Авангард (ч.176)

4. 5 (176) 84 P. XXXVIII (s e p te m b re - o c to b re 1984)

Wasyl 5 uszко / a ,fk a m 22

T e l. 0 8 4 4 4 / 615

8069 Sckwei+enki^cken

ЖКР/W/I УКРАЇ НСЬКОЇ і М / 0 І А 0 А І

АВАНГАРД Ч. 5 (176) ВЕРЕСІНЬ-Ж ОВТЕНЬ 1984 4Д Р Е С * АДМІНІСТРАЦІЇ:

анґа

ЖУРНАЛ УШТНСЬКОТ

ЛОЛ!

ДВОМІСЯЧНИК, ВИДАЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ VANGUARD - bi-monthly

«AVANGARDE» 72 Bid Charlem agne 1040 Bruxelles te l. 2 3 0 .8 5 .4 9 КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА: Вел. Брітанія Австралія KU SUM Miss Irena Kohut «Tarasivka» 7 Damian Court Old C liff House Glenroy Vic. 3046 W eston-on-Trent, D erby’s

Official Press Organ of the Ukrainian Youth Association in Exile

Арґентіна W. Zastavnyi S oler 5039 В uenos- Aires

AVANTGARDE - bimestriel Revue de jeunes editee par le Comite Central de PUnion de la jeunesse ukrainienne en exil

ЯСА Канада «Avangarde» KU SUM 83, Christie str. % SUMA Toronto, O nt PO BOX 21 1 N ew Y ork NY 10276 «Buduchnist» acc. 6331

Б р а іл ія Ivan К uchar Rua Baia Grande, 146 V. Bela, Sao Paulo - SP

Редагує колегія. Головний Редактор — Осип Рожка Графічне оформлення: Графік Яків Гніздовський Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції:

«AVANGARD»

136 2nd Ave, New York NY, USA 10003

УМОВИ П ЕРЕДП ЛАТИ HA 1984 КРАЇНИ:

ОДНЕ ЧИСЛО:

дол. ЗСА дол. КАНАДА ВЕЛ. БРІТАНІЯ ф.ст. дол. АВСТРАЛІЯ бфр. БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ ФФРНІМЕЧЧИНА н.м. пезо АРҐЕНПНА круз БРА ЗІ Л І Я

3.0 0 3.50 1.30 3 .00 100.00 15.00 6.00 16.00 500.00

РІЧНО: в тре Оплаті •

в післяплаті'-

до 31.3.84 дол.

15.00 16 по дол.

6.50 ф.ст. австр.дол.

15.00 бфр.

500.00 75.00 ФФРн.м.

30.00 80.00 пезо круз.

2500.00

16.50 17.50 7.00 16.50 550.00 80.00 33.00 88.00 2700.00

Printed in Belgium. Editeur responsable - О. Kowal, 72 Bid C harlem a»ie, 1040 Bruxelles

На обкладин ці: Погруддя ІІатрінрха, гіпс, скульптор Г. Крук

17. 2. 1892

— 7. 9. 1984

ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ДІЛ ИТЬСЯ ГЛИБОНИМ СМУТКОМ З УСІМ С УМ ІВ С Ь КИ М ЧЛЕНСТВОМ З П РИ В О ДУ W a syl S w szko Н Е В ІД Ж А Л У В А Н О Ї ВТРАТИ

ПАТРІАРХА УКРАЇНИ ЙОСИФА

22

Cel t

^

'

ScKw ei+enk,^

я ки й у п о ко їв с я у Б о зі 7-го вересня 1984 р о ку о го д . 10 ранну У кр а їн с ь ка Н ація понесла н е в ід ж а л у в а н у втрату, б о Патріярх Йосиф І був в е л и ки м н е п р и з н а н и и П атріярхом , с тій ки м п р и к ­ л а д о м витривалости і м учеництва за В ір у Х р и сто в у, ш ано ва н им і л ю б л е н и м Г л а в о ю У кр а їн с ь н о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц е р кв и , в е л и ки м П атріотом У кр а їн и і зв е л и ч а л ь н и ко м її зб р о й н о ї б о р о тьби та Героїв. С воїм те р п ін н я м за Віру Х р истову, о б о р о н я ю ч и права кагтолицьної у к р а їн с ь к о ї Ц е р кви та Її П ом існости, зд о б у в славу С віточа всь о го християнства. Д о в го р іч н и й к а т о р ж н и к ко м у н о -м о с к о в с ь ки х та б о р ів в и ­ й ш о в незлам ни м і непохитним . Б ув в е л и ки м приятелем м о л о д і, зо кр е м а сум івсько 'і, я ка ц іл о се р д е чн о п ід р им ува л а і пом агала р е алізувати й о го зам іри. С вятіш и й П атріярх все в тіш а вся л ю б о в ’ю і п о в а го ю с у м ів с ь к о ї м о л о д і. В н и н іш н ій де н ь Ж а ло б и н а ц іо н а л ь н і і сум івс ь к і прапори в кр и ті зн а ко м с м у т ку й в ід д а ю т ь останній с а л ю т П о к ій н о м у П атріярхові — Б а ть ко в і — О браз і Ж иттєвий ш лях я к о го с в іто ч е м пр о м е ніти м уть для нас! ЦУ СУМ Р еданція «Авангарду».

БІОГРАФІЧНІ ДАНІ ПРО ПАТРІЯРХА ЙОСИФА І Блаженніший Патріярх і Кардинал Йосиф Сліпий, Коберницький-Дичковський народився 17 лютого 1892 року у селі Заздрість, теребовельського повіту в Галичині. Гімназію закінчив у Тернополі /1 9 1 1 /, згодом студіює у Львівській Духовній Семінарії, а від 1912 року — в Інсбруці, де й одержує ступінь доктора богословії в 1 9 1 6 році. Св. Тайну священства принимав ЗО вересня 1917 р. з рук Слуги Божого Митрополита Андрея. Про­ довжує студії в Інсбруці і Римі в Орієнтальному Інституті, Анджелікум і Греґоріянум. Стає габілітованим професором доґматики. Від 1922 року є професором доґматики в Духовній Семінарії у Львові, а від 1925 року її ректором. Був співосновником Богословського Наукового Товариства, а зго­ дом його постійним головою. Львівську Семінарію розвиває так, що вона від 1928 року стає Богословською Академією, а Блаж. її постійним рек­ тором аж до свого ув’язнення. Реформує навчання в Богословській Академії за найновішими зразками і вимогами рідної Церкви, пише наукові праці, редаґує богословський жур­ нал »Богословія«, видає наукові твори, відбуває наукові подорожі до уні­ верситетів різних країн, бере участь у Велеградських Унійних Конгре­ сах та інших наукових з ’їздах. Друга Світова війна не перериває діяльности Патріярха серед важких обставин. 22-го грудня 1939 року під час большевицької окупації Митро­ полит Андрей висвячує Блаженнішого на єпископа з правом наслідства. Владика переносить шикани і переслідування з боку больїиевиків. Перед своєю втечею 1941 року большевики-НКВДисти вивели зі Собору св. Юра шість духовних осіб, між ними архиепископа Йосифа, і уставили під­ муром, ніби до розстрілу. Згодом, після такого кількаденного психічного терору Кир Йосиф і священики були звільнені. Про ці важкі роки, в яких творилося українське відроджене національ­ не життя, зацитуємо свідчення Голови Державного Правління Ярослава Стецька: »о. Мітрат Сліпий, випроваджуючи мене з палати Митропо­ лита, згадав, що Митрополит /Андрей/ є в курсі наших справ /про дію ОУН —ред. »А«/, бо Крайовий Провідник ОУН Євген Легенда через о. НН інформує час-до-часу Митрополита...« /»30 червня 1941 р .« /. В тому періоді Блаженніший Йосиф стає свідком і учасником від­ новлення Української Держави, проголошеної Актом ЗО червня 1941 року. Він репрезентував Митрополита на Національних Зборах і був членом Пре­ зидії Зборів. Я. Стецько пише, що »у глибоких і зворушливих словах передав благословення Митрополита й заяву підтримки нашої Церкви, зазначуючи водночас, що Церква підтримає теж створене Правління, впевнена, що вона діятиме з християнськими засадами«. /Я . Стецько, ЗО червня 1941 р ./ Згодом створено Раду Сеньйорів, як передпарлямент соборної української Держави. Головою став Кость Левиць кий, а другим членом архиепископ Йосиф Сліпий. Митрополит Андрей став почесним головою. 11-го лютого Владика Иосиф сказав на Раді Сеньйорів, що: »Український Національ­ ний Комітет повинен трактувати вказівки і побажання народу, мов наці­ ональні закони«, маючи на увазі заяви, висловлені на форумі УНРади. Після смерти Слуги Божого Митрополита Андрея 1. 11. 1944 року серед руїн нашої Церкви і народу стає Главою Церкви-Мучениці і духов­ ним Батьком Народу.

242

Д о м о в и н а з тл ін н и м и о ста н ка м и Бл. П. П атріярха перед С обором св. Софії. З л іва в го р і сум івсьн а д е л е га ц ія зі св о їм и прапорам и.

Совєтсько-російські окупанти арештують його 7 7 квітня 1945 року і засуджують на 8 літ примусових робіт у сибірських лагерях. В 1953 році його судять поновно на заслання. Третій раз його судять в 1957 році на сім літ у в ’язнення і каторжних робіт, а четвертий раз в 1962 році засуджу­ ють на ув’язнення в Мордовії. Разом це був засуд на 18 літ ув’язнення, зас­ лання, тюрем, каторжних робіт. Папа Іван XXIII в 1960році номінуе Блаженніиюго Йосифа Кардиналом »ін пекторе«. Москалі звільняють його з каторги 9 лютого 1963 року. Владика бере участь у II Ватиканському Соборі. Папа Павло VI номінуе Блаженніиіого кардиналом 25 лютого 1965 року. Впродовж 21 року цікавиться жит­ тям українських скупчень на поселеннях і відвідує їх, вносячи слова по­ тіхи, розради і пригадуючи основні цілі нашого еміграційного буття. З важ-

243

ливіших досягів згадаємо об’єднання українського єпископату в LйноО Ук­ раїнської Католицької Церкви та прийняття титулу Патріярха у 1975ро­ ці. До кінця свого трудолюбивого життя очікував визнання Патріярхату Української Помісної Католицької Церкви Папою Римським, але без­ успішно. Патріярх купив кілька будинків, які стали центрами пожвав­ леної активности і запорукою тяглости його чину: монастир для монахів Студитів, будує Український Католицький Університет св. Климента Папи з храмом св. Софії, привертає власність храму св. Сергія і Вакха з патріяршим двором для Української Церкви та основує українську парохію, Духовну Семінарію св. Софії в Римі, організовує 6 філій УКУ в різних країнах, започатковує переклади різних кних літургічних на українську мову. Безупинно працює, трудиться многогранною діяльністю, молиться за свою Церкву і нарід на славу Бога і добро українського народу. Був великим приятелем і Духовим Провідником для сумівської молоді, яка Його Чини пам ’ятатиме і йтиме за його світлими дороговказами. Вша­ нуванням 40-ліття УПА та пам’яті українських героїв в постаті Тараса Чупринки він виразно вказав на поєднання духово-релігійних вартостей з національними. Вічна Йому Пам’ять!

»БУДЕМО ВІРНІ ЗАВІЩАННЮ ПА ТРІЯРХА « С Л О В О Я Р О С Л А В А СТ Е Ц ЬК А , Г О Л О В И У Д П І О У Н НА Т Р И З Н І В П О Ш А Н У 13 В Е Р Е С Н Я 1984 Р О К У В Р И М І Українська земля вкрита глибоким смутком, всеш ціош льш ж а­ лоба огорнула серця усіх українців без різниці віровизнання, бо відійшов від нас духовний батько, який страждав і боровся за спільний усім нам ідеал. Уже за свого життя, завдяки своїм терпінням і героїзмові релігійно-національний Святий України П ат ріярх Иосиф І, Глава Української П омісної Католицької Церкви, Церква Катакомб, Карди­ нал Вселенської Церкви. Нарід привик до символів своїх прагнень, своєї боротьби. У Ньому він вбачав вицвіт свого масового героїзму і мучеництва, свого страж­ дання і незламности своєї боротьби за відвічні ідеали Н а ц ії й Церкви. Скільки разів Він прощався з життям ради Христа й України, Господь приймав Його мучеництво і героїзм ради Воскресения Його рідного народу, землі св. Андрія Первозванного, св. Ольги і Воло­ димира Великого Святого — Христителя України. Патріярх об’єднав у своїй особі в нерозривну цілість українську патріотичну з християнською ідеєю. Віра в Бога є наймогутніиюю силою, яка тримає нарід у його визвольній боротьбі за Бож і права і державну незалежність, за права людини. Своїм героїзмом і муче­ ництвом П ат ріярх навчав нас практикувати віру в Христа, з ’єд­ нану з вірою в Україну. Він був співтворцем найшляхетніишх чинів Н ац ії й Церкви. Він

244

завжди бачив увесь український нарід, його історичні дороговкази, Він був Учителем і Виховником народу. Він був співтворцем Державності, проголошеної у червні 1941, сорокріччя проголошення відновлення якої вшанував історичним по­ сланням. Свідомий, що суверенітет Н а ц ії обороняє перед силами наїзни­ ків збройна сила, П ат ріярх у своєму Посланні благословив у сорок­ річчя створення Українську Повстанську Армію, не маючи змоги з у в ’язнення з каторги зробити цього раніше. Особливо відмітив ге­ роїв-борців, що своє життя віддають у боротьбі в обороні правди, волі, державної незалежности свого народу. Її Головного Командира ген. Романа Шухевича-Тараса Чупринку Патріярх прославив по­ свяченням пропам’ятноїплити у крипті св. Софії, де сьогодні і Сам спочив. »Пер аспера ад астра« — було життєве мотто Великого Покій­ ника. Святіший Патріярх підносив нас усе вгору і вгору. Він при­ ніс нам єдність вищої якости, рівняння на найвище в устремлінні до ідеалу. Він м іряв наші сили, а передусім свої не реальним, а ба­ жаним. Силою своєї волі й віри Він виповняв прірву м іж реальним і ідеальним. Він заставляв нас єднатися на базі боротьби за ве­ лике, за вимріяне, але гідне великого українського народу. Його кри­ терії були критерії Велета, Героя, Титана. І це добре, це необхід­ не. Засіяне Ним зерно видає овочі. Створене Ним діло безсмертне. Воно буревійною силою йтиме вперед, продовжуване молоддю, народом, несене леґендою. Легенди завжди сильніші за дійсність. Леґенди з часом стають дійсністю, а дійсність — леґендою так, як Особа Святого України. Міти завжди міцніш і в душах людей, ніж р е ­ ал ітети. Герої завжди творять захоплення в душах людей і по­ ривають їх, бо це вічні душі, що з ’явилися на цій землі на від­ пустку. І суть не так у самій смерті їх за ідею, але в тому, що в ній об’являється людська велич, божественне людини. Те бо­ жественне весь страждальний вік унаявнювалося у Патріярха У к­ раїни. Сила Церкви завжди була у мучеництві її вірних і священно­ служителів. Ц е засвідчив Богочоловік. Ц е засвідчив Посланник Божий в Україну — П ат ріярх Йосиф. Ідея Патріярхату мученицької Церкви, що ї ї підняв Патріярх, це Божа мисль. П ат ріярх Мученик був Божим речником. Ніяка сила вже не подолає її. Вона, освячена смертю Патріярха, ще м о ­ гутніше захоплюватиме нарід. Її сподвижник, ставши леґендою серед народу, все більше пориватиме до змагу за цю ідею. З а тією ідеєю стоять мученики. У продовженні діла великого попередника Слуги Божого Андрея — П ат ріярх був сподвижником екуменізму наших Церков, екуменізму катакомбних Церков, але не єднання з цезаропапістською з>'•горською

245

церквою, знаряддям безбожницькогоросійського окупантського режиму, церквою імперії. Він захищав мученицьке, героїчне християнство, а відкидав коляборацію з його переслідувачами, ворогами української нації і ії змагань до державности. Своєю появою у вільному світі, своїм патріотично-християнським вченням та кількакратними поїздками, як Апостол Павло, навко­ ло світу серед українських емігрантських поселень, В ін приніс подих во­ юючої України, рідної землі, протидіяв процесові асим іляції і, пере­ дусім, скріпив в українців національну гідність, гордість та віру у великий український парю та його майбутнє, — постійно закликав — »Будьте собою!« Голов на у в а г а П а т р і я р х а була зос е ред же на на п і д т р и м к у і роз будову К а т а к о м б н о ї Ц е р к в и р і з н и м и ш л я х а м и і з а с о б а ми! З надзвичайною енергією, Він, собортк релігійної й національної ідеї будує в Рим і Собор св. Софії, Університет, різн і науково-куль­ турні інституції, музеї, видає для потреб України багатство не лише богословських книг, допомагає У В У , інтернатові для молоді, рят ує безцінніцеркви-будівлі для нашоїЦеркви, придбав величаву будівлю на м анастир. Несила оцінити багатогранної національно-іцерковно-релігійної та культурної діяльности Патріярха. З о в н і ш н ь о - п о л і т и ч н у д і я л ь н і с т ь Па т р і я р х а з а м а л о в і д м і ч а є т ь с я . П атріярх по різних країнах світу на авдієнціяху голів держав р о з­ ніс ім ’я і значення України, ї ї визвольну боротьбу та незламність Катакомбної Церкви по всьому світі. Світ заговорив про Україну завдяки мучеництву й героїзмові Патріярха нашої Церкви і Народу. П ат ріярх своїм життям і творчістю нав’язував до величі і пос­ тійного оновлення християнства в дусі перших його віків героїки й м у ­ чеництва, що маловірам здавалося не на часі. Проте ж Він з а ­ лишився вічним викидом сумління, вічною грижою совісти для тих, що шукають компромісу з большевицьким злом, чи коекзистенції з ним. Не дочекався П ат ріярх Великого Тисячоліття, але під Його духо­ вим омофором з живучою легендою Безсмертного Українця в усьому християнському світі, на якому спочило зн а м ’я Його великого духа й мучеництва за Христа й Батьківщину, український нарід марину­ ватиме у своє світле переможне майбутнє, маючи Великого Заступ­ ника перед Господнім Престолом: Святого України, легенда якого жи­ ве навіть на Заполяр’ю серед українців-бор/ців за славу Христа й У кра­ їни. Всевишній вислухає молитви Святого України та усіх нас — й Українська Християнська Самостійна Соборна Держава, завітна

246

м рія Патріярха й усього українського нроду стане реальною дійсніс­ тю. Наприкінці мого слова один приклад почитания Патріярха укра­ їнським народом. Тому три роки, автор цього слова, отримав від підпілля О У Н в Україні палицю Патріярха з далекого Сибіру з концтабору, де терпів наш Патріярх. 78 р о к і в в о н а збе­ р і г а л а с я аж доки п і д п і л л я не з н а й ш л о н а г о д и п е р е д а т и її П а т р і я р х о в і. З цією палицею П ат ріярх не розлучався до кінця свого життя. Зворушення Мученика було слідне на обличчі, коли приймав цей дарунок — символ з підпільної України. Н а ш е п і д п і л л я з б е ­ рігало Його п а л и ц ю я к р е л і к в і ю . Чи ц е н е Б о ж е чудо? Від Воюючої України, як голова Українського Державного П рав­ ління і голова Організації Українських Націоналістів та від Сві­ тового Українського Визвольного Фронту, від Воїнів Української Повстанської А р м ії запевняю, що ми залишимося вірними Завіщанню Святого України. Ідеї Патріярха України остаточно переможуть!

ЖАЛІБНЕ ПРАЩАННЯ ГОЛОВИ Ц У СУМ З ПА ТРІЯРХОМ Ваше Блаженство, Високопреосвященні Владики Високопреподобні і всечесніші Отці і Сестри, Жалібна Громадо! Від імені Спілки Української Молоді, організації, яка об’єднюе біля 10 ООО молоді в десяти країнах нашого поселення — складаю вислови тибокого співчуття з приводу відходу у Вічність незабутнього і дорогого для нас усіх — Блаженнішого патріярха Иосифа. Боже Провидіння постійно сторожить над долею нашого народу, по­ силаючи йому великих людей, які сво'ім життям і ділами витискають незатерту печать свого духа на історії нашої Церкви і на­ роду. Такою людиною в останніх десятиліттях був, без найменшого сум­ ніву, Блаженніший Патріярх Йосиф. Особливо глибоко відбилася печать Його духа на душах тисячів сумівської та взагалі української молоді на чужині. Ц я молодь щиро молилася і благала Всевишнього, коли наш Патрі­ ярх переносив знущання в московсько-большевицькій неволі. Вже тоді Він став для неї прикладом, як треба обстоювати свою віру; боронити свою Рідну Церкву, та боронити чести українського народу на кожному місці і в різних обставинах. Ще більше скріпила духа і поставу н а ш і молоді поява нашого муче­ ника на волі. Вона побачила перед собою велетня духа і живий приклад до наслідування.

247

Тому в цю жалібну хвилину, я осмілююсь тут в імені сумівської молоді зложити урочисте приречення, що: — Будемо жити і невтомно дальше працювати на славу Бога і нашої поневоленої Батьківщини-України; — Будемо жити і працювати для здійснення заповітів, які залишив нам наш дорогий Патріярх, а саме: бути собою: — Що будемо вірні нашій українській Церкві і народові та змагати­ мемо за остаточне завершення нашої страдальної Церкви у Патріярхаті та визволення українського народу і, створення української Держави.

—Прирікаємо синівську відданість Голові нашої Церкви Блаженніиюму Верховному Архиєпископові і Патріярхові Кир Мирославові. Слава Ісусу Христу! є. Г а но вськи й

ЗАЯВА ПРЕЗИДЕНТА РЕҐЕНА З П Р И В О Д У СМЕРТИ

Б Л АЖ Е Н Н ІШ О ГО ПАТРІЯРХА

Й О С И Ф А СЛІПОГО З гл и б о к и м п очуттям втрати в ід м іч а ю см е р ть К а р д и н а л а Йосиф а С л іп о го , В е р х о в н о го А р х и є п и с н о п а У кр а їн с ь к о ї К а т о ­ л и ц ь к о ї Ц ернви, і п ередаю м ої сп ів ч у ття унр а їнц я м у в с ь о м у св іті. Кол и зга д уєм о п р о 18-річне перебування К а р д ина л а С л і­ пого в совєтсьних таб о р а х у в ’я зне н ня , к о л и р о зд у м у єм о про те, щ о він був п р и с у д ж е н и й д о Ґу л а ґу, б о в ід м о в и в с я зрад ити с в о ю Ц еркву, б а ч и м о вир а зно м іц ь і сил у л ю д с ь к о г о д у х у . Н а в іть після зв іл ь н е н н я з ц ь о го д о в го г о у в ’язне н ня, дух і ен е р ґія К а р д и н а л а С л іп о го не по сл а б л и . М іж й о го зв іл ь н е н н я м у 1963 р о ц і і см е р тю на 93-ому р о ц і ж и т тя , він в ід в ід у в а в у світі у к р а їн ц ів -н а т о л и к ів та в ід в ід а в тут, у Б іл о м у Д о м і, п р е ­ зидента Ф о р д а . В ін з а с н у в а в У к р а їн с ь н у К а т о л и ц ь к у С е м ін а р ію , п о б уд ув а в п о н а зн у у к р а їн с ь к у н а то Ь и ц ь ку ц е р кв у св. С оф ії і У кр а їн с ь ки й К а то л и ц ь ки й У н ів е р си те т. О станньо він б ув гл и ­ б око за й н я тім п л я н у в а н н я м с в іт о в о го в ід зн а ч е н н я 1000-ліття Х ристиянства в У кр а їн і, щ о в ід б уд е ть ся в 1988 р о ц і. П рисвята К а р д ина л а С л іп о го Б о го в і і с в о б о д і л ю д с т в а була непохитна, н е з в а ж а ю ч и на п о ка р а н н я і засл ання за й о го пе­ ре ко на нн я. Через с в о є натхненне ж и т тя , він д а в н о ста в с и м ­ во л ом сили Б о ж о го і л ю д с ь к о г о духу. В ін за л иш и ться та ки м не т іл ь к и в пам’ яті у к р а їн ц ів , але й ч о л о в ік ів та ж ін о н до б р о ї во лі в ус іх н а ч я х .

248

СУМ В ПОКЛОНІ ПАТРІАРХОВІ (Коляж на підставі матеріялів сум. преси/ »Українсьт сумівська молоде! На ва іиім прапорі виписа ні важливі слова — Бог і Україна — найвищі ідеали, які мож е поставити собі тут на зем лі людина, при належ на до української Н ац ії.« П ат ріярх Йосиф. Від ноли Патріярх приїхав на волю в лютому 1963 рону, Він був занепоноєний організаційним станом нашої Церкви, ем іґрації, а го­ ловно нашого майбутнього — українською молоддю. Вже від перших місяців приїзду Патріярха, Центральна Управа С УМ нав'язала з ним контакт через тодішнього Голову ЦУ — д-га О. Коваля. С УМ часто

249

запрошував Блаженнішого відвідати зорганізовані сумівські громади у більших краї нах поселення. Сумівці, переїжджаючи через Вічне М іс­ то, не оминали нагоди відвідати свого Архипастиря.

