Авангард (ч.18-19)

ЧЕСТЬ УКРАЇНИ! ГОТОВ БОРОНИТИ!

Рік IV

Ціна 70 пф.

Січень-Лютий 1 9 5 0

Ч. 1-2 (18-19)

Леся Українка

ЧИ Д О В Г О Чи довго, ще, о Господи, чи довго ми будемо блу кати і ш у к ати рідного краю на своїй землі? Я кий ми гріх вчи ни ли проти д у х а що він зл ам ав свій зап о віт вели кий той, взяти й з бою волі заповіт? Т ак доверш и ж до краю тую зраду, розбий, розсій нас геть по цілим світі. Тоді п о к а ж е батько свому сину н авч и ть нас, де і я к його ш укать. Тоді покаж е батько евому сину н а срібне марево у дали н і і ск аж е: ,.Он зем л я твого народу!

Щ Е?... борись і добувайся батьківщ и н и, бо прийдеться заги н у ть у вигнанні • чуж ою —чуж еницею . в н есл аві.” І .може дасться зап овіт новий і дух нові н апи ш е нам ск р и ж ал і, свому народу землю ? Х то розбив нам А ле тепер? Я к маємо ш у к ати . с к р и ж а л і серця, д у х а Ьаповіт ? К о л и к ін чи ться той полон великий, що нас зай н яв в землі обітованій ? І доки рідний к р ай Єгиптом буде ? К оли загин е н о в и й В авилон ?

* З а в ж д и терновий він ець буде кращ им , н іж ц а р ­ ська корона; за в ж д и вели чніш е путь на Голгофу, н іж хід тріум ф ал ьн и й : т а к з п р ед в ік а було і так воно буде до віку, п оки ж и ти м у ть люди і поки ро­ стим уть терни. А ле стане вінцем лиш тоді п лете­ ниця тернова, коли віл ьн а душ ею лю дина по волі к вітч ається терном, гордо й одваж но скидаю чи з себе к вітчасті покраси, тям л яч и вищ у красу, н іж ту. що кри ч и ть на майданах:- '„Гей, лю ди добрі: х о -’ діть, я кож ном у в руки д аю ся!” П уть на Голгоф у вели ч н а тоді, коли знає лю дина, на що й куди во-_ на йде, не прагнучи інш их тріум ф ів, знаю чи вищ у величність, н іж ту, що з п рестола гукас: ..Я з л а с ­ ки бож ої цар. бо. гляньте, си дж у на престолі!” Хто ж без одваги і валі дає себе тернові р ан и ть — сили не маю чи досить, аби від терн ів боронитись,

— Б о ж е, п о ж ал ій тії крови. що м арну колю чку напоїть, л іп ш е б вона на обличчі краскою втіхи загр ал а, очі ком усь звеселяю чи серед безж урного свята. К р и к П рометея лу н ає безліч в ік ів ск р ізь по сві­ ті. він загл у ш ає собою потуж н і громи олім пійські. Т исячі тронів упало і лю дських і бож их, ал е ти ­ тан о ва к р у ч а стоїть, н аче вічна твер д и н я духа то­ го. що немов ураган без упину іскорку, вхоплен у з неба, в могутній вогонь роздимає. К ращ е б р ен ять від того у рагану пош арпані струни, н іж у майс­ терних р у к ах срібнострунні злотистії ар ф и , згр ай ­ но й добірно настроєні до ди ф ірам б ів облесних. Т а к було зав ж д и і так воно буде до віку, поки ж и ти ­ муть лю ди і поки бренітим уть струни. (З н едр у ко ван и х творів).

3 м І С Т; стор.

стор. М ИХА ЙЛО К У Ш Н ІР : Бій під Крутами РО М АН О ҐВ А Р Д ІН І: Листи про самовиховання В. Л ЕН И К : Упівський Йордан СТЕП АН Ж Е Н Е Ц Ь К И Й : На козацьких могилах В О ЛОДИ М И Р Ш У М С ЬКИ Й : Ми молоді ІН Н А РО ГО ВС ЬК А : Сумівський марш

м .

2 4 6

7 •

8 9

ІІ

к .

Вчімся! Ю. Б. Як обрати професію? П. К О ЗА Ч Е Н К О : Василь Якименко 3 сумівського життя Наді пишуть Про нас пишуть Бібліографія Гумор, загадки, розваг.

10 12 15 21 99

24 26 27

2

А В А Н Ґ АРД М ихайло К уш нір

Бій під Крутами (Уривок із повісти П ізнім вечором 26 січня (1918 р.) зв ’язковий стар­ шина генерального ш табу подав М алій Раді спіш ­ ну телеграму з ф ронту: „Сильні відділи больш евиків посуваються в н ап р я м і Б а х м а ц ь к о г о в у зл а на залізничній лінії К онотоп-К иїв. Силами, які є у ваш ому розпорядж енні, треба негайно обсадити за ­ л ізн и ч н и й в у зл о в и й пункт — станцію Крути. З в ’я ­ зо к із О садним Корпусом. П озицію вдерж ати за всяку ціну”. В ночі зф о р м у в а л и с я відд іли , п р и зн а ч е н і до об­ с а д ж е н н я К р у т. К р ім к іл ь к о х н е в е л и к и х відд ілів, п р и зн ач ен о і „П ом ічний С ту д ен тськи й К у р ін ь ” . К у ­ р ін ь н едавн о п еред тим с к л а в с я із сту ден тів К и їв ­ ського ун ів ерси тету св. В о лоди м ира та у чн ів в и ­ щ и х к л я с у к р а їн с ь к о ї К и р и л о -М ето д іївсь к о ї гім н а­ з ії в К иєві, — п ерш о ї у к р а їн с ь к о ї гім н азії, в ід к р и ­ тої п ісл я р ев о л ю ц ії 1917 року. К ом ен дан том к у р ін я п р и зн ач ен о сотн и к а О м ел ьчен ка. Х ло п ц і зу стр іл и н а к а з в и м ар ш у голосним „С л а­ в а У к р аїн і!” Ш ап к и л е т іл и вго р у , д р у зі сти скал и один одному р ук и , в и р а з р адісн ого за х о п л е н н я був н а їх о б л и ч ч ях . Голосні о к л и к и . „С л а в а У к р а їн і” — н есл и ся без уп и н у по д в о р и щ і к азар м и . А д а л і х л о п ц і за б у л и п ро ди сц и п л ін у , про н а ­ л е ж н у своєм у сотн и к о ві п о ш ан у , п о н есл и його н а р у к а х й м ар ш у в ал и н а м ай дан і п ер ед казарм ою . Н аси л у в д а л о с я загн а ти їх до л іж о к . А л е їм щ е довго н е спалось. В они м ар и л и про с л авн і походи і в ід в а ж н і в ч и н к и . їм в в и ж а л и с я герої з п р о ч и т а ­ н и х ром анів. — а ж поки, н ад р ан о к, сон н е подо­ л а в їх р о зп а л е н і голови. А другого дня, 27 с іч н я; в и б р а л а с ь ч у д о ва дн и ­ н а. Н ебо заст ел и л о с я н а й к р а щ и м блаки то м , сонце за л и в а л о вули ц і, від Д н іп ра несло н іж н и м п оду ­ вом. сніг іск р и вся р ай д у ж н и м блиском. О 11 годи­ н і в и ступ и в „П ом ічний С ту ден тськи й К у р ін ь ” в п охід. Іш л и х л о п ц і ви стр у н чен і, п о в а ж н і, зо сер е­ д ж ен і. Т енд ітн і р у к и н ервово сти ск ал и п р и к л а д и р у ш н и ц ь, ноги ви б и вал и т а к т в ій сь к о в о ї х оди об т вер д и й б р у к столиц і. Д есь зір в а л а с я п існ я несм і­ л а, к в о л а й у щ у х л а. Сонце, сп ли в аю ч и п онад д а ­ хам и . п естило голови ю н ак ів , голуби ло їм ли ц я, гр ал о ся три зу б и к ам и н а ш а п к а х , с к о в за л о с я по д у ­ л а х їх руш н и ц ь. А вони й ш л и м овчазн і, горді. Н а розі В ол оди м и р сько ї в у л и ц і зіб р а л а с я гром а­ д а лю дей, щ об п о п р ащ ати ся з ю н ак ам и : гім н ази сти н и ж ч и х к л яс, студенти, д івч ата, родичі.

— „ В ж е й дуть, в ж е й д у т ь !” — п он есл о ся по гро­ маді. Н а б л и ж а є т ь с я рівн ом ірн и й сту к іт ніг.

Т ривож ні дні ”) „ Гей гук, м ати гук, д е к о за к и й дуть, і в е с е л а я та д о р іж е н ь к а , к у д и вони й д у ть ...

— „Д обра в ам п у ть, й ш о вш и !” —

несеться в ід

громади. З ір в а в с я в іт ер із С о ф ій с ь к о ї п ло щ і, за л о п о тав ж о вто б л а к и тн и м п рап о р о м н ад головам и ю н ак ів , п ір в а в їх пісню , і я к о стан н є в ід н и х п р о щ а н н я столиц і поніс ву л и ц ям и міста. В ю рбі х то сь р в о н у в ся, і усм іх п о сл а в їм, я к п т а х у п р екр асн у . П ройш ли , в ж е зн и кл и ... Л и ш п існ я д а л е к а до х о­ д и т ь л е д ь -л е д ь щ е, а серц е, я к х л о п ч и к цей, за курінем !

— „Щ ас л и в а в ам п у ть й ш овш и, х л о п ц і!” * Другого д н я у вечо р і „С ту ден тськи й К у р ін ь ” та к іл ь к а ін ш и х в ід д іл ів за л я гл и в о к о п а х п ер ед з а ­ лізн и чн о ю стан цією К ру ти . В и сл ан о р о зв ід к у та н а л а д н а н о з в ’я зо к . Х ло п ц і н а п р у ж е н о д и в и л и с ь у д а л е ч ін ь , немов би зв ід т іл ь к о ж н о ї х в и л и н и м ав в ий ти ворог... А ле д о в к р у ги ц а р ю в а л а ти ш а. Т іл ь к и д есь дал ек о , д а ­ л е к о г а в к а л и собаки. З -н а д обрію в и п о вз ч ер во н и й к р у г м ісяц я. С н іж н е п о ле зам ер е х к о т іл о б л и с к іт ­ к ам и інею . Р азо м з сяйвом м іся ц я за в іт а л и в к у р ін ь в ід р а д ­ н іш і п о ч у в ан н я . К у д и сь щ е зл и н а п р у ж е н н я і н а ­ сто р о ж ен ість, ю н ак и п о зб и вал и ся в гуртки по к у ­ т о ч к а х о к о п ів, з а ж е в р іл и ц и гар к и , п о си п ал и сь до­ тепи, в и б у х ав ту т і там п р и д у ш ен и й регіт. А д о в ­ к р у ги н а п о л і ти ш а, т іл ь к и в іт ер с п ів ав у т е л е г­ р а ф н и х стовбах, т іл ь к и десь д ал е к о — д а л е к о б р е х а ­ л и собаки. Т р о х и д а л і від т о за р и ш ів стояв н айм олод ш и й к о за к к у р е н я Г р и ц ько Л евч ен к о , к о л и ш н ій у ч ен ь ш остої к л яси . У нього п о м ер зл и р у к и , і він н а м а­ г а в с я зо гр іти їх , х у к а ю ч и і б ’ю чи ним и по б о к а х , — „Ти, Ж о р к а ,— к е п к у в а в к о тр и й сь із с тар ш и х, — ти в в а ж а й , брате, н е зроби н ам сорому т а н е в теч и до м ам и !” Ж о р к а с п а л а х н у в гнівом, підбіг до гу р т к а і з п е р ес е р д я в и со л о п и в я зи к а .

— „Ти д у р н и й ! А я тобі к а ж у , щ о я м о с к а л ів зовсім н е бою ся ! Х ай т іл ь к и п р и й ду ть, я їм в ід ­ п л а ч у за в с і ' зн у щ а н н я , за като р ги , н ево л ю ,п р о л и ­ т у кров, за... Н агл е р и д а н н я п р и д а ви л о м ову х л о п ц я. По його к р у гл и х л и ц я х с т ік ал и д в а струм очки сліз.

— „С л ав а У к р а їн і” — громом зл е тіл о в ід рядів.

З високого неба б л ідо л и ц и й м ісяц ь д и в и в с я н а у к р а їн с ь к и х дітей. Д о вкр у ги бу л о тихо, т іл ь к и в іт е р сп івав те л е ­ г р а ф н и х стовп ах, т іл ь к и десь д а л е к о — д а л е к .‘ТГв р х а л и собаки.

V X

І в р а з з тим о к л и к о м с п л и л а з ц и х ю н а ц ьк и х л и ц ь вся роблен а суворість, н а у с т а х їх в и ц в іт ає р в ій н а і зар азо м ж у р л и в а п існ я, я к відгом ін д а л е ­ к и х к о за ц ь к и х п охо дів:

К ін ч а л а с я н іч ,п о в н а ч е к а н н я . Із тем р я ви в и су ­ в а в с я п а м ’ятн и й д е н ь 29 січня. Н а я к о м у сь х у то р і п е р е к л и к а л и с я п івні. В о к о п ах н еп о р у ш н о стояли ю н а к и . К р о в зб у д ж ен о с ту к о тіл а в в и с к а х , т іл а їх

З а м а я л и білі хусто чки , р у к и п ідн о си л и ся до п р и ­ в іт ан н я , гім н ази сти п ід б ігал и до р я д ів с тар ш и х то­ в ар и ш ів , щ ось гово р ячи їм зад и х а н и м и голосами.

— „П рощ айте! — „ В ер тай теся !”

З

АВАНҐАРД

трем тіли від холоду, а вони ч ек ал и , ч е к а л и н а во ­ р и ш ів. в и л із з окопу, п р и к л я к н у в н а снігу і стрі­ л я в . Л иц е у нього п очервоніло, к р а п л і поту к о ти л и ­ рога. ся зпід за к и н е н о ї н а за д ш ап к и , в ід д и х х р и п ів у В ітер зір в а в с я від О стра і ніс п еред собою стов­ п и сн іж н ої п илю ки , м р я к а р о зр и в а л ас я ш м аткам и, грудях. Він поспіш но з а р я ж а в гви нтівку, за к о ж ­ н а сході -проясніло небо, і за р о ж е в іл и с я х м ар к и ним пострілом т я ж к о зід х а в мов дроворуб, а уста н ад обрієм, — а л е ю наки цього не п ом ічали. Вони ви к и д ал и безлад н і с л о в а : „А на, масш . маєш !...” чек ал и , ч ек ал и н а ворога Н е ви три м ав і М и кола Зо л о тар у к , сміхун к у рен я, І раптом ран ню ти ш у п р о р ізав страш н ий грю кіт. з окопу, затан ц ю ва в на одній нозі н ен ач е індіянин, Високо н ад головам и за к о л и х а л и с я к л у б к и диму, правою рукою підніс вгору гви н тівк у і ви рещ ав і дощ за л іза зл е т ів на окопи. А потім другий, т р е ­ гістеричним го л о с о м : „Б и й сукиного сина, бий !” тій. четвертий, — грю кіт за грю котом, грім за гро­ Л а в а бігун ів зн и к л а. П ер ед п іл л я встели л о ся сі­ мом ч ер гу в ал и ся в нестрим ном у потоці. Г рад о л и ­ рими п лям ам и б о л ь ш ев и ц ь к и х ш инель. ва зал и в ав п ер ед п іл л я, л етів н а окопи. Д есь по­ С тало ти хо та не н а довго. Б о от у ж е друга, тр е­ бл и зу п осп іш ал и санітари, десь оп одаль в и р и в а л и ­ тя л а в а м о скал ів н абігал а на окопи. Т о рохкотіли ся зой ки ран ени х. А х л о п ц і п р и н и ш кл и , грудьм и скоростріли, чер гу в ал и ся р у ш н и ч н і постріли, зд 'ііти сн у л и ся до стін окопів, голови в ти с к а л и в р а ­ м ався дим ок н ад окопам и. А ле в р а з застрочили мена і. стиснувш и руш ниці, — чекал и , ч е к а л и н а б о л ь ш ев и ц ь к і кулем ети, отут, б л и зь к о к ан ав и і по­ ворога. несли см ерть в окопи. Р о зр и ви ш р ап н ел ів зам ін и л и ся вибухам и гармат. Д едалі став ало ясно, щ о м ал і у к р а їн с ь к і відділи Щ о хв и ли н и із сніж ного п о ля п ід ій м ал и ся стовпи не всто ять проти в ел и к о ї сили бОЛ ЬШЄ7 ИКІ В. ШІСТЬ к у р я в и і диму, щ о х ви л и н и р о зти н ав п о в іт р я к р и к т и сяч їх тут набігло. Т реба було дум ати і про другу п ор ан ен и х в о як ів . А грю кіт гарм ат не вти х ав . Він части н у одерж ан ого н ак азу . Тоді відділи, я к і й ш іи р азом із „С тудентським К у р ін ем ”, п очали в ід х о т і­ ріс і могутнів. ти, під охороною у к р а їн с ь к и х скорострілів. в г а Ч ереп аш ин ою ходою п л е н та в с я час, х в и л и н и довж и л и с я роком. В ж е й сонце десь певно зави сл о на п р ям і на Ч ер н ігів. В око пах за л и ш и в ся т іл ь к и С туден тськи й К урі іь небозводі поза сірою заслоною хм арного неба, бо стало ясно, ясно — а рев гарм ат не вгав ав. А бій іш ов далі. Т р іс к о т іл и скоростріли, л у п ал и І н агло — ти ш а. П ісл я ж а х л и в о го грю коту ц я т и ­ р у ш н ичн і п остріли, димок зд ій м ався н ад окопами. ш а зд а в а л а с я несамовитою , вона п р и гн іч у в ал а і н е - / В ж е й сонце, о к у тан е хм арам и, п ер еко ти л о ся за п окоїла. Щ е б іл ь ш д о в ж и в с я час. П р о п л и вал и до в­ п олудень, а бій не вгав ав. Т іл ь к и ряди ю н ак ів р ід ­ гі. м ертві хвилі. ш али , т іл ь к и л ав и б о л ь ш ев и к ів п ід с у вал и ся б л и ж ­ І несподівано в зага л ь н е о туп ін ня і ти ш у вдари в че. П оле до вкр у ги в к р и л о с я валам и труп ів, ал е з— о к л и к котрогось із ю н ак ів : „Є в ж е , є, отам д и ­ п о за н их в и су в ал и ся н ові сал д ати і з ревом сунули в іться !” н а окопи. С куп чені постаті в ип ростували ся, с тав ал и н ав ­ О точені з у сіх , сторін бо льш еви кам и, р еш тк и ю н а­ ш п и н ьк ах . в и со в у вал и ся з окопів, ж е в р іл и го р яч к ів в искочи ли з окопів і к и н у л и ся в р у к о п аш н и й кою очі, труси ли ся губи, бій. А на обрію, на сніж ном у полі, ген — ген дал ек о І оці хлопці, я к и х р у к и н едавн о щ е п ерегортали п о су вал ася сіра стр іч к а, все б л и ж ч е, бл и ж ч е. Де— сторінки к н и ж о к , — розп о р ю вал и б о л ь ш ев и ц ьк і д а л і вона могутніла. Щ ох ви ли н и в ід р и в а л и с я від ж ивоти, л ю ту в ал и по полі, несли см ерть на своїх неї м алі ц яточ ки , ви стр и бу вал и в п ер ед і зн и кал и . ш ти ка х . О копи зам етуш или ся, окопи о ж и л и . Ю н аки п е ­ А ле н ап ір б о л ьш ев и ків не слабнув. Р аптом перед р ек и д ал и ся спіш ними, зах р и п л и м и словам и, п р и ­ б о л ьш еви ц ьк и м и рядам и вискочи в больш еви цькі'Й ладж ували амуніцію , п р и м о щ у вал и ся вигідніш е. стар ш и н а і за к р и ч а в : „Р ебята, бросьте вин товки , А стріч а н а б л и ж а л а с я все б л и ж ч е і бл и ж ч е. а ні, то в ас у сіх п ер ер іж ем о !” О копом понісся ш еп іт: „Н е стріляй, в и д е р ж и !” К оротка п а в за —а потім із ста грудей : ,.Ні ! С ла­ А л е н ап р у ж е н і н ер ви х л о п ц ів н а п равом у к р и л і в а У к р а їн і!” не витри м али. В загал ь н у ти ш у б ах н у в постріл, і б іл ь ш е р ід ш ал и р яд и ю наків. О дин за одним п а ­ а потім другий, тр етій — ц іл а сал ьва. дал и на с н іж н е п оле щ е в передсм ертн и х к о р ч а х Щ е руш н и ч н и й ди м ок не п р о стели вся по полі, к р и ч у ч и : „Х ай ж и в е У к р а їн а !” а в ж е з п ри д ор о ж н о ї к ан ав и , я к и х двісті м етрів в ід окопів, три — чотири сотні лю дей з голосним „у р р а—а—а !” ш ви д ко бігли н а окопи. З а т а р а х к о ­ тіл и скоростріли. п о си п ал и ся р у ш н и ч н і сальви . Л ава бігун ів р ід ш ал а. Г рицько Л евченко, оцей найм олодш ий к о за к у довгій ш и нелі, не зв а ж а ю ч и н а перестороги т о в а ­

Н іч н ави сл а н ад сн іж ни м полем під К рутам и . З високого неба бл ідоли ци й м ісяц ь світив на три ста труп ів у к р а їн с ь к и х ю наків, прип орош ен их снігом. Д овкруги тиш а. Т іл ь к и вітер у т ел е гр а ф н и х стовп ах сп івав к о л и ск о в у пісню хлопц ям , т іл ь к и д есь далеко, д ал е к о бр ех ал и собаки.

„Ш™і х звільнення кож ної нації густо кропиться кров’ю... ворожою і різною. Кров закінчує гли­ с т і процеси національних емоцій, усвідомлень, організаційної праці і ідеологічної творчости, * ього того, що нація і свідомо й іраціонально використовує для ствердж ення свого права на держ авне життя. j ,

Кров, пролита для цієї великої мети не засихає. Тепло її все теплим буде і в душ і нації все відограватиме ролю непокоючого тривожного ф ерм енту, що нагадує про нескінчене і кличе до продовження розпочатого”...

4

АВАНГАРД Романо Гвардіні

а

Листи про самовиховання 3. Лист; про давання І брання, про дім і гостинність.. Т еп ер будемо говорити про спільноту, а саме про щось з глибини її серця, про давання і брання. Це ж є н айглибш е в спільноті. А ле хто має трохи досвіду і зн ає, я к ущ асл и вл ю є д ав ан н я, а т а к о ж п р авд и ве б ран н я, тому ж и в іш е заб ’ється серце, коли про це йд е мова. Він б а ж а в би про ц і сп рави ск азати вели кі, гарні слова, ал е к ол и пробує, в ін скоро п ер еко н у єть­ ся, щ о ц е є т іл ь к и само по собі зр озум ілі речі. А ле само по собі зрозум ілі речі є найбільш и м и і н ай тя ж ч и м и в ж итті. Цього, що ми мож ем о дати, є т а к багато! Речі, і к н и ж к и , і образи; поміч і добру раду; л а с к а в е слово, радість, прислугу . . . А коли не маєш н ія к о ї речі, я к у м ож еш дати, тоді м о ж еш допом агати вчинком . А ле і к о л и , це не м о ж л и ве — тоді мудрою радою , або підбадьорю ю чим словом. А ле н ай л іп ш а річ, я к у ми мож емо дати, п оходить прям о із серц я і туди зм іряє: м олитва. Ц е таєм нича, ч ар ів н а сила, я к ій да­ н а в е л и к а 'обітниця: „Усе, чого ви в мойому імені * м олитві попросите, вірте, щ о одерж и те, і спов­ н и т ься нам .” О собливо є один момент, в яком у ми е н ен ач е п анам и багатств Б ога: в святому П ри­ часті. Н е т іл ьк и д л я себе самих, ал е т е ж і д л я ін ш и х. П р и ч астя є тай н а спільноти. В ній ми е одне з Богом, а в Н ьому одним з усіми. Ми несе­ мо додому Х ристову ласку, і коли ми стрічаємо в лю бові н аш и х б л и зь к и х , воно сп ли ває на них в сл ові і в чині. М и несемо її до д р у зів і то ва­ р и ш ів п раці, і вона діє в кож н ом у слові, я к е ми говоримо.

луко, гар н у к н и ж к у , п ер ш е місце в молитві. Ми прагнем о д ав ати цінні речі, а не відпадки! Т ут треба свос серце н астіж відкри ти. Здасться, що це св. Б е р н ар д с к а за в ці чудові слова: „М ірою душ і с в ели к ість її лю бови” Д уш е с н астіл ьк и вели ка, н а ск іл ь к и має в собі лю бов». І цю міру ми від ч у ­ ваєм о к ож н ого р азу , коли ми дер ж и м о щ ось гар н е в р у к а х і н ен ач е б щ е р а з обмірковуємо- маю д а ­ ти, чи ні? Б о саме тоді, коли маємо р о зл у ч ати ся з якою сь річчю , відчуваєм о н ай б іл ьш е її вар тість. В ел и к а душ а має тоді багато лю бови і говорить: те що я маю — є гарне. І саме тому хочу ц е дати! Т а к багато лю дей ч е к а є н а н аш і дари , часто не знаю чи про це: родичі, брати, сестри, ко ж н и й , з ким нас ж и т т я з в ’язує, а теп ер особливо ті, що стали бідним и і не м аю ть н авіть к онче потрібного до ж и ття . А ле не т іл ь к и ті ж д у т ь на нас, я к і сто­ я ть б л и зь к о до нас, я к и х ми любимо, а л е т е ж і ті, я к і нам м енш е подобаю ться, я к і нам ц ілком ч у ж і, а м ож е н авіть противні. Н у ж д ен н а та си ла д а в а н ­ ня, я к а т іл ь к и тоді воруш иться, коли хто сь їй м и ­ л и й !” Ц е м о ж у ть т е ж чинити і п о ган и ”, — с к а за в про н еї Господь. А ле щ иро давати ! В ар тість кож н ого д ар у за л е­ ж и т ь від того, я к ми його даємо. В ідповідно до цього він є радісною спільнотою , або т іл ь к и в ід ­ правою ; від зн ач ен н ям або уп окорен н ям ; сердечним п р ий н яттям , або відмовою ; понурою , вим уш еною справою або чимсь високим, радісним. О тж е — о х о че давати ! С коро, н е д ав ати себе просити дов­ І, вреш ті: чи ви в ж е ду м али над тим, щ о ми го! А н ай к р ащ е, коли ми в за га л і не ж дем о на п р о х ан н я, а самі дивим ося, д е є потреба, самі п р и ­ м ож ем о т е ж усе те, щ о нас гнобить, приносити в ходимо, самі питаємо. Н е тому, ми мусимо, а л е від д ар інш им? щ ирого серця, із -з а радости дав ан н я. Б у ти щ ед­ П рикрості, терп ін ня, ж урбу, недостаток — коли рим; з в а ж к о л и сь це слово в твоєму серці і в ідч у й ми їх м уж н ьо переносимо і приносимо Господеві, я к а в ньому к о р о л ів с ь к а к р аса! я к добровільну ж е р тв у за всіх і за вся, щ о нам І щ е одно: к о л и ми щ ось п о д ар у вали , ми н е мо­ л е ж и т ь н а серці, тоді ц я ж е р т в а н аб л и ж аєт ь с я до ж ем о цього н азад відбирати. Т а к не робиться си ли хреста і п ом агає .там, де в ж е ніщ о н е м ож е Р озум іється, що ніхто н е буде говорити: „В іддай помогти! Ц е с глибокі справи. О бміркуй це колись; мені це н а за д ”. А л е і б ез цього м о ж н а д ар у н о к в і­ про та к і сп рави н е говориться легко. А ле м ож е дібрати. К оли, н ап р и к л ад , я в „х в и л и н у р о зч у л ен ­ м ож е т е ж трап ити ся, що хто сь п о чу ває себе убо­ н я ” щ ось п одарував, а о п ісл я я ж а л к у ю за цим і гим, бо він нічого н е має до д аван н я. Не має н і­ зл и й н а того, ком у п о дар у в ав, — ц е те саме, щ о я чого зовніш н ьо і м ож е, н авіть і внутріш ньо. Він відібр ав би дарунок. Або я даю другом у відчути, н е н аходи ть н авіть слів, щ оби висловити, я к він я к и й цінний був цей дарун ок, роблю н атяк и , що ц е думає. В ін п очуває себе душ евн о убогим і н е ­ м ені потрібний, — ч и ж не є це — немов би я в и ­ потрібним. А л е м ож е саме він є п о к л и к ан и й до тягаю руку, щоб дар у н о к відібрати . О бміркуймо це н айщ и ріш ого д ав ан н я . „ Б л а ж е н н і убогі духом ”— докладно, а тоді побачимо, щ о коли ми ж алк у єм о, с к а за в Господь. щ о ми щ он єбудь дал и — це те саме, що н азад в і­ Т іл ьк и ц ей п ізн ає чим е п р авд и в е д ав ан н я, хто дібрати дарун ок. О тж е: к о л и даємо — тоді в ц іл о ­ сам за зн а в убогости. Тоді н а л е ж и т ь йому „царство сті і н азав ж д и . Ч асто щ ойно п ізн іш е відчуваєм о, небесне; він буде покірним, самовідреченим , тоді я к а ц ін на б у л а річ. А ле саме тоді мусимо додер­ в ін в ч и ться д ав ати „з ц ар ства небесного”, від Бога. ж у в а т и с я того, щ о ми зробили. Т ак, тоді щ ойно м у­ К оли т а к є з тобою, тоді бу д ь тер п єл и ги м , ж ди. симо н аш дар доповнити щ ирістю серця. • Б о г п ош л е тобі лю дину, я к а тебе потребує. Що, одн ак е душ ею п р авд и во го д ав ан н я'.' W I io 6 o b . Ц я лю бов, я к а п ли в е від Б ога. М и є бо ж и м и ’ д ітьТ ак, а к о л и в ж е д аєш — тоді дав ай те, що л іп ­ ми, бр атам и й сестрам и Х риста. О тець небесний ш е, а не те, щ о гірш е. Щ о я п и ш у — це р ечі само по собі зрозум ілі; к о л и ти в ж е засв о їш собі ум ін­ обдаровує н ас т а к щ едро. В ід Н ього, Т во р ц я н я д ав ати , тоді ти з певністю подумаєш , що про п о ходи ть к о ж н и й добрий дар, к о ж н и й досконалий Т акі р ечі зовсім непотрібно говорити. А ле м о ж е ти п одарун ок. П рочи тай к о л и сь п о р ів н я н н я наш ого щ е до цього н е дійш ов, а ц е все ж так и д у ж е в а ­ бож ествен н ого У ч и тел я про „п ольові л іл е ї” про ж л и в е . О тж е, к ол и даємо, тоді за в ж д и л іп ш е я б ­ небесні птиці, і щ о говори ть „проповідь н а горі”.

