Авангард (ч.183)

Ч. 6 ( 183) 85 P. X X X IX novembre - decembre 1985

знґа Ж У Р Н А А

У К Р А ЇН С Ь К О Ї

■>ABAHҐАРД« 4 . 6 (183) ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1985

анґа

АДРЕСА АДМІНІСТРАЦІЇ: «AVANGARDE* 72 Bid Charlemagne 1040 Bruxelles

ЖУРНАЛ УКРАТНСкКОТ

}ЛОЛ!

tel. 230.85.49 КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА: Ben. Брітанія Австралія

KU SUM

Mrs Irena Kohut 7 Damian Court Glenroy Vic. 3046

ДВОМІСЯЧНИК, ВИДАЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ

«Tarasivka» Old Cliff House Weston-on-Trertt, Derby’s

VANGUARD - bi-m onthly Official Press Organ of the Ukrainian Youth Association in Exile

Арґентіна W. Zastavnyj Soler 5089 Buenos-Aires

AVANTGARDE - bimestriel Revue de jeunes editee par le Comite Central de TUnion de la jeunesse ukrainienne en exil

3CA Канада «Avangarde» KU SUM 83, Christie str. % SUMA Toronto, Ont PO BOX 21 1 NewYork NY 10276 «Buduchnist» acc. 6Л31

Бра.іл ія Ivan Kuchar Rua Baia Grande, 14 V. Bela, Sao Paulo - S

Редагує колегія. Головний Редактор — Осип Рожка Граф ічне оформлення: Г раф ік Я ків Гніздовський Редакційне листування й мат еріяли надсилати на адресу Редакції:

«AVANGARD»

136 2nd Ave, New York NY, USA 10003

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ HA 1986 КРАЇНИ:

ОДНЕ ЧИСЛО:

дол. 3CA дол. КАНАДА ВЕЛ. БРІТАНІЯ ф.ст. дол. АВСТРАЛІЯ бфр. БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ ФФР-

НІМЕЧЧИНА АРҐЕНТІНА БРА ЗІ ЛІ Я

Н.М.

австр. круз

3 .0 0 3 .5 0 1.30 3.0 0 100.00 15.00 6.00 0.50 500

РІЧНО: в передплаті:

в післяплаті-

до 31.3. 1986 дол. 15.00 дол. 16.00 ф.ст. 6.50 австр.дол. 15.00 бфр. 500.00 75.00 ФФрH.M. 30.00 австр. 5.00 круз. 2500

16.50 17.50 7.00 16.50 550.00 80.00 33.00 5.50

77 оа

Printed in Belgium. Editeur responsable - О. Kowal, 72 Bid Chartemagne, 1040 Bruxete-

У СВІТІ МОЛОДІ НАШОЇ ДОБИ (Н а м а р гін е сі Р оку М олоді) Н ароди не зникаю ть тоді, коли в них є забагато героїв, але тоді, як їх бракує. У цій страш ній терм оядерній епосі велика частина молоді вільного світу розгублена, ш укає р о зв ’язки у пацифізмі, однобічном у р о ззб р о є н ­ ні, тобто капітуляції перед ім пер ією зла. К о ж н а епоха винаходів нових родів зброї здавалася за гр о зо ю знищення. Але завжди знайшлися протизаходи. М олодь завж ди жила великими ідеалами, була рушієм і носієм нових ідей, або повороту д о незм інних вічних вартостей: Б ога, Батьківщ ини, ге р о їки життя, людини як Б о го п о д іб н о го єства, традицій, примату ідеального над матеріяльним, спільнотного над е г о ­ їстичним , ш ляхетного над гедоністичним. У кр а їн с ь ка молодь ге р о їч ­ них часів вносила новий зм іст у втерті поняття типу сам озаперечення. Т ерм ін сам овідречення в се нсі віддання життя за батьківщ ину був їй несприйнятний. В о на розум іла ге р о їку як втілення Б ого под іб но го в людині, отже, самовиявлення правдивої суті Пюдини, а не як са м о за п е ­ речення, б о не е го їз м був се н со м її життя, а ге ро їзм . Отже, е го їз м уваж ався нею як відхилення від ж иттєвого гасла: за друзі своя! Коли наша епоха зн ец іню є клясичні античні ідеали, приховую чися тер м іна м и м одерности, прогресивности, »протиреакційности«, — — то треба пригадати, щ о ідеали Христа чи творців інших монотеїстичних релігій, — етика, мораль, вчення Христа — це вічні вартості. Коли св. Павло каж е, що, коли йо го нарід мав би бути відлучений від Христа, то він волів би бути са м відлученим, аби його нарід був спасенний! Ж и ве м о в епосі, коли цивілізаційний процес не йде в парі з куль­ турним. Ж и в е м о в епосі ідей у вільному світі. Діялектичний і історичний матеріялізм, марнсизм , хоча тотально збанкрутовані системи, все ж баламутять частину м ол одого покоління Заходу, яке знехтувало ідеал Батьківщ ини, ідеал Христа. Й о го вчення і мораль. Н а потоптаних після Д р уго ї С вітової війни Пярах і Пенатах націй Заходу, на потоптаному культі ге р о їв і мучеників, частина молоді прийняла за с во ю доктрину реляти­ візм вартостей великих і вічних. Б о г і Б атьківщ ина зійшли на дальший плян, а в центрі уваги прийш ов ідеал вигідного життя, ідеал »карпе дієм«! Технологія, електроніка і м ікр ое л ектро н іка зчудували і захопили молодь. Б о г і Б атьківщ ина зісунуті в тінь. Злі сили почали усувати вчення про Б о га зі шкіл. Вчення про Б о га у порівнянні з технологіч­ ни м знанням залишилося на прим ітивном у позем і. Але чим вище у позасвітні простори сягнув геній людини, тим рел’єфніше став перед його очима: Б о г-пр а пр и ч и н а в сь о го буття. Технічно-цивілізаційний процес ще став предм етом метаф ізичної інтерпретації у се нсі розкривання най­ більшої таємниці світу — Б О Г А . М усить бути зр ів но ва ж ен е вчення про прапричину буття з наявними досягн ен н ям и л ю д сько го генія на тех­ нол огічном у відтинку. Й о го ш уканню н ем а є меж, як і н ем а є м еж поняття Б о га та розгадання Й о го Таємниці.

321

Напрямних потребує молодь вільного світу. Т а ко ю не є ідея с в о ­ боди, бо хто її посідає, не відчуває її браку. О тож, для м олоді вільного світу мусить бути вищий ідеал, як свобода. С в о б о д а — це рам ки, це передумова, завдяки якій лю дина м о ж е здійснити нею вибрані я к о с ­ ті і вартості. Я кі ж якості вибирає вільна м олодь тепер? П ригадуєм о, що постанова А с о ц і а ц і ї О ксф о р д ської молоді у тридцятих роках від ­ мовитися воювати за короля і батьківщ ину — була одним з головних мотивів рішення Гітлера почати війну. Т аку ролю викон ує тепер пацифістичний рух, який в и м а га є о д н осто ро н ньо го р озбр оєння власної батьківщини. Вислід психостратегії М о скв и — її дезінф орм ації. З а в ­ данням молоді вільного світу повинно бути: свободу, я ко ю вона к о р и с ­ тується, поширити на увесь світ, зо кр е м а ч ер ез її розвал на р о с ій ську тоталітарну б езбож ниц ьку ім перію , яка прагне завою вати увесь світ і на­ кинути йом у с во ю філософію і сп о сіб життя. М олодь вільного світу по ви н ­ на плекати культ ге р о їв власної нації, культ ге р о їв уярмлених боль­ ш евизм ом народів, які боряться за національне визволення і розвал російської ім перії на'нац іонапьні незалеж ні д е рж а ви усіх поневолених націй, за лю дські права, за віру в Б ога, за сво б о д у сумління, за рідні національні культури: — м о за їка національних культур — це багатство с в і­ тової культури. Больш евицька антикультура, яка нищить національні куль­ тури, це тем рява рабства, це варварство. Б е з національних культур н ем ає світової культури. М олодь, в уярмлених больш евизм ом країнах, бореться за най­ вищі ідеали людства, за Б о га , за Батьківщ ину, за національну н е за ­ лежність, за людину як Б о го п о д іб н е єство, за вільну культурну т в о р ­ чість проти соцреалізм у, що є нічим іншим, як культом поневолю вача. Для молоді Заходу ідеал свободи не є особл ивим пережиттям , бо лише м о ж н а відчути її брак. С в о б о д а є ідеалом уярмленої людини, свобода є ідеалом уярмленої нації: вона с кр із ь ж иве, де йде боротьба за незалежність. В о на зветься св о б о д о ю віри в Б о га та її практи­ кування, сво б о д о ю культурної творчости, с в о б о д о ю нації і людини, сво бо до ю плекання власних традицій, культу власних ге р о їв, власних історичних вартостей. В о на с кр із ь ж иве, де йде бій за власне національне і лю дське »Я«. Тоді сво б о д а стає за п о р уко ю для здійснення власних якостей і вартостей — а вони, я скр а в о усвідом лені, стаю ть стим улом боротьби за волю і незалежність. М ож е й тому вільна молодь не завж ди р о зу м іє м олоді по не во л ю ­ ваних націй. М олодь поневолених націй м ає ясний образ, чо го їй треба, щоб виповнити с в о є лю дське і національне призначення. М олодь не лише не м ає свободи, але їй накид а є р осій ськи й окупант с в о ю фі­ лософію і сп о сіб життя на різні й о го ділянки: р о с ій с ь ка окупація не є тільки мілітарною, але насильством накинений с п о с іб життя. Це є накладання кайдан на нації у всі ф орми її вияву, яки м на ко ж н ій ділянці нація протидіє. О тже, боротьба м олоді поневолених націй ведеться одночасно за свободу, національну незалеж ність та проти накидування окупантом зм істу і ф орм й о го філософії і с п о с о б у життя поневоленим націям. Це не лише бо ро тьб а проти мілітарної окупації, але проти окупації суцільною больш евицькою с и с те м о ю життя /а боль­ ш евизм — це синтеза р о с ій с ь ко го ім пер іял ізм у і ко м у н із м у /. І потуж ­ ність боротьби молоді поневолених націй лежить у тому, щ о вона

322

поєд ню є інтегрально з тугою за рідними вартостями боротьбу за свободу, як передум ову для здійсню вання власних якостей і вартостей, власної філософії і зм істу життя проти накинених ворож их критерій в умовах неволі. Е ксплозивна сила боротьби молоді поневолених націй необчислим а. Коли час д о зр іє й ріст революційних процесів д о сягн е зеніту — експлозія револю ції р озірве російську ім перію і ком уністичну систем у і на руїнах запанує ко ж н а нація зі сво єю вірою в Є дино го Б о га і таким соціяльно-політичним та внутріш ньо-державним ладом, як це вирішать дем ократичним сп о с о б о м самі народи. Н о ­ вий справедливий лад у світі буде побудований на м ереж і національ­ них д е р ж а в в їхніх етнограф ічних ко рд она х без загарбання чужих земель. Ч а с ім перій минув, прийш ов час національних д ерж ав. С від о ц ­ твом цього є О Н , де м а є м о понад півтора сотні нових членів. Це проц ес диф ереиціяції світу, а не насильної уніфікації. Це м оза їка р із­ них націй, народів, д е рж а в, це м оза їка різних нультур, бо лише той шлях допровадить д о всесвітньої культури лю дства — коли будуть вільні від ім періяльного гніту народи-нації у своїх власних д е м о кр а ­ тичних дежавах, а вільні творці розбудовуватимуть національні культури, з яких складається культура людства. Молодь, як авангард націй вільних і поневолених мусить подати вза єм н о собі руки! Т реба апелювати до молоді вільного світу у Р ІК М О Л О Д І — д о ­ помагати визвольній боротьбі молоді поневолених націй, яка з середини р озр иває р осійську ім пе р ію і ком уністичну систем у та є альтерна­ тивою до атом ової війни. Н аш а молодь бореться за справедливу спр а ­ ву! їй мусить пом огти весь волелюбний світ! В она поклала вже мільйони ж ертв на вівтарі свободи проти тиранії, яка загр о ж ує уярм ­ ленням цілого людства. Х Т О П О М А Г А Є М О Л О Д І П О Н Е В О Л Е Н И Х Н А Ц ІЙ П О М АГА Є С А М С О Б І, П О М А Г А Є В Р Я Т У В А Т И С В ІТ В ІД Б О Л Ь Ш Е В И Ц Ь К О Г О П О Т О П У , від завою вання світу ім пер ією зла! Є. Орловський

323

Роман Малащук

МИ - В БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ /Д о п о в ід ь , виголош ена на С віто в о м у З ’їзд і — II К о н гр е с і українських політичних в’язнів 2 2 -2 4 .Х І.1 9 8 5 в Т ор он ті/ Н аписав поет: »3родились

ми великої години з пожеж війни і з полум ’я вогнів, плекав нас біль по втраті України, кормив нас гніт і гнів на ворогів... І ось ідемо в бою життєвому мій ні й тверді, незламні мов ґраніт...!«

Це про нас, про наше покоління, про тих, що «зродились із крови народу«, що без вагання йшли »в о гонь і в воду« за нарід свій, за Україну, — про у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т і в н а п и с а в поет. І це не були лише поетичні крилаті слова, святкові фрази, ви го л о ­ шені на якійсь патріотичній академ ії... Це була правдива, дійсна д ійсність — так жили, діяли, боролися, страждали і гинули наші друзі, так жили і діяли ми р азо м з ними. Я згадую , очевидно, ті давні й недавні часи, яким українські націоналісти дали тверду як криця печать: з д о б у д е ш у к р а ї н с ь к у д е р ж а в у - а б о зги н е ш у б о р о т ь б і за н е ї! і окропили ї ї св о є ю м олодою гарячою кр о в 'ю . С ам е і головно про них я говорю . А ми? Ми, очевидно, о р г а н і ч н а к р о в н а ч а с т и н а ц ь о г о н а ц і о н а л і с т и ч н о г о п о к о л і н н я , ми йшли разом тими сам им и кривавим и д о р о га м и . Але, як у війні буває — »один на полі гине, а другий повертає, а третій десь у мурах терпить в страшній неволі..." Такі, д о речі, життєві лю дські дороги, які — видається нам — що ми їх самі визначуємо, а насправді визначує їх і ке рує ними вища, найвища С ила — Б о г. І так ось ми, зібралися тут — на наш ом у С в іто в о м у З ’їзд і кол. українських політичних в'язнів, у 40-річчя визволення з нім ецьких тю р е м і концентраційних таборів, ми — рештки наш ого покоління, рештки недомордованих, недогазованих, недостріляних, щ о Гіройшли кр и ва ві см ертні дороги з наш ими друзям и боротьби і »в д одатку" ще й пекло нім ецьких тю рем і концтаборів. Я не м аю відповіли на питання: чом у й ми не згинули, чом у і нас не замордували і не спалили в крем аторіях нім ецьких таборів с м е р ­ ти. Є диною відповіддю вваж аю : таке було наше призначення — бути учасникам и і свід ка м и ге р о їчн о го і тра гічн о го розділу укр аїн ської іс ­ торії »Чому й як боролися і гинули за У кр а їн у мільйони", та продовж увати українську визвольну боротьбу і других до цієї боротьби спрям овувати. Б о ж боротьба триває дальше. І очевидно, таке сам е завдання маю ть теж кол. політичні в'язні не лише нім ецького, але й польського, м осковсько-больш евицького, м а д я р сь ко го й інших реж им ів, та ті кол. вояки УП А , яких вислав у Західній світ Головний К о м а н д и р У П А ген. Роман Ш ухевич-Ч упринка. Ці, в першу чергу, маю ть такий о б о в ’язок, а далі вся укр а їн ська спільнота в усьом у світі, до чо го потрібно

324

було й постійно треба всіх спрям овувати, як до п е р ш о ї в і ш о ї у к р а ї н с ь к о ї справи тут

ін а й в а ж л и і там .

І в цьому напрям і головно ми діяли в усіх країнах світу, де прийшлось нам жити після Д р угої С віто в о ї війни. Для цього ми здвигнули нові ук­ раїн ські організації, товариства, установи і наповнили їх новим змістом, новим и ідеями — У кр аїн ою , що в том у часі ще провадила криваву зброй­ ну боротьбу, визвольну війну — за У країну, вільну, самостійну, незалеж­ ну. Визвольну війну вели О У Н -У П А -У Г В Р , наші друзі, з якими ми ще »вчора« йшли разом , боротьбу провадив наш народ, з яким мище недавно кривавилися й страждали. Для нас не було най м е н ш о го сумніву, що наш им перш им і най­ важливіш им завданням і о б о в ’я зко м за ко р д о н о м є допом агати нашому народові в й о го боротьбі. А для цього потрібно було сили, організації, засобів, треба було теж стосувати відповідні спо соб и й форми, шукати і знаходити нові, ефективні до ро ги : як тут, у цих нових для нас умовах і ситуації, в м і л о й н а л е ж н о д о п о м а г а т и В о ю ю ч і й У к р а ї н і . М ож ливо, треба тут згадати, що укр а їн ська гром ада, з о кр е м а най­ більша — в Канаді і З С А , не поставилася тоді до н ас і до наших ідей, які ми принесли, з потрібною увагою і прихильністю /за д а л е ко мабуть було д о У країни в час війни, і до тих процесів і боротьби, що там тоді проходи­ ли/. Але треба наголосити, щ о ця їхня постанова і настанова не пе ре ­ шкодили ані тим більше не зупинили нас у нашій праці і наших пря­ муваннях. Н авпаки — ми пішли з ще більш им завзяттям. І це треба також ствердити, що десятки р о ків такої наш ої праці, співжиття, співпраці і співдії нових і давніх — дали у висліді о д н у п о с т а в у всієї у к р а ї н с ь к о ї с п і л ь н о т и у в с ь о м у сві ті : д о п о м о г а У к р а ­ ї н і — п е р ш а і н а й в а ж л и в і ш а с п р а в а всі х. Н е входжу тут у подробиці і різниці у підході д о цієї преваж ливої справи різних укр аїн ських організацій, середовищ , партій, бо це побічна проблема, і не належить д о моєї теми. Для нас найважливіш е, щ о в усіх У к р а ї н а стала на перше місце. Тут вваж аю потрібним повернутися дещ о в минулу істор ію . Т ем а M od д о повід і: »Ми — в боротьбі за У кр а їн у", з уточненням, щ о “ми,, — це кол. укр а їн ські політичні в ’язні. Але поняття «політв’язні" є багато ширшим, як це м о ж е виглядати на перш ий погляд. І том у треба трохи історії. О креслення «політв’язні" прийшло як частина цієї укр аїнської історії. Я вж е згадав, щ о ми, кол. політичні в ’язні різних во ро ж их р еж и м ів, вийшли на кін у кр а їн сько ї історії як покоління, щ о «зродилось великої години", тоді го ловно на З ахідньо-українських З ем лях /З У З /, поколін­ ня, що політично визріло п о м іж д в о м а світовим и війнами — п о к о л і н ­ н я у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т і в . Я ка ж була ця м іж в оєн н а ситуація, що зродила і виростила нас? Перш і укр а їн ські Визвольні З м ага н ня 1 9 1 7 -1 9 2 1 р о ків були п р о ­ грані, прапори боротьби похилилися, народ поневолений. В о ро ги вибили нашим батькам зб р о ю з рук, «встоятись не було сили«, і рочзчетвертували У кр аїну. З цим станом не м о г л о і не х о т і л о м и р и т и с » нг >р<ч у к р а ї н с ь к е покоління — наше

325

п о к о л і н н я . Ми хотіли наново підняти похилену червону калину, «здвигнути нову укр аїнську державу«. Початок, новій, підпільно-революційній боротьбі за укр аїн ську д е р ­ ж аву дала У В О під проводом сл. п. полк. Є в ге н а Коновальця, це були головно старшини і вояки пере м ож ен их українських армій, а далі цю боротьбу попровадила О У Н під тим са м им проводом , до якої ввійшло м о л о д е , н а ш е п о к о л і н н я . Це й рішило справу, бо де є молодь, там і є майбутнє. А О У Н — це були ми, пізніше політв'язні польського, а потім нім ецького, м о с ко в сь ко -со в є тсь ко го і ін. реж им ів. Це, очевидно, не все — не всі стали політв’язнями, не всі належали до О У Н . Але вплив О У Н , зо кр е м а під пр ово д о м провідника КЕ О У Н сл. п. С тепана Бандери, на всю укр аїн ську молодь, а й на всю укр аїн ську спільноту, особливо в Галичині, й на її діяльність, був незаперечним і дом іную чим . Ви пам ’ятаєте см ерть на польській шибениці 23 грудня 1 9 3 2 року у Львові б о й овиків О У Н — народніх ге р о їв Василя Б іласа і Д м итра Данилишина! У всіх українських церквах били того ранку дзвони — це народ прощ ав сво їх героїв... Капелян укр аїн ських політв’язнів о. Б. Пипський /п о м е р у Торонті осінню 1 9 6 9 р оку/, який супр ово д ж ав цих ге р о їв на ш ибеницю , назвав їх святими, не лише національними, але також релігійними святими. А всі великі крайові акції, напр., шкільна акція, в якій брали участь навіть діти! А величаві м аніф естації-демонстрації в час Зелених Свят, і зо кр е м а многолю дні походи з сотням и вінків, по всіх галицьких містах і навіть селах, а особливо в столиці 3 ахідньої У кр а їн и — у Львові, на П ичаківський і Я нівський цвинтарі. А сипання могил борцям за волю У кр аїн и, а Писоня, і М аківка, криваві сутички з польською поліцією! Все це було дією О У Н в боротьбі і в пляні розбудити весь український народ до зм агання за волю, за держ аву! І вистріл бойовика О У Н М иколи П ем ика в м о с к о в с ь к о го чиновника М аїлова в со вєтсько м у консуляті 2 2 -го жовтня 1 9 3 3 року у Львові, як кара за приречених М о скв о ю на голодову см ерть м ільйонів у к ­ раїнців. І постріл бойовика О У Н ГриГорія М ацейка в польського м іністра Б. П єр а ц ко го 15-го червня 1 9 3 4 року у Варш аві, як кара за нам агану польонізацію і «пацифікацію» ЗУЗ — ці вистріли впали на приготований раніше револю ційний ґрунт. А великі, щ о придбали світовий розголос, два судові процеси проти О У Н — В арш авський і Л ьвівський в 1 9 3 5 і 1 9 3 6 роках! А хто не пам ’ятає 20-тисячну д е м он стра ц ію у Львові в ж овтні 1 9 3 8 року в обороні Ка рпа тської У кр аїн и, зор га нізо ва ну тоді С тудентським Відділом О У Н під м о їм пр ово до м . Ця найбільша у Львові дем онстрація з кличами «Нехай живе са м о стійна Україна«, «Нехай живе і бореться О УН «, «Смерть ляхам« і ін. — вийшла з катедри св. Ю р а /д е капелян у кр а їн сь ко го студенства о. д-р І. Гриньох відправив М олебень в інтенції К арпатської У кр а їн и / і дійшла аж д о м а д я р сь ко го консуляту на М а ­ рійській площі, заки польська поліція спр ом о гл ася розбити. Я подаю тут лише деякі, більші дії О У Н , а їх було багато. О У Н провадила й нрокувала напереді визвольної боротьби зб уд ж е н ого й усвід о м л ен о го її діям и укр а їн сь ко го народу.

326

Певно, що велику працю в цьому напрям і вели теж провідні сили українського, культурного, освітнього, е ко н о м іч н о -го с п о д а р с ь ко го /го л о вн о ко о п е р а ти вн о го /, релігійного, ж іночого, молодого, видав­ ничого , рідно-ш кільного і навіть сп о р то в о го , взагалі всього національно­ го життя в Гапичині. О кр е м у провідну ролю в усьом у укладі укр аїн ського політично-суспільного життя відігравало у кр а їн с ь ке студенство, і вза­ галі укр аїнська молодь. Але заверш енням в сь о го була О У Н — р ево ­ люційний аванґард народу, щ о її д е візо ю було: здобудеш українську державу або згинеш в боротьбі за неї, і так діяла, щ о бачили св о ї і в о ­ роги. А всі знали, що інш ого шляху до визволення У країни не було. І сам е з цієї боротьби п р и й ш л и м и — у к р а ї н с ь к і п о л і т и ч ­ ні в’ я з н і. Б о так є в боротьбі: одні падуть, другі йдуть на шибеницю або на розстріл, треті попадають у тю рм и і концентраційні табори і там гинуть, а деякі в якійсь надзвичайній ситуації виходять на волю, пройш овш и п е к­ ло таборів смерти, як ось ми — реш тки тих м ільйонів в’язнів, що не змогли пройти, і що горію чи л ю бо в’ю до У кр аїн и — згоріли в нім ецьких к р е м а ­ торіях або були розстріляні, повіш ені, замучені, страчені. О тж е у к р а ї н с ь к і п о л і т и ч н і в’ я з н і — ц е п р я м и й н а с ­ л і д о к у к р а ї н с ь к о ї в и з в о л ь н о ї б о р о т ь б и . М и — політичні в'язні — це ті, щ о в боротьбі за У кр а їн у попалися до тю р ем і концтаборів воро гів укр а їн с ь ко го народу. В налідок револю ційної боротьби м іж д в о ­ ма світовим и війнами тисячі попалися до польських тю р ем і концта­ бору Б ер еза Картузька, а багато більше з цієї с а м о ї причини і в н а с ­ лідок м осковсько-бо л ьш евицької політики винищ ування — попалися і згинули в м осков ськи х тю рм ах, концтаборах і на засланні. А найбільше укр аїн ських політв’язнів дав 1941 і наступні роки в наслідок проголош ення 3 0 -го червня 1941 року відновлення у кр а їн ­ ської са м о стійно ї д е р ж а ви і збільш еної боротьби за неї. Т ре ба підкреслити, щ о проголош ення укр а їн с ь ко ї д е рж а ви у Л ьвові — це був верш ок дії О У Н згід н о з її перш им за ко н о м /то д і і з а в ж д и /: зд о ­ будеш або згинеш . В слід за проголош енням, і в наслідок во р о ж о ї постави і політики Н ім еччини д о У кр а їн и прийшла збройна боротьба О У Н -У П А , поляглі на полях боїв, і, очевидно — політв’язні. Т е п е р — це були сотні тисяч. Врахувати треба і тих українців, во яків совєтських армій, щ о пішли добровільно в нім ецький полон з н а м ір ом обернути свою збр ою проти М оскви , їх німці знищили в таборах полонених, і та ко ж і в »нормальних« концтаборах /н а пр., ми бачили їх і в А вш віц і/, врахувати треба та ко ж і тих, що їх німці вивезли з У кр а їн и на роботи і багато з них знищ или-вимордували, т а ко ж і в таборах смерти, теж і дітей /напр., в Авш віці, яких ми там бачили/. О кр е м и й рахунок ста­ новлять 2 мільйони укр аїн ських політв'язнів, зам орд ованих в німецьких кацетах. А м е р и ка н сь ки й журналіст Е д ґар С н о в написав ще в січні 1 9 4 5 року в «Сатирдей Івнінґ Пост/«, що в Д р угій С вітовій війні У кр а їн а понесла 1 0 мільйонів втрат. Це ж була страш на і кр ива ва війна, що йшла го ловно на украї ській землі і за укр а їн ську зем лю , яку і німці і москалі хотіли з а га р б г.и для себе. Т о ж український народ, відвічний го с п о д а р і власник дієї землі повинен був сказати с в о є слово і зайняти с в о є станови В том у часі, коли н ім ецькі а рм ії в сією св о є ю сил ою перли на ~хід і

327

торощили все на своїх дорогах, український народ не м іг увесь промовити, то в його імені і йо го волю висловив його револю ційний авангард — О У Н , випробувана і визнана народом його передова сила. І ОУН п і д п р о в о д о м сл. п. С т е п а н а Б а н д е р и с к а з а л а : т у т у к р а ї н с ь к а д е р ж а в а . І ми були учасникам и і свідкам и, як український народ підтримав проголош ену сво ю д ерж аву маніф естаційними здвигам и і будовою держ ави по всіх містах і селах У кр аїн и аж по Д н іпро , Д онецьк, Крим..., куди дійшли похідні Групи О У Н . Ви пам ’ятаєте як ми йшли! — як вітер, як буря і ніхто й ніщ о не м огл о нас спинити! Прийшли нім ецькі удари і прийшла наша боротьба — збройна, к р и ­ вава, прийшла УПА, бій на життя і см ерть — з нім цям и, а далі з м оскалям и, що в наслідок біснуватої політики Гітлера щ одо У країни, в 1 9 4 4 році знов поверталися на укр аїн ську землю. О У Н -У П А -У Г В Р разом з укр аїн ським народом стали м уром проти обидвох во ро гів. І прийшли великі втрати, серед них політичні в’язні: безчисленні тю рм и, і кацети: Авшвіц, С а кс е н га в зе н , Бухенвальд, Дахав, Д ора, Б ерґен'б ел ьзен, Грос-Р озен, Мельк, Р а ве н сбр ю к, Н ордгавзен, М айданек, М автгавзен, Ебензее і ін. І інші — на нім ецькій, польській, укр аїн ській і інших територіях. І сотні тисяч українських в’язнів — в ні­ мецьких млинах смерти, а другі сотні тисяч — мільйони в м о с ко в с ь ко большевицьких, ком уністичних польських і інших. Мільйони згинули — в німецькій, інші гинуть ще й тепер — у м о ско в ськи х тю рм ах, концта­ борах, ґулаґах, психічних казематах, на засланнях. Б о У кр а їн а ще в неволі, бо ще йде боротьба, бо ще падуть її воїни, ще м ордую ть її політв'язнів. 3 6 р о ків мордують, і осліпили незл ам ного сина Головного Ко м а н д и р а У П А — Ю рія Ш ухевича. Ми — рештки недомордО ваних, недогазованих, недостріляних, н ед о ­ палених. Н аш им о б о в 'я зко м — р о з к а з а т и в с і й у к р а ї н с ь к і й спільноті, всьому у к р а ї н с ь к о м у нар о дов і і всьому с в і т о в і п р о н а ш у б о р о т ь б у з а У к р а ї н у , про нім ецькі і м о ско в сь кі млини см ерти і про крем аторії, в яких згоріли наші друзі. П ро тих, що боролися і згинули і про тих, щ о борю ться і гинуть тепер. Ми з пош аною згад уєм о їх і віддаєм о їм друж ній почесний салют. Але ми повинні написати про все, що ми р азом з ними пережили, що пам ’ятаєм о і щ о ми знаєм о. І видати З б ір н и к в укр а їн ській і ан­ глійській мовах — для теперіш ніх і грядучих поколінь, щоб вони «вчились на примірі, як рідний край і як народ кохати, як задля них жити і вмирати...« Д е я кі з нас вж е це зробили, але є ще такі, на спом ини яких ж дем о. І ми повинні і далі продовж увати нашу боротьбу за У країну, зо кр е м а в організаціях У кр а їн с ь к о го В извольного Фронту, а та ко ж і в усіх ін­ ших укр аїн ських національних сам остійницьких організаціях і установах, в яких ми є, в яких ми працювали або їх здвигнули, і в яких ми і тепер працю єм о. З о кр е м а тепер ми у часі, коли М о с к в а посилила свій наступ на «буржуазних націоналістів", на український народ і на всю українську спільноту в Західньому світі, послуговую чися при цьому і натравлю ю чи на нас ж и д ів/н а пр., Візенталь, Питман і ін./, щ о пішли на м о с ко в с ь ку

