Авангард (ч.158)

Ч

Є

Р

В

И

П

бШІіОВЛбііІ УУРРЇІІСЬНОЇ Д0РШ ООН

A H A M І А Ґ Д Ч. J ( Ю Н) ІГ Л Н Е Н Ь - Ч Е Р В Е Н Ь

1981

АДРЕСА АДМ ІН ІСТРАЦІЇ

анґа % ffH 4 A

ПГЛГМ Ш 0Г

т. *

4 0 *

«AVANGARDE» 72 Bid Charlemagne 1040 Bruxelles tel: 734. 04. 82 КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА Ben. БрітаніяKU SUM

Д В О М ІС Я Ч Н И К, В И Д А Є ЦЕН ТРАЛЬН А У П Р А В А С У М

«Tarasivka» Old Cliff House Weston-on-Trent, Derby’s

VANGUARD - b i-m o n th ly

Австралія

O fficial Press O rgan o f the Ukrainiar Youth A ssociation in Exile

Mr. J. Kutnyj 7 Dale street Maribymong 3032, Vic. Аріентіт

AVANTGARDE - bim estriel Revue de je u ne s editee par le C om ite C entral de I’ Union de la jeunesse ukrainienne en exil

1 C U U iyt

Бразілія

W. Zastavnyj |Van Kuchar Soler 5039 Rua Baia Grande, 146 aienos-Aires v. Вda, Sao Paulo - SP

NJJltl in

Головний Редактор — Роман Зварич. Члени: О. Рожка, Б. Потапенко, А. Лозинсъкий, А.IIрядка, I. Зварич Графічне оформлення Графік Яків Гніздовський Редакційне листування й матеріали надсилати на адресу Редащ й «AVANGARDE» 136 ?nd A v e N ew Y o rk NY IJSA 1000Я

У М О В И 11Е Р Е Д П Л А Г И Н А 1981 Р І К КРА ЇН И

О Д Н Е ЧИСЛО:

РІЧНО:

в передплаті до 31.3.81

ФФРН .М .

пезо круз.

3.00 3 .5 0 1.20 2 .7 5 9 0 .0 0 12.50 6.00 5 .0 0 0 * 4 0 .0 0

15.00 16.00 6 .0 0 13.50 4 5 0 .0 0 6 0 .0 0 3 0 .0 0 2 2 .0 0 0 200-

дол. дол. ф.ст. австр. бфр. ффр. Н .М .

пезо круз.

16.50 17.50 6 .6 0 І ‘О

дол. дол. ф.ст. дол. бфр.

§

3C A КАНАДА В Е Л . Б Р ІТ А Н ІЯ А В С Т Р А Л ІЯ Б Е Л Ь Г ІЯ Ф РАНЦІЯ НІМЕЧЧИНА АРГЕНТІНА Б Р А З ІЛ ІЯ

в післяплаті

5 0 0 .66.3 3.2 5 .0 0 0 2 2 0 .-

Printed in Belgium. Editeur responsabie - О. Kowal, 72 Hd Charternagne, 1040 Bruxelles

і

У ВЕЛИКУ РІЧНИЦЮ В цьому році український нарід відзначає світлу річницю своєї історії. ЗО червня 1941 у кр а їн сь ка нація сказала св о є тверде й рішуче слово наїздникам , що У кр а їн а є сувереном своєї долі. У кр а ­ їна мусить бути підм етом , а ніколи предметом історичних подій на її землі. Державний А кт ЗО червня 1941 це був усенародній чин нації, це був могутній вияв усієї нації без погляду на патрійно-полггичні переконання й течії, які нуртували й нуртують серед народу. Це є першорядної ваги справа, що нація, ян цілість, виявила цим Актом свою волю бути суверенним володарем своєї землі. Державність, що її започаткував Акт ЗО червня, була державністю всього народу, а не найсильнішої й єдиної тоді організованої полі­ тичної' сили — О УН . В історії завжди буває тан, що якась організована сила дає товчок до великого зламу, але великий злам проводить увесь нарід, якщо почин даної організованої сили відповідає його прагненням. Суверенність, державність, володіння власною землею, влада на власній землі всього народу — завжди відповідають прагненням усієї нації, хвилево поневоленої, але завжди ідейно-морально, духово держ ав­ ної. ЗО червня 1941 року дав почин визвольній війні нації проти ні­ мецького загарбника і снріплював фронт проти історичного онупанта і смертельного ворога України — Московщини. Українська Повстанська Армія і, згодом, Українська Головна В из­ вольна Рада — це органічне продовження'БОликого зламу, великого зриву Н ації ЗО червня 1941 року. Це нерозривна єдність. Існує в декого окреслення, що Українська державність 1941 р. перейшла у «підпільну державність", яка в тіні зброї О У Н —УПА в продовженні дії УДП у видозміні УГВ Р продовжувала існувати, дони принаймні на клаптику української землі була українська влада. А існувала вона, доки діяла збройно в ширших розмірах УП А — принаймні до 1951, ян це стверджують історики чужинці. Отже останній період української державности тривав від ЗО червня 1941 принаймні десять ронів. Це не є важливо, чи її визнавали чужі держави, чи ні. Це є факт, що і УПА, і У ГВ Р продовжували м іж­ державні взаємини, розпочаті Українським Держ авним Правлінням.

81

ЗО червня 1941 було продовженням величних чинів 22 січня 1 9 1 8 1919 років, Карпатської Унраїни 1939 p., коли теж унаявнилася воля нації до державного життя перед усім світом, і передусім те, що народ став власною волею сувереном своєї долі. У ннизі Ярослава Стецьна про ЗО червня на особливу увагу за­ слуговують праці проф. Я. Шанновсьного п.з. »3а об'єктивну оцінку Анту ЗО череня» і проф. д-ра О. Марітчака. Д-р О. Марітчак, професор міжнароднього права, пише тане у своїй праці: »Не можна також поминути значення Акту ЗО червня 1941 р. зі становища міжнароднього права. В міжнародньому праві відома є засада »юс постлімінії», тобто «право післядіяння», яке бере до уваги попереднє становище даної держави, втрату державносте та анти, які зміряють до відновлення держави. Доцент Львівського університету д-р Губер написав, — далі згадує проф. О. Марітчак, — наукову працю про «ius postliminii» в міжнародньому праві для вжитку польської дипломати. Акт ЗО червня, — продовжує проф. О. Марітчак, — проголошений у важливому історичному моменті, вказував на право Українського народу до сам остійного державного життя. Значення цього Акту м ож е бути важливе при майбутніх міжнародніх конференціях, які, при упо­ рядкуванні європейських справ, мусять також зайнятися справою ук­ раїнської державности та правом українського народу до його на­ ціональних територій. У такому випадку нема сумніву, що Акт ЗО червня 1941 р. може принести українській справі велику користь. Подані вище аргументи вказують на вагу Акту ЗО червня 1941 р. та треба надіятися, що українські політичні чинники й українська гро­ мадськість дасть належну оцінку Актові відновлення українсьної д ер­ жави ЗО червня 1941 року, (стор. 372). Увесь український політичний і громадський світ повинен витягнути у велику річницю чину загально-національного значення такі висновки: ЗО червня 1941 — це всенародне свято, бо це твір усього народу, який його захищав у кривавій боротьбі на два фронти. Й ого г^винна відмічати вся українсьна громадськість без різниці тих, чи інших вну­ трішньо-політичних переконань. В У країнськом у Держ авном у Правлінні, в Раді Сеньйорів (передпарляментові) були заступлені різні політичні самостійницькі течії, а теж, зонрема, обидві наші Церкви благословили цей усенаціональний Державний Акт. 22 січня 1 9 18 -1 9 19 pp. — це всенаціональний чин і всенародне свято, так і ЗО червня 1941! Усякі контроверсійні справи є друго­ рядного значення в обличчі задокументованої волі всієї нації до суве­ ренного соборного життя у власній державі. Уся українська патріотична громадськість докаже свою політичнодержавну зрілість, коли відмітить і віддасть шану чинові Нації ЗО червня 1 941! Як Державний чин нації він відмічується українським революційним націоналістичним табором разом з усіми українськими патріотами-самостійниками без різниці внутрішньо-українських політич­ них переконань на широкій усенародній громадській базі, так як 22 січня. Степан Борецький

82

Василь Симоненко

УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕВ

Тшрб м іста Л ь в о в а

Бубнявіють думки, проростають словами, їх пагіння бринить у завихренні днів. Цілий тиждень ходжу і живу між левами, Недаремно і місто називається Львів. Є міста ренеґати, е просто байстрята, Є леви, що мурликають, ніби коти, Божевільно безглуздо облизують ґрати, Ще й пишаються з власної сліпоти. Але думати про них я сьогодні не хочу, Бо мені трішечки повезло: Я побачив у Львові Шашкевича очі, Кривоносові плечі, Франкове чоло. Сивий Львове! Столице моєї мрії, Епіцентре моїх радощів і надій, Вибухає душа, я тебе розумію, Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій. Я до тебе прийшов із захопленням сина Від степів, де Славута леґенду снує, Щоби серце твоє одчайдушне левине Краплю сили вдихнуло у серце моє.

83

Роман Зварич

ЗА ВЛАДУ НАЦІЇ В історичном у зм агу до власио-підметности, нації нераз п р и ­ ходиться заглянути прям о у вічі с в о го »бути, чи не бути». З вичай­ но, тані вирішальні іспити зрілости й випробування приходять якраз тоді, коли, здавалося б, ситуація уже програна, безвихідна, і не вид­ но над обріями майбутнього жодних перспектив. В таких переломових моментах історії, надія плебеїв скоро піддається обставинам, зрікаючись своєї конечної волі до життя, волі до боротьби, волі до вла­ ди. Однак, наймогутніші нації, такі, що шляхетні передусім в своїй одержимості та непохитності, кидають одчайдушний виклик історії, ви­ користавши такі тривожні але й вирішальні моменти на те, щоби знову ж потвердити правильність своєї Правди і Віри у власний національ­ ний ідеал. Я краз тоді, ноли здавалося б, що все передрішене в некористь такої нації, в її глибинних надрах життєздатности зроджуєть­ ся нова рушійно-захисна сила, яиа відкриває нації її древню, досі не торкану міць пра-предків, її істотний, націо-генетичний норінь життя. З цього кореня-живчика Нації вулнанить невмируща й нестримна міць Волі й Віри з якої стихійно випроміню є Візія. Н е м а є в ян л ю д и н а , є н а в і з і є ю програної!

с в і т і м і ц н і ш о ї п о т у г и , чи н а ц і я з в і з і є ю . О з б р о ­ н а ц і я н і к о л и не з н а т и м е

В такому змислі треба оцінювати епохальне значення Акту ЗО червня, 1941 рону, — великого національного чину відновлення У к­ раїнської Державности, — як в о с к р е с і н н я н і к о л и н е з а б у т о ї в і з і ї. Друга Світова Війна застала Україну майже роздавленою у »безвихідних« імперіо-шовіністичних кліщах на­ ших ворогів, особливо нацистської Німеччини та большевицької Росії. Здавалося, що ось-ось прийдеться нації поховати на віки свою досі ніним неприборкану козацьну душу й волю, бо ж, мовляв, в Україні да­ леко бракувало достатньої сили протиставитися цим двом гігант1 им, загарбницьким над-потугам. Але ні! Українсьна героїчна нація завжди мала неймовірну духову й моральну силу, лиш треба було відгребати її. Це сила непохитної Віри, нестримної Волі й проблиснем Візи. Однан, цю нестримну, сти­ хійну міць н а їії вхопити могли лише лицарі-воїни, які сам і обдаровані незламністю хребта-віри, дужістю серця-волі і орлиним зором-візії. Такою когортою «месників дужих» була О рганізація Українських Націо­ налістів. В она відновила в нації Візію, конкретно узмістовленою в Акті Державности ЗО червня, 1941 року. І раптом, те, що було неможли­ ве — стало дійсністю, бо — словами Євгена С верстю на — »не можна безслідно поховати ту силу, що вушанила Україну століттями, сходила кров’ю, вкривалась могилами, а потім знову вставала...» Актом ЗО червня ОУН, як речник волі нації, вибрана не так ман­ датом плесбіциту, як мандатом віри в боротьбі, ясно визначила суть нашої' визвольної боротьби — з м а г з а в л а д у н а ц і ї . Центральною та остаточно вирішальною справою в кожній національно-

84

визвольній боротьбі за державність і самостійність є пріорітет влади нації, ~ стисліше процес владо-відвоювання і владо-захисту. Кожна нація, що прагне стати державним сувереном, насамперед мусить подбати про вирощування основ власної суверенної влади, що сти­ хійно прямуватиме до своєї завершеної еманації. Нація, яка вповні не опанувала влади не м ож е бути політичним сувереном. Така нація ніколи не буде майстром власної долі, але м ож е тільки бути матеріялом в руках чужих і ворожих імперюлістів, коль он і зато рів, асиміляторе, русифікаторів, носив всяко го «міжнароднього братерства-, панславіз­ му, с о ц і а л і з м у , »лебенсравму«, »сов’єтизму«, і т д . і т.п. Актом ЗО червня Україна проголосила ян Берлінові, тан і М оскві і взагалі всьому світові, що вона ніколи й за жодних умов не пого­ диться бути об’єктом волі інших націй, а прагне стати державо-діючим та суверенним підметом сам им в с о б і Більше того, цей Акт має велечезне, досі недоцінюване значення також в гльобальнопошичному змислі, бо він — це неначе та срібна труба, що валить єри­ хонські мури антикварного, реакційного імперіялістичного ладу минулого і голосно сповіщ ає проблисний світанок нового рево/ю ційного, віль­ ного й справедливого світового ладу, без імперіялізму, без жодного к о л о н іа л ь н о г о загарбництва, основаного на національному принципі організації світу. Слово — А к т ЗО ч е р в н я б у в п р о ­ в і с н и к о м у н і в е р с а л ь н о ї с в і т о в о ї р е в о л ю ц і ї націй! Коли Ярослав Стецько, прем’єр-міністер Самостійної України, прого­ лошував цей Акт в залі Просвіти в Льва-городі в імені революцій­ ної О УН та всієї Воюючоі' Унраїни, тоді неначе всі могили поляглих Героїв здвигнулися з місця і шокуючі хвилі цього революційно-визволь­ ного землетрусу в корені захитали колюмни нацизму, большевизму, та всякого іншого імперіялізму Таким сильнодіючим був цей земле­ трус волі, що по нинішний день Моснва відчуває його стихійнонаціональні здригання. В ою ю ча Україна проголосила це С лово Волі світові не порожніми бомбастичними фразами, чи реторкмними клявзулями якоїсь міжнародньої петиції, що не потягають за собою жодних консеквенцій. Не словами — а радше нулями й багнетами, залізом і нров’ю викарбу­ вала вся нація своє незаперечне право на існування. Непомильним барометром історичної ваги ко ж н о го акту, ножної заяви, зрештою й кожної ідеї, не тільки в сам ом у їх змісті, але й головно в градусі людсьної героїчности є жертвенність супроти цих ідей. Отже ж, чи знайдемо в історії' принлад більшої героїчности й жертовности, що їх виявила українська нація в захисті ідеї української самостійности й державности, історично увіковічнені в Акті ЗО червня? Світ так побудований, що лише сильні перемагають, а безсильні стають об’єктом волі сильніших. Тут сам і слова ні до чого. Ідея пе­ ремагає щойно тоді, коли знайдуться її суворі та безномпромісові носії, що готові захищати її ціною власного життя. В цій героїчній смерті за ідею бачимо не трагічність програної, але радше перемогу з якої випром іню є об’явлена людська велич, потужність людського Хочу, що капітуляції не знає. Власне тому, Акт ЗО червня, помимо ос

його наочної коротнотривалости, є таки знаменом нашої перемоги, бо в його імені згодом розгорнулася дво-фронтова війна, безприк­ ладна в своїй героїчності, проти двох найкривавіших людожерів та націовбивців в історії людства — нацизму та большевизму. В імені ідеї Української Самостійної С оборної Держави, проголошеної цим Актом, віддали своє життя на вічному жертовнику нації сотні тисяч, навіть мільйони найкращих синів і дочок України, особливо члени-всі'ни О УН—УПА. Цей історично-переломовий Акт став явним маніфестом української потужности. Більше того — він вказує нам шлях в май­ бутнє; це ш л я х к р о в и , ш л я х з б р о ї , — ш л я х р е в о л ю ц і ї. В цьому Акті знайдемо тайнопис нашої еста­ фети в будуче. В кольосальному зударі Другої Світової Війни ніхто з посторонніх сил не хотів вірити в спроможність України вести тану двофронтову війну. Навіть деякі з наших псевдо-націоналістів казали тоді, що було б тотальним абсурдом думати про таку можливість. Але, в цьому немає чого дивуватися. Ліліпутам в безвольності ніколи не приходить­ ся видіти палаюче світло Візії понад верхами дерев власної заячої боязливости. В таких небесах Візії повітр’я рідше і приймає лише дужі орлині серця в своє одчайдушне царство Віри. Творці Акту ЗО червня були люди, радше велетні орлиних сердець. їх противники могли тільки бути люди-плебеї заячої вдачі, в яких світло великої візії не приймалося. Обезчестити творців цього Акту закидом, що вони більше себе хотіли прославити, ніж свою Вітчизну рівнозначне з обезчещенням нації, бо за цими велетнями всеціло пішов народ в боротьбу на життя і смерть, не дозуючи крови. Ті, хто боялися шляхетного шляху крови розпачливо шукали за •реалістичними* викрутасами з непригожої ситуації. Ця гнучна, протиреволюційна група, дріб'язкова не так в своі'й кількості, як у браку великої візії, ніяк не розуміла, що народу не мобілізується викрута­ сами, але чистою, твердою, безком пром ісовою й героїчною поставою. Таку героїчність знаходимо в Акті ЗО червня, як також ініціяторів його — в Організації Українських Націоналістів. Цим Актом О УН під прово­ дом Степана Бандери стала революційною, державо-творчою владою нації. Радше, не так самий Акт сам по собі, ян революційна боротьба ведена О УН зафіксувала на будуче, що джерело влади унраїнської нації далі знаходиться в цій досі нездоланій силі. Законодатність цієї влади не конечно в її наявній, державо-діючій формі, але радше у веденій нею боротьбі не лише за форми, але головно за зміст нації. Самостійність ніноли не приходить на якихось фіктивних крилах історичної закономірности. Якщо взагалі можна говорити про якісь «за­ лізні закони історії", що вже стало немов найсучаснішим фасоном політичної моди, тоді, безперечно, таким найпервеннішим законом є істина, що самостійність треба силоміццю здобувати, за державу треба боротися! В історії всього світу бачимо, що лише найсильніші перемагали, — ті, хто передусім міцні в ідеї, волі і вірі у власну Правду Нації! Сила нікому не приходить автоматично, незалежно від людської волі. Сила — це не якийсь-там маґічний штрих щастя, але — це удар волі людини! Сила ніноли не може бути статичною, немов якийсь законо­

86

мірний висновон незалежних від лю дської волі історичних подій. С и л а — це в о л ю н т а р и с т и ч н е п о с і д а н н я Бажаного! Таку непоборну силу дав українській нації героїчний Акт ЗО червня, бо з його підґрунтя виросли героїчні воїни-лицарі О У Н —УПА, які тоді підняли зброю проти всіх ворогів Унраїни, прирінавшись не зло­ жити її аж до перемоги, або до загину! Той, хто готов віддати своє життя за ідею вдесятеро міцніший від того, хто вою є під денретом. Тому, О У Н —УП А могли вести всенародне повстання українського народу під час і далеко після Другої Світової Війни. В національно-визвольній боротьбі процес владо-будування, владовідвоювання неможливий без комплетно підлеглих цій владі збройних сил, озброєних не лише воєнними засобами, але й головно Ідеєю. Таку залізну когорту титанів волі Нації можна лише вигартувати залізом і нров’ю боротьби, при плеканні культу Зброї, культу власних збройних сил, нульту Героїки в боротьбі за Правду Нації, К у л ь т у В л а д и Н а ц і ї. Б е з У к р а ї н с ь к о ї У к р а ї н с ь к о ї Влади!

З б р о ї ,

— н е м а є

Найістотнішою відповідальністю революційно-збройної сили є за­ хищати в л а д у н а ц і ї , берегти її конечний для державної суверенности, політичний імунітет від всяких зовнішніх сил, що зво­ дили б цю владу д о залежного і тому н е с у в е р е н н о г о , ефемерного чиннина в політиці. Н есуверенна влада, — це нісенітниця і тому дійсну, державо-творчу, державо-діючу владу може творити збройний, владо-захисний, політичний суверен. Тому, також, всяке формулювання, всякі викрутаси плавюківськодвійкарсько-григоренківської «партснратичнон концепції «визволення», які недоцінюють моменту владо-відвоювання, які не ставлять оправу влади нації в центр їхньої лже-концепції, які обминають моменту зброй­ ного посідання влади рушійними силами національно-визвольних, ре­ волюційних процесів, всякі такі, чи їм подібні плятформи на діл. видвигають проти-самостійницькі теорії, в о р о ж і українській визволь­ ній справі! Єдиною такою ідейно-незмінною, збройною, владо-захисною силою Української С амостійної С оборної Д ерж ави протягом останніх п'ятьох декад по нинішний день — це Організація Українських Нацюналістів /револю ціонерів/! Є д и н а ОУ Н н е з д а л а з б р о ї . А т а м, д е п а н у в а т и м е у к р а ї н с ь к а з б р о я , т а м к е р у в а т и м е у з а к о н н е н а б о р о т ь б о ю за д е р ж а в н і с т ь р е в о л ю ­ ційна влада України! Влада т. зв. Українсьної Радянської С о ц іа л іс т и ч н о ї Республіки є проти-українська, ворожо-окупантська й суто-кольоніяльна, бо за нею незмінно стоїть не українська, але їй ворожа московсько-большевицька збройна сила. Захисником »уряду« УР С Р є со в ’єтська. окупаційна червона армія і КП С С , центр котрих в М оскві. Незнищенним владозахисником У С С Д є ОУН, Суверен У країнської Правди, місто постою якої, в ідейно-духовому змислі, знаходиться у відвічному, святому

87

городі Києві. Нашим орієнтиром в боротьбі, поруч 22-го січня, може тільки бути Державний, Владотворчий Ант 3 0-го червня, 1941-го рону, яким за ін іц іа т и в о ю револю ційна О УН під проводом Степана Бандери створено Українське Державне Правління, очолюване Ярославом Стецьком. Історики, здається, помиляються, коли пишуть, що ця влада унраїнсьної нації, тобто Д ерж авне Правління з 3 0-го червня, була короткотрива­ лою, бо, мовляв, німці сноро виарештували майже всіх членів цього уряду та Провідника О УН Степана Бандеру. Ні — цей уряд був державодіючим чинником так довго, доки навіть на найменшому клаптику української землі ще боролися повстанські відділи О У Н —УПА, які були покликані нацією захищати цю владу перед всякою ворожою загро­ зою і для яких духовим надхненням до боротьби був Державний Владотворчий Акт 3 0-го червня! Так довго, поки житиме О УН, як рушійно-збройна сила влади нації, тан д овго чекатиме Московщ ину остаточний, грядучий і неминучий суд крови. Т акою є сила й міць О УН ! З М осквою нас розсудить залізо й кров! Суд розпочався... Київ проти М оскви!!! Марно Боєслав

П Е РЕ С ТО РО ГА Кудою йдеш, облудний людський світе? Ковзкі твої забріхані стежки. Ви потоптали мудрі заповіти Своїх Пророків! Гострий меч тяжкий Над світом висить. Дика, люта гидра Вже створила пащу і чека Моменту. Меч і скиптр із рук всім видре Кремлівський змій! 0 горе! Не ріка, А море крови потече широке, Загине правда, сонце згасне, тьма І варварські тортури виссуть соки З людей! Лиш цвинтарі, брехня й тюрма Світимуть кривавою зорею! 0, не братайтеся з жорстоким гадом, Спасения не шукайте у крутнях! Ще час! Беріть мечі! Пусті наради Покиньте! Боротьба і кров в огнях Лише врятує світ!

88

З документів самвидаву в Україні.

ДОЛЯ СТУДЕНТА ВОЛОДИМИРА СІЧКА Президії Верховної' Ради С Р С Р Президії Верховної Ради У Р С Р від С ічка Володимира Петровича що проживає за адресою: Ів.-Франківсьна обл., м. Долина, вул. П. М ирного 14. З А Я В А ПРО В И Х ІД З ГР О М А Д Я Н С Т В А С РСР. Я, Січно Володимир Петрович, 1 9 6 0 р. народження, унраїнець, бувший студент К иївсько го держ. університету ім. Т. Г. Шевченна, відмовляюся від громадянства С С С Р в зв ’язну з тим, що мене не­ законно виключили з університету (наказ 192 від 21.111.1980 р.) і ви­ магаю дати мені право на ем іґрацію в С Ш А для здобуття в цій країні вищої освіти. С в о ю заяву про незаконність виключення мене з Київського держ. університету обгрунтовую такими фактами. В 1 9 7 7 р. я поступив в Київський держ. університет ім. Т. Г. Ш е в ­ ченка на механіно-математичний факультет. Два роки я провчався м ож на сказати спокійно, за винятком одного факту, коли мене було викликано до начальника військової кафедри університету і там праців­ ник К Д Б мав зі м ною розмову. Він пропонував мені слідкувати за діями свого батьна і брата (Петра С ічка і Василя Січка) і доносити їм. Але я відмовився від такої пропозиції. Тоді мені було запропонувано слідкувати за діями інших людей. Я ще раз відмовився. Тоді працівник К Д Б сказав, що цей відказ вплине на дальше моє перебування в університеті. Мене це дуже вразило й обурило. В грудні 1979 р. судили мого батька, Петра Січна, і брата, Василя С ічка (брат вчився в цьому університеті, що я, і його виключили за тими мотивами, що і мене — неуспішність), за правозахисну діяль­ ність і приналежність до Української Громадської групи сприянню виконання Гельсінських угод. Я зразу відчув тиск на мене. Після суду я поїхав на один день додому з дозволу військової кафедри. Але я вияснив це непорозуміння. Потім почалась зимова сесія, але я був недопущений до неї. Причиною був той факт, що зданий мною залік з військової підготовки не був проставлений у відомостях вій­ ськової кафедри. Ця формальна зачіпка була для того, щоб позбавити мене можливости готуватися до екзаменаційної сесії. Мені довелося згаяти майже весь сесійний час, щоб одержати уже зданий мною залік. Після сесії мене провалили штучно, хоч я був добре підготов­ лений д о екзаменів. З трьох предметів мені було виставлено оцінку »2« а перед екзам еном з функціонального аналізу доцент Панасович прямо мені сказав, щоб я забирав свої речі тай їхав до дому і не морочив їм голову. Як можна після таких слів надіятися на добру оцінку? Так і сталося. Він мене майже не слухав, і грав собі ще з одним викладачем в шахи, а вкінці виголосив оцінку »2«. Всім дають можли­

89

вість здавати екзамени щераз перед ком ісією . Але мені цієї можли­ восте не було представлено, хоча я за два з половиною роки не мав ні одної незадоволеної оцінки, або Акадезаборгованості. Почувши, що мене хочуть виключити, студенти-однонурснини спр о­ бували захистити мене, але їхня спроба виявилася марною. Декан, Завало, з цього приводу не захотів, навіть, з ними говорити. Декан залишив у себе в кабінеті тільки ком сорга факультету і дав йому зрозуміти, що мене виключили не за неуспішність, а через батька і брата. А стаття конституції голосить, що діти за вчинки батьків не відповідають. Чому маю відповідати я? А це видно з того фанту, що 5.11. 80 р. працівнин Ів. Ф ранківського К Д Б Медведев на розмові з мамою, заявив, що державі не вигідно вчити ворога. А коли мама заперечила і сказала: »А які гріхи має перед вами мій син?«, то він відповів, що в такої матері, як вона, не може бути хороших дітей. З наведених вище фактів ви бачите як втілюються радянські закони в життя. Через те, що я і вся наша сім 'я зазнала стільки неправди збоку радянських органів, я відмовляюся від громадянства СРСР, а через те, що я зазнав стільки неправди з боку військової кафедри університету, я відмовляюся служити в лавах Червоної Армії. 21 .ІХ.80 р. Січко.

До студентів світу від С ічка Володимира Петровича, 19 6 0 р. народження, прожив, в м. Долині, Ів. Франківсьної обл. по вул. П. Мирного 14. ЗВЕР Н ЕН Н Я ! Звертаюсь до студентів С Ш А , а також до студентів усього світу і прошу вислухати мене і допомогти нам з братом в осягненні вищої освіти. Мій брат, Василь Січко, 1956 р. народження, в 1975 році поступив на навчання в Київський державний університет на факультет журналі­ стики, а в 1977 році в цей же університет поступив я, на факультет механіко-математичний. Як брат Василь, так і я вчилися успішно, але через те, що наші батьки політв’язні сталінських таборів, було виклю­ чено з університету після другого курсу мого брата Василя, а з поло­ вини третього курсу було виключено й мене, мовляв »за неуспішність". Нам в цій «демократичній" радянській країні не тільки не дають змоги вчитись, але не дають змоги жити. Брата Василя після дворічних знущань по психолікарнях арештували і засудили по ст. 187/1 упр. коденсу, до трьох років позбавлення волі в таборах посиленого режиму. Він любить книги і коли в таборі зайшов у ту їхню мізерну бібліо­ теку і хотів вибирати хоч якусь книжку, то бібліотекар сказав: «Бери подряд ето тебе не картошка«. Щ е його пригнічує середовище, в якому він знаходиться. Це здеморалізована м аса Це побутові табори. Крім

цього, виконує тяжку роботу на дощах, що завдає шкоди його здоров’ю. Будь-які передачі заборонені до відбуття половини сроку. З приводу виключення мене з університету я звертався з заявами до Міністерства Вищ ої і спеціяльної середньої освіти з проханням розібратись в цій незаконності і поновити мене на навчання, але в них для таких заяв відповідь запрограмована: «Перевірили, встановили, що виключений законно". Після цього я звернувся з заявою в Прези­ дію Верховної Ради УРСР, відповідь прийшла така сама. Я чекав чуда, але його не було, і в знак протесту я 21-го вересня 1980 р. зрікся радянського громадянства, попросив виїзду в С Ш А , для осяг­ нення там вищої освіти. Зречення вислав в Президію Верховної Ради С Р С Р і У Р С Р , а також відмовився служити в лавах Червоної Армії. В нашій країні не вміють прощати і я з дня на день ченаю на свій арешт, а це значить — довічних поневірянь. Після виключення мене з університету, студенти-однонласнини ніяк не могли погодитись з тим, що я вже не буду вчитись і вислали телеграму Л. Брєжнєву, в якій просили втрутитись в це незаконне виключення. Відділ зв'язку м. Києва повернув цю телеграму в денанат, так як телеграми такого змісту не допускаються. Декан зібрав студентів, щоб знайти порушників і пояснив, їм , що С ічко виключений не за неуспішність, а за те, що його батьки націоналісти, бо батько засудже­ ний разом з братом, а в розмові з м ам ою він теж запідозрів націо­ налізм. Т ак що нічого обурюватись, що С ічка виключили незаконно. Як бачите, в нашій країні ніхто не дотримується правил конституції, а діють за секретними правилами. А тих хто хоче вказати керівним особам на порушення основних законів, вважають ворогом країни і судять. Мені сповнилось тільки 2 0 років. Я прагну вчитись. Сподіваюсь, що студенти світу зареагують на м оє звернення і допоможуть нам з братом стати студентами. С Л О В О Н А С УД І 9.І. 81 р. С ІЧ К А В О Л О Д И М И Р А ПЕТРОВИЧА. Я буду говорити, хоч не визнаю радянського суду над собою, тому що я в ж е більш, як три місяці тому зрінся громадянства цієї країни, яка в моїх 20 років життя позбавила мене людських прав, нізащо виключивши мене з третього курсу мехмату Київського Держ. У нівер­ ситету ім. Т.Г. Ш евченка. Мене виключили з університету тільки тому, що я син свого батьна. Після виключення, я вчився на курсах шоферів в Долинському автопідприємстві, не допустили до здачі на шоферські права, з тієї ж е причини знова, що я Січко. Отже пожаліли і шофер­ ських прав: одне право, яке залишили за мною — це служба в лавах Червоної Арм ії. А я цього права не визнаю. Щ е 21-го вересня 19 80 року, в знак протесту на всі беззаконня, вчинені проти мене, я зрінся радянського громадянства і відмовився служити в Армії. Причиною моєї відмови від служби в Армії є той фант, що зачинщиком виключення мене з університету була універси­ тетська військова катедра, бо створила такі умови, щоб не допустити мене до екзам енів на зимовій сесії 1980 р.