АВАНГАРД О тец ь д ає із бо ж о ї щ едрости. Ми дістаєм о в ід Н ьо­ го і даємо це д ал ьш е. І тут показується, чи ми з р о ­ зум іли, чого В ін б а ж а є . М и ж просимо: „хліб а н а ­ ш ого щ оденного д ай нам сьогодні”. В ін дає „н ам ”. К о ж н и й о тж е о д ер ж у є не д л я того, щ об д л я себе зах о в ати а л е і д л я того, щ об з братам и і сестрами поділитися. Ц е й є с в ят а сп іл ьн о та дітей Б ога, хто т а к дум ає, той в ід ч у ває мим охіть потреби інш их, б ез глибоких м ір ку ван ь. Той м ож е зн ести того, щоб кол и він ситий, ін ш і голодували. Й ого гніти ть в л а с­ не майно, к о л и інш і бідні. Ц е є сп ільн ота; і вона буде глибш а і щ и ріш а, к о л и т іл ь к и н а ш а в о л я бу­ де чистіш а і н аш е д а в а н н я радісніш е. А ле, щоб т а к могло бути, ми мусимо бути в іл ь н и ­ ми. Т іл ьк и в іл ь н а .людина м ож е п равд и во давати . С вяте письмо говори ть про „свободу б о ж и х д ітей ”. Ц е зн ачи ть, щ о ми є не н е віл ь н и к и речей, а тіл ь к и їх пани. К ол и хтось д о р о ж и ть к н и ж ко ю так, щ о він не м ож е її ком усь дати, тоді к н и ж к а не н а л е ж и т ь йому, а він к н и ж ц і. К ол и хто сь не м ож е р о зл у ч и ти ­ ся із своїм яблуком , або своєю ш околядою , тоді він є їхн ім н евільн и ком . А діти бо ж і м аю ть бути панам и речей. Вони п ови нн і ними євобідно володіти. Це 3н ачи ть т е ж „бути убогим” : „посідати, н еначе б ми не п осід али ”. А пробою цього є дав ан н я. Т ой т іл ь к и м ож е д ав ати з радістю в серці, хто є вільни м , п а ­ ном речей. І н авп ак и , — нем ас ліпш ого способу в и ­ звол и ти ся з н еволі речей, я к від щ ирого серц я об­ даровувати . К ож н и й дар у н о к допомагає нам стати віл ьн и м и , і щ о в іл ь н іш і ми є, то й щ и р іш е буде н а ­ ш е д ав ан н я. І в глибині сер ц я ми знаєм о докладно: ми не тратим о того, щ о даємо з любови. М и це в ід ­ чуваєм о: д ав ати — ц е н е зн ач и ть тратити, бо любов зберігає. К оли мій б л и ж н ій щ ось посідає, щ о я йо­ му, будучи п равд иво віл ьн и м п одарував, то хіба я по суті цю річ т е ж не посідаю ? Б о щ о ж тоді мас озн ач ати спільн ота? А ле мусимо д ав ати з п р авд и ­ вою лю бов’ю. Вона ж не є почуттям, а т іл ь к и с а ­ мовідреченням . Любов озн ачає, щ о ми до ін ш и х стави м о ся так, я к до себе самих, щ о ми д л я ін ш и х та к і самі, я к д л я себе самих. Любов не т іл ь к и зберігає; любов п р о сла вл яє, п ід ­ н осить до в іч н о ї слави. Щ о да'сться в любові, це з а ­ носить вона а ж у к р у г бо ж о ї слави . К о л и хтось дає в любові, то тут земне— скором инуле стає небесним, вічним. Н у ж д ен н е сп о вн яється блиском, стає д ж е ­ релом нової ясности. Ч и п р и гаду єш собі слово С пасителя, що ми п овинні „громадити скарби в небі”. Там, в Б озі, н а л е ж и т ь д ар тому, х то його дав, і то­ му, хто його о д ер ж ав. І цим обоє в х о д я ть у н еви сл овл ен у спільноту. Це є н айглиб ш а ду ш а д ав ан ­ н я. І з н еї ви п л и в ає т еж п р авд и ви й спосіб д аван н я. Я думаю , щ о д а в а н н я є тоді н ай кр ащ е, коли воно стає чим сь ц іл ко м само по собі зрозум ілим . К оли щ е хтось н ах о д и ть у даван н і щ ось особливе, —то­ д і воно не правдиве. Д аван н я тіл ь к и тоді в дійс­ ності добре, к о л и воно стало лю дині само по собі зрозум ілою річчю , к о л и вона в даван н і не бач и ть в ж е нічого особливого. Д ав ан н я і бр ан н я є гарним способом, я к лю дям творити сп ільн оту і б іл ь ш ні­ чого. В и д и хуван н я й в д и х у ван н я ж и в о ї спільноти. О тж е в е л и к е діло — „чинити добродійства” і „до­ бродій ства п ри й м ати ”. Б о щ о зробив вели кого той, щ о п одарував? В ін м ав свою радість. Т ом у н е по­ винен баж ати за це вдячности. Господь ж е сказав , щ о „блаженне д а в а н н я ”. Ч и х о чеш за те подяки, що ти мав н агоду бути „блаженним”? Х то пройн яти й таким и дум кам и, той і прийм аю ­

5 чому уміє облегчити брання. Н е р а з воно п ри хо­ д и ть т я ж ч е я к д ав ан н я . Ми н е говоримо ту т про ту п и х лю дей, я к і т іл ь к и й д и в ляться, щоб щ ось дістати. Тим бр ан н я не т я ж к е . Я маю н а дум ці лю ­ дей з почуттям чести й д ел ік атн о сті! Д ля н и х це ч ас то т я ж ч е . Б о, к о л и хто сь дає, то в ін н ен ач е б то говорить: „ я маю, а ти н е маєш . Я багатш ий від тебе; си льн іш ий в ід тебе; ти мене потребуєш .” Це м ож е бути щ е гірш им. В е л и к е мистецтво д а в ан н я п о лягає в тому, щоб ц я гір к ість зн икїіа. Щ об той, х то п рийм ає від ч у вав т іл ь к и одне: „Я к гарно, що в се яко сь т а к склалося, що цей прий ш ов і допоміг мені в моїй біді!” Т ак, д а в а н н я було б досконале, коли б прийм аю чий н авіть н е помічав, щ о йому д а ­ ється. К о л и б в ін міг т а к прийм ати, я к ми з р у к Б о га прийм аєм о к ож н ого дн я світло й тепло, і би т­ тя наш ого серц я і все, щ о в нас ж и ве, і в лю дей до вко л а нас. „Ми ж ивем о, і ми р у хаєм ося і ми є в в Б о зі”, і ми не помічаєм о цього. Ц е є Б о ж а б ез­ кон еч н а дел ікатн ість, . Його н ай в и щ а щ едрість. І цього ми мусимо вчи тися. А ле я к? П ро це н е д ас­ ться багато сказати . Ц е треба собі здобути. Треба часто п р о ни зувати себе думкою : тут про мене зов ­ сім не й деться. Ч и цей другий мене розуміє, чи він мені дякує, чи він бач и ть у мені п риязн ого п ом ага­ ча — це цілком бай ду ж е. С права т іл ь к и в тому, щоб він був вдоволений. Твердою рукою треба в хопити своє серце і ви р и вати з нього буряни ч в а н куватости, сам о зако х ан н я, самолю бства, я к і всере­ дині вкоренилися. Ми повинні нічого іншого не п рагнути. я к т іл ь к и ц ілком щ иро стояти інш им до послуг. У се ін ш е п рий де з часом. М аємо ш ироко відкри ти очі і стеж ити за тим, д е в и н и к а є я к ась потреба. В в аж а т и і н егайно й-*' н азу стр іч просьбі. Радо давати , а з серц я вигнати н ав іт ь за л и ш к и гніву, впертости або скупости, усього, щ о могло б огірчити дар. Дати п ізн ати другому, щ о він дає нам нагоду в ел и к о ї радости, ко л и він до зво л яє со­ бі помагати. Д авати делікатн о: просити дозволу п о­ могти і т ак е інш е. І це м ож е т е ж допомогти, коли ми питаємо себе: к о л и б я тепер був прийм аю чим — я к би я п очу­ вав себе, к о л и б хтось т а к говорив, я к я це чиню ? Т а к зі мною поводився? Щ о я б а ж а в би тепер? Тоді і п р ий м ан ня буде л егке. Ч асам и воно є тя ж к е . Особливо, к о л и помітимо, що другий дас нерадо або сам цю р іч потребує. А к о л и хто є ч у ­ тливої або гордої, вдачі, тоді прий м ан ня м ож е бути д л я нього д у ж е твердим. А ле треба цього вчитися. Б у ти в сп ільн оті — зн ач и ть могти т е ж брати. М и горді і не хочемо, щоб хтось нам помагав. Б р а н н я і д а в а н н я є мостом від лю дини до лю дини. А ле він спочиває на двох стовп ах, а один з н и х — це прий м ан ня. К о л и не має нікого, хтао з них — це п рийм ання. К оли н е має нікого, хто вм ів би п равд и во прий м ати — тоді цей міст за в а ­ лю ється О тж е ми мусимо вчи тися цілком просто просити, коли щ ось потребуємо, одвертим серцем прийм ати; щ иро тіш ити ся і д як у вати . П равдиве п р ий м ан ня є саме в ж е ділом і то високим. Воно діє так, що п р авд и в е д ав ан н я м ож е в за га л і в и я ­ вити ся П р авд и ве д іян н я співдіє в так ій самій м і­ рі у д іл і спільноти б о ж и х дітей, я к і п р авд и ве д а­ ванн я. П равд иве п ри й м ан н я є т е ж лю бов’ю і воно теж будує святи й міст. Х то це розуміє, той в ж е не соромиться. Х то вміє п равдиво прийм ати, той іде додому з почуттям : „Я радий, щ о є люди, я к і вмію ть т ак д ав ат и .”

6

АВАНҐАРД З героїчної дійсности нашої молоді

Упінський Йордан Зи м овий вечір. Усе п окри те білою скатертиною . Л іси, п о л я й гори. Н а небі м ер ех тя ть ясні зірки, зал и зал и ц я ю ч и сь до блідолицього м ісяця. Он я к м оргає ота, праворуч, н а небесному п о двір ’ї, точно, я к моя М ар уся — дум ає молодий п а р т и за н В овк, си д ячи на холодн ій колоді. О х, коли б нині поба­ чи ти її чорні брови, щ о в и гл яд аю ть скрито спід х у ­ стинки! Ц е ж Щ едрий вечір. Х иба ж молодий п а р ­ т и зан не за с л у ж и в н а святочни й подарун ок? Оце сів би до столу в теп лій х ати н і . . . Н а долівц і „д ід ух”, у к у т к у „баба” (сніп пш ениці), а на столі см ачна к у тя . . . А б іл я нього сидить М ар у ся і п ід­ моргує, я к он ц я зір к а . . . Ех коли б .. . Т а що це? В зе м л я н к а х чути рух. М ож е приніс з в ’я зк о ви й я к і новини? Н емов сп олоханий о л ен ь стрибнув В овк з к оло­ ди і к іл ьк о м а к рокам и оп ин и всь в зем л ян ц і м іж друзям и .

— Ч ер ез годину відд іл р у ш ає в похід. Й демо на с в я та до села С ередн е-В елике. С трільц і — Сокіл, О рел і Л иси ця й ду ть н ап ер ед п еревірити терен.

— С лавно! С лавно! Х ай ж и в е ком андир Б ір за його святочни й п одарунок! — гу кал и бійці. В зем л ян ц і зч и н и вся рух, мов у в у ли к у . Одні п ер егл я д ал и зброю, інш і п а к у в а л и п о льо ві торби, а С тріла чи сти в чоботи ,,щоб світи ли ся я к лю стро.” А ле всі були веселі.

— Х оч р аз п освяткуєм о п о-лю дськом у! — за х о п ­ лено в и гу к у вав С тріла.

— В иходити н авер х ! П озір ! В тр о л аві зб ір к а ! В ідчисли! Ч ота вправо, ходом руш ! — с к о м ан д у ­ в а в чотовий, і відділ в и р у ш и з в дорогу. Сніг скрип ів під т я ж к и м и чобітьми, немов ж а ­ л ів с я іцо його б іл ен ьки й п у х п еретворю ю ть у тверді пласти н ки . Ч асам и стреп енеться соснова гіл к а і си­ п не в об л и чч я Е о я к а холодним пудром. А онде з а ­ й чи к п ли гнув спід к у щ а, і не оглядаю чи сь н а п о ­ р у ш н и к ів нічної ти ш і й його сну, пострибав д ал і в к ущ і. А ле п ар ти зан и не дум аю ть про сніг, ані про зай ч и к а. їх н і дум ки б л у к аю ть ге—дал еко , по р ід ­ н и х сел ах і містах. Т ам де то родина, батьки , к о ­ х а н а дівч и на, чи д р у ж и н а сидить п ри святочному

В аш а Батьківщина. Ідуть саньми... (Карпати). Ф о­ то Я. Баковича.

столі. Там, де стоїть їх н я та р іл к а і л о ж к а на по­ куті.

— В ідділ стій! — п онеслося спереду. В ідділ р о з­ д іл и ть ся н а три части н и і піде стеж кам и на село. В иш ня, В ел и ки й й Д розд підуть на. заставу, на го­ ру біля села. Рано, о годині 5-й зб ір к а н а п одвір’ї Ів ан а П ер еш ея і зв ід тіл ь підемо до ц еркви , на Водохрищ і. Все зрозум іло?

— Т а к є! понеслося радісним відгомоном з во­ я ц ь к и х грудей. Й ордан ськи й р ан ок був дійсно святочни м ран ком в селі С ередн е-В елике. З усіх сторін села, що ро зк и н у л о сь довгою лентою в зд о в ж ш л я х у К о в н и ц я-Л у к о ве , сп іш и ли до ц ер кв и селян и й п ар т и за­ ни. Н а річц і х лопц і й д ів ч ат а п р и б и р ал и х рест з леду і т р ію м ф ал ь н у брам у. Вони весело п ер егу к у ­ вали сь, п о чуваю чи себе певним и під охороною л і­ совиків. Ч ас від часу вони п о гл ядал и на високу го­ р у на п івден н о -сх ідн ій стороні села, що стояла, мов таєм ни чий сторож м ирних селян. Сьогодні во­ н а дістал а дійсні очі й вуха, — бо там засіл а з а ­ става УПА. Т ри бійці пильн о в д и в л я л и с я в сл іп у чо -білу д а­ лечінь. П ісл я вчо р аш н ьо ї С вятої вечер і в п р и в іт ­ них господарів їм було весело на душ і. Х отілось затягн у ти : ..На ргчці, н а Й ор дан і”, та холодний к р іс в р у к а х н ага д у в ав зав д ан н я , з яки м їх по­ ставлено на ш п илі гори. .Там. унизу, стрільц і мо­ л я т ь с я разом з населенням . То ж треба бути у в аж н и м , щоб ворог не заскочив...

— П о гл ян ь Туди, на Хіцно... Б а ч и ш ? — зб уди з В еликого голос друга. Дійсно, до Х іцні, що л е ж а л а на п івденній сторо­ ні гори, п ід 'їх а л о коло 100 п о л я к ів та з криком к и ­ н у ли сь по х а т а х . Б у л о видно, я к п о льськ і в а р в а ­ ри зн у щ ал и ся над населенн ям , виносили в сяк е до­ бро з х ат і ладували- на вози.

— Т ак господарю є п о л ьськ е військо! — зі зл іс ­ тю процідив В еликий... Й ди негайно повідом сотен­ ного В іра, а ми зал и ш и м о ся тут, зв ер н у в ся В овк. І мов вихор пом чав В елики й до села. З а д е к іл ь к а хви л и н н едал еко від ц ер кви впало стрільн о з миномета. Л ю ди зам ету ш и л и ся і п очувся к р и к . С трільно ран ило одну ж ін к у . В той момент до сотенного підбіг В ел и ки й і зголосив, що дієть ся в Х іцному.

— Чотові, до мене! — ск о м ан дував Б ір. Ч отовий Ч ав а зай м е стан ови щ е з півден ної сторони села, а чотовий Горбовий і я підемо на гору, щоб в в и ­ п а д к у зміни м арш руту ворога — н аздо гн ати його. К о л и п о л я к и підуть чер е з С ередис і будуть на східньом у кін ц і, ми з Горбовим вдарим о н а них з гори, а Ч а в а ви ч екає, поки вони не зай м у ть ста­ новищ а проти нас і з гори в д ар и ть на них. З р о зу ­ міло?

— Т ак є, д р у ж е сотенний!

— Тоді — на становищ а! Угіівцям не треба було к а за т и д в а рази . П р о тя­ гом 10 х в и л и н все було на м ісцях. З гори було все видно, я к на долоні. П о ляк и ск ін чи л и грабунок, і з повними возам и в и р у ш и л и ш л ях о м н а С ередн є-В ел и к е.

7

АВАНГАРД Степан Ж енецький

На козацьких могилах (С помин з В олині) В м олодом у в іц і я д у ж е лю бив ч и тати істори чн і к н и ж к и . Іст о р ія У к р а їн и , істо р и чн і п овісти й опо­ в ід а н н я т а к и х п и сьм е н н и к ів, я к А. К а щ е н к о , А н ­ д р ій Ч а й к ів с ь к и й , М и к о л а Гоголь, Б о гд ан Л еп ки й , В я ч е с л а в Б у д зи н о в с ь к и й , та ін ш і, б у л и моєю у л ю б­ леною л ек туро ю . А в ж е н а й б іл ь ш е за х о п л ю в а в с я я к о зац ьк о ю добою — обороною л и ц а р с ь к и м к о за ц т ­ вом у к р аїн сь к о го н ароду, сп ер ш у п ер ед н ап ад ам и та т а р с ь к о ї орди, а п ізн іш е героїчною боротьбою за в и зв о л е н н я У к р аїн и з п ід -л я ц ь к о -п о л ь с ь к о г о ярм а, т а зав зя то ю обороною н о во зб у до ван о ї о за ц ь к о ї д е р ­ ж а в и , п ер ед м о ск о вськи м за х л а н н и м сусідом.

і н а н е с л и їм в е л и к и х в тр ат. Т о ді-то в б о л о тах п ід П л я ш ев о ю в то п и л о ся со т к и -т и с я ч б у й н и х , з а в з я ­ тих, чу б ати х , к о з а ц ь к и х голов. В п ізн іш и х ч а с ах , в селі П л я ш е в а , щ о л е ж и т ь к іл ь к а в ер сто в в ід м іста Б е р е с т е ч к а , н а горбочку, серед болот та м о к л я к ів , н а яко м у к о л и с ь к о за ц ь ­ кі в ій с ь к а сто яли табором , п обудован о ц ер к в у , і р ік -р іч н о , в р ічн иц ю бою під Б ер естеч к о м , сп іш и ­ л и ту ди у к р а їн ц і з у с іх сторін в е л и к о ї н а ш о ї Б а т ь ­ ківщ и н и , щ об п ом олити ся за д у ш і .та від д ати п о к ­ л ін тим, я к і свос ж и т т я від д ал и у боротьбі за в и ­ зв о л е н н я свого н ароду.

Н а й б іл ь ш е п о ло н и л а мою м олодечу у я в у п о стать в ел и к о го к о зац ь к о го ге т ь м а н а Б о г д а н а Х м ел ь н и ц ь ­ кого, в и зв о л и т е л я У к р а їн и , будівни ч о го д р у го ї з черги , у к р а їн с ь к о ї к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и , в ели к о го п олк оводц я, д е р ж а в н о г о м у ж а й п о л іти к а . Я р ад ів його п ерем огам и в боротьбі з п о л я к а м и , т а гірко о п л а к у в а в всі його н евд ач і. Т а н а й б іл ь ш е м оїх га­ р я ч и х , м ол од ечи х с л із п о текл о при ч и тан н і к о з а ц ь ­ к о ї т р агед ії н а б о л о тах ко л о с е л а П л я ш ев и , п ід Б ер естеч к о м , д е то к о з а ц ь к і н е р е гу л я р н і в ій с ь к а , т а к з в а н а „ ч е р н ь ”, д ізн ав ш и ся , щ о Х м ел ьн и ц ьк о го в х о п и л и зр а д л и в і татар и , в ч и н и л и за м іш а н н я в обозі, зчого ск о р и ста л и п о л я к и , в д а р и л и н а к о з а к ів

Ц а р с ь к а М о сква не за б о р о н я л а у к р а їн ц я м ходи ти на п р о щ у до к о за ц ь к и х могил п ід Б ер естеч к о м , їй було на р у к у п ід д е р ж у в а т и п р о т и п о л ь с ь к і н астрої серед у к р а їн с ь к о го н ароду. К о л и ж п іс л я п ер ш о ї світової в ій н и п о в ст а л а в е р с а й с ь к а П о л ьщ а, — п о­ л я к и , щ об зага с и ти н а ц іо н а л ь н у свідом ість серед у к р а їн ц ів , т а щоб за те р ти в с я к і зг а д к и про б о р о ть ­ бу у к р а їн с ь к о го н ар о д у з л я х а м и , — заборони ли ці п рощ і. О д н аче мимо заборони, к ар , та п ер е с л і­ д у в а н ь п о л ь с ь к и х вл астей , н е п ер е в о д и л и с я ц і п а т ­ р іо ти чн і п р о щ і і я к д а в н іш е , т а к і за П о л ьщ і в річ н и ц ю бою під Б ер е стеч к о м , у к р а їн ц і з у сіх п ід п о л ь с ь к и х зем ел ь, а н ай б іл ь ш е з В ол и н і й сусідн ьо­

В к у щ а х за м е т у ш и л и с я у п ів ц і М ал и м п івколом , зв ер н ен и м в сторону ш л я х у до Х іц ного за л я г л и вони, сп р я м у в а в ш и готову до стр іл у зброю і в п ’я в ­ ш и свій зір у в о р о ж і колони. П о віл ьн о п л и в у т ь х в и л и н и . М ер тв а т и ш а о п ови ­ л а стан о ви щ а УПА. В есело п ід сви сту ю ть польські гр а б іж н и к и , в и ­ ти раю ч и б агн е ти від у к р а їн с ь к о ї к р о ви . Т а не довго їм весел и ти ся.

— Т р а -т а -т а -т а — п р о р в а л о ся п о вітр ям . З гострим свистом п о си п ал и с я м етал ев и м градом к у л і м есн и ків, н есу чи см ер ть я к с в ято ч н и й д а р у ­ н о к н а їзн и к а м -к а т а м . У в о р о ж и х р я д а х п о встал о стр аш н е за м іш а н н я . П ер ш і вби ті й п о р ан е н і в и ­ к л и к а л и п а н ік у й о ф іц е р и н ад ар ем н о с т а р а л и ся в п о р я д к у в а т и відд іл і за й н я т и стан о ви щ е. „Ге­ р о ї”, що п ер ед х в и л и н о ю в б и ва л и з так о ю „ в ід в а ­ гою ” ж ін о к і дітей, п о ч а л и ро зб ігати ся, я к к у р и ; а л е си л ьн и й вогонь добре р о зт а ш о в а н и х у п істів зд о ган я в їх н а чистом у п олі, й к о си в , немов су х е б а д и л л я неви дн ою косою . Ц е тр о х и с о п ам ’я т а л о во­ рога: п обач ивш и , щ о в т ік а ч ів ч е к а є см ерть, п о л я к и з а л я г л и до оборони. С и л ьн и м кул ем етн и м вогнем п о ч ал и вороги від п о в ід ати на стріли . В идно було, щ о їхн ьою метою було — п р о гн ати у п ів ц ів з їх ­ н ьо ї п озиції.

— С тр іл я й р ак ету ! — гу к н у в ко м ан д и р Б ір , — х а й Ч а в а п о к а ж е їм. я к б ’ю ть у к р аїн ц і. Зел ен о ю ниткою п о т я г л а с ь р а к е т а вгору, н а к р е ­ слю ю чи п ів к о л о н ад голо вам и ворогів.

— Т р а -т а -т а -т а — п о ч у л а с я р ап то м із л ісу, щ о стояв тем ною стіною п о за д у ворогів. З о й к и й к р и ­ к и б у л и відгомоном. В орог не в и тр и м ав . Н ем ов сп о л о х а н і к о н і р в о н у л и с я в сі в н а п р я м і С ер єд н ь о -

го. Н іх то не д у м ав з ж е п ро н агр а б о в а н е добро, про хліб, м уку, овочі... В ставал и , п а д а л и , к о ти л и ся, п о в зл и н а ж и в о т а х , чи к о л ін а х , к и д а ю ч и все, щ о б у л о в р у к ах ... А см ер ть й ш л а з а ним и й к о с и л а їх б е з ж а л ю . Л и ш е дех то п о тр ап и в в тек ти . К ого щ е п ом и лу­ в а л а у п ів с ь к а к у л я , — х о в а в с я в л іск у . А р еш та л е ж а л и н а п олі бою. Ч о ти р ь о х п ідд ал о ся. З ж а х о м сто яли вони п ер ед ком ан ди р о м й б л а ­ гали про п о м и л у в ан н я .

— М и не винні, ц е ен к а в е д и с ти ж е н у т ь н ас на злочин ! П о дар у й те н ам ж и т т я ! — б л а г а л и вони, щ е н ед а в н і „ в о л о д а р і”.

— Добре, н е ск и гл іть! У П А р я д о в и к ів н е вби ває. Ід іт ь додому й р о зк а ж іт ь , щ о У П А — ц е борці за волю і б а т ь к ів с ь к у землю . С к а ж іт ь „ п а н а м -ш л я х т и ч а м ”, щ о вони щ е м о л и ти м у ться за У П А . к ол и їх „стар ш и й б р ат ” п р и го р н е до свого „ б а т ь к ів с ь к о ­ го л о н а ”. А зар аз' -— п е р ео д я гн у ти сь і в дорогу! за к ін ч и в він. З п е р е л я к а н и м и і н е д о в ір л и ви м и о б л и чч ям и ог л я д а л и е я полон ен і .на к о м ан д и р а, й дуч и до б л и ж ­ чої хати, д е в ж е ч е к а л и н а н и х у п івц і з одеж ею . Ч е р е з д е к іл ь к а х в и л и н з С ереднього вируш ило четв ер о ч о л о в ік ів у с е л я н с ь к и х с в и т к а х і солом ’я ­ них капелю хах. ' •• В другу сторону, — в сторону старого др уга —» лісу, й ш л и бадьорі від д іл и У П А , н асп іву ю чи : — Н о ва р ад іс т ь стала, Я к У П А п овстал а, Я к а п ід л и х ко м у н істів З н и щ и л а не м ало. З а п и с а в зі сл ів у п ів ц я Ч у б ен к а В. Л ен и к

АВАНҐ АРД

8 Володимир Шумський МИ

МОЛОДІ

Ми молоді, щ е молоді, З к ри л ати м и дум кам и. К р и в ав і н о ч і впереді, П о ж ар и щ а за нами. М и молоді, щ е молоді, З з а л із а н аш і груди. Н ех ай багн ети впереді, — М айбутнє н аш е буде! » Ми молоді, ще молоді, Щ е віра в нас і сила. В ід чи зн и во л я впер ед і,' Н ад ія срібнокрила. Ми молоді! Н у що нам к ат Я к п р авд а йде за нами В грізн ій р ап содії гранат, З вогнем і м олитвами. Ми молоді, щ е молоді, З кри ц ев и м и очими У дні могутні, золоті Зі сонцем над плечам и.

