Авангард (ч.177)

Ч. 6 (177) 84 Р. XXXVIII

(novembre - decembre 1984)

анrа Ж У Р НА !І

УКР А 'lJ=I С Ь К О 'l'

АВАНfАРД Ч. б (777) ЛИСТОПАД - 1 'РУДl!:ftb

ДДРЕСА АДМІНІСТРА{!Іf.

ан га

.. дVANGARDE• 72 Bld Charlemag ne 1040 Bruxelles

tel. 230.85.49

f(РАйОВІ ПРЕДСТАВНИІjТВА: Вел. БрітаШя

ДВОМІСЯЧНИК, ВИДАЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА

СУМ

KU SUM •Tarasivka • Old Cliff House Weston-on -Trent,

Австралія

Miss lrena Kohut 7 Damian Court Glenroy Vic. 3046

DerЬy's

VANGUA RD- bi-month ly

Аргентіна

Official Press Orga1 of the Ukrainia1 Youth Association in ЕхіІе

W. Zaga\.fl~ Soler 5009 Buenos-Air es

Браілія lvan К ochar

Rua Ваіа Grande, 146 V. ВеІа, sao Paulo- SP Канада

.1СА

AVANТGARDE - bimestriel Revue de jeooes ooitee ра- Іе Comite Central de rUnion de Іа jeUlesse ukrainiem e en exif

KU SUM •Avangard e" 83, Christie str. % SUMA Toronto, Ont РО ВОХ 21 1 NewYork NY 10276 •t:fuduchni st• асс. 6.131

Редаrує колеrія. Головюці Редакrтwр- Осип Рожка

Графічне офор.млен.ня: Графік Яків Гніздовськиtі Peд(JJ(uitiнe листування ti матеріяли надсилати на адресу РедаКІJ,ії:

«AVANGARD»

136 2nd Ave, New York NY, USA 10003

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ НА 1985

КРАІНИ:

ОДНЕ ЧИСЛО:

ЗСА КАНАДА

дол. дол.

АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ ФРАНІjІЯ НІМЕЧЧИНА

дол.

1:·

АРІЕНПНА

пезо

3.00 3.50 7.30 3.00 700.00 15.00 6.00 80.00 500.00

РІЧНО:

в nt:pefJn;штz:

до 37 о з.

ВЕЛ. БРІТАН/Я ф.ст.

БРАЗІЛІЯ

фр.

н.м.

круз

75.00 7fifYJ 6.50 75.00 500.00 75.00 30.00 400\00 2500.00

в післяплатt:

7985 дол .

дол.

ф.ст. австр.дол .

r:-

фр.

н.м.

пезо

круз.

76 .50 17.50 7.00 76.50 550.00 80.00 33.00 440.00 2700.00

Printed in Belgium. Editeur reapona8Ьie· - О . Kowal, 72 Bld Charlemag'1e, 1040 Bruxele~ На обкладинці: М. Черешньовський: Скульптура голови Провід1tuка Степа1tа Бандери Плякат · СУМ у відповідь Москві 1ta загарба1t1tя скитських скарбів -виставка в Мю1lхені .................. ........ .. ......

1

:.w·

» САМОСПЙНА УКРАіНА -НАША МЕТА <<

СТЕПАН БАНДЕРА- ПРО~'ДНИК ОУН І ПРАПОР НАЦІІ

1. 1.

15. 1 о.

1909

1959

Степан Бан дера - П р овідник ОУН

В цьому 1984 році особпиво відмічуємо Провідника ОУН сп. п. Степана Бандеру, який тому 25 років згинув геройською смертю з РУК бопьшевицького аr'ента. Ціле його жипя це вел и ка епопея боротьби ОУН, боротьби українського народу протягом останнього півстопіпя, це взір Лицаря-Героя, це прапор боротьби української Нації , печать духа якого зберігатимуть надовго майбутні покоління. Степан Бандера вже зарання своїх піт включився у вир боротьби українського нроду. Вплив на сформування його світогляду мали: ро­

динна атмосфера, приклад батька-патріота, та, хоч коротка, але велична пора самостійности західньо-українських земель. Постійними зусиллями тіла й душі в юнацькому віці він гартував себе, підготовпюючись до майбутніх великих завдань. Вже в r'імназії Степан Бандера став чле­ ном таємн~х українських організацій, де виявив шляхетність свого ха­

рактеру, сипу волІ й невгнутости . Його друзі знали, що навіть під час юнацьких змагань важко було б перемогти невисокого на зріст,

цупкого й

міцного, бо він

ane

волів умерти з непосильної напруги, ніж

признати перемогу суперникові , і цей момент він постійно застосовував

у пізнІшІи боротьбі проти окупантів . Зд ібний в науці , інтепіr'ентний в поведінці , товариський і жипєрадісний, Степан Бандера спішив радо

321

з поміччю Іншим, сумлінно сповняв свої обов'язки, а у вільний час, особливо під час вакацій, вів культурно-освітню працю серед селян , пізнаючи серед них життя і бажання тієї, може найбільш упослідженої в той час верстви нашого народу.

Завдяки повище названим рисам характеру, своїм організаційним ~ібностям та всецілій відданості ідеї визволення українського народу,

Степан Бандера скоро вибивається на провідного революціонера-борця.

Ще в r'імназії стає членом Української Військової Організації /УВО/ ,

де відповідає за кольпортажу підпільних видань по Україні. В часі своїх студій із створенням ОУН стає референтом пропаr'анди в Кра­ йовій Екзекутиві, мобілізуючи до революційно-визвольної боротьби сту­ дентську молодь і широкі маси населення. В 1933 році Степан Бан­ дера, маючи всього 24 роки жипя стає керівником Крайової Екзе­ кутиви ОУН на українських землях і з того часу почалася нова славна героїчна сторінка в історії національно-визвольного руху на західньо­ українських землях проти польської окупації. Широкі акції ОУН проти представників окупантів Украіни , арешти ':Іленів і виконавців бойових актів, а відтак політичні процеси розкрили перед цілим світом справи поневолення України. Вони доказали також, що він очолив боротьбу ОУН не випадково, чи з причини обставин, але що він мав усі прик ­

мети Провідника, політика й державного мужа, соборника. Його постава

на суді у Варшаві 1935 року, повна самопосвяти, героїчної в ідваги й погорди смерти та відданости ідеї викликали таке захоплення серед українського народу, що навіть вороги мусіли признати велич Провід ­ ника ОУН. Засуджені на кару смерти, перемінену відтак на досмертне

ув'язнення, Степан Бандера вже тоді став прапорним гаслом , висо­ ким прикладом борця за волю і самостійність українського народу , і тому, після виходу з тюрми, на 11-ому Великому Зборі 1941 року він стає цілком природньо головою революційного Проводу ОУН , якою керує до кінця свого жипя. Навіть в час його відс'{І=Нести , в час пе­

ребування в німецькому концентраційному таборі, він уважався без­ застережним провідником ОУН. Під його і менем проходила н айважча боротьба ОУН проти німецького й большевицьких окупантів.

Без перебільшення ми можемо сміло твердити, що ім'я Степана Бандери стало усвідомленням боротьби українського народу - тобто символом, так, як ім'я гетьмана Івана Мазепи в часи козаччини та

Симона Петлюри- в часи визвольних змагань. Бандера був не тільки

провідником однієї організації. Він був провідником усього народу,

поневоленого, але нескореного й воюючого українського народу. Про­ відництво Бандери визнали всі, бо понад груповими розходженнями

завжди і всюди в нього височіло одно-єдине, найбільше слово - Са­ мостійна Україна. Велич його особистости збагнули ті, що, не зважа­ ючи на місце свого перебування, безперервно борються за свою сво­

боду. Слова Бандера і Україна злились в одно й то саме. Бо Бан ­

дера уособлював у собі найкращі і найбільші чесноти українськагс народу, був для сотень тисяч борців ОУН, УПА символом і наснагою, а для мільйонів символом волі й незалежности України.

Через це безпощадний ворог, большевицька Москва, бачучи смер­

тельну загрозу для себе, рішилася фізично знищити Степана Бандеру.

В найбільш негідний і брутальний спосіб, дня 15-го жовтня 1959 року,

322

Степан Бандера в юнацькому віці.

надіючись, що вбивши Провідника, потрапить також в Ідею, яку він перетворив в Чин . Тому, у 25 -ту річницю смерти Великого Провідника віддаймо йому не тільки шану, але нехай наші душі сповняться ще більшим нестрим­ ним бажанням і волею здобути українську самостійну Державу. Бо ж це

було змістом і ціллю жипя нашого Героїчного Провідника.

Зі звериеюtя J,J,Y СУМ в 7984 р .

Серед сумівської моподі в таборі ШонІ'ав надр. Лєх (Баварія).

323

ДО БІОГРАФІЇ СТЕПАНА БАНД1 ЕРИ Тому, що полковник А. Мельник не хотів поступитися в політичній і персональній площинах, в лютому 1940 року створено Революцій­ ний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Рік пізніше Револю­ ційний Провід скликав 11 Великий Збір ОУН, на якому одноголосно вибрано головою Проводу Степана Бандеру . Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією . Вона розбудовує ор­

ганізаційну мережу на Рідних Землях , творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінн і з п рихильними укра­ їнській справі німецькими військовими колами т ворить український леr'іон та організує визвольну боротьбу спільно з іншими паневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідацїі українських

політичних

сил

до

боротьби

за державність.

Рішенням

Проводу Організації ЗО червня 1941 року проголошено відновлення Ук_раїнської Держави у Львові, але тому, що Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю »змову українських самостійників", німці заарештували Ст. Бандеру вже кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави. Німецьким в'язнем був Степан Бандера до грудня

1944 року. Тоді звільнено

членів ОУН

з ув'язнення,

його і кількох інших провідних

пробуючи приєднати собі ОУН

і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов.

На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН на УЗ в лютому 1945 р., що була трактована як частина Великого Збору ОУН, вибрано нове Бюро

Проводу

вибір

підтвердила Конференція

в такому складі:

Бандера,

ЗЧ

ОУН

Шухевич,

194 7

року

Стецько. і

тоді

Цей

Степан

Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН. Як Провідник ОУН, Ст. Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бо­ йові групи ОУН, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерти.

У 1948 році в Закордонних Частинах ОУН витворилася опозиція, якій Степан Бандера протиставився в площині ідейній, організаційній і політичній. Того ж року за його апробатою представники ЗЧ ОУН вхо­ дять до Національної Ради, щоб консолідувати політичну діяльність української еміr'рації. Але два р~>Ки пізніше Провід ЗЧ ОУН вирішив вийти

з УНРади, бо вона недавала моральної підтримки революційній боротьбі й узурпувала право репрезентувати український нарід від імени фік­ тивних партій. Щобсправніше поладнати конфлікт з опозицією ЗП УГВР , у квітні 1948 року Бандера запропонував Лебедеві перебрати голо­ вство Проводу ЗЧ ОУН і зформувати його з участю членів опози­ цїі, з чого Лебідь вже в липні зрезиr'нував, віддаючи назад керівництво Бандері. Для утихомирення дальшої опозиційної критики Ст. Бандера в грудні 1950 року уступив з посту Голови Проводу ОУН, підкресливши тим безпідставність закидів про його диктаторські амбіцІі і плянуючи перейти на Україну. Тимчасово він виконував функцІі в Проводі ЗЧ ОУН, як член цього Проводу під головуванням спершу Ст. Ленкавського, а згодом, від квітня 1951 року під головуванням Я . Стецька. Коли опо-

324

Степан Бандера промовnяє біля могили полк. Є. Коновальця 1958 р.

зиція вперто поширювала вістки, що ОУН в Україні перейшла з на­ ціоналістичних позицій на .соціялістичні і те саме мають зробити ЗЧ ОУН, Ст. Бандера радикальним потягненням вирішив примусити Крайову ОУН виразно визначити ідейно-політичні позиції, щоб унеможливити дальшу спекуляцію ••краєвими позиціями« і підшивати під фірму ОУН неокомунізм. 22 серпня 1952 року він уступив з посту Голови Про­ воду всієї ОУН. Це його уступлення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН і Ст. Бандера остався дапі Провідником

всієї ОУН до своєї смерти в 1959 р. ·

Четверта Конференція ЗЧ

ОУН в травні

1953 вибрала Ст. Бандеру знову на Голову Проводу ЗЧ ОУН. В лютому 1954 року прийшло до розриву з новою опо­ зицією, що наростала в Закордонних Частинах ОУН з 1953 року , після невдалих спроб договоритися на форумі ••Колеr'ії Уповноважених«, до якої »З волі Краю« входили Л. Ребет, З. Матла, Ст. Бандера. Рік пізніше, 1955 року відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН, яка наново обрала Головою Проводу ЗЧ ОУН Ст. Бандеру і з того часу знову інтенсивно поведена роботу Організації. Тоді присвячено особливу увагу організуванню теренів, крайовим зв'язкам і зовнішній політиці.

15 жовтня 1959 року Степан Бандера впав жертвою скритовбив­ ства. Медична експертиза виявила, що причиною смерти була отру­ та. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 року німецькі судові органи проголосили, що вбивником Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова. Після докладного слідства, проти вбив­ ника Сташинського відбувся процес від 8 до 15 жовтня 1962 року. Присуд проголошено 19 жовтня, в якому Сташинського засуджено на 8 років важкої в'язниці. Німецький Верховний Суд у Кальсруге ствердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандеро~ є совєт­ ський уряд в Москві.

325

Головне значення Степана Бандери для українського визвольного руху в тому, що він зумів в різних обставинах знайти спосіб і мето­ ди ведення не тільки ідеологічної і політичної діяльности, але також збройної боротьби. Найзамітнішими для характеристики Ст. Бандери є три етапи його дії. Перший етап - це роки 19ЗЗ-З4 на становищі Крайового Провід­ ника Західніх Українських Земель, перервані довгорічним ув'язненням у Польщі. Другий етап- це роки 1940-41 на становищі Голови Про­ воду ОУН з осідком на еміr'рації, але в безпосередньому сусідстві до українських земель. Цей період закінчився німецьким концентрацій­ ним табором. Третім етапом є роки 1945-59 на становищі Голови Проводу всієї ОУН і - з короткими перервами , що разом тривали З2 місяці - на становищі Голови Проводу Закордонних Частин ОУН з осідком у Німеччині , відгородженої від України західніми сател і­ тами Москви. Всім трьом етапам діяльности Степана Бандери притаманне голов­ не наставлення в тому напрямі , щоб за кожних обставин боротьби організувати збройні кадри Організації, без ог.~яду на те, чи україн­ ські революціонери є на власній території, чи є вони в сусідній до наших земель країні, чи врешті віддалені від України на тисячі кілометрів. Революційна організація мусить мати збройні кадри - така була про­ відна ідея С. Бандери впродовж цілого його жипя ; не зважаючи на

те, що сам він, подібно як Петлюра, ніколи в жодній реr'улярній ар­ мії не служив. Власне, Петлюра, Коновалець, Чупринка і Бандера мали

в тому випадку спільне наставлення і, не зважаючи на велик і труд­ нощі в поодиноких етапах боротьби, вони завжди знаходили способи для організування збройних кадрів. Щоб уможливити належний розвиток усіх д ілянок праці революцій­ ної організації, Степан Бандера старається вплинути на струнку побу­ дову Організації в Краю вже в першому етапі своєї діяльности на становищі Провідника Крайової Екзекутиви на ЗУЗ. На нараді з Го­ ловою Проводу ОУН полк. Є. Коновальцем і членами Проводу в по­

ловині

19ЗЗ

року

в

Празі,

він

вносить

пропозицію

підпорядкувати

кадри УВО Проводові Організації ОУН, як бойову референтуру цієї

Організації. Його пропозиція була прийнятанарадою Проводу ОУН і зго­ дом існуючий дуалізм революційного руху в Краю, після оснування ОУН,

фактично припИнився. Це мало великий вплив на розвиток усіх ділянок

праці. Він позначився особливо на бойових акціях, які під керівництвом Ст. Бандери проходили справно і прецизно, не зважаючи на те, що збройні акти в той час виконували люди невійськові. На час діяльности Ст. Бандери, як Провідника Крайової Екзекутиви ЗУЗ, припадає змі­ на організаційної тактики щодо збройних виступів. Перед тим ці виступи в своїй переважаючій більшості мали форму ексропріяційних нападів. Ще під рукою сотника Головінського існувала спеціяльна ••Летюча бри­

r'ада«, що її завданням були протипольські бойові акції, головно »екси«. Степан Банддера організує більше число замкнених для себе збройних груп і кладе особливий наголос на політичні бойові виступи і підго­ товку народу до ширшої збройної боротьби. У роки війни

326

1940-41 Стеnан Бандера ставить максимальні вимо-

ги до визвольного руху і відкидає всяку орієнтацію на чужі сили. З уваги на те приходить до конфлікту з полк. А. Мельником. Щоб забезпе­ чити одноцілість руху і надати йому динамічної сили, Ст. Бандера

уважає конечно потрібним позбутися з рядів Організаtії елементів, які у своїй настанові виявилися виразними мінімалістами. З найближчими однодумцями він переводить внутрішню перебудову Організації рево­ люційним шляхом. Щоправда, частина членства залишилася на пози­

ціях, витворених по смерті полк. Євгена Коновальця, але ввесь рево­ люційний актив став по боці Ст. Бандери і взявся до наполегливої праці підготовляти збройну боротьбу проти Москви, що мала бути ведена в час війни нацистської Німеччини з большевизмом. Лише завдяки цій великій настанові школення кадрів, що відбувалося відносно короткий час (неповних два роки), нова війна не заскочила нас неприготова­ ними. Ми мали значні кадри вишкалених членів Організації, поділені на три похідні групи з точним призначенням до праці в Краю. Були також визначені керівні центральні органи для праці в столицях УкраІни Ль­

вові і Києві і врешті зорганізовано Український Леr'іон (»Дружини Українських Націоналістів«)- при німецькому війську, що при сприятли­

вих обставинах повинен був стати зав'язком української збройної сили. Фактично він став пізніше разом з організаційними кадрами ОУН зав'яз­

ком Української Повстанської Армії .

Таким чином у другому етапі діяльности Ст. Бандери відзначаються особливо виразно два моменти, притаманні його праці з попередньо­ го етапу, а саме: він змагає до правного уконституюванн·я однородного Проводу Організації і наполегливо працює над вишколом збройних

кадрів, готових кожночасно до безпосередньої боротьби з ворогом. Всі інші ділянки організаційної роботи, як внутрішня політика, пропаr'анда, а також і зовнішньо-політична діяльність є допоміжними чинниками в виз­ вольній боротьбі.

Подібну стабілізацію Організа~їі, передусім на відтинку Закордонних Частин ОУН переводить Ст. Бандера в третьому періоді своєї діяль­ "іОсти, зокрема в 195З-1955 роках. За попередніх років цього періоду

Похорон сл. п. С. Бандери. На першому пляні д. Є. Гановсьннй, теперішній Голова ЦУ СУМ.

327

(1945-1952), коли українська еміr'рація перейшла два великі зрушення мас (хаос повоєнного відпливу на чужину, а потім пеР.еселення в різн і , гередусім у заморськ і країни), в і н клав великий натиск на те , щоб у тих схаотизованих в ідносинах розбудувати і закріпити на соборниць ­ ких засадах міцну ор ган і заційну мережу в ус і х чужих країнах як основу

для

всякої

політичної

д ії

і

сп і в пр аці

з ук раї нським

п ідп іллям . Хоч

внутрі шня опози ці я аб сорбувала з се ред и ни і переш к од ж ал а творчим ініціятива м , заслугою Ст . Б андери бул о втримати в політичній од н ород ­ ності мас ову Організацію і зберегти її в революційній гото вості. Він робив це навіть коштом власного становища, резиr'нуючи з гол о ветва в Проводі ЗЧ ОУН і підпорядковуючи себе йому. Якраз цей леr'аль­ ний Провід Закордонних Частин він старався у кожних умовах утвер­ дити, як авторитетне тіло, що його жодна сила, ні постороння, ні внутрішня не могла б підважити. В наслідок його наполегливої праці він остаточно збудував сильний авторитетний Провід ЗЧ ОУН і уза­ конив його конференційними постановами. Коли 195З року IV-a Кон­ ференція вибирає Ст. Бандеру на Голову Проводу ЗЧ ОУН, він з того становища зумів очистити Організацію від деструктивних, опортуністич­ них і відосередних елементів та з новою силою віддатися розбудові організаційного і політичного життя в усіх країнах, а зокрема напо­ легливою підготовкою збройних кадрів до служби в Краю. Вишколю­ вані Організацією бойові групи були збройним раменем революційної організації, вони справді становили цю основу, яка надавала характер і забезпечувала успіх визвольній боротьбі у найтяжчих обставинах. Практична, революційно-визвольна діяльність Степана Бандери зна­ ходила своє обr'рунтування також у його теоретичних працях. Щоправда,

ми не маємо друкованих статтей, писаних ним у першому етапІ

його діяльности. З того часу (роки 1933-34) залишився нам лише урядовий опис польської прокуратури, оформлений на основі довготри­ валого слідства й архіву Сеника у понад стасторінкавім акті оскар­ ження за вбивство міністра Пєрацького, а також заяви Степана Бан­ деи, висловлені на судових процесах у Варшаві і Львові 1935-36 рр., які в обкраєному вигляді пропускала польська цензура у наших ль­

вівських часопис ах. Про перший етап праці пише Бандера також у статті »Командир-Провідник", спеціяльне видання БУП ••За самостійну Україну«, 1957 р. Теоретичну підбудову цілої діяльности у роках 194Q41 маємо в постановах 11 Великого Збору, зміст яких був виготов ­ лений під безпосереднім керівництвом Степана Бандери, як Голови Революційного Проводу, і в інструкції під назвою ••Боротьба і діяль­ ність ОУН під час війни«, з того ж 1941 року, що мала характер практичних вказівок для всіх членів Організації, які поверталися на рідні землі до боротьби і заздалегідь їм призначеної праці. В тре­ тьому етапі діяльности треба відмітити, крім ряду численних статтей на ідеологічні і політичні теми, дві праці Степана Бандери: »Лист до членів ОУН« з 1953 року і його теоретичну працю »Перспективи української національної революції«, що появилася друком 1958 року. При кінці свого листа до членів ОУН Степан Бандера виразніше, як в кожних інших своїх публікаціях говорить про те, що нам треба робити за кордоном для визволення України. Д-р Г. Ва с І. к о вич

328

15ЖОВТНЯ

1959РОКУ

2-го жовтня 1959 року керівним чинникам ОУН за корцонами України стало відомим, що ухвала вбити Провіднина Степана Бан­ деру і цим, на думну моеновеького колентивного керівництва, завдати найважчого, якщо не остаточного, удару українським визвально-рево­

люційним силам , вийшла від Центрального Комітету комуністичної партії в Москві. Вістку про це Провід ЗЧ ОУН одержав від органі­ заційних чинників Служби Безпеки. Ось як описував у своєму звіті один із членів СБ, який був присутній під час розмови з інформатором : »Наша розмова відбулася в ресторані, вранці 2 жовтня

1959 року.

Інформатор помітно нервувався, часто кидаючи поглядом мутних очей

в бік столика, при якому сидів друг Влодко. Рухи в нього були різкі, облич­ чя бліде. Він дуже чато принурює цигарку й глибоко затягається димом ... Нахилившись над столом, говорить притишеним голосом: ,.у Карльс­ горсті · я бачив знимни ... вашу й ваших ... Заплянований велиний наступ, уважайте ... хочуть усунути з дороги Бандеру, а далі інших ... Леннав­ сьного, Стецька, Кашубу, Мудрика ... В рахунок входять тані технічні засо­ би, що ви не встоїтеся проти них . Деного хочуть схопити ... Все це вирішив ЦК партїі, там ... на самій горі ... ". Одержавши додатнові інформації , які потверджували подану вістку, Провід ЗЧ ОУН на своєму засіданні 5 жовтня 1959 року постано­ вив збільшити особисту охорону біля Провідника. З того дня Ст. Банде­ РУ супроводили в його дорозі вранці з дому при вул . Крайтмайра ч. 7 до бюра при вул. Цеппеліна 67 і назад додому о 5 -ій годині після полудня призначені для охорони члени ОУН, працівники установ Виз­ вольного Руху . Одначе, деколи Провідник виїжджав автом сам , голов­ но вполудне, не бажаючи, щоб друзі втрачали свій обідній відпочинок.

До того ж бадьорий настрій , який не покидав Провідника про­ тягом к і лькох днів до його смерти , теж був немалою причиною того ,

щоб почуватися своб ідніше. Вістки з Батьківщини , які приЙшли були в той

час добре наладнаним зв' язком , підготовка до плянової конференції

Масовою участю в по­ хоронах по­ пращалм

друзі

своrо

незабуntьо­ rо Провіднм· ка.

329

ОУН, далекосягле політичне потягнення, що його завершено в перший

тиждень жовтня 1959 року (на жаль, про суть цього політичного кроку ще не слід публічно говорити), перспектива розмови про поширення на­ шої дії на Близький Схід, пожвавлення праці серед патріотичного українського загалу на чужині - все це були фактори, які всім членам Проводу ЗЧ ОУН давали стимул до ще більшого посилення праці і казали забувати про особисту небезпеку. Провідник Степан Бандера ви­ користовував, отже, кожну хвилину для праці, послаблюючи при тому чуйність і обережність. У четвер, 15 жовтня 1959 року він, як щодня, виїхав автом з дому після 7-ої години ранку, маючи з собою охорону, яка, перевіривши вулицю Крайтмайра ч. 7, ждала на нього біля дому. В своєму бюрі при вулиці Цеппеліна 67 він працював до обіду й біля 12-ої години від­ їхав додому. Плянуючи перед тим купити на великому критому ринку ово­ чі та городину, Провідник забрав зі собою одну із працівниць в домі Визвольного Руху, паню Євгенію Мак. Після орудок на базарі Провідник повернувся на вулицю Цеппеліна, де пані Мак висіла з авта. Не за­

тримуючись довше, Степан Бандера від"іхав додому на обід. Після 1З-ої години дружина Провідника, пані Ярослава, зателефону­

вала до канцелярії Проводу ЗЧ ОУН, кажучи, що з її чоловіком трапилося нещастя: облитий кров'ю, він упав на сходах будинку, в якому жив. Пані Ярослава просила негайно подати лікарську допомогу. Зараз на місце випадку виїхали члени Проводу Степан Ленкавський, Ярослав Бенцаль і Іван Кашуба.

Одначе, на сходах і в коридорах будинку вже не було нікого, бо викликана в міжчасі сусідами швидка допомога, забрала Провідника до лікарні. З ним поїхала і його дружина. Про це прибулі члени Проводу ЗЧ ОУН довідалинея від найстаршої доньки Провідника, Наталі, коли зайшли до його помешкання на третьому поверсі. Про самий випадок і його причини Наталя не могла нічого сказати, але припус­ кала можливість, що в батька міг статися вибух крови. Прибулі друзі зійшли на перший поверх, на те місце, де трапився М.

трагічний випадок. Тут з помешкання число З вийшло подружжя

Гамзе й оповіло про те, що сталося. В хвилину трагедії вони якраз обідали й несподівано почули важкий стукіт кроків на сходах і при­ глушений, схожий на хрипіння, стогін чи крик. Вибігши зараз з помеш­ кання,

вони

побачили,

як

на долівці

сходової

клітки,

якраз

перед

дверима вінди, лежав у крові, обличчям до землі, Провідник Бандера, якого вони знали під прізвищем Степан Попель. Гамзе викликаЛи першу медичну допомогу.

На долівці, недалеко сходів, стояв кошик з помідорами , які, на ди­ во, не розсипалися під час упадку тіла Провідника, а близько дверей вінди - в'язка ключів, прикріплених до шкуряного футералу. Створю­ валось враження, що ключі випали з лівої руки Провідника в ту хви­ лину, коли він падав на землю, і закотились під двері. Враження тим

правдоподобніше, що Ст. Бандера був ліваком (навіть стріляв з ре­ вольвера лівою рукою). Тим часом з протилежного помешкання на тому самому поверсі вибігла інша сусідка, няня дітей панства Вайнерів і, побачивши впалого,

330

намагалася допомогти йому холодними обкладами.