ПЕРШИЙ ЛЕТЮЧИЙ СУМІВСЬКИЙ ТАБІР В РИМІ 1965 РОКУ

Перша зустр іч с у м ів ц ів з П а тр іяр хо м у Римі

Наталія Башук у репортажі про перший летючий сумівсьний табір півсотні сумівців з 14-ти осередків з А мерики і Канади під проводом д-га Є. Гановського, згадує про зустріч з могутньою постаттю Архи­ пастиря.

»Владики українських Церков вітали в своїх резиденціях заокеан­ ську молодь теплом, словами признання та заохоти, no-декуди хлі­ бом і вином. Найкращі враження про ідеалізм, патріотизм та жертвенну працю українського тиру винесло юнацтво з цих візитів«... І дальше: »Всі еони, а головно Владика Кир Іван та Верховний Архипастир Української Церкви запалили незгасимий вогонь до бо­ ротьби за українські ідеали та збудили великий респект до україн­ ської людини та викликали сльози захоплення у душах молоді Н і­ коли ніхто з нас не забуде слів — заповіту: »Кож т й з вас, як одна одинока іскра, м ає запалити вогонь у місці, звідки ви приїхали, де живете, у місці, куди Бог вислав вас з України, щоб поширити правду про неї«. Ніхто з нас не забуде пальмової алеї, могутньої постаті з сивою бородою серед зелених уніформ і сум ївсь ш х тризубів«. »Ш лях Молоді«

250

Два рони після відвідин Верховного Архипастиря у Римі сумівці з Америки мали ріднісну нагоду побачити між собою каторжнина московських концтаборів Кардинала Йосифа.

ПЕРВОІЄРАРХ НА СУМІВСЬКІЙ ОСЕЛІ В ЕЛЛЕНВІЛ (Уривок з одноднівки Оселі) У четвер 8 серпня 1967 року в пополудневих годинах Оселю СУМ А в Елленвіл, Н. И., відвідав Верховний Архиепископ Кардинал Кир Йосиф Сліпий в асисті Кир Йосифа Шмондюка, єпископа Стемфордського, о. монс. д-ра Марусина, о. монс. Є. Монастирського, о. Л. Гузара, тпеляна су­ мівської Оселі та декількох священиків. При брамі привітальне слово сказав голова ГУ СУМ-А мґр. Євген Гановський, а п ’ятеро юних сумівців передали їх Блаженству, за укра­ їнською традицією, хліб і сіль па інкрустованій тарілці. Кир Йосиф Сліпий вступив на коротку молитву до таборової каплиці, після чого разом з членами Комітету, що складався з представників організацій Україн­ ського Визвольного Фронту, перейшов попри италір сумівської молоді на площі перед пам’ятником Героям — С. Петлюрі, Є. Коновальцеві, Р. Шухевичеві та С. Бандері — де відібрав дефіляду від поверх 850 сумівців. Гра­ ла оркестра Осередку СУМ А з Боффало їх Блаженство оглянув сумівський табір і взяв участь у прийнятті на Його честь, яке відбулося в їдальні Оселі СУМ-А при участі біля 120 присутніх. Тостмайстром був інж. М. Семакиишн, а промову від імени Організацій Українського Визвольного Фронту —ООЧСУ, ОЖ ОЧСУ, СУМ-А, ПАБНА, Т-ва кол. Вояків УПА ім. Т. Чупринки, ТУСМ і Союз Українських Політичних В ’язнів — сказав пор. УПА Лев Футала. Пра­ вославний капелян Оселі СУМ-А о. І. Ткачук окремо вітав їх Блажен­ ство і просив благословення для сумівської православної молоді. Упівська делегація в складі пп. Климка-Яреми та Грицков’яна-Макарент пере­ дала Дорогому Гостеві дарунок. Після короткого відпочинку в будинку-мотелі »Криниця«, що перебував

А рхиєр е йська С луж б а Б о ж а на Оселі в Е лленвіл.

251

З устр іч з Б л а ж е н н іш им П атріярхом в Н ь ю -Й о р ку .

під почесною охороною сумівських сеньйорів, Кардинал Сліпий знову повернув­ ся на площу, де в асисті численного духовенства відправив Молебень до ПречистоїДіви. Мистецьке виготовлення престолу для кардинальського гербу виконав п. Ф. Луциимн. Капелян сумівської молоді о. Л. Гузар попросив їх Блаженство благословення для сумівськоїмолоді, а далі сам Кир Йосиф Сліпий сказав високопатріотичну проповідь, в якій підкреслив важливість національного виховання, здобування високої освіти та патріотизму дляукраїнської справи. Вказуючи на нерозривність гасла »Бог і Україна«, най­ вищий Ієрарх Української католицької Церкви сказав: »Українська Сумівська Молоде! На вашім прапорі виписані важливі слова — Бог і Україна — найвищі ідеали, які може поставити собі тут, на землі, людина, приналежна до української нації«. Відтак відбувся короткий концерт з участю танцювального ансамблю »Верховинці« з Нью-Йорку під керівництвом Олега Ґензи, танцювальної групи Осередку СУМА Вотервлїт та збірної таборового юнацтва рецитації »У Храмі св. Юра« Б. Лепкого під керівництвом маестра Є. Курила. Кінцеве слово виголосив голова ГУ ООЧСУ мґр. І. Винник, який передав для Верховного Архиепископа від Організацій Визвольного Фронту »Дар Любови« і Пропам’ятну Книгу, а сумівська молодь від себе —різьблений хрест та вишивану подушку. Понад 3000 присутніх з ентузіязмом і щирою синівською відданістю та любов’ю складали поклін своєму найвищому Архипастиреві і майбутньому Патріярхові Української Католицької Церкви. Ця історична подія, про яку широко повідомляла довколишня амери­ канська преса, кореспонденти якої дули присутні на Оселі, залишиться в пам’яті сумівської молоді та всіх присутніх назавжди.

252

В ка п л и ц і свв. В оло ди м и ра і О льги на »Веселці«. З л іва : о. д-р М. С тасів — кап е л я н СУМ, в л а д и ка К и р Іси д о р , В ерховний а р хи е п и ско п Кир Йосиф Сліпий, митрат П. Х о м ин . П ривітання скла д а є го л о в а К У м ґр .Т .Б у й н я н .(1 9 7 3 р .)

ПАТРІЯРХ В КА Н А Д І - 1968, 1973 рр Після перших контактів з сумівцями в ЗС А Патріярх відвідав дві­ чі Канаду. Перший раз мали сумівці нагоду вітати Патріярха у 1968 році, коли на Площі Кенедіян Нешіонал Екзибишіон /канадської наці­ ональної виставки/ в Торонті, його стрінула захоплено стотисячна маса українців. В той час Архипастир відвідав сумівські оселі, між іншим «Ве­ селку" біля Акрон, Онтаріо. С в о ю другу візиту Патріярх відбув у 1973 році. Залишив по собі надзвичайне враження Великого Провідника, Богом післаного нам, роз­ киненим у вільному світі.

Ю н а ц тв о О СУМ В ін н іп е гу в іта є п е р во ієр а р ха У К Ц В е р хо в н о го а р хие п и скоп а Йосиф а. П оруч м и тр о п о лит У К Ц у Канаді М а кси м , д а л і о. д -р В. К у ш н ір - го л о ­ ва К У К .

253

Член О С УМ Д . П а січня к в іта є П ервоієрарха У К Ц В е р хо вн о го А р хи є пн сн о п а Кир Йосиф а. (С а ска тун , 1968).

З

в ід в ід и н

В е р х о в н о го

А рхиерея

в

В е л и к о -Б р и т а н ії.

П’ЯТДЕСЯТ ТРОЯНД І ТИСЯЧІ СЕРДЕЦЬ Травень 197 0 рому Ножний, хто мав щастя бачити маєстатичну постать Кир Йосифа Сліпого, відчув духову піднесеність. Й ого особовість відбиває духову силу нашого народу, зі слідами його терпінь і боротьби. Радість сумівців і сум івок Англії не знала меж. Про це свідчила жвава підготовка, спонтанність захоплення і щирість сердець, це ж приїжджав Той, хто став уосібленням мужности і героїзм у укр аїнська Церкви, що є живучим прикладом української нескорености. Той, про кого вони чули по радіо, на телебаченню, з розповіді батьків, з ук­ раїнської преси. В серцях любов, в руках китиці квітів і бажання хоч доторкнутися Його струджених рук та подарувати усмішку. Адже Він велетено духа. Сумівці вміли заманіфестувати всюди свою присутність. Н ем ов нерозривний ланцюг тягнулася їхня участь по всіх місцевостях, куди переїжджав наш Кардинал. »Дванґард« ч. 4 (96)

254

Ю на ч ка СУМ вручає П атріярхові 50 троянд . Н о ттін ґга м : В ерховний А р хип а сти р в асисті напеляна СУМ о. М ихальс ь к о го б л а го сл о в и ть д . Я. Д е р е м е н д у , Г олову К У СУМ.

СЛОВО

ПРИВІТУ ГОЛОВИ ЦУСУМ д. О.КОВАЛЯ В ЛІЛЬ, ФРАНЦІЯ, 26.7.70. (Уривок)

»... З цієї нагоди нехай мені буде вільно висловити нашу глибинну радість, що Б ож е Провидіння дозволило Вашому Блаженству вийти з червоного дому неволі і завітати до своїх вірних , розпорошених по країнах вільного світу. Наша радість тим більша, що в Достойній О собі Вашого Блаженства український нарід відзискав колишні влас­ тивості стійкости і непохитности, сильної віри і духової непоборности. Ми є сповнені високого почуття, бо нашу Цернву очолює Ісповіднин віри, най достойніший наслідник великого Митрополита Слуги Б ож ого Андрея Ш ептицького. Українська молодь тут, на ем іграції і там, на рідних землях, в пос­ таті Вашої Достойної Особи віднайшла живий символ свого вихов­ ного ідеалу. В світі матеріялізму, геоднізму і морального розкладу, ми зміцнили наші виховні позиції новими сучасними вартостями, яким Ваше Блаженство дало високе свідоцтво актуальности і автентичности. Укрїнська Церква, що в умовах ж ортокого варварського панування войовничого безбожництва понесла незмірні гекатомби жертв, рівні переслідуванню перших християн, була б забута світом, якщоб Боже Провидіння не зберегло б Вашого Блаженнства, як живого свідка її ісповідництва. Ми безм ежно вдячні за те Б ож ом у Провидінню і Вам, найдорожчий наш Владико, бо завдяки Вам наша Церква стала під­ метом вселенської дії Церкви. Н а неї звернені очі частини того здо­ рового християнства, що шукає за обновою християнського життя. Намагання Вашого Блаженства завершити структуру Української Католицької Церкви Патріярхатом є виявом найглибших бажань укра­ їнсько го народу, виявом його суверенної волі, перед якою не зм о ­ жуть встоятись ні єхидні заходи ворога, ні приклонники діялогу з ди­ яволом. Ми за Вами, наш Верховний Архиєрею! Нашу волю просимо передати Голові Вселенської Церкви Святішому Отцеві з проханням перевести в життя рішення Вселенського Собору про Помісні Церкви східніх обрядів і статті Берестейської Унії про помісність нашої Церкви. Заки ці формальності заіснують, вся українська спільнота вже уважає нашу Церкву патріярхальною Церквою , а Вас, Ваше Блаженство, її Першим Патріярхом. Якщо хтось із владик, чи відсталих мирян не зрозумів ще ваги цієї історичної для нас нагоди і фундаментальної конечности, то знайде свій строгий осуд історії та майбутніх поколінь. На к о н ц е р ті в Л іл ь П атріярх в р о зм о в і з є п и с н о п о м Ґа нд. "А вангард» ч. в (97)

Б л а т . П атріярх Йосиф перед С о бо р о м св. Софії в Р им і з учасникам и «Нового Р е й д у . П о п равиц і П а т р ія р х а - В ладина Ізи д о р , а по л ів и ц і- іг у м е н Студитів о. А . Р и ж а к .

80-ЛІТТЯ ПАТРІЯРХА У РИМІ Це була велична хвилина в історії Спілки Української Молоді, коли тисячі паломників та українські зорганізовані лави, в рейді під проводом командира УПА Ст. Голяша і голови КУ С У М -А Є. Гановського та голови ЦУ О. Коваля відвідали в Римі Блаженнішого і зложили йому побажання і заяву підтримки. Концертв пошану Блаженнішого зорганізо­ вано силами сумівських ансамблів з Торонта — »Прометей« — мужеський хор, »Діброва« — жіночий хор і оркестри »Батуоин«. Поклін Патріярхові вдався на славу нашим мистецьким одиницям і лишив Патріярха з чуттям синівської відданости Йому Спілки Української Молоді. Пода­ єм о уривок з записок щоденника учасників «Новий Рейд«. Концерт попередила авдієнція у Папи.

27-го серпня 1972 р. (К а сте ль Ґандольф о)

Точно о годині 12-ій Папа Павло V l-ий в білому одягу появився на бальноні. Виголошує коротку промову в іта­ лійській мові на тему духового і фізичного здоров’я молоді у зв’язку з С вітовою Олімпіядою, а відтак в кількох мовах вітає всі організовані групи, які прибули на авдієнцію. Зга­ дує особливо нас, Українців, які прибули з Канади й А м е­ рики під проводом Владики Ізидора. Після благословення, звертається через гучномовці до нашої оркестри, щоби заграли декілька мельодій. При майже абсолютній тиші знова понеслись звуни українських мельодій. Користаючи з такого моменту, що св. Отець особливо звернув на нас увагу, із гурта понеслось грімке домагання: »Ми хочемо унраїнського Патріярхату!« в італійській мові. Під час повторювання цього домагання, Папа стояв непорушно, а вміжчасі вийшов один з його асистентів і попросив, щоби провідники груп вийшли на гору, яких про­ сить до себе Святіший Отець. На цьому авдієнція закін­ чилась і ми повернулись цо Риму на годину другу. Перед год. 7-ою вертаємось до нашого готелю-гуртожитну і приготовляємось до привітання Голови Помісної Української Католицької Церкви, Блаженнішого Верховного Архиепископа і Кардинала Кир Йосифа Сліпого. Всі наші мистецькі одиниці роблять проби, включно з нашим табо­ ром, який матиме окрему точку в концерті з нагоди 80-ліття Блаженства. Участь в концерті бере також танцювальний ансамбль »Крилаті« з Англії, що прибули окремим автобу­ сом до Риму сьогодні ранком.

257

Біля год. 7.30 вставились ми в дві лави від брами аж до головного будинку і на появу Блаженнішого, понеслись рясні оплески біля чотирьох сот учасників і грімкі оклики »Слава«! Концерт розпочав Владика Ізидор вступною Промовою; головну промову з нагоди 80-літнього Ю вілею та побажання виголосив в імені Спілки Української Молоді і від зібра­ них Голова ЦУ СУМ , д. Омелян Коваль. Відтак виступили по черзі всі мистецькі одиниці із своїм и точками окрем о та спільно. Кінцевою точкою був виступ мандрівного хору із спіль­ ною рецитацією, яку по дорозі підготовив д. С. Ґоляш. Блаженніший радів, слухаючи концерт та щиро дякував усім виконавцям у свойом у зворушливому слові ^ із за п и с о к р е д а кто р ів «Новий Рейд«

Учасники тепло згадували концерт, слова Патріярха і відчувалося загальне вдоволення, що Центральна Управа всеціло підтримувала ідею Патріярхату. Перед самим концертом, вставлені в лави сумівці вітали Архипастиря, який минав їхні лави; окликом «Вітай наш Патріярше!« Наступного дня Голова ЦУ С УМ д. О. Коваль в імені присутніх голів КУ СУМ та провіднинів ансамблів написав лист-прохання латин­ ською мовою до Святішого Вітця в імені Спілки У к р а н с ь ко ї Молоді, з якого подаємо наступний уривок:

»Прохаємо їх Святість — дати вислів справедливости й піддержати гонених християн, скріплюючи їхню віру: — визнати святими мучеників, що впали жертвою за вірність Христову і Його Вселенській Церкві: — встановити П ат ріярхію для наиюї П омісної Церкви і піднести до гідности периюго Патріярха Ісповідника Віри, Його Блаженство Верховного Архиепископа, К ар­ динала Йосифа Сліпого«. Цей історичний документ-звернення підписали: Омелян Коваль - Голова ЦУ СУМ , Євген Гановський - Голова КУ СУМ -Америки, Д -р М. Остафійчук - за С УМ Канади, Ярослав Добош — Голова КУ С УМ Бельгії, Степан Ґоляш — комендант манд­ рівного табору С УМ , Том а Курилюк — за хор »Прометей«, Оля Одинська — за хор »Діброва«, Ярослав Грод — за оркестру »Батурин«, Богдан Гаргай — за балет »Крилаті« з Англії. Чуття учасників мандрівного табору і мистецьких ансамблів, як і всього членства С УМ , схопив Омелян Коваль у своєм у святочному слові-зверненні до Патріярха 28 серпня 1972 року: »... В вашій Достойній Особі, Блаж енніш й Архипастирю, ми

маємо новітнього Мойсея. Тому дякуємо Провидінню, що зберегло Вас для наиюї Церкви і Народу і наділило особливою силою Духа для поборювання величезних труднощів і перешкод у здійсненні істо­ ричної м ісії — скріплення нашої святої Церкви і завершення Ї ї П ат -

258

Голова ЦУ СУМ мґр. О. К о в а л ь скл а д а є п р и в іт П атріярхові

ріярхатом. Я к колись так і тепер новітні Арони і Д ат аш та почитники золотого теляти діють серед нашого народу. Однак ми віримо, що сили Добра і Правди переможуть та що ми під про­ водом Вашого нев гну того Духа дійдемо до меж нашого дорогого Ханаану —України. Вітаючи Ваш е Блаженство з 80-літ т ям, яке вся наша спіль­ нота відзнацує в цьому році, нашим бажанням е висловити Вашому Блаженству якнайсердечнішу подяку за всі труди і терпіння, які Ви принесли в жертву для Церкви і Народу«

ХАЙ ЖИВЕ ПАТРІЯРХ! В 1 9 7 4 році появилася редакційна в »Аванґарді«, в якій вислов­ лено радість з приводу довго очікуваної мрії — Кир Йосиф прийняв титул Патріярха! Цитуємо:

»Всі ми до краю зворушені й захоплені, коли під Великоднім посланням наших Владик ми на першому місці стрінулися з під­ писом їх Блаженства — Йосиф Сліпий-Коберницький-Дичковсьтй — Пат ріярх і Кардинал. Блаженніший Кир Йосиф є для нас Патріярхом, тим більше, що декрети про Східні Церкви ясно зазначують про право кожної

259

Б л а ж е н . П атріярх Иосиф в то в а р и с тв і В л а д и ки Із и д о р а , о. Ігум е на , о тц ів , Голови Ц У СУМ д. О. К о в а л я і К о м а н д и «Н ового Рейду».

Східньої церкви, а в тому й нашої, на Патріярха. Українські Владики, священики і ввесь нарід вже давно Його кпичеПатріярхом, не чекаючи поки Його Блаженство прийме також формально титул Патріярха. І добре сталося, що Блаженніишй Кир Йосиф не противився довше волі народу, волі священиків усіх вірних і Владик, волі Церкви і погодився також ф о р м а л ь н о п р и й н я т и т и т у л П А Т Р І Я Р Х А !« Лишилося ще здобути право визнання дононаного фанту від В а­ тикану. Подвоїлися зусилля молоді і громадянства. М іж прочанами в в Римі, в час Святого Року, знаходилися сумівці, які не завагалися по­ казати перед світом свого домагання, щоб Папа визнав Патріярхат УПКЦ.

85-ЛІТТЯ ПАТРІЯРХА УКРАЇНИ Український політичний і науковий та громадський світ був реп­ резентований чільними особистостями: О У Н —Голова Я. Стецько, У В У — Ректор проф. В. Янів, Славістичний Осередок Оттавсь кого Університету — проф. К Біда, Світове Об’єднання за П ат ­ ріярхат У П К Ц — проф. П . Зелений і багато інишх. Центральна Управа СУМ була репрезентована її Головою м ґр. 0 . Ковалем і ред. В. Леником. Сумівська делегація нараховувала кілька десятків сеньйорів і дві десятки уніформованих сумівців-дружинників. Численні привітальні телеграми від високих особистостей чужого світу та безліч телеграм і листів від українських установ, організацій та окремих провідних діячів свідчили про те, що в особі П атріярха Йосифа маємо Незвичайного Ю вілята, а такого, що бував раз на століття. /» А в а н ґа р д « /

260

ПАТРІЯРХ ВІТАЄ ХІ-ИЙ СВІТОВИЙ КОНҐРЕС СУМ В листопаді 1978-го року кілька сот осіб присутніх на бенкеті з на­ годи ХІ-го Конгресу, на якому була зарепрезентована СУМ делегатами з восьми країн її діяльности прийняла оваційно і встанням з місць листа-привіту Патріярха Йосифа Світовому Конгресові: »... Радію, що праця СУМ -у вінчалась гарними успі­ хами і за довгі повоєнні роки Ви виховали цілі ряди висо коідейної молоді.

Передавання відповідальності праці в руки молодих — це важний акт, що символізуватиме венику нашу дійс­ ність, в якій м и всі помалу передаємо спадщину Бат ь­ ків наших в руки нового покоління, хоч нераз з тривогою, чи зберегли ми вповні те, що самі одержали і чи даємо те належно підготованим? Ваша Спілка Української Молоді може з і спокоєм відповісти позитивно на оба питання, бо взяли ви високий ідеал від своїх основників і берегли його та розвивали на чужині, виховали Ви за чверть століття дійсно відданих своїй Ц еркві і Наро­ дові юних дуги. Вашою щирою журбою, я к це видно з Вашого письма, є тільки те, що не всіх вдалося зберегти на поселеннях. Сильні впливи асим іляції тут і там наче перемогли. Та будьте доброї віри, що вихована Вами молодь допов­ нить Ваше діло і чин М олімся і працюймо наполегливо, а Милосердний Господь буде благословити наші зусилля!« Благословення Господнє на Вас! Йосиф, П ат ріярх і Кардинал.

ЧЕРГОВИЙ РЕЙД СУМІВЦІВ ЗСА 1982 року КУ С У М Америки зорганізувала для охочих сумівців черговий рейд під проводом п-і П'ятки. Дванадцятеро сумівців відві­ дали Европу — стежками батьнів. Про відвідини в Патріярха занотували вони наступні вражіння, з якими поділилися з читачами »Крилатих« в ч. 10 за жовтень 1982 року.

»Не могли ми оминути цієї рідкісної нагоди, щоб привітати нашого Блаженнішого Патріярха і побажати Йому довгих років життя. У Його присутності ми спі­ вали пісень, а Блаженніший прилучився до нас, бо сам залюбки любить співати. Ц е надзвичайна честь стиснути і поцілувати Його струджену руку«.

261

Зустріч с у м ів ц ів з Б л а ж . П а тр іяр хо м п ід б у д и н ко м У К У в Р им і 1982 р о ку .

ХІІ-ИЙ СВІТОВИЙ КОНГРЕС СУМ Після п’яти років праці, на ХІІ-ому Світовому Конґресі СУМ , при учас­ ті понад 70 делеґатів з країн діяльности С УМ та приблизно 15 0 0 го с­ тей — учасники і гості з повагою вислухали новий Привіт Блажен­ нішого Патріярха. У своєму привіті Патріярх звертається до сумівців з такими словами: »... У Вашій застанові над труднощами виховання української дітвори в діяспорі в дусі служіння Богові й Україні, беріть приклад із життя, праці та страждань тисячів наших Братів та Сестер в Україні. Вони, в на­ шому столітті ставили і ставлять спротив Божим ворогам і своїм життям, працею, терпінням і навіть мученичою смертю дали свідчення про нашу Церкву і про змагання українського народу. Вчіться на світлих сто­ рінках української історії і працюйте над собою так, щоб Ви здобули те, за що Ваш і Батьки змагались, терпіли і вмирали.

При цьому пам ’ятайтепро великий ювілей — 1000-літ тя нашого охрещення, коли ми народились в Христі до нового життя не лише для Божого Царства, але й до нового державного та національного життя. Готуй­ тесь пильно до того святого Ювілею, бо великі чаш Вас очікують...«

262

ЧУТТЯ В ІД ПОВІДДЯ ЫНОСТИ ПЕРЕД ІСТОРІЄЮ Блаженніший Патріярх Української Католицької Церкви, новітній Мойсей України, який через розбурханий океан труднощів і поневірянь провадив стійкою рукою нашу Помісну Українську Католицьну Церкву, — великий приятель сумівської молоді, — відійшов з цього світу по заслу­ жений вінець перемоги до Н ебесного Царства. Не стало Патріярха — жаль і смуток вкрили тисячі середець української сумівської молоді.

