Авангард (ч.148)

АВАНГАРД 4.5 (148)

ВЕРЕСЕНЬ ЖОВТЕНЬ 1979

А Д РЕ С А А Д М ІН ІС Т Р А Ц ІЇ:

анґард журнал

ЛО Л /

м /о

укгагн сько г

«AVA N TG AR D E » 72 B id C h a rle m a g n e 1 0 4 0 B r u x e lle s te l: 7 3 4 0 4 . 8 2

КРАЙ ОВІ П РЕДСТАВН ИЦТВА Вел. Бріт анія:

Д В О М ІС Я Ч Н И К , В И Д А Є ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ

KU SU M « T a ra sivka » O ld C liff H o u s e W e s to n - o n - T r e n t, D e r b y ’ s

V A N G U A R D - b i- m o n th ly

Австралія

O ffic ia l P ress O rga n o f th e U krainian Y o uth A sso c ia tio n in E xile

M r. J. K u tn y j 7 D a le s tr e e t M a rib y rn o n g 3 0 3 2 , V ic .

Арґентінй AVAN TG AR D E - b im e s trie i R evue de je u n e s e d ite e par le C o m ite C e n tra l d e I’U nio n d e la je u n e sse u kra in ie n n e en e xil

W . Z a s ta v n y j S o le r 5 0 3 9 B u e n o s -A ire s

Pedaiye колегія. Головний Редактор — Роман Зварич Члени: 0 . Рожка, Б Потапенко, А Лозинсъкий, А Прядка, I. Зварич Графічне оформлення: Графік Яків Гніздовський Реош, tfl ин>‘ листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції: «AVANTG ARDE*

136 2 nd A ve, N e w Y o rk N Y, U S A 10003

УМ О ВИ П Е Р Е Д П Л А ТИ H A 7979 РІК КРАЇН И 3CA КАН АДА ВЕЛ. Б Р ІТАН ІЯ А В С ТР А Л ІЯ Б ЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ Н ІМ ЕЧЧ И Н А АВ С ТР ІЯ А Р ҐЕ Н ТІН А В Р А З ЛІ Я

ОДНЕ ЧИСЛО: дол. дол. ф.ст ївстр. дол.

6ФРФФрн .м . иііл. пезо круз.

2 .5 0 2 .5 0 1 .00 2 .2 5 7 0 .0 0 1 0 .0 0 5 .0 0 3 0 .0 0 1000.00 2 0 .0 0

РІЧНО: дол. дол. ф.ст. дол. бфр

ФФРн.м. шіл. пезо круз

14.00 1 4 .0 0 5ЛС> 1 2 .5 0 4 0 0 .0 0 5 5 .0 0 2 8 .0 0 1 6 5 .0 0 5 5 0 0 .0 0 110J00

Printed in Belgium. Editeur responsable - O. Kowal, 72 Bid Charlemagne, 1040 Bruxeies

СТЕПАН БАНДЕРА - МОВЧАЗНИЙ ГРІМ. " ... буває мовчання голосніше від крику“. — Валентин Мороз,

“Серед Снігів “ Б А Н Д Е Р А - це одно сл о во для ко ж н о го українця під сучасну пору означає щ ось велике, могутнє, м айж е святе. Б А Н Д Е Р А — для ворога, для брутального м о с к о в с ь к о го наїздника, це одне слово викликує н е й м о в ір ­ ний страх та п ід св ід о м о психічну тривогу. Я к той підлий злодій, що мусить перед П р авд ою ховатися в темні кути, М о сква , з гл иб оким страхом , б е з­ настанно трясеться коли тільки почує це м айж е містичне слово. Б А Н Д Е ­ Р А — за цим одним словом крию ться багато сліз, скреготу, ненависти, але й та ко ж крию ться великі надії та незлам на віра, б о в цьом у одному слові є втілені всі ідейно-духові т а д о в го о ч іку в а н і прагнення м ногих поколінь вінами поневоленої В е л ико ї У кр а їн с ь ко ї Н а ц ії. С л о во Б А Н Д Е Р А , під су­ часну пору о хоплю є суть того, пр о що писав наш могутній П р о р о к, б е з­ см ертний К о б з а р у кр а їн с ь к о го народу — Т а р а с Ш е в ч е н ко , в його політич­ ній поем і “Розрита М огил а 1, де він пише, що якби то знайшли те, щ отам поховали, не плакали б діти, мати не р и д а л а б “ .О тж е , Б А Н Д Е Р А — значить воля; це сл о во вже стало фактичним с и н о н ім о м і си м во лом концепцій сам остійносги, со бо р н о сти , й д е рж а вн ости для у кр а їн с ько ї нації. Д о в ко л а цього слова створилася могутня леґенда, я ка потонула в с а ­ мих глибинах душі народу, — там де народ твориться, там де йо го особли­ ва “воля“ д о життя, “ воля“ д о влади й боротьби постійно кується, там де на­ род перевищ ує себе і перетворю ється є націю. П е рвісн о ю суттю в цих н евидим их духових гущах — це Віра, а б е з В ір и н е м а є н а ц ії.В ір а у спіль­ ну в із ію є власне тим важ ливим предм етом в життю ко ж н о ї нації, що в’яже всі д ій сн о органічні та історично-ґенєрац ійні грані національного о /спільства в одну, н евід’єм ну цілість, в нерозчинну і нероздільну, ж и ву субстан­ цію . О тж е, леґенда Б андери стала таким предм етом Віри для неснореної укр а їн сь ко ї нації! В цьому б е з м е ж н о р о д ю чо м у джерелі, со л одка вода ко тр о го б е зп е ­ р ервно відж ивлю є та насичує національну свід о м ість народу, ця леґенда віджилася й перетворилася в пречисту народню пісню, яко ї вже ніяка во­ р о ж а чорна чума не заплямить, не знечистить. В ж е нові й н ескор ен і К о б ­ зарі “шести — і се м и -д е ся ти х“ літ відваж но, навіть “ о д е р ж и м о 11 оспівую ть цю пісню -леґенду. З вичайне, невироблене вухо є зов сім глухе на м мило­ звучні тони, бо ця пісня-волі н іж н о бринить в найглибших духових гущах на­ роду. її м о ж н а відчути лише в серці. Н атом ість, для ворога, для червоної, к р о в ’ю облитої М о скв и — ця леґенда неначе вічний, постійно-зростаю чий, невпинний та приголом ш ую чий грім . Ця леґенда, ця бл агородна пісня в о ­ лі, — це, очевидно, леґенда сл. п. С тепана Бандери, великого П ровід ника О р га н іза ц ії У кр а їн сь ки х Н аціонал істів — О У Н , а с а м а ця леґенда є лише одним е п ізо д о м в далеко-довш ій леґенді національно-визвольної, р е во ­ лю ційної боротьби у кр а їн с ь ко го народу. Степан Б а н д е р а я с н о поставив основні пріорітети боротьби та визначив майбутні шляхи яким и ця б о ­

241

ротьба мала б розвиватися згідно з ко н кр е тн о ю м ето ю цих визвольних процесів і зм агань. Валентин М ороз, один з тих “новітніх К о б з а р ів 11, в й о го “О ста н ьо м у сло­ в і11м уж ньо задеклярував катам укр "нського н а р о д у таке, ззовні прозоре, але глибоко-помітне по пер едж е ння: “буває м овчання голосніш е від гр о ­ му.11 В та ко м у случаї, леґенда Б андери, подібно, м ай ж е незам ітно, м о в ­ чки, бринить в душах ко ж н о го н а ц іо н а л ьн о -св ід о м о го українця. Але, для м осковсько-бо льш евицької ім п е р ії, це “ м овча зне б р и н ін н я 11 стає го ­ лосніш е від гром ів, бо воно грозить завалити с а м і ко л ю м н и, на яких збу­ дована ціла гнила та звиродніла структура історичн о -а н ахр он істи чн о ї ім ­ перської маш инерії. Це нібито м овчазне, але безнастанне, тривке, й пр и ­ голомш ую че, неначе грім , бриніння “б а н д е р ів с ь ко ї11 леґенди виходить з с а м о го духо во го єства у кр а їн сько ї нації як д о ка з, що її суттєві, первісні життєві рушії ще не згасли, а тільки полум’ян о тліють повн о-га рячи м , ясночервоним ж ар ом , очікую чи в ід п о в ід н о го запал ьного матеріялу. щоби р і­ шучо вибухнути одною страш ною , але т о р ж е ств е н н о ю п о ж е ж о ю в формі остаточно виріш ального національного зриву. Ми знаєм о, що С тепан Б а н д е р а в ж е від 1 9 5 9 - о г о р о к у н е знаходиться м іж ж ивим и, це через типічно-варварський, підлий см е р то н о сн и й зло­ чин во ро га у жовтні я кр а з 2 0 літ тому. П евно, ф ізично він н еж и ве . О днак, йо го вічний, ге ро й ськи й дух, чи, якщ о баж аєте, й о го дин а м ічн а л е ґенда є повністю ж и в о ю . Н ездоланний дух В е л и ко го П р о в ід н и ка тепе р перебу­ ває в тих самих невидимих гущах народу, де, зреш тою , й о го дух н ар о д ив­ ся, і де глибоко зб е р е ж е н е суттєво-вольове, незнищ им е є ство у кр а їн с ь ­ ко ї нації, та звідки виходить те са м е “м овча зне б р и н ін н я 11 пісні-леґенди Бандери. Так як ще за йо го життя, Н езабутній П р ов ід ни к під ко ж н и м о глядом та н а к о ж н о м у кр оц і о б е р е ж н о о хор он яв принц ипово-м орал ьну чистоту ви з­ вольно-революційних зм а га н ь сво єю суво р о н е п р и м и р е н н о ю і б е з п о ­ щ ад но ю б е зко м п р о м іс о в іс т ю , так і нині, йо го нездоланий дух хоронить волеву напруж еність національного ґенія у кр а їн с ь к о го народу; й о го дух хоронить чистоту то го запального ж а р у-В ір и , б е з я к о го п е р е м о га була б просто н ем ож лива. Ця В ір а постійно горить у волево-динам ічном у, д у х о ­ во -р о д ю чом у лоні ж и в о го н а р о д у — там де ко ж н а н а ц ія твориться т а с а м о доверш ується пр оц есо м повноцінної, всецілої тотальної боротьби за с а ­ ме її єство, чи к о р о т к о — п р о ц е со м револю ції. Властиво, С тепана Б андеру мабуть найкращ е м ож н а окреслити як ко н кр етн е і ж иве уосіблення цієї ж національної Віри, чи духа нації, і том у він був р ево л ю ц іо н е р о м . Р е в о ­ люція була необхідною причиною для життя. Іван Ф р ан ко, в його р е в о л ю ­ ційному гим ні, написав такі слова, що в ко р о тко м у поетичном у ко н спекті поясню ть суть того, чим був С тепан Б андера:

“Вічний революціонер — Д ух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він живе, він ще не вм ер... Н і тюремні царські мури,

242

А н і війська муштровані, Н і гарм ат и лаштовані, Н і шпіенське ремесло В гріб його ще не звело. Х оч від тисяч літ родився, Та аж вчора розповився — І о власній силі йде. І простується, міцніє, І сп іш ит ь т уди де Оте:

Словом сильним, мов трубою, Мільйони зве з собою

М ільйони радо йдуть, Б о се голос духа чуть. “ Під сучасну пору М о с кв а дум ає, що те р о р о м зу м іє знищити цей рух, і страхом примусити тих “ новітніх К о б за р ів", “ а р истокра тів духа" /М о р о з /, чи тих за о кре сл е н н ям с а м о го ворога, “ небезпечних б а н д е р ів ц ів 1' дійсно м овчати у холодних пустинях того “ м о р о з о в о го пекла11, що звуть С ибіром ; Крем ль видно певний того, шо йому вдасться проллятою кр о в 'ю цих мучеників-апостолів Велипої Ідеї заїлушити ті невидим і й тривкі дзвони, що “ м овчазним гр о м о м 11 голосять цю леґенду — Б ан д е ри н арод ові, або щ о­ найменш е, приглушити її м илозвучну м ельодію , гл и б око зам урувавш и її в різних тю рм ах, кацетах, чи психуш ках сув о р о р е п р е с и в н о го , ш овіністич­ н ого р е ж и м у м о с к о в с ь к о ї ім періялістичної систем и. О д нак, лютий в о р о г стрінувся із д и вн им ф еном еном : зам ість поступитися і зам овкнути перед ж о р с т о ки м наступом з таким ш ир оким народовоивчим , лю диноненависним, в а р в а р ськи м арсеналом , цей “ мовчазнии гр ім " леґенди Бандери ставав щ ораз сильніш им, голосніш им , навіть а ґр е си в н и м , і тим са м и м , д а ­ леко-більш за гр о ж ую чи м . Р о сійський ш овінізм видно ніяк не с п р о м о ж н и й зрозум іти того, що тут м ає д о діла з невм ирущ ою силою , з вічною л е ге н ­ дою , з нездоланим духом, з б е з ко м п р о м іс о в о ю В ір о ю , з перм анентним гр о м о м , — б о це револю ція. Ідея У кр а їн с ь к о ї Н аціонал ьної Р еволю ції мала загинути р азом з С те ­ паном Б а н д е р о ю , який був мабуть найголовніш ий її співтворець р азом з усім а інш ими па ртизана м и-р еволю ціо нер ам и О У Н -У П А ; однан, на­ с кр ізь супроти цьому, револю ція таки ж иве і вж е ніяка лю дська сила не знищить її. Мабуть наикращий до ка з цього єте, що С в. Каравансьний, Ю рн о Ш ухевич, Л е в к о Л ук'я н е н ко , О лесь Б ер д н и к, В ячеслав Ч о оно віл. і сотні інших тепер сидять за ґратам и за ніякий інший злочин тільки зате, що вони, мовляв, “б анд ерівц і" так як са м в о р о г охрестив їх, б о боїться їх, боїться того, що вони представляю ть, так с а м о як бо явся В е л и ко го П ровід ника. М аксим альну пошану, щ о м о ж н а в буд ь-котрого в о р о га викликати - це, правдоподібно, й о го страх. Н а зв а “б а н д е ріве ц ь 11 під сучасну пору, м ає та­ ку сам у вартість: ця м айж е містична назва си м во л ізує ней м о вірни й страх в о р о га та, тим са м им , й о го гл и б о ко за ко р ін е н у пошану, д о у кр а їн с ь ко го національно-визвольного руху. М о с к в а м уситьбути с в ід о м а т о го , щ о я кщ о вона щ онайменш е не зневтралізує сучасні р евол ю ційно-сам остійниц ькі

243

процеси на Україні, тоді ніяк їй запобігти власної смерти, а саме, остаточ­ ний розвал російсько-больш евицьної ім перії. Д е я кі з тих н е скор ен их б о рц ів ниніш нього дня м ож л и во навіть себе не визнаю ть “б а н д е рівц ям и11, одначе, виходить, щ обол ьш евицькі лакузи в Унраїні та їхні скриті ж ан д а рм и в К Ґ Б чулися зм уш ені їх так окреслити с а ­ мі, щоби усамітнити їх, відірвати їх від народу, як відстраш уючий показ, що м ож е статися іншим, які підуть слідами цих непохитних апостолів. Але, суть не в тому, чим себе хто визнає. Власне, суть в тому, що М о с кв а ясн о б а ­ чить духа Б андери в ко ж н о м у українцеві, який навіть в найменш ий спосіб виступає проти р е ж и м у та йо го супр овід н о ї р епр еси вно ї си стем и -ім п ер ії, і тому, мусить з них робити прилюдних м учеників, п оказові ж ертви, або к о р о т к о ,з них р о б и ть "б а н д е р ів ц ів 11. В о р о г чувся зм уш е н и й знищ и­ ти С тепа н а Бандеру, тому, що ідеї, за яким и стояв наш П р овід ни к були см ертел ьною за гр о зо ю для м о с ко в с ь ко ї ім пер ії. О дначе, поминаю чи те, що під сучасну пору м ож ливо ф орма вислову цих ідей є інакш ою , через змінені обставини їх суть точно та са м а : визволення У країни, або, більш ко н кр е т н о У к р а їн с ь к а С а м о с т ій н а С о б о р н а Д е р ж а в а , і це ворог ма­ буть найкращ е р озум іє. Том у, М о с кв а те р о р о м нам агається за всяку ціну знищити ці ідеї. О днак, тер ор м ає св о ї м еж і. О дне, що провідна больш евицька ш айка не с п р о м о ж н а ніяк зрозум іти є факт, що ко ж н и й усамітнений м ученик з ча­ с о м перетворю ється у національного героя, і тим с а м и м й о го сила та по­ тужність росте та м іцніє в очах народу. Й о го пр и н ц и п о в о -б е зко м п р о м іс о ва по вед інка стає е тично-м оральною н о р м о ю поведінки для цілого по не ­ воленого народу; йо го ідеї стаю ть ідеями цілої В о ю ю ч о ї Н ац ії , бо я с кр а ­ во віддзеркал ю ю ть її вікам и розроблені прагнення. О тж е, національний герой у сво їй особі представляє зм істовний ко н сп е кт цілої нації. К о ж на , навіть наидрібніш а зм о р щ ка на й о го лиці — це м о в один епізод, одна істо­ рична хвилина смутку, що та нація в м инулом у колись пережила. Т а ко ю вічн о ю ,н е зн и щ и м о ю національною істотою в історії В еликої У кр а їн с ь ко ї Н ації — це сл. п. С тепан Б а н д е р а і в цьому полягає глибоке значення Б е з ­ с м е р тн о го П ровід ника. Й о го о со б а це був динам ічний м ікр о -ко с м о с цілої В о ю ю ч о ї У кр аїн и; а в йо го глибоких очах го р ів н е в гаси м и й во гон ь — це був вогонь Р еволю ції. Ф ізи чн о знищ ивш и Б андеру, лютий в о р о г думав, що знищ ив У кр аїн у. Я ка ж дитяча наївність! Вбивш и провідника, М о с кв а тільки з н ьо го зробила си м во л ічн о го апогея револю ційно-визвольної б о ­ ротьби укр аїн сьн о ї нації. У кр а їн а ж и ве ! І Револю ція ж и в е !! знову іронія в тому, що с а м а М о с к в а це д о ка зує, коли називає таких як М о р о з ,Ш у х е вич Л у к ’яненко. та інших — “ба н д е р івц ям и 11. Видно, що Б ан д е р а таки далі ж иве ! Й о го ге роїчний дух є незнищ им ий! Й о го ем о ційн о-д ин а м ічн е серце дальше б'ється в грудях Валентина М о ­ роза; його глиб око-пронизливий ум далі розробляє ко н кр е тн о стратегічні принципи боротьби у м о зку Л е в к а Л у к ’яненка; й о го волево-кипуча кр о в повним запалом пливе в жилах Ю р к а Ш ухевича; й о го глибока, б е зс у м н ів ­ на націоналістична св ід о м ість тепе р представляється у все о хо пл ю ю ч о м у “к о с м о с і11 О леся Б ер д н и ка , де У кр а їн а є центром в с ь о го Б о ж о го сотворіння; йо го м орально б е зко м п р о м іс о в а , н е пр и м и р н а й б езпощ ад на п о с -

244

т а в а — цэ незламний хребет В ячеслава Чорновола; а й о го дух, його н ез­ доланний, револю ційно-апостол ьський дух — це дух В о ю ю ч о -Н е с ко р е н о ї України, що вже проник усі ж иві й духові грані визвольн их процесів. Будучи стр о го принц иповим укр а їн ським нац іон а л істо м ,С тепа н а Б а н ­ дера qo са м о ї см ер ти остався р ево л ю ціон е ро м , бо так вим агала й о го о д и н о ко реальна концепція визвольного націоналізму, що, зрештою, нераз виказала себе правильною . В його глибокій та розваж ливій думці, що­ би бути націоналістом в ум овах коли рідна нація знаходиться в пр игно б­ лю ю чом у, накиненом у яр м і, треба було стати р е во л ю ц іон е ро м . В тоталь­ ній боротьбі за саме єство нації, обидві ка те го р ії зливаються в одну. Сте­ пан Б а н д е р а навіть п о -ге р о їч н о м у загинув см ер тю револю ціонера. Він став незнищ им им апостолом поневоленої у кр а їн с ько ї нації, бо м ав н епо ­ бо рн у й незламну віру — віру у власні сили, віру у власну правду, віру у незниш имю ть йо го н ац ії. С тепан Б андера подав У країні блискучу візію, до яко ї цілий нарід прям ував з повним завзяттям та запальною здетерм інованістю . Д о в ко л а цієї візії розбудувалась незнищ им а н е п е р ем о ж н а сила Цю силу вирощ увала та випещ увала У кр а їн с ь ка нація протягом століття, приготовляю чи її д о “ великого м ом енту11 /Ф р а н к о / коли ця сила мала б вийти на верх на історично вирішальній грані тотальної боротьби,, тим с а ­ м им забезпечуючи вічність Великої У кр аїн ської Нації. Ця сила, — це нена­ че пориваю чий збройний національний контиґент “живих, мертвих, і нена­ р о д ж е н и х11, що під ко ж н и м о глядом перевищ ує минулі історичні періоди, перевищ ує навіть с а м ч ас,та сполучує в со б і всі Генерації у кр а їн с ько ї на­ ції, б о походить з інакш ої поза історичної, поза-наочно-часової дійсности, там де тво ряться ід е ї, там де к о ж н а л ю д с ь к а ва р тість стає а б с о л ю т­ н о ю й б е з п е р е ч н о ю , та м де В ір а м а є с в о ї властиві духові ко р ін н я , там де народ перетворю ється в націю . Ця відвічна сила — це була і далі є О У Н , О рганізація У кр а їн с ь ки х Н аціоналістів, а сл. п. С тепан Б ан д е р а був п о ч и ­ наний В ітчи зн о ю д о надзвичайної м іс ії: — бути п р о в ід н и к о м О У Н . О чевид н о,С те пан Б ан ц е р а не був одинокий, що мав таку глибоку візію; але, м о ж н а с о в іс н о ствердити, щ о він її найкращ е висловив та дав най­ більший вклад у д о верш енні цієї візії, чи то на політично-ідеологічному тлі, чи на д ій с н о м у полі б о ю , тому, С тепан Бандера, принайм енш е в йо го д о ­ бі, був / по-латинськом у/ “ п р ім ус інтер парес,11 що значить — перший м іж рівним и. В ізія Бандери, візія р ево л ю ційн ого у кр а їн с ь ко го націоналізму, не виз­ навала боротьби, що опиралася на невідом ій до по м о зі чужих сил, які, зреш тою, вели б цією бо ро тьб ою тільки так як їм було вигідно і напевно не на нашу б е зп о се р е д н ю користь. Ця візія том у виказалася цілком правиль­ ною , б о її головним підметом, її так би мовити “ резон д'етр е 11, були ви­ кл ю ч н о власні сили у кр а їн с ь ко го народу. З а кличем Л е с і У кр а їн ки — "хто са м визволиться, той вільний буде, хто визволить, той в неволю візь­ м е !11 гіож н ий револю ціонер-апостол, зокре м а револю ціонер націоналістич­ ної ка те го р ії, апостол поневоленої нації, розглядає перспективи их аліянтів за наступним загально-керую чим постулятом — “якщ о ви не з нами, тоді ви проти н ас.11В таком у змислі, Степан Б ан д е ра не визнавав м ож ли-

245

вости невтральної пасивности, відносно сп р а ви визволення У кр а їн и . Ч е р е з цю причину, П ровідник задеклярував війну проти двох найбільших ш овіністичних н а їзн и ків та окупантів укр аїн ських зем ель підчас ІІ-о ї С в іт о ­ вої В ій н и .З а це, деякі самовизначені “ во ж д і" у кр а їн с ь к о го націонал ьного руху, п о л іт и ч н і противники Бандери серед укр а їн сько ї спільноти назвали йо­ го “дитячим романтиком", “лицарем абсурду", що йшов, мовляв, “ з м отикою на сонц е" в боротьбі проти ворога, а сам і простягали руки нім ецьким , на­ цистським “ визволителям". М и всі зн а є м о на чом у це фальшиве ви зв о ­ лення закінчилося. В ж е по в и н н о бути ясн о , що наш е в и зв о л е н н я , в д ій с н о -к о н к р е т н ій площині прийде тільки тод і, ко л и ідеї С т е п а н а Б а н д е р и , ідеї р е в о л ю ­ ції О У Н , будуть зр е а л ізо в а н і в житті, і тіл ьки тим и р е в о л ю ц ій н и м и шляхами визначені. Але, це ще не досить. Н іколи не забудьм о того , що М о скв а підло вбила Б андеру, що нахабний росій ський ш о він ізм навіки ві­ дібрав від нас н аш ого П ровід ника. З а цей брутальний злочин проти цілої укр аїн ської нації н а л е ж и ться їм відповідна відплата, б о п е р е м о га ,б е з цієї помсти була б п о ро ж н о ю . Т а ка по м ста прийде лише тоді, коли загинуть всі залишки брутального р о с ій с ь к о го ш овінізму, коли ко ж н а р о с ій с ь ка матір буде в будучому страш ити своїх дітей д о послуху, викл икую чи сл о во — “Б андера, Б андера!" Нехай цей страх залишить с в о ю н е сте р пн у пляму на психіці цих м о с к в и н ів ,я к постійна п р и га д ка ї м, що У кр аїн сьн а Н ація вже ні­ коли не буде толерувати будь-якої форми панування над н е ю . Вже перші кр о к и в цьому н апрямі були зроблені. С а м е сл о во Б А Н Д Е ­ РА — цє неначе дзвін волі, який голосно спо віщ ує са м о стійність і д е р ж а в ­ ність У кр а їн і. А для червоної, кр овю о бл ито ї М оскви , с л о в о Б А Н Д Е Р А зб уд ж ує найглибш ий страх, який д о т о р к а є ко ж н у , н а в іть н а й д р іб н іш у с м у ж ку її гн и л о го життя, том у, що це м о гутн є с л о в о о зн а ч а є н е п о в о ­ ротне анулювання р о сій сь ко ї ім перії, отже, тої ж найбільш ої “тю р м и н ар о ­ дів" в історії в сь о го лю дства — С С С Р . Т е р о р о м М о с к в а ф ізично знищила В еликого П ровідника, н е в п и н н о го й б е з к о м п р о м іс о в о го борця і н а й кр а ­ щ ого С ин а У кр а їн и . Але, тим с а м и м те р о р о м во н а засудила себе на пев­ ну см ерть. Б удьм о гордим и, що ми “бандерівці", сп а д ко єм ц і м огутньої візії, яку залишив нам Великий П р ов ід ник, сл.п.С тапан Б анд ера. Але, з д р у го ї сто­ рони, пам’ ятаймо, що сл о во “ банде р ів е ц ь "— цэ не тільки п о р о ж н а н а з в а — а власне, це револю ційна “ м ісія " на яку лише м о ж н а заслужити. Гідно н о ­ сім цю револю ційну печать, щоби не засо р ом ити ім ’я, яке є увічнене в цій назві та взагалі в са м ій револю ційній ко н це пції У к р а їн с ь к о ї С а м о с тій н о ї С о б о р н о ї Д е р ж а в и , за яку С тепан Б а н д е р а віддав с в о є життя в боротьбі. К о р о т к о — не вистачає по-опортуністичном у лише себе називати “ба н д е ­ рівцем", покликую чись на минулі заслуги. Р ево лю ц ійна засл уж еність в и ­ являється лише н а тл і ниніш нього дня, те пе р іш н ьо го д іл а .Т о м у, т р е б а щ о дня і знову заслуговувати на таке, за р е во л ю ц ій н и м и ка те го р ія м и , най ви ­ ще визначення, відзнака героїчної боєвої ранґи — а це назва “Б А Н Д Е Р І­ В Е Ц Ь"!

246

Роман Зварич

ПРОЩАЙ ЛИЦАРЮ! ВЖ Е НІХТО НЕ ЗАГЛУШИТЬ ПІСНІ ТВОЄЇ! Спит ь В олодя у м оги лі, Н а ч е к віт к а м и л а . ГІлаче бат ько, плаче м а т и 1 вся У к р а їн а . Ти народився н а м на славу, А вбивцям на м уку. М и завж ди співат и будем П ро Твою «Червону Р ут у». Спочиваєш тепер, Б рат е, Тихо в дом овині, Буде ж ит и Т воя пісня В ічно на В к р а їн і.

Володимир Івасю к український композитор вбитий К іЬ в лісах біля Львова 18.5.1979 р.

С Л . П А М . В О Л О Д И М И Р О В І IB А С Ю К О В І Тебе поруч завели до м оги ли З а м іщ у і палку до В к р а їн и любов. В т воє серце вт руєний нож ик вст ром или. Чому нас ти , коханий, в цей час не найш ов? Чому не відкрив н а м свої п еч а л і? Чому не сказав, що м ордую т ь т ебе? А м и дал і будемо ж ит и і підемо д а м . Спи спокійно, наш час неодмінно прийде. С ходят ься лю ди до т во єї м о ги л и . Ти не будеш забут ий н ародом своїм . Д уж е м а л о з тобою, м и друж е, прож или. Б у д ем вічно гордит ься і м ’я м т во їм . П овст ане В к р а їн а , ко зац ькая сл а ва ! Р озкуєт ься воля, заквіт не зе м л я . Спи спокійно, а нова В к р а їн с ьк а держ ава Н е забуде т во ї ген ія л ь н і с л о в а , С пасибі брат е, за любов ж агучу Д о р ід н о ї В к р а їн с ь к о ї зе м л і. П о вік т вою “ Червону р у т у “ С п іват и будуть солов’ї.

Марен и ч і

247

ІНТЕРВ’Ю

З ВАЛЕНТИНОМ

МОРОЗОМ

(продовження з “А “ ч. 4/147)

«Аванґард» — С е р е д н а ц іон а л істичн а наш ої м олоді виринуло пи ­ тання про те, чи д ій сн о н ем ає ані »правої«, ані »лівої«, а є тільки молодь, яку треба щ ойно формувати, коли ми ув а ж а є м о себе вж е остаточно сф орм ованим и членами націоналістичного рево лю цій н ого руху і не поділяємо позицій тієї частини молоді, яка є а н ти -н а ц іо налістичною і в полоні м ар кси зм у. Я ке є Ваше, Д р у ж е Валентине, розуміння ціа справи?

В. Мороз — С л о в а про те, що н е м а є правої чи лівої молоді, є укр а їн ська м ол одь,не треба розум іти буквально. Звичайно, є і права і ліва молодь, але я хотів тим підкреслити, що в перш у чергу ми повинні висувати на перший плян питання спа д ко во сти , довіряти своїй кр ов і. Я вірю українцеві, який за р а з є в У кр а їн і і ко м ун істо м . Але я вірю, щ о м о ж е буде можливість, що він пробудиться, що національна душа в ньому збудиться. Таке було в Чехословаччині в 6 8 -о м у році.

1 я не вір ю м о с к а л е в і, які б дем ократичні фрази він не говорив, і яним би україноф ілом він себе не проголош ував. Я вірю крові, а не теоріям . В цьому розумінні я говорив, що вся укр а їн сь ка молодь це все ж таки у кр а ­ їн с ь ка молодь. Але цим я не заперечував, звичайно, боротьбу за те , щоби укр а їн ська молодь мала національний світогляд і послідовно стояла на національних позиціях. Я лиш хотів підкреслити те, що молодь — це я кр а з той світ, який ще треба збудувати. Ну, а звичайно, я не заперечую факту існування в у кр а їн сько м у суспільстві молоді, яка вже м а є тве р д і, сф орм о­ вані націоналістичні позиції. В таких випадках, звичайно, треба розуміти, що такі фрази є більше, як каж уть таким и крилатими висловам и, а не я ки ­ м ись ко н кретним и, зо б о в’язую чим и, логічним и ф ормулами. Це не підруч­ ник. Це виступ перед молоддю . “Аванґард": — О д н а з лівих українських газет висунула с во ю інтер­ претацію цієї ф ормуловки про “ліву і праву" молодь, а ми у ва ж а є м о з гід ­ ною з наш им р озум інням Вашу тезу у Ваш ому інтерв’ю з укр а їн сько ю пр есо ю , що У кр а їн а є антисоціялістична, антиколгоспна, а молодь в переважливій більшості національна, а навіть націоналістична. В. Мороз: — Т ак, я не р а з підкреслив і буду підкреслю вати про те що молода У кр а їн а не єсо ц іял істи ч н и ю , як дехто хотів би це бачити, зтих, <то не знайш ов місця в укр а їн ській гр ом а д і у вільному світі і том у тепер хоче спекулю вати на тому, що, м овляв ця гр о м а д а відстала, застаріла, треба бути реалітетникам и і бачити, що там все соціялістичне. Я б спитав таких людей, скільки вони знайшли в П о/ьщ і соціялістичного, коли туди поїхав Папа. Мабуть, дехто з поляків те ж г із а в з польських лівих, що в Польщі вже все соціялістичне. С кіл ьки людей було соціялістичних поляків, коли виступав там Папа? С кільки людей було на боці Папи, і скільки л ю ­ дей було на боці ко м ун істи ч н о го реж иму? Мабуть, ті всі д и візії польські, вдягнуті в комуністичний однострій, якби дійшло там до сутички на девянос-

248

то-девять відсотків були 6 на боці Папи, були б на боці національних сил. Я певний, що завтра життя висуне таке са м е випробування, яко ю є с у ч а с­ на У кр а їн а і відпо відьбуде така сама, як під час подорож і Папи до Польщі. Так, я приїхав недавно з У кр а їн и ,з табору, де є молоді українці і я м ож у ствердити, що молода У кр а їн а збудилась в національном у клю чі і м олода У кр а їн а є національна, а не соціялістична.