Дружина Ст. Бандери, яка почула була гудіння авта перед r'аражем, схвильована гамором на першому поверсі, збігла вниз сходами й по­ бачила жахливий образ. Сусіди-рятівники обернули тіло її чоловіка на­ взнаки і пані Ярослава побачила, що Провідник ще живе - він кіль­ ка разів відкрив і заплющив вії. З його уст, носа і вух спливала кров. Приблизно о год. 13.1 О приїхало авто швидкої допомоги і відвезло Провідника під опікою його дружини до лікарні »Червоного Хреста" на вулиці Льота ч .

2, що віддалена від вулиці Крайтмайра на 5 хви­

лин ходу.

Одержавши такі інформації, Ст. Ленкавський, Яр. Бенцаль і І. Ка­ шуба поїхали до названої лікарні, де їх заведено до окремої кімна­ ти, в якій лежало тіло Провідника, накрите білим полотном. Пані Ярос­ лава повідомила прибулих, що Провідник уже не живе. Лікар, який був у кімнаті, відкрив полотно й прибулі побачили струмки крови

біля уст і носа, і вух покійного. Жадних слідів побипя чи поювчення на обличчі і голові Провідника не було видно, одначе, при ближчому розгляді дРУзі завважали довкола уст покійного дрібненькі, ніби уколи, цяточки. На краватці, сорочці й вилогах блюзи ясніли якісь біляві крапки. Ярослав Бенцаль у пізнішому переслуханні поліційними чинни­ ками звернув був їм увагу на ті дивовижні осколки та цяточки дов­ кола уст,

пригадав теж, що після свого приїзду на вулицю Крайт­ майра, у сходовій клітці будинку він почув якийсь дивний запах, а на східцях, нижче плятформ~. на якій упав Провідник, бачив краплини крови і навіть калюжку, - поліція не прикладала ваги до цих його

слів і в перші дні слідства пішла цілком фальшивим слідом. У лікарні Ст. Ле~кавський запитав лікаря, чи не можна б ще при­ вернути жипя ПровІдниковІ ІньєкцІями або з допомогою операцІї чи штучного кисневого дихання, але одержав відповідь, що всякі заходи

даремні, бо смерть настала в дорозі до лікарні. Лікар пояснив теж, що на підставі дотеперішніх симптомів причиною смерти могло б бути зламання підстави черепа, характеристичним знаком чого є виплив крови з вух. На запитання, чи не вважає він, що причиною смерти

був атентат, лікар дав виминаючу відповідь. На його думку, навіть звичайний упадок на сходах теж може спричинити смерть .

Коли ж о год. 16-ій після обіду пані Ярослава Бандера ще раз зайшла до лікарні з редактором »Шляху Перемоги« Данилом Чайків­ ським, з кімнати, в якій лежало тіло Провідника, вийшов якраз гурт

шпитальних лікарів з головним лікарем на чолі. В розмові з Д. Чай­ ковським головний лікар поставив запитання, чи не міг хто »вкласти в уста Ст. Бандери дуло револьвера й вистрілити в саму горлянку•. Отже, перші лікарські оглядини не могли ще устійнити причини смерти,

а це позначилося на пізніших суперечних і просто недоречних описах місцевої німецької преси, звідомлення якої поквапно підхопили боль­ шевики.

Провідника зголошено адміністраціі лікарні під його прибраним прізвиЩем »Степан Попель«. Лікар під час оглядин тіла знайшов під його правою пахвою прив'язану кобуру з револьвером, тож шпитальна управа повідомила про випадок кримінальну поліцію. З доручення

331

відповідних німецьких чинників тіло Провідника перевезено з лікарні до

Медично-судового 16-го жовтня

Інституту

на

Лібфравен, де

вулиці

1959 року, в післяобідні

в

п'ятницю

години зроблено медичну ек­

спертизу. На домагання представників Проводу ЗЧ ОУН, при медично­ му огляді й ро?тині тіла був присутній теж український лікар, проф.

д-р Ярослав · Гинилевич, голова Української Санітарно-Харитативної Служби

і декан

фармацевтичного факультету при УТГІ

в Мюнхені.

Німецька слідча комісія заявила в пресі, що вислід медичної ек­ спертизи буде опублікований в п'ятницю 16 жовтня о годині 1 7-ій після полудня. Одначе того ж дня керівник слідчої комісії, повернув­ шись з Медично-судового Інституту, негайно скликав усіх своїх уря­ довців та пов'язався з таємною поліцією. Представникам преси, які ждали на повідомлення про вислід експертизи, він заявив, що висліду покищо подати не може, бо мусять бути ще зроблені хемічні аналізи. Ця заява · навела німецьких журналістів на думку, що причиною смерти Провідника є отрута. Вони й почали схилятись до переконання, що Степана Бандеру замордовано, як про це зразу твердили Провід і члени ЗЧ ОУН. Повернувшись у четвер 15 жовтня з лікарні на вулицю Цеппеліна, члени Проводу ЗЧ ОУН Ст. Ленкавський, Яр. Бенцаль та І. Кашуба повідомили інших друзів про жахливу трагедію. Телеграмами та листа­ ми повідомлено теж керівні організаційні чинники: Англії, Бельгії, Ні­ меччини, Фран ціі, Г олляндіі, Еспанії, Австр-і, Канади, ЗСА, Арr'ен­ тини, Венесуелі, Бразилії, Австралії, окремих провідних членів ОУН у найдальших країнах, редакції українських і чужинецьких часописів, уп­

рави товариств та інституцій і загал українського громадянства. Пішла вістка

і

на

Батьківщину.

Зміст

цієї

вістки

і

телеграм

стверджував

болючу дійсність: Провідник загинув від ворожої руки.

Рівночасно з висилкою телеграм і повідомлень про смерть Провід­ ника до керівних чинників і всього членства ЗЧ ОУН, Провід ЗЧ ОУН почав підготовку надзвичайного числа свого офіціозу »Шлях Перемоги«, щоб поінформувати про болючу втрату всю українську спільноту на

чужині. Це надзвичайне двосторінкове видання (з неділі 18 жовтня 1959 року) появилося вже в суботу 17-1 О, заявою Проводу ЗЧ ОУН виразно підкреслюючи той факт, що Степан Бандера загинув з ворожої руки.

Звертаючись до друзів націоналістів, Провід ЗЧ ОУН писав: »В трагічиу хвилииу смерти иаuшго довголітиього Про­ відиит, Великого Сииа Україиського Народу, славмї пам'я­ ти Степаиа Баидери, закликаємо Вас зберегти у Ваuшх, сковаиих болем, сер_!,ях тверду віру в перемогу иаuшї святої справи і иепохитио стояти в лавах Орга'НізШJ,ії Україиських Нау,іоиалістів

та

ще міу,иіше

і завзятіше згуртувати всі

свої сили до дальuшї боротьби. Париж, Роттердам, Білогорща, Mюuxeu - криваві етапи ua lШlЯXJ до визволеиия Україии, ua яких поклали свої го­ лови иайкращі бору,і - є доказом великої жорстокости від­ вічиого ворога Україии - Москви, що фізичиим иищеииям

332

В Жалобі похилились прапори над свіжою могмлою Великого Сина України

провwпикіІJ 1tамагається обезголовити орга1tізовапу бойову силу

украі1tського uароду. На крові поляглих героїв украі1tської визволь1t0ї боротьби завжди виростав героїч1tий міт, який святим вотем запа­

лював 1t0вих борців до продовже1t1tЯ боротьби за Украі1tську Самостій1lу Coбop1lJ Державу. ДовгtJліт1lій досвід, uабутий кадрами ОУН під проводом Cтenaua Ба1tдери, і визuаче1tі пим пол ітич1tі папрлмпі є те, чого ворог вбити 1te може. Во пи ви31tачають 1ta майбут1tє 1teзмi1t1ticmь 1tашого дотеперішпього шляху.

Наша пепохитпість, єдпість, актив1tість і витривалість це єдиuа відповідь ворогові ua його підступпі і скритовбивчі удари, якими віп хоче застрашувати і терором послабити про­ від1lу силу 1tайбільшої по1tеволепої 1tим краі1tи. Героям Слава!

Постій, 75. 70.

Провід 3aXDpдo1t1tиx Части1t

7959

Орга1tізації Украї1tських Націоuалістів Підкреслення діі

мос_ковських злочинц!в було тим конечніще, бо

ворожа пропаr'анда й

пІДшепти

почали дІяти

вже

в

перші дні

після

смерти Провідника й, використовуючи свої впливи та зв'язки й людей на Заході, головно

в пресі

опінію, а разом з тим фальшиві рейки.

й радіо,

почали спрямовувати публічну

і слідство німецьких

поліційних

чинників на

333

А. Фурман

ДІЛО БАНДЕРИ ПЕРЕМОЖЕ! Бандерівці!

Як ч~сто ~ув я цю назву під час мого довголітнього перебування

в неволr. СкІльки гордости

було в ній, коли її

вимовляли

вороги

МО?кви й ком~ні~му, скільки ненависти, коли цю назву викрикували

чеюсти! БандерІВЦІ- це був для нас бойовий оклик, гасло. Бандерівці ­

звалося полум'я, якого не могла згасити ніяка найстрашніша буря те­ рору.

Я- бандерівець! ...

Хто. міг таке твердити , цей був найхоробріший з хоробрих. Бути бандерІвцем - значило бути »упривілейованиМ«. Але цього nривілею «

не мо~на було дістати в подарунку, його треба було собі вибороти , витерппи. Одне слово - для українця не було більшого відзначення

як це: бути бандерівцем.

'

Бандерівці на фронт! ...

Де не лунав цей клич під час в'язничних повстань в СССР? Всюди! Там, де спалахували вогні розрухів, бандерівці творили аванr"ард. Так бу­ ло на Далекому Сході, так було в Казахстані, в Сибіру, над Льодовим морем. Серцем і мізком наростаючої революції були бандерівці. Бандера- наш визволитель!

Генерал Айзенгауер, генерал де r'оль, німецький канцлер Аденауер безперечно великі мужі й безумовно вороги комунізму, але жадний в'язень чи засланець-українець не ждав від них визволення з московсь­ ко- комуністичної неволі. Цього визволення очікувано тільки від одного, вплітаючи свою надію в кожну молитву: Бандера! Яке значення мало питання дипломатичної і військової потуги? Бандера мав для міль ­ йонів українців, обабіч загорож з колючого дроту, вартість цілої армії, слава революційних чинів , блиск його імени й творча динаміка його незвичайної особовости, які впливали на нас з велетенською незламною силою, не зважаючи на безмежну географічну віддаль, зрівноважували силу танків і літаків, що їх він не посідав , не міг ще мати .

Бандера- наш провідник! Бандера не був провідником тільки однієї організації, в і н був про­ всього нар оду , поневоленого, але воюючого українсько го народу . Я добре свідомий того, що це твердження натрапить на спро­ тив деяких українських екзильних політиків . Але я тверджу т і льки те , що в ідчували і думали сотні тисяч українців поза залізною заслоною. Провідництво Бандери визнали беззастережно всі українці , бо понад відником

партійним розходженням височ іла одно-єдине , найб і льше : Батьк і вщина. Сьогодні, коли пройшло якраз три роки після того, коли я вийшов на во­ лю , я можу з усією рішучістю твердити , що Бандера мав більше друзів, послідовників та прихильників поза залізною заслоною (і далі по­ сідає!), ніж на Ті західньому боці. Велич його особоеости швидше збагнули ті, хто без огляду на місце , стоїть в безперервних змаганнях за свою свободу,

334

Бандера- це Україна! ... Коли хто говорив про Бандеру, той водночас думав про Україну. Обидві назви злилися в одно й те саме. Бо Бандера уособлював в собі всі найкращі й найбільші чесноти українського народу, являвся для сотень тисяч, ба мільйонів вимріяним символом волі й незалежности.

Хто з них особливо знав Степана Бандеру? Скільки з них були на­ правду членами ОУН? Невелика кількість. І ця кількість, які його бачили, чули чи говорили з ним, називалися щасливцями, "ім завидувана без ніякого приховування ціє"і зависти. В цьому якраз лежить велич Бандери. Ще за свого жипя він став національною леr'ендою, героєм, а навіть

зважуся сказати: святим. Мабуть, не було ні ОДНОГО барану, заселеного

в' яЗНЯМИ- ЧИ засланцями-укра"іНЦЯМИ , де не було б ЙОГО образу. Цей портрет переховувана як найбільші скарби й він ніколи не дістався до рук чекістів . В концентраційних таборах і селищах примусово посе­ лених запроторенців ходили про нього незлічені оповідання і епізоди.

Були й такі, що знали напам'ять його писання, текст його промов і закликів. Кур'єри і вістки з закордону давали найдокладніші інформації про його революційні діі.

Але Бандера мав сво"іх послідовників і прихильників не тільки серед українців. Ні, інші не московські національні групи теж уважали його сво­ їм. Революційна сила, що "і"і випромінювала його особовість, не знала

ніяких національних меж. Його можна було або безмежно любити, або

безмежно ненавидіти. І це остаL: нє робили москалі. Сатанинську нена­ висть до Бандери можна було помітити не лише серед московських комуністів. Московські невільники в таборах примусової праці теж

бачили в ньому свого смертельного ворога, знищувача московської імперіі .

»Ненавиджу комуністів, - сказав до мене одного разу москаль­ білогвардієць, - але і в некомуністичній Росії є для Бандери тільки одно місце: ешафот!«

Чи скритовбивчий замах на Степана Бандеру допоміг Кремлеві перемогти внутрішній і зовнішній визвольний фронт українського на­

роду? Хто в цьому переконаний , той не знає українського . народу а бандерівців тим менше! Так само, як московські замахи на Петлю­ РУ і Коновальця не змогли припинити української визвольної війни, так само вбивство Степана Бандерри не поставить на коліна укра­ їнських націоналістів. Боротьба продовжується аж до переможного кінця. Не можна заперечувати, що удар, який постиг нас усіх, є важкий, дуже важкий. Бо легше замінити керівника партіі, ніж провідника на­ роду . Але навіть мертвий Бандера є і залишається надалі найбільшим

і найгрізнішим ворогом Москви. Його тіло загинуло, його дух, одначе,

живе і принесе стократні плоди.

Своїм скритовбивством над Бандерою москалі остаточно повністю зрадили себе. Не тан званих капіталістів й імперіялістів бояться вони, але передусім націоналістів . Націоналізм є могутньою ідеєю нашого століпя. Ніяка жертва, хоч як вона нас не боліла б, не може бути даремною для її здійснення. Карою ж для злочинців, які заподіяли

смерть Степанові Бандері, може бути лише одно: повне, проведене всіми можливими засобами, знищення московсько"!" імперіі.

335

Натаnя Павnуwнова

ПОСТРІЛИ ВОРОГА В МИНУЛЕ УКРАІНИ Хто вистрілить у мииуле з пістолі, у того вистрілить майбутм з гармат. Расул Гамзатов

Супротивники Спілки Визволення України довбають довбнею без міри в своєму напрямку і читач уже так задерев'янів, що рідко відповідає на те знеславлення нашого українського минулого. Ми є свідками нового чергового наступу на СВУ з великою застра­ перестанку і

тою людських

сил

і

матеріяльних

засобів

-

маю

на увазі технічно

досконале, дороге видання книги »Набої для розстрілу« Г. Снєгірьова. Кілька моїх розсипаних зауважень.

Г. Снєгірьов кепкує з приписуваних ним слабкостей підсудних на процесі

СВУ,

які нібито самі

подавали

набої дЛR

свого власного

знищення . Окремі зізнання були безумовно вимушені після тортур на часто цілодобових допитах від нервово цілком виснажених відсутністю сна і численними іншими рафінованими заходами впливу ГПУ. Дехто з

оскаржених вже не посідав відпорности. За логікою теперішніх обви ­ нувачувачів СВУ виходить, що і сам Снєгірьов у своєму, потім безумов­ но також вимушеному, каяпі сам винний, а не його кати, яким він »ПОдавав набої« своїм розкаюванням. Так прийшла Божа кара на ньо­ го за його власний глум над мучениками СВУ. Це мусіли б про­ коментувати видавці »Набоїв«, прислужливо приеланих їм через руки

»російського брата« з Української ССР.

Ми там були ... Його розп'яли, А ми дивились оддалі Та обережливо мовчали І в глибині (;уші ховали

Свої незважені жалі... С. О. Єфремов і не коляборував з комуністами і не каявся перед

ними. Приблизно за рік або півтора до арешту С. О. Єфремова відві­ дав у моєму супроводі в Київському операвому театрі виставу за участю відомих артистів Садовського і Саксаганського. Під час перерви між двома актами до С.

О. Єфремова,

що лишився сидіти

на своєму

місці в партері, підсів несподівано його давній знайомий Панас Люб­ ченко. Він почав з компліментів до С. О. Єфремова як талановитого журналіста і вмовляв його, крім його наукової й адміністративної

діяльности

в ВУАН,

працювати в сучасній совєтській

пресі. На це

П. - Любченко отримав рішуче відмовлення від С. О. Єфремова, який відповів, що він все своє жипя боровся за вільне журналіетичне слово у вільній Україні й у сучасних умовах працювати в комуністич­ ній пресі не може. Ця подія була прелюдією до пізнішої травлі С. О. Єфремова на заводах, в установах, в пресі в цілій Україні, де обви­ нувачувано його в усіх смертельних гріхах проrи комуністичної влади й українського народу, ще задовго до його арешту і процесу СВУ, роблячи тим психологічну »пристрілку« до того процесу. Навіть уже після

процесу СВУ, вже як засуджений в'язень С. О. Єфремов був рап­ тово вивезений окремо від інших співзасуджених до Москви, примі-

336

щений там у розкішних умовах та однієї ночі поставлений перед »ласкаві« очі самого Сталіна, який , привітно розмовляючи , пропонував йому

прощення,

всі

вигоди життя, дозвіл на наукову працю

в Академії

Наук у Москві та перебування в ній за згоду діяльної участи в ук­

рі пленн і комуністичної впади в Україні. Отримавши так само, як і раніше П. Любченко , чесну неr'ативну відповідь, розлючений Сталін звепів високим, супроводжуючим його чинам ГПУ відвезти С . О. Єфремова негай но, апе не до комфортабельного мешкання в Москві , де він перед т им чекав на ще

невідоме йому побачення з Сталіним , а до його

хоподно-горського каземату в Харков і.

Нагада ємо, що процес СВУ було влаштовано за безпосередньою допомогою і уч астю наркома освіти УССР М . Скрипника, що особисто брав участь у допит ах С . О. Єфремова в ГПУ , давав вказі вки сп ід ­ чи м і роз палював вогн і ще для йо г о автодафе. Так було в Украї ні . На е м і r'р ації друг Г. Сн єгі рьова, павреат Ст алінської, пере й менова­ н ої згодом на Державну, прем ії В. Некрасов , що став пізн і ше рос і й­ ським дисидентом і сп і впрацівником журналу » Континент« , п і д час свого

в и сту пу

в

Авст ралії,

в ідпов ідаючи

на

запитання

про

Снє­

гі рьова і СВУ в Украї ні, безапеляці йно заявив, що » в ін жив тод і в Ук­ раїні і н е ві р ить, що в ті ч аси украї нський н арід пот ребував таку орга ­ нізаці ю та ще як ий сь спротив за визволення чи щось таке і що вона штучно ст ворена органами ГПУ , щоб зпікв ідувати украї нську інтеп і r'ен­ ці ю «. Отже , тому щ о »б nагоден ст вуючи й«, на думку В. Некрасова, украї нськ ий н а род тоді ж одно г о в и зволе н ня з московських пабет не пот­ реб ував , то й СВУ існув ати не могл а . Можл и во, що тод і 18 - 19 -річ­ ному В. Некрас о ву жилося на україн с ьких хл і б ах н е поган о. Але ць ого не можна узагал ьнювати, г о ворити пр о ввесь украї нськ и й н арод , що

стояв перед катастрофою к олективізації і безп рикладного в и н ище ння голодом. До рук свого щирого приятеля В. Не к расова с а ме і передав

Г. Снєгірьов свій, первісно написаний рос ій с ьк ою мовою , твір п ро СВУ під назвою »Мама, моя мама! ...", що цілко м спів звуч н ий з погля ­ дами і настроями противників »розчпененія ве лик ої Ро сії « і » визволе н­ ня України«, був спішно оприлюднений у »Континенті«. І лише пізніше безпосередньо отриманий із прислужнивих у цьому випадку р ук »ст ар­ шого брата« переклад того твору на українську мову з багатьма поправками, випусками і пригпажуванням під смак українського читача

був підхоплений певними колами противників СВУ, пристрасно розрек­ пямований і оприлюднений уже під іншими назвами - »Ненько моя, ненько« і »Набої для розстрілів« в українській пресі. Про »щиру дружбу Г. Снєгірьова і В . Некрасова« можна сказати українськими прислів'ями:

»Об що потрешся , того й наберешся« або »Чим горщик накипить, тим і смердить« та >>Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу, хто ти«. Обидва вони >>nатріоти« , але якоїсь невиразної »родіни« (батьківщини) і чиєї сь, невідомо докладно чиєї, >>отчізни« (вітчизни-вітчини). Г. Снєгі­ рьов наче навіть двох, як висловлюється він у російському варіянті сво­ єї праці , та не єдиної матері України. Покликування на св і дчення померлих.

Логі ка каже , що випнтуван і Г. Снєг і рьовим Ф. Матушевський і В. Ганцов у жодному раз і не мо гли щиро і в ідверто розмовляти з ним . Незнани й їм досі Г. Сн є гі рьов був для них п олітично й ідеологічно ціл-

337

ком чужою людиною з привілейаааного табору етабльованих, промос­ ковських письменників в Україні. Людиною з протилежного боку жипя.

І хоча він знаходився наче зараз у тимчасовій опалі, проте мав доступ до зачинених для звичайних громадян архівів. До них, за його власними словами в »Мамі, моїй мамі«, мав доступ не кожний. Себто, С. Снє­ гірьов користав таки і далі з довір'я органів безпеки. Заскочені раптовим

нападом Г. Снєгірьова на їх наболіле минуле, стереризовані протягом цілого жипя особи були безумовно зденервовані і занепокоєні його ви­ питуваннями, не були певні в правдивих мотивах його зацікавлення і , щоб не наразити себе на евентуальні поновні репресії (згадаймо пізні­ шу загадкову смерть Ф. Матушевського десь на вулицях Києва), трима­ лися дуже обережно й остерігалися кожного зайвого слова і спогаду, начебто були на справжньому допиті. Тому ціна тих зустрічей для вияс­ нення історичної правди дуже і дуже сумнівна. Для уточнення: Ф. Матушевський не міг щось сказати за чи проти СВУ, бо він був лише в Спілці Української Молоді. Тут впадає лише в око, що ті дві одиноких особи з минулого СВУ-СУМ, з якими Г. Снєгірьовупощастило зустрітися, явно викликали в нього симпатію. Можливо, що коли б Г. Снєгірьов до свого розпо­ рядження мав би не лише >>великодушно« дозволені йому в цьому випад­ кові владою для використання пропаr'андивного зачинені архівні матері­ яли, а міг би він, так само як із Ганцовим і Матушевським , зустрінутись

в жипі з іншими діячами СВУ-СУМ, наприклад, із С . О. Єфремовим, В. Ф. Дурдуківським, Андрієм Нікоаським чи Миколою Павлушковим,

то не посмів би глузливо обзивати старших уже осіб, видатного жур­ наліста, в'язня за Україну ще в царських тюрмах, віцепрезидента ВУАН »Серьогою«, науковця і талановитого педагога, директора 1 - ої Української гімн'азії ім. Т . Шевченка в Києві , що його звали »укра­ їнський Песталоці«- »Володькою«, талановитого публіциста і колишньо­ го міністра УНР »Андрюхою« - всі вирази в стилі московської блат­ ної босячні- і кепкувати з »Николая« , якому дістається чи не найбільше . Йому присвячений окремий розділ »Прищавий хлопчик Коля«. Відомо, що великий чи маленький зріст особи і її зовнішня краса та привабливість не конче є також ознакою її позитивних внутрішніх духових якостей. Але навмисне неправдиве, принижуюче змалювання

завнішности насправді високого на зріст і зовсім не » прищавого« Ми­ коли Павлушкова, про що свідчать також уміщені в »Набоях« фотогра­

Фії з нього, та окреслення його як »нахлібника« С. О. Єфремов та »Покидька« ясно має на меті вже в цей дешевий, простяцький спосіб сплюгавити його особу і викликати до нього упередження , відразу, нехіть читача. Так не могли окреслювати М. Павлушкова ані Ф. Мату­ шевський, ані В. Ганцов, які, по-перше, приятелювали з ним і під час ув'язнення й , крім того , самі були невеликого росту, та, по-друге , знали М. Павчушкова як улюбленого члена родини спільної фаміл їі С . О . ЄФ ­ ремова і В. Ф . Дурдуківського, що цілком натурально жив із ними в спільному мешканні, спільним жипям. Між іншим сказавши , В . Ганцов

під час його одночасного ув'язнення в Соловецькому ізоляторі також був дуже заприязнений із М. Павлушковим.

Відмічаємо ці, по суті незначні дрібниці , бо вони вже самі по соб і характеризують вороже, тенденційне насвітлення автором описуваних

338

ним діячів СВУ-СУМ. Тим самим виразно видно і загальну »вірогІд­ ність« його »лірика-публіцистичної розвідки«, »виливань« і характеристик. О. Мойdєнко

МОЇ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ~~ТВОРУ•• СНЕГІРЬОВА ~~МАМА МОЯ, МАМА« В цьому листі хочу заторкнути проблему: як і чому цей »Твір« з'явився

на еміrраціі?

Українське громадянство пригадує активну діяльність СВУ і СУМ на чужині в 1960-70 рр., які влаштовували демонстрації і пікетування різних

ансамблів з СССР під маркою культ-обміну. Очевидно, тому зверху був інспірований наказ видати матеріяли, щоб СВУ і СУМ скомпромітувати та кинути кістку роздору українській еміr'рації.

Хто зфабрикував цей »Твір< - знають добре в Кг'Б. Цю провокаційну писанину привіз із СССР В. Некрасов, який не був ні дисидентом, ні про­ тивником сов. режиму.

В. Некрасов у »Континенті« (число 1 О) описує, як його викликав тов.

Маланчук із ЦК КП УССР »В день второго прощального собеседования«. В. Некрасов опинився в Парижі і разом привіз LtO писанину »Мама моя, мама«. І в скорому часі цей »ТВір« появився в »Континенті« російською

МОВОЮ і У ВСТуПі ДО ЦЬОГО »ТВОру«, зсі.мість Україна, ВЖИваЛИСЯ такі СЛО­ ва: отчизна, отечества, рQQин а. І пише він, чи в Росіі могли бути такі дива ЯК »СоЮЗ ССВОООЖДеН ИЯ УкраЇНИ«. До ЦЬОГО СОЮЗУ належали ЯКіСЬ

випадкові люди, як ось: Серьожка, Володька, Колька. Так називає Сергія

Єфремова, Володимира Дурдуківського, Миколу Павлушкова! (»Конти­ нент« число 11, стор . 46, 47). І далі пише, що ці люди ніякою політикою не займалися, а збиралися в якомусь домі, грали в карти і пили водку.

Чи така писанина не є каригідною, щоби так очорнювати нашу провідну наукову національну еліту?! ЗробитиП картаграями і пияками!

Мене дивує, що мої земляки, от як В. Чапленко, В. Гришко і покійний П. Волиняк у »Нових днях« засуджував діяльність СВУ і називав членів СВУ »севеvшниками« За що?

На еміr'рації вірять, що писанина »Мама моя, мама« писана бездопо­ моги Кг'Б, і що вона писана на основі архівних джерел. Я запитую: хто може користуватися архівами, особливо в українській справі? Чому ніде не згадується і не пишеться як фальш про процес »Промпартії«

або про »Шахтинську справуЬ _? А коли це видумка г'ПУ про СВУ, то чому вона даЛ·а таку компромітуючу назву для

цього режиму як »Сnілка

Визволення України?« .

