Авангард (ч.15)

Ціна 50 пф.

ЧЕСТЬ УКРАЇНИ! ГОТОВ БОРОНИТИ!

ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОЛІ н а Рік III

Е М ІГР А Ц ІЇ

Жовтень 1949

Ч. 2 (15)

С в я т а П о к р ова День С в я тої П ок рови з найдав­ н іш и х часів, з доби к н я ж ої У к ­ раїни відзн ачається наш им н ар о­ дом , я к світлий д ень перем оги над в орогом у д овгом у ланцю гу н аш и х змагань за вол ю . Ц е свя ­ то було традиційним та к ож у н е­ вм и р ущ и х лицарів С ічі Запо­ р ізь к ої, від н и х вон о п ерейш ло д о у к р а їн ськ ого в оя ц тв а н ов и х часів. Іменем Св. П ок рови звал а­ ся за п орізьк а ц ер к ва на остр ові Х орти ц і, щ о в ній м олилася вся Січ, п р ох а ю ч и М атір Б о ж у д о ­ пом огти в славних діл ах своїх. О браз П ок рови бу в розш итий на к ор огв а х і знам енах к озац ьк и х, п рон есен и х к р ізь вир бор отьби з татарами, туркам и, поганами і інш ими ворогам и У країни. Н ай­ ви зн ач н іш і перем оги н аш ої нації чи це бу д у ть легендарні п ох од и гетьмана К он аш ев и ча -С агай д ач ного, овіяні сл авою б о ї Б огдана Х м ел ьн и ц ького чи Івана В и гов сь к ого були доверш ен і з об р а ­ зом Св. П окрови , щ о м айорів на обк у р ен и х димом п рапорах. В се к озац тво — в ід К убан і д о Дону — прийняло це свято. В он о за в ­ ж д и нагадувало їм про гомін в и з­ в о л ь н о ї зброї, си м вол ізувал о п е­ р ем огу над мукам и поневолення. У н ові часи, в п ол у м ’ї п ер ш ої св іто в о ї війни, к ол и У країн а зн о­ в у заявила своє п ра во на д ер ­ ж а в н е ж и ття, на бой ов и х знаме­ н а х н аш их в ій сь к о в и х ф ор м ац ій з ’я вл я ється образ Св. П ок рови — сим вол н евм и рущ ости н аш ої в и з­ в ол ьн ої ідеї і заступництва Б ого­ м атері над У країн ою . О дин з ж и в и х п а м ’ятників ти х ч а сів — вел и к е знамено П ер ш о­ го С іч ового імени Гетьмана До­ р ош ен к а п ол к у С иньої Д ивізії з 1918 р. з велетен ськи м виш итим

на н ьом у обра зом П окрови, зб е­ р еж ен и м до наш их днів, ствер ­ д ж у є сп а д к ов ість тр еть ої д е р ж а в ности. Під прапором із Св. П о­ к р о в о ю ходил и за п ор ож ц і на ту р ­ ків, під таким ж е прапором би­ л ися їх нащ адки з новими в о р о ­ гами вітчизни. Ц е р озк р и в а є б е з ­ см ертн ість н аш ої національної традиції, того д у х у зап орож ц ів, щ о обум овл ю вав зв и тя ж н ість у легендарні часи Січі.

Сумівці

на

спортових

вправах.

В загравах д р угої св ітов ої в ій ­ ни к р а щ і сини н аш ого народу зн ову п ід н ося ть прапор змагань за вол ю . З бройне рам ’я у к р а їн сь ­ к ого нар оду — У к р а їн ськ а П ов­ стан ська А рм ія, п ор од ж ен а і п р ося к н у та ідеям и О УН , під п р о ­ водом У к р а їн сь к ої Головної В и з­ вол ьн ої Ради стала до б о ю за в о ­ лю і н еза л еж н ість У країни. О б’є д ­ нані великим поривом , пройняті прогр еси вн ою в и звол ьн ою ідеєю , вони - з титан ічною м у ж н істю в и с­ тупили проти о б о х ок уп ан тів і св оєю к р о в ’ю та зв и тя ж н істю п е­ ред у сім світом зам аніф естували

н еп оборн у в ол ю у к р а їн сь к ої Н а­ ції ж и ти св оїм сам остійним д ер ­ ж авним ж иттям. У к р а їн ськ а П овста н ськ а А рм ія та її ідейний і пол ітичний п р о в о ­ ди ж и в л я ться незлам ною вол ею ук р а їн ськ ого н ар оду д о сам остій ­ ного д ер ж а вн ого ж и ття. Вони гу р ту ю ть у в е сь у кра їн ськи й на­ рід до в ж е недал екого оста точ ­ ного і ви ріш альн ого зу д а р у з споконвічним ворогом . У св о їх гер оїч н и х змаганнях вони не забули за п ор ізьк и х ли ­ царів, щ о ш анували день С вятої П окрови, як своє свято. Й дучи за їх прикладом , н овітні борц і за в ол ю У країн и зробили день Св. П ок рови св оїм святом . П о с. тан ов ою У ГВ Р в ід 30 травня 1947 р. День С вятої П ок р ови визнано за д ен ь п остання У П А 1 її свято. У к ар п а тськ и х горах, л іса х В о­ лині, у числен н и х н еприступн их для в о р о ж о г о ок а табор ах і к ри ­ їв к а х, зу стр іч а ю ть вони ц е тра­ диційне за п ор ізьк е свято, св я то зброї, н еп охи тн о вірячи, щ о Б о ­ гоматір, як і к олись, за хи сти ть їх рідний край в ід ч у ж и н ец ьк ої невол і і простя гн е над ним св ої шати. Ця світл а в іра й гл и бок е пере­ конання зб у д ж у є сили наш ого народу, дає й ом у н ов у ріш уч ість , запал ю є новим п а тоєом б оротьби . І в д ал ьш ом у ви ріш альн ом у змагу, щ о п ринесе в ол ю й щ астя У країні, у кра їн ськи й нарід не перестан е підносити

св ої моління

д о п ресвя тої Б огом атері, щ об В о ­ на

покрила

Святим

н аш у

П ок ровом

країн у і

дала

своїм їй,

як

не раз у ж е давала, перем огу над злом

в

ім’я Х р и ст о в о ї

П равди.

9

АВАНГАРД

Петро Карпенко-Криниця

Обличчям до воюючої України! (З доповіді, виголошеної 28 . 8. 4 9 р. на сумівському святі в Н. Ульмі) С л ова б езсм ер тн ої Л есі У к р а їн к и „б о р и сь і д о ­ б у в а й ся Б атьк івщ и н и , бо п р и й д еться за ги н у ть у вигнанні ч у ж о ю -ч у ж е н и ц е ю , в н есл а в і” , н іби с п е ц ія л ьн о зв ер н н і до нас, н езнаного вел и к ій п оетц і пок олін н я. Глибин у ц и х сл ів ми сь о го д н і в ід ч у в а є ­ мо особ л и в о бл и зько, б о стали вони зм істом н аш ого ж и ття , в и я в ом н а ш и х п ори вів, гол осом д уш і, а о т ­ ж е і невідк л и ч н и м ім п еративом . М о ж н а в з в ’я зк у з цим говор и ти п р о тра гізм доби, к р и ч у щ у н е сп р а ­ вед л и вість, я ка т р ію м ф у є в н а ш і д н і і я к а зробил а для н ас таким и ак туал ьн и м и сам е ці сл ов а в ел ет­ ня у к р а їн с ь к о ї д у х о в о ст и , ал е од н оч а сн о н е м ож ем о не б у ти гордим и з того, щ о в о с н о в і н аш ої св я щ ен ­ н ої б о р о ть б и л еж и ть гл и бок и й традиціонал ізм . І якщ о п ів сто л іття том у М и кол а М іх н о в сь к и й с тв е р д ж у в а в , щ о „с у ч а с н а м ол одь У к р а їн и в в а ж а є себе безп осер ед н ім сп ад коєм ц ем Ш евч ен к а , тра ди ­ ції її й д у ть до М азепи, Х м ел ь н и ц ь к ого та к ор ол я Д анила” то ми, сьогод н іш н я , зок рем а с у м ів сь к а м о­ лодь, з повн и м п ра вом м ож ем о ск а за ти ц е ж саме п р о себе. Г ор д ість з п р и н а л еж н ости д о в ел и к ої с в о б о д о л ю б и в ої н ац ії й того, щ о ми іс т о р іє ю п ок л и к ан і ви­ к он ати за п овіти н аш и х п р ед к ів, за ста вл я є н ас гл и ­ б о к о р озум іти , зн ати й в ід ч у в а ти в ел и ч і ск л а д ­ н ість завдань, я кі сто я ть п ер ед нами. Н аведені сл о ­ ва Л есі У к р а їн к и сам е й ф о р м у л ю ю т ь ці завдання, завдання м ол оді, щ о опинил ася на скитальщ ин і, але м у си ть „д об и в а ти ся Б а ть к ів щ и н и ” , вигнати з неї в ор ога й в ідн ови ти св о ю в л а сн у д е р ж а в у . Б о о с ь к о ж е н з нас в ід ч у в а є п ор у ч се б е п л еч е св ого друга, ми весел і, б о ми м ол одь, зд ор ов а ж и т т єр а ­ дісн а м ол одь. А л е нам ч о г о сь бр а к у є. Н а с щ о с ь м учить, я к х рон ічн а , уїдл и ва й ту р ботн а недуга. І тод і нам с т а є ясн о, щ о ноги н а ш і т о р к а ю т ь с я ч у ­ ж о ї землі, оч і б а ч а ть ч у ж и й к раєви д , в у с т а п ’ю ть п ов ітр я ч у ж е . І це п ри ч и н а н аш ого н есп ок ою , мук, я к о їс ь н осталгії. М и в ід ч ув а єм о, б о н е м ож ем о не від ч ути гір к оту с к и т а л ь с ь к и х д ор іг і н есказан н у ту гу за Б а тьк ів щ и н ою , з я к о ї п іш л и в світ, у в и г ­ нання, щ о б ж и ти н ею і, головне, б о р о т и ся за її в и ­ зволення. Ч им дал і в ід д а л я єм ося в ід р ід н ої землі, то ста є вон а д о р о ж ч о ю нам, ч ітк іш е зв у ч и ть в у ш а х к ол и ск ов а пісня, яку, с х и л я ю ч и сь над к о ж ­

ним з нас, сп ів а л а мати в д а л ек і безсон н і н оч і і навчала л ю би ти дім рідний, л ю д ей св о їх , свій К рай і йти за н ього в огон ь і п ек л о. Щ ор а з б іл ь ш е в ід д а л ю вен н я в ід Б атьк ів щ и н и , р озп ор ош у в а н н я п о ч у ж и н і, р о з д м у х у є в сер ц я х н а ш и х н а д л ю д ськ у н ен а ви сть д о ворога , щ о ск р ізь к оп а є нам м огилу, в ід к р и в а є в с е н ов і й н о в і ф р он ти , я к і ми м усим о трощ и ти , щ об бу ти в н аступ і, б о са м е в п ер ш у ч е р ­ гу н асту п за б е зп е ч у є п ерем огу. М ета і за соби в о р о гів н а ш и х в ж е здавна ясні. Т а к зван и й гум анізм бол ьш евй зм у, н а й б іл ьш ого на­ ш ого в о р о га о к р е сл ю є т ь ся сл овам и М. Г ор ь к ого: „С ел і в р а ґ нє зд а й отса — єв о у н іч т о ж а ю т ” . І п ов ін ь р у їн н и ц ь к ого в а р в а р и зм у к р о в ’ю за л и ває у к р а їн сь к і м іста й села, к ул я сади ста з к р и в а в ою з ір к о ю на к а ш к еті п р о н и з у є гр уд и к ол госп н и ка , р обітн и к а, ін тел іґен та. К р и ч и ть і гасне, н а зв ж д и гасн е голодна дитина, мати п ід ій м ає р у к и благання д о Господа Б ога, п р ок л и н а є д о б у н а сп р а вед л и в ости батьк о. СССР, — ця тю рм а, цей к ри ва ви й кацет, — н есе щ а с­ тя й рай зем ний і в ін — С СС Р — м у си ть існ у в а ­ ти — так к а ж е н ай біл ьш и й д у ш о гу б іс т о р ії Й оси ф Сталін. І о с ь п ор у ч , або м а й ж е п о р у ч н ас р о сій сь к і ем іграційні м ен ш еви к и в у ста м и свого н ь ю -й о р к с ь к о го „С о ц ія л іст іч е ск а в о В єст н ік а ” за я в л я ю ть : „М и б у ­ дем в о ч тоби то н і стал о д об и в а тса сох р а н єн ія Р о ­ сії” . Ц і п обра ти м и б ол ь ш ев и к ів к а ж у т ь : „П с е в д о ф ед ер а ц ія в Р осії, н е см отр я на д е м а ґо ґію со в єтг ск а во п р а в ітєл ь ств а сам ім ф а к т о м с в а є ґо сущ еств ова н ія со д є й ст в у єт р а зв ітію н ац іон ал ьн аґо ч у в с т в а ” . Ц я р о с ій с ь к а ім п ер ія л істи чн а п оган ь на е м іґрації, я к бач и те, в в а ж а є, щ о см ер тон осн и й б о л ь ш е визм н а в іть р об и ть своєр ід н и й у хи л , бо нібито... сп ри я є ж и т т ю націй, „р о з в и в а є н ац іон ал ьн е” п о ­ ч у ття в н и х і, о т ж е , сь огод н іш н є н естер п н е ж и в о т ін ­ ня п он ев ол ен и х М о ск в о ю н а р од ів — ц е п о -їх н ь о м у щ е зов сім не трагедія. М ож н а со б і уявити, щ об п ри н есл и нам ці п ок и д ь к и істор ії, к ол и б в он и „в о с т о р ж е ст в о в а л і” за м ість Сталіна, д о ч ого не й п рагн уть.

в он и в л а с ­

Н ещ од а в н о ств ор ен а Л іґа К ер е н сь к о го ставить перед с о б о ю ці ж сам і завдання. В св о єм у бю л етен і ч. З „з а х и сн и к и ” п он ев ол ен и х н ар од ів п и ш уть:

і т

/

Архієпископ голова

Гл

і

КК

УАПЦ

Геннадій

С У М ’у

американської

французької

зон

і

Німеччини

друг В. Ґерґель разом з почесни­ ми гістьми приймають параду сумівців на святі в Фраймані-Мюнхені 28. 8. 49 р.

Ш її

■V'v

А В А Н Г А Р Д --------------------------------------------------„Р а зд єл страни (тобто СССР) не тол ь к о не н уж ен , но і в р ед єн ” . Т ак званий р осій ськ и й Н ац іон ал ьн о-Т р уд ов и й С ою з в и ріш й в ц іл ком „зн и щ и ти ” У кра їн у, але п ок и ­ щ о одним р озч ер к ом пера. Ц ей „ с о ю з ” в з я в за св ою емблему н аш український... Т ри зуб. А к у л и р о сій сь ­ к ого ім п еріялізм у так і п и ш уть, щ о Т р и зу б „е т о — сим вол п ер в и х стр оітєл єй н аш ево (тобто р о сій сь к о ­ го) ґо су д а р ст в а ” . О тж е бач и м о п ов ор от д о ча сів в а л у єв сь к о ї р еа кц ії з її сл авн озвісн и м „У к раін и нєт, н єбило і б и ть не м о ж е т ” . Р еакц іон ер и х о ч у т ь п оверн ути к ол есо -історії назад, к инути н а ш у і ін­ ш і н ац ії в тем ря ву б езп р осв ітн ього р а бств а й н а­ руги. М онархісти, так зван і в л а сов ц і і у в е с ь ін­ ш ий м оск ов сь к о-ім п ер ія л істи ч н и й еміграційний зброд, ж и в е одним і р оби ть в с е для од н ого: за ­ м ість стал ін ськ ого у неподіл ьній ' ім п ерії п ринести н ов е ярм о для п он ев ол ен и х сьогод н і н ародів і в п ерш у ч ер гу для н ар оду наш ого. їх н і в ой овн и ч і дум к и ви сл ови в р осій ськ и й п ое т -м о н а р х іст Н ік о лай Ґум ел ьов, р озстріл ян и й больш еви к ам и на п о ­ р о зі їх н ь о ї перем оги. Ц і сл ов а м ож н а перен ести в п л ощ и н у сусп іл ьн о-п ол іти ч н у і в он и зв уч а ть так : „П о ночам мне не х о ч е т са спать, М ноґо, м н оґо мне н адобн о крови, Ч тоби ж а ж д у м ою утал я ть.” І о с ь до ц ього р озгн узда н ого в е р е ск у так зван о­ го ста р ш ого брата, щ о ін од і в м іє х и тр о м аск увати с в о ї сп р а в ж н і наміри, д ол у ч а ю ть ся щ е мимріння са м оза кох ан ого Я нека, я к ого а бсол ю тн о н ічого не навчила д ій сн ість. В ін м имрить ста р у п ісен ь к у про те, щ о Л ьвів — ц е н е Л ьвів, а Л ь в у ф і щ о це п ол ь сь к е м істо. Р ізн і ш л я х и д о у к р а їн сь к о -п о л ь ­ сь к ого п орозум ін н я на ем іґрації, в к л ю ч н о з газет­ н ою д и ск у сією , за ход я ть в тупик. Р ізн і п ол ьськ і ім п еріялістичні „ч а соп и сьм а ” н е д возн а чн о в и я в ­ л я ю ть тенденції й баж ан н я п он ев ол ю в ати наш н а­ рід, х о ч ми, україн ц і, не будучи нік ол и ім п ерія л істами, н е х оч ем о н іч ого інш ого, я к тіл ьк и сп равед ­ л и в ого (але справедливого) п ор оз у м ін н я н е лиш е з п ол ьськ и м а й з усім и інш им и народами. Т ак а д ій сн ість. Ні правди, ні м илосердя, ні Б о ­ га. Ім ’ям С пасителя сп ек у л ю ю ть не л иш е б ол ь ш еви ц ьк і ан ти хри сти а й ті, х т о в ч ор а н оси в на п р я ж к а х с в о їх в ій сь к о в и х п о я сів сл ов а „ Ґ о т міт у н с” і ті, х т о сьогод н і бер еться р я тув ати світ. І том у д ов од и ться п ов тори ти ціл ком справед л и ві с л о ­ ва в ел и к ого Д митра Донцова. В ін недавно ска зав: „В ід л іта є в ід н аш ої ц ивілізації її д у х , тому, щ о ш ви д ки м к р ок ом ід е д ехри сти я н ізац ія з а х о д у ” . В ін дал і ска зав : „Т ін ь диявола впал а на зем л ю ! М а со­ ві уби вства, са бота ж і, б р е х н я і п ід ступ — о с ь с п о ­ соби якими він си л к у єть ся висадити в п ов ітр я б у ­ д івл ю х р и сти я н сь к ої цивілізації, об ер н у ти л ю д сь­ к ість в с л у х н я н у ота р у безд у ш н ої х уд оби , щ об м о­ лилися ми н е С вятій С о ф ії у К и єві, н е Святом у П етрові у Римі, а нам існ икові Н ечи стого на землі.” І о сь у такій дій сн ості, ми, м ол одь п он евол ен ої нації, відн овл ю єм о, зл ік в ід ова н у в ор огом в У к р а їн і С пілку У к р а їн сь к о ї М олоді, С пілку, тр и р іччя існ у ­ вання я к ої відзначаєм о в ці дні, і п иш ем о на с в о ­ єм у прап орі д ор о гі слова „Б о г і У к р а їн а ” . З с л о ­ вам и п р о п ом іч д о Б ога ох ор он я л и зем л ю св ою наш і героїчн і предки, з цими словам и іш ли в бій В ол одим ир В еликий, за п орож ц і, Б огдан Х м ел ь ­ ницький... І я к к ол и сь У країна, б ор я ч и сь за св о є пр а во на існуван н я, була заборолом хри сти я н ства, так і сьогод н і ми п ок л и к ан і істор ією в ийти на одчай­ душ н ій бій за св о ю зем л ю і в ір у х р и стов у , яка ж о р -

Сумівське свято в Бельгії. На трибуні Преосвя­ щенний Владика греко-католицької Церкви Бучко (в центрі) і голова К К С УМ ’у Цимбал з почесними гістьми під ч“ас прийняття сумівської паради. сток о п ер есл ід у єть ся в ор огом на Р ідн и х Землях. Х т о ж м ож е закинути нам, щ о ми н е справедливі в с в о їх прагн еннях, щ о ми ф ан ати к и н ездійсним ої мрії, щ о б ор отьба наш а даремна? Ч есний — н іхто. Н іхто, бо саме з нами Б ог і правда, х о ч нас і не за вж д и ч у ю ть ті, х т о м усів би п оч ути й д оп ом ог­ ти. Такий світ. Т р ію м ф у є п ок и щ о забріхана правда в ор огів н аш их і ми знаємо, щ о (п ов тор ю ю сл ова Л е­ сі У країн ки) „н е ми у б ’єм, то н ас вони у б ’ю т ь ” . І том у ми сьогод н і м о ж е біл ь ш е н іж за вж ди не м о­ ж ем о н е в ід ч ути д есь у глибині д у ш наш их дал е­ кого ш у м у р ід н и х верб, сп іву рід н ого поля, гу р к о­ ту міста, зой к у к атува н ь н аш их лю дей і рокотання п ов ста н ськ ого кулем ета. В ці хвил ини в сі наш і ч у т­ тя, дум ки й пори ви я к ось особ л и в о зл и ва ю ться з нею, гер оїч н ою У кра їн ою , щ о вп ерто б о р е ть ся за свій д ень волі. Н аш е п остій н е гасло „О бличчям д о в о ю ю ч о ї У к р а їн и ” п р ед стає перед нами в у сій пов н оті зм істу і ми щ е ра з в д у м у єм ось у його суть. В ч ом у вона пол ягає на ф о н і в и щ еска зан ого? П ерш за в с е в тому, щ об к ож ен з нас тут, на ск и тальщ ині, щ е тв ер д іш е зрозум ів, щ о він борец ь на ф р он ті, ф р он ті, я кий має св ої о соб л и в ості й в е ­ л и к е для н ас значення; щ об у м ір у с в о їх зд ібн ос­ тей і з я кн ай біл ьш ою за тратою сил в н іс с в о ю ч а с­ т к у в Б огом освя ч ен у б о р о ть б у з бол ьш еви зм ом і взагал і М о ск в о ю в с іх мастей. Н айм енш ий н аш п р о­ мах ж о р ст о к о м ститим еться на нас, я к щ о н е за­ раз то пізніш е. У ви ріш а л ьн у для У кра їн и годину вся еміграційна н ечість попл и ве на у к р а їн сь к і п р о ­ стори і п р од ов ж у ва ти м е там р озп оч а ту й зоргані­ зов ан у р о б о ту тут. Т ом у безпощ адний сум івськ и й н аступ у в с іх нап рям ках на в о р о ж і гнізда й п р оя ­ ви в ор ож і, зверн ен і п роти нас, н е м у си ть давати сп о к о ю тим к ом у п отр ібн о „м н о ґо ” н аш ої крови, „ч тоб и ж а ж д у св ою у та л я ть” . Н е забувайм о, щ о наш і д ії за в ж д и й ск р ізь п о ­ винні тв ори ти спільний ф р он т з револю ц ійним и силами рід н ого краю . С в ід ом ість ц ього д и к ту є нам постій н о ж и ти відл унн ям героїчн и х будн ів у к р а їн ­ с ь к о г о ви звол ьн ого підпілля, п ра віл ьн о розум іти в сі проц еси, я кі в ід б у в а ю ться теп ер на н аш и х землях, знати сп р а в ж н ю д у ш у у к р а їн ськ ого робітника, колгоспн ика, п ер ед ов ого н аш ого інтел іґента — в с іх тих, з к о го скл ад ати м еться всен а родн я арм ія волі, тих, х т о м о ж е незабаром бу д е для не одн ого з нас