^98

вудку. Н ам треба йти в протинаступ і показати т а ко ж і ж идам , як то вони мордували своїх одновірців і інших у нім ецьких кацетах, як заганяли їх до газових ком ор, як палили їх у крематоріях. І пригадати ролю жидів — співо рга н іза тор ів і ревних реапізаторів М о с кв о ю п л а н о в о з д ій с ­ неного великого голоду в У кр а їн і, від я ко го згинули 7 м ільйонів у к­ раїнців. І коляборацію ж идів з м оскал ям и у знищуванні укр аїнців в 1 93 9-40 -4 1 роках у Західній У кр а їн і. Н едавно в Торонті ж ид Питман, ставленник Візенталя, перед К о ­ м ісією Д еш ена сказав, щ о сл. п. провідник О У Н С тепан Б андера — «ні­ мецький коляборант«. А всі знають, щ о Б ан д е ра був ув’язнений в кацеті С а ксен га взен , що двох йо го братів — д-ра О ле кса н др а і Василя замордували в кацеті Авш віц, щ о німці розстріляли йо го ш ваґра Пева О п а рівсько го , щ о м оскал і замордували його батька і й о го с а м о го 15-го жовтня 1 9 5 9 року. І він «німецький коляборант«!?! А Візенталь не був ані в С а ксе н га в зе н , ані в Авш віці, ж ив під нім ецько ю окупацією — — і нічого йому не сталося! /кол . канцлер А встрії ж ид К р а й с кі назвав Візенталя а ґе н том /. Н аклепами вою ю ть з нами москалі /і не від сь о го д н і/, а тепер на їх службу стали ще й деякі жиди, закидаю чи українцям якісь ними с а ­ мими видумані »злочини«, про які свідчать... К Ґ Б ів с ь к і »свідки« й в анало­ гічній К о м іс ії в ЗСА. А насправді є якраз навпаки: в часі Д р у го ї С в іто в о ї війни у кр а ­ їнський народ бився на двох фронтах — проти нім ців і проти м оскалів, і один і другий во ро г поповнили мільйонові злочини на укр а їн с ько м у народі. О дного покарали в Н ю р н б е р гу, а на другого, на м оскал я ченає другий Н ю р н б е р г, «чекає зсукана петля«, як написав Василь С и м о н е н ко . Т о ж карта у кр а їн с ь ко го народу в Д р угій С вітовій війні чиста. Кривава, бо ми билися з в о р о га м и -н а їзн и ка м и за с в о є : за с в о ю землю, за волю, за життя, за держ аву. І в цій кривавій боротьбі на життя і смерть з д в о м а во ро га м и — ж и д ів сь ке питання для нас укр аїнців було неісную чим, і це є всім зрозуміле. Я кщ о нас тепер підло і фальшом атанують, то ми повинні всі йти в контратаку на го л ов но го во ро га — м оскал ів і на їхніх теперіш ніх поплентачів — ж идів. Т акий закон боротьби: хто нас атакує — то ми йому від м іря єм о тим са м и м . Т а к ми робили в минулому і в давньом инулому, так р о б и м о тепер і так робитим ем о в майбутньому. Т ак роблять всі народи. Д е сього д н і ті, що нас колись атакували? — половці, хозари, печеніги, татари, турки, д ж ін ґісха ни, поляки, гітлери? З одних ані сліду не лишилося, а другі мусіли відступити на сво ї землі. Лиш ився ще лише один во р о г — М осква. Д уж е відрадним є відзначити, що в с я у к р а ї н с ь к а г р о м а д а в Канаді, я к щ о й д е т ь с я про К о м і с і ю Дешена, і т а к о ж у ЗСА, стала о д н и м ф р о н т о м в о б о р о н і д о б р о г о і м е н и у к р а ї н ц я , пішла в контратаку на м о с ко в с ь ко -ж идівські напасті. Т р е б а сподіватися, щ о напасники ско м п ро м ітую ться. і треба тут т а ко ж пригадати і підкреслити, щ о та к о д ностайно «стала на в о р о га лукавого« і поставила У кр а їн у в центрі всіє ї сво єї діяльности

329

вся укр аїн ська спільнота в усьом у Західньом у світі в наслідок нашої наполегливої діяльности після наш ого прибуття тут, по Д р угій С в іто ­ вій війні. Це не сталося відразу. Т ре ба було і часу і праці, і т а ко ж голосу звідти — з У країни, треба було в ід го м о н у боротьби О У Н -У П А , від­ го м о ну повстань у совєтських концтаборах і см ерти 5 0 0 українських ж інок, розчавлених м о ско в сь ки м и танкам и в К ін ґір і. І треба було в серці У кр а їн и н а р о д ж е н о го голосу Василя С и м о н е н ка : « Н а р о д м і й є, н а р о д м і й з а в ж д и б у д е , н і х т о н е п е р е к р е с л и т ь м і й н а р о д!« — і укр а їн ська спільнота стала на позиції: «У к р а ї н а в центрі. А так ми ставили справу там, у боротьбі і тут весь час нашої діяльности зако р д о н о м . У 3 5-річчя діяльности Піґи Визволення У кр а їн и в 1 9 8 4 році я на­ писав: «Ми не змінили наших о бов'язків, нашої орієнтації ані нашої віри; Н аш а єдина орієнтація була, є й буде — укр аїн ський нарід, наш головний о б о в’язок був, є й буде — працювати для У країни; наша віра була, є й буде — віра в п е р е м о гу У кр а їн и !" Хто це ми? — м ож е хтось поставити запитання. В ід по від а ю : м и — —у к р а ї н с ь к і н а ц іо н а л іс т и , ми — у ч а с н и к и ук­ р а ї н с ь к о ї в и з в о л ь н о ї боротьби, і ми — у к р а ­ ї н с ь к і п о л і т и ч н і в'язні. І ще м о ж е бути питання: а що ж з о рга н іза ц ією /ч и о рга н іза ц іям и / українських політв'язнів? Н а початку / 1 9 4 5 -4 6 -4 7 р о к и / була активною Піга У кр аїн ських Політичнох В ’язн ів у Н імеччині. Після наш ого пе ре ­ селення в з а м о р с ь кі кр а ї — ми пішли ширш им ф ронтом: побудували і розбудували О р га н іза ц ії У кр а їн с ь ко го В извольного Фронту, деякі пі­ шли в інші укр аїн ські національні сам остійницькі організації й установи, хто хотів і в м ів — був активним. Т ак пройшли роки й десятки років. С ьогод ні, на наш ом у світовом у З ’їзд і — ІІ-м у К о н гр е с і є нагода подумати і застановитися над спр аво ю відновлення чи активізації організації кол. українських політичних в'язн ів у формі С вітової Піґи У кр а їн ських Політичних В ’язнів усіх ворож их реж им ів, або в іншій формі. В ир іш им о справу так чи інакше, то ми — кол. укр аїнські полі­ тичні в'язні — у відповідних формах, відповідним и сп о со б а м и і за ­ собам и та в даній нам історичній ситуації і м ісці — і дальше будем о боротися за У кр а їн у а ж до кінця, аж до перем оги!

А ж »па оновленій землі врага не буде й супостата, а буде син і буде мати і будуть люди на землі!«

330

Наталя Павлушкова

ДЕЩ О З ПОЧАТКІВ СУМ-У (Доповідь на симпозіюмі в УВУ, Мюнхен 20.7.85 р.) «... М олоді У країни доводиться зростати серед суперечностей, які виникаю ть у нас у зв ’язку з р озв’яза нн ям національного питання. В сво їй буденній праці ви навіть не уявлєте собі, товариш і, що поруч із радянським урядом є за ко р д о н о м ще другй »уряд« У Н Р — С и м о н а Петлюри. Цей уряд готується знову спробувати зруйнувати наше будівництво, пошкодити йти м ирним ш ляхом д о соціялізм у. Щ о б остаточно знищити цю небезпеку, ми м уси м о не тільки покласти надію на нашу червону дипломатію , але й стежити за тим , щоб у нас тут не було прихильників нової боротьби з нами. Хай це не здається вам я ко ю с ь абстракцією , але є у нас досі такі люди, що схиляю ться до петлюрівщ ини, щ о п р о ­ вадять підпільну роботу. Вони заявляю ть се бе о боронц ям и національної республіки, ніби незалеж ної від Р о с ії...« З такою відозвою і з заклико м »... проводити боротьбу з націонал-ш овінізмом« звернувся в березні 1 9 2 6 року тодішній Го л ова уряду У С С Р В лас Чубар до ко м со м о л ь ц ів в У кр аїн і на їх р еспуб л ікан­ с ь ко м у з ’їзді в Х а р ко в і /К и їв с ь к и й часопис «П ролетарська Правда« 4.59 березень 1 9 2 6 р ./ і викликав у той час у населення велике зд и ­ вування. Внутріш нє становищ е в У кр а їн і в ті часи виглядало нібито стабіль­ ним і з національного і з соціяльно го боку. Після воєнної перем оги над У кр а їн с ь к о ю Н а р о д н ь о ю Р еспубл ікою і закінчення повстанчих акцій У Н Р , згідно постанови 12 з'їзду РКП б, провадилася українізація всіх галузів науки і культури, установ та підприєм ств. В е л и ко д е р ж а в ­ ний російський ш овінізм був са м им С таліном в той час оголош ений во ро го м ч. 1. Всі зрозум іли це, як вимуш ену поступку національним аспіраціям українців, р о з’ятрених укр а їн с ь ко ю р еволю цією і боротьбою У Н Р і, м айж е всі, сприймали то все, р азом із Н Е П -о м лише, як початок дальшої лібералізації больш евицького реж им у. П овернення в 1 9 2 4 році, навіть с а м о го п е рш ого Голови У к р а їн ­ ської Н езалеж ної д ерж ави, проф. М ихайла Гр уш е вського , а за ним слі­ дом тисячів з е м іґр а ц ії і з Західньої Унраїни ще підсилило думку, що У кр а їн а відродж ується і в д е рж а вн ій систем і С С С Р і більшість укр аїн ських сил вклю чилося тоді д о легальної національної праці. Проф. Михайла Гр уш е в сько го со вє тсь ка влада не потребувала залучати, бо він з власної волі б а ж ав співпрацю вати з больш евицькою владою, яка, за його щ ирими поглядами втілювала в життя «світову м іс ію с о ­ ц іа л ь н и х зм ін у світі«. Такий політичний клімат в У кр а їн і в 1 9 2 6 році, здавалося виклю чав доцільність у кр а їн с ь ко го національного підпілля. Т о м у п р ом о ва В. Ч у­ баря й викликала загальнне здивування. П риводом д о тієї пром ови була мала летючка, в сотнях прим ір ників, знайдена ҐП У в селах Київщ ини в січні 1 9 2 6 році. В летючці, зверненій д о селянської молоді, з'я с о в у ­ валася українізація лише, як засіб пр опа ганди ко м ун ізм у рідною м овою ,

331

вказувалося, що У С С Р не є держ ава, а колонія М о с кв и і, що Н ЕП є лише тактичним відступом больш евизму. Вказувалося особливо, що за к о р ­ д о ном існує уряд Петлюри, котрий не склав зброї. Цю перш у летючку С В У розповсю дили члени С пілки У кр а їн с ько ї М олоді /С У М / і саме про неї і розпитував Миколу Павлуш кова, Голову С УМ -у, пр окуро р М ихайлик на суд о во м у процесі С В У -С У М в 1 9 3 0 році. В супереч м айж е загальним того часни м поглядам про нібито поступ національного відродж ення У країни, керівництво С В У своєчасно догледіло в політиці уряду її окупаційний больш евицький зміст лише зам аскований національною ф ормою . В ті р оки адм іністративною сто­ лицею і ком уністичним центром в У кр аїн і був Х а рків. Там виносили­ ся рішення, що їх наказувала М осква. Там та ко ж народжувалися й деякі опозиційні в окрем их питаннях го спод а рчо ї і культурна полі­ тики м о с ко в с ь ко го большевизму, проте ніколи в б ік більшої автономії, групи, що проте, ніколи не сягали поза м е ж і ком уністичної догм атики. Національним, духовим серцем та центральним о се р е д ко м спр отиву М оснві і больш евизм ові була і лишилася природня столиця У кр а ­ їни — Київ. Ц ю ролю Києва в ті часи обум овило також перебування там на посту віце-президента В с е укр а їн с ь ко ї А кад ем ії Н а у к С ер гія О лександровича Єф ремова, що м ав тоді найбільший вплив на цілу низку поколінь в придніпрянській У країні, зо кр е м а на молодь. Він ж е й організував тоді київське підпілля молоді при С В У -С У М . »... центральна постать у керівництві внутріш нього контрреволю цій­ н ого руху на У кр а їн і...« — окре слив С . Є ф рем ова М. С кр и п н и к у своїй праці »Щ о таке С В У ? «, в перш ом у том і своїх творів в 1931 році, виданому укр а їн ським інститутом м арксизм у-ленінізм у. А кад ем іки С . Єф ремов, Багалій, Кр им ськи й , Слабченко, вкупі з іншими а кад ем іка м и та проф есорами Ч ехівським , Д ур д уківськи м , Б арбаром , Ганцовим, в колі інших діячів укр а їн сько ї національної культури, науковців і письм е нників, як то С тарицька-Ч ерняхівська, Ів че н ко і сотки близьких д о них, ця еліта стар ш о го покоління створила В У А Н : »... як вогнищ е націоналістичної акції за виразом гр о м а д с ь ко го обвинувача П анаса Л ю б ч е н ка на судовом у процесі С В У -С У М -у . Б е з тієї еліти не була б м ож лива в ті часи і підпільна національна праця у кр а їн ­ сь ко ї молоді. С ам е в ті часи пр испан о го зм іно віхо вство м гр о м а д с ь ко го с п о ко ю в У кр аїн і й в ід кр и в С е р гій Єф ремов, разом із сво їм и однодум цям и боротьбу за душу у кр а їн сько ї молоді з ком уністичним и м о с ко в с ьки м и пе ре м ож цям и. О чолив ту боротьбу практично видатний пед агог і науко­ вець Володим ир Д ур ауків ськи й . Під йо го керівництвом було створено М иколою Павлуш ковим, й о го та С. Є ф рем ова н еб ож е м , разом з його товариш ам и: Б о р и с о м М атуш евським , Ю р к о м В и ноград овим , Д іо д о р о м Б о б и р е м і інш ими Т о в а р и ство Є дности і З годи — Т Є З , як противагу ко м со м о л у в У кр аїн і. Так, наприклад: в 1 9 2 3 році, коли укр а їн ськи м ком уністом , н а р ко ­ м ом освіти Ш у м с ь к и м , разом з керівництвом ко м с о м о л у було наказано не допуснати і боротися в школах з проявам и ідеалізації і національ­ ної ром антики — Т Є З навпаки посилив її в виховуванні дітей при їх

332

студіях з історії і літератури У кр а їн и . К р ім В. Д ур д у ків с ь ко го ке рував Т Є З о м і С У М -о м та ко ж дуж е люблений у кр а їн с ько ю м олоддю проф. Й. Герм айзе. Ч е ре з Н а уко в о -П е д а го гічн е Т ов ар и ство при В У А Н були організовані Вол. Д ур д уків сь ки м Т Є З -и і в інших місцях У кр а їн и : в Ч ернігові, [Полтаві, Крем енчузі, що з них пізніш е поставав С У М . Мені відом а та ко ж сп р о б а організувати подібне товариство в 47-ій трудовій школі в Києві Л ео нідо м В асильовичем П ахаревським , яке проте, після 8 м ісяців існування було викрите і зліквідоване. В 1 9 2 5 році спіткала така доля і найперш е ство ре ни й Т Є З в 1-ій українській школі в Києві, що м и м о того в підпіллі існував поруч з С У М -о м до 1 9 2 8 року. Розподіл молоді У кр а їн и в ті часи за її ідей­ ними ознакам и був приблизно такий: першу частину складала молодь, о рганізована в ко м со м о л і, котра в 1 9 2 6 році начисляла 2 5 0 0 0 0 чле­ нів, що в більшості пішли туди, ш укаю чи л егш ого життя та кращ их можливостей дістати вищу освіту. М енш а частина з них, приблизно 100 0 0 0 осіб ідейно-ком уністичної молоді складалася пе ре ва ж н о з росіян та жидів. Д р у га частина молоді складалася з національно-протиком уністичної молоді, що стояла на укр а їн ських сам остійницьких позиціях. З них багато студентів і селян, зо кр е м а дітей і родичів борців за У Н Р і селянських повстанців. Ця молодь йшла д о підпілля — це був С У М , а пізніше, в кінці 2 0 рр, заясніли деякі факти, що доказували, що в Києві почали пош ирю ватися підпільні впливи західньо-українських націоналіс­ тичних організацій, що їх центральне керівництво перебувало за к о р ­ донам и С С С Р . Але найчисленніш ою була третя, аполітична і мало національно с в і­ д о м а молодь, що не входила ані д о ко м сом о л у, ані до підпілля. З бігом часу багато з них під ти ско м подій зм іню вали сво ю аполітичність в ідейном у ставленні д о біж учої ситуації в У кр а їн і і ставали або ка д ­ рами ком сом олу, або йшли до підпілля, чи лишалося не о р га н ізо в а н и ­ ми, але з виразним и анти м о с ко в с ь ки м и і протиком уністичним и с и м ­ патіями. Н е б а га ть о х з них спиралося ч асо м в (.своїх акціях і національ­ не підпілля. З дальшим розвитком зм іно віхо вства і руху т. зв. »радянців« по­ більшилась в наддніпрянській У кр а їн і і кількість галицької молоді, що по різном у реаґувала на совєтську дійсність. Були се р е д них запеклі комсомольці^ але та ко ж і члени С У М -у й інших підпільних організацій. В ки ївських — Х удож ньом у, К о о пе р а ти вн о м у і ІН О , був організований наддніпрянцями братами Б о н д а р е н ка м и вкупі з кіл ько м а колиш ні­ ми галицькими »радянцями« «Комітет Визволення Унраїни« — КВ У , що м ав навіть клітини на периф ерії, напр, в С м ілі. Вони, на жаль, ще перед викриттям С У М -у були викриті, двох з них розстріляли, решту розіслали по північних ізоляторах та таборах, ще пе­ ред пр оц есо м С В У -С У М . П рацю ю чи в С У М , М икола П авлуш ков шу­ кав ближчих контактів з іншими поневоленим и М о с к в о ю націями. С п о ­ чатку в К и їв с ь ко м у Б удинку Сходу, потім — по дор ож ую чи Ка вка зо м . М ої д в ою рід н і брати, що перед ареш тами С У М -у встигли втекти до Казахстану, та ко ж приймали участь у визвольних рухах а боригенів тих м ісцевостей. В сво їй праці С У М р о зп о в сю д ж у в а в вірш Олеся, уривки

333

з праці М іхновсьного «С ам остійна Україна«, уривки з статтей, пром ов і наказів С и м о н а Петлюри та статтей Д м и тра Д онцова. Праця С У М -у, так як і праця старших, була ускладнена боротьбою на три фронти: з м о ско в ськи м и колонізаторам и, з їх агентам и — у к ­ р аїнським и ком уністам и та із зм іновіховцям и, що ще вчора були разом з ними. Коли, слідом за гаслом від о м о го поета-неоклясика, проф. М иколи З ер ова: »До джерел« письм енник Хвильовий ска зав : »Геть від М оскви« — голосно підкреслю ю чи при том у: — Н е т р е б а п л у т а т и н а ш о г о п о л і т и ч н о г о с о ю з у з л і т е р а т у р о ю«, — то це гасло в незм ір но ш ирш ом у се нсі було цілою ідейною підставою с а м о го посстання і всієї праці С У М . Вся праця С У М була ке р о ва н а ідеєю відокрем лення від М оскви та не лише в літературі, а в усіх напрям ках життя й культури. С У М стояв на позиціях д е рж а вн ости УН Р. Й ого ідеї були ідеями гетьм ана М азепи і С и ­ м она Петлюри. П р оц ес С В У -С У М у своїх наслідках викликав в У країні цілком для влади несподівані реакції. Він підсилив та роздм ухав національні почуття, почуття ще більшої ненависти до р о сій сько го окупанта. Н а м ісця злік­ відованих поставали стихійно нові клітини С У М . Л и стівки за підписом С У М розповсю д ж увалися ще протягом 3 1 -3 7 р о ків і йогочлени прийм а­ ли активну участь у сільських повстаннях проти злочинної коле кти віза ­ ції в У кр аїні, за які навіть згадує в «Нових Днях« такий зубр українських де м окра тів на чужині, як покійний редактор Петро Волиняк. Н асіння сходило.

ПРО В’ЮНКИХ ВОРОГІВ СПІЛКИ ВИЗВО­ ЛЕННЯ УКРАЇНИ, ЇХНІ ЗВИВЧАСТІ, ПОК­ РУЧЕНІ ПОГЛЯДИ І ТВЕРДЖЕННЯ (Виступ на ювілейному симпозію мі -60-річчя ідеї СВУ-СУМ« 20.7.85 р. в Українському Вільному Університеті, Мю нхен)

С пілка Визволення У кр аїн и є сво є р ід н и м л якм усови м папірцем, що, як відом о з хемії« занурений у розчин, на наявність у ньом у лугу стає блакитним, а від кислоти червоніє. Проти С В У , її ідей і людей в У кр аїн і виступали ком уністи всіх мастей, що тоді так чи інакш е належали д о власть імущих. Існування і діяльність С В У на Батьківщ ині заперечую ть тут, на чужині ті, хто, належачи до прош арку мож новладців в У С С Р , поборю вали її вс ім а м ож л ивим и засобам и сво єї влади, аж д о цілковитого знищ ення цієї антиком уністичної о р ­

334

ганізації і винищ ення національно-державних діячів. У кр а їн с ь кі націонал-комуністи на е м іґр а ц ії в поборенні С В У спілкую ть з ворож е настав­ леними д о у кр а їн сько ї національно-визвольної боротьби р осіянам и. їх ­ ня постава цілком зрозуміла, і не було б потреби про них говорити, якби вони не захищали св о їх поглядів н епр а вд о ю , спо твор ю ю чи м ину­ ле, а тим са м и м спр ям овую чи майбутнє укр аїн ств а у фальшивому напрямку. А наслідки від пош ирення неправди м ож уть бути не менш жахливо-винищ увальні для людства, н іж вжиття ато м ової зброї. Н а цей непевний шлях блуду стала й «Енциклопедія Українознавства® , р е д а к­ тори якої, ховаю чись за ш и р м ою Н а у ко в о го Т-ва ім. Ш е в ч е н ка , нех­ туючи об’єктивністю , н е р о зв а ж н о твердять:

У літературі переважає думка, що СВУ і СУМ не іс­ нували як організації, а скорше були провокаційною ви­ гадкою ДПУ (В. Голубничий, В. Гришко, М. Ковалевський, Г. Костюк, Ю. Лавріненко, Р. Саллівант, К. Туркало, П. ф еденко), але дехто визнає існування СВУ (Н. Павлушкова, В. Плющ). Гіпотезу про те, що СВУ-СУМ як ор­ ганізації були вигадкою ДПУ підтримує факт інш их пока­ зових процесів всесоюзного маштабу (Ш ахтинський про­ цес у 1928 або т. зв. Промпартії у грудні 1930), які мали суто політ, завдання. Н айправдоподібніш е буде припусти­ ти, що підсудні на процесі СВУ були українськими пат­ ріотами і активно працювали для укр. нац.-культ. відрод­ ження 1920-их pp., але вони це робили більше спонтанно, не творячи якоїсь антисовєтської політичної організації, тим більше такої, що директиви діставала б від україн­ ської еміґрації. /»ЕУ«, сло вн и ко ва частина, том 8, сто р ін ка 3 0 0 6 /. П окликування на перш ого н а зв а н о го в д уж ка х н епо ва ж не вже хоча б тому, що він н ічо го с в о го вл асн ого не ска зав, а повторив думки сво їх далі названих однодум ців. В. Гриш ко, Г. К о с тю к і К. Т у р ­ кало кілька разів міняли св о ї погляди в спр аві С В У . Т о м у їхні змінні, слизькоязикі висловлю вання не м о ж н а вважати за м іродайні, бо їхні твердження є вза єм о ви кл ю ч а ю чи м и і том у не м аю ть глузду. «Я взагалі не знаю , чи справді були такі /С В У - С У М / організації», — говорив, як тепер /»УВ«, ч. 1 9 /1 2 .5 .8 5 / признається, В. Гр и ш ко в 194 7 р. Чи м о ж е таке незнання бути в ір о гід н и м свідченням чи д остовірним свідоцтвом неіснування С В У ? В брош урі «М олода Україна« /Н о в и й УльМ — 1 95 8, стор. 3 4 -3 8 / той ж е В . Г р и ш ко говор и ть про виниклу за співдії акад. С. Є ф рем ова і проф. Й. Г е рм а й зе півлеґальну ю нацьку о рганізацію Т ов а р и ство Є дности і З год и : «Н авколо цього ядра, о чо л ен о го П авлуш ковим і М атуш евським , уже в травні 1 9 2 5 року почала засновуватися цілком підпільна організація молоді, гол овним чином студентсьної молоді, щ о в 1 9 2 6 році остаточно оформилася під назвою «Спілка У кр а їн с ь ко ї М олоді« /С У М /. Я к відом о, С У М був ав­ тон о м н ою частиною ш ирш ої «Спілки В изволення України«, діячі я ко ї — видатні діяччі У Н Р — керували політичним р озви тко м цієї молодечої організації... В о сн о вн о м у ці свої завдання С В У -С У М виконували добре«. З го д о м , перекладач з р о сій сько ї м ови прибулих невідом им и стеж ками з У С С Р «Н абоїв для розстрілу« та їх редактор той ж е В. Гриш-

335

ко повторю вав чуже: «О пера С В У — м узика ГПУ«... З вичайна людина, яка не хотіла б себе соромити, ніколи не виступить із подібним и вза­ єм но заперечливими твердж енням и, проголош уваними д о кто р о м фі­ лософії, ідеологом -провіднином, почесним головою найм огутніш ої на е м ігр а ц ії політичної сили /ц і онреслення — з преси У Р Д П , а не наша »злоблива« вигадка/ та ще й з аплом бом і в позі В. Л ен ін а в с о в є гських кінофільмах. В списку літератури до гасла »СВУ« »ЕУ« називає кн и ж ку « S ta li­ n is t R ule in th e U kra in e » . A s tu d y o f th e D e c a d e o f M ass T e rro r (1 9 2 9 -1 9 3 9 ) b y H ry h o ry K o s tiu k . N e w Y o rk -1 9 6 0 . В ній справді говориться /с то р . 8 7 ,8 8 -8 9 / про чисто мітичні і н е іс н у ю ч і організації, до яких він зараховує і С В У . А в «Нових днях« /ч . 4 1 8 , с т о р .5 / той же Г. К о стю к відзначає «єдину в минулому, виразно м арковану уенер ів сько ю ідеологією та контактам и з е м ігр а ц іє ю С пілку Визволення У кр а їн и ". О тж е таки знову, лише наявне, дійсне, а не неісную че, мітичне м ож е мати контакти... Взагалі все уірупування цих «революційних д е м о кр а тів " С В У х а р а к­ теризує залеж но від потреб. Вони, наприклад, визнають С В У , «в якій кращ і сини і д о чки України... ге р о їчн о в тяжких муках загинули за ідеї УНР« /»УВ« з 2 2 -2 9 .Х ІІ.6 3 /, щоб протиставити її «ем іграційній" С В У . Цим ж е крутійським шляхом м андрує і їхній журнал «Нові дні«, видавець к о м у н і с т и ч н и х «Н абоїв для розстрілу" у к р а ї н ц і в . У лю тому 1 9 8 4 р. він надрукував «Записки письм енника" О. Кобця, який говорить /с т о р . 1 6 / про «процес винищ ування всього с в ід о м о го укр а їн с ь ко го елементу, так чи інакш е причетного чи й зо в сім непр и ­ четного до справи С В У ". О чевидна річ, причетним м ож н а бути тільки до реального. Ні П. В. Ф е де нко, ні М. Ковалевський ніде ніколи в своїх тво ­ рах не говорили про С У М -С В У як «провокаційну вигадку ДПУ«. Від імени ЦК У С Д Р П І. М азепа та П. Ф е д е н ко писали в часописі »Діло« /2 5 .3 .3 0 / про «весь теперіш ній с у д о в и й п р о ц е с у Хар­ кові... м ай ж е суцільну больш евицьку п р о в о к а ц і ю за д о п о м о го ю ш піо н ів Д П У , методами колишніх а ген тів-про во като рів із царської охранки"... В наступному листі /»Діло«, 9 .4 .3 0 / ті ж особи обу­ рювалися з приводу інф ормації, пош ирю ваної на процесі про полі­ тичний с о ю з соціял-дем ократів з м онархістам и-гетьм анцям и, «вигадану сам им и больш евицьким и агентам и, що са м і б р а л и у ч а с т ь у т в о р е н н і С В У і очевидно цим с п о с о б о м інформували акад. Є ф рем ова та інших обжалуваних«. Агенти К Ґ Б , ян зн а є м о із подій наш ого часу, гніздилися в оточен­ ні президентів наймогутніш их західніх держ ав, королев і канцлерів. Було б дивно, якби вони занедбали укр аїн ську антиком уністичну д і­ лянку. Певно, вони були й у С В У . Н е виклю чено, що слова про участь больш евицьких агентів у творенні С В У сказані для порятунку підсудних від знищ ення, бо за творення організації відповідальні, м о в ­ ляв, не вони, а агентура Д П У . М ож ливо, це є с п р о б о ю збереж ення чистоти с о ц і а л і с т и ч н и х риз, що могли б потерпіти від «участи у кр а ­ їн сь ко ї соціял-дем ократії в нелегальній о рга н іза ц ії р азом з м о н а р хіс­ тами*. В ідом о, що укр а їн ським соціялістам приписую ть вислів: «Якщ о

336

У країна не буде с о ц і а л і с т и ч н о ю , то не треба н ія ко ї!* Підстави для незадоволення пр оц есо м С В У у с о ц і а л і с т і в , здається, були: із 45-ти підсудних 3 5 належали раніше д о різних с о ц і а л і с т и ч н и х партій, а 13 із них були членами У С Д Р П /« У кр а їн сь ки й збірник«, книга 5, стор. 9 3 Інституту для вивчення С С С Р , М юнхен — 1 9 5 6 / — були однопартійцями П. Ф еденка. І ніхто з них не захищ ав на процесі соціялізму. Вони були за У Н Р , д о уряду яко го , щ о перебував у той час у Варш аві, У С Д Р П стояла в різкій опозиції. М іж інш им додам о, що і полк. Є. Коновалець, як видно з його р о зм о в и з Є. Б а ч и н ськи м 2 4 .3 .1 9 3 0 р. /»Коновалець та йо го доба«, спільне видання трьох О У Н , М ю н хе н-1 97 4, стор. 7 0 5 /, був «настроєний проти У Н Р і ска зав, що харківський процес робить їм незаслуж ену реклям у в У країні«. Б е зп е ре чн о одне, що діячі укр а їн сь ко ї національно-визвольної б о ­ ротьби, учасник З и м о в о го походу П. Ф е д е нко і ко м а н д и р однієї з найнращих чатин арм ії У Н Р ко р п усу С ічових С трільців полк. Є. Коновалець не виступали проти С В У з ворож их українству позицій, як це було і є з укр а їн ським и націонал-ком уністам и. І якщ о з приводу полем ічного вислову І. М азепи та П. Ф е д е нка м о ж н а дискутувати, тлумачити по різному, висловлю вати навіть проти­ лежні припущ ення, то брати М. К о в а л е в сь ко го на озброєння націоналко м уністів можуть лише фальсифікатори, що не числяться з фактами й дум кам и інших. У книзі «У країна під чер во ним ярмом «, яку називає »ЕУ« се ре д літератури під гаслом »СВУ«, М. Ковал евський наводить слова С . Є ф рем ова про са м о о р га н іза ц ію , установчі збори ініціяторів С В У та створення ними конспіративних п'яток:

Головний обвинувачений проф есор Єфремов під час слідства, що його вели агенти ҐПУ, зізнав, що «українська інтелігенція не могла не бути в конфлікті з тими, що стояли на ґрунті жовтня й творили пролетарську дер ­ жаву. Конфлікт цей, починаючи з перших днів револю­ ції, був завж ди дуж е гострий, але поразка була на на­ шому боці. Але ми не хотіли визнати себе за перемож е­ них, не вважали боротьбу за скінчену. Отже, вирішили працювати, організовуючи і підготовляючи маси, щоб слушного часу вибороти наші права«. У червні 1925 року відбулися організаційні збори СВУ, на яких були присутні Єфремов, Дурдуківський, Чехівський, Гермайзе, Ніковський, Гребенецький і Старицька-Черняхівська. Всі вони являли собою провідників органі­ зації, поділивши поміж собою функції таким способом: Єфремов — голова, його заступник — Чехівський, скарб­ ник — Дурдуківський. Надалі розпочали творити конспі­ ративні п ’ятки в установах і організаціях, кожний з членів п’ятки в свою чергу утЕорював конспіративну п’ятку, отже, поміж проводом організації і її низами була низка за­ конспірованих і нікому невідомих п’яток. Єфремов заклав осередок Спілки в Академії Наук, Гребенецький — в Інституті Наукової Мови, Дурдуківський і Гермайзе пра­ цювали у шкільних і педагогічних колах, утворюючи сек­ ції: вчителів, родичів шкільної молоді і самої шкільної

",

337

молоді. З останньої вийшла «Спілка Української Молоді«. Чехівський кермував працею в автокефальній церкві і кооперативних організаціях. Ніковський і Старицька-Черняхівська провадили працю серед письменників і артистів і закладали п’ятки в радянських видавництвах, в тому числі й у »Держвидаві«. Декілька видавництв, як наприк­ лад »Слово« та »Книгоспілку«, вони опанували цілком. Крім того, закладено п’ятки в" інститутах: народньої осві­ ти, кооперативному імени Чубаря, сільсько-господарському, політехнічному, зоотехнічному. Утворено також аг­ рономічну групу, що працювала в Наркомземі в Харкові, медичну, інженерно-технічну, філії Спілки утворено в Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Чернігові, Полтаві, Ми­ колаєві, Херсоні і Вінниці. Б ачимо, що М. Ковалевський не н ази ває С У М -С В У , як йом у приписує »УЕ«, пр ово ка ційн ою вига д ко ю ДПУ«, а говорить про о р ­ ганізаційні збори С В У та творення учасникам и й однодум цям и їх за­ конспірованих п’ яток. »ЕУ« говорить, що »дехто« визнає існування С В У /Н . Павлуш ко­ ва, В. П лю щ /. Д о цих »дехто« м о ж н а добавити багатьох членів С В У в Україні, зо кр е м а В. А . Д оленка, про я ко го в творенні У А П Ц зга ­ дує митрополит В. Л ипківсьний — «Історія УАП Ц«, В ін н іп ег — 1961, стор. 96, 97, 142, 143, 1 4 4 та інші.