го П олісся, а т а к о ж з Гачини, я к у п о л я к и були від­ діл и л и від реш ти у к р а їн с ь к и х п ів н іч н и х зем ель тзв . „со к ал ьськи м кордоном ” сп іш и ли віддати п ок­ л ін к о зац ьки м л иц арям . В 1932 році я і С. Г. в и б р али ся з М остів вели ких, в Г аличині, п іш ком на прощ у до Б ер естеч к а, щоб п о кл о н и ти ся уп авш и м борцям за к о за ц ь к у д е р ж а ­ ву. З М остів В ел и к и х до Б ер естеч к а, хоч і н авп ро ­ стець. через Р ад ех ів, це буде гарни й ш м ат дороги, ок оло 120 кілом етрів. Ми й ш ли т іл ь к и дням и, під н іч ш у к ал и гостинних у к р а їн ц ів , щоб п ер ен о ч у­ вати . Т ак м ан д рув ал и ми, з різни м и пригодам и, в и ­ м инаю чи села й м істечка, д е були стан иц і п о л ь с ь ­ к о ї поліції, три дні. По гали ц ько м у боці й ш л и ми Спокійно, ніде не стр іч ал и ні п о ліц ії ні ін ш и х п ер е­ ш код. К оли ж п ерей ш л и ми за Р адеховом д ав н ій ав стр ій ськ о -м о ск о всь к и й кордон, то тут мусіли в ж е добре у в аж ат и , щоб непоп асти в р.уки п о л ь ­ ськ о ї п оліц ії, я к а к іл ь к а дн ів перед річн иц ею бою п ід Б ерестечком , всюди- по сел ах , по в а ж н іш и х дорогах, та п ер ех р естях , п овн ила „ с л у ж б у ”, тобто: за д е р ж у в а л а в сіх п одорож ніх, п е р е в ір я л а докум ен ­ ти. а п обачивш и щ о то у к р аїн ц і з д а л ь ш и х око­ л и ц ь, — зав ер тал и н азад. Ч им бл и щ е було до Б е ­ р естечк а. тим п оліц ій ни х стеж н ади бали ми щ о р аз б :л ьш е. Т а лю ди вим и н ал и їх бічним и дорогами, стеж кам и , навп ростець, п о чер ез п оля, м еж ам и та л ук ам и . Ц е було в чевні, во ли н ські зб іж а були в ж е досить ви сокі і добре п р и к р и в а л и рої п рочан, які, чим бл и щ е до Б ер е сте ч к а , став али щ о р аз густі­ ш ими. Г ак т е ж робили й ми: в к о ж н о м у стрічном у селі, р о зп и ту в ал и у к р аїн ц ів, кудою нам н а й к р а щ е йти, щоб вим инути по.тЛцію, вій сько, я к е в той час п е­ реводи ло в тій околиц і в ій сько в і в п р ав и -м ан евр и , п о л ь сь к и х колоністів, що а к ти в н о сп ів п р ац ю в ал и й доп ом агал и п о льськ и м адм ін істрац ій ни м в л астя м в п ер есл ід у в ан н і у к р а їн ц ів , та ін ш и х п о л ь сь к и х посі­ п ак . Т а к дій ш л и ми щ асл и во а ж до самого Б е р е с ­ т е ч к а . Н ам щ е треба було пройти к р із ь сам е місто

а к іл ь к а верстов за містом П л я ш е в а і ми в ж е н а місці. Т іл ь к и тут в и н и к л а п ер ед нами, зд авал о ся, непроходим а п ер еш к о д а: нам треба було п ерейти чере з міст на р іц і Стир, що п ро вад и в до Б е р ес т еч ­ к а н а яком у сто яла ц іл а згр а я п о л іц ії і в с іх ти х п р о х о ж и х , я к і не в и к а за л и с я , щ о м аю ть я к е с ь діло в Б ер естеч к у , (позов- до суду, п л ати ти податок, то­ що,) не п у к а л и до міста і за в ер т а л и н азад. Ми п р и сіл и на м еж і серед буйних, х в и л я с т и х во л и н ськи х хтіібів і п очали дум ати: що нам роби­ ти? В ертати з нічим дом ів? Б у т и т а к б л и зен ь ко дорогого м ісця і не п о кл о н и ти ся к о за ц ь к и м костям ? Ні. М усимо вим и н ути п оліц ій н у за с т а в у і дійти до к о за ц ь к и х могил. В ід ітх н у вш и трохи, ми вернуси кусок дороги н а ­ зад, зій ш л и н ад С тир і дій ш л и до якотось хутора, щ о п и ш ав ся в зел ен і садів н ад самою рікою . Там зай ш л и до у к р а їн ц ів , р о зк а за л и зв ід к и ми й ку ди йдемо і попросили, щоб н ас п ер е в езл и ч е р е з р ічку. В о л и н як и у к р а їн ц і н ац іо н ал ьн о д у ж е свідомі, а зо­ к р ем а в Б ер естеч ч п н і спомини про сл авн у к о за ц ь ­ к у б у в ал ь щ и н у глибоко зак о р ін и л и сл в свідомості кож н ого у к р аїн ц я . Н ас д у ж е радо п ер еп р ав и л и ч е ­ р ез глибоку, п овільн у, м утну р ік у С тир і ми в ж е без п ереш к о д м инули м істечко а д а л ь ш е ш ирокою воли н ською дорогою дій ш л и до сел а П ляш ево ї. До П л я ш е в о ї п р и й ш л и ми в обідню пору. Т ут бу­ ло в ж е лю дей, мов н а В ел и к д ен ь коло ц ер кви . Всі ву ли ц і іі в у ли чк и , всі п о д в ір ’я й обійстя, всі п л о ­ щ і й оболоння, кругом села, були зап о вн ен і л ю д ь­ ми. Б у л а це п е р е в аж н о молодь. С тарш их -бачили ми небагато. Х лоп ц і й д ів ч а т а у в и ш и в ан и х сороч­ к а х , бл ю зк ах , сп ід н и ч к ах . Всі говорили гарною у к р а їн с ь к о ю мовою. Ми, що п ерш ий р а з п обували на В олині, п обач ивш и т а к у свідом ість, ду л їе р ад і­ ли, що п о л я к и своїм гнетом, — заборонам и ч и т а ­ л ен ь „П росвіти ”, к ооперати в, рід н и х у к р а їн с ь к и х ш к іл і в за га л і всякого у к р аїн сь к о го н аціональн ого ж и т т я , н а п ів н іч н и х у к р а їн с ь к и х зем л я х . — не п р и д ави л и н ац іо н ал ь н о ї свідомості!. Б у д у ч и зовсім ч у ж и м и ту т і не обізнаним и ні з лю дьми, ні з тереном, не зн аю чи н авіть, де н а х о ­ д и т ь с я це святе, істори чн е місце, ми зв е р н у л и с я до гу р ту к іл ь к о х м олодих ю н ак ів і ю начок, щоб вони в з я л и н ас до свого то вар и ства, та щоб ми могли р азо м з ними піти н а к о за ц ь к і могили. Вони д у ж е радо п р и н ял и н ас до себе, за в е л и на к в а т и р у до зн ай о м и х лю дей, ми п ід к р еп и л и сь і р а ­ зом з ними п іш л и н а вечірн ю до ц ер кви , я к а сто­ я л а на тому місці, д е к о л и сь н ах о д и вся к о за ц ь к и й табір. Саме те св яте м ісце лежи-гь за селом, в сто­ рону річки Н а веч ір н ій Б о го слу ж б і було в ж е д у ж е багато прочан. Ц е була т іл ь к и в е ч ір н я м оли тва а г о л о в ­ не свято м ало в ід б увати ся на други й день. Н а цій м олитві, в ц е р к в і й к ругом ц е р к в и зн р ва багато молоді. Т ут п о бачили ми н а в іт ь с п р а в ж н іх „ к о за­ к ів ” : в ш а р а в а р а х , чоботях, к о за ц ь к и х ш ап к ах ... Т а к і „ к о за к и ” все п ідход и ли до гуртів молоді, п ід ­ сл у х у в а л и що вони говорять, або 'сам і в стр я в а л и в розмову...

— Ц е ш п іц л і п о л ь сь к о ї п оліц ії, — п ерестерегли пас н аш і нові знайом і, д р у зі-в о л и н я к и . К ром і цього ми щ е за в в а ж и л и , іцо в ц ер кв і, й коло ц еркви , п ід ч ас Б о го сл у ж ен н я , п ід х о д и ли до гу р тк ів молоді ц и віл ьн о п о вб иран і п анки , п о к а з у ­ в а л и я к іс ь докум ен ти а о п ісл я за ним и й ш л и ю н ак и одинцем або й по к іл ь к о х н ар аз.

9

АВАНҐАРД — П оліція в ж е починає ареш тувати, — поясню ­ ю ть нам н аш і знайомі. З а я ки й сь час до нашого гурту теж підійш ов та к и й „п ан о к ” і заб р ав одного із н аш и х знайом их. З а х ви л и н у заб р али другого,. Н езабаром так и й самий „п анок” к а за в іти за ним т ак о ж нам, обом, галичанам . З а в ів він нас до се­ ла, до вели кої стодоли п ольського к о л ьо н істи -заво локіг. На тоці стояло вели ке, грузове авто, а по обох боках, у засіках , л е ж а л и на гороховянці ареш товані ю наки -прочан е. С торож ило ареш товани х зо два десятки поліції. У нас обох заб р ал и д о к у ­ менти і к а за л и л ягати в засік. Н ас чогось не п и ­ т ал и чого ми сюди прийш ли. Т их, що перед нами п р и в ел и і ти х що приводи­ ли п ісля нас. кож ного п итали : — Т ись поцо пш иш едл тут ти... і за ко ж н и м сло­ вом сл ід увал а груба п о льськ а л ай ка. Одні мовчали і зовсім не відп овідали на запити поліції. Інш і знова х и трували , говорили, що п рий ­ ш ли м овляв на п разни к. Б огу помолитись.

— М ама йш ли, старш і лю ди

йш ли, та й я пі-

Ш О В ...

Т аки м бан ди ти -п о ліц аї відповідали: ч - Ах, помодліць сен пш иш едлесь... за к о заку ф ... за гєрою ф ф ... У країн и ці сен зах ц єва? Ми ці д а ­ ми У країни... К іл ьк о х п р и ск ак у вал о до ю нака і били: в лице, в груди, копали, ш товхали, били крісовим и п р и ­ кладам и. При тому п ускали в рух молор авта, щоб загл уш ував удари і стогони като ван и х . Б и л и й тих, щ о мовчали. їх к а т у в ал и щ е з більш ою люттю : — Ми ці дами

к о за к у ф !

Ми ці

;ами України!!!

Б у л и й такі, що на запит, чого сюди прийш ов, гордо відповідали: — П омолитись за к о за ц ь к і душі...

— З а тих. щ о в бою за рідний к р ай голову по­ клали...

— Л иц арям к о зац ьки м поклін віддати... П ольські бандити ск аж е н іл и н а т а к і відповіді і щ е лю тіш е, щ е довш е зн у щ ал и ся над таким и смі­ ливцям и. Т іл ьк и одного ю н ака не били, хоч всі ми а р е ш ­ товані дум али, щ о його хіба зак ату ю ть за його горді, просто визи ваю чі відповіді. Його привели в ж е зовсім пізно. Б у в одітий у виш и ваній сорочці, я к і більш ість во ли н ськи х ю наків, стрункий, рухи повільні, очі ж иві, рухливі.

— Є щ е єден „молоєц”... п р и ви тав його один з ди ж урн и х поліцаїв.

— Т ись сконд. — спитав другий, що відбирав документи — З К у л и к о ва — я к сьогодні чую його спокійну відп овідь україн сько ю мовою.

— П оцось ту т пш иш едл, — п итає д ал ь ш е один з катів.

— Щоб віддати п оклін борцям за волю У країн и — зовсім спокійно відповідає ю нак. Ми всі з засіці за д ер ж ал и віддих, а всі поліцаї, що відп очивали по в а ж к ій „роботі”, попідносили голови, і п озвер тал и свої червоні від ненависті! очі в сторону ю нака. А один кат, щ о все вд ав ав весе­ лого см іш аку, зав ер ещ ав тонким, зденервованим голосом: — Ов, брацс, вставай. —• почав він будити свойо­ го сонного с у с у у , — та тут п р ав д зів а Соборна У к р аїн а сен родзі...

— А х, потось тут пш иш едл, — заш еп ів з піною

Ін н а Р оговська

Су мінський марш Я з синіх К арпат, ти з Д ніпровського краю . М и разом крокуєм к р ізь дні, І поруч нас д р у ж б а іде і співає, Я к п тах и зл ітаю ть пісні. Приспів: Серпом не п ідр ізати наш ої віри, І молот не виб’є за в зя т т я з сердець. Ми П равди і В ільности лиц ар і щ и р і К р илатого зм ія покличем н а герць. Ми юні, відваж н і, меткі, орлеокі, М іцне н аш е слово, я к дуб. Ім 'я у к р аїн ц я несемо високо, Н а гр у д ях зоріє Тризуб. Приспів: Н ащ адки М азепи, Т ар аса й Б огдана П іднеслись до зір біля Крут. І нас не зл я к а ю т ь н і тюрми, н і рани, Воліємо ж и ти без пут. Приспів: Н іхто щ е задарм о не м ав перемоги. Ч екаю ть нас ж ер тви , бої. Т а к вчимось уперто, готуймось в дорогу, І к р и л а ростимо свої. Приспів: У н аш и х б ать к ів в ж е чуби побіліли, Вони нам списа віддадуть. І мати сумна п осм іхнеться над силу, О святить хрестом наш у путь. с Приспів: Ми визволим Синього п та х а з полону Він прийде в ятк о ви й той час. Р адісно Л ьв ів ськ і і К и ївсь к і дзвони В ітатим уть Волю і нас. Приспів:

п а устах цеп найстарш ий, щ о всіх п ер есл у х у вав 1 зам ах н у вся, щоб вдари ти ю н ака в лице. _ Ц е ж мій святи й обов’я зо к п оклонитися р а з на рік тим. що ж и т т я своє п оклали за в изволенн я н а­ шого народу з л яц ьк о го ярма...

— Ц ось ти п овєдзял? — завер ещ ав кат нелю д­ ським голосом, опустив ру к у і вовком подивився на ю нака. Ц ей спокійно відповів: — Це. що чуєте, катюги... Всі п оліц аї позривалися, хап ал и за п риклади , ш оф ер пустив в ж е був в рух гудіння мотору, але найстарш ий кат, н евд аривш и н ір азу ю нака, п хн ув його тіл ьк и до засіка: — М арш в конт. ти „молойцу”... Ю нак спокійно прийш ов і п риляг собі серед нас. В цій стодолі м азурського кольоністи д ер ж ал и пас цілу ніч і слідую чого дн я до післяобіду К о­ ли ж в ц ер кві п окінч п ли ся Б о го слу ж ен н я ь всі лю ди р о зч й ш ли ся домів, тоді й нас всіх звільн или .

АВАНГАРД

10

Шлях до самоосвіти м. к.

В ч і м с її! У ч ітеся, брати мої, Думайте, читайте...! С лова Т. Ш евчен к а. Т аки м и словам и зв е р т а в ся н ай б іл ьш и й у к р а їн ­ ськ и й поет до своїх б р атів, розум ію чи вели ч езн у вагу самоосвіти. Самоосвіта, ц е п р а ц я н ад собою самим, н ад своїм умовим у доскон аленн ям . С ам онав­ чан н ям чи я к то к а ж у т ь „сам оучкою ” м о ж н а дійти н ав іть без н іч и єї помочі до глибокого і ш ирокого зн ан н я. Чим ж е був самий Т а р ас Ш евчен ко, я к не самоуком! А д ж е ж ті зн ан н я, я к і йому подали й о­ го п ерш і в чи телі — сіл ь сь к і д як и , щ е до того п ’я ­ ниц і непросипущ і, не виходили поза ч и тан н я п сал ­ ти р і і к он д ак ів! Т іл ь к и вп ер тість самого Т ар аса, я к и й і при свічц і вночі ч и тав, щ о міг (бо вден ь н е давали), в ід к р и л а йому очі на світ і лю дей. В перте чи тан н я к н и ж о к і розм ови з освіченим и л ю дьм и дал и к р іп ац ь к ій дитині, простому селю хові, так е зн ан н я, щ о в ід т ак самі н айосвіч еніш і лю ­ д и П етербургу зап р о ш у в ал и Ш ев ч ен к а у своє то­ вариство. К оли вош і п о бачили в нього н ебували й т а л а н т і охоту до освіти, ви к у п и л и його з к р іп а ц ь ­ к о ї за л е ж н о с т е та д а л и йому м о ж л и в ість вчи ти ся в ак ад ем ії мистецтв. Вчитися треба ціле життя — т а к го во р ять лю ди н ап р ав д у освічені. Н айсм іш н іш і є ті х в а л ь к и , я к і ск ін чи вш и п ар у к л я с н ар о дн ьо ї або і я к о їс ь в и ­ щ ої ш коли, в в аж аю т ь , щ о вони в ж е все зн аю ть і м о ж у ть про все в и д авати осуди. Ті лю ди н ап р ав д у н агад ую ть ту бочку, я к а гуде, тому, щ о п о р о ж н я. Р озум повен зн ан н я, а серце повне добра — це зав сід и • скром ні і н іко л и не дум аю ть про себе з а ­ багато. „Я знаю , щ о щ е д у ж е м ал о зн аю ” — ось я к повинен к о ж н и й з нас дум ати про себе. О собливо ж треба д л я самоосвіти викори стати молоді літа. К оли виходимо зі ш коли, не думаймо, що н аш е н ав ч ан н я в ж е зак ін ч и л о ся . Ц е був т іл ь ­ к и п очаток н авч ан н я ; нам дал и зн ан н я ч и тан н я не на те, щоб потім все заб улося; нам ш к о л а д а л а в р у к и інструм ент гак, я к рем існи кові д аю ть в р у ­ к и молот чи пилу. Щ о в ар ти й т а к и й ремісник, в якого інструм енти не б у в аю ть в роботі? їх поїсть р ж а . і вони зм арную ться. Т а к само з молодим хлопц ем чи дівчиною по за к ін ч ен н і ш к іл ь н и х ро­ к ів ; коли вони не будуть нічого чи тати , то ш кода тої п раці і часу, щ о вони стр ати ли в народн ій чи в доп овняю чій ш колі. В они заб у ду ть н а в іт ь ч и та­ ти. а скоро н ав іть не зум ію ть підписатися. Те, щ о їх н авч и л и в ш ко л і про світ і лю дину, скоро з а ­ будеться. бо л ю д ська п ам ’я т ь не вічн а і її треба в ід св іж у в ати . А ле у к р а їн с ь к а ди ти н а м усить зн ати т а к о ж п р а в ­ д у про історію у к р аїн ськ о го народу, про його зм а ­ ган н я і труди, про у к р а їн с ь к и х будителів, поетів, учен и х, п ровідн и к ів народу, вона м усить п р о чи та­ ти н ай к р ащ і твори у к р аїн ськ о го письм енства, а того всього ч у ж а ш кола не дає. Т а до того щ е потрібно п ош ирю вати своє зн а н н я в н а у к а х п р и ­ р о дозн авчи х. тех н іч н и х і ек оном ічно-сусп ільн и х, бо н и н і без зн а н н я ти х н а у к годі чол о віко ві р озум і­ т и те, щ о він до вко л а себе бач и ть. Я к і є лю ди і

к р а ї на зем лі, я к і ж ивуть твар и н и і рослини, як в и гл яд аю ть новітні ф а б р и к и з їх вели чезни м и ма­ ш инам и, щ о т а к е радіо, тел еф о н , кіно, л іт а к и чи ін ш і н овітні тех н іч н і у л а д ж е н н я — все це не тіль­ ки ц ікаве, ал е й часто д о ведеться лю дині коло то­ го робити, м ож е н а в іт ь з тої п р ац і ж ити . Отже, го­ ло вн і засад и гео гр аф ії, ф ізи к и , хем ії, м ех ан іки , б і­ ології, дан і про будову лю дського т іл а та п р и ч и ­ ни р ізн и х недуг (хвороб), про хворобу твари н , про устрій сусп ільства та його господарство — все те є т а к і справи, щ о їх м усить зн ати к о ж н а, а л е то п р авд і к о ж н а лю дина, н авіть з н ай гл у х іш о го з а ­ к у т к а , чи то селянин, чи зар ібн и к, чи робітник, ре­ місник, чи то чоловік чи ж ін к а , х л о п ец ь чи д ів ­ чина. С к іл ь к и того н авч и в ся х л о п ец ь чи д івч и н а в обов’я зк о в ій народній ш колі? Д у ж е й д у ж е н еб ага­ то. П ро т а к і науки, я к економ ія, к о о п ер ац ія, соці­ ологія, н а у к а про д ер ж а в у , ети ка, історія релігій , ф іл о с о ф ія та інш і, в тій ш ко л і і не б ал ак аю ть . Бо н и н іш н я ш к о л а в за га л і н е стави ть собі метою в и ­ х о вати гром адянина, свідомого ч л е н а своєї н ац ії і свого сусп іл ьства. До того щ е п р и х о д и ть та т р у д ­ ність, що н ар о д н я ш к о л а має діло з молодим в і­ ком дітей, я к и м про п о в а ж н іш і р е ч і щ е й не час говорити. Д итина в тім віці н е м ож е розум іти тр у дн іш и х н ау к, я к прим, про господарство, економ ічне і сус­ п іл ь н е ж и ття. А ле і та н аш а молодь, щ о в чи ться, або й з а к ін ­ ч и л а середні ш коли, не м ож е дум ати, щ о ш к о л а дає їй все, щ о потрібно. Н авп аки , д у ж е й дугке багато р ечей треба самому доуч увати ся, д о ч и ту в а­ тися. коли хочемо бути п риготованим до ж и т т я в н аш и х у м овах і до п р ац і н а ко р и сть свого су сп іл ь­ ства Н а й к р а щ и й час д л я самоосвіти — це м іж 14 і 20 роком ж и т т я , тоді я к лю дина дозріває. Тоді н а зр ів а є в молодій лю дин і те, чим во н а має ж и т и до смерти. Тоді в х л о п ц еві буд иться м у ж е с ь к а си­ л а, в дівч и н і — ж ін о чість. Те, щ о було дотепер, то були д и тя ч і часи; коли й була н ау ка, то ди ти на п рий м ал а її, я к забаву. Т епер лю дин а д и в и ть ся на все своїми власн и м и очима. Те, що теп ер увій де в голову — те буде в казн и к о м до п р акти чн ого ж и т ­ тя. В ти х в л асн е л іт а х з молодої лю дини робить­ ся або добрий гром адянин, або ш кід ни к, самолю б, лю донен ависн и к. У тім віц і лю дина ж и в е б у р х л и ­ вим ж и ттям , я к молоде вино, щ о ш ум и ть і п ін и ть­ ся. Л ю дина в ці р о к и в и я в л я є в ел и к у ж в а в іс т ь і буйність; коли тій буйності не дати розумного в п л и в у — в добрім товари стві, розум нім спорті і головно — в добрій к н и ж ц і, — то т а буйність п е­ р ек и н еть ся в беш кети, п иятики , дем оралізац ію , з чого виростаю ть або горлорізи, або самолю би, не громадяни, а вороги громади. Х отіли б ми, щоб ці н аш і дум ки дійш ли до н еодного з т ак и х хлопц ів. Н ех ай би вони, п р о ч и тав ­ ш и, за д у м а л и с я н ад своїм ж и ття м і над тим. я к вони м арн ую ть весну свого віку. В ц і л іта це т іл ь ­ к и скарби збирати, скарби зн а н н я і мудрости. по­ трібні у д а л ь ш ій дорозі ж и т т я ! К о л и подорож ній

11

АВАНГАРД ви бирається у дорогу, він бере з собою все, щ о йому буде потрібне: харчі, одяг і зброю на оборо­ ну від дикого зв ір я чи розбійника. Я ку ж зброю в ізьм е на ш л я х свого ж и т т я лю дина, що н а й к р а­ щі, н айси льніш і і н а й св іж іш і дні свого ж и т т я про­ гайнує в ш инку, на п и яти ках , на к а р т а х і н а н іч ­ н их аван ту р ах ? А ж и т т я нині не л е гк е і повне зл и дн ів та небезпек. Н айкращ ою зброєю проти них є розум на і твер е за голова та любов до співгром а­ дян ; тоді вони й п орятую ть часом у пригоді, а ро­ зум на голова охоронить лю дину від не одного хи б­ ного кроку. А, зреш тою — сама ц ік авість до всього, що к р у ­ гом нас діється, ж е н е нас до к н и ж ки . То ж н а ­ в іть м ала дитина, щ о л ед в е починає ск л адати сло­ ва. і та в ж е рада б усе зн ати: і про п есика, відті­ л я він у зявся, і про во вків в лісі та їх звичаї, про грім і бли скавку , про те, що т ак е дощ, а що воно т ак е „Г ам ерика” і т. д. Щ о ж догіерва доростаю ча лю дина, я к у н авч и л и читати і цим дал и їй у р у ­ ки кл ю ч а до скарбниці л ю д ських зн ан ь? О тж е, бу ­ ло б смішно, якби той .клю ч ір ж а їла, а голова юн ак а зам ість скарбам и н ауки , н а п о в н я л ася січкою, або парам и алькоголю ! Ч им т а к а пуста голова р із­ н и ться від голови вола або осла.? Є в нас п рип овідка: я к Ів ась не н авчиться, то Ів ан не зм ож е. В тій приповідці є л и ш е тіл ьк и п ревди, що молодість справді л егш е прийм ає н ау ­ ку, як старш и й вік. А ле з того не слідує, що стар ­ ш ий вік не має брати к н и ж к и до рук. Н авп аки , а ж до гробової дош ки мусить лю дина читати і н а в ч а ­ тися, бо світ не стоїть на місці, н а у к а йде вперед, вона приносить все щ ось нове і н еви дан е досі. Х і­ ба наш і батьки зн ал и про рядову сівалку, про при ­ чини р ізн и х недуг, або про радіоконцерти? К оли не хочемо, щоб н аш і діти к о л и сь м али нас за н е­ уків, то мусимо вчи тися разом з ними. Х іба то не к р ащ е увечорі або в свято засісти до ц ікаво ї к н и ж к и , я к гаяти час на п устих б ал а ч к а х , або на о к а зія х ? Щ е одну р іч згадуємо: хто сам темний, той ду­ має. що всяк и й має бути такий , я к він. Т акі тем­ пі лю ди часто беруть на сміх тих, що чи таю ть к н и ж к и , бо чи тан н я кн и ж о к, н а їх думку, то не є робота. „Х лоп має щ о іншого н а голові” — так вони лю б лять говорити. „П ан ськ е діло к н и ж к а і перо — х л оп ськ е ціп і в и л а ”. А ле ті, що т ак го­ ворять. самі н е знаю ть, щ о вони повторю ю ть сло­ ва всіх ворогів наш ого народу. К оли розум у н абереться весь сел ян ськи й нарід, тоді йому буде к р а щ е вестися, бо він зуміє оборо­ няти свої лю д ські п рава. Т е саме м о ж н а ск азати і про інш і тру дящ і кляси , я к ремісників, робіт­ ників. О світа робить лю дей кращ им и, к у л ь ту р н і­ шими і зб л и ж у є їх до себе. Вона у легш ує всяк у організацію , я к п роф есійну, т а к і кооперативну, політичну, к ул ьту р н у . Самоосвіта о тж е є в а ж л и ­ вою зброєю в р у к а х трудового народу. Н е менш е в а ж л и в а освіта д л я наш ої ін теліген ції, я к ій у ш к о л ах даю ть лиш е час ти н ку потрібного знання, а крім того в ч а ть багато не так, я к треба. Т іл ьк и самоосвітою і то постійною, м ож на виповнити ці прогалини.