91

Коли студенти-однокурсники обурилисьтакимнахабним відчисленням мене з університету і післали Брежнєву телеграму, в якій говорилося про моє незаконне виключення з університету, то цю телеграму Київська телеграфна установа, порушуючи радянські занони, вилучила ; відпра­ вила декану університету. Після цього декан просто був змушений пояснити студентам-однокурснинам; що мене виключили не за неу­ спішність, як було сформульовано в наказі за Н .192 від 21-го березня 1980 p., а за те, що мій батько С ічко Петро і брат Василь націона­ лісти і суджені. Порушується стаття радянської конституції, в якій говориться, що діти за вчинки батьків не відповідають. За м ого життя не було навіть найменшого порушення мною радянського занону, а закони ці пору­ шуються вами і подібними до вас. Я людина, а не раб, як ви при­ викли думати, і маю право обурюватися на ваше беззаконня. Мало цих знущань, мало того, що ви наплювали мені в душу, ви ще вимагали, щоб я сам собі плюнув у душу, тобто щоб я в письмовій формі зрікся поглядів рідного батька, а це означує зректися сам ого батька, який виростив мене і навчив дивитися на світ відкритими очима. Лицеміри — та зречіться ви своїх батьків за те, що виховали вас такими черствими та буйдужими до лю дського горя. Я за собою вини не визнаю, а причиною того, що не йду в армію, є ваші лихі дії проти мене. Я піду в арм ію тільки офіцером після закінчення університету, інших умов у мене бути не може. Заявляю, що я не раб, і не радянський громадянин, і судити мене не маєте права, бо згідно прикінцевого акту Гельсінських угод, кожна людина має право вибирати собі громадянство і країну, в якій хоче жити. Я в своєму зреченні просив дати мені можливість емігрувати в С Ш А для здобуття там вищої освіти. 9.1.81 р. Верховному суду С Р С Р Верховному суду У Р С Р від гр. Петраш Стефанії Василівни прож. в м. Долині, Ів. Ф ранківської обл. по вул. П. М ирного 14. С КА РГА. В цій скарзі хочу описати, як відбуваються народні суди в район­ них центрах, далено від Вас, в цьому випадку суд над м оїм сином Січко Володимиром Петровичем, з 1 9 6 0 р. народження. Ш о сто го грудня 1980 р. Долинська місцева прокуратура під тиском КДБ, арештувала м ого сина, Володимира Січка, і звинуватила за ст. 72 упр. кодексу. Мій син Володимир середню освіту осягнув в місті Долині ще 1977 року. Цього ж року поступив на навчання в Київський держ. університет на механіко-математичний фанультет. Два курси провчився спокійно, а будучи на третьому курсі навчання, вдома арештували його батька, Петра Січка, і брата, Василя Січка, та засудили 4-го фудня 79 року по ст. 187/1 упр. кодексу, а 17-го грудня того ж

92

року син дістав дозвіл від військової кафедри на один день, щоб поїхати додому. В цейже день ми всі тобто я, дочка і син поїхали до Львова, щоб попрощатись з батьком і братом. За це син і попла­ тився університетом. Й ого винлючили — про це подбала вже військова кафедра університету. Чому, підкреслюю, військова кафедра, тому що якраз вона привела сина на лавку підсудних, бо через її ганебні дії проти сина, він відмовився служити в лавах Червоної Армії. Як слідчий прокуратури, так і К Д Б і суддя звинувачують сина, що він нарушив ст. конституції і підлягає покаранню за ст. 72. А в ст. 22 4 К. К. частина 5 говориться, що крім довідок, зазначених у цій статті, до обвинувального листа також додаються довідки про виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину з зазначенням заходів, яких вжито органами дізнання і слідчим для усунення цих причин і умов. А син Володимир, як на слідстві так і на суді заявляв, що піде служити в лави Червоної Армії тільки офіцером, коли йому дадуть можливість поновитися на навчання і він його закінчить. Якраз згідно цієї вище згаданої статті 22 4 потрібно було вжити заходів, тобто дати відсрочку, тим сам им створити умови для понов­ лення в університеті, і таким чином оминути ст. 72. Чому не дати можливости вчитися тому, хто прагне вчитись. Йому сформулювали наказ, нібито за »неуспішність«, але коли студенти-однокурсники обурились і з цього приводу вислали телеграму Л.І. Б р є ж ­ нєву /я ку пошта повернула в деканат/, то декан Завало був вимуше­ ний зізнатись студентам, що Січка Володимира виключили не за неу­ спішність, а за те що його батько і брат націоналісти і сидять в тюрмі. І знову хочу сказати, щодекана ніхто не притягнув до відповідальности за сфальсифікований наказ і за те, що він порушив ст. консти­ туції в якій говориться, що діти за батьків не відповідають. Я не юрист, тільки мама, але бачу, що коли підходити так до кож ної справи,, як підійшли до справи м ого сина, вхопились за вершок, тобто за ст. 72, не бачачи за цим інших виправдовуючих статтей, то можна пересудити людей більше, ніж треба. Я описала причину арешту сина, а тепер хочу описати хід самого суду. Коли сина арештували тобто 6. XII. 80 р. того ж дня кликав мене слідчий прокуратури і опитав мене, як свідка. Після цього ще багато раз мене викликали з цього приводу в КДБ. Якщо я свідок, я вірила, що одержу повістку на суд. Крім цього я ходила щоденно взнавати коли буде суд над м оїм сином. 7 січня справа була в суді, але сказали, що нема. Коли пішла 8 січня — сказала секретар, що ще не поставили на чергу. 9-го січня я знова пішла в суд, але вже після обіда, около 16-ої години /4-та вечера/. Д овго чекала в приймальні, бо секретарка була в набінеті суддів і розважала їх веселими розмовами, з чого вони реготали. Діждавш ись її, я запитала, коли суд над м оїм сином. Вона почервоніла і забігала по кабінетах /питала старших, як брехати/, потім єхидно подивилась на мене і сказала: »15-го січня«. Я з не­ довірою і якою сь тривогою перепитала, вона повторила те саме.

93

А один з суддів, я їх не знаю, сказав — «чого ви бігаєте сюди та розпитуєте, ви мама і на суд будете повідомлені повісткою ". Я пові­ рила і пішла. Ч ом усь дуже стривожена їх поведінкою, я взяла з со ­ бою 1 7-ти літню дочну і щераз подалась до суду. Через вікно ми побачили, що сидять судді і когось судять. Це було через 4 0 хви­ лин, тобто без 20 хвилин 5-та година вечора. Ми підбігли до дверей, але міліціонер заборонив нам входити, а потім впустив і я на лавці підсудимих побачила свого сина Володимира. В залі крім чоловік 15 міліціонерів нікого не було, за столом сидів суддя Момот, два засі­ дателі з якогось виробництва, а поруч біля них брехлива секретарка Маївська. Суд закінчувався. При нас ще опитали одного свідка 18-ти літню дівчину Долішню Ларису, яка певно працює в воєнкоматі, бо го ­ ворила, що в воєнкоматі були підхилені двері з її кабінету до кабінету полковника Д е р е в ’янка і вона підслухала, як Володя відмовився від другої повістни. Суддя запитав сина, яний він собі вибирає срок, син сказав що нерозуміє запитання, тоді суддя повторив: «суворий режим чи посилений". Це питання було дане перед послідним словом, мабуть тому, що на процесі у суді не було прокурора, тому свою долю мав вирішувати сам син. Син відповів, що не може вибирати собі срок, так як не признає радянського суду над собою , бо не є радянським громадянином... виключення його з університету 2 1 .IX. 80р. зрікся радянського громадянства. Після цього дали синові останнє слово, син висловлював свою образу і претензії, але здається його ніхто не слухав. Адвоката на суді не було, бо я не маю можливости найняти /тр оє з хати сидить, а я пішла на вимушену пенсію без стажу/. Як хто зацікавлений слухати, коли вирок давно готовий. Я цей вирок чула кілька днів тому від начальника К Д Б Акініна. Я мама, могла би частиною замінити адвоката, бо знаю всю правду, яка допомогла б судові розібратись у справі, але я не те, що не була повідомлена, але оббріхана. Не знаю чому потрібна правда, бо ст 68 К.К.частина 3 говорить, що відвід свідка з родинних мотивів не може служити приводом для усунення його як свідка. Тай правда, нащо на такому і спішному суді свідка. При такій ситуації, сидячи на суді, на що я могла надіятись, або чогось доброго сподіватись. Так і сталось. Після перерви повернув суддя до залі, скоренько виголосив: три рони виправних робіт загального режиму і випурхнув з залі. Я не змогла попросити дозволу попрощатись з сином в свій день ім'янин. Мені було шкода сина, не тому, що дістав міру покарання, а тому, що так виглядав той суд разом з суддею М омотом. Дивно. Може я в поспіху дійсно щось тут не зрозуміла, м ож е так і має виглядати радянський народний суд, як виглядав тепер над моїм сином, то залишається тільки просити пробачення. 11.1.1981

94

р.

ОДИСЕЙ УНРАЇНСЬНОГО П РАВНИНА - ПАТРІОТА

(з ) (1.0. Кандиба був по­ поено арештований 23.3.198 7р . і окупант&ий суд у Львові за­ судив його до найбіль­ шого виміру кари: Ю років у в ’язнення і 5 років заслання).

Заява Кандиби Івана Олексійовича юриста, члена Українська Групи від ї ї заснування (Львівська обл., сел. Пустомити в. Шевченка, 28) Крім того, під час згаданої розмови, капітан Поліщук дорікав мені в тому, що я листувався з усякими кримінальниками, з усякими темними елементами, маючи на увазі політв'язнів та політзасланців, та пропонував припинити з ними усякі зв'язки. Подібно він висловився відносно мого найближчого друга Левка Лук'яненка. На моє зауваження, що у нього нема підстав так називати політв’язнів, і тим більше Лук'яненка, я к и й перебуває під слідством і тому не м ож е вважатися винним до судового рішення. На це він відповів збитою відом ою (але безпідстав­ ною) фразою, що політв’язнів у С С С Р нема, а щодо Л у к’яненка, то раз його арештували, то він винен і обов’язково буде засуджений. На закінчення нашої розмови, бачачи, що зі м ною і цього разу не вдалося «сторгуватися" хоча б в чому будь, капітан Поліщук з сумом заявив: «Дуже жаль, що тепер не дозволяється бити«. О сь як в НҐБ розуміють один із основних принципів процесуаль­ ного права — презумпцію невинности та за чим вони досі сумують.

95

О тж е перенонавшись на гірком у досвіді, що я зі своїм єдиним сою зником — Законом, абсолютно безсилий боротися проти »стражів« над законами з їх таюіми сою зникам и, як сила, беззаконня і сваволя, виріши в здатися та чекати, набравшись терпіння, закінчення встановлено­ го терміну адміністративного нагляду. 22-го вересня 197 8 року викликав м ене до свого кабінету на­ чальник кримінального розшуку, ст. л-нт міліції Мачурад, який тут ж е пред'явив мені для ознайомлення постанову про продовження наді м ною адміністративного нагляду ще на шість місяців. Мотив продов­ ження нагляду вказано в постанові такий: «Находясь под гласным админнадзором Кандиба И.А. на путь справления не стал, в связи с чем на него несколько раз продолжевался срок административного надзора. В данное времия Кандиба И.А. на путь исправления не стал и сознательно не желает«. Отже, раз я не відмовився від своїх поглядів, переконань, не обплював себе та подібних мені, я тим самим»... не стал на путь исправления". Знов і знов напрошується питання. Згідно Загальної Деклярації прав людини, Пакту про гром адські і політичні права і Гельсінського Акту я маю право мати свої власні переконання, погляди та виражати їх вільно. Так, на папері я м аю таке право, а не для практичного його застосування, бо, як видно, то вони, очевидно, існують для світу і дурнів. Отже, з наведеного ще раз і ще раз наглядно видно, що існую­ че положення про адміністративний нагляд застосовується щодо мене цілком безпідставно, незаконно. Щ о д о м ене І подібних м ені ПІДХО ДИ ЛО б положення, Я Н 9 пряме передбачило б встановлення адміністративного нагляду за інакодумство, за поділяння поглядів, переконань, які не відповідають пануючій ідео­ логії і практиці в С С С Р. Але ж такого положення в С С С Р е існує, а раз так, то цілком безпідставно і незаконно ось уж е третій рік тримати м ене під адміністративним наглядом. Л о гіка говорить за те, щоб оскаржити незаконну постанову м і ­ а практика життя, проти оскарження її. А д ж е вище я вже роз­ повів про наслідки м оїх скарг, а тому в дальнішому не буду о ска р ж у­ вати їх, бо вваж аю такі дії за наївні та принизливі, з яких м ої «опікуни-вихователі« тільки насміхаються.

л іц ії,

З наведеного можна зробити висновок, що під адміністративним наглядом м ені доведеться бути до тих пір, поки того забажають мої »опікуни-вихователі« і навіть довічно. А цьому такі докази: В ст. 8 Положення про адміністративний нагляд записано: «Адміністративний нагляд встановляється на с р о к від шість місяців до одного року. В необхідних випадках адміністративний нагляд може бути продовжено кожного разу ще на шість місяців, але не більше строків, передбачених законом для погашення або зняття судимості за даний злочин«.

96

Ян бачимо, то конкретно не сказано ноли сам е і за що нагляд м ож е бути продовжений, а »В необхідних випадках..." А це означає, по суті, що він м ож е бути продовженим тоді, ноли таного захоче НҐБ. Тана невизначеність є дуже сприятливою лазівкою для широного маневрування. Я к відомо, то щодо інанодумців нагляд встановлюють і продовжують лише за їх погляди, переконання, які не покривають­ ся з офіційною ідеологією і політикою в С С С Р . Так, нагляд наді м ною продовжили четвертий раз за те, що »... не стал на путь исправ­ ления и не желает...« а, наприклад, бувшому політв’язневі Ярос. Лесіву нагляд продовжили тому, що він «неправильно воспринял советскую действител ьность «. І так можуть продовжувати його до закінчення судимості, або й довічно. О сь що сказано по цьому питанні в п. 8 ст. 55 Консти­ туції КК УС С Р: «Особи засуджені до позбавлення волі на ср о к більше десяти років (подібно мені — І.К), янщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного і додатнового) не вчинять нового зло­ чину і янщо при цьому судом буде встановлено, що засуджений ви­ правився і немає потреби вважати його таким, що має судимість". Отже, якщо я протягом перюду судимості, тобто восьми років «не виправлюся", не зм іню своїх поглядів, переконань, то суд і не знім е із мене судимості і після восьми років і вона буде тяжіти наді м ною довічно. А раз так, то згідно ст. 8 Положення про адміністратив­ ний нагляд його можуть продовжувати довічно. Напевно, воно так і буде, бо я ніколи не піду наперекір своїй совісті заради будь-яких подачок зі сторони К ҐБ і виснажу свої став­ лення до цього питання словами нашого геніяльного поета-мученика Тараса Ш евченна: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!", а своїх поглядів, переконань ні під яким тиском, ні за які подачки не зміню, чого б то не коштувало мене — навіть життя. Завжди нерувався тільки своїми власними поглядами, переконан­ нями, керуюся тільки такими в даний період часу та хочу і буду завжди, до кінця своїхд нів керуватися тільки ітіпьни своїми власними поглядами, переконаннями. А коли в процесі життя буде вимагати потреба міняти їх в тому чи тому дусі, напрямку, то буду МІНЯТИ ЇХ ТІЛЬКИ І ТІЛЬКИ з г дно свого власного на то бажання. О тже, я хочу жити згідно своїх власних поглядів, переконань та вільно виражати їх. А на тане життя я маю право згідно таких основ­ них міжнародно-правних документів, головною метою яких є захист прав людини — це Загальна Деклярація Прав людини О Н , від 10 грудня 1948 p., Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права 1 9 6 6 року і Гельсінська угода від 1 серпня 1975 року. Совєтський С ою з визнав Загальну Денлярацію прав людини О Н і приєднався до неї, а Міжнародний Пакт про громадські і політичні права ратифікував 18 вересня 1 9 7 3 р , яний вступив у силу 23 березня 1 9 7 6 року і яний таким чином став обов'язковим законом для практич­ ного здійснення в С С С Р.

97

На різних міжнародніх форумах Совєтський С ою з завжди обстоює їх, заклинає до втілення їх у практичному житті. Так, наприклад, Совєтський С ою з в числі інших держав-учасниць зобов'язався дотримуватися їх на Гельсінській нараді. В п.7 розд І Заключного Акту Гельсінської наради записано: »В області прав людини і основних свобод держави-учасники будуть діяти у відповідності з цілями і принципами Статуту О Н Загальної Деклярації прав людини. Вони будуть також виконувати свої зобов'язан­ ня як вони встановлені в міжнародніх декляраціях і угодах в цій області, включаючи в тому числі "М іж народні пакти про права людини, якщо вони з ними зв ’язані«. Так, Совєтський С о ю з зв'язаний з ними і тому зобов'язаний д о ­ тримуватися їх на практиці. О сь коротенько про те, які права людини захищають згадані м іж ­ народно-правові анти та як активно Совєтський С ою з виступає на м іж ­ народніх форумах за їх дотримання та втілення в життя. Однак цілком протилежну політику в цьому питанні Совєтський Сою з веде внутрі своєї країни. Так, наприклад, в совєтсьній пресі часто можна прочитати про те, що згадані Загальна Деклярація та й Міжнародні Пакти для совєтських людей нічого не дають, бо, мовляв, оовєтські громадяни вже давно користуються всіма тими правами, які записані і гарантуються в згаданих Актах про права людини. А те, що Совєтський С ою з прийняв їх, то лише з-за солідарности щодо безправних народів, які досі перебувають в нолоніяльній залежності або пщ гнітом диктаторських режимів. В жодному совєтському законі нема записано про те, що ко ж ­ ний громадянин С С С Р має право не тільки безперешкодно притриму­ ватися своїх поглядів і переконань, а й право на їх вільне вираження, право отримувати і розповсюджувати веяного рода інформації і то незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи шляхом дру^ Навпаки, вираження своїх поглядів, переконань, які не відповідають офіційній ідеології і п о л і т и ц і в С С С Р , розцінюється як вороже і кваліфіку­ ється якантисовєтська агітація і пропаганда та карається в кримінально­ му порядну. В жодному совєтському законі нема записано про те що ко ж ­ ний гр-н С С С Р має право вільного виїзду з СССР. В жодному совєтському законі нема записано про те, що кожний громадянин С С С Р має право на вільні збори, на свободу асощящй з іншими, включаючи право створити вільні (не державні) профспілки і вступити в такі для захисту своїх прав. Такі дії вважаються в С С С Р незаконними та караються в кримінальному порядку. О сь деяні, і далеко не всі, питання, які спростовують беззапе­ речно твердження представника С С С Р в Комітеті Прав Людини. З наведеного видно, що як Загальна Деклярація прав людини, так і Міжнародній пакт про громадянські і політичні права є фак­ тично мертвими. Міжнародній пакт про громадянські і політичні права надрукований

98

у «Ведомостях Верховного Совета С С С Р» Но. 17 за 19 7 6 р. зданий в архів, де він і обростає пилом та плісню і на цьому його місія вважається закінченою. Щ е сумніш ою виглядає доля Загальної Деклярації прав людини. Мені не відомо, чи вона була надрунована в С С С Р в офіційному порядку для широкої громадськости. Я бачив її надрукованою приват­ ним способом на друкарських машинах, або в рукописних текстах. До того ж необхідно треба додати, що її завжди вилучали в мене як тільки знаходили. Тричі вилучали її в мене в місцях позбавлення волі, тобто 6 грудня 1 9 6 6 р. в концтаборі Но. 11 (ЯВАС), 2 листопада 1 973 p., в концтаборі Но. 36 (Урал) і в день м ого закінчення терміну ув’язнення, тобто 20 січня 1 9 7 6 р. Тюремники вилучили її і в багатьох інших політв’ язнів. Там вилучали і біблії. На наші запитання, чому вилучують її в нас, як тюремники, так і прокурори відповідали, що Загальна Деклярація не має сили закону, що вона відображає лише «благие намерения«, що вона прийнята не для реального користування для всіх, а лише для негрів. Але ще сяк-так можна було зрозуміти, коли вилучали її в концтаборах, там робили нам багато ще більшого зла. Та як зрозуміти і пояснити, ноли вилучають ЇЇ тут, на волі Отже, виходить, що Загальна Деклярація є антисовєтським докумен­ том. А якж е таке можна пояснити інакше? Раз таке відношення до Загальної Деклярації, то, напевно, подібно дивляться відповідні представники совєтської влади і на Міжнародній Пакт про гром адські і політичні права, який відображає чимало подіб­ них і таких правових норм, як і Загальна Деклярація. А це, напевно, таки так, раз «вступление его в силу 1 9 7 6 года не потребовало внесения в законы нашей страны канихлибо изменений или дополнений». Таким чином громадяни С С С Р позбавлені можливості реально користуватися тими правами, які зафіксовані у згаданих документах, їх право вільно виражати свої погляди, переконання та розповсю д­ жувати їх, якщо вони й не відповідають офіційній ідеології і ПОЛІТИЦІ, то тані їх дії вважаються злочинними і кваліфікуються як антисовєтська аґітація і пропаганда, або наклеп та засуджується на довгі роки пере­ бування в умовах суворої ізоляції від сусппьства. А якщо за період перебування в місцях ув'язнення ти не змінив своїх поглядів і переконань, та й на волі продовжуєш залишатися особливо небезпечним то не минути тобі адміністративного нагляду, подібно мені та іншим. Отже, з наведеного видно, що Загальна Деклярація прав людини і М іжнародний Пакт про громадські і політичні права надають мені чимало прав, та я позбавлений реальних можливостей користувався ними. А що дає м ені Конституція С С С Р та які вона захищає м ої права? Для прикладу розглянемо окрем і статті з неї: ст. 1. «С С С Р є соціялістична загальнонародна держава, яка вира­ жає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх націй і народностей країни«.

99

Тан це, чи ні, але в усякому разі, С С С Р моїх волі і інтересів як інакодумця не виражає, а навпаки, переслідує м ене та піддає репресіям. ст.34: «Громадяни С С С Р є рівними перед законом незалежно від походження, «расової" і національної приналежности... та нших об­ ставин". Вище наведено чимало принладів як мене за інакодумство пе­ реслідують, піддають дискрим інації в питаннях вибору м сц я прож и­ вання, роботи і т.п. А в питанні ем іграції з С С С Р громадянам-росіянам завжди легше було це питання реалізувати, ніж українцям чи гром адя­ нам інших націй. ст.39: «Громадяни С С С Р мають усі повноту соцікльно-економічних, політичних та особистих прав і свобод..". Я позбавлений права мати повноту прав навіть над самим собою. ст.40: «Громадяни С С С Р мають право на працю, — ... включа­ ючи право на вибір професії, роду занять і роботи в і д п о в і д н о Д О П О К Л И К а Н Н Я , З Д іб н О С Т е Й , п р О ф е С ІЙ Н О Ї П ІД ГО Т О В К И , О С В ІТ И ".

Я маю право працювати на такій роботі, якою забезпечить мене КҐБ. ст.48: «Громадяни С С С Р мають право брати участь в управлін­ ні державними і громадськими справами...". Я впевнений, що мені гарантовано брати участь в «управлінні" лопатою, юірною, ломом та іншим подібним знаряддям. ст.49: «Кожний громадянин має право вносити в державні органи, громадські організації пропозиції про поліпшення їх діяльности, критикувати недоліки в роботі". За пропозиції та критику немало громадян попадало в місця п збавлення волі, де доводилося зустрічатися з ними. А якщо дозволить собі на тане інакодумець, то такий кінець ґарантований, мабуть, для кожного. ст.50: «Відповідно д о інтересів народу і з метою зміцнення чи розвитку с о ц і а л і с т и ч н о г о ладу промадянам С С С Р Гарантуються свободи: слова, друку, зборів, мітінгів, вуличних демонстрацій..." Для мене, як для інакодумця, Гарантування перечислених свобод з такою обумовленістю, означає позбавити їх всіх. ст.51: «Відповідно до цілей комуністичного будівництва громадяни С С С Р мають право об'єднуватися в гром адські організації". Така обумовленість на право об’єднуватися для мене, як інакодумця, означає, що мене позбавляють права об’єднуватися в гром адські організац її. ст.55: «Громадянам С С С Р гарантується недоторканість житла.." В грудні 1960 рі (напередодні мого арешту) аґент К ҐБ залазив у мою львівську нвартиру, що по вулиці Декабристів, 5 7 /3 8 , де і був викритий. Багато подібних випадків мало м ісце щодо квартир інших інакодумців.

100

ст.56: «Таємниця листування,-телефонних розмов... охороняється законом«. Вище я вже розповів, що для НГБ не існує жодних таємниць, ні законів. ст.57: «Поважання особи, охорона прав і свобод громадян — обов’я­ зо к усіх державних органів, громадських організацій і службо­ вих осіб«. Я вж е розповідав вище про те, як поважається моя особа та як охороняються м ої права і свободи. ст.58: "Громадяни С С С Р мають право оскаржити дії службових осіб, державних і громадських органів«. Чим кінчалося таке право для мне, я вже розповів. ст.72: "За кож ною сою зною республікою зберігається право віль­ ного виходу із СССР«. За спробу реалізації такого права мене вже коштує п'ятнадцять років концтаборів і тю рем та понад два роки неволі під адміністратив­ ним наглядом. ст.158: "О бвинуваченому забезпечується право на захист» По справах з політичних мотивів, звинувачені, як правило, фактично позбавлені такого права. Так, обвинуввачений не має права найняти собі захисника не тільки з-за кордону, а й якої б то не бу;.о юри­ дичної конституції С С С Р , а має право найняти собі його тільки з тих 10-15 адвокатів, яких затвердив для таних справ О бком парти. Вони, як правило, члени партії і їх »захист« »отщепенця>< зводиться до чистої формальности. Такий »захисник« дивиться на свого підзахисного як на «врага народу«, а тому його »захист<< є справжнім лицемірством. Я пересвідчився в цьому на власному досвіді. З наведеного видио, що Конституція С С С Р позбавляє мене основних прав і свобод із-за мого інакодумства. Отже, беручи до уваги те, що я позбавлений можливостей реально користуватися основними правами, які зафіксовані в Загальній Декпярації прав людини О Н і в Міжнародному Пакті громадських і політич­ них прав, Конституція С С С Р фактично позбавляє мене таких прав, а кримінально-процесувальне законодавство та інші підзаконні акти ігноруються, або грубо порушуються міліцією КҐБ, прокуратурою, судом, — я фактично перебував поза законом. О сь як дорого приходиться платити за свої погляди, переконання. Загнавши мене в заслання, та тримаючи мене під постійним адміністра­ тивним наглядом з домашнім арештом, безконечно піддається мене переслідуванню, диснримінації, шантажу, знущанню, зневажанню м оєї гідности та політичному й ідеологічному теророві. Я повністю викинутий за борт громадсько-політичного життя і обмежений до мініму в духовнокультурному і соціяльно-економічному житті. В наслідок такого моє життя тут, на »волі«, мало чим відрізняється від того, яке пр ийш іося пережити в концтаборах і тюрмах, або ще й важчим. Протягом усього мого життя я не вчинив ніякого злочину, не чиню

101

його своїми діями, поступками і в даний період часу. С вою участь в Українській Групі Гельсінки та написання цієї заяви не вважаю, що цим чиню злочин проти совєтсьної влади. Цим я лише домагаюся надання належних м енізгід н о внутрішніх і м іж народніхзаконів гром адсь­ ких і політичних прав та свобод, якими я позбавлений можливости користуватися реально. Своїми діями та поступками не вчиню ніякого злочину і в майбут­ ньому. М ені чужі будь-які антисовєтські вчинки, яких ніноли в житті не додопускав, не допускаю їх і в даний перюд часу та не допущу їх і в майбутньому. А тому, якщо КҐБ, мліція чи прокуратура будуть звинувачувати мене у скоєнні яногось злочину чи за допущення м ною якогось анти­ громадського поступку, то подібне м о ж е бути наслідком лише свідомої фабринацїї матеріялів справи, або провокації з бону К ҐБ як помста-розправа наді м ною за те, що я не здався, за те, що я є членом Української Групи Гельсінки та за написання цієї заяви. Знаючи природу КҐБ, він м ож е вдаватися і до інших форм помсти, як: посилення переслідування мене, шантажу, дискримінації, знущання, фабрикації матеріялів з метою компромітації м оєї особи, як це мало місце в 1977 р. за кордоном і аж до фізичного насильства наді мною при допомозі всякого роду своїх агентів. Я визнаю, що з юних років почав критично ставитися до совєтсьної впади і її марксистсько-ленінської ідеології. І тому я ніколи не вважав себе совєтською людиною. А після м ого арешту та судилища-розправи наді м ною та моїми однодумцями совєтська влада і її м арксист­ сько-ленінська ідеологія стали для м ене не тільки чужими, а й ворожими. Я досі вважаю ся формально громадянином С С С Р , але фактично я ніколи себе не вважав ним. Я вважав і вваж аю себе лише громадя­ нином України, а не УССР. А те, що я ніколи не ставив питання про вихід із громадянства С С С Р (в тому числі і УССР), то це тільки по тій причині, що не бачив реаль­ ної можливости вирішення цього питання. Отже, совєтсьна влада чужа мені, а я чужий їй. А раз так, то вважаю за необхідне емґрувати із С С С Р на постійне проживання в С Ш А згідно запрош ення-виніи ну м оєї двою рідної сестри Марії Зарицької, яка проживає: С Ш А , 26019 , Каніндхем Ст., Варрен, Мічіган 48091. На випадок відмови в цьому питанні, я буду змушений вдаватися до крайнього заходу — смертельної голодівки. Волію загинути, аніж жити довічно в умовах тотального переслідування, дискримінації, шанта­ жу, знущання, приниження м оєї гідности та ідеологічного й політич­ ного терору, що є наслідком беззаноння і сваволі. Січень, 1 979 р.

