Авангард (ч.113-114)

У Л - 4 С 7 7 3 - / / ' /'./ / \ / / /

Ж У Р Н А Л

У К Р А Г Н С Ь К О Т

.

'АОА!

АДРЕСА РЕДАНиіІ Й АДМІНІСТРАЦІЇ :

«AVANTGARDE" 72

Bid Charlemagne

1040 BRUXELLES Tel. 34.04.82

10/1/

Д В О М ІС Я ЧН И Н

ВИДАЄ

ЦЕНТРАЛЬНА

УПРАВА

СУ М

VANGUARD

AVANTG ARDE

om OAL PRESS ORGAN

REVUE DES JEUNES. BI-MESTRIEL

OF 1>€ UKRAINIAN YOUTH

mOF. PAR LE СОМГТЕ CENTFIAL

ASSOCIATON IN EXIE

DE LUNION DE LA JEUNESSE

BI-MONTHLY

UKRAINIENNE EN EXIL

Редагує К олегія з членів Централь ної Уп рави С У М Р е д а кц ій н е листування й матеріяли надсилати на адресу Р е д а к ц і ї . Це число зр ед а го в а но в С екретаріяті ЦУ С У М при с п ів п р а ц і Р е д а кц ій н о го Г у р тк а Д р у ж и н н и к ів С У М Ф о т о о п т и ч н и й склад ; М іля і Надя С е н и ч а н , Граф ічне оформлення : Графік Яків Гніздовський.

УМОВИ

КР А ЇН И

ПЕРЕДПЛАТИ

ОДНЕ

НА 1 9 7 3

ЧИСЛО

РІН Р ІЧ Н О

США КАНАДА АНГЛІЯ АВ СТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ Ф Р АН Ц ІЯ Н ІМ Е Ч Ч И Н А А В С Т Р ІЯ АРГЕНТИНА БРАЗИ ЛІЯ ПАРАГВАЙ

Belgium

Edlteur

1 2 5 дол

6 0 0 дол

1 2 5 дол

6 0 0 дол

ф шт. 0 . 3 0

ф шт. 1 5 0

0 . 9 0 дол.

4 5 0 дол

4 0 б фр

1 8 0 6 фо

4 Ф фр

2 0 0 0 ф Фс

3 HU

15 мм

2 0 шіл

9 0 ш іг

1 5 0 пезо

8 0 0 пезо

1 2 0 н мру_

6 00 н 4CV3

6 0 гв ар

3 0 0 гвлг

responsable : O.KOWAL

72 Bid

Charlemagne

1040

ЗАПОВІТ БОРЦІВ

Чи могилу зустрінете в чистому П О Л І , Чи десь кості біляві у лісі в яру, Чи заржавілу кров на поляночці голій. Чи поламані сосни в старому б о р у __ Знайте - ваша в боях там кувалася доля. Хай місця ці святі вам усім на сумліннях Витискають печаті залізних чеснот. Ми посіяли чисте й здорове насіння Вам на жниво. Будіть заскорузлих з мертвот, Хай вже жнуть і пожате несуть поколінням! Марно Боєслав

161

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ /ОК/ Більшість Крайових Управ С УМ обходять в цьому році 25-ліття існування і праці в країнах свого поселення. Чверть століття вважається, звичайно, періодом, який потрібний на ви­ рощення до стану зрілости одного нового покоління. Відзначуючи цей відтинок пройденого шляху і проробленої праці сумівської організації, треба з усією увагою поставитись до осягнених вислідів, як наслідку довголітньої впертої і часом виснажливої праці попереднього покоління виховників, організаторів та сумівських діячів і їхніх виховних засобів. Можливо, що з погляду кількісного осягнення, висліди мож­ на вважати не зовсім задовільними. Велике число юнацтва заки дійде до зрілого віку, покидає виховну організацію і то з різних причин, про які тут не місце розводитись. Це явище є питоме всім молодечим організаціям. Коли ж глядіти на якісні показники вирослого в С УМ поко­ ління , що тепер є головною силою активу нашої Спілки, то можна сказати, що праця за той пепіод не була даремною. Наша Спілка перейшла успішно прірву між поколіннями, яка заіснувала на протязі останніх двадцяти літ і ввійшла в фазу нормальних демографічних процесів, а в парі з тим поповню­ вання рядів свого членства. Перспективи перед нашою Спілкою, як і перед цілою спіль­ нотою щодо майбутнього полягатимуть тепер на ступені відповідальности, яку виявить нова суспільна зміна, що поволі входитиме в свої права і обов’язки як провідна верства. На цей бажаний ступінь відповідальности, мають вплив два основні чинники: ідейна н а с н а г а в п о в ’я з а н н і з боротьбою україн сь н о го н ароду за д е р ж а в н у н е з а л е ж н іс т ь і сила х а р а к ­ терів п р о від ни х молодих одиниць на службі у к р а їн с ь к о ї с п рав и. Зі знанням в які озброєна частина цього молодого по­ коління, а з ідейністю та духовими якостями на рівні своїх по­ передників, ця молода зміна зможе зробити багато більше для своєї організації і української справи. Якщо прийняти, що на відтинку національного виховання нашої дітворй І юнацтва тепер буде чим раз трудніше боротись з аси­ міляційними процесами, то відповідальність молодої зміни набирає особливої вимови і значення. Потрібно досвіду і ви­ держки в праці. Ці речі осягаються, коли своєчасно дається нагоду до несення відповідальности, а не чекається, аж поки молода людина повністю визріє. Тоді, звичайно, буває вже за­ пізно, бо набуті навики, т о хтось інший це зообить, не дають молодій людині своєчасно загартуватись. Тому треба створю­ вати заздалегідь нагоди для відповідальности. Таких нагод в на­ шій Спілці є чимало і з них належить повністю скористати. Хто привчиться змалку до меншої відповідальности, зможе відтак доступити до високої і найвищої. Не прогайнуймо, молоді дру­ зі, періоду заправи і досвіду, бо вони будуть вирішальними в Вашій поставі завтра та будуть завжди мірилом готовости до відповідальности, яку прийдеться взяти на себе в майбутньому.