7-го вересня лишиться ще на довгі рони днем суму і згадни про відхід великого Мужа в історії української Церкви і українського на­ роду. Але пам’ять про Його діла житиме дальше в Його довершених світлих Чинах і завіщанню. Із слів, які ми хочемо нагадати нашим читачам, запам’ятаймо наступні, бо вони визначать наше місце під сонцем і у Вселенській Церкві:

»Є багато стадних проблем у світі сьогодні, але в нашому Україн­ ському народі є дві головні. Перша проблема, національно політичного ха­ рактеру — це проблема с в о б о д и й д е р ж а в н о ї н е з ал е ж н о с ти 50-м і л ь й о н о в о г о у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у . Друга проблема церковного характеру —здійснення того, що вимагає II Ватиканський Собор — в и з н а н н я П а т р і я р х а т у Ук­ р а ї н с ь к а ' . К а т о л и ц ь к о ї Ц е р к в и і р е с п е к ту в а н н я в с і х

доказ

п р а в

С х і д н и х

Це р к о в ,

в с е л е н с ь к о с т и

що б

д а т и

Х р и с т о в о ї

ти м

Церкви.

Ці слова, проронені Патріярхом 12 грудня 1976 року у промові «Перед Вами стоїть в’язень-каторжник« заслуговують на провідне м іс­ це в ієрархії наших духовних вартостей. Н есім о їх, не зронивши, »бо звук падіння озветься болем в душі народу«. Рік після того, 1977-го року, Патріярх з нагоди свого 85-ліття був зая­ вив:

»Це дуже відрадний об’яв, що це починають розуміти й відчувати всі віруючі України, різ нихрелігійних груп, що, ОБ’ЄДНАВШИСЬ В ОДНУ ПОМІСНУ УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ П ІД ПРОВОДОМ ПАТРІЯРХА, СТАНЕМО ТВЕРДИНЕЮ, ОБ ЯКУ БУДУТЬ РОЗБИВАТИСЯ ВСІ ВО РО Ж І УДАРИ, як релігійні так і політичній Наше століття начисляє дуже мало великих мужів, які з такою гостро­ тою розуму і думки ставлять проблеми української церкви і народу на порядок дня і готові за них відповідати поставою, в’язницею і які нара­ жені дуже часто на насміхи й кпини від своїх і чужих. Але, для нас, сумівців, Постать великого Провідника-Патріярха все пломенітиме Мойсеєм, який вказав нам правильну путь для збереження ієрархії національних і церковних вартостей, щоб несплямленими здобути наш рідний Ханаан — Україну. Р е д а кц ія »Аванґарду«

263

ЗАВІЩАННЯ БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА ЙОСИФА (Уривок) »В часі мого прибуття до Риму відбувався II Ватиканський Собор. Як у минулих століттях, починаючи від Перш ого Апостольського С о ­ бору в Єрусалимі, С обор являється збором верховних пастирів Х рис­ тової Цернви, які дають свідчення віри і життя повірених їхньому учительському і пастирському служінню Церков. Отці С обору свідчать перед Церквою і перед цілим світом. Свідомий вагомости такого свідчення, у своєму Слові до Отців Собору, дня 11 жовтня 1963-го року заговорив я не про свідчення своє, — воно ж було відоме, — але про Свідчення нашої У країнської Церкви: про свідчення її віри в Христа і Його Єдину, Святу, С оборну й Апостольсь­ ку Церкву, свідчення, підтверджене кривавою печаттю безстрашного ісповідництва, терпіння, мучеництва і горами наших жертв. Щ об висло­ вити перед усім світом вдячність, признання й особливо, щоб заяви­ ти сострадания зі страдаючими і дати їм моральну підтримку, вніс я прохання-пропозицію: Піднести Києво-Галицьку Митрополію і всієї Руси до патріярхальної гідности. Це перший раз в цілій історії нашої Церкви Ідея її Патріярхату була поставлена прилюдно, ясно і на такому всесвітньому форумі, як Вселенський Собор, хоч сама ідея не нова: Київські митрополити хоч не носили патріяршого титулу, управляли Церквою, наче патріярхи, користуючись патріяршими правами по взору інших Східніх Церков. Вони були свідомі, що Патріярхат Церкви — це видимий знак зрілости і самобутности помісної Церкви та могутній чинник в церковному і народньому житті. Не диво, що такі світлі постаті в нашій історії, як Митрополит Пет­ ро Могила та Митрополит Йосиф Венямин Рутський, в найбільш тра­ гічних часах нашого церковного занепаду і роз’ єднання, робили всі м о ж ­ ливі заходи, щоб привернути єдність Церкви і рятувати її перед загибіллю, об'єднавши всіх на твердій основі патріярхату Київського і всієї Руси. Важливість Патріярхату розуміли також правителі відродженої моло­ дої української держави в революційних роках 191 7-1920, коли вислов­ лювали своє бажання бачити в Митрополиті Андреї Ш ептицькім , щойно звільненого В'язня царської Росії, першого Патріярха Києво-Галицького та всієї Руси. Наявний вислів цьому бажанню дає затверджена і про­ голошена Конституція Українсьної Народньої Республики в 1 9 2 0 p., правда, Конституція, яку здавлено, та мимо того вона свідчить про невмирущу Ідею Патріярхату нашої Церкви. Як показує історія Христової Церкви на просторі Східньої Европи, К и ­ ївський патріярхат мав бути, і з певністю стався б ним, рятунком церков­ ної єдности у Вселенській Христовій Церкві і рятунком нашої україн­ ської, церковної і національної єдности. Історичною короткозорістю , вагом ою у своїх наслідках аж до на­ ших часів, треба вважати злегковаження задуму митрополитів Могили і Рутськоготодішніми правлячими колами Римської Апостольсьної Столи­

264

ці, яко — кола — хоча не заперечили ідеї Пагріярхату нашої Церкви — ідеї, угрунтованої історією й вимогами церковного життя, які однак свою відмову — дати формальну згоду на її завершення оправдували моти­ вами політичної »конюнктури«. І хоч тані мотиви не Божі, а людські, їх повторяється, ними оправдується і їх застосовується у відношенні до наших змагань за завершення повноти прав нашої Церкви у Патріярхаті до наших днів. Давному поняттю Української Правди, в якому сплітаються Істина і Справедливість, такі людські мотиви чужі! Як вірнИи Син Католицької' Церкви, покликуючися на ясні рішення Ватиканського С обору в питанні творення чи виникнення патріярхатів і користуючись тим, що належу до т. зв. папської Родини завдяки тому, що вже бл. п. Папа Йоан XXIII іменував мене кардиналом »ін пекторе« і на смертній постелі хотів це проголосити, — що пізніше зробив це 25 січня 1 9 6 5 р. папа Павло VI, повторяю, як вірний Син Католиць­ кої Церкви, неодноразово, в письмах і розмовах, просив я його про фор­ мальну згоду піти назустріч моєму проханню-пропозици, яку без запе­ речення прийняли до відома Отці Ватиканського Собору. Доводив я бл. п. Папі Павлові VI, що в Східній Церкві ні Папи, ні навіть В се ­ ленські Собори не встановляли патріярхатів окремих помісних Церков. Завершення тих Церков патріяршим вінцем було завжди овочем доз­ рілої християнської свідомости у Б ож ом у люді, у всіх його складових час­ тинах, в свідомості духівництва і пастирів, при чому свідомість мирян, отого духовного сгаца, довіреного їхньому пастирському служінню, зігравала неабияку ролю. Б о тільки дозріла свідомість своїх власних цер­ ковних і національних скарбів, своїх культурних і історичних надбань і цін­ ностей, своі'х трудів і жертв, що входили в скарбницю цілої Вселен­ ської Христової Церкви, створювали тверду основу для Патріярхату! Церква Києво-Галицької Митрополії — доводив я завжди — дала подостатньо доказів цієї свідомости впродовж цілої своєї історії. Чому ж не признати патріяршої гідности Києву, колисці християнства на цілому Європейському Сході? З синівським смиренням, з терпеливістю, але з ясністю, заявив я бл. п. Папі Павлові VI: »Не схвалите Ви, схвалить Ваш Наступник... Б о вже тому, що ми, наша Українська Церква існуємо, ніколи не можемо відказатися від Патріярхату...!* І вас, мої Возлюблені діти, благаю: Ніколи не відкажіться від Пат­ ріярхату своєї Страдної Церкви, ви ж живі, існуючі її діти! С воє бла­ гання до вас скріплю ю на оцьому місці власною рукою в 1975 p., написаною «Торжественною Заявою«, яку щераз повторяю: »Бог створив людину і родину, Він є Творець також роду, племени і нації. Л ю бов і прив’язання, якими зв’язана кож>іа чесна людська іс­ тота з своєю родиною, належиться також її народові і нації. Патрі­ отизм і дбання про добро своєї' нації вважались все за Б огом дані обов’язки. Д обро нації треба деколи боронити перед ворогами, чи внутрішніми чинниками, які в противному разі довели б до занедбання основних потреб народу. Та сам а засада відноситься і до Церкви, а саме, що існує Б о гом даний обов'язок позитивно дбати про її добро, обо­ в’язок і право боронити її проти будь-кого, що спричинив би їй шко­ ду. Наші предки старалися впродовж тисяча років держати зв ’язок

265

з Апостольським Римським Престолом, а в тисяч п'ятсот дев'ятдесять п'ятому і шостому році закріпили єдність із Католицькою Р им ською Церквою, під деякими умовами, що їх дотримання пообіцяли то рж ес­ твенно римські папи; Впродовж чотирьох століть ця єдність була по­ свідчена великим числом мучеників м іж українцями, і наші дні запи­ сані теж славно в аналах Церкви про цю оборону Святої Єдности нашими братами. «Апостольский Римський Престіл під впливом і властю урядовців Римської Курії може і в доброму намірі, взяв у 1970-их роках полі­ тичний нурс, який спричинив болючий удар для нашої Церкви в Україні, а ще більше для тієї частини нашої Церкви і Народу, що найшлась у вільному світі. Увесь християнський світ є свідком, що наші постій­ ні перестороги і покірні арґументи, які ми предкладали Папі Павлові VI, не брано до уваги.« Тому й сьогодні, коли стали відомими таємні документи про ко н ­ такти між Апостольською Рим ською Столицею і М осковською Патріярхією, документи, що мають харантер присуду смерти для Української Церкви, а разом з тим упокорюю че вдаряють в саму Вселенську Христову Церкву, оглавлену Наступником св. Апостола Петра, щераз благаю, наказую і заповітую тобі, м оє Духовне стадо: «Браття, як діти світла ходіть... І не беріть участи в безплідних ділах тьми, але радше осуджуйте їх, бо що вони творять, сором н о є й говорити...* /Еф. 5:8, 1 1/. Д о байдужих і незрячих кличу: «Встань, ти; що спиш, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос...» /Еф. 5, 1 4 /. Щ е і ще благаю вас усіх: «Будьте печаттю мого апостольства» /І К о р .9 ,2 /, «... бодріться, стійте в вірі, будьте мужні...« /І Кор. 16, 1 3 /, бо хоч ми «у всьому скорбні, та не здавлені, безнадійні, та нерозпачливі, гонені, та не покинуті, повалені, та не загиблі« /І! Кор. 4, 5-9/. «Ми стоїмо безповоротно на патріяршому устрої нашої Церкви« — сказав я у своєму Слові на закінчення нашого Синоду в 1969 р. /гл. Благовісник, Кн. 1-4, р. 1969, ст. 1 2 0 /. Ви, Дорогі мої Брати і Сестри, зрозуміли мої слова і як добрі діти своєї Церкви почали молитись за свого Патріярха, наєдині і спільно на Святій Літургії. Молитвою виявили ви свою зрілу християнсьну свідомість, бо молитва — це, насамперед, вислів повного д овір’я до Б ож ої помочі і непохитної віри в те, що Могутній Господь здійснить те, про що Й ого неустанно просимо. Чи не наказав нам Христос просити і молитися? Чи не обіцяв нам сповнити наші довірливі про­ хання? Він же сказав: «Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчиниться вам...« /М т. 8, 7/. Та важливість молитви, зокрем а літургічної, є ще й у тому, що в ній віруюча людина висловлює свою віру в об'явлені таїнства віри і своє глибоке розуміння самої істоти цілої Христової Церкви, а в ній і своєї рідної Церкви, як невід’ємної, повноцінної і в обряді, Літургії, церков­ ному управлінні, традицією освяченій духовній спадщині самобутньої її частини. Літургічна молитва стає предвісником формулювань основ­ них праёд віри в «Символах-ісповідях віри« в минулих століттях. Літургічна молитва творить основу для таких же правно-канонічних формулювань, що стосуються самої Церкви. Том у я вдячний вам, що ви виявили свою

266

зрілу християнську віру, коли молилися і молитеся »за Блаженнішого Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси« у своїх Божих храмах, коли молилися так за нього на гробі св. Апостола Петра в 1975 році в часі Святого Рону. С вою молитовну віру в завершення Повноти своєї Церкви маніфестували ви також співом, молитвою за Патріярха так само, як наш нарід молиться співом-молитвою і маніфестує свою вірність в єдність — »Боже, нам єдність подай«, чи віру в завершення своїх змагань за Повноту волі, коли благає — »люд у кайданах, край у неволі, навіть молитись ворог не дасть... Боже, Великий, дай йому волю, дай йому долю, дай йому щастя, силу і власть...* Патріярхат, видіння вашої віруючої душі, стався для вас живою дійсністю! Таним він для вас залишиться в майбутньому! Бо, ще трохи, і Патріярх, за якого молитеся, переступить поріг туземного життя і не стане видимого символу й уосіблення Патріярхату в його особі. Та в нашій свідомості і вашому ви­ дінні остається жива і дійсна Українська Церква, увінчана патріяршим вінцем! Тому заповітую вам: Моліться, як дотепер, за Патріярха Ниєво-Галицького і всієї Руси, безіменного і ще невідомого! Прийде час, коли Всемогучий Господь пошле його нашій Церкві й об'явить його ім ’я! Але наш патріярхат ми вже маємо!« Йосиф Патріярх Галицький і всея Руси

ХРИСТИЯНСЬКІ В’ЯЗНІ В СССР 1983-84 „ ( Ю р к і в Михайло М аксимович, род. 1941. Пентекостапьник. Пресвітер місцевої громади. Організував акцію за право емігрувати для групи пентеностальників в його районі. Жонатий, має троє дітей. Ж інка Малвіна Михайлівна Ю рків. Адреса: С С С Р , УССР, Закарпатська обл., Хустєький р-н, с. Рокосово, вул. Гагаріна 36. Арештований 23 грудня 197 7 року після обшуку його дому. Засуджений 14 серпня 1978 року на 7. років табору під закидом розтрачування державної влас­ носте. Інші джерела подають, що його засуджено на 13 років за привлас­ нювання державних дібр: він відповідав за достачання дров до колгоспу. Начальники колгоспу свідчили про його невинність. Адреса табору: ССС Р, УССР. м. М акиївка -1, уст. Ю Є 3 1 2 /3 2 . Зі списку осіб, про яких немає докладних даних, хоч відомо, що вони були ув’язнені: Б о й к о А. Православний. Дата арешту й суду, оскарження і вирок — невідомі. В 19 66 році була вістка, що він був у таборі за релігійну діяльність. Дійшла теж вістка, що він був засуджений на розстріл 1969 р. Доля невідома. Остання таборова адреса: С С С Р , РСФ СР, М ордовська АС С Р, Ладижино, п/я 1 2 8 /3 9 . В а с и л и н а Роман Андрійович. Греко-католик. Родом зі Львова. Арештований 15 липня 1973 рону за друкування й поширення греко-католицьких книжок. Переплетник. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі. Г р е н ь Михайло. Греко-католик. Арештований 1974 року. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі. Адреса табопу невідома.

267

Г у н д з а Олекса. Греко-католик. Народжений 19 4 0 року. Ареш ­ тований у Львові 1976 року за виготовлення релігійного матеріялу. Д а н к і в Іван. Греко-католик. Арештований 1974 року. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі, ув’язнений за релігійну діяльність. Інженер. Адреса табору невідома. Д м и т р е н к о Софрон. Греко-католик. Арештований осінню 1973 року в Коломиї. Перебував у Івано-Франківській тюрмі. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі. Священик, а є думка, що він єпископ. Адреса табору невідома. І в а с ю к Михайло Федорович, народжений 1898. Покутник. Залізничник з Л ісків, Коломийського району, Івано-Ф ранківської области, українець. Арештований і суджений 1971 або 1972. Обвинувачення й вирок — невідомі. Таборова адреса невідома. І в а с ю к Софія Ільківна. Покутниця, з Л ісків, Украї на. Арештована й засуджена в 1971 або 1972. О скарження й вирок — невідомі. Табо­ рова адреса невідома. К л ю ч н и к Антін. Греко-католицький василіянсьний священик, Львівської области. Арештований вдруге осінню 1973 р. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі. К о в а л ь с ь к а . Греко-католичка. Мати Олекси Гундзи. Ареш ­ тована у Львові 1976 року. К у з ь м а Ефрозина Василівна. Греко-католичка. Дата арешту й суду, оскарження й вирок — невідомі. Монахиня, співосновниця таєм­ ного монастиря у Львові. Адреса табору невідома. М е н д р у н Р. Греко-католик. Учитель музики, кандидат на грекокатолицького священика. Родом зі Львова. Дата арешту й суду, оскар­ ження й вирок — невідомі. Адреса табору невідома. Н о в а к Йосип. Греко-католицький священин. Арештований 197 4 року за відправлення богослужб у таємному монастирі у Львові. Дата суду, оскарження й вирок — невідомі. Адреса табору невідома. Т и м о ф і ї в Петро. Покутник з України, Івано-Ф ранківська область, Коломийський район, Ліськи. Дата арешту й суду, оскарження й вирок — невідомі. Адреса табору навідома. Т р у х а н Марія. Понутниця з України, Тернопільська область, Зборівський район, Вільшансьна. Арештована 1973 р. у Середній, Калушського району, Івано-Ф ранківської области і засуджена в Калуші на початку 197 4 р. Вирок невідомий. Адреса табору невідома. Ц ап Марія. Покутниця. З України, Тернопільська область, Збо­ рівський район, Вільшанська. Арештована 1 9 7 3 р. у Середній, Калуш­ ського району, Івано-Ф ранківської области і засуджена в Калуші на початку 1974 р. Вирок невідомий. А дреса табору невідома. * ★ Кестон Коледж діє вже 12 років з ціллю інформувати світ про віруючих в С С С Р і заохочувати до міжнародних починів солідарности з ними. Це сповню є через численні видання і через періодичний інформативний бюлетень. їх адреса: KESTON C O LLE G E K e sto n , K ent.

H e a th fie ld R oad BR2 6 B A E n g land

268

ЗААРЕШТУВАЛИ ВОЇНА УПА З України наспіла вістка про поновний арешт колишнього політв'язня та вояка Української Повстанської А рм ії Василя Підгородецького. Пер­ шого березня Підгородецького арештували, мовляв, за «порушення пашпортних приписів« і його відвезли до Львівської тюрми. Суд мав відбутися в половині березня, але вирок покищо невідомий. Василеві Підгородецькому виповняється цього рону 58-ий рік жит­ тя. Понад тридцять років він провів у різних місцях ув’язнення за те, що служив своїй батьнівщині в рядах Української Повстанської Армії та у штабі Головного Командира УП А генерала Романа Ш ухевича. Схоп­ лений у 51-му році, Підгородецькому Василеві присудили максималь­ ний термін — 25 років виправно-трудових колоній. За активну участь у табірному повстанні Підгородецького в 1955 році поновно судять і додають йому п’ять років. Звільнений в 1981 році з таборів, колишній старшина УП А поселився у ср ^ го брата Івана в селі Крушельниця і був поставлений під адмі­ ністративний нагляд. Власті відмовили Василеві Підгородецькому в при­ писці в селі. Оскільки Підгородецький відмовився покинути село Крушельницю, й о гозн ова заарештували за порушення пашпортного режиму й засудили до одного року позбавлення волі. В кінці 198 3 року Василь Підгородецький вернувся до свого брата в село Крушельницю, де його на початку березня заарештували за тим же звинуваченням, що й попередньо — порушення пашпортного ре­ жиму. Зазначимо, що за порушення пашпортних приписів до кінця 1982 року кара/ ' " одей лише в так званих режимних областях, наприк­ лад, у прикордонних зонах; але в кінці 1982 року це обмеження скасовано й відповідну статтю Кримінального кодексу поширено на всю територію С овєтського Союзу. Василь Підгородецький, відбувши кару в багатьох місцях ґулаґівської системи, зазнав нелюдських наруг та знущань не лише з боку крим і­ нальних злочинців, але й від табірних начальників. Так, наприклад, в одно­ му з пермсьних таборів примусової праці Підгородецькому відібрали другу групу інвалідности й перевели до третьої групи, змушуючи його таким чином працювати понад свої слабкі сили. А в останні рони до звільнення Василеві Підгородецькому зняли взагалі групу інвалідности. Переслідування та різні цьнування не закінчилися для Василя Під­ городецького після відбутої тридцятирічної каторги. І на так званій волі в рідному селі Крушельниці участковий міліціонер вимагав від Васи­ ля Підгородецького, аби він улаштувався на працю — але йому то від­ мовляли в роботі, то пропонували такі фізичні праці, яні не були під силу колишньому політв’язневі-інвалідові. Не зважаючи на багатолітні муки та постійні знущання, колишній воїн Української Повстанської А рм ії Василь Підгородецький не під­ дається чорній зневірі, не зрікається свого минулого, зберігає чистими свої погляди й віру в краще майбутнє. Це викликає незрозумілу лють з боку властей. Василь Підгородецький, котрий користувався великим ?<SQ

авторитетом серед табірників, залишається надалі прикладом назламности для багатьох одержимих на Україні. В одному самвидавному документі, який у 19 8 0 році потрапив на Захід, Василь Підгородецький розказав про те, що в його дитин­ стві справляло вирішальний вплив на формування його характеру та світогляду. Це було сімейне виховання, признається Василь П ідгоро­ децький: »Це і батьки, і церква, і народний дух, що ним наснажує село, те сповнене традицій українське село«. Життєву науку Підгоро­ децький отримав від свого діда, котрий його повчав: »В житті може повестися всіляко: добре, зле та дуже зле. Але пам’ятай — ніколи не можна згубити людське звання, в кожній ситуації треба залишитися собою». З комуністичною системою Василь Підгородецький зустрівся перший раз у 1939 році, при першій окупації західньо-українських земель чер­ воною армією. А вдруге — в 19 4 4 році. Довгорічний збройний опір окупантам повчав Василя Підгородецького одного: »в комуністичній системі людина не варта нічого; задля світового панування власті ладні знищити і українців, і молдаван, і тих самих росіян, безсором но прикриваючи свою людиноненависницьку політику поясненнями про „тимчасові труднощі", «інтернаціоналізм® тощо». Василь Підгородецький ніколи не належав до категорії людей, котрі воліли перечекати кожне лихоліття, склавши руки. «Спостерігати незво­ рушно, ян гинуть українці — хіба це порядно? — запитував ноткою д о ­ кору в голосі Василь Підгородецький. — Крім того, слід знати психо­ логію бандита: чим менше опору, тим він безоглядніший, вигадливі­ ший у насильстві та сваволі. Таких вгамовують тільки кулак та куля«, каже Василь Підгородецький. Двадцятип'ятилітник — так окреслюють політв’язнів у С С С Р , котрі в жахливі часи отримували максимальний каральний термін: 25 років таборів — Василь Підгородецький провів уже 32 роки своїх 58 років життя і совєтських тюрмах і таборах. Як довго ще мучитимуть Василя Підгородецького за те, що він не ладен осудити своє минуле, зрентися своїх націоналістичних поглядів? (Р. С.)

МОСКВА ЗАМУЧИЛА ОЛЕКСУ ТИХОГО На З ахід пр о д іста л а ся сум на в іс т к а п р о см ерть О ленсія Т ихого, учителя з п о кл и ка н н я та члена У кр а їн с ь к о ї Г е л ь сін сько ї Групи. С мерть постигла й о го в о д н о м у з ж а х л и в и х п е р м сь ки х та б о р ів — д а л е к о в ід р ід н о ї У кр а їн и . О. Тихий в ід б у в а в перш ий те р м ін »кари« в 1957-64 р о ка х , а др уги й в ід с и д ж у в а в в ід 1977 рону а ж д о с в о є ї см ерти. На т а к зв а н у в о л ю мав би видістатися щ о й н о в 1992 р о ц і. О д на к В се в и ш н ій з в іл ь н и в й о го в ід зе м с ь ки х м ук та зн ущ ан ь з б о к у й о го ка р а те л ів . О. Тихий на р о д ився 27 січня 1927 р о к у на х уто р і їж ів к а на Д о н е ч ч и н і, за кін ч и в М о с ко в с ь ки й у н ів е р с и те т і п р а ц ю в а в у ш к о л і учи те ле м . Палний об оронець р ід н о ї м ови та на ц іо н а л ь н и х прав у к р а їн ц ів , Тихий в и ступ а в проти пля ново ї р у с и ф іка ц ії та н а с и л ь н о ї а с и м іл я ц ії у кр а їн с ь и о го населення Д он еччи ни. Він а втор р я д у с а м в и д а в н и х т в о р ів , я к і в и к р и в а ю т ь м о с к о в с ь к у о ку п а ц ій н у 'п о л іти ку на У к р а їн і. Н а й в ід о м іш і з н и і;:» Н ^ « о ж у б іл ь ш е мовчати», «Роздуми про у кр а їн с ь к у м о ву 5 к у л ь ту р у в Д о н е ц ь к ій області», « Д ум ки про рідний Д о н е ц ь к и й край», «Ви і ми«, «С ільські проблеми», то щ о .

