Issuu

,V10ЛОДE ЖНІЛІЛЙ ЖУРНАЛ СПІЛКИ

p. II.

гд т

Серія А. Ч 3—4 (12—13)

Червень-липень 1948 р.

УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Ціна 1 нм.

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

Учасники 2-го Конґресу СУМ’у в Авґсбурзі (фото УAll).

Г. РУДИЧ

СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ Важко перерахувати всі ті труднощі, що їх пережила й переживає українська еміґрація, в тому числі і українська мо лодь. Кінчається одно лихо, [наступає друге. Безліч обмежень, безліч перешкод на шляху до творчого росту і творчої праці. Але українська спільнота, зокрема її передова частина — молодь, свідома своїх великих завдань і обов’язків перед поне воленою Батьківщиною, завжди й скрізь, за найтяжчих обставин переборювала без ліч труднощів і перешкод, невтомно пра цюючи для добра й блага України. Ніхто з наших юнаків і юначок, разом із своїми батьками і матерями, не йшов на чужину з сподіванням зустріти щастя й розкіш. Ми знали, що тут, на чужині, перед на ми лежить твердий, тернистий шлях, що на нас чекає велика праця й важке, мов крем’яні скелі, життя. Але ми також знали й були свідомі того, що нам, молодому по колінню, належить перебороти всі пере пони, йдучи назустріч Новому Дню. Крізь пожежі і руїни нас вела віра в- краще, віра в наше звільнення. Тому в нас нема розчарувань, немає розпачу й зневіри. Той, хто ставить за мету працю й боротьбу — той ніколи не знає розчарувань. Не може бути найменших проявів по слаблення праці зокрема і серед членів Спілки Української Молоді—організації, що обрала собі шлях „безкомпромісової ак

тивної боротьби за власну державу, як підставу існування українського народу" (З параґраф програми СУМ’у). Потрібні велика витривалість і стійкість, щоб з н е послабною силою й енерґією працювати над здійсненням тих завдань, які стоять перед Спілкою Української Молоді. Ці завдання яскряво відбиті в рішен нях Другого Конґресу СУМ’у, що відбувся 24-26 квітня 1948 року в Авґсбурзі. Обов’я зок кожного осередку— скрізь і за всяких умов неухильно здійснювати рішення Кон ґресу. „В зв’язку з новим етапом, що його переживає як сумівська, так і вся укра їнська еміґраційна молодь, тобто етапом масових виїздів у віддалені країни, СУМ повинен будувати свою працю залежно від місцевих умов, але в усій праці має стояти національна ідея, як рушійна сила нашого визволення14 (з резолюції 2-го Конґресу). Розгортаючи культурно-освітню, спортову, фахово-вишкільну працю, СУМ по винен „згуртовувати й виховувати в своїх лавах молодь з у сіх земель України в дусі українського традиціоналізму та безком промісової боротьби за Українську Само стійну Соборну Держ аву1'. В світлі цих завдань ніякі труднощі для молоді не повинні здаватися страшни ми, бо що може бути вищою честю за служіння своєму народу ? Другий Конґрес СУМ’у звернув увагу сумівців на велику небезпеку, що з новою силою постала перед ними, це — поши

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

рення діяльності! московської еміґраційної черносотенщини, яка найрізноманітнішими і найпідлішими способами намагається розкласти українців, особливо молодь. Вона, ця російська чорносотенщина, під солодкавими гаслами про „братню дружбу" українського народу з „вєлікім рускім народом11 у „вєлікой сємьє народов Росії11 (по-большсвицьки — „народов СССР“) хоче вбити в українця національну свідомість та затягти його в рабські тенета „вєлікой єдінонєдєлімой“. Треба ясно й раз назав жди зрозуміти, що для українця немає ні якої різниці між білою Росією з її „єдінонєдєлімческімі“ гаслами й червоною большевицькою Росією з її „всесоюзними14 (теж російськими) гаслами. Як біла, так і червона Москва прагне одного — мати Україну за свою рабиню. В світлі нинішніх подій і в зв’язку з ак тивізацією московської реакційної еміґрантщини, яка пропаґує „єдінонєдєлімческую“ концепцію і заперечує право укра їнського і інших поневолених Москвоій на родів на самостійне державне життя, Дру гий Конґрес закликає Спілку Української Молоді „рішуче протиставити цій хижаць кій імперіялістичній ідеології нашу здо рову концепцію боротьби за УССД, за граво поневолених народів на самостійне державне життя, пам’ятаючи слова нашої програми, що „всі люди рівні перед Бо гом, а значить не може бути обранців, яким призначено панувати над народами11 (з резолюції 2-го Конґресу СУМ’у). Всі ці обставини й завдання вимагають від кожного молодого українця й українки не лише впертої й жертовної праці, а й чималих знань. Треба добре знати і во рога й себе, щоб успішно боротися за рідну справу Тому потрібна запопадлива наука, набуття високих освітніх і полі тичних знань. Наша молодь, наші сумівки і сумівці пориваються до праці, прагнуть учитися і працювати, але треба щиро визнати, що вона, молодь, не має потрібної допомоги з боку великої частини нашого громадян ства, зокрема від нашої інтеліґенції. Тут мало говорити, мало писати — треба бра тися за діло й працювати. І якщо молодь

слабо працює, то не шукаймо тут причин у партіях, одні з яких „вбивають11, а інші „вживляють11 молодь. Лихо в тому, що дехто з нашої так званої „еліти11 відвернувся від молоді й лише вряди-годи повертається до неї, і то не для того, щоб допомогти, а щоб про голосити, що вона або „мертва11, або, у найкращому випадку, „напівмертва11. В такий спосіб повернувся до молоді, в більшій мірі до СУМ’у, ред. Ю. Дивнич у статті „Молодь шукає дороги11 („Українсь кі Вісті11, ч. 48, 1948), спаплюживши не ли ше СУМ, а всіх і вся. Повернувся і... від вернувся. Наша молодь на еміґрації відчуває брак своєї доброї преси і взагалі літератури. Це так. Але доки хтось збирається (ось уже четвертий рік) видавати солідні жур нали для молоді, інші, бачачи, що немає ніяких, вимушені братися за „фабзаучні11 журнали. Але чи це значить, що такі жур нали треба перекреслити, а не допомогти їм стати солідними? Хто ж кому забороняє писати до такого органу статті, від яких би він був не „скучнуватий11. Наша молодь досі не має жодної доброї художньої пові сти, хоча б не типу „великої літератури11, а так собі, звичайної. Не матиме вона й доброго журнала доти, доки не підемо далі побажань та порожньої фразеології. Зараз ми переживаємо дуже відповідаль ний період нашої еміґрації. І то правда, що „занепад і піднесення, відчай і віра, деґрадація і ріст — всі ці речі відбуваються в суспільстві не завжди явно і не для всіх помітно. Але молодь найперше відчуває їх 11. Але ж зробімо все, спільними зусил лями, щоб наша як сумівська, так і поза спілкова молодь не відчувала ні занепаду, ні відчаю, ні деґрадації, а щоб у неї були віра, піднесення і ріст. І тут, повторюємо, мало сказати — треба зробити. Тому нехай спільна праця всього пе редового українського громадянства з на шою молоддю стане реальним виявом за гального великого нашого походу до світ лої мети — визволення нашого народу з-під гніту московсько-большевицьких ти ранів.

Ю. БУРЯКІВЕЦЬ

ПІСНЯ Ми стали у лави під прапор свободи І гордістю наш і палаю т ь серця. За волю Віт чизни, за волю народу Ми стяг бойовий донесем до кінця

Нігцо не зл я к а є пас в чорн у годину , Бо юність орлина не знає — „назад“. З а нами лани золот і України, Цвіте наш а юність, я к радісний сад.

Д алеко л ягл и у світ анках дороги, Зорею осяяний ш лях до мети. Нам не лиш илося більш е нічого, Як уперед перемож но іти. Нас ще зуст рін ут ь знемож ені хати, І розц віт е у піснях далина . . . Будем за волю в полках крокуват и, Щоб довгож данна всміхнулась весна.