162

Вічно

актуа л ь на

тем а-

НАША ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА І ПРОБЛЕМА ЖЕРТВ

П о р у ш е н е тут питан ня , в 1 9 4 6 p., в у м о в а х з б р о й н о ї б о р о т ь б и в У к р а ї н і , не перестає сходи ти зі с т о р і н о к н а ш о ї с у ч а с н о ї п у б л і ц и с т и ­ ки. Це, з о к р е м а , в п о в ' я з а н н і з т е п е р і ш н и м рухом с п р о т и в у в У к р а ї н і , що о п о р т у н іс т и ч н о н а с т а в л е н і о д и н и ц і д у м а ю т ь , що ж е р т в и м о ж н а було б ом ин ути , як щ о б не др аз н и ти в о р о г а та не по в' я з у в а т и руху с п р о т и в у з і д е ­ ям и в и з в о л ь н о ї б о р о т ь б и . Цих глухо- н і м и х не п е р е к о н а л и ж е р т в и голоду, не п е р е к о н а л и г е ­ к а т о м б и ж е р т в без п о в а ж н і ш о ї п р и ч и н и , тільки том у що це були у к р а їн ц і, не п е р е к о н а є їх ма буть н і щ о . В с е таки в он и мусять знати с т а ­ н о в и щ е і а р г у м е н т и с а м е тих, хто в і д д а в а в с е б е в ж е рт ву . А в т о р ц і є ї статті був н а п е в н о о д и н з тих, що згин ув у боротьбі з в о р о г о м . Т о м у м і с т и м о ц ю статтю б е з с к о р о ­ ч е н ь так як в о н а була п о м і щ е н а в « П о в с т а н ­ ці» 1 9 4 6 р. Ред .

«Ав а нґ ар ду ».

Вже для всіх нині незаперечною й найвищою істиною є те, що народ може рости і розвиватися відповідно до своїх природ­ них можливостей та бажань тільки в своїй незалежній державі. Після досвіду обох світових воєн і гірких розчарувань українсь­ кого народу що до міжнародної «справедливости», «допомоги» інших народів, «допомоги найдемократичніших» партій є вже нині для українського народу безперечною правдою і те, що ніхто нам власної держави не дасть задармо, що право на свободу треба виробити собі впертою, завзятою бо­ ротьбою, яка нераз може тривати віки (Козаччина в Х У І ХУИ ст., Ірляндія). Майже всі українці згідні сьогодні в тому, що така боротьба вимагає великих жертв в майні ^ особистій сво­ боді, а навіть в тому, що для народу найцінніше - жертв у людях. Це нині ясно для ножного українця. Щ е тільки певну частину нашого громадянства турбують питання: 1) чи жертви му­ сять бути такі великі, 2) чи доцільно саме сьогодні ці жертви

163

класти, 3) чи не можна нічого зробити, щоб ці жертви були менші. Кожному українцеві, який уже бачив різних окупантів на украраїнській землі, стало ясним також і те, що кожний окупант, який би він не був і якими солодкими словами не прикривав би своєї злочинної роботи, - має одно на меті: назавжди заво­ лодіти українською землею, яку загарбав, «освоїти», зробити її своєю колонією, а український народ, який завжди міг би упімнутися за свою власність, як довго він ще існує, як можна біль­ ше знищити фізично, обезголовити (винищити провідний, активний елемент), зробити наймитом нації панів і поступово винародовлювати. Така «програма » кожного окупанта щодо кожного поневоленого народу, тільки різні методи й час, на протязі якого окупант хоче знищити дану націю, як окрему етнічну одиницю. Цієї «програми» окупанта щодо поневоленого народу ніяк не змінює і те, як поневолений народ поставиться до факту окупації: чи зустріне йо­ го активною боротьбою, чи йому поклониться покірно до стіп. В першому лише випадку реалізацію «програми» окупанта ставить­ ся в залежність від висліду боротьби, який все таки може бути різний, не завжди корисний для окупанта, в другому ж випадку дається свою добровільну згоду на власну смерть. Маючи на увазі таку «програму» окупанта щодо підкореного народу (а що воно лише так, а не інакше, про це говорить до­ свід усієї історії), мусимо собі сказати, що жодні жертви складані народом у боротьбі за своє визволення, тобто в боротьбі за своє право на життя, не можуть бути завеликі. Народ, який згори призначений окупантом на загибіль, вибираючи боротьбу, нічим, так би мовити, не ризикує. Навпаки , як це ми вже раз сказали , перед ним є можливість у боротьбі перемогти. На це і наша, і всесвітня історія дають нам багато прикладів. Він крім того, боротьбою створює для себе політично-моральний капітал, який завжди буде перешкоджувати окупантові здійснювати його програму асиміляції, винародовлення народу, отже, знову продовжує своє існування. Це такі загальні ствердження, про які поневоленому народові обов’язково треба пам'ятати, коли йдеться про те, які великі жер­ тви може він у боротьбі давати. Тепер візьмім до уваги жертви, складені нами у нашій визвольній боротьбі в останні роки. Вони, безумовно великі. Згинуло тисячі н ай к ра щи х українців, згинула найкраща частина найбільш патріотичної молоді. Згинули в боротьбі проти без­ прав’я, проти варварського насильства, в боротьбі за своє пра40 на незалежне життя. Цієї втрати в біологічній субстанції наро цу, цієї втрати в людях не можна вирівняти жодними скар­ бами світу. Ми, живі, не можемо бути байдужі до цієї на­ шої втрати. Це - з одного боку. З другого боку, ми, живі, які ще не здійснили наших ідеалів боротьби, не оцінюємо, як це робить деяка частина нашого громадянства, понесених нами втрат у лю ­ дях, як нашу національну трагедію. Ми в цьому випадку навіть 164