270

О л екса Тихий з ю н а ц ь ки х л іт у с в і­ д о м и в с о б і, щ о для н ь о го в п о н е в о л е ­ н ій У кр а їн і »шлях д о св о б о д и ле ж и ть че р е з тю рм у». У т ю р м і й о го наздігнала смерть, ви р в а в ш и з р я д ів н е с к о ­ рених б о р ц ів за н а ц іо н а л ь н і і л ю д с ь к і права в У кр а їн і ще о д н о го с т ій к о го во їн а . П ам’я ть гр о н ь о го за л иш и ться ч и с то ю й в іч н о ю

М ОЖ ЛИВІ Ф О РМ И С П Р О ТИ В У

(Уривок з статті співавторства 0. Тихого) Кожна людина, група людей, кожний окремий народ керуються визначеними нормами моралі. Ми, українські політв'язні, вся провина яних полягає в обороні рідного слова, літературної творчости, у від­ стоюванні прав людини і свого народу, вважаєм о цілеспрямованим і цілковито необхідним для рятування від духового і культурного зни­ щення такі норми поведінки для українця /у кр а їн ки /: — Вживати тільки рідну мову на рідній землі, і тим скріпити себе і свій народ.

— Не посилати дітей до садочків і шкіл з російською мовою нав­ чання, домагатися шкіл і шкільних закладі в з рідн ою мовою навчання і вчитися самостійно, складаючи іспит як екстерн.

— Розмовляти рідною мовою не тільки в родинному колі, але й на праці, на суспільній роботі, на вулиці.

— Н е відвідувати російськом овні театри, кіна, концерти, оскільки вони неґативно впливають на культуру розговірної мови, зокрема дітей і молоді. Це також відноситься до телебачення і радіо.

— Повздержуватися від алькоголю, лихословлення та куреня...

— Не нагромаджувати грошей і дорогоцінностей задля них самих, а допомагати людям, які потрапили в біду, талановитим дітям і молоді, батьки яких не мають змоги забезпечити їх нормаль­ ними умовами на освіту і розгорнення творчих здібностей і т. д.

— Відмовлятися від служби в армії за межами України і від ко ­ мандирів, які не говорять українською мовою.

т

— Відмовлятися працювати понад встановлені законом 41 годину і так сам о в неділі і вихідні дні; також і в сільському господарстві.

— Н е виїжджати на роботи за межі України.

— Відстояти своє право, право інших людей, свободу, честь, гідність; відстоювати суверенітет України.

— Виявляти й оприлюднювати, яке би не було і ким не було вчи­ нене порушення закону. У випадку, коли хто-небудь з адміністративних, партійних, комсомоль­ ських чи профспілкових діячів, міліції, прокуратури, К ҐБ — цікавляться вашими переконаннями, поглядами, друзями, художні ми см аками і т. п.— це належить розглядати як обвинувачення, або намагання оскаржити з вашою допом огою когось іншого. В таких випадках треба: 1) Не давати ніяких пояснень до висуненого, конкретного обвинувачення, санкці­ онованого прокурором. 2) Не давати ніяких.свідчень, також й позитивних, про людей, яких обвинувачують в інакшедуманні, релігійних переко­ наннях, націоналізмі. 3) Н е вірити в чесність, порядність і законність дій слідчого, не звіривши їх з кримінально-процесуальним кодексом.

4) Не боятися покарання і навіть смерти за неіснуючі проступки, тому, що такі покарання звеличують понараного і показують тисячам чи міль­ йонам людей дійсне обличчя катів. 5) Не виторговуйте зменшення покарання шляхом наклепів на себе, або звинувачення інших людей.

6) Відмовляйтеся від будь-яких розмов без точного запису в протоколі допиту свідка, відповідно д о закону речевого обвинувачення. 7) Той, кого підозрівають каґебісти, є вже властиво засуджений і дістав ви­ рок. У сі інші дії — прокурорський нагляд, суд — звичайні формальності.

8) Запідозрілий, обвинувачений, п і д с у д н и й мають право знати закони. Треба вимагати, вивчати і. використати потрібні статті КК і КПК з ком ен­ тарями, Загальну Деклярацію Прав Людини, конституцію. 9) Усі відпо­ віді на запити слідчого записувати власноручно. В протоколах запи­ сувати всі порушення закону слідчим, прокурором та іншими органа­ ми. 10) Кожне порушення закону слідчим, прокурором й іншими, треба оскаржити в усі інстанції. 11) Відстоювати свої переконання, викла­ дені на письі^і, або відмовлятися від них, не даючи ніяких основ для підозріння в однодумстві, або в співпраці з будь-якими особами, та­ кож і з тими, які відносяться до вас ворожо. 12) Н а судовому засіданні заперечувати обвинувачення, вказувати на порушення закону слідчим, прокурорами й іншими, оскаржити в усі інстанції, відмовлятися від послуг адвоката, який визнав вину підсудного доведеною, тоді, коли сам підсудний винним себе не визнає. Підсудний має право доручити й обо­ роняти себе кому-небудь з родичів, або комусь із юристів з іншої країни. «Кожний, хто йде служити народові, — вдягає на себе терновий вінок Христа...« Терновим вінком для того, хто, як ми, піде служити своєм у народові, може бути концтабір, тюрма, заслання на Сибір. Це довгі роки за межами батьнівщини, за ґратами, колючими дротами, каторжні роботи, провокації КГЁ, намагання понизити людську гідність, позбавлення зв'язків з світом і спілкування з рідними, обмеженість можливостей к о ­ ристуватися літературою, голод, карцер.

272

Відомі всім з фільмів, з мистецької творчости, страхіття і нещастя по­ літичних каторжників д о 1917 року, були б для теперішніх в’язнів сумління, найбільшим добром. Багато людей несуть свої хрести вже не перше десятиріччя. Усі ми — смертники. Б ез боротьби за законність, за право людини, за право нашого народу на життя, ми не маємо надії не тільки на життя, належ­ не людині, але й на існування за ґратами і дротами. Ми дотримуємося таких норм етики в’язня: 1. Постійно працювати для піднесення свого інтелектуального рівня, здобути знання з будь-яких ділянок науки, ділитися своїм знанням з іншими в’язнями і родичами, займатися творчою працею.

2. Дотримуватися загальнолюдських норм моралі.

3. Бачити в кожном у в’язні рівного собі мученика, не гнобити, не ображати, а старатися якомога більше допомогти, або оборонити у випадку несправедливої напасти на нього адміністрації, КҐБ , або аморальних в’язнів, розбишацьких стуначів, або свідомих ра­ бів адміністрації.

4. У випадку утисків кожний відкрито переходить на статус політ­ в’язня, яко го до нашого часу не визнають власті в С ССР.

5. Виключені будь-які вихватки супроти інших політв’язнів з огляду на расу, національність, мову, переконання і віру. Н а погорду і ганьбу заслуговує тільки така людина, яка чинить зло іншим політв’яз­ ням своєю співпрацею з К Ґ Б й адміністрацією.

6. Бійки і наклепи, намагання накинути кому-небудь свою волю неґативне явище недопустиме в середовищі політв’язнів.

7. Політв’язні, згідно з-законом, повинні бути відокремлені від кри­ мінальних злочинців і намагання тримати їх разом треба поборю ­ вати без ніяких ком промісів.

8. Політв'язень — сумління нації, і тому його поведінка, спосіб життя, мораль мусять бути прикладні. ... Д освід показує, що одинцем багато не вдієш. Будь-який арешт, обшук, навіть звичайний виклик до К Ґ Б або прокуратури за інакшедумство, пробуджує думку багатьох людей, доказує, що відважне, прав­ диве слово находить відгук у серцях соток, а деколи тисяч і більше людей, що слово для К Ґ Б страшніше від найдосконаліших війсьн, су­ часної воєнної техніки, ядерної й атомової бомби. Д о людей, які перемігши свій страх, розмовляють рідною мовою, відстоюють право свого народу на життя, свободу, традицію, культуру, енономічний розвиток, — порядні і чесні громадяни відносяться з по­ шаною. Кож на судова справа, незалежно від усіх заходів приховати її від людського ока, не залишиться та єл /ь и ц е ю ,^ її ш ироко обговорюють на У країні і поза її межами, /скор оче но /.

273

СЛ. ПАМ. Д -Р ВОЛОДИМИР ГОРБОВИН

Д -р Горбовий нар. ЗО л и п ня 1899 р. в селі Оболоня’, Зах. У кр а їн а в я к о м у по мер серед д о сі невияснених у м о в. Й ого н е га й н о п о х о р о н и л и . Н а віть син не м і прибути на похо р о н Б а тька . С тудії права з а к ін ч и в в Ч е х о сл о в а ччи н і. В ж е то д і він став чл еном п ід п іл ь н о ї У кр а їн с ь к о ї В ій с ь ко в о ї О р га н іза ц ії і б ув к о р о т к о в. о. К р а й о в о го Ко м е нд а н та УВО . Б ув а д в о ка то м в м істі Д о л и н а і чл еном А д в о ка т с ь к о ї палати у Л ь в о в і. За п ід о зр ін н я у п р и н а л е ж н о с ті д о р е в о л ю ц ій н о го п ід п іл л я УВО -ОУН п о л ь ські о куп а н ти ареш тувал и д-ра В о л о д и м и ра Г о р б о в о го 28 ж о в т н я 1933 р о ку і в ід липня д о грудня 1934 заслали й о го д о ко н ц е н т р а ц ій н о го та б о р у в Б ерезі К а р ту зь н ій . О дначе, після в и хо д у з ко н ц та б о р у , не с ко р е н и й і в ід в а ж н и й д-р Горбовий зго л о с и в с я д о гр уп и а д в о к а тів , я к і б о р о н и л и п ід час т. зв. В а р ш а в с ь ко го п р о ц е су (в ід 18 л и с то п а д а 1935 д о 13 с іч н я 1936) п р о в ід н и ка і ч л е н ів К р а й о в о ї Е кзе ку ти в и ОУН, о б в и н у в а ч е н и х за в б и в ств о п о л ь с ь ко го м іністр а П єр а ц ь ко го . На ч е р го в ім Л ь в ів с ь к ім п р о ц е с і (25 тр а вня д о липня 1936) В о л о д и м и р Горбовий б у в о б о р о н ц е м п ід с у д н и х К р а й о в о го П р о в ід н и ка ОУН С тепана Б андери і Я рослава С те ц ька , чл ена К р а й о в о ї Е кзе кути ви на ЗУЗ. Ноли впала п о л ь с ь ка ім п е р с ь ка д е р ж а в а в ве р е сні 1939 р., д-р Горбоьий переїхав д о К р а ко в а , де о ч о л и в У кр а їн с ь к и й Д о п о м о го в и й К о м іт е т для полонених і б іж е н ц ів з -п ід р о с ій с ь к о го ярма. В ід 1940 р о к у він а кти в н и й в ОУН п ід к е р ів н и ц т в о м С тепана Б андери. За с в о ю б е з к о м п р о м іс о в іс т ь щ о д о не за л е ж н о с ти ОУН в ід у с я ки х ч у ж и х сил о к у п а ц ій н і н ім е ц ь к і ор га ни не д о п усти л и , щ об він став го л о в о ю У к р а їн с ь к о го Ц е н тр а льно го К о м іт е ту в Г енеральнім Г убернаторстві. У н в ітн і 1941 р о к у д-р Горбовий о чо л и в К о м іс ію Д е р ж а в н о г о пл я нува нн я, щ о зд ій с н и л а с я А к т о м ЗО червня 1941 р.

22 червня 1941 рону д-р В о л о д и м и р Горбовий ф а кти ч но о ч о л и в у за ступстві ген. В. П етрова У кр а їн с ь к и й Н а ц іо н а л ьн и й К о м іте т, щ о п р о го л о с и в "М аніф ест н а п е р е д о д н і війни«, в я к о м у в и р а зн о за зн а ч и в , щ о є д и н и м з а к о н ­ ним го сп о д а р е м у к р а їн с ь к о ї зе м лі є у к р а їн с ь к и й н а р ід і йом у н а л е ж и ть ся

274

власна суверенна д е р ж а в а . За р о з п о в с ю д ж е н н я маніф есту н ім е ц ь кі о к у п а н ­ ти ареш тувал и д-ра Г е р б о в о го 7 липня 1941 рону й в ки н ул и д о ж о р с т о к о ї тю р м и »Монте Л ю п іх " у К р а к о в і, з я к о ї випусти ли й о го я к т я ж к о хв о р о го 14 ли п ня 1942 р о ку . Т оді д-р Г орбовий переїхав д о Праги на л іку в а н н я п ід о п ік о ю род и ни. Д -р В о л о д и м и р Горбовий має ба га то ін ш и х за сл уг для у к ­ р а їн сь ко ї нац ії, у то м у й о го в изначна, о с о б л и в о ї ува ги участь в У кр а їн с ь ко м у Д е р ж а в н о м у П ра влін ні. У П разі 1949 р о ну п о л іц ія ареш тувал а д-ра Гербо­ во го і передала о р га на м Н К В Д . Т оді ко м у н о -р о с ій с ь к і онупанти засудили й о го на 25-річний те р м ін т ю р е м і н о н ц т а б ір н о го ж и ття , я ке він переносив зі стоїчни м ге р о їзм о м н е в с тр а ш и м о го б о р ц я . В н е д о в зі р о зій ш л а с я м іж м іл ь­ йонам и в ’я зн ів -н е в іл ь н и н ів р о с ій с ь к о ї ім п е р ії слава пр о д-ра В олодим ира Горбвого, я к, неначе, н е о ф іц ій н о го пр е зид е нта н е с ко р е н о ї та в о ю ю ч о ї за с в о ю д е р ж а в у У кр а їн и . П обіч то д іш н ь о го М итр о по лита , а те п е р іш н ь о го П атріярха У кр а їн с ь к о ї К а то л и ц ь н о ї Ц е р кв и Йосиф а С л іп о го і сл. пам. М и­ хайла С о р о ки д-р Горбовий б ув н а й в и зн а ч н іш и м у к р а їн с ь к и м п о л іт в ’язнем 50-их і 60-их р о к ів . Він в итр им а в н а й тя ж ч і п с и х іч н і й ф ізичн і знущ ання ч е к іс т ів . П ерейш овш и к о м у н о -р о с ій с ь ке п е кл о , не по хитний д-р В олоди м и р Горбовий д іс та в 1 се р п ня 1972 р о к у д о з в іл по ве р нути ся в р ід н е село О болоня, але б ув п о зб а в л е ни й усіх за с о б ів с о ц і а л ь н о г о за б е зп е че н н я . М ос­ к о в с ь к і о куп а н ти т а к о ж за б о р о ни л и йом у в и їзд на л ік у в а н н я п о за м е ж і СССР. В оста н ніх р о ка х він м а й ж е о сл іп . М о с кв а у н е м о ж л и в и л а т е ж очну о п е р а ц ію . П омим о в сіх с тр а ж д а н ь і пе р е сл ід ув а н ь , сл. пам. д-р В о л о д и м и р Гор­ бовий го р д о об о р о ня в с в о ю н а ц іо н а л ь н у і л ю д с ь к у гід н іс т ь та ід е ю в ід ­ б уд о в и У кр а їн с ь к о ї С а м о стій но ї С о б о р н о ї Д е р ж а в и . Помер на 85-му р о ц і сво го ге р о їч н о го ж и ття . В пантеоні н е с ко р е н и х б о р ц ів і героїв у к р а їн с ь к о ї на ц іо н а л ь н о ї р е в о л ю ц ії він займ е чіл ь не м іс ц е . У кр а їн с ь к и й н а р ід за в ж д и горд итим еться та ки м и сво їм и в е л и ки м и синам и, я к сл. пам. д-р В о ло д и м и р Горб овий . В ічна Й ому Пам’ять! С лава Героям! П ровід О р га н іза ц ії У н р а їн с ьки х Н а ц іо н а л іс тів (О УН ) Ч ервень 1984 р о ку. Ірина С е н и к

ОСІННІЙ ЕТЮД

Павучками тремтливими Заплітається Осінь, Заплітається Осінь У серце моє. І бабине літо Тче Вересень тихо Вплітаючи в коси Соняшні дні. Бабине літо. Смутки і болі Вітер із листям Вкупі зірвав, В парку примовклім Дерева голі Тільки мені хтось Враз прошептав:

Баби не літо, Бабине літо Тчеться для тебе Із року в рік, Чом не старіуи Ти під цю пору, Так твоє серце Давно вже обпік. Бабине літо, Бабине літо, В небі прозорім Крик журавлів... В парку примовклім Тужить трембіта, Трембіта м оїх Втрачених днів. С ерпень, 1980 р.

275

ПРОВОКАЦІЯ З М. ГОРИНЕМ Як повідомляє »Хроніка«, Михайло Горинь надіслав начальникові Л ьвівського К ҐБ М. П. Черпакові заяву, в якій розповів, як під час об­ шуку 24 березня йому піднинули заклеєний конверт з машинописним текстом. Він пише: »Якщо мене карають за написану статтю або публічний виступ, то я можу протестувати проти кваліфікації вчинку або змушений визнати, що такий випадок був і, якщо я не хочу йти на конфлікт із владою, я, враховуючи обставини, можу реґулювати свою поведінку. Тут я висту­ паю як суб'єкт справи, в іншому випадку я стаю об’єктом чиєїсь злої волі, а отже цілком беззахисним, безборонним, оскільки йдеться не про діяльність, яка порушує закон чи ще (не) узаконену настанову влади, а про імітацію (підробку) такої діяльности. Покарання за такий документ уже не буде покаранням, а буде чимось украй гидким і в нормальній конституційній державі не припустимим... Я звертаюся до Вас із проханням: визначити, хто з ваших праців­ ників припустився безпредметного на Львівщині вчинку, цілком амо­ рального і злочинного, що є великим лихом для мене й не менше драмою для установи, якою Ви керуєте. Адже досить прецеденту, якому ніхто не запобіг, щоб колесо бо­ ротьби за правопорядок і безпеку в країні почало з великим приско­ ренням крутитися в зворотний бік. Ми всі пережили таке становище і добре пам’ятаю, як дорого за це заплатив народ.»

8 і 19 травня 1981 року на слідстві в справі Кандиби та 24 липня на суді над ним Горинь відмовився давати покази, у зв’язку з чим 11 вересня проти нього порушили кримінальну справу за ст. 179 КК У С С Р («Відмова... свідка від дачі показів...«). Справу вів слідчий про­ куратури Залізничного p-ну Львова В. Г. Пацюкевич. На допиті в цій справі Горинь заявив: «Як на попередньому слідстві так і під час судового засідання я відмовився давати покази, мотивуючи свою відмову морально-етични­ ми міркуваннями, хоча мене попереджали про кримінальну відповідаль­ ність за відмову давати покази. Я вважаю, що в моїх діях немає складу злочину, оскільки в дійсності я не мав з Кандибою постійних або частих контактів останніми роками; крім того, Кандиба був моїм близьким знайомим і другом щ е-з часу навчання в університеті, і я вважаю неетичним брати участь у судовому процесі як свідок звинувачення».

4 листопада Пацюкевич зробив у Гориня обшук. Нічого не було ви­ лучено.

5 листопада Гориневі пред’явили звинувачення за ст. 179 та взяли підписку про невиїзд.

26 листопада до Горинів прийшла двірничка й сказала, що на двері їхнього льоху треба поставити номер квартири. Дружина Гориня погодилася. Михайла Гориня здивувала така вимога, бо вони живуть в будинку біля двадцяти років і ніколи цього не було. Того сам ого ве­ чора він пішов до льоху й уважно переглянув старі газети й журнали,

276

які там були, але нічого стороннього не виявив. Увечорі 27-го він знову уважно оглянув льох.

28 листопада інспектор карного розшуку Червоноармійського району міста Львова лейтенант Триклець провів у Гориня обшук »у зв’язку з пограбуванням квартири*. Не оглядаючи помешкання, обшукувачі виру­ шили до льоху, де відразу виявили целофанний пакунок, у якому було три примірники машинописного тексту ( 1 5 стор.) під заголовком « С о ц іа л ь н і дослідження механізму русифікації в Україні і записка: »М. Н., озна­ йомився, треба доробити, а потім пустити в світ*. Горинь тут-таки заявив, що це — провокація.

29 листопада Горинь надіслав Черпакові заяву: «... За останніх 8 місяців я пережив 4 обшуки. Під час обшуку 24 березня 1981 року було вилучено документ, який не належить мені, а який підкинув майор Сенкевич під час оформлення протоколу обшуку. Хоча провокація йому не зовсім вдалася, але тим не менше викликала в мені глибоку тривогу.... Від того часу я перебував під посиленим контролем майора Сенкевича. Він викликав на бесіди моїх друзів, знайомих, родичів. При цьому йшлося не тільки про те, що я думаю, говорю, роблю, які питання мені поставити, які розмови зі мною вести, але декому з них пропо­ нували щось написати проти мене або моєї родини. Ця постійна спря­ мованість зробити яку-небудь капость, а не тільки сумлінно виконувати службовий обов'язок, позбавила мене певности в завтрашньому дні.* Розповівши про обшук 28 листопада і події, що йому передували, Горинь пише: »Я звертаюся до Вашого розуму. Я звеотаюся до Вашого почуття відповідальности за те, що з нами відбувається тепер і що буде завтра. Розгляньте мою заяву об’єктивно. Не допустіть скоїтися злочинові під понривалом закону! Адже той, хто злочинними способами захищає інтереси держави, живе тільки сьогоднішнім днем. Він не усвідомлює того, що, підриваючи правові й моральні підвалини суспільства, завдає йому тяжкого удару, позбавляє перспективи. Не може нормально жити суспільство без віри, що справедливість і правопорядок переможуть. Із втратою віри в це ми втрачаємо сенс життя«. Горинь наводить кілька аргументів на свою користь (номерування льоху пов’язане з необхідністю знати точно, де підкласти зфабрикований матеріял; обшук у суботу без санкції прокурора; пакунок кинуто просто на підлогу, а не сховано серед паперів; неписьменність заголовну — »соціяльні« замість «соціологічні*; тенет, який встиг прочитати М. Горинь, «має вигляд поспіхом зшитої електики без будь-якого стилю бодай трохи досвідченої в писанні людини«; записна «кримінального змісту, що зберігалася разом з текстом; для чогось на рецензію віддано одразу примірники і закінчує такими словами: «Якщо все це не переконує Вас, якщо Ви не виявите бажання дослідити цю справу, значить настав час, коли мене чекає тюрма і, по суті, вічне ув'язнення не за скоєний злочин, а за підлу фабрикацію злочину, яка тяжким вантажем ляже на плечі тих, хто її організував і гдійснив«.

277

1 грудня Горинь надіслав заяву першому секретареві Львівського об­ кому КПУ В. Ф. Добрикові: »... Я сподіваюся на Ваше втручання, тим більше, що останнім часом так багато говориться про моральне здоров’я людей як запоруку руху вперед. Я сподіваюся на Bauje втручання, адже мусить бути люди­ на, яка скаже принципове »ні« подібним діям...« 3 грудня о 7.45 ранку до Михайла Гориня знову прийшли з об­ шуком. Обшук, яний відбувався »в справі М. Гориня, звинуваченого за ст. 62 ч. 2 КК УССР«, тривав понад 13 годин (вилучено 3 4 назви). Після обшуку М. Гориня забрали.

4 грудня старший помічник прокурора Львівської облл. В. М. Дорош офіційно повідомив дружину Михайла Гориня Ольгу, що її чоловіка заарештовано і що він перебуває в Львівському ізоляторі К ҐБ . Прийняти харчову передачу від Ольги Горинь відмовилися. Михайло Минолайович Горинь (нар. 17 червня 1930 р.) психолог, у 1965-71 pp. відсидів у таборах і тюрмах 6 років за ст. 62 ч.1 КК УС С Р . Після звільнення 7 років не мав дозволу на прописку в ро­ дини у Львові (дружина з двома неповнолітніми дітьми мешкає за ад­ ресою : м. Львів - 16, вул. Кірова 33, кв. 14); працював кочегаром. Тільки в 1978 році його взяли на роботу до лябораторії економіки В сесою зного О б’єднання »Кінескоп« як психолога. Як уже повідомлялося в пресі, М. Гориня засудили до 10 років табору особливого режиму і 5 років заслання. Теперішня його адреса ув’язнення: 61 82 6 3 , Пермская обл., Чусовской р-н, пос. Кучино, учр. В С -3 8 9 /3 6 -1 . Термін має закінчитися в грудні 1996 року. Є в ге н С в е р с т ю к

Л ю біт е своїх ворогів, на них бо й проклят тя Вони несуть ясність борні, вони вас ненависті вчать.

не відають, що творять, і снять учораш нім днем.

Простіте своїх ворогів. Вони, як сліпа імла: ковтають чуж і і свої зусилля, літ а, діла.

Простіте. З ум ійт е простить важкий і непрощений гріх — відмову свій хрест нести вже т ам , на останній горі.

Л ю біт ь чистим серцем і йдіть. Підкошені, зводьтеся знов і мовчки в душі хороніть одурену вашу любов.