На другому з’їзді СЗСУ в Новому Ульмі 26.3.50 року В. Доленко, якого не раз згадували на процесі СВУ в Хар­ кові, говорив, що Спілка Визволення України охопила всю республіканську інтелігенцію, а також селянство: »В 1923 році »Шістка« була перетворена в Українську Мужичу (Селянську) Партію з демократичною програмою, яку в »Правді« (18. 6. 1927 р.) піддав критиці совєтський історик проф. М. Покровський. В квітні 1926 року в Хар­ кові відбулася конференція членів комітету Селянської Партії з С. О. Єфремовим, на якій було ухвалено пере­ нести політичний центр д о старої столиці України Києва і розпочати політичну діяльність загальнонаціонального маштабу. Д о речі, так постала Спілка Визволення України, яка замінила собою Братство Української Державности. Дехто ладен думати, що СВУ — це большевицький блеф, придуманий для знищення українських національних кадрів. Таке тлумачення історичних подій характерно для наших політичних Пульхерій Іванівних і А фанасіїв Іва­ новичів, — підкреслив В. А. Доленко, — СВУ з червня 1926 року по вересень 1929 року охопила усю так звану петлюрівську республіканську інтелігенцію по всій Вели­ кій Україні, а також і селянство, що за часів НЕП-у сильно економічно укріпилося, а за час з 1917 року, тоб­ то за час Української Національної Революції і війни, а потім і окупації здорово виросло в своїй національній політичній свідомості. Може бути правдою, що большеви, перелякавшись цього великого національного руху,

338

який виник у всіх ділянках — в освіті, мистецтві, коопе­ рації, церкві і побудований великою свідомістю й актив­ ністю селянства і селянської молоді, що організувалася в СУМ для боротьби, вирішили дати цьому національному рухові бій, для чого підмінували провокаційно політичний рух, очолений СВУ, військовим сектором, ніби керованим емісарами з-за кордону«. Заради безстор он н о сти видання Н а у к о в о го Т -ва ім. Ш е в ч е н ка мусіло б виголошувати не фальшиві вироки в справі С В У , а подати повну інф ормацію про нього. О днобічність »ЕУ« в оцінці С В У , тен­ денційне покликування на націонал-ком уністичних авторів, щ о вислов­ люють здогади сум нівної вартости й д о стовір н ости, м е ж ує із знеслав­ ленням вільної укр а їн сько ї науки, її визначних діячів, засуджених в процесі С В У , з національним ш кідництвом . Зливою нападів і бруду на С В У стали оста н н ьо го часу ко м у н іс ­ тичні «Набої для розстрілу« українців. Докладніш е про цю кн игу йде м ова в орга н і С З С У — С ел янсько ї Партії журналі « У кра їн ська з е м ­ ля", передрукована повністю т а ко ж в органі С У М »Аванґарді«. 22 березня 1 9 8 0 року, виступаю чи в Ж и д ів с ь ко м у народньом у будинку в С іднеї, Австралія, колишній лавреат С талінської літератур­ ної прем ії, який ви кор и став ко м а н д и р о в ку до Е вропи для запису себе тут у дисиденти, В. Н е кр а со в , спів р е д а кто р р о с ій с ь ко го ж у р н а ­ лу »Нонтинент«, сказав, що знає про покаянну заяву Г. С н єгір ь о в а з випадами проти нього. «Але, знаєте, К Ґ Б м о ж е все підробити«, — була його дум ка. Н а запитання, чи не свідчить тана під р обка заяви, що й »лірико-публіцистична р о звід ка " С н є гір ь о в а про С В У була спеціяльною ф абрикацією К Ґ Б , відповіді не послідувало. М овчанка — знак згоди? Ця кн и га сп р я м о ва н а проти укр аїн ських національно-державних д і­ ячів і на вихвалю вання націонал-ком уністів. Н ай ви ра зніш е ска за н о про це в рецензії «Документальний твір про одну трагічну оперу«, над руко ­ вану в журналі, що видав цей твір, у «Нових днях« за квітень 1 9 8 5 року, стор. 19:

Всі зрежисеровані діялоги між прокурорами й підсуд­ ними звучать таким старосвітсько-хуторянським погейку­ ванням в порівнянні з тим, що на весь голос з оф іц ій­ них трибун рекли Микола Куліш, Микола Хвильовий, Григорій Косинка, Володимир Сосюра, Олекса Близько, Остап Вишня, Микола Скрипник, Павло Волобуєв, Ол. Шумський і довгий реєстр інш их? Не всі з названих тут за житття перебували в о д н ом у таборі. З о к р е ­ ма, Г. К о си н ка був приятелем М. Павлуш кова. Інші д ія ч і тієї «буре­ ломи o i « m j o 6 h , я к М. Х в и л ь о в и й , В. С о с ю р а , В. Гр и ш ко та інші ї з д и л и письм енницьким и бриґад ам и в села пропаґувати орга н іза цію ко лго спів, їхнім завданням було не пош ирення заклику «Геть від М оскви!« ч и «Любіть Україну!«, а здійснення пляну М о с кв и про знищ ення шляхом суцільної колективізації, щабля д о голоду 1 9 3 3 року, куркуля як кляси — остаточне й усебічне поневолення ко м ун іста м и у кр а їн с ь ко го хлібороба, який не тільки лю бив У кр аїну, а й був у ті часи хребтом, о сновою нашої нації. Н авіть якщ о С В У — тво рив о Д П У , я к це говорять

339

вороги, то й тоді ком уністи програли процес, бо давно вже приречені ними на знищ ення укр аїнські патріоти показали, що їхні цілі — у к ­ раїн ська д е р ж а в а є майбутністю українства, а ком унізм , у всіх його видах і формах, та його ісповід ники — їхнім и й у кр а їн с ь ко го народу катами. 20. 7. 85 Ю р. Семенко

Наталя Павлушкова

ЯКОЇ ПІСНІ птиця? ( з симпозіюму в УВ У 2 0 .7 .1 9 8 5 р.)

В ідом о, що питання боротьби з т. зв. «українським бурж уазним на­ ціоналізм ом * протягом цілого минулого півсторіччя є і зараз об’єктом пильної уваги совєтських медій, що постійно вправляю ться в пе р е кр у­ чуванні фантичних подій наш ої минулої і сучасної визвольної боротьби, в очорню ванні персонально її видатних діячів. О со бл иво зацікавлені в о ­ ни в пош ирю ваннні сво єї підступної пропаганди за ко рд они своєї д е р ­ ж ави.

•

- *

Я скр ав и м прикладом такої дезінф орм ації у кр а їн с ь ко го гром адянства на заході є — доставлені з ревною д о п о м о го ю «старш ого брата« — «Набої для розстрілу« Г. С н єгір ьо ва . В они викликали в читачів контроверсійні погляди і гарячі д искусії. З о д н ого б о ку — захоплені, з бо ку колишніх ко м со м о л ь ц ів і партійців, змолоду оформлених в ненависті до всіх п р о ­ ком уністично думаю чих і діючих. З акостенілі у своїх м а р кс и с тс ь ко -ко н ­ сервативних поглядах вони і тут провадять боротьбу за них, лише за ленінським заповітом, прикриваю чи св о ю діяльність національно-патріо т ж н и м и фразами і нам агаю ться поставити на п’єдестали українських repotfe ofeoix колишйіх п р о во д и р ів і б о ж ків — заїлих ком уністів-ш кідн««Йв УЦзі#нІ*, пр*Нривш о«иГвсіїхні злрчимиї'х українс&ним походж енням .

•*ч Д ії* *Т6го їхня м ета — стерти в порох і забруднити пам'ять справ• ж н и діячів за визволення У кр а їн и з тих часів та поставити на їх с кр и ­ вавлені м ісця їх н іх .к ж іш — гнобителів, поплічників і вірних виконав; ців наказів М о с кв и — ^ком уністів у кр а їн с ь ко го роду, що бе з їхньої р а 6 с ы к£ д о ро м оьи ніно|гн.*М осква не м о гл а би с в о їх злочинів в У к■■ раїмі Довершити. . Д ля тих, зам аскованих, були «Набої для розстрілу« м едом на хліб і важ ливою д о п о м о го ю в їх намірах. Інша частина читачів, навпаки, була обурена зухвалістю цілого твору, йо го стилем і цілою побудовою та інтерпретацією справи С В У автором , що не маю чи ж о д н о го ф актичного матеріялу побудував її виклю чно на постійно маніпульованих публікаціях совєтсьної тенденційної преси 1 9 3 0 pp., на цілком безвідповідальних базарних плітках півсторічної д а в ­ ности, на бездо ка зо вих твердж еннях і кривотлумаченнях с а м о го а в ­ тора і на позбавлених в ся ко ї конкретности й д о стовірности йо го н еч и с­ ленних р о зм о в лише з двом а, тоді ще ж ивим и, учасникам и процесу С В У . В се це зміш ує автор з о писам и ним вигаданих подій і р о зм о в м іж діячами С В У , з цілою зливою ем оційних вигуків всум іш з отруйним фантазуван-

340

ням в описах, та ко ж вигаданим ним, психологічних ситуацій і сп о ну­ каючих до них чинників зб о ку о кре м их осіб, нам а гаю чи сь до то го ще й підкресленням ним вигаданих фізичних вад о кре м и х постатей, на протязі цілого с в о го твору їх осміш ити та д о д атков о оплюгавити. Перше, оприлю днений р о с ій с ь ко ю м овою в р о сій сько м у журналі »Континент« твір С н єгір ьо ва , під зворуш ливою , але цілком невідповідно-основном у зм істові назвою »Мама, моя мама« починається відразу на перших сторінках за вступом перекладам и матері автора, тоді ще школярки, російських поетів на у кр а їн с ь ку мову. Н іж н и й натяк автора для російських читачів, на «дружбу народів«, ви сса ну ним ще з м ол оком матері. Переклади світових і талановитих авторів на нашу м ову є в прин­ ципі с п р а во ю д уж е хвальною , але наголос на ці твори с в о є ї матері в р о с ій сько м у журналі м ає сильний п р и см а к сигнал ів д о р осійських видавців і читачів »Континенту«. — «Дивіться, хоч і українець, але не якийсь бурж уазний націоналіст, але чемний «молодший брат«. В українській ве рсії »Мами...« — «Набоях для розстрілу« ця поетич­ на частина, як і дещ о інше, цілком випущ ено. Зате, п. ред. Н . С вітлична мусіла вправлятися в р о сій ській м ові, перекладаю чи д еякі ч а с ­ тини книги на нашу мову, бо укр аїн ський письм е н н и к С н е гір ь о в , в тяж кі хвилини с в о го життя, виливав душу, як видно, йом у бл иж чою М О В О Ю — російською . Тай і раніш е, сво ї найважливіш і твори пи са в він р о с ій с ь ­ кою м овою і друкував у М о скві. Р окам и пр ац ю ва в він завідувачем сценарного відділу та р е ж и с е р о м «Хронікально-документальних фільмів* К и ївсько ї Кіностудії, себто, був відповідальний фахівець по маніпуляції різних побіжних подій в б а ж ан о м у ко м уністичній М о с кв і пропаґанд ивному дусі. Інакш е працю вати р ока м и н а такій посаді він не м іг би, м усів виробитися на в пр ав н ого фальсифікатора на ко ж н у тему. Щ о ж с а м е викликало пізніш у д ію С н є гір ь о в а ? В ж од н о м у разі нефаховість йо го на праці, але й о го приватна д р уж б а з р осіян ин ом Ненрасовим, що не дозволила йом у зрадити друга. Д ія шляхотна, проте до дисиденства ід е ол о гічн о го і національного не мала ж а д н іс ін ь ко го сто ­ сунку. Щ о ж сам е спонукало й о го пізніш е писати пасквіль на С В У ї С негір ьо в називає причиною д о н о с йо го м атери Наталі С о б к о на діячів С В У -С У М , щ о нібито р о зкр и в владі існування цих організацій. О т­ же, за л о гіко ю подій, ці о р га н іза ц ії існували, це є вж е доказ. Мати йо го бу­ ла свідном на процесі, але не була ж а д н о ю ж е р тво ю цієї справи, бо була заареш тована багато пізніше, а ж в 1 9 3 7 році і пізніш реабілітована. С ебе с а м о го Г. С н е гір ь о в о кр е сл ю є як «першу ластівку свободи«, на що не м ає ж а д н о го права, бо вж е десятки р о ків перед написанням йо ­ го брудного твору, що він с а м так висо ко оц ін ю є, правдиві укр аїнські письменники і поети, що писали свої твори у кр а їн с ь к о ю м овою , висту­ паючи проти пригнічення сво єї Б атьківщ ини У кр а їн и не опаскудили с е ­ бе пристосуванською працею і були сп р а в ж н ім и дисидентам и, що були тортуровані і вмирали за сво ї ідеї! їх ім ена з найвищ ою п о ва го ю і л ю б о ­ в’ю знає і па м ’ятає наша укр а їн сь ка діяспора. С н е гір ь о в до них не на­ лежить, хоч і наж е хвастливо, щ о він «викликав на герць владу«. Хіба

повторю вати навіть в підсиленій формі, образливі лайки та знущання з під­ судних діячів С В У -С У М -у ще й прикраш ую чи їх власними інсинуаціями і негативними деталями — протирічить тенденціям влади? В очах влади м ож е це бути оцінене як цілком легальна і хвальна дія! Т им більш, що по засвоєній ним ком уністичним вихованням інерції, порахував він за со вєтським ко д е кс о м моралі і права, винними у цій нашій національній трагедії не катів, а ними закатованих, бо за тим ко д е кс о м винні завж ди противники режиму, але ніколи той реж им , що з позиції брутальної сили змуш ує їх до того або інш ого поступовання в певних ситуаціях життя... Д о то го ж С негірьов, щ о так глу­ зував з підсудних у справі С В У -С У М , са м , за багато коротш ий час і в ліп­ ших умовах ув’язнення пізнав на власному досвіді рафіновані заходи впливу К Ґ Б та всупереч власних хвалькуватих запевнень у с в о їй »Мамі«...« оприлю днив своє каяття. М ірки, що їх прикладаю ть д о поступовання С н є гір ь о в а видавці його творів, разю че інакші, н іж до обвинувачених на процесі С В У -С У М . їх урочисте запевнення, щ о С н е гір ьо в »не морально — фізично впав« є лише гр о ю слів і понять. Б о всі каяття, навіть найвидатніших большевицьких діячів: Рикова, Бухарина, Ягоди, Б е р ії і інших незчисленних підслідчих були наслідками ф ізичного і н е р в о в о го виснаж ення раф іновано тортурованих всім а засобам и ф ізичного і психологічного тиску суво ро ізольованих безборонних осіб, так сам о, як і д еякі вислови підсудних С В У . Але індульгенція з того приводу була щ едро дарована лише С негірьову. В старанно зредагованій книж ці на стор. 3 6 7 , проскочило н е ­ помітно, мабуть, для видавців вислів сподівання С н єгір ьо ва , що в н а с ­ лідок йо го голодівок і зухвалостей що д о слідчих: »Я вваж ав, що пе­ р ем о га вж е близько: ще трохи і вони почнуть виконувати м ої ум ови — ад­ вокат, побачення з друж иною , листування чи й взагалі — принесуть постанову про »видворення«. О сь тут і вилізло шило з м іш ка! «В ид ворення!« О ц е і було найвірогідніш им стимулом д о йо го пильної праці на тем у С В У . Я к чоловік другої жінни ж и д ів сь ко го походж ення, розраховував він, як і інші, бути видвореним за кордон, мабуть д о Ізраїлю , звідки м іг потім пом ан­ друвати куди б схотів, м о ж е і д о друга Н екра сов а, працювати в його »Континенті«. Але, як кажуть в С о в п е д ії: »Єтот н ом е р не пройшов«. М о ж е й тому, щ о працю ю чи над пр оц есо м С В У та баж аю чи, я к евентуальні наслідки с в о є ї праці досягти висилки за ко рд он и С С С Р , в а вторсь­ ком у захопленні власними дотепами передав він з погляду можливих також зм о в н и ків твору »куті меду«, зачепивш и при том у і їх з н е б а ж а ­ н о го боку. І тим викликав сво є у в ’язнення, що в зв'я зку з йо го х в о р о б ­ ливим ще на волі неухильно і трагічно призвело йо го д о передчас­ ної смерти. Але то вж е інша тема. М ож ливо, що для вірогідности фігури С н є гір ь о в а і йо го інтерпретації С В У було це потрібно К ҐБ ; зробити його в очах світу м учеником , ризикнувш и навіть йо го см ертю , щоб така версія була пош ирена поруч з його твором . Б о м уки і смерть ув’язнених ніколи не зупиняли певних, намічених плянів Ч К, ҐПУ, Н К В Д , К Ґ Б і, якби вони себе пізніше не називали.

342

З болем пригадую ска р ги наших видатних дисидентів на те, як безж алісно відбиралися і нищ илися їхні твори в ув’язненні, в кон це н тр а ­ ційних лягерях. Як вдалося зберегти і винести С н е гір ьо ву численні розповіді за й о го переж ивання і муки з »підслідчого« ув’язнення!? Я такого інш ого випадку не знаю , бо ж там практикується найстрогіша ізоляція і нагляд. Ц іка в о відмітити ще одне: лаючи та висм іхаю чи підслідчих діячів С В У -С У М -у, С н е гір ь о в , цілком н е с п о д ів а н о і м ож ливо н есв ід ом о для с а м о го себе попав під вплив їх ідей і схопив бакциль почуття національної образи, щ о наносилося цим пр оц есо м нації його матері, що він її н іж н о любив. Т о була по загроб на тогосвітня п е р е м о га ідей С В У над ідеями со вєтсько го ном унізм у, щ о в них був вихований і для них ж ив і діяв со вєтський письм енник у кр а їн с ь к о го роду Гелій С н е гір ьо в!

АЛЛА

ГОРСЬКА

2 8 -го листопада 1 9 8 5 р о ку пром инуло 15 р о ків від ч е р го в о го вбивст­ ва м о с ко в с ь ки м и злочинцями Алли Го р сь ко ї — людини, яка не вля­ галася в трафаретні рамці ком уністичної задушливої соціялістичної халтури, що спо твор ю вала укр а їн ську душу м исткині. С е р е д численних осіб, яних зам орд увало К Ґ Б у св о їх підвалах, мало хто відом ий нам, хоч пам ’ять про д е ко го із них дійшла м іж нас: В. Ів а с ю к, Ростислав Папецький. Алла Г о р с ь ка — найбільш кричущ і приклади злочину проти наш ого народу. Алла Г о р сь ка репрезентує поноління ш естидесятників у боротьбі поневоленої У кр а їн и за сво ї суве ре н н і національні права. Її б е з ко м п р о м іс о в а постава, національна свід о м ість і спадщ ина Сим он е н ко вих дум о к характеризую ть її життєву поставу, як чужу м основсьній духовості людину, яка всеціло ненавиділа рабство і прагнула перем оги Правди для рідної Батьківщ ини. 11 життєвий шлях *рузі-

343

-шестидесятники схопили такими словами: Буде пам'ятна її несхитна принциповість, велика працелю бність і благородна ненависть, п о ро д ­ ж ена лю бов’ю...« /Ів ан Гель/ Алла вийшла м ужньо на історичну сцену по-сталінських р о ків в українській нації в 60-их роках та з сотнями нових облич-дисидентів-шестидесятників, б о рц ів за права с в о го народу в держ авній і куль­ турній ділянках. Вони відкрито маніфестували сво ї ви м о ги як мистці на »волі«; За ці вимоги мучилися і нарапися когор ти українських націоналістів-вояків і діячів як і представники н о в о го покоління, вихо­ ваних у ненависті до під’ярем ної со вєтсько -ро сій сьн ої дійсности в зненавидж еній систем і моральної гнилі, яка ка р а є сина за батька і матір за сина... Покоління Алли вклю чає молоду ґенерацію , яка всеціло пов’язана з рідним чор нозе м о м , духовою спадщ иною і лю бов’ю д о Т араса Ш е в ч е н ка і н а в ’язує д о визвольної боротьби у кр а їн с ь ко го народу 40-их років. Це покоління Г о р сь ко ї-Т и хо го -С и м о н е н ка -М а р че н ка — виступило відваж но проти заскорузлої бездуш ної комун о-больш евицької системи д ухового і д е р ж а в н о го поневолення укр а їн сько ї Н ації. С ь о ­ годні, як сим вол цього покоління на наших очах виріс Ю рій Ш у х е вич — 30-літній в'язень м оско в ськи х концтаборів і сліпа н ерозкаяна жертва м о с к о в с ь к о го звирод нілого окупанта. Алла О лександрівна Г о р сь ка народилася 1 8-го квітня 1 9 2 9 -го року. В она була вихована в зросійщ еній родині. Закінчила інститут мистецтва і антивно включилися у проц ес національного відродж ення в У кр аїні. М им о того, що вихована в російській культурі, — під впливом Василя С и м он е нка, яким захоплю ється, переходить на укр аїн ську розм овну м ову у 1 9 6 2 році. В она була орга н іза тор ом від о м о го Клю бу творчої молоді, який таєм на поліція р озігнала у 1 9 6 4 році. Алла організувала літературні вечори, р о зп о всю д ж ув а л а сам видавні матеріяли, збирала датки на вза єм о д о по м о гу, організувала виступи для В. С им оненка, а згод ом збирала грош і, щоб пам ’ятником увічнити вм ерлого поета в розквіті віку, також , щоб д о п о м о гти убогій матері С и м о н е н ка . Ц іка­ вилася творчістю передчасно вм ерлого поета і читала йо го твори в рукописах. Алла виготовила, р азом з іншими мистцями, прекрасний с и м в о ­ лічний мистецький твір, в я ко м у окупант побачив загрозу для себе. У вестибюлі К и їв с ь ко го університету поставлено вітраж, на яком у Т а р а с Ш е в ч е н ко одною рукою пригортає ж інку, а в другій, висо ко піднесеній, трим а є книгу. Н а вітражі стояв напис: «Возвеличу отих рабів німих і на с то р о ж і коло них поставлю слово.« Гнівний Ш е в ­ ч енко виглядав в о р о го в і небезпечним, бо вказував на понівечену долю Унраїни, і тому в о р о г не лишив сліду по ньому. Знищ ення вітра­ ж у обернулося б ум е р а н ґо м проти окупанта, бо твір набув такої по­ пулярности, що українці в У кр а їн і і на е м іґр а ц ії сотням и тисяч відбит­ ків, у різних працях, молодечих виданнях і журналах увіковічнили його існування. В о р о г брутально знищ ив вітраж, а мистці, які йо го виконали, дістали гостру догану аж д о виклю чення із спілки м истців у п о н е во ­ леній У кр аїн і. О па н ас Заливаха, один з йо го творців, побував на заслан­ ню.

344

Діяльність н ер о зкаян о ї Алли Г о р сь ко ї далася добре в знаки К Ґ Б : Алла підписувала петиції, у 1 9 6 7 році була присутня на суді Ч орновола і протестувала проти суд о в о го беззаконня, писала протест проти пору­ шень «демократичних" принципів і закон н о сті" в С С С Р , виступала проти наклепницьких статтей в «Літературній У кр а їн і", обороняла тоді В. М ороза, відмовлялася свідчити проти невинних ж ертв наґебівської машини беззаконня. 2 8 -го ж овтня знайшли Аллу Го р сь ку м ертвою . М о с ко в с ь кі злочинці відрубали їй голову, а К Ґ Б глумилося ще дальше над с в о є ю невин­ ною ж ер тво ю , не д о пуска ю ч и людей на похорон і роблячи прикрості учасникам похорону. В се таки см ерть Алли Г о р сь ко ї не була д а р е м н о ю . В она поновно показала укр аїнській спільноті на чужині і поневоленій У кр аїн і, що методи пр гц і К Ґ Б не м іняю ться: що наша Б атьківщ ина не м ає ж одних прав і що всі фрази про рівність, незалеж ність с о вє тс ь ко ї У кр аїн и — голо­ слівний намул для очей наївних, які за штучними усм іш ка м и культур­ них обм інів не бачать мертвих, скалічених і засланих м истців укр аїн­ с ь ко го народу. С м ер ть Алли Г о р с ь ко ї посилила в тисячах борц ів за права У кр аїн и віру у нашу п е ре м огу і трію мф у кр а їн сько ї Правди, бо тільки тоді як зникне беззаконня м о с к о в с ь к о го поневолення і во с кр е с н е укр аїн ська держ ава, вона вповні буде зреалізована. Т и м м ільйонам безім енних борців, з яким и ми сто їм о в духовом у контакті, як із частиною у к­ раїнського народу, ми м о ж е м о до пом о гти, пош ирю ю чи їхні твори, та популяризуючи їхні ідеї м іж нами та у вільному світі. Є. Гановсьний Голова ЦУ СУМ Олександер Сергієнко

СЛОВО ВІД ДРУЗІВ НА ПОХОРОНІ А. ГОРСЬКОЇ Розум збагнув увесь жах, всю невідворотність втрати, — а серце не хоче, не м о ж е прим иритись із дум ко ю , що Аллочки вж е н ем ає серед нас. Щ о ми вж е ніколи не зустрінем ося з нею на вулиці, не відчуємо теплого потиску друж ньої руки, надійності її м уж н ь о го плеча. В о н а вміла любити лю дей. Аби тільки в людини був ко рін ь — лю ­ бов д о р ід н о го народу, готовість вірно йому служити. Бувши са м а нав д и во ви ж ки сильною і цільною натурою , вона ви­ бачала лю дям їхні слабості й вади, віддавала ко ж н о м у належне. З нею булсг легко. Н еза л е ж н а і горда, Алла поважала людей і користувалася загальною лю бов’ю д рузів і знайомих. Але, як і ко ж ен , хто любить, вона вміла ненавидіти. В о н а відверто зневаж ала ситих чиновників і ділків від мистецтва. Вони не зносили тве р д о го глузливого погляду її сірих очей і платили їй за це чор н ою зненавистю . Вони ненавиділи її за те, 1 за що ми лю бимо. Н е й м о в ір н о тя ж ко працювати для у кр а їн с ь ко го народу. Т а він завжди давав із себе людей таких, як Алла Горська, — готових іти д о кінця сво єю д о р о го ю .

345

Приятелі Алли Горської: Оксана Мешко і її син Олександер Сергієнко

Прощай, наш любий друж е, жиги, ти будеш завж ди з нами.

прощай, Алло!

Поки

нам суд ж ено

Ми не д а м о згасити вогонь, який ти живила с в о їм се рц е м !

ВТРАТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ Т ерпінням і м о в ча н ко ю ми не зупиним о детально опрацьованого пляну наступу на укр аїн ську національну спільноту. В ім'я м ільйонів ж ертв, яких зазнав укр а їн ський нарід в Д ругій С вітовій війні — українці в світі далі не м ож уть мовчати — пам ’я­ таючи при тому, щ о наш нарід поніс найбільше жертв в людях з-по­ м іж усіх народів, в майні і культурних здобутках. А м е р и ка н сь ки й журналіст Е дґард С н о в вж е на початну 1 9 4 5 року, після по д ор ож і в У кр а їн і слідами війни та наукових студій поставив цифру українських втрат в часі війни на 1 0 м ільйонів людей. С н о в подав дуж е цікаву, страш ну і багату статистику українських втрат. Тільки са м індустріяльно-аґрарний район К а м ’янця-П одільського (населення два мільйони) втратив 4 7 0 0 0 0 цивільного населення і 1 03 тисячі було д е пор товано на невільничі праці до Н імеччини. Він далі пише, що не тільки через воєнні дії, але пляново нацисти знищили і спалили ряд міст, м істечок і сіл, кр ім того багато куль­ турних надбань було по гра бо ван о чи вивезено в Н імеччину, м іж ними сотні бібліотек і музеїв. Була це укр аїн ська війна і У кр а їн а д о р о го

346

заплатила за пе ре м огу С С С Р і альянтів. Д и р е кто р Інституту Історії А ка д е м ії Н аук У С С Р , а кад ем ік Ю рій Кондуф ор у вересні 1 9 8 4 року перший раз подав офіційно статистику втрат укр а їн с ь ко го населення в часі Д р уго ї С віто в о ї війни. (1 9 4 1 -1 9 4 5 ), — вона виносила більше як сім і півм ільйона (7 5 0 9 0 4 5 ) вбитими і вивезеним и на ка тор ж ні праці в Н ім еччину (под о ро ж ую чи сьогодні Б а ва р іє ю бачим о сотні акрів лісів, засадж ених колись укр аїн ським и ка тор ж никам и в часі війни). Під час нім ецької окупації вбито в У кр а їн і 3 8 9 8 4 5 7 цивільних людей та 1 3 6 6 5 8 8 військових, вклю чаю чи полонених — разом 5 2 6 5 0 45 осіб (раніш е подавано цифру на чотири і півмільйона). Далі Кондуф ор подає, щ о 2 2 4 4 0 0 0 вивезено на невільничу працю в нім ецькій воєнній індустрії. їх доля до с ього д н і не знана, багато згинуло під час бом бардування альянтами нім ецьких міст, д еякі по­ вернулися д обровільно чи силою — були знищ ені о рганам и Н К В Д по дорозі д одом у чи заслані на заслання. Тільки зго д о м в 50-их роках мала частина е м ігр ува л а д о З С А , Канади, Австралії та інших західніх країн. Із 5 2 6 5 0 4 5 згинулих в У кр а їн і, — західні дж ерела пропоную ть думку, що приблизно 8 0 0 0 0 0 були жиди з України. Коли взяти д о уваги, що на терені Н ім еччини згинуло тисячі укр аїн ц ів в кацетах чи на невільничій праці, чи від бом б — українсьні втрати, бе з ж и д івсь но го населення, становлять багато більше як 5 млн. осіб. У кр а їн а в Д р у ­ гій С вітовій війні втратила 5 2 6 5 0 4 5 цивільного населення і воянів вбитими. Це число є більше, як загальні втрати: А м е р и ка — 2 92 131 особа, Канада — 3 7 4 7 6 , Н ім е ччина — 3 5 0 0 0 0 0 , Великобрітанія — 2 4 4 723, Ф ранція — 2 1 0 671 особа, Греція — 73 700, Австралія — 23 3 6 5 , Н о в а Зеляндія — 10 0 3 3 , Бельгія — 7 760, Г о л л а н д і я — 6 2 38 , Д анія — 3 0 0 6 , Н о р ве гія — 1 0 0 0 , П івденна Аф рика — 6 8 4 0 й Індія — 2 4 3 3 8 . О тж е р азо м — 4 441 281 особа, як подала «Енциклопедія Ам ерикана«, 1 9 7 0 р., т. 29, стт. 5 3 0 , (див. та ко ж Енциклопедія Б рітаніка, 1 9 8 3 , вол. 19, ст. 1 0 1 3 ). Коли б д о то го числа українських ж ертв в 1 9 4 1 -4 4 роках (5 2 6 5 0 4 5 ) додати .про­ павших без вістей із числа 2 2 4 4 0 0 0 вивезених на невільничі праці до Н ім еччини, а далі додати б тисячі укр аїн ських вояків, які загинули в боротьбі з нац изм ом на полях боїв, в рядах різних західніх армій, А м е ри ки, Канади, ф ранцузькому резистансі (У кр а їн сь ки й ку­ рінь ім. Богуна), Д р у го м у К о рпусі генерала А ндерса, Ч е х о с л о в а ц ь кій Б р и ґа д і (в останніх двох формаціях були це укр а їн ські патріоти, які рятувалися перед см е р тю в тайгах С ибіру, вступили до тих формацій (дивись Енциклопедія У кр аїн озн авства , том 3, ст. 1 1 8 6 ) та тисячі воїнів У П А і у кр а їн с ь ко го підпілля О У Н , то втрати, які поніс укр а ­ їн сь ки й нарід в боротьбі з нацизм ом , далеко перевищ ую ть не тільки вій сько ві втрати Західніх країн, але і всі втрати цивільного населення західньо-европейських країн, вклю чно з Н імеччиною ., А м е р и ко ю і К а ­ над ою р азом взявши. Цитована Енциклопедія Б рітаніка, а та ко ж А м е ­ рикан А ка д е м ік Енсайклопідія, (1 9 8 0 , вол. 20, ст. 2 8 0 ) подаю ть нас­ тупну статистику втрат цивільного населення: Н ім е ччи н а — 5 0 0 0 00 , Ф ранція — 4 0 0 0 0 0 , Італія — 1 45 0 00 , Б еликобрітанія — 65 000,

347

А м е рика — 6 ООО, — разом 1 1 1 6 ООО осіб. В обличчі фактів і чисел тих мільйонових жертв, яких зазнала У кр аїн а в Д р угій світовій війні, кривдяче і несо вісн о виглядають постійні інспіровані обвинувачення укр аїнців в коляборації з нацистами. О чевидно, що і серед укр аїнців могли бути продаж ні одиниці, але їх процентово багато менше, як серед будь-якого інш ого народу. П р о го ­ лосивши самостійність ЗО червня 1941 року, в обличчі, тоді здавалось, н е п е р е м о ж н о го ворога, український нарід став в о бороні с в о є ї д ерж авности і перш им з окупованих земель на С ході Европи пішов в ні­ мецькі концтабори. Н е дивуєм ося в о р о ж и м затіям — це стара і випробувана своєрідна ім пер ська метода м о с к о в с ь к о го імперіялізму. Н а жаль, багато на З а ­ ході непоінф ормованих осіб ловляться на цей гачон м о с ко в с ь ко ї пр о ­ паганди. Є на наш ом у горизонті і ті, що в ім ’я лаком ства і наживи, хоч і знаю ть чисту правду, затаюють її і лж еінф орм ую ть світ. П а х ­ таемо ім ена їх із страш ної голодової облоги У країни. Були м іж ними визначні популярні журналісти і політики, а навіть і президенти. Ця категорія дуж е близька св о є ю ролею і наслідкам и звичайним м о с к о в ­ ським вислуж никам, які виконую ть їх чорну роботу. Б олю че докучливою і злобною є повед інка деяких наших гр о м а ­ дян з У країни, яким доля судила (вж е не раз) спільно з укр аїн ським н ародом зносити наругу приниження і терпіння, проте сьогодні з різних ком бінацій — їх деякі аритметики сную ть інші пляни — том у дехто з розчисленням, інші під ти ско м чи з привички — включилися до по­ гром н и цько го антиукра їн ського воза. В в а ж а єм о , що вж е найвищ ий час, щоб збірним зусиллям у кр а їн ­ ської спільноти поставити кінець тим в о р о ж и м д іям і твердо сказати — »Вже досить!«

п. г.

ВБИВСТВО УПІВЦЯ В ПОЛЬЩІ З Польщі наспіла вістка, що 11 травня 1 9 8 5 року згинув на влас­ ном у по д вір ’ї, заколений н о ж е м по ляком -сусідом , колишній член У П А — Куреня »Месники«, Михайло Н ікер уй-Д ор ош , нар. 1 9 2 6 року у селі Дібча. пов. Я рослав. Він був зловлений і засуджений 1 9 4 8 року на 15 років тю рм и. Після відбуття кари вклю чився в активне життя у к­ раїнців на »понімецьних« землях. П овернувш ись до Перемишля, став активним членом укр а їн сь ко ї Гром ади і с п ів а ко м хору »Журавлі«. В похоронах взяло участь понад 1 0 0 0 осіб, в том у /с і члени хору, що з ’їхалися із цілої Польщі. М ихайло Н іке р уй -Д о р о ш залишив дружину і сестру, стареньку матір в У кр аїні, брата в Австралії й се стр ін ка в Канаді. С тарш а се стр а померла по виході із польської в ’язниці, одного брата поляки розстріляли. В бивство-пім ста було проф есійно підгото­ ване і з великою докладністю доконане. Ця ще одна ж ертва є д о ка зо м ненависти і д искр и м ін а ц ії українців у Польщі.

348

ВІСТІ З КРАЇНИ НЕВОЛІ ПЕРШЕ ЧИСЛО «САМОСТІЙНИКА» Як повідомила Центральна інф ормативна С луж ба з Англії. УЦ ІС , У кр а їн и о д е р ж а н о новий сам видавний журнал на 8 сторінок, під н аз­ вою « С а м остійн ик" 4 .1 /1 9 8 5 p.. Ж урнал багатий зм істо м , а про й о го ідеологічне спрям ування і мету ■оворить с а м а назва. К р ім різном анітних інф ормацій про події в су­ часній окупованій Р о сією , У кр аїні, в журналі почато передрук відом ої праці батька у кр а їн с ь ко го н а уко в о го націонапізм у адвоната М иколи М іхн о всь ко го «С ам остійна У кр а їн а ", із зазначенням , що продовж ення буде. У цім перш ім числі подано та ко ж довгий ур и вок із «Завіщання» Патріярха П о м існ о ї У кр а їн с ь к о ї Католицької Ц еркви Йосифа, звернення вірних У КЦ в Польщі та інші важ ливі матеріяли. В У кр аїн і виходить та ко ж підпільне видання під назвою «Хроніка Католицької Ц еркви на У кр а їн і".

ЛИСТ З УКРАЇНИ Д О Р А Д ІО «СВОБОДА < З У кр аїн и д істався на Захід лист з червня 1 9 8 5 року п. н. «Лист українських патріотів д о р а д іо «С вобода". У цьом у листі поставлено ряд д о м ага н ь д о радіо «С вободи", »Голосу А м е р и ки ", Канади, Н ім е ч ­ чини з метою покращ ити укр а їн сь ко -м о в н і радіопересилання з-за к о р ­ дону. Автори листа д о м ага ю ться збільшення годин українсьних рад іопе1 ресилань, щоб відкрито називати С С С Р ім п ер ією , передавати пр о гр а ­ ми з історії боротьби за національні і лю дські права, розповідали про «визначних пр овід н иків і во ж д ів визвольної війни, як С тепан Б андера, Роман Ш ухевич та інших ге р о їв ", та передавати в У кр а їн у твори у кр а їн с ь ко го »Самвидаву«, які пр оникаю ть на Захід.

ЗА С УД И Л И КЛИ М А СЕМЕНЮ КА М о ско в сь ки й окупант по но вно засудив Клим а С е м е н ю ка , у кр а їн ­ с ь ко го патріота, на с ім р о ків в'язничних таб орів і 5 р о ків заслання, ^ п і д с т а в і підсуненого К Г Б звинувачення в «антисовєтській пропаганді й а гіта ції". 54-літній Клим Васильович С е м е н ю к народився 4 -го грудня 1931 року у селі Золотин, К о сто п іл ь сько го району на Рівенщ ині. В ж е 1 9 5 2 року 2 1 -літній Клим С е м е н ю к скош тував «советської за ко н н о сти ": за закритим и д в ер им а йом у пришили 1 0 р о ків таборів с у в о р о го реж и м у і п’ять р о ків заслання. В додатку сконф іскували йо го особисте майно. Завдяки см ерті ката Сталіна вийш ов передчасно на волю, але не на д о в го : три р оки після цього К Ґ Б повторно засудило й о го на п’ять р о ків таб орів і 5 р о ків заслання. П о двох роках й о го неволі вп р о в а д ж е н о нову конституцію і гей би в д о ка з того, що там настали зм іни — йо го звільнили. Трим али

під

наглядом

се ксотів,

а

відкрито

почало

КҐБ

проти

349

нього діяти від 1 9 7 3 року — обш уками, ш антажуваннями, нам аганням завербувати. Коли ж не виявили ж одної злочинної діяльности, за п р о ­ торили на підставі оскар ж ен н я в «антисовєтській пропаганді й а гі­ тації" на 7 р о ків концтаборів і 5 р оків заслання.

ДРАКОНСЬКИЙ ЗА СУД ЙОСИПА ТЕРЕЛІ У ж го р о д ськи й обласний суд засудив Й осипа Терелю , довголітнього в'язня м осков ськи х концтаборів під звинуваченням в «антисовєтській пропаганді й аґітації« на 12 р оків ув’язнення і 5 р оків заслання. Йосип Тереля — великий укр аїнський патріот, оборонець національних і релігійних прав України, голова « і н і ц і а т и в н о ї групи захисту прав віруючих та Ц еркви в У кр а їн і" вж е відсидів 2 0 р о ків м осков ськи х концтаборів і тю рем . Перед ним новий ж ор стоки й засуд, який доведе до 37 р о ків покарання концтаборам и і засланнями, коли в 2 0 0 4 році Й осип Тереля побачить свободу. Ж орстокий засуд робить його перш ою больш евицькою ж е р тво ю Х Х І-го століття. Й осип Тереля народився 1 9 4 3 року на Закарпатті, жонатий, має д в о є дітей. Д р уж и н а Терелі — лікарка, якій м о с ко в с ь кі власті від м о в ­ ляють у проф есійній праці. Терелю ареш товано 8 -го лю того і після кількох м ісяців виснажую чих допитів засудили хво ро го Терелю з пі­ дірваним зд о ро в’ям на певну см ерть. Про діяльність Терелі, Василя Ко брин а і о. Б у д зін сь ко го та інших в обороні національних, лю дських та релігійних прав вільний світ д о ­ відався з чисел підпільної «Хроніки УКЦ еркви« та »УКВісника«, які дійшли на Захід.

ПЕРЕСЛІДУЮ ТЬ о. М. ВИННИЦЬКОГО М ихайла Ількович Винницький народився 1 4-го жовтня 1 9 2 6 року в селі Ч айковичі, С а м б ір с ь к о го району. В сво є м у рідном у селі всту­ пив до народньої школи, де він виявився дуж е здібним у науці. З часом батько віддав сина до львівської гім н азії. Михайло за один рік здав дві гім назійні кляси; після успіш ного навчання в гім назії М ихайло вступив д о м онастиря отців редем птористів, який находився у Л ьвові. А було Михайлові тоді 18 ронів. С в о є ю побож ністю і стрем лінням д о науки молодий м онах викликував подив у всіх... одначе п р и ­ йшла неочікувана с о в є гс ь ка окупація, а з нею і нова кр о в і сльози для наш ого народу. Б атька М. В инницького прикликали в арм ію і пігнали на фронт, д е й о го вбито в боях за Б ерлін. Родина осталася без батька, а в 1 9 4 6 році пом ерла і йо го мати... Тоді вж е був зн и ­ щений і м онастир отців редем птористів — почалися переслідування, які фактично не переставали відколи прийшли росіяни... Михайла В инницького покликано до арм ії, а в 1 9 5 0 році був дем обілізований, однак в д о ро зі д одом у арештувало йо го М ҐБ — судила М. В и нницького всім знана »тройка« — вир ок: 1 0 р о ків концтаборів; так чисто по-р о с ій с ь ки , використавш и йо го в а рм ії як раба до всіляко можливих будов і чищень, В ин н и ц ь ко го арештують лишень за те, що він не зрікся Бога... В 1 9 5 5 році після см ерти тирана Сталіна М. В инницького звільнено. А в 1 9 5 7 році єпи ско п М иколай Чернецький висвятив Ми-

350

хайла В ин н и ц ько го в сан свящ еника. Отець Михайло Винницький виявив себе ревним ка толиком і слугою Б о ж и м — і це явно не подобалося атеїстам, яні є при владі в С С С Р в період нової хвилі переслідувань за віру. Під час періоду пануваня Хрущ ова, о. Винницького знову арештують — вир ок: три з половиною роки лягеру і п'ять літ заслання. Після відбуття »кари« за віру і за те, що український свящ еник не перейш ов на »прадідівську« р осійську віру, о. Винницький вернувся д о р ід н о го Л ьвова. Д о вги й час він не м іг дістати приписки (право побуту), врешті все є за ним і він працю є, влаштувався в аптекар­ с ь ко м у управлінні як заготовлю вач лікарських трав. Т а це не входило в пляни К Ґ Б — він ж е католик! О тож він повинен мучитися і жити в по с­ тійном у страху, що завтра заберуть — це рахунок правильний, страх і розпука, не мати ґрунту під н ога м и — це о сно вн е кр ед о ком уністів. Б лагочестивий муж, що боїться Б О Г А ! Отець В инницький ж иве як належиться сп р а в ж н ь о м у хр истиянинові-м онахові: скрайня вбогість і для всіх відкрите серце, готове відгукнутися на ко ж н у кр и ва ву рану. Тверда віра і вірність А постол ьськом у Престолові, Х ри стови м н ам існ и ка м не подобається окупантам і 17 січня 1 9 7 5 року в день підпису Гельсінських угод о. М ихайла В ин н и ц ь ко го ареш товано на основі зфабр икованої справи. В ир ок: 5 літ концтабору і три роки заслання, (о. В и н ­ ницького ареш товано 17 січня 1 9 7 5 року, а засуд ж е н о 31 липня 19 75 року. — див. «Архів С аміздата« ч. 5 3 3 7. Т а к о ж Гельсінські угоди були підписані в липні 1 9 7 5 року). Заслання відбув в тій самій м ісцевості, що і Данило Ш у м у к. Після суду над свящ е н и ко м появилася стаття п р о кур о р а А нтоненка під н аз­ вою «Бульварна релігія", в якій на катол иц ького свящ е н и ка виллято відра помий і брехні. Влада вм іє так все описати, що читач не знає, про що ідеться, але щоби тве рдо знав: він проти влади, значить вічна каторга, вічне б е зп р а в ’я... В 1983 році о. В ин н иц ько го звільнили, і хоч в н ього родина — — брати маю ть сво ю хату і частина цього д о м у належить о. Михайлові, йому відм овлено пр аво побуту. О т уже півтора року о. М ихайло бе з права побуту. Т о м у р ік вдалося йом у знайти працю ко че га р а в дитячому садку, однак К Ґ Б довідалося, що с в я ­ щ еник м ає кусо к хліба і роботу... прикликали дир екто р а дитячого садку Ч е рн и к М арію С тепанівну на «розм ову" і спитали зі здивуванням : "«Ч ом у о. Винницький пр ац ю є?" Т а к ніби недозволено. Д и р е кто р ка заявила, що свящ е ник пр ац ю є добре і вона ним задоволена. Тоді К Ґ Б наказало звільнити з праці о. В инницького, на що д и р е кто р ка за­ явила, що вона християнка і того не зробить. Тоді ка ґеб істи заявили, що в таком у разі виженуть її з праці, що і сталося! С вящ е ни кові грозить новий вирок, а К Ґ Б найде як і за що, тим більше, що тепер іде «кам панія" на знищ ення УКЦ... Виготовив Василь Кобрин, 5 липня 1984 рону

ХРИСТИЯНСЬКА УКРА ЇН А З А С У Д Ж УЄ ОКУПАЦІЮ АФҐАНІСТАНУ У з в ’язку з посиленням ескаляції війни в Афганістані, де, як відомо, у складі окупаційних військ беруть участь і наші укр аїн ські діти, яких

351

російська військова адміністрація насильно, без їхньої згоди погнала на афганську бойню погибати за чужі великодерж авні інтереси М оскви, ми, члени укр аїн ської Гельсінської і н і ц і а т и в н о ї групи захисту прав в і­ руючих та Ц еркви на Україні, виявляємо свій протест щодо усталених традицій м о с ко в с ь ко го уряду використовувати українців у військових діях поза м еж ам и С Р С Р у к о л о н і а л ь н и х війнах, які Уряд С С С Р пр о ­ вадить у власних цілях. Аф ганський народ ще не зробив жодних збитків УРС Р , не захопив ні п'яді наш ої землі. Аф ганський народ так са м о не за гр о ж ує У кр аїн і ні с в о їм існуванням, ні с в о їм прагненням вибороти сво ю волю від ч уж о го займанця, яким являється М осква. А тому — ми, як християни і як члени укр аїн ської нації, як клір У кр а їн сько ї Католицької Ц еркви, ви р а ж а єм о свій протест проти насиль­ ного і н е п р а вн о м ір но го запроторення наших українських ю на ків у несправедливу війну в Афганістані, що її веде уряд С Р С Р проти волелю бного аф ганського народу. У кр а їн ська католицька церква бере під с во ю опіку та захист всіх українців, що перебуваю ть у теперіш ній час в Афганістані, за винятком тих українців, що служать у загонах К Ґ Б . А пелю ю чи до ш ироких міродайних кіл світу, ми п р о си м о не рахувати українських в ій с ь ко в о ­ службовців, що перебуваю ть в Аф ганістані не по сво їй волі, як вій­ ськових злочинців — вся повнота вини паде на уряд С Р С Р Д ана заява є офіційним докум ентом , за яким у майбутньому м іж ­ народном у трибуналі, українці, що насильно загнані на бойню до Аф­ ганістану, будуть реабілітовані. За авантю ру вищих військових кіл С Р С Р в Аф ганістані відповідальний російськи й ш овінізм і, як відомо, 80% оф іцерського складу збройних сил С Р С Р є ярими ш овіністам и і лю доненависникам и. У кр аїн а на власній ш кірі відчула і постійно відчуває політику ге ­ ноциду по віднош енні д о укр а їн сько ї нації з бо ку М оскви . Я кщ о б У Р С Р мала власні збройні сили, які вели б війну в Афганістані, то в том у ви­ падку виклю чно всі особи, що брали б участь у цій несправедливій війні, носили б тавро окупанта. У кр аїн ці не хочуть ні воювати, ні цієї злочинної війни — нам потрібна воля, доброзичливість народів світу, мирне щастя для наших дітей, як на сьогодні, так і на завтра. — Голова Ініціативної групи захисту прав віруючих на Україні Василь Кобрин — Секретар — о. Григорій Будзинський — Член і н і ц і а т и в н о ї групи — Йосип Тереля

СТРАДНИЦЬКА Д О Л Я СТУДЕНТА ЗОРЯНА П О П А ДЮ КА Зорян П опад ю к належить д о тих борц ів за права У країни, які від молодих літ несуть відповідальність за св о ї погляди. Доля З ор ян а — — страдницька. Й о го заарештували в 1 9 7 3 році, коли йому було всього 2 0 років. Й о го взяли р азом з іншими — одинадцяткою — які д о м а ­ галися народнього голосування в справі відокрем лення У кр а їн и від Р осії. Ця ви м о га принесла о скар ж ен н я проти н ього в «антисовєтській пропаганді й а гіта ції", а у висліді суд окупанта засудив йо го на сім р оків ув'язнення і 5 заслання. О пинивш ись за дротам и в м о р д о в ­ ськом у концтаборі, замість сум ирно нести свій вирок покарання, він

352

Зорян Попадюн

голодівною і писанням лиимв дом агається звільнення всіх інакодум аючих покараних. За це адм іністративна влада засудила йо го на додат­ кових три роки покарання до В л адим ірсько ї тю рм и. Тут Зорян захво­ рів на сухоти та нервову д е пре сію . В 1 9 8 0 році З оряна заслали до Казахстану і не пром инуло й двох р о ків часу, як йо го поновно оскар ж или за «антисовєтську пропаґанду та агітацію " в особистих листах до приятелів і знайом их і засудили на 15 років д о д а тко в о го ув'язнення та заслання. Стан здоров'я З ор ян а надзвичайно критичний: кількаразові серцеві атаки та відсторонення двох ш м атків правої частини легенів роблять йо го життя трудним. Х в о р о го П о пад ю ка призначили до перм ських концтаборів на працю у виробництві частин для прасувальних заводів. Н е знати, як д о в го з м о ж е витримати Зорян П о п а д ю к у важких об­ ставинах суво р о го реж им у.

НЕЗЛАМНИЙ СІЧКО АРЕШТОВАНИЙ ПОНОВНО Петро С іч ко мав вийти з ув’язнення на волю 2 6 -го травня 1 9 8 5 року. В цей день вига сав йо го присуд за «наклепи на совстський уряд«. О днак, після відбуття покарання, по но вно арештували Петра С ічка, за яким параграф ом — нам н евідом о. С іч ко м ає 5 9 р о ків і м ає вже неабиякий досвід совєтських концтаборів і в'язниць, бо вже за сатрапа Сталіна аж до новітнього диктатора карається під різним и претекстам и, як людина, яку со вєтсь ка влада хоче знищити, бо »неблагонадійна« в со вєтській систем і. Під закид о м боротьби за с а м о стій ­ ність У кр аїн и в загоні У П А ко м андир а Ч о р н о го йо го засуд ж ено на

353

смерть, уласкавлено драм атичним в и р о ко м 2 5 літ позбавлення волі, а зі см ер тю ката Сталіна звільнили під загальною ам нестією . За св о ї відваж ні виступи, хоч би в часі похорону В олодим ира Івасю ка, зазнав переслідування р азом з св о їм и синам и. Ком уністична преса його та ряд інших осіб відкрито таврувала. Р азом з ним були засуджені за таку антисовєтську діяльність і пропаганду йо го сини Василь та Володим ир, які т а ко ж зазнали ш кільно-адміністративних пе­ реслідувань, як викинення з університету і т. д. Петро С іч ко відбув сво ю кару в 1 9 8 3 році. За що його во р о г поновно засудив — нам невідом о.

В. ДО ЛІШ НО ГО ЗААРЕШТУВАЛИ ВТРЕТЄ Л ондон (У Ц ІС ). — Н ед авно на Захід продістапася вістка, що при кінці 1 9 8 4 року на Івано-Ф ранківщ ині К Ґ Б вж е втретє заарештувало Василя Д оліш ного. Василь М ихайлович Долішний, народж ений 1931 року в селі Підлужжя на Івано-Ф ранківщ ині, вперш е був заареш тований 1 9 4 7 року і обвинувачений на основі ст. 5 6 К К У С С Р (...зрада батьківщ ини з метою захоплення влади«) за участь в С У Н -У ІІА та засудж ений на 10 років каторги. Після звільнення закінчив інститут та працю вав ін ж е н е р о м б е з ­ пеки використання газу. В 1971 році В. Д о л іш н ого знову заарештували і за «старі провини« засудили на 10 р о ків позбавлення волі. Після відбуття п о вн ого засуду В. Д о ліш н ого звільнили і він повернувся на Івано-Ф ранківщ ину, одначе ніяк не м іг влаштуватися на роботу, бо ніде не дали йом у праці. А після нових законів, якщ о лю дина не пр ац ю є на протязі чотирьох м ісяців,

354

то її обвинувачую ть за «паразитний сп о сіб життя« і арештують та за­ судж ую ть на відповідний реченець ув’язнення. В таких випадках вим ір покарання залежний від К Ґ Б . Я к від о м о з постійних тривожних вісток У країни, майж е поголовно всіх укр аїн ських патріотів і глибоко віру­ ючих християн після звільнення арештують і засуджую ть під будь-яким претекстом на довголітнє ув’язнення. Ця н ем илосердна доля теж хо­ дить слідом за В. Доліш ним .

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ АВРААМА Ш ИФ РІНА В ОБОРОНІ ВАСИЛЯ Д О Л І Ш Н О Г О Щ е один із моїх друзів, з яким я си д ів у хрущ овських концтабо­ рах, заареш тований; відійшли Б р е ж н є в , А ндропов, Ч е рне нко , але нічого не міняється, сталінські часи продовж ую ться. В а с и л ь Д о л і ш н и й — борець за незалежність У країни від С о в є гс ь ко го с о ю з у поневолених націй, борець за честь і гідність українця у в о р о ж о м у о круж е нні, знову, вж е третій раз, ареш ­ тований. А кр ім того, прийшли вістки про те, що знову запроторені в тю рм и націоналісти теж з інших республік С С С Р ; наприклад, у Прибалтиці заареш товані М арт Н іклаус і Гун ар Астра, м ої друзі в таборах ще в 1 9 6 3 році Щ е в таборах, а те ж після відбуття безпощ адних тю рем них засудів, ми не раз дискутували з друзям и-українцям и. Вони подивляли відкриту, офіційну боротьбу є вр е їв за національну гідність й оповідали мені, як в минулому українці вж е не раз боролись з ко м уністи чною владою зі зб р о є ю в руках. Але тоді ще не було в народі повної єдности, яка виходила б зі зрозум іння національної мети. М ої друзі-українці, вийш овш и на волю із совєтських таборів, знову віддавали сво ї сили і набутий д о св ід для того, щоб вся У країна, а не тільки її західні області, перейнялись ідеєю боротьби за незалежність. І вони виграли цю битву: сьогодні робітництво, селянство й інтелі­ генція по всій У кр а їн і о д н а ко во розум ію ть, що лише незалежність від С С С Р принесе їм щасливе і безпечне життя вільних людей. І са м е тому, що бій за душі укр аїнц ів сього д н і вж е виграний у к­ р а їн сь ки м націоналізмом , са м е том у така безпощ адна загибаю ча тиранія ком уністів, і я кр а з через це продовж ую ться все нові і нові арешти. І одною із ж ертв у цій війні за вільну У кр а їн у — є мій д руг В а ­ силь Доліш ний. С лава Б огу, я вж е закінчив м о ю тернисту дорогу, але багато моїх друзів, з яким и я сид ів у со вєтських таборах, а м іж ним и націоналіс­ ти різних «республік" С С С Р : українці, литовці, лотиші, естонці, білоруси, молдавани, казахи, кір гізи , тадж ики, узбеки, німці, татари і багато д р у­ гих ще й сього д н і у концтаборах. І, очевидно, євреї, з яки м и совєтська влада розправляється сь о го д н і м ож ливо, найбільш ж ор сто ко . Це, що со вєтська влада за п р о то р ю є націоналістів у концтабори і психіятричні тю рм и, є свідоцтвом ж ивучости цих народів, які бо-

355

ряться за звільнення себе від смертельних «братерських обіймів« ком уністів С С С Р . В цьому теж початок остаточної загибелі ком уністів: націоналізм похоронить гнилу тиранію со вєтсько ї влади, народи здобу­ дуть свободу, а в день розвалу С С С Р весь світ знову свобід но віддихне. Волю тобі, Василю Долішний, волю тобі, У кр аїн о, волю вам, мої тю рем ні друзі! Ізраїль, квітень 1985 р.