“Аванґард": — Ви згадали в сво їй пр ом о ві д о молоді про її м іс ію з чужини виповнити “Д ике Поле“ України. Н ам дуже цікаве Ваше розуміння тієї тези, б о нам здається, що підпільна У кр а їн а тепе р є п р о м ін ю ю чи м чинником ідейно-духового оновлення ге р о їки націоналізму, ге р о їч н о го християнства у вільний світ. Коли У кр а їн а видала такої якости культурних творців як Ви, Д р уж е Валентине, як Є вген С ве р стю к, Калинці, Стус, Свптіичний, О садчий, С им о н е нко , Л ун'яненко, Руденко, К араванський, Брайчевський і сотні інших, має катакомбну Церкву, має Н ескорених, має О УН в підпіллю, то чи Вашу формулу не м ож на б трактувати як лише образову формулу для місійної ролі молоді з чужини? А м ож е В ас ми зле зрозу­ міли? В. Мороз: — Ваша точка зору не заперечує м оєї. Я повторю вав уже кілька разів, що має відбутись в Україні м ож е відбутись тільки в Україні. Всі процеси відродж ення, вибуху і звільнення У кр а їн и м ож уть дозріти і вийти на поверхню тільки з укр а їн с ь ко го матеріялу. Це с а м о с о б о ю з р о ­ зуміло. А ле — тут є велике але — коли я ка ж у про духовну пустиню і про “ лицарів С вятослава", які повинні її заповнити, то я завж д и н авод ж у пр и ­ клад, що Центральна Рада, коли почала існувати, національний у кр а їн с ь ­ кий зрив 1 7-го року те ж м іг похвалитись великим и ім енам и, таким и як Винниченно, таким и як історик Груш евський; але ж щ о сталося? Я мільйонової армії в 1 7-ому році залишилось 10 тисяч під час З и м о в о го П о­ ходу в 2 0 -м у році. І з них половина в ід о кр е м и л а сь і пішли д о Щ о р с а , д о червоних. І вж е командували ними не генерали, але отамани. О це була духовна пустиня, яку М о скв а витворила в У к р а їн і за 2 0 0 літ. І я м а ю на увазі, що в У кр аїн і при багатстві талантів, при д уж е великій силі вибухо­ вого потен ці ялу, всеж не має того, ш о є н а Заході де молсдии українець має мож ливість з дитинства тренувати себе в гр о м а д ській і політичній роботі, має право тренувати с в о ю гр о м а д с ь ку й орга ніза цій ну активність. В У кр а їн і, в ум овах ком уністичної диктатури, цього немає, і там при д уж е багатому потенціялі, при вибухові, не буде я ко їс ь го то во ї, організованої' сили, яка буде мати д о свід й навіть з організаційної і гр о м а д с ь к о ї р об о ­ ти. Від того буде великий хаос, такий як зараз в Ірані. В цьому м о ж н а переконатись.І от тоді я кр а з українець з Заходу м ож е виконати і мусить виконати дуж е важливу м ісій н у роль — бути о рга н ізую чи м , цем ентую чим ф актором у цьому хаосі, не висуваю чись на перш ий плян і не претенду­ ючи в ке рівну роль, виконувати тиху, скр о м н у , але над звича й но потрібну організаційну, практичну роботу. Т а к у як виконали С іч о в і Стрільці в У к р а ­ їні в 1 8-ом у і 1 9 -о м у роках, які походили з Галиччни, з інш ого пр актично­ го життя, з іншої д е рж а ви, але були є д и н о ю над ій н о ю си л о ю гід час антир о сій сько го , анти-гетьм ансько го перевороту. В цьому я вбачаю велику м ісію у кр а їн ц ів з вільного світу, в цьому я в б а ч а ю їх н ю м ісію як “ лицарів С вятослава".

250

“Аванґард“: — Які в’язні сиділи з В ам и за приналежність до О У Н і які присуди мали вони? Чи за приналежність до О У Н не отримують борці найваж чі присуди з ка р о ю смерти вклю чно? Щ о могли б Ви сказати про поставу в'язнів-членів О УН в тю рм ах і концтаборах? В. Мороз: — Я зустрічав багатьох членів О У Н в таборах і тю рм ах. Т оді, коли я прийш ов перший р а з д о т а б о р у , члени О У Н і взагалі ті люди, які не були членами О У Н формально, але фактично сф ормувалися в русі О У Н -У П А і ф актично були О У Н -ів ц я м и ціле життя, ці люди тоді ще стано­ вили більшість серед укр аїн ських політичних в’язнів. Т епе р їх меншає. Це вж е старі люди, які вм ираю ть, або виходять на волю, хоч багато з них пізніше знову за національну активність в тій чи іншій ф ормі потрапляють д о таборів. М о ж н а як приклад навести С им чича, Д и ко го . М ож у сказати, що найбільше враж ення на мене сп р а ви в М ихайло С о р о ка . П ро це най­ кращ е ска за н о в по езії-про зі — “Тверді м ел ьодії11. Це людина, яка сфор­ мувала м ене остаточно, доверш ила м оє духовне ф ормування. М ож у с ка ­ зати також про Є вгена Пришляка, який був взірцевої' поведінки втаборі. Мо­ ж у назвати Польового. Треба сказати, що дійсно комуністична влада най­ більш лю то і ж о р с то к о розправлялася з учасникам и руху О У Н . Для цієї ка те го р ії в’язнів найчастіш е уж ивався засуд см е р тн о ї кари. І взагалі для укр аїн ців, які с в ід о м о ставили питання сам остій но сти У країни, неза­ лежно д о приналеж ності О У Н , дуж е часто застосовувалась ця кара. Н а ­ приклад, група Л е в к а Л у к ’ян ен ка в 6 0 -о м у році себе трактувала як мар­ кси сти , але виступала за відо кр ем ле ння У кр аїн и з гід н о з конституцією С о в ітсь н о го С о ю зу. За це Л е в к о Л у к ’яненко дістав см ертний присуд, який пізніше був зм інений на 15 р о ків ув’язнення. Т реба сказати, щ о не тільки серед укр а їн ських в-язнів, але взагалі серед усіх совітських в'я з­ нів О У Н -ів ц і завжди були найтвердіш ими і були взір цем в організації в таборах. Це визнавала с а м а адм іністрація, це визнаю ть ті совітські про­ пагандисти, я кі писали пр о О У Н в таборах, що якраз учасники руху О УН були тим о рга н ізую чи м ф актором, який поламав у таборах тер ор а д м ін іс ­ трації і та ко ж зум ів поламати засилля кр и м іна л ь н о го елементу, який ад­ м іністрація спеція льно вж ивала для тероризування політичних . Д ій с н о О У Н взяла в с в о ї руки ке рівниц тво в таборах в 40-их, і оособливо в 50-их роках. Я ще застав ту ситуацію , коли той крим інальний і на-пів крим інал ь­ ний елем ент бо явся і далеко обходив тих, яких він називав “бандерівцям и“ “Аванґард“ — В Енциклопедії У країнозн авства , що її видає Н аукове Т овар и ство ім. Ш е в ч е н к а /Н Т Ш — за редакцією проф. Кубій о ви ча/ з виявлений сум н ів від н о сн о існування і діяльности С пілки Визволення У кр аїн и /С В У / і С пілки У кр а їн с ь ко ї Молоді /С У М / в У країні в 20-их р о ­ ках і пр о т.зв. Х а р ківсь ки й процес С В У -С У М в 1 9 3 0 -ом у році. В згаданій Енциклопедії є таке твердж ення, що С В У -С У М — це все провокація ҐП У, н а т е , щоби мати претекст зліквідувати частину національно-свідом ої у кр а їн с ь ко ї інтелігенції. Чи Ви, Д р уж е Валентине, познайом лені з цією бо лю чо ю для нас сп р а в о ю і чи м ож е те більше про це нам р о з ка ­ зати?

251

В. Мороз: Д у ж е п р и кр о 'ко л и люди з вузькопартійних м іркувань ста­ раються щ ось закреслити і не бачать, що за кр е сл ю ю ть не партійні а на­ ціональні д о сягнення. В д а н ом у випадку переплутали д ва фактори, дві справи. Так, з о д н о го б о ку я мушу сказати, що ко м уністи чна влада в пе­ ріод найбільш ого розгулу сталінщ ини видум увала о р га н іза ц ії для того, щоб засудити якнайбільшу кількість людей і виправдати р е п р е сії. Це од­ на справа. Але ж інша справа, що тана о рганізація як С п іл ка Визволення У кр аїн и реально існувала І нша сп р а в а щ о в ході слідства ко м ун істи ч­ ні слідчі могли приписувати я кіс ь неісную чі факти. Але це не заперечує, звичайно факту існування С пілки Визволення У кр а їн и чи С пілки У кр а їн ­ ської' М олоді. Т ак що тут люди, які се бе вваж аю ть істор и ка м и не вміли р о ­ зібратися в елементарній пр ово ка ції. Ue на ко ри сть К Ґ Б свідчити, що нічо­ го в нас не було, н ія ко го нац іонального руху, щ о все це видумало К Ґ Б . Цим ми нищ им о власну історію . В сякий а кт с п р о т и в у в нашій історії — це золотий матеріял, це динаміт, який р озірве в м айбутньом у ім п е р ію . Це той фонд, на я ко м у ми б уд е м о виховувати майбутні покоління. Н айстраш ніш е для нації це тоді, коли в історії в неї нічого не було, коли наця не м оже ні­ чим похвалитись. Я гадаю, що розумний білорус дуже мусить тужити, що в його історії не було З а по р іж ж я на яком у він не м ож е виховувати свсіі'х ді­ тей, так як на З апо різькій спадщ ині в и хо вуєм о дітей ми українці. У явім о собі якби хтось сказав, щ о н ія ко го З а п о р іж ж я не було, що це була тільки купа розбишак і більше нічого. Так, російські істор и ки дуж е старалися с а ­ ме так поставити істо р ію З а п о р іж ж я . І Гоголь, який м ав великий талант, а не великий розум, на жаль пішов за ним и в зо б р а ж е н н і З а п о р ізь ко ї С і­ чі, хоч не зо в сім , але в значній мірі. Я гадаю , що у кр а їн с ь кі істор и ки не по­ винні повторю вати помилку Гоголя і не повинні йти за р о сій ськи м и істо­ риками, які дійсно хотіли зобразити, що ніякого національного руху не бу­ ло, що все це видумало К Ґ Б . Історія С піл ки В изволення У кр а їн и і Спілки У кр а їн сь ко ї М олоді — це славна сто р ін ка в укр а їн с ькій історії і ж де с в о ­ го м айбутнього д о сл ід н ика .С пра вд і, цей с п ір р о з в ’яж е історія. І коли ми дістан е м о доступ д о архівів К Ґ Б в Києві то ми тоді з м о ж е м о з фактами,з до кум е нта м и в руках відповісти тим н а ївн и м лю дям , які в слід за М о с ­ квою повторюють нісенітниці про нібито неіснування С В У і Спілки У країн­ с ь ко ї М олоді — С У М . “А“: — Д у ж е д я к у є м о за такий цінний і над звичайно цікавий інтерв'ю . В. Мороз: — Д я кую за увагу.

252

sssssssssssssssssssssssssss

“ПРАВО ЖИТИ“

Ю рій Бадзьо

Ш л я х а м и у кр а їн с ь ко го са м вид аву дістався новий д окум ент пр о на­ ціональне питання в У кр а їн і. А в то р о м йо го відом ий укр аїн ський філолог Ю рій Б адзьо, який ще в 1 9 7 7 році звернувся відкритим листом в справі надужить і національної дискр и м ін а ц ії д о В е р хо вн о ї Ради С С С Р , за к о р ­ донних ком уністичних партій і д е м окра тичної гр ом а дськости. Ю р ій Б а д зь о був заареш тований 2 3 -го квітня 1 9 7 9 року в К и єві і пе­ ребував під слідством , яке вж е закінчено, а друж ині К Ґ Б сказал о шукати адвоката. Н и ж ч е з д е яким ско р о ч е н н ям , д р укує м о йо го Відкритий Лист.

В ІД К Р И Т И Й Л И С Т П резидії В е рхо вн о ї Ради С Р С Р . З а р уб іж н им ком пар тіям , світовій де м окра ти чній гр ом а д ськості. З вертання д о т а ко го ш и р о ко го адресата люди сп р и й м а ю ть чом усь с ке птичн о і мені д уж е не хотілося адресувати листа са м е так. Але ситуація вибору не залишає. Позаду — шість р о ків н апр уж ен о ї п р а ц і, і я к наслідок — понад 1 4 0 0 (ти­ сяча чотириста) с т о р ін о к густого р у ко п и с н о го те кету. І раптом — катастро­ фа. Д ля мене страш на трагедія. Р укопис пропав. М ож ливо, у м оєм у р о з­ по рядж е н ні — одна ніч волі. Щ о б сказати л ю д ям те, про що я го вор и в із ним и протягом шести р оків. М оя робота має стр о го науковий характер, але в ній ставляться питання загально-суспільного характеру, і не тільки в м аш таоі н ац іона льно го становищ а У кр а їн и . Політичні арешти у кр а їн с ь к а інтеліґенції 1 9 7 2 р. мали характер за­ гально-національного удару по У кр а їн і. С в о є ставлення д о них я м ав на­ мір висловити у від кр и то м у листі до ЦК К П Р С і П резид ії В е р хо вн о ї Ради С Р С Р . Хотілося повести предм етну р о зм о в у про національне становищ е

253

У кр а їн и в систем і Ф е д е ра ц ії Р адянських Р еспубл ік. О та к п е р в іс н о зад у­ маний лист пе р е р іс у наукове дослідж ення різних сторін нац іонал ьного життя У кр аїн и . Заголовна н а з в а — “П р а в о ж и ги “ відповідно д о м о го в и с ­ новку про те, що велико де рж авницька , ш овіністична політика К П Р С за­ брала від укр а їн с ь ко го народу право на життя.

1. М А Й Б У Т Н Є , А Б О Т Е Р О Р К О Н Ц Е П Ц ІЄ Ю Н А Ц ІО Н А Л Ь Н О Ї С М Е Р Т І. О ф іїійн а, партійна ідеологія в галузі національних від носин позбавляє мій народ, як і всі н е р о с і й с ь к і народи С Р С Р , права на майбутнє. В и ­ користо вую чи для теоретичного виправдання с в о є ї ве л и ко д е рж авн и ць­ ко ї політики м ар кси стсь ку тезу про злиття націй за ко м ун ізм у, верховне партійне ке рівниц тво Р а д я н сь ко го С о ю зу , яке по суті є політичним пр ед ­ ставником Р осії і зд ій сн ю є р о сій ську націоналістичну політику, веде си стематичний наступ н а на ці он альн і інтереси н е р о сій сь ки х н ар о д ів , готую чи теоретичну базу для ліквідації ф ормально д е р ж а в н о го суверенітету н е р о ­ сійських народів С Р С Р . Ідея зближення націй, на о сн о ві яко ї ведеться ш ирока пр опаґандивна війна проти нац іонального патріотизм у н е р о с ій ­ ських народів і здійсню ється практичний наступ н а їх н ю етнічну са м о б ут­ ність і політичну автоном ію , трактується як о б 'єкт з а ко н о м ір н о с ті істо р и ч ­ н ого розвитку, як н ауков о обгрунтована політика. П роте її м ож н а р оз­ глядати лише як гіпотезу — як таку гіпотезу, я ку минула й сучасна історія спростовує. Д ій сн ість не знає д о б р о в іл ь н о го відм овлення націй від сво єї самобутності й політичної' неза ле ж но сті. Н а в па ки , нині дух національно­ го відродж ення, й визволення охопив увесь світ. Ідея злиття націй — анти­ наукова, антижиттєва і реа кційна ідея, вона є ід е ол о гічн и м знаряддям у руках ш овіністів р о с ій с ь к о го ко м ун істи ч н о го р а д я н с ь ко го суспільства, а сам е її політичне побудування м ожливе тільки з а в д я к и а нтидем ократич­ ним суспільним ум ов ам . С ьо го д н і стан т.зв. інтерн а ц іо н а л за ц ії радянсь­ ко го гр ом а д ян ства — насл ід ок не вільного розвитку нар о д ів колиш ньої царської Росії, а гл иб ока деф ормації національних відносин народів С Р С Р у бік р о с ій с ь ко го ве л ико д е рж авства в епоху стал ін сько го де споти зм у. Л е н ін ська суспільно-політична й національна ідеологія не сприяла м ате­ ріалізації та закріпленню нац іонального визволення народ ів Р о сії. Т а к більш овики — ленінці проголош ували гасло про пр аво націй на с а м о в и ­ значення аж д о відокрем лення та утворення са м о стій ни х д е р ж а в . Але з с а м о го початку Л енін, суперечачи власній пропаганді, рішуче в ід о кр е м ­ лю вав питання про пр аво націй на сам о визн а че н ня , на утворення с а м о с ­ тійних д е р ж а в від питання про доцільність д е р ж а в н о го від окрем л ення. Я с н о ?пр аво вирі шувати, доцільно чи не доцільно відокрем лю ватися від Р о сії залишали за со б о ю центральні власті, а на практиці — централістські, вел ико д е рж авн і російсьні сили... ... Н ад те о р іє ю і пр а кти ко ю у б о л ь ш е в и ків постійно тяж и в дух б езнац іо­ нального Л е н ін с ь к о го ко м ун ізм у. Він психол огічно і політично невтралі зував ко нцепцію вільного, нац іонального розвитку рад ян ськи х народів. І ще важ ливіш е: ідея злиття націй падала на родю чий грунт великодер­ ж авних традицій Росії і націоналістичної психології ш ироких верств р о с ій ­ с ь ко го гром адянства...

254

... 2 0 і 23 з'їзди К П Р С н е поставили нац іонального питання на належну висоту, не оцінили п р авд иво характеру радянських національних відносин, що склалися в епоху Сталіна, а після усунення від влади, по суті через урядовий переворот Н ікіти Х рущ ова, політика К П Р С пішла ще далі шля­ хом ве л и ко -д ер ж авн иц ького , р о с ій с ь к о го наступу на н е р о с ій с ь кі народи. Було висунуто фальшиву, реакційну ко н ц е пц ію пр о єдиний радянський народ як нову історичну суспільність лю дей — ко н ц е пц ію , яка поклинана підготувати грунт для ліквідації національної д е р ж а в н о с ті н еросійських народів. Х арактерно, що такі пропозиції надійшли під час о бговорю вання проєнту Конституції. Х а р а кте р н о та ко ж , щ о про них згад ав Генеральний С е кр е та р Ц К К П Р С , а ще по ка зо віш а йо го відпо відь: не тре б а поспішати; то б то д о цього йдеться, але не варто пр и ско р ю в а ти “ об'єктивний процес" Н асправді його всіляко п р и ско р о ю ть . Ч е р го в и м виявом цього у теза про єдину со ю зн у держ аву, я ка зн ай ш л асв оє від о б р аж е нн я в останній радян­ ській ко н ституц ї, яка суперечить елементарній логіці: якщ о С Р С Р феде­ рація, а не уніф ікована де р ж а ва , то він не м ож е бути “єд и н о ю с о ю зн о ю д е р ж а в о ю " Я кщ о д е р ж а в а со ю зн а, то вж е не єдина. К онц епц ії “ єдиної со ю зн о ї держ ави", “єдиного радянського народу1' виступають як політична конкретизація ідеї зближення і злиття націй, яка позбавляє неро сій ські народи С Р С Р м айбутнього , гнітить їх н ю с в ід о м ість примарою націо­ нальної см ерті. Щ о б забезпечити радянським народам рівноправність, ум ови вільного р озвитку націй, К П Р С мусить відм овитися від ленінської гіпотези злиття націй, єдиного р ад ян сь ко го народу тощ о і повернуться до національної пр о гр а м и , що будується на ідеї права націй на с а м о в и зн а ­ чення. Д о речі, теорія “ єд ин ого р а д я н сь ко го н а р о д у11 звучить безглуздо н атл і конституційного пр ава со ю зн и х Республік на вихід з федерації.

2. “Є Д И Н О Ї

Н А У К О В А Н Е С П Р О М О Ж Н ІС Т Ь К О Н Ц Е П Ц ІЇ Д А В Н Ь О Р У С Ь К О Ї Н А Р О Д Н О С Т І11

С пециф іка нац іонального становищ а У кр аїн и така, що прим ара націо­ нального небуття б о в в а н іє над нею не тільки в м а й б у тн ь о м у , а й у минуло­ му, б о офіційна історіограф ічна концепція історії У кр а їн и фактично ста­ вить під сум н ів історичну вір огід н ість у кр а їн с ь ко го народу. Антинаукова, шита політичними ниткам и теорія “єдиної д а в н о р усь ко ї н ар о д н ості11ство­ р ю є кричущ у н ер івн оп ра вн ість р о с ій с ь ко го та у кр а їн с ь к о го народів. З д а ­ валось би, згадана кон цеп ці я справедлива: д о 1 4 ст. — “ едина давноруська народність, з я ко ї утворились три схід ньо сл о в'я нські народи". Н а с п р а в ­ ді ситуація нерівноп ра вн а, а концепція грубо ш овіністична. 1) Р осійська наука і пр о па га н д а спекулю ю ть поняттям “ Р усь" “ р уський" — давнім укр а їн ським е тн о н ім о м , який зго д о м став національною са м о зв о ю ро­ сіян. Щ о д о У кр а їн и не дозволяється вж ивати поняття “укр а їн ська " на позначення епохи д о 1 4 с т .,т о д і як росіяни с п о кій н іс ін ь ко говорять “ Р ус­ ская И сто рия11, “ русский н а р о д 11, “ р у с с ка культура11с то с о в н о епохи почи­ наючи з 9 -го і навіть 6 -го століття, 2) С п р а в а не в терм інологічній д в о зн а ч ­ ності: ко н ц е пц ійн о російські істор ики не ділять історію Р осії н а “давноруську“ тобто ще не р о сій ську істор ію , і на власне російську, яка почалася з 1 4 с г В о н и розглядаю ть історію Р о с ії як б е зперервний один історичний процес,починаю чи не тільки з епохи К и їв с ь ко ї Русі, а й з часу виходу на іс-

255

торичну арену східніх сл о в’ян. Я сна річ, д о р о с ій с ь ко ї історії во н и за р а хо вують усю історію східніх слов'ян до 1 4 ст. У кр а їн с ьке суспільство вихо­ вується в свід о м ості, що д о 14 ст. укр аїнців не існувало і щ о вони виникли фактично в наслідок нападу на Східну Европу татаро-монголів і роз’яд нання “ руських земель11. Після 14 ст. виявляється укр аїн ський народ б о ­ ровся не за національну незалежність, а за “ воз’єднання" з Р о сією ... ... Ідея “ в о з1єднання щ одо епохи, починаючи з 19 ст., д оповню ється ідеєю боротьби з т.зв. укр а їн ським б ур ж уазн и м націоналізм ом . Б р а к іс ­ то р и зм у та політична тенденційність тут ней м о вірні. У всіх народів за б у р ­ ж уазією визнається історичне право на ке рівни ц тво національним виз­ вольним рухом, але укр а їн ській бурж уазії історіограф ія в таком у праві відмовляє. Український національно — визвольний рух змальовує як на­ ціоналістичний ( у негативном у значенні слова)^ а й о го представники та учасники — ян во ро ги та зрадники у кр а їн с ь к о го народу .Ф р а зе о л о гія при цьому виклю чно лайлива, а м ір а фальсифікації історичної правди ся га є крайніх меж . “ У кр а їн с ь ки м бур ж уазн им націоналістам 1' вульгарно про­ тиставляються “ револю ційні д е м о кр а ти 11, які нібито боролися проти “ на­ ціоналістів11 і за “в о з’єднання11 з Р о сією .

3. М И Н У Л Е П Р О Т И С У Ч А С Н О Г О , А Б О М ІФ П Р О У К Р А ЇН С Ь К И Й Б У Р Ж У А З Н И Й Н А Ц ІО Н А Л ІЗ М Я К М А С К У В А Л Ь Н И Й Х А Л А Т Р О С ІЙ С Ь К О Г О Ш О В ІН ІЗ М У . (У цьому розділі) я розглядаю теоретичні проблеми націоналізм у і на основі аналізу творчої спадщ ини Т. Ш е в ч е н к а і Л . У кр а їн ки , а та ко ж інших докум ентів, д оказую , що сучасні “ інтернаціоналісти11борці з "у кр а їн с ь ки м б урж уазним н ац іон а л ізм о м 11, перебуваю ть в одном у таборі з д о р е в о л ю ­ ційними р о сій ськи м и чорносотенцям и, а Т. Ш е в ч е н ко , І. Ф ранко, П. Граб о в сь ки й ,Л . У кр а їн ка за кр итер іям и сучасно ї партійної пропаганди пос­ тають с п р а в ж н ім и “укр а їн сь ки м и бур ж уазни м и націонал істам и11. Вони, зокре м а, аж ніяк не вою вали проти ідеї са м о стій но сти У кр а їн и . Н авпаки, І. Ф р а н ко в и р азн о пр ого л осив її я к пр огр ам у у кр а їн с ь ко го , національновизвольного руху. Д о речі, ідейна та моральна дискредитація ідеї с а м о с тійносги У кр а їн с ь ко ї Д е р ж а в и партійною пр опа ган д о ю та історіограф ією м ає антиконституційний характер, адж е право У кр аїн и на утворення о кр е м о ї н е за л е ж н о ї д е р ж а ви записане в Конституції С Р С Р ... ... Б езпе р е р в на , офіційна пропаганда проти т.зв. у кр а їн с ь к о го б у р ж у ­ азн о го націоналізм у д а вн о вж е перетворилася на с п р а в ж н ю психологіч­ ну війну проти національної свід о м ости українства, проти в с ь о го у кр а їн ­ с ь ко го народу. В о н а є м огутнім ідеологічним за с о б о м русиф ікації у кр а їн ­ ців.

4. С У Ч А С Н Е ,

АБО

ПРАВО

НА

ЗБЛИЖ ЕННЯ

ЗІ

СМЕРТЮ

С тор он н ій людині, мабуть, в а ж ко уявити собі с п р а в ж н є становищ е су­ часної У кр а їн и , 5 0 м іл ьй о н о в о го у кр а їн с ь к о го н а р о д у , щ о ж иве в центрі Европи. П ропа ган д а ска ж е , що українці м аю ть с в о ю держ авність, є укр а їн ські ш коли, газети, радіо й телепередачі, мільйонним и тираж ам и видаю ться укр а їн ські книж ни. П о-перш е, д е щ о є, але це не заслуга р о с ій ­ ських інтернаціоналістів, а здобутки у кр а їн с ь ко ї боротьби за с в о ю нацю -

256

нальну свободу. По-друге, не відразу все м о ж н а “ зблизити". По-третє на­ ші наявні умови дуж е далекі від елем ентарно задовільних. Н аса м пер ед м іж офіційним "м инулим " і "м айбутнім " що їх ш овіністично волею К П Р С пе ре твор е но в українській д ійсності на мертві зони, повноцінне історич­ не життя нар о д у нем ож ливе... ...У н ас по суті (тан склалася наш а історія) ще не закінчився процес ет­ нічної консолідації народу. П ротистояння Західньої і С хідньої У кр аїн и ще відчутне, а партійна ідеологія та пропаґанда з а ко н с е р в о в у є т а ке станови­ ще. У спадщ ину від р о с ій с ь ко ї ім пе р ії ми отримали розхитаний національ­ ний о р га н ізм . Наш е національне відр од ж е н н я не встигло закріпитися. Н и ­ ніш нє культурне становищ е У кр аїн и настільки ва ж ке , що вироблений на­ ш ою невільницькою істо р ією в укр аїн ц ів ко м п л е кс неповноцінності є с е ріо зн и м анти-укр аїнським історичним чинником . П рестиж укр а їн сько ї культури дуж е низький. І не випадково, бо вона розвивається однобічно й н е п о вн о кр о в н о . Н а уко в а література виходить пере ва ж но р о с ій с ь ко ю м о ­ вою . У кр а їн сь ки х шкіл у східньо-українських містах дуж е мало. З а з м іс ­ том вони насправді антиукраїнські, бо виховую ть укр аїнців в дусі “ во з’єднання" і “ єдиних н а р о д ів " — спочатку "д а вн ь о р усь ко го " а потім “ радян­ сь ко го ". К ін о йде р о сій сь ко ю м ов ою , лише д е я ка частина тираж у дублю ­ ється у кр а їн с ь ко ю м о в о ю для сіл. Телебачення і радіо — те ж пере ва ж но р о с ій с ь ко ю м о в о ю . А о сно вн е — якість. У кр а їн с ь ка культура зведена до рівня п р о п а ґа н д и в н о го припадку д о р о сій с ь ко ї культури. Н а додачу — то­ тальне переслідування національно свідом их українців, особливо, тих, хто хоч п ів го л о со м висловл ю є претенсії до нац іонального становищ а своєї Б атьківщ ини. Л ю д и н а , що бачить лише парадний фасад “с уве ре н н ої" України, ужахнулася б від маштабів і міри національного переслідування укр а їн ц ів у Р а д янсько м у С о ю з і.

5. П Е Р С П Е К Т И В И , А Б О С Л О В О П Р О Є Д Н ІС Т Ь Л Ю Д С Ь К О Ї ІМ П Е Р ІЇ. Але цю хаотичну і бліду р озповідь про сучасну ситуацію в У кр а їн і мушу закінчити, б о невдовзі ранок, а ще треба коротно викласти зм іст остан­ нього, найваж л ивіш ого з деяких поглядів розділу (V-ro). Я закінчив йо го і встиг м айж е повністю відредагувати. О б с я г— 3 6 6 сторінок густого тексту, в о сн о в н о м у філософічний, суспільно-політичний і соціологічний аналіз політичної' ідеології сучасн о ї К П Р С і м а р кс и с тс ь ко ї теорії ко м унізм у. В и ­ с н о в о к мій — оптим істичний погляд на перспективи істор и чн о го розвитку радянських націй, у тім числі й укр а їн сь ко ї. О сн о вн и й а р гу м е н т — у сфері соціологічної' теорії. Радянське суспільство — клясово — антагоністичне. К П Р С насправді є не партією, а онремим клясом, панівним клясом, який перебуває в антагоністичних відносинах з іншими клясами соціялістичного суспільства. Політична влада в С Р С Р — у руках партії, а не вибори их Рад де­ путатів трудящих... ... Е коно м ічне і духовне становищ е р ад ян сь ко го суспільства вим агає докорінної дем ократизації країни, а т а к а дем ократизація неможлива без політичної свободи, я ка мені уявляється в ум овах Р а д я н с ь ко го С о ю зу у

257

вигляді ідеологічної платформи е в р о ко м у н із м у : багатопартійність, іде й ­ ний та культурний плю ралізм ,неідеол огічний х а ра ктер д е р ж а в и . С в о ю соціяльну й суспільно-політичну позицію я кваліф ікую як д е м о ­ кратичний с о ц іа л із м — соціялістична со ц іял ь но -еко н ом іч н а с и стем а (за­ гально-суспільна й ко оп ер ативн а власність на засоби виробництва) плюс д е м ократична політична структура, яка заб езпе чує сво б о д у політичної опозиції, вільну кр итику урядової політики тощ о. В в а ж а ю , що д е м о кр а ти ч ­ ний с о ц іа л із м є альтернативою як антагоністичним бур ж уа зн и м суспіль­ ствам, так і партійному, а нтидем ократичном у р а д я н сь ко м у с о ц іа л із м о в і . Демократизація С Р С Р усунення диктатури К П Р С створять ум ови для на­ ціонального відрод ж ення У країни, яка нині теж ж и ве і бореться Б е з д е ­ мократизації С Р С Р н е м о ж л и ва дем окра ти за ція м іж н а р о д н іх відносин, а до світової д е м о кр а тії спонукую ть такі по важ н і ф актори сучасно ї цивілі­ зації, як необхідність відвернення світової війни і збе р е ж е н н я життєздат­ ним пр иро д н ого становищ а. П р инципово важ ливим уваж аю теоретичний аналіз соціяльного х а р а к­ теру р ад ян сь ко го суспільства і М а р кс о в о ї те о р ії капіталізм у. А н та го н іс ­ тичний характер р а д я н сь ко го суспільства^статус К П Р С як панівного, експлуататорського клясу обгрунтовую за д о п о м о го ю М а р кс о в о ї ка тего ­ рії приватної власності — в ї ї ш и р о ко м у р озум ін ні — ян поділеної, відчу­ ж еної праці. Річ у тім, що політичне ке рів ниц тво суспіл ьств ом є для К П Р С о кр е м и м видом праці, отже її приватною власністю , а значить завдяки цьому К П Р С конститую валася, як панівний кляс суспільства, при чом у таний, щ о ні з ки м не ділить політичної влади. Д о капіталістичної приватної власності м ає ф ормально доступ ко ж н а лю дина неза ле ж н о від політичних релігійних, філософічних, та інших поглядів. К П Р С відбирає с в о їх членів залеж но від політичної позиції. Т о м у політична д е м о кр а тія р а д я н сь ко го партійного с о ц іа л із м у не тільки не переросла б у р ж у а зій н у д е м окра тію , а й не доросла ще до неї... ... Д о 7 год. ранну л и ш и л о с а 4 0 хв. Мушу закінчувати .П о чуваю ся трагічно від того, що не дано мені м ож ливості пе реконл ивіш е розповісти лю дям про катастроф ічне становищ е м оєї Б а тьківщ и н и -У кра їн и . Л ю дей д о б р о ї волі прош у повірити на слово: українці в С Р С Р ж ивуть в умовах тотального національного гноблення, зазнаю ть п о с тій н о го переслідуван­ ня і р епр есій з б о к у р осійських великодерж авних ш овіністичних сил. З а ­ кликаю світову демократичну гром адськість звернути увагу на сьогодніш нє національно-політичне й культурне становищ е у к р а їн с ь к о го народу. А П резидію В Р С Р С Р прошу зробити відповідні в и с н о в ки про суспільнополітичну й національну ситуацію в Рад. С о ю зі. Ю рій В. Бадзьо

258

Самвидав з України

НАЙВИЩЕ ЩАСТЯ

-

БУТИ УКРАЇНКОЮ

Н иж че м істи м о ш ир окі витяги з с а м в и д а в н о го твору-есею з Унраїни, в яком у насвітлені деякі важливі питання (роля жінки-матері, релігія й Ц ер­ ква, мова, духовна культура), в дуж е о р игін ал ьн ом у і ц ікаво м у світлі. П р о п о н ує м о увазі наших читачів істотні місця цього есею , який кидає світло на світ ідей, в я ко м у живе сучасна поневолена У кр аїн а. Т о м у що в ньому трапляю ться мало вж ивані в щ оденній м ові чуж о м ов ні слова, по­ п е ре д ж уєм о текст ко ро те н ь ки м сл о вничком терм інів.

