Авангард (ч.150)

4.1 (150) P. XXXIV

анґапа ЖУРНАЛ

У К Р А Ї Н С Ь К О іrj

M

0 1 Л ОА /

АВАНГАРД Ч. 7 (150) СІ ЧЕНЬ —ЛЮТИЙ 1980

АДРЕСА АДМ ІНІСТРАЦІЇ: «AVANTGARDE» 72 Bid C h a rle m a g n e 1040 B ru xe lle s te l: 734 04. 82

ЗН ҐсІ ЖУРНАЛ УКГАТНСЬКОГ / М

О ЛОЛ!

КРАЙОВІ ПРЕДСТАВНИ ЦТВА Вел. Брітанія:

VANGUARD - b i-m o n th ly

KU SUM «Tarasivka» Old C liff H ouse W e s to n -o n -T re n t, D e rb y ’s Австралія

O fficial Press Organ o f the Ukrainian Youth Association in Exile

Mr. J. K u tn yj 7 Dale stre e t M a rib yrn o n g 3 0 32, V ic

ДВО М ІСЯЧНИЙ, В И Д АЄ ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА С УМ

Арґентіна

AVANTGARDE - bim estriel

W . Z astavriyj S oler 5 0 3 9 B u e n o s-A ire s

Revue de jeunes editee par le Com ite C entral de I'Union de la jeunesse ukraim enne en exil

Pedaryt колегія при співпраці Валентина Мороза. Головний Редактор — Роман Зварич. Чини- 0 .Рожка, В .Потапенко, А.Лозинсъкий, А.Прядка, І.Зварич Графічне оформлення: Графік Яків Гніздовський Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції: W A N TG ARDE:»

136 2nd Ave, N ew York NY, USA 10003

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ HA 1980 РІК КРАЇНІі

ЗС А НАНАДА ВЕЛ. БРІТАНІЯ АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ НІМ ЕЧЧИНА АВСТРІЯ АРҐЕН ТІН А БРАЗІЛІЯ

ОДНЕ ЧИСЛО:

дол. дол. ф.ст. австр. дол. бфр.

ФФР-

н.м. шіл. Пі зо круз.

3.00 3.00 1.20 2.50 80.00 12.00 6.00 35.00 1200 20.00

р іч н о :

в передплаті до 31.3.80 14.00 15.00 5.50 12.50 400.00 55.00 28.00 175.00 5500.00 100.00

в післяплаті дол.

15.50 дол.

16.50 фхт.

6.00 дол.

14.00 бфр.

450.00 60.00 ФФРнм .

30.00 шіл.

200.00 пезо 6000.00 круз.

110.00

Printed in Belgium. Editeur responsabie - O. Kowal, 72 Bid Charlemagne, 1040 B ruxelles

БОРИСЬ ЗА УКРАЇНУ - МИ ВОЛІ СИНИ! Кінець 1979-го року і початок 1 9 8 0 року позначились радикальними й н а гли м и зм ін а м и в м іж н арод н іх відн оси н ах, в м іж народній п ол і­ т ичній си т уа ц ії та в політ ичном у дум анн і вільного світу. П о д ії на Середньому Сході, а особливо в Ір а н і й ост аннім и днями в А ф га н іс ­ т а н і допомогли західн ьом у світ ові остаточно зрозум іт и, що М оскві не вільно ніколи довірят и, бо вона буде нестримно проводити свої іс­ торичні імперіяліст ичні зазіхання і пляни, ти що всякі теорії спів­ існування / ко екзист енц ії/ та відлиги /д е т а н т у / були згубним и для З аходу і пот рібними для М оскви, щоб пригот овит ися до наступу на реш т у вільнолю бного світу і народів. У висліді того, вільний світ прийшов до переконання, що московсько-больш евицькій за гр о зі т ре­ ба прот ист авит ися всюди всім а засобам и і силам и, включно з і збро­ єю. М и м ож ем о бути т ільки вдоволеними із того, що наша Спілка р а зо м з у с ім а ук раїн ськи м и сам ост ійницьким и силам и й орга н іза ­ ц ія м и постійно зверт али у в а гу політ ичним діяч ам вільного світу про це прот ягом довги хроків, та висловити ж аль, що незавж ди вони належ но при слухову вали с я до наш их голосів остороги , Д о своїх ост анніх вист упів большевицька М осква п ригот овляла­ ся довгі роки не т ільки м іл іт а р н о й пропаґандивно, ал е також вн у­ трішньо, тобто ст аралась прочистити своє за п іл л я від р ух ів спротиву, особливо терени т .зв. національних республік, а головно в У к р а їн і. В першу чергу йшлося М оскві знищ ити фізично всіх членів українського націоналіст ичного револю ційного р ух у — членів О У Н і У П А , я к і ст авили збройний спротив больш евицькій о к у п а ц ії під час і п ісля другої С віт ової війни, членам и я ки х заповнено тоді всі большеви ц ькі т ю рм и і концент раційні табори в сибірських лісах. В ідт ак поведено широку кам п а н ію проти членів духово-культ урного відро­ дж ення У к р а їн и , відом и х нам під назвою шестидесятників, я к і від­ важ но ст али в обороні у к р а їн сь к о ї культ ури, м ови та проти насиль­ ної р у с и ф ік а ц ії і за ц е були судж ені й п окарані драконськими в и м ір а ­ м и кари довголіт нього у в ’язнення і перебування в т аборах К олим и, В оркут и, М ордовії, й інших. О ст аннім и часам и переслідування ір е п р есіїщ е більш е загострено проти за га л у українського народу та н а­ ціонально свідом их одиниць не т йіьки з-п ом іж інт елігенції,, але т акож робіт н и цт ва і селянст ва та ст удентської м олоді, стосуючи мет оди провокації, ; шйкан, заст раш ування, судів і заслання.

1

В своїй підгот овці до наступу, М осква не спустила з ока діяльности ук р а їн сь к о ї п ат ріот и чн ої ем ігр а ц ії, особливо діяльност и О р га н і­ зац ій У країнського В извольного Фронту, а в т ому діяльност и С п іл ­ ки У країнської М олоді у В іл ьн ом у С віт і. Спочат ку поведено ат аку на провідних діячів н аш ої С пілки, ст араю чися ском пром іт уват и їх перед ук раїн ськи м суспільст вом, відт ак засобами д е м а го гії р о ­ блено спроби ослабити нашу С пілку внут рі. К оли всі ц і заходи не д а ­ ли ж одних усп іхів, М осква за дум ал а вдарит и по основополож никах наш ої Спілки в У країн і, випускаючи на ем ігр а ц ію спеціяльно для цього ском поновані твори, підш иваючи їх п ід т .з в . “захал я вн у л іт е р а т у р у “. Будучи в обличчі т акої нової сит уації, м и , члени Спілки'. У к р а їн ­ ської М олоді у В ільном у С віт і м усим о в першу чергу скріпити свої ряди під орган ізацій ни м оглядом , закли каю чи всіх відст алих оди­ ниць вклю чит ися до акт и вн ої п рац і в наш их р я д а х , вклю чит и я к ­ найбільш е число ук р а їн ськ о ї м о л о ді і доросту, яка до цього часу сто­ їть осторонь всякого організованого ж и т т я наш ої спільноти, поси­ лит и ідейно виш кільну працю серед за га л у членства та виховну серед Ю нацт ва,пош ирит и і пож вавит и зовніш ньо-пропаґандивну роботу серед всіх народів окруж аючого вільного світу, я к т акож і на інш их відт инках наш ої діяльност и т ак, щоб м и м о гл и кожночасно і всюди дати свій в к л а д у визвольну боротьбу нашого народу за незалеж ніст ь та стати в обороні т их, я к і в т яж ких ум о ви н а х ок уп а ц ії У країни борються, караю т ься, а л е не каю т ься. Д о цього зобов’язує наш клич ‘ Б о г й У к р а їн а !“ Будучи членам и великого і славного У країнського народу, який в м инулом у вт іш ався волею, т ворячи в сивій ст арині свою К няж у Д ерж аву, будучи нащ адкам и славних козаків, я к і з за взя т т я м боро­ нили волі й вольностей нашого народу перед загарбн и кам и з П івн о ч і і Заходу та спадкоєм цям и слави й боротьби героїв К рут , Б азару, У країнських А р м ій 79 1 8 -2 0 -и х років, а відт ак боротьби У В О , О УН , С У М -С В У в У к р аїн і і У П А , м и не м ож ем о погодит ися на те п ри ­ ниж ення, яке переносить наш народ під сучасну пору в У к раїн і. Тому, всі наш і сили, зн анн я й труд п рот ягом цього 1 9 8 0 й наст упніхроків, віддаймо для привернення наш ому народові волі. Д о цього зобов’язує час цьогорічне гасло: “Б О Р И С Ь З А У К Р А Ї Н У - М И В О Л І С И Н И Г Рівночасно, Ц ен т ральна У п рава пору чає всім своїм кліт и н ам С У М в 1 9 8 0 р о ц і відм іт ит и дві річ н и ц і, а саме: 5 0 -річ ч я Х арківського процесу над членам и С У М -С В У та 3 0 -р іч ч я від дня геройської смерт и С л. п. Ген. Х ор. Т. Чупринки Г ш овного Командира У П А . Тому 5 0 -т ь р о к ів у м іс я ц і березні 7 9 3 0 року, в Х арк ові, відбувсясу-

2

довий процес над 4 5 -м а особами, обвинуваченими в приналеж ност і до Союзу В изволен ня У країни і Спілки У к раїн ськоїМ олод і, двох п ід­ п іл ьн и х орган ізац ій , що поставили своїм завдан н ям продовж увати боротьбу в нових обст авинах, за самост ійну і ні від кого незалеж ну україн ську держ аву після кат аст рофи В извольни х З м а га н ь 1 9 1 8 2 0 -и х років. Б олы иевицька М осква пост авила перед суд тих, я к і не м огли сприйнят и московського больш евизм у, бо вбачали в ньому ве­ лику загрозу дл я дальш ого існування ук р а їн ськ о ї нації, загрозу не т ільки ф ізичного поневолення, а л е т акож загрозу духового геноциду. В икривш и широко розгал уж ен і, законспіровані орган ізац ії С В У С У М , М осква виріш ила вчинити чергову каригідну розправу над ук раїн ськи м народом, над непокірною У країною . В она виріш ила про­ вести судовий процес з світ овим розголосом , щоб зат авруват и на ньо­ м у й осудити не т ільки членів т их орган ізац ій я к “ контрреволюційнерів“, а л е й сам у ідею у країнської нац іональної незалеж ности. В прим іщ енн і харківського оперового т еат ру, на широкій сцені в 1 9 3 0 р о ц і посаджено найвизначніш их т одіш ніх представників у к р а ­ їнської науки, культ ури, відродж еної україн ської церкви, студент­ ства і м о л о ді —україн ську еліту, яку, немов би в повторному з-перед багат ьох р о к ів процесі К ирило-М епм діївського Брат ст ва, судила М осква за непослух — отой вічний непослух і вічну непокору, що про­ т ягом століть позначаю т ь кривавим и плям ам и повстань і воєн історію московсько ук р а їн с ь к и х відносин. З головних у часників С В У -С У М на л а в і підсудних сиділи, акаде­ м і к С ергій Єфремов - “совість У к р а їн и “, я к звали його друзі, ви зн а­ чний учен и й історик літ ерат ури, що брав діяльну участ ь в ук раїн сь­ кому відродж енні вж е з кінця 19-го ст оліт т я, що від 1 9 0 5 року р ед а ґува в єдиний тоді в ім п еріїукраїн сьіси й щоденник, колишній за с ­ т упник Голови Ц ен т рал ьн ої Ради, один з орган ізат орів А кадем ії Н а ук за гет ьм а н а П а в л а Скоропадського; сидів В олодим ир Чехівський, колишній п р е м ’єр уряду У Н Р , що м а в високу теологічну освіту і брав акт ивну уч аст ь у відродж енні У країнської А вт океф альної П р а ­ в о с л а в н о ї Ц еркви, яком у пропонували перебрати єпископську катедру в К и єві, а л е він відм овився, заявивш и: “У м оїй душі борються свят ий і га й д а м а к а , гай дам ак а перем агає, і т ому не м ож у бути єпископом. сидів В олодим ир Д урдуківський - директор київської середньої школи ім . Т. Ш евченка, у ч н і якої творили основне ядро С пілки У к р а їн ськ о ї М олоді; А ндрій Н іковський — письменник, блис­ кучий публіцист , колиш ній м ін іст ер закордонних справ в у р я д і У Н Р , Л ю дм и ла Ст арицька-Черняхівська — талановита письменниця і її чоловік Олександер Ч ерняхівський; М икола П авлуш ков - студент Київського У ніверсит ет у; Б орис М ат уш евський - також студент, наймолодш ий з підсудних, побрат им П авлуш кова; Григорій Голоскевич - відом ий ф ілолог, Г ригорій Холодний - науковий співробітник З

А к а д е м ії Н а ук ; В ади м Ш арко — професор м ат ем а т и к и , М и кола Чехівський — свящ еник У А П Ц і інші. Всього 4 5 осіб. П ост ава головник обвинувачених на суді була м у ж н я і подиву гід ­ на. С ергій Єф ремов був не т ільки головним обвинуваченим , ал е й найбільш им оборонцем всіх підсудніх, п рийм аю чи всю вину за д ія л ь ­ ність С В У -С У М на себе. Гідно й муж ньо т р и м а вся перший голова С пілки У кра їнської М олоді М и кола П авлуш ков, яки й в и м а га в від суддів, щоб за діяльніст ь С У М карали т ільки його одного. Н а це н а­ т оміст ь, суд відповів високими м ір а м и кари, а сам е: 13 обвинуваче­ них, в т ом у числі Еф рем ова, Чехівського, Д урдуківського, Н іковського і П авлуш кова, засудж ено на кару смерт и. А ле, я к відчит ано присуд п ісля довш ої павзи, суд “визнав за м о ж л и ве“ кару смерт и зам ін ит и на 10-річне у в ’язнення. Реш ту позасудж увано на р із н і м ен ш і р еч ен ц і у в ’язнення, а чотири обвинувачені діст али ум овн и й присуд. Т ак хот іла М осква продемонст руват и свою “високу гу м а н ­ ність У з в ’язку з процесом С В У -С У М виареш т овано тоді в У к р а їн і і розст ріляно без суду або заслано десятки т исяч лю дей, а м а й ж е у с і засудж ені на процесі в Х а р к о в і в 1 9 3 0 р о ц і заги н ули по ізолят орах, т ю р м а х і засланн ях, бо по закін чен н і визначених речен ц ів їм давали додат кові і ще р а з додат кові р еч ен ц і — а ж до їх н ь о ї смерт и. Тому, Ц ен т ральн а У п рава С пілки У к р а їн сь к о ї М олоді закли кає всі клітини С У М у В іл ьн о м у С віт і, а т им са м и м все членство С У М відзначит и цю т рагічн у подію відповідними свят ковим и ім п р еза ­ ми, вшановуючи п а м ’ят ь перш их сум івців, бо їх світ л і т ін і стоять у п а м ’я т і наш ого народу поруч з т іням и вояків-крут ян ц ів, націона­ ліст ів-револю ціонерів, воїнів О У Н -У П А , я к і зал и ш аю т ься для нас невмірущ ими взір ц я м и , а їхні ідеї — наш им и осяйним и дороговказа­ м и в боротьбі за волю У країни. В цьому 19 8 0 -м у р о ц і прип адає т акож ЗО років від дня геройської смерти Головного Командира У П А — ген. хор. Тараса Чупринки —Р о ­ м а н а Ш ухевича. З ги н ув він дня 5 -го березня 1 9 5 0 р . біля села Б іл о горщ і на Л ьв ів щ и н і на пост і Головного К ом андую чого У к раїн ської Повст анської А р м ії, яка в час другої світ ової війни та довго п ісля ї ї закінчення, проводила збройну боротьбу за волю україн ського народу і його держ авніст ь. В ін п ровадиву бій т и сячі найкращ их синів і дочок У країн и — новіт ніх л и ц арів, синів волі. В т ому са м о м у часі, тобто в р о к а х 1 9 4 4 - 1 9 5 0 Т арас Чупринка керує багат от исячною військовою ф ор м а ц ією — У П А , він є р ів н о ­ часно Головою П роводу О У Н на Р ідн их 3 ш л я х , в р я д а х яко ї бороли­ ся т исячні м а си підпільників-револю ціонерів, я к т акож є Головою Секрет аріят у У Г В Р , що в т ому ч асі сповняла ф ункцію ук р а їн сь к о ­ го підпільного уря ду.

4

Тарас Чупринка не силою обст авин ст анув на цих найвищ их пос­ т а х ви звольної боротьби україн ського народу. Д о цього він підгот ов­ л я в с я від наймолодш их р о к ів свого ж ит т я, гарт ую чи свою волю і х а ­ р а кт ер , неначе відчуваю чи, що на нього колись спаде т акий важ кий і відповідальний обов’язок. Кож ний, хто зн а в особисто Р ом а н а Ш ухевича висловлю вався по­ зитивно,або похвально про його характ ер. Р о м а н ви значався веселіс­ тю, ж ит т ерадіст ю , т овариськіст ю , з ’є днював друж ньою у сміш ко кою, допом агав друзям в біді і пот ребі . В ін ви значався самоопанованістю, холоднокровністю, продуманіст ю р еа к ц ій на кожну сит уа­ цію, був второпливий та розваж ний, та я к виходит ь з його д ія л ьности револю ціонера, додумував всіпочини до кінця, і не було випадку, щоб Р о м а н не закін чи в розп очат е ним діло. В ж е з р а н н іх л іт х а р а к ­ т еризувала його сам опож ерт ва і героїзм , що видно хоч би із того, що юнаком врят ував дитині,що т опилася, ж и т т я, а сам відлеж ав дов­ ший ч а с у недузі. М ай бут н ій генерал лю бив науку. Г ім н а зій н і ст удії закінчив, з відзн аченн ям , а ун іверсит ет ські студії, пом им о своєї рево л ю ц ій н о ї діяльност и, яка, в и м а га л а багат о часу й енергії, зв а н ­ н я м інж енера. Р о м а н був прекрасним спортовцем: грав у копаний м ’я ч , був добрим м ан дрівни ком , зн ам ен и т и м плавцем і любителем спорту альпініст ики, бо лю бив здобувати крут і гірські шпилі, та був добрим бігуном, добре т анцю вав, лю бив м узи ку і грав на форт епіяні. У польськом у війську здобув почасти зн анн я військової штуки. Д о ­ повнив свій виш кіл закордонними поїздкам и на військові курси, я к і пройшов з усп іхом . Ц ей 7 9-л іт н ій русяви й ю нак з сірими очим а не з а ­ бував, що його нарід поневолений і вж е тоді записав своє прізвищ е у список М есників кривд україн ського народу. Тверді м ір и накинені на україн ськи й нарід новим окупант ом —по­ лякам и — щоб довести до швидшої польонізації та денаціоналізації ук раїн ськи х шкіл, щоб здобути душ і ук р а їн сь к о ї м олоді т а за 2 5 років перетворити україн ськи й нарід на п оляків і провінцію П ольщ і, ж ор­ стоке переслідування у країнської ін т ел іген ц ії, як і засуди членів ви з­ вольного руху, п ац и ф ікац ія сотень сіл в Г ал и ч и н і, що соромом вкри ­ ла історію П ольщ і, звірське винищ ення м іл ьй он ів ук раїн ськи х селян штучно створеною голодовою облогою, та творення Берези К а р т узької — концент раційного табору для ук р а їн ц ів ~ всі ц і події, — відбивалися н ім и м болем у душ і і зм уш ували його ст ават и в ряди оборонців української духовости, переслідуваних українських селян та світлого м ай бут нього україн ського народу. З а наказом власн ої совісти т а керую чися добром у к р а їн сь к о ї Н а ­ ц ії переходить р а зо м з полковником К олодзінським і 3 . Коссаком на З а к а р п а т т я , щоб боротися проти наїзників срібної ук р а їн сь к о ї з е м ­ лі. Н евдача визвольних зм аган ь Закарп ат ської У країни його не роз­ чарувала, бо дальш е ви зн ач аєт ься м ак си м ал ьн ою акт ивніст ю у

5

К ракові і організує військові курси: тут із поручника стає сотником. В ж е 3 0 -го червня 7 9 4 0 -го р о к у входить я к побідник до м іст а Л ьво ва зі своєю сотнею і тут підгот овляє грун т дл я проголош ення А кт у Відновлення Д ерж авност и. Н ім ец ь к і за зіх а н н я на ук р а їн сь к і з е м л і його обурюють, а варварське т ракт ування населення зм уш ує його шукати р о з в ’язки в т воренні власн ої ук р а їн ськ о ї а р м ії. Осінню 1 9 4 3 гороку, оминувш и полю вання н ім ец ьк ої військової п оліц ій Т арас Чу­ принка зголош уєт ься до Ш табу У П А з своїми друзям и. У цьому ж році, він т ридцят ь сем иліт ній, стає Головою Проводу О У Н на У к р а ­ їні. Новостворений підпільний україн ськи й ур я д У Г В Р наділив Т а р а ­ са Чупринку р а н го ю полковника. В ц ьом у ж у р я д і Т. Чупринка-Ш у­ хевич, під псевдом Лозовського, виконує ф ункцію генерального секре­ т аря. Н евда ч і в його ж и т т і не знищ или його ідеалізм у а н і револю ційно­ го запалу: ні Береза К арт узька, ні смерт ь закат ованого аген т а м и Н К В Д брат а Ю рія, ні цькування його дружини Н а т а л ії Березинсь к о їт а його м а л о л іт н іх діт ей — доньки Оксани та сина Ю рка, що їх віддано до дому безприт ульних під наглядом К Г Б — його н е зл а м а ли. В ін, освятившись духом Боротьби, зі своєю А р м ією Б езсм ерт них вояків У П А , яка нараховувала 2 0 0 .0 0 0 боєздат них во яків, з ’явля вся т ам децього не сподівався ворог, і, завдавш и йому дошкульни х вт рат зникав з їхніх очей, а за ним прост игав слід. Т ак під його проводом знищено р я д московських, нім ецьких і польських ст арш ин, я к і ви зн а ­ чалися особливою ж орст окіст ю. З га д а єм о т ільки польського гене­ р ал а Свєрчевського, московського генерала В ат ут іна та німецького високого старшину Л ю ц е. Ц е нагром адж ення ф акт ів ст авит ь перед нам и генерала Тараса Чупринку я к сим вола револю ц ій но-ви звольн ої боротьби, великого С а ­ м ост ійника і Соборника, зразкового Командира, який прекрасно п із­ нав духовість і потреби україн ського вояка, Л и ц а р я і Героя, що виріс понад свій індивідуальний біль, врісши ц іли м своїм, єст вом у кривди українського народу і поставивш и своє ж и т т я у його обороні. В ін к и ­ дав гнівний виклик ворогам —а з а ним ст авали т исячі грізн их воїнів О У Н -У П А , гот ових пролит ися кров’ю на зн ам ен а наш ої Б а т ь к ів ­ щини і з а побудову на Р ідн и х З е м л я х незалеж ної і соборної держ ави із справедливим та передовим політ ичним та суспільно-економічним уст роєм , де кожна одиниця м о гл а б в л о н і Н а ц ії вільно розви ват и ся і їй служ ити. Т арас Чупринка-Ш ухевич за ги н ув у нерівному бою з ж орстоким наїзником , у Б іл огорщ і, ставши для нас усіх дороговказом і символом а головно для поколінь сум івців, що виросли в нових о бета винах на ч у­ ж ині, а л е я к и х єдн ає біль і турбота за кращ е ж и т т я і світ ле м а й ­ бутнє україн ського народу, за новий кращ ий л а д в У С С Д , проти ч у ­ ж оземного ворож ого панування в ній.

6

Р ом а н Ш у х е в и ч — Тарас Ч уп р и нна 17.7.1907 — 5.3.1950

Чупринка заги нув смерт ю героя 5 -го березня 1950-го року. Н а м і новим ук р а їн сь к и м поколінням на чуж и ні залиш ив він дорогоцінний заповіт : “Зверненн я В ою ю ч ої У країни до У к раїн ськ ої М олоді на Чу­ ж ині. “ У Г В Р наділила Тараса Чупринку скромним відзначенням : З олот и м Х рест ом З а с л у ги і Золот им Х рест ом З асл уги Т о ї кляси. Е. Г а н о в с ь ки й (го л . ЦУ С УМ )

Й. Р о ж к а (се кр .)

7

1980 -

РІК ОБОРОНИ ЮРІЯ ШУХЕВИЧА

Ж о рстокість м о с ко в с ь ко го о купанта в У країні не знає меж. С еред сотні тисяч політичних в'язнів, які караю ться в концентраційних м о р ­ довських таборах і засланнях, знаходиться Лю дина, доля я ко ї була надзвичайно й нейм овірно тяжкою . Це Ю рій Ш ухевич, син славного командира УП А Т. Чупринки, прозваний “С и б ір ськи м В о в ч е н я м 11, бо ще малолітнім заслали його в м о р д о в с ь кі д икі пустелі. П очаток ІІ-ої С вітової Війни за скочи в його семилітнім хлопцем. І в ж е то д і почалися випробування. Ґестапо арештує його матір. Полю­ ють за його батьком. Те ж са м е сталося з приходом бельшевицьних війсьн вдруге до Л ьвова. Большевики скаж е н ію ть і витрачають багато місяців, зусилля і л ю д сько го життя, щоб знайти невловим ого Батька Ю рія, легендарного Т. Чупринку. Й ого м атір — під постійним наглядом большевиків, а його са м о го з се с тр о ю О к с а н о ю віддають до притулку бездомних, щоб перетворити його на яничара св о го народу та відступнина с в о го батька. Він відчуває постійні цькування, як його всюди таврують я к сина “ ворога народу" і врешті втікає з дом у безпритульних, але большевики його ловлять і 1 94 8-го року, коли йому сповнилося тільки 15 р оків життя засуджую ть на ув'язнення у сум нозвісній В ладим ірській тю рм і за те, що його батько очолю вав антибольшевицьку визвольну б оро ть­ бу укр а їн с ь ко го народу. Під час його ув’ язнення йому кількакратно представляли відректися Батька і О р га нізації У кр а їн сь ки х Н аціонал іс­ тів в заміну за свобідне життя. Ю рій все відмовлявся від цього ганебно­ го шантажу і підлої провокації. Після десятирічного засуду, весною 1 9 5 6 року 24-літнього Ю рія звільнено з тю рми, коли він вже був відсидів 8 р о ків із 10-ти присуд ж е­ них йому. Причина звільнення полягала в аргум енті, що його за суд ж е ­ но малолітнім. В се ж таки о сінн ю того ж року ген. прокуратор Руденко ненависник укр аїнськи х націонал істів, відкликав зв іл ьн е н н ^м о ти вую чи свій поступок тим, що Ю рій син у кр а їн с ь ко го націоналістичного провідника. Т ак довелося Ю р іє ві вернутися до З л а д ім ір с ь ко ї тюрми щоб докінчити свій десятирічний засуд. В день свого звільнення 21 -го серпня 1 95 8 -го року генерал-проку­ ратор Руденко наказав поновно арештувати Ю р ія , аргументую чи ареш т тим, що Ю рій заним ався “а нти со вєтською агіта цією " серед в’ язнів під час свого побуту у В л а д ім ір ській в’язниці. Д окази для з а м ­ кненого суду над Ю р іє м були сфабри ю в а н і двом а сенсотами НҐБ, які знаходилися в тю р е м н ій кл ітціЮ р ія . Цим двом злочинцям обіцяно л е г ­ ші міри покарання за їхні поповнені злочини, якщо вони зложать сфаб­ риковані свідчення перед судом. В и р о к з а м к н е н о го суду був безм ірно ж о рсто ким : 10 літ прим усових таборів праці. Після суду приступив до Ю рія високий старш ина К ҐБ , Нлиментій Гальський і обіцяв йому, що якщ о він засудить діяльність св о го батька — його засуд буде недійсним. Ю рій відм овився від цього ! п ідлого кр с-

8

ку і був засланий до концентраційного табору в М орд овську С С Р. У 1 967-ом у році Ю рій пише гострого листа до П резидії В ерховного С о ­ вету, протестуючи проти нелю дського заслання і передбігаю чи дальші кроки НҐБ, осуджує їхню ж о р сто ку >по літи ку з в’ язнями. У 19 6 9 році переїж д ж а є до міста Н альчик на Кавказі, де знаходить працю і про­ довжує с в о ю освіту. У 1 97 0 -о м у році Ю рій підписує заяву в обороні Валентина М ороза, адресовану до П ред сідника Ради Міністрів У к р а їн с ь ко ї С С Р і перш ом у секр е та р о ві ком уністичної партії, в ре­ зультаті чого його арештують втретє в м. Нальчику. В м іся ці вересні 1 9 7 2 - г о року й о м у зн о в у при шили, так як це передбачував Ю рій деся­ тилітній ж о р сто ки й в и р о к важких прим усових робіт і п’ять років за с ­ лання поза У кр а їн о ю . Наколи б Ю р ій переж ив цей, по-азіятськом у ж орстокий, в и р о к - то за свого життя він пробув ЗО р о ків у м осковсько-больш евицькій тю рм і за свого батьна, від якого не м о ж е як син відмовитися, а тим сам им і за ідеї О р га н іза ц ії У кр а їн сь ки х Н аціона­ лістів, які були рушіями в житті його батька та укр а їн с ь ко го поневоле­ ного народу, і яких не м о ж е йому, як С и м в о л о в і Батька, простити М о с ­ ква. Щ е 1 9 6 7 -го року, свідом ий єдиної політики М оскви, що кож ного українця вважає для себе за гр о зо ю і вор о го м і готова його знищити при першій-ліпшій нагоді, він висловлю є свій протест у листі до П р е зи ­ дії В ерховного Совета: “... м ожливо, за кілька м ісяців відносно м ене буде скоєний новий злочин — знову почнуть фабрикувати якусь справу, щоб мене засудити втретє. А коли ні, то ніхто не м о ж е гарантувати мені, що за кілька м іс я ­ ців я не буду вбитий з-за рога найманими вбивцями, як сталося з ба­ гатьма політичними в'язнями після їхнього звільнення... Чи загадково помру. Або м о ж е статися й таке, що буде поновлений м асовий злочин відносно всіх пол ітичних в'язнів у М орд овії/для чого вже все підгото­ ване/ — буде всіх фізично знищ ено, а потім будуть знищ ені виконавці цього злочи ну“... Каґебісти заявили Ю рієві: “... з Вашими поглядами, з Вашими п ере­ конаннями ми не м о ж е м о випускати Вас на волю“. І справді показали, засудивши Ю рія втретє, що Ю рій збагнув со в єтсько -р о сій ську систе­ му доглибинно, бо наперед знає, що його чекатиме до кінця життя — тю рма і його однодумців. Том у, Д о р о гі Подруги і Д рузі, Центральна Управа С пілки У к р а їн ­ сь ко ї М олоді закл икає всі О се ре д ки С УМ і все чл енство С УМ вклю чи­ тися у всі акції, що їх переводитимуть Крайові Управи, щоб звернути увагу світо во ї публічної о п ін ії на безборонного Ю рія, сина легендар­ ного Тараса Чупринки, що не хоче обіцяних життєвих вигод, ал е хоче зберегти вірність сина як б а тько віта к і ідеалам, що його одухотворяли.