2. До самоосвіти повинен братися кожний. Самоос­ вітні гуртки. Самоосвіта — це не те саме, що „п росвіта” в з а ­ галі. П ід просвітньою роботою розуміємо ш и рокий

кр у г освітніх дій, я к і викон ую ть р ізн і освітні то­ вар и ства, кооперати ви і т. д. Ц е ви кл ади , л ек ц ії, курси, м истецькі вистави, т еатр ал ь н і і хорові гурт­ ки, бібліотеки і чи тальні. Всі ті у р я д ж е н н я маю ть на меті підн есен ня освіти серед ш и р о к и х мас н а­ селення, ал е ц е щ е не самоосвіта. Самоосвіта — це вищ ий стбпінь освітньої п раці; тут в ж е нема в ч и тел я й учнів, нема в и к л а д а ч а і слухачів. К о ж ­ ний в ж е працю є сам над собою. В сякий, що вміє читати, мож е вступити на цей вищ ий щ аб ель н а­ уки. Н ині і бачимо, щ о старі способи просвітньої п р аці (читальн я, кпюб, ам аторський гурток) в ж е це вищ ий ступінь освітньої праці; тут в ж е нема нас мав біл ьш е зн анн я, я к м али його батьки , а то­ го м ож на досягти тіл ь к и вищ им сам онавчанням , ко ж н и й сам про себе. П равда, с к а ж е дехто, що т я ж к о бр ати ся самому до н ауки, коли не знати від чого починати, шо по­ тім читати і коли не знаєш , чи те, що читаєш , ро­ зумієш так, я к треба. Це зовсім п р ави л ьн і зам ітки і ми хочемо на них відповісти. Дійсно, коли ми в ж е виріш или, що треба нам до­ повнити своє знання, то наперед треба знати, що в ласн е маємо вивчити. Д ля того і н апи сан а ця стаття, щоб оповісти, щ о треба зн ати пересічному гром адянинові з усіх існую чих н аук, т а я к б рати ­ ся до ц ієї праці, не маю чи ж адного у ч и тел я ні до­ радн и ка. Самосвітні гуртки. З досвіду м ож на ствердити, що власним и силами, при добрій охоті і впертості, м ож на здобути собі загал ь н у освіту, бо, як к а ­ ж у ть: „не святі л іп л ят ь горш ки ”. О чевидно ліпш е, коли до сам о н авчан ня зн ай д еться біл ьш е охочих. Коли їх буде хоч двоє-трое, то вони повинні час­ тіш е сходитися і говорити про те, що вони п рочи­ тали. Т ак і самоосвітні гуртки засн овую ться у нас тепер щ о р аз більш е при багатьох осередках СУМ -у. Т аки й гурток м ож е вести сп ільн і чи тан ня або обм еж итися спільним обговоренням прочитаного. К оли одному щ ось неясне, то м ож е другий це ро­ зум іє і пояснить; один- другому пригадає, що щ е треба прочитати, заохоти ть до витривалості-!, коли то вари ш еві в ж е відходить охота і т а к е інш е Т а­ к о ж м ож на помагати у к у п ів л і к н и ж о к: коли од­ ному за т я ж к о все придбати, щ о потрібно, тй до спілки з другим і третім — воно вийде легш е. Ч и ­ тан н я к н и ж о к треба відбувати в ум овлений час. Тоді читає один, я к и й вміє читати рівно, голосно і помалу, а інш і слухаю ть. К оли щ ось н езрозум і­ л е — то зап итую ть інш их. Т епер приступим о до справи: я к а мета самоосві­ ти, я к і н ау ки тресба вивчати, я к и х к н и ж о к до то­ го в ж и в а ти та я к читати к н и ж к у . А ле про це п натупному числі.

ПОДРУГИ Й ДРУЗІ ЧИТАЧІ: „Авангард” х оче стати Вашим незаступимим дру­ гом і учителем. А для Т0*'0 він мусить бути поін­ формований про все, що Вас цікавить, що Ви ба­ ж аєте знати і як Ви живете. Пишіть про все до нас. Давайте питання чи про­ хайте поради. На все Ви дістанете скору відгев'. ь. „Авангард”.

АВАНГАРД

12 Ю. Б.

Як обрати проф есію ? К о ж н а п р о ф есія чи ф а х добрі й потрібні в ж и т ­ ті сусп ільства. А ле ф а х ів ц і потрібні л и ш е добрі, щ о стоять н а рівн і сучасни х н ау ко в и х та п р а к ­ ти чн и х досягнен ь тієї чи ін ш ої п роф есії, того чи ін ш ого ф а х у . Ч и то л ік ар , чи агроном, чи м аляр, чи к р а в е ц ь — всі вони потрібні й цінні, коли во­ ни е добрими ф ах ів ц я м и своєї справи. Добрий ф а ­ х ів ец ь користується повагою серед громадянства, в ід ч у в ає в л асн у гідність і к орисн ість д л я грома­ д я н чи сусп ільтва, за в ж д и має „щ оденний хліб н асуш н и й ”. Я к стати добрим ф ах ів ц е м тієї чи інш ої галузі зн ан н я, науки, п роф есії? В ідповідь н а п оставлен е п и тан н я м ож е бути л и ­ ш е одна: треба обрати п роф есію чи ф а х , я к і б від п о від ал и ваш им природним здібностям, ваш ому лриродн ьом у н ахи л о ві. К ол и лю дина зн ай д е себе в своєму ф ах о в і, во­ н а зах оп л ю ється ним, в чи ться своєму ф а х о в і і по­ тім працю є за ним з задоволен ням , в к л а д а є в ньоїо в сі свої природні здібності, енергію й н астир­ л и вість і стає добрим ф ах ів ц ем . Добрий ф а х ів ец ь , що зн ай ш ов себе у своєму ф ах о в і, за в ж д и має і д ухове зад ово л ен н я і м атер іял ьн е заб езпечен ня. А л е обрати п роф есію чи ф а х , я к і відп овідали б п р и ­ роднім здібностям і н ах и л о в і тієї чи інш ої молодої лю дини не є л егк а справа. Тому то ми й зу стр іч а­ ємо „в ічн и х студен тів”, щ о м андрую ть з одної до другої високої ш коли, чи з одного до другого ф а ­ к у л ьтету а ж доки, в к ращ ом у разі, не за к ін ч ать „несподівано” той чи інш ий ф а к у л ь т е т і п риступ ­ л я т ь до п ракти ч н о ї роботи здебільш ого не за ф а ­ хом Ц і ..ф а х ів ц і” потім на все ж и т т я за л и ш а ю ть ­ ся „приємними сп івбесідн икам и ”, щ о ди вую ть оби­ в а т е л я своєю „великою вченістю ”. С правді ж во­ ни л и ш аю ться лю дьми нідо чого. А с к іл ьк и „в ічн и х студен тів”, п ром ан друвавш и п о ви сок и х ш к о л ах 4-5 р о к ів н а в іт ь ф о р м ал ьн о не н аб у в аю ть ф а х у і потім у ж и т т і к и д аю ться від однієї до д ругої роботи н езадо во л ен і і розгублені. Головні ф ак то р и , щ о спрям овую ть молодь н а м а­ н ів ц і при обиранні п р о ф е с ії ч и ф а х у та к і: сам суб’єкт, молодик, родина (батьки), оточення, полі­ ти чн і й соц іяльно-екон ом іч н і обставини. М олода лю дина не м ає стал и х інтересів, зах о ­ п л ю ється всім, щ о є я с к р а в е н а зовні, не загл и б -

Академія

Крут.

Англія. Сібеон-Вемсфорд. Фрагмент.

29.1.50.

лю ється до змісту і х а р а к т е р у тієї чи інш ої про­ ф есії, тієї чи інш ої лю дської д іял ьн о сте. Вона х о ­ че бути вій ськови м старш иною , поетом, літуном, артистом, а л е це не стало — ці б а ж а н н я скороми­ нучі. В пли в б ат ь к ів на обрання дітьм и тіє ї чи інш ої п р о ф есії буває різнсії сили і різного змісту. В ін­ теліген тн ій родині цей в п л и в більш и й, н іж у ро­ ди н і сел ян ськ ій чи робітничій, бо ін теліген тні б а т ь ­ к и б іл ьш е розум ію ться на п р о ф есіях , б іл ьш е ро­ зум ію ть гум аністичні сторони та м атер іял ьн і виго­ ди, з в ’я за н і з тією чи інш ою проф есією . Н ап р и к л ад : батько агроном і н єзадоволен и й зі своєї п роф есії, к л я н е її, ганьбить і ш кодує, що він не л ік а р К о л и він не задоволен ий із своєї п р о ф е ­ сії духово, то він в л ік а р с ь к ій п р о ф есії буде під­ креслю вати її благородне п р и зн ач ен н я — р я ту вати здоров’я і ж и т т я лю дини. К оли ж він н езадо во л ен и й з своєї п р о ф есії м атеріяльн о, то він буде в л і­ к ар сь кій п р о ф есії п ідкреслю вати м атер іял ьн і в и ­ годи. Б у д ь т е певні, що його діти скорш е стан уть л і­ к ар ям и а н іж агрономами. Б а т ь к и сел ян с ь к и х чи робітничих дітей в м алій мірі вп л и ваю ть на обран н я п р о ф есії своїми д іт ь ­ ми, бо вони мало розу м ію тьл я н а п р о ф есіях . В кр ащ о м у р а з і б а т ь к и -с е л ян и м о ж у ть ради ти своїм д ітям вчи тись н а в чи теля, агронома, св ящ ен и ка, іноді л ік а р я , а батьки -р о бітн и ки р ади ти м уть своїм дітям вчи ти сь на ін ж ен ер а, в ч и тел я і іноді л ік а ­ ря, тоб-то обирати ті ф а х и , я к і діти і самі б ач ать н авколо. Чи багато ви зн аєте ви п адків, щоб діти робітни­ к ів і сел ян п р агн у л и стати балетм ай страм и , м а л я ­ рами, артистам и, п равн и кам и , зн авц ям и чуж их мов? Л иш е обдарован і з н их в тім чи інш ім н а ­ п р ям к у а ж тоді зн ах о д я т ь себе в я к ій с ь з в и щ е н авед ен и х п р о ф есій , коли вони п о тр ап л яю ть до біл ьш и х міст і їх там ін ш і „в ід к р и ваю ть”. П олітична і соц іяльно-екон ом іч н а коню н ктура в п л и ває в той спосіб, що молодь під впли вом б а ть ­ к ів , п р агн е ти х проф есій, я к і маю ть ш и р о ке засто­ с у ван н я та к р а щ е м а т е р іял ь н е заб езпеч ен ня. О тж е, аби допомогти молоді обрати п роф есію і ф а х відповідні до їх п риродних здібностей, треба: 1) в родині вивчи ти здібн осте і н а х и л и дітей та скер о ву вати їх до о бран н я п евн о ї п роф есії, 2) в ш к о л і д л я кращ ого в и я в л е н н я здібностей та н а х и ­ л ів дітей о р ган ізу вати різн і рем есла, а п еред за ­ к ін ч ен н ям ви щ еп о чатк о во ї чи середн ьої ш коли (гімназії) у л аш то в ву ати ц и к л ь л ек ц ій в я к и х до­ к л а д н о з ’ясу вати в и п у скн и кам зм іст і х а р а к т ер р ізн и х п р о ф есій і ф а х ів . О собливо в аж л и во го зн ач е н н я н аби рає п и тан н я о бран н я п р о ф есії на ем іграції. О сновні вимоги до обр ан н я п р о ф есії на ем ігр ац ії м усять бути так і: 1. Щ об п р о ф е сія чи ф а х заб езп еч у в ал и у к р а їн ц е в і-ф а х ів ц е в і певн у н е за л е ж н іс т ь т а самобутність, щ о зберегли б його самого та д а л и йому м о ж л и ­ в іст ь зберігати у к р а їн сь к и й загал від аси м іл яц ії в ч у ж и н ец ь к о м у морі.

2. Щ об

у к р а їн ц і-ф а х ів ц і

стояли

н а р івн і

єучас-

13

АВАНГАРД

На науково-популярні теми 3. т.

Небесні лабораторії атомної енергії В и н апевно чу.ли в ж е про а м е р и к а н с ь к і л аб о р а ­ торії атом ної ен ер гії в С а к -Р ід ж і в Л ос-А лам ос, а л е чи чу л и ви щ ось п ро небесні л аб о р ато р ії атом­ ної енергії? Ч и відомо вам, щ о зір к и С иріус В, У у сузірю Л ебідь, Б ет е л ь ге й зе , Н ова П упіс і багато ін ш и х є н езр ів н я н о біл ьш и м и лабо р ато р іям и атом ­ ної енергії, н іж л або р ато р ії в О а к -Р ід ж і в Л осА ламос? Зад овго до ви го то вл ен н я атом ової бомби астр о н о ­ ми в в а ж а л и , щ о маси ен ер гії, щ о їх в ип ром іньовую ть зірки , витворю ю ться в н асл ід о к яко го сь п ер е­ творен н я їх речови ни . В ж е б іл ь ш е я к ч в ер ть сто­ л іт т я астрономи д и в л я т ь с я на зір к и не я к на зв и ­ ч ай н і собі ясні точки, а я к на могутні лабо р ато р ії атом них п еретворен ь. Б агато лю дей щ е й теп ер не доціню ю ть п раці

н ої світової (відповідно у к р а їн сь к о ї) н а у к и зі сво­ го ф ах у .

3. Щ об п р о ф е с ії за б е зп е ч у в ал и н аш и м ф а х ів ц я м ..щ оденний хл іб н асу щ н и й ” та б у л и в м айбутньо­ му потрібні д л я р о зв и тк у н аш о ї н ау ки , к у л ь ту р и та господарства в У к р аїн с ь к ій С ам остійній Собор­ ній Д ер ж ав і. О ч ев и д яч ки н ай б іл ь ш е відп овідаю ть п оставл ен и м вим огам ті п р о ф есії, я к і потрібні д л я д уховного зб ер е ж е н н я у к р а їн сь к о ї ем ігр ац ії на ч у ­ ж и н і. До т а к и х п р о ф есій н а л е ж а т ь : духовн а, п ед ад огічн а в ш и роком у розумінні, н ау к о в ц і у к р а їн ­ ськ и х н аук, м истецтво й ін ш і, щ о зб ер ігаю ть еміґр ац ію в ід аси м іляції. Т а к и х ф а х ів ц ів ж а д н а ч у ­ ж и н е ц ь к а ц ш о л а н е м о ж е нам дати , — їх м ож е д ати л и ш е у к р а їн с ь к а ш к о л а. Тому д л я п ідготов­ к и духовен ства ми мусимо м ати Д уховну А к а д е ­ мію і д уховн у сем інарію ; д л я підготовки п едаго­ гічного п ерсон ал у — п едагогічн у сем інарію (готує виховат. д и тя ч и х сад к ів та в ч и т е л ів народн іх ш кіл), та ун івер ситет (готує вч и тел ів д л я гім н азій та н ай зд іб н іш и х д л я н ау ко в и х робіт при У к р а їн сь к ій В іл ьн ій А кадем ії. В исокі й середн і ш коли технічного, сіл ь сь к о ­ господарського і ін ш и х к о н к р етн и х ф а х ів , потрібні нам н а 2-3 роки я к п ер ех о до ви й стан у н аш ом у ем іґрац ій ном у ш к іл ь н и ц тв і, в и к л и к а н и й тим, що н аш а молодь здебільш ого н е володіє ч у ж и м и мо­ вам и і не м о ж е ско р и стати ся з ч у ж и х учбови х з а ­ к л ад ів . Д обрих ф а х ів ц ів із за зн а ч е н и х ф а х ів мо­ ж е нам д ати т іл ь к и ч у ж и н е ц ь к а ш кола, я к а за б е з­ п ечен а в и со к о -к в а л іф ік о в а н и м и п р оф есорам и, з а ­ безп еч ен а устатко ван и м и л яб ораторіям и , к аб ін ета­ ми, м атер іял ам и д л я п р аскти чн ого н а в ч а н н я та під­ руч н и кам и і учбовим м атер іял о м д л я теоретичного н авч ан н я . Н е тр еба боятися, щ о н аш а молодь в ч у ­ ж и н е ц ь к и х ви со к и х ш к о л а х аси м ілю ється, а в н а ­ ш и х, м овляв, ми її будемо к р ім н а в ч а н н я щ е й в и ­ ховувати . М олодь ви х о в у ється в ди тяч о м у садоч­ ку, в п о ч атк о вій і середн ій ш к о л а х , в родині. До високої ш к ол и вона м усить п ри х о д и ти у ж е в и х о ­ ваною і національн о-свідом ою . К о л и вона не ви ­ х о в ан а і не свідом а до висо ко ї ш коли, то висока ш к о л а н іч огісін ько не всилі змінити.

астрономів. В они гово р ять: „Ч и в ар то бу д у вати т а­ кі к о ш товн і телескопи д л я того т іл ьк и , щоб поди ­ ви ти ся н а зір к и в ід д ал ен і від н ас н а ти сячі, або й на м ільйон и св ітл ян и х р о к ів ?” (С вітлян и м роком н ази в а є т ь с я дорога, щ о її проходи ть світло за один рік, р у х аю ч и сь зі ш видкістю 300.000 кіл о м етрів за секунду). А ле т а к само щ е до 1939 ро ку багато лю ­ дей п и тал и ф ізи к ів , — чи вар то ви тр ач ати м іл ь­ йони д о л я р ів на сп о р у д ж ен н я ц и к л о тр о н ів д л я п е­ р етво р ен н я м ізер н и х к іл ь к о с т е й во дн я й л іт ія в гелій. Т еп ер у ж е ніхто не су м н івається в небхідності с п о р у дж ен н я ко ш то вн и х лабор ато р ій для дослі­ д ж е н н я атома. Н а ж а л ь , д л я в и к р и тт я всіх таєм ­ ниць атом а потрібн а тем п ер ату р а м ільйон ів ступ е­ н ів і ти ск м ільйон ів атм осф ер. Т а к о ї високої тем ­ п ер ату р и й такого високого т и ску вченим не в д а­ л о ся щ е осягнути. Де ж м о ж у ть бути так і умови? Т а к і тем п ератури й ти ски є на зір к а х . З ір к и мо­ ж у ть сл у ж и ти нам у м айбутньом у небесним и л аб о ­ раторіям и д л я д о сл ід ж ен н я всіх таєм ни ц ь атома. Звер н ім свою увагу н а н аш е сонце, щ о є зіркою з посередньою ясністю . С онце ви си л ає на зем лю за один д ен ь стіл ь к и ен ергії, що коли б п о р ах у ­ в а ти по 10- ф ен ігів за кіл о в ат-го д и н у ц ієї енергії, то р ах у н о к бу в би на 500.000.000 м ільйон ів (5oo.ooo.ooo.ooo.ooo) н ім ец ьк и х м арок. Чому ж сон­ це м ож е ви си л ати з р оку в р ік т а к у м асу енергії? і Щ е до 1905 р о к у астроном и не могли д ати від п о­ віді н а це питан ня. В ідповів н а нього А. А йн ш тай н, о п у б л ік у в авш и в 1905 році свою працю , в я к ій в и я в и в відн ош ен н я м іж масою і ен ергією т а п одав ф о р м у л у д л я в и р а­ х у в а н н я к іл ь к о сти ен ергії, щ о в и тв о р и ться п ер е­ творен н ям я к о їс ь к іл ь к о сти речови ни в енергію . В и р а х у в а н а к іл ь к іс т ь ен ер гії п ер еви щ и л а споді­ в а н н я вчен и х . В они зрозум іли , щ о причиною сон яш н о ї ен ер гії м о ж е бути п ер етво р ен н я речови ни в енергію . Ч и слен н і досліди, проведені д л я в и я сн ен н я ц ьо­ го п итан ня, н е д а в а л и б а ж а н о ї відповіді, тому щ о

Фрагмент з релігійної антикомуністичної демон­ страції в Елі (Англія). 1949. В маніф естації взяли участь понад 1200 чол., в тому числі багато англій­ ців. На фото: чоло походу.

невідомо було, що стаеться з речовиною при тем ­ п ературі м ільйонів ступенів, я к а є в середині сон­ ця. Т іл ьк и п ісл я 1939 року, к о л и витворено високі тем ператури й дослідж ено їх в п л и в на речовину, о дер ж ан о підстави д л я п оясн ен ня причини похо­ д ж е н н я енергії сонця. П ричиною її тепер в в а ж а ­ ю ть н и зк у реакцій, яки м и водень (Н), реагую чи з вуглецем (С) і азотом, п еретворю ється в гелій (Не), звільн яю чи багато енергії. В цих р еак ц іях ми мож емо уяви ти собі водень „п альн и м ”, що зго­ ряю чи з допомогою в у гл ец я й азоту, дає світло й теп ло і перетворю ється в „п опіл” — гелій. Але сонце, що зд ається нам сліпучо ясним, я к було в ж е сказано, є зіркою з посередньою ясніс­ тю. Д алеко ясніш ою є зір к а У у сузіррю Лебідь, її ясність у 32.000 р азів п еревищ ує ясність сонця. Я ящ о би наш а зем л я обігала н авколо ц ієї зірки, то м усіла б бути відд алена від неї в 5 р азів д а л ь ­ ш е н іж П лутон від сонця, щоб діставати від неї стіл ьк и світла, ск іл ь к и дістає вона його від сонця тепер. З ір к а У у сузірю Л ебідь виси лає так у масу е н ергії тому, щ о в ній водень п еретворю ється в ге­ л ій в 1000 р азів скорш е н іж у сонці. В ік усесвіту, обрахований за к ількістю ур ан у в м етеоритах, а т а к о ж інш ими способами, обраховую ть на 2000 м ільйонів років. Я ка ж маса водня м усіла бути н агром адж ена в цій зірці, я к а в ж е біл ьш е я к 100 м ільйонів років світить З ТРКОЮ ясністю? Інш ого типу лабораторією атомної енерсгії є з ір ­ к а Б етел ьгей зе. Ц я зір к а зд аєтья нам червоною, тому що тем п ература на її п оверхні є б іл я 3.300,, С., тоді я к тем пература на п оверхні сонця е біл я 6.000., С. З ірки з поверхневою температурою біля 6.000., С здаю ться нам ж овтими. Я кщ о би наш е сонце було від нас на т а к ій віддалі як Б етел ьгей ­ зе, то ми не могли б його бачити без телескопа. Чому ж світить ц я зір к а так ясно, будучи від д ал е­ н а від н ас так д ал ек о ? В ідповідь на це п итан ня одерж ано, зм іривш и її діям етр спеціяльним п р и л а ­ дом — інтерф ерометром. В иявилось, що її діям етр у 400 р азів довш ий за диям етр сонця. Б етел ь гей ­ зе є т а к а вели ка, що у п о р ож н ій к у л і т ак о ї в ел и ­ чини могла б обігати зем л я по своїй теперіш ній орбиті довкола сонця, уміщ еного у її центрі. Т ем пература в середині цієї зірки с тіл ь к и бі­ л я 6.600" С, тоді як тем п ература в середині сонця дорівню є 25.000.000° С. П ри т а к и х ум овах водень п еретворю вався б у гелій так повільні. щ о енергія зір к и мусіла б витворю ватись реакціям и, я к і про­ х о д ять при н и ж ч и х тем п ературах, н ап р и к лад р е­ акціям и, при я к и х твориться дейтерій (важ к и й водень Н") і л егк і елементи (літій, берилій, бор). У С иріуса А, що є найясніш ою зіркою на небі, є сп утни к Сиріус В. Його м ож на бачити т іл ь к и за сп ри ятл и ви х атм осф ери чн их умов і у си льн и й т е ­ лескоп. В ін м ай ж е за в ж д и буває скрити й в сяйві Сиріуса А. Б у дучи зіркою дал ек о меншою за сон­ це, Сиріус В мас масу м ай ж е таку, я к маса сонця. М алі зір ки звичайн о буваю ть темночервоні, С ирі­ ус В, будучи д у ж е малою зіркою , є білий. Щ об зд авати ся білою, зір к а мусить мати високу темпе­ р ату р у на своїй поверхні. Б етел ьгей зе, будучи холодніш ою за сонце, зд а ­ сться д у ж е ясного зав д я к и своїм вели ким розм і­ рам . Сиріус В, хоч зн ачн о горячіш и й за сонце, не

Наша літературна молодь Маруся

Козачуківна

На Україні Н а У к р аїн і я родилась. Н а У к р аїн і я зросла, З а У країн у, к р а й рідненький. В ід дала б я своє ж и ття! Х оч дал ек о я від неї — Маю стіл ьки почуття, Б о вернутись на ту землю Це одна дум ка моя. Т а м . розвити свою силу, Помогти наш им бійцям. Щ об здобути У країн у Й відп латити ворогам. Й понесуть у к р а їн с ь к у славу Б и стр і х в и л і Д ніпра, Б о за волю мого народу К о за ц ь к а кров текла. Хоч довго вони вою вали, Т а стр ах у в них не знайдеш . Ідучи до бою співали: У к р аїн о — ти н аш а будеш! К армен д ел ь П арана. П арагвай. є ясний, тому що він д у ж е малий. Його промір до­ рівню є п риблизно 30.500 км., себто тіл ь к и трохи більш и й за подвійний промір землі. А ле до так о ї м ал ен ько ї зір ки вп ако ван о стільки маси, с к іл ь к и є її в сонці. В наслідок цього її густота н а д зв и ч ай ­ но в ели к а Вона в сто тисяч р азів б іл ь ш а за гус­ тоту води Я кщ о один л ітр води в а ж и т ь 1 кг. то 1 л ітр речовини з Сиріуса В в а ж и т ь 100.000 кг. Є це тіл ь к и п ересічна густота її, тоді я к у центрі її густота, правдоподібно, у 30.000.000 р а зів більш а за густоту води. П р и тяган н я (гравітація) на її п оверхн і т е ж п е­ ревищ ує н аш у уяву. Л ю дина, що в а ж и т ь на зем ­ лі 75 кг., в а ж и л а б на С иріусі В 1987 тон. Вона бу­ л а б роздуш ена власним тягарем. Щ об досягнути так о ї густоти атомні речовини мусять бути роздуш ені на ..порош ок”. Д ля пояс­ н енн я уявим о собі скриню , в я к ій є десять с к л я ­ н их к у л ь з д у ж е тонкого скла. Н ех ай всі ці к у л і в а ж а т ь один кілограм. Я кщ о к у л і розітремо на по­ рош ок, то до тієї самої скрині увій де порош ок з 1.000.000 к у л ь, яки й важ и ти м е 100.000 кілограм ів. О тж е густота в другій скрині буде в 100.000 р азів більш а н іж у перш ій. Р оздробляю чи сь під страш ­ ним тиском атоми зв іл ьн яю ть скриту в них атом­ ну енергію. Т аки м и небесними лабораторіям и атомної е н ер ­ гії є т а к о ж зір к а Н ова П упіс, щ о з'я в и л а с ь на не­ бі в 1942 році і перш і 3 дні дорівн ю вал а своєю я с ­ ністю десяти найясн іш и м зіркам , а потім її ясність ш видко зм ен ш увалась. Щ е більш ий подив в и к л и к аю ть зір к и С упер Н о­ ва зф о то гр аф о в ан і в гал я к с і (700 м ільйонів с в ітл я ­ н их років). О дна з них виси лає стіл ьки світла, ск іл ь к и виси л ал и б його 600 м ільйонів н аш и х сонць.

Читайте еумівську пресу; „ 4 В АН Ґ АР Д “ і „НА ВАРТІ!“

Б І Б Л І О Т Е К А ЮНОГО СУМІВЦЯ ч .

і.

В ЛІСАХ ІНДІЇ (СПРАВЖНЯ ПОДІЯ З ЖИТТЯ ДАЛЕКОГО КРАЮ)

(За І. М. Франсісом) Переказ І. М.

МЮНХЕН

1950 РІК.

Додаток до ж урналу СУМ-у „АВАНҐАРД”

1. Подорож морем з далекої Індії в Европу і дивне опові­ дання пана Багадура Між Азією й Африкою прокопано, як відомо, канал, яким злучено два моря: Червоне і Середземне. Цей канал має назву Суезького. Це було кілька років тому. Суезьким каналом звільна плив англійський пароплав. На палубі пароплава було, крім корабельної служби, чимало подорожніх, що плили з далекої Азії через Суез в Европу. Найбільше було ан­ глійців, урядовців, військових та купців, що постійно ї з ­ дять до англійських колоній — Індії, Австралії та інших країн, що їх давно завоювала могутня світова держава — Англія. З краю палуби, спершись на поруччя, покурював люль­ ку пан Бернет — урядовець-пенсіонер з Індії. Коло нього стояв інший пан — теж англієць. Перед ними гралися з сонцем тихі хвилі Суезького каналу, а над ними пекло га­ ряче африканське сонце. На заході виднілися береги Єгип­ ту, а на сході — сінайський півострів, на ньому славетна гора Сінай, відома з біблійних оповідань. На заході -— край муринів, левів і єгипетських пірамід, на сході — Азія — край семітів, монголів та індусів з дикими тиграми, тем­ ними забобонами, таємничими арабськими й індійськими казками.