4 бой ови м товари ш ем і д ругом . З найти д ор огу до у к ­ р а їн сь к и х сер дец ь і душ , бу ти в сп іл ьн ом у ф р он ті в и звол ьн ої бор от ь б и з м іл ьйоновим и масами Р ід ­ н ого К р а ю і н е зал и ш и ти ся д л я н и х ч у ж и м у скл ад н ій си туа ц ії м а й бутн ьої р ев ол ю ц ії зм ож е ли­ ш е той, х то, сп ри й м а ю чи реа л ьн ість н е с ф а л ь ш о в ан ою , к ер ув ати м еться н е л и ш е поч уття м и , а й р о ­ зумом. Г ов ор ю п р о ці речі тому, щ о в нас, на « и і ґ рації, розп ол іти к ова н і „д я д і” д у ж е багато сп ек у л ю ­ ю т ь цим. Ц е стал о м од н ою в и в іск ою , за я к ою , зде­ біл ьш ого, х о в а єт ь с я п р осто так и в ор ож и й У к р а їн і крам. Т ом у наш е п остій н е гасло: тримати р у к у на ж и в ч и к у у к р а їн сь к о ї суч а сн ости , в ч у в а ти ся в ритм сердець, в дум к и й бол і п он ев ол ен ої нації! Т ак е завдання вим агає в ід к о ж н о го сум івц я в ід п овід н ого тр и в к ого вироблен ня, д у х о в о г о й ф ізи ч н ого у д о с­ коналення, ч ітк ого ок ресл ен н я в оточенні. В той час, к оли к о ж е н член у к р а їн сь к о ї нації, зокрем а сум івець, для ін ш ого сум івц я — ц е брат, спільн ик і тов а р и ш в й ого б о р о т ь б і за наш е завтра, у в за єм и ­ нах з у ся к и м в орогом д л я нас н е м о ж у т ь бу ти ч у ­ ж и м и сл ова з д еся ти за п овід ей У к р а їн сь к о ї Н ац іо­ нал ьн ої П артії, я к у за сн ува в б у в у 1902 р оц і М и к о­ ла М іхн ов ськ и й , і я кі зв уч а ть так : „Н е п риятелю й з в орога м и н аш ого н ар оду б о ти д од а єш їм сили й в ід в а ги ” . О дн оч асн о н е забувайм о, щ о пон евол ен і М о ск в о ю народи — ц е н а ш і п р и я тел і й співборці, а зв ід си й н аш е в ідп овід н е д о н и х ставлення. Г асл о „О бл и ч ч я м до в о ю ю ч о ї У к р а їн и ” в ем іг­ раційн их у м ова х в к л ю ч а є в себ е і в сестор он н ю п ід ­ г о то в к у к о ж н о го з нас до ви р іш а л ьн ого завтра. Б ор отьба в наш ча с (зреш тою , не тіл ьки в наш час) вим агає не л иш е сили, а й розум у, знання, в и робл ен ости. П ригадайте, напр., я к у р ол ю в ча с н ім е ц ь к о -со в є т сь к о ї війни відігравали перекладачі, тобто звичайні соб і лю ди, щ о знали нім ец ьку мову. П ро це слід п а м ’ятати. В сі загрози, я кі таїть у с о ­ бі еміграція, не повинні нас лякати. Д ух с о б о р н о сти, н ер озр и в н ість з н аш ою к у л ьту р ою , гідна п оста ­ ва перед чуж ин цям и, п ол іти ч н о-освід ом л ю в а л ьн а р о б о та серед н аш ого й ч у ж о г о гром ад я н ства з од ­ ночасним дбанням п ро свій д у х о в и й р іст — ц е в а ж ­ ливі, але д ал ек о н е в с і в іх и на скл ад н ом у ш л я х у к о ж н о г о сум івця. Тип сум івц я — особл и ви й , новий ти п л ю ди н и -рев ол ю ц іон ера . Н е паси вн ість, п о в е р ­ х о в а гал асливість, п л и тк ість і п озер ств о, а н евтом ­ на, систем атична й гл и бок озм істовн а праця для добра У країни, ф а н ати ч н а в ір а в н аш у перем огу, відп овід н а р озв и н ен ість — п ови н н і х а р а к тер и зу в а ­ ти к о ж н о го сум івц я . Ц е н е за в ж д и легк о дається. А л е ми піднесли, вирваний в ор огом з р у к н аш и х в ід в а ж н и х п оп ер едн и к ів рев ол ю ц ій н и й сум івськ и й п ра п ор для того, щ об з ним перем огти м о с к о в сь к о б ол ьш еви ц ьк ого н аїзника, і том у м усим о стояти на в и со т і свого завдання, бути такими, я к і зд о б у в а ­ ю т ь те, чого х о ч у ть . М и н е в у зь к а пол ітична секта. М и м асовий р у х у к р а їн сь к о ї молоді, але ми н ік о­ ли і ні при я к и х об став и н ах н е м аєм о права зради ­ ти принц ипів в и звол ьн ої р евол ю ц ії, б о ми в оя к и у к ­ р а їн ськ ого ви звол ення. Ц е наш а н айгол овніш а ме­ та і в и щ и й сен с бу ття н а землі. В сі ц і д ум к и п р и х о д я ть щ е раз на п ор я д ок дня н аш ого м ол од еч ого мислення в д ій сн ості, щ о крім у с ь о г о ін ш ого, н есе йам в се н ове й н ов е р о зп о р о ­ ш ення. П р оте ми маєм о тв ер д о обра н у д орогу , ч іт ­ к у м ету і н іщ о нас н е з м о ж е зв ести на манівці, ж а д н е розп орош ен н я , переп он и й н есп одіва н ки н ас н е зл як аю ть. Чи м о ж у т ь бу ти труднощ і, я к и х би н е перем огл и ми, сум івці, щ о м аєм о св о їх рід н и х

АВАНГАРД Юрій Клен # Очима хижими з пратьми віків Знов дивиться на нас днеданє. Росте ріка, гуде вода в ній, Гуркоче глухо рокотом років. В огні і вихорі грядуть часи, Доба жорстока і почварна, Не Метерлінка, а Вергарна, А ти — жахне тавро її неси. Ось піднесе тобі до уст трубу: Труби її страшні фанфари, її заграви і пожари, Терпку

весну,

стократ

хмільну

журбу.

Вже розтинає вітру дикий спів, Ж иття ще непочатий простір, Гуде, гуде в невпиннім рості І душу рве на сто шматків. Х то запалив безмірну далечінь? То не прадавні світять зорі, То падає на тло історій Т -в -о -я страшна і велетенська тінь.

по к р о в і братів у ря да х героїчн ого, п р осто л еген­ дарного під п іл л я в У к р а їн і? Чи є в світі сила так а, щ об уби л а в н а ш и х д у ш а х прагнення вол і й добра рідній нації, за я к у вм ерли н аш і попер едн и к и з п ід ­ піл ьн ого С У М ’у ? Н і, і щ ер аз ні! Т ом у вірим о, щ о, як ЗО р ок ів тому, сам е в цей ч а с 31. серп н я 1919 рок у, О б’єднані А р м ії зд обул и К и їв і в н ьом у за маяв н аш си н ь о -ж о в т и й прапор, так у нед ал еком у м ай бутн ьом у і н аш і ноги тв ер д о стан уть на б р у к а х рід н ої столиці. О б ’єднаними силами ми зд обуд ем о зн ов у К и їв, але щ об у ж е .н ік оли н е в ід сту п и ти з нього, не відд ати ж а д н ом у н аїзникові. Ідім о ж із Б огом у серці, л ю бім о К р а й і нарід св ій і вм ійм о в ім ’я Б о ж о ї сп раведливости, в ім’я б о ­ ротьби з новим Ірод ом н енавидіти п л ем ’я Ірода. І ту т х о ч е т ь с я п ов тор и ти закл ик Д. Д онцова з його доповіді, з я к ою в ін в и сту п и в у м инулом у р оц і перед українцям и м. Т орон то. Д октор Д онцов ск а ­ зав: „Х а й наш а л ю бов бу д е гаря ча і гаряча наш а нен авість! Н е літеплі, сказан о б о в Святім П исьм і: х т о є ні х ол од н и й й і гарячий виригне того Г осп одь з у с т с в о їх ” І далі: „С тан ьм о сильним и д ух ом , станьм о чистим и серцем, станьм о гідними, щ об в наш і р у к и в л о ж и в Г осп одь к ар а ю чи й м еч Б о ж о ї сп равед л и вости ! Щ об в ганьбі, в багні і к р о в і с к о ­ нал о ц а р ств о н ов ого Н ерона, ц а рство ть м и !” Ц ей закл и к в ел и к ої лю дини н аш ої су ч а сн о стц м у си ть від ч ути й сприйняти к ож ен україн ец ь, к о ж е н в ір ­ ний син св о єї нації. С тоїм о на п ор оз і заверш ен н я в ел и к ого р о зсія н ­ ня п о світу . Т ак а д ій сн ість. А л е р о зп ор ош у єм ось , щ об щ е біл ьш е зміцніти, мати б іл ь ш е пол е д л я п о ­ тр ібн ої прац і і од н оч асн о бути за вж д и готовим и на п ок л и к У к р а їн и до в и ріш а л ьн ого бою . І том у, за д ивл ен і в д ерж а вн и й д ен ь н аш ого завтра, з п ер е­ конанням, щ о, каж учи словам и Ш ота Р уста вел і, „л іп ш е см ерть д остой н а слави, н іж зган ьбован е ж и т т я ” , х а й сьогод н і к о ж е н серцем своїм і д у ш ею ск а ж е : „П р и в іт Т обі, д орога револ ю ц ій н а У к р а їн о! К л я н уся, щ о там, де ступ и ть нога м оя — в ор ог н е знатим е п ощ а д и !”

З героїчної ДІЙ СН ОСТІ! нашої молоді Ст. Мудрик

На х р е с т і (Фрагменти із спогадів) Ібель затримав свій погляд на світлині, де нас б у л о три. Він пізнав одного з м оїх товариш ів, за яким у ж е давно безусп іш н о ниш порило гестапо. Я пом ітив у його к атів ськ и х оча х вогник я к огось за­ доволення. — Де цей д руг твій? — Н е знаю. В сі м ої вияснення закінчилися тим, щ о вони зн ову почали бити. Н емилосердно, садистично, х и ­ ж о. І я кщ о в хвил ини п роясн ення свідом ости я щ е міг п ро щ о с ь думати, то х іб а лиш е п ро те, щ об витримати в сі м уки й не заломитися. С відом ість повертал ася тоді, коли мене скропл ю вал и х ол од ­ н ою водою . П р оте м оє Гранітне „н і” , щ о бу л о єди­ ною в ідп овід д ю на в сі їх питання, біси л о катів, і в о ­ ни зн ов у тортурувал и мене. Н ареш ті дали кілька хвилин сп ок ою — болю чого, неспокій н ого сп окою . Я тр ох и опам’ятався. К р ізь д вері до мене д ол і­ тали урйвки р ізкого к р и к у і стогін, стогін. Я знав: у сусідній кімнаті м орд ую ть м оїх товариш ів. Ібель бу в змучений св оєю ф а х о в о ю р оботою . В ін леж ав на канапі і кури в цигарку. Т од і до мене підійш ов В іктор, і п р од ов ж у ва в допит. Спокійно, я к ось п о ен к аведівськом у він розп и тував мене в ід діда й баби аж до ч а су мого ареш ту, але бу в безсилий д о­ відатись про те, щ о цікавило його. А за дверима н е стихали зойки і несам овиті крики катованих. Ібель вста в і говори в з В іктором п о -р о сій сь к и (той не вм ів по-н ім ец ьки ) про мене. Я чу в, як В іктор сказав, щ о „сек соти п л охо ра ботал і” і щ о нічого корисного їм я не ск а ж у . Ц е мене скріпило, дода­ л о сил, бо знав, щ о зради немає і щ о лиш ається далі говорити лиш е два слова „н ічого не знаю ” . В і­ рив, щ о з мого терену я є п ерш ою ж ер тв ою і щ о на мені л еж и ть велика відп овідал ьність. Б оя в ся тільки, щ об не п опав до н и х х т о сь із „м ’якими плечима” , тоді б б у л о гірш е — могли б щ ось випи­ тати. В ік тор зн ову п оч ав ставити мені питанння про О рганізацію , партизан, друзів. Н ареш ті сказав Ібелеві, щ о потрібно ареш тувати в сіх м оїх знайо­ м их і сусідів, бо допитування вимагає ш и р ш и х матеріялів. Рудий Ібель ск оч и в до мене і почав би ­ ти, питаю чи, де перебуває мій товариш , щ о його він розп ізнав на світлині. Я в ж е не вірив, щ о б у ­ д у ж и ти і том у хотів, щ об вони зовсім покінчили зі мною. П ісля д овги х тортур, Ібель покликав д вох вахманів, ті схопил и мене за ру ки й потягли до камери. Я к овта в с в іж е повітря. В ж е зовсім р оз­ виднилось, і мені не х отіл ося вірити, щ о я ви три ­ мав щ е одну, як вічність, д овгу й ж о р ст о к у ніч у ру к а х нім ец ьких катів. У камері були ті ж самі друзі:П авл о, О сип і найм олодш ий В асилько. В сі дивилися на мене п е­ реляканими очима. О сип сказав: „Т а к д овго вас не було... ми думали, щ о немає в ж е в а с ” . І В асил ь­ к о додав тримтячим голосом : „В а с н е м ож на п із­ нати” . Я не міг рухатися. А л е коли говори в — не ч у в ф ізи ч н ого болю . У кам ері я к у сь мить була зл овіщ а тиш а. Я п оруш и в її: „Д рузі, см ерть для нас н е страш на. П омирати п ри йдеться лиш е раз у ж и тті, лиш е один раз. М ільйони револ ю ц іон ерів віддали себе за У кра їн у і к ол и п ри йдеться умерти

й нам — не будем о ж аліти свого ж и т т я ” . М ої сл о Еа підтримали д рузів на дусі. О бізвався П авло: „П рийдеться згинути — згинемо чесно, хай знають, собаки, щ о для у к р а їн ськ ого револ ю ц іон ера не страш на см ер ть” . Я ч іткіш е п оч ав відч увати під собою бетон ов у підлогу. Снувалися дум ки п ро м о­ їх друзів, щ о д обре знали мене. Чи витрим аю ть на допиті? — дум ав я і, нареш ті, знесилений,за­ снув. Спав довго. В ідкривш и очі, я побачив темінь— нЯдходила нова ніч. Д рузі оповідали мені новини. Довідався, щ о в одній з камер на наш рму коритарі сидить Леся, щ о в м істі великі ареш тування. Н е­ забаром нам подали я к оїсь ю ш ки. Я випив її ж а ­ дібно і думав чия бу де черга йти на допит ц ієї но­ чі. М абуть про це думали й м ої д рузі по камері. П авло, щ о к оли сь си дів у п ол ьськ ій тю рм і навчав інш их, як потрібн о трим атися на допиті. І якраз у ц ю мить забряж чал и к л ю ч і к ол о н аш ої камери. В сі затаїли дихання. На п орозі стоял о два сатра­ пи. Один з н их н азва в м оє прізвищ е. Я опинився в у ж е знайомій мені кімнаті. П оба­ чив ти х сам и х катів, щ о тортурувал и мене вчора. Я немав сил стояти на ногах, том у л еж ав на під­ лозі. Ібель запитав, чи дум аю сьогод н і говорити. М оя відп овідь: „Н е питайте того, чого не знаю. Щ о знав, у ж е в се ск а за в ” . І поч ал ося зн ову: В іктор схоп и в мене за в ол ося й п ол ож и в на стілець. Ібель почав бити. Я бу в заслабий, щ об вирватися з си л ь­ них р у к ката. Ч ас від ч а су він переривав биття й питав про існуванн я О рганізації, про те, який пост я в ній займаю і я к е маю псевдо. Я відп ові­ дав: „Н е знаю, до О рганізації не н а л еж у ” К а т п р о­ д ов ж у в а в мене мордувати. І я, знесилений і зм у­ чений багатоденними тортурам и, п роси в Бога, щ об ш видш е послав мені см ерть і в весь час у думці п ов тор ю в а в сл ов а: „Н і прозьби, ні грозьби, ні тор ­ тури ні см ерть н е п рин еволять зрадити тайни” . Роззвірілий, посинілий від зл ости Ібель кинув па­ лицю, я к ою бив мене і вийш ов. Б ити й допитувати п р од ов ж у ва в В іктор. За мить Ібель п оверн увся з гестапівцем і одним з м оїх знайомих. Я не знав, щ о він ареш тований і думав, щ о П етро (так звався цей мій знайомий) заломився, і його прим усили щ ось признатися про мене. Ібель загримів до н ьо­ го: „Г ов ор и те, щ о ти нам к а за в !” Я підніс гол ову догори і м ої оч і зупинилися на оча х Петра. Він мовчав. Він перем агав себе і очевидно відчував, щ о не добре зробив щ ось. „Г ов ор и !” — кричав Ібель. А л е П етро мовчав. „Ч уєш , — викрикнув, ди вл я ­ чи сь на мене, Ібель, — він каж е, щ о ти його з в е р х ник, ти вчи в його, як треба робити мобілізацію м ол оді” . „В ін б р е ш е !” — к ор отк о відп овів я. „Г о ­ в о р и !” — у ж е не кричав, а верещ ав Ібель, зв ер та ­ ю ч и сь до Петра, але той уп ерто м овчав, і кати на м оїх оч а х розп очал и його тортурувати. П етро не сказав нічого. В іктор залиш ив його і зн ову взя в ся за мене. За я к у сь мить я л еж ав непритомний, без свідом ости, але коли вон а приходила, мої у ста ш е­ потіли: „Н і прозьби, ні грозьби, ні тортури, ні смерть не приневолять зрадити тайни” . Двері до д ругої кімнати в ж е не закривалися і я міг бачити, щ о в цей час робили кати з іншими. Вони робили

АВАНГАРД

6 Романо Ґвардіні

Листи про сам ови хован ня 1. Лист: про радість серця Д баймо п р о те, щ об н аш е сер ц е б у л о радісне. Н е веселе, б о ц е зов сім щ ось інш е. Б ути веселим — ц е щ о с ь зовніш нє, щ ось, щ о р оби ть багато ш у ­ му, к р и к у і зн ов у ск ор о минає. А р а д ість ж и в е з н у тр і ти х о, і к ор ін и ться глибоко. В она є сестр ою поваги; де є одна там є й друга. Б у в а є р адість, на я к у ми н е маєм о впливу, я к ою ми н е м ож ем о вол од іти . Ц е та радість, щ о на к о го сь н ах од и ть: велика, глибока, п ро я к у к а ж е св. П исьмо, щ о вон а — я к р ік а ; або та розсм ія н а р а ­ д ість, щ о в се зм іню є, щ о с в іт - у' сон ц і купає, п р и ­ х од и ть і від х од и ть, коли сама хоче. М ож н а її тіл ь­ ки сприймати, коли вон а при ход и ть, і бу ти без неї, коли вона відійш ла. Та радість, щ о п л иве із сили й сам оп евн оєти м ол одого ж и ття ; або навіть інш а — рідка, щ о у ви бран и х лю дей в и бл и ск у є з в н ут­ р іш н ьої ясн ости їх істоти і над я к ою ми не маєм о н ія к о ї влади. В он а є або її немає. О дначе навіть і в ц ьом у ви п ад ку виникає питання, або сам е тоді, к оли її оберігається, чи коли л егк ова ж и ться . А л е ту т мова м ови ться п р о р адість, якій м ож н а п ром ощ увати ш л ях. Я к у к ож н и й м о ж е мати, н еза­ л е ж н о в ід того, який він. Я к а є та к о ж н езалеж на в ід д об р и х і поган и х хвилин, в ід п ов н и х сили і в том л ен и х днів. П одумаймо п р о те, я к їй п р ом ости ­ ти ш л ях. В она виникає н е з грош ей, не з в и гідн о­ го ж и ття і н е з того, щ о лю ди к огось ш аную ть, х о ч ц е в се м о ж е мати на н еї вплив. В он а виникає ск о р ш е з ш л я х етн и х справ і дій: з д об р е ви к он а­ н ої праці; з л а ск ав ого слова, щ о- й ого ми ч у л и або

могли сказати сам і; тоді, коли ми м у ж н ь о п о б о р ю ­ вал и я к и й сь п ром ах, або зд обул и я сн и й погляд на в а ж л и в у справу. А л е і ц е не є щ е дійсним д ж ер ел ом радости. В о ­ на л е ж и т ь щеі глибш е, в сам ом у серці, в його н ай ­ гли бш ом у нутрі. Там ж и в е Б ог, а тіл ьк и Б ог є д ж е ­ релом п ра вд и в ої радости. В она ви кл и ка є в нас в н у тр іш н ю ш ирінь і я сн ість. В она р оби ть нас ба­ гатими, сильними, н е залеж ним и від зов н іш н іх п о­ дій. Щ о нам зов н іш н ьо п ри к л ю чи ться, не м ож е нас враж ати , к ол и ми вн утр іш н ьо радісні. Х т о ра­ дісний, той має д о в с іх сп рав сп раведливе ставл ен ­ ня. Те, щ о гарне, він один бач и ть у правдивом у світлі. Т я ж к е й тв ер д е він ви зн ає як п р о б у с в о їх сил, см іливо їх с х о п л ю є і ггідкорює собі. В ін м ож е ін ш и х лю дей обд аровувати , і при ц ьом у зов сім не у б о ж іє . А л е він має та к о ж і в ід в ер те серце, щ об могти в н ал еж н ій м ір і приймати. Я к щ о, одначе, р а д ість п ох од и ть від Б ога, а Він ж и в е в н аш ом у серці, то ч ом у ж ми її не в ід ч ув а ­ єм о? Ч ом у ж ми так ч а сто б у в а єм о смутні, пригні­ чені, розд р атов ан і? Б о д ж ер ел о, з я к ого вон а в и ­ пл иває — засипане. Я к в ідк ри ти д ор огу р а д ості? Щ о зробити, щ об вон а ввій ш л а в д уш у? Ц е питан­ ня. М и м усим о н ай біл ьш в н у тр іш н є в н ас з в ’язати з Б огом . До ц ього м ож ем о дійти різним и ш ляхам и. М и могли б п рагн ути д о того, щ об в н утр іш н ьо п е ­ р ебу ва ти з Б огом ; ч а сто в сіє ю д у ш ею до Н ього звертати ся і тод і серед в н у тр іш н ь ої ти ш і бу ти з Ним. М о ж е ти зн а єш щ е й ін ш і ш л яхи. Я х о т ів би

те саме, щ о зі мною . Я, ніби к р ізь сон, бачив, як увел и старен ьк ого сотн и к а М аланича. Він падав н авколіш ки, присягав, щ о н івчом у не винен, але кати н е р а х у в а л и ся з його віком . Він винен. Він українець. І вон и його м одувал и . І щ е, ніби к р ізь сон, бачив я я к и х о сь невідом и х лю дей, п ри вед ен и х до мене. В они щ ось говорили, але я н е знав щ о. В о ч а х м оїх ставал о темно, я бачив я к у сь ч о р н у -ч о р н у ніч, р оби л ося я к ось н ед обр е і я непритом нів. О пам’я тав ся в камері. Т у т бу л о в ж е бага то н о ­ в и х лю дей. В сі побиті, стогнали від болю . П очував се б е погано, н е міг сам п овертати ся , але бу в щ а с­ ливий, щ о не залом ився. О сип д ав мені ч о г о сь на­ питися. Старий М и ха й л о в ор о ж и в , чи я щ е п оба ч у в ол ю і св ою З оєю . П авло, щ о у в е с ь ч а с стоя в к ол о визитирки і н ад сл у ху ва в, ска зав : „Л есю — за бра­ л и ” . Я дум ав п р о д ол ю ц ієї дівчини. А н дрій с х и ­ л и вся і р озп овід а в мені, щ о його у в е с ь час на до­ п и та х питали п ро мене. П ройш л о три дні. О дного в еч ор а п оч у в ся різк и й ту п іт ніг і на х ви л и н у завм ер біл я н аш ої камери. В ідк ри л и ся двері. С еред д в о х в ах м ан ів СД стоя в В іктор. В ін п ок аза в р у к о ю на м ене і проц іди в: „Б е р іт ь !” І я зн ов потрап и в у знайом у в ж е кім на­ ту, в р у к и ти х сам и х катів. Ібель, зв ер н у в ш и сь до В іктора, п ром ови в : „З ам кн и д в е р і!” П отім за гов о­ р ив д о м ене (я л еж ав на п ід л озі): „Т и при зн аєш ся,

„П рочи тай , щ о там нап и сан о” — ск а зав я. В ін ки­ нув а р к у ш п а п еру на стіл, і в и б у х н у в н есам ови тою лайкою . „Я тобі зараз п р о ч и та ю !” — за репетував нім ецький кат, і п оч ав бити. В цей ча с В ік тор схоп и в мене, притяг бл и ж ч е до стола, а Ібел ь н а­ клав мені на р у к и я к ісь дроти. З роби вш и це, він сів на стіл і зак у р и в цигарку. В ік тор стоя в і щ ось домав. Я л еж а в на підл озі. Я знав, щ о мене м орд у­ в ати м уть при д оп ом озі елек три ч н ого стр ум у й го­ ту в а в ся д о смерти. І о с ь Ібель у ста в, н ати сн ув к н о­ пку, щ о бу л а на столі. М ене стреп ен ул о й почало ломити к ості. Забил о дихання. Груди й ж и віт, зда­ валося, бу л и д у ж е надуті. Я в и п ростався . Ібель щ о сл ід к у в а в за м оїм и рухам и, негайно в и к л ю ч и в струм . Я зід х н ув і п оч ав ж а д ібн о к овта ти повітря. В іктор п ол и вав м ене вод ою . Ібел ь запитав, ч и бу д у говорити. Я м овчав. І він зн ов у в к л ю ч и в ел ек тр и ч­ ний струм . Я, здавал ося, відп ли вав із страш ним и болям и в б езв ість небуття, і л иш е пригадую , щ о к іл ьк а ра зів я ніби п р о б у д ж у в а в сь і, ніби к р ізь сон, бачив, щ о В ік тор стоя в к о л о мене із джбанком у р у к а х і п ол и вав вод ою .

