Авангард (ч.153)

Ч. 4, (153) P. XXXIV

ЖУРНАЛ

анґард II' УКРАЇНСЬКОЇ

/И О АОА!

_//////.///, ( i.riii.in , пни

■I IPECA АДМ1Н1СТРАЦП «AVANTGARDE» 72 Bid C h a rle m a g n e 1040 B ru x e lle s tei: 734. 04 82

КРАЙОВІ п р е д с т а в н и ц т в а Вел Брітанш: KU SUM

ДВОМІСЯЧНИМ,, В И Д АЄ ЦЕНТРАЛЬНА УП РАВА С УМ

«Tarasivka* Old C liff House W e s to n -o n -T re n t, D e rb y ’s

VANGUARD - b i-m o n th ly

Австралія

O fficial Press Organ o f the Ukrainian Youth Association in Exile

Mr. J. K u tn y j 7 Dale stre e t M a rib yrn o n g 3 0 32, Vic

AVANTGARDE - bim estriel Revue de jeunes editee par le Com ite C entral de I’Union de la leunesse ukraim enne en exil

Лрґентіна

I f амии

W. Z astavriyj S oler 5 0 3 9 B u e n o s-A ire s

Ivan K uchar r-uia Baia Grande, 146 --la Sao Ja jlo -S P

Pedaiyt: коле tin » Головний Редактор — Роман Зварич. Члени: 0 .Рожка, Б.Потапенко, А.Лозинсъкий, А.Прядка, I.Зварич Графічне оформлення: Графік Яків Гніздовський Редакційне листування й матері яли надсилати на адресу Редакції: «AVANTGARDE!»

136 2nd Ave, N ew York NY. USA 10003

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ HA 1980 РІК КРАЇНИ

ОДНЕ ЧИСЛО:

ЗСА КАНАДА ВЕЛ. БРІТАНІЯ АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ Н ІМ ЕЧЧИН А АВСТРІЯ АРҐЕНТІНА БРАЗІЛІЯ

дол. дол. ф.ст. австр. дол. бфр.

ФФР-

н.м. шіл. пезо круз.

3.00 3.00 1.20 2.50 80.00 12.00 6.00 35.00 20.00 Ю.00

РІЧНО : в передплаті в післяплаті до 31.3.80 14.00 дол.

15.50 15.00 дол.

16.50 5.50 фхт.

6.00 дол.

12.50 14.00 бфр.

400.00 450.00 55.00 60.00 ФФрнм.

28.00 30.00 175.00 шіл.

200.00 9000.00 Нзо 10000 00 ! і -7. - і 15

Printed in B elgium © diteu r responsabie - © Ш т І І , Ш ®*а <Gn®temagn«, 1040 В щ хеїіег

ЗЕВСЕ, ДЕ Ж ТВІЙ ГРІМ? /Р .З ./ Нолись давно, стародавні греки, первоосновничи т. зв.західньої цивілізації, започаткували влаштовувати ґрандіозні фестивалі, що звалися Олімпіадами. Ці спортові змагання мали служити символічно ознакою їх мирних, чесних співвідносин і взаємного пошанування засадничих прав кожного громадянина. Ці надзвичайні, традиційні змагання мали більше і глибше значення чим тільки стисло атлетична конкуренція між найпередовішими змагунами тодішньої Греції. Ідея Олімпіяди, в первісному, — це апотеоза всіх людських чеснот /фізичних і духових/, що їх греки уважали, згідно з їхньою поганською мітологією, дарами богів, щоб ушляхетнити все людство. Тому, ці масові фестивалі від­ бувалися біля гори Олімпії — небесної твердині богів — як вияв їхньої вдячности перед богами, а особливо на славу й честь »наймогутнішого бога« — Зевса — бога громів. Коли греки прославляли своїх найкращих, переможних змагунів, вони в дійсності прославляли своїх богів, а радше ті чесности й шля­ хетні риси характеру, що в морально-етичному змислі були теологічно узмістовлені в цих »богах«. Це були чесности фізичної і духової краси, чесности, пошанування свободи й справедливости, як і різкої нетолеранції всякого рабства й крутійства; це чесноти »чистого« ідеалізму, любови батьків, друзів своїх і Вітчизни, але й рівно ж непокірної ненависти до ворога за ганьбу покривдження, за свавільне угробпення трансцендентних святощів та національних цінностей. Казали тоді греки, що коли б один із змагунів знизився до рівня шахрування та підлих хитрощів, цебто нечесно змагався, — тоді все­ могутній Зевс фимучою, лютою блискавкою викреслив би з лиця світу такого негідника Бо Зевс, згідно з їхньою мітологією, не міг знести крутійства, обману! Вся його суть бридилася брехні і його лють в таких випадках не знала милосердя. В 189 6 році, з надією оживити цю »олімпійську« шляхетність, знову відновлено модерні Олімпійські змагання, які від тоді відбуваються по нинішний день що чотири рою, за одним виїмком: в 1940 році не відбулася Олімпіяда з огляду на Другу Світову Війну. А в 1936-ому році Олімпіяда відбулася в Берліні — в столиці гітлерівсько-нацистської Німеччини, — в центрі одного з най кривавіших, найсвавільніших ґеноцидів в історії людства. Тоді, західні «демократичні держави, які уважали себе найпередовішими, найальтруїстичнішими захисниками людських чеснот свободи й справедливости, рішилися взяти участь в цьому ґрандіозному фарсі Гплера, щоб мовляв замирити цього деспота, щоб не розлютити Німеччини, не дати спонук до її дальших аґресій.

161

Тоді, стародавні греки напевно сказали 6, що гримуча лють Зевса буде скора й рішуча. Незабаром прийшов катаклізм 1939-го року, який ганьбою тих »замирювачів<‘ записаний в історії, як Друга Свгтова Війна. Цей натанлізм повинен сьогодні служити нам наукою, що ножному наїздництву, терору, Геноциду треба конче і зразу ставити в противагу боротьбу в ім’я абсолютних чеснот Правди, свободи й справедливости. Лиш е той дійсно любить і цінить мир, хто готов прийняти смерть в боротьбі проти загарбника. Тільки той серйозно по­ шукує істину, хто ціною життя буде захищати її «чистоту« перед всяким ворожим насильством. Правда сама собою не переможе, коли насу­ ваються сили брехні, обману, і крутійства. Правда тоді перемагає, коли перемагають її носії, які, піднявши з руки Зевса цей мітологічний Меч-Правди, заповідають ножному ворогові до-смертну війну. Коли б це були зрозуміли в 1936-ому році, можливо не дійшло б було до катаклізму світової пожежі. В 1980-ому році Олімпіяда відбулася в М оскві, але досі не знати чи новий термоядерний катаклізм не стане на перешноді до наступної Олімпіяди в 1984 році, і видно, що грубошкіра апатія та моральна декадентність накрили вже призабуті, хоч мовилось ятріючі гіркі та глибо­ кі шрами історії з 1936-ого року. Хіба ж так швидно можна призабути трагічну науну історії? Н евже ж не знають всі ті «волелюбні, д ем окра­ тичні" країни, учасники нового «Грандіозного фарсу«, що зветься «Олімпіяда 1980«, що С С С Р — це необчиспеного розміру, кров'ю облитий та кістьми мільйонів споруджений мавзолей Націй і Людини що М осква — це символ най брутальнішого націо- і ґено-циду, безог­ лядного терору, варварства та рабства немов сам е пекло уосіблене на землі, витворене в демонічно-патологічних умах многих поколінь московських імперіялістичних деспотів та їх скрізь розкинених ватажків. А може цього не хочуть видіти, себе само-обдурюють в своєму гедонізмом збоченому животінню з надією, що в наступній а гр е сії М осква їх пощадить. В ж е байдуже чи поодинокі країни стоять в пер­ шому, чи останньому пляні законом ірної мосновсько-большевицьної експансії. Суть з тому, що М осква поставила собі за мету уярмити й завоювати увесь світ. Скоріш е, чи пвніш е — це байдуже Однак, сторін абсолютно небайдуже оцінює події і в будучому ска ж е нащадкам, н ю в с і ці нраїни-учасники московсьної Олімпіяди були таки слів-лартнерами м осковської шовіністичної експансії /!/, бо свідом о брали участь у масовій, обманливій, пропаґандивній акції, що задумана на те, щоби підготовити психологічний грунт для нових загарбань. Брати участь в цьому фіяско, значить дати свій санкціонований «карт блянш« на нове нолоніяльне крово-пролиття! Щ о ж сталося з твоїм громом, Зевсе? Чому не вдаряєш тисячними блискавками Правди в М оскву? Н евж е ж угробили цляхетного, древньо­ го, але одвічного «духа О лім пії"? Н евже ж немає відважних лицарів, «аристократів духа«, що своєю морально-кріпкою силою волі сп р о м о ж ­ ні піднести твого не легкого Меча-Правди в боротьбі проти негідників тиранів в ім’я свободи й справедливости? Чи тільни залишились при владі волелюбних країн моральні кастрати, в яких бракує хоч-би йоти волі та звичайної гідности заглянуги у вічі Правди? Чи таким, як лорд Кіланін, своїм підлим афоризмом, що «не вільно мішати спорт з полі-

162

Лев Ярошевскннй

СПОМИНИ ПРО т. ЧУПРИНКУ

Роман Ш у х е в и ч — спортовець, п о п у л я р н о зв а н и й »Шух«. Про великого Командира геройської УП А — Романа Шухевича — Та­ раса Чупринку — можна би сказати дуже багато. Про нього можна би говорити як про революціонера—підпільника, про вояна, командира, політика, державного мужа і вкінці, як про людину. Очевидно, одною статтею неможливо охопити його багатогранної постаті і діяльностм. Для цього треба було б написати окрему н н и ж ^ — монографію. Я, сьогодні, хотів би сказати про нього коротко, скромними сло­ вами, так, як скром ним він був в життю. Думаю, що буде корисним, коли ми відсвіжимо собі своє знання про цю величну постать наших недавних минулих визвольних змагань, а молодь бодай загально діз­ нається про життя і дії цієї вепиної людини, пам'ять якої сьогодні вшановуємо. Я мав щастя знати Романа Шухевича з ранніх юнацьких літ, бо ходив з ним разом до школи до 2-гої кляси української академічної

sssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssss А тикою«, вдалося угробити твій Грім, Зевсе, з надією на віки приго^

ломшити його? Ні! Правди ніяк не приголомшити! З могил Героїв Нації будуть бити твої громи, бо там ж иве дійсний »дух Олімшї«, шляхетний дух свободи й справедливости. Могили перетворються у вулкани. Цей грім мусить вибухнути синхронізованими національно-визвольними, революційними зривами всіх М оскво ю поневолених, але не угроблених, народів на чолі з Україною ! І знову звулканить »нова Олімпія» в самому центрі золотоверхого, святого міста, Києва. А на самому верху звепичіє прадавній храм Божий Св. Софії, як незнищима Твердиня Правди. Бо твій »грім Олімпії", Зевсе, — грім Волі й Правди, свободи й справедливости — незнищимий! Київ проти М оскви! /Користуєм ося тут мітологією про»Зевса« виотючно, як літературною метафорою. Проситься не вбачати в цьому якесь пропагування, мовляв, «нового поганізму«, як це дехто вж е робив з очевидними загадковими мотивами./

ґімназії у Львові. Був він тоді щуплим, сухорлявим, зовсім незамітним хлопцем, так, що ми, учні тої кляси, зразу не звертали на нього уваги. Але в дуже короткому часі Роман своїми здібностями, своєю вдачею, та своєю поведінною звернув на себе увагу не лише нас учнів, але й наших професорів. Ми підсвідомо визнали його першим між нами. До нього ми зверталися зі своїми хлоп'ячими проблемами, клопотами, спорами. Зокрема слабші в науці учні, зверталися до нього за поміччю. Він усім радо помагав, а робив це в такій субтепьній формі, щоби не показувати своєї вищости над другими, або щоб ногось другого не принизити. Він був скромним, але принциповим, працьовитим, дуже обов’язко­ вим, і над свій вік серйозним, та при тім веселої, погідної і лагідної вдачі, завжди приязно успосібяений до своїх товаришів. Був дуже здібним учнем зокрема в математиці та в української мові Будучи в 6-ій клясі приготовляв товаришів з 8-мої кляси з м атематик до матури. До професорів відносився з пошаною. Викладів всіх профе­ сорів слухав уважно, стараючись зрозуміти та запам’ятати все, про що даний професор на лекції говорив. Картав тих учеників-товаришів з поміж нас, які під час шкільних лекцій поводилися невідповідно, чи навіть намагалися докучати професорам. До слів кожного з ким розмовляв прислуховувався уважно. Відповідав після зосередженої надуми норотко, чітко, прямо, але чемно, приязно. Був дже побожним. В церкві під час Бопослужби був зосереджено зайнятий відправою. Ніхто ніколи не бачив його щоби він в церкв. під час Богослужения розмовляв з товаришами чи поводився не відповідно. Роман відзначався великим тактом та високою особистою культурою. Ці прикмети характеру, які з бігом літ він поглибив і скріпив, стали підставою, немов фундаментом, на якім розвивалася його діяль­ ність впродовж цілого його життя. Вже в 6-ій клясі Роман Шухевич став духовим провіднином цілої ґімназії. А треба пригадати, що це були роки безпосередньо після наших програних Визвольних Змагань. Українська молодь в тому й молодь нашої ґімназії ставилася вороже до польської окупаційної влади на наших землях. З тієї причини молодь ґімназії часто улаштовувала різні недозволені польськими властями демонстрації, святкування недозволених для учнів ґімназії українських державних свят, бойкот польських примусово влаштовува­ них державних свят, усування зі шкільних кпяс портретів польських державних достойників і проче. В 1923-ому році будучи учнем 6-ої «іяси Роман вступає в члени тайної Української Військової Організації — УВ О — членами якої були в той час старшини, підстаршими і стрільці українських армій з часів наших визвольних змагань — отже старші досвідчені вояки. Але і в тому середовищі Роман заледве 16-літній юнак звертає на себе увагу своїх організаційних зверхників. І вже по кількох місяцях висилають його на спеціяльний вишкіл в Карпати, призначений для найкращих, для вибранців. Це все сказане відноситься до його юнацьких літ. Після матури приділяють Романа Шухевича до Крайової Бойової

164

Референтури У.В.О. де він очолює один з бойових відділів. В тім часі попри активну бойову діяльність старається він передувсім набути якнайширше знання з військової ділянки. Покликаний в тім часі до польського війська дістається до старшинської шноли т. зв. підхорунж вж , здає всі приписані іспити з відзначенням і чекає на промоцію на підхорунжого, що має відбутися за кілька тижнів. Але в міжчасі, його арештують, усувають з підхорунжівки і позбавляють його права до скороченої однорічної служби у війську, та приділяють його до полку як звичайного жовніра. Але і побут в полку Роман використовує на здобуття військового знання і кінчає там школу для підстаршин. Після виходу з війська виїжджає до Данціґу на студії', а рівночасно беретам участь в різних спеціяльних військових курсах Своє військове знання завершує курсом для штабових старішн, який закінчує з від­ значенням! На тім курсі винладали, крім німецьких старшин, 2 японські генерали. Я бачив у Романа знимку з того курсу, де він стоїть з тими генералами, а на відворотній стороні є для Романа дединація генералів з їх підписами. Я з розмислом підкреслив військову освіту Романа Шухевича, щоби наглядно поназати, як основно він був приготований до посту командира УПА, який він обняв в 19 4 3 році В 1 9 2 9 році постає Організація Українських Націоналістів — ОУН. УВ О передає новоствореній О У Н свої референтури, задержуючи за собою бойову референтуру, а в 1932 році УВ О зливається повністю з ОУН Роман Шухевич зразу вступає в ряди О У Н , де очолює пост бойового референта Крайової Екзекутиви. За той час змінялися кілька разів Провідники Крайової Екзекутиви. Тільки Роман Шухевич стояв незмінно на пості бойового референта Крайової Екзекутиви, бо не було нікого між членами, хто міг би бути ліпшим на цм пості від нього. Про бойову діяльність Романа Шухевича не буду згадувати детально. Вона була дуже успішна. Пригадати треба, що в тім часі, побіч індивідуальних ооєвих акцій, примінено танож масову дію — більше політичного характеру, — як бойкот польських монопольних виробів, акція за українські шноли, акція за усунення з українського села — чужинця-спенулянта, який помимо того, що жив з українського селянина, був майже з правила інформатором-донощином на тих селян польській поліції. На місцетих чужинців-спекулянтів засновувано по селах українсь­ кі кооперативи. Ці акції спричинялися до національного освідомлення та політичної вироблености українського селянина. В 193 4 році польська поліція запроторила Романа Шухевича до концентраційного табору в Березі Картузькій, а опісля до тюрми, з якої він виходить в 1937 році. А вже на початку 1938 року переходить нелегально на Карпатську Україну, щоби допомагати там організувати те, до чого він мав особливе замилування, та до чого старанно приго­ товлявся впродовж років — українську збройну силу Карпатської України — Карпатську Січ. В штабі Карпатської Січі одержує пост старшини для окремих доручень. Становище це вимагало окрім знання військового діла також полі­ тичного вроблення і зорієнтованости в часто мінливих ситуаціях, та

165

великого такту і хисту в поведінці із своїми, та сторонніми чинниками. На цім пості головне зусилля присвячує Роман Шухевич придбанню зброї для Карпатської Січі. В тій цілі їздить кількома наворотами до Праги і до Відня. Коли йому вдалось підшукати джерела для набуття потрібної зброї — виїжджає нелегально до Львова, щоб завербувати потрібних старшин, а впершу чергу роздобути гроші на закуп зброї. b Закарпаття повертається Роман до Кракова і в 1 9 4 0 році стає: 1/ Референтом зв’язку з краєм, окупований в той час большевиками, 2 / Провідником О У Н на українських землях під німецько ю о куп ац ією. З/ Військовим Референтом революційного Проводу ОУН. Як референт зв'язку з Краєм зорганізував цей з в ’язок на солідно опрацьованій базі При помочі того зв'язку відбудовано сітку О УН на західно-українських землях, яка була м айж е повністю знищена з приходом большевиків на ці землі в 1939-ом у році. Ян Крайовий П ро від н икО У Н на теренах окупованих німцями (Лемківщина, Засяння, Холмщина), організує вперше в історії тих земель сильну сітку О УН , яка стала пізніше базою знаної нам боротьби українського народу Занерзоння — боротьби провадженої УПА. Як військовий референт О У Н організує низку військових курсів на яних вишколено цілий ряд військових старшин і підстаршин, яні пізніше стали стрижнем командного складу УПА. В тм часі організує Український Леґю н, стягаючи в його ряди ідейний елемент з поміж української молоді, що опинилася тоді на еміґрації. З тим легіоном вируинв в червні 1941 року на Україну. Дійшов з ним аж до Вінниці. Роман Шухевич використовує цю боротьбу для придбання досвіду у веденні партизанської війни. Як бачимо, він використовував кожну нагоду для збільшення—погли­ блення військового знання. В есною 1 9 4 3 року ІІІ-ій Надзвичайний Великий Збір О УН обирає Романа Ш ухевича на пост Голови Бюра Проводу ОУН, а в осени цього року він обіймає пост Головного Командира УП А — як підполковник Тарас Чупринка; на цих постах переводить важливі рішення, що мали великі наслідки для дальшої революцій но-виз воль но і боротьби українського народу. Як Голова Проводу О УН він приймає керівну ролю в підготовці 1-ої Конференції Поневолених Народів, та в самій Конференції. Його пляни були включити до боротьби проти М оскви в сіпоневолені М осквою народи. Ця Конференція, що відбулася осінню 1 9 4 3 р на Волині дала початок сьогоднішній м іжнародно-політичній нонцепції АБН . Але найсильніше заблистів його талант на пості Головного Ком ан­ дира УПА. Тут він виявився як незрівняний організатор, талановитий стратег та пренрасний тактик. Д о сі УПА це були поодинокі повстанські відділи, що складалися із членів О У Н та підлягали військовій референтурі О У Н Перше рішення Романа Ш ухевича — Тараса Чупринни як головного Командира УП А було перетворення поодиноких збройних повстанських відділів О У Н в однородну, суцільну повстанську армію, з Головною В ій ськовою К ом ан­ дою, та Головним Військовим Ш табом. Другим величезних наслідків для дальшої боротьби рішенням, було

166

поширення рядів УПА з кадрів членства О У Н на ввесь український нарід. Від тепер вступ в ряди УПА був відкритий для кожного українця хто визнавав ідею збройної боротьби за Українську Незалежну Дер­ жаву. З тієї пори ряди УПА чесепьно дуже зросли. І ввесь український нарід підтримує морально і матеріяльно свою Армію. Очевидно, що ідейний зміст і політичний напрям боротьбі УПА надавала О УН , так ян організаційний шнелет, та стрижень командного складу творили старшини, підстаршини і стрільці — члени ОУН. Але цей ідейний зміст і політичний напрям боротьби УПА, якраз відповідав широким народнім масам і вони своєю поставою до УПА підтримували її та схвалювали якраз такий напрям революційної боротьби. Ці організаційні заходи Романа Шухевича—Чупринки наглядно вкаэ/ють на те, що він був не лише видатним війсьновином, але також визначним політиком і державним мужем. Бо він, хоча був чітко опредіпений політично, та очолював політичне середовище О УН , то одначе твердо визнавав засаду, що армія, це власність цілого народу, а її боротьба — це спільне зусилля цього народу. В такім лише характері УПА змогла відіграти цю дієву ролю в історичному значінню, яку вона відіграла. Коли організаційні справи УПА були наладнані, і як слід завершені, коли до революційної боротьби включився цілий нарід— Роман Шухевич зрозумів, що цю боротьбу, яквнутрітак і на зовнішньому форумі повинен очолювати про­ від, що складався з представників всього народу! Тому за його ін іц іа т и в о ю і старанням сти кан о в липні 1944 року Вепиний Збір Української Головної Визвольної Ради, цього революційно-підпільного Парляменту України. Там понликано до життя Генеральний Секретаріят — революційно—підпільний уряд України. На голову Генерального Секретаріяту Великий Збір У ГВ Р покликав Романа Шухевича. Також призначено його на пост генерального сенретаря військових справ, та затверджено його Великим Збором У ГВ Р на пості Головного Команди­ ра УПА з підвищенням до ступеня генерала. Ц е дуже коротенький нарис діяпьности Романа Шухевича—Тараса Чупринки — як вояка, політика, державного мужа. Дехто з нас може тепер сказати, що всі ті організаційні зміни, всі ті рішення, не були такі дуже надзвичайні, що вони були випливом потреби, хвилі, обставин Але саме в тому полягає велич людини, щоби своєчасно, пра­ вильно відчути потребу хвилі, уміти зформувати нову ідею, нову кон­ цепцію, мати відвагу та почуття відповідальности видвигати ту ідею, та силу волі і витривалість переводити її в життя От хоча б для принладу: переставна УПА з кадрів винлючно О У Н на кадри широких народніх мас не була в ті часи простою і легкою до переведення справою. Ц е була складна і затяжна справа. Успішно перевести цю справу м о т а лише людина формату Романа Шухевича—Чупринки, з його тактом і велиним хйстом та громадськім виробленням, а надівсе з його політичною далекозорістю. Як вояк-Командир Роман Шухевич—Чупринка також визначна по­ стать в нашій історії. Коли взяти до уваги те, що він зробив, чого лосягнув, та в яких умовинах діяв, то без пересади можна сказати,

167

що Великий Командир УПА Роман Шухевич—Чупринка не має собі рівних в історії новітніх партизанських армій та воєн. Проаналізуймо повище твердження: Він створив єдину у світовій історії модерну партизанську армію, без сторонньої помочі, чи то в людях фахівцях, чи в технічних матеріялах, в озброєнню, чи у фінан­ совій допомозі Не мав він ані вишколеного адміністративного апарату, ані командного складу, старшинських та підстаршинських кадрів Не було допоміжних служб, санітарної, постачання і других Те все творив він і організував в ході затяжної війни на чотирьох фронтах. Не мав він таного важного чинника для армії у час війни, як запілля, де можна би організувати нові військові частини, та переводити їх вишкіл, вишко­ лювати старшин та підстаршин, організувати санітарну службу і т.д. Все це треба було організувати в тяжких умовах в теренах охоплених боєвими діями, а часто навіть в ході боїа В історично переломових моментах нарід видає з поміж себе великих провідників, що надають печать свого духа добі, в якій їм доводиться діяти. Таким провідником був великий гетьман Богдан Хмельницький, що серед тяжних змагань відновив Українську Державу. На діпахвеликого Богдана та його насліднинів оформив свій політичний світогляд Тарас Шевченко — лицар слова, що своєю творчістю дав почин до сформування духовости новітньої української Нації. Отаман Симон Петлюра та полновник Євген Коновалець виховані на традиції Богдана та творчості Шевченка, зі зброєю в руках переводили в життя ідею Богдана і Тараса. В змінених формах і умовах продовжували бортьоу за ту велику ідею У В О та революційна О УН , очолювана Степаном Бандерою. В дальшому тягу підняли боротьбу за ту саму ідею зі зброєю в руках ОУН-УПА на чолі зі своїм великим командиром Романом Шухевичем-Чупринкою. А ноли ця остання бойова формація перекинулася н а і н ш і форми боротьби, нова молода Генерація шести і семидесятників продовжує змагатися іншими методами, бо в інших о бета новинах, але за ту саму ідею, за право українського народу жити вільним життям на вільній українсьній землі І даремні сподівання ворога, що вбиваючи Провідника боротьби він вб’є і саму ідею! Раз піднята великими синами народу ідея боротьби за вільне життя народу на своїй землі — не загине — доки ця ідея не буде завершена Чином.

ГРАНІ КУЛЬТУРИ (продовження) Взаємовпливи культур, не їх нівеляція Та принципово помилковим — при невіданні і кощунстві, — є свідоме твердження про вкпюченість української національної куль­ тури ян органічної і невід’єм ної частини культури російської. Мова м ож е йти про певні впливи і взаємовпливи, про нав’язаний спосіб буття протягом трьохстолгтнього ярма. Та культура однієї і другої нації, їх генеза й історія, національна психіка і дух, антропологія, етнографія і звичаєве право, взаємна нехіть і відмінність національних інтересів проявились на практиці ще до славнозвісного факту приєднан­ ня і почавши з епохи середньовіччя та закінчуючи на працях наших найвидатніших політичних діячів та ідеологів, учених та письменників (нині до речі заборонених) — все це разом узяте є реальністю, було і буде несп ростова ним доказом та незаперечним свідченням, що це дві ціпком різні і взаємно несумісні нації. А понад трьохстолітня політика підступного зривання договорів, невизнання, заборон, геноци­ ду, викрадання та присвоєння національних р е л іг ій і цінностей куль­ тури, погром ів, масових винищень та переселень, започаткованих Петром І і продовжуваних до нинішніх поколінь, в тю ч а ю ч и Сталіна, жертвами якого сталиЮ мільйонів українців, що відносини між ними носили і носять ворожий харантер. В перспективі ці взаємини здатні трансформуватись і набирати чинности нормальних Проте лиш після виходу України з і складу імперії, встановлення дипломатичних відносин на засадах рівности двох суверенних націй, повернення всіх українських етнічних територій (Кубань, Курщина, Вороніжчина, Білгородщина і т.д.)

— незаконно анексованих і включених в снлад Росії — в територіяльно непорушну цілісність і ю рисдикцію Української Держави, репатріяції населення, відшкодування та повернення українських національних цінностей протягом трьох століть награбованих і вивезених у столиці та міста Росії. Та це питання майбутнього. А нині наша національна культура — і в правовому і ще більше у фактичному розумінні — зна­ ходиться в положенні к о л о н іа л ь н о м у , дискримінованому. Так, українсь­ ка культура — це ослаблена, проте незламна, непоглинена, а функціону­ юча культура поневоленого народу, спільноти, що живе, бореться і бачить мету своїх стремлінь, мету — реалізацією якої є суверенітет, державність, свобода. Світова історія не знає також прецеденту, щоб в об'єднаній в одну державу імперії, з десятками поневолених і антагоністично на­ строєних до окупанта націй, функціонувала культура як єдиний і гарм о­ нійний організм усіх народів. В такій державі пануюча нація має пануючу (правда, не завжди вищу) культуру, практикує в різних формах культурний імперіялізм, домінуючи експансивним засиллям, проникнен­ ням імперської в підпорядковану, тотальним контролем над функціону­ ванням поневолених, головною задачею — відкритими каналами та під ширмою д ем агогії — стерилізувати специфічні риси та національний дух цих культур і нав’язати св о ї духовні цінності, ідею, психологію.