102

підпис: (Кандиба)

До 35-ліття СУМ

ВІДНОВЛЕННЯ СУМ НА ЧУЖИНІ В минулому році ми відмічали 50-річчя харківського процесу ганеб­ ного червоного злочину,що його доконала большевицька М осква над основоположниками і провідниками С В У —С УМ в Україні. У в и с л і д і цьо­ го процесу всіх засуджено на довгі роки ув’язнення і заслання, де майже всі загинули, або пропали без вістки. Вони пішли на суд, на очевидну смерть, але не вгнулися перед ворогом, який сподівався, що знищивша їх, знищить і саму ідею, задля якої вони жили і посвятили своє життя. Але протів сподівань ворога їх муки і смерть не пропали безслідно, бо коли впадуть, як герої-мученики, — їх смерть життя роз­ будить у народі В них матиме народ живий взір, до посвяти. їх смерть будучі роди переродить, вщепить безсмертну силу — ідеал /І. Ф ранко/. Ідеалом служби своїй Батьківщині були сповнені серця і душі тисяч української молоді, яка внаслідок 2-гої світової війни опинилася поза м ежами України. Захоплені цим ідеалом та бажанням нести поміч визвольній боротьбі, яку тоді провадили О УН і УПА на рідних землях, вони відновляють Спілку Української Молоді в 1946 році в Німеччині, приймаючи основні ідейно-програмові заложення Київської Спілки У к ­ раїнської Молоді, розпрацьовують організаційні форми і методи праці відповідно до нових обставин і потреб. Ця молодь, будучи поза межами Батьківщини рішила за допом огою науки, самовиховання і праці д о ­ помогти Вою ю чій Україні. Д о речі треба додати, що між цією молоддю б/ли в о я ю УПА, підп ільники-революціонери, члени військових формацій і вони з запалом і посвятою взялися організувати молодечу організа­ цію. Християнські ідеали та здоровий український патріотизм стали ядровою віссю, довкола якої під кличем »Бог і Батьківщина" гуртува­ лась молодь. Цей клич поривав тисячі молоді за собою, щоб слідами перших творців С УМ в Краю, і за прикладом героїчної У ВО —^ОУН—УПА допомагати українськом у народові у його затяжній боротьбі за привер­ нення справедливого ладу, за реалізацію української Правди та за здобуття волі рідній Батьківщині. За ін іц іа т и в о ю колишніх сумівців і представників молоді відбулося в М юнхені в м ісяці липні перше засідання організаторів відновлення С УМ на чужині. Перший О сер ед о к СУМ постав у Авґзбурзі, а в липні 1946-го року вже існувало 7 О се р е д ків Для поширення СУМ по інших зонах окупації Німеччини, де була скупчена більша кількість нашої м о­ лоді, створено Центральне О рганізаційне Бюро, яке ще того самого р о к у /1 9 4 6 / нараховувало 24 Ініціятивні Комітети. Перша конференція СУМ була скликана в Авсґсбурзі, на яку прибули делегати із 24-ох Осередків, де покликано Тимчасовий Центральний Комітет. Спілка У країнської Молод і спираючись на організацій ний досвід старших гром а­ дян і на запал молодого активу скоро поширювалася і на англійській і на французькій зонах Німеччини, широко розгортаючи освітньо-виховну працю серед української молоді. В березні 1947-го року скликано в А в ґс б у р зі/Н ім е ч ч и н а / 1-ий К о н ґр е с С У М , на якому були репрезентовані 4 6 О середків і 3.700 членів СУМ. Тут затверджено Статут, програму СУМ, сумівський прапор і емблему та ухвалено напрямні дальшої праці і розбудови. Вибрано Центральний Комітет /ц ю назву замінено пізніше на Центральну Управу/. Організа-

103

тори СУМ підкреслювали, що С УМ є щейно-національно-соборницькою органоацією усієї української молоді та видвигали як зобов'язую чі в СУМ український традиціоналізм та християнську мораль, що вихідні точки дії СУМ у вихованні членства підкреслювали хрустальність і сталевість харантеру, непокору перед імперіялістичними загарбниками України, готовість вести за всяких умовин боротьбу за власну державу. Сумівські виховники впоювали глибоку пошану для моральних чеснот, братерської дружби і організованости, занимаючи гостре становище до нездорових, розкладницьких симптомів. Клич і виховання молодої української людини включали переконання правости своєї справи, перемоги власної української Правди та вимагали від свого членства належної пошани для національного імени та пошани борцям за волю України. Йдучи за вимогами часу, СУМ вимагав від свого членства всебіч­ ного розвитку, постійного поглиблення знання, українських національних традицій та культури других народів. Виховники СУМ наголошували, нацюнально-соборницьке наставления СУМ. Ф ізичне виховання молодої української людини знайшло відповідну оцінку в СУМ і тут доложено зусиль, щоб молодь не тільки вишколювалася на ідейно-політичному ґрунті, але також щоб фізичне виховання знайшло своє відповідне місце як передумова гарм онійного розвитку у формуванні характеру української молодої людини. Вище наведені ідеї знаходили одобрения серед великої частини нашої молоді і вже 1947-го р. С УМ швидко поширився за межі Н ім еч­ чини — в Австрії /1 9 4 7 /, в Бельгії 1947, так що вже на Другому Конгресі СУМ, що відбувся 1 948-го року, С УМ нараховував 68 О серед ­ ків і понад 6.000 членів. Мистецька д і я л ь н і с т ь , культосвітня праця, були поставлені на висо­ кому рівні бо вже тоді існувало понад 300 рвних гуртків самодіял^ ности, було 60 бібліотек, що нараховували 12.000 томів. На початку 1948-го року С УМ поширився на терені Великої Брита­ нії, де нолишні вояки У країнської Дивізії УН А стали його творцями. Через масовий виїзд молоді в інші країни поселення, С УМ дістав можливості територіяльного поширення. Від 1948-го року існують О с е ­ редки в Канаді, від 1 949-го року в З С А /в 1 951 -му році тут вже діють 24 О середки і 2.000 членів/. Від 1949-го року існує в Австралії, від 1950-го року в Парагваю , Арґентіні і Бразлії. Від 1949-го року у Венезуелі, Ф ранції, від 19 51 -го року в Еспанії, від 1950-го року у Ш веції, від 52-го року в Альжирії, а останньо, від 1980-го року з Рим і, /Італія/. На сьогодні стан сум ївського членства доходить до 1 2.000 членів і нараховує понад 150 О середків діяльности СУМ у 9-ох країнах і трьох континентах. С УМ видає власні видання призначені для самовишколу й самовиховання: >>Крилаті« й »Аванґард«; нараховує сотню танцювальних груп, хорів, мистецьких одиниць, споргових дружин, деяк з них на дуже високом у мистецькому рвні. З а останніх ЗО років СУМ розрісся і розплянував працю з юнацтвом, видавши в і д п о в і д н и й правильник-програму для юнацтва родженого на чужині і йде слідами творців СУМ в Україні й організаторів відновленого С УМ на чужині. Чітке дотримання ідеологічно-програмових засад ціхує три десятиліття

104

У часники

1 -го Н о н ґр е су

С У М -у

в

А в гс б у р з і,

1Э47

р.

праці С У М на чужині, а зовніш ньо пропаґандивна діяльність доводить до розповсю дження дєи визволення укра нського народу на сторнках чужо преси серед чужого громадянства. Динаміка прац СУМ на зовні довела до поповнення сумівських лав молоддю, яка народжена поза межами рдно Батьквщ ини, а через внутр шню дяльнсть на пол виховання характеру м о л о д , С УМ видав ряд денних молодих п р а ­ ц ів ни ків на р !з них в д ти нках нашого с усп л ьн о го , ц е р ко в о го , культур­ ного й пол тичного життя. Завдяки жертвенни прац тисяч укра нсько м олод, яка вдновила нашу С пл ку тому 35-ть рокв, СУМ в цлому світі розрослась в поважну силу і в свої аннали вписала чимало \спіхів. Н а цей розмах в праці й наші успіхи, не міг не звернути уваги наш ворог — большевицька М осква, яка старається всіми засо­ бами знищити все те, що в якійнебудь формі підсилює національні почування і стремління до державности. І ому на протязі років веде безперебійні напади, спершу на цілість нашої С п іл м та поодиноких провідних осіб. І коли все це виявилось безуспішним, ворог задумав скомпромітувати після загину, основоположників СУМ. Але що б вони не робили, то особи які життя своє віддали за святу Ідею — Визволення України, будуть для нас завжди чистими і незаплямленими, світлими дороговказами — Героями. їх чести ми завжди будемо боронити, так само, як Ч Е С ТЬ УКРАЇН И . Тому в це 35-ть ліття відродження сум івської ідеї на чужині від­ новім у себе запал перших основоположників С УМ в Україні і на чужині і кличмо все членство СУМ словами Провідника О У Н Ярослава Стецька: «Будьте когортою войовників за Українську Правду, розбуд­ жуйте образ великої святої Ідеї України серед широких кіл народу. Щ о б вам вірили ровесники, мусите жити суворим життям. Бо лиш одерж им і ідеєю, лиш люди, які горять і страждають ідеєю можуть перемогти «!

105

М.А.

СПІЛКА УКРАЇНСЬНОЇ МОЛОДІ І СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (3) (З архіву ОУН, матеріял написаний учасником СВУ—СУМ в pp. 1946-48.) 8. С В У І Н А Ц ІО Н А Л Ь Н А П РО БЛЕМ А. С овєтська національна політика викликала гострий спротив в укра­ їнському громадянстві і в У країні велася боротьба двох культурних течій, національної і комуністичної. Варто пригадати з цього приводу опозицію Ш ум ського і Максимовича, виступи Хвильового тощо. С В У поставила собі за завдання боронити культурне українське життя перед комуністичними впливами. Головне гасло у цій самообороні було, що український нарід мусить бути господарем у своїй державі і користу­ ватися своїми національними правами, копи тимчасом совєтська на­ ціональна політика хоче об'єднати Україну не лише політично, але й культурно з так званою совєтською культурою, за м аскою якої прихо­ валася російська культура. Щ о б ослабити український національний рух, совєтський уряд вису­ нув цілу програму опіни над національними меншинами в Україні. Засновано цілі автономні республіки, національні райони і ради. Ніби, щоб задоволити потреби меншин видано декрет про рівноправність мов меншин з українською , але в дійсності цим зрівняно в Україні російську мову з українською. Водночас жидівська колонізація в Україні разом з посиленням переселення українців до Сибіру і Далекого Сходу ще більшезміцнювали націоналістичні настрої. Наприклад під час процесу обвинувачений Матушевський зізнав, ніби серед українсьної молоді переважав погляд, що жидів слід позбавити прав державної служби і що слід запровадити процентову норму для жидів по вищих шнолах. Негативні настрої до жидів він пояснював тим, що, на думку українців, жиди виступали в У країні як репрезентанти концепції єдиної неподільної Росії. З і слів Павлушнова виходить, що Єфремов теж уважав жидів за прихильників інтересів Росії, зам аскованої тепер під назвою С С С Р , а тому й за ворогів української незалежности. Єфремов і інші члени С В У песимістично дивилися на дальший розвиток українсьно-жидівських відносин. Спричинилось до цього не тільки те, що Головного Отамана забив жид Ш варцбарт, за що, як пише Єфремов у свому щоденнику, будуть відповідати цілі покоління жидів, але й ціла совєтська політика супроти жидів та перебування більшої частини жидів в Україні. Ц е все, як зізнавав Павлушков, м о ж е — зрозуміло — допровадити до нового небувалого та ще не чуваного ж идівського погрому. Водночас Єфремов і інші обвинувачені підкреслювали, що вони не антисеміти, що антисемітські тенденції цілком чужі українському громадянству і що вони тільки звертають увагу на фанти, які дражнять національне почуття українців. Національна совєтська політика в и ти ка л а також значну реакцію в Україні і щодо росіян. Обвинувачений Заліський зізнав між іншим, що на його думку слід було б насипати великі гори на північних кордонах України і ними боронити Унраїну від політичних і культурних московських впливів. Такі проти російські настрої можна найти у зізнаннях і інших

106

обвинувачених. О тж е на підставі цього всього можна прийти до висновку, що совєтська національна політика в У країні викликала там протижидівські і протиросійські настрої. Якщо взяти під увагу всю совєтську політику, що м ає на меті завести цілковиту централізацію та штучно гальмувати чи навіть знищити національний елемент в Україні, то зрозум і­ ло, що вона мусіла викликати загострення національних взаємин, що саме так яскраво відбилосьу судовому процесі. 9. С В У І П О Л Ь Щ А . Прокуратура в цьому процесі вживала всіх заходів, щоб доказати також, що С В У і разом з нею ввесь самостійницький рух на Україні перебував на службі «панської" Польщі. Прокуратор Михайлик у своїй пром ові висловлювався, що С В У п о т а л а надії нелише на повстання, але й на допомогу іниих держав. Звернено увагу головно на Польщу і на Німеччину, очікую чи , що одна або друга названа держ ава д о п о ­ м ож е У кр а їн і в разі вибуху повстання проти с о в є тсь ко ї влади. Але нарешті перемогла орієнтація на Польщу, яка ніби була прихильна до сам ої ідеї незалежности УНР. А крім того від Польщі, ян сусідньої держави, скоріш е можна було очікувати реальної військової допомоги. Прокуратор Михайлик хотів навіть доказати, що С В У по суті змагала до федерації з фашистївською Польщею. Ц ю тезу висовував теж Любченко, доказуючи, що С В У була проти совєтського пляну індустріялізацїї України і за залишенням попереднього аграрного характеру нраїни. А це роби­ лося ніби для Польщі, якої промисловість потребувала України нелиш е як консумента польських виробів, але і як джерела сировини. СВУ, ян твердила прокуратура, хотіла продати Україну польському фашизмові, який мав стати справжнім її господарем. О собливо д о т а д н о зупинялася прокуратура на відносинах між уря­ дом У Н Р на ем іграції і Польщею, а танож на договорі Петлюри з Польщею. Ця частина процесу робила враження, що суд розглядає не справу С ВУ, а справу українських урядів за роки 1917 1921. І це тим цікавіше, що з усіх обвинувачених тільки Ніковсьнии трохи Чехівський брали участь у тих урядах. Видко совєтська влада мала плян використати цей процес у протипольськім напрямку. Зносинам С В У з Польщею присвячено окр ем е засідання суду при зачинених дверях Тому зрозуміло, що трудно говорити про зібраний у цій справі матеріял. На суді встановлено, що за ввесь час своєї діяльности Єфремов виспав через польський нонсулят у Києві тільки одного листа до своїх політичних друзів на ем ґрацїї. На підставі цього прокуратура твердила, що польський уряд, особливо військова влада, підтримували тісні зв'язки з СВУ. Д ругою підставою для цього був витяг зі щоден­ ника Єфремова, де було сказано: «якщо взяти під увагу, що Оснілно допомагав Пілсудському і був за федерацією України з Польщею, то вбивство його як і вбивство Петлюри має симптоматичний характер". Третя підстава для цього, це було вже зацитоване твердження про залишення України на користь Польщі, як аграрної країни. Д уж е цікаво, що Єфремов і інші обвинувачені не таїли свого ста­ новища до Польщі, зазначуючи водночас, що вони зовсім не змагали до підпорядкування України Польщі і не хотіли робити з неї польської колонії. На запит прокуратора, чи признає Єфремов, що Петлюра і

107

його прихильники боролися не за незалежну Україну, а за підпорядку­ вання її Польщі, Єфремов відповів, що на його думку Петлюра боровся за визволення України, хоч і не всі методи, яні застосовував Петлюра, були добрі. Не маючи досить матеріялу, щоб доказати св о ю тезу, ніби СВУ це була польська аґентура, прокуратура стала брати докази ще з року 1919. Тоді засновано, як вже ми зазначили, Б У Д — "Братство Української Державности«. Лю бченко ви назував, що до цієї організації, головою якої був Єфремов, належали і поляки з України, а саме Стемповський і Юзефський. З цього робив висновок, що як Б У Д тан і С В У тримали тісний зв ’язок з Польщею. Щ о б ще зміцнити цю свою тезу прокуратура використала зізнання Н іковського про організацію так званого рейду Тютюнника і про участь, в ньому польського штабу. Характеристично, коли Єф ремов і інші обвинувачені гідно відкидали закиди прокуратури, що С В У служила польським інтересам, Ніковсьний у своїх зізнаннях часто йшов назустріч бажанням прокуратури. Звертає на себе увагу той факт, що совєтська влада мала в свому розпоряд­ женні чималу кількість політичних документів, а також приватних листів визначних українських емігрантів. Прокуратура, н а при тад , цитувала листи президента Л івицького до Головного Отамана Петлюри з року 1920 про ситуацію, яка склалася в Польщі у зв'язку з наступом совєтського війська і наближенням його до Варшави. З усіх цих протипольських виступів прокуратури можна зробити висновок, що ійзалежало витворити враження, ніби український самостійницький рух це польська інтриґа, розрахована на ослаблення Росії, і що в;н не користується популярн істю вУ кра ін і. 10 ЕЛЕМЕНТИ П Р О В О КА Ц ІЇ У Х А Р КІВ С Ь КІМ

ПРОЦЕСІ.

Хід харківського процесу , виявлені під час нього деякі дрібниці дозволяють цілком обосновано твердити, що в ц і л і й справі С В У зізнання грали велику ролю. Досить сказати, що м айж е все обвинувачення спирається лише на зізнаннях обвинувачених у ДПУ. Ніяких документаль­ них даних за цілих 6 тижнів прокуратура не подала. Одна з головних тез обвинувачення, що С В У СУМ провадили терористичну д яльність, спирається виключно на зізнанні Павлушкова про розмови, що їх провадив з ним Єфремов. Павлушков говорив, ніби Єфремов радив йому не вносити до програми СУМ пункту про терор, бо це небезпечне. Далі Єфремов говорив йому, що він не є прихильником терору, але в совєтськихумовинах доводиться стасувати терор, при чім його наслідки будуть П О З И Т И В Н ІШ І, коли його будуть вести проти ЧІЛЬНІШИХ членів совєтського уряду. Зазначив також Єфремов, що він за фізичне вини­ щення комуністів, яких спід винищити не менше мільйона. На підставі цього зізнання Павлушкова, обвинувачення сформулувало тезу про впливи Єфремова на молодь в тім напрямку, щоб вона розвинула терористичну діяльність і зорганізувала низку замахів на Сталіна, В о р о ­ шилова, Ринова та інших совєтських проводирів. Якщо такі розмови Єфремова з Павлушковим і мали місце, то їх можна пояснити тільки тим, що це були розмови, викликані певним настроєм, певним поденервуванням, в наслідок важких умовин наукової праці і безупинного цькування комуністичної преси. Підтвердження цього здогаду можна знайти в зізнаннях сам ого Єфремова. На запити прокуратора Михайлика, чи провадив Єфремов розмови про стосування терору, Єфремов

в і д п о в і в : «Настрої — це річ залежна від того чи іншого стану нерв,в. Звичайно, іноді під впливом зворушення скажеш тане, що ноли потім цілном спонійно продумаєш, так уже не снажеш Але, щоб у мене були янюь певні терористичні наміри, цього не було-.

Такий ж е характер носять »докази» гаовстанчої діяльности Єфремова. яний, за тезою обвинувачення, мав кермувати повстанчим рухом в Україні. Обвинувачення і тут спиралося головним чином на зізнанні Павлушнова. Теза обвинувачення про контрреволюційну діяльн.сть УАЦ спираєть­ ся на зізнаннях двох свідків, М ороза і Потієнна. які б р а л и активну участь в церновній діяльності. М ороз зазначив, що по суті в и атеїст, але брав участь в церновному житті виключно з політичних мотивів, бо в УАЦ скупчувались протисовєтсьні і самостійницьи елементи. Далі, він говорив, що митрополит Липнівсьний ця кп м стояв на плятформі концепції УНР, цієї концепції трималося > все українське духо­ венство. У цих зізнаннях М ороза не можна не вбачати провонац , виходячи хочби з того, що на доказ контрреволюційносте УАЦ Мороз вказував на урочисте привітання Головного Отамана Петлюри 1920 року у Софійському соборі, бо са м е тоді Мороз був головою Все українсько 1 Церковної Ради, отже повинен би відповідати за це. Тимчасом Мороз виступав у процесі, ян свідок, тоді, ян Чехівсьного за те саме обвинувачено. Мимохідь виринає здогад, що совєтська влада навмисне не перешнаджала утворенню початковому розвитков' УАЦ, а м ож е навть впроваджувала до різних церновних осередків своїх агентів, ян мусли про все .нформувати ї ї . Можливо, що при помоч, цих сво х агенпв-провокаторів совєтська влада надавала певний харантер г. ялпност окремих церковних осередків, щоб Е той спосіб п дготоеит^- рунт для т з н ш и х репресій. Напринлад голова Всеукраїнсько Ц ерю в но Ради Мороз, я к виказав це х д процесу, працював у t c h o m v ■ язн\ з ДПУ, з чим він навіть не ховався. П отверджує цє тано» ані. що коли викрили С В У. та арештували значну клькість у к р а нц в /у самому Києв; з липня по вересень 192 9 року заарештовано шось з 600 осіб/ совєтська влада злінвдувала УАЦ, яка стала для не вже не потрібною. Д уж е характеристичні щодо елементів провокац зізнання обвину­ ваченого Н'ковсьного. Центральний пункт зізнань Ніковсьного це його зізнання про інструкції, що він їх ніби одержав перед своїм виїздом в Україну від Головного Отамана й від спещяльної наради провідників української еміграції. Та нарада ніби відбулася в Берліні і в ній буцімто брали участь Лотоцький, Шульгин, Смаль-Стоцький, Мазепа, Феденко, Дорош енко і Василько. Ця нарада ніби доручала Ніковсьному утворити з У кр а їн і С пілку Возволення Унраїни і розпочинати акцію. Тимчасом зсі згадані особи, за зийнятном помершого вже Василька, помістили з унраїнській пресі спростування, рішуче заявляючи, що не тільки не брали участи в якійнебудь нараді з Н іковським, але й представляочи докази, що дехто з них, ян наприклад Лотоцький, зовсім не був ' Берліні. А якщо взяти рзноманітність політичних напрямків, що їх зепрезентували учасники цієї »наради«, то понликуватись на таку нараду

109

можна було справді хіба тільки з провокаційних мотивів. А дж е Дмитро Дорош енко це один з найближчйх співпрацівників колишнього гетьмана ген С коропадського, М азепа і Феденно це соціял-демократи, а решта тримається концепції УНР. О тже важко припустити, щоб такі різнородні політичні елементи могли дати Н іковськом у якусь узгіднену інструкцію в справі протисовєтської а т ії . Є ще один дуже цікавий під цим оглядом момент цього процесу а сам е лист Л евка Чикаленка, ніби висланий до Єфремова 1926 року. Єфремов зізнав, що такого листа він одержав і в цьому листі Чикаленно, покликуючись вже на нараду яка відбулася при участі Лівицького, Шульгина, Мацієвича, Лотоцьмого, Мазепи, Феденка й Чиналенка у Празі, давав певні інструщ ії розпочинати протисовєтську акцію в Україні. Тимчасом Чикаленно також якнайрішучіше прилюдно заявив, що цього листа він не надсилав. На суді не устійнили, в яний спосіб Єфремов його дістав, хоч цього й домагався у своїй заяві Чикаленно. Отже виходить логічно, що цього листа підробило Д ПУ і в якийсь спосіб вручило Єфремову, щоб спровокувати його. Цікаво також піддати деякій аналізі зізнання обвинувачених, снладені у слідстві, що його вело ДПУ. Під час допиту обвинуваченого Карпо­ вича, Лю бченко, щоб доказати його вину, відчитав його зізнання із слідства. Карпович тоді заявив, що це не його зізнання, бо говорять вони про зовсім щось інше, ніж він казав, — зрештою записано їх російсьною м овою , в той час, ноли він ніколи російською М О В О Ю НЭ зізнавав. По цій заяві Карповича наступила констернація і суд оголосив перерву, щ об з'ясувати цю справу. По перерві Лю бченко заявив, що прочитані зізнання підписав Карпович, — що Карпович зізнавав укра­ їнською м овою , а записували їх м о во ю російсьною, після чого дали їх Карповичеві до підпису. Але Карпович стояв рішуче на тому, що зміст записаного не відповідає тому, що він зізнавав. Аналогічний випадок трапився під час допиту обвинуваченого Кривенюка, який заперечував твердженню прокуратора, немов він Кривенюк, був у ttypci всієї діяльности С В У, її програми і статуту. Коли ж на підтвер­ дження прокуратор прочитав зізнання Кривенюка на досудовому слід­ стві, той заявив, що у слідстві читали йому зізнання інших обвинувачених, отже під впливом цього і під впливом довгої розмови зі слідчим він припускав, що і він належав до С ВУ. З того ніби виходить, що Кривенюн щойно у в’язниці довідався при переслуханні про свою приналежність до С В У та про її існування. Д уж е багатомовні під цим оглядом факти, виявлені під час судового процесу щодо обвину­ ваченого Болозовича. Зізнав він на суді, що два роки перед процесом його заслали на Соловки, звідки спровадили на процес. На запит про­ куратора, за що сам е його заслано, Болозович відповів, що він би був дуже вдячний представникам впади, акщоб вони йому з'ясували, бо ДПУ ніякої конкретної його провини не встановило. Тоді прокуратор покликався на зізнання Павлушнова, ніби Болозович був членом С В У і ян такого його знав Павлушков. На це Болозович заявив, що він Павлушкова вперше у свому житті побачив на процесі. Цікаво також, і те, що Дурдуківський у слідстві ніби заявив, що Болозович брав участь у повстанчому русі Тимчасом на розправі Дурдунівський заявив, що чимало м с ц ь зі своїх зізнань у слідстві він вважає фальшивими!

зокрема він не м ож е підтвердити, що Болозович був членом СВУ. Чимало з обвинувачених зонало на суді, що лише після свого арештування довідалися в ДПУ, що вони с членами СВУ, а також, які завдання має ця організація. Бльшість зізнань обвинувачених у слідстві записували слідчі з Д П У м овою російською , а обвинувачені лише потім підписували їх В такий спосіб не було важко надати цим зізнанням потрібний совєтській владі характер. До речі, тут можна згадати про ревеляційний лист студента унраїнсьного педагогічного інституту в Празі Василя Михайличука, поміщений в українській npecL В цьому листі автор, що перебував декілька років в совєтській Україні, наводить цілу низку конкретних даних провокаційної діяльности ДПУ серед української м олоді Цього листа Михайличук оголосив після того, як почався харківський процес, щоб звернути увагу на його провока­ ційне п ідложжя. Характеристична також у цьому процесі була й позиція оборонців підсудних Ці оборонці, члени тан званої колегії оборонців, увесь час на розправі заявляли, що вони не ведуть оборони згідно з засадами буржуазного права. О боронець Ривлін зазначував, що поміж прокура­ турою і оборонцями нема і не м ож е бути принципової різниці, оскіпьни й оборона і прокутарура це голос совєтського громадянства. Для оборони — всі обвинувачені це вороги. Хто сидить на лаві підсудних? - патетично запитав Ривлін. «Вороги — каже прокуратура, вороги — каже суд, вороги, кажемо й ми, бо інакше не м ож ем о назвати людей, які хотли повалити совєтський устрій». О тж е обвинувачені були цілком позбавлені навіть оборони. 11. П Р И С У Д 17 квітня 1930 року закінчились судові докази і промови сторін; суд вийшов на нараду, щоб вирішити поисуд. Ця наоада тягнулася дві доби і лише у вечорі 19 квітня оголошено присуд. 13 обвинува­ чених — Єфремова, Володимира Чехівського, Дурдуківсьного, Гермайзе, Ніковського, Старицьку-Черняхівську, Гребенецького, Черняхівського. Ганцова, Павлушкова, Барбара, Удовенка і Підгаєцького засудили на кару смерти, але »з уваги на політичну і господарську могутність совєтської республіки та з уваги на каяття обвинувачених» суд признав за можливе не застосовувати до них цієї кари, а замінити її на в'язницю від 8 до 10 літ і на позбавлення громадських прав після виходу на волю, від 2 до 5 років. Решту обвинувачених засудили на кару в’язниці від 2 до 5 років, при чім 9 обвинувачених торкався умовний присуд. 11 обвинувачених засуджено також на депортацію з України, — коли відбудуть св о ю кару. Цей присуд можна розглядати подвійно. Якщо мати на увазі щоденну судову практику совєтських судів, які засуджують на смерть за найменший спротив владі, то безумовно присуд цей мягкий. Це можна пояснити тим, як казав оборонець Ратнер, що харківський процес притягнув увагу цілого світу, отже недоцільно було б засуджу­ вати на смерть чільних українських учених, бо це занадто демаскувало б совєтську національну політику. Я ицо ж дивитися на цей присуд з погляду лравних норм цивілі­ зованих народів, то безумовно слід його віднести і до дуже суворих

111

і до дуже неузасаднених. А д ж е для бльшости обвинувачених, людей старшого віку, призначена їм кара в'язниці рівнозначна з досм ертною в'язницею. Політичне значення цього процесу лежить у тім, що він впродовж 6-ти тижнів виявляв, як совєтська влада поборю є національний розвиток України. Тому цей процес зробив велике враження на українське населення, так у совєтській Україні, як і за кордоном. Особливе значення має цей процес для формування політичних настроїв серед української людности в Польщі. Під його впливом помітні гострі зміни у підході українців: він став проти совєтський і проти російський. Як доказ на це, - можуть послужити численні резолюції протесту, прийняті по різних місцевостях на Волині, Полюсі і Галичині та оголошені в українській пресі. Від реданції

Автор цієї статті, як учасник дій СВУ—СУМ, написав її в pp. 1946-48, як документ для Проводу 0 VH і ця стаття зберігається в архівах Проводу. На підставі цього і інших свідчень та документів об’єктивний шукач і дослідник того періоду історії У кра­ їни мусітиме ствердити, що Провід С ВУ — СУМ спочивав у мужніх і несплямнених зрадою та підкупством руках великих українських патрі­ отів, якими були академік Сергій Єфремов, його небіж—революціонер Микола ГІавлушков, проф. В. Дурдуківський, В. Чехівський, письменниця Л . Старицька-Черняхівська і багато інших. Якщо й були між 45 підсудними і слабші духово одиниці, як згада­ ний церковний діяч Мороз, чи шантажований Ніковський і їм подібні, то це ніяк не заторкае чести дійсних керівників СВУ—СУМ, які всі які всі були засуджені, а відтак знищені. Навіть наймолодший Б. Матушівський, що після відбуття поксрання оцілів і проживав у Києві ^най­ шов несподівану смерть на вулиці міста в загадкових обставинах. Нема сумніву, що рука К Ґ Б спрятала його зі світу, щоб не було живих свід­ ків, які могли б опрокинути затіяну недавно провокацію К ҐБ , буцімто СВУ—СУМ не існували, а були витвором попередника К Ґ Б —ҐІІУ, щоб розправитись з українською «буржуазною» інтелігенцією. Як відомо, посе­ редником для виконання цього диявольського завдання, яке мало на меті позбавити Україну одної важливої ланки в боротьбі за суверенність і державність (боротьба СВУ—СУМ в pp. 1920-1930) вибрано українського письменника Гелія Снєгірьова, якого мама була комсомолкою і донощицею до Ґ П У на друзів сумівців. Через те її було збойкотовано і вона передчасно померла. Цей сентиментальний момент мав послужити моттом для сина, щоб регабілітувати свою матір (написаний Гелієм Снєгірьовим твір носить назву «Ненько, моя ненько.»), доказуючи, що СВУ—СУМ не існу­ вали, а були видумкою п олігш и х совєтських органів. Реакція на ці писання з боку СВУ-СУМ та живих ще свідків могли вплинути також на Снєгірьова, який захворів і був під шантажем К Ґ Б Щоб замняти невдалу провокацію її організатори мабуть вважали за краще, щоб автор «Неньки» закінчив свій життєвий шлях таки в шпиталі, де він і помер. Розповсюджувачам тієї провокації на еміграції належало б пам ’ятати, що історія їх осудить, як осудила вже тих, що пішли на службу ворога України.

112

70-РІЧЧЯ ПРОФ. СИМОНА ВОЖАКІВСЬКОГО Культура одиниці і спільноти, пе р іц за все, визначається кількіс­ тю і яністю прочитаних книг... Такі думки приходять, коли згадуєш ім ’я проф. Симона Вожаківського, педагога за фахом, уродженця Кіровоградщини (кол. Єлисаветградщини,) якому в цьому році сповнилось 70 літ. Суспільно-політичний ДІЯЧ, педагог, композитор, дириґент, музиколог. Хто в різних школах учився у проф. С. В ож аківського, той уже не зм ож е жити без книги, — таку велику любов прищеплював до книж ок учитель. І сам він читав і читає надзвичайно багато. Народжений в 1911 р., Симон дитиною запам'ятав летючі заго­ ни Вільних Козаків України, що відгукнулися на клич Симона Петлюри... Щ е підлітком він читав «Історію України«, тримав ту книгу М. Арнаса і за московсько-больш евицької окупації, переховуючи її доти, доки не нависла пряма загроза арешту непокірного українця. З початком німецької окупації Унраїни, під час Другої світової війни, проф. С. Вожаківський із запалом взявся організувати шкільну мережу, а у його школі через кілька тижнів після приходу першої частини Похідних Груп Революційної ОУН діти й молодь вже вміли співати «Щ е не вмерла Україна« та інші національно-революційні пісні. Д о речі, проф. С. В ож аківський є одним із наших кращих знавців української народної пісні та музини, зокрема історії музики України. Йому належать надзвичайно цінні статті на ті теми. Щ е в 1941 р. він приєднався до прихильників Степана Бандери, а згодом очолював Провід у 5-х районах на Наддніпрянщині. У 1943 р. Симон В ож аківський створив перший Відділ УПА в Південній Україні, що ним він командував і який мав збройні сутички з фашистами і комуністами, в ім’я У С С Д ерж ави, відновленої по У Н Р найновішим державотворчим Актом ЗО червня 1941 р. у Львові. Варто пригадати, що сам е той Відділ пізніше виріс у Сотню УПА-Південь. По Другій світовій війні проф. С. В ож аківський працював над відновою С УМ , був другим зчерги головою ЦК С УМ у Німеччині, згодом половою КК в ЗС А. ХІ-ий Конгрес С УМ наділив проф. С. Вож аків ського званням Почесного Члена СУМ . М ає родину: дружина п Марія співає в церковном у хорі, дочки п-і Світлана — професійне співачка-солістка, Тамара — балерина, д-р Володимир викладає в коледжі в Монтклер, а Ю рій Вожаківський був чотири роки солісток у квартеті в Білому Д о м і у Вашінґтоні, а в 1979 р. виграв перше місце на конкурсі та має вже високоякісні платівки на американ­ ському ринку. Навантаження в праці — дуже велике. А вже й надходить 70 літ! Але щодня і допізна вечорами його висока й міцна козацька постать хилиться над працею в Д ом і О УВФ ронту в Нью Йорку. Потиснути руку такій людині — честь. Василь Гальчук

113

РЕКТОР УВУ ОДЕРЖАВ ДЕРЖ АВНУ МЕДАЛЮ БАВАРСЬКОГО УРЯ Д У Мюнхен — Баварсьний міністер праці й суспільного ладу д-р Ф. Пірнль вручив 10 грудня 1980 р. Б а ­ варську державну медалю проф. дрові В. Янову за його суспільні за­ слуги на становищі ректора УВ У та президента УХР. Відзначення від­ булося вт.зв. Мюнхенській резиден­ ції (кол. королівській палаті), в якій є найповажніші культурні установи м ін. Баварська Академія Наук, А ка ­ демія мистецтв, дослідні інститути тощо. Відзначення встановлено перед десяти роками, і її в засаді не м о­ же отримати більше, ніж 20 осіб на рік (в дійсності отримали її за ввесь час від встановлення 115 осіб). В біжучому році — з нагоди десятиліт­ тя — декорація відбулася спеціяльно урочисто для всіх відзначених спільно, яких було 24. На це відзначення запрош ені були також всі попередньо відзначені, з родинами, що простора заля А ка ­ демії мистецтв була заповнена. На відкриття й закриття офіційного акту грав струнний квартет. С ам міністер П ір т ь вказав у своєму слові на значення медалі та відзначення, а потім звернувся по черзі, за абеткою, до всіх відзначуваних із коротким шанувапьним словом. Після сам ого акту відбулося прийняття («стоячий буфет») для від­ значених і гостей, при чому була нагода стрінути знайомих та о б м і­ нятися думками. Проф. В. Янів був у товаристві декана філософічного факультету У В У — голови Т-ва сприяння українській науці, проф. Г. Васьковича, гол. секретаря У В У м-гра В. Дідовича та чужомовного секретаря й редактора співробітника чужомовних видань Л ід ії КрюнзвКачуровської. В часі прийняття була нагода до розмови з міністром, який, до речі, добре поінформований про справи У В У та «Дому ук­ раїнської науки«, в якому, крім УВУ, об’єднані ще УТГІ та німецька Секція європейського HTLU, живо цікавився актуальною ситуацією Українського вільного університету на порозі його шестидесятиліття. При нагоді варто відзначити, що з чужинців раніш отримав цю медалю тільки о. мсґр. Адам (угорець), нол. голова кураторії м іж ­ народного «Дому зустрічей" у Мюнхені.