чи н і? ”

я п оч у в р у р к іт маш ини. Я тод і щ е не знав, щ о ця

К аж у

й ом у:

„Н ем а

до

ч ого признаватися,

К ол и ціл ком оп а м ’ятався, побачив, щ о л е ж у на коритарі. Б ул о ціл ком ви дн о — бу в день. За я к у сь х ви л и н у п ід ій ш ов В ік тор і запитав: „Щ о, ти щ е не п о д о х ? ” Т ак п р ол еж а в я до в ечора. До кам ери м е­ не в ж е не брали. К ол и залягли веч ір н і присм ерки,

я в ж е в с е ск а за в ” . Ібель п оч ав н ер в ово ходити, п о?

маш ина,

тім

паперу.

к р ізь

кам ери” .

„Л он ц ьк и й ” , д е я й оп и н и вся на д руги й день.

узяв

із

стол у

ар к у ш

„П ідп и ш и цей п р оток ол

задр у к ов ан ого

і п ід еш

назад д о

к он воїр ова н а

рід н і п р остор и

гестапівцям и, у

везти м е

страш н у л ь в ів сь к у

мене тю рм у

АВАНГАРД

_

за п р оп он у в а ти н аступ н и й , б о п о н ь ом у о со б л и в о д о б р е й п ев н о й ти : н а ш е н ай гл и бш е н у тр о є таким , я к ми х о ч ем о. Т ам м у си м о б у ти за в ж д и з Б огом , тод і Й ого р а д іс т ь м о ж е в в ій ти в нас. С к іл ь к и р а ­ зів ми щ и р о говор и м о д о Г осп од а : „Б о ж е , я х о ч у те, щ о Т и х о ч е ш ” , стіл ь к и р а зів є віл ьн а , в ід к р и ­ та д ор ога д л я б о ж о ї р а д ости . А к ол и ми д озр іл и до того, щ о за в ж д и та к д ум а єм о, к ол и н аш е н а й в н у т р іш н іш е х о т ін н я п о стій н о й щ и р о зв ер н ен е д о Б о ­ га, т о д і м и ра дісн і, х о ч а б нам зов н іш н ь о н е зн ати щ о тр а п и л ося . Р о зу м іє т ь ся , щ о в ц ь ом у зв ер та н н і д о Б ога м у си т ь б у т и щ о с ь , щ о сп ор ід н ен е з р а д іс ­ т ю : в о н о н е м о ж е б у т и си л уван е, б о я зл и в е або н е ­ д овір л и в е. В он о м у си ть б у ти в іл ь н е і в ід в а ж н е . М и м усим о, с п о в н е н і р а д існ о го д о в ір ’я, гов ор и ти : „ М о ­ гутн ій Б о ж е , щ о Т и х о ч е ш , т о х о ч у й я ” . О тж е, м уси м о п р а гн ути д о т ого, щ о б ми бу л и ц іл к о в и то з ’єдн ан і з б о ж о ю в ол ею . О д н а ч е д е бач и м о те, щ о Б ог х о ч е ? До ц ь о г о не п о тр е б у єм о н ія к и х д а л е к о й д у ч и х м ір к у ва н ь, ні в е ­ л и к и х п л ян ів. М и бач и м о ц е в ч о м у с ь ц іл к о м зв и ­ ча й н ом у : в с у ч а сн о м у м ом енті. Н ер а з м у си м о т а ­ к о ж в и н оси ти в а ж л и в і р іш ен н я або р оби ти д а л е к о сягл і пляни. Т од і, вл асн е, п р и х о д и т ь д л я ц ь о г о „м о ­ м ен т” . М и м ож ем о, о т ж е , п р и ц ь о м у за л и ш и ти ся : щ о я к р а з т у т п отр ібн е, щ о я к р а з є м оїм о б о в ’я з ­ к ом — т е є в о л е ю Б ога. К о л и м и ц е р оби м о, т о д і Б ог в ед е н ас в ід од н ого в ч и н к у д о д р у гого. Б о к о ­ ж н и й м ом ен т з й о г о о б о в ’я зк о м є п ісл а н ц ем Б ога. К ол и у м ієм о й о г о сл у х а ти , т о д і с т а є м о д взрілим и, щ о б н а л е ж н о р о зу м іт и н а сту п н е п ісл а н н и ц тв о і й о ­ го в и к он у в а ти . Т а к р о б и м о к р о к за к р о к о м тв ір н а ­ ш ого ж и ття . О т ж е : ч іт к о п ід х о п л ю в а т и , щ о Б ог теп ер в ід м ен е х о ч е . Й ом у з в л а с н о ї в ол і ск а за ти си л ьн е „ т а к ” , а о п ісл я р іш у ч о б р а т и ся за діло. Т о ­ д і б у д е м о сп о в н е н і р а д ости . Т еп ер м и в ж е т а к п ід готов а н і, щ о м о ж е м о йти далі. З р еш тою , ти сам м у си ш дал і над ц им р о з д у ­ м увати . П оп р обу й м о, о т ж е , в се, щ о ми най ш л и , з і­ бр а ти в я к ій с ь я сн ій п о с т а н о в і! Ч а с т іш е п р отя гом дня, нап ри кл ад, п ер е д п р а ц ею а бо к ол и щ о с ь н о ­ в е с т а є п ер ед нами, за п и туй м о се б е : щ о Б о г хочеі від м ене? Щ о б ц е п ізн ати , д и в и м о сь н а те, щ о я к ­ р а з тод і л е ж и т ь п е р е д нами. М и н е ш у к а єм о то­ го, щ о н а м в ід п ов ід а є, а бо щ о н ам б іл ь ш е подо­ ба єть ся . Т іл ь к и п и та й м о с е б е ц іл к о м щ и р о: щ о т е ­ п ер м а ю в ч и н и ти ? Т у т, од н аче, м у си м о в в а ж а т и і н е д а ти ц а с е б е в п л и вати . В п л и в а ти ? К о м у ? Н ам сам им ! Н аш ій п р и м х л и в ості, н е п о ст ій н о ст і й н а ш о ­ м у л ін и вству . М и м у си м о б у т и н еп ід к уп н і. М и м у ­ си м о х о т іт и й ц іл к о м я сн о б а ч и ти я к є сп р ав а. Т од і, о т ж е , це я п ов и н ен зр оби ти . Т ак , Г осп оди , ра д о! О ста н н є сл о в о в с е в и р іш у є. П р о ц е й д еться . Н е н е о х о ч е ; н е том у , щ о в о н о м у си т ь б у ти ; н е к в о ­ л о і н ед ба л о; л и ш е р а до! Ц е с л о в о треба, одначе, ск а за ти н у тром , а н е тіл ь к и д ум к ам и або тіл ь к и у стам и . В ол ею тр е б а й о г о ск а за ти . І т о щ о р а з гл и ­ бш е. Ч и ти ц е р о з у м іє ш ? Щ о р а з г л и б ш е м у си т ь це сл ов о в н и к а ти в серце. Б о в н у т р і си д и ть щ е бага­ то н е х о т і і в он а п р о т и ц ь ого бо р о н и ть ся . Т р еба п р он и за ти її цим сл о в о м — „ р а д о ” . Д е в н а с є щ е т у ­ п іс т ь і л ін и вство, т у д и м у си ть ц е сл о в о в н и к н у ти я к я р к е, си л ьн е св ітл о — чи м р аз глибш е, чи м раз ґр у н т о в н іш е , а ж п о к и в с е б у д е я сн о стоя ти перед Б огом : Госп оди , я х о ч у . Т од і ти б у д е ш радісн ий. Т а к и м б у в і н аш Г осп од ь. В ся д у ш а Іс у с а б у л а о д ­ н о ю р а д іс н о ю г о т о в іс т ю : „В о л ю м ого Б а т ь к а с п о в ­ н я ю п о в с я к ч а с н о !” А т о д і п р и сту п а й м о д о праці, д о р із н и х завдан ь, д о за ба в и і д о в с ь о г о м о ж л и в о ­

7 го! Т іл ь к и вір, щ о к ол и ти в и х о д и ш з т а к ого „р а ­ д о ” , ти м а єш р а д існ у силу, я к а б езу м ов н о п о д о л а є в се ! Б о Б ог є в ц ь ом у ! О чев и дн о, ц е н астав л ен н я тр еба р а з -у -р а з в ід н ов л ю в а ти , о соб л и в о, к ол и т о ­ бі щ о с ь т я ж к о д а є т ь ся ; к ол и п ер ш и й в ід р у х у щ у х ­ не; к ол и щ о с ь ін ш е в м іж ч а с і виникне. Щ е р а з і щ е р а з: щ о ц е зн а ч и ть ? Р а д о! І те п е р за д іл о! А л е м и м а єм о т а к о ж тіл о. М и н е м о ж е м о п р о н ь ого за був ати . К о л и л ю ди н а п р и гн обл ен а, щ о т о ­ д і р о б и т ь тіл о? В о н о за л ом л ю єть ся . А л е к ол и в о ­ но р а д існ е — в и п р о с т у є т ь ся . Р а д ість тіл а — це в и ­ п ря м л ен а п оста в а . Ц е п о в и н н о стати д л я н а с в п р а ­ в о ю : д е р ж а т и ся прям о. Г ол ов а д огор и , ч о л о в ід ­ к р и те в світл і, п л е ч і н азад. В х о д і — ел я сти ч н і ноги, в си дін н і — не сп и р а ти ся , к ол и н еп отр ібн о. А л е т а к о ж в н у т р іш н ь о тр и м а ти ся пря м о, н е т іл ь ­ к и зов н іш н ьо. Т іл о х о ч е р а з -у -р а з за л ом л ю в а ти ся ; тод і в о н о н а ти ск а є на са м ого себе, і в с е с т а є т у п е й тя ж к е . Т ом у б у т и т а к о ж в н у тр іш н ь о в и п р я м л е­ ним, зок р ем а тод і, к ол и ми п р и гн об л ен і! К о л и си ­ л ь н о ви п р оста н і, з о в н іш н ь о і в н у тр іш н ь о , тод і — за п и тати в д у ш і. К о л и в х о д и м о в за п у щ ен у , за п о ­ р о ш е н у к ім н ату, — в ід к р и в а є м о в ік н а й д вер і, в п у ­ ск а єм о п о в іт р я й світл о, а то д і м ітл у в р у к и і з а ­ м іта єм о: геть з сірим , за п ор ош ен и м дрантям , геть, геть ! Саме т а к р об и м о з н а ш о ю д у ш е в н о ю к ім н а т­ к ою , п о к и н е ста н е в с е я сн е й с в іж е ! Т а к ! А .т е ­ п ер : щ о це зн а ч и ть ? Ц е — р а д о ! І м у ж н ь о за д іл о! І щ е од н о: д б а й м о т а к о ж п р о д ж е р е л о р а д ости в н аш ій кім наті. Щ о ц е м огл о б бу ти ? М о ж е я к а сь ж и в у ч а росли н а. Т е, щ о н евп и н н о р осте, зел ен іє й ц в іте — в и к л и к а є ра д ість. А б о ра д існ а картина, п ей за ж , д е м и к о л и сь м ан друвал и . Ч а с в ід ч а су п од и в и ся на н еї: я к а п е р сп е к ти в а ! Я к и й с в іж и й л іс! Я к е я с н е н е б о ! Я к а гарн а л ін ія г о р б ів — це м оє, у с е м оє! А б о пісня. З а сп ів а й с о б і! Т о д і стан е в т о б і ясно. А б о гарний в ір ш . Ц е д іє, як с в іж и й нап ій п ід ч а с д ов гої, з а п о р о ш е н о ї їзд и . А тод і з н о ­ в у, в ід св іж е н и й , за д іл о! Т еп ер сп огл я н ьм о щ е на в е л и к и х в о р о г ів р а д о ­ сти. Т ерп ін н я н е н а л е ж и т ь сю ди . В он о р о б и т ь л ю ­ д и н у си л ь н ою й гл и бок ою . В он о р о б и т ь її зд ібн ою д о с п р а в ж н ь о ї р а д ости . М и сп ок ій н о в ід к р и й м о й ом у серце. П р о н ь о г о п ого в о р и м о ін ш и м ра зом . А л е є д в а в ор оги , я к и х м у си м о зн и щ и ти : д оса д а і п он у р ість . Д осад а в и н и к а є з м а л и х н еп р и єм н ос-

На

сумівському святі в Н. Ульмі (Німеччина). Фраґмент із футбольних змагань.

■АВАНГАРД тей дня. З в р а ж л и в о го серця, щ о за вж ди бачить погане, за вж ди терпляче, н е вм іє сміятися, не вміє вибачати. Геть з н ею ! Ц е паразити в душ і. М и м у­ симо ц е вимести, і то негайно, коли тіл ьки вона п ок аж еться , негайно! Щ о сь інш е з п он у рістю . Це темна п остать, щ о прогри зає душ у, я кщ о д оп у сти ­ мо її д о себе. А л е повір, щ о м ож на н ею за вол оді­ ти. М ож н а ! Т іл ьки при одній ум ові: я кщ о вона лиш е п оя ви ться , зра зу ж п р оти неї виступити, так як ми тіл ьки щ о говорили. А л е негайно, і не гра­ ти ся з н ею ! Бо, коли вон а в тоб і загніздиться, то в ж е в той д ень не п озб у д еш ся її, а м ож е навіть і протягом бага тьох днів. Н ареш ті, щ е одна порада: вечером , перед спан­ ням, ск а ж ім со б і сп ік ій н о й тв ер д о: завтра буду р а ­ дісний, веселий. У явім собі, я к вон о буде, коли я, радісно випрямлений, віл ьн о п роводитим у день, працю ватим у, бавитим усь, б у д у з лю дьми. „Т а ки м бу д у завтра цілий д ен ь !” — ми п ов тор ю єм о собі це багато разів. Ц е тв ор ча думка, яка в душі, діє цілу ніч, беззвуч н о, але певно, як д у х у казці. М и цього н е пом ічаєм о, але вранці в се б у д е ясніш е,

н іж це м огло бу ти звичайно. І тоді к аж ем о с о б і те саме: я сьогод н і цілий день — радісний! І так к о ж ­ н ого ранку, к о ж н о го вечора, н е д аю ч и себ е в і­ дірвати в ід ц ього ж а д н ою невдачею . А коли п р и й ­ де день, тоді ми себе перевіряем о: чи я завдав с о ­ бі тр у д у ? Jvln роби м о з со б о ю обр а х у н ок і тод і р о ­ бимо н ове ріш ення: завтра буде кращ е! А тепер м ож еш дещ о п р о це подум ати, або о б ­ м ір кувати ц е з інш ими. Ц е тобі тіл ьк и малі н атя ­ ки: Є вангелія св. М атвія 6, 16-18. — К ол и п ізн ає­ мо, як мало ми д осі осягнул и або я к багато в нас сам их суп ереч н остей . — К ол и це не в да ється, щ о робимо. — К оли нас вдом а або в ш к ол і або д е -ін ­ де не розум ію ть. — К ол и те, щ о вимагає від нас момент т я ж к е а бо занадто тя ж к е. — К оли щ ось є нам противне. — Б рак відваги. — Х в о р о б а — К о ­ ли в ж е ні в чом у не н аходим о радости. — Ф ал ьш и ­ ві радості. — Чим щ е м ож ем о радуватися. — В д я ч ­ ність

за д арун ки

ра дости

моменту. —

Як

п суєм о

собі ра дість? (П ереклад

з

іта л ій ськ ої

Науково-популярні

мови)

теми

Стерин

Небесні посли яму. О бчислено, щ о він в аж и ть Відомо, щ о ч а с від ч а су в том у д о 10 мільйонів тонн. чи інш ом у місці падає з неба на В 1908 році 30. червня о 6. го­ зем лю камінь. Ц е я вищ е не о д ­ дині ра н к у вп ав м етеорит к ол о ном у з нас д овод и л ося бачити на р ічки К ам ’я н ої Т у н гу зк и в С ибі­ власні очі. К ол и вон о в ід б у в а єть ­ ся вночі — на небі нагло с п а л а - • ру. П ри ц ьом у бу в такий сильний удар, щ о деяк і сей см огра ф іч н і х у є я сн о-в огн ен а к ул я й ш видко станції зазначили зем л етрус. На к оти ться по небу. Ч асом вона 50 колом етрів д овк ол а м ісця п а­ має червонявий, часом синій к о ­ діння дерева п р а л ісу бул и в и р ­ лір. П ри ц ьом у не раз ч уєм о д у ­ вані з корінням і розм етані, а ж е сильний гук. п ов ер х н я зем лі — бу л а перерита Ц е — метеорити, або інакш е численними кратерами, ямами, аероліти. Д осліди п ок азую ть, щ о ярами. Самого ж м етеори ту щ е й ф ор м ою , к ол ьор ом і виглядом д осі не знайдено. метеорити бу ва ю ть д у ж е р із н о ­ С вятий кам інь у М еці — К а а манітні. Вага їх теж різна: від ба — є та к ож метеорит. Він ч о р ­ м аленьких зерняток, щ о в аж ать ний, але магом етани вірять, щ о менш е одного грама — до вел и ­ к ол и сь він бу в білий, і тіл ьки ч езн и х брил на м ільйони тонн. згодом п оч орн ів і ч орн іє далі, бо М аленькі м етеорити н ази ваю ться бере на себе гр іх и лю дей, що косм ічним п орохом , я к ого є бага­ п р и х од я ть до н ього на поклін. то на сн ігови х п ол я х п ол ярн и х З я к ого м атеріялу скл ад аю ться країв. З біл ьш и х м етеоритів зга­ м етеорити? В и я вл яється, щ о у їх даєм о так і: в Н ь ю -й ор к сь к ім м у ­ склад в х о д я ть в и кл ю чн о ті х е зеї зберіга ється залізний м етео­ мічні первні та їх сполуки, щ о рит, привезений з Ґренляндії, в а ­ зн а ход я ться й на землі. Ц е зд е­ гою в 37 тонн. В А ф р и ц і, в п у с ­ біл ьш ого залізо, нікель, магній, тел і к ол о А драру, знайдено в сірка, глинець, кисень, вуглець 1920 р оц і залізни й метеорит, щ о та ф о с ф о р . З рідка п од и ву ю ться має виміри 40x40x100 м етрів і в а ­ т а к о ж інш і первні — натрій, к о ­ ж и ть к ол о одн ого мільйона тонн. бальт, мідь, плятина тощ о. Н ік о­ В С пол учених Ш та та х П івн ічн ої ли щ е н е зн аходили в м етеоритах А м ери ки в ід к р и то в 1891 р оц і в р еш ток органічних матерій. А ри зон і коло Ч ор тового канйону З відки бер у ться м етеорити? На кратер-заглиблебл ення, що має ж аль, цілком п ев н ої в ідп овід і на пром ір 1200 м етрів і глибину 200 це питання н аука щ е не дала. метрів. Ф ах ів ц і ствердили, що Н айбільш п ош ирен а думка, що цей к ратер п остав у н аслідок п а­ м етеорити є н е щ о інш е, я к у л ам ­ діння м етеориту, щ о, впавш и, за ­ ки н ебесн и х тіл, що н ал еж а­ стряг глибоко в зем лю й вирив ли к ол и сь до сон я ш н ої систем и й

були р озтор ощ ен і яким ись в и б у ­ хам и або зударам и одно об одно. Т епер ці улам ки н ося ться в не­ бесн и х п р остор а х з великим п о ­ гоном від ЗО д о 60 к ілом етрів на секунду. П оки м етеорит лети ть у безп ов ітря н ом у просторі, ми його не бачимо, бо в л асн ого світл а він н е має, а в ідби те на нім соняш не світл о не в и кл и ка є в н аш и х оч а х ж ад н ого враж ення, б о р о з ­ міри м етеори тів замалі. К оли ж м етеори т попадає д о атм осф ери землі — за гор а ється й ви пром і­ ню є вл асн е світл о. А п остає це тому, що метеорит, п рол ітаю чи кр ізь атм осф еру, тр еться об п о ­ вітря, а гол овн е сти ск ає й ого п е­ ред собою так сильно, щ о при том у р озв и ва ється велика к іл ь ­ к ість тепла, п оста є д у ж е в и сок а тем перетура й м етеорит р озп ік а ­ ється до ж ару. М ож н а думати, щ о д еяк і м етеорити при цьом у цілком сп ал ю ю ться. Від р о з ж а ­ рення п ов ер хн я м етеори ту то­ питься, застигаю чи потім п о о х о ­ л од ж ен н і на міцну, бл и ск у ч у к о ­ ру, але середина б у в а є ча сто не поруш ена. Ц е значить, щ о п ер е­ літ ч ер ез а тм осф ер у відбу в ся так ш в и д к о ,1щ о п роц ес нагрівання й топлення не в сп ів дійти до сер е­ дини м етеориту. К ол и під час розж арен н я п оста ю ть у м етеори ­ ті гази ви сок ого ти ск у — м етео­ рит в и бух ає, р озр и в ається на д рібн і ча стк и і р озл іта ється на в с і бок и . Т од і м ож н а ч у ти гук. А л е м етеорити чу єм о й тоді, к о ­ ли в он и н е в и б у х а ю ть : ч а сто в о -

9

АВАНГАРД в. в.

Думки по дорозі до образотворчого мистецтва 1. Не лякайся мистецтва До царства м и стецтв в ход и ться багатьма брама­ ми. Ті, щ о зд ій сн ю ю ть це ш ироким и ш л яхам и на­ уки, в х о д я ть до н ього к р ізь п ортал істор ії й ф іл о ­ со ф ії мистецтва або естетики. В у ж чи м и стеж к а­ ми н абл и ж ається до н ього п роф ан . Він в х о д и ть до ц ього царства дверим а л ю бови мистецтва. На к ор д он а х м и стец ьк ого царства, д овк ол а п а ­ л ом ників д о м ісць л а ск и м истецтв тов п л я ться ч и с­ ленні п ровідники й о ф и р у ю ть св о ї п осл уги : один обіц я є к ор отк у п од ор ож ч ерез чу д еса мистецтва, другий манить п овча л ьн ою м ан дрівк ою в ід стилю до стилю , третій запевняє, щ о зд обуд е д осту п до зір ок царства м и стецтв: він веде до геніїв. А л е брама істор ії м истецтва за город ж ен а возами, повн и ­ ми к н и ж ок , словників, м онограф ій, підручн и к ів, томів ілю страцій. Ч ер ез ці барикади знання йд еть­ ся до свя ти н і мистецтва. Є дина ф ір тк а н е за гор о­ д ж ен а сти ртою к н и ж ок — це д вері л ю бови м и с­ тецтва. Треба тіл ьки переступи ти поріг пош ани до тв ор ч ої праці й тіл ьк и д ві речі принести з собою : в ідк ри те о к о й о х о ч е сер ц е . А в се ж таки і ту т д ех то зволікає. Він боїться, щ о в ц а рстві м истецтва не зм ож е так от собі, без нічого визнаватися. Д овкола ч у ж и н ц я говори ться св оєю м овою , а ж к и ш и ть від таєм них пон я ть і в е­ л и к и х слів. Н ад деяким и з ци х ф а х о в и х понять

щ о перед тим, я к та к і п он я ття н ауки побачили д енне світло, в ж е були м истец ьк і твори і лю ди ни­ ми за хоп л ю вал и ся та н асол од ж увал и сь. Н аївне відчування м истецтва м о ж е обх од и ти сь без сл ов ­ ника знавців. Ч и це не за сп ок ою є в а с? Людина, щ о л ю би ть м истец тво не повинна від­ чувати стр а х у ні перед питанням стилю , ні перед пробл ем ою краси. На питання: „щ о так е к р а са ?” м аєм о стільки відповідей, ск іл ьк и ш л я х етн и х умів розд ум увал и над ц ією п робл ем ою . „Зм ислам и п із­ нана д оск он а л іст ь ” , — сказав Б авм ґартен ; „Т е, щ о б ез к ор и сті і без п он яття загально п од оба єть ся ” , — дум ав К ант. Г егель д обачав к р а су „в зм исловім іс ­ нуванні абсол ю тн ої ід еї” , Ш ел л ін ґ в „зобр а ж ен н і необм еж ен ого в об м еж ен ом у ” . Для ін ш и х краса — це „св обод а в п о я в і” , або „теп ер іш н є ідеї в обм е­ ж ен ій п оя в і” . С отні та к и х визначень, д еф ін іц ій м ож н а б бу л о постави ти поруч. А як зв уч и ть наш е визначення? Істоти краси не м ож н а взагал і схоп и ти і передати в сл овах. Що так е краса — знає к ож н а лю дина, біля я к ої (коли вон а д и ви ться на гарну лю дину, ш л я х етн у б у д ів ­ лю, плястику, картину, рисунок) вдари в к оли сь грім краси і ж и ття я к ої від моменту ц ього п о т р я сення зійш ло на інш ий ш лях. Д ехто дум ає, щ о за хов ав свою д у ш у від п обу д ­

м іркуєм о, думаємо, щ о їх в я к ій сь м ірі розум ієм о (як ось, напр., „сер ед н ов іч ч я ” або „р ен еса н с” ), ін­ ш і (напр., „я к іс т ь ” , „с т и л ь ” ) ви да ю ться нам зр о зу ­ мілими тіл ьки для втаєм ничених. А л е подумаймо,

ливих х в и л ь к раси і він зд ебіл ьш ого пом иляється. Ч ар мелодії, бл и ск ф арби, лінія тіла ч ерез я к у сь щ ілину в п оч у ття х зн айдуть д осту п і до нього, і б у д у ть в ідп овід н о діяти на я к есь гл ибоко з а х о в а -

ни сильно свистять. Ц ей сви ст п ох од и ть від того, щ о безп осер ед ­ ньо за м етеоритом під час його л ьоту п остає п ор ож н еч а (безп ові­ тряний простір) і в цю п ор ож н е­ чу вга н яється з в ел и к ою силою повітря, стиснене з ін ш и х боків.