169

Етноцид ~ головна л іт а стратегів Москви Всепоглинаючий граб'ж цього набутку як цілосги — почавши від природних га економічних і закінчуючи людськими та посягання на генетичні основи нації, на скарбницю її культури — головна мета стра­ тегів Москви, основа основ їх далекоглядної і цлесгірям ованої діяльности, В сфері економіки під гаслом »єдіного народнохозяйственного комплекса", експлуатація і виснаження усіх наявних ресурсів, уже декілька десятиліть носить і тотальний характер, тотальну безкарність (світова громадськість лише мовчни спостерігає за злочинством, п о ­ слушно підписуючи, тобто санкціонуючи злочини — м іжнародні акти про '’невтручання" у «внутрішні» (!) справи), і тотальну безбороннсть, знекровленість та безсилля к о л о н іа л ь н и х . Відносно мала ефективність д;й самозахисту, невідповідність результатів до затрачених зусиль, сьогоденна слабість опору поневолених народів зрозуміла — мають пояснення. Воно неоднозначне і бере початок з епохи колоніального визиску народів царизмом 'а асимяяцм еліти, однак основні причини слабости визвольних процесів лежать в розгром і і ліквідації організованих нацональних сил теля жовтневого перевороту 1917 року, га незгасак> ому багатолітньому йльш озицько-російсьному терорі, що знекровив нації, здеморалізував їхні ще наявні сили зовніш ньою видимістю бесперспективности боротьби. Прблема ця настільки складна і трагічна, що перед деякими кількісно невеликими націями (Прибалтика, З а ка ­ вказзя, Середня Азія) болісно актуальним є не стільки питання дер жавности, як елементарного фізичного збереження. Малі народи не в зм озі дозволити собі на активний опір з мільйонами жертв, прикладом чого стала Україна, що в ім'я свободи докладає винятнових героїчних і цлеспря мова них зусиль і в наслідок цього, а також мовної, релігійної та культурної близькооти з окупантом, величини нації та її території, історичної долі та геополітичного положення, піддається особливо жорстокому тискові донедавна в політиці геноциду, а нині етноциду.

Реалізація політики етноциду Політика етноциду активно реалізується більшовицьким режимом уже з кінця 20-их років. В 30-40-ві рони етноцид як перманентний процес внутрішньої політики гегемона свідом о і з далекоглядним прицілом трансформовано в безпрецидентний по розмаху, масовості й жорстокості геноцид, аналогією якого м ож е служити хіба злочинна система винищення нацистами євреїв під час Д ругої світової війни. На рахунку обох цих режимів десятки мільйонів жертв. Навіть у практи­ ці — не кажучи про їх природу — дві системи немов «дві краплини води«: бльшовизм — «винахідник» ке перед сплянованих штучних голодв, що в один час охоплюють мільйони людей на величезній території, і йому належить «патент» на постійно діючу густу сітку концтаборів з виснажливою працею і дистрофічною смертю на «стройках соціалізме». А нацизм, випозичивши в перших немов у добрих родичів при «обміні д о с в і д о м » систему концтаборів — долучив і своє «відкриття« — газові камери Хіба це не разючий приклад ідентичности природи і цілей двох режимів? В 50-60 ті роки стратега ім перської політики, враховуючи нову І 0

міжнародну обстановку, військову могутність Імперії, а також меркан­ тильні потреби економіки, приходять де висновку, як практично внутріш­ ньою політикою 30-40-их років поставлені задачі осягнуто, а масова асиміляція в існуючих умовах с оптимальним варіянтом продовження установленої політики по винищенню націй у майбутніх десятиліттях. І вж е як її реальність, як цинічне хизування їх творців осягнутими результатами, як демонстрація перед світом власної могутности і безкарносте уже понад десять років над народами імперії чорним знаменом смерти і реквієм ом несеться формула »єдінии совєтскій народ*. Щ е більш трагічні наслідки можуть чекати нас в майбутньому, а це реальність сьогодення, оскільки вже понад два десятиліття етноцидові, враховуючи його фундаментальне значення для інтересів імперії, приділено першочергову увар/ й надано особтиво безапеля­ ційних форм. Знекровлення націй, викачування і переселення з етнічних земель на території метрополії та інші регіони величезних мас неро­ сійського населення, змішування, вимушена й нав’язана русифікація переселенців у безвихідних умовах: насильницька асиміляція корінного населення на його ж етнічній території через освітні заклади, пресу, видавництва, російське діловодство на підприємствах, в установах, армії, організований наплив російського населення і й о ю упривілейовані позиції на території поневолених націй, засилля і проникнення великодержавного шовінізму в кожну клітину національного житія цих народів і також просочування в нього величезної арм ії донощиків, шпиків, штатного апарату К ҐБ з його тотальним стеженням, необмеже­ ною владою, провокаціями і свавіллям у репресіях — це той коротко перелічений і далеко не повний комплекс засобів в арсеналі стратеі їв політики етноциду, яким надано тотального характеру і що в пропаганди­ стській дем агогії на одурманення мас — та ідеології на експорт за­ масковано етикетною «інтернаціоналізм". Механізм цієї політики надзви­ чайно складний, технологія її реалізації багатоступнева.

Народні низи —зберігай української національної кап тури Слід зазначити, що посніпьки процеси знекровлення велико життt v дію чої нації — помимо всеосяжного і постійно діючого комплексу найрізноманітніших засобів репресій і стимулювання, асиміляц.ї «пере­ селень — все таки тривалі по часу, а коефіцієнт творчого потенціалу поневоленого народу високий, то функціонування його культури хо> триває по нисхідній, однак значна маса її д і я ч і в і творців залишається в культурі свого народу. В абсолютній своїй більшості це як правили, вихідці з народних глибин Вони — джерело поповнення іу л ь т у р и ножно­ го народу, нашого — воно по суті і єдине. Адже спа дково1 національно': еліти — інтелігенції як її нащадків — котра піднесла б українську культуру на вищий, елітарний рівень вж е в силу успадкованих нею традицій, в наслідок тривалого у багатьох поколіннях силкування кдосконалого знання світової культури як природних форм буття в ній державних діячів і дипломатів, учених і д і я ч і в культур працівника економіки і торгівлі, чи принаймні функціонування С П Є Ц ІЯ П ІЗ О В Л Н »: інститутів по всебічному виеченню народів і наявности всеохоплюи * перею адної літератури, а також органічного засвоєння евгтово культури та широкого перенесення її надбань в царину нашої, взаі mooCv н.

та повноцінного знайомства інших народів з українською і в цій синтезі її справжнього розквіту — такої інтелігенції в нас нема: вона або знищена окупантом, або асимільована ним. Тому сьогодні культура наша функціонує і зберігається тільки завдяки одного джерела — на­ родних низів, зонрема селянських. Додамо в дужнах, що з погляду ретроспективного — при історично асимільованій царизмом еліті — о с ­ новним джерелом живлення української культури, її рушійною силою і в масі своїй і в якості був наділений високим коефіцієнтом творчих можливостей народ, вихідці із середовища народних мас та незначна частина національної еліти, що вціліла від репресій та асиміляції, збідніла й бідна українська старинна, різночинна інтелігенція, представ­ ники духовного сану. Тому в сутності своїй — це культура не державної нації, тим паче не великодержавна, не імперсько шовіністична. В силу специфіки історичних умов, вона й не елітарна. По маштабності та висоті українська культура — це нультура європейського рівня, але культура народна, пронизана духом чистого й святого націоналізму, — «альфою» і «омеґою " народу, сутністю кожної нації, її твердинею і могутністю, нездоланою силою в боротьбі за незалежність, або в збереженні суверенітету. Отже, поскільки процеси знекровлення великої і життєздатної нації все таки тривалі по часу, то в ножному поколінні значна кількість діячів національної культури, незваж аю чи на репресії, тиск, асиміляцію, лишається в ній. Але з причин винятково складних колоніяльних умов, обставин життя і праці ножного індивідума, сили таланту й сили ть мужности сам о ї особистости, а також в залежності від середовища, в якому особистість формувалась, цілей, які ставлять собі творці й носії культури в кожному її компоненті — мові й літературі, освіті, мистецтві, історії, науці та матеріяльному виробництві, навіть в релігії, — творці й носії національних цінностей, творячи або зберігаючи їх, належать до різних середовищ, складаються з різних угруповань, напрям­ ків, лінії поведінки. Поділ на страти, с о ц і а л ь н і групи, партії, течії, професійні і світоглядні товариства — властивий кожній суверенній нації або й залежній, однан підпорядкованій нації з демократичними формами правління. Наша, українська, як до речі всі, окрім російської, поставлена у винятково важкі умови буття. В силу повної централізації, доведеної до крайніх м еж підконтрольности суспільного життя, л ікві­ дації тоталітарним режимом найелементарніших прав людини, інтеліген­ ція в цілому й творча зокрем а формально м ож е бути о б ’єднана лише в офіційних бюрократичних організаціях, спілках, установах, занладах. Проте стихійно (часто з проявами свідом ої солідарности) вони належать до рзних груп і внлад кожної з них у національну культуру в цінностних вартостях не рівнозначний як за м асою так і за яністю (деякі зі знаком мінус). За своїм характером у зовнішньому вияві, відношенням до на­ ціональної ідеї, світоглядністю, вони строкаті, не мають м іж собою окреслених границь і чітко сформульованих програм, принципової і твердої лінії поведінни. Перехід від однієї до другої, внутрішня »міґрація« одиниць — поширене, і часто навіть безнадійні космополіти переходять до відкрито заявленої опозиції, а недавні патріоти, здавлені тиском, опиняються в лавах ренеґатів і коляборантів. І все ж при видимій

172

схожості з однієї сторони та існуючих полюсах з другої, при врахуванні нонструктивної діяльности (або й деструктивної) на ниві національної нультури і покладених на себе задач, отже є видимим, що ножна з цих груп виявила власну бльш-менш окрем у й відмінну від інших лінію поведінки, а одна з них і чітку її визначеність Звідси отже видимо, що ножна з них вимагає специфічного підходу, окрем ої оцінки і, що найсуттєвіше — особливих методів праці в середовищі цих груп для виявлення можливостей (обнадіюючий фактор останніх років) і на їх основі активнішого, ширшого залучення наявних у будь-яній з них сил опору, або принаймні регенерації національної самовідданости та чиннішої по змісту й ближчої до наших справжніх національних традицій духу народу — форм етнокультурної діяльности. І хоч ситуація в Україні важка, хоч націю невмолимо штовхають до становища «нації на грані культури« — без перспективного погляду на розгортання заходів по її збереженню немислима й сама праця.

ОЛЕКСА ТИХИЙ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ На Захід дісталася з України обширна праця Олекси Тихого»Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області». Праця ця має 17 сторінок густого машинопису і вона відмічена, як перц*ій документ у вироку суду над М. Руденном і О. Тихим, за що О. Тихий був засуджений на 10 років ув'язнення і 5 років заслання. Суд обвинувачував, що О лекса Тихий у своїй праці «Роздуми...« — » ...зумисно спотворю є реальне становище української совєтсьної національної культури, з націоналістичних позицій твердить про те, що корінне населення Донецької обл. начебто позбавлене культурного життя, що життя культурної людини нічим «не відрізняється від тва­ рини». (Докладніше про написання цієї праці і спроби О. Тихого розповсюднити її, можна довідатися з книги «Український Правозахисний Рух«, В-во «Смолоскип», 1979 р., стар. 332-342). Друкуємо кл ька уривнів з статті О. Тихого: «...З пе р ем о го ю Ж овтневої революції був ліквідований як еко­ номічний тан і національний гніт усіх народів Російської імперії. Віль­ ні українці в Донбасі одержали рівні права з росіянами. Тобто, українські школи, театри, газети, клюби та хати-чи таль ні, хори, драм ­ гуртки тощо. Період культу особи дещо уповільнив розвиток української куль­ тури, зокрем а в Донбасі. Особливо відчутними були репресії проти діячів української культури, вчителів, письменників. Тепер вони реабі­ літовані і повернуті народові... ...Нині Денецька область належить до суверенної національної держави робітників і селян — У країнської ССР. В області прожи­ ває 4,9 млн. чоловік. З них 2,7 млн. українців (55,5%); 1,9 млн росіян (37,6%), 107 тис. греків (2,2%), 7 3 тис. білорусів (1,5%); 3,2% інших національностей... Є в області 4 державних драматичних театри, один оперний та одна флармонія. В кількісному відношенні це дуже мало. І лиш незначний відсоток людей м о ж е користуватись послугами вели-

173

ного мистецтва. Д о того ж всі театри російські і за м овою і за духом. Отже корінне (тубільне) населення зовсім позбавлене мистець­ кого життя. Палаци культури, клюби, палаци піонерів теж уникають української тематики і мови. Є велика мережа кінотеатрів, але в ножному з них не демонструється жоден фільм українською мовою. Мова телепередач та радіо в області також на 80-90% російська. В науково-дослідних установах, вузах, технікумах, державних уста­ новах, на підприємствах та залізницях також зареклися української мови повністю чи м айж е повністю... ...Чи можна говорити про рівноправність 2 млн українців, понад 100 тис. греків, десятків тисяч білорусів, євреїв, татар та інших на­ ціональностей в нашій області, якщо вони змушені зрікатись рідної мови, національних традицій, обрядів тощо? Рівні права на зарплату, ресторан чи магазин — це ж ще не рівноправність. Дружба ґрунтується на взаємній симпатії, взаєморозумінні, вза­ ємодопомозі. Чи можна говорити про дружбу, коли значна частина вчителів области зневажливо ставиться до української мови, дивиться на українців як на щось відкидаюче, а навпаки, заохочують українців до асиміляції, денаціоналізації чи, як іноді говорять, злиття націй... ...Скажена травля українського народу Польщею, цісарською А в с ­ тро-Угорщиною та російським царатом (тюрма народів) не могла знищити народу... То невже ж в епоху розквіту націй, національ­ них культур, національно-визвольних рухів у всьому світі мають щез­ нути 2,7 млн українців Донецьної области? ...Та чи дозволяє тверде переконання в безсмерті народу зали­ шатись байдужими до очевидного процесу асиміляції — ні, не дозво­ ляє. Бо така байдужість — свідом е гальмування культурного роз­ витку нації, бо з і знищенням мови знищуються всі культурні надба­ ння народу, потенціяльні уми, таланти, генії. І хто оцінить втрати народу за століття історії в результаті гальмування розвитку мови? Ча­ стина наших талантів та геніїв служила інш ім народам, зокрем а російському (Теофан Прокопович, Гоголь, Короленко, Скліфосовський, Остроградсьний, Рєпін, Норольов), італійському (Соломія Крушельницька, О лександер Мишуга), польському, німецькому та ін. А скільки їх загинуло, не розвинувшись?... ...В кого не болить душа за рідну землю, за свій народ — не любить нікого й нічого, той ж иве лише для того, щоб натоптати черево. Не можна бути патріотом С овєтського Союзу, якщо не є патріотом свого народу, який дав тобі життя, створив культуру, тра­ диції,обряди, мову...« О. Тихий наводить багато прикладів асиміляції, русифікації і на­ ціональної дискримінації українського населення в Донецькій обл. Для усунення ненормального становища він пропонує програму в 16 пуннтах. В 7-ми пунктах він з'ясовує причини, які довели до та­ кого стану в Донецькій обл. В одному м ісці О. Тихий пише, що своєю статтею він хотів би: »1. Пробудити в своїх земляків українців свідомість приналежности до окреміш нього українського народу, одного з багатьох братніх слов’янських народів...

174

2. Розбудити приспану любов до рідного краю, його культури, героїчного (хоч і трагічного) минулого, щоб прекрасним стало май­ бутнє.

3. Закликати кожного українця до свідомої іраці на користь рідного народу, Батьківщини-України.

4. Звернутись до кожного неукраїнця области з закликом: “ Будь­ мо братами! Ш ануйте, поважайте мову, культуру, традиції народу, на землі якого живете, хліб якого істе«.

З заслання в далекій Якут ії

в. ЧОРНОВІЛ ЗАСУДЖУЄ РОСІЙСЬКИЙ РАСИЗМ

Серед різних документів і матеріялів, які надійшли на Захід, є теж заява Вячеслава Чорновола до Міністра внутрішніх справ (МВД) Якутської АС С Р , у якій він вказує на міжнаціональні нонфлікти, спр о­ воковані російським расизмом. Нижче подаємо повний текст цієї заяви. »Із наявністю гострих національних (точніше расових) конфліктів у Якутії я зіткнувся ще на етапі на заслання. Посаджений до мене в кімнату Якутської тюрми бувший офіціянт місцевого ресторану, ро­ сіянин за національністю, намагався пояснити мені, що іменно якути гірші від інших людей, і з явним вдоволенням розповідав про свого знайомого — »дюжем парне«, який збирав при всякій нагоді зустріч­ них якутів, розпізнававши їх по монголоїдній зовнішності і по мові. Правда, якути кінець кінцем зловили цього куклускланівця-одиночку і зібравшись разом, порядно його побили, після чого він почав д і­ яти більше обережно.

М ожна було би думати про якусь психічну збоченість цього типа, якщо би, попавши в Ленінський район із змішаним складом насе­ лення (у селах — якутське, а в районах — наполовину російське) я не побачив, що все тут не так просто. У перший ж е день перебу­ вання в Н ю рбі я завважив на стіні переговорного пункту видряпане великими буквами »обьяснение в любви« (до речі зберігається до сих пір): «Якути-суки, маугли«, а нижче в і д п о в і д ь : «Русские хамы«. Буквально з перших днів я чув від випадкових зустрічних, що якути — «мавпи», »чорнож...«, що від них тхне, смердить, що всі вони, навіть начальники в кабінетах «гоняют сопли«, що вони ліниві, без­ дарні і, якщо б не росіяни, до цього часу ходили б в шкурах або взагалі вимерли б (буцім то ніде в світі нема прогресу, лапляндці в Скандинавії чи ескімоси на Алясці до цього часу ходять у шку­ рах і вимирають, а не їздять у власних машинах і живуть у ко­ теджах). Дізнався я також, що невдячні якути ще і «жахливі нащо нал істи«. Такі поширені судження доводилося чути на найбільш різних рівнях, починаючи від п’яного «бичачі кінчаючи деякими районовими началь­ никами середньої ланки, які були невдоволені, що бажані ними по­ сади зайняті національними кадрами. А ось щ еденілька живих прикладів. На дорозі із Чапанди в Нюрбу в сильну холоднечу, спочатку проскочила мимо м оєї піднятої руки м а­ шина, різко загальмувала, підбігаю: «Извини, земляк, сразу не раз­ глядел, думал, что ты якут. С адись!" На моє здивування шофер пояснив: «Вони раніше, були бідні і некультурні, ну і до росіян від­ носилися краще. А тепер «зажрались и обнаглели". У районній гостинниці зрусифікований землячок із Києва, який кожнорічно приїжджає в Якутію «шабашить", гордо демонструє ви­ битий в бійці з якутами палець і знайомить мене з расистським фолкльором: «Всякий русский, у кого глаз не узкий". В одному з відділів кадрів під час безуспіш ного пошуку праці я почув: «Так, вас поселили в Чапанде среди якутов? Ну, я вам не завидую. Они ведь такие националисты! Будет всего два якута среди группы наших и все равно по-своему говорять". I т. д , і т. д. Щ о б не бути одностороннім повинен завважити, що зі сторони якутів танож бувають злі погляди, різні репліки і навіть напади, о со б ­ ливо якщо вип'ють. Я не маю основи твердити, що всі росіяни ворож е відносяться до якутів (і навпаки). Лю ди разом працюють, інколи дружать, бува­ ють змішані сім'ї. Але всетаки прояви ворожости надто часті (вище я привів лише незначну частину своїх спостережень) і часто прий­ мають немирну форму. Як це було в Якутську. М аю на увазі масову бійку м іж росіянами і якутами з сотнями учасників (в їх числі сту­ денти Якутського університету), з людськими жертвами і руйнуванням, притягнення для розгрому армії. Властиво, вам краще знати всі деталі цього жахливого інциденту, який трапився, здається 11 червня. Адж е розповідають, при намаганні зупинити побоїщ е був побитий навіть ваш заступник...

176

Через декілька днів після випадку в тайзі на мене напав при свіднах в Чапанді якийсь тільки-що звільнений уголовнин, який грозив зарізати мене за те, що я не зрозумів його звернення до мене поянутськи. Про цей випадок я також повідомив у міліцію. Протягом минулої зими декілька разів ніччю у двері і вікна моєї нвартири ламалися невідомі особи, засипали мене лайкою, грозили вбити, застрелити і т.п. Побоюючись вистрілу у вінно, я вимушений був у ті ночі лягати на підлогу, при тому завважу, що ні одного юнфлікту з мешканцями села у мене не було. Особистих ворогів у мене тут нема. Про ті нічні візити я повідомляв міліцію і голову сільради. Тепер після побоїща в Якутську расові тертя в Ленінському ра­ йоні посилились. Бійки між якутами і росіянами, які траплялися і раніше, почастішали (мені повідомляли навіть факти вбивства, але я цього ще не перевірив). Від якутів я чув заяви, що зарвавшихся росіян в Якутську добре провчили, треба би і в Нюрбі.

20 липня ц. р. на мене знову пробували напасти, на цей раз в Нюрбі. Очікуючи автобуса, я сидів над Віпюєм, недалеко від річ­ ного порту і читав газету. Мене оточили троє випивших якутів серед­ нього віку і почали задиратися (чого тут розсівся? чого тобі тут треба? і т.п.). Мене знову виручило слово »політзасланець«, від мене відчепилися, але дали пораду: »ты мужик, быстро мотай отсюда. Там ждут наши молодие. Они с тобой обьяснятся не станут, а хорошо отлуплят«. Довелося «мотати « в сторону Амакінської геологоекспеди­ ції, де безпечніше ию речі, я виявив наявність у Нюрбі своєрідних расових »ґетто«). Дивно, що після побоїща в Якутську значно погіршилось відно­ шення до мене низової адміністрації якутіа Це проявилось як у відділенні радгоспу, де безпідставними придирками вимусили мене звільнитися, так і в райміпіцІЇ. Тому, що після річного спілкування з якутами не завважив ні­ яких комплексів неповноцінности, які б відрізняли якутів від інших совєтських громадян і не роздляю тих расистських поглядів частини блідолицих братів по слав’янству, мені менше всього хочеться стати випадковою жертвою існуючої в Ленінському районі міжнаціональ­ ного тертя. А як видко з прикладів, така можливість у мене існує щоденно, бо мене насильно помістили в інорасове середовище і відлякують від мене решту громадян. Стаття 80 В ТК Р С Ф С Р вказує, що »в случае болезни, а также при наличии иных иснпючитепьних обстоятельств, препяствующих даль­ нейшему отбыванию ссылки в даном месте, осудженый по мотивированому постановлению Министра внутренних дел автономной республики...может быть переведен в другое место С С Ы Л К И ". Вважаючи викладене вище «обстоятельствами иснлючительными«, прошу винести постанову про перевід в другий адміністративний район, де нема таких загрожуючих особистій безпеці расових конфлік­ тів, як в Ленінському районі. При цьому прошу врахувати поганий стан мого здоров’я (наявність хронічних захворювань, в тому числі

177

дихальних шляхів) і перевести мене в район з більш поміркованим кліматом. На випадок переводу іменно в такий район (в Я А С С Р таким являється Олдан, Ленськ, Олекнінськ) я згідний відповідно з ч. 8, стаття 80 В Т К Р С Ф С Р направлятися на нове м ісце заслання за свій рахунок, а не за рахунон держави. Чому я про це пишу вам, а не в партійно-радянсьні інстанції. Тому, що після голосного побоїща в Якутську деякі заходи виховного чи організаційного характеру плянуються і без м оєї підказки, яка м ож е бути тенденційно витлумачена як зловмисність засланого десидента. Тому м ною керує лише інстинкт самозбереження. Район з а с ­ лання мені визначили іменно органи М В Д Не дивлячись на моє законне право поселитися в будь-якому пункті району, Ленінський райвідділ М В Д волевим прийомом загнав м ене в якутське село у відділення радгоспу, до речі, на працю, яка не відповідає моєму стану здоров’я. Встановленню дружніх відносин з місцевим населе­ нням заважає »профілактика« властей, яка проводиться постійно і яка розпочалася ще до мого приїзду в село, тобто порушення мого законного права вільно оселятися в будь-якому пункті було запляновано ще до мого прибуття в район. За рік з гаком м ого перебування у засланні в селі Чапанда Ленінського району трапилося вже денілька неспровонованих м ною інцидентів. Деяні з них могли закінчитися і трагічно. М ене до цього часу рятувало лише моє положення політзасланця, природне співчуття до людини, яку переслідують, яка підневільна. Тан, наприклад, 2 жовтня 1978 року, коли я через відсутність транспорту йшов пішки в райцентр на чергову відмітку в міліцію, на півдорозі в глухому місці мене зустріла товпа (12 чоловік) — допризовники із замаркінських сіл, які поверталися з райвоенкомату, частина з них була п’яна. З криком: »Нууча, нучча!« (тобто росіянин) м ене оточили, по­ чали стягати одяг, намагалися побити. Можливо, справа не о б м е ж и ­ лася б лише побиттям, і мені прийшлося б гнити в болоті тайги, врятувало пояснення, хто я такий і те, що один з них раніше бачив мене і тепер пізнав. Більшістю голосів рішили «засланця не чіпати« і відтягнули від мене незгідних з таким рішенням. Про цей випадон я розповів міліції в цей ж е день і до речі, я просив у міліції не встановлювати мені точних днів щ омісячної відмітки, щоб я м іг пов'язувати поїздки в район з наявністю транспорту, та мені не д о ­ зволили. Сьогодні я інвалід, не працюю, живу на пенсію, яку виплачують мені за каліцтво на шахті. В м ене діягноза «параноїдна шизофренія«, я на диспансирному обліку у психіятрів. Крім того м ене бережуть ще й інші органи. Я не м аю права без дозволу виїжджати з Моршина. Мушу просити дозволу, вказуючи куди їду, до кого, під чиїм наглядом, чого яким видом транспорту і о котрій годині, з якою м етою їду, коли повернусь, а як повертаюсь, то треба замельдуватися. Крім того, я не м аю права здійснювати юридичні та фінансові операції. Я не маю права отримувати навіть св о ю пенсію. її отримує мій опікун. Ага, я забув - я неосудний і недієздатний. в ЗО серпня 19 7 9 6 7 8 2 2 5 3 Я А С С Р український журналіст, 273 Ленінський район, п /в Чапанда політзасланець

»Ниніросійська імперія — це душегубка народів«.

ЗВЕРНЕННЯ ІВАНА ГЕЛЯ ДО ОН Серед ряду документів, які недавно продісталися на Захід, нахо­ диться теж звернення ІВАНА ГЕЛЯ до Комітету прав людини О О Н з липня 1 9 7 9 року. Іван Гель, 1937 року народження, з Львівської обпасти, студент іс­ торії і робітник, одружений (одна донька), вперше був арештова­ ний 24 серпня 1 9 6 5 р. і засуджений 25 березня 1966 р. Львів­ ським обласним судом на 3 роки таборів суворого режиму за »антисовєтську пропаганду й аґітацію«. Вдруге арештований 13 січня 1972 року і засуджений в серпні того ж року за цією ж самою статтею (62 КК У С С Р ) на 10 років ув’язнення (5 років таборів особливого режиму і 5 років суворого режиму) та 5 років заслання. С воє звернення до О О Н Гель починає так; •КО М ІТЕ ТО В І ПРАВ Л Ю Д И Н И О О Н « український політичний в’язень Іван Гель, 17 липня 1937 р. наро­ дження в G. Кпіцьке, Горедецьного району, Льввоької области, утри­ мується в Сосновській політичній тюрмі особливого режиму — Мор­ довія, ст. Потьма, Сосновка, Ж Х 3 8 5 /1 -6 (Москва ВС 5110). Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучос™, знову утвер­ дили віру в основні права людини, гідність і цінність особи... (Ста­ тут Організації О б ’єднаних Націй)... Визначаючи, що відповідно до Загальної Д е т я р а ц ії прав людини ідеал вільної людської особи, яка користується цивільною і політичною свободою і свободою від стра­ ху і злиднів, може бути втілений у життя лише, коли будуть створе­ ні такі умови, за яких ножен зможе користуватися своїми економіч­ ними, ооціяльними і культурними правами, рвнож як і своїми ци­ вільними і політичними правами... (Міжнародний пакт про цивільні і політичні права). Російська імперія — тюрма народів. Це лаконнна й математична точна формула, що снонденсувала в собі кількасотлітній грабунок чужих природних багатств, визиск людських ресурсів, нахабне і без­ прецедентне по маштабності пригноблення інтелектуального і духовного потенціялу поневолених націй сьогодні потребує семантичного уточ­ нення Нині російська імперія — це душегубка народів Душегубка в прямому і переносному значенні слова. І справа не тільки в тому, що за неймовірною кількістю жертв російський большевизм набага­ то перевершив німецький фашизм, що штучно створений голод на території України 1 9 3 2 -3 3 ронів узяв близьно десяти мільйонів душ Скоєно цей злочин проти людства, аби максимально послабити стремління українців до самовизначення і державности і через терор колективізації, послаблення власности — позбавити націю її рушій­ ної сили. Ті десятки мільйонів жертв у тюрмах і концтаборах дають право зокрема О б ’єднаним Націям називати сьогоднішню російсь­ ку імперію душегубкою народів і совєтський большевизм їхнім катом. Об’єднані Нації, записавши до свого статуту обов'язок і відпові-

179

Українські культурні діячі в Києві 1968 р. Зліва направо: Іван Гель — тепер в ув’язненні, Василь Стус — тепер під слідчим арештом, Іван Світличний — тепер на засланні. дальність за долю народів, мусять пам’ятати про ці злочини проти людства, бо мета імперії та метода її реалізації не змінилися. Зло лише видозмінилося у формі і, відповідно до ситуації, діє іншими засобами. Геноцид і тотальною, в сутності своїй примусовою, аси­ міляцією ці м ’ясорубки ім перської політики переміню ю ть народи ще швидшим темпом, ніж перед 30-ма роками. Міжнародний пант про цивільні і політичні права, беручи під свій захист людину, гарантує їй право на освіту. А вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного. Тан званий С С С Р, держава, що окупувала Україну і на її терито­ рії здійснює російську юрисдикцію, ратифікувала цей міжнародний правовий документ, отж е денлярує рівні можливості на здобуття освіти, як загальної так і високої. Практика однак свідчить, що імперська адміністрація на території України провадить політику м асової насильницької денаціоналізації українців і використовує для цього всі наявні освітні та професій­ ні з а та д и . В містах і містечках України більшість українських ди­ тячих садків, загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних і вищих нав­ чальних закладів адміністративним порядном перетворено у російсьні. Мова винладання, російські підручники, технічна документація, діло­ водство, а також преса, радіо, ніно, телебачення, зроблені дійовим знаряддям винорінення української м овної стихії і культури в ж е в багатьох поколіннях українсьної молоді, є інструментом примусової стерилізації національного духа, нав’язуванням українцям окупаційної російської мови, культури, психології, генетично чужого способу м и с­ лення. Таким чином лінвдацією на національній території українських освітніх закладів і перетворення їх у російсьні досягнуто водночас подвійного результату: надано пріорітетні можливості для здобуття

180

освіти росіянам і здійснено окупаційної влади.