ООО© 114

e O ^ O Г IЧ И I \ I С М И f l Д . Донцов

МОЛОДЬ І ПОЛІТИКА

Сучасна молодь, з яної кожний може янихось 10 ронів критично сприймає оточення, ледве чи в стані зрозуміти, в якім забріханім світі вона живе. Сатана прозваний в Євангелії »отцем лжи«, батьком брехні. Том у так насичена брехнею сучасна Росія, яка віддала себе під його покров. Том у ця брехня каламутним потоком заливає і Захід. Том у рідко почуєте ясне і одверте слово, мужнє визнання свого »вірую«. Тому рідко зустрінете льояльність в полеміці. Всюди маски. Під однією з чудових масок виступають і ті, які ганять молодь за те, що займається політикою, заклинаючи її займатися лише наукою, за­ лишаючи старим політичні справи. Відкинувши чудову арґументацію цих опікунів молоді, загляньмо в правдиву причину, яка змушує тих опікунів боронити свою тезу. Коли ж це зробимо, побачимо, що причи­ на лежить у тому, що молодь дуже часто йде революційним шляхом. В она постачала кадри молоді С УМ -у в Харкові в 1930 році, кадри О УН в Галичині, УП А тепер. Старші ж політики, які застерігали собі монополь вести народ і в Галичині між двом а війнами, і тепер на еміграції, — це головно прибічники політичного опортунізму. Одверто картати молодь за її революційність, — на це їм не позволяє стиль нашого забріханого віку, тому аргумент, що молодь ще не досвідчена, ще не набралася потрібної науки, щоб займатися політикою, яку й мусить скласти у «вправні руки« старших. На ділі ж власне за рево­ люційний характер рухів молоді всі легальні партії в Галичині осуджу­ вали акцію ОУН, осуджували її навіть по упадку Польщі в «Краків­ ських Вісгях«, коли ніхто від них того не вимагав. Ті самі політики або негативно або »вичікуюче« ставилися д о акції УП А через ту саму причину. Н е хочу сказати, що привілей молоді, — займатися політикою, а обов’язок старших нею не займатися. Таке твердження було б абсурдне. Кажу тільки, що аргументи представників старшого громадянства не зав­ жди щирі, а щодо недосвідчености в політиці і помилок, що з неї випливають, то це гріх, від якого не забезпечене ні молодше, ні старше покоління. Коли ж дам о пересунутися перед нашими очима останньому пів віку на Україні, — то знайдемо там поважний аргумент, яний даватиме повну підставу обстоювати активну участь молоді в політиці. Коли б не рух молоді, заініційований 1905 р. Міхновським, Д. Антоновичем, М. Русовим, П. Кратом та Ю. Колярдом, основополож­ никами Рев. Укр. Партії на Наддніпрянщині, Галичині і Буковині, — Україна напевно не знала б спонтанного національного вибуху 1917 року. Б ез руху молоді, очолюваного групою О тамановського в 1918 і наступ­

них роках, або революційного руху націоналістичної молоді в Галичині перед 1 9 3 9 р. чи Спілки Визволення України в 1920-х роках на Н ад­ дніпрянщині, може б не було акції УП А в тім об’ємі, як воно є нині. Політики здорового "хлопського розуму» закинуть: "боролася молодь, а що виборола?" Відповіді, що задовольнили б «хлопський розум«, бути не може. Люди такого розуму радять ставити лише такі полі­ тичні цілі, які дадуться осягнути завтра або післязавтра (Драгоманов). Решта для них «романтика, утопія». Вони не хочуть, ба й не можуть знати, що без романтини Жанни д’Арк і без столітньої війни Франція була б нині не державою , а бритійською колонією; що без романтики козаччини Україна була б провінцією Польщі, без 150-літнього періоду Гетьманщини, без Ш евченка і років, що випливали з тієї романтики, зривів 191 7-20 і пізніших, без відновлення хоч і короткого, нашої державности в XX в і ц і . Політики "хлопського розуму-, які вірять лише в те, до чого можуть діткнутися, що можуть "помацати», — не знають що двигуном всього в історії є невтомний дух, який власне ту романтику робить і без якого нічого тривалого ні в політиці, ні деінде ані постає, ані існує. Отже, коли молодь в затяжній боротьбі за Україну здобува­ ється на цю романтику безнастанно від 1900 року, то це якраз аргу­ мент за її участь в політичній боротьбі. Бо коли міряти потребу якоїсь акції, її моментальними успіхами чи неуспіхами, — тоді треба було залишити ідеал державности, через те, що його досі не вдалося зре­ алізувати... Сучасна Україна перебуває в ганьбі-неволі. яка деправує націю душевно, каструє духово й винищує фізично, обертає вільний нарід в плем’я гельотів. Коли це так, а цьому ніхто не заперечить, то ганьбою було б для молоді, коли б вона не ставала на перше місце своїх змагань, свого життя, щоб спричинитися до знищення цієї ганьби, до виборення власної держави. Д о першої фальшивої думки «реаль­ них політиків® вони додають ще й помилку. Не признаючи за молоддю права брати участь в політичному житті, вони визнають за нею право бодай вчитися, вишколюватися політично, власне не вишколюватися, як вони кажуть, а вивчати той фах, який може й потрібний для полі­ тика, але сам по собі робить лише адміністратора або пересічного гром адського організатора, і тільки. Поширений погляд м іж «реальними політиками", що готуватися до політичної акції — це значить студіювати політичні теорії, економіку, фінанси, адміністрацію, історію — і все! Глибоко помилковий погляд, знов таки на грунті пануючого матеріялізму, який знає тільки матерію, техніку — не дух, не його велетенську ролю в житті. В наш матеріялістичний вік поняття політика стало ідентичне з поняттям спекулянта, хитрого калькулянта, спритного гандляра, іноді шахрая. Такий тип полі­ тика дуже поширений в нашім світі, і йому, власне цьому звиродженню провідної верстви в багатьох державах, треба приписати те, що вони впали або падуть легною жертвою варвара завойовника. Таний політик спекулянт, політик гандляр м іг задовольнитися знанням свого »фаху« (адміністрація, фінанси і ін.), як для звичайного гандляра вистачає знання комерції. Але в період напр., Англії наполеонівських часів, Франції часів Лю двика XIII або XIV («Трьох мушкетерів« А. Дюма!), часів розквіту нашої гетьманщини XVI l-XVI 11 вв. або староннязівської

України, коли члени провідної касти добиралися суворою селекцією, на провідних місцях не могли бути Ж оліо Кю рі, Фунси, Ляскії, Лютимори, Гуси та їх протектори. В ті часи заняття політикою вимагало інших прикмет. А ці висоти повинна взяти собі за вказівну наша молодь, спрагмена політичної акції. Х*го хоче бути політиком, членом провідної верстви свого нарду, той не см іє обмежитись вивченням свого »фаху«, інтелекту. Він мусить школити ще й свою душу і свій дух. Мусить виплекати в собі: мудрість політичну, мужність, шляхетність. Ту мудрість, якою колись відзначалася англійська аристократія: мудрість, якої вчили її за молоду, — цебто не знання законів і звичаїв консти­ туції, але і одвічних занонів тривання, міцности і упадку національних спільнот; мудрість, яку вони черпали з авторів античної Греції і Риму, всмоктуючи разом з нею державний геній старого Риму. Ту мудрість, якої вчили старшинський доріст в Києво-М огилянській Академії, яка сяє в Університетах Хмельницького або «Історії Русів«. Один з аспектів поняття мудрости — це ясна політична ідея, прапор, під яким громадяться прибічники ідей. Ідея — не «програма», не «так­ тика", не «вміння лявірувати в передпокоях сильних того світу", а щось інше. Ідея може вивести націю на шляхи великого історичного призна­ чення, вона ж, якщо фальшива, може завести її на манівці. Трагіч­ ним прикладом фальшивої ідеології, що присипляла націю, була в нас драгоманівщииа. Коли в момент револююції 1917 року наш с о ц і а л і ­ с т и ч н и й провід лив воду на революційну стихію, відвертав її, поки міг, від шляху війни з М осковщ иною на манівці вижебрування автономії, старався гасити національний «шовінізм», і лише проти волі вступив на дорогу самостійної державности, — то причиною того був дух драгоманівства, яким молодь та соціялістична інтелігенція були nef. йня­ ті: драгоманівством з його адорацією Росії, з інтернаціоналізмом, полі­ тикою малих діл, з відразою до «мілітаризму". Причиною невдачі визволь­ них змагань була й друга ідеологія, яка опанувала мозки нашої м ладі початків 20-го століття, — марксизм. Про неї з небуденним даром передбачливости писав далеко перед 191 7 роком Іван Ф ранко: «Дуже сумно, що на цю доктрину ловиться в значній мірі горячіша українська молодь. Соціял-демократизм стає ворож о як проти об’явів всякої самодіяльности та децентралізації, так сам о і проти національного українського руху і з того погляду являється для українства далеке більшим ворогом ніж самодержавіє... Соціял-демократизм краде душі, наповню є їх фальшивими і пустими доктринами і відвертає від праці на рідному грунті. Ось тим то і не диво, що сміливіші українці висту­ пають проти цієї згубної доктрини, ЯН М О Ж У Т Ь " . Власне ця соціялістична доктрина загнала нашу інтелігенцію 1917 р. у багно всеросійських політичних ідеалів, відірвала від ідеї власної державности, казала таврувати плямою «шовінізму" любов до своєї країни, «фанатизму» — гаряче прив’язання до своєї національної ідеї, тавром «мілітаризму" — бажання боротися за цю ідею з Росією. Соціялістична молодь опинилася спочатку в ролі підземної, потім справ­ жньої провідної верстви нації, але своїм ідейним гермафродитством значно спричиналася до невдачі визвольних змагань. З цих двох не­ гативних прикладів видно величезну ролю ідеологічного чинника в полі­ тичній боротьбі. Позитивну ж ролю того чинника м ож ем о простежити в

117

історії всіх визвольно-національних рухів 19 віку, балканських слов’ян, Італії, Ірляндії. Щ о б така ідея мала формуючу ролю в країні, мусить вона, як казав Ф ранко, власне виростати з потреб країни, її тради­ цій історичних, бути «своєю мудрістю«, «своєю Правдою« (Ш евченко). Далі — вона мусить мати аксіоматичний характер, характер незбитної правди. В наші часи розладу і духової анархії з’явилися теорії про те, що наша думка не см іє бути однобічною, що не можна на всі питання відповідати »так« або »ні«; що треба «узгіднювати суперечності", бути »скептиком«, не »догматиком«, вміти «еволюціонувати" від однієї думки до іншої, або мати їх кілька нараз і т.п. Подібні теорії завжди, в моменти хаосу і катастроф, виринають у людей, які втомлені життям, не знають чого хочуть і готові бігти за модою: В наслідок цих теорій ввійшли в моду заячі стрибки в політиці; від націоналізму в нео-комунізм, від однієї ідеї д о іншої. І ці стрибки їх адепти вихваляють як доказ життєвої гнучкости людської думки, яка, мовляв не «засклепилася" в своїх «забобонах". Над тими їхніми аргументами можна було б заста­ новитися, коли б ті стрибки від ідеології до ідеології по-рабському не пристосовувалися до того, яка ідеологія надавала тон в світовополітичній конюнктурі. У цих линвострибунів перехід від націоналізму до демократизму наступив не тоді, коли жили Гітлер і Мусоліні, а чомусь янраз по пере­ мозі ам ериканської і європейської демократії... Але це м іж іншим. Очевидно треба мати очі ш ироко отворені на світ, мати критичний змисл, але в житті, в житті нації — мусить ■бути певна кількість аксіом, незбитних правд, в яких не вільно сумніватися, якіі мають бути незм ін­ ними як для вірую чого — Заповіді або »Вірую«. Таким и аксіомами для кож ного члена християнської нації мають бути: Бог, отчизна і власна честь. Вони мусять бути непохитними поняттями, що їх не см іє захитати ніякий прогресивний — явний, або замаскований адоратор Сходу. Треба і можна вивчати різні ідеології, політичні програми і т.п., але ці три аксіоми повинні залишитися непохитним фундаментом для молоді. Ці засадничі поняття мусять бути неподатними на ніякі впливи. За ці аксіоми мусить людина бути готова боротися ціною перемоги або смерти. ЦІ аксіом и можуть коштувати нас втрату популярности, приятелів, становища, але їх не вільно залишати. Коли думна не зв’язана з фанатичним відданням їй, то це не переконання, а »погляд«, який міняється від чергового вітру так званої «громадської думки". Лю дина з «поглядами" — це хитлива юрба. Тільки люди твердих переконань керують подіями та грають головну ролю в політиці. З них вербуються новатори, творці пробойових доктрин, що формують думки і життя нації, мученики, вожді, державні мужі і герої. Тільки за такими йде народ. Мати ці непохитні переконання, непохитні політичні концепції — одна з необхідних прикмет політика. Провід без цих аксіом, афірмованих безком пром ісово і фанатично, не провід, а його нарід піде за тими, хоч би й чужими, провідниками, які ці аксіом и мають, фанатич­ но їх проголошують, вірять у них, незалежно навіть від змісту тих чи інших аксіом.

118

Отже хто бажає бути в політиці активним, повинен мати ідею, що прагне її здійснити, св о ю національну мудрість, яка базується на тради­ ціях країни, на ідеях предків. Повинен шанувати підставові правди своєї землі і фанатично їх боронити, і знати, що цю правду здобу­ вається і зберігається від занепаду фанатичним, безоглядним відданням їй, не хитруванням, не шахрайством, а мілітарним духом і боротьбою. Це й є те, що називається відвагою, мужністю, друга по мудрості прикмета провідника, на якого повинен готуватися юнак, що цікавить­ ся політикою. Третя прикмета політика, що її повинен плекати в собі юнак, що її плекали в юнацтві всі гідні тієа назви провідні верстви, — це шляхетність душ, характерність. В занепалих країнах модерного світу на ці прикмети провідної верстви не звертається ніякої уваги. Зпенетровані метеками, зайдами з далеких країн Сходу, правлячі елі­ ти сучасної Европи, стратили, наприклад, свій національний характер; характерність особиста ціниться в них невисоко, як і поняття престижу, національної чести або патріотизму і права. Цей »дух часу» відбивається і на нашій політиці. Вступ у члени партії дає партійний квиток, словесне признання партійної програми за »найкращу«. Не звертається зовсім уваги на те, що з себе уявляє член даної партії чи еліти щодо його особистих вартостей, характерности, порядности, ідейности, чесности і т.п. Партія має запровадити такі й такі закони, щоб знищити нелад і зло і довести до »щастя і добробуту» нарід. Але не питається, чи члени поконали це зло в свойому серці? Чи в їх жилах — казав Ш евче нко — гнила сукровата, чи чиста кров шляхетних провідників нації, не здібних на підлоту, на зраду, на підкуп, на свинство, що горять безкорисною лю бов’ю до ідеї, до своєї землі? Коротко кажучи ні ті, що тепер заходжуються готувати юнацтво на ролю провідника, або вишколювати їх до цієї ролі, ні ті, що творять партії й об’єднання чи «репрезентації», не думають про виховання серед молоді душі, 'олі, характеру майбутніх провідників. Думають напхати лише її мозок певним знанням, часто суперечним в собі думками, навчити певних організа­ ційних навичок і все! Не було так в давніші часи, з часи, коли є в р о ­ пейські народи не впали жертвою варварського наїзду, бо не жили в страху перед ним. В ті часи і в старій Україні, і в старій Англії, і в старій Елладі в політичному вихованню юнацтва першу ролю грало формування його характеру, людини шляхетної, з високо розвиненим почуттям чести, лояльної твердої в обороні своїх переконань І своєї країни, — «джентельмена», як казали в Англії, »козака«, ян казали в Україні, людину особливої вищої породи моральної, з чистою «кров’ю», з «благородними кіс та м и » — казав Ш е вче нко з крилами за плечима, як Галайда, який обернувшись в козана, отряс зі себе розум із старим ім’ям, всі рабські прикмети «хамового сина«, яний вмів тільки нагина­ тися і слухати чужих наказів. В старій Елладі справа виховання юнацтва провідної верстви підлягала суворим законом. Й ого виховували «одно­ бічно", до нього не сміли мати доступу ні література, яка осмішувала богів і героїв, ні млосні мелодії, яні розніжували душу. Та молодь мусила виростати з загартованим тілом і душею в пошані до своєї землі, її традицій, в адорації всього величного, навчитися бути панами дрібних слабостей людської натури, плекати чесноти характеру аскета, вояка і вождя. Ш

В наші часи п погляди вважається або за шкідливу єресь, або за порожню балаканину. Мені і моїм дум кам в цій справі закидають «крайність» і «невміння* як слід збагнути українську, хліборобську душу, закидають претенсії виховати лише один тип людини, небажання раху­ ватись з тим, що душа нашого народу побіч боротьбизму виявляє й ліризм, що його теж треба плекати і не змішувати його з сенти­ менталізмом, що треба вміти «узгіднювати протиріччя" і т.п. На це відповім, що я не говорю про хліборобів, а про тих, з яких має витворитися правляча еліта нації в державі чи в боротьбі. Ця верства має особливі, твердші, важчі завдання, отже, як ії знання має перевищати знання пересічного хлібороба чи інтеліґента, так і її мораль і характер. Наша давнина приймала це як аксіому. Вона, власне витворила тип козака, який мав бути «козак, а не мугир< (Котляревський). Козак а не »гречкосій", »лицар«, а не «плебей» (Ш евченко). Слабості пере­ січної людини повинні бути йому чужі, він не повинен був «узгіднювати« своєї лицарсьної вдачі з вдачою »виннинів, броварників, полежаїв чи периноспалів" (Гоголь). Він не знав поблажливого відношення посполитого до слабостей людських, в поході не пив, а хто напився, того скидали в море. За крадіж батожили на смерть. Б огові несли не п’ятака, а життя. Від милої дорож че була честь. Чужий їм був «ліризм» ноли співали, то співали козацьких пісень (дивись про це в «Енеїді» і в «Микиті Галайді"), не хліборобські, не п і с н і кохання співали, я н і особистими болями чи радощами розніжували душу, а думи, що к р пили їх і підносили до величини справ. Мало було ліризму в Гонти, у Тараса Бульби, у Богуна. Провідна верства має свої окремі завдання, іншу душу мусять мати ті, хто ті завдання мають виконувати, готуватися, гартуватися до цього діла. Це ідеал не для всіх, тільки для них. «Мопй вмістити, да вмістить". Але без виховання в цьому дусі нема справжньої еліти народу. Еміграційна молодь може вибрати різні дороги. Може пірнути в приватне життя, особливо, роблячи собі кар'єру, де може. Хто схоче — зробить це. Але все ж знайдеться багато таних, яких дума про їхню к р а їн у в ярмі не покидатиме. Така молодь повинна поважно поставитися до свого вишколення для тієї ролі, яку їй до­ ведеться взяти на себе в політиці, в будівництві чи революції. Вона повинна знати, що до ролі еліти молодь не готується «контестами краси" і балями, чи вибором «королевих» і «княжних». Така молодь повинна знати, що має перед собою стоашного противника до поно нання, якого повинна перевищити ідейністю, завзяттям, волею і харак­ тером. Така молодь повинна знати, що стоїть перед великим завдан­ ням. А великі справи доконують не малі, а великі люди. Для тих, що бездумно балакають про »народ«, який «вирішить все". І про інтелігенцію, всяку, яка б вона не була, що об'єднавшись поведе націю в землю обіцяну, — пригадую слова кардинала Тіссерена на святі в пам’ять Х арківського СУМ-у, виголошені ним у Монтреалі: «без еліти нема нації". А від еліти вимагається чогось іншого, інших прикмет духа, іншого розуму і характеру, ніж від кандидатів на дириґентів хору, директора кооперативи чи «Просвіти" або секретаря тієї чи іншої політичної партії. Крайня пора подумати нашій молоді над цим. (кінець)

120

оепв ■ д З поетичної творчости Лева Гусина w O » « s V v< t> **< 9 V «<<S)»*(9V v ® « < S V

М ОЛИ ТВА

v O M S V v<a>M<sV v< e > *< s V 'Л&ШзУ*’ ’

Л Е В ГУ С И Н , у р о д ж е н е ц ь ц ен т р а л ь н и х у к р а їн сь к и х З ем ел ь , п ісля Д р у го ї св іт о в о ї в ій н и ви ем ігр ув ав з З а х . Н ім е ч ч и н и д о К а н а д и і о сів сп о ч а т к у в Т о р о н т і, д е в к л ю ­ чився в о р г а н іза ц ій н у п р а ц ю СУМ , б у д у ­ чи ч л е н о м о р г а н іза ц ій н о г о Б ю р а, відтак ф ін а н с о в и м , к у л ь т у р н о -о св іт н ім та ор га­ н із а ц ій н и м р е ф е р е н т о м К К СУМ , а в 1951р. став Г о л о в о ю К К СУМ К а н а д и . В ідтак був щ е го л о в о ю К о н т р о л ь н о ї К о м і­ сії. В ід п о я в и п ер ш о г о ч и сл а су м ів сь к о го ж у р н а л у - м іся ч н и к а « Н а В арті» був о д ­ н и м з р ед а к т о р ів і ч а ст о п и са в н а сум івські т ем и . П із н іш е п е р е й ш о в д о п рац і в К а н а д ій с ь к ім Р а д іо в М о н тр еа л і, д е й ж и ­ в е й д о с і. Тут м іс т и м о к ільк а вірш ів з о с т а н н іх літ, які св ідч ать п р о п о е т и ч н и й х и с т та тривкі ід е й н і о с н о в и А втора. Ба­ ж а є м о й н а д а л і т в о р ч и х у сп іх ів в ж у р н а ­ лі ст и ч н ій і п о ет и ч н о -п и с ь м е н н и ц ь к ій праці!

0 Господи! По слові предка давнього Молю Тебе й благаю, Бо іншої молитви я не знаю. Зміцни, Всесильний, в мені віру Прабатьківську і праву, Осяяну страстями Твого Сина, 1 не в Ант іохію,

В Єрусалим, Олександрію, Чи до Москви або й до Риму — Нікуди не веди мене! А поведи на гори київські, Що їх знаменням Твого Сина, Знаменням хресним поблагословив Андрій, Апостол Первозваний. Благословив і сповістив, Що місто там великеє постане Із множеством церков Твоїх,

Де пролунає слава Сину, Розп’ятому з Твоєї волі На чесному хресті, На древі страстей і спасіння. Народові моєму дай снаги Зробити люоськую лукавість Задля Тво-л слави. І не карги його суворо, А миті блаженну Пошли скоро. І дай йому велике серце, І братськую любов Всели у нього, Позбав терпінь. АмІНЬ.

18.10.78

121

З поетичної творчости Лева І усина

І ПРАВДА ВСТАНЕ... Далеко ти, Вітчизно нездоланна, Несуть вітри в світи твої пісні. Вони такі, як доля невблаганна, — Грайливо радісні й зажурено сумні. Тебе, Вкраїно, вже багато років Чужими топчуть чобітьми, А ти у муках родиш нам пророків, Що виведуть тебе на світлий шлях із тьми. Я знаю — дихать тобі важко. Тайне дихання то, а стогін із грудей. А зайди кажуть, що живеш, як в казці, Щасливо й вільно між людей. Я знаю зводиш ти заводи, Колосишся на сонці золотом хлібів, Долаєш непоборні перешкоди, Тамуючи у серці своїм гнів. І знаю я, що у народній гущі Багато сховано звитяги і снаги, Що клич до волі вічний, невмирущій, І що його відчують скоро вороги. Уже рясніють ниви духом непокори, Ростуть бійні, готові в бій іти, Благословляють їх Дніпро і гори Імперію останню геть змести. Поклін тобі, мій краю ясноликий, Складаю тут, в далекій стороні. І вірю: прийде день великий, І правда встане на Тарасовій землі.

ЛИСТОПАД У листопаді падає листя І думи стеляться, немов намисто, Квітчають мрії, породжують надії На краще майбуття, на майбуття барвисте. Нехай і попелом покрились дні, Оті ясні листопадові. Але вони збудили мрії чарівні Побачить листопад ізнову.

122

З поетичної творчості Лева Гуси на

По бруку ішли звитяжці запальні, А листопад все падав листом, А думи в серці розцвіли Духмяно і барвисто. Так падай, листя золоте, Вкривай собою проміжки садів, Я ж дякую тобі, що ти збудив Частину мрій... Мрій про народження держави.

і І мрій і спогадів... Печалі і прощань, Обіймів і зітхань у переддень дороги. Той переддень, Який віщує перемогу. 27.11.78

РОСИНКА КРОВИ Війни кривавої далекі роки, Які вже відбули ті строки, Що їм судило лихоліття, Ми будем згадувать століття. Та не лиш згадувати, А й терпіти, питаючи: »І звідки?... Звідки?... Звідки воно прийшло на нашу землю?» На землю росяно-сріблисту, На землю колосисту, На землю золотих ланів І лук розкішно-трав’янистих. Поглянь на росу трав барвистих... Поглянь!... Поглянь !... Згадаються тобі ті роки, Що безнадійно канули в неволі, Пішли у небуття В ім ’я майбутнього життя. Поглянь і пам’ятай! А як побачиш на стеблинці Малесеньку росинку кров ’яну, То знай, що в тій росині крови, у тій стеблині трав’яній Живе чуття любови. Любови й віри.

Любови й вірив отой край, Що кров ’ю предка зрошений Ну, а кровинка?... Вона —билинка, Що гомоном гомонистим У сер/це вдарить голосисто.. Одна лише кровинка... Ота, що сліпить в дні І спати не дає у ночі. 23.1.79

123

З поетичної творчости Лева Гусин" v©M(s)ss vOUKsKs v® >*<9V

v ® » ia = v O t'S V v O *» 6 V

v © n « a V v © t» S V

УЯВА ПРО СІЧНЯ 22-го

Спокійно сіяв січень січку снігову У переддень жаданого світання.. А Злотоверхий Київ ждав Якоїсь вісті, Що раз дається на віку. Ждав, не спав... Устало сонце,

Осіяло Богданову гранітную руку, Проникло у затулене віконце Яскравим променем життя, Благословення і буття. І ранок той передвоскресний Звіщав народові шлях хресний, Крутий, тернистий шлях!..

Потоком громіздким пливли нащадки козаків Шумів Майдан Софійський велелюддям, Гримів могуттям дзвонів грім тоді, Як перед гнобленим віками людом Грушевський-батько сповіщав Пробудження народу, Який багато літ стогнав, Немов Дніпро під льодом, А віковую пережив негоду. З Універсалу впало слово довгождане, Яскраво трепетне і чисте, Яке виводило народи на грані історичні, Жадане слово урочисте: »Буть державі !« А січень сік зі снігу січку... Велично прогриміло: »СЛАВАМ І рознеслася понад Дніпро-річку Вість про народження держави. Дніпро замерзлий не дихнув Грудьми могутніми своїми, Але колись закований народ Враз зрозумів — Славута з ними. Відчув народ, що батько сивочолий, Закований у крижані кайдани,

Y2A

Чекав ще щасливої долі І понесе ту вість в щасливіше незнання. І певен був Славута, Що непогасне теє слово незабуте, Що Україна буде жити і дивитись вдаль, Бо так вістив УНІВЕРСАЛ.

'ЪОРЧКЛЪ з НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ

Кіндрат Сторчан

ПАВЛО ПОЛУБОТКО

'3>

(Трагедія у трьох діях) О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : Така ч удов а у н е з е м н ій красі. Н е таки й я у т в о їй країн і, п р о х а ч з е м н и й , батьків бур ем н и х . Л Е Д І ЕН: В и з б л ід л и , О л есь. О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : Д ва о св ід ч е н н я тісн яться у м о є м у серц і: о д н е с х о ж е н а зухв ал ь ств о, д р у г е — на зр а д у . Л Е Д І ЕН: К а ж и , к аж и . Бог н а п о в н и в т в о є с е р ц е в и со к и м почуттям . Ч ом у ж в ’я л и ш б л и с к о ч ей зг а д к о ю п р о зр а д у ? О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : Т в о ї уста д и т я ч і, к а п р и зн і і ц н о т л и в і, н ак а­ зую ть м е н і. Т и зір о н ь к а м оя, в с у з ір ’ї У к раїн и . М оя л ю б о в дія л ьн а — щ о б л ю б и т и м е н е , д о в е д е т ь с я л ю б и т и м ій о б о в ’я зок п е р е д р ід н и м краєм . Ч и м о ж у д о в ір и т и т о б і т а є м н и ц ю м о є ї в іт ч и зн и ? Л Е Д І ЕН: П о с о р о м с ь , О л есю ! І я д и т я р и ц а р сь к о го роду. О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : К о х а н а , вблагай тата... врятувати ск а р б и У к ­ раїни... Л Е Д І ЕН: У т в о єм у п р о х а н н і — п о д в и г мій.

