Авангард (ч.155)

Ч. 6(155) P. XXXIV

анґа ЖУРНАЛ

УКРАЇНСЬКОЇ

ТІЛО М

ABA HI АРД 4.6. (155) Л И С ТО П А Д -!РУ Д Е Н Ь 7980

АДРЕСА АДМІНІСТРАЦІЇ:

анґара ЖУРНАЛ УКГЛГНСЬКОГІ

М /0 І4 0 й І

«AVANGARDE» 72 Bid C harlem agne 1040 Bruxelles tel: 734. 04. 82

КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИЦТВА Ben.. Брітанія: ЦЕНТРАЛЬНА УП РАВА С УМ

KU SUM «Tarasivka» O ld C liff House W eston-on-Trent, D e rb y’s

VANGUARD - b i-m o n th ly

Австралія

O fficial Press Organ of the Ukrainian Youth Association In Exile

Mr. J. Kutnyj 7 D ale street M a rib ym o n g 3032, Vic.

AVANTGARDE - bim estriel

Аргентіт

двомісячний, в и д а є

Бразілія

W. Zastavnyj Ivan K uchar S o ler 5039 Rua Baia Grande, 146 Buenos-Aires v. Bela, Sao Paulo - SP

Revue de jeunes editee par le Com ite C entral de I'Union de la jeunesse ukrainienne en exil

Редагує колегія Головний Редактор — Роман Зварич. Члени: 0. Рожка, Б. Потапенко, А. Лозинсъкий, А.Прядка, І. Зварич Графічне оформлення: Графік Яків Гніздовський Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редащ іі «AVANGARDE» 136 2nd A ve, N ew Y o rk NY, USA 1 0 0 0 3

У М О В И П Е РЕ Д П Л А ТИ НА 1981 Р ІК КРАЇНИ

О Д Н Е ЧИСЛО:

РІЧНО: в передпла;ті до 3 1.3.81

3C A КАНАДА В ЕЛ . Б РІТА Н ІЯ А В С Т Р А Л ІЯ Б Е Л Ь Г ІЯ Ф РАН Ц ІЯ НІМЕЧЧИНА АРҐЕН ТІН А Б Р А З ІЛ ІЯ

дол. дол. ф.ст. дол. бфр. ФФРн.м. пезо круз.

3 .0 0 3.50 1.20 2 .7 5 9 0 .0 0 12.50 6.00 3 0 .0 0 4 0 .0 0

15 .00 16.00 6 .0 0 13.50 4 5 0 .0 0 6 0 .0 0 3 0 .0 0 15.000 200.-

в післяплаті

дол. дол. ф.ст. австр. дол. бфр. ффр. н.м. пезо круз.

16.50 17.50 6.60 75. -

5 0 0 .6 6.33.16000 220.-

Printed in Belgium. Editeur responsable - О. Kowal, 72 B d Charlemagne, 1040 Bruxelles

РІК ПРАЦІ НА СТОРОЖІ СУМІВСЬКОІ ІДЕЇ Осип Рож на

П ройдений 1 980-ий р ік — це новий здобуток для Спілки у затяжнім змагу для здобуття нашого світлого ідеалу державносте »Борись за Україну — ми волі сини!« було гасло, яке знаменувало асю діяльність С УМ протягом останнього року, а вказвними постатями і річницями на яких наша С пілка взорувала своє членство і симпатинів були річниці 50-ліття Харківського ганебного процесу, 30-річчя герой ської смерти Тараса Чупринки Шухевича, Ю ліття смерти Алли Горської і перша річниця від убивства Володимира Івасюка, жорстоко закатовано­ го большевицькою КҐБ. ЦУ С УМ рішила видвигнути в рік смерти велико­ го генерала справу його сина Ю рія перед публічну опінію, щоб с ко ­ лихнути її із збайдужіння і смобілізувати всі молодечі і громадські енерґії в обороні цього несправедливо переслідуваного большевицьною М оскво ю — Героя. Тому ЦУ СУМ проголосила 1 980-ий рік — Роком Ю рія Шухевича. Впродовж року сумівські виховники пояснювали справу Юрія Ш у ­ хевича, щоб юнацтво і дружинники звертаючись в листах до мед її, сенаторів, конґресменів, стейтових законодавців, міністрів і т.д. могли відповідно представити справу Юрія. В результаті звернення до крайових урядових найвищих чинників і їхніх надбудов і до Білого Дому в ЗСА, Осередки С УМ отримали позитивні відгуки і співчуття за долю Юрія Шухевича, як ізапевнення допомоги. В більших містах сумівсьна молодь пішла на зн а к протесту проти ганебного трактування Юрія як Людини в голодівку, а публічна опінія тепло підтримувала демонстрантів солщаризуючися з їхніми вимогами. Голодівки були запляновані від 28-го березня до 5-го квітня і відбулися в ряді міст, як напримір Нью Йорк, Мюнхен, Д ен Гааґ, Брюссель, Лондон. Демонстрації, що відбувалися після голодівок були часами багатомовні. У місті Н ью Й орк помимо дощової погоди понад тисячі молоді демонструвало вулицями міста в обороні Юрія. Теки сумівців швидко наповнялися тисячами підписів а в декотрих Осереді^ах спеціяльно видруковані поияівки посилалося прямо до вищих урядових чинників з просьбою розглянути справу Ю рія на відповідному форумі і зайняти до неї відповідне становище.

С ум івські табори стали серединном інформацій про Ю рія, там що згодом саме юнацтво перекладало або укладало листи до знаних сенаторів, щоб одержати їхню підтримку в справі Ю рія, або щоб запізна­ ти їх з його долею і м осковським кривосуддям. Ватри на таборах були доброю нагодою, щоб з'єднатися спільно в обороні його особи. Ця протяжна акція принесла свої успіхи. Австралійський уряд з а ­ цікавився долею Юрія Шухевича і м іністер внутрішніх справ Австралії заявив, що справа Ю рія викликає симпатію і обурення, і що як тільки совєтські власті дозволять то Ю рієві і його родині буде дана змога поселитися в Австралії. Помимо деякого позитивного обороту справи всетаки не можна опустити рук а дальше домагатися, щоб справу Ю рія всюди розповсю д­ жувати. Юрій є символом Батька і вірности його ідеалам. М осква за всяку ціну намагається знищити його брехнею, в’язницею, тавруючи його і нехтуючи всіма його найсвятішими лю дськими чуттями. Ми з м о ­ жемо врятувати Ю рія коли дальше актуалізуватимемо його справу і будуватимемо на здобутках осягнутих цього року нашою спільною дією. О крім того на зовнішньо-політичному відтинку С УМ здобув певні успіхи яких не м ож ем о промовчати. Пікетування совєтської амбасади сумівцями в Оттаві (Канада) довело представника М оскви до люті і до заяв, які широко оприлюднили цілі такої акції спрям ованої в о б о ­ роні національних справ в Україні та несправедливо переслідуваних. Рейд молодого журналста-сумівця Аскольда Крушельницького по окупованому московським и військами Афганістані та його участь в антимосковській боротьбі як і поширення летючок Визвольного фронту серед червоноармійських військ є черговим успіхом для цілої нашої Спілки. Ряд статтей на тему боротьби аф ганського народу проти м о с ­ ковських загарбників як і активна співдія сумівців з афганськими визвольними комітетами в рамках А Б И здобули собі симпатію і приязнь афганців, як і порозуміння у спільній боротьбі проти Москви. Надзвичайно успіш ною анцією на зовнішньому відтинку треба вваж а­ ти численну участь сумівців у Мадріді де визвольні кличі які розповсю ­ джує наша Спілка знайшли увагу і підтримку публічної еспанської і міжнародньої опінїї. Десятого листопада відбулася пресова конференція на якій виступав Голова Проводу О У Н та в Президію переведення якої були запрошені Ярослав Деременда — заступник Голови ЦУ СУМ , член С В У Ф і член Президії С УБ, Віра Гайдамаха — голова Европейської Конференції та Голова КУ СУМ в Німеччині, Ярослав Рутковський — Голова КУ СУМ у Великій Брітанїї та також сумівець журналіст Аскольд Крушельницький. Конференція пройшла успішно у присутності 150-ти запрошених різнонацюнальних гостей та журналістів. Еспанська преса широно писала про демонстрацію українців з власними вимогами до М адрідської Конференції. Ця демонстрація відбулася ІІ-го листопада в Плязе де С аґрадос і в ній взяла участь українська громада Еспанії, представники Европи та А м ерики та поне­ волених народів і еспанські друзі. Роздано тисячі летючок а десятки плякатів роз’яснювали прохожим і глядачам ціль нашої присутності в Мадріді. Тут варта згадати, що С УМ в Австралії перевів всюди де виступав .ещнаоньто зиаіаог.їуз од чгрнмйє ; т щ о * »

322

ч е р в о н о -а р м ій с ь к и й хо р п р о те с т н і д е м о н с т р а ц ії, яні п е р е й ш л и з в ід п о в ід ­ ним

ус п іх о м .

На зовнішньому форумі голосну акцію перевели дві десятки юнаків і юначок з СУМ і ТУС М та студентська молодь в Лейн-Пласід на зимовій Олімпіяді. Акція пройила успішно як запляновано в днях 19-го до 23-го лютого 1 980-ого року. Роздано ти сячі роз’яснювальних летючок. Акція була настільки голосна, що телевізійні русла по цілій країні коментували демонстративні виступи нашої молоді. Р ізні акції тривали до закриття Олімпіяди в Л е й к Пласід. «Голос Америки» пере­ дав вістки про цю демонстрацію в Україну. Цього ж літа, активними заходами Центральної Управи СУМ , за Европейської Ради СУМ та Крайових Управ Канади та Арґентіни відбулися О л ім п ія д и української та вільної молоді. Ця Олімпіяда набула широного успіху завдяки своїй добре підготованій і широко закроєній дії та голосної пропаґандивної акції. Така Олімпіяда відбу­ лася в країнах Канади, Арґентіни і Ф ранції з небуденним успіхом і великою увагою преси та публічної опінії. ін іц іа т и в о ю

В Канаді створено Олімпійський Комітет з участю представників других поневолених народів, який очолив д-г Олег Качмарський, Булавний юнацтва С УМ в Торонто. Успіх організаторів і сам ої Олімпіяди переріс усі сподівання Канадські газети широно коментували про підготовку і помішували інтерв'ю з спортовцями. «Торонто Сан«, >>Вест блур Вілладжер«, »Ґлоб анд Мейл«, «Торонто Стар«, »Сандей Сан« — відмгтили на своїх шпальтах підготовку до цієї спортової імпрези як і результати змагань. Д о спонзорів «Вільної Олімпіяди 1980» належали — Північно ам ериканське балтійське спортове об'єднання, Українська Спортова Централя Америни й Канади, Естонська Центральна Рада в Канаді, Латвійська Національна Федерація в Канаді і Українсько-канад­ ський комітет. «Вільна Олімпіяда 1 980« відбулася в днях 4-го, 5-го, 6-го липня в Сентенніял Спорт Комплекс в Етобіко при участі 3 6 0 - tvi спортовців та понад 5 .0 00 глядачів. Тут варта згадати, що 8 членів олімпійського канадського складу, а 18 з ам ериканського терену, брали участь з другими спортовцями, яні репрезентували Україну, Литву, Латвію, Естонію і Вірменію. В Арґентіні, 20-го липня, почалася перша олімпіяда вільної українсь­ кої молоді. На відкриттю виступили 22 прапороносці, представляючи існуючі в Арґентіні молодечі організації С УМ , Пласт та інші. Понад 200 молодих людей взяли участь у цій рідкісній події вільної молоді, яка відбулась впродовж трьох неділь — 20 і 27-го липня і 3-го серпня на оселі »Просвіти« Веселка, а закінчено її офіційно на оселі «Кап и на«. Рівно ж під час літа на новозакупленій Оселі СУМ Франції, в Розе, відбувся з ін іц іа т и в и Европейсьної Конференції С УМ (вже 4-ий раз з черги) спортовий табір у днях від 15-го до 17-го серпня Участь взяло 150 членів С ппки Українсьної Молоді з Англії, Німеччини, Бельгії та Франції. В останньому році на суспільно-громадському відтинку ЦУ СУМ присвятила багато уваги доброму імені СУМ . Громадські Централі

323

й Організації крайового маштабу або надбудов стали одностайно в обороні доброго імени СУМ і СВУ. Спроби денотрих людей спаплю ­ жити добре ім'я С УМ і його основників розбилися нанівець. Нікому не є можливо заперечити дії С В У-С У М , бо сьогодні ще існують люди, які брали участь в СУМ у тридцятих роках і тим самим є наявним доказом його існування Вони радо признаються до діяльности С УМ , описуючи засяг їхньої дії і міру причетности до існуючого спротиву, а головно підсилюють своїми доказами дійсне а не вигадане існування СУМ. З закликів в обороні С УМ , або святочних звернень з нагоди 50-ліття харківського процесу згадаємо Заклик С К В У , С ВУ, С вітового У країн­ ського Визвольного Фронту, А Д У К ТУ CM і т.п. За останні два ооки, а особливо за останній рік контакти Централь­ ної Управи з Крайовими Управами і країнами Південної Америки і Австралії покращали. Коли в 1 979-ому році 1 5-еро сумівців з Арґентіни відвідали сум івські табори Ам ерики та Канади, щоб набратися досвіду таборування то минулого року Центральна Управа вислала д-га Башука, як виховника на табори СУМ в Аоґентіні, а цього року д-р П. М ірчук знаний історик і довголітній виховник на сумівських таборах взяв участь в таборах сум івської молоді в А р ґ е н т іт З нагоди 30-річчя свого існування і активної д а л ь н о с т и КУ СУМ Австралії запросила до себе генерального секретаря д-га О. Рожку, який відбув ювілейний десятиденний крайовий табір і відвідав усі важливіші осередки С УМ в Австралії, а саме: Мельборн, Сідней, А д е ­ лаїду, Джілонґ і Перт. На внутрішньому відтинку вишколу юнацтва і таборування — то справи виглядають краще як минулого року. Особливо варта з гадати, що на сумівськіх таборах, де від років відчувалося застій у кількості таборовиків, то цього року наступила різка зміна на краще. Зросла кількість таборовиків на виховно-відпочинновому таборі в Елленвіл, в Детройті (О середок П. Орлика) відчулося драматичне покращання, приріст поміт­ ний і на ідеологічно вишкіпьному таборі в Елленвіл, помітні успіхи на таборах у Розе (Франція) та на зим овому таборі на Ф ранкополі іБельгія) де сотня дружинників своєю кількістю і якістю програми переви­ щила попередні табори. Гідним прикладом до наслідування є КУ СУМ в Австралії, яка увела інновацію в таборування, даючи можливість най­ меншим (3-5 літнім дітям) творити власний підтабір, зі специфічною програмою. Таного дошкілля було 65 у 1980-ому році, а усіх табо­ ровиків в Австралії було 355 на 1.000 осіб членства. Це є надзвичайно високий процент в порівнянню з таборуванням в інших країнах діяль­ ности СУМ. із вищенаведеної діяльности ясно виходить, що Центральна Управа гідно виконує своє, Конгресом надане, зоб ов ’язання координувати й керувати діяльністю СУМ у світовому маштабі. А все це відбувається під кутом вірности визвольним змаганням українського народу, як невмірущому завіщ анню великого генерала Т. Чупринки. Тому Централь­ на Управа ніколи не зійде з і шляху виконання святих зобов'язань, наложених на неї боротьбою українського народу, а змагатиме до того, щоб дати свій в неї вклад і вплинути на оточуюче нас середовище

324

(Доповідь виголошена на Крайовому З ’їзді С У М Америки)

З ПАМ ’ЯТЬ ПОЛЯГЛИМ ГЕРОЯМ СВУ - СУМ. І

С. Вожаківський

Після чотирирічної боротьби (1917-21) українського народу проти пів­ нічного окупанта-Москви, Україна втратила свою незалежність, — У к­ раїнська Соборна Держава впала. Хоч московські окупанти вчинили в Україні нечуваний терор, все-ж патріотичні сили України духово не злама­ лись, а продовжували боротьбу проти окупанта у формі повстань (Г. Чупринка, А. Яременко, Р. Войнаровський та багато інишх). Українська інтелігенція — науковці продовжували боротьбу проти російсько-комуністич­ ного окупанта під прикриттям громадсько-культурноїпраці серед населення. Слід ствердити, що Уряд Української Народної Республіки в часі відступу на захід (під тиском московських сил) залишив у підпіллі в Україні органі­ зацію, яка називалась: »БРАТСТВО У К РА ЇН С Ь К О ЇД Е РЖ А В Н О С ТІ! « /Б У Д /. Пізніше, з політичних мотивів, учасники Братства Української Державности, як С. Єфремов /керівник/, А. Кримський, К. Боблий, проф. Гермайзе, В. Виноградов, Л . Старицька-Черняхівська, В. Дурдуківський і 0 . Гребенецький на свойому засіданні переіменували організацію Братство Української Державности на СП ІЛ КУ В И ЗВ О Л Е Н Н Я УКРАЇН И /С В У /, яка з часом організувала нову формацію, — С П ІЛ К У УКРАЇНСЬКОЇ М О Л О Д І /С У М /. С В У —СУМ, які у 1925-26роках остаточно організаційно оформилися, стали вже Всеукраїнським революційним підпільним рухом, який у своїй програмі ставив завданням, щоб до 1932 року опанувати підсовєтські установи, організації та підготувати українське населення до революційного зриву проти північного окупанта. Спілка Визволення У країни кинула гасла: »Нація над класами! — Дер­ жава над партіями!« СВУ, через Академію Наук, віцепрезидентом, якої був академік С. Єфремов, провадила виховну роботу серед молоді, зокрема Дурдуківський, який очолив Науково-Педагогічну Комісію, яка фактично в практиці сповняла ролю міністерства освіти України. Також під впливом СВУ були видавництва »Слово«, »Книгоспілка«, »Сяйво«, »Рух«. СВУ фактично була »підпільним урядом «.

► Ж чужини, та щоб в той способ розтопити лід байдужости до української ^

справи і окрилити своє членство до вірного служіння інтересам України. М имо того, що молоде покоління виросло на чужині, воно стає на сторожі волі українсьного народу і його державности, проводячи числен­ ні акції в його обороні, винристалізовуючи внутрішню структуру Спілки. В одно злютовані з ядром свого народу — духовістю «живих, мертвих і ненароджених«, Спілка У кра їн ської Молоді впевнено прямує до своєї мети а цьогорічний клич «Борись за Україну — ми волі сини!« набирає своєї питомої йому вагомости.

325

Завданням Спілки Української Молоді /керівник М. І/авлушков/ (гуло підготовляти студенство високих та середніх шкіл до готовости револю­ ційного зриву за відновлення Української Суверенної Держави. Остаточно оформлена в 1921 році УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФ АЛЬН А П РА В О С Л А В ­ НА Ц ЕРКВА, очолювана Великим Митрополитом Василем Липківським, мала великий вплив на формування національноїсвідомостиукраїнського на­ роду. Організатори У А ІІЦ Володимир Чехівський, академік-богослов Михай­ ло Чехівський, о. Товкач одночасно дули співорганізаторами СВУ—СУМ. Незважаючи на те, що Москва століттями »перевиховувала« український нарід на копил російської духовости, всеж з перших моментів організації У А ІІЦ населення масово переорганізовувалось на суто українські парафії. Уже на перших порах створення національної церкви начислялось понад 3200 парафій з 32-ма Єпископами. СВУ—СУМ —У А ІІЦ це була об’єднуюча українська ст а протиставна до т.зв. УССР, яка була насаджена в Україні імперською Росією і мос­ тинами в керівництві УССР. У спогадах сл. пам. В. Давиденка розповідається, що у Харкові, коли з ’явилась українська церква, народ масами линув до своєї рідної святині в той же час в російських церквах /в Україні/ пустіло. Коли приїздив на Візитацію до Харкова Митрополит Василь, то майже увесь українсь­ кий народ, заповнивши вулиці і святиню, несли на руках Великого Митропо­ лита з співом »ОСАННА В В И Ш Н ІХ У К РА ЇН С ЬК О М У М И ТРОП ОЛИ Ю ВІ«, — багато плакало з радости. Вихованець Москви В. Ф. Марцінковський, перебуваючи у 1922 році на Україні, у своїх спогадах про подорож до Одеси, свідчить: »Я відвідав також місцевий український православний храм /в цей час організувалась українська православна церква/. На літ ургії було повно народу. Образи були святочно вбрані вишиваними рушниками, згідно місцевого народного звичаю. Якась особлива ніжність і поетичність створювали українську мову, задушевною. А, який спів! Особливо потрясло мене виконання запричасного стиха: співали стих про страшний суд, повний священного тремтіння, тривожно призиваючи те, що будило безпечну душу від сна«... Марцінковський по духу москаль, не в силі був опрокинути сили впливу українсько ї церкви на свій народ. Органи ГН У /Д Н У / бачачи спонтанний здвиг українського народу, який відбувався по Україні, перейнялися страхом і поставили своїй завданням шукати інтенсивнішим доступом і способами, щоб зліквідувати УАІІЦ. І, знаходилися стукачі, як про це й згадує у своїх споминах Митрополит Липківський, що й потягнуло злочинну нитку до викриття 45-ти членного проводу СВУ—СУМ. Відбувалися .часові арешти по всій Україні, починаючи від Головного Проводу й аж до низових клітин. Тюрми були битком набиті арештованими, школи були замкнені та використані, як тюрми. На кож­ ного арештованого складалися протоколи допитів. Зрештою, відбувалися відкриті судові процеси. На процесі СВУ —С У М судили діячів УАПЦ. Під час цього процесу совєтська преса писала:....»Автокефальна п ’ятірка »СВУ«, починаючи виконувати своє контрреволюційне завдання в УАПЦ, мала детально опрацьований плкн; що передбачав усі можливості викорис­ тання легального автокефальної церкви...., щоб пропагувати ідеї »С В У « на селах «.

326

Стало відомо, що за СВУ —СУМ —У А П Ц було заарештовано до 4 0 ООО осіб, яких частинно заслано до ГУЛАГІВ. Найбільш активних організа­ торів безпощадно розстрілювано, а зокрема, народові відомих 45 провідних членів проводу СВУ —СУМ —У А П Ц судочинці присудили 8 —10років заслання, з яких своєю смертю ніхто не вмер; один з них котрого засуджено умовно, опинився на еміграції, знеславлюючи СВУ—СУМ. Митрополита Василя, 32-х Єпископів та більше 2.000 священиків УАП Ц замордовано на смерть. Не дивлячись на цей розгром, всеж велика кількість членів СВУ—СУМ не була викрита органами Г П У /Д П У /. По розгромі СВУ—СУМ —У А П Ц в Україні настав важкий гніт у душах народу, цей жорстокий час масово оспівувався народом по Україні козацькою історичною піснею: Я сьогодн і щ ось л у ж е сумую , П ро козацькую д о л ю згадав, І про славу свою н езабутню , Щ о колись я, як сокіл літав.

Б оронив свою рідну країну, Н е боявся я л ю т и х татар, Т оді слава про м ен е гриміла, Н е п осм ів глузувать яничар.

А теп ер все п рой ш л о, все м инуло, Ч орна хмара кругом облягла, Зам ість слави си нам України, Гірка доля у гості прийш ла.

Після процесу СВУ —СУМ —У А П Ц комісар освіти т.зв. УССР, член московського політбюро Микола Скрипник, якии брав участь у допитих і слідстві підсудних, в одній своїй статті писав: »СВУ« у своїх лавах мала досить значне число професорів і викладачів вищих учбових закладів у Києві та інших містах... молоді контрреволюційні сили були об’єднані у додатковій організації СУМ /Спілка Української М олоді/,... яка під­ готовляла терористичні замахи на низку комуністичних робітників./ /М . Скрипник/, том 1-й, стор. 413, 1930 р., Харків/. У так званій Українській Радянській Енциклопедії, Том 2-й, під гаслом »ПРОЦЕС СВУ« написано: »Відкритий судовий процес СВУ' мав велике політичне значіння. Він розкрив ворожі наміри буржуазних націоналістів перетворити Україну в безправну колонію імперіялістичних хижаків". Провідник СУМ М . Павлушков, на судовому процесі прокуророві заявив: »С ВУ боролася за звільнення з-під »радянської« України. Ми розглядали сучасну Україну, як колонію Росії«. Незаперечним фактом є, що на Західних Землях України, які опини­ лися під Польщею, національний рух також не припинявся, а можливо у більш сприятливіших умовах набирав розмаху у більш динамічній актив­ ності. Молодечі націоналістичні організації та зокрема УВО під проводом Є. Коновальця паралельно з СВУ—СУМ провадили великі здвиги про­ ти окупанта. Бойові акції УВО давались у знаки окупантові. Політич­ ний рух на Західних Зем лях України переорганізувався в Організацію Українських Націоналістів /О У Н /, яка по розгромі СВУ—СУМ стала Всеукраїнською рушійною силою в боротьбі за УССД. Ц я боротьба набрала виразної широко планованої дії ОУН через проголошення 30-го червня, 1941 року, ДЕКЛ Я РАЦ 1ЄЮ В ІД Н О В Л Е Н Н Я У К Р А ЇН С Ь К О ЇД Е Р Ж А ­ ВН ОСТИ під проёбдом прем’єрміністра Ярослава Семеновича Стецька.

327

Цей акт німецько-нацистський загарбник зустрів кривавим розбоєм над ОУН та її сл. пам. провідником Степаном Андрійовичем Бандерою. Героїчна Українська Повстанська Армія, керована неперевершеним сл. пам. Генералом Тарасом Чупринкою, десятирічною активною боротьбою відстоювала Суверенність і Державність Відновленої Тимчасовим Правлін­ ням Української Держави, проти двох наїздників. У наслідок /1-ої світової війни багато української молоді опинилось на чужині, особливо в Европі. А тому, що з ініціятиви ОУН постало питання відновлення на еміграції СУМ, ідентичного з крайовою органі­ зацією СУМ, московсько-комуністична провокативна пропаганда повела на еміїрації шалену кампанію проти СВУ—СУМ, з метою скомпроме­ тувати еміграційний СУМ, мовляв, націоналісти взяли КІБістську назву СУМ. Про те, що КІ Бівське людоловство, провокації, скритовбивства застосовується тими диявольськими органами супроти націоналістів немає потреби доказувати. Але дивним є, коли на еміграції із кіл, що проголошують себе де­ мократичними революціонерами /що мені не зрозуміло, яка це демокра­ тична революція/, пишуть: »Пригадаймо, що першим і найбільшим актом совєтського масового терору, широко знаного тепер у світі під назвою »сталінські 30-ті роки», була, власне, відома фіктивна "Справа С ВУ« /В . І'рииіко, »Український голокост 1933 року» — етор. ЗО, видання Добрус-Сужеро, Нью-Йорк-Торонто, 1978 р ./. Авторові, скомсомолізовано­ му, писати про те, що С В У —СУМ не існувало, стверджувати, що це твір К І Б, є фальшива пропаганда, адже йому було лише 16 років, як відбувався процес СВУ —СУМ —УАГІЦ. Д е такі відомості дістав автор голокосту? Хіба від свого приятеля, по літературі товариша В. Собка, який знаходиться на терені УССР, а цей останній, через свого племін­ ника Снігурьова, просунув на захід про вигадку С В У —СУМ, з метою скомпромітувати ці оргаанізацїї. Слід підкреслити, що К ГБ і тут попра­ цювало. Що найгірше, а це, коли еміграційна Енциклопедія Українознавства, яка має бути науковим джерелом, подає за авторством Я. Білінського таке: »У літературі переважає думка, що С ВУ—СУМ не існували, як організації, а скорше були провокаційною вигадкою Д1ІУ« /К Г Б /. Якщо писати в енциклопедії, що переважає думка, що С В У —СУМ не існували, то така енциклопедія не є науковим джерелом, бо-ж слово переважає, нищить саму енциклопедію головно перед справжніми науковця­ ми. Писання Білінського в енциклопедії сперті на особах, які тенденційно очорнювали СВУ—СУМ у 1931 році і тут на еміїрації. А що-ж свідчать особи, коли дізналися про таку писанину у вільному світі? А ось як: Перше свідчення: Пані Анна Харлампович, яка має тепер 7 6 р о ­ ків з дому з містечка Броварі, Чернігівщина, розказує, що її батько ІІантелей Харлампович у власній хаті провадив часто засідання вер­ хівки СВУ, яка мала під собою\три п ’ятірки. Протягом декількох років приїздили до нас з Києва інструктори з централі СВУ такі, як Кочерга, Галан, Северюк, які в 30-му році були заарештовані і безслідно пропали. Мій батько, як місцевий Голова СВУ також був заарештований і більше ми його не бачили. Коли я дізналася з преси, що в ЕУкраїнознавства

328

подано, що С ВУ—СУМ е витвір КГБ /Д П У / мене до такої міри збен­ тежим), що я довго не могла отямитись, мені хотілося кричати на ввесь світ: брехуни, злочинці, провокатори. Я готова голову дати на відріз, бо ж м ій батько згинув за ідею СВУ. Друге свідчення- о. Іван Во-ов Лукіянович, який проживав у Добоовеличківці /районний центр/ на Кіровоградщині, розповідає, що в його домі він провадив засідання п’ятірки /у складі 6 осіб/, членів СВУ, яких він організував з своїх парафіян. На цих сходинах ми обговорювали справи, — іиирення правдивої історії України, організацій драматичних, хорових та інших гуртків, через яких, як провадити роз’яснювальну працю проти російської окупації України та підготовляти населення до зриву. Коли почались арешти, я втік до Хмелівського району, де оснувався в парафіі настоятелем У А П Ц і також знайшов прихильних людей до СВУ—СУМ. Тут я попав під арешт, але доказів КҐБісти не мали, тому, що я тут був новою особою, але з часом добрались до мене.« Трете свідчення: Михайлюк Анна з Новобузького району, на Миколаївщині, розповіла, що її дядько, /брат по батькові/, Михайлюк Михайло провадив серед молоді національно-виховну роботу. Він належав до СВУ— СУМ і у 30-му році був розстріляний, як голова організації Він і вчив нас молодих пісню »Я сьогодні щось дуже сумую«. Четверте свідчення: П . М арія Карпова розповідає, »що у Миколаєві в семирічні, де я вчилась, існував гурток літературознавства в якому вивча­ лись твори Шевченка такі, як »Кавказ«, »До живих і мертвих і ненароджених« та патріотичні історичні пісні і все аналізувалось творчість під кутам національної просвіти. Коли в цій школі в 30-му році заарешту­ вали трьох учителів та декілька учнів, нам вияснили інші учні /старші/, що то були сумівці.« П ’яте свідчення: В Одесі існував обласний провід СВУ—СУМ, який складався із таких осіб: п. Родек - ректор педінституту, Іван Семенович Ільїн, - заслужений артист Республіки, Солтис Іван Дмитрович, - на­ чальник Обласного Комітету у справах мистецтва. Всі вони були заарешто­ вані і засуджені до розстрілу. Шосте свідчення: В Петрівському районі, на Харківщині, існував відділ С ВУ та СУМ. Керівником був Олексій Іванович Лукійович, - диригент оркестри. Тут сумівці вчинили замах на голову Райвиконкому Зелінського. Можна було б навести більше прикладів, але із-за обмеженого часу невсилі згадати більше свідків. Маю підкреслити, що цього року якраз припадає 50-тиріччя ганебного процесу над СВУ—СУМ та членів проводу УАПЦ, які були певним від­ тинком багатолітньої боротьби українського народу під московсько-большевицькою окупацією з позицій українського націоналізму в обороні підставових духових вартостей народу, загрожених матеріалістичним світогля­ дом. СВУ—СУМ —У А П Ц це символи і прапори національно -релігійної стійкости і змагань народу за його основні права. Україна скривавлена, але нескорена, вона продовжувала боротьбу в даль­ шому етапі, під керівництвом ославлених ОУН—У П А —УГВР. Молода, непереможна Україна бореться далі. Ц я боротьба пройнята ідеєю Воле димира Великого, який оформив хрещення Руси-У країни у формах самости:

329

тиької княжої доктрини, ця боротьба унадхненена добою Хмельнииь кого-Мазепи, український .імаг одушевлений i l l евченком-Франком.-Лесею Українкою, у чині за суверенність України поклали голови М. Махновський і Петлюра, у .шагу за відновлення УССДержави упав формотвореиь організованого українського націоналізму сл. пам. Євген Коновалець, і постаті незршняного чину поклали свої голови в боротьбі проти окупанта Укрити і такі, як Митрополит Липківськии, С. Єфремов, М. ІІавлушков, В. Чехівський, Старицька - Черняхївська та інші, незрівняно в історії, відважний полководдиць Тарас Чупринка, який поляг у (юротьбі за виз­ волення многостраждальної України, упав з рук відвічного московського :шта наш прапороносець В Е Л И К И Й М У Ж сл. пам. Степан Андрійович панд ера! Хоч і падали наші герої, хоч і московсько-большевицька гидра засто­ совує людоненажерливих засобів до знищення українського Я, український народ вилонив и себе людину гасла »Київ проти Москви«, який веде нині невгасиму боротьбу проти російського імперіялізму, застерігаючи світ від кривавої заливи комунізму, неокомунізму, неомарксизму і ще нео,-нео,-нео,неофедералізму. Віримо, що український націоналізм, керований Я.С. Стецьком, стане символом здійснення у визволенні поневолених народів з під московського окупанта! Віримо, що прийде час, коли невольнії помоляться в Українсь­ кій Самостійній Соборній Державі! м А.

СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ

2

(з архіву ОУН, матеріал написании учасником С ВУ -С У М в pp. 1 9 4 6 4 8 .) 2. П РО ГРАМ А Й ІДЕО ЛО ГІЯ -С П ІЛ К И В И З В О Л Е Н Н Я УКРАіНИ». Головне завдання >>Спілни Визволення України», як це вининає з зізнань усіх обвинувачених, було визволити Україну з-під совєтської влади, відірвати її від Росії та утворити з неї незалежну республіку. Це мала бути демократична республіка на чолі з президентом, з радою міністрів, відповідальною перед народнім представництвом, і з гарантією всіх громадянських свобод. Як зазначив Ніковський, після проголошення незалежности був би утворений нормальний тип євро­ пейської демократичної республіки. Зі зізнань обвинувачених видно, що "Спілка» бажала відбудувати Українську Народну Республіку, внісши деякі корективи до конституцій, які ухвалювали Центральна Рада і Трудовий Конгрес. Передбачалося також утворити військову диктату­ ру на переходовий час по упадку совєтського устрою, а згодом був би зреалізований парляментарний устрій. Щ одо аграрного питання, то Спілка мала на увазі відновити при­ ватну власнсть на землю, — земля мала належати до тих, хто її обробляє, тобто до селян, але земля до них повинна б/ла перейти, як зазначив Єфремов, за грошевим викупом її у великих землевласни­ ків. Приватну власність були б привернули в промислі і в торгівлі і лише підприємства загального державного значення залишались би удержавлені. Із зізнань Є ф рем ова та інших виникало, що »Спілка« вважала за доцільне виплатити частину б о р гів царату, яка припа­ дала на Україну, щоби в такий с п о с іб забезпечити соб і добрі

відносини з європейськими державами і можливість користуватись їхнім кредитом. Щ о д о релігійних справ, то Єфремов зазначив, що релігія це особиста справа кожного, але Автокефальна Церква, поки вона виконувала 6 якесь культурне завдання, могла мати деяку перевагу, деяку опіку держави. В та ний спосіб «Спілка« вважала за доцільне забезпечити домінуюче становище Українській Автокефальній Ц еркві Треба до речі зазначити, що поскільки «Спілка- була конспіративна організація, то писаної її програми не було і про неї свідчили лише зізнання підсудних. Ідеологічно »Спілка« стояла на засаді національного визволення й відкидала засади комуністичного інтернаціоналізму та к л а с о в о ї боротс-

би. Головне гасло для всіх, як зазначив підчас процесу Єфремов. було — держава понад партіями, нарід понад клясами, але були признані засади демократії. Єфремов у своїх зізнаннях додав, що він проти совєтського устрою тому, що цей устрій не забезпечує людності громадянських свобід. На закид прокурора, що на Україні, як і в ц го м у С С С Р , громадянських свобід позбавлена лише буржуазія, яка творить лише щось з 6% загального населення, Єфремов відповів, що позбавлення свобід цих 6-ти відсотків сам е є несправедливістю, бо воно ламає засади демократії. »Сплка« м іж і н і і л м боролася і за це, за повернення свобід і для цих 6-ти відсотків людности. а ТА КТИ КА «СПІЛКИ В И З В О Л Е Н Н Я УКРАЇНИ». Із зізнань Єфремова, Н іновського та інших обвинувачених вининає, що як головні засоби для добуття своєї мети «Спілка» в в а ж а л а: а) провадити мобілізацію всіх патріотично настроєвих е л е м е н т ів в Україні; б) опанувати через своїх людей найважливіші совєтські о р г а ­ нізації та установи і вишукувати прихильників в совєтському а п а р а т і в Україні; в) підготовляти кадри, які слушного часу могли б кер м у в ати революційною акцією і повстанням; г) розповсюджувати національну ідеологію серед широких шарів людности, а для цього п р о н и ка ти до совєтських видавництв і редакцій, до літературних і артистичних угрупувань, утворювати хори, драматичні гуртки, освітні осередки тощо: д) інформувати громадянство про політичні події через нелегальне пресове й інформаційне бюро, зорганізоване у Харкові під проводом Миколи Чехівського; е) провадити агітацію серед селян і робітників на грунті господарських і апровізаційних труднощів, а також і викликувати такі труднощі при допомозі своїхлю дей у кооперативних і господарських організаціях. Я к зізнав Ніковський, члени »Спілки« надіялися на можливість комплікацій у міжнародній ситуації Рад і на утворення єдиного фронту європейських держав проти СССР. Якщо наступила б інтервенція цих держав, »Спілка« також розпочала б збройну акцію проти Рад. Цікаво, що, як виходило з зізнання Єфремова, »Спілка« вважала за можливе еволюцію совєтсьної влади в Україні в напрямку демократи­ зації, а також і те, що совєтська влада, не маючи змоги виконати своїх обіцянок працюючим масам, примушена буде капітулювати, а владу від неї перейм е організована демократія. Єфремов зазначив, що «збройне повстання не було єдиним способом боротьби і що малося

331

на увазі також і інші способи визволити Україну з-під влади Рад. Щ од о терору, ян способу боротьби, то на суді не здобуто досить даних, які дозволяли б допускати, що »Спілка« його застосовувала, хоч прокуратура і вживала заходів зафіксувати це у зізнаннях обви­ нувачених. Студент Гіавлушков зізнав, що «Спілка Українсьної Молоді» принципово стояла за застосування терору, при чому частина членів уважала за доцільне застосовувати терор лише до найвищих осіб з совєтського уряду, а решта гадала, що це треба робити і щодо представників м ісцевої влади. Єфремов нібито казав Павлушнову, що не будучи прихильником терористичних актів, вважає за можливе при совєтських умовинах застосовувати їх, при чім виключно щодо найчільніиях представників совєтсьної влади, бо тільки тоді терор буде мати позитивні наслідки. Сам Єфремов на суді зазначив, що «Спіл­ ка Визволення України« не тільш не застосовувала терору, але на­ віть не мала для цього засобів. Взагалі терор був скоріш е темою для теоретичних дискусій членів і поза ці м еж і не виходив. На практиці, як зізнав Єфремов, «Спілка Визволення України» не застосовувала ніякого акту терору і не забила ні одного комуніста... У практиці «Спілка Визволення України» звертає увагу та особ­ лива подробиця, що її члени, часто, маскуючи свої правдиві по­ літичні переконання — прикидалися прихильниками комунізму, щоб у такий спосіб полегшити собі доступ до різних совєтських установ законспірувати с в о ю протисовєтську діяльність. Так, наприклад, один з головних обвинувачених, Гермайзе, ще з року 1922 робив зигляд, що розчарувався в національному українськом у русі і став ■>зміновіховцем«, тобто визнав совєтську плятформу. Обвинувачений Павлушков це цілком підтвердив, додавши, що »Спілка« взагалі ре­ комендувала своїм членам стосувати таку тактику. Згадував про це у своїй промові прокурор Ахматов, говорячи про обвинуваченого Іваницю, який провадив подвійну гру, з одного боку вміщаючи в радянських часописах комуністичні статті і перебуваючи на становищі міськради, а з другого — будучи одним з найдіяльніших членів «Спілки«. 4. «СПІЛКА В И З В О Л Е Н Н Я У К Р А ЇН И « ТА У К Р А ЇН С Ь К А ЕМІҐРАЦІЯ. «Спілка Визволення України" постала, як вж е відомо, під впли­ вом відомостей, що їх отримав Єфремов з закордону, зокрем а під впливом двох фактів: 1924 року вернувся до Києва Ніковський, який, покликуючись на інструкції, одержані від провідників української еміграції і Головного Отамана, заявив Єфремову, що наступив час розпочинати боротьбу за визволення і незалежність. Року 1926, ян зазначив Єфремов, дістав він листа від емігранта Чикаленка, що в імені української ем іграції вимагав утворити на Україні «Спілку Виз­ волення України«. Цей лист зробив велике враження і негайно ухва­ лено приступати до її організування. Другий факт, що мав велике значення, це було вбивство Петлюри у травні року 1926. Ця подія викликала величезне враження в Києві і була гаслом розпочинати акцію. Контакт з українською політичною ем іграцією утримувався за до­ помогою наукових закордонних відряджень декого з київських учених. Отже використано подорожі за кордон Ганцова і Черняхівсьного,

332

які за кордоном з доручення Єфремова бачилися з провідниками української еміграції. В такий спосіб «Спілка Визволення України», підтримуючи постійний зв ’язок із закордоном, діставала інформації про м іжнародне становище совєтського Союзу, постачаючи з свого боку інформації про життя в Україні. Обвинувачений Дурдуківсьний зізнав між іншим, що центральна група »Спілки« вживала всіх заходів, щоб перебувати у постійному з в ’язку з українською ем іграцією і закордонною філією організації. Розподілено і працю м іж членами »Спілки« за кордоном і в Україні: »Спілка« в Україні мусіпа створити умови, що сприяли б боротьбі проти Рад і проголошенню незалежносте, члени закордонної філії повинні бути популяризувати ідею незалежности України у публічній дум­ ці европейсьш х держ ав і використовувати для цього дипломатичні кола. На чолі закордонної філії »Спілки«, за зізнаннями Дурдуківського, стояв Лотоцький, до складу-ж її входили Прокопович, Мацієвич, Чикаленко, Дорош енко. А за зізнаннями Н іковського до таких членів належали ще Шульгин і соціял-демократи Мазепа та Феденко. Шульгин мав провадити політичну акцію у Парижі, Лотоцький — у Варшаві, Мацієвич — у Бунарешті, Дорош енко — в Берліні. Обвинувачений Черняхівський наприкінці 19 2 6 року відбув подорож за кордон, щоб поінформувати провідників української еміграції про постання «Спілки Визволення України«, а також, щоб поінформуватись про настрої і пляни еміґрації у зв ’язку з убивством Петлюри. Черня­ хівський нонферував з Дорош енком , Проноповичем, Лотоцьким та ін­ шими провідниками еміґрації. Головне завдання цієї подорожі, ян зазначив Дурдуківсьний, було довідатись, в якому стані перебуває український уряд після вбивства Петлюри, і як ставляться до нього великі держави. Черняхівськопо поінформовано, що м ісце по Петлюрі зайняв Андрій Лівицький, якого кандидатуру підтримала частина ем іґра­ ції. По повороті з закордону Черняхівський поінформував членів »Спілки« про св ої враження, після чого розпочалась велика дискусія про ролю і значення еміґрації. Старицька—Черняхівська не надавала зна­ чення праці політичної еміґрації та уряду УНР, зазначаючи, що краще ліквідувати українську державність, що залишилась за кордоном у формі уряду УНР, і замінити її на реальний провід, що утворився в Києві у формі всеукраїнської «Спілки Визволення України«. Але проти цього категорично висловились м айж е всі члени президії СВУ. За зізнанням Дурдуківського, Єфремов, Н іковський і Чехівський рішуче були проти цього, зазначаючи дослівно, що «існування уряду У Н Р на еміґрації це до певної міри угрунтування нашого права на Україну, наш дорогий, не платний, політичний вексель до Европи й до большевиків, — є це великий козир, великий плюс, якого вже не може придбати собі С В У і який слушного часу відіграє рішуче ролю у справі «визволення". Взагалі треба піднреспити, що м айж е всі обвинувачені, як це вони сам і ствердили у своїх зізнаннях, визнавали прапор УНР, хоч серед них були прихильники й інших політичних орієнтацій. Так наприк­ лад голова «Спілки У кра їн ської Молоді«, Павлушков, зазначив, що хоч він особисто і був прихильником гетьманату, але мусів провадити

333

свою працю на плятформі УНР, бо загал м о л о д і і студентів був цілком відданий цій нониепщї і перебував під впливом ідеології Петлюри, якого вважав нацюнальним героєм Культ Петлюри був так пош ире­ ний серед молоді, що — як зазначив другий обвинувачений студент Матушевський, - дехто зі студентів підроблював посвідчення ніби з підписом Петлюри, щоб у такий спосіб піднести свій авторитет серед молоді. Павлушков зізнавав також, що культ Петлюри розповсю дж у­ вано також і по інших трудових школах Після вбивства Петлюри у травні року 1926, в Софійському соборі у Києві влаштовано потаємну панахиду: зібрався тоді великий натовп, серед якого студенти розкидали п р о тя м а ц ії, присвячені пам ’яті Петлюри. Єфремов і Чехівський зонали, що крім відправи у церкві "Спілка» влаштувала реферати про Петлюру. Поширювали таиож поезії, присвячені Петлюрі, що їх написало кількох визначніших сучасних поетів. Популярність Петлюри і вплив ідеології У Н Р були такі великі, що всяку працю, спрямовану проти Рад, можна було провадити лише під цими гаслами. Характеристичне з цього приводу дав зізнання обвинувачений Н і­ ковський. За його словами, він ще року 1924 зірвав з Петлюрою і виїхав до Берл іна, де нав'язав зносини з групою иолишнього гетьмана Скоропадського. Водночас він обіцяв Ш ульгиновіта іншим представни­ кам УНР, що в разі повороту в Україну, він не буде виступати проти Петлюри й УНР. Повернувши до Києва, Ніновсьний інформував Єф ре­ мова та інших про політичну ситуацію за кордоном, при чім гостро критикував Петлюру й уряд УНР. Проте Єфремов і інші зазначили Ніновському, що якщо він хоче мати успіх у своїй політичній і гром ад­ ській справі, то не повинен критикувати Петлюру, яного всюди в Україні вважають національним героєм. Після цього Н іковський, як сам він це звнав, змінив свою тактику і став підкреслювати, що він ем ісар УНР, довірена людина Петлюри й уряду УНР. О тж е виходило, що Н іковський вернувся в Україну, щоб провадити полгтичну працю за вказівками прихильників С коропадського. Взагалі у зізнаннях Н іковського чимало суперечностей. Впливи й ідеологію У Н Р у політичному житті совєтської України ще більше підкреслив у своїй промові прокуратор А хм атоа Він зазна­ чив, між іншим, що завдання «Спілки» в длянці культури пслягало на тому, що ножний письменник мусів у своїх творах популяризувати програму УНР. Концепцію УН Р пропаговано також у копах А кадем ії Наук, головно через медичну секцію Академ ії, якої члени дивилися на свою працю, як на шлях до утворення УНР. Науково-педагогічнє товариство, що снувало при А кадем ії Наук, об'єднавши всіх визначних працівників освіти, протиставляло себе народньому ком ю арятові освіти, як зазначив обвинувачений Іваниця, підготовляло кадри фахівців, навіть цілі департаменти, що слушного часу могли перетворитись у міністер­ ство освіти УНР. Під гаслом У Н Р провадила свою працю і шкільна секція «Спілки Визволення України«. Ахматов зазначив, що під впливом цього школа підготовляла з дітей кадри свідомих громадян УНР. Цікаво також те, що промови й інших прокураторів присвячені були не так провинам обвинувачених, як полеміці з концепцією УНР. Прокуратор Михайлик, наприклад, м айж е в сю св о ю промову присвятив критиці ідеології УН Р і Головного Отамана Петлюри. Також і Любченно головно

334

ЗГИНУВ ГЕРОЙСЬНОЮ СМЕРТЮ СЛ.П. Д Р У Г ОСИП Д Я КІВ -ГО Р Н О В И Й

ГЕРОЄВІ

СЛАВА!

1950

1980

У країнська Головна Визвольна Рада, Провід О рганізації Українських Н аціо н алістів і Головне Ком андування У країн сько ї Повстанчої Армії п о ­ д аю ть до відома кад рів укр аїнсь ко го національно-визвольного руху та унраїнсьного народу сумну і болю чу вістку: 28 листопада 1950 р. у лісі біля с. в е л и ке Поле, Івано-Ф раинівського p -ну, на Л ь вів щ ин і з а ги н у в геройською смертю у боротьбі проти російсьно-большевицьних о ку п а н тів , ЗА СТУПНИК голови ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ УГ8Р , ЧЛЕН ПРОВОДУ О У Н І НРАЙОВИЙ П Р О В ІД Н И К О У Н ЛЬ ВІВСЬКОГО КРА Ю , С О Т Н И Н -П О Л ІТ В И Х О В Н И К УПА СЛ.П Д Р У Г ОСИП Д Я К ІВ -Г О Р Н О В И Й 1APTEM, А. ОС И П ЕНКО , О. ГОНЧАРУН) Сл. п. д руг О. Д яків -Го р но в и й народився 1921 р. в селянській сім 'ї в с. Олесин, Козівсьного p-ну, Тернопільської области. В ж е в ю нац ьких роках свого ж и ття ясно усвідомив собі всю тр а гіч ­ ність під невіл ьного становищ а унраїнсьного народу ітвер до став на ревоЧ л ю ц ій н и й шлях боротьби за визволення У країн и з чуж и нец ької н е в о л і.і

^ п о л е м ізу в а в з урядом УНР, не ощаджуючи чорних барв та вживаючи ^Р ча сто досить гострих висловів на його адресу, як наприклад «уряд ганебної торгівлі У країною ", «уряд плазування перед світовим капіта­ лом " і т.п. На думку Л ю бченка головне завдання політики уряду УН Р це «продажа України імперіялістам«. Цьому, за словами Любченка, цілком відповідала програма «Спілки Визволення України«, яка намічала ре­ ставрацію капіталізму й віддачу України »п ід протекторат панської Польщі".

Будучим членом середньої шноли в м істі Б ер еж ан ах — поступає в ряди Ю нацтва О У Н і бере актив ну участь у всіх д іл я н ка х револю ційно; праці з м ол од д ю . За револю ційну діяльність сл.п. д руг О. Д я н ів був арештований в 1940 р. большевицьиими о купантам и і тільки вн асл ід ок війни вдалося йому оминути смерті і вийти у м. липні 1941 р. з Берди­ чівської тю рми на волю . Не з в а ж а ю ч и на серіозно під ір ване в’язн ицею зд о р о в ’я, сл.п. д руг О. Д я к ів зразу ж е після виходу на волю активно вилю чається у р е в о л ю ­ ц ій н е ж и ття О У Н і невтомно п рац ю є, виконую чи різні ф ункції-завдання а ж до кінця свого життя. У 1941 р. сл.п. д руг О. Д я к ів - член О к р у ж н о го О серед ку П ропаганди на Б ереж анщ ині; в 1943-44 pp. - член Крайового П роводу Ю нацтва О У Н на У З , член р е д а кц ій н о ї ко л егії ж у р н а л у »Ю НАК« і р едактор «ВІС­ ТЕЙ- п ід псевдонім ом -Ю Р ІТ В -; в 1945-48 pp. — член Головного О сер ед ку П ропаганди при Проводі О У Н , редантор підпільних револю ційних ж у р н а ­ лів, видань, листівок, звернень; в 1948 (х - Нрайовий П р ов ід ни к О У Н Л ьвівського Краю ; з 1949 р. член Проводу О У Н на У кр а їн с ь ки х Зем лях, і вкінці в 1950 р. член УГВР і З аступн и к Голови Генерального С ец>етаріяту УГВР. С воєю всесгоронною д іяльністю сл.п. д руг Д яків-Го р но ви й вніс вели­ чезний вкл ад у справу У к р а їн с ь к о ї Н аціональної Р ев о л ю ц ії, в справу боротьби за визволення укр аїнсь ко го народу. За ц е н аго р о д ж ен о його двома найвищими нагородами — Золотим і Срібним Х рестом Заслуг». Особливу цінність для укр аїнсь ко го руху маю ть його ід ео л о гіч н о-по ­ літичні п рац і і статті, що з ’являються п ер ш о р я д н о ю зб р о єю в боротьбі з больш евизм ом і які засл уж ено прославили його ім ’я не тіль ки в У к р а ­ їні, але і ш ироко поза кордонам и СССР. Сила а р гу м е н та ц ії ід еологічнополітичних праць сл.п. др. Горнового така правдива, л огічн а і гостра, що переконує ко ж н у л ю д ин у д об рої волі і переставляє її на б ік у к р а їн ­ ського визвольного руху. В особі сл.п. друга О. Д яно ва-Го р но во го укр аїнсь кий рево лю ційно визвольний рух втратив не тільки талановитого ж у р н а л іс та , про п аган д ис­ та і трибуна ідей укр аїнсь ко ї Р ево л ю ції, гл и бокорозум ного політичного нерівника, зд іб н о го о рган ізато р а, виховника і в и ш кіл ь ни ка, ал е т а к о ж лю бим ого д руга, лю дину з чулим і скр о м ним сер цем , тверезим вольним характером, ж и ттєр ад існо ю бадьорою вдачею . Величия постать сл.п. друга О. Д ян о ва-Го р но во го, його світле ім ’я, його револю ційні думки і діла назав ж д и лиш аться у наш ій п а м ’яті і запалю ватим уть наші серця вогнем свящ енної посвяти й додаватим уть сил у дальшій боротьбі за Волю, за У кр а їн с ь ку Самостійну Соборну Д е р ж ав у. ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЄВІ У К Р А ЇН С Ь К О Ї Н А Ц ІО Н А Л Ь Н О Ї Р Е В О Л Ю Ц ІЇ! ГОЛОВНЕ КО М А Н Д У В А Н Н Я У К Р А ЇН С Ь К О Ї П О В С Т А Н Ч О ЇА Р М ІЇ У К Р А ЇН С Ь К А П Р О В ІД ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА О Р Г А Н ІЗ А Ц ІЇ У К Р А ЇН С Ь К И Х РАДА Н А Ц ІО Н А Л ІС Т ІВ на У кр а їн с ь ки х Землях В У кр а їн і, грудень 1952 р.

336

Осип Дяків-Горновий

ЧОМУ МИ ПЕРЕМОЖЕМО? Ми перем ож ем о насамперед то м у,іщ о ми боремося за правду і справедливість, за найістотніші прагнення українського народу, тому, що наші ідеї найпередовіші. Українська Самостійна С оборна Держава, за яку ми боремося, держава, якою керуватиме вільний народ, держава без поміщикіз, капіталістів і партійних п’явок, держава, яка забезпечить всі права людини і демократичні свободи, держава — рівна серед рівних держав усіх інших народів, — це те, до чого прагнув і прагне український народ, це те, що йому найзанонніше належиться. Знищення поневолення одно­ го народу другим народом (імперіялізму), вільні національні держави для всіх народів, справжня дружба та рівноправність між народами і основана на них якнайтісніша всебічна співпраця м іж народами, зни­ щення всякого визискулюдини, добробут, вільна і повноправна людина,— це ті ідеї, які дають найсправедливішу розв’язку всіх питань між на­ родами і людьми. Тому ці ідеї найпередовіші.

Сила визвольної ідеї І с а м е в тому, що наші ідеї справедливі, передові, що вони випли­ вають з найглибших прагнень народу, — велика сила цих ідей. Ці ідеї дозволяють мобілізувати народні маси на боротьбу, дозволяють підносити народ до високого рівня свідомости і героїзму, дозволяють тісно о б ’єднувати його довкола національно-визвольного руху. З другого боку, ці ідеї дозволяють національно-визвольному рухові якнайглибше заноренитися в народній гущі, з якої він вийшов і виріс. А український 40-мільйоновий народ, народ свідомий своїх завдань, народ готовий на найбільшу посвяту в ім’ я свого визволення, народ об'єднаний д овко­ ла своєї ідеї — це та сила, якої жодному ворогові не знищити, яка ціпком певно забезпечить нам визволення і побудову Української С ам остійної С оборної Держави. Супроти такої сили ніщо тюрми, терор, заслання, хоч і в як жорсто­ ких формах і широких розмірах вони б не примінювалися. Нікого насильство, терор і брехня ще не врятували, не врятують вони і російсько-большевицьких загарбників. Історія знає немало великих імпе­ рій, спертих на насильстві, знає немало жорстоких тираній, деспотій, але ні одна з них не встоялася проти народу. Коли народ став св і­ домим своїх прав, коли він за ці права підіймав боротьбу, він завжди перемагав. Правда і справедливість можуть зазнавати хвилевих невдач з боку брехні і насильства, але в кінцевому висліді вони завжди виходять переможцями. Це занон життя, і історія не знає ні одного випадку, щоб було інакше. Т ак само буде й у випадку російсько-большевицької тюрми народів. Розлетілась колись під ударами народу французька монархія, розсипалась російська імперія, завалилась турець­ ка імперія (і ще, і ще можна б наводити приклади), в руїни буде обернена і російсько-большевицька імперія, бо не має вона опертя в народі, бо тримається вона на штиках.