шовіністичну русифікаторську політику

Випусників професійно-технічних училищ, середніх спеціяльних зак­ ладів, вищих шкіл, коли вони українці, то їх, як правило, снеровують у місця праці за межами України. Коли ж вони представники ін­ ших поневолених народів імперії, або росіяни, то отримують призна­ чення на територію України. Аналогічна практика має місце серед військовослужбовців, робітництва та інших верств молодого населен­ ня. В результаті здійснюються стратегія штучних переміщень і штуч­ ного перемішування величезних мас населення різних народів, між­ національний »фарш«, що вимушений спілкуватися тільки російською мовою, жити, плекати своїх дітей у цьому штучному створеному середовищі і в наслідок таких ненормальних умов швидко втрачати свою національну ідентичність, мову, особливості. Прискорена асимілядія винагороджується морально і матеріально, за опір їй — репресується. Ця душогубна етноцида — злочин про­ ти людства і народи імперії чекають на захист Об'єднаних Націй, тим більше, що окрім масової русифікації, а теж швидкого неприрод­ ного росту кіпькости росіян і збільшення їх духового потенціялу за рахунок обкрадання народів, політика переселень є прямою депор­ тацією і незаконним визисном чужої робочої сили на господарсь­ кому освоєнні диких просторів, як правило анексованих. Відповідно до положень Пакту, людина має право на свободу думиї, пошуків ідей та вільне безперешнодне розповсюдження влас­ них ідей, у тому числі ідеалів свободи, самовизначення, державности своєї нації. Однак імперські карні нодекси кваліфікують право наро­ дів на самовизначення як «посягання на територіяльну цілісність", як з а т и к до «розчленування" т. зв. С С С Р . Отже за священну любов до України, за відстоювання її права на державність, окупант а шаленою злобою розправляється з патріотами і на десятиліття кидає в тюрми і концтабори. Для безперервного функціонування імперсь­ ких інституцій, а танож нещадного придушення національно-визвольного руху на території України, Москва зформувала окупаційний режим, який вкупі з коляборантами та зрадниками українського народу грабує національні багатства України і в той ж е час нав'язує нації, особливо її юним поколінням змертвілу, скомпрометовану ідеологічну доктрину — большевизм. Ц е специфічно російське теоретичне породження і збудована на її базі «формація" насправді не є с о ц і а л ь н и м ідеалом і не становить самоцілі. Поневолені народи за півстоліття пройшли скрізь усі дев’ять пекельних кіл «реального соціялізму«, і як жодні нації світу знають, що означає оцей сатанинський виплід Большевизм — це досконала »діялектично« гнучка ідеологічна маска, що й в зовнішній політиці сповідує кредо «все зволено« і в середині держави є основні засоби в руках панівної нації для провадження нею виправданих терористичних методів керівництва суспільством, а в зовнішній стратегії таким вже досконалим дипломатичним прикрит­ тям — експансії. Це високо організований механізм для к о л о н іа л ь н о г о ярма, »обґрунтованнд« насильства над особами і розширення імперії, поглиблення націями. Ц е російська ідея-фікс, що стала новітним про­

181

довженням давніх мрій про М оскву, як «третій Рим«, «заповітів Петра«, панславізму, та амбіцій на охорону гробу Господнього, і нині є ви­ разом зазіхань на світову експансію. Большевизм — це диктатура і безправ'я, психологія страху і спаяности, конформізму і безініціятивности, наркотик для одурманення людини і маніпулювання нею. Большевизм вирізняється крайньою нетерпимістю до інакодумст­ ва..." Далі Гель подає приклади лінґвіциду української мови, яку «до­ слівно вбивають", а також присвячує окремий пасус станові івриту і жидівських шкіл в Україні: «Єврейські школи давно заборонені і вони не існують. В ідповід­ них парарельних курсів, або принайменше гуртків івриту ніде нема. Зате мається інструкції про недопускання євреїв у вищі навчальні заклади та на відповідні посади..." Далі Гель переходить до порушень прав людини, її громадських та політичних прав, у відношенні до ряду його приятелів і знайомих. Згадує т е ж -п р о переслідування і репресії супроти /?воєї-дружини Марії, яна ж иве у Львові, і доньки Оксани, якій «пропонували навіть по­ міняти школу з інтенсивним викладанням англійської мови на іншу..." Своє звернення Гель закінчує так: «На знак протесту проти порушення національних, цивільних і п о ­ літичних прав людини, а також цькувань і терору над м оєю роди­ ною, 25 липня 1 9 7 9 р. оголошую голодівку. Звертаюся до Комітету прав людини О О Н з клопотанням розглянути поданий документ, п р о ­ вести ширше розслідування стану національно-суспільного життя в У кр а їні, винести обговорення цьопо питання, я к на представницькому форумі ООН, так і засобами ширшої інформації, а після обговорення, прий­ няти відповідне рішення.

Іван Гель«

25 липня 1 9 7 9

vV

182

Василь Кардаш

“Ти в таборі смерти в Авшвіцу як провід­ ник в’язн ів— українських націоналістів — ризикував життям, допомагаючи другим ж ити і врятуватися11/Ярослав Стецько—з привітання на ювілейному бенкеті 20.5.1979р. в Детройті/ М ико л а

Клим ш ппп

У /и-ти,тпя д-ра Миколи Климииіина, одного з най­ ближчих співпрацівників С. Бандери, в Детройті / З С А / 2 0 травня 1 9 7 9 р . відбувся урочистий бенкету його шану. В ід українських політв’язнів німецьких концтаборів з при­ вітом і побажаннями виступив д. Василь Кардаш, котрий також розповів дещо про спільні пережиття в Авшвіцу, що їх нижче поміщуемо. Аксіома, що крицю найкраще пізнається у вогні, а людину в скрутних обставинах, як не м ож на краще стосується й мого особистого знайом­ ства з д-ром М иколою Климишиним. Ось декотрі фраґменти співжиття з кацетного періоду. КЛИМИШ ИН

ЯК Л Е ҐЕ Н Д А

Разом з іншими т.зв. старими нумерами, себто з такими в'язнями, як проф. С. Ленкавський, д-р Л.Ребет, д-р П.МІрчук, інж. М .Кравців та інші члени Проводу О рганізації, д-р Клим и шин пережив найгірше nem o орга­ нізаційно-стабілізаційної стадії Авшвіцу. Там він чудом урятувався від певної смерти з рук поляків, котрі, викінчивш і обидвох братів Степана Бандери /В асил ька і О ленсу/, готові були взятись і за нього, як співучас­ ника атентату на міністра П ’єрацького. Більшість кацетників поясню є свій вихід живими з німецьких “млинів смерти" завдяки Б ож ій Волі. У всяком у разі така моя відповідь на питан­ ня “як ви це пережили11? Одначе, між нами смертними є одиниці, що їх можна уважати інструментами тієї Б о ж о ї Волі. Такою постаттю безпе­ речно є д-р М икола Климишин, а покацетном у — просто Микола. Можу запевнити, що найвищі, найвишуканіші титули взяті разом, не дадуть, не заступ лять того, чим було і є для нас ім'я цього незрівняного нашого Про-

183

відника, Друга і Командира. Тож дальше я буду звати д-ра Миколу Климишина просто по імені. Мі', молодша Генерація, знали Миколу з преси, з описів його револю ­ ційної діяльности і, зокрема, його мужньої постави на Варш авському процесі, де поруч з Степаном Бандерою та іншими, він мав досмертний вирок. Т оді, коли Климишин з друзями вже надзвичайно гідно вписував­ ся на сторінки нашої історії, ми підлітками з трепетною цікавістю щойно стежили за існуванням і діями Організації, котрою вони керували; ми з одушевлениям ловили кож ну вістку про появи і чини наш ого революцій­ ного підпілля. Згодом ми рівнож знали, що в 1941 -му році М икола Кли­ мишин був ком андиром Північної Похідної Групи, що йшла на Схід. В ід ­ так, вже в Авш віці,; ми також довідалися, що свого часу, коли Климишин /разом з іншими/ ще був у тюрмі на Монтелюпіх біля Кракова, друзі з волі були підготовили йому майже безризиковну втечу. Одначе з почуття відповідальности за долю друзів-співв'язнів Климишин відмовився від тієї можливости.

В Б ІР КЕ Н А У

І А В Ш В ІЦ І

Прибувши в жовтні 1943 року т.зв. львівським транспортом в’язн в д о новорозбудованого лагру в Біркенау, ми по кількох днях зорієнтувалися, що тут нам швидко буде кінець. У Біркенау, що номенклятурно фігурував як Авшвіц II, тоді ще панували порядки первісного А в ш в іц у/А вш в щ І/ зперед 2-3 літ, тут ще царила система безскрупульного викінчування в'яз­ нів, система, якою раніше так дуже “ вславився" старий Авшвщ І. По кількох тижнях коли неодин із нас вже “змузулманів“, себто став доходягою, таким, що ледве тримався на ногах, а багатьох лагерні пос паки вже були встигли записати на транспорт до інших кацетів, себто в час нашої цілновитої безпорадности й безнадійности, нами зайнялися Микола Климишин і ще один друг. Обидва з групи старших нумерів, як перебували в Авшвіці вже по кілька літ. З а їхніми стараннями нас t агатьох переведено з Біркенау до старого лагру, себто до Авшвіц І, де наші старші політв'язні перебували разом, в окремій кімнаті 17-го бльоку. Це переведення нас з Біркенау до Авш віц І було рівнозначне з врятуван­ ням нас від певної заглади. Хай на тому місці мені буде вільно скласти їм обидвом подяку від тих друзів, які залишилися ще живими. Від нас усіх — найсердечніше дякую Вам, Д о ро гі Друзі! Хай Господь Б о г відплатить Вам сторицею. По кількох тижнях різних перипетій нас також примістили на 17-му бльоці. Більшість потрапила у велику 1 -шу штубу /кім н а ту/. Мене з татом і братом та з кількома іншими молодими приділили до 5-ої штуби, себто до старих нумерів, м іж якими був і Климишин. Л іж ка в тій кімнаті, як усю ­ ди в лагрі, були »триповерхові«. М ені припало спати на спідньому поверсі нижче ліжка Климишина, котрий займав середній “ поверх“ . 3 того часу датується наше безпосереднє сусідство.

184

П Р О В ІД Н И К П О Л ІТ В ’Я ЗН ІВ Найсправедливіше було б, і я рад би розказати про Минолу так, як ми молоді, — нам було по 20 літ, — його тоді бачили. В той час Микола був провідником українських полтв’язнів в Авшвіці. І як це не дивно: буває, що співжиття розвінчують найбільших, обуденюють леґендарних; буває, що безпосередність спостерігання доводить до розчарувань, а то й до гіршого. Н е те з М иколою. Будучи в ореолі слави наших найбільших, най­ більш заслужених належачи до когорти керм аничів нашого руху, Микола в Авшвіці своєю поведінкою правдивим дружнім поступування м, щирою товариськістю, всією інтеґрапьністю своєї' великої особистости безапе­ ляційно підтвердив і закріпив свій дотогочасний престиж і славу, заслу­ жив небуденний авторитет і симпатії як старших, так і молодших співв’язнів. Говорячи про молодшу, мою ґенерацію підпільників, можу сказати, що на різних курсах і вишколах нам, ю нацьким провідникам, не раз дово­ дилось чути про ідеал провідника, зразкового командира. Не буду пере­ чити, що не один із керівних підпільників старався наближатися до того ідеалу. Але такого повного, всеохоплюючого, всестороннього втілення провідницьно-командирських рис як у Климишина, зустрічати не доводи­ лось. Він був таким як “книж ка пише". Будучи в самій основі дуже добрим, зичливим, привітним і ввічливим, Микола водночас був вольовим, вимогливим не лише до себе, але й до інших. М имо своєї великости, Микола був дуже скром ний. Д о кінця перебування м іж нами Климишин поділяв усі невигоди кацегного життя, їв ту саму брукв'яну зупу зта ко ї самої, як усі, миски, спав, одягався і пра­ цював як усі інші. Микола дуже дбав, щоб новим, хирлявим, викінченим чи хворим співв’язням чимось допомогти. Спеціяльно дбав про тих, хто щойно прибув з транспорту, тобто з тюрми. Тими Микола опікувався прямо по-батьківськи. Так було і з нами. Працюючи в той час вже в лагровій “ шрайбштубі" /канцел ярії/ і маючи контакти, Микола перш усього постарався позм іню ­ вати нам наші праці при будовах доріг, на “колєн пляцах“ /при вугіллю/ та інш и/ найважчих роботах і поприміщуаав на праці під дахом. В кацетних умовах це означало продовження життя. Через О лексу Пелипонька Ми­ кола також сприяв допомозі нашим дівчатам з ж іночого лагру. Як правило, Минола не пішов спати не перевіривши перед тим »цуґанґів«/свіж олрибулих/. Як нині бачу: було це десь р ікп о нашому прибутті— зближається » л іхтавс«/пора гашення світла/, більшість з нас уж е під ноцями, а Микола, проходячи попри ліж ка »цуґанґів«, —тоді це були молоді закарпатці, — від одного до другого, перепитує: »Ви хліб на завтра маєте?« Той, знітившись, »та...та маю«. Минола тоном добродушного, але безце­ ремонного друга: "ану покажіть". Звичайно, той не мав що показувати. Так М икола перепитав усіх нових: того за черевиками, того за теплою сорочкою , того за шапкою, тамтого за чим іншим. Він докладно орієнту­ вався, де котрий з них працю є і що ком у найконечніше потрібно. По такій перевірці / “ ану покажіть11/ Минола йшов до нас “обжилих“ вже нумерів і

185

розпоряджався, щонотрий з нас мав би "зорганізувати*1: той — пару чере­ виків, той — буханку хліба, той — теплу білизну, тамтой — ще щось нш е,, усе залежно від місця праці кож ного з нас. Я, наприклад, працюючи в Бекляйдунґскаммер /одяговий маґазин/ мав змогу “ організувати'1чере вини. З лагру виходив у старих, подертих, а маючи малу ногу, я на прац: вбирав малі черевики, а н а н и х ще одні— більші. Н абрам і під час перев рки ніхто з охорони до того не додумався. Подібно організували інш . Коли ми при “ліхт авс“ , то скажу, що не пам’ятаю випадку, коли С М инола пішов спати не помолившись. Глибоко, правдиво віруючий, він опреть- . ся, бувало ліктями на ліжко, обличчя в долоні, і поринає у щиру розмову з Творцем. Так ко ж н о го вечора. М И КО Л А

ВНО СИТЬ

СОНЦЕ

Микола — талановитий промовець, розповідач.Н е уявляю, що( хтось міг природніше, простіше і переконливіше звертатись до гурту, мова Миколи тана спокійна, плавна, лагідна. У ній вся його душевна чистота доброта. У ній найправдивіший він. Пригадую Великодні свята 1 9 4 4 р. Які вони в кацеті? ... Все ж з* ра мисьми на 1 -ій, найбільшій штубі, щоб спільно перевести годинку-дві. О б ­ сіли всі горішні ліжка. М икола говорив. Атмосфера була пригнічена, ма- же понура. Минола її тонко відчував. На патетичну бомбастику не було місця. В таких обставинах найменша нотка нещирости дуже разить. П ро­ водячий аналогію між страстями Христа і нашої нації, Микола перейшов на нашу долю, нужденну, безперспективну. А тут, як на замовлення, у східіі вікна вперлося молоде ясне, радісне сонце. /Тільки в’язень розуміє чим для в’язнів є сонце/ І Микола до нас: “а от, диві гься, сонце., для кого зоно світить?" І понеслись повні віри, райдужного оптимізму слова надії.. Я не вмію передати словами того, як природньо це в нього вийшло і, як той спонтанний, та майже наївний риторичний прийом подіяв на нас у тих обставинах. Не пам’ятаю, хто б не мав сліз на очах. Як кожний серйозний командир, Микола передбачав події, старався збагнути тенденції їхнього розвитку, Так було на випадок, якби, опустив­ ши табір, німецькі охоронники залишили нас на поталу переважаючих в Авшвіці поляків. Це ж.була їхня територія. Вони мали контакти зі своїм підпіллям і могли викінчити нас коли завгодно. Микола випрацював плян нашої оборони, гіпотетичний її перебіг і вислід, визначив орієнтирне м іс ­ це збірки по евентуальному розгром і. І з к о ж н и м з н а с окрем о у с е ц е п е реговорив, докладно поясню ю чи і засоби ітактику нашої оборони та де­ тально розподіляючи наперед ролі й функції. Ситуація на східному фронті дозволила німцям евакуювати нас в т и о своєї території, так щ о д о фізичної конфронтації з поляками не дійшло. Одною з наймаркантніших рис вдачі Миколи була його життєрадісність отой його оптимізм, що ним він заряджав усіх навкруги себе. Бувало, на­ бирають у транспорти, чи є якісь інші причини до дуже сумбурного нас­ трою на штубі... А тут ввійде енерґійним, рвучким кроком , бадьорий, роз-

186

сяяний Микола, трісне своєрідно пальцями і вимовить своє “ цик, хлопці, добра є«, і всім якби рукою відняло сум і журбу. На штубу сніп со н ­ ця вніс. Суґестивної сили Миколово'і особистости ніхто з нас не годен пе­ реоцінити. І то за всяких умов, у найрізніших обставинах. Як командирові Похідної Групи, Миколі доводилось бути на наших Східних Землях. С ам він був прямо безтямно закоханий у тамошніх на­ ших людей, — він вмів про них розповідати! — і своїми чаруючими розпо­ відями нас у них позакохував. Там він навчився багато народних, типово -наддніпрянських пісень, і сам, або з іншими, чудово, мрійливо, задушев но їх виконував. Чи то “Ой , за лісом'1, чи “В кін ці греблі11, або “А ще сонце незайшпо«, і ряд інших. О, як гарно він їх співав. І як безмірно баї ато вони, ті пісні, нам розпо­ відали і протой нарід, що їх створив, і про його історичні пережиття, і про самого Миколу! А хлопців зі “Сходу" він як рідних синів приводив до нас на штубу і чимміг — допомагав. Донині пам’ятаю і маленьког о Мішу, і висоного Ваню, і Петю, і Колю. У сі вони, в свій час насильно забрані до Німеччини на роботи, тепер карались за щ осьтам у кацєи. Р Я ТУВ А Н Н Я

З

ТР А Н С П О Р ТІВ

Рішучість, готовість до посвяти — одна з невід’ємних , органічних рис справжнього провідника. Я вже згадував як Микола вирвав нас з Бірненау до Авшвіц І і як попіднаходив нам кращі місця праці. Тут ще зазначу, що згодом Микола неоднократно врятував багатьох із нас ізтранспортів, в тому числі і мене та м ого брата. В тодішних міжкацетних відносинах висилка на транспорт була рівно­ значна з і смертю. В Авшвіці на 1 7-му бльоці, живучи гуртом, ми собі вза­ ємно допомагали чим могли. Н ас не обкрадано з найнеобхіднішого /взуття, одягу хліба і т.п./, що на інших бльоках було щоденним явищем; в нас був порядок і друж нє співвідношення. Перед лагровими властями ми хоч якою сь л/іірою, фігурували і виступали як зорганізована одиниця. В ир­ ваного -к з нашого гурту, кинутого на поталу долі, в іншому кацеті чекала певна загибель. Пригадую, як в якомусь тр анспорті, що мав досить нагло відходити, опинились кількох наших друзів. Часу на формально-леґальні інтервенції вже не було. Треба було йти на ризиковний “ шорт кат“. ! на нього баз вагання пішов Микола. У лагрі не то що до офіцера, а й до зви­ чайного зсесмана в’язень не смів отак собі підходити й говорити. А туї. бачимо крізь вікно /була обідова перерва/: йде вулицею поміж нашим ольоном і нухнею лагерфюрер оберштурмфюрер Геслер, а напроти нього зразково, по військовому виходить і відрапортовується Микола Клими­ шин. Ми застигли. Якби так на місці Геслера був рапортфюрер Кадук, то Миколу не минула 0 куля на місці. Це був з ко ж н о го погляду вражаючий момент, а взявши до уваги обставини — навіть своєрідно імпозантна кар­ тина: провідник українських політв'язнів у пасяках /одеж а в h i m . лагерях/ говорить на вулиці лагру з лагерфюрером при всіх регаліях. На наше вування, Геслер виявився людянішим ніж ми сподівалися, вислухав Кли­ мишин а, і на спільну радість наші друзі, звільнені з транспорту, були вже вечором на штубі.

187

Іншим разом у подібній ситуації був мій брат Михайло. А недовго пе­ ред евакуацією Авшвіцу був і я сам з іншими друзями. Виписали на тран­ спорт, перевели на інший бльок, тато з братом і найближчими друзями по­ прощавшись, відпланали по мені, і виглядів на рятунок не було. Настав день вимаршу за лагер до поїзду. Сформовані у п’ятки ми повільне на­ ближались до вихідної брами. Вже виднів іронічний напис над нею: »Арбайтмахтфрай«. І тут в останній хвилині приганяє на мотоцинлірапортфюрерКлявзен, — сам як чорт з картини Альбрехта Д ю рера*, — затримує нашу колону і командує “лінкс-ум“ /ліво-руч/, а відтак: “Б андера Льойте австерен! “ /Л ю д и Бандери виступити!/. По його обличчі не годен було пізнати: погано це для нас, чи добре. Гостре , як звичайно, бездушно-хо­ лодна, різка інтонація його голосу також не казала нам нічого. Збентеже­ ні, не розуміючи що діється, виступаємо і стаємо в дволаву. “Бльок 17 абмарш" — далі командує Нлявзен. Ухам своїм не вірячи, не йдемо, а ле­ тимо на свій бльок до друзіві і рідних. І до сьогодні не знаю, чи тоді хтось подякував Минолі за той рятунок. Хай це буде вільно зробити мені тепер в імені всіх тих, кого Микола своєю рішучістю, своєю безстрашністю, своїм висоним почуттям відповідальности тоді рятував і вирятував. І того ми йо­ му ніколи не забудемо. Дякую, дорогий друже, Миколо! ДАРУНОК

СВ.

М И КО ЛАЯ

Д о чеснот і прекрасних рис вдачі й характеру доходила ще й Миколова зовнішність: дуже пристійний, завжди чуть-чуть усміхнений, з прямим, відкритим поглядом, гарно збудований, з виразно помітною першоряд­ ною військовою виправкою і шиком, М икола міг служити прикладом гар­ монійної єдности духа і тіла. Ясно, що нам молодим це онремо дуже ім­ понувало. Ми уявляли, що в нормальних умовах М икола був би нашим маршалом. Взявши все разом, Микола був втіленням ідеалу провідника і коман­ дира. Ми його обожали і дуже любили. Т ож ноли 19.12.1 944 року, - на самого Миколая! вечером на апелі шрайбер нашого бпьоку м іж іниими вичитав і Минолів номер /5 7 3 4 0 / на звільнення, то наші почування були дуже, дуже змішані. З однієї строни ми були м айж е по дитячому щасливі, що наш улюблений провіднин йде на волю. /К о п и б тан, припустимо, нам було дано до вибору, кому з нас іти на волю, то ми без надуми були б подали Минолу./ З другої ж сторони, мй якось радше підсвідомо відчували, що з відходом Миколи ми залишимося як курята без квочки. На волі Микола робив розпучливі заходи у нашій справі, але воєнні по­ дії були сильніші. І нас евакуювали до Мавтгавзену. З Авшвіцу М икола Климишин залишився у пам'яті назавжди як живий символ, як втілення найнращих людських чеснот, як найшляхетніше го р ін ­ ня найблагородніших прикмет Лю дини з великої літери, найвзнесліших рис правдивого Друга, підпільника-революціонера і Провіднина-Командира. Для нас він був, є, і залишиться Г е р о є м ! * Альберт Д ю р е р /1 4 7 1 - 1 5 2 8 /, визначний нім ецький мистець доби ренесансу. Тут натяк на йо го о б р а з “Л ицар, см е р ть і чорт".

188

(Відкритий лист до з д о р о в о ї совісти української молоді) Маркіян Беркут (член ТУСМу)

ХТО КОГО ОСІДЛАВ? В кожній спільноті знайдеться верства, роля котрої є захищати прийняті тою спільнотою політичні принципи та пріорітети. Ця роля набирає наймаркантнішої вагомости зокрема тоді, ноли поодинокі одиниці (або й групи) свідомо, чи несвідомо уводять загрозливу полі­ тичну диверсію в тій спільноті. Ця верства — це немов сумління нації. Вона несе істотну відповідальність берегти чистоту тих націогене­ тичних, духових вартостей, що лягли в основу формування тої нації, або в захисті яких нація веде ідейно незмінну, завзяту, волево-динамічну боротьбу за владу, власно-підметний суверенітет і самобутнє життя Ця верства, найтонкіше, найсуворіше відчуває правду і справедливість, в розумінні цього, як імпондерабільні вартості, що не виводяться розумовими катеґоріями, і тому вона най радикальніше реагує на брехню, на покривдження. Вона ніколи не боятиметься в ім’я Правди Нації, в ім'я чистоти тих праісторичних, невторинних вартостей, питоменних своїй нації, гостро виступити проти будь-ного, навіть коли таке рішення було б тимчасово непопулярним, коли спочатку мусіла б стояти в боротьбі сама. Той, хто може й не вагається встоятись, — той сильний і перемагає! Мова йде про національно й політично свідоме студенство, — те найенерґійніше ідейно-творче ядро національного ґенія. Молодий сту­ дент — це немов тю ч е в е звено-кільце в нерозривному ланцюгу органічности нації; молода людина відчуває найнраще покликання нації: питоменним їй героїчним ідеалізмом виповнити прірву між історичною спадщиною минулого і стрижневим ідеалом майбутнього нації. Це та верства, яка є в ножній нації, і завданням якої в пошуках вічних істин відгребувати первобутні, древні вартості нації й наполегливо берегти їхню чистоту проти всяких фальсифінаторів, вульґаризаторів, імгтаціяторів чи плягіяторів чужих зразків, які в ім’я »модерації«, «гу­ манности®, «толєранції», »поступу«, «еволюції«, та всяких інших теорій симбіоз проповідують »вигіднішу«, по-суті опортуністичну альтернативу — шляху найменшого опору, відкидаючи шлях революційної боротьби за Правду Нації, за її життя й єство. Жертвенність, героїзм нації, що змагається відвоювати свою самостійну державність нічим не заступити! Коли ця молода студентська верства нехтує своїм обов’яз­ ком бути захисником іманентних своїй нації вартостей, коли вона привикає до гедонізмом збоченого вигідництва, що є тотожне з націо­ нальним ренеґатством, коли молодий студент починає безкритично притакувати за всім подиктованим «популярністю*, відкладаючи на бік іманентні боротьбі за владу нації пріорітети, — тоді духова субстанція нації суттєво загрожена і смертельна отруя висушує її життєздатну, Ідейно-родючу лонь, з якої походить її «воля до боротьби«, «воля до влади«!

189

Коли українська громада на чужині була в основному загрожена політичною диверсією, що була свідомо, чи несвідомо започаткована й заінспірована загадковим, а то й підозрілим задумом зі сторони ген. Петра Григоренка, голови т. зв. Закордонного Представництва Української Гельсінксьної Групи (ЗП УГГ) та лже-претендента на «речника^ українського неснореного «руху опору«, —Товариство Україн­ ської Студіюючої Молоді ім. Міхновського (ТУСМ) гостро, ясно й недвозначю виступило зі заявою в українській пресі проти не лише концепційних фальшів Григоренка, але й головно проти його русофіль­ ської, по-суті єдинонеділимсьної діяльности. Те, що людина робить, вдесятеро важливіше від того, що вона говорить. Певно ж, Григоренко міг тут чи там виступити за Самостійну Україну, але ж що це в порівнян­ ні з тим, ноли він відкрито спілкується з силами московської єдинонедіпимсьної «п’ятої нолони«. Пргадуємо, що Ленін теж пропагував самостійність Унраїни, але ж яке свавілля крилося за цими пустими словами. ТУСМ склав цю заяву помимо «непопулярности" серед деяких дріб’язкових груп, що з надією одним швидким кроком охопити досі ними неохоплену українську спільноту на чужині, зн ай іти в Григоренка «популярного" «троянського коня» Не сподівалися вони, що їх самих малося в задумі за «троянського коня« власне з сторони того самого «Генерала" і тих проти-українських сил, що з ним у спілці, або що­ найменше ним маніпулюють. І вийшов дивний, парадоксальний курйоз: той, хто мав осідлати, — сам був осідланий!! О, так, довго копав у повітря цей »кінь«, що наполегливо хотів бути »їздцем-вершником«; довго кивав він головою в ту, чи іншу сторону, намагаючись не скинути свого «популярного їздця" (Григоренко та ЗП У ГГ — не дай, Боже, його скинути!), але щоб хочби скерувати його на »певнішу« дорогу, начебто ці групи хотіли оправдати себе. Вкінці, таки »кінь« мусів піддатися свому «осідлачеві-їздцеві". І той, хто хотів керувати, сам став керованим тим, хто спершу мав бути керованим!! Звучить скомпліновано?