Я читав стапю у »Канадійському фармері« В. Чапленка в справі СВУ, СУМ і УПА, де він каже, що наша така писанина про них є шкід­ ливою для української справи. Чому? І далі він пише про себе: він був письменником, редактором журнала »Зоря« та альманаху »Зоряно«, викладав украінську мову у школі і на курсах українознавства, був інспектором перевірки курсу українізації. За таку діяльність на Україні В. Чапленко мусів би бути підсудним разом з С. Єфремовим. Але так не сталося. В. Чапленка, К. Туркала і брата С. ЄФремова допи-

339

Проф. В. Косик

ПИТАННЯ АНТИСЕМІТИЗМУ В УКРАЇНІ ІКо н.сп ект доповідіІ Чи в Україні сnравді буває більший антисемітизм, як в інших кра­ Чому українцям закидають антисемітизм? Звідки nішла ця ідея і хто її ширить на Заході? Ось ці nитання розглядав nроф. В. Косик на зимовому таборі на Франкоnолі 1983/1984 р.

їнах?

це, звичайно, ненависть до жидів релігійного і Антисемітизм расового характеру. Він існував та існує в більшій чи меншій мірі всюди, в усіх країнах. Важливим є те, що він ніколи не був більший в Україні, як у інших країнах. Крім того, треба пам'ятати, що відносини поміж українцями й жидами в Україні розвивалися серед окремих

обставин соціяльного характеру. Українцям приписують антисемітизм в чотирьох періодах історії: зз княжих часів, за часів Богдана Хмельницького, під час Української

Самостійної Держави, зокрема у 1919 р. і під час Другої Світової війни.

КНЯЖІ ЧАСИ У цей час жидів в Україні ще було мало. Були це переважно торгівці. А в більших містах, зокрема в Києві, торгівці жили в окре­ мих дільницях (вірмени, німці і т. д.). У Києві була окрема дільниця »жидове«. Ці жиди були переважно з Хозарської держави, яку роз­

бив князь Святослав. Хозари, які не були семітами, прийняли були. жидівську віру. Князі вживали "іх також для всяких адміністраційних

і податкових операцій. На цій підставі в 111 З році постало в Києві заворушення проти князя й тоді теж населення виступило і проти уря­

довців князя -

жидів. Але великих переслідувань, таких як в інших

країнах Европи, в Україні не було.

ГАЛИЦЬКО-ЛИТОВСЬКИЙ ПЕРІОД 1349 року українська Княжа Держава впала, Галичину зайняла Польща, а інші українські землі попали під Литву. Від кінця XIV ст. на українські землі прибувають жиди з Польщі і Німеччини, а найбільше жидів наплинуло, починаючи з кінця XV століття (переважно німецькі

жиди).

'

Після польсько-литовської унії в Люблин і (1569), майже вся Україна знаходиться під Польщею. Число жидів дуже збільшилося й вони були переважно збирачами податків, занималися орендою, тобто були на по­ слугах пануючої верстви. Українське місцеве населення не мало жадних

прав, укр. шляхта стала польською тільки селянську клясу.

-

українці становили переважно

Крім соціяльного стану, також релігія була ознакою національности і українці були східнього обряду, поляки - латинського. Хто прийняв латинський обряд, рахувався полякам. А жиди мали свою ретпю і їх уважалося окремою національністю.

Експансія поляків на Україні розвивалася при допомозі магнатів, яким король давав землі. Магнати потребували жидів, які працювали як торгівці , орендарі занималися збиранням податків. Жиди стали посередниками між пануючою клясою і селянством, тобто допомагали

341

визискувати нарід. Отже, соціяльний чинник грав чи не найважливішу ролю у відносинах між українцями і жидами. ПЕРІОД ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У такій

ситуації,

під

час

будь-якого

заворушення

чи

повстан ня

гнів закріпачених безправних селян звертався не лише проти !'lанів, але і проти жидів. · Але не з расових чи релігійних причин, а з соціяльни х і національних причин. Так сталося під час повстання Б. Хмельницького. Повстанці нищили польську владу., адміністрацію, шляхту, католи цьких

священиків, навіть тих українців, що перейшли на католицизм і усі х тих, що сЛужили полякам, тобто жидів як тих , що допо магали гнобити нарід. Жидів, які переходили на християнську віру та прийняли схід ­ ний обряд, залишали в спокою. Ворожі українськ ій справ і кола замов ­ чують соціяльні й національні причини проти-жидівських виступі в ч асу Хмельницького.

1919 РІК В Росіі ширилась революція і страшне безладдя, революц1иний хаос поширився зокрема через агітацію большевиків. Спочатку в Ук­ раїні був спокій, але після

перевороту Леніна і

початку російсько­

української війни, цей революційний хаос перенісся і в Україну. В 1919 році в Україні відбулися великі погроми жидів. Але погроми чинили не лише анархістично настроєні повстанці (Махно) чи відділи само­ вільних отаманів, але зокрема російська біла армія і теж російська червона армія. У

1919

році в Україні ішла боротьба трьох армій і фронт часто

змінявся, цивільна адміністрація майже не існувала. Серед цього ха­ осу уряд УНР старався втримати лад, але це не було легко. Це був період отаманщини. Часто отаман уважав, що може робити, що хоче. За поведінку таких людей уряд не може нести відповідальности . Крім того, в цей час ішла агітація на підставі марксистського принципу боротьби кляс. Але клясова ситуація в Укра:іні покривалася майже повністю з національною ситуацією. Українці були переважно селянами; робітництво складалося переважно з чужинців (росіяни, поля­ ки, жиди). Вищі і багаті кляси також були чужинцями і між ними були жиди . Жиди духово й сентиментально не були пов'язані з укра­ їнцями, вони були пов'язані з владою, яка панувала, тобто з чужою владою.

Цей стан можна легко пояснити, бо це є природне явище. Візь ­ мім, наприклад, українців. Після останньої війни багато українців опи­ нилося в таборах ДіПі в Німеччині. Всі старалися виїхати, щоб бути якнайдальше від большевиків. Групи українців поїхали до Північної Африки (Марокко, Тунезія, Альжирія) -їх туди завербували французи. Ці українці не були з арабами, з пригніченим народом , а були з фран­ цузами. Як Альжирія стала самостійною, вони і мусіли виїхати до Фран­ ції . У таких випадк ах залишаються на місці і fє толеровані хіба ті, хто інтегрувався у місцеве суспільство.Подібно було з жидами в Україні. Вони не мали інтересу бути з тими, яких утискали поляки чи росіяни. Крім цього в рон ах 1917-1920, багато жидів підтримувало большевиків, які боролися проти української влади.

342

Іншими словами, протижидівсьКІ виступи не мали расового чи ре­ лігійного характеру, а були зумовлені соціяльними і політичними обста­ винами, за які український нарід не несе відповідальности - найголов­

ніше -

до протижидівських виступів спричинилася клясова боротьба.

Треба ствердити те, що в той час у Парижі відбувалася мирова конференція. Жиди й москалі використали погроми в Україні, щоб до­ казувати, що українці не здібні мати державу і щоб не допустити до визнання самостійности України. Для цього вони збільшували цифри же ртв погромів і приписували їх лише українцям.

П ОГРОМИ У ПРОСКУРОВІ Це був найбільший погром, причини якого були наступні. У Прос­

ку ро ві тоді не було української адміністрації. За містом були розта­ шован і великі касарні. Військо не було опановане українцями, а було під впливом московських агітаторів . Большевики готували повстання, щоб захопити місто. Майже всі провідники большевицької організаціІ були жиди . Повстання дійсно розпочалося, але його розгромили українці. Тоді отаман Семесенко на власну відповідальність наказав покарати жидів за повстання. У цей спосіб він зарядив погром .

Український уряд наказав слідство і отаман Семесенко був ареш­ тований і засуджений за погром. Але цікаве те, що жиди заперечують

те, що в Проскурові було повстання, яке спровокувало погроми.

Дуже можливо, що це була звичайна провокація. Бо ж організа­ тори повстання знали, що в Проскурові багато війська і що вони не

виграють, та що Семесенко нікого не слухає. Це могла бути прово­ кація, щоб спричинити погром, а не щоб захопити владу - у Парижі про причини цього погрому очевидно не говорили нічого.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА Всі, хто є проти самостійности України, пробують доказати, що украї нці є антисеміти. В дійсності під час Другої Світової війни нищення жидів було в плянах Гітлера і він їх нищив усюди, а не лише в Україні.

Навіть якщо хтось з українців був у німецькій поліції і може допомагав німцям у їхній винищувальній акції, то він за це відповідає особисто, а не цілий український нарід. Німцям помагали також французи, поляки та інші і навіть жиди. За них ніхто не скидає відповідальности на цілі народи. ХТО ПОШИРЮЄ ЦІ ЗАКИДИ І ЧОМУ? Однак представляти українців як антисемітів є корисно для всіх ворогів української самостійности, бо західня публічна опінія дуже чуттєво ставиться до цієї справи й не підтримує ідеї самостійности України.

Жиди, що жили в Україні, були звичайно російськими або польськими патріотами, тобто завжди ставилися вороже до українського націона­ лізму, української визвольної боротьби та української справи взагалі . Очевидно, не всі жиди так поводилися, але більшість . Дуже багато

тих жидів опинилися на Заході, де вони занимають визначні позиції в пресі, радіо, телевізії, в школах. Вони виступають проти української національної справи, яка для них чужа. Вони, а ще більше росіяни, використовують проти українців арr'умент антисемітизму.

Для прикладу можна згадати Мартіна г'рея, який написав книжку

343

,. В ім'я всіх моїх«, що є дуже антиукраїнською. З неї зробили фільм. А сам Мартін Гі>е служив у військах НКВД, тобто був на службІ жорстокого сталінського режиму і українців.

мабуть допомагав

переслідувати

У дійсності обвинувачення українців в антисемітизмі служить для того, щоб знеславлювати боротьбу укрїнського народу за свої права, за самостійність.

ЧИ ЖИДИ СПІВВИННІ В ГОЛОКОСТІ? Американські жидівські угрупування також завинили у жидівському голокості, стверджує дослідча студія групи визначних американських

жидів. Після понад дворічної студіі питань, які турбували жидів Америки впродовж чотирьох десятиліть, колишній верховний суддя ЗСА Артур

Дж. Г олдберr' ствердив, що американські жиди не зробили досить, щоб врятувати жертви голокосту у гітлерівській Европі.

34 жиди підготували рапорт-, шукаючи причини, чому жидівські лідери не діяли більше ефективно, навіть, коли вже знали восени 1942 року, що нацисти були наставлені здійснити політику жидівської екс­

термінації. Останнього року, 15 місяцjв після створення, комісія тим­ часово розпа})ася через зудар на тлі оскарження поведінки колишніх жидівських лідерів /у прелімінарному рапорті/. 3 того часу з комісії вийшли два найгостріші критики.

Причини, які комісія подала: розбипя між самими жидами в ЗСА, Фінансова обмеженість і брак політичних впливів; лідери побоялися викликати антисемітизм у ЗСА і перешкодити воєнним зусиллям альян­ lів. »Під час депресії, з масовим безробіпям, деякі американські жиди поділяли загальну турботу, що масова еміr'рацjя могла б погіршити ситуацію . Окрім того, беручи під увагу американську опінію, наставлену проти іміr'рації у той час, яка йшла впарі з їдким антисемітизмом, багато жидівських провідників побоялися, що занадто активна кампанія лібералізувати іміr'раційні обмеження, щоб врятувати жидів, могла бобер­ нутися бумеранr'ом і обмеження могли б стати ще гострішими«.

Голдберr' заявив, що рішуча дія у часі між приходом Гітлера до влади у 1933 році і приступелнням Америки до війни у 1941 році, могла

врятувати жипя сотень тисяч жидів. Комісія не провадила слухань, покликаючись на докладні студії ака­ деміків і журналістів. Вона зосередила увагу на Американсько-Жидів­

ському Комітеті і зв'язаним із ним Спільним Розподільчим Комітетом, одним із найббільших воєнних допомогових комітетів і на переважно сіоніетичний Американсько-жидівський конr'рес, Б' найБриті спорідне­ ні з ним організації Антидефамаційна Ліr'а, Жидівський Комітет

Працj: вони представляють кілька сотень жидівських рооітничих груп у ЗСА й організації ортодоксальної спільноти.

У звідомленнях комісії дано кредит ок~мим особам, за їхні зу­ силля у трудних часах, але більшість організацій скритиковано за бай­ дужість у кризовій ситуації. Згідно із звітом комісії Б'най Бріт зрозуміла щойно в ході воєнних років, що конвенцjйні, позакулісаві впливи на симпатичних

344

урядових представників

не допровадять до нічого. Хоча Американ­

сько-Жидівський Конr'рес був більше схильний до »дуже помітних, мі­

літантних акцій бойкотів, вуличних демонстрацій, здвигів", рапорт стверд­ жує, що в 1940-их роках їхній провідник-рабин Стівен Вайс відмовився гідтримати будь-які заходи, що могли поставити пробританську адмі­ ністрацію Франкліна Д. Рузвельта в клопоти, або зашахувати його схему »Лен анд ліз« /Позичай і визичуй/. В. Маслов, колишній екзекутивний директор Кон r'pecy, а тепер його генеральний радний, який придивлявся до праці комісіІ, заявив: »Ви створили комісію не тому, щоб знайти факти, а щоб встановити нап­

рям. Комісія не в силі проробити доброї наукової праці. »Натомість, рабин Марк Г. Танненбаум ствердив, що його організацію у звіті пред­ ставлено »збалянсовано«. Із висновків комісії виходить, що багато американських жидів по­ терпіли від трьох серйозних »лже понять« : по-перше, нацизм не був у

нічому відмінним від численних форм антисемітизму в минулому, і що жиди переживуть лихо, як вони це зробили в минулому. По-друге

-

не було глузду договорюватися з Гітлером і його сателітами. І вкінці: •Американський і бритійський уряди надали б першість порятункові жидів«.

У звіті комісії переповідається про численні намагання жидівських провідників заохотити союзні сили до дії, але стверджено, що Америка і Британія »зробили мало або взагалі не виявляли жодного зусилЛА у війні, щоб врятувати жидів від голокосту, а в певному моменті перешкодили таким зусиллям інших«.

Саме існування комісії стало контроверсійним. У січні 1983 року її головний фінансист Джек П . Айзнер, нью-йоркський бізнесовець , який сам сидів в концтаборі, - відкликав свою підтримку комісіІ , стверд­ жуючи, що >>Залишки старого естаблішменту старалися у комісії оборо­ нити своє ім ' я і не сказати правди«. Із кінцевого звіту зникли деякі уступи з педшого звідомлення, а між

ними таке речення : »Жидівські організації і -їх респективні лідери були ем_~ційно й ідеологічно так абсорбовані своЄю внутрішньою боротьбою, суперництвом і намаганням осягнути геr'емонію у жидівській спільноті що не думали про момент наглости, його зіr'норували або щонаймен­ ше применшили«.

Уступи, які зникли, належать перу дослідника першого тексту, який разом із Айзнером залишив комісію, стверджуючи, що »були намагання цілковито приховати »дійсність«.

М . Мерлин , директор Інституту Середземноморських Справ, який студ і ював голокост, був співосновником , разом і з менахіном Беr'іном, партії Гейрут та ключевим представником у свої й країні Ірr'ун / під­

пільно( жидівської групи, яка боролася проти британців у Палестині,

писав : »Уся діяльність жидівських організацій , взята разом, не була

відповідною до розм і ру трагедії. Л ідери 30- их і 40- их років не дбали ДОСИТЬ«.

Рабін Артур Герцберr' , в і цепрезидент Жид і вськог о Світового Кан·~

r'pecy, який викладає історію в Колюмбійс ь'<ому університеті , залишив комісію на кілька місяців у 1982 році - через незгоду з Мерліном ,

345

тодішнім головою комісї!. Він заявив в інтерв'ю, що комісія була сво­ єрідним Трибуналом, який хотів засудити лідерів минулого за їхню п?міркованість: »Це було намагання переписати історію для політичних цІлей- таким був його остаточний висновок. »Так, ми винні, але з по­

легшуючими обставинами« .

Гаррісон Дж. Їоддин, почесний президент комісїі, скритикував »По­ розсудак і тертя, суперництво та змагання

ганий політичний

поміж

провідниками й їхніми організаціями« у 30-их і 40-их роках серед жидів

у ЗСА.

Джанет Фрідман Сєрадські, координатор міжнародної сітки жидівсь­ ких дітей, які пережили голокости, висловлює надію, що висновки комісї! доведуть до більшої співпраці між самими жидами, щоб поставити спротив існуючій загрозі для світового жидівства. (Ор/ (Скорочено за •Нью-Иорн Таймсомовід З/21/84)

РЕВІНДИКАЦІЯ УКРАЇНЦІВ ІЗ ДАХАВ УВІКОВІЧНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖЕРТВ У КОНЦТАБОРІ ДАХАВ Під пам'ятником для жертв дахавського концтабору зібралося 15 липня більше, як три сотні українського громадянства, молоді СУМ-у, ПЛАСТ-у, студентів з ЗСА, Канади й Европи при співучасті Владик Пла­

тона Корниляка (УКЦ) та Володимира Дідовича (УАПЦ), щоб у пошані святково відслон ити пропам'ятну таблицю українським жертвам. Між присутніми були представники політичного, суспільно-громадсь­ кого та наукового життя -Я. Стецько- голова Проводу ОУН з дружи­ ною, ред. С. Мудрик - голова КОУГЦУ, мІ'р А. Мельник - голова ЦПУЕН, проф. В. Янів - ректор УВУ та інші. Були також присутні і колишні

в'язні

-

чоловіки та жінки

-

німецьких

концтаборів: Лідія

Марцюк, Пелагія Ткаченко, Іванна Мозолюк, інж. Іван Кашуба, Г. На­

няк, Ціж, Турула, д-р Б. Вітошинський, мІ'р В. Леник , д- р ·а. Вінто­

няк, М. Карпинець і ін. Студенти з Дахавського комітету разом з своїм дорадником проф.

П . г'оєм в пам'ять закатованих українців у Дахаві поклали в п ідніжжя пам'ятника два вінки.

Владика Платон Корниляк, та Владика Володимир Дідович , який прибув у заступстві Архиєпископа Анатолія Дублянського, відправили молебень до Пречистої Діви Марії, покровительки страдників-кацет­ ників у годинах розпуки й безвихіддя. Оба Владики виголосили відповідне глибокозмістовне слово, щоб духовно надхнути присутн і х словами душевного п іднесення в дусі хрис­ тиянського вчення.

Студент Борис Дацків,

голова Українського Студентського Комі ­

тету Дахав, з Нью-Йорку з'ясував у короткому слові ідею постання

комітету, студентський минулорічний протест-демонстрацію у Дахаві на ріст конкретних акцій , які завершилися першим успіхом. Поминання українського імени та української присутности у Дахаві були одною з

346

головних

цілей студентів, які в час минулорічної

поїздки »Стежками

батьків по Евроnі« розпочали акцію , про яку згадуватиме з признанням українська спільнота в світі.

Бандуристки з Кобзарської школи в Нью-Йорку відіграли кілька

мельодій та відспівали пісню »Хто бачив майданчик", які не одному виконавцеві та присутнім посріблили очі придушеними сльозами споминів, жалю, невільничого страждання та від згадки про такі ж самі концентраційні табори в СССР . зворушливих

Проф . П. Гой привітав від імени комітету двох колишніх в'язнів ,

nn . Стадника та Луцана, кажучи , пережили дахавські жахіпя що »напередодні 40-річчя перемоги над нацизмом, за ініціятивою учасників >> Стежками батьків по Евроnі« (в 1983 р . ) громадянство зі­ йшлося вшанувати тут терпіння знаних і незнаних нам синів і дочок які

великого українського народу, яких не сотні , а тисячі загинули в цьому концентраційному таборі«. Він також привітав присутніх колишніх ка­ цетників Авшвіцу, Берr'ен-Белзену, Саксенгавзену, Бухенвальду, Фльос ­

сенбірr'у та інших концтаборів. Проф. П. Гой відмітив студентську пос­

вяту і наполегливість: »Тільки завдяки їх глибокого відчупя заподі­ яних кривд, щирого обурення, твердої постанови та рішучости вірбуто демонстрацію , а згодом - послідовна і наполеглива праця, частинне зібрання документації і особистих заприсяжених зізнань та вміла їх презентація - дала у висліді перші успіхи, яких ми є свідками сьо­ годні.«

Присутні довідалися також, що із відслоненням пропам'ятної таб­ лиці, присвяченої борцям за Волю України , при Українському Сту­

дентському Комітеті Дахав і при Фундації УВУ в Америці починає діяти Інститут Української Мартирології , який допоможе продовжувати розпочате діло .

.· Mr'p Володимир Леник поінформував присутніх німців про причини з~зду українців до Дахаву, відслонення таблиці , та дав коротке вияс­ нення щодо дії україн ці в.

В головній залі пропам'ятного музею по благословенні Владик УКЦ і УАПЦ - Маруся Дрогобицька, Донна Федорів та Борис Дацків відслонили пропам-'ятну таблицю . Таблиця ясно вирі зняється серед ін ­ ших пропам'ятних таблиць як мистецьким задумом, так і його реалізацією.

Мисткиня фон Гогенталь- Полюй зобразила барельєфом величиною 40 на 80 см образ Печерської Богоматері , яка стоїть з протягненими

руками над в ' язнями, які на неї уnовають. Підпис в трьох мовах вияс­

нює, що таблиця присвячена українським в ' язням кацету Дахав , отже , !и~, котрих тоді - в горезвісний час - і тепер не визнано як укра­ ІНЦІВ .

Грімко пролунав в головній залі музею украї нський національний гимн і чупя гордости огортало присутніх, що після 40 років можна було завершити дІло, яке тягнулося роками безуспішними заходами .

Вечером того ж дня, в парафіяльній зал і при Шенштрассе, відбувся вечір спогадів політичних в'язнів німецьких концентраційних таборів . . Г оло~а ЦПУЕН мr'р Антін Мельник відкрив вечір та згадав про жертви ,

яю принІс український нарід . Похвалив студентів з поїздки »Стежками

Батьків по Европі« за велике доконане д іло .

347

Борис Дацків , Голова Комітету, який діяв з Нью-Йорку розповів присутнім як при підтримці проф. П. r'оя, ЗСА, мr'ра В. Леника та о. Е. Гарабача у Мюнхені, З. Коваля у Брюсселі (Осідок Міжнарод­ нього Комітету колишніх кацетників з Дахав) вони змогли щасливо довес­ ти діло до кінця .

Ліда Чорна, бандуристка з Нью-Йорку при речитативі Бориса Дац ­ ківа відіграла пісню » Встає хмара з-за лиману ... <<

Надзвичайно глибокозмістовну доповідь виголосив ректор ' УВУ , проф. Володимир Янів. Допов ідь була аналі зою в перекрої людських почупів в передсмертнім покаранн і, безвихіддю , пониженню , розчавлен­ ню , мареві безд і лля , порожнеч і - представля ла собою логі чно завершену розгорнуту анал і зу дантівського ададжі о ••Ви , що входите сюди, оставте всю над ію ...<< (Данте , ••П екло« ) . Не зважаючи на нев ідрадну ситуац ію н а­ цистськ их кон цтаборі в , в я к и х нищили б і опсих і чно т исяч і в' язні в, п реле ­ r'е нт підкресл и в моральну відп орн і ст ь украї нці в су проти нац и стського н а с илля .

П еред ро зп о віддю с погаді в кол ишні х п ол ітв'язн ів р і зни х німе ць к их концтаборі в, висту пи в д ует бандуристо к, які відспівали, нал ива ю чи серця присутніх с умом і тугою , жале м та наснагою до дальшого змагу за нашу правду, пісню ••Хто бачив майданчик ...<< Д - р О . Вінтоняк п очав свій сп огад в ід про голошення А кту З О черв­ ня. Вичислив багато діячів ОУН, яких забрали нацисти до концтаборів. Згадав доповідач і жорстоку смерть братів сл. пам. Степана Бандери­

Василя і Олекси, яких (таки) польські бандити замордували протягом цієї ••Фаб­ рики смерти•• д-р О. Вінтон як змалював простими та пронизливими сло­

короткого часу в Авшвіці. Недаповірення жорстоке жипя вами.

Ред. С. Мудрик згадав знущання над в'язнями на тлі власного пере­

жипя та тодішніх власних роздумів в Берr'ен-Бельзені та Дора. Тут особ­

ливо чортівською жорстокістю уславився кат Йозеф Крамер. Жипя в'язня-кацетникане було навіть одної бараболини варт- виснаженого в'язня з місця стріляли, коли зауважили кати, що він підняв гнилу бараболину. Там, в тих кацетах у братських могилах поховано тисячі в'язнів-українців.

Mr'p

В. Леник

подав свої

пережипя з бухенвальдського концта­

бору, якого окреслив як ••потьомкінське село•• нацистів. Додав закраску:

згадав про дуба, під яким сиділи r'ете і Шіллер, але якого також не оминули колючі дроти, а згодом бомби визволителів . У в'язнів була віра, що коли не стане цього кріслатого старого дуба, то і розва­ литься німецький райх . Так сталося .

Mr'p Антін Мельник говорив про жорстокост і нацистів, підкреслюючи їх нелюдські методи нищення людського жипя у Фльоссенбірr . Дочка Степана Федоріва, - колишнього політв'язня в Дахаві, який з батьком опинився в Дахаві, маючи 17 років , - прочитала його спогад, коли за признання себе до української національности таборова ад­ міністрація карала безпощадно українців. Проф. r'ой промовляв останнім. Він говорив про історію й осяги Українського Студентсhкого Комітету Дахав, його постання, акцію, мож-

348

ливі пляни дії в Монтекассіно, де за згадксю очевидців було багато тисяч українців. Все сильніше відчувається потреба зайнятися справсю вияснення ідентичности вояків, яких там поховано. Представники Українського Студентського Комітету Дахав та сту­

дентська група ••Стежками Батьків•• вручили проф. П. г'оєві та В . Ле­ никові,

які

вельми

спричинилися

до успішньої дотепер акції, китиці

квітів.

Присутні відспівали український національний гим-J та розійшлися, обговорюючи перший видний успіх української студентської молоді. О. Роноса

ПроІ!ам'JІТВа ПJІІІТа в бронзі мас роз111р

40 х 80 сант101етрів. На нііі

306р&аево образ Печерс~оаоі Боrо­ ро.JІІЩІ вад ІІКсНІUКевкмм а'8ЗІUМІІ.

349

ДИСКРИМІНАЦІЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ У зв'язку з утечею

коло 120 українців з Польщі,

що в дорозі

до Риму залишилися у Відні й попросили політичний азиль, німецький

щоденник »Ді Вельт« (31. 7. 1984, ч. 1 77), розглядає українсько-польські

відносини та жипя української меншини в людовій п·ольщі. Пропонуємо нашим читачам цікаву стапю К. r'. Штрема.

* Коли кілька днів тому 120 польських туристів, у дорозі до Риму, »вискочили« в Австрії й попросили азиль, віденських урядовців зустрі­ ла несподіванка, що вони не є поляками, а україн ця ми. Вони відмови­ лися від услуг польського перекладача, якого австрійські урядові чин­ ники поставили ·~м до диспозиції. Вони бажали говорити рідною мовою: по-українському.

ній

Українці оскаржували Польщу в національн1и, релІпинІи та політич­ дискримінації. »Я залишив Польщу, бо там немає нормальних

обставин життя«

-

заявив один з них. Далі ,він вияснював: »Я є ук­

раїнцем і не бачу там жодних для себе перспектив. Ми навіть не від­ важуємося на вулиці говорити українською мовою. Видання єдиної української газети польський уряд припинив. Багато українських церков замінено на магазини. Немає українських шкіл та навіть немає нав­ чання української мови«.