П рол ітаю ч и ч ерез атм осф ер у землі, тобто робл ячи д ор огу коло 300-400 к ілом етрів (я кщ о р у х с к е ­ рований прям о д о осер ед к у зам ЛІ5 м етеори т втрачає від оп ор у повітря свій погін і в ж е бл и зь­ ко землі падає з погоном , щ о в и ­

к л и к ається тіл ьки його вагою — си л ою Гравітації м іж м етеоритом і землею. Т ом у ча сом п адаю ть метеорити н е д у ж е гарячі, в сти ­ гаю чи ох ол он у ти . Але за вж ди вони м аю ть за округл ен і канти і ніколи н е м аю ть гостр и х в и сту ­ п ів: в се ц е зал и вається й згла­ д ж у єт ь ся тоді, коли в ер хн ій ш ар м етеориту розп ік а ється під впли­ вом в и сок ої тем ператури під час л ьоту к р ізь атм осф ер у землі. Т реба думати, щ о паданйя ме­ теоритів від бу в ається безнастанно. А л е лю ди сп остер іга ю ть тіл ьки невелику части н у ци х падінь, бо багато м етеоритів падає на ш и­ рок і водні простори, пустел і, го­ ри тощ о. С падаю чи на землю, метеорити віддаю ть їй св ою к ін етичн у енер­ гію (ж и в у силу) і тим збіл ьш у ­ ю ть її тепло. С в оєю м асою вони збіл ьш у ю ть та к ож м асу землі, а своїм хем ічним скл адом ці не­ бесн і

посли

х од я ть ся Виставка сумівських робіт у м. Роклянді (Австралія), організована головою першого в цій країні осередку С УМ ’у другом О. Янківським. На фото: друг Янківський витається з українським пласту­ ном біля одного з стендів виставки.

в

(принаймні ті, щ о зна­ м еж ах

сон яш н ої

си ­

стеми) збудован і „п о обра зу й п о ­ д обі” н аш и х зем них тіл. Ц им ме­ теорити

зб іл ьш у ю ть

і

ю ть наш е знання світу.

п ош и р ю ­

10 не м истецьке п оготівл я душ і. Ц е м о ж е бути м о­ мент я к о їсь в ел и к ої ж урби , п ер ем ож н ої радости, бл и зьк ість вмирання, або південь найвищ ого ж и т ­ тя — ваш і о ч і сп ал ахн уть я к ось особл и в о і сп и ­ н я ться на ча р ую ч ом у бл и ск у краси. Н еслуш но говори ться п ро м истецтво, щ о в он о є тіл ьки чарівником , який м ож е переносити в зол о­ те ц арство мрій тих, щ о в тіка ю ть в ід ж и ття, пере­ втом лених діянням. О ні! М и стецтво є щ ось біл ь­ ш е, щ о с ь інш е. Ц інності, я к і м аю ть значення в царстві м истецтва: правда і правдивість, віддан ість і витривалість, відвага в признаванні д тв ор ч е х о ­ тіння — ц е ті цінності, щ о надаю ть у сь ом у ж и ттю гідність і порядок. І том у стає дивно, щ о лю ди, я к и х вл асн е ж и т­ тя к ер у єть ся силою ріш ення, відвагою й ф а н тазі­ єю (п ередум овою к ож н ого вел и к ого техн ічн ого, п о­ літичного чи н авіть к уп ец ьк ого чину є ж и в а ф а н ­ тазія, я кій маячить ціль, п ок и знайдеться ш л я х до цілі), н е бачать, щ о ті сам і сили д ію ть та к о ж і в м и стецьком у проц есі. В они не п ередчуваю ть, що маляр ч и різьбар є д ух ови м братом інж енера. В о ­ ни н ік ол и та к о ж не погодилися б, щ о ті здібності, якими вони так часто гордяться, є в суті речі ті­ єю ж сам ою енергією , я к у м аю ть і мистці. В се справді тв ор ч е є од н ак ово споріднене і належ ить до тієї сам ої групи. Т іл ьки прірви м іж ц а рством м истецтва і цар­ ством ф іл істер ів н е м ож на п ерескочити. П еред ф і­ лістерам и в сі перегород ки м и стецького світу треба сп устити і зачинити в с і брами. Ф іл істери — р о с ­ лина, щ о прийм ається не тіл ьки на м іщ анській з е ­ млі і н е тіл ьки в другом у періоді ж и ття — ф іл іс ­ тери є в к ож н ом у стані і в к ож н ом у ф а х у , вони є, на ж ал ь, та к ож і в м ол одості. Ф іл істер гордий за своє серце, я к е не б ’ється під впливом вр а ж ен ь і то в ся кого род у: м истецького, релігійного, н аук о­ в ого ч и політичного. Й ого н іщ о не підносить, не потрясає, н е пригнічує і не пориває. Він н е теплий ні холодний, він н е знає пристрасти. Ц е й робить його н е здібним сприймати м истецькі враж ення. Т в ор ч е зусилля говор и ть тіл ьки до лю дей з т в о р ­ чими здібностям и хотін н я і почування. З у ст ф і­ л істера вийш ло, мабуть, н ещ асн е сл ов о про „в е с е ­ лу м истецьку бр а т ію ” , бо ф іл істер ськ а д уш а не п е­ ред чува є навіть, щ о бу ти м истцем — ц е значить: .твердо, п ов аж н о й тя ж к о, навіть дуж е тя ж к о працю вати!

АВАНГАРД З чужинецької літератури Стефан Ґеорґе:

У

Ч

Е

Н

Ь

Ih r sprecht von W onnen die ich nicht b e g e h r e -------He прагну блага, що воно вам звичне В мені любов до того хто мій Пан Слажденне вабить вас - мене величне Мене живить величний Пан. Більш ніж у цех до вас на чин побіжний Послав мене до свого чину Пан Там значу в службі я - бо Пан мій ніжний У мене майстром ніжний Пан. Це проща знаю в край недовідомий Де гинули - та там де с мій Пан Я не страхаюсь - бо мій Пан свідомий Мені оплот свідомий Пан. Я й не цікавий в платі жадній більшій: Лиш в тій що мас в погляді мій Пан Багатші є либонь: мій Пан найбільший Мене веде найбільший Пан. (П ереклав І. Д.) С теф ан Ґ еор ґе (1868— 1933) стоїть цілком осібно в нім ец ькій п оезії: він прагн ув надати п оезії с а модатного значення — п оезії як ви явові найвищ ої д у х о в о ї діял ьн ости лю дини. Т в ор ч ість означала для Ґ еор ґе свя щ еннодійство, і в ін обер ігав її від впли­ ну б у д ь -ч о г о ницого, м іщ анського, щ оденного, на­ в іть зовн іш н ьо, н ех тую ч и , наприклад, загально­ вж иван им и правилами п р а воп и су — щ о віддано і у вм іщ уван ом у ту т перекладі поезії, ідеєю я к о ї є абсолю тна самопосвята. „Як довго немає самостійної Української Дер­ жави, так довго не буде порядку в Европі”. Евг. Коновалець * „Нема без влади волі” Леся Українка Ж

„Не забуваймо про меч; мати його в руках”.

учімося

міцніше три­

(С. Петлюра)

Сумівці й сумівки Галендорфу та Гетінґену (англійська зона) після присяги. В центрі (сидять) го­ лова ЦК і К К С УМ ’у друг Вожаківський та член К К СУМ ’у друг Стельмах.

АВАНГАРД

----------------------------------------------------------------------------------------- И Трибуна А с о ц і а ц і ї Українських Письменників „Аванґард**

Від Секретаріяту Асоціації К іл ьк а м ісяців тому, в численній у к р а їн ськ ій п ресі п оя ви л ася д екл ара ц ія „М ол од ого П ок о­ ління” і повідом лення про створен н я ц ього письм енницького о б ’єднання. С тавлячи цілком п равил ьн у ст а в к у на ох оп л ен н я не тіл ьк и пи­ сьм енників м ол одш ої Генерації, щ о біл ьш -м ен ш визначились, а й ти х , щ о щ е зн а х од я ть себе, п р об у ю ть св о ї сили в п и сьм ен стві, си л ою об­ ставин з сам ого п оч а тк у орган ізац ії о б ’єднан­ ня бу л о в се ж д оп ущ ен о в ел и к у помилку, в к л ю ч и в ш и н авіть у к ер ів н і органи й ого о к р е ­ м их явно н е відп овід н и х лю дей і ц е в к ін ц ікінців стал о п ри ч и н ою того, щ о о б ’єднання н е при тягло д о с е б е л ітераторів, н е зм огл о н ічого зробити, стало ф ік ц ією . А в т о р деклярації, ф а к ­ тичний тв ор ец ь о б ’єднання і голова його п ра в­ ління П етро К а р п ен к о-К р и н и ц я , п ісл я б е з у с ­ п іш н и х намагань зруш и ти о б ’єднання з м ерт­ в о ї точки, перетвори ти його з ф ік ц ії в те, чим вон о насправді повинно б у л о бути, зняв з с е ­ б е в ідп овід ал ьн ість за „М ол од е П ок ол ін н я ” , чим п ок л а в остаточн и й к ін ец ь його існування, але щ об н е обли ш и ти п оч а тої справи, а, й д у Від редакції. П очинаю чи з ц ього числа ж у р нала, о х о ч е даватим ем м ісц е для А соц ія ц ії У к ­ р а їн сь к и х П исьм енників „А в а н ґа р д ” . М атер ія ли ци х л ітераторів р е д а ґу ю ть ся їх власного р е­ д акційн ою колегією .

чи н азустр іч в ол і чи м ал ої групи л ітераторів, зреал ізувати задум орган ізац ії серйозного, д і­ й ов ого й тв ор ч ого л ітературн ого середови щ а, п отреба я к ого гостр о від ч ув а ється . Т ак п оста ­ ла А соц ія ц ія П исьм енників „А в а н ґа р д ” , для я к ої не є ч у ж и м и та к о ж принципи декл ярації не іс н у ю ч ого теп ер „М ол од ого П ок ол ін н я ” , х о ч рам ки д іял ьн ости А соц ія ц ії значно ш и р ш і — це одн орід н е в св о їх п рагн еннях п и сьм енниць­ ке середовищ е, к уди відк ри ти й д осту п у сім пи­ сьменникам, н е лиш е м олодш им і молодим, щ о безза стер еж н о п од іл я ю ть засади, я к і лягли в осн о в у творен н я А соц ія ц ії. Н азва н аш ої А соц ія ц ії, о б о в ’язки голови я к ої в и к он у є П етро К а р п ен к о-К р и н и ц я , да­ ю чи к л ю ч д о розум ін н я тв ор ч ости п исьм ен­ ників, щ о в х о д я т ь у її склад, н е з в ’я зу є себе з одноім енною н азвою ж урнала, я кий п огод и в ­ ся дати нам с в о ї сторінки, за щ о виноси м о щ и ­ ру п од я к у Ц К С У М ’у. П исьменників, щ о х о ч у т ь бу ти з нами, п р о ­ си м о в ідгукн ути ся . В сю к оресп он ден ц ію слід п ок и щ о надсилати на а д р есу ж урнала. В

ц ьом у

чи сл і

м істим о

ста ттю

Голови

А со­

ц ія ц ії „Ч о г о ми х о ч е м о ? ” , а та к о ж тв ор и О. З у євського, В. Старицького, В. Шимка та М. Щербака.

Ч ого ми х о ч е м о ? Д ійсність, в я кій ви являєм о в о л ю д о творен н я св о єї А соц ія ц ії, сп равд і невідрадна в найгірш ом у р озум ін н і ц ього слова. П роте н евідр ад н ість си туа­ ц ії ні в я к ом у р а зі н е м о ж е б у ти п ох и л ою , п о якій би безв ол ьн о коти л и ся спраглі ж и ття , тв ор ч о сти й бор отьби за св о ї ідеали. Щ о ж з того, щ о ми з к о ­ ж н и м днем в с е б іл ь ш е й біл ь ш е п р остор ов о відда­ л я єм ося один в ід одного, поп а да ю чи ча сто в о б ст а ­ вини щ е гірш і н іж досі, о т ж е далекі від тих, які п отрібн і для тв ор ч ої праці? Щ о з того, щ о немаєм о м атеріяльних за соб ів не тіл ьк и на орган ізацію в и ­ д авн и чої справи, а іноді н авіть і на св о є біл ь ш менш л ю д сь к е п р ож и ття ? Щ о... зреш тою , ц и х „щ о м ож н а ставити безл іч, але вони нас н е лякаю ть. Н аш ч а с — це час, к ол и зок рем а нам, м ол одш ій ґенерації, потрібн о розум н о й ак ти вн о посп іш ати ж ити. Так, п осп іш ати ! М о ж е н е л иш е тому, щ о втрата н ай к ращ и х р о к ів ба га ть ох з нас у країні п екла з о б о в ’я зу є теп ер н ад ол уж и ти прогаєне, не л и ш е том у, щ о к ож н и й з н ас п р ов ер ста в у ж е д об­ р у п ол ови н у с в ого ж и ття, н е ста в ш и л ітератором б іл ь ш ого ф ор м ату , а й том у (і ц е в а ж л и в о), щ о р о з в ’я зка п робл ем и у к р а їн сь к ого бу ти чи н е бути стоїть перед сам ісіньким и дверим а історії. І, хай к ом у сь н е п од обається , обр а вш и ш лях сл у ж ін н я м истецтву, ми од н очасн о н е см ієм о і не маєм о п р а ­ в а в ідр и ва ти ся від ж и ття і забувати, щ о н ал еж и ­ мо до нації, м уки поневолен н я я к о ї м ож н а п ор ів ­ няти з мукам и р о зп ’яття Ісуса Х р и ста , нації, яка о с ь у ж е к іл ьк а стол іть стік а є к р о в ’ю в б о р о т ь б і за с в ою „п равду, си л у і в о л ю ” і ц ієї бор оть б и н е при­

п иняє сьогод н і! Х т о з нас, л ітераторів, м ож е бу­ ти бай д уж и й д о ц ь ого? З ви чай н о н іхто, к ол и в и к ­ л ю чи ти аном алію і говори ти п ро ч есн и х і віддан их нації л ю дей і в р а х ову ва ти , щ о ми свідом о піш ли на ски тал ьщ и н у н е я к тури сти , а я к пол іти чн і ем іґранти, щ об не тіл ьки „к ар ати сь, м учитись, але не п ок а я ти сь” , н е тіл ьки дум ати п р о „х л іб н асуш н и й ” , а й щ об своїм гарячим, безк ом п ром ісов и м сл ов ом стати на за х и ст р ід н ої землі, п о-м и стец ьк ом у с к а ­ зати те, ч ого сказати н е м ож н а „та м ” . Ц е — наш е призначення, наш о б о в ’язок. П итання на п ерш ий п огл я д зд а єть ся само соб ою зрозум іл е і н е п ід л я ­ гає д и ск усії, але к іл ьк арічн е у к р а їн сь к е л ітер а ту р ­ не ж и ття на ем іґр ац ії п ок азує, щ о сам е ц е головне питання ніби навм исне в ід ти ск а л ося на задній плян, гл у х л о в х а щ а х безл іч і л ітературн и х і так зван и х л ітерату рн и х д и ск усій , щ о н е сприяли п о ­ стан овці й о г о в такій пл ощ ині, в я кій вон о п ов и н ­ н о стояти, зокрем а сьогодні. К н и ж к ов и й ринок, за в и н ятк ом м ож е я к и х о сь д в о х -т р ь о х тв ор ів худож ньої літератури, що в свою ч ер гу м о­ ж у т ь мати щ е чим ало чого до п обаж ання, не є п ок азн и к ом того, д о чого повинна прям увати наш а література, н е в ід би в а є дійсности, щ о д ав­ н о чек ає свого втілення в х у д о ж н іх образах. Іноді ск л ад ається враж ен н я, щ о літератори, зо к р е ­ ма ті, я к і п ер еж и л и безпри кл адн і стр а х іття й н а ­ р у гу над л ю ди н ою в бол ьш еви ц ьк ій си стем і н ов іт­ н ього р а бств а і тепер, в и р ва вш и сь з неї, д и ш уть б іл ь ш -м ен ш вільним п ов ітря м або н е переж и вал и в сь о г о

ц ього,

або

свід ом о

р обл я ть

зл очин

перед

АВАНГАРД

12 своїм народом, пи ш учи про в се щ о х очете, але не п ро те про щ о б вони повинні писати. Н евдала к ом ­ бінація М У Р -у , щ о одчайдуш но бор ов ся за м онопо­ лізацію в сього л ітературного ж и ття на ем іґрації і п ристрасн о п обор ю ва в цілком зд орові тенденції до ож и вл ен н я літературного п роц есу і спрям ування його на природні й правильні рейки, не тільки не сп рави вся з своїм и ш и р око закроєним и завдання­ ми, а в я к ій сь мірі був м ож е навіть п ер еш к од ою для д ея к и х груп і ок рем и х письм енників у реалі­ зації їх благородних завдань. П оодинокі цілком слуш н і ви ступ и к ритиків (зокрема д -р а О. Грицая в „О р л и к у ” ) або бралися під барабанний обстріл не коронованим и Літературними „богам и ” , або в и ­ разно п ром овчувал и сь і негувались. В се це, мож на думати, випливало п ерш за в се з явно хибних, я к и х ось дивних, коли н е сказати ш кідливих, тен ­ денцій, щ о панували (і далі паную ть) у писаннях наш их літературн и х авторитетів на ем іґрації. О с­ кіл ьк и ці „б о г и ” очол ю вал и та к ож і М У Р — май­ ж е всеем іґраційне письм енницьке середовищ е, їх тенденції стали панівними, вва ж а л и ся своєрідною „модою часу”, ін од і п р осто накидалися тим, я кі не сприймали їх. Я краз ці лю ди, постійно галасую чи проти диктатури, на ділі виявилися м ож е навіть не баж аю чи цього самі безпардонними ди ктатора­ ми і своєрідним и ком ісарам и від літератури, спри т­ но м аневрую чи й навіть обви н увачую ч и інш их у Микола Щербак

НАЩ АДКОВІ Пройде наш вік, немов нестримна тінь, Літа пролинуть, як в негоду ріки, Але безмежна наша широчінь Нащадків хвилюватиме во-віки. Вони лише читатимуть, як ми ” Охрищені, мов лицарі, у крові, У голоді, в хурделиці зими Горіли вічним полум’ям любови. Як нас збирав і скликував сурмач, Як у бою шаліли скоростріли, Як все зливалось: кров, і крик, і плач, Та нам вогні, мов зорі, мерехтіли... Ми зустрічались з смертю віч-на-віч У чистім полі й на глухій дорозі, А десь крізь млу, крізь глибочезну ніч Нас виглядали матері в тривозі... Куди ж ми йшли, наповнені снаги?.. Куди скрипіли і вози, і гарби?.. В чужих краях нам рідні береги Ввижалися, як найдорожчі скарби! Ми бачили, як корчився весь світ, Як падали державки і держави, А нас у безвість вів козацький слід Добути Волю — Україні Слави! Ми бачили пекельний суд і рай, Як по звитязі боротьби і згуби, У Києві навіки, мов розмай, Мов золото, промінились Тризуби. З усіх земель ми йшли до тихих вод, У край веселий з переможним: бути! ...Нащадку! Друже! Знай, це був народ З-над берегів ревучого Славути!