ЦУ СУМ

9

НЕМАЄ АЛЬТЕРНАТИВИ Д О ОУН П р и віт а н н я Голови Проводу О У Н на X I I Крайовий З ’їзд Т У С М -у в З С А Слава У кр а їн і! Націоналістки й націоналісти, члени Товариства У кр а їн с ь ко ї Сту­ д ію ю ч о ї Молоді ім. М. М іхно вського ! Від імени П роводу О р га н іза ц ії У кра їнсь ки х Націоналістів (ОУН, від імени націоналістів-револю ціонерів з перш ого фронту боротьби від м ене особисто вітаю В а с з приводу XII К райового З 'їзд у зі щириіщ побажанням успіхуу ваших працях і рішеннях. Я складаю Вам, а з о к р е ма Ваш ій Крайовій У п ра в і признання за Вашу діяльність, за акції g обороні У кра їни й студійну працю, яку щ орічно поглиблюєте своїм и семінарами. Т У С М став тепер орієнтиром серед студію ю чої молоді в З С А ; захищувані ним націоналістичні револю ційні ідеї, починають домінувати серед укр а їн с ь ко го студентства, як це унаявнив К о н ґр е с С У С Т А , н<ч якому Т УС М відіграв вирішальну ідеологічно-політичну ролю своєю ідеологічною й політичною ясністю, чіткістю, б е зко м п ром ісовістю . Визвольний револю ційний націоналізм, як м обіпізую ча політична сила, знову починає — завдяни напол егл и вій прац і ТУ CM -у , що незм інно стоїть на позиціях револю ційної О У Н охоплювати чимраз ширш ю ла українського студентства, даючи йому серед неідеалістичного, ви гідного, сп ра гнено го лиш е м атеріяльного добробуту оточення, ідею вищ ої якости життя, ге ро їку його, ідею нації як найвищої органічно-ду­ хової спільноти на землі. Т У С М , якп о сл ід о вн и н ідей револю ційної О У Н цієї могутньої, єди­ ної револю ційно-визвольної сили У країни, м ає своє глибинне ко р інн я в традиції героїки півсторіччя ор га н ізо в а но го револю ційного націо­ налізму, тому тим більша його притягаюча сила. Тусмівець, як борець ідеї й чину, свідом ий того, що немає світогляд ового націоналізм у без героїчної концепції життя! Не м ож на деклярувати себе націоналістом, а одночасно бути гедоністом життя, без готовости віддати св о є життя і за ідею України. Націоналіст — це вища якість людини, яка горить і страждає ідеєю Б а т ь к ів щ и н и , це борець за новий, за кращий, за справедливий світ, п о ­

будований на національній засаді проти імперіяльної! У кр а їн с ь ки й револю ційний націоналізм — ц е м о б іл ізую ча ідея й о р ­ ганізація його боротьби для у кр а їн с ь ко ї великої нації! У кр а їн с ь ки й револю ційно-визвольний націоналізм, революційна О У Н є незаступні у національно-визвольній боротьбі. Тисячі й тисячі впавших ге р о їв О У Н -У П А на полі слави проти най­ більших воєнних потуг світу - больш евицької Р осії й нацистської Н і­ меччини, їх одчайдушний зм а г, їх безприкладне в історії геройство їх найсправедливіш а й найправильніша п рограм а й ідеологія бороть­

10

би, абсолю тна правда У кр а їни й Христа, за яку стоять мільйони втаборі боротьби О У Н -У П А , - це гарантія нашої перем оги. Хто відрікається О У Н , або прагне заступити її якою сь намісткою , той заперечує без числен ні могили й мо гил и лицарів У краї ни, відомих й невідомих, які відом і лише Богові! Том у ще могутніше, як досі, ствер­ дження О У Н , ще могутніша, як досі, акція під прапорами О У Н —за п о ­ рука успіху! Ніяних крутих шляхів вклю чування в табір визвольного револю цій­ ного націоналізму нетр еба , бо ідеї наші чисті, янсл>ози Данилишина, коли він вибухнув плачем на суді з приводу збаламучення окупантом населення сто совно його і сл. пам. Біласа, кажучи: «Я не за себе планав!» Я к сл ьози наших ге ро їн ь з О У Н -У П А , які вми рали бол іючи, що не можуть уж е більше працювати, боротися за Україну!! Ми радієм о що Т У С М продовж ує а кц ії в обороні У країни, в тому й в об о р о н і укр а їн ськи х політичних в’ язнів, а кцію проти русифікації, за бойкот О л і м п і а д и в М о скві, за розвал р о с ій сь ко ї ім перії на національ­ ні незалежні держ ави У кр а їни й інших поневолених народів шляхом національних револю цій! Ми раді, що і н і ц і а т и в у для м асових акцій проти російських онупантів для м олоді із о к р е м а студентства дає Т У С М і веде в них перед, не лякаючися зударів! Ми раді, що Т У С М зглиблю є теж ідеологічні основи українського націонал ізму, вирощ уючи з-п о м іж св о їх рядів молодих теоретиків іде­ о л о гії й стратегії у кр а їн с ь ко го визвольного націоналізму! Ми баж аєм о, щ об Т У С М у З С А дав я кнайшвидше почин для віднов­ лення С вітового Т У С М -у так конче потрібного в усіх країнах, де ж и ­ вуть укр аїнці! Крайова У пр ава Т У С М -у в З С А добре працювала досі. Б а ж а ю новій Крайовій У п р а в і йти слідами дотеперіш ньої й ще біль­ ше скріплю вати бравурну, б е зко м п р ом ісову, вірну ідеям револю цій­ ної О У Н діяльність! Хай ж и в е С ам остійна С о бо рн а У кр а їн сь ка Д ержава! Хай ж и ве У кр а їн с ь ка Національна Р е в о л ю ц ія — шляхдо неї! С м е р ть р о с ій с ь кій тю рм і народів! Київ проти М оскви !

Героям слава! С іче н ь 1980 р. Я р о сла в С те ц ь ко

11

ПАТРІЯРХ КАТА КОМ БСЬКО Ї ЦЕРКВИ 17 лютого сповняється Блаженніиюму Патріярхові Йосифові 88 років Екуменізм, що його схвалив Д ругий Ватикансьний Вселенський С обор, був револю ційним кр о ко м у житті Церкви. В ін остаточно п е р е ­ креслив усякі намагання навернути християн інших віровизнань на католицизм. Екуменізм ствердив як рівновартний шлях до Бога і спа­ сіння душ віруючих, шляхи різних християнських Церков. Минув час «навертання православних на католицизм і навпаки». Ш лях Б лаженніш ого Патріярха ЙосиФа — це шляхтакого екуменіз му, це шлях наближення наших Цернов. Це ил ях відновлення україн сько ї Х ристової Ц еркви часівсв. Володимира Великого Рівноапостольського . Патріярх Йосиф ще шляхом єднання наших Цернов. Суть цього єднання це надати нашій Ц ерквіукраїнсьний характер, відмежо вуючись від латинщення її і від московщ ення її та зберігаючи і відно­ влюючи традиційні укр а їн с ь кі властивості. Т ом у Блаженніш ий П атрі­ ярх Йосиф зберігає усі старі звичаї й складники, привертає забуте, але типово у кр аїнське,п ро стя га є братерську руку усім українцям христи­ янам для спільного святкування тисячоліття християнської д ерж авн ої України. У Патріярха однакова пошана до обох наших Церков, муче­ ницьких і героїчних, які о б і заслужили соб і на патріярш е заверш ення з перспективою з ’єднання на о с н о в і до бро віл ьного їхнього зговорення в єдину У кр а їн сь ку Християнську Патріярш у Церкву. Ісповідники віри УАПЦ, великі Митрополити наші Л и пківськи й і Б орецький;влад ики, священослужител і, вірні УАП Ц ю во єю ' м учени цькою см ертю за Х ри с­ та і Україну також поклали основи під героїчну Українську Християнську Патріяршу Церкву. Є п о м и л ко ю закидати П атріярхові бажання накидати католицизм українцям некатоликам. Його щире прагнення є: привернути єдність на­ шої Ц еркви часів св. Р івно ап осто л ьського В олодим ира Вел икого. Н а ­ ша мета — мати єдину У кр а їн с ь ку Ц еркву св. Володим ира Великого. Це спільне усім українцям , без різниці конфесій; це і залишається з а ­ повітом Патріярха. М ожливо, що Патріярх глянув с в о їм далеким зо ром поза о б р ії сучасности, тобто поза розуміння його задуму сучасникам и. Але він вказав шлях. Він став за єдність нації, вищ ої ка тегорії, за єдність величного, ге ро їчн ого в ко ж н о го у кр а їн с ь ко го патріота. В ін не приніс нам роз'єднання, але найвищу перспективу — єдність духової величі, єдність духових аристократів, а не. малої людини. Екуменізм Патріярха Йосифа — це екум енізм катакомбних Ц ерков , УКЦ, УАПЦ і їм подібних, а не фальшивий екум енізм з р е ж и м о в о ю «Церквою» Пімена, захисника безбож ницьного м о с к о в с ь ко го р е ж и ­ му. Для У країни Блаженніш ий Патріярх Йосиф став си м вол ом в о ю ­ ючої у кр а їн с ь ко ї християнської Ц еркви, її п р а во п о р о н о сц е м і си м во-

12

Б л а ж е н н іш и й П атріярх Иосиф I.

лом патріотизму й лю бови до батьківщини, мучеником за Христа й Україну. Він с т о ї т ь як скеля на якій будується героїчна Ц ерква універ­ сального характеру. У кр аїна , яка в щоденній боротьбі, - як пишуть нам звідтам, — дає йому повну підтримку. Катакомбна У кр а їн сь ка Греко-Католицька Ц е р ­ ква однодуш но визнає його Патріярхом і згадує його з титулом Патріярха у катаком бних богослужениях. Православні вірні в У кр а їн і раді­ ють, що Патріярх УКЦ став мужньо в захист патріярших прав УКЦ су­ проти Ватикану, а тим більше супроти М оскви, яка робить сильний на­ тиск на Ватикан, щоб не визнавати Патріярхату УКЦ. А ле П атріярх стоїть як скеля, що об неї вдаряють м о р ські хвилі звідусіль, а він — непохитний супроти Ватикану і супроти М оскви в ім'я у кр а їн с ь ко ї християнсько ї Ц еркви Христа, св. Апостола А ндрія П ер­ в озванного й св. В олодим ира Великого. Кланяєм ося вепиному С вятом у У країни в день Й ого народження і шлемо найсердечніш і побажання ще д о в го го і творчого життя та зд о ­ ров'я на м н о гі й м н о гі літа!

13

М а р н ія н Б е р кут

РОМАН ШУХЕВИЧ-ТАРАС ЧУПРИНКА СИМВОЛ КУЛЬТУ УКРАЇНСЬКОЇ ЗБРОЇ “Н ехай вічна буде слава, що през ш аблі м а є м п рава!" гетьман

Ів а н

Мазепа

Кожна нація, яка зм агається щоб дійти до вершин власної д е р ж а в ­ носте яка бореться за здійснення власного зм істу життя, згід н ого з ідейними, духовними та моральними первнями, визначеними історією і потребами тієї нації, м ає для цього виростити в глибинних н а д р а хїї на­ ціонального генія все-проникаю чий культ власних збройних сил, за в ­ данням яких є обороняти та захищати цю націю та її зовніш ньо-ф ормальну держ авну еманацію перед в с я ко ю за гр о зо ю . Ц е зо кр е м а в ід ­ носиться до нації, яка знаходиться в ситуації к о л о н і а л ь н о г о по н е в о ­ лення, і за гр о ж е н а щелепами ф ізичної та духової смерти насильно на­ киненої ім періялістичної системи. Н аціональне визволення зпід ярма імперіялістичної заглади нем ож ливе без власних сил, які розпочи на­ ють та конкретизую ть на всіх царинах життя народу револю ційну б о ­ ротьбу, всецілий зм а г за нові форми та новий зм іст дальшого націо­ нального розвитку в ново-відвойованих, власно-підметних рам ках на­ ціональної соборности і д е р ж авн о ї сам остійности та суверенности. Центральною й ім анентною сп р а в о ю в кож ній такій боротьбі - це справа влади. Н ем ає незалежної держави без влади, а без власних збройних сил п ро цес владо-будування неможливий. В боротьбі проти окупанта, там де існують, зб ро йн і сили поневолених, там буде нами відвойована, незалежна держ авна влада. Такий уж е за л ізн ий за ко н історії: що сильним віддають пошану і в о ­ ни стають волево-кріпким и й потужними творцями історії, коли без­ сильні стають безвольним матеріялом для історіо-будування, цілном узалежнені від долі інших світових потуг. Чи У кр а їн а має бути історіо-творчим будівничим, чи безвольним матеріялом історіо-будування? В найновішій добі історії українського народу, відповідь на це епо­ хальної ваги питання дала поневоленому, але нескореному українсь­ кому народові Організація Українсьних Націоналістів — ОУН. Провід­ ники цього революційного ордену В ою ю чої Унраїни зрозуміли велику й невиміряну вагу й потребу вирощ ування гл ибо косяю чого Культу У к р а їн с ь ко ї З брої, який ще більше ушляхетнився при наполегливому вирощ уванні в доти приспаних козацьких гущах укр а їн с ь ко го п о н е в о ­ леного народу м огутнього Культу Героїв, знову викарбований на у к р а ­ їнській психіці лицарським и, героїчним и чинами найкращих в о їн ів О УН . Ц ей Культ З брої, залізом і кр о в 'ю спаяний разом з культом Ге­ роїв, культом ге р о їч н о го підмету в житті, опісля сконкретизувалися в живущий динаміт, в реальну силу із створенням У к р а їн с ь ко ї П о в ста н­

14

с ь к о ї А р м ії — У П А — за і н і ц і а т и в о ю р еволю ційної О У Н . Боротьба, за ­ початкована збройним и, револю ційним и силами О У Н -У П А та перето­ плена з д уховістю народу, п еретворю ю чись в безсмертну та мітичну леґнд у-стихію Нації, була відповіддю : У кр а їн а не була принагідним матеріалом історії, а прагне бути її світовим ідейно-та духово-творчим будівничим! Зрештою, це не так сама боротьба дала цю відповідь, як ті десятки тисяч велетнів духа й волі Нації, члени-воїни О УН -УП А , що в цій боротьбі віддали св оє життя на святому ж ертовнику Батьківщини. Є інший за ко н в житті: щоби здобути Велике, треба бути готовил/ жертвувати найдорожчим. У святом у П исьм і читаємо, що сам Бог, дл? того, щоби спасти лю дство від дияволом спотвореного зла, волів ж е р ­ твувати с в о го найд орож чого Сина — Ісуса Христа. У країна, в її зм агу до сам остійности та держ авности, та кож мусіла жертвувати одного з св оїх найкращ их синів — це був сл.п. Р О М А Н Ш У Х Е В И Ч . Коли нація сяга є до В ел и кого Ідеалу, по д о р о зі цього велетенсько­ го змагу вона мусить віддати велині жертви, при чому здійсню ється сам ідеал та об'являється лю дська героїчна велич. У країнсьна нація, на її нер озривном у шляху до національно-державної власно- підметности, мала великі жертви. Але, мабуть, ніяка з цих ж ертв не була біль­ ш ою й та ко ю болю чою як геройська см ерть в боротьбі з м осковсь ки м окупантом укр а їнськи х зем ель - ген.хор. Романа Ш ухевича-Тараса Чупринки, Головно-Ком андую чого УПА та зб р о й н о го ) підпілля О У Н в п е р іо д і зб р о йн о го р е в о л ю ц ій н о ю повстання у кр а їн сь ко го народу від 1 9 4 1 -1 9 5 3 pp., в повній пориву героїчній, безприкладній в історії доб і дво-ф ронтової війни проти двох найж орстокіш их народовбивців в істо р ії лю дства — больш евицької М оскви та гітл ерівської Німеччини. Це епоха, “ супроти я ко ї — писав в “ Н аказі" наш Б езсмертний Ком ан­ дир — блідніють Т ерм опілі." Тридцять р о ків то м у , 5-го березня 1 9 50 р оку в Б ілогорщ і біляЛ ьвова,загинув Начальний Вож дь У країни. Тоді, загинув Головний Ком ан­ дир УПА, який волів нелишати Р іднихЗем ель, пом им о страш ного нас­ тупу ворога, бо уваж ав с в о їм о б о в ’язком далі воювати разом з своїм и хоробрим и воїнам и, хоч був свідом ий того, що на нього чекає певна смерть. Тоді, в Б іл огорщ і загинув Голова П роводу О У Н на У к р а їн с ь ­ ких Землях, я к т а к о ж Голова Генерального С екретаріяту У кр а їн с ь ко ї Головної В извольної Ради — револю вційного уряду У країни. Це була одна й та сам а особа - це був Роман Ш ухевич-Тарас Чупринка-Роман Л озо вський. В одній о с о б і був з'єднаний увесь ком пл екс політично, в ій с ь ко в о - та д е рж авно-револ ю цій ного проводу підпільної В о ю ю ч о ї У країни. Ш ухевич-Чупринка, як начальний Вождь, очолю вав фактичну ре­ волю ційну владу В о ю ю ч о ї У країни, бо там де панувала О У Н -У П А на У кр а їн і, там де верховодила укр а їн сь ка зброя, — там панувала з а к о ­ номірна в боротьбі за держ авність револю ційна влада У країни. Роман Ш ухевич вж е в молодих літах, як член У кр а їн с ь ко ї В ій сь ко в о ї О р га ­ нізації /У В О / і пізніш е як бойовий референт Крайової Екзекутиви

15

О У Н в У кр а їн і, ско р о збагнув, що кожна влада щойно тоді будує крі пні основи тривалости, коли за тією владою стоїть певна збройна сила, яна вікам и вирощ увалася в динамічних, ідейно-творчих та самобутніх надрах Нації, і, у відповідном у м оменті в історії тієї нації, постала я к ії сам ооборонний стихійний фалянґ. Т а ко ю силою була і далі є О р га н із а ­ ція У кр аїнськи х Н аціоналістів. О У Н — це дійсна підпільно-револю цій­ на влада У країни, що унаявнилася в 1 941 році із Д ерж а вни м А ктом ЗО червня, яким було створене У кр а їн с ь ке Д е р ж а в н е Правління на чолі з Ярославом С тецьком . І зо всім не було припадком , що Роман Ш ухе­ вич теж був членом цього револ ю ційного уряду В о ю ю ч о ї У країни , бо вж е тоді він виконував відповідальну ролю Головно-Н омандую чого У кр а їн сь ки х Збройних Частин. За керівництвом Ш ухевича-Чупринки, цей історично-перепом овий А кт став каталізатором створення УП А і дав пориваю чий підйом цілому у кр а їн сько м у народові до дальшої бо­ ротьби за У кр а їн с ь ку С ам остійну С о б ор н у Д е р ж а ву — У С С Д . В оцінці цього автора, історики помиляються, коли пишуть, що ця влада, цебто Д е р ж а вн е Правління з ЗО червня, була коротко-трива­ лою, з огляду на те, що, мовляв, німці сноро виарештували м айж е всіх членів цього уряду. Ні — цей уряд — револю ційна влада українського поневоленого народу, був фактично-авторитетним, закон ом ірни м чин­ ником так довго, коли навіть на найменш ому клаптику укр а їн с ь ко ї зе ­ млі ще боролися відділи О У Н -У П А під проводом Романа Ш ухевичаТараса Чупринки, і які нездали зб р о ї навіть після смерти св о го К ом ан­ дира. Зреш тою , наш в о р о г — большевицька М о скв а — це кращ е розу­ міє як деякі надто-дріб'язкові політичні угрупування м іж укр а їн сь ко ю спільнотою на чужині. Вона далі наділює найгостріш і, прямо нелюд­ с ь кі терміни ув’язнення членам О У Н -У П А , які в минулому творили збройний хребет револю ційного Уряду ЗО червня. Тримати вояків ув’язненими, навіть коли не відбуваю ться ж о дн і зб ройні зудари, зн а ­ чить далі бути в стані війни, що згід н е з усім и правилами м іж народнього права. Це свідчить про те, що У к р а їн с ь ке Д ерж а вне Правління створене 1 941 року, яке стало тоді незаперечним за ко н о м ір н и м чин­ ником у кр а їн с ь ко го народу в його револю ційній боротьбі, далі є ре-' волю ційною владою В о ю ю ч о ї У країни, бо її зб ройні сили ще нездали зброї, інакше М осква вже давно звільнила б цих в о я ків О У Н -У П А . Це — до великої міри — заслуга ген.хор. Т араса Чупринки, бо за його п р о ­ водом в рядах О У Н -У П А виховувалися вищ ої якости вояки. Кажуть, що первісним зр а зко м для ко ж н о го вояка в се буде його командир. Бойовики О У Н -У П А мали за з р а з о к свого П ровід ни ка — Романа Ш ухевича-Тараса Чупринку, і тому в їхніх рядах плекалися в и с о к і м орал ь­ но-етичні та героїчні якості характеру, прикм ети залізної й незламної твердости, безном про м ісово сти та невідстраш ної наступальности в боротьбі. Як Командир, так і його вояки, — всі м огутні Герої Унраїни! На тих землях У країни, де діяв наказ О У Н -У П А , де незаперечним авторитетом було ім 'я-леґенда Ш ухевича-Чупринки, там де панував глибокий міт ЗО червня, там жорстоний большевицько- зарварський терор н е м а в доступу. П роти Л е ґе н д и , проти м ітів не м а є зб р о ї! Про це

16

свідчить незаперечний історичний факт, що ге р о їзм о м виповнена бо­ ротьба О У Н -У П А , себто, нею веде не з бройне повстання у нраїнського народу, тривало до 1 9 5 3 року, отже, три роки після трагічної смерти ґеніяльного стратега-керм анича цього повстання — ген.хор. Ш ухевича-Тараса Чупринки! Больш евицька М о с кв а д о б ре розум іє вагу національних мітів, зо ­ крема для поневоленого народу. Тому, Ю р ій Ш ухеви ч— син нашого Б езсм ертного Ком андира, вже понад чверть століття хороб ро та ге­ роїчно витримує в с я кі тортури й знущання по різних м о ско в сь ки х тю р­ мах та концтаборах. М оскві д уж е залежить на тому, щоби зломати хре­ бет у кр а їн с ь ко го національного-ви з воль ного руху. Ця її ціль частинно здійснилася б , якщо б її вдалося зламати Ю рія Ш ухевича, тим самим підірвати потужний міт імени Ш ухевича. Т а к не станеться! Героїзм та залізна незламність батька виповнили духовість та умову свідомість сина, хоч один о д ного ледве що знали. Ю рій Ш ухевич є доназом того, що в У кр а їн і немає ж одних п р ір в м іж старш им та молодш им п окол ін­ ням, що боротьба за У С С Д не знає м еж генерацій, що в цій боротьбі зб ерігається національна органічність та послідовна тяглість, бо стихія Н ації є незнищима! Вона автоматично й м айж е інстинктовно передається від од ного до наступного покоління. Ю р ій Ш ухевич не тільки, що не за сором ив ім е ­ ни свого батька — він ще й далі звеличив його! Р оман Ш ухевич знав лиш е один сп о сіб життя - героїчний. Його син Ю рій, нічим не різниться від батька у цьому. Батько і син, Ром ан та Ю рій Ш ухевичі — вони д о каз того, що л ю д ська велич виявляється тільки в ге ро їц і життя, в етично-героїчній особистості. Зреш тою , ані Роман, ані Ю р ко не різняться від тих д е ся ток тисяч в о їн ів О У Н -У П А , титанів Волі Нації, для яких первісним за ко н о м життя було: З Д О Б У ­ Д Е Ш У К Р А ЇН С Ь К У Д Е Р Ж А В У , А Б О З Г И Н Е Ш У Б О Р О Т Ь Б ІЗ А Н ЕЇ!“ ★★★ Тридцять років тому, на кривавому полі оою, фізично загинув наш Б ез­ смертний Командир. О днак, с в о єю б е зко м п р о м іс о в о ю , етично-геро­ їч н о ю поставою до життя та с в о є ю невідстраш ною ге р о їко ю в смерті, Ром ан Ш ухевич став В ІЧ Н И М на одвічном у полі слави Нації, викарбу­ вавши сво є ім ’я на м огутньом у пантеоні Г е р о їв Л ю дства. Ми, українці, часто недоціню єм о самих себе, недоціню єм о глибоку м іць і велич У к р а їн с ь ко ї нації, са м і не відчуваємо власної сили. Роман Ш ухевич збагнув глибоку, до кореня п роникаю чу й вибухаючу потуж ність м о гут­ ньої У кр а їн с ь ко ї Н ації і тому він був В ітчизною покпинаний стати П р о ­ відником О У Н в У кр а їн і та Головним Ком андиром УП А. О днак, зда­ ється, що ми йому робим о до певної міри, кривду, коли віддаємо йому честь тільки я к Героєві У кр а їн и , зам ість у кр а їн сько м у ге р о єв і всього людства. Так, Роман Ш ухевич-Тарас Чупринка не тільки Герой У к р а ­ їни, він є світовим Героєм , бо ж скільки націй мали такого провідника, гол овно-ко м а нд ую чого їх збройних сил , який віддав св о є життя на перш ом у фронті боротьби проти ворога?! Т а кі приклади рід кісн і в іс­ торії.

17

Світова, прям о епохальна вага ген. хор. Романа Ш ухевича не тіль­ ки в його особистій героїціж иття. М іж мілітарними стратегами та ке р ­ маничами підпільних воєн, наш Б езсм ертний Ком андир не знає р ів н о ­ го. щ є заки форма ведення підпільних національно-визвольних воєн стала популярною, /т.зв. “ ґерілля во р “ , як напр, у В ’єтнам і/, то Роман ІД гхевич в деталях ро зр оби в та опісля зд ій сню вав сп о сіб ведення та­ кої підпільної, повстанської війни на укр аїнськи х землях вж е під час і далеко після Д р у го ї С в іто в о ї Війни. С тратегічний плян та полководство в боротьбі Романа Ш ухеви ча -Т ар а са Чупринки було настільки геніяльним, що У кр а їн а сп р ом о гл а ся вести героїчну дво-фронтову війну проти двох величезних мілітарних апаратів гітлерівської Німечини та больш евицької М о скви, що немає відповідного порівняння в м і­ літарних анналах історії. І це зб ройне повстання не зупинилося з кін ­ цем Д р у го ї С в іто в о ї Війни, а продовж увалося далі на всіх царинах життя проти больш евицького окупанта українськи х земель, пом им о того, що У кр а їна не мала свого наперед виш коленого війська, ані достатньо досконалого зб р ойн о го арсеналу для вояків. Кожний добрий стратег мусить бути надзвичайно чуйний на всі м о ­ жливі будучі за грози та прям о інстинктивно знати як їм запобігти. Р о ­ ман Ш ухевич мав цей необхідний для полководця повстанської арм ії шостий орган відчуття, яким він с ко р о м іг передбачувати майбутні по­ дії. При кінці свого життя, він зр о зу м ів що всенародня револю ційна війна ведена УП А не відповідає зм іненим обставинам і що треба зн о ­ ву вернутись до більш конспіративних методів боротьби. Тому, він по­ чав переорганізовувати вій сько в і відділи УП А та включати їх в ко н сп і­ ративно-револю ційну сітку О У Н , що забезпечило дальшу тяглість ре­ волюційних пр оце сів в У кр аїні. Визначна м ілітарно-визвольна стратегія Романа Ш ухевича-Тараса Чупринки сягала далеко. Навіть поза м е ж і У країни. Він розумів, що національне визволення у кр а їн с ь ко го народу не буде якою сь-там ізольовано ю подією , а навпаки, будемати ш ирокий резонанс по ціло­ му світі, і, в додатку,щ о в боротьбі за розвал ко м у н о -м о с ко в с ь ко ї ім ­ перії, У кр а їн і потрібно природніх аліянтів — всі інші поневолені наро­ ди в С С С Р . Тому, наш Б езсм ертний Ком андир віддав великі зусилля для організування та м обілізації ш ир окого револю ційного фронту всіх поневолених М о с к в о ю народів, м іж якими У кр а їн а занимала ключеву позицію . Він був д у ш е ю П е р ш о ї Конф еренції Поневолених Народів, яка відбулася в ж ито м ирських лісах в 1 9 4 3 році і яка стала ф ундамен­ том для пізніш ої о р га н іза ц ій но ї ф ормації Анти-больш евицького Бпьоку Н а р о д ів — А Б Н . Ц ентральною то ч ко ю визвольної’ стратегіїнонцепції відносно цілого ком пл ексу поневолених народів в С С С Р , як її розробив та зд ій сню вав у житті Р оман Ш ухевич, була та,що одинока реальна запорука остаточного розвалу м осковської імперії — це спон­ танні, о д ночасові револю ційні зриви на землях всіх поневолених нар о­ дів в С С С Р . Ця концепція оп ісля стала наріжним каменем зо вніш ньо­ політичної діяльности О У Н -А Б Н . П ом и м о того, що Ром ан Ш ухевич-Тарас Ч упринка передчасно за-

18

гинув см ертю хоробрих в боротьбі за Великий Ідеал, він таки був пе­ рем ож цем ! Його п ерем ога полягає в тому, що ним вироблена концеп­ ція і стратегія револю ційно-визвольної боротьби всіх поневолених на­ родів в С С С Р себе наявно виправдала і стала стрижневим орієнти­ ром на шл яху до остаточної перем оги. Наш Безсметний Ком андир ви­ значив для майбутніх поколінь У кра їни , для дальших носіїв тих самих ідей, за які він віддав своє життя, що оди но ко правильний шлях визво­ лення — це шлях Н аціональної Револю ції! Він нам доказав, що п оне­ волений народ лиш е тоді з м о ж е визволитися з-під ярма ім періялістичної потопи, розвалити ж о р сто ку народо-вбивчу та лю дино-ненависну систем у большевизму, та здобути для себе кращ е майбутнє у влас­ ній сам остійній держ аві, коли виростить з себе героїчний культ З брої, коли власними збройним и силами розпічне динамічно-волевий зм а г за здійснення власного ідеалу — власної правди. Ж иттєвий шлях Р о ­ мана Ш ухевича м ож на уважати вирішальним свідоцтвом цієї револю ­ ційної концепції. І тепер в історичній ретроспективі, треба ствердити, що він успіш но здав цей іспит зрілости Наци. В ін нам показав, що на­ ша пер ем о га лежить в нас самих, що нам треба плекати в собі якості духа, моралі, та характеру, що опісля будуть неперем ож ним и в бороть­ бі. Власне, знам енним елементом р евол ю ційн ої стратегії Романа Ш ухевича-Тараса Чупринки, револю ційної к о н ц е п ц іїО У Н , — ц е о р іє н тація на власні сили, я к одинокий фактор в боротьбі, на який можна цілком певно числити, бо власні сили ніколи не підведуть, тому, р о з­ раховуючи головно на власні сили в боротьбі — ніколи н е м о ж н а п р о ­ грати. Для вирощ ування власних сил, нація мусить постійно та послі­ довно плекати культЗ брої, культ Героїв, та культ Влади. Раз національ­ на влада запустить коріння закономерности в глибинних надрах нації, раз народ прийме її за свого законодатного та авторитетного чинника, тоді вж е ніяка зовніш на сила не з м о ж е знищити тривких основ цієї влади, бо ті коріння знову й знову будуть плодити новий цвіт. Для поне­ воленого у кр а їн с ь ко го народу, О У Н є зе рном власної у кр а їн с ь ко ї влади, а народ — це нем ов земля, що дала цьому зе рнові зм о гу запус­ тити коріння і розквітнутися в цвіт Д ерж ави. В о р о го в і вдалося знищ и­ ти цвіт У к р а їн с ь ко ї Д е рж а ви створеної А ктом ЗО червня, 1941 року. Однак, він нія к не з м о ж е знищити коріння цієї держави, коріння У країн с ь ко ї Влади, які боротьбою О У Н -У П А за керівництвом Романа Ш ухевича-Тараса Чупринки глибоко за корінилися в ідейно-творчом улоні У к р а їн с ь ко ї Н ації і яких в о р о г не з м о ж е викорінити с в о є ю насильно накиненою си сте м ою терору та неоколоніяльного визискування. Т а к довго , доки існуватиме О У Н , як все-спрямовую чий, стр иж не­ вий орієнтир у боротьбі поневоленого у кр а їн с ь ко го народу за У к р а їн ­ ську С ам остійну С обо р н у Д е рж а ву, т а к д овго, д оки гудітиме в гаря­ чих, козацьких жилах У к р а їн с ь ко ї Н ації незнищимий культ У к р а їн с ь ­ кої З б р о ї, доти існуватиме У кр а їн с ь ка Влада. П окищ о не фактично, але потенційно! Для В о ю ю ч о ї У кр а їн и , Ром ан Ш ухевич-Тарас Чу­ принка завжди будезенітним С им волом Культу У кр а їн с ь ко ї З б рої!