278

ВІДБУВСЯ ІІМЙ СВІТОВИЙ ЗЛІТ СУМ Велике і відповідальне завдання стоїть перед сумівською молоддю, як і перед цілим українським загалом на чужині, зберегти себе фізично перед асиміляцією і допомогти українському народові у його зав­ зятій боротьбі відвоювати Українську Державу. І одне і друге завдання не є легке. Роля сумівця в розсіянні — це бути завжди молодим, рухливим чинником, авангардом нових починань, йти попереду, бути ініціяторами, провідниками і реалізаторами нових проектів. Прикмета сумівця — це символ постійного життя, руху і боротьби. Не дати приспати себе чу­ жині і дати відчути ворогові українського народу, що молодь буде завж­ ди з народом. Чужина-мачуха вириває з-поміж української спільноти все більше і більше одиниць і вливає їх у своє русло. Ворог М осква все більше плюндрує Україну, русифікує населення, нищить його духові і культурні надбання, ж орстоко розправляється з свідомим населенням, яке вис­ тупає на захист прав України бути самостійною державою. І чим більше чужина асимілює, чим жорстокіше ворог плюндрує наш край, тим більшою і тяжчою стає відповідальність перед молоддю, боротися за екзистенцію самобутности на поселеннях і допомагати українськом у народові у його священній боротьбі за право бути віль­ ним. Тому так часто сумівці з’їзджаються з цілого світу на свої Конґреси, на Світові Злети, щоб спільно порадитися як працювати, як спільно діяти, боротися, бо в — «єдності сила народу!" З таким наміром ще кілька років тому Центральна Управа Спілки Укр. Молоді винесла рішення скликати ІІІ-ій Світовий Зліт С УМ і для реалізації цього про­ екту покликала окрем у Ком ісію з головою Крайової Управи СУМ в Америці — д-ром Аскольдом Лозинським. ІІІ-ій Світовий Зліт С УМ відбувся від 3 до 12 серпня 1984 року у місті Льос Анджелес, Каліфорнія, ЗС А. Щ е на передодні Злету самий проект сильно заатакувала М осква і неодноразово нападала в каґебіських виданнях, які призначені для закордонних читачів, а весною цього року, коли було опубліковано заяву національного олімпійського Комітету (Н О К ) в «Спортивній Газеті« (орган) комітету фізичної культури і спорту при Раді Міністрів Українсьної РСР і української республіканської Ради профспілок, у ч. 58, 1984 р.) про неучасть С овєтського С ою зу в 23-ій Олімпіяді, була надрукована стаття В. Стиркула з нападом на С УМ , в тому й проект Ill-го Світового Злету СУМ в Льос Анджелес, місті 23-ої Світової Олімпіяди. Н а ІІІ-ій Світовий Зліт С УМ прибули сумівці з Арґентіни, Австра­ лії, Німеччини, Бельгії, Англії, Канади і Америки — разом понад 3 00 учасників. Зліт офіційно було відкрито у суботу, 4.8., перед обідом. Відкриття Злету довершив голова Центральної Управи СУМ м ґр. Євген Гановський та призначив команду Злету у складі: Я. Петрик — комендант, А. Дзюбанівський — бунчужний, Нуся Box — писар, Марія П’ятка — фінансовий референт, Б. Бучинський — госп. реф., О. Долинюк — реф.

279

транспорту, Стефанія Грицьков’ян — кер. семінарів, К. Василин — м ис­ тецький кер., Б. Потапенко — кер. зовнішньої роботи, П. Ш м іґе л ь — зовн. зв'язки, Іван Лещук — кер. спорту, М. Ф іґоль і Ліда Василин — преса і інформація, д-р Е. Бутрій — таборовий лікар, Рома Дашавець, Зірка Дашавець і Оля Дзю банівська — медична обслуга, Леся Ш вал ю к — обслуга канцелярії, Ю. Наконечний — керівник таборової охорони, Марійна Д яків і М. Ш вець — обозні. В часі урочистого відкриття Злету, до табору прибув звідун з запаленим смолоскипом, приніс вогонь з Вільної Олімпіяди поневолених народів, яка відбулася в Етобіко, Канада. Вогонь прийняв комендант табору — Я. Петрик, а голова Крайового Комітету д-р А. Лозинський пояснив у двох мовах символіку вогню та підчеркнув, що це вогонь Волі, символ, який сумівці збережуть у серцях аж до того часу, коли Україна стане віль­ ною державою і тоді вибранець вільної України занесе його на с в і­ тову Олімпіяду. Учасників Злету привітав від Проводу Організацій Українських Н аці­ оналістів (О УН ) д-р А. Бедрій. Н а відкритті був присутній кореспон­ дент почитної газети »Льос Анджелес Дейлі Нюз«. У неділю, 5 серпня до табору прибув о. Петро Леськів, відправив Службу Божу і виголосив гарне слово до зібраної молоді і гостей, які численно прибули до табору. А табір, як табір... га м ір метушня. Молодь ходить, знайомиться, уладжуються, торгуються за св оє »право« бути в такому-то бараку, а не там, де їх призначено. Нарікають сумівці з Арґентіни, бо »всі говорять поміж собою по-англійськи і ми їх не розуміємо» — кажуть. То не-

У ча сни ки III С в іто в о го Злету СУМ в Л ьо с А н д ж е л е с

280

Д ів о ч и й п ід та б ір (частина;.

281

В иступ п ід не р і« н и ц т« о м маестра В. Б о ж и к а

правда, — відповідають англомовні сумівці, то вони (аргентінці) говорять поміж собою по-еспанськи і ми їх не розуміємо«. Ах, та звичка! Добре, що німецькомовні і франкомовні не ставлять двоїх передумов. Через день-два мовні перешкоди зникли і вже з їдальні виходили здружені та порозуміваються спільною українською мовою. Табір розположений в гористій околиці ресорту »Гайден Трейл« при дорозі ч. 101 на північ міста Льос Анджелес. Кругом почорніли гори, випалені горячим сонцем, на яких де-не-де зеленіє каліфорнійський дуб. В цій землі о. Агапія Гончаренка на ціле літо перестають пада­ ти дощі і тоді висихає вся трава і рослини, а то й малі кущі. Гори стають сумні без життя і краси. А ж осінню і зимою, коли знов приходять в гори дощі, тоді проростає трава і гори оживають. Та в таборі нема коли думати про красу навколишньої природи, тут кожному повно роботи. Одні кож но го дня виїжджають на олімпійські ігри, інші до одного із голівудських фільмових студій — »Юніверсал студіо«, ще інші — до »Дісней ленд«, до моря, на солену нупіль, на політичні акції. Д о табору прибув маестро В. Б о ж и к і започаткував проби таборового хору, а коли він не міг прибути, проби переводила Ксеня Дацків. Пані Д ора Ґендза започаткувала проби народних танків і вела їх часто поза північ. Під частабору відбулися семінари: »Роля С У М начужині«, —доповідав м ґр Гановський, «Україна у міжнародних відносинах«, — доповідав 3. Коваль, «Участьукраїнців у Світових Олімпіядах і наші завдання" —до­ повідав М. Фіголь, «Наші завдання і допом ога У країні" — доп. Б. Потапенко і 3. Коваль. Відбулися три вечори країн: Австралія, А м ерика і Канада. В усіх випадках представники з поодиноких країн розповідали про життя українців в поодиноких країнах та про працю С УМ . Найбільше було вложено праці референтурою зовнішньої роботи. Щ е перед початком Ill-го С вітового Злету С УМ реф. Б. Потапенко

282

т

Р анній А пель

відкрив пресове інформаційне Б ю р о в Д ом і У країнського Культур­ ного Осередку, звідки розсилалось інформацію про заплянований Зліт, його ціль і завдання. Слід підкреслити, що у Льос Анджелес поруч себе працювали два інформаційні Б ю ра: Українська Центральна Ін­ формаційна Служба УЦ ІС і С ум івська Пресова Служба, і вони себе взаємно доповняли. С ум івська Пресова Служба випустила три пресові повідомлення, які розіслано до 3 6 0 пресових аґенцій і поодиноких газет, інформуючи їх про ІІІ-ій Світовий Зліт С УМ . У першому було скоментовано статтю В. Стиркула, поміщену в київсьній газеті «Спортивна Газета«. Це пре­ сове повідомлення було подане під заголовком «Спорт Рашен стайл«, до яко го додано точний переклад статті В. Стиркула на англійську мову, при тому залучено відповідну інформацію про СУМ . Другий «прес-реліз« появився з датою ЗО. 7. 8 4 р. під заголовком «ІІІ-ій С ві­ товий Зліт Спілки Української Молоді«, в якому інформувалось пред­ ставників преси про місце і час відкриття Злету та запрошувалось представників преси на відкриття. В кожном у повідомленні була подана обширна інформація про Україну, що Україна має понад 50 мільйо­ нів населення, але не має права бути членом Міжнароднього Олім­ пійського Комітету (МОК). Третій »прес-реліз« був розісланий 8.8.84 p., який запрошував представників преси на концерт української пісні і танку, до якого табір підготовлявся на день 11. 8. 84 р , що мав відбутися в бу­ динку УКО . Звичайно, що до всіх повідомлень додавано супровідну інформацію: коротку історію С УМ , інформацію про Ю ркаШ ухеви ча іт. п.

283

Крім того, ножного дня виїздила група охочих на політичні акції. Вони тягли за собою клітку, що символізувала закуту Україну, роз­ давали відповідну літературу, приготовлену СУМ , ТУСМ , АБН, О У В Ф і О УН. Загально публіка ставилася прихильно, а закордонні кореспон­ денти фотографували такі акції і забирали відповідну літературу. При­ глядалися цим акціям і «радянські" кореспонденти, яких разом з офі­ ційними чинниками, членами М ОК і суддями, нараховувалось кілька сот, а одного такого »цікавого« сумівсьна камера приловила м іж пуб­ лікою на свою фільмову стрічку. Найтяжчою справою було підготовити концерт. Хоч пані Д. Ґендза перебувала в таборі, але майже неможливо було зібрати усіх танцю­ ристів на спільну пробу. Все комусь припадала черга на виїзд поза табір, а поїхати поза табір молодь рвалася. Хотіла побачити Голівуд, місце проживання голівудських артистів — »Беверлией«, центральний стадіон, на котрому відкривали 23-у світову Олімпіяду, оглянути одне

С ум ів ка Л. М а р ко ви ч (А р ґе н т ін а ) на п р о те стн ій а кц ії.

284

С у м ів с ь ка та н ц ю в а л ь н а гр уп а .

із голівудських фільмових студій, осідон »Доналд« Дан« — »Дізней ленд«, не говорячи вже, оглянути місто, бо кажуть: «Бути в Римі і Папи римського не бачити«, це було б негарно. Як згадано, на почат­ ку до табору прибув маестро В. Б ожик. Він погодився прибути і щось зробити з тою масою молоді. Правду кажучи, маестро В. Б ож и к дивився скептично на проект, він має своє місце серед музичного світу, а тут просять в нього неможливого. Сумівці були з різних країв, навіть з різними акцентами, — лиш пісня була та сама. Незважаючи на величезний стаж дириґента, тут треба було трохи щастя. Але так не думали сумівці. О сь сумівець з Німеччини заявляє членові команди: «Я до міста не поїду, б о ніколи більше в житті не буду мати щастя співати з В. Б ож иком . Для молодих людей не було важне, скільки буде проб, для них було важне співати під його проводом і думаємо, що вони його не підвели. У суботу, перед полуднем, з табору вирушила колона з п’яти машин, яка доставила танцюристів біля головного стадіону, де вони дали кон­ церт українського танку. Це була перша «генеральна" проба для наших танцюристів і репрезентативний виступ перед глядачами з цілого світу. Танцюристи зібрані з цілого світу. У кількох пробах п-і Ґендза стара­ лася нахилити їх до свого ритму, до своєї школи. І думаємо, що це їй удалося. Концерт був вдалий, за що інтернаціональна публіка нагороджувала виконавців рясними оплесками. У вечірніх годинах, 11.8.84 p., відбувся концерт української пісні і танку в Д ом і УКО . На концерт прибули парохи українських церков в Л ос Анджелес та численна лос-анджелеська громада. Ре шка заля

285

Л -d А Л озинсьний Голова О лім п. К о м .

Р оня Л о зи н с ь ка “ за п о в ід а ч

Корнель В а си л и и — д о п о в ід а ч

була заповнена. В концерті взяли участь: таборовий хор під дириґентурою маестра В. Божика, Танцювальний ансамбль під керівництвом хореографа п-і Д. Ґендзи, рецитація твору В. Стефанина »Сини« — ре­ цитував А. Лозинський, дівочий хор сумівон з Вінніпегу, Канада, і сумівці з Австралії виконали народний танок і жартівливу сценку »Катерина«. Програму проводив К. Василин з Н ью-Йорку. Концерт відбувся на висоному мистецькому рівні. Імпозантне враження зробив таборовий хор, біля дві сотні співаків, а бездоганне виконання пісень поставило публіку на ноги і вона змусила дириґента повернутися на сцену з д о ­ датком. За віддану працю з таборовиками сумівці нагородили мистець­ ких керівників: п-і Д. Ґендзу і маестра В. Б ож ика китицями квітів. Після концерту відбулася сум івська забава, на яку була запрошена вся ук­ раїнська молодь Лос Анджелесу. Навіть оркестра була таборова, яну на швидко зложили Р. Василин з Л ос Анджелесу і 3. Коваль з Бельгії. ІІІ-ій Світовий Зліт закінчено у неділю, 12 серпня спільним апелем. Закрив Зліт голова Центральної Управи С УМ м ґр Є. Гановський сло­ вами: «Вартість і значення Третього С вітового Злету С УМ буде тим більша, коли учасники Злету, пов’язані сотнями вузлів дружби і по­ братимства, плекатимуть цю дружбу в майбутньому і в чинах та твор­ чій праці на славу Бога і наш а Батьківщини України, що є найвищим ідеалом члена Спілки Української Молоді". Віримо, що дружба була збудована. ІІІ-ій Світовий Зліт не був би успішним без відданої праці суміьців, батьків і високо патріотичної української громади в Льос Анджелес на чолі з Д олиню ком. Виїжджаючи з Л ьос Анджелесу, ми зібрали ба^ гато прізвищ, яким належиться щира подяка. Щ о б не зробити комусь кривди, подякуємо усім через О середок С УМ ім. Івана Климова-Леґенди, на руки голови О С УМ О. Долинюка, заступника голови Б. Бучинського і господині Б атьківського Комітету п-і М. Винник. О собливо паням, що трудилися в кухні, які перші зустрічали нас чашкою лімонади і смачною стравою. Вам, Пані, щире сум івське спасибі. О крем а подяка Н. і П. Якимів. М. Ф іґо л ь

286

П ІД СИНЬО-Ж ОВТИМ ПРАПОРОМ У ЛЬОС АНДЖЕЛЕСІ

Ко м е нд а н т Злету д. Я. П етрнк, Б у н ч у ж н и й — А . Д з ю б а н ів с ь к и й .

(УЦІС) Під час відбуття 23-ої Світової Олімпіяди, в Льос Анджелесі /Каліфорнія, З С А /, діяло інтенсивно бю ро Української Централь­ ної Інформаційної Служби. Метою цього бю ра було використання нагоди, що в одному місці зібралися представники преси, телевізії та радіо з усіх країн світу, які не поневолені або, які не підчинені диктатам імперської Москви, щоб поінформувати їх про правду Н еско­ реної й самобутньої української нації, яка змагається визволитися з-під ярма російських окупантів та відбудувати свою суверенну дер­ жаву. В акції брали участь Організації Українського Визвольного Фронту, зокрем а С УМ і Т У С М ім. М. Міхновського. Б ю ро УЦ ІС приміщувалося в Українськім Культурнім Осередку в Льос Анджелесі, кімнати якого були винаймлені на час Олімпіяди Спілкою Української Молоді, що в той самий час мала свій ІІІ-ій Світовий Зліт. Щ е 25-го липня, тобто кілька днів перед відкриттям 23-ої Олім­ піяди, УЦ ІС розіслав перше своє пресове повідомлення, інформуючи світову й американську пресу про визвольну боротьбу українського народу і зокрем а про діяльність ОУН. Ця діяльність була одною з при­ чин, що заставила російських імперіялістів відмовитися від участи в сзітових атлетичних змаганнях. Д о преси розіслано листівну ОУН з

287

В иступає с у м ів с ь н а та н ц ю в а л ь н а гр уп а Злету.

відповідним закликом до учасників Олімпіяди. Листівна з синьо-жов­ тим прапором, золотим тризубом на синьому тлі та американським прапором подає інформацію про українську визвольну боротьбу за українську державу. На другій сторінці під емблемою ОУН подані деякі дані про О УН. Подібну листівку розповсю джено кількатисячним накладом у еспанській мові. О крем у листівку видав Антибольшевицький Бльок Народів, в якій з’ясовано концепцію повалення російської імперії шляхом скоординова­ ної боротьби всіх визвольних рухів поневолених Росією Націй, зокрема української, туркестанської, литовської, грузинської, білоруської, латись­ кої, естонської, вірменської та інших.

Апель

288

К о м е н д а н т Злету приим ає с м о л о с н и п в ід В ільної О л ім п ія д и

Чергова листівка, розповсю джена УЦ ІС -ом — це заява голови Про­ воду О УН Ярослава Отецька з вимогою допущення до участи в май­ бутніх олімпійських ігрищах атлетів, уярмленої Росією України під їх­ нім національним прапором, репрезентованих українцями, які прожива­ ють у вільних західніх країнах. Крім цього, впродовж цілої акції розповсю джувано 20-сторінкову складану брошуру про Україну, видруковану в кількох нольорах з багатьма світлинами найвизначніших осіб та місць з історії та культури України.

27-го липня УЦ ІС видав другий дресовий листок, в якому відмічено проклямацію президента З С А Рональда Реґена з нагоди відзначення 16-го липня «Тижня Поневолених Націй« у Вашінґтоні. През. Реґен вирізнив Ю рія Ш ухевича, назвав його «українським патріотом" з вис­ новком: «Ми мусимо брати силу від чинів мільйонів борців за волю в країнах, окупованих ком унізм ом "; тобто Президент З С А фактично вка­ зав на Ю рія Ш ухевича, як уособлення усіх національно-визвольних рухів внутрі комуно-російської імперії. Це не припадок, бо сьогодні провідні американські державні* мужі щораз більше прислуховуються до визвольної концепції Організації Українських Націоналістів. В ко н ­ тексті цілої промови през. Реґена про визвольну боротьбу поневолених націй слово «патріот" означає те саме, що в українсьній політичній термінології означає слово «націоналіст". Д оказом більшого зацікавлення американських урядових чинників українським визвольним рухом є розповсю джені УЦІС-ом світлини: през. Реґен вітається з головою Українського Д ержавного Правління і Проводу О УН Ярославом Стецьком, віце-президент Д ж орд ж Буш у

289

розмові з Я. Стецьком, світлина Д жін Кіркпатрик (постійний представ­ ник З С А до О О Н ) з головою ОУН. Здругим пресовим повідомленням УЦ ІС розіслав до світової преси ін­ формацію про Ю рія Ш ухевича, незламного борця за відвоювання українським народом своєї суверенної держави, окупованої російсь­ кими колоніялістами. Ю рій Ш ухевич репрезентує два покоління: поко­ ління свого батька ген Романа Ш ухевича (Тараса Чупринки), який ко­ мандував Українською Повстанською Армією , і своє покоління, що стремить до цієї самої мети. Не зважаючи на те, що сьогодні визвольна боротьба українського народу ведеться також в площині ідей­ но-моральній, то її завданням є підняти ввесь народ до боротьби всіми можливими засобами проти окупанта. Відповідні інформаційні матеріяли про Юрія Ш ухевича були при­ готовані СУМ -ом, ТУС М -ом і УЦІС-ом. їх треба відмежовувати від матеріялів, поширюваних групою »Смолоскип«, в яких Ю рій Шухевич представлений як »дисидент«, людина, яка має лише відмінні погляди від офіційно панівних. Фальш »Смолоскипу« видно з цього, що Ю рій Ш у ­ хевич поставлений побіч Андрея Сахарова, відомого неділимця. В день відкриття Олімпіяди (26-го липня), УЦ ІС випустив третій пресовий листок, розкриваючи комуно-російську пропаганду, що вживає спорт як засіб своєї імперської політики. Для прикладу подано большевицьку статтю »1гри по-каліфорнійському«, в якій нападається на СУМ і

290

Група у ч а с н и ків Злету.

ОУН-бандерівців. Д о преси розіслано копії згаданої протиукраїнської статті з англійським перекладом і роз’яснення про СУМ , що ця орга­ нізація є переємником боротьби за У С С Д , за яку тисячі членів СУМ віддали своє життя в 20-их і 30-их роках.

30 -го липня розповсю дж ено четвертий пресовий листок з інформаці­ єю про відкриття Третього С вітового Злету СУМ , що відбувся в ЛьосАнджелесі від 4 до 1 2 серпня. В цьому Злеті взяло участь біля 300 представників С УМ із дев’яти країн.

3-го серпня видано 5-ий пресовий листок, в якому поінформовано св і­ тову пресу про координацію української визвольної боротьби з афган­ ським визвольним протиросійським рухом. Залучено декілька різних листівок, розповсюджуваних від ОУН в Афганістані, написаних різними мовами. Відмічено, що єдиною альтернативою на нуклеарну війну і капітуляцію перед російськими експансіоністами є спільний фронт виз­ вольних рухів, уярмлених Росією націй, при відповідній співпраці вільних народів. Тому з пресовим листком залучено брошуру про АБН і спи­ сок членів світового Почесного Комітету для відзначення 40 років дій АБН . Цей список включає 70 визначних діячів вільного свгту. Щ одня С УМ проводив біля місць Олімпійських ігрищ різні інформацій­ ні акції проти російського імперіялізму, за волю України.

8-го серпня був висвітлений для учасників сумівського Злету і гостей фільм про визвольну боротьбу афганців проти російських наїзників. На висвітлення цього фільму прибув його продуцент Чарлс Фосет, якого українська молодь прийняла з великим захопленням. Фосет був та­ кож на вечірнім апелі СУМ , що зробив на нього гарне враження. Його пояснення до висвітленого фільму нагадали слова президента Реґена в промові з 19 липня, в якій президент З С А заявив, що »рішапьним є відрізнення законного вжиття збройної сили задля визво­ лення від тоталітарної аґресії задля завоювання". Велика акція С вітового Українського Визвольного Фронту в Льос Анджелесі з нагоди XXIII Олімпіяди принесла численні позитивні на­ слідки. Згадаємо, що з біля 100 000 примірників розповсю дженої літератури багато примірників попали в руки волелюбних людей, які доцінюють такі акції патріотичної молоді, яка багато енергії віддає У к­ раїні, якої ніколи не бачила, бо майже всі народжені вже тут, на чужині. За свою жертвенну допом огу й співучасть належиться щира подяка й признання декільком місцевим українкам і українцям, без яких прибувшим було б багато важче провести запляновану акцію.

^ Full WHEN 25

% IT \^ V

291

292

»ВГОРУ ПРАПОРИ« Р анній А пе л ь

С ем інар п ід час Злету Д о п о в ід а є Зенон К о в а л і м о л о д ий пр а внин з Бельг

Є

ВІЛЬНА ОЛІМ ПІЯДА 1984 РОКУ

П р о па га нд и вна аф іш а 1-ої В іл ьн о ї О л ім п ія д и в 1980 р о ц і.

З участю більше як 3 0 0 0 глядачів на протязі трьох днів відбувалася вільна Олімпіяда 19 84 року, яка закінчилася в суботу, 7-го липня цього року в Етобіко, Онтаріо. Змагуни-представники чотирьох національних груп: українців, литовців, латишів і естонців — змагалися у вісім видах олімпійських ігор — відбиванка, кошиківка, легкоатлетика, копаний м ’яч, стріляння, теніс і гаківка. Дощ ова погода в часі Олімпіяди відігнала багато глядачів, а особ­ ливо від церемоніяльного відкриття. Д ощ настільки стримався, щоб змагуни мали нагоду вимаршувати на спортивну площу з їхніми наці­ ональними прапорами. Д о маршу пригравала оркестра »Батурин« Спілки Української Молоді в Торонті. Піднесення національних прапорів разом з прапорами Канади, З С А і Вільної Олімпіяди символізувало відповід­ ний принцип Олімпіяди, а саме: заманіфестувати бажання України та інших поневолених М осквою націй виступати на світових олімпійських іграх, як державні нації, під своїми власними прапорами.

Після піднесення прапорів бігуни, які відбули біг через місто Торонто з олімпійським смолоскипом, відвідуючи культурні центри представлених груп, прибігли на стадіон, де був запалений вогонь Вільної Олімпі­ яди. Після закриття цей вогонь був перевезений до Льос Анджелес, Каліфорнія, на місце XXIII М іжнародної Олімпіяди, де горів впродовж змагань. Українська дружина здобула поважне число медалів, головно в найпопулярніших родах спорту цьогорічної олімпіяди: у відбиванці та гаківці. Гаківна була одна з новододаних родів спорту цієї Олімпіяди разом із плаванням, тенісом та стрілянням, з метою притягнути більше гля­ дачів, а також дати змогу більшому числу наших змагунів брати участь у цих змаганнях. Д о змагунів, які здобули золоті медалі для України належать дру­ жина гаківки, копаного м ’яча та жіночі дружини відбиванки і тенісу. Чоловічі дружини відбиванки і тенісу. Чоловічі дружини відбиванки і тенісу здобули срібні медалі. У легкій атлетиці між першунами були українці: П. С трасю к (біг 2 0 0 м), Д. Мельник (потрійний скок), А. Рузицький (скок височини) і В. Чума (біг 8 0 0 м.). Українські змагуни найслабше виявилися в плаванні, в якому першунами були естонці, т а у кошиківці.