337

Суперечності м іж народом і большевицькими вельможами Большевицькі вельможі ніколи не задовольнили і не задовольнять народні маси, бо вони не клопочуться інтересами народу, бо їхні ціпі цілковито суперечні з інтересами народу, бо їх політика протинародна. Большевики принесли українському, й к і всім іншим народам С С С Р , гніт, поневолення, терор, грабіж, визиск, голод та злидні і можуть їх далі тільки посилювати. Ніяких навіть полегш большевики не дадуть. І про них смішно думати. Сподівання на знесення колгоспів після закінчення війни чи взагалі на понращання умов життя є накращим новішим прикладом цього. Природно, що такий стан викликав серед народних мас величезне невдоволення большевицьюми порядками і ненависть до большевицьких правителів. Ці невдоволення і ненависть зростають і будуть зростати. Большевики можуть у відповідь застосувати, і дійсно стосують, тільки терор. Це в свою чергу лише доливає оливи до вогню. Правда, большевицький терор такий жорстокий і безоглядний, що він примушує народ до рабської покори. Але пам’ятаймо, що навіть раби не можуть терпіти в безконечність наруги і знущань, що навіть у рабів терпець має свій край. І сьогодні ми бачимо, що, без уваги на терор, народним масам починає вриватися терпець, що невдоволення і ненависть по­ чинають виявлятися одверто. Про те, про що недавно можна було тільки подумати, про що страшно було сказати навіть перед найближчими, про те сьогодні говориться загально і одверто. С а м е ці невдоволення і ненависть, їх постійне зростання і перехід до одвертих форм, а танож той факт, що большевики ніяк не можуть цього явища ні спинити, ні розрядити, — це ті чинники, які сприяють і сприятимуть поширенню нашого руху і включають маси до боротьби. В дальнішому вони можуть призвести до революції, а тим самим і до нашої перемоги. Ми, отже, перем ожем о тому, що немає такої сили, яка б згладила суперечності між народними масами і большевицькими вельможами, ті суперечності, які неминуче доведуть до знищення російсько-большевицьких гнобителів і їх злочинних порядків. Ми перем ожем о також тому, що український народ не самий у боротьбі, що в нього надійні союзники. На однаковому з нами стано­ вищі перебувають всі народи С С С Р , а останньо добавилися ще новоокуповані країни центральної і південно-східньої Европи. Невдоволен­ ня і ненависть, ці — як на це вище показано — джерела революцій, серед згаданих народів величезні і постійно зростають. Невдоволення і дух спротиву росте і серед російських працюючих мас. Ці залицяння до російського народу, що їх сьогодні спостерігаємо, ця тріскотня про " В И Щ І С Т Ь , передовість і керівну ролю«, що ними надять СЬ О Г О Д Н І російський народ, — на ніщо не здадуться, як не придалися вони Гітлерові щодо німецького народу. Все це сильно розширює наш фронт боротьби і ум іцню є його сили. А що тому фронтові м о ж е протиставити ворог? Які сили виставляє він? Він виставляє партію, М В Д і М ҐБ, адм іністрацію і військо. При тому військо — найменш надійна опора, бо воно складається власне з цих невдоволених робітників і селян. І чим невдоволення в народі ширше, чим одвертіше починає воно переростати в революційне під­ несення, тим армія стає для кож ного гнобителя небезпечнішою, бо вона

338

завжди переходить на бік народу і цим припечатує долю гнобителів. Таким чином, проти партійно-емведівсько-емґебівсько-офіцерсьно-чиновницької зграї, стоять м гь й о н о в і маси усіх народ в С С С Р . Немає сумніву, що вкінці переможуть ці народи, а не російсько-большевицькі поневолю вачі

Поневолені не захищатимуть гнобителів Кремлівські верховоди по своїй природі — загарбники (імперіялісти). На шлях загарбницької політики вони поступили від дня свого приходу до влади і ведуть її досьогодні. Загарбавши в результаті др%-ої світової війни цілий ряд нових країн, вони готуються до загар бетення цілого світу. С ьогодні світ вже остаточно поділений на два ворожі бльоки: большевицький і ангпоамериканський. Суперечності між цими бльонами не до подолання і їх ніяк мирним пляхом розв’я­ зати не дасться, Ці суперечності сьогодні довели до утворення цих бльоків, а в дальнішому неминуче доведуть до війни. Під час війни всі болячки большевицьного народу з цілою силою виступлять на верх. Народні маси цілком не будуть зацікавлені з тому, щоб захищати своїх гнобителів, а навпаки, в тому, щоб їх повалити. Удари по большевіцькій тю рмі тільки розхитуватимуть її і полегшуватимуть боротьбу поневолених в ній народів. Коли б навіть большевики і зайняли деякі країни, то це не посилить їх, а послабить так, як це послаблювало гітлерівську Німеччину. Бо большевики можуть рахувати на деяку прижльність ще м ож е там, де їх нема. Там, де вони прийдуть, вони можуть рахувати тільки на наоодну боротьбу проти себе. Небезпека большевицького поневолення, що загрожує сьогодні віль­ ним ще від нього (поневолення) народам, спричиняється до зацікав­ лення цих народів нашою боротьбою. Косте серед народів признання для нашої визвольної боротьби й повага до українського народу. Безпечно, що вони ще більше зростуть під час війни. Отже, ми перем ож ем о тому, що суперечності м іж большевицьким і англо-американським бльоком неминуче доведуть до війни, а війна відкриє перед нами можливість для повного розгорнення боротьби, розширить коло наїїях сою зників і полегшить нам остаточний удар. Ми, вкінці, перем ожем о тому, що наш національновизвольний рух розпоряджає високоідейними кадрами, що він здобув уже великий досвід боротьби. Ні одна політична організація інших народів не прой­ шла такої твердої школи, як наша, нікому не доводилося боротися проти стпьни різних окупантів і в стільки різних обставинах, як власне нам. А боротися так довго проти такої сили, як С С С Р — це, для кож­ ного ясно, не така легка справа Не одні вже пробували цього, і не виходило. А коли ми це потрапили, то це, безперечно, доказ сили і життєздатности нашого народу, а тим самим і запорука успіху цілої визвольної боротьби українського і всіх інших народів СССР.

339

АЛЛА ГОРСЬКА в 10-ліття КҐБ-івського морду

Алла Олександрівна Горська народилася 18 вересня 1929 року в Києві у зросійщ еній родині Закінчила Київський художній інститут. Активно включилася у процес національного відродження, який охо­ пив молоді покоління України на початку 1960-тих років. Перейшла на українську мову спілкування. 1962 року стала одним з організа­ торів відомого кпюбу творчої молоді Києва, якому дала притулок у власній хаті (розігнаний 1964 року). Брала участь у розповсюдженні творів самвидаву та в збірках на взаємодопомогу потребуючим і ре­ пресованим. 1 964 року, разом з мистиями Л ю дм илою С ем икіною , Панасом Запивахою та Галею Севрук, Алла Горська виготовила Ш евченківський в і­ траж у вестибюлі Київського університету ім. Ш евченка. Спочатку вітраж був апробований місцевими керівниками партії, але згодом його брутально знищили як «ідейно-порочний твір«. Алла Горська і Людмила Семикіна були виключені із Спілки художників України. Тримала себе з гідністю. Вона далі мужньо виступала на захист незаконно арешто­ ваних, суджених і репресованих українських культурних діячів. Підпису­ вала різні колективні заяви: вимогу допустити на політичні процеси, протест проти заборони художникові Панасові Заливасі малювати, відкритий лист (в липні 196 8 року) у зв'язку з появою в «Літературній Україні" наклепницької статті О. Полторацьного. У 1969-70 роках А. Горська безкомпром ісово підтримувала всі виступи Валентина Мороза, навіть статтю «Серед снігів", написану як реакція на першу капіту­ ляцію І. Дзюби і зустрінуту частиною української інтелігенції неприхиль­ но: Горсьна називає В. Мороза, з огляду на його громадську активність — «квіткою серед снігів». На допитах в Івано-Ф ранківському КҐБ, куди її викликали, відмовилася давати проти М ороза будь-які свідчення. 28листопада 1970 року в д о с і нез'ясованих обставинах Алла Горська була забита в будинку свекра, в місті Васильнові біля Києва. Різні версії смерти Алли Горської вказують на вбивство з рук каґебістіа

340

Про цей здогад "Український Вісник« ч. 4 за 1971 рік пише, м.ін., на­ ступне: "...згадуючи таємні політичні вбивства давніших часів, дехто допускає в даному випадку можливість політичного вбивства громадсько активної людини для залякування інших. Вони кажуть про загальний наступ реакції на Україні, згадують жорстоку розправу із В. М орозом якраз перед убивством Алли Горської і т.п.« Похорон Алли Горської відбувся 7 грудня. У день похорону в траур­ но прибраній Аллиній майстерні друзі влаштували посмертну виставку її творів. Через м айстерню пройшли сотні людей. Аллу Горську заборо­ нили ховати на Байковому кладовищі — її ховали на новоствореному цвинтарі за містом, де зібралося приблизно 200 осіб. Прощальні слова говорили учитель О. С ергієнко, зачитав некролог критик Є. Сверстюк, В. Стус прочитав присвячений Аллі вірш, за дорученням львів'ян виголо­ сив прощальне слово І. Гель,

Євген Сверстю к

НА МОГИЛУ АЛЛИ ГОРСЬКОЇ Нема Алли Горської. Німотно, темно й незрозуміло. І вривається до свідомости тоскним розпачем — не буде, ніколи вж е не буде з нами Алли Горсьної. Наче темна завіса спадає на сонце. .Але я знаю — Алли не м ож е не бути! її духовної сили й енергії. її соняшної усмішки і по-материнському уважного погляду глибокої спільности. Вона живе у всьому. Людина, якій особисто ніколи нічого не треба — вона не м о ж е відійти в небуття. Алла є — вона незм нно присутня завжди там, де комусь горе, нещастя, біля бездомних і без­ дольних, де можна підставити своє дуже плече. Вона завжди [іерша дізнається і найважчий тягар бере на себе — самовіддано і просто, наче вже сама доля поклала на неї м ісію бути опорою іншим людям. З нею приходить спокій людини значної, сповненої гідности, з непід­ купним спокрйним сумлінням, людини, на яку можна покластися у всьому, як на сам ого себе, навіть більше, ніж на себе. Бо вона має щедрий художницький талант віддаватись безкорисно й цілком лю ­ дям і справі, за яку візьметься. Рідкісне втілення обов'язку, людської сили і значущости. Виразне, радсне, світле обличчя Алли несе з собю свято. А Ті сміх підноситься над усім так само, як її велична вродлива постать височіє і біліє у будь-якій численній юрбі. І завжди знаєш, що в душі її сві­ титься якась фанатично віддана любов до всього доброго, чесного і порядного. І завжди віриш, що погляд її невпинно шукає навколо щось значне і гідне поваги. А кожен її рух і жест сповнений погорди до полохливої ницости, лукавої корисливости та всіх дешевих мідяків, на які люди розмінюють своє єдине життя та ще й втягують до цього нечестивого торгу ближнього. Нині перед її могилою, над прірвою вічности, осипаються всі хитроубогі споруди, нагромаджені під її ногами, і ми, нарешті, стаємо перед неперехідною правдою, до якої вона безоглядно йш іа в житті і в м и­ стецтві, гордо відкинувши гладенькі дороги напівправд, які допомогли

341

б їй давно утвердитися на виставках мистецьких досягнень. Стишено-тривожні, янісь дорослі на ЇЇ картинах діти, наче задумливо ростуть-визрівають під вітром і сонцем. Портрет матері, що тривож ­ но вдивляється у простір очима душі. Ескіз портрета Д овж енка в заимарено-роздвоєним чолом, болісно за тиснутим білою і чорною рукою. Скільни страждання і гідности в тих опечалених жіночих обличчях! Як нині в її траурній майстерні, перетвореній на художню виставку, все стає зрозумілим у її картинах, і як підходить терновий вінок до печаль но-мудрої зосереджености її автопортретів, таких далеких від усміхнених фотографій, на яких веселість служить засобам відпорности і виразом незалежности. Трагічний талант, вона йшла до трагічної правди, крізь жах якої наче далекі зор і просвічується сніжнобілий ідеал десь в материнській постаті, що дужими руками прагне захистити свою дитину і каче лебединими крилами відгортає віття калини. В її інкрустації »3емля« — в тому дивовижному сплетенні закованих у землю сил, що випинаються; глибокими борознами на жіночому чолі, сплітаються грубим корінням мозолистих, жадібних витягнутих рук, у тому покаліченому дереві життя можна побачити притаман­ ну їй глибину осягнення традиції, првноту осягнення болів I сил рідної землі, яку відкрила для себе художниця і якій служила з вірністю неофіта Якби ми уявили детально історію її життя — то була б повчальна ю вість про те, як художниця Алла Горська відкрила свою Україну, як нукала її жертовника і як поступово вчилася бачити головно в неви­ димому, докопуючись джерел та в глибинах захованого коріння, як вона дужими руками і ногами розгортала рясні килими декоративних квіточок, покликаних до життя лише на один сезон. В день останнього прощання ми, нарешті, відчуваємо драматизм її таланту. Ескізи, ескізи і сама вона через незакінчені ескізи — вся в дорозі до своєї глибини. Треба було тільки чистої години, щоб поверну­ тись до са м о ї себе і засвітитись у своїй глибині. Але, коли м ож е бути чиста година у дискрим інованого художника-монументаліста, що бере замовлення, аби працювати, і виконує виснажливу роботу просто за харч? 1962-1 9 6 3 роки. Клюб творчої молоді, яному вона віддавала свої с и ­ ли, кошти і притулок у власній хаті. Це була пора пошуків себе, своїх джерел і цілей у тісному гурті молодих ентузіястів-художників, літераторів, режисерів, окрилених перспективою справж ньої творчости, надіями культурного відродження. Екскізи театральних костю мів і декорацій до п’єси М. Куліша »Так загинув Гуска« — вистави, що так і не побачила сцени... Така ж сама історія з «Правдою і кривдою« в Одесі. 1964 рік — Ш евченківський вітраж до вестибюля університету ім. Т. Ш евченка — дні і ночі самовідданої праці, розтоптаної після завер­ шення роботи ректором Ш евцем ще до огляду Художньою радою, і єдина винагорода — виключення із Спілки художників. 1 9 6 5 -1 9 6 9 рони — виїзди на монументально-декоративні роботи до

342

Донецька, Жданова, Краснодару. Поновлення в Спілці художників і наступне виключення за громадянську позицію у справі політичних процесів 1 9 6 5-19 6 7 років. Каламутні закулісні інсинуації безпринцип­ ної сірости, зведення рахунків — і знову втеча в працю без просвітків у село на Черкащині. Після см ер ти, перед п о хо р о н о м , кажуть, зважили її п р ац ю і, нібито, зн ов у поновили в С пілці. Але хто зва ж ить і поновить спопелілі творчі спалахи за ті ску п і роки життя, о тр уєн о го с в ід о м іс т ю того, щ о нічого, крім злої напасти, не викличуть кращ і квіти тво єї душі, що хто зна кому твій талант потрібен, і нічого від тебе твоя епоха не чекає, крім вклю чн ого потрапляння у вибиті сліди.

Скільки праці і сподівань кануло на тому шляху, занесеному снігом! В сі с в і т л і г о д и н и — у світлому майбутньому... В минулому — го ріння, що розвіялося димом у кризі байдужности, в хащах ненависти, і в душі якась душевна втома, що відбилася в останньому виразі її лиця. Але, як вона при цьому вміла гідно й незалежно йти своїм шляхом — і повно відчувати радість випробувань, праці і важкої борні за с а ­ моствердження! її голос, її усмішка, її постать перекриває випадок слі­ пої трагедії, що обірвала її життя. Алла Горська буде випромінювати світло, буде вселяти присутність духу самим своїм ім’ям. То була рідкісна людина, що навіки залишається з нами, як рідна душа. В образі цілого десятиріччя вона височить білим привидом Д оброго Духа, що втілює в собі сумління, гідність, поривання М О Л О Д О С ТИ І сяйво вільного людського обличчя, освітленого талантом і відданістю людини. Вічна слава мужній і чесній Людині-художниці, що загубилась у холоді сліпої осінньої мжички, але залишила людям щедроти великої душі, свій шлях і свій бадьорий усміх.

ДОБРОВОЛЕЦЬ НА ВИМІНУ Ю. ШУХЕВИЧА Українець із Ф ранції готовий відбути решту ув’язнення за Ю рка Шухевича Париж (УЦІС) — Під час перших днів конференції в Мадріді моло­ дий українець із Франції, Михайло Підсадний з Рідізгайму, що біля Мюлюзу, поінформував французький уряд, що він готовий відбути решту ув’язнення за Ю рка Шухевича. У листі до міністра закордонних справ Ф ранції 1 2 листопада 1 980 р. Михайло Підсадний заявив, що він бажає у цей спосіб допомогти Ю рієві Ш ухевичеві та його родині і просить повідомити про це совєтську делегацію в Мадріді. У заяві, яку він залучив до листа, М. Підсадний пояснює, що він готовий на цей вчинок з метою, щоб невинно засудженого за »антисовєтську агітацію й пропаганду» Ю рія Ш ухевича звільнили і йому дали дозвіл свобідно виїхати з С С С Р , якщо він цього бажає. Подібну заяву М. Підсадний вислав до пресового агентства АФП. М. Підсадний зголосив свій намір півтора року тому. Згадку про те, що молодий доброволець зголосився відбути решту покарання Ю рка

343

ЗАЯВА Я, н и ж ч е підписаний Михайло П ід ­ садний, 29-оічн їй, клесляр, який п р о ­ ж и ває в Р ід ізгай м і (Riedisheim, Ф р а н ­ ція), оцим заявл яю , що добровільно піду на виміну за укр аїнсь ко го п о л і­ тичного в’язня Ю рія Ш ухевича, який знаходиться в совєтсьному ув’язн ен ­ ні, і відсидж у решту його нари (2 роки ув’язнення особливо суворого р е ж и ­ му та 5 років заслання) п ід умовою , щ о його звільнять і щ о він матиме зм огу, якщ о баж атим е, покинути СССР разом з сім ’єю . Зас у д ж е н и й безпідставно за »антисовєтську а гіта ц ію й пропаґанду«, тоді коли в ін л и ш е в іл ь н о висловлю ­ вав свої погляди, Ю рій Ш ухевич, 49річний, пробув у ж е 32 рони у в ’язни­ цях і концтаборах. Р ід ізгай м , 5.11.1980р. Михайло П ід ­ садний.

М ихайло Підсадний Шухевича, вперше дав до відома журнал »Л’Ест Европеен« за травень-червень 198 0 р б інформації про акцію в обороні сина головного командира УПА, яку провів С УМ у Франції в березні ц.р. Коли перші заходи через централю М іжнародньої А м нестії не увін­ чалися успіхом, сам М. Підсадний рішився написати до міністра за ­ кордонних справ, прохаючи, щоби французька делегація поінформувала про це совєтську делегацію в Мадріді. Михайлові Підсадному 29 років, належить до молодечої організації Пласт. С в о ю приналежність до Пласту радо підкреслює, тому що батько Ю рка Ш ухевича був визначним членом українського Пласту. В молодому віці М. Підсадний був членом С УМ . Тепер він член О б ’єднання українців у Франції (ОУФ), співпрацю є з осередками О У Ф в Мюлюзі та Сошо, танож допомагає в праці оселі в Маквіллері. Вищ е містимо український переклад заяви Михайла Підсадного, яка стала доступна для преси.

344

ОДИСЕЯ У К ­ РАЇНСЬКОГО ПРАВНИКА - ПАТРІОТА

Заява Кандиби Івана Олексійовича юриста, члена Української Групи від її заснування (Львівська обл., сел. Пусто мити в. Шевченка, 28) Голові Президії Верховної Ради С С С Р . Коп ії: 1. Головам держав^учасниць Гельсінської наради; 2. О О Н . К ом ісії прав людини; 3. М іжнародній організації «Міжнародня Амнесті«; 4. М іжнародній А с о ц іа ц ії юристів-демократів; 5. Комітетові адвокатів Ф ранції за виконання Гельсінської угоди; 6. Світовій федерації прав людини; 7. Керівникам с о ц іа л іс т и ч н и х , роб ітн ичих і ко м ун іс ти ч н и х партій. За намір поставити питання про вихід У країн ської С С Р із скла­ ду С ою зу С С Р , на що кожна сою зна республіка має право згідно ст. 72 Конституції С С С Р (ст. 17 Конституції 1936 p.), в якій запи­ сано »3а ножною с о ю зно ю республікою зберігається право вільного виходу з СССР«, я в числі іни*іх шести громадян 20 січня 1961 р. був заарештовааний органами К Ґ Б Л ьвівської області Слідчі органи К Ґ Б і прокуратура Л ьвівської області проводили слід­ ство по нашій справі крайньо необ’єктивно, з упередженням, підта-

345

совною і фальсифінацією матеріялів справи. Таким чином слідство було спрямовано свідомо, щоб показати наші дії як найбільш тяжкий вид злочину і тим самим зобразити нас особливо небезпечними дер­ жавними злочинцями. В наслідок цього наші дії були кваліфіковані ними по ст. 5 6 ч. 1 НН УС С Р , яка передбачає відповідальність за зраду Батьківщини, хоча ми такого злочину не вчинили, як і не вчинили взагалі ніякого злочину. На наші заяви і протести про безпідставність такого звинувачення нас, покпикаючись на Конституцію С С С Р , слідчі МҐБ відповідали нам, що конституція С С С Р існує для світу та дурнів, а не для того, щоб користуватися нею реально. Тоді ми сумнівалися в серйозності таких заяв слідчих КҐБ, але дальший хід справи показав, що вони говорили правду. Д уж е і дуже дорого коштувала нас віра в реальне право користуватися Конституцією С С С Р Одночасно слідчі К ҐБ визнавали, що в такій Україні, яку ми хотіли бачити, було б ліпше жити, ніж у тій, яка існуй зараз. Але, за їх словами, таке суперечило б інтернаціональній солідарності. Під цим вони розумли це, що Україна, як найбаггтша різспубліка в складі С С С Р , повинна віддавати лишки своєї продукції ін ш ім республікам без будь-якого відшкодування. Таким чином, слідчими КҐБ і прокуратурою Л ь в ів с ь к о ї області була сфабрикована щодо нас так грізна кримінальна с п р а в а та передана для розгляду Львівськом у обласному судові. Судова колегія в кримінальних справах Л ь вівського юбласного суду розглядала нашу справу подібно слідчим К Ґ Б з явним порушенням закону крайньо необ'єктивно, з упередженням, з неприхов аним наміром розправитися над нами. Так, замість- розгляду справи в залі судових засідань, суд розглядав нашу справу в залі ізолятора КҐБ, тобто там, де тримали нас під вартою і де проводилося попереднє слід­ ство, не записавши про це в ухвалі розпорядчого засідання, що він повинен був зробити згідно ст. 250 КПК УС С Р. Крім того суд розгля­ дав справу цілком таємно від громадсьности, чим грубо порушив гласність судового розгляду справи, що передбачено ст. 20 К П К УС С Р, де записано: «Розгляд справ у всіх судах відкритий, за вийнятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони д ерж авної таєммиці«. Щ о д о держ авної таємниці, то наша справа не мала нічого спіль­ ного. Отже, вона повинна була розглядатися у відкритому судовому засіданні. І далі в цій ж е статті 20 записано: «Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно«. Але й це положення закону суд порушив, не пустивши в кімнату судового розгляду справи під час проголошення ним вироку не тіль­ ки нікого з громадсьности, а й нікого з наших найближчих родичів, які були поблизу і домагалися цього. Тут треба зауважити, що гром адсь­ кість не тільки не знала про дні розгляду нашої справи, а й взагалі не знала про її існування, о скл ь ки вона трималася органами НҐБ в абсолютній таємниці. Наслідком »розгляду« нашої справи судовою нолеґією в крим і­ нальних справах Л ь вівсько го обласного суду явилося те, що вона

346

повністю проштампувала сфабриковану слідчими К ҐБ і прокуратурою щодо нас справу та 20 травня 1961 р. винесла явно несправедливий, а тому і незаконний вирок, засудивши всіх нас як зрадників батьків­ щини, назначивши міри покарання від 10 до 15 років, а Левна Л у к’яненка до розстрілу з конфіскацією щодо всіх майна. Так, це був не суд над нами, а справж нє судилище, розправа над нами, це була й помста за неугодне для влади поставлене нами питання. Переглядаю чи нашу справу в касаційному порядку, судова колеґія в кримінальних справах Верховного Суду У С С Р побачила явну не­ законність, винесеного щодо нас Львівським обласним судом під головуванням його голови С. Рудика, вироку в частині кваліфікацій наш их дій. А тому вирішила змінити вирок у частині кваліфікації наших /дій, тобто снасувати звинувачення нас у зраді батьківщини як без­ підставна І тим самим відкинути ст. 56, ч. 1 КК У С С Р і звинуватити нас по ст. 62, ч. 1 КК УС С Р , тайзто в антисовєтській агітації та про­ паганді. Взнавши про такий намір (Верховного Суду УССР, керівництво Л ьв івсь ко го КҐБ зробило все, >щоб подібного не сталося. Воно до­ ставило в Ц К Компартії У С С Р якусь магнітофонну плівку з записом, після чого Ц К »порекомендував« Верховному Судові У С С Р не міняти вироку в частині його кваліфікації наїїих дій. І так, в наслідок згаданого втручання, Верховний Суд У С С Р теж пішов на грубе порушення закону і своєю ухвалою від 26 липня 1961 р. лише частново змінив незаконний вирок Л ьвівського обісуду. замінивши міру покарання щодо Л у к’яненка, тобто розстріл на 15 років позбавлення волі та ще кілька незначних поправок, чим по-сут затвердив сфабриковану щодо нас справу. Отже, з наведеного видно, що у Верховного Суду УС С Р були всі законні підстави не тільки змінити вирок Львівського обласного суду щодо нас, а й скасувати його. Але, як уже знаємо, цього не сталося. Сила взяла верх над правом. І таким чином справу щодо нас вирішено не за силою права, а за правом сили, зовнішніх втручань. Н е допомогли взяти верх праву над силою і наші багаточисленні скарги у найвищі судово-прокурорські, совєтські і партійні органи С С С Р . На них ми отримували завжди, наче зарання заготовлені, однотипні шабпьонні відповіді: »все правильно — все законно". А одного разу я отримав з Прокуратури С С С Р ще таку відповідь: «ква­ ліфікація злочину правильна і міра покарання обрана з врахуванням усіх пом ’ якшуючих обставин". О сь як! Виходить, що я повинен бути ще й вдячним за те, що не розстріляли мене, а лише позбавили волі на якихось »мізерних« п’ятнадцять років, що є по суті найвищою реаль­ ною м ірою покарання і.за нею вже йде виключна міра покарання — роз­ стріл. І так, незаконний вирок прийшлося відбувати повністю в нелегких умовинах М ордовських і Уральських концтаборів та Володимирсьної тюрми. Коли б усе це мало місце в період до XX з ’їзду КПСС, то можна було б примиритися, було б на кого списати. А як ж е бути, коли

347

все це мало місце (та й досі продовжується щодо мене) в період після нього, на яному з найвищої трибуни було рано засуджено т. зв. ^л ьт особи Сталіна з його практикою беззаконня та сваволі? З таким становищем ніяк не хочеться миритися та мовчати про подібне Як не важко приходиться в місцях ув’язнення, час і там не стояв на місці і термін ув ’язнення поступово скорочувався та приближався до кінця. Здавалося, сноро вийду на волю і тоді моє життя поліп­ шиться. Та це тільки здавалося, чи хотілося, щоб так було. Насправді ж, ще там, за колючим дротом, я зрозум ів, що і після виходу з місць позбавлення волі, справж нього вільного життя мені не мати. За день до закінчення терміну ув'язнення представник адміністрації концтабору повідомив мене про те, що для постійного проживання після виходу із ув’язнення обрано для м ене селище Пустомита Л ь в ів ­ ської області, яке знаходиться на віддалі 20 кілометрів від Львова, куди і приготовлені для м ене дон/менти. В ньому я не мав не тільки родичів, а й знайомих, та й ніколи там не буваа О це так, без рішення суду чи яногось адміністративного органу влади, фактично визначили для м ене м ісце заслання та ще й під адміністративним наглядом. О сь тобі й довгожданна воля! Нарешті настав день 20 січня 19 7 6 року — день закінчення м ого 15-річного терміну ув'язнення. В цей день старанно перевірили всі мої речі, книги і рунописи. Сконфіскували шахівницю та фігури до неї — дорогий для мене дарунок від політв'язня Віктора Орловича його ж виготовлення. С ко нф іс^ва л и м айж е всі м ої рукописи. Це були, в о сн о в ­ ному, конспенти, виписки із різних книг совєтських і закордонних авторів. В се це неодноразово вилучали під час обшуків і представник Київського К ҐБ капітан Утира завжди перевіряв, ніяких претенсій щодо них ніколи не проявляв і повертав мені. А раз так, то в них не було нічого антисовєтського. Отже, дозволяли мати їх при собі і користуватися ними в концтаборі, але чому не можна мати їх тут на »волі«? Сконфіскували всі поштівки з вітальними написами моїх друзів--політв’ язнів, а також сконфіскували рунописний текст Загальної Деклярації прав людини О Н від 10 грудня 1948 р. ...У Пустомитах, не дивлячись на офіційне скерування м ене туди, органи міліції прийняли мене непривітно, а дехто і вороже, і хотіли позбутися мене якнайшвидше, відмовляючи, або чинячи перешкоди в прописці. Особливо ворож е віднісся до м ене начальник паспортного стола капітан Павлюк. З позиції відданоста совєтській владі взагалі, та в національному питанні зокрема, він прилюдно обзивав м ене вся­ кими образливими словами. Крім того він при мені підмовляв та за ­ лякував мною домовласників, щоб ті не приймали мене на квартиру. Так, в наслідок його впливу, жителька Пустомит Бюлоган Катерина відмовилась прийняти мене на квартиру. Робив спробу залякати мною і майбутню господиню хати М арію Шафраєву. Так тягнулося до 31 березня, поки нарешті врегулювалося питання з кварта рою та пропис­ кою. Поселився я в старенькій хатині за оплатою 25 карбованців на місяць. ^ Одночасно з видачею паспорта та пропискою , Пустомитівський. Райвідділ міліції своєю постановою від 1 квітня 1 9 7 6 р. встановив наді мною адміністративний нагляд терміном на 6 місяців на підставі »По-

348

доження про адміністративний нагляд« органів міліції за особами, звіль­ неними з місць позбавлення волі, затвердженого Указом Президії Верховної Ради С С С Р від 26 липня 19 6 6 р. Адміністративний нагляд встановлено наді м ною на тій підставі, що я, перебуваючи в місцях позбавлення волі, зарекомендував себе з неґативної сторони, систематично порушував положення режиму, брав участь в організованих протидіях вим ог режиму та вороже настроєний проти держ авного та суспільного ладу в СССР. Але ж янщо я і допускав подібне, то адміністрація табору чи тюрми завжди карала мене за такі дії. Так, за весь період м ого перебування в ув'язненні багато разів саджали м ене в штрафні ізолятори, в жовтні 1 9 6 2 р. посадили м ене на так званий камерний режим (це свого роду тюрма при концтаборі) терміном на 6 місяців, а зразу ж після його відбуття, не випускаючи м ене в зону, тобто 22 квітня 19 6 3 p., передали м ене до суду, який виніс ухвалу про перевод мене на тюремний режим терміном на один р ік 27-го березня 1967 р. суд вдруге ви ніс ухвалу про перевод мене на тюремний режим терміном на 3 роки. Оба рази відбував покарання у відомій Володимирсьній тюрмі. Крім того позбавляли мене багато разів права на отримання і без того рідкісних (одна на р ік вагою до 5 кг. і то аж після відбуття половини терміну) по си л о к а також побачень з рідними. Отже, я відбував не тільки всі 15 років позбавлення волі, згідно незаконного вироку, а й розрахувався повністю з адміністрацією конц­ таборів, в яких приходилося мені перебувати, за всі вчинені мною «порушення претенсій«. А що стосується твердження міліції про те, що я ворож е настроєний проти совєтського державного і суспільного ладу в С С С Р , то якщо це й відповідає дійсності, то це мої переконання, на які я м аю право взагалі як людина, як громадянин. Крім того таке право на власні переконання, погляди має кожний громадянин, в тому числі і я, згідно загальної Деклярації О Н про права людини, прийняті 10 грудня 1948 р, до якої приєднався і Совєтський Союз, а також згідно пакту про громадсьнополітичні права 1966 р. та Гель­ сінського Акту від 1 серпня 1 9 7 5 р , співавтором яких являється Совєтський Союз... А тому всяке переслідування мене за м ої погляди, переконання є безпідставними, а тому й беззаконними. Безпідставним і беззаконним є також повторне покарання мене за дії вчинені в концтаборі, за які я вже поніс покарання. Крім того я як такий, ямнй відбував покарання по справі з полі­ тичних мотивів, встановлення наді м ною адміністративного нагляду згідно положення для кримінальних злочинців, є недопустимим, є пору­ шенням всіляких м іж народно-правових документів щодо прав людини. А що згадне положення прийнято для застосування щодо криміналь­ них злочинців, то видно зі змісту і його суті. О сь записано про мету нагляду в ст. 1 Положення: «Адміністративний нагляд встановлюється для наглядання за поведінною осіб, звільнених з місць позбавлення волі, запобігання злочинам з їхнього боку і для необхідного впливу на них«. Отже, встановлювати нагляд за поведінкою осіб з метою запобі­ гання злочинам треба за особами, які схильні до порушення гро­ мадського порядку та завдання їхніми поступками шкоди для оточення,

349

які мають появитися в бешкеті, хуліганстві, крадіжці і т.п. До таких s потреба і є цілком виправданим і законом ірним застосування необхід­ ного впливу. Але встановлювати нагляд за особою лише на тій підставі, що вона дотримується своїх власних поглядів, переконань та застосову­ вати до них «необхідного впливу«, є ніщо інше ян мета заставити дану особу відмовитися від »неугодних« владі поглядів, переконань. А раз так, то це суперечить і є грубим порушенням міжнародних правових документів про права людини які згадані в Загальній Деклярації прав людини, Пакті про громадянські та політичні права та Гель­ сінському Акті. Вважаю чи встановлення наді м ною адміністративного нагляду без­ підставним і незаконним, я звернувся до прокурора Пустомитівського p-ну з заявою про скасування його. Нижче подаю відповідь прокурора на неї: Прокуратура Пустомитівського p-ну Л ьвівської області. 292080 с. Пустомити, вул. Ш евченка, 112; 8.10.76 р. ч. 969 Гр. Кандибі Івану Олексійовичу, с. Пустомити, вул. Ш евченка, 176. Прокуратурою Пустимитівського p -ну перевірено Вашу заяву про знаття з Вас адміністративного нагляду. П еревіркою Вашої особистої справи не встановлено таких підстав, які давали б основу для звіль­ нення Вас від адміністративного нагляду. Пом. прокурора Пустомитівського

p-ну. Підпис (О. Ф. Бедзик)».