Арійці або арії — термін, який в науці застосовую ть д о племен і на­ родів (іранців, індійців) , які говорять іра н ським и м овам и. В давні часи індоіранські народи називали се бе арійцям и (букв, п о вн окро вн і) на від­ міну від сусідніх народів, з о кр е м а поневолених. Алопатія (гр. аллос-інший + гр. патос-страждання, хвороба) — в мед. метода лікування протилежного протилежним. Біо... (гр. б іо с-ж и ття )— у складних словах вказує на віднош ення д а ­ них слів д о життя, життєвих пр оц есів біології, напр, біограф ія, біохем ія, біо ц е но з тощо. Біоценоз (біо ... + гр. коінос-загальний) історично складена сукуп­ ність рослин і тварин, щ о заселяю ть певну однорід ну ділянку поверхні землі з більш-менш однотипним и ум овам и існування (біотоп), напр, о р га ­ нічний світ того чи інш о го озера, луки, б е р е го в о ї см уги і т д . Біогеоценоз (біо... + гр. гео-земля + гр. коінос-спільний) — природ­ ний ко м п л е кс : б іо ц е н о з р азом з від по від н о ю ділянкою зем н о ї поверхні з її географ ічним и ум овин ам и (характером м ікроклім ату, рельєфу, геол. будови, ґрунту, во д н ого реж им у). БІОСВІт — світ-сф ера пош ирення життя на зем ній кулі. Веди (са н скр . веда-знання) — найдавніш і свящ енні книги індусів (м іж 2 5 і 6 ст. д о Х р . ), написані са н скр и то м — літературною м ов ою ста­ р ода вньої і се ре д н ьо вічн о ї Індії; ці книги, щ о складаю ться з 4 зб., містять релігійні гім ни, заклинання, обрядові приписи, описи сіянь б о гів та ін. Ведизм, ведична релігія — полягає в о бож ненні сил природи, з го ­ д о м — і суспільних сил; важливе м ісце в ведизм і посід ає культ предків. Гегелівське «заперечення заперечень» один із трьох о с н о в ­ них за ко н ів діялектики, зф ормульованих в істор ії філософії нім . ф ілосо­ фом Г е ґе л е м : перш ий закон — це закон переходу кількісних зм ін в якісні др уги й — це закон вза єм о пр он икн е н н я протилежностей, третій — згад а­ ний напочатку. Дем ію рґ (гр. д е м ію р ґо с-тв о р е ц ь, майстер, р ем існ и к) — 1) в ф ілосо­ фії Плятона — б ог-творец ь світу, 2) пе р е н о сн о : творча сила, творець, 3) вищ а ур яд о в а о со б а в до рійських гоеків, напр, в А х е й с ько м у с о ю зі.

Екологія гр. о іко с-д ім , житло, батьківщ ина + гр. лоґос-поняття, вчен­ н я )— наука, одна з біологічних дисциплін, що вивчає в за єм о від н о син и ор-

259

ганізмів і навколиш нього середовищ а. Тут «морально-екологічна криза» — це кр и за в ставленні людини д о пр ироди. Еманація (лат. е м анац іо-витікання) — релігійно-ф ілософ ський терм ін що визначає витікання, в и пр о м ін ю в а н н я з б о ж е с т в е н н о го начала (п р о я в б о ж естве н н ої е н е р ґії бо ж е ства ) всієї р ізн о м а н ітн о с ти світу. Тут в п е р е ­ н осн о м у значенні «виховна еманація ж інки». Ізоглоси (гр. ізос-рівн ий, однаковий, подібний + гр. ґл о сса -м о в а ) — лінії на географ ічній карті, які позначаю ть м е ж і пош ирення я ко го с ь м овн о го я в и щ а ,— вони з’єднують місця з о д н а ко в и м и м о в н и м и о соб л и востя ­ ми населення. Матріярхат (лат. матер-мати + архи-влада) — стадія в р озви тку с у с ­ пільного ладу, яка характеризується м атеринським родом , тобто таким , в я ко м у спо рід н е ність встановлю валася по лінії м атері і ж ін к а в ід ігр а в а ­ ла ке р ів ну ролю в го сп о д а р сь ко м у і гр о м а д с ь ко м у житті. Озіріс — в старостипетській мітології — б о г р од ю чо сти , б о г сонця. Популяція (франц. попю лясіон-населення) — зібрання або сум іш споріднених особин р осл ин н о го або тв а р и н н о го світу пе вн о го ареалу — области пр и ро д н ьо го пош ирення, неза ле ж н о від сприяння людини. Преваляція (лат. превалере) — перевага, перевищ увати. Фіто... (гр. ф ітос-рослина) — у складних сл о ва * в ка зу є на віднош ення даних слів д о рослини, напр, фітогеограф ія. Фітоценоз (ф іто ...+ гр . ко ін о с -с п іл ь н и й )— природне групування ро­ слин у природі, що характеризується певним складом , структуро ю і т.п., напр, ліс, степ і т.п. та більш дрібні підрозділи їх (ялиновий ліс, со сно ви й тощо). ★

Ваше сум'яття запевне йде більше від мене, а ніж від реальностм .Бо реальність в и м а га є гостріш их слів. Тільки я її не п р и й м а ю за істинну т о зовніш нє павутиння, істинне — внутрі. З глибини тисячоліть тягнеться то ­ ненька, ледь видн а н иточка, але яка д а є силу вірити і захоплю ватись. Т ом у мій Л ьвів — з вічности, з глибини с в о го духа. А наяву?Т а всякий... П роблем а ц е рков н а м ене не здивувала — в вік м орал ьно-екол огічної кризи так мусить бути... Релігія втрачає свої шанси, віра в Д е м ію р ґа стає недостатньою навіть для м алодум аю чих. Б о г, на я к о го м о ж н а звалити всі гріхи і торгуватись з покаяння, не о пра вд ує надій. М оральна кр и за д о р ів ­ ню є д ухо вн ом у падінню, ха ра кте р н о м у для лю дства в цілому, а наука привела лю дину в сф еру бездуш них понять. Значить — зр іє новий якісний ривок уго ру — в н о в е духовне від р о д ж е н н я. Б о чим ниж че падіння, тим вищий злет. С еред ньовіччя — «тьма» схоластики і ф анатизму — було, фактично, трамполін у епоху В ід р од ж е н н я, в епоху п о р івн я н о ко р о тку, як ко р о тка плодоносна осінь, — але здобуткам и її, від мистецтва д о філософії, лю д­ ство ж иве д о нині. І с п р а в а н е в Гегелівськ. •<запереченні заперечень» —матеріяльний світ, як світ індивідуум ів, є конечний, звід си ко ж е н здобу­ ток наб ирає ко н ечн ої ф орми, п е р е тво р ю ю ч и сь у д о гм у, вирвати з якої м о ж е лише якісний р и во к б е зко н е ч н о ї свід о м о сти , залиш аючи чисту суть здобутого. Тобто, н ож н а епоха н е се певне о д кр ов ен н я, як б е з п е р е р в ­

260

ність л ю д сько ї д ум ки. Епоха В ід р од ж е н н я не заперечує моральних цінностей, а лише а м о ­ ральність. Т а к с а м о новий духовний злет, який назріває, не заперечить здобутків науки, а лише н а д а сть їм духо вн ої якости. (Н апр, проблема ту більних цивілізацій А м е р и ки чи Австралії донедавна належала тільки на­ уці — збереж ення етносів, м ов тощ о розумілось як береження об'єктів піз­ нання. Н ині вж е говориться про збереж ення духовних культур, а це с п ів ­ падає взагалі з проб лем ою оцінки ко ж н о ї, власне й ви сокоцивілізованої, духовної' культури б уд ь я ко го народу. Т очка зору вчених-етнограф ів, які турбувались пр о зб е ре ж ен н я етносів, д о р ів н ю є м оральном у прозрінню ). Але духовний злет — це в се о б 'є м л ю ю ч е моральне прозріння, яке мусить

бути ... О сь міркування про жінон. Н ині — це загальне явище, ж інки активніші всю ди. Але, о дночасно, це явищ е тим часове. Н ині ж ін ки за гр о ж е н і в сво їй о сновній духовній функції — як матері. Я кб и їхня роля зводилась тільки д о п р од о вж ен н я роду, то в прим арності д е м о гр а ф ічн о го зриву та­ ко го явищ а б не було — кількість нар о д ж уван ь падала б в залежності від рівня цивілізації, як це м а єм о те п е р у ряді країн. О п р а в а власне в м ораль­ но-екологічній кр изі, яка не є сп ів в ід н о с н а з дем ограф ічним и проблем а­ ми — зм енш ення н а р о д ж е н ь не суперечить моралі, а є с від о м и м підтри­ м уванням р ів н о ва ги на плянеті, так сам о, як зм енш ення популяцій у тва­ рин перед р о ка м и невро ж аїв. Суть у виховній ем анац ії ж інки — виховання дітей (матерям и, вчитель­ ка м и і т.п.) мусить опиратись на духовні цінності. С ьо год н і ж ін к а м ож е не мати дітей в силу обставин, але не мати п р и ро д н ьо го чуття виховательки не може. П оетеса чи вчителька, л іка рка чи художниця в вік моральное ко л о гіч н о ї кризи чують загр о зу власне сво їй духовній ем а н ац ії — ж одна «мати» , я к вихователька, не м о ж е виховувати (чи лікувати зле) дітей (своїх чи чужих) злодіями, лицем ірам и, хитрунами, руйнаторами. А погодити внутріш ню мораль з світом конкуренції — нем ож ливо. «Матерям» лишається або повне отупіння, або бунт. В тваринном у с в і­ ті, де найвищ а за гр о за є за гр о зо ю потомству, тобто біологічном у пр оя­ вові життя, н а й ж о р сто кіш е захищ ає гн ізд о с а м ка . В л ю д сько м у світі, де найвищ а за гр о за — духовна см ер ть потом ства, «відгризатись» починає ж ін ка . Далебі, це не зап о р ука «матріярхату», я ко го ніколи не було. Ті хто, д а є п о т о м с т в о — духовне чи біологічне, — завше під захистом сили, тобто чоловіків. З а гр о ж е н іс ть тепер, і вона мусить минути. Ж ін ки завше «збирачі» — зерен, плодів, в епоху неоліту, напередодні д ухо вн о-м о ра л ьн о го злету в прозріння людини творчої, чи т е п е р — м о р а ­ лі, істини — н апе р едо дні м ор а льн о го злету н ар о д ів .З ем л е ро б а м и-тво р ц я ми стали чоловіки, а пе ре дум ова зем л ер об ства не в соціяльних умовах, а в моральних — колиш ній мисливець з полю вальника на стадо до зрів д о охоронця й ого, як і охоронця, ниви, саду, в и н о гр а д н и ка П ояву зернових і плодових він збагнув як ж ертвопринош ення Духа, то м у зб іж ж я,: з Б о га (порівняй культ О з ір іс а в древньом у Єгипті), жити означало творити, бути по сл ід ов ни ком З м ієбо р ця (Ра, Ю р , Георгій),

261

який дав життя плянеті, який творить б іо с в іт за закон а м и творчости то б ­ то га рм о нії і смислу. (Т о м у арії не о кр е м е плем 'я , не суп е р-ра са, а перші зем л еробські племена плянети, які усвід о м и л и себе духовним и п о ­ слідовникам и З м ієбо р ця. П ор. Ю р , ар, ер; о р а та й , о р а ч , латин* аратор др. гр. Георгій до слівно «Землероб», аум о ви для зем л е р о б а — екол огічні: міжріччя Т игру і Єфрату, Д н істра — Дону, Мури — Арату, Ін д у — Ґ а н ґу то щ о . Я кб и не це усвідомлення сво єї тво рчої ролі: перетворити п ущ у— в по ­ ле і ниву, хащі (хаос) — в сад, охоронити тра во їд н и х від х и ж а ків тощ о, — е кол огічна кр и за заверш илась б и ще тисячі літ тому, і м огутні буй-тури і кон ід а в н о перелетіли б у паж е рл ивом у шлунку як нині б із о н и . М орально екологічну кр и зу с уп р о в о д ж ує повільне усвід ом лення як о б о в ’язків пе­ ред природою , так і духовної (моральної ) о цінки цілих н ародів, тобчо — іс­ торії. Б а зо ю моральн. усвідом лення є закон життя, або моральний закон, єдиний для всього буття. Розмаїття світу і га р м о н ія диктую ться ним . Б іо ­ геоценоз, як кібернетична систем а, що виникла в процесі е вол ю ції — це в за є м о д о п о м о га і взаєм оіснування. В се е ґо їс ти ч н е , все щ о п рагне одноманітности — приречене, точніше — са м о п р и р е че н е , як е го їс ти ч н і папоротникові ліси, як полчищ а сарани. П ож ерш и все, біо ви д стає перед н е ­ м инучістю сам о зн ищ ен н я — та ка ка р а за е го їзм , щ о є а нтиподом ж ер товности. І дія цього закону о д н а ко ва в усіх проявах життя — від б іо світу д о духовних культур лю дства. Змізернілі в кущ і папоротники і зм ізернілі паразити-ком ахи — результат й о го дії. Ш у к а є м о сотні причин падіння ко л ись могутніх ім пер ій, зм ізернілих нині д о невпізнання. П ом ер кл и А сирія, Вавилон, Рим... Попіл в іків і попіл пам ’я т і... М о ж е всі вони прагнули одном анітности — від ід е оло гії — д о по ­ буту, том у причини падіння не с о ц іа л ь н і , а моральні... В хитком у світі с м е р ку і трив оги знайш ла я найвищ е щастя — б\лги у кр а ­ їн ко ю . М о ж у нині похвалитись найвищ им з духовних д о ся гн е н ь : за всі ти­ сячоліття цей народ не з в о ю в а в ні клаптика чуж ої землі — с в о ю віддавав: уграм і молдаванам, румунам і басарабам... Ж ивіте! Н е збудував ні імперії, ні царства, не шукав б о гів се р е д людей в ко ро н ах з золота. Він сіяв, орав, святкував д а р хліба насуш ного... Н е м а є інших кр и те р іїв моралі — ті які відносяться д о людини, м аю ть ту ж силу і до нації. Ми убогі на блиск корон і славу, бо жертовність — як Оич, бо майбутнє — в плоді, а не зав’язі .Але Д аниїл у ям і левів — щ о то є в порівнанні з а ри стокра том духа, що в царстві канібалів духа. І це — люди! Підкорити їх насильство, самовивищ ення — морапьний гріх гордині. Та й що з тих, які підкорю вали — що з О с м а н ії чи Перси... Упасти у рабство духовне, переродитись у чужий світ — це с а м о з н и ­ щення, це гріх духо вного са м о губ ств а. От і сталось — м а с ка п р и сто сува н ­ ства на впертість, волелю бство, непокору... Тільки д е сь та м а с ка від става­ ла - і бухало Ш е в ч е н ко в и м гр о м о м , піснею проростало, ви ш и вко ю , всім ! Ж и в е !Т у т мусила вести інтуїтивна свята вір а в абсолю тне Д о б р о велична віра, бо не лише в себе, а й в ти х,я кі д о в к о л а — щ о д о з р ію т ь , п р о ­ зрію ть! далі буде

262

ПОЛІТВ’ЯЗНІ СССР ПРОГОЛОСИЛИ “Д ЕКА Д У" СОЛ ІД АРНОСТИ НАРОДІВ У БОРОТЬБІ ПРОТИ РОСІЙСЬКО-СОВЄТСЬКОГО КОЛОНІАЛІЗМУ Н ью Й ори (П р е со в а служба ЗП У Г В Р ).— Н а Захід надійш ов сам видавний д о кум е нт звернення політичних в'язн ів П е р м с ь ко го табору д о членів О б ’єднаних Н ацій. Це один зва ж л ивіш их політичних докум ентів, що в о с ­ танніх роках вийшли від інакодум ц ів в С С С Р . П о д аєм о йо го в цілості в пе­ рекладі з р о сій сь ко ї мови. “ Ми політв'язні різних національностей р ад ян сь ко го концтабор\ ч.Зб відчуваєм о на собі долю наших народів, залиш аю чись вірними ідеалам свободи, від д зе р ка л ю єм о прагнення наших народ ів до незалежности, з гі­ дно з полож енням и Статуту О О Н , прийнятого м іж н а ро д н и м порядком , про право націй на с в о є с а м о в и з н а н н я і невід 'єм н е пр аво на суверенітет. Б азую чись на принципах К ін ц е в о го акту нарад про б е зп е ку і співпрацю в Европі, пр о си м о зареєструвати це звернення як офіційний докум ент О О Н , довести йо го до відо м а всіх країн-членів О рганізацій, країн-учасниць майбутньої М ад р ид сько ї зустрічі, та д о відом а с віто в о ї гром адськости. В ум овах лю того терору і зр о ста ю ч о го утиску, що здібні викликати від­ чай, дух наших н ар о дів не зламаний. їх спротив зростає, боротьба проти к о л о н іа л ь н о г о ярма, накинутого збр ойно ю силою наш им народам тота­ літарним р е ж и м о м радянської Р осії, проти створення для прикриття р оз­ биш ацтва фіктивних національно — д ерж авних формацій — т.зв. со ю зн і й автоном ні області і національні о кр уги — продовж ується. П олітика русиф ікації нер о сійських народів і підкопування етнічного ко р н н я всіх нар о д ів С Р С Р , у том у числі і р о с ій с ь ко го , що її здійсню є крем лівський уряд під покриш кою тези про виникнення “нової історичної спільноти людей — р а д я н сь ко го народу", зустрічає більш і більш оішучу відсіч. І ми, в’язн і,п р о д о вж ую ч и цю боротьбу і ПОДІЛЯЮЧИ ЦІЛКОВИТО Ї! ідеали, б е р е м о участь у Д е ка д і солідарности народів у боротьбі проти російсьносо в є тсь ко го ко лоніял ізм у й імперіялізму, щ о ЇЇ вперш е проводиться в

СРСР. У дні Д е ка д и , ми, політв’язні, заявляєм о наш у тверду рішучість і волю в солідарній і взаєм ній підтримці, в боротьбі за сво б о д у націй і права люди­ ни; під га сл ом Д е ка д и, солідарности м іж гнобленим и поневоленим и на­ родам и С Р С Р і народам и Б ол га рії, У горщ ини, С хідньої Н ім е ч чи н и ,П о л ь ­ щі, Чехословаччини, що їх поневолю є р о сійсько-сов єтськи й імперіялізм, ж ер тва м и я к о го стали теж народи А зії й Африки; з особливою вдячністю від м ічуєм о зр о ста ю ч у солідарність народів країн вільного світу з народа­ ми, які мучаться під я р м о м с о в є тс ь ко го колоніялізм у й ім періялізму; віта­ єм о все дуж чу солідарність народів землі в боротьбі проти загрози вста­ новлення світової р ад ян сько ї ге гем о нії.

263

У рам ках Д е ка д и ми відзначуєм о 23 червня — Д е н ь вим оги повороту на Батьківщ ину; із різних м ісць колонізатори депортували н а с у чужий, з природно суворим кліматом край, затисячі-тисячі кілом етрів, а після в 'я з­ ниць і концтаборів політв’язнів чекаю ть ще дальше віддалені і суворіш і місця заслання в С ибірі. В им а гаю чи вороття на батьківщ ини — у В ір м е н ію ,в У кр а їн у , в Е стонію , учасники Д е ка д и солідаризувалися з в и м о го ю в іл ьн ого виїзду з С Р С Р , зокре м а виїзду євреїв на їх батьківщ ину — Ізраїль.

26 червня — Д е н ь протесту проти національної д и скр и м ін а ц ії в місцях позбавлення волі — день м овчанки. П олітв'язні н е р о с ій с ь ко ї національ­ носте в чужих краях, позбавлені м ож ливости розм овляти рідним и м о в а ­ ми, зберігати національні традиції; їх переслідують завідзначува ння релі­ гійних свят, які є скл адовою частиною національного життя.

29 червня — Д ень солідарности політв'язнів Ц ього дня ми виступили в обороні політв'язнів, що їх переслідую ть під сучасну пору; вислали до властей наші протести проти необгрунтованих репресій-, стосованих до наших товариш ів. У день права народів вирішувати св о ю долю , який ми вж е традиційно відзначуєм о в річницю підписання Гельсінкських угод — 1 серпня — ми знову вимагали виконання Р а д я н с ь к и м С о ю з о м VII точки Д е кл я р а ц ії за ­ кл ю чн ого акту. П ід кр е с л ю є м о участь в Д е ка д і р осійських політв н зн ів — в и я в їх з р о зу ­ міння національних проблем інших народів. Д е ка д а відбувалася в ум овах постійних переслідувань і р е п р е сій з б о ­ ку наглядачів, ж о р с т о к о го психологічного тиску. Д о кум ен ти Д е ка д и залу­ чуємо. В и сл овл ю єм о щире прагнення д о єдности з у с ім а лю дьм и д о б р о ї волі у боротьбі проти р о сій с ь ко -с о в є тс ь ко го КОЛОНІАЛІЗМУ й ім періялізм у, ми закликаєм о уряди країн вільного світу, всі народи і нації, всіх, ко м у д о р о га справедливість, сво б о д а і мир, життя на Землі, виявити вс ім а сп о с о б а м и підтримку поневоленим народам С Р С Р в їх боротьбі ч а їх свободу і неза­ лежність. Т о м у ми п р о си м о поставити на розгляд найближ чої с е с ії Генеральної Асам блеї О О Н питання: 1) про визнання за поневоленим и країнам и, які входять у склад С Р С Р , с ату су, що відповідає їх д ій сн о м у стану к о л о н іа л ь н и х і залеж них тер и то ­ рій, що було б згідне зі ст. 73 ч. ХІ-ХІ І Статуту О О Н і Декляраци у віднош ен­ ні д о несам овряд них територій, з нал ож ениям і принципів м іж н а р о д н о го права і процедур м іж н а р о д н о го контролю ; 2) про примінення до них полож ень ст. VI і VII Статуту О р ган ізац ії. Ми закл и ка єм о держ ави-члени О О Н й надалі вимагати від Р а д ян сь ко ­ го С о ю зу нарешті здійснити Д е кл яр ац ію , прийняту 1 4 грудня 1 9 6 6 року, про надання незалеж ности к о л о н іа л ь н и м кр а їн а м і народам . З агрозу, яна нависла, не м о ж н а усунути бе з встановлення національ­

264

ної і д е р ж а в н о ї незалежности 5 0 -м іл ьй о н о во го у кр а їн с ь ко го народу, 8м ільйонового б іл о р усь ко го народу, 6 -м іл ь й о н о в о го ко р ін н о го населення Литви, Л атвії й Естонії, 1 5-м іл ьй о н о во го населення Кавказу, 6-м ільйонового тата рсько го народу і багатьох інших малих н ар о д ів Поволжя, С е ­ редньої Азії, П івн ічн о го Уралу і С ибіру. С ьо год н і р о сій сько - со вєтська ім перія сліпо веде л ю д ство в безод ню третьої світової війни. Ми, р азом з вами, хочем о не допустити до цього, оборонити мир, зберігти цивілізацію. І том у ми вв а ж а є м о наш им святим о б о в’я зко м ко н ечн о пе ре стер ігти:“ Н аш е сьогодні м ож е стати вашим завтра.Н аше звільнення — Гарантія ваших свобід, бе зпеки і м иру на землі! Політв’язні совєтсьного концтабору ч.Зб: Українці: Ю . Д з ю б а , А. Здоровий, І. Калинець, М. М а р т о в ич, Є. Пронюк, І Попадиченко, Г. Приходько, А. Сергієнно, М. Слободян. Вірмени: Н. Григорян, Е. Саркісян. Росіянин: В. Балаханов Євреї: С. Ґлузман, В. Зальмансон. Естонець: К. Мятик Татарин: К. Ісмагілов Нашаадреса:Учр. ВС 389/36, Кучино, Чусовсьного р-на,Пермская обл.РСФСР.

1 серпня 1 9 7 8 “

ЗА ГРОМАДЯНСТВО ЗСА УКРАЇНСЬКИМ ПОЛІТВ’ЯЗНЯМ! ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРОВІ УКРАЇНИ, ГОЛОВІ АН ТИ БО ЛЬШ ЕВИ Ц ЬКО ГО Б ЛЬ О КУ НАРОДІВ, ГОЛОВІ ЕВРОПЕЙСЬКОЇ РАДИ С В О Б О Д И , ПАНОВІ ЯРОСЛАВО ВІ СТЕЦЬКОВІ Ціль цього листа — порушити питання, що своєю суттю о хопл ю ю іь два аспекти гром адський і особистий. В пр о д о в ж останніх років досить значна кількість людей, зокре м а євреїв і росіян, отримали м ожливість виїхати з С С С Р . Тому, що більшість з них переваж но із середовищ а відкритої опози­ ції, яка не зваж аю чи на посилені репресії реж им у, інтенсивно зростала впрод овж останніх десятиріч, світова суспільна опінія дістала б езпосеред­ ньо повнокровніш у інформацію про суть тоталітаризму в цілому, його прак­ тику, положення о кре м ої особи й поневолення цілих народів. С віт о собл иво добре поінформований про стан с п р а в і гноблення є вр е їв в С С С Р . І це сприяло мобілізації світов ої гр о м а д с ь к о с т е засобів м асової інф ормації, урядів багатьох д е р ж а в для того, щоб протистояти насильству. В той ж е час українців се ре д тих, що в и їж д ж а ю т ь , майже н е ­ ма, власне — зо в сім нема. Є в цьому й позитивний фактор, б о н езн а чн а (у відсотнах д о населен­ ня), але національно висо н о св ід о м а частина населення запишається в У кр аїн і.

265

І все таки, на наш погляд активна причетність цієї частини унраїнців до національно-визвольного процесу, культури, науки принесла 6 У кр аїн і незрівнянно більшу ко ристь у кр аїн ах З аходу і в серед овищ і наш ої д іяспори. Ідеться пр о збереж ення людей, які не м ож уть уже працю вати н а У к р а їні. Охочих виїхати багато, але м ож ливостей виїхати нем а. У свід о м л ю ю чи складність ситуації (і щ об створити прецедент), В я ч е с ­ лав Ч о р н о в т , Валентин М о р о з і Іван Гель звернулися д о Президента З С А з проханням н а д а т и їм права гр ом а д ян ства цієї д е р ж а ви . Ми, д о р е ­ чі, політв’язні, і це ще більше ускл ад н ю є прийняте рішення, але єти сячі лю ­ дей “на в о л і“, які довгі роки перебуваю ть під безпощ адним ти с ко м К Ґ Б і, значить, у б е зза ко н н о м у полож енні. В цьом у полягає д р у го о с о б о в и й ас­ пект проблеми. Талановиті літератори, мистці, вчені, пере ж и ваю ть особисту трагедію , б о вони позбавлені м ож ливости працювати творчо . П риректи на б е з­ діяльність, убити талант — це більш витончений, але не менш ж ор сто ки й спо сіб винищ ення цінностей у кр а їн с ь ко ї культури. Приклади: О па н асо ві Заливасі - маляреві є в р о п е й с ь к о го маштабу не дозволили ані однієї пер­ сональної виставки. Талановиті поети — Л ін а К о сте н ко , Іго р Калинець не видали за десять р о ків на У кр а їн і ні однієї поетичної збірки. Іван Світличний — відомий літературознавець — до арешту коло десяти років був б е з­ робітним, не над рукував ж о д н о ї статті. М ихайло Горинь - талановитий психолог пр ац ю є нк ко ч е га р і за 1 2 р о ків також не видав ні однієї д р у ко ­ ваної п р а ц і.Є в ге н С в е р с т ю к — відомий укр аїн ський критик і психолог р е ­ пресований ще д о арешту, звільнений з роботи, і від то го часу — ні однієї д р уко ва но ї праці. Василь С т у с — один з кращ их наших поетів — і ні однієї кн и ж ки. В игн а н о з наукових установ учених Р. Кр и п'яке ви ча, М. Б райчевсь ко го . Я. Л о ш ке в и ча й інших, з о в с ім не др укую ть літературознавців В. Іванисенка, В. Г ориня, М . > Косіва, В. Бадзя, Р. К о га д с ь ко го . З а м о в к тала­ новитий п р о за їк Р. Кудлик і десятки тих, які відм овляю ться творити оди й панегірики партії й том у не появляються на сторінках газет і журналів. С п и с о к таких людей м о ж н а доповнити сотням и ім ен. Кож ний із нас вклю чається по-своєм у в процес творення у кр а їн с ь ко ї культури і відрод ж ення нації — н о в о ї хвилі руху за нашу свобод у. Хто ці люди? Д е щ о м ож е сказати ко р о тка біограф ічна довідна о д н о го з авторів цього листа... (В и п у с ка є м о з конспіративних причин. — Редакція) І з перш ого дня окупації м етодично р е п р е с о в а н о ко ж н о го члена нашоі' родини. М ене 16-річного хлопця, виключили зі школи за відмову вступити д о ко м со м о л у, а в 1 9 5 5 р. коли я сп р об ував стати студентом цинічно заявили: “ б а н д е р івсь ки м си н ка м нем а місця в с о в є тс ь ко м у вузі1! Завдяки зусиллям укр аїн ських патріотів м ені пощ астило вступити на вечірній відділ Ю р и д и ч н о го факультету, але К Ґ Б вж е не в и п уска є мене з поля с в о го зору. В 1 9 6 4 р. починаю ться цькування , за гр о зи згноїти в тюрмі. В 1 9 6 6 р. - перш ий арешт. В 1 9 7 2 р. за активну участь у національ­ ному від р од ж е н н і ареш тований другий раз і засуд ж ений на 15 р о ків п о з ­ бавлення волі. Тепер перебуваю в одном у з таботів о со б л и во го реж им у, щ о в перекладі на зрозум ілу м ову озн а ча є ка тор ж ну тю р м у".

266

З н аведеного ряду ф актів м о ж н а бачити, що в ум овах тотального сте­ ження і сваволі К Ґ Б бути ко р и сн и м для У кр а їн и на У кр аїн і нем ож ливо. С аме том у ми зве рта єм о ся д о В ас, пане П р е м ’єре, з проханням с кр іп и ­ ти своєю авторитетною р еко м е н д а ц ією , а та ко ж силою впливу зо р га н і­ зованої укр а їн с ько ї д іяспо р и наші заяви на ім 'я П резидента З'єднаних Стейтів А м е р и ки про надання нам гр ом а д ян ства в тій кр а їн і. Ми ще раз зве рта єм о Ваш у увагу на те, щ о йдеться не про поодинокі випадки. Н авед е н і факти про життя к о ж н о го з нас лише ілюстрації, р о з­ криття яких уже з а гр о ж у є позбавленням свободи. Але на У кр а їн і з аналогічним и біограф іям и живуть тисячі людей, при­ речених на творчу смерть. Р е пр е сії за переконання і творення духових цінностей буваю ть різні: концтабір, заб ор он а писати й малювати, конф іскація ств о р е н о го і т.п. М е ­ тоди різном анітні, а завдання одне - знищити укр аїн ськуд ухов ість. слідують підписи українських політичних в-язнів.

П ІД П ІЛ Ь Н А Л И С Т ІВ К А З У К Р А ЇН И “У к р а їн ц і і У к р а їн к и ! Н а ш а славн а м олодь! Д о р о гі др узі!

3 2 5 р о к ів наш ого поневолення М осквою не викинули з наш их душ б а ­ ж а н н я ж ит и і п рацю ват и н а вільн ій У країн ській зем л і. К р а щ і з нас віддаю т ь свою волю і ж ит т я за те, щоб наші нащ адки були господаря­ м и на зем л і наш их славет них предків. Н е пош кодуймо своїх зусиль для того, щоб У к р а їн а була незалеж ною, дем ократ ичною , духовно багат ою , м а т ер ія л ьн о забезпеченою, сам ос­ т ійною держ авою . Д о м а га й м о с я , щоб кож ній укр а їн ській родині була забезпечена м о ж ­ ливіст ь свобідно і без обмеж ень корист уват ися гром адянським и, соц ія льн и м и і політ ичним и п р а ва м и . Б о р ім о с я за те, щоб У к р а їн а щедро і гостинно м о гл а прийняти в се­ бе гром адя н у с іх країн світ у, а ї ї гр о м а дя н и м огли відвідуват и країни на всіх конт инент ах. Г ет ь за л ізн у заслону! У к р а їн сь к а м о л о д ь !В и в ч а й історію рідного краю і ж ит т єписи його героїв, об’єднуй свої зусилля з т и м и колам и, що борют ься за сам ост ій­ н іст ь. Б орони р ід н е слово, відстоюй права лю дини т а свого народу! У к р а їн с ь к і спорт смени! Д о м а га й т е с ь сам ост ійних виступів на м іж народних зм а га н н я х , вищ е п ід н есеш спортивну славу У країн и і ц и м сповіст имо народам сві­ ту про велич ук р а їн ськ о ї н а ц ії та ї ї пот енціяльні м ож ли вост і.

1979 рік.

267

SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSs

3. КРАСІВСЬКИЙ НА ВОЛІ.

ВІН НЕЗЛАМНИЙ

SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS

В “ Інф орм аційном у бю летені11 ч.1 2 Р обочої ко м іс ії з питань використування психіятрії для політичних цілей, щ о б у в опублікований в ж о в т н і 1 9 7 8 як один із прикладів т а ко го використовування психіятрії приводиться д о ­ ля у кр а їн с ь ко го політв’язня З ін о вія К р а с ів с ь ко го . Це трагічна доля, не тільки його, але усієї його рсдини, проте во н а свідчить во д н оча с п р о т е , яких незламних борців за національні права м ає с ього д н і У кр а їн а .

Зіновій Красівський народився 12 листопада 1 9 2 9 р. в селі Витвиці Д о л и н с ь ко го району в Зах. У кр а їн і. Й о го брат, член визвольного руху О У Н , загинув 12 лю того 1 9 4 5 р. в боротьбі з больш евицьким о ку ­ пантом. Т о го ж року арештували д р у го го йо го брата Ярослава, що був та ко ж учасн и ко м у кр а їн с ь ко го р ези стан су й засудили до 2 0 р о ків у в'я з­ нення в концтаборах. Я ро сл а в К р а сів сь ки й до 1 9 5 7 року був у ко н цта бо ­ рах Н орильська, а потім йо го переселили до Ка ра ґан д и на “ вічне п о с е ­ л ення1', де він до сьо год ні ж иве. Після “ звільнення11 У кр а їн и з-під н ім е ц ь ко ї окупації, р озго рн увся в на­ ц ій батьківщ ині м асовий терор, вивози, арешти, больш евики за всяку ціну якнайш видш е хотіли знищити укр аїн ський резистанс. В той час, в 1 9 4 5 р. опиняється на засланні й ціла родина К р а сівсь ки х, в том у й молодший З і­ новій. Проте, 1 9 4 7 Зіновій К р а сів сь ки й утіка є з заслання і до 1 9 4 9 р. пе­ реховується. Т о го ж року йо го ловлять і в березні засудж ую ть д о п’ятьох р о ків концтаборів.