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

Проф. Г. ВАЩЕНКО

Темперамент та емоції Кожне емоційне переживання ємним в суспільстві й має багато ські письменники, зокрема Юлій можна розглядати з таких точок ворогів. Цезар, історія французьких воєн погляду: 1) загальний тон емоцій Меланхолік має реакції сильні й і революцій, а особливо французь них переживань (приємний або не повільні. Вражінпя поволі, але гли кий побут і мистецтво. приємний), 2) сила, або напруже боко проходять в його душу і дов Прикладом нараду з флегматич ність емоції (висока, середня, низь го тримаються в ній. Звідси пере ним темпераментом можуть бути, ка), 3) стійкість чи тривалість або вага внутрішніх переживань над між інш им , г о л л а н д ц і. Вони спокій нестійкість емоції, 4) простота або зовнішньою діяльністю, а також ні, урівноважені і розважні, діють складність емоції, 5) рівень емоції, нахил до смутк>, журби і песиміз повільно, але уперто й послідовно. при чому за нижчі емоції треба му. Меланхолік трудно сходитися Крок за кроком упертою працею вважати ті, що безпосередньо зв'я з людьми, має нахил до підозрінь вони відвоювали для себе землю зані з фізіологічними процесами і і недовірства, зате, зійшовшись, він на побережжі океану і зробили з інстинктами (процес живлення, ди залиш ається вірним другом. н е ї к в іт у ч и й сад. хання, інстинкт самооборони, ста Який же темперамевт властивий Нарешті, флегматик має реакції тевий та імпі), і вищі — ті, що повільні й слабі. Віз не має ні українському народові? зв'язані лише з інтелектуальними сильних бажань, ні пристрастей. На підставі багатьох даних мож й вольовими процесами (фантазія, Він спокійний . і урівговакений. на сказати, що серед українців логічне мислення, свідомість своїх Рухи його повільні, але це не оз переважає темперамевт холерикообов'язків і т. ін.); це емоції інте начає, що він лівивий. В праці'йо меланхолійний. В значно меншому лектуальні, естетичні, моральні й му властива упертість і послідов відсотку трапляється темперамент релігійні. ність. флегматичний. Емоції людини розвиваються під В кожному нараді є представни Чистий холеризм,ознакою якого впливом різних чинників: спадкоки всіх названих вище тинів тем є, між іншим, агресивність, не вла вости,умов особистого життя, особ пераментів. Але можна сказати з стивий типовому українцеві. У ньо ливості в праці, виховавня, само виховання і т. ін. В емоціях вияв певністю, що якийсь тип темпера го холеризм зм’якш ується деякими менту переваж ає у того чи того рисами меланхолізму. Останній, як ляю ться глибокі властивості лю дини, те, що можна назвати сти народу. Теоретично це можна об відомо, характеризується повіль ґрунтувати тим, лцо темперамент ністю і глибиною реакції. Академік хією, що не завжди підлягає впли вам свідомости і розуму. Але ос міцно зв'язаний з анатомо фізіоло ІІавлов характеризує меланхолійновну ролю в емоційному житті як гічними властивостями людини; а пий темперамент, як загальмова окремої людини, так і цілого на цими властивостями народи без ний. Отже, моменти гальмування, роду відіграє спадковість і в пер перечно відрізняються один від од властиві типовому українцеві, по шу чергу успадкований темпера ного. Крім того, про перевагу того м'якшують його холеризм. УкраЧи іншого темпераменту серед пев їндд.г» здібний запалюватись силь мент. Тому хоч коротко спинимось на ної нації свідчить всесвітня історія, ними почуттями; йому властива питанні про темперамент типового побут і культурна творчість різних енерґійна дія, але запалюється він народів. Так, наприклад, є всі під не зразу, а поступово. Почуття українця. Основоположником науки про стави твердити, що типовий фран наростають у нього повільно, але темперамент був грецький лікар цуз—санґвінік з деякою домішкою досягають великої сили. У цій по Гіппократ. Він поділяв тем пера холеризму.ЧІро це свідчать латин вільності виявляються меланхо менти на чотири групи і зв'язував їх з перевагою в організмі людини однієї з таких рідин: червона (артеріяльна) кров, чорна (венозна) кров, жовч і флегма. Перевага чер воної крови дає темперамент сан гвінічний, чорної — меланхолійний, жовчі — холеричний, лімфи — флегматичний. Клясифікація тем пераментів, подана Гіппократом, бу л а прийнята і в нові віки з дуже невеликими змінами. Учені нового часу подали іяше фізіологічне під ґрунтя психічних властивостей різ них темпераментів, але характери стику їх залишили майже незмін ною. Накреслимо головні риси чоти рьох темпераментів, відповідно до вчення Гіппократа. Санґвінік має такі риси: швид кість і поверховість реакції, швид ка зміна настроїв і уподобань, не ревагд веселого настрою і безтур ботність, жвавість без наполегливости, блеск без глибини. Санґвінік дуже легко сходиться з людьми і дружить з ними, але дружба його ненадійна. Холерик має реакції швидкі і сильні. Йому властиві бурні афекти, особ.ишо афекти гніву, він настир ливий і впертий в прагненні до по ставленої мети і не зупиняється перед перепонами. Часто він через Д е л е ґа т и 2-го К он гресу, одні з ін іц іаторів* в ід н о вл ен н я н а свою агресивність буває непри ем ігр ац ії СУМ’у — п. п. О. К а л и н н и к і М. С ердю к (ф о т о УАІІ).

українського народу

лійні риси темпераменту українця. 2) українці більш відрізняються загинуло на каторжних роботах Але від типового меланхоліка укра темпераментом від росіян, ніж в концтаборах, а скільки горя за їнець відрізняється тим, що реак останні від поляків і грузин, знає наш нарід після останньої ція на подразнення в нього спря 3) характеристичною ознакою війни, коли його нищать в нерів мовується не лише на свій внутрі темпераменту українця є стрима них боях і мільйонами вивозять шній світ, а й на світ зовнішній, ність, що злагіднює його холеризм у далекі чужі країни! Все це ро приймаючи іноді бурхливі форми. як в особистій поведінці, так і в билось І робиться з садистичною, Поєднання елементів холеризму й громадському житті. сатанинською жорстокістю, щоб меланхолізму виявляються також Властивості темпераменту укра викликати якнайбільше мук ,і у тому, що йому властиві як силь їнця визначають і деякі риси його страждань та якнайогидніше по ні стеничні почуття (радість, гнів знущ атись з людської гідности. у бурхливій формі — риси холери Не мало горя завдавали нашому ка), так і сильні почуття астеничні народу й німецькі окупанти. (смуток, ж урба—риси меланхоліка). Тому й не дивно, що в нас так Ці властивості темпераменту ви багато сумних пісень, і що укра являю ться перш аа все в масових їнці, особливо з Наддніпрянщини, рухах українського народу. Вони здаються сумними спостережли не виникають раптом з приводу вим чужинцям. якогось випадку, а завжди мають Але взагалі треба сказати, що довгий підготовчий період, потім навіть у найтяжчі години своєї вибухають з нестриманою силою історії український нарід у своїй й довго тримаються. Так було з масі зберігав частково життєра повстанням Богдана Хмельницько дісність. Д ля нього характери го, так було і з гайдамаччиною. стичний стан, визначений словами Зате в мирних4 обставинах для п о е т а : „З журбою радість обня типового українця характеристич лась”. на стриманість. З цього погляду Таке поєднання журби й радости дуже показова порівняльна пове відбилось і в нашій народній пісні: дінка українців та росіян на свя поряд з піснями сумними наш на тах, ярмарках, в театрах і т. ін. рід створив і багато пісень веселих В таких випадках російський на та ж артівливих; іноді в тій самій товп дуже шумливим. В повітрі лу пісні іпоєднуються елементи смут нають крики, п'яні голоси перемі ку й радости. Таке поєднання від шуються із звуками гармошки, ча бивається в самому способі спі сто можна почути брудну лайку. вати пісні. Наші кобзарі-бандуриНавіть в театрі й в ківі росіяни сти, як це відзначив ще Шевченко, поводять себе шумно. любили й люблять після сумних Натомість українці *виявляють пісень співати тацож пісні веселі стриманість. Навіть на українсь й жартівливі. ких ярмарках стоїть глухий гул і Нарешті, за своєрідне поєднання рідко можна почути галас і крики. журби й радости можна визнати З особливою стриманістю поводять Виступ делегата Реґенсбурзь- питомий українцям гумор, цей, як себе українці в кіні, театрах, під кого осередку на 2-му Конгресі казав Гоголь, видимий сміх крізь час лекцій, доповідей і т. ін. невидимі світу сльози. СУМ’у (фото УАІІ). Українському народу, як і бага З великою чіткістю темперамент людини виявляється під впливом емоційности, і перш за все риси тьом іншим народам, властиве алькоголю, коли розум перестає елементарних емоцій. Як відомо, прагнення заглушати смуток і жур керувати поведінкою людини, і то ці емоції характеризується в пер бу різними раціональними й нера му в ній виявляються закладені шу чергу приємним або ненриєм- ціональними способами. Одним природою інстинкти, затамовані ним тонусом. Говорячи пр*о тонус з таких нераціональних способів є пристрасті, взагалі те, що є під ночувань типового .українця, му „Кинем об землю лихом, журбою, ґрунтям психіки. Отже, поведінка симо сказати, що він протягом ві будемо пить, веселиться11. І темперамент українського на п яно/о росіянина враж ає своєю ків зазнав значних змін. Старо бурхливістю й нестриманістю. Він винні мандрівники, особливо араби, роду і його історія сприяли силі кричить, лається, лізе битись. що відвідували Україну, відзнача й глибині його почувань. Про гли Зовсім інакше поводить себе ють веселість вдачі українців, на бину й силу переживань горя, під час випивки українець. Випив хил до танків, гуляння і т. ін. Ця журби й смутку свідчить знову ши, він не галасує, не лається, не риса уберігалась і в квяжі часи, ж таки українська народня пісня лїзе битись, а добродушно варня особливо в часи могутности Ки й музика, що промовляють до гли кає, або, сівши десь під тином, ївської держави. Все ж трагічна бини душі. Гадаю, що не в бага щось собі мимрить, а іноді розчу історія нашого народу і кривава тьох народів можна знайти пісні, люється й плаче. Так само рідко боротьба з кочовниками, втрата пройняті таким сильним почуттям бувають серед українціи бійки під своєї держави, - тяжке панування туги та журби, як наші невіль час весілля або храмових свят. Польщі, а потім Москви, кріпац ницькі й деякі кріпацькі пісні, або Зовсім інший, ніж у росіян, харак тво, все це не могло не вплинути пісні про кохання, в яких співа тер мають у нас і народні гуляння, на настрої народніх мас, не ви ється яро розлуку з милим. Сильні й глибокі в українця й На них на перший плян виступа кликати в них смутку й журби. ють пісні, танки і рідко трапля Але все це заслабе, порівнюючи такі почуття, як радість, гнів, ко хання та інші. Про здібність укра ється випивка. з тими дійсно жахливими страж Отже, все це дає прано зробити даннями, що зазнав і зазнає укра їнців до інтенсивної радости свід такі висновки: їнський нарід під большевицьким чать також наші пісні, а особливо 1) кожному народу властивийпануванням. Скільки було зниіце- танки. Те ■ж саме треба сказати і про певний темперамент, щ? іноді не цо наших людей в часи воєнного залежить навіть від кліматичних комунізму, скільки їх померло під інші почуття. Про стійкість почу час голоду в 1032-33 pp., скільки вань найбільше свідчить уперта умов, *) 3 доповіді, виголошеної на 2-му Конґрссі ЄУМ’у.