Ось так »переглянуто« явно незаконне встановлення наді м ною нагляду — кількома голими фразами. Н іякого покликання на закон в обґрунтування «законного" встановлення наді м ною нагляду. Т ак поступають тоді, ноли бачать, що вони явно неправі, а треба, щоб так було, і тому бажання, воля, підкріплена силою, бере верх над правом. У вищі інстанції прокуратури не звертався, бо, знаючи інаперес яку дадуть відповідь, то й рука не піднімається писати заяву чи скаргу. Діватися було нікуди, раз нема ному скаржитися, ; тому при йшлося примиритися з життям на »волі« під так званим гласним наглядом. А воно проходило, як і зараз, не легно та не без пригод з засто­ суванням зі сторони міліції та К ҐБ «виховного впливу«. В майстерні, де я працював слю сарем, склалися нестерпні умови праці і тому я вирішив підшукати роботу в іншому місці. Через якийсь час я знайшов роботу на одному з підприємств Пустомит і коли я домовився з директором про влаштування ?мене туди, я звільнився з майстерні 8 жовтня И976 р. Про це дізнався начальник К ҐБ і директор відмовився приняти мене іна роботу. У зв’ язку з цим я опинився в скрутному становищі. Всюди, куди б я не зайшов, відмовляли прийняти м ене на роботу. Л иш е в к ін ц і жовтня мені пощастило знайти роботу в ремонто-буд'ївельній організації і з 1 листопада я приступив до роботи. Але це тривало дуже коротко, бо в ж е наступного дня начальник ц ієї організації заявив мені, що через обставини, які склалися, він змушений звільнити мене, що 'і зробив цьок) ж дня. І в даному випадку так сталося через втручання начальника КҐБ. Діватися було нікуди і я був змушений повернутися на роботу назад в ту майстерню, з я ю ї я звльнився. •тсq

далі буде

Ю рій Шухевич тому 10 років (1970) з сином Ромном, якому Святослав Караванський тоді у Владімірській тюрмі присвя­ тив свій вірш «Колискова» Святослав Караванський

КОЛИСКОВА (Ю. Шухевичу в день народження сина Ромчика) Спи, дитино, поки спиться, Набирайся сил, Х ай твій итях тобі присниться В череді могил. Спи, дитя, хай сон р о зв’яже Сніп живих картин, В ін про все тобі розкаже, Чий ти внук і син.

351

Святослав Каравансъкий

Спи, дитино, люлі-люлі, І не м руж свій вид, То свистять у лісі кулі, Д е ходив твій дід. Чуєш, я к дзюрчать потоки? Бачиш ц і стежки? Д ід пильнує на всі боки,

Бож довкруг вовки. З в ір і ходять тихо-тихо, Вдаючи овець, Спи, дитя, позбутись лиха Н е зумів стрілець. І тепер зелене листя З вітром розм овля • — Він хотів, щоб зм ій з колиски Н е т ягав м алят . Спи, дитя, і суд-дорогу Всю, як є, зат ям: Он на батька ще малого Кидають аркан, Гострять ніж, кують закови, Хт о й брехню плете, Спи, дитя, аж зійде знову Сонце золоте. Спи, дитино, люлі-люлі, І не мруж свій вид, То свистять у лісі кулі, Д е ходив твій дід. Владімір 1970

*

352

Т В О Р Ч ІС Т Ь З Н Е С К О Р Е Н О Ї У К Р А ЇН И

Кіндрат Сторчак

ПАВЛО ПОЛУБОТКО (Трагедія у трьох діях) П Е Р Е Д М О В А В ел ьм иш ан овн и й читальнику, обр аз Павла П олуботка поставав, ш ирився, поглиблю вався у свідом ості автора, п о д іб н о д о колоска п ш ен и ц і, зер н и н а якої приречена д о л ею проростати на ви боїнах степ ов ої дороги. Зм алку і д о схилу років, н е з власної волі, авторові до в о д и л о ся скитатися п о ч уж и х нивах — від Камчатки до О деру. К ого тільки він н е зустрічав сер ед розм аїтого загалу. З у ­ стрічалися йому і вдячні нащ адки наш ого звитяж ного земляка. В они розбуркували в душі автора інтерес д о п оста­ ті П олуботка. П ізн іш е н ео б х ід н і відом ості автор повнив з к н и ж о к Т епер на столі леж и ть написана ним трагедія про л ю дин у, яка стала часткою його самого. К оли він писав п ’єсу, п ер ед ним н евідступ н о був образ його героя. Автор дум ав про ід ею твору. Та в наш час м одн о говорити про неї. 1 автор зап и тує се б е — яка ж ідея п ’єси ? І, п ризнатися, не зн аходи ть відповіді. Бо коли і д е б автор н е дум ав про вітчизну, для нього дрібн и ць н е було. З а тисячі кілометрів від У країни він уявно чув українську мову, вдихав пахощ і українських гір і доли н, до сліз хвилювався, пригадую чи м узи ку українських пісень. ГІолуботко —зн ач на частина української д ій с н о ст и і україн­ ської історії. О тож , і авторське розум іння історії свого народу, і авторські п ереж и ван н я його долі безум ов н о м а­ тер іялізувалися у п’єсі. Та з самого її зародк у і до її з а ­ кінчення уздечка якоїсь заздал егідь сф ор м ул ьов ан ої ідеї не ображ ала цього твору. Х у д о ж н ій твір - лю ди, діла л ю дей , пристрасті: ідеї —суть абстракції, створені лю дьм и. Воронь Б о ж е від такого лиха в м и стецтві1 У всякому разі, створю ю чи обр аз П олуботка, автор щ е й щ е раз вдивлявся у р ідні гори, дол и н и й видолинки - ц е ж вони чули заклики вож дів того народу, який є їх господар ем , ц е вони чули подяку звитяж цям і п ро­ кльони зрадн и к ам . Німі, п ам ’ять про бач ен е й чуте вони передали українським словам. З часом м інялись й слова. З м ін а у м ові народу — п р и ­ вілеї часу. То правда, щ о мова — душ а народу. Душа ця, щ ира, шляхетна, з н аш и х нив м инулого одібрала святі слова про звитяж ців. Ч ем но й ш ан обливо вона згадала П ол уботк а 6 вересня 1973 р. Автор

353

ДІ ЙОВ І ОСОБИ: П А ВЛ О П О Л У Б О Т К О К О Н РА Д Б РО Д И Л О

— н ак азн и й гетьман л ів о б ер е ж н о ї України. — вихованець Києво-М огилянської академії, поет, ф іл о с о ф . ОЛЕСЬ ПРЕДТЕЧА — д р уж ба Полуботка. КСЮ Ш А —п рибрана мати О леся П редтечі. СЕМ ЕН САВИЧ — генеральний п и сар л ів о б ер еж н о ї України. ІВАН Ч О Р Н И Й — генеральний суддя л ів о б ер еж н о ї України. Т ЕЗЕЙ ВИ Г Р А В А Й В О Л Я — побратим Бродилів. Л О Р Д М ІД Д Л Т О Н — п р ов ідн и й сл уж бов ец ь англійського ко­ ролівського казначейства, видавець са ти ­ ричного ж у р т л у . ЛЕДІ ЕН — до н ь к а М іддл то на. Є Ж И П О Н Я Т О В С Ь К И Й — О лесів о д н о к а ш н и к по К ем брідж ськом у університету, ж урналіст. ГЕЛЕНА Б О РО В Е Ц Ь — граф иня краківська, журналістка. РЕТИ ф Д Е Л Я БЕРТО Н — ф р ан ц узь к и й ви давец ь ІВАН ЗА П О Р ІЖ Е Ц Ь ГРИ Ц ЬК О Ш АЛ ІЙ КУЛЯ ю нак и -зап оріж ц і. ЯКІВ БАТЬКІВСИ Н ПЕТРО П ЕРШ И Й —російський сам одер ж ец ь, видавець. СТЕПАН ВЕЛ ЬЯ М ІН О В —голова М алоросій ської колегії. П РО ТА С О В — о ф іц ій н и й ф іск ал при гетьмані. ЧУНТУКБАШ ІЄВ — обер-ф іск ал. СРАМ ОТА — члени С ВИ Н Ч Е Н К О »паритетної« частини Ц Ю Ц ЬКЕВИ Ч М ал оросій ської колегії. СЕЛЯНИ, РЕМ ІС Н И К И , П О Н Е В О Л Е Н І К О ЗА К И , В О РО Ж Б И Т И , Ю РОДИ ВІ, БІГЛІ К А Т О Р Ж Н И К И , Ч И Н О В Н И К И ,Д У Х О В Н ! О С О БИ , Ш ПИГИ, КАТИ. Час д ії — 1722-24 роки. ДІЯ П ЕРШ А

Ява 1 Верочіе. Пітьма переходить у морок. Полуботко біля карети прощається з Олесем Предтечею. П АВЛ О П О ЛУ БО ТК О : М осква... Ц е столиця європ ейськ ої держ ави, а караван-сарай. Цар вимагає: »Д авай українську освічеиу братію! Хто м о їх а зія т ів учитим е? »Патріярх погрожує: »Н ащ о Р о сію за сел я єш грамотіями з європ ейськ ою освітою ? Всі як є лати н ян и і єретики«. ОЛЕСЬ ПРЕДТЕЧА: Х іба патріярх н е був в Европі? П АВЛ О ПО ЛУБО ТК О : В ож д ь сл іп и х і сам підсліпуватий. Й ому наші суєм удр и пиш уть недолугі п роповіді... Великим и літерам и, п р о ­ стим и реченням и. Інакш е ве вчитає (Задум ався). Л атиняни! Так, л ати ­ няни — не ганьба, а н аціональна перевага. У країнці здав н а полю блю ють європейську науку. В Европі навчалися і наші письм енники... См отрицький, Сакович. М огила, Косів, Т роф им ович. С таруш и н ,3 емка. Гізель, П рок оп ович У ж е- 3 'X V I с т о л і т т я українці торують стеж к и до вищ их шкіл п адуанських, л он дон сь к и х, л ей д ен сь к и х , ґетінгенських. У чилися і учаться українці в у н ів ер си їет х П ари ж а Праги, студію ю ть науки в Гданську, Кенігсбергу,^ Рим і Ні. ми' н е татари. Ми ечро-

354

пейська держ ава і сп о со б о м почування... і м исленням ... і культурою... О Л ЕС Ь П РЕДТЕЧА: П ан е гетьмане, затри м ал и ся б у М оскві . і тоді разом д о д о м у . П А В Л О П О Л У ВО ТК О : В ір н и й д ж у р о , на У країні очікують справи. Тонку нитку п р я д е наш гетьман С короп адськи й . Н е віддав би душ у Богові до м ого п р и їзду ? Н е п ограбували б д ер ж ав н і скарби?... О Л Е С Ь ПРЕДТЕЧА: С к ор оп адсь к и й д уж а лю дин а. Д очекайтесь п о ­ верн ен ня Б роди л а з засл ан н я. В аш ворог і ваш брат. Чув п ро нього багато. П А В Л О П О Л У ВО ТК О : Б р од и л о, Б родило. Врятував тебе дитям від зб р о й н и х п о с іп а к князя Н ариш кіна. Той князь цареві дядько. М атір твою, К сю ш у...князь си л ьцем одвіз у свій театр м осковський. О Л ЕС Ь ПРЕДТЕЧА: М оя мати?! Ви говорили... П ідібрал а м е н е на п ож ар и щ і, дбал а нем ов рідна. П А В Л О П О Л У ВО ТК О : Я і М азеп а н а доум и л и царя п ослати тебе в Л о н д о н . Д итям — у м анастир, п ід р о стеш — д о університету. О ЛЕС Ь П РЕДТЕЧА: У чився, кажуть, п о світах і п ан Б родило. Ц е м ен е з ним і лучить. П А В Л О П О Л У ВО ТК О : С початку Б р оди л о учився у М огилянській академ ії. П отім п іш ов по світах. Такий к озак — м ен і була б підмога (задумався). М илість Ч и нгісхана — зр а д л и в а то надія: сол од к о стелеть­ ся, колю че втинається в серце. О біц яв П етро п о см ер ті М азеп и не чіпати і наш і вольності, і ск ар би наш і. І я, легк ов ірн и й , т о д і в сільце п опав. К о н р а д м ен е засуди в. Т епер я н е той, яким був. П ри їхав би ск оріш е, та пом іг би врятувати д е р ж а в н і скарби. О Л Е С Ь П РЕДТЕЧА : Д ум аю , д ер ж а в н і скарби треба покласти в англій ськ и й к о р о л ів сь к и й б а н к П А В Л О П О Л У В О Т К О : Як ж е, д ж у р о ? Як? І на чиє ім ’я? О Л Е С Ь П РЕДТЕЧА: Н а ім ’я ти х н а сту п н и х українців, щ о звільнять­ ся з м о ск о в сь к о ї неволі. А як? Х то ш укає в річці бр оду, той його зн аход и ть. П А В Л О П О Л У В О Т К О (сідає у карету): Хто ш укає бр оду, той його зн аходи ть... зн аходи ть... Твоя м ати все ж и ття шукає п ер ев о зу з М ос­ кви в Чернігів... О Л Е С Ь П РЕДТЕЧА: Дяка Вам... Завтра, казав князь Н ариш кін, вручить м ам і відп уск ну. А того... св я щ ен и к а й поета... м ого рятів­ ника, з Т обольськ а відкликав на весні. М ама кажуть, він ворог ваш і ДРУГ.

П А В Л О П О Л У В О Т К О : Н ари ш к ін чи п оет Б р оди л о? П ер ш и й — хитрю га, другий — прям ота. А втім, бувай.

Ява 2 По вибоїнах одгреміла карета. Виють собаки. Тужний хор звірів супро­ водить глухі звуки калатуиюк нічних сторожів; в жадібну музику ночі лякливо вплітається попередження тюремних вартових: »Слуишй!« О Л Е С Ь П РЕДТЕЧ А : Слуш ай... Я — ди тя свавілля ди к ого розгн у­ з д а н и х татар з хр еста м и Б о ж и м и на шиї. » Б р ат и «! У би л и батька, матір, бо о ш к ір и л и сь п р о ти л аск и бути рабам и. С п аси бі, л и ц ед ій к а п ідібр ал а. І теп ер стар ан н о ховає м о є п о х о д ж е н н я . Я с и н її, і тільки. А батько — н а й б л и ж ч и й друг М азеп и . Свята омана! О м ан а н е зл о ч и н ­ на, н е лукава — н аївна і гірка. З а к о л о тн а ж ен щ и н а — орл и ц я, чуж е д и тя рятує, гадю к о д його сер ц я о д р и в а є і вл асн и м д зь о б о м ранить й о м у груди. Як р ан о я відчув у сер ц і біль н естер п н и й : стр аж дан н я те — д ж е р е л о м о їх сил. (Вслухається в тужні звуки нічної Москви). 355

О м ам о-л и ц ед ій к о! В ч уж ій стол и ц і, ти зам урован а н ен ач е у могилі. Твій чистий зір с т еж о к шукає в р ідн и й край. Т ебе не прокляну... не прокляну і ту, що н ар оди л а м ен е в болях. В м оїй крові ви дві п ол ум ’я о д н е. Світіть ж е д о кінця мені. Другій зем л і, н ародові другому я серця н е віддам . Я I'd З

З-за лобного місця виходять Вельямінов і Протасов. П РО Т А С О В: Х то без д о зв о л у в ночі броди ть п о М оскві-м агуш ці? О ЛЕС Ь П РЕДТЕЧА: М абуть ви? ВЕЛ ЬЯ М ІН О В: Говори. О ЛЕС Ь ПРЕДТЕЧА: У вас о д н е слово — говори. А ми, українці, м ож ем оск а за ти : говори, кажи, балак ай,м ов, п о в ідай , тороч, точи, базікай, цвенькай, л еп еч и , ж е б о н и , верзи, плети, гаркоти... О тож , чого ви на м е н е гаркаєте? ВЕЛ ЬЯ М ІН О В : Д руж ба П олуботка. (Олесь пішов). З н ев а ж а є. П РО Т А С О В : С правді, чому м о л о д и к о в і гасати по М оскві? ВЕЛ ЬЯ М ІН О В: А щ е царський наглядач за гетьманом! М ол оди к — той сам ий х л о п ’як, якого п отіш н и ц я князя Н ари ш к іна, К сю ш а, малим х л о п ’ям п ідібр ал а на згарищ і нам и ви н и щ ен ої роди н и . К сю ш а дівчина козацького роду. Та у Н ари ш к іна татарський нрав: він її в ясир, а дитя при ю ти в М азепа. П РО ТА С О В : І щ о з того? ВЕЛЬЯМ 1НОВ: К сю ш а дом огл ася — хл оп ц я одісл ал и у Л о н д о н до її ан глій ськ и х друзів. В о н о ж , ц уц ен я, виявилося левом : зак ін ч и л о К ем бр ідж сь к и й універси тет... зап р и ятел ю вал о з ан гл ій ськ ою м о л о ­ д о ю знаттю. П РО ТА С О В: Ц е ж у Л о н д о н і. К ого воно патрує в М оскві? ВЕЛ ЬЯ М ІН О В: Л о р д М ід дл тон з м о л о д о ю донькою ... П РО ТА С О В: Чш! З д а єть ся , Ч унтукбаш ієв.

Ява 4 Охоронці Чунтукбашієва супроводять двох прохожих. ВЕЛ ЬЯ М ІН О В: Щ о за ватага? (Тим часом наближається Чунтукоа-

шієв). Ч У Н ТУ К БА Ш ІЄВ: Голова М ал ор осій сь к ої колегії, С тепан В елья­ м інов, я хотів би зап и тати тебе: нащ о своїм и ук раїн цям и так засел и в С ибір, щ о там для росіян н е зал и ш ається м ісця? ВЕ Л Ь Я М ІН О В (до прохожого): В и д є ? Д авай. (Бере папери). ГІо як о­ му н ап и са н о ? П Р О Х О Ж И Й : В М огилянській А к а д ем ії п и сал и »Б роди л о«. У С ер б­ ській — п и са л и п о-сер бськом у... н аче б як і по-українськом у. В и к л а­ дав у В ід ен сь к о м у ун ів ер си теті — став Б роділіус. ВЕЛ ЬЯ М ІН О В: А др уги й? П Р О Х О Ж И Й : П обр атим . Вигравайволя. Н а п р охан н я чернігівськ о­ го п олковни к а князь Н ари ш к ін з тобол ьського за сл а н н я п ов ер тає на Україну. ВЕЛЬЯ М ІН О В: Ідіть... ідіть з Богом... П Р О Х О Ж И Й : В ід д а й т е наш і свідченн я. BFJIЬЯМ ІНОВ: П ровал ю й , провалю й.

далі буде

356

м

ucmeumvo

Ірина Калинець

С он Святослава — одна з найпоетичніших і найцінавіших до тракту­ вання сто рінок »Слова«. Кожне слово в авторському тексті вивірене і несе певне навантаження. Тому недоцільними видаються зміни, яним в окрем их випадках піддають цей текст в окремих виданнях. В першому списку м аєм о виразну форму «одівахте мя«: »си ночь с вечера оді вахте мя, рече, чьрною наполомою на кровати тисові...« Свій сон князь Святослав розповідає конкретним особам — боярам. Це вони в сні одягали ннязя в чорну паполому. Народне тол кування слів лежить в основі розгадування снів. Речі-ректи, приносити якусь вістку. Паполома має знак речі, звщси паполома — вістка, яку при­ несуть князеві бояри. Чорний колір — прикрість, неприємність. Отже, чорна паполома — чорна, неприємна вістка, яку мають сповістити Святославові бояри. Звідси форма »одівахте« — вмотивовано. А ле далі йдуть форми »чьрпахуть« і »сыпахуть«: Чьрпахуть ми синее вино с трудом смїшено, сыпахуть ми тощими тулы поганых тьлковин великый ж ем чуг на лоно и нїгують мя..« В сні хтось невідомий черпає князеві вино. Вино — вина або віно, викуп. Вино синє — загадковість кольору насторожує, отже сон є загадкою. Це синє вино з трудом змішане. В більшості випадків »труд« перекладають як отруту, трутизна. Але конкретність терміну вимагає більш вмотивованого пояснення. На першій площині народних уявлень та мітології міти і сни пере­ тинаються. С он означав друге життя і одночасно випереджував або по­ переджував події. Віра у віщі сни супроводжує давній епос. Ян і міти, сни належать до компетенції жерців, звідси наснаженість снів м і о ­ логічними значеннями, що випливають із значення слова. Аналізуючи індо-европейську мітологію, зауважуємо єдине відно­ шення до напоїв — розмаїтних вин, трунків Виготовлення трунків на­ лежало жерцям. Ж ерці в давньому суспільстві — каста, чия функція полягала в осягненні тайного, сонритого: жрець — творець слова і міту, обряду і ритуалу, він відкривач тайн природи — бродіння соків і м агії справ. Прадавній атрибут жерця — ніж і ритуальна чаша... В гимнах Рігведи оспівано Сому — священний напій, який дає силу і відвагу, зрівню є людей з богами, спричиняється до красномовства. С ік — кров всього живого, животворний напій, чиє постання — тайна. Тому приготування вина — чародійство, праця, яка вимагає насамперед роздуму. Чи справді »труд« у м ові наших предків мав те сам е узагальнююче

357

значення, що й нині, чи відносився до конкретного виду праці? Слова з часом втрачають своє первинне значення, набирають більш загального або підлягають трансформації, а деколи йзаникаю ть зовсім. Узагаль­ нення колись конкретних значенье одним із способів постання синонім іч­ них рядів у мові. Так синонімами стали труд і робота, хоча в глибині вінів вони означали різні форми діяльности людини, в залежності від її ю сто вої приналежносте Трудився жрець, »труд« стосувалось до розумової праці, до думання. Латин, tru tin a — мірило, вага, розсуд, tru d e s — ніж, tru c id o — томлю, мучу... Давній жрець, що винонував ритуал жертвоприношення, не просто був озброєний ножем для таного ритуалу, а винонував його як певну дію, супроводжувану молитвою, піснею і гимном. І основне значення мала власне молитва, якій підпорядковувалось жертвоприношення. Звідси дія жерця — труд, те, що вимагає думки, роздуму. Настояти вино, знати з яких рослин зібрати сік, витримати його необхідний час — все це праця думки. В се це — труд. «Слово о полку Ігоревім» підтверджує власне таке трактування тер­ міну »труд« — «трудних повістей". Складання епосу — героїчних пісень, гимнів тощо в давнині належало жерцям. Ведичний культ Соми, давн. грец. Д ю нісії тощо свідчать, що культ вина і красном овство стоять поруч. Н. Р. Гусєва пропонує виводоти «семантичне коло давньої лексики, пов'язане з поняттям »оп'яніння« (ритуальне) — і »річ« (жерців, збуд­ жена) через похідні від санскр. норення r ig /rik m c — рк/рчУрц (пор. сп’яніти — співати, пити — пїти, рос. петь). Складати »пюню« — праця думки, звідси «трудних повістей" до­ слівно значить те, що пізніше українське »дума«. «Трудна повість» — п о ­ вість, що вимагала роздуму, творчої праці. А звідси виглядає, що воно, »з трудом змішане<< — вино загадкове, надумане, тобто зачароване. Щ о вкладено в це »синє« вино? Яку гадку? Кривду, тяжку, як отрута, чи добро? Автор давньої пісні не мав на увазі отруту, в слові нема двозначности — цей загадковий трунн, ще й синього кольору, мав лиш підкреслити, що йдеться про якесь зачароване вино. Загроза в його зачарованості, бо все зачароване будило пересторогу. (Не випадково давні жерці були одночасно і чарівниками, чародійниками, які будили пострах). Якби вино було змішане з отрутою — знаком смерти, сон спрозорів би до виразности: князеві загрожує смерть, небезпека. А власне загадковість-зачарованість вина змушує князя до роздуму, до ради з боярами. Ж емчуг у сні — сльози, негувати, роздягати до гола — сором. Тули з жемчугом належали толковинам поганим — так на Русі називали по­ ловців! Цей* образ ніби конкретизує, звіднИ слід чекати напасти. (...) ... Князь оповідає далі: »уже дьскы без ш с а в м оїм теремї зла­ то в ьр с ім «. Термін »кнїси« давно привертає увагу дослідників. У ньо­ му слушно бачать рос. »ноньки« (укр. діял. »кнісьни«), з д оп ом о гою яких кріпились дошки на верху будівлі Обидва терміни — і російсь-

358

Ілюстрація мистця Янутовича

ти

і український — сягають латиа ko n n e x u s — зв'язний, сплетений

(соппех — коньки, c /o /n n e x — KHi'ctVn), що стосувалось будівельне лексики. Зв'язаність (сплетенність) на верху княжого терема символі­ зувала єдиновладдя київського князя, який своєю верховною волею якби з в ’язував дрібніші феодальні князівства Ниївсьної Руси. Та ось у сні «розв’язується" верх терема — дошки без кнісів розлітаються, отже сон свідчить про незв’язаних князівств, могутній терем — без даху... Хто ж цей невідомий, що погрожує і самому князеві, і київському єдиновладдю, що несе сором і сльози? »Всю нощь с вечера босув и врани вьзграяху у плїсньска на болони« — пригадує ннязь. Нарешті образ невідомого когось конкретизується! »Босув« — бусел, біла птиця, знак князівського походження, княжий символ. Священна, неторкана птиця на Р усі »8рани« — ворони, олицетворения злих, ворожих, чорних сил (пор. ворони — рос., літол. вор, укр. ворожий і сон, де виразно проступає тол кування слів.

359

Чорним вороном названий у "С л ові" половець — збірне поняття, що означало половців взагалі. І в сні «босув» — символ князя — оточений "воронами», які "вьзграяху у плїсньска на болони«. Знову старі сонники подають конкретне толкування спів: гра — торг, гармидер. Торг завжди відбувався на відкритому місці: на площі, спеціяльно виділеній для ярмарку чи поза селом, городищем — на болоні. Але торг, який пророкує князеві сон — неприємний, плїсньська — від »пліснь» (пор.лат. p lis to lo c h ia — слизь-трава, запліснявіла трава). Пліснь — хвороба, біль, неприємність. Оскільки під кінець сон сконкретизувався, натяк на тол новин на­ був виразного завершення в образі воронів, князь вирішує, що зараз бояри сповістять йому якусь неприємну вістку про нову вимогу чи наступ половців, який загрожуватиме княжій владі і сам ом у князеві А це вимагає відкупу, отже нового неприємного торгу. І Святослав рішуче рече: «бїша дьбрь кисани не сошлю к синему морю» — загадков; рядки, які вважалися зіпсовани м и при п е р е ­ писуванні З ага д ка впирається у незрозум іле »нисани«, що п е рекл а­ дали раніше «дебрини сани«, а згодом змінили на дебрь кияню«, вирішивши, що »са« — »я«, а кінцеве »и« — невиразне »ю«. О днак і «дебрь кияня« не вносить ясности у текст Святослава. Є смисл розчленувати загадкове »слово<<: кис ани (не сошлю к сине­ му морю). В Н овгородських грамотах, Соф ійському графіті, а також у літописах не раз зустрічається написання «н» через »и« — звикла описка, не більше. В такім випадку: «дьобрь кнс ани не сошлю к си ­ нему морю«, де ” кнс« — чинш, з латин, c e n s u s — чинш, побір, дохід, дослівний переклад: "був добрий (дьбрь) чинш (кнс), ані не сошлю до синього моря«. Половці, я к і сиділи на пограничних землях Руси, очевидно, мали якийсь »чинш« від Київського князя, чого не заперечують і літописи. І цей чинщ на думку Святослава, був зовсім добрий, але. поскільки половці, як свідчить сон, хочуть торгуватись за інший, більший, по­ рушувавши ранішу домовленість, то князь не пошле їм аніякого* до сильного моря — тобто туди, де знаходились половці. Однак, бояри пояснюють сон: «Уже, княже, туга ум полонила. С е бо два соколи слетїста с отня злата стола поискати града Тмутороканя а любо испити шоломом Дону. Уж е соколом а крильца припїшапи поганых саблями, а сама опустоша в пустины желізньї». Щ ойно тут сон набув виразного змісту: бояри дійсно принесли князеві принру вістку, болючу і неприємну. Князеві жаль (жемчуг-сльози) синовчів, що потрапили у полон, але й сором но (негують) за невдалий похід. Князі пішли на половців без відома верховного київського князя — це непослух, іґнорація, це «розплітається» єдина влада (дошки без кнісів). Наступ половців — це новий, неприємний торг і за плату за полонених і за новий чинш (пізніше в »Слові« автор згадає про поділені міста по Сулі та Росі). Невиразний »хтось« набув форми — не­ вдалий, погано організований похід синовчів зажурив і осором ив князя, накликав половецьке лихо. Зачароване вино сну дістало конкретну розв’язку...

