ство рю ва л о велике напруж ення сил нервів. Дні минали... У в е ч о р і 1 4 ж овтня я знову вибрався в далеку д орогу. Р анок зустрів м ене в чужому, мені мало від о м о м у м істі. Д о обіду довелося поборю вати різні труднощ і й невдачі, але не бе з певних осягнень. П ро ці успіхи виріш ую повідом ити П ровідника. Д о телефону підійш ов знову той са м и й д р у г і с п о кій н о відповів, що П р о в ід н и к поїхав д о д о м у на обід. Прош у переказати П ровід никові, що я д зво н ив; тепло прощ аю ся з др угом , передаю чи через нього привітання для інших, і вдоволений відходж у д о с в о є ї праці. У ве чо р і я такий втомлений, що тільки м а ю одно баж ання: спати. В готелі випо вняю формуляр зі св о їм и ж иттєписним и даними й біля підпису ставлю дату: 15 жовтня 1 9 5 9 року.... В той час я ще нічого не знав, що принесла та трагічна дата я кр а з тоді, як я телеф онував до М юнхену, викликаю чи Провідника... *

*

*

Вранці, наступного дня, я прокинувся се ре д я ко го с ь н е с п о ко ю . П ри­ ходить на дум ку, чи не затягається д о вко л а м ене я ка с ь в о р о ж а сіть? Ч о м у такий н е сп о кій ? Д о М ю нхену телефонувати ще рано, то ж д зво ню додом у. Ч ую в телефоні д о ро гий мені голос: 75

С т епан Бандера

—

Слухай, де ти? Звідкіля телефонуєш?...

— Щ о сталося?

— Я к то? Т и не знаєш ? П р овід ник не ж и ве ! Ч ую , як мені стискує віддих. М еханічно, не усвід о м л ю ю чи слів, г о ­ во рю : — Будь здорова. Я ш видно буду вдома!... С и лою М ю нхен.

пе р е м а га ю

слабість, я ка

охопила

м о є тіло, й викликаю

— ... Т, П ровід ник не живе... Коли? якр а з вчора в обід, як Ти дзвонив... П р и їж дж ай якнайш видш е!... С ерце го лосн о стукотить у м оїх грудях, коли я біж у д о та ксівки попри кіо с к з газетами, на яних великим и чорним и літерам и ви д н і­ ють наголовки зловіщ ої вістки: «Таємниче вбивство в М ю н хе ні". »Ш еф у кр а їн с ь к о го ви звол ьного руху не живе!...« Після см ерти П р о в ід н и ка Б андери ми зрозум іли, к о го ми втратили. М ож н а було почути не від о дного, що Голову П роводу ми буд ем о мати, але т а ко го П ровід ника, як був Б ан де ра , на е м іґр а ц ії вж е не буде. Н а Р іздво 1 9 6 0 року приїхав з Канади В л о д ко Д е й ч а ківсь ки й , мій знайомий від 1941 року, а Каш уби приятель з пізніш их р оків. Н а пе р ­ ший день Р іздва ми втрійку сиділи в мене, згадую чи минуле і р озд у­ м ую чи над тим, як буде виглядати наша праця в майбутньому. З а життя П ровід ника були такі особи, що м ене називали: »Він чоловін Бандери«. Після см ерті Б ан д е ри в одній р озм ов і С. П енкавський с ка за в : "Б а н ­ д е ра В а с дуж е цінив«. Т е п е р я виріш ив вести себе так, щоб для всіх було видним, щ о я чоловік ідеї, а не Голови Проводу. Т а к я це робив.

76

В йсиль й ш ю к

Д-р Василь Луців

ПРАЦІВНИКАМ НА НАРОДНІЙ НИВІ

Нй Н АРО Д Н ІЙ НИВІ

Василь Д ід к ж

»Суспільна праця довга, утяжлива, за те ж плідна, та головно — вона одна лиш може заповнить без дива життя людини, бо вона одна всіх сил, всіх дум, чуття, стремлінь лю ­ дини жадає, їх вичерпує до дна«. Іван Франко Перш ий том нарисів, статті в-ком ентарі в і репо рта ж ів Василя Д ід ю ка п. н. »На н ар о дній ниві« видано С п іл ко ю »Гомін У країни« в Торонті в 1 9 8 2 році. К н и ж ка ілю стрована і м ає 3 0 5 ст. Технічне виконання бездоганне, на д о б р о м у папері. А в тор поділив кн и ж ку на чотири частини: нариси, статті-коментарі, репортаж і і с п и с о к м еценатів. П раці ж урналістичного популярного ха­ рактеру. Д е я кі р о з в ’язують проблем и дуж е влучно, а д еякі м аю ть не­ доліки, як і все в житті. Н а увагу читача засл уговую ть такі речі, як нарис «Україно, м оя безталанна Б атьківщ и н о". Хоча У кр а їн а — го рд а і н е п е ­ р ем о ж на ,, п о м и м о всіх во ро ж и х нам агань. Мабуть, забагато відчаю в »Наших рідних дзвонах«, адж е Х р и сто с ска за в : »Віра твоя спа се тебе«. Х о ча в о р о г нищ ить наші святі храм и і р озбиває д о часу го м ін кі дзвони, та прийде день зриву і в У кр а їн і в о с кр е с н и м го м о н о м загудуть дзвони а я кщ о не буде д звонів, бо в о р о г їх знищ ив, то серця загудуть рад іс­ ним п е ре д зво н ом в о скр е сл о ї нації! У нарисах автор висловлю є віру у свій народ, вірить у кращ е завтра У кр а їн и , хоча й пробиваю ться тут чи там сум ніви; зреш тою, і Х р и с то с на хресті ска зав : »Ілі, Ілі, ліма савахтані« /» Б о ж е мій, Б о ж е мій, нащ о Ти мене покинув«/. У с в о їх статтях автор розглядає історичні м ом енти чи то наш ої д е р ­ ж авности 1 9 1 7 -1 9 2 0 -и х років, чи прославляє героїчну У П А , чи пору77

шує справи історичної ваги наших днів. Д е я кі статті по лем ічно го х а р а к­ теру і м ож е кращ е було б не роз’ ятрю вати наболілих ран, хоча обезславлювати тих, які загинули в боротьбі за У кр а їн у — ніхто не м ає права. К р ім статтей на релігійну і національну тематику, які д уж е часто по ру­ шують, а то й д а ю ть р озв’язку на наболілі проблеми, для мене, як педагога, о собл иво цікаві статті на виховні теми. Н аш а молодь — це наше майбутнє і, на жаль, таки з вини всіх нас більшість молоді не з о р га ­ нізована, частново зденаціоналізована і губиться на велем іських безд оріж ж ях. Ми і д о сі не знаєм о, скільки наш ої молоді го вор и ть рідною м овою , снільки українознавчих шкіл д іє в діяспо рі. Це наш а т р а ге ­ дія, і тут необхідно зосередити сили на всіх наших педагогів і виховників, чи то церковних, чи молодечих організацій, Ш кіл ь н о ї Ради У К К А т а ін. Р епортаж і В. Д ід ю к а — це, в о сн о вн о м у »на живо«, писані звіти з побуту в П івденній А м е риц і, серед укр а їн сь ко ї гр ом а д и . А в то р описує діяльність наших зем л яків на церковном у, культурному, е ко н о м іч н о м у і політичному полі. Д у ж е цікавий причинок для м айбутнього історика: Н и зка оглядів, рецензій чи, я к автор каж е, р епортаж ів, д а є огляд праці наших мистецьких гуртків — театральних, хорових та інших. О ч е в и д ­ но, назва »гуртки« тут не зо в сім відповідає, напр., »3аграві« чи во ка л ь­ ном у квартетові »Верховина«, які протягом ряду літ ведуть сво ю в и с о ко ­ кваліф іковану культурну активність серед укр а їн с ьки х гр о м а д Канади і поза Ка на д о ю . Ч им ало місця присвячує автор йо го п о їзд ка м у різні м ісцевості, де він наочно бачив діяльність чи то С У М , чи інших о р ­ ганізацій, і р о зп о в ід а є про їх н є ж иття-бупн. Вкінц і В. Д ід ю к згадує д обрим словом наших м еценатів, які зу­ міли використати в а ж ко запрацьований гріш, не забуваю чи про наші потреби, ко н кр е тн о — уфундували фундацію »Прометей«. У м айбутньом у варто видати б кн и ж ку про тих людей, ко трі не жаліли гр ош а на релігійні, культурні й інші установи і справи. Стейт Колед ж , Па. 2 5 .1 .1 9 8 4