„

І 1980 І

Free Olympiad July 4, 5, 6

П ро па га нди вна афіша 1-ої В іл ь н о ї О л ім пія д и .

2£5

Володимир Носин

УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ І ОЛІМ ПІЯДА Під час Олімпійських ігрищ у Льос Анджелесі до речі буде прига­ дати акцію української молоді на Олімпіяді в Берліні 1936 — три роки перед Другою Світовою війною. Тоді, як і нині, Україна не брала участи в Іграх. Українська молодь написала окрему листівку до олімпійської молоді усього світу. Цю листівку в українській мові передали в міністерство закордонних справ у Берліні представники української молоді, які в супровідному листі писали:

»На доручення українських молодечих організацій пересилаємо в залученні заклик української молоді до молоді світу з нагоди X I Олімпійських ігрищ. Українська молодь, яка через насильство не може брати участи в Олімпіяді, бажає у цей символічний спосіб відзначити свій тісний зв’язок з олімпійською ідеєю«. Лист підписали: Володимир Стахів від імени ЦЕСУС-у і Михайло Начмар, голова українського товариства в Берліні »Зарево«. Нижче подаємо повний текст, без правлення мови, знайдений у німецьких архівах міністерства закордонних справ.

О Л ІМ П ІЙ С ЬК А М О Л О Д Е ! Олімпійський дзвін, що з вежі німецького Державного Спортового Грища могутнім тоном кликав молодь усього світу — відзи­ вався до нас, молоді 45-мільйонової Української Нації. А ле ми не могли послухати його зазиву. На широких просторах наиюї країни м іж Карпатами на заході й Кавказом на сході, по обох берегах українського Дніпра, на соняшному просторі землі, що прилягає до північної половини берегів Чорного моря — живемо ми, українська молодь, заполонені одною ідеєю, заприсяжені одній службі': боротьбі за державність власної нації! Пересилаємо Тобі, щаслива Молоде, незалежних держав світу, палкий привіт і вислів сподівання, що на наступних Олімпійських ігрищах пролунають спільно наші слова олімпійської присяги, спільно стануть найкращі з нашої молоді до шляхетного змагу за лавровий вінок олімпійської перемоги, а на олімпійських маш тах м іж Твоїми, Молоде державних народів, прапорами з амає наш український жовтоблакитний прапор! Олімпійська ідея — це ідея наближення народів. Ми, український нарід, не хочемо виректися цього ідеалу наближення до решти куль­ турного світу. Коли нам, як недержавному народові, не вільно вислати на всесвітню стріну цвіту нашої дружини — висилаємо туди цей свій апель:

296

Українська нація не хоче вставати поза кругом культурних націй, не хоче вирікатися наближення з другими націями культурного світу! І наш нарід самоозначився був у дусі тез американського президента Вільсона та відновив перед несповна двома десятиріччями свою дер­ жавну самостійність коштом крови соток тисяч. В 1917роцістанули східні українські землі, в 1918 західні українські зем лі на шлях свободи Н а ц ії В 1919 році з ’єднана вся українська нація й територія в національній державі опинилась вільною й повноправною в колі других држ авт х народів світу. Збройне насилля хижацьких сусідів стерло з лиця зем лі українську державу й роздерло живий організм нації на чотири частини. А ле нема на світі сили, щоби вбила в мільйо­ нів волю жити спільним, незалежним, повновартним життям. Д ух боротьби за Свободу владно вітає нині по всій Україні' У кра­ їнська молодь у перших лавах визвольного фронту своєї нації! Нас, української молоді, немає на X I Олімпійських ігрищах в Берліні. А ле духом ми з Вами, олімпійські Борці, всі ми — ті, що на волі й ті, що по засланнях і тюрмах, гнані й переслідувані чотирьома націями — нашими займанцями. М іж усіма враженнями, які повезеш, Олімпійська Молоде, з оцих Ігрищ в свої країни — по­ вези й це наше слово молоді нації' поневоленої, але не зломаної, вичеркуваної при всіх нагодах із круга культурного світу, але серцем і душею прив’язаної до ідеалів цього світу — молоді, повної віри в своє Право й своє Майбутнє! В імені української молоді: ЦЕСУС Центральний Союз Українського Студенства М УН Молоді Українські Націоналісти Америки и Канади СУМ Союз Української Молоді на Далекому Сході

297

П Е Р Е Д Ч А С Н О ВМЕРЛІ УКРАЇНСЬКІ ОЛІМПІЙЦІ

РЯБЧИНСЬКА Ю ЛІЯ В ік 26. У кр а їн с ь ка О л ім п ій с ь ка п е р ш ун ка . З д о б ула зо л о ту медал ю на Х Х -и х О л ім п ій с ь ки х іграх. Н ародилася 26 січня 1947 р о ку ; пом ерла 13 січня 1973 р о ку ; 26 л іт.

КУ Ц ВОЛОДИМ ИР В ін 48. У кр а їн с ь к и й О л ім п ій с ь ­ ки й пе рш ун. З д о б у в д в і зо л о ті ме­ да л і у л е гк ій атл етиц і на X V I-их О л ім пій сь н и х ігр а х . Н а р о дився 7 л ю т о го 1927 р о к у ; пом ер 16 се р п ­ ня 1975 р о к у , 48 л іт.

298

ЛАГУТИН Ю Р ІЙ Він 29. У кр а їн с ь к и й О л ім п ій с ь ­ кий п е р ш ун. З д о б у в зо л о ту медал ю на Х Х І-и х О л ім п ій с ь к и х іграх у га н д б о л і. Н ародився 15 л ю т о го 1949 рону, пом ер ЗО к в іт н я 1978 р о ку; 29 л іт.

Т И Щ Е Н К О М И КО Л А В ін 55. У к р а їн с ь к и й О л ім п ій с ь ­ кий п е р ш ун. З д о б у в зо л о ту медал ю у ф утболі на X V I-их О л ім п ій с ь ­ к и х ігр а х. Н а р о д и в ся 1926 р о ку , п о ­ мер 1981 р о к у , 55 л іт.

ЗДОБУТКИ ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ В ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРИЩАХ Коли відняти від С С С Р медалі, здобуті українськими спортовцями, не беручи до уваги багато інших здобутих балтійцями, грузинами, вірмена­ ми та другими народами поневолених Совєтсьною Росією, тоді кін­ цеві табелі останніх восьми Світових Олімпіяд виглядають так: КРАЇ Н А

ЗОЛОТІ

СРІБНІ

ГЕ Л ЬС ІН К І

-

БРОНЗОВІ

РАЗС

1952

З.С.А. МАДЯ Р Щ И Н А

40 16

19 10

17 16

76 42

УКРАЇНА

14

11

2

24

Ш ВЕЦ І Я ІТАЛІЯ ЧЕ Х О С Л О В А Ч Ч И Н А С.С.С.Р. ФРАН Ц І Я ФІНЛ Я Н Д І Я

12 8 7 6 6 6

13 9 3 7 6 3

9 3 3 10 5 9

34 20 13 23 17 18

З.С.А. С.С.С.Р

32 17

25 19

17 15

74 51

УКРАЇН А

15

4

10

29

9 8 8 6 6 4

10 8 5 13 7 10

7 9 6 7 11 5

26 25 19 26 24 19

16 18

71 55

М ЕЛ ЬБ О РН

МА ДЯ Р Щ И Н А ІТАЛІЯ ШВЕЦІЯ ЗАХІ Д Н Я Н І М Е Ч Ч И Н А ВЕЛИКО- БРИТ АН ІЯ ЯПОНІЯ

РИМ

-

-

1956

1960

З.С.А. С.С.С.Р.

34 18

21 19

УКРАЇН А

16

9

6

31

ІТАЛІЯ ЗАХІ Д Н Я Н І М Е Ч Ч И Н А АВСТ Р А Л І Я ТУР Е Ч Ч И Н А М А ДЯ Р Щ И Н А ЯПОНІЯ ПОЛЬ Щ А

13 12 8 7 6 4 4

10 19 9 2 8 7 6

13 11 6 0 6 7 11

36 42 23 9 20 1.8 21

28 8

90 29

ТОКІО -

1964

З.С.А. ЯПОНІЯ

36 16

26 5

УКРАЇНА

13

ЗАХІ Д Н Я Н І М Е Ч Ч И Н А ІТАЛІЯ М А ДЯ Р Щ И Н А С.С.С.Р. ПОЛЬЩА АВСТ Р А Л І Я ЧЕХ О С Л О В А Ч Ч И Н А

10 10 10 9 7 6 5

9 22

10 7 14 6 2 6

в

ЗО

18 7 5 16 10 10 3

50 27 22 39 23 18 14

34 18 7

107 48 25 32 25 22 25 18 17 16

М Е Х І К О - 1968 З.С.А. С.С.С.Р. ЯПОНІЯ МАДЯ Р Щ И Н А СХІДНЯ Н І М Е Ч Ч И Н А УКРАЇНА ЗАХІДНЯ Н І М Е Ч Ч И Н А ПОЛЬЩА АВСТ Р А Л І Я ІТАЛІЯ

45 11 11 10 9 9 5 5 5 3

28 19 7 10 9 6 10 2 7 4

12 7 7

10 11 5 9

299

I

КРАЇ Н А

З О ЛОТІ

МЮНХЕН

СРІБНІ

-

БРОНЗОВІ

РАЗОМ

1972

З.С.А. С.С.С.Р. С ХІД Н Я НІМЕ Ч Ч И Н А З АХІ Д Н Я Н І МЕЧЧИНА МАДЯРЩИНА Я П ОНІЯ

33 33 20 13 6 13

ЗО 21 23 11 13 8

ЗО 19 23 16 16 8

УКРАЇН А

93 73 66 40 35 29

17

Є

3

7 8

5 7

9 2

26 21

ПОЛЬША АВСТРАЛІЯ

М ОНТРЕАЛЬ

-

17

1976

С Х І Д Н Я НІМЕ Ч Ч И Н А С.С.С.Р. З.С.А.

40 36 34

25 31 35

25 23 25

90 90 94

УКРАЇН А

12

12

12

36

ЗАХІ Д Н Я НІМЕ Ч Ч И Н А ЯПОНІЯ ПОЛЬ Щ А БОЛГ А Р І Я КУБА РУМУ Н І Я

10 9 8 7 6 4

11 6 6 8 4 9

17 10 11 9 3 14

38 25 25 24 13 27

МОСКВА

-

1980

С.С.С.Р. С Х ІДНЯ Н І М Е Ч Ч И Н А

57 47

54 36

37 43

148 126

УКРАЇНА

23

16

10

49

8 7 3 5 8 8 6

16 10 14 7 7 3 5

16 15 14 9 5 4 3

40 32 31 21 20 15 14

БОЛГАРІЯ МА Д Я Р Щ И Н А П О ЛЬЩА В Е ЛИКА БРИТАНІЯ КУБА ІТАЛІЯ ФРАНЦІЯ

О. Т вардовсьний

СОВЄТСЬКА ПРЕСА АТАКУЄ СУМ П Р О Д О В Ж У Ю ТЬ Л АЙ КУ У совєтській пресі продовжують очорнювання Америки і особливо теперішньої Адміністрації президента Реґена в зв’язку із заповідан­ ням совєтськими спортовими політруками бойкоту цьогорічної О лім­ піяди в Льос Анджелесі. Сторінки спортової преси С С С Р заповнені вимушеними листами найвизначніших спортовців різних національностей як теж передруками брехень і вигадок, що їх помістили газети не без тиску агентів К Ґ Б в країнах сателітах. Брешуть, лають і міри не мають, з чого вже сміються не тільки спортовці С С С Р , але й колгоспні коні. За останнє десятиліття в З С А побувало на різних змаганнях сотні спортовців — рабів російської імперії і вони краще від професійних брехунів сучасного режиму С С С Р знають про правду дійсности.

300

Тому даремно російські брехуни оклевечують З С А і президента Регена ось такими видумками: »3 наближенням лос-анджелевських Ігор найактивніше готуються до них не спортсмени, а під'юджувані з Вашінґтону “ яструби,,, “Ангели пекла,, та інші гангстерські посланці зла і смерті. Такої розгнузданої антиспортової підготовки не знала, мабуть, жадна з попередніх двадцять двох Олімпіяд... Рейганівська адміністрація ЗСА, проголосивши своїм коником боротьбу з міжнародним терориз­ мом, до того довела злочинність у власній країні, що вже не може гарантувати безпеки ні політичним діячам інших країн, ані олімпійцям, яні збиралися прибути на Ігри... Як тепер усе очевиднішим стає існування змови справжніх правителів З С А військово-промислових кіл проти братів Кеннеді, так усе більше стає людей схильних розцінювати замах на Реґена як голівудський реклямний — »бойовик« і дешевий трюк для вознесіння в ранг національного страждальця й героя...« Усе це, мовляв, призвело до зриву XXIII літньої Олімпіяди, позбавило права називати льос-анджелевські Ігри олімпійськими". Так писав в київській «Спортивній Газеті« 15-го травня цього року спортовий політрук В. Стиркул. »3а таких умов, — продовжував цей пропаґандист, — НОН С С С Р та олімпійські комітети інших країн, ті під диктатом сучасної Росії, — за­ явили, що вони не хочуть бути учасниками антиспортового, антикомуніс­ тичного шабашу в Льос Анджелесі, не можуть наражати спортсменів на небезпеку терору з боку вихованих нолишнім губернатором Каліфор­ нії “Ангелів пекла,, та гангстерів і бешкетників з інших кінців ЗСА, най нятих нинішнім головою Білого Д ом у — все тим же Рональдом Реґеном ". У дальших рядках Стиркул в своїй довшій статті »Ігри по-каліфорнійському« мав завданя від своїх хлібодавців вилаяти акції на Олімпіядах вільних українців і цим разом присвятив головну увагу Спілці Української Молоді в зв’язку із заплянованим «Світовим Злетом СУМ« в Льос Анджелес в часі Олімпіяди. Цю лайливу згадку про акції укра­ їнської молоді у вільному світі з цінавістю прочитали мільйони спортовців в поневоленій Україні і вона на них справила інше вражіння, як цього бажали російські спортові політруки. Стиркул продовжував. «Залишиться без роботи на період лос-анджелівських Ігор і бандерівська “Спілка Української Молоді,,. Хіба що при­ ставлять її для гавкання і бешкетів, тільки тепер вже не до радянських спортсменів, а до будь-якої іншої спортової делеґації. «Спілка У країнсь­ кої Молоді,, (СУМ ), отримавши долярові іньєкції розвинула гарячкову ді­ яльність. Н а свом у “Світовому,, ко нґре сі в Торонто замериканізована СУМ (кілька років тому її центр було переведено з Европи до С Ш А ) вирішила провести «світовий зліт СУМ« (це збіговисько рангом вище, ніж конґр е с) у Лос-Анджелесі. Про мету цього збіговиська гадати не доводиться. С амі націоналісти в газеті «Шлях Перемоги« пояснили, що цей зліт запляновано натой самий час, коли відбуватиметься XXIII світова спортова олімпіяда«. Тут же повідомлялося, що вже знайдено примі­ щення, де можна розмістити 3 0 0 осіб, і що керівники С УМ у Західній Німеччині готуються послати туди своїх людей. Члени західньо-німецької С УМ «прославилися" бешкетами під час XX Ігор в Мюнхені 1972 року, чималий гурт уже «досвідчених антиолімпійців« висилазоя на Ігри до Монтреалю«

301

О дна з д е м о н с тр а ц ій СУМ в Л ь о с А н д ж е л е с .

Далі Стиркул мусів »потішити« своїх підопічних таким ствердженням. »Щ о ж, вони своє »відпрацювали«, відкричали і відказилися. А радян­ ські спортсмени і на XX, і на XXI Іграх упевнено; в хорошому олімпій­ ському стилі вибороли перші номандні місця. Стиркул, вибілюючи на сильство совєтів, писав: «Сталося саме те, чого так бояться націона­ лістичні бешкетники та їх боси і що вони хотіли б підірвати радянські люди, олімпійців багатьох національностей, виступили єдиною спортив­ ною командою , виступили як одна с ім ’я патріотів, інтернаціоналістів*. »На зимовій Олімпіяді 19 8 0 року в американському Лейк Плесіді ( в якому до речі совєтським спортсменам волос з голови не впав, замітка наша) теж було чимало нишпорок і гавкунів із С УМ та інших націоналістичних організацій, підпорядкованих спеціяльним службам. Тут вони теж намагалися шкодити олімпійцям із соціялістичних країн, і знову їхні спроби розвіялися в прах«. Очевидно Стиркул знає, що бреше і м і­ шає горох з капустою. Адже вільні унраїнці не шкодять олімпійцям із соціялістичних країн, а тільки виключно проводять акції протесту проти ком уно-м осковського імперіялізму теж в спорті. Інша справа, що ці акції не мають на меті шкодити технічним осягам, зокрема спортовцям поневолених народів. Ці акції все таки своє осягнули, коли режим імперії цим разом побоявся взяти участь в XXIII О лім­ піяді. М ожна сподіватися, що М осква буде змушена бойкотувати теж XXIV Олімпіяду в Сеулі, Південна Корея.

302

Закінчив свою статтю Стиркул такими брехливо-лайливими речення­ ми: «Підключення С УМ та інших подібних націоналістично-неофашист­ ських організацій до антирадянських провокацій під час олімпійських ігор — це ще одне свідчення нерозбірливого використання американ­ ськими властями будь-яких покидьків, про яких в урядовій Америці цинічно заявляють: »Так, ми знаємо, що вони сукині сини, але — наші сукині сини!« »На урядову Ам ерику падає ганьба за користування послугами зло­ чинців, падає відповідальність за незабезпечення нормальних умов для проведення XXIII Олімпійських Ігор«, — так закінчив свій пасквіль спортовий політрук Стиркул. Із змісту цього пасквілю виходить, що усі акції слушного протесту українських організацій у вільному світі з нагоди світових Олімпіяд і інших великих спортових зустрічей проти ком уно-м осковського імперіялізму в спорті, мають для української визвольної справи велике значіння. Тому завданням наших центральних установ у всіх нраїнах вільного світу є продовжувати та вдосконалювати їх, бо це один із важливих відтинків нашої боротьби з найбільшим ворогом України і ворогом вільного світу, яким є червона Росія. За «С вободою *1.

П резидент Ре Ген в У кр а їн с ь к о м у К у л ьтур н о м у Ц ентрі в Д е т р о й ті 10 .1 0 . 84 р. Д ів ч а та Д . С р е д е н ко і У. Ю р к ів п ід но ся ть П р е зи д е н то в і х л іб і сіль. Зліва, Г олова Ц ентру ін ж . Б. Ф е д о р ів .

303

ПРЕЗИДЕНТ РЕГЪН В ОБОРОНІ ЮРІЯ Ш УХЕВИЧА Президент З С А Роналд Реґен у своїй проклямації з приводу Т и ж ­ ня Поневолених Народів звернув окрему увагу на геройський шлях Ю рія Ш ухевича, незламного сина великого батька. Єдине прізвище, яке знаходиться у проклямації Президента — це Ю рія Шухевича. У р о ­ чистість, на якій промовляв президент Реґен, відбулася 16 липня 1984 року у Білому Домі за участю особисто запрошених понад двісті го с­ тей, у тому кількадесять українців. Президент виголосив до зібраних промову, в якій гостро натаврував терористичну большевицьку систему і станув у захист поневолених на­ цій. О крем о президент підписав Звернення до американського народу, текст яного оприлюднюємо нижче. Крім президента промовляв ще амбасадор Кампельман, голова де­ легації З С А післягельсінської Конференції у Мадріді, відомий приятель України, з яким Ярослав Стецько мав нагоду вести низку розмов. Амбасадор Кампельман, так як і брітанська делеґація й інші делегати, радо згодилися підняти справу українських політв’язнів на чолі з Ю рі­ єм Ш ухевичем. Також канадський делегат — посол Фліс, польського походження, радо обіцяв зробити це. Амбасадор Кампельман промовляв до етнічних американців перед урочистістю підписання проклямації Президентом. Він сказав, що к о ­ муністичне зусилля створити »совєтський« нарід провалилося і що є усяка основа для твердження, що в С С С Р є «глибокий спротив проти політики насильства, вживаного, щоб знищити горді національні куль­ тури з багатовіковими історичними коріннями«. Кампельман сказав: «У таких країнах, як Унраїна, Латвія, Литва, Естонія і кавказькі рес­ публіки всезростаюче стремління до самовизначення продовжує іс­ нувати". Він підкреслив, що «марні зусилля совєтських військових і поліційних властей спинити проникання модерних ідей в їхню зам к­ нуту суспільність є засуджені на провап«. «Немає достаточно високих мурів — продовжував Кампельман — які були б спром ожні пере­ шкодити перемозі новим ідеям людської гідности, перенесенню їх з одної частини світу в іншу.« Він ще підкреслив, що «найбільша загроза для керівництва С С С Р лежить, мабуть, таки в середині кордонів їх ­ нього панування...« Після Кампельмана ще промовляв представник стейтдепартаменту, про що наступним разом, як також вступна промова президента Реґена перед підписанням Звернення до народу, буде предметом нашого з'ясування. Треба відмітити, що під час усієї церемонії був присутній теж віце-президент Буш, що мало вказувати на те, що теперішня адміністра­ ція присвячує більше уваги законові Конгресу З С А з-перед 25 років, ніж раніші. Це була загальна думка присутніх речників, представників національних груп, які, треба сподіватися, віддадуть свої голоси при найближчих виборах за президента Реґена і віце-президента Буша, які більше, ніж попередні адміністрації доцінюють значення поневолених большевизмом народів.

304

ПРОКЛЯМ АЦІЯ ТИЖ НЯ П О Н ЕВО Л ЕН И Х Н А Р О Д ІВ Раз у рік закликається всіх американців застановитися і пригадати собі, що їхні свободи й вольності, часто самозрозумілі, як природою дані, є заборонені для численних народів світу. Америка продовжує обстоювати засаду, що всі люди є створені рівними. І якщо ми хо­ чемо бути вірні цьому принципові, то мусимо визнати, що народи поневолених країн є наділені Творцем тими самими правами — самі вирішувати, хто буде керувати ними, — так, як ми, що маємо при­ вілей жити у свободі. Для цих поневолених і переслідуваних народів З’єднані Стейти Америки стоять, як символ надії та надхнення. Ця провідна роля вимагає вірности нашим власним демократичним прин­ ципам, як танож і зобов'язання виступати в обороні природних прав людства. Не зважаючи на те, що вже двадцять п'ять років минуло, відколи вперше визначено Тиждень Поневолених Народів, його значення не зменшилося. Навпаки, воно безперечно зросло, головно тому, що й ще інші народи стали жертвами комуністичного поневолення. Під час Тижня Поневолених Народів ми мусимо знайти час, щоб пригадати собі і незчисленні жертви, і самітніх героїв, так широкоплощинне бом ­ бардування Афганістану, як і таних одиниць, як ув’язненого українсь­ кого патріота — Юрія Ш ухевича. Ми мусимо черпати силу із дій міль­ йонів борців за свободу в окупованих комуністами країнах, таких ось, ян ті, що підписуються під петиціями за релігійні права в Литві, або членів »Солідарности«, публічні протести яких вимагають особис­ того риску та жертви, що майже не зрозуміле пересічному гром а­ дянинові Вільного світу. Це в їхній боротьбі за незалежність ми знай­ демо правдивий шлях до дійсного й тривалого миру. Для тих, кому відмовлено блага свободи, ми продовжуватимемо виступати в обороні їх незалежности. На користь несправедливо пере­ слідуваних і незаконно ув’язнених ми далі домагатимемося їх негай­ ного звільнення та підноситимемо наші молитви в час їхніх терпінь. На користь хоробрих мужів і жінок, які терплять переслідування з причин національного походження, релігійного переконання і їх стремління до свободи — це є власне обов'язок і привілей з'єднаних Стейтів А м е­ рики вимагати, щоб всі підписані під Хартією О б’єднаних Націй та Гель­ сінськими домовленнями, згідно своїх прирікань та зобов'язань, дотри­ мувалися їх та шанували засади і дух міжнародніх договорів та домовлень. Протягом Тижня Поневолених Націй ми відновлюємо наші зусилля, щоб сприяти свободі, самостійності та національному самовизначенню тих країн, які борються за своє звільнення від комуністичної ідеології та тоталітаристичного гніту та допомагати тим нраїнам, які сьогодні бо­ рються віч-на-віч проти совєтського експансіонізму. Не можна вимагати свободи і людських прав для народів і країн Азії та Східньої Европи, іґноруючи боротьбу наших сусідів на цій півкулі. Н ем ає різниці між зброєю, що була застосована для пригноблення населення Лаосу і Чехо-Словаччини, і тією, висланою до Н ікараґуи, щоб тероризувати власний нарід і загрожувати мирові та розвиткові її сусідів. Кон гр е с спільною резолюцією, схваленою 17. 7. 1959 р. (73 Stat.