19

Терновий вінець України (Росії минулій, сучасній, грядущій — відкрите послання) Росіє! ... 325 р о ків тому у П ереяславі ми дали одне о д н о м ул и ц а р сь ке сл о во на побратимство, на єдність, на вірність. Кож ен з нас від того три­ вож ного дня посіяв безліч різних зе р ен у зем лю кількох поколінь. В ж е четверте століття, Р осіє, ми йдемо спільним ланом, пож и на­ ючи врожай, заповіданий прадідами, який ж е той урожай? На сцені соц іяльного базару буде дана однозначна відповідь: У к р а ­ їна й Р осія — рівні серед рівних, дві великі сестри, зростаю ть, квітнуть і йдуть до сяю чих вершин. У країна дає стільки-то сталі, чавуну та вугілля, хліба й сала, випускає о сь таку лявіну книг, має стільки-то м ільйонів студентів, учених та ге р о їв п р а ц і П ооте ці плякатні визначники, Росіє, втомили дух У країни. Вона від­ кидає їх з о ги д ою і показує на сво є чоло. Глянь на м оє чоло,Р осіє, — ти побачиш терновий вінець! Так, результат багатовікової спілки наших народів — Голгофа У к р а ­ їни, — окрад еної, зам ученої, оббріханої, р о зп ’ятої. Не поспіш ай лютувати, Р осіє! Задум айся і згадай минуле: твоє ду­ ховне падіння і наша ганьба почалася в той день, коли ми , не розпізнав­ ши гадю чого духу м о с ко всь ки х тиранів, відкрил и Золоті Ворота У кра­ їни для чужинецьких зрд. Щ о ж попливло крізь н а ш іЗ о л о ті В орота до тебе, Росіє, і що п р и ­ плинуло до мене? В се відбувалося на історичному полі, нічого не можна приховати! Ти отримала наші багатющі землі, Росіє, а на додачу — трудящі руки і мистецькі душі, рівних яким мало у світі. Ти безжально пожирала на­ ші багатства і б е зсо р ом но см октала творчий геній У країни, привла­ сню ю чи со б і пріоритет і славу. Ти прикрила убогість та нікчем ність св оїх царів і опричників наш ою піснею , наш ою науковою д ум кою , зв и ­ тягою наших лицарів. А натомість?... Ти зруйнувалаї колисну свободи — Січ З апорізьку, дивовиж ний витвір Еволю ції, який м іг би на кілька століть наблизити епоху волі й на­ родовладдя. Ти привласнила собі все, що було пов’ язане з істо рією запорізьких лицарів духу — клейноди, архіви, леґенди, пісні. Ти наклала вето на сам у пам'ять про них, бо жахаєш ся їхнього воскресіння у духосфері сучасности. В цьому діялозі не варто перераховувати всі факти та імена, архіви твоїх ж а нд арм ських катаком б мають все, щоб освіжити пам ’ять. Тому згад аю лише основне. Д о спілки з тобою укра їнськи й народ виборю вав с в о ю сув е р е н­ ність, с в о ю волю і в тій борні гартував душу, творив пісню і високу мисль ко см іч н о го всеохоплення. Ми не грабували чужих багатств і не

20

у грядущому. Те, що зроблено сьо го д н і — нем ож ливо переробити з а в ­ тра. Чорні зерна зради і страху виростають в чортополох занепаду з яко­ го годі шукати виходу. В и сн о в о к такий: кожен народ повинен сам вирішувати св о ю долю, не дозволяю чи іншим народам перебирати на себе керівну і н і ц і а т и в у . Кращ е вмерти героєм , ніж животіти кр іпаком ! Ми мали такий лицарський за по в іт і —зневажали його! Століття раб­ ства — розплата за зраду духові волі! Але ти, Росіє, нер ад ій, не танцюй, над купою о б см и каного райдуж­ ного п ір ’я! Ті обрубані крила не приросли органічно до твого зм іїн о го тулуба. Ти обтяжила себе злочинами, падіннями, зрадами, від яких те­ бе не очистять всі твої святі й подвижники. Ти стала гігантсько ю в’яз­ ницею народів, і не захотіла зруйнувати ту в'язницю після Ж овтневої Револю ції, а ще сильніше стиснула в правиці скіпетр ж орстокости. Той скіпетр ти ще, ще й ще невблаганно опускала на голову причин­ ної У кр а їни — бож евільної Діви, котра так необачно наділа на свій па­ лець обручальне кільце. Хто зм ір я є океа н муки, в яком у пливе У країна? Хто опише стр а ж ­ дання мільйонів померлих від штучного голоду в 33-м у році? Хто з м о ­ ж е розповісти про ридання тих хто був безневинно розстріляний у 1 9 3 7 -3 9 роках? Хто о б н ім е духовним о ко м незміряний світ приниж ен­ ня, безправности, деград ації, ув’язнень, безвісних смертей, голоду­ вань, втрати ідеалів, - той світ, який став історичним фантомом У к р а ­ їни, її прокляттям, її невпинною реальністю?! Тисячі вбитих поетів, мистців, мислителів... Щ е т и с я ч і й тисячі в то м ­ лених, підкуплених, застрашених! В той час як всі народи З ем лі прагнуть до волі і знаходять шляхи до неї, ти, Росіє, накинула аркан на шию України і безжально душиш її, щоб вибити з неї п а м ’ ять про славне минуле, про косм ічне п о кл и кан­ ня її буття! І навіть тепер, коли син У кр а їни Корольов віднрив для тебе Браму Космосу, навгть в такий духовний час ти не хочеш з м ’якшити св оє ж о р ­ стоке серце . Росіє! В сі кращ і сини укр а їн с ь ко го духу знову в неволі, на засланні під невсипущим оном жандармів! Кожен, хто сказав тобі слово Правди — відчув удар твого скіпетра ж о рстокости. Незламний М ороз — за що ти караєш його? Хіба не за героїчний захист укр а їн с ь ­ кої культури?! Н іжний С ве рстю к, який творчим духом оглядав ришту­ вання у кр а їн с ь ко го собор у душі — невж е ти так жахаєш ся його? П р а в ­ дивий Л іс о в и й який добровільно піш ов на ешафот, щоб сказати тобі слово перестор оги, — невже ти не бачиш, що такі люди готові подати тобі друж ню руку навіть після ж о рсто ких ударів?! А за що ти опустила меч кари на М иколу Руденка — косм іч ного п о ­ ета, устами яного Б о г дав тобі слово відродж ення і грядущ ого знання; за що ти так тяж ко скривдила його і його побратимів, котрі прийняли на себ е м іс ію захисту поневолених — Л у к ’яненка, Тихого, Матусевича,

22

захоплювали чужих земель. Ж адаю чи волі, ми шанували волю сусідів. Ми не мурували в’ язниць, не городили кордонів, не творили кр іпа ків з вільних громадян. І коли якийсь український старшина ставав вельм о­ ж е ю і захоплю вався феодальними привілеями шляхти, то він сам одривався від духу м атері-У країни, стаючи її ворогом і прислужником аґреси вн их сусідів. Наша щирість веліла бачити у сусід ів такий ж е духовний стрій, як і в собі. Це була жахлива помилка. З а ко н з ’єднаних посудин ілюструє історичну ситуацію нашого єд ­ нання. Духовний та економ ічний вакуум М осковщ ини нездоланно см и ­ кнув до себе все, чим була багата й славна У країна. А щоб волелюбне серце народу не м огло дати відсіч зрадникам і дворуш никам — необ­ хідно було знищити віковий корінь сили і вільності — інститут козацтва та кобзарства, - ці два крила у кр а їн с ь ко го генія. О, як ти безжально, Р о с іє ; нищила, обкарнувала, висмикувала п ір ’я з тих райдужних крил! Крило ко за ц ь ке ти одсікла одразу — і найжорстокіш е! А р о зсія н іза ли шки лицарів розвіяла у безвість: непокірним и загатила фінські та с и ­ б ірські болота, а покірн іш и м и — обставила св о ї кавказькі кордони та почала звойовувати апетитні східні території. Крило ко б за р ське відсікти було важче: ампутація розтягалася на кілька віків, тим більше, що джерело творчости пливло з бездонної криниці серця народного. Проте, твій чаклунсьний дух, Росіє, знав, що то — осно вне завдання, бо доки вимахує в повітрі коб за рське крило — м о ж е бути реґенерова не, відроджене, од січене козацьке крило. Ти почала випивати, висушувати творчу кр и н и ц ю У кр а їни . Я кгусін ь оповили нашу зем лю петрові й катеринині убл юдки та св о ї перевертні. Колись найосвіченіший в Европі народ опустився в найнижчі круги інферно: пекельні слуги не знали, як ще дош кульніш е вдарити по серцю У країни , щоб померла, нарешті райдуга на творчом у крилі. В ту критичну добу лиш е явище Тараса Ш евчен ка врятувало У к р а ­ їну від д е ґр а д а ц ії і в о скр е сил о [райдужне крило генія рідного народу. То був дивовижний спротив джерела творчости із надрів Духосфери. Л ю тість в о р о ж о го духу Р о сії була вражаюча. Проте вж е пізно було щось робити: за борона лиш е роздмухала б вогнищ е відродж ення Га­ дючий чаклунський дух обрав інший шлях — шлях визнання і введенння в св о ю програм у. П роро к,з яким обнім ається ворог, втрачає більшість св о їх револю ційних сил! Могутні с о ц і а л ь н і потрясения XX віку не при несли У країні в о с к р е ­ сіння: в с ітв о р ч і сили були втягнуті у хитру гру політичних шахраїв: деякі з нас лягли на пол і бою, деякі впали з роздробл еними черепами у під­ валах Ч К та ґ еста по, деякі згинули в си б ір ських таборах, д еякі обрали шлях П ереяслава - шлях ганьби і прислужництва. Д о с в ід трьохсотлітнього прислужництва та приниження показав: одна помилка, одне хитання дає ланцю гову р е акцію п ом ил ок та падінь

21

М ариновича, В інса? Світличний, Ч орновіл, Стус, Калинець, Стасів, Ш абатура - десятки героїчних ч ол овіків та ж ін о н У країни, вся вина яких ли ше в тому, що вони правдиво мислять і діють, - що вони вчинили тобі, Р осіє?! Ми не станем о рахувати втрати! Дух У кр а їни знову й знову народить нас для страш ного д во б о ю із драконом Н еволі й Ж орстокости! Алети, Росіє, повинна в цей грізний історичний час визначити св о ю стежку і свій духовний статус! П а м ’ ятай - ось для тебе настав час вирішення: воскреснути серед вільного кола народів, або впасти в запустіння і з а ­ буття! Нехтувати цим попередж енням не слід — ні сила, ні страх інших на­ родів не врятують тебе від тієї долі, яка чигала на всіх насильників — від долі п о вн о го знищення... ... Кров л ю д ська — не вода! Зем ля не приймає її, і кожна краплина волає до неба. Хай вона впаде на тебе, Р осіє Петра і Катерини, С талі­ на і Берії, Росіє сучасних безликих! Хай спопелить вона гадючу шкіру Д ра кона , щоб спляча красуня могла прокинутися до життя Духу! Я свідчу на С уді Б ож о м у ім ’ям У кр аїни — свідчу за зраджених і з а ­ мучених козаків, за знедолених кріпаків, за ганьблену пісню, за прини­ жену думку, за численні покоління, котрі вмирали на чужому полі, не виконавш и народної м ісії, за мільйони померлих від голоду, за тися­ чі розстріляних сучасників моїх, за мільйони забутих, страждаючих від суму, відчаю та безвиході! Дай відповідь Б огові, Росіє, і прийми альтернативу: Л иш е повна воля для скованих то бою народів звільнить тебе! Лиш е Епоха Д уховних Республік, Святих Н ародів, вільних від політмко-<еко­ номічних найданів чужих ідеологій відкриє для нас ж и т т я суверенности й обопіл ьної дружби. У кр а їн а не бажає більше тягти чужу кол існиц ю до те рм ояд ерної прірви, до повної творчої деґрадації! Я виходжу до тебе у пустильне вранішнє поле, двоголовий орле Р о­ сії! Я сам -на-сам , викликаю тебе на герць, як це велося в казков і часи! Д ів а -У кр а їн а благословила м ене на подвиг і сказала на прощання: — бийся без щита! І я сто ю супроти тебе, древний Д р аконе , з вікритими грудьми, — ал е безстраш но! Йди сю ди — з св о їм и в’язницями, бю рократичними бан­ дами, царями, вождям и, стукачами, провокаторам и! Ти не зм ож еш перем огти м ене, бо я — Б езсм ертний Дух У країни!.. У кр а їн а 7 с іч н я 1 9 7 9 р .

О лесь Б ердни н

23

О лесь Б е р д н и к

«Заповіт Христа» Послання другові Мій друже! Ми з тобою , як і більшість наших сучасників, народилися і зростали в епоху узаконеного безбожж я. З ам ість молитви ми чули багатопо вер­ хові лайни зі з га д ко ю Бога, боженят, Христа, Б о ж о ї М атері і в сіх с в я ­ тих. З дзвіниць падали, гупаючи о б зе м л ю , хрести. Активних вірую чихта свящ еників вивозили в С ол овки, до С ибіряки, в дрімучу тайгу, за п о ­ лярне коло. М ені йшов п’ ятий рік, коли я став св ід ко м дивної, страхітливої м іс ­ терії. Наступав Великдень. С ім ’ я наша жила тоді в невеликому сепі на Ки­ ївщині. Колгоспу ще не було, люди працювали в так званих комунах. Приїхали з району «войовничі безбожники», зібрали комунарів, зв е л і­ ли готували атеїстичний спектакль. Комунари одягали зв іря чі маш кари , вивернуті вовною догори, кожухи, прироблювали до голови чортячі роги. Потім вирушили до церкви. Там тривало богослужіння. Одягнуті потворами комунари кружляли довкола храму, горлаючи: «Долой, д о ­ лой раббинов, м онахов і попов!» Похилого віку свящ еник — сивий д ід о к —у оточенні ж м еньки старих баб тремтячим голосом стверджував ще неясну моїй дитячій свідом ос­ ті істину: — Х ристос в о с кр е с із мертвих, см е р тію см ерть здолав, і с у ­ щим у гробі життя дарував! Щ о с ь дивне, нетутешнє ввійшло в м о ю душу. Той гурт людей біля вівтаря серед мерехтіння св іч о к, те чортяче кільце, яке верещало і плювалося. лаялося і погрож увало зібраним біля О бразу Христа в ір ­ ним, — все тезалиш ило враж ення я ко їс ь таємничої глибинности в сь о ­ го, що відбувалося... Пізніше, ноли м ені було шість років, страшний голод почав нищити Україну. З на ю про ту жахливу подію н е з переказів, н е з сто р ін о к газет чи книг. С ам був св ід ко м і учасником всенародного ли хол іття. М ертвяки валялися по дорозі, на городах, в хатах. Інколи з ’являлася підвода, байдужі люди складали п о кій н и ків іштабелями на вози, одвози л и д о цвинтаря. Там підводу перевертали, трупи гуркотіли в спільну яму, здичавілі собаки накидалися на здобич, люто скалячи зуби. Я вж е лед ве тягав ноги Ми з м а тір ’ ю відвідали якусь родичку. В хаті — нікого. Пустка . На печі — мертва ж інка. Мати заголосила, когось нликала,щ ось робила. А я звернув увагу на книгу (Біблія — прим ітка Ред.), що її листав вітер на підвіконні. (...) Минали роки. Ми всі виховувалися безбож никам и, послідовним и матеріялістами (в гірш ом у значенні слова). Я жив, я к всі м ої ровесни ­ ки. Захоплю вався науковими чудесами, п р а гн у в у з о р я н іс в іт и , ре л ігій ­ ні байки, справді, здавалися наївними і см іш ним и порівняно з видими­ ми успіхами науково-технічної думки.

24

О л е с ь Б е р д н и к — К и їв с ь к и й п и с ь м е н н и н

Гримнула війна, і тут сталося диво. Навіть Стал ін — цей персоніф іко­ ваний духС атани — відчув, що без Бога перем оги не буде. С вящ еників повертали з в ’ язниць, відкривали храми, мільйони молитов возно си ­ лось в небо, і хто с ка ж е , чи не були вони вирішальні у подоланні чортя­ чих орд Гітлера?! Р азом з тим церква, як і при сам одерж австві, була залежна від «властей предержащ их». П ам ’ ятаю одну службу в храмі, коли священи кур о ч и сто співав «многаялєта» «богоизбранному, христолю бивому в о ж д ю Йосифу Сталину». М е не занудило. Я після того довго не бував у церкві. Минула війна. Я повернувся з фронту. Учився, працював. Твердо свідо м ий того, що ніколи не прагнув до містики, до релігійности, до трансцендентного.

I ось в 1 9 4 6 році м ені був сон... Повзу я по страшній крутизні на гору. Знаю , що там, на вершині, с то ­ їть мій батько і мушу його замінити у якійсь тяжкій справі. Д о в го я під­ німався. Перешкоджали потоки, обвали, негода, тумани. Я обдирав руки і ноги, до крови, задихався від туги і самотини. П роте зреш тою виліз, і на верш ині гори побачив ... Христа. В ін тримав на плечах ней м о­ вірний тягар, як древній Атлянт. Вся шкіра його була оголена, кров струменіла по тілу, очі з тугою і надією дивилися в м о їзін и ц і. Тягар захитався. Я кинувся йому до ніг і прокинувся... С он вразив мене. Я назавжди за п а м ’ ятав його. Реальність Христа входила в серце яким ись поза інтелектуальними каналами — крізь світ тайни. В 1 9 4 9 році Христос знову з ’явився ввісні. Я стояв під височенною горою . З вершини хутко спускалася біла хмарина. Вона розійшлася. Біля м ене стояв Христос. На ньому був темний хітон, на чолі кривавився Терновий Вінець. Я тривож но дивив­ ся в його сумні очі, і здавався він м ені рідним, близьким, як брат, ян батько, як побратим. Він сказав: — Бачиш оцю дорогу? Я поглянув туди, куди він показував. Там гриміли потони, гром ад и ­ лися непрохідні гори, урвища, в’ юнилися хаотичні корчі вікових д е ­ рев.

— Бачу, - сказа в я.

— Іди по тій дорозі.

— Навіщо?

—Іди! — Л аскаво, але владно, ска зав Христос. І я пішов. В ін підняв руку, благословляючи... ... Н езабаром мене заарештували. Д о р е ч і, старенька ж ін ка, якій я розповідав спн так і сказала: «Ой, буде тобі скорбота, попадеш до в'язниці!» За півроку був суд. Це була така неправедна, така підла розправа, що вся моя душа — душа ясної, чистої, в ір н о ї найгуманнішим ідеалам людини — обурилася і, очевидно, палко зосередилася сам а в собі, щоб віднайти дальший смисл життя. Після вироку м е нео д ве л и до камери при суді,з а м кнули. В ту ж хви­ лину я відчув присутність Христа. Розумієш , мій друже, — це не була дум ка про Христа, не молитва до нього, що було б зрозум ілим у таком у стані напруги і відчаю, — він сам був біля мене, о бнім ав мене, говорив зі мною. Це було раптово, блискавично! Я став навколіш ки, але це не був стан раба. Я припав до кол ін Бать­ ка і Учителя. Я збагнув, що повернувся до себе, до рідного дому. Пал­ ка молитва зірвалася з м о їх вуст, я прохав його:

— П рийм аю все , що несе доля! Л иш е одне благаю: мене серед бурі світової! Будь зі м ною , Коханий!

не залишай

І сталося так. Були в ’язниці. Були см ертельні ситуації. Були втечі, каторж ні темни­ ці, подих смерти. Але завжди, при будь-яких станах, я відчував присут­ ність Учителя, бачив його я скр аво-си ні о ч і- с х в а л ь н і або докірливі... Щ е був м істеричний факт, котрий показує, що наш Духовний Батько завжди з нами. Була критична ситуація і я у в’ язниці огол осив голодівку. М ене три­ мали десять днів у карцері, а потім перевели у госпіталь. Я заснув удень. В ін був у білосніж ном у вбранні, а на чолі мав в ін о к з білихлелій. Він усм іхнувся радісно, і благословляючи підняв руку. М ене розбудив оф іцер з в ’ язку , зачитав м оє ім ’я, подав телеграму. Я прочитав: «Верховний Суд звільнив тебе. Ч екаєм о додому. Бать­ ко». Ти розум ієш , друже, наскільки однозначний з в ’язок м іж реально­ стями духу і ф ізичного світу? О сь чому для м ене образ Христа завжди був не те ологічною абстракцією , не ідеєю для суперечки або сумнівів, аЖ и ви м П олум ’ ям, з яко го брало силу і г.опум’я м оєї душі.

“За свободу кожного з наших народів!“ У с а м в и д а в і п о ш и р ю є т ь с я з а я в а -з в е р н е н н я гр уп и п о л іт в ’ я зн ів Чистоп о л ь с ь к о ї с п е ц ія л ь н о ї т ю р м и та М о р д о в с ь к о го к о н ц т а б о р у в С о с н о в ц і, п р о їх н ю уч а с ть у д р у г ій Д е к а д і с о л ід а р н о с т и н а р о д ів СССР п р о ти совєтс ь н о -р о с ій с ь к о го к о л о н і а л і з м у та ім п е р ія л із м у . В и м о в н е те, щ о ц ю за я ву п ід п и с а л и п о л іт и ч н і в ’ я зн і р із н и х н а р о д ів СССР, в к л ю ч н о з ро сіян а м и. П ередаєм о п о в н и й тенет за я ви в п е р е т а д і з р о сій с ь ко ї. У те кс ті є д е ­ к іл ь к а н е р о з б ір л и в и х м іс ц ь .

«С екретаріятові Групи 72» М осковській і У країнським групам сприяння виконанню Гельсінсь­ ких угод з проханням подати до відома: Генеральному секретареві О О Н К В альдгайм ові. Учасникам VI конференції голів держав і урядів, які не підписали уго­ ди XXXV с е с ії Генеральної асам блеї О О Н . П редставникам держ ав-учасниць Є вропейської наради в Мадріді, які підписали Заклю чний акт, У сій гр о м а д сько сті вільного с в іт у - н а ш е Звернення з нагоди дру­ гої Д ека д и солідарности народів у боротьбі проти російсько-совєтсьного нолоніялізм у й імперіялізму.

27

ЗАЯВА Ми, полтв’язні різних національностей, щільно ізольовані один від одного і від зовніш нього світу в со вєтській Чистопол ьсьній спецтю рм і, бажаючи внести с в о ю лепту в справу ... (нерозбірливе) звільнення... (нерозбірливе), які мучаться в я р м іл ю то го деспотизм у Кремля, в ізь м е ­ мо у ч а с т ь — від 23 липня до 1 серпня — у другій Д е ка д і солідарности народів у боротьбі проти р о с ій с ь ко -с о в с тс ь ко го КО ЛО Н ІА ЛІЗМ У й імперіялізму. В рамках Декади, продовжуючи традицію, встановлену різнонаціональними політв’ язнями уральських таборів, ми: — У день вимоги повороту на Батьківщ ину (23 липня) виступимо проти пра кти кованої понині... (нерозбірливе), що її стосують з метою придушення національно-визвольної боротьби, а донедавна і ф ізично­ го знищення (... / нерозбірливе/ ґеноциду) неросійсьних народів, п р а к­ тики м а сової та індивідуальної депортації у віддалені райони Росії, Уралу, С ибіру (в тому на території інших національно-поневолених на­ родів), у суворі кл іматичні умови, вим агатим ем о припинення цієї зл о ­ чинної... (нерозбірливе) практики, яка є теж і на р уго ю > над інститутом громадянства «союзних республік» — «суверенних держав», — ми ви­ магатимемо, щоб нас повернули на Батьківщину. У день протесту проти національної д и скр и м ін а ц ії в... (нерозбірли­ ве) позбавлення свободи — Д е н ь м овчанки (26 липня) — висловим о рішучий протест проти позбавлення нас м ож ливости спілкуватись з адміністрацією , приватного і д іл ового листування; на побачення р о з ­ мовляти інш ою м овою , ніж р о сій сько ю ; читати книж ки, слухати радіо, оглядати фільми у рідній мові; відзначати національні свята і дати, зб е ­ рігати св о ї національні звичаї та обряди; гуртуватися в національні громади.

— У день солідарности з татаробаш кирським і м о р д о в сь ки м н а р о ­ дами (ЗО липня) — снпадем о заяву про нашу солідарність з ними та ви­ словимо протест проти насильницького перетворю вання їхніх терито­ рій у м ісця депортації і заслання політв'язнів — членів інших народів, включно з активними учасниками національного опору.

— У день права народів вирішувати власну д ол ю (3 серпня) тради­ ційно відзначуємо роковини підписання Г ел ьсін кськи хуго д протестом проти брутального порушення со в єтс ь ко ю владою VIII точни Д еклярації принципів З а кл ю чно го акту і вим агатим ем о негайного зд ій с н е н ­ ня цього найважнішого м іжнародного правного принципу відносно всіх в'язнів р о с ій с ь ко -с о в є тс ь ко го колоніялізм у й ім періялізм у на терито­ рії нинішнього С С С Р і за його межами. В и сло ви м о їм нашу < солідар­ ність під кличем «За свободу ко ж н о го з наших народів», на взірець ста ­ рого свящ енного гасла: «За вашу й нашу свободу!». Але ми зд аєм о собі справу, що солідарности сам их поневолених народів замало, і ми розраховуєм о та ко ж на співчуття і підтрим ку на­ шої справи з боку всіх свободолю бних народів З ем лі, в першу чергу тих. які сам і неш одавно здобули незалежність, і взагалі третього світу, та зі сторони дем ократичних країн Заходу.

28

Висловлюючи признання за всі прояви солідарности — що річне в и ­ значування. Тижня поневолених на­ цій, тижня солідарности, який про­ водиться владою стейту Нью Йорку та інших — просимо розглядати на­ шу Денаду як заклик до дальшого росту скріплення. У дусі такої солі­ дарности, ми сподіваємося на вашу підтримку наших протестів і дом а­ гань, що ми їх висилаємо до Прези­ дії Верховного Совету С С С Р, до на­ ших «союзних» республік Татарії і М ордовії, під час днів Декади. Ми теж закликаємо всі народи і уряди, політичні, національні і релі­ гійні партії та організації, всі м іж ­ народні об’єднання державних і сус­ пільних діячів, приватні особи — всю ­ ди рішучо і послідовно ставити пи­ тання про цілновиту й остаточну лі­ Ю рій Ш ухевич квідацію всіх форм національ­ ного і к о л о н і а л ь н о г о поневолення - невідлучних супутників останньої в історії людства р о с ій с ь ко -с о в є тс ь ко ї ім перії — «тюрми народів», яка сьогод ні , в кінці двадцятого сторіччя, є головним гальмом світового розвитку. Це, і тільки це м о ж е стати гарантією миру стабільности і... (нерозбірливе). Нехай Д екада, поряд якої йдуть неминучо посилені репресії і п си ­ хологічний тиск на їїу ч а с н и ків , стане новою о сто р о го ю про небезпеку для миру і свободи націй і людини, що виходить з цієї історично при­ реченої і тому д вічі небезпечної, але яка все ще вперто протиставить­ ся наставанню неминучого кінця імперії... (нерозбірливе); в ім’ я свого майбутнього, народи повинні виявляти безупинну чуйність супроти ії зам аскованих і явних експансіоністськи х стремл інь і недозволяти при­ сипляти себе облудними запевненнями відданости справі національ­ ного визволення «чужих» народів, бо на д і л і там одна мета — імперіялістичні і підривні інтереси — ошукувати з д о п о м о го ю яскравих, але б еззм істовних написів і фальшивих ярликів — ф іґового листка, що при­ криває безпощ адний національний утиск, який маскує фіктивний ха­ рактер «незалежности» і «суверенности» «союзних республік», стан цілковитого безправ'я національно-державних структур в С С С Р не­ існуючу сам остійність держ ав-сателітіа А щоб наше сьогодні, де дл я ко ж н о ї нацїі призначена рол я статиста в ґр а н д ю зн о м у фарсі, під назвою «нова історична спільнота людей совєтський народ», який, на думку його авторів, повинен стати дити­ ною вперто здійсню ваною ... (нерозбірливе), уніф ікації і денаціоналіза­ ц ії, прийти на м ісце б арвної м оза ки зі 150 народів, ролю ...(нерозбір­

29

ливе) постачальника тю ремних та інших ресурсів для ненаситного М о ­ лоха, — що вічно прям ує до невпинної е кспан сії ім періялістичної д е р ­ жави, — щоб наше сьогодні, не стало вашим завтра, щоб цивілізація не була деґрадована під чоботом св ітової ге ге м о н ії Кремля, якщо вона не згорить в о гні атом ної війни, яку, без вагання, кож ночасно і з о к р е ­ ма в критичний для себе момент, він готовий вчинити. Усім нам, які живуть на цій землі і яким д о р огеж иття , м ир і свобода своїх народів , не вільно тратити ні хвилини. Політв'язні со в єтсько

Ч и стопол ьської спецтю рми в Татарії:

РазмікЗагробян —вірменин, Анатолій Щаранський —жид Владімір Балаханов, Міхаіл Казачков — росіяни, Василь Федоренко, Юрій Шухевич-Березинський — українці.