оптимісти. А до оптимізму, навіть в обличчі таких жертв, які ми склали останньо, дає нам підставу наша історія, наше минуле. Бо ж скільки українців загинуло впродовж Х УІІ і X IX ст., як учасників царських російських армій за інтереси російської Імпе­ рії, яка їх жорстоко поневолила і гнобила. Скільки українців - учасників царських армій загинуло в період першої світової війни в Східній Прусії, в Карпатах, на всьому величезному фронті від Балтійського до Чорного морів, в Малій Азії на протитурецьному фронті. їх загинуло мільйони. Також сТітні тисяч українців загинули за інтереси австроугорської імперії. А в роки між дво­ ма імперіялістичиими війнами? Лише в період голоду в У к р а ­ їні в pp. 1932-33 загинуло коло 7 мільйонів українців; вони ^ загинули не в боротьбі, а в наслідку голодної смерти на своїй землі, ограбленій окупантами. І про них ми сьогодні згадуємо лише, як про жертви терору, жертви окупантського грабежу, а не, як про жертви самостійницької боротьби. А якщо б вони загинули в боротьбі за самостійність свого наро­ ду, то це було б почесніше, як і для них, так і для всього на­ роду, то це було б більше будуючо. А скільки мільйонів в той час загинуло в тюрмах, на далеких засланнях, по різних воркутах, колимах, на біломорканалах та інших сталінських “дальновосточних стройках»? Скільки ж, нарешті, мільйонів українців загинуло в період останньої війни, як учасників Червоної армії, як учасників СС-дивізії, на різних роботах поза межами України. І чи ж, маючи на увазі, з одного боку, оті мільйони жертв, що їх він склав у революційній самостійницькій боротьбі в останні роки, - ми маємо право говорити про ті жертви, які не були б для нас болючі, як про нашу національну трагедію, маємо право оці­ нювати їх, як жертви завеликі? Нашою трагедією були і є ті мільйони українців, що мусіли гинути впродовж сторіч і ще сьо­ годні гинуть за не свою, а чужу справу. Ця трагедія кінчається сьогодні, коли вже тисячі гинуть за справу Самостійної України, коли вже мільйони борються за справу визволення українського народу. Сьогодні кінчається трагедія рабів і родиться епопея народу-героя. І саме цей факт дає змогу нам, живим, які не осягнули своєї мети, правильно розуміти розміри тих жертв, які ми склали в останні рони і сьогодні ще далі складаємо, дає нам змогу оцінити ці жертви. І ще одне в цьому місці дуже суттєве питання. Де гарантія того, що ті люди, які загинули в нашій революційній боротьбі, жили б, а не загинули б, нпр. як учасники німецьких чи большевицьких армій на фронті? Чей же большевики як лише вступи­ ли на наші землі, загортали ввесь, без вийнятку, чоловічий еле­ мент до Червоної армії. А ми бачимо, скільки з тих змобілізованих до Червоної А р м ії повертаються сьогодні додому здорови­ ми і скільки їх лишилося живими. Наше сьогоднішнє становище треба вміти бачити в історичній перспективі, треба мислити не масштабами окремих сіл, райо­ нів, а всеукраїнськими масштабами. А коли ставимо собі питан­ ня про те, чому такі великі жертви, то треба вміти поставити і друге питання, що дуже тісно зв’язане з першим: чи наші жертви 1 65