78

XX I КРАЙОВИЙ З’ЇЗ Д СУМ В КАНАДІ У Т оронті, 2 8 лю того, 1-2 березня цього року в У кр а їн с ь к о м у Куль­ турному Центрі відбувся XXI Крайовий З 'їзд С піл ки У кр а їн с ь ко ї М о ­ лоді в Канаді, на яком у обрано головою К р а й о в о ї У прави д-ра М и ­ хайла Р ож елю ка. Н а З ’їзд з’їхалося 5 3 делегати, які репрезентували 15 о с е р е д ків та 26 уступаю чих членів нерівних органів. Т а к о ж було 1 0 членів б е з пр ава голосу. З ’їз д відкрив у п’ятницю ввечері уступаю чий голова К У Б огда н Б аран, який п о про сив провести молитву капеляна С У М , о. Івана Б арщ ика. Д о складу П резидії обрано: Б о гд а н а Б а р а н а як голову, Є в ­ гена Чолія, Петра В. К р и в о р у ка і М ихайла Ш е п е ти н а — заступників, А н н у Р ом аниш ин і М арійку Д я к ів — секре тар ів. П очесним и членами П резидії були: капелян С У М о. І. Б ар щ ик, булавний Ц ентральної У п р а ­ ви С У М м ґр О с и п Рож на, голова Г У ПВ У в К анаді м ґр. Т ео д о сій Б уйняк і голова ГУ О Ж П В У в Канаді м ґр. М арійна Ш ка м б а р а . К о м іс ії З ’їзд у очолили: М ихайло Ш е п е т и к (В е риф ікаційно-ном інаційну), П ариса Ф іґол ь (організаційну), Є в ге н Чолій (статутову), Б огдан Чолій (виховну), Б огдан Пищишин (ф ін а н сово -госпо д ар ську) та Ірка М ицак (резолю ційну). У п р о гр а м і вечора делегати вислухали усні звіти уступаючих членів ке рів ни х о рга нів. Звітували: крайовий булавний — А ндрій Д зю б а н ів ський , організаційний реф ерент — д-р М ихайло Р о ж елю к, ф інансово-го сп о д а р сь ки й референт — Б о гд а н Пищишин, голова — Б огда н Баран, голова Т о в а р и с ь к о го суду — П етро М икуляк і го л ов а Контрол ьної К о м ісії — Іго р Я ріш . В суботу вранці відбувалася обш ирна дискусія над звітами, яка ви­ явила солідну підготовку д елегатів та зацікавлення проробленою пра­ цею уступаю чої К р а й о во ї У пр ави. Це є позитивне явище, беручи до ува­ ги пасивність на минулих Крайових З 'їзд ах. Під час ди скусії делегати застановилися над р о звитком наш ої С пілки, а висловлені зауваги були б а зою праці К о м іс ій . Н а в н е со к члена Контрольної К о м іс ії Б о гд а н а Гірника, уділено абсол ю то рію уступаю чим ке р ів н и м о рганам К р а й о в о ї У прави. В суботу після обіду працювали ко м іс ії, завданням яних було об­ говорити аспекти нашої діяльности та оформити для н ов о о б р а н о ї КУ ко н кр етн і пляни на майбутнє. Звіти, які були представлені у неділю, доказали зрозум іння проблем та охоту до стислої співпрац і м іж вс ім а членами С У М Канади.

79

Звіт О р га н іза ц ій н о ї ко м іс ії наголош ував потребу зосередитися над станом членства С пілки організаційній референтурі, беручи д о уваги су­ часні асиміляційні впливи. П останови також , м іж іншим, з о б о в ’язали К У відбувати все ка н ад сь кі табори в центральній Канаді, щоб ум о ж л и ­ вити частіші ззустрічі сум івц ів із заходу та сходу. П останови В иховної ко м іс ії зо б о в ’язали В иховну Раду о п р а ц ю ­ вати одну п р о гр а м у для гуртків »суменят« по цілій Канаді. Булава, спільно з В иховною Р а до ю , є зо б о в 'яза н і річно о рганізовувати виховні с е м і­ нари та зосередитися над виховними проблем ам и менш их осереднів. У сі звіти З ’їзд о ви х ко м іс ій були дуж е ко нкр етні та окреслили для н овоо бр ан о ї Кр ай о вої У пр ави певні пріоритети у підготовці пляну праці К о м ісій . Н а вн е со к Н ом ін ац ійн о ї к о м іс ії од н ого л осн о о плескам и о бра н о нову Кр ай о ву У пр аву С У М в Канаді на 1 9 8 6 -8 9 pp. в та ко м у складі: голова — — д-р М ихайло Р о ж е л ю к (Торонто), заступник — Ір ка М ицак (Т о ­ ронто), 2-ий заступник Є в ген Чолій (М онтреаль), голова В и хо вн о ї Ради — Б огд а н Б аран (Гамільтон), члени — М ихайло Ш е п е т и к (Т о ­ ронто), Л а р и с а Ф іґол ь (Торонто), О р ися Д а ц ь ків -Л е й б ’ю к (Торонто), Піда Н а р о ж н я к (Гамільтон), Песя Ш в а л ю к (В ін н іпе ґ), Леся С ем чиш ин (М іссісаґа ), Я рослав Ф енин (Торонто), В олодим ир Ф е д а к (Етобіко), Роман Британ (Торонто), Б огд а н Лищ иш ин (Торонто), С тепан Ф е д ун ків (Торонто), О ле г Б е н д ю га (Торонто), П етро В. К р и в о р у к (П ондон) і Б огда н Чолій (М онтреаль). Контрольна ко м іс ія : голова — Іго р Я ріш , члени — Іван М окан, Богдан Гірник, О ле г К а чм а р сь ки й і В о л о д и м и р М атичак. Т о в а р и с ь ­ кий суд: голова — Я рослав С ер бин, члени — П етро В оробець, С те ­ пан Пейб’ю к, Ром ан Пуців і М икола З а в е р у х а Д елеґати на С вітовий К о н ґр е с С У М : М. Р о ж е л ю к, І. М ицак, П. Ш в а ­ лю к, Є. Чолій, П. Фіґоль, Я. Ф енин, Р. Б ритан, О . Д а ц ь ків-П е й б 'ю к, П. С ем чиш ин, Н. Татарин, Б . Ґо ґусь, В . Ф е д а к і П. Н а р о ж н я к. З а ступ­ ники: Б. Чолій, О . Б е н д ю га , П. В. К р и в о р у к і Р. Пуців. Привіти новоо бр аній управі та с у м ів с ь ко м у членству висловили: перший заступник голови Ц У С У М М ихайло Ш е п е ти к, булавний ЦУ О си п Р о ж ка та голова ГУ О Ж П В У М а р ій ка Ш ка м б а р а . П е ре д закриттям З 'їзд у вручено Песі Ш в а л ю к з В ін н іп е ґу звання виховника третього ступеня. П. Ш в а л ю к є д о вго л ітн ьою головою о се р е д ку С У М у В інніпеґу, довголітня виховниця та ко м ен д а н т сум івських таборів, член К У С У М . Після побаж ань новоо бр аній управі та слова н о в о о б р а н о го голови д-ра М. Р ож елю ка, закрито успіш ний та діловий XXI Крайовий З ’їзд С У М в Канаді від сп іва н н я м »Не пора«. Б Е Н К Е Т З Н А Г О Д И З ’ЇЗ Д У В суботу, 1 березня відбувся беннет з нагоди XXI К р а й о в о го З ’їзду С У М . Відкриття пе ре вів голова п ід го то вчого ком ітету З ’їзду О ле г Б ен д ю га, який по про си в д о дальш ого ведення пр о гр а м и Ірну М ицак. Молитву пе р е вів капелян С У М о. Іван Б арщ ик.