360

Ілю страція мистця Якутовича

Л о гнн ість кож ного образу сну опирається на то, що насправді таний сон не снився Святославові. Ц е вигадка автора «Слова...«, автора, який добре знав народні повір’я, пов’язані з тол куванням снів, і тому виклав у символах сну весь перебіг подій. Справжній сон не мав би такої логічної завершености. А автор символами сну виклав і своє відношення до походу — ідею, що супроводжує цілий твір.

361

М ОЛО Д! М ИСТЕЦЬКІ ПАРОСТІ

ХРИСТЯ ШМІҐЕЛЬ

мисткиня ПЕРЕД СВОЇМ МАЛЮ НКОМ З ВІКНА П одаємо н аш и м читачам декілька світл ин з м алярської твор­ чосте молодого українського м и стц я — Христі Шмігель. М ож ем о зокрем а висловити нашу гордість, щ о Х ристя є дуж е акти вним вих овни ком н аш о ї Спілки, будучи і членом від самого д и т и н ­ ства. Христя щ ойно н едавно за кін ч и л а 22-ий рік свого м олодого життя. Вона студіювала м истецтво в »Род А й л е н д Скул о ф Д езайн«, —університет, яки й є ви зн а че н и й м и стц я м и й н а у к о в ц я ­ ми в мистецтві, як »Гарвард Шкіл Мистецтва*. О станнього року Христя м ала нагоду перебувати в одному з центрів світового мистецтва — в Римі, щ о в її оцінці д у ж е допом огло їй в розвит­ ку творчого таланту. Христя в своїх студіях вж е досягнула з в а н ­ ня »бачелор о ф ф а й н артс« — Б.ф.А. і думає п р о д о в ж и ти вищі студії в цій ділянці на магістерському рівні. Христя також є І у ж е діяльни м член ом і в и х ов н и к ом СУМ в осередку ім. Тараса Чуп ри нки в Н ью Йорку. Вона нераз була виховником на різних сумівських таборах і навіть виконувала ф у н к ц ію бунчужного на одном у з ви ховно-відпочин кови х таборів, на Оселі СУМ—А в Елленвіл, Н.Й.

362

Виставка м истецько-м алярської творчости гід. Христі відбу­ лася в галерії О б ’є д н а н н я Мистців Українців А м ерики в днях 12-го до 19-го жовтня, 1980 року. Після цієї дуж е вдалої ви с­ тавки, відбулася окрема виставка її творчости у Барнард У нівер­ ситеті у д н я х 7-го до 21-го листопада. Внизу п ода єм о н аш и м читачам текст інтерв’ю, що наша Ред-колегія відбула з пд. Христёю, в якому вона висловлює дуже цікаві думки, щ о д о м истецтва взагалі. Ред-колегія »Авані'арду« бажає подрузі Христі я к н а й к р а щ и х успіхів на вибраному нею м истецько-творчому шляху.

ІНТЕРВ’Ю З ХРИСТИНОЮ ШМІҐЕЛЬ Ред.:

П итання, яке м ен е о со б л и в о цікавить, це різні інтерпре­ тац ії сам ого терм іну м истецтво і тому хотілось би знати, що для Т ебе є м истецтво з погляду творця, і щ о ти зараховуєш д о м истецтва. Христя: Для м ен е м истецтво розділяється на важ ливіш і і м ен ш важ ­ ливіш і ф о р м и , наприм ір то щ о в А м ер и ц і називається »крафт« ручні ви роби — ткання, вироби з глини. Тут лю дина також вкладає п ев н е зусилля, щ о б відтворити певну річ, щ о має більш практичну вартість а н іж річ, щ о м ає духову вартість. Ред.: Інш им и словам и, м истецтво м ає сам е по со б і духову вартість. Христя: Т ак А л е м іж м истцям и є також такі, які працюють тільки ідеям и , які мають якусь ідею і стараються реалізувати цю ідею док ум ен там и , ф отогр аф ія м и . Для них тут важ ливіш а сама ідея і ц е для н и х озн ач ає м истецтво, щ о полягає у вірній ілюстрації ідеї. Для м ен е м истецтво існує тоді, коли м истцеві вдається викликати в глядача певну ем оц ій н у реакцію, як і в самого мистця. М истець мусить зо сер ед и ти ся на чомусь щ о в його ж итті є д у ж е важ ливим і п ереробити це, вж иваю чи м о ж е навіть тільки

ЗЬЗ

о дн у тему, як напр им ір »стіл л а й ф -<, чи о со б у і тим пробувати передати свій погляд на світ — ідею . Щ об зр озум іти того роду м истецтво треба багато читати, через теоретичні п оясн енн я, що ВОНО З со б о ю приносить. Ці прикм ети, U 'O у м истцеві зав ж д и були важливі, а сам е кольор, к ом п ози ц ія, ф о р м а в н и х в и сту­ пають м ен ш е важ ливим и ніж докум ентація. Ред.: С кажи нам д ещ о про себ е як про м исгц я і про Твої зацікавлення. Христя: Я лю блю ди ви ти ся на речі, бо зн аю щ о всі л ю ди мають свою візуальну точку зору, щ о б я не роби ла я ан ал ізую його як воно виг.-ядає і яке зн ач інн я воно має. Я так ож багато читаю щ об зн ай ти більш е зн ач ен н я в д ій сн ост і коло м ен е. І якщо стараєш ся навіть щ ось відтворити, як н апр им ір тіло, то всетаки треба відчувати і мати контакт з тим на щ о диви ш ся. Навіть якщо я творчо не працю ю , я лю бл ю спостерігати речі, як вони н а п р а в \у виглядають, а не як я зн аю , або навчилася, як вони повинні виглядати. Реї): Чи та українська духовість, в якій ти виростала, вж е зн ай ш л а свою дорогу в твою творчість. А бо як твоя українська духовість зн а й д е дорогу в твою будучу творчість. Ти ж с^ма казала, щ о ти виростала с ер ед п ев н о ї української а тм о сф ер и , і том у п и тання є ч і ц е оідбивається на твоїй творчості? Христя: Важко відповісти прям о на ц е питання. В ідп овідь м о ж е бути пози ти вн а і негативна: буде мати вплив і н е б у д е мати. Я дум аю що частина такої «ш ттєр адости в м оїх м алкж ках п оходи ть з народнього м истецтва. І те, щ о я виростала м іж українцям и мало вплив на м ою вдачу, а моя ьдача є присутня в к ож н ом у малюнку. О тж е п осер ед н ьо ц ей український вплив є присутній в м оїх творах. Ред.: Яка тем атика твоїх творів, і чи в тому д о б о р і є якась ціль? Арис..ж Щ ойно в останньом у році ш кільних курсів зачала я м алю вати з св о єї вл асн ої тематики. До того часу я працю вала над за в д а н ­ нями ш кільними. На сум івському таборі я зн ай ш л а кости з серн и, які були вж е д у ж е білі, — м ен і за п а м ’яталася ф орм а. М ені було ди вн о, щ о мертва річ і при том у череп, який п ер еваж н о негативно відчувається, мала таку чудову ф ор м у, щ о в он о сам е в собі м ає гаку красу. І в той час м ені було тяж ко малю вати, бо я мала клопіт з ф а р б о ю і я взяла ті ф о р м и , і щ о б давати собі ідею вживала ф о р м и костей, щ об звикнути д о ф ар би і якнайбільш е мати м ож л и в ости розрухатися в к ольорах К оли я робила м ал ю н ю , я н е знала яке вони мають зн ач ен н я для м ене. Тепер я відчуваю, щ о ц е більш ніж щ он ебудь було практикою , а тепер я в ж е готова м алю вати тематику, яка м ен і найбільш е буде п ідходи ти . Ред.: Чи ти відчуваєш щ о ти в ж е м а єш власний стиль? Христя: Я н е дум аю . З а остан н і чотири роки я д у ж е м іняю свій стиль. Я ви п р обовую нові с п о со б и м алю вання, нові м атеріяли і роблю ц е д у ж е охоче. Я вважаю, щ о ц е н е д о б р е с е б е обм еж увати до одн ого стилю , бо м о ж е таке статися, щ о б уде й повторяти свій власний м алю нок, тим щ о щ ось вм ієш д у ж е д о б р е намалю вати. Для м ен е частиною малюнку є зж и т и ся з ним і з ним боротг я. тоді я м ож у пізн ати , щ о м алю н ок гробив. К оли л ю ди н а вж е вибирає стиль, то все надто легко укладається.

364

ІЗ СЕРІЇ »К О С Т И «

Ред.:

А твій д о в ш и й п обут в Римі, який вважають центром світового м истецтва, чи ц е в певній мірі вплинуло на твій розвиток? Христя: Д у ж е багато. З а той рік, щ о я була в Італії я більш е навчилася з м истецтва н іж за три роки в школі. Думаю, направду, що о д и н о к и й сп о сіб , щ о б зр о зу м іти 'м и стец тв о і його вивчати, це на нього дивитися. Н іхто н е м о ж е того навчити, щ о мож на сам ом у навчитися, дивлячись на м алю н ок

Ред.: Які тем и Ти малювала в Римі, і які кольори Ти вживала? Христя: Зач ал ося із тих костей. У м ен е було ательє на горішньому п оверсі і я мала д у ж е д о б р и й вид, і я з того вікна л уж е багато малювала д а х и і вікна і зачала багато думати про насвітлення б о насвітлення в Італії таке тепле, тому то й кольори у м ене стали багато тепліш им и і так ож більш е яркими, гарячі кольори, чорне й червоне. Ред.: Ти казала, щ о Ти н е хочеш малювати з п ід одн ого кута зору, за о дн и м напрям ком , Ти вж и в аєш більш е напрямків. Ска­ ж и нам, будь ласка, за якими напрямками Ти малювала? Христя■ Я н е м о ж у сказати чи я більш е малювала п ід о д н и м впливом чи другим, н айбільш е м ен і п о д обається ек сп ресіон ізм , особли во нім ецький, з часів другої світової війни. В он и д о м истецтва так п ідходять як я п ідх о д ж у : коли малюється, треба реагувати на світ

365

і то віддавати. Вони собі дозв ол ял и усе. В о н и ж или інтен сивни м ж иттям, щ о б мати що віддавати. О д и н із н и х навіть п ід впливом м о р ф ін и малював, щ об могти найглибш е передавати те, щ о в ід ­ бувається в нутрі л ю дей . Ц е було трохи егоїстичне, бо в тім часі, п ід час другої світової війни, вони були зац ік авлен і тільки ним и сам им и , н е зов н іш н ім світом. А ле їхн є м истецтво щ ось передає. Дивлячися на нього м о ж н а відчути того, хто його м ал ю ­ вав. Ред.: Д е твоє м іс ц е м іж тими речами щ о Ти м алю єш ? Чи Ти сп р и н и м а єш власне м истецтво як егоцен три зм , як а н т р о п о ц ен т ­ ризм, а чи світ м истецтва в якому Ти пасуєш , то є тільки Ти? Христя: Як м алю ється,н е дум ається для кого ц е є, чи для себ е чи для когось. Зр оби ти м алю н ок означає вкласти багато роботи. Д обр и й м алю нок є тяж ко створити коли л ю д и н а працю є з ем оцією . Я не хочу, щ об м оє м истецтво тільки для м ен е було важ не, бо хочу щ о б глядач, який дивиться на те м истецтво мав також певну насол оду і відчуття, щ о б йому світ інш ий виглядав, і щ о б я йому могла показати його інакш им. Ред.: Ти п ереп уск аєш речі через свій м и стец ьк и й зір ек сп р есіо­ нізму. Як звичайна л ю ди н а сп р и н и м ає твої речі? Христя: Часом запитую ть м ен е чи м ої речі правильно н ам альовані.. Хтось зауваж ив, щ о в м ен е на о д н ім обр азі, який був на виставці, линва на яку вішають о д іж не зн аходи л ася в сп р и й н я тій оп ти ч ­ ній ф о р м і на малюнку, а зн а х о д и л ася вона не п ід п олотн ом на малюнку а п оза то, м истець Гуцалюк ж артом зауваж и в, щ о в Італії все можливо... Ред.: Чи Т вої об р а зи мають ш окувати глядача чи надавати йому певну насол оду естетики? Чи н еестети чн о намальовані речі можуть мати смак? Христя: Ні, я не маю наміру ш окувати глядача. Н е в зл и й спосіб. К ож н и й щ о дивиться на квітку бачить квітку, ск аж ім о, тю ль­ пан, але коли нарисується тюльпан в інш ій ф ор м і то глядач м о ж е дещ о більш е віднайти у ньому. Ц е не звич айн а квітка — вона має більш е значіння. Щ об таке відн ош ен н я п ер едати треба трохи шокувати лю дину. Ред.: Чи Ти м аєш намічену тем атику над якою б удеш працю вати? Христя: Я далі з тих вікон працю ю , як я зачала в Італії. М ені п о д о ­ бається н апр уж ен ня в малюнку м іж сер ед и н о ю а надвором . В малюнку м о ж н а зм ін ити перспективу, так що в ід н о си н не в ід ­ чувається, і треба тоді приза дум атися, щ о є внутрі а щ о є все­ редині. П ерспектива зн и к а є взагалі. А бо м о ж н а викликати якусь нову різн и ц ю м іж надвором і сер ед и н ою , через в ідп ов ідн у зм ін у насвітлення. Ред.: Які пляни на м айбутнє у Т ебе як м истця? Д ум аєш зак ін ч у­ вати власні студії? Христя: Маю на меті зда ти магістерку, хоч би з п ричини щ о ц е дає м ож ливість кращого затр удн ен и я і м ож ли вість зн ай ти кращу творчу атм осф еру. М ені з м истців п одобається О. А рхипенко. Він походить з тих м истців часу револю ції, і в нього був зов сім інш ий п ід х ід д о мистецтва. В ін цікавий також тому, щ о п оєд н ав українське м истецтво З м іж н а р о дн ім . В ін має щ ось українського у собі. Т акож на м ен е вплинули акварелі Грищенка, його н асвіт­ лення.

366

Ред.:

Ти сама була сказала, щ о творити ц е труд. Я ц е м ож у зрозум іти , щ о л ю д и н а бореться з своїм малю нком. Я припускаю щ о к о ж н и й м истець п ер еходи ть таку і п одібн у боротьбу. П ри­ пускаєм о, щ о к ож н и й м истець має п о д ібн і почуття та як Твої. Яку п о р а д у дала б Ти такому м о л о д о м у м истцеві, щ об така м о­ л о д а л ю д и н а н е розчарувалася. Христя: Річ в тому, щ о б мати з со б о ю багато терпеливости, щ об со б і позволяти робити помилки. Я зн аю , що м ені тяжко малюва­ ти, і навіть якщо м аю поган и й ден ь ,м ен і м алю нок н е виходить, навіть як м ен і тяж ко малювати я малю ю , бо м аю почуття, що м ен і було д а н е ж иття, щ о б з ним щ ось зроби ти і я не легко­ важ у цього дару. Як я н е м алю ю то в м ен е виринаю ть питання щ о д о д о ц іл ь н о с т е мого існування тут на цьому світі. І ц е дає м ен і силу п р одовж увати , навіть якщо м ені не все м алю нок в да­ ється. Ред.: Є н ап ев н о такі м ол оді м истці, щ о мають свій сп ец и ф іч ­ н и й характер. Навіть Ти його м аєш , хоч Ти кажеш , що не п р и дер ж у єш ся о д н о го стилю. С к аж ім о, щ о зародк ови й стиль м ол одого м и с щ я н е б у д е п одобати ся нікому. Ц е м ож ли во могло б викликати велике н ед о в ір ’я м истця д о себе. Яку Ти мала б п ор аду для такої о с о б и ? Христя: Д овір’я в м истцеві д з се б е є д у ж е важлива справа. Як л ю ­ д и н а п оч и н ає треба м ен ш е прислуховуватися д о негативної критики, а шукати в собі більш ий вияв таланту, що м ож н а зр о ­ бити. Ч асом м истець через ц іл е ж иття н е дістан е сп раведли вої оц інк и , навіть якщ о його робота д у ж е заавансована. Якщо хтось м ає сп равж н є надхнен н я д о мистецтва то навіть як він покине його то він д о нього н а за д повернеться. Н адхн енн я є д у ж е важ не. Ред.: Д якуєм о, Тобі, Х ристю , за д у ж е цікаве інтерв’ю. Баж аєм о тобі ч и сл ен н и х успіхів у твоїй карієрі мистця.

К. Ушинсьиий Проблеми сімейного виховання ;

f

f *

і

t

I

'•*

'<*'

І '

МОВА І ДУХОВІСТЬ Дитина, розвиток якої не був спотворений силою, здебільшого в п’ять чи шість років говорить уже дуже жваво й правильно своєю рідною мовою. Апе подумайте, скільки треба знань, почуттів, думок, логіки й навіть філософії, щоб говорити так яною-неб\«ь мовою, як говорить не дурна дитина років шести чи семи своєю рідною? Ті дуже помиляються, хто вважає, що в цьому засвоєнні дитиною рідної мови діє тільки пам’ять: ніякої пам’яті не вистачало б на те, щоб запам'ятати не тільки всі слова яної-небудь мови, але навіть усі можливі сполучення цих слів та всі їхні видозміни; ні, якби вивчали мову са­ мою пам’яттю, то ніколи цілком не вивчили б ж о д на мови. Мова створена народом, розвиває в дусі дитини здатність, яка створює в людині слово і яка відрізняє людину від тварин: розвиваєдух. Ви помічаєте, що дитина, бажаю ­ чи висловити свою думку, в одному разі вживає одного вислову, в іншому — іншого, і мимоволі дивуєтеся відчуттю, з яким вона підмітила надзвичайно тонку різницю між двома словами, очевидно, дуже схожими. Ви помічаєте, також, що дитина, почувши нове для неї слово, починає здебільшого відмі­ нювати його і сполучати з іншими словами цілком правильно; чи могло б це бути, якби дитина, засвоюючи рдну мову, не засвоювала частинки тієї' твор­ чої сили, яка дала народові змогу створити мову? Погляньте, з якими вели­ кими зусиллями набуває іноземець цього інстинкту чужої мови; та чи й набу­ ває він коли-небудь цілком? Років двадцять проживе німець у Росії і не мо­ же набути навіть тих знань ум ові, що їх маєтрирічна дитина! Але цей незвичайний педагог—рідна мова—нетільки навчає багато чо­ го, але й навчає напрочуд легко, за якимсь недосяжно полегшеним мето­ дом. Ми хочемо передати дитині п’ять-шість невідомих їй назв, сім-вісім ін­ шомовних слів,, два-три нові поняття, кілька складних подій, і це коштуєнам чимало праці та ще більше праці коштує дитині. В он ато вивчає, то знову за­ буває, і якщо подавані поняття хоч трохи абстрактні, мають у собі якісь логі­ чні або граматичні тонкощі, то дитина зовсім не може їх засвоїти; тоді як на практиці, в рідній мові, вона легко й вільно користується тими ж самими тон­ кощами, що їх ми марно силкуємося їй пояснити. Ми заспокоюємо себе звичайною фразою, що дитина розмовляє рідною мовою, так собі несвідо­ мо; але ця фраза зовсім нічогоне пояснює. Якщодитина вживаєдоречі того чи іншого граматичного звороту, в розмові тонко розрізняє слова і граматич­ ні форми — це означає, що вона усвідомлю єїх різницю, хоч не в тій формі й не тим способом, як би нам хотілося. Засвоюючи рідну мову, дитина засво-

368

ю є не тільки слова, їх сполучення та видозміни, а безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку й філософію мови — і засвою є легко й швидко, задва-три роки, стільки, що й половини то­ го не може засвоїти за двадцять років старанного й методичного навчання. Такий є цей великий народний педагог — рідне слово! ...Але цього мало. Мова народу, як ми бачили вище, будучи найповнішим відображенням батьківщини й духовного життя народу, є в той же час для ди­ тини кращим тлумачем природи й життя, що оточують її. Але що станеться тоді, ноли мова, замінивши для дитини рідне слово, витлумачує їй чужу при­ роду й чуже життя, які її зовсім не оточують? Нічого більше, як тільки те, що дитина важче, тупіше, менш глибоко входить у розуміння природи й життя, або інакше кажучи, розвивається повільніше й слабше. Природи Франції 4Vi Англії, звичайно ніколи не створити вУнраїні, але якщо й удається створити в своєму домі чужу сферу життя, то яка убога ця сфера, яка неглибока вона, як на кожному кроці проривається вон а дірками, крізь які виглядає наша націо­ нальність, для розуміння й виявлення якої' вдитини нема рідного слова! Ви­ писують з-за кордону няньок, дядьків, гувернерів, гувернанток і навіть слуг, батько та мати й слова не скажуть по-своєму, — словом, запроваджують в домі нлаптик Франції або Англії, або Німеччини, а іноді по нлаптику з тієї, дру­ гої й третьої країни. Але які це жалюгідні клаптики, але яка це огидна мішани­ на уривків різних національностей! Про що говорять, чого навчають ці особи, відірвані від своїх народни* інтересів? І цією жалюгідною штучною атмос­ ферою гадають замінити безмежно глибоку й живлющу народну атмосферу! Батько й мати самі розмовляють не інакше, як по-французьки, по-німецьки, або по-англійськи, і розмовляють бездоганно правильно; але невже вони га­ дають, що вони знають ці мови так само, як знають їх француз, німець або англієць, які виросли у своїй вітчизні? Ні, янщо Пушнін міг вчитися російсько, мови у московських проскурниць, то і найзапеклішим нашим французам і німцям є чого повчитися у французького або німецького селянина. Ми знає­ мо тільки вершни мови, але не спускалися й не м ожемо спуститися до тих джерел, з яких вона протягом тисячоліть черпає вічно юне життя й силу і яні дозволяють цьому народному басейнові, що відбиває в собі і природу віт­ чизни і духовне, невмируще життя народу, ні вичерпатись, ні вкритися тван­ ню. * *

Але ми сподіваємося, ще з усього прочитаного ніхто не зробить висно­ вку, що ми заперечуємо взагалі проти вивчення іноземних мов; навпаки, ми вважаємо це вивчення необхідним у вихованні людей освічена кляси і осо­ бливо у нас. Ми скажем о більше: знання іноземних європейських мові осо­ бливо сучасних тільки й може дати нашій людині можливість повного, сам о­ стійного й неоднобічного розвитку, а б е з цього прямий і широкий шлях науки буде для неї завжди закритий. Уривчастість, невиразність, непевнота, одно­ бічність, недоведеність відомостей та понять завжди тяжітимуть над найро­ зумнішою людиною, янщо вона не має ключа до скарбів західної науки й ; тератури. Ми не тільки не заперечуємо мовознавства, але вважаємо, що воно да­ вно не досягло того ступеня розвитку в наших навчальних закладах, на якоовинн^ б стояти, і не тільки в гімназіях, семінаріях та корпусах, а навіть у

тих школах та інститутах, з яких молоді люди виходять з дуже задовільним практичним володінням однією і навіть двома іноземними мовами. Ми вважаємо, крім того, що вивчення англійської мови повинно посісти міс­ це нарівні з вивченням німецької та французької у всіх навчальних закладах, що мають претензію на яку-небудь повноту освіти. Наші прислів’я мають значення під час початкового навчання вггчизняної мови, по-перше, своєю формою, і, по-друге, свої м змістом. За формою — це животрепетний вияв рідного слова що вилетіло безпо­ середньо з його живого глибокого джерела — вічно юної душі народу, що вічно розвивається. Ці прислів’я та казни, сам і дихаючи життям, пробуджу­ ють до життя й насння рідного слова, що завжди корениться, хоч і несвідо­ мо, в душі дитини. Німецькі педагоги також вміщують у свої азбуки народні прислів'я, але не сліпий патріотизм примушує мене сказати, що наші прислі­ в’я і різноманітніші, і глибші, і, головне, барвистіші формою та поетичніші ду­ хом. У німецьких прислів’ях переважає розсудковий, утилітарний елемент, і, крім того, їх переписували педагоги, застосовуючи до дитячого розуміння й виправляючи стиль за граматикою. Щ е більше наші прислів'я суперечать нашій граматиці, і майже кожне корінне наше прислів’я є глузуванням з гра­ матичного правила. Але янщо наші прислів'я є непридатні для граматичного розбору, зате навряд ч и є кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови й прищепити душі дитини несвідомо такт цієї мови. За змістом наші прислів’я важливі для початкового навчання тим, що в них. як у дзеркалі, відбилося народне життя, як пояснюючи їй значення наро­ дних прислів'їв. У них відбились усі сторони життя народу: домашня, сімей­ на, польова, лісова, громадська; його потреби, звички, його погляд на приро­ ду, на людей, на значення всіх явищ життя. Але, скажуть мені: чи не надто рано ознайомлювати дитину з народним життям, коли йдеться поки що проте, щоб навчити її добре читати й писати? І справді, це було б надто рано, коли б я говорив тут про ознайомлення кри­ тичне, але я розумію тут ознайомлення безпосереднє, і хотів тільки, щоб ди­ тина подивилася на предмети по-дитячому зіркими очима народу та висло­ вилася його влучним словом, вірним духові народної мови, хоч воно часто розриває всякі граматичні пута. Звичайно, у нас багато прислів’їв, що пере­ вищують дитяче розуміння, але багато й таних,які їй цілком доступи і. Завдяки багатій збірці Даля мені було з чого вибирати. Якщо я брав іноді й такі прислів’я моральний зміст яких надто глибокий для дитини, то брав тому, що в цих прислів'ях два змісти — один зовнішний, мальовничий, цілком доступний дитині, другий — внутрішній, недоступний, для якого зовнішний є мальовничим одягом. У таких прислів’ях дитину слід знайомити тільки із зовнішнім змістом; так прислів’я: куй залізо поки і гаряче — можна пояснити дітям тільки із зовнішнього боку, нехай діти скажуть, чому треба кувати гаряче, а не прохололе залізо, — з них і досить. Моральний зміст прислів'я можна залишити без пояснення. Приказки, примовки й сноромовки, іноді позбавлені змісту, я вмістив для того, щоб наламати дитячу мову на свій лад і розвинути в дітях чуття до звунових красот рідн оі мови. Особливо я розрахував на дітей та к; званої освіче-

370

нсн' кляси,тої кляси, яка зіпсувала свою рідну мову, позбавивши п кольору,

барв поезії й життя. Загадки я вміщував не для того, щоб дитина відгадала сама загадку, хоч це може часто статися, бо багато загадок простих, а для того, щоб дати розу­ мові дитини корисну вправу: пристосувати відгадку, сказану, можливо, вчи­ телем, до загадки і дати привід до цікавої та корисної клясної бесіди, яка за­ кріпиться в розумові дитини саме тому, що мальовнича й цікава для неї за­ гадка заляже міцно в її пам’яті, приєднуючи до себе й усі пояснення, до неї прив'язані. Так, наприклад, скільки цікавих і корисних для дитини пояснень можна зв’язати з такою поетичною загадкою: зоря-зоряниця, краснадівиця, по лісу гуляла, ключі потеряла; місяць видів — не сказав, сонце побачило — підняло. Припустимо, що дитина не відгадає, що ключі означає роса; але не­ хай вона пояснить: чому зоря називається красною дівицею, чому говорить­ ся, що зоря губить росу, чому місяць не підняв роси, як сонечко піднімає ро­ су. Яка жвава й корисна бесіда може закріпитися в душі дитини таною ма­ льовничою загадною! Одно слово, я дивився на загадки як на мальовничий опис предмета. Українські казки. Багато наших казок ідуть, звичайно, з далекої язичеської давнини, коли вони зовсім не були казками, а щирим віруванням народу. Але багато з них, очевидно, народ переробив або наново склав навмисне для дітей. Це перші й блискучі спроби народної педагогіки, і я не думаю, щоб хго-небудь був спроможний змагатися в цьому випадку з педагогічним ге­ нієм народу. Народну казку діти читають легко вже саме тому, що в усіх ди­ тячих народних казках безперервно повторюються ті самі слова та звороти; і з цих безперервних повторень, що якнайбільше задовольняють педагогічне значення оповідання, складається щось ціле, струнке, що легко оглянути, сповнене руху, життя й інтересу. Ось чому народна казка не тільки цікавить дитину, не тільки становить прекрасну вправу в самому початковому читанні, весь час повторюючи слова й звороти, але надзвичайно швидко відбиваєть­ ся в пам’яті дитини з усіма своїми мальовничими деталями й народними ви словами. Моральний зміст казки тут не має значення,та його часто зовсім немає. Природні наші педагоги — бабуня, мати, дід, що не злазить з печі, — розуміли іінстинктивно' й знали з досвіду, що моральні сентенції дають дітям більше шкоди, між користі, та шо мораль полягає не в словах, а в самому житті с ім ї, що охоплює дитину з усіх боків і звідусіль щохвилини проникає в ЇЇ душу. Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань, напи­ саних навмисне для дітей освіченою літературою. В цих оповіданнях освіче­ на доросла людина силкується спуститися до дитячого розуміння, фантазує по-дитячому й не вірить сам ані водне слово, написане нею. Хоч би як добре підробити таке дитяче оповідання, це все-таки підробка: дитяча гримаса на старечому обличчі. В народній казці велика перейнята поезією дитина — народ-розповідає дітям свої дитячі мрії та принаймі наполовину вірить сам у ці мрії

371

ПРОТИ ЗНЕЦІНЕННЯ ІСТИН! (думки з приводу Х ІІІ-го Конгресу У К К А — дискусійне) Перед поневоленою нацією, що протягом довгих десяток років веде ідейно незмінний зм а г за самостійність і державність, нераз постають тривожні і трудні моменти випробування, коли на національний організм насуваються егоїзм ом зараж ені бакцилі песим ізм у іпасивности, що загрожують допровадити до атрофії енергії. Перші зразки такої потенційно смертельної інфекції показуються в формі скептицизму, що в історичних моментах межує з огидливим ЦИНІЗМОМ, який головно звернений в сторону найістотніших первнів національної »волі до бороть­ би». Н осії таких смертельних бакцилів завжди будуть ставити під сумнів аксюматичність питомої тій нації Правди, галасуючи про деривативний, чи гіпотетичний характер до-тодішніх цілево-концепційних засад бороть­ би. Українська нація, зокрем а її зовнішний контингент в діяспорі, тепер переходить такий вирішальний іспит ідейної та політичної зрілости. Така ситуація особливо зумовлена появою найновішого, М осквою >>видвореного« носія в українську діяспору тих заражених бакцилів провансальства і малоросійства, яким є генерал Петро Григоренко з його політично-забріханим та ідейно-порожним баґажем «партократичної» концепції. (Починаємо допитуватися, чи »генерап« свідом о не вико­ нує своєї явно призначеної М оскво ю ролі?) Ц ією »ґенералом« принесе­ ною інфекцією заразився жмуток йому прикпонних, новоприбулих «ди­ сидентів» і де-яких політичних середовищ псевдо-націоналістичного. псевдо-демократичного, нео-марксистського, до речі, псевдо-українсьного забарвлення, що досі були своїм ідейно-духовим змістом та політичними суто-опортуністичними формами оперативности само-відрубпені від найпотужніших, М оскві найнебезпечніших, революційно-на­ ціоналістичних течій української національно-визвольної боротьби. В ХХ-ому столітті, це є течії, що героїкою гекатом бв жертв воїнів О У Н — УПА, вже вкорінилися в духовість української нації, викарбувавши на ній істотні істини, незримі й незаперечні скрижалі боротьби. і вже можна видіти до чого мають довести ці М оснвою створені, а Григоренком принесені бакцилі переродженої «власовщини»: до брутального угроблення одинокої української рушійно-захисної сили, що спроможна далі провадити, як досі, український поневолений нарід у його революційній боротьбі за розвал м осковської імперії, за її розчленування на окремі, с а м о с т і й н і , нацюнально-державні, суцільні одиниці, за збройне відвоювання Української С амостійної С оборної Держави. Ця сила — це Організація Українських Націоналістів!