були 6 менші, якщо 6 не було боротьби? Хто вміє дивитися широко, хто добре знає минуле наше і інших народів, хто добр» знає наше сучасне — той ніколи не буде впадати в песимізм із приводу жертв, понесених нами в останній час. І ще про одне треба пам’ятати тим, які надто песимістично о цінюють сьогодні наші жертви. Ми живемо в імперії, в якій не існує демократія, не існують жодні громадянські права, в якій офіційно глузується з гуманности, в якій з найменшою послідов­ ністю і без найменшого розбору здійснюється жорстокий принцип «Якщо ворог не здається, його знищують». Живемо в добі, що і колись один з наших поетів назвав «жорстокою, як вовчиця». Живемо в добі, в якій щоденним явищем є знищування не о кремих одиниць, а масове знищування цілих груп, цілих кляс, цілих народів. Проти нас застосовується нашими ворогами найпідліші, найбільш варварські прийоми. Проти нас використову­ ються найрізноманітніші засоби нищення, що їх так масово про дукує сьогоднішня техніка. Між нами і ворогами такі взаємовід­ носини, що ніхто з нас не бажає собі попасти живим в руни вс рога. Все це, звичайно, повинно відповідно модифікувати наші поняття «великих» і «малих» жертв. Чи доцільно саме сьогодні класти такі великі жертви, тоб­ то, іншими словами, чи доцільно сьогодні вести таку боротьбу в той час, коли український народ стояв перед дилемою: або до­ бровільно згодитися на своє знищення окупантами в концтабо­ рах, на роботах, в окупантських арміях на фронтах - або борони нити своє життя, поставити активний спротив терористичній полі­ тиці окупанта. В доцільності прийняття цього другого рішення, в доцільності вибору цього другого шляху, шляху боротьби ні хто не сумнівається. Подруге, в той час, коли на наші землі, на наші багатства, на право володіти нами боролися імперіялісти, ми не могли ли­ ше мовчки дивитися на це. Ми мусіли в той час сказати своє слово, мусіли заявити про своє право бути господарями на сво­ їй землі. А це своє право ми могли найвимовніше заявити, ли­ ше піднявши збройну самостійницьку боротьбу проти окупантів. Тому ми її підняли. Ніякі меморандуми, ніякі інші акції дипло­ матично-політичного характеру не могли в цьому випадку засту­ пити збройної боротьби. <ДАП/

166

БУДЕ;

Ч у ж и н ц і с л ід к у ю ть за

п о д іям и

ЗА що їх

в У к р а їн і-

НАРАЮТЬ?

Спротив української інтелектуальної верхівки в Україні проти московської К О Л О Н І А Л Ь Н О Ї політики і русифікації, став останніми часами предметом живого заінтересування як наукових так і журналістичних кіл в багатьох країнах.. До того спричинились в першу чергу драконські вироки со'вєтських судів в Україні, що за закритими дверима, ламаючи власні закони, які забезпечують явність судів і можливість юридичної оборони, карають в вар­ варський спосіб за їхню відмінну думку, за слово правди і за вияв ' ’ Ю Д С Ь К О Ї гідности. Як собі пригадуємо, ще в грудні 1972 року на науковому симпозіюмі в Брюсселі, організованому Міжнародним Комітетом Оборони Прав Людини в С С С Р , крім одного українського до­ повідача /проф. Боцюрків/, який говорив про колоніяльну за­ лежність Україн и від Москви, всі інші виступи характеризувалися промовчуванням українського питання, зокрема в ділянці заха­ лявної літератури, політичної думки і релігії . Для цих інших до­ повідачів в С С С Р терплять від переслідування тільки руссні і жиди. Відомо також, що українська делегація , яка прибула на той симпозіюм, не заперечуючи переслідувань, яких жертвою є також одиниці російського походження і жиди, вказала на особливо жорстоке переслідування в національних республіках С С С Р , а зокрема в Україні. Вистачить порівняти висоту прису­ дів в Москві, чи Ленінграді з роками засуду в Україні, щоб переконатися куди направлене вістря кремлівського режиму. Н е ­ ма ніякого сумніву, що найнебезпечніший для Москви є націо­ нальний спротив. Тоді коли російський «Мороз» з авреолею Нобелівської премії засипає своїми творами вільні країни сві­ ту, будучи на волі, подібно, як опозиційні письменники в ін­ ших країнах, то український Мороз, автор «Серед Снігів» і ін­ ших гідних Нобелівської премії творів — удостоївся чотирнадцятьрічної каторги . Це порівнанняі і інші аргументи мабуть допомогли дещо учасникам згаданого симпозіюму, бо вже в одному з номерів /ч. 2-3/73/ «Права Людини в С С С Р», органу згаданого вище Комітету, була присвячена стат­ тя «Українському Вісникові», зокрема появі ч. 6. В статті широ­ ко коментується відповідь Чорновола на наклепи Б. Стенчука, насвітлюється русифікацію шкільництва в Україні, як також обо­ рону Валентина Мороза. Окреме місце присвячено київському хорові «Гомін» і його дирігентові Л. Ященкові, ліквідація яко­