Б ог зна я к и х гріхах, вк л ю чн о з „ж а х л и в и м щ уванням ” л ітературних питань. ■X-

сп р о­

Щ о впадає в очі, чи таю чи з в ’язані й не зв ’язані з л ітературою писання наш их літературн и х а в то­ ритетів п ротягом к іл ь к о х ем іґраційних р ок ів ? Сум­ нівного, хи бн ого на м ою д ум к у і дивного, щ о бу л о прапором під яким розви вал ася наш а еміграційна література написано і зробл ено *гак багато, щ о в сь о ­ го ц ього годі схопити в ци х н отатках. Ось, прим і­ ром, чи таю статтю У. Самчука. Б увш ий голова М У Р -у в одном у з к вітн еви х чисел ам ериканської „С в обод и ” за цей р ік заявляє: „М и тр ох и втом лені” , „вгл и бл ю ю ч и сь в д уш і лю дей наш ого племени (не­ в ж е ми не нація а плем ’я?) маємо причини боя ти ­ ся майбутнього...” , „к р и к и поєд н ості (?) н есп р а в ж ­ ні (?!), а головне нездійснимі (отж е, не трать, к у ­ ме, сил!) навіть при найкращ ій в о л і” (!). Так г ов о­ рить письменник — політичний еміґрант, п ок л и к а­ ний ф ор м увати у к р а їн ськ у лю дину з ф анатичною вірою , твердістю і всіми інш ими якостям и, прита­ манними тим, х то бореться й перем агає. П ро це м ож на бу л о б не згадувати, коли б лейтм отиву отак и х „істи н ” не чу л ося в бага тьох стаття х цього автора, в н ови х його, д у ж е сірих, п ор івн ю ю чи з „В ол и н н ю ” , тв ор ах і коли б вони н е були я к ою сь мірою д ж ерел ом абсол ю тн ої безпринципности в к е­ рівництві М У Р -ом і коли б, нареш ті, м ож на було вваж ати їх характеристичним и ви кл ю чн о для зга­ даного автора. А л е справа виглядає якраз навпа­ ки. Генеза цих мудростей, звичайно у ж е лиш е п е­ р ехоп л ен и х п. Самчуком, бере св ій початок щ е десь на 1-ій К он ф ер ен ц ії М У Р -у в 1945 р. Вони в и сл ов ­ лені в д оп овід і голови не існ ую ч ого тепер М У Р -у Ю . Ш ер ех а і починалися приблизно так, як і ци­ товані слова Самчука. Ш ер ех говор и в : „Т еп еріш ний етап нам ясний: ц е етап, коли розу м м ож е втрати ­ ти в ір у в себе” , „ета п р озк ол отої свідом ости, р оз­ хи тан ої д у ш і” і т. д., том у такі поняття, як ірра­ ціоналізм, містика, дем он ізм ' на д ум к у Ю . Ш ер ех а м уся ть з ’я витися на овиді д ій сн ості і стати для кас п орятун ком . Щ о це не ж а р т і щ о своєрідний демонізм справді д у ж е оп у к л о ви явив себе в пи ­ саннях ц ього критика м о ж е перек он ати ся кож ен , х то матиме н еобер еж н ість „п р ок ов тн ути ” я к у сь порц ію й ого непогано ви р ощ ен и х плодів, я кі д е х ­ то називає есеями. Така п остан ов к а питання в я к ій сь мірі в ід в ер ­ тала у ва гу від гол овн ого завдання наш ої (і н^ тіл ьки наш ої) л ітератури — бу ти виразником духа нації, її прагнень і змагань. Т ом у й н е дивно, щ о „н адто відом і” тези, ціл ком слуш но п оставлені щ е раз на п ор я д ок денний наш ого л ітературного ж и т ­ тя (М УР, З бірник І) письм енником І. Б агряним (го­ вор ю про н ього в и к л ю ч н о як про письменника) у свій ча с бу л о названо „бубнінням апологета тен ­ денційної літератури ” і п ротиставлено ц ьом у тезу : „К у л ьту р а і пол іти ка — це зовсім різні справи” (підкр. ту т і далі м ої — П. К р.). Н аведені цитати нал еж ать Ю . К о са ч у з його статей у „Ч а сі” і „У к ­ р а їн ськ и х В іст я х ” з 3. 3. 1949 р. Т у т н е зайво б у ­ де п ок и щ о п об іж н о зауваж ити, щ о Ю . Ш ерех, го­ воряч и про мистецтво, твердить, щ о вон о „н е в ід ­ биває п асивно ані економіки, ані політики, але лі­ нія його розвитку перехрещуеться (кожного разу по-різному, по-своєму, своєрідно) з цими лініями” (М УР, З бірник 3). С казано далек о не те саме, щ о „к у л ьту р а й пол іти ка — це зов сім різні справи” . К ритик н авіть в в а ж а є зовсім не актуальн ою в на­

13

АВАНГАРД ш і дні д и ск у с ію з „ф ік са т о р а м и ” , „са м оц іл ь н и к а м и” тощ о, бо, м овл я в, теп ер нем ає п и сьм ен н и к ів, я кі б обстою в а л и „т е о р ію м и стец тва для м и стец т­ в а ” , „т е о р ію м и стец тва заради р озв а ги ” , п ер ев ел и ­ ся т а к о ж і ті, щ о „ х о ч у т ь тіл ьк и ф ік с у в а т и ж и т ­ тя й н е м а ю ть ж а д н и х ід еа л ів ” . П р оте н е б у в би к р и ти к спритним і ф а х ів ц е м с в о г о рем есла, к ол и б на ц ьом у п оста в и в к рап к у. І том у в тій ж е самій статті ч и та єм о б у к в а л ь н о так е: „Ч и л ітер а ту р а п о ­ винна б у т и на п об іген ь к а х (?) у п ол іти ки чи, нав­ паки — в д у х о в о м у б ю д ж е т і н а р од у стан ов и ти о к ­ рем у й незалежну ні від чого, крім за га л ьн ого

Володимир Старицький

сп рям уван н я (ап ол іти ч н ого?) ц ь ого б ю д ж е т у с т а т ­ т ю ” . З ви чай н о п. Ш е р е х за ц ю „с т а т т ю ” , ал е н а­ справді... О б ґр у н т о в у ю ч и в ід п о в ід ь на питання, п р и тя га ю ться так і ч и с т о ш е р е х ів сь к і сен тен ц ії, як, напр., „н еп отр ібн ість , н еза к он н ість, н ед оп ущ ен н ість п еси м ізм у в л ітер а ту р і нам у м о т и в о в у ю т ь тим , щ о, мовляв, од н а к ов о н іх т о щ е п ід впл и вом п еси м іс­ ти ч н и х т в о р ів не в чи н и в сам огубств а. Ц е н еп р а­ вильн о ф а к ти ч н о. З агал ьн о від ом а епід ем ія с а м о ­ гу б ств п ід в п л и вом Г етев ого „В е р т е р а ” ... і т у т ж е в ц іл к ом серй озн ом у, п ра вд а т р о х и сад и сти ч н ом у тон і д о д а єть ся : „Х а й к іл ьк а сл а б о д у х ів загинуло, але п ер ебор ен н я п еси м ізм у зр од и л о н езл ам н и х о п ­ ти м істів і м у ж н іх в о й о в н и к ів ” . О т ж е к о н ч е „д а й о ш ” у н аш у л ітер а ту р у песим ізм , хай бу д у ть ж е р т в и „с л а б о д у х ів ” , б о ц е к о н ч е п отр ібн е для н а­ р од ж ен н я „н езл а м н и х оп ти м істів і м у ж н іх в о й о в ­ н и к ів ” . Ж а х л и в и й , п ра вд а н е безп ред м етн и й бред! О дин з в арія н тів в ід п ов ід і на п оста в л ен е за п и тан ­

Віки гримлять, мов скарги водоспада. Ідей та війн б’є пошесть хвороблива! І лють, і шал, і божевілля злива На тім’я людства невмолимо пада.

ня зв у ч и т ь та к : „ І ри д ан н я і ск и гл ін н я ” , і н а в іть „ж ін о ч і стегна м а ю ть п ра во на існ уван н я в л ітер а ­ т у р і” , а значить, д од а ю в ід себе, і м и стец тв о „з а ­ ради ч и с т о ї р озв а ги ” , „м и стец тв о для м и стец тв а ” і в се те з п р и в од у ч о г о Ш е р е х н іби в в а ж а є зайвим д и ск уту в а ти , а н асп р а вд і саме це ж проповідує^ х о ч в я к о м у сь м ісц і статті в ін о б о в ’я зк о в о зазн а­ ч и ть „н е п р о п о в ід у єм о ” і т. д. О сь в а м к он ц еп ц ія „л ітер а ту р и д а л ек ого п р и ц іл у ” . Х а р а к тер и сти ч н о, щ о в ся ц я „ ф іл о с о ф ія ” п р и к р и в а єть ся п ротестам и п роти „д ек р ету в а н н я оп ти м ізм у ” , вбол іван н я м и за „с в о б о д о ю п оета ” і т. д. і т. п., тобто арґум ентам и, р озр а х ов а н и м и в и к л ю ч н о на е ф е к т і п ри м ан к у для безп ри н ц и п ови х. Н а ф о н і в сь о г о ц ь ого Ю . Ш е р е х д овод и ть, п р о ­ сто см ію ч и ся в в іч і чи тачам своїм , щ о, напр., „С та р ­ ш и й Б оя р и н ” Т. О сьм ачк и , к н и ж к а , я к а м огла б бу л а п р есп ок ій н о со б і п оя в и ти ся я к и х о с ь 30-40 р о ­ к ів том у — це сл и ве л ітература, на я к у нам п от­ рібн о о р ієн ту в а ти ся сьогод н і; щ о В. Б ар к а з його в ір ш а м и „Б іл и й с в іт ” (JI. Лиман н азва в їх „ч ор н и й с в іт ” ) — ц е м а й ж е р ів н я не то Тичині, н е т о а ж Ш ев ч е н к о в і; ц е н іби то п о е т з рем ін ісц ен ц ія м и з... „С л ов а о п о л к у Ігор ев ім ” і п оезія я к о г о у вібр а л а в себе „в с е (S ic!) б а га тств о п р о я в ів ж и т т я ” ; це, як х т о с ь п ов тор и ть, над хн ен н и й Ш ер ех ом , п оет тісн о з в ’я заний з тр а д и ц ією н аш ої п оезії ...13-16 в ік ів ; це п оет з елем ентам и п р о р о к а і, нареш ті, Ю . К о са ч за я в и ть: „Ц е п р о р о к ” , я к в ід п ов ід ь на сл ов а ін ш о­ го п о в а ж н о г о л ітер а ту р н ого к ри ти ка, я ки й в в а ж а є того ж сам ого Б а р к у за ...граф ом ана. Т а к свід ом о т в о р и ть ся сп р а в ж н я ва к ха н а л ія глупоти . К ол и в р а х ув а ти , щ о п од ібн і д и ск у с ії в ел и ся н ав к ол а чи з п р и в од у „п и та н ь в ел и к ої л ітер а ту р и ” , ста н е з р о ­ зумілим, якими, за н евел и к и м и ви н ятк ам и , „п р о б ­ лем ам и” ц ік а в и л а ся наш а л ітер ату р н а к р и ти к а і на я к е см іх о в и щ е (х то зна, чи н е н авм исне) п ер е­ тв о р ю в а л о ся н аш е ем іграційне л ітер а ту р н е ж и ття .

ПРОРОЦТВО (з циклю) „...І теп ер стали в ал и ти ся х м ара за х м а ­ р о ю на Д уха, — поки, в р еш ті, бож ев іл л я не п р огол оси л о: „В с е гине том у, що в се ва р те того, щ об зг и н у л о !” „В в е с ь

С в іт

—

к р и ва ве

Ф. Ніцше Б о ж е в іл л я !..” С. Черкасенко

В пропасниці брехні звиваються Свободи... Кривавляться тіла в обіймах „ніжно-братніх” !.. Огида диктатур, облуда демократій — Уламки кораблів на повені незгоди! ...Вогняний смерч простелеться Землею!.. А ніж Страждань пропалить серця дно! І зломить Ж а х крихку Краси лілею, І вб’є Ж иття в розпуці — заодно! Та над Могилою безлюдною тією Із туги Душ зросте Нове Зерно! 1946

Я сн о, щ о такий л ітерату рн и й к лім ат бу в, я к щ о не п ер еш к од ою , то сп р ав ж н ім тор м озом у н ар од ж ен н і й розви тку

л ітератури ,

яку

о ч ік у є

від н ас

нарід.

* К о ж н а нац ія і б е зп осер ед н ь о к о ж н е л ітер а ту р ­ н е п ок ол ін н я т у р б у в а л о ся й т у р б у є т ь с я п р о л іте­ р а ту р н у зміну. В и х ова н н я ц ієї зміни — ц е зов сім не д р ібн и ч к ова ч и я сь п ри ватн а справа, і о ч ев и д ­ н о н е д арем н о д у ш и тел і у к р а їн с ь к о ї к у л ь ту р и в У кр а їн і, к у п у ю ч и орденам и ви д а тн іш и х , р етел ьн о, в о к р ем и х в и п а д к а х н е б езу сп іш н о, дбали й д ба ­ ю т ь п ро в и х ов а н н я м ол од и х л ітер атор ів. Ц е п и та н ­ ня без ж а д н ого сум н іву в у сій ш ирині пови н н о стоя ти т а к о ж п ер ед нами. А л е в н ас у з в ’я зк у з п ор у ш ен н я м ц ь ого питання н е б е з неп ри єм н ости тр еба к он ста тув а ти щ е й д о сі я вн о ш к ід л и в е в ід ­ нош ен н я до л ітер а тор ів м ол од ш ої ґен ер а ц ії на емі­ ґр а ц ії не л и ш е з б о к у о к р ем и х осіб, а н ав іть і се­ р ед ови щ . Т ак и м сер ед ов и щ ем бу в у п ер ш у ч е р г у М У Р . Щ о зр об и в М У Р за к іл ь к а р о к ів с в ого існ у ­ вання в н ап рям ку в и х ов а н н я н ов ої л ітер а ту р н ої зміни? Ф орм а л ьн и м при й н я ття м ч о т и р ь о х м ол од и х л ітер а тор ів (серед н и х і н ап івп и сьм ен н ого „б а й к а ­ р я ” ) у чл ен и ч и кандидати, М У Р о бм еж и в увесь свій к он та к т і р о б о т у з м олодим и. З р еш тою , там п ов а ж н о п ер ед с о б о ю і н е стави л и т а к ого с е р й о з­ н ого й в ід п овід ал ьн ого завдан н я і зов сім н е том у, щ о, я к д е х т о м о}ке подум ати, чоти р м а особ а м и в и ­ чер п ув а л и сь у с і наш і кад ри зд ібн и х л ітер атор ів м ол од ш ої ґен ер а ц ії на ч у ж и н і, а том у, щ о л ітер а ­ ту р н і к а р ’єр и сти (іменно к а р ’єристи, а н е п и сьм ен ­ ники), я к и х там чим ало ота бор и л ось, свід ом о в и р і­ ш ил и зігн ор у ва ти та к е в а ж л и в е питання. Б іл ьш е того, Ю . Ш е р е х — один з п р ов ід н и х а в тор и тетів М У Р -у сп ец ія л ізу в а в ся не тіл ьк и на „зн и щ ен н і” ц іл к ом зд о р о в о ї в с в о їх тен ден ц ія х, щ оп рав да м о­ ж е щ е н е ч ітк о ок р е сл е н о ї літератури , а й на с к а ­ ж ен ій к ом п р ом ітац ії її п ред став н и к ів , зок рем а м о -

14

АВАНҐАРД

Олег Зуевський *м* Отут її незаймана хода — У нерозтлінній розкоші спокою. Старіє час... А ти її такою Зустрінеш знов, де провесна й вода. Малюнком не назвеш її краси, Бо сніг розтанув, а вона — як мрія: Кладе вінок на щедрий сплет коси І зором воскрешати світ уміє.

лодих. Н авіть н е п оод и н оки х представників, а ці­ лого поколін ня, д о Ttfro ж „п роп ащ ого, — як к а ­ ж у т ь критик, — п ок ол ін н я три дц я ти х р о к ів ” , п о з­ бавленого н авіть „к ом п а су р о зу м у ” , тоб то яко­ гось затурканого, н ев к л ю ж ого, я кщ о н е напів, то цілком бож евіл ьн ого. З вер таю ся д о його відом ої, але ч ом усь таєм ничо п р ом овча н ої статті „Г ол ос п роп ащ ого пок олін н я ” („З а гр ава” , ч. 4, 1946 p.). В ц ьом у ви п ад ку к ритик в и ріш и в н авіть особл и во не вдаватися до л ітературн ої демагогії, я к ою л ю б ­ л я ть п осл у гов у ва ти ся „сп ец ія л істи ” , щ об „р озб и ти ” той чи інш ий твір. Стаття так і п оч и н ається : „С к а ­ ж ем о прям о „В ід л іта ю ть п ти ц і” не п од ія в наш ій літературі, ц е взагал і н е л ітер ату р а” , „а л е водн о­ ч а с к н и ж к а, я к і в и сту п и 'її а втора” м а ю ть усп іх. І ту т п ід н ося ться питання, проти я к и х н іби то не ви ступ ає критик, питання, з в ’язані з місцем п и сь ­ менника в й ого сусп іл ьств і. М олодий автор, к аж е Ш ерех, „в и сл ов и в у с в о їх в ір ш а х коло д ум ок і п о ­ чува н ь вл асти в и х багатьом лю дям його виховання і його п ок ол ін н я ” . Я к і ж ці дум к и й почуван н я ? В и я вл яється, щ о в „м уж и ц тв і п оет в бач а є свою ген езу” й ж и в е „в із ією у к р а їн сь к ої д е р ж а в и ” . П ро­ те кри ти кові к он че хоч еться , щ об й ом у здалося, щ о п оет „п оезія я кого ц е ч орн озем ” , п арость, щ о р о ­ сте „із грудки рід н ої зем л і” , ідеал ізує м уж и ц тво не так як треба, н е вміє в Европі „п р и стосув а ти ся (!)” , а словам и „О , рідна м атінко моя, о, дорога моя д е р ж а в а !” к ритик довод и ть, щ о „ідеал м айбутньо­ го — д ер ж а ва — в и к р есл ю єть ся ” в т в ор а х поета „більш , н іж тум анно” . І ось спеціаліст від літера­ тури залиш ає бідолаш ного п оета й, ототож н и вш и й ого на 100% з у сім поколінням , п очинає пап л ю ­ ж и ти в с іх нас і н аш и х ровесн и к ів, щ о саме тепер у р евол ю ц ій н ом у підпіллі на рідних зем л ях бор я ть ся з наїзником. Я к и х тіл ьки еп ітетів н е у д о с ­ тоїл ось ц е поколін ня, ці „н еп ри ка ян і лю ди” , ці лю ди „тр а гіч н ої д ол і” ! В и сн овок к ритика про ци х лю дей прости й і ясний: „З бер іга ю ч и сти хій н у в ір ­ ність ідеалам У к р а їн и ” , в он и „н ездатн і ні уявити собі ці ідеали кон кретно, ні тв ер езо вирахувати ш л я х и д о здійснення мрії, н і визначити своє м іс­ це в п отоц і суч а сн и х подій, ні п р осто зорієн ту ва ти ­ ся...” О дне слово, я к щ о в и так і огл ухи , то киньте мріяти і коли в и п озбавл ен і н авіть „к ом п а су р о ­ зу м у ” — вертай теся в обійми „п ап а ш і” , там бу д е­ те на „с в о єм у м ісці” , бо й справді, щ о м ож на зр о­ бити з лю дей ч и щ о м о ж у т ь зроби ти лю ди, я к і на­ в іть „нездатні уяви ти к он кретн о ідеалів У к р а їн и ” . В се ц е говори ть само за себе. І цікаво, щ о на тлі в сь о го ц ього остор он ь м ол одої й м ол одш ої ґен ер а ції стоял и і далі стоя ть н авіть ті, щ о так елейно лю бл я ть говори ти п ро у к р а їн сь к у д у х о в ість , і п р о ­ сто н е знаєш , щ о ц е — звичайна бай д у ж ість, н е­ хіть, свідом ий зл очин? Чи м ож е в сі ці люди, в к л ю ­ чн о з керівникам и різного р од у п ол іти чн и х партій

на л ітер ату р у д и вл я ться так, я к один у ж е „за м ери к ан ізован и й ” д остой н и к од н ієї н аш ої д оп ом огов о ї уста н ови , щ о в и сл ови в ра д ість з п ри в од у біл ь ­ ш о г о зацікавлення українцям и н е п оезією , а б із ­ несом? *■ О крем і ш тр и хи літературн ої дійсности, н а к р ес­ лені у ци х н ота тк а х д а ю ть щ е д ал ек о не повний образ к р и вого зеркал а н аш ої літератури. П роте д оси ть і згаданого, щ об відч ути п отребу в ід с в іж е ­ н ої атм осф ери , чи стого струм у п ов ітр я в л ітера­ турн ом у еміграційному бараці, щ о гл и бок о в р іс у ч у ж и й ґр у н т з усім и його небезпекам и. Ц им с в і­ ж и м струм ом повинна стати наш а А соц ія ц ія — принципова група лю дей одного погл я д у на л іте­ ратуру, од н ак ового розум іння її завдань. Старш і, м олодш і і зовсім м ол оді літератори повинні бути тв ор ч о й д у х о в о о б ’єднані в св оєм у середови щ і і тв орчістю , д ія л ьн істю св оєю оправдати н адії п он е­ вол ен ого К раю . Ч ого ми х оч ем о? - Б езстор он н ього ф ік сув а н н я ж иття, кул ьти вува н н я так зван ого „ч и стого м ис­ тец тва” , літератури — лімонади для у со л о д ж у в а н ­ ня ж и ття , л ітератури „гол и х колін і ски гл ін ь” чи, п рибравш и п озу мудрагелів, галасуватимем о, що „к у л ь ту р а й п ол ітика — ц е зов сім різн і р е ч і” , щ об в к ін ц і-к ін ц ів (коли будем о повноцінним и л ітер ато­ рами) в с е ж так и заробити со б і п етл ю на ш и ю від б у д ь -я к о г о п он евол ю вач а У країн и саме за те, щ о при в сь о м у своєм у баж ан н і не змогли відділити к ул ьтур и в ід пол іти ки (не пол іти кан ства і в у з ь к о ­ го партійництва!), і л иш е тому, щ о це два обл и ч ­ ч я од н ого Я н уса? Ми, звичайно, зов сім н е за „п еретворен н я літе­ р атури на постач ал ьн и ка б ой ов и х гасел” , але ми не м ож ем о дивитись, напр., на того ж наш ого вели ­ к ого Ш евчен ка, яким п р осто сп ек у л ю є п. Ш ерех, я к "на п оета в суті своїй глибоко політичного, в к л ю ч н о з його „п о е зією зневіри” (!), „сен ти м ен ­ та л ь н осте” і „безв и х ід н ої (?) сам отности д іви ч и х н о ­ ч ей ” . Це ж сто су єть ся і до Ш експ іра і до Гете і в за ­ галі д о к ож н ого сп р ав ж н ього, тим б іл ьш е велико­ го письм енника. К ул ьтур а — ц е н е тіл ьки щ ось таке, щ о немає н ічого спільн ого з пол іти кою , а н ав­ паки: к ул ьтур а -— це, х оч ем о ц ього ч и ні, п ол і­ тична зброя, зокрем а в наш у добу, зброя п о -с в о є ­ му, п о -р ізн о м у виготовлена. З ап еречувати ц е та щ е й, я к р оби ть Ю . К оса ч, п оси л а ю чи сь я к ою сь м ір ою на... М іцкевича, „р ахм ан н ого” (так і напи­ сано) П уш кіна чи Есеніна — це значить свідом о вдавати з себ е дивака, щ о н е р озу м іє тв орчости саме ц и х п оетів або сп равд і так и не розу м іти її. П равда, для н аївн и х говорив і Л єрм онтов, щ о він, м овляв, п и сав „н е для св єта ” , який „ч у ж д в о ст о р гам в д о х н о в єн ь я ” , і П уш кін прок л я м ував „ми р ож д єн и для вдох н овєн ья , для сл ад к и х з в у к о в і м ол ітв” , подібне, зреш тою , найдете і в М іцкевича і в Есеніна і х іб а тіл ьк и в н и х ? А в ся їх т в ор ­ ч іст ь ? В ся вона (якщ о м ова м ов и ться п ро п ред ­ ставників р о сій сь к о ї літератури) х а р а к тер и зу ється ім п еріал істичною тезою П уш кіна, ц ього „в ел ік ов о х р и стія н ск а во ґу м ан іста” („Н ов оє р у сс к о є с л о в о ” , Н ью -Й ор к , 8. 5. 49) п ро те, щ о в сі сл авя н ськ і стр и ки м у ся ть таки зл и ти ся в р осій сь к ом у морі. В они (в сіх еп ох і часів) п ер ш за в се „р у с с к іє ” , щ о бе з­ за стер еж н о сприйм аю ть тв ердж ен н я Н іцш е (так, Н іцш е!) п ро к ул ьтур у , як про єдн ість стилю в с іх ж и ттєв и х п р оя вів п евн ого народу, п ро єдн ість м іж ж иттям , мисленям, п ок азом і баж анн ям , в той час,

15

АВАНҐАРД к ол и ми за в ж д и ш а х ов а н і й безп ощ ад н о б и ті р о з ­ води м о тер ев ен і н а зр а зо к того, щ о лю дин а „н а ­ р од ж ен а віл ьн ою , м ає ж и ти й ум ирати в с в о б о д і” . В с е це так. А л е к ол и в а с схоп и л и за гор л о і д у ­ ш а ть ? В том у ч и сл і й „д в о р я н с ь к і” П у ш к ін и і всі ін ш і зубри, б у д у ч и од н очасн о світової слави пись­ менниками. І я к щ о п. К о са ч у ц ьом у в и п а д к у за­ бу в н авіть і сл ов а д у ж е л ю би м ого ним Ж . П. С а р тра п ро те, щ о „п и сьм ен н и к за н а ш ої д оби від п о­ відальн и й за к о ж н е с в о є с л о в о ” , то хай, п ок л а в ­ ш и р у к у на серце, ск а ж е, чи він, Ю . К оса ч , має х о ч о д н у книгу, я ка бу л а б ап олітичною , абстр а ­ гую ч и сь, звичайно, від озн ачен н я ц ієї пол ітики , чи там тенденції, я к її д е х т о ладен би назвати. Т р ію м ф ерпеїзм у, яким позн а чен а наш а доба, д и к ту є с в о ї закони, б ор оть б а й д е не л иш е на ліні­ я х ф р он тів , том у т а к о ж і к у л ь ту р а (не в ід сьогод ­ ні) стала в ел и к ою п ол іти ч н ою збр оєю . О сь вам в У к р а їн і „р о сій с ь к а к у л ь ту р а в л и в а єть ся в проц ес соц ія л істи ч н ого будівн и ц тва. Н айм енш а недооцінка пров ід н ого значення р о сій сь к о ї к ул ьтур и є гл и бо­ к о антинароднім п роявом , я кий завд ає вел и чезн ої ш к од и н аш ій р а дя н ськ ій сп рав і і нем инуче п р о ­ топ ту є с т е ж к у д л я б у р ж у а зн о го н ац іон ал ізм у” . І ту т ж е, бер у ч и сл о в о к ул ьтур а в лапки, со в єтсь к и й держ и м орда прям о так и в ер ещ и ть: „У к р а їн сь к а к ул ьтур а Є ф р ем ова і М алан ю к а б у л а за в ж д и о р ­ ганічно в о р о ж а д о п ер ед ов ої р о с ій с ь к о ї к у л ь ту р и ” („Р а дя н ськ а У к р а їн а ” , 2 к вітн я 1947 p.). Т ак а дій ­ сність. Т ом у ми в в а ж а єм о себе п ер ш за в с е бійця­ ми за ств ер д ж ен н я н ац ії на л ітературн ом у ф р он ті, бійцям и за сам е ж и т т я її, переєм никам и н е є ф а л ь ш ов ан и х л ітер ату р н и х традицій в п ер ш у ч ергу

Ш евч ен к а й Л есі У країн к и , в в а ж а ю ч и т в о р ч ість і о со б и сту ж и т т єв у п оста в у та к и х особи стостей як О. О л ьж и ч, Й. П озичаню к, О. Т еліга гідними н а ­ слідування. Там, д е йде б ор оть ба за вж д и п р и су т н я ' пол ітика. У п ерек л а ді на м и стец ьк у м ов у це м о ж е звуч ати зов сім п о-р ізн ом у , але очеви д н о не так , як ц е ф ор м у л ю ю т ь сп р а в ж н і сп рощ ува чі. В о ­ ни, ці сп р ощ у ва чі, п р о сто не х о ч у т ь (а д ея к і й н е м ож уть) зрозум іти , щ о нам ідеться , к оли говори ти к ор отк о, п р о багатогранну у к р а їн с ь к у д у х о в ість , але духовість не раба, а пана. В л ітературі, щ о є в и разн и к ом ц ієї д у х ов ості, я к о с ь у О. Теліги мо­ ж е б у ти ви сл овл ений і біл ь („ч а сто серц е запалає, а щ о с ь гаря че а ж за гор л о сти сн е” ), і ра д ість („т о ­ п ч у ть н оги ра дісн о і ст р у н к о сонні тра ви на в у з ь ­ к ій м еж і...” , „п и й ж е бризки, с в іж і та іскр и сті, безім енних р а д існ и х д ж е р е л ” ) і втом а („м оє сер ц е в гаря чи х зм ор ах, я й сьогод н і не м о ж у сп а ть ” ) і я к а сь горда б а й д у ж ість („...не к а ю сь я, н е плачу, ні зід х ан ь н е маю, ні злоби, тіл ьк и в се у гор д ість зам інил а” ) і я к і х о ч е т е інш і п оч у ття (о т ж е н е тіл ь ­ ки оптимізм і „з в у к и бар абан ів” ), але ви за вж д и виразно в ід ч у в а єте вл ад ар ськ и й гол ос чи стої й не­ п ер ем ож н ої у к р а їн сь к о ї д уш і, к о ж е н тв ір в своїй ц іл ості за вж д и зб у д ж у є й х в и л ю є вас, але н е р о з ­ магнічує, „н е р о з х и т у є ” д уш і, н е „р о з к о л ю є ” , в а ш ої свідом ости. М и за так у , я б сказав, ш л я х етн у л іте­ ра туру.