Утеча 120-ох прочан скерувала увагу на проблему української ет­ нічної групи у Польщі, що нараховує коло 180 до 200 тисяч людей (далеко більше - прим. ред.). Коло 50 тисяч із них належить до греко­ католицької, отже »уніятської« Церкви, яку у совєтській Україні насиль­

но зліквідовано (в усякому разі існує там у підпіллі), а в Польщі має пів­ леr'альний статус.

Уніяти відправляють свої _Богослуження за східнім, православним обрядом, але визнають примат Папи. У Польщі урядові чинники уже ~авна »рекомендують« їм прилучитися до католицької або до право­

славн Оі Церков. Українці у Польщі терплять не лише ідеuлогічне, але передусім на­

ціональне переслідування. Колишні центри українського поселення - західньо-українські території, передусім Східня Галичина зі столицею Львовом - від 1939 зглядно 1945 року були насильно приєднані со­ вєтами. Але також у Західній Галичині, що залишилася під Польщею отже на території між Краковом та Перемишлем - були українські поселення.

Відношення між поляками та українцями ще перед комуністичною владою було напружене. У час між світовими війнами українці чинили

опір, більше

чи

менше

насильній

польонізації.

Після

вмаршування

червоної армії в Галичині утворилися- по обох боках нової совєтсько­ польської границі -

українські націоналістичні партизанки, що їх нази­

вали »бандерівцями« (за українським провідником націоналістів Банде­ рою). Вони роками стояли у кривавих боях проти червоної армїї,

350

ян також проти органів державної безпеки польського номунІетичного режиму.

Новоінстальований номуніетичний режим у Варшаві на весні 194 7 під гаслом »Акція Висла« дав наказ при помочі поліції та армії ева­ куювати більшість унраїнських сіл у полудневій Польщі. Українське на­ селення - незалежно від того чи можна було йому доказати симпа­

- переселено на північ і на захід, на колишні німецькі східні територїі. При цьому старанно звертали увагу на те, щоб не творилися нові українські скупчення. Пам'ять hpo »Акцію Висла« і про трантування з бону польського режиму, в багатьох ук­

тизування з партизанами чи ні

раїнців донині залишилася свіжою .

Пановне пробудження української національної свідомости у Польщі торкається також відношення Варшави до Совєтського Союзу, що і без того є трудне. Бо від українців у .Польщі »Польські« ідеї про полі­ тичну та профспілкову свободу легко могли б перекинутися в совєтську Україну, а потім на увесь Совєтський Союз. Тому Москва нічого не має проти того, коли Варшава »своїх« власних унра"інців пригнічує.

З ЛИСТІВ

ПОЛІТВ'ЯЗНЯ

БОГ ДАНА ЧУЙКА

Незламний

Богдан

Чуйко

~

351

Український політв'язень Богдан Чуйко звернувся з концентраційного табору селища Чепець, Пермської області на Уралі, з відкритим листом до учасників західного руху за мир.

(Уривки з листа) »Читаючи в газетах, слухаючи по радіо про ваші марші миру, ве­ ликодні мар.1.1і, форуми, демонстрації, сидячі, лежачі страйки та інші заходи, я не можу зрозуміти та усвідомити: чим ви обурені й проти чого й кого

протестуєте. Проти відсутніх американських ракет чи проти наявності сотень скереваних проти вас і ваших дітей радянських ракет СС-20? Якщо проти них, то чому не протестували

в той час, коли їх вста­

новлювали?

У нашому царстві таким оргіям · ходу нема , бо їх придушили б ще у стадії їхнього плянування. Керівники та організатори були б · розст­ ріляні як »зрадники батьківщини«

й

потенційні платн і шпигуни на ко­

ристь іноземної держави. Співучасників і п ідсобників засудили б до рі зних строків і вони на все жипя залишилися б прокаженими з » вов­ чим білетом«. Так, колишнього в' язня студента українця Бондаря тільки за вихід із самодіяльним гаслом, яке дискредитує КПРС, засудили на 7 років кучинського концтабору ... Отже, ви мусите постійно дяку­ вати Богові й бити поклони за те, що у вас така милосердна й справжня демократія.

Ми , радянські кріпаки , за мир без диктату, рабства, терору, сваволі, беззаконня та мирної демагогії. Ми , радянські в 'язні , проти імперій, імперіялістів, експансій , агресій, анексій, відкритого колоніялізму, неоко­ лоніяіІізму, геноциду, поневолення, під якими личинами вони не висту­ пали б і не проявлялися і в який одяг вони не вбиралися б: чи то добро­ вільних братських союзів, »подачі братерської руки « , звільнення від чу­ жоземного панського, капіталістичного ярма; надання технічної , техно­ логічної допомоги, культурних, торговельних та інших зв 'язків, з обов ' яз­ ковим формулюванням рівноправности, шанування суверенітету й не­ втручання до внутрішніх справ. Все це лицемірство, брехня й фальш . Ми за такий порядок, при якому був би законом і всі перед ним були б рівні: щоб кожний каратель не мав своїх законів. Ми проти варварства , моральних і фізичних катувань, інспірацій обвинувачень, прот и караль­ ної політики. Проти режиму, метою якого є не перевиховання, а про­ дукування кретинів і негідників ... Нам вірогідно відомо, що ваш рух

за мир інспірований, його скеровує Кремль і його фінансує Радянський фонд миру, який прийшов на зміну МОПРові . Гасло »Пролетар і всіх країн, єднайтеся!« - це насправді заколпа­ чений російський наці онал-шов і нізм і Російська імперія. Воно дало можлив і сть відновити російську тюрму народів, що розвалилася , й ство­ рити нову імперію - СРСР: з метою здійснити світову революцію та завоювати увесь світ під гаслом »Мир в усьому світі «. З ц і єю метою з перших дн і в радянської влади ем і сарів експортували до сусідніх дер­ жав, щоб створити там підпільні компартії та розкласти й знищити їхню де ржавність . Цю діяльність фінансував МОПР, а тепер її фінан ­ сує Радянський фонд миру. Таким чином вас використовують як ін ­ струмен т для загарбницьких цілей ...

352

Усі міжнародні конфлікти можна розв'язати на підставі загально­ прийнятих законів ... Загально відомо, що формально колоніяльна ера закінчилася . Але в житті як існували, так і існують імперії, колонії, раби, кріпаки. Тюрма народів далі існує. Прагнення та апетит до ге­ гемонізму, експансії, анексії та поневолення слабких народів, жадоба світового панування не минають у сучасних канібалів ... Експорт ідей

покликаний здійснити світову революцію . .Ця ідейна

агресія тепер визначається: зсередини, іззовні збройною силою розтро­ у цьому полягає суть боротьби за мир як вислів певного щити виду міждержавних стосунків, як тенденція агресорів до експансії та поневолення інших народів, до порушення їхньої незалежності й суве ­ ренітету, до проведення політики сили й диктату в міжнародних взає­ минах•.

ВАЛЕРІЙ МАРЧЕНКО -ЗАКАТОВАНИЙ

Вона

має.

також

готова

була

віддати

синові свою нмрну, але на цю свою за·

яву не отримаnа відповіді. В.

Марченко

народився

співробітним

Колишній

1947 року.

•Літера·

газети

турка Україна• та журнаnів •дніпро- й

"Україна•, вперше попав у брутальні на· жорна

І'ебівсьні

1973

рому.

У

червні

того ж року його заарештовано. 29 груд·

ня 1973 рому його засуджено до 6 років ув'язнення суворого режиму та 2 років

Валерій Марченко

заслання,

З України наспіла сумна вістма, що

7 жовтня 1984 року помер відомий ун­ раїнсьнмй

політв'язень,

завзятий

обо·

ронець прав свого поневоnеного народу,

журн алі ст Валерій Марченко. В. Марчен· но помер у лікарні ленінградського МВД у віці

37

ромів. Він страждав

важним

захворюванням нирок.

звннуватмвш м

йоrо в

• анти·

радянській аfітації та пропаfанді • . Вже тоді важно хворий В. Марченко відбував покарання у горезвісному Пєрмсьному таборі.

1981

рону

В.

Марченко повернувся

до Києва та робив безуспішні заходи на виїзд на Захід для лінування.

У липні 1983 року КІ'Б поновно зро· бмв обшук у помешканні Марченка.

24

жовтня й ого заарештували та за протори·

nи до сnідчого ізолятора КІ'Б в Києві . У відкрмтому листі з

5 жовтня

ц. р .

мати Валерія- Ніна Марчен но, розпачnм·

У березні 1984 рон у В. Марченнові вмне·

сенозлочинний вирок: 10 ромів таборів

во звідомnяnа, що її син вмирає у ni· карні МВД. Вона домагалася безуспішно

особnивого режиму та 5 роні в заслання.

побачення з сином. У листі вона пише, що Валерій конечно потребував піднnю·

стереотипним

чення до штучної нмрнм, а такого крово·

ним вироком В. Марченкові.

Цей

вмрон,

янмй був винесений за вже

обвинуваченням,

-

•антирадянська аfітація ...• , - був смерт·

прочмщуваnьного апарату у лікарні не·

353

З ЛИСТА ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА ДО В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

... В таборі я останні чотири місяці воював за медичну допомогу, тому аж до виїзду перебував у лікарнях, зрідка повертаючись на З6 зону. Вони там припинили лікувати майже зовсім. Хворого на уремію Ьарана­ ускаса три тижні тримали в центральній лікарні ИТУ ВС З89 на Все­ святській без ужипя необхідних заходів. Двічі напівпритомного возили уворонкувід центральної лікарні до залізниці. Потім нарешті відправили, а в Пєрмі вкинули до звичайної тюремної камери і майже три дні

він не виводив катетером сечу (в нього аденома простати). Помер піс­ ля операціі.

Десь за два місяці до кінця терміну я звернувся до міністра В. С. Щолокова з проханням, зважаючи на стан здоров' я, надати спец­ конвой і везти мене як хворого. Тижнів черездва в лікарню прибіг оперок лейтенант Бабаджішвілі і став теревенити про сяке -таке, а наприкінці сказав, що »буцімтО« мені дозволили їхати на заслання навіть без спец ­ конвою, а лише відмічаючися на вузлових станціях у міліціях. Я так і не збагнув, навіщо їм здалася та комедія . Після цього мене ще 20

травня повезли з ВсесвяlС~сі ц/л до Пєрмської ц/л, де я поскар­ жився медкомісії вільних лікарів на свої болячки. Ті дружньо кивали головами, що стан кепський, і казали, що дадуть відповідні вказівки. З Пєрмі 5 червня мене смикнули назад на Всесвятську, а, якщо врахува­ ти, що потягом туди їхати понад добу, у вагоні до туалету випроси ­ при моїх нирках це була ще та дорога. І 5 червня мене несподівано викликають з лікарняної палати на етап , з речами. Знаючи про пристрасть перевихователів колекціонувати мої переклади,

тися неможливо -

я тут таки запечатав у конверт на ім'я Прокурора УРСР Глуха переклад

оповідання Едr'ара По »Маска червоної смерти« і в доданій при цьому заяві прохав перевірити на предмет: антирадянського змісту, умовнос­

тей та відомостей, що не підлягають оголошенню. Відповіді чекаю досі. Видно, нелегко в оповіданні, написаному 1840 року відшукати анти ­ радянський Зt.!!іст. Десь за останні півроку мого терміну в мене пос ­

лідовно вилучали такі переклади: »Деклярація незалежности« Томаса

Джеферсона (XVIII вік!), 1 О розділів повісти Джерома К. Джерома »Троє в одному човні, не кажучи про соо~у" , оповідання австрійських пись­ менників кінця ХІХ - початку ХХ ст. - зо два друкованих аркуші, по ­ езію Едr'ара Лі Мастерса, а про тенденційні виписки з Кодексу пос­

танов Верховної Ради, просто художньої л-ри нема що й казати. З трі­ юмфом вилучалося.

Ну, так ось 15 червня, »отчуждив« ще пару останніх копій заяв до прокуратури, мене, як орлятка з пісні про Каховку, повели на стан­ цію. Домогтися оголошення згідно з їхніх же інструкцій, куди мене ета­ пують - було справою безнадійною. Дали підписати довідку про звіль­ нення й- у воронок. Режим - капітан Кузнецов, коли мене гнали бігом до потяга, кричав: »Встигнеш, Марченко. Бути тобі у Ташкенті." Він повторив це двічі й реготав. Поза сумнівом, він умисне приховував пункт призначення. На той потяг я не встиг, хоч і біг з важкою валізою , підштовхуваний намордником вихователівської вівчарки. Вочевидь, якіс~ ц. у. (ценньrе указания) щодо мене було таки дано. Бо наступного дня метушилися, заздалегідь готуючи мене в дорогу. Перевдягли в новий зеківський мундир. Хотіли забрати теплий бушлат, який про-

354

лежав 6 літ на складі, але я сказав, що чинитиму опір по всьому етапу, і вони не забрали. Бачили б, скільки жалю було в очах капітана Сидякова, коли він пускав з рук той бушлат. Річ певна, вони б забра­

ли його, не мигнувши оком, якби їм не залежало, щоб я поводився смирненько.

Отже, стою я на вахті, чекаю вірного друга-воронка, коли мене виводять поза браму і садовлять до кабіни вантажного самоскида. Там таки в кабіні прапорщик Осипов каже мені, щоб я був розсуд­ ливим і не пручався, бо в них і наручники і зброя »і ракети з собаками«, - додав я. Везли мене три перевихователі: прапорщик

Осипов, лейтенант Бабаджішвілі і

ще · старший лейтенант, наскільки

я зрозумів з сусідньої 1 О зони, де сидять побутовики суворого режиму.

Отже, я опинився в серединці, у золотій кабінці. Очолював конвой лейтенант Ьабаджішвілі - найдурніший з грузинів і найбрехливіший з міліціонерів . Сідали ми на свердлоаський потяг на ст . Половинка, ок­ реме купе , де мене напували чаєм з кондвиробами. Я не пручався, бо в них собаки з ракетами . Ніч їхав по-людськи і вже був надумав, що поїзд розрядки виїхав на Уральську колію . Бабаджішвілі докладно відповідав на кожне моє запитання, задля більшої щирости час від часу торкаючи мене за плече. Місцем мого заслання (єдине, що я йому повірив) він назвав Красноярськ у Сибіру. Цю помилку щодо

єдиного випадку правдивости представника табірної адміністрації я му­ сив виправити через кілька днів, коли солдат конвою прочитав мені з етапної справи про направлення у розпорядження Актюбінськоr'о управгіння ВС Казахської РСР. Отже, ніч до Свердловська я їхав у

нормальному

купе,

нормального

потягу,

супроводжуваний трьома

громадянами-начальниками в цивільному. В міліції на залізничному вокзалі Бабаджішвілі зненацька закоцав мене у кайдани і в такому

вигляді завіз і здав до Свердловського СІЗО . Тримали мене і по ін­ ших пересильних тюрмах окремо. На етапі у вагонах кілька разів са ­ довили мене з іншими в'язнями. Досить неприємне товариство двох

божевільних (етап Челябінськ-Оренбург), при чому начальник конвою висловився:- Пропаr'андист? Ну, так ось, можеш їх пропаr'увати. Були ексцеси і під час обшуків у дорозі. Одному сержантові сподобалися японські стерео, й він запропонував їх подарувати . Коли я відмовився, ~азав, що »тепер ти в мене вийдеш до туалету«. І справді не виводив .

Тобто раз були вивели, ще потяг стояв у Свердловську на станції, і вже до Челябінська, як інші не просилися, ані-ані . Я посилався на хворі нирки, а він відмовив мені у звІязку з тим, що на особистій справі немає жодних позначок про хворобу . Дійсно, у графі »состояние здо­

ровья« стояло -

»благополучное«. Це мені теперішня головлікар ЦІп ИТУ ВС 389 Роза Мінахметова вписала. Я ж кажу, в таборі зараз зовсім не лікуватимуть. Хворого на інфекційний геnатит Тараховича, всьо­ го жовтого, не відгодувавши , вже не кажу про якісь пристойні ліки, хотіли виписувати на »труд по физическим показаниям«. Допоміг написати йому заяву до медвідділу в Пєрмь, так трохи затримали в лікарні, але Мінахметова навіть відмовляла в пакунку .

Маршрут мій: Свердловськ Челябінськ Оренбург Актю­ бінськ забрав загалом 20 днів. В Оренбурзі раптом наголо підстригли , хоч залишалося буквально кілька годин до дня викінчення табірного

355

терміну. Поводилися брутально - трохи-трохи не набили, коли почав вимагати, щоб не хапали і не штурхали в спину. Я поводився спо­ кійно і підстав для пресу не давав жодних. Як виявилося, вони в той день

лупцювали

групу етапаваних

рецедивістів, ну й

ще ходили

під

враненням. На мою скаргу наступного дня викликав підполковник, нач-к СІЗО і запевнив, що за брутальну поведінку винні понесуть від­ повідальність, а чому поголено, з'ясує. З'ясовує понині. В Актюбінську запхали в камеру, де було душ 70 на 50 спальних місць, з вошами та клопами. Мені це якось зразу не сподобалось, і я тут-таки написав заяву до чергового офіцера з проханням про людські умови утри­

мання. Мене негайно вивели з камери і завели до нього в кімнату. Мало не відлупцював, звідки маю нахабство »качать« права. З бігом часу трохи витверезився і побалакав по-українському. Виявивши, що

я за відомством Кr'Б, почав влаштовувати мене до кращої камери.

Вибір був не густий: педерасти, скривджені, недолітки та реЦедивісти. Мусіли спинитися на останньому варіянті . ..Особливо небезпечні карні злочинці попервах віри мені не пойняли . Іх ~ивувало в моїй розпо­ віді, що : наша зона має менше сотні зеків-,. Ти брешеш, менти ніколи не триматимуть табору собі на збитки«: що був зодягнений у неношені ще якісь зеківські шати та черевики - ,. Ти чому весь у новому?« звичні для нас дрібниці, які їм видалися підозрілими. Велося до того, щоб викидати мене з камери, як стукача, з відповідним розголошенням по тюрмі, але зумів переконати, що це помил~а. Взагалі з ними

було цікаво, бо положив у авторитеті цілої тюрми. Іх відверто боялося тюремне начальство. З Актюбінську везли до містечка Уіл (250 км) у воронку, вибиваючи наостанку нирки. До Саралжина, за 50 км від рай­ мене вивезли вже на мотоциклі, звісно, не питаючи мого Саралжин - 50 км - Уіл. Тут бажання. Актюб ін ськ - 200 км. мною опікується дільничий майор і не дуже шарпає, мабуть тому, що не має знайомих йому підстав: я не п'ю, ходжу до праці, чемний у розмовах з ним. Щоправда, на роботу став виганяти наступного дня. В заяві на ім 'я . голови радгоспу я клопотався, щоб »Працевлаштували« згідно стану ~оров'я та освіти. Маю місце слюсаря-складальника

центру,

сільгосптехніки . Жовтень 1979

Валерій Марченко

ЛИСТ ВАЛЕРІЯ МАРЧЕНКА АНДРОПОВУ Голові Президії Верховної Ради СРСР Андропову Ю. В. від Марченка В. В . Київ-111, Щербакова 72, кв.130 ЗАЯВА

Вже в перших днях мого повернення із заслання я зустрінувся з переслідуваннями, які продовжували реченець мого ув'язнення до безконечности. Заки я влаштувався сторожем у квітникар­ стві за 75 карбованців місячно, я обійшов понад 20 робочих місць. Рік я перебував під адміністративним наглядом офіційно, а крім того, перешкодами й

за мною стежили таємно (часто щоденно). Слідкували за мною вдома

356

з сусідньої квартири, спідкували на вулиці, незалежно, йду я сам до церк­

ви , з матір'ю на базар чи зі знайомою в кіно . Перлюструють мою кореспонденцію, деякі листи пропадають, підслуховують мій телефон.

Восени 1981 року мені погрожувала телефоном невідома особа, бу­ цімто колишній в'язень. Погрози припинилися після того, як я заявив, що запишу розмову на магнетофон. На виробництві в моїх речах

рилася робітниця, яка стояла в контакті з співробітником Кr'Б. Якісь

люди, під час нашої відсутности, залазили до нашої квартири й дачі. Хтось систематично бушує на робочих місцях моїх батьків, родичів . Шу­ кають, як я розумію, за доказами моєї антидержавної діяльности. Я- літератор і не уявляю себе поза українською культурою, поза твор­

чістю. На жаль, про публікацію своєї піте' ратурної творчости годі навіть мріяти. Щобіпьше, якраз моя літературна творчість є під пильним нагля­ дом Кr'Б. Так, під час обшуку у мене вдома і на дачі, 15 липня цього року вилучено якраз белетристичні етапі, зміст яких стосувався до

11 і 19 сторіч. Забрано також мій переклад з англійської письменника Сомереета Моема »Сипа обставин«. Крім цих стапей, ніаких матеріялів, які мапи б якусь вартість з погляду державної безпеки, не виявлено, хоч обшук проведений був дуже ретельно.

Після обшуку мене повезли на допит (я був хворий, тиск 200 на 105, і співробітники Кr'Б не мали права цього робити). Слідчий Бо­ ярський заявив мені, що робітники РСМУ, які закладали водопроводи до

кооперативних садів.»Освіта«, натрапили на присадибній ділянці нашоі

дачі на брезентовий пакет, в якому знайшли два примірники »Хроніки поточних подій«, обгорнуті в останню сторінку мого перекладу »Сипи обставин«. Усім членам кооперативи відомо, що сади давно призначено за загальним пляном будівництва Києва. Та кому з піт­

піквідувати

ників, які не дочекалися водогону за 20 років, захочеться водитися з водапроводкою тепер, перед знесенням садів . Так що ця новобудова­

дарунок Кr'Б садівничій кооперації -

жест нечувано щедрий, копи б

тільки не відкритий скарб. А »антирадянські документи«, обгорнуті ос­ танньою сторінкою мого рукопису, є доказом, що фабрикатори хочуть

підтягнути мене під статтю 62 КК УРСР. Бож ясно, що ніхто не буде зберігати кримінал разом з своім підписом. Тому я з повною відпо·

відальністю заявляю: це провокація співробітників київського Кr'Б, який,

не

знайшовши

нічого

компромітуючого

впродовж довгого

надзору

(оперативники ховалися в двох сусідніх дачах майже півроку), рішили таким чином виправдати своє полювання за невигідним письменником.

Під час обшуку в мене забрали два виклики на пікування до Італії. Документів на виїзд в Київському ОВІР-і від мене не взяли. Респуб­

ліканський Кr'Б вважає доцільнішим посипати за мною юрби опера­ тивників,

замучувати на співбесідах моїх знайомих. Хоч, звичайно, на відміну від полювання на бандитів і грабіжників, ця робота не така виснажпива.

Вимагаю, щоб Кr'Б припинив свої переспідування і повернув . мені випучені переклади і бе.r етристику.

20 липня

Валерій Марченко

357

я . стецько

~~ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇсс У жовrні цього року українська патріотична спіnьнота від· cn. пам. Сте · пана Бандери, якому у 1984 році сповниnося б 75 років життя.

значиnа 25·річчя. геройської смерти Провідника

У 1978 році Організація Українських Націанаnістів видаnа 64G-сторінкову Збірку творів cn. пам. Степана Бакдем n. з. »Перспективи Украінської Ревоnюції" за редакцією cn. пам . Данмnа Чайковського та за остаточним редакційним оформ· nенням і уnорядкуванням до друку cn. пам. Степана Ленкав· ського. Передмову написавГоnова Проводу ОУН Яросnав Стець· ко, яку поміщуємо нижче.

Пригадуємо Читачам »АванІ'арду«, які ще не набуnи цього цінного Збірника у гарній мистецькій оправі, що його можна замовnяти у Видавництві »ШП ... Редакція »АванІ'ардУ"·

Багатство тематики, що 11 охоплює збірка творів Степана Бандери, нехай не лякає вдумливого читача. Твори автора мають незмінно одну золоту нитку, яка проходить крізь усі міркування й глибинні аналізи подій і процесів української визвольної боротьби.Степан Бандера зосереджує

свою увагу, передусім, на всебічній розробці перспектив украінської національно-визвольної революції, і це центральна тема його інтелекту­

альної творчости. Підходячи до цієї основної теми, раз-у - раз з різних то­ чок бачення, аналізуючи різні їі аспекти з внутрішнього чи зовнішньо-полі­ тичного боку, автор розгортає власнопідметні, закономірні,- зумовлені українськими якостями й вартостями, ориr'інально-украінськими первня­ ми, революційним незнищенним людським українським потенціялом і ге­ ополітичним становищем Украіни, її природними багатствами , вродже­ ним генієм та ТРVдолюбивістю націі , - перспективи розвитку українсь­ кої національно-визвольної революції. Залізна логіка його арr'умента­ ції, передбачливість щодо розвиткавих процесів, стимульованих рево­

люційною ідеєю, революційними кадрами й революційною пляновою дією, аналіза внутрішніх протиріч імперії й системи, _спричинюваних

і поглиблюваних революційно-визвольними націоналістичними діями,­ всенароднього повстання , але й переможної визвольної війни уярмлених націй проти російсь­ кого окупанта й большевицької тиранської тоталітарної системи. Зо­ середження автора на цій головній справі визвольної боротьби Укра­ їни цілком не означає нехтування ним різновидних компонентів бороть­ дає нам образ не лише зенітного пункту -

би й росту нації взагалі.

Немає важливої проблеми у жипі нації, якої Степан Бандера, у свої й багатій інтелектуальній, публіцистичній і журналіетичнІй твор­ чості не заторкнув би, не менш і в своєму різноманітному листуванні, з оприлюдненням якого з різних причин ще доведеться зачекати. Але

358

суть справи у тому, що в ієрархіі вартостей і. завдань ~п;тан Бан­ дера відсував усе другорядне, наприклад, внутрІшньо-партІнНІ супереч­

ки, внутрішньо-український партійно-політичний комплекс на дальший плян, згл. вмурував його відповідно до питомої ваги даного явища У

велику будівлю успішного розгортання національно-визвольної революції. Він

аналізував

всебічно

значення

спільного

фронту

паневолених

російським імперіялізмом і комунізмом націй, об'єднаних в Антиболь­ шевицькому Бльоці Народів (АБН), надаючи цій спільній боротьбі особ­ ливої ваги . Ставка на власні сили України у великому таборі паневоле­

них націй, які життєво зацікавлені у розвалі російської імперії й знищенні большевизму, -докладне розроблена автором як дороговказ не лише

для революційної ОУН. Степан Бандера глибинна розумів найінтимніші тонкощі і можливі ускладнення спільного фронту паневолених націй, якщо не поставити його на правильних основах - респектування абсо­ лютного суверенітету кожного партнера спільного Фронту.

Автор бачив імперію й систему зсередини й іззовні, п· слабкість і силу, яка радше полягала й полягає в духовній, ідейній і політичній слабкості вільних націй світу. Викриваючи політику т. зв. мирної коек­ зистенції майже чвертьстоліття тому, автор, як політичний візіонер, перед­

бачає усі від'ємні й руїнні елементи їі для вільних націй . Його арr'у­ ментацію того часу можна дослівно повторити стосовно сучасної по­ літики т. зв. детанту.

Насправді з точки зору передбачливого не тільки революційно-виз­ вольного лідера, але державного мужа високої якости, автор розкри­

ває дійсну альтернативу до атомов ої війни, альтернативу, що ·п оа-~ ов­ ні засади мають незмінно тривале значення .

Уважаючи, що шляхом визволення України та інших паневолених націй є орієнтація й розбудова власних сил революції, автор смjливо вимагає від вільних націй не трактувати України й інших паневолених націй як чинника, який постійно має стримувати большевицьку навалу, а навпаки, у власному інтересі вимагає від них збройно включитися у визвольну війну паневолених націй, усвідомивши її цілі й визнання її носіів господарями на власній ~млі, їі суверенами. Це повинна би бути спільна визвольна війна у спільному інтересі проти большевиць­ кої варварської аr'ресії, а жодна інтервенція »визволителів«, які на своїх баr'нетах постійно несли нове рабство.