167

го вимовно говорить про стан переслідування унраїнсьної куль­ тури. Характерним є також те, що один з відомих знавців підсовєтсьної дійсности, англієць Пітер Редавей , який мав доповідь на симпозіюмі на тему «Дисиденти в СССР» говорив там також тільки про русских і жидів, які зазнають переслідувань і ведуть акцію в обороні людських прав. Про українських вчених не бу­ ло жодної згадки. Приємною була для нас несподіванка, коли цей самий ав­ тор помістив довшу статтю в паризькій «Русскій Мислі» від 31.5. 73 п. н. «Політичні процеси і важкі засуди в Україні». Стаття написана зі знанням справи і правильним коментарем та прикрашена чотирома світлинами засуджених, які тут репроду­ куємо. Ствердивши на початку статті, що в Україні продовжується серія політичних процесів, як наслідок масових арештів з по­ чатку 1972 р., автор підкреслює, що суди відбуваються при за­ критих дверях, хоч для того немає законних підстав і що арештовані сиділи більш як рік ув’язнені та ізольовані від св і­ та заки скінчилося слідство. Намагання КҐБ довести ло покаянних заяв не мали бажаних вислідів. Засуджених обвину вачувано в співпраці з редагуванням і поширюванням «Укра­ їнського Вісника», якого появилося шість чисел, з яких п’ять чи­ сел було передруковано на еміграції. Причиною закритих судів і мовчанка про присуди в совєтсьній поесі, на думку автора, є відмова каятись. Пишучи про Івана Світличного, якии одержав 7 літ виправнотрудових лагерів суворого режиму і п’ять літ заслання, Гі. Ре­ давей подає коротку його біографію і підкреслює його нечгнутий характер. Вже від 1962 року Іван Світличний виявив спро тив обмеженням , які режим стосував до письменників, вима­ гаючи писати в дусі совєтського соцреалізму. В 1964 році І. Світличного викинули з Київського Інституту Літератури за про­ мову на поминках по Василеві Симоненкові. В pp. 1965-66 він просидів без суду 8 місяців у слідчій в’язниці, в той час коли двадцять представників української інтелігенції були засуджені на різні кари. Після виходу з тюрми І. Світличний написав пе­ редмову до самвидавного збірника про великий процес, що від­ бувся в 1961 р. і який був перекладений на англійську мову під н. «фермент ін де Юкрейн» І появився в вид. М. Бравн в Лондоні В той час, як судили І . Світличного в березні ц. p., відбув­ ся в Києві другий процес над Евгеном Сверстюком, що був арештований так само в січні 1972 р., засуджуючи його на п'ять років виправно трудових лагерів суворого режиму. Про Е. Сверстюка П. Редавей пише що він був літературним критиком, але вже від половини шістдесятих років офіційна преса не містила його статтей ізза його співпраці з виникаючим українським на­ ціональним рухом. Він пішов на працю до Київського Інституту Психології, Коли в 1968 році голова Спілки Письменників України Олесь Гончар написав повість «Собор», що своєю надзвичайною турботою про долю української 168

ІВАН свгтличний

ЕВГЕН СВЕРСТЮК

ЛЕОНІД ПЛЮЩ

ЧАЦИ СВГГЛИЧНА З СИНКОМ

культури, викликав бурю негодування з боку совєтськил влас­ тей, Е. Сверстюк виступив в його обороні . пишучи збіоник виданий самвидавом, а відтак кількома лловами закордоном — «Собор в риштуванні». На третім процесі була суджена сестра І. Світличного - Надя Світлична, яка одержала чотири роки лагерів суворого режиму. Вона сула арештована в квітні 1972 р. а її маленького синка силою примістили в сирітському домі. В висліді багатьох про­ тестів, дитину передали родині. В липні 1972 р. її чоловіка Дмитра Ш умука було засуджено на 10 літ лагерів суворого режиму і п'ять літ заслання, головно за напиі-ання своїх споми нів, які було знайдено під час обшуку помешкання І. Світличного. П. Редавей зупинився довше над справою київського кібер­ нетика, Леоніда Плюща, 33 роки., я к о го в січні 1973 було засуд­ жено до тюремного психіятричного заведення. Тепер наспіли вістки, що в висліді його апеляції, присуд змінено з тюремної на звичaйнv психіятричну лічницю, де умови мали б бути дешо легші.

Однак прокурор України мав опротестувати це рішення апеля­ ційного суду і Л. Плюща можуть знова повернути до попередньої в’язниці. На підставі одержаного докладного звідомлення в спра­ ві Плюща, виходить, що він був арештований також в січні 1972 р. і обвинувачений в приналежності до «нелегальної органі­ зації» /московської І Н І Ц І А Т И В Н О Ї групи оборони Прав Людини/, а також тому, що підписав листа тієї групи до О б ’єднаних Націй та написав листа до «Комсомольської Правди», що вона не­ правдиво висвітлила справу одного політичного процесу. Під час слідства Л. Плющ скористав зі свого законного права не дава­ ти зізнань у своїй справі і був відправлений до московського Інституту судової психіятрії ім. Сербського- Психіятрична комісія того Інституту мала ствердити в Л. Плюща «слабу форму схизофренії з месіяністичними і реформаторськими ідеями». Друга ко­ місія того Інституту мала ствердити що психічний стан Л. Плю­ ща поправився, але схизофренія залишилась , а «реформаторські ідеї» перейшли в манію. Комісія однак не дала вияснення, що це зацікавлення до ди­ тячих забавок є не тільки спричинене тим, що він є батьком двоїх дітей, але й цікавився професійними заняттями його ДРУ' жини, котра 12 літ працювала в дошкільнім відділенню українсь­ кого міністерства освіти. Не було також згадки тієї К ом ісії про заяви його друзів в С С С Р і закордоном, які вважають Л. П л ю щ а людиною вийнятково здорового ума. Талі Редавей зупиняється на численних заходах дружини арешгованого щоб зорганізу вати правну оборону свого чоловіка, але надаремне; у всіх Р'/іпадках була даня віл'-'ово На домагання щоО суд був відкритий , суддя Дишель мав відпо вісти, що справа заторкує «державні таємниці». Дружину і сестру л. Плюща допустили тільки на закінчення процесу , на вислу­ хання присуду. Сам обвинувачений Л. Плющ не був присутний на суді, мовляв, він умово хворий, а тому не може на суді ви­ ступати. Суд визнав його винним в «антисовєтській пропаганді й агітації» і засудив на тюремне психіятричне заведення на невизначений термін. П. Редавей закінчує свою статтю ствердженням, що за час від заступлення Шелеста на пості першого секретаря Партії в Україні Щербицьким, число засуджених до концлагерів і психіятричних заведень досягло 25 осіб. Автор є назагал обережний в коментарі, але підмічує в своїй інформації такі моменти, які вказують на те, що він схоплює суть справи, а не обмежується до сухої інформації. Коли взяти до уваги, що це не є відірваний голос, а радше один з багатьох, що їх підносять чужинці в українській справі, це треба завдячувати в першу чергу інформативній акції з боку наших організацій і установ. Чим більш організована і сильна бу­ де ця акція, тим скоріше світ довідається про те ного І за щ о нарають, а тим самим зрозуміє правдиву суть московського імперіялізму і його пляни по відношенні до підбитих і не підбитих ще народів.