О. Тихий про село в Україні «КОЛГОСПИ НАГАДУЮТЬ КРІПАЦЬКІ ЛАТИФУНДІЇ» У сам видаві пош ирю ється стаття О лексія Тихого, члена-засновника Української Г е л ь с ін с ь ко ї групи, засудженого 1 липня 1977 року на 10 років таборів і 5 р оків заслання. Як відом о, тоді судили також го л о ­ ву Групи М иколу Руденка. Стаття О. Тихого «С ільські проблеми» — це відгук на статтю під та­ кою ж назвою, що була надрукована в «Літературній У країні» 29 ж о в ­ тня 1974 року. Статтю Тихого передаєм о у винятках. «Слушно, хоч м о ж е й з запізненням на кілька десятиліть, «Літера­ турна Україна» поставила на обго во ре нн я сіл ьські проблеми. Ці проблеми вж е давно турбують сам их селян. З болем дивляться вони на запустіння села, втрату прир о дн о ї лю бови до праці на землі, занепад моралі та культури на селі. Н е байдужі ці проблеми й в з н а ч н ій частині у кр а їн ській інтелігенції (учителів, а ґр о н о м ів , зоотехніків, ке­ рівників кол го спів та радгоспів), бо зв'язані з постійною нестачою р о ­ бочої сили, з постійним зм енш енням кількости школярів, згортанням , а то й повним припиненням культурно-масової роботи в клюбах, з прим і­ тивізм ом життя не ли ше рядових ко л го спни ків та робітників радгосп ів, а й сіл ьсько ї інтелігенції... Чому ж все-таки село (я м аю на увазі виклю чно у кр а їн сь ке село, бо сіл інших народ ів не знаю) старіє, вим ирає? Ч о м у в с е л а х стоять п орож н і не лише будівлі, а й нові добротні з усіма вигодами будинки? Чом у повмирало багато хуторів та маленьких сіл? Чому земля, село, що в і­ ками була доброю , щ едрою м атір 'ю , перетворилась на злу мачуху, в и якої тікаю ть їхні діти в найми до міста? Чом у люди, зо кр е м а молодь,

ЗО

полишають рідну оселю , де все д о р о ге й знайоме, часто зроблене с в о ­ їми рунами, та йдуть в гуртожиток, в лім ітчики до міста, де протягом 5 літ навіть прописки не обіцяють? Щ о подумали б прадіди сьогодніш них 15-1 7 -річних св оїх правнуків, янби подивилися на їхнє життя? Хіба та кої долі вони бажали їм, всту­ паючи до колгоспу? А д ж е вони думали, що земля наша, продукти на­ шої праці теж наші, ми погано жили, а наші діти , а тим більше внуки та правнуки житимуть краще, зо в с ім добре. Тобто менш е працюватимуть більше й кращих продуктів с в о єї праці споживатимуть, за св о ю працю на священній землі, политій кр о в 'ю та потом багатьох покол інь наших предків, матимуть зм о гу купувати більше й кращих пром ислових то ва­ рів, набуватимуть знання, житимуть не лиш е хлібом насушним, плоди­ тимуться і радітимуть сво їй щасливій долі. А що вони побачили б?

1. Щ о їхні діти та внуки сам отньо доживаю ть віку на пенсії 12-18 карб, на місяць, без дітей та внуків, що р о з’їхались по всьому С С С Р , з єдиною надією, що м о ж е син чи доньна, як вж е не зможуть ходити, забере до себе в двокім натну квартиру на 5-му чи 9-му поверсі, де не побачиш ні чистого, ясного неба, ні деревця чи лісочка, не почуєш с п і­ ву парубків та дівчат, як молись бувало, не почуєш привичного гавкан­ ня соб а к чи ж а б ’ячих концертів. Тільки стіни та блакитний екран, якого і в селі дивитися не дивина 2. Щ о нащадки їхні працюють не м у н ш є , а більше, ніж вони працю ­ вали. Ні вихідних, ні свят, ні відпустки, до того ж в мазуті, в болоті, в пи­ ляці. Колись дядько виїздив у поле на зорі. Орав. Потім ж ін ка приноси­ ла гарячий сніданок. Коні чи воли паслися, а господар дрім ав чи спав під бричкою. Таним ж е був обід. Дитя наглядало за кіньми.

3. Щ о їдять погано, бо або н із чого, або ніколи приготувати, бо п р а ­ цюють в кол го спі чи радгоспі всі: іж ін ки , і чоловіки, ідіти. О дні на п о с­ тійних роботах, інші на гектарах та присадибних ділянках, біля власної худоби, прадідівським и знаряддями та методами заготовляю ть корм для власної худоби та возять його на мотоциклях або возиках. І всім є робота, всі зайняті від зо р і до зорі, а то й вночі працюють. І за що? Яку мають персп екгиву? І чи буде нінець такій роботі хоч би не собі, а дітям та внукам? Кінця не видно. Ніщо не вказує, що в майбутньому буде інакш е.. Д о револю ції при злиденном у житті були багатодітні с ім 'ї, селяни в і­ рили в кращу долю, вірили в с в о їзд іб н о стіуд о ско н а л и ти господарство і жити по-лю дськом у. Т епер ж е нема віри, селяни не почувають себе господарям и землі та продуктів своєї праці, не вірять в кращу долю св о їх дітей, ніж їхня власна доля. Тому вони тікають з села, вирядж а­ ють с в о їх нащ адків до міста на муки, поневірання. З великим болем виряджають дівчат, бо в місті їх чекає і глум, і зґвалтування і тимчасове одруж ення (так тепер в місті за уявленням селянина), і тяжка, незвична праця... і чужа мова. І все ж виряджають, бо що чекає її вдома на селі? О дні хлопці одруж ую ться десь далеко за місцем служби в армії, інші тікають до міста. А я на ж доля чекає дівчину? Героїчна праця на фермі чи в полі та д о в іч н е дівоцтво... А ко го ж зачарує така доля?

31

Часто говорять і пишуть про догоняння селом міста. Я н е д у ж е то розумію , що треба доганяти? Якщо забезпечення продуктами та п р о ­ мисловими товарами, то тут не доганяти, треба, а просто відмінити д и ­ скр и м ін а ц ію села. Багато ж в чому, на м о ю думку, м істові треба б д о ­ ганяти село (мораль, зб ереж ення традицій та обрядів народу, а також нашого найдорож чого скарбу — мови) О тж е зам ість того, щоб доганя­ ти, треба щоб: 1. Селянин не змуш ений був усе кращ е й цінніш е з надбань своєї праці віддавати м істові, а щоб в першу чергу користувався сам; 2. С іл ьські крам ниці одержували зто ргов ел ьни х баз нелише, те, чо­ го в місті не хочуть купувати, а все, що потрібне; 3. Селянин не їзд ив до далекого (культурного) міста купити хліба, м ’яса, кавуна чи огір ка , як ц е м а є м ісце тепер, а щ об м іг купити в себе на селі і не по м іській ціні, а по собівартості, адж е це продукт його п р а ­ ці, його поту та мозолів; 4. О держ ував за с в о ю працю не те, що залишиться після сплати п о ­ датків, п родажу д ерж аві, оплати дор оги х (ви сод оп л ачуван их) началь­ ників, а справді згідно зі с в о є ю ф ізичною та ро зум о во ю працею; 5. Н е був навічно прикріплений до зе м лі та колгоспу, до якого д о ­ бровільно, чи не дуже добровільно вступив ще його прадід, а щоб м іг стати од ноосібником , якщо йому те здається кращим, організувати чи вступити до м енш ого колгоспу і т.д. А д ж е сьогодніш ні колгоспи дуж е нагадують добою крупні лятифундії, а селяни звичайнісіньких робіт­ ників на них;...»

З ін о в ій Н р а сів сь н и й

0, ЗЕМ ЛЕ МОЯ! Я серце до крови свое о б ч ім хав Н а ст расних дорогах до р ід н и х пенат ів, Та хто ж це родинне гніздо зруй н ував? М оги ли розри т і, п о л а м а н і х а т и ... Н ім а , посивіла від горя р у їна Реве, наче смерт и на себе т ич е, І м л ію т ь в скорботній м о л и т в і коліна І горблят ься м ерт вою вт ом ою плечі.

0 , зем л е м о я ! З а ш к а р убл а від крові! Коли вгом он ят ься у тобі терпіння? К оли т вої р а н и , я к ран и Х рист ові, Закровот очат ь в народі сум л ін н я м !

32

В асиль К а р п ін с ь ки й

Л е кц ії Крутя не ьно го бою «Народе У країни! Т во єю силою , волею, словом, стала на землі у к ­ раїнській вільна У к р а їн с ь ка Народня Республіка. Справдилася ко ­ лишня мрія батьківтвоїх, б о р ц ів за вольності й права трудящих!»Цими словами IV У ніверсалу У кр а їн сь ка Центральна Рада 22 січня 1 918 р. проголосила в Києві вільну незалежну Україну. Після 200 р оків укр а ­ їнський нарід скинув ярм о неволі й виступив на світову арену вільних народів. Після довгих р о ків У кра їна , рівна з інш ими,веде переговори з А нглією , Ф ранцією й у Б ересті підписує д о го в ір з центральними д ер­ жавами. Але ненадовго м олодій Волі довелосн втішатися в мирі і споної й любуватися у своїй красі. Л ед ве 7 днів минає, як вона зазнає болючих ран і купається в крові трьох сот своїх вірних синів. Від сам их початків м о скал і нам агаю ться захопити знову У країну й позбавити її волі! Повстання підготоване на 1 3 грудня 1 91 7 року в Києві, не вдалося, бо заздалегідь заареш товано п ровід ників повстання, роззброєно чер­ воні банди та відпровадж ено за м еж і У кр а їни на М осковщ ину. Т а ко ж захопити владу в с в о ї руки на вдається на В сеукраїнськом у з’їзді рад. Із 2 5 0 0 присутніх делеґатів лиш е 60 були большевиками.. Зазнавши знову поразку, большевики переїж дж аю ть до Харкова і тут разом із З 'їз д о м совєтів Д о н е ц ько го та К р и во р ізько го районів у днях 13-26 грудня 191 7 року проголош ую ть себе першим В сеукраїнським «з’їздом совєтів робітників, селянських і солдатських депутатів і вибира­ ють свій Центральний Виконавчий Секретаріят.

1 7 грудня 1 91 7, м оскалі, визнаючи право У країни на самостійність висилають У кр а їн і ультимат з в им ого ю не роззброю вати прихильних больш евикам військових частин на У к р а їн і та не перепускати д онсь­ ких козаків через укр а їн с ь кі землі.

25 грудня 1917 добірна, доб ре озброєна 30-тисячна росій ськобольш евицька арм ія чотирма групами рушила на Україну. А рм ія с к о ­ ро займ ає міста: Х арків, Полтаву, Глухів, Конотоп, 27 січня, під ко­ м анд ою М уравйова, арм ія рушила на Київ. «В своїй хаті своя й правда і сила, і воля» - ці слова Тараса Ш е в ­ ченка до того часу ніхто кращ е не зр о зум ів і не взяв до серця, як 600 студентів, ю наків і кілька старшин. Центральна Рада, захопивш ися м ріям и соціял ізму, не дивлячися на скрутну ситуацію й не збагнувши упімнення історії, з початку св ого д і­ яння дем обілізує у кр а їн с ь ке військо, мовляв, воно непотрібне. Таким чином в Києві й взагалі в цілій У к р а їн і більших військових залог не бу­ ло. Назустріч 6 0 0 0 добірній і добре озброєній арм ії Муравйова висту­ пило 600 студентів, ю наків і 20 старшин, озброєних 1 5 кулеметами. 29 січня 1 9 1 8 року під Крутами прийшло до бою.

33

еожогічні Теми Роман Зварич

ВСТУП Д О ПОЛІТИЧНИХ НАУК З О Ш И Т Ч И С Л О 3: КО Н Ц Е П Ц ІЯ С В О Б О Д И - Р О Д И П О Л ІТ И Ч Н И Х С И С ТЕ М ТА У Р Я Д ІВ П омітним явищем в істо рії людства, що.до великої міри становило частинну причину динам ічного розвитку історично-політичних проце­ сів, зо кр е м а в модерній добі політичного розвитку — це концепція людської свободи. Ця концепція свободи вже стала одною зн айголовніших моральних категорій в політиці, тому вартувало б подати точніше окреслення, в концепційном у змислі, сам ої цієї концепції лю дської свободи. Д ехто мильно утотож ню є цю концепцію як просто вільність робити, що хочеться, коли хочеться. Плятон ствердив , що це вже не свобода, але, в дійсності, рабство, бо той, хто визнає повище утотожнювання свободи з б езм е ж н о ю вільністю тільки стає рабом власних емоцій, апетитів і пристрастей. Така лю дина вже не плекає важливої “ гарм он ії“ в житті, а навпаки, дозволяє с в о їм е м о ц ія м панувати над усім. Ми вже ствердили, згідно з Плятоном, що ця гарм онія є необхідною пере­ дум овою до встановлення дійсної справедливости, що сам а є п е р віс­ ною м оральною к а те ґо р іє ю в політиці. Отже, лю дська свобода мусить бути пристосована цій гарм онійній справедливості. Вона не може бути безвідповідальною . Кож ний лю дський індивідуум в суспільстві носить певну відповідальність супроти того суспільства. Л ю д сь ка свобода м о ­ же лише розвиватися в сфері цієї відповідальности, так що ко ж н а віль­ на особа, індивідуальна частина суспільства, носить частинну відп ові­ дальність за збереження істотних і первісний ідейно-моральних підва­ лин та ідеалів того суспільства. Ми вже також ствердили, що лю дина м ож е розвиватися й доверш у­ ватися, цебто, добиватися вершин власного існування, тільки в життє-

У нерівному й кривавом у бою, який тривав цілий день, проти дес ять кратно чисельнішої арм ії, на Ч е р н ігівськи х поляхупало, було ж орсто ко за м орд овано й розстріляно 3 0 0 ю на ків і студентів та 10 старшин. Коли пізніше, при пом очі нім ецьких в ійськ вигнано червону орду, У країна вперш е побачила й зр озум іла трагед ію Крут у всій своїй гли­ бині.

34

вих галузях певного політичного суспільства. Отже, дійсна лю дська свобода поза рамцями політичного суспільства є конкретно, в н ай кра­ щому випадку, аномалією , або, в ко нцепційном у змислі, політичною нісенітницею. З д ор о ва політично-суспільна систем а та п питоменний лад буде намагатися плекати й захищати прикмети лю дської свободи. Для цього необхідно мати певну систем у законів і законодавства, що буде р ів но м ір но ю з прийнятими ідейно-м оральним и вартостями й первнями того суспільства. В цьому змислі, відомий англійський політичний мислитель — Д ж он Л ок — ствердив, що л ю д с ь ка с в о б о д а — це особиста дія згід на з власними сам овстановленим и законами. Не можна знижувати овибоди до рівня беззаконня, бо це анархія, чи раб­ ство власним ем оціям . Бувають різні роди суспільно-політичних систем. Однак, щоби улегшити проблему політичної аналізи цих різноманітних систем, треба встановити певні загальні натеґорії, в яких будуть поміщ ені найбільш характеристичні риси всіх родів політичних систем та урядів. Один по­ літичний мислитель, яко м у частинно вдалося встановити таку загальну катеґор изацію - був відомий французький філософ — Барон де Монтескіє. На й ого думку, треба віднайти “суверенну силу“ в політичному суспільстві, щоби могти встановити характеристичний рід цієї системи, цебто в яку ка те ґо р ію м ож на помістити її. Цією “суверенною силою" звичайн о є та частина, ч и той орган політичн оі системи, що є п законодатним ф актором , тобто, та сила, що просто від п о в ід а є за з а ­ кони тіє ї п олітичної систем и. Mb о с н о в і цього, М о н те скіє встановив три такі політичні катеґорії: монархія, аристократія і д е м о ­ кратія. Н ожна з цих систем має свій керую чий принцип, свій урухомлюючий закон, від ч о го походить сам а ця “суверенна сила“ і надає живучости й динам ічности даній систем і, спонукую чи 11 супровідний уряд до ефентовної політичної дії. В монорхічній системі цією суверенною силою є одна особа, що має т.за “ божественне право" правити тим політичним суспільством, а це сам монарх, чи король. С ам е слово монархія має свій корінь в стародавній грецькій мові; “ м онос" — значить один, чи сам, а аркієн означає правити, отже — правління одного. Керую чий принцип кож ної монархії, згід но з М онтескіє, - це честь, а ціла систем а побудована в формі градованій ієрархії чести. Хто стоїть на певному щаблі цієї ієрархічної драбини, той має певні привілеї відповідні до його становища. Подібно іє­ рархічна вищість носить в собі чим раз більше відповідапьности та обов язків супроти захищання тієї системи, так що сам монарх, який верховодить цією усистем атизованою градованою пірам ідою чести, найбільше від­ повідає за обор ону його м онархічної чести від чого залежить честь цілої систем и взагалі. В такій монархічній системі існує дуже мало вертикальної с о ц і а л ь н о ї рухомости, бо кож ен м ає св оє визначене місje , свій властивий статус. Щ е додатковим помітним явищем в кож ній монархічній систем і є те, що нем ає великої, навіть ж одної різниці між приватною та гр о м а д с ь ко ю сферами. А ри стокра тія — це правління найкращих , чи правління тих, що умо-

35

во, родом , та хара кте ро м були до цього “ вибрані". /Г р е ц ь ки й ко р ін ь “ аристос" означає найкращий, а “кратєн11- правити/. О тж е, суверен­ ною владою ари стократичної системи — це група тих осіб, що найкра ще розум ію ть потреби цілого політичного суспільства, в зр о зум ін н і та­ кого суспільства як цілісне, орга н ічне явище, і відповідно до ц ього бу­ дуть укладати занони тієї політичної системи. Найбільша проблема в цій систем і є віднайти відповідні форми, щоб стримувати са м е д в о ­ рянство від нагромаджування для себе більшости суспільних ска р б ів та багатств. Тому, здорова аристократія мусить подбати, про те, щоби занони були так улаштовані, щоби функціонально та систематично з а ­ побігати такій проблемі. З гід н о з цим, керуючим принципом а ри сто­ кратичної системи — це св ідо м а модерація, чи п о м ірков аність го л о ­ вно зі сторони са м о ї “ аристократичної верхівни". Третій рід політичних систем, визначений М онтескіє, — це д е м о ­ кратія, що означає влада н а р о д у ;/“д е м о с 11— народ, “ кратєя“ — влада/. Отже, суве р енно ю владою д ем ократи чної системи — це вж е сам на­ род. Цілий народ відповідає за занонодатність в дем ократичном у по­ літичному суспільстві, в одній, чи іншій формі, так що вибрані та видел еґова ні представники народу улаштовують сам у законну систему. Ке­ руючим принципом д е м окра тії є рівність, та к що один громадянин цього політичного суспільства не повинен мати більше “ прав“ від будь-якого іншого. С лід відмітити, що ножна дем ократична система вимагає в и с о ко ї політичної зрілости, свідо м ости та вироблености зі сторони ножного гром адянина-учасника д ем ократичних п роцесів в тому суспільстві. М онтескіє також ділить кожну систем у на “ зд о р о в е 11 і “ нездорове", чи з виро дніле політичне суспільство. З а гал ьною о зн а ко ю зд о р о в о ї п о ­ літичної системи — це чеснота, що м ож на пояснити, згід но з М онтескіє просто як лю бов до тієї політичної систем и і “в іра11 в його ідейно-моральні первні та ідеали. Цей суттєвий елемент чесноти є первісн ою м оральною о с н о в о ю ко ж н о го політичного суспільства. В ін не п р и ­ ходить в наслідку я ко го сь процесу збирання знання чи інформацій, а це є просто справа почувань. Коротно — треба розуміти цей необхід­ ний елемент чесноти як патріотизм. П равдоподібно, в зд орових д е м о ­ кратичних системах м ож на знайти найбільше цього елементу чесноти, бо в дем ократичном у суспільстві цілий народ має найбільше прита­ манного інтересу вдержати сам у систему. О днак, слід відмітити, що демократія теж вим агає біл ьшої пол ітичної вироблености бо це вж е справа совісти ко ж но го д ію ч о го члена цього суспільства, а не, як в м о ­ нархії, справа совісти та відповідальности лише одного. О знака незд орового, чи звиродніл ого політичного суспільства — це брак чесноти в тому суспільстві. Коли ця суспільна чеснота є ви кл ю че ­ на та перекреслена, тоді осо б и сті а м біції перем агаю ть, вдираю чись в ум овістьтих, що колись були схильні такі чесноти прийняти, навіть куль­ тивувати. Тоді, пихата пожадливість володіє над спільнотою . О соб и сті інтереси перем агаю ть над загальними. Кожна тана звиродніла полі­ тична систем а та кож м ає свій властивий, урухом лю ю чий закон, що є

36

Денис Мужилівсьиий

ДЕЩ О ПРО УТОПІЇ 2

продовження

Німецький історик Раннє пише в своїй праці “Народи та держави в м о­ дерній історії11: “ Помиляються історики, що бачать в історії лише велику амальґаму подій затриманих в пам’яті. Історія в досконалім значенню, слова, може та повинна іти власними шляхами, від дослідження та допитування кон­ кретного аж до генеральної концепції того, що сталося, до пізнання об’є к­ тивних гальм“ . Хоч трохи мусимо зупинитися над двом а поняттями: — а/ Ф І Л О С О Ф І Я І С Т О Р І Ї — б/ ІСТО РІЯ, ЯК Ф ІЛ О С О Ф ІЯ .

та

“Філософія історії11— це вислів, який спопуляризував французький філософ-енциклопедист Вольтер. М іж іншим, він онреслив в свому “філосо­ фічному словнику11, історію, як “розповідь подій, що уважаються правди­ вими, так само, як казна є оповіданням речей, що уважаються фальшиви­ ми". І далі “історія опіній, не є ніщо інше, як рекопіляція людських поми­ л о к 11. /П е р е кл а д цитати з е с п а н с ь ко го видання 18 4 5 р ./. Ц ікаво, чи ті, що ще сьогод ні є приклонникам и вольтеризму прочитали останній ря­ д ок взятий з й ого вищ езваного твору. Коли мова про філософію історії м усим о відрізню вати ф о р м а л ь н у ф і л о с о ф і ю і с т о р і ї та мат е р і я л ь н у ф і л о с о ф і ю і с т о р і ї. Формальна аналізує якого типу є історична д ійсність. М о ж е м о ставити питання: — а/ Чи історія єзнанням , що підпорядковується певним законам; — б / Чи є знанням б е зпосе ред ньо обґрунтованим на лю дськом у д о св і­ ді та чи являється та в якій мірі конструктивним знанням, що вима­ га є оброблення факту істо рико м ; що м ож е зрозум іти та інтерпретувати тз в / Чи знаходим о ка те го р ії істо ричного мислення, подібно, як в інш о­ го типу знаннях. В матеріяльній філософії історії вміщується шукання факторів пер­ вісних причин, що були б зумовлені, щось в роді са м о го “клю ча" історії, В політично-історичній філософії м арксизм у — ці фактори зосереджу-

^ ^ п р о т и л е ж н и й принципам зд орових систем. П ротилеж но до зд о р о в о ї монархії, м аєм о деспотизм, керую чим принципом котрого є страхН айголовніш і засоби правління кож ного деспотизм у — це те рор і примхливе правительство. Протилежність аристократії — це олігархія, або плютократія, або правління найбага тш о ї/ м атеріяльно/ меншини /гр е ц ь ки й корінь: “о л іґо с " — меншість, “плютос" багатство./ А в протилежності до д ем ократії стоїть анархія /беззаконня, чи брак провідництва; грецький норінь: “ан“ — без, “аркос" — провідництво/.

37

ЮТЬС Я В економ ічних

стосунках спричинених ністю середників продукції.

ІО лН ІКО Ю ,

зглядно влас­

Для Геґеля, історія — це маніфестація, розвиток ідеї. Точніш е, істо­ рія є "еволюція об’ єктивного духа в процесі, що провадить до свідомости власної волі“ . Історія в інтерпретації м арксизм у це вислід боротьби кляс, що зосереджується навколо теми власности продуктивних чинників та поступів техніки, зїх н ім и відблисками насоціо-економічні відносини. Культури та кож є предметом історичного трактування. С успільство діє, як зберігач та передавач культури. Культура може полягати в: — а/ релігійних віруваннях — обряди, літургії, догми; — б/ наукові знання; — в/ мистецькі твори; — г/ с о ц і а л ь н і та політичні форми; — ґ/ технічні елементи та предмети. За окресленням д-ра Б огд ана С тебел ьського “ культура наоолу віддзеркалює його духову самобутність, його характер. Є вона не тіль ки духовим портретом народу, але й головним процесом його життя, що формує національний світогляд, ідеї та почуття у ко ж н о м у поколінні та часі наново". В якій будь зі своїх маніф естацій, культура є водночас вислідом та процесом. І с т о р и ч н е з н а н н я , чи це ф ілософічного чи наукового типу, є з а в ж д и з н а н н я м з р о з у м і н н я та і н т е р п р е т а ц і ї . Політичне знання історії м оже зміню вати лю дське соціяльне явище з нутра, тому, що є тим що являється м оторним в лю дській активності. Вантаж історичного знання мотивує лю дську дію. М атеріяльнаф ілософ ія історії ш у к я є рівно ж р о зкр и ти с е н с в історії людства. В она сполучує хід істо р ії з рам цям и філософічних понять або з релігійними дан ими, що можуть виявитися в б о г о с л о в і ї і с т о р і ї . Для св. А вгустина /най біл ьш о го західнього отця церкви/ в творі “Б ож е м істо" — дві любови, цебто дві причини дії, створю ю ть “Б ож е місто" та “Земне /з е м с ь к е / м істо". Індивідуальна драма: невинністьвинність; нагорода-кара, благодать-гріх, виявляються та ко ж в суспіль­ стві в опозиції “Б о ж о го м іста1' та “м іста чорта". Це не м ож на спрощувати до держ ави і д о Цернви. Тут виступають на арену історії Б о г і людина, або точніше людина, що вірить в Б о га та живе після Б ож их заповідей-занонів та людина без Б о га . Історія — це наче вагадло, котре показує наближення або віддалення людини від Всевиш нього. Італієць В іко , попереджую чи француза Комта, зазначує в ході істо­ рії один цикль з трьом а добам и: - а / Б о ж е с і в е н н а д о б а , цебто теократично-свящ енна; —б/ Ге р о ї ч н а д о б а , сва віл ьно-ґвал тівного характер'' та

38

— в/ Л ю д с ь к а

д о б а , раціональна-зрівноваж ена.

В француза Безуе, в його “П ром овах про всесвітню історію ", істо­ рія являється спасаю чою дією Христа на протязі часу. К о ж н а філософія історії є “ф ілософ ією “, навіть може бути “богослов іє ю “, скорш е ніж істо рією . Коли каж ем о “історія, як філософія" б ере м о під увагу позицію тих, що уваж аю і d історичне знання, як завершення. Визначний еспанський мислитель Х о се О р те ґа і Ґа с с е т в праці “Історія, як система", каж е що людина — це історія, а не природа. П О Л ІТ И Ч Н А

ІС Т О Р ІЯ :

П О Д ІЇ

ТА

ІДЕЇ

Політична історія є частиною загальної іс т о р ії. Історія в загальному вміщує в собі різні окр ем і історії, як історію релігії, мистецтва, знання, військову, медицини, права, е ко н о м ії, і т.д. Але, політична історія є фундаментальною частиною істо рії, бо: — а/ історія є приналежною до суспільного, орга н ізо в а но го життя, яке заверш ується в політичнім житті.