Ява 18 Петро стає м іж Ен та Олесем Предтечею; царські опричники відтісняють джуру на задній плян. П Е Т Р О П Е Р Ш И Й (галантно): Д и в л ю сь на т еб е, л е д і, сам с е б е н е р о зу м ію . Д у м а єш , в аби ть м е н е з л о — су п у т н и к р о сій сь к о г о д е р ж а в ц я ? Ч и в аби ть м и л а с е р ц ю витівка к ри в ав а? Як с о л о д к о в д и х а т и б е н т е ж ­ н и й д у х д ів о ч и х м рій! Л Е Д І ЕН: Х іб а б е н т е ж и л о к охан н я м а р к и т а н то к ? .. Л и ш е вони т о б і ск л а д а л и ги м н и . П Е Т Р О П Е Р Ш И Й: Т ом у так ш в и д к о хм ур и л а сь д у іш . Т е б е п обач и в — п р о я с н ів . П е р е д т о б о ю я в ц ю м и ть н е со л д а т , н е ім п ератор... Л Е Д І Е Н (сміється): П р а в д а , п р ав да. Ж и т тя м в ід ст а в л е н и й с т а р и к П Е Т Р О П Е Р Ш И Й (з досадою): М ал ув ато в т о б і ч ем н іст ь в и сок ого р о д у брітів. К раси й см іл и в о ст і я н е за п е р е ч у ю в тобі. А л е ти — гість. Л Е Д І ЕН: О д н е із дв ох: а б о я гість, а ц а р — л и ц а р , а б о ц а р — н еч е­ м а, а я — з а х и с н и к д ій н я т о ї л и ц а р с ь к о ї честі. П Е Т Р О П Е Р Ш И Й (з призирством дивиться на Олеся): Чи н е той ю н а к б е з у с и й , л и ц а р т в ій ? Л Е Д І ЕН: В ін ж е , в ін

Ява 19 Тим часом до царя наближається Вельямінов. В Е Л Ь Я М ІН О В : Т р и в о ж н а д е п е ш а — п о м е р г е т ь м а н -л ів о б е р е ж н о ї У к р а їн и Іван С к о р о п а д сь к и й . П о л у б о т к о н е п р о м и н е ск о р и ст а т и ся в и ­ п а д к о м ... П Е Т Р О П Е Р Ш И Й : П о л у б о т к о — д р у г и й М а зеп а . (Кланяється жур­

налістам і швидко зникає).

125

Ява 20 Майдан пустіє. Тримаючи лорда Міддлтона за руку, леді Ен захоплено говорить. Л Е Д І ЕН: П апа! С ь о го д н і у м е н е н а й щ а с л и в іш и й д е н ь у ж и тті. Я на в л а сн і оч і бач и л а б е зс т р а ш н о г о ли ц ар я. О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А (рекомендує Конрада Бродила): П а н о в е, п р е д с т а в ­ л я ю вам су ч а сн о го П л атон а.

Ява 27 Конрад Бродило, не помічаючи захоплення прихильників, стає на коліна і ревно молиться. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Г о с п о д и , я став п е р е д Т о б о ю на к ол ін а н е т о ­ м у, щ о Ти в с е с и л ь н и й , а том у, щ о Т и м и л о с е р д н и й . П р и й м и , Г о с п о д и , д у ш у Іванову. З а с в о є геть м ан ств о н е був в ін Л е о н ід о м — ст а р о д а в н ім з а х и с н и к о м Г р ец ії в ід п е р с ь к и х бузув ір ів , а л е н е в и р о д и в с я в Ю ду. С лабував ст а р и й к о за к на п о к о р у ж ін ц і, Н асті М а р к ів н ій , за щ о н а ­ р о д н е гл узув ан н я у п р и п о в ід ц і в и ст а в и л о його на п о см іх : » Н астя н о ­ си ть булаву, а Ів ан з а п а с к у «. Та Іван був в ір н и м п р о д о в ж у в а ч е м с в о ­ б о д о л ю б и в о г о М а зеп и .

Ява 22 До Конрада Бродила швидко наближається зленервований Петро Перший. П Е Т Р О П Е Р Ш И Й : Б е з д о м н и й ф іл о с о ф е , за кого ти м о л и ш Б о г а ? З а того С к о р о п а д сь к о го , як и й зр ік ся св о го в о ж д я М а зеп и і п ри сягн ув м ен і, п о т о м к о в і Ч ін ґіс х а н а ? Ч и за н а й б а ш т ш о г о з у к р а їн сь к и х ф е в д а лів П авла П о л у б о т к а ? М о л и сь , м о л и сь , щ о б я н е в ід іб р а в у багача три тисячі д в іс т і се л я н с ь к и х ,ворів. А втім , Б ог глухий д о сл а б и х . П р о ст и м ен е. Я си л ь н и й . І я т е б е , ж е б р а к а , н а г о р о д ж у з а са т а н и н сь к у с м іл и ­ вість, я с н и й р о зу м , гл и бок у п ер ек о н а н іст ь . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Т и с и л ь н и й ? Н і, о ч м а н іл и й в ід крови м р ій ­ н и к Ти багат и й ? М абуть н а й б ід н іш и й с е р е д тих, к о м у ф о р т у н а п о с и л а є п о п у тн і вітри. Т ом у й к о в т а єш в и н о втіхи, як отруту. П Е Т Р О П Е Р Ш И Й (оторопів): К у д и ж з іб р а л и с я п р о т и н о ч і? Ш ля х з в и б о їн а м и ... На п е р ш о м у за в о р о т і т е б е в и к ін ч и ть м о я ст о р о ж а . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Т е, щ о д л я т е б е см ерть, д л я м е н е б е з с м е р т я

(Пішов). ДІЯ Д РУ ГА

Ява 1 Світанок над Десною. Крислатий дуб. В срібній імлі висту­ пає силует церкви. Звідти ідуть Ксюїиа та леді Ен. К С Ю Ш А : К о л и б я т о д і була на Ч е р в о н о м у м а й д а н і., я б у т р и ­ м ала Б р о д и л а в ід сут и ч к и з ц ар ем . С к а ж и на м и л іст ь Б о ж у , ч и м м о ­ ж уть д о п о м о г т и п о н е в о л е н ій У к р аїн і п ал к і п р о м о в и ч е с н о ї д у ш і? Л Е Д І ЕН: О пан і! Т о був н е з а б у т н и й м о м ен т . Т о д і я м іст ер а Б р о ­ д и л а бач ила і чула в п ер ш е. Яка в ід в а ж н а і ч есн а л ю д и н а . П р а в д а , ч ес н и х л ю д е й м ор е. П р я м и х м ал о, с м іл и в и х щ е м ен ш е. Б и б б а ч и л и П етра у з іт к н е н н і з сміливцеїА : б л ід и й , зг о р б л е н и й . І О л ес ь т о д і р о з ­ п равив крила. КСЮ Ш А:... О с в ід ч и в с я вам у к охан н і. Л Е Д І ЕН (глибоко збуджена): Д о в ір и в в ел и к у ук р а їн сь к у т а єм н и ц ю .

126

О , яка я щ асл и в а. Д ва роки благала батька взяти д е р ж а в н и й ук р а їн ­ сь к и й с к а р б на з б е р е ж е н н я . Т е п е р м оя яхта — п о д р у га п устотл и вої ю н о ст і — н ен а ч е к р е й се р б о й о в и й , р о зт и н а є хв и л і в С ер ед зем н о м у м орі. К С Ю Ш А : А щ о, коли т е о с в ід ч е н н я зг у б н е ? Л Е Д І ЕН: Ч ом у? К С Ю Ш А : З а м а с к о в а н о м у б р а н ц е в і М оск в и с л ід о ст ер іга т и ся щ и ­ рого к охан н я з ч у ж и н к о ю . В м о ск о в сь к и х п р а в и т ел ів з а б о б о н и , п о д іб н і д о п т а ш и н и х б л о щ и ц ь — в п ’я ли ся їм у м із о к Ц е л ю д и у п е р е д ж е н і, п ід с т у п н і і м стиві. Л Е Д І ЕН: Я щ асл и в а. О с в ід ч и т и сь у к о х а н н і на о ч а х у н а й м ст и в іш и х осіб! К С Ю Ш А : Н е за х о п л ю й т е с ь , м и л а, к р а со ю в л а с н о го ж и ття. Л Е Д І ЕН: Ч ом у ж в л а сн о го ? К р а со ю ж и т тя д в о х з а к о х а н и х Ми в и р в е м о щ астя із за к р и в а в л е н и х р у к А ні — у м р ем о . К С Ю Ш А : Л е д і, л еді... Н е хо т іл а б я за х м а р ю в а т и в и со к о го п о ч у т ­ тя р о зд у м а м и н а д д о л е ю О л еся . Н е хот іл а б — і н е м о ж у . П е р ш е к о ­ хання. У вас ц е був к ап р и з? Чи п о м и л к а , щ о з а в д а є т е п е р гіркот? Л Е Д І ЕН: Ви п р о щ о? К С Ю Ш А : І п р о к охан н я , і п ро О л еся. Д о н ь к а л о р д а , п р а в и т ел я н а д б а н к о м , н а щ о за б р а л и н ет р и в к и й м и р б е н т е ж н о ї д у ш і м о г о си н а ? З а й н я в би т и ху катедру, О л есь м ій , у К и єв і, а то і в П е т е р б у р зі. І К о н р а д Б р о д и л о сл у ж и в би п аст ор ом ... Л Е Д І ЕН (гнівно): П ан Б р о д и л о м а є б іл ь ш е п ід с т а в н а зи в а т и О л еся св оїм си н о м , н іж ви. КСЮ Ш А : Н е ст р и м у й се б е . Х ай почуття н е улягаю ть ч ем н о сті... Я бачила світ і ц ін ю в ідвертість. Л Е Д І ЕН: О л еся, як і м е н е , н е сп о к у ш а ю т ь п о ч есті. І О л еся , і Бро д и л а п е р е с л ід у є н е за к о н , а б е зза к о н н я . В б о р о т ь б і з н е в о л е ю м іс ц е того, в кого с в о б о д а — сут н ість ж и т тя , п о к л и к н адія . КСЮ Ш А : В и гн ів аєтесь , а я н а ваш і сл о в а сісаж у... ст р а ш н о по дум ати ... щ о, коли рятую чи честь, св о б о д у , с к а р б и д е р ж а в н і У к раїн и . О лесь в тій бо р н і в ж е ю ш иться к ров ’ю.

Ява 2 Підходить Тезей Виграваиволя. Т Е З Е Й В И Г Р А В А Й В О Л Я : Н ем а й н ем а. У ц ь о м у м іс ц і їм бути на світанку. Н е о д и н м и н у в с в іт а н о к К С Ю Ш А : Х о л о д н о . П р о в ед іт ь н а с д о с т о р о ж к и .

Ява З До крислатого дуба втомлено прямують Конрад Бродило та Олесь Предтеча. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О (сідає на траву): Х в и л и н у с п о ч и н е м о , м ій м о ­ л о д и й д р у ж е . У к р аїн ськ і д е р ж а в н і ск а р б и в и в а н т а ж е н о на яхту п ан і Е н П о к а м и д о б и р а л и с я с ю д и , с у д н о , п ев н о , п о м и н у л о Д а р д а н ел и . О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А (виймає з кишені папір): Д о к у м е н т п р о в к лад у к р а їн сь к о ї д ер ж а в и ! К о л и б н е п а н і Ен, її батьк о н е д а в би зг о д и . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : В ід д а л ю т ь с я н а ш і у к р а їн сь к і ск а р б и в ід п ід ­ ст у п н о г о П етр а, з б л и ж а ю с я я з П о л у б о т к о м . В ін і я — ід е м о на прю ж е р т о в н о . Н іх т о так п р и с т р а с н о н е б а ж а є н е з а л е ж н о с т е У к р а їн и , як м и. М а л о хто р о зу м іє ту п р о с т у істи н у, щ о м и р , сп о к ій , свято дум к и і в и со к о го д у х у п р и й д е п о с т е ж і. ск р о п л е н ій к р о в ’ю н а ш о г о п ок ол ін н я .

127

В о н о , я с н іш е н іж б у д ь -х т о , бачить: с у в е р е н н у д е р ж а в у н е в и м о л и т и на к ол ін ах. К ол и сь , ті, хто с ь о г о д н і м а л о д у ш н о з а с у д ж у є нас, скаж уть: в о н и р о з б у д и л и р абів в ід п о к о р и ; в о н и о б ’є д н а л и н а р о д ; в о н и п о в е р н у ­ л и У к р аїн і з л о д ія м и у к р а д е н е м и н у л е . О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : Я к багато у вас в ід П о л у б о т к а , а в П о л у б о тк а в ід вас. В ін тільки зв а ж у є т ь с я № д ію п о в іл ь н іш е, н іж ви. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : М и р а зо м п и ш а є м о с ь т о б о ю .

Ява 4 Повз те місце, де перепочивають Олесь Предтеча і Конрад Бродило, проходять Срамота, Свинченко, Цнщькевич і Попик. З того часу, коли глядач зустрічав його у першій дії, Попик споважнів і добре відгодувався. П О П И К : Я к вухо і о к о п атр ія р ха м о ск о в сь к о г о на У к р а їн і, я при м уш у в аш і д р у к а р н і в сю с т а р о в и н н у л ітер а т у р у п е р е в и д а т и п ід м о їм р ед а гу в а н н я м П о д у м а т и тільки: в к н и ж к а х тв ер д и т ь ся , щ о з св о го н а р о д ж е н н я М оск в а ж и в е ч уж и м д о б р о м . Її н а зи в а ю ть н е ін ак ш е, як д и к и й в о їн с ь к и й с т а н Д и в іт ь с я в М о ги л я н сь к ій А к а д е м іїо д и н с п у д е й п е р в о к у р с н и к ск азав м е н і п р я м о у вічі: бевз. Х іб а ви н а ш п р е д с т а в ­ н и к ? В и п р е д с т а в н и к т а т а р о -м о н го л ь сь к и х п л ем ен . К ультури в л а с н о ї н е м а єт е, а те, щ о є — н а к р а д е н е, чуж е. Н е м а є т е с в о є ї істор ії, т о м у руку за п у с к а є т е в у к р а їн сь к і іс т о р и ч н і ск ар би . У вас н е було ні с в о є ї ш к о ­ ли, н і с в о є ї ц ер к в и . В и н авіть м о в и с в о є ї н е м аєте. В се з а в е з е н е з У к р аїн и . П е т р о П е р ш и й , ск азав м е н і с п у д е й , за м іт а є татарські сл ід и . М ін я є п и сь м о. В о н о в и хр я сте, л іт е р и то качаю ться, то р озбігаю ться. В и х о д ц і з У к р аїн и у М о ск в і о р у д у ю т ь А к а д е м іє ю , вчать Р о сію гра­ м оти . Ч ом у ж ви н а с уч и т и б у д ет е?

Ява 5 К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О (підводиться): Д о б р о г о з д о р о в ’я, ст а р и й з н а й о ­ м и й ! Ч ого, отче, так р о зп е г у ш и в с я ? Ч и н е культуру м о ск о в сь к у д о н а с п р и в із? Ч и м о ж е п р и с л а н и й ц а р ем у н аук у д о нас? П О П И К (оторопіло): Т еп ер , бр атець , культура п о в ер н у л а з М оск в и на Київ. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : А -а-а! Щ е в 1 6 9 8 р о ц і ц а р П е т р о п и са в с в о є ­ му ж р о с ій с ь к о м у п атр іяр хов і: « С в я щ ен и к и у нас... гр ам оти м ало ум ію ть... п о с л а т и б д о К и єв а ч о л о в ік з д еся гь « . Ти п ер ш и й , чи д е ­ ся т и й ? П О П И К (люто): М е н е п р и с л а л и х р ест и ти вас. єр ети к ів ! К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : 3 тим х р е щ е н н я м р о сій сь к і н о в о я в л ен і а п о ­ ст о л и н осяться, н а ч е д у р ен ь з і ст у п о ю . С к а р ж и л и ся м е н і в у с іх к раїн ах, д е я бував, щ о М оск в а д у ж е тупа. В се, н а ч е н езр я ч и й , кроїть на о д и н копил: »Д о н а с п о л о ж е н о , — л е ж и в о н о так во віки в ік ів «. Ж и т тя р ізн о м а н іт н е і р ухл и в е. Ц е й з а к о н за п е р е ч у є туп ість м о ск о в сь к о г о п р ов оду. З а к о н ж и т т я д и к т у є , щ о є д и н о п р а в и л ь н і ф о р м и д у м а н н я — ф э р м и р о зу м н і. М о с к о в сь к і ж п а ст и р і »в и к ри в аю ть « ц ер к в у г р у зи н ­ ську, в ір м е н клянуть як єр ет и к ів , р и м л я н н ен а в и д я т ь , у к р а їн ц ів п е р е ­ хрещ ую ть у р о с ій с ь к и х ц ер к в ах. В о н и зв и н ув ач ую ть навіть с а м и х греків, у я к и х з а п о з и ч и л и віру. С к ор о будуть д о в о д и т и , щ о Ісус Х р и ­ стос — н е с и н ю д е й с ь к о го т есл і, а н а щ а д о к Івана Г р озн ого. С Р А М О Т А : Н ащ о с п о т в о р ю є т е в и со к і ід е ї? К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : С п о т в о р ю ю н е я, а ви. В и в в а ж а є т е ід е ї п усти м д іл о м . В о н и , м ов л яв , ц іл к о м за л еж а т ь в ід того, хто їх в и га д у є. Т о м у

128

м о ж н а в и гадати , щ о й Х р и с т о с — п р и я т ел ь М ен ш и к ов а... В л а д а н а ­ к а ж е в ір и т и в и га д ц і — і т о д і н ік ч ем ст в о гл у зд у д о г ід л и в о г о м ан ія к а в в а ж а єт ь ся з а о ч е з р и м у іс т о р ію Р о сії. Ц Ю Ц Ь К Е В И Ч : Я н е чую... Я за с у д ж у ю ... Я тікаю ... К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Т ік а й , тікай! Н е са м о в и т і л и ц а р і тата р щ и н и в Е в р о п і н а с н а ж у ю т ь вас п ід л іс т ю і п о зб а в л я ю т ь х о р о б р о с т і.

Ява 6 Попик і його супутники пішли. З дзвіниці пролунала благовість і розсипалась у долинах та дібровах. Конрад Бродило по-козацькому гукнув: »Пугу!« Йому відповів спо­ чатку один голос, а далі ще й ще. На те відгукування Олесь Предтеча сипнув задьористою солов’їною треллю. Скоро до прибулих приєднався Іван Запоріжець, Грицько Шалійкуля та Яків Батьківсин. Останнім надійшов Тезей Вигравайволя. Т Е З Е Й В И Г Р А В А Й В О Л Я : Бачу, ж и в і, з д о р о в і. І п а н гетьм ан і я, і вся с т а р ш и н сь к а р ада п о т е р п а є м о ... чи п е р е д а н о ск а р б и в н а д ій н і рук и ? В ел ь я м ін о в , п о т а й п о сл а в о з б р о є н і човн и . Х отів п ер е х о п и т и ск а р б и і ж и в і р еч о в і д о к а з и дістат и . ІВ А Н З А П О Р О Ж Е Ц Ь : В е л ь я м ін о в с т е ж и в з а п о л у б о т к о в и м и л ю д ь ­ м и, а січ о в и к и за й о го п о го н ею . Г Р И Ц Ь К О Ш А Л ІЙ К У Л Я : Т е п ер д н іп р о в с ь к і с о м и у в о р о ж и х -ч о в ­ н а х м ет а ю ть ікру. Я К ІВ Б А Т Ь К ІВ С И Н : Н ас, п а н к о ш о в и й , п о сл а в п о м о л и т и ся в церкві св. Б о г о р о д и ц і — П о к р о в и т ел ь к и З а п о р із ь к о ї Січі, щ о ї ї ... твоя, О л ес ю , м ати зб у д у в а л а на... К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Б у д е м о в в аж ати , ц ер к в у з б у д о в а н о на б л а го ­ сл о в е н н я н о в о ї д ія с п о р и ... н о в о ї у к р а їн сь к о ї н а с ін и н и за м еж а м и б а т ь к ів щ и н и , щ о д о п о м о ж е н а ш о м у в и зв о л ь н о м у рухові. П е р е д в ід ­ п р а в к о ю ук р аїн сь к ого зо л о т а в б а н к и д р у ж н іх країн, м и з гетьм аном в и р іш и л и п о с е л и т и в Л о н д о н і н аш ого посла... О л еся П р едтеч у. Я п іш о в щ е далі: п р о с и в бр атч и к ів на Січі, щ о б в о н и П р ед т еч і на пом іч д а л и з д е с я т о к т я м у щ и х ю наків. Т Е З Е Й В И Г Р А В А Й В О Л Я : В р а н ц і я п р а в и т и м у Л ітур гію н ов и м м ечам . ІВ А Н З А П О Р О Ж Е Ц Ь ') Г Р И Ц Ь К О Ш А Л ІЙ К У Л Я t : М о л о д и м ук р а їн ц я м з н о в и м и м ечам и. Я К ІВ Б А Т Ь К ІВ С И Н J О Л Е С Ь П Р Е Д Т Е Ч А : І з н о в и м и д ум к ам и ... з н о в и м и д іл а м и в у сь о м у світі. Т Е З Е Й В И Г Р А В А Й В О Л Я : Ч ого м ов ч и ш , К о н р а д е ? Чи н е том у, щ о круто п о в е р н у в к ер м о У к р аїн и ? К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : В твою д у ш у в ій н у л о від К с ю ш и н о ї п о к о р о ю Р осії. В зявся, гов ор и. Бачу, т е б е р о з ’їд аю т ь су м н ів и . Т Е З Е Й В И Г Р А В А Й В О Л Я : Чи я втом и вся... Чи каторга віру п ід ­ точ и л а. В с е м е н і зд а є т ь с я , х л о п ц і, у в а ш и х сл о в а х і у ваш и х д іл а х н а д т о см іл и в и м , п р е д ч а сн и м . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : У н а ш час ук р а їн ц ев і м о ж н а бути а б о ж е р т ­ в о ю у к р а їн сь к о го н а р о д у , а б о її катом. Інш ого н е д а н о . Щ е м о ж н а с к н і­ ти х р о б а к о м у к убел ьц і в ч ен ого, м и ст ц я , п р о п о в ід н и к а ... Н е відк р и то, а за м а с к о в а н о с л у ж и т и п он ев ол ю в ач ам .

129

Яви 7

До гуртку на(тижаютьсн старшини. Серед них гетьман Полуботко, генеральний писар Семен Савич та генеральний суддя Іван Чорний. Вітаються. ГІАВЛО Г Ю Л У Б О Т К О (до Ьродила): Н і, бр ате, ти н а р о д и в с я н е для ряс св я щ ен и ч и х , а дл я сп р ав д е р ж а в н и х С п а с и б і за п осл угу У країні. Т е зе й , іди д о ц ер к в и , прав С л у ж б у Б о ж у . О л ес ю , б іж и д о м атері. Там і п а н і Ен. Ви, січ ові м о л о д ц і, н есіть с в ій д а р у н о к — з о л о т у ік о н у Ik) гор од и ці... П о с т а в т е б іл я вівтаря. С т ер еж іт ь , щ о б ц а р ев а сатр ап ія її н е вкрала. (Січовики, Олесь Предтеча, Тезеїі Вигравайволн зникають). С к арби врятовано. Ч о л о б и т н ю ц а р ев і п р о п о в е р н е н н я У к р а їн і в ол ь ­ н остей п о сл а н о . В о л ь н о ст і м аю ть стати за к о н о м . ІВАН Ч О Р Н И И : Я вагався, к ол и с к а р б и о д в о з и л и , вагаю ся й теп ер . З м ір к у й т е сам і: якщ о ми х о в а єм о с в о є д о б р о в ід ц а р я — т о д і в ін з л о ­ чинець... К оли ж м и ід е м о vo н ього з п р о х а н н я м — т о д і в ін д о б р о твор ец ь. З в ер т а т и с я з п р о х а н н я м д о у зу р п а т о р а , о з н а ч а є в и зн а в а т и й ого у зу р п а ц ію . О т ж е , П етр о за к о н н и к . П А В Л О П О Л У Б О Т К О : Т о б і, Іване, не с л ід б у л о ст у д ію в а т и п р а в о ­ зн а в ств о. П р а в о зн а в ц і, та щ е н ал я к ан і Р о с іє ю , м а л о д б а ю т ь п р о д о л ю н а р одів , бо к лоп оч уться д о л е ю прави тел ів. ІВАН Ч О Р Н И Й : В се ж , цар... К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Гвалтівник. ІВ А Н Ч О Р Н И П : Т о б т о с и л ь н іш и й нас. С и л ь н і м ’я за м и п а н у ю т ь н ад си л ь н и м и р о зу м о м . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : В м о є м у се р ц і ж и в е б е з с м е р т н и й з а п о в іт м о єї вітчизни: ні з ким н е д іл и т и с в о є право. Я н ік о л и н е п о г о д ж у с ь н ате, щ о б у м о є ї в іт ч и зн и б ул о два серц я: о д н е п р и р о д н е , ін ш е — в ст а в л ен е в р о зт е р за н і груди с и л ь н и м и м ’я за м и сусід а . М и — д о з о р ц і н а р о д у . В ід п о в ід а т и за м а й б у т н є н а ц ії — н аш о б о в ’я зо к . Т о м у п о н ев о л ю в а ч і нас так і оп ік ую ть. Т ом у п р и л а с к /ю т ь гр ош и м а, то п о с а д а м и , то нес плю ю ть т ю р м ам и . М ен е н е м о ж н а п ід к у п и т и , м е н е м о ж н а тільки зн и щ и т и . А м оїх д у м о к , волінь, н а д ій — н ік о л и . Ж и в и й , я н е б о ю ся см ерті том у, щ о бачу - п р о р о ст а ю т ь м о ї сл о в а в д іл о . К атув ати у . н е м о ж н а д е н ь крізь ден ь . Та в о д и н з д н ів зм ін и т ь ся геть все. І т о й , хто сь о г о д н і пуск ав з м о є ї в іт ч и зн и кров, за в т р а п о к л а д е голову н а плаху. Т ом у я й н е ш к о д у ю зу си л ь , п р а ц і, з д о р о в ’я, бо у с в ід о м л ю ю : су т н ість я вищ а не в катуван н і м ого н ар оду. З к атуван н я в и р о с т а є н а р о д н а с в і­ д о м іст ь н е о б х ід н о с т и н о в и х о б с т а в и н П А В Л О П О Л У Б О Т К О : Д а й руку, брате! Т и м е н е н е д о л ю б л я в з а те, щ о в бор оть бі з п о н ев о л ю в а ч а м и , я сп о д ів а в с я на їх н є ш ляхетство. П етро сп о р о х н я в ів . Х іба й п е р е д м о ги л о ю н е п о м іт и т ь , щ о з л а м а н и й Р о сією д о го в ір з Б о г д а н о м п р о с о ю з в о є н н и й — ф а т а л ь н а п о м и л к а ? М и с к а р б св ій н а д ій н о за х о в а л и . Т е п ер у П етербург! Я д о в е д у : м о ж е м о ж и т и тільки як м и р н і д в а с у с ід и . І н ік о л и — як с и л о ю п р и є д н а н і «брати «. ІВАН Ч О Р Н И Й : Р осія д о с і н е о го л о си л а д о го в о р у . С Е М Е Н С А В И Ч : Так л егш е о б д у р ю в а т и л ю д е й . М овляв, б іс о в і х о х л к Р о сії п р и є д н а н н я нав’я зал и си л ою . П А В Л О П О Л У Б О Т К О : Я д о в е д у н а р о д о в і р о сій сь к о м у : с у с ід и віль­ ні — м иліш і, н іж о б л у д н е п ’я н е бр атств о. Я ск а ж у д е р ж а в ц е в і с л іп о м у — неволя сіє ж е р т о в н о ст и н а сін н я . Д е н е з а л е ж н і д в а с у с ід и — в о н и у п а м ’яті ж ивуть, як р ізн і стиглі н и в и .

130

К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : П авле, П ав л е. В ід к и н ь м арні н адії. П о в ер н у в ­ ш и н а ш е ж и т тя у п р и р о д н и й біг, чим ж е похваляться ч и н ов н и к и П е т р о в і? Д ля кого їм т о д і тю рм и б у д у в а т и ? П е р е д ким хизуватися п о з ір н о ю п р о з о р л и в іс т ю с в о є ю ? ІВ А Н Ч О Р Н И Й : Т ам , д е си л а, там ^ п р о зо р л и в ість . К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Іване, ти п р о с т о ж а р т ів н и к Т е п ер і за с л іп л е ­ н и й п а ц ю к г іо м іч а є : до л я си л ь н и х м ’я зам и — п а д а ти в герці з си л ьн и м и п р а в д о ю . Н а с с и л о ю п р и є д н а л и д о Р осії. І ти м са м и м п о сія л и насіння см е р т и н а її ниві. У к р аїн а, н а ч е н ем о в л я , в и р о с т а є у н е за л е ж н у д е р ­ ж аву. Р о сія в б о р о т ь б і зі с в о б о д о ю в и точ ує з с е б е снагу, зн еси л ю єт ь ся , т р ухл я в іє на о ч а х у сь ого світу. Я, гетьм ан е, д о м о в и в с я , щ о з твоїм д ж у р о ю в п о с о л ь с т в о в ід У к р аїн и п оїдуть м о л о д і бр атч и к и з січі. Як і л и ч и т ь в іл ь н ій д е р ж а в і, У к раїн а п о вен і зе м л і святій р о зіш л е сво'Х си н ів . Р аз м и тут є — д е с ь є щ е такі, я к м и . С Е М Е Н С А В И Ч : В и х о д и т ь , на ж ер т в у т р еб а іти так, як м и п р и й ш л и на С л у ж б у Б ож у. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Ж е р т о в н іст ь — у м о в а с в о б о д и . С и н Б о ж и й ц ін о ю св ого ж и т тя за п л а т и в за віру в п р и й д е ш н є . П А В Л О П О Л У Б О Т К О : В с е ж , н агадати б П е т р о в і, щ о р о б л ен і ним м уш к ети , п у ш к и стр іл яю ть й п о й ого п ал ац ах. К О Н Р А Д Б Р О Д И Л О : Д ля в д а в а н о ї си л и — зв и ч н о н ести н а р о д а м горе. І н е п р и р о д н о усл ав л ю в ати св о б о д у . Н а щ о істотам х и ­ ж и м т о р о ч и ш ти п р о з а к о н і п р а в о ? В л а д а п р и с т р а ст ей ж о р ст о к и х їх сти хія.