170

з

посвячення наплиці на

Оселі

СУМ«Веселна» в Антон, біля Торонто

НЕ САМИМ ХЛІБОМ І СІЛЛЮ в неділю 3-го червня 1973 року, на оселю «Веселка» при­ були первоієрарх УКЦернви, Блаженніший Кир Йосиф С лі­ пий, з владикою Кир Ізидором — єпископом Торонтонським, щоб поблагословити новозбудовану там каплицю. Як велить староукраїнський звичай, з хлібом і сіллю зустріли Владик на воротах голова КУ С УМ — мґр. Т. Буйняк, голова ди­ рекції оселі «Веселка» — інж. Ю. Сумик і голова ділового комі­ тету для будови каплиці — п-ні Н. Пуравець, а наймолодші юнач­ ки піднесли Блаженнішому Кир Йосифові китицю троянд. Біля каплиці Блаженнішого привітала оркестра О С УМ «Батурин» грімким «Многая літа», а хор С УМ «Прометей» - «Буди ім’я Господнє». Оба ансамблі під мистецьким керуванням мґр. В. Кардаша. Блаженніший Кир Йосиф довершив благословення каплиці св. Володимира і Ольги, та відслужив архиєрейську Службу Божу в сослуженні владики Кир Ізидора, о. мітрата П. Хомина, о. де­ кана І. Сиротинського, о.крилошанина М.Стефанова, о. д-ра М. Стасева - капеляна С УМ , о. декана Г.Гарасимчука з Гамільтону, о. Я. Левицького з Ґвелфу, а діяконував о. Б. Остапович. Асистенг Верховного архиєпископа - о. П. Стецюк. Службу Божу співав хор «Прометей». На посвячення прибули два курені Пласту від торонтпнської пластової Станиці, - 4-й курінь ім. Лесі Украінкк • 15-й курінь їм. Івана Чмоли з своїми к у р і н н и м и прапорами. Пластову Ста ницю репрезентувала пл. сен. X. Болюбаш, а пластову Крайову Старшину, голова Роман Вжесневськии.

171

в каплиці Блаженнішого привітав капелян С У М - о. д-р М. Стасів. Промовляв до зібраних владика Кир Ізидор, вказуючи на чисельні лави молоді, ствердив живучість українського наро­ ду поза межами України. «Наш нарід росте, цвіте і ніколи не пропаде, не пропаде ідея патріярхату і національна ідея». Боже провидіння — говорив Владика, - вивело нам з тюрем Сибіру Ісповідника віри Бла­ женнішого Кир Йосифа, щоб він очолив наші змагання за сво­ боду українського народу і патріярхат УКЦеркви. «Він є нашим Патріярхом — Блаженніший Йосиф 1-ий». їх Блаженство, Кир Йосиф свою проповідь присвятив моло­ ді. Блаженніший дав признання С УМ ові за те, що «ви, сумівці і сумівки стали господарями такої великої землі, це справді ве­ лика вам честь і забезпечення на майбутнє. Те, що ви є гос­ подарями землі, на якій можете перебувати місяцями підчас вашого відпочинку і тут вчитися, то це запорука, що український нарід не може пропасти. Тут є вели­ ка' могутня сила молодеча. Старайтеся бути на ній дійсними господарями, самовистачальними. Серце радується дивитись на вас, на цій землі, серед зелені, серед лісів, на цю прекрасну оселю, на якій вже є ваша молитовниця. Це велика могутня сила. Ви твердо стали на ній, щоб тут виховувати українську молодь, яка може стати в обороні українського народу і укра­ їнської церкви ». Блаженніший закликав молодь вчитись, кінчати високі студії, і не цуратись свого народу. «Бутьте собою!, не бійтеся, не встилайтеся, не цурайтеся своєї історії». Кликав мо­ лодь до праці, «Бог лінивому не помагає». Після Богослуження, від імени комітету для побудови каплиці, привітання Блаженнішому і подяку зложила п-ні Н. Пуравець. Від С УМ в Канаді вітав Блаженнішого голова КУ С УМ - мґр. Т. Буйняк: «Ваше Блаженство, Преосвященний Владико, Отче капеляне. Отче мітрате, Всечесніші отці, вельмишановні гості, дорога українська молоде! Надзвичайний день сьогодні. З ве­ ликою вдячністю, щирістю, вітаємо в цей день Ваше Блажен­ ство. Ми слідкували за Вами ввесь час. І тоді коли Ви кара­ лися, і тоді, коли відвідували наші молодечі організації і сво­ їм палким, батьківським, родинним словом заохочували їх до праці, до чину, до діл. Ми раділи Вашими успіхами, ми турбу­ валися Вашими невдачами, перепонами. Нам здається, що наші вороги не допускають до того величного дня, дня прославлення Вас Патріярхом. ХОМ. Але вся молодь знає про це, що Ви, Ваше Блаженство досягли щось більшого. Ви стали символом! На символах ростуть покоління. Вони виховуються на них, вони черпають сили, насна­ гу, вони набувають знання, вони заохочують до праці, Символи не знищимі - вони вічні. Тому^ вітаючи Вас від Спілки Ук р а їн ­ ської Молоді, радіємо, що Ви з нами, що маємо приклад, що маємо дороговказ, що маємо вказівки. А цей приклад - це Ви!« Після привітання, голова мґр. Т. Буйняк, вручив Блаженнішому почесну грамоту від С УМ з нагоди посвячення каплиці.