1953 р. Зіновія К р а сів сь ко го звільняють на підставі амнестії й , як його брата Ярослава, відправляють на “довічне заслання11 до Караґанди. Там він пр а ц ю є у шахті, де й о го в а ж ко поранено. Зіновія визнаю ть інвалідом д р уго ї групи та дозволяю ть йому повернути на У кр а їн у. В 1 9 5 6 р. З іновій К р а сів сь ки й навчається у Л ь в ів с ь ко м у університеті. Проте, через три р оки його ареш тують за “ антисовєтську діяльність нац іо ­ налістичного характеру11 і виклю чаю ть з університету. Ареш т відбувся під

268

час перебування в К а ра ган д і, мабуть він їзд и в туди відвідати с в о го брата. Проте слідства в й о го спр аві не закінчили ч е р е з заворуш ення в Т ем ір тау, під час яких К р а с ів с ь ко м у вдається заховатися і втекти в Україну. В 1 9 6 2 р .К р а с ів с ь к о го поновили на університеті й він склав усі іспити та о д ер ж ав диплом того ж таки року. *• Проте, ні арешти, ні заслання, ні переслідування не зломили Зіновія К р а с ів с ь ко го . Він і далі б ере активну участь у визвольній боротьбі, стає членом Українського Національного Фронту й видає ж урнал цієї о рганізації “Воля й Батьківщина" разом з гр упою однодумців. 1 9 6 6 року він пише історичний роман про козаччину, який підготовляють до д р уку у Л ь в ів с ь ко м у видавництві (“Б айда " — П рим . ред.). Але 1 9 6 7 р. після розкриття підпільної діяльности У Н Ф , Зіновія К р а с ів ­ с ь к о го та вісьм ох інших членів цієї о рганізації судять у ж овтні 1 9 6 7 р. й він о трим ує 12 ронів ув'язнення (п’ять р о ків у тю р м і та с ім р оків концтабору) і п’ять р о ків заслання. У В л адім ірській тю рм і, куди йо го спрям овую ть, він бере участь у голод івка х та протестних акціях політв'язнів. Там ж е К р а сівсь ки й пише цикл вірш ів “Невільницькі плачі“ Ці вірші у нього 1 9 7 2 р. конф іскують, як танож і протест політв'язнів, ним підписаний, і починають нову “крим інальну“ спр а ву проти нього. К р асівський відмовляється складати зізнаня і тоді його спрямували на “експертизу" до горе звісн ого Інституту їм. С е р ­ б с ь ко го в М оскві. Я к і м о ж н а було сподіватися, там К р а с ів с ь ко го й визнаю ть “ параноїдним ш и зо ф ре н іком " і в зв ’я зку з тим — н еосуд ним . Н а цій підставі в серпні 1 9 7 2 р. В л а д ім ір сь ки й обласний суд постановив скасувати раніше вине­ сений в и р о к проти К р а с ів с ь ко го й скерувати йо го на прим усове лікуван­ ня д о п сих олі карні.

15 ж овтня 1 9 7 2 р. К р а сів сь :;о го перевозять до С м о л е н с ь ко ї спецлікарні, де він пробув до 1 9 7 6 року. П ротягом перших трьох р о ків й о го щ о­ д е н н о “лікували1' невтролептикам и і, мабуть у зв ’язку з цим К р асівський захвор ів 9 травня 1 9 7 5 р. на важ кий серцевий інфарнт. Проте його й далі “лікували11 протягом трьох м ісяців від “ шизоф ренії", правда інш им лікаре гв о м — пропазином , й наслідком то го Кр а сівсь ки й дістав другий інфаркт. Щ о й н о тоді перестали лікувати й о го невролептикам и. Після того пройш ла над ним ч е р го в а “л іка рська ко м іс ія ", яка с ке р ув а ­ ла К р а сів сь ко го до Л ьвівської обласної психіятричної лікарні загального типу. Проте К р а с ів с ь ко го , не заваж аю чи на судову постанову, трим аю ть у Л ь в ів с ь кій психолікарні всь о го тіл ьки шість м ісяців, (там він ко ри стув ав­ ся відносними полегш ам и — листування, побачення, м інім альне лікування з м етою поправити й о го з д о р о в ’я) й п е р е в о зя ть д о Б е р е ж н и ц ь ко ї район­ ної психіятричної лікарні С тр и й с ь ко го району. Т ам , забороняють йому листуватися, а побачення обмежили тільки до рідних. Проте в се р пн і 1 9 7 7 р. й о го перевозять назад д о Л ь в ів с ь ко ї лікарні. В квітні 1 9 7 8 р. л іка р сь ка ко м ісія цієї психіятричної лікарні почата захо­ ди, щоб зняти з н ьо го п р им усо ве лікування й 6 липня це сталося на о с н о в 1

269

РЕЗОЛЮ ЦІЇ, ПРИВІТИ І П ОСТАНОВИ XI СВІТОВОГО КОНГРЕСУ CVM (продовження з ч. 4/147)

ПОСТАНОВИ КОМІСІЇ ОРГАН ІЗАЦІЙ НО Ї І Ч Л Е Н С Т В А 1. — Спілка Української Молоді є організацією, як а провадить свою ді­ яльність згідно з принятою конгресам и програмою, статутом та кож ночасн и м и постановами і н а п р я м н и м и своїх керівних органів. Через то­ тожність ідейних заложень, Спілка У країнської Молоді входить в си ­ стему Організацій Українського Визвольного ф р о н т у як р івно рядн и й член, сп івпрацю є та коор д и нує свою дію з ін ш и м и організаціями на цьому ф орумі. Маючи особливо важ ливе завд ан ня — виховання д о рос­ таючого молодого покоління в українському націо н ал ьн ом у дусі, вона мусить мати до розп орядим ости велику кількість високоякісного член­ ства, матеріяльні засоби та всесторонню п іддерж ку Організацій У кра­ їнського Визвольного ф ро н ту в першу чергу та загалу української спіль­ ноти.

2. — Членство Спілки Української Молоді в основному поділяється на три стяги: 1/Ю н ац тво /к а н д и д а т и в члени СУМ / від 6-18 років життя; 2 / Д р у ж и н н и к и /дійсні члени СУМ/ —від 19 до 35 років ж иття і сен ьй о ­ ри / дійсні члени СУМ / від 36-го року життя, Для ю н ац тва СУМ — права і обов’язки, організаційну структуру і ви­ ховну програму визначує “П р ави л ьн и к Ю н ац тв а СУМ“, затв ер д ж е н и й VI-им Конгресом СУМ 1958 року. Права й об ов’я зк и Д ру ж и н н и ків і Сеньйорів визначує Статут СУМ. ф о р м и і методи праці Д ру ж и нн и ків і Сеньйорів уточнюють п рав и л ь н и ­ ки дотичних стягів.

3. — Комісія організаційна і членства ще раз стверджує, що ко ж ни й член СУМ — Д руж и нн и ки і Сеньйори — зобов’язані належ ати до одного з осе­ редків на терені їхнього постійного замешкання, брати активну участь в праці Осередку, сповняти свої членські обов’язки і повинності, а відтак щ ойно в інших складових частинах, напр. Дружинах, ланках, мистецьких, спотових і інших гуртках.

4. — Комісія стверджує, щ о п роект П р а в и л ь н и к а Д р уж и н СУМ в и д а­ н ий Центральною У правою СУМ н а тимчасовій базі є дал ьш е актуаль­ ний в ідейно-програмовій частині, о д н ак треб а перевести ревізію його інших частин т а пристосування до сучасних вим ог і потреб.

5. —Беручи до уваги п ови щ е ствердж ення, Комісія орган ізац ійн а і ч лен ­ ства пропонує наступні поправки до теперішнього проекту “Правильни­ ка Д руж ин СУМ“: ^ п о с т а н о в и В л а д ім ір с ь ко го о б л а сн о го суду.

17 липня К р а с ів с ь к о го виписую ть з лікарні й ставлять під д и с п а н с е р ­ ний нагляд р а й о н н о го психіятра в місті М ор ш и н .З т о го часу З іновій К р а ­ сівсь ки й зі знівече ним з д о р о в ’я м і з д в о м а се рце ви м и ударами ж иве в Моршині як інвалід. Проте, під час цієї мартирології — не зваж аю чи на всі ці суворі й нелю дські переслідування — З ін о вій К р а с ів с ь ки й залишився незл ам ний,

270

а/ Змінити назву із “П р а ви л ьн и ка Д ружин СУМ" н а “П равильник Дру­ ж и н н и ків СУМ“. б/ Всі д р у ж и н н и к и в д ан ом у Осередку творять відділ Дружинників, який очолює К ерівни к Відділу та як и й з ф ункції входить в склад Управи Осередку. К ер ів н и ка Відділу Д р уж и нн и ків вибирається на загальних сходинах д руж и нн и ків. в / Д руж и нн и ки , які баж аю ть п родовж увати самовиховну і виш кільну працю в спеціяльній ділянці, можуть творити д р уж и ни по даній сгіеціяльносі, як передбачено в “Проекті П р ави л ьн и ка Дружин", г/ У випадках, коли гуртування д р у ж и н н и к ів в д руж и нах по спеціяльностях виявилося б нездійсним е, д р у ж и н н и к и в осередку можуть д іл и ­ тися н а ланки, в яких мали б провод и ти самовиш кільну працю за окре­ мим гіляном узгідненим із керівн и ком Відділу д руж инників, ґ/ Я кщ о заіснує потреба і реальні можливості, д р у ж и н н и к и можуть тво­ рити спеціялізовані міжосередкові друж и ни , але тільки за апробатою Крайової У прави СУМ. д / Д р у ж и н и і л ан к и є інтегральними ч астинам и Відділу Д ружиників при Осередку, а т и м сам и м і Осередку. Не м ож е бути член д р уж и ни чи Л ан ки , не будучи членом Осередку, е / В К райовій Управі працю всіх д руж и нн и ків, спеціялізованих Дру­ ж и н ланок і м іж осеред кови х друж и н коорди нує і унагірямлює К р а ­ й овий Стяговий Д руж и нн и ків. В Центральній Управі унапрямлюють працю д р у ж и н н и ків Стяговий Д руж инників, або відповідний референт. є / Для редакційного оф орм лення проекту Правильника Дружинників Світовий Конгрес н а пропозицію К омісії О рганізаційної і Ч лен ­ ства по кл ик ає Комісію в складі: Василь Б ’єнь, А. Дзюбанівський, Тарас Татарин, М ирон Татарин, о. Роман Мірчук і Р ом ан Зварич. ж / Комісія по узгідненні Проекту П р а ви л ьн и ка Д р у ж и нн и ків СУМ, розіш ле його К р ай о в и м У правам через Ц ентральну Управу для завваг і опіній. Остаточне схвалення “П рави л ьн и ка Д руж и нн и ків СУМ" переведе Центральна Управа н а черговому засіданні Цен­ тральних Органів СУМ.

6. —К омісія пропонує, щ оби в бігу каденції підготовити так ож д о к л ад ­ н іш и й проект п р ав и л ь н и к а для сеньйорів. Для цього Ц ентральна У пра­ ва покличе окрему Комісію.

7. — Комісія пропонує, щоб остаточно впровади ти в ж иття н адаван ня ступенів за к ри теріям и спеціялізації, як це передбачено в проекті п ра­ ви л ь н и к а д руж и н. Р ів н ож пропонує, щ оби Ц ентральн а В иховна Рада СУМ зревідувала іспитові вимоги для всіх ступенів.

8. — Комісія пропонує, щоб при КУ і Управах Осередків були окремі ре­ ф е р е н т и суспільно-політичного виш колу членства.

9 . — З а п р о п о н о в а н а ревізія П р а ви л ьн и ка Д р уж и н повищ ою Комісією, має бути затв ер д ж е н а н а й б л и ж ч и м пленумом Ц ентральних Органів СУМ, а Ц ентр альн а У права п одбає про його видання.

10. — Комісія організаційна і членства стверджує, щ о о д н и м із членсь­ ки х обов’язків як д р у ж и н н и к ів так і сеньйорів є передплачувати, ч ита­

271

ти та ф ін ан сов о піддержувати ж урн ал “Авангард", щ о є органом Ц е н ­ тральної Управ и СУМ.

ПОСТАНОВИ В И ДА ВН И ЧО -ІН Ф ОР М АЦ ІЙ Н ОЇ І З О В Н ІШ Н Ь О Ї ДІЯЛЬНОСТИ Комісія в и д ав н и ч о -ін ф о р м ац ій н а і зовніш ньої діяльности, розгля­ нувши питання сумівських видань, ін ф о р м а ц ії внутрішньо-організаційної та зовніш ньої діяльности, п р и й ш л а д о н аступ н их стверджень: 1.— Сумівські періодики “Крилаті" й “А в ан ґар д “в в а ж а т и я к необхідні пресові органи Спілки У країнської Молоді і як конечні засоби до в и ­ ховної і виш кільної праці.

2. — Інші сумівські видання, як Бібліотеки: Дитяча, Ю н а ц ь к а і Р о д и н н а вважати як необхідний д о п о м іж н и й засіб в багатогранній праці Спіл­ ки.

3. — Вишкільні матеріяли в формі “З а п и со к В и х о в н и к а“ та випуски ІСПО є черговим осягом видавничої діяльности СУМ, що відп овідає су­ часним потребам СУМ н а даному етапі праці.

4. —В и д ав н и ц тв о СУМ знаходиться в кри ти чн о м у стані через н адм ірне зад о вж ен н я Осередків СУМ: індивідуальних відборців “Авангарду" й “К рилатих" т а ін ш и х видань. Цей стан вимагає негайної ревізії системи сплат та упорядкування н а майбутнє.

5. — Внутрішня Інформація в СУМ в формі “Н аш и х Справ" та обіжників і Інструкцій є основою для справного ф у н кц іо н ув ан н я цілої мережі

сум.

6. — Ін ф орм ація про діяльність і п роблем и СУМ та ш и р ен н я ідей СУМ серед українського суспільства вимагає зм іц н е н н я ін ф о р м ац ій н о ї ме­ режі і засобів її п ош ирення.

4. — Ін ф орм ац ія в чужому зовніш ньом у світі вимагає виш колу молодих журналістів спосібних аналізувати й п ередавати вістки в чужому оточенні і через мас-медія. / В тому включається тако ж слідкування і збирання вісток про Україну в чужій пресі й публіцистиці і відповідну на це реакцію ./ 5. — Пропагування української справи в чужому світі під цю пору н а й ­ краще здійсню вати в п ло щ ин і захисту людських та нац іон альн их прав. Н а основі повищ их ствердж ень Комісія в и д ав н и ч о -ін ф о р м ац ій ­ н а і зовніш ньої діяльности пропон ує Конгресові СУМ наступні поста нови і резолюції.: 1/ П родовж увати випуск “К р и л а ти х 11 і “Авангарду" в до те­ перішній періодичності та форм і, дбаю чи про своєчасність випуску покращ ан ня змісту і п р и д б ан н я ш и рш ого кола співробітників.

2 / “Крилаті" зробити од н и м з засобів патріотичного, м о­ рально-етичного і естетичного виховання юнацтва, як допоміжнього ч и н н и к а в руках самого юнацтва, але так ож батьків і виховників. Ж у р н а л має бути постійною лекту­ рою ю н ац тва в родині, а т а к о ж обговорюваний н а сходи-

272

нах, ато м у обов’язк о ви й для кож ного ю н ака і юначки.

V “А в а н г а р д 1як пресовий орган для дійсного членства має бути виразником сумівської думки і формую чим світоглядовим чи н н и к о м . К о ж н и й член зобов’яза н и й його передпла­ чувати і читати а так о ж пош ирю вати між поза-сумівською молоддю.

4 / Для забезпечення випуску "Крилатих" і “Авангарду" по­ трібно: а —зліквідувати всі дотеперішні заборгування д овж ників і ствоти міцний ф о н д при допомозі пресфонду, як збірков и м и щ орічним и акціями так принагідними збірками, б —З м іц н и т и мережу реф ерен тів сумівських видань по всіх осередках і довести пош и рен ня журналів д о 60 % членсько­ го стану. в — Осередкові р еф ер ен ти сумівських видань і Управи О се­ редків є відповідальні за збір передплат і задовж ен ь на терені їхньої дії та за своєчасні розчислення. г — ІІри КУ СУМ мають бути Крайові реф ер ен ти видань СУМ через яких мають відбуватися розчислення сумівсь ки х видань, щомісячні звітування й розчислення до В-ва ІДУ СУМ. ґ — Допускається можливість вибору О середкам безпосе­ редніх розчислень до В-ва, або через референтів К у. д — Там, де з якихсь причин не м о ж н а стягнути задовжень від н есовісних д о вж н и ків — покрити зад ов ж сн н я із влаш ­ товуваних імпрез. е — З а кольпортаж у гіеріодиків О середки розчисляються до місяця від о д е р ж а н н я ,а заінш і видання лоЧ-ох місяців, 6. Інші сумівські в и д ан н я мають відповідати виховно-виш кільним по­ требам я к так о ж бути суспільно-корисними. При тому вони мають бути д ох о д о в и м и для покриття частини загальних витрат В и д а в н и ц г в а .В и ­ д ав н и ц т в о вклю чно з п р е с ф о н д с м має себе бю дж етово покривати.

7. Для видавничого пляну інш их ьидань; ЦУ СУМ покликаєтрьохчленну видавничу комісію.

8. Для контакту з КУ і з осередками, ЦУ СУМ п о ви н н а користуватися д отеп еріш н ьою практикою обіж ників /в міру п о тр еб и / і періодично при помочі “Н а ш и х Справ".

9. П ерш очерговими в ид ан н ям и крім періодиків мають бути вишкільні м аїер ія л и д о іспитів молодшого і старшого ю н ац тва а так о ж випуск ІСГІО.

10. ЦУ СУ М через КУ подбає про організацію мережі сумівських кор ес­ п о нд ен тів для обслуги сумівських і несумівських період иків. Де це мо­ ж ливе, організувати в и ш к о л и таких кореспондентів.

11. ЦУ і КУ СУМ мають зорганізувати Сумівську Пресову Службу для передачі сумівських Ін ф орм ац ій д о української і чужої преси та інших мас-ме дій.

273

Аскольд Лозинський

НАЦІЯ, МОЛОДЬ, БОРОТЬБА. Ідеалістичні первні, що від найдавніш их ч а с ів гл и б око занорінилися в духовості у кр а їн с ь ко го народу, увійшли в о сно ву ідеалістичного світогл я­ ду о сно во пол ож н иків, крайових та е м іґр ац ій н и х о р га н іза тор ів, яких цен­ тральною ідеєю була і є ідея Нації, а саме її незалежність і свобідний розви­ ток її сил і вартости в правно-політичній орга н іза ції званій д е рж а вою . Тіль­ ки держ ава мож е забезпечити свободу й справедливість ножній людині в рамцях загального д о бр а нації, що є о сн о в н и м і н епо р уш н и м за ко н о м усього суспільно го життя. Д е р ж а в а є д о б р о м цілої нації, всіх її поколінь, “ж ивих , мертвих і н е н а ро д ж ен их1', зв'-язаних спільністю походж ення, м о ­ ви, історії, культури, території і зм агань. В словах О леся Б е р д н и ка :

“Людина і Н ація — невіддільні Людини поза народом нема. Мова, людський образ, традиції, культура, почуття, перспекти­ ви зростання духу, спадкоємність вірності, мужності, іспиту ду­ ху - все це і багато іншого дає Людині

Наиін народ, плем’я.

Поза Народом нема шляху Буття для Людини. Отже , з пов­ ним правом мож на збагнути Н ацію, Народ, як Ж ивого Бога, як проявлену М атір. Тому, зрада Народові - є зрада самого Д уха Бутт я. “ Том у, в стані д ухо во го поневолення у кр а їн с ь ко ї людини, та політич­ н ого поневолення укр а їн сь ко ї нації , начальним постулятом в ідеальном у — це встановлення С вятої У кр аїн и — У кр а їн с ь к о ї Д ухо во ї Р еспубліки, а в практичному, це створення У кр а їн с ь к о ї С а м о с тій н о ї С о б о р н о ї Д е р ж а в и . О б о в 'я з ко м ко ж н о ї лю дини у кр а їн с ь ко ї кр о в и , н еза л е ж н о від того, чи во­ на м а є д р у гу прибрану батьківщ ину, чи н і , є с л у ж и ти у кр а їн с ь кій нації, зо­ кр е м а коли во н а зм агається за с в о є існування і за волю в боротьбі проти найгірш ого во ро га в сь о го людства. Цитуючи “К н и ги Б уття“ — О леся Б е р ­ дника:

“Свята Україна, враховуючи історичну ситуацію, переступае політично-економічні обмеження і виходить на простір все­ світньої дії. Свят а Україна клине до себе всі творчі сили М атері Н а ц ії для створення Нового Духовного Народу... Викладаємо тут передумови народження Свят ої України або Української Духовної Республіки... Та найголовніша всеціль — трансформа­ ція і визволення Національного Ж ит т я від диктатури держав і імперіялістичних ф орм ацій.“ Н ац іонал ьно-виховна організація С У М створен а у кр а їн с ь ки м и патріотам и-ре во лю ц іон е ра м и в 1 9 2 5 році на С хідних Землях У кр аїн и стрем іла допом огти с в о є м у народові здобути са м о стій н ість та заверш ити волю народнього духу встановленням гео-пол ітичної с а м о стій н о ї со б о р н о ї держ ави. Революційний ідеалізм захопив молодих студентів-сумівців на Східніх Зем лях У кр а їн и , а на Західніх р е в о л ю ц іо н е р ів У В О ,О У Н і УГІА Р осійський ком уністичний р е ж и м н ам а гав ся знищ ити націоналістичний

274

jy x С У М та здавалося д о ко н а в с в о є стремління виареш туванням та су­ д о ви м пр оц есо м над м олодим и сум івцям и в 19 3 0 -о м у році. Але дух Павлуш кова не загинув, а п р оісн ува в до кінця с о р о ко ви х років, коли обста­ вини дали йом у знов зм о гу виявитися. В словах Наталії Павлуш кової, сестри о сн о в н о п о л о ж н и ка С У М .

“Леґенди про героїв давнини дійшли аж до наших часів і Про­ метей, прикутий до скелі велетень став символом кожної уя р ­ мленої нації, якої вогонь принесений ним на землю, став симво­ лом людського духа, людського прагнення волі. Організації' “Спілки Визволення. України" й “Спіш и Україн­ ської Молоді" були і е доказом того, що Прометеїв вогонь любови оо волі, до свого народу е невгасимий, навіть і в задушливому, цілком ізольованому просторі України, в умовинах тотального поневолення йнайжорстокішого терору московсько-комуністичних тиранів. Герої минулої визвольної боротьби, герої С В У й СУ М були і е тим серцем Прометея нації, що воноі сьогоддніб’ється на нашій Батьківщ ині і на чужині. Вони живуть і будуть жити у вільно­ му відродженні їхніх ідей, в діях їхніх ідейних спадкоємців “ . С піл ка У кр а їн с ь к о ї М олоді на чужині, як суспільно-політична і ви хо в­ на організація, є одн ою з передових ланок національної спільноти, що зм а га є до р озвитку духових і матеріяльних вартостей всієї нації, д о здій­ снення ЇЇ ідеалів, вщ іпленням національно-патріотичного духу в серце молоді, що знаходиться по за м еж а м и су б ’єкту її лю бови. Будучи по своїй ґенезі і по с в о й о м у п е р е ва ж н о м у членськом у складі націоналістичною та глибше відчуваю чи і кращ е р озум ію чи потреби Батьківщ ини, С У М , с в о ї­ ми ідейно-політичними залож енням и, принциповою поставою та нац іо­ нально-політичним вихованням нових кадрів, постійно здобуває д о в ір ’я і моральну та матеріяльну підтрим ку щ ораз то ширших кіл наш ої патріотич­ ної спільноти в д ія сп о р і, тим с а м и м скр іпл ю ю ч и за залізною заслоною другий фронт боротьби укр аїн ського народу за національну свободу і д е р ж а в н у незалеж ність проти м оско в сько -б о л ьш е в и ц ь ко го по не во л ю ва ­ ча. Н а рідних Землях, укр а їн ський народ стоїть у бе зпосе р едній боротьбі з во ро го м , віддаю чи у ж ер тву нації своїх найнращ их синів та д о чо к і сво ю кр ов . П озбавлений в с я к о ї свободи і конечних засобів, нарід в У кр аїн і не має с п р о м о ж н о с ти св о б ід н о виявляти св о ю волю і розгорнути боротьбу на всіх фронтах. У кр а їн с ь ка дія спора, а передусім національно-політична діяспора, сп івчува ю чи потребам нації і обставинам у батьківщ ині, в и к о ­ ристовую чи усі с п р о м о ж н о с т і на чужині, яких н е м а є нарід на власній зе м ­ лі, о собл иво з о б о в ’язана ужити всю е н е р гію і вс ім а силами працювати у всіх ділянках, р о зго рта ю чи визвольно-політичну діяльність. І мабуть, найва ж ніш ою д ілянко ю з усіх — це ділянка виховання молодих націоналістів — патріотів, щ о нестимуть см о л о скип визвольної боротьби для майбутніх поколінь. Ідейна зім кн ен ість у кр а їн сь ко ї нації в кр а ю і за ко р д о н о м с к р і­ пити сили народу, загострить чуйність на небезпечні затії ворога, піднесе мораль падаю чих духом, збільшить наснагу д о дальшої боротьби та поси-

лить віру в перем огу. І якраз зб е ре ж ен н я у кр а їн с ь ко ї національної духовости через виховання національно-політичної зрілої молоді - це н а й ­ важливіше з усіх наших завдань на чужині. І том у С піл ка У кр а їн сь ко ї М олоді - це найваж ливіш а о рганізація з усіх організацій У кр а їн с ь к о го В извольного Ф ронту. У спіхи та невдачі наш ої Спілки, це успіхи й невдачі цілого у кр а їн с ь ко го в и зв ол ьн ого руху в д іяспо р і.О тж е ж, праця С У М заслуговує на заінтересування в с ім а провідним и членами О У В Ф та рівн очасн о і в и м а га є д о п о м о ги від усіх членів — чи пр и ­ хильників. Власне, у напрямі виховання національно й політично зрілої молоді, С пілка У кр а їн с ь ко ї Молоді, мабуть, перш а і о д и н о ка м ол од е ча о р га н іза ­ ція, що виготовила пр о гр а м у виховання на політичній базі н овітньої істо­ рії, легенд ге р о їв та сучасних писаннях. Н а жаль, д ругі м олодечі о р га н іза ­ ції задовольнилися виховною п р о гр а м о ю “ п и са н о к та в и ш и в о к11, що д о ­ пр ова дж ує не д о політичної зрілости, а радш е д о асим іляц ії та вирощ уван­ ня нової Генерації ам ериканців, німців, французів, і т.п., що м ож л и во к о ­ лись в майбутньому признаватимуться д о у к р а їн с ь к о го походж ення. Тільки політичне виховання зм о ж е стрим ати те м п о а с и м іл яц ійн о го процесу, який зазіхає не тільки на молоду Генерацію але й т а к о ж на т.зв. “ патріотів — скитальців старої Ге не р ації11. Н а жаль, д р угі орга н іза ції О У В Ф занедбую ть політичне виховання с в о їх членів і спо д іваю ться, що С У М зробить чуда у вихованню молоді, тоді, коли батьки тої м олоді з р о ­ билися багатими “ а м е р ика н ц я м и 11та згадую ть про У кр а їн у тільки при чар­ ці чи після панахиди. Є й такі члени О У В Ф , що вим а гаю ть д о б р е ви хо ва ­ ної “б а н д е р ів с ь ко ї11 молоді в С У М , коли са м і посилаю ть сво їх дітей д о ін­ ших молодечих організацій. Олесь Б ер д н ик, відом ий поет і письм енник, дуж е влучно сх а р а кте ­ ризував сучасну укр а їн ську спільноту в д ія с п о р і:

“Що для тебе Україна, брате? Плин Д ніпра чи степова могила, Чи затишна материнська хата, Чи небесна чайка білокрила? Глянь. Дніпрові спинено потоки Материнська хата догинае, А могилу проковтнули роки Чайка закривавлена конає... Що для тебе Україна сину? Д авн я Січ і буряні походи, Чи багряна рута біля тину, Чи дівоча чорноока врода? Січ пропала. М аєм о січкарню, А походи нині - лиш в буфети Д іви в буцигарнях , перукарнях Грають в карти, смалять сиґарети... Я к засіли браття біля чари Від Богдана аж до Петра,

То хай сунуть на Вкраїну хмари — їм від самогонки встати не пора! Гоп, м ої гречаники, Гоп, м о ї любі Н ам аби дешеве пиво І тараню в зуби. І хай усе загине До щенту, до ноги Беріть собі Україну Віддайте пироги. Ой чула,чула. , чула, Ой чула, чула ти? Грошей товсти банбула — І знай собі свисти!“ О тж е ж, щоби запобігти такій ситуації, був створений С У М на чужині. Щ о б и зрозум іти вагу С У М , треба хоч ко р о тко застановитися над нац іо­ нальним вихованням , чи радше над ко нечн істю такого виховання. М оло­ да людина, яка ніколи не одерж ала національного виховання, чи політич­ н о го унапрям лення ні вдом а, ні в молодечій організації, вступає у всяку асим іляцію . Ч асто під впл ивом чужих, пе ре ва ж н о лівих середовищ , навіть битий н ауковец ь пр ийм а є чужі ідеї, які йом у видаю ться гум анним и. О ч е ­ видно, “лібералізм " в пр авд ивом у значінню того с л о в а є дуж е популярний в колах молодих інтелектуалів і, зрозум іло, він д о м ін ує в умах молоді. За.іалений тими лівими течіями, молодий український студент починає во ю ­ вати з усім а “естабліш м ента м и11, до я ко го нібито входить і український на чужині з й о го національними ідеями. В уяві, націоналізм п е ре твор ю ­ ється в фашизм, бо а м е р икан ський та західньо-европейський лібералізл/ дуж е часто нічим не відрізняється від со в є тс ь ко го суто-соціялізм у 3 Йогс пропаґандивним павутинням. У кр а їн с ь ка визвольна с пр ава його не об­ ходить, бо уся й о го е нергія зайнята боротьб ою проти ‘ б у р ж у а зн о го 11 ка пітапістичного викор истовуван н я людей, що під впливом цього лібераліз­ му, пе р е тво р ю є ть ся в с в о го рода м есіянізм . З д р у го го боку, інші, що позбавлені національного виховання вд ом а чи в молодечих організаціях, не стаю ть покровителям и я ко го с ь м іж н а р о д ­ н о го м есіян ізм у, а радше, стаю ть цілковито апатичними д о у кр а їн с ь ко с т и . В они захоплю ю ться цим по-суті чужим укр а їн ській духовості стилем ж ит­ тя та перебираю ть йо го гедоністичну плятформу. Власне, у п о б о р ю ва н н ю вищ е-представленого, є великі заслуги С У М . Все ж таки, політичне виховання мусить починатися вдом а, бо молодеча організація виховним и сходинам и раз у тиж день чи навіть три-тижневими виховними таборами, не всилі протиставитись не лише постійному чужому довкіллю в я ко м у знаходиться молода людина, але й також , на жаль, засим ільованій атмосф ері р ід но го дому. І тому, ми в и м а га є м о д о п о м о ги від других організацій, а го л ов но від батьків, які служать прикладом для своїх дітей. Н а жаль, політичні еміґранти-скитальці, що залишили позаду Рідні Землі, залишили та ко ж позаду ідеалістичний світогляд р еволю ціоне­ рів патріотів та прийняли усі матеріялістичні амбіції своїх нових земляків.

277

Ш в и д ш и м тем по м вони почали переносити с в о ї новоздобуті маєтки з т . зв. українських ґет на чуж і периф ерії, де у кр а їн ств о з о в с ім не знане та де процес асиміляції значно приспіш ений. Д ругі, хоч не розвиваю ться ф інансово так ш вид ко як попередні, і том у лишаються при своїх старих поселеннях, чи ґетах, все ж таки попадають в павутиння телевізії, алькоголю , тощ о. О чевид но, що не лишається багато часу на гр о м а д ську діяльність чи на виховання власних дітей. Вони ста­ ють апатичними та безд іяльними так с а м о чи навіть і гірш е як ті вищ е-згадані “ш укачі-багатства“ . Я сно, що м ова про дітей цих осіб з о в с ім зайва. Тільки тоді, коли кож ен з нас, старших і молодш их, зр о зу м іє с в о є за в ­ дання перед с в о є ю нацією , тільки тоді з м о ж е м о ми спо д івати ся ко н кр е т ­ них позитивних насл ід ків н аш ого визвольного руху. Д о ко н а н н я національ­ н о го виховання молодих людей творить міць у кр а їн с ь ко ї нації. “Я ка м о ­ лодь, така і нація1'. Ц ю тезу мабуть найкращ е пр едставив Валентин М ороз в листі д о с в о го сина під заго л о вко м “ Г о сти н е ц ь 11:

“Ти розгорнув у мені крила, а крила то неспокій. І вже ніколи не гамувалася тривога: з чим прийду? Так я викував дужість — бо є ти. . Вже маю з чим увійти до тебе. Винесу худу постать на зустріч — тверду і тонку, як гартоване лезо. Ще винесу радість від того, що я чистий. Бути в усьому чистий для тебе . Ще вине­ су міць свою, гартовану в холоді двометрових мурів, у вічній во­ логості сірого присмерку. Ти вже підеш, а я щось візьму від тебе — щось дуже своє і зна­ йоме і понесу в тюремні ночі на мою постіль тверду і чисту, в моє зголодніле чекання. Воно дуже м ’яке і зворушливе, але з голками, немов їж ак і нікому не дається в руки. Воно потоне в мені без останку і буде довго не озиватися, але потім з нього за к а м ’яніє велика твердість.“ Ч и ж м о ж е м о ми всі похвалитися великою тве рд істю наш ої молоді?

Ідеологічні

Іеми

Роман Зварич

ВСТУП Д О ПОЛІТИЧНИХ НАУК /Д у ж е часто пересічним український студент мусить познайо­ митись з різноманітними політичними термінами в сучасній україн­ ській та чужкнецькій публіцистиці. Коли така молода людина щойно починає вглиблюватися в політичну проблематику української виз­ вольної боротьби, вона не все сп р о м о ж н а правильно оцінити пев­ ні справи, б о б р а к у є їй достатнього знання в елементарній політич­ ній терм інології. Тому, цей “вступ" задуманий на те, щоби до п о м о г­ ти молодому українцеві, зацікавленому в політичних науках, вгли­ блюватись в цю різноманітну тане легку тематину. Він повинен слу­ жити о сновою для дальшої глибшої аналізи в сяко го рода полгтичідеологічної тематики. А коли йдеться про Інститут Суспільно-Полі­ тичної О с в іти — ІС П О , який був головно придуманий Центральною У правою Спілки У кр а їн сь ко ї Молоді для дружинників С УМ , то цей “вступ11 може служити як необхідний матеріял для кращої орієнта­ ції та пояснення. В підготовці цього “вступу11, автор користувався головно чужою політичною літературою і при кінці нож ного “зошита" є подана до­ кладна бібліографія, яка, на жаль, є головно в англійській мові, бо сам автор достатньо не володіє іншими іноземними мовами, щоби могти глибше проаналізувати їхню політичну літературу. Я кщ о ша­ новні читачі зможуть подати бібліографію до тематики з інших чужих мов, Редакція “А вангард у11 радг надрунує такий цінний та норисний сп исо к в наступних числах. — Ред-колегія/

оО Ш ИІ

ЧИСЛО

1 -

ЩО

ЦЕ

“ П О Л ІТ И К А "?