Це

зов сім

не

сп рощ ува н н я ,

не

„за м а х на

св об од у п оета ” і од н очасн о ц е а бсол ю тн о н е те с а ­ ме,

щ о п р оп ов ід у ю ть

нам

еміграційні

л ітературн і

„б о г и ” і п р оти ч о г о ми будем о, н е зв а ж а ю ч и ні на що

в ести неприм ирим у бор отьбу .

Василь Шимко

Коли падає листя жовтаве (Оповідання) Л ю біть! Л ю біть до бож ев іл л я С вою отчизн у, зем л ю дорогу. П етро К ар п ен к о-К р и н и ц я Б ул о ц е тоді, коли ти х о п адал о л и стя ж овта ве. П адало з ш ел естом і ш у р х о т о м -ш е р е х о м п р и в аб­ ним і ніж ним . І б у л о листя, м ов зол ото. А к ол и ти бачиш , як зір веться л и ст і ти х о, к р у ж л я ю ч и , пада, тоді тоб і зд ається, щ о ти пізнаєш , я к ш в и д к о й ра­ п тов о обр и в а єть ся ж и ття . Д ум аєш : б у в л ист с о к о ­ витий і зелений, п о ж о в к , а теп ер зір в а в ся й упав на зем лю . Д м ухн е вітер і зн есе його д ал ек о на р іл ­ лю. І — ні сл ід у. Т ак і л ю д сь к е ж и ття. І тобі х о ч е ть ся од и н ок ом у б л у к а ти гаєм, бе зк ін цеві м рії вп л ітати в п р и єм н о-ш а р у д л и ве листя, ш у ­ каю чи р о з в ’язки. І до б ол ю х о ч е т ь с я ж и ти я ким сь особл и ви м ж иттям , щ о б лиш ити п о со б і слід. Це тоді, к ол и тобі, за взя том у й н еспокій н ом у, минула двадц я ть п ер ш а весна, коли в в е с ь ти в д у ж и х м ’я ­ зах, а в т в о їх зам рія н и х о ч а х іск р и ться ріш уч ість , у ж и л а х б ’ється , гарц ю є гайдам ацька к р ов, і ти л ю би ш до безтям и св о ї степи р озл огі (найбагатш і в світі), в в е с ь край свій стр а д н и ц ьк и й -р уїн у лю биш над у се : си л ьн іш е дівч и н и л ю бої, щ о тут, біл я те­ бе, си л ьн іш е ск ор б н ої м атусі, щ о тр и в ож н о д и ви ть­ ся на ш л я х у в ік н о — ви гл яд ає сина. І к ол и ти, за взя ти й і поривний, очим а голубим и в п и в а єш ся в бл а к и тн о-п р и н а д н у даль, а на тв о ю си в у ш а п к у (в ній зол отом п ер ел и ва єть ся три зуб)

т и х о падає л истя ж овтаве з ж урл и вого береста, падає я к о с ь принадно й задум ано на к ул ем ет твій, а один — тор к н у в ся щ ок и . А згори — сонце. П о­ р у ч дівчина з стрічк ам и н абоїв. Т в оя дівчина. У неї о ч і — у к р а їн сь к е небо, на к оса х , міцно скл аден их на голові, те ж л и стя -зол ото. І х іб а тод і н е в ід ч у ­ ватим еш б у й н ої р а д ости ! Х іб а не в и гу к н еш : „Я к е ч у д о в е ж и т т я !” Т ак п оч ув а в се б е і дум ав Дмитро. І х о ч падало листя, він в ід ч у в а в весн у. І х о ч п огр озл и во гули гармати — він яснів. Іш ов великий ча с в ід в ой ов ув ати ж и ття . І н ік о­ ли н е забути того дня, л и стя м -зол отом всипаного, к р о в ’ю забризканого. А в с е ста л ося ра п тово й п р о ­ сто. З п ів н оч і н асту п ав ворог. З ’я ви в ся несподівано. ...К оли з н и зь к о ст р іх о ї біл я в ої хати вий ш ло д в оє: в и сок и й і гн уч ки й Д митро з наганом при п о ­ я сі й дівчина з карабіном за плечима, Т ер еш к о в ж е б у в із хлопцям и біл я с в о г о кулем еат, щ о с т о ­ яв п ід червон ол и сти м и В И Ш Н Я М И . Т и х а К убан ь, ти х а К убан ь, Б ер еж еч к и зносить... Ц е п од авав гол ос Т ер еш к о. Він за вж д и : чи б у ­ л о й ом у сум н о чи в есел о, ч и д о бол ю т я ж к о співав цієї. Т ак т и х о -т и х о . Для себе. П еред ним за вж ди в ста ва л а далека К убан ь, я к принадна й н е д о ся ж ­ на оаза. —

Ти, м абуть, сп івав би п р о свою

К у б а н ь і то­

16

АВАНГАРД

ді, к оли б тебе м оскалі вели на р озстр іл ? — запи­ тав, підм оргнувш и , Дмитро. Т ер еш к о р ізк о огл я н увся . Ч орна к уба н ка н аба кір, а з п ід неї — тол оч ен ою тр а в ою кучері. Сірі оч і спал ахнул и н іж н о й лагідно. — Ц е в и ? М о ж е й сп ів ав би. Знаєш , Дмитре, я К убан і в ж е п ’я ть р ок ів н е бачив. А в и р іс там. В о ­ на за вж ди в мене перед очима. Н а К убан і, як і тут, гарно — зв існ о одна земля. О сь бачиш , допом агаю тобі вигонити москаля, а в и ж ен ем — ринемо на К убан ь. Д оп ом ож еш мені. І дівчи н у п оба чи ш мою. Там така к озачк а чорн оока. Я к ся д е бу л о на к оня так, здається, за мить у в е с ь світ облетить. Й ому х отіл ося д овш е говорити п р о це, але Дмитро: — Так... Н у, Т ереш ку, ми в ж е йдем. — Л иш е в д в ох ? — У двох. — Я к на п рогулян ку. Ч у д ово! А ти, О ксано, не боїш ся ? Т а глянула л а ск аво й си н ьо-н іж н о. А ж на щ о ­ к а х з ’явил ися ям ки привабні. — А чом у б?.. — Та це я так. П ригадав тв ою м атусю . „Т а к у ­ ди ж вон о піде з вами, х л оп ц і? Та вон о ж у мене таке п ол охл и ве, як перепеленя. К ур к и б о їть ся за ­ р ізати ” — казала. Чи справді ти така? — Ц е правда. К у р к и я не заріж у. Вона не в о ­ рог. — О це д об р е ти сказала, — і засм іял ись троє. І ось — м овчанка. Б л и зь к о-б л и зь к о один біля од н ого стоял и два побратими. І ру ки тиснули, щ об чути було силу. — М о ж е не побачим ось. — А м ож е... s Вони обійнялись, як дівчина з хлопцем , п оц іл у ­ вались. І п одивил ись один одном у в очі. Дмитро знав, щ о к ул ем ет Т ереш ка Я р ош ен к а бу д е гнівний проти ворога. Такий кул ем етчи к п рям о в серце битиме. Т ер еш к о знав, щ о там де Д митро Горенко — н е під ступ и ть м оскаль. Т ер еш к о ж а р ту в а в : — А ти, О ксано, ча сом не гн іваєш ся на мене, щ о я... Т а не в се ж тобі його цілувати. — А ти х о ч бачив? Ти такий!.. — Я кий? — Якийсь... — А л е нічого, щ е один бій, а там втнем о таке весілля, я к у ті часи к оза ц ьк і — на в в есь світ. А я ж у тебе, Дмитре, за стар ш ого боярина... А то — і Т ер еш к о п ок аза в на х л оп ц ів-к ул ем етч и к ів , — то т е ж бояри. Під виш нями, ніби під п ол ум ’ям, стоя л и його х л оп ц і: усм іха л и ся п о-в есн я н ом у , в оч а х п ол ум ’я­ ніла см іливість. Володимир Старицький

Українець з половини (сатиричний рондель) Українець з половини: Пів душі „Польщу” шукає, Друга ж десь в „москві” никає, — Тому й чуха нижче спини!.. Тому й чуха нижче спини Частка „ніц” і частка „да”... Згодьтесь: дико вигляда Українець з половини! 1946.

На н и х падало л и стя виш неве. * Туди, за к осогір, де к р уто завертає дорога, де стоя ть у задумі осінній три берести, ш ви д ко д оби ­ р а л ося двоє. Д митро зади ви вся на берести. Й ому здавалося, щ о то батьк о за п ор ож ец ь із синами в и й ­ ш ов оглян ути поле розл оге. Б а тьк о в и сок и й і к р е­ мезний п о середині, а си н и -ю н ак и п о боках. ...За кул ем етом л еж ал и п оруч. А очим а — туди, д е степ п ер ер ізує балка. Б ул о ти хо. Сонце гріло п о-л ітн ь ом у . П олем літало, сн ув ал ося павутиння, застрягало в бер еста х . Д ень м овчазний, соняш ний. Він, ніби, я к і Дмитро, п ри сл ухався , як з ш ел есто м -ш у р х о то м і ш ер ехом зрідка падає листя. — М абу ть ц е такий останній д ень цієї о с е н и ,— ск а зав Дмитро. — М абуть, — ти х о повтори л а О ксана, а очим а принадними так л а ск ав о п одивил ась на нього, щ о він ніби вперш е, я к ось п о-н ов ом у зр озу м ів най д о­ р о ж ч і й ом у очі. — Ти сьогод н і я к а сь особлива, О ксано. — Я ка ж ? — Я к а сь ніби д ор осл іш а й поваж н іш а. й щ е кращ а.

Б л и ж ча

— А м о ж е це тому, щ о на нас н ебезпека чигає. Д есь д ал ек о озл ю чен о завурчала гармата, потім д екіл ька разом. — Там почалося , — ск а за в ви разн о він. — П очалося, — повтори л а вона. І в ж е обоє — ніби інш і. О чі р із к і й тв ер ді спо­ кійно зустріл и ся. О бличчя їх ставали за в зя то -н е ­ п ок ір н і й горді. В он и знали: тепер — ні к р и хти вагання, ні р у х у зайвого. Л иш р о зр а х у н ок і см іли­ вість. Т еп ер лиш е вони і — У країна. І н іх то не знав, щ о об оє п оч ув ал и себе так, ніби бул и готові стояти проти в сь о го світу. Б о х т о ж має п р а во то­ птати їх п р а щ у р ськ у землю, топтати н авіть ц е ли ­ стя ж о в т а в е з бер естів рідних, х о ч в ід н ього с к о ­ ро — ані сл ід у, але ж в он о наш е рідне, у к р а їн ськ е листя. — М абудь бій відбу д еться біля гаю. І надарем ­ но висл ав сю ди нас сотн и к, — в нетерп л яч ом у о ч і ­ к уван н і ск а зав Дмитро. Та не в сти г він сказати ци х слів, як із бал ки пок азал и ся ті, к ого н ай біл ь­ ш е ненавидів він, ненавиділи в он и обоє, а м ож е й ці берести, щ о стоял и в задумі. З бал ки виринали в се н ові п остаті й поспіш али вперед. — Д обіса їх !.. А л е вони безпечні. Не знаю ть, щ о ми т у т — це він. — М ож л и в о це й весіл л я н аш е? — це вона. — М ож л и во. — Готуйся. В ибирай руш н и ц ею тих, х т о забіга наперед, а я п о в сіх битиму. І ще схр ести л и сь їх погляди — привабні й р і­ ш учі. Д митро ніби при к и пів до кулем ета. І здава­ л ося йому, щ о н іч ого на світі немає д о р о ж ч о го за кулем ет, і щ о в се ж и ття його нар оду цей кул ем ет виріш ить. Та вор ог о с ь у ж е бл и ж ч е п ід х од и ть о к ­ рем і п остаті п оя вл я ю ться на ріллі. Л ізуть, як с а ­ рана. — Д митре! — Щ е трохи... Щ е... Бий! І здригнул ися берести. І в сп ол осі ря сн о рони­ ли листя. К ул ем ет вдарив рап тово, зб у д ж у ю ч и степ. К ул ем ет спіш ив. — Т ак їм! Т а к їм ! — казала вона, стріляю чи п осп іш н о й влучно. І ворог, ніби отетерів. А п ол ем п рон есл и ся сто­ гін і п рокльон и. Х т о с ь к и н увся назад прож огом .

17

АВАНГАРД Та х т о сь м ахнув р у к ою і п ок аза в уперед, наказав іти... І к инулися вперед. П овзли рілею , підійм али­ ся п р ож огом бігти. І п остріл и посилали м іж б е р е с­ ти. К ул ем ет не вгавав. Та коли вор ог заліг, Дмит­ ро зупинивсь. Т од і знов під н я вся той, щ о наказу­ вав іти вперед. Та не всти г він і к р ок у зробити, як зн ову вп ав на землю. — Добре, добре, О ксано! В орог відкрив густу стрілянину. І тіл ьки те, щ о вони зн аходи ли сь у невеликій упадині й бул и за ­ криті кущ ами, зберігало їх. В орог ставав небезпечніш им . Ш и рок о р озсів а ю ­ чи сь по полю, м оскалі к инулися стрім голов до б е ­ рестів. Та кул ем ет їх зупинив. Я к п о н ак азу всі лягли — х т о з ляку, х т о назавж ди. Іш л а ріш уч а перестрілка. — Х о ч би підм ога! — ц е вона. —- Тримайсь, О ксано, бо мож е... — і кулем ет й о­ го затих. У розп ачі оглянулась. А він — обл и ч чя в листя й п ростогн ав: п ротя ж н о й тя ж к о. — Дмитре!.. К р ов на обличчі, на рукаві, бризки на листі... — Н ічого... Лягай за к ул ем ет негайно, б о бу де пізно, і н ап руж и в у сі зусилля, щ об відсун ути сь. В ласне він п оверн увася обличчям до неба. В ж е чути крики. В орог натискав. Т а вдарив зн о в у кулемет. З ал ився смертельним сміхом. — В ідсун ул и сь зн ову трохи . — Т о добре... — А л е ж набоїв обмаль. Дмитро х оч е піднятися. Л івою р у к о ю д іста є на­ ган. — Вмирати будемо... — Вмирати? — і здал ося О ксані, щ о навколо в се п ол ум ’ям взял ося. — Б ери ґранату!.. К ул і свистіли. П отрапляли в берест, у кущ і. Н абоїв у ж е н е стало. О ксан у ц е кинул о в р о з ­ пач. Лиш оч і п ойнялися л ю тою см іл и в істю й на­ лилися к р о в ’ю. Глянувш и на Дмитра, щ о у в сьом у тепер пок л адався лиш е на неї, ра п тово стр еп ен у ­ лась. Ґранату — в руки. Р ап том на в в е сь ріст ста­ ла в л и сті-зол оті. І погляд — гордий, п овен знева­ ги до тих, х т о наступав. П огляд к а зк ов ої княж ни. С тало тихо. В орог я к у сь мить н е стріляв. П іхоти н ­ ці в о р о ж о ї армії дивилися, як зачаровані. Т а так було н е довго. Б езтям и к и н ув сь к ож ен уперед до. дівчини. О ксані здавалося, щ о нема її. Граната о с ь -о с ь бризне см ертю . — Дмитре!.. За У к р а їн у ! А л е ж це щ о? Щ о це за п остріл и ? З тих, щ о бігли, в ж е д е х то впав. О глянулась. З -за к осогор у сп іш и л ася підмога. І н аче задзвонили дзвони великодні, здавалося задзвонило сонце і берести, мов сонцем забриніли. — Слава! — н есл ося п р отя ж н о й гучно. І вон а ґранату, см ерть свою , ж бур н у л а під н о­ ги двом вор ож и м піхотинцям , щ о добігали. — Слава! — п овтори в гл у х о Дмитро й нам агав­ ся піднестися. Б ій к л ек отів на ріллі, зра зу за берестам и. І не сила була ворогові. — Дмитре, ж и ти будеш ! Він спраглими устами п ’є воду, ч у є як х то сь тр и в ож и ть його п ек уч е плече, п ер ев ’я зу є мабуть... Він закриває й відк р и в ає повіки. І дивно — вираз­ но бачить, як падає листя н ав к ол о нього. О ксана

Юні учасники сумівського свята в Н. Ульмі меччина) оглядають виставку.

(НІ-

тр и в ож н о припала до Дмитра й р ізк о кинула п ог­ ляд у степ, де стиналися два відвічн і вороги. їй в и дк о все, я к на долоні. Вона бачила, як від П исанівки набл и ж али ся нові ч у ж і сили. І зн ов у за тар а хк отів кулемет. Так, щ о берести в сполосі стрепенулися. А ж Д митро поверн ув го­ л ов у і, здавал ось, п ри слухався. К ул ем ет сіяв смерть. О ксана, зіп ерш и сь на б е­ рест, дивил ася туди, д е здіймалася к ур я ва в к ол і вор ож ім . Я р ош ен к о бив чітко. — В орог тік ає! — сказала вона. Лице її п р оя с­ нилося гор д істю й щ е більш им завзяттям. Тепер вон а думала лиш е про Дмитра. Т ер еш к о з хлопцям и ви хорем п ід скоч и в до б е ­ рестів. Закурілий, спітнілий і ріш учий, він сплиг­ н ув з к ул ем етн ої тачанки. — Дмитре! — Ти, Т ереш ко?.. — Я... і схи л и вся на коліна. — П роклята к ул я к р ізь п л ече пройш ла. Н іби вся р у к а од ер ев ’яніла. — Т епер н е бійся. М іся ц ь відпочинеш , а там зн ову за зброю . Т ер еш к о ніж ніш ав. Т іл ьки к уба н ­ к а була щ е б іл ьш е на бакир, щ е б іл ь ш е здавал ися позолоченим и кучері, а к ол и став на рівні ноги — заскрипіл и п р у ж н і м’язні. С казав д о О ксани: — А я не думав, щ о ти така. — Я ка ж . Звичайна. — Н і! Т и надзвичайна... В ітаю ж із перем огою вас, щ о йш ли на см ерть і см ерть перем огли. П о­ ти сн ув р у к у О ксані. Т и х о у см іх н у в ся Дмитро. На к он я х у ж е сиділи грізні х л оп ц і: закурені й розхрістан і, д ех то п ер ев ’язаний. С у ворі їх облич­ чя ставали п о-в есн я н ом у добрі. — Х л оп ц і, при готуй те м ісце на тачанці! К ол и ті поклали Дмитра, а біл я н ього сіла О к ­ сана, в ін вигукн ув: — Руш ай! І тоді Дмитро чом усь п оверн ув гол ов у до бер е­ стів. В он и бул и величаві в осінній задумі. Н іби сумували. І ронили листя, ніби сльози. „Ч ом у в о ­ ни так і д ор огі й р ід н і?” — думав. Т и х о ви руш и ли на ш л ях. За тач ан к ою — Т е­ р еш ко на коні, а далі — його хлопці, к ур я в ою

А

18

АВАНҐАРД

осін н ьою всипані й грізні, як месники. їх а л и лісом. В у зь к о ю д орогою . А над ними п ох и л і ж о в та в і віти рон я ть листя. Х т о с ь щ о с ь говорить. І ч у є Дмитро — м ова лагідна й привабна, як ш ел ест листя. — Х іба ж ми, хлопці, ж и вем о для того, щ об гн ути сь перед м оскалем ? Для того, щ об дозвол яти топтати наш у зем л ю ? Н іколи! Нам не бр а к у є в ід ­ ваги... С ьогодні били загарбника, як личить нам... С каж ете, щ о мало х т о зали ш и ться в ж и в и х із на­ ш ого тов ари ства ? М ож е. М ож е і нік ого з нас. Щ об д об ути ж и ття, м уси ть х т о сь його й віддати. Я к щ о п ол я ж ем о — слава не п ол яж е. Згадаю ть і про нас. С к а ж уть: „Б у л и х л оп ц і за взя ті й сміливі, в пекло йшли. Б о лю били свій край над усе. Я к ж и ття, а ненавиділи М оск ву , я к смерть. І щ е ск а ж у ть , щ о були ті хл оп ц і д у ж е ж о р сток і, бо так треба було, б о — месники...” Ц е говори в до хл оп ц ів Т ереш ко. — І щ е ск а ж у ть , щ о це хл оп ц і були справедли­ в і й з д обрим серцем. Н ік ом у зла не чинили. Б о ­ рол и ся за п р а вд у і волю... Ц е так п р од ов ж у в а в Т ереш ко, а оч і ставали та ­ кі привабні й лагідні, щ о хл оп ц і ча рув ал и сь ними. — А щ е к ол и сь знайду свою Галю. Не забув про неї. А думав, щ о м оє сер ц е за черствіє, закам ’я -

ніє... Де там! Ч а ст о -ч а ст о згадую . А ч ого? З ви чай­ на причина — к оха ю . Б іля /Д митра сиділа О ксана в задумі. — Спи, Дмитре, спи!.. Та він х о ч е зр озум іти все. Л едве ч у є с т у к іт к о ­ пит і р озм ов у привабну^привабну, я к воля. „ Ч и не за п ор ож ц і? М ож е сам славний К о ст ь Гордієнко ви руш ає в п о х ід ? ” — д ум а є-м ари ть Дмитро. Т и х а К убан ь, ти ха К убан ь, Б ер еж еч к и зносить... „А , ц е Т ер еш к о про наш у К убан ь. Б о то теж наш а рідна земля. Ц е там, на сході... А де ж наш С я н ?” Дмитро пливе думками, марить. Сон. А л истя падало й падало. Н іби зол отава метіль р озбу р х ув а л а сь. Один лист упав на щ о к у Дмитра, неначе х о тів закрити те місце, д е пройш ла куля. Щ об не бу л о й сл ід у в ор ож ого. О ксана обер еж н о взял а й ого в р у к у . Дивилася д овго й пильно, як на найцінніш ий скарб. „О так і ж и ття л ю дське, н і­ би л ист ц ей ” , — подум ала. А він був, м ов золото. Вона п ритиснула його до спраглих у ст св о їх і зані­ міла в задумі. Ф ор т В иллям (Канада)

Редіярд Кіплінґ

З А П О В І д ь Собою володій між натовпом бурхливим, Який Тебе кляне за хвилювання всіх... Собі лиш вір серед зневір’я зливи, І відпусти зневірам їхній гріх!