—Розкаж у вам одну індійську справжню подію, яку я сам пережив, але перед тим дозвольте вас запитати — чи ви вірите в те, що людина може перекидатися у звірят. Так говорив опалений сонцем і вж е сивуватий пан Бернет. Його товариш із здивування зробив великі очі.

— Отже, послухайте дивної індійської історії. Ви ж зна­ єте, скільки різних чудесних оповідань ходить про Індію. Але я вам розкаж у правду. Це було в глухій глибині величезного індійського

•

а

краю. Я був там в ті часи суддею і збирачем податків. Ко­ ли я приїхав на місце мого урядування, щоб перейняти посаду від мого попередника, останній обвозив мене по всьому району та познайомив мене з визначними людьми ■— індусами. Це мені було потрібне для успішности мого урядування. Ми їздили разом кіньми. Одного ранку — пам’ятаю як нині — ми виїхали, як звичайно, з нашого табору, де були наші слуги, вози, ко­ ні і намети з усяким приладдям та урядовими книгами. На дворі, хоч був ранок, стояла вж е задуха і було парко, як це звичайно буває в Індії. Ця країна, як ви знаєте, лежить більше в гарячій ніж в поміркованій смузі. Ми їхали че­ рез пустий степ в напрямі до джунглів, що тяглися на сотні миль. Це була околиця ріки Ґанґу, Джунглі, як ви певно знаєте, — це гущавина очере­ тів, корчів та бамбусово - тростинових лісів, що покриває мочавини над ріками в північній Індії. В джунглях живе багато всяких звірів, Є там величезні гади, люті тигри та спокійні велетні-слони. Мандрувати по джунглях не кож­ на людина має відвагу. Коли ми вже проїхали пару миль і наближалися до джунглів, мій провідник показав рукою на самотню хати­ ну в полі. Поле коло хати було оброблене краще, як це буває в індуссів. Чи ви бачите ту хиж уї Ніхто з тутейших людей не наважився б так близько під’їхати до неї, як ми. Тут ж и­ ве стара, що її бояться всі в околиці: її вважають за відьму-чарівницю! Не встиг він доказати, як почувся рип дверей хати. Двері відчинилися, і на двір вийшла стара індуска — тип, якого я ще не бачив. Зморщене обличчя й ніжнсо-біле волосся свідчили про глибоку старість. Вона була висока й тонка, як тростина. Під високим чолом світилися ясні пронизливі очі, які рідко можна зустріти. Очі ті була зелено-сірі, що дуже дивно виглядало при темному обличчі. Здавалося, що ті очі заховують в собі дикий вогонь та що в темноті вони могли б світитися як котячі. Коли я глянув на неї, уста її склалися в погану ус­ мішку, показуючи два ряди гострих, жовтих зубів.

— Салем, Амаго! — привітав її мій провідник. Я звер­ нув увагу на те, що він сказав це непевним, навіть трем­ тячим голосом. (Словом „салем” вітаються мусулмани).

4

%

— Салем, збирачу податків, пане Багадур! — відпо­ віла стара, і очі її заблищ али диким сяйвом. — Чого бажає ваша милість від своєї слуги? Чи може ваші діти знову з'їли трійливу ягоду з джунглів? Або може ваша милість хоче, щоб я йому виворожила, котра дитина втопиться, як поїде через воду?

— Мовчи, жінко! Чи вж е так скоро забула, як сма­ кує моя сіль? (В Індії населення дуж е бідує без соли, як у тримають у своїх руках англійці — володарі краю). Що тобі завинили мої невинні діти, що ти їм починаєш лихо віщувати* — Почувши ці слова, ж інка кинулася лицем на землю, З^зяла жменю пороху й сипнула на свою сиву голову. По­ тім стала голосити так жалібно, що вся аж тряслася. Але в очах її не було видно ані одної сльозини. Даруйте, пане, даруйте! То не я говорила, то чорти го­ ворили, що день і ніч товпляться навколо мене і наш іп­ тують мені диявольські думки. Я вж е знаю, що вони при­ ведуть мене до загибелі. З тими словами вона підповзла до ніг коней і хотіла тут покласти голову. Мій знайомий зіскочив з коня та, ухопивши її за рамена, поставив на ноги. , — Не треба, нещасна істото, сказав він. Слухай — я залиш аю службу, але буде після мене тут оцей пан, н о в г руддя. Він вж е буде старатися про те, щоб ти мала спо­ кій від. людей. Стара зовсім підвелася і вперла в мене очі. Її погляд знову став несамовитим — вона огидно виш кірилася та знову показала свої зуби. Честь новому збірачеві податків! Будеш довго ж ити і по мені, але бережися сірого кулявого тигра! Сказавш и ці слова якимсь сичучим голосом, вона хут­ ко обернулася і зникла за дварима своєї хиж і, зачинила за собою двері і засунула її засовом. . Я г л я н у в на B a r a n v D a й не пізнав його — такий він був блідий. Мусів спертися на свого коня, щоб не впасти. Його бліді уста дрижали, вимовивши тільки два слова: „відьма-тигриця!” Я вя^е хотів злізти з коня, щоб йому допомогти, але він нарешті зібрав сили скочив на сідло і тоді так вп’яв остроги в кінські боки, що кінь зірвався, як шалений, і помчав так, що я не міг його наздогнати. Коли я приїхав до нашого табору (ми ж или в наме-

Ш

r

тах, бо не мали в тій околиці дому) кінь Багадура вже був відведений, перед наметом про щось боязко шепоті­ ла служба, а в наметі при польовому столі сидів Багадур. схопивши голову в долоні. Обличчя його посиніло. Вигля­ дав так ніби постарів на 20 років. Він ледве підвів голо­ ву, почувши мої кроки. Ледве я його намовив, щоб він викупався, прохоло­ дився і з ’їв щось разом зі мною. Аж тоді він прийшов по­ малу до людського вигляду і заговорив.

— Вас, певно, дивує моя поведінка. Я мушу вам з ’ясу­ вати, в чому річ. Ви, мабуть гадали, що я втратив розум. Але якби ви знали про ту стару те, що я знаю, то й ви б може не інакше виглядали як я. Багадур зупинився, дивлячись на мене. В мене май­ нула думка: бідний Багадур! Від довгого перебування се­ ред темних і забобонних індусів та сам став такий, як во­ ни, і лякаєш ся першої-ліпшої жінки, яку вважають за відьму,— Вам, пане Бернет, це все треба буде знати, бо ви при­ ходите на моє місце й будете порядкувати в цім краю. Отже, знайте, що той сірий тигр, що про нього згадувала стара та казала, щоб ви його стереглися — це не якась там байка, а факт. Це страшна потвора, що перебуває в тих дж унглях і погубила вж е не одну душу. Але бачили його тільки один раз. Скільки я за ним не ходив — його не здибав. Раз тільки найшов у джунглях трупа людини, розірваної тигром. Може вам вдасться впоратися з тою потворою. Але звертаю вашу увагу на те, що ця бестія дуже дика і хитра. Тримайтеся на сторожі і не пускайте­ ся до джунглів без набитої рушниці. ( Пояснення до тигра: Тигр — це величезний звір з хижацької родини котів, з Тої самої родини, з якої похо­ дять леви, пантери, рисі, а також і наші хатні маленькі коти. Тигр буває і на два метри завдовшки, шкіра жовту­ ватого кольору з темними пасами, живиться тільки м’я­ сом, убиваючи слабшу від себе звірину. Він такий крово­ жерливий, що вбиває навіть тоді, як ситий. Нападає і на людину. Ж иве в південній Азії, головно в Індії, по оче­ ретах і лісах джунглів. Індуси його страшенно бояться і вважають царем всіх тамошніх звірів, бо хоч там є біль­ ші звірі, наприклад, слони, але вони буже неповоротні. Тигр стрибає слонові на хребет і загризає його. В Індії ти­ гри не раз знищують цілі села, тому індуси називають 6

його „людоїд” та розповідають про нього всякі забобонні байки). Пан Бернет, поклавши свіжого тютюну до своєї лю ль­ ки, продовжував своє цікаве оповідання: — Але це ще не все. Тутешні індуси вперто поговорюють, що то не тигр, а тигриця і то незвичайна. Вірте чи ні, я вж е сам не знаю, що про це думати — знаєте, що тут каж уть? Що це не тигриця, а та жінка-відьма, Амага, іцо ми були коло її хати. Тут Багадур знову зблід і знизив голоєг неначе б то боявся когось поблизу — аж мене самого мимохіть стало морозити, хоч як не смішно було слухати небелиць про всякі страхи.

— К аж уть, говорив далі Багадур, — що тій жінці, а во­ на зветься Амага, — один їхній божок дарував таку силу, що вона може перекидатися в тигра. Вона вбиває всякого, хто до неї наблизиться, вип’є з нього кров або знищить блиском своїх очей, неначе громом. А щодо ж інки тої, Амаги. то мушу вам розказати ще од­ ну річ. Вона чудова лікарка. Коли одного разу мій хло­ пець наївся в дж унглях трійливих ягід і вж е мав умерти, а не було тут ніде лікаря, мої слуги прикликали Амагу, хоч і з страху за свою шкіру, і що ви скажете? Дала лік. вилікувала хлопця. І ще дивна річ: якби ви бачили, як вона голубила дитину й тулила до себе — наче свою рід­ ну. Дивна й чудна це істота.

2. Пан Бернет хоче вияснити смерть бита Ойги

індійського ворож­

Пан Бернет, стоячи на палубі корабля й покурюючи люльку, розповідав далі свої давні спомини з далекої Індії. Багадур передав мені урядування і поїхав. Він радо втікав з цієї непевної країни, де стільки всяких небезпек та такий забобонний нарід, що може заразити страхом і тверезого європейця. Я почав урядувати. Але моя індуська служба вж е по­ чула про погрозу, яку кинула мені Амага, про те, щоб я берігся того сірого тигра. Я бачив на обличчях моїх слуг і людей з близького індуського села страх. Коли вони ди­ вилися на мене, то так неначе казали: вж е твої дні пора­ ховані!

Одного разу в пополудень, коли я повернувся до та­ бору після поїздки та сидів в наметі, записуючи в кни­ гах рахунки, почув я голос мого помічника, службовця Хана. . Він відхилив край намету, питаючись, чи може увій­ ти. (Він добре говорив по-англійському). Увійшовши, по­ здоровкався, як звичайно, але його темне лице було сіре й залякане. Він важко дихав — видно, що біг щосили.

— Що сталося, Хане?

— Пане, чарівниця з помсти забила Ойга!

— Якого Ойга?

— Ойго — це тутешній сільський лікар-ворожбит. Його Амага зненавиділа з того часу, як він урізав їй палець.

— Який палець. Що ти верзеш, як непритомний? Ви всі здасться вж е з глузду з ’їхали, ціле село здуріло!

— Пане, уста вашого раба говорять тільки правду. Ойго вбитий сірим тигром. Є тут хлопець, що це бачив на власні очі. К ажете його привести?

— Веди сюди скоріше! За пару хвилин мій Хан прибіг назад, тягнучи за со­ бою хлопчину — восьмилітка, пастушка. Хлопчик був го­ лий, як звичайно хлопці в Індії, тільки підперезаний шмат­ ком якогось лаха. Очі хлопця вилізли наверх з переляку.

— Кажи, хлопче. Розповідай його милості, що ти бачив. Хлопець був такий заляканий, певно, тим, що бачив і моєю високою особою, що довгий час не міг здобути з се­ бе слова. Нарешті розкрив рота: — Ясний пане, я пас корови в джунглях. Ойга вбила звірина. Я втік на дерево, вона мене побачила — вишкі­ рила на мене зуби. Ой, як страшно! Ой, вона мене заб’є! Тут хлопцеві вж е нестало більше сил, і він впав на землю, зімліваючи. На щастя, я мав при собі пляш ку з амоніяком. Я підсунув її хлопцеві під ніс, і він очуняв. Хлопець нагло зірвався і хотів тікати, дивлячись з ос­ трахом на мене. Він певно думав, що я якийсь чарівник, що чарами пробуджує мертвих людей. Я суворо гримнув на хлопця і наказав йому оповіда­ ти. Це допомогло, бо нарід той споконвіку звик до рабства і сліпого послуху.

— Нема чого боятися, — кажу. Підеш з нами і по­ кажеш , де забито Ойга. Дам тобі за те 8 шилінґів.

S

АВАНГАРД

15 Невідомі герої

Василь Якименко (До 30-ліття з дн я смерти) ..Н аш а смерть н ау чи ть інш их, Я к їм треба ж и т и ”. Л. У к р аїн к а В роки в и зв о л ьн и х зм аган ь ■багато ю н аків і го­ п ачок загинуло славною смертю героїв. Імена їх невідомі, т іл ьк и з споминах рідних і б л и зьк и х , п р и я тел ів і дру зів ж и в у т ь вони. А ле н евблаган ни й час скоро розвіє і ці згадки. С вятий обов’язок кож н ого у к р а їн ц я — зібрати ці відомості про н аш и х борців, щ о принесли своїй Б ат ьк ів щ и н і н айвищ у ж ер тв у — невтомну працю, н еприм иренну боротьбу і смерть героїчну за волю і н езал еж н ість У країни. До т ак и х невідом их і забутих героїв н ал е ж а в і В асиль Я кименко. Ц ією статтею ми розпочинаєм о ц и к л ь споминів про н езнан и х героїв у к р аїн сь к о ї револю ції. Василь Якименко н ароди вся десь у 1898-1899 p., у м. Гадячому, на П олтавщ ині. В чи вся він у Га­ л и ц ьк ій зем ській гімназії. Щ е в 1915 році, в Г адя­ чому утвори вся п ідп ільн и й таємний у к р аїн ськ и й гурток молоді. Ідейне керівн и ц тво н ал е ж а л о О лені П чілці, головою гуртка був гімназист 6-ої к л яси В асиль Я кименко. Н айбільш им святом д л я гуртян були Ш ев ч ен ­ к ів с ь к і роковини. К рім того, особливим днем був д ен ь 1-го лип н я. Х оч тоді були в ж е літн і ф е р ії і багато чл ен ів гуртка, м еш кан ців сіл і хуторів, бу­ л и дал еко від м. Гадячого, проте 1 л и п н я всі вони з ’їж д ж а л и с я до Гадячого, зб и р ал и ся на березі П сла, н ай м али човни і їх ал и в н ап р ям к у М ан астирськи х Б уди щ . Т ут обирали собі десь к р а щ е місце, де був ліс, зупин ялися. Н а березі р о зк л ад а л и вогонь, в а ­ ри ли каш у. Тут, на свіж ом у повітрі, н а лоні чудової п олтавськ ої природи, чи тал и доповіді, р е ф ер а ти на ук р аїн о зн авч і і політичні у к р а їн с ь к і теми, ж в а в о об­ говорю вали ц і доповіді, співали рідних пісень. І то все треба було робити обереж но, щоб не н акл и к ати підозри з боку поліції, я к а сп еціяльн о сл ід ку в ал а за молоддю, щоб не п ош ирю вали ся серед неї „сепар ати сти ч н і”, „м азеп и н ськ і” ідеї. с 1915-1916 p.p. були роками, коли н евел и чки й гурт національносвідом оі молоді міста Гадячого готував­ ся до м айбутніх в ел и к и х подій. В асиль Я ким енко з цьом у підпільном у гуртку був головою. А ле від к р и ­ то п ровадити свою працю гурток не міг в ті роки царського терору, роки заборон і н ищ ен ь у к р аїн сь ­ к о ї культури . Н астали історичні березневі дні 1917 року. Одного дня в гім назії п р о лу н ав п о кл и к : „Всі на м ан іф естац ію !" Н аче буря зір вал ася , всі вибігли на коридор, а д ал і на двір. П еред вели „гуртян и ” на чолі з В асилем Якименком. Н езабутнє в р а ж е н н я сп рави л а н а в сіх ця н ад зв и ч ай н а м ан іф естац ія. П ортрети Ш евчен ка, ж овто бл аки тн і прапори, гасла: „Х ай ж и в е в іл ь н а У к р а їн а ”, гам ір зб удж еної юрби, п а л к і промови рідною мовою, н ебували й ентузіязм , вигуки „С лава!”, н ечувані досі пісні: „Щ е не вм ер­ л а У к р аїн а”, урочистий „З ап о віт”. У кож ного було т а к е почуття, щ о ось до сьогодніш нього дн я він б у з сліпий, а тепер п розріві

Н а другий ден ь В асиль Я кименко зап исував уч­ нів до ,,Г уртка У к р аїн о зн авства Г адяц ько ї У к р аїн сь­ кої Ш кільн ої М олоді”. Н а п ерш их ж е загал ьн и х зборах одноголосно обрали головою гу р тка у ч н я З к л яси В асиля Я ким енка. Гурток у кр аїн о зн авств а розгорнув н адзвичай но ш ироку д іял ьн ість серед усієї ш к іл ьн о ї молоді м. Гадячого, він об’єдн у вав учнів чотирьох середніх ш кіл. Гурток у кр аїн о зн авств а став центром усього ж и т ­ тя гадяц ьк о ї молоді, а душ ею гу р тка — В асиль Якименко. З а д в а роки підпільного існ уванн я гуртка до ре­ волю ції 1917 року виросли к ад р и провідн иків мо­ лоді. І к о л и н астав час національного визволенн я, ці провідники, а зокрем а В асиль Я кименско, в и я ­ вили надзвичай но акти вн у о рганізац ій ну і н аціо­ н ально-освітню діяльн ість. С ередн ьош кільн а мо­ ло дь чотирьох ш кіл зн ай ш л а в особі В асиля Я ки ­ м енка талановитого організатора, в и х о вател я і не­ втомного д іяч а у к р аїн ськ о ї н аціональн ої справи.

Енергійними зуси ллям и гуртка вдалося п овал и ­ ти стару російську м онархістичну адм іністрацію . Директором був п р и зн ачени й свідом ий україн ець. П очал ася у к р а їн іза ц ія гімназії, ал е перш ий прихід больш еви ків приніс ц ілковитий погром. Скоро в Гадячому знову за п ан у в ал а у к р аїн ськ а в лад а А ле в травні 1918 року знову п овернувся на свою посаду старий ди ректор — російський монар­ хіст. М іж гуртком і реакційною московською ад­ міністрацією й ш ла уп ерта боротьба. Десь в середи­ ні грудня 1918 року до Гадячого п рий ш ли у к р а їн ­ ські вій ська. М оскал я-ди р екто р а знову скинули, гурток разом з усією гімназією в л а ш т у в ав гранді­ озне свято з нагоди повернення У кр аїн сько ї Н ародньої Р есп убліки і з нагоди декрету про повну у к ­ раїн ізац ію гімназії. З ам ість царського двоголового орла на п е ч атк ах гім назії появився н аш рідний тризуб. К оли прий ш ла д ен ікін ськ а влад а, гурток був закри тий , вірн іш е — піш ов у п ідп ілля, стара мон архісти чн а адм ін істрац ія п оверн улась до влади. Д иректор ск л и к ав всіх учнів і з гострою н ен а­ вистю і злістю н аки н у вся на гурток • і на В Я ки ­ м енка. Він говорив про послух, про кін ец ь ..пайд о к р ат ії” (п ан уван ня дітей) і загр о ж у в ав , щ о всіх.

АВАНГАРД

16 хто в и явл яти м е „малоросійський сеп аратизм ”, ви ­ ж е н е з гімназії. П оверн улися старі ц ар ські по­ рядк и П ереслідуванн я і заборони щ е біл ьш е скріпили н епогам ований дух спротиву, дух боротьби за У к­ раїн у. Збори гуртка відб у вал и ся на о к о л и ц ях міс­ та. Від культурн о-освітн ьо ї діяльности гурток пе­ рей ш ов до політичної. Н а ш а п ір о гр аф ах д р у к у в а­ л и п рокл ям ац ії проти ден ікін ськ о ї влади, у вели ­ к ій кіл ькости ці п ро кл ям ац ії п о тр ап л яли на села Г адяцького повіту, р озліплю вали ся вночі на ву ли ­ ц ях міста. Т ради ційн е 1. л и п н я в 1919 році було відсвятко в ан е з усією урочистістю і загальни м піднесенням Всі гадяц ьк і човни були переповнені молоддю в н ац іон ал ьн и х убрсннях. На цей р а з п о їх ал и в н ап ­ р ям к у до Б роварок. На зелен ій галяві, в лісі, н і березі П сла, зустріли ся всі гуртяни — і старі і мо­ лоді. В асиль Я ким енко і тут був душ ею цього в ели ч­ ного свята у к р аїн ськ о ї молоді. „Б у дьте ск р ізь і за в ж д и у усіх обставинах ж и т т я у країн цям и , гор­ до несіть прапор наш ої ви звольної боротьби. Всі свої зн ан н я віддайте україн ськом у народові. Н ай­ головніш е зав д ан н я молоді — невтомно працю вати д л я народу, невтомно сіяти зерна н аціональн ої сві­ домості! і вели кої ідеї У к р аїн ськ о ї Самостійності! серед ш и роких сел ян ськ и х мас. Розбудити село, підн яти село з його інертности й байдуж ости до а к ­ тивно: боротьби за Волю У країн и !” Ці слова Я ки м енка глибоко зап адал и в душ і ю наків і ю начок.

1920 р ік був роком наприм еренної боротьби з мос­ ковськи м червоним окупантом. І молодь Г адяцька в зя л а в цій боротьбі н ай д іял ьн іш у участь. М асова у часть гуртян і всієї у к р аїн сь к о ї молоді в збройному повстанні проти бол ьш еви ків — це бу­ ло зав ерш ен н я тієї ви л и ко ї національно-освідом чої п раці, я к а була проведена під проводом В асиля Я ки м ен ка. П овстання охопило увесь Г адяцький повіт; О середком було м істечко Л ю тенька. П овстанці н авіть на д ея к и й час захоп или повітове місто Гадяч. Удосвіта, з крикам и „С л ава”, повстанці в вір ­ в ал и ся в місто, вступили в бій з больш евицькою залогою і вигнали її з міста. В асиль Я ким енко був при штабі отам ана Х ристо­ вого. Він змінив перо на ш аблю ку і став однією з ч іл ьн и х провідних постатей в повстанськом у штабі. В цей час члени гуртка у к р аїн о зн авства пош и­ рю вали н а к а з Ч. 7. П овстанком у Л івобереж ної У к ­ р аїн и і відозву до у країн ського народу. Хоробро і зав зя то би ли ся повстанці, больш еви ки довш ий час нічого не могли зробити.

Д пя п риборкан н я п овстання больш еви ки п р и сл а­ ли три ти сячн е військо, в яком у були м оскалі й п е­ р еваж н о лотиш і. В о р о ж а ар ти лер ія обстрілю вала л ю тен ські ліси. Ворог н ап ав н а Л ю теньку і почав п али ти хати . Все н асел ен н я Л ю теньки сховалося в лісі і разом з озброєними повстанцям и чинило р і­ ш учий спротив ворогові. Р о зп р ава б у л а ж орстока, і і к сп івається в народній думі, створеній у ці часи: „Вісімсот дворів згоріло — піш ов дим за хм ару. О такую

то

Л ю тен ька

п ретер п іл а

к ар у .”

К о ж н е село больш еви ки брали в бою і всюди за собою л и ш ал и згарищ а і руїни. Т а к були сп алені села — К р асн и й К ут, Сари, Р а ш ів к а , С винарне і нареш ті Л ю тенька. с Б о л ьш еви к и в боротьбі проти тодіш ньої у к р а ­ їнської повстанської арм ії в д ав ал и ся до п ід л л и х і підступних засобів. К оли вони зах о п и л и Сари, спа­ л или половину села, то насильно зігн али селян, не­ лю дськи зн у щ ал и ся над безборонним людом, н а­ реш ті звел іл и м уж чи н ам взяти коси і вила і йти на Л ю теньку. Під цим п р икри ттям іш ли л авіі чер­ воних к атів. П обачивш и лю дей з косами, з в и л а­ ми, повстанці були упевнені, що ц е їдуть свої, що це селяни тікаю чи від больш еви ків, поспіш аю ть до Л ю тен ськи х лісів. Н азустріч цій масі виїхало к іл ь к а р озвід ни ків на чолі з В асилем Якименком. Б у в час ж н и в Н авколо х в и л ю вал и ся спілі ж и г а й пш ениці. П ор івн явш и ся з передніми рядам и селян і не помічаю чи підступу, В асиль Я ким енко привітав селян : „Здорові, к о за к и !” Німе мовчання, похню п­ лені обли ччя селян були відповіддю з А ле це три­ вало к іл ь к а секунд. Р аптом із -за ж и в о ї заслон и ви ­ рвали ся о звірілі вороги і в ди кій лю ті порубали В асиля Я ки м ен ка і к о зак ів . М іж козакам и була і одна п овстанка, ко л и ш н я н ай ак ти вн іш а гім назист­ ка, член гуртка у к р аїн о зн авств а — А ся Грюнвельд. Х оч вона була за п о ходж енн ям нім кеня, але духом своїм і в ихованям вона була щ ирою україн ською патріоткою . В елика на зріст, могутня, вродлива дівч и н а-п о встан ка, озброєна ш аблю кою і наганом, я к підкош ений сніп спілої пш ениці впала, в л у ч е­ на к іл ько м а пострілами во р о ж и х скорострілів. О са­ тан іл и й ворог несамовито р убав ш аблю кам и за к р и ­ вавлен і тіла героїв. С мерть В аси л я Я ки м ен к а і Асі Г рю н ф ельд була великою втратою д л я повстанців.

VT М инуло ЗО років з дн я героїчної смерти В асиля Якименка і тисяч безім енних героїв, що полягли смертю хоробрих на п о лтавськ и х п олях і лісах. Вони вмерли за те. за щ о вм ирали по обидва боки Збручу сл авн і к о зак и П етлю ри і січові стрільц і К оновальця, за те, за щ о і тепер вм ираю ть смертю героїв бійці У к р аїн ськ о ї П овстанської Армії. їх н я свята кров к л и ч е і нас іти їхнім и слідами: працю ­ вати, боротись і вм ирати за R^nio і Н езал еж н ість україн ського народу. „К оли б то т а к судилося І нам сп алити молодість і полягти при зброї!” П. Козаченко

Від цього числа ми починаємо друкувати цікаве оповідання — „В лісах Індії”. Воно буде друкова­ не частинами, так. щоб кожний постійний читач „Аванґарду” міг зложити собі з них книжечку.

АВАНГАРД

17 Відділ юного сумівдя І

ще рік О Д И Н

Іщ е р ік один вороном чорним к р у ж л я в Н ад тобою, к о х ан и й мій краю , П ив твою щ и ру кро в, н а х р е ст ах розп и н ав, — Ти ж , я к велетен ь, гірко в терп ін ні ри дав, То зр и в ав ся в п о риві в ід ч аю ..... П о степах тво їх буйних, н евільн и м гріхом П ідвел и ся високі могили, — Т и ж над ними стоїш із похм урим чолом, Ч орні хм ари встаю ть н ад тобою кругом, Н ач е дем она — згу б н и к а кр и л а.

Т и ж так и й б езтал ан н и й стоїш і сумний, Т іл ь к и га р я ч е ди ш еш , бо х о чеш В ийти з тьм и н а ш л я х р івн ий , ш ирокий, ясний, В ільн им співом за л и т и свій степ золотий, Щ астям втерти скорботнії очі. О мій стар че одвічний, н е в іл ь н и к у мій, В иростай своїм гнівом і рвінням ! — Н ед ал ек о в ж е час — поведем тебе в бій, Щ об в борні тій останній, ж орсто кій , в а ж к ій Т и р о зк и н у в таєн и ц і скл еп ін н я.

Зн аю ти п ерем ож еш ! П уропурн і він ки Н а чо л і твоїм будуть сіяти, В ш л я х в ел и к и й н а в ік и зіл л ю ть ся стеж ки ... Ч орним вороном б іл ьш е н ік о л и роки Н ад тобою не будуть к р у ж л я т и ! („Л ісовик”

груд ен ь-січ ен ь

1946 р.)

Т. П асічник

Казка про Україну Уривок

з

II.