Д а в н о колись, славний грецький філософ та політичний мислитель — Аристотель /3 8 4 -3 2 2 pp. перед Х р и с т о м /, заявив, що “лю дина, природньо, — це політична тварина." П еред тим, як буд ем о це твердж ення просліджувати глибше, треба з’ясувати, що са м е є “ політика", які явищ а м о ­ ж е м о назвати та уваж ати "політичними", і де м а є м о шукати первісних о с ­ нов “ політики*' се ре д загалу людства? С л о в о “ політика" м а є с в ій ко рін ь в стародавній грецькій м ові в понятті слова “ п о л е " , що означало “ м істо-держ ава", бо тодішня Греція бу ла поділена на кілька головніш их міст, ко ж н е з яких ф актично становило о кр е м у д е р ж а ву с а м у в собі, з с в о їм власним урядом та с и сте м о ю прав­ ління, з власним війсьном, та навіть з сво єю власною си сте м о ю за ко н о ­ давства. Для стародавніх гр еків, “ поліс" був найвищ ою природною , орга-

279

нізованою ф орм ою л ю дської спільноти. У ва ж ало ся, що ко ж н и й дійсний “поліс11був о д н о м ір н и м суспільством , пред м е том с а м и м в собі. Це тому, бо основою к о ж н о го та ко го політичного суспільства, цебто к о ж н о го “полісу11, були певні природні світоглядові й моральні вартості, що ко ж н а людина, частина того суспільства, о п р и н и м а є у власну свід о м ість, як просто а кс іо м у їхн ього життя. О тж е ж, все, що тичилось “ полісу11, навіть як по сер ед н и к чого сь інш ого, себто, все, що було с п р а в о ю цілости т а ко го суспільства — це все уваж алося “ політичним" явищ ем . Я к видно, політика тоді мала д осить обш ирне значення, хоч при цьому треба відмітити, що для старод авніх гр е ків лю дина таки стояла в центрі всієї політики. Це тому, бо справи “ полісу11були спільні спр ави тих людей, що р азом становили той “ поліс11. Гр еки с к о р о пізнали, що лю дина м о ж е себе удосконалити тільки при власному політичному суспільстві, а ніколи поза, чи навіть побіч нього. Політичне суспільство, цебто “ поліс11, був н а й ­ головніш им, просто п е рвісн им за со б о м лю дсьн о го са м о -д ов ер ш е н ня. Колись в своєм у житті, ко ж н а людина мусить почати мислити певними суспільно-політичними ка те го р ія м и , або хоч принайм енш е ідейно-світоглядо ви м и ка тего ріям и, інакш е не був би м ож ливий я ки й сьусн и й чи ум овий зв ’язон м іж лю дьми. Ці ка те го р ії передаю ться органічно, духово, від о д н о го покоління д о д р уго го і так вирисовується та забезпечується тяглість властивої духової ідентичности то го суспільства, що в ід о кр е м л ю є йо го від інших суспільств. Відтак, лю дина п р и с в о ю є певні елем ентарні, хоч ще зо в сім не вироблені та вишліфовані, моральні, ідейні, світогл ядові, та політичні вартості й принципи, вв аж аю чи їх п р и ро д н ім и правам и л ю д ­ ства. Н а о с н о в і ц и х п р и н ц и п і в к о ж н е с у с п і л ь с т в о є п о ­ б у д о в а н е . В они є універсальним и ка те го р ія м и , хоч як політичні засоби вони не завжди, навіть рідко, є о д н о м ір н о встановлені в житті. Ці принци­ пи, в їхній суцільній зв'язаності, стаю ть пе рвісн и м и підвалинам и к о ж н о го суспільства; вони надаю ть більшої ко н кр етн о сти та послідовности тим м оральним і політичним / зглядно д у хо в и м / вартостям , тим са м и м , ближ ­ че зв’язую чи лю дину з її суспільством . Б е з лю дини — н е м а є л ю д сько го суспільства, хіба як абстрактне, не ж и ве явищ е. О днак, д ій с н у лю дину м ож н а лише пізнати як ф ункціональну частину політичного суспільства, себто, в її віднош енню д о інших лю дей. Л ю д ин а , що є о сам ітнена, що ж и ­ ве поза суспільством , гей-би тільки в ум овій чи духовій площ ині, — це еф е­ м ерне явищ е. К о ж н а лю дина-індивідуум нар о дж ується з потенціялом при­ своїти та вивчити якусь м ову і з потенціялом на м оральну розсудливість. Цей потенціялбуде здійснений тільки тоді, коли той індивідуум ж итим е, б о ­ літиме, та буде виховуватися в м еж а х ідентичного політичного суспіл ь­ ства. П олітика — це, головно, здійснена м оральна розсудливість д а н о го суспільства як одна цілість, згід н о з іде йн о -світо гл яд о вим и підвалинами того суспільства. К о ж н е ріш ення зроблене цим суспіл ьством чи в йо го ім ені є суто-політичним, навіть якщ о це ріш ення відноситься тільки до одної особи, або о б м е ж е н о ї групи осіб . П олітика о со б л и во м а є до діла з с и л о ю і в л а д о ю . Л ю д ин а , або певна група л ю д е й /п а р т ія , верства, кляса, о р д е н / володіє п о л і т и ч н о ю с и л о ю , коли м о ж е здійснити

в житті та в практиці власні ріш ення і викликати послух ширших ь,ас н а р о ­ ду, тобто цілого суспільства, д о цих рішень. Т а ка група, чи верства стає д ій сн о ю з а к о н о д а т н о ю в л а д о ю , коли суспільство визнаватим е 'і “пр а в о " робити певні ріш ення в ім ені цілости, знову згідно з м оральними та ідейно-світоглядовим и підвалинами того суспільства. В історії лю дства бували суспільства, які уважали, що це “ право" , чи мандат влади похо­ дить від с а м о го Б о га та зосе р ед ж ується в одній особі / монархія та т.зв. б о ж естве н н е пр аво ко р о л ів /. О днак, з приходом дем ократичних теорій, тепер вваж ається, що цей мандат походить від с а м о го народу, себто, пр аво на владу м а є свої моральні коріння тільки в невидим их гущах к о ж ­ н ого політичного суспільства. Н ож не політичне явище — це абп зм а г зберегти існую чу політичну владу, побільшити та підкорити їхн ю еФ ектовність чи щ онайменш е зм аг в яки йсь сп о сіб впливати на ріш ення тих, що володію ть політичною силою й владою, або - це зм а г д о осягнення політичної сили та побудови нових о сно в і ка те го р ій політичної влади. Такий зм а г ведеться в натузі менш ої або більш ої а ґр е сив н ости і м о ж е бути легальним або нелегальним пр о ­ цесом від н о сн о за ко н ів існую чої політичної систем и. Н ож не політичне н ам агання є започатковане з кон кр етн и м н ам іром . Д ія б е з мети не м о ж е бути політичною. Ми вже з'ясували що такий н ам ір тоді буває політичним, коли м ає д о діла з політичною силою й владою. О днак, в ш ирш ом у маштабі, м о ж е м о поясню вати політичну діяльність як свід о м е нам агання формувати власну долю, користую чись політичними за со б а м и /ін стр ум е н та м и політичної сили і влади/. Це вж е с п р а в а л ю д сько ї “волі", що є б е зум о в н и м ф актором ко ж н о го політичного явищ а і пр о ц е со м . Т ре ба нам, очевидно, т а ко ж брати під увагу, що міць лю дської волі м ає с в о ї ко н кр етн і м еж і, в рам ках, існую чих, розвинених і нерозвинених, е коном ічних, історичних, та культурних ум овин серед яких л ю д ська воля розвивається. Але п о м и м о цього, в остаточном у резуль­ таті, людина, в значній мірі, є таки паном власної долі. М огутнє, історіотворче, лю дське “Х очу" з великої літери має нев и м ір 'ян е значення, коли йдеться пр о р о зв и то к д ію чих по/ітичних пр оц есів. Л ю дина, зглядно лю дська воля, є п е рвісн им руш ієм політики.С уттю всіх політичних проце­ с ів є свід о м е лю дське шукання, вольове прагнення створити такий соціополітичний лад, щ о н а й кр а щ е відповідатим е власним підметним, ідейним га моральним вартостям . Р ід ко коли буває так, що суспільство свід о м о буде мислити про ці о с н о в н і вартості, хіба вон и будуть поруш ені чи суворо за гр о ж е н і. Вони є просто пр и своєн і на підсвідом ій гр а н іж и т т є в о с т и то го суспільства, о р га нічн о передані поколінням и, на підставі його історичної т а культурної спадщ ини. В кінц і, м о ж е м о сказати, що політика — це п р о ­ цес. ч е р е з я ко го л ю д и н а та спільнота встановляю ть такий соцю-політичний лад, щ о найкращ е відповідає власним політичним ідеалам, відносно спільної цілі всього лю дства. Політичні засоби досягненя цих ідеалів є різ­ номанітні. Д о них м о ж н а включити формальні урядові ко нструкції та за­ кони, переконл ивість деяких ідеологій та супровідну міць певних полі­ тичних “ в ір “, чи навіть зор га нізо ва ність деяких політичних груп та верств у суспільстві. О дначе, найголовніш им , найпитом іш им руш ієм в політиці —

281

це с а м а лю дська “ воля“, б о ніякі історичні та політичні процеси са м і с о ­ б ою не будуть розвиватися, са м і з себе не будуть урухом л ю ватися. Л ю д ­ ська воля — це те урухом лю ю че д ин а м о всіх історіо-політичних п р о ц е сів людства, що о ж и в л ю є та унапрям лю є ці процеси.

БІБЛІОГРАФІЯ Barker Ernest. REFLECTIONS ON GOVERNEMENT (New York: Oxford University Press, 1942) Bluhm, William T. David Easton ed. THEORIES OF THE POLITICAL SYSTEM: CLASSICS OF POLITICAL THOUGTS MODERN POLITICAL ANALYSIS: (ENGLEWOOD Cliffs, N.J.: Prentice - Hall, 1965) Curtis, Michael, (ed.) NATURE OF POLITICS (New York: Avon, Hearst corp. 1965).

Dahl, Robert A. MODERN POLITICAL ANALYSIS (Englewood Cliffs, N.J.: Prentice - Han 1963).

Easton David. A SYSTEMS ANALYSIS OF POLITICAL LIFE (New York: Wileu, 1965 1965).

Eckstwin Harry . David E. Aptee (eds.) COMPARATIVE POLITICS A READER (New York: Free Press, 1963).

Eulau, Heinz THE BEHAVIORAL PERSUASION IN POLITICS (New York:Random House, 1963 Friedrich Carl J. MAN HIS GOVERNEMENT (New York Me lira w -H ill, 1962) Lerner, Daniel. Harold D. Lasswelll, eds. THE POLiCY SCIENCES: RECENT DEVELOPMENTS IN SCOPE METHOD (Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1951).

Lowenstein, Karl POLITICAL POWER THE GOVERNEMENTAL PROCESS (Chicago: University of Chicago Press, 1957).

Ms. chan .Eugene J. THE THEORY METHOD OF POLITICAL ANALYSIS (Homewood III: Dorsey Press, 1965 Sorauf, Francis J. POLITICAL SCIENCE: AN IN FORMAL REVIEW. (Columbus, Ohio: Mer­ rill, 1965) Van Dyke Vemon. Political Science:A PHILOSOPHICAL ANALYSIS. (Stanford, Calf.. Stan­ ford University Press, 1960) Young, Poland (ed.) APPROACHES TO THE STUDY OF POLITICS. (Evanston, III Northwes­ tern University Press, 1958) Deutsch, Karl Politics Governement: HOW PEOPLE DECIDE THEIR FATE. (Boston : Hougton Mifflin Company, 1970).

Merkl, PeterH. POLITICAL CONTINUITY CHANGE, revised edition.(New York: Harper Row, Publishers, 1972).

282

Д-р Анатоль Бедрій

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ - ВЕЛИКИЙ УЧЕНЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА продовження 3 4. 4/1 4 7

Н а д ум ку М іхн о в сь ко го лю бов була найваж ливіш ою чеснотою Ш е в ­ ченка: “ І ось сьогодні ми м а єм о jivio ry виявити нашу л ю бов та пошану то­ му, хто са м був лю бов д о У кр аїн и. В ім ’я й о го ми сьогодні го в о р и м о і він є тут п о сер ед нас: невм ируча частина й о г о — й о г о д у м к и сяю ть виразні та ясні, такі ж иві та сильні, немов він отеє тільки щ о їх вим овив перед на­ ми десятки років, що ділять нас від дня йо го см ерти, не л якаю тьн а с т е м ­ ною та п о ро ж н ьою бе зод не ю , бо посеред темряви, наче золотий серп м і­ сяця на тем н ім небі, блистять йо го слова: Я так її, я так люблю М ою У кр а їн у убогу — З а неї душу погублю. М іх н о всь ки й вирізняє мисль Ш е в ч е н ка , ці — “ йо го невм ирущ і д ум ки", як вартість са м у в собі. Існування Ш е в ч е н ко в о ї скр и тої національно виз­ вольної ідеології, о сно ва н ої в б е зм е ж н ій лю бові до с в о є ї уярмленої але н е ско р е н о ї й ж и ттєн о сно ї нації. Оці дві властивості стали, від часів М іх­ н ов сько го , типічним и прикм ета м и націоналістів, а сам е визнавання н а ­ ціоналістичної' ідеології та велика моральна ж ертвенністьїї визнавців. М икола М іхн о вський добачує у Т ар аса Ш е в ч е н ка виразну й рідкісну послідовність: “ І ми знаєм о, що се не були тільки слова," — пр од о вж ує він виводи про Ш е в ч е н ко в у лю бов до с в о го народу, — “ ми знаєм о, що сп р а в­ ді діла й о го були такі чисті, як слова й о го високі, знаєм о, що слова не роз­ минулися зд іл а м и .І в т ім ми ч е р п а є м о висо ку відраду, втіху та р озва гу,б о не тільки поетом, а й во ж д е м нашим він є. Історія йо го життя так са м о д о ­ рога для нас, як його твори, бо прегарна га рм о нія існує м іж йо го творами та й о го життям. Історія життя Ш е в ч е н ка м огл а б бути з п о вн ого права н аз­ вана “істо р іє ю великих страж дань ґеніяльної лю дини11. І в Ш е в ч е н ка і в М іх н о в с ь ко го преважне значення мала оця власне етична ко н секве нт н іс ть :щ о б слова не розходилися з ділами. Н а прикладі Ш е в ч е н к о в о го життя,Міхновський виводить тип б е зко м п р о м іс о в о го борця-револю ціонера, який іш ов на прю зі св о їм и во ро га ­ ми. Він висновує: “ В тій нещадній боротьбі суперечники зм огли тільки зні­ вечити Ш е в ч е н к а фізично, але не зламали, не вбили його духа. Він умер фізично, але каж учи його словами: І о ж ив у І дум у вольную на волю Із д о м овин и в о з з о в у ....11 М іхно вськи й твердить, що коли Тарас Ш е в ч е н к о приїхав на У кр аїн у то “укр аїн ц і стріли його, як п р о р о ка 11. П р о р о ко м Ш е в ч е н к о фактично був для М іхновської о.

283

Ч удова картина в статті із перебування Ш е в ч е н к а на далекій каторзі: “Д есять р о ків перебування в С е р е д н ій А зії — з за б о р о н о ю писати й м ал ю ­ вати! Ця остання кара м о ж е "-И не найваж ча. Годі навіть уявити собі, які страждання мав перетерпіти Ш е в ч е н к о , коли душ а й о го б у л а повна о б р а ­ зів та постатів, коли ці образи та постаті, м ов д о нош ена дитина, мали на світ родитись, але поет м усів їх затримати в собі, не надаю чи їм зо в н і­ шньої форми. Вони плакали, ридали, кричали оті нен а ро д ж ен і діти, а поет м усів іх власною рукою вбивати в своїй душі....“ . Проте, по м и м о всіх лерш код з бо ку росіян, “ Ш е в ч е н к о утворив цілий скарб національний. С праведливо м о ж н а ска зати , щ о це найд орож чий, найцінніший скарб, який тільки м ає у кр а їн сь ка нація. І це с ка р б т а ко го зн а ­ чіння, що ім ’я Ш е в ч е н ка стало с и н о н ім о м сучасної новітньої від р од ж е н ої У країни. Коли порівняти повищ е тве рдж е ння з о ц ін ко ю Ш е в ч е н к а М и ­ хайлом Д р а го м а н о в и м , зо кр е м а в його студії “ Ш е в ч е н к о , україноф іли і с о ц і а л і з м '1/1 8 7 9 / , то побачим о с п р а в ж н є велечезне протиставлення м іж обидвом а. Д р а го м а н о в писав: “ К о б за р " єсть вже річ пережита, м а л о то го “К о б за р " багато в чому є зерно..., котре перележ ало в к о м о р і не по ­ служило як слід у свій час, коли було с в іж е , а тепе р мало й на віщ о годить­ ся!" А далі: “ ми бачим о, які старі є вузькі Ш е в ч е н к о в і дум ки й м рії." Зате, М іхновський звеличує Ш е в ч е н ка : “ Коли б взагалі, треба було порвняти Ш е в ч е н к а з я ко ю с ь від о м ою постаттю з всесвітньої історії, то м о ж н а б у л о б Ш е в ч е н к а назвати У кр а їн с ь ки м Іє р е м ією , щ о п л а ка в н а р у їнах Єрусалим у, і Є зекиілем , що подавав с в о м у народові надії набудучину“ . Ш е в ч е н к о — найсучасніш ий націоналіст: “ Гнівний і суво р и й він, наче орел, налітав на шулік, що терзали його народ. З усіх негативних з'явищ , найбільш огидним для н ьо го було р ен е гатство лю дців, яких він охрестив “Кир па-Гн учкош иєн ко" і яких р абська психологія івиявлялася навіть в т о ­ му, щоб д о с в о го пр ізвищ а до дати “вь“ і стати “ го с п о д и н о м ь Гнучкош ы енковы м ь О ц ін ю ю ч и твори Ш е в ч е н ка , М іхновський в в а ж а є “П о сл ан іє до ж ивих і мертвих і ненародж ених зем л яків моїх в У кр а їн і і не в У кр а їн і сущ их" одним знайбільш их. Він пише: “ Ч им сь правдиво біб л ей ським віє від його слів: І світає і с м е р ка є , Д е н ь Б ож и й минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу Н а роспуттях велелюдних, А ніхто не бачить. І не бачить і не знає, Оглухли, не чують, Ка йдана м и м іняю ться, П р авд ою торгую ть,

ф І Г о сп о д а зневаж аю ть, Л ю д е й запрягаю ть в тяж кі я р м а О рю ть лихо, лихом за сів а ю ть .“ У М іхн о всь ко го пієтично-возвеличне ставлення д о Ш е в ч е н ка , м айж е с в я ­ точно-побож не. Для н ьо го Ш е в ч е н к о християнський мислитель, чи не найбільший, щ о йо го видала укр а їн ська духовість. Н а д ум ку М іхн о всь ко го ,Т а р а с Ш е в ч е н к о б е зм е ж н и й альтруїст і опти­ міст: “ кр ізь суворі вислови Ви раз-у-раз завважите н е п е р е м о ж н у віру в відродж ення с в о го народу. І коли б треба було сказати, чого найдужче хо­ тів Ш е в ч е н ко , то се була б відповідь: щастя с в о го народу11. М іхновський звертає увагу на ставлення Ш е в ч е н к а д о ж ін о к: “ Часто коли поет відходить від головної теми, він утво р ю є чудові ж ін о чі постаті, напр., М арії М атері Ісусо в о ї, Н айм ички, дівчини-лілеї і тоді суворі слова й дум ки даю ть м ісце н іж н и м та ласкавим висл о ва м ж алощ ів, с ка за в би-пієтету д о ж ін ки -м а тер і. П еред зд иво ва н им читачем з’ являється ціла кр ин и ­ ця чистої, пр о зо р о ї душі поета, н епорочної й п р е к р а с н а , як душ а дитин и„. М іхновський переконаний, що в Ш е в ч е н к а була я ка сь страш на вулка­ нічна динам іка морально-творчої сили: “ Але ледве поет вертає д о головної теми, як криниця погож ої води робиться огненним м орем і кож ен, хто набли­ жається до того моря, який би слабодухий та слабосилий він не був, відчуває як по жилах пр об іга є вогонь, а м ’язи йо го напруж ую ться. Це огненне мо­ ре й о го поезії' творить цілі чуда, найбільші дива, б о гальванізує навіть м о ­ ральні трупи. П ро вплив його поезії м о ж н а сказати йо го ж власними сло­ вами: І, о диво, Трупи встали І очі розкрили І брат з братом обнялися І проговорили С л о во тихої л ю б о ви 11. М іхновський захоплений творчістю Ш е в ч е н ка , щ о непереверш ена й с па се н н а для у кр а їн с ь к о го народу, і в ній він д о б а чує м огутню духову зброю для визволення нації з р о сій сько ї к о л о н іа л ь н о ї неволі:“ Вічне д ж е ­ рело вічної лю бови — отеє поезія Ш е в ч е н ка , найбільший, найдорож чий, найцінніший ска р б у кр а їн с ь ко го народу. Д уш ею цілого народу є Ш е в че н ко ,б о до Ш е в ч е н к а нація поволі, але невпинно завм ирала, а з того часу н езм ін н о відроджується до н о в о го життя. Н аче ж и во тв ор че сонце прой­ шов він по Вкраїні, прорізую чи пгтьму зневіри та оживляючи все своїм и про­ м ін ням и .11 М икола М іхновський ставить Т ар аса Ш е в ч е н к а на рівні з М о й се єм : “Є він для у кр а їн с ь к о го народу тим огне н н им стовпом , що нолись Б о г післав народові Є в р е й сько м у, як виходив він з Єги пту. Я к той біблійний о г­ ненний стовп, показує він нам шлях до щ асливої будучини11. С в о ю статтю М іхновський закінчує словам и с в о го учителя: “ Братія, не вдавайтесь в гугу, а моліться Б о гу і роботайте р озум н о во ім ’я М атері У кр а їн и 11. В черговій сво їй с т а т і під заго л о вко м “ 22 квітня 191 2 p., Х а р к ів 11, М и ­

285

кола М іхновський справді по-ш евченківськи закликає укр аїнців скинути и а о с ь к, .у.ораль і пройнятися нескорено-націоналістичною . При цьому він

вказує на ставлення Ш е в ч е н ка д о цієї проблем и: “ Зледащ ів український народ, ледащими поробилися члени укр а їн с ько ї нації. “Гнилою ко л о зо ю оаляєіься він у болоті, як страш но висловився Ш е в ч е н к о 11. А далі: “ Хто й що м ож е вдіяти проти сь о го ка м 'я н о го муру байдуж ности? Проти сь о го ледарства цілої нації? Навіть огонь Ш е в ч е н ка не здуж ав і досі розтопити товстий шар криги, що ним окутаний пульс життя у кр а їн с ь ко го народ у11. Ц ього ж 191 2 р, постало в Києві тайне Б ра тство С а м о с тій н и ків я ко го метою було продовж увати цілі Б ратства Т арасівців і ідеї М иколи М іхн о в­ ського . /Д етальні інформації про цю групу знаходим о в “ Історії укр а їн с ь ­ ко го націоналістичного руху11, С а о Павльо 1 94 9 p., і в статті “Б ратство С а м о стій н и ків 11, підписаний ініціялами Х .Д . в ж урн а л і “С у р м а 11, М ю нхен, ч. 8, 15 червня, 1 9 4 9 р./. Н а цьому кінчається прям а докум ентація із писань М иколи М іх н о в ­ ського , в яній будь-які пов'язання з Т а р а с о м Ш е в ч е н ко м . Одначе, коли М икола М іхно вський загинув 3 травня, 1 9 2 4 p., після тяж ких тортур ҐП У, то москалі поховали й о го в н ев ід ом о м у місці, щоб укр аїн ський нарід не побудував йому подібної могили, як Т а р а со ві Ш е в ч е н ко в і в Каневі. П р о ­ те, пр одо вж цілого с в о й о го життя М икола М іхновський в и р азн о пр и д ер ­ ж увався заповіту с в о й о го В е л и ко го Вчителя: “ Я так її, я так лю блю м ою У країну убогу, що прокляну с вято го Б ога, За неї душу по губл ю !11 Зореслава

РО Д И Л О С Ь с л о в о СЕРЕД ГЛУХИХ холодних НІМИХ РОДИЛОСЬ с л о в о ми ОСТАЛИСЯ СОБОЮ Ж ИВІ НАШАДКИ ЛИЦАРІВ НАМ ВІДКОПУВАТИ РІДНІ ДЗВОНИ ІРИВОГОЮ НАД к и ї в с ь к и м ГЕРБОМ

КОРОВИ БІЛЬШЕ ПАСТИСЬ НЕ БУДУТЬ РОДИЛОСЬ СЛОВО ВОНО ВЕРНЕ ТІЛО БЕ ЗДОМНІЙ ДУШІ СКОВОРОДИ

ЗОЯ к о г у т НА РИМСЬКИХ СВЯТКУВАННЯХ ЗОЯ КОГУТ відома читачам зі своїх см іливих поезій, як “ Поетеса М ужности". Її вірші були поміщені в "Авангарді" ч. 3-4/ 122-123/1975. її збірки “Культуні арабески" та “К учерявий д и м “ зн ай ш ли високу оцінку в читачів та літературних критиків. П оема “О санна" була виголош е­ на А вторкою н а ю вілейном у к о н ­ церті в пош ану Блаж . П атріярха И осиф а, 22.9.1979 р. в Римі.

0 САННА ВСЕ ВЖЕ НАКРЕСЛЕНО...ВСЕ ТАК, ЯК МАЄ БУТИ: У ПЕКЛІ ГРІШНИКИ ВІДМУЧУЮТЬ ПОКУТУ, БЕЗГРІШНИМ ГРАЮТЬ АРФИ У РАЮ. СПОКІЙНО ЗВИСЛА СИНЯВА НЕБЕСНА, МИНАЮТЬ ОСЕНІ І ВЕСНИ, СКРИПЛЯТЬ ІСТОРІЇ КОЛЕСА, ВСЕ, Ж НАКРЕСЛЕНО. ВСЕ ТАК, Ж МАС БУТИ... І ЗНОВУ НЕ В СВОЇМ КРАЮ, АНІ НЕ В ПЕКЛІ, НІ В РАЮ, СКЛОНЯЮТЬ ГОЛОВУ СВОЮ НАЩАДКИ ПРАДІДІВ ЗАБУТИХ. І ЗНОВ ПІД НЕБОМ НЕ СВОЇМ ЛУНА Є ГОЛОС НАШ НЕ ЧУТИЙ: ОСАННА! НЕ ЧУЮТЬ МУРИ ВАТИКАНА, НЕ ЧУЄ ДРЕВНІЙ ПАНТЕОН. ЩО ЇМ ДО ПРАВНУКІВ БОГДАНА? В НИХ СВОЄ КРЕДО, СВІЙ ЗАКОН Й ПРАВА ДО НЕ СВОЇХ ІКОН... ОСАННА!

-

287

МОЛІМ ОСЯ! М ОЛІМ ОСЯ ЗА ГРІШ НИХ І с в я т и х , Й ЗА Н А С Н ЕЗР Я Ч И Х І ГОРБАТИХ. НАРОДЕ СИЛАЧІВ С Л А Б И Х ДО ЗВО Л Ь ТЕБЕ ТУ Т ГІДН О П РИ В ІТА ТИ ! ЯК ДОВГО ЩЕ В ХО РО М АХ Н Е СВОЇХ М И БУ ДЕМ Н АШ І СВЯТА СВЯТКУВАТИ?.. Н Е НАРІКАЙМО НА ЧЕРГУ НЕГОД, Н Е ПЛАЧМО, ЩО ЦЕ - Д О Л Я В И Н У В А ТА ! ЯК ЛЕГКО Н А М Л Ю БИ ТИ ВЕСЬ НАРОД, ЯК ВАЖ КО Н А М - Л Ю БИ ТИ СВОГО БРА ТА !.. Й М И - П ’Я Т Д Е С Я Т М ІЛ ЬЙ О Н ІВ СИЛАЧІВ ЩЕ Й Д А Л І Ж Д Е М В ІД С Л АБШ И Х ДОПОМОГИ, И Н ІХ ТО Н Е ХОЧЕ ЗА Д Л Я ПЕРЕМОГИ, ПЕРЕМ ОГТИ - СЕБЕ САМОГО! О, Н І! М И РАДШЕ ВІДДА ЄМ КЛЮ 41 ДО КРАЮ НАШОГО І Н АШ И Х ДУШ П О Ч ТИ ВИ Х ТИМ, Х Т О ЖОРСТОКО, ЧИ БЛАГОЧЕСТИВО, /З А Р А Д И ПЕКЛА, ЧИ ЗА Р А Д И Б О Г А .../ ГОТУЄ Н А М В Е Л И К У БЛ АГО Д АТЬ: У РАБСТВІ Ж И ТЬ, ЧИ В РАБСТВІ У М И Р АТЬ ... ОСАННА! МОЛІМОСЯ! М И Ж ВМІЄМО М ОЛИ ТИСЬ! Ц Е ЛЕГШ Е, Н ІЖ ЄДНАТИСЬ І КОРИТИСЬ ЄДИНОКРОВНИМ З ВЕРХИИКA M СВОЇМ! Н Е Х А Й Н АК АЗУ Є МОСКВА, ВАРШ АВА, РИМ, ЛИШ Е - Н Е СВІЙ!.. Н ЕЩ АСН И Й ТОЙ Н АР О Д ЧИЮ ІСТОР'Ю ВОРОГ ПРОДУКУЄ. Я КИ Й ГУЧНИМИ ГА С Л А М И СВОБОД ПОМІЖ СОБОЮ ЗАЛ Ю БК И ТОРГУЄ , І ТУІІО СКАЧЕ ТАБУН АМ И ЗА ЧЕСТОЛЮ БНИМИ 11СЕ В Д О -В О Ж Д Я М И ... ВСЕ, Я К Н АКРЕСЛЕНО . ВС Е ТАК,ЯК М А Є БУТИ: НАРОД В ТЮРМІ В ІД С И Д Ж У Є ПОКУТУ ЗА ГР ІХ Д ІД ІВ І ЗА ГР ІХИ СВОЇ, СПІВАЮ ЧИ ПЇВ-ТУПО І П І В -П ’ЯН О ПРО РУШНИЧОК, З Е Л Е Н ІЇ ГАЇ, ГІРО Н Е Б У В А Л І Й В Т Р А ЧЕНІ РАЇ, ПРО ВОЛЮ, ЩО КОЛИСЬ ТА К И НАГРЯН Е.., Й ЗВОРУШЕНО ЦИТУЮ ЧИ ТАРАСА, ХР И С ТИ ТЬС Я ДО ЧУЖ ИХ ІКО Н О СТАСІВ...

288

Г

НЕВЖЕ НАДАРМО ВСІ ДАРИ ТВОЇ ТИ, НЕБО, НАМ ТАК ЩЕДРО ДАРУВАЛО? НЕВЖ Е СТВОРИЛО ТИ ДІТЕЙ СВОЇХ ЛИШЕ НА ТЕ, ЩОБ ЇХ ЗНОВ А - Н Е СТАЛО?!. МИНАЮТЬ ОСЕНІ І ЗИМИ... В ЧЕКАННІ НЕБО ДИВИТЬСЯ З ВИСОТ, ЯК ЙОГО ВИБРАНИЙ НАРОД НОВОНАРОДЖУЄТЬСЯПЕРШИМ ОДЕРЖИМИМ! ВІН ЩЕ ОДИН... АЛЕ ЗА НИМ ВСТАЄ ВЖ Е ДРУГИЙ, ТРЕТІЙ. . . І З ТЕНЕТ ОБЛУДИ ЛУНАЄ ІСТИНА: НАРОД МІЙ Є! НАРОДМІЙ Є Й НАРОД МІЙ ЗАВЖ ДИ БУДЕ! НАРОД НАШ БУДЕ, КОЛИ Я І ТИ СТАНЕМ ЙОГО ПРАВДИВИМИ СИНАМИ, СЕБЕ ЗАБУВШИ - ЛИШ КАМЕНЯРЯМИ, ЛИШЕ ЗНАРЯДДЯМ Д Л Я ОСЯГНЕННЯ МЕТИ!!! ДИВИЛОСЬ НЕБО З ВИСОТИ, СВІЙ ВИБРАНИЙ НАРОД ГОЛУБИЛО СВІТ АНН О. ОСАННА! Н ЕМ АН А СВІТІ КРАЩИХ БЕРЕГІВ, НІЖ БЕРЕГИ ДО РІДНОГО ПРИЧАЛУ! НЕМА НА СВІТІ ГІРШИХ ВОРОГІВ, НІЖ ТІ, ЯКІ НЕПРАВДОЮ НАВЧАЛИ, ЙНАВЧАЮТЬ ДОСІ... НЕ ЛИШЕ ЧУЖІ, ЩО ВОЛЮ НАШУ В КОБУРУ ЗАПХАЛИ, СВОЇ Ж ТАКИ ПІДМАЙСТРИ В КРУТЕЖІ МАЙБУТНІСТЬ НАШУ ТОПЧУТЬ, ЯК ВАНДАЛИ, І, СИМУЛЮЮЧИ ПОСВЯТУ, БРАТА НАЦЬКОВУЮТЬ НА БРАТА, НЕ ЗУПИНЯЮ ЧИСЬ Н І ПЕРЕД ЧИМ! А М И - МОВЧИМ! ОСАННА! ЯК ДОБРЕ В ОРОГ ЗНА Є НАШУ В ДА ЧУ, ТАКУ ТУПУ, АМБІТНУ І НЕЗРЯЧУ. ВІН З ПЕКЛА ВИПУСКАЮЧИ БОРЦІВ, ЗНАВ, ЩО МИ ПЕКЛО ЇМ САМІ ЗГОТУЄМ. І ВІН НЕ ПОМИЛИВСЯ. МОВ КУПЦІ МИ ДУМАМИ СМІЛИВЦІВ СПЕКУЛЮЄМ ІКРЯЧЕМО, ЩО ПРАВДА - ЛИШ У НАС... О, ГОСПОДИ! ЯК Б И ВОСКРЕС ТАРАС МИ Б І ЙОГО СТАРАЛИСЬ РОЗІП’ЯТИ.

289

ТАК, ВОРОГ ЗНАЄ НАС... АЛЕ ДАРМА! НЕ ПРИЙДЕ ТЬ СЯ ЙОМУ ТОРЖЕСТВУВАТИ! ВІКАМИ ВІН ТВЕРДИТЬ, ЩО НАС - НЕМА А М И -В С Е Є! І З КОЖНИМ НОВИМ РОКОМ НАС БІЛЬШЕ!І ВСЕ БІЛЬШЕ В НАС БОРЦІВ: НАРОД ДАРУЄ НАМ НОВИХ ПРОРОКІВ, НОВИХ СМІЛИВЦІВ І НОВИХ СПІВЦІВ! НЕ ХВОРИХ САМОЛЮБІВ, НЕ СМИРЕННИХ, НЕ ВКРИТИХ ПОКЛАДАМИ СИТОЇ ІРЖІ!