Визвольна революція приносила завжди незмірно менше жертв, ніж аr'ресивна, імперіялістична війна, чи масовий народовбивчий терор, зокрема російського большевицького окупанта. Це автор пере канливо ДОВІВ.

Його розуміння національно-визвольної революціі - це не механічний процес розгортання лишетехнічно-революційних актів, чи виключно реак­

ція на утиски й переслідування, але це глибинний, закорінений у сві­ тоглядових, ідеологічних, релігійних, культурн их, правових, суспільних, тра­ диційних вартостях української нації й людини- духово-органічний про­ цес.

Автор наголошує зонрема первнідухової революції, наростання рево­ люційного кипіння, революціонізацію широких народніх верств на усіх ланках життя, що в остаточному висліді об'єктивуватиметься в зенітній

359

точці, всенародньому організованому збройному повстанні ОУН-УПА. Українська революція -

це передусім процес внутрішнього визволення

націі й розбудження та самоусвідомлення її традиційних ориr'інальних історично притаманних українських вартостей і якостей, які мають ви­ рішальне значення у всеохопленні широких народніх кіл в ідейному аспекті. яке унаявиюється у дійовому та, у відповідний момент, у зброй­ ному аспекті.

Його тривожила можливість двофронтової війни України та інших по­ неволених народів проти двох варіянтів російських імперіялістів- боль­ шевицьких і антикомуністичних, підтриманих евентуально деякими захід­ німи державами. Як передбачливий стратег він всебічно розробляє оборонні заходи України, вказуючи на шляхи розщеплювання двофрон­ тової війни. З його кругогляду не зникає й загроза та небезпека т. зв. націонал-комуністичної

диверсії,

проти

якої

він

рекомендує. успішні

рецепти протидії.

Степан Бандера виводить свою теорію визвольної революції з глибинних ідеологічних-світоглядових, суспільно-політичних, економічно­ програмових, релігійно-правн,их преміс християнського українського революційного визвольного націоналізму з питоменним українській нації історичним народоправством, з основними універсального значення ідеями »свобода народамсс »свобода людинісс, які, покладені в підвалину АБН, є метою визвольної революціі: розвал російської ім­

перії на незалежні національні держави паневолених нині народів у їхніх етнографічних межах і знищення комуністичної, тиранської, тота­ літарної, монопартійної системи.

Степан Бандера не міг би бути визначним теоретиком української визвольної революції, якщо б він не був водночас її ідеологом, бо визвольна революція -

це не лише технічно-воєнна механіка, але, пе­ редусім, глибинні духово-світоглядові й політично-програмові та наці­ онально- і соціяльно-політичні процеси, що творять підr'рунтя для зброй­ ної боротьби , партизанської, повстанської, чи реr'улярної визвольної вій­ ни.

Розв'язка проблеми внутрішньо -української політики була для Сте­ пана Бандери засобом мобілізації народу для визвольно-революційної боротьби, для скріплення революційно-визвольного потенціялу. Тому під тим кутом треба розглядати теж його концепцію виборного Закордон­ ного Українського Національно-Визвольного Центру. Це було б помил­ кою припускати, що автор змінював свої засадничі погляди щодо цього­ У різних часах оформлювання своїх праць. Суть його погляду лежала завЖди не в афірмації тієї чи тієї організаційної форми, інституції, чи центру, але в актуальній придатності даної формації для сиріплювання революційно-визвольної боротьби, з погляду суверенітету української

політики

й

принципів формації даного центру, згідно з волею біль­

шости народу та r'арантії ррсту здорових політичних сил, які мають співтворити стосовну формацію. Тому, враховуючи сукупність поглядів Степана Бандери, в осеред ­ ку яких стоїть змаг за успішність національно-визвольної

революції, кожен загально-національний всеукраїнський центр відповідає його поглядам, якщо іде назустріч скріпленню революційно-визвольної боротьби.

360

Степан Бандера вмів оцінити також ретроспективно всенародній збройний вклад, що врятував народ від багатомільйонавих жертв те­ рору й депортації. Розгортання і зміцнення революційного потенціялу двофронтової війни ОУН-УПА, а у тому зокрема понад десятирічна збройна боротьба, всенародне повстання УПА, мала у нашій історіософії останніх десятиріч в ньому теж особливого інтерпретатора. Визнання 1сторичн ого місця в новій періодизації української історії, ук­ раїнської історії, українській дерн~авності, відновленій ЗО червня 1941 року, як дороговказові на історичному шляху нації й орієнтирові для вільних націй світу свідчить про його здатність думати великими іс­ торичними категоріями державного мужа-революціонера.

Степан Бандера був християнин-націоналіст, як це він постійно підкреслює у своіх творах, уважаЮУИ, що Бог і Україна дають віру у

перемогу та силу витримати терпіння, муки й лихоліпя, а, якщо треба, то й мужньо прийняти смерть.

Степан Бандера був за справжнє, традиційне українське народо­ і який близький він у всіх своїх поглядах до героїчних

правство,

патріотичних шести- і семидесятників!

Степан Бандера ставився дуже критично до політики урядів захід­

ніх держав, а особливо уряду ЗСА, натавровуючи їхню політику стосов­ но України теж з погляду їхніх власних інтересів. Він убачав тради­ ційне русофільство в них, брак віри в національну ідею, комерційно-еr'о­ їстичний підхід до істотних проблем бупя чи небупя духової культури,

вічних вартостей духу, свободи й справедливости для нації й людини. Ідеї, кадри, дія - це три елементи , які проймають його визвольні

міркування. Бувши надзвичайно толерантним до інакшедумаючих, рес­ пектуючи політичне зрізничкування громадськости, він присеячував

особливу увагу розбудові Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Для успіху революційної боротьби необхідна пробійна аванr'ардна,

монолітна, фанатична, з вірою у свої правди, сила. Ідеї перемагають, коли

перемагають їх носії. ОУН

-

це унапрямлююча,

мобілізуюча

й організуюча народ у боротьбі ідеологічно-політична формація . Без неї,

без дороговказу, без організаційного орієнтиру немає перемоги ши­ роких кіл народу. Сама стихія без керми і вітрил не переможе у зударі

з таким страшним ворогом, як Росія й її пробійна сила- КПСС. Проти

КПСС мусить стояти по цім боці барикади ОУН і АБН. Проти НТС та

та інших єдинонеділимців стоїть теж ОУН . Ідеї єднають світоглядово й

духово, конкретні напрямні вказують шлях боротьби, а Організація !'а­ рантує систематичність, пляновість і правильність дії, мобілізуючи най­ ширший Фронт нації. Тому так високо цінував у своїх творах і у всьому

своєму жипі-боротьбі Степан Бандра революційну ОУН. І на шляху

розбудови її поляг смертю Героя. Хто втратив віру в український наці­ оналізм , хто. прагне заступити будь-якоюсь намісткою ОУН, - стає про­

ти революцІйно-визвольної

концепції Степана Бандери, відступаючи

від ідей великого подвижника визвольної революції, який у центрі

уваги своїх міркувань ставить революційну ОУН , її ролю організатора революції .

Коротке було творче жипя Степана Бандери . В концтаборах і у підвалах найгірших тюрем - предовгі роки - йому було заборонено

361

писати. Він міг тільки передумувати в постійній непевності, чи будь­ його думи й ідеї, концепції й пляни зможуть здійснюватися.

коли

Духова спадщина Степана Бандери своїм змістом небуденна. Мож­ ливо, щойно майбутні історики виявлять, чи Степан Бандера був героїкою свого жипя, своїми чинами революціонера-націоналіста,

лідера визвольної боротьби, а чи своїми ідеями й думками, теорією наці­ онально-визвольної революції, своїм вченням більше вплинув на успіх революційної боротьби. Проте, ледве чи можна відділити J?еволю­ ціонера чину, організатора й прагматика революції від її теоретика та ідеолога!

С. Нарпатський

НОВПНЬОМУ КАМЕНЯРЕВІ ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ­ НИЗЬКОГО ПОІUІОНУ,

ПРИЙМИ, ДРУЖЕ, НАШУ ІJ!ИРУ МОЛИТВУ ІЗ ДОМУ.

ПРИЙМИ ВІРНІСТЬ ЗАПОВІТУ,

IJ!O ВСІМ НАМ ЗАЛИШИВ, РОЗСІЯНИМ В ІJІЛІМ СВІТІ. НА КОЛІНАХ В ТИШІ-

СУМНО ГОСПОДА БЛАГАЄМ:

СПОЧИВАЙ НАВІКИ, IJJOБ З'ЄДНАЛИСЬ В ГРІЗНЕ МОРЕ

УКРАіНСЬКІ РІКИ

ТА ЗНЕСЛИ УСІ КАЙДАНИ, НА ДНІ ПОХОВАЛИ. БЛАГОСЛОВИ НАШІ ПЛЯНИ,

ІJ!ОБ ЗНОВУ ЗАГРАЛИ СУРМИ, ЗАІUІИКИ, ПРАПОРИ ЗА ВОЛЮ ДО БОЮ!

ЗАІJВІЛИ КАРПАТСЬКІ ГОРИ ЛЮДСЬКОЮ ВЕСНОЮ. З КВІТІВ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ

СПЛЕТЕМ ВІНОК, ДРУЖЕ, А ПОКИІJ!О НА ЧУЖИНІ

СПИ, НАШ СЛАВНИЙ МУЖЕ.

362

(З України)

ТАРАС МЕЛЬНИЧУК ПОЕТ З КОРІННЯМ В КАРПАТАХ Тарас

Юрієвич

прийшов на

світ в

Мельничук

1939

році

в селі Яблонів, Івано-Франків­

Однак рукопис знайшов " за­ попадливих читачіВ<< у рЯдах КrБ, яке молодого поета ареш­

області. Батька стршив замолоду у війні. Хворовита ма­

тувало

ти

дого

ської

виростила

хлопця

них обставинах

в

склад­

повоєнних ро­

ків. Тарас закінчив десятирічку , але

мусів

навчання .

закинути

думку про

Працював,

час

1972 року, (24 січня) під

загального

погрому

українського

моло­

культурного

відродження . Жонrтовання тер­ міном » антирадянська пропаган­

да і аrітація « було і є в моді,

за­

і на тій підставі молодому по­

робити на нещадне життя моло­

етові , вже тоді студентові мос­ ковського літературного інститу­

щоб

тобійником , вантажникам , лісо­ рубом, на будівництві гірничо­ збагачувального комбінату, в ге­ одезійній експедиції аж у Комі

/АРСР/.

.

Коли мав змогу учащати Чер­ нів~'цький університет , нам не­

відомо. В 1967 році, 28 -літнім повернувся в рідні сторони ; тут одружився і в нього народилася дочка. Того ж року -

1967 р . -

появилася його перша збірка » Несімо тобов плянеті << /Видав­ ництво » Карпати«/ . Успіх серед читачів . заохотив його до видан­

ня чергової збірки »Чага « - об ' є­ мом 400 рукописних сторінок .

ту ім . rорького, вліпили

3 роки

позбавлення волі. Та поет мав сильний характер .

Не зламався під тиском допитів і таборових випробувань удале­ кому Пермі , куди його були за ­ слали хранителі чистоти поетич­

ної думки з рядів КrБ . Поет бе­ ре участь в голодівках , щоб за­ протестувати проти свавілля та­ борової адміністрації .

По відбутті кари вертає в рід­

не село Утогори , на Івано - фран­ ківщину у березн і 1975 року, після свого звільнення. Джерела

його біографії припускають , що він виїхав до Новосибірську . його мучила ностальгія за рідними, а з друтого б<Жу кривдила комуно­ московська система, трактуючи його як українського парія . 1976 року дістав прописку, але йому не дозволили жити в рідному селі і тому він подався в одне з глухих сіл своєї дружини ... Але вже 1978-го року його позбаляють свободи . Цьо го разу оскар ­

ження таке ж невиразне і розпливчасте як ; перше: » Опір працівни­

кові міліції «. Його стрічає слідча тюрма в Колосові . Не » урозумили«

поета і в Івано-Франківську і в результаті його » винагородили « чоти­

рьома роками позбавлення волі . Концтабір у Вінниці , один з чис­ ленних здобутків комуно- московського окупан т а, стає місцем покути для неІ}оповненого злочину проти режиму, бо хіба ж бути співцем Правди і Волі може бути злочином?!

363

На Захід продісталися 28 віршів Тараса, писаних в тюрмі. В збір­ ку » З-за rpaT << додано ще деякі вірші, які поет написав на » Свободі<< . Вірші поета відзначаються радісними барвами, легким сприйняттям життя, його краси, принади, радости, кохання. Вірші побудовані на теплій любові до рідної Гуцульщини, тонкою проникливістю в бу­

денність

життєвих

картин,

щирістю

захоплення

матір'ю,

палким

бажанням любови До людей: видзвони його пісень принаджують теп­ лими тонами для людських сердець, бажанням запасти й прорости

в Jііодську душу: Поет співаЄ хвалу вірності, чистоту натруджених до­ лонь , засуд прощаючим очам, які не гидяться злочину, і оспівує труд

і ... понад усе Україну , яку не проміняє за десять сонць . Прямо витискає з очей сльозину, коли звертається до дружини привезти в чужину карпатських солов 'їв ... Поет співає про народження любови , про » юну і святу з тавром печалі на устах рідну матір ... <<

Ще в інших віршах поет просить землю думу й пісню » Збарвін­ кувати << ... » щоб на наших золотих долонях щебетали діти і світиВ ·· ся хліб ...<< Дивне враження викликає вірш »97 <<, що є своєрідним паралель­ ним зображенням минулого : жінки воїнів, які не вернули з фронту, вичікують їх Ярославними на воротах; цікавий перегук з відгуком » Слова о полку ...« І кінчить багатонадійним: » а може, може, сьогодні вночі /харалужні задзвонять мечі/ задзвонять мечі << / . У вірші » Золо­ тий кінь « автор вживає метафору » Місяця як коня - і кінь перетво­ рює буденність в » Коломийчасті села, в яких » Коломийки синьо цві­ туть << ... В тій перспективі- копиці - шоломи богатирів, а » Золотий кінь п'є тривогу з вікон матерів ... <<. І стведжує дійсність очима зако ­ ханого- » ЯК стрінуться губи згубами<< заіржекінь на весь світ золотий<<. Пеана життю символізована й іншим віршем про роси , які пах­

нуть фіялками, сяйвом колосся, щасливим сміхом Парижу , Нью-Йор­ ку , Риму ... В інших віршах відчуваємо тугу поета за рідними сторо­ нами, головно у вірші » Пив я воду з сорока криниць «, в якому дохо­ дить до заключення, що все в чужині марилась поетові криниця гли­ бинна- вдома з-під калини . В іншому ж 'FІірші поет стверджує вагому мудрість » ТО не народ , чий· дух не зазоріє в поколіннях << /Народження/ . Вражає свіжа асо­ ціяція: мамині руки співають, коси Гуцульщини пахнуть зеленою хво­

єю. А » Зрада, гірше пожежі, що знищує ліс ...« І цілком переконливо звучить чи не народня мудрість, » ЩО не вмирає душа, що взяла ма­ теринський євшан у дорогу <<.

Яку ж вибрав автор стежину життєву? Звучить як авторське кредо,­ заява автора, що йому » сили вистачить іти по дорозі, якої нема <<. Віддати життя за вищий ідеал- це для автора зовсім природне :

>> Якщо вмерти- то од с11дгu творчости,

Якщо вмерти -то від стщ,я і за co1f1j,e<< .

в іншому поетичному образі поет висловлює радість , що гори » освєнціми не зачинили у своїх темницях <<.

у вірші-монолозі Л. Українк~ з О. Кобилянська~ п. н. »Лист Кобилянській << поет вдався до хМІльного чуттєвого закшчення :

»Приїдь сестрuц е... Гратиму Шопена ... А як ві1t мм чужu1t0ю серце cmиc1te

364

Ми поїдемо в гай зел ти й ... А в гаю зеленім

ltJcoю капле з іви Материм Пісня<<. » Аівоче <<- вірш , в якому через крещендо образів-монологу поета з природою -

пісня -

в якому на найвищу апогею випливає поетова страсть -

» України крила <<.

У суто тематичних віршах, які творять збірку » 3-за rр.ат << поет представляє перед нами іншу тематику. Тут менший наголос постав­

ІІений не природу, хоч вона всюди~уща у світосприйманні поета. У чергових образах бачимо неофітів - » ВОНИ ідуть і несуть , наче рану, Христову Вкраїну<< . Ясніше не скажеш! Дальше поет представлє оголомшую чу картину совєтської росі йсь­ кої підневільної дійсности: повзуть » Гадюки ,- корені і танки- та по наших скованих устах <<.

Монолог із-за rрат n. н . » Тарас Шевченко 1979 << вражає відваж­ ним викриттям дійсности - імперіялістичної суті Росії, що треба » життя віддати за славу Росії живу<<. В нагороду за це слідують матюки

...

Ще інша картина з реалістично-схопленої української підневільної дійсности: » ... І на протезі мій народ чечітку чеше у колгосnі <<. Поет задихується у в'язниці, бо там

»... неба стільки, як м погоні оф#!,ера. На мших головах тупцюють кулеметні уста'ІlОвки <<.

Кричущий стан несправедливости і гіркого поневолення вислов­ лений » Христом, що ще мучиться на цв 'яхах ... <<

У іншому віршованому образі міліціонери знущаються з народу побоями :

»Хапаються сльози за колючі дроти ... У Сибірі морози -м Вкраїні- Хрести/<< Поет передумує вартість слова " Людина": »коли б'ють по зубах щоб червоніли берези

аж десь -в Ленінграді<<. Поет взагалі не скриває, що сьогоднішню ролю кривавих окупанмоскалі від царських посі пак таких же москалів : тів перебрали !Джмелі/ ·» ... не знали, далебі, що ті лещата-

візьмуть нащадки. Візьмуть мщадки, ІJ!об в ти х лещатах, ІJ!об в тих лещатах Кістки тріщали<<.

. У ~ірші >~ Це_~_лина << - цікаво збудованому- автор викликає несnо­ дшаНІ асоЦlяцн цеглини з Україною, землею, ляrерним черевиком, КрИКОМ ЧОЛОВІКа:

365

»А це скуч1t0 слухати, скуч~tо Як ввечері й вра1l1!,і Кричать чиіСь пальці«. А врешті цеглина -

»як та хлі6и1tа, як та хліби~tа,

якою годує ме~tе Батьківщи ua <<. В

ще іншій

поетичній картині

поет будує цілий світ навкруги

цукрової грудки . Але його світ зникає в чаю, коли чує кроки кори­ дорного.

Дальше автор бачить як Георгій Побідоносець сходить із ікони

»Бо далі ~te можна, бо далі 1te сила: чорти і змії пітьму жеиуть

... <<

» Я прийшов до слов'янського древноrо огнища «

-

чи не найви­

разніший і найглибший авторовий вірш . Вірш відрізняється глибоким підтекстом і асоціяціями: »Пам'ят~tикu просять крови, а пам 'ят~tикu усе спочатку почииають

а пам'ят~tики рвій~tо ідуть до со~tця з мечем при боці... << у дальших образах того самого вірша:

-

>>Криниця цементована

Ікров'ю« і навіть яблуку простягають кров » будь червоне , немов війна ... « І в прикінцевому рядку автор запрошує невідомого: »і ти покраси вбра~t1lЯ своєю кров'ю .. .

. . . (ю вотища твого ~tемає <<. Дійсно цікаво і приємно відкрити маловідомого Тараса Мельни­ чука і насолодитися його поетичними картинами, а ще важливіше прийняти, як думає сьогодні молода rенерація - середнього віку -

(Тарасові 45 років) . На нашу думку його творчість дає багато надій , що молода й середня rенерація відчула ввесь траrізм політичного і коло­

нілльного визиску України , збатнула на своїй шкірі · значіння концта­ борів і в'язниць , навчилася цінити пісню » України крила « і рідний чорнозем , Карпати і винесла цілковите прозріння устами Шевченка , що за Росію треба тільки вмирати без винагороди /окрім матюка/ . Окрім поетичних прекрасних образів - це нелегка поетична і полі ­ тична спадщина думок , яких вдячний нащадок, що живе на волі , зуміє відповідно оцінити як завіщання .

Дивосвіт свіжих асоціяцій втягає читача у коловорот авторського поетичного генія , настояного українським сонцем і московською в 'яз­ ницею . Поетові вдається захопити читача, замилувати·ніжними кар­ тинами , здивувати багатством відважних - легко перехідних образів, а з другого боку дати відчути ввесь трагізм в'язничного неба , побоїв , ненависти і потреби пам'ятників і ... крови , з не двозначним підкрес лен ­ ням, що » Вогнища твого немає « . Читай читачу , і зрозумій ввесь тра­ гізм цього ствердження » ВОгнища твого немає <<. Кожний ,

що застановиться над

прочитаним , зможе наповнити

своє серце Карпатами , любов'ю до люде й, рідної землиці , ненавистю до rрат, прокльонів , терпіння і ві дчути , що справді ще » Христос мучиться на цв 'яхах <<

-

одним словом - наповнити серце

-

сучасною

підне вільн ою Україною Осип Рожка

366

~'ES)ISis::s:~ 13-ЗА іРАТ- ТАРАС МЕЛЬНИЧУК ІjЕГЛИНА Прийшов муляр.

Замурував ме1tе в uеглшсу і каже: маєш Україну!

Не З1tаЮ, що 6U1l1la uегли1lа, тільки ж ії пекли воті: -ти глu1tа!

Не з1tаю, що ви1t1tо coiOJ,e,

Тільки ж uегли1tа - без дверей, без вiXD1l1J,Я. Не з1tаю, що вин:ні в 'яз1tі - од1lОклітцд1lИ: Тільки ж три д1tі і три 1lО'Чі Над 1tами воро1tИ кричали. Не З1tаЮ, що вU1l1la ueглu1ta,

Квітка моєї тем1lИ1J,і,

-

-

Тільки во1tа подіб1tа до пого1tа і до петлиuі.

А солдатська косиuя-петлиuя, Мабуть од1t0го прате: Сюрше втекти із війська На піч до баби Палати.

Не з1tаю, що вu1te1t, що вu1te1t Юда ... Та моя, та моя uегли1tа Не дивиться в очі людям

·чи то ії привезли з Москви, Чи то із Берлі1tа,

lf!o стояла моя Украї1tа в крові по колі1tа.

Ой труд1t0, труд1t0 ме1tі із 1tею Бо ueглu1ta хоче ·. стати - і cma1te.' - землею. Ой хоче, хоче, бо 1te довгий ііі вік, бо во1tа завбільшки в лагер1tий черевик. Мов крик чоловіка моі:Х обмороже1lИх пальuів крик.

А ue скуч1t0 слухати, скуч1t0 Як ввечері й враЮJ,і Кричать чиїсь пальuі. У спеку кричать і в холод, Взуті кричать і кричать голі,

Кри-чать 1ta ходу, 1ta бігу, 1ta с1tігу, Кричать в крематорії і в 1(f)чегар1tі Слух1lЯ1lі пальuі, потріска1lі пальuі

І білі- білі - Жі1lО'Чі, як пелюстки акаuій.

367

Кричать пальу,і що у,егли1Ш моя, моя у,егли1Ш

-

Як rna хліби1Ш, як rna хліби1Ш, Якою годує ме1tе

Батьківщи1Ш

75. 2. 1979 р.

ЛИСТ ДО БОГОРОДИІ,]І А я Тобі .лисrпа 1tапишу,

!Jlo ще тоді, Маріє, за совітів Я був у 1tеnідруба1t0му світі Пелюсткою підруба1l0ї виш1lі.

А 1Ш тій виш1lі, Богородиу,е, На білій виш1lі Кривавий у,ар Микола, здається

когось вішав.

А вішав ві1l либо1tь для того, !Jloб у 1<1J1lЮШU1li 1te метушилися джмелі.. . Во1lИ ж -заметушились!

Не з1tали, далебі,

!Jlo ті лещаrпа Візьмуть 1Шщадки. Візьмуть 1ШЩадки, !Jloб в тих лещаrпах, !Jloб в тих лещатах Кісткам тріщати . Не з1tали!... Колись я допишу лисrпа, Я допишу листа, Маріє, А по ки що я жду Xpиcrna:

Зоріє!

Косів, 75. 2. 1979

ТАРАС ШЕВЧЕНКО 7979 (Мо1t0лог із-за rрат) А тож бо 1lе1Шроком хтось стрель1tе І спалах1tе вій1Ш,

- оо спалах1tе!

На 1tac nocy1te війсь'КТJ враже .. . За 'КТJго ж головою ляжеш

Ти, мій KfiOЯ1le, із-за Бугу?

368

За Україну, Віру в Бога? Ба 1-ti, як перше - за Москву,

За бір сос11овий 1-ta Уралі ... Бож ми

1-te раз вже умирали

За славу Росії живу .

А що за це в подяку мали ?. .. Удари головів об мур.' .. .

А тож стріль11е хтось , бо стріль1t е.' Й земля задаром спалах11е І спопеліє у пожарі ... Москаль прийде, 1-tагріє руки, Присяде 1-ta руї11і круком, Навколо оком злим пошарить,

Махру прикурить обереж1t0 Од тліючої головешки - й зідх11е полегше1t0: Нарешті.'- Мать твою .. . М. Косів,

тмера поперд. ув'яз11еюtя

74. 2. 79

По дощатих 1-tастилах - мілі-ціо - 1-tери .. .

Б'ють з тилу, б'ють з фла11гу -

.. лікують 1-tерви. Ім пев1t0 здається - вилущують біб І лущать у серце, і лущать у бік. Кулаки іlубові, і голови - теж. Побоі~ поfюї- в мішок 1-te збереш.

Обер1tJться буд11і у рва11е шмаття: І карцери будуть і автомати.

Руки за спи11у, без ш11урівки взуття, І_кож1-tа хвили11а, як етап в 1-tебуття .

И мттовська форма -у пику тобі. І ш.мо11и 1-tаголо: с11имите трусьz.' І холод, і голод, і хліб як ясир.

Хапаються сльози за колючі дроти: У Сибіру морози - 1-ta Вкраї11і - хрести.

25 лютого 79 Тюрма Ів . Фра11ківськ,

4 поверх, камера 90

369

tisi::siSISl~ ІЗ-ЗА ГРАТ- ТАРАС МЕЛЬНИЧУК

;': )': * Карпати мте 1Іі1родили, А охресrrшв Піп-Іван. Я ?!у мав, що л - люди1Іі1, А то тільки так- »туман«. Люди1Іі1 зими забагає,

Коли в лузі uвіте верба ... Люди1Іі1 ... Звучить так гарно

(коли б 'ють по зубах) ... А бити треба протезом,

Або при1Іі1ймні- прикладом. !Jloб червоніли берези Аж десь ... в Ленінграді

НЕОФПИ Неофіти ідуть І дорогу несуть

Ь: збивають 1lf1 кожному кроuі, j)c волочать до ката 1lf1 суд! А вонu виливають свій сум На обвугл ене сонuе.

ТАРАС МЕЛЬНИЧУК

ІЗ-ЗА

ГРАТ

1fеоф іти ідуть, неофіти ідуть Ім не з1Ііlне ще слово »вирій«.

j)c уб'ють, і:Х уб'ють, Чи самі упадуть Лиш би тільки не впав символ Віри.

ПОЕЗІЇ

Неофіти ідуть, Кам 'л1Іі1 і:Хнл путь, Кам'л1Іі1, бо і:Х бито кам інням .. .

Світ тремтить, 11flчe ртуть: Неофіти ідуть! Ідуть і несуть,

Наче рану Христову - Вкраїну .

370

Васмnь Шимко

ДВАДЦЯТИП'ЯТИТИСЯЧНИК (Нага1l соу,іялізму) - Ти знаєш, хто я?

Запитавши це, він колом розставив криве галіфе

високо підняв

палець догори.

-

Мій вірний друг. Мішка. Це так. Але не так відповідаєш,

-

сназав він широко роззяв -

люючи рота, аж заячі вуха піднялись.

- То ян? Михаїл Никифорович .

- Не все , - і вигнув шию, що рівно вростала з головою у плечі.