6 ________________________________________________________________

МОЛОДЕ ж и т т я

боротьба українського народу за і на користь большевикам, вияв- Відсутність нахилу до безоглядсвою самостійність, що триває ляючи при цьому велику жорсто- ної жорстокости виявили українці вже сотні років і все ж таки не кість. і в останню війну, зокрема в боприпиняється. В цій боротьбі, безПодії большевицької революції й ротьбі з німцями і большевиками. перечно, велику ролю, крім націо- визвольної боротьби українців у 3 розповідей вояків УПА, що принальної свідомости, відіграють такі 1918-1922 pp. якраз і свідчать про були цього року до Німеччини, почуття, як любов до Батьківщини те, що українцеві не властива бе- довідуємось, між іншим, про такі й ненависть до її ворогів. зоглядна стихійна жорстокість, факти. Ведучи нерівну боротьбу Почування можна розглядати, Особливо це стає ясним, коли по- з большевиками, що виявляють як суб’єктивні переживання лю- рівняти поведінку большевицьких неймовірну жорстокість і підступдини чи тварини, зв’язані з різни- загонів, що складалися переважно ність, українські вояки нещадно ми фізіологічними процесами, або з росіян, з поведінкою українських нищать лише НКВД-истів, бо це процесами психічними, спрямо- вояків. запеклі вороги, яких не можна ваними ш відзеркалювання об'єкБольшевики виявляли безогляд- залишати живими, це люди, що тивного буття або на зміну чи ну жорстокість, що мала в собі з власної волі стали катами. Зате переробку останнього. Значне міс- багато садистичного. Вони нищили ці ж самі вояки не вбивають поце в психічному житті людиви не тільки українських вояків, що лонених червоноармійців, а навіть посідаютьи почування, зв’язаві з попадали до них у полон, а ней- відпускають їх на волю, будучи інстинктам самозбереження. Ча- мовірно знущались і з мирного на- свідомі того, що ті воюють не сто вони набувають бурхливого селення: убивали беззахисних з власної волі, а з примусу Украхарактеру й називаються афекта- старих чоловіків, жінок і навіть їнські вояки також не нищать ми. З інстинктом самозбереження дітей. Нещасних жертв большеви- польських сіл, де населення не зв'язані почуття гніву й страху, ки здебільшого піддавали неймо- виявило особливої ненависти іо Гнів — афект, що має характер вірним тортурам: вирізували пасма українців і не шкодило Україн активний і аґресивний, страх — шкіри, палили, розпинали, клали ській Повстанчій Армії. Як ічихарактер пасивний. на них дошки і сідали зверху, як мо, тут діє не сліпа жорстокість, Спираючись на власні спостере- на лавки і т. ін. Неймовірну жор- не тваринні інстинкти, а почуття, ження, на українську літературу стокість большевиків-росіян дуже керовані розумом і справедлита фолкльор, спостереження чу- яскраво описує російська письмен- вістю. жинців, а також спостереження ниця-емії'рантка Рахманова в своїх Менш, ніж деяким іншим нароукраїнських вояків, що були учас- спогадах про перші роки революції, дам, властива украї: цям і паніка, никами останніх боїв за волю Не мало жахливих сцен жорсто- Ще в царській армії українські України, зупинимось на афектах кости російського народу взагалі, частини визнавались за найбільш гніву й страху українського на- і російського солдата зокрема, стійкі. Таку стійкість, здібність не роду. змальовує ген. Краснов у своїй підпадати тваринному жахові виУкраїнцеві в ластивий гнів, але книжці „От двуглавого орла к крас- явили українці і в останню війну він відрізняється від гніву деяких ному знамени“. та після її закінчення. Вояки УПА інших народів, що мають іншу Особливо неймовірну садистич- розповідають про численні факти, спадковість та історію. Гнів типо- ну жорстокість виявляли чекісти, що свідчать про холоднокровність вого українця рідко набуває хаНічого б не було дивного, коли українця в бою, коли йому зази рактеру безоглядної, стихійної б український нарід на всю цю рає в очі смірть. Тільки завдяки жорстокости. Це ніби заперечує жорстокість насильника відповів цій здібності УПА могла так довго історія українського народу, зо- такою ж жорстокістю покривдже- боротись з незрівняно сильнішим крема боротьба з поляками в ХУІ, ного. Але навіть в умовах спра- ворогом, і при неймовірних трудХУІІ сторіччях і гайдамаччина, ведливої боротьби українці не ви- нощах пробратись через терен, Дехто навіть *слово „гайдамака" являли великої жорстокости. Як густо обсаджений большевицькими вживає як синонім жорстокого роз- правило, українські вояки не вби- військами, озброєними найновішою бійника. Крім того, дехто, як на до- вали, а навіть часто випускали на зброєю. каз жорстокости українців, вказує волю полонених червоноармійців. Всі ці факти свідчать про те, що на жидівськ погроми, що були на Були випадки, коли в запалі бою український нарід, не зважаючи Україні у 1919-1921 pp. українці не вбивали переможених на незвичайно несприятливі істоВсеце—наслідки упереджености. ворогів, а дарували їм життя. ричні умови, навіть в елементарКривава боротьба з полякими і зокрема гайдамаччина зовсім не свідчать про жорстокість українця, як типову рису характеру нашого народу. Це був у першу чергу вияв прагнення народу до волі, що його уярмили насильники, а подруге, це була справедлива помста за жахливі знущання, вбивства й катування працьовитого, свободолюбивого народу. Тут на перше місце виступає не стихія, а свідо мість своїх людських прав, потоп таних насильниками. Де шляхет ний, справедливий гнів людини, а не шаління звірячих^ руйнуючлх інстинктів. Характеристичною з цього погля ду' є постать Гонти. Він убиває своїх власних дітей, але доконує цей жорстокий вчинок не в запалі розбурханого стихійного гніву, а з с іідомости свого обов'язку нищити ворогів українського народу, воро гів його прав і віри Щодо жидівських погромів, то жах їх дуже перебільшений. Ці погроми в Україні мали також ха рактер помсти за те, що значна частина жидівського населення в часи визвольної боротьби українців Дебати не припинялися й під час перерви. (Фото з 2-го Кончасто підступно діяла на шкоду їм ґресу СУМ’у- УАП).

МОЛОДЕ ЖИТТЯ них почуттях піднісся на досить високий рівень культурного роз витку й далеко відійшов з оцього погляду від примітивної людини. Що ж позитивне й негативне в накреслених вище рисах укра їнського народу ? Відповідь на де дасть нам істо рія. Холерико-меланхолійний тем перамент українців у одні моменти історії спричинявся до наших успіхів у галузі політики й куль турного, жигтя, в інших — до на ших поразок. Здібність запалюва тися ненавистю до ворогів, рішу чість боротись до загину за Бать ківщину, завзяття й впертість ви являлися 'в княжий період і спри чинялися до того, що наш нарід не тільки відбивав'напади^численних кочових орд, але робив славні „Готуємось стати військовиками!“ — Сумівська ланка походи в чужі” країни й'опанував в м. Гальбрут (Австрія). великі простори аж до Волги й Кубані на сході й до Сяну — на тися дуже великою ненавистю, що З фізіологічного та психологіч заході. ного погляду холеризм, себто здіб може тривати роки. TaicJcaMO цей холеризм породив Зробимо з усього цього педаго ність запалюватись певними при козацькі повстання і виявився страстями і запалюватись не по в упертій боротьбі з поляками гічні висновки. Поставмо питання верхово, глибоко, не можна роз й татарами. Нарешті, він же, цей чи нам слід переборювати власти глядати авиключно, як рису неґа холеризм, спричинився до над вий пересічному українцеві холе тивну: вона в певні моменти життя звичайного завзяття і до героїзму ризм і зв'язану з ним афектив- відіграє дуже позитивну ролю УПА в нерівній боротьбі з боль- ність у формі гніву? Відповідаючи А особливо ми не можемо ста шевиками, що викликає подив се на питання, перш за все маємо вити собі за завдання переборю відзначити, що повне перероблен ред чужинців. наш холеризм в сучасних Але поруч з тим цей холеризм ня темпераменту, зокрема пере вати нашого політичного життя. і зв’язаний з ним еґоцентризм роблення холеризму, річ надзви умовах уперта й жорстока бо спричинявся й спричиняється до чайно трудна. Як відомо, афекти Точиться ротьба за самостійну Українську людини й тварини зв'язані з т. зв. наших взаємних внутрішніх сва Державу, а може й за наше існу автономною нервовою системою, рок, що заважають нам з’єднатись як нації.. Ця боротьба ви в одну міцну спільноту і створити що не підлягає, або мало підлягає вання, магає титанічного напруження сил, свою державу. Так виявив себе нашій волі. а воно можливе лише під впливом наш холеризм у взаємній шкідли Отже, змінити властиву холери палкої до Батьківщини вій боротьбі князів у Київський кові бурхливу реакцію на подраз і такої жлюбови ненависти до и во період, в часи руїни, в часи наших нення, що виявляється в почуттях рогів. Тутсаме якраз і має виступити Визвольних Змагань 1917-1920 pp. гніву й обурення, або в якихось на сцену наш холеризм. Саме він Так само виявляє він себе і на інших сильних емоціях — справа був діючою силою в упертій бо еміґрації у взаємних сварках, пар трудна, бо це означало б змінити ротьбі наших предків за часів тійній гризні та самопоборюванні. враджені природні властивості лю Хмельниччини і Гайдамаччини. Та Позитивні й негативні наслідки дини. Можна тільки виховати здіб ку ж ролю він має відіграти і в тих в житті українського народу да ність стримувати зовнішні вияви вирішальних боях за волю, що вав і дає також і наш меланхолізм, афектів у діях, надати цим вия вже почалися на рідних землях, і, бо здібність до глибоких внутріш вам культурних форм, що не су віримо, приведуть наш нарід, а ра ніх переживань, до рефлекції, — перечать вимогам етики й при- зом з ним і інші поневолені на це одна з основ нашого естетизму. стойности. роди до самостійного державного На ґрунті його розвинулась наша Але крім того постає питання, життя. Цієї мети -може досягти багата на зміст і тонкі почуття чи слід взагалі переборювати хо лише покоління, що вміє сильно народня іПісня й кращі твори на леризм і афект гніву. Здавалось любити і так же сильно нена шої літератури. Але поруч з цим би, що двох відповідей на це пи видіти. меланхолізм спричинився до зне тання бути не може. Гнів, лють, Але холеризм треба вкласти віри й занепадництва значної ча ненависть—це ті сили, що вносять в певні культурні і моральні рямстини українців після невдалої у життя дуже багато зла. Сварки ці, бо інакше він стане за силу довготривалої боротьби. Він же в родинному житті, боротьба в руйнуючу, а не 5удуючу. Емоції породжує у нас і шкідливе почуття житті громадському й політично мусять бути підпорядковані ви меншевартности му, убивства,—все це вияви афек сочим національним і . загально Те ж саме треба сказати про ту гніву. З ним зв'язане також людським ідеям. Гнів молоді му елементарні емоції нашого наро найбільше зло в житті людства — сить бути шляхетний і справедли ду, зокрема про афекти гніву й війна, що супроводиться жахли вий. Він повинен спрямовуватися страху. Ці афекти у нас, як пра вою руйнацією здобутків культури проти неправди й насильства і не вило, рідше набувають стихійного й масовими вбивствами часом зов виникати з дрібних особистих ам характеру, ніж у деяких сусідів. сім невинних людей. Все це, зда біцій та еґоїзму. Об'єктом нашого Українцеві взагалі не властива валось би, дає підставу твердити, гніву мусять бути не свої люди, експансивність. Він стримує свої що людині треба за всяку ціну що в чомусь розходяться з нами, афекти, але останні мають зви викорінювати у себе й інших по а запеклі вороги українськог на чайно довготривалий характер. Це чуття гніву. роду, що хочуть тримати його риса взагалі позитивна: вона свід Але підійдімо до цієї складної в найтяжчому рабстві. чить про те, що культура вже проблеми з іншого погляду. В при Такий гнів не тільки не супере увійшла у нашу плоть і кров. роді нема нічого недоцільного. Зло чить законам моралі, а цілком Але і в цій більш культурній фор в житті виникає в наслідок злов відповідає їй. Не можна бути бай мі названі вище афекти, особливо живань з боку людини силами дужим коли неправда, злочинство афекти гніву, часто шкодять на природи. Тому й гнів, як цілком і підступ прагнуть до панування шому народу і в громадському природне явище, теж мусить мати над світом Отже, у бій зі злом за правда' і в політичному житті. У взаємній свій сенс. Цей сенс і викривають і волю! боротьбі українці здібні пройма дослідження в галузі фізіології.