частини

епопеї

„Петро

Гордієнко”,

І ...Але

бабуся

п о чу л а

вж е:

„К а зо ч к у

х о ч е ш ”? — [питає. Б л и ж ч е п рисун улась, в зя л а ди ти ну за р у к у й го[ворить: „Ну, підож ди , я к я к у с ь пригадаю , то й с к а ж у , си|н о ч к у !” С онце промінним ж м у тко м освітило їй голову, [в к р и ту Чорною хусткою з білим и кін ц ям и та по ш ирокім П олі із білим, д р ібн ен ько та густо розсипаним маком. В и терл а баба Г орпина уста і п о ч а л а к а за т и : „Д есь за високим и горами, а ж за морем д а л е к и м Б у л о в ел и к еє царство. А царством тим п р ави в [хоробрий, С лавн ий по цілом у світі король, що усього мав [досить: Золота, срібла, родю чого п оля, л ісів н ай д о р о ж ч и х , К оней, ко р ів — усьогісенько, що л и ш подум ати [м ож на. В ій сько т а к е м ав хоробре, за в зя т е й чи сел ьн е, щ о |ін ш і Всі королі і бо ял и сь і сл у х а л и с ь за в ж д и й у всьому Ж ін к а ж у нього була і н а й к р а щ а я й н ай р о зу м ­ н іш а . В се в он а зн ал а: про щ о м іж собою зв ір я т а говорять. Щ о то п таш к и голоснії сп іваю ть у в еч ер і й вранці, Щ о м іж собою б а л а к а є ри ба у во дах прозорих, З в ід к и то сонечко сходи ть і д е воно, ясне, за х о ­ лодить, Де воно довгими ночами відп о ч и ває; ум іла З орі усі полічи ти н а небі і зач а р у в ат и М ісяц я, щ о їй р о зк а зу в а в все, щ о н а небі ставало сь В се к о рол івн а та вміла,, усе, що хотіл а, зробила. М али к ороль той і та к о р о л ева єдиного сина Свого н асл ід н и ка, м али, крім нього, щ е й дочки [к р асу н і К о тр и х лю били за розум та гарную вроду і к о ж н ій

„Радісні В істі” Д али усякого ди ва-б агатства, я к в ж е відд авал и . А ле н ай б іл ь ш е з у сіх ко р о л ева лю била ту третю , Щ о У країн ою зза л а с я . Гарні й розум н і ті другі, Та У к р аїн а н а й к р а щ а я й н айрозум ніш а м іж ними З а в ж д и була, та й з лю дьм и бу л а н а й л а с к а в іш а [за в ж д и . От к о р о л ева й сп и тал ася р а з коро л івн у : „Чого б ти, Доню, х о тіл а н ай б іл ьш е: чи слави, чи м ож е, ба­ гатства, Ч и чогось інш ого — все я тобі п р и ч ар у ю !” Говорить Т а к о р о л ів н а до м атері: „Х очу я, м атінко, ж и ти у найбагатш ом у кр аї, д е небо б л а к и тн е н ай к ращ е, Де опромінено св ітять і сонце, і м ісяць, і зорі, Де н айп лодю чіш е поле і де н ай б у й н іш ії ріки, Де н айгустіш і ліси і н ай м ’я к ш ії тр ави на л у к ах , Де найдобріш ії, н ай л а ск а в іш ії, м атінко, люди! Х очу я, м атінко, ж и ти із тими лю дьми й н е вм и [рати : Б у ти п овік молодою і за в ж д и н ай к р ащ о ю в св іті”.

Наш а Батьківщина. Ліс під снігом. (Карпати). Ф о­ то Я. Баковича.

АВАНГАРД

18 К аж е

їй

м ати:

„Н елегка

ц е доля!

Та

в ж е, коли [хочеш . Б у д еш у тому н ай кр ащ о м у к р а ї свій в ік п рож и вати ! Доки будуть тебе люди любити, то й ж ити м еш [доти. Я к п ерестануть любити, умреш , моя доню. Т а знову Я к тебе люди кохатим уть, так будеш , донечко, [ж и т и ”. Д ала тоді королева отій королівні тр и зіл л я Випити, р ан о-ран ен ьк о , іщ е я к не сходило сонце: П ерш єс зіл л я — на край той н ай к р ащ и й у цілому [світі, Друге — на лю ди: оті найдобріш ії й н ай л аск авіш і, Т рете — на вічн е ж и т т я із лю дьми у тім к р а ї [чудовім. От через д ея к и й час о д р у ж и л ась одна королівна Й ш видко в ід ’їх а л а в ц ар ство -к н язів ство свого чо­ л о в ік а . Потім в ід д ал ася й друга і ш видко в ід ’їх а л а . В реш ті С тали до третьої свататись. С ватали сь самі н ай ­ к р а щ і. Х в ал и ться к о ж н и й багатством, що має. „Моє к о ­ р о л ів с т в о , К а ж е один: „ні к ін ц я , н і п очатку не мас. Чи будеш Ти, королівно, лю бити мене і чи вийдеш за м ен е?” „Ох, кор о л ен к у ”, йому кор о л івн а в р о дл и вая к а ж е : „Х оч ти багатий і гарний, та серце тебе не кохає! Ін ш ої долі ш ук ай собі, я ж іщ е зам іж не піду!” Т а к було з другим, із третім, з четвертим — усіх [в ід п р ав л ял а, Р а з от п р и їх ав князен ко . П оглянеш — що сокіл [проворний: Х одить — літає, говорить — співає, п одивиться — [сяє. Ч ує ота королівна, а серце їй б ’сться, мов п таш к а: К ращ ого в світі не було, я к той невідомий к н я [кн язен ко. О т той к н я зен к о і к а ж е : „Б агато я чув королівно, П ро твою вроду, та ти ж іщ е к р ащ а, н іж люди * [говорять. Б у д ь мені, к а ж е , за лю бу друж и н у , за лю бу й н ай ­ к р а щ у !” От корол івн а й питається: „Х то ти й з якого ти [краю ? Щ о там за лю ди в тім ц арстві, зв ід к іл ь ти, к н я [зенку п р и їх а в ? ” От

к н я зен к о

і каж е:

„М ій

к р ай

найбагатш ий, [н ай кращ ий , лю ди ж в краю отім найдобріш і і н ай л аск авіш і. Небо, я к око твоє, королівно, блаки тне. А місяць,

Сонце і зорі не св ітять — ц віту ть і щ одня і щ о-. [ночі, Н аче обл и чч я твоє золоте, королівно вродлива. П оле, щ о килим , чарівним и тк ан ям и виткани й , з [ш овку Того найтонш ого, найприєм ніш ого в цілому світі Р ік и в моєму к р а ї такі, щ о й промовити дивио: В ийдеш уранці, почуєш : м узи ки весіл ьн ії граю ть. В ийдеш удень, засм ієш ся: вій сь к о в ії сурми лу| наю ть. В ийдеш увечері, в кл о н и ш я: мати дитинці співає. Дон синьоводний, Дніпро сивоусий, Дністер рясио[х ви л и й — Р ік и у моєму краї, півучі, могучії й н іж н і — Граю ть з малими посестрам и своїми повно й мо­ гутньо. В моєму ц арстві ліси, королівно, з у сіх найгустіш і, А у л іс а х ти х щ е й досі х о вається д и в н ая п тиця, В кри та у ся золотим, опроміненим п ір ’ям, до того ж Вміє та птиц я співати й балакати , н аче лю дина. Т р ави в моєму ц арстві — буйні оксаміти: барвисті, М ’яко х в и лясті, п ах у чі, звір и н і й скотині п ож и вн і. Лю ди у моєму ц арстві усі п р ацьовиті і чесні, М ова їх — пісня, їх серце — троянда, а розум їх [— сонце, Щ ирі й п о важ н і у п раці, в бою — супокійні й [горді. Б удь, королівно, мені за -друж и ну, а лю дям тим [добрим Б у д ь за л а с к ав у сестричку, за добрую, рідную [м атір”. С лухала та королівна отого к н я зе н к а , а потім К а ж е : „М ені понад всіх ти, к н я зєн к у , і любий, [і р ід н и й . О тж е поїдемо, любий, до твого далекого дом у”. О т вони щ иро обнялися, п о ц іл у вал и ся ' любо, Б ать к о ві й ненці вклон или ся, б атьк а та н ен ьку [просили, Б лагословити на щ и ре кохання, на вір н е п о д р у ж ж я . Б лагословили їх батьк о та мати і гучне весіл л я С правили. Грали музики. Всі лю ди і їли і пили, Всі тан цю вали й раділи, що їх к о р о л івн а відд алась. М ож е за т и ж д е н ь від’їх а л а та к о ролівна до свого Дому нового, до свого н айкращ ого в світі к н я зен к а. От я к п р и їх а л а та кор о л івн а до свого нового Дому, я к глян у л а, то не могла ан і слова сказати : Т ак зах о п и л а її та краса, що п обачила всюди. Сонце зац віл о над нею й у п ало їй квіткою в серце. З о р і вночі засвіти л и сь в о чах її ясно й промінно. М ісяць зібрав найсиніш ую прозор і х л ю п ав із неба Н а оті зорі, щоби не всихали , щоб ц віли й п и[ш ались. Поле, ліси , береги зелен іли , ш уміли, співали. Зо лотоп ерая птиц я в іт а л а її, мов лю дина. А ди во гл ядн ії р ік и т а к е їй загр ал и щ ось гарне, Щ о вона з радости в п а л а на землю й, мов рідную [матір, Зем лю оту ц іл у в а л а і лю беє слово ск а за л а : „Я тебе, зем елько, буду любити, я к рідную матір. К раю над всіми кр аям и , моя дорога У кр аїн о !” Люди ж , щ о свою княгин ю зустрінули , щ иро к а [зали : „Ми ж тебе, м ила княгин е, будемо лю бити до [см ерти!”

Панахида на могилі вояка УПА. Астен.

1.1.50.

Австрія.

От та к н я ги н я п ізн ал а, що в тому н ай кр ащ о м у к р а ї Лю ди усі н айдобріш ії й н ай л аск авіш ії. О тж е, Б у л а щ асл и ва, бо зн ал а, щ о лю ди її покохсли.

Що поміж ними вона буде жити довіку і з ними

АВАНГАРД

19

Вірні д р у з і Ц е діялося в лісах далекої півночі Канади. Том Сміт, північний мисливець сидів задуманий біля вогнища в своїй самітній х и ж ц і. На дворі, вкрив­ шися снігом, спочивали його вірні собаки, щ о були одинокими супутниками і помічниками в йогот яж кій праці. В ж е місяць як він залиш ив коло­ нію, яка була розташ ована кілька десятків миль на південь і пішов в ліси — ш укати дорогоцінних

хутер. Ц ього р а з у йому п ощ астило, і в ін щ одня п о в ер тав ся до свєї х и ж і з цінною здобиччю . В йо­ го коморі було повно ц ін н и х хутер, і він в и р іш и в п овер н у ти ся до колонії, бо в ж е бу в к ін е ц ь груд­ н я. Він хотів зу стр іти Н овий Р ік у веселом у т о ва­ ри стві, м іж п р и я те л ям и і знайом им и. Щ е одна в и п р а в а і треба р у ш ати в дорогу.

п р у ж у в а л и с я і п р и став ал и , а л е п е ку ч и й батіг Т ома в’їд а в с я їм у ш кір у , і П еті, к ер ів н и й пес, к и ­ д а в с я вперед з новою силою, а за ним його 6 то­ в а р и ш ів. Том п ідбігав зза д у і п ід тр и м у вав с а н ч а ­ т а н а за к р у т а х . А ле. ох л и хо! Н а кр у то м у повороті собаки р в о в п ав в сніг, п р ям ісін ьк о п ід в а ж к і сани. Том, хоч в п а в в сніг? п р ям ісін ьк о під в а ж к і сани. Том. хоч і в ід ч у в р ізк и й б іл ь у л ів ій нозі, п роте в ід в е р ­ н ув сан ч а та і п о п р ав и в в а н т а ж . О д н ак при спробі р у х а т и ся д а л і відчув, щ о л ів а н ога в ід м о вл яє по­ сл у х у . Л и ш и ти ся тут, в лісі, в сн ігах? Ні! Ш в и д че до х и ж і, до ж и т т я . Т ам л и ш е буде р ятунок. З в ел и к и м зу с и л л я м Том л іг н а сан ч ата. Й ого батіг щ е б іл ь ш ж о р сто к о в ’їд а в с я у спини стом летіг щ е б іл ь ш ж о р сто к о в ’їд а в с я у спини стом ле­ н и х собак. С ан ч ата п оволі зр у ш и л и з м ісц я і по­ су н у л и ся в н ап р ям і х и ж і. Том м а й ж е непритом ний зл із з саней, розпряг собак, к и н у в їм заш уненого м’яса, зайш ов до х и ж ­ ки. Нога його розпухла так, що довелося розр іза­ ти чобіт Рештками сил розклав він вогонь в п еч ці і зварив юшку. Вона трохи його підкріпила, а ле через декілька хвилин Том непритомний, ліг н а своє ліж ко.

Другого дн я погода б у л а п р екр асн а. П ісл я дво­ денного сніговію все засп о ко їл о ся, все в к р и л о ся білим п ухн асти м снігом, я к и й м ер ех тів срібними б л и ск ітк ам и у сяй ві сонця. В ітер за х о в а в с я п ев ­ н о десь в п ечер у , щ об відп очити . Ч у ти було л и ш е я к десь трісн е г іл к а , н е ви тр и м ав ш и т я га р у снігу. М іж деревам и ти хо п р о с у ва л и ся Т ом ові сан ча­ та, н а в а н т а ж е н і дровам и і ш к ір ам и . С обаки н а -

Б у д е п овік молодою і за в ж д и н ай к р ащ о ю в світі. К н я з ь свою лю бу к н яги н ю у своєму к р а ї вітає, Щ аст я їй зи ч и ть л аск аво го , сили, к р аси та зд о[р о в’я: „Щ об ти, кн яги н е, я к к р а й мій, б у л а і щ ас л и в а [й весела! Щ об твоє щ астя бу л о його долею й щ об його сл ава Б у л а твоєю н ай б іл ьш о ю гордістю , л ю б а княгин е! Х ай ж е, к н я ги н е моя, від сьогодні ч а р ів н а зем л я цл З в еть ся , я к ти: У к р а їн а — я к к р а й н ад усіми [к р ая м и , Гарний, щ асл и ви й , багатий на сл а в у й на добрії [лю ди. О т п р и в італ и сь вони і п іш л и до своєї п ал ати . Т ам вони сп р ави л и п иш н у гостину багати м і бід[ним, В сіх п р и в італ и я к рід н и х , і словом і усміхом [гарним . І п ісл я того і к н я зь , і к н я ги н я, і всі оті лю ди Ж и л и щ асл и во, я к рідні, і с л ави й добра н а ж и в а л и . (П р о до вж ен н я буде).

Читайте і поширюйте „А В А Н Ґ А Р Д“

В х и ж ц і було зовсім зимно, к о л и Том п р о ки ­ н у в с я до ж и т т я . В п ечі дав н о в ж е прохололо д в е­ рі були н ап іввід чи н ен і. М ороз в іл ь н е г у л я в по всіх к у т к а х . А ле Том ж и в . В ін був в к р и ти й собакам и, щ о л е ж а л и тісно один б іл я одного н а ньому. Б а н ­ д а ж н а ш ви д к о зроблен и й Томом на нозі був зір в асн и й і його ул ю б л ен ец ь П еті л и з а в його р ан у своїм м ’яки м язиком . Том з усм іш кою о гл я д а в в ір ­ н и х д р у зів і п ід в ів ся на р у к а х . П отім з тру дн о­ щ ам и в став з л іж к а . З а к іл ь к а х в и л и н в печі з а ­ п а л а в вогонь і н езабаром в х и ж і стало теп ліш е. Том згадав, що його д р у зі холодні. Н ещ астя стал о ся д в а дн і тому, і вони за ц ей ч а с нічого не їли. Він д о б р ався до комори і вин іс їм д е к іл ь к а в е л и к и х к у сн ів м’я са. Д и вл ячи сь, я к собаки к и ­ н у л и ся до м ’яса, Том к а р т а в себе в дум ці за н е­ сп р авед л и в е с тав л ен н я до своїх в ір н и х друзів. С к іл ь к и зл а він їм зробив! Вони мусіли спати на дворі, н а холоді. С к іл ь к и р ан н а них від його б а­ тога? С івш и п ом іж них, Том п о чав глад и ти собак, в и ш у к у ю чи н а їх ш к ір і старі рани. В ін н ам ащ у ­ в а в товщ ем св іж і н езагоєн і ран и й в ^ ч и ш а в їх від бруду. Н е до вел о ся Т омові зу стр іч ати Н ови й Р ік в ко­

АВАНҐАРД

20 лонії. Він зустр іч ав його в своїй х и ж ц і м іж др у зям и -собакам и , що в р ят у в а л и йому ж иття. К оли через ти ж д ен ь він р у ш и в додому, везучи дорогоцінні ш кіри , він в ж е не в и м ах у в ав батогом, а ти хенько п ром овляв до своїх собак, заохочую ­ чи їх С П ІШ И Т И До колонії. Вигідно п родавш и свою здобич. Том піш ов до ресторан у разом із своїми сімома кудлати м и д р у ­ зями. Інш і в ідвід увач і почали в и ск азу в ати свос н езадовол ен н я з приводу цього. Т ак

н е водиться, к а за л и

інш і.

А ле -Том не з в а ж а в на це. Він п о кл и к ав усіх п р и ­ сутн іх до свого столу, п очастував всіх пивом і р о з­ к а за в про своїх в ірн их друзів, що в р яту в ал и йому ж и ття. В ільний

п ер екл ад

з

німецького Л. В.

" »f

Панахида на могилі вояка УПА. 1.1.50. Астен. ...Йдуть на цвинтар.

Австрія.

Т. Пасічник

Хоробрий Івасик П р и їх ав татко р а з додому Й п р и в із п аку н о чо к малому. А у п аку н о чку , ой, леле, Х оробре вій сько та веселе. П оставив військо. У зя в зброю І к л и ч е всіх іти до бою. Ід у ть стрільц і і генерали. В р аз сурми голосно заграли. І за х ви л и н у стала в іл ьн а У ся ш и рока У країн а. А хто ж те вій сько вів т а к добре? Ів аси к любий т а хоробрий.

Товариські забави Лилик. Всі сідаю ть на к р іс л а х , або л а в к а х . Одні під одною стіною, другі — під другою. П роводир стоїть на середині. З в ’я за в ш и хустину у в у зл и к — „л и л и к ”, тим вузликом ки д аю ть одні до других, а той, щ о в середині — хоче зловити. К ид ати треба т а к зручно, щоб проводир не міг пійм ати в у зл и к а („л и л и к а”). А я к спіймає, тоді той. щ о ки н у в — йде на його місце. Гусаком. Всі стаю ть собі разом, а на самім переді стас той, що н ай л іп ш е бігає. Щ о він робить, то м усять робити всі за ним: бігати вправо, чи вліво, сідати, стояти на одній нозі і т. д. „Циган спить". П рисутні діти беруться

Чарівна книжечка Ів аси к к н и ж е ч к у дістав. А к н и ж е ч к а ж и в а : говорить! „Це. к а ж е ” : ліс, а це он став. А це село, р іч к и і м оре”. Ів аси к просить: „п о каж и М ені чудовую ж ар -п ти ц ю І лиц аря, що сторож ив Ц арівну, крал ю білолицю !” „Г аразд, Івасй ку , д и ви сь!” Ів аси к ди виться: чар івн і!” А к н и ж е ч к а йому: „колись П обачиш сам оту ц ар ів н у ”. Ів аси к тіш иться: „н евж е? Оце зовсім буде в ж е ло вко !” Вночі приснилось: к ін ь ір ж е І небо сяє ясним ш овком.

за

руки,

тво р яч и колесо. Той, щ о в середині, сідає на т р а ­ ві. або стільці я к „ц иган ”. К олесо п о су вається то в один бік, то в другий, при чому діти говорять: п ер ­ ш а година, циган спить. Друга година — циган спить, тр етя і т. д. Той, що сидить посередині, удає щ о спить. Н адходи ть дв ан ад ц ята година. Діти ск а.али: д в ан ад ц ят а година, циган встає! І по цих сло­ в а х розбігаю ться н а всі сторони, а циган їх ловить. Котрого зловив перш ого, той сідає н а його місце. „Сліпа бабка”. Діти беруться за р у к и і у с т ав л я ­ ю ться колом. О дна з з а в ’язан и м и очима стоїть п о­ середині з паличкою , або прутом в р у ках . К оло все к р у ти ться, зад ер ж у ю чи сь на х вили ну, і про­ до в ж у є д ал і крутити ся. Всі д и в л я т ь с я на бабку, я к а стоїть з піднятою паличкою . Н а р а з бабка опу­ скає палицю і п оказує на когонебудь з кола. Той н а якого вказан о , з а р а з ж е х ап ає п а л и ч к у за др у ­ гий кінець. Т епер „бабка” видає три звуки , н ап р и ­ к л а д н аслідує кота, півня, к у р ку тощо.

Той.

що

тримає п а л и ч к у і на кого в к а з а л а бабка, повинен ті зв у ки повторити. Я к бабка впізнає, хто саме за нею повторює, тоді той стає на місце баб ка і гра п р одовж ується. Я кщ о бабка не п ізн ає, гра продов­ ж у єть ся я к і раніш е. НЕ ДОЧУВ Мати: Івасю , чому ти

не прийш ом

зар аз, я к

я

тебе перш ий р аз к л и к а л а ? Івась: Б о я. мамо, почув ваш голос, а ж коли ви к л и к ал и третій раз.

J*

АВАНГАРД

21 З сумівського життя

СУМ у Парагваї Союз У к раїн ськ о ї М олоді з П ар агв аї — секція в колонії ..К апітан М іранд а”, на вул. Симона П е­ тлю ри, спільно з ф іл ією „П росвіти” в л аш ту вал и 2. ж о в тн я 1949 р. урочисту академ ію з приводу 10-ти літнього ю вілею ви зво л ьн о ї боротьби К ар п атсь к о ї У країни. У рочистість відкр и в і п ровадив голова СУМ -у А дам В ечорко при сп івпрац і з В олодимиром Ш умилом. О снову акад ем ії творив р е ф ер а т у ч ас н и ка до д ій сотйика К арп атсько ї Січі Ант. К ущ инського. Зм іст доповіді був таки й : К ороткі гео гр аф іч н і відомості т а м инуле З ак ар п аття . В и звольн а боротьба за К а р ­ патам и і повстан ня Г уцульської Р есп у бл іки 191819 pp. К ул ьту р н о -н ац іо н ал ьн а боротьба в pp. 19191937. Ц одії 1938-39 pp. Б оротьба К ар п атсь к о ї Січі. М іж народне і н ац іо н ал ьн е зн ачен н я боротьби за К арп атськ у У країну. Р е ф е р а т було переплетено та ілю стровано в ір ­ ш ами та пісням и що створилися в К ар п атсь к ій У к р аїн і і вий ш ли з пера п ер еваж н о за к а р п а т сь к и х п исьм енн иків та поетів та з народн іх уст. їх гар ­ но. з палкою експресією в и к о н у вал и м ісцеві сили молоді: „Н а зелен их го р ах ” О. О леся — д ек л я м у в ав Г. Я ремчук, „Смерть Ів а н а П о п ен к а” В. Ґр ен дж і-Д онського, викон ав В. К орпук, К р асви й гімн к олиш н ьої К ар п атськ о ї Р уси — соло-сам р е ф е ­ рент, ..П росвітянській М олоді” — Ю л. Б орш ош К ум ятського — В. Ш умило „М олодій Г енерац ії” В. Ґрен дж а-Д он сько го — О лен ка Р ом аню ківна, „Го­ то ві” — З о р есл ав а — Д. Бобрик, „П ророчий в ір ш ” — Зоресл ав а — А. Ш егера, „Ми йдемо” та „Мо­ гутній зр и в ” — Ю л. Б о р ш о ш -К у м ятськ о го — ви­ кон ав М. В ечорко, ..П рисяга Ір л я н д к и ” — Ґр ен дж і-Д онського — О. Ц икун. Спів „Тобі, рідний К р аю ” на слова м арш у Ґрен дж і-Д о н сько го чудово викон ав хор в ком позиції диригента Б он дара. П рисутні і в икон авц і просвітяни та молодь С У М -у і гості, щ о вщ ер ть зап овн и ли вели к у до­ мівку, збудовану їхніми рукам и, прийм али відчит з глибокою увагою та часом з вели ким зах о п л ен ­ ням. В патетичні моменти вставали , щоб віддати п ош ану п оляглим борцям К ар п атсь к о ї Січі і д ія ­ чам К ар п атськ о ї У країни. Гімн „Щ е не вмерла Ук р а їн а ” серед реф ер ату , п ідхоплений всіма присут­ німи єднав душ і у глибоких патріоти чн их п ер еж и -

Перша Центральна Управа СУМ в Парагваї. 1959 р. Сидять (справа на ліво) вик. об. голови Роман Лилик, член Управи Зоня Багера, референт орган, та культ, осв. справ Ангін Кущинський, член Управи для доручень — Юлія Долотовичівна, заст. голови Степан Худик. Стоять (справа наліво) скарбник Іван Могилевич, секретар Осип Долотович, голова секції в Кармен дель Парана Ярослав Бернацький, член Управи Петро Костів. в ан н ях . Л егенда про д ітей -січ о ви к ів на П олі зір в а л а не одному сердечні сльози.

М арш ем УПА „Ну, щ о ж ? ” та п алк и м — ,,Не пора, не п о р а”, витриманим на високій ноті, за к ін ­ чи л ася академ ія. З а к р и в її словам и п одяки і задо­ волен н я голова ф іл ії ..П росвіти” С. Я ремчук. А п і­ сл я нього господар ф іл ії Ромаш ок та р озп оряд чи ки і господині з СУМ -у запросили п рисутніх до товариського чаю. З а народніми у кр аїн ськи м и та стрілецьким и пісням и та за сердечною розмовою та щ ира у к р аїн с ь к а родина десь тут, м іж п ар а­ гвайськими лісам и заси діл ась а ж до ран ку . В ели ­ к а п о х вал а і п одяка н а л е ж а т ь всім організаторам і господарям та к о ї імпрези. П рисутній.

-о Українська Рідна Ш кола та СУМ в К арм ен дель П арана (П араґвай) 25 вересня 1949 р. в л аш ту вал и п ерш у в цьому краю У к р аїн ськ у ди тячу виставу: три о дн оактівки : „В ітай нам, Р ід на ш ко л о ”, ..Не­ звичайн і гості” та „М алі к о за к и ” з дитячими спі­ вами. М алі актори, серед я к и х дехто за в зя то ви­ ко н у вав і по к іл ь к а роль: М ар ій к а Б урди н івна, Д арця і Роман К риськови, Ґен и к К о зачу к , В ірочка і Г анька П левачуківн и, Д ан іеля і гер о їн я-д ек л ям аторка Л ідочка ІІІи кетівн и та їх диригент М и колай ко Говдак дістали сердечне п р и зн ан н я від зад ово­ леної публіки. Після вистави СУМ о рганізував ч ай ­ ний вечір, де за скромним, ал е щ ирим п рий н яттям всіх розвесел и л а своїми вірш ам и м ила господиня вечо р а М арусина К о зачу к івн а. Р одичам і „просві­ т я н к ам ” за поміч н а л е ж и т ь сердечна п одяка. Гість К оли Ю лія Ц е за р я зап итали , щ а. він відповів: „несподівана”.

Перед домівкою СУМ-у під час свята на честь Т. Ш евченка. Параґвай. Українська колонія „Фрам”.

К расному

яка

смерть

кра­

(Плутарх) Н ароди рідко удосконалю ю ться, коли беруть п ри­ кл ад т іл ь к и з сам их себе.

(Гольдсміт)

2 2 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------- А В А Н Г А Р Д

Нам п и ш у т ь З Канал*.