— б / політичне життя вм ож ливлю є інші вітальні вияви людини, даючи житті чо л овіка порядок та певність. Цей порядок і ця певність базу­ ються на політичнім житті. Світ історії, пом им о свого зв’ язку з часом та зі змінами, не м оже бу­ ти збагнутий в термінах сам ої зміни. Е рнст К а зір е р в своїй “філософічній антропології" підкреслю є, що світ істо рії вм іщ ує в собі елементи незм інної основи речей... “елем ен­ ти єства, котре не м оже бути визначене в тім сам ім сенсі, що в фізич­ нім світі. Б е з цього тя ж ко було б говорити про історію , як про систему, як це робить О р те ґа і Ґассет... враз з д очасним впливом великі істори­ ки сподівалися знайти лишні риси лю дської породи за поліморф измом лю д сько го життя". В політичній істо рії м о ж е м о знайти два головні та підставні на­ прямки: — а / політичні ідеї, що відбиваються в історії політичної думки; — б/ ланцю г подій , що продовж ується в різних життєвих фактах, в ситу­ аціях прожитого, в політичних феноменах. М іж ідеями та подіями є тісний зв’язок. Точніше кажучи є взаємні впливи. Історія є все істо р ією людини, що висловлює, принимає або відкидає ідеї, що служить ідеям або послуговується ними, зраджую чи їх. Ідеї впливають не на ідеї, а на людей, що розвивають або запере­ чують їх. Ґ о н с а ґа де Рейнольдс каж е, що політика м ож е визначитися, як “діялог м іж ідеєю та дійсністю ". Подія впливає в багатьох випадках на ідеї. П рикладів багато. Ось Гобс, бачучи сум ні наслідки ворожнечі м іж королем та англійським парляментом /щ о згод о м була причиною цивільної війни пуританів/, дає методичні бази «'чому тоталітаризмові, в “Левіятані", де, м іж іншими, відкидає всі власті, що можуть притемнювати суверенну владу.Треба підкреслити, що слово “тоталітаризм" вжите тут тільки в образовом у

39

сенсі, бо тоталітаризм, як таний, є тільки м ожливим при теперіш ньом у розвитку техніки та “т о т а л ь н о ї “ ра ціо н а л ізації, контролі уряду над найменшими деталями життя ко ж н о го гром адянина, так, наприклад, тоталітаризм є лише можливим при існуванні реєстрів населення по фаху, віці, освіті, е ко ном іч н ій позиції і т.п. Коли взяти до уваги суспіль­ ства де прийшли до сили і влади нацизм і фашизм, побачимо ці факти. Хтось може поставити питання, а як було з м а р кс и з м о м в р о сій ській ім перії? Тут треба відмітити, що большевицьна влада вкоріню валася з початку лише по містах та більш их скупченнях людей, а села лишали­ ся, наче б “інший світ" Н априклад прочитаймо “С п огад и про неоклясиків“ Ю.Клена, де представляється життя в Баришівці та порівняймо до подій в Києві. П оступово, ноли контроля населення поширювалася і на села, з колективізацією пускалася справно в рух машина тоталітариз­ му. Пригадаймо про систему паш портів, призначення-приписання до квартир. Але ця тема вим агає о к р е м о ї статті. Тут лише слід підкресл и ­ ти, що такатотальна контроля держ ави була нем ислим а в часах Гобса та його “Левіятану". В тій сам ій м ірі, що події впливають як спонукачі нових ідей, ідеї в багатьох випадках приготовляю ть д о р о гу подіям. Наприклад ідеї е н ц и ­ клопедистів приготовили велику французьку револю цію /ід ея — подія/ а французька револю ція спричин ила р е а кцію ідей де М естр та Бональ /подія — ід е ї/. С лово “ реакція" для окреслення ідей де М естр та Б о ­ наль вжито не вальоративно, а лише, як форма представлення опозиції. Ґо н с а ґа де Рейнольдс пише, що “ кож ний почин є вислідом думки, кож на дум ка, що висловлюється почином: кож ний реж им є зусиллям завершити одну метафізику..." Н ем а є подій, котрі були б сам им и подіями, відтятими від я когось ідеологічного поняття. Ідеї певної епохи є самі в собі суспільним и п о ­ діями та важним елем ентом с о ц і а л ь н о ї еволю ц ії. Кож на створена річ є твором слова, вклю чно зі світом : Н а початку було С л о в о 1'. В сі револю ції, навіть коли б оцінювати християнство з суспільної точки зору, родилися зі слова. В політиці близькість дійсности та дум ки є в и їм ко в о видна:

“Возвеличу малих, отих німих рабів і на сторожі їх поставлю слово. Д екар т впровадив різницю , з перш ого погляду ясну, м іж єством ду­ маючим та єством протягненим . М а кс Ш е л є р зазначує, що з тією різницею впровад ж ен о в м ислен­ ня Заходу гори мильних понять про лю дську породу. П ідставова життє­ ва категорія та її первісні феномени були практично змазані з ко см о су. Точніше, для Д екарта людина — це чиста раціональність. Суспільно-політичним виявом роду д екартизм у є неви нного вигля­ ду думка, що має за мету побудувати, наче в ге о м е тр ії, суспільне та п о ­ літичне життя. Цей тип думки виявляється переваж но в формі, яку зве­ мо У Т О П І Є Ю . С ам а назва походить з кни ж ки св. Т ом и М ора, яку аналізуватимемо о кр е м о , як і саму утопію .

4U

Іншим раціональним виявом є І Д Е О Л О Г І Я , якою звичайно вва­ жається раціональна побудова, яка вживається, щоб служити інтере­ сам, що не зродилися ані не можуть оправдатися в імені раціональности. Етимологічно, це слово означає науку про ідеї. Знання, що постави­ ло собі за мету вивчати ідеї в їхній психологічній генезі. С л овом — з різних поглядів. філософічно зветься ш кол ою ідеологів рух, що зродився з Иондіяк та Терасі. Наполеон прозвав “ідеологами" тих, що вважали метафізику за по­ літику. Тих, що хотіли давати закони абстрагуючи з лекцій історії, люд­ ської породи, виходячи з абстрантних понять. Знову ж Марне вжив це слово в д уж е негативнім змислі, про зи ва ю ­ чи “ід е о л о гіє ю 11 противний дійсності /м а р к с и з м у / або правильним /в м арксизм і/ напр ям кам ідей. Ідеологія, як зберігач інтересів, які шунають та потребують захисту. Так “батьківщ ина11, “держ ава" та інші вар­ тості в наш ому розум інні є для м арнсизм у лише “ ідеологією ". Треба відмітити, що і м а р ксизм м ож е попасти під цю негативну оцінку, бо він є чи не найбільш ре акційною ідеологією , що противна поступові, релі­ гією ненависти /з а окреслення м вели кого К а м ен яра/, культ кляси. Чи не є виявом ідеології /в сенсі м а р кс и зм у / культ “ великої вітчизняної війни11, “со вєтсько ї батьківщ ини" та інші “б урж уазні11поняття, які постій­ но пускаю ться з радієвих станцій, з екранів ніна і телевізії на бідного глядача чи слухача, котрий очевидно не м оже бути нічим іншим, як од­ ним в оїно м більше за мир в світі? Точніше — м а р кси зм прищ іплю є в негативнім значенню назву ідео­ логії кож ній політичній доктрині, що не принимає й огозасади . Ґ в із ін ґа в св о їй праці “ Криза цивілізації11 підкреслю є, що переж ива­ ємо с ьо го д н і систематичний анти-інтелектуалізм, що являється зовсім новим явищем в історії. В м одернім світі іраціоналізм поназується в різних видах. З од ного боку м о ж е м о представити активізм Ніцше з опозицією то ­ го, що висловлюється в Б о го в і світла та окреслених форм та того, що виявляється в силі матерії та життя. З д р угого боку м аєм о відносний іраціональний історицизм, котрий обм еж ує ідею істини д о поняття к о ­ ри сно го для дії. Н априклад в праґм атизм і В іліям Д ж е й м са . Те, що є правдою сьогодні м ож е бути неправдою завтра. Цілковита істориф ікація дійсности зменшила політичну думку до звичайного відблиску індивідуального історичного положення. М і т — це користуватися інстинктовним и, ем оційним и силами, щоб здобути певний вислід, щоб перем огла п р а кс іс / в клясичнім значен­ ню сл о ва /. Вільф редо Парето каж е, що м іркування, саме в собі, має мало сил, щоб зрушити до д ії. Щ о б вплинути на поведінку^міркування мусить ста­ ти почуттям. далі буде

41

' jjijk ’j ■iMj.bmijjia ■/viucmeujirivo Д р . А. Губач

НЕСТАЧА ХЛІБА В СССР І ЇЇ ПРИЧИНА Хоч володарі С овєтського С о ю зу від десятиліть ставлять розвиток сільського господарства своїм головним завданням, хоч від імени к о м ­ партії і всього “ совєтського народу" безпереривно» обіцюють підвищи­ ти і поліпшити його продуктивність, хоч вже не раз зал ля ну вали Америку в царині життєвого стандарту і)не тільки дігнат+і але й перегнати, то хліба у “вільній від капіталістичної експлуатації “ країні як бракувало так і бракує. Про це свідчать не тільни звідомлення і знімни різних західних часописів і журналів, які представляють маси людей перед крамницями Л енінгра­ ду, Києвачи М оскви,що годинами вистоюють вчерзі за ха р ч а м и 2', аледо цього ж признаються і самі продовжувачі діла Леніна і Сталіна. Леонід Ілліч Брежнєв, скинувши в 1 9 6 4 р. з престолу Хрущова, зараз же піддав гострій критиці сільськогосподарське безладдя в С С С Р в часи панування свого попередника 3* і одночасно обіцяв ужити всіх зусиль для піднесення рівня цієї ж галузі народного господарства. Щ оправда скликаний ним в березні 1965 р. пленум Центрального Комітету КП С С розробив обширні сільськогосподарські директиви й програми, але ці ж — не враховуючи тут великого пропагандивного галасу — бажаних результатів на практиці не дали. Вже десь під кінець 8 пятирічного пляну розвитку на­ родного господарства С С С Р на pp. 1 96 6 -1 9 70, який навіть приділяв розвиткові сільського господарства особливу увагу, 4,генеральний с е ­ кретар ЦК К П С С публічно мусить визнати, що в так зв. безклясовім сус­ пільстві продукція збіжжя все-таки ще незадовільна, що виробництво го­ родини та садовини надалі недостатнє, що потреби населення на тварин­ ні продукти, а особливо на м'ясо, ще не можуть бути вповні заспокоєні. Повторна обіцянка видатної підвишки сільськогосподарського вироб­ ництва в перших двох роках наступного п’ятирічного пляну (19 7 1 -7 5 ) очевидно і тим разом не здійснилась, а західна преса,понликаючись на офіційні сювєтські дані, нарахувала, що в 1971 р. продукція збіжжя в С С С Р була на 5,6 млн.тонн нижчою ніж в 1 9 7 0 р. а в 1972 — впала даль­ ше на 13 млн. тонн в порівнянні з 1971 р. В ц ьо м уж 19 7 2 р. колективне сільське господарство зібрало теж 20% менше картоплі, 5% менціе горо­ дини і вигодувало також 1 млн. менше свиней ніж в 1970 p., хоч число на­ селення приблизно на 2,3 млн. душ річно зростає. Недостаткам основних харчевих продуктів в “країні необмежених можливостей11 немає кінця. Поширювані комуністичною пропаґандою облудні фрази про безпереривний розвиток “ прогресивного колективно-

42

го землеробства11, про постійний зріст його високопродуктивного вироб­ ництва, 5>про його науково обгрунтовану, спеціялізацію, концентрацію, механізацію, автоматизацію, електрифікацію, меліорацію, хімізацію, про небувалі досягнення геройської праці трудівників хліборобства і т.д, аж ніяк не перешкоджають володарям ім перії в ж е від багатьох літ рік у рік купувати за грубі мільярди рублів золотом мільйони тонн хліба у “ від­ сталих капіталістичних кр а їн а х 11. Наприклад, в 1972 р. М о с кв а втратила майже 2 млрд. ам ерикансь­ ких долярів, ім портую чи понад 22 млн. тонн зб іж ж я: від З С А — 12,3 млн. тонн, з Канади.Австралії, Ф ранції, Ш в е ц ії і Фінляндії — разом 8,4 млн. тонн, з Західної Н ім еччини — близько 1 млн. тонн і з Румунії — 0,5 млн.тонн. В 1 9 7 5 р. совстський ім порт хліба досягнув 30м лн. тонн зерна хоч з огляду на катастрофічні ж ниєа ще дальших ЗО млн. тонн було потрібно. Н авіть в р екор д ном у щодо врож аю 19 7 8 році ввіз С овстський С о ю з із капіталістичного Зако рдону 1 5,7 млн тонн зб іж ж я. Від 197 3 р. до 1 9 7 8 р. сам і З С А доставляли С С С Р 14-18 млн. тонн збіжжя річно по знижених цінах. Н едавно знов же — це було на засіданнях Центрального Комітету К П С С та В ерховної Ради С С С Р , що відбулися після жнив 1979 р. — Л еонід Ілліч Б р е ж н єв вилаяв совєтських хліборобів за це, що вони не піднісши належно якости с в о єї праці і не підвищивши достатно п ро­ дуктивности с іл ь с ь ко го с п о д а р с ь ко го виробництва, виростили цього року (тобто 1 9 7 9 ) заледве 1 79 млн. тонн зб іж ж я , то є 58 млн. тонн мен­ ше н іж торік і 48 млн. тонн менше ніж було на той р ік запляновано. О т­ же ж партійне керівництво Кремля і тим разом не сп р о м о гл о сь запо­ бігти недбалому та ледачому господ а рю ван ню радгоспів і кол госпів та б айд уж но м у ставленні м ісцевої партійної аристократії до жнив, хоч усе населення день і ніч було запряж ене до праці в сільськом у го с п о ­ дарстві, 6^хоч поза увагою компартії не залишились ні Червона Армія, ні старці- пенсіонери , ні ш кільні діти, хоч тим разом помагала старшому братові в жнивах і дружня Ч ехословаччина.Т аким чином , м имо “ пере­ ваги" совєтської е ко н о м іки над західньо-капіталістичною , М осква змуш ена і цього р оку купити в країнах “гнилого капіталізм у11 близько 50 млн тонн капіталістичного з б іж ж я ,7)або прийдеться їй вирізати ху­ добу, як це було в 1 9 7 5 р. і тим сам им ще більше поглибити нестачу м 'яса 8.) Д е ж лежать причини тієї хронічної нестачі елементарних продуктів сільського господарства, з якими уже понад 60 літ боряться трудящі маси перш ої на світі “країни робітників і селян11, що десь у 1 9 5 1 -1 9 5 3 pp. “завершила будівництво соціалізму11 і урочисто зобов'язалась до 1 9 8 0 р. створити матеріяльно-технічну базу ком унізм у, базу, яка за вченням м арксизм у-ленінізм у являє со б о ю найвищий в історії люд­ ства і ступінь у розвитку продуктивних сил? П анове маоісти грубо помиляю ться, коли недостаток в С С С Р хліба і зв ’язані з тим щ орічні ім порти збіж ж я з капіталістичних країн та е к ­ сплуатацію сателітів за посередництвом так зв. Ради економ ічн ої д о п о м о ги 9)уважаю ть насл ідком “ р е в ізіо н істсько ї політики нових ца­

43

р ів “, результатом реставрації ними капіталізм у в царині сіл ьсько го господарства .Й осиф В іссар іон о ви ч Сталін ж одним ре в ізіо н істо м не був, милосердя супроти “сільських експлуататорів" і їм подібних ніколи не виявляв, усе сільське го сп о д ар ство протягом кількох літ кривавим терором вповні зколективізував,п )проте С овєтський С о ю з за його ца­ рювання д оста тком харчових р е сур сів не гріш ив. А коли наслідиикові Л еніна ані навіть не снилось харчі імпортувати, то не тому, що трудящі маси ім перії були есе ситі. По-перш е голодом і холодом хотів він при­ смирити всяких буржуазних націоналістів, сепаратистів і усіх інших “ ворогів народу", що більш овицьким “визволенням " з-під капіталістич­ ного гніту і національного поневолення не дуже то були вдоволені, а по -друге, совєтські фінанси сталінської доби, мимо “д р уж н ьо го е к о н о ­ м ічного співробітництва" з братнім и11 кр а їн а м и С хід ньої Европи,12) на такий лю ксус як капіталістичний хліб позволити собі аж ніяк не м о г­ ли. О тж е ж недостача хліба в кра їні Рад не є результатом відновлення капіталізм у господарям и Крем ля , як це гадають со б і м аоісти, ані теж наслідком несприятливої погоди (раз посухи, раз повіні, раз зи м н а )131 або саботажу і д иверсії іноземних ім періялістичних си л та їхн іх фашис­ тсько-націоналістичних наймитів в м ежах С ою зу, чи на відм іну — о р га ­ нізаційного недотягнення, або помилки того чи інш ого апаратчика, 141 як це намагається доказати со в єтська пропаґанда. Головною причиною недостачі хліба та інших основних харчевих продуктів в С овєтсьном у С о ю зі є ніщо інше, як сам комуністичний лад м о с ко всько-ім п е ріял істич н ого виду та зумовлена ним кол ективі­ зація сіл ьсько го господарства. Фрази ком унізм у — безклясовий суспільний лад, загально народна власність на засоби виробництва, відсутність експлуатації і гноблення лодини людиною, підпорядкування виробництва задоволенню все зроста­ ючих матеріяльних і духових потреб людей, повна соціяльна рівність всіх членів суспільства, всебічний розвиток продуктивних сил на основі постійно­ го п рогр есу науки і техніки, зріст суспільного багатства, реалізація принципу від к о ж н о го по здібностях, ко ж н о м у по потребах — справді милі для вуха і вельми хорош і, але на жаль не до зреалізування. Л ю д и ­ на не ангел, її потребам нем ає міри ні кінця15)і без м атеріяльного заінтересування (будь то в площині особистій , будь то-родинній чи н а ц іо ­ нальній) або без примусу вищої сили (природа, пошесть, катаклізми, війни) вона неспром ож на максимально розвинути свої продуктивні си ­ ли і тим сам и м нездібна створити матеріяльну базу для реалізації цьо(о ж найгум анніш ого у світі принципу: к о ж н о м у по потребах. Щ оп ра вд а ідеологи ко м у н ізм у балакаю ть ще про перетворення свідом ости людей в дусі колективізм у, трудолю бства й гум анізм у, про так зв. ком уністичну моральність , але на жаль д осі ж оден з них на практиці цієї ж великодуш ної моральности показати чом усь не захотів: М аркса обурювали “Є в р е й с ь кі негри", що пош ирювали навколо себе “ огидний с м о р ід 11 і в часі відпустки в одном у з англійських прим орсь-

44

них курортів порівняв він їх прям о з паразитами, а на подружжя своєї доньки Ж енні з французьким с о ц і а л і с т о м Л онге згодився він допіру тоді, коли цей останній успадкував по своєм у родичові більше майно; Л еніна теж не возили чомусь волами, а та ки роллс-ройсом; дітей С та­ ліна виховували і навчали ґувернантки дома, а не разом з дітьми про­ летарські чорти в школі ч.б чи 32 у М о с кв і. В ел икої пошани до ком уністйчної моральности вищ езгадані панове не проявили. Вони глузували собі з неї д о с л ів н о та н .я к це аж по сьогод ні чинять їх наслідники та вся упривілейована верства номенклятурн их ф ункціонерів16) м о ско в сь ко ї ім п е р ії. Кош том м озольної праці і злидні в трудящих мас, реалізує вона ком унізм виклю чно для себе, обернувш и той великодушний принцип “ по потребах11 у власну м о ноп ол ію . Видно, що ця ж величава ком уністична моральність і серед ш иро­ ких трудящих м ас не так аж дуже висока, ноли М іністр Казахстану, тов. Асбулатов, змушений був в радіо Альма-ата піддати гострій критиці колго спних і совгоспних верхово дів за їх н ед б ал ьство, яке довело до розкрадання збіж ж я так протягом « н и в 19 79 р. як і під час його тран­ спорту д о держ авних елеваторів, а міліція була приневолена — після про вір ки сотень контрольних пунктів республіки злодіїв заарештувати та поставити під суд .17) ПРИМІТКИ 1) Поширювач так зв. ґуляш-номунізму, Микита Сергійович Хрущов, в 1959 р. урочисто обіцяв свої м підданим виє? десь до 1 9 70 р. під оглядом добробуту Америну дігнати і випередити та шляхом “ мирного економічного змагання1' зробити совєтсьний сою з нраїною з найвищим життєвим рівнем у світі. Теж і його учитель, Иосиф Сталін, укрі­ пивши своє становище на м о ско всько м у престопі, був поставив своїм головним зав­ данням протягом одного десятиліття економічну відсталість імперії усунути та високопром ислові капіталістичні нраїни під господарчим оглядом перегнати.

2) Навіть в цих нількох місцевостях “ могутнього1' совєтського союзу, що являються й ого вітринам и для капіталістичного занордонуі відкриті тільки для нечисленних сеґреґованих осіб західного світу, колентивне совєтське землеробство н еспр ом ож не— хочби на людсьне о н о — забезпечити населення основними харчевими продуктами як на­ лежить, і то понад 60 літ , після “усунення експлуатації людини людиною11.

3 ) В С С С Р сповіщ алося тоді офіційно про серйозні помилки у керівництві сільсьним господарством, які після 1959 р. спричинились не тільки до уповільнення темпів йо­ го розвитну, але заподіяли відставання деяких із його ланон. Д о цих же помилок зара­ ховувались: ігнорування економічних законів розвитку с о ц і а л і с т и ч н о г о виробництва; шабльонне плянування зверху щодо обробітку нолгоспного і радгоспного ґрунту, струнтури посівних площ і систем землеробства, без врахування природно-економіч­ них умов, доспгнень науки передової практики фахівців та м ісцевого досвіду; хибна політика цін, фінансування і кредитування і недоцінення виробничого і культурно- по­ бутового будівництва і порушення принципів -латерального зацікавлення колгоспників і радгоспників; неправильне поєднанння громадських та особистих інтересі в труд івників сільського господарства і необгрунтована перебудова керівних органів, що вела до безвідповідальности і нервовости в праці; недостатні заходи для піднесення нультури землеробства і незадовільна робота з надрами сільського господарства ітд.

4) Т оді, як загальні капітальні вкладення в народне господарство С С С Р на це п’я­ тиріччя у висоті приблизно млрд.крб. зросли на 47 % проти попереднього п'ятиріч­ ного пляцґ, то капітальні виїадення в галузь сільського господарства у порівнянні з по­ переднім п'ятиріччям зросли приблизно в 2 рази.

45

Динаміка інвестицій в збанкрутоване колективне аграрне виробництво і по нинішній день нейм овірно бурхлива: під час, коли 8 п'ятиріччя (1 9 6 6 -1 9 7 0 ) проновтнула 81 млр. рублів, то 9 п’ятиріччя (19 71-1975) поглинула вже 130 млрд. рублів, а на 1 0 п’ ятиріччя (1976 -198 0) запляновано видати 170 млрд. рублів, і це все з нам іром модернізації сільськогосподарських машин, меліорації і хімізації сільського господарства та по­ ліпшення життєвих умовин трудівників хліборобства (тобто вербування бездомних міщан до праці на селі). Запляновані виграти на сільсьне господарство становили в останньому п ятиріччю пересічно 34 млр. рублів на рік. Це ж справді астроном ічна сума, коли увесь союзний бюджет на 1980 р. становить 284, 511 млрд. рублів , з чого на фінансування усього н а­ родного господарства призначується в цьому році 149, 3 9 4 млр. рублів.

5) Дня 24 лютого 1976 р. (на XXV з'їзді комуністичної Партії С С С Р ) Леонід Б р е ж ­ нєв хвалився, що хоч з п'яти літ 9. п’ятирічки (1971-1975) тільки один рік — 1973 рік під оглядом урожаю був добрий, під час коли рони 1 972 і 1975 переслідувала страшенна посуха, то обсяг загальної продукції совєтського сільського господарства зріс в сеп 0 лиьг>г.,у на 13% в порівнянні з попереднім п'ятирічним пляном розвитку народного господарства С С С Р , асередній річний приріст-ібіж ж я виносить 14 млн. тон н .П ід не с­ лось в той час теж і ви роб ни цг во і м'яса , молока та інших-тваринних продунтів, але чи­ сел тут генеральний секретар ЦК чомусь не подав. Числа ці були, мабуть, і не дуже ви­ сокі, коли середа і п’ятниця стали тепер в С С С Р безм'ясними днями. Видно, що в “могутній советській країні" з м’ясом не жарти, коли ж то в марксистсьно-ленінську ідеологію озброєна компартія, зобов'язавши “ совєтську людину” пісни­ ми днями, повертає до царських “ релігійних забобонів".

6 ' Перший секретар ЦК Комуністичної Партії Білорусії Петро М иронович Машеров, вимагав працювати в часі жнив цілу добу.

7) Де б панове більшовики купували хліб, якби так ЗСА, Канада і Австралія захотіли увійти на шлях розвинутого будівництва ком унізм у і, згідно з вимогами марксизму-ленінізму, зруйнували своє сільське господарство, так як доконав цього Совєтський

^оюз?

8) Як успішний експерт сільського господарства, Леонід Бреж нєв дораджує кол­ госпникам посилити розводження домашньої птиці і кроликів, щоб в той спосіб проти­ діяти неустанній недостачі м'яса. Порада очевидно дуже добра, але для її реалізації конечним є норм. А тому що й о­ го в С С С Р досить немає, і о м ’ я с о являється там все ще капіталістичним лю ксусом. На 1 кг. м'яса з вільного колгоспного ринку мусить совєтський робітник працювати 4-5 годин, тоді коли напр, експлуатований капіталістом німецький робітник може сьо­ годні купити затой самий час праці 6-8 нг. м'яса. Державна ціна на м 'ясо в С овєтському союзі, розуміється, багато нижча, але в державних склепах його подостатком “хвилево“ немає.

9) Вимогу створення до 19 80 р. матеріяльно-технічної бази ком унізм у в межах к р а ­ їни Рад поставив совєтському суспільству XXII З’їзд КПСС , що відбувся в жовтні 1961 р (цю ж режисеровану Хрущ овом імпрезу називають теж з'їздом будівників ко м ун із­ му).

10) Німецьномовний “ П екінґ Рундшав" (ч.45 з 1974р.) покликаючись на офіційні дані тани самим Кремлем ґконтролью ваної Ради економ ічної взаєм одопомоги (нібито організації економ ічного співробітництва соціялістичних країн, спертого на принципах с о ц і а л і с т и ч н о г о інтернаціоналізму, цілковитої рівноправности, поважання суверенітету і національних інтересів, взаєм одопомоги іт.д-.) інформує, що в 1972 р. монгольська Народня Республіка мусила продати “совєтсько-ревізіоністсьним соціял-імперіалютам“ 400000 тонн м ’яса, тобто ЗО кг. на голову монгольського населення, а Богарія при­ неволена була в двадцятеро збільшити свій в М оскву спрямований енспорт городини та овочів в порівнянні до 50-тих років, тоді коли в країні скотарства швець не має шкіри на латання чобіт, а країна городів і садів мусить /щербляти свої резерви іноземної валюти на імпорт цибулі, картоплі і капусти.

11) Розпачливий ; апель - Бреж нєва на XXIV З 'їзді К П С С в березні 1971 p. — підтри­

46

мати матеріяльно особисті підсобні господарства сільського населення, щоб піднести їхню ролю в загальнім виробництві м’яса і молока — Маоїсти вважають зміцненням ка­ піталістичною держ авою приватного дрібного виробництва, що з черги ізш и р ю є кагіталістичний дух серед совєтсько го селянства («Die NeuenTzaren», V erlag Rote Fahne , K oln 1975, стор. 71 )

12) “ Д обровільна” колективізація сільського господарства; лінвідація нуркуля, як кляси“, подолання “бурж уазного націоналізму" на селі, “ П ереможна побудова фунда­ менту с о ц і а л і с т и ч н о ї е ко н о м іки " і всі інші “досягнення” М оскви не тільки що довели до цілковитого ожебрачення українського селянства але й до фізичного знищення м і­ льйонів українського населення, яке ставило який-небудь спротив “добровільній" ко ­ лективізації. Внаслідок масових репресій, ш ироко занроєних заслань на Соловки (тан куркулів" як і бідняків, так поодиноких родин як і цілих сіл) та штучного голоду в 1932-1933 pp. Україна загибала.^ “ Це були жахливі часи. С овєтська влада заборонила допомоги голодним, опухлим від голоду селянам, які добиралися до міст. Люди бож е­ воліли, кінчали життя самогубством, траплялися випадни людоїдства" — пише свідон колективізації, проф. Василь Плющ (“ Боротьба за українську державу під (совєтською владою", Українська Видавнича Спілка, Лондон 1973, стор 99).

13) Щ е за життя Сталіна польськомовна ем іґраційна преса інформувала, що совєтський со ю з купував тоді в братній Польщі вугілля і зараз же продавав його братній Румунії по семикратній ціні покупни (отже ж старший брат в сем еро зароблчв за тран­ зит польського вугілля, яке то через кусон поневоленої ним Західної України без переветажування переміщувалось прямо в Румунію).

14) Посуха чи дощі хіба великого впливу н і розвиток транспорту не мають, а його ситуація в м осковській імперії ані на крихітну не ліпша. Тоннами гниє зібране вже зер­ но на полях, бо невистачає ані залізничних вагонів ані вантажних автомобілів для його транспорту. А про такі, в капіталістичних країнах сам озрозумілі речі, як холодильні споруди і устаткування, ця ж галузь совєтського матеріяльного виробииства, що здій­ сню є перевезення вантажів, майже не знає. С ам а ж м осковська “ Правда", орган са­ м о го ж Центрального Номітету КП С С в 1969 р. сповіщала, що тисячі тонн надгнилих огірків, помідорів і яблук використано на Кубані як норм для худоби. Німці окупуючи в 1941 -1943 pp. частину С С С Р мимо недогідних воєнних обставин, не змарнували на цій території ані одного зерна збіжжя. Вони не годували ним щурів і мишей, як перед тим в часі миру чинять це панове більшовики, нераз аж до весни магазинуючи зерно купами на полі під голим небом, а навпаки, негайно після жнив відста­ вляли його в місце призначення, хоч місцеве населення нім ецькому окупантові в цьо­ му не сприяло. Прального порошну вже аж ніяк не можна пов'язати з кліматичними умовинами С С С Р, проте, ян в листопаді 1979 р. інформувала західна преса всовєтських крамницях його немає, а за куском звичайного мила приходиться трудящим масам стояти в черзі годинами.

15) Я к правило, партійна верхівка робить відповідального за сільське господар­ ство апаратчика козлом відпущення, піддає його гострій критиці, змушує до публічної сам окритики, а вслід за цим й усуває з даного посту. Напр. Хрущов протягом ко р о тко ­ го часу звільнив з посади 6 міністрів сільського господарства. За Б реж нєва теж впали відповідальний за сільське господарство перший заступник голови Ради міністрів, Д митро Полянсьний, а перед ним — десь на початку 1973 p .— міністер сільського го с­ подарства , Владімір Мацкєвіч (той самий Мацнєвіч, що вже за Хрущова сидів на тому самому м іністерському стільці і в 1960 р. з нього був злетів). ЗаСталіна робили козла відпущення американським або німецьким шпигунами, тортурами вимушували на ньому бажані “ зізнання" і звичайно лінвідувапи ян “ ворога народу" (від Великої Жовтневої с о ц і а л і с т и ч н о ї революції в 1917 р. до смерти Сталіна в 1953 р. С ою з совєтських С о ц і а л і с т и ч н и х Республін нараховував 15 міністрів сільського господарства, 8 з них велів деспот розстріляти), 16) Перший секретар Центрального Комітету Польської об’єднаної робітничої партії Едвард Ґерек, з’ясовуючи дня 9 .1 1 ,1979р. на заводськім партійнім засіданні в

продовження на стор. 51

а -.