80

У часники-Делегат и XXI З ’їзду СУМ в Канаді

Н а бенкет загостили представники різних суспільно-гром адсьних та політичних організацій. М іж ними були: М. Б араб аш (С И В У ), Т. Буйняк (ГУ ПВУ), М. Ш к а м б а р а (ГУ О Ж ПВУ), М. Ш е п е т и к (Ц У С У М ), В. О к іп н ю к (УНП ), О . Ром аниш ин (»Гомін У країни«), В. М а ка р (Т-во кол. в о я ків У ПА), Д . К овч і П. Кудла (кол. вояки 1-ої Д и в ізії УН А), В. Д ід ю к (С піл ка У кр а їн сь ки х Ж урналістів), Я. С о ко л и к (К У К-Т оронто), Г. Ю н и к (К р а й о в а П ластова С тарш ина), С. Х а р ко (С успільна Служба), В. Ігнатович (С Т »Україна«), П. М ельник (С піл ка В изволення У країни), М. Д уд а р (У кр а їн сь ки й Д ім в Етобіко), Б . Чолій (Т У С М -Т оронто), М. Заверуха (П В У -Т оронто), П: Ш у с т (О Ж П В У -Т оронто), і О . З аверуха (К о ­ м ісія в обороні укр а їн ських політичних в’язнів). Д о П резидії З 'їзд у було надіслано багато писем них привітів, але була м ож ливість відчитати тільки частину, се р е д яких телеграм у від а рхи е писко па і м итрополита У К Ц в Канаді М а кс и м а Г е р м а н ю ка та від голови П р овод у О У Н дост. Я рослава С тецька. У с н і привіти зложили посли д о ф едерального уряду П етрик Б о є р і А ндрій Вітер, посол д о п р о він ц ій н о го уряду Ю рій Ш и м к о т а радний міста Т оронта В асиль Б ойчук. Були присутні представники ф едерального м іністра фінансів М . Вилсона, С ен д і і Б л ейк Миллер. Т а к о ж вітали у ч а сн и ків З ’їзд у м ґр. Т ео д о сій Буйняк, голова ГУ П ВУ, від О У В Ф в К анаді та М ихайло Ш е п е т и к в ім ені Ц У С У М . Головну д о п о в ід ь виголосив булавний ЦУ С У М та головний р е ­ д а кто р с у м ів с ь ко го ж урнала »Аванґард« м ґр. О с и п Р о ж ка . Ш а н о в н и й доповід ач н аго л о сив у с в о є м у буд ую чом у виступі важливу та м ногогранну діяльність С пілки У кр а їн с ь ко ї М олоді по цілому світі, а головно, що С У М не є ізольованою о р га н іза ц ією . С піл ка У кр а їн с ь к о ї Молоді працю є не лише в рам ках О У В Ф , але в загальном у укр а їн сько м у суспільстві та в ід ігр а є важливу ролю в боротьбі у кр а їн с ь ко го народу за сво ю незалежність. Н а закінчення святкової частини проназав молитву о. Іван Б арщ ик.

81

ПІЗНАЙ СЕБЕ - ПІЗНАЙ УКРАЇНУ! /С о тн я м олоді взяла участь в се м ін а р і С У М -Т У С М /

2 6 -го грудня сум ів с ь ка оселя, покрита пухким по кр ивал ом снігу, пр и ­ вітала надзвичайно велике число м олоді — тусм івців, сум івців, пластунів. Зацінавлена се м ін а р е м молодь, з’їхалася з далеких м ісцевостей, бо слава зим ових таборів на Елленвіллі вж е д а вн о переступила границі ам е р и ка н сь ко ї д е р ж а ви і п р и м а н ю є з сусід н ьо ї Канади вж е велику групу молоді, а цього року навіть о д н о го др уга з Б ельгії. Торонто, М онтреаль, Н ь ю -Й о р к, Детройт, Клівленд, Парм а, В аш ингтон, Н ью -Гейвен, Н ь ю -Д ж е р з і, філядельфія, Гартфорд — це кілька із м ісцевостей, з яких наша молодь спіш ить на ці табори. В ж е на загальній се сії, у вівто р о к вечером зробл ено підсум ки з м и­ нулорічного се м ін а р у та подано як практичні так і ідейні н апрям ні для переведення цього се м ін а ру. П о м и м о добре підібраної ко м ан д и все таки наголос леж ав на особистій дисципліні. У часни ки , старш а м олодь від 1 9-го року життя в п е р е січ н о м у пе ре кр ою , п е р е в а ж н о студенти університетів, коледж ів, або активісти в праці Т У С М чи С У М . Від с а м о го початку настрій таб ор ові надала «Ялинка, присвячена дітям по ­ літв’язнів" — традиційна ім п р е за на т а ко го роду с у м ів с ь ки х таборах, яку учасники святкую ть колядою , запаленням с в іч о к у пам 'ять тих, які терплять за залізним и ґратам и і їхніх дітей, і з зацікавленням слу­ хають сп о м и н ів старш ого покоління, яке мало небуденне пережиття опинитися за ґратам и м о ско в ськи х, польських чи гітлерівських ко н ц ­ таборів. Ц ього року довш у р озпо від ь св о їх переж ивань, як член активу і в’язень концтаборів /н ім е ц ь к и х / подав присутнім таборовикам д-г В о л о д им ир К остик. П а м ’ять про М а їв с ь к о го і ген. П еребийноса, як і про нищ ення дітей аф ганських м уд ж аге д ін ів спім нули таборовики виступом їхн ь о го виховника, виш кільного реф ерента С У М -А . Виклади були до бр е підготовлені і тримали в напруж енні зацікавлення таборовиків. Політичні теми розпрацю вали д-р Р ом ан З варич /Т е о р ія укр аїн ської револю ції, націоналізм у/, м а р кс и зм у /П е т р о Ш м іґ е л ь /, у к ­ раїнської боротьби /М и н о л а Г р и ц ко в ’ян /; політичну тематину р о з п р а ­ цювали з присутніми правник д -г З е н ко Коваль з Б ельгії, про вер82