Авраам Шіфрін

■ЗАМІСТЬ ОСТАННЬОГО СЛОВА« ВАСИЛЬ

ОВСІ ЄНКО

Василь О в сіє н ко народився 1 9 4 9 року. Філолог і ви­ кладач укр аїн ської мови. Відбув перш е покарання від 1 9 7 2 -1 9 76, засуджений в 1981 році на 10 р о ків таборів о собл ивого р еж им у і 5 р оків заслання. М іж 1 9 7 6 та 1981 р ока м и відбув три роки ув’язнення. В сі вироки за 6 2 -о ю статтею КН У С С Р — «Антисовєтська агітація і пропаганда". З араз хворий на язву шлунка і ревм атизм. «Тут, де чиниться судова розправа наді м ною , нем а д о ко го го ­ ворити. Я тут один серед ш иплячого гаддя, як неопалим а купина. Ви обставили вартою і м урам и та ґратами не мене. Це ви себе обставили ним и від народу. Ви, а нея, боїтеся гласности. Це ви, а не я, сховалися від народу нижче н и ж ньо го поверху, в підпілля, щоб тво­ рити св о ї чорні діла. Ви винюхували кож ний мій слід, підслуховували ко ж н е м о є слово, відлякували від м ене людей, зводили на мене несусвітенні наклепи. І не знайш овш и в мені ж од н о ї фальші, лукавства, скрутейства, ви пе­ реконалися, що я принципово не здатен учинити чого сь злочинного. І ви злякалися мене. І са м е тому вдалися д о м ерзенної ф абрикації »справи«, як це ви м а со во робили в сталінські часи за принципом «Был бы человек, а дело найдется". У м оем у випадку м а є м о пре­ цедент відродж ення єж овщ ини-беріївщ ини. Н іч о го того, в чом у ви мене звинувачуєте, не було і ви це чудово знаєте. О д н а к ви влаштували наді м ною це м ерзенне судилище, щоби знищити мене. З авіщ о? За те, що я заваж аю вам грабувати й обдурювати народ. За те, що я знаю правду про вас і со вість моя не д а є мені цю правду зам о вчу­ вати. З а те, що стократ благородніш ий, шляхетніший за вас. За те, що я не приймаю ваш ої свинячої філософії, що найбільше у світі благо є хлептати з корита, до ко тр о го вас тим ча сово допустив м о с ­ ко вський ім періялізм, одягнений у м аш кару ко м ун ізм у. Ви «совєтські люди у кр а и н ско го пр оисхо ж д ен ия", ке рую чись цією ко ри тн о ю філософі­ єю, допом агал и м о с ко в с ь ко м у ім пер іялізм о ві вим орити голодом третину с в о го народу в 1 93 3-м у. Ви допом агали Гітлеру і Сталіну витовкти мільйони і мільйони війною і репресіям и. Це ви готували вагони для вивезення решти у кр а їн с ь ко го народу до С ибіру. Це ви винищили цвіт н аш ого народу — інтелігенцію . Це ви розтоптуєте пр екра сну його мову, насадж ую чи натомість с в о є брудне

356

матюччя. Ви терзаєте й о го душу, вимуш ую чи всіх ставати злодіями, брехунами і боягузам и. Ви витравлюєте його світлий розум сво єю го ріл ко ю . Ви — народовбивці! і цей суд є прод о вж ен н ям ґеноциду у кр а їн с ь ко го народу. Так, як см ертник. С ьогод ні, чи опісля ви м ене знищ ете. Я не є перш а і ще не о с ­ тання ваша ж ертва. Але я св ід о м о йду на цю погибелі, бо знаю, що цим с а м и м я захищ аю життя м о го народу. Я ке рую ся вищ им законом життя — за ко н о м ж ертвенности. Ваше гадю че сичання чують тільки ці ка м інн і мури, а мій голос почує ціла У кр аїна, цілий світ. Ви — са ­ мовбивці, володарі с в о є ї см ерти. У сі ваші неуспіхи, як у світовій політиці, є наслідком кричущ их »попирань« природних лю дських прав на свободу слова, свободу занять. Хто со вісний , той не хоче мати справи з бандою . Ви узурпували пр аво говорити від імені істини. Але ніхто з людей не м ає на те права. Т о привілей Б ога . А прин­ цип рівности всіх все більше о вол одіває уми людей, котрих би ви вічно хотіли мати за покірне робоче бидло. Але люди не хочуть більше бути нічиїми рабами, бо вони почули себе Л ю д ь м и і том у під вами захиталася земля.

Ніхто, в тому числі і ви сам і вж е не вірите в с в о ю ком уністично-імперіялістичну д е м а го гію .Л ю д и побачили брехливу суть ваш ої ко м у ­ ністичної »правди«, ваш ої с о ц і а л і с т и ч н о ї "д е м о кр а тії" і одвертаю ться від вас, від ваш ого м е р зе н н о го лику з огидою відвертається цілий світ. І вж е не врятує вас ніяка д е м аго гія , ніякі р е пр е сії. Те, що зі м ною зар а з робите ви — це вже фарса, ком едія, початок кінця. Готуйте со бі мотузки і не пром иніть м ом енту вчасно перевіш атися. Б о с ко р о упаде на вас народний гнів. І народ зневажить вас. Ім ена ваші стануть поруч Ю д и н о го і будете прокляті сво їм и синами. А благословенна Б о го м , золота, як мрія, У кр а їн а постане у всій своїй кр а сі і силі і займе достойне м ісце у колі вільних народів. Це вж е неминуче, як неминуче то р ж е ство прави, д о б р а і с п р а в е д ­ ливости. У кр а їн а буде вільною від вас, заброди, зрадники й кати, незалеж но від того, хочете ви цього чи ні. Б о ми, українці, цього хочем о і о свячуєм о цю ідею великими ж е р тва м и ".

357

В. ПОЛОВЧАК - ВІЛЬНИЙ! Свобода — найкращий дарунок на уродини Д о теплих привітів, які надійшли В олодим ирові П оловчакові з д нем його 18-их уродин, прилучиться ко ж н а свідом а одиниця, яка знає, що В олодим ир переж ив за останніх шість р оків. Вміле заступство адвоката Ю ліяна Куляса з співпр ац ею цілого ряду співроб ітників довели до хвилини, коли ю на ко ві — в день уродин, усміхнулася свобода. Не буде більше переслідувань, залякувань, ш антажування рідними і не лякатиметься заходів репатріяції, ані ш кідливої для нього діяльности С пілки Гром адянських С вобід. Н а вільній землі В аш інґтона опинив­ ся ще один еміґрант, який здобув право свободи ва ж ко ю битвою по судових установах проти великої потуги в світі — С С С Р , яка не виявилася в силі дати раду з малолітнім хлопцем і його здібними адвокатам и, за що ми їм від серця ґратулю ємо! А м е р и ка н сь ка преса ш о р о ко го засягу відгукнулася на справу у кр а їн сь ко го ю на ка з зацікавленням і часто друкувалися статті про його справу — історію йо го родини, перебіги судів, протизаходи по­ зитивної сторони. О станнім часо м в ам е р иканській пресі падало у вічі порівняння долі і вибору В о ло дим ира до а м е р икан сько ї дівчини С еманти С м ит. С ем анту зап р о си в до себе в Крем ль Ю рій А ндропов, совєгський кат, який всм іхався д о дівчинки, обдаровую чи її цінними дарункам и, а тим ч асо м со вєтсь ко -р о сій сь кі війська мордували б е зб о ­ ронних дітей н е ско р е н о го а ф га н ського народу. Ш и ро ко почи тн и й « Н ью -Й орк Пост« з 1-го жовтня ще раз п ід кр е с ­ лив різницю м іж о б ом а дітьми в статті п. н. «Володим ир і С ем анта: аналіза іронічної ситуації". А втор статті — Д он Ф е д е р — правильно підкреслив різницю в оцінці поведінки обох дітей в ліберальній пресі. С ем анту потрактовано як ге ро їн ю , а на В олодим ира дивилися як на дж ерело, я ко го треба було чим швидше позбутися... «Цінаво, що ці сам і люди, які вважали, що 12-літній В олодим ир П оловчак не знав, що робить, були певні, що С ем а нта С м іт точні­ сін ько знає, що вона робить, хоч їй було тільки 10 років. У їхній розцінці С ем анта на 14-денній турі могла кращ е розрізнити нам іри со вєтсь ко ї влади, н іж Володим ир, який впр од ов ж 12-ти р оків був совєтським підданим«. Дон Ф е д е р пе ре ка зує історію долі В олодим ира і атакує дволич­ ність С пілки Гром адянських С вобід, яка «у своїй програм і боронить право малолітньої дівчини на аборт або на засоби протизачаття — а ю на ко ві заперечує права на свободу«. Для автора статті така спілка — це організація гіпокритів і негідників. «Для обох дітей д р а м а закінчена. С ем а нта — хай с по чи ва є в мирі, а В о лодим ирові — щасливих ур о д и н !« — закінчує с во ю статтю журналіст Д он Ф едер. О. Р.

358

Володимир Половчак підписує в Чікаґо аплікацію про громадян­ ство в ЗСА

“Associated P ress”

ВІДНОВЛЕНО ЦЕСУС Н а С віто в о м у З’їзді У к р а їн с ь к о го Студенства, який відбувся в Т о ­ ронто в днях від 2 0 -о го д о 2 2 -о го грудня 1 9 8 5 року відновлено Ц ен­ тральний С о ю з У кр а їн с ь к о го С туденства (Ц Е С У С ). З ’їзд скликав О рганізац ійний Комітет, очолений М артою Д ичок, щоб відновити Ц Е С У С , діяльність я к о го припинилася 1 9 7 7 року. У з’їзд і брали участь представники наступних студентських організацій. С о ю з У кр а їн с ь ко го С туденства Канади (С У С К ), С о ю з У кр а їн ськи х С тудент­ ських Т овар иств А м е рики (С У С Т А ), Т ов ар иство У кр а їн с ь ко ї С тудію ю чої М олоді ім. М иколи М іхн о всь ко го (ТУ С М ), С о ю з У кр а їн с ь ки х С тудент­ ських Т овар и ств в Е вропі (С У С Т Е ), С о ю з У кр а їн с ь ки х Студентів в Н ім еччині (С У С Н ), С о ю з У кр аїн ських С тудентів у Ф ранц ії (С У С Ф ), О рганізація У кр а їн с ь ко ї Молоді в Б разилії (О У М Е ) і У кр а їн с ь ке С ту­ дентське Т ов а р и ство С ід н е й сь ко го Університету (У С Т С У ). Після перших двох днів, на яких звітували представники студентсь­ ких організацій, відбувалися різні доповіді й д и скусії, бенкет, виступ А в а н га р д н о го У кр а їн с ь к о го Театру та численні наради, а третього дня ріш ено відновити Ц Е С У С , але зі з м ін е н о ю структурою . Н а З ’їзді прийня­ то такі зм іни в структурі Ц Е С У С -у: ство р е н о Кординаційний Ко м іте т і Раду П редставників. В склад К о о р д и н а ц ій н о го Ком ітету вибрано М и ­ рона В асилика з Ваш інґтону, я к головного координатора, Д анила Д аревича з Торонто, як технічного секретаря і Андрія Р уд ницького з М онтреалю, я к ф інансового референта. В скл ад Ради П редставників входять представники (ще не вибрані) С У С К , С У С Т А , Т У С М , С У С Ф , С У С Н , О У М Б і У С Т С У . В сі справи Ц Е С У С -у мусять бути од ногол осно рішені Р адою П редставників, а Координаційний Ком ітет ж о д н о го голосу не має. Н а З ’їзд і не дійшло д о остаточного рішення над статутом Ц Е С УС -у, але перед кінцем наступного року запляновано К о 1 ноес Ц Е С У С -у, щоб узгіднити новий статут.

359

ЄОЖОГІЧНІ

ІЄ MU

Б. Романенчук

ЩО ТВОРИТЬ НАЦІЮ? Н а тему, що визначує націю і що є / ї ї о зна ко ю та суттю, є вже досить багата література, головно, інш ом овна — англійська, нім ецька, французька, італійська, але є вже і в на<р декілька праць, автори яких, спираю чись здебільша на теоріях чужих авторів, пробую ть дати власну^ відповідь на питання, щ о таке нація. О станнього слова, в цій справі, очевидно, ще ніхто не сказав, тому я й собі спробую висловити декілька дум ок, маю чи перед со б о ю давніш е видану працю д-ра А. Княж и н с ь ко го п. з. »Дух нації«: соціологічна й етнопсихологічна студія (Н Т Ш , Н . Й. 1 9 5 9 , 291 ст). Це ані критика, ані рецензія праці Княж инського , але кілька дум о к з приводу і деякі м іркування. Д ослідники й теоретики нації подаю ть цілу низку різних чинників, які, на їх думку, становлять і визначують націю, внаслідок чого постали найрізніш і теорії нації, залежно від того, хто який чинник, чи які чин­ ники ставить в о сно ву нації, наприклад, р асова теорія ставить в основу нації расу і кров, які нібито творять психологічну єдність; географ ічна теорія уваж ає головним чинником національности географ ічні умовини, як клімат, почва, географ ічне положення тощо, культурна теорія прийм ає за визначник і головний чиннин нації культурну діяльність, чи культур­ ну творчість і культурні надбання, а теорія вваж ає м ову за один із головних чинників, що визначають націю. Т ео рію культури створили німці (Фіхте), які думають, що культурне життя і культурна творчість об'єдную ть нарід і роблять з нього націю — німці мають, очевидно, на думці нім ецьку націю і нім ецьку культуру у світі, а св о ю націю вваж аю ть »супернацією«, історичною м ісією якої є ширити цю суперкультуру серед інших народів, менш е або й зов сім некультурних, а таким и вони уваж аю ть всі інші народи поза со б о ю . З н а є м о ми ту суперкультуру з двох останніх світових воєн, які велися і на наших землях, і зн а єм о їй ціну, як і н епо га но знаєм о німецьких »культуртраґерів«, хоч певних культурних здобутків їм , оче­ видно, не відм овляєм о і певних заслуг не відбираєм о. Т еорія культури я ко ю сь м ір о ю прийнялася і в нас, і д еякі дослід­ ники (напр. Б о ч ко вськи й , Ребет) прийм аю ть культуру за один із в а ж ­ ливіших чинників у визначенні і становленні у кр а їн с ь ко ї нації, але цю теорію навряд чи м ож н а прийняти. Б о коли культура взагалі і має якесь значення у визначенні нації, то в творенні у кр а їн сько ї нації вона не відіграла такси' по важ н о ї й ріш альної ролі, як німці, а за ними й думають наші теоретики. О чевидна річ, одним із багатьох чинників, які визначують нашу націю, укр а їн ська культура є, але ї ї роля досить обм еж ена.

Т е о р ію культури заперечують, м іж іншим, А. Княжинсьний, який каж е, що не культура визначує націю, тільки нація визначує культуру, але тут даре м н а була б суперечка, бо не тільки нація творить культуру, але й нарід, який ще не став нацією, творить культурні ціннощі, хай би лиш те, щ о ми звичайно н азиваєм о н ар о дною творчістю , але ті ціннощі можуть бути одним із чинників, які причиню ю ться до становлення чи визначення нації або бодай зм іцню ю ть її стан. М ож на, очевидно, сперечатися на тему, чи культура є головним чинником у становленні нації, а чи вона є д р у го або й третьорядним, але перед тим як сперечатись, треба визначити с а м е поняття куль­ тури, бо різн о її в нас розум ію ть. Н айчастіш е чуєм о і читаєм о такі вислови як «література, мистецтво й культура«, з ч ого виходило б, що література й мистецтво до культури не належать, і творять якусь о к­ рем у ділянку, до яко ї ще доходить наука. Д ехто вв а ж а є культуру «духовим виявом життя народу« (зам. матеріяльним виявом д ухового життя) і дум ає, що наука, література й мистецтво постаю ть з куль­ тури народу, яка с в о їм ко р ін н я м сяга є часів йо го ф ізичного й духо в­ н ого народження, а це означає, що культура постає з культури, або культура є культура. Щ е інші, вичислю ю чи різні ділянки вияву л ю д сько го духа, вр а ­ ховують до них і мову, хоч м ова не є явищ ем культури в тому, наприклад розум інні, що література, бо м ова як засіб ко м ун іка ц ії чи порозум іння м іж лю дьми, є явищ ем евол ю ційним , що розвивається разом з лю диною . Інша с п р а ва літературна мова, яка є скл адником культури, але коли го в о р и м о про становлення нації, то літературна м ова не є головним визначником нації, а одним з багатьох. Н атом ість звичайна мова, народна, яка розвивається р азом з народом , становить найголовніш ий і рішальний чинник у творенні нації. Т еорія м ови так і каж е, що м ов а визначує націю, але багато теоретиків, признаю чи велике значення мови, не прийм аю ть її за го ­ ловний визначник нації, мовляв, нація,це не м ова, або мова, це ще не нація (Б о чков ський). Це, звичайно, правда, що мова, це ще не нація, коли го в о р и м о про чинники, які визначаю ть націю, але ми тут ставим о питання інакш е — нам не йде про те, що визначує націю , а про те, що її творить. О тже, коли говорити про творення нації, про її ста­ вання, то м ова є головним, хоч і не єдиним , але все таки необхід­ ним чинником . Цій проблемі присвятим о більше місця трохи далі, а тим часом згад аєм о ще д е які теорії, які мають певне значення. Згадаєм о, напр., історичну теорію , яка у визначенні нації в в а ж а є найваж ніш им чинником минуле народу, все, що нарід п е ре ж и в п ротягом пе вн ого часу с в о го існування як о кр е м а група, а зо кр е м а , політичні м оменти, які більше, н іж що інше, об’єднують нарід. Т ео рія свід о м ости каж е, що спільнота стає нацією , коли вона св ід о м а с в о є ї о крем іш ности від ін­ ших спільнот. Далі є ще теорія ідеалу, теорія волі і персоналістична теорія, яка вв а ж а є націю о кр е м о ю персональністю , що її о зн а ко ю є свобідний вибір її членів і їх свід о м е баж ання жити разом і творити політичну спільноту. Т во р ц е м цієї історії був ф ранцузький со ц іол о г Еміль Бутро, а інший французький мислитель Е рнест Ренан казав, що нація — це душа, духовий принцип, національна свідо м ість і воля. Н ім е цьки й поет

361

Гердер казав, що нація, це група людей, опанованих національним характером, який є с в о го рода національною душею. Б лизько до вище згаданих теорій є теорія нації-держави, найголов­ ніш им визначником якої є т. зв. »Фольксґайст«, тобто »дух народу», під яким , звичайно, розум ів «збірну волю«. Т во рц ем цієї теорії був н ім ець­ кий філософ Ґ. Геґель, який уваж ав нац ію -держ аву за найвищ у цінність на землі. Геґелеву ко нцепцію »духа нації* прийняв за основний визнач­ ник і А. К н яж и н ський в згаданій праці, дуж е цікавій, але не вільній від суперечливих твердж ень. Кн яж и н ськи й виходить у своїх розваж аннях із позицій нім ецької ідеалістичної філософії 19 ст. (Кант, Фіхте, Геґель та ін .), але о сно ву­ ється головно на дослідах є вр опе йських соціол огів і етнопсихологіє як M c D o u g a ll, T o n n ie s , V ie rk a n d t, S p an n , які трактую ть націю як повний, замкнений в со бі і незалежний організм , від ч ого ця теорія й н ази ­ вається органічною . Для ясности треба сказати, що згадані соціологи і етнопсихологи трактують націю як психологічну групу людей, яку на­ зиваю ть спільнотою в протилежності до м еханічної групи, яку називаю ть спілкою . Княж инський прийм ає цю ко нцепцію і так с а м о відрізняє дві кате­ горії суспільних груп — психологічну і механічну, першу називає спіль­ нотою, а другу називає спілкою , яною є всяке товариство — культурне, освітнє, еноном ічне, торговельне, спо рто ве — та ко ж н а установа, що постала для певних, точно означених конкретних цілей. С пільнотою , натомість, він уваж ає таку психологічну групу, як родина, плем'я, шкільна кляса, армія і нація, при чому нація є найвищ ою психологічною гру­ пою, бо твориться не механічно, а органічно, на психологічній базі, вн а с­ лідок д о в го го співжиття і спільної долі. В сі психологічні групи мають с во го духа, який їх о пановує і трим ає разом . В нації цей дух одначе найсильніший, том у й ця психологічна група вважається найвищ ою понад усі інші. Вслід за Геґелем та соціопсихологам и і К н яж и н ський ставить с во ю концепцію нації як організм у, як суті са м о ї в собі і сам ої для себе. Геґель казав, що нація-держ ава є абсолю тною владою на землі, н ай­ вищим законом і м оральним принципом . П одібно розум іє і К н я ж и н ­ ський націю , яка є для н ьо го творчим підм етом для себе сам ої, бо її дія виходить від н еї і переходить на неї. її ціль здійсню вати себе сам у і с в о є власне існування. В цій точці одначе Княж инський відходить від Геґеля, який все тани для сво єї нації-держ ави передбачав якусь вищу мету, певну м іс ію — по ­ ш ирю вання н ім ецько ї »суперкультури« серед інших народів, культурно нижчих і том у менш е вартих. К н яж ин ськи й не ділить нації на вищі і нижчі, всі нації в н ього рівні, але ко ж н а з них ж иве для се бе с а ­ м ої і не м ає ніяких інших цілей поза се б езд ій сн ю ва нн ям . Щ о пр авд а, Геґель теж е гоїсти ч н о р озум ів світову м ісію н ім ец ько ї нації — з точки бачення ї ї са м о зд ій сн ю в ан н я, бо творення культури і ш ирення її серед інших народів є одним із засо б ів сам о зд ійсн ю ван н я н ім ец ько ї нації, але К н яж ин ський задовільняється простіш им і с кр о м н іш и м с а м о зд ій сню ванням нації, яка хоче жити для се б е са м о ї у сво їй власній са м о вистачальності.

362

М о ж н а сперечатися за те, чи нація є самоціллю, ціллю с а м о ю в собі і чи її найвищ е призначення закладене в ній самій для неї са м о ї. Н а м здається, що са м о зд ійсн ю ван н я нації не м ож е замикатися в собі й ізолювати та служити сам ій собі, як, нібито, живий організм . Я кщ о ка ­ ж ем о, що нація є найвищ ою ф орм ою суспільного життя, то, мабуть, ця найвищ а ф орма для чого сь таки створена, не для са м о ї нації як такої, але для я ко їсь вищ ої цілі. Л огічний ви сн о в о к напрош ується, що ця най­ вища ф орма подумана як один із засо б ів кр а щ о го й досконаліш ого співжиття л ю д сько го роду. В природі н ічо го не твориться безцільно і н ем а в ній н ічо го випа дко во го, отже, не м ож е й нація бути чим ось са м и м у со б і і с а м и м для себе і то се ре д інших націй. Ціль нації б е зс у м ­ нівно визначив Т ворець всесвіту — як засіб до вищ ої цілі, а нею є д о б р о і співжиття всього людства. Нація, як суспільна форма, явищ е недавнє, вона, м ож е, тільки на порозі с в о го існування й розвитку, а том у вона ще така недосконала. В она щолиш ш укає с в о є ї доснонапости і, м ож е, багато ще часу мине, поки вона стане тим, чим у розвитку л ю д с ь ко го роду повинна бути, справді найкращ ою і найвищ ою ф орм ою суспільства, не тільки в психо­ логічному, але й у дослівном у, реальном у сенсі. Коли все лю дство оформиться в о кр е м і нації, що є вже, мабуть, залож ене в еволю ції людини, бо ця форма не є випадкова, тоді лю дство знайде га рм о ній не співжиття, в яком у належ но буде респе ктован а і л ю дська одиниця, і га р м о нійн о ю буде са м а спільнота. Концепція нації як організм у, щ о св о ю ціль носить в са м о м у собі, не враховує факту, що нація ж иве не відокрем лено, а серед інших на­ цій, з яки м и мусить співж ити. Правда, Геґель казав, що націю -держ аву не о б о в ’язують ніякі моральні закони, які норм ую ть взаєм ини пом іж д е рж а вам и, том у для нього д е р ж а в а є суттю в собі і абсолю тною вла­ дою на землі, але ми м а є м о нагоду бачити власними очима, д о ч ого така концепція веде — що найбільшим в о р о го м націй є інша яка сь супер нація. Але, коли Геґель відкидає традицію християнства, а вона каж е, що ще є вищий закон понаддерж авний, закон розум у, сумління, за ­ кон природи і Б ога, то й не дивно, щ о йо го нація-держ ава є абсол ю ­ том, який стоїть понад усякі інші закони. Подібно, хоч не так крайнє, р о зум іє націю і К н яж и н ський . Він, од­ наче, не поєднує нації й д е рж а ви в одне поняття, як Геґель, і д е р ­ жаву вв а ж а є звичайною спілкою , тобто суспільною групою , створеною для життєвих потреб, зате на націю він переносить всі атрибути Геґелевої нації-держ ави. І тому, що вона твориться органічно, він ува­ жає націю за суцільний о рга нізм , аналогічний д о ж и в о го л ю д с ько го або тва ри нно го організм у. Порівняння нації як суспільно го організм у, д о ж и в о го о рга н ізм у — концепція давня, яка не витримала проби часу й пережилася. Зразу то була політична теорія античної філософії. Платон і Аристотель розум і­ ли д е рж а ву як живий організм. їх теорію розвинули (до крайности) ні­ м ецька ідеалістична філософія 19 ст., і Кант, напр., назав, що де рж а ва є »омніопотентна, непом ильна і б ож еська«. Геґель застосував цю концеп­ цію до н ац ії-д ерж ави і пішов ще далі, розвинувш и її в абсолют. З д р уго го бо ку цю ко н епц ію підхопила позитивістична філософія 19 ст., але застосувала її не д о д ерж ави, а д о суспільности взагалі.

363

Ш ука ю ч и р озв'язки питання взаємин м іж лю диною -одиницею і спільнотою, позитивістична філософія виступила проти індивідуалістич­ ної р озв'язки цього питання, розв'язки, очевидно, е кстре м н ої, і в центрі уваги поставила суспільність. Т а к постала філософія с о ц і а л і з м у або теорія спільноти, яка дала спр аві взаємин одиниці й суспільности нову розв'язку, таку ж радикальну, як індивідуалізм: одиниця перестала бути трактована як творець суспільности і стала її твором . Значить, один е кстр е м породив другий, а р о зв ’язки проблеми не дав. Т аким чином персоніф ікація спільноти й деперсоналізація одиниці привела до концепції життя, яка вв а ж а є спільноту чимсь більшим, ніж сум а одиниць, які її снладають. Н а д о ка з цього приводяться різні порівняння, з яких найголовніш е — порівняння суспільности д о ж и в о го організм у. О рганістична теорія стала о сн о в о ю н ової школи — соціології. Н а ­ дуживання цієї аналогії розвинулося в с о ц і а л ь н и й радикалізм ^ цілко­ витою неґацією л ю дської одиниці і з тотальним підпорлдкуваннлм одиниці суспільності. Розвинув цю концепцію англійський філософ і соціолог позитивістичної школи Герберт С п е н с е р (1 8 2 0 -1 9 0 3 ). У своїй праці «Принципи соціології« він каж е, що спільнота є повним о р га н із­ м ом , який м ає навіть подібні органи живлення, циркуляції, ко о р д и н а ­ ції, репродукції, що й ж ивий о рга нізм . І далі він каж е, що спільнота, по­ дібно як організм , росте і розвивається, а з розви тком ускладню ється й інтеґрується, а через інтеґрацію стає ге те р оге нн о ю (різнород ною ). Але він ще не узал еж ню є одиниці від спільноти так далеко, як інші соціологи це зробили. Це правда, ка ж е він, що частини в о рганізм і існують ради цілости, але в спільноті буває протилежно, цілість існує для частин. І ця різниця, ка ж е він далі, м іж спільнотою і о рга н ізм о м , не менше важлива, як і подібність, яна є м іж ними. (підк. мої — Б. Р.) Інші соціологи, а м іж ними й ті, на яких основується Княж инський, пішли далі і потрактували лю дську одиницю, як органічну частину ці­ лости, частину, яка са м а со б ою не м ає ніякої вартости, бо не м ає ні власної волі, ні вл а сн а дум ки, ні власної цілі. Одиниця для них як атом у фізиці, як цілковитий абстракт, а спільноту вони вваж аю ть за дійсність саму в собі і са м у для себе, як повний о рга нізм , вищий від суми одиниць, які йо го творять. Ц ією лінією пішов і К няж инський, застосувавш и цю соціологічну концепцію органічности д о нації, яка, як ми вж е згадували, на дум ку деяких соціоло гів є найвищ ою ф орм ою психологічної групи, тобто о р га ­ нічної л ю дської спільноти. Н е м а є сумніву, що психологічна група людей, це щ ось вище від м еханічної суми одиниць, яка є тільки спілкою , ство р е н о ю для ко н кр е т­ них цілей, тому національність справедливо м о ж н а вважати сво єрід н и м о рганізм ом , що розвивається так природно, наче живий о р га н ізм , але порівню вати націю до ж и в о го о рга н ізм у н е м а є підстави (ані потреби), бо це просто задалеко посунений соціялізм . Це правда, що філософія нації в’яжеться в цій точці дуж е тісно З С О Ц ІА Л ІЗ М О М і є певною ф ор­ м ою С О Ц ІА Л ІЗ М У (теорії спільноти) головно через те, що вона, силою фак­ ту, м ає до діла з проблем ою взаєм ин м іж одиницею і спільнотою , але націд є о собл и вою ф орм ою спільноти, в якій одиниця не розпускається так тотально і безслідно, як соціологія передбачає. Геґель, Фіхте, Б а р р е с

364

та інші прийшли до сво їх теорій нації через с о ц і а л і з м , але нам н ем а є пот­ реби їх наслідувати і приймати концепцію , що одиниця — нуль, а нація — абсолют. Нація, це в загальній спільноті людей щось в роді п е р с о ­ нальної індивідуальности. В о на м ає свій власний і особливий духовий підхід до проблем життя, том у віднош ення нації, як особливої спільноти, д о одиниці — відм інне від соціялістичного. В нації одиниця повновартісна, вона зб е ріга є сво ю персональність та індивідуальність, визнаючи в той ж е час націю за спільноту, поза я ко ю і б е з я ко ї вона, одиниця, існувати не м ож е, а том у мусить рахуватися з інш ими одиницями, які разом з нею творять цю спільноту — націю . В нації одиниця збе ­ рігає сво ю персональну гідність, св о ю вартість і с в о ю особливість, а цим нація і різниться від усіх інших суспільних ф орм і їх переважає. О рганічна теорія — це, по суті, теорія матеріялістична, яка народові, який уваж ає себе і справді є н ар о д ом християнським , зо в с ім не від­ повідає. В о на основується на Д а р в ін о вій теорії евол ю ції, суттю якої є боротьба за існування і природний добір. Д а р в ін о ва теорія про боротьбу за існування полягає в тому, що всі о рганізм и, як він ка ж е, р о з м н о ж у ­ ються більше, ніж природа м о ж е виживити- і зробити здатними до дальш ого життя й розм нож ування, том у м іж о р га н ізм а м и тієї самої породи або іншої ведеться постійна запекла боротьба за збереж ення с в о го життя. Ця боротьба м ає звичайно різні форми, але з неї ж и ви м виходить тільки найбільш придатний (th e fitte s t) , а слабший, як непр и­ датний, мусить гинути. Т а ки м с п о с о б о м відбувається в природі природ ­ ний добір, при чом у природа д б ає не так пр о одиничні о рганізм и, як про са м вид чи породу (спецієс). Одиничний о р га н ізм м ає вартість настільки, наскільки він ко рисн ий і потрібний для вд ерж ання породи. Ідея, що сильніший є біологічно і науково управнений нищити слаб­ ш ого, щоб зберегти власне існування, має постійне застосування в боротьбі м іж о кр е м и м и націями, які на основі с в о го вл асного почуття великости вваж аю ть себе покликаним и вдосконалю вати рід лю дський, зм іцню ю чи власну силу і винищ уючи менш і і слабші нації. Д о таких націй, о кр ім німців, поляків, а навіть румунів і м ад ярів належить головно м о с ко в с ь ка нація, яка під м а с к о ю клясової' боротьби дуж е ретельно і з повною прем ендитацією винищ ує поголовно інші нації для власної пе­ реваги, бо вона ж иве для себе са м о ї. Та с а м а ідея, що боротьба за існування спр и чин ю є поліпшення в природі, дала право думати, що вона викличе поліпшення і серед людей, том у ніцш еанський »юберменш« став ототож ню ватися з о р ­ га нізм о м , що виж ива є в природі завдяки сво їй силі й перевазі. Н а цій ж е базі великі і сильні нації будують колоніяльні ім пер ії, з тим р о з­ рахунком, що тільки сильний м ає право жити, а слабший мусить гинути, щоб не запаскуджувати життя. В боротьбі за існування Гітлер шукав для нім ецької »супернації« »лебенсравму«, виком бінувавш и собі, що слов'яни — це менш евартий елемент, який треба знищити для добра нім ецької »супернації«. В арто при цій нагоді завважити, що теорія боротьби за існування природного д о б о ру не витримала проби часу і не потвердилася н о ­ віш ою наукою про гени, мутації і спадковість. Д а р в ін о в а ідея, що ">оирода винищ ує менш евартий елемент, щоб дати силу міцніш ому, п .за-

365

лася помилковою , бо в дійсності в природі побіч ком петиції існує в неменшій мірі і співпраця та співжиття, бе з чого життя було б нем ож ливе. О кр ім того, наука біології стверджує, що природний до бір властиво не існує, бо природа виявляє зм агання розвивати ко оп ер ац ію і з м е ­ ншувати ком петицію . В людини біологічна здатність до життя зб іга ­ ється з її здатністю жити у спільноті і співпрацю вати, том у природним призначенням нації не є життя для себе сам ої, а співжиття для кр а ­ щ ого розвитку. О р ганічна теорія пр о націю ще й тому не м а є рації, що розвиток ж и в о го організм у відмінний від розвитку спільноти-нації. О рганістична теорія С п е н се р а каж е, що спільнота, подібно, як і живий організм , росте і розвивається, а через розвиток ускладю ється й інтегрується, при чому інтеграція супроводиться гетерогенністю . Це означало б, що розвиток нації іде від го м о ге нн о сти до гетерогенности, тобто від од­ нородности до різнородности, а це не згідне з дійсністю . Т ак^ро зви вається тільки живий орга н ізм — від одної клітини д о багатьох, але національний »організм« розвивається протилежно, від гетерогенности до гом огенности, тобто від різнородности складових чинників, ска ж ім , родин або племен, д о однородности і єдности, тобто від гетерогенности до гом огенности. З а о рганічною теорією , це властиво розвиток від вищ ого до ниж чого, бо розвиток від н и ж чо го до вищого, як у ж и во м у організм і, то був би розвито к від однородности д о різнородности. Н ація не різнорідність, а однорідність — волі, почувань, дум ки, мови, традицій, історії тощ о. Інакш е б не було нації як єдности. Вреш ті ще один арґум ен проти органічної теорії, а це тотальна інтеґрація складових частин і радикальне підпорядкування одиниці спільноті. С о ц і а л і з м , я к м и вже згадували, надає спільноті рис пе рсо нальности, знищ уючи одночасно персональність одиниці. Коли м о в а про живий організм , то клітина в ньому є одиницею н и ж чо го порядку й о рганізм є її єдиною ціллю, ч ого н ем а є у випадку спільноти — нації, бо відношення одиниці д о нації не є інф еріорне й ім персональне, а щ онайменш е взаєм но доповняльне і вза єм н о залеж не. О диниця і нація — це величини, які д о по в н ю ю ть одна одну і ж од н а з них не є засо бо м для др угої як цілі. Члени нації мусять бути свід о м і спіль­ ного пов'язання вузлами національности, а ця свід ом ість є тим, що від р ізню є одиницю в національній спільноті від клітини в о рга н ізм і. С в ід о м а одиниця є не тільки частиною національного »організму«, але й д ж ерелом йо го дальш ого існування. В ся аналогія спільноти нації й ж и в о го о рга н ізм у зводиться д о того, щ о одиниця і нація тан взаєм но пов'язані невидим им и вузлами і так одне від од ного залежні, що ця пов'язаність і залеж ність нагадує ж ивий організм , нібито вона справд і »органічна«, а не м е ха н ічн а О диниця живе у спільноті-нації і певною м ір о ю для нації, але ж і нація дуж е залежна від одиниці. Б е з духа одиниці н ем а є і духа нації. Б ез духа одиниці всі елементи життя нації є тільки мож ливістю , яку в дійсн ість перетворити м о ж е тільки дух одиниці. С оціологія іґн о р ує питання пе рсо нального призначення одиниці, б о вона не визнає, що, н езалеж но від у с я ко ї залеж ности одиниці від спільноти, одиниця має певну ціль, яка є понад і поза всякою спільнотою. О р ганічна теорія не визнає цього, том у вона з християнським розум інням спільноти не сходиться.