ОЛЕСЬ БЕРДНИК У грудні 1 9 7 9 року відбувся судовий процес, давно заповідж ений у сам видавній літературі У країни, на д О л е се м Б ердником , Ю р іє м Л и твином, та Ю р ієм Бадзьом. С удовий вирок, правдоподібно даний 21 грудня в Києві, приневолив О леся Б ерд ника на 6 ро ків ув'язнення та З роки заслання. /Ю р ій Литвин отрим ав в ир ок на 3 роки ув'язнення, а Ю рій Бадзьо на 7 років у в ’ язнення та 5 р о ків заслання/. О лесь Б ерд ник народився 25 грудня 19 27 року в сел і Валові, Х ер­ со н сь ко ї області, в селянській родині. Він був перший раз ув'язнений в 1 949 році та карався на Д алекій П івночі і в степах Казахстану до 1 9 5 5 48

року. Після повороту на У кр а їн у, він віддається літературній творчості та публіцистиці. Його твори пересякнуті патріотичним, навіть націона­ лістичним у кр а їн ськи м духом, а знам енні вони тим, що написані в ц іка ­ вому фантастичному жанрі. В минулому, Бердника творчість нераз п о ­ являлася на сто рінках “Авангарду". Т епер друкуєм о найновіші його твори, які недавно продісталися на Захід. В іншому м ісці в цьому числі, подаєм о в ско р о ч е н ій формі Б ердника “Терновий вінець У країни і “З аповіт Х риста11. А в низу, подаєм о першу частину його довш ої літера­ турної п р а ц і----- “ П існя Н адзем на11, закінчення я ко ї появиться в нас­ тупному числ і. В ір и м о , що загл и бившись у тво рчість Ол еся Бердни ка, уважний читач відчує та розпізнає безм ежну тугу тієї глибоко обдаро­ ваної людини за т и м укр а їн ськи м світом, в яком у людина почувалася б істотою -творцем с в о є ї і с в о го народу долі, а не рабом чужої системи та її світогляду. /Р е д а к ц ія / О л е сь Б е р д н и к

ПІСНЯ НАДЗЕМНА ШУКАЧЕВІ ТАЙНИ -

БРАТЕРСЬКЕ ВІТАННЯ

Шукачу! Ми стрінулися з Тобо на гірській с т е ж и н іД е вже прекрасний знак мало хто прямує в гори для підл ої мети. А якщо й вирушить хтось злий туди —то неминуче загине: про це багато могли б нам розповіс­ ти глибокі прірви та ущелини, що ковтають ж а д іб н и х мандрівників, в душі яких не горить Священний Знак. Проте залиш имо мертвих в спокою — вони вийшли з мари, вони пішли в мару. Поговоримо пр о Живих. Я дивлюся в очі Твої, Шукачу, і бачу в них відблиск Вічного Аґні. Щ об вшанувати цього невтомного творящого Посланця Тайни, з а ­ палимо на скелі багаття ім’ям Великої Матері. М ож е хтось прийде на поклик по л у м ’я. Якщо Брат - він посилить наше прагнення до Тай­ ни. Якщо ворог —він стане Братом, або згорить у Священнім Вогні. Простягнімо руки над Вогнем, торкнемось долонь. І вж е нема двох. Н ародився Єдиний. О бм іняєм ось досвідом віків. О бміняєм ось СвященнимиЗнаками. З ц ієї В и со к ої Гори глянемо щ е раз униз, на світ, котрий ми пок и ­ нули. У нас було досить терпіння, щ об його будити і лікувати. Так ба­ гато років і віків м и горіли на вогнищах зради, конали на хрестах ганьби і страждання, знемагали в темницях ж орстокости й муки, аби л и ш е лю ди Зем лі - наші брати, могли почути слово перестороги й любови. Ми вірили до останньої миті, що сплячий прокинеться, що хво­ рий одужає. І лиш е тоді, коли густий сопух тління та гниття оповив Плянету, коли стало ясно, що хворий так закоханий в свою недуїу, що воліє краще вмерти, аніж одужати, - т о д і ми прислухались до ве­ ління Космічного Права і вийшли з долин и агонізуючих мертвяків на гірські стежини. др

Ти плачеш Ш укачу?Неховай сльози —вона теж Священний Знак. Там, внизу, лишилися твої рідні й близькі люди. їхній стогін, їхнє прокляття, долинає сюди, п р обудж ує величні гори. Гаразд, гаразд! Щ е раз замислимось, ще раз зосередимось! Огля­ датись не будемо, як жінка Лотова, але впустимо до серця той вихор божевілля, що котиться за нами, оціним о його, щ о б н ели ш и ти серед вселенської бурі ж одного живого зерна напризволяще. Ось наш е слово, ніж не слово, любляче слово, слово прадавніх лі­ карів, котрі з давніх-давен навіть нігті самі со бі повністю вирізали, щоб оперуючи хворого, не завдати йому найменш ого болю. Ц е Сло­ во Гори. Люди! Ваша Плянета стала гангреною в Тілі Єдиного Космосу. Ваш світ розірваний, змертвілий. Світ розпаду. Всі спроби врятувати його - марні. Всі історичні ідеї, ідеали та мрії — випробувані, згидж ені, спотворені, дискредитовані. Страхіт­ ливий досв ід тисячоліть нічого Hfe навчив людей... Нині кілька мілітарних гігантів стоять о д и н п еред другим, вичіку­ ючи моменту для вигідного стрибка. Нещасні! Якби навіть такий стрибок був п е р е м о ж н и й —все одно, «переможець» приречений на загибель тим ж е зак оном розпаду. Бо саме явище цього життя, ц ієї Біосфери, в яку ви входите часткою, є злочин, падіння, прадавня хвороба взаємопож ирання. Ця хвороба зветься Розділена Єдність. Л егенди і перекази ми ну­ лого попередж ували л ю дей про жахливе падіння Основ, проте ніхто не прислухався до Голосу Мудрости. Маштаби падіння П си х осф ер и такі вражаючі, що Біосферу, Соняшну Сферу, й Зоряну С ф еру Галактикта далекихсвітів слід вважа­ ти л и ш е осколкали, лиш е тінню колишньої величі Н еб ес н о ї Л ю д и ­ ни. І ось серед тих власних уламків мислячі істоти заблукали, п о ж и ­ раючи самі себе, будуючи палаци, м аш ини й енергоком плекси з са­ м их себе, забираю чи, виснажуючи власну силу для лявіни соціаль­ них та науково-технічних експериментів, котрі є лиш е хворобливе метання в пекельній б езо д н і розділення. Люди! Чому ви не задумаєтесь над тим, щ о всі ваші соціяльні, іс­ торичні, духовні та наукові перспективи — п ор од ж ен н я мари?! Так легко збагнути цю Правду, тим більше, вона лежить на поверхні явищ. Всі відомі ідеали — міражі: вони не вирішують головного — проблеми розірваносте Буття. Є лиш е о д и н шлях — П обудова Нового Світу, вирощ ення нового зерна духу на новому полі. Ц е —завдання Нового Заповіту, суть якого не збагнули апологети ортодоксальної віри, а тим більше — ортодоксальні вчені. Шукачу! Прислухайся до голосу з долин. Ти чуєш —у відповідь на наші слова котиться л и ш е луна іронічного сміху, або ревищ е злоби. Хай буде так! Проте це останній урок і його доведеться завчити.

50

Л иш е Альтернатива буття м о ж е дати вихід з полону іпсихічного інферно-пекла. Л и ш е повна зміна психіки, яка полягає в подоланні бар’єра Смерти, і всього, що п о в ’я за н ез цією руйнівною ідеєю. Слід збагнути, глибинно збагнути, що лю дина —лиш е Космічний Ембріон, зу п и н ен и й в зак оном ірн ом у розвитку ворож ими силами Хаосу й Мороку, котрі нав’язували Духові образ порожнього, м ізер ­ ного, непривітного, мертвого космосу, наповненого холодним ка­ мінням та вогняним кипінням байдуж и х стихій. Той Космос, який ми прийняли в свою душу —лиш е карикатура, лиш е тінь Грядущого Косм осу Всебуття, де зорі, галактики, плянети, мислячі істоти, минуле, сучасне, грядуще, тварини, духи і неповторні всесвіти душ - все буде в Є д и н о м у Вінку Всеусвідомлення й Гармонії. Про такий час Вселенського П реображ енн я говорять короткі ре­ чення Великого Вчителя — Вчителя наш ої душі, Котрий веде нас на Гору Світла. Шукачу! Прислухайся до цих мудрих речень, сповнених співстраждання, певности й любови. Вони — знак контакту земних шукачів з відомим всьому світові Героєм Духу, Терновий Вінець К о­ трого ще досі кривавиться.Проте Терновий Вінець відкриває Браму Л ю бови, за якою дихає Простір Свободи. Х одім о за Ним, ходімо до Нього. Він нас зустріне біля Заповітньої Брами. А вже від неї —політ у Безодню Тайни! Залиш им о Його Слова на гірській стеж ині біля цього Вогню. Хай Пісня Н адземна буде Священним Знаком для тих, котрі вчасно вир­ вуться з палаючої долини, із задуш ливих вихорів ненависти та зл о ­ би. Шукачу! Бережи зерна для Нового Поля! П оспіш ай до гір. Стежка давно прокладена. Вогняний Міст побудовано. Учитель Духу стоїть на варті!..

Закінчення зі стор. 4 7 копальні “С о сн овец" цю ж зганяючу йому сон з очей економічну ситуацію його нраїни, офіціяльно вказуючи на мешнаневі турботи великої ще частки польських родин, труд­ нощі з їх забезпеченням, недостачі в склепах, черги за деякими продуктами, вилучування електричної енергії і відповідаючи на питання, як це діється, що в цілому гірниц­ тві зростає видобуток вугілля, а одночасно з численних районів нраїни надходять сиґнали-його недостачі, між іншим заявляє, що “скорий зріст потреб, ще скорший зріст людських прагнень1'.

17) Номенклятурні функціонери це ті, яких як своїх довірених добирає та розподі­ ляє по ключевих посадах в адміністрації, народному господарстві та в різнородних культурних і гром адських організаціях виключно партія. Вони живуть в розкішних да­ чах, їх возять персональни ми лім узинами, тільки їм доступи і закриті склепи з капіталіс­ тичним барахлом “ порохнявого заходу", тільки для них організується закриті покази буржуазної моди і т.д., тоді коли то трудящим масам не вистачає хліба, коли то робітни­ ки і колгоспники замість необхідного відпочинну після мозольного трудодня, мусять ще годинами вистоювати в чергах за підставовими харчевими продуктами.

51

Олесь Бердник

П ІС Н Я Н А Д З Ь М Н А Н ародж ени й Вогнем — служи Вогню. У серця - Правда. Блискавиця — Знак т о б і Світ Серця —світ Безмежности. Любов - ведуче Начало Всесвіту. І! и л ю б о в ’ю... В сюдисущ ий її Вогонь. Він будує Космос. Краса — найсинтетичніший промінь ЛЮБОВИ. На землі будуйте Красою. Світ Вогняний твориться напруженим горінням Серця в земному перебуванні. Поглиблювати Серце. Розкрити дарунки його. Ось завдання вті­ лень. Будьте радісні. І благо з вами. Час Битви настав. Не пройти дорогою -, де тигри засіли. Путь нова. Крила піднімуть. Дерзайте в Битві. Все Братство поруч з вами в Битву вступило Стяг Битви - вогняна Воля Серця. Вогняною Волею переможете. Стріла зл оби не досягне Сущого Вогню. Чашу з серцем Палаючим вознесіть! Радість ранку ом и є серце. В нове дивіться новими очима. Радість — накінечник стріли вашої. Любов — політ спрямує Не жахайтесь п еред лицем ворога. Заметався, як звір зацькований З д о б и ч втрачена. Завдання — не допустити надлому серця. Ранений звір страшний. Спокійно. Спокійно. Спокійно. Залікую рани усмішкою Сонця. Серце радісне — воскресни. Воїни зав ж ди готові до Бою. Кожна перемога - знак ще більшого Бою на грядущому витку Спіралі. Будьте мужні. Я з вами Радість велика. Дрімота розвіялась. Око Вогняне чатує. Грім водоспаду всезмітаючий. Так ідіть! З м іц н и м о зброю. Наповнюються кувшини В ином Мудрости. Вічнозелене Древо не боїться холоду. Ріка сама собі визначає річище. Уподобим ось. І вночі, зн аєте - Сонце Чатує. Вихор злобствує.

Н евидимий корінь — міцно тримає. Ясність — міцність ваша. Бережіть. Очі — дзеркало душі. Вічна Істина. В очі дивіться. Серце прочистає. Вірте. Любов. Любов. Любов. Багато штормів попереду. Та Зірка Путь вкаже. Ближче близького. Д озр іли й плід падає на землю. Пташення, зм іцнивш и крила, до Сонця підноситься. З ем н і п л о ди — Землі. Пильно дивіться. Кристал грає. Сонцем насичений. Птах співає. Суть збагніте. Життя іскриться. Х о л о д не страшний. Твердо ступайте. Радість укаже сяйво Вершини. Стріли летять. Броню зміцняють. Н епробивна Радости броня. Схили голову до сходи ни Храму. Дзвін чує чутливе вухо. Скажи, Серце, що в Дзвоні? По Сонцю й Зірках зн а ходи м о Путь. Шукайте. Серед бурі зн ає Стерновий, чим вистоїть. Коли струна напружена — рятунок близько. Сонце не опалить крила. Летять птахи. К ож ном у Путь призначено. К ож ен чує запахи Вітчизни своєї. Довіртесь чуттю птаха. Серце дитяти. Меч воїна. Крила орла. Чарівну гірлянду зберу. Не осліпить погляду ясного. Н езр и м е Світло сяє. Діти Світла! Світло Провіщає... П рекрасний алмаз. А ле твердість його знаємо. Вночі і світляк доп ом ож е розпізнати стежину. М удрий господар все прикладе. Вож ак ключа зн ає місце брата в строю. Не затрудимо. Щупальця темрява простягла. Замкніть коло. П ахощі нетутешні оберігають. У Великому пребуде д у х Постійність Сонця — приклад. Стріла стверджує волю пославшого. І п ідзем н і води знаходять вихід явлений. Мудрий поглядом проник.

53

Не пройти джунглі без гострого меча. Турботливо відсіче непотрібну вітку Садівник. Співмірність воїна — любов. Велика жара пустелі. Хто напоїть? Джерело Серця рятунок готує. Грім подвигу відкриє спляче джерело. Хмари збираються. Та блискавиця розметає хмари... Могутність Щита знаєте. Так ідіть. Танок зл об и не пош кодить л ю б ов ’ю кований щит. Птахи Сходу несуть вісті світлі. Радістю стрінемо птахів Сходу. Приготуємо дарунок суджений. Гірський потік — Вершини посланець. Велика суть потоку. Ним будуємо. Зачерпнемо із Скарбниці ЖЕРТВИ. Перша парость весни зародилась під снідзм. Посланець невидимий. Та весна зазвучала. Ловці Перлів готують скарб б езцінн ий людям Землі. Майте розум прийняти. Урочний час Царственного Лотоса. Вічнорахуючий, Вічно даючий Лотос закликає. Воскреснемо в Лотосі. Густим терням заросла Земля. Та са д ж е н ц і Світла проростають. З б е р е ж е м о парості Грядущого. Згустилася пітьма. Вищ е смолоскип Серця. Багато не отямиться від тяжкого сну. Та благодатна роса напоїть кращі квіти. Самі приготували долю свою. Квіти Вогню не страшаться ні спеки, ні холоду... Чекайте. Напружене чекання — найкраще прагнення. Струни нап’ялись. Близиться день урочистого ствердж ення каме­ ня . Велика відповідальність. Велике торжество. Радість уготовлена воїнам моїм. Блакитні пелюстки Л отоса розкриваються. Вічний двиїун — суть Б ож ествен не Життя. Птах у польоті не складе крил. О р ф ей воскресне, коли чарівна арф а пробудить похм уре царство Аїда. Вогняні сльози Самозреченого Серця повернуть Любов зневіре­ ним самотнім душам. Невіддільна Перемога від Огняного Серця. Опалила щупальця пітьма. Ствердивши Щит мій в серці своєму — дерзай. Не віра — а Знання в серці воїна мого. Краплі Великої Ріки зберуться не скоро. Та Радість Є д и н о ї Могутности велика.

54

І траві щ об вирости — тепло потрібне. Але криіу невігластва не пробити. Незриме зерно в землі. До Сонця ж піднімається суть Зерна, л и ­ ше з ’єднавшись з суттю Землі. Бурі пронесуться .Але світоч Маяка вогняностійкий. Пам’ятайте. Всякий птах повертається до свого гнізда. Та мужність і знання путі необхідні для перельоту. Єдина тканина Світла. І Промені Вершини взаємопроникають Промені основи, сплітаючи речовину Життя. Дійство самопрояв л ен ої Л ю бови творить проявлене Життя. Щільним кільцем оточила пітьма. Та сміливо ступайте. Зірка над вами. ф іл о соф сь к и й Камінь - пізнає Серце Вогняне. Космічний Магнет напружується могутньо. Вихідний ланцюг розір­ вано. Та Великий Плавильщик — Вогонь — з ’єдн ає здорові ланки. Ритм Космосу нерушимий. Елементи Світла закладені в кожному Житті. І продовжать путь, передбачений для них Еволюцію. Ті ж, що непритяглися в напрямку Творчого Магнету, перебудуть в невтральному колі, звідки знову п о ­ чинається смуга нарощування творчого потенціялу. Так зародиться ланцюг нового піднесення. Співстраждання - найдійовіша Любов. Струми пересікаються у вихорі вампіричних потоків. До Великого Часу - готові будьте. Зброя Світла напоготові. Усмішка Сонця — Весну народжує. Усмішка Серця збудує Храм Краси. Пустелі від спеки і морозу. Не пр оникне пустеля в Огняне Серце. Світло Н есказанне осяє Серце Воїна М оєї Могутности. Велике Колесо Буття повторює всі точки обертів своїх, і не пов­ торює ж о д н о ї миті. Коли тяжчий час — поклади серце на вівтар Справедливости. Чатуйте. Тяжкий час. Серце відкриє Браму Радости. Міцний корінь і скелю п р о б ’є. Прекрасна гірлянада світів. Не існує повторень у Великім Творін­ ні. Чарівні кристали творяться з цих поєднань. Велике творить з хао­ су Велике в ідображ ення ;зростаючоїі Суті Своєї. Так відбувається «кровообіг» Великого Єства. Так кож ен рух в ньому творить нове ствердж ення Любови. Таємні пр обл ем и Духу непізнані для інтелекту. їх Найвищі вібра­ ції досягнуть лиш е серця, котре запалило Сьоме Світло. В земному тілі цей стан доступний лиш е для тих, хто підійшов до нього Стеж­ кою МільйоннолітньоїЖертви. Для такого Пізнання не треба зем ­ ного часу. Суть спалахнувшого світильника пізнає себе, з ’єднавшись з Суттю Джерела. Суть ж е Д жерела єсьм завж ди Новосутня.

55

.

..

Серце каже правду. Храм Л юбови перебуде в чистоті. Великі істи­ ни й діла ждуть подвиж ників своїх. Крила радости й прагнення зм е­ туть заслони пітьми. Не вирости могутньому дереву в стінахзадуш ливої теплиці. Явище Вершини укаже і на присутність орла. Явимо пильність. Закон Кар ми нерушим и й. Та проявимо мудрість при розпізнанні вогнів. Коли переходим о бурхливий потік з цінним вантажем, уважно оглянемо камені. Невідшкодовна втрата. День Новий ваш День, Я приготую Світанок Новий. Відкрийте вікно. Пізнать Бога - пізнати суть Дійства Любови. Життя — саме творить Себе. Збагнемо ісрархічність життєвих імпульсів. Сходи піднесення будуються з «матеріялу» Серця. Всяка інша енергія, котра вплітається в будову, внесе порушення споруди. Що мож емо отримати від зерна, котре не віддало до кінця потенцію В и­ щої І'нергії?! Урочиста Радість натягує струни Арфи. Більш ніщо не розірве кайдани Аїда. Н ародж ени й Сонцем на Землі, до Сонця Зем л ю кличе. Збагнемо квітку, як вбрання Сонця на Землі. Багато грибів-паразитів пор одила пітьма. Вогонь серця не д о п у с ­ тить в сокровенну побудову. Розпізнати сплетіння Карми тяжко. Але Воїн Світла зо б о в ’язаний пильно дивитись. Багато потопаючих хапаються за плащ Владики. Та зн аєм о їхнє блюзнірство в час благополуччя. Невдячний вантаж на дно потягне. Зн аєм о і радість енергій, вознесених жадаючим. О кропимо благим дощем д о бр е зерно.

56

ПЕТРО КІЗКО уродженець Харківщини, по­ мер у Мюнхені, Німеччина 28.2.1976 р. залишив­ ши по собі чималу поетичну й письменницьку спадщину. Сумівський діяч і редактор “Авангарду" /1946-48 pp./ та “Крилатих11 /1972-73/, залишив для “Авангарду" свої Спогади, які помішуємо на добру згадку про його вклад у розбудову сумівської преси. Досі було поміщено в трьох попередніх числах “Аванґарду“ про його перше арештування в pp. 1938-39 та повторне в 1940 р. і заслання до Безимлагу

МОЇ СПОГАДИ

Є

“Ш Т А Л Я Ґ“ 358 Нас вели довгими колонами по чвірці. Гітлерівські конвоїри виявилися надзвичайно брутальними. Били прикладами рушниць полонених, які відстава­ ли, а коли хто не міг іти й ставав, того просто стріляли на місці. Стільки мною пережито в кацеті “Безимлаґ, але такої' звірячости, як оце в полоні, я ще не ба­ чив. Одного вечора нас загнали в якусь обведену колючими дротами кошару. Це був “ перехідний" табір. Тут дали нам якоїсь “собачої", як її тут називали, юшки й ми, хто в чому був, полягали спати на мокрій землі. Один німецький офіцер якось потрапив чобітьми в людський віцпадок і розізлився був. Я вперше в житті побачив, як на йогонаказ якийсь “унтерофіцер“ приволік одного полоненого й той руками й шапкою витирав офіцерські чоботи. З того й інших ви­ падків я переконався, що гітлерівці — то були нелюди. Нарешті другого дня нас гркгнали до Житомиру, саме за міст над одну річку, де були кам’яні червоні бу­ динки — колишні червоноармійські казарми. Нас усіх розташували в тих казар­ мах і там розпочалося наше “нове життя". Більше двох з половиною років я пробув у тому “шталязі" 358! То було справжнє пекло. Німці вишукували оеред полонених жидів, зганяли їх докупи, вечорами забирали вантажними автами, везли за табір над річку й там розстріловали. Біля канцелярії табору стояла вишка, на яку німецькі конвої ри водили провинених полонених, клали обличчям на підлогу й били, сікли Гумовими палиця­ ми. Все це мені нагадало про диких людей, які водилися поза нашим континен­ том. Усіх полонених щоранку вигонили на різні роботи, головним чином на важкі. Мені припала щаслива доля: я рубав дрова на одній офіцерській кухні й там в обід і вечором доїдав офіцерські недоїдки, що за тих умов було “розкішшю". Але в таборі нас годували вареною нечищеною картоплею й буряковою гичкою. Коли ми були в неділі дома, всі в обід бігли, хто з чим міг, на кухню й там одер­ жували “харч". Тому, що в мене не було жодної посудини, я брав варену картоплю з буряками в “ пілотку11 й поки доходив до бараку, з’їдав усе те до­ рогою...

57

За житомирськими корпусами були, саме біля бору, баракові помешкан­ ня, в яких тримали хворих полонених. Щ о про них чув! Щ е живих, але дуже хворих, скидали на купу на площі табору, до них бігли здоровші й роздягали, роззували, бо одягом і взуттям торгували, передавали усе “барахло" цивіль­ ним особам, а від них діставали або харчі або гроші. В усякому разі, тобули жахливі нелюдські часи. Д о табору полонених наближалися московсько-большевицькі війська. Про війська “радяно-українсьні" вже й не кажу, бо то були не війська, а поне­ волені люди у військових формах. Я ж сам був у війську й не мав над собою і поза собою ні одного українського номандира,- всі були москалі, від сер­ жанта починаючи й на майорах, полковнинах і генералах кінчаючи... Аж одного разу до нашого табору прибула якась цивільна комісія: чоло­ вік і жінка. Вони почали вибирати з полонених людей із середньою та вищою освітою. Зголосився і я. Через кілька днів почалася перевірка, тих, нотрі зго­ лосилися /Оуло їх десь більше десятка/. Хоч, я вважав себе мудрим‘:, але в той час виявився нерозсудливим. Допитувався нас якийсь майор у німець­ кій уніформі, але розмовляв по-російськи. Випитав мене, яку я маю освіту, ким був у червоній армії, а як зачув, що я служив зв’язківцем і добре знаю зв'язкові справи, майор аж усміхнувся, — видно, з утіхи. Але як би там не Оуло, за кілька днів прийшов вислід: з усіх перевірюваних “комісія", що складалася з жінки у цивільному одязі й згаданого майора, ви­ брала лише двох: мене і ще одного. Нас швидко забрали з табору й кудись повезли. Я не знав, куди і з якою метою нас узято. Одно мене задовольняло: я покинув місто, до якого ось-ось могли ввалитися большевицькі війська й розправитися з полоненими так, як це вони робили з усіма своїми “ізмєннікамі“ . Аж незабаром виявилося, що нас завезено... в сосновий бір біля моря, куди не заглядали не лише люди, а й звірі. Поселили нас у гарний білий буди­ ночок із черепичним дахом. В одній із кімнат мене зустрів якийсь високий білявий чоловік і каже до мене: — Прибери собі якесь ім’я, псевдо.

— А тож нащо? — питаю здивовано...

— Треба, тут уже так заведено... “Заведено", — подумав я, — то вже нічого не зробиш, треба робити так, як тобі кажуть. Я недовго думав і кажу: — То пишіть мене: Козленко. Височань нічого не казав, записав. Мене переодягнули, червоноармійську уніформу скинули й зодягли в якусь німецьку. Спали ми по одному на гарних ліжках, їли таке, чого не бачили й уд ом а: самі добрі, ситі речі. Аж через два-три тижні приходить повідомлення: всім іти на подвір’я й звідти по одному заходити в низенький будиночок, що збоку житла. Я не мав поняття, що то все мало значити. Аж ось приходить моя черга. Заходжу в кімнату і бачу за столом... того самого майора і ту саму жінку, що вибирали мене з табору полонених на українській землі. А ми тепер були, як я узнав,

58

6'Л Я

К е н ігс б е р гу .

— Ви служили зв'язківцем?

— І ак.

— Телефон знаєте?

— Знаю.

— Інші зв'язкові апарати?

— Так.

— От і добре, — задоволено промовив майор. —То знаєте, ми оце вибра­ ли вас, щоб послати на той бік фронту, для розвідувально-підривної роботи серед військ Червоної Армії. Я, як сидів так і застиг. “Чорти б вас узяли з вашою розвідувальною робо­ т о ю ,— думав я. — та хіба ж я лпя того здавався в полон"? Але почав відпові­

дати, фактично крутити, майорові: — Та знаєте, я, поперше малий, низький...

— О, о, саме це й добре, — відповів грубий і сиво-лисий майор.

— Вам, як малому, добре буде ховатися, маскуватися... Я почав вигадувати таке, що, як кажуть, і на голову не залізе, але намагав­ ся пролізти через те вушко голки, яке переді мною було поставлене.

— Я п’ю, — кажу, — часто запиваюся так, що днями не можу встати. Майор знову усміхнувся.

— То нічого, — каже, — хто тепер не п'є.