Ява 8 З ’являю т ься Протасов і Вельям інов. П Р О Т А С О В : Н е го ж е ... Н е г о ж е н а к а зн о м у гетьм ан ов і зб и р а т и н а ­ р а д у ст а р ш и н б ез участі слуг ц ар ев и х. П А В Л О П О Л У Б О Т К О : На л и с і н еб іж ч и к а С к о р о п а д с ь к о го п ро п о ­ в ер н е н н я У к раїн і д е р ж а в н и х п р ав , ц а р в ідп ов ів : »У к раін а м ає б іл ь ш е в о л ь н о ст ей , н іж будь-яка інш а д ер ж а в а «. Ц и м , в в аж аю , він ск асував у н а с п о с а д у св о го ф іск ал а. (Підводиться і йде до церкви; за ним іде ко­

зацька старшина). Ява 9 П Р О Т А С О В : Х а п а й Б р оди л а. К уди п о д ів ск а р б и ? В Е Л Ь Я М ІН О В (пошепки): П а м ’ятай п о р а д и царя: утиск и р оби У к р а­ їн і у к р а їн сь к и м и рукам и. (Голосно): Для чого ж ч л ен и п а р и т ет н о ї ч а с ­ т и н и у к р а їн сь к о ї к ол егії? С рам ота! С в и нч ен к о! Ц ю ц ьк еви ч! (Всі mpot наче з-під землі виростають). Ід е м о л е б е н ь — освяч ую ть нову к озац ьк у церк ву. В ід т іс н я й т е Б р оди л а. Вам д о п о м о ж у т ь м о ї л ю д и . П А В Л О П О Л У Б О Т К О : П о т ік л ю д е й в се зб іл ь ш у єть ся й зб іл ь ш у ється. В ін п ід х о п л ю є К о н р а д а Б р оди л а. Л і ї л і було

131

f l J i j b т ш ^ з •/vlucmeujiribo •

В 2 3 0 -m y річницю від народження Симон Вожаківський

Д.С. Б О РТН Я Н С Ь КИ Й УКРА ЇН С Ь КИ Й КОМПОЗИТОР (2) Бортнянському першому належить також справа уведення скороче­ ного розспіву богослужб, розрахованого на скорочення часу, що цим сам им вимагало вщступлення від уставного древнього ки ївсько го (знаменого) розспіву. Із цих знамених розспівів номпозитор своєю прак­ тикою і усуненням хвильоподібних попівок почав уводити особливий скорочений обіходний голосовий (гласний) напів, діставши назву «При­ дворного напіву», який, без сумніву, лишився у своєм у характері та мелосі українським. »В обробках древнього розспіву є велечезна заслуга Бортнянського. З нього починається зворот в розбудові церков­ ного нашого співу до тих типів, що історично склалися в наших роз­ співах» (журнал «Ізвєстія і замєткі« — І. Божерянов). Звичайно, гласові одноголосні розспіви Бортнянський не опрацьовував, їх (уставні напіви) виконували окремі дяки. Цю пригадку подаємо навмисно, тому, що деякі »дириґенти« пробують приписати Бортнянському гармонізацію і тропарів, і інших гласових уставних розспівів... Як Бортнянський гармонізував і скорочував у церковних піснопіннях довгі хвильоподібні мелодійні ходи — можна навести такі поиклади: коли в одноголосному записаному у формі квадратових но., ще до гармонізації і скорочення мелодійних ходів на словах «Діва днесь» є дев'ять нотних знаків (звуків), то у скороченій і гармонізованій мело­ дії, під тими ж двома словами, уже тільки шість знаків (нотних зву­ ків); або в і з ь м і м другий приклад: під словами »Волсви же«... було також дев'ять нотних знаків, а після опрацювання ком позитором ста­ ло шість; у словах »Со звездою пугішествують« було звукових знаків 22, а після опрацювань 9. Таких прикладів можна навести багато. Голов­ не те, що всі ті перетворення все ж лишалися близькими до попе­ редніх мелодій і не втрачали мелодійного плинного зв'язку, а нав­ паки — гармонізація і скорочення принрашували твір і підносили його у вищу струнку музичну красу і торжественність співу, після чого ці твори ставали святими для богослужб і ніхто не мав права давати якісь зміни, бо ці ж опрацьовані твори були писані головним цен­ зором, про якого буде ще сказано нижче. У зв’язку з розповсю дженням пієтичних і масонських ідей та нових настроїв у високих, деяких колах імперії, а також зближення кон­ такту з правлячими колами протестанства, — разом з цим просякав до петербургчан і чужоземний музичний стиль на православний, віка-

ми вироблений спів. Тому і наступила реакція проти чужого впливу. В цьому випадку ініціятива належала Д.С. Бортнянському, який ви­ робив проєнт наказу і через царствующий двір було запропоновано Синодові Церкви дати розпорядження по єпархіях про введення цен­ зури на духовно-музичні твори, призначенні для богослужб. Підкреслю­ ємо, що тут йшлося покищо про вільні твори на літургійні тексти, а не голосові (гласові). Ось уривни з наказу Святішого Синоду від 14-го лютого 1816 року: ... »Але все, що не співається в церквах по нотах, мусить бути дру­ ковано і належати, або із власних творів дирентора півчеського хору, дійсного статського дорадника Бортнянського, або інших відомих твор­ ців, але цих останніх твори обов'язково мусять бути друковані з одо­ брениям п. Бортнянського." В кінці того сам ого наназу було написано і таке: ...«Послати укази, що нотні книги якто: ірмологи, обіходи, онтоїхи і празники, видані від Синоду, остаються і надалі для призначе­ ного вживання їх; Урядовому Сенату повідомити про це«. Цю остан­ ню цитату із наказу подаємо для того, щоб інші автори хибно не при­ писували Бортнянському опрацювань гласових піснопінь, звичайно, не враховуючи »Задостойники«, які складаються з припівів і дев’ятих пі­ сень канону з утрені. Отже, всі твори Бортнянського, при богослужбах, вживалися без­ застережно; твори інших композиторів, хоч і відомих авторів, допуска­ лися лише постільни, поскільки ці твори апробував сам Бортнянський. Синодальним наказом Бортнянський був поставлений головним цен­ зором на богослужбові твори, тобто був підвищений на ступінь зако­ нодавця і високого контролера всього, що писалося іншими ком пози­ торами для церновних хорів. Іншими словами: Бортнянський став вихователем см аку і стилю для церковних композиторів! Тану персо­ нальну заслугу Д м итро Степанович дістав унаслідон того, що d i h був православний, родом з козацької України, звідси корінний богослужбо­ вий спів душевно йому зрозумілий, мова і богослужбовий порядон не були для нього чужими, ян то було для італійських маестро, все то було для Б ортнянського своїм , рідним. Та, нрім того, він був осві­ ченим, завершеним світським і духовим композитором, видатним хо­ ровим педагогом і дириґентом, з семилітнього віну він жив і перебу­ вав у музиці. Вимагалося мати не тільки стилістичне відчуття, але і добре знання законів церковної хорової композиції, без чого неможли­ во правильно, критично оцінювати підлеглий цензуруванню матеріял. Такі якості Дмитро Степанович мав і такими правами користався лише він один. Для тих, хто займається хоровою справою, цікаво буде довідатися про склад напелі і як розділювалися ролі партій; хор мав 90 осіб, із них 4 0 дорослих і 50 хлопчиків; голоси розділялися так, що хлоп­ чики складали партію диснантів (сопран) і партію альтів по 25 осіб, з дорослих було 18 тенорів і 22 басів, з яних 7 було октавістів. Пауль Ейнбек у спогадах про подорож до Петербургу, у праці «Zur Geschichte des Koniglichen Domchors in Berlin», пише у своїх висновках, що причини, які зумовили високу завершеність хору, це: 1) «Всі співаки володіють вийнятново гарними голосами: 2) всі голоси поставлені по найкращій італійській школі; 3) як увесь ансамбль, так

133

і соло-партії бездоганно вчені; 4 ) хор знаходиться на державній службі, спеціяльно призначений для богослужб, хор Капелі творить одне ціле і не залежить від ніяких випадновостей, а співаки не беруть ніякої участи у сторонніх справах«. Свідки описують, що придворні співи виконувалися за такою струк­ турою: основну мелодію вів перший бас (баритон), з ним в унісон ту ж мелодію також співав перший сопран; другий сопран співав в унісон з першим тенором; альт з другим тенором, а другий бас — не подвоювався. Ейнбен у своїх спогадах зазначує, що взагалі всі нюанси, які дають в музиці світло і тінь, виконуються більшою час­ тиною чоловічими голосами, верхні ж голоси діють дуже стримано, щоб лише підсилити ефект. Ейнбек, пишучи про всі ці особливості строю хору Капелі, фактично високо оцінив хист Бортнянського. З точки зору теперішньої теорії хорової гармонії, коли верхпй голос має ведучу ролю в мелодії, описаний вище розподіл голосових партій не являється нормальним, а проте своєрідне звучання ком біна­ цій (подвоєння) тембрів і давало співу хору, Придворної Капелі, о со ­ бливу красу і енергійність, як це стверджує і А. Львов, — унаслідувач Бортнянського. Біограф І. Гарднер, у своїй праці про А. Ф. Львова, одночасно згадує про попередника Бортнянського та ставить питання таке: «Ро­ дився він (Бортнянський) у 1752 (потрібно 1751) році на Україні (тоді уже на території Російської імперії); по музичній культурі він італієць; по місці діяльности і службі петербуржець, дійсний статський дорадник, значить, «Його Превосходітельство», а далі питає: «Русскій он композитор, ілі українській?» І на поставлене своє питання не від­ повідає, хоч сам же у своїй праці бачить великий вплив у твориості Бортнянського українськости. Дмитро Степанович жив і працював в умовах Російської імперії. Все правляче імперське коло доклало всіх зусиль, аби всюди в би рафічних даних показати його в енциклопедіях, брошурах, у журнальних статтях, як російського нлясика музичної високої' культури. То й не дивно, що чужинці називали Б ортнянського «російським Палестріні», без огляду на те, що все ж у енциклопедіях зазначалося про його народження в Унраїні. Походження ком позитора і його творчість, яка базувалась на київських розспівах, особливо виявляє його національну приналежність. Автор І. Божерянов, у своїй статті «К портрету Д.С. Бортнянського» в журналі «Ізвєстія і замєткі», за серпень м-ць 1885 року, друкова­ ному в Києві, пише: «Бортнянський народився в Глухові (Україна), так, як і його товариш по композиції духовного співу М аксим Созонтович Березовський (1 745-17 77), і ця обставина мала немаловаж­ не значення у обдарованню талантом композитора і характеру його творчости. Малоросія (читай Україна) іздавна славилась не тільки го­ лосами, але і високим розвитком в ній церковного співу і вироб­ ленням того особливого наліву, в котрім відбилась вся доля (судьба), вся душа і все життя цього народу». Цікаво подається опис різниці м іж північним напівом і південним в «Спутніке псаломщика», виданому С инодом 1916 року, де виясню ­

134

ється ще давню вищість українського розспіву над російським, з чого користалась вен церква імперії. Н а 11-й стор. сказано таке: «Різниця м іж російським (малим знаменим розспівом ) від київського (великим знаменим), по-перше, в тому, що перший, створений на пів­ ночі, по зовнішньому враженню блідий, безкольоровий і похмурний, а другий (київський), створений на півдні Росії (читай — в Україні), — ясний, більш виразний і мелодійніший; по-друге, у тому, що голосові строки київсько го розспіву по будові відрізняються більш певними і сміливими рухами, ніж строки малого знаменого (російського) розспіву, які не багаті ні оригінальними рухами, ні звуновим змістом; по-третє, у тому, що кількість піснеспівів київсько го розспіву дуже велика (українці більш діяльні, прим. С.В.), а малого знам еного (російського) зовсім не значне число. Перевага київського розспіву була причиною того, що він абсолютно витиснув із уживання малий знамений (росій­ ський) розспів і став найбільш уживаним. У київських розспівах м а­ ється характерна особливість: повторність слів і в багатьох випадках підпорядкованість симетричному ритму, що свідчить про вплив західньої музики через Галіцію і Польщу«. О сь так висвітлюється вищість київського рзспіву над російським, і не тільни перед російським, а й перед грецьким, болгарським і ін., в статті Архиепископа Н овгор од сько­ го і Староруського, Арсенія. Підкреслю ємо, що така настанова друку­ валася для церкви »Всея Росії". При такому визначенні переваги київсько го розспіву над російським, устами російських же знавців і підказує, що у своїх працях, маючи унраїнсьне походження і свій самобутній національний співочий дух, Бортнянський інакше і не міг, у своїй творчості він брав у основу переробки і гармонізації київського розспіву, як матеріял. Чи м іг такий геній інакше робити, щоб гірше брати до уваги, аніж кра'це? Безперечно, що ні! Про те, що у композиторській творчості Бортнянського не було російських впливів, говорить «Русская музикальная газета«, ч. 37, 1901 року, так: »Ця духовна музика — інтернаціональна - не православноцерковна; російський нарід її не розуміє, вона не западає в серце кож ного брата, що в церкві має рівні права«.« Наведемо і інший приклад, коли композитор, такий як Чайковський, писав листа до Єпи­ скопа Михайла 1882 року про те, що... »Ці останні (концерти) теж не російські, до них увійшли зовсім світські, навіть сценічно-оперові звороти«... Звичайно, скаж ем о і від себе й навіть з російських історичних джерел, де вони самі говорять, що російська інтелігенція, не говорячи про їхній нарід, стояла на багато нижчому культурному рівні, ніж українці, та історичним фактом було, що вся культура і церкви Росії були під впливом і розвитком українським , тому не завше і не всій націоналістичній частині росіян подобалося вростання української куль­ тури в російську, але ім перська деяка впливова верства мусила чер­ пати з України і Українців творчі надбання: ті кола були пов’язані з Заходом, і бачили особливу культуру в Україні, чи не вищу за західню. далі буде

135

Др * г^ІрЕОРІЯ «є д и н о ї д а в н ь о р у с ь к о ї НАРОДНОСТИ”. Совєтська теорія «єдиної давньоруської' народності" висловлює по­ гляд, що в результаті політичної, етичної і культурної нонсолідації схід­ ні слов’яни сформувалися у IX—X ст. в єдину давньоруську народність, на основі якої то утворилась тоді могутня східньо-слов’янська ранньо­ феодальна держава — Київська Русь. В період цієї ж давньорусь­ кої державности розвивалась праруська розмовна та літературна мова, зміцнювались спільні культурні, побутові і звичаєві елементи новосформованої народности, зростало усвідомлення етнічної єдности Русі та всіх руських людей.1* »Ця єдність — читаємо в Український Радян­ ській Енциклопедії 2 — виявилась такою тісною і життєздатною, що, незважаючи на тяжкі випробування, які випали східнім слов’янам у дальшому історичному розвиткові, вона не тільки зберіглася, а й стала ще міцнішою". І раптом, десь у середині XII ст. Київська Русь, мимо цієї ж «надзвичайно міцної і стабільної єдности«, розпалась на ряд самостійних і напівсамостійних феодальних князівств, в XIII ст. більшу частину руських земель завоювали монголотатари, а десь в XIV—XV ст. з «єдиної давньоруської народности" почались формувати три «братні народи: росіяни, українці і білоруси". Хоч цю ж теорію «єдиної давньоруської народности" поширює і сама Академія Наук С С С Р , то її наукова вартість видається сум ­ нівною. її достовірність недвозначно підривають так численні історичні джерела, як і документальні дані археології, етнографії, мовознавства, топоніміки та ряду інших допоміжних історичних наук, які то цій же так сердечно М осквою бажаній етнічній єдності га мовній, культурній, побутовій і звичаєвій спільності усієї людности Київської Руси вираз­ но суперечать, а на виникнення «трьох братніх народів" кидають інше світло. Не якийсь там український чи білоруський «сепаратист", але таки один з найвидатніших російських істориків, а сам е Михайло Покровський, в дореволюційні часи писав, що Великорусь побудована на кістках інородців, а в жилах теперішніх великорусів тече принаймі 80% фінської крови. А його славний земляк, Михайло Ключевський, твердить, що великоруська фізіономія не зовсім точно відповідає за­ гально-слов'янським рисам. Скулистість Москвина, перевага темного кольору його обличчя та волосся і великоруський ніс, що лежить на широкій основі, вважає він наслідком фінського впливу.3 Однодумцями згаданих істориків є й інші російські науновці, наприм. академік Д м итро Анучин, визначний географ і антрополог, свідчить, що в X ст. вся територія пізнішого Ростовсько-Суздальського князівства була заселена виключно фінськими племенами. Так само і П. Третяков, спираючись на археологічні дані, визнає племена горішнього Дніпра, Оки і Волги автохтоном заселеної ними території і заперечує їх генетичне пов’язання з племенами середнього Подніпров’я. Також проф. Сергій Платонов спостерігає фінський вплив так у фізіології, як і в мові та духовості великоросів.

136

Погляди вищезгаданих дослідників давного минулого вповні потвер­ джує і фінська топоніміка Московщини, л і н і я якої веде від північної Естонії, вздовж кордону Латвії, через Вітебск, Орел, Саратов, Пензу, О ренбург до Челябінська.4 Фінську назву мають не тільни численні озера, ріки, гори і оселі, але навіть і сам а ж столиця країни (-М осква" на фінський мові означає «каламутна вода»). Отже ж, за свідченням висококваліфікованих російських вчених (їх в українськім чи білоруськім «буржуазнім націоналізмі" ані трошки підозривати не можна), про яку-небудь етнічну єдність «єдиної давньо­ руської народності" ж ніяк говорити не можна. Предки московського народу, вийшовши із змішання прибулих -з ляхи» в доріччя Оки в'я­ тичів із масою східньо-фінських племен, які то в Повісп временних літ виступали під назвами: весь, меря, м ур о м а 5* і в д орччі густої атии допливів горішньої Волги сформувавшись в ростовське та муром ­ ське князівства, були завойовані Київською Русею і становили в її лоні окрему етнічну групу, що стала основою майбутнього м о ско в ­ ського чи там російського народу. 6 Предків м осковського народу єднала тоді з Києвом не кровна спільність, а тверда рука київських володарів, з-під якої вони без­ устанно намагались увільнити. «Сназаніє про Муром» подаь, що Гліб яного Володимир Великий на початну XI ст. був призначив М уром­ ським Князем, протягом двох років не міг заволодіти Муромом і оселився за 12 км від нього. Щ е в XII ст. Володимир Мономах ходив в Ростово-Суздальську землю на непокірних в'ятичів, з метою присмирити їхнього племінного князя Ходоту. Літописець пише, що Борис, якого Володимир Мономах поставив князем в Ростові, увесь час перебував у Києві при батькові. Першим князем, якии оселився в Ростово-Суздальському князівстві був Ю рій Довгорукий, сьомий син Володимира Мономаха. А це було допіру десь в два д ця ти х роках XII ст., коли то Київська держава вже добре почала розпадатись. Поставлений Києвом князь та його дружина і обслуга, що приходили з ним з Русі, були в Ростово-Суздальській землі чужим і ворожим елементом. Знаменитий історик права царської Росії, Михаило Влади­ м ирський-Буданов, свідчить, що суздальці підняли були бунт проти своїх князів за роздачу урядів »руським«. А коли Ю рій Довгорукий після смерти Із’яслава Мстиславича в 115 4 р. утретє заволодів велико­ князівським столом і явився в Києві в окруженні суздальських бояр, то кияни, за свідченням Київського літопису, прийняли князя »с радостию". Він ж е син Володимира Мономаха, казали вони. Однак за­ раз же після його смерти ці ж самі кияни »избивахугь суздальци по городам і селам«, тобто знищили суздальських бояр і дружину, як небажаних і зненавиджених принців, що прийшли володіти Києвом. 7 На відплату не прийшлось ниянам довго чекати. Внесповна 12 літ виправляє Андрій Боголюбський свого сина Мстислава і десять своїх васалів — князів із суздальськими полками на Київ. »І був взя­ тий Київ місяця березня осьмого, другої неділі посту в середу. Уграбили весь город впродовж двох днів, Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю . І не було помилування ніному ні від ного і церкви горіли, християн вбивали, других в’язали, і ж інок вели

137

в полон, розлучуючи їх насилу від своїх мужів. І діти ридали, видячи своїх матерей, і забрали майна багато, і з церков забрали ікони, і книги, і ризи, і всі дзвони поздіймали... І запалили погані Печорський монастир, святу Богородицю , но Б ог молитвами святої Богородиц: спас від такого нещастя... Мстислав Андрієвич вернувся в Суздаль з великою честю і славою-' — сповіщ ає Іпатіївськии літопис під р. 1169. 8 У світлі вищенаведених фактів неспром ожність м осковської тези про етнічну єдність людности найбільшої на той час європейської держави — Київської Руси надто очевидна. А поширювати фрази про «високий рівень етнічної згуртуваности" про «високе усвідомлення давньорусьним народом своєї етнічної єдності», про це, що автором пам'ятон давньоруської літератури «Однаково близькі і дорогі Київ і Новгород, Ч ернігів і С м оленськ, Галич і Владимир на Клязмі, Переяслав і Рязань, Ростов і Полоцьк, Суздаль і Н овгород-С іверський, вся Русь від новгородської півночі до київського півдня і від Закарпаття до Волги і Дону», про це, що «етнокультурна спадщина давньорусьної народнос­ ти стала основою для складання у XIV—XV ст. братніх східньо-слов'янських народів — російського, українського і білоруського" 9 ітд., ітд. значить свідом о сфальшувати історію. Документально засвідчені події, що відігрались в історії Київської Руси, а особливо той же злочинний розгром Києва суздальцями в 1169 p., якии то започаткував новий період м осковської історії, вика­ зали недвозначно, що Київ та Суздаль, /к р а їн а та майбутня М о ско в ­ щина, українці та москвини це два зовсім різні світи, це дві зовсім різні країни, це два різні народи з зовсім в і д м і н н о ю ідеологією та психікою ,10 це два споконвічні вороги, які й по с ь о г о д н і ш н і й день не примирились. С о в є т с ь к і історики хоч делікатне згадують, що «війська Боголюбського взяли Київ", однак не надають вони цьому фактові в^пикого значення, а на підставі свідчень літопису П ечерського монастирн зроб­ лені висновки, що колишня столиця Русі зазнала катастрофи, вваж а­ ють не виправданими, бо ж і «після 1169 р. Київ продовжував жити повнокровним життям великого економ ічного і культурного центру Р'"-.і.« На їх думку »бypжvз':’:^0''-‘aц;0 нaлicтичнi« історики намагалися на _оиму ; .-млад ілюо рувати свою «вигадку про традіційний антаго­ нізм між рио.пнами і українцями.» Подібні акції що до Києва — кажуть вони — мали місце і з боку інших князів, зокрема Всеволода Ольговича, Романа Мстиславича і Рюрика Ростиславича, які зайняли відпо­ відно чернігівський, волинський і київський столи.11

В дійсності так воно не було. Під час коли Всеволод і Рюрик вели боротьбу виключно за владу, за Київський запої окований престіл (Роман прогнав з Києва свого тестя Рю рика внаслідок загостреної особистої ворожнечі), то Андрія Боголю боьчого Київ не приваблював. Він, принижуючи повагу столиці Руси, наставив там намісником Гліба Переяславського, а сам залишився у Володимирі на Клязьмі, насадив на голову пограбовану в Києві шапку М ономаха і оголосив себе князем «всієї Руси«. Його метою було не тільки Київ здобути, але й, як столицю противника і супернина, пляново знищити та покласти

138

эснови під онрему Володимиро-Суздальську державу майбутнього м о­ с к о в с ь к о го народу. Ці ж і н ш і князі, що боролись за Київський престіл. -іе вбивали киян, не вели жінок в полон, не відривали їх від своїх аітей і чоловжів, не грабували церков, не нищили Київської Софн, не плюндрували Десятинної церкви, не вивозили церковних книг, ікон, риз і дзвонів у Суздальщину, не нищили і не палили Києва. Чи може літописець писав неправду про зруйнування Києва суздальцями? А якщо так, то що ж склонило його до так злобного знеславлення і сплюгавлення цієї ж вітки «єдиної давньоруської на­ родності», що собі тільки »взяла« Київ? Чому ж то кияни, яким со ­ вєтська історична наука засвідчує так високий рівень «етнічної згуртуваносп«, не прийняли своїх «кровних братів" з далекої півночі »с радостю "? Чому ж то авторові літопису П ечерського монастиря Київ і Суздаль не були -однаково близькі і дорогі", як нібито усім іншим авторам усіх інших пам'яток давньоруської культури? Щ оправда теж і в 1203 p., коли то з допом огою половців по­ вернувсь на київський престіл князь Рюрик, столиця Руси немало потерпіла, але її грабували тоді половці — етнічно чужі кочовики тю рк­ ського походження, а не -кровно споріднені» з ниянами -високоцивілізовані" суздальці, яких то совєтська наука, так як і киян зарахо­ вує до -єдиної давньоруської народності", з висоним усвідомленням -своєї етнічної Є Д Н О С Т І" . -Передова радянська науна« піддає П окровського і Ключевського критиці. Мовляв, у своїх творах допустили вони ряд помилок. Видно, компартії С овєтського С ою зу не подобаються їхні свідчення про так високу участь фінської крови в жилах сучасних Москвин їв про наявність фінського впливу у фізіономії великороса. Це ж і не диво. Цього роду твердження так авторитетних та до того ще й російських сториків аж ніяк не пасують до історії -єдиної давньоруської го д ­ ности", взагалі вони не відповідають совєтській концепції історії трьох споріднених слов'янських народів, що нібито вийшли від -єдиного русь­ кого народу« (в російськомовній історіографії — від -єдиного росій­ ського народу«), який то будував Київську Русь, а внаслідок поло­ вецьких нападів і татарської руїни пересилився з південних земель на північ — в Ростово-Суздальську область, центром якої в XIV ст. стала Москва, яка ж то своєю головною метою поставила собі -о б ’єд­ нати" усі давньоруські землі та після занепаду Д ругого Риму стати Третім і останнім Р и м ом 12, а сьогодні — під покриш кою марксистсько-ленінського інтернаціоналізму — запанувати над світом. Творцями гіпотези про переселення слов’янської людности з пів­ дня Київської Руси на північ — в межиріччя Оки і Волги не були панове більшовики. Уперше був з нею виступив російський дворян­ ський історик Михайло Погодін вже десь в половині XIX ст., заявля­ ючи, що на середній Наддніпровщині жили до XIII ст. великороси, які внаслідок татарської навали подались на північ — в Суздальщину, а після цього звільнені ними землі зайняли в XIV ст. предки сьо­ годнішніх українців, що прийшли сюди з Волині і Галичиниїз. Теорію арґументував академ ік філологічними міркуваннями; на півночі Росії наявні здавна вже відомі на руськім півдні географічні назви; оспі­

139

вуючі київсьних князів билини збереглись тільки у великоросів; в пам’ят­ ках давньорусьної літератури нема с л і д і в сучасної української мови. Аргументи ці підтримували й інші російські вчені — славіст Володимир Ламанський, філолог Олексій Соболевський та другі. Однак наука історії й археології виразно заперечує якій-небудь масовій колонізації півночі, тобто Суздальцями, українським населен­ н я м 14. Щ оправда татарська навала переходово була порозганяла місцеве населення України, але як тільки небезпека проминула, воно знову повертало зі своїх сховищ на старі місця. Були очевидно й такі, що навантажували вози харчами й одежою, садовили на них дітей, ж інок і старців та втінали, але не на північний схід — в Суздальщину, а, як це здоровий розум диктує, в протилежний бік небез­ пеки — на захід, нуди дорога була їм відкрита і добре знана (вони від давна торгували з західними країнами і знали, що в Галичині та на Підкарпатті і Волині живе їм споріднена руська людність, а не етнічно чужа, що від вінів ставила слов’янським нолонізаторам завзятий опір і приходила Київ руйнувати). П РИ М ІТКИ :

лау" 0улс

1. Теж і дореволюційні мосновсько-дворянські історики намагались домазати, що епоха Київської Руси «єсть общее достояние великороссов, малороссов и белороссов».

2 “Українська Радянська Енциклопедія — Українська Радянська Соціялістична Республі­ ка», Академія Наук У Р С Р , Київ 1 9 6 5 p., стор. 74 3. Дмитро Дорошенко: “Нарис історії України-, Видавництво “Дніпрова Хвиля-, Мюн­ хен 19 6 6, том І, стор. 66-67 4. П. Ш тепа: “Українець а Москвин-, Торонто 1 9 5 9, стор. 183 5. З бігом часу землі фінських племен почали колонізувати теж і новгородські сло­ вени та кривичі. Колонізаи'я ця однак просувалась поволі, бо фіни завзято їй спротивлялись. Фінські укріплення-городища приходилось нолонізаторам брати силою. Це потверджують і самі російські дослідники (напр. М. Покровсьний . С . Пюнтковський), вважаючи цю ж колонізацію нічим іншим, ян слов'янським завоюванням > поневолен­ ням фінської автохтонної людности. 6. Народ московський на російський, москвинів на росіян а Московщину на Росію перейменував в 1 7 1 3 р. московський цар Петро І, оголошений в 1721 р. “росій­ ським імператором-. Зршаючись зовсім пристойної назви своїх батьків, москвини не припадково і не з лобови до “братнього- українського народу прийняли в мало що зміненій форм стару, до XVII ст. вживану назву України і унраїнців (північні князівства Київської імперії Русею себе ніколи не вважали). Прибрана назва “Росія» мала узаконнити «збирання руських земель- володарями удільного московського князівства, яке ніколи не мало формального управлення до верховодства над землями Київської Руси, тим більше, що воно і його князі були сплямлені коляборацією з монгольським на<здником. Доцільна московська маніпуляція двома різними поняттями »Русь« і «Росія- та «руський- і «російський», які то російська історична наука навмисне позначує одним і тим самим терміном “Россия- і «русский» ще й сьогодні поглиблює дезорєнтацію у дослідників східно-европейської історії. Наприм. «Киев-мать городов руссних- чужи­ нець приймає як «Київ-мати російських міст- замість «Київ-мати руських міст-, у нього і Русь — «Руссіа» і Росія — «Руссіа«. А тенденційне охоплення історії Росії як одного безпереривного історичного процесу, починаючи десь з IV ст. по нинішній день (без поділу ЇЇ на давньоруську десь до XIV ст., а пізніше-мосновсьну та від XVIII ст. — російську) спричинює, що кормлені московською історіографією іноземні вчені, часто зараховують до історії Росії усе минуле всіх східних слов'ян десь від IV до XIV ст., а український і білоруський народи вважають новотворами, які не знати звідки взялись (рік 8 6 2 — це ж «начало русской государственности- а не початок україн­ ської чи білоруської державності), не знати коли хрестились (рік 9 8 8 — це ж «кре­ щение Р о с с ^ а не хрещення України чи Білорусі) і яких до татарської навали

та упадну Київської держави на світі не було. А денні «енсперти» східньої Европи порівнюють сьогодні совєтську Україну чи Білорусію з німецькою Баварією або з Тенсасом Зєдинених Стейнв Америни. Численні російські науковці, без огляду на їхню пал. ичну орієнтацію і місце по­ селення, від часів Петра І починаючи, безпереривно сліднують за тим, щоб закор­ донні вчені не піддали ревізії своїх помилкових поглядів відносно історії Росії. П о­ няття західного світу про московську імперію, ян спононвіку існуюче єдине неподіль­ не тіло з одним народом, нультурою, духовістю, звичаями і єдиною московською православною церквою намагаються вони втримувати беззмінним. 7. Під час коли історик Росії, Ю р,й Вернадський, вважає доконаний киянами в 11 57 р. погром суздальців виразним етнічним антагонізмом українського півдня проти вчасномосковської півночі, то совєтсьні історики зараховують його до клясовоі боротьби невдоволених трудящих мас Києва. 8. Минола Чубатий: «Історія християнства на Руси-Україні», Рим — Нью Йорк 1965, том І, стор. 5 0 1 -5 0 2 9. А.Г. Шевелєв: «Історія Унраїнської РСР» у восьми томах, В-во «Наукова Думки-, К иїв 1977 р., том перший, книга перша, стор. 282 10. Під час коли Київ в XIII ст. був вирішив боротись проти монголо-татарської навали, то Суздаль-Володимир постановив не тільки перед наіздником капітулювати але й взявся з ним ноляборувати. Тоді коли державний герб-золотий тризуб на синьо­ му полі є для Українця символом національної свідомости, підкресленням патріотизму і гордости з приналежности до українського народу, то моснвинові «все ровночи його державним гербом буде візантійський двоголовий орел, чи серп і молот чи якийсь там інший знак. Під час коли українсьний народ визнає сво ю національну назву немовби св'ятою, коли сотий і тисячі синів і дочон українського народу навіть в обличчі смерти виявляють гарячу любов до неї, то москвини у XVIII ст. безсоромно від ­ кидають національну назву своїх батьків, самовільно перейменовуючись на росіян. З усіх народів усього світу хіба не тільки одинонии московський здібний по не во ­ лювати, колонізувати, експлуатувати, русифікувати, депортувати, десяткувати чужі народи і одночасно в підлий спосіб рабів своїх приневолювати себе за усі ці ж ним за подіяні злочини ян великого приятеля і милостивого добродія, кк великодуш ного визволителя і безкорисного захисника на всі ж голоси і під самі ж небеса возвеличать та прославляти 11. А.Г. Шевелєв: «Історія Унраїнської РСР» у восьм и томах, В-во "Н аукова Д ум ка -, Київ 1 9 7 7, том перший, книга перша, стор. 3 4 9 -3 5 0 . 12. Після занепаду столиці Візантійської імперії, яка приписуючи собі месіяністичне першенство в християнськім світі, вважала себе Д р угим Римом, М осква висунула доктрину про божественне уділення її месіяністичних прав Т ретього Риму. Помішавш и на візантійський лад рівну божескість церковної і світської влади, вона голосила, що разом з «переходом до Москви світської влади візантійського імператора» п е р е ­ ходить на ню і Головство Христової Церкви. А влада ця нібито перейшла туди через одруження в 1 4 7 2 р. великого ннязя московського Івана III з племінницею останнього візантійського цісаря Константина X — принцесою С оф ією з роду Палеологів, на «доказ» чого проголошено візантійсьного двоголового орла державним гербом Московським та мавповано візантійські придворні церемонії на московському велинонняжому дворі. Таким то чином Москва «стала всему миру голова« — голосив за Петра І Московський патріярх Йоаким, який «грамоте начал учится- будучи вже головою московської православної церкви. Автором догми «Третього Риму» вважають дослідники ченця Псковського мона­ стиря — філофея, яний уперше був звернувся з нею в 1524 р. до велиного москов­ ського князя Василя III, а в друге - до Івана Грозного, шукаючи в них підтримки. Ідея «Третього Риму» не втратила своєї актуальности ніколи. Панове більшовики її ще й змодернізувапи, тан в царині московського православ’я (патріярхат москов­ ський і «всієї Руси» проковтнув обі українські церкви на Україні при активній спів­ участі атеїстичної совєтсьної влади), як і на відтинку комуно-московсьного інтернаціо­ налізму ( «Третій Рим» прибрав одежу «Третього Інтернаціоналу»). 13 Польський історіограф Міхал Ґрабовсні, автор праць з історії України, десь в тому самому часі намагався доказати, що спустошену татарами Наддніпрянщину було за­ селило польське населення. 14. Н а Суздальщину переходили з Києва разом з князем звичайно його дружина, обслуга, урядовці, поодинові ремісники — майстри, купці, промисловці та духовенство, головно монахи, як проповідники християнства серед фінських племен.