- Комуніст Царапнін. Уповноважений Царапнін ...

- Знову Царапнін, - і ЙОГО голова з низько підстриженим рижим волоссям, велиною морr'улею над носом високо піднялась і нервово захиталась .

- О , знаю , знаю . Двадцятип'ятитисячнин!

- Це так, але ще не воо, - і він гордо заклав рУНИ за широний пояс,

що туго підперезував військову сорочку і твердо пройшов по кімнаті.

- То що ... Друг Кірова. Та ти й подібний до нього .

-

Та так. Але,

-

він своїм новизистим носом шморгнув так гли-

боко, що Митьна аж підсночив.

-

Що ж тобі більше вигадати,

-

сназав його вірний друг Мітьна,

що сидів на ліжку з балалайкою.

Мішка уважно подивився на Митьку. Зневажливо пахитав головою й рознотисто зареготався. І так, що здається велиний портрет Сталі ­ на на стіні здивувався . А на столі стояла пляшка горілки , лежало сало, ковбаса, солоні огірки , а далі - самовар. Збоку наган.

- Ти , Мітьна , дуран, а ще руський. Серед нас таких не може бути. Ми , руські , всі на вагу золота. Я, Мішка, з Суздаля. Ти теж. Ми корінні руські ; основоположники велиної Москви, значить Росії. І наш малий Суздаль, значить ми з тобою, завоювали велику територію від Балтини до Охотського моря. І ми завоюємо весь світ. Ти знаєш, виходить так , що ми найрозумнІШІ люди.

один

А

от бачиш,

в якій

затятий середняк.

хаті

Він

ми

живемо?

Знаєш, був

ніколи не виступав

проти

власником

влади . І

мав

красуню донечку. На неї я мав оно. Але не поступивсь мені. А знаєш , я підтасував йому тані нарти , що зра;3у вивезли його аж за Вологду . А ми тепер ось тут . Навіть оце сало я не дав забрати. Тільки самовар свій притаскав з Москви. І Михаїл підійшов, налив дві шнлянни горілки.

Пий, Митьна. Бачиш, тобі добре зі мною . Це ж я витягнув тебе в люди, а то сидів би та й плів би собі лапті. Але знай , ти тепер мій

-

оборонець . Живемо тепер з тобою , ян ноти в сметані, ян бояри колись, хоч навколо все конає .

- Благодарю, Михаїл Никифорович, мені тане й не снилося.

- А тепер заграй. Трохи розімну свої ходулі. Хай душа русная звеселиться.

А коли Митьна вдарив по струнах, Мішка виструнчився, мов півень і

371

заскакав, викрикуючи:

Tonop, рукавіца, РукавЩа, rrwnop, Хахол, палл1tіца, Палл1tі!!,а, хахол.

Ka7J,an хахла ж боітсл, У кацапа єсть топор ... він несамовито вибивав ногами, а руками водив, мов коней вІжками, але раптом моргнув на балалайку, сховав наган.

Хтось несміливо стукав ... Відкрив двері.

-А Кирила Федорович! Заходьте. Тихо зайшов бригадир артілі, колишній незаможник, активІст

до­

радник Скалозуб.

-

Ось моя жіночка передала вам вареників. Їжте на здоров'я.

Вам нелегко тут самим з товаришем, а ви здалека. Та й ви нас не забуваєте . Бачите, є що приготувати.

- Варєнічкі ми любимо. Дякую вам за доброту до нас, руських, які, не досипаючи ночей, працюють для вас, україн ці в. Отже, наливаю вам.

Випийте, закусюйте . Ми люди півночі не скупі, знайте нашу щедрість. Закусюйте салом, ковбасою .

-

Я не п'ю, -

це бригадир. -

Але за ваше здоров ' я. Будьмо! За

вас і за великого Сталіна!- і вихилив. А як випив, продовжував:

-

Ще скажу вам, товаришу уповноважений ... Мій сусід Ткаченко,

щось нарікає на мене, на вас. Каже: »Так недовго буде. Люди мруть, а во­ ни бенкети справляють«.

- А-га-га! За п ишу собі. Ми приборкаємо його. Я не забуду вас, то­ варишу Скалозубе. А коли той вийшов, Мішка довго й занозисто реготав . А потім брав і просто поглинав вареники, кидав до рота.

-

Бачиш ... Цей хохол придобряється мені, щоб вижити й уціліти -

видає всіх. Добре так нам працювати й жити.- А, поглянувши на стіну, сказав :

-Слава тобі, Сталіне, за таке життя! ... А тепер, Мітька, я розповім тобі , як я доскочив до боярського життя. Мій батько був дяк. Але не який

там замах ра, а такий, як Распутін, до того добре письменний. Як сталася революція , він зразу перемінив хрест на червону зірку, став найпер­ шим червоним заправилом у Суздалі. Завзятий був. А мені тоді йшов вісімнадцятий. Тоді батько став комуністом, а мене втягнув в комсомол . І почали ми жити по-новому. Та вже після смерті Леніна й батько помер, пив бідолаха дуже. Але гордий був русьІ~ий, все за Суздаль оповідав.

- ... Можливо б я й не досяг цього, коли б не почалася колективізація, бо нема нічого поганого, щоб на добре не вийшло. Я й сам не розу­ мію, що воно буде, цього ніхто не знав. А для нового ладу потрібні були нові кадри. І коли почався набір двадцятип'ятитисячників, я перший зголосився.

І знову Царапкін кинувся на вареники .

Коли я приїхав в Москву, там уже сотні було таких удальців, як я: з Рязані, В'ятки, Вологди, Орла, а найбільше з самої Москви -

... -

372

тверці руські, розумні, як я. Правда, було там декілька жидів, українцІВ, білорусів, узбеків. Ми мали велику науку. Цілих два місяці щодня вчили нас політики, особливо пильности, щоб були безпощадні з ворогом, особливо в Україні. А лекції нам читали: Лазар Каганович, Молотов, Rіров і був навіть раз сам СталІн. А в юнці нам справили великий пий, скільки хоч їж. Перед тим нас гарно бенкет. Скільки хоч -

зодягнули, взули. А після присяги нам урочисто видавалИ револьвери соціялізму. Молотов сказав: »Мусимо вивершити колективізацію блиска­ вично. У боротьбі за соціялізм, за хліб відкиньте всі почупя, всю жалість, а необхідно - ви маєте зброю«. А коли я приїхав, от тоді я відчув сил,t. Я навіт~ тепер думаю, що міг би бути головою якої завгодно держави, навіть Америки, такого розуму набрався .

... - Покинув я свою дружину, - зазнобу Палагею, дома, щоб не заважала. Вона може жити добре, ·посилаю гроші, хай вигодовує і навчає таких синів-удальців, як я. А тепер бачиш, приїхавши сюди, я навіть взяв тебе . Мені завжди потрібна довірена людина. А ти ж РУСький. Нелегко нам. Ми, тобі кажучи, ставимо на коліна всю Україну. Хіба не бачиш, скільки вже вмерло? Хіба то.- о Сталін, Каганович, Молотов не знають? А мені, суздальцю, і всій Росії це на руки. У нас там злиднів немає. І ми серед злиднів- евавільні бояри . І ще скажу- це тільки між нами, що ми, руські люди , найрозум­ мудрий вождь, має славу, але дурак. Він слу­

... -

ніші. Правда, Сталін

жить нам, Росії . А його мала Грузія такою й залишиться, а далі зовсім зникне.

-

А що скажеш про Кагановича?

Лазар Каганович? Теж дурак, але корисний. Його жидівської

території тут зовсім не існує . .А він ніби найзавзятіший москаль. Такого чосу завдає українцям. І все заради могутности Росії. Знову стукіт у двері. Заходьте, заходьте,

запрошує ласкаво Царапкін. мамаша, Зраствуйте, товаришу-господін. Вибачайте, що заважаю вам у праці. Я хотіла J;!Онечку Меласю бачити, - сказала боязко.

- Заходьте. Ії немає зараз.

-

- А де ж?

Пішла до завгоспа по харчі, а потім буде вечерю готувати. Скажете, господін-комісар, що я приходила. Ви ж ї ї тут не обіжайте. Вона у нас така смирна, добра і працьовита.

- Ми таких шануємо. Хто слуха все й виконує - ми не обіжаємо .

-

А ви, мамаша, маєте що їсти? Хочете випити?

-

Та де там мені пити. Я хотіла лише запитати, чи не могли б ви­

дати якусь допомогу моїм сусідам. Добрі люди. Вони бідні, сидять лише на буряках.

- Велика їх сім'я?

- Ні. Батьки , парубок та дві донечки .

- А скільки старшій?

- Дев' ятнадцятий. Христею називається.

-Я провідаю завтра. А коли жінка вийшла, він знову довго реготався , ковзнетим носом голосно шмаркався.

-

Подивимось,

що то за красуня. Бо й тобі потрібна баришня.

373

А вони тут гарнІ. 1 аких в vУздалІ немає. А от Мелашка моя гарна. Тільки боязка. Ледве уговорив, плакала. А коли б не загрозив, що бать­ ка зашлю на Сибір, ніколи б не була моєю. Тільки той комсомолець Тимченко підставлє мені ногу, писав листи навіть до Хатаєвича, що я

»Надуживаю владою«. Але нічого не вийшло з того. Не повірили. Я на­ писав, що він мене дискримінує, підриває авторитет двадцятип'ятитисяч­ ника. Треба, Мітька, бути вигадливим- мати рускую смикалку.

А тоді несміливо зайшла Мелася з двома клунками. Мішка забігав:

-

А ось і моя Меланья зазнобушка. Це наша господиня, -

й при­

горнувши, міцно почав цілувати.

-

Ти змерзла? Хочеш пити, їсти? Все для тебе. Руські нічого не

жаліють.

-Ні! Ні!

Він налив повний келех горілки. Твоя мати казала, щоб я турбувався тобою. А ти ж моя. Пий! Іж! Веселися! Мусиш!- І підніс до її уст келих, силою розтулив уста,

..

-

силою влив.

Грай, Мітька! А за стіл тихо схилилась Мелася, кашляла від задушливої горілки

-

і злякано дивилась на свого владаря, від якого нікуди не можна було втекти, хіба накласти руки, бо її тут владою поставлено кухаркою і тимчасовою любовницею Царапкіна. ЗляІ\ане личко тихо опустилося на стіл. Плакала.

-Ти знаєш, хто я такий? -знов питав Мішка.

Митька зупинив бренькання і знизив плечима. І досі ні? Я - руський, я з Суздаля. Я - більшовик. Той, петед

-

яким дрежить не тільки Україна, але й увесь світ!

Tonop, руmвЩа, РуmвЩа , rrwnop ... Січень 19, 1984

Увага!

Увага! НОВЕ

ВИДАННЯ

~ видавництві Література і Мистецтво, Бельгія , щоино вийшла друком збірка поезій довголітнього

політичного в'язня Зіновія КРАСІВСЬКОГО п . н .

НЕВОЛЬНИЦЬКІ

ПЛАЧІ

-у книзі поміщено 77 глибоко-ідейних і високо­ мистецьких f!Оезій , створених Автором у московсь­ ких тюрмах 1 концтаборах, а теж його слово » Ао читача « про свій життєвий шлях. Передмову написав Святослав Караванський.

Книга має 144 ~тор інки друкуна добірному папері , у твердій оправі. Ії можна набути в українських кни­ гарнях і видавництвах по таких цінах : Бельгія - 400

бфр. ; В . Британія - 5 ф. ; Німеччина- - 20 нм ; фран­

ЦІя - 60 ф. ф .; Австралія- 8 дол. ; Канада -10 каН . дол .; ЗСА- 8 ам . дол .

Симон Вожаківськмй

КОЛИ ПОСТАЛО МІСТО КИЇВ? Перед тим . як говорити про виникнення нашої столиці, міста Києва, коротко зупинимося на питанні поселення в Подніпров'ї, як на проб­ лемі народности на теренах теперішньої України. Це питання турбує нас тому, що різні історики питання народности на землях нашої України трантують по-різному на підставі неточних і маловідомих дан их, на здогадах, а то й на навмисних фальшуваннях. А це особливо роблять московські, польські, румунські, угорські або навіть й декотрі українські історики.

Про давні історичні відомості можуть свідчити археологічні розкопки, мапи подорожей, хоч би згадати мапи, складені наприкінці

древні

1-го століпя до народження Христа римським вченим АГ'ріппою та - Птоломеєм. Крім того, доповнюючими джерелами ·

в /І-му столітті

є літописи, твори древніх істориків, _ як Йордана, Прокопія, Птоломея, Амміна, Марцеліна, картографа Певrінr'ера і його таблиt.8 перших сто­

літь по Христі. Здобуті археологами матеріяльні відомості давньої куль­ тури стверджують про походження поселень в Україні. Археологічні розкопки, які провадяться в Україні, та їх дослідження матеріяльних знаходжень свідчать про те, що береги Дніпра в части­ нах лісової, лісостепової і степової смуг здавна, ще з часів неоліту (новітнього кам'яного віку) та бронзи (дві тисячі років перед народ­

женням Христа), та аж до середньовіччя (V-ий вік по Христі) були освоєні осілим населенням (А. Т . Сміленко: »Слов'яни та їх сусіди«, стор. 5). Це свічить про стале, до певної міри організоване життя на теренах України.

Розкопки та свідчення істориків, про яких ми вже згадували, зокре­ ма археологи за останні 70 років встановили, що городища були вже споруджені за 200 років до народження Христа, які проіснували ще 200 років по Христі. Отже, ці типи городищ існували 400-500 років.

Слід підкреслити, що при складалися з

розкопках знайдено кам'яні споруди, що

окремих прямокутних приміщень, і які поступово при­

будовувалися до початкового приміщення. В спорудах виявлено кори­ дори, печі, вогнища, господарські ями тощо (За А. Т. Сміленком). Підсумовуючи, коротко підкреслимо, що на відтинку ЗОО років до народження Христа і до І-го століття по Христі вздовж Дніпра існу­

вала Зарубинецька культура, яка на півдні сягала річки Тясмин і _гирло Псла, а на півночі- до нижньоі течії Березини і Птичі. На Наддніпровсь­ кому пооережжі відкрито пам'ятки Заруб~инецької культури (300 років до нашої ери) на Тясмені, Росі, Ірпені, Тетереві. На північному заході

вони охоплюють басейн Прип'яті з її притоками: Стир, Горинь і Ствич·. На

375

Лівобережжі пам'ятки Зарубинецької культури йдуть по Десні й до гирла

річки Сейму, далі по Сеймі в район м. Путивля і у верхів'я Сули. Заруби­ нецькі племена рухалися на північ аж до Смоленщини. Хочемо тут під­ креслити, що сучасні археологи та історики вивчають, на основі роз­ копок про поселення в Криму, північному Причорномор•і, степову, лі­ состепову, карпатську, галицьку, волинську, кубанську і донецьку смуги України. Але нас тепер цікавить питання поселення терену Київщини, оскільки ми поставили питання вияснити, коли постав Київ. С. П. Пачкова у своїй праці »Господарство східньо-слов'янських пле­ мен на грані нашої ерисс зазначує: »Зокрема історик Геродот виділяє

з числа племен (на терені України -

С. В.) скитів ряд хліборобських, у

тому числі скитів-орачів, у яких дослідники бачать безпосередніх nред­

ків східніх слов'ян. Ціподніпровські слов'яни займалися хліборобством«. При розкопках

знайдено сліди на керамічних

виробах

-

образи

зернят ячменю, проса, пшениці, гороху й інше. Особливо велике Значення мали хліб і зерно в культових обрядах слов'янського світу, що добре засвідчено етнографічними матеріялами. На 11-ій сторінці С. П. Пачкова свідчить: »Вивчення відбитків і залишків плодів і насіння сільськогоспо­

дарських рослин, а також полови і соломи у глиняній масі керамічних виробів дає можливість визначити склад культурних рослин, які виро­ щувалися Зар't()инецьким населенням ..." Всього проаналізовано 121 уламок із Зарубинецьких поселень Верх­ нього і Середнього Подніпров'я і поселень Лютежу, Сахнівки, Завадів­ ки, Пирогівського Городища, Зарубинців, Великих Дмитровичів, Канева, Гриніва, Таценок, Суботова, Харівки, Чаплина та ін. Нині не лише із святих пісень і передань, легенд, а й доказами світ­ ських

істориків

і

письменників,

про яких

ми уже згадували,

можна

твердити, що апостол Андрій Первозванний стояв на Київських горах у 59-ому році першого століття по Христі, де проповідував серед по­ селенцІВ, себто серед подолян, які мешкали невеликими поселеннями,

що зветься тепер Подол (частина теперішнього Києва). Тоді ж апос­ тол Андрій мав своїх учнів, які походили з роду північних слов'ян по іме­ ні святих мучеників: Інна, Пинна, Римма. При цій нагоді варто згадати, що ці святі мученики, які були при апостолі Андрієві, навчали про ім'я Христове і багатьох варварів навернули до правдивої віри й охрес­ тили. Через це князь цих варварів схопив учнів апостола Андрія, але вони не відреклися Христа і не принесли жертви ідолам. Князь-варвар Н(f{азав заморозити живими перших слов'янських, себто українських

проповідників Христової віри. Пам'ять цих трьох святих Церква свят­ кує

20 січня (За С. В. Булгаковим -

служителі все. Харків, 1900 р.)

376

»Настольна кн ига для священо­

Володимир По п ович

МИХАЙЛО

КМ І Т (25 литtя 7970:!2 трав1tя 7987)

Після Другої Світовсі в1ини втікачі з України поселилися в рІзних країнах світу. Про жипя та успіхи наших людей , у країнах, де їх є

багато, ми дещо знаємо, але про земляків, які живуть у краінах, від ­ далених від світових центрів, ми знаємо дуже мало або й нічого. З ціє"і то причини, а також через те, що він не брав участи в збірних виставках українських мистців в Америці чи Канаді /органі­ затори таких виставок не завжди запрошували мистців з інших кон­ тинентів/, така непересічна

мистецька індивідуальність, як

Михайло

Кміт, є мало знана серед нашого громадянства.

М. Кміт, хоч народився в Стрию, провів свої молоді роки у Ль­ вові, де закінчив середню школу й мистецький технікум. В 19З2 році він був учнем школи Олекси Новаківського, а в роках 19ЗЗ-1939 студіював у Краківській академії мистецтв . Під час Другоі Світової війни Кміт учив рисунків у школі в Білій Підляській /1939-1941/ і в Мистецько-промисловій школі у Львові

/1942-1944/. В 1944 році він ви"іхав на Захід, спершу до Австрїі, а в 1949 році до Австралїі. Відробивши там, як фізичний робітник, дворічну кон­ трактову працю, Кміт присвятився виключно малярству, багато працю ­

вав і здобув собі доволі скоро визнання серед мистецьких кіл. Він влаш­ товував

виставки, про нього писала австралійська преса, діставав нагороди, добре продавав картини, одним словом, зробив на протязі кількох років гарну кар ' єру й став відомим, як один з найкращих модерних малярів на цілу Австралію.

Заохочений великим успіхом, Кміт забажав ще ширшого визнання й

тому виїхав до Америки в 1958 році. Якщо б він був осів у Нью-Йорку,

377

.. тріє царі~ . то, мабуть, і там був би вибився на чільне місце, але він задержався в Каліфорнії, а на провінції признають лише тих мистців, які вже

~обу111 собі ім'я в центрі, цебто в Нью-Йорку. Це була його велика

тактична помилка. І так, борючись з професійними труднощами, Кміт попав ще в родинні й здоровельні клопоти . Побачивши, що нема змоги виплисти на верх в Америці, як він цього сподівався, Кміт, по сімох роках, вернувся до Австралії.

В Сиднею він відновив попередні знайомства з r'алеріями й куп­ цями,

багато працював творчо й австралійських малярів.

знову

опинився

в

перших

рядах

Його твори розійшлися по публичних і приватних r'алеріях та збір­ ках і лише мала їх частина опинилася в посіданні місцевих українців. У старшому віці мистець захворів на серце і на цукри цю, від року вже

мало творив,

а дня

22

травня

1981

року нагло

19 76

помер.

Так представляється коротка біографія Михайла Кміта. В чому ж полягає малярська слава Кміта? Він належить, передовсім, до виїмково сильних кольористів, не лише між українцями, але взагалі. Всі австралійські критики захоплю ­ валися його сильними, радісними й надзвичайно добре згармонізо­

ваними кольорами. Вони твердили, що картини Кміта мають стиму­

люючий

вплив на настрій

насолоду.

378

глядачів та дають їм небувалу естетичну

.. nривітання .. , олія 1955. Треба знати, що на приблизно одну сотню українських малярів на еміr'рації є лише кількох визначних кольористів на рівні найкращих світових майстрів кольору- це є О. Грищенко, П. Холодний, В. Хме­ люк іМ. Кміт.

Тематика творчости Кміта не є широка, найбільше улюблені його сюжети - це композиції з людськими фігурами і їх намалював він най­

більше . Далі йдуть квіти, твори на релігійні теми й абстрактні картини . Він не малював ні краєвидів, ні історичних полотен, ні побутових сцен. Коли Кміт брав за сюжети людські фігури, то це не були портретні зображення конкретних осіб /очевидно, що на замовлення він малював і справжні портрети/, вони служили йому лише претекстом для вислов­

лення якоїсь думки, символу чи професії. З наших малярів мали по­ дібний підхід: Г. Мазепа, С. Зарицька, І. Бабій, які теж висловлювалися майже виключно композиціями з людськими фігурами, очевидно, кожний з них на свій спосіб і з власною проблематикою. І хоч малярство Кміта є предметне, фігуративне, воно не є реаліс­

тичне. Персонажі Кміта є символічні, уявні, стилізовані, напівабстрактні.

Подібно, як це робили експресіоністи, так і Кміт, деформуючи чи пере­ наголошуючи деякі риси обличчя, старався надати своїм персонажам певні характеристики, відтворити різні почування й настрої, підкреслити типові прикмети якоїсь професії. Це не значить, що, через такий експресіоністичний

підхід, треба

зачислити Кміта до експресіоністів. Ні. Його малярство є більш склад­ не, ніж експресіоністів, бо на ньому позначилися впливи різних .нап-

379

»Молоді жінни«, олія

380

рямків і стилів. Кміт вивчив досвід і скористав іконописців аж до імпресіоністів, кубістів, конструктивістів, експресіоністів чи навіть з тво­

оів наоодного мистецтва. Як споавжній мистець, а не імітатоо. Кміт зумів

з цих

впливІв

витворити щось цІлком

нового и оригІнального,

свій власний стиль, а не якусь мішанину стилів чи мертвий еклектизм.

Якщо шукати порівняння стилю Кміта зі сучасними тенденціями, то можна було б поставити його ще найближче до пост-експресіоністів та до т. зв. »Паризької школи«, бо деяка подібність до таких майстрів як Матіс, Пікассо, Ван Донr'ен і Модільяні, хоч наш мИстець не наслі­ дував жадного з них .

Треба знати, що в кожному пері оді є певні панівні ідеї в мистецтві /як і в літературі/ і їх спостерігається у багатьох мистців даної епохи, бо є щось такого, що їх споріднює. У випадку Кміта

цими

спільними

прикметами були

-

свобідний

нетрадиційний уклад твору, невраліетичний рисунок, вплив кубізму в ком­ позиції, вплив символізму в сюжеті та кольористичний досвід з імпре­ сіонізму.

Цікаві

є твори Кміта на рел і гі йні теми.

В них мистець виходить

від в і зантійсько-українських ікон, хоч їх не імітує, даючи свій власний

підхід у рисунку, в кольорах чи другорядних деталях, від візантійської ікони він брав лише традиційний сюжет. /Шкода, що українці в Ав­ стралії не подбали замовити в нього хоч один і коностас для наших цер­

ков, яких там збудовано кілька/ .

»Поеткасс, ол і я

1964.

ИJ

Кміт вніс також свій вклад до абстрактного малярства. Його абстракт­ ні картини є чисто декоративні, в яких граформ і барв є основою. Мистець

не ставив собі завдань представити абстрактною мовою якісь проблеми чи сюжети, його малярство не є інтелектуальне, лише чуттєве . Кміт це зрозумів і, не маючи інтелектуального підходу необхідного для справ­ жньої творчости, в тій ділянці багато не проявлявся.

У своїй творчості Кміт стремів до відображення гармонії, краси, до змалювання загадковости людської істоти - цебто порушував вічн і теми у мистецтві, але робив це сучасною мовою, модерною формою і власним стилем.

Коли йде мова проте, наскільки віддзеркалена в картинах Кміта українська духовість, то можна відповісти, що в йоготворчості виступають первн і, що їх

можна знайти у багатьох

наших

мистц і в, а саме

-

шукання

краси , стремління до гармонії , дек<?ративність , погідність настрою, опти ­ м і зм, уникання всіляких екстраваr'анцій, еротизму, примітивізму, бруталь­ ности і вульr'арности, явищ таких частих у сучасному західньому маляреТВІ .

До завдань відповідальних чинників за українознавчі ділянки на еміr'­ раціі /маю на думці Раду для справ культури при СКВУ/ tіЗЛежить подбати про зібрання якнайповнішої документації про життя і творчість М. Кміта та про публікації статтей у різних мовах про визначного й талановитого земляка /якщо на монографію нема грошей/.

Рисунон вуглем

382

фІЛІГРАНИ

З ВОГНЮ

І ЗЕМЛІ

КЕРАМІКА РОМИ БАБУНЯК В ПРИЗМІ ЧАСУ І ПРОСТОРУ Рома Бабуник

Початок п 'ятидесятих років позначив період широкого розквіту кераміки під гаслом винахідности, наївности і захоплення в цілому світі. Найважливіший чинник, пов 'язаний з тим розвитком , можна ок­ реслити, як шукання за людською ідентичністю в епосі , де машини і висока технологія випереджують творчу думку і дію поодиноких осіб, і де ручні вироби заникають в обличчі консумпції . Зворушлива свіжість і вітальність кераміки стали інтернаціональ­ після їхнього історичного , соцілльного і культурного підложжя , вигідне пораджування і скора комунікація ідей до певної міри спричиняють інтеrрацію національних стилів у вільному світі. Проте, вплив східної кераміки та філософії, зокрема Китаю, Кореї і Японії, значно відмі­ чується серед керамістів, які загалом виробляють функціональні пред­ ним явищем. Хоч можна відрізнювати твори окремих країн

мети для домашнього вжитку.

Творчість провідного англійського кераміста Бернарда Ліч , забарв­ лена духом східних шкіл, була взірцем до наслідування аж до шіст­ десятих років : доки студентські заворушення не спричинили пере­ ворот установлених ідей і традицій. Так протоптався шлях для нових ідей і процесів, для нових напрямків і концепцій .

Нарешті, керамісти звільнилися з форми підлеглої колесаві і по­ чали досліджувати суто ручні або індустрійні техніки. Після відкинен­ ня деяких прийнятих засад і заборон виринув ориrінальний піАХід до рисунку і до мануфактури. Кераміка стала засобом стихійного вислову незалежного від утилітарности.

383

В ЗСА це довело до появt;~ » Функ Серамікс «, що кпить собі з соцілльних і сексуальних бар'єр, притаманною собі брутальною, фі­ гуративною образотворчістю . Сюреалізм і супер реалізм у виді глини і скла, здавалися вповні підпорядковані ідеї, з якої виринув об ' єкт .

в приватних колекціях у Великій Брітанії, Західній Німеччині, фран­ ції, Бельгії, Голляндії, Люксембурrу, Італії , Ізраелю , ЗСА, Канаді , Ав ­ стралії . Рома Бабуняк про свою творчість :

роду керамічного матеріялу. Для багатьох інтелектуальне клопотання

» Виклик творити в порцеляні мене інспірував до шукання і вироб­ лення власного стилю праці, де інтуїція зустрічається з високими тех­

зоровими елементами як форма і стосунки в нутрі форми лишилися

нічними вимогами .

У Західній Европі керамісти продовжували вичерпувати саму при­

на порядку денному. І тим, подібно, природні форми, моделі і струк­ тури осталися головними референціями, а не висновки з гуманної кондиції або коментарі.