шинні зустрічі у Ж еневі м іж П р езидентом З С А Роналдом Р е ґе н о м і ге н е р а л ісім усо м Горб ачовим , цю тем у помагали т а ко ж розгортати под. О . Д а ц ків , М . В асилик, Р. Зварич; про релігійні справи, п о в’язані з Тисячоліттям Хрищ ення Унраїни, християнством , про церкву в У к р а ­ їн і і націоналізм го в о р и в о. д -р Р оман М ірчук. Д -гТ е о д о р Олещ ук предста­ вив проблеми, по в’язані з дезінф орм ацією з У к р а їн и . М . В асилик з В аш ин­ гтону го в о р и в пр о У К К А і У А КР аду; С . Галатин, нововибраний Голова Т У С М на 1 8 -м у З ’їзд і Т У С М пром овляв на тем у діяльности Т У С М у гр о ­ м аді і пр овадив д и скусія м и з гр упою ю н а ків у пошуках за ко р ін н я м ідентичности — »рутс«, Павло Ґа врил ю к, заступник орган іза тор а У Н П о м о чі, го в о р и в про ко ристі забезпечення в укр а їн с ькій установі, особливо в У Н П , яка м ає вж е 75-літню традицію , будучи перш им притулком наших е м ігр а н тів , які ї ї підтримували і розбудували. Іго р Длябога, редактор а н гл о м о вн о ї частини «Національної Трибуни« говор и в про р о ­ лю преси. А скол ьд П озинський, адвокат, д о б р е обзнайом лений із с п р а ­ в о ю відбутих судів проти т. зв. «воєнних злочинців» та з діяльністю »Бю ра О со б л и в о го Дослідж ення« виго л о си в цікаву д о повід ь про ціль таких судів, вжиттям со вєтських свід ч е н ь та сторонність преси в пред­ ставленні укр а їн ц ів я к воєнних злочинців. Н а тему істор ії промовляли д-г Зарицький про розви то к соціял-дем ократичних партій в У кр а їн і, як т а к о ж пред ставив постать і д ум ки О рвелла »1984« перед вступом до о д н о ім е н н о го фільму. Д -г О сип Р о ж ка пром овляв на тем у «українських військо ви х ф ормацій в час Д р у ­ го ї С віто в о ї війни«, «розкол в О У Н « , «Стус, М ар че н ко , Питвин, Тихий«. Д о таб орової діяльности належало піти з колядою по родинах, звіщ аю чи Р о ж д е ств о Х ристове, влаштування силам и д рузів з Канади л ітературного м онтаж у на м узичн о м у тлі про Василя С туса, прозірки з У кр а їн и . Н е о д м ін н о ю ім п р е зо ю є ко ж н о р іч н а ватра присвячена Біласо ві й Данилиш инові на снігу. В е чер ом у см о л о с ки п о м освітленом у лісі таборовики стояли на м о р о зі і снігу, слухаю чи палких слів про обох юних ге р о їв . П ромовляли Р ом ан Зварич, О с и п Р о ж ка , співали повстан­ ських пісень, згадали М едведя, згадали кривди У кр а їн и і висловили рішучу волю їх не забувати. У ч а сн и ки табору вели м іж со б ою ж ва ві д и скусії, шукаючи цілі с в о го побуту на таборі та д о р о го в ка зи , які їм м аю ть присвічувати. Гл и б о ко зм істо вн і або р о зва го в і фільми мали с в о є завдання: вони під­ кресл ю вали один або кілька а спектів в час таборування, які під кінець табору вляглися в одну га рм о нійну цілість. Ф ільм и «Червоний світанок« — зб р о й н а боротьба учнів се ре дньо ї школи в час со вєтсь ко ї інвазії на З С А , фільм про орвеллівську кн и гу »1984« з д о б р о ю п е ре д м овою З ар и ц ько го, та інших, були вислухані з ува гою і гл ибока тиша свідчила, що учасники розум ію ть вагу м ом енту. В ж е кілька р о ків під ряд вв ед е н о новий ритуал прощ ання, який подає тон на довш ий час після табору — а це сво єр ід н е прощ ання за с у м ів с ь ки м д іво чи м таб ор ом , де на пагорбі стоїть бере зови й хрест на пам ’ять зам учених голодом в 1 9 3 2 -3 3 pp. Це м ісце вислухало вже не одну молитву, слухало відправи панахид, і д о ве л о не о д н ого д о теплих чуттів при пращ анні. Н авколіш ки та б о р о в и ки тут моляться за терплячий н ескор ен и й укр а їн ський нарід, ш укаю чи виплекати в собі прикм ети лицарськости, щоб стати в пригоді рідній Батьнівщині.

83

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗИМОВИЙ ТАБІР СУМ НА ФРАНКОПОЛІ 1985 РОКУ Я к щ ороку, др уж инники С У М -у в Е вропі з ’їж д ж а ю ть с я на зим овий вишкільний табір у Б ельгії на Ф р анкопо лі. Чудовий гірськи й та лісовий краєвид, холодна та сн іго в а погода придаю ться таким таборам , н а ­ даю чи їм специф ічний характер та власну теплоту. Після двох чи трьох років зм енш ення членства учасників, зим ові табори знову втішаються приходом численних нових молодих сум івців. Т аб ір, який на початку нараховував 5 0 таб оровиків, накінець д ійш о в д о сотки учасників. Відкриття табору відбулося в понеділок, 2 3 грудня 1 9 8 5 року. Табір від крив з рам ени Е вропейськсії Конф еренції С У М д. І. Певицький, голова К У С У М у Б ельгії. Е в р о п е й сь ка Конф еренція назначила ко м а н д у в таком у складі: С тепан О л е ськів з А нглії — ком ендант, В. З ам ул ін ська з Англії — писар, Г. Н е см а чн и й з Н ім еччини — бунчужний, 3 . Коваль з Н ім еччини — пр огр ам о ва , а друзі А. Гайдамаха, Б. Б обин і Ю . Р ом анець поруч з проф есорам и творили виховний склад. Ю р к о Р о м ан е ць за й м а в­ ся спо рто вим и ділянкам и, даю чи виклади са м о о б о р о н и і проводячи ранню руханку. Слід підкреслити, що він — здібний витягати таб о­ ровиків зі спалень за одну хвилину часу! Й о го гуцульська ш апка викликає сенсаційне й подивугідне зачарування в таб ор овиків, особливо як вона показується у дверях перед заспаним и ю на ка м и о 8-ій годині вранці, »просячи« їх на руханку... У перших двох днях викладав м ґр В о л о д и м и р П еник з Н ім еччини, говорячи про 40-річчя від закінчення Д р у го ї С в іто в о ї війни, про наші завдання на зовніш ньо м у відтинку та про укр а їн с ь ку пресу. Т а ко ж , як ко ж н о го року, прибув м ґр О мелян Коваль з Б ельгії, який викладав про завдання укр а їн сь ко ї молоді на чужині та п р о 45-річчя Акту ЗО червня 1941 року. С л ід ом за ними з Г о л л а н д і ї приїхав д-р О м елян Кушпета, фахівець у справах С о в є т с ь ко го С о ю зу, котрий го во р и в про нову пр о ­ грам у К П С С . Д р уги й й о го виклад стосув ав ся різних протидій дезинф ормації на прикладі нападів на М итрополита А нд рея Ш е п т и ц ь к о го в нім ецькій пресі. Т а б о р о в и ки скористали з присутности о. П. К о стю ка , який приїхав відправити С луж бу Б ож у, щоб слухати його виклад про шляхи християнства в У кр аїн у. Цей виклад о. П. К о с т ю ка був другий з черги у зв 'я зку з «Тисячоліттям Хрищ ення У кр а їн и ". Т аки й цикл викладів о. П. К о с т ю к розпо ча в 1 9 8 4 р о ку і він готов заверш ити їх до 1 9 8 8 року. П р о гр а м о в і виклади заклю чив д -р В о л о д и м и р К о с и к із Ф ранції, говорячи про двоф ронтову війну У кр а їн и у Д р у гій С вітовій війні й про О там ана С и м о н а Петлюру з нагоди 60-річчя від дня його смерти. Щ о р о ку один день є присвячений відвід инам о д о н о го з поблизьких міст Б р ю ссе л ю , Л ю кс е м б у р гу , Антверпену... У п’ятницю, 2 7 грудня, ми всі поїхали д о Б о н н у — столиці Н ім е ччи н и. Головною наш ою ціллю було долучитися д о афганців, які у 6 -р ічн и цю м о с к о в с ь к о го на­ паду на Аф ганістан влаштували д е м он стра ц ію . У часть укр аїн ц ів у цій де м онстра ції підготовила наша подруга п р о гр а м о в а . Д ень перед тим таборовики приготовили транспаранти з різним и гаслам и проти м о с ­ ко в с ь ко го ім періялізм у. Н а нашу потіху афганці дем онстрували проти м о с ко в с ь ко го ім періялізм у без ж адних слабодушних »протирадянських« 84