341

О. Коваль Голова ЦВР СУ V

ПРОБЛЕМИ АСИМІЛЯЦІЇ Ш (Семінарійний виклаб на кура учителів і виховників у Великобріташі 19.4. 1981 — у Філії УКУ, ЛонОон.) 2. П Р О Б ЛЕ М И А С И М ІЛ Я Ц ІЇ С У Ч А С Н О Ї У КР А ЇН И . Після 2 - о ї С в і т о в о ї в і й н и і проголошення Сталіном тосту на многоліття російського народу - народу переможця, завдяки яком у С С С Р відніс побіду над гітлеровською Німеччиною , асиміляційний курс сто­ совно інших народів, які виявили відосередні тенденції, ще збільшився. С ередником для витискання національних мов з ужитку стало шкіль­ ництво, яке чим далі то більше русифіковано. Іван Коляска у своїй праці «Освіта в радянській Україні*' подає докладну аналізу русифі­ кації шкільництва до 1965 p., а подекуди й до 1967 р. Число російських шкіл кож норічно збільшується, а українських меншає. Д о того в укра­ їнських школах збільшується число передметів викладаних російською мовою. Технічні середні і вищі школи, як правило, всі русифіковані, а тим самим підручники до них випускаються тільки в російській мові. Учительський і професорський склад щорічно збільшується російським елементом за рахунок зменшення українського. Фахівців різних гачузей з України перекидається в інші республіки, а в Україну насилається москалів. В такий спосіб русифікація поступає подвійно, бо в Україні москалі вживають російської мови на виробництві і по урядах т дер­ жавних установах і тим сам им заставляють українців вживати росій­ ської мови, а українці поза Україною також для спілкування з іншими народами і з москалями мусять користуватися російською мовою. Всі наукові інституції в Україні мають завдання сприяти русифікації як у мовному так і в загально культурному аспектах, виконуючи д о ­ ручення «партії і уряду» по лінії зближення до російської, щоб перей­ ти відтак до остаточної фази «злиття націй". З цим пов'язане також побутове життя. В Україні, як правило, є надмір дівчат бо хлопців вивозять поза Україну на військову службу, на роботи та до виконування спеціяльних завдань. Вони часто там і одружуються і то з місцевими дівчатами, якщо немає там українців, а дівчатам в Україні не залишається іншого вибору, як виходити заміж за чужинців москалів, що їх постійно насилається в Україну чи то на студії, чи до праці в характері державних службовців, чи кваліфікованих робітників. Таке плянове вимішування населення через одруження вводить жахливі зміни в національному складі населення в нутрі одної країни і спотворю є духовість Народу. Д о того преса й література в Україні де далі, то більше друкується на російській мові, ще й до того насилається з Московщ ини. Поза Україною , в С С С Р , немає для

142

8 мільйонів українців ні одної школи, ні одного журнала на українській мові. Том у положення тих людей під оглядом винародовлення є дуже критичне. О диноко листування з рідними в Україні та контакти між собою на місцях в деякій мірі сповільнюють ті насильні асиміляційні процеси. В своїй книзі «Інтернаціоналізм чи русифікація" відомий літератур­ ний критик Іван Д зю ба дає докладну аналізу цього диявольського пляну, якого приціл наставлений на злиття націй. Поняття інтернаціо­ налізму зведено до звичайної гіпокризії, де національна рівність заступ­ лена абсолютною перевагою і домінацією панівної нації — російського народу. Том у усвідомлення цього безприкладного злочинного культур­ ного і м овного голокосту з боку М оскви веде до скрайнього опору тих культурних діячів України, які відчувають на собі глибоку відповідаль­ ність за долю сво го народу. Згадуваний І. Д зю ба так характеризує один з аспектів асиміляцій­ ної політики: »Цей постійно прибуваючий російський елемент при нині існуючих на Україні умовах — солідна підмога у зростаючій русифікації; якраз він складає вже понад 17% населення. А українські робітники та інженернотехнічні службовці за межами республіки неодмінно денаціоналізу­ ються. Візьм ем о для прикладу одну з українсьних великих будов — споруд­ ження Київсько ї ГЕС. Підлягає будова всесою зном у комітетові для спо­ рудження електростанцій (хоч на Україні будується багато малих і ве­ ликих ГЕС і ТЕЦ, можна було б мати і своє міністерство). Наприкінці 1963 р. коли кількість робітників на будові майже досягла максимуму, там працювало 70-75% українців, 2% білорусів, 20% росіян і по кілька осіб ще кількох національностей. Щ е т о ч н і ш і дані маємо по провідному на будові управлінню основних споруд. Українців там працювало 446 (73,6%), росіян — 127 (близько 21%) білорусів — 16 чоловік, інших від 2 до 6. Здається ГЕС споруджують в основному українці. Зате майже всі номандні пости на будові (начальник будівництва, головний інженер, на­ чальники більшість і серед рядового інженерно-технічного персоналу. Серед робітників-росіян значно вищий процент має високу кваліфікацію ніж серед українців. Багато останніх було снорочено, коли будова згорталася. Із 127 робітників-росіян управління основних споруд тільки 11 — уродженці України, решта прибули з Росії. Зате на будовах Сибіру, зокрема на Братській ГЕС, працювало не тільки робітниками, а й майстрами, виконробами, начальниками дільниць і управлінь дуже багато українців. Щ о дає такий «обмін кадрами« на Київській ГЕС? Коли керівники і висококваліфіковані робітники не розуміють української мови, не відчувають в ній жодної потреби («зачем она нам, ми сєводня здесь, а завтра ґдєнєбудь в Прибалтіке ілі в Азарбайджанє«) а то ще й глузують з «хохлацького язика» (не кажучи вже про те, що тут як і скрізь в Україні, вся ділова і технічна документація виключно російська), — мимоволі відпадає охота в українського робітника користуватися

143

рідною мовою десь поза межами власної квартири чи кімнати в бараці. Ота привілейована 20-відсоткова група владно нав'язує свою мову всій решті, тому денна, вечірня, очно-заочна шноли тут російські, дитячий с а ­ док і ясла — російські, зрусифіковані всі заклади культурного та побуто­ вого послуговування (крім багатотиражки, яка виходить мізерним накла­ дом на якомусь суржику)." Такі картини малює автор на кожній з ділянок державного, с о ц і а л ь ­ культурного і економ ічного життя в Україні. Політика насильної асиміляції є тотальна і безсором но явна. Характеристичні з того погляду є писання новіш ого часу, зокрема відомого українського дисидента Ю рія Бадзя, який у своїй історично-соцюлогічній праці на 1400 сторінок, яку в нього викрало КҐБ, розкриває цілий великий арсенал асиміляційної зброї, яку стосує М ос­ ква для остаточного підкорення собі України. ного,

Якщо Україна видержує покищо цей нечуваний імперіяльний аси­ міляційний тиск, то це завдяки своїм кольосальним духовим резервам, ян, в своїй масі є незнищимі, а як поназує дійсність, усвідомлення цього приречення на загибіль, викрешує нові сили опору, що досі пере­ бували в стані нерції. ЕЗідомий польський публіцист Юзеф Л ободовскі в одному числі "Дзєнніна Польского" (ч. 16 з 18.4. 1981 р.) пише: »Я завжди твердив ' далі тверджу, що Ахіллевою п'ятою совєтів є національне питання, При всіх заходах, що тривають майже 60 літ, М оскві не вдалося замінити українського народу у безфоремну масу, ані відібрати почуття національної і культурної окремішности. На це вказує хочби обставина, що в концтаборах під цю пору перебуває більше українців політв'яз­ нів, ніж представників усіх інших національностей. Це сумне першен. 'з о здається про щось говорить. В кожном у разі не про те, що українці погодились ЗІ своєю долею.« Таких свідчень з боку чужих безсторонніх осіб є багато. Виходить, що ч и м більший тиск м осковської асиміляційно-репресивної машини тим сильніший опір з боку українського народу, тим ширші сфери його духового ж иття входять в реакцію, включаючи сюди природний інстинкт самозбереження. 3. П Р О Б ЛЕ М И АС И М ІЛ Я Ц ІЇ В ДІЯСПО РІ Як мається справа з асиміляційними процесами серед української спільноти в діяспорі, де немає насильної асиміляції, а діє тільки за­ кон ситуаційної і добровільної асиміляції? Українська народна пословиця говорить: »3 ким пристаєш, сам таким стаєш«. Це безспірна правда в площині асиміляції. Але тому, що нема правила без вийнятку, то вийнятком в цьому випадку, можуть бути сильні індивідуальності, чи групи, які рішені зберегти св о ю націо­ нальну ідентичність за всяких умов побуту на чужині. Це рішення і цю поставу вони не тільки стасують до себе і впливають на оточення, але також усіми середниками стараються передати це в спадщину новим наростаючим поколінням. Буде доцільно, отже, розглянути, хоч і побіжно, чинники, які тут асиміляції сприяють, а які її спинюють і протиставляться.

144

Першим чинником, що сприяє асиміляції, є субєнтивне наставления ем ігранта чимскоріш е уподібнитися до чужого оточення, щоб нічим від нього не відрізнятися, а тим самим влаштувати своє життя на тому ж поземі і з усіми його вигодами. Другим чинником такого порядку, навіть при відсутності наставлен­ ия аннайскоріше засимілюватися, є чуже оточення при праці, на вулиці, в школі, а далі всі середники масової інформації — радіо, телебачення, преса, рекламні афіші, театр, кіно, музика, література, дозвілля. Цей багатогранний чинник в чужій, чи чужих мовах, навіть при най­ більшому опорі з нашого боку, діє на стан нашої душі і витискає свій вплив на нашу ментальність, тобто на наші психічні властивості. З цього погляду цікаво спостерігати відмінність ментальностей осо­ бливо серед національно свідомої українсьної молоді з-пом іж чле­ нів молодечих організацій з різних країн поселення. При ідентичності ідейного, а навіть ідеологічного спрямування, можна запримітити різниці в поведінці, в способі думання і в реакції на ті, чи інші проблеми суспільно-політичного життя. Ці різниці виступають багато сильніше серед молодого поноління, а навіть і старших, що не відзначаються активною національною свідомістю. Заник знання українсьної мови, звичайно, визначує ступінь асиміляції до чужого оточення. Третім важливим чинником, що вирішує темпи асиміляції та ціло­ го асиміляційного процесу є м і ш а н і п о д р у ж ж я , де один з партнерів є автохтоном даної країни. Тут, як правило, асимі­ ляція бере верх з сам о го початку родинного життя в користь країни поселення. Випадки протилежного належать до рідкісних. Натомість мішані подружжя, де дві сторони є чужі по відношенні до країни поселення, можуть бути вирішені в користь сторони з сильнішою куль­ турною і національною основою. Четвертим чинником, що підсилює асиміляційні процеси, є пере­ бування молодих поза українською родиною і українським середови­ щем, напр, в чужих гуртожитках під час шкільного року і студій, при­ належність до чужих молодечих організацій і клюбів та практикування професії в чужому оточенні. Всі ці чинники становлять ґрунт для ситуаційної асиміляції і сприя­ ють добровільній асиміляції, тобто коли людина вбачає в асиміляції певні користі для себе і своїх нащадків. Найбільше спустошення в духовій площині серед нашої молоді може зробити чужа, не відповідно підібрана школа, де виховання базується на прагматизмі, або що гірше на розкладових філософічних і політичних концепціях матеріялізму, марксизму, гіппізму, чи нігілізму. Ш код и від такого навчання є необчислимі, бо боротися відтак проти насаджених переконань, чи індоктринації, є дуже важко. Національним голокостом на довшу мету є категорія мішаних подруж, де перевагу бере автохтонна сторона. Тільки виїм кові обставини можуть зберегти частину нащадків таких подруж, яких прізвища гово­ ритимуть про їх національне походження. Цікаво при цьому відмітити, що в Америці, країні, де майже всі прибули з інших континентів, створено Інститут для встановлення родоводів на підставі прізвищ. З тією метою в кожній європейській країні були перешукані більшість

145

архівів гром адянського стану для віднайдення кореня. Це стосується також і чорних що їх ян невільників м орські пірати та торгівці людьми продавали багатим американцям. Ян же тоді спільнота, що опинилася в умовах діяспори, де всі чинники наставлені на процес асиміляції, може себе від неї зберегти і чи взагалі на довшу мету це можливе? В нас дуже популярним стало покликатися на жидівський нарід, який видержав діяспору на протязі 2-х тисяч літ. В дійсності, жиди становлять щасливий вийняток від діючих законів асиміляції, поскільки вони знайшли від початну належні рецепти, які снрупулятно стосували на протязі тих тисячоліть. Розв'язна цього для нас кардинального питання лежить у сфері в и х о в а н н я , у загально принятому нами виховному ідеалі людини. Відносно жидівського прикладу, то ми бачимо виразно, що їхнім ідеалом став месіянізм «вибраного Б огом народу". А коли так, то винесені з дому закони стали для них єдиним середником поведінни і постави між собою і стосовно зовнішнього світу. Починаючи з релігії, ми бачимо, що жидівсьна релігія є виключно їхньою власною релігією. Талмуд для жида є найвищою святістю і мудрістю і бути жидом це вийнятновий привілей. Вихованням молодих понолінь займалися завжди три основні чинники: родина, синаґоґа і хайдер (школа). Ніхто посторон­ не не міг мати впливу на виховання жидівсьної молоді. Солідарність жидівського племени забезпечувались кагалом, щось в роді організо­ ваної спільноти, де кожний жид у потребі міг одержати поміч. Одною з головних засад кагалу, було не допустити до себе впливу гоїв, тобто всіх інановіруючих. Навіть харчування підпало під закон «чистоти" — кошерности й тому жиди витворили свій спосіб харчування і перевір­ ки харчових сирівців, які одиноко можна було ними споживати. 1_Це й тепер є окрем і жидівські харчові фабрики, де є знак »кошер«. Свящ ен­ ною інституцією в жидів є родина, яка мусить бути чисто ж и : =?ська. Якщо трапляється вилім з цього принципу, то або гой стане жи,дом з усіми належними консеквенціями, або ж идівського партнера мішаного подружжя кагал і родина виклинають, виркаю ться і зривають з ним всякий контакт. Цікавий є ритуал для жидівсьних хлопців, що осягнули 13 рік життя. В цій пубертній фазі розвитку хлопця, його вводиться в світ дорослих і він мусить складати янби приречення, що буде в своєму житті придержуватись закону Мойсея, а також всього, що йо­ му дало жидівство на протязі сво єї історії, а що він одержав від родини. Практично беручи, жидівство у діяспорі, виходячи зі св о го месіянізму вибраного народу, поставило собі за мету опановувати знання і професії, які дають ключ до керівництва головними ділянками життя державних народів. Тому м іж жидами ми майже не бачимо чорноробів по фабриках, копальнях на транспорті чи на ріллі, хіба що в Ізраїлі, де вони мусять забезпечити всі ділянки держ авного життя та господар­ ських чинностей. В діяспорі вони займають нлючеві позиції в торгівлі, на біржах, а банках і в контролі індустрії, а разом з цим мають в руках більшість масмедій, щоб в такий спосіб формувати публічну опінію в бажаному для них напрямі. Не бракує їх також і в науці, де є

146

чимало світової слави імен, згадати 6 тільки Фройда, Айнштейна, а також Карла М аркса і Енґельса, що своїми соціяльно-економічними і філософ­ ськими теоріями мали підбудувати ґрунт під існування і дію світового жидівства. Цей енсперимент, який пішов поза межі талмуду, коштував їх мільйони жертв в гітлерівській Німеччині, а відтан в формі антисемі­ тизму прокотився в країні т.зв. інтернаціоналізму — С С С Р , де росій­ ські автохтони почулися загрожені з боку м іжнародного жидівства, яке проявлялося через високі становища в партії, в уряді і на ключевих позиціях у виробництві та в науці. Створення держави Ізраїлю було консеквентним ділом світового жидівства, як наслідок нім ецького голокосту та можливих подібних ситуацій в інших країнах світу. Ізраїль став тепер прибіжищем для втіьачів з С С С Р ; є найважчою проблемою міжнародних відносин на близькому Сході. 4. КІН Ц ЕВІ С ТВ ЕР Д Ж ЕН Н Я . 1. Проблема асиміляції для унраїнськоі спільноти в Україні : в діяспорі є найбільш пекучою і найтяжчою до розв'язки проблемою. 2. Україна з її величним минулим має в собі величезні резерви духових надбань, які усвідомлені українцями, можуть послужити н є р л ь к и зберігаючим українство чинником проти асиміляційних впливів, але мають всі підстави асимілювати до себе інших з нижчою культурою, не вживаючи для цього насильства. 3. Першим і найважнішим чинником в протиставленні до асиміляції є родина з її виховними засобами на базі релігійного і нацонального світогляду і моралі. Тисячолітня українська духовість і культурні над­ бання мають бути м ікроскопічно віддзеркалені в виховній практиці к о ж ­ ної української родини. Тут має відіграти важливу ролю укра пська родинна бібліотека і преса. 4. Церква і школа та молодечі організації мають за завдання сусспільненим вихованням допомогти родині у вихованні молодого поко­ ління. Це вимагає наявности відповідного числа і якісно сформованого духівництва в дусі відрубности і помісности наших Церков, що при спільному українськом у обряді для обидвох традиційних наших Церков є позитивним елементом у релігійному і національному відношенні. Н еоб­ хідність українського шкільництва усіх ступенів, починаючи садками, народним шкільництвом, через середні школи аж до Університетів з наявною скількістю і висококваліфікованими учителями і професорами є дальшою вим огою нашого збереження і виховання. Те саме торкається молодечих організацій, які у своїх вишкільних програмах мають подбати про відповідне число і не менш відповідну якість В И Х О В Н И К ІВ . 5. Усі наші суспільні, громадські і п о л і т и ч н і установи та організації мають створювати атмосферу високоорганізоеаної спільноти, готової кожночасно прийти з допом огою для розвитку української культури, шкільництва і молодечих організацій. Це є той »кагал«, який має за завдання держати напрям до реалізації нашого спільного ідеалу, яким для більшости нашої спільноти повинен бути узмістовлений в гаслі: служба Б огові й Україні. 6. Найбільш радикальною істиною повинно бути для нас ствердження: без власної Держави і своєї української влади немає повної розв’язки проблеми асиміляції, яка нам тепер смертельно загрожує.

147

КРАЙОВІ З’ЇЗДИ СУМ АВСТРАЛІЯ В п'ятницю, 17 квітня 1981 рону в Нвінбієні, НПВ, відбувся з великим успіхом XII Крайовий З'їзд Спілки Української Молоді в Ав­ стралії, в яком у взяли участь 36 делеґатів (7 сеньйорів, 29 друж ин­ ників), що заступали 7 О середків (Мельборн, Джілонґ, Сідней, Перт, Аделяїда, Ньюкастель, Квінбієн) і 9 3 7 членів СУМ. На З ’їзд прибули також гості (духовенство У К Ц представники різ­ них Організацій, зокрема О УВФ . З'їзд пройшов під ювілейним гаслом: »3а правду, за волю України« з нагоди 30-ліття С УМ в Австралії. Господарем З'їзду був місцевий О середок С У М ім. Єв. Коновапьця. Нарадами З'їзду керувала президія, голова — М. Ткачук, заступник — Б. Ґут, а секретарювали Л. Пукальська і Р. Захаряк. Д о почес­ ної' президії З’їзду запрошено: о. В. Рожика, о. Б. Ш ем ечка, Ж. Коломийця, інж. М. Малецьного і М. Петрівську. З їзд привітали листовно: Центральна Управа СУМ , Крайові Управи С УМ Франції, Німеччини, Америни і Канади, С УО А, Крайова Пласто­ ва Старшина Австралії, капелян С У М — о. Д. Сенів та ряд суспільногромадських і церковно-релігійних організацій. Усні привіти висловили: о. Рожик, парох Кенберрі-Квінбісну, інж. М. Малецький, інж. С. Місько, Ж. Коломиєць від О УВФ , п-і М. Петрівська, Кондаревич від О. С УМ в ЗА (Перт) і голова Крайової У п ­ рави Л В У — І. Андрушко. Під час З їзд у працювали Ком ісії: Виховна, Організаційна, Культосвітна і фінансово-господарча. Комісії проаналізували низку проблем зі згаданих ділянок, пода­ ли З'їздові пропозиції, які делеґати прийняли у формі постанов З’їзду. Звіти з діяльности Крайової Управи, за каденцію від 25.3. 1978 до 17.4. 1981 були видруковані і охоплювали в деталях багатогранну працю Управи від адміністраційної до видавничої, з великим наголо­ сом на справи виховні й організаційні. Наявність так солідно опрацьо­ ваного Звіту — була одною з причин великого успіху З’їзду. Після доповнюючих звітів членів уступаючої Управи і Контрольної комісії відбулася дискусія над звітами, а радше ствердження факту, що Крайова Управа не могла краще виконати свого завдання, тому прийнято звіти Управи, Контрольної ком ісії і уділено абсолюторію, а щойно після звітів Комісій та прийняття постанов З їзду, приступлено до вибору нерівних органів Крайової Управи. На внесок Н ом інаийної ком ісії обрано Управу на наступну каден­

148

цію в такому складі: М. М оравський — голова, С. Романів — зас­ тупник, В. Хамула — гол. виховнин, П. Сенів — секретар, Д. М о­ равський — фінансовий, В. Рудевич — реф. Дружинників. Нр<м об­ раних членів до Кр. Управи входять ще з уряду — голови всіх О с е ­ редків СУМ . Контрольну ком ісію очолив Р. Захаряк, члени: П. Шарам, С. Баскіїн. Голова Товариського суду — М. Ткачук, члени: Б. Ґут і Ж Коломиєць. З ’їзд надав почесне членство С УМ мґр. В. Литвинов), М. Петрівсьній, І. Л егком у і схвалив резолюції, які унапрямлюють основну діяль­ ність С УМ в Австралії на наступні роки. В резолюціях З'їзд окр е м о привітав, з нагоди 40-річчя Акту 30-червня — Голову Тим часового Д ерж авного Правління, Ярослава Стецьна. СУМ-нор

БЕЛЬГІЯ 9.5. 1981 р. відбувся 24-ий Крайовий З'їзд С УМ в Бельгії у Народиьому домі в Ґенку. Присутніх було 50 людей: ЗО дружинників та 20 гостей. Голова уступаючої управи інж. і. Левицький відкрив З'їзд, привгтав урочисто всіх делеґатів та голову Виховної' Ради Центральної Управи С У М д. мґра О. Новаля. З'їздом керувала президія в складі: голова — м ґр О. Коваль, секретарі — под. І. Чепан, под. В. Коваль. Перебіг З'їзду був плинний, хоч дружинники замало використову­ вали нагоди висловлюватися в дискусіях. Запропоновану абсолюторію головою Контрольної ком ісії д. М. Ф ірманом, уділено уступаючій управі одноголосно. В склад нової Крайової Управи входять: інж. І. Левицький го­ лова, П. Фірман — заст. голови, 3. Коваль — секретар і реф. зовніш ­ ніх зв’язків, М. Карпа — фін. реф., !. Хохоляк — реф. дружинників. П. Осмальський — реф. юнацтва, Б. Качмарський — реф. споріу, І. Чепак — реф. преси, Д. Димид — господар, П. Хома — організацій­ ний реф. Контрольну ко м ісію Ковтно.

очолив М. Фірман, члени: Д. Михайлюк, Г,

Головою Товариського суду став М. Хома. Після звіту Революційної к о м іс ії, З'їзд закрито відспіванням н а ­ ціонального гимну. Після короткої' перерви д. м ґр О. Коваль виголосив надзвичайно цікаву та цінну доповідь на тему асиміляції. З'їзд закінчився товариською забавою під звуки сумівсьної оркестри ■>Опришки« з Бельгії. м н

ФРАНЦІЯ 9 травня 1981 р. відбувся Крайовий З'їзд Спілни Унраїнсьної Молоді у Франції. Очолював збори д-р В. Косик, як голова, який привітав присутніх і побажав якнайкращих vcnixie у проведенні З'їзду. Почали наради

149

молитвою, а відтак голова Президії привітав подр. І. Квасній, чле­ на О середку Н ью -Й орку ім. генерала хорунжого Т. Чупринки, ЗСА, і голови осередків Парижу, Сошо, Н ормандії. Після прийнятого порядну запропоновано й прийнято більшістю голо­ сів склади 2-х комісій — Верифікаційнсм: О. Смоликевич, М. Бублинський, І.П. Пастернак; Н омінаційної: П. Кучинський, Р. Ю ник, І.П. Копчук, І. Филь. Потім прочитали привіти від о. канцлера М. Левенця, ЦУ СУМ , від Крайових Управ нраїн Америки, Австралії, Белым, Великобрітанії, Канади, Німеччини. Голова уступаючої Управи подруга Л. Вітошинська-Друар подала звіт про діяльність КУ за березень 19 8 0 р. — травень 1981 р. Д о за­ гальних зауваг вона додала, що найголовнішим, мовляв, було те, що »... більшість передбаченої програми каденції ми виконали. Праця кипіла під час цілого року невпинно, а висліди швидкі... хочу підкрес­ лити подивугідну відданість моїх друзів з уступаючої Крайової Управи. Кожний у своїй ділянці не жалував ніколи ні втоми, ні часу, щоб виконати свої доручення. Кортить відзначити ко ж н о го зокрема, але радше слід згадати, яку ролю заохоти відіграє правдива дружба. Треба підкреслити, що Франція здобула повагу на європейськом у терені і тепер з нею постійно рахуються!» Далі звітували інші члени КУ та голови кожних осередків за їхню діяльність — д. М. Бублинський за секретарство, д. І. П. Копчук за скарбництво, д. М. Митрович за виховну діяльність, д. Б. Копчук за Виховно-відпочинковий табір і європейську Олімпіяду 1980 в Розе в оселі О У Ф —С УМ . Після звітів Верифікаційної й Контрольної комісій була одноголосно уділена абсолюторія. Склад новообраних членів КУ Франції: подруга Л. ВітошинськаД руар — голова, д. П. Кучинсьний — 1-й. заст. голови й сенретар, д. 0 . Смоликевич — 2-й заст. голови й референт Оселі О У Ф —С У М у Ро­ зе, д. І. П. Копчук — скарбник і референт сумівських видань, подр. 1. Зелена — культ.-освітний референт (до звільнення з військової служби д. М.М.), д. І. П. Пастернак — спортовий референт, д. І. П. Филь, д. М. Бублинсьний та подр. Н. Псуй — члени. Контрольна ком ісія: д. В. Дратвінський — голова, д. П. Гуменюк, подр. Н. Бурновіл — члени. Новообрана голова, подр. Л. Вітошинська-Друар привітала нову КУ. Потім склала в імені С УМ у Франції подяку сеньйорові д. П. Кучинському і вручила йому подарунок з нагоди його 30-ліття праці в СУМ-і, в якому він невтомно і жертовно присвятився для нашої молоді. Крайовий З їз д був закритий з відспіванням українського націо­ нального гимну. Треба висловити Новообраній Крайовій Управі С УМ Франції — яка складається лише з гартованих молодих членів у віці під ЗО років, які не бояться будь-якої відповідальности і доручень, — поба­ жання дальших успіхів у продовжуванні корисної та відданої праці у багатогранних діляннах українсьної діяспори та вихованні доростаючої' української молоді. Б .К .

150

НІМЕЧЧИНА

У ч асн и к и К р ай ов ого

з ’їз д у

в М ю н х е н і.

Дня 6 червня 1981 р. відбувся в українсьній парафіяльній залі при Ш енш трассе XIX Крайовий З'їзд С УМ -у в Німеччині. На З'їзді було понад 50 учасників, з яких 33 мали право голосу. Також на З’їзді були присутні душпастирі: о. М. Молчко від УКЦ та о. протопр. П. Дубицький від УАПЦ, представники українських громадських, науно установ. Приємною була також присутність представника братньої орга­ нізації ПЛАСТ-у. З'їзд відкрив уступаючий голова под. Віра Гайдамаха, привітавши всіх присутніх та попросивши присутніх отців провести молитву за успіш ­ не проведення З’їзду. По спільній молитві обрано президію, яка далі провадила З'їздом в таному складі: д. Б. Lilynep — голова, под. І. Бобин та д. В. Карпінський — секретарі. Після прийняття порядку нарад була змога скласти привіти-побажання З'їздові. Голова президії прочитав Привіт голови Проводу О УН Я. Стецька. Глибокозмістовний, зі щирого серця та глибини душі при­ віт склав о. протопр. П. Дубицький. Д о усних привітів долучилися о. М. Молчко, проф. д-р Г. Васьнович від УВУ, ред. С. Мудрик від НОУГЦУ та А. Гайдамаха від видавництва «Шлях Перемоги». Після відчитання привітів ред. С. Мудрик промовив до учасників коротке, врочисте слово, нагадуючи сумівцям 35 років успішного ведення праці та велині і трудні обов’язни-завдання, які лежать ще перед нами. Після відчитання та прийняття протоколу 18-го Крайового З'їзду та вибору мандатної, номінаційної та резолюційної ком ісій приступлено до звіту з діловодства уступаючої КУ. За НУ звітувала под. В. Г айдамаха.