— Я боюся, — не втерпів я. — Мені страшно становиться, коли попаду в якусь халепу. Майор щось шепнув жінці й каже до мене: — Це все, що ви кажете, властиве багатьом людям... Зтим мене випустили з “майорової хати“.Я полегшено зітхнув, аленеспоній усередині душі рився далі. Щ о вони хочуть зі мною зробити? Коли я був у полоні, то мені пропонували іти до РОА, або до УВВ /Українське Визвольне Військо, чи як воно називалося при німецьких військах/, але я відмовився. Бо я попав у полон не для того, щоб служити другим ворогам України, вир­ вавшися від перших. Але ось приходить день, коли всіх нас мешканців того дивовижного бу­ диночку біля моря, шикують у лави. Було нас понад ЗО осіб. Одних в один ряд, інших — у другий. Я знову поняття не мав, що це за “структуральна побу­ дова" мешканців цього “хитрого дому“, ян його називали тут. Аж пізнього вечора всіх повели до залізниці. Лише одних спрямували в один бік, інших — в другий, у протилежний. Я від'їхав, як сьогодні пам ятаю, праворуч від того соснового бірна й того “хитрого дому", а інших спрямова­ но в протилежний бік... Аж десь над ранком я побачив, що нас приведено в табір військовопо­ лонених біля Кенігсбергу. Я перехрестився:" Слава Богу, той бік “ радянський" обійшов, тепер не 59

знати, що буде далі". А я, признатися по-правді, думав, що гітлерівці отих, які відмовляться їм служити, порозстрілюють і повкидають у море. Всяке буває. Але лиха година не минула. Нас у таборі поселили окремо від усіх, в окре­ мому, найліпшому барачку. їсти теж давали ліпше, ніж усім полоненим. “Знову якась ловушка", — подумав я і не помилився. Нам потім пропонували іти в контррозвідку, тобто, іти працювати до німецьких установ, на фабрики, заводи, в підприємства й навіть на смітникарів, щоб там усюди рознюхувати й вивідувати, де є большевицько-московські шпигуни. Звичайно, відмовитися від таких гітлерівських доручень означало таки небезпеку. Але я все міркував, як вихопитися з того пекельного стану. І яка ж була моя радість, коли через два-три дні приходить котрийсь таборовий служака і винликає мене: — Забирайте свої речі, спаковуйтеся й поїдете звідси геть! Ото було! Я не знав, на яку ступити. З однієї прірви виліз, у другу попав, але й з тієї тепер вийду! І одного білого дня два озброєні німецькі конвоїри відпанували мене аж до Берліну. Виявилося, що декотрі українці, котрі були в Берліні “в цивілі", знали мене з моїх писань і про моє перебування в таборі військовополоне­ них. Вони через вищі німецькі органи добилися того, що мене з табору було звільнено... Відтоді для мене, як кажуть у нашому народі, прийшло друге народжен­ ня... ВУС ТРАУ Вустрау — це невелике приберлінське село, в якому були гарно вибудувані дерев яні бараки, з чепурними світлими кімнатами. Осюди привезли й ме­ не. Поселився я в одній із кімнат, видали мені цивільний одяг і я перетворив­ ся на цивіліста. Давали тут гарно їсти, читати й навіть писати. Жили тут війсь­ ковики з усіх підсовєтських національностей: грузини, вірмени, калмики та інші. Але кожна група — окремо, в окремому бараці й під окремим керівни­ цтвом. Усіх нас приготовляли для пропаґандивної роботи на випадок ні­ мецько-гітлерівської перемоги над советами. Але сталося так, що не встигли ми тут ожитися, як раптом прийшла вістка: большевики під Берліном! Гітлер же дав наказ: боронити Берлін до загину. З безимлагу таксам о невіль­ но було нікого вивозити й нікому тікати, Лише військово школитись і на слуш­ ний час іти на фронт проти большевиків. Ця вістка нас дуже засмутила. Я запізнався в цьому таборі з багатьма на­ шими людьми, з поетами, письменниками й різними культурними особистостя­ ми. Тут випала мені доля побачити й пізнати Ярослава Славутича, О. Воропая, Петра Карпенка-Криницю /який сноро звідти втік, як почув про витворе­ ну ситуацію/, Володимира Жилу, Михайла С и т ика та інших. З Ситником ми часто ходили гачками ловити рибу, а я вечорами варив риб’ячу юшку. Щ е булизі мною ПавлоКовальі ЖурбаТрищенко, зякими нам доводилось багато розмовляти про Україну, про злочинства в ній москалів і ми одного разу на­ віть присяглися, що до большевиків не вернемось ніколи. Але через кілька

60

днів я взнав, що мої “ приреченці“ Коваль і Журба “вистрибнули" з Вустрау й подалися “на родіну“... Згодом із нас вишикували колони й почали муштрувати в Вустрау, вчити військової справи, бож треба буде боронити Берлін. Аж ось одного разу, пі■эно вечером, нам дано розпорядження збиратися й нас усіх повели на одну станцію, забув навіть, як вона називається, знаю лише, що то був якийсь приберлінський полустанок. Звідти нас повезено поїздом, не знати — куди. Але аж наступного дня я довідався, що попри наказ Гітлера усі німецькі військо­ вики Безимлагу виїхали геть, забравши з собою всіх нас. У всякому разі, всі вони виявилися протигітлерівцями й не схотіли слухати його наказу, а муш­ трували нас по Безимлагу для відведення очей. У ТАБОРАХ УНРРА І ДІПІ У всякому разі я опинився поза Берліном і поза Совєтським Союзом і опинився аж у... Гайденаві, північно-німецькому селищі недалеко Гамбургу. В Гайденаві був уже табір УНРРА й мені вдалося там приміститися. Але хвиля людоловства ще не була закінчина То був 1945 рік. Війна вже скінчилася ганебною поразкою Гітлера в Берліні, але большевики не давали нам спокою і в Гайденаві. Сюди часто приїжджали большевицькі аґітатори й вербувальники, вишукували людей “совєтського громадянства" й тяглиїх “нароД'НУ - Я мимоволі записався в реєстрі як народженець Західньої України, хоч ні разу в ній не оув, але ради рятун ну треба було робити все. В Гайденаві я познайомився з багатьма визначними людьми церковного, політичного й культурного життя, але з усіх залишилися в пам’яті лише Вячеслав Давиценко й Симон Вожаківський. З В. Давидэнком ми видавали там навіть друковану га­ зету “Луна“. Був у Гайденаві й Петро Карпенко-Криниця, іякий різними шля­ хами опинився там. Але Криниця, як Криниця. Неспокійний, рухливии і вель­ ми бентежний. С а м е в ін із а в о л ік м е н е з Гайденав до Авґсбурґу, втаоорову оселю Зомер-назерне . Це Оув уже нижись 1948 рік. Тут почалося ціпном нове життя А вґсбурґ, як відомо, недалекий від Мюнхену, а в Мюнхені були тоді най­ різноманітніші політичні партії й середовища. Я потрохи почав із ними знайоми­ тися и розвідувати про наше еміграційне політичнежитта Взнав, що туту Мюн­ хені, міститься навіть Центральний Комітет СУМ. А незабаром членом ЦК обрано й мене. Щ е трохи згодом мені припала доля редагувати сумівський журнал Аванґард“. Робота в ЦК СУМ мені, правду сказавши, не сподобалася. Через те я швидко вийшов із ЦК й став займатися редагуванням “Аванґаоду11. Багато мені допомагав утому Олекса Калинник, дуже працьовита й енергійна людина. Через деякии час мені випало працювати в тижневику “Час" що вида­ вався у Фюрті. Жив у таборі в Ерлянґені, де наді мною велику опіку мав Володи­ мир Волошин. Редактором “Часу“ був Роман Ільницький, а мовним редактором проф. Кузеля. Щ е працював там ред. Колянковський, але він для мене був не­ мов чужий. Згодом я переїхавдо Мюнхену й тут влаштувався працювати в газеті “Украї­ нський Самостійник1', який пізніше розлетівся, чи, власне, його забрали до рук двіикарГ а замість “У С “ почав видаватися тижневикЗакордонних ЧастинОУН Ш лях перемоги . В цій газеті я пережив уже багато головних і не головних ре­ дакторів, та й сам звідти пішов у зв’язку зі своєю хворобою. н ін е ц ь

61

Н. Ушинсьний

Проблеми сімейного виховання

ВИХОВАННЯ ХАРАКТЕРУ, ВОЛ І ТА ТЕМПЕРАМЕНТУ Але коли невміння наше вчити дітей велике, то ще значно більше наше не­ вміння впливати на утворення в них душевних почуттів і характеру. Тут ми просто блукаємо в темряві, тоді як наука передбачає вже повну можливість внесім світло свідомосги й розумну волю вихователя в цю досі майже неприступну сферу. Щ е менше, ніж душевними почуттями, вміємо ми коростуватися волею лю­ дини — цією наймогутнішою підоймою, яка може змінювати не тільки душу, а й тіло з його впливами надушу. Гімнастика, як система довільних рухів, спрямова­ них н а доцільну зміну фізичного організму, ще тільки починається, і важко бачити межі можливості її впливу не тільки на зміцнення тіла й розвиток тих чи інших його органів, а й на запобігання хворобам і навіть вилікуванням їх. Ми гадаємо, що недалеко той час, коли гімнастика стане наймогугнішим медичним засобом навіть при глибоких внутрішніх хворобах. А що таке гімнастичне лікування й ви­ ховання фізичного організму, як не виховання й лікування його волею людини? Спрямовуючи фізичні сили організму На той чи інший орган тіла, воля переро­ бляє тіло або виліковує його недуги. Коли ж м и візьмемо до уваги ті чудеса напо­ легливості волі й сили звички, щоїхтак марно розтринькують, наприклад, індійсь­ кі фокусники та факіри, то побачимо, як ще мало користуємося ми владою на­ шої волі над тілесним організмом. Як для того, щоб утворити обширний і сильний розум, треоа багато спосте­ рігати й думати, тобто жити розумово, так само для того, щоб нагромадити ве­ лику кількість магеріялудля сильного характеру, треба якомога більше почувати, бажати і діяти, тобто, інакше кажучи, жити практично. Теоретичне життя розуму утворює розум; але тільни практичне життя серця й волі утворює характер. Цю просту й очевидну істину часто забувають батьки, вихователі і наставники, які хо­ чуть моральними напученнями виховати серце й волю дитини. Ці напучення вно­ сять тільки свою частку освіти в розвиток розуму; але вони можуть бути так за­ своєні розумом, що анітрохи не вплинуть на оерце й волю дитини, в яких у той же час можуть утворитися задатки, зовсім протилежні змістові моральних сентенцій. Щоб у дитини утворювався характер або принаймні нагромаджу­ валися для нього великі матеріяли, треба, щоб дитина жила серцем і діяла волею, а цьому часто перешкоджають старші своїм втручанням у вихован­ ня дитини: або замикаючи дитину на цілий день у школу, або заваджаючи їй Ь2

тими ж безперестанними моральними сентенціями і всякого роду обме­ женнями почувати й бажати, словом, жити практично. Ось чому, між іншим, наша доба, доба многовчення, відзначається великою кількістю нікчемних характерів; і ось чому най безхарактерніш і люди виходять з тих сімейств, де батьки й вихователі, не розуміючи властивостей душі людської, безпере­ станно втручаються в життя дитини і не дають їй вільно ні почувати, ні бажати. Щ об виробилася воля, треба дати ї й вправи і керувати ц и м и вправами так, щоб почуття подолання перешкод не було заглушене почуттям невдач. У самому прагненні людини до довершеності лежить уже запорука того, що успіх підбадьорює її навіть незалежно від свого змісту: «Я це зробив», «Я цього досяг»... у цьому є насолода незалежно від змісту того, що зроблено і досягнуто. Ось чому воля міцніє від діяльності. «Ламати волю» тому тільки, що вона — воля дитини, а не наставника, є веіичезне безумство... Ми любимо працю, але не любимо труднощів праці, не усвідомлюючи, що праця без труднощів неможлива, бо трудність становить усю суть праці, незалежно від тих цілей, що їх досягають працею. Ш укаючи працю і одвер­ таючись від трудності праці, людина шукає неможливого. Діти особливо нетерплячі, коли ждуть і в той же час, як справедливо зау­ важує Броун, більш за все живуть дожида-чем... Вихователь не повинен за­ надто збуджувати дожидання в душі д „тини, яка і без того сильна до цієї форми почуття; а збуджуючи дожидання, він повинен завжди мати на увазі, наскільки задоволення може їм відповіляти. Воля /ю дини може подавляти нахил,і, але це їй тим важче, чимсильніше те прагнення...Ось чому, бажаючи протиборствувати нахилові або пристра­ сті, ми повинні, з одного боку, задовольняти те прагнення, з якого вони ви­ росли, а з другуого— спрямувати діяльність нашої душі на що-небудь інше і найкраще в ту сферу, де у нас утворився вже який-небудь нахил, але який ще слабнии для того, щоб без сприяння нашої волі противоборствувати тому, якии ми хочемо придушити. Виховання, яке майже виключно дбає про утворення розуму, робить у цьому разі великий промах, бо людина більше людина в тому, як вона почу­ ває, ніж у тому, як вона думає. Почування, як ми бачили, а не думки, стано­ влять осереддя психічного життя, і саме в їх утворенні має бачити вихова­ тель свою . оловну мету. Ми не будемо тут показувати, як досягається ця ме­ та; але повинні вже й тут з’ясувати собі все її значення. «Від серця походять помисли злі», і в серці ж вони складають свої результати. Зрозуміло само собою, який величезний вплив повинні мати вказані ви­ ще властивості фізичного організму і особливо нервової системи на це фор­ мування характерів досвідом життя. Більший чи менший ступінь вразливості, дратливості, міцності і рухливості в різних комбінаціях між собою встано­ влюють і неоднакове відношення людини до досвіду життя, так що життя, яке може зламати одного, тільки загартує іншого, і досвід який для одного має повторитися с о т і разів, залишить у характері іншого сталий слід одразу. З 63

темпераментом дратливим і флегматичним, який міцно чи слабко засвоює, швидко чи повільно відновлює витрачені сили, людина неоднаково ставить­ ся до досвіду життя, а тому й результати його не можуть бути однакові. Хто спостерігав дітей — і особливо навчав їх за наочним методом, той, безсумніву, помітив різний ступінь вразливості у різних дітей... Сильна й тон­ ка вразливість, загальна чи часткова, звичайно є важливою умовою швидко­ го й успішного психічного розвитку. Враження дають увесь матеріял для пси­ хічна роботи, а тому, зрозуміло, що чим більше буде цього матеріялу чим тонше й правильніше буде він схоплений уже самим органом, тим більше умов для обширних і успішних психічних робіт. Однак обширна й тонка вразливість сама по собі, не підтримувана інши­ ми сприятливими умовами нервової системи, не є ще запорукою успішного психічного розвитку дитини. Якщо швидко засвоювані враження швидко ж і змінюються на інші, не залишаючи по собі сталих слідів, то це може навіть перешкодити душевному розвиткові. Часто доводиться бажати, щоб дити­ на була менш вразлива і щоб менша вразливість дала їй змогу більше зосе­ реджуватись на внутрішній душевній роботі, в комбінації засвоюваних вра­ жень у точні уявлення і явлень — у правильні поняття: словом, дала б душі змогу переробляти той матеріял, яким вона захаращується, не маючи ні с и ­ ли, ні часу справитися з ним як слід. Надто вразлива дитина часто розвива­ ється повільно саме з причини цієї' надмірної вразливості. Щ е Галлен поділив характери людські залежно від чотирьох темпера­ ментів: на сангвінічні, холеричні, меланхолічні і флегматичні. Але, як справе­ дливо зауважуєБенене, «це скоріш звичайні картини відомих характерів, що зустрічаються в житті, ніж точний, генетичний поділ їх». Але в житті ці чотири види характерів ніколи не зустрічаються окремо, а завжди риси одного пе­ ремішані з рисами іншого. Навіть ножний у самому собі, розглядаючи свої почуття, бажання і вчинки, помітить в одних рису меланхолічну, в інших сан­ гвінічну тощо, тим більше, якщо зіставлятиме свої різні настрої духу.

64

J-p Степан Зощ ук

ТВОРЧА УЯВА -

Д О САМОЗДІЙСНЮВАННЯ

Проф. Генрі Муррей /Гарвард/ ще в році 1959 писав так: “ Люди з чинною творчою уявою /фантазією/ мусять серед нашого сус­ пільства з тим числитись, що це суспільство уважатиме їх диваками або мрійниками і то навіть тоді, коли вони є “лише" господинями дому, пись­ менниками, чи народніми вчителями і єдалеко позаду ґеніяльноститакого Ґаллілєя чи Айнштайна11. Муррей звертає увагу на те, що таке наставления суспільства до всього творчого людини помститься у виді прориву греблі, з одчаю, головно серед молоді. Муррей цей відчай молоді передбачив, бо все це заіснувало. Але часи змінились і творча уява завойовує признання! Подібно пише Е.П.Торренс у своїй праці “Ґайдінґ креатів талєнт1,— “в будуччині ми м ож е м о полягати виключно наживлову винахідливу уяву/ф ан­ тазію/ і силу творення". Творчу уяву видвигас на передове місце в життю людини й П.Е.Вермон у своїй праці “Креатівітґ /1 9 7 0 /, А. Маслов видвигаєтворчу уяву і гін дотворчости, подібний дотої яку, або який, бачимо у малої дитини, а не той, притаманний геніям. О тж е без­ посередній, щирий, Оез стриму, без викривлень, зарозумілости, без уда­ вання св ятця, чи непомильного, або всезнайка... Т ворча уява не відкидає розсудку, ані законів природи. С аме ці, розсудок і межі поставлені зако­ нами природи /біології і фізіології/ є дороговказом для творчої уяви, бо ця остання сама по собі не знає меж і часто може завести на манівці. Творча уява оживляє, побуджуєі пориваєнас дочину, а розум, знання і досвід рішають чи дана мрія має бути здійснена чи ні. Н іяка ділянка життя/віроісповідання, міт, обряд, політика, наука, вихо­ вування, а й медицина /не можуть без неї існувати. Щ е до недавна виключним мірилом всього була “речевість11, “реальність“, чи “ світ фактів11і “тверезість", а для творчої уяви /фантазії/ мали ми погорду і глум. Тепер багато в цьому напрямку змінилось і де далі буде навпаки. Людей з творчою уявою більше не уважається диваками чи “ мрійниками" під умовою , що про здійснення образів уяви, чи творчого відчуття, ми запитаємо закони біології, отже вмикнемо дію розсудку з його знанням і досвідом. Латинсьна пословиця вимагала, щоб усі наші почини в життю зміряли до одної мети: “ Щ об поставали здорові думни треба, щоб тіло, наше єст-

65

во, було всесторонньо здоровим 11. Ножна думка, мрія, навіть сон, м арен­ ня, створом уяви /фантазії/, тому звем оїї творчою уявою. Нід чого залежаїь такі, чи інші твори уяви, сон, інтуїція, марева? Від всесторонньо розвиненого мозку і його кожночасноі бездоганної чинности; тоді мізкові клітини тво­ рять чудові думки, райдужні сни, але коли мозок недорозвинений, або пошкоджений, коли він і всі залози з докровним виділюванням є постійно, або від часу до часу, затроювані, тоді творча уява не може проявляти ве­ личні, цікаві, райдужні, будуючі думки, а сни є пригноблюючими, страхітли­ вими, ба й шкідливими. Відомий лікар на початку нашого віку Б ірхер-Б еннертак писав про це: Свідомість є духовою якістю, а духові не м оже пошкодити навіть найотруйніша речовина. Але, знаємо, що алькоголь, наркотики, всяні хемікалії, речовини з гниття білковин звіринного походження в наших кишках, зараз­ ні і їх отруї, проміння ікс і ґамма, ба навіть сильний удар по голові та вилив крови до мозку, як це є часто у тих з високим тиском крови, можуть так пошкодити клітини мозку, що ті останні невсилі бути сочкою для проміння духу і, залежно від місця цього пошкодження та його засягу, наша св ід о мість, це світло духу, затемнюється, в більшій'або меншій мірі, аж цілком може й зникнути.11 Генрі Б е р ґсо н подібно: “Том у вистачає уже легке пошкодження мізкових клітин, щоб наступила зміна в цілості духової творчости11. Отже, в йо­ го творчій уяві будемо мати відповідні зміни в думках навіть у снах і в по­ ведінці, що окреслю єм о зм іною особовости. Йоли поминути чинники промінювання, ТО ВСІ ІНШ І шкідливі чинники про які була мова вище, походять з наших неправильно дібраних, хибно при­ готованих, і у великих кількостях спожитих, харчів, або отруї, які ми впро­ ваджуємо з харчами /прим.типу Д Д Т , всякі хемічні добавки до них, ліки, які подають або заприснують звірині, припадкові отруї і т. д./ Відомий лікар, др. Бірхер Беннер, так з’ясував цю справу: Розвязна питання харчування приготовляє розв’язку питання душі, яна відтак займає перше місце, від розв'язки обох повищих питань і ними зумовлена є розв язка суспільних питань11. Треба завжди розуміти той вплив на поставання такої чи іншої особовости в залежности від якости і кількости харчування, напитків, курива, ліків, промінювання типу гамма, отруй типу Д Д Т , і тд.у часі довгих поколінь! Цей вплив вище згаданих чинників на природу людини, її характер, чи особовість не можна бачити виразно у першому поколінню і тут криється головна причина незрозуміння, розбіжних поглядів, ба навіть заперечен­ ня таного впливу. Дослідник, Др. Поттенґер зі своїм и співробітниками, досліджували вплив ріж ного роду харчів на природу/конституцію /, здоров'я, довгорічність, число потомства і його здоров’я, потворність , у продовж 10-1 2 по­ колій ь котів (900 котів]. Досліди тривали десять літ. Головно подавано си­ ре і варене молоко, сире і варене м’ ясо, зміняючи час, яність і чергу в різ них поколіннях. Дослідники виразно виказали, що неприродний харч прим, варене м’ясо і молоко викликало в котів хворобові зміни упродовж

66

поколінь і вони звичайно вимирали, хворіючи, або виназуючи спотворен­ ня костей, мозку і м’яких частей. Коли ж звироднілим котенятам подавано правильний харч,отже сире молоко і сире м’ясо,то треба було це послі­ довно чинити упродовж чотирьох поколінь, що родилось врешті майже здорове і без уломностей, чи вибраків, покоління котенят. З цього внесок що у людини сьогоднішній харч, який майже в цілості є неприродним, вивикликае на довшу мету, у довгих поколіннях, зміни в побудові цілости, а особливо мозку, які ми не ум ієм о відразу зауважити і тому мильно тлума­ чимо; ті зміни в побудові /конституція/, у здоров'ю , з покоління гіршають, але ми цього не зауважуємо, бо ніхто не жиє довше ніж одне-два поко­ ління, головно не маєтяглости тих дослідів у поколіннях дослідників. Усі, отже, явища звиродніння лю дського роду, кожний дослідник досліджує найвище кілька літ, а ми знаємо з дослідів на звірятах, що шкідливий харч вагітної виклинає, чи спричинює, шкоди у побудові цілости і мізку, які ви­ крити можна упродовж довгих поколінь, а саме тоді, коли батьки чи пра-прабатькиуже можуть й не жити, але позірно були у “доброму" здоров'ю. У випадку людини, коли б навіть досліджував цей вплив харчу на побудову і здоров’я людини, то беручи до уваги його вік, він міг це чинити у найліпшому випад­ ку упродовж 3 0 -4 0 років, і, звичайно вмирає; отже часово досліджував навіть не ціле одне покоління .Його наступник, ще не було мабуть, такого випаку, принайменше я про це не знаю, щоб продовжував досліди свого попередника на даному суспільстві в напрямі, наміченому своїм попе­ редником. І тут лежить вся заковика, що тою справою рідко хто цікавить­ ся, бо це справа мозольна і не дає нічого, щоб “заблистіти11ні не приносить якісь “доходи11, ні він не може закінчити ті досліди упродовж свого життя! Але навіть якби знайшлися такі завзятці-дослідники, тобто, щонайменше 6-8 чергових поколінь вчених-дослідників, досліджуючи кожний цю саму справу впливу харчу на побудову і здоров’я поколінь даного суспільства, кожний упродовж 40 літ, то висліди цих дослідів не мали б ніякого впливу на сьогоднішній ні на будучий спосіб харчування людей! Тим не меншою істина, що сьогіднішний харч, напитки і різні уживанки постійно пошкоджують якість людини, головно її мізку, людина виродніє; в тому самому напрямі діють всі хімічні і механічні блага цивілізації! Але також та обставина, щ о т.зв. “ модерна,, людина майже не працює своїми м'язнями, має постійну заборгованість в кисень, ба навіть недостачу чистої води! Тут лежить головна причина отого неозорого числа відхилень у душевн о -у м о в и х ділянках, бо мізок, почавши уже у плоді, в уразі вагітної не має

природних умов розвитку, а як немовля теж ні, а я кю н а кч и юначка й пого­ тів! Яними психологіями, педагогіями, чи теоріями хочемо зарадити цьому поступаю чомузвироднінню людини? Це ж біологічні підстави буття лю­ дини є сильно підважені, нарушені і тут треба заложити підойму! Не кожна творча унва є згідна зі законами природи, отже з тими законами, які кер­ мують розвитком людини від запліднення почавши. Неодна дія і діло в сьогодніш ному житті людини є наслідком такої творчої уяви. Візьмім до уваги отхочби всі винаходи в ділянці техніки, хемії, всі винаходи в ділянці

67

с п р а в в и х о в а н н я , с у с п іл ь н и х в ід н о с и н , м о д и , в д іл я н ц і х а р ч у в а н н я , о с о ­ б л и в о то го , я ки й с ь о го д н і с п о ж и в а є м о , в сі в и н а хо д и для п р и є м н о с ти , в и ­ н а х о д и в с іх у ж и в а н о к д л я п р и є м н о с т и з м и с л у с м а к у / а л ь к о г о л ь , б е з а л ь к о г п л ь н і н а п и т к и , м о р о з и в а , с о л о д о щ і, в а р с ь к а с іл ь і т. д . / т е ж к у р е н н я і у ж и в а н н я н а р к о т и ч н и х р е ч о в и н /Л С Д , м а р іх у а н и , г е р о ї н и , і т .д ./ є з д ій с н е н ­ ням творчої уяви.

Не трудно зрозуміти, що багато з тих винаходів, надхнених творчою уявою відомих, але й невідомих людей, не сприяють розвиткові людини, згідно зі законами природи /біології, ф ізіології/. Отже перешкоджають цьому розвиткові уже почавши в уразі вагітної, а потім у віці новородка, дитини, ю н а ка /-ки /, молоді взагалі і шкодять теж дорослим. Сьогодні, загально плід в уразі вагітної, не знаходить природних умов розвитку; іноді середовище в уразі вагітної є так отруйне, що плід гине, тоді приходить на світ мертве дитя. Причиною є всі згадані вище шкідливі чинники, головно неприродні харчі, всякі хемічні речовини, прим, відомий контерган /талідом ід/, теж алькоголь, а їм же ність кінця. Коли б не булотих шкідливих чинників, то плід в уразі вагітної дитя, юнак і юначка розвивались би на причуд досконало; ^е було б стільки уломнос­ тей, потворностей, звироднінь у духово-умовому, стільки хворих людей, а у стислому зв’язку з тим, стільки непорозумінь у суспільно-політичному життю, в родинах, між одиницями і т.д. Н ас цікавить творча уява, якої здійснення сприяло б досконалому роз­ виткові людини, але ця творча уява м оже походити хіба лишень з мізку досконало, отже всесторонньо, до меж можливости, розвиненого. Щ об такі умови розвитку одиниці, а втому й мізку, створити, то треба нам, людським істотам, оодарованим душею і розсудком, уникати усіх тих шкідливих чинників, принайменше тих, які залежать від нас; а до цих належать головно ті, які ми впроваджуємо зі сьогоднішніми харчами, з vживанками, включно до курення. Нам треба теж тямити, що всякі вигоди сприяють звироднінню! А навпаки сильна, здорова, ялиця росте на ска ­ листому урвищі, де вдаряють в неї найсильніші вітри, тучі, бурі, жар сонця і мороз! Теплярняні умови життя сприяють розніжненню, вразливості на всякі найдрібніші шкідливі чинники чи вимоги життя! Всесторонній рух, у виступаючих кількостях, є другою преважною умовою правильного роз­ витку цілости, а в тому й мізку! Це торкається в першу чергу вагітної жінки зуваги на плід в п уразі, а потім м, як матері, кормилиці і виховниці. А це є біологічні умови виховування, яких не можна заступити ніякими теоріями, психологіями ні педагогіями! Державні, відповідальні, чинники л е д в е чи можуть тут щ о с ь радити, чи змінити, будучи в полоні технічного"поступу11, інтересів капіталу і пром ис­ лів /байдуже з-під якого знаку:капіталістичного, чи комуністичного/. Теж політично-мілітарні чинники в державах нехтують засадами біології, отже зд оров ям люде й. Мін їстерства Здооов'я деож ав не мають ніякого впли­ ву В напрямі ІСТОТНИХ З М ІН З м етою ПОЛІПШИТИ УМОВИ ЖИТТЯ з ТОЧЮ1 з о р у б іо ­ логії людини /з цього поиводу в останньому десятиліттю міністер здоров я Німеччини /пані Ш тробель/ зреклася бути вибраною ще р а зна мініс-

68

тра здоров'я, а міністер здоров'я Австралії був змушеним промисловця ми перекреслити свій закон/ Інтереси промислів і його капіталу в кожній державі паралізують всякий почин, зміряючий до охорони суспільства пе­ ред шкідливими відпадками тих промислів, самих їхніх виробів/прим, зо ­ рових передачників, папіросів, отруй типу ДДТ, всяких розприскувачів, ятомових горнил і т.д./ Ноли Амер. Т-во Лікарів Півн. Амер., її відділ для справ хворіб серця, видав для загалу малу книжечку із вказівками, щоб уникати товщів і м ’яса, то промисли тих виробів вимогли від лікарів дода­ ти, що ті вказівки торкаються лише хворих людей! Світова Організація Здоров’я є теж зв’язана інтересами капіталу і промислів. З цього внесок, що всякий почин до відродження мусить вийти від оди­ ниці, яка зрозумівши положення, почне від себе; поставить до себе відповід­ ні вимоги, впливатиме на своє довкілля, родину, громаду, нарід. Цей шлях звем о шляхом до сам оздійсню вання! Вправді є два модні рухи серед молоді і є серед них надійні познаки, але не знати в якому, оба рухи, напрямку підуть. В шестедесятих роках ми пізнали їх під різними назвами, особливо під назвою Т іп п і“ . Відомий гроф. теології, у І арвардському університеті, Гарвей Кокс, уважає, що краще не вживати різних назв, а особливо назви “Гіппі", бо вийти може ве­ лике непорозуміння; тому він пропонує уживати лишень дві назви, бо се­ ред цієї молоді вилонились два знаменні рухи,які різняться до деякої міри м іж собою , щодо їхньої ідеології. Уживаю нароком слова “ідеології11, хоч цієї тямки уникають мов чорт свяченої води, а чейже маємо до діла з дво­ ма в 1 азними ідеологіями. Г арвей К окс зве одних “нео-містиками11, а дру­ гих неомілітантами11; провідною ідеєю перших є “пири і роздумування11, других “співучащання11. Для перших є важне віддалитись від обов’язків праці, відірватись від лишень матеріялістичних цілей, святкувати пири при “р о к “ музиці, ґерілля-театру, діонізія-танків, грі світел, а все вбране у рамці обряду. З них постало і постає щораз більше політично чинних лю­ дей; більшість не йде за “старими лівими11, а навпаки зростає щораз то оільше зацікавлення теологічними питаннями, навіть окультизмом, астро­ логією і ясновидством. Чи позбудеться цей рух шкідливих здоров'ю нахи­ лів,а приймуть біологічні закони як провідні в їх життю, покаже будучність. Як я в дальшому викажу, біологічні закони не є їм цілком чужими, що скріплю є в нас надію, що відродження буде від підстав буття! Зате “воюючий напрям 11 наголошує участь кож ного у будові нового зразку суспільства у протилежність до “ неомістиків11, які наголошують за­ доволення одиниці. “В ою ю ч і11 мають видиво людини в суспільстві як під­ мет а не як воно є до тепер як предмет, не зважаючи на всяке окозам и­ лювання балаканиною про демократію. Н а їх думку мають бути розторощені не лишень проводирі сьогоднішнього зразку суспільства але й прис­ трої інституції, ними створені. Вони змагають до розгромлення світу дійсників /ф актів/ і силу тих дійсників. Це нагадує ідею месіянізму. їх знаме­ нує ть ж та ке прагнення до справедливости... щоб народи дотепер гноблені /дивне, мають на думці лишень чорношкурих/, убогі і молодь на будуче рі­ шала чи сгііврішала про свою долю. Коли неомістиків порівнює Кокс до “католиків11 то “воюючих" називає “протестантами1 1. .далі.,буде . п

69

АГ

тиаентст о

III

0

чті

X II Конґрес ТУСМ у ЗСА. У суботу 26 січня ц.р. в Д о м і У кр а їн с ько го В извол ьного Ф ронту в Нью Й орку відбувся XII Крайовий К о н ґр е с Товариства У к р а їн с ь ко ї С тудію ю чої М олоді ім. М іхн о в с ь ко го /Т У С М /. Після реєстрації деле­ гатів та гостей, К о н ґр е с офіційно відкрито молитвою. Голова о с е р е д ­ ку діяльности Т У С М -у в Н ью Й ор ку п-га В ір а Чума привітала всіх п р и ­ сутніх та побажала успіш них та корисних нарад. Була вибрана п р е зи ­ дія, яку очолив д. Іго р Зварич, теперіш ній голова С в іто в о ї П резидії ТУС М , і до якої увійшли п-ги О кс а н а Д ацьнів — головний секретар, та О ксана Ярема — заступник секретаря. З нагоди цього XII К о н ґр е су Т У С М од е рж ано 27 привітів — 14 п и ­ семних та 1 3 усних. Н айголовніш і з писем них привітів, які були відчи­ тані, були: від Б паженніш ого Патріярха Йосифа І, від Голови П роводу О рганізації У кр а їн с ь ки х Н аціоналістів, дост. Я рослава С тецька /п о ­ міш уєм о цей привіт в іншому м ісц і в цьом у числі, ред. “А в а н ґа р д у“/ , та недавно звільненого з м о с ко в с ь ки х концтаборів д. Валентина М ороза. М іж найголовніш ими привітами були: проф. С е м е н В о ж а ків сь ки й — У кр аїнськи й Визвольний Ф ронт та О рганізація О б о р о н и Чотирьох С вобід У кра їни /О О Ч С У / та м ґр. О сип Р ож ка — ЦУ СУМ . Після вибору різних ко н ґр е с о в и х ко м ісій , уступаю чі референти Крайової Управи представили делегатам с в о ї звіти. Звіти були подані в такому порядку: референт преси — п-га Марта Мачай, референт фінан­ сів - п-га Христя Ґерула, заст. голови на захід — д. Ром ан Василькевич заст. голови на схід — п-га Стефка Грицковян, екзекутивний заст. гол о­ ви — п-га О нсана Д ацьків, голова К ра й ово ї Управи — д. А нд рій Прятка. Після запитів та ко р о тко ї д и с ку с ії над поданими звітами, перша сесія К онґресу закінчилася. Д руга сесія почалася панелем на тему: “ Батько і син: Роман і Ю рій Ш ухевичі1'. П анепістами були: д.І.Зварич, д.А. Прятка, та д.М. Гри ц ко ­ вян. Панелісти обш ирно представили увесь діяпазон боротьби ген. x o d . Романа Шухевича-Тараса Чупринки, як Головно-Командуючого УПА, і участь Ю рія Ш ухевича в сучасному рухові спротиву в У кр а їні. В третій с е с ії К о н ґр е с у були пред ставлен і звіти п оод ин оки х К о н ґр е ­ сових ком ісій. У звіті м андатно-вериф икаційної к о м іс ії було подано, що в К о н ґр е со ви х нарадах брало участь 31 за реєстровани х делегатів та 11 гостей. О після відбувся вибір, нових о р га н ів К ра й о в о ї Управи. На пр опози цію ном інаційної ко м іс ії, до нової управи увійшли: д. Андрій Прятка — голова, п-га О кса на Я рем а — заступ, голови на схід,

70

/

п-га Ірна Ф а р іо н — заступник голови на захід, д. Ром ан Гош овський — секретар, п-га Христина Іванів — референт фінансів, д. Ігор Зварич — референт зо вніш ніх акцій, д. Ром ан Зварич — ідеологічний референт, п-га В іра Чума, д .В ікто р Потапенко, та д. С лавко Н естор — вільні чле­ ни; Контрольна К о м ісія — п-га О ксана Д а ц ь ків — голова, п-га Христя Ґерула та д. Р ом ан Василькевич — члени; Т овариськи й Суд — п-га Стефка Грицковян — голова, д. Ігор Я ворський та п-га Марта Мачай — члени. Четверта се с ія відбулася після вечері і була започаткована п р о гр а ­ м о в о ю д о п о від д ю новоо бр а но го голови — д. А ндрія Прятки. Опісля були відчитані резолюції Конґресу, які були прийняті делеґатами одно­ голосно. К о н ґр е с за кін чи вся відспіванням у кр а їн с ь ко го національно­ го гимну. Після закриття відбулася товариська “ вечірка" при звуках оркестр и “ В о д о т а й ".