гасел. У афганців навіть появилося кілька напи сів проти російщ ення Аф ганістану. Д е м о н стр а ц ія йшла вулицями від го л о в н о го парку д о р а ­ туші міста. Ш к о д а , що сам их афганців не було багато — найбільше 2 0 0 , значить, що з часо м й вони не уникнуть проблеми ко ж н о ї е м іґр а ­ ції, а са м е асиміляції та послаблення охоти д о дальш ої боротьби. Н ареш ті перед м іс ь к о ю ратуш ею афганці хотіли спалити опудало Г о р ­ бачова, але н ім ец ька поліція, очевидно, заборонила. В они опудало все таки розш матували. Після п р о м о в афганців та у кр а їн ц ів (нім е цько ю м овою ), ми, я к один, відспівали »Щ е не вм ерла Україна« та розійш ли­ ся. У неділю таб ор овики пішли на ко р о тку м ан д р івку з переш кодам и, яку підготовили друзі А. Г айдамаха, Ю . Р ом анець та д ва таборовики з А нглії. Усі групам и мусіли перейти ч ер ез будку, видряпую чися на дах, переплисти ч е р е з ста в о к на човні, зроблений із трьох порож ніх ба н я ків та одної дошки.... Гай, гай! Щ о за потіха й пригода... У понеділок, ЗО грудня по обіді таб ор овики відзначили 60-річчя С В У -С У М ін сце ніза цією проц есу над о сн о в н и ка м и наш ої о рганізації. Чотири сум івці з різних кр аїн в одностроях чергувалися у відчитуванні ур и вків з історії С В У -С У М . П огаш ене світло, притиш ена м узи ка та запалені свіч ки надавали сцені зворуш ливий вигляд. У передостанній день усі таб оровики засіли для спіл ьно го звіту та­ бору. С к о р о р о з м о в а перейшла на загальну актуальну тему, а саме, чи ми на цьому таборі не могли б більше займ атися культурними справам и, як танці, спів, бо д е я ки м молодш им та б о р о в и ка м трудно розум іти викла­ ди. Н а ці завва ж е н н я виринули відповіді, які м о ж н а звести д о трьох а р гу м е н тів : поперш е, таборовики, які стоять на вищ ом у рівні, не м а ­ ють зниж уватися д о рівня нижчих. С ильніш і м аю ть бути' прикладом для слабших, щ об вони стреміли д о підвищ ення с в о го знання. З р ів ­ няння м ає створитися вгорі, а не внизу. П о-друге, с то с о вн о са м о ї структури С У М -у в Е вропі, — табір на Ф р ан копо л і є єдиний є в р о п е й с ь ­ кий вишкільний табір, який триває лише 1 0 днів. У та к ко р о тко м у часі не слід віддаватися лише культурним ділянкам . Виш кільна політична п р о гр а м а м а є перш ість. Культурну ділянку м о ж н а плекати по О с е ­ редках. Третій аргум ент, — плекання у кр а їн с ь ко го побуту, в я ко м у най­ важ ливіш им скл а д н и ко м є укр а їн сь ка мова, національне виховання на д о б р о го українця, але це не м а є бути єдиною ціллю, бо тоді українці лишаться те м н о ю м а с о ю лише з вишитими со р о чка м и . М о с ко в с ь ки й окупант У кр а їн и це д а вн о зр о зум ів і завж ди старався обм еж ити у к­ р аїн ську ідентичність до го п а ка і вареників. Я кщ о наш а діяльність буде виклю чно культурною, а не політичною, тоді ми не буд ем о н еб е­ зпечним и для ворога, м оскал ів, і внінці по пад е м о в асиміляцію , б о наша діяльність не буде м отивована вищ им ідеалом. У Ф ранції, наприклад, таким чином угрупування згубило св о ю молодь, корм л ячи її виклю чно ф олкьором, а не політичним вихованням . Н авіть один з їхніх гуртків їзд и в д о С о в єтсь ко ї У кр а їн и навчатися «радянської культури«, аби лише не «пхатися д о політики«. Ці поїздки не помогли зберегти українськість, навпаки, ця молодь назавж ди пропала. В е р н ім о ся до р а д існ о го Ф р анкополя, на я ко м у ЗО грудня вечером відбувся традиційний прощ альний вечір з о б м ін о м подарунків. В е ­ чір розвеселили ске ча м и В асиль К о пчук та Пилип Н а у м ’як. обидва з 85

Ф ранції, го ловно відчитанням при д о п о м о зі д рузів із У льм у »слова таборовика«. Т аб ір закрито в наступний день, перед н о в о р ічн о ю заба­ вою. Ш ко д а , що при закритті табору сум івці в одностроях не були по­ давляю чою більшістю. Але, коли з ряду виступив молодий д р уж и н н и к О лег Т качук з В еликобрітанії і з душ ею продеклям ував вірш, який він са м уклав, присвячений У кр а їн і п. заг. »Мій С карб«, усі таб ор ови ки були з ним — зачерпнули хоч крихітку того в с е го р ію ч о го с ка р б у в сво ї серця. Н а прощ ання К о м а н д а роздала усім учасн и ка м текст найпопулярнішої пісні ко м п о з и ц ії таб ор ов ого »Пюдвіга« під за го л о вко м »Ю рій Ш ухевич«. Цей табір відзначився веселим укр а їн с ь ки м духом т а ко ж і на в е ­ чорницях, де панували у кр а їн ські співи й танці у супр ово д і а ко р д іо н а д. Пасічника. Вдале «Ф ранкополе 1985« залишиться у па м ’яті усіх у ч а с ­ ни ків до наступного року. Пилип Наум’ян Прес. Реф. К У СУМ Франції