151

Із звіту можна було вичути, що НУ нанлала на себе різнорідні зав­ дання — виховно-еишнільного, організаційного, технмного, репрезентащйного характеру. Більшість завдань вдалося виконати, але не всі: так, напринлад, надалі пекучою проблемою лишається закуп власної' оселі та реактивізація терену, що без сумніву не є легкою пробле­ мою і мабуть за одну, а навіть більше каденцій не вдасться задовіль­ но розв'язати. Слід тут ще відмітити, що КУ вложила в цій каденції надзвичай­ но багато труду та старань у розбудову Европейської Конференції СУМ, щоб посилити її ефективність на терені дію чого СУМ -у в Европі, як і в підготовку та проведення останніх двох зимових таборів на Франкополі. Закінчила голова свій звіт із закликом до всіх, щоб «жертвенно і консеквентно працювали, не зважаючи на всі труднощі і перешко­ ди в минулому та які доведеться зустрінути і в майбутньому. Наші ідеї треба поширювати серед молодих. Н есім о наші сумівські прапори несплямленими байдужістю до свого рідного. Крокуйм о як один в авангарді боротьби за світле майбутнє української нації” . Про фінанси звітував д. Р. Ш упер. Треба ствердити, що КУ ви­ в’язалася незгірше — є чим далі працювати та діяти. За Крайову Виховну Раду С УМ звітував д. А. Гайдамаха, наголо­ шуючи в своєму звіті дуже важливі критичні моменти, які в майбут­ ньому прийдеться розв'язати. Тут у першій мірі мова про Европейські зимові табори, число учасників яких за останні роки дуже зросло. Це вимагає збільшення складу команди, технічного та виховного пер­ соналу. Також, уже незалежно аід числа учасників, треба буде покращати умови приміщень та викладових засобів. Не менш важливим є відпо­ відний потребам молодого покоління підбір тем-гутірок та викладачів. Від’ємним явищем на Европейських зимових таборах являється відсут­ ність наукових інституцій як УНУ, УВУ, які влаштовують зимові курси з підтримкою КО Д УС -у на малочисельних оселях, лишаючи на боці 100 до 120 сумівців на Франкополі. Звіт Контрольної Ком ісії склав її голова д. О. Пукальський, замі­ тивши, що діловодство було ведено старанно і що КУ в міру своїх можливостей зробила великі зусилля для здійснення намічених плянів. Диснусія над звітами — що приємно ствердити — була більш ін­ тенсивною та широкою, як то бувало на попередніх З ’їздах. Зрос­ тає відвага у молодших членів висловлювати свою думку, критично та конструктивно насвітлювати деякі проблеми, як теж висловлювати признання там, де його заслуговується; не завжди так бувало. На пропозицію голови Контрольної Комісії уділено уступаючій уп­ раві одноголосно абсолюторію. Відтак приступлено до обрання нових керівних Крайових Органів СУМ. На пропозицію голови номінаційної ком ісії д. А. Гайдамахи обрано склад Крайової Управи: Панчук Володимир — голова’, Віра Гайдамаха — заст. голови, Славка Філь-Содорук — сенретар, Роман Ш у п е р — фінан. референт, Славко Бобин — референт площі та господарства. О рест Дебрицький — орга­

152

нізаційний референт, Л е вко Зілич — спортовий референт, Михайло Ярмола, М аркіян Панчук — вільні члени. Нонтрольна Ком ісія: О сип Пукальсьний — голова, Леся Цю рак, Роман Липа — члени. Виховна Рада: Микола Ф ранкевич — голова, Богдан Бобин, Петро Мозолюк — члени. Товариський Суд: Богдан Ш у п е р — голова О рест Філь, Андрій Гайдамаха — члени. Резолюції, які були прийняті Крайовим З'їздом одноголосно, прочи тав д. М. Франкевич. Новообраний голова в своєм у слові, дякуючи за вдруге висловлене до нього довір’я, відмітив, що КУ не може звужуватися до мінімальних завдань, щоб їх тоді якнайкращ е виконати, а мусить накладати на себе різні обов’язки, — К У мусить бачити існуючі обставини й проблематику, яка на нашому терені різнорідна та складна, до кож ної існуючої проблеми вона мусить зайняти своє становище і знайти відповідну розв'язку Це, очевидно, доводить до цього, що завдання і обов’язки нагромаджуються, але пом им о всього, все це треба мати на увазі і не вільно їй знехтувати або не зацікавитися даною яноюсь пробле­ мою — це було б гіршим явищем, ніж при кінці каденції ствердити, що зауважену проблему не вдалося задовільно чи повністю розв'я­ зати. Закликаючи до посиленої співпраці та з відвагою до нелегких завдань, голова президії оголосив ЗТзд закритим. Відспівано »Не пора«. Увечорі цього сам ого дня відбулася прекрасна забава до якої пригравала сум івська капеля з Бельгії »Опришки«. Па„

ПРИВІТ ГОЛОВИ ПРОВОДУ ОУН Слава Україні! Крайовом у З’їздові Спілки Української Молоді у Німеччині. Д орогі С ум івки і Сумівці, дорога Молоде! Я завжди дуже радо вітаю Вас, які — хоча здебільшого родилися вже на чужині — серцем і душею є в країні своїх мрій і туги, якій судилося з волі Провидіння виконати велику історичну оолю в історії світу. Вісімдесяті роки несуть нам велині злами й усьому світові. Ро сійська безбожницька тю рма народів добігає свого кінця. Правда, справедливість, воля й незалежність перемагають серед терпінь, болів і страхів. Такий уже закон життя. За правду треба рискувати життям і особистою свободою , треба страждати, треба зрікатися вигод життя. Але чи не є справж ньою радістю життя почуття виконаного обов’язну, чисте сумління? Чи радість життя мусить обов’язково мати ознаки вигод і гедонізму? Чи не існує вища радість життя, вища якість жит­ тєвого вдоволення, що її культивують герої й борці? Чи ті, що живуть у вічності й для вічности, не переживають тієї вищої якости радости життя? Тому, що підупала якість моралі життя, зокрем а серед віль­ ного суспільства Заходу, що перестає бути Окцидентом, а прийшло вирівняння на найнижче, на пересічне, на культ малої людини, людство

153

стоїть перед катастрофою, бо культивується тезу «ліпше червоний, ніж мертвий*. Не цього навчав Богочоловік, коли відкидав усі спокуси диявола, що манив його туэемнопроминальним, але Богочоловік від­ хилив усе проминальне, щоб підняти й нести свій і за нас хрест, щоб дати нам вищу якість Богоподібної істоти. А вона є тоді, коли людина служить власній Нації, своїй Батьківщині, як найвищій духовоорганічній спільноті на цій землі, що через неї йде шлях у вічність життя людини. Сили большевицького, російського зла наступають на світ, М осква прагне створити тотальний хаос у вільному свггі, вбиваючи найвищих захисників іншого типу, ніж російський спосіб і шлях життя. Остан­ ній і вирішальний бій перед вами, перед нами, — може вже недале­ кий той час, коли будемо мусіти віддати есе, що м аємо в ім'я гідности, чести, волі, правди, національної незалежности нашої ВітчизниУнраїни. Готовімся на цей страшний і вирішальний зудар, з якого переможцями вийдемо ми, вийде Україна, бо з нами Бог, з нами правда, воля свята! Цього рону переживаєм о сорокріччя початку новітньої величної'епохи в історії України, останній період державности України, що тривав не менше одне десятиріччя — Українського Д ерж авн ого Правління — ОУН-УПА-УГВР, доки в тіні меча О У Н -У П А принаймні на час­ тині української території український нарід виконував свою рідну владу. Це була велична героїчна епоха, може, як пише Головноком ан­ дувач Збройних Сил України-УПА — ген. Тарас Чупринка, найбільше героїчна в історії, супроти якої бліднуть Термопілі. Ми горді за нашу молодь, яка співтворила цю величаву епоху... З 30-им Червня — пише наддніпрянський автор у виданні «Ідея і Чин«, ч. 3 /1 9 4 3 , органі ОУН, про Похідні Групи О УН, цю п'ятити­ сячну політичну армію хоробрих, яка разом з борцями тієї самої ідеї всієї України підняла синьо-жовтні прапори: »Ім не здивувалися, не запитували чиї це прапори, навпь w ленькі діти. їх прийняли давно й прийняли не як гостей, а так, як прий­ мають Бога: просто до серця, відразу, безоглядно й навіки«... Цю національну українську стихію розбудила революційна ОУН під керівництвом Степана Бандери. Але державу українську творив весь нрод, джерело сили й невичерпна криниця революційних кад­ рів ОУН. Тодось Осьмачка, наддніпрянський автор, пише: «Україну підняли зі своїх сердець перед очі Б о га і сусідів тільки бандерівці під час другої С вітової війни, щоб вона ожила, щоб вона заграла бажанням жити знову!«. Націоналісти-революцюнери розбудили велета, але велет — це Гарантія перемоги ідеї визволення, розвалу російсь­ кої тюрми народів і знищення комуністичної системи! Цей велет, який все наново оживає, воскресає й дає усім нам силу — це весь український нарід — творець Держави. Б ез нього її немає, а з ним вона вже у вісімдесятих роках буде реальною дійсністю! Слава Героїчному Українськом у Н ародові!

Героям Слава! М.п., у червні 1981 Ярослав Отецько

154

30-ЛІТТЯ O - K Y СУМ В МОНТРЕАЛІ В місяці грудні минулого року О середок С УМ у М он тре а лі величаво відзначив 30-річчя своєї діяльности. З цієї нагоди відбулися чотири імпрези: 1. Попис юнацтва 2. Виставка видань, відзнан і документів. 3. Великий концерт ансамблів Осередку С УМ . 4. Ювілейний бенкет. Видано рівнож Ю вілейну книгу, яка представляє діяльність Осєредну С УМ та всіх його клітин за ЗО літ. Книга справляє гарне вражіння своїм зовнішнім виглядом та реданційним оформленням. Величина альбомного формату, в полотняній оправі із золотим надруком та ор­ наментом на синій обкладинці. Збірник зредагували: Григорій Ощипко, Методій Кінах, Степан Гарасимович та Володимир Гаврилюк. Мистецьке оформлення обкладинки Оксани Шульган. Книга обіймає 164 сторінки на нрейдяному папері і складається з 25-ти розділів, які представля­ ють різні аспекти діяльности Осередку, Булави Юнацтва, Жіночоі' Ланни, Батьківського Комітету, Рідної школи при О середку СУМ , Оселі В ер­ ховина, мистецьких ансамблів, Д ом у Молоді і т.п. Ювілейний збірник містить понад 60 фотографій, вибраних із кількох соток, серед яких знаходимо обличчя трьох поколінь: сеньйорів, друж ин­ ників та теперіш нього юнацтва. Він останеться цінною пам’яткою для майбутніх понолінь, які можуть черпати з нього досвід своїх батьків та дідів. Це один із перших О середкових збірнинів у Канаді.

Один

.1

найбільших випусків Курсів українознавства нашої школи в 1973 p., 33 абітуріенти( з Ю вілейної кн и ж ки )

155

Нрутянська голодівка в Лондоні Продовжуючи традицію відзначування бою під Нрутами, С УМ у Великій Британії і цього року зорганізувала й провела в Лондоні крутпнську акцію-голодівку під м осковською амбасадою, присвячуючи її обороні українських політичних в'язнів, а зокрем а за звільнення Ю рія Шухевича. На заклик Крайової Управи С УМ прибуло до Лондону понад 80 сум івської молоді з різних осерєднів, що становило найбільше досі чис­ ло учаснинів кругянської акції, відколи її організовано. Сум івська молодь привезла з собою транспарант, зміст якого пояснював, хто і чому веде голодову акцію, як також плякати-портрети українських політич­ них в ’язнів, в тому й Ю рія Ш ухевича Під час цілої акції, яка тривала від 12-ої години 31 січня до полудня 1 лютого, поведінка сумівської молоді була зразкова, за що належиться їй признання. В голодовій стійці взяли участь голова НУ С У М Ярослав Рутковський і члени НУ С УМ : В. Шляхетко, М. Юрчишин, І. Зорик, О. Іванчук, Ліда Деременда, як також дружинники і члени управ багатьох осередків С УМ . Під час цілої акції роздано багато тисяч летючок, надрукованих спеціяльно для кругянської акції. На відміну від попереднього року, цьогорічна крутянська акція мала бурхливий характер, а це тому, що поліція, яка у зв’язку зі страйком тюремної сторожі у Великій Брітанії наділена деяними надзвичайними правами, ц :> ними має право користуватися з власної ініціятиви, була надто гостра у своїй поведінці супроти учасників акції. Вона заборо­ нила учасникам тримати голодову стійку під брамою , що закриває дорогу, яка веде в напрямі до м осковської амбасади, а т имала голодуючих напроти, з другої сторони головної дороги. Вона теж заборонила палити всі смолоскипи нараз, що було в пляні ани але пішла на ком пром іс вимогам голодуючих і дозволила палити л по п’ять смолоскипів нараз, що вийшло і на користь голодуючим, бо по п’ять нараз смолоскипи горіли цілу ніч безперервно. О бурю ю чись на таку поведінку поліції, окремі групи молоді діста­ валися, пройшовши п о л іц і й н і стійки, аж під головну браму м осковської амбасади і там одна група вигукувала кличі: »Воля Україні", «Звільніть Ю рія Шухевича«, «Росія — тю рма народів« і т. п., а друга група таки напроти входових дверей під брам ою амбасади запалила червоний прапор-ганчірку, співаючи національний гимн. Поліція гостро на це зареаґувала, арештуючи з першої групи двох юнанів з Менчестру: дд. Івановича і Нуцика, а з другої групи, яка намагалася запалити другий прапор, арештувала дружинника С УМ з Лестеру д. Б. Боднара. Чергового дня арештованих поставлено перед маґістратський суд, яний понарав їх по 10 ф. гривни і звільнив. Доволі цікавим було ще спостереження учаснинів відносно дивної тим разом поведінки поліції. Хтось з українців зупинив на деякий час своє авто на дорозі напроти м осковського консуляту, а сам кудись пішов. Щ о це було авто українця, видно було по тому, що на ньому була наліпка з тризубом. Нагло біля авта знайшлись якісь

156

15 б е р е з н я 1981 p ., п іс л я ч е д у г к , у п о к о їв с я в Б о з і

важ кої

б л .п . Ів а н Р О В Е Н Ч У К П о н ій н и й н а р о д и в с я 1 4 к в іт н я 1 919 р. в С в о б о д і, К о л о м и й с ь к о г о п о в іт у , У к р а їн а . В ю к и х р о к а х в с т у п и в в р я д и О У Н . В з ір ц е в и й м о л о д и й п а т р іо т і д и ­ с ц и п л ін о в а н и й в о їн , в ід д а в с я з е н ту з я з м о м б о р о т ь б і в и з в о л е н н я У к р а їн и у д в о ф р о н т о в о м у з м а г у з г іт л е р ів с ь к о к о ю Н ім е ч ч и н о ю і ч е р в о н о ю М о с к ­ вою . П р и ч а л и в ш и д о б е р е г ів Н а п а д и , п о с е л и в с я у В ін д з о р і. У в е с ь с в ій в іл ь ­ ний ч а с п р и с в я ч у в а в п л о д о т в о р н ій пращ у вихованні м олоді в р яд ах С У М , т а у м н о г о г р а н н ій д ія л ь н о с т і У В Ф . П е р е їх а в ш и н а п о с т ій н е п е р е б у ­ в а н н я д о Д е т р о й т у ( З С А ) , в ід д а в с е б е в с е ц іл о т в о р ч ій д і я л ь н о с т і у в с іх о р ­ г а н із а ц ія х У В Ф , т у р б у ю ч и с ь в и х о в ­ ною прац ею в С У М , де в и хо в ув а л а ся і й о го д о н е ч к а -о д и н а ч н а , Н а т р у с я . Р о з в и в ш и в а ж к и м тр у д о м б у д ів е ­ л ь н е п ід п р и є м с т в о , т в о р и в в а р с т а т п р а ц і д л я б а г а т ь о х у н р а ін ц ів . Н евси пущ о ю п р а ц е ю , зн ачн им и п о ж е р т в а м и н а ц іл и в и з в о л ь н о ї б о р о ­ т ь б и У к р а їн и - н а в и х о в у в а н н я м о л о ­ д о г о п о н о л ін н я в у н р а ін с ь к и х м о л о ­ д іж н и х о р г а н із а ц і я х , н а с а м п е р е д на в и х о в н у .ір а ц ю С У М А д е о с т а н н ь о б у в Г о л о в о ю Б а т ь к ів с ь к о г о К о м іт е г у , на п а р а ф ія л ь н е і р ід н е ш к іл ь н и ц т в о т а на в с і к о р и с н і у к р а їн с ь к і н а ц іо н а л ь н і ц іл і - з д о б у в п о к ій н и й Ів а н Р о в е н ч у к д л я с е б е п р и з н а н н я і щ и р у п р и х и л ь н іс т ь ш и р о к о ї у к р а їн с ь к о ї г р о м а д и . О ч о л и в т е ж з б ір н у н а Ф о н д в и з в о л е н н я У н р а іни в о к р у з і Д е т р о й т у , д а ю ч и п р ж л а д c j o e t o н е в с и п у щ о ю п р а ц е ю та г р о ш о ­ вим и п о ж е р тв ам и . 8 о с т а н н ю д о р о г у с у п р о в о д и л и в ір ­ н о г о с и н а У к р а їн и й о го д р у з і, в е л и к а д е т р о й т с ь и а і в ін д з о р с ь н а у к р а їн с ь к а г р о м а д а п ід п р о в о д о м є п и с к о п а Ч ік а ґ ів с ь к о ї є п а р х п , Ін о к е н т ія Л о т о ц ь н о г о 1 7 .3 . 1981 р . н а д е т р о й с ь н е к л а д о в и ­ щ е .S н е в и м о в н о м у с м у т к у з а л и ш и в б л .п Ів а н Р о в е н ч у к д р у ж и н у М а р ію , д о н е ч к у К а т р у с ю , б р а т а Ю р ія і б л и ж ­ ч у т а д а л ь ш у р о д и н у в У к р а їн і , в З С А і К а н а д і, т а ч и с л е н н и х д р у з ів . в .И .П

В н а с л ід о к н е щ а с л и в о г о в и п а д к у у в ів т о р о н , 9 . ч е р в н я 1 981 р . п ід ій ш о в у в іч н іс т ь , н а 3 2 -о м у р о ц і ж и т т я , ч л е н С У М , В п о р я д н и к 1 -го с т у п е н я , б л . п. Ів а н Ф е д ч и ш и н . П о к ій н и й , за к о р о т к и й ч а с с в о г о п о с е л е н н я в А в с т р а л і ї, (о н . 2 р о к и ) б у в ч л е н о м О с е р е д к а в А д а л я їд і і в і д ­ д а в а в с я ц іл о ю д у ш е ю в и х о в н ій п р а ц і с е р е д м о л о д і. В ін у с п іш н о з а к ін ч и в к у р с в и х о в н и к і в т а , на о с т а н н іх з а г а л ь ­ н и х з б о р а х О с е р е д к а в т р а в н і, б у в вибраний д о У п р ави . Ф а та л ь н и й ви п адо к пер ер вав «эл о д е ж и т т я Ів а н а , не д а ю ч и й о м у з м о ­ ги в и п р а в д а т и з а ііо в ід ж е н и х с п о д і ­ вань. П о к ій н и й м а в у р о д ж е н и й х и с т до п и с а н н я в ір ш ів . Й о го г а р н і п о е т и ч н і с п р о б и п о я в л я л и с ь в с у м ів с ь к и х в и ­ д а н н я х " К р и л а т і" й А в а н г а р д - , в -Н а ш о м у в р о н т і" т а м іс ц е в ій - Т р и б у н і” . Ів а н н а р о д и в с я 2 4 .2 .1 9 4 9 р . з с е л і Л іш м я , Б о с н ія , в р о д и н і с т а р и х у к р а їн ­ с ь к и х е м іг р а н т ів . Й о го б а т ь к о в и їх а в щ е в 9 08 р . і з с е л а Ж у к і в , Б е р е ж а н ­ с ь к о г о р а й о н у , а м а т и < •л Д о л и н и . Л іш н я з н а х о д и т ь с я в ц е н т р і у к р а їн с ь ­ к о г о е м іг р а н т с ь к о г о с к у п ч е н н я в Ю г о ­ с л а в ії , д е Ів а н м а в п о в н е у к р а їн с ь к е в и х о в а н н я . Т а м в ін з а к ін ч и в н а р о д н ю і т е х н іч н у ш к о л и . П іс л я д в о р іч н о ї с л у ж б и в ю г о с л а в с ь к і й м о р с ь к ій ф л ь о т і. в ін п е р е їз д ж а є в 7 0 -и х pp. на г іц ю д о Ф р а н ц ії, в ід т а к А в с т р ії, Ш в е й ц а р ії і в р е ш т і д о Н ім е ч ч и н и . Т а м зін в л а ш т о в у є т ь с я н а ір а ц ю в Г а й д е л ь б е р г в ід ­ т а к в М а н г а й м і, д е і в с т у п а є f ди С У М . В 19 79 р . в ін п о с е л ю є т і . " в с у с ід с т в і с в о г о б р а т а Б о р и с а , в С о л с б и р і, н е д а л е к о 4 д е ля ід и . В А д е л я їд і в ін з р а з у с та *: ч л е н о м Гром ади, О сер ед ку С • М та членом к о ­ о п е р а т и в и Г о в е р л я . А-к д о с в о и п е ­ р е д ч а с н о ї с м е р т ч , 6 v b .н т и в н и м ч л е ­ ном О се р е д н а С У М . Г о р е м ір и б и т ій р о д и н і в Б о с н ії, й о ­ го д р у ж и н і з с и н о м т а т р ь о м б р а т а м в А в с т р а л і ї в и с л о в л ю є м о н а ш і найщ и р іш і с п і в ч у т т я . В .И .П . У п р а в а О с е р е д к а С У М в А д е л я їд і .

типи, що стали його оглядати, і вони покликали п о л іц ію , я к а зробила докладний обшук авта, побоюючись, можливо, що в а в т захована бомба, але нічого не знайшли.

, ц и в іл ь н і

Організатори крутянської акції доручили англійській пресі в Лондон на провінціях пресовий комунікат, в якому вияснювано цілі органі­ зованої голодівки, закликаючи людей доброї волі н а допомогу в акц ія х за звільнення українських політичних в ’язнів. та

157

^зем о 9. VIII.80р. в Рочестері, ЗСА , звін­ чалися Л Е С Я Б А Л К О і В О Л О Д И ’ МИР РА БА РС ЬК И Й (з Ютики). Акту вінчання довершив о. протопр. Василь Осташ, в церкві св. Богояв­ ления, при участі церковного хору під дир. інж. Матковського. Весільне прийняття відбулось в залі укр. кат. церкви св. Йосафата. Молоду Пару вітали хлібом і сіллю батьки молодят.Під час гостини ві­ тав культурно-освітній керівник СУМ-А і хресний батько Молодої д. Корнель Василик з Нъю Йорку, підкреслюючи активну ролю Молодят в СУМ. Від О-ку СУМ-А в Рочес­ тері вітав голова, Я. Білоус, від О-ку СУМ-А в Ютиці, голова інж. Іван Федурняк, та багато інших чільних громадян. На заклик проф. Б. Губки, присутні зложили на Укр. Виз. Фонд 22.X I.8 0 р., в церкві св. Юрія, і сумівський юнацький журнал «Кри­ в Нью Йорку, відбулось вінчання ак­ латі» — 232.5о дол. Вітаємо Лесю й Володимира і тивних членів К У й О-ку СУМ-А в Нъю Йорку М АРІЙ КИ Б А Р Н И й бажаємо дальшої успішної праці в рядах СУМ і в українській громаді БОГДАН А ГАРГАЯ. Акту вінчання довершили Ігумен та Многих і Щасливих Літ ! і Парох о. д-р В. Ґавліч і о. Роман Мірчук капелян СУМ з Філадельфії, Весільне прийняття відбулось в сумівському будинку в Йонкерсі в запов­ неній залі гістьми. О. Лев Гульден з парохіїсв. Юрія започаткував весіль­ не прийняття молитвою і побажан­ ням для молодої пари. Старостував д. Корнель Васи лик, голова О-ку СУМ з Нъю Йорку. В часі прийняття було кільканад­ цять усних і писемних привітів. З нагоди вінчання Молода Пара пожер­ твувала на Український Визвольний Фонд — 100 дол., на сумівські жур­ нали »Аванґард« і »Крилаті« по 50 долярів. Марійці й Богданові, на дорозі но­ вого життя, сердечні вітання і по­ бажання успіхів у дальшій відданій праці для СУМ і України та Мно­ гих і Щасливих Літ!

'^ 8

~

т

ПОЖ ЕРТВИ НА ПРЕСФОНД *АВАНҐА13ДУ« ВеликоОрітанія Галіфанс: Український Товариський Клю б — 5 0 ф.ст. / ухвала Лаг. 'Літ­ рів У Т К / ^ Лестер. Відділ С У Б з нагоди всильного прийнят т іі Л . і О. (лн ін — 2 0 ф.ст. Рочдейл: Д іо нізій М ельник, зб.л.ч. >92 — 7 ф.ст. С клали: . /. М ель­ ник — 1.50 ф.ст.; по І ф.ст.: А . Кобрин, 1/. Катериюок, І. П ле­ кай, М . Дарнобід; Г . Брунеиь — 0 .5 0 ф.ст. Свіндон: А . Х о м ів, зб.л.ч. 634 — І З .5 0 ф .пп. ('к л а л и по / ф.ст.: A . Х о м ів, П . Герм ан, В . М аленик, М . Гавртико, А . Бочко, А. К а ч ­ кам, Ю . Свирида, М . Д оліш ний, М . К омаш ка. Л . Куиик. по 0 .5 0 ф .пп.: Ільків, Д анкевич, Ц іниірак, Фе дим, Бойко, Лалуж нип, Ііп п ч ц ькч и . Волвергамптон: М . Титко, зб.л.ч. 6 3 1 6 ф .пп. ('.клали: Управа О-к) — 5 ф.ст. М . Титко — 1 ф .пп B . Гушак, зб.л.ч. 6 3 0 — 3 9 .9 0 ф.ст. ВнМ іл (..' і> 6 ф.ст. О У Ж С кла ли : по 2 ф.ст.: В . Гуш ак, 0 . Гушак , ('.. Савчук, Укр. Гоп. Клю б; 1 ф х т .: В . К алин, 0 . М ікулім, 0 . М асляний, II. Кое, 11 Д а н и м ч ук , 1. Л ащ , С. Цебемко, , /. Кушта, . І . Костур, В. І ‘а па: В . Костур, І. М и х а їт ш и н , !. Л а т , .1/. І/у лик, \І. Волтиинович. С К ли м о к, Гудзь, Д . П авлив, /І. Гребінець, по 0 . 5 0 ф .пп.: Н . . '/і а ків, 11. Польовий, Серннк, В . Н агнило, М . К арам чук, Г. Гушак — 1.40 ф.ст.

Арґентіна Буенос Айрес: В . Заст авний, зб.л.ч. 8 3 4 ''7 7 .0 0 0 тзо. Склали: В . К мет ь — 4 0 .0 0 0 пезо; Д -р А . Шуи — 2 0 .0 0 0 пе.ю; Н. Г о ло к ІЬ .0 0 0 пезо; В . Заст авний — 1 5 .000 тзо: по 1 0 .000 ш зо / . />орі к, Н. . У< Б . Віт оіиинський, С. Присько, М арт а З а т а е н а , <І>. Н ипкш ъ ки;,. р Я. Тавридський, М . Зленко, ('. С пив, Н. Колони,, \І. Фітини, (). Галат ьо, М . Самовереький, 11. Баршевськчн, О. С пев, II. С іт е, . К овалів, М . К апеняк; по 1.0 0 0 тзо: І>. К а ю р , Ксючлинеькії' .

Німеччина Гановер: М . К ловак — 10 нм Мінстер б. Д ібурґ: В . Мосса 10 нм /пшкож на ■■К р члат . 10 нм Мюнхен: полк. Є. Рен, зб.л.ч. 6 2 7 100 нм . ( ’клали: її піно І (■'. Рен — 65 н м .: A n . Екзарх ін 2 0 нм . по 5 нм : ІІІалл, Луишк Підвірний — 3 нм , В алько — 2 нм. Л ю двіґсбурґ: М . К ур ля к — 2 0 нм .

Бельгія Ш арлеруа: М . Л опат чак — 5 0 бфр. Д . Д и м и ї), зб.л.ч. 6 1 9 — 7 1 0 <)ол. С клали no 1(H) офір.: 1/. і < р ч а К уш т а , С. . (ухнич, Я. Худьо, М . Л о п а т ч а к . п. ІІре<>ко 6 0 офр.. по 5 0 дол.: ч-і Футорська, п. К упит и, , /. К сенич. Тюмед: 0 . Д олинський, зб.л.ч. 4 0 5 100 бфр. Л ьєж: /. Федько зб.л.ч. 4 0 6 10(Х) бфр. /т акож на »Крилана • ІОООііфр./ М орляве: С . П еріх — 5 0 бфр. Брю ссель: М ирон К елем ан — 2 0 0 бфр. /також на »К рилат і" 20 0 бфр./

159

ЗСА Ірвінґток: С .К ріса — 4 .5 0 дол. Бостон: Михайло Носаль, зб.л.ч. 744 — 108 дол. Склали по 5 дол.'

Р. і А. Дашавець, Марія Г ончар, М. Носаль, Джан Детой, Н. Геппі, Марійка Гапій, С. Голод, Б . Зозуля, М. Лете, II. Николишин, А. Галонжа, М. Сухий /м о л ./, Б . Гонуля, І. Баладига, 0 . Щудлюк, С. Микитин. Б. Ковмак , Р. Василенко; по 3 дол.: В. Феденииіин, М. Кміть; по 2 дол.: С. Колосенко, І. Бутвич, М. Волощук, М. Сухий /ст ар./; В . Гетьманський — 4 дол. Дітройт їм. П. Орлина: М. Березовський, зб.л.ч. 763 — 124 дол. Скла­ ли по 10 дол.: М. Березовський, І. Денисенко, Є. Крижанівський; по 5 дол.: П. Демчук, М. Легета, В. Рижий, Б . Крук, Я . Стеткевич, 0 . Ворик, Злоговськии, Я . Кривий, В. Густанівський, І . Озарків, С. Березовський, Д .П ., В. Вовк, М. Цюпа, В. Гарасимів; 0 . Павло­ вич — 3 дол.; по 2 дол.: І.Г., І. Цар, В. Харевич, Шнурівський, 1. Коб.;яр, М. Лось; по 1 дол.: Брездень, Р. Шавронський. Сиранюзи: Павло Ткач; зб.л.ч. 3 2 4 — 4 0 дол. Склали: Зиновій Карпишин — 15 — д. П. Ткач — 10 дол.; по 5 дол.: /. Мигдаль, II. Луциіиин, II. Карпишин. Іван Волошин, збл.ч . 325 — 28 дол. Склали: по 5 дол.: І. Воло­ шин, С. Грицик, 0 . Шевчук; І. Мигдаль — 3 дол.; по 2 дол.: М. Зарічний, Т. Мельник, М. Іоджак, Д . Випарник. Іван Мельничук збя.ч . 318 — 15 дол. Склали по 5 дол.: В. Мельничук, В. Фенцор, С. Грицик. ВШ Жертводавцям і Збирачам наше щире Спасибі, а Ювілятам: Молодим Парам бажаємо щастя і Многих Л іт !

З РОДИННИХ НАГО Д НА СУМІВСЬКІ Ж УРНАЛИ 1 6 5 . 1987 p., в Етобіко, Канада, відбулася родинна гостина . нагоди 25-ліття подружого життя п-тва Миколи й Аделі Кошиків, відомих громадських діячів. Прийняттям зайнявся Святковий Комітет, душею якого були діти Ювілятів члени СУМ — Катруся й Іван. Крім збірки на Інвалідів УПА сумівці пам ’ятали також і про сумівські журнали »Аванґард« і »Крилаті«, на які призначили 5 0 дол. Вітаємо пт во М. і А. Кошиків з Ю вілеєм і бажаємо ще многих і щасливих літ. Жертводавцям і ініиіяторам збірки — наше щире Спасибі! Від адміністрації Нерегулярні розчислення з кольпортажі журнала та спізнення вплат за журнал від післяплатнинів є головною причиною спізнення випуску -Авангарду, через що терплять також ті хто вносять своєчасно перед­ плати та розчисляються з продажі журнала. Тому В-во СУМ просить ви­ бачення за ці перебої у випуску »Аванґард« перед точними платниками і просить всіх, хто ще ними не є, щоб спізнюванням вплат не спричиню­ вали труднощів, яких і без того не бракує.

ЧИТАЙТЕ, ГІЕ Р Е Д П Л А Ч УЙ ТЕ Е І П О Ш И Р Ю Й Т Е «АВАНГАРД»—О Д И Н О К И Й ТО ГО РО ДА Ж У Р Н А Л Н А Ч У Ж И Н І, Щ О ІН Ф О Р М У Є ПРО БО РО ТЬБУ ЗА У К Р А ЇН У ТА Ф О Р М У Є С В ІТО ГЛЯ Д Д О Р О С Л О Ї У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І

160

З М І С Т

Стор.

З А ГА Л Ь Н А Ч А С Т И Н А Степан Борецький: У Велику Річницю ........................................................... 81 Василь С имоненко: Український Лев ................................................................. 83 Роман Зварич: За Владу Н ації .......................................................................... 84 М арко Боєслав: Пересторога.............................................................................. 88 Самвидав України: Доля Студента Володимира Січка .............................89 Іван Кандиба: Одисея українського Правника-Патріота............................ 95 ЦУ С У М : Відновлення СУМ на Чужині......................................................... 103 М.А.: СУМ і С В У ( 3 ) ........................................................................................ 106 B. Гальчук: 70-ліття проф. С. Вожаківського............................................... 113 Ректор У В У одержав Державну Медалю ................................................ 114 ІД Е О Л О ГІЧ Н І ТЕМИ Д. Донцов: Молодь і Політика........................................................................ 7 15 ПОЕЗІЯ - ПРО ЗА Лев Гусин: Молитва, І Правда встане, Листопад, Росинка крови, Уява про 22 Січня ................................................................................................... 121 Кіндрат Сторчак: Павло Нолуботко, (3) ........................................................ 125 Н А У КА - КУЛЬТУ Р А - М ИСТЕЦ ТВО C. Вожаківський: Д .С . Бортнянський — український композитор (2)..132 Д-р. А. Гарбар: Теорія «Єдиної давньоруської народности»....................... 136 ВИ ХО ВН И КИ О. Коваль: Проблеми асиміляції (2 ) ................................................................. 142 С УМ В ДІЇ Крайові З'їзди С УМ : Австралія ...................................................................... 148 Бельгія ............................................................................................................... 149 Франція ............................................................................................................. 149 Німеччина ......................................................................................................... 151 [Іривіт Голови ОУН З ’їздові СУМ в Німеччині....................................... 153 Г.О.: 30-ліття О-ку C V \t в Монтреалі.......................................................... 155 Крутянська голодівка в Лондоні.................................................................. 156 Наші втрати: бл.п. Іван Ровенчук, бл.п. Іван Федчииіин.............................157 Щ А С ТЯ Б А Ж А Є М О

Леся Балко і Володимир Рабарський, Марійка Барна і Богдан Гаргай... 158 Пожертви на пресфонд »Авангарду« ............................................................. 159 Від Адміністрації................................................................................................ 160

На обкладинці: В. Каплун - плякат 30-го

Червня................................. І Плякат ОУН в 5-річчя Акту 3 0 .6 .1 9 4 1 .................^І /

\