- .З а р а з с п е ц іа л ь н у у в а гу п р и с в яч у єм о о р г а н іза ­ ц ій ном у, ф ін а н с о в о м у т а п ресовом у в ід д іл а м . В ор­ ган ізац ій н о м у в ід д іл і с т ар аєм о сь зб іл ь ш и т и сітк у осер ед к ів, а н а в іт ь о х о п и ти о д и н а к ів . Т ам , д е в ж е е о середк и . — ст ар аєм о сь в тя г н у т и м олодь, я к а щ е сто їть п о за р я м к а м и СУМ . Д о того п о слу го в у є­ м ось о б іж н и к ам и , п о їзд к а м и і н а в іт ь м аб у ть с к л и ­ чем о в м ісяц і гр у д н і к о н ф ер ен ц ію го лів т а орг. р е ф е р е н т ів в с іх б л и з ь к и х о сер едк ів. В п ресовом у в ід д іл і н а й б іл ь ш у у в а гу п р и с в я ч у ­ ємо з а р а з н аш ом у ж у р н а л о в і „Н а в а р т і”, я к и й х о ­ чем о п остави ти я к н а й к р а щ е т а зр о б и ти ф ін а н со в о н е за л еж ни м . „ Д ія л ь н іс т ь та з в ’я з к и Ц К СУМ п о I I I К о н гр есі С У М зн ач н о п о п р а в и л и с я , щ о п о л е гш у є н а м робо­ ту н а м ісц я х т а тв о р и ть з н ас н ер о зр и в н у ц іл іс т ь , н е зв а ж а ю ч и н а н а ш е р о зп о р о ш ен н я п о р ізн и х к р а їн а х З в іт н іс ть , к о н тр о л ь, а в п е р ш у чер гу в и ­ д а н н я в и ш к іл ь ш іх м а т е р іа л ів о св ітн іх р е ф е р а т ів т а зад у м в и д а н н я й ін ш и х п о т р іб н и х м а т е р іа л ів е в ел и к о ю н аш ою кон еч н істю т а к ористю н а м ісцях. Ц е і с зап о р у к о ю того, щ о м и н е п ід п ад аєм о п ід м ісцеві в п л и в и т а к і чи ін ш і т а н е зійдем о н а м а ­ н івці, щ о м о ж л и в е, к о л и ми н е будем о м ати зд о­ рового, си льн ого і ак т и в н о го одного ц ен тр у , я к и м я в л я є т ь с я з а р а з Ц К СУМ. М и б аж а є м о В ам я к н а й к р а щ и х у с п іх ів у в с іх в а ш и х зад у м ах , а з свого б о к у д о к л ад ем о всіх сво­ їх зу си л ь , щ об в ам п о л егш и ти п ер ев е д е н н я їх в ж иття. Краєвий Комітет СУМ. З ( IIIА ...У ж е м аєм о своїй в л а с н у к а н ц е л я р ію в Н ью Й орку. ...Всюди зу с тр іч а єм о в е л и к і п ер еш к о д и , а л с ми з а в ж д и виходим о п ерем ож ц ям и ... ...Т епер ство р и л и в и х о в н у р а д у п ри С У М -і. До ви х о в н о ї рад и д а л и свого зго д у : п р о ф Б о гд а н Р о м ан ен ч у к (кол. гал о в а С п іл ки Н а у к о в ц ів в А в­ стрії, р е д а к то р „ Л іт а в р ів ”), п р о ф . О л ек си ш и н — ч л е н Н. Т. Ш ., п р о ф . В олоди м ир Д орош енко... П ер ш е за с ід а н н я в и х о в н о ї р а д и м ає відб у ти ся 15.12.49. С У М ув ій ш о в до У к р . К онгресового К ом ітету я к сам остій н а оди н иц я. ...І) О середо к в Н ь ю -Й о р к у — 83 член и . К о ж н о ї суботи в ід б у ваю ться сх о ди н и з р е ф е р а т а м и та о р ­ ган ізац ій н и м и п и тан н ям и . 2) Н е в а р к — до 63 ч л е ­ нів. О середок в л а ш т у в а в ак ад ем ію — 7 -м у р іч н и ­ цю У П А . б у л и а м е р и к а н с ь к і коресп о н ден ти , про щ о бул о п ом іщ ено в ам ер и к . часо п и сі. П р а ц я ду­ ж е добре стоїть. З М і.яявілле, Н. Й. — 40 ч л е н ів (з н и х 28 ч л ен ів стар о ї ем іграц ії), голова — д -р Я сін ськи й . Т ут в е л и к и й п о зи ти в , щ о свящ ен и ки п о с т а в и л и с ь добре до С У М -у. О р ган ізо в ан о р я д гу р тків. 4) Ч ік а ґо — 84 ч л ен и (голова Б одн ар) сп о ч атк у ц е р к в и сто я л и н егати вн о до С У М -у а те п е р н а в п а к и . Ц е буд е один з н а й к р а щ и х осер ед­ к ів 5 Б іггам т о и — Н. Й., ЗО ч л е н ів (голова П. Гой).

6. Ф іл а д е л ь ф ія — 63 член и . О середок п рацю є доб­ ре. В стад ії о р ган ізац ії — Д ітройт, Б а л т и м о р та М інн еап оліс, п р о е к т у є т ь с я ство р е н н я і по ін ш и х м істах, а д е є м ен ш е м олоді — л ан к и . О рган. Б ю ро С У М -у Н ью -Й о р к .

...За д о р у ч ен н я м О р ган ізац ій н о го Бю ра С У М -у А м ерики , К ом ітет о с ер е д к у С У М -у А м ер и к и в Ф і­ л а д е л ь ф ії ч е р е з св о їх ч л е н ів виписав а п л ік а ц ії (аш у р ан си ) н а п р и їзд до С ІЛ А д л я в и зн а ч н и х п р а ­ ц ів н и к ів С У М -у в Е вр о п і, п р ізв и щ а я к и х Ц К п е­ р е с л а в до О рг. Б ю р а С У М -у А м ерики . К о м ітет о сер ед к у С У М -у Ф іл я д є.л ь ф ія З А нглії. ...К р ай о в и й К о м ітет С У М -у р о зп о ч а в си стем а­ ти ч н е в и д а в а н н я м ісячного ж у р н а л у д л я молоді „Голос М олод і”. Д отеп ер п о яв и л о с я в ж е д в а ч и сл а цього ж у р н а л у . З метою н а л а г о д ж е н н я тісного з в ’я з к у п о м іж п о­ оди н оки м и су м івц ям и та щ об за п о в н и т и ч а с тк о в у п о р о ж н еч у , в и к л и к а н у б р а к о м п стій н и х м а т е р іа ­ л ів д л я в и ш к о л у — м и в и р іш и л и в и д а в а т и н аш ж у р н ал ... К р ай о в и й К ом ітет. В ел и к о б р ітан ія. З Н ов о-Зелан дії.

—Т оді, к о л и ми п е р еб у в а л и у п ер е се л ен с ь к о м у табо р і у П а гія т у зі, ми зо р г а н ізу в а л и у к р а їн с ь к и й м іш ан и й х о р п ід п роводом н аш о го ди р и ген та п. п о лк . Х а р и т о н е н к а . Н а ш в и сту п п ер е д н о в о зе л а н д ­ ц ям и б у в до си ть д о б р и й (н о во зел ян д ц і в т о й час, я к ми с п ів а л и н а сц ені, за п и с а л и все н а п ли ти ). С ьогодні ми сл у х а єм о у к р а їн с ь к і п існ і В ел ін ґто н у (сто л и ц я Н о в о ї-З ел я н д ії). Х о ч н е т а к ч асто м о ж е­ мо сл у х ати , п роте д есь ч а с в ід ч ас у п ер ед а ю ть н а ш ви сту п по радіо . В ц ьом у таборі ми п р обули 7 т и ж н ів , а д е я к і н а в іт ь б іл ь ш е. П р ед тавн и ко м н аш о ї Групи б у в со т н и к Ф ед о р ко . Р о зу м іє ть ся він і д а я і ним за л и ш и в с я . М и о д ер ж у єм о у к р а їн с ь к і часопи си з А в с т р а л ії: „ В іл ь н а Д у м к а ” т а „Є д­ н іст ь ”. М и в ір и м о т вер д о в те, щ о н а ш а с п р а в а а Н. З е л а н д ії п о л іп ш и т ь с я . С л а в а У к р а їн і М. Г р и н кеви ч Парагвай.

-...В д а л е к и х від вас п а р а гв а й с ь к и х п р а л іс а х , серед п л я н т а ц ій баво вн и , р и ж у і м аїсу, в р ай о н і К ар м ен д ел ь П а р а н а -Е н к а р н а ц іо н в ж е к іл ь к а р о­ к ів існує т -в о „П р о с в іт а ”, я к а б у л а досі єдиною о р ган ізац ією , щ о н е д а в а л а за б у в а т и у к р а їн с ь к і™ п е р есел ен ц ям свого Р ідного К раго та ти х ідей і тр ад и ц ій , щ о в и в е зл и з собою н а ш і б а т ь к и . П ід оп ікою ц ьо го т -в а за с н у в а л а с ь 22.Х ІІ.48 р. і н а ш а м олод еча о р г а н іза ц ія . Ми в ж е м аєм о 6 сво їх о се­ р е д к ів по к о л о н ія х у к р а їн с ь к и х п о сел ен ц ів, я к і о коплю ю ть 147 д у ш н аш о го ю н а ц т в а т а с п о д ів ає ­ мось за с н у в а т и щ е 4 осередки , я к і о х о п л я т ь щ е 70 ду ш . З а к о р о т к и й ч а с свого іс н у в а н н я С У М в П а р а ­ гваї с п р и ч и н и вся до з а с н у в а н н я 2 -х р ід н и х ш к іл д л я дітей т а 2 -х в е ч ір н іх за г а л ь н о -о с в іт н іх к у р сів д л я ю н ац тва, а за п ів р о к у в л а ш т у в а в п о р із н и х зв к у т и н а х в п р а л іс а х м ісц я х о сід к у н а ш и х к о л ь о н істів : 7 п а т р іо т и ч н о -н а ц іо н а л ь н и х ім през, 7 в и с­ тав с в о їх а м а т о р с ь к и х гу р тк ів, 11 т о в а р и с ь к и х з а ­ б ав т а к іл ь к а сп о р то ви х зм аган ь. В к іл ь к о х осеред­ к а х п ровад им о кни гозбірні. В у м о в ах б е зп е р е р в н о ї п р а ц і н а п л а н т а ц ія х нам д у ж е тр у дн о р о зв и в а т и свою д ія л ь н іс т ь за б р а к о м

АВАНГАРД вільного часу. А ле зав зя тіс т ь та зростаю ча свідо­ мість молоді настирли во поборює цю переш коду. П ізнім и вечорам и, по зах о д і сонця з ’їж д ж а ю ть с я в ер х и на к о н ях хлопці і дівч ата з д ал е к о р о з к и ­ нутих „ ч а к р ” м іж лісам и до п р о світян сько -су м івськ и х дом івок на курси та н а ам ато р ські проби. Н і підтропічні зли ви , ні т я ж к і дороги їх н е стри ­ мую ть, так само, я к не п ер еш к о д ж ає і п еку ч е сон­ це дітям збиратись до Р ід н о ї Ш коли, хоч крім то­ го вони щ е повинні ходити і до ш коли „кастиж а н с ь к о ї”. Ц ен тр ал ьн а У п рава, СУМ ...Дуже, д у ж е дякуєм о за ваш у т а к у докладн у відповідь, ін ф о р м ац ії та за виси л ку р ізн и х м ате­ р іал ів, о д ер ж ан н я я к и х ми сподіваємося з ти ж н я на ти ж д ень. За все це п рий м іть н ай щ и р іш е п р и ­ зн ан н я ваш ої братн ьої о р ган ізац ії допомоги. Н аш а У права, обм іркувавш и на своєму засід а н ­ ні 23.Х.49 р. сп раву „в л и ття ” н аш о ї „п ар агв ай ­ ськ ої о р ган іза ц ії” до світової спілки У к р аїн ськ о ї Молоді, одноголосно постановила: п оставити на по­ рядок денний наш ого річного Д елегатського З ’їзду, п равдоподібно на п о чатку січня 1950 р. пропозицію про з ’єдн анн я наш ого СУМ ’у з СУМ ’ом, щ о є під кермою Ц ентральн ого К ом ітету та про зміну, в з в ’я зк у з тим н аш и х о р ган ізац ій н и х норм. П ісля о д ер ж ан н я від вас статуту сп ілки ми зап р о ек ту ва­ ли його прий н яти з тими змінами, чи додаткам и, щ о вим агаю ться обставинами наш ого ж и ття , праці та правного п о ло ж ен н я в П арагваї... Ц ен тр ал ьн а У права Бразілія. ...Виконую чи доручення, я ск о м у н ік у вався з Б. Б іл и н ськ и м в Гойянії. Т епер ведемо ж в а в у переп и ск у та спільно готуємо О рган ізац ій н и й К ом ітет д л я майбутньої праці. Його становищ е з о гляду на д у ж е мале число у к р а їн ц ів в Гойаз невигідне. К рім цього, д у ж е в ел и к а відстан ь у н ем ож ли влю є нам спільно обговорити всі б іж у ч і сп рави її. Та не зв аж а ю ч и на це, будемо старати сь п о лагодж увати все листовно, с З свого боку я обговорив в ж е сп раву о р ган ізац ії к л іт и н СУМ ’у із головою П р и х и л ь н и к ів У к р аїн сь­ кої К у л ьту р и о. Іваном М иколою . Уповноважений СУМ’у Галат Володимир К урітіба Австралія. ...Пропоную свої послуги в сп раві д а в а н н я всіх в а ж л и в и х і ж и ттєви х ін ф о р м ац ій д л я сумівців, я к і п р и їж д ж аю ть до А встралії, а зокрем а до п рий м а­ л ьного табору в Б о н егіллі. В з в ’я зк у з тим, що я тут працю ю , м ож ете всіх сум івців, що їд уть до А встр ал ії скеровувати на мою адресу (особливо тих, щ о їд у ть до прийм ального табору в Б он егіллі. Асдреса: Poliscko W olodym yr. R eception a n d T ra in in g C entre. R onegilla. V ictria. A u stra lia c Полішко Володимир ...Я своє уп о вн о важ ен н я п ер едав своєму братові, я к и й перебуває на сталому місці в переходовім т а ­ борі — він у ж е зо р ган ізу в ав осередок, я к и й н авіть д а в а в в таборі конц ерт, щ о його п ер е д а в а л и р ад іом. В иступаю чи із своєю ф утбольною друж и ною , я зл а м а в собі ногу і тому, щоб п р а ц я й ш л а далі, я п ер ед ав працю братові. Осип Знківський

23 ...Д якую за ваш у тер п ели вість та м атер іял и , я к і ви мені н адіслали .

28. 9. 49 р. створено О рган ізац ійн е Б ю ро СУМ’у в А встралії, я к е п очало свою- д іял ь н ість і в ж е охопило б іл я 100 молоді, поробило р ізн і заходи, щоб дістати до звіл від уряду. Н а п р о тязі цього корот­ кого часу я в ж е к іл ь к а р азів доповню вав ск л ад Б ю ра, а тепер знову зал и ш и вся сам. Все це тому, щ о у р яд п ереки дає людей за сотні кілом етрів, і н а­ ш і попадаю ть п ер еваж н о в ч у ж і середовищ а і то в д у ж е м алій кіл ько сти . Тут, де я, є ЗО у к р аїн ц ів. М олоді з н их коло 15-ти. Л ю ди весь час п риб ува­ ють, або вибуваю ть. Скромно в ід св я тк у в ал и ми в трьох н ай б іл ьш и х ску п ч ен н ях свято 1-го листопада. П ідготовляєм ося і до ін ш и х н аш и х свят. Є у нас добрі сили, ал е вони р о зки дан і і ми не можемо їх ви кори стати д л я праці. В важ аю , щ о п ісл я того, я к ми дістанемо до­ звіл п р ац я піде кращ е. Ми робимо все м ож ливе, щоб зо рган ізувати молодь. Я встановив з в ’я зо к з редакцією „В ільної Д ум ки”, я к а дв іч і на м ісяц ь дає сторін ку д л я молоді. В становлено т а к о ж з в ’я ­ зо к з ук р аїн ськ о ю громадою м. С іднея і з р е ф ер ен ­ том молоді. ...На Р ізд в о я о р ган ізу вав сп ільн у вечерю , на я к ій були присутні т а к о ж австралійц і. В ід кри в я ве­ черю короткою промовою, п р и в ітав гостей, п ісл я чого моя д р у ж и н а р о зк а за л а , я к відб увалося це свято на рідни х зем л ях і в табо р ах в Н ім еччині: К оли вона в своїй промові зга д ал а про тюрми в СССР та концтабори в К олимі, К азак стан і, пом’я ­ н у ла н аш и х єпископів, свящ ен и ків-м у чен и ків, ге­ роїв УПА і з ’я с у в ал а н ем о ж л и вість х р и сти ян ськ о­ го с в ятк у ван н я на рідних зем л ях , присутні, я к и х було понад 60 осіб полинули дум кам и до рідних хат. зру й но ван их н аїзн и ком сіл та міст, до о к р ад е­ н их н аш и х церков. Н а о бл и чч ях п ри су тн іх відби­ л а с я туга, і у декого заб ли щ ал и сльози, щ о п ри ­ сутні ав стр ал ій ц і почали питати одного сум івця: „про щ о р о зк а зу в а л а та пані і чому пром ова її ви ­ к л и к а л а т а к е зво р у ш ен н я і сл ьози ?” Я к р а з т р а ­ пилося, що цей сум івець на п р ізв и щ е Зем ськи й добре зн ав ан гл ій ськ у мову. Н ап р и к ін ц і в еч ер і ди­ р ектор табору та інш і ав стр ал ій ц і довго щ е р озп и ­ т у вал и Зем ського про У країн у, УПА, ц ік ав и л и ся наш им побутом вдома і н а ч у ж и н і. Н а п р а щ ан н я ди р екто р ск азав , щ о він н іколи не забуде н аш ої вечері на Різдво в А встралії. Він сказав, що до цього часу він не уявляв» собі, я к м о ж н а т а к ду­ ш евно й глибоко св ятк у вати це свято. Т ак св я т к у ­ вати м ож е т іл ь к и нарід, як и й п ер еж и в т а к багато, як и й бореться, яки й ск л а д ав і тепер с к л ад ає в ел и ­ кі ж ер тв и за м о ж л и в ість вільно св ятк у вати свої свята у власн ій в іл ьн ій д ер ж ав і. В ін висловив по­ б а ж ан н я , щоб у к р аїн ц і д о ч ек ал и ся радісного дн я — св ятк у ван н Р ізд в а на волі, у в іл ьн ій У країн і. ,,Я вірю, додав він, щ о т а к буде”. П рисутні гості, р азом з ав стралій ц ям и м а й ж е до р а н а сл у х ал и н а­ ш і коляд ки . П рощ аю чись з нами, ди ректор Л ітел ьф р о н щ е р а з п овторив свої п обаж анн я. Осип Тарнавський Т абір Н ельсон -Б ой . А встралія Ми скоріш е позичаєм о від наш ого оточення по­ гане. н іж добре. (Дідро) В твого друга є друг; у цього останнього в свою чергу т а к о ж є друг, — будь обереж н и й . (Талмуд)

24

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------А В А Н Г А Р Д

Про нас пишуть Ф РА Н Ц ІЯ . „У к р аїн е ц ь -Ч а с ” Ч. 1/167 з 7-го січня 1950 р. помістив вели к у статтю -розм ову свого к о ­ респондента з п. К ал и н н и ко м — вик. обов’я зк и Го­ лови Ц. К. СУМ ’у. В д е в ’я т ьо х п и тан н я х і відп ові­ д я х р о зк азан о коротко про завдан н я, програм у і д іял ь н ість СУМ’у на ем іграції. В тому ж числі п одається про зм аган н я з п ін гпонгу м іж осередкам и СУМ—ІМ К А в Гановері. СУМ був перемож цем. КАНАДА. „Новий Ш л я х ” ч. 97 з 10. 12. 49 р. подає зам ітк у про здвиг СУМ’у в М анчестері. О дн ак га­ зета чом усь зам овчує, щ о це був здвиг СУМ’у, по­ даю чи загал ь н о — „здвиг молоді”. Б Р А З И Л ІЯ . „Праця” ч. 48 з 2. 12. 49 р. подає ц ік аву зам ітку до історії СУМ’у в статті „З ел ен а У к р а їн а ”. Там ствердж ується, що в М ан д ж у р її протягом ро­ к ів п р о яв л ял а ж в а в у д іял ь н ість С п іл ка У к р аїн сь ­ к о ї М олоді (СУМ). А НГЛІЯ. „Українська Д у м к а” ч. 3/151 з 22, 1. 50 р. подає в доп и сах про ж и т т я громад, про спільні виступи СУМ’у і С У Б ’у. С вято героїв спільно в л а ­ ш ту в ал и СУМ і СУБ в К р а н в іч і і Р удер. С пільне Р ізд в о улаш товано в Нютоні. Та ж газета ч. 4/152 з 29. 1. 50 р. продовж ує до­ писи про співпрацю СУМ’у і С У Б ’у. Р іздво св ят­ к у в а л и спільно в Гудерсвілді і К астл ф о ср д і. В ц ьо­ му ж нумері, в статті — „В єдиній сум івській о р ­ ган ізац ії” з задоволенням відм ічено про ту сп ів­ працю . КАН АДА. „Гомін У к р аїн и ” ч. 1—2 (37) з 7 січня 1950 р п ередруковує ін тер в ’ю з виконую чим обо­ в ’я зк и Голови Ц К СУМ’у, а т ак о ж подає допис про св ятк у ван н С вята Героїв осередком СУМ’у в Ед­ монтоні. А РГЕН ТИ Н А . „Українське Слово” ч. 50 (1046) з 25.

12. 49 р. подає допис про крайови й з ’їзд СУМ’у в К анаді. Б Е Л Ь Г ІЯ . „Вісті” ч. 1 (90) з 7. 1. 50 р. подає дописи про спільні виступи СУМ’у і УДК. П одаю чи допи­ си про сп ільн е св ят к у в а н н я листоп адови х річн иц ь в Зольдері, р ед ак ц ія ствер д ж у є посилену працю і що вона не має змоги помістити всіх дописів. Ф РА Н Ц ІЯ . ‘„Українське Слово” ч. 420 і 429 з 29. 1.

50 р. В обох чи сл ах цього часопису поміщ ено стат­ ті під н аголовком „О позиція в Б ел ьгій сько м у СУМ’і. Я к видно зі змісту статей і спростуван ня К К СУМ ’у в Б е л ь гії ці статті н апи сан і з метою розби­ ти СУМ, або послабити його вп ли ви м іж молоддю. Х оч т я ж к о ствердити — я к а бу л а мета р ед ак ц ії „У. С.” помістити ті статті, однак, думаємо, що п а р ­ тійну редакцію „У С.” (ОУН (с) м ельн иківц і) за н е ­ покоїла виховна робота СУМ’у, яки й виховує мо­ лодь на добрих у к р аїн ц ів, а не партій ців. Докази тенденційности р ед ак ц ії „У. С.” є непом іщ епня спростування К К СУМ 'у у своєму часописі, проти при н яти х засад ' всієї к у л ьсту р н о ї преси. КАН АДА. „Український Робітник” ч. 51. з 30. 12.

49 р. подає допис про с в ят к у в а н н я листопадової р і­ чниці осередком СУМ’у в С удбурах. сФ РА Н Ц ІЯ . „Українець-Час” ч. З (169) з 15. І. 50 р. помістив сп ростуван ня К К СУМ’у в Б е л ь гії від­ носно статті в „У країнськом у С лові” п. з. „О пози­ ц ія в бельгій ськом у СУМ’і”. Д алі в тому чи слі по­

м іщ ені: С вяточні п о б а ж ан н я К К СУМ’у в ан гл ій ­ ській зоні Н імеччини, осередку в М іттенвальді, до­ писи про с в ят к у в а н н я С вята Г ероїв осередком СУ­ М ’у в Н ойтер-Г остель, А н гл ія і п ро працю осеред­ к у СУМ’у в М онтімер — А нглія. „ У к р а їн е ц ь -Ч а с ”, ч. 5 (171) за 29. 1. 50. містить дописи п ро с в я т к у в а н н я в п ам ’я т ь М итрополита А. Ш ептицького осередком СУМ’у у В інніпегу (К ан а­ да) та с в ят а героїв осередкам и СУМ ’у в Л ян дек (А встрії) і Г алл ен до р ф і (Н імеччинас). У к р а їн ец ь -Ч ас ” ч. 6 (172) за 5. 2. 50 подає допи­ си про зо р ган ізу в ан н я нового осеередку СУМ’у у Г у д ер сф іл ьд (А нглія) т а його працю , а т а к о ж п ро св ят к у в ан н я 22 січн я осередком СУМ ’у в С л іф о р д (А нглія) і про святочні ім преиз осередку СУМ’у в П ю ртені і Зеед о р ф і (Н імеччина). „ У к р аїн ец ь -Ч ас” ч. 7 (173) за 12. 2. 550. подає о голош ення про ко н к у р с на п ’єсу з в и зво л ьн о ї бо­ ротьби У кр аїн и , щ о проголосив Ц К СУМ’у. А Н ГЛІЯ „ У к р аїн сь к а Думка” ч. 5 (153) за 21. 1. 50 подає дописи про працю СУМ ’у в Родей та С лі­ ф о р д (А нглія). К А Н А Д А . „Гомін України” ч. З (38) за 21 січн я 50. подає дописи про д іял ь н ість о середків СУМ’у в Мон тр еал і і Вінніпегу. „Гомін У к р а їн и ” ч. 4 (39) з 8. 1. 50. помістив до­ пис про хор СУМ’у в Торонті. Н ІМ Е Ч Ч И Н А . „Український Самостійник” ч. З, з 22. 1. 50. подає в „Газеті газет” у ри вок статті з ж у р н а л у „А ван гар д” „П лекайм о д р у ж б у ”. „У к р аїн ськ и й С ам остійник” ч. 6 за 11. 2. 50. п о­ містив статтю член а Ц К СУМ ’у К о в а л я — „СУМ н е стан е інструментом”, в я к ій автор дає відсіч всім за зіх а н н я м ворогів у к р аїн ськ о го н ароду і „па­ ртійним п атр іо там ”, щ о х о чуть зн ищ ити СУМ. „ У к р аїн ськ і В істі” ч. 15 (376) за 19. 2. 50. п ер е­ друковую ть з ч. 5 ..Н. П .” (мабуть „Н. П .” — „Н а­ ш і П о зи ц ії” — орган УРДП) статтю про СУМ під назвою „До проблеми молоді” С. Д орош енка. Я к видно стаття н а п и с а н а ' „на зам о в л ен н я”, а л е • чиє — невідомо А втор, н е подаю чи н ія к и х м атеріалів, о бм еж и вся „деш евим ” гумором і, головне ц ілком в и я ви в своє повне н езн ан н я сп рав СУМ’у. В ін н а ­ в іть безап ел яц ій н о заяви в , що СУМ, я к так и й „не існує.”... „СУМ став розполіти кован ою сектою ”... „СУМ п о ставлен ий в п р ези р л и во ворож і п о зи ц ії” (ким, чи до кого — секр ет автора). О сь щ е п е р л и ­ ни зі статті: „Ви н е почуєте ан і сп р а вж н ь о ї ю нац ь кої п існ і”... „не побачите к у л ь ту р н о ї ю н ац ько ї ім­ п р ези ”... „ її (молодь) н ап и х аю ть ф аш и стівськ о ю вбогою ідеологією ” і т. д. Ц ього досить, щоб поба­ чити я к а ц іл ь писанини п. Д орош енка, а в ір н іш е його „н ай м ачів ”. А втор н апевно не ж и в в зах ідн іх ю н ах Н імеччини, бо його „п исан и на” видає його з головою і доказує, щ о він н іко л и не бач и в ж и ­ ви х сумівців, бо пиш е: „панове К ал и н н и ки , К о в а­ л і і К ар п ен к и -К р и н и ц і в к о р о тен ьк и х ш т а н ц я х ” і ц е тоді, к о л и к о ж н и й , хто т іл ь к и н а в л а с н і о ч і б а ­ чив сум івців зн ає, що ті „ко р о тен ькі ш тан ц і” но­ с я ть пластуни, коли вони в одностроях. П родов­ ж у й т е в тому ж самому дусі п. Дорош енко — к р а ­ щ ої ком п ром ітац ії і вас особисто і в аш и х „нат­ х н е н н и к ів ”, чи х а зя їн ів п еред у к р аїн сь к и м сус­ п ільством і молоддю, щ о об’єднує СУМ, — нетреба.