0 БОЖЕ! БЕРЕЖИ ЇХ В ДН ЯХ ТЮРЕМНИХ, Й НА ВОЛІ, БОЖЕ, ТЕЖ ЇХ БЕРЕЖИ! БО ВОЛЯ ДЕКОЛИ СТРАШНІША, Н ІЖ ТЮРМА, Й ШЛЯХИ ЇЇ БУВАЮТЬ ВКРИТІ -МУЛОМ...

1 БУДЕ ЛІТО, І ЗИМА, КРУЖЛЯТИМЕ Ж ИТТЯ ВІДВІЧНИЙ ТАНОК, І МИ НАРЕШТІ - СТАНЕМО МИНУЛИМ... І БУДЕ НІЧ... А ПОТІМ - БУДЕ РАНОК! ВОСКРЕСНИЙ РАНОК ПЕРШОЇ ВЕСНИ ДЛЯ НАШОГО ЗАСНІЖЕНОГО ЛЮДУ. НАС В HIM НЕ БУДЕ. БУДУТЬ В HIM СИНИ 1 ДОЧКИ РЯДОВИХ І ОДЕРЖИМИХ! І ВЖЕ РУКАМИ НЕ ЧУЖИМИ НАШУ ІСТОРІЮ ПИСАТИМУТЬ ВОНИ! І ЯК ВОНИ ОЦІНЯТЬ НАШІ ВЧИНКИ? ЧИЇЙ ЗА ЩО ЗГАДАЮТЬ ІМЕНА? І НА ІСТОРІЇ СТОРІНКАХ КОМУ ПРИЗНА ЄТЬСЯ ВИНА: ЗА ПЛИНІВ ВЕЛИЧНИХ РУЇНИ, ЗА НЕ ЗАКІНЧЕНІ ПОЧИНИ, ЗА ВАТАЖКІВ ТУПИЙ ПРИМІТИВІЗМ, /ЧИ ГІРШЕ ЩЕ - ЛУКАВІСТЬ КРАСНОМОВНУ..,/ ЗА ЖАЛЮГІДНУ МОВЧАНКУ ПІДЛИЗ, ЗА ЗБАЙДУЖІЛІСТЬ СИТУЙПУСТО СЛОВНУ, ЗА ВСЮ ЗАБРІХАНІСТЬ ЗЛОВМИСНУЙГОЛОСНУ?.. КОМУ ПРИЗНА ЄТЬ СЯ ВИНУ ЗА ТОРГУВАННЯ ДУШАМИ ЛЮДЕЙ, ЩО ЛЕДВЕ З ПЕКЛА ВИРВАЛИСЬ ОДНОГО? ЗА КАРИГІДНЕ СКРИВЛЕННЯ ІДЕЙ? ЗА ВСІ СТРАЖ ДАННЯ-ЙОСИФА СЛІПОГО?..

*

КОМУ ПРИЗНАЮТЬ СЯ ЗА СЛУГИ ЗА БЕЗКОРИСНІ, ВІДДАНІ ПОСЛУГИ НАРОДУ РІДНОМУ? ЗА ВЕЛИЧНИХ СТРЕМЛІНЬ ШЛЯХЕТНІ І ГАРЯЧІ ПОРИВАННЯ? ЗА ТЕ, ЩО ЙШЛИ ЗА ПОКЛИКОМ СУМЛІНЬ Й НЕ ЗАБЛУДИЛИ НА ШЛЯХАХ СКИТАНН Я? ЗА ТИХУ. БЕЗКОМПРОМІСНУ ПОСВЯТУ? І ЗА ЛЮБОВ - Д О СВОГО БРАТА?.. ЗА СТВОРЕННЯ ЖИВУЩИХ УКРАЇН У ДУШАХ МОЛОДИХ І ЩЕ ПРОЗОРИХ? ЗА КЛАДЕННЯ ПІДВАЛИН І ЦЕГЛИН Д Л Я ДУШ - СОБОРНОГО СОБОРУ?.. ЩО ПЕРЕВАЖИТЬ НА ВАЗІ СТОЛІТЬ: ЧЕСНІ СТАРАННЯ, ЧИ ВАЖКІ ПРОВИНИ? ЩО СИЛУ ДАСТЬ НАЩАДКАМ ЗРОЗУМІТЬ НАШУ ДОБУ І НАШУ В НІЙ ЛЮДИНУ? ЩО ПОШТОВХНЕ ГОРДИТИСЬ ЧИ - ПРОСТИТЬ?.. МАЙБУТНІСТЬ ШЕ ЧЕКАЄ ЗА СЕРПАНКОМ ЧАСУ, ПОДІЙ, ПРИЗНАЧЕНЬ І СТРЕМЛІНЬ, ВСМІХАЮЧИСЬ ВОСКРЕСНИМ РАНКОМ ДО ТИХ, ЩО ПО НАС ПРИЙДУТЬ ПОКОЛІНЬ. ДОЗРІЄ МИСЛЕННЯ - І ВТІЛИТЬСЯ У ЧИН! ЗІЙДУТЬ ЖНИВА ІЗ ПРАВЕДНОЇ ДІЇ! І В НАШІМ КИЄВІ СВЯТОЇ Д ЗВІН СОФІЇ, Й СВЯТОГО ЮРА В НАШІМ ЛЬВОВІД З В ІН БЛАГОСЛОВЛЯТЬ НЕЙ ВЕЛЕЧНИЙ ПОЧИН НАРОДУ ВИБРАНОГО! І ТОДІ НАСТАНЕ ВОСКРЕСНИЙ РАНОК! І ОЧИЩЕНИЙ НАРОД, СТРУСИВШИ З ДУШ МИНУЛОГО ОМАНИ, ЗНЕСЕТЬ СЯ ДО НАКРЕСЛЕНИХ ВИСОТ! ОСАННА!!!

,

291

З П О ЕТИ Ч Н О Ї ТВОРЧОСТИ ЗО РЕСЛ А ВИ ЗО РЕСЛАВА дебютувала в “А ван­ гарді" в 1969 р. /гл. ч. 2 /9 0 /1 9 6 9 /. П еред ти м в 1967 р. в и й ш л а була її перш а збірка українською і ф р а н ­ цузькою м овою п.н ‘Б іл и й ряст" в В ві “Зоря" в Л ю вені, Бельгія. З того часу в о н а н а публікувалася, хоч не зан ехувала пера. Я к і п ерш і її вірш і, теп еріш н я поезія н а д и х а н а л іри ­ кою, я к особистою , так і суспільною, хоч н а вищ ом у зрілом у рівні. С поді­ ємось кол и сь побачи ти її творчість окремою збіркою -

П A TP І Я Р Х О В І П ід свічкою Н еоф іт ів під світлом Твоїм виринають марою пута вікові і шукає дух собі подібних Хрестити ковадло залізо розпікши у святому вогні

Ти один бачив і кам енем говорив а Свят ий П ет ро чи оглух у циклепських м урах м ал ої столиці чи мовчить двозначно — відповідати не хоче

Тяж ить Твій погляд далекозорий на свідомість самоти — один стояв Ти над кручею коли в Тибрі плили трупи найкращих

П ід світ лом Т воїм П ат ріярш е кидаємо смолоскип до Небес

“Ж ерт ви давайте жертви Ц еркві вселенній хай живе а ви — вмирайте Народові беруть Найкрацщх реш т а хай живе ви леті о — згублено

Б ож е хай жертви ж агучі терпеливість зрушать Твою Н евж е справді Ти поклав на нас Хрест вселенної Церкви Н а нас сам их?! Св. Софія, Рим 25.9.1979

ДО ЗОЛОТИХ ВОРІТ Пусти мене в незнані поля шахівниці розгром лю напад коней пусти мене з р ук т воїх чутливих стану мечем ненаситним над ордами яничарів і вернеться С Л О В О і м и повернемо в хороми сонця Золот і ворота виростуть за ніч

РИТМИ Море вгризається в душу Босим и підошвами хвиль Пекельний спів русалок Турбує сон сторожа П ро дійсність потойбічности П ісок Розплився в клепсидрі Безчасности Пункт В ихід і поворот К ола переходів Рит м и Вогонь мете душу Смертю двох метеликів Вічніст ь крил їх — У веселці

ДОВБУІП У вогні танцює блискавиця в р у м ’яних шатах згадуються химерні зорі і винислювання стріл часу а стежі ведуть угору почерез карпатські верхи Ти ж розгортаєш Говерлю і громом зникаєш поміж опришків у вогні блакитним променем жеврієш Ти — Довбуш дзвінкий і смаглявий а за тобою браття як ланідсг безконечний

293

Валентин Мороз

Д ЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ Закінчення з Ч. 4 /1 4 7

В д ягаю м а р и н а р ку — перший раз за д е в ’ять літ. П ринесли кр ав атку — а я розучився за в’язувати. . . У того, що коло мене, теж не виходить. Він знайш ов де сь у ко рид ор і молодш их наглядачів — ті з а в ’язали. І досі маю у шухляді той м о с к о в с ь к и й з а ш м о р г на пам'ять. Але вже ніхто не м о ж е затягнути йо го на моїй шиї, і брати й о го до рук не хо­ четься. Б ачив потому у “ S ta te D e p a r tm e n t “ в р о с ій с ь к о м у відділі, га ­ зету “ И звестия'1 — теж не хотілося брати в руки. . . . В ихо дим о до коридору; там д в о є в цивільному каж уть іти д о авта. Я повторив, що нікуди не піду без моїх зош итів. М ені викрутили руки і по­ тягли по підлозі. Уж е в авті, як рушило, я поклав руку на переднє сидіння! І відразу удар по руці: “ Не хватай1' /Я к тягнули до авта — пом ітив: уже п'я­ ні! Хоч була сь о м а година ранку. Пахло від них го р іл ко ю , як з ґуральні. Так, вони були офіцерами. Але вони були м о с к а л я м и . С идять по боках, а я всередині. Д о в ге напруж ення у стосунках надокучає, — поступово вхо­ дим о у розм ову. П ро футбол, звичайно, - інакш е про що з ними го ворити? .. .Т о ї ночі не було с н у ... Було п е р е д ч у т т я , д а в н о : щ о вийду на В ол ю у п ' я т н и ц ю . І сповнилось: двадц ятьсьом ого, п’я т н и ц я ... ід е м о через М оскву. Я її мало знаю , але н а м а га ю ся відгадати, на який аеропорт їд е м о . З напису “Х и м ки " коло д о р о ги зр о зу м ів : їд е м о в Ш е р е м е т ь е в о. П оперед у кілька авт. Переднє, м аленьке, натасоване охороною . Далі ще одне, і ще — м о є четвертим . Хто їде в попередньом у?

— Н е впізнаю . Т о був пастор В інс, але я й о го не знав особи сто . П е р е їзд и ­ мо ріку М оскву; йде кр и га узд о вж течії, а коло б е р е га лід ще настільки м і­ цний, щ о сидять рибалки і ловлять рибу: Н ареш ті — Ш е р е м е т ь о в о . Н а летовищ і м аса л ю д е й в ц и в і л ь н о м у . Міліція позатим; але то я не ра­ хую. Б ігаю ть, наказую ть. . . Ід е м о аж в далекий кут, де вж е кінчається асфальт. Авта стаю ть поряд, і я бачу с п р а ва Ґін зб ур ґа . К и ва ю головою , він теж — бо говорити не вільно. Питають м ене: ч о го такий сум ний? Он Ґінзбург веселіш ий. Д ійсн о, він іде ж в а в о про щ ось балакав з вартою і ш оф ером. Алік з усім а знаходить спільну м ову і то с к о р о — це я знаю . Ч о ­ го я “сум н ий"? Я не сумний, я заклопотаний, лиш не с ка ж у йом у ч и м . Я маю з со б о ю те, щ о вони хотіли б забрати, і дум аю : Б о ж е , дай доверш ити справу! У м ів ховати багато днів — а ще пару годин лишилося. В ті останні години зосередилась вся н а пр уга і відповідальність. Куди летимо? І скіл ь ­ ки? Д о Ш в е й ц а р ії? В они видно й са м і не знаю ть. “ П обачиш ". Заходять д о літака пасаж ири, все А м е ри кан ці. В н аш ом у салоні, с е ­ реди ьому — ж а д н о го пасаж ира. Лиш ми п’ятеро, 16 ка ґе б іс тів і лікар. С и ­ д и м о при вікнах, а від середини по д в а “охоронці". С лідкую ть за ко ж н и м рухом; як куди й д е м о — не відходять ані на кр о к, все більше пробиваєть-

294

ся в їх поведінці п о ч у т т я н и ж ч е в а р т о с т і . Питають я ко сь пр ини ж е ­ но: за що судили, чим буду займ атись в А м е ри ц і? Вони вертають назад, щоб бути рабам и /хоч і погоничам и рабів, але р а б а м и !/; я ж їд у у світ, де всі ш анси д а л еко вищі од тих, на які вони м ож уть рахувати. Д о літака заходять люди з а м е р и ка н сь ко ї ам басади. Пан Смііт, а дру­ го го я не за п а м ’ятав. Оголош ую ть, що наші родини повинні виїхати ра­ зом з нам и, і записую ть ім ен а родичів. Потім дивлю сь на них через вікно. Колосально різняться від м о с к о в с ь к о ї публіки, хоч в однакових плащах і черевиках. Я к стоять, як трим аю ть руки в киш енях, як роблять рухи — уже по том у видно, що А м е р и ка н ці. Щ о с ь у них є е не р гій н іш о го, окресленіш ого. Н е м а тієї невиразності, з а м а з а н о с т і і в с і р и й к о л і р , щ о відрі­ зняє м оскаля. ... О станні поштовхи на бетоні — і літак зав и сає в повітрі. О д ір ва вся н а ­ решті від тієї землі, щ о була тю р м о ю для скількох поколінь У країнців. * * Прощ ай, М о с к о в іє ! Чи прийду ще д о тебе? Кращ е тобі не шукати зу­ стрічі з нами... Б о як і прийду, то уже не в кайданах. З з ал і з а кую ться не лише кайдани. .. А д о ки м оскал ь окупа нто м на У кр а їн і, д іялог наш м ож е бути лише з а л і з н и м . Щ е на летовищ і стю а р д е са ка ж е, /в англійській і росій ській м ов ах/ лі­ так іде за м арш рутом М о с кв а — Ґ а н д е р — Н ью И орк. Д е в'я ть годин лету. Значить — ж о д н о ї Ш в а й ц а р ії. Д ум а в давно про виїзд на захід; та м ріяв походити ка р п а тськи м и плаями перед тим, поклонитись Б атькові на Ч е р ­ нечій горі . . . Чи зобачу тепе р з літака Д н іп р о ? Ні, не зобачу, б о л е ти м о д о Ш в е ц ії, на північний Захід. Зазеленіло у р озривах хм ар латвійське побе­ р еж ж я, а далі — Балтика. Щ е показався зліва острів, омитий білою см у­ гою . Т о Кіхну — ш м а точок е сто н сь ко ї землі. З ’явилися острови Ш в е ц ії перед С то кго л ь м о м , ніби щоб привітати, а далі земля застелилася білою ко в д р о ю з хм ар. Я подрім ав трохи, а коли розплю щ ив очі, то вж е були на обрії білі ска н д ін а в ські верхи, покриті с н і­ го м — о сід о к п р аге рм а н ських бо гів, тих, що р а зо м з Н ібел унгам и за в о й о ­ вували світ. З висоти лету н ор ве зькі фйорди виглядають так сам о, як і на мапі. Щ е якісь острівці, одинокі скали — і прощ ай, старий С віте! П о п е р е ­ ду Атлантика, така ж велика й н ео сяж н а, я к і р осій ськи й простір, що я м і­ ряв й о го в тю р е м н о м у вагоні. Л иш тепер їд у з С ибіру, а не в С и б ір /. Л ітак “Аероф лоту" — моя остання тю р м а, і ніколи не буде стільки тю р ем щ и ків поряд. О б ід а є м о спочатку ми, п о тім -во ни; різниця та, що нам н о ж ів не дають. Л е ти м о вж е кіл ь ка годин, і все за вікном — полудень. Л іта к м ає ту са м у ш видкість, з я ко ю обертається земля. Ч ас не рухається; усе засти­ гло в чеканні, у м е р т в о м у ч а с і : ш пигуни в Н ью Й орку, що чекаю ть звільнення, і ми тут, над о кеа н ом , що ч е ка є м о Волі; і варта наша, що хоче скинути нарешті в а ж ку нош у відповідальности. Б о д обре знає: якби пішло щ ось не за сц е н а р ієм — вони опиняться в С ибірах, на наш ом у м ісці. і навіть сонце стало на небі, як за Ісуса Н авіна. М и в ж е н е

совіцькі,але

ще

не

в і л ь н і — в и си м о над мо-

295

I рем у н у л ь о в о м у ч а с і , в нульовому просторі; там, де прилетим о, все беде починатися знову, від зера. .. . П ерш а ка н ад ська місцевість, що я зобачив — це були тундри й ліси Ньюфаундленду, з м о з а їко ю о зе р і с те ж о к п о м іж ним и. Густіш ає ліс, і н а ­ решті в зеленом у морі — рівний квадрат л е т о в и щ а — Ґандер. Зупинився літак, і вперш е, що я зобачив — це п р а п о р з кл ен о ви м л истком на будинку. Підходить д о літака обслуга з аеропорту. Б ачу перш их ка н ад ц ів — п е рш и х в і л ь н и х л ю д е й н а в і л ь н і й зе м л і . Д и вн е відчуття: я вж е на землі А м е р и ки , але .. .в со вітській т ю р м і! Щ о тільки не експортувала М о с к в а на З а х ід ... І от нарешті — т ю р м а на е к ­ с п о р т ! Л ітаю ча тю р м а . Коли б вони хотіли навіть повернути нас назад їх не пустять. В небі над Н ью ф аундледом панують “ф антом и11, а не “ М ІҐ -и “. Значить — я уже не в їх н іх руках. Але . . . не м о ж у зробити б е з н и х ж о д н о г о кр оку. І так /у м ертвом у часі, в мертвій си ту а ц ії/ — дев'ять годин! М ож е, вони були довш і, н іж ті дев'ять літ, хоч був я уж е в по л ьсько м у ко с тю м і, а не в см угастих лахах. Ч ем ний ка ґе б іст страш ніш ий, а н іж брутальн ий; біль­ ше діє на нерви. Ш існ а д ц я ть чемних ка ґе б іс т ів і один лікар. Т е ж к а ґ е ­ біст. . . . . . Щ о д а л і на полудень Канади — то більшає прогалин в лісах, і густіш е фарми. Далі знов — хмари, хм ари, і го л о с стю а р д е си к а ж е 11: за 2 0 хвилин літак приземлиться в аеропорту Кеннеді. Н ад зем л ею — тум ан. Д о в ге , обереж не зниж ення, і нарешті - перший твердий удар ко л е са по бетоні після д о в го го м 'я ко го хитання в повітрі. Ш в и д к іс т ь гаситься, і літак стає. Ні, літак знову їд е бетоновим и д о р іж ка м и . В и сід а ю ть па саж и ри; виганя­ ють всіх стю ард ес. Ну, тепер ми? Д о в го , н е й м о в ір н о д о в г о ... П р о їж д ж а ­ є м о якісь будинки, щити, ц и с те р н и ... Це вж е кінець? Н і, ще один поворот. Іде, їде, і їде — н есте р пи м о д о вго . Для ч ого так д о в го ? Бути в тю р м і К Ґ Б у М о скві - тяж ко; але сидіти в літаючій тю р м і К Ґ Б на а м е р и ка н с ь кій землі, де кр уго м Воля — тяжче, н е зм ір н о тяж че. П ід’їхали в яки й сь кут; бачу — далі їхати нем а куди. С лава Б о гу! Коло літака рух. З ’являється н е в и с о ­ кий спо р ти вн о го типу бой з W a lk i-ta lk i в руці; т р и м а є її цілий час біля вуха й говорить. Б ачу це уперш е,, але відразу здо гад ую сь, з я ко ї він сл уж ­ би. Та виводити нас не поспіш аю ть. Щ о ще буде? Я готовий д о всього. Знаю випадок, коли один пр ивіз на тілі з Колим и золото д о д ом у. С кр із ь оминув всі н еб езпе ки, і приїхав д о р ід но го села на У кр аїн у, і там по тр а ­ пив у міліцію ! Т а м йо го о б ш у ка л и .. .В о с т а н н є він ба чи в с в о є золото на столі в начальника міліції. Щ е кілька хвилин. М ене о хоплю є правдивий м істичний ж ах: чи не ста­ неться ч о го сь за ті кілька хвилин? О, ні, н азовні я д уж е спо кійн и й , — але цей сп о кій кош тує завж ди багато серця. Рух коло літака більшає, але ми си д и м о на м ісцях. Т а ке враж ення, що всі годинники світу стали, і більше не рушать, а ми б уд ем о сидіти тут аж до са м о го А р м а ге д д о н у. Підвезли трап д о о д н о го виходу; потім поставили й коло д р угого .

296

І тоді, як наш а увага вичерпалась остаточно і ми вже ні на що не реагу­ вали — ввійшли А м е р и ка н ц і! Пані Д ж е с с ік а Тухман Метью, пан Редж іналд Б арталем і з номітету д е р ж а в н о ї бе зп еки і пан Роберт Б е р р і із S ta te D e p a rtm e n t. Пан Б артелем і привітав нас з Волею й прибуттям до А м е р и ки . П ерш а н е сп о д іва н ка : ті що зустріли нас, були тані ж схвильовані й зворуш ені ян і ми. Пані Д ж е с с ік а М етью спитала, чи зм учені ми. Я відпо­ вів, що не так фізично, як від напруж ення. “ І ту тб у л о н е м енш е1', — її від по ­ відь. Д ій сн о , виглядала та ко ю розхвильованою , ніби вона, а не ми приле­ тіла з М о скви з ка ґе б іста м и при боці. Пан Б артелем і — т а к с а м о . Н ікол и не дум ав , що урядовець такої ранги м о ж е бути настільки простим . В Европі т о го нем а. “П о р я д о к" уж е зламався: ка ґеб істи тут, але ми ходим о як хочем , і го в о р и м о з ки м хочем. . . . Я к ми виходили з літака — було с ір о і хм арно; але то був найясніший день у м о є м у житті. Я ки м був перший кр о к на землі В аш інґтона? — не па­ м 'ята ю . Н ад то ми були змучені, остовпілі й о д е р е в’янілі, аби щ ось па м 'я­ тати. Ми не помітили навіть, що в той час, як ми виходили переднім трапом о д н очасн о з нам и на задній трап вступили д ва совітськи х шпіцлі і зайшли до сальону.Так відбувся обм ін. Д о мене й пастора В ін са підійш ов одразу п .Ф е р е н д з і S ta te D e p a r tm e n t і зап р о си в до авта. У перш е їд у вулицями Н ью Й о рка. Пан Ф е ре н д з усієї сили хоче розвеселити й зацікавити нас. П оказує, р озка зує. Вибачливим тоном поясню є, що зараз у Н ью Й орку страйк сміттярів, і том у так багато чорних м іш ків на хідниках. Я по см іха ­ ю ся : що він знає про см іття? Щ о він знає п р о б р у д ? З нав би він, скіль­ ки бр уду там, звідки я прибув на тих мордах, на тих душах і сумліннях, у тій найбільшій ям і для сміття, звідки, розходиться зараза по всіх континен­ тах. . . Т о го бруду не позбирали б і за рік усі см іттярі Н ью Й орку, і білі й чорні. П о ка зує нам визначні будинки міста, д а в н о знані з фотографій. Р оз­ м овляє р о с ій с ь ко ю м овою ; але то він тільки дум ає, що р о с ій с ько ю . Мені й о го р о с ій с ь ка м о в а більше нагадує етіопську. Хоче щ ось пояснити і не м о ж е перекласти слово. Р озказує, що то значить — ми ніяк не розум ієм о . Н ареш ті ка ж у : а як во н о звучить по англ ійсько м у? М е н е д ж е р . Р е го ­ чем о. Н а У кр а їн і ко ж н а дитина знає, щ о таке м енед ж ер; м и й не пр об у­ вали перекласти це сл о во св о є ю м ов ою . . . . В кінці д о в го ї вулиці вирисовується ви с о ка і плоска будівля ОН, схож а, на транзистор. С хо д и м о недалеко від неї. Плаза Готель Елевейтори тут ходять ш видше, н іж у С о в ітсь ко м у С о ю зі. Д уж е с к о р о о п и н я єм о ­ ся на 3 7 -о м у по вер сі. П оказую ть м ою кімнату. В ідразу ж беру аркуш па­ перу і записую н о м е р — 1 7. У цьому ж напів сні — напівостовпінні л е гко й заблудити. Зачиняю двер і — нарешті я один! Д іс та ю мій с ка р б — списані д уж е д р і­ бно аркуш ики. Д ивл ю ся д о в го і гладжу їх. О тж е, все-таки я перехитрив а не вони! М о ж н а втішитись, і відпочити хвилю після ко л о сал ьн ого напру­ ж ен н я. Але... тільки на одну хвилю ! З н ов ховаю дбайливо їх, як і дотепер. Я р о зум ію до бр е, що К Ґ Б не м о ж е мене арештувати в Н ью Й орку. Але все інше м о ж е так с а м о як і в М о скві. А м е р и к а ще не знає, що є К Ґ Б , і д о в го не навчиться знати. Колись обл а м аєм о їм роги, а покищ о. . . Брут був ш ляхетного роду, але все ж виявився Б рутом . Ні, я не ски н у паниипа

2-57

ян Цезар. . . /А ж потім коли я опинився в до м івці, де с и м в о л о м д ва б е з ко м п р о м ісові кольори і лицарський хрест на їх фоні, — я зро зум ів, що тут мої ґ р * лси у повній бе зпец і./ . . . Д ивний стан, як в Аїді, під зе м н о м у царстві з грецьких міфів: усе як на Землі, але від усь о го лиш т і н і . Ф і з и ч н о я вж е стою о б о м а н ога м и на землі А м е рики , а п с и х о л о г і ч н о ще там. Х о д ж у по кім наті, беру предмети до рук, щоб п о в і р и т и в те, що бачу, — ні, вони ще не м ої, ще не стали реальними. Потім буде вишня з Л онг-А йл енду, що цвіте тан с а ­ м о як і на У кр ан і. . лебеді над великим п а р ко м у Гл енкові і — м оре, що могутньо дихає сол он о ю с в іж істю . Все це потрохи о ж и в л ю є мене, і від­ риває коріння 'Лоїх д ум о к, ем оцій і почувань від т а м т о г о ґрунту. /Л и ш у снах м аю часом клопіт, і с п е р е ч а ю с я з ки м о с ь т а м , у К Ґ Б . А потому збуджусь і с ка ж у собі : е-е, то я вж е в А м е р и ц і! Щ о м аю з ним и с п е р е ­ чатися? Тутешніх сн ів ще не було і мабуть д о в го не буде. С о н належить д у х а м , і ко ж н а земля св о їх має; а старі і н д іа н с ь к і Б о ги , щ о стереж уть сон у віґвам ах, ще не знайшли до м ене д о р о г и ... Т е п е р зб и р а є м о с ь всі в одну кім нату і виріш уєм о, що діяти. Буде пресконф еренц ія — м ус и м о в и с ­ тупити з сильною заявою . Але всі такі замучені, що б а чи м : н іч о го м уд рого ми не в р ад и м о сього д н і. Л іпш е почекати д о завтра. Гум ор у все ж не тр а ­ тимо. Кузнецов ка ж е : як зателефонує д р уж и н а / з Із р а їл ю /, передайте такі-то слова. Хтось м ом ентально пустив ве р сію , ніби він ка ж е : “ Если при­ едет ж е н а - н е пускайте." В сі р е го че м о . З го д о м с ід а є м о всетаки за стіл. З великими труд нощ ам и ліпим о д о купи кілька фраз. Ґін зб ур г нарешті втік — треба ж колись виспатися! Я теж д е зер тер ую . О дин К узнец ов м ор ду­ ється д о ранку над те ксто м . Але д о спання ще було неблизько. Заходить п. Ф е ре н д і ка ж е, що будуть допущ ені д о нас представники українських і ж и д івських о рганізацій в А м е ри ц і. П итаю : хто? Ка ж е , що з U k ra in ia n A s s o c ia tio n гЯ не зр о зум ів спочатку, що то У Н С , і дум ав, що йдеться пр о У К К А . В низу по вно преси, але с е кю р и ті н іко го не пускав: прес-конф еренція аж завтра. З го д о м повідом ляю ть: У кр а їн ц і вж е прий­ шли. Чи м о ж н а запросити? і скільки? К а ж у їм , що У кр а їн ц ів треба пр о с и ­ ти всіх, хто б а ж а є зустрітися. І вж е вони в кім наті — перш і тр о є У країнців, що я їх побачив на вільном у світі. У с і розм овляю ть га ли цько ю го вірн о ю , на диво добре зб е р е ж е н о ю . Але чи зберегли в собі У кр а їн у? Я знав, що д о мене в Н ь ю Й о р ку прийдуть У кр а їн ц і. Та чи прийде У кр а їн а ? С кільки зобачу У країни в очах, рухах і почуваннях? За півгод ини я в ж е не боявся. Б о д о вкр уги було повне У кр а їн о ю ; і стільки щ ирості, стільки во гн ю пр и­ несли з со б о ю люди, що коли б глянув хтось із д а л е ко го к о с м о с у на це місце ко ло Іст-Рівер, то бачив би велике сяйво, як над Віф леєм ом . Ж ін ка м легш е: вони плачуть коли плачеться. Ч о л о віки не вм ію ть і не можуть. Стільки було сліз у душі а я просто д ивився, і не знав, щ о з ними робити. Я не вм ію плакати: за д е в ’ять літ сльози перетворилися на тверді кристали, ще більш гострі й гартовані, аніж ш пага з Толедо, та що буде те­ пер постійно висіти на стіні, над м о їм л іж ко м .

Кращ е берегтися людей, що не вм ію ть виплакувати сльози... З невиплакан их сліз родяться хрестові походи й В а рф ол ом іївські н о ч і... П риходило ще і ще, і з ко ж н о ю хвилиною більшало У кр аїн и навколо мене. Ч о р н о о ки й леґінь з гуцульським вир а зо м обличчя і психологією Гуцула - хоч н ар о д ився тут, в А м е риц і . .. Н е м о л о д а ж ін к а з ш ляхетноорлиною поставою , така подібна д о великої М атері з К и є в а — О кс а н и Мешко. . . В и со ки й білявий ю нан з поглядом, як у м о го сина, — і стільни м оло­ до ї віри в очах! Б о ж е , яке подібне молоде покоління на У кр аїн і і тут, в А м е р и ц і! Д івчи н а у вишитій сорочц і, така н е й м о в ір н о гарна, така на диво у кр а їн сь ка в дал еком у чуж о м у світі. П ерш а укр а їн с ь ка дівчина, що я зобачив на Волі, з а д о в ги х д е в ’ять літ; і стільки У кр а їн и в усьом у, що прине­ сла з со б о ю . “ М о ж н а вигнати У кр аїн ц я з У кр аїн и , та не м о ж н а вигнати У кр а їн у з У кр а їн ц я 1'. Ч о рн о -че рво н ий спалах у кр а їн с ь ко го вишиття, як вибух вулкану, роз­ топив м ертвоту і холод, і я вперш е почувся, що уже не с е р е д с н і г і в . М ертвий час закінчився. Я відчув, що невистачає го д и н ника на руці, і с к а ­ зав пр о це вголос. М ені простягнули три. Я взяв від того, хто подав пер­ ш им : в е л и ко го плечистого чоловіка з щ ирою усм іш ко ю , пр и ве зе н о го з У кр а їн и багато десятиліть тому; і вона д о сі не загубилась на М ангаттані. . . . П оступово всі розходяться, і аж тепе р розум ію , наскільки я втом ле­ ний. Те, що тут день, там ніч, ціла д о б а б е з сну. І стільки н о в о го .... Щ астя мучить більше, аніж горе. Іду д о ванни і за н у р ю ю с ь по ш ию в теплій воді. От тепе р я посидж у нарешті сам-один, б е з напруж ення, нічого-нічого-ніч о го не д у м а ю ч и ... І в таком у блаж енстві я був секунд із с о р о к. А ж до сту­ ку в двер і . . . Н а перш ий стук я не відізвася; м о ж е хтось з прибулих р а зо м зі мною , — постукає й піде. Але то був хтось наполегливий. О дягаю ся й відчиняю дв ер і. Д о кім нати заходить е н е р гій н а білява ж ін ка . Вітається правильною у кр а їн с ь к о ю м о в о ю , але з колосальним а м е р и ка н с ь ки м акцентом; і в і­ дразу б е з вступу починає говорити про у кр а їн с ькі справи в А м е ри ц і. М о р о з уже н а Волі; — що м ає робити далі ком ітет захисту М ор оза ? /З то ­ го часу вона вж е не зам овкала; я — т е ж /. В то м а д е сь дівається, і сон р азом з нею . О статочно збуд ж ую сь від дев 'яти год и н н о го остовпіння й ка ж у с о б і:Т и п р и їх а в д о Н ью Й орка — найне­ с п о кій н іш о го місця на землі. Який там сп о кій ? Я ке сидіння? Д осить уже насид івся. Б е р и сь "29 травня 1979

до

праці

ко заче ! Валентин Мороз

299

П е тр о Н ізи о

ПЕТРО К ІЗ К О у р од ж ен ец ь Х арківщ и н и , по мер у М юнхені, Н ім ечч и н а 28.2.1976 р. зал и ш и в ­ ши по собі чималу поетичну й п исьм ен ни ц ьку спадщ ину. С умівський діяч і редактор “Авангарду" /1946-48 pp./ та “К ри л ати х11 /1972-73/, зал и ш и в для “Авангарду" свої Спогади, які пом іщ уєм о н а л,обру згадку про його вклад у розбудову сумівської преси. Досі було п ом іщ ен о в трьох п опередніх числах “А вангарду" про його перш е ареш тування в pp. 1938-39 та повторне в 1940 р. і засл ан н я д о Вези мл агу

МОЇ СПОГАДИ “О Д Е Р Ж У Й Т Е Б У Ш Л А Т И І Ш Т А Н И ". Д р угого дня мені полегшало. Я чув себе слабим, але м іг підводитися й ходити. Д о лікарні іти не хотів, бо звідти малохто повергав ся. Дощі перестали, і в бараці стало сухіше. Т ого ж дня староста бараку, теж в’язень, але не полі­ тичний, оголосив: —Одержуйте бушлати і штани! Ми навперебивки кинулися до наваленої біля дверей купи в'язничного убрання, але нас бараковий зупинив і виш икував у чергу. Один по одному підходили і брали одяг. Вибирати не дозволяли. Хто дістав великі або малі бу­ шлати чи штани, мусив мінятися. М ені дістався занадто великий бушлат, що висів на мені, як лантух. Але всі вони були майже однакові, менш ого знайти не довелося, і я залишився задоволений з того. Одягши, нас почали розбивати на робочі бригади. Д р уго го дня ми мали вийти на працю. Я потрапив д о 211 бриґади ПРК, що означало — “ Погрузочно-Разгрузочна Контора". Завданням нашої бриґади, як і багатьох інших, визначених до праці в ПРК, було розвантажувати вагони з різним грузом: шпалами, вапном, цементом, камінням, ж орствою , вугіллям шлаком іт.д., а та ко ж н аван та ж н иком . Який з м ене вантаж ник, м ож н а уявити з того, що вага мого тіла тоді становила щось із 4 8 кілограм ів, а зріст не сягав більше 150 сантиметрів. Але тут це не мало н іяко го значення. Здатний ти вантажити чи ні — байдуж е. З ігнеш ся під тяга р е м кам іння чи 173-х кілограм ових ящ иків шкла — пусте! Н а тво є м ісце знайдуться сотні й тисячі таких, як ти, що ко ж ного дня ешелонами прибувають до табору. Л ю дське життя тут ціниться деш евш е за бушлат, виданий тобі для праці. З а втрачений бушлат садовлять до ізолятора, а за см ерть людини з голоду чи за погибель під нава­ леною купою лісу ніхто нікого не карає. Все це звичайне явише, проз які з ту­ пою байдужністю проходять сам і держ авні мужі й правителі большевицької Росії. А все ж мусиш працювати. І то працювати так, щоб конче виконати норму, що її визначили в управлінні табору. Це значить за робочий день мусиш на­ кидати на автомашину 22 кубометри вапна, щ о становить 11 автомашин,

300

або стільки ж, приблизно, піску, чи близько десяти автомашин са м о м у укла­ сти цегли і.т.д. При чому, навіть при виконанні цих норм вам належить харчу­ вання за категорією д р угого котла, тобто — 750 грам на день хліба і півтора літри ріденької юшки. А щоб одержати 9 0 0 грам хліба і обід з двох страв, тобто, найвищу категорію — третій котел, треба виробити норм у на 120%. Ні другої, ні третьої категорії майж е ніхто не досягав і тому сиділи “на перш о­ му котлі", що о значало—6 0 0 гр а м денно хліба і двічі на д е н ь ки п ’ячої води з буряковим бадиллям. Т им часом нас посилено заохочували "підвищувати продуктивність пра­ ці". Я ко сь до нашої бриґади прийшов працівник із К В Ч (культурно-воспітатєльная часть) і сказав: — Граж данє заключенниє! Ми хотім улучшить вам бит. Поетому заключітє до говор а соревнованія на лучшую проізводітєльность труда. Ми пообіцяли скласти цей договір, аде ніхто його не складав і не думав складати. Н ам ті д оговори ще з до м у сиділи в печінках, а тут тим більше. Ста­ вало до кр а ю обур/V во й пекуче, ж тим служникам ізН В Ч й подібним до них не со р о м н о допікати “сорєвнованієм ", коли люди й бе з того ледве ж и во ­ тіють? А втім, со ро м маю ть лише люди. Тварини позбавлені його. Почались довгі й ва ж кі дні далекого Безимлагу. Працювали ми 12 годин де нно, без вихідних днів. В а го н и з вантаж ем приходили і в неділю й не могли чекати. Мусили працювати і в неділю й не могли чекати. Мусили пра­ цювати ден ь-кріз-день. З го д о м наше життя трохи поліпшилось. Покрівлі бараків покрили толлю, й вода вж е не протікала. Н ас повели до щойно збудованої лазні, продезин­ фікували одяг і навіть видали чисту білизну. Воші зникли і ми полегшено зідхнули. Але тепер нас чим раз дужче надривала праця. Морально ж знову гні­ тили нас оті “с в о ї“, типу “С є д о го “ , які мешкали разом з нами. їх було значно менше, але вони буквально тероризували всіх. Вони не працювали. Зайняв­ ши кращ і місця в бараці, вони цілими днями й ночами грали в карти, їли такі страви, яких багато з нас не бачили на волі. Вони мали навіть горілку, що для звичайного в'язня “роботяги" було недосяж ним . М айж е щодня вб ар ац і траплялися крад іж ки,і то була роб от а тих кр и м іна ­ лістів, які називали себе “св о їм и 11. О дного вечора, коли ми повернулися з роботи, в коридорі бараку “св о ї" напали на одного з членів нашої бриґади, роздягли йо го майже догола і забрали посилку, що він її щ ойно одержав з до м у.С кр ивдж ений не м іг поскаржитися начальству, бо його могли вбити. Н аступного вечора знайдено біля вбиральні зарубаного в’язня, якого кр и м і­ налісти пограбували догола. Але “ сво ї" м айж е не боялися начальства. Я кось пригадую, трапився такий випадок. Д о бараку зайшов відповідальний службовець із управління наш ого чет­ вертого "участка". Він побачив “ своїх", що сиділи в кутку і підійшов д о них.