L истеитоо

Паціа1

ЛЕСЯ УКРАЇНКА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ Впродовж трьох днів, при кінці вересня на сцені університетського театру йшла драма Лесі Українки »Блакитна Троянда« англійською мовою. Хоч драми Лесі («Лісова пісня«, »Оргія«) вже ставили в Е д­ монтоні, але цим разом її творчість вперше стала доступною для не-

А WORLD PREMIERE Written, Produced and Directed by

ROMAN BRYTAN and KAREN GARTNER Based on Lesia Ukrainka’s BLAKYTNA TR O IAN DA, as translated by Roman Brytan

367

української публіки. Це подія, яку треба вважати неабияким досягнен­ ням, і яку завдячуємо Романові Британові та його співробітниці Карін Ґартнер. Роман переклав »Блакитну Троянду« на англійську мову, разом з Карін пристосував її д о сьогоднішніх вимог та вивів на сцені. У первісному виді драма була надто довга, у ній забагато розмов на високому рівні, замало акції. Коли цю драму ставили у Києві у 1899-му та 1908-му роках, публіка, як і критики, прийняли її дуже холодно і вона зійшла зі сцени. «Блакитна Троянда« — це перша драма Л. Українки, написана у 1896 році. У ній авторка розглядає проблему спадковости психіч­ них недуг. Головне питання — чи дівчина, мати якої збожеволіла, має право на подружжя, чи повинна зректися особистого щастя в ім’я майбутніх поколінь. Героїня драми, Любов, переконана, що через хворобу матері не має права на подружжя, тим більше, що і в себе спостерігає симптоми хвороби. Тому, коли її приязнь з молодим поетом Орестом переходить у взаємне кохання, зриває з ним. Це стає причиною його важкої депресії та паралічу. Як бачимо, тема драми універсальна, сьогодні не менш актуальна, як була у ХІХ-му сторіччі. Хоч сьогодні психічно хворих уже не ліку­ ють бромом та морфієм, як у драмі, теж питання спадковости краще дослідж ене, то ці хвороби не зникли, їх все ще бояться, навіть со­ ромляться. Напевно, щ о й сьогодні не одна мати відмовляла б сина від подружжя з дочкою божевільної жінки, як це робила мати Ореста. Підготовка д о вистави тривала п’ять років. Довга праця дала добрий наслідок. Хто бачив драму на сцені, мусить признати, щ о все було опрацьоване д о подробиць, почавши від декорацій у реалістич­ ному стилі, від костюмів та зачісок з кінця XIX ст. аж д о гри акторів. Найкраще вийшли жіночі ролі — героїня драми Любов та її подруга Сяня (Карін Ґартнер І Л іда Слаба). Чоловічі ролі теж вдалі, тільки Орест був надто млявий. Його мати одна з двох жінок у старшому віці, була слабшою на сцені, ніж тета героїні. Прізвища всіх акторів можна знайти у рецензії М. Левицького «Українські вісті«, ч 38 з 2-го жовтня. Трагічне закінчення драми було дещ о відмінне, як у Лесі Українки. Хоч в обидвох версіях Любов, відвідавши хворого Ореста на прохання його мами, отруюється, їх остання зустріч представлена інакше. У Лесі Українки смерть Любови попередж ає довша їх розмова з Орес­ том, який востаннє просить не відкидати його, вірить, що обоє разом можуть бути щасливими. Вона відповідає, що не всякий має право ж ити і випиває отруйну дозу ліку (строфанту), що його, можна дога­ дуватися, мати Ореста навмисне біля нього залишила. На сцені ця розмова не відбулася, бо Орест не лише спаралі­ зований, він теж занімів після розлуки з Любов’ю. Така зміна збільшує трагізм ситуації, але водночас надає мелодраматичної закраски, що не є характерним для Л. Українки. Зрештою, це дискусійне питання. Змін було більше, та щоб про них писати, треба мати перед собою обидва тексти. Моє враження було, що помимо скорочень, зменшення числа акторів та значного обмеження деяких ролей, наприклад, лікаря (д-р Горняткевич) драма таки залишилась драмою Л. Українки — як і повинно бути. Вибір драми теж може бути дискусійним, бо як-не-як всі літе-

36

Роман Британ — директор

Карін

Ґартнер — Лю бов

Частина керівництва і акторів «Блакитної Троянди»

Лідія Слаба — Саня

Д -р А. Горняткевич — Психіятр

Мих. Вуйцік — керівники — д-р Ю рій Лащун

С Ш ептицький - режисер

ратурознавці уважають »Блакитну троянду« найслабшою драмою Лесі, хоч треба признати, щ о багато її слабих сторінок виправлено у версії Р. Британа. Слід додати, що українська спільнота прихильно поставилася д о задуму. У програмці надруковано довгий список жертводавців на по­ криття коштів, є там теж список людей, які були чимсь помічні у проведенні проекту у життя. Це свідчить про зрозуміння потреби зазнайомлювати наш их співгромадян, з українською культурою.

Й'еиетія) . Кейван

За -Українськими Вістями», Едмонтон.

369

j f o ' H .....- L^rJ — ждуть, Ш

і * .

м

і н

S:

------------

що •

fi

t -

P

*

1

■■ J ~

3

—

I

370

се - па і

міста.

j

1f ждуть

- jv iJ

завтра ми при-ли - - нем на рід - ні

no тюрмах бідні

— yjirбрак - ці

І

сплять, нас

{

:

Що

У

Г~^ ба - чу - чи вві сні,

щоб

І

НЬар±======

.

і

- - - - (- - -

до гуркотів та -

ем —

L.

них

Не при - слу- ха - ються вно - чі.

/

И

лч

ш

4 ..,

і

Нас

і.

т

11

А j

Z J

і " - .- у

:

371

r —-ft k-k=]

^ U r-p «И ї —

кож - ній кроиі У - кра -

vX-X-V —

r ^ p - ^ s j 'U-- . t J-

^

'—

eaaSl

- KU

п а - да -ли в борні

ffH ii Ч Т*й Г П і ? 3-1 * —*—9 —Я4# - И ■5 л;» ari

t h t * -+? і

Г

ft

J....p

ни, Д е тіль

f-M

*■ 4■ і " Й У

Де

, і JT

ГЕР АСЬ СОКОЛЕНКО Герась Соколенко народився на Проскурівщині, Україна. Рік на­ родження здогадно 1921. Влітку 1942 року був заарештований німцями, сидів у Шепетівській в’язниці. Письменник У. Самчук робив заходи для його звіль­ нення, через »Дойче Пресс Дінст«, д о якої тоді належав. Треба припускати, що ці заходи допомогли. Без сумніву, Г. Соколенко знав когось із П охідних Груп ОУН. З ’явився Герась Соколенко у Рівному вдруге серед незвичайних обставин: німці везли його на примусову працю кудись на Захід, ім о­ вірно в Німеччину, де вже були табори »ОСТ-Арбайтерів« («Ро­ бітників зі Сходу«, у категорію яких входили українці зі східніх частин. України, так зв. Райхскомісаріяту »Україне«, білоруси, росі­ яни й люди ін. національностей із здобутих теренів СССР). Кілька хлопців прорізали дош ки в помості вагону і втекли на волю, між ними й Герась Соколенко. Повернувся д о Рівного, але не застав там свого знайомого й опі­ куна, редактора часопису »Волинь« Уласа Самчука, який виїздив псУ справах. Г. Соколенка зловили гестапівці. У 1943 році був запроторений д о таборів »ОСТ« і перебував у Ш опеніц, Сілезія, де працював під наглядом варти у цегельні. Жив у гуртожитку-бараці. До У. Самчука писав із Ш опеніц листи: остання його листівка, надіслана до Рівного, датована 23.VIII.1943 року. У книжці спогадів »На білому коні« У. Самчук згадує на стор. 221: «Пізніше, вже на еміграції, я мав ще відомості про нього з того самого табору, але з приходом совєтів слід за ним зник«. Л. Полтава лйстувався з Г. Соколенком у 1943 і 1944 pp. Спершу листи приходили до табору »ОСТ-Арбайтерів« у Берліні (при Бессемерштрассе, на Ю нґфергайде), останні через Гетьмана бл. п. Павла Скоропадського, з короткими вістками, і то часто зцензурованими темним чорнилом, у більшості ж із його новими віршами. Останній лист із поезіями «Карпати« і «Рум’яним шовком«, з допискою чорнилом від руки: «Дорогому Л. Полтаві від всіма за­ бутого Г. Соколенка на згадку«, був датований 10.ХІ. 1944 року. Розшуки Герася Соколенка з рамени Асоціяції Діячів Української Культури, АДУК. серед списків підсовєтських авторів по Другій світовій війні, біографій і збірок поезій в окупованій Україні (УССР) не дали позитивних вислідів. В одному з творів Герась Соколенко писав про те, що матк овідається: її син, поет — «взяв меча і пішов у повстанців.

373

ПОЕТ НЕВІДОМОЇ Д О Л І

М АТЕРІ П рилет и т ь на коні уночі, Щ об забрат и останнього сина. Забри н я т ь ніж нотонно м е ч і І зідхне у сльозах У кр а їн а . Ти заплачеш . Т и будеш просить, Та ніхт о не розваж игпь у тузі: В ін піде, т вій улю блений син, У яру його ж дат и м ут ь друзі.

Опадатимуть зорі з небес У провалля бездонне і синє, І ш пурлят им е м іддю берез П онад кручам и віт ер осінній. І коли ж а р огнист их р а к е т З а ц в іт е над перонами станцій, Ти узнаєш , що син т вій, поет, В зя в м еч а і пішов у повстанці.

Л ІТ О

1941 Р О К У

(П охідним Г .) Н ового л іт а сиві коні В ж е проліт аю т ь в далині. Б еру, м о в квіт и, у долоні Твою любов, т во ї пісні. В ст ає від К и єва

до Л ь во в а

Н е зн аю я, що доля стеле, Та хай не смерт ь і не відчай: В ж е прокидаєт ься м ій Велет — М ій У країнський Рідний К р а й ! Поділля

У золот і т исячоліт ь І В олодим ира Обнова, І Г ет ьм ан а зал ізн а м ід ь.

Не знаємо його дальшої долі: можливо він прорвався д о героїч­ ної УПА і там загинув, а можливо загинув від руки нацистів або ко­ муністів, на 24 чи на 25-ому році життя. В особі Г Соколенка українська національна література й культура зазнали великої втрати, бо в його особі відійшов щирий ліричнии талант патріот-соборник, поет-романтик, який ще таким молодим все таки встиг сказати своє п а ж е слово в українській національній поезії. Тут подаємо вибір його творів. За збірною А Д У К -Герась Соноленко-

374

ПОЕТ НЕВІДОМОЇ ДО Л І БА Л Я Д А

П РО

Т Р И С Т А М Е Ч ІВ

П о ем а

С кільки днів пропливло І ночей. С кільки сліз Із блакит них очей. В небі косим серпом М олодик. І вст ає 18-й р ік . В іє січень. С н ігів океан. Н езабаром світ ання. Т у м а н ... А з т ум ану, Щ о з п іт ьм и тече, Ю ний ли ц ар вст ає Із м еч ем . Й ого клич пробива Д а л еч ін ь, І підноситься Трист а м еч ів. Трист а гост рих м е ч ів У р ук а х , А над ним и П ро ст реляний ст я г. В ін горить, В ін розносит ь пож ар. Та круг ньогр Збігови щ е х м а р . Ц е синів Б ат ьківщ и н а зове. Чорна т уга від сходу П ливе. Ї ї і м ’я ст раш не — »Больш евик« І вст ає 18-й р ік.

В іє січень. С н ігів океан. Н езаб аром світ ання. Т ум а н ... А з т ум ану, Щ о з піт ьм и тече, Ю ний ли ц а р вст ає Із м еч ем . Г різний клич пробива Д а л еч ін ь, І підноситься Трист а м еч ів, Ц е виходить З а г ін ю наків П рот и диких М осковських полків І вм ирає В нерівнім бою З а народ і віт чизну Свою. З а степи І за шелест дібров Н а світ анку проллялася К ров, Щ о у п а м ’я т і Ж и т и м е вік. І вст ає 18-й р ік В іє січень. С н ігів океан. З а р у м ’янене небо. Т у м а н ... А з т ум ану, Щ о ст рум енем б’є Ю ний ли ц ар з м огили В ст ає.

375

ПОЕТ НЕВІДОМОЇ Д О Л І

Й ого клич П от рясає віки. І з м оги ли вст аю т ь Ю н аки . Вони зір поверт ают ь Н а схід. І крокуют ь Р я да м и в похід. Г олубим и прост орами Й дут ь У далеку Тернистую путь.

Й дут ь І пісню несуть на уст ах, І хвилю єт ься м оре П овст ань. Буде бій грозовий. Чую зов — Ц е на подвиг З о ве їхня кров! VII. 1941 р ік

Д И ВЛ Ю СЬ НА

К У Ч Е Р І Т В О Ї ...

Д ивлю сь на кучері т вої І чую днів крилат их подув; Зелен е п о л ум ’я гаїв Зелений ж а р зсипає в воду. І я ввесь т ану в ш ум і трав, Тебе чекаючи над м орем . Із неба сонце хтось зірвав І порубав його на зо р і... О сіла курява доріг Н а гр а н і веж і на руїни, І ти виходиш за поріг, Щ об слухат ь гом ін У країн и . У серці біль і солов’ї — Д уш а горить т воїм приходом, Зелен е п о л у м ’я га їв Зелен ий ж а р зсипає в воду... (»Д орога«, ч. 8 - 9 , 1 9 4 3 )

376

П О Е Т Н Е В ІД О М О Ї Д О Л І

К О Л И С К О В А П ІС Н Я Сонечко яснесеньке, Сонечко теплесеньке С пат ь піш ло у гай. Спи, м о є м алесеньке, Спи м о є ріднесеньке — Б а ю , баю, бай... Н іч к а сипле зіроньки І вст ає з-за гіроньки М іся ц ь золотий. Я ввесь час не спат иму, Тебе колихат иму, С ину м ій м ал и й . Б ат ько т вій за горам и Б ’єт ься з л ю т и м ворогом, З а х и щ а є край. Ти ж не плач, м алю сеньке, Спи, м оє гарню сеньке — Б а ю , баю, бай.

(»Малі друзі«, Краків-Львів, ч. 7-8, 1944).

ВО ЛИ Н Ь П а л а є день весняний Н а д м а р и во м долин. В ж е новими пісням и З вуч и т ь м о я В олинь.

З а нею, м іж потоків, Щ о р о зл и л а р ік а , Г р и м л я т ь за л ізн і кроки У л а са С а м ч ук а .

В ж е квіт ка і билинка П рокинулись від сну. І Л е с я У кр аїн к а С піває про весну.

В лісах, в ст епах безкраїх, У селах чарівних, Б адьорий спів лун ає П овст ан ців молодих.

Іде вона л уга м и В зеленом у плащ і. Ш ум л я т ь над берегами Берези і кущі.

В ст аю т ь вони з т ум ану Я к м олодіст ь м оя , З а ними йду р у м ’яний Т акий тривож ний я.

Ъ11

П О Е Т Н Е В ІД О М О Ї Д О Л І

П а л а є день весняний Н а д м а р и во м долин. В ж е новим и пісням и Звучи т ь м о я В олинь. (»Дорога «, 1942)

Іду, іду в за гр а ва х П о огнених пут ях, — Закохан и й у трави, У грози і в ж и т т я. Ш ум ля т ь крильм и у л у зі Озера золот і. І недруги, і друзі С т річаю т ься в путі.

П О Д ІЛ Л Я К оли неначе білим ш арфом П окри є я блун і весна, Т оді наст рунит ь віт ер арф у І бризне пісня голосна. Тоді серця дл я нас окрилить Л ю бов, і т ам , де явори, З а м а н т ь лебедів віт рила, Н ем о в казкові прапори. Небесний дах осипле ж аром З о р і палаю ча р ук а , І захи т аю т ься над яром Р о ж еві крила віт р я ка . Д ід и на вт опт аній дорозі П луги у поле повезуть, І я, забувш и дальню осінь, Тебе чекат им у внизу. І прийдеш ти у час дозвілля І заш ум ит ь вночі р ік а ; І знов уст ане над П о діл л я м З а б у т а т інь К а р м ел ю к а . (»Дорога«, листопад 1943)

Л Е О Н ІД О В І П О Л Т А В І З га д а єш зем л ю дорогу, Село загорнене в серпанок, З а гр а є сонце на снігу І забринит ь над ст епом р а н о к .

378

З а м іст о вийдеш. С а м -н а -с а м . В п ’янких віт рів позичиш т ему І прочит аєш небесам Ще ненаписану поему. 3 1 .3 .1 9 4 4 (з рукопису)

Вадим Чечва.

ПІД ПОКРОВ ПРЕЧИСТОЇ ... / Спомин-візія/ Мої груди розпирала якась невимовна радість і гордість. Я знав, що йду в тюрму та проте з упором глядів у вічі здивованого наїзника-енкаведиста. Мені тоді не було ні дрібку лячно. Я був задоволений із гідно виконаного обов’язку. Поручене мені завдання належно ви­ конане. Я був свідомий того, що докинув і свою жертву на жертівник великої ідеї й тому був гордий та спокійний, а навіть щасливий. То­ ді мій дух переживав те, що переживає поет у часі липневої бурі... Переживав те, що переживає хлібороб, виїхавши вперше під весну з плугом та зоравши першу скибу... Переживав те, що переживає віруючий у Воскресну неділю при гомоні першого дзвона... Я глянув угору на ту ясну Господню голубінь, припорошену осін­ німи хмаринками, крізь які з такою силою пробивалося неперем ож ­ не сонце... Минаю кількох своїх друзів — вони вупір глядять мені в очі й бачу як дух спротиву напружує мускули їхніх лиць, запалює зіниці їхніх віч, стискає в запеклості вуста... — Ми виховані в дусі змагу, а не безсилої кволости! — здавалося говорили їхні зіниці й ще більше сталило й я всією душею звер­ нувся до Творця з глибокою, палкою, німою молитвою: »Боже! Молю Тебе, пошли силу народові мойому, щ об мав він наснагу зняти зі себе ворожі кайдани. Зволь на наших трупах, на нашій неповинно пролитій крові народитися Правді й Волі. Зволь Всесильний Творче й мойому народові зложити перед Твоїм престолом вільну молитву, так як д о ­ поміг це іншим — сьогодні вже свобідним народам!...« Я йшов, як у екстазі. Мене не лякало невідоме, але скорбне майбутнє в тюрмі. Автоматично ставив я різькі кроки, проходив рійні вулиці, минав байдуже прохожих, аж дійш ли д о тюрми. — Ось і вона — оця тюрма, — мов циклоп одноокий відкрила свою пащу й поглинула мене в своє нутро, оповите сумерком... В кімнату слідчого на другому поверсі вливалися крізь вікна каскади соняшного світла, обагрюючи мефістофельські обличчя тих, що після їхніх слів — «обнову, щастя та волю принесли«... — Щ ож за іронія долі! Ті, що їм з хиж и х кігтів струмками сті­ кала неповинна, мученича кров героїв, ті, щ о з головою погрузли в моральному багні, ті, щ о затратили всякі — і то всякі — гуманні почування — про обнову й св ободу говорили!... В они були мені такі гидкі, такі осоруж ні, що я й глядіти на них не міг, тому впився зором у даль.... Правда, я здалека вичував нахальність їхн іх поглядів, вичував їх н є намагання аж д о нага р оздіти мене з Моїх дум ок, з м оїх ідей, з моїх діл... Та я був на все глухий і нім ий... Н емов горох від стіни відскакували від мене їхні перехресні питання-гачки. Я не бажав розуміти їхні хитро обдум ані слова й тому направду не розумів... На все мовчав. Мовчав годину, дві, шість... Мовчав від одинадцятої ранку д о восьмої вечора. У восьмій годині трьох катів-енкаведистів не витримали м ойого мовчання. О дин з них — москаль Клімашкін викинув на стіл мойого бельгійського автомата, щ о я передав був знайом им для підпільників. Я бачив мій револьвер навпів вису-

379

нений із кобура... Тепер я змінив свою тактику й став уважно слу­ хати слідчого. Він це замітив і став кидати мені в очі свої о б ­ винувачення, доповняючи їх доказами. Ось бачу, як викинув на стіл із ш ухляди кілька чисел »Сурми« та »Юнака«, кілька книж ок із теоретики конспірації, бачу ще й інш у зброю — попередньо пере­ дану мною тим самим післанцем для укритих у підпіллі бойовиків. Спершу в голові мигнула думка, що їх викрили. Мій мозок став напру­ ж ено працювати. Гм, значить мають нитки зі села — вирішую вкінці й аж легше віддихаю, бо зі селом конспіративно я не був пов’яза­ ний. Про мене там нічого не знали, хоча я знав дещ о про них. — Ну й що ж тепер? — кинув мені слідчий по-московському. — При­ зн аєш ся?!..^ іронічно розсміявся. Мій голосний сміх вистрибнув через відкриті двері на коридор і завмер десь у його заломах. Я замовк. Слідчі схопилися з місць. Полилися потоки брудної московської лайки. Я ввесь скипів та переміг себе й знову став назверх байду­ жим, тільки приблід ще більше та груди живіше хвилювали. Тепер мене вже не зворушувало грюкання слідчого п’ястуком об стіл чи вима­ хування ним перед моїм носом. Інстинкт самозбереження велів мені мовчати. Я мовчав навіть тоді, як мене посадили випрямленого на кра­ єчку крісла!.. Правда, людина довго так не всидить — зомліє. Мене зливали холодною водою й знову садовили випрямленим на краєчку крісла. Слідчі змінялися. Три дні мене так тримали. Навіть окрушини хліба не дали, ані краплини води за ввесь час, а що найгірше не да­ вали заснути. Ні на мить не можна було примкнути очей і ввесь час блимали перед очима різнокольоровими світлами електричного ліхтарика й засипали градом наївних, беззмістовних, але постійних питань, які я збував упертою мовчанкою. На третій день під вечір вкинули мене в карцер, у підвал — у келію-самотку... Малесенька келія-самотка тюремного підвалу не впускала крізь за­ ґратоване віконце ні одного жмутка соняшного проміння. На глухо закриті масивні двері із зрадливим »вовчком« /круглий отвір, щоб вартовий бачив, що діється в келії/. В однім кутку на долівці — по кістки напущеній зимною водою — дерев’яна витирачка до ніг, а в другому відро з водою д о пиття. Доводилося »шляпати« по воді, або підібгавши під бороду коліна »прикучнути« на витирачці та довго так не всидиш — терпнуть руки й ноги — вже краще бродити по холодній воді... Чи ходив по воді, чи прицупнув на витирачці — все снувалися невеселі думки. Думав про своє невідрадне положення, про — як тоді видавалося — безвихідну ситуацію. Мигнуло й п’явкою ввіссалася навісна думка: »Покінчи зі собою! Покінчи! Так буде краще!... Не проходитимеш тортур — яких може не витримаєш і »розколешся«, а тоді біля сотні батьків проливатиме сльози за своїми дочками й синами... А тоді старі батьки кидатимуть на тебе проклін... А тоді біля сотні юнацтва, тобою зорганізованих борців за волю України, через тебе таки ж буде каратись по ворожих тюрмах чи впаде від ворожої кулі в потилицю в підвалах тюрми... Згинь, але один! Згинь, але не приводь на страту інших!... »Раз народж ена думка не вмирала, але росла, міцніла і вкінці довела д о грішного чину... Я став холоднокровно й зрівноважено /чи не вважаєте, що це най­ страшніше, як сатана підкаже людині таку грішну думку!/ — шукати способу самогубства. Повіситися? — Ні, це ганебна смерть. Так гинуть

380

люди слабких характерів /вгляньтеся, що за цинізм над самим собою !/ Мій розгарячкований зір зупинився над відром з водою. Ага! — ми­ гнула шалена думка — підтяти жилу!... Нервово /давно минув уже спокій та байдужість!/ шукаю щось гострого, чим міг би підтяти жилу. Пальці нащупали сталеву спряжку в штанах. Вириваю її та гострю на цементовому виступі віконця. Опісля підходж у до відра з водою, нащупую жилу в кисті правої руки й — цях! — спряжкою по жилі. Прискає аж д о стелі струмок крови, а руку вкладаю в відро. Мимовільно заплющую очі, бо робиться якось солодкаво-млосно й бачу перед собою візію-з’яву. Передо мною стояла у всій своїй красі Мати Божа — така, якою бачив я її рік-річно на чудотворній іконі в манастирі в Гошові. Мене цілого щось аж підкинуло! Мною наче б то електрична струя пройшла. Я розплющую вічі й бачу в напівтемній келії постать-з’яву Матері Божої з гошівської ікони... Цеї самої Ма­ тері Божої, яка гляділа на мене зі своєї ікони рік-річно, як я малим хлоп’ятем, а там підлітком і дорослим юнаком, приходив з батьками на прощу в Гошів. У цій хвилині я відчув усю низькість свойого єства. Я відчув гидь смертельного гріха й мої вуста прошепотіли: «Пречиста Діво, я хочу! Я буду жити!... Мене не сміють заламати ворожі тортури. Я не вгнуся, хиба ворог мене зламає!... Після цього відриваю рукав зі сорочки, роблю перев’язку й стримую кров. Опісля клякаю на оба коліна в холодній воді, знімаю вгору руки й молюся. Молюся своїми словами — одначе так палко, як ніколи в житті й посвячую себе всеціло під Покров Пречистої Діви Марії!... Багато, багато тілесних страждань-тортур довелося мені пройти під час мойого майже дев’ятимісячного, тричі поновного слідства, але завжди потрапив я заховати рівновагу духа. Щ оденні молитви до Пречистої гоїли мій біль, мої страждання та додавали мені сил перетривати це лихоліття. Після переїзду з тюрми на заслання, а опісля, з моментом виходу на волю, в часі довголітнього скитання теж д о ­ велося пройти не одно лихо. Приходили хвилини, що загрожували мойому фізичному існуванню та я завж ди зберігав духову рівновагу, а молитва— щира, палка молитва д о Пречистої допомагала мені вийти ціло з усіх тарапат і додавала віри в краще майбутнє мойого понево­ леного народу, моєї безталанної батьківщини. Я свято вірю в близький день суверенности та соборности Могутньої Української Держави. Город Єрусалим. 8.VIII.1946

381

ТАКИЙ СЛУЧАЙ. /присвячую друзям »доби грізної як вовчиия<</. Зима не зима. Не то сніг, не то сльота. А діялось це десь під ве­ чір у грудні. Було доволі тепло і злегка накрапав дощик. Полагодив­ ши свої діла в місті, я рішив заглянути д о Всеслави. Всеслава — моя подруга, студентка консерваторії. Вона жила на другому кінці Києва, на Подолі. Беру кілька останніх номерів «Літературної газети« з мо­ їми найновішими віршами й новелями. і їду... Н асонно заколисує тролейбус. М онотонно ударяють у шибки ві­ кон грозна дощу. Поринаю в думки. Немов'ткацьке човенце пере­ скакую з одної мислі на іншу. Душу гнітить якесь важке, лихе пере­ дчуття. Сьогодні ж тринадцяте число грудня. З думки не сходить друг Юрко, студент четвертого року медицини. Я бачився з ним вчора. Сьогодні він мав зайти д о »батька« і принести на сходини Історію України — Аркаса. »Батько« — це був наш керівник і оборонець. Сам він визначний український підпільний діяч, пов’язаний з ОУН і б. штабовий старшина української армії з часів визвольних змагань. Сьогодні він »москвич« і «Истинно русский человеке і знатна осо­ ба в ВКПБ. Саме тому, бувши так добре законспірованим, він міг керувати підпільним рухом в Україні, даючи нам неоцінені поради чи то перестерігаючи перед певними намаганнями НКВД, чи перед непевними людьми. їзд а затягалася. Мене початій денервувати ті безконечні зупинки. Якийсь »парнішка« доводив мене д о шалу своєю ідіотською грою на усній гармонії. Ще інший кретин півголосом бубонів під носом «Речь великого вождя народов« — передовицю »Правды«. Вкінці, доїхавш и д о наміченого перестанку, я з полегшею відітхнув і висів. Всеслава жила зараз же біля зупинки. Крізь серпанок віконної занавіси пробивався на вулицю жмут світла. Слава Богу, подумав я, гаразд, що вона вдома. Стукаю в двері, нам тільки зрозумілим сп осо­ бом, і жду. Двері негайно розпанахуються і вибігає Всеслава. На її лиці помітне велике зворушення. З її карих віч струменіли блески гніву. Кутки чуттєвих уст злегка дрижали. Ніздрі роздувались. Я й б ез слів відчув, що скоїлось якесь немале лихо. Всеслава схопила мене за руку й потягнула в кімнату. — »Батька« заарештували» — впали її, шльоханням зломані, слова... Заки д о вияснення д о справи, розкажу дещ о про нашу працю. Після большевицької ліквідації Спілки Визволення України СУМ-ута інших менших товариств оцілілі члени дальше продовжували конспі­ ративну працю, хоча і в зміненому виді, хоча ще більш завуальовану і ще краще законспіровану. Нав’язано зв’язки і координовано працю із Західно-Українською ОУН. Наші люди їздили в Московщину, в Середню Азію, на Далекий Схід, у Сибір і вели працю серед ук­ раїнців. Частина тих людей, приписаних у Московщині, річ ясна, зі зміненими прізвищами, верталися в Україну і працювали серед нас. Праця полягала на плеканні бойових, самостійницьких традицій, на поглиблюванні української свідомости і вивченні українознавчих ди с­ циплін та на доказуванні, яке лихо несе московська асиміляційна політика і тому спротив серед українського населення. Праця велася строго-конспіративно. Втаємничених членів організації було не багато. Поацю ведено так, щоби комуністична промосковська влада не могла

382

віднайти »винних«, але, радше, щоб це виглядало на спонтанний рух українських мас. З цією метою глибоко дослідж увано й аналізова­ но вимоги й потреби народу, тобто всіх його верств-селян, робітни­ ків та інтелігенції. Ми стереглися від непотрібного розголосу і шуму, бойовий спротив на ворогові був недопустимий, щоб Москва не мала підстав д о ще більшого терору над нашим народом. Метою проводу було підготовляти основні бойові кадри та підготовувати наш нарід і інші поневолені народи д о зриву в слушному часі. Така праця дала док ази м оральних і реальних кори стей- Таку працю вела в К иєві і наша студентська група... Заходж у д о кімнати. Тут уже сидів, блідий як смерть, Юрко. — Що з Вами, що сталося Юрку. Всеславо, — говоріть. Юрко без слова вказав на стілець і я сів. — »Батька« повезли сьогодні в Лук’янівку, в тюрму. — То значить? — То значить, що або на горі »всипа« або випадкове непорозу­ міння. Більш говорити або питати про це не було потреби. Треба було вижидати і переждати. Кінець прийшов невдовзі. Київські і москоські газети повідомили, що в Москві справлено величавий похорон заслуженому орденоносцеві і членові партії, який несподіва­ но помер на »удар серця« у Києві при виконуванні своїх обов’язків. »Батько« зубами роздавив ампулочку з арсеніком і без мук і тор­ тур відійшов із цього світа. Таємницю, як НКВД його приловило, забрав зі собою в могилу. Таких безім енних героїв в Україні — ти­ сячі і свято віримо, що їхнє життя не пішло на марне. Віримо, що вони своєю жертвою прискорять День Воскресіння. Славута-Смертонос-Стріла ДетрЬйт, Міч. 1984.