Ех, дорогий читачу, це щойно початок!

В міжчасі, наш збаламучений «троянський кінь« багато пороху накопав, напевно щоб створити ілюзію, що то він таки керує. Коли врешті все осіло і впало, чимало курйозних, але отруйних »грибків« повиростало на ним втолоченому ґрунті українства. Наймолодший такий «отруйний гриб" — це недавно упублінована заява кільнох українських «право­ захисників" (разом з іншими) за вождівством Григоренка про «каяття за Катинь«, в якій, абсолютно дивовижно, українці беруть на себе відповідальність за масове вбивство польських офіцерів в Другій Світовій Війні московсько-большевицькими нагебістами, і в якій утотожнюється «сов'єтський народ", цебто, змосковщена, зварваризована, без­ формна отара, зі «своїм народом«, а С С С Р (навіть вже не УССР) — це «наша страна" (наша країна). Щ о ж за безглуздя,} кажете? Одначе, наші, досі відхилені, українські політичні групи хіба-що добачували якийсь прихований від нас нюанс доціпьности в цьому скандаль­ ному «каятті", бо й далі активно піддержували Грогоренка з його

190

обманливою нампанією, намагаючись скоро проковннути цей »гриб«, помимо отруї. ...Безвольний »кінь« виявився безрадним скинути свого не знати ким післаного «осідлача«... Виросли ще й інші »грибки«. Раптом чуємо, що С С С Р — це не російська імперія, що в М оскві давно не верховодять органічно імперські чинники, а панує національно неокреслена «партократія". Отруя, видно, успішна, швидко діє на людський організм, бо оп'янілі її спокусливим для д е к о го ' нектаром, тратять розум. Мимоволі сходить їм з па м ’яти століттями продовжувана, свавільна політина русифікації, що, і як за царських часів, має на меті тотально знищити, суттєво спаплюжити українське духово-національне єство на всіх шарах життя народу, винорінити його питомо-національний зміст життя, замінивши його м осковським , ворожим. ... А наш «кінь«, наситившись цими »грибками«, розпачливо несе свого за ножним кроком важчого »вершнина«. Нелегко його скинути... Виріс навіть такий »грибок«, що, мовляв, в Україні не було запровад­ жено «штучного голоду« в 1 9 3 2 -3 3 роках, але, що у виспіді неспри­ ятливого й поганого урож аю (що згідно зі статистикою не відповідає правді!), заіснував голод скрізь в С о в ’єтському Союзі. Отруя виробляє дивовижні, але й лихі штуки. Раптом призабуто тих сім мільйонів українських селян замордованих голодом. Забуто цей історичний факт, що залишив свої наслідки по нинішний день на демографічному рості українсьного народу. Лиш е підлота м ож е так легко, без жодного морального докору,приголомшити страждальний регіт і стогін зголодні­ лих дітей і гіркі ридання матерей, ноли в Росії в товщі й нрові ппивав м осковський кат-сатана. Навіть москалі, ґеніяльні фальсифіка­ тори історії, не відважилися твердити, що в Росії існував голод в тих жалюгідних на У країні роках. Бо вони бояться викликати духів з могил. Григренко в цьому абсолютно не вагався. ...А наш »нінь«, отруївшись цими »грибками«, спустивши з сорому голову, таки далі впевнено несе свого спасителя — »осідлача«. Лиш не знати куди він прямує!... Навіть такий »грибок« показав свою огидливу головку, що револю­ ційна О рганізація У кр а їн с ь ки х , Націоналістів (ОУН), яка в наслідку нею веденої дво-фронтової, ідейно-незборимої, виповненої героїною, безприкладної в історії війни, шанована цілим українським народом як святість нації, тепер вже стала групою «підлотників та абсолютних ідіотів" (Григоренко!). А теперішний провідник, Ярослав Стецько, який доклав чи-мало своїх зусиль в боротьбі за Самостійну Україну, і дов­ гими літами страждав по різних польських та нацистських тюрмах та концтаборах, в час коли «генерал" керував армією , що вирізувала героїв О УН -У П А , тепер допустився до такого стану, що ним «керує НГБ"! (Плющ!). Ось, одним підлим махом відписано на призабутому марґінесі історії ті гекатомби жертв членів О УН, що героїчно від­ дали своє життя на маєстатичному жертовнику Нації, залишивши по собі полум’яний дороговказ, що перетворився у святу скрижаль Нації: З Д О Б У Д Е Ш У К Р А ЇН С Ь К У ДЕРЖ АВУ, А Б О З Г И Н Е Ш У Б О ­ РО ТЬБІ ЗА НЕІ!

Коли оплюгавлюється, зболочується О У Н , — зболочується С В Я ТІС ТЬ України!! ... Здається, що «троянський кінь» показав свої диявольські роги!... Можна було б довго оплакувати такий стан, але — не вартує сліз. Багато, фактично, не змінилося. Ті, хто займалися дріб’язками, далі ними орудують. Ми — молоді ТУСМІвці, молоді націоналісти-революціонери, надхненики ідей О УН-УПА, свято перенонані, що українська громадськість на чужині в основному здорова і скоро розпізнає суть цього накиненого на неї фальшу та обману. Уважаємо потягнення тих антикварних, отруєних політичних пережитків (москво­ філи вчорашнього дня, немов з гробів повиростали), що далі підтриму­ ють Григоренка, як прямо розпачливий стрибок в абсурд. Вибач, дорогий читачу, — не наша мета ображати тут, але ... їй Богу, ситуація нас прямо смішить! Одначе, вже дійсно хочеться заплакати гіркими сльозами, ноли читаємо недавно опубліковану заяву іншого студентського, "академіч­ ного» товариства — »3арева«, в якій проголошується підтримку не лише концепціям, але й діяльності (!) Григоренка та ним очолюваного ЗП УГГ. Не вже ж ви, наші ровесники, також «отруїлися» спон/сливими «грибками популярности", заразившись повище з ’ясованою полі­ тичною диверсією? Не вже ж ви стали заднім нопитом «троянського коня« і, проковтнувши отрую, забули ваш суспільний обов'язок реагу­ вати на всі справи з позиції принципової ясности й ‘чистоти? Кажете, що ви молоді,... хіба-що розумово, у всякому разі не духово! Вашу молодість, молоду совість угробили вже давно. Ви конче намагаєтеся підпорядкувати вашому розумові, що є тільки опорту­ ністичним рефлексом, бо молодість залежить від відчутного, від глибини пристрастей. Коли б заглянули у ваше серце, де родяться пристрасті у вашу совість, не дивлячись наскільки просякли її «чисті» звуки, то ви напевно відчули б, що наша позиція правильна, що шлях Григоренка — це шлях опортунізму, яким істотно бридиться дійсно молода людина. Адже ж, як можете ви видіти, коли ваші зіниці молодости засліплені брудним катарактом опортунему-поверховности. Ця поверховність заставляє вас не висловлювати, але виплювати вже обезцінені слова, не витягаючи з них жодних консегеенцій, бо ж видається нам, що ви абсолютно не застановлялися над тим, що »заявляли«. Ви пишете, що ЗП УГГ Григоренка «під сучасну пору є найміцнішою, а для людиноненависницького Кремля — найнебезпечнішою ланкою у дії та боротьбі за політичну самостійність та культурну самобутність Українсьної і всіх інших націй, поневолених червоним імперіялізмом Москви.« Поперше, коли йдеться про т. зв. Гельсінську Угоду, що служить фундаментом діяльности ЗП УГГ, отже, і вашої підтримки його, то видається що ви ніколи навіть не потрудились прочитати цього до^менту (отже, питаємося в чому якраз ваша «академічність»), бо інакше знали б, що там поновно визнано «ненарушність кордонів« московської мперії та рівнож її «териюріяльну інтеґральність«. Після такої засади, коли концепційно утотожнюємо боротьбу «за сприяння гепьсінсьюіх

192

угод®, які в суті речі »ґарантують« дальшу інтеґральність та суцільність московської імперії — С С С Р , з боротьбою за «політичну самостій­ ність" всіх поневолених Москвою народів, передумовою до чого є розвал імперії,— ми сповнюємо тотально переплутанийі фальш, тотально забріхану, недопустиму політичну дезорієнтацію, що затемнює необхідну ясність первинних позицій визвольної боротьби. Подруге, юли взяти під увагу, що в цьому самому документі категорично визнано «державний суверенітет" С С С Р , з усіма міжнародньоправными наслідками цього, і що Україна (навіть хоч-би У С С Р ) не була партнером цього договору (значить, що українська «державна суверенність", як морально-правна катеґорія, окремо від суверенности С С С Р , цебто, мосновсько-большевицьної імперії —є виключена!) — коли взяти під увагу увесь цей анахронічний баґаж »гельсінок«, мимоволі мусимо поставити вам запит: яку «політичну самостійність та культурну самобутність" мали ви на увазі для України у вашій »заяві«; «гель­ сінська самостійність" ясно суперечить притаманним інтересам укра­ їнської нації, бо ж «апріорно" анулює моральні підстави української національно-визвольної боротьби за державність! А найдивовижнішим для нас є саме ваше твердження, що по-суті еміграційна група (ЗП УГГ) »найнебезпечніша« для Москви! Видно, що ви мусите неймовірно недоцінювати національно-визвольні процеси в самій нескореній України, чи може ви думали «експортувати" зі Заходу «визволення", можливо навіть, як «торговельний продукт" ЗСА в заміну з москалями за якийсь їхній «продукт". Ноли йде мова про «небезпеку" Мосгеі з сторони ЗП УГГ, московські вельможі напевно тряслися, прочитавши скандальне »каяття« наших «правозахисників» з Григоренком на чолі, — але, тряслися вони зі СМІХУ, не зі страху. Тепер вам залиішлось «покаятися" разом з «правозахисниками" за Вінницю, Кінґір, за масове винищення ісповщників українсьної героїч­ но-християнської Віри, за голод 1932-33 pp. і т.д і т.д. (або, вибачте, може й ваша «академічність" не знає запровадженого москалями штучного голоду в Україні?)!! Єдина «небезпека" в таному «каятті" є, що кремлівські мури почали б тріскатися з диявольсьного реготу імперського сатани. Щ о більше, видно, що ви уважаєте, що московською мперією верховодить «партократія". Значить, що українці поневолюють україн­ ців (?!), бо ж у цій партії (КПСС) другий (після москалів) національ­ ний, по-суті яничарсько вислужницький, с т а д є таки українці Це дійсно новий тип «імперії", коли сам народ себе поневолює і, тим паче, наполегливо хоче себе винищити, фізично й духово, запровадивши свавільну політику русифікації. Цікаво було б нам почути якими «академмними« нормами орудуєте ви, коли так легко дається вам переплу­ тувати незаперечні істини. Ми апелюємо до вас схаменутися над тим, що «наварили" в цій заяві, нерозбірливо намішавши «горох з капустою". Наші апеляції можливо будуть даремними, будуть падати немов зерна-слова на вашій безплідній дорозі забріханости, бо ж опортуніст ніноли не зрозуміє мови революційнопринципової безномпромісовости...

193

‘ТАЄМНИЦЯ ВІЛЬНОМУЛЯРСТВА“ /нова книжка про масонерпо>пера Ж а к а Пльонар д ’А ссак/ Н А Р О Д Ж Е Н Н Я В ІЛ Ь Н О Г О М У Л Н Р С Т В А В Е В Р О П І О р га нізо в а не вільне мулярство в Е вропі бере свій початон на зі­ бранню чотирьох різних льож в Л о н д о н і 1 71 7 р. в т.зв. “Яблуневій та ­ верні". Головним пр о м о то р о м того зібрання був протестантський пас­ тор Жан-Теофіль Д езаґуліе, родж ений в Рошель, Ф ранція, в 1683 р. Він окрився в Англії з причини рел ігійн о го переслідування. В дійсності його священичу діяльність заступило зм овництво та організація віль­ ного мулярсгва, тобто м асонерія. Зам ість християнізм у в й ого вченню видно сліди талмуду, а вкінці виступає проти релігії взагалі. Встановлені принципи но вої Л о н д о н с ь ко ї льожі переходять до Ф ранції і стають осн ово ю для ідей Ф ранцузької Р еволю ції. Р озглядаю чи початки м асонерії, автор кни ж ки знаходить сліди м а­ сонерії в минулих століттях, а сам а назва виводиться від братств бу­ дівельників /м у л я р ів / церков. М асонерія перебрала від тих братств їхні традиції, символи, ритуал Д о то го долучились р ізн о го рода окультисти /чакл уни / типу чорної і білої магії, які хоч і різняться м іж собою , мають на меті одну й ту саму ціль — знищення релігії і Б о га . Для пр и ­ кладу автор наводить існування диявольських сент, які прикликали на д о п о м о гу Люциф ера, як того, що став в опозиції до Б о га — Творця. Д иявольська м істерійність, страх і підкорення були завжди засобам и .ча службі м а со не р ії. Т о м у масонерія, як рух визначається кіл ько м а “анти“; анти-Бог, анти-порядок, анти-нація. ФРАНЦУЗЬКА М А С О Н С ЬКА ЛЬО Ж А М асонський рух у Франції зазнав с к о р о го росту і пош ирення. За па­ нування Л ю д в и к а Х У -го цей рух уважався, як шкідливий і антид ерж ав­ ний, в висліді чого прийшло до переслідування і поліційних та судових доходжень. Щ о б уникнути репресій, льожа поставила со б і за ціль опа­ нувати членів ко р о л ів с ь ко ї династії. Це дало такі наслідки, що на пе ре­ додні Револю ції поліція вже не см іла чіпати членів м а со н сь ко ї льожі,

►

3SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS

М Нолись Дмитро Д онцов писав, що перед укр а їнсько ю нацією стоїть ^ » д и л е м а а б о -а б о « ;а б о вести героїчну, безком пром ісову, повну жертвен­ ности боротьбу за життя, — або зникнути без сліду з лиця світу. Між цими »або-або« немає місця для жодних »але«; м іж цими полюсами лише бездонна прогалина. »Але«, в цьому випадку, — значить провали­ тися. Вами вибраний шлях в цю пропасть, хоч можете завернути: відкличте заяву! ...Десь здалека, немов зникаю чий голос пропавшого, чути роз­ пачливо лунаючий зойк, даремний кр ик з розпуки: АЛЕ, Але,... але ...

194

бо треба булоб сягати до “ верхів". Требавідмітити, що масонерія прий­ малася головно серед протестантських кіл французької аристократії, що вийшли скріплені з часу релігійних війн. Том у пов’язаність протес­ тантизму з вільном улярством є в прямій залежності. Відкинення Б о ж о ­ го об'явлення, заперечення монархізм у, відклик д о виборности за­ мість природовідповідности /наш е С ко в о р о д ів с ь ке — сродности, примітка ред./ шефів, зближення до ком унізм у — все це мало за мету валення існую чого порядку. Вольтер зі св о їм и писання ми давав філо­ софічне обгрунтування тому рухові. В ІЛ Ь Н О М У Л Я Р С Т В О 1 Ц Е Р К В А О дною з перших інституцій, яку заповзялись зґанґренувати “брат­ ч ики 11 - була Ц е р кв а у Ф р а н ц ії. Цих сим птом ів не позбулася Франція і досі; атеїзм став публічним вченням. У своїх “ Перських листах" Монт є с і -.іє писав, що “папа це старий ідол, я ко м ука д я ть по звичці"; Д ід е р о рс-зі лядає атеїзм як етап д о свободи. О динока льожа “Д е в ’ять сестер" начисляла 13 духовних осіб; ця са м а льожа одерж ала одинока дозвіл на похоронну церемонію для свого учня Вольтера. Н а час Резолюції масонська секта в Франції нараховувала понад 20 0 0 духовних осіб. Ч ас­ тина з них відзначилася в перебігу револю ції, а відтак за Наполеона і після н ь о го . В они відзначилися тим, що не носили ряси і виступали проти р е л ігії. П ро сякання до урядових інституцій супроводилосо пе ре­ борщ уванням окритої пропаганди і власної потужности. С Е КТ А “ІЛ Ю М ІН О В А Н И Х " В А Й С Г А В П Т М А Н А В Б а в а р ії / 1 7 7 6 / вільномуляр Вайсгавптман створив м асонську секту “ ілю м інованих11в Інґольштадті. Теорії цієї секти стали в ід о м і зав дяки б аварській поліції, яка викрила існування секти і її цілей, ідеї цієї секти були основою для м озкових спекуляцій М аркса, Енґельса, а відтак Л еніна: нищення суспільства, релігії, власности /ком унізм у/ проповідування різности і свободи; члени секти зобов’язані постачати керівництво всім и вимаганими і інф ормаціями; від них вимагалося та­ к о ж перед вступом писати власну біограф ію , яка після провірки дава­ ла керівництву зб ро ю для шантажу. З цього видно наскільки вільномулярство створило почву для розвитку сучасної лівизни. Н Е В ІД О М І М А Й С Т Р И П ро вступления і вишкіл нових членів м асонських льож в ід ом о зав­ дяки свідченням, пр озрадж енню та поліційним дослідж енням захо­ пленої докум ентації. О собливо поліція часів уряду Петена v Віші, згід но з твеодж енням В е л и ко го Майстра, завдала великого удару льожі і запізнипа її розвиток на 20 р о ків . Щ о й н о прихід до влади Де Ґоля і й ого заохота до реставрування вільн омуля рства скріпила цей рух в новіш их часах. Отже, початківець — масон є предметом докладного обслідування з боку тррьох “братів“,він має дати доказ свого психічного розположення прийняти головні принципи масонерії: атеїзму, вільних подруж, бажання зміни існуючого суспільного порядку.

195

Вже з с а м о го початку, після перш ого приречення, він перестає бу­ ти вільною людиною, стаючи з то го часу прикріпленим до збірноти, з якої він бачить тільки перше коло. В ід п о від н о до обставин, він залиш а­ ється в тій поставі до пе вного часу. О чевидно , “брати" зоб ов ’язані й о ­ му допом агати в міру потреби, якщ о він повинується с в о їм шефам. В противном у разі він себе засуджує на знищення, вклю чно д о фізичної ліквідації. Але, хто є ці шефи - майстри, ці великі невідом і, які претендують, мимо історичних перем ін, керувати світовою егалітарною лю дською спільнотою , що підпорядкована повністю їхній утопії, що є с в о го рода "ґул аґом “? А втор ставить собі такі питання і приходить до висновку, що це мусять бути люди безоглядні на службі с в о є ї ідеї. Та він не об ­ межується до загальникових гіпотез, а н а зи в а є їх по ім ені, не тільки тих з минулого, але й сучасних. Питання є тільки, чи йдеться про в и с о ко го рівня виконавців, чи дійсних майстрів окультного світу. З М О В А М А Й С Т Р ІВ Н а протязі багатьох десятиліть папи випускали е кско м ун іка ц ій н і булли проти м асонів. Уряд Віш і пр овів велику кам панію проти м а с о н е ­ рії, підозріваю чи її не без підстав у катастрофі до я ко ї вона довела Ф ранцію. Поліційні досліди і викриття принесли незбиті д о ка зи /м іж ін­ шим шкелет 8-літньої дитини, що й о го вживали при медитаціях для початківців/ про нищівну діяльність у Франції. Відтак, як було згадано вище, Д е Ґоль відновив діяльність м а со н ­ ських льож, до яких хлинули політичні діячі, а танож духовні особи р із ­ них ієрархічних щаблів. Про підривну суспільну дія льність м асонерії автор подає низку к о н ­ кретних д оказів. Вже папа Климент XII е кско м ун ікув а в м асонів 28.4.

1 738 p., подаю чи причини: В й о го буллі “ Ін ем ін е н ті“ він казав: “ М и за­ бороняєм о всім, духовним і світським , під яким би це претекстом не було, вступати д о товариств, званих м асонським и , давати їм прию т в себе, чи деінде; вписуватись до них, чи брати участь в їх зібраннях1'. Під час двох століть різні папи відновляли і потверджували заборону та е кско м ун іка ц ію , дуже часто за гостр ю ю чи осуд. І. З а п о р о ж ец ь

196

1^Є0Л0ГІЧНІ

Теми

Роман Зварич

ВСТУП Д О ПОЛІТИЧНИХ НАУК З О Ш И Т Ч И С Л О 4: ПО ЛІТИЧНА ДУМКА; СВІТО ГЛЯД ТА ІДЕОЛО­ ГІЯ; МАТЕРІЯЛІЗМ ТА ІДЕАЛІЗМ. Для того, щоби мати найкращі можливості власного самотворчого вияву, людина мусить віднайти правильне відношення до свого без­ посереднього суспільного оточення. Для цього були створені різнородні політичні системи та суспільні організації, відповідні найголовні­ шим течіям тодішньої політичної філософії. Політичну думку можемо уважати, як спробу людини свідомо вирішувати проблеми свого гру­ пового суспільного життя. В будові певного політичного суспільства, виринають питання укладу суспільних сил, політичної влади, і справа виникнення специфічних політично-суспільних органів, які конкретно і справедливо віддзерка­ лювали б цей уклад. Роля політичної мислі є заподати найсправедливіший ключ, згідний з прийнятими ідейно-духовними та моральноетичними вартостями спільноти, щоби встановити правильне відношення між людьми, людськими природніми та штучними знаряддями сили, і людсьюми вчинками за певним поняттям сильного добра й спіль­ них інтересів тої спільноти, як органічної цілости. Такі суспільні вар­ тості є імпондерабіліями, цебто, вони не виводяться стисло розу­ мовим порядком, але належать до категорії відчутного. Кожна полі­ тична теорія ставить в центрі своєї системи ідей такі телеологічні вартості, що є відмінні від інших, тому їх тільки можна прийняти як істини життя. Сумніватись в таку істину — значить абсолютно заперечувати її. В таку істину можна лише вірити. Її не вільно ста­ вити під аналітичний скальпель рації, бо рація (логіка) істину не родить. Однак, з таких істин рація набирає глибшого значення. Істина стихійно приходить людині. Необхідна функція політичної теорії є не тільки вичислювати всі складники політичної діяльности за стисло аналітичним, раціональним порядком, але й головно, надати цій діяльності певного синтетичного значення, визначуючи її ясні принципи, які уважаються незмінними аксіомами. Коротко — політика (в змислі політичної думки) має основне завдання вияснювати не лише які є існуючі грані політично-суспільної дії, але й найістотніше, — якими повинні бути. Ясно, що немає одної розв'язки, чи одномірної відповіді до цілої низки питань, що виринають у зв’язку з цією проблематикою. Часто бувають навіть гострі суперечки між політичними мислителями на

197

цьому тлі, бо політика, в суті речі, є суб'єктивно-нормативною катего­ рією. Слід за цим поставити питання: чи політика взагалі підходить до такої наукової аналізи, чи слушно називати її »науною«? Т.за стислі науки, своїм емпірично спостережливим характером, надаються до стисло аналітичного, «квантитативного" скупчення фактів та статисти­ ки, коли політичні »науки« мусять первинно бути морально розсудли­ вими, «нормативними, себто, мусять визнавати певні ідейнодухові, моральноетичні вартості, яких уважається аксіом ам и суспіпьнополітичного життя. Політичні науки обм ежені у своїй науковій «об'єктивності", бо кожний політичний мислитель, чи діяч мимоволі принимає певний керуючий «суб'єктивний" предмет, що визначує цілість його політичної думки й підставові критерії діяльности. Отже, принципи в ПОЛІТИЦІ відограють вепечезну, наймаркантнішу ралю, бо визначують політичні та моральні категорії, якими людина доходить до певних політичного характеру рішень, що в наслідку мають безпосередний вплив на ту конкретну грань лю дської свідомости й діяльности, яку звем о — полі­ тикою. Як сам е відзначуються та розвиваються ці політичні й моральні категорії, це вж е питання світоглядового, а пізніше ідеологічного порядку. Слід зазначити, що ідеологія і світогляд це два окрем і терміни, які, як явища здебільша духові, різняться по-декуди своїм обсягом і ЗМІСТОМ . Світогляд — ц е "філософія Ж И ТТЯ " людини, її "ПОГЛЯД на СВІТ", згідно з терміном німецьких мислителів 19-го століт­ тя — "вельтаншаунґ". Світогляд складається з ідей та уявлень, які служать відображенням дійсности і відзначують співвіднош ення між людиною та її світом. Завданням світогляду є визначити для кожної люди ни-індивіда її життєву позицію та орієнтацію, чи погляд на життя з цієї позиції. Ідеологія, натомість, набирає більш конкретних прикмет, хоч ножна ідеологія оперта на певних світоглядових заложеннях. Вона не тільки визначує співзвучне відношення людини до її життя та світу, але — ідеологія, виходячи із-за цього відношення, подає конкретні рамці діяльности, спрямовані до певної політичної мети. Ідеологія повинна подавати чітку структуру пізнавання, чи радше формулу ідей, яною людина спостерігає та інтерпретує свгт та тим самим збагачується духово. Ідеологія служить свого рода люпою; дивлючись крізь неї, людина спроможна унапрямлювати свій життєвий шлях і можепоставити увесь номплекс світових вартостей у правильному, ясному фокусі. Мірилом такого процесу завсіди буде непохитна віра у власну ідею. Ідеологія, власне, є каталізатором таної політичної віри. Відомий сучас­ ний політичний науковець, Ганна Арендт, називає цей політичний фено­ мен «шостим органом чуття« людини. Тоді, коли світогляд охоплює ряд ідей, які своїм характером можуть бути, м іж іншим, соціологічні, чи онтологічні, ідеологія здебільше стисло політичного п о кр о ю її можна окреслити ян ідеї в дії. Політична ідеологія — це система вір, що поясню є та виправдує вибраний політичний напрям для суспільства (існуючого, чи запроектованого) і подає стратегію (процеси, органи, програму), яною можна досягнути бажаний держа в но-у рядовий устрій та суспільно-політичний уклад сил і влади. Всяка ідеологнна система, що представляється всеохоплю-

198

ючою, повинна подавати інтерпретацію минулого, пояснення сучасного, та візію майбутнього. В житті людини виринає ряд різних явищ та процесів, часто взаємно суперечних Повноцінна людина буде намагатися оцінити ці явища й процеси, надаючи їм повне значення й вартість, відповідно до власних ідейно-світоглядових переконань. Коли первісним предметом цього онтологічного, умового процесу в людині стає одна керуюча та удосконалена ідея, чи один детермінуючий принцип, тоді сам цей процес набирає ясного ідеологічного характеру. Очевидно, янщо ця оцінка життєвих явищ і процесів нереальна, не є обґрунтована в дійсності, тоді сам цей процес переходить в площину утопії. Коли б більше людей спільного ідеологічного напряму угрупувалося, тоді тво­ риться політичний рух. Однак, заки людина настроїть свої ідеологічні переконання, вона мусить стати на твердому світоглядовому ґрунті. В загальному, почерез усю історію людства, бували два взаємно протилежні світогляди, що особливо є помітним явищем в розвитну політичної думки: ідеалізм і матеріялвм. Матеріялістична концепція твердить, що всі ідеї {ідеології) та вся політична діяльність взагалі спричинені людськими матеріальними, су­ то - економічними ( класовими ) інтересами. Для матеріялета, основа всього буття є матерія. Тому, ідея (дух) не має особливої вартости сама по собі, але завсіди є функцією покращання, чи захисту людсь­ ких матеріяльних інтересів. Ідеології видумані на те, щоби упривіпейовані кляси, користавши з них, раціоналізували їхні привілеї га їхню позицію суспільної сили (капітал дає силу) і, рівнож, виправ­ дували прагнення бідніших та слабших прошарків народу, які відокрем­ лені від права на власність, бо не орудують поважнішими резервами нап італу. Цілком протилежно до цього, ідеалістична концвпція постулює; »духа<(Ідею), як основу життя. Кожну людину-індивіда визначує її індивідуаль­ ний »дух«, що спонукує її до власно-підметної само-творчости. Більше того, кожна вища огранічна спільнота, ян напр., нація, також визначена таким істотним, ідентичним, притаманним лише їй, «духом» Людина, згідно з ідеалістичним світоглядом, не є якимсь механіс­ тичним зліпком, безпричинною сумою її самолюбних інтересів, але вона по своїй суті є морально розсудливою істотою з пророднім відчуттям етичної ієрархії вартостей. Ці вартості своїм характером є явищами трансцендентними, яких ніяк не доказати, а в яких прямо віриться. «Дух« є само-творчим рушієм всіх історично-політичних процесій та всіх людських поривів. А Бог, як абсолютний »Д/х«, - це поняття •нерухомого рушія« всього (Св. Авґустин), «непереможна творча сила історії® (Геґель). Людина, як «дух від духа«, — це Бого-подібна істота, вирощена в надрах зорганізованої органічної спільноти (Нація), що своїм сумлінням відповідає перед тою спільнотою за виконання свого призначення. Властиві людині є відчуття свободи й справедливое ги, як вирішальні первні її природи та абсолютні цінності життя. В ім’я свободи й справедливости, що є вічними, незмінними іоги-

199

нами, людина починає істотний зм а г за ці вартості, іноді виявляючи в цьому подивляючий героїзм. В цьому героїчному ідеалізмі об'явля­ ється людська велич в її повному маєстатичному сяйві. Цей героїзм, як етична засада життя, рівно ж стає естетичною категорією, особливо ноли взяти під увагу, що людина — це передусім самотворча, інди­ відуальна істота. В цій героїці життя лежить причина наймонументальніших, найиляхетніших людських поривів. Лю дина ніколи не наражує себе на смерть за, мовляв, с в о ї питоменно економічні, по-суті его­ їстичні, гедонізмом збочені інтереси, як напр., 8-ми годинний день праці. Лю дина йде на барикади, бо її спонукує ідея свободи й спр а­ ведливости, бо вона стихійно мусить пошукувати істину й правду на ножному нроці життя, бо її ж ене нестримна туга за героїчним.