8 ------------------------------------------------ !--- МОЛОДЕ ЖИТТЯ Микола ХВИЛЬОВИЙ

СОЛОНСЬКИЙ ЯР (Уривок)

„...Наказую н е г а й н о виловити Нарешті загін вискочив на ріжу. Бігали, лопотіли перекупки. банду що в Солонському Яру. От... Загавкали собаки. По ярку за А біля блискучих ір горщиків ряда прислати не можу бо майже бігали постаті стояли поважні ганчарі Полтав — Стій! Куди біжиш? Стій! всі люди в роз'їздах." щини. Такий папірець від повітового Голоси загінчан метушились у зе Савко Йрудий міліціонер носили лені, і з усіх кінців одкликались по баз&ру шмаття, що забрали в військового комісара. Савко подумав: Дійсно пора“. лу" і, Солонськім Яру, і викрикували: Савко скрикнув: Зібрав міліціонерів: — Люди добрі, пізнавайте своє — Стріляй у повітря! — Гайда! добро! Міліціонери — старі партизани, Бухнувся випал над Солонським Підходили, лапали одіж, хитали дух партизанщини глибоко сидить. Яром, і раптом село стало мертве. головами, але віхто не ризикнув Рудий міліціонер, старшина, каже: Під’їхали до голохвацьких буді пізнати своє. —А що, того... можна буде в Со- вель. В натовп падало біле сонце й лонівці самогону... Чуєш, Савко? — Дома хазяї? пахло сливами й яблуками. Пахло Голова не чує, задумався. Думає Виходили баби, перелякано ди ще кінським потом, і мукали по він, що йому робити: острожни вилися на загінчан, але, впізнавши кірні корови. ків, звичайно, на селі не застанеш, млинківських хлопців, сплескували ... До Савка підійшов низенький а солончани своїх не видадуть. руками: чоловік в обідраній свитині. Об ...Скоро в'їхали в ліс. — А, щоб вам ні дна, ні покриш личчя йому стягнуло зморшками, Коні наставили вуха й прислуха ки. Як же ви налякали! А ми по і здавалося, що він плаче. ються до луни, що гулко йде в гу думали — і справді комунія наско Полапав зелену хустку, погладив щавину від ударів копит. чила. її ніжно і ледве чутно промовив: Глухі столітні ліси Полтавщини, Савко суворо подивився й спи — Конешно, Дуньчина... Дуньки і чогось тут журливо. тав: моєї... Насторожились кущі, тріщать гіл — Де аш предсідатель? Але раптом зник кудись: впірнув ки. Іноді коні збочують, і тоді ше — Який предсідатель? у натовп. Тільки біля „потребілки" лестить листя на весь ліс. — 'а староста ж! Рудий міліціонер поліз за кисе — Так би ви й казали... Марфо! він підійшов знову до Савка й то ненько, ніби горох розсипав, запи том, а другою рукою порівняв Ану-бо, поклич голову. тав: свойого коня з Савчиним. Незабаром прийшов і голова. — А що Савко, чи не чути, довго — Слухай друже, може не бу До нього: демо тривожити їх, уладнаємо? — Де твої голохвастівці? З уїз ще війна буде?' А потім ще раз полапав зелену — Це кого? Солончан? ду прийшов наказ заарештувати їх. хустку й зітхнув про себе: — Авжеж! Усміхається: — Конешно, Дуньчина... Савко сказав: — Де ж я їх візьму... Господи! ...Мекають вівці. Через базар про —Наказ єсть з уїзду. Ніззя. Ліси ж такі, слава тобі, Миколає — Ага.. Ну, то інше діло. угоднику, не маленькі — є де схо йшла отара,' і пил сховав сонце. Десь викрикують щітинники, й А потім погладив корявою ру ватися. кою ідоростяву шию свойого коня. А потім заморгав підсліпуватим біжить гул за вигін, де стоять забиті панські будівлі. Слиш, Савко! Кажуть по га оком: — Люди добрі, пізнавайте своє зетах — румунський король селя — Пожди Савко, я, мабуть, піду нам слабоду проголосив? дістану чогось. Як же так: гості добро. — А тобі що з того? приїхали, треба ж таки підправи ... Але не бачить Савко, що за ним стежать солончани злосливо, — Та як же: все таки слабода... тись. лукаво дивляться на нього. А коли Савко скрушно похитав головою; Савко рішуче одрізав: — Мало тобі слабости!... Під ким — Нікоторого гвоздя! Спольняй, повертається до них, вони пока зують йому спину, а по спині бісо ти сидиш: під королем, чи ні? Ну? що требують. — Звісно, що ні. Рудий міліціонер досадливо по вого батька пізнаєш. Рудий міліціонер виблискує чер — Ото ж бо й є. Бандисти ви чухав потилицю: гарні, як на вас подивишся! — Слиш, Савко, а могорич не по воним носом, і від нього далеко несеться дух самогону. Останні четверо міліціонерів пах мішав би, Їй-Богу! Іще з годину походили — ніхто тіли цигарками і мовчки оглядали Але млинківський голова нічого гущавину. Сизий дим махорки хмар не слухав. Наказав своїм хлопцям не признає... кою стояв над загоном, а потім вибирати з голохвастівських скринь Що за напасть! , струмками розходився за вітами, шмаття, а „старості11 наказав не Пішли у волосну раду, зложили за зеленню. гайно подати підводу. солончанське шмаття біля шафи. ..Під'їжджали до Солонського Яру. Зарепетували заскиглили баби; ...В раді повно народу. Доріжка веде прямо в село, а заметушився „староста". Зайшло декілька чоловіків у кім треба заїхати з іншого боку. Зашумів Солоноький Яр. нату голови: Пустили і^оні в гущавину, й за У кожній хаті розчинено скриню — Не так ви робите, Савко, не шумів затріщав ліс. й повибирано з неї одіж на підво слід його виносити на базар. Загінчани повтикали обличчя в ду. А від'їжджаючи, Савко пообі — Чому це? арчики, а коні легко хропли й цяв ще й спалити все голохваПідійшов до Савки Онищенко, уперто продирались до ріжі. стівське кубло, коли острожники з кої незаму, на вухо каже: Сонце давно вже гримало над не являться доброхітно в Млинки. — Тут вони. лісом, але тут його не було. — Хто це? Скоро загін із підводою зник у Тут ніколи не було сонця й зав — Та солончани ж, голохвастівці. лісі, і до хатів посунулись чоловічі жди стояла тінь. Вдарив себе Савко по потилиці: ... Порішили: коли виїдуть на постаті. І довго чути було грізний — Так он воно чого ніхто не гомін у Солонськім Яру. ріжу, гайда на Голохвацький срай визнає! * (це квартал у Солонськім Яру). Покликав рудого міліціонера: * * Гвинтівки приготовити, але без на — Зараз збери хлопців, треба казу голови не стріляти. У Млинках гомонів базар. Де оточити, голохвастівці тут. Іще продирались, і нарешті крізь кілька осілих тутешніх циганчат Похитав головою рудий: гущавину прорізалися стьожки сіпали коні за хвости й вигукували, — Де там їх тепер найдеш... Да світла. як і двісті літ тому. вайте, мабуть удвох.