ПЕРШИЙ СЕМІНАР НА »ВЕСНІВЦІ« Н а сум івській оселі »Веснівка« 3 0-31 серпня і 1-2 вересня відбувся таб ір-сем інар для старш ого ю нацтва та др уж и н н и ків о с е р е д ків К а л га ­ ри та Едмонтон. Н а се м ін а р і було 2 0 учасників. Ці кілька днів ум ож ливили м олодим учасн ика м п род и скуту вати теми, які відносяться д о пр овід н ичої діяльности в сум івсь кій праці, як т а к о ж у щ од енном у житті. Д и с ку с ія над темам и, які наголош ували д р уж н ю організаційну співпрац ю , була цікава та зм істо м ко ри сна . Різном анітну пр о гр а м у підготували подруга П ариса Таланчук і друг Т а р а с П одільський. Т ем и представляли учасн и ка м Б огд а н Ільків, Т а ­ м ар а М одна, Б о р и с С идор чук, П ариса Таланчук, Т а р а с Подільський і С л а вко Н о га с. П одяка належиться панам М иро н ові Т а р н а в с ь ко м у та Д е н и с М е кД о налд, які зголосилися опікуватися старш им ю нацтвом . П ризнання належиться тим старш им ю на ка м , ю н а чка м та д р уж и н ­ никам, які пізнали вартість такої п р огр ам и та взяли участь в цьому провідничом у се м ін а р і. Вони повернулися д о с в о їх о с е р е д ків з новим и дум кам и, с в іж и м и ідеями та з підсиленою охотою д о дальш ої праці з наш ою с у м ів с ь ко ю молоддю . Тамара Модна голова О СУМ Калґари

86

КРАЙОВИЙ ТАБІР »МОЛОДА УКРАЇНА* ПІД ЧАС 5-ГО ЗДВИГУ УКРАЇНЦІВ АВСТРАЛІЇ

С е н ь о р и С У М п ід ч а с д е ф іл я д и в день в ід кр и т т я т а б о р у "М олода У к р а їн а " 25.12.85.

»Ми е діти одного народу І єдиний лише у нас шлях Ми у табір, на лоно природи Помандруєм по вільних плаях Приспів: Наше гасло: »Захочеш — Здобудеш!« Кредо е — Україна і Бог... Він не лишить тебе, де не будеш,

Охоронить від всяких тривог.« Перш ий раз в історії н аш ого поселення укр а їн с ь ка молодь зіб р а ­ лася на спільном у кр а й о во м у таборі, який відбувся під час 5 -го Здвигу У кр а їн ц ів А встралії на оселі С У М »Карпати« від 2 4 .1 2 .1 9 8 5 р. — 2 .1 .1 9 8 6 p., під патронатом С о ю зу У кр а їн ських О рганізац ій Австралії. Б еручи д о уваги р е ко м ен д ац ію С У О А та проголош ення 1 9 8 5 рону — Р о к о м У к р а ї н с ь к о ї М о л о д і , К р а й о ві проводи С У М і Пласту винесли в лю том у 1 9 8 5 року постанову зорганізувати і перевести спіль­ ний табір укр а їн сь ко ї молоді. Н а перш ом у засіданні о д об ре н о назву табору «Молода У кр а їн а " і таборове гасло «Захочеш — Здобудеш !" К р а й о ві проводи Пласту і С У М проголосили ко н ку р с на таборову від зн а ку й пісню . З висліді принято проект відзнаки пл. сен. Б. Я скевича, пісню «М олода У кр а їн а " поетеси Б о ж е н и Коваленко, м узику для слів ско м пон ув ал а пл. сен. О . Т а р н а в с ь ка і таборовий марш «Ми молоді" — слова і м узика К а сіян а К о се н ка . Головний Д іловий К о м іте т затвердив склад Го ловн ої Т а б о р о в о ї К о ­ 87

манди: головні ком енданти — пл. сен. М икола Д о б р о твір , д р у г С тепан Ром анів, голова К У С У М ; бунчужний — пл. сен. М икола Корнійчук; пи­ с а р — друг Андрій С олочинський; інтендант — д р у г Н и ко л а Цькуй; ска рб н и к — пл. сен. Я р е м а Полатайко; обозний — д р у г Б огд а н Герчанівський; душ пастир ська о п іка — о. Д м и тр о С ен ів. «У М А Н Д Р И , У М А Н Д Р И , Х О Д ІМ Ю Н І Д Р У З І!« 2 4-го грудня 1 9 8 5 р о ку зібралися перед б уд инком У кр а їн с ь к о го Н а р о д н ь о го Д о м у в Е ссе ндо н м олоді та б о р о в и ки і п р я м о "з а б а ­ рикадували* д о р о гу с в о їм и наплечникам и. С іднейці, брізбенці, аделаїдці, канберці, учасники з Перту й вікторіянці сідали в автобуси й вирушали »у мандри д о гір, що синію ть на обрієкрузі«. Щ а сл и в о доїхали. Н а перший погляд оселя «Карпати* виглядала наче місто палаток і здавалося, що тут більше людей, чим де ре в у лісі. Н е диво, бо на табір зголосилося 6 5 8 учасників. В шатрі ком анди друкую ть перший наказ, а під розлогим и евкаліптам и примістили розм ал ьовані д о ски , на яких скл а ­ дають перший випуск газети «Таборовий Голос«. Після обіду таб оровики збираю ться на д о р о зі «таборової столиці«, м арш ирую ть уладами на головну площу. О ф іційне відкриття розпочалося спільним М олебнем, який відправили: П р ео св. В ладика К и р Іван, о. архип. Б . С тасиш ин, о. Д . С енів, о. І. Б овден, о. П. С е м ч ук, о. 3 . Х о ркави й , о. Подригуля. О п іс ­ ля голова С У О А д. М. М ор ав ський — пр огл о сив табір офіційно відкритий з хвилиною піднесення прапорів. Привітальні п р ом о ви виголосили: П реосв. В ладика К и р Іван, д-р П. С авар ин — президент С К В У , пл. сен. О. Голубович від К р а й о в о ї П ластової С тарш ини, д. Ст. Р о м а н ів — — голова К У С У М , представник від К П С — Канади. В почесній трибуні з а ­ няли м ісця: голови та представники крайових і стейтових пр ово д ів укр а ­ їн ськи х установ та о рганізацій. Т А Б О Р О В Е Ж И ТТЯ П р о гр а м а к о ж н о го дня відбувалась згідно заплянованих занять по підтаборах. К о ж н и й підтабір м ав сво ю ко м а н д у /с у м ів с ь к у і плас­ тову/, яка чергувалася. В підтаборі стар ш о го ю нацтва — ю нацтва дівчат, ком анду вели: С . Ж абак, пл. се н. 3. Я ске ви ч, ст. пл. X. Я рова, подр. М. Кондаревич; в хлопців: д. П. Цькуй, пл. сен. С . Когут, пл. сен. В. Виш ньовський, д. Я. Д ум а. В підтаборі н о в а ц т в а — м ол од ш ого ю нацтва дівчат ком андували: подр. М. Яцишин, пл. сен. М. С е м ків , подр. А. В е п ­ рик, ст. пл. В. Гавриліїв, ст. пл. Г. Кметь, в хлопців: д. Д . М о р а в ­ ський, пл. сен. М. Квас, пл. сен. В. Пабаз, пл. сен. С . Б ой чук. В д р у ­ ж инниках — старш ом у пластунстві, була ко м ан д а в складі: пл. сен. М. Павлишин, д. І. М ор ав ський , д. П. Д ум а, подр. Г. Халабарчук, ст. пл. О. Б ойчук, пл. сен. А. Р остек. К о м а н д а сеньйорату — пл. сен. Б. Я скевич, д. Ф. В е пр ик, пл. сен. М. Глуховера, пл. сен. А. О вчаренко, подр. Н . С ол очинська, д. М. Т ка чук. К о м а н д а підтабору Д о ро сту: д. В. С е н ко , подр. Т. Я во рська . Ю нацтво, поділене по групах під наглядом сво їх булавних, курінних і кущ евих відбували щ оденно р ізн о го роду заняття з виховникам и та Інструкторами. В иховники переводили гутірки — стар аю чи сь роздмухати іскри укр а їн ських почувань в серцях та б о р о в и ків д о с в о го рідного, зо кр е м а тих, що життя с в о є віддали і віддаю ть за н е ско р е н у У країну.