Коритись змусити вмій серце, нерви, тіло Собі в усякий час, — і в розпачі, — завжди! Х оч в грудях все давно перегоріло, І Воля лиш наказує: „Іди!”

Хай ще не вдарив час — чекай без тіні втоми; Хай брешуть брехуни — не знижуйся до них!.. Вмій всім прощати, й не здавайсь при цьому Великодушніш і мудріш за всіх!

Терплячим залишайсь в розмовах з глупаками; Будь чесним і простим в промовах серед мас; Прямим, твердим — з друзями й ворогами, — На Тебе хай зважають всі в свій час!

З надією умій на карту принагідно Поставити усе, що з труднощами збив: Програти все — і знову стати бідним, Й ніколи більш не плакатися тим!

Заповни змістом вщерть Ти кожну мить горіння В годин і днів швидкій, невблаганній ході. Тоді ввесь світ Ти приймеш в володіння Й Людиною назвешся лиш тоді! П ереклад В олодим ира С тарицького

Хроніка сумівського життя Канада.

Н ещ одавно

заходам и

О рганізаційного Б ю р а в К анаді бу в скл иканий сум івськ и й з ’їзд. У цій країні тепер н а р а х ову ється 10 осер ед к ів наш ої Спілки, найсильніш ими з я к и х в в а ж а ю ть ся в Т ор он то й Вінніпегу. В сам о­ му Т орон то є тепер бл и зьк о 300 сум івців. О рганізація н ов и х о с е ­ редків п р од ов ж у ється . Німеччина. В Гал ен д орф і в ід ­ бул ася зу стр іч м ол оді різн и х, п о­ неволен и х М оск в ою н ац іонал ь­ ностей. В зу стр іч і взял и уч а сть біл оруси, лотиш і, мадяри, р у м у ­ ни та українці. В сі в он и п ок л я ­ лися єдиним ф р он том бороти ся проти спільн ого в ор ога — м ос­ к ов сь к ого больш евизм у. З 15 ж о в т н я по у к р а їн ськ и х табор ах Н ім еччини п оч и н ає де­ м он струвати ся к ол ьор ов и й к ін о­

ф іл ьм „О бл и ччя м до в о ю ю ч о ї У к ­ раїн и” . Ф іл ьм в ід об р а ж а є ж и т­ тя й д іял ьн ість С У М ’у на ем іг­ рації. А в т о р ф іл ьм у п. К лим чук. Англія. З д оп ом огою Головної У п рави С У Б ’у, К р ай ови й К ом ітет С У М ’у обладнав св ою вл асн у кан­ целярію , щ о м істи ться в Л ондо­ ні. Ц е дасть м ож л и в ість у сп іш н і­ ше к оорди н увати й зміцню вати організаційну працю молоді. США. Т у т створ ен о О рганіза­ ційне Б ю ро, на ч ол і я к ого став Друг О м ельченко. В ж е постал и перш і сум івськ і осередк и в Ч іка ґо, Ф іл яд ел ьф ії, Н ью арку й ін ш и х м істах. Р обл я ться заход и д о пош ирення м ер еж і н аш и х о с е ­

ку

су м ів ськ и х

робіт.

В иставка

редків. Австралія. Н ещ одавн о орган і­ зований осер ед ок С У М ’у в А в ст ­ рал ії в сти г у ж е зроби ти в и ста в ­

тісн у співпрац ю з Ц К С У М ’у. С у м ів ськ а праця зн а ход и ть загаль­ ну під три м к у серед українців

справила п риєм не в раж ен н я на україн ц ів і п р ед ставн и ків інш их народів. Т епер ор ган ізову ю ться нові осередки. Ц ікавим є той ф а к т, щ о м олодь, я к а в Н ім еччи­ ні стави л ась д о С У М ’у пасивно, ту т о х о ч е в к л ю ч а ється в су м ів сь к у працю . Бельгія. Б ел ьгій ськи й уряд о ф і­ ційно визн ав СУМ , як легаль­ ну організацію в своїй країні. Т е­ пер СУ М у Б ел ьгії р озгор та є ш и­ р о к у д ія л ьн ість нарівні з усім и правними організаціями. Арґентіна. С екція у к р а їн сь к ої молоді при „П р о с в іт і” і головна р еф ер ен тур а м ол оді н а в ’язали

А рґентіни.

19

АВАНГАРД

З життя чужинецької МОЛОДІ В. Леник

Англійські юнацькі клюби М ол од ь — ц е майбутнє нації, к а ж у ть та к ож і англійці. Для м ол оді треба дати м ож л и в ість ви рости на п ов н ова р тісн и х гр о­ мадян. В м ол одої лю дини кри­ єть ся багато сил і п оривів, які при несп ри я тл и ви х у м ова х м ар­ н у ю ться або ви тр а ч а ю ться н е за призначенням. На та к у н ебезп е­ к у н ар аж ається зокрем а р обітн и ­ ча молодь, щ о п ісл я ш к іл ьн ої лавки і б езж у р н и х забав опиня­ єть ся біля станка, іноді н авіть у мало відрадних ум овах. Це ж сто су єть ся і інш ої, н е робітн и ч ої молоді, що, маю чи 14-15 рок ів, в и х од и ть із ш к ол и і йде в ж и т ­ тя, н е маю чи щ е в и к р а ста л ізова ного х а р а к тер у й п отрібн ого д о с ­ віду. Щ об дати цій м ол оді к у л ь ­ ту р н у р озвагу, зберегти її від м орального розк л а д у і ви ховати її на д об р и х громадян св о єї ба ть ­ ківщ ини, в А н гл ії щ е від 1850 р.

існ у ю ть ю н а ц ькі к л ю би молоді. О б’єдн у ю чи 14-18 річ н и х ю наків, ці к л ю би к ож н и й своїм ш л яхом п рям ували д о од н ієї мети: дати нації п ов н ова ртісн и х громадян, а м ол оді — розвагу, н ау к у й в и х о ­ вання. Я к ор га н ізову ю ться к л ю би ? Д у­ ш ею к ож н ого англ ій ськ ого ю н а ц ь­ кого клю бу є керівник його, д оросл а особа, щ о мас д обр у під­ готов к у й д освід у праці з мо­ лоддю . К ерівн и к підбирає собі в ідп овід н и х співпрац івників із старш ого гром адянства та ак ти в­ н ої молоді. К р ім цього, к ож н и й к л ю б має свій ком ітет, щ о ск л а­ д ається з різн и х громадян міста і д о скл ад у я к ого в х од и ть та к ож к ерівн и к к л ю бу в б іл ь ш ості як секретар ц ього к ом ітету. Головне завдання к ом ітету — допом ага­ ти к л ю б о в і в п ід ш ук уван н і п р и ­ міщ ення, підтрим увати к л ю б м а-

Нотатки про сумівські свята В д р у ге п ісл я 1947 р. в у к р а їн ­ ськ и х табор ах Н імеччини, Англії, Б ел ьгії та ін ш и х країн Е вропи від бу л и ся на п оч а тк у осен и 1949 р о к у свята у к р а їн сь к ої с у м ів сь к о ї молоді.

Бельгія. Це було н айбільш е свя то за в е сь ч а с ж и ття й праці у к р а їн сь к о ї м ол оді в Б ельгії. Р ан ­ нім ран ком до Ш арл еруа прибуло багато автобусів, що привезли сум івц ів з різн и х закутин Б ельгії.

В и сокоп реосвя щ ен н и й Владика Німеччина. С ю ди з ’їх а л и ся с у К ир Іван відп равив Б огосл у ж бу , мівці з осер едк ів Ляйпгайму, Д іл- . в и сту п и в з п р оп овід д ю п ер ед в е­ л інґену, Ц уф ф ен гав зен у, Е л ьван ли ч езн ою к іл ь к істю сум івців та ґену, Н ой бурґу, а та к о ж з о с е п освя ти в прапори осер ед к ів з радків ф р а н ц у зь к ої зони Н ім еч­ Ваму, Серену, Ш арлеруа, В ін стер чини. Р ан ком 27 серпня, після ля гу та Вандре. П ісля п р ов ед ен ­ Б огосл у ж ен ь в обох церк вах, ня д еф іл яди, м а сов и х сп ор тов и х стр ун к і к олони чітким вояцьким ігор та змагань, в ід б у в ся в ел и ­ к р ок ом в и м ар ш ову ю ть на гол овн у кий концерт с у м ів сь к о ї сам оді­ та бор ову п л ощ у і р о зта ш о в у ю ть ­ я л ьн осте. На к он церті були при­ ся біля трибуни. На в и сок и х щ о ­ сутні численні гості у к р а їн сь к о­ гл а х м айорять національний і го та бел ьгій ськ ого громадянства. сум івськ и й прапори. Т у т ж е істо­ С вято в Ш арл еруа надовго з а ­ ричний п рапор ви звол ьн и х зм а­ л и ш и ться в пам ’яті н аш ої м ол о­ гань 1917-1920 рок ів, прапори ді в Б ельгії. П ласту і СУВ,у. В р оч и сте в ід ­ Англія. Я к і всю ди, свя то у криття свята, пром ови до молоді В ін гу в ід бу л ося під гаслом „О б ­ представн и ків Ц К, генералів, п ол ­ личчям до вою ю чої У к р а їн и ” . к овн и к ів, представн и ків у к р а їн ­ Голова су м ів сь к ого осер ед к у п. сь к и х в ій ськ ов и х , гром ад ськи х К ун д ар ев и ч відк ри в свя то та при­ та пол ітичних організацій... С пор­ вітав молодь. І. Г ерн чук в и гол о­ тов і вп р ав и та змагання, в и ста в ­ сив зм істовн у д оповідь, д р у гу д о ­ ка су м ів ськ и х робіт, концерт... п ов ід ь зр оби в п. Г. Семенчук. П о­ У се це справляє надзвичайно тім в ід бу в ся концерт. гарне враж ен н я п ро наш у молодь. С ум івськ і свя та, в організацію В ідбу л ося свя то та к ож у М ю н я к и х д у ж е багато в кл ав праці й хен і-Ф рай м ан і, де п ісл я в р о ч и сен ергії К рай ови й К ом ітет, в ід б у ­ тостей п ров ед ен о ц ік аві зм аган­ лися. т а к о ж у та к и х м ісц ев ос­ ня м ол оди х сп ор тов ц ів з ф у т б о ­ тя х я к М ортім ер, А л кон бері та л у та відбиванки. Б арбі.

теріяльно а та к о ж давати н еоб­ х ід н і поради. П роте щ оденне к е ­ рівн и ц тво кЛюбом п ер ебу ва є в р у к а х керівн и ка к л ю б у і його пом ічників. Ч лени к л ю бу з о б о в ’я­ зані платити н евеликі чл енські вн еск и і відв ід ув ати загальні сходини. К рім ц ього, члени пра­ ц ю ю ть в ок рем и х гуртк ах, зале­ ж но від зацікавлення й в ік у юнака. До остан н ьої вїйни клю би орган ізовува л и сь сам остійно, н е­ зал еж н о один від одного і свою працю вели не скоордин ован о. З часом ви яви л ась така організація к л ю бів н е д оц іл ьн ою , бо в весь д осв ід п оод и н оки х к л ю бів мар­ нувався, деяк і з н и х, не маючи допом оги й д оброго керівництва, н е ви кон ували св ого завдання. Ц е зум овило постання Ц ентраль­ ної координаційної організації — Н ац іонального Т овари ства Х ло­ п ’я ч и х К л ю бів (Н АБ Ц ), яке й о б ’єдн ує теп ер 200 клю бів. Які гол овн і напрям ні праці к л ю б ів ? Головне завдання їх п о ­ лягає в тому, щ об зберегти п оза­ ш к іл ьн и х ю н а ків від д ем орал і­ зації, дати їм р озв а гу й дбати п р о виховання. Ц і завдання к о­ ж н и й к л ю б зд ій сн ю є різними ме­ тодами, д аю ч и п ов н у ініціятиву самій молоді р озви ва ти ся й в и ­ х ов у в а ти ся під наглядом старш и х в и ховн и ків. К лю би орган ізову­ ю ть різн і гуртки, п л ека ю ть спорт, в л а ш тову ю ть гутірки, прогул я н ­ ки й імпрези. К ерівн и ки к л ю бів п ізн аю ть зацікавлення ю н аків і відп овідно до ц ього б у д у ю ть п р ог­ раму св о єї праці. К о ж н а добра програма м уси ть мати 7 гол ов ­ н их прикм ет: я сн у мету, робити нати ск на всебіч н ом у р озв и тк у ю наків, програм а повинна бути різноманітна й при стосова н а до ум ов і часу, а та к ож до в ік у ю н а ­ ків з узтлядненням їх п отреб і зацікавлень, мати змінність, так би мовити р у хл и вість, в чом у й полягає принципова різниця м іж програмами к л ю бу й ш коли. В в а­ ж ається , щ о к ол и програм а від­ повідатим е в сім цим вимогам, у сп іх її бу д е забезпечений. П рог­ рамі

над ається

А нглійці —

вел и к е

каж уть:

значення.

„Я к а

програма

такий і к л ю б ” . Це

новне,

в

загальних що

сь к і клю би.

р и сах

х а р а к тер и зу є

те

ос­

англій­

20

АВАНҐАРД

Б. Ю.

Як працювати над книжкою? (практичні Л юдина н абуває знання, п із­ нає н авколиш ній світ у в сій й о­ го різн ом ан ітн ості безп осер ед н ьо й посередньо. Б езп осередн є ви вчен н я світу, набування знань в ід бу в а ється ш л я х ом особи стого сп остер еж ен ­ ня ж и ття природи, лю дини й с у ­ спільства. В оно н е в сеося ж н е й нед оск он ал е щ од о пізнання, бо залеж ить . в ід ш и р оти о б ’єкта сп остер еж ен н я та вміння с у б ’єкта спостерігати. Л юдина, що в се ж и ття п р ож и в а є на од н ом у м іс­ ці, має обм еж ен и й о б ’єк т сп осте­ р еж ен н я; том у д л я пош ирення його треба б іл ь ш е мандрувати. С постерігати т е ж н е к ож н а л ю ­ дина вміє — м ож н а бага то ба ч и ­ ти, але н е вм іти спостерігати, не вміти побачити гол овн е й х а р а к ­ теристичне, а розп ор ош и ти своє сп остер еж ен н я на другорядном у, на дрібницях. П осередн є пізнання світу, п осе­ реднє надбання знань в ід бу в а єть­ ся ч ер ез ін ш и х лю дей ш л яхом у сн ого й д р ук ова н ого слова, чи то в н авчальних уста н ова х, чи сам оосвітою . В н авчал ьн и х у ста ­ н ов ах знання н а б у в а ю ть на н и ж ­ чих ступен ях, головно, за д оп о­ м огою сл уха н н я у сн ого слова, на в и щ и х ступен ях, головно, пра­ ц ею над д рук ова н и м сл ов ом -п ід ручником , к н и ж к ою , інш им и н а в ­ чальними матеріялами, н а у к ови ­ ми дж ерел ам и. А л е перебуван н я в навчальних у ста н ова х об м еж ен е біл ьш и м чи менш им часом . К ін ец ь-к ін ц ем к ож ен уч ен ь в и ход и ть зі ш коли. О сн овн ою ф ор м ою набування знань стає сам оосвіта, а осн ов ­ ним дж ерел ом знань — д р у к о­ ване слово, головно, кн иж ка. Т о ­ м у завдання ш к ол и не тільки дати учням п евн е к ол о знань, а й навчати їх сам остійно н абува­ ти знання за д оп ом огою книж ки, сам остійно працю вати над к н и ж ­ кою . З ал еж н о від мети й завдання праці над к н и ж к ою та загальної підготовл енности с у б ’єкта м ож на намітити осн овн і ф ор м и праці над к н и ж к ою : праця над п ід р у ч ­ ником з м етою за своєн н я п р ог­ рам ового м атеріялу; праця над к н и ж к ою з м етою за св оїти м а теріял поданий у книж ці, праця над друк ован и м матеріялом в за ­ галі (книж ка, ж урнал, ч а соп и с і ін.) з м етою опрац ю вати я к у сь

поради)

певн у тему; праця над д р у к о в а ­ ним матеріялом взагал і (книж ка, ж урн ал , ча соп и с і ін.) з м етою зоирання м атеріялів на різн і те­ ми.

мічати треба на окрем ом у ар к у ­ ш і паперу. 2. П рочитати відм ічене і с в о ­ єю м овою , а д ещ о цитатами в и ­ писати в зош и т (визначення, і. Праця над підручником з твердж ення, думки, ф акти). метою засвоєння програмового ма­ 3. П рочитати в се записане в теріялу зош и ті і, коли щ о с ь н е ясне, в и ­ В п оч атк овій ш к ол і і м ол од ­ яснити на п ід ставі лекційного ш их к л я са х середн ьої ш коли м атеріялу та підручника. праця над підручн и к ом має зв о ­ 4. К оли щ ось л иш илось н езро­ дитись, головно, до вивчен ня зумілим, ви яснити у п р оф есор а . в сь ого м атеріялу напам’ять. Це 5. Записати в сі питання, що тому, щ о осн овн і завдання в цих виникли в з в ’я зк у з оп рац ю ван ­ к л я са х — за св оїти навчальний ням м атеріялу й вияснити у п р о­ матеріял, р озви н ути пам ’я ть і ф есор а . м ову учн я (збагачення л е к си к о ­ 6. З анотувати в л асн і думки, щ о ну). виникли в з в ’я зк у з оп ра ц ю ван ­ В стар ш и х к л я са х середн ьої ням матеріялу. ш коли, ч а стк ово на п ер ш и х к у р ­ II. Праця над книжкою з ме­ са х ви щ ої ш к ол и в ж е н е ви вча­ тою засвоєння матеріялу, подано­ ю ть напам’ять, б о осн овн е за в ­ го в книжці дання — зр озум іти й запам ’я та­ Ц я ф ор м а набування знань най ти гол овн е й характеристичн е, ш ирш е має м ісце на перш и х к у р ­ пом инаю чи дрібниці, та р озв и ва ­ сах ви щ ої ш коли. Н айбільш им ти логіч н е й н а у к ове мислення. д еф ек том роботи стає те, щ о, Т у т у ж е треба вміти працю вати при ступаю чи д о праці, в ід р а зу ж над підручником , ум іти н абувати зап и сую ть у зош и ті дум ки с в о ї­ знання за д оп ом огою п ід р у ч н и ­ ми словами або ц итую ть. Ц е н е­ ка. правильно, бо записані думки, А л е не в сі у ч н і вм ію ть працю ­ ф ор м ул ю ван н я , тв ердж ен н я м о­ вати над п ідручником , в и к ор и с­ ж у т ь бу ти неповними, н еси н тетов ув ати п ід ручн и к ови й матеріял тичними; ча сто в кінці розділ у д л я п ош и рен н я та закріплення або к н и ж к и п од аю ть ся стисло того м атеріялу, щ о їм подано на підсум ки й висновки. лекції. Н айкращ е прац ю вати над Ч астина учнів, н ам агаю чись за­ к н и ж к ою таким сп особом : пам ’ятати в в е сь навчальний ма­ 1) оп рац ьовувати матеріял або теріял підручника, п ереч и тує й о­ бкремими розділами, або в сю го частинами або в весь в ідр азу к н и ж к у зал еж н о від інтелігенції по д екіл ька разів, не п о в ’я зую чи (підготови) с у б ’єкта. його з лекційним матеріялом. При 2) В о б о х ви п ад ка х насам перед чом у одні у ч н і н іч ого н е запи­ треба ознайом итися з у сім мате­ сую ть, інш і н оту ю ть у се підряд ріялом (з р озд іл ом чи з цілою у зош иті. У ви сл іді та к ої праці к н и ж к ою ) і відм ітити на ок р ем о­ над п ід ручн и к ом учні: му а р к у ш і паперу сторінки най­ 1) п ід ручн и к ови й матеріял не гол овн іш и х думок, визначень, п о в ’я зу ю ть з м атеріялом лекції; прикладів, ф а ктів. 2) н е в и к р и ста л ізов у ю ть о сн о в ­ 3) П роглянути відзначене й н ого й р озп ор ош у ю ть св ою у в а ­ к л я си ф ікува ти , щ о треба записа­ гу на дрібниці; ти в зош ит своїм и словами, а щ о 3) ті, щ о н іч ого не записували, занести на картк и у ф о р м і ци­ не м ож у ть відновити матеріял у тати. пам’яті перед іспитам и; 4) Записати н ал еж не в зош ит 4) ті, щ о записували, м аю ть і виписати цитати на картки. неузгіднений матеріял під ручн и ­ При ч ом у картк и треба п рон ум е­ ка з матеріялом лекцій. рувати, а в зош и ті визначити м іс­ Н айкращ е працю вати над п ід ­ це для к о ж н о ї ц и т а т и , й п оста ­ р учн и к ом у так ій п осл ід ов н ості: вити відп овідне число картки. 1. С п оч атк у п роч и тати в весь 5) Записати в зош и т св о ї д ум ­ м атеріял і відм ітити те, щ о п о­ ки та питання, я к і виникли в в ’я зу єть ся з лекційним м атерія­ зв ’я зк у з опрацю ванням книж ки. лом (п ід твердж ує, п оя сн ю є, п о­ III. Праця над друкованим ма­ ш и р ю є лекційний матеріял). В ід ­ теріялом взагалі (книжка, ж ур-

АВАНҐАРД нал, часопис і т. ін.) з метою вив­ чити якусь певну тему чи пи­ тання Ц я ф ор м а праці, становить п ер­ ш ий ступінь н а у к ов ої праці. О с­ н овн ою х и б ою п ри цій ф ор м і м о­ ж е бу ти те, щ о працю ю чий (су ­ б ’єкт) щ е не д обр е знає в ідп овід ­ ну літературу й тратить багато часу й енергії на перегляд непо­ трібн ої літератури й матеріялів. Щ об уникнути зайвої праці й м арної витрати часу, треба: 1) З вер н ути сь до бібліограф а, я кий дасть вам сп и сок л ітерату­ ри до к ож н ої теми чи питання. 2) П ереглянути всі матеріяли й відм ітити на ок рем ом у папері все, щ о с т о су єт ь ся даної теми чи питання. 3) П ереглянути відм ічен е й к л я си ф ікува ти , щ о треба запи­ сати в зош и т своїм и словами, а щ о занести на к артк и в ф ор м і цитат. 4) Записати потрібн е в зош и т і виписати цитати на картки. 5) Записати св о ї дум ки й пи ­ тання, щ о виникли в зв ’я зк у з п рацею над тем ою ч и питанням. 6) Слідкувати за новими видан­ нями літератури, щ о стосу ється в аш ої теми чи питання. IV. Праця над друкованим ма­ теріялом взагалі (книжка, ж ур­ нал, часопис) з метою збирання матеріялів на різні теми чи пи­ тання 1) Намітити к іл ьк а тем і ок р е­ мих питань, я к і вас цікавлять. 2) В ідповідно д о нам ічених тем і питань скласти бібл іограф ічн і списки за д оп ом огою бібл іогра­ ф ів. 3) У в есь час за д оп ом огою б іб ­ л іогр аф ів слідкувати за новими виданнями з тем і питань, які в а с цікавлять. 4) П ереглядати матеріяли й ви­ бирати осн овн і думки, ф а к ти і чи в ф ор м і цитат заносити на картки, чи записувати своїм и словами в зош ит. К артки м уся ть к л я си ф ік у ва ти сь за темами й п и ­ таннями. 5) З анотовувати св ої дум ки й питання, щ о ви н и каю ть у з в ’я з­ к у з переглядом матеріялів. П раця таким сп особ ом дає м ож ­ л и вість ви ступ ати з реф ератам и чи писати н ау к ові роботи з того чи інш ого питання. наступному

числі

журнала статтю „Шляхами

ЧИТАЙТЕ

в

віри

З життя СУМ’у в Англії

Нещодавно в Манчестері відбувся з’їзд сумівок. На фото: Пре­ зидія з’їзду. Промовляє член ЦК і К К С УМ ’у Ганна Калинник.