СВЯТ ВЕЧІР В БУНКРІ УПА П отаємно, навш пиньки, закрадався потокам и, ярам и С вят-В е чір у наш ліс. Ми всі чекали перш ої зірки.

і гущ акам и

М ені припаде сьогодні бути батьком при вечері. З аздалегідь виходжу на бункер, щоб приготовити дідух та сіно, яких давніш е стрільці пр и ­ везли з села. Було тихо. Д е сь далеко в селі чути брехіт собак і дитячі голоси. П о ра ю чи сь біля дідуха на невеличкій прогалині біля прикиданих с н іго м яличок, я побачив якусь постать. С тиснувш и автомат, зближ аю ся до неї. Була це Тетяна, що прийшла зустрічати перш у зірку. Н еб о було закидане сн іж н и м и хм а р и н ка м и і о сь м іж ними блиснула перш а зірка.

її

— Чи бачите її? — з д ивн о ю радістю шепнула віст. Тетяна. Я вже скоріш е, але хотів, щоб вона с а м а її побачила.

бачив

— Чи ви відчуваєте, д р уж е ко м ан д ир е, цей дивний настрій? С вят-Вечір з дитячих літ не м ож е затертися в пам ’яті людини. Він завж ди залишиться святим, незабутнім і чистим. — П р о що ви тепер думали, коли побачили першу зірку? — спит з я

її.

383

— Я, як завжди, д ум ка м и біля с в о го н ай д о р о ж ч о го батька і — д о ­ дала вона тихше — біля Василька — Б ора. Я хотіла відчути, чи він у цю хвилину та ко ж вийш ов зі с в о го з и м о в о го бункру і шукає першої зірки. Я кщ о не вийшов, то напевно вж е відійшов у вічність... М ож е ваша мала Л ідія теж дивиться тепер на небо і ш укає перш ої зірки. Ми тепер не були повстанцями, але, як усі люди, бажали знайти забуття ж о р с т о ко ї дійсности, перейти в мрію , в казку. Віст. Тетяна задумливо сказала: — Мені сам ій не віриться, що ми ж иве м о в таке лихоліття. Ззовні наше життя м ож е видаватись ко м усь повним романтики. Та в дійсності наше нерівне змагання — це щ ось ж о р с т о ко го і нечуваного в історії людства. Ми вж е так загартувалися, що воно для нас стає буденним . Ми творим о міт геройства, але невідом о, що про це дійде до наступних пококолінь. Чи знаєте, друже ком андире, що тепер, в цю хвилину, в цю ніч під с н іго м розцвітає горецвіт? Цей цвіт — вістун весни, предтеча про­ будження природи з д о в го го зи м о в о го сну. Є він си м во л ом С паси те ­ ля, що зійш ов спасти світ і С паситель благословить нашу боротьбу, і ми таки пр и не се м о волю У кр а їн і. А тепе р ход ім о до бункру, бо хлопці чекають. ★

★ ★

Входячи д о бункру, я привітав усіх вістко ю : «Христос Рождається!«, а всі відповіли: »Славіте Його!« Коли я розстеляв солом у на причі, а хорун. М ирон — палатки та укладав часник, просф ору і свічки, у бункрі була цілковита тиша. Лиця стрільців не були сумні, але сльози текли по них. Вони поваж ні, с в я ­ точні, грізні. Під піччю тріскотів вогонь, варили воду, щоб вкинути вушка, вареники, бабульки. Н а причі світилися три свічки. Б а га то їх на ялинці. С ьо год н і господиня віст. Тетяна. К ож ний з нас чистенько о д я г­ нутий. О б р а з Б о ж о ї М атері освічений лям падкою . Внизу портрет полк. Є. Коновальця і В о лодим ирівський тризуб. К ож ний тихо, щоб не порушити святочної тиші, згад ує минулоріч­ ні і давні свята. Згадую ть друзів, св о їх рідних, розкинених по цілому світі. В ж е час. С та є м о в лаву, від м о вл яєм о молитви, с п іва єм о коляду »Бог Предвічний«. Степан Хрін

384

Зустріч в Чікаґо. На першому пляні реліквії УПА: ш апки над портретом Командира УПА С. Хріна, його війсьнова течка і сорочки. Стоять від ліва: Голова ЦВР СУМ мґр. О. Коваль, дочка C. Хріна Лілія О верко і Голова УНП ом очі В. Мазур.

ДВАНАДЦЯТА ГОДИНА В МАВТГАВЗЕНІ У Д р угій С вітовій війні, що її розпалили сво єю ім періялістичною з м о в о ю два найбільші н^одовбивці — Гітлер зі С таліном, лю дське життя взагалі не варте було, як кажуть, «торби січки« і чи не головним баж анням ко ж н о ї звичайної людини було ... прожити ще один день. Це відноситься до тих, що були — с к а ­ завши в’язничним те р м ін о м — «на світі«, цебто поза мурами в'язниць чи дротами концентраційних таборів. А для тих, що були в м еж ах тих мурів чи дротів, це фатальне «п'ять перед дванадцятою» було безпер ер и вною з м о р о ю їхн ь о го життя. В дуж е малій кількості в’язні над і­ ялися, що ануж станеться щось тане, що ця зм о р а скінчиться рятунком, але при том у з постійним вичіку­ ванням, щ о вона, ця зм ора, с к ін ­ читься разом з життям. Правильно окреслив цю ситуацію Рональд Реґен, відвідавш и та поклавши він о к для вшанування ж ертв нац истського голокосту в колиш ньом у концентра­ ційному таборі у Б е р ґен -Б е л ьзе н : «Тут володіла смерть!« Д о цього —

На волю — комином!

385

— так мовити 6 — «особистого п’ять перед 12-ою « в 1 9 4 5 році долучилося ще й загальновоєнне, як нім ецькі фронти на Заході і С х о ­ ді вж е бли потріснані, були справді «п’ять перед 12-тою« їхн ь о го повного заломання. У том у часі, точно 2 4 -го січня 1 9 4 5 р о ку велику групу, біля 6 0 0 0 в’ яз­ нів перегнали з ко н центраційного табору в А вш віці д о табору в М автгавзені в А встрії з його філіями в Мельк, Е бензе і Ґузен. У цій групі було яних 1 5 0 -1 7 0 українців, які м ісцем народж ення та полі­ тичними переконанням и репрезентували сп р а в ж н ю С о б о р н у У країну. Я са м попав у цю групу після арешту в Підгайцях 1-го квітня 1 9 4 2 року (що нажапь не мало н ічо го спільно го з традиційним «пріма апріліс«) та опісля ув’язнення в тю рм ах у Тернополі і Л ьво ві на Л он цького, і вкінці в концетраках у Л ю бл ині — М айданек і в Авш віці. Д о о станнього дня, це є до капітуляції го л ов но го табору в М автгавзені, з наш ої групи (з тих 1 5 0 ) лишилося тільки двох: а це сл. п. В о ­ лодим ир Д е й ча ківсь ки й (п о м е р тому 2 0 р о ків у Торонто) і я. Інших д р узів перевезли до Мельку, Ебензе і Ґузен. В М автгавзені ми п е р е ­ були цілий час на т. зв. кварантанні, однак не в спільном у бараку. М ожливо, що вж е був, чи ще знайдеться якийсь Данте, що опише пекло нацистських таборів см ерти, бо та ко го опису не м о ж н а с п о д і­ ватися від звичайно го смертельника. С ка ж у тільни ко ро тко . Н а с примістили по вже і без нас переповнених бараках, у яких були триповерхові л іж ка і на ко ж н о м у з них зразу по двох, опісля по трьох і навіть по чотирьох. При таком у переповненні на ліж ку не вистачало місця не то, щоб положитися, але й вигідніш е сістЛ! Тоді адм іністрація порадила собі тим, що зарядила винести л іж ка з бараку, щоб мати більше вільного місця для в’язнів. З тією с а м о ю метою — звільнили м ісце в пе ре повне н ом у бараці, найбільше виснаж ених час від часу переносили на »відпочинок« — очевидно вічний — д о крем аторії. Біля четвертої години ранку падала ком анда вставати та виходити на подвір’я на апель, себто перевірку, очевидно числа, а*не осіб; там бо ми були лиш н ом е ри бе з імен. Д о апелю ми ставали п’ятіркам и, щоби легше було е се см а н о в і нас почислити. Після апелю давали нам т. зв. »каву«, себто н е в ід о м о чим закраш ену воду — одну м ен а ж ку (одну літру) на 5 осіб, очевидно бе з хліба. Я кщ о в тій п’ятірці були солідні в’язні, то ко ж н о м у дісталося пару ко втків кави, а якщ о ні, то цей п’ятий м усів вибачати. П о каві деяких брали д о роботи (копати протитанкові рови), а інші лишалися на по д вір ’ю. П о ган о одіті в’язні, щоби трохи погрітися, збивалися в кучу, однак с ко р о вилітав з б а р а ку бльоковий чи хтось з бл ьо ко вої служби, з відром води та обливав в’язнів. Я ко ї півгодини перед полуднем був »обід«, себто приблизно літра т. зв. зупи — я ко їс ь ближче н ео кр есл ен о ї баланди, н а й ­ частіше брукви. Це саме, або »каву« з ку с ко м хліба, деколи і л о ж ку мармеляди чи кусон м аргарини діставали ми на вечерю . Н а початку квітня вступив до «наш ого табору« Гім лер і заб ор он и в давати хліб тим, що їх уже не м о ж н а було брати д о праці, бо не мали сили. Вечірній апель відбувався о 6-ій годині вечора. Я к все »нляпувало« —

386

годився стан в'язнів, то апель тривав яку годину, якщ о ні, то стояти треба було і кілька годин, байдуж е яка була погода. Щ о й н о тоді впускали нас д о б а ра ків, але горе тому, хто м ав брудне взуття, бо тоді били. Т а кі побої були — м о ж н а б сказати — як і р е ж и м «тоталітарні", з о кр е м а після того, як падав до щ і цілу днину треба було бродити по болоті. В бараку сідали хто де і — пе ре ва ж н о — били воші. Щ о й н о біля год. 11-ої ночі м о ж н а було я ко с ь уложитися до сну в ногах. Д о спання розм іщ ували нас в той с п о сіб , що всі ставали в ряд і на ко м анду сідали, беручи один о д н ого м іж с в о ї коліна. І навіть і це приходилося досить в а ж ко зробити. В о сно вн о м у в'язні ко н ц е н тр а ків мали ка це тівську уніформу, себто штани, піджак, плащ і ш апку в синьо-білі паски, т. зв. »пасяки«. Н а підж аку по лівом у боці на грудях був нашитий на білом у полотні н о м е р в'язня, а під ним трикутник від по від н о го кольору. Політичні мали червону барву з по ча тковою літерою назви кр аїн и йо го д е р ж а в ­ ної приналежности. У кр а їн ц і в більшості мали літеру »П« — Польща. Т а ­ ка са м а відзнака була нашита на правій штанці вище коліна. Уніф орми давали пере ва ж но тим , хто працю вав поза табором . У с а м о м у таборі носили в більшості найбільш різном анітні с в о їм складом, величиною і кр а с ко ю , так би мовити «цивільні одяги«. Мій одяг, наприклад, виглядав так: трикото ва со ро чка, в якій л ю ­ бувалися воші; зам ість підштанців мені попали купелівки; підж ак, на пле­ чах я ко го був вимальований хрест; ш труксові штани — райтки з я ко ­ го сь дебелого, бодай д в о м е т р о в о го фрица. Н а правій штанці була величезна діра, якої не м о ж н а було нічим загатити, отже, я порадив собі тим, що зчіпив її дротом , отже, ско р о ти в її м айж е д о коліна. Д о цього до пасував ліву штанку, відпо відно закотивш и її. П рийш овш и до цього кацету, я м усів віддати сво ї ще від н о сн о до бр і черевики, а на їх м ісце мені дали великі д е р е в ’янки, які мали хоч одну позитивну прикмету, що на них напе вно ніхто не злакомиться і не вкраде. Ш а п к и для м ене не стало. З ч а со м пощ астило мені роздобути чорний капелю х (напевно я ко го сь рабіна) з великими кр и са м и , бодай яких три н о м е р и завеликий на мене. З гаданий капелю х падав м ені на очі, але інші в’язні мені й того завидували. Н а шиї був прив'язаний ш нур очко м мій н ом е р, що був витиснутий на бляшці 1 1 9 .4 6 9 . Я важ ив 3 7 кіл о гр а ­ мів. К р ім стор ож і, що її становили німці, була ще таб орова внутрішня служба (ляґер дінст) з -п о м іж в’язнів, а не крим інальних н ім ців, е сп ан ських ком уністів, поляків, чехів та інших. М о їм бл ьо ко ви м був садист-австрієць. С а м був до бр е збудований і сильний, і лю бив пописуватися побиттям в’язнів. Він виб ра в со бі з -п о м іж нас ж е р тву і сильним ударом в лице валив її на долівку. Тоді прикладав їй д е р ж а к лопати д о горла та давив. Ця процедура тривала не більше хвилини і ж ертва була »капут«. Д е с ь від 3 -го травня 1 9 4 5 р о ку зайшла на кварантанні зм іна. Н а місце е с е с м а н ів прийшла — перейняла служ бу »ляндштурма«. В о на складалася з старих а встрійських вояків, я кі ставились д о нас по-людсьни. Апелі дальше відбувалися, але вж е н ік о го не били і вж е м ож н а було сидіти в середині бараку. Д а в н о очікувана, але мало сп о д ів а н а дванадцята година таки ви-

387

била для нас у М автгавзені у Великодню суботу, 5 травня року Б о ж о го 1 9 4 5 року. Ранок був такий як всі, але десь біля 11-ої години перед полуднем почули ми крик, що доходив з головного табору. Хто м іг і мав трохи сили, той виходив з ба ра ків кварантанни і прям ував до головної брам и. М іж тими цікавими був і я. В брам і стояв ам ериканський танк, з я ко го вилазили вояки. Д е я кі з них говорили дещ о по-німецьки і сказали нам, що ми є вільні, що м и-знову люди. Микола Зацухний

Група українських оцілілих політв’язнів німецьких концтаборів смерти, які живуть у ЗСА, взяли участь у великій демонстрації 6-го жовтня 1985 року у Нью-Йорку для відзначення двофронтової боротьби України. М іж політ­ в’язнями видніє транспарант в’язнів Мавтгавзену.

НОВЕ ПРАВЛІННЯ СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ Н ью -Й ор к. Від липня місяця по кінець вересня 1 9 8 5 року П р е ­ зидія С в іто в о ї Ради С пілки Визволення Унраїни /С В У / провела захо­ дам и реф ерендуму виб ір керівних орга н ів Головної У прави С В У . Головою ГУ С В У вибрано О лексу Калинина. Пленум С віто в о ї Ради С В У в діяспо рі затвердив склад керівних органів С В У такий: Наталія Павлуш кова — П очесний член ГУ С В У ; О. Калинин — голова ГУ С В У , П. Га рб ар — заступник голови ГУ С В У , В. О вчарук — секретар. Члени ГУ С В У і референтур: В. Брух, М. Б о р о в и к, П. В о ско б ійн ик, П. Галич, Г. Зубенко. Залентина Калинин, О. Кавуненко, П. Мельник, О. М ицяк, Ю . Одлига, П. Рись. Члени Контрольної К о м іс ії: Т. Т арахівський, П. Клим енко, Ю . М икол аїв. Голови К У С В У автом атично входять в члени ГУ С В У . Президія С в іто в о ї Ради

388

К. Василин

КУЛЬТУРА Й ВИХОВАННЯ (Доповідь, виголошена в Чікаго, на Пленумі СУМ-А 4-го листопада 85 р.) Н еза пе р е ч н и м фактом є, що культурно-освітня діяльність, а особливо плекання нар о д н ого мистецтва, є одним з нращих виховних засобів національного виховання, тим більше в обставинах, коли в сім нам д о ­ водиться постійно жити чи перебувати поза м е ж а м и р ід но го краю . Культурно-освітня діяльність не м о ж е однак обм еж уватися до так зва­ ної народної творчости-м истецтва. В о н а мусить охоплю вати цілий ряд ділянок духово-творчого життя наш ого народу не тільки в сучасному, але також і в минулому. Т ом у о сно вн и м завданням культурно-освіт­ ньої діяльности мусить в н ас бути докладніш е пізнання дотеперіш ніх культурних надбань наш ого народу та на о сн о в і цього творити нові ва р ­ тості. Культурно-освітня діяльність в нашій С пілці повинна бути поставле­ на так, щоб молодш і й старші члени мали зм о гу доповняти свої знання з різних ділянок. Т о м у при о рга нізуванні наш ої виховної й освітньої праці ми завж ди м усим о мати це на увазі й тому старатись, щоб я к ­ найширший кр у г наш ого членства з різнородним и й вуж чим и спе ціял ьно с­ тями, м іг якнайбільше скористати, поповню вати с в о є знання та се бе п р о ­ явити. В культурно-виховній праці в С УМ , м уси м о та ко ж пам ’ятати, що ворог на наших рідних землях нищить наші культурні надбання, у в ’яз­ н ю є наших культурних діячів і викор истовує нашу культуру для с в о їх злочинних цілей, а са м е закріпачення й гноблення н аш ого народу. В супереч тому, ми м усим о ставити с в о їм завданням виховувати молодих людей, які були б здібні боротися з в о р о го м за нашу підм етність й н е ­ залежність. І власне тому, культурно-виховна праця мусить проходити під кутом заправи м олоді до завдань, що їх н акре сл ю є С піл ка У кр а їн с ько ї Молоді. В культурно-виховній праці м уси м о плекати всі ф орми са м о ви хо вн о ї й культурної діяльности. Тут треба розуміти ш ирокий діяпазон культурно-аиховної праці, як: гутірки, дискусії, деклям ації, голосні читання, ж иві га ­ зети, хори, танцювальні ансамблі, гри на бандурі, драм атичні гуртки, духові оркестри, мандолінові оркестри, товариські гри тощ о. При цьому треба підкреслити, що нам не ходить лише про етнограф ічні чи фолькльорні виступи, а йде нам про те, щоб молодь виявила творчу ініціятиву св о їх мистецьких й інтелектуальних здібностей. Ми повинні творити нові ф орми творчости, виявляти творчі таланти: в писанні в часописах, в малярстві, різьбарстві, драм і /в и ступи на сц е н і/, в пи санкарстві, виши­ ванні, в співі в хорах, в музиці, танцях, дискусіях і т. п. Н а м йде про те, щоб плекати м олодь здібну, заправлену та готову вести С У “ ' та надати нашій Спілці, д ій сн о молодечий, творчий, динамічний та ж ит­

389

тєрадісний характер. Т о м у в культурно-виховній праці молоді сили не конечно мусять чекати на інструкції з Централі, а самі повинні поста­ вити собі за завдання почати св о їм и власними силами творчу акцію . Злети й з д в и г и : О кр е м у увагу треба звернути на програм и Злетів та Здвигів. Коли йде м ова про окруж ні Весняні Злети Ю нацтва, то треба подбати, щоб в програм і Злету мали м ісце всі ю нацькі самодіяльні гуртки, а не тільки деякі і то вибрані. Т ом у кож ний Відділ Ю нацтва С У М повинен заздалегідь приготовитися не тільки д о спо рто вої участи в Злеті, але також до попису й зм агань самодіяльних гуртків таких, як: тан­ цювальних, хорових, рецитаторських, а дальше, щоб якнайбільше число ю нацтва взяло участь в ко н кур сах »3нання« й «Ж ивого слова«. Виховники Ю нацтва при до по м о зі культурно-освітніх ке рівни ків, повинні постійно до вище с ка за н о го приготовлятись. О собливу увагу треба зв е р ­ нути на програм и Здвигів. Щ о б Здвиги не зводились до так званих »Пікніків«, то треба подбати про зм іст програм , які даю ть або надають ефективності Здвигові і т. д. В програм у З д вигу треба включити м а ­ сові виступи С тарш ого Ю нацтва й Д р уж и н н и ків з вільноручними в п р а ­ вами, виступи збірних хорів, танців, рецитацій, хоровод ів тощо. К р ім цьо­ го треба робити старання виведення одної дії з відповідної п’єси чи цілої інсценізації, ве чо р ом на св іж о м у повітрі. П ідготовку до збірних виступів треба переводити по літніх таборах юнацтва, як та ко ж на під­ готовчом у таборі Здивгу. О середки О кр уг повинні взяти собі за о б о в 'я ­ зо к таку чи іншу точку підготовити до програм и Здвигу, м аю чи до цього відповідні сили та, порозум івш ись заздалегідь з К о м а н д о ю Здвигу. К р ім м истец ько-пописової програм и, в Здвиги маю ть бути включені виставки самодіяльности членства С У М , як та ко ж і виставки робіт Ю нацтва: виставка образів, альбомів і тому подібне. С а м о д і я л ь н і г у р т к и й м и с т е ц ь к і а н с а м б л і : В загаль­ ному зар а з запримічується в нас зменш ення м истецьких гуртків і а н с а м ­ блів при наших О се р е д ка х і Відділах Ю нацтва С У М . Причиною цього є бр ак відповідних інструкторів на місцях, а дальше — замала увага цим спр ава м виховників і о середкових ке рів ни ків. Т ом у всі ке р ів ­ ники, зо кр е м а культурно-освітні керівники О се р е д ків і Відділів Ю нацтва при д о п о м о зі Б атьківських Ком ітетів і М атеринських К р уж ків, з о б о в ’я ­ зані подбати пр о пож вавлення праці існуючих мистецьких гуртків, відновити працю тих, які з якихось причин перестали с в о ю діяльність. Дальш е — подбати про створення нових мистецьких гуртків, а н га ж у ­ ючи д о цього фахових інструкторів т а ко ж з-поза С У М за відпо від ­ ною ви н а гор од ою . Б атьки Ю нацтва повинні покрити ці витрати під у м о ­ вою, що їхні діти матимуть зм о гу навчатись та виступати. Танцю вальні гуртки повинні існувати при ко ж н о м у О се р е д ку чи Відділі Ю нацтва С У М . М айж е в ко ж н ій м ісцевості є в нас інструктори, пере ва ж но з наш ої молоді — колишніх танцю ристів. М ожуть навчати початків тан­ ко в о го мистецтва, а за порадою фахових інструкторів м ожуть провадити також навчання із старш ими. Х о р о в е м и с т е ц т в о : С е р е д ю нацтва і старш ої молоді о б о в 'я зко во треба плекати хорове мистецтво. Тому, кр ім вивчення українських пісень під час виховних сходин, при Відділах Ю нацтва й О се ре дка х С У М , повинні існувати дівочі, чоловічі чи мішані хори з

390

м олодш ого чи стар ш о го юнацтва, як та ко ж і Д р уж и н н и ків. Щ о б такі мистецькі одиниці могли належ но розвиватися, вони мусять мати фахових дириґентів, які визнаю ться добре в музиці, а особливо на під­ борі від по від н о го репертуару для віку наш ого юнацтва, маю чи на увазі їхн і голосові сп р о м о ж н о сті. Є в нас уж е молоді інструктори-дириґенти, які студію ю ть музику, і са м е їх треба ангаж увати до цієї поаиі. Т р е б а в нас та ко ж пош ирю вати працю музичних ансамблів, як: ба н­ дуристів, мандолінових чи взагалі струнних оркестр. Я кщ о бракує в нас власних інструкторів, тоді м о ж н а ангаж увати та ко ж чужинців /в кр а й ­ ньому випадку/, які погодяться навчати наших дітей українських мельодій та взагалі спирати св о ю працю на вивчанні українських музичних творів. Г у р т к и м и с т е ц ь к о г о слова: О собливу увагу треба звернути на зорганізування при ко ж н о м у О с е р е д ку чи Відділі гуртків м и с ­ тец ького слова. П о баж ано є, щоб ко ж н а наша дитина до та ко го гуртка належала й вивчала рецитувати кращ і твори наших поетів, бо це значно д о п о м о ж е їй у засвою ва н ні укр а їн сько ї літературної мови, з чим вона має сь ого д н і дуже великі труднощ і й м ож л и во тільки ч ер ез це від­ ходить від укр а їн сько го о р га н ізо ва н о го життя. Ці гуртки повинні п р ац ю ­ вати постійно під керівництвом досвідчених старших осіб, які добре знаю ть укр а їн ську м ову й літературу та знаю ть м етодику навчання. Д р а м а т и ч н і г у р т к и : З о в с ім замало присвячується в нас уваги драм атичним гурткам. Подекуди цього роду діяльність обм еж ується до слабої підготовки св. М иколая чи Ялинки. Ця ділянка є та ко ж важлива, як гуртки м и стец ького слова, а до того п’єси і вистави м аю ть дуж е ве­ ликий виховний вплив на молодь. Т о м у треба пожвавити працю а м атор­ ських гуртків і принайм енш е раз у рік поставити відповідну п'єсу влас­ ними силами для наш ого гром адянства. При ко ж н о м у о се р е д ку повинні існувати та ко ж гуртки Д р уж и н н и ків і стар ш о го членства, які кр ім по­ важних п’ єс, час-до-часу повинні ставити ревії чи влаштовувати ім прези р о зв а го в о го жанру. Б р а к цього роду діяльности відчувається не тільки се ре д наш ого членства, але та ко ж і серед загалу у кр а їн с ь ко го гр ом а д ян ­ ства. С а м о о с в і т н я діяльність: В ко ж н о м у о сер ед ку серед старш ого юнацтва, Д р у ж и н н и ків та навіть С ен ьй ор ів, треба оживити с а м о о світн ю працю, бо вона в нас звелась подекуди тільки д о ш ир­ ших сходин в сь о го членства, з до повід д ю та полагодж енням о р га н іза ц ій ­ но-го спода рських спр ав осередку. Б а га то ко ри сн іш и м є, коли цього р о ­ ду праця проводиться м енш ими гуртами. О со бл и во др уж и нни ки по ­ винні сво ї регулярні сходини провадити в ф ормі диснусій на о кр е м і теми, а час-до-часу влаштовувати прилюдні д и скусій н і вечори, панелі і т. д. Т а кі ди скусійн і вечори м о ж н а влаштовувати з представникам и ін­ ших українських молодечих організацій. Т акі дискусійн і вечори є дуж е ко ри сним и, коли вони є добре підготовані та переведені на від по від ­ ном у рівні. Д у ж е важ ливим є підбирання цікавих і актуальних Гем. Б і б л і о т е к и в о с е р е д к а х ч и в і д д і л ах: Кожний О середок чи Відділ Ю нацтва С У М , повинен мати с в о ю добре влаштовану бібліотеку. В ній повинні бути найважливіш і укр аїн ські видання, книж ки, журнали, газети, а т а к о ж видання п р о У к р а їн у в чужих мовах. Для у р , л О м -