МОЛОДЕ ЖИТТЯ ______________________________________________________________ 9 Ніколи Савкові базікати схопив дали Солонський Яр. Савко спо Захропла. ґвинтівку й побіг. дівався, що біля дворів буде ме Савко заліг за кінський тулуб і Ходить повз ганчарів, ніби гор тушня але по вуличках нікого не почав відстрілюватись. щики уважно розглядає, а сам оком видно було: і яр, і село — усе Ватага зупинилася уп'явся в натовп. ховалося в зеленій тиші. Але то був один момент: відразу Грає сонце в горЩіїках, і весело Так перебули, мабуть, з півгоди ж солончани пішли в обхід. виблискують гори ганчарського ни. Потім Савко сказав переїхати Тоді Савко рачки поліз до добра. на другий край, що поринув у дуб Млинків. ...А голохвастівці, мабуть запри няку, куди не добиралося око. Біля вітряків він випустив остан мітили щось недобре — до коней Коли посідали на коні, в ліс вай- ню кулю й кинувся до першо і пішли шов уже вечір, і знову гостро пах хаги. Нарешті, Савко побачив їх. Ки ло молодняком. Зірвався заєць і Ускочивши в двір, він заліз п ; нувся в натовп залопотів по листях. комору .і Але вже було пізно: тільки пил (...Темна наша батьківщина, і тем ...Скоро в дворі були й солончани. закурив до вітряків, що на пол ні в ній ліси. Тягнуться вони на ...Млинки наче вимерли, тіль : Полтавщині мовчазно на захід, на собаки завзято гавкали по дворах. тавський ліс. — Гей, держи! південь). Зачувши постріли, млинчани по: ■ Савко націлився й вистрілив. ...Казав міліціонер: вались по хатах, не виходили. Галас! Галас! Галас! — А може б помирилися... Слиш, Голохвастівці витягли з хати Але голохвастівські коні зникли Савко? хазяїна: вже за вітряками. — Ніззя... — Кажи, де він? Ти ж бачив, Кинувся Савко до волости, скочив — А то, ій-Богу, могорич за куди він сховався? на кобилу, покликав рудого мілі пили б... — Та я ж... Їй-Богу... ціонера й — гайда за солончанами. Савко гостро дивився в гущавину. Свиснув чмелем у повітрі нагай. ...Затривожився базар, ганчарі Сонце, мабуть, упливло за обрій, Хазяїн заплакав і вказав на ко заходилися складати горщики на і в лісі ходив уже важкий прис мору. вози, циганчата потягли за хвости мерк. Заревли солончани, оточили бу коней, посунули люди до дворів. Коли знову з'їхали на стежку, Тільки щітинники уважно роз що веде на Млинки, Савко раптом дівлю. — Гей, ти! Чого перелякався — глядали свій крам у скриньках і схопив рукою ґвинтівку. Але в цей вилазь! ще закликали до себе налякавий момент гримнув випал, і далеко І наставили під комору одрізи. нарід. пішла грізна луна. ...Савко мовчки виліз, подивив я Десь кричала перйкупка: Коні рвонулись і кинулися з лісу. навкруги себе й похилив голову. — Куд ти потягнув, харцизяко! Засвистів вітер. Зловтішними вогняницями горіли Людоньки добрі, держіть злодія! Гримнув ще один випал і зашу в голохвастівців очі. * мів ліс від цокоту копит: за млинПідійшли до Савка, мовчки роз ¥■ чанами летіла погоня з голохва- дягни його й голого повели в поле ...Темна наша батьківщина. Роз стівців. Ішов по дорозі Савко й тупо біглась по жовтих кварталах чор Рудий міліціонер зупинив коня: дивився на полтавський ліс. нозему й зойкає росою по обніж — Братці, не бийте! ...Млинки мовчали. ках своїх золотих ланів Блукає Але Савко розум в, що йому ми...За вітряками голохвастівці зу вона за вітряками й ніяк не нчйде лости не буде. Як божевільний, : веселого шляху. гнав він свою кобилу на Млинки. пинились — Хлопці! В кого гостріший ніж? Болить наше мільйонове серце, і — Цок! Цок! Цок! хочемо запалити їй груди своїм Іще далеко позаду солончани, Виймай! сяйвом... Темна наша батьківщина... але Савкові треба добігти до віт ...А потім двоє одійшли в бік, ...Змилені коні зупинилися на ряків, поки ос :рожпики не виско підійшли до хати й пустили два червоні півні. узліссі. Сказав Савко: чать із лісу. ...На далеких гонах горіли вогнем — Втекли! сухого повітря запашні бур'яни — Цок! Цок! Цок! j В рудого міліціонера від ска Свистить вітер у зухах. Гніда Піднявся вітер. Зашуміли Млин женого бігу ніс був мов та цибуля. кобила запінилась, важко дихає на ки. Забили в розбиті дзвони. За Втирав хусткою піт. галасували вулиці: — Повернемо, мабуть, додому, дерева... (Невже наздоженуть?). — Рятуйте! Рятуйте! чи що? ...Свистить вітер. ...А глибокої ночі із злизаного - Ні! Гайда на Солонський Яр. ...Нарешті, Савко вискочив у поле. На заході жевріло (конало) небо. пожаром краю посунулись натовпи -- Та чого ж ми поїдемо? — А того, що треба видивитись, Десь горіли бур'яни під вогнем людей до голохвастівців ...Тієї ж ночі величезна заграва осточортіли вже. польового повітря. Поле горіло пожежі стояла над Солонським Рудий казав що небезпечно вдвох бур'янами. Знову гримнув випал — то виско Яром. у таке кубло теліпатися. Але Савко І знову на далеких гонах горіу Сув упертий. чила на узлісся ватага солончан. Поїхали. Савчина кобила пролетіла ще ли вогнем сухого повітря запашні За півверстви зупинились, позла декілька кроків і гепнулась на бур’яни і гостро пахло дубовим молодняком. зили з коней і з гущавини огля землю. Петро КАРПЕНКО-КРИНИЦЯ

С В Я Т І с т ь В простій позолот і проміння З рукою на згибі грудей, По гострім камінні, Ступаючи звільна, іде. Молюся. Це мати. Похила. Не знаю й чия вона т ут , Та власну віддав би їй силу В н а д м ір ’г пекучому скрут. Д орогою б л іг без вибоїн, Щоб легше іш лося ст арій

З своєю важ кою ж урбою, Що ніби дарунок гіркий... О, м ат и мого П одніпров’я, К рут их українських ш ляхів! Коли б і в м огилу зійш ов я, Д л я тебе б лиш итись хотів Х оч кост уром — гілкою клена П ройнят ого міццю тепла, Щ об ти обіперлась об мене І далі ішла, і ж ила