ній зачарованості .

Ао тої сучасної Західно-Европейської школи можна також зачис­

лити молоду українську керамістку Рому Бабуняк. Роджена в Англії, вона виростала в небуденно музикальній об­ становці і довгі роки відвідувала консерваторію із замилуванням до

фортеп'яну і до дириrентури. Рома опісля рішилась поширити свій мистецький діяпазон, студіюючи образотворче мистецтво із спеціялі­ зацією в ділянці кераміки у Тоні франкс. Вона завершила з відзна­ ченням Школу Мистецтва і рисунків 1976-го року у Шефільді , Англія. Індивідуальні виставки і участь у збірних:

1976- Маппін Арт Галері, Шефільд, Англія.

1978-79 - Мандрівна групова виставка в північній Балії 1980 - перша індивідуальна виставка »Фікція в дійсності« - Балія 1981 - індивідуальна виставка в Шерт І'алєрі, Гавс оф Ван Лак,

Мюнхенrлядбах, Німеччина.

1982- відкриття власної І'алєрії, Бад Тельц.

1983- Париж, Мюнхен, фаен ца, Музей модерної кераміки, Аайдесгайм.

1984 - Загреб , Музей модерної кераміки, Аайдесгайм, Німеччина . Крім признаного місця на різних виставках їі праці знаходяться

384

Я відповідаю чуйності порцеляни і застерігаюся перед премедито­ ваними дефініціями форми. Цілий процес відбувається в постепен­

Мене тривожать складки і верстви , гра світла і тіні, яка підкрес­ лює важливість прозорих прикмет порцеляни, а їі плястичність умож­ ливлює творення тонких органічних форм .

в. про.цесі ро.звитк}' праці наго-?ос на їі вислід вимагає інтеrрації те::'~пки І засобш , "яю ~е лише вІддають бажаний ефект, а також ЗДІИСНЮЮТЬ ПеВНИИ НаМІр .

Я свідомо оминаю утИлітарність, задля більшої сили вислову, із застереж~нням, що та експресивність ніколи не переходить в чисту абстракщю .

Моя творчість є спокійною , вона вимагає повноти роздуму і від­ чуття до оточення , в якому змисловий досвід є першої ваги «.

. Спостерігаючи _різн~манітність праці Роми Бабуняк, переважає вра­ жшня невимовнRІ деткатности дотику. Вона зуміла віддати н·е лиш вигляд, але й атмосферу в кожному пред меті: міліметрова модельована кора з грибами суrерує дерево, ліс , запах лісу і виходить дійсніше від дійсного, будучи його квінтесенцією . Або цікаво заокруглені вази , біло-прозорі , в яких криється несподіваний цвіт , чи японські » раку « -

385

вази із структурою артишока, які враз нагадують цивілізацію Азтеків і привабливий смак овоча. Також морська рослинність лишила неаби­ який слід у філігранній майстерності керамістки. На й хвилястих структурах знаходяться гейби піскові відтиски по відпливі моря , під­

креслені забарвленими натяками цвітів або грибів . На вічному підлож­ жі спокійної структури немов різьблять кольорові настрої глибоким натяком про тривожну, бурхливу будучність, про любов ...

Тут можемо сміло окреслити кераміку, як вислів чуття і душі. Кустарність перейшла метаморфозу у мистецтво, де намір і матерія одноголосно вібрують красою. Цим виринає певний спосіб світосприй­ мання, питомий мистцям , а що музика тої душі нам рідна, згадаємо

нашого найбільшого мистця світової слави- Архипенка . Він в 30-их роках писав: » Без сумніву, в кожного народу є свої характерні пси­ хічні риси; а що мистецтво є відбитка духа, то ясно, що існує наці­ ональне мистецтво. Але признаки національного мистецтва не в сюже­

ті. Характер національного мистецтва знаходиться у внутрішніх твор­ чих джерелах мистця. Ними є скриті поняття, наприклад, лірика,

містична краса- все поняття, складені з переживань і станів душі ... Я визнаю національне мистецтво, але для інших цілей- як мистецтво для мистецтва. Хто знає, чи я думав би так, коли б українське сонце не запалило в мене туги почування

за чимось, чого я сам не знаю

... «

Рома Бабуняк - талановита молода керамістка, збуджена до філо­ софії і до будучности, оригінально і вимогливо (до себе) опрацьо­ вує вогонь і землю на чужині. Варто слідити за й творчим розвитком та заохочувати до дальших виставок для ознайомлення з їі творчістю широкої української публіки. · Зореслава

Виставковий стенд Роми Бабуняк, Мюнхен, ХІІ/1984

386

РОЗВАЖАННЯ НА ОСНОВІ ЗАКОНШ БІОЛОГІЇ

ЧИ МОЖЛИВО ЗАПОБІГТИ ПРОБЛЕМАМ

СЕРЕД ДІТВОРИ ТА ЮНАЦТВА?

(2)

«Nemo psychologus nisi physiologus» Др Степан Зощун

(Закінчення)

Гете

Коли порівняти кількість мертвонароджених плодів на 1 ООО роділь, то отримаємо приблизний образ стану і ступеня отруйного лона !:3агіт­ них різних країн. Візьмімо, наприклад, числа з року 1955 і 1972, в Ук­ раїні з 1976 року. В році 1955 Японія мала найвищу смертність но­ вородків, бо аж 42.6 на 1000 родів, Норвегія найнижчу- 25.6 на 1000 родів; в році 1972 Швеція мала найнижчу- 14.З на 1000, найбільшу Шотляндія- 2З . 7 на 1000, а Україна З5 на 1000, ба навіть 40 на 1000 родІв, за І::.берстатом. Від 1976 року статистичний уряд у Москві не подає жодних того роду чисел. Значить смертність надалі висока. Оrруй­ не лоно сильне.

Зменшення смертности у всіх европейських країнах та у ЗСА зав­ дячується головно зриванню вагітности перед родами, якщо досліди клітин у рідині оводні вагітного уразу виявляють неправильності у плоді. Оrже і в них отруйне лоно надалі сильне. Це видко з чисел тих ново­ родків, які вижили, але у яких були різні види каліцтва. Or візьмімо числа з 1974 і 1976 років зі ЗСА. В тих роках налічувано 6,1 міль­ йона умово упосліджених, 750.000 з пораженням мозково-керівних осередків, 4 мільйона з бирсою (епілепсія), 750.000 з автизмом, 430.000 глухих і /або сліпих, з багатократними потворноетями 40.000, разом 12.07 мільйона. У випадку потворности, званої монголосхожістю, або об'явністю Давна , зауважено, що вона частіше трапляється, чим роділя є старша віком. Наприклад, у роділь віком 20 років трапляється одна потворність на 1600 родів, а у 46-49-річних- одна на 46 родів. Це нам каже, що з віком роділі її оборонні пристрої слабнуть, але отруй­ ність лона збільшується, бо з віком і запір калу є частішем явищем і дошкульнішим, а харч ще більше незрівноважений.

Сильно отруйний кал, який днями лежить у кишці, яка в різних місцях стисло прилягає до вагітного уразу, нищить відпорні властивості елизівки грубої кишки і тоді отруї з калу примикаються до крови, ба навіть до стінки уразу. До них належать сильні отруї з розпаду білків у грубій кишці, такі як птомаїни, сепсини, індоль, феноль, сірководень, тощо. Гнильні заразні від себе ще добавляють отруй. З надміру спожитих м'ясив, птиці, риби, яєць, сира та молока по­ стають завеликі кількості амінових кислин, в томv особливо грізної,

387

триптофану; ця кислина є одною з головних співпричинників прискоре­ ного росту довгих костей та передчасного приходу до голосу статевих

залоз (на сnілку з напміром статевих гоDмонів. особливо андDоr'енv і андростерону;8сі З НадМІру СПОЖИТИХ ТВарИННИХ С>ілків і ТОВЩІВj. 3 над­ міру амінових кислин постає забагато сечової кислини, яка є одною з головних спричинників заткальних недуг серця (»удару серця«) на спілку з надміром тригліцеридів (тваринних товщів), і холестеролю; триптофан і сечова кислина у надмірі, уже у плоді та новородка є головним спри­

чинниками солодухи у дітей (діабет). Співдіють тут надмір солодощІв і товщів. Взагалі можливостям тут немає меж.

Безспірними доказами на те, що у крові вагітної є різні отруї, головно з кормоводу, можуть послужити такі ознаки у вагітної: біль голови, завороти, почуття перевтоми, нервовість, безсонність, пригноб­ лення, отяжілість, блювоти, або лише млоєня, зимні ноги і руки, постій­ не пітніння, зимний піт, запір калу, або пронос на зміну, виквіти на шкірі,

сверблячка, тощо. Коли мати кормить грудьми і дитя блює, або має про­ нос, болі в животі, гарячку, тощо, тоді найправдоподоон1ше в 11 молоцІ є отруї з крови. У вагітної, коли отруї просякнуть до плоду, то живчик

плоду прискорений, або приходить до передчасних родів, звичайно мертвого плоду. Смерть наступає під впливом отруй, які проникли почерез місце до плоду, або брак кисню, жипєдайних речовин, тощо. Отруйне лоно вагітної ще може бути того роду, що дитя в часі родів не прозраджує жодного видного каліцтва, є напричуд гарне, всі захоп­ люються, аж одного дня, це звичайно буває в часі переходу до школи, навіть пізніше, в часі доспілля і ще пізніше, нас заскакує дивна по­

ведінка, наприклад: гомосекс, автизм, злочинність з нахилом до нищення і самогубства, солодуха, пістряк, божевілля, тощо. Можливостям немає меж.

Якщо дитя було вже в якійсь мірі пошкоджене в лоні вагітної і вона дальше годує своє дитя за зразком, як мога найбільше м'ясив, птиці, риби, яєць, сира, молока, виробів з них, масла, солодощів, роз­ плюй хліба (junk foods), різних водичок, то шкQQи будуть поглиблю­ вані, а приховані ще --па.ш<одженнЯ »ви6ухнуть;. у різних виявах, які нас ще більше затривожать, а дитя знищать безмилосердно.

Найбільшим прокляпям для молодого покоління від 6-ти поколінь є міт білків тваринного походження (protein).

приблизно

В наукових колах його давно вже стягнули з незаслуженого місця, але цей міт має ще багато приклонників, підтримуваний могутніми підприємствами.

Природа показала нам дуже виразно, скільки білків вільно людині, а головно дитині, спожити. Тим взором є склад молока матері. В молоці матері природа визначила найменше білків поміж всіми тваринами. Чи природа помилилася? Ніколи! Тих білків І:, тому так мало у молоці ма­ тері, щоб дитя якнайповоліше розвивалося, головно мозок. Людина по­ требує 25-30 років для повного розвитку мозку, отже, своєї особовости. Цього біологічного годинника розвитку не вільно самочинно прискорю ­

вати . Кожний надмір білків прискорює розвиток, але нерівномірно, нап­ риклад, статеві залози прискорено розвиваються і приходять до голосу, вимагають своїх прав тоді, коли мозок ще не є вповні розвинений, коли

388

осоОовІсть ще дитяча. Саме нині ми даємо дітворі та юнацтву, і 1\!tИ даємо вагітн1и надмір тваринних білків, в яких є забагато аміновоі кислини триптофану, сечевої кислини, статевих гормонів, чоловічих і жі­

ночих, виленних речовин з м'ясив, птиці, риби, а рівночасно забагато товщів і кальорій! · Виланні речовини тваринних білків - це Дуже сильні збудники не лише нервового уладу, але й залоз, які виділюють гормони. Їх, ти_х вилон­ них речовин є багато. Виявилось, що деякі з них так діють на надниркову залозу, що ця виділює чоловічі гормони у вагітної. Цей гормон може проникнути до плоду і збочити розвиток плоду жіночої статі в чолові­ чому напрямі (masculinization), а коли це плід чоловічого роду, то в нап­ рямі гомосексу, чи іншого збочення.

З тваринними харчами споживаємо надто багато холестеролю. Ви­ явилось, що з надміру цього холестеролю місці (placenta) вагітної

v

постають під впливом моно-аміно-оксидази гормон, званий проr'естерон,

а з чоловічого андростерону постає жіночий гормон естроr'ен. Всі три можуть проникнути до плоду, якщо оборонні пристрої вагітної й у самому місці, хоч би й на мить заломляться. Наслідки можуть бути, лише :Юс­ чений розвиток статевої особавости плоду. Наприклад, виявлено, що зга­ даний проr'естерон, опинившись у тілі плоду в перших трьох місяцях вагітности збочує розвиток плоду жіночої статі в чоловічому напрямі (masculinization) або чоловічий плід у жіночому (feminization), тощо. Взагалі, можливостям збочення немає меж. У висліді приходять на світ дівчата з чоловічими прикметами різ­ ного ступеня і хлопці- 'з жіночими. Це нині масові явища. Знаємо з дослідів на тваринах, що самички з чоловічими прик­ метами мають мозок учулений на жіночий гормон діетильстільбестроль (естріоль, естроль}. Коли пізніше подавана цей гормон самичкам, то вони виявляли ще сильніші чоловічі прикмети і ставали ще більш напастли­ вими. Настирлива виринає думка, чи у випадку дівчини з чоловічими при­ кметами не приходить до того самого, коли дівчина приймає проти­

заплідний лік, в якому є, звичайно, жіночі і або чоловічі гормони?

Коли вагітна п'є каву, то може прийти до збочення статевої осо­ бовасти плоду. В дослідах на тваринах виявлено, що кофеїна (trimethyloxantine) лучитьсА зі знам'янцями (gens) статевих лентівок (chromosoms) »Х« або ,.у .. і збочує розвиток статевої особавости у різному напрямі. В цьому самому напрямі можуть співдіяти вище зга­ дані вилонини (extractives substances), триптофан, сечова кислина, тацо. Американська установа FAO радить не пити вагітним кави, ані напитки, які мають кофеїну, наприклад, ті з цитрусовим посмаком, деякі морозива, чоколяди, тощо. Тут лежить головна причина масових розводів, насильства в родинах і вбивств.

Жінка з чоловічими прикметами буде суперничати за провід в ро­ дині з чоловіком, а це приходить до сварки, бійки і навіть вбивства,

якщо не розведуться. Рівень андростерону і сеч0вої кислини додають лише »огню«.

Загроза збочення статевої особовасти новородка іде, ще з одного боку, а саме, коли мати годує немовля своїми грудьми та рівночасно приймає протизаплідні r'удзички, які мають чоловічі та жіночі гормони.

389

Коли вагітна кровавить з уразу, то лікарі, звичайно, приписують

відповідні гормони. Їхнє діяння збочує розвиток статевої особовасти плоду.

Амінова кислина триптофан знаходиться у тваринних харчах у 6 до 1 О разів більших кількостях, ніж у тій самій кількості рослинних білко­

ноених харчів, на сухо міряних. А знаємо, що саме триптофан на спілку з гормонамИ прискорює ріст довгих костей і розвиток статевих залоз! Тварини, яким природа призначила тіло інших тварин за харч, мають відповідний розчинок, який звемо уріказа. Цей рознизує надмір сече­ вої кислини; у лювини розчинка урікази немає! Тому людина з трудом позбувається тих велетенських кількостей сечевої кислини, так що саме цей надмір сечевої кислини залягає в костях, даючи утин (gout),

або суглобицю (artritis), гостець (arthretismus) (rheumatismus). Надмір сечевої кислини грає чи не головну ролю у таких недугах,

як »удар серця« (stroke), »удар мозку« (арорІехіа), бирса (epilepsy), солодуха (diaЬetes mellitus), напастливість (aggression), пригноблення (de pression), схізофренія, самогубства та вбивства, тощо. На все це тер­ плять нинішня дітвора, юнацrво та дорослі люди. Найгірше виходить на тому плід.

Дуже некорисно впливають великі кількості солі, особливо у пло­ дів, новородків, дітей та юнацrва. Вони споживають сіль іноді багато­ кратно більше, ніж треба. Професор Сепіє з Монтреалю, творець по­

няття (stress), знайшов, що м'ясива і сіль є головними чинниками переобтяження (The main stress conditioning factors are meat and sаІt).Проміння висяюване з образовисилювачів (television) шкодять плодові та дітям! Коли вагітна тілує природно, чи до рота

(sexual intercours), то

плід загрожений, бо чоловічий гормон може проникнути до плоду та

:tючити розвиток. Чи можна цьому всьому запобігти? Лише відпові­ дальна жінка може це зробити!

Автор статтей в рубриці »Фізична куль­ тура" Д-р Степан Зощук в Римі перед пам'ятником на подвір'ї УКУ.

390 '

ХХХІІІ ВСЕАМЕ РИ

КАНСЬКИЙ ЗДВИГ

СУМ·А

Голова ЦУ СУМ д. Є. Гановсьний nромовляє до учаснинів Здвиrу.

Понад десять тисяч учасників, в тому понад тисячу уніформо­

ваної сумівської молоді, взяли участь у ХХХІІІ-му Маніфестаційному Здвизі СУМ Америки, який відбувся від 1-го до З-го вересня

1984 року на Оселі СУМ в Елленвіл, Нью-Йорк. Цьогорічний Здвиг прохо­ див під кличем: »Самостійна Україна наша мета« та відзначував наступні річниці: 25-ліпя смерти сл. п. Степана Бандери, 40-ліпя УГВР, 60-ліпя смерти сл. п. Миколи Міхновського і З25-ліття пере­ моги під Конотопом.

Офіційне відкриття Здвигу відбулося в суботу, 1-го вересня цього року о

год. 11-ій перед пам'ятником Героїв. Після звітів та підне­ сення прапорів секретаркаНуся Во-: відчитала СвяточнийНак аз КУ СУМ

і представила членів команди. До Команди Здвигу входили 16-ть осіб: Роман Мигаль - комендант, Андрій Бігун і Нуся Вох - писарі, Ми­ рон Колінський - бунчужний, Петро Вох і Юрій Мачула - фінансові, Мирослав Футала - референт зовнішніх зв'язків, Христина Цебрій пресінформаціі, Богдан Гаргай-керівник мистецької програми, Марія П'ятка - референт пропаr'анди, Юля Головка та Мирон Приймак керівники спорту, Володимир Костик і Григорій Цебрій- господарські керівники, Юрій Наконечний та Стефан Вох- керівники служби порядку.

Слово від Крайової Управи СУМ виголосила г'еня Кузьмович-Блага, промовляв також комендант Здвигу Роман Мигаль.

У пообідних годинах на спортовій площі відбулися змагання відби­ ванкита копаного м'яча.

О год. 6-ій вечером відбулись виступи мистецьких одиниць, ними провадив Б. Гаргай. Участь в мистецькій частині взяли танцювальні

391

групи з таких Осередків: Сиракюзи /Керівник Наталка Чомко/, три групи з Пассейку /кер. Роман Стеткевич/, група молодшого юнацтва

з Йонкерсу /кер. Богдан Лико/, як також скечі і деклямації, виконані

таборавиками вишкільного табору ім. Степана Бандери, яких підготу­ вав Святослав Караванський.

Вечером, в залі та під зоряним небом, відбулись дві танцювальні забави, на яких грали оркестра »Іскра« та оркестра »Чарівні очі« з

Йонкерсу.

2-го вересня о год. 10-ій рано на · площі перед Пам'ятником Героїв була відправлена Служба Божа, яку відправили о. протоігумен Патри­ кій Пащак, ЧСВВ, - заступав Преосв. Владику Василя Лостена, о. шамб. Стефан Чомко і о. Роман Мірчук. Тоді ж відбулася Служба Божа УПЦ, яку відправив о. мітрат Іван Ткачук. Потім відбулася

маніфестаційна частина Здвиг у.

П і сля

звітування

і піднесення американського і українського прапорів комендант Здвигу Роман Мигаль відкрив маніфестаційну частину . Мистецький керівник Б. Гаргай попросив на трибуну по1-1есних гостей, представив центральних та інших організацій. У почесній президії Здвигубули присутні: о. про­

тоігумен Патрикій Пащак, ЧСВВ;

о. шамб . Стефан Чомко та Ігор

Смолій /»Провидіння«/, о . протопресвітер Іван Ткачук /капелян право­ славної молоді СУМ/, о. Роман Мірчук, Дарія Степаняк /голова ГУ ОЖ ООЧСУ/, Марія Дупляк /голова КУ ООЛ/, Роксоляна Букшована­ Поттер /метрополітальний Відділ ПАБНА/, Іван Кобаса /КВОР/, Ліда

Маркович /КУ СУМ Арr'ентина/, Надя Ткачук /КУ СУМ Англія/, Ле.в

Футала /УНП/, Микола Грицковян /Світове Братство Вояків УПА/, Петро Шкафаровський /ГУ Колишніх Вояків УПА/, Анна Заборська­

r'елетей /Від. ОЖ ООЧСУ, Н. Й./, проф Павліна Андрієнко- Данчук

/Шкільна Рада УККА/,

Роман

Маринович /керівник радіопрограми

»Година Укр. Мельодій«/, ред. М . Дольницький /»Америка«/, Степан Гавриш та Володимир Квас /УНС/, Євген Івашків /УККА/, Маркіян Панчук /КУ СУМ Німеччина/, Андрій Дзюбанівський /КУ СУМ, Канада/, Мирон Мицьо /Фундація дослідження Лемківщини/, Орися Борець

/КУ СУМ, Австралія/, проф. М. Чировський /голова ГУ ООЧСУ/, Юрій /Відділ УККА Південно-східнього Мічіr'ену/, Степан Юрків /ООЧСУ, Дітройт/, Зеня Юрків /ОЖ ООЧСУ, Дітройт/, Микола Хоман­

Юрків

чук /Об'єднаний Комітет, відділ УККА, Н. Й./, мr'р. Іван Буртик /Фун­

дація УВУ/, Оксана Мельник /СУМ Чікаr'о/, Микола Грицковян, молод­ ший /КУ ТУСМ/, Вячеслав Вишневський /Крайова Пластова старшина/, Василь Ліщинецький /голова Від. УККА, Клівленд/, д-р Ярослав Падох /голова НТШ/. Святкову доповідь виголосив голова Крайової

Управи

СУМ

д-р

Аскольд Лозинський, привіти склали: Є. Ганоаський-голова ЦУ СУМ, д-р М. Чировський - голова ГУ ООЧСУ, інж. Є. Івашків- генеральний секретар УККА, В. Вишневський - представник Пласту і кол. україн­ ський вояк совєтської армії в Афr'аністані Микола Мовчан . Друг Гаргай

відчитав письмові привіти від Патріярха -

Кардинала Йосифа і голови

Проводу ОУН Дост. Ярослава Стецька. Мирослав Футала, референт зовнішніх зв'язків, вітав та представив американських гостей . Комісар у справах закордонних претензій д-р

392

Вид на площу з учасниками Здвмгу

Богдан Футей прочитав привіт від президента Р. Реr'ена, Чарлс r'apr'aнo зачитав листа від сенатора Альфонса д'Амато; промовляв стейтовий сенаторДжан Флин, якому СУМ подарував вишивану подушечку.

Опісля згадано ряд письмових привітів: від Митрополита Стефана

та Владик Василя і Іннокентія, ЧСВВ, сенаторів Ч. Персі, Дж. г'лена, конr'ресмена Б. г'ілмана, як також від Братства кол. Вояків 1-ої Укр.

Дивізії Української Національної Армії в ЗСА, Асоціяції Діячів Укр. Культури, АдУК, УНПомочі, Українського Братського Союзу, КУ СУМ Арr'ентіни, КУ СУМ Францїі, КУ СУМ Німеччини.

У мистецькій частині маестро Євген Курило, відомий актор і мис­ тець слова, прочитав рецитацію із поем у присвяті Бандері і самостій­ ній Україні, а оркестра »Батурин« з Торанта /керівник мr'р. Василь Кардаш/ заграла два марші. Маніфестаційну частину Здвигу закінчено дефілядою Осередків СУМ. Додефіляди грала оркестра »Батурин« і наступні Осередки СУМ взяли

участь: Нью-Йорк, Йонкерс, йонr'ставн- Огайо, Клівленд-Парма, Бал­ тімор,

Рочестер,

Сиракюзи, Авбурн,

Асторія,

Філядельфія,

Пассейк,

Бостон, Мантре аль, Т оранта.

В пообідних годинах на спортовій площі відбулося закінчення спор­ тових змагань, які закінчилися такими вислідами: Відбиванка: Дружин­

ники: 1-ше місце - Рочестер, 2-ге місце- Клівленд, 3-тє місце- Йон­ керс. Старші юначки: 1-ше місце - Йонкерс, 2-ге місце - Пассейк, 3-тє місце - Нью-Йорк. Старші юнаки: 1-ше місце - Нью-Йорк, 2-ге місце - Асторія, 3-тє місце - Гартфорд. Копаний м'яч: 1-ше місце У неділю, о 5-ій годині, на трибуні, перед пам'ятниками, чудова духова оркестра »Батурин« виступала з п'ятьма точками, а вечером відбулись

товариські ~абави під звуки оркестри >>Водограй« з Нью-Йорку і »Ча­ рівні очі« з Ионкерсу, Н. И.

Цьогорічний, вже з черги 33-ій Здвиг СУМ своєю месовою участю сумівської молоді та громадянства доказав, що наша Спілка є на пра­ вильній дорозі у вихованні молодої змін. и під кличем »Бог і Укра:Іна« на поселеннях, а українське громадянство щиро і жертовно оцінює нашу працю.

Христина Цебрій

393

СОТНІ СУМІВЦІВ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ПРОТЕСТІ

ПРОТИ РОСІЙЩЕННЯ УКРАЇНИ У ВАШИНП"ОНІ 16-го вересня 1984 року сотні сумівців з'їхалися до Вашінr'тону, щоб разом з тисячними

масами українського громадянства виявити в організований спосіб свій спротив московській політиці російщення українського народу. »Досить московського звірства в Україні«, »Росі­ яни, геть-геть з України!, »Ні! Московським імпеіялістам«, »Тільки вільна Україна !'арантує кінець російщенню!«- рясніло на транспарантах.

Промовляли члени Комітету проти Російщення України. Найбільш змістовну промову виголосив ред. І. Білинський. Промовляли д-р Ярос­ лав Падох, ін ж. С. Процик, М. Куропась; з американських достойників про­

мовляли Е. Дервінскі, Кларенс Бравн

-

заступник секретаря торгів­

лі, та Лінас Коджеліс, особистий представник Президента.

Після промов довжелезна півторамилева колона, довжиною, чет­ вірками рушила під совєтську амбасаду . За Пластом і ОДУМ-ом ішли кількасотенні лави Спілки Української Молоді. Перед прапороносцями ішов д-г Ярослав Петрик - провідник сумівської групи. За великим

напІАсом СУМ-А та десятками сумівських прапорів з усіх сторін Амери­ ки -

Нью-Иорк, Дітройт, Чікаr'о, Філядельфія, Гартфорд та інших осе­ редків- маширував сумівський провід - Крайова Управа з Головою

ЦУ СУМ Аскольдом Лозинським та іншими членами Крайової Управи. Сумівці не знеохотилися тим , що полщ1я перегородила доступ до совєтської амбасади. Сканпована слоганиJ До присутньої громадІ-І

д-г я. Петрик проводить сумівський похід

394

Сумівці-прапороносці в марші.

звернувся Абдул Мутакоадr'а, командир 15000-го загону повстанців· муджагедІНІВ, АКІ воюють проти совєтів і після його палких слів су·

мівці спалили символ російського свавілля в Україні, червону ганчірку, яка добре розгорілася на втіху сумівської молоді та інших учасників, які були свідками

цієї події. Відспівавши національний гимн та »Не

пора« сумівці та інші демонстранти відійшли до Парку Ляфает, де д-р

Б. Футей розказав присутнім, що москалі не допустили до совєтської амбасади делеr'ацію з листом засуду московської політики »російщення" Ціла багатотисячна маса учасників, після вислухання ще кількох про· мов представників українського громадянства мала нагоду побувати на прекрасному концерті української пісні в »Кеннеді Сентер«, де біля

3000 слухачів подивляли красу української пісні. Українська преса слабо відгукнулася на численну участь зорганізо· ваної молоді. Сумівці-учасники демонстрації гідно репрезентували свої Осередки та показали на ділі живучість нашої Спілки, яка на заклик КУ СУМ відгукнулася швидко і чисельно.