88

М олодь радо виконувала ручні вироби, вивчаю чи: виш ивку, вироби зі шкіри, біж утерію , зм ії, пам ’яткові записники. К о ж н и й куток О селі нипів життям, р ізн о р ід н істю занять, с п ів о м та різними спо р то ви м и зм ага м и . Т а б ір д р у ж и н н и ків — старш ого пластунства, розлож ений на площі коло о зе р а Пиман. Т а м відбувалась о кр е м а виховна програм а, ба зован а на розвитку та зб е ре ж ен н я душі ко ж н о ї м ол одої людини. Тем и, які були д искутовані: зовніш ні зв ’язки, роля м олоді в житті укр. спільноти, пр авозахисний рух в У кр а їн і, Голод в У кр а їн і, 1000-ліття Х ристиянства в У кр а їн і. Д у ж е важ ливим було обговор ю вати питання національної ідентичности та ознайом лю вати м олодь з проблемами наш ого зб е ре ж ен н я. Н аш а перш а д о п о м о га — це лікарі: д-р Ю . К о ню ш ко, д-р Р. М а ­ ко гон , д-р І. Я кубович, та се стр и: подр. Ґеня Рудий, П. Б о й ч ук та пл. сен. О . П ерой рятували нас від »волових« мурах — бул-ентс, які б е зм ил осе р д н о кусаю ть, лікували подряпані коліна і напрявляли натягнені мускули. Дбали про наше зд о р о в ’я і так добре нами п ік­ лувалися, що пр о тяго м табору мали понад чотири сотні пацієнтів /м и л ю б и м о забігати д о них теж, щ оби дістати «моральну підтрим ку — — найбільш чудотворне таб орове лікарство«/ В с і б е зд о га н н о вив'язую ться зі сво їх завдань, а таки найкращ е наш і невтом ні кухарі та їхні пом ічники. Головним »шефом« був д. Г р и ­ горій Б о р и с, а постійним и прац івникам и в кухні були: п. М. Бень, д. М ихайляк, п. М их. А ндрусевич, д. Й. Ф іялка, подр. Н . Орфіній, п. Й. Б о ж и н с ь ки й . Прохарчувати понад 7 0 0 учасників — не легка справа, тому всі, хто м ісяцям и працю вали в ко м іс ії господарчій, шукаючи, позичаю чи і купую чи, що потрібно, щоби все перейш ло якна й кр ащ е — всі вони заслуговую ть на велике признання. Т а б о р о в а преса слідкує за всім и подіями, фотографи роблять «блис­ ка вичні" зн ім ки ф отокам ерам и »Поляроїд« і зразу містять в газеті наявні докази, як проходить таб ор ове життя. Н а радіостанції з Т У С М передаю ться світові новини, висліди спортових зм агань, погоду, інтерв'ю з та б о р о в и ка м и й таб орові новості» на всесело«. М а є м о те ж модерну апаратуру, я ка утривалю є наш е таборування на відеоф ільмі. За цю ділянку від по від а є пл. сен. Р. Га вр и л ю к і д. П. С енів. В ж е є зфільмовані відкриття 5 -го Здвигу, д ва концерти і п л а н у є т ь с я випустити три­ годинний фільм р азом з пе р е б іго м табору. Цей відеофільм буде н еза ­ б а р о м в продаж і. П О К А З О В И Й Д Е Н Ь відбувся 2 9 .1 2 .1 9 8 5 року, м а н д р івка 31 гр у д ­ ня 1 9 8 5 року, коли три сотні учасників руш ає в д воденну м анд рівку в гори « C a th e d ra l» . Т ам плянують попрощ ати старий та зустріти Н ови й Р ік. П опроїдавш и м ан др івн иків, наші молодш і учасники з звізд о ю відвідували всі підтабори з Колядою , скл ад аю чи побаж ання й колядую чи, за що щ едро їх всі принимали. Зібрали вони 5 4 6 дол. на Х р а м П а м ’ятник в К анб ері. Ц ьо го дня м ел ьборнський щ оденник «T h e S u n » відвідав табір. Кілька днів пізніше пом істив дві сторінки з н ім о к з т а б о р о в о го життя, та пояснив, що табір цей був покликаний в цілі вд ерж ання культурної і національної ідентичности.

89

Д р у ж и н н и ц і СУМ в м а ш е р о в ую т ь на Г о п о в н у П лощ у п ід ч а с В ід кр и т т я т а б о р у С У М Пласт 25.12.85.

Коло обіду 1-го січня втомлені, але щасливі.

наші

м ан д р івн ики

ЗАКРИ ТТЯ Т А Б О Р У -

вертаю ться до табору,

1 .1 .1 9 8 6 Р О К У

Т а б ір д о б іга є д о кінця. Щ е раз під звуки та б о р о в о го марш у м арш еруєм о на головну площу, де відбудеться офіційне закриття табору. П исар відчитує подяки від Кр айо вих і м ісцевих п р о во д ів С У М і Пласту для К о м а н д и табору. Ком енданти вручаю ть грам оти для кухонної і ліка рсько ї обслуги. Голова С У О А д. М. М ор ав ський в кін ц е вім слові висловлю є с в о є вдоволення з переведення табору та б а ж а є такої співпраці на протязі цілого року в різних ділянках у кр а їн с ь ко ї праці. З несе нням п р апо рів і відспіванням національного славня табір «Молода Україна« офіційно закрито. Хоч табір офіційно закрито, але п р о гр а м а ще не закінченна, ще одна ватра. Я к звичайно, на ватрі пр о гр а м а перепліталась пісням и, ске ча м и . Найбільш урочистим м о м е н то м було внесення прапорів, які супроводили хорунж і з запаленим и с м о л о с ки п а ­ ми. В с ім пластовим станицям й О с е р е д ка м С У М р озд а н о нед ога рки цієї ватри, які будуть зберігатися д о часу запалення привітальної ватри на наступному — д р уго м у з черги, спільном у таборі у кр а їн ­ с ь ко ї молоді. Т аб ір закінчився. Ч а с м инув дуж е с ко р о . Р анком , 2 -го січня, шатро за ш атром опускалися, а ко л о обіду не було сліду з підтаборів. Д о щ на прощ ання від пр ов ад ж ув ав та б о р о в и ків д о рідних д о м ів, де на до вгі літа лишуться їм спо м и н и та пережиття цього істор и чн о го табору «Молода У кр а їн а *. пл. сен. Слава Болюх /Гребля/ — подр. Ірена Ногут (скорочено) 90

Щастя бажаємо!