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

10 В. ЧАПЛЕНКО

СЛУХНЯНИИ РАБ (Оповідання) Сонливости на собачій морді як Одуд підійшов до тумби з опові подумав. — Хіба не однаково, на не було. щеннями. З тумби великими бук чому вішати ? .. — Вас?.. Ах, зо! вами кричав зелений чотирикут Далі, чомусь подумав про того, ник афіші про сто тисяч нагороди хто обтісував той стовп і ту по Гестапівець швидко взяв слухав за впіймання злочинця. Злочин — перечину та кував t аки, — що він ку, щоб говорити, либонь, з якимсь підірвання військового німецького думав, як це робив. Дуже можли начальником ешельону на перегоні Синельни- во що це був „місцевий" украї — Тільки я хочу найстаршому нець. Кинули, мабуть, йому хліба, сказати, — похопився додати Одуд. кове-Запоріжжя. Але Одуд це знав, не читаючи, як собаці, — от він і зробив... на — Ферштеєн ві? В середині тексту був його пор-, своїх братів. Що це рабство чи.. ? Німець, держачи слухавку над трет. Схожість повна: вузькі, „зас— А на ній же й мене можуть... вухом, кивнув на знак згоди голо Далі його собача морда по пані“ очі, з підпухлипами знизу; Здригнувся від холоду чи уяви. вою. чала швидко гавкати в телефон, тільки ліве око недобре відбите — Щоб не стояти довго на одному ніби щось глитала, аж захлиналась. наче з більмом. На голові недбало натоптана кепка, а задертим угору місці (та й мороз підганяв), пішов Одуд схоплював тільки окремі сло без будь-якої мети вздовж вулиці, ва, але й не прислухався дуже. козирком. - Мабуть, у когось із хлопців —довготелесий, у вузьких штанях Через хвилину ґестапівець видав узяли, — подумав про світлину. та короткому піджаку парубчак, як йому юсміхаючись золотим зубом Знав, що всіх з організації за журавель. роті; перепуск, і він п шов ши Неподалік, серед фантастично урокими брано, лишився тільки він. Тільки сходами нагору. Ніс у ки повищерблюваних, обвішаних бі він... Сам-один у замерзлій, ско шені свою пекучу вагу, вагаперелою ватою снігу, вигорілих усере ваній січневими морозами й окупа його. будівель міста стояв один ці хняблювала цією країні! Найгірше, що через ці дині Вартовий, що спинив його на лий будинок — колишня гімназія, арешти він утратив зв’язок із під першому поверсі, перевірив пере тепер ґестапо. піллям. .. ' пуск і показав, куди йти, за що Ґестапо? Ті, що його шукають? Поглянув ще раз на свій пор зачепитись у глибокому колодязі трет, на „босяцьку" кепку. Поду Що хочуть заморозити оцим моро коридору. зом, розломити болем плече? мав, що його може всяке легко Підійшовши до одних із бага І йому раптом захотілося вмер тьох дверей, Одуд постукав. Сту пізнати, а пізнавши, видати. А як, може, хто й не поквапиться на ти. .. вмерти, щоб не було так лю кав лівою рукою, бо правої вже сто тисяч карбованців нагоро ,и, то холодно, щоб не боліло так ска не міг відірвати від того місця, де .так і допомогти ж побоїться. Ніх жено плече... щоб не боятись була його „опора", — держав її то погрітися не пустить, як попро „ловів".. . поблизу. З усього його тіла ця Думка про це гострим здригом рука була тепе{| найголовніше, ситься. Про знайомих навіть не ду мав: напевно побояться „зв’язку із побігла від голови у праву руку, він увесь був у цій руці. в напрямку до кишені 8 метале — Герайн! — глухо обізвався бандитом". • А він же, мабуть, не довго ви вою вагою... О, це була тепер ве з-за дверей чоловічий голос. тримає на такому холоді. Якби лика'вага! Вона билася об ногу, як Одуд відчинив (теж лівою рукою) хоч не такий проклятий бі. ь у пра ішов, і вже пекла — не холодила двері і ввійшов у ніжно-ласкаве вому, намерзлому плечі! Паралі тіла. І її випнутости майже не при тепло кабінету начальника ґеста зуючий біль! Взяти б і відломити кривала пола короткого піджака, по. мусив для цього трохи на правий його к чорту, те плече! Гер начальник — білява бестія Оглянувся. Поблизу проходив бік прихилятися. з сіро-колючими риб ячими очима — Краще самому... щоб не му обцяцькований ґудзиками, як бо — був не сам: на колінах у нього лячками, „жовтяк”, на рукаві ши читись... щоб не мучили! — про сиділа „панєнка,” біловолоса, з тон нелі опаска з свастикою. Здава казав уголов. — Але так умерти,—>ко наведеними бровами істота. лося, вслухався в рипучу музику схамевувся, — щоб і ті, в ґестапо, „Панєнка” гризла, як білочка, мо своїх добрих чобіт по мерзлому не зраділи.. • лодими зубками якісь ласощі, ши І ця думка s непереможною си роко розтуляючи обліплені пома снігу. Випнутий, сідлом кашкет пвувся вгору разом із задертим лою повела його раптом до того дою губки. Ніжні пальчики її рук єдиного цілого будинка — до ґе були червоно наманікюрені, ніби носом завойовника. Одуд мимохіть лапнувся рукою стапо. Пригинав праве плече, щоб вмочені в кров. ла кишеню, за свою опору — ме не так боліло і... щоб пола піджака Пара сиділа за масивним письмо була довща... талеву вагу, що холодила тіло. вим столом. А на столі, прямо на Одвір стояв німець у казанкупаперах, стояли пляшки, наїдки. Але „жовтяк" пройшов, нав .ть ватій касці, з намальованим на І гер начальник був напідпитку tie глянувши на нього. Вцілілі після всіх подій місцеві ній черепом, з автоматом у руках, Алькоголь трохи притупив колю люди теж пробігали швидко, не — закацублий, червононосий. Ту чість його риб ячих очей — у них дивлячись пі на що. Кожне спіши пав, гріючи ноги, надітими на чо тепер соловіла п'яна добрість. ло сховатись у якийсь затишок від боти солом’яними киндями. Мабуть, Крім того, герові начальникові бу скаженого морозу, від гострих лез завойований „східній простір" не ло душно у добре напаленім при міщенні— комір його сорочки був вітру. Дихали швидкими постріла дуже йому був солодкий. Одуд — перехняблений, криво- розстебнутий, розв’язана крават ми пари, що їх розтрушував, ку черявив проти холодного сонця плечий — сказав ламаною німець ка теліпалась на грудях. вітер. І на землі, слідком за ними, кою мовою, що йому треба в ґе Підкинувши хитливу від випите тими зляканими перехожими, вітер стапо. Німець кивнув головою в го голову, гер начальник махнув закручував снігові вихорці, замітав середину приміщення, до віконця, п'яно рукою понад своїм чолом з де, видимо, видавали перепуски. У наміром, видимо, відгорнути на сліди. • Трохи далі, на порожньому ба віконце (вузьке й глибоке в тов висле, як у фюрера, крило чуба і зарному майдані самітною буквою стій стіні) Одуд побачив сонну подивився на пінґвіносхожого, з Т стояла шибениця. Одуд звернув собачу морду ґестапівця, що по обвислими руками парубчака, що увагу на „чисту" роботу: круглий, глядом чекала, що він скаже. І він несміливо спинивсь біля порога. — Умгу. Так це ти? Ґут, ґут.... добре обтесаний стовп і така сама сказав, ламаючи в роті дерев’яні поперечина," добрі залізні гаки, палички чужих слів, що хоче по І повернув голову до „панєнки”. — Моє кохання! — мовив з дати дані для впіймання названого правильно заокруглені п'яною повільністю (і через те — Навіщо це... отака робота? — в зеленій афіші злочинця.

МОЛОДЕ життя-

Одуд його розумів). — Цей хлоп ни, опуклість правої кишені і го пофарбоване волосся лянним сно чина спокусивсь на нагороду... хоче ловну частину свого тіла — праву пиком відкинулось униз, відкрив : видати героя свого народу на стра руку. Рука вже цілком володіла ніжну білу шийку обскубленого ту. Чи це не яскравий доказ раб ним, не він нею. гусяти. ської вдачі цього народу? — Так ти хочеш заробити, про — Як приємно жити в такій теї ■ А потім звернувся знов до Одуда: давши одного з своїх? Що ж ти лій кімнаті, як оця! — подумав зробиш з такими великими грішми? Одуд про кабінет. — І плече вже — Розумієш по-німецькому? Га? тут rfe болить: зігрілось... — Трохи... етвас^. Права рука Одудова посунулась Далі перед його очима війнула — А зрозумів, що я цій дівці непомітно у кишеню, намацуючи дорогим спогадом картина теплої сказав ? „опору11. батьківської хати... як він ще ма — Ні. — Я хочу заробити, продавши лим хлопцем сидів увечері взимку — Я сказав про рабську вдачу себе самого! — гукнув раптом Оду на печі... Мати варила вечерю, і з твого народу . про те, що ми тут дів голос. — Я той, кого ви щука-, челюстей било полум’яне сяйво матимем добрих рабів, слух:яних... ете... один з ваших рабів . на зело притемнену хату, гойдало Ми створимо тут нову аристокра — Ві зо? Ти... сутіні... Батька й матір більшовики тію, а ви будете нашими рабами... Гер начальник божевільно вп’яв загнали, викинувши з тієї хати... Зрозумів? Погляд його впав на свою під ся риб’ячими очима в Одуда, на — Оскаре, я вийду, — сказала магався підвестися, відстібав ха несену руку з револьвером, і він „панєнка. — Я на хвилинку... пливо неслух’яними п’яними паль подумав, що вона зараз нежива Прихилилась швиденько до його цями кобуру. буде... І цієї ще живої руки жалкорозхрістаних грудей, поцілувала в — Я... жалко стало... шию і зіскочила з колін. Зробила І Одуд випалив прямо в ті боже За дверима загупало чобітьми, і потім, уже біля дверей, повітряний вільні очі. Гер начальник відхит звідти виткнулась — як вони від поцілунок і, крутнувшись, виско нувся і впав знов на свій стілець, чинились—голова вартового в касці чила до сусідньої кімнати. а потім порожнім лантухом зсунув Одуд випустив у ту голову, в боГер начальник махнув по-п’яно ся під стіл. жевільно-злякане )бличчя третю . му слідком за нею рукою на знак На постріл до кабінету вскочила кулю. „повітряної ж відповіді” на той по „панєнка”, желіпнула не своїм го — Живи, Україно! — подумав цілунок. А потім обернувся знов лосом. Одуд випустив у неї другу ніжно — не вигукнув. І випустив до Одуда. кулю, і вона заточившись, упала собі в скроню четверту кулю, сві — Ком гер! боком, на стілець, що стояв там. домий того, що на п'яту не можна Одуд підійшов до самого столу, Стілець не перекинувся, і її без надіятись: могла зрадити. Або став упритул, сховавши так свої живне тіло повисло на ньому, зві просто не встиг би скористуватись пухирями випнуті на колінах шта сивши вниз руки й голову. Біло- нею.

1-й Студентський Ідеологічний Конґрес Студентський Ідеологічний Кон- витку", доц. Голубенка — „Криста Можна сказати, що в цілому і'рес, що відбувся 15-17 травня лізація духового обличчя укра Конґрес пройшов на високому ц. р в українському таборі в їнської молоді під совєтами" та рівні та поклав початок зрушенню Мюнхені-Фраймані, є знаменною студента Бобикевича — „Проблеми дещо пасивного студентського подією не тільки в житті студію науки і наше суспільне життя". життя. Він також показав, що на ючої молоді, а й у житті всієї Кінцеву доповідь на тему „Ідео ше студентство вірне тим ідеалам, нашої еміґрації. На Конґрес з’їха- логічні засади українського сту і які змагається воююча Україна, лися українські студенти-втікачі з дентства" виголосив д-р В. Білин- реба сподіватися, що Перший. усіх усюд, щоб зачерпнути свіжого ський. Ідеологічний Студентський Конґрес повітря, перевірити чи не збилися Д-р В. Янів у заключному слові стане поштовхом до великої і зувони з шляху в поході до великої зробив підсумки Конґресу, ствер сильної праці нашого студентства Метидивши, що студіююча молодь всіх для підготовки себе до тих вели Першу доповідь на тему „Украї українських земель живе й горить ких завдань, які поставить перед на в аванґарді нових ідей“ виго спільними бажаннями, ставлячи нами завтрашній день. лосив д-р В. Янів. Доповідь була добро української нації понад усе. М. К. надзвичайно цікава й оригінальна. Вона стала центральною в цілій конґресовій проблематиці й до неї багато разів поверталися дискутанти. Порушивши цілу низку про блем, доповідач ствердив, що су часна доба — це доба духової кризи, і тому зростає туга за ідеєю. Завдання України — стати в аванґарді нових ідей, бо вона має до цього всі передумови. Наступну доповідь на тему „Су часність та ідейні основи україн ського визволення" виголосив сту дент Гусак, а м-ґр Є. Перейма го ворив про християнський світогляд і академічне середовище. Після цих трьох доповідей розгорнулася жвава дискусія. Другого і третього дня учасники Конґресу заслухали доповіді: проф. Кульчицького — „Ідеологічний сві тогляд, як притаманна риса укра їнської нації“, проф. Бобровського — „Московський большевизм симбіоза марксизму й московсьйої духовости", д-ра Антоновича — „Суспільна функція українського студента на тлі історичного роз Група студентів Українського Університету в Мюнхені (УАП)