391

лення бібліотек треба влаштовувати ко н кур си читання у кр а їн сько ї кн и ж ­ ки, вечори обговорення нових видань, авторські вечори поодиноких пи­ сьм е н н и ків чи поетів, »живі газети« і т. д. С е р е д ю нацтва треба оживити та ко ж працю гуртків різьбарства, вишивання, писанкарства, моделярства і т. п. Різнорідна діяльність С У М , а особливо в ділянках укр а ­ їн с ь к о го н ародного мистецтва — є .основною пр икм етою нашої Спілки, чим вона відрізняється від інших молодечих організацій і власне в тому її атрактивна сила для нашої молоді. М и с т е ц ь к і о д и н и ц і в о с е р е д к а х , як з ас і б п р и є д ­ нування нових членів до СУМ: М истецькі одиниці, які існують і діють в О се ре дка х і Відділах Ю нацтва С У М , мають за за в ­ дання не тільки збагачувати й доповняти скарбницю нашої духової культури, але вони та ко ж мають бути засо бо м приєднування нових членів, а зо кр е м а дітей, в ряди нашої С пілки. Н е м ож на оминути факту, що зараз м айж е всі українські організації звужую ться, корчуться й на це є різні причини, як: демограф ічний спад народин /ц е відчувається і в інших нар о д ів /, розпорош енність гром ади, процес асиміляції і денаціоналізації, байдужість батьків і інші причини. Ч е р е з вище подані причини, є малий приплив дітей і до наш ої м олодечої організації й тому У прави і Булави О с е р е д ків і Відділів маю ть за обов’язо к приєднувати нових членів в ряди наш ої С пілки. Виховна праця по роях у Відділах Юн ац тв а С У М на п е р ш о м у місці: М истецькі одиниці чи гуртки, які існують в О се ре дка х і Відділах Ю нацтва С У М , мають кольосальне значення у виховній праці з молоддю . О дначе, ці мистецькі гуртки не м ож уть й не см ію ть заступати виховної праці по роях у Відділах Ю нацтва С У М . В иховна праця в роях, як та ко ж виховна праця в літ­ ніх таборах, як: у виховно-відпочинковом у, спо рто вом у й виш кільном у — є необхідною й б е зд искусійн о ю , бо тут виховуються й виш колю ю ться майбутні виховники, а то й керівники наш ої організації, які керувати­ муть у майбутньому наш ою С пілко ю . Т о м у ще раз зазначую, що б е з­ перебійна й до бр а виховна праця по роях у Відділах Ю нацтва — це о с ­ нова й життя наш ої С пілки. Ш к о л и у к р а ї н о з н а в с т в і : 1 О с н о в о ю , на якій м о ж е р о з ­ виватися дальша культурно-освітня чи виховна праця — є знання у кр а ­ їн с ь ко ї мови. Т о м у від початку наша С пілка присвячувала й п р и свя­ чує так багато уваги укр а їн сько м у шкільництву і ви м а гає від с в о го членства-ю нацтва відвідування шкіл українознавства. Д е таких шкіл не було, то м ісцеві клітини С У М були зо б о в’язані їх організувати й вд е р ­ жувати. Ця постановатим більше з о б о в 'я з у є н а с сьогодні, бо наша молодь чим раз то слабше володіє укр а їн сь ко ю м овою , а тим са м и м виховна праця з ю нацтвом щ ораз утрудню ється. Беручи все це д о уваги, У п р а ­ ви О се ре д ків , Булави Відділів за посередництвом Б атьківських К о м і­ тетів повинні постійно впливати на батьків, посилати сво їх дітей до шкіл українознавства, а старш е ю нацтво, щоб не вдовольнялося тільки за­ кінченням кількох початкових кляс. М уси м о дбати й заставляти, шоб яннайбільше число наш ого членства складало матуральні іспити в укр а ­ їнознавчих школах, бо тільки тоді вони матимуть добрі підстави до дальших студій українознавчих дисциплін. П р о це ми м уси м о пам'ятати

392

000

j

СЕМІНАР МОЛОДІ НА »ВЕСЕЛЦІ<

Учасники Семінара Молоді на »Веселці«

П риблизно 9 0 молодих людей з Канади та А м е р и ки взяли участь в християнсько-політичном у се м іна рі, який відбувся 2 7 -2 9 вересня на оселі »Веселка«. Гасло се м ін а р а було «Б огові та Україні«, і теми, які були представ­ лені віддзеркалю вали це гасло. У сі теми мали суто християнський і націоналістичний характер. П ідставові тези, які були представлені, вказували, що треба повернутися д о Бога, і що націоналізм без християнства, а християнство без наці­ оналізму є н езд ор овим и явищ ами. і дбати, щоб поповняти чим р аз — то рідші ряди наших культурних діячів. Вкінці, завданням культурно-освітніх ке р ів н и ків є постійно закликати наше ю нацтво і їхніх батьків в перш у чергу, щоб їхні діти кінчали вищі школи, коледжі й університети. Т ом у, коли ми, як національна спіль­ нота ставим о перед со б о ю такі ви со кі цілі, як д о п о м о га визволенню У кр аїн и , то наша наступна ґенерація мусить бути не тільки ідейною, але та ко ж і висококваліф ікованою й о свіченою , бо це є ім перати­ вом сь ого д н іш н ьо го дня.

393

Перш у доповід ь в суботу вранці виголосив Б огда н Чолій (ТУ С М ) про другий прихід Ісуса Христа. Ця тема досить контроверсійна, і тому більшість українських свящ еників про неї не говорять. Але, Богдан Чолій, студент теології сказав, що са м Ісус, як був на землі, говорив, що його учні повинні чекати на його другий прихід і жити з пе р е ко ­ нанням, що Ісус м ож е повернутися будь-коли. Чолій, цитуючи С врте П исьм о представив деякі передбачення з ціа книги; володарство ан­ тихриста, остаточна пе р е м о га Ісуса Христа та кінець історії світа. Д р угу доповід ь виголосила Л еся Ш и м к о (Т У С М ) про ідею держ ави і держ авности. В о на пояснювала, що д е рж а ва мусить мати населення, територію і владу, а д ерж авність зум овляс та ко ж суверенність і с а ­ мостійність — чого »УССР« не має. Після обіду П етро Б абей (С У М ) го вор ив про націоналізм і ком унізм . Він пояснив, чому ці дві концепції є суперечні. Бабей насвітлив д у­ ховний елемент націоналізму та матеріялістичний характер ком унізм у і пояснив чому і в який спо сіб націоналізм тісно по в’язаний з хрис­ тиянством. Ко м унізм , як теорія інтернаціоналізм у (через с в о є а том і­ стичне поняття політики) бе зпосе р ед н ьо заперечує націоналізм ові. В ідтак говорила Таня Чолій (Пласт) про світський гум анізм . Вона пояснила, як гуманісти поставили людину на м ісце Б ога, і Я о якої міри ця релігія пересянла загал населення, а спеціяльно в шнолах. Багато учаснинів се м ін а р а давали приклади як їхні учителі-гуманісти представ­ ляють теорію еволю ції як правду, а см ію ться з християнської правди про створення світу; як учителі істор ії та літератури накидаю ть антихристиянські кн и ж ки студентам. О ста нню доповід ь в суботу виголосив П етро Гуменний (С У М ) про появи- Пречистої Д іви М арії. Він найбільше го во р и в про появи М атері Б о ж о к у Фатімі, Португалії. Гуменний дав приклади як передбачення М а т е р іБ о ж е ї сповнилися, іт а н о ж сказав, щ о М арія повчала, що ми мали б вс» робити», щ об надолужити гріхи світу. О дна з найважніш их просьб Mapi?, була, щоб молитися на вервиці щоденно. Гуменний заявив, що сила вервиці м о ж е визволити Україну. В суботу ввечері, перед ватрою, відбувся монтаж, присвячений Василеві С тусові. М онтаж зорганізував Зенон Х абурський. При свічках, під звуки підібраної музики, д екотрі учасники відчитали вірші Стуса. Зенон Хабурський керував п р огр ам о ю , та підібрав вдале музичне тло для ко ж н о го вірша. М іж д еяким и вірш ами усі разом заспівали від п о ­ відну пісню . Ефект був дуж е сильний і багато відчуло глибину втрати, яку зазнав український нарід у зв ’язку з см ер тю Стуса. В неділю вранці го во р и в Б огдан Ґо ґусь (Т У С М ) про поняття у к ­ р аїн сько ї еліти. Він представив ідеї у кр а їн с ь ко го філософа Д м итра Д онцова, який ска зав, що духовна еліта веде народ до бою . Великі ідеї і великі люди, тобто еліта, в історії завжди були головним и ру­ шіями лю дських м ас до д ійсної револю ції. Це заперечує м еханістичном у поняттю револю ції с о ц і а л і с т і в . Ґо ґусь ска зав , що укр аїн ський нарід с ь о ­ годні мусить плекати сво ю духовну і національну еліту. О станню до повід ь виголосив А ндрій Щ у к а (Пласт) поясню ю чи, що значить бути правдивим християнином . По-перш е — християнин є с в і­

394

дом ий с в о є ї гріш ности. Щ у к а заявив: «Цей, хто не вірить в існування диявола, не вірить в хр истиянсько го Бога«. Він порівняв життя р е в ­ н о го християнина до життя відданого атлета. О бидва маю ть добре накреслену мету (здобути царство небесне, чи зм агатися в олімпіяді); обидва пристосовую ть сво ю щ оденну рутину до цієї мети; обидва щ оденно вправляю ть (один — молитвою та християнським життям, д р у­ гий — атлетикою ; обидва шукають с п о с о б ів покращ атися. Але Щ у ка під­ креслив велику різницю м іж християнином та атлетом: християнин зм а ­ гається за вічне щастя, атлет за ко ро тке та переходове. Н а кінець се м ін а р а о. І. Хабурський з Т оронта відправив Службу Б о ж у в каплиці св. В олодим ира і Ольги. Після С лужби Б о ж о ї отець від­ м овив особливу просьбу за волю У кр аїн и, і та ко ж відправив панахиду за спо кій душі померлих укр аїнських патріотів та політичних в’язнів — В а ­ силя Стуса, Ю р ія Литвина, Валерія М арченка, Б о р и с а Т ерел ю та інших. Реакція учасників д о с е м ін а р а була дуж е позитивна і повна ентузіязму. Таня Чолій

СУМІВЦІ ДЕМОНСТРУВАЛИ РАЗОМ З АФГАНЦЯМИ У БОННІ (Р епорт аж ) Щ е панує ранній сутінок, як наш автобус вируш ає з Ф ранкополя, в Б ельгії, в п’ятницю 2 7.Х ІІ.8 5 року. Н а с — 60 учасни ків Е вропейського З и м о в о го Табору, з Б ельгії, Ф ранції, Англії, Н ім еччини і Г о л л а н д і ї . В д орозі на одноденну прогульку до столиці Західньої Н ім еччини Бонну. Але... в ко ж н о го по киш енях сині, або ж овті летючки заздалегідь ставлять ядерне питання «Чи Афганістан останнє зве н о ланцюга?« В сусіда синьо-ж овтий пр апо р під плащем, в д р у го го дбайливо зложений, показний транспарант з червоною свинею та н апи со м «м осковський імперіяліст«, а в інших «Геноцид в У кр а їн і і в Аф ганістані", «Насильна русиф ікація", а десь ззаду серед дівчат, 7 м етрів полотна з чорним и лі­ терами «Антибольш евицький Б льок Н ародів«. У 12-тій годині почнеться маніфестація афганських с а м о стій н и ків у 6-ту річницю насильної окупації їх Батьківщ ини. Т и м разом з наш ою активною присутністю . Аф ганські м удж агедіни б е зп о се р е д н ь о відчують солідарність перш ої М о с к в о ю поневоленої нації — У країни. З киш ені Іван витягнув ка сетку з колядами м инулорічного таб ор о ­ в о го хору. З го л осн иків рознеслася милозвучна коляда. І м им оволі, пе­ реходить фільм перед очима... 2 7 .Х ІІ.7 9 року, мй табором вільно йшли по сільських хатах колядувати. А п о то м у боці..., новітня татарська навала. А в У кр аїні, чи чути радісне «Христос Раж дається'«? М оскалі та їх вислуж ники Й ого ж розпинаю ть... але вперто твердять, що рапорт а в с тр ій сь ко го проф. Ф е л ікса Е р м акор и в О Н у с п р а ві поруш ень прав лю дини в Аф ганістані — це «галю цинація". Т а к вже характеризували насильний голод 30-их р о ків в У кр аїн і. «Колективна галюцинація!". Д оїхавш и до »Гофґартен« у Б онні, р о зго р та єм о транспаранти і під­ н о си м о до переду прапори. З го д о м долучуються д о нас Афганці,

395

як також необхідна поліційна опіка. Ж урналістам м ісцевої преси пе­ редаєм о наш комунікат, вказую чи на спільну боротьбу за незалежність від того с а м о го ворога. Б о ж збройний Геноцид в Афганістані перекликується з духовим Геноцидом в У кр аїн і. Н асильство з м о с ко в с ь ко ю пе­ чаткою . М аш еруєм о. П оперед у біля 1 5 0 Афганців, за ними наші прапори — — зо р га н ізо ва н о йде укр аїн ська молодь. Ч е ре з мегафони лунають гасла «Свобода Аф ганістанові". «Москалі, геть з Аф ганістану", «Геть КҐБ «. Наш мегафон солідної якости. А вправний голос бунчуж ного гукає: «С вобода У кр а їн і", «Геть м оскал і" по-нім ецьки і по-англійськи. Раптом з рядів загрим іло «Ґорбачов — с... син«. Поліція слухає, зд ви ­ гаючи раменам и, хоч з насто ро ж еним вухом. А д ж е виразно заб о ­ ронено особисті образи..., але по-українськи, са м і зацікавлені зр о зу­ міють. Зрозуміли і Афганці, бо з їх мегафону раптом залунало «С вобода У кр аїні"... Т ак півтора години обходим о центр міста, м и м о снігу й вітру звертаєм о увагу прохожих, що йде боротьба на життя і см ерть за Афганістан, за У країну, за визволення народів з-під м о с ко в с ь ко го чобота. Врешті зупиняєм ося в серці столиці, перед ратушем. Ставш и п р о с­ торим колом, вслухаєм ось в пром ову та резолю ції, виголошені м оло­ дим представником руху м удж агедінів Н. Рош аном . В ін палко закликає всіх одностайно вимагати вимарш у со вєтсь ки х військ з Афганістану, залишення всяких плянів індоктринації та русифікації С о в єтсь ки м С о ­ ю зом , припинення народовбивства та вж итку хемічної зброї і б о м б а р ­ дування міст та сіл, кінець прим усової рекрутації молодих Аф ганців і і заслання далеко від Батьківщ ини і н ега й н ого звільнення всіх політич­ них в’язнів. Він жадає, щоб усі інші народи признали Аф ганськом у народові право на самовизначення. Опісля зап овід ж е н о слово «від українських друзів". В иступає пр о ­ гр ам о ва н аш ого табору і вир азн о з ’ясо вує подібність боротьби м уд­ ж а ге д ін ів д о боротьби У П А , Н а с лучить шлях нескорених до сам остійности супроти злочинности загарбача. Ми тут протестуєм о зам ість наших р ове сн и ків в У кр аїн і, яких «москалі надсилають «як пож иву" для ненаситної смерти в Афганістані, продовж ую чи в такий с п о с іб геноцид укр аїн ської нації. їм не вистачає ані р усиф ікац ії, ані психушок, ані м а ­ сових переселень, ані концтаборів. Молох ви м а гає жертви за »Мір« Б езнастанно йде праця А Б Н -у в роздачі летю чок серед совєтських військ із заохотою для н еросійських во яків переходити на бік муд­ ж агедінів. І такі були — ось М икола М овчан недавно про це свідчив у Даллас, З С А . Я к іскр и спалахнули ім ен а тих, яких М о с кв а терором намагається духово заломити: Ю р к о Ш ухевич, Й осип Тереля, Василь О всієн ко ... і М ирослав М едвідь. Факт, що понад 50% політв’язнів у С С С Р є українці свідчить про «гуманність і рівність у м о с ко в с ькій ім п е р ії". У кр а їн с ь к а молодь апелю є через спільну маніф естацію з Аф ганцями до урядів вільного світу і до всіх медій, щоб поставити під тиск м о ско в ськи й уряд, щоб він нарешті відтягнув усі окупаційні війська з Афганістану, з У країни, та з усіх м оскал ям и колонізованих країн. С л о во «У країнських Друзів« заклю чено гр ім ки м «С вобода Аф га­ ністанові, С в о б о д а У кр а їн і!"

396

Ми як один могутньо відспівали »ЦЦе не вмерла Україна«; перед нами афганці підпалюють м о с ко в с ь ке »опудало«. Поліція поспіш ає з вогнегасильникам и, та й доводиться опудало розшматувати. Заохочені нами Афганці й собі розпочали патріотичну пісню . В них о д н ого гимну ще не має... С тискаю чи вза єм н о руки на прощ ання, нам представляли дітей, м а й ­ бутніх м удж агедінів. В д е к о го з Аф ганців блиснули сльози з очей. Це була вдячність — що сам е ми прибули— я к свід ки і як брати. Так не один збагнув у с в о є м у серці, що У кр а їн а — не партнер Р о ­ сії, ані її васал. В автобусі йдуть ж ваві р озм ов и про маніф естацію (які на другий день заключаться гутіркою ). Пізний см іливець б ере мегаф он і ще раз гукає: »Рускі, рускі, рускі... O u t, o u t, out!« В Б онн і зосталися по мурах наліпки з пр авд ивим обличчям Г о р ­ бачова, кр о в о ж а д н о го ва м піра Аф ганістану, Польщі, України... Т о ч ка національностей в пр о гр а м і ко м уністичної партії С С С Р ще далеко не полагоджена. Учасниця

МАРУСЯ ПІЧКУР - КО ­ РОЛЕВОЮ МОЛОДОСТИ УНПОМОЧІ Оселя С У М , Елленвіл. 10 серпня у придутності 3 5 0 гостей, тут, на О селі С У М -А у Кетскільських го ­ рах, відбулися вже традиційні виб о­ ри Королеви молодости У кр а їн с ь ­ кої Н а р о д н о ї П ом очі на 1 9 8 5 -8 6 роки. Н е ю стала, більшістю голо­ сів та за ріш енням ж ю р і у складі п-і М арії П’ятки, п-і М арії Ш м а ­ гай і М ар'яна Корм ила — ур о д ж е нка С и р а кю з, студентка коледж у Асвігові (фізична терапія), сум ів ка М а­ руся Пічкур, перш ою д р уж ко ю — Л еся Л уцишин із С и р а кю з, др угою д р уж ко ю — Н аталка Король із Р о ­ честеру. Н. Й. Усі три одержали нагороди у присутності по пер ед ­ ньої Королеви молодости У Н П ом о чі студентки університету Роксоляни Я рослави Ш уд л ю к із Б остону. Д о гостей пром овляв м істопр едсідн ик У Н П пор. Л ев Футала, це­ р ем о нією провадив м ґр. О р е ст Щ у д л ю к — головний радний У Н П на Н ову Англію ; до танців грала укр а їн с ька оркестра «Чарівні очі« з Й о н ке рсу, під керівниц твом п. Л отоцького, з талановитою соліст­ ко ю п-і П отоцькою . В сі три вільно володіють у кр а їн с ь ко ю м овою а є активним и членками С У М .

397

СУМІВЦІ НА КЕРІВНИХ ПОСТАХ МИХАЙЛО МОРАВСЬКИЙ

АНДРІЙ МАТІШАК Інж . Андрій Матішак, син А н д ­ рія і М арії, народився в Мельборні 12. 9. 1 9 5 0 року. В юних роках був учнем Б ра тсько ї Рід­ ної Ш ко л и ім. М итроп. А. Ш е п тицького і членом С У М . Від д и ­ тячих р о ків лю бив — стисло ду­ мати і »міряти«. Закінчивш и у с ­ пішно серед ню освіту, став студе­ нтом технічного коледжу. В 1 9 7 7 році закінчив студії диплом ом б у­

Н а З'їзді Д елегатів С о ю зу У к ­ раїнських О рганізацій Австралії, який відбувся 16-1 7 червня 1 9 8 4 року в С ід н е й ,н а Голову Управи С У О А вибрано д. Михайла М о ­ р а в сь ко го (йо п 3 5 років). Д. М ихайло М оравський був головою К У С У М в Австралії 6 років (від нього перебрав головство д. Ст. Р ом анів) 1 9 7 8 -8 4 . Передше Головою С У М в М ельборні був та ко ж ( років, 1 9 7 2 -7 8 ., довголітній учитель історії У кр а ­ їни в укр. школі, член хору «Чере­ мош", член ц е р ко в н о го хору при Катедрі св. А пост. Петра і Пав­ ла, ком ендант сум івських таборів, активний член Л . В. У., Головний керівник, кн и го во д і д ир екто р Укр. Кредитової Коперативи « Д Н ІС ­ ТЕР". М. М оравський — одружений, м ає дві донечки. С ум ів ська спільнота гордить­ ся тим, що в сво їх рядах має свідом их І сктивних керівних чле­ нів, які ж ер тве нн о працю ю ть для добра у кр а їн сько ї спільноти і для добра наш ого пс 'в во л ен о го на­ роду.

398

дівельного інж енера. В дальших роках д о п о в н ю в а в с в о є п р о ­ фесійне знання в ділянці муніціпального ін ж е н ер а (зем лем ір і бу­ дівельний). В том у часі брав активну участь (як інж енер) у плянуванні розбудови Н а р о д н о го Д о м у У ГВ (Е ссендон) та о д и н окого у кр а їн ­ с ь ко го лещ етарського клю бу «Ка­ лина". Завдяки наполегливій праці в ділянці ін ж е н ер ії А ндрій став дійсним членом А встр а л ій сько го Інституту Б удови й З ем л е м ір ства та членом Інституту Ін ж ен е рів Австралії. П р ац ю є тепер будівельним та зем л ем ірни м ін ж е н е р о м муніціпального уряду — Віліямстовн як інспектор, кр ім цього м а є та­ к о ж с в о є приватне бю р о . Андрій ж онатий з у кр а їн ко ю — С л а вко ю К о то всь ко ю . У них двоє діточок: А н д р ій ко і Катя. Батьки вже замовили м ісце для них у С ад очку Б р а тсько ї Ш ко л и . В іта єм о батьків Андрія з у с п і­ хами сина, а А ндрієві з родиною б а ж а є м о ще більших успіхів та щасливих років в дальш ому ж ит­ ті. П риятелі

СТЕПАН РОМАНІВ

ділянках праці С У М і другий внесок на уділення Ill-го сту­ пеня Виховника за його великий вклад праці в ділянці вихован­ ня. Крайовий З 'їзд С У М ці внес­ ки схвалив і обрав д. С. Р ом а­ ніва Головою КУ на нову каден­ цію.

АСИСТЕНТ ГОЛОВНОГО ОРГАНІЗАТОРА УНПОМОЧІ

Степан Р ом анів, м аю чи 29 років, м ає за со б о ю літа успіш ­ ної праці в різних ділянках сум івс ь ко го і гр о м а д с ь ко го життя М ельборну (Австралія). Ш а н о в а ­ ний всім а членами, д. Ст. Р о м а ­ нів був головою О се р е д ку С У М на протязі шести років, де рівн ож виконував функцію Го л ов­ ного Виховника. Н а Крайових Зборах С У М Австралії 2 5 -2 6 серпня 1 9 8 4 p., д. Р о м аніва вибрано на голову К У С У М в Австралії. Енергійний, здисциплінований і активний, він знаходить час на численні функ­ ції, які він послідовно і взірцево виконує. Д о тих функцій нале­ жать: Г оловний В иховник К У С У М на протязі минулих чотирьох р о ­ ків, Голова Ш кіл ь н о ї Ради Стейту Вікторія, К е р івн и к У кр а їн сь ко ї Ш ко л и (число учнів 250), актив­ ний член Л . В. У., член сум івс ь ко го хору »Черемош«, К о м е н ­ дант таборів, дволітній заступник голови У кр. Гром ади В ікторії, В иховник роя, завзятий при­ хильник м ісц е в о го футбольного клюбу. С тепан Р ом анів одружений, м ає д в о є малих діточок, за п р о ­ ф есією учитель. Н а Загальних Зборах О се р е д ку поставлено в н е со к до К У С У М на уділення йом у признання за осяги на всіх

Від м ісяц я т р а в н я 1985 р. в Головній Канцелярії У Н П о м о ч і в Ч ік аго р озп о чав працю П авло Г аври лю к на посту асистента г о л о в ­ ного о рган іза т ор а Ананія Н икончука. П авло Г аври лю к народився в Г а р т ф о р д і , син В а с и л я і А нн и Г аврилю ків, які вдома до дітей г о в о р я т ь в и к л ю ч н о у к р а їн с ь к о ю м о в о ю . Закінчив публічну ш колу і Семінарію св. Василія в С тем ф орді, Конн., закінчив студії з економіки у Д ж о р д ж т а в н с ь к о м у Університеті у Вапііні тоні. Я к член С У М , брав участь у Світовій Олімпіяді СУМ. Після двох років праці в Г артфорді переїхав до Ч ік аго і в Українській Н ародній П ом очі розпочав п рацю як асистент г о л о в н о го о р ганізато ра на ЗСА і Канаду. Павло Гаврилю к дуже добре володіє україн ською м о в о ю і сам, як м о л о д а л ю д ин а , мас зрозуміння та підхід до української заокеанської м ол о д і. Він уже брав активну у т ь у Річному Засіданні Г оловного >ряду У Н П у Ч ік аго.

Щ АСТЯ БАЖ АЄМ О

Молода сумівська Пара Марійка БАРАНЕЦЬКА і Василь Р. ГІУГАЧ звінчалися 21.9.85 року в церкві св. Миколая в Бофало, Н. И. Обряду вінчання довершив о. М. Струс. Весільна гостина відбулася в Українському Домі »Дніпро«, при збереженні традиційних українських звичаїв. Родичі Молодих і Хресні вітали їх короваєм при вступі на залю. Молодих вітав о. ГІарох Струс, а також

Ігор Мороз, весільний староста, від О-ку СУМ. Молодий склав подяку Родичам від себе і Молодої за виховання в українському дусі, j -Цд час весілля була проведена грошова збірка на національні цілі, яка дала 220 дол., з чого 50 дол. призначено на »Аванґард« і »Крилаті«. Молодій Парі бажаємо Многих і щасливих Літ, а Збирачам і Жертводавиям наше щире Спасибі! —

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕС ФОНД »АВАНГАРДУ« Бельгія Т ю м е д : Войтиш ин А ндрій — 300 б ф р /т а к о ж на »Крилаті« —

- 3 0 0 бф р/ Д олинський О си п - 425 б ф р /так ож на »Крилаті« — 425 б ф р /. С ер ен: М ихайло Хома, з тризни п о М а т е р іа л , п. Катерині Х ом і — 650 б ф р /так ож на »Крилаті« — 650 б ф р /. Канада Саскатун: Степан Кузьма, з нагоди відвідин В-ва СУМ — 500 бф р . /т а к о ж н а »Крилаті« — 500 б ф р /. Австралія Н ью кастель: 3 пом инок по сл. п. Степанові Кубикові — 100 дол. /так ож на »Крилаті« — 84 д о л /. Франція Ж ібервіль: Ніколь Псуй — 2 0 ф ф р . Німеччина М ю нхен: Ш арко Богдан — 4 нм. Великобрітанія К овентрі: О. Красій, з нагоди вінчання М иколи Матвіївського з А н ною П ісковою /1 7 .8 .8 5 / — 6 ф . ст. п л ю с ,100 бф р .

Всім Жертводавцям і Збирачам сердечна подяка, а Молодій Парі бажа­ ємо щастя і Многих Літ!

НЕ Н Е В ’ЯНУЧИЙ ВІНОК З приводу смерти бл. п. Анни Ковалівськоїз дому Мрикало (29.6. 7985р.) в Асторії (ЗСА), родина Колінецьких склала пожертву на »Крилаті« і »Аванґард« 50 дол. Панству Колінецьким щиро дякуємо, а Родині Покійної шлемо наші щирі співчуття.

400

4

ЗМІСТ ЗАГАЛЬНІ ТЕМИ Є. Орловський: У світі молоді наш ої доби ............................... 321 Р. Малащук: Ми — в боротьбі за У к р аїн у..........................................324 Наталя Павлушкова: Дещ о з початків СУМ ....................................331 Ю. Семенко: Про в’юнких ворогів СВУ ............................................ 334

Наталя Павлушкова: Якої пісні птиця? .......................................... 340 Є. Гановський: А л л а Горська ............................................................... 343 О. Сергієнко: Слово від Друзів на похороні А.Г орської..........345 П. Г.: Втрати України у Другій Світовій Війні .........................346 Вбивство Упівця в Польщі .........................................................348 Вісті з країни неволі: Перше число »Самостійника«, Лист з України до Радіо »Свободи«, Засудили Клима Се­ менюка, Драконський засуд Й осипа Терелі, Переслі­ дують о. М. Винницького, Україна засуджує окупацію Афганістану, Страдницька доля Зоряна Попадюка, Незламний Січко арештований-поновно,В. Долішнього заарештували втретє, Відкритий лист А. Ш ифріна в обороні В. Д оліш нього......................................................... 349-356 В. Овсієнко: Замість останнього слова .......................................... 356 О. P.: В. Половчак — вільний ..........................................................358 Відновлено ЦЕ СУ С ................................................................................359 ІДЕОЛОГІЧНІ ТЕМИ Б. Романенчук: Що творить Націю? ................................................ 360 НАУКА - КУЛЬТУРА - МИСТЕЦТВО М. Кейван: Леся Українка англійською мовою ........................3 6 7 О. Олесь, композиція М. Дорошенко: Нас Ждуть .........................370 ПОЕЗІЯ - ПРОЗА АДУК: Герась Соколенко ....................................................................373 Герась Соколенко: Матері, Літо 1941 Року .................................. 374 Баляда про триста мечів ..............................................................375 Дивлюсь на кучері твої .................................................................376 Колискова пісня, Волинь .......................................................... 377 Поділля, Леонідові Полтаві ...................................................... 378 Вадим Чечва: Під Покров Пречистої ............................................ 379 Славута-Смертонос-Стріла: Такий случай ........................................ 382 Степан Хрін: В бункрі У ПА ..................................................................383 М. Зацухний: Дванадцята година в Мавтгавзені ......................... 385 ...: Нове правління Спілки Визволення України .....................388 ВИХОВНИКИ К. Василик: Культура і виховання .................................................... 389 СУМ В ДІЇ Таня Чолій: Семінар молоді на »Веселці« .................................... 393 Учасниця: Сумівці демонстрували разом з Афганцями в Бонні ................................................................................................... 395 Маруся Пічкур — королева молодости УНПомочі ...............397 Сумівці на керівних постах: М. Моравський, Андрій Матішак 398 Степан Романів, Павло Гаврилюк ........................................ 399 ЩАСТЯ БАЖАЄМО Марійка БАРАНЕЦЬКА і Василь Р. ПУГАЧ, Б оф ало ........ 400 ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД »АВАНҐАРДУ« ................................ 400

На обкладинці: Віт раж в Київському Університеті, роботи Алли Горської і О. Заливахи, знищений з наказу реж иму ............. .........................................................................................................................................................................І В ’язень, бронза — Г. Крук .......................................................................................................................................................................................... II