С убота, 14-го вересня 1985 р. була днем р а д існ о ї події, якою було вінчання Ю лі — д о н ь ки панства Розалії і Григорія Г о л о в ків з Парми, О гайо та М ирона — сина панства М арії і Павла П р и й м аків з Н ью Й орку. Вінчання відб улося в Катедрі св. Й осаф ата в Пармі, Огайо. О боє м олоді знані в укр а їн с ь ки х гром адах обох м ісцевостей будучи акти вн и м и членами С п іл ки У кр а їн с ь ко ї М олоді від найм о л о д ш и х р о ків ж иття. Ю ля вступила в ряди ю нацтва СУМ О се р е д ку ім. гет. Б. Хмель­ н и ц ь ко го в Кл івл е н д і, а зго д о м перейш ла до О с е р е д ку ім. Т. Ш евченка в Пармі. М ирон та ко ж від найм олодш их л іт є членом О се ре д ку СУМ ім. ген.-хор. Т. Ч уп р и н ки в Н ью Й орку. П ротягом цього часу були вони акти вн и м и в та н ц ю ва л ь н и х групах, спортових ла н ка х відб и ванки , вихо вн и ка м и та членами управ своїх О се ре д ків. О боє молодята, Ю ля і М ирон, від б ул и цілий ряд в и хо в н о -в ід п о ч и н ко в и х та ви ш кіл ь ни х таборів по р ізн и х с у м ів с ь ки х оселях А м е рики й Канади, як р ів н о ж успіш н о закін чи л и Ш ко л и Українознавства. З акінчивш и се ре д н ю освіту, Юля вступила на вищі сту д ії д о “ Parsons S chool o f D esig n ” в Н ью Й о р ку, які за кін ч и л а од ерж авш и звання б а ка ­ лавра мистецтва. М ирон вступив на вищі с ту д ії д о “ John Jay C ollege of 91

C rim ina l J u s tic e ” в Н ью Й о р ку, які за кін чивш и у с п іш н о о д ер ж ав звання бакалавра кр и м ін а л ь н о го права. Переїхавш и д о Н ью Й о р ку Ю ля в кл ю ч и л а сь у п р ац ю О с е р е д ку СУМ ім. ген.-хор. Т. Ч уп р и н ки , де д о тепе р разом з М ироном являю ться час­ ти н о ю йо го активу. Т ай н у с у п р уж ж я уд іл ил и: о. шамб. Л ев Т и м ків, о. шамб. М ихайло Ревтю к, о. В о ло дим ир В олощ ук та о. Іван П іпка. Весільне прийняття відб улося в залі а стр о д о м у Катедри св. Й осафата в Пармі, О гайо, я ку виповнили гості з о ко л и ц ь Парми, як р івнож , з Н ью Й о рку, Ч іка го , Детройту та м іст Канади. При вході на зал ю , ба тьки м ол одих вітали новозвін чан у м ол оду пару, Ю л ю і М ирона, нашим у кр а ­ їн ськи м звичаєм, хлібом — короваєм , с іл л ю та вином. В е сіл ьн о ю п р о ­ гр ам о ю вміло вели ста р о сти пан Б огда н Гаргай і пані А нна Ґім о н — зі сторони м ол о д о го та пан М ирослав П очтар і пані М ирослава Ц іш кевич — зі с то р о н и м олодої. П ід час пр ийняття, голова О с е р е д ку СУМ з Н ью Й о р ку д -р Іван Л е щ ук та за с ту п н и к голови О се р е д ку з Парми, д -р Ігор О ліяр вітали м ол од у пару від с у м ів с ь ки х гр ом а д о б о х м ісцевостей та д я ку ю ч и за м ин улу прац ю , баж али їм всього н ай кра щ ого на їхн ь о м у життєвому шляху. З нагоди та ко ї р а д існ о ї п о д ії в день вінчання своїх д ітей, батьки м ол одо ї — панство Розалія і Г р и го р ій Го л ов ка зл о ж и л и д а т о к на Ф о н д Волі в сум і 200 дол. та по 50 на пресовий Ф о н д с у м ів с ь ки х видань ’’Кр и л аті” й ’’А ванга рд". М. П.

92

ЗМ ІС Т ЗАГАЛЬНІ ТЕМИ

с тор.

Повідомлення ЦУ СУМ .................................................................................................................... 1 О. К оваль: Харківський суд над С В У -С У М .................................................................................. 2 О. Р о ж к а : Мовчанка вбиває ..................................................................................................................................................................................................... 8 Лист Йосипа Терелі до д руж ини і дітей ................................................................................ 11 (УЦІС) Нова жертва в Україні ................................................................................................... 15 О ксана Мешко відбула покарання ......................................................................................... 16 Українська Національна Армія ................................................................................................ 17 68 років боротьби за ідеал IV Універсалу ............................................................................. 20 Комітет "М онте Кассіно” ............................................................................................................. 22 Молодь — майбутність народу ................................................................................................ 28 Відновлено діяльність Ц е С У С ................................................................................................... 34 Студії і УВУ ..................................................................................................................................... 35 Справа Медведя п р о д о в ж у є т ь с я .............................................................................................. 36 СВУ-СУМ про гасла в Енциклопедії У к р а їн о зн а в ств а ....................................................... 41

ІДЕОЛОГІЧНІ ТЕМИ П роф . Г. В а щ е н ко : Бог і Б а т ь ків щ и н а ....................................................................................

43

Хто ми такі? ..................................................................................................................................... В. С т ус: Без п р и с в я т и .................................................................................................................

49

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА Д -р С. З о щ ук: Чи можна заперечити закони творця

..........................................................

50

Хто був першим митрополитом Р у с и -У к р а їн и ......................................................................

55

НАУКА - КУЛЬТУРА -

МИСТЕЦТВО

ПОЕЗІЯ — ПРОЗА Нова збірка віршів Йосипа Терелі ............................................................................................

59

Й. Тереля: Грата, Різдво, Юдеї, Слово Поета, Коні, Ген під яром,

Тепер же знову, Амі ГОрській, Віс і Слово, Мої В адим Чечва: Кров на білих т р о я н д а х .................................................................................... Роман К ухар : Мозаїка моїх спогадів .......................................................................................

B. К у п ь ч и ц ь к и й -Г у т : Відважний Меч .............................................................................................................................................................

65 67 68 О. P.: Роздумую, пригадую ........................................................................................................ 71 C. М ечн и к: Роздумую, пригадую (жовтень 1959) ............................................................... 73 Д -р В. П у ц ів : Працівникам на народній ниві ........................................................................ 77

СУМ В Д ІЇ XXI Крайовий З’їзд СУМ в Канаді ............................................................................................ 79 Пізнай себе — пізнай У кр а їн у ..................................................................................................... 82 Европейський Зимовий Табір СУМ на Ф ранкопол і 1985 року ....................................... 84 Перший семінар на ’’Веснівці” ................................................................................................... 86 Крайовий табір ’’Молода Україна” ............................................................................................ 87

ЩАСТЯ БАЖАЄМО Ю лія Головка і Мирон П р и й н а к ................................................................................................. 91 На обкладинці: Йосип Тереля