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

ЛЕГЕНДАРНА АТЛАНТІДА (Загадка затопленої землі)

t '

Вже кілька тисяч років питання метним малим ростом і друга, що годинниковий маятник у західньо1 затопленого суходолу — Атлантіди вражала постатями високого росту. східньому напрямі. В наслідок цьо МалеНькі на зріст атланти були го руху неймовірні маси води роз сушить учені голови. Грецький філософ Платон лишив темно брунатні та червоношкірі. гойдувалися сюди й туди в напря два рукописи, де він переказує, що Південно й північно-американські мі географічних рівнобіжників, зни Атлантіда затоплена морем кілька індіяни, також загадкові бербери щуючи все на своєму шляху. Нарешті віддаль між Землею й тисяч років тому. Сам він дістав та єгиптяни мали бути залишками ці відомості від єгипетського жерця. цієї низькорослої раси. Високорослі супутником зменшилась настільки, Після Платона про континент Са атланти стали первісною субстан шо він оббігав навколо неї тричі турнію, що ніби лежав за п’ять цією пізніших скандінавів, греків, на день. Сила тяжіння до Місяця днів подорожі на захід від Бріта- ґотів. Між цими атлантійськими колосально зросла спричинивши нії, писав Плутарх. За часів Це расами точилась запекла війна. неймовірні вулканічні вибухи, що заря про колишній великий острів Імовірно, що з цієї війни пішли змінили обличчя Землі. Наблизив у Атлантичному океані писав сіці- грецькі міти про титанів і гігантів. шись до Землі на віддаль двох зем Року 1898 знайдено перший до них променів (радіюсів), Місяць лієць Діодор. Шматки з нього, пот Року 1785 француз Каде приго каз існування колись затопленого розірвався. в земну оболонку, роз ломшив світ твердженням, що Ка- в Атлантичному океані суходолу. рапляючи падались на дрібні частки й пада нарські та Азорські острови — це Прокладений в океані кабель рап ли Землю у вигляді граду протя виткнуті з води верховини гір за- том на північ від Азорських остро гомнабагатьох років. Тим часом зем топленої Атлантіди. Через сто ро- вів обірвався. Шукаючи місця роз ні складові частини плавали в до риву, на глибині 3100 метрів натра ків після нього (1882 р.) цю саму щовому болоті, що про нього роз пили на застиглу вулканічну ляву. думку потвердив англієць Доннеллі. що лява застигає тільки повідають стародавні єгипетські леЗа наших часів наука почала Відомо, повітрі. Це вже доказ, шо мор ґенди. Металеве ядро Місяця теж відкрито й інтенсивно вишукувати на ське дно Атлантіки було колись само розпалось. Великі його част докази, що надають імовірности суходолом. вважав, що ка ки потонули в земному нутрі, а поглядам Каде та Доннеллі. Наука тастрофа в Платон Атлантіці сталася за малі лишились на поверхні. Пла дійшла до одностайної думки, що 10000 літ до його епохи. Сучасна тон свідчить, що загадковий сухо Атлантіда запліднила своєю куль наука стверджує, що 50000 років діл Атлантіди був багатий на турою народи наших суходолів. тому між Америкою й Еврафрикою мета тій. Очевидно, тут мовиться Ця культура сягнула Америки на лежав величезний суходіл. Вибухи про металеві скалки з того Місяця заході, Середземномор’я на сході, вулканів, землетруси та вибухи що розпався, бо про добування створивши водночас ґрунт для велетенських скопищ газів у гли руд із землі тоді ще не знали. культури ацтеків і єгиптян. бинах землі раз-по-раз відвалюва Шсля цієї катастрофи водний Атлантіда лежал^ десь між старим ли від цього суходолу чималі час пояс відірвався від екваторіяльного і новим світом, сполучена з ними тини На місце відвалених частин обширу й ринув до бігунів, зали ланцюгами островів. Величезна суходолу кидалось море, що по ваючи все на своєму шляху. Звідси частина сучасного Атлантійського кривало тоді всю теперішню пу виникла леґенда про потоп. Вод океану була суходолом, поки не стиню Сагару. В той час, коли Са ночас, коли вода відійшла до бігу сталася в природі катастрофа, про гара поступово вибивалась із-під нів, виринула з-під хвиль Атлантіда. яку тут і буде мова. Атлантіда морських хвиль, частини Атлан З надзвичайною ясністю стають сягала сучасного Ґібральтару, до тіди зникали під ними. Наслідком перед нами слова із книги „Об'яв ходячи тут до Африки й Европи. цього Атлантіда деякий час була лення св. Івана Богослова“:„Море Отже культурні взаємини між ци з’єднана з Европою й Америкою вже не море. Я бачив нове небо й ми країнами безсумнівні. На захо ланцюгами островів. Гадають, що нову землю, бо в небі зник веле ді в культурні зв'язки з загадко 25000 літ тому ці острови затонули, тенський Місяць, настала „безмісявою людністю Атлантіди заходили а 15000 років тому загинула й цева“ добра! Найменше зрозуміле й дво мехіканські племена ацтеків. До Атлантіда. кази цих взаємин безумовні. Єги Лишились із того уходолу Ан- значно пояснюване місце святого пет і Мехіко — дві єдині в світі тільські та вест-індійські острови. письма становить собою найст ,країни, що їх народи лишили по Різні' погляди щодо причини цієї ріше історичне повідомлення. Се собі сфінкси й піраміди. Це не ви катастрофи в природі ставали один ред південно-американських наро падковість. Ці монументальні бу n p o T ji одного. Цікавою була німець дів також досі живуть перекази дівлі походять з Атлантіди. Поди ка теорія, що обвинувачує в цій про колишні щасливіші „безмісяву гідна цілковита тотожність мі- катастрофі колишнього супутника цеві“ часи. тології єгиптян і перуанців. Обидва Землі, попередника сучасного Мі Коли Земля не мала супутника, ці народи шанували сонце. Гідні сяця. Той попередник був нібито для Атлантіди були щасливі часи. подиву також тотожність біблій менший від сучасного. Через це Через багато тисяч років на шля ного переказу про потоп з такими він швидше наблизився до нас, ху небесних тіл появився новий ж переказами ацтеків та північно викликавши величезні пересування Місяць. Він наблизився до Землі й американських індіян. силою тяжіння був примушений води на суходолі. Те, що в Европі розповідають Колосальним поясом обперезала кружляти ДОВКОЛ£: неї як новий про праотця Ноя діти, розповіда вода земний екватор, оголивши супутник. Цим самим повторилися ють так ж матері-індіянки своїм ді обидва бігуни. Разом з водою ри ті самі події. Вода знов ринула від тям у Південній Америці про яко нуло з бігунів і повітря. Тоді мо бігунів до екватора, і Атлантіда гось Тецпі. Ацтеки знають також рози на бігунах підскочили до 273 потонула в її хвилях. Жах моро історію гріхопадіння. В Мехіко жи- ступнів. Наслідком цього були ві зить, коли уявляємо перебіг цього ве_ переказ^ про будову вавілонсь домі передісторичні льодовики, що процесу далі. Мусимо сподіватися, кої вежі. В Мехіко, як і в Єгипті, існують на бігунах ще й тепер. що Атлантіда знов вирине і по бальзамували померлих. Бог Квет- Тоді Місяць тримався від Землі на Землі покотяться хвилі нового по цалкоатль у Мехіко так само три віддалі сімох її променів (радіюсів) топу. Але маємо втіху в тому, має на своїх плечах увесь світ, і оббігав навколо неї за один день що в розвиткові цих подій тися як і грецький Атлант. Тут теж не (тепеїї майже 29). Досягши обер чоліття дорівнюють секундам. От можлива ніяка випадковість, тової швидкости Землі, цей супут же покищо немає чого дуже тур Є певні докази, що в Атлантіді ник мусів стати над однією її точ буватись. (З журнала ^Das Ziel“.) жили народи двох рас: одна з прик- кою, зависнувши й рухаючись мов

Сумівська пошта в таборі „1І!и- Демонстрація, організована сумівцями і: Фалінґбостелі з приводу 15-ої річниці голоду в Україні. н!р-Ка іерне“ (Ашаффенбурі').