Бібліографія: A q u in a s , St. T h o m a s , S u m m a T h e o lo g ic a a n d D e R e g im in e P rin c ip u m (1 3 th c e n tu ry ). A ris to tle , P o litic s , a n d E th ics. (4 th c e n t. B.C.) St. A u g u s tin e , D e c iv ita te D ei (5 th c e n tu ry ) B u rke , E d m u n d , R e fle c tio n s o n th e R e v o lu tio n in F ra n c e (1790). C o n fu c iu s , T he A n a le c ts (2 th c e n t R C .). H e g e l, G .W .F., R e c h tp h ilo s o p h ie , (1 8 2 1 ). H o b b e s, T h o m a s, L e v ia th a n (1 6 5 1 ). H u m e , D a vid , A T re a tis e o n H u m an N a tu re (1 7 3 9 ). K a n t, Im m a n u e l, C r itiq u e o f R u re R e a so n (1 7 8 1 ). L o c k e , John, T w o T re a tis e s o f G o v e rn m e n t (1 6 8 9 /9 0 ). M a c h ia v e lli, N ic c o lo , I P rin c ip e (1 5 3 2 ) M ic h e ls , R o b e rt, P o litic a l P a rtie s (1 9 1 5 ) M ill, J o h n S tu a rt, O n L ib e rty (18 5 9 ) M o n te s q u ie u , B a ro n de, L ’e s p rit d e s L o is (1 7 4 8 ). M o re , T h o m a s , U to p ia (15 1 6 ).

M o s c a , G a e ta n o , B e m e n ti d i S c ie n z a P o litic a , o r T h e R u lin g C la ss, (1 8 9 6 ).

N ie tz s c h e , F rie d ric h , Z u r G e n e a lo g ie d e r M o ra l, (1 8 8 7 ). P la to , T h e R e p u b lic (4 th c e n t B.C.). R aw ls, John, A T h e o ry o f J u s tic e (1 9 7 1 ). R o u s s e a u , J e a n -J a c q u e s , l.e c o n tra t s o c ia l (1 7 6 2 ). S c h o p e n h a u e r, A rth u r, D ie W e lt a ls W ille u n d V o rs te Hung, (18 1 9 ). W e b e r, M ax, W ir ts c h a ft u n d G e s e lls c h a ft (1 9 2 2 ).

Addenda C ic e ro , T h e R e p u b lic (1 s t c e n t. B.C.) B o d in , Je a n , S ix liv re s d e la R e p u b liq u e (1576). G ro tiu s , P ro lo g o m e n a (17 th c e n tu ry ). M a rx , Karl, D ie d e u ts c h e Id e o lo g ie (1 8 4 6 ). G ru n d ris s e d e r K r itik d e r p o litis c h e n O e k o n o m ie (1 9 0 3 ). S o re l, G e o rg e s R e fle c tio n s s u r la v io le n c e , (1 9UB).

200

/ went? •/ Ip02a Q wwka

7^%Н0П Є ц езбір к а поезій Святослава Караванського на 188 стор., що вийшла у В-ві »Смолоскип«. Збірка складається з 8 розділів в яких розміщ ено 96 поезій. Ці п оезії писані переважно в Володимирській тюрмі і в концтабо­ рах Сосновки. Тематично вірші відбивають як внутрішні пере­ живання в’язня так і ф іл ософ іч­ ні розважання лю дини на тлі жорстокої несправедливости і нелюдських тортур зі спряму­ ванням ю світу Правди і Любови, до Бога. Значне м ісце між вір­ шами займає також особиста і суспільна лірика. Вірші обій­ мають довгий період від 1953 до 1979 pp. Тут містимо кілька поезій, головно з розділу »Су­ тичка з тайф уном «.

ЗАПОВІТ М и всі вмремо. Хто у в ’язниці, А хто в раю з п ’яти кімнат, Хто з орденами у петлиці, А хто, — проклявши світ стократ.

Всі помремо і нашим правнукам, Що після нас грядуть у світ, Яке за звичаями давніми Відпишем слово — заповіт?

А хто — в бою за вражу справу, З а враже щастя й вражий рід, Чужу примножуючи славу, Чужий поширюючи гніт.

Гряди, нащадку, в світ прийдешній Н е для гульби та суєти, Н е для цілунків безконечних, А дпя розплати і для мсти!

Хто у Канаді, хто в Австралії, Хто в Аргентині, хто в Інші, У Забайкаллі, на Уралі, На Колимі й на Вор куті.

Перелічи, я к е , всі трупи: Д е, хто був знищений і як? Кого замучив враг підступний Й кого убито за срібняк?

201

Святослав Наравансьний

Перелічи й спитай заплати: З а око-око й зуб за зуб; І доти не вступайсь від ката Аж поки він не стане труп!

Ц ей світ не схов для боягузів І не притулок жерунам, — Н а щастя м ає право мужній, Все ж решта гниль, сміття, буряк'

Коли ж, нащадку, ти не зробиш Тих діл, що кладемо тобі, Тоді вже краще згинь в утробі, Святої не паскудь землі!

Від них не лишиться і сліду, Я к ми такі, то і від нас! Тих, хто живе, як раб, віками З лиця зем лі стирає час!

—

—

Володимир, 1968 р.

РОЗДУМ ПЕРЕД САМОСПАЛЕННЯМ Ж ит и й не знати, що край твій в неволі? Ж ит и й пишатися рабством своїм? Бути байдужим до сліз і до болів? Стати незрячим, глухим і німим? Ж ит и без гідної плати за працю? Ж ит и й коритися волі нікчем? Ж ити в халупах і зводить палаци? Ж ити у шлюбі і бути вдівцем? Ж ит и і скніти? Краще згоріти! Краще, ніж жити і гнити живцем! Ж ити і волі не мати на світі? Ж ит и й боятися сонця, я к кріт? Ж ит и й, знай, думати: — Д е б заробити? Я к би напхати порожній живіт? Ж ит и й платити за звірства любов’ю? Ж ит и й з н і д кия робить на врага? Ж ити й боятись промовити слово? Знати, що в хат і своїй ти — слуга? Ж ит и й тремтіти? Краще згоріти! Краще, ніж гнутись під свист батога! Волі не м ат и? Правди не знати? Д ум ат ь не сміти? Краще згоріти!

202

Святослав Каравансьний

і запалити Тих, хто забув про святі заповіти! Волі, хто прагне! Гори і палай! Світла і сонця зем лі додавай! Кожен горить на віку, як уміє: Інший хвилину, а інший — весь вік; Тільки б не скиглив, тільки б хай діяв! Тільки б знав твердо, що він чоловік! Годі ж терпіти! Краще горіти! Мусиш горіти як ти чоловік!

—

Володимир, 1969.

ЗАНАДТО ОБЕРЕЖНИМ Н е бережіть мене, занадто обережні, Неначе дорогу, коштовну вазу! Я не кришталь, я — полум ’я пожежі, Вогнем пойнятий стовп земного газу. Коли спаде на сонну землю морок, 1 з краю в край світ мрякою огорне, Я спалахну, як той займистий порох, Злечу червоним півнем в небо чорне. Загравою огнистою, палкою Я закривавлю обрій серед ночі — Такий вогонь не гасне сам собою, Горіння тлінням стати не захоче. Я тлів десятки років, тлів століття, Я тлів, коли м ій рід кохався в праці. Та ще не взявся правдоборець вітер, Дмухнув на іскру гуркоту овацій. Так! Я згорю! Та я не жду пощади, Йно дев’ять грам я жду від людожера, — Цей не схибне і всадить їх злорадо У м ій для майбуття потрібний череп.

203

Святослав Наоавансьиий

І от тепер, коли ведуть до ями — Бо й перед смертю треба буть обачним Ви рот м ій затуляєте руками, Щоб в очі ката я не плюнув смачно.

—

Десь я забаг ще гіршої халепи А нуж мене без бирки поховають! Тоді каюк! Нащадок-недотепа М ій труп м іж тисяч інших не пізнає!

—

Н е бережіть мене! Коли немає муж ніх Піднести голос свій на захист брата, То й майбуття, що ми за ним так тужим, Навряд чи можна в долі сподіватись.

ПІСНЯ БІЙЦЯ Втирає сльози безутішна мати, Брати живуть в чаду футбольних мрій, На танці ходять хлопці та дівчата, А я ? А що м ені? Я — в бій! Я в бій! Д арм а, що слабнуть сили! Я не добитий ще?.. Ж ивий? Н е згасла думка? Совість не прогнила? Я тільки в бій! М оя стихія — бій! Плетуть вампіри плетиво нечесне, Надбавки жде співців продажних рій, Шукає щастя в чарці м ій ровесник, А я, як завжди, тільки в бій! Геть страх — дух рабської природи! Тваринний страх ти перший ворог мій! Бо ж тільки той варт щастя і свободи, Хто йде щодня, щокрок за них у бій! Київ, 1.969.

—

204

Святослав Каравансьиий

ХТО ти? Людина? І мовчиш — не протестуєш, Коли ведуть на плаху твого брата, Коли сестру і подругу ґвалтують, І привселюдно зневажають мат ір? Мовчиш і мовчки тягнеш вгору руку, М овляв, ти згоден з тим, що кровопивці З роботи виганяють твого друга З а те, що він з катюгами не в спілці? Людина? І почувши крик: »На поміч!« Тікаєш до найближчого провулку Геть від нещастя і мерщій додому, — Д о свого теплого та ситого притулку!

—

Людина? І стулить боїшся слово На захист тих хто гине у в ’язниці?

— Ц е ж, бачте, зовсім не обов’язково І для умов сучасних не годиться! Боїшся, що з тепленької роботи Тебе на старість виженуть сатрапи? Та й справді ж бо! Кому тепер охота Хоч на копійку менше заробляти? Отак ото й живеш — не протестуєш, Мовляв, м оя спасенна хата з краю, В сі кривди бачиш, всі ридання чуєш, И отруту вражу за бальзам приймаєш! А ще шалено плескаєш в долоні, Коли тирана бачиш на трибуні Від кого ждеш ти ласки й оборони: Від варвара? Від деспота? Від гуна?

—

0 , ні! Ти не людина, рабе вбогий! Ти ерудит, а гірший від тварини Ж ивеш під нагаєм бандита злого, Н е гідний діл та імени людини!

205

КОЗАЦЬКА ЕПОПЕЯ ПО - СУЧАСНОМУ Андрій Г айда маха

Історичний роману віршах »Маруся Чурай« Ліни Костенко Остання збірка поезій Л іни Костенко »Над берегами вічної ріки« вийшла рік-два тому н азад Випущено її на світ якось по-мачушиному, без супровідних теплих слів, без критичного вступу, так собі голо. І рецензій на неї появилось мало, лиш е принагідно десь хтось про неї згадає побіж но, що це книга »про час і пам ’ять, добро і зло, прекрасне і потворне, про любов і ненависть«, як от М. Слабошпицький у «Літературній Україні« з 21 березня ц.р. у рубриці для ювіля­ рів. Ц е рішуче замало і занадто загальникове. У діяспорі, здається мені, появилися два пресові відіуки на цю збірку, від Ганни Черінь у ЗСА і Дмитра Чуба в Австралії. Також бідненько. У 50-ті роковини життя і чверть віку її поетичного дебюту («П ромін­ ня зем л і«) Ліна Костенко подарувала нам нову перлину її чистого поетичного таланту, що є рідкісним, зате тим більше незвичайним яви­ щем несплямленого Корифея поетів-шістдесятників. В-во «Радянсь­ кий письменник« видало щ е торік історичний р ом ан у вірних «Мару­ ся Чурай« Ліни К остенко,об’ємом 289 сторінок, кишенькового ф ор м а­ ту. Але й ця Костенкова книжка побачила світ Б ожий без супровідного слова якогось доброзичливого критика чи то літературознавця. Часи проникливого кртика Івана Дзюби минулися, мабуть, безповоротно. На останій сторінці (на перш ій ж е російською мовою!) стоїть лаконіч­ на замітка: «Віршований роман відомої української поетеси Ліни Костенко, присвячений легендарній народній піснярці Марусі Чурай. У творі подано широку ґалерію народних образів, показано життя українських міст і сіл періоду визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького». Ще варта згадати тираж: 8 000 примірників. Редактором видання фігурує Олександер М. Підсуха. Поему проілюструвала талановито сугестивно-настроєвими рисунками вуглем Н.М. Прожогіна. Взагалі, видання справляє приємне і чепурне враження. Один з перших, який привітав цю появу, був Микола Бажан. У »Л ітературній газеті« з 4 березня ц.р. він помістив рецензію п ід маломов­ ним заголовком «Поема про кохання і безсмертя«. Не обійш лося в рецензії, очевидно, й без нісенітних відсилань до творів К. Маркса й ф. Енгельса про, так би мовити, «клясову суть« як «соціяльну причину драматичних конфліктів, пов’язаних з долею Марусі (Чурай)«. Це або данина ненависному партійному догматизмові, або вж е й стареча інертність надщербленого співця недостріляного відродження. Але, досить негативних моментів, перейдім до позитивних, якими повен історичний роман Л іни Костенко. В основу ц ієї поем и, яку М. Бажан жанрово визначує як лірико епічну поему, покладено історичну легенду про українську С апфо з ча­ сів Хмельниччини — Марусю Чурай, легендарну українську народну співачку і поетесу, яка жила в 1625-1650 роках у Полтаві. Її вва­

206

жають авторкою пісень «Засвистали козаченьки«, »Ой не ходи, Грицю«, »В кінці греблі« та інших. О сновний сю ж ет поеми — драматична розповідь нещасливого ко­ хання між Марусею Чурай і Грицем Бобренком, яке кінчається смертю Гриця через отруту і повільним відходом з цього життя Марусі, спричиненим смертю її чистого і єдиного кохання. Цю лірич­ ну розповідь поетеса майстерно виткала на широкій канві історич­ них подій з часів визвольної війни України під проводом Богдана Хмельницького. Обі частини поеми, епічна й лірична (український народний варіянт одвічної драми Ромео і Джульєтти), однаково силь­ ні й рівні щ одо поетичного стилю і щ одо глибини змісту. Поема складається з дев ’яти розділів, кожний розділ має назву: Розділ L Якби знайш лась неопалима купина, P. II. Полтавський полк виходить на зорі, P. III. Сповідь, P. IV. Гінець до гетьмана, P. V. Стра­ та, P. VI. Проща, P. VII. Дідова Балка, P. VIII. Облога Полтави, P. IX. Весна, і смерть, і світле воскресіння. У першому розділі Л іна Костенко вводить читача прямо на судову розправу, яка відбувається над Марусею Чурай, яку обвинувачують у вбивстві Гриця Бобренка, її колишнього коханого. Ось яку оцінку су­ дової справи дає полковник полтавський Пушкар: — Панові су'дді! Важко розібрати,

що і до чого, як воно було. Нехай простить і та, і друга мати, а їхні діти учинили зло. Грицько зиурався дівчини такої! Доп’яв біди, земля йому пером. Такої кривди парубок накоїв, що не могло це скінчитись добром. Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?

Людській душі цей злочин осоружний. Не виправдання навіть і любов. Дожитися, щоб так погиб хорунжий, що ніяк похилити хоругов! І хто ж убив хорунжого? Дівчина! А як по ньому тужить! Як вдова. Он подивіться. Є ж якась причина. То вже стоїть людина нежива. Страшне це діло, діло небуденне. А всі почути вирока спішать. Воно, скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.

Цілий перш ий розділ написаний від третьої особи і витриманий, мовно, у стилі козацьких судових грамот 17-го сторіччя. Злочин Марусі —очевидний. Ніхто його не заперечує, але постають два табори: о дн і визнають вину за Марусею і вимагають найвищий ви­ мір кари, другі ж намагаються знайти зм ’ягчуючі обставини. До друго­ го табору належить і козак Іван Іскра, син Остряниці Якова: — Я прошу, люди, вислухать мене. Багато слів страшних тут наговорено. Ніхто не говорив про головне. Я, може, божевільним тут здаюсь. Ми з вами люди різного коша. Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це— душа.

Коли в похід виходила батава, її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її піст. Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!

207

А ви тепер шукаєте їй тру. Вона ж стоїть німа од самоти. Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба ьерегти! „

,

Важкии закон. І я його не зрушу. До цього болю що щ е додам ?

Вона піснями виспівала душу. Бона пісні ці залишає нам.

Ще тільки вирок — і скінчиться

справа.

1 ш авт и ід скіншться - Чурай. А як ш д і співатиме ПолТт т ? Чи сльози не душитимуть її?!

У другому розділі полтавський полк готується до походу, взасвіт встануть козаченьки і вирушать на допомогу Хмельницькому. Полков­ ник Пушкар послав гінця гетьманові. Гінець цей — Іскра Іван У келії смертників проходить перед очима Марусі ціле її життя. Поетеса використовує триденне перебування Марусі в темному льоху для того, щ об змалювати її життєвий шлях Третій розділ носить промовисту назву »Сповідь«, і справді, Маруся сповідає своє ж иття Не м ож ем о стриматися від того, щ об не подати хоч перші три строфи цього розділу —нехай читач сам почує, читаючи вголос, витончене озвучания Ліниного вірша: ... Пройшло життя. Не варт було

і труду. Лише образи наберешся вщерть. Останні дні якось перебуду. Та вже й кінець. Переночую в смерть. А що в житті потрібно ще мені? Одбути всі ці клопоти земні. Оці останні клопоти одбуть, іти туди, куди мене ведуть, — аби одбути, все уже одбути, — і щоб не бути, щоб уже не бути! Три дні дали на розмисли мені. Та нащо вже тим смертникам три дні? Із цих слів відчувати всю приреченість героїні. Трагічність безви­ хідного становища Марусі підсилюють картини-спогадати з її ди тин­ ства, про Івана Купала, Йорданське водосвяття, про те, як ляхи забили її батька (»пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є « ),про її перший піснярський досв ід («печаль моя торкнула вперше с л о в о«), про її муж ню маму, про Гриця і його віднош ення до родини зматеріялізованих Вишняків. Настав останій день. Маруся сповідається священикові — »І властію, од Бога йому даною , спасибі, одпустив і розгрішив«. Взагалі ки­ дається у вічі, щ о поетеса часто-густо вживає виразів Бог, бож ий, Гос­ подь, Марія, цитує з євангелії і з діянь апостолів, напр., Павла. Це свідчить не так про мертвий словесний матеріял для мереження історичних віршів, як про глибоку релігійність авторки, про її біблій­ ну начитаність. Це щ е більше унаявниться у шостому розділі «П ро­ ща*. Правда, релігійність Л іни Костенко н е якась звичайна, буденна, обивательська, а щира, Шевченківська, з нотками ремствування, з

208

критикою Л Ю Д С Ь К О Ї підміни справжньої, глибинної, душ евно пере­ ж итої релігійности. Розділ кінчається розповіддю залізного каяття Гриця за зраду Ма­ русі:

Він говорив, і відбувалось диво. Він зраду якось тішк перетворив, так говорив беззахисно и прав­ диво, — неначе■ він про подвиг говорив. Ці останні слова мають такт,- узагальнюючу вимову, шо мимохіть їй гадку спадають недавні і сучасні ремінісценсії.. Гінець до гетьмана, гак називається IV розділ віршованого роману. Тим гінцем є Іван Іскра, якии тихо і безнадійно залюблений в Марусю Чурай. Він повідомляє Хмельницького, що його полк у дорозі і т о »ІІолгава карає співця«. Хмельницький представлений як найвища влада в українській державі, який мас й судову владу помилувати. Серед важких нічних дум Хмельницький згадує свого колишнього бойового побратима Гордія Чурая і його заслуг, як і піснярки Марусі перед Батьківщиною. Врешті гетьман написав наказ, якого козак Іскра щ е встиг довезти до Полтави, де має відбутися страта Марусі. »Стратою- поетеса й найменувала п'ятий розділ, в якому

Отаман Гук, ступивши на два кроки, ревнув з помосту поверх всіх голів: ~Й аиі гетьман, властію високий, такий наказ читати повелів! »,Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх, що смертю має. буть покараний. Натомість ми цим писанням ознаймуем всіх: В тяжкі часи кривавої сваволі смертей і кари маємо доволі, і так чигає смерть вже звідусіль, і так погребів більше, ніж весіль. То чи ж воно нам буде до пуття — Пустити прахом ще одне життя? Чурай Маруся винна ув одному: Вчинила злочин в розпачі страшному. Вчинивши зло, вона не t злочинна, бо тільки зрада с тому причина. Не вільно теж, караючи, при т урахувати також і чеснот, її пісні — як перло иногоиіннс, як дивен скарб серед земних марнот. Тим паче зараз, як така розруха. Тим паче зараз, при такій війні, —

що помагає, ні вгашати оуха, як не співцями створені пісні? Про наші битви —на папері голо. Лише в піснях вогонь той пашить. Таку співачку пока/хіть на горло, — та це ж не що, а пісню задушить! Отаман Гук, помовчавші (повіка і'юму сіпнулась), далі прочитав, — такий потужніш голос в чоловіка, либонь, хватило б і на п ’ять Ііолтав — »3а ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що воші страждала. .т батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, — не вистачило б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! Тож відпустити дівчину негайно і скасувати eujvш того.

1 суддям я таку даю нагану: щоб натред без відома мого не ваминись на страти самочинні передовсім освідчили мене up. южкv страту, по такій причині, що шерть повсюди, а життя аіні Універсал прочитано публічно, щоб справу тую уморі'”' навічно.

дві». «S-де )ПП

Д-р А н т М . Бойцун

Одержимі лицарі Р. Володимир. «Нація на світанку", том другий: »Війна«. Українське видавництво, М юнхен, 1979. Стор. 386. Другий том «Нації на світанку" — »Війна« починається присвятою автора: «Борцям, що впапи« і словом Р. Володимира «Дорогим чи­ тачам »Війни«... в якому він стверджує, що «правда життя була про­ відною ниткою« його двотом ого роману. І справді роман — це радше хроніка подій, переживань і трагедій Д ругої світової війни, що залишила по собі жах, сльози й осиротила ножну українську родину втратою батька, сина чи брата. Хоч головним протагоністом є Славно Рогатин, командир УПА, якого юність виховання і патріотизм змалював автор у першому томі, то події розгорнені широним річищем і вміщають не лише життя і долю родини Рогатинів, але теж і товаришів, з якими доводиться Рогатинові вести підпільну боротьбу, сперш / з поляками, а згодом з німцями і москалями. Власне книжка охоплює всі верстви: інтеліген­ цію, міщанство і селянство в активній чи пасивній боротьбі з різними наїзд никами, в боротьбі за національні права, за сам е існування нації, яку ведуть одержимі лицарі О У Н напередодні Д ругої світової війни, а УП А під час збройної навали західних і східніх окупантів Перед сам ою війною освідомлення селян і підготовна кадрів були головним завданням Рогатина та його організаційних друзіа Автор показує нестерпне становище українського студентства в польських університетах в останній передвоєнний період. Провокації і бешкети польських студентів, яким допомагала поліція і погроми українських інституцій, а не наука, були головними заняттями «золотої польської млодзєжи», навіть деякі професори обурювались такими некультурними прийомами студентської молоді, тому О У Н почала відплатну ащік>, обороняючи Академічний дім. Поруч підппьних занять, Рогатин з охотою бере участь у підготовних до війни польських маневрах, щоб набрати більше військового досвіду та придбати потрібну для боротьби зброю, але в догідний момент дезертирує, щоб перебравшись на Срібну землю, включитись у збройну боротьбу на Закарпатській У країні та допомогти установленні своєї держави. Там в бою ранений, повертає повільно до здоров’я, щоб знову з ’явитись у Л ьвові в час першої большевцької окупації, і на­ в ’язати нові з в ’язки зі студентами, що напливають в сіл до нібито свого університету. Йому доручають просякнути у студентську профспілку та збагнути совєтські методи кермування студентськими гуртожитками і факульте­ тами, що Рогатинові спочатку вдається, бо він син робітника. Одначе дуже скоро Н К В Д набирає сексотів і активніші студенти починають безслідно зникати. Також набирання рекрутів на фінлянську війну значно проріджує студентські ряди, а низьний рівень викладів відбирає надію на студії.

210

З бігом шкільного року Н К В Д посилює щораз то більшу контролю над життям студентів і терор над населенням Західної України. П о­ чинають вивозити людність у Сибір, а «чорний ворон», тобто поліційні авта кожної ночі полюють на людей. В ’язниці наповнюються безвинними людьми, яких прізвища подають сексоти, що їх сотнями звербувало примусово чи добровільно Н К В Д У хаті Рогатинів приміщують засідну, щоб арештувати кожного, хто туди зайде. І хоч С лавкові Рогатинові вдається вирвати із окру­ жения, знищивши погоню, але його рідня переносить трагедію, бо сестру М арусю арештують і вона карається в тюрмі, звідкіля її вивозять транспортом на Схід. Жахливі сцени й картини терору передає Р. Володимир по-майстерськи очима другого персонаж у—Новалюка, який співпрацював з Рогатином і любив Марусю: Навіть по вікнах н роа Гори трупів, а скільки закопали, спалили вже!

— Ох, ти прокляте плем ’я ж орстоких варварів! Куди тільки М осква пройде, там усюди різню зчинить і гекатомби жертв за собою ли­ шить. О та к з непам'ятних часів по сьогодні Щ е ж літописи звітують про »істре&іеніє« моснвинами Новгорода, Пскова, Казанського царства і »їм ність числа».. А там на чергу Батурин, Січ, Крути, Базар, льохи ҐП У , Соловки і незчисленні братні могили по всій широкій нашій У к р а їн і.. (Стар. 3 1 7 -1 8 ).

Німецька окупація показалася неменше грізною як большевицька Страхіття війни і те р о р здавалось, спаралжували населення, яне скорялось владі м айж е у всіх наказах Тільки ті, що відчули в собі моральну силу і відповідальність за долю народу боролись на два фронти — це одерж им і лицарі УПА. Вони герої, що ЗО червня 1941 року проголосили відновлення У країнської Держави, бо залякані полі­ тики побоялись такого чину. Р. Володимир цитує віщі слова Андрея Ш ептицького з того приводу: Послухом своїй владі, карністю, солідарністю, совісним сповненням обов'язків, донажпь, що ви дозріли до державного життя... Так розу­ мів справу святець... (Стор. 328.) Оба томи роману «Нація на світанку** вносять в українську літера­ туру відбитку епохи, яка ще мало опрацьована нашими письменниками. На тлі тотального поневолення народу, автор виводить борців, яких єдиною життєвою м етою є служіння батьківщині, всеціла посвята, тому їхнє особисте щастя чи навіть життя стоїть у тіні Вони живуть моментами, а свої почування скриваю ть глибоко в душі, тому в романі немає сю жетних і персональних конфліктів, бо на першому місці стоять важливіші за особисте життя справи, а саме: боротьба за волю з во рогам и-о куп антам и і будова сво єї держави. Конструкція роману — широке полотно, всестороння панорама життя західних українців під час тотального наступу окупантів на знищення національних почу­ вань і прагнень волі, тільки одержимість бійців УПА піддержує на дусі гноблених і нличе до боротьби відважних С ам а назва роману дуже влучна «Нація на світанку**, бо Р. Воло­ димир показує не лише національне пробудження нації, але танож і посвяту, і жертвенність, і незламність людей, що боряться за світлий майбутній день волі своєї улюбленої батьківщини.

211

/ jijk'j ■ vumuvj •/ушстси.тоо J J J d Др. А. Губач.