212) уповноважив і просив Президента визначити третій тиждень у липні як «Тиждень Поневолених Народів«.

НТШ У КОНФЛІКТІ З І СУМ

ЗАМІСТЬ НАПРАВИТИ - ПРОВОКУЮ ТЬ! »СУМ не см іє бойкотувати ЕУ!« — під таким заголовком «Вісті зі Сарселю " Н аукового Товариства ім. Т. Ш евченка (Н Т Ш ) в Европі пере­ друкували в останньому числі (2 5 /1 9 8 3 -8 4 ) статтю В. С ірського з «Нового Шляху«, Торонто (Н Ш Т). С ам цей заголовок вказує, що у цій стат­ ті дається СУМ вказівки поводження у відношенні до Енциклопедії У кр а ­ їнознавства (ЕУ), і тому дозволимо собі в такий же спосіб і відповісти видавцям «Вістей зі Сарселю«. Перш усього, одначе, загальне ствердження. Н ем ає підстав говорити про бойкот ЕУ з боку С УМ , бо ніхто з відповідальних сумівців не заперечує великої потреби й користи цього видання. Натомість існує дотепер неполагоджений конфлікт між С УМ та видавцем ЕУ, що його спричинило поміщення гасел про »СВУ-СУМ« у восьм ом у томі ЕУ2 (1976). Причини цього конфлікту були кількаразово представлені і є загально відомі. Тепер видавці ЕУ і »Вістей« у своїй полеміці проти С УМ ко р и с­ туються також «арґументацією« пана С ірського з Н Ш Т , і до цього треба висловити деякі засадничі думки. Н Т Ш є науковою установою і головним його арґументом у справі гасел про С В У -С У М було твердження, що до проблеми підходилося неупереджено, безсторонньо і по-науковому. Натомість журнал «Новий Шлях« у відношенні до середовища, до якого свідом о і одверто зараховується також С УМ , є виразно не тільки упереджений і сторон­ ній, але звичайно злобно, а то й вороже наставлений. Коли, отже Н Т Ш сперечається зі СУМ таким знаряддям як чисто пропаґандивними статтями партійного і до С УМ негативно наставленого органу, тоді виринають оправдані сумніви щодо »неупереджености« відпові­ дальних видавців ЕУ і »Вістей«. І ці сумніви годі розсівати надаванням статті пана С ірсько го «історіографічного значення«« під заміткою «До­ кумент ч. 1 7 « Які ж є головні думки цієї антисумівської пропаганди, яку передру­ ковує навіть по кількох роках Н Т Ш у своєму органі під рубрикою «Документи?" її Отже тепер, я, Роналд Реґен, Президент З’єднаних Стейтів А м е ­ рики, таким чином проголошую той тиждень, що починається 15-тим днем липня 198 4 як «Тиждень Поневолених Народів«. Я закликаю на­ селення З ’єднаних Стейтів Америки відмітити цей Тиждень відповід­ ними церемоніями та діяльністю, щоб поновно запевнити свою від­ даність міжнародним принципам справедливости та свободи, котрі нас з’єднують, а інших одушевляють. Для посвідчення цього, я власноручно підписав цю проклямацію шістнадцятого дня у липні, в році нашого Господа 1984-тім і в 209-ому році незапежности З'єднаних Стейтів Америки.

306

Цитуємо: «Статті проф. Білінського (про С В У-С УМ у ЕУ 2 — наша прим.) написані на двох-трьох сторінках. Чи задля цих двох, хоч би й не­ об’єктивних статтей, треба обезцінювати цілих десять томів енцикло­ педії?". С УМ , як було сказано на початку, не обезцінює Енциклопе­ дії (і аж ніяк 10 томів, бо їх тоді було всього вісім), але мав і далі має поважні застереження до гасел про С В У-С УМ . А оскільки СУМ цими гаслами є безпосередньо заторкнений, він має повне право заняти до цих гасел своє становище. І це наше становище ми виразно представили головному реданторові ЕУ проф. Кубійовичеві, ще перед друком цих гасел, але воно було остаточно ним зіґнороване. А вище­ згадане питання повинен був поставити собі власне у свій час проф. Кубійович, «чи задля цих двох, хоч би й необ'єктивних статтей«, варта було програмувати і провокувати конфлікт зі С УМ -ом? З боку С УМ -у ми ще перед друком цих гасел просили і остерігали, пропонували альтернативну статтю іншого автора, і не лишали жодного сумніву щодо можливих наслідків. Але закон дії лежав у руках видав­ ців ЕУ2, і вони мимо наших протестів таки надрукували нами крити­ ковані гасла. А тепер Н Т Ш передруковує плаксиві інтонації пана Сірського, що «без сумівської активної допомоги видання Енциклопедії Україно­ знавства може протягнутися ще на кілька років. І кому це вийде на користь?" Власне так і ми говорили проф. Кубійовичеві, але він з такою загрозою, ніби легковажно, а то й пихато міг помиритися. А своє неґативне ставлення до наших вимог в основному оправдував науко­ вою об’єктивністю «хоч би й необ’єктивних статтей" проф. Білінського. Наукова об'єктивність — це складна річ. Наколи згадані статті мали б бути дійсно науково-об'єктивними, тоді, наприклад, гасло в ЕУ2 про основоположника С УМ -у Миколу Павлушкова таким вже бути не може. Там виразно сказано, що він «очолював С о ю зУ кр . Молоді (СУМ)«, а не якийсь гурт людей, як сказано у статті проф. Білінського, які «найправдоподобніше... були укр. патріотами, не творячи якоїсь антисовєтської політичної організації...", бо «у літературі переважає думка, що С В У і С УМ не існували..., а скорше були провокаційною вигадкою ДПУ« (ЕУ2, стор. 3006). Постає враження, що така думка ще не «переважала у літературі" в 1966 році, коли друкувався п’ятий том ЕУ з гаслом про Павлуш­ кова, бо було ще зарано на відкритий конфлікт зі СУМ -ом, оскільки ще половина ЕУ2 не була надрукована. С умнів щодо неупереджености супроти СУМ -у підсилюють ще й такі фрази з «Документу ч. 1 7« у «Вістях" зі Сарселю: «У пошунах за традицією послідовники С УМ -у спинилися чомусь на харківському процесі, забуваючи зовсім, що це дуже маленька подія в порівнянні з процесом всеукраїнської Революції 1917-1921 pp., чи з конкретним існуванням власної держави в тому ж часі. В харківському процесі су­ дили вороги тільки пару десяток нашої інтелігенції, а в державному про­ цесі виступав весь наш нарід. О сь на якій традиції мусить базуватися діяльність СУМ-у« (наші підкреслення). Роман Ц Іупер

307

'ацка ■І\імтирз •

/!

/І

6

\

исте moo

Митр. прот. д-р Григорій У д о д

Щ О Д А Л О ХРИСТИЯНСТВО УКРАЇНІ ЗА ПЕРШЕ ТИСЯЧОЛІТТЯ? (Доповідь, що дула виголошена на I V Світовому Конгресі Вільних Українців в м . Торонто, в п ’ятницю, 2 грудня 1983 року).

(2)

Закінчення

Усьому світові відомі чудові зразки укр а їн сько ю церковного будів­ ництва, виявлені в Десятинній церкві, в катедрі Св. Софії та в бага­ тьох чудових храмах по всіх просторах української землі. Багато з цих храмів пережили століття. Не меншим чудом українського церковного будівництва є сотні Божих храмів по багатьох нраїнах нашого роз­ селення у світі. Це є твори української християнської культури, зраз­ ки яких прийшли в Україну з Візантії, але перетворені українською духовністю і українським генієм, стали сьогодні частиною світової куль­ тури. Чудове українське малярство, зокрем а мозаїки, якого найкращі зразки знаходяться у Києві — відомий, наприклад, образ Б ож ої Матері у вівтарі Св. Софії, т. зв. Нерушима Стіна. З християнством прийшло в Україну мистецтво проповіді. За 60 років після офіційного хрещення України християнсьний світ почув з уст преподобного Іларіона, митрополита Київського, знамените «Слово про Закон і Благодать», яке й сьогодні дивує дослідників як своїм глибоким богословським і патріотичним змістом, так і своєю висоною формою викладу. З християнством прийшла в Україну церковна музика і церковний спів, які, розвинувшись на українському ґрунті, стали однією з найкра­ щих частин української духовної культури, зокрем а ж через вклад геніяльних українських композиторів останніх століть, таких як Д. Борт­ нянський, А. Ведель, М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко, О. Кошиць та інші. Християнство дало нашому народові оригінальну літературу. Перши­ ми літературними творами були, очевидно, переклади з грецької мови різних християнських письменників, але під впливом народньої стихії, дуже ско ро в Україні появляються ориґінальні твори української лі­ тератури. Ці твори були далекими від візантійського песимізму й аске­ тизму, але були повні життєрадости, надії, високого патріотизму, твори, які кликали не лише до спасіння душі, але й до виконання громадських обов'язків на земній батьківщині. Найкращими зразками української християнсьної літератури м аєм о знамените «Слово про Ігорів похід« з княжих часів та «Кобзаря» геніяльного поета-християнина Тараса Ш е в ­ ченка.

308

Християнство заклало основи української історичної науки. Це ж ніде інде, як в печерах Києво-Печерської Лаври почали писатися україн­ ськими ченцями перші українські літописи, а за ними почали писатися такі ж літописи по інших монастирях і осередках українсько-християн­ ського життя. Ці літописи є до сьогодні невичерпним джерелом ві­ домостей про життя українського народу в даних періодах його іс­ торії. У часах доби княжих міжусобиць в Україні Церква Христова з її митрополитами, єпископами і духовенством була тим авторитетом, яка часто зупиняла ці міжусібні братовбивчі війни, мирила ворогуючі сто­ рони, попереджувала їх про те, що може принести з собою оце бра­ товбивство. Ряд літописних записів виразно свідчать, як митрополити Київські попереджували князів: »Ми покликані від Б ога сказати тобі, княже, що не добре робиш, коли землю руську кров'ю руською по­ ливаєш". І князі, хоч не завжди і не всі, слухали авторитету Церкви і лише цьому фактові треба завдячувати, що Княжа Д ерж ава не впала ще до татарського нападу на неї. Після татарського нападу на РусьУкраїну Церква Христова українського народу була єдиною централі­ зуючою і об’єднуючою силою. Вона тримала в єдності народ впродовж століть тоді, коли цей народ був розділений поміж іншими державними організмами, які знайшлися на руїнах княжої держави. Система симфонії Церкви і держави, а пізніше Церкви й національнодерж авницька ідеї, була збережена в Україні й після упадку У кр а ­ їнської Княжої Д ержави. Навіть більше — доля Христової Церкви в У кра­ їні і доля українського народу злилися в одне нероздільне ціле. В часах бездержавности, в часах національного, с о ц і а л ь н о г о й релігійного поне­ волення українського народу чужими зовнішніми силами, прийшов той найтяжчий період, в яком у Христова Церква українського народу була розділена і поневолена тими ж зовнішніми силами, які поневолили укра­ їнський народ. Не зважаючи на те, що від 1596 рону українське христи­ янство до сьогодні залишається роз’єднаним, його цілеспрямованість за­ лишається незмінним — служити своєм у народові тими ідеалами, які воно покликане нести у світі. Система симфонії Цернви і держави, а пізніше Церкви й націо­ нально-державницької ідеї, була збережена в Україні й після упадку Української Княжої Д ержави. Навіть більше — доля Христової церкви в Україні і доля українського народу злилися в одне нероздільне ціле. В часах бездежавности, в часах національного, с о ц і а л ь н о г о й релігійного поневолення українського народу чужими зовнішніми силами, прийшов той найтяжчий період, в якому Христова Церква українського народу була розділена і поневолена тими ж зовнішніми силами, які поневолили український народ. Не зважаючи на те, що від 1596 року українське християнство д о сьогодні залишається роз'єднаним, його цілеспрямо­ ваність залишається незмінним — служити своєм у народові тими іде­ алами, які воно покликане нести у світі. У часах великої національно-визвольної боротьби українського на­ роду під проводом гетьмана Богдана Хмельницького Церква і народ ще раз об’єдналися в один могутній моноліт і здавалося, що з відроджен­ ням Української Козацької Д ержави Україна повертається до тих бла­

309

гословенних часів, які існували в перших століттях після її охрещення. На жаль, сили були далеко нерівні — при всій рішучості, героїзмі й посвяті Україна не могла відстояти свою волю в боротьбі проти чотирьох могутніх потуг, які її оточували. Наслідки всім відомі: український народ і його Церква були розділені й поневолені, спершу Польщею й М осковщ и­ ною, а пізніше М осковщ иною й Австрією. Знову український народ і його Цернва розділили свою тяжну історичну долю. Але навіть в часах найтяжчого поневолення, церква залишилася носієм і зберігачем національно-державних традицій і коли прийшов відпо­ віли ий час, змогла передати їх народові і тим самим започаткувати новий переможний процес національного відродження, який триває до наших днів. Церква західньої вітки українського народу дала Україні Маркіяна Ш ашкевича, Церква ж на Великій Україні дала українському народові Кирило-Методіївське Братство і Тараса Ш евченка, від чого властиво почалося національне відродження всього українського народу. У цьому відродженні Церква відіграє надзвичайно важливу ролю — во­ на благословляє і провадить народ до вершин національної і хрис­ тиянської свідомости, вона разом з народом переживає всі його успіхи і невдачі, вона спрямовує процес відродження на шляхи угодні Богові, цим запевнюючи українському народові перемогу в його зусиллях. Сьогодні український народ, як ніколи впродовж своєї тисячоліт­ ньої історії, стоїть перед загрозою духовного і фізичного знищення. Сьогодні час і обставини вимагають від народу, зокрем а від його зор­ ганізованої частини, як і від його Церкви, особливих зусиль і особли­ вого почуття відповідальности. Нехай прикладом спільної дії Церкви і зорганізованого українства буде система симфонії між Церквою і держ авою перших віків існування українського християнства. Церква, якби вона не називалася, є і повинна бути Церквою Христовою серед українського народу і, як така, повинна постійно боліти болями свого народу, повинна бути і залишитися Церквою національною, даною на­ шому народові Христом-Спасителем для того, щоб вести наш народ до життя вічного і для того, щоб найкраще забезпечити йому життя й розвиток у житті дочасному, земному. Не може бути українською Церква, яка заради т. зв. універсалізму зрікається своїх національних аспірацій і обов’язків супроти народу, серед якого вона призначена служити. Церква Христова українського народу повинна молитися, плакати й турбуватися долею кожної укра­ їнської людини — чи вона гине в Сибірі фізичною смертю, чи у вільному світі смертю духовною через асиміляцію й відчуження від свого на­ роду. Церква Христова, виконуючи почесне завдання духовного про­ відника народу у сьогоднішніх надзвичайних обставинах, повинна також мати всесторонню підтримку всіх українських національних організацій у вільному світі, а зокрем а такої, як Світовий Кон гр е с Вільних У к ­ раїнців. Церква має і повинна мати право мирити наші внутрішні роз­ ходження та вказувати провідникам народу на головну мету наших зусиль. Занінчуючи цю коротку доповідь, я, смиренний ієрей Української Православної Церкви, бачу наше національне спасіння у цих надзви­ чайних обставинах існування нашого народу, як і шлях до його світлого

310

майбутнього, лише в одному: щоб ми в нашому сьогоднішньому житті свідомим зусиллям Церкви і українських організацій та установ повер­ нулися словами й ділами до первооснов українського християнства, які ознаменовані сяйвом величі і слави, як на полі державного, так і цер­ ковного життя, до часів, про які так знаменито сказав преп. Іларіон у своєм у «Слові про Закон і Благодать«. Це нам може дати переві­ рена тисячоліттям система симфонії та гармонії між Церквою і наро­ дом на всіх ділянках життя, бо як «сили пекельні не здолають зни­ щити Церкви Христової серед нашого народу«, по слову Христа С п а ­ сителя, так жодні сили пекельні не зможуть знищити і того народу, який живе і діє в тісній співпраці з Церквою Христовою, скеровуючи свої зусилля на.шляхи угодні Богові. Тисячолітній шлях українського народу і Христової Церкви серед нього є найкращою запорукою правдивости слів нашого Божественного Учителя.

В 40-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВН ОЇ ВИ ЗВО ЛЬН О Ї РАДИ

ПРИСЯГА ВОЯКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНЧОЇ АРМІЇ Затвердж ена У ГВР і введена наказом ГВШ ч. 7. з 19. VII. 1944. Я, воїн Української Повстанської Армії, взявш и в руки зброю , урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Велиним Н ародом Українським, перед Святою Землею Українською , перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищ им Полі­ тичним П роводом Народу Українського: Боротись за повне визволення всіх українських земель і укра­ їнського народу від загарбників та здобути Українську Сам остій­ ну Соборну Д ерж аву. В цій боротьбі не пож алію ні крови, ні життя і буду битись д о останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відваж ним і хоробрим у бою та нещ адним до в о ­ рогів землі української. Буду чесним, дисциплинованим і револю ційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників, С уворо зберігатиму військову і держ авну таємницю . Буду гідним побратимом у бою та в бойовом у життю всім своїм товариш ам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Р ево л ю ц ії і спаде на мене зневага Українського Народу.

311

Р О З В А Ж А Н Н Я Н А О С Н О В І ЗА К О Н ІВ Б ІО Л О Г ІЇ

ЧИ МОЖЛИВО ЗАПОБІГТИ ПРОБЛЕМАМ СЕРЕД ДІТВОРИ ТА Ю НАЦТВА?

«N em o p s y c h o lo g u s nisi p h ysio lo g u s» Д р Степан Зощ ук

Гете

Всі проблеми серед дітвори і юнацтва є лише загально відомі. Суспільство привикло, що тими проблемами займаються відповідальні чинники, державні, півдержавні, наукові, виховні, тощо, і вони уже зна­ йдуть спосіб, як стримати цю повінь поступаючого звиродніння людсь­ кого роду. Всі згадані чинники стараються знайти розв’язку, як запо­ бігти, а понищо латають діри. Н а жаль, немає жодних виглядів на нраще. Чому воно тан? Ясної відповіді немає, все видається тяжкою невблаганною долею, а проте причина є відома, вона лежить у постійному знасилуванні законів біології та фізіології, а всі вони є чейже занонами Творця! Пригадаймо найперше деякі з проблем серед юної частини насе­ лення: 1. Передчасний прихід до голосу статевого гону та з тим зв'язане передчасне материнство у недолітків. Це названо «статева революція".

2. Статеві збочення: гом осексизм , лезбосизм, масохізм та без ліку інших.

3. Н адмірна метушливість, непосидючість, нервовість і напастливість.

4. Злочинність, самогубства і вбивства.

5. Н еспром ожність скуплення думки, уваги, тощо.

6. Нахил до налогів «харчів«, т. зв. «розплюй хліб« (ju n k fo o d s), курення, пиття апькогольних та безалькогольних напитків, приймання Л С Д, марігуани, героїни, тощо, ба постійне жування чогось чи с м о к­ тання.

7. Пригноблення у якоїсь частини ю ного населення з об’явністю автизму, в інших божевілля, схізофренія, бирса (e p ile p s y ), тощо. Це значить: «Ніхто не може бути психологом, не будучи фізіологом«. Іншими словами, найперше довести до ладу всі розладдя у переміні та виміні речовин у травленні та способі життя, тоді щойно приходять психологічні міркування, психоаналіза, тощо.

8. Відсутність, або мала охота до праці, до науки, до руху, ба навіть до забави. Брак виявів творчої уяви рівня дитячої наївности, з нахилом до казни, міту та містики. Зате вражають в них нахил до речей, грошей та змислових виявів... Неохота до дисципліни та порядку.

9. Відсутність пошани до батьків і учителів, до старших віком взагалі. В тілесній площині: 1. Кількість з правильною, гарною побудовою тіла постійно меншає. У З С А між роками 1950 і 196 5 число з правильною побудовою зменшилося з 1 /3 до 1 /6 . Обчислено, що під кінець нашого віку лише 1 /1 2 дітвори і юнацтва буде виявляти правильну побудову. Зате кволих, калік та хоровитих буде щораз більше. Родяться з різними пошкодженнями кістяка, нервового уладу, внутрішніх оруддів, як серцесудинного уладу, легенів, залоз, які виділюють гормони, печінки, нирок, шлунянки, кормоводу, почавши шлунком і скінчивши відхідником. Всі проблеми з побудовою зубів та щелепів.

2. Кістяк шкільної дітвори і юнацтва погіршується, наприклад, у За­ хідній Німеччині в році 1973 у довільній школі знайдено в першій клясі хворобові зміни ухребцяху 40.9% ,у четвертій — у 53.6%, а в 8 клясі — в 77%. Так є в кожній державі з добробутом і у верхівки Третього Світу.

3. Опасистість постійно зростає в дітей та дорослої частини насе­ лення.

4. Звапніння кровоносних судин (a rte rio s c le ro s is ), яке ще недавно уважалось недугою, чи пак звироднінням тканів у людей старшого віку, нині займає щораз молодші річники та щораз більше їх чисельно, навіть новородки до першого року житя, у 10% виявляють це звап­ ніння.

5. В юнацтва з пересічним віком 22 років у З С А виявлено звап­ ніння судин різного ступеня та в різних оруддях тіла в 1914 році у 40%, в році 1 950-му у 73% і 3 /4 відсотків, у 1959-м у — у 77%. Не маю чисел з 1 983 року.

6. Смертність дітвори щораз більша і є на другому місці по числах смертности серед дорослої частини населення з причин «удару серця«. Річно вмирають нагло новородки і діти до одного року життя 10.000 (числа з 1976 року). В 1975 році вмерли у З С А з різних причин 1.892,879 новородків і дітей до одного року життя.

7. Хворих солодухою (d ia b e te s m e llitu s ) серед дітвори і старших віком щораз більше. В Канаді є під цю пору (1982) біля одного міль­ йона хворих солодухою, в тому від інсуліни залежних 1/10 всіх хворих.

8. Кожних 20 на 1 0 0 молодих людей до 25-го року життя у ЗСА мають бодай одне видне каліцтво з уродження.

9. Пістряк є першою причиною смерти серед студентів. Щ е недавно був другою. С еред дорослої частини населення пістряк легенів, грудей жінки та грубої кишки чисельно постійно зростає.

10. Божевільних щораз більше, отже й тих, які ідуть до цього кін­ цевого стану. Коли біля року 1925-го було у З С А що 23-ий божевільний, то в році 1962-м у було їх уже що 12-ий (звіт перед урядом президента Кеннеді). А скільки їх нині (1983)?

11. Здатних до військової служби щораз менше.

12. Заведень і шкіл для дітвори і юнацтва; обтяжених різними ущербками та каліцтвами, упосліджених умово, зі збоченою поведінною, злочинних та статево збочених, є щораз більше.

13. Масових розводів є у З С А під цю пору: що друга родина

313

розведена. В Україні число розводів за останніх 20 років потроїлось.

14. З причин «удару серця« (is c h e m ic h e a rt dise a se e - IHD), або (s tro k e ) умирають нагло щораз більше та щораз молодші, навіть новородки та діти. Цю листу можна би продовжувати. Налоги: 1. Алькоголізм і курення постійно чисельно зростають, а найго­ ловніше, займають щораз молодші річники і жіноцтво, особливо вагітних жінок.

2. Ліків і »лімів« приймають щораз більше людей.