372

Тому, і лише тому, О У Н бу _ .иена звести бій проти фальшивої русофільсько-рабсьної, україно ;.l‘ о сь кої »партократичної« концепції і діяльности Петра Григоренка з його опортуністичними прибічниками. Цей бій мав, мабуть, найбільший резонанс на форумі ХІІІ-го Конгресу УККА, який відбувся в жовтні 1980 року, бо ж результати його спри­ чинилися до розпачливого маячіння «опозиції" з приводу її тотапьнозабріханої, абсолютної програної на цьому форумі. Перед опортуністичною, знинаючою в своїй меншості «опозицією» постала дилема: пізнавши безвихідність її програної позиції, але на­ діючись відкласти капітуляцію на деякий час, вона рішилася спримітивізувати як і самий Конґрес, так і його рішення і наслідки. Як приклад такого примітивізму з болем пригадується виступ одного делегата (можна навести більше цьому подібних прикладів) про те, що «краще було під М оскалем (sic.), ніж під Мазуром« (!), з ясною тенденційною і образливою мотивацією. Після Конгресу примітивні бешкети продов­ жувалися. Появився в пресі (якщо то можна називати »пресою«) цілий вантаж фальшивих закидів про «нетолерантність«, «механічну більшість», «тоталітаризм", »фашизм« (!) і т.п., щоби очорнити дійсних націоналістів в очах громади. На нашу думну, мотивація ясна й недвозначна, щодо цієї »дискусії«: знецінення найос'новніших, найістотніших щейних під­ валин суто-революційної, національно-визвольної боротьби, яку незмін­ но веде останні п'ять декад націоналістично-революційний табір О У Н — АБН ! Бо ж суть цього Конґресу не була в тому, «хто перебере« (щодо лю дського складу нової Екзекутиви УККА); зовсім не йшлося, ян питання принципового порядку, про доцільність т.зв. ротаційної системи, чи про саму особу ред. Ігната Білинського, якого, як речника націоналістів на цьому форумі, було вибрано на пост Екзекутивного Заступника на повну каденцію. В се це уважаємо похідними справами їх вихідної основи: З М А Г М ІЖ Д В О М А П РО ТИ ЛЕ Ж Н И М И КО НЦЕПЦІЯМ И, зудар револю­ ційно-націоналістичного ідеалу з угодівсьно-опортуністичною, і тому капі­ тулянтською позицією, прихованою за шабльонним ярликом «демокра­ тії» і уосібленою в М о скво ю «видвореного» потенційного угробителя українського визвольного націоналізму — Петра Григоренка! Наскільки не хотіли б цього наші »опозиціонери-демократи«, вони таки мусять признатися (моли б були чесні), — що перемога б/ла по стороні революційної, націоналістичної концепції! Очевидно, до такої чесної сам о-сповіді вони ще видно не дозріли, бо мораль в них переплуталась з провансальською амбідією. Зводять дискусію до подро­ биць, бо ж Великою Ідеєю м о ж е запалитися тільки велика постать, одержим а у своїй вірі у власно-підметну Правду нації. Так все було й бу­ де: опортуніст ненавидитіме героїчний шлях, що вимагає повної жертвен­ ности, бо ж в нього візія героїки життя засліплена катарактом буденности, чи «реалістичної закономірности«. Подробицями, дріб’язками можна спорудити дуже складні лябіринти полеміки; в такому ремеслі кожний опортуніст завжди визначався геніяльним майстром. Тому, не збираємося входити в цей полемічний лябіринт, не будемо, напр., збирати доказів про неоправданість закидів відносно «механічної більшости« і т.п. Спритні майстри опортунізму

373

завжди принагідно зможуть долучити якусь нову підмурівку до вже-спорудженого лябіринту і пічнеться нова полемічна »ноломийна«. Радше, воліємо звести вістря нашої аргументації, наших ідейно-незмінних п о ­ зицій в сторону найосновнішого: боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу. Власне, в цьому питанні запримічуємо тотальну забріханість «опозиції», яка, ноли їй вигідно, ж онґлю є поняттями »де»демонратії«, «тоталітаризму» і т.д., щоби знецінити найістотніші істини української нації, її святі скрижалі моралі й духа, віками викарбовані в її героїнею виповненій боротьбі за державність і самостійність. У ва­ жаємо одною з таких незмінних істин Р Е В О Л Ю Ц ІЙ Н У КО Н Ц ЕП Ц ІЮ З Б Р О Й Н О Ї Б О Р О Т Ь Б И ЗА У С С Д ! Лиш е пригадаємо нашим "дем ократам ", що коли демократія ясно вимагає "пошанування прав мениюсти«, то вж е в ніякому випадку вона не потягає за собою таного значення, щоб «більшість» наскільки шану­ вала права цієї меншости, щоби віддати їй право влади! Чи н о в о о б р а ­ ний американський Президент Р. Реґен запропонував Картерові увійти до його уряду? Чи взагалі числився з дум кою програної у виборах демократичної партії, коли він творив свій Кабінет? Ясно, що ні. Однак, за категоріями наших псевдо-демократів Реґен мав би бути »тоталіратистом«! Це нонсенс! Чому ж тоді в У КК А справи мають бути інакші? Слід ствердити, при цьому, що, власне, «бандерівці» вийш іи на цьому Конгресі дійсними демократами, правдивими »демофілами«, бо ж хотіли поділитися «владою» з «опозицією» прямо на половину, хоч мали переважаючу кількість голосів. Д о речі, слід пригадати нашим псевдо-демократам, що в ім'я демократії повиростали різні роди то­ талітаризму, поли меншість вимагала для себе права більшости, як це, м.і., робили »якобінці« під час Великої французької Революції, чи навіть самі большевики. А тепер унраїнці, видно, також створили свій тип «якобінської», чи «большевицької» демократії, цебто український «демо­ кратичний тоталітаризм"! А вертаючись до григоренківського лже-пророцтва, багато з наших «демократів» скаже, що Григоренко також нераз виступав за С ам остій­ ну Україну, (хоч забувають, що не менше він виступав з концепціями федералізму і співпраці з москалями, отже з ворогом). Але, на нашу думку, питання самостійности України практично і принципово вже не стоїть на порядку денному. Себто, кожний українець в цей час буде мусіти так виступати, бо ж інакше проповідуватиме анахроністичний комплекс ідей. Але можна примаскувати заразливі баидилі малоросійства й провансальства в зачарованому й солодком у нектарі с а ­ мостійности. Зап’ янілі цим спокусливим нектаром не пізнають суті того, що дають їм споживати. Далеко важливішим питанням, яне виявляє хто серейозно стоїть за ідеєю С амостійної України, бо готовий в її ім’я віддати життя, — це Ш ЛЯ Х, яким здійсниться святий ідеал! Не можна відсепарувати одне від другого. Кожна мета визначує зміст і характер змагу, яким до цієї цілі дійти. Тому, коли ціль змагу прямує до здійснення найвищих чеснот всього людства, а сам е до ідеалу свободи й самостійности, ян абсо­ лютні, телеологічні (замість онтологічні) категорії, тоді, ясно, боротьба за здійснення цих ідеалів мусить достосувати максимальні засоби

і найсуціпьнішу, абсолютну концепцію боротьби. В нашому контексті, таною нонцепцією боротьби м ож е лише бути революційно-нацюналістична, визвольна концепція О У Н —У П А —У ГВ Р Бандери, Чупринки і Отецька! Бо ж історія не знає нації, яка визволилася б з-під імперіяпістинного ярма здержаними, занонно-правовими, еволюційними шляхами. Якраз навпаки: всі світові національно-визвольні війни в минулому скрізь відзначалися своєю агресивністю та войовничістю до ворога, своїм нестримним збройним наступом проти ворога-колонватора на всіх шарах національного життя, своєю небуденною героїкою борців за на­ цію, себто, своїм суто-революцій ним концепційним зм сто м , що запере­ чує ворожу, імперіяльну систему в її цілості Чому ж, тоді, ми, у краї ид і, м аємо бути виїм ком ?! В ХХ-ому ст., таний революційний, героїчний зм іст боротьби дало Вою ю чій Україні революційне підпілля О УН -У П А-У ГВР. А в цьому сам о­ му підпіллі Григоренко в своїй єхидності знаходить »лише щурів« (за назвою його недавно виданих спогадів). Але, деякі визначні творці цього героїчного, досі нескореного українського підп тля, такі як Микола Лебедь, чи інші, тепер опинилися в тому сам ом у політичному таборі, що всіма силами піддержує фальшиву нонцепційну позицію і русофільську діяльність »ґенерала«. Гадаємо, що пан Лебедь не почувається »иурем«, і тому очікуєм о його принципового виступу проти таких і їм подібних обманів, проти григоренківської »щурівсько«-ппебейської психози, яку він наводить на українську спільноту в діяспорі. М осква нераз висилала в Україну таких »щурів«, що соб ою приносили заразливу інфекцію іепггулянства, на те, щоби угробити українське збройне підпілля. Для поневоленої нації, революційна концепція боротьби, — це сіне ква нон самостійности й державносте!! Той, хто заперечує революцій­ ний і і л я х боротьби за Українську Самостійну С оборну Державу, іпсо факто, заперечує самостійність України!!

Наша генеральна лінія визвольної політики базується на тому фактичному стані, що боротьба за державну незалежність України — це боротьба проти Росії, не тільки проти большевизму, але проти кожного загарбницького російського імперіалізму, який є притаман­ ний російському народові, в цілій історії і тепер. Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського шперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні. На це виразно вкауе стан політичної думки і настанова російської маси, всіх російських політичних середовищ, як комуністичних, ' так і антибольшевицьких. У всіх них живе крайня ворожість супроти ідеї державної окремішности, суверенности України. Степан Бандера: Перспективи української револю ції

375

м I

і^нзооаники

Ліда Д е р ем вида

Д ІЯ М ОЛОДІ ПО Л ІН ІЇ ПІДТРИМКИ УКРА­ ЇНСЬКОГО НАРОДУ В ЗМАГАННЯХ ЗА НАЦІОНАЛЬНУ СВОБОДУ Українська молодь на чужині мусить собі усвідомити, перш-за-все, що тільки від неї і від її акції по лінії підтримки в змаганнях за національну свободу У країни, світ буде цікавитися українською справою, і від неї залежить ставити цю справу у відповідній перспективі, роз­ голошуючи українську дійсність, не допускаючи, щоб вільний світ бачив українську справу крізь призму м о сковської пропаганди. Для того, щоб молодь була належно озброєна стати в обороні національних прав та діяти, вона мусить бути глибоко переконана і широко поінформована. Пізнання справи походить із читання матеріялів про біжучі події та різних інформаційних джерел не тільки україн­ ських, але й чужинецьких Воно приносить розуміння дійсности і пере­ ходить у переконання, що є мотором дії. Нам треба взяти, як приклад, свідому молодь в Україні, котра, не має тих самих можливостей пізнавати українську історичну дійсність. М осква намагається всіми засобами русифікувати українську мову й культуру, спотворювати українську історію, елімінувати віру в Бога. В її імперській практиці не існують ані національні, ні людські права. Українські патріоти караються в С ибірсько-М ордовських концтаборах тому, що вимагають слушних прав для українського народу, які теоре­ тично зафіксовані в конституції так званої УС С Р. П омимо тяжких умовин вона, українська молодь, щораз більше стає в обороні національ­ них прав України. Явним прикладом того є недавна трагічна смерть одного нашого ровесника талановитого композитора Володимира івасюка, якого К ҐБ замордувало садистичними методами. Його життє­ радісні пісні занорінились в молоду українську душу, розбудили у молоді почуття гордости і любови до всього рідного, українського. Нечуваним феноменом була масова участь української молоді на його похороні, нотра обсипала свіжу могилу синьо-жовтими квітами. Цим молодь в Україні заманіфестувала, що терор м осковського режиму не може продовжуватись та що прийшов час розправи з ворогом — окупантом України. Українська молодь на чужині, живучи в демократичних, вільних країнах, повинна тим більше доказати М оскві, що вона не є байдужа до її злочинів супроти українЬького народу, що вона турбується його долею і стоїть разом з кращою молоддю України- на фронті боротьби за розвал м оско всько ї імперії на національні держави.

376

Нашим завданням, завданням молоді не є приглядатися мовчки тим народовбивчим затіям ворога, але ту,во, активно й голосно на них реаґувати, і при тому інформувати світ про події в Україні різними способами, а в тому і різновидними маніфестаціями, демонстраціями й акціями, що мають вплив на загальну публічну о п і н і ю Очевидно, що треба велику вагу надавати писанню листів до преси, контактам до керівника радіо й телебачення, добрим зв ’язкам я парляментаристами тощо. Наша молодь повинна активно включатись в пращ А В Н та рівнож в чужинецьких організаціях, які прихильно ставляться до української справи. При кожній нагоді ми повинні реаґувати та виправляти неточнос­ ті, які подані в шкільних підручниках, газетах, по радіо чи телебаченню та при тому подавати ширші дані про історію та сучасну долю укра­ їнського народу. Тут і там серед молоді чути погляд, що аидїї нічого корисного не приносять ані українським політичним в'язням, ані для загальної укра­ їнської справи, а натомість це страта часу, яка нічого особисто не дає. Така неґативна настанова вказує на відсутність у частини молоді зру­ шуючих емоцій, знання дійсности в Україні, а головно, брак співчуття доглибинних і тривожних переживань тих, яких звем о Нескореними, які запроторені м осковським режимом на довгі роки до тюрем і концта­ борів. Недавно звільнені політичні в’язні Валентин М ороз та Ніна і Свято­ слав Караванські, які тепер перебувають на Заході, заявляють виразно, що вони звільнені завдяки масовим акціям у їх обороні зі сторони людей, особливо молоді, котрі вперто маніфестували п еред вільним світом. Вони додали від себе, що про українські акції у вільному світі доходять інформації в Україну різними шляхами, а особливо почерез захщньо-европейські радіостанції. Немає сумніву, що до маніфестацій, демонстрацій та акцій наша молодь мусить бути морально приготована і глибоко переконана, що манфестація чи акція є виявом здорової, природної та справедливої реакції вільної українсьної сппьноти на дійсну і нестерпну ситуацію в Україні, на важке і гнітуче положення українських патріотів у м осковсь­ кій невільничій імперії. Д обре організована та успішно переведена акція дає велике самозадоволення людині з корисного сповненого діла в обороні України не словами, що легко, але ділом. Молодь, котра зрозуміє належно потребу акцій, братиме завжди в них участь і навіть сама стане орган ватором окремих акцій в обороні України, українсь­ ких політичних в’язнів та українського народу. В останніх роках українська справа набрала ширшого розголосу по­ через звпьнення кількох українських політичних в'язнів, все більше появляються програми на радіо та по телебаченню на українську тематину, та навіть останньо вийшов роман англійського автора, го­ ловними персонами якого є українці, які готові віддати своє життя за звільнення України. Останній загарбницьш й крок Москви, а саме окупація Афганістану, доказало вільному світові, що імперіялістична політика Кремля прямує до остаточного поневолення всіх вільних народів світу. Вільному світові треба пригадувати, що м осковська окупаційна політика не починається від Мадярщини та кінчається з Афганістаном,

377

КРИЗА МОСКВИ В АФГАНІСТАНІ. Марніян Вернут

В українській пресі останніми місяцями ґрунтовно проаналізовано кризову позицію наразі вільного Заходу перед м осковською , суто-імперіялістичною експансією, зокрем а у зв'язку із сучасним становищем, у висліді м о сковської а ґр е сії на Афганістан. І слушно було нераз заува­ жено, що помимо багатогранности цієї кризи, зумовленої різнома­ нітними факторами, таки наймаркантнішою її рисою є брак »волі до боротьби« серед найпередовіших, либонь найактивніших політичних чин­ ників західніх країн, внаслідок поширюваної моральної декадентности серед усіх прош арків даних народів. Однак, досі мало-що уваги присвячено реальній »кризі« в якій тепер знаходиться московсьно-большевицька імперія, зокрема в Афга­ ністані в партикулярному, і на т.зв. підсов'єтських територіях в загальному. З А К О Н О М ІР Н ІС Т Ь М О С К О В С Ь К О Ї ЕКС ПАНСІЇ. Перше, відносно цих «загальних" факторів. Аґресивно-експансивний імперіялізм завсіди був наріжним каменем всякої політики й діяльности Москви, чи то за царських, чи за »совєтських« часів. Цей імперіяльний пріорітет був і далі є тим найістотнішим, містично-оживлюючим, але ду­ ж е реальним елементом м о сковської імперії, будь-якого вона забар­ влення, — елемент, який сидить »в печінках" ножного Москвина і який спонукував та далі спонукує нестримний, часом безголовний м о ско в ­ ський гін до лише їм зрозумілого нюансу могутности. Могутність, що реєструється в необмеженихзагарбництвах широнопростірного поряди/. Ця «московська могутність" не є очорнена для москалів, але тим паче звеличена століттями продожуваним, безоглядним кровопролиттям ба­ гатьох народів. Цей варварський, питомо-московський «імперіяльний інстинкт", — це немов той, що французи називають, урухомлюючий »еспрі« всіх генетично-національних, політичних та історичних аспірацій Росії. Коротко, — м осковська політика мусить бути агресивно експан­ сивною, бо ж інакше вона вж е істотно немосновська! ті <л па ^ па <^> пи л па л па

па

м л лаг"> ла ^ па

па

па ^ па ^ п

^ але почалася з поневоленням усіх народів які тепер творять т.зв. ^ С о в є т с ь к и й С ою з, а в тому й Україна. Цю ситуацію ми повинні вико­ ристати якнайбільше, пам’ятаючи, що ножне діло зроблене в інтересі українського народу є позитивний кро к вперед у нашій боротьбі і є сильною моральною підтримкою для наших поневолених братів і сестер в Україні. Ми не повинні вести зовнішню діяльність тільни тоді коли політичний т ім а т даного часу є відповідним, але кожночасно, систе­ матично і безперебійно. Успіх загальної дії в змаганнях за національну свободу залежить від кожної свід ом ої української одиниці. В тому велику ролю відіграють громадські й молодечі організації. Лиш ень тісною і дружньою співпра­ цею м ожем о дійти до нашбї спільної мети, працювати корисно для української справи, нести допомогу в боротьбі нашому неснореному народові. Ліда Д ерем енда

378

Не прийдеться нікому зрозуміти цього нестримного аксіом у М о ско в ­ щини стисло розумовим, логічно-раціональним порядком, бо ж він нале­ жить до категорії ірраціонального. У цьому відношенні, ніякі-ще імперіо-захисні »власті« М оскви не ставили собі такого *питання, яке істотно вимагало б раціональної відповіді, як напр.: «Навіщо нам поширювати кордони? В чому користь для нас, ноли завою єм о увесь світ?" Це — аксіома! Це вж е не означає, що в м осковській імперії завсіди бракувало раціональної розсудливости в їх підході до політики. Однак, це виключно стосувалося не вихідної, але похідної точки цієї політики: »яні найефективніші засоби загарбати ту чи іншу країну? Якими методами найшвидше завою єм о свіТ?!« І слушно дехто зауважує, що москаль, по його містично-месіяністичному дусі, що не тотожне з глибинним відчуттям »духовости«, неспроможний сам від себе праґматично підійти до цих справ /талант англо-сансонських та Германських народів/. Він не знає »як«, він лише знає, що «мусить»! Тому, для вдповіді на це »як«, москалі завсіди з-зовні спроваджували "фахівців» імперіяльного, колоніяльного-загарбницького »ремесла«, навіть ставили їх на найвід­ повідальніші пости. їх відповідальність була підготовити й перевести колоніяльно-загарбницькі війни, а той з ґенези московський, жорстокий, ночово-експансивний гін надавав напрям. Для такої чимраз Грандіознішої політики к о л о н і а л ь н о г о загарбництва та імперіяльної експансії потрібно витрачати чимраз більше людського та фінансового капіталу, зокрем а в дальших етапах цього історичного законом ірного процесу. Коли б народні маси, які становлять конечну біологічну субстанцію зовніш ньо-агресивної імперії, з будь-яких причин здержались від активної підтримки імперіяльної політики їхньої держави, тоді таке недовір’я витворило б потенційно кризову ситуацію для імперю-захисних чинників, що досі володіли імперією. Ніякий імперський режим либонь чи відважиться розпочати якесь нове колоніяльне за­ гарбництво в чужих країнах, коли він непевний підтримки, довір'я та льояльности основного народу-поневолювача, себто, якщо він не сп р о ­ можний монополіяльно орудувати всіма діючими та потенційними імперіо-експансивними силами в тій державі. Тому, танож говорити про якусь національно-неокреслену «партократичну« імперію — це абсолют­ ний нонсенс. Кожна імперія будується основними силами її підкпадової народньо-біологічної та національно-духової субстанції, якою в випадку С С С Р є м осковський народ. Верховоди імперії можуть бути чужин­ цями. Але, — це не є вирішною в політиці імперії справою. Найпитоменншюю суттю, — це для чиїх інтересів вони служать, якими національними цілями вони неруються. Нечуваним, і тому неможливим є таке курйозне історичне сценаріо, де один процент населення /пропорція членів К П С С / задля яі*іхось, точно не визначених, «партійних» інтересів, спром ігся здобути наскільки домінуючу позицію в державі, що тотально контролює всіма гранями політичного, суспільного, економічного, культурного, та мілітарного життя і рівно ж поневолює та визискує багато різних народів, які здетеомію в а н о змагаю ть до державної самостійности, і ця позиція здобута, що найсумнівніше, без підтримки, моральної і фізичної, одного народу-по­ неволювача. Навіть, коли припустимо, що таке диво дійсно можливе, то вже ніяк не є можливим, що ця сама дрібна в кількості кліка «пар-

379

пйців« наснільни потужна, що спроможна незмінно вести гльобального розміру загарбницькі війни проти цілого світу і, найголовніше, проти волі власного «поневоленого" населення, без твердої підпори доміну­ ючої в цій ім перії нації, на яку ця кліка кожночасно м ож е покликатися в нею запроектованих імперіялістичних плянах. Далеко вірнішим дійсно­ му станові є наступний нонспективний опис: Комуністична Партія С о в ’єтсьного С ою зу постала за покликанням суто-московського, Імеріяпістичного ґенія на те, щоби в закритій формі уможливити дальше історично-тягле вилонювання імперю-захисних та мперіо-енспансивних м о с ­ ковських сил, які ножно-часно приходять на службу м осковського народу, і, рівно ж, щоби рекрутувати з-пом іж вже поневолених М осквою народів вислуж никв конечних імператив імперії, спонукуючи їх до співпраці різноманітними матеріяльними та життєвими спокусами. А тому, що найістотнішою рисою духа й характеру м осковського народу є його нестримний імперіялістичний гін, — то мосновсько-большееицькі 'власті" імперії не потребують морочити собі голови можливістю якимсь невдоволенням чи противенством до ними запроваджених і керованих нових к о л о н іа л ь н и х загарбництв у світі. Така можливість, прямо, не існує! Навпаки: нолиб ця законом ірна м осковська експансія зазнала поде­ куди воєнної поразки, щойно тоді потенціял вибуху невдоволення й недовір'я з сторони м осковського народу вдесятеро /чи не більше/ актуальніший, як це сталося з династією Романових на переломі XX століття Тоді, це »недовір'я« в імперіо-захисні та імперю-експансивні спроможності царату вперше унаявнилися з вибухом 1905-го року, в наслідку програної війни з ново-аґресивною Японією і яке знайшло св о ю завершену розв’язку з приходом нової, большевицької, імперю-захисної сили в 1 91 7-ому році. Часто буває так, що імперіяльний режим розпічне нову хвилю зовнішньої експансії, щоби відвернути увагу народу-поневолювача від загострених внутрішніх проблем імперії, знову змобілізувавши його довкола себе. Тому, московський нарід з таким небуденним ентузіязмом прийняв нову большевицьку а гр е сію в Афганістані. їх істотний, жорстоко-аґресивний, шовіністичний апетит був знову ж задоволений. Але, виринає питання: чи за цим ентузіязмом не криється криза вну­ трішньої слабости, особливо відносно зж е поневолених М оскво ю наро­ дів, які чим-раз голосніше ведуть боротьбу за самостійність? Чи основ­ ною причиною м осковського наступу на Афганістан не була потреба підкргити та наново змобілізувати істотні сили імперії, які повиростали в ночово-експансивних гущах м осковського народу, цебто, підготовити їх до боротьби з уж е поневоленими, але революційнонастроєними народами? Наша відповідь: Тан! ПРИЧИНИ М О С К О В С Ь К О Ї А ҐР Е С ІЇ В А Ф ГА Н ІС Т А Н І! Д о нашої тези можна піднайти різні підтвердження О дне є істо­ ричне: кожна імперія, ноли підготовлялась до нової експансії, починала таку ініціятивну або з позиції абсолютної сили, або з позиції абсолютної слабости. Позиція «абсолютної сили« означає, що основні імперіяльні сили наскільки сильні та потужні самі в собі, що в абсолютному змислі перевищують сили народу-об’єкту нового загарбництва, — або, ноли аґресія розпочата з позиції «абсолютної слабости", це означає, що

380

внутрі імперії розвинуті певні внутрішні проблеми, яні грозять своїми деривативними суперечностями розвалити імперію і тому потрібно закріпитися внутрі, змобілізувавши народу-поневолювача до нових загарбництв, цебто, розбудити його дещо приспаний імперіяльний інстинкт. Тут не кажемо, що в такій експансії імперіяльний режим не розважує інші релятивного характеру питання, ян напр.,сили народу-об’єкту агресії, можливість та консеквенції втручання третьої сили, відгомін на існуючі відносини /в негативному чи позитивному/ з іноземними країнами світу, і т.п. Але, це все потрактована як супровідні фактори вихідної основи: позиція або «абсолютної сили«, або «абсолютної слабости«. Щ о більше, якщо в а го м сть цих «супровідних" факторів-важить більше □ід «конечности" імперіяльної агресії, тоді, будьте певні, така ініціатива буде вдкладена на пізніше, коли зовнішні, супровідні умовини будуть сприятливішими. Припустім, задля дискусії, що м оскалі розважували причини на а ґре сію в Афганістані з позиції «абсолютної сили«, цебто, що їхні сили не лише релятивно, але й абсолютно перевищували потенційні та вж е діючі сили афганського руху опору. В такому випадку, вони також мусіли розважувати над іншими, «супровідними" наслідками такої аґресії, найголовніші з яких, це справа С О Л Т II, Олімпіяда, і взагалі всі дотеперішні здобутки з нелегно ними створеного «духу детанту« з країнами т. зв. західнього бпьоку. Коли розважити всі ці елементи, додавши до них взагалі цілу проблематику Близького Сходу і, прийнявши законом ірність м осковської експансії, — тоді, хоч-би в оцінці цього автора, факти вказують на те, що агресія на Афганістан не була розпочата з позиції «абсолютної сили«. С а м е здобуття Афга­ ністану, навіть тільки на те, щоби задовольнити загарбницький інстинкт москалів, ніяк не оправдує цілковите нехтування такими найголовнішими і фундаментальними цілями большевицької зовнішньої політики з остан­ ніх двох десятиліть, як «детант«, С О Л Т II, т. зв. Гельсінська Угода і Олімпіяда в М оскві. Очевидне, Афганістан не можна уважати ізольова­ ним фактором, але треба оцінювати м осковську а ґресію там, як тільки перший крок в дальшому їхньому пляні завоювати цілий Близький Схід. Опанувавши цей важливий геополітичний сектор, москалі тим самим є в позиції спаралізувати західньо-европейські держави, які цілком узалежнені від арабської нафти. Рівно ж, треба нам пам ’ятати, що одною з історичних цілей М оскви було добитися до Індійського Океану, через Пакістан та Індію, що поставило б Червоний Китай у далеко слабшу стратегічну й геополітичну позицію і забезпечило б С С С Р перед за гр о ­ зо ю з сторони ворожо-наставленого Пекінґу. Отже, взявши під увагу увесь діяпазон проблематики, можна дальше серйозно арґументувати доцільність, з м о ско вської точки зору, а ґресії на Афганістан. А Ф Г А Н ІС Т А Н - О З Н А К А С Л А Б О С Т И

М О С КВ И !