НЕСТАЧА ХЛІБА В СССР І ЇЇ ПРИЧИНА ІЗ В с о в є гс ь кій У кр а їн і особисті підсобні господарства населення в порівнянні з кол госпам и і радгоспам и функціонують ще кращ е. Напр, в 1953 р. виробили вони 5 .2 0 0 .7 0 0 тонн молока, тоді як колгоспи — 2 .0 4 8 .6 0 0 тонн, радгоспи — 3 9 8 .9 0 0 тонн а інші д ерж авні го с п о д а р ­ ства 8 3 .0 0 0 тонн. Т а ким чином участь підсобних господ ар ств У країн и у виробництві м ол ока становила в цьому році 6 2 ,2 7 %. Виробництво яєць тих же дрібнотоварних господарств ще вище, б о напр, в 1 9 6 4 р. становило воно 82,5 % (тобто 5.257,7 млн.) усієї республіканської продукції цього ж хар че вого продукту. Виробництво м’яса по ка те го ­ ріях хліборобських господар ств дає теж велику перевагу тим же нада­ ним кол го спн и ка м в користування маленьким клаптикам орної землі. В 19 6 4 p., то є майже 2 0 літ після перем ож ної,великої вітчизняної в ій ­ ни со в є тсь ко го сою зу, випродукували вони 44 7 тисяч тонн свинячого м’яса, під час коли в исоком еханізовані колгоспи, радгоспи і інші д е р ­ жавні господ ар ства разом — заледви 350,1 тис. тонн, що становив скром них 43,9 % загального виробництва свинини, при володінні п о ­ над 96 % усієї посівної площі У С С Р . Д е я кі автори, як совєтські так і іно зем ні, напр, панове Загі Каркабі і Є р о н ім о Каррера, яким то гостинна со в є тс ь ка вл адаудоступню є “усе погрібне для об’ єктивного пізнання с о ц ія л ізм ун а селі," в призначеній для капіталістичного закор д о ну літературі л закидають бурж уазним советологам викривлю вання дійсности, коли ці недостачі харчевих продуктів та зв’ язаний з ним ім порт збіж ж я вважаю ть наслідком о р га ­ нічної недуги с о в є тс ь ко го сільського го сподарства, а не як це “ с п р а в ­ ді є “ , результатом особливо недогідних кліматичних умовин, проти яких совєтський С о ю з ще не вповні забезпечений. Таке твердження буржуазної пропаганди, що тільки ім порт збіж ж я рятує совєтське на­ селення перед голодом на їх думку — не відповідає дійсності., бо зас­ тупник міністра с іл ь с ь ко го го спод а р ства С С С Р , А.П.Чубаров, їм зая­ вив, що в со в єтсь ко м у сою зі виробництво збіж ж я і стручкових плодів на голову населення є значно вище ніж напр, в Англії або Ф ранції, а на харчеве забезпечення со вєтсьно го населення не потреба більше як 70 млн. тонн збіж ж я на рік. О тж е ж, продовж ую ть вони, про яку-небудь недостачу хліба в совєтській д ерж аві не може бути й мови. А вище запотребування на збіж ж я зв’язане виклю чно з р о зви тко м тваринництва,

яке вим агає не менше як 100 млн. тон збіж ж я річно, як ко р м у для ху­ доби. Іншими словам и, потрібно більше збіжжя, щоб мати більше м 'я са. П р о вищість с о в є тс ь ко го сіл ь с ь ко го господар ства над капіталістич­ ним переконує їх теж і статистика С С С Р , яка вказує не тільки на р із ­ номанітність харчування, але й ствердж ує зріст споживання різнородних харчевих продуктів, як городини, риби, цукру, яєць, молока. Ци­ фрами цього зросту вони чом усь не зафіксували, тільки для прикладу наводять спож ивання молока на голову населення, яке в С С С Р ви н о ­ сить 3 5 7 кг. під час коли в А нгл ії — тільки 2 5 0 кг, а в ЗС А — заледви 245 кг. Це ж “об'єктивне" звідомлення згаданих авторів про це все, що в о ­ ни у зв'язку з сіл ьським господ ар ством в С С С Р на власні очі бачили — колгоспи і радгоспи У кр аїн и та Р осій сько ї со в єтсь ко ї федеративної С о ц і а л і с т и ч н о ї Республіки, їхні ш ирокі лани, сільські хати з зовні і внутрі, шпиталі і школи, районні і обласні центри, різнородні сіл ь сь ко -го сподарські установи, численні документальні матерія ли і т.д.— на цьому очевидно не кінчається, але вже і цих кіл ька рядків вистачає для п о в ­ ної дискваліф ікації от цих же е кспер тів со в є тсь ко го сіл ь сь ко го го с ­ подарства. Т р е б а тут зазначити, що вищ езгадані автори мали неабияке щастя, коли могли довільно обертатися по С С С Р , заглядати в усі кутни там ­ тешнього сільського господарства, говорити з колгоспниками і радгоспниками де тільни і коли тільки їм захотілось, одержати вичерпні і правдиві відповіді на усі питання від но сн о цієї галузі на родного го с п о ­ дарства. Інозем ні дипломати чи кореспонд енти, не маючи особливого дозволу со в єтсь ко ї влади, можуть рухатись тільки в 50 чи 6 0 кіл о м е ­ тровом у проміні с в о го побуту, а нечисленні закордонні туристи не можуть ані на хвилину покинути с в о єї туристичної м ісцевості (їх число в цілому С С С Р м о ж н а порахувати на пальцях), а вечором у визначеній годині мусять явитись в приділеному їм готелі. Чи ж би “держ ава р о ­ бітників і селян11побою валась, що лукаві чужинці могли б підглянути це ж щасливе і достатнє життя ко л го с п н и ків в яком усь ідилічному , за­ темненому селі, винрасти таємницю їхніх сільськогосподарських успіхів і ущасливити ними ож ебрачений пролетаріят і експлуатовану сільську бідноту країн с в о го поселення без пролетарської револю ції? Ш ко д а , що шановні автори цим питанням на м ісці не заінтересувались. Ш к о д а що не запитали вони своїх совєтських приятелів, чом у наприклад ав­ стрійський гром адянин у к р а їн с ь ко го походженя, який бажає собі від­ відати своїх с в о я к ів в околиці С а м б о р а чи Мостиськ муситьїхати в За­ хідну У кра їн у через М оскву і може затриматись лише у в казаном у Інту­ ристом готелі у Л ь в о ві і тільки там стрічати своїх стареньних батьків, сестер і братів. Ч ом у в 60 літ від п е р е м о ж н о го Ж овтня не дозволяєть­ ся йому відвідати й о го рідної хати і р ід н о го села? Не було б це для к в і­ тучої с о в є тсь ко ї держ ави найліпш ою реклям ою , коли б той укр а їн сь ­ кий австрієць на власні очі побачив оці небувалі успіхи ко л го сп н о го ладу, це ж багатство й о го свояків, достаток колиш ніх сусідів і порівняв це все зб ід ол аш ним минулим під польською займ анщ ино ю тан уж д ен -

213

ним сучасним в капіталістичній А в с тр ії? Не дав би він в ід січі а в стрій ­ ським експлуататорам, не спакував би він клубон св оїх м анатків і ра­ зом з р о д и н о ю та ще й з приятелями і знайом им и не повернув би з п іс ­ нею на устах у св о ю батьківщину, в рідне село, щоб там зажити гордим щасливим, свобідним ,веселим і достатнім ж иттям,життям ко л го сп н и ка чи радгоспника? На жаль чогось подібного немає. М арксистське вчення — суспільне буття визначає свідомість людей — м о с ко в с ь кім м арксистам , видно чуже, замість наочно переконати людину про це ж «благотворне і ра­ дісне" совєтське буття, основою якого являється передусім колектив­ не сільське господарство, замість показати їй оті колгоспні оселі, оті прекрасні, серед зелених площ асфальтових д оріг і дитячих майдан­ чиків розположені три і чотириповерхові будинки, із забезпеченими в центральне огрівання, газ, телефон і гарячу воду помеш каннями кол­ госпників, які то власними очима оглядали панове Каркабі і Каррера, відвідуючи нолгосп »Россия« на Криму, замість запізнати її з про­ блематикою цього ж колгоспу, яка в часі відвідин закордонних гостей зосереджувалась над питанням оформлення колгоспних осель — за­ ховання їхнього великоміського вигляду з багатоповерховими будин­ ками, чи поворот до однородинних мешканевих домів із збереженням м іс ь ко го конфорту, замість поінф орм увати її про ви со кі заробітки ко л госпн иків, які в згаданом у ко л госпі на Кри м у за останніх 100 літ зросли на 70% , вони вдаються до казон і по брехеньок. Я кби не знали, що перед “В еликою Ж овтневою соціялістичною револ ю ц ією " нліматичні умовини в царській Р осії були такі сам і і вона м им о цього з б іж ­ жя постійно експортувала, хоч її засівна площа була тоді понад поло­ вину менша ніж сьогодні в с о в є тс ь ко м у с о ю зі. Якби гадали, що колись царську або тепер капіталістичну худобу, замість зерном , годую ть пра­ льним по р о ш ко м (царське хліборобство не знало тр а кто р ів і ко м б а й ­ нів, тягловою силою були виклю чно воли та коні і для них зерна та па­ ші все вистачало, так як не бракувало корм у і для кінноти, що станови­ ла основу не зм еханізованих і не зм оторизованих сухопутніх військ м о с ко в с ь ко ї дор ево лю цій но ї ім перії.). Ця горд а цифра спож ивання м олока на голову населення С С С Р , якою то вищ езгадані дослідники со ц ія л ізм у н а селі так чваняться, свід­ чить саме про вищість індивідуального, а не ко л е кти вн о го хл іб о р о б ­ ства. О сновним и виробникам и м оло ка в С С С Р не є ані кол госпи , ані радгоспи , ані інші д е рж авн і господарства, а все ще ці м іньятю рні під­ собні госпо д а р ства населення, що разом взяті, займ аю ть менше ян 4 % усієї орної землі С С С Р . Хоч совєтсьна д ерж ава “ розв’ язала11 ряд корінн их питань розвитку тваринництва, хоч визначила вона шляхи збільшення виробництва к о р ­ мів, хоч намітила заходи щ одо будівництва впорядкованих прим іщ ень для худоби і підвищення рівня механізації виробничих пр о ц е сів в ко л ­ госпах та радгоспах, то м олочна продуктивність їхніх норів н е й м о в ір ­ но низька. Н апр, на У кр а їн і, яка за виробництвом м олока п о сід ає одне

214

з перших м ісц ь в с о в єтсь ко м у с о ю зі, середній надій м ол ока від однієї ко л го спн о ї ко р о в и в цілому по республиці виносив в 1 9 6 4 р. заледве 15 0 6 кг. щ о становить 4,12 к г н а д е н ь (за со в є тсь ко ю статистикою в попередніх 10-ти роках був він навіть м айж е на 22 % нижчий). О тже ж не підлягає д и с ку сії, що ко л го спн а ко р о в а не може конкурувати з с в о їм и товариш кам и , що стоять в хліві п ід со б ного господ ар ств а населен­ ня С С С Р , чи в стайні по л ьського індивідуального хлібороба або а м е ­ р и ка н с ь ко го фермера. А на 31,3% нижче споживання м олока на гол о­ ву населення З С А не є на слідком в ід ста л ости,американського сільсь­ к о го госпо д ар ства, а результатом небувалого достатку цієї країни в найрізном анітш і харчеві продукти. М ол о ко і хліб не являються в А м е ­ риці основними харчами, як це мається в Союзі Совєтських С о ц іа л іс т и ч ­ н и х Республік. С пож ивання хліба на голову населення З С А ще менше ніж м ол ока (під час коли со в єтська лю дина їсть на р ік пересічно 150 кг. зернових продуктів , то а м е р и ка н сь ка заледве 6 6 кг.), проте індиві­ дуальне сіл ьське го спо д а р ств о Північ. А м ерини є найбільшим проду­ центом збіжжя в світі і д о го д о в у є харчам и м айж е усі с о ц і а л і с т и ч н і й ін­ ші під с іл ь с ь ко го с п о д а р с ь ки м оглядом слабо розвинені країни. Усі вищ енаведені числа 30 вказую ть виразно, що колентивне сіль­ ське господарство іспиту ніяк не здало. Про його прогресивність та ви­ щість над індивідуальним не м ож е бути й м ови. Здійснення всесвітньоісто р и ч н о го завдання ко м па р тії — забезпечити в С овєтськом у С ою зі найвищий життєвий рівень по рівн ян о з будь-якою нр а їно ю капіталізм у — в умовинах ко л е кти вн о го виробництва показалось нереальним. Д о ­ сягнення матеріяльних і духовних цінностей, конечних для переходу д о ко м ун істи ч н о го розподілу за потребами, при колективній байдуж ­ ності і марнотравстві виробничих сил виявилось нем ож ливим . П ро це на власній шнірі переконались і са м і панове більш овики. Тут однак ви­ лізти з халепи їм не л егко. Признатися до правди і відступити від ко л е к­ тивізації означало б дискваліф ікацію і ко м п р о м іта ц ію п р о р о ків і апос­ толів ком уністи чної ре л ігії (нлясики м а р кс и зм у — ленінізм у непом иль­ ні. їхнє вчення непорушне!) і поворот до капіталістичного виробництва в сіл ь сь ко м у го спо д а р ств і, отже ж — по во ро т до матеріяльного заці­ кавлення хлібороба вислідами й о го труду, до зросту продуктивности праці, до усам остійнення села, що з черги (спричинило б і захитання с а ­ м ого ком уністи чно го ладу. Н а т а ку річ М о с кв а очевидно аж ніяк не м о ­ же собі позволити і так д о в го , д о ки голодним і поневоленим не ураєть­ ся терпець, буде вона сіяти зе р но в “ передовій країні необм еж ених м ожливостей", а врожай збирати у “ відсталих країнах гнилого ка п іта ­ лі зм у“ !

25) З а панування с а м о го тіл ьки Х р ущ о в а (1 9 5 3 -1 9 6 4 ) бул о р о з о р а н о в С о в є тс ь н о му С о ю з і 42 млн. га цілинних земель 2 6 ) Н апр, в 19 75 p., я кщ о с о в є т с ь ка статистика не п о м и л я в сь, н а р а хо в ув а л о сь се ред 1 000 о о б с і/ ь с ж о г о наоелеі+ія С С С Р 5 3 7 хліборобів з се р е д н ь о ю , п р о ф е сійно ю іб о в и с о н о ю O C B I T O K

215

27) Z a h i K a r k a b i u. J e ro n im o C a r re r a :

«UdSSR h e u te u n d m o rg e n . L a n d w irt-

s c h a ft» , V e rla g d e r P r e s s e a g e n tu r N o w o s ti 1 9 7 8 , сто р . 3 -6 і 2 7 -3 8 2 8 ) О бид ва о чевид ці за п е вня ю ть читача, якби не мали в о н и ч и с то го сум л інн я, що усі ко л го с п и , р а д го с п и і інш і п ід пр и є м ств а , які вони в С С С Р оглядали, віддалені від столиці кр а їн и тисяча або й більш е кіл о м е тр ів та не м аю ть найм енш их ознан поназових вітрин. О д н а к б е зп е р е ч н и й факт за б о р о н и чуж инця м с в о б ід н о го руху по С С С Р не тільки, що під дає цього роду запевнення су м н ів а м , але являється н а й в и м о в н іш и м д о к а ­ зо м б а н кр утства м о с к о в с ь к о -к о м у н іс т и ч н о го ладу і в и пл ив а ю чо ї з н ь о го нуж ди с о в є т ­ с ь к о го насел ення, як у то во л о д а р і К р е м л я н а м а га ю ть ся пе ред с в іт о м за вся ну ціну п р и ­ ховати. А понад 6 0 -л іт н є н а їв н е опр ав д ув а ння ц ь о го к р о к у н е б е зп е ко ю >д и в е р с ії, с а ­ б о та ж у і ш п игун ства зі сто р о н и а гр е с и в н и х сил ім п е р ія л ізм у чи бур ж уа зно го н а ц іо ­ н а л ізм у не менш е к о м п р о м іт у є ко м ун істи ч н и й р е ж и м . В о н о виявляє н е д о в ір ’я с о в є т ­ с ь ко ї влади д о вл а с н о го , з-під ка п іта л істи чн о го в и зи ску і н а ц іо н а л ь н о го гніту “ ви зв о л ь ­ н о го " тр у д я щ о го населення (суве р е н н і, вільні і м а теріял ьно за б е зп е ч е н і на род и ніко л и не піддадуться в о р о ж и м впл ивам , а на в па ки , в потребі дадуть вони нал еж ну відсіч у с я ки м д и ве р с а н та м , ш п игун а м , за ко л о тн и ка м і бунтарям ).

2 9 ) Д е с ь в листопаді 1 9 7 9 р. п о л ьська п р е с а (не якась там е м ігр а ц ій н а , а такиж с а м а вітчизняна) інф орм увала, що хл ібо р о б Г е н р и к Б а р т к о в с ь к і з села гр а бо во (ґм ін а Л ю б а в а ), го д ую ч и на с в о й о м у с іл ь с ь ко м у го с п о д а р с тв і вел ичиною 3 8 га, к р м 4 0 с в и ­ ней, 16 ко р ів та 34 штук д о ро ста ю чо ї рогатої худоби, виробляє річно до 1 00 тис. літрів м о л о ка і 1 0 тонн вол овини ж и во ї ваги. О тж е ж к о р о в а з га д а н о го п о л ь с ь ко го ін д ив ід уа л ьно го хл іб о р о б а дає на рін п е р е ­ с іч н о 6 2 5 0 к г. м о л о ка , т.є пе р ей ш л о в че тве р о більш е н іж в 1 9 6 4 р. давала ко л го с п н а к о р о в а на У к р а їн і.

3 0 ) Ч и сл а ці с п и р а ю ть ся м а йж е ви кл ю чн о на с о в є тс ь кі дані статистичні і є пош ир ю вані о р и гін а л ь н о ю с о в є т с ь к о ю л ітературою , н а п р и м ір : 1. «У країнська Радянська Енциклопедія, У кр а їн сь ка Радянська Соціялістична Р е спуб ­ ліка», видання А ка д е м ії Наук У Р С Р , К иїв 1965 р.

2. «Український радянський енциклопедичний словник» в трьох томах, видання А к а ­ д е м ії Наун У РС Р , Ниїв 1 9 6 6 - 1 968 pp.

3. «Унраїнсьна С С Р в цифрах в 1 9 7 8 году», Ц ентральное С татистическое Управление У кр а инско й С С Р , Киев »Техніка« 1 9 7 9 р.

4. «D ie U dSS R E n c y k lo p e d ie d e r U n io n d e r S o c ia lis tis c h e n S o w je tre p u b lik e n » , V e rla g E n z y k lo p e d ie L e ip z ig 1 9 5 9 (це німецький переклад 50.том у виданої в М о с кв і російсном овної Великої Р ад янської Енциклопедії п.н. »Сою з Социалистических Советсних Республик»), 5. «Die U dSS R . 100 F ra g e n u n d A n tw o rte n » , E rste F olge, A P N -V e rla g , M o s k a u 1977.

6. «D ie UdSSR. 100 F ra g e n u n d A n tw o rte n » , Z w e ite F o lg e , A P N -V e rla g , M o s k a u 1978.

7. L.J. B re s c h n e w : « R e c h e n s c h a fts b e ric h t d e s Z e n tra lk o m ite e s d e r K o m m u n is tis c h e n P a rte i d e r S o w je tu n io n u n d d ie n a c h s te n A u fg a b e n d e r P a rte i in d e r In n e n - und A u B e n p o litik » , AP N - V e rla g , M o s k a u 1 9 7 6 8. N ik o la i T ic h o n o w M o s k a u 1979.

« E n e g U k lic h e Z u k u n ft fu r u n s e re K in d e r» , AP N

-

V erlag,

9i « S o w je tu n io n h e u te » № 8 /1 9 7 9 (м ісячник відділу преси ам басади С Р С Р у Ф е д е ­ ративній Республіці Німеччини). С овєтських «науково обгрунтованих» статистичних даних не м ож на очевид но прийняти беззастеренено. Вони звичайно переборщ ені — і то не тільки з м е то ю прикраш ення «передової соціялістичної е ко ном іки» та затуш овання ї ї суперечностей, але нерідно і з чисто технічних причин: показники со вєтських статистичних о рганів базуються часто на р о зр о б ц і і аналізі фальшивих звідом лень поодиноких го сп о д а р сь ки х одиниць, яні з різних причин перебільшують на папері с в о ї досягнення і поменш ую ть або навіть промовчую ть недоліки.

216

В. Сухомлинсьний

Проблеми виховання

ВАРТІСТЬ ПРАЦІ Г Р О М А Д Я Н С Ь К Е Н А Ч А Л О ПРАЦІ «Світячи іншим, згоряй», — говорить старовинна клятва лікарів. Я прагнув до того, щоб ця істина поступово одухотворю вала хлопчиків і дівчаток, облагородж увала їхні серця, пробуджувала почуття власної гідности. С правж нє щастя — служити людям. Ц ю ідею я намагався про­ вести через усе, що робили м о ї вихованці. П ідлітків хвилювали р озповід і про подвиги в ім’я блага й щастя л ю ­ дей. Але цетільки перш а сходинка гро м а д ян ського виховання. Б е зп о ­ середнім стимулом бажання світити іншим є переживання того, що людина робить. На перший погляд це здається л е гко ю справою : юні громадяни щ ось зробили сво їм и руками для суспільства, отже, вони вж е переживаю ть почуття лю бови до лю дей і о б о в 'я зку перед ними. Та в житті це не та к просто. Якщо, працюючи, діти байдужі а Сю ставляться до праці як до набридлого о б ов 'я зку, скільки б вони не працювали, це не залишить д о б р о го сліду в їхній душі. Працювати для людей юний громадянин повинен з чистим серцем і світлими життєрадісними дум ­ ками. Ця праця має давати радість і надихати висоними думками. Най­ більша втома від цієї праці - а без поту, втоми, м озолів неможлива справжня праця — має забарвлюватись почуттям повноти життя, щасли­ вим переживанням. Я к ж е відкрити перед вихованцями це світле гром ад ян ське начало праці? Тут треба мати на увазі ряд правил п е д агогічної техніки. Йти працювати для лю дей треба із свіж им и не тільки фізичними, а й духов­ ними силами. Треба духовно підготувати вихованців до праці яка м а­ тиме ясн ра ве-гр ом ад янське звучання. Треба очистити юне серце від усього в ипад кового, с коро минущ ого. Поганий настрій гуртка, коли в ньому сталась якась пригода, м о ж е отруїти джерело гром адянських почуттів. Я прагнув, щ об перед тим як діти й особливо підлітки підуть працювати для людей, їхньо ю с в ід о м істю оволоділи світлі думки. Це передусім яскраве, ж иттєрад існе уявлення про те, що ми створимо св о їм и руками для лю дей яку радість принесе їм наша праця. Л и ш е то ді юний трудівник залишає часточку с в о го серця в тому, що він зробив. На пустирі, де через р ік споруджуватим еться господарська будів­ ля, росте дуб. Д ер еву вже р оків з десять, нелегно знищувати його під

217

час будівництва. М оже, врятуємо дуб? П е р енесем о в інше м ісце, де він .даватиме радість не одном у покол інню ? Це нелегко зробити. Треба разом з корінням перенести з нубометр грунту. Н елегко, але яка б це була радість людям. Д уб росте двісті й навіть триста років. Тисячілю дей під його вітами переживатимуть радість буття. Я скр а в е уя в лення про п р а ц ю —творення радости -п р о б у д ж у є в хлочиків ідівчатон ті світлі думки, без яких немож ливі ентузіязм, натхнення. Ми йдемо працювати. Працю ємо кілька днів, і чим ближче заверш ення роботи, тим глибше почуття радости. Д уж е важливо, щоб у роки отроцтва хлопчики й дівчатка бачили матеріяльні цінності, створені власними рукам и в дитинстві. М ої вихован­ ці щ ороку щось додавали до праці, яку вони почали в перший чи д р у ­ гий р ік ш кільного життя. Завдяки цьом у праця для лю дей ставала ду­ ховним життям гуртка. Гро м а д янське начало праці органічно зливається з почуттям влас­ ної гідности. Праця в ім'я загал ьного блага не означає са м о в ід р е ч е н ­ ня й знеособл ення людини. Радість праці для людей м ає в своїй о с н о ­ ві глибоко о соби сте почуття гордости, власної гідности. Важливим завданням виховання є те, що в суспільстві не повинно бути ж о д но ї безбарвної людини. Сильно вираж ена особистість, це корінь гр о м а ­ д я н сь ко сте Важливо, щоб в о с н о в і гро м ад ян ськи х почуттів лежала трудова гордість підлітка, переживання тієї думки, що в своїй улюбле­ ній праці він непереверш ений майстер. Знайти, відкрити, утвердити в в людині її трудовий корінь, добитися, щоб кожен став справжнім майстром в якійсь праці, щоб трудова творчість назавжди ввійшла в духове життя й стала найсильнішим емоційним стимулом діяльности, — в цьому полягає єдність ідейного й трудового виховання. Треба допомогти кожному знайти себе, виявити себе в улюбленій праці, оволодіти необхідними знаннями й уміннями, стати майстром. Це альфа й ом ега індивідуального підходу, виховання особистости й гурта. Трудовий гурт — це не якась безлика маса, що діє з наказу чи номанди. Без яскраво виражених особистостей нема гурту. Виховання гурту я вбачав передусім у тому, щоб у кожному підліткові розкрилась його живинка, пробудився талант. У роки отроцтва підліток у чомусь одному має досягти значних успіхів, щось одно повинно захопити, одухотворити його почуття, янась одна праця має стати справж ньою творчістю П РАЦ Я

Й КР А С А

Я прагнув, щоб у роки отроцтва праця облагородж увала почуття м оїх вихованців, відкривала перед ними красу навкол иш нього світу й людини. П ерш е дж ерело естетичних почуттів у праці — це творення краси. У куточках краси, під час свят, в м айстерні, на ділянц і — с кр ізь творилася лю дська кр а с а У житті ко ж н о го підлітка той знам енний, урочистий момент, ноли з шнільної навчально-досл ідної ділянки, з п л од ового саду, теплиці, м ай ­ стерні, р о б о чої кімнати він переходив наполе. Цей к р о к переж ивався як вступ до трудової с ім ’ї дорослих, я к прилучення до загально народ-

218

них справ. Ця подія відзначалась як трудове свято — С вято перш ої бо­ розни. Ноли м о ї вихованці перейшли до VI нляси, ця подія вперш е була відзначена урочистим обрядом. Хлопчини й дівчатна почали обробля­ ти свій гектар. Вони вийшли в поле, вивезли добрива, внесли їх у грунт. Відтоді почалась тривала, копітка праця на гектарі землі. Щ о р о ку підлітки вирощували тут пшеницю. Вони прагнули нагодувати землю добривам и й вологою , доб ре підготувати насіння. Незабутнім було С вято відродж ення родючости. Підлітки святкува­ ли його раз за всі роки отроцтва. Почуття радости праці, що пе реж и ва­ лося в цей день, добувалось особливо д о р о го ю ціною і залишало не­ згладний слід у серцях. Кілька ронів хлопчики й дівчатка працювали на невеликій ділянці неродю чої, непридатної землі. Мета праці по ве р ­ нути зем л і родю чість. Т о го урочистого дня, коли сіяли зерно в землю, що кілька літ тому була мертвим пустирем, а тепер стала родючим чорнозем ним полем, на ділянку приходили найбільш шановані в селі трудівники. Вони вітали підлітків з пе рем огою . Почуття краси праці утверджували також Свята першого снопа, ви­ нограду, сінокосу. У літні вакації хлопчики й дівчатка протягом двох-трьох тижнів п р а ­ цювали на сіно ко сі. Це були щ асливі дні. П очаток цієї хвилюючої пр а­ ці відзначався традиційним С вятом сінокосу. Тихими сонячними ран­ ками підлітки виїжджали в поле, кож ен сксш ував ко с о ю кілька десят­ ків квадратних м етрів сіна. Після цього починались трудові будні: сіно косили вручну і нінними косаркам и, сушили, складали. Жили в полі, ва рили їжу, ввечері читали, слухали розповіді б у в а л ь ц іа * П РАЦ Я І В И Х О В А Н Н Я В О Л І Радість праці своєрідна. її можна порівняти хіба що з почуттям, які переж иває людина, піднім аю чись на вершину ви со ко ї гори. Важний кам ’ янистий шлях, кож ен к р о к дається ціною великих зусиль, але перед л ю д и но ю благородна мета — досягти вершини. Піднявшись на вершину, лю дина підносить себе, утверджує власну гідність. Вона від­ чуває с е б е с и л ь н о ю й мужньою , готова до подолання нових труднощів. Я вбачав дуже важливе виховне завдання в тому, щоб у роки отроц­ тва ножен підлітком піднявся на цю вершину. Праця мусить бути своє­ рідним вольовим гартом; у цьом у правилі трудового виховання вира­ жається єдність ф в и ч н о го й духовного. Кожен виконував роботу, яка вимагала значного напруження фізичних і духовних сил. У зим ову холоднечу, коли вітер обпалю є лице й забиває дихання, підлітки їхали в поле: треба привезти сіно на тваринницьку ферму. В о ­ ни розуміли, що ніякі труднощі не можуть звільнити людину від праці: перестанеш працювати — нічого буде їсти. Життя на кож н о м у кроці пе­ реконувало їх, що працювати треба завжди. І вони йшли назустріч сніговій бурі й січневом у м орозові. Накладали сіно, привозили на ферму. Поверталися з роботи зм оре ні, але радісно збуджені, пе реж и ­ вали велику л ю д ську гордість. Ц е почуття гордости пізнається тільки

219

працею , і ні за яких інших обставин у шнільному житті воно не доступ­ не. Той, хто пізнав це почуття, збагнув ази життєвої м /д рости : радощ і життя оплачуються працею , їх треба здобувати. Ця думка с т а є о с о б 'стим переконанням ко ж н о го підлітка. НА П О РО ЗІ Ю Н О С ТИ Червневого дня ми прийш іи до лісу. Сіли на своїй улюбленій сонячній галявині. Завтра всі м о ї вихованці одерж ать свідоцтво про за кін ч е н ­ ня в о сьм и річної школи. Я радий: вони здобули м іцні знання, полюбили науку й книжку, нав­ чилися мислити й розуміти навколишній світ і самих с е б е Кожен з них знайш ов себе — полю бив працю , переж ив радість успіху в улюбленій справі, став майстром, творцем, володарем п р а ц і Кож ен став с п р а в ­ ж н ьою лю диною . В кож ном у ю ному серці утвердилась чуйність до ра­ дощів і лиха інших л юдей. Усе, що діється в навколиш ньом у світі, гли­ боко хвилює, тривожить ю не серце, переж ивається як особисте. С е р ­ ця м оїх вихованців стали непримиренними до зла. Д обро, правда, лю ­ дяність радують, одухотворю ю ть благородним и почуттями, а зло, не­ правда, лицем ірство обурю ю ть, пробуджую ть волю до боротьби. М ої вихованці чутливі до краси і передусім до краси в л ю д и н і Я п е ­ реконаний, що ніхто з них не образить людину, не принизить її гідність. А д ж е л ю д с тв о любити легше, ніж п о -спра в ж н ьо м у любити одну лю ди­ ну. В аж че допом огти ближньому, ніж твердити: «Я лю бпю лю дей».