2000 підписів для Ю. Шухевича А КЦ ІЯ Т УС М

У ДЕНЬ

С О Л ІД А Р Н О С Т И

Нью Й о рк, Н.Й. (Пресова Служба ТУС М ) — О с е р е д о к Діяльносте Товариства У кр а їн с ь ко ї С туд ію ю чої М олоді ім. М іхнов ського (ТУСМ ) успішно п р овів у Н ью Й орку Д ень Сол ідарности з українськи м и полі­ тичними в'язнями, що його влаштовують ко ж н о го року усі молодечі й студентські о р га н іза ц ії та товариства в дні 12 січня. М іж годинами 11 -ою перед полуднем і 5 -о ю по полудні кілька де­ сятків членів Т У С М -у в Н ью Й орку пікетували перед будинком совєтсьної м іс ії до О Н при 67-ій вулиці і Л е кс ін ґто н евеню. На розі Третьої евеню група студентів — членів Т У С М -у поставили столик і збирали підписи під о к р е м о ю петицією в о б о р о н і довголітнього в ’язня Ю рія Ш ухевича, яку опісля перешлють президентові Д ж . Картерові з про­ ханням інтервенію вати в с п р а ві звільнення Ш ухевича. Інша група роз давала інф ормативні летю чки, спеціяльно видані з нагоди Дня С о л і­ дарности, у яких не тільки насвітлено п о д ії в поневоленій У кр а їні, але та кож вказано на приклад дальш ої ко м у н о -м о с ко в с ь ко ї а гр е с ії в Аф­ ганістані. П ереваж аю ча більшість прохож их радо підписували петиції й читали летю чки, бо, як відом о, наставления ам ери канських с п ів гр о ­ мадян до с о в є тс ь ко ї ім п е р ії набагато зм інил ось в нористь поневоле­ них народів. У той ж е час п оо д ин окі члени Т У С М -у з активною д о п о м о го ю В. М ороза, збирали теж підписи та роздавали літературу на долині міста Н ью Й орку, головно біля Будинку О У В Ф на 2-ій евеню. В сього разом роздано понад 4 0 0 0 л е тю ч о к та деяку нількість брош урок про Ю рія Ш ухевича та зіб рано біля 2 0 0 0 підписів. Інф ормації про а кц ію Т У С М -у були передані телевізійною станцією C l-Б і-Ес (русло 2) у вечірніх новинках, а та кож були згадані деякими радіостанціями, головно W NVS-FM , кореспондент якої провів та­ кож телефонічне інтерв’ ю з гол о во ю О с е р е д ку Діяльности ТУ С М пан­ ною В ір о ю Чумою .

71

Крутянська голодівка в Лондоні З приводу річниці Крутянсьних Г е ро їв понад сім десят українських молодих патріотів націонал істів ( у подавляю чій більшості сум івки і сум і в ц і , але й теж декілька пластунів) голодували двадцять чотири годи­ ни від полудня п’ятниці 25 січня ц.р. до полудня суботи 2 6 січня — пе­ ред будинном большевицьної амбасади в Л ондоні. У холодну зим ову ніч молодь запалила см ол оскипи, і при їх світлі перед ам басадою м о с ­ ко в сько го окупанта відчитано резолю цію (яку схвалено од но го л о с­ но) в о б о р о ні У країни, за її волю і незалежність та за звільнення у кр а ­ їнських політичних і релігійних в 'язн ів на чолі з Ю рієм Ш ухевичем. Резолю ція спрям ована до брітанських парляментаристів з апелем д а ­ ти підтримку цій акції. Д ем онстраційна акція нашої м олоді проходила під гаслом: «С ам о­ стійність У кр а їн і! Воля укр аїнськи м політичним в ’язням!!» Численні транспаренти з прізвищ ами українсьних в’язнів — Л у к ’яненка, Руденка, Бердника, Матусевича, М ариновича і багатьох інших тепер чи раніше засуджених, вимагали їх звільнення. На транспарентах видніли п різви ­ ща теж давно засуджених бійців О У Н і УПА., яні ще д о сі караються по м оско всь ки х концтаборах. Треба радіти, що укр а їн с ь ка молодь невтомно і жертовно стає в о б о р о н і сам остійности У кр а їн и та її борців — українських політичних в'язнів, що їх окупант засуджує на д о в гі роки тю рем і концтаборів! Т р е ­ ба закликати молодь в інших країнах, щ об теж включалася в акцію , ко ­ ли її зв ’язувати з подіями в А ф ґаністані і притягати до наших акцій аф­ ганців, які радо співпрацю ю ть з А Б Н , як це вказує наша широка акція в ЗС А, а теж у Д анії.

Таким чином українська нація платить «данину» не тільки матеріяльними добрами, але навіть психіку та ін­ телект її експлуатують на користь чужинців. І не тільки панує Україною цар-чужинець, але й сам Бог зробився чужинцем і не вміє української мови. Просвіта за н е д б а ­ на, культура знівечена і темрява панує скрізь поУ кр а'н . І через 247 років по Переяславській конституції «вільний і рівний» українець відграє ще гіршу ролю ніж колишній ілот, бо в ілота не вимагали принаймні інтелектуальної «данини», бо від ілота не вимагали любови й прихиль­ н осте до своїх гнобителів, бо ілот розумів свій гніт, укра­ їнець ж е тільки відчуває його. Така то є логіка п о д ій і та­ кі її наслідки. І от посеред таких л ихих обставин ми зій ­ шлися докупи, ми згром адилися в о дн у сім’ю перейняті великим болем та жалем до тих страждань щ о вщерть наповнили нар одн ю душу і — хай навпаки логіці подій ми виписали на свому прапорі: «Одна , є д и н а , н е п о д іл ь н а , в іл ь н а , с а м о с т ій н а У к р а їн а в ід гір К ар­ п а т с ь к и х а ж по К а в к а з ь к і» . М и ка л а М іх н о в с ь н и й “ С а м о с т ій н а У к р а їн а " 1900

72

НАУКА І БОРОТЬБА X I I Еврошйський Зимовий Табір С У М ім . Г ен.-Х ор. Романа Ш ухевича і Ю р ія Ш ухевича У днях від 22 грудня 19 79 р. до 1 січня 19 8 0 відбувся XIІ Европейський зимовий табір (ЕЗТ) дружинників С УМ у виховно-відпочинковій оселі «Франкополе» в Бельгії. Оселя постійно розбудовується і в майбутньому стане модерним, для студійно-конференційних цілей центром зустрічей. У минулому році 8 нових огріваних кімнат було приготовано для табору, в наступному будуть закінчені простора заля та інші кімнати. Цей Зимовий табір нараховував 1 00 учасників дружинників і сеньйо­ рів С УМ , включаючи членів команди, інструкторський та технічний склад. Це число в історії зимового таборування С УМ — рекордове. За країнами учасники діляться наступно: з Англії — 39, Німеччини — 25, Бельгії — 22, Франції — 2, Австралії — 3 Г о л л а н д і ї — З, З С А — 1. Більшість учасників — це молодь, у віці від 18 до 25 літ, багато з них походять з мішаних тсдруж були студенти й професіоналісти — всі сповнені діяльністю й творчим за­ палом. Табір відкрив від імени Европейської конференції С УМ інж. Іван Левицький, голова К У С УМ у Бельгії. Він передав ведення табору команді в наступному складі: Андрій Гайдамаха — комендант, О дарка Іванчук — писар, Орест Філь — фінансовий, Ігор Хохоляк — господарчий, Віра Гай­ дамаха — програмова, Галя Костю к і Славко Тимчишин — бунчужні. Д о

З и м о в и й “ п о х ід “ ... на Ф р а н н о п о л і

73

технічного звена увійшли: Славна Содорук, Лариса Ткачук, Ірка Коваль­ чук— відповідальні за харчування табору, Зенон Коваль — відповідальний за квартирування, Ю р ко Романець — відповідальний за ранішний прорух та ведення буфету, Галя Старик — медсестра, Ігор Щ у р — відповідальний за безпеку табору. Програма табору — 45 теоретичних годин — складалася з семінарійного циклу на тему визвольних та протирежимних революцій (керівник д-р В .К осик), з доповідей , праці в гутках (авторський плякатовий і д еко­ раторів), з успішної вечірньої мандрівки (керівник Ю . Романець), з ав­ торського вечора, присвяченого В. М орозові і творчості «заґратованих поетів» (режисер І. Щ ур), з прощального вечора на високом у товарись­ кому й культурному рівні (за вечерю відповідальна Галя Костюк, а за про­ граму Марніян Панчук), зі зустрічі Н ового Року під звуки оркестри«Опришки» з Льєжу. Цикл семінарійних доповідей на тему «Визвольні й протирежимні ре­ волюції в новітній історії» відкрив вступним викладом з теорії й соціології революції д-р Володи мир Косик, викладач УВУ, який керував семінарем. Семінарійні доповіді виголосили: д-р В. Косик — вступ і українська, к о ­ зацька і російська революція (1 9 1 7 p.), Іра Капустинська — англійська, Віра Коваль прочитала реферат Зірки М ацю к — голляндська, Богдан Б о ­ бин — реформація, Ю р ко Романець — американська, З енко Коваль — французька. Петро Зґвеля — італійська революція. Ці доповіді доповнив д-р В К о с и к загальним викладом про українську козацьку революцію 1648 року, російську революцію 1917 року та укра­ їнську національну революцію 1 9 1 7-19 18 р о к ів .К р ім цього, над причи­ нами, перебігом і наслідками кожної з революцій працювали в рамках семінара окремі групи, які здавали потім свої звідомлення. Цей цикл с е ­ мінарійних праць закінчився заключним викладом д-ра В.Косика. Викладачами на інші теми були: почесний член С УМ Валентин М ороз — «Національні стосунки в С С С Р і національні рухи», «Геополітичні підста­ ви української державности», «Третя еміґрація», «Акція 2 9 3 .19 80», мґр. О. Коваль, голова Центральної Виховної Ради С УМ — «Тисячоліття Хрищення Руси-України», Мирон Митрович — «Українська музика» — іс ­ торія й характеристика, Богдан Бобин — «Українські політичні в’язні», Віра Гайд ам аха— «Вертеп», «Ідейні заложення СУМ», Галя Х ом ’як — «Студентські розрухи 60 pp.,», Ю р ко Романець — «Спогади з в'єтнамсь­ кої війни», Андрій Гайдамаха — «Наслідки Г е л ь сін сь ко ї конференції». «Українсько-жидівсьні стосунки». Висвітлювали діяпроглядки («Історія УПА,» табори СУМ і репортаж з приїзду Валентина М ороза до Бельгії) й фільми (табори СУМ, урочистос­ ті в 20-ті роковини смерти С. Бандери в Мюнхені) Б. Качмарський і П. Липа. Велике враження на учасників справила присутність Валентина М оро­ за і його чіткість вислову й незвичайна простота у спіш уванні з т а б о р о в и ками. Його ідеї та постава були прийняті з одушевлениям і стали джере­ лом духового піднесення та наснаги. Зі свого боку таборовики дали гостеві

74

V

А

-

%

И i-jS ,

Таборовими на заняттях

відчуття справжнього сумівсьного таборування. Від’їхавши після п'яти­ денного таборування, Валентин М ороз дав знати, що «затужив за франнопільською атмосферою».

25 грудня 19 79 відвідав В. М ороз українську громаду в Лімбуржчині, яка вітала його в своєм у лростірному> Народному домі. Під час XII ЕЗТабору відбулося також дводенне засідання Европейської конференції С УМ під керівництвом Віри Гайдамахи, голови НУ С УМ Німеччини. У Конференції взяли участь: Я. Рутковський і С. Содорун (Англія), інж. І. Левицький і Б. Качмарський (Бельгія) М. Митрович (Франція) та О. Іванчук (Англія). Команда XII Европейського зимового табору вислала від учасників привіти Ієрархам Помісної Католицької Церкви і УАПЦ, зокрем а Блаженнішому Патріярхові Йосифові, та учасникам Семінару С УМ -ТУС М в Елленвілі, що відбувався в днях 2 6 -3 1 /1 2 / 1979. С ум івсьна П ресова С луж б а (СПС)

75

. глибини душ і схвилювала українську громадськість в Україні, а зокрема воїнів революційної ОУН і УПА, борців двоф ронтової війни української нації після проголошення відновлення країнської Держави 1941 року проти німецьких і російських наїзників, учасників усенароднього повстання ОУН-УПА 19421953 років — пресумна вістка про передчасну смерть у наслідок тюремних переживань і большевицьких катувань однієї з героїнь ОУН-УПА

ся. пам. Галини Дидик в ід о м е п с е в д о — А Н Н А довголітнього провідного члена Організації Українських Націо­ налістів (ОУН), Обласної Провідниці Українського Червоного Хреста У1ІА Тернопільської Обласіи, Заступниці Провідниці Чер­ воного Хреста УІІА, З в ’язкової Головного Проводу ОУН і його Го[ лови сл. пам. Тура (Романа Ш ухевича-Тараса Чупринки-Р. Лозовського). Галина Томівна Дидик народилася 1912 року в селі Шабалин, Бережанського району, Тернопільської области. За професією вчителька.

І

76

Покійниця стала членом ОУН у ж е в молодих роках і своєю відданістю справі визволення, ідейністю та відвагою здобула собі довір’я провідних чинників революційної ОУН. Остання її функція була найбільш довірена й відповідальна — це пост зв ’язкової сл. пам. Голови Проводу ОУН в Україні, під ворожою окупацією, серед страшних тенет М ҐБівської машини стеження та системи терору. Схоплена 5 березня 1950 року біля Головної Квартири Головного Командира УПА і ОУН — після спроби перестерегти його перед наступом збройних частин МВД — заж ила отруту, але її врятовано для вимушення зізнань. Вона мужньо витримала тортури, втративши здоров’я назавжди. Окупантський «суд» засудив її на 25 років тюрми найсуворішого^ режиму, з яких понад 15 років перебувала у найважчій Владімірській катівні, решту в Верхнє-Уральському, а останні роки з 1968 в Мордовії (табір 6). Звільнена 24 березня 1971 року з забороною перебувати в рід­ них сторонах. Після заслання в К азахстан, переїхала на коротке перебування в Західню Україну 1972 до Бібрки, але настирливо переслідувана з боку К ҐБ , осіла в Хрестинівці в Черкащині, де працювала в дитячому садку, звідкіля її теж прогнали. Отже до­ живала віку без праці на прожиток. В аж ко хворіючи від наслідків заж итої отрути, тюремних ка­ тівень, язви шлунка, сердеш ної недуги, а останньо ще й виразки дванадцятки — відійшла від нас у вічність героїв і мучеників за Україну й Христа. Н езабутня Анна померла на удар серця 25 грудня 1979 в Хрестинівці, де її похоронено 27 грудня 1979 року. Галина Дидик це був тип націоналістки, з якої променювала людська велич, бо суть не так у самій смерті за ідею, як в об’яв­ леній смертю за неї людській величі. > се життя Покійної була ж урба за друзів, за близьких, за борців за ідею. Вона не прагнула нічого для себе. Останнім, що отримувала, ділилася до кінця свого, повного терпінь і гордого переношування їх , життя з її духово й ідейно рідними. Вона належала до тих героїв, які у своїх альтруїстичних на­ ціональних, патріотичних чинах не відчувають своєї самопожерт­ ви, самопосвяти чи самовідречення, але, живучи для друзів своїх, для справи визволення, знаходять у тому самовиявлення, самоздійснення своєї героїчної істоти, а не самозаперечення, чи само­ відречення себе! Вона знаходила суть і зміст свого ж иття у житті других. Це була людина найблагородніших якостей душ і, моралі, характеру, в основі якого леж ало самосповнення себе в ідеї України, як її, цієї вічної України, нерозривна частка, що разом з нею житиме вічно в наших серцях і душ ах, у вічній пам’яті української нації, яка буде завж ди горда на свою героїню-мученицю Галину ДидикАнну. Вічна слава і пам’ять Провідниці Червоного Хреста УПА, провідному членові ОУН Галині-Анні Дидик! Провід Організації Українських Націоналістів (ОУН) вислов­ лює своє найсердечніше співчуття усій Родині і близьким Гали­ ни Дидик в Україні й на чуж ині та схиляє у глибокій пошані голову над могилою цього борця за Суверенну Соборну Україн­ ську Державу! Провід закликає українську громадськість вшанувати святу пам’ять Покійної Вогослужбами й молитвами за спокій Її душ і в неділю 3 лютого 1980 року. ПРОВІД м .п . у

УКРДЇИ СЬКИ Х н а ц і о н а л і с т і в (ОУН)

77

КНЯЖИЙ Д А Р РОБІТНИКА Фундація СУМ ім. проф. Григорія ВАЩЕНКА одержала щедрого Жертводавця Михайло Корнійчук, уродженець українського Полісся, перебуває в Бельгії, куди в 1947 р. прибув на працю в копальнях вугілля. Спочатку поселився в Л ім бурж чині, де внпючився в укр а їн ське о р га н ізо в а н е життя, будучи членом У Д К і С У М , при чому виконував різні функції в Управах м ісцевих гром адських клітин. З г о ­ дом перейш ов до в а ж ко ї праці в каменьоломах біля Л ьєжу, де й досі живе, як пенсіонер. Не зваж аю чи на важ ку виснажливу працю, я ко ї ніколи не боявся, бо виріс на переконанні, що людина створена для праці і тільки в праці м о ж е себе повністю як людина проявити, д. Михайло Корнійчук не поривав ніколи з кни ж ­ кою. В ін є довголітнім передплатником чим и х а й л о К о р н ій ч у к членних укра їнськи х часописів і журналів, а зо кр е м а сум івських — “А ванґард у" й “ Крилагих“. Н ем ає такої укр а їн с ь ко ї книжки, яка появляється в продаж і, якої зін не купив би і то не тільки для ф інансової підтрим ки укр а їн с ь ко го друкованого слова, але також для задоволення св оїх духових потреб жадібного знання Читача. С в о ї патріотичні почування д. Михайло Корнійчук мав нагоду провірити неодноразово, коли виринала потреба д опом оги укр а їн ській м о ­ лоді в її діяльності, або для участи в загально-національних імпрезах поза Бельгією. Д есятки, а м о ж е й сотні тисяч ф ранків п ішли на п о тр е ­ би молоді з трудової кишені д. Михайла , який ніколи не скупився, ка­ жучи: “ щоб тільки з них щось путнє виросло". Ця ж ертовність дійсна та­ кож і на всі інші національні справи, я к на Ф онд О б оро ни У країни , Визвольний Ф онд, чи інші з б ір ко в і акції, яких не бракує. І оце наш друг Михайло, почувши , що у Видавництві С УМ уж е час­ тина творів, спадщини проф. Григорія Ващ енка, лежить складена до друку, без уся ко го вагання вирішив прийти з ф інансовою підтрим кою , вносячи свій Княжий Д а р в сум і 1 0 0 .0 0 0 бфр. на випуск цих цінних т в о ­ рів. В цей с п о с іб Д р у г Михайло Корнійчук став одним з перших Ф ун­ даторів заплянованої вж е раніш е Ф ундації С У М ім. проф.Г.Ващенка в 100-ліття від його народження. С п од ієм ось, що жертовний приклад д. Михайла Корнійчука знайде своїх послідовників серед сеньйорів С У М , а також серед прихильно­ го до С УМ громадянства. Завдання наші великі і важливі, коли йдеть­ ся про вирощ ування нашого м олодого ідейного покоління на службу Б огов і й У кра їні. Ми вітаємо д.Михайла Корнійчука з його Княжим Д а ­ ром і радітимем, коли за його прикладом підуть інші. Ф у н д а ц ія СУМ ім. проф . Г. В а щ е н ка

hf

а ста иажаємо

30.9.1979p. в Ф ілядельфіїзвінчали­ ся Зенон Б Л А Г И Й і Оля М А К С И М Ю К . Чин вінчання в катедрі Н е­ порочного Зачат т я довершили оо. канц.Р.Москаль, о.М.Канаван і о. кап Р.Мірчук. Зенко член ООЧСУ і муж. хору “Прометей“, а Оля активна сумівка відбула низку таборів і була виховницею СУМ. Випусниця Нашої Укр. Школи та закінчила унів. студії. Співає в тріо “Соловейки". На весільному принятті, на за ­ клик старости д.М.Солтиса, гості ст али 143 дол., я к і розділено по 50 дол. на “Авангард“ і “Крилаті“, а 43 дол. на радіопрограму УВФ. Збірку провели пп. Д.Рущ ак і В. Ткач Всім гостям, старості та збира­ чам щира подяка, а Молодій Парі багато Щастя і М ногих Л іт !

Звінчалися 20.10 1979 р. — члени О-ку СУМ ім. Павлушкова в Чікаґо Вікторія КУЛЬЧИЦЬКА з Романом К АВК О Ю . Тайну подружжя уділив о.М.Бутринський в церкві св. Воло­ димира і Ольги. Батьки Віктори, Пилип і Анна подбали про її національне виховання. В СУМ Вікторія одержала 2-ий сту­ пінь впорядниці. Студії закінчила бакалавратом з мистецтва. Є активна в танц. ансамблі СУМ “Україна. “ Роман, синТеофіля йМарії, впоря­ дник СУМ 2-го cm. і виховникроя. Має бакалаврат з психології і магістерку з адміністрації підприємств. Н а весільному прийнятті вітав Молодих д.Мирон Куляс, голова О-ку СУМ ім. Павлушкова. Батьки Мо­ лодої склали пожертву — 50 дол. на “К рилат і“ й “Аванґард“. Батькам щира подяка^ Молодим бажаємо щасливого й успішного життя Спасибі.

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД “АВАНҐАРДУ11 Австралія Аделяіда: 0. Волинець — 5 дол. Мельбурн: С.Лисенко —4дол., 0 .СУМ з нагоди 5 літ т я хору “Черемош" 42.50 дол. /також на “Крилат і“ — 42 .5 0 дол./ Канада Торонто: В. Бицик — 5 дол. /також на “Крилат і“ —5 дол./ Судбури: З весілля Ірки Радомськоїз Є. Гарасимовим — 25 дол. /також на “Крилат і“ — 25 дол. Гамільтон: Кредитова Кооператива “В ІР А “ —25 дол. /також на “Кри­ ла т і“ — 75 дол/ Монтреаль: В. Білінський — 10 дол. /також на “К рилат і““ — 70 дол./ Франція Труавіль: Ю. Ющишин — 5 ффр. П ариж : М.Бублинський — 45 ффр.. Петро Плевако — 120 ффр. /також на “Крилат і“ — 120 ффр./ Німеччина Гановер: М . Кловак — 2 нм Мю нстер: В. Мосса — 12нм /також на “Крилаті“ — 12 н м / Мюнхен: І. Холявка — 7 нм /також на “К рилат і“ — 7 н м / Бельгія Ш арлеруа: М . Лопатчак - 100 бфр. Тюмед: 0. Долинський - 100 бфр., І. Пунда - 100 бфр. ЗСА Кл івленд: С. Кріслатий — 2 дол. Ч іка ґо ім. М .Павлуш кова: Булава Дружинників СУМ — 329.16 дол.

З весілля В. Кульчицькоі і Р. Кавки -- 25 дол. / також на “Кри­ лат і — 25 дол./ З весілля Зенона Благого з Олею М аксимюк — 50 дол. /також на “К рилат і“ - 50 дол./ Філадельфія: С. Волянюк, з христин Андрія-Романа Кулинича - 2 5 дол. / також на “К рилат і“ — 25 дол./ Бруклин: Відділ ООЧСУ — 1 0 дол. /також на “К рилат і“ — 1 0 дол./

Вепинобрітанія Лондон: ікж.В.Олееьш —4.50 ф.ст. /також на “Крилаті“ —4.50 ф.ст./

Шановним Жертводавцям і Збирачам щире Спасибі а хорові, Молодим Парам і Похресникові М ногих і Щ асливих Л іт !

З РОДИННОЇ НАГОДИ НА СУМІВСЬКУ ПРЕСУ В родині архітекта М ихайла й Павлини Кулиничів у Філядельфії, ЗСА^ідбулося в дні 2 6 .1 .1980р. хрищення їх сина Андрія-Романа, що його довершили о. Роман Мірчук, капелян місцевого СУМ івиховник та о. д-р І. Білянич, парох церкви Царя-Христа. Хресними батьками були сумівці Марія Кононенко і Володимир Волянок. На принятті, яке відбулося з т ієї нагоди в Д о м і Української Молоді, де всі присутні раділи, вітаючи щасливих батьків, на заклик д. М. Солтиса присутні склали 70 дол., які призначено по 25 дол. на сумівські журнали “Крилаті“ й “Аванґард“ та 20 дол. на радіопрограму УВФ. Щасливим батькам,родині й гостям — щира подяка, а Андріеві-Романові — обильних Божих ласк і М ногих Л іт ! М. Солтис

80

З М І С Т стор. З А ГА Л Ь Н І ТЕМИ ЦУ С У М : Борись за Україну —М и Волі Сини! .................................................. 7 ЦУ С УМ : 1980 —Рікоборони Юрія Шухевича ................................................. 8 Ярослав С тецько: Немає альтернативи до ОУН, привіт для ТУСМ... 10 . . . :Патріярх КатакомбськоїЦеркви ............................................................. 12 М аркіян Беркут: Роман Шухевич — Тарас Чупринка — Символ Культу Українськоі Зброї........... 14 Олесь Б ердник: Терновий вінець України .................................................... 20 О лесь Бердник: “Заповіт Христа“ ............................................................. 24 . . . : “За свободу наших народів!“ звернення злагерів .................................... 27 О. Тихий: Про село в Україні ......................................... ........................... ЗО З іновій Красівський: 0 , Земле м оя! ............................................................. 32 Василь Карпінський: Л екції Крутянського бою........................................... 33 ІД Е О Л О ГІЧ Н І ТЕМИ Роман Зварич: Вступ до політичних наук, 3 . ............................................... 34 Денис М ужилівський: Дещо проутопії, 2 ., .................................................... 37 Н А У К А -К У Л Ь Т У Р А -М И С Т Е Ц Т В О Д -р А. Губач: Нестача хліба в СССР і їїпричина .......................................... 42 ПО Е ЗІЯ -П Р О ЗА . . . : Олесь Бердник ............................................................................................... 47 О лесь Бердник: ПісняНадземна — Шукачевітайни ................................. 49 О лесь Бердник: Пісня Надземна, поезія ....................................................... 52 Петро Кізко: Мої Спогади, 6, закінчення ........................................................57 В И Х О В Н И КИ К Уш инський: Виховання характеру, волі та темпераменту.................. 62 Ф ІЗ И Ч Н А КУЛ Ь ТУРА Д -р С тепан Зощ ук: Творча уява — до самоздійснювання............................ 65 У К Р А ЇН С Ь К Е С Т У Д Е Н Т С Т В О В С В ІТ І . . . : X I I Конгрес ТУСМ у З С А ........................................................................... 70 . . .: 2000 підписів для Ю. Шухевича, з акції ТУСМ ....................................7 / . . . : Крутянська голодівка в Лондоні..............................................................72 С У М В Д ІЇ С П С '.Наука і боротьба / X I I Европ. Зимовий табір— Франкополе/ ......... 73 Некролог — сл.п.Галина Дидик. .........................................................................75 К Н Я Ж И Й Д А Р РОБІТНИКА - М . Корнійчук ................................... 78 Щ АС ТЯ БАЖ АЄМО

Вікторія Кульчицька і Роман Кавка, 3 енон Благий і Оля Максимюк... .7 9 П О Ж Е Р Т В И НА П РЕС Ф ОНД “А В А Н ҐА Р Д У “........................................ 80 На обкладинці: Світлини — Юрій Шухевич і син Роман .............................. / — Похорон улюбленого українського Композитора — замор­ дованого К Ґ Б — В. Івасюка........................................................ I V