А В А Н Г А Р Д ------------------------------------

25

Українці в Бразілії

Сумівський фільм

Бразілія є найбільша південно - американська республіка. В її центрі, в штаті Гояз проживають у к р а їн с ь к і ск и тал ьн и к и . М инулого 1949 p., 4. X I. п р и їхал о сюди 35 осіб залізни ц ею . З того числа 15 ук р аїн ц ів. Ц е були п ер ш і у к р а їн ц і в історії Б р а з і­ лії, що осели ли ся в цьом у ш таті. Автор цих р я д ­ к ів м ав щ астя бути перш им сумівцем, п ерш им сту­ дентом - укр аїн ц ем і п ерш им у к р аїн ц ем — к а т о л и ­ ком, що прибув сюди. Р е ш т а — 14 осіб були п ер ­ ш ими православни м и , щ о п рибули сюди. З а цією „п ’ят н ад ц я т к о ю ” прибували зал ізн и ц ею і на л іт а к а х інш і групи, так що тепер к іл ь к іст ь ук раїн ц ів, кол и ш н іх ДП, зр о сл а до 180 душ . П ере­ ходовий табір м іститься в м. Гоянія. Ц е н ова сто­ л и ц я ш тату Гояз (має в ж е 60.000 м еш канців). Т ут п еребуваю ть новоприбулі ем ігранти а ж до часу, к о ­ л и зн ай д уть собі працю за посередництвом ІР О чи ш татного в ідд ілу а гр и к у л ьту р и . Ситий х ар ч , нічліг, л ік а р с ь к а о п ік а е добрі, що треба зав д я ч и ти я к гу­ бернаторові ш тату п. д-р о ві Ж ерон ім о К оім бра Б у ено, т а к і ш еф о ві ім іграції д л я Гоязу — д-рові Л ю із С ам пайо Н ето. Т а к о ж зад о вільн о викон ує свої обо­ в ’я зк и адм іністратор табору — естонець Г. Р. А устер. Усі у к р аїн ц і в ж е працю ю ть і за ф ахам и, я к і їм н ай к р ащ е відповідаю ть. Ч асти н а з них п рацю є в Гоязі або на її п ередм істях — К ам п ін ас (м еханіки і т. п . ), реш та працю є або в сільськ о -го сп о дар ськ ііі кооперативі, або в п р и ватн и х ф а зе н д а х (господарс­ твах). Т ут слід зазн ач и ти , що п ерш а група у к р а їн с ь ­ к и х поселенців, я к і п іш л и н а с.-госп. роботи, д у ж е добре в и я в и л а себе н а п раці. У р ядо ві й ем ігр ац ій ­ ні кол а д у ж е задоволен і їхн ім и досягненням и. У н а ­ слідок так ої опінії у п редставн и ц тві ІР О в Г оязі б р азіл ій ц і подаю ть чи слен ні пропози ц ії на працю д л я нас. ..Ф азецдейри ” (господарі) вим агаю ть т іл ь ­ к и ук раїн ц ів. До реч і не м о ж н а поминути мовчанкою приєм ­ н ої н есподіванки в Гоязі: зам ість 2-річного к о н т р а к ­ ту, підписаного в Е вропі, відр о б л яється тут тіл ь к и п ів -р іч н и й к о н т р а к т п раці! По довгих зах о д а х (9 м ісяців!) авторові ц их р я д ­ к ів пощ астило н а в ’я за т и к о н так т із трьом а у к р а їн ­ ським и ти ж н еви к ам и , щ о в и х о д ять у Б р а зіл ії: „М ісіо н ар ”, „П р ац я ” і „Х лібороб”, я к і п р и си л аю ть (по­ к и щ о безкош товно) у к р аїн ц я м в Г оязі свої газети. Т а к о ж ін ш і у к р а їн с ь к і газети ам ер и кан сько го кон ­ ти н ен ту п ри си л аю ть нам д р у к о ван е слово, о д н ак з щ и рим п ри зн ан н ям м уш у заяви ти , щ о н ай к р а щ е до­ пом агаю ть н ам ОО. В аси л іян и з П арани , я к і ш лю ть пош тою к ал ен д а р і, словники, н а в іт ь обіцяли п р и ­ слати свящ ен и ка. Н е зв а ж а ю ч и н а підтроп ічн ий — м окри й к л ім а т всі ем ігранти, а передусім у к р а їн ц і (Богу д я к у вати !) п очу ваю ть себе прекрасн о. Богдан Білинський

П очавш и з .листопаду й кін чаю чи в січні б іж у чого періоду п р аці К. К. д а в нагоду у к р аїн ськ ом у гром адянству, а зокрем а сумівцям , о глян ути ф іл ьм , н акр у ч ен и й з нагоди сум івськи х св ят та прощ і до О стакер-Л ю рду, щ о відбулись в л іт і 1949. В бага­ тьо х о середках п редставни ки К. К . зу стр іч ал и сь з п равдивим зах о п л ен н ям глядач ів. Особливо гарне в р а ж е н н я робили к ар н і л ав и сум івців, маш ерую чи вули ц ям и міст. В одній місцевості, зап рош ен ий ч у ­ ж и н ец ь з подивом висловився про у к р а їн сь к у мо­ лодь: „ Ви м ож ете бути горді, щ о маєте молодь свідо­ му своїх н ац іо н ал ьн и х завдан ь. Із цих картин, я к і ви дал и мені м ож ність оглянути, проби вається н е­ зви ч ай н и й динам ізм ж и ття, якого д у ж е часто б р а­ кує ц ьогочаєній молоді в загал і. Б а ж а ю вам усп іхів в д ал ь ш ій п р ац і ”. По відповідній підготовці цей ф іл ь м буде п ередан ий до викори стан н я іншим К р а ­ йовим К омітетам.

Ш лун ок носить н аш і ноги, а не ноги ш лунок. (Сервантее) К о ж н а лю дин а п р и х о д и ть до того, щ о Б о г н ап и ­ са в на її чал і. (Коран) П 'я н и ц я сх о ж и й до п л я ш к и : він має т іл ь к и ті­ ло і горлян ку , н е має голови. (Японське прислів'я) Щ ирий п ри віт усім знайом им в Е вроп і ш л е з Ц етральн ої Б р а з іл ії — Богдан Білинський.

о. к. ОДЕРЖ АНІ СУМІВСЬКІ ВИДАННЯ „В п оході” ч. 1 (14). С ічень 1950. В идання К. К. СУМ’у в Б ел ьгії. ЗМ ІС Т : О бласні в и ш к іл ьн і дні СУМ ’у в Б ел ьгії. До історії СУМ’у. Т а випиймо, д р у ж е! (С таття про­ ти алькоголю ). „Н а в а р ті”. Ч. 4—5. Л и стоп ад-груден ь 1949 p., в и ­ д ан н я К. К. СУМ ’у в К анад і. ЗМ ІС Т : Л истопад. ІО. Т ерен — Л егенда про сум івський прапор. Л. Гусик — 359. П. Х м урий — Бомби й міни. В ел и к и й поет сучасности Ю. К лен. З а зовніш ню пресову д ія л ь ­ ність СУМ’у. Тим, щ о від нас відійш ли. Щ о ч и т а­ ти? 1-й к р аєв и й з ’їзд СУМ ’у в К ан ад і. З ж и т т я осередка СУМ ’у. Ц іна ч и сл а 25 центів. „Голос М олоді”. Лондон. Ч. 1. Г рудень 1949 р. В и­ дан н я К. К. СУМ’у в В ел и к ій Б р и тан ії. ЗМ ІС Т : Від р едак ц ії. Я р С л авути ч — С ум івська пісня. Б. Б ора — Ти твердо стій. Ол. Г ай-Г оловко — К у зн я г а р ­ т у ван н я духу давнини. П. Ч е р к ав єь к и й і А. Ш ул ь­ га — К р и за і від р о д ж ен н я духовости. О. М арден — В оля і успіх. П роф . І. О гієнко — В пли в у к р а їн ­ ської к у л ь ту р и н а м осковську. З історичних д о к у ­ ментів. До к о р о л я А нглії відносно Г. П. О рли ка. Св. А постол А ндрій н а к и їв сь к и х горах. Р. З а в а дович — З а п о в іт В ладики. Р. Р о л ян и к — К ам ’яни й горіш ок. Б. Л епки й — І в мене був свій рідний кр ай . Ст. Р у д н и ц ьк и й — П очаткова географ ія. З ж и т т я СУМ ’у у в с іх к р а їн а х світу. В. С м ерека — Я к ми п еревели А ндр іївськи й вечір. В и д ан н я ц ик лостельове „Голос М олоді”. Ч. 1 (2). Лондон. С ічень 1950 р. В иданн я К. К. СУМ’у в В ел и кій Б р и тан ії. Ц е чис­ ло в ж е вийш ло друком з великою к іл ьк істю ілю с­ трацій, в той час, я к в попередньом у числі ілю с­ т р а ц ії були д а н і окрем им додатком. ЗМ ІС Т : П р и в ітан н я К. К. СУМ ’ у. В р ізд в ’я н у ніч. Б о гдан Б о р а — Лист. Б о єд ар — Р ізд в ян и й д а ­ р ун ок Т еодор К у р п іта — Л егенди про н епізн ани х. М. С. — У свято самостійносте. П. Д -в. — Сенс К р у т я н с ь к и х подій. С торінка Ю ного С умівця. Ж и т тя СУМ’у в цілому віті. Н отатки з ж и т т я і д ія л ь ­ н осте СУМ ’у В еликобританії. „В ш о."'" ч. 2 (15). Л ю тий 1950 р. В иданн я К. К. СУМ’у в Б е л ь гії. ЗМ ІС Т : В есь н аш час, всі н аш і

26

АВАНГАРД

сили на ідейне озброєння. До історії СУМ'у. Я к ін­ ш і до того беруться. „На варті". Ч. 1. С ічень 1950 р. В иданн я К. К. СУМ ’у в К ан ад і. ЗМ ІС Т : Б огдан Л епки й — Під я л и н ку . Б. К р ав ц ів — П ам ’ятати про К рути. П ет­ ро В о л и н як — П ерш е Р ізд в о (спогади). Л еся У к р а ­ їн к а — К ол яд а. Н. Г. Р у со ва — М арійчин С вя тве­ ч ір у К ан ад і. П. Х м урий — Н езабутн і дати. Воло­ дим ир Я нів — Д умки з нагоди трагічн и х роковин. Р. М аксим ович — Л ю дина у зм агу з природою. С у­ сіди У к р аїн и в м инулом у і сучасном у — Т у р еч ч и ­ на. П роф . Г. В ащ ен ко — М олодість. Л. Гусин — В и х о в ан н я молоді в СССР. P. І. — З ав д а н н я і д і­ я л ь н іс ть СУМ ’у. Розм ова з вик. обов. голови Ц ен­ трального К ом ітету СУМ п. О. К алинником . З ж и т т я осередків СУМ’у в К ан ад і. Б іб л іо гр аф ія. БІБЛІОГРАФІЯ „М олоде Життя" — часопис У країн ського П лас­ ту, ч. І. січень 1950 р. 32 стор., ілю стрований. Зміст: А. Ф ігол ь — Ч ергова проба зв ’я зк у і — Я к різно ...і я к однаково. В. Я нів — Ч и ти розум ієш цю В е­ л и к у Дату. В. М. — В оборні вічного — Н а к а з К р у тів. С торінки: ю нац ька, стар ш о -п л асту н с ьк а, сен іо р с ь к а .. В істі з ГПС і ск автськ о го світу. Господар­ сь к а сторінка. Різне. Ц іна 0,50 нім. марок. А дреса: В идавн и цтво ..М олоде Ж и т т я ”. М ю нхен. 2 БС. Ф ах.

221. Н ім еччина. „Граматика у к р аїн сь к о ї мови” — п роф . О лек сан ­ д р а П аней ка, п ідруч н ик д л я середн іх ш к іл і само­ освіти — (ф он етика, м орф ологія, тек ст і вправи, синтакса). Н акл ад ом д -р а Ром ана С мука. А вґсбурґ. 1950. ст.

236 (текст) і 50 (вправи), 8„ м., ціна НМ — 8, або дол. 2. В Н ім еччині зам о вл ен н я прийм ає В иси лкова К н и г ар н я „М олоде Ж и т т я ”. А дреса: 136. М юнхен, БС — Ф ах. 221. Н ім еччина, а п оза Н імеччиною — п р е ­ д ставн и к и В идавництва.

1000 років. А ф р и к а н ц і н ази в аю ть її к а в а -х л іб . Ц я рослина потребує д у ж е м ало п о ж и ви і в стовбурі нагр о м адж у є зап ас води і п о ж и вн и х речовин, я к и ­ ми потім к ористується і ж иве. В К и таї в в а ж а є т ь с я н еввічливістю п ер едавати а бо брати я к у с ь річ одною рукою. Н авіть ч а р к у т р е ­ ба давати або брати двом а рукам и , якщ о ви не х о ­ чете образити того, хто бере, або дас. Т ак я к в нас лю ди х о д я ть з собакою, т а к у К и ­ таї до доброго тону н а л е ж и т ь йти на прохід з п т а ­ хом у гарній клітц і. В н ас у в а ж а ю т ь н ещ асливим числом ,.13”, а в Індії в сі числа, щ о к ін ч аю ть ся на „0”. Що н айлегш и м з дерев є дерево „ б ал ь за ”, я к а росте в Ц ен тр ал ьн ій і П івденній А мериці (від к о р ­ донів М ексіки до Б о л івії. Д ерево це легш е від к о р ­ ка. Його п лотн ієть за ш калою д л я дереви ни 0, 125. Л егкість його поясню ється тим, щ о в його к л іти н ­ к ах д у ж е багато п овітр я (до 92% цілого об’єму). Росте „ б а л ь за ” н адзви ч ай н о ш видко: за п ів року з посадж еного зе р н я т к а виростає деревц е 1.6 м етра зав ви ш к и і 5 сант. в діям етрі. З а 6—7 р оків дерево досягає 20—ЗО метрів височини і до 50 сант. у д ія ­ метрі. ..Б а л ь за р у ” використовую ть тіл ь к и д л я н ай ­ л егш их споруд: повіток, насівів, тощо.

Коротко про цікаве Н ай б іл ьш урочистим святом в Я понії с Н овий Р ік. Він є не т іл ь к и п ерш им днем року, а л е т а к о ж днем н ар о д ж ен н я д л я всього японського народу. В цей ден ь к о ж н а лю дина в в а ж а є т ь с я н а р ік с тар ­ шою, н авіть н овон ар о дж ен а дитина. С вяткую ть я понці Н овий Р ік від 3-ох до 7-ми днів. Ц е свято радости, і тому всі лю ди п рикр аш ен і. К о ж н и й н а ­ м агається віддати на цей ден ь усі борги, а б а зар и під Н овий Р ік відкр и ті ц ілу ніч.

X

Чи знаєте ви, що... Н айвищ ою рослиною в світі є водяна рослина М кроцистіс-Т анг, що досягає 300 метрів висоти. Щ е 100 років тому к р е с л яр і ку п у в ал и в ап теках .

ради ркн

Т урки , сирійці й араби н а зн ак згоди хитаю ть головам и зп р ав а на ліво, а на зн а к зап ер ечен н я з зад у наперід, себ-то зовсім не так . я к це робимо ми. Т убільці острова Н о ва-Ґ в ін ея прп к у р ен н і стр ях аю ть попіл до п о пельн ички і потім цей попіл з ’ї­ даю ть. П обож ні індуси не вбиваю ть ж о дн и х тварин, н а­ в іть комах, тому багаті люди, коли й ду ть на про­ хід, застав л яю ть своїх слуг зам ітати стеж ку , щоб там н е було ком ах. Ж ін к и в К онґо (Ц ентральн а А ф р и к а) н осять на ш иї обручі вагою до 12—кіло, я к п ри кр асу . К оли б хто хотів голосно р ах у в ати до м ільйона і убв в стані одно число вим овляти одну секунду,в ін мусів би р ах у в а ти без п ерерви д ва місяці. А к о ­ ли б хто, щ о м ож е д у ж е ш вид ко говорити був в стан і с к а за т и 200 чисел за одну х ви л и н у , то йому треба було б 9512 років, 34 дні. 5 годин і 20 х в и ­ лин, щоб р ах у в ати до більйона. В ботанічному саді в Лондоні е рослина, яка мас

На річн ій к о н ф ер ен ц ії ам ери канського то вар и с­ тва н аукового постопу 28-го грудн я 49 р. астроном, доктор Д он альд Г. М ендель висвітли в ф іл ь м : „Щ о д іється на сонці”. Ф іл ьм у ван н я ц ік а в и х процесів на п оверхн і сонця п ровад ив д -р Рсобертс в астро­ номічній обсерваторії в К олорадо. М инулого року Н ім еччина і весь ко у л ьту р н и й світ в ід зн ач ал и 100-ліття смерти Ґете, оголосивш и 1949 р ік „ Р ік Ґ е т е ”. Ц ього року п р и п адає 200-ліття з дн я смерти німецького ком позитора світової с л а ­ в и С ебастіяна Б а х а . Ц ей р ік проголош ений в Н і­ м еччині я к „Р ік Б а х а ”. В А мериці вин айдено у доскон аленн я д л я т ел е­ візії, я к е д о зволи ть у н ай б л и ж чи й час абонентам тел е в ізії зам о в л яти собі телеф он ом ф іл ьм и . П ри цьом у абонент за зн ач ає, як и й ф іл ь м він хоче б а ­ чити і в як и й саме час. В ніч н а Н овий Р ік в А мериці стався 281 н ещ а­ сливий вип адок, з я к и х 142 см ертельних. В ш таті М іссурі (США) ж и в е щ е ветер ан гро­ м ад ян ськ о ї вій н и (1864—65 р. р.) . В ін мас в ж е 108 ро к ів і п о чу в ає себе зовсім добре. В 1949 році к о ж н и х 5 секунд денебудь на зем ній к у л і сідав, або в ід л іт а в 1 л ітак . Ч ер е з А тл ан тиду зроблено 11.000 л етів і п ер евезен о 300.000 ц и ­ віл ь н и х п а саж и р ів .

*

*

АВАНҐАРЛ —

-------------------------------------------------------------

—

27

ВІД АДМ ІНІСТРАЦІЇ

К уто к розваги

Ш ановні читачі І прихильники „А ванґарду”! Н А ЗВ А РОДИННОГО СЕЛА

Даємо Вам ц е число в подвійному зош иті і з за­

Учитель (в м іській ш к о л і): П етро і Максим ли­ шаться після навчання за к ар у , щ о не навчилися лекції і напишуть сто разів назву родинного села.

п ізн а н а ям тому, що не всі кольпортери зрозум іли їхн і зобов’язання перед видавництвом і не висла­ ли своєчасно грошей з а попередні числа.

По годині п р и х о д и ть у ч и т е л ь і б ач и ть, щ о П е­ тр о си ди ть і н е пиш е, а М акси м а ж пріє, ал е п и ­ ш е і п лач е:

ж у р н а л в и х о д и в точно щомісяця, або частіше, щоб

Учитель: Чого ти п лач еш , М аксим е? Д ивись П е­ тро в ж е н ап и сав і сидить спокійно.

те

Максим: Н е штука бул о йому його село н а зи в а є т ь с я Гаї, а моє д о того щ е й Середні. А накдоти

написати, коли Перевертивоза...

Кому дорога сумівська ідея і хто хоче, щоб наш став щ е ц ік а в іш и й — п ід д ер ж у й те його. Приєднуй­ чи та ч ів і п ер ед п л атн и ків!

портери!

Умови

передплати

Г олосіться в коль­ будуть

поміщені

в

слідуючому числі. Адміністрація

В Ш КОЛІ У ч и тел ь: Іц ь к у , Іцьио: Сім!

с к іл ь к и

буде два

р а зи

три?

Учитель: Я к то? Ч ому н е ш ість? Іцько: Я хотів, щ об п ан п р о ф есо р щ ось н а тому ін тересі заробили.

Якщо ти не маєш ворогів, цілком можливо, що ти не маєш і друзів. (Арабське прислів’я) Геній — це один відсоток надхнення і 99% найвпєртіш ої праці. (Томас Едісон)

ПРИ СПОВІДІ Священик (до школяра під час сповіді): Н у і щ о ж ти, дитино, за с л у ж и л а собі у Бога за свої гріхи ? Школяр: Т а я, прош у отця духовного, нічого за то не хочу. ЛИЦЕ ЧИ Ш ИЯ?

— Мамо, чи в у х а н а л е ж а т ь до л и ц я ч и до ш иї?

— п и тає м ал а М арійка.

— Чому ти п и таєш ? — д и в у єть ся мама.

— Б о ви к аза л и , щоб Н а с тя вм и л а м ені л и ц е, а в о н а миє м ені і в у х а. П Е Р Е Д Б А Ч У Ю Ч И Й БО ГД А Н — Н у, Б агд ан о ч к у , чому ж заб авк ам и ?

ти не б ав и ш с я тими

— М ені страш но, щ о мені буде від тата, ко л и я їх зіпсую . О БЕРЕЖ Н ИЙ ' — К ал и моя сестра п очи нає сп івати, то я в и х о д ж у н а балькон .

зараз

— Чому щ це?

— Щ об лю ди н е подум али, щ о я її б’ю.

1. У ч н і 4-ої к л яси д істал и до р о зв ’я за н н я аритм етичне за в д а н н я н а д іл ен н я . Ч ас т к а становила 57 при остачі 52. Ів а сь , р о зв ’я за в ш и зад ач у , не був певний, чи він зробив це п р ави л ьн о . О тж е він по­ м н ож и в ч а с тк у на д іл ь н и к і додав остачу. В ислід був: 17.380, що н а к л о п іт Ів асеві зовсім не був то­ т о ж н и й з діленим. П р и ч и н а цього б у л а в тому, що Ів а с ь при м н о ж ен н і в д іл ь н и к у другу ц и ф р у н а­ п и сав пом илково 6 зам ість 0. З н а й д іт ь п р а в и л ь н е ділене.

2. Н а за га л ь н и х зб о р ах одного то вар и ств а відб у­ в ал о ся голосування. Голова за я в и в , щ о хто згод­ ний з пропозицією , той пови нен встати , а хто ні — м усить сидіти. П іс л я о бч и слен н я голосів голова оголосив, щ о пропозицію п р и й н ято більш істю голо­ сів. (четвертою частиною голосів опозиції). О дн ак го ло су ван н я було опротестоване, ар гу м ен тувал и тим, щ о незгодн их було більш е, а л е не було на чо­ м у сідати. 12 чл ен ів за я в и л и , щ о вони мусіли сто­ яти проти їх волі. 'Г о л о ва п ер егл я н у в тоді своє р і­ ш ен н я і оголосив, щ о п ропози ц ія в ід к и н у та б іл ь ­ шістю одного голосу. С к іл ь к и лю дей було на збо­ рах ? З Д ядько М аксим о ж е н и в с я з М арією 16 ро к ів тому. Він був тоді стар ш и й від своєї д р у ж и н и втри

В Ш КОЛІ

чі. Сьогодні він є старш и й від своєї д р у ж и н и т іл ь ­

Учитель: Щ о ти там м аєш п ід л авк о ю ? Учень; Нічого!

к и в два р ази . С к іл ь к и р о к ів м а л а М арія, я к ви ­ ходи л а за м іж ?

Учитель: З а р а з ж е п о к а ж и мені. Загадки с 1. Л ік ар, відвід ую ч и у м о в о -х в о р и х свого в ідд іл у зу стр ін у в д в о х хворих.

ТРЕБА РОЗВ'ЯЗАТИ !

в

к орид орі

Щ об щ ось ск а за т и — він за п и т а в їх — с к іл ь к и їм років. В они відп овіли , ал е л ік а р х отів п ер еко н ати ся про їх ар и ф м ети ч н е д у м ан н я і сп итав — с к іл ь к и ро к ів їм разом. О дин з х в о р и х відп овів 44. а д р у ­ гий 1208. Л ік а р в ід р азу д о гадався, щ о п ер ш ий в ід ­ н я в один в ік від другого, а други й п о м н о ж и в їх . С к іл ьк и р о к ів м ав к о ж н и й з н и х ?

Р Е Б У С

2 8 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ А В А Н Ґ А Р Д

Бід Центрального Комітету СУМ’у Ц ен тр ал ьн и й К ом ітет С пілки У к р аїн с ь к о ї М олоді зв ер тається , з п рох ан н ям і зак л и к о м д о ' у к р а їн с ь ­ кого гром адян ства п ер еси л ати докум енти, м а те р ія ­ ли. о р и гін ал ьн і свідч ен н я та ф о т о гр а ф ії з ж иття,' д іял ьн о сті т а процесу Союзу В и зво л ен н я У к р аїн и — С п іл ки У к р аїн сь к о ї М олоді (СУМ'у) на У к р аїн і та ін ш и х те р е н а х С оветського Союзу. З а цін ні м атер іял и — винагорода. Н а б аж а н н я м атер іял и п ісл я в и к о р и стан н я — зв е р н у т ь с я в л а с ­ никові. З а Ц ен тр ал ьн и й К ом ітет С пілки У к р аїн с ь к о ї М олоді (—) О. К ал и н н и к В икон. обов. голови

(—) Ігор З а я ц ь сек р етар

Н а п р о х ан я „Д и рекції Б іб л іо тек и сучасної м іж ­ н ародн ої док ум ен тац ії та М узею в е л и к о ї в ій н и ’’ п ри П ар и зьк о м у У ніверситеті. П ресовий відділ п ри Ц К СУМ ’ у зв ер т аєт ь ся з закликом до всіх К р ай о в и х К ом ітетів, К ом ітетів - осередків і у п о в н о в аж ен и х СУМ ’ у, я к т а к о ж до чл ен ів СУМ 'у допомогти згад ан ій вищ е Б іб л іо тец і в доповненні її українськог о відд іл у виси лаю чи на адресу бібліотеки, або. щоб у н и к н у ти к о ш тів на п ер еси л ан ­ ня — через ф ранцузьких конзулів, всі н аш і п у бл і­ к а ц ії дру к о в ан і, або ц пкл о стел еві. Думаємо, щ о не треба зв ер тати в аш у у в агу на те, щ о д л я нас—у к р а їн ц ів ц е є великою нагодою в и к о ­ н ати свій обов’я зо к перед воюю чою У країн ою і то­ му всі. хто м ає я к і попередні ви д ан н я, в и ш л е їх я к н ай ск орш е і в м айбутньом у буде ви си л ати всі до­ кум ен ти. п убл ік ац ії, мем оріяли, л и стівк и , в и ш к іл ь ні м атер іял и і т. п. до Б іб л іо теки . Пресовий Відділ ЦК СУМ’ у А дреса Б іб л іотеки : B ib lio th eq u e de D o cu m en tatio n In te rn a tio n a le C o n tem p o rain e.

U n iv e rsite de P aris.

P a ris — X V I 5 R ue A uguste V acquerie.

В ид авн и ц тво

Центральний Комітет Спілки Української М олоді Ч. 36/26/50. М ю нхен. 21. січн я 1950. До К р а й о в и х К ом ітетів, О р ган ізац ій н и х Б ю р. У п о вн о в аж ен и х СУМ 'у (до ви кон анн я!) В сп р аві: П останова Ц К СУМ ’у про: а) В ід зн ач е н н я 4 -л іт тя С пілки У к р а їн сь к о ї Мо­ лоді на ч у ж и н і б) В ід зн ач ен н я 20 -л іття процесу СВУ—СУМ на У країн і. Ц ен тр ал ьн и й К ом ітет С пілки У к р а їн сь к о ї М ол од і н а свойому засід ан н і 17. січ н я 1950 р. виніс сл ід у ­ ю чі п останови: є а) Я к о ф іц ій н у дату від н о в лен н я д іял ь н о т і С п іл ­ к и У к р аїн с ь к о ї М олоді н а ч у ж и н і сл ід у в а ж а т и д а ­ ту осн ован ня перш ого кумівського О середку в А ві'сбурзі — 18. л и п н я 1946 року. Цю д а т у в ід зн а ч аю т ь всі к л іт и н и С пілки У к р а їн ­ с ь к о ї М олоді на ч у ж и н і окрем им сум івським с в я ­ том. б) В м ісяці т р а в н і 1950 р. д о р у ч ається усім к л і­ ти н ам СУМ ’у святочно від зн ач и ти 2 0 -ліття п роцесу Союзу В и зво л ен н я У к р аїн и т а С п іл ки У к р а їн с ь к о ї М олоді н а У к р аїн і. В сі п р о від н і к л іт и н и СУМ ’у опрацю ю ть д о к л а д ­ ний п л я н в ід зн ач е н н я ц ієї події. З а згід ність з протоколом : (Ігор З а я ц ь ) С екр етар Ц К СУМ ’у К о ж н и й д о зр іл и й народ ш ан ус своїх воєнних інва­ лідів та о к р у ж л я є їх пильною опікою. К о ж н и й у к р а їн е ц ь б ач и ть в у к р а їн с ь к и х ін в а л і­ д а х носіїв і п о д в и ж н и к ів н ай в и щ и х н ац іо н ал ьн и х ід еалів, тому н іко л и не в ід м о вл я єть ся зл о ж и ти д а­ то к н а їх ц іль. Д атки треба сл ати н аадр есу : Союз Українських Воєнних Інвалідів на Еміграції Авгебург, Ю денберґ 8 11. Німеччина

_*

і

ЧИТАЙТЕ

В и си л к о ва К н и гар н я

Й ПОШИРЮЙТЕ

„МОЛОДЕ

НОВИЙ Ж ИТТЯ”

СУ.МІВСЬКИЙ

(13b) Miinehen 2, BS. A bholfach 221. G e rm a n y п оручає

Ж У РН АЛ В АНГЛІЇ „ГОЛОС

ЕНЦ И КЛ О П ЕД ІЮ УКР АЇН ОЗНАВ СТВА м он ум ен тальни й твір, багато ілю страцій, п онад 800 сторінок, в и х о д и ть в 10 зо ш и тах з доданою м истецькою твердою політурного. Ц іна одноразово згори Н М 60.— П иш іть і п оси л ай те грош і н а адресу В идавн и цтва.

ІНЦИКЛОПЕАІЯ

УКРАЇНОЗНАВСТВА

МОЛОДІ'!

„А В А Н ГА РД ” — іл ю строван ий ж у р н а л м ісяч н и к С пілки Ук р а їн с ь к о ї молоді. Го­ л овний р едак то р М. К уш н ір. А дреса ре­ д ак ц ії та адм ін істрац ії: М ю нхен. Д ахауерш тр ассе 9, II.