* Примгтна Редащ ії: Педагог В. Сухомлинський, автор педагогічних праць, в умовах комуністичного режиму, правильно визначує ролю праці у загальному вихованні молоді в стосунку до Громади, до Народу. Він не наважується, однак, ствердити, що все це виховання любови до праці і лю дської гідности, яка випливає з оволодіння мистецтва праці, буде перекреслене в майбутньому, ноли вихованець переконається, що в умовах к о л о н і а л ь н о г о визиску праці з боку імперії, ще гірше, як у експлуататорських капіталістичних режимах, ця праця йде на скріплення імперії та підготовки нових агресій на безборонні країни. Л ю дська гідність, яка випливає з уміння працювати, м ож е бути культивована і зберігана тільки в умовах вільної, а не рабської праці. Д о такої мети у вихованні має прямувати українська виховна система.

220

ііична І\ильті/ш (і J ' ( її Д-р Степан Зощун

ТВОРЧА УЯВА -

Д О САМОЗДІЙСНЮВАННЯ З

Арістот /3 8 4 -3 2 2 / до Х риста/ описав методи пізнання “ зі зовні" логі­ кою і розбиранням /аналізою/, а “ з нутра'1 при помочі творчої уяви, чи відчуття /інтуїц ії/. Арістот уживає для цього поняття слова “поезіс“. Теж Айнштайн виразно говорить, що винаходи не можна робити логікою ли­ шень творчою уявою. Цей шлях є отже шляхом до самоздійснювання: Які прикмети потрібні для цього?Така особа не ом инаєніякої труднос­ ти, ніякої перепони, не боїться невідомого, непевного, а навпаки непевне є в неї заохотою, визовом до творчости, до дії, поконувати ці труднощі, відважитисьна пригоду, іти в невідоме, знаючи, що його почин криє в собі не­ безпеки, але й неабиякі можливості. Й огознам енуєсам остійне думання і чутливість на кожне явище і порух в оточенню /родини, громади, нації, в природі іт.д./ Йому є чуже “ моя х а т а з к о а ю 1'. він не зносить “ втеитих шляхів11, він від­ кидає “короткі шляхи11і не йде “з духом часу11, чи моди! Коли неоклясинам в під’яремній Україні закинули новочасні валуєви і їхні поштурмаки, що вони, мовляв “не ідуть з добою 11/тобто з духом часу/ один з них відповів їм так: “коли доба нас наздожене то й ми підемо з духом часу11А це є зов су­ часної, підпільної України! Він сприймає все довкілля, людей і їхні думки, поблажливо, але лишень так довго, як довго не йдеться про важні справи, прим, цілість і будучність нації, її самобутність, її прагнення до самостійности і, коли йдеться про вибір шляхів для здійснення повищих задумів! Закон природи це безустанна боротьба, на смерть і життя: лишень сильні утримаються, лишень біологічно здорові, на дальшу мету, переши ють звиродніле оточення, лишень проворні і передбачливі приклонники законів природи, уникати муть тих винаходів творчої уяви несвідомих ля ха, які на дальш у мету, ведуть людину до звиродніння, до самознищення, а в площині відносин м іж народами,лишеньті утримаються, які не загублять скрижалів наших предків, які прислуховуватимуться нашим Кассандрам, чашим пророкам,..

Він рішуче противиться всяким затіям і підшептам, походячим з чужого нам,з ворожого нам,середовищ а,байдуже, вянішати, чи маснуті затії бу­ дуть прибрані. Він в таких випадках не числиться з тим, що “люди говоритимуть“, навіть, якби “загал", його окричав, очевидно злобно і за підшептами ворогів, “тоталітарниками", “диктаторами11, чи “хвашистами"! Він знає вагу авторитету в національній драбині, і знає вагу ідеологи, знає значення бездоганного здоров’я в біологічному розумінню, відкидаючи накинений “дух часу11у виді м асового уніформу /диви сьогоднішній одяг, зачіска, бари в ножном у домі, нудні балачни тощ о/. Такого невіль­ ничого уніформізму і кош арового життя, ян воно є тепер ще, здається, ні­ коли не було, але, на диво, ті що найбільше кричать проти конформізму, уніформізму, кошар і ідеологій, найбільш невільничо повинуються “духові часу", чи йдуть, як казав Тадейович Рильський, “з добою 11. Такий самоздійсню вач не виступає проти авторитету, але він не зава­ гається й на мить сказати таному авторитетові правду у вічі, очевидно у пристойний спосіб. На першому місці у нього добро цілости, загалу, інте­ реси цілосги. Його поведінка і слова можуть іноді обурювати і жахати тих “ порядних11, “ пристосованців11, “споживачів11і приклоннинів вигідного життя, як рівнож тих, що привикли до втертих шляхів11, “коротких д о р іг11, “легкого хліба11, “м о­ ди11, “зміновіховства11 і “не противлению злу11. Він чинно встряває всюди там, де є потреба рук д о праці, не бридиться ніякою працею, хай вона цікава чи прикра і невдячна, він не шукає і не очі­ кує нагороди чи похвали, хоч не відкидаєїї, якщо така прийде. Він дає першенство такій праці, яка є на потребу, а не для примхи чи приємности. Знає, що хоче і знає, що справа, дана праця, м ож е бути дуже, на позір, дрібна, то всежтаки її виконує сумлінно, бо малі справи це або вступ до великих справ, або дають у висліді велині справи. Він не вганяє лишень за приємостями, хоч ум ієбавитись і гуляти! Він є докладний але не дрібничковий! Він може бути іноді самим, але не осамітненим, навпаки і має широкі зв’язки зі зовнішнім світом. Такий стан самітности його не жахає, бо сам о­ здійснювач потребує іноді бути лишень сам им зі собою . В цей спосіб він є вище суперечок і метушні. Він уміє збергтисвою гідність навіть в найбільш негідному середовищі. Він умієжартувати вчасі журби і безнадійних обставин; як писала Леся Українка : “ проти надії надіятися!11 Він відкидає всі “ модні" кличі, як приміром, жий і уживай, бо завтрати є трупом! відкидає кличі пристосованства і споживацтва, розперізаність, отже життя без ніяких гамульців, бо знає, що всі вони є проти законів б іо ­ логи, які то занони є мірилом всього і вся. Знає, щ о д о законів біології, на­ лежить сувора дисципліна, існує отже докладно окреслена драбина вар­ тостей /гієрархія вартостей/, що все зміряє до якоїсь ближчої мети, окресле­ ної, і дальшої, невідомої; в природі не має хаосу, безладдя, розхрістаности! з цього випливає внесок, що св об од а без м еж , є засадничо проти

222

занонів природи, отже веде, на дальшу 1 ближчу мету, до руїни і за ­ гибелі одиниці, гром ади і нації; людина с т а л ь с я щ ойно тоді суспіл ь­ ною істотою, коли повинується законам п р и р о іи , отже б іо л о гії! Як це ствердили неодні мудреці і філософи, але й лікарі, прим. Алєнсіс Каррель, цивілізація речі, технічний поступ, хоч він нам схлібляє і справляє ви­ году та приємність, назагал не сприяє справжньому розвиткові людини! Він знає, що людська природа сьогоднішньої людини, головно молодої єдуж е квола і податлива на всяні підшепти в напрямі розлюзнення всякої організації, спертої на законах біології, зміряючи зробити з молодої істо­ ти безвільного поштурмака, споживача, теж в політично-суспільній площи­ ні, а тому відрух сьогоднішньої молоді є назагал додатнім явищем. Ця м о­ лодь противиться всяним заходам, чи намаганням уробляти їх зі зовні, без власної думки, а так є, нажаль, у сьогоднішніх суспільствах, в яких аж 95%, а в найліпшому разі 70% є в полоні пропаганди технології і матеріялістичних ідеологій; лишень 5% самостійно думають, отже належать до самоздійснювачів. Самоздійснювач знає про все те і відповідно діє словом і ділом! Він ма­ ло говорить, зате більше робить. Він прислуховується уважно до кожного, від кого може чогось навчи­ тись, головно в тих, які мають велике знання і досвід! Він є назагал скром ний і ввічливий, але лишень так довго, як довго йдеться про маловажні справи, як ми це наглядно згадали. Він є глибоко віруюча людина, хоч загалові може видаватись навпаки а то тому, що знаючи докладно Старий і Новий Завіти, він не криється з критикою тих “християн", що “ моляться під фіґурою, а чорта мають за шкурою “, що кривотлумачать Старий і Новий Завіт, або його фальшують, як прим, це сталося з усіми тими місцями у Новому Завіті, де є мова про харчі, яким живились Христос і Апостоли. В цілому Н овом у Завіті є мова про харч і харчування у 19-ти місцях; у грецькому оріґіналі мовиться про “харч“, “їж а “ , “ щось до їж і“, але ні один раз немає згадки про м'ясо, зате у всіх перекладах цього Н ово го Завіту є у всіх тих місцях написано “М ’Я С О “ , тобто Христос і апостоли “їли м’ ясо", що є очевидною неправ­ дою . Т еж ті місця, де мовиться про те, Щ о Христос мав їсти рибу, то це м а­ ло мати місце аж по його смерти, але ніколинем ає згадки, що Х ристосїв рибу за свого життя; ловля риби не означає ще те, що вони їли рибу, а радше те, що це є притча, яка мовить, що цим образом нагадали приєдну­ вання неофітів, а риба була тоді символом віри. Рух молоді, про який ми згадали в цій статті є по своїй ідеології майже тотожний з поглядами і способом життя, а головно харчування, до первіс­ них Християн! Цей рух, з одчаю, не маючи інших можливостей спротиву облуді ід в о р е й ко в о с ті та матеріялізму, якими ж иє сьогоднішнє с у с п і л ь ­ с т в о , без ріжниці краски шкіри, суспільних устроїв і релігій, уживає іноді ра­ зючих способів, які ми окреслю єм о неморальними, уважаючи <очевидно цілком хибно, що ми є взором моральности. Нео-містики і нео-мілітанти є на шляху до оновлення, до відродження, людини і ми м усимо до них приноровитись, неодного зректися, наново

223

передумати і служитиїм нашим досвідом, там, де він може м атисвоєприноровлення! Українська молодь є в особливо трудному положенню, але рівночасно і кориснішому, бо її присвічує шлях боротьби, велична ідея самобутности української нації, Української Незалежної Д ерж ави! В ороги й тут не сплять та наступають всіми шляхами, щоб ту молодь звести на манівці, вкладаючи їм в їхні уми “ модерні11кличі, радять покину­ ти »перестарілі« ідеали, підшіптують іти »з духом доби« блеють про «люд­ ські права«, навіть висилають нам, за границями Унраїни живучим, лжепроронів, які “ моляться11 у наших св ятая-св ятих; кажуть називати най­ кращих і дійсних патріотів, українців, такими погірдливими назвами як »хвашисти11 які нібито змагають до “диктатури11 і братовбивства! Самоздійснювач знає про ту юдину роботу і відкриває, демаскує, ша­ шелів! Українська Молодь має велике щастя бо український нарід може по­ чванитись великим світочем, Григорієм С ковородою . /1 7 2 2 -1 7 9 4 /. Він міг би стати символом всесвітньої молоді /неом істиків і неомілітантів/, якби українська молодь зуміла його належно представити тій молоді. Ідеї і спосіб життя Сковороди, а особливо його спосіб харчування, який цілком покривається тим, що проповідують сьогодні оба напрямки молоді і тим самим є тотожні зі способом життя, способом харчування і думок /н а ук/ Христа,його учнів, перших християн і отців церкви. Ось одне з численних місць з біографії Сковороди, написаної Михай­ лом Ковалінсьшм,: «Філософ дуже рано вставав, їв один раз на день, БЕЗ М 'Я С А І РИБИ, був завжди веселий і з усього вдоволений, всім людям го ­ тов був служити...11Наша молодь повинна добре вивчити писання С ко во ­ роди і подати їх до відома всесвітнім рухам молоді. Або такі слова: “Був час, а й тепер буває, що я стримуюся від м ’яса і вина задля внутрі­ шньої е ко но м ії11, а цей закон біології про “економ ію у переміні речовин11 власне харчами без добавків харчів зі світа звірят, є с е г о д н я в біології, фізіології загально признаним; у 1904-у році проф. з Гарварду доказав цей закон на собі. А як осудив С коворода “ моду11, “дух часу11? Геть так само, як це чинить ота молодь, якої бояться мов дітько свяченої води, оті неомістики і неомілітанти. С коворода є духовим провідником новочасної, світовоїмолоді! С коворода є прапоровим ім'ям тих рухів з кличами: геть з матеріялізмом! Геть з пристосованством! Геть зі споживацтвом! Геть з тиранією і антисуспільним вістрям науки /сцієнтизм у/! Геть з першенством і тирані­ єю капіталу /байдуже якої краски: капіталістичної, а чи ком уністичної/! Геть зі самоволею всяких промислів і технології! Геть з насильством "економічних інтересів11! Геть зі затроюванням життєвого середовища людини. Д р . Степан Зощ ук

224

0

/

ті Богдан Бобин

НУДИ ПРЯМУЄ СУСТЕ У ДНЯХ ВІД 8 до 13 квітня відбувся в М юнхені шостий З ’їзд Союзу Українських Студентських Товариств в Европі, снорочено С У С Т Е Шостий З ’їзд можна б окреслити не тільки як один з найцікавіших ггудентських з’їздів останніх років, але також ян переломовий, якщо спінити зміст з ’їздових нарад і дискусій, що заякорилося в резолюціях Настав зворот у самозрозумінні, як і в завданнях С У С Т Е Коротко згадаймо істотні факти, які дали привід для цієї основної дискусії: надужиття компетенції з боку керівництва С УС ТЕ яке ви­ явилося в фальшуванні інформації з діяльности С УС ТЕ розповсю джен­ ня неправдивих інформацій і нетолерантне, ба й протидемократичне поступовання голови. Це стало ясно і зі звіту Контрольної Комісії, яка пропонувала З'їздові висловити голові абсолюторію з доганою. П і д к р е с л ю ю , що мова не йде про світоглядові чи політичні переко­ нання якоїсь особи, - кожний студент має право маги свої погляди. Мова про духову плятформу (спільний нонсенс), з якої випливають спільні рамки дії, в яких рамках відбувається координована діяль­ ність.

Додатковою трудністю для студентських організацій і сою зів є та обставина, що вони - переважно станові організації, які заступають насамперед станові інтереси студентів. Таких труднощів опридіпеннн не мають, наприклад, виховні організації, або й ідеологічні та кон фесійні студентські організації (ТУСМ, Обнова, Зарево, СУМ. Пласт, ОДУМ і т. п.). Ц е означає, що кожний студент вступає в студентську організацію вже з певною духовою формацією, яку виробив собі вдома і в виховній організації. Це змушує студентські організації ще раз, наново розглядати питання ідейних позицій і визначити духову плятформу для дії. Гадаю, що сам е тому студентські організації с найкращою школою, в якій майбутні іромадсьні діячі — наукові, духовні чи й політичні — набираються громадської вироблености, а студентські з ’їзди стають дзеркалом і предвісником стилю й змісту майбутнього українського громадського житія. В том\ саме поп и гаг, на мою гадку, одне з найголовніших завдань взагалі студентських організацій Як дійти до спільної плягформи? Проф. В. Янів, ректор УВУ у своєму привіті під час гндириия з'їзду вказував на цю дорогу і плятформу: кожний студент мас. іти гоме йому завдання шукати за правдою, яку ми остаточно но чня<одимо к раціо (розсудок), а в в ір і Проф. В Ямш проаналізуєм

ролю студентів в громадському і політичному житті в У країні під час Визвольних Змагань та водночас вказав на завдання і ролю студен­ тів в діяспорі — творити в ньому провід, стоячи на плятформі укра­ їнської духовости. При тому проф В. Янів різно засудив лівизм і марксистську позицію газети »Студент« з Канади, що не властиве українській духовості. Суть цілої дискусії на з’їзді С У С Т Е полягала саме в тому: виз­ начити й окреслити студентську плятформу на базі української ду­ ховости. Передумовою шукання дороги до спільної плятформи є насамперед ясне визначення власної позиції всіх учасників з ’їзду. С в о ю пози­ цію були готові висловити й обґрунтувати лише студенти-націоналісти, що їм принесло (нігіл нові!) закиди в »неголерантності«, «недемокра­ тичності" тощо. При тому їхні опоненти справляли фальшиве враження, що вони буцім то не на Землі, а на М ісяці виховані, а якщо на Землі, то малощо навчилися з практини в їхніх демократичних краї­ нах. Бо завжди було, є і буде передум овою толерантности й д ем о­ кратичности — окреслити насамперед св о ю позицію і тоді щойно можна дискутувати з »інаншедумаючими« та дійти до спільного нонсенсу. Бож як м о ж е студент бути толерантний до інших поглядів, якщо він не хоче окреслити своєї позиції, чи не є в стані це зробити, і ян раз тані студенти, які сам і не виявляють толерантности, за ки ­ дають тим, які займають ясні й відкриті ідейні позиції — нетолерантність. Свій неоправданий страх перед самовиявленням своїх ідейних позицій такі студенти намагаються скривати під порожніми гаслами як: партійність, непартійність, понадпартійність, демократія, толеранція, тенденційність і т.п. Значення шостого З ’їзду С У С Т Е полягає сам е в тому, що на ньому зірвано масну з таких нещирих гасел і розпочато відкриту дискусію, яку — хочу гаряче вірити — будемо продовжувати й на інших фо­ румах. Дискусія виявила теж, що тільни ті студенти вміли проявлятися, які вже світоглядово оформлені і мають певну громадську виробленість. Були це переважно студенти з С ою зу Українських Студентів в Німеччині та студенти-богослови з Іннсбруку та Риму. Це також озна­ чає, що інші сою зи мусять застановитися над цим преважливим питанням, з якого випливає правильна постановка діяльности в сою зах Я к принпад слід ще навести солідний реферат богослова Гр. Федишина, виголошений під час З ’їзду, на тему підготовки до Ю ЗЗ-річчя хрищення Руси-України. Доповідач, виходячи з абстрактного поняття католицької віри, на тлі християнина типу київсько-галицького розглядав зміст і розвиток українсьної самобутньої духовости. Доповідач підкре­ слював, що брати тільки абстрактні поняття як мірки для свого поступовання і дії, це так неначе б людині вибрати хребет і ще вимагати від неї, щоб вона ходила незігнута. Аналогічно можна це віднесту не лише до віри, але до політичної думки абстрактного ґатунку вона, спорожнена від українських національних і державних в а р т о г о стає дослівно — безхребетною.

22 Ь

Без таної чітно визначеної ідейної плятформи всяна політична і громадська — і не тільни студентська! — діяльність мусить звузитися до пустої гри словами »партійність-апартійність« і т.п., та проявляється єдино в вияві страху перед »інакшедумаючими«. Цей страх означає ніщо інше, як невміння визнати за собою і взяти у свої руки від­ повідальність за свою власну долю — особисту, організації, цілої громади і, нарешті, поневоленої України. Цей страх — ніщо інше, як комплекс неповноцінности, яного насадили й плекали сторіччями поневолювачі України. Знову приклад: наші вороги намагаються нас переконати не ставати в захист українських політв'язнів, бо, мовляв, це м ож е їм ще більше пошкодити: — але ці ворож і нам чинники чомусь промовчують той факт, що політв’язні рішилися піти на шлях переслідувань з боку окупанта не тому, щоб ми тут протестували проти цього, а тому лише, що вони вже ясно визначили свої ідейні позиції, які всі вміщаються в рамках української національної духовости. Т ак і ми, студенти, мусимо поступати. Велика заслуга, повторяю, цього З'їзду в тому, що він поставив край деяким пересудам, що студенти спромоглися конструктивно й без особистих образ дискутувати й зберегти єдність С У С Т Е Новообраний голова С У С Т Е Михайло Димид, богослов з Риму, в такому дусі також і заявив, що головне його завдання буде — коорди­ нувати діяльність усіх союзів-членів С У С Т Е під гаслом Б ог і У країна Бажаємо йому і його цілій управі успіхів у праці сам е на такій плятформі.

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД »АВАНҐАРДУ« ЗСА Рочестер: Я. Білоус — 2.50 дол., В. Гладун — 6 дол. Філядельфія: М. Бачара, з весілля Галі Леськів і Ю. Лесюка, батьки

Молодих склали по 50 дол. на »Авангард« і »Крилаті«. А. Феркуняк — 5 дол. / також на »Крилаті« — 5 дол./ Ю гика: Управа О-ку СУМ — 15 дол. /також на »Крилаті« — 15 дол./ Дгтройт «О»: І. Ровенчук, зб.л. ч. 237 — 65 дол. Склали: по 10 дол.: І. Ровенчук, С. Злочовський, А . Кобилянський; по 5 дол.: Ф. Токарчук, Г. Костюк, В. Кушнір, П. Шнурівський, М. Ціко, Р. Андруиіків і Є. ‘Пліхота. Нью Йорк: М. Барна — 6 дол. Інвінґтон: Ю. Кисілевський, зб.л. ч. 242 — 5 дол. »Рідна Школа«, зб.л. ч. 243 — 5 дол. Міннеаполіс: А. Гноєний, зб.л. ч. 254 — 50 дол. Склали по 5 дол. — А. Гноєвий, Г. Вавелко, С. Михайльонка, В. Сас, Я. Карп’як, Ю. Никифорук, Д. Мандибур, М. Чимирис, П. Тимко, Б. Іваськевич. Павло Бреславець, зб.л. ч. 253 — 5 дол.

Великобрітанія Ноттінґгам: М. Джус, з нагоди вінчання Маріяни Джус з Андрієм Сит­

ником — 5 ф.ст. Ковентрі: І. Максимів — з гостини в М. Дроф’яка в Гайвикомб /2 0 .5 .8 0 /

- 8.43 ф.ст.

227

КРАЙОВІ З ’ЇЗДИ СУМ в АР ҐЕ Н ТІН І Як повідомляє нас КУ Арґентіни, 4 травня 1980 р. відбувся черговий Крайовий З'їзд С УМ в Арґентіні, який пройшов успішно. У склад Управи увійшли: Євген М аркович — голова, Рузя Савчук ^-заступник голови та організаційний референт, Онуфрій Стриґа — с е ­ кретар, Оленка Дмитрів — заст. секретаря, Марта Гош овсы а — скраб ник, Михайлина Савчук — булавна, Олена Михура — головна влховниця, Неля Лучин, Стефко М ороз,Іван М аслю к — члени, Ольга Жичковсьна і Іван М аслю к — спортові референти. Одне з перших рішень КУ є нав’язати організаційні зв'язки зі всіма іраїнами, де є організований С УМ , та рівнож ознайомитися з їх­ ньою працею. Бажаємо новообраній Крайовій Управі СУМ всього добра, здійснен­ ня всіх задумів та постанов, успішної праці над молоддю на користь Богові і У країні! У Ф РАН ЦІЇ Крайовий З’їзд СУМ у Франції відбувся 8 березня 1980 р в прим і­ щенні Бібліотеки їм. С. Петлюри в Парижі в присутності мґра О. Коваля — голови Виховної Ради ЦУ СУМ, д-ра В. Косика — голови О б'єднан­ ня Українців у Франції, та багатьох членів-депеґатів з Парижу, Сошо, Мецу та Нормандії. Після відчитання привітів вибрано Президію З ’їзду у с т а д і: м ґр О. Коваль — голова, Л ариса Вгтошинська-Друар — заступник, О. С м о ­ ли кевич — секретар Звітували за уступаючу Управу: за неприсутнього голову КУ — його заступник П. Кучинський, скарбник — і Копчук, нульт-освітній реф.

— М. Митрович, скарбник О селі — Бублинський. Т акож звітували осередки Париж і Сошо. По цих звітах та звітуванні Контрольної ком ісії відбулася жвава дискусія, в якій стверджено слабо приготовлені звіти та слабу діяльність уступаючої КУ, за виїм ком останніх місяців зі закупом оселі та пдалим на ній табором. П омимо деяких одноголосно.

недотягнень та

недоліків,

абсолюторію

уділено

Нову управу обрано на підставі пропозиції Номінаційної комісії:

228

Голова — Л. Вітошинська-Друар, 1-ий заступник — П. ^чи нський , 2-ий заступник і референт Оселі — інж. О. Смоликевич, секретар — М. Бублинський, фінансовий референт та сумівських видань — І. Копчук, референт Юнацтва та культ-освітній у М. Митрович, члени — I. П. Филь і Б Копчук. У склад Контрольної ком ісії ввійшли: голова — М. Корба, члени — П. Гумен юн, В. Дратв інський. Після затвердження Резолюцій, новообрана голова КУ висловила намір у співпраці з Управою та з новим стилем праці постепенно та послідовно перетворити С УМ у Франції в динамічну й працьовиту Спілку для добра українсьної молоді. У КАН А Д І 25-26-27 квітня ц.р. відбувся XIX Крайовий З ’їзд Спілки Української Молоді в Канаді З 'їзд розпочався у п’ятницю 25 квітня по полудні і за­ кінчився у неділю після обіду вибором нової Крайової Управи. Нарадами проводила президія З'їзду у складі: ред. А. Бандера і м ґр Т. Буйняк — голова ГУ Л В У в Канаді. У нарадах взяли участь 54 умандатовані делеґати на всіх 55 \лэ-кливих, які репрезентували 19 осередків Спілки Українсьної Молоді в Канаді, — 4 осередки не були заступлені з оправданих причин. З ’їзд проходив під гаслом СУМ на 1 980 р. «Борись за Україну — Ми волі сини« та в дусі річниць, які українська спільнота відмічує в цьому році: 50-ту річницют. зв. Харківського процесу над членами С В У —СУМ і в 30-річчя геройської смерти на полі бою ген. Романа Шухевича—Та­ раса Чупринки, голови Проводу О У Н в Україні, Головного Командира УПА, голови Генерального Секретаріяту УГВР. У третьому дні З ’їзду в неділю розпочалися звіти Ком сій!: У ре­ зультаті того обговорено ряд питань і проблем та винесено відповідні рішення, постанови і резолюції. На внесок Номінаційної комісії, яку творили: О. Бендюга, М. Заверуха і М. Фіґоль, делеґати обрали нові Крайові Органи СУМ в Канаді на наступну каденцію, яка триває три роки. Крайова Управа: Михайло Ш епетик (Торонто) — голова, Олег Бен­ дюга (Торонто) — 1-ий заст. голови, Ярослав Заяць (Торонто) — 2-ий заст. голови, Рома Бейба (Монтреаль) — 3-ій заст. голови; члени: Ми­ хайло Рожепюк, Богдан Лищишин, Богдан Фіґоль, Степан Лейбюк, Ва­ силь Б ’єнь (всі з Торонта), Вероніна Чучман (Едмонтон), Микола Заве­ руха, Ігор Таращук, Минала Фіґоль, Тарас Бідяк, Анна Кардаш (всі з Торонта), 'Андрій Дзю банівський (Етобіно), Анна Кобилецька (Ст. Кетеринс), Богдан Баран (Гамільтон), Л еся Ш валюн (Вінніпеґ). Товариський суд: Андрій Бандера (голова), Петро Микуляк, Ярослав Сербин, Петро Воробець, Петро Башук (Вінніпеґ). Контрольна номісія: Ігор Яріш (голова), Іван Мокан, Олег Качмарський, Богдан Гірник, Ігор Перегінець.