— Ви працюєте? — спитав він їх. “С в о ї“ мовчали.

— Я вас питаю, працюєте ви чи ні?

301

— Н і, — від по вів один із крим іналістів, білий, як вівсяний сніп,височенний на зріст і широкий, як геркулес. Я к виявилося пізніше, він називався Заїкою .

— Ч ом у не працюєте? — не вгавав урядовець.

— Нехай лошаді работают, — відповів Ііа їк а Це образило урадов ця, і він н а ка за вЗ а їц і злізти зн а р .Т о й не слухався.

— Я наказую, ходіть за м ною ! — пригрозив урядовець.

— Плювать мені на ваш наказ. Урядовець покликав старосту бараку й звелів зняти Заїку. С тароста по­ тягся був на нари. З аїка раптом зіскочив з місця, вхопивш ся за стовп вели­ чезними своїм и рунами й трусонув, аж барак захитався.

— Геть, мать вашу, бо вб’ю, — несам овито заревів Заїка. Урядовець із старостою ш видко поспішили геть, нахваляючись прислати охорону. Але ніколи після того не було, й не було, й ніхто вже З аїки і його дру­ зів не чіпав. За кілька днів старосту наш ого бараку знайшли в таборі забитим. Голова його була розрубана со ки ро ю . Ми догадувалися, що то спр ава рук Заїки, який після згаданої сутички зурядовцем і старостою я ко с ь с ка з а в : — Продайошся, гад? Подожди. Больше ти З аїки не зачепеш. Усі ці таборові пригоди надзвичайно гнітили нас. Часто доводилось лиша­ тися без їж і цілими днями, б о викрадалися талони.

Т А Є М Н И Ч І Л Я Б ІР И Н Т И Безимлаг — величезне будівництво, на яком у вже в зимку 1941 року пра­ цювало близько 6 0 тисяч в’язнів. Тут будувалися чотириповерхові цеглові будинки, найрізноманітніші майстерні, цехи для виробу деталів для машин та величезний авіяційний завод. С початку нікому з нас і на дум ку не спало, що все це будівництво має суто військовий характер, як п р о те ми довідали­ ся пізніше. Та вже сама назва “Особострой Н К В Д С С С Р “ говорила за все. Л ю ди працювали там р ока м и і все ж не знали всіх таємниць Безимлагу. А ж за кілька років по тому, будучи вже в Німеччині, я дізнався від одного росій­ ського інженера що недалеко за Б езим ’янкою, біля Волги будувалися вели­ чезні підземні лябіринти, з наймодернішим технічним устаткуванням кімнат і ту­ нелів, призначені, на випадок війни з Німеччиною, для Кремля. С еред того під­ земелля споруджено спеціяльні кімнати для сам ого Сталіна. Зима 1941 року випала надзвичайно холодною і суворою. М ороз із самар­ ськими колючими вітрами досягав 45 ступнів. Однак, праця не могла перерива­ тися ні на хвилину, особливо на розвантаженні й навантаженні будівельних матеріялів. Праця йшла в д ві зміни — денна й нічна. В,день працювати було, звичайно, ліпше, хоч би тому, що видно. Наша 211 бриґада працювала вночі. Тонкі, хоч і ватяні бушлати й штани, поношені й кригою вкриті “бурки“ (так називалися ватя ні чоботи) не могли стримати неймовірно пекучого морозу, що проймав шкіру й кістни. Щ о б не поморозити обличчя, нам натягали на н о са вуха й щоки спе­ ціяльні пошиті з марлі й вати “намордники". Залишалися відкриті лише очі й рот.

302

Але й ці спецвки мало що рятували. С к и д а ю ч и з вагонів каміння чи цеглу впрі­ ваєш, надихуєш пару, що йде попід марлю ватою по обличчі й зогріваєшся. Рота майже неможливо відкрити й стає важ ко дихати. Але, боронь Б ож е, спробуй скинути того “намордника". Ш ви д ко на зогріте тіло падає мороз, і відмерзають вуха, ніс щоки... Досвідчені в цьому в’язні, що не раз побували по таборах, радили нам зовсім не брати тих спецівок. Я послухав порад і ніколи не користався з “намордників". Інші ж натягали їх насебе й під час праці скидали і тоді проклинали все своєжигтя. З обмороженими обличчями ішли до лікарні, а там від недоїдання (в лікарні гірше годували ніж у таборі) слабли й ставали “доходягами'ТТой, хто попадав пд цю страшну категорію „дохсдяг", майже не виживав і гинув. На “розвод" ми виходили о 6 годині вечора й працовали до 6 години ранку. Якось, пригадую, на залізницю прийшов ешелон вапна із лісу. Нашій бриґаді припало вивантажувати з закритого типу вагонів вапно. Нормівник, висока й ху­ да, але люта людина, підійшов до нас і наказав щонайбільше за дві години роз­ вантажити 12 вагонів вапна. Н ас у бриґаді 13 осіб. Це значить, кожна особа за дві години мала викидати майже вагон в а ги а Ц е —божевілля. Вапно, щоправда дуже легке, але його гірше розвантажувати, як жорству чи цеглу. Тієї ночі дув вітер при чому прямо у відчинені двері вагонів. Кидати вапно проти вітру майже неможливо. Воно порошиться й летить назад, сипле тобі в обличчя, їдкий сморід вапна лізе в горло, ніс, очі. Ти задихаєшся, безперестанно чхаєш, затуляючи об­ личчя руками, або затикаючи носа й рота ганчір’ям, вирваним із бушлату. Громадянине начальнику!— гукає мій сусід до нормівника. — Так неможли­ во, слово чести, неможливо! Дайте протигази чи спецівки якісь до обличчя!

— Не велика біда, як почхаєге трохи. Викидаєте й так.

— Щ о б тебе на той світ викинуло!— вилаявся сусід і знову встромив лопату у вапно. Кинув із вагона, але вітер його сипнув назад. С \с ід знов зачхався, по­ тім похитнувся і впав на держ ак лопати. Я підійшов до нього й побачив що з носа в язня текла кров... А побіч нас, де розвантажували ліс, у цю ж хвилю розітнувся зойк людини, зойк смерта:

пронизливий

— А-а-а-й, о-о-о-ой.. Я підняв товариша й вивів його з вагона, подавши йому якусь лахмітину до носа Тимчасом недалекий зойк людини не вгавав. Потім він затих у гаморі й крикові сотень людей. Я догадався — то, либонь, знову хтось із в'язнів попав під час розвантаження під ліс. А ж десь під ранком ми спромоглися вивантажити вапно. Ранком збиралися до табору. Конвой перерахував чи всі є на місці. Виявилося, що двох членів бри­ ґади нем а Один конвоїр лишився біля нас, а другий пішов шукати тих двох. Пів­ години ми тупцювали на морозі, тріпали руками й стукали ногами, щоб не заду­ біти, аж поки повернувся конвоїр з розшуків безвісти загинулих в'язнів. Конвоїр їх знайшов, але обидва в'язні були мертві.Один із них замерз, сидячи на штабелі цэгли й склавши руки на ко/інах. Він, очевидно, сів був відпочивати. Другий ле* ) “ Д оходяга” — слаба, немічна людина, нездатна працювати, В ’язні ціа категорії ходили по смітниках табору й поїдали всяку покидь.

зоз

жав під вагоном на рейках, скоцюрбившись у полатаному бушлаті, в розірваних “бурках“. Конвой наказавнам забрати зсо б о ю д о табору обох померлих, і м иїхнесли на руках аж до трупарні. Це була жахлива картина, яка ніколи не зійде з пам'яті про ті сотні й тисячі, що подібною смертю загинули в далеких степах холодної Самари, на самому дні совєтського “раю “ .

ЗА ПА Й КУ Х Л ІБ А - СМ ЕРТЬ Дні тягнулися незвичайно довго. Непосильна праця й голод чимраз дужче давали себе відчувати. Наша бриґада одержувала харчовий приділ за категорі­ єю другого котла, але це не могло задовольнити бодай у малій мірі наших до краю зголоднілих шлунків. Коли б мені за нормальних часів сказали, що я за один раз можу з’їсти дві пайки чорного гливкого хліба в 1500 грамів і п’ять лі­ трів брудної кропив’яної зупи, я неодмінно назвав би ту лодину божевільною. А отже тепер я міг усе це з'ї сти без найменших труднощів! Одного разу, пригадую, одержав з дому посилку, в якій була махорка, цигар­ ки, сухарі і цукор. То був найбільший день радости в моєму житті. Я накришив у величезний залізний баняк сухарів, налив туди холодної води і всипав цукру. Це було, по-в’язничному висловлюючись, “тю рі“ . Стільки я з’їв тієї “тю рі“, не знаю, тільки після того я відчув, що в бараці мені було душно і мені нудило. Я ледве зліз з нар і вийшов на мороз. Живіт мені надуло, як пузир, і я , важко дихаючи, ледве міг пересувати ноги. Я був навіть злякався і заприсягався стільки не зїдати за раз, але швидко посилка кінчилась, надійшов голод, і я знову ладен був з'ї­ сти стільки, скільки б умістилося в мій шлунок. Виїзні ходили худі, як тріски. Часто було чути, як у тому чи тому кутку бараку хтось кричить і плаче, благаючи не вбивати. То вже напевно били когось за кра­ діжку хліба. За вкрадену пайку хліба тут самі в’язні забивали крадія на смерть. С еред нас, українців, були й інші народи С овєтського Союзу, зокрем а наро­ ди Кавказу, Узбекістану тощо. Особливо важ ко зносили тутешнє життя узбеки. Вони гинули, як мухи. Цьому вони часто спричинялися самі. Узбеки дуже лю­ блять чомусь гроші, хоч занихтуг майже нічогоне можнабуло купити. Вони зби­ рали кожну копійку й бережно її ховали, зашиваючи в одяг. Я спостерігав, як уз­ беки день-удень продавали свою мізерну пайку хліба, збираючи й ховаючи за пазуху гроші і з назбираними грішми вмирали. Не раз було у мертвого узбека, в лікарні, санітари вирізали з бушлатів тисячі карбованців. При всьому нашому бажанні й прагненні, власною силою ми ніяк не могли досягти перевиконання норм виробітку, щоб дістати “третій котел“ . Навіть фізи­ чно здорові, сильні люди, двоє колгоспників із Полтавщини і один робітник із Бабаїв (близько Харкова), прізвища яких не пам’ятаю, які довго вірили у силу своїх м'язів, згодом зневірилися й махнули рукою. Але пізніше ми дізналися про одну важливу для нас таборову таємницю "повишенія проізводітєльності труда“. Цією таємницею була так звана “тухта“ і підкуп нормівника, що калькулював у канцелярії ПРК норми. Ми зібрали з бриґади сякі-такі кошти і через бриґадира передали їх нормівникові. Тим часом на праці давали “тухту". Вона полягала в тому, щоб записати до списку виконаної праці те, чого ми насправді не робили.

і ехніка процесу, ян виявилось, не складна. Вкладаючи, наприклад, цеглу в шта­ белі. в середині штабелів ми лишали порожнечу, і лише навколо тієї' порожне­ чі викладали вгору цеглу. Порожнечу потім зверху закладали невеликим шаром цегли і в цей спосіб наші норми виробітку швидко росли. Незабаром ми дійсно добилися рекорду в 200-215 процентів норми. Н а “третьому котлі" стало легше, а, головне, тепер ми працювали вп’ятеро менше, ахарч діставали кращ ий.Справи наші поліпшапи, і ми трохи почали себе відчувати дещо здоровіше. Але нема добра без лиха. Одного разу я несподівано захворів. Цього я най­ більше боявся, бо найменша хвороба в таборі дуже близька досм ерти.Було це десь перед весною, коли вже з півдня чувся легкий подув теплого вітру, але С а­ мара стояла ще в снігах. Перед самим “розводом 11, увечор, я прокинувся зі сну, підвів голову і відчув майже те саме, що напочатку нашого прибуття до табору. В мене боліла голова, спина, плечі й груди. Слід було мені повернутися на інший бік, ян у спину щось шпигало гострим і пекучим. Я пробував підвестися й не міг. Якийсь невиразний жаль охопив м оє серце і стало до сліз прикро. Я відчув себе колодою, що лежить ось серед цих сірих бушлатів, нікому не потрібна. Бриґада вже вийшла на працю, а я все ще лежав і корчився у великих болях. Нараз передо мною став нарядчик, високий і тонкий, як оцей от стовп, що підпи­ рав баран. Він зігнувся до моїх нар і витяг шию.

— Ч ом у ви не на роботе? — спитав нарядчик.

— Я хворий, я не можу...

— А справна від лікаря є?

— Нема.

— То зараз же збирайся до вахти.

— Але я не можу, громадянине нарядчику.

— Брешеш! Коли б не міг — справну мав би. Знаємо вас, філонів. Нарядчик пішов. Я ще раз спробував підвестися, але гострий біль і колючки у спину знову звалили мене на нари. Цілу ніч я не міг заснути, кашляючи та стогнучи. Д есь близько мене чути було гомін в’язнів, що працювали в денній зміні. Я не чув, про що вони говорили,але мені здавалося, що вони змовляються про втечу. Згадка про це блискавкою промайнула в моїй свідомості і погасла. Потім вона воскресла й горіла яскра­ вим полум’ям якогось божевільного стремління. Мені привиділось, що я справ­ ді втік із табору і був дом а в свої й рідній дорогій Водолазі, де залишився старий батько й стара мати. О сь відчиняються сінешні двері M o d солом'яної хати й на порозі з'являється мати.

— М амо! М амо! Рідненька моя матусю! Я падаю ЇГ* на груди й плачу, плачу, як дитина. Мати пестить мене й цілує в обличчя і уста, старенькими рунами міцно при­ гортає до своїх похилих плечей.

— Сину! — шепоче мати. — Дорогий мій сину! Але нараз я відчуваю болісний удар у груди, і я схоплююся зі сну. Привид

305

зн ж а є і передо мною стоїть нарядчик.

— Дістав справку?

— Я не можу... Нарядчш бере мене за ноги й тягне на підлогу, і цілий барак передо мною захитався й зник, немов проваливсь крізь землю. Я йшов услід за нарядчиком і нічого не бачив, хитаючись і чіпляючись за нього. Передранковий вітер сипнув мені в лице, і мені сталоніби легше. Н арядчш привів мене д о лікаря й сказав.

— Огляньте. Н а роботу не хоче йти. Оте “не хоче" ще більше завдало мені болю і образи.

— Щ об ти а к отак “не хотів1', паразите проклятий! Л ікар звелів мені роздягнутися. З великим зусиллям я стяг із себе бушлат і сорочку. Оглянувши, лікар ще раз подивився на мене й наказав одягтися.

— Ну, як? — спитав нарядчин.

— Не со всем здоровий, но работать может. Я весь затремтів. Відчув, як в обличчя м оє вдарила кров. Але що я мусив робити? Я добре знав, що ні просьбою , ні благанням, ні плачем, ані по гро за ­ ми не викличеш ніякої здорової реакції в цієї' бездуш ної потвори в людській подобі. А ще знав, що всі лікарі мали від головногоуправліннятабору давати довідки назахворування денно лише 5 процентів до загально'1' кількости в’я­ знів. Цей процент, очевидно, давно вже вичерпався, і я в цю кількість “щасли­ вців", звісно, не м іг потрапити. В таборі існувало правило — всякого, хто без лікарської посвідки не вихо­ дить на працю, забирати в “д о во д"."Д о в о д о м " називалася збірна група так званих “ філонів" і “ отказчиків", що о кр е м о висилалися на працю під посиле­ ним конвоєм . С ю ди зводили мужчин і ж ін о к разом. О сь д о цього “доводу" й здав мене нарядчик. Я вперш е був у “д о всд і" і вперше побачив ті страшні картини, які довело­ ся пережити за ціле ув’язнення. Я бачив, як одна молода дівчина, напів боса, в одній блюзці й короткій спідниці, простоволоса, корчилася за брам ою в сні­ гу, на сорокаградусном у морозі. Я проїла одяг, б о я вмирала з голоду, — промовляла дівчина, рвучи н а с о ­ бі блюзку, — Тепер мені не дають більше одежі й гонять на роботу. Я не м ож у більше, граждане конвоїри, не можу... Краще смерть, н іж таке життя... Вона зверталася до ко н во їрів голосом розпачу й жалю, і в тому голосі бреніла нелюдська мука. Але той голос не враж ав конвоїрів. Вони були хо­ лодні й байдужі, неначе перед ними лежала в снігу не дівчина, а дерев'яна колода. В они п піднімали й тягли, б’ю чи прикладами рушниць, штовхали чо­ бітьми в груди, аж до ки вона замовкла, зам овкла навіки... Ми мовчки йшли з лопатами. Н а с завели десь аж за 12 кілом етрів від та­ бору, у великі снігові замети й сказали: — Копайте! Тут мусить проходити велика дорої а до соціялістичного м іс ­ течка Б е зи м ’янка. І ми копали. Не дорогу, а здавалося могили копали собі...

306

д а л і д уде

К. Уш инсьний

Проблеми сімейного виховання

УВАГА І ПАМ’ЯТЬ ДІТЕЙ

2

Після всього ска зано го не треба вже і говорити про педагогічне значен­ ня пам’яті. М ож на сказати без великої натяжки, що вихователь має справу тільки з са м о ю пам'яттю виховання і що на здатності пам ’яті грунтується вся можливість виховного впливу. “ Тільки те, що ми збе ріга єм о в собі, — каже Бенеке, — м о ж е м о ми переробляти далі: розвивати у вищі духовні форми і застосувати до життя. Розум, здатність до судж ень та умовиводів, коротше, всі духові сили, в вузькому розумінні цього слова, залежать від досконалості пам ’яті». «Вся культура і всякий успіх культури, — каже той же психолог в ін­ шому місці, — грунтується на тому, що ко ж н ом у вж е в ранньом у дитинстві прищеплюються незліченні комбінації (асосіяції слідів), не тільки ті, які к о м ­ біновані людьми поставлені з вихованцями у безпосередні взаєм овідноси­ ни, а й ті, які нагромадж увались незліченними поколіннями людства, протя­ го м тисячоліть, і всім а народами землі. З асвою ю чи ці ком бінації, людина набуває розум ової, естетичної і моральної спадщини мільйонів і користує­ ться для своєї освіти плодами зусиль (плодами життя) найвеличніших геніїв, яких тільки утворювала лю дська природа». Період кращ ої пам ’яті збігається з отрочим віком і м инаєдосить швидко. Враж ення молодості зберігаються далеко глибше, ніж враження, здобуті під старість: тим-то старик, забуваючи те, що робив сьогодні, згадує дуже ж ва во те, що робив у дитинстві. Це мимоволі наводить над ум ку, що враж ен­ ня, які лягли в нервовий організм у період його молодості, природно лягають у ньом у куди глибше, ніж ті, які входять у нього згодом , коли розвиток його припиняється чи уповільнюється і коли він уже завалений силою попередніх вражень. У перші 7 чи 8 р оків наш ого життя пам’ять наша за св о ю є стільки, скільки не засв ою є за все наше дальше життя. В цей час ми сам е набуваємо переважну більшість тієї!' величезної маси відомостей, яка спільна всім людям, яка, за заув аж е нн ям Р уссо, значно більша від м аси від ом остей, що н а ­ лежить тільки вченим . Період отроцтва дитини, починаючи з 6 чи 7 років, до 14 і 15 м ож на наз­ вати періодом найдужчої роботи механічної пам’яті. Пам'ять на цей час на­ буває вже дуж е багато слідів і, користую чись могутньою підтрим кою слова, м ож е працювати ш видко і тривало в засвоєнні нових слідів і асоціяцій, які внутрішня робота душі, перестановка і перетворення асоціяцій, які могли б перешкодити цьому засвоєнню , ще слабкі. О сь чом у період отроцтва м о ­ ж на назвати начальним періодом, і цим ко ро тки м періодом життя повинен

307

користуватися педагог, щоб збагатити внутрішній світ дитини тими уявлен­ нями і асоціяціями уявлень, які знадобляться мислительній здатності для її праці. Витрачати цей час виключно на так званий розвиток розуму — було б великою помилкою і злочином перед дитинством; а ця помилка не чужа педагогіці... О днак са м а ця швидкість засвоєння нових і нових асоціяцій у дитячому і отроцькому віці тягне за со б ою ту хибу дитячої пам'яті, на яку ми вказали ви­ ще. Немовля засв ою є вя ж ко й повільно, але засвоєне один раз не забуває, бо його елементарні засвоєння повторюю ться безперестанно. Дитина за­ с в о ю є легко й ш видко: але так са м о й ш видко забуває, якщ о не повторю є за­ своєного. Це відбувається саме, тому, що, утворю ю чи щоразу нові асоціяції, дитина розриває попередні і забуваєїх, якщ о не повторює. О сь чому, на­ приклад, сем ирічна дівчинка, яка дивує всіх разю чим знанням географії, тобто імен і цифр, м ож е втратити будь-який слід с во го знання протягом р о ­ ку, тільки-но її перестають запитувати, коли набриднуть її завжди безпом ил­ кові відповіді. У роки юності, ноли в людини з особливою силою пробуджуються і ідеа­ льні прагнення, і тілесні пристрасті, робота механічної пам ’яті природно від­ ходить на другий плян; але ми помилилися б, сказавш и, що пам ’ять взагалі в ю нацьком у віці слабшає. Вона така ж сильна, але тільки щодо тих асоціяцій, які перебувають у зв'язку з прагненнями юності. Пам'ять дозрілого віку, на протилежність отроцькій, ми м о ж е м о назвати спеціяльною пам’яттю; тут людина засвою є легко тільки те, що стосується її спеціяльних занять, звертаючи мало уваги на все інше. Під старість і ця спеціяльна пам'ять слабшає. О днак у багатьох видатних людей навіть механічна пам’ять зберігається д о глибокої старости, — така сильна й ж ивучаїхня н е р ­ вова система. В ж е с а м о со б ою видно, що така поступовість у розвиткові пам’яті має ш ироке застосування у виховній і особливо в навчальній діяльності і що цю поступовість повинні брати до уваги і школа, і педагог, і підручник. Щ е очевидніший чи менший ступінь міцности чи пам ’ятливості нервової системи. Звичайно, більш чи менш добра пам’ять не стіл ьки природж еною якістю. Ми вже показали в сво єм у місці, як розвивається пам ’ять у людей, і що душа сво їм и роботами оозвиває пам'ять щодо засвоєння слідів тих від­ чуттів, які перебувають у ЗБ>язку з цими роботами. Але все ж міцність перших засвоєнь, що лягають в основу душевних робіт, і потім міцність наступних за­ своєнь, що не перебувають у зв'язку з початими роботами, зумовлюю ться природж еним ступенем більшої чи меншої пам’ятливості. М ож н а легко по­ мітити, що одна дитина засв ою є ш видко й міцно; друга засвою є так сам о швидко але швидко забуває; третя засвою є повільно, але міццо; четверта, на­ решті, найнещасливіша, і повільно засвоює, і швидко забуває. Це явище часто не перебуває в зв’язку з розумовим розвитком, б о трапляються цілковиті ідіоти, які в той же час надзвичайно швидко засвоюють величезні ряди слідів відчуттів і міцно їх зберігають, як той ідіот, про якого згадує Дробіш і який, не розуміючи ж одного слова по латині, міг слово в слово повторити один раз прочитану ним медичну дисертацію латинською мовою. Пам’ять, без сумніву, є необхі­

308

дною умовою веяного душевного розвитку. Не маючи пам’яті, людина рішуче не могла 6 ні на волосинку розвинутися: вона завжди оберталася б в одній і тій же вузьній сфері миттєвої душевної діяльності. Але сильна пам’ять не є ще сама по собі запорукою можливості сильного розвитку, якщо її підтримують, з одного боку, такі ж сильні душевні роботи, а з др угого — інші властивості нервової систе­ ми і сам е особлива рухливість її часток. В таком у стані сильна пам'ятливість може мати навіть шкідливий вплив, переобтяжуючи пам'ять людини незлі­ ченною кількістю твердо засвоєних слідів, які тільки переш каджаю ть її слаб­ кій душевній діяльності. Звідси шкідливість безтолкового зубріння напам'ять, яке занапастило не одну молоду, ще слабку душу, захаращуючи її ні до чого не придатним матеріялом, з я ки м д у ш а н е м ож е ще справитися. Але шкідли­ вий вплив сильної й міцної пам'ятливості не обмежується тільки дитячим ві­ ком : часто, переглядаючи праці якого-небудь вченого, доводиться тільки шкодувати, що в нього була така сильна пам'ять при незначному розвитку інших якостей душ евн а діяльності. З того, що сказано тут, звичайно, жодна розсудлива людина не зробить висновку, що сильна пам’ятливість взагалі шкідлива. Н авпаки, вона є необхідною ум овою гені япьн ого розуму; але вона ж часто буває причиною і слабкого розвитку розумових здібностей. Вся спра­ ва тут у гарм онії різних якостей нервової системи і всилі душевних робіт. Д е ­ які психологи в особливій слабкості засвоєння хочуть знайти коріння відмін­ ності психічної діяльності чоловіків і ж інок; але це ф уба помилка: хто навчав дівчаток, той знає, щ о їм так с а м о часто, як і хл о п ц ям , властива швидка й си­ льна па м ’ять. Ш ви д ш е вже м ож на закинути дівчаткам те, що вони заучують надто міцно. Вихователь, який розуміє природу пам’яті, буде безперестану вдаватися до повторень не для того, щоб налагодити зруйноване, а для того, щоб зміцнити будівло і звести на ній новий поверх. Розуміючи, що всякий слід пам'яті — це не тільки слід минулого відчуття, але в той ж е час і сила для набуття нового, вихо­ ватель безперестану дбатиме про збереження цих сил, бо в них лежить запору­ ка для набуття нових відомостей. Кожний крок уперед повинен спиратися на повторення попереднього. Лииивши, однак осторонь не розв’язане психологією питання про існуван­ ня абсолотного забуття, ми приймемо, що воно існує в тій релятивній формі, яка відома кож ном у. Щ о багато і дуже багато чого вислизає з нашої пам ’яті, в цьому ми м о ж е м о переконатися, розповідаю чи навіть учорашню подію і перевіривши нашу розповідь розповідями інших очевидців. При цьому ми побачимо, як о бм ан ю є нас наша уява, вставляючи сво ї кільця в розірвані ланцюги пам'яті так, що, бажаю чи зв’язати який-небудь ланцюг слідів, що розірвався в нашій пам’яті, ми зв'язуєм о його кільцем, яке щойно знову ску­ те нашим р озум ом або наш ою уявою, чи вихоплене нами із зовсім інш ого ряду ланок. Потрібне особливе зусилля волі, щоб з цілковитою точністю роз­ повісти подію, бачену нами, не вковуючи в цю розповідь ані найменшого кільця свого власного виробництва. Коли ж ми потураємо собі, це перетворюється на звичку дуж е негарну у яких особливо сильно розвинена уява, а зусилля волі, щоб відновлювати об’єктивну істину, ще слабке, така мимовільна брехня трапляється дуж е часто. Б уває навіть, що діти плутають з дійсністю те, що бачили уві сні, приплітаючи до цього ще які небуть асоціяції своєї власної

309

уяви, які завдяки особливій вразливості дитячої нервової систем и, відбилися в ній з такою силою, глибиною і яскравістю , що дитина, натрапляючи по тім у своїй пам'яті на сліди цих асоціяцій уяви, вважає їх за сліди справжніх подій і враж ень зовн іш н ьо го світу. Д о р о сл и х рятує від цих м им овільних помилок або розум, що по ка зує нем о ж л ивість події, або велике н а пр у­ ження уваги, причом у сліди зовніш ніх враж ень відрізняю тьбя с в о є ю особливою ясравістю від слідів усередині створю ваних асоціяцій: а у дітей воля і розум ще слабкі, психологічний аналіз майж е не існує, том у не дивно, що така мимовільна брехня трапляється безперстанно, і її треба старанно відрізняти від брехні зумисної, що її са м а дитина усвідом лю є як брехню... На цій же причині забутливості грунтується почасти те явище, що дгти з сильно збудженою уявою бувають дуже забутливими. Вони забувають не то­ му, що в них пам'ять слабка, а то м у, що при безперестанном у побудуванні уявою нових і нових асоціяцій вони беруть матеріял з по перед ніх,б езпере­ станно їх розриваю чи. К рім того, внутрішня робота уяви відвертає увагу ди­ тини від лекцій і взагалі від предметів, що її не цікавлять. О сь на якій підставі ранній розвиток уяви може вважатися небезпечним суперником пам’яті, хоч по суті це зовсім не протилежні здібності, і ось чому педагог повинен уникати всьо­ го, що занадто сильно збуджує некорисні, що ні до чого не приводять, асоціяції в душі дитини, як, наприклад, читання романів, проти ч ого поставав ще Кант. Але не тільки читання романів, а взагалі всяке читання, що не має віднош ен­ ня д о навчання дитини і том у лишається бе з повторення, ослаблює пам’ять, розвиваючи попередні асоціяції і складаючи нові, які, не повторювані потім, ослаблюються самі, ослабивши, в свою чергу, інші. Звичайно, з цього не випли­ ває, що дитині не треба давати читати нічого, що не стосується лекцій; але ви­ хователь повинен знати, як д іє читання на душу дітей і ослаблювати його по­ гані впливи, залишаючи гарні. Не тільки читання, але й марне навчання ослаблює пам’ять: приміром, якщ о ми н ав чим о дитину чого-небудь, що вона потім забуде, то це ослаблює її пам’ять. Я кщ о ми занадто рано, наприклад, почали навчати дитину географ ії або істор ії, а потім кинули, то м уси м о знати, що вплинули погано на її пам ’ять взагалі. Забутливість у багатьох відношеннях м ож н а таки ж назвати і поганою зви­ чкою. Ця звичка часто походить від лінощів. Кож ний м ож е помітити на с а м о ­ му собі, що при впертому згадуванні потрібна зосе р едж е на увага, яка в сво ю чергу, потребує зусилля волі, більшого чи менш ого, залеж но від трудно­ щів спогаду. Згадуючи що-небудь уперто й довго, ми виразно відчуваємо, що це труд не легкий. О с ь чому загальні лінощі, о ги д а д о п р а ц і взагалі,і зокрем а до праці розумової, яка для дітей і людей нерозвинених значно важча за фі­ зичну, м ож е мати великий вплив на ослаблення пам'яті. Залиш аючи з ліно­ щів багато слідів не збудженими до свідом ості, ми д о зв о л я є м о їм губитися дедалі більше в темній сфері пам'яті, захаращуючись новими асоїіяціями, і ра­ зом з тим набуваємо взагалі поганої звички забувати.