На сумівському святі в Монтімері. Член ЦК і голова Крайового М.

Шкав-

ритко

Комітету

вручає посвячений

СУМ ’у

друг

сумів-

ський

прапор

осередку

С УМ ’у в

в м. Монтімері.

і змагання” (до питань виникнен­ ня, розвитку й завдань С УМ ’у на еміґрації).

У м. Монтімері 28. 8. 49 р. відбулося величаве сумівське На фото: колона учасників свята з прапором С УМ ’у.

свято.

22

АВАНГАРД Відділ юного сумівця

Ю нацьке приречення Я син (дочка) В ел и кого У к р а їн с ь к о г о Н ароду, заявл я ю чи п ро с в ою

г отов ість

стати

ю н а к ом (-ч к о ю )

л од і (СУ М ), п р и р ік а ю

перед Б о го м

і

С пілки У к р а їн сь к о ї М о­ У к р а їн ою

на

свою

честь,

щ о ск р ізь і за вж д и буду

вірним

(-ою)

і

сл у ж и т и м у

буду гідним (-ою) си н ом ни, зм агатим у д о бор н ої

м ойом у

(д оч к ою )

своєї

Т в ор ц еві сл авн ої

Б огові,

Б а ть к ів щ и ­

Її ви звол ення й створен н я С ам остійної С о­

У к р а їн сь к о ї

Д ерж ави ,

плекатиму

силу

свого

х а р а к те р у , р озу м у й тіла,

творитиму

добро

м оїм

д р узя м , зем лякам та в сім лю дям д об­

бути

зр а зк ов и м членом

р о ї волі, змагатиму ської

^

М олоді,

гідно

Ю нацтва

Спілки

У к р а їн ­

зб ер іга ю ч и пам ’я ть п ро її гер оїч н и х п о­

д ви ж н и ків. Юні

сумівці

складають чення.

прире­

В ц ьом у х а й д оп ом ож е мені Б ог!

Воля Шара

Золота мрія ( к а з к а ) Я с т о ю в и со к о -в и с о к о на горі, брудні хм ари к л у б оч а ть ся л ахм іттям у мене п ід ногами та в р я д и -г о ­ ди р егоч у ть різким насм іш кувати м см іхом грому, і тоді ш к ір и ть ' зуби блискавиця. Р а з -у -р а з , як р о з ­ м оту ю ться к л у бк и хмар, м ої оч і ба ч а ть ж о в т у й с у ­ ху, як пустел я, долину, єдиний в х ід до я к ої завал е­ но величезним камінням. Ц я долина нагадує мені чаш у, н ап овн ен у нерозгаданим и таємницями, гли­ би н у я к и х не в силі осягн ути л ю д ськ и й розум . Я стою на од н ом у з численних ш пилів з у б ч а с­ ти х гір, щ о ч ер в он я сти м кільцем ід у ть навколо. Т ут, на в ер ха х, сп ок ій н о мріє ч и сте гли бок е небо, затягнуте пилом сон я ш н ого пром іння. М ої дум ки п ол ин ул и д алеко, в он и н и ш п орять у глибині к ри ­ в а в о-та єм н и ч ого м инулого ц ієї долини. В и сок а ч у д ­ на скел я з бл и ск учи м и зір очкам и к варцу, з ч ер ­ вон авим п ол и ск ом ш п а ту стрим ить у го р у й н ав і­ в а є мені д ум ки. С он ц е р о з н іж у є мене, я раптом в ід ч у в а ю втом у, ноги слабнуть, і я лягаю на гаря­ чий камінь, за к и д аю за гол ов у р у к и і д и в л ю сь на тем ну р із ь б у ск ел і на небі. І ба ч у я з -з а скел і, на тл і неба, ч у д о в у гол івк у, зол оте в о л о сся ореол ом с я є над н ею і кінці його зл и ва ю ться з серпан ком сонця. В ел и к і бл а ки тн і оч і д и вл я ться на мене з су м н о-гір к и м усм іхом . Р ап том в у ст а її в о р у х н у л и сь і ти х і, н іж н о-п ер ел и в ч а сті зв ук и д олинули д о мене, зв ія л и сум . Я в ід ч у в а ю тіл ь к и н а сол од у : невим овну, гарячу. „Я р о з к а ж у т о б і п р о ц ю долину, — к а ж е вона. „Д авно к ол и сь ж и л о т у т горде плем ’я. В с е п о к о ­ р и л ось й ом у і п у стел я зацвіла ж и ттям . В ой овн и че бу л о це пл ем ’я : м ечі г о стр і не ірж авили, ви бл и ск у ­ вал и ш олом и. Ч а с т о -ч а с т о в и п р ов од ж а в край с в о ­ їх лицарів у похід, і горда п існ я п ер ем ож н ого на­ р о д / 4 л и л ась у кри ш та л ь неба. Та при й ш ло л ихо. О дн ого р а зу н е п ов ер н у л ось х о р о б р е в ій ськ о. Р озбите, ск ри вавл ен е незнаним

в ор огом п ол ягло вон о в се на п ід ступ а х д о багатої долини. І зл инув д о х ол од н ого безж а л існ ого неба кри к р озп а ч у і б о л ю з ти ся ч безп ом іч н и х грудей п ок и н утого племени. В той ч а с у том у к р а ю ж и л а дівчина. М а тір ’ю їй бул и в и со к і скелі, ба тьк ом — п ох м у р и й старезн и й ліс, а орл и си зок р и л і були їй братами. Н іколи н і­ х т о н е бачи в її сум ною . Я к ясна зір к а надії, с х о ­ дила вона з гір і там, д е вона проход и л а, зникав сум, ж ур ба , ви си х ал и сльози, з ’я вл ял ася ба д ьор ість і віра. Н езлічим і х в о р і вста ва л и з лона недуги. Н а­ віть пош арпана стара смерть, ск р егоч у ч и з н евга­ сим ої ж ад оби к р ов и гнилими зубами, тікал а до с в о є ї см ер д ю ч ої ями. І називало її п л ем ’я св оєю З ол отою М рією . В той пам ’ятний д ень р е в ів ліс, з тр іск ом лом и­ л и сь д ерева, а гір сь к і п оток и з гур к отом п е р е к о ч у ­ в ал и ся п о б р и л а х і п л акали -п лакали. З ах ова л о сонце своє у см іхн ен е л ичко, чорн і хм ари купам и згром а­ д ж у в а л и сь на в е р ш к а х н а в к ол и ш н іх гір, важ ко п ерев ал ю в ал и сь ними і падали в долину. Т и ся ч і очей з благанням бу л и зверн ен і д о гр із­ н ого неба. Н е в ж е в цей страш н и й ч а с в он о відк и ­ н е їх н ю ■молитву, н е в ж е не п ош л е п ом оч і? І н ебо зм ил осердил ось, п ом іч прийш ла, п р и й ш ­ ла в об р а зі М рії. О теп ер ц е н е бу л а ясна зірниця. Я к бл и ск ав и ц і в хм арах, горіл и її потем нілі очі, р озв ів а л ось зо л о те вол осся , а ласкавий г ол ос зв у ­ чав, я к гол ос в атаж к а. І зн ов у заграли сурми, щ о к ол и сь в іщ у ва л и п ерем огу. З н ов у маяв у п овітрі п ер ем ож н и й стяг. А л е н іх то н е ви п р ова д ж а в ц ь о­ го в ій ськ а , б о ц е йш л и в п о х ід горді, мрійні д івч а ­ та. С тріли та збр ою несли їх н і ста р і матері, діти в езл и каміння на голови вор огів, а над ними в и ­ сок о мріли орли, щ о летіли допом агати с в о їй се­ стриці. С у м н о -ту ж н о ш ум ів повитий тум аном ліс, пла­

АВАНҐАРД

23

кали с л ь о зи -п о то к и скель. П опереду, під п од ер тою оббр и зк ан ою к р о в ’ю б ой ов ою х о р у г в о ю й ш ов вата­ ж о к ц ього вій ськ а — З олота М рія. Р озсту п іть ся хмари, глянь сонце — ц е йде нова н ечувана потуга! Я к ураган, налетіли на ворога . Ц е р озл ю чен а лебедиця б ’ється з кривавим левом, це сти кн ул и сь дві сили в см ертном у зударі. Н аче боя ч и сь сліпити оч і оборонниць, сх о в а л о сь сонце, зн я вся вітер, д о­ пом агаю чи нести гостр і стріли М рії на голови ж а ­ д ібн и х ворогів. Я к месники, би ли сь дівчата. М атері метали в а - . ж к е каміння, діти к идались на ворогів, ш угали під ногами, сп л у тую ч и ряди, а си зокри л і орли ви р и ва­ ли очі, м огутн ім и крилами м етл ял и сь перед об л и ч ­ чями. В ж е п ів вій ськ а в о р о ж о г о вилягло, в ж е паніка і ж а х перед цим н ад л ю дськ и м д и вов и ж н и м опором ох оп л ю в а л а ряди. І о с ь нараз д ол и н у в здал еку к ли ч — це йш ли н ов і в о р о ж і пол ки на допом огу. Ж а х н о заквйліл и орли, заш ум іли поток и , а х о ­ р об р і в оя ч к и гл и бок о за хов ал и в серц і безнадію . Т а н е п іддал ись вони, а з щ е біл ьш и м запалом ки­ н улись на ворога, змели, знівечили, але й самих загинуло чимало. О дна по одній падали дівчата, підбиті невпинним -д ощ ем в о р о ж и х стріл, п р остя ­ гаю чи с в ій меч тим, я к і щ е стояли. Сонце, н е з ’явивш ись, так і за к оти л ось за обрій, а червон и й зл овісн и й н ебосхи л наче п л ак ав к р и ­ вавим и слізьм и над загиблими. В ідступ и в ворог. Н іч -м ати пок ри ла все. Н е спля ть вороги. Н е сплять і х ор об р і обор он и ці. З гуртува л и сь к ол о М рії — м овчк и д и вл яться на її похи л ен е в и со к е чол о, на темні довгі вії, щ о закрили очі, і не зн а ю ть: чи спить вона, чи за д у ­ малась тя ж к о. Та враз стреп ен ул ась М рія, в и сок о піднесла гол ів к у і гордо глянула навк руги : — Л юбі, прийш ла наш а остання година. Щ е р а н і­ ше, я к свя те сонце гляне з св о єї дом івки, ми з у с ­ трін ем ось з в ор ож и м и полками. Б агато їх і в а ж к о перем огти нам. Т ак п ол я ж м о ж на сл аву рідного краю , закрийм о своїм и тілами в х ід до н аш ої д оли­ ни, щ об злий вор ог не н асм ія вся з н аш ої о б езд ол еної землі. М овч к и схи л и л и сь у сі в довгій гарячій молитві. І тіл ьки срібне ж у р н е світл о м ісяця ціл увал о гор ­ ді схи л ен і голівки, вигравал о латам и панцерів на д ів о ч и х груд я х, осипал о їх м ертвим и перлами. Н е ох оч е, п ов ол і ви п овзал о сонце, ч ер в он ою за­ гравою обгор н ул ось і сх о в а л о сь у хм а р а х; далекий

Наші юні сумівці з відділу „Січовики” на горі Тотермані біля Берхтесґадену (Німеччина). ліс за кри вся срібн ою ки реєю , ніби тя ж к о бу л о й о­ м у дивитись, як умиратим е його л ю ба дон ечк а; а скел і плакали срібними струм кам и і в їх н ьом у бри­ нінні ч у в ся тя ж к и й стогін. Заграли сурм и в орогів і бойови м п ок л и к ом в ід ­ гук н ул и сь оборонці. С віт затягся пилом. Ірж ан н я коней, бря зкіт зброї, тон к е свистіння стріл, розп у ч л и во од чай д уш н і к рики ранених і ж алібний стогін вм ираю чих, злісні в и гуки р озл ю ч ен и х в о р о ­ гів і п ок л и к безси л ости , і перем ож н и й кл и ч — все зм іш алося. Саме п ек л о м абуть ж а х н у л ося б цієї н е рів н ої борні. В се біл ьш е підупадали сили хоробрих дівчат. В ж е тіл ьки к уп к а начолі з М р ією б ’ється . Але р ід ш а ю ть і ряди ворога. В се б іл ьш е ж а х о м п р ой ­ м а ю ться вони, н ай біл ьш е перед тією зол оток осою дівчиною , щ о не знає утоми, н е в ід ч у в а є болю , гу ­ бить. їх Д есяткам и, знищ ує поглядом, пригнічує св оєю красою . П адаю ть н авк ол о М рії ослабл ені ранами героїні. О сь у ж е й остання впала, п рош еп отівш и блідими вустам и п р ощ ан н я -бл а госл овен н я своєм у к оха н ом у краю . М рія зали ш и л ась одна. Її ніби не бер у ть в о ­ р о ж і стріли. Р ап том п ох и тн ул а сь її струн к а п о с­ тать, рука с у д о р о ж н о схоп и л а сь за серце, а перед; очим а попл ив туман. В она бачить в ж е злі, налиті к р о в ’ю очі, ви ш к ір ен і зуби ти х к іл ьк ох, щ о щ е за­ лиш ились. О с ь -о с ь сх оп л я ть її вони, в гр и зуться зубам и й питим уть її кров, щ об х о ч муками в ід д я ­ чити за себе. Н е д іж д ете! О р ел -сір ом а н ец ь з кри ком падає

Закон юнака-сумівця 1. Б уд ь вірним Т в оєм у Б огов і, Т в ор ц еві в се ­ світу, та ск р ізь і за вж ди віддано ви кон уй Й о­ го св я ту в ол ю ! 2. Л ю би над у се в ж и тті св ою У кра їн у, а сл у ж б о ю їй зд обуд ь ім ’я Її д оброго сина (доч­ ки). 3. П ам ’ятай, щ о Т воя Н ація в неволі, і т о ­ му відд ай у в е сь свій труд і б о р о ть б у св о ю для ЇЇ визвол ення! 4. Г отуй ся ви кон ати в ел и к е діло будівн и ц ­ тва У к р а їн сь к ої С ам остійної С оборн ої Д ерж ави! 5. З м агайсь бу ти гідним спадкоєм цем б о р о т ь ­ би і слави Т в о їх героїчн и х предків. 6. П лекай св ою д у х о в іст ь і характер, зд об у ­

вай знання, щ об п осл у ж и ти в ж и тті вищ им •ідеалам! 7. Л ю би свобод у, п оступ ай п о-сп р а в ед л и в ості, б е р е ж и гідність, бо ц е найвищ і скарби л ю д­ ськ ого ж и ття ! 8. Т в ори д обро своїм ближ нім , друзям, зем ­ лякам та всім лю дям д об р ої вол і! 9. Б у д ь чистим в д ум к ах , сл ов і і чині! 10. Знай, щ о праця єдина дає п р а во на ж и т ­ тя! 11. Гартуй си л у свого тіла, щ об в стоя ти в ж и ттєв ій б ор отьбі! 12. Д орож и вл асн ою ч естю , ім ’ям Спілки У к р а їн сь к ої М ол од і та д обр ою сл ав ою У к р а їн ­ сь к о ї Нації, як зіницю в л асн ого ока!

24

АВАНГАРД

на них, р в е п ер ш ого і зл ітає в хм ари — в його п а з у р я х безси л о п ов и сл о тіл о М рії. Завили страш н и м и голосам и в ор оги і не бачать, щ о в ел и чезн а скел я п ер ех и л и л а сь і, м ’я к о гуп н ув ­ ш и, впала на труп и , п ридавила їх і за кри л а на­ за вж д и в х ід до бага того к раю . І з с о х л и сь дерева в долині, р озв ал и л и сь л ю бовн о бу д ов ан і хатк и . П е­ к у ч е сонце в се п еретв ори л о в с у х у безп л ід н у п у с ­ телю . Х іб а щ о я к и й сь б у р ’ян д есь у к у т о ч к у зм а­ га ється із сп ек ою за к р а п ел ьк у вологи. Зникло все. Р ів н о -р ів н о ск р ізь. А м ертва М рія п ер етв ор и л ась у ц ю скел ю . І к о ж н о го р ок у , в той страш ний день, коли д уш і п ом ер л и х л іта ю ть і ск и ­ гл я ть над провал лям и, в и х о д и т ь з -з а ск ел і З ол ота М рія. О чі її гор я ть давнім вогнем, в р у к а х за к р и ­ в авл ен и й меч. В он а йде до т іє ї скел і, щ о п ри крил а її в ід в а ж н и х тов ар и ш ок , і д овго ч у ти тоді, як за­ в и ва є вітер, с х о ж и й на д івоч и й плач, а н авк ол о п оста ті М рії ти х о м аю ть біл им и крилам и д у ш і п о ­ м ерлих.

І в ч у в а єть ся знов, я к з м ер тв и х грудей лети ть п ер ем ож н и й к ли ч. І тр я сеть ся в ід того п о к л и к у га­ дина в ск ел я х і при тьм ом тік а є геть. А як сон ц е з ’я вл я ється , зн ов у в се сп окій н о, т и х о ” . Гол івк а в см іх н у л а сь і зд ал ось мені, щ о до мене дол и н у в ра зом з ш ум ом ти х и х крил легк и й п од и х : „Т а М рія н е вмре, вон а ж и ти м е в іч н о ” . Я р озп л ю щ и в очі. Н а п отем н іл ом у небі р із к о виступила, зол отом обли та р із ь д и вн ої скелі, со н ­ це п рощ ал ьн о кидало червін ц і на в е р х и гір. З д а ­ л ек ого л ісу д он оси в ся ти х и й мрійний ш епіт. Т ак, ц е бу в тіл ьк и сон. З глибоким, неви м овн о бол ю ч и м ж ал ем защ ем іл о серце. З асм учений, ніби т іл ь к и щ о п о х о в а в ш и н а й бл и ж ч у лю дину, я с п у ск а в ся з гір д о села. Я в се щ е ба ч и в к а зк о в о -г а р н у гол ів к у з-н а д скел і, в се в ч у в а в ся м ені ї ї н іж н о -ж у р л и в и й голос. Я зр озу м ів у ц ю хвилину, щ о З олота М р ія сп равд і ж и в е в д у ш і к о ж н о го з нас, мрія ба ж ан н я б о р о ­ ти сь і вм ерти за св ою країну.

Володимир Бірчак

МОЛИТВА Я ч у в так у м ол и тву: — М іцні груди дай мені, великий, всем огучи й Б ож е, не зд обутн і для брехн і, обм ану й підлоти, м огутн і й сильні, я к скел я над бер егом моря. — І дай мені, сильний, в сем огучи й Б ож е, буйні к рила і в и сок и й л ет вірла. Б уйним и крилам и, щ об п р ош и в я ч ор н і хм ари й ви сок и м летом зн ісся до сонця, своїм цілим єств о м щ об в х о п и в я сн ого п р о­ міння і надію зн іс на зем л ю п р о б л и зьк и й день н аш ого повстання. — І дай мені я сний розум , щ о вм іє відрізнити р іч в ел и к у від малої. Щ об за в ел и к у я й ш ов у бій кривавий, за м алу щ об я й н е би вся . І о х о т у дай д о праці, щ об н іщ о н е мало сили зн еох оти ти мене, безогл я д н у на н евда чі у с і і на в ор огів у сіх . І дай запал, я кий має п оет у хвил ини творення, і в и тр и ­ в ал ість м алої м ураш ки, щ о д еся ть р а зів уп ад е і зн ов у п ід н есеться д о праці. * — І дай мені, Б ож е... Та я це д об р е знаю , щ о Т и х о ч сильний і в сем огу ч и й — д л я м ен е не з р о ­ би ш ж а д н и х ч у д ес! — Д обре знаю , щ о н е даси мені груд ей к р іп к и х,

я к скел я з граніту, а д аси слабкі, л ю д сь к і груди, я ж сам м у ш у взяти м ол от т я ж к о ї буденщ ини і серед б ол ю , невдач та вагань в и к у ва ти міцні, с и л ь ­ ні груди! — І щ е д об р е знаю, щ о не даси мені ні буй н ого л ету ні м огу ч и х крил, щ о б л ин ув я до сон ця і зн о­ сив пром іння н адії на зем лю . Н і! Я сам м у ш у н а в ­ ч и ти ся д обр е х од и ти п о зем лі і о с ь тут, на землі, серед л ю д с ь к о ї зл оби й невдач, м у ш у сам кува­ ти с в о ї груди на сталь, а ж п ок и н е в и к р еш у в н и х віри. — І я вірю , о, в це я к р іп к о в ірю , щ о й я сн ого р озу м у не зіш л еш Т и м ені готов ого з небес, а я сам м у ш у його здобувати, бл у д я ч и по ш л я х а х ж и ття. І ні ох оти д о праці, ні запалу, ні пи л ьн ости даром не даси мені! Я к мала м ураш ка, м у ш у я сам п а­ д ати і зн ов у п ід ій м ати ся вгору. І п а да ю чи і зд ій м а ю чи ся в гору, д е н ь -у -д е н ь , в тя ж к ій праці серед н евдач, осм іяний лю дьм и і битий, м у ш у сам ц е в се собі зд обув ати — у ж и т т і й крові. — І це м оє спізнання си ли й м огутн ости !

кий відділ , обр а л и п р ов ід В ід ­ д іл у і устійн ил и н азву — „Б а ­ ту р и н ” . К ер івн и к Ц ен трал ьн ої У п рав и Ю н а ц ьк и х В ідділів, що б у в п р и су тн ім на збор а х, п об а ­ ж а в н ов ом у В ід д іл ов і у сп іх ів у прац і та, затвер д и в ш и йото, на­ дав й ом у п ер ш е п ор я д к ов е число. Я к д овід у єм ось, н ові Ю н а ц ьк і В ідділи о р га н ізо в у ю ть ся та к о ж при Б е р х т е сґа д е н сь к о м у та Ін ґо л ь ш та д тсь к о м у осер ед к а х . Н адієм ось, щ о і Ви, Ю н і Д рузі, о б ’єднані

в

С У М ’і

або

п ер еб у в а ­

ю ч и щ е п оза організаційним ж и т ­ тям

у к р а їн с ь к о ї

м ол оді,

підете

слідам и В а ш и х Д рузів з М ю н х е ­ ну.

буде

п оч атк ом

м оєї

Семінар

З ж иття юнацтва СУМ’у Юнацький Відділ „Батурин” Вам у ж е м абуть відом о, м ол о­ д і Д рузі, щ о в М ю н х е н і-Ф р а й м а ні В аш і р ов есн и к и засн ували п ерш и й ю н а ц ьки й відділ. Н а у с ­ т а н ов ч и х зб ор а х ц ього відділ у брали у ч а сть ті ю н а ки і ю начки, щ о д ав н іш е н а л еж а л и до Спілки У к р а їн сь к о ї М олоді, а т а к о ж і ті, щ о тепер, п оч у в ш и п р о м ож л и в о­ сті праці в Ю н ом у С У М ’і, в с т у ­ пили д о неї, щ об у її р я д а х в и ­ х ов у в а ти сам их себе на • п о в н о ­ ц інни х гром адян с в о є ї Б а т ь к ів ­ щ ини та щ о б п р о д о в ж у в а ти тр а ­ ди ц ії С У М ’у, щ о діял а на рід н и х зем л ях 1929-30 pp. П ерш і у ста н ов ч і збори, о ф о р ­ м ивш и ю н а к ів і ю н а ч ок у ю н а ц ь­

хай

юнацьких керівників С У М ’у В той самий ча с, к ол и ор ган і­ зу в а в ся в М ю н хен і-Ф р а й м а н і перш и й ю н ац ьки й відділ, в ід б у в ­ ся т а к о ж сем инар ^ л я ю н а ц ьк и х к ерів н и ків С У М ’у. У ч асн и к и сем інару були г іс т ь ми на орган ізац ій н и х зб о р а х І. Ю н а ц ьк ого В ідд іл у „Б а ту р и н ” . „А в а н га р д ” — іл ю стр ова н и й ж у р н ал -м іся ч н и к С пілки У к р а їн сь к ої М олоді. Головний р ед ак тор П е­ тр о К а р п ен к о-К р и н и ц я . А д р еса р ед ак ц ії та адм ін істрації M unchen, Dachaustr. S^II. „MOLODF, ZYTTIA", / „YOUNG LIFTS" Issue C - Ukrainian Monthyl. - Editor Dr. A. F і g о 1 — Authorisation No. UNDP 223, Irom 1. Jan. 1949, Civil Affairs Division EUCOM. - Circulation 3000. Printer: Mittelbayer. Zeitung, Regensburg