3. Наркоманів щораз більше, особливо серед юної частини насе­ лення. Злочини і самогубства: 1. Злочинність, особливо серед юної частини населення, зростає в деяких державах скорше, ніж приріст населення. У З С А родина стала найгрізнішим місцем для життя. В родинах стратило найбільше людей життя і найбільше поліцаїв втратили життя, розборонюючи бійку в родинах. В Канаді більше, ніж 50% всіх вбивств мали місце в родинах. Все це відноситься й до українців, поселених у різних країнах. Друге та третє покоління українців на чужині виявляють всі згадані ознаки обниження їх біологічної вартости. По чому це пізнати? — цілко­ витий заник ідейности і звуження особовости. Ось один з таких нагляд­ них доназів. Б орис Вітошинський перевів у Европі опит у таборах молоді. Н а питання: «Щ о вам найбільше сподобалося зі занять?", аж приблизно 80% відповіло »ІСТИ«. Пригадую таний самий опит на плас­ товому таборі на Соколі біля Перегінська у 1930 році. Н а це саме питання ніхто не відповів »їсти«. Д ва покоління: в Україні скромний і поживний харч, в країнах поселення пересит всіми родами харчів, а особливо тваринними, солодощами і водичнами. Дві різні особовості: здорова, ідейна і працьовита молодь в Західній Україні та нездорова, кволої побудови, безідейна за малими виїмками, та неохоча до науки, праці і зусиль в країнах поселення. Це істоти, пошкоджені у своїх бі­ ологічних запоженнях. Це діло нашого незнання! З історії знаємо цілком подібне положення і стан серед дітвори та молоді у старовинній Греції в добу Сократа, Плятона й Арістотеля. Всі три засвідчують ці об'яви звиродіння серед юної частини населення Греції і навіть подали причину, а саме звернули увагу на переважно тваринний харч та алькоголь. І тоді, як і нині, переключили з переважно рослинних на пере­ важно тваринні харчі. Однак тоді село було ще осторонь цього роз­ гулу. Нині й село є втягнене у «модерну" дурійку добробуту. Значить харчування, яке діє упродовж поколінь, є істотним у всіх спадкових і неспадкових виявах звиродіння, у всіх вище згаданих збо­ ченнях, каліцтвах і налогах. Де починається оте послаблення біологічної якости молодої істоти? В лоні вагітної. Яке воно повинно бути, а яке воно є в дійсності? О бразово м ож ем о порівняти лоно вагітної з матір’ю-землею, в яній росте рослина. Коріння рослини черпає всі відживчі речовини зі землі,

314

а плід запускає своє коріння у вигляді місця (p la ce n ta ), яке своїм «коріння м« усмокталось у стінку уразу вагітної. Коли мати-земля має всі потрібні речовини, досить води і світла, то плід буде прекрасний. Докладнісенько так сам о діється й у лоні вагіт­ ної. З кр о в ’ю вагітної припливають всі потрібні речовини до місця, а а звідсіль проникають з крови матері до крови плоду. Якщо всі потріб­ ні відживчі речовини є у крові вагітної і якщ о немає в її крові отруйних речовин, якщо вона не є хворою, то плід в її лоні буде розвивались згідно зі записом у спадкових тайниках, званих знам’янцями (gens) та їх носіями лентівками ядра (c h ro m o s o m e s ). Зазначімо відразу, що ті самі шкідливі чинники у харчах вагітної можуть не лише спричинити в неї хворобу, але збочити правильний розвиток плоду і змінити спад­ кові заложення у ядрі. Найперше пригляньмось всім шкідливим чиьникам, які уведені до тіла вагітної, спричинюють непригоже лоно для розвитку, ми кажемо, отруйне лоно. Загально — це замало, або забагато харчів, замало одних, забагато інших. Найгрізнішими є всі ті отруї, які походять з надміру білків тва­ ринного походження (всі м'ясива, птиця, риба, яйця, сир і молоко, та всі вироби з них), потім — це вилонні речовини, які постають при варенні та праженні всіх білків тваринного походження у товщах або без них. Тут належать також всі тваринні товщі у надмірі, всі солодощі, кава, чай, кока, мате, сіль, тощо. Осібне джерело шкідливих речовин — це всі ті, які годівець тварні на заріз, птиці та риби, домішує до кормів, або заприскує їм . Це є переважно чоловічі та жіночі гормони. Тваринні харчі штовхають людину до налогів: курення, алькоголю, кави та різних наркотиків. Яких 88% вагітних п’ють »в міру« алькоголь у різних виглядах, 57% вагітних курить, а решта сидить в закурених світлицях, 82% приймають бодай один лік. Багато з них висиджують годинами перед письмовими висяйниками (v id e o d is p la y te rm in a l - VDTS), інші перед образовисяйниками (телевізія). Харч вагітної нині є переважно вбогий на життєдайні речовини, тані як вітаміни (c o -fe rm ents o r c o -e n z y m s ), розчиннини (e n zym s o r fe rm e n ts ) та перині. І врешті — це гнильні речовини зі зігнилих білків у грубій кишці, це отруї, які виділюють гнильні заживки та всі похідні хемічні речовини з надміру спожитих тваринних білків (протеїни) та їх відпадки, такі як сечова кислина, амінові кислини у надмірі, наприклад: триптофан, тиро­ зина, тощо. Н а останку згадаймо ще брак води, бо вагітна не ггє пот­ рібної кількости рідин( води, соків, настоянок, сочистих овочів, тощо), брак кисню, бо вагітна не виконує жодної праці на свіж ом у повітрю, не робить проходів, не управляє жодного змагу (пливання,ситківка, тощо). Якщо ж інка вагітна молода і здорова, то її оборонні пристрої можуть успішно знешкодити всі, або якусь лише частину зі шкідливих чинників. Всі вони проникають з їх кормоводу, або є вдихнені через легені, ба навіть, як проміння проникають під шкіру. Ця успішна оборона може тривати якийсь час, аж одного дня, пристрої оборони ослабнуть, а то й заломляться, хай на короткий час, то це вистачить, щоб згадані отруйні речовини проникли до плоду і першкодили у розвитку, чи навіть вбили плід. Тоді якась частина плодів родиться мертвою. далі буде

315

ВТРАТИ

Н А Ш І

ЦУ СУМ діл и ться з с у м ів с ь ки м а кти в о м с у м н о ю в іс т к о ю , щ о 19 липня 1984 рону в Т оронті, Канада, в ід ій ш о в у в іч н іс т ь на 39-ом у р о ц і ж иття

сл. п.

АН Д Р І Й

Б АН Д Е Р А

на р о д ж е н и й 16 тр а в ня 1946 р о к у у М ю н х е н і, Н ім еччина. А нд рій Бандера був р е д а кто р о м «Гомону України» і »Ю нреніян Еко« та чл е но м Г о л о в н о ї У пр а в и Я В У , а кти в н и м д ія ч е м В и зв о л ь н о го Ф ронту. А ндрій б у в п р о в ід н и м чл е н о м С п іл к и У нр а їн сьн о ї М о л о д і, в я к ій ви ко н ува в р ізн і о б о в ’я з к и : за с т у п н и к го л о в и К р а й о в о ї У пр а в и , о р га ­ н іза ц ій н и й ке р ів н и к , го л о в а К р а й о в о го Т о в а р и с ь ко го С уду, член Ц ент­ ра льного Т о в а р и с ь ко го Суду, го л о в а П р е зи д ії К р а й о в и х З ’їз д ів , а о с ­ танньо сп о в н я в ф у н кц ії се кр е та р я Д и р е н ц ії оселі «Веселка». СУМ втратив в о со б і п о к ій н о го А н д р ія Б а ндери п р о в ід н о го ч л е ­ на, а у кр а їн с ь ка с п іл ь н о та па тр іо та -б о р ц я за в ід в о ю в а н н я У к р а їн ­ с ь ко ї Д е р ж а в и . П охоронено сл. п. А н д р ія Б андеру 23 ли п ня 1984 р о к у на цвин та р і П арклавн в Т оронті. Центральна У п р а в а СУМ в и с л о в л ю є гл и б о ке с п ів ч уття Р одині П о кій ного, зо кр е м а Д р у ж и н і, Д іт я м і С естрам, К У С У М К а н а д и та в с ім Д р у з я м і С п ів р о б ітн и ка м сл. п. А н д р ія . Хай гостинна ка н а д с ь ка зем ля буде Й ом у п ір ’ям ! ЦУ СУМ .

Р. М алащ ук

ПРОЩАЙ, АНДРІЮ... (Слово на цвинтарі Парклавн в Торонті 23-го липня 1984 р ок у/ Опечалена тяжким горем вдово, пані Марусю, засмучені дітисироти Степанку, Данусю і Оленко, сестри Наталко і Лесю, ближ­ ча і дальша Родино, друзі спільної праці, змагу, боротьби, жалобна українська громадо!

316

Стоїмо над свіжою могилою, далеко від України, і в и,ю чужу сиру, холодну землю кладемо сина, мужа, батька, брата, нашого молодого друга — Андрія БА Н Д Е РУ . Стоїмо і жаль, і біль, і сму­ ток давить наші серця. І німе, але голосне питання на устах всіх: чому? Чому ми кладемо в цю чужу землю сина України, молоду людину, що прожила лише 3 8 років, що все своє коротке життя працювала і трудилася для України і всі свої крокування спрямовувала в Україну. Чому? Чому страшний косар так несподівано, так передчасно в розгарі праці і в розквіт і сил скосив нашого молодого друга Андрія? Відпо­ віді нема. Дивними, складними, нам невідомими і незнаними і не­ зрозумілими життєвими дорогами провадить людей Господь. І »не нам напрю з Тобою стати, не нам діла Твої судить«. Така була Господня воля і так було записано в книзі життя Андрія...

2 5 років тому, в жовтні 1959 року на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені над могилою сл. п. Провідника О У Н Степана Бандери, що став прапором і символом української визвольної боротьби, — сто­ яли ми, жалобна українська громада, а серед нас горем прибиті чет­ веро найближчих: вдова пані Слава і діти-сироти Наталка, Андрій і Л еся. Андрій м ав тоді 13 років, а тепер його син Степанко, майже в тому самому віці стоїть з мамою і двома меншими сестрами над могилою свого батька... І »за думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає, а третя тихенько-тихесенько плаче у самому серці, може й Бог не бачить...« З такого роду Андрій: його батька вбила Москва отруйним пост­ рілом свого аґента, його двох стриїв, Олександра і Василя, на наших очах замордували в Авшвіці фольксдойчі, його вуйка Лева розстрі­ ляли німці, його мати в наслідок тяжкого життя і переживань пішла передчасно в могилу, в якій спочив ось і Андрій... Рік після смерти батька, осінню 1960 року родина Бандерів при­ була з Мюнхену до Канади і поселилася в Торонті в своїй хаті стараннями і під опікою друзів. Діт и пішли в канадську школу, в українську школу, вписалися до СУМ. Тут вчилися, тут виростали, тут знайшли своїх товаришів-друзів, тут всі їх бачили і знали. І тут жив, ріс і набирав сили й знання і Андрій, деякий час проживав у нашій хаті під безпосередньою нашою опікою. Потім на декілька років покинув Торонто, пішов до школи в Йорктоні, а далі студіював на університеті у Вінніпеґу, де й стрінув свою майбутню дружину Марусю, там і оженився. В тих роках Андрій був під опікою вінніпеґських друзів, зокрема родини Банясів. Повернувся до Торонта і тут залишився до своєї передчасної смерти, останніх 8 років пра­ цював у »Гомоні України« як редактор англомовного додатку до на­ шого тижневика. Так ріс Андрій з хлопця в юнака, а далі став дозрілою людиною,

317

батьком троїх дітей. В своїх ранніх роках почав працювати серед української громади: спершу серед молоді і студентської молоді — СУМ, Т У СМ, СУСК, а далі ОУН, Л В У , УЦ ІС, »Гомін України«, ще далі — К У К, СКВУ. Був активним, провідним і передовим діячем ни багатьох різних відтинках і місцях українського громадського і політичного життя. Головним єдиним прицілом його многогранної діяльности й активности була Україна й її борці за визволення українського народу, був ініціятором і разом з друзями провів першу 17-денну голодівку перед совєтською амбасадою в Оттаві в їхній обороні. Був ініціятором і організатором і інших дій і акцій в обо­ роні українських політичних в ’язнів - в обороні України, був всюди там, де йшлося про Україну, якої він ніколи не бачив, але до якої постійно прямував. На цю дорогу Андрій поставив себе сам — свідомо, власним пере­ конанням, власною працею і своїм власним рішенням. В ін глибоко переживав і знав чому і за що згинув його батько, і станув на його шлях. Ц е не так легко для української молоді, що народилася і виросла на чужині. Н е легко цій молоді стати на твердий український ґрунт і шлях на чужих пісках. Н ам, молодим, у наш час це було просто: ми народилися на українській землі, ми дихали українським повіт­ рям , ми жили серед українського народу. Наш народ був поневолений, то нашою девізою було: »Україна в неволі — визволимо їі!« І ми зм а ­ галися на всіх відтинках українського національного життя, різними способами, різною зброєю, а напереді когорти незламних і невгнутих революціонерів-борців О У Н з Степаном Бандерою на чолі, а далі 15-те березня 1939 року, ЗО червня 1941 року і героїчна безстрашна У П А. І теперішні незламні борці. Андрій станув твердо на шлях свого батька. Ц е єдина дорога для всіх: і для молоді і для нас усіх поза межами України і для українського народу в Україні. Іншого шляху для поневоленого народу немає. Я к сказав Микола Міхновський: »Доки Україна в неволі, доти всі українські покоління йтимуть на війну...« І ось у розгарі праці, дії, труду, намічених і ще не зреалізованих плянів і проектів, незакінчених статтей, в розквіті сил невмолима смерть вибила перо-зброю з рук і забрала Андрія, нагло, несподівано, передчасно. А ми стоїмо засмучені над його могилою і віддаємо йому наш останній салют. Серед нас занім ілі з болю вдова Маруся, діти-сироти Степанко, Дануся і 7-літня Оленка, і сестра Леся і вся родина. Від Проводу О У Н і від Українського Визвольного Фронту у всьому світі передаю В ам наше дружнє, глибоке, щире співчуття. Ви понесли найбільшу втрату у Вашому житті. Понесли втрату і ми — його

318

друзі, ОУН, Український визвольний Фронт, вся українська спільнота у західньому світі і український народ. Прощай Андрію, прощай наш Друже, не з власної волі Ти вибув з наших рядів. Але наші ряди знов зімкнулися і ми маршуємо дальше, вперед, до мети. А Ти йдеш з ними, дух Твій з нами, лише тіло Твоє спочило тут, у чужій землі. Нас всіх веде дух Твого батька Степана Бандери, невмирущий дух, кров від крови і кість від кости невмирущого українського народу! До мети ми дійдем! І тоді згадаємо і Тебе, Андрію, що впав на шляху до мети. Прощай наш молодий Друже Андрію, п а м ’ять про Тебе — пере­ дового українського націоналіста-борця залишиться серед нас, серед українського народу, залишиться назавжди!

ПОМЕР ЛЕВКО ГУСИНОСНОВОПОЛОЖНИК СУМ В КА Н А Д І

Д іл и м о с я с у м н о ю в іс т н о ю , щ о у н е д іл ю , 29 липня 1984 рону у М онтреалі, К анада, в ід ій ш о в у в іч н ість , на 59-ому році ж и т ­ тя

св. п. Л ЕВ КО ГУСИН

Н ародився 1925 рону в К р и в о м у Р о зі в У к р а їн і. Л е в к о Гусин був о с н о в о п о л о ж н и к о м С п іл ки У кр а їн с ь к о ї М о л о д і в К а н а д і. У 1948 році ста з чл е н о м о р га н іза ц ій н о го б ю р а т іє ї о р га н іза ц ії, зго д о м входить до п е р ш о го к р а й о в о го п р о в о д у , а у 1950-52 pp. б ув д в іч і го л о в о ю К р а й о в о го К о м іте ту СУМ. З м е то ю о р га н ізу в а н н я с у м ів с ь к и х кліти н Л е в ко Гусин в ід в ід а в м айж е усі у кр а їн с ь к і поселення в К а н а д і і я к д об рий ор а то р ви с ту п а в перед ш и р о к о ю у к р їн с ь к о ю п у б л ік о ю . Був ін іц ія то р о м і с п ів р е д а к т о р о м с у м ів с ь к о го ж у р н а л у »На Варті« та автором статтей про с п р а в и в ихо ва н ня у к р а їн с ь к о ї м о л о д і. З го д о м переїхав д о М о н тр е а л ю і п р а ц ю в а в в у к р а їн с ь к ій с е к ц ії радія Голосу К а н а д и . У М онтоеал і д о в ш і ро ни був учителем к у о с ів у кр а їн о зн а в ств а при о с е р е д ку СУМ. В о ста н ніх ронах т я ж к о за хво ­ рів і зм уш е ни й б ув в ід ій ти в ід гр о м а д с ь ки х спр а в. В ічна Й ом у Пам’ ять!

319

Бл. п. МИКОЛА КОЛОДІЙ

У гл и б о к о м у см утн у п о в ід о м л я є м о сво є ч л е н ств о , р о з ки н е н е по ц іл о м у с в і­ ті, щ о 8 -го се р п н я 1984 р о ну н е с п о ­ д ів а н о в ід ій ш о в у в іч н іс т ь у м істі Б у­ е н о с -А й р е с і в и зн а ч н и й п о л іти ч н и й і гр о м а д с ь ки й д ія ч, п р о в ід н и й член ОУН і ве л и ки й си м п а ти н у к р а їн с ь к о ї с у м ів ­ с ь к о ї м о л о д і і її м ец енат

сл. п. ВАСИЛЬ КОСЮ К н а р о д ж е н и й у ж о в т н і 1922 р ону в З а х ід ­ ній У кр а їн і.

Нар. 26 січня 1914 р о к у в М а кун о в і, к о л о П ерем и ш л я, З ах. У кр а їн а . В ід 16го р о ку ж и ття б у в а кти в н и м ч леном ОУН, а в ЗСА — ч л е н о м У п р а в и С УМ А і ООЧСУ в Т рентоні, Н. Д ж ., для я ки х ід е й н о п р а ц ю в а в у п р о д о в ж ЗО р о к ів . Д н я 7-го лип ня ц ьо го рону, при м асовій участі у кр а їн с ь к о го гр о м а д я н ств а , п о хо ­ р о не но 6л. п. М и к о л у К О Л О Д ІЯ на м іс­ це во м у ц ви н тар і Св. М арії. О середон С У М А ім . Є вгена К о но вальця в Т рентоні в 'с в іт л у п а м ’ять По­ кій н о го , за м іс ть к в іт ів на с в іж у м огил у, скл а д а є : на В и д а вн и ч и й Ф о н д «Наці­ она л ьно ї Трибуни» — 150 д ол ., на ж у р ­ нали »Нрилаті« і "А в а н ґа р д " — 50 дол., на Ф о н д О борони У кр а їн и — 200 д ол . В о д н о ч а с щ и р о се р д е ч н о д я к у є м о всім , щ о в ч а с і п о хо р о н ів М. К о л о д ія зл о ж и л и щ е д р і д а т ки на в и х о в н і ц іл і СУМ -А : 50 д ол - В. К у п ч а к , ЗО дол д-р О. К о ц о п е й , 25 дол. — »Кредитівка<‘ в Т ре нтон і, 20 дол. — Я. і Н. Д у б и н , Б. і М. О садца, І. Б однар, 3. і Е. Ф е д о ­ р о ви ч , І. Б орщ , Л . М р и гл о ц ь ка ; п о 10 д ол . — М. Ч ернисьна, М. К о п а н и ц я і р о ­ д и н а , Е. і М. Д я к ів , М. Л е си н , М. і Л. Н и р ж и н е ц ь ки й , Л. Ґо я н ю н , І. і С. Глуш о к, Д . і Г. М ац ін ан ич , П. і І. Плис, М. Ш л а па к, А. А н то н ів , Р о д ина М р о ч ко , М. і Г. Н узів, Р о д ина К у ш н ір ч у н , Д . і Л. М а н с и м ів , Р одина Ч уч ук, А. і І. Т урчин, А. Га л а йд ід а, О. Ш и л к е в и ч , І. Ф у р и к , д-р А. і О. Д ж а м а н , Г. і Г. П илипян, Е. і Л. О баранець, В. М а р ке в и ч , д-р В. і У . К о ­ ролей, І. і О. М и ки ти н , М. і М. К а р д а ш , М. і С. К а р д а ш , О. і Л. С е н и к, І. і Д . Сенин, Е. і С. Ґец, М. Г л уш о к, М. Ш е в ц ів , 3. і В. К о ц о п е й , Й. і М. Я снір, 3. і О. Я снір-М аріно, П. Б о д на р , С. і М. С аґан, м. і А. Б о дна р , М. С авула, д -р Б. К о р ч м ар и к, І. Г. К о с т ю к , Й. і К . К уц ь , М. і Л. Л аш ин, В. і Н. Л и тв и н , Г. Б уяр, Я. Чучман, І. Д а д е р к о , П. і К . В о з н я к , І. К л ь о ц і Родина, О. Т атом ир ; 5 д ол. — В. Бал а ц ь ки й . Р а зо м : 780 д ол. У п р а в а О СУЛ/ -А ім . Є. К о н о в а л ь ц я в Т ре нтон і, Н. Д ж .

320

П о кій н и й в ід м о л о д и х р о к ів а н ти вн о в к л ю ч и в с я у в и зв о л ь н у б о р о ть б у у к р а ­ їн с ь к о г о н а р о д у в р яд а х ОУН, зі зб р о є ю в р у ка х б о р о в ся за пр а ва у к р а їн с ь к о г о н а р о д у п ід час Д р у г о ї С в іто в о ї В ій ни, а, о п и н и в ш и с я на е м ігр а ц ії і п о с е л и в ш и ­ ся в А р ґе н т ін і, в с е ц іл о в ід д а в с я п р а ці для у к р а їн с ь к о ї в и з в о л ь н о ї с п р а в и . С п о кій н о ї в д а ч і, т о в а р и с ь к и й , в д у м ­ л иви й і п р а ц ь о в и ти й , Він зд о б у в со б і п о ш а н у і д о в ір 'я се р е д у к р а їн с ь к о ї с п іл ь н о ти не т іл ь к и в А р ґе н т ін і, але й д а л е к о п о за н е ю . В ін член Головної' Ради ОУН, д о в го р іч н и й Т е р е н о в и й П р о ­ в ід н и к ОУН, Голова Т о в а р и ств а -П р о ­ світа», ко л . го л о в а У кр а їн с ь н о ї Ц ен тр а ­ л ь н о ї Р е п р е зе н та ц ії, но л. го л о в а кр е д и т ів к и » Ф ортуна", ін іц ія т о р і а кти в н и й член к о м іт е т ів д ля п о б уд о в и м а в зо л е ю Г р и го р о в і М а ц е й н о в і, п а м ’ я тн и ка Т а­ р а со в і Ш е в ч е н к о в і, п р о п а м ’я тн о ї та б ­ л иц і ген. Р о м а н о в і Ш у х е в и ч у -Ч у п р и н ц і. П о кій н и й б ув д у ш е ю у к р а їн с ь к о г о о р ­ г а н із о в а н о г о ж и ття в А р ге н тін і, а т е ж ве л ин у ува гу п р и с в я ч у в а в п р а ці на з о в ­ н іш н ь о м у в ід ти н н у по л ін ії АБН та ф ін а н ­ сував ч а сти н н о п о д о р о ж і по бут су м ів с ь ки х а к т и в іс т ів і в и х о в н и к ів , я к і п р и ­ їж д ж а л и на д о р у ч е н н я ЦУ СУМ д о Арґе н тін и . Д р у ж и н і П о к ій н о го та с у м ів с ь к ій с п іл ь н о ті в А р ґе н т ін і в и с л о в л ю є м о н а ш і гл и б о н і сп ів ч у ття .

Сл. п . В. К о с ю к п р о м о в л я є Д О с у м ів ц ів на О селі «Веселка»».

З М ІС Т Б Л А Ж Е Н Н ІШ И Й ПАТРІЯРХ Й О С И Ф

Ц У СУМ сповіщає про смерть Бл. Патріярха Йосифа .........................241 Біографічні дані про Патріярха Йосифа .......................................................242 Слово Я. Стецька на Тризні 13: 9. 84 року ............................................ 244 Жалібне прощання Голови Ц У СУМ Є. Гановського .............................. 247 Заява През. Р. Регена з приводу смерти Патріярха ............................. 248 СУМ в Поклоні Патріярхові.............................................................................249 Завіщання Блаженніїиого Патріярха Йосифа ............................................. 264 З С С С Р - З Д О М У НЕВО ЛІ

Християнські в ’язні в СССР 1983-84 ......................................................... 267 /Р. СУ: Заарештували воїна УПА ................................................................. 269 Москва замучила Олексу Тихого....................................................................... 277 Оленса Тихий: Можливі форми спротиву.................................................... 271 Сл. п. д-р Володимир Горбовий....................................................................... 274 Ірина Сенин: Осінній етюд .............................................................................. 275 Провокація з М. Горинем ......................................................... ....................... 276 Євген С в ер стю к \ Любіте своїх ворогів ......................................................... 278 III С В ІТ О В И Й ЗЛІТ СУМ М. Ф іґоль: Відбувся III Світ. Зліт С У М .................................................. 279 УЦ ІС : Під синьо-жовтим прапором в Льос Анджелес............................. 287 Вільна Олімпіяда 1984року ............................................................................. 294 В. Косин: Українська молодь і Олімпіяда ................................................ 296 Здобутки поневоленої України в Олімпійських Іграх ................................ 299 О. Твардовський: Совєтська преса атакує С У М .................................... 300 М ІЖ Н А Р О Д Н И КИ

Президент Реґен в обороні Юрія Шухевича .................................................. 304 С У С П ІЛ Ь Н И КИ Р. Ш упер: Замість направити — провокують.......................................... 306 Н А У КА - КУЛ Ь ТУРА -

М И С ТЕЦ ТВО

Митр. прот. Г. Удод: Що дало християнство Україні ........................... 308 Ф ІЗИ Ч Н А КУЛ ЬТУРА Д-р С. Зощук: Чи можливо запобігти проблемам серед дітвори інацтва?312 Н А Ш І ВТРАТИ

Сл. п. Андрій Бандера ........................................................................................ 316 Д-р Р. Малащук: Прощай Андрію...................................................... ........... 316 Сл. п. Левко Гусин ............................................................................................ 319 Сл. п. Микола Колодій, сл. п. Василь Косю к .......................................... 320 ВІД РЕДАКЦІЇ: Це число »Аванґарду«, з уваги на особливі події —смерть Блаж. Патріярха Йосифа і ІІІ-ій Зліт СУМ, не дозволило на поміщення всього матеріялу з дії СУМ та інших розділів, які підуть до ч. 6/177/84.

VB-4 ^ Р Т Ч ^ \Л ІІ1 2 ТРЕТІЙ

СВІТОВИЙ ЗЛІТ LOS ANGELES

1984