310

LUC/1lAHUleU СІ

Мґр Омелян Коваль

ПРОБЛЕМА ВКЛЮЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНСЬКЕ ГРОМАДСЬКЕ ЖИТТЯ З (Д о п о в ід ь на Пленарній С е с ії Ill-го К о н ґр е с у С К В У ) Питання “ вкл ю чен н я11 стосується о собл иво наш ої студію ю чої молоді, яка і і о сво їй натурі належить д о ка тего рії провідної верстви. Ян виглядає та молодь під о глядом світогл ядовим і політичним, що від їх світогляд с в о го й політичного обличчя буде залежати вигляд наш ого о р га н ізо в а ­ ного життя в майбутньому? П рийде ця зміна, ян органічний перехід с п а д ­ щини від батьків д о дітей, чи м о ж е прийде д о револю ційних потрясень, які зм інять обличчя наших дотеперіш них надбань у м айбутньому? В ідповідь на ці питання в и м а га є д е я ко ї аналізи і вступних ствердж ень. В ідповід ь не м о ж е бути б е з в се б іч н о го о б гов ор ен н я й д искусіи. П ерш е ствердж ення, що студентсьний укр аїн ський актив, за малими виняткам и — це вихованці існую чих молодечих організацій, м ож е давати нам уяву пр о ідейне обличчя студентства з б о к у його репрезентації. Д руге ствердження, що м аса иаш ого студентства є інеотна і не включе н а д о а кти вн о го студ е нтсько го життя, ств о р ю є проблему й о го дальшої Of ганізації й дії. С тудентський актив, що є в проводі наших студентських організацій систем и Ц Е С У С , вихований звичайно в патріотичном у укр а їн с ько м у дусі, в молодечих організаціях і на зразках неприм ирим их борців за ідеали укра­ їн с ь ко ї нації, в більшості є націоналістичного напрям ку, хоча не конечно політично-партійно визначений. Цей провідний елемент неодноразово засвідчував свій високий патрі­ отизм, коли ч ер ез св о ї орга ніза ції, Т У С М , Пласт, С У М , О Д У М і інші, брав участь у протести их маніфестаціях перед во р о ж и м и ам б асадам и та на ін­ ших місцях і в різних нагодах. Ця молодь організувала ком ітети оборони М о р о за і інших політичних в’язнів і займалася р о з'я с н ю в а н н я м се ре д чу­ ж о го оточення. В о н а йшла та ко ж на кількаденні голодівки і бул ата є гото­ в а н а великі ж ертви, якщ о б вони були потрібні. Ц е є і д е й н а м о л о д ь з у с і м а п р и т а м а н н и м и їй п р и к м е т а м и і властивостями. П роблем и тієї ка те го р ії молоді починаю ться на високих школах у яких вони студію ю ть. Н е є н ія ко ю таєм ницею , що сучасні школи, а особливо високе шкільництво є сильно інфільтроване лівими м арксистським и течія­ ми. Д р у га світова війна й зближення західніх потуг з С С С Р , а тим сам им

311

співпраця двох різних соціяльно-економ ічних си стем , сприяли психоло­ гічному наближенні і створили ґрунт для н аса д ж е н н я в н аукови х центрах та у високих школах прихильників м а р кси зм у. Коли додати д о того, що вж е з кінця м инулого століття м ар ксисти оф ормилися у дві течії — рево л ю цій ­ ну, яка прийнялася у Р о сії і е вол ю ційн у у В еликій Б р іта н ії, звану фабіянізмом, то ця д р уга течія і використала конью нктуру, щоб закріпити себе п о с ­ тупово в багатьох наукових закладах і висо ки х школах, не нехтую чи та­ ко ж і се ре д н ім и ш колам и для постачання висоних шкіл підготованим еле­ ментом. Виступаючи під різними теоріями, які часто не нав’язують до с а м о ­ го М аркса, ці течи індоктриную ть студію ю чу м олодь с в о їм и ніби “н а уко в и ­ ми" тезам и і послідовно та систем атично накидаю ть у ф ормі науки полі­ тичні погляди та філософське їх обоснування. Н асл ід ки з т о го такі, щ от.зв. лівизна пр он и ка є у всі ділянки л ю д сь ко го життя і насичує й о го розкладовими тенденціями, що часом прибираю ть ф орм валення “естабліш менту", пропагування гедонізм у, нігілізм у й порнограф ії. З а в сім цим криється н е ­ видим а рука, яка вміло ви ко р и сто вує слабі м ісця в д е р ж а ві, чи в суспіль­ ності і на цьому жирує. Тане студентсьне довкілля не м о ж е залишитися б е з впливу на ф орм у­ вання суспільно-політичних поглядів укр аїн ських студентів, янщ о вони не наділені достатнім імунітетом із джерел укр аїнської духовости та з досвіду у кр а їн с ь ко ї політичної дум ки. Д о найбільш за гр о ж е н их цим и рознладовим и впливам и належать сту­ денти гум аністичних наук, а також з ділянки е ко н о м ії і ж урналістики. Б е зкритичне сприйм ання насичених м а р кс и з м о м наук, м ає за н асл ід ок к р и ­ тичне наставления тієї' частини студентства до всього українського, що бу­ ло створене на християнсьній ідеалістичній світоглядовій о с н о ві. В и к о ­ ристовуючи українські патріотичні почуття частини тієї молоді, деякі особи, чи групки л іво го напр ям ку підсичую ть цей критицизм д е я ки м и д о ку м е н ­ тами зУ кр а ін и , мовлявтам переваж аю ча більшість дум ає по-маркг.иитсьни. Вони пром овчую ть писання В . М ор оза , Є . С в е р с тю ка , І. С вітличного, І. Капинця, о. В. Р о м а н ю ка , а навіть н а в е р н е н о го на християнство, колиш ­ н ього ко м ун іста М иколу Руденка, чи м істе р ій н о “к о с м іч н о го " ідеаліста-патріота О леся Б ер д н и ка . В они чіпаю ться за неф ортунно висловлений “н е о ­ м а р кси зм " Л е о н ід а Плю щ а і хотіли б й о го узагальнити на в с ю У кр аїн у, як верш ок політичного думання. При цьом у під кр есл ю ю ть інтернаціоналізм , солідаризую чись із м іж н а р о д н ь о ю лівицею д о лінії по б о рю ван н я д икта ­ тури в Чіле, чи в А рґентіні, засуд ж ую чи укр а їн ськи х політичних діячів, які вимагали від Піночета прикладу звільнення сво їх в’язнів, щ об добиватися та ко го с а м о го від С С С Р від н о сн о укр аїн ських політв'язнів. Для даної групки студентів, просякнутих чуж ою доктриною н ем ає стриму. Вони го ­ тові оплю гавити всіх і все, н е зв а ж а ю ч и на заслуги і д о с в ід о сіб та політич­ них с е р е д о в и щ у політичній боротьбі за визволення У кр а їн и . В той ж е час, вістря ненависти і акцій супроти вл астивого в о р о га У кр а їн и є д ал еко тупі­ ше і не виходить поза траф аретні фрази о борони лю д ськи х прав на рівні Чіле і аф риканських країн. Ц им питанням м о ж н а б і не присвячувати а ж такої уваги, я к щ о б ця гру пка не була а гр е си в н а в напастях і в вербуванні нових поиклонників, а

312

свої' переконання держ ала для себе, або бажала б сконф ронтувати їх у гром адській д и с к у с ії. Н аш а суспільність уж е настільки зріла, що м огла б виявити толеранцію д о р ізн о го думання, зокре м а, коли це думання похо­ дить від молсдих. Т ак, однак, не є, бо ідеї цього гурта молоді є н е у кр а їн с ь ­ ко го походження, а як ка за в Т а р а с Ш е в ч е н к о “ походять з ч уж о го поля“ . Не додумали молоді адепти М ар кса , що всякий інтернаціоналізм кр и є в собі неб езпеку підпорядкування слабш ого сильніш ому, як це переконли­ во д о вів Іван Д з ю б а у с в о м у зн ам енитом у творі “Інтернаціоналізм, чи ру­ сифікація". Б ільш е д о ка з ів облудности інтернаціоналістичних концепцій не потрібно, хоч про це м ож н а б багато говорити у 60-ліття У кр а їн с ь ко ї Д е рж авности, яка на сво єм у підготовчом у етапі велася т а ко ж в аспекті м о с ко в с ь ко -у кр а їн с ь ко го інтернаціоналізму. В ід о м о, як поставилися бу­ ли соціялісти-інтернаціоналісти типу Н ер ен сь ко го до вим аганої у кр а їн сь ­ ким нар о д ом і й о го патріотичними р ечникам и д е р ж а в н о ї незалежности. В кінці, їхні “д исиденти11— больш ивики закінчили цю інтернаціоналістичну співпр ац ю зб р ойн о ю о купа ц ією У кр аїн и. Т о м у ми м уси м о відкинути і м а р кси зм і й о го інтернаціоналізм, як облу­ дно в о р о ж і ко нце пції, на які н ем а є м ісця в украї нській спільноті. Б агатом ільйонові ж ертви, що їх склала У кр а їн а є у великій мірі наслід ком недо зрілої політичної дум ки попередніх часів. П омилки мстяться і хто їх повто­ рю є, той або сліпий, або недорозвинений, а якщ о с в ід о м о не хоче вчити­ ся, то є злочинцем супроти с в о є ї нації і національним зрадником . У кр а їн с ь к а молодь з рядів С У М перша зареаґувала на появу лівизни серед частини студ ію ю чо ї молоді, творячи Інститут С успільно-П олітичної О світи, в пр о гр а м і я ко го головним предм етом є “Історія суспільно-полі­ тичної дум ки в У к р а їн і11 і критика во ро ж их У кр а їн і ф ілософ сько-політич­ них концепцій. В и п уск наукових праць та численні курси в кількох країнах н аш ого поселення даю ть студію ю чій молоді м ож ливість набути потрібні знання і заверш ити власну світогл ядову систем у. Т р е б а відмітити, щ о о б­ мін д ум ка м и м іж центральними проводам и молодечих о рганізацій С У М і Пластом ще на початку 1 9 7 5 р о ку до вів до узгіднень становищ у цих пи­ таннях, я кі були заверш ені підписанням ум ови про співп р ац ю в цій площ и­ ні, як та ко ж і в інших. Щ е треба зробити одне ствердж ення. В ід давніш их часів втерлася дум ка, що виховні молодечі о р га н іза ц ії повинні бути “аполітичні11. Дехто по ясн ю ва в собі, що вистачить патріотичного виховання, а дехтой ш о в далі з нам а ган н ям відм еж увати молодечі о рганізації від впливу політичних партій чи о р га н із а ц ій .Я к п о ка зу є н а м життя,один і другий погляд не ви д е р ­ ж ав проби, б о м а є м о або патріотично наставлених інтернаціон алістів, або б е з нал еж ної о пін ії частину наш ої молоді. Ч астина а ктивного елементу вклю чилася в чуж у політичну концепцію , а більш пасивний — зневтралізозаний. Ч астка довголітньої праці молодечих організацій пішла намарне. Т уттр е б а уточнити наступне. Політизація молоді не м о ж е бути ведена в дитинстві, ані не м о ж е бути спрощ увана. Діти і ю нацтво д о п евного віку можуть бути виховувані тільки в патріотичному дусі, а не в політичному, бо це суперечило б звичайній педагогічній засаді, я ка ка ж е, що ко ж н ій в іко ­ вій фазі психо-ф ізичного р озвитку дитини від п о від а є її сп р о м о ж н іс ть

313

сприймання і розуміння ж иттєвих явищ і а б стра ктн о го дум анння. Т о м у світоглядово-політична ф ормація м олодої лю дини м о ж е починатися тіль­ ки в періоді певного ступеня зрілости, коли м ол ода лю дина с а м а починає шукати відповідей ф ілософ ського по ряд ку про буття лю дини і її п р изна ­ чення. В иховна організація має д о п о м о гти м олодій лю дині знайти пра­ вильну відповідь, а ця правильна відповідь знаходиться у ви хо вн о м у ідеа­ лі даної молодечої орга ніза ції, якщ о вона по сл ід овно й о го зд ій сн ю є, а не прикривається ним як ш ир м ою для звичайної вегетації, чи гри. Щ о д о політики у вихованні, то є така пословиця: “ я кщ о хтось не зай­ мається політикою, той стане предм етом політики11. М аєм о, отж е вибір, або стати предм етом чужої політики, як згадана вищ е частина наш ої м о ­ лоді, або вивчати і діяти політично п о л ін ії інтер есів У кр а їн и , а н е окультних чужих та ворож их сил. Т о м у політичне виховання се р е д д о р о сл о ї молоді мусить бути заверш енням у с я ко го виховання. Щ о д о партій н ого опреділення молоді, то їй треба залишити вибір. Тільки політично і гр о м а д ське вироблена молодь м о ж е бути успіш но вклю чена у наше о рга н ізо ва н е гро м адське життя і забезпечить й о го перед н е б е зп е ко ю в о р о ж о ї інфільтрації та м орально-розкладових чинників. Н іхто не заперечить, що світ знаходиться в постійній боротьбі ідей і сві тоглядів. Н е ска ж у ніщ о нове, коли повторю за наш ими ідеологам и і вче ними, що основний поділ світу йде по лінії двох головних філософічних концепцій: ідеалістичної,до якої н а л е ж и ть та ко ж у в е с ь християнський світ і матеріялістичної, яку втілюють ко м ун істичн і реж и м и . О д н а концепція ви ­ клю чає другу і н е м а м іж ним и знаку єднання чи діялогу. Коли ідеалістична філософська концепція визнає перш ість духа над м ате рією , то д р уга ви­ знає тільки матерію , а духа її витвором , або як це прийнято вваж ати — М а р кс поставив Геґеля (пре дставн ика ідеалістичного напр ям ку) д огори ногам и. Д уховість у кр а їн с ь ко го народу в й о го істор и чн о м у ставанні відзнача­ лася с п о ко н в іку релігійністю , а тим с а м и м була і залишилася ідеалістич­ на. В пр о вад ж е нн я в Р о сії м ар кси зм у, м и м о с п о в и д н о ї релігійности не су­ проводилось таким о п о р о м систем і, як це було в У кр а їн і. П о д ібн о було та­ ко ж за татарської навали в 13 стол., коли М о с ко в щ и н а покорилася, а У кр а їн а кривавилася до вгі століття в боротьбі, в часі я ко ї створила н е п о в ­ торний в світі орден З а п о р із ь ку С іч . Це найглибш ий вияв ідеалізму в н а р о ­ ді, який повторю ється й за наших днів, у ге р о й ській е п о п е ї У П А , а тепер у поставі нескор и м и х. П о го р д а д о см ерти, глибокий ге р о їз м і тр а гізм та водночас з цим вияв найвищ ої л ю д ської гідности не м аю ть ніщ о спільно­ го з м атерією і м атеріялізм ом . Це сила духа, сила од ер ж и м и х ідеєю нації, як твору Б о ж о го , перед якою бліднуть усякі штучні творені систем и і к о н ­ цепції лю дини-ґвинтика,про які так влучно писав в сво їх есеях Валетин М ороз. Н е м іг пром овчати та ко ж тієї укр а їн с ь ко ї духовости реж и м овий письм енник О лесь Гончар у від о м о м у творі “ С о б о р 11 щ о став ніби с и м в о ­ лом народу в й о го боротьбі проти навали м атеріялізм у й атеїстичного м ар кси зм у. П о знайом ивш ись із з м іс то м сам ви д авн и х д о ку м е н тів і літе­ ратурних тво рів н е ско р и м и х, відом ий сучасний філософ і е с е їс т у Ф ранції

314

Ревель писав нещ одавно, щ о сл ід ує :“ колись ми були придуцентами дум ­ ки, а те п е р м и стали спо ж ивачам и, коли взяти д о уваги що нова дум ка п р о ­ бивається д о н ас з захалявної літератури". Це й слід запам'ятати нашій м о ­ лоді, яка готується д о праці для У кр а їн и се р е д о то чую чого н ас світу. Цей же світ, опинившись у достатках і добробуті не спр ом о ж н ий вирвати себе з зача ро ва но го кола практичного пр аґм атизм у і паную чого гед онізм у та спускається по похилій площі в моральну пропасть і в мутні течії релятивіс­ тичного думаннп. Т о м у такими с в іж и м и і викликаю чим и подив й пошану виглядають дум ки і писання “ вільних за ґратам и і дротам и людей", як це глибоко виразив у своїх сонетах Іван Світличний . “ Нехай залишиться нас тільки десять відсотків, то У кр аїн а буде жити“ . заявив Валентин М о р о з . Це відноситься в рівній м ірі й д о молоді на е м і­ грації. Нехай н ас залишиться активними 10%, то українська справа буде жити. Ці десять відсотків, мають бути постійним ферментом, мають бути суспільним двигуном , який не дозволить укр а їн ській гр ом а д ськості зійти в небуття ч уж о го світу і перестати бути сто р о ж е м інтересів У країни у віль­ н ом у світі. Н е тільки це, молоде укр а їн ське покоління м ає перед собою м ісію д о пом о гти й кр а їн а м с в о го перебування відсвіж ити духові вартості, які є наш ими спільними вселю дським и вартостям и пошани л ю д ської гідности для яко ї Гарантія єдино лежить в існуванні свобод и й д е р ж а вн о ї незалеж ности ко ж н о го народу. Н і на хвилину не с м іє м о забувати, що в часі коли світ знайш овся в небезпеці д ухо во го м аразм у з наступом лівих те­ чій, У кр а їн а є в повній бортьбі проти них і їх н о с іїв больш евицької М оскви. Ця свід о м ість підкаж е активній укр а їн ській молоді при пом очі сво їх м о ­ лодечих ф ормацій та ідейно політичного озброєння , включитись у цілість о р га н ізо в а н о го гр о м а д с ь ко го життя, щоб спільно зберігати укр аїн ську субстанцію в д ія с п о р і і щоб нести якнайвидатніш у д о п о м о гу у визвольній боротьбі У кр а їн и . Кі

Жалібний похідна могилу С.Бандери 13-Х. 1979 р.

^

ВІДІЙШ ЛИ У

ВІЧНІСТЬ моудосконалення, вона вписалася до У В У на педагогічні курси з ме­ тою осягнути звання доктора п еда­ гогії.

БЛ. П. Б О ГД А Н Н А Л . СИДОРЧАРТО РИЙСЬКА З Д О М У ЛИСНЯК відійшла у Вічність в четвер 21.6.

1979 р. в Нью Йорку, на 48 році життя, залишивши у смутку мужа д-ра Миколу Чарторийського,власнина книгарні “Говерля*^ з донею Єлисаветою і синами Святославом та Богданом, матір М арію та б л и ж ­ чих і дальших членів рідні. Понійнабула активною громад­ ською діячкою , членнинею Голов­ ної Управи Об’єднання Ж інон ООЧСУ, довголітньою членкинею Крайової Управи СУМ Америки та О-ну СУМ в Нью Йорку, де вчите­ лювала т а ко ж у Ш колі У кр а їн о ­ знавства, а тан о ж належ ала до багатьох інших організацій. Бл. п. Богданна належ ала до гурту ідейних і відданих суспільних діячок, для яких виноиання прий­ нятого обов-язку рівнялося тому, що є найдорожче в лю дині. Тому її не бракувало ніде там , де кликало її почуття ж інки-патріотки, виховниці і діячки. Виховавши своїх власних дітей в національному й патріотичному дусі, вона давала приклад їм до наслідування, не перестаючи своєї праці в СУМ і ■ Ш колі. Відчуваючи потребу са-

316

Ж иттєрадісна і підприємчива, вона передавала свому оточенню життєвий оптимізм і віру в Божі і національні правди. Тому її перед­ часна смерть викликала великий жаль і глибокий біль серед усіх знайомих та Подруг і Д р узів по праці. В похоронах, що відбулися на цвинтарі Св. Д уха в Гемптонбургу в суботу 23.6.79, зібралося вели­ ке число приятелів і знайомих, щоб віддати їй належну шану та відпро­ вадити на вічний спочинок. З о кр е ­ ма численна була делегація СУМ з К У і з Осередку, де Покійна прове­ ла найбільше часу і віддала чим а­ ло праці над вихованням молодого покоління. Всі учасники похоронів відчули, що стратили Лю дину ве­ ликого духа і серця, яку важно за­ ступити. В жалобі схилилися сумівські прапори, як Голова і члени К У СУМ спускали домовину в холодну чу­ жу землю , а з грудей плила молит­ ва до Всевишнього, щоб прийняв душ у Покійної у свої соняшні хо­ роми. Нехай вічна буде Пам’ять нашій Д орогій Подрузі Богданні, а Муж ові і Д ітя м та всій Родині складає нйщиріші співчуття. Провід і членство СУМ

СУМ і Л В У “Народний Д ім “ в тій місцевості. Брала вона також участь в організації Відділу Ю СУМ в Етобіко. Велину увагу звертала сл. п. Марія на сумівські журнали, а особливо “Нрилаті“, яких була щирим пропаґатором та співпра­ цювала з Редакцією . Сходини з ю нацтвом СУМ, які переводила Покійна, відзначалися завжди доброю підготовкою і ці­ кавим змістом, як теоретичного, тан зокрема практичного поряд­ ку: мереживо, вишиття, писання писанон, гагілки, колядни, редагу­ вання стінгазет тощо.

БЛ. П. МАРІЯ М А ЛА Щ УК З ЛЕВИЦЬКИХ відійшла на вічний спочинок на 66 році життя, в Торонті, в дні 9-го вересня 1979 р. Сл. п. Марія Малащун , Д р уж и на Голови Президії Світового Українського Визволь­ ного Фронту д-ра Романа Малащ уна і Мати Ю начки С УМ — Христини, була Виховни цею СУМ III-го ступе­ ня. П онійнабула довгі рони душ ею виховної праці в Осередку СУМ в Торонто, бо вже з самого початку організування ю нацтва вона зго­ лосилася на виховницю, маючи для того педагогічну підготовку, як учителька. Вона заініцію вала Рідну Ш колу при Осередку СУМ, ставши її першою Д и р ектор ко ю . В своїй сумівсьній праці, вона перей­ шла від виховниці через Опікунку Станиці, Рєферентки Ю нацтва при Осередку, а ж до Р е ф е р е н ти Ю нацтва при К У С УМ . Д овгі роки б у л а та н о ж членом Виховної' Ради С У М .Н а всіх становищах вона про­ являла велику активність і мала значні осяги. З діяльности Покійної М арії кор иста в та ко ж осередок СУМ в Етоб іко , де вона т а к о ж учителювала і на протязі довгих ронів була Д и ­ ректоркою Рідної Ш коли при О-ку

Крім сумівсьної праці і Школи, Покійна знаходила час на працю в О Ж Л В У, в О б’єднанні Українсь­ ких Педагогів Канади, в Світовій Раді Суспільної Слун.би, в СФУЖО, ГУ А Д У К ,в Архіві-Музею Визволь­ ної Боротьби ім .Степана Бандери в Торонто і інші. На похоронах, які відбулися в дні 12.9.1979 р були 9 священиків під проводом єпископа Кир Ізидора Борецького, 11 прапорів, багато вінків і квітів, виступало 19 про­ мовців та було присутніх біля 2000 громадян. З усього світу, в тому від ЦУ С УМ і Редакції ‘ Крилатих11 та ЦВР СУМ були вислані телеграми зі співчуттями для ц-ра Романа М алащ ука і доні Христини Спілка Української Молоді і Визвольний Ф ронт сгратигіи віддачу ДіячкуВиховницю та велику Патріотку. НехаГі чужа земля бу^е їй лег­ ко ю а Пам’ять вічною.

ilia ста Озуємо

о

2-го червня 1979року, в українській католицькій церкві Св. Миколам в Пасейку, Нью Джерзі,відбулося весілля Лесі А Н Д Р У Х і Олега Л Е Н ІВ А . Тайну подружжя довершив о. Митрат Білинський. Молода пара, вихована в рядах СУМ, е дальше активними ї ї члена­ ми. Леся провадить виховну праию при Осередку С У М в Пасейку, а Олег е чле­ ном танцювального ансамблю О-ку С У М в Бостоні, як також належить до відбиванковоіідружини “Л исоня“. Під час весільного приняття в залі Української централі переведено збір­ ку на Визвольний Фонд, яка принесла суму 2 0 0 д о л ., на пресовий Фонд “К ри­ лат і “ - 5 0 дол., “Авангард “ - 50дол . і “Ш лях Перемоги “ — 5 5 дол. Щ ира подяка збірщикам /друзям Михайлові Носалеві й Стефанові Ж у равськом у/ і всім жертводавцям, а Молодій парі Лесі й Олегові Многих і Щ асливих Л іт ! Орест Г Р И В Н А К і Орися Щ УП Л Я К , сум ів ці Осередку С У М в Лестері, А н гл ія , звінчалися в суботу 1 1 .8 .1 9 7 9 р . в церкві УК Ц Вознесіння Господнього в Лестері. Вінчав Всч. о. крилсш. М.Ратушинський. Молода П ара це взірцеві члени С У М і С У Б а Орися — довголітня виховниця С У М і членка гуртка О У Ж ім . княгині Ольги. Під час приняття в залі Відділу СУБ при участі около 3 0 0 осіб з Англії та Німеччини, на якому старостував п. В . Медицький переведено збірку. З ібра­ но 5 2 .8 1 ф.ст. і за згодою молодої пари призначено на: пресовий фонд “А ван­ гарду“ 3 0 .0 0 ф.ст. і на пресовий фонд “Української Д ум к и “ 2 2 .8 1 ф.ст. Молодій Парі бажаємо Многих, Щасливих Літ а Жертводавцям щире Спасибі!

В церкві Ц аря Христа на Найставш у Філядельфії, в суботу 1 5 .9 .1 9 7 9 p ., звінчалася молода Сумівська пара, Тарас М ІД Ж А К і Оля О Л Ь Х О ВЕЦЬКА. Тайну сутружжа довершили: о. парох Мартин К анаван ікапелян Осе­ редку С У М ім . У П А в Філядельфії, о. Роман М ірчук. П ідчас весільного приняття, серед багатьох привітів, від Осередку С У М ім . У П А в Філядельфії, Молоду Пару вітав і передав дарунок голова Осеред­ ку д. Богдан Лужецький. Рівно ж під час приняття за ініціятивою старос­ ти д. Миколи Бачари, друзі Микола Бесега і Василь Ганкевич перевели гро­ шеву збірку, я к а у висліді дала суму 155 дол. Зібрану суму розділено: на радіо­ програму Українського Визвольного Фронту в Ф ілядельфії 5 0 дол., на журнал С У М “А ван ґард“ 5 5 дол., і “Ш лях П еремоги“ 5 0 дол. В сім Ж ерт водавцям складаємо щиру подяку, а Молодій П арі баж аємо кріпкого здоров'я і багато родинного щастя.

15.9.1979 звінчалася Молода Сумівська П ара—Надія К У Ш Н ІР з О-ку в Палатайн і Богдан ЧОМКО з О-ку ім. “Крути “ в Чікаґо. Тайну вінчання провів о. прот. Федір Білецький в ирркві У А П Ц св. Володимира в Чікаґо. Співав катедр. хор під управою о. С. Позняка. Молода Пара це активні сумівські діячі; Надія праидовала виховниигю СУМ, а Богдан — булавним Ю СУМ , у свах Осередках. Весілля відбулося за українським зви­ чаєм. Весільним старостою був д. Оре cm Ґалан . Від К У СУ М і від О-ків окр. Чікаґо вітав Молодих інж. Мирон Лущак. Під час весільна гостини були пред­ ставлені члени Родини, що прибули з р із­ них міст З С А . З m id нагоди батьки Молодого М арія і Григорій Чомко склали пожер­ тву на пресфонд журналів “Крилаті “ й “Аванґард“, по 2 5 дол. Молодій Парі бажаємо Божого бла­ гословення, і Многих Літ , а БатькамЖертводавиям щире Спасибі!

319

П О Ж ЕРТВИ НА ПРЕС ФОНД “АВА Н ГАР Д У “ ЗСА Б остон: 3 весілля Лесі Анд рух і (). Лента — 5 0 дол. /т акож на “К рилат і“

— 5 0 д о л ./ Н ью Й о рк: М. Барна — 6 дол., М арія П ’я'тка — 5 дол. /т акож на ‘Крилат і“ — 5 дол./ Фі лядельфія: 3 весілля Тараса М ідж ака з О л т Ольховеиькою — 55 дол. Гартфорд: Комітет 50-т т т я ОУН — 2 5 дол./т акож на “К ри л ат і“

— 2 5 дол ./

Канада М онтреапь: 3 весілля Богданни Шило

Ромаь ом Коцуром — 2 5 дол./т акож на “К ри лат і“ — 15 д о л ./ М . Андрухів — 7 дол. /т акож на “К рилат і“ — 8 дол ./

Бельгія Ф ранкополе: 3 весілля СеніХ одоровськоїзX . Леж ин —5 3 0 б ф р . /т акож на

“Крилаті “ — 5 3 0 б ф р ./ Здирачам і Ж ерп водавцям найщиріше Спасибі, а Молодим П арам — сер­ дечні побажання Щастя і Многих Л іт ! Дорогі Читачі!

ВІД ВИДАВНИЦТВА С У М

Вже в попередньому числі “Авангарду" ми звертали Вашу ласкаву увагу на причини спізнання випуску нашого ж у р н а л а .Тут хочем отш ьки підкресли­ ти, що труднощі покищо ше не усунені і тому й це число “Авангарду" вихо­ дить зі спізненням. Щоб цього уникнути в майбутмьому, потрібна тісна спів­ праця Читачів з Видавництвом. Я кщ о Ви належите до тих наших Читачів, що мають вирівняну передпла­ ту, або, купують журнал за готівку в кольпортерів, чи вкнигарнях, то В и ма­ єте повне пра во вимагати своєчасної появи журнала. Це Ваше право і Видав­ ництво не може бажати ніч ого іншого як бути супроти своїх відборціь без за­ киду. Якщ о ж , однак, Ви залягаєте з належністю за журнал, то просимо не зволікати з висилкою чека, чи вплатою тієї належности до місцевого рефе­ рента сумівських видань при О-ку СУМ . В цей спосіб дасте можливість Ви­ давництву СУМ здійснити свій плян і доставити на час очікуваний кожним Читачем журнал. Для цього треба бути п е р е д п л а т н и к о м журнала, а це означає— внести належність за журнал н а п о ч а т к у р о к у н а п е р е д . То­ ді В-во зможе здійснити свій бю д ж е т, закупивш и відповідний запас паперу не боятися його подорожіння в бігу року. В ж е неодноразово ми підкреслю вали факт, що В-во СУМ не має ніяких державних субсидій і мусить працювати на власному бю д ж еті, який є дефі­ цитний. Тому крім передплат В-во звертається за підтримною в формі датків на п р е с ф о н д . Зрівноважити б ю д ж е т можна та к о ж через збільшення відборців. Тому потрібно, щоб кожний Передплатник п р и є д н а в хоч ще о д н о г о відборця “Авангарду". Резюмуємо: передплата внесена на початку року, )- даток на пресфонд, + приєднання ще одного нового передплатника = вдержання при існуванні журнала і своєчасна та високоякісна його поява Ж дем о на Вашу позитивну поставуї щиро вітаємо! Видавництво СУМ

.320

CTO p.

ЗА ГА ЛЬ Н І ТЕМ И Ром ан З в а р и ч : Степан Б а н д ер а — М овчазний г р ім ................................... 241 М а р е н и ч і: Прощай лицарю !і С л. п а м . В олодим ировіІвасю кові .............. 2 4 7 Інт ерв’ю з Валент ином М орозом .............................................................. 2 4 8 Ю р ій Б а д з ь о : П раво Ж и т и ............................................................................... 25 3 Найвищ е щастя —бути українкою ............................................................... 2 5 9 П о л ітв’ язн і: Проголошення “Декади" солідарности народів у боротьбі.26 3 П олітв’ язн і: З а громадянст во З С А українським політ в’я зн я м ! ............ 2 6 5 ... : П ідпільна Л ист івка з У к р а їн и .... ...............................................................2 6 7 ...: З . Красівський на волі. В ін незлам ний ....................................................... 2 6 8 ...: Р езо л ю ц ії , Привіти і Постанови X I Світового Конгресу С У М ......... 2 7 0 А с ко л ь л Л о з и н с ь к и й : Н ац ія, Молодь, Боротьба ......................................... .2 7 4 ІД Е О Л О Г ІЧ Н І Т Е М И Р о м а н З ва р и ч : Вступ до політичних н а ук .................................................... 2 7 9 Д -р Анатоль Бедрій: Микола Міхновський — Великий учень Т. Шевченка....283 П О Е З ІЯ -

ПРО ЗА

З о р е с л а в а : Родилось Слово ................................................................................ 286 Зоя Ко гут: О са н н а ...... ......................................................................................... 2 8 7 Зореслава: ІІатріярхові, До золотих воріт. Ритми, Довбуш ......................... 292 Валентин М о р о з .Д е в ’ят ь годину мертвому часі ....................................... 2 9 4 П е тр о К із к о : М ої спогади ( 4 ) ............................................................................. 3 0 0 ВИХО ВНИКИ К .У ш и н с ь н и й :

Увага і памят ь дітей (2 ) .......

....................................... 3 0 7

С У С П ІЛ Ь Н И М М ґр . О м е л я н К о в а л ь : Проблема включення укр. молоді в Укр. життя....3 1 1 В ІД ІЙ Ш Л И У В ІЧ Н ІС Т Ь

Б л . п.Богданна Л . Сидор Чартопийська................ ........................................... ...3 1 6 Марія М алащ ук...................................................... ................................................. 3 1 7 Щ астя Б аж аєм о : Леся Андрух і Олег Ленів ; Орися Щуплнк і Ореcm Гривна:

Надія Кушнір і Богдан Чомко; Оля Ольховецька і Тарас Міджак ......... 318 Пожертви на прссфонд “Аьтґарду" ...........................................................

320 Н а обкладинці: Дереворит

—Погруддя С. Бандера Підпільного автора..... Преск онферен иін в Мюнхені Я . Стеирко г Андрій Бандера дають відповідь журналістам.

— Спалення ажтського прапора перед будинком, де жив Степан Бандера ............................. ...............................................................