ВИШНІЛЬНИЙ ТАБІ Р .. во

ГР Й"

5-19 серпня 1984 року біля Едмонтону на оселі »Вабамун« відбувся вишкільний табір »Водограйсс ім. Григорія Сковороди. Табір був роз­ рахований для підготовки майбутніх впорядників. Програма включала

19 тем, . ~в яких учасники знайомилися з вимогами дГІА впорядників.

16 учасників, з яких 15 були з Осередку СУМ в Едмонтоні і один з О СУМ в Калr'арах, з успіхом перейшли цей табір. Табір підгото­ вила і за нього відповідала член КУ СУМ В. Чучман.

395

XXXIV ЗДВИГ СУМ В КАНАДІ Промовляє голова ГУ ОЖ ЛВУ Марійка Wкамбара

9-го вересня

1984 року ВІдС>увся 34-ий Здвиг СУМ в Канаді . Су­

мівська молодь і зібрані відмітили славні історичні дати з світлої і с­ торії боротьби українського народу; а м і ж ними : 75-річчя від дня народження і 25-ліпя від дня смерти Провідника ОУН Степана Бан­

дери, 40-ліпя створення УГВР, та інші важливіші річниці, які припадаtqть ЦЬОГО року.

Величавий Здвиг з участю сотень молоді почався св. Літургією, яку відправив о. І. Барщик і о. диякон Роман Дусановський. Член ЦУ і КУСУМ Богдан Лещишин офіційно відкрив Здвиг. Зараз після

цього був святочний Апель, яким провадив Володимир Мартинів, бун­ чужний цьогорічного Здвигу. Голова КУ СУМ Канади, д-г Богдан Ба­ ран П<_?nросив присутніх вшанувати однохвилинною мовчанкою Патрі­ ярха Иосифа І-го, символу Нескореного Християнства в обличчі ко­ муно-московського ar'pecopa. Присутня сумівська молодь вшанувала Патріярха дефілядою, в якій взяли участь сумівські осередки із Торонта, Етобіко, Miccicar'a, Ошави, Ст. Катерінс, Велланд, Кіченер і Монтреалю.

В мистецькій програмі, яка ві.Q~уnася в пополудневих годинах, висту­ пила орнестра »Батурин« /під дМ,)МІ'ентурою невтомного маестра Ва­ силя Кардаша, яка виконала мис:ецькі точки для вшанування історич­

них постатей: Блаженнішого ПатJ)ЇrІ~а, Степана Бандери, Карпатських Січовиків та всіх уnавших

героїв, t~кі страждали за волю України. Були це пісні »Журавлі«, »Со святи• ..... »Фронтовик« та марш .: ,ол­ та ва«; Емілія Стельмах з Етобіко рецКІr"Вала уривок з твору Марка Бо­ єслава »Гимн народові«, Роксоляна Мельник з Торанта деклямувала уривок Тараса Шевченка з твору »Холодний Яр«. Виступав жіночий хор »Діброва« під керівництвом Марійки Свербивус І акомпанювала Ма­ рійка Турчин/.

Пані Марійка Шкамбара, колишня сумі_вка, а тепер Голова Головної Управи ОЖ ЛВУ виголосила головну доповідь, в якій наголосила потре­ бу морально підтримувати виховну дію серед молоді та говорила про спо­ соби активізації молоді.

З'ї:щ закрив, словом подяки- Михайло Рожелюк /організаційний реф. Крайової Управи СУМ. Окрім офіційної і мистецької частин на 34-ому Здвигу відбулася і спортова програма, яка включала змагання двох дру­

жин коnаного м'яча та відбиванковий турнір між восьми дружинами різних сумівських осередків: Гамільтон, Ошава, Велланд, Етобіко, Miccicar'a, Торонто, Мантреаль та Кіченер. З огляду на погоду, яка не до­ писала, змагання перенесено на інший день.

396

Між подругамн і друзями на »Весеnці« (Б. Айрес).

ВИХОВНИЦЯ З КАНАДИ

МІЖ СУМІВЦЯМИ НА ТАБОРІ В APr'EHTIHI Цього року (січень 1984) до сумівців в Арr'ентіні загостила подруга Ірка Мицак , виховниця і журналістка за фахом. Вона працює при »Гомоні України«. Сумівці двотижневого виховно-відпочиннового табору »Слідами Борців«, який нараховував 70 учасників, і коменданткою якого була Ліда Маркович, скористали дуже багато з цікавих викладів по­

други Ірки. Крайова Управа надіслала на руки Центральної Управи подяку за її висилку до Арr'ентіни та висловила вдоволення з її праці. Подрузі Ірці бажаємо численних успіхів у праці з суміаською молоддю та в журналіетичній карієрі.

БЛ. П. ВАСИЛЬ КУЦИЙ По короткій, ane водночас тяж­ 8 травня 1984 року по­

ній недузі,

мер

у Торонті

бп.

ций, довгоnітній

п. Васиnь Ку­

чпен

ОУН, попі­

тичн ий в'язень за першої російсьно­

бопьшевицьної окупації західніх зе­ мепь України, в катівнях НКВД перейшов свій хрест в 1940/41 ро­ нах. На еміІ'рації був чnен СУМ, ви­ ховнин,ноn.номенданттаборувань на •Весепці«, чnен Крайової Упра­ ви СУМ і Осередку, чпен ЛВУ, чпен УВФронту, довгоnітній упра­ витеnь кооперативи »Будучність« у Торонті і співредантор журкаnу кооперативного руху в Канаді »Ко­ ординатор«, довгоnітній чпен Ди­

рекції і господарський референт української гуртівні ЮБіЕй, трудів­ ник на націонаnьній і економічній

ниві, ентузіяст праці в Українсько­ му Купьтурному Центрі на вуп. Крісті 83-85. Народжений в сеп і Со­ nонсьно, Дрогобицького повіту в Унраїні 11 nютого 1914 року. На 70 році жнття 11 травня 1984 року о. М. Стасів, о. І. Барщин і о. К. Грицина відпровадиnи тіnо покій­

ного з церкви св. Покрови на цвин­ тар »Проспект•, де його похороне­ но. Відійшnа з цього світу nюдина веnиного формату, трудівник на поnі сумівсьного жипя в Канаді, працівник в діnяннах економії і по­ nітичний діяч у nавах ОУН та

УВФроАту.

Запишив дружину Софію, двоє дітей у Канаді і в Унраїні та даnь­ шу родину і бпижчу в розсіянні.

В. Й. П!

397

--;:}....,.VI' 1&/J

74.7.7984 року в катедрі св. Юрія в Саскату'Іlі, Ка1tада, зві'Іlчалися Ми­

рослав ПАСІЧНЯК з Вірою КАПУС­ ТЯНИК.

Молоду

Пару

зві'Іlчав

о.

митр. Володимир Івашко і о. Рудольф Луж'Іlий. Співав катедр. Хор під кер. С. Чепиги.

Веdль'Іl е прий'Іlяття відбулося в залі Вілліямс Кетері'ІlГ при великому

числі гостей. Старостува в Володимир Саrаш з Ріджай'Іlи. Молоду Пару від О-ку СУМ вітала Леся Гqрбай, вру­ чаючи ім дару1tок. На поправи'Іlах мступ'Іlого д1tя д. М. Бойчук дав і'Іlіціятиву до переведm'ІlЯ грошової збірки, з чого 1ta »Ава'ІlГард<< і »Крила­ ті<< приділе'Іlо 700 дол. Молодій Парі бажаємо М1tогих і ІJ!асливих Літ 1ta 1tовій дорозі життя/

•

В д1tі 4.8.84 року в церкві св. Да­ вида в Нефі1l, Валія, зві'Іlчалися Пет­ ро ХОМА з Ша1l-Єлисаветою_Пітерс.

Акту ві'ІlЧа'Іl'ІlЯ довершив о. Иосафат Лещиши'Іl та о. В. Томас. Петро Хома - актив'Іlий сумівець

Осередку в Льєж, Бельгія, чле'Іl КУ СУМ, Впоряд1tик СУМ, члm кома'Іlди сумівських таборів 1ta Фра'Іlкополі та учас'Іlик цих таборів від ра'Іl'Іlього юм­ цтва. Єлисавета -

абсольве1tтка ви­

щої Школи Мов і учителька. Батьки Молодого, Вале1tтим і Михайло Хоми, відомі 1ta тере'Іlі Бель­ гії провідщ· громадські діячі, влашту­ вали весіль'Іlе прий'Іlяття в домі Т-ва св. Софія в Льєжі 20. 70.7984 року. З тієї 1tагоди Молода Пара і Батьки

склали пожертви 1ta пресфо1tд сумівсь­ ких жур1tалів.

Молодій Парі бажаємо М1tогих і

1J!асливих Літ!

398

•

17.2.84 р. в -церкві свв . Володими­ ра й Ол ьги в Чікаго, ЗСА, зві1lчала­ ся Молода Пара Cтena1t ДРО3Д і Катери1tа ТИХА. Ві1tчал и оо Рома1t Мірчук і Петро rалад за. Молода Пара

-

•

8 .9.7984 року в -церкві св. Михаїла в Дарбі, А1tглія, зві1tчалася Молода Пара Ігор ХОХОЛЯК з Бельгії і Ма­ рія-Людмила ГРИНЮК. Bwmaк ве­ сіль1lе прий1tяття відбулося

ц е актив1tі су­

мівські діячі в О-ку СУМ ім . Пав­ лушкова в 'liкaro. Ка тj!JСЯ ра1tіше ТljJацювал а вихов1tи-ц ею в О-ку СУМ в Пал атай1tі, а відтак - як члm Бу ­ лави в Чікаго . Є чле1tом Управи та1l­ ц юваль 1lого а1tсамбл ю СУМ »Укра­ Ї1lа <<. Степа1t є довголіт1lім члmом Управи О-ку СУМ в Чікаго та ре­

фере1tтом таборува1t1tя при КУ СУМ Ам ерики, а рів1tочас1tо є головою ду ­ хової оркестри СУМ в Чікаго . Обидвоє Jtалежатt оо театраль1tо го а1tсам блю СУМ гумору й сатири » Тяжко 1ta

Обидвоє Молоді Jtалежать до про ­

від.Jtих чле1lів СУМ. Ігор - чле1l КУ СУМ в Бельгіі; учас1tик сумівських

таборів ще з дити1tства, а відтак чле1t Кома1tди і Впоряд1tик СУМ. Пра­ иює як компютер1tий фахівець. Марія­ Лідмил а ІМіра! Впоряд1tик СУМ, чле1t

та1l'Цюваль1lо-муз ич1lого

аJtсам­

блю СУМ в Дарбі, вихов1tиця і чле1t Кома1tди 1ta таборах СУМ, . працює,

як і1tструкторка мов. Обидвоє похо­ дять з роди1t сумівських і суспіль1tих діячів.

еміграції<<.

Весіль1lі поправи1tи відбулися

мгоди весілля Молода Пара, Бат ьки та гості склал и щ едрі датки 1ta сумів ські жур1tали »АваJtгард « і »Крилаті<<.

3

Бажаємо Мол од ій Парі M1to гux

і

1ta » Ta-

pacieui<<.

Фра1tкополі

в

Бельгії

22.9.84

1ta при

великій скількості vчас1tиків. Молода Пара і батьки Молодої склал и щедрі датки

1ta пр есфо1tд сум івських жур­

Jtа л ів.

Ifl аслив их Літ!

Молодій Парі бажаємо М1tогих і і Іflасл ивuх Літ!

Веnикобрітанія Лондон : 0-к C.YL\1, з амість квітів 1ta сві:нсу могшtу сл. п.Іва1tа Овчарика20 ф. ст.

Брадфорд: Іва1tо-цький Лука -

100 бфр .

Рочдейл: Д Мель1tик- 1 ф. ст . Едінбург:УправаВідділу СУБ -50ф. ст. Ітакож1tа »Крилаті<<-50ф.ст.І Ковентрі: О. Красій- 7.90 ф. ст. Іпсвіч: М. Мудрик - 3.80 ф. ст. Бельгія

Тюмед: А1tдрій Войтиши1l - 300 бфр. !також 1ta »Крилаті << - 300 бфр.І Льєж-Серен: Хома Петро, з 1tагоди одруже1t1tя - 1000 бфр. Е. Проць - 500 бфр., Іва1t Федько - 1000 бфр . /також 1ta »Кри­ латі << - 7000 бфр.І Льєж-Герсталь: Л-тво О. іМ. Хохоляки , з 1tагоди ві1lча1l1lЯ Ігора з Мірою Гри1tюк- 750 бфр . /також 1ta »Крилаті<< - 750 бфр.! Ігор і Міра Хохоляки, з Jtагоди одруже1t1tЯ- 17.50 ф . ст. /т а кож 1ta »Крилаті<< - 17.50 ф. ст./

399

Франція Жібервіль: Наталка Псуй -

20 ффр

Мерінян: М. Корба -55 ффр. Німеччина ДЮссельдорф: В. Ковальчи1l - 7 1lM Байльштайн: М. Кукляк- 5 1lМ Радольфuель: П. Рашкевич - 70 1lМ !також 1ta »Крилаті<<

- 70 1tм/

Канада

Монтреаль: Л. Березовська - б дол. З весілля Окса1tи Кузиши1l з Ів. Куш1tірем -50 дол. !також ua »Крилаті<< - 50 дол.! Ошава: 0-к СУМ- 50 дол. /також 1ta »Крилаті<<- 50 дол./ Віндзор: ОУВФ -ЗО дол. !також 1ta »Крилаті<<- ЗО дол./ Тандер Бей: В. Маз1tичка - 2.50 дол., 0-к СУМ- 2.50 дол. Саснатун: З весілля Мирослава Пасіч1lЯка з Вірою Капустя1lик - по 50 дол. 1ta »Ава1lrард<< і »Крилаті<<. Торонто: Б. Пасіч1lик - 7О дол. Австраnі я Мельбурн: Степа1t Лисе1tко -

8.50 дол.

Норвегія Осльо: Л-тво Чавси -

7500 бфр.

ЗСА

Нью-Йорн: Марія П'ятка- 70 дол. Чінаrо: З весілля Степа1tа Дрозда з Катери1lою Тихою- 700 дол. !також 1la »Крилаті << - 87.50 дол.! Склали: Молода Пара - 50 дол., Іва1t та A1t1ta Дрозд - 700 дол., Ольховий Микола - 70 дол., о. Р. Mip1!JK, Р. Голяш, І. Ривак, Марійка і ТарасДрозд-по 5 дол., П. Горбовий - 7.50 дол. !Такі ж суми uазва1lі особи склали також на Визволь1lий Фо1tд ОУН. Рочестер: Петро Балка, з три31lи по бл. п. Катерині Пела1tович -Зб дол. !також 1ta »Крилаті<< - Зб дол./ З весілля Богда1tа і Марії-А1l1lи Допащук - 50 дол. !Також

1ta »Крилаті<<- 50 дол./ Трентон: 0-к СУМ з триз1tи по бл. п. Миколі Колодію -50 дол. !також 1ta

1ta >>Крилаті<< -50 дол.! Всім Жертводавцям і Збирачам 1tаше щире Спасибі, а Молодим Ларам М1tогих і Іflасливих Літ!

ВІД ВИДАВНИЦТВА СУМ Дороrі Читачі і Передnnатииии •Аванfарду"!

3. ч. 6/177/84 •Аванfарду• В-во СУМ nереходить до осідну ЦУ СУМ в Нью-Норму, м від 1979 року знаходиться вже Редакція журнаnу. Цим закінчуємо 38-ий рім вид~~t~ня •Аванfарду•, з чоrо 16 років в Брюссеnі, Беnьrія. Передwе журкаn видавано в АвІ'С6ур3і, Мюнхені і Лондоні до 1969 року. Бажаючи Видавництву СУМ і Редакції •Аванfарду" в Нью-ІіІорну якнайкращих усnіхів у даnьwІй nраці в Новому РоцІ, хочу nрн цьому заnевнити їх про мою даnьwу сnівІ'1)ацю в найстаршому наwому nресоному орrані СУМ, яким є •Аванfард•. Омеnян Коваnь

400

Гоnова ЦВР СУМ

Дороrі Чмтачі і Передматиммм •Аванfарду•!

З ч. 6/177/84 •Аванfарду• В·во СУМ nереходить до осідну ЦУ СУМ в Нью·Йорну,

де від 1979 рону знаходиться вже Редакція журналу. Цмм закінчуємо 38·мй рІн вмдання •Аванfарду• , з чоrо 16 роні в в Брюссеn і, БеnьrІя. Передше журнал видавано в Авfсбурзі, Мюнхені і Лондоні до 1969 рон у.

Від своrо nочатку журнал мав настуnних rоnовнмх редакторів: Петро Крмнмця, д·р М. Кушнір, Петро Кізко, Леонід Полтава (1946·1951) А. Шуnьrа(1952), Оnенса Каnмннмн /1952·1958 р./ , Іван Крушеnьнмцьнмй /1958·1965/, Воnодмммр Ленмн /1965· 1973/, Андрій Гайдамаха з реданційною ноnеfією Дружмннннів /1973·1979/., Роман Звармч /19 79·1983/ і Осмn Рожна від 1984 рон у. З nереходом друну до Брюсселі rоnовнмй тяrар nраці ян редакційно тан і тех· нічно-адміністративної сnадав на Секретаріят ЦУ СУМ і на мене особисто, ян вІдnо· вІдаnьноrо редантора та Голову ЦУ СУМ, а від 1979 року Голову ЦВР СУМ. З nереходом друку до Брюсселі буnо nобІnьшено формат та об'єм журналу з nодіnом на окремі роздіnм за тематмною, відnовідно до натеrорій Дружмннмнів СУМ. Оформлення обнnадмннм винонав спочатку /1969 р./ мистець Омелян Мазурмн, а дещо зrодом- відомий rрафін Янів Гніздовсьнмй. Журнал на nочатку своєї nоявм в 1946 році був nодуманмй, ян місячнмн, ane від· тан nерейшов на нвартаnьнмн до 1968 року. Від тоrо часу, з nереходом до Брюссеn і, журкаn

вмдааався

ян двомісячнмн, з тмм, що ванаційне чмсnо буnо нумероване

23 ронм своєї nоявм 88 чмсеn, то за 16 років в Брюсселі nоявилося даnьшмх

nодвійно, тобто одне на чотмрм місяці. т_оді, ноnм за nершмх •Аванfард• нараховував

89 чмсеn . Це буnо ввnмне зусмnnя, бо n раця відбувалася не завждм в нормаnьнмх обставинах, ян nід оrnядом редаfування т ак і nід технічно-адміністратмвнмм. Журкаn не мав фінансовоrо забезnечення і тому доводмnося шунатм додатмових ресурсів. На щастя знаходмnмся жертводавцІ, яні вnnатамм на nресфонд nідтрммуваnм існуван· ня журналу. За це їм наnежмть щмре nризнання І nодяка. Між своїмм сnівреданторами і коресnондентамн Редакція •Аванfарду• нараховує понад сотню відомих Імен журналістів, І1>Офесорів, поnітмчнмх і rромадсьнмх діячів, nмсьменнмнів, поетів та онреммх фахівців. Крім вмчмсnенмх вмще реданторів на сто· ріннах журналу nоявnяnмся статті Гоnовм ДП і Проводу ОУН ЯрОсnава Стецька, д·ра

Б. Стебеnьсьноrо, Наталії Павnушнової, nроф. С. Вожанівсьноrо, д·ра Стеnана Зощуна, nроф. З . Саrана , д·ра В. Поnовича, д·ра В. Кухара, МарнІян!І.Бернута, д·ра А. Бедрія, Софії Наумович , інж. Зінаїди Вмтязь, мfра Кухара, мfра Є. Гановсьноrо, мfра Є. Рена, мfра Г. Ощмnна , nроф. Т . І. Коса , С. Каравансьноrо, д·ра Г. Васьновмча, д-1Jа Р. Ма~уоон~t. Зоі Коrут, Оn ь rм Ман, Оnе н м Звичайної, nроф. Р. Драfана, Яросnава Деремендм, о. д-р а А. Ммх аnь сьноrо, о. д· р а Б. Курмnаса, Ммноnм Вереса·Кnмменна й баrато Іншмх. До тоrо тре ба дод ати с nроб мі статті певноrо чмсnа Дружмннмнів СУМ, яні заnравnяnм свої пе р а на сторіннах »Аu а нfа рду•.Всім їм наnежмть наша щмра nодяна за безвмнаrо· радну сnівnрацю з журІІ аn ом н а нормсть унр аї нсьної моn оді, в nошуках за світоrnя· ДОВМ М Оф О рМfІе Н Н іІ",.

З вдячн істю треба відмітмтм також труд і nрацю rурта адміністраційноrо і техніч· ноrо персона nу В-ва СУМ, на nротязі 16 роні в вмnусну » Аванfарду• в Брюсселі. До нмх належать n·ra Іванна Куропась-коваль, адміністратор, яна вдержувала контант з nред·

ставнмцтвамм в онреммх нраїнах та з референтамн сумівських вмдань по Осередках, ведуч м нартотеку nередnлат і довжнмнів і nрмймаючм розчмсnення. Подяна і nризнан·

ня наnежаться також сиnадачам і друкарям, яні донnадаnн всіх старань, щоб жур· наnн nоявnяnмсь в естетичному вмrnяді своєчасно. До нмх належать cn. n. Яросnав Фрмдран , Стеnан Бойно, Петро Дмммд, Міnя Сенмчан, Іванна Куропась·Коваnь, Віра Сенмчан, Ніна Лаврмненно, Оnя К і ексnедитор - М. Кеn е ман.

На відмічення засnуrовують танож молодші nодруrм І друзі, що nройшnм у В·ві nідrотовчо-технічнмй і реданційний вмшніn, а саме: дд А. Гайдамаха, Осмn Рожна, Роман Радеnмцьнмй, подр. Ммросnава Підrірна, Ммросnава Мудрак і Гаnя

СУМ

Кпммун . З н мх nерш і два ст аnм в міжчасі nрофесійнммм редакторами, ад. Осмn Рож· на з nочатком 1984 року nеребрав функції ronoвнoro редантора »Аванfарду•. Поба· жаймо ж йому вмдержnмвостм і баrато творчої фантазії в йоrо реданційній nраці дnя адержання і nокращання журналу на майбутнє. На цьому місці наnежмть танож зrадатм сnовами вдячности ті особм й установк, що допомаrаnм В-ву СУМ у фінансуванні журналу, ноnм вnnмвм за журнал буnм не· в мст ач альні, а довжнмнм не сnішмnмся nnатмтм . Дотмх осіб належать n·i Дарія Ш мйна, Павло Задорожний , Грмrорій Чубмн, В. Я, Стеnан Баrрій і інші, що своїмм безпро· центовммм позмнамм вмручаnм В·во СУМ від заrрозм nрмnмнення вмnусну журналу.

За це їм наnежмть особnива nодяка.

На онреме відмічення засnуrовують також Жертводавці, що внесnм nоважніші сумм на вмдавнмчмй Фонд сумівських журналів, а це Ммхайnо Корнійчук /Беnьrія/ з 1 оо ООО бфр., д·р Роман Маnащук /Канада/, що снnав 1000 нан. доnярів у nам'ять своєї Дружмнм Марії, довrоnітмьої Вмховнмці СУМ і учмтеnьнм » Рідної Шноnм•. Цей Фонд треба на майбутнє розбудувати, щоб унмннутм труднощів у фінансуванні жур· наnів СУМ. Снnадаю рівно ж сердечну nодяку всім коресnондентам, референтам сумівських вмдань по Осередках та nредставимнам В·ва по онреммх країнах за тісну І віддану сnівnрацю на nротязі довrмх ронів, що уможnмвмnо вмпусн сумівських журналів. Ane· nюю також до тмх всіх , хто заnяrає за журнал, щоб зnінвідуватн заборrованість і дозвоnмтм nовернути затяrнуті nозмнм.

Бажаючи Вмдавнмцтву СУМ і Редакції • Аванfарду• в Нью·Йорну яннайнращмх усnіхів у дальшій nраці в Новому Році, хочу nрм цьому запевнмтм їх про мою дальшу сnівnрацю в найстаршому нашому nресовому орrані СУМ, янмм є•Аванfард•. Омелян Коваль Голова ЦВР СУМ І дотеnер і ш ній відnовідальний редактор.

;

ЗМІ СТ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

СТЕПАН БАНДЕРА - ПРОВІДНИК ОУН І ПРАПОР НАЦІЇ ......З21 Д-р. Г. Васькович: До біографії Степана Бандери ............... ........... 324 ...: ! 5-го жовтня 7959 ро ху ............................................................ .. 329 А. Фурман: Діло Бандери переможе/ ............... ............... ............... .... .334 Наталя Павлушкова: Постріли ворога в минуле України/ , ..... ... ...... 336 О. Мойсієнко: Мої зауваження до »твору<< Снєгірйова ............... ..... 339 Н. Сетфаник:Предки ............... ............... ............... ............... ............... 340 проф. В. Косик: Питання антисемізму в Україні ..... ..... .... ............ 347 І Ор./: Чи жиди співвині в голокості? ............... ............... ............... . .344

О. Рожка: Ревіндикація українців із Дахав ............... ............... ......... 346 .. .: Дискримінація українців у Польщі ....... .. ............... .......... ....... .... .. .350

...: 3 листів політв'язня Богдана Чуйка ... .... ........... .......... ..............357 .. .: Валерій Марченко - закатований ............... ..... ............. ............. ..353

ІДЕОЛОГІЧНІ ТЕМИ

Я. Стецько: »Перспективи української революції<< ............... ... ............ .358 С. Карпатський: Новітньому Каменяреві ....... .............. ............... . ...... 362 ПОЕЗІЯ - ПРОЗА О. Рожка: Тарас Мельничук - Поет з корінням в Карпатах ........ .363 Т. Мельничук: Іjеглина, Лист до Богородиці ............... ............... ......... .. 367 Т. Мельничук: Тарас Шевченко, Неофіти ............... ............... ............ 370 Василь Шимко: Двадцятип'ятитисячник .... ............... .... .... ... ........ ....

37 7

НАУКА- КУЛЬ ТУРА- МИСТЕЦТВО С. Вожаківський: Коли постало місто Київ? ............... ............... ....... 375 В. Поnович:МихайлоКміт ............... ............... ............... ......,. ............. 377 Зореслава: Філіграни з вогню і землі !кераміка Роми БабунякІ ... 363 ФІЗИЧНА КУЛЬ ТУРА

Д-р С. Зощук: Чи можливо запобігти проблемам ... ? 121 ............... ...... 387

СУМ В ДІЇ Х. Цебрій: XXXJIJ Всеамериканський 3двиг СУМ-А ............... .......... 397 ... : Сотні сумівців проти російщення України, в Вашінrтоні .......... .. 394 .. .: Ви шкільний табір >>Водограй<< ІЕдмонтон/ ........ ............... .. ............ .395

...: XXXIV 3двиг СУМ в Канаді ............... ............... ............ ............ 396 ...: Виховниця з Канади між сумівцями в Арантіні ......... ............... . 397 ПОСМЕРТНА ЗГАДКА

Бл. п. Василь Куций ............... ............... ............... ............... ............... .397 ЩАСТЯ БАЖАЄМО

Микола ПАСІЧНЯК і Віра КАПУСТЯНИК, Саскатун, Канада ....... 398 Петро ХОМА іШан-Єлисавета ПІТЕРС, Льєж, Бельгія .............. ... ... 398 Степан ДРО3Д і Катерина ТИХА, Чікаrо, ЗСА ............... .............. .. 399 ІгорХОХОЛЯКіМарія-ЛюдмилаГРИНЮК,Дарбі-Льєж,Бельг ........ 399

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД ••АВАНг'АРДУ« ...........................................З99 ВІД ВИДАВНИЦТВА СУМ ...................................................................................400