229

Другий Крайовий З ’їзд Дружинників СУМ в Австралії В днях 25 - 27 квітня того року в Аделяїді відбувся 2-ий Кра­ йовий З 'їзд Д ружинників СУМ . В З 'їзді взяли участь 1 2 3 дружинники з О середків: ім. J . Чупринки, Сідней, ім. полк Є. Коновальця, Квінбен, їм. І. Мазепи, Мельборн, ім. С . . Бандери, Джіпонґ, ім. Т. Ш евченка, Аделяїда та ім. Крут, Перт. З ’їзд почався в п'ятницю рано в Українськом у Народньому Д ом і в Гайндмаош.яким провадив д Ярослав Баскіїн — крайовий референт дружинників, Секретарями З'їзду були дд: Р. Захаряк з Мельборну та С. Даниляк з Сіднею. Молитву провів о. Д Сенів, капепян С УМ в Австралії. Д о почесної президії д Я. Б аскіїн попросив о. Д Сеніва, о. В. Волочія, дд; KD. Венгльовського, В. Рудевича, І. Курпіту, Р. Хамула т а с . Григорціва, гол. Я В У в Австралії. З ’їзд вітали дд: М. Моравський — голова КУ С УМ , о. Д Сенів, Ю. Венгльовсьний, М. Добриденко, І. Курпіта, В. Хамула, та пан Олег Голубович, представник Пласту. Тому, що м айж е всі голови О середків були присутні на З ’їзді, Крайова Управа рішила відбути своє пленарне засідання. Ділові наради З'їзду почалися звітуванням референтів друж инників Звітування почав д. С. Даниляк, я ю й сказав, що 47 друж. беруть активну участь в працях сіднейського О середку. Прикладом того м ож е бути той факт,що ноли до С іднею приїхав «Ансамбль Дніпро«, то дружин­ ники взяли на себе більшість орг. праці і добре її виконали. П од р М арія Яцишин звітувала про Квінбієн. Вона ствердила, що в їх О середку бракує виховних матеріялів, тому Управа О середку плянує вщнрити бібліотеку, щоб полегшити ту проблему. 16 дружинників беруть активну участь в праці Осередку. Про працю дружинників в Джілонґу звітував д П. Яртим. В працях Осередку активізуються 23 дружинники, з того 7 є членами Управи Осередку. Звітуючи про діяльність дружинників О. СУМ в Мепьборні д. Р. Заха­ ряк сказав, що 89 друж. беруть активну участь в працях Осередку, го ­ ловно в мистецьних, спортових і самодіяльних одиницях, а також в місячних апелях і сходинах. По обідній перерві звітував д. Ростислав Б екер про працю дружин­ ників в Аделяїді При Осередку є 25 активних дружинників, вони беруть участь в сумівських спортових др/жинах, які змагаються з австралій­ ськими спортовими дружинами. Дружинники Адепяїди минулого року брали участь в змаганнях проти мепьборнського О середку за чашу ім. Валентина Мороза, яку виграв Мельборн. Про Перт звітувала подр Дарка Кондаренко. В Перті є 31 дружинників, які беруть участь в спортових дружинах. Назагал дружинники СУМ всіх О середків беруть участь в регу­ лярних сходинах, виконують виховну програму та включаються в укра­ їнське громадське життя. Дальше відбулася перша гутірка З ’їзду «Сучасні події в Україні«. Доповідач д. Р. Хамула підкреслював загострений стан в сучасній

230

Україні, казав, що ми мусимо звертати велику увагу на тих, які борються за принципи українського націоналізму проти м осковського режиму. Він подав коротку історію руху спротиву в сучасній Україні, починаючи шестидесятими роками, звернув увагу на створення київської групи в обороні Гельсінських умов. Він підкреслив, що хоч М осква погодилася на ці умови, вона зовсім не виконує своїх зобов’язань, щоб покращати права людини у с е б е Відтак по р уїш в справу українців в тюрмах і конц­ таборах С С С Р кажучи, що донині члени О У Н і УПА караються на каторзі Якщо хочемо розуміти події в сучасній Україні, нам найкраще взяти за приклад Валентина Мороза, тобто обороняти український націоналістичний рух, працювати в українському суспільстві, заховувати свої звичаї і традиції. Дискутанти ствердили, що дружинники С УМ мусять слідкувати і вив­ чати рух спротиву в Україні, щоб докладно знати всі прояви в нашій Батьківщині Слідуючу гутірку мав д. Ю. Венгльовський на тему «Націоналізм". Він визначив, що ідеологія, світогляд і націоналізм є конечні постуляти у визвольній боротьбі українського народу за самостійну державу, відзначив ролю О У Н і УПА в духовості і боротьбі українського націоналістичного руху. Над тою темою вив’язалася широна дискусія, у висліді якої стверджено, що дружинники С УМ мусять поширити свої знання про український націоналізм, як рушійну силу визвольної бороть­ би. Треба дальше працювати над тим, щоб націоналістичний дух панував у духовості дружинників. По вечері о Д Сенів говорив на тему »Віра і Націоналізм - В>т ердив. шо к о ж н и й сумівецн ма^ р у т и націоналістом і хрисгинниниіу Щ О Ц і ДВа п п н я т і я :а ВДНУЮТЫ •*» Р

O /ih v

і ЯЄОП'М "

23

Українська історія показує, що наші книзі і козаки боролися не тільки проти політичних, але також проти релігійних ворогів. Це існує і сьогодні. В М ороз наже, що за церквою стоїть нація і де маємо віру в Бога і Україну там є нація. В дальших дискусіях д. П. Л ю та к підніс питання про »РУН В іру«. Він сказав, що виховний ідеал нашої організації базується на національ­ них і християнських принципах, тому нам мусять бути чужі поганські засади »FVH Віри«. В несок д. П. Л ю така присутні підтримали голосними оплесками. Другий день з ’їзду почався гутірною д. В. Рудевича на тему «Світогляди» Ціллю доповідача було визначити, що це є світогляд та спонукати слухачів розвинути дискусію над тою темою. І доповідач і дискутантивизначили,що світогляд це погляд на життя і сукупність ідей, якими людина кермується в житті. Відтак д. Я. Б аскіїн зачитав 12 точок Світогляду Дружинників, над чим розвинулася досить широка і жвава дискусія. При тому продис кутова но світогляди деяких керманичів держав, як Брежнєва, Фрайзера, «звичайно» австралійця і українця в Австралії. Під час тої гутірки дуже багато учасників брали участь в дискусії, бо всі були зацікав­ лені тим питанням. Треба ствердити, що з переведених гутірок на З ’їзді всі ми багато навчилися, а танэж зрозум ли той факт, що ми ще багато більше мусимо вчитися, щоб поліпшити наш рівень знання сум івської тематики. По тій дискусії д. В. Рудевич поставив делегатам питання: «Чи Австралія має брата у ч а с ь в О л і м п і я д і ? « З ’їзд висловився за бойкотом О л і м п і я д и , розуміючи, що оборона національних і людських прав є багато важніша чим спорт. По обіді відбулася спортова програма, в якій усі ми брали участь Вечером відбувся «Баль Д руж инників" в Народному Домі. В останій день З ’їзду делегати і члени О середку Аделяїди взяли участь в Службі Божій, а відтак в Апелі. По обіді відбулася конференція дружинників, де були обговорені різні теми. Присутні брали участь в дискусії над ціллю і користю попередніх гутірок і також обговорювали стиль і теми гутірок до наступ­ ного з ’їзду. На кінець конференції і з'їзду, предсідник друг Я. Баскіїн склав подяку всім учасникам з ’їзду і також всім тим які помагали в його організуванні. З'їзд закінчився відспіванням Національного Гимну. А. Референт Преси о. Мельборн, Австралія.

1 232

ПРО

‘ ВІЛЬНУ

ОЛІМП ІЯДУ

1980«

Українські легкоатлети — переможці п трискоку перед крученням медалів. Перша Олімпіяда поневолених народів — «Вільна Олімпіяда 1980« — увінчалася повним успіхом, я к у спортивнім так і політичнім аспектах. Як цілість, 'Вільна Олімпіяда 1 9 8 0 " осягнула своє основне завдання, даючи змогу спортивній молоді, яка походить із поневолених М осквою народів С С С Р , виступити в цьому олімпійському році на полях зустрічі під своїми національними прапорами і тим самим вказати на відсутність їхніх батьнівщин в олімпіядах з огляду на національне поневолення С овєтською Росісю. Ці завдання "Вільна Олімпіяда 1980« виконала вповні у хвилюючих хвилинах, коли на стадіон вмаршували колони поодиноких національних команд, а відтак вбіг український спортсмен Роман Медик з палаючим смолоскипом, щоб запалити олімпійський вогонь на тлі прапорів націй, учасниць Олімпіяди; коли литовка Дана Валпйтю-Єґер від імени всіх учасників зложила олімпійсьі'у присягу; коли, врешті, учасники Олімпія ди почали дружній зм аг в ім’я своїх власних націй а не в ім’я їх окупанта. імпрези «Вільної Олімпіяди 1980« почалися Олімпійським бенкетом.

3-го липни ц.р. в Українськім Культурнім Центрі з участю около 350 гостей, представників укоаїнсьікм організованої громади та членів канадських урядових і спорти а них кругів. Головну олімпійську доповідь виголосив директор Канадської О лім пійської А с о ц іа ц ії і почесний

голова «Вільної Олімпіяди 1980«, генерал-бриґадир Денис Вітанер. Привіти від канадських урядових і політичних установ зложили д-р Стюарт Смит (лідер опозиції і ліберальної партії в Онтаріо), посадник міста Етобіно Денис Флин, радні міста Торонта В Бойчук і А. Еґелтон. Були теж присутні радний Т. О ’Д онагю і лідер Нової Демократичної Партії в Онтаріо М. Касиді. Голова Організаційного номітету п. Олег Качмарський з ’ясував завдання «Вільної Олімпіяди 1 980« та представив головного промовця — ген. Вітакера. У сі промовці вказували на цілі «Вільної Олімпіяди 1980« і недвозначно засудили м осковську політик/ поневолення й аґресії. Письмові привітання на «Вільну Олімпіяду 1980« наспіли від голови Ц К А Б Н і голови Держ авного Правління 1941 р. Ярослава Стецька і від президента У Н Р в екзилі Миколи Лівицького. Від імени укра­ їнських громадсьних установ і організацій наспіли письмові привіти від Централі К У К ГУ О Ж Л ВУ , від молодіжної організації Пласт із З С А і Канади та інших місцевих установ. ^л ьм іна ційн о ю точною програми було вручення почесних грамот (нагород) визначним спортсменам націй-учасниць «Вільної Олімпіяди 1980« за їхні минулі заслуги на світових спортивних аренах. З українців нагороду одержав знаменитий Борис Чамбул (чемпіон коммонвелту в меті диском), з литовців — Л ев Раутенс (волейбол), з латишів — Арнольде Тіцманіс (чемпіон десятибою для сеньйорів), з естонців — Айґарс Л епс (учасник О л м піяд 1960 і 1964 pp.), і від вірменів Ґаро Пашаян (визначний футболіст). Ген. Вітакер одержав від О рганіза­ ційного комітету пропам'ятну медалю «Вільної Олімпіяди 1980«. У розваговій частині О лім пійського беннету виступала дівоча вокаль­ на група СУМ »Сузір’я«, яна м іж іншим, по-мистецьки винонала пісню на слова В С имоненка «Ти знаєш, що ти людина«, і на пошану вбитого КҐБ-істами українського композитора В. Івасюка його пісню «Ти моє крило«. В другій точці розвагової частини захопив гостей знаменитий танцювальний ансамбль О Д УМ у Торонті під керівництвом п. М. Балдецьмого. С еред гостей на «Олімпійському бениеті« був Преосвященний вла-

т т (+<р Ісидор Борецький, а від центральних українських громадсь­ к і ї і політичних установ голова Президії С У В Ф — д-р Р. Малащук,

секретар С Н В У —ін*к. В Безхлгбник, г о я л а С ою зу Українців Велиної Брітвнії — ред. І. Дмитрів, голова Представництва Д ерж авного Центру

УНР в е к з и л і'— мґр. М. Липовецьний, від централі КУК — д-р О. Рудзік, голова ГУ Л В У — мґр. Т. Буйняк, голова ГУ О Ж Л В У — пані О. Заверуха, голова С У Ж К — ред. В. Дідю к, голова КУ С УМ — п. М. Ш епетик. Також були представники місцевих відділів, осередків, чи станиць українських м олод іж них,та громадських організацій. Від українського спортивного світу в бенкеті взяли участь голова Українсью ї Спортивної Централі Америки і Канади (УСЦАК) п. Р. Куціль, представник У С Ц А К і голова спортивної коміси «Вільної Олімпіяди 1980« — п. А. Желтвай та голова Товариства »Україна« в Торонті — п. Я Фенин.

234

Відкриття «Вільної Олімпіяди 1 9 8 0 “ відбулося в п’ятницю 4-го липня о 7-ій год. ввечері. Урочистості відкриття започатковано під м ісько ю ратушею міста Етобіно, де посадник Д енис Флин запалив олімпійський вогонь, яш й естафетою почерез місто Етобіко був за­ несений бігунами на стадіон, де відтак запалено олімпійський вогонь на тлі прапорів представників партиципуючих в олімпіяді націй: України, Литви, Латвії, Естонії та Вірменії. Після запалення олімпійського вогню і зложення присяги, ген. Вітакер офщйно оголосив початок олімпій­ ських змагань. При відкритті пригравала сумівська оркестра «Батурин". Після оф ційного відкриття відбулася культурнорозвагова частина, на якій виступили від української групи сумівський жіночий хор «Дібро­ ва», від естонців — дівочий ансамбль ритмічної гімнастики, а від лотишів - чоловічий хор і дві танцювальні групи. В суботу і в неділю 5-го і 6-го липня відбулися спортивні змагання в яких українці здобули 11 золотих, 8 срібних і 9 бронзових медалей. У баскетболі гідними уваги були змагання м іж литовцями і лотишами, у відбиванці — м іж українцями і лотишами. В легкій атлетиці виріз­ нився мет диском, естафета на 400x4 м. та інше, а в футболі — метч між У країною і Вірменією. Зворушливі були хвилини, коли першуни різних національностей на тлі своїх прапорів приймали медалі (нагороди) за свої осяги. Закриття «Вільної Олімпіяди 1980» відбулося в неділю, 6-го липня, по полудні. Заключне слово до спортсменів і глядачів виголосив член канадського парляменту О рганізаційного номгтету «Вільної О лім пі­ яди 1980«.П. Олег Качмарський попроїдав учасників олімпіяди й офі­ ційно закрив «Вільну Олімпіяду 1980«. У своєму прощальному слові він сказав, що «Вільна Олімпіяда — це не кінець, а початок олімпій­ ського руху поневолених народів» і що «цей олімпійський вогонь у наимх серцях є вогнем волі для наших батьківщин«. Також, від імени спортсменів і всіх присутніх, п. Качмарський обіцяв, що Вільні О лімпі­ яди будуть повторяться доти, доки справді вільна світова Олімпіяда врешті не відбудеться в столицях вільної України, Литви, Латвії, Ес­ тонії і Вірменії. Пан Качмарський закінчив своє заключне слово дорученням усім спортсменам поневолених народів «знову зЧхатися на Вільну Олімпіяду 1984«. «Вільна Олімпіяда 1980« закінчена, але позитивні ефекти виховного, спортивного і політичного порядку будуть довготривалі, бо в результаті цієї небувалої імпрези відкрились перед нами нові перспективи пра­ ці для української справи. У «Вільній О л і м п і я д і 1 9 8 0 " взяли участь понад 350 учасників від імени України, Литви, Естонії, Латвії і Вірменії. Згідно з канадською пресою, загальне число глядачів перевищило 8,000 людей. Численні пресові, радієві і телевізійні репортажі вказують на небувалий зовнішній успіх «Вільної Олімпіяди 1 980«. А наскрізь позитивні коментарі канадсь­ ких спортивних суддів і фахових коментаторів свідчать про високий рівень зустрічі і добрий організаторський хист, який запевнив успіх «Вільної Олімпіяди 1980«.

235

М О ЛО ДІ СУМ ІВСЬКІ ПРОФ ІЛІ

ГА Н Н А Н О БИ ЛЕЦ ЬКА - Д О К Т О Р М ЕДИЦ И Н И Подруга Ганна відома широким налам сумівсьної молоді в Канаді й Америці зі своєї активности в КУ СУМ Канади і в ЦУ СУМ , а танож на численних таборах та З ’їздах і Конгресах. На увагу заслуговує фант, що вона навіть в часі нелег­ ких медичних студій на »Мен-Мастер« університеті не переривала с в о ­ є ї сумівсьної діяльности на різних відповідальних постах. Ганна прий­ шла на світвсум івсьній родині/батьно був довголітнім Головою О с е ­ редку/ в Ст. Кетеренс, де вже на сімнадцятому році життя вона була вибрана на пост Булавної Ю СУМ ,

Д-р Лина Кобилецька

За звільнення Юрка Шухевича

Голодівка таборовиків СУМ в Лондоні ІЯ1 н а • ’**'•' f-f

tTTOF R0M RUSSIAN PRISONS

Під м о сковською ам басадою в Покаоні, Англія, відбулася 13.8.

1980 р. 24тод инна голодівка таборовинів СУМ з “ Тарасівни* в числі 60 осіб. Учасники голодівки роздавали летючки з інформацією про Ю рія Ш ухевича і його батьна-Героя Тараса Чупринку та про знущання поневолювача над українським народом і його борцями за державну незалежність України. Було зібрано багато підписів на петиції до м іж ­ народних установ за звільнення Юрна Шухевича з м осковської не­ волі. Маніфестами спалили вечером при смолоскипах 3 м осковські прапори, співаючи українські-пісні. Маніфестація закінчилася 14.8.80 о 12 год. відсгііванням »і_Це не вмерла Україна» і спаленням ще одного чеовоного прапора. Л еся Сапл И і_>сх

а від 1974 р. під час студій в Т о ­ ро кто була вибрана до Булави КУ СУМ, де сноро здобула пост Бу­ ла вної. Ян на студіях тан і в сумівській праці Ганна відзначається працьо­ витістю і послідовністю. С в о ї обо­ в’язки виконує точно і з посвятою, а при тому вимагає також від свого оточення тих ж е властивостей. Свої компетенції Виховниці Ill-го ступеня вона засвідчила на різних постах осередкового, крайового чи таборо­ вого засягу, виконуючи обов'язки булавної, головної виховниці, чи номендантки табору. Поєднюючи м е ­ дицину зі знанням душі людини че­ рез виховання, Ганна дає всі гаран­ тії для повної гармонійної праці для СУМ і нашої спільноти в майбут­ ньому. Під цю пору вона відбуває лікарську практику в шпиталі Велслей, в Торонто. Вітаємо Подругу Ганну з доте­ перішніми успіхами і бажаємо ще більших у майбутньому. Щ асти, Б о ­ же! Ю Р ІЙ ГОЛІНЕЙ - Б А КА Л Я В Р Ф А Р ­ МАЦІЇ 18.5.1 980 р. Юрій Голіней на фар­ мацевтичному Каледжі в Філадель­ фії, ЗС А, здобув диплом бакалявра фармації і нагороду »Ляннет Ко. авард« за зразнову працю під час 5-річних студій. Народжений в Едінбурзі, Ш о т л а н д і я , в 195 7 p., Юрій прибув шестирічним хлопцем з бать­ ками до ЗС А , де успішно закінчив початкову школу в С естер Висиліянок, потім закінчив з відзначенням гайскул. Від свого прибуття до А м е ­ рики став членом Ю С УМ уФілядельфії і щороку відбував сум івські табо­ ри в Елленвіл. В ж е змалку полюбив

Юрій Голіней, фармацевт

українські народні танці і став най­ кращим танцюристом в танц. групі СУМ , а згодом в гуцульській групі »Черемош«. Закінчив також школу українознавства в "Нашій Українсь­ кій Ш колі« при о-ку СУМ в Філядельфії і став прикладним дружинником СУМ. Юрій відзначається також своїм прив’язанням до української культу­ ри і мистецтва в загальному. Не змінив свого імени на »Джордж», а заставив професорів і знайомих називати його Ю рієм. Вся сумівська сім'я, а також батьки Юрія, Микола і Юстина та сестричка М а­ рійка, як також вся наша Громада горді за поставу і успіхи молодого професіоналіста. Юрій відбув лггом лябораторійну працю в дослідній ла­ бораторії, а о сін ню продувжуватиме студії на ступінь маґістра. Вітаємо Друга Ю рія з успіхами і висловлюємо наші щирі побажання на щасливе майбутнє в професійній і суспільній праці.

В К Л Ю Ч А Й Т Е С Я В З В І Р К О В У К А М П А Н І Ю « А В А Н Г А Р Д У -< - З М І Ц Н І Т Ь Ф І Н А Н С О В О С В І Й Ж У Р Н А Л . Щ О Б МІГ Ч А С ­ ТІ Ш Е І С В ОЄ Ч АС Н О ПОЯВЛЯТИСЬ!

257

[Даств изжаЕлло )

7

17 травня 1980 p., в церкві Св. Йосафата на Франкфорді — Філядельфія, звінчалась молода сумівська пара Галя ЛЕСЬК ІВ і Юрій ЛЕСЮК. Тайну супружжя довершили о. мітрат Мирослав Харина і капелян Осередку СУМ о. Роман Мірчук. Під час весільного приняття серед багатьох привітів, новоженців від Осе­ редку СУМ вітав і вручив дарунок го­ лова Осередку Богдан Лужецький f a родичі молодих Євгенія і Петро Леськів та Марія і Василь Лесюк пожер­ твували 100 дол. на пресфонд сум івських журналів »Крилаті« й »Аван­ гард «. ІЬдичам Молодої Пари за щедрий даток складаємо щиру подяку, а Ново­ женцям бажаємо кріпкого здоров’я і багато родинного щастя. Славка СОДОРУК з А штоку, Англія і Орест ФІЛЬ з Мюнхену, Німеччина, звінчалися 24.5.1980 р. в укр. кат. церкві в Манчестері, Англія. Акт вінчання довершив о. крил. Микола Матичак. Весільний обряі відбувся в дусі української традиції. Старостував д. Михайло Гринюк. Молода пара — це змалку активні сумівці. Мають за собою багато сумівських таборів — на Тарасівці, Гомадінген та Франкополі. Славка закін­ чила українську Ю т иліт ку та опісля учителювала. Обидвоє активні по сво­ їх осередках та Крайових Управах. Перед виїздом до Мюнхену, Славка бу­ ла виховницею та на протязі 2 літ галовою о-ку- СУМ в Аштоні. Тепер обидвоє є членами К У СУМ в Н і­ меччині. Під час весільного приняття пере­ ведено збірку, яка принесла 65 ф. П ри­ значень 35 ф. на »Аванґард« та ЗО ф. на Европейську Конференцію СУМ. Молодій Парі бажаємо Многих і Щас­ ливих Літ, а Жертвдавцям — щире Спасибі!

238

7.6. 1980р. звінчалися Іван Ю Р Б А И з Дає пою БОЙКО. Тайну вінчання уділив о. крил. В. Івашко в катедрі Св. Юрія в Саскатуні, Канада. Співав хор під управою С. Чепиги. Молодий Іван, син активних в ОУВФ батьків і брат п ’ятеро активних сум івцїв е спортовим реф. О-ку СУМ, а Молода Даена — членом українсь­ кого балету »Євимн« в Альверні. Весілля відбулося в українському зви­ чаю. Старостував Волод. Кілюк. Мо­ лоду Пару вітав від О-ку СУМ д. М. Бойчук, а юначки І. Попович та Л. Андрухів піднесли подарунок. На поправинах в Альверні за ініціятивою д. М. Бойчука була переведена збірка, яка дала 85 дол., з чого на »Авашард« призначено 35 дол., решта на »І'омін України« і Ук. Вісті«. Молодій Парі бажаємо Многих і Щ а­ сливих Літ, а Батькам і Жертводав­ цям щире Спасибі!

<$> 16.8.1980 р. в Лестері, Англія, звінчалися Роман ТРИВНА К з А нною КОСТІВ. Тайну подружжя уділив о. Солтис в укр. кат. церкві Вознесіння. Роман е довголітнім сумівцем і актив­ но проявляв себе зокрема в спорті. Анна була активною членкою Пласту в Лестері. На весіллі старостував п. В. Михайлюк, який за ініціював збірку на добрі цілі, що дала 32 ф.ст. За зго­ дою Молодої Пари по 16 ф.ст. при­ ділено на журнал »Аванхард« і на міс­ цеву Станицю Пласту. Молодій Парі бажаємо Многих і ЩасливихЛіт, а Збирачам іЖертводавцям — щире Спасибі! Ф

239

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД »АВАНҐАРДУ« Великобрітанія Брадфорд: Д. Василии — 4.50 ф.ст. Аштон: з весілля Славки Содорук і Ореста Філя — 35 ф.ст. Канада Саскатун: М. Бойчук, з весілля І. Горбая і Даени Бойко — 35 дол. Вінніпеґ: Г. Нарожняк, зб.л. ч. 183 — 20 дол. Склали по 2 дол.: Т. Нарожняк, 11. Дяків, М. Пасічник, Г. Дрепко, Д. Лесюк, А. Венґер, В. Турко; по 1 дол. — 7. Кузенко, Н. Співак, 11. Гавришко Тандер-Бей: В. Кахнич — 5 дол. /також на »Крилаті» — 5 дол./ Торонто: Б. Пасічник — 5 дол., К. Юрійчук —5 дол. Калґари: Д . Коваль — 1 дол. Віндзор: Р. Ґавадзин зб.л. ч. 169 — 10 дол. Монтреаль: 3 весілля Петрусі Білик і Р. Шагали — 50 дол. /також на »Крилаті« — 50 дол./ З Ювілейної гостини в п-тва 0. і Л. Любків — 50 дол. /також на »Крилаті« —50 дол./ Німеччина Авґсбург: 77. Павличенко, зб.л. ч. 368 — 20 нм. Склали по 10 ни М. Притула і 11. Павличенко. Мінстер б. Дібург: В. Мосса, зб.л. ч. 365 — ЗО нм. Склали: В. Мосса 20 нм і Червінський — 10 нм. Мюнхен: Осипа Д ш ч у к — 22 нм. 77. Мозолюк, зб.л. ч. 366 — 140 нм. Склали по 20 нм — А. Гайдамаха, М. і М. Франкевич, 77.77., С. Бобин; по 10 нм — Катя Лавриненко, В. Панчук, 11. і II. Мозолюк, Д. Заверуха, Р. Шупер, Р. Гіержило. Бельгія Серен: Секція ОУБ — 250 бфр., /також на »Крилаті« — 250 бфр./ Ґ е н к М. Лапук, зб.л. ч. 419 — 500 бфр. 11. Матичак — 544 бфр. Тразені: М. Смірнов — 360 бфр. Шарлеруа: М. Лопатчак, зб.л. ч. 422 — 1.350 бфр. Склали: 200 ббо.

— М. Лопатчак, по 100 бфр. — А. Пітанті, 11. 1'атала. С. Лесько, 11. Задорожний, Войтович, Куіиина, М. Герега, Я. Худі,о, Касіцю, Г. Ковтко; по 50 бфр. — Т. Димид, С. Духнич, М. 11редко. Арґентіна Буенос Айрес: Рузя Савчук, з нагоди відвідин В-ва П У СУМ — 50 ам.дол. /також на * Крилаті« — 50 ам.дол./ Франція Мец: Г. Микитчук — 21 ффр. Зсім Жертводавцям і Збирачам наше щире Спасибі, а Молодим Парим Ювілятам Многих * Щасливих Л іт ! Зід В ид авни ц тва СУМ Ч е р е з в е л и кі за д о вж ен н я В ід б о р ц ів "Авангарду» В ид авн и ц тво не було спром ож не св о єч а с н о ви пусти ти це чи сло ж урналу. Тому в и б ачається перед тими Ш ановним и Від борцям и, щ о м аю ть в и р ів ­ няну передплату. С п о д ієм о сь, щ о наш і П ісл яп латн и н и зр о зум ію ть важ не полож ен н я В -ва і п р и сп іш а ть с в о ї вплати , а В Ш Ж е р т в о ­ д авці на п р есф он д д опом ож уть перебороти ф ін а н со в і труд нощ і В-ва, за що за зд а л е гід ь щ иро дякуєм о. g . BO СУМ.

240

З М ІС Т З А Г А Л Ь Н І ТЕМ И

стор.

/Р .З ./ Зевсе, де ж твій грім?................... ........................................................ 161 Л е в Ярошевський: Спомини про Т. Чупринку...............................................163 ...: Грані культури /документ з України/ (2) ............................................... 169 Оленса Тихий: Про Українську Мову ................................................................ 173 B. ЧорновИ: Про російський расизм .................................................................. 175 Іван Гель: Звернення до ОН................................................................................. 179 Василь Кардаш: Це було 35 літ тому...........................................................183 Маркіян Беркут: Хто кого осідлав..................................................................... 189 І. Запорожець: Таємницявільмулярства ...................................................... 194

ІДЕОЛОГІЧН І ТЕМ И Роман Зварич: Вступ до політичних наук / 4 / .............................................197 П О Е З ІЯ - ПРОЗА C. Караванський: Заповіт, Роздум перед самоспаленням, Занадто обе­ режним, Пісня бійця, Хто ти?.................................................................... 201 A. Гайдамаха: Козацька епопея — по сучасному.......................................... 206 Д -р А. Бойцун: Одержимі лицарі...................................................................... 210 КУЛЬТУРА -Н А У К А -М И С Т Е Ц Т В О Д -р А. Губач: Нестача хліба в СССР і її причина / 3 / .......................... 212 ВИ ХО ВН И К И B. Сухомлинський: Вартість праці ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА Д-р С. Зощун: Творча уява — до самоздійснювання / 3 / ........................... 221 УКРАЇНСЬКЕ СТУДЕНТСТВО В СВІТІ Богдан Бобин: Куди прямує СУСТЕ............................................................... 225 СУМ В Д І Ї ...: Крайові з'їзди СУМ в Арґентіні, у Франції............................................. 228 у Канаді...................................................................................................... 229 А. Ліщ инський: 2-й Крайовий З ’їзд Дружинників СУМ в Австралії.....230 ...: Про »Вільну Олімпіяду 1980»..................................................................... 233 Молоді сум івські профілі: Г. Кобилецька,..................................................... 236 Юрій Голіней........................................................................................... 237 Л. Саплива: Голодівка таборовиків СУМ в Лондоні................................ ....236 Щ А С ТЯ БА Ж А Є М О Галя Леськів і Юрій Лесюк, Славка Содорук і ОрестФіль,................... 238 Іван Горбай і Даєна Бойко, Роман Гривнак і Анна Костів................... 239 Від Видавництва СУМ....................................................................................... 240 Пожертви на пресфонд »Аванґарду«.

........................................... 227 і 240

*м

'■

ч-lb / к з в і т з рук . а ' і г с , *. ‘ 1 . Ь

Могила Поляглих за волю України. З б у д о в а н а в К о м а р н і літ ом в а н д а л а м и в 1945 р .

1941 p., з р у й н о в а н а

м осковським и

(З а р х ів у К о м іт е т у К о м а р н а і о к о л и ц і)