Ми наразі не знаємо чим керувалися московсьно-большевицькі вельможі, коли рішилися напасти на Афганістан. С ам і внутрішні завору­ шення в Афганістані, що, мовляв, лежить у м осковській «сфері впливів", могли спонукати їх на такий крок. Однак, припускаючи, що в Кремлі дійшлося до цього рішення, розваживши всі можливості та насл д w його, мимоволі хочеться поставити питання: чому м оскалі уважали за доцільне

381

та необхідне рискувати здобутками їхньої зовнішньої політики з останніх двох десятиліть, які були головно задумані на те, щоби створити при­ вабливіший психологічний ґрунт серед західніх країн для майбутніх імперіялістичних агресій, отже яких треба уважати наріжним каменем їхньої закон ом ірної імперіялістичної експансії на світ, — лише задля того, щоби на коротшу мету здобути одну, пустинями покриту, матеріяльно дуже бідну, але духово багату в героїзм країну, як Афганістан? Чому не могли вони почекати хоч пів року з цим кроном, що уможливило б ратифікацію американським Сенатом договору С О Л Т II і, рівнож, щасливе пройдення м осковської Олімпіяди, яку приготовляли довшими роками на Грандіозну пропаґандивну а щ ію ? Треба, тим більше, нам пам'ятати, що ця окупаційна інвазія, яка нелегка до зреалізування, ноли візьмемо під увагу незнайомість терену, ворожість населення та розвинуту партизанську сітку, все ж таки була започаткована в непев­ ному для москалів часі, бо їхній »вождь«, Брежнєв, видно поважно, навіть смертельно, хворий і в ніякому випадку ані фізично, ані умово не спроможний тотально керувати імперією в нестабільному часі насильно­ го поширювання нордонів. Виходить, що теза про «позицію абсолютної сили« не оправдує себе в цьому випадку. Тому, мабуть, теза про «позицію абсолютної слабости« більше відповідає поясненню цієї складної проблематики. В коротці ця теза звучить так: М осква започаткувала цю офензиву на Афганістан в партикулярному, на норотку мету, і на Близький Схід в загальному, на дальшу мету з усіма її наслідками для індустріялізованих нраїн Західньої Европи, головно тому, щоби змобілізувати, закріпити та сконсолідувати їхні інтеґрально м осковські імперіо-захисні сили особливо до боротьби з поневоленими нею народами в С С С Р, які зараз, набравши відважнішого, революційного настрою, голосніше домагаються свободи й справедливости, самостійности й державности. Ця внутрішня загроза для імперії набрала тим-більшої актуальности й потужности в наслідку фанатичного, но во-оновленого, музулмансьного релігійного націоналізму, який також вж е запустив своє коріння серед музулманських народів в С С С Р. Це частинно пояснює, чому якраз м осковська енспансія пішла в напрямі такої малозначної /на перший погляд/ країни, як Афганістан. Треба було М оскві загородити свої »іслямські« кордони, приголомшивши по-суті націоналістичні течії з п ів ­ дня. Отже, завою вання Афганістану сам е по собі не було основною метою мосновсьної імперіяльної політики, але необхідний засіб мобілі­ зації, закріплення та консолідації істотних імперіо-захисних сил. Це не означає, що в далено-йдучих наслідках проблематики & іизьного Сходу /опанування нафтових резервів та полів, супровідне спаралізування Західньої Европи, доступ до Індійського Океану, окружения Червоного Китаю, твердіша запорука мосновсьної »геґемонії« в Далекій А з ії/ не входило в рахубу розважувань про доцільність такої експансії, чи а ґр е сії. Однак, суть в тому, що якщо все це стояло в далеко-йдучому пляні Моснви, — тоді чому не зачекати на певне дозрівання її роками раніше при потовленихпроєнтів, я н С О Л Т II, Гельсінська Угода та політика »детанту«, які рівно ж умотивовані їхньою варварською дем ономанією завоювати увесь світ, заки починати значно рисновний крон в Аф ганіс­ тані. Значить, що в їх роздумах мусів суттєво важити інший, нам не

382

відомий фактор, який грозив катастрофічними наслідками вразі дальшого відкладання на пізнішу розв'язку. Нашою гіпотезою є, що цим невід­ кладним, зараз пекучим фактором для М оскви, — це національно-виз­ вольні, по-суті революційні процеси, ведені діючими силами М осквою поневолених народів. Твердих доказів на цю тезу не маємо. Однак, рівно ж не знаємо інакшої альтернативи, чи вияснення, що заперечувало 6 її. Навпаки, існують певні посередні явища, які служать частинним підтвердженням представленої нами позиції. Напр., ян доказ затривоження імперських вельмож М оскви національно-визвольними рухами в С С С Р , досі ведена політика русифікації, помимо її дотеперішньої жорстоности, недавно була ще й далі загострена та поширювана в дуже значній мірі. М асо­ вий похорон на могилі вбитого КҐБістами Володимира Івасюка ясно свідчить про те, що нарід кипить глибоким гнівом та люттю до москалів. Англійська пресова аґенція, «Ройтерс» в березні заподала, що декілька воєних д и в і з і й в Афганістані були замінені свіжими дивізіями, ново прибулими прямо з пщ-мосновських районів. А коли взяти під увагу факт, що тані під-м осковські воєнні дивізії своїм національним складом звичайно с та д а ю ть с я у переважливій мірі з москалів, тоді чи повище згадане повідомлення »Ройтерса« не свідчить про те, що Москва головно хоче змобілізувати суто-м осковські воєнні чиннини до майбут­ нього зудару, тим_ самим не довіривши в »льояльність« немосновських воянів? Коли М осква користується головно російськими вояками у її офензиві, то чи це не вказує на конечність знову збудити з інерції питомо-м осковського, ночево-експансивного духу, з надією, що м о ско в ­ ський нарід, заню хавия п ролл ятої нрови нової жертви, приготовиться до остаточного винищення вж е поневолених народів. При цьому, слід дещо сказати про «хворобливий» стан Брежнєва. Ми вж е зазначили вгорі, що ніяка потуга не ставитиме за мету, ян пріорітет їхньої політики, завоювати чужу країну, коли провіднин держави серйозно хворий. Тому, хоч-би з приводу хвороби Брежнєва, що в С С С Р є потенційно катастрофічним явищем, бо досі немає виробіеного апарату «престолонаступництва", треба глибоко сумніватися чи найпитоменніший мотив до аґресії на Афганістан б/в в суті речі, зовнішньо-загарбницьного, замість внутрішнього, імперю-захисного характеру. Афганістан був кроком суттєво задуманим на те, щоби запобігти роз­ валу імперії /хоч на деякий час/, а не щоби насильно поширити кордони її. Захист імперії є вдесятеро важливішим пріорітетом над справою завою вання додаткових територій, що ще й далі розкинуло б воєнні сили Москви. Будь-які конечні засоби цього захисту навіть не потребують «карт блянш« хворого провідника, бо, зонрема в Росії, існують органічно-національні сили народу-поневолювача, роля котрих почерез всю історію є автоматично ставати в обороні стислих інтересів імперії, як бездискусійний пріорітет, коли надходить загроза, навіть лише потенційна. В такому случаї, Афганістан, хоч-би на коротшу мету, був таким засобом, а не метою, — засіб консолідації імперіо-захисних сил мосналів. На перший погляд, таке твердження виглядає дещо сумнівне, бо ці по-суті м о ско вські імперю-захисні сили хитро приховані за облудною фасадою комуністичної ідеології. Однак, в оцінці цього автора / і деного

383

інш ого/, ці самі »ідеологи«, на чолі з Сусловим, є тими силами, які виключно турбуються імперіяльними інтересами Москви, і голос яких є вирішальний в усіх справах великодержавного правління. Власне, правління. Власне, вони були архітектами т. зв. афганської кризи. Таке вивішення «ідеологічної" фасади для покришки брутального п.,періялізму має своє коріння в минулій російської історії. М осква ство­ рила теорію «Третього Риму", як раціоналізація загарбницької експансії. Колись П обедоносцев, своєрідний «ідеолог" м осковського православ’я, Оув рівжзж найпередовішим, найреакційнішим пропонентом наишовінстичніших м осковських імперіялютичних течій. Цю ролю тепер виконує Суслов, — "НОВИЙ П об ед оносц ев" большевицької Росії. М осква, видно, думала, що найефективніше зм ож е змобілізувати свої істотні, м осковські, імперіо-захисні сили цією, здавалося легкою, насильною окупацією такої бідної країни, як Афганістан, яка пізніше могла необхідно послужити, як вихідна стратегічна плятформа для дальших аґресій на Близькому Сході. Афганістан мав подразнити дещо приспаний м осковський шовіністичний апетит для винищення поне­ волених народів внутрі імперії і пізніше для дальшого загарбання нових кра їн Хто м іг сподіватися, що афганський рух опору мав достатньо сил спромогтися на таку героїчну партизанську війну, яка зараз ціпком зневтралізувала м осковську агресію , помимо того, що М осква має понад 85,000 війська в Афганістані, озброєного наймодернішим воєн­ ним, народо-вбивчим арсеналом? Про цю жертвенність та нездолану героїку афпансьшх борців вже багато було написано в українській та іноземній пресі. М О С К В А В КРИЗІ! Однак, м осковська криза в Афганістані сягає дальше. Загально відомо, що штучно споруджений москалями режим Барбака Кармапа складається з членів т. зв. Народньої Демократичної Партії Афганістану /П Д П А /. Але, мало-хто знає, що ця сама начебто комуністична партія також була штучно створена москалями й що вона складається із двох взаєм но-во рож их фракцій: »Калкі« за їхньою газетою, »Калк<< /щ о озна­ чає маси, або народ/ і »Пархам« /прапор/. Перші ознаки цієї внутріш­ ньої боротьби в рядах ПДП А показалися в 1 967-ом у році, два роки після її засновання, коли »пархамська« група, яка становила меншість членів, рішилася вийти з партії. Тоді провідником »пархамської« фракції був цей сам Бабрак Кармал. В той ж е час ціла П ДП А була під проводом Нури М огаммада Таракія, який б /в прем'єр-міністром, коли москалі рішилися окупувати Афганістан, номінально на "запрошення» уряду. Хоч Таракі був прихильникам більшої "ка л кійської" фракції в ПДПА, ця сама група останніми місяцями чим-раз голосніше виступає проти насильно накиненого м осковського «протекторату" над Афганістаном. Мабуть, тому москалі скинули з посту минулого Президента Гафвуллага Аміна, який рівнож був приналежний до «калкійської" групи, за­ мінивши його Кармалом, який виказався поспужнішою політичною маріонеткою і якого »пархамська« фракція вповні піддержує Москву. Три роки тому ці дві фракції знову дійшли до певного порозумін­ ня", головно через постійне намагання М оскви, яка, за їхнім клясичним "модус операнді" в к о л о н і а л ь н о м у загарбництві, наполегливо хотіла

384

створити т. зв. широкий національний фронт, щоби витворити хоч ілюзію леґітимности вислужницько-колоніяльного режиму. Але, теперішня ситу­ ація в »уряді« є дуже хитною, так що -московська позиція рівно ж загрожена в наслідку, бо перед їхніми очима валиться їх основне підґрунтя піддержки. І, тим паче, немає вНгляду на якусь нову розв’язку повище з’ясованої, фракційної внутрішньої боротьби, Є навіть реальна можливість, шо переважаюча більшість »калкійської'< групи навіть пе­ рейде в ряди партизанки, а вони начислюють потрійно більше членів серед народніх мас від їм ворож ої »пархамсьної“ групи / »Калкії« мають приблизно 15,000 членів до 5 ,000 для »Пархаму«, згідно з статистикою »Ройтерса«/. Але, помимо їхньої подавляючої більшости членстве, »Калкії« є в менш ості в афганському Політбюрі, як і в інших державних га патрійних органваціях та установах на всіх щаблях політичного життя. Н едовір’ я м іж цими двома групами тим-більше загострене через велику ненависть ” пархамів« до одного »напкійського" заступника прем’єр-міністра, Ассадулли Сарвари, який був шефом таємної поліції під час режиму Президента Таракїя, і який гостро тоді переслідував деяких передових »пархамських« політичних в’язнів, один з яких був теперішній другий заступник прем'єр-міністра, Султан Алі Кештманд. Кореспондент П ресовог© Б ю ра Індії недавно подав до відома, що т.зв. Аф гансько-С ов’єтський Д ого вір став причиною гострого конфлікту в афганському »уряді« і в рядах ПДПА. Він припускає, що «калкійська» фррпція поставила вж е вимогу негайного виходу всіх с о в ’єтських військ території Афганістану. Коли йде мова про позицію М оскви в цій дилемі, немає сумнівів, що ця ситуація, мабуть несподівана для Кремля, таки ставить Москву в кризовому становищі, яке скоро м о ж е погіршитися. Москалям конечно потрібно хоч-би символічної ознаки співпраці та взаєм ної толеранції між двома ворогуючими фракціями штучно-створеного режиму. На це є дві причини: перше, така співпраця, вони надіються, витворить вражіння леґітимности існуючого »уряду« Бабрана Кармаля і в значній м ірі більше підтвердить їхнє голосне й облудне пропаґандивне маячін­ ня, що тепернішний режим є природнім наслідником минулих комуністич­ них режимів Таракія та Ам іна і, тим самим, є природнім результатом дальшого історично-закономірного розвитку т. за »Саур« / квітневої/ Революції; подруге, ця співпраця необхідна М о скві для створення ширшого народнього фронту з популярнішою базою серед народніх прош арків Без такого »фронту« москалям ніяк не вдасться втихомирити бунтуюче населення і дещо зневтралізувати партизанську діяльність, ефективність якої цілком узалежнена від відданої тажертвенної підтрим­ ки всього афганського народу. З кожним днем перспективи розв’язки цієї тернисто-нолючої для М оскви дилеми ясно вичерпуються. В недавно опублікованому бюле­ тені американського «Стейт Департменту«< /з липня, ц .р / помічаємо таке ствердження: «Помимо того, що ніяка з двох фракцій неспром ож на втриматися при владі без с о в ’єтської /мілітарної, М .Б./ підтримки, — втримання миру м іж ними двома м оже бути далеко поза с о в ’єтським засягом«. /ст.7 3 / Мосналі, очевидно, могли б винищити бунтуючу »калкійську« фракцію, але це тільки далі підкосило б вже хиткий авторитет Бабрака Кармала з його вислужницьким режимом. Щ о більше, їм

385

Нью Йорк, Н .Й /Пресова референтура К У — Б .Г ./

XVI Крзйовий з ’їзд Спілки української Молоді Америки

Зліва доправа: Аснольд Лозинсьний — новий голова КУС УМ , м-ґр Євген Гановський - голова Ц У С УМ , Мирослав Шміґель - голова Кр. Вих. Ради.

На Оселі С УМ -А в Елленвіллі Н.Й. від суботи 8-го до неділі 9-го листопада 19 80 року відбувся XVI Крайовий З ’їзд Спілки Української Молоді Америки. В присутності членів КУ та 108 делегатів о 2 3 О середків С У М -А ,. голова КУ д. Мирослав Ш м іґель відкрив сумівським привітом Крайовий| М Л Л 1 Д М . Л . І . Л ла.л ла.л ла л пп л па <^> па а пи / n па

па л> па л па

^ н е о б х ід н о потрібно варварського поліційного досвіду їхнього «калкій^ с ь к о п о « фаворита, Сарварія, який у брутальності нічим не різниться від КҐБ. В м іжчасі партизанські сили збільшуються і з кожним днем вони набирають більшої, ризиновнішої хоробрости та одчайдушности в їхній героїчній діяльності. У веяному разі, не видно над обріями м айбутности рожево-соняшних днів для москалів в Афганістані.

386

З ’їзд. На вступі голова КУ попросив учасників З'їзду постанням з місць вшанувати однохвилинною м овчанкою членів С УМ -А, що в часі трирічної каденції відійили у вічність, а зокрем а члена КУ та референта Батьківських Комітетів сл.п. подр. Богдану Сидор Чарторийську. У с в о ­ йому вступному слові голова КУ звернув особливу увагу делеґатам на річниці, які відзначає С УМ цього року, а головно просив делегатів застановитись над проробленою працею та винести нові ідеї та нап­ рямні на майбутнє. Ділову П резидію Крайового З їз д у обрано в такому складі: Аскольд Лозинський — голова, Ярослав Куляс і Мирослав Почтар — заступники голови, Леся Рабарська і Нуся Box — секретарі. Перебираючи керування З'їзду, голова Президії А. Лозинський попро­ сив до П очесної Президії З ’їзду присутніх на залі голову ЦУ СУМ мґр. Євгена Гановського, представника О У В Ф Ам ерики ред Володи­ мира Мазура і почесного члена СУМ та колишнього голову ГУ С УМ А проф. С им она Вожаківсьного. Після прийняття порядку нарад З ’їзду та рішення, делегатів, що протокол із минулого З ’їзду читатиме окрем о вибрана к о м і с і я , яка подасть свій звіт в часі нарад, приступлено до вибору З ’їздових комісій: мандатноверифінаційної — голова М арійка Барна, номінаційної —Теодор Олещук, резолюційної — Богдан Гаргай, юнацьно-виховної — Ігор Мірчук, статутової — А. Лозинський, членства — Ігор Шперналь, фі­ нансово-господарської — Петро Когут — зовнішніх зв'язків — Мирослав Футала, спортової — Роман Глушно. Після обіду приступлено до звітів голови, членів керівних органів СУМ-А. Першим звітував уступаючий голова М. Ш міґель, який у свойому звіті детально представив дійсність нашої Спілки, підкреслюючи не тіль­ ки позитиви, але також і недоліки у нашій праці Треба ствердити, що праця як КУ, так і поодиноких О середків була багатогранною під кожним оглядом: в и х о р ^ и м , організац ійним; культурно-освітнім та зовнішно-пропаґандивним. Крайова Управа своєю діяльністю оправдала себе та виконала всі прийняті постанови попереднього З'їзду, про що ствердили учасники З їзду. Після звіту голови доповню ю чі звіти подавали і члени КУ, бо звіти кері­ вних органів були видруновані, і делеґати мали можливість їх переглянути після одержання їх при реєстрації. За Крайову Контрольну Комісію звітував її голова Микола Семанишин, а за Крайовий Товариський Суд Мирон Лущак, який ствердив, що на руки Суду не вплинуло жодних справ, а це значить, що праця СУМ Америки була дружньою та діловою. Після звітів КУ вив’язалась широна диснусія, в якій брали участь делеґати, висловлюючи свої думки та вказуючи на позитиви та недоліки які зустрічаємо в щоденній праці нашої Спілки. На закінчення дискусії, на пропозицію голови Контрольної комісії, уділено одноголосно абсолюторію уступаючим органам КУ СУМ-А. Вичерпавши намічену програму дня, перервано дальний хід нарад, щоб дати можливість З'їздовим Комісіям розпочато свою працю. Цим закінчено перший день нарад

387

У дечірніх годинах відбувся Святочний Бенкет у репрезентативній Світлиці Оселі СУМ-А. Учасники бенкету, яких було оноло 250, постанням з місць привітали президію бенкету, яку ввели на залю голова НУ М. Ш міґель і тостмайстер А. Лозинсьний. Офіційне відкриття бенкету довер­ шив голова КУ М. Шміґель, вітаючи гостей та учаснинв бенкету та пере­ дав керування його в руки голови президії, активного сум івського та фомадсьно-політичного діяча д-ра Аснольда Лозинського. Після вщспівання молитви »Боже Великий", тостмайстер представив гостей почесного стола голову І_|У С УМ мґр. Євгена Гановського з дружиною, голову КУ М. Ш міґеля, головного доповідача проф. Симона Вож аківського, представника О У В Ф та Головної Управи О О Ч С У ред. Володимира Мазура, голову КУ Тов. к. вояків УПА і представника У К К А пор. Л ева Футалу, головного фінансового секретара С У К «Про­ видіння" дир. Богдана Тодорова, стейтовопо радного іллинойської л еґіслятури та активного сум івського діяча Мирона Куляса, голову КК КУ інж. Минзлу Семанишина, колишнього голову КУ Михайла Фурду, голову підготовчої організаційної ком ісії З ’їзду та голову Заряду Оселі Володи­ мира Костика, голову КУ О О Л Миколу Грицков’яна, голову заряду »Союзівки« дир. Володимира Кваса, та членів ділової Президії. На залі крім вищеназваних було ще багато більше представників установ та організацій, яких представлено в часі бенкету, м іж ними голову Світової Президії ТУСМ -у Ігора Зварича і голову С У С Т А Роксоляну Зтойко-Лозинську. Після представлення гостей М. Ш м іґель представив учаснигам головного доповідача, почесного члена СУМ проф. Симона В ож аківського, доповідь якого була присвячена основоположникам С В У -С У М у 55 річчя оснування С УМ та 50 річчя ганебного харківського

д. Б. Гаргай зачитує Р езолю ції З ’їзду.

388

процесу над ними. Д оповідь була переплетена прикладами про дію С В У -С У М очевидців, ще живих сьогодні. Особливу увагу доповідач звернув на поміщ ене гасло С В У-С У М в Енциклопедії Українознавства, змазуючи, що воно не є згідне з історичною правдою. Особливо проф. С. В ож аківський зупинився над велетнями нашої визвольної боротьби та над річницями, які відзначає СУМ цього року — 30-річчя смерти ген. хор. Тараса Чупринки, командира УПА, 10 річчя смерти Алли Горської та с у м в с ь ко го гасла «Борись за Унраїну — ми волі сини!« Доповідь проф. В ож а ківсько го учасники бенкету нагородили довготри­ валими оплеснами. В часі бенкету привіт та слово виголосив голова ЦУ С УМ мґр. Є. Гановський, як також ред В. М азур від О У В Ф Америки та дир. Богдан Тодорів від СУМ »Провидіння«, який вручив грошевий дар для виховної праці. Відтак почалась мистецька програма, якою керував Богдан Гаргай. На відміну від інших мистецьких програм НУ й організаційний комітет З ’їзду рішили запросити до мистецької програми театральну групу під назвою «Тяжно на еміґрацїї«, з О середку С УМ -А ім. М. Павлушнова з Чікаґо, під керівництвом Мирона Куляса. Ця група постала в 1975 році і взяла собі за ціль, засобами сатири та гумору розвесел ювати публику. Група, яка складається із 20 осіб, вже відвідала декілька українських громад, а це вперш е вони прибули на схід Америки, щоб показати свою програму. Без сумніву можна ствердити, що понад-годинна п р о г­ рама задоволила всіх присутніх, які нагородили цю театральну групу гучними оплесками. О кр ем у подяку за їх прибуття та виступ, висловив

Провідні члени СУМ-А, нагороджені ХІ-им Конґресом СУМ 4-им ступенем сумівця, що одержали відзначення під час X VI-ro З ’їзду СУМ-А. Зліва до права: Корнель Василин — Виховним, мґр І. Кобаса — Виховнин, Михайло Фурда - Суспільний, Ярослав Петрин - фізнультурнин-Ратнин, Мирослав Ш міґель - Виховнин /м ґр Є. Гановсьний - Голова Ц У С У М ,/ Володимир Костин - Господарнин. Відсутні - д-р Петро М ір ч у к - Виховнин, ред. В Л ев енец ь - Суспільний, О л ег Ґе н за і Теодор Кузьмів - Культурнини.

389

сумівцям

із Чікаґо Б. Гаргай, а опісля тостмайстер А. Лозинський.

Піц час бенкету голова ЦУ разом із ген секретарем мґр. О. Р ож кою вручили заслуженим сумівським діячам найвищі відзначення четвертого ступеня за їхню довгу та жертвенну працю в системі нашої Спілки. Ці відзначення були надані XI Світовим Конгресом СУМ , який відбувся у 1 978 році. Танож під час бенкету відчитано письмові привіти від Ьлаженішого Патрпрха Йосифа, Митрополита Мстислава, ієрархії наших церков, голови Проводу О У Н дост. Ярослава Стецька, С У В Ф , Президента Америки Картера, чимало сенаторів та конґресменів, других Крайових Управ С УМ та інших визначних українських установ, організацій та американських діячів. Закриваю чи бенкет А. Лозинський прочитав резолюцію у справі гасла С В У -С У М поміщ еного в ЕУ, що присутні прийняли довгими оплесками. Бенкет закінчено відспіванням українського нацюнального гимну. Після бенкету відбулася забава під звуки оркестри »Іскра<<. Другий день нарад включав здебільша звіти поодиноких комісій З'їзду. У звіті резолюційної Ком ісії схвалено: »XVI Крайовий З ’їзд С УМ -А , п роди скуту ва в ши гасло про СВУ-С УМ , що появилося в ЕУ стверджує, що поміщене гасло не відповідає історичній правді про постання та діяльність С В У -С У М в Україні, і знецінює працю та жертву основоположників та членів С В У-С У М , які віддали своє життя за організацію та Батьківщину. З'їзд вимагає віц редакторе ЕУ ще тепер прийняти п р и го то в а к тексти ЦУ СУМ та провідного сумівсьного діяча д-ра Григорія Васьковича, які насвітлюють історичну дійсність С В У-С У М . З ’їзд заявляє, що до того часу поки не будуть поміщені ці зміни, КУ і всі О середки С УМ -А не підтримуватимуть ні морально ні матеріяльно ЕУ.« За Номінаційну К о м ісію звітував Т. Олещук, а склад управи прочитав секретар номісії М. Бачара. На каденцію 1 980-1 98 3 обрано наступний склад Керівних органів СУМ: Аскольд Лозинський — голова, О сип Рожка — 1-ий заст. і реф. юнацтва, Євгенія Кузьмович — ІІ-ий заст. і реф. дружинників, Теодор Олещук Ill-ий заст. і орг. реф., Марійна Барна — секретар, Мирослав Ш міґель галова Крайової Виховної Ради, Ігор Зварич — реф. зов. зв'язків, Корнель Василик — куль, освітній реф., Петро Когут — фін. реф., Богдан Гаргай - прес, реф., Ярослав Петрик - спорт, реф., Григорій Цебрій — господар реф., Володмир Костик — голова заряду Оселі СУМ -А Роман Зварич — реф. вишколу, М ирон Лущ ак реф. таборів, Ігор Ш пернапь — реф. Батьківських комітетів, Іван Кобаса і Михайло Фурда — члени. О круж ні координатори: — Г. Головка, М. Футала, Т. Мельник, Є. Дрочак, С. Остапчук, Н. Box і М. Бачара. Крайова Контрольна Комісія: |У/Іинола Семанишин — голова, члени: С. Кіра, М. Корнага; заст.: М. Зелез і Р. Глушко. Крайовий Товариський Суд: М. Куляс — голова, члени: — М. Почтар і А. Носаль; заст.: І. Мороз і М. С та сю к

390

Зворушливим моментом З ’їзду було передання уступившим головою д. Мирославом Ш м іґлем функційної відзнаки новообраному голові А. Лозинсьному. З сльозами в очах М. Ш м ґе л ь привітав нового голову КУ СУМ та побажав йому якнайкращих успіхів у праці. У своєму слові новообраний голова д. Аскольд Лозинський зложив щиру подяку делегатам за вибір та приобцяв, що вестиме працю С УМ згідно в постановами та напрямними винесеними XVI З'їздом СУМ . Сповняючи щ еостанню свою ф ункцію , уступаючий голова М. Ш м ґе л ь відчитав листи тих, яких відзначено третім ступнем, за їхню працю в СУМ: відзначено наступних подруг і друзів: Г. Головка, А. Лозинський, І. Ф едорняк, М. Бурчак, І. Мірчук, І. Дроздовський, П. Ткач, Т. Воляник, Т. Мельник, Ф. Ступінь, П. Когут, Р. Зварич, Р. Дашавець, Р Глушко, М. Лесів, О. Стрільчук, Я. Сидоренко, П. Бреславець, В. Крамарчук, Т. Дрозд, М. Колодій, С. Бабик, Ю. Верещак, М. Гаврилюк і Я. Куляс. О станньою функцією уступаючого голови було подати до відома кого КУ рішила нагородити переходовим прапором КУ СУМ. Осередном-першуном, яного наділено високим відзначенням переходового прапору став О сер ед о к С УМ їм. ген. хор Тараса Чупринки в Нью Йорку. О крем е відзначення дістали також за добре ведену працю О середки СУМ Йонкерсу, Палатайну та Пассейку. Офіційне вручення прапору, який у минулому мав О сер ед о к СУМ їм. Біласа і Данилишина в Бостоні, зробили голова ЦУ Є. Гановський, М. Ш міґель, А. Лозинський і М. Барна. Делеґація ньюронського О середку на чолі з головою д. Корнелем Василиком прийняла переходовий прапор. З цієї нагоди коротке слово подяки висловив голова О середку К Василии, стверджу­ ючи, що О се р е д о к в Нью Йорку високо цінить це відзначення та вестиме свою дальшу працю як Осередок-першун. Наради закінчено в дусі сум івської дружби із запевненням, що делеґати вертаючись домів вестимуть дальше, з посиленою наснагою сумівську працю. XVI Крайовий З ’їзд С УМ -А закінчено відспіванням у краї не ь но то національного гимну.