1 72

ГОЛОВА КУ Д. Т БУЙНЯН ВГТАЄ БЛАЖЕННІШОГО СЛОВО ВЛАДИКИ ВИДОРА

і

АКТ ПОСВЯЧЕННЯ

З черги голова дирекції «Веселки» - інж. Ю. Сумик подякував Блаженнішому за прибуття і благословення каплиці, як також по­ дякував фундаторам і всім жертводавцям. Особливо дякував Ж і­ ночій Ланці C VM в Торонті, за їх жертвені;у працю і труд. П іс­ ля офіційного привітання, Блаженніший промовляв ще раз до зі­ браних. Він навів приклад з його перебування у концтаборі, в якому каралось 14.000 засланців. «Там була біда, нужда, гслод. За кусок хліба в таких обставинах, людина б душу продала. До мене приходив націоналіст-бандерівець і коли я звертав йо­ му увагу, що він може наражуватиси, він казав: «Преосвященний, я в Бога нічого не прошу, тільки щоб нічого не зробив нечес­ ного.» А коли Блаженніїчий, щои рятувати церкву, думав жертву­ вати своїм ім ’ям, «тоді всі бандерівці сказали, - <най Вас Бог боронить. Ваше ім'я належить народові*. Ви розумієте що то значить, коли нарід живе символом, подіями які остаються без­ смертними». Офіційну частину посвячення і привітання закінчено дефілядою сумівської і пластової молоді перед Блаженнішим Кир Йосифом, владикою Нир Ізидором, священниками і господарями. Пригравала оркестра С УМ «Батурин». По Службі Божій в таборовій їдальні відбулося пріїйнгтяобід для достойних гостей, функцію господаря в час обіду спов­ няв мґр. Т. Буйняк. Страву на столах поблагословив Блаженні­ ший Кир Йосиф. Обід приготували пані з Жіночої Ланки. Після обіду мала відбутися мистецька частина. На оселю прибули три широко відомі ансамблі О С УМ - Торонто: чоло­ вічий хор «Прометей», дівочий-«Діброва», і оркестра «Батурин». Всі три ансамблі під мистецьким проводом мґр. В. Нардаша. На місці був також молодий танцювальний ансамбль «Верхо винці». На жаль дощ зірвав цю частину денної програми. ^

М. Ф іґол ь

Любов

Бершадсьна

СОРОК ДНІВ (РОЗПОВІДЬ

ОЧЕВИДЦЯ

з КІНҐІРУ)

Свою розповідь я присвячую українським братам і сестрам, ко­ трі так як і я, находяться на чужині, чекають і боряться за виз­ волення своєї батьківщини. Незабутні сорок днів, про які я вам хочу розповісти, це сорокденний страйк тринадцяти з половиною тисячі ув’язнених, у С е ­ лищі Кінгір Джезканганської области, в Казахстані в 1954 році від 15 травня до 26 червня. Селище Кінгір, в якому знаходився наш лагер ,і де були тіль­ ки політичні в'язні, містився у системі «Степлаг-у», у так званому «голодному степу» Казахстану. Довкруги ні деревця ,ні стеблини, піщані смерчі буквально валили людину з ніг. Літом жара піднімалася до 60 градусів горячі, зимою ж було 60 градусів морозу, із поривчастими вітрами. У тім лагері кожний в’язень носив по чотири числа на своїй лагерній одежі. Роботи були важкі, виснажуючі, із рідними жодних стосунків, окрім двох листів річно.