П ІД ПРАПОРОМ. СУМ’у

ДВІ РЕЙКИ ОДНОГО ШЛЯХУ

Під таким гаслом сумівці укра всіх галузях невсипущої юнацької їнського табору в Реі'енсбурзі праці: науки, спорту, самоосвіти, „Пласт і Спілка Української Мо провели свято Весни. набуття ф хів і т. п. Сумівець КоТравневого ранку спортова пло маринський і сумівка ІЦипайло про- лоді — дві рівновартні організації ща зацвіла сумівськими однострс деклямували вірші. Рій сумівок в молоді, що прагнуть до тієї самої ями: сумівки й сумівці маршевою українських національних одност мети“ — таку заяву можна читати колоною вийшли відсвяткувати роях виконав низку традиційних в спільному комунікаті керівницт деір Весни, «день розквіту нових гагілок, що викликало серед при ва обох наших виховних органі надій, нових сил і стремлінь до сутніх живий відгук, виявлений у зацій. зустрічі з своєю Рідною Весною. В бурхливих оплесках. Увечері для Щоб на практиці почати близь присутності делеґації СУМ'у з членів СУМ'у та запрошених го кий контакт і співпрацю СУМ'у з Ляндсґуту, Ноймаркту, Волькерін- стей відбувся товариський вечір. Пластом, у суботу 15 травня в теа і'у, а також численного старцюго тральній залі в Лексенфельді бу громадянства й Пластунів, сумівці Гордістю реґенсбурзького ■осе ло влаштовано спільне Свячене. підіймають національний прапор. редку СУМ у є сумівська футболь Присутні на почесних місцях ад Голова осередку СУМ'у з запа на дружина „Юнак", яка взяла лом промовляє до присутніх, за участь у багатьох зустрічах з ук міністратор УАІІЦ, представники кликаючи молодь свято берегти раїнськими та німецькими дружи австрійського духовенства з мачесть України, служити їй віддано нами. Наприкінці травня „К)нак“ настиря Лексенфельд, представник жертовно, щохвилини бути гото грав у Ерлянґені з місцевою дру Українсько-Американського Доповими стати під бойові прапори. жиною "„Дністер" за першість в могового Комітету, новий адміні Промовець закликав старших до Реґенсбурзькій області. Сумівські стратор табору Лексенфельд, ди помогти молоді в її корисній праці. футболісти з ,.Юнака" вийшли пе ректор і вчитолі Української Гім Від імени громадянства табору з реможцями з рахунком 1 : 0. Дві назії та багато інших чільних гро промовою висі упив керівник оселі перемоги здобув „Юнак“ також над мадян нашої громади свідчили про п. Сербин. Він закликав молодь до німецькою футбольною дружиною повагу й симпатії, які в нашого й чужинецького старшого громадян єдности, до ще більших зуси.іь у „Льоренс“. ства мають СУМ і Пласт. Після посвячення дарів, о. декан у своїй промові дав огляд розвит ку наших релігійно-національних традицій і закликав молодь збері гати ці цінпощі, як галісмагі. Про мовляли також о. Д. Фоі.ій, ген О. Загродський, Голова зальцбурзь кої Станичної Пластової Старшини, представник СУМ'у та сеньйорка н шого театрального мистецтва п. Г. Совачева. Опісля молодь співала пісень. Наприкінці сумівці й пчастуни дякували представникові УАДК й голові місцевої Станичної Пласто вої Старшини за допомогу 6 орга нізації цього чудового вечора, яісий, Оезумовно, сприятиме ще більшій дружбі між молоддю двох органі зацій — СУМ'у і Пласту. Нимарш пластунів та сумінців на площу для піднесгння п ра пору під час свята Весни в Реґенсоурзі.

(За часописом „Нові Дні , Зальцбур ').

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

З сумівської творчости

•

ВЕСНА Ледве-ледве танути Ранок почина, Мило-любо глянути Як іде весна. Розстелила килими В тихому садку І очима милими Глянула в ріку... І у тебе, милая, В серденьку садок, В ньому дивна сила є Буйних загадок, В ньому ще не чувані Співи розцвіли, В ньому ще небачені Квіти поросли, Вишили мережечки Трави запаш ні... Ах, туди би стежечку Протоптать мені.

Ігор Ж урли ви й

Реґенсбурзькі сумівки й сумівці після закінчення свята Весни.

осередок. 12 квітня осередок роз почав працю і нараховує до 80 членів. Систематично двічі на тиж ОСЕРЕДОК СУМ’у день відбуваються сумівські схо дини, на яких виголошуються нау Великою популярністю серед В ТРАНЗИТНОМУ ково-виховні реферати. Організо чужинців користується чемпіон вано також к і л ь к е гуртків. Осере французької боротьби’ сумівець ТАБОРІ док влаштував жалібну маніфе Микола Барановський. Для членів СУМ'у не можуть бу стацію з приводу 15-тиріччя голо Перший його виступ на еміґрати страшвими ніякі перешкоди в ду в Україні. ції серед інтернаціональних бор їхній праці. Це зрозуміли сумівці Зрозуміло, що робота в такому середньої ваги відбувся восени транзитного імі Граційного табору таборі не може бути чітцо спляно ців 1946 р. в Мюнхені, де він зайняв в Фалінґбостелі. З цього табору вана на довший час, але важливо шосте Місце, а, виступаючи взим скитальці і в тому числі наша су- те, що сумівська молодь горить не 1947 р-. в Штутґарті, зайняв п ятс мівська молодь роз'їзджаються по переможною ідеєю має бажання ку різних країнах Европи й Америки. рацювати навіть у таких умовах місце. Проте, транспорту доводиться че і це є запорукою того, що й на но Крім цих турнірів, М. Барановсь кати іноді дуже довго. Тому сумів вих місцях осідку сумівці зуміють кий приймав також участь в розиці, які перебувають у цьому таборі, виконати покладені на них зав гриші ще 25-ти турнірів, які відбу вирішили організувати сумівський дання М-к. лися в різних містах американсь кої та англійської зон Німеччини. На всіх виступах він зарекомен дував себе надзвичайно тактовною it культурною поведінкою. Успіхи М. Барановського дають підставу бути гордими за нашого борця-сумівця і побажати йому ще кращих досягнень в його зма ганнях.

Сумівський борець

В. Г1.

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ В попередньому 1—2 (10—11) числі журнала в статті „Симон Петлюра11.18-17 рядки другої шпаль ти знизу треба читати: „І Базар став, можна сказати, трагічним символом" і далі за текстом. Новостворений осередок СУМ’у в Фалінґбостелі

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

ХРЕСТИКІВКА

Ч. 1

СКЛАВ А. К. Вписати в поземні рядки: 1. Прізвище ук раїнського полковника з часів Б. Хмельницького. 4. Український танок. 9. Інакше „рай“, потойбічне життя в буддійському віруванні. 10. Рід народнього мйетецтва. 11. Ріка в Італії. 12. Пластове „вогнище1. 13. Ініціали відомого західньоукраїнського компози тора. 18. Знак подружжя. 19. Ім’я київського князя. 20. Допоміжна лікарська сила (з нім. мови). 22. Рід тропічної недуги. 24. Єгипетський „бог11. 25. Інакше „пляма", знак (в поганому розумінні). 26. Нота. 31. Дорогоцінний камінь. 32. Інакше „забава", „дозвіл ля". 33. Напрям ріки, плесо (читай навпаки). 34. Назва гір у середній Европі. Вписати в доземні рядки: 1. Африканське плем’я. 2. Назва дерева. 3. Найбільший водоспад на світі (а = я). 4. Відомий верх гори в Карпатах. 5. Корм для худоби. 6. Напій. 7. Найбільша ріка України. 8. Поема Т. Шевченка. 14. Дівоче ім’я. 15. Один із ктивних виявів страху. 16. Білковинна ро слина. 17. Відомий український галицько-волинський князь. 20. День у тижні. 21. Господарська машина. 22. Інакше малюнок людини. 23. Овоч південних країв. 27. Харч тваринного походження. 28. Плянета. 29. Складова частина повітря. ЗО. Рід гри. Від Редакції: Розгадки просимо надсилати до появи наступного числа нашого журнала.

Р Е Б УС

Зміна адреси редакції та адміністрації Повідомляємо всіх зацікавлених осіб, що відтепер адреса Адміністрації нашого журнала така: (13b) Augsburg, Peutingersirafje 11/11 Anfon Bilous. Усі замовлення та грошові розрахунки за це і даль ші числа журнала „Молоде Життя“ (,,Аванґард“) надси лати лише на цю адресу. Адреса Редакції така: (13 b) Augsburg, „Somme-Kaserne“ Bl. 25/3. Всі листи, що стосуються Редакції, а також матеріяли для вміщення в журналі надсилати на цю адресу. Нагадуємо нашим боржникам, що заборгованість за всі дотеперішні числа журнала треба надсилати (з роз рахунку 1:10) на стару адресу: (13b) Augsburg, „SommeKaserne“ Bl. 1/16.

ОГОЛОШ ЕННЯ Редакція ж урнала „Молоде Ж иття“ („Аванґард“) прийма тиме і в обмеженій кількості та з відповідним добором місти тиме оголош ення від установ, організацій та приватних о с іб . Ціна оголош ень — 10 пф. за слово. Оголошення міститимуться тільки після одерж ання оплати, тому тексти оголош ень слід надсилати- разом із гро шовими переказам и на адресу Адміністрації ж у р н ал а: ( І З Ь ) A u g s b u rg , P e u tin g e rs tra s s e 1

„Депутат з Відня“ — п’єса, по ставлення сумівським драм а тичним гуріком в м. Орієнт-Бей (Канада).

I I A n t o n B ilo u s .

Фото на обкладинках: на іершій — „На річці“ — фото П. Олексієнка; на останній—український танок „Чумак“ у виконанні сумівця М. Василика.

„МОЛОДЕ ЖИТТЯ” („АВАНҐАРД") — ілюстрований журнал-місячник Спілки Української Молоді. Редаґує Колегія. Відповідальний редактор Петро Кізко. Адреса редакції (ІЗ Ь ) A ugsburg, Som m c.-Kaserne B l 27з. адміністрації: A ugsburg Peutingersfr. 11/2, А В lous. U krainian М адазіпе „M olode Z yftia“ (Y oung Life) — M undien, D adiauersir. 9. II. АиіЬогізаІіоп N o. U N D P 223 from 11. March 1 9 4 8 .'C io il A ffairs Dioision E U C O M . E diicr D r. A. G . Figol, сігсиїаІіопЗООО copies — Printed by A ugsburg,.Frauentorsfrafje 49, Druckerei A , Bilous.

&»

Bs£**r

**>