СУМ В АВСТРАЛІЇ У 30-ЛГГТЯ Цього року припадає 30-літ відноли перші органватори СУМ , які приїхали в Австралію, зараз після другої світової війни, заснували моло­ дечу організацію СУМ, завданням якої було виховувати підростаючу молоду ґенерацію в любові до Бога і рідної Батьківщини і ростиш молоді сили на поміч Воюючій України. В 1 950-ому році створено центр СУМ-у на Австралію, головою якого став 3. Грабик і до якого увійали П. Атаманюк і член СУМ в Україні в 30-их років — Василь Буряк В 1951 році відбувся перший З'їзд С УМ в Австралії, на якому головою СУМ вибрано д-га В. Василька. Органваційна праця посувалася швидко вперід: на II. З ’їзді СУМ Австралії нараховував 6 осередків діяльности. Після 30 літ діяльности С УМ Австралії нараховує 1.000 органвованих сумеців, 7 осередків діяльности і гуртує сумівську молодь в танцювальних групах, хорах, спортових дружинах та гуртках самодіяльности. Склад Крайової Управи СУМ Австралії від кпькохлгг відмолоджений дружинни­ ками. Головою Крайової Управи є д-г Михайло Моравський.

391

Ювілейний Нрайовий табір, яким Крайова Управа почала святкування свого 30-лгтнього існування, начисляв до 300 учасників, а разом з іншими сумівськими таборами, які в той час відбувалися в Сіднею і Перті - кіль­ кість таборовиків перевищала 4 0 0 о сіб Ювілейний Табір КУ СУМ носив назву «Червона Рута«, як символ вбитого номпозитора В. Івасюка, і був рівночасно символом шукання за Рідною Батьківщиною. Табір тривав 10 повних днів і об’єднював учасників від доросту почавши (4-5 літніх дітей) аж до сеньйорів включно, які були об’єднані специфічною програмою і спіль­ ною командою Таборовини були поділені на 4 підтабори: підтабір дру­ жинників, за характером мандрівний, носив назву «Рейд УПА«, підтабір сеньйорів — «Холодний Яр«. Підтабір юнаків мав виховно-відпочинковий характер і прийняв назву «Батурин«. Підтабір молодших юнаків — «Білогорща«, підтабір сташих ю начок носив назву «Лісова Пісня«, а молодших дівчат — «Ш евченківське Сепо«. Підтабір дошкілля, який є вж е від кількох літ вдалою інновацією КУ С УМ Австралії у підході до проблем виховання доростаючої молоді, гуртував наймолодших у віку 4-5 літ і носив назву «Мо­ лода Україна«. Гості і батьки дітей, які лишалися на сумівській оселі, таборували під шатрами в »Тарасівці«, які були розставлені довкола вулиці «Не журися«. Склад табірної команди був наступний: Франно Веприк — номендант, бунчужний — Ю рій Лех, духовна опіка— капепян о. Дмитро Сенів, писар — Лілія Ш арак, скарбник — Таня Захаряк, спортовий — Михайло Худяк, інтендант Йосиф Ціхоцький, обозний — Стефан Михайляк, булавний підтабору сеньйорів «Холодний Яр« — Роман Занко; булавний табору дру­ жинників «Рейд УПА« — Славно Баскіїн, курінний — Ярослав Дума, ку­ рінна — Галя -{остюк, писар — Ганя Когут, спортовий — Андрій Мандичевсьний; булавний табор/ юнаків — Михайло Олійник, курінний — Йосиф Сосняк, кущовий — Григорій Моравський; булавнапідтабору юначок— Ганя Сенюта, курінна —Л еся Пунальська, кущова Таня Сенів, булавна підтабору дошкілля — СлавнаЖабак, виховниця — Надя Солочинська, обозний — Сте­ фан Рищак

392

і іа гивімеинии iduip зсіїиоіив, запрошении пу v_у ivi Австралії на святку­ вання, генеральний секретар Центральної Управи, Осип Рожка, якии став почесним-членом команди і удлявся у таборові зайняття як виховник, у всіх чотирьох підтаборах. Під час таборування багатого на виховну і розвагову програми від­ булися три ватри присвячені Володимиру Івасюкові, Героям, і Дітям Ге­ роїв у першу чергу Ю рієві Ш ухевичеві і його д ітя м '— Романові й Ірені. Ю вілейний табір в якому взяли участь сумівці з Мельборну, Квінбієну, Перту, Джілонґу, Сіднею, Аделаїди, та з інших околиць, закінчив­ ся торжественною Літургією відправленою преосвященнішим владикою Іваном Прашком та святочною дефілядою перед численними присутніми гютьми — представниками громадських організацій та Пласту. В тому сам ом у часі, а сам е від 24-го грудня до 4-го січня 1981 року відбувався табір для мол. і ст. юнацтва в м і с т і Перт - віддаленого 2.000 миль від Мельборну. Ц е був табір виховно-відпочинкового характе­ ру призначений для сум вц ів осередку їм. Крут і начисляв понад ЗО учасникіа Комендантом був д-г М икитю к а головною виховницею подр. М ещ інська. Рівно ж у тому самому часі на сумівській площі в Кольо відбувався спільний табір СУМ-Пласт, який нараховував приблизно 150 у час ни ків. З нагоди святкувань 30-лгтнього ювілею, генеральний секретар відв дав О середки діяльности СУМ де стрічався з сумівським юнацтвом, батьками, душпастирями, управами О середків та активом в таких: Мепьборн, Сідней, Аделаїда, Джілонґ і Перт. Генеральним Секретар відвідав преосвящ енніш ого владику кир Івана Прашна і відбув з ним довшу розмову на тему молоді, відбув інтерв'ю з редактором «Церкви і Життя« Ю рієм Венґльовським, стрічався з управою С ою зу Орган,зацій Українців в Австралії в Сіднею, відбув зустріч з громадянством в місті Мельборн та інтерв’ю для місцевої української радіопередачі СУМ в Австралії, що складається з пришельців нової повоєнної ем іґрації та з емігрантів з Ю ґославії, що прибули сюди в 50-их роках, зумів зберегти здорові засади ідеалізму й патріотизму, на яких виховує нові когорти молоді під кутом свідомих зобов'язань визвольним потре­ бам української Нації. Від Голови ЦУ С УМ д-га Є. Гановського як і від численних гро­ мадських організацій та установ наспіли до Канцеляр - КУ СУМ А встра­ лії привіти в яких заторкується корисну дію нашої Спілки серед укра­ їнської спільноти в Австралії та побажання надалі працювати для Укра ни під сумівським гаслом «Бог і Україка«.

В ОБОРОНІ УКРАЇНИ І її ЦЕРКВИ 15-го листопада 1980 р. Папа Іван Павло II приїхав з відвідина­ ми до Німеччини. Це викликало велике зацікавлення серед громадян­ ства Німеччини та решти Европи, як також серед Європейської преси. Він вперше приїхав на летовище Кельн-Бонн та цілий день перебу­ вав в Кельні. В тому ж часі проходила конференція в Мадриді. Тому, що Українська Церква є заборонена в С С С Р та що проблеми укра­ їнської державносте не є обговорю вані на Конференції в Мадриді, українська молодь /С У М / з Бельгії, Голяндїї Німеччини та З С А ви­ користала велике зібрання людей з нагоди приїзду Папи, щоб звернути увагу на українську церкву в катакомбах. Щ е заки були збудовані барикади довкола міста, українська молодь приїхала до Кельну і підготовлялася до довгого дня роздавання ін­ ф о р м а ц ії Перед са м о ю катедрою «Кельн Дом«, коли входив Папа, був піднесений великий транспарент на якому була намальована укра­ їнська церква під скривавленим серпом і молотом. Транспарент був чотири на чотири метри великий та мав напиг «Українська Ц ерква в СССР«. В той момент ноли дзвонили дзвони, лляв дощ а люди вті­ шалися приходом Папи, всі звернули увагу на У країнську Церкву. За годину часу вдалося роздати понад 2000 летю чок та поговорити з зацікавленими вірними та журналістами з різних країн зпоза Н ім еч­ чини. В і д г о м і н публики був позитивний. Багато відходили і приходили назад, щоб мати пояснення, не зважаю чи на страшну зливу і зим ні вітри. Коли Папа виходив з Катедри частина української молоді, яка сто­ яла близько ньопэ вигукнула про страждання України та Української Церкви підносячи український прапор. Папа, почувши, обернувся та поблагословив їх. В летючці було згадано, що сьогодні в У країні Різдво сумне, не радісне. Совєтський акт з 1929 р. проти «релігійних культів» був засто­ сований в 1930 pp. для ліквідації УАПЦ, а в 1945-46 pp. для арешту української католицької ієрархії в Галичині й на Закарпаттю. На з а ­ кінчення було поставлено питання чи після мадридських нарад така поведінка С С С Р залишиться далі без в і д п о в і д і Папи й Заходу. Хоча німецька преса про подію не написала з огляду на державну політину, а що Папа приїхав до Німеччини помолитися з німецькими вірними, українська молодь вернулася домів з почуттям виконаного обов’язку, мавши змогу пригадати світові про Україну і її катакомбну церкву та одержавши благословення Папи. 24-го листопада 198 0 р.

394

Галя Кпимук і Ірина Квасній, учасники

X III Європейський Зимовий Табір СУМ на Франнополі

(СПС) — XIII Европейський Зимовий Табір дружинників С УМ від­ бувся під назвою «Серед снігів« у днях 20.1 2 .1 9 8 0 —1.1.1981 р. на сумівській оселі Франкополе в Бельгії. Д о табору з ’їхалось із 7 країн 90 дружинників і 9 симпатинів С УМ , а п’ять сеньйорів-викладачів доїжджали до табору — так що разом під час цілого табору нараховувано 104 учасників. За країнами учасники походили: 38 з Великобританії, 21 з Франції, 19 з Бельгії, 17 з Німеччини, 5 з Г о л л а н д ії , три з З С А , 1 з Австралії. На о с н о в і досвіду останніх двох років стверджено, що число учас­ ників на Европейських Зимових Таборах С УМ устабілізувалося коло числа 90 і виказує тенденцію, що в майбутньому треба сподіватися такої самої нількости друж инників Значна більшість (2/3) учасників табору становили річники від 1 959 до 1 9 63 р. народження. Табір відкрили святковою збірною 21.12.80 р. Зенон Коваль, заст. голови КУ СУМ Бельгії — як господар терену, і Віра Гайдамаха — голова Европейської Конференції С УМ як офіційний організатор ЕЗТабору. Табір поставлено п ід клич «Серед снігів«, за назвою самвидавного твору В. М ороза, в якому описано жорстоку русифікацію й топтання людських та національних прав м осковським окупантом в Україні. Учасників табору окрем о привітав голова ВВЦентру й теперішній господар оселі — Мирон Ходоровський. ЕК СУМ поклинала команду в такому складі: А. Гайдамаха (Німеччина) — номендант, Роман Мороз (В. Брітанія) — заст. коменданта і бунчужний, О дарка Іванчук (ВБ) — писар, Тео Хома (Н) — господар, В. Гайдамаха (Н) — програмова, О рися Гушак (ВБ) — ношова, Б орис Боднар (ВБ) — кошовий, Люба С тарик (Бельгія) — медсестра.

395

Зимовий Табір вітає квітам и Голову Центр. Вих. Ради м ф а О. Коваля з його 50-яіттям, на прощ альном у апелі. Стоять на зад н ом у пляні, зліва до права: Л а ­ риси Д руар-В ітош и н сьн а — голова КУ в Ф р анції, Віра Гайдамаха — голова КУ в Н ім еччині і програм ова, Андрій Гайдам аха - ном ендант, Ю вілят - мґр О. Коваль і Роман М ороз — бунчужний.

Технічний персонал табору становили: Марія С відерська (Франція) — головна кухарка, Марія Карпа й Анжепь Королик (обидві з Бельгії) — помічниці гол. кухарни, Василь Лавриненко (Б) — помічник госпо­ дарського й кантиняр. П р о гр а м а табору була дуж е різном анпна, складалася денно з 5 г о ­ дин теоретичних зайнять і практичної праці (3 години денно) в семінарійних групах і по самодіяльних гуртках за зацікавленням, так що не переобтяжувала учасників. На програму складалися два головні цинпи: закінчення розпочатого торік цинпу про «Світові революції" (Козацька революція, Національна революція в У країні 1917 p., Акт ЗО червня та робітничі страйки в Польщі — реформи чи революція?) і скорочений курс для В поряд­ ників і Виховників СУМ. Крім того, відбулися ще й доповіді на окрем і теми: 60-річчя ство­ рення УАПЦ, оборона політв’ язнів у с в і т л і права, українська самвидавна література 70-их років, фальшування історії України, викрите Ю. Бадзьом. Програму здійснено при допом озі наступних осіб: д-р В. Косик, мґр О. Коваль, м ґр В. Ленин, С. Мудрик, Р. Шупер, В. Гайдамаха, Зенон Коваль, П. Ревчук, Л. Деременда, О. Федечко. На жаль, мимо наполегливих старань і численних просьб до від­ повідних церновних чинників і цього року, як торік, жадний свящ еник не приїхав відправити св. Л ітургію й заопікуватися молоддю, яка стоїть на порозі життя; це непрощенне недбальство і зневажання. Я к кож ного р о к /, незабутні враження залишили в таборовиків м анд­ рівка з тереновою грою у засніжених лісах Арденів, прогульна до Л ю ксем бургу, забава під звуки оркестри »Опришки« і прощальний вечір зі зустріччю Н ового Року. Успіх табору щодо кількости учасників, виконання заплянованої про­ грами й дружньої сум івської атмосфери є запорукою все нових та­ борів — зимових — у Франкополі.

396

ЕНСУМ

ПОЖЕРТВИ НА П РЕС Ф О Н Д -АВАНГАРДУ -

Австралія Сідней:

Олексій Мо/юз, збл.ч. 499 — ЗО дол. Склали. Відділ. Союзу Українок ім. 0 . Басараб в Лідкрмбі ~ 20 дол. ІІо 5 дол.. К. Мороз і II. Середюк; по 3 дол.: /. Косичинський. І. Кобрин, зб.л.ч. 4 9 0 — 26 дол. Склали: І. Кобрин по 2 дол.. А. Кобрин, В. Павлів, II. Король, П. ГІрикаля, Г1. Кобрин, М. Кобзан, М. Ілин, В. Тимуш; по 1 дол.: І. Москаль, X. Вовк, Н. Махіор. В. Павлів, зб.л.ч. 807 — 23 дол. Склали: II. Середюк — 5 дол; по 2 дол.: В. Павлів, І. Лапка, 0 . Г'утпник, М. Вовк, В. Макар, С. Лісовець, В. Гилька, В. Фііурка; по 1 дол.: 0. Касіян, М. Лис. 0. Ковальський, зб.л.ч. 4 9 3 — 21 дол. Склали по 5 дол.: Д. Гри­ нюк; по 2 дол.: 0. Ковальський, II. Тур, Г. Дідес, 0. Мороз, В. Домович, М. Коцко, 0 . Рогожинський; по 1 дол.: Й. Гаман, І. Гарбера. М. Кулик, зб.л.ч. 494 — 2 9 дол. Склали по 5 дол.: М. Кулик, 1. Боднар, Г. І'оловінський; по 2 дол.: І. Смирдз, /7. Скирда, С. Добровкий, М. Івасик, Г. ІІобігуиіка, М. Гулак, І. Квасниця.

Великобританія Ноттінґгам: М. Джус, з весілля Маріяни Джус з А. Ситником — 5 ф.ст. Лестер: З весілля Романа Гривнака з Анною Костів — 16 ф.ст. Лондон-Кеннок: з весілля Еви і Карміна Барбіеро — 6 ф.ст. Манчестер: Д. Литвин, зб.л.ч. 650 — 14.50 ф.ст. Склали по 1 ф.ст.

Д . Литвин, М. Лихолат, І. Овчарик, В. Рудковський, І. Новий, II. Лучків, 0. Марковський, М. Остафійчук, Б. Боднарець, А. Кри­ воніс, А. Кіндрат, В. Рожні, Г. Мельник, В. Вовк; ТІ. Холявка — 0.5 0 ф.ст. З весілля Люби Стасік і Т. Циктора — 19 ф.ст. Сяяв: Іван Волощук, зб.л.ч. 641 —22.50 ф.ст. Склали: І. Куиак — 2 ф.ст.:

по 1 ф.ст.: І. Волощук, II. Назаркевич, І. Романюк, Нечипір, С. Хоменко, А. Тимрук, М. Кінаиі, Д. Марущак, II. ІІреснер, Е. ІІискан, М. Клим, І. Скрипочка, В. Луців, І. Кавич, В. Кінащук, .1/. А7нащук, М. ІІронів; по 0 .5 0 ф.ст.: II. Павлюк, М. Захаревич, II. Скорий, /. Наконечний, М. Сирота, 0. Кравчик, 0. Мороз.

Бельгія Серен: Mux. Корнійчук — 500 бфр. В ам. А. Мацьків, зб.л.ч. 4 2 3 — 2000 бфр. Склали по 200 бфр: К

Мацьків, В. Іванків, 0. Мах, І. Зубрицький, М .Д Шийка, П. Паславський; по 100 бфр.: С. Бойко, С. Микитин, Віра Вайда. М. Загребенний - 5 0 0 бфр. С. Р и н и к - 310 бфр. Ля Л ю вієр: С. ІІеріх, зб.л.ч. 428 — 50U офр. Намюр: В. Світий-Вандам — 200 бфр. Брюссель: Іванна Куропась — 540 бфр.

Норвегія Осльо: ІГтво Чавси, зб.л.ч. 452 -

500 корон. Склали: Іван і Софія Чавси — 160 кор., по 100 кор.: Бобко, М. Руй; по 50 кор.: М. Радеіїко, І. Ваняліцький; 40 кор. — В. Петренко.

ІІХ^ств Ьэ^аемо В Дарбі, Англія, звінчалися 26.4. 1980 р . Любомир СЕНІВ з Олею К У З М ’ЯК. Тайну вінчання довершив о. крил. М. Матичак при численній участі весільних гостей. Весільна гостина відбулася в домі Відділу С У Б, в Л естері, звідки похо­ дить Молодий. Весілля відбулося за старим українським звичаєм. З а сто­ лами засіло 230 гостей, а на головному столі виднів великий коровай, прикра­ шений символічними колосками пше­ ниці. На заклик старости п. В. Медицького і за згодою Молодих, пере­ ведена збірка дала 43.50 ф.ст., крім того 10 ф.ст. від Молодого за »викуп« Молодої. Гроші розподілено на прес­ фонд »УД« — 13.50, »Ш 1« — 10, на Залю »Хортиця« в Тарасівці — 10 і на пресфонд »Аванґарду« — 20 ф.ст. З подякою за пожертву, бажаємо 12. липня 1980, в церкві св. ІванаМолодій Парі Многих і Щасливих Літ! Хрестителя у Дітройті, відбулося вінчання Олі ФЕДОРІВ і Андрія ДЗЮБАНІВСЬКОГО. Тайну подруж­ жя довеошив о. Володимир Климчук. Молода пара — це прикладні члени СУМ. Оля, дочка відомих українських суспільних діячів у Дітройті, Марії та Івана Федорових —це бувша булавш й член управи Осередку СУТМ, »Ки­ їв «, та довголітній член. Капелі Бан­ дуристок, під керівництвом Петра Потапенка, при Осередку СУМ ім.П . Орлика. Андрій, син відомих українських діячів Ольги й Володимира Дзюбанівських у Міссіссаґа, Канада.вихований в СУМ, е булавним К У та головою О-ку СУМ ім. С. Петлюри в Етобіко. Весілля відбулося за українським звичаєм. Під час гостини проведено збірку, яка дала 32 0 дол... З цього призначено 150 дол. на пресфонд »Аванґарду« та »Крилатих«, 35 дол. на »ГомінУкраїни«, 135 дол. на вихов­ ні цілі Осередку СУМ в Етобіко. За пожертву щире Спасибі, а М о­ лодій Парі бажаємо багата Щастя в родинному і суспільному житті!

398

16.8.1980 в церкві Успенія Пресвя­ тої Богородиці в Манчестері, звінча­ лися Любомира СТАСЮ К і Тарас ЦИКТОР. Акт вінчання довершив о. Крил. Я. Гаврилюк в сослуженні о. Е. Небесняка. Новоженці від молодих літ виростали в лавах молодечих органі­ зацій; Любомира в Пласті а Тарас в СУМ. Батько Тараса, Василь Циктор це активний суспільно-громадсь­ кий діяч, довголітній активний член К У СУМ, Округи і Осередка а з а ­ разом і довголітний управитель шко­ ли —українознавства в Олдгамі. На весільне принятия, в Д ом і У к­ раїнської Молоді в Манчестері, прибу­ ло около 350 гостей. Старостували О. Шляхетт і М. Цебрій. Було пе­ реведено грошеву збірку, яка дала 98, 24 ft. яку розприділено на фонд Обо­ рони України 5 0 ф.ст., на »Авангард« і »Юнак« по 19 ф.ст і на "Україн­ ську Думку« 10.24 ф.ст. Молодій ІІарі Бажаємо Многих Щасливих Л іт , а Жертводавцям щи­ ре спасибі!

2 3 .8 .8 0 р. в Велланд, Канада, звінчалися Михайло М А К А Р і Орися САЛАМОН. Тайну супружжя уділив о. Кіндрат Дячук. Весільна гостина відбулася в Укра­ їнському Культурному Центрі, з укра­ їнським звичаєвим обрядом при участі 4 0 0 гостей з різних місцевостей. На вишиваних обрусах пишалися три ве­ ликі короваї роботи п-тва Шпаків і Попелиишн з Тамільтону. По промо­ вах батьківМ. Саламона і Є. Макара, вітав від К У СУМ д. М. Фітоль. Старостував п. Б. Петрусик. Сумівці Зірка Пугарська і Роман Грох вручили дарунок від О-ку СУМ. Молода ГІара це провідні активні члени О-ку СУМ у Велланді. Михайло є булавним Осе­ редку, а Орися — Виховниця СУМ. Батьки Молодого пожертвували 5 0 дол. на »Авангард«. Батькам щира подяка, а Молодій П арі бажаємо щасливого і довгого життя!

399

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕС Ф О Н Д »АВАНҐАРДУ«

ЗСА Чікаґо » Крути «:

Г. Дронь — з весілля І. Пелипчака з Оксаною Дикою — 25 дол. /також на »Крилаті« — 25 дол./, з весілля Є. Д ем ’янчука з Орисею Остап — 15 дол. /також на »Крилаті« — 15 дол./ Рочестер: Богдан Борис, зб.л.ч. 791 — 104 дол. Склали по 10 дол.: Оля Король; по 5 дол.: Б. Борис, І. Тороус, І. Гонтар, М. Гудзоватий, Б. Сипняк, Б. і І. Дико, С. Сипняк, Н. Базюк, В. Рабарський, І. Рйопка, Я. Глушко, 3. Масловський, Ст. Сипняк; по 3 дол.: П. Балко, Б. Губка; по 2 дол.: Я. Зінчин, Я. Сірветник, М. Савицъкий, М. Чолач; Л . Цап — 1 дол. Бруклин: І. Макар, зб.л.ч. 745 — 60 дол. Склали: І. Макар — 4 0 дол. М. Гранківський — 10 дол., 0 . Макар — 6 дол., 0 . ІЛупер — 4 дол. Олекса Волошин, зб.л.ч. 747 — 61 дол. Стали по 5 дол.: 0 . Во­ лошин, І. Чідино, Дмитрів, А. Служало; по 3 дол.: І. Хомич, І. Омельчук; по 2 дол.: Д. Федорів, С. Заяць, П. Польняк, М. Геребецький, М. Підсосний, І. Домашовець, В. Б аб’як, М. Вовк, В. Степаник, М. Чотинський, Т. ІЛевчук; по 1 дол.: М. Одомірак, М. ІЦерба, 0 . Бучок, К Михайлишин, А. Зурок, І. Галатин, II. Лещиишн. Сиранюзи: 26-й Відділ ООЧСУ — 25 дол. /також на »Крилаті« — 25 дол./ Клівленд: Іван Стадник, збл.ч. 225 — 20 дол Склали по 5 дол.: /. Стадник, А. Кокодиняк, В. Корнацький, В. ІІІудан. Володимир Кметь, зб.л. ч. 2 1 6 — 10 дол. Філядельфія: Василь Куропась, зб.л.ч. 987 — 42 дол. Склали по 10 дол.: В. Куропась, Роман Дикий; по 5 дол.: Мирон і Ліда Федорів, С. Шагала; по 2 дол.: А. Завадовський, І. Куриляк, 0 . Беренко, А. Філіпс; по 1 дол.: І. Кравченко, К. Дерев’янка, Скороход, І. Козоріз. Чікаґо »Крути«: Г. Чомко, зб.л.ч. 755 — 50 дол. Склали: /. Салацький — — 5 дол., А. Щурко — 3 дол.; по 2 дол.: Г. Чомко, М. Семків, 1. Петущак, М. Чехар, С. Окрух, 0 . Бурдяк, Г. Дронь, П. Бой­ чук, А. Бурдяк, М. Білецький,В. Савчак, 0. Зрада, А. Голірук, М. Остап, М . Долошицький, В. Кушнір, Н. Воробець, І. Фецуляк, 0 . Галан; по 1 дол.: М. Шпайда, І. Шиманський, П. Бойчук. Л ейк Дженева: Степан Каспрук, зб.л.ч. 340 — 50 дол. Склали: С. Каспрук — 20 дол; по 10 дол.: М. Місюрак, М. Курпіта; по 5 дол.: М. С кірка, К. Каспрук. Всім Жертводавцям і Збирачам наша сердечна подяка, а Молодим Парам бажаємо Многих і Щасливих Літ ! ДОРОГІ ЧИТАЧІ! Видавництво С УМ о де р ж у є численні р екл я м ац ії щ одо спізнення "Аванґарду". Виясню ємо, ш о спізнення є насл ід ком спізнених вплат частини відборців журналу ян нольпортерів. тан ; післяплатнинів. Тільки зав д я ки збіл ьш еним н ад хо д ж енн ям зі з б ір о к на пресф онд, що Видавництво зум іл о випустити два останні числа з 1980 року. Тому, хто щ е не вніс передплати, просимо ц е зробити негайно, а ноль­ портерів просимо не затягати з розчисленням. Потрібно та ко ж збільшити тираж за рахунон ноа..д передплатнинів, а 'а к о ж необхідно далі збирати на пресфонд журналу. Видавництво п оки щ о не Ma t ніякого фонду для своєї праці. Д о л я »Аванґарду« л е ж к т ь у Ваш их рунах, тому просимо до співпраці.

В -В О СУМ

400

ЗМІСТ О. Рожна: Рік праці на сторожі сум. ідеї'...................................................... 321 С. В ож аківський: В п ам ’ять Лоляглим Героям СУМ —С В У ................... 325 М.А.: Спілка Визволення України / 2 / ............................................................. 330 Комунікат-УГВР—О У Н про смерть Осипа Дякова-Горнового .................. 335 С. Дянів-Горновий: Чому ми переможемо?.................................................. 337 ...: Алла Горська ........ ........................................................................................ 340 Є вген С верстю к: На могилу Алли Горської.................................................. 341 Доброволець на виміну Ю. Шухевича........................................................... 343 П О ЕЗІЯ - ПРО ЗА Святослав Караванський: Колискова............................................................ 351 Кіндрат С то р ч а к Павло Полуботко /т рагедія/ ............................................353 Н А У КА -

КУЛ Ь ТУ Р А - М И С ТЕ Ц ТВ О

Ірина Капинець: Сон Святослава .................................................................... 357 Ред.: Христя Ш міґель ........................................................................................362 Інтерв’ю з Христиною Ш міґель ...................................................................363 В И Х О В Н И КИ К Ушинський: Мова і духовість........................................................................ 368 С У С П ІЛ Ь Н И К И Р.З.: Проти знецінення істин!............................................................................ 372 М ІЖ Н А Р О Д Н И КИ Л іда Деременда: Д ія молоді по л ін ії підтримки Українського народу в змаганнях за національну свободу............................................................ 376 М аркіян Беркут: Криза Москви в Афганістані.............................................. 378 С У М В Д ІЇ

X V I Крайовий З ’їзд СУМ Америки ................................................................3 8 6 С П С : СУМ в Австралії у 30-ліття .............................................................. 391 Г. Климук - І. Квасній: В обороні України і її Церкви ............................. 394 СПС: X III Европейсьшй Зимовий Табір на Франкополі........................... 395 ...: Пожертви на пресфонд »Авангарду«.........................................................397 Щ АС ТЯ БАЖ АЄМ О

Любомир СЕНІВ з Олею К У З М ’ЯК, Оля Ф ЕДОРІВ і Андрій Д ЗЮ Б А Н ІВС ЬКИ Й , С ТА С Ю К Любомира і Тарас ЦИ КТО Р, Михайло М А К А Р і Орися С А Л А М О Н . .......................................................................................... 398 Пожертви на пресфонд »Аванґарду« і до Читачів........................................ 4 0 0 На обкладинці:

Вітраж: Тарас Шевченко »за грат ами« в Київському університеті (роз­ битий яничаром!) роботи Алли Горської, Г алі Севрук, Людмили Семикіної і Панаса Заливахи.

І

Голова Проводу О У Н Ярослав Стецько і п -і С. Стецько в маніфестаційному поході з сумівцями в Мадриді 1 1 . 1 1 . 1 9 8 0 p. IV

m W fm