85 відсотків нашого лагеря були українці із Західньої України. Голодні, вимучені, з сумовитими очима, у нашому жіночому ла­ гері, де було дві з половиною тисячі жінок, українки ніколи не забували своїх мелодійних пісень. Сидячи на нарах, у вільні хвилини, вони вишивали на маленьких білих полотенцях свої укра­ їнські взори і тихо наспівували пісень. Між собою жили дружньо. Одначе коли виникала сварка межи українками, то це була велика подія, яку всі обговорювали. Чоловічий лагер знаходився за десять метрів високою перего­ родою, і містив одинадцять тисяч політичних в’яз;-!Ів, котрі важко гарували, витрачували силу і здоров’я. В 1954 році в Совєтському Союзі була знесена система спецлагерів, що існувала також і в «степлагері». Це означає, що із в’язнів зняли числа, ніччю бараків не закри­ вали і вже не два листи річно, а що місяця можна було слати листа до рідних. Як відомо, в Совєтському Союзі всі закони видаються лише на користь держави, про людей не дбають, все робиться так як ви­ гідно державі. Навіть нещасливих в’язнів рішила держава використати у влас­ них інтересах. Після ліквідації спецлагерів, що були тільки для політичних в’яз­ нів, до табору прислали 75 злочинців, із якими ні одна тюрма, не могли собі дати ради.

175

75 професійних вбивців, яких виховала совєтсьна система, були прислані до П О Л І Т И Ч Н О Г О табору на «перевиховання». Спочатку одинадцять тисяч зенів (політв'язнів) витримували гра­ бежі, напасті і терор злочинців. Одначе, вкінці, більшість політич­ них в’язнів перемогла; злочинців побили, зв’язали і позбулися їх: начальство посадило їх у барак суворого режиму. З наближенням великодніх свят, багато українців одержало посил­ ки з дому і виявляючи свою національну добродушність, кожний з них дав що міг, і група людей відправилася до бараку суворого режиму гостити і поздоровляти злочинців з днем святої Пасхи. Заключено перемир’я і злочинців випущено з бараку поси­ леного режиму. Злочинці знаходилися по тюрмах вже як 12-літні підростки, зди­ чіли, втратили людське обличчя і їхнє особисте життя, як і життя других не мало для них найменшого значення. Коли вони довідалися, що за перегородою знаходяться жінки, вони між собою домовилися побороти цю перешкоду і навідатися у «гості» до жінок. Коли політичні в’язні дізналися про це, миттю вибрали сто люда, які мусіли перескочити перегороду разом із злочинцями, щоб не дати їм обидити жінок. Всі сто мужчин були українці із Західньої України. Очевидно, що ми жінки про це нічого не знали. Нам навіть не було відомо, що до чоловічої зони прислано злочинців. Про це ми довідалися пізніше. На Великдень 16 травня 1954 року, коли жінки, вимучені спекою, лежали в бараках, а в лагері, крім двох дижурних наг­ лядачок, не було нікого від начальства, в 11 год. ранку ми поба­ чили,що через перегороду скачуть мужчини, хто з драбиною хто з шнуром, хто як лиш міг. За І1ІВ години лагер був наповнений мужчинами. Схвильовані жінки, не зрозумівши нічого, кинулися до них, закидували їх питаннями і всі чоловіки розійшлись до бараків. Наглядачки перелякалися, підняли тривогу і швидко в лагер ввійшла велика кількість озброєних солдатів із собаками та офі­ церами. Ми не знали, що між чоловіками є злочинці, для нас вони всі були нашими страдальцями і кожного мужчину ми окружали ува­ гою, теплом і розмовам не було кінця. Начальство вимагало через гучномовці щоб усі мужчини негай­ но вернулися назад до свого табору, але тільки черзз вахту, а не через перегорожу. В ’язні знали, що іти через вахту було небезпечно; совєтські че­ кісти практикували такий спосіб : в’язень підходив до сторожі, у нього стріляли, убивали, опісля фотографували на фоні колючого дроту і підписували: «вбитий за спробу втечі». Таким чином вони ліквідували всіх, хто їм не подобався. Мужчини погодилися вернутися до табору, але не через вахту. Гучномовцями повідомлено, що коли мужчини не покинуть та1 76

бір до чотирьох годин часу, солдати відкриють вогонь по бараках. Деяким жінкам вдалося почути, від вояків, що у них був на­ каз стріляти тільки до мужчин, а не в жінок. Жінки накинули мужчинам хустини на голови і замаскували їх між собою. В бараках було душно, ніхто не їв обіду, скурили все, що було в запасі, але із баранів ніхто не виходив. Поволі зближалася четверта година. Я і кілька моїх подруг вийшли до туалети, що знаходилася зов­ сім в поблизу перегороди, що нас відділяла від чоловічого табору. Коли ми вийшли із туалети, ми побачили на землі записку, згор­ нуту в трубочку. Записку треба було підняти, але це було небез­ печно: вояки слідили за нами. Мористаючись спекою, що тоді панувала, я вдала зімлілу, впа­ ла ниць і мої подруги понесли мене до бараку на руках. Я мала записку. Коли ми розгорнули її в бараці, ми прочитали: «не піддавайтесь — розстрілів не буде. Чоловіки, не виходьте!». Миттю ми відірвали стінку в бараці і записка пішла від рук до рук. Одначе чекали з хвилюванням і четвертої години. В четвертій годині ми побачили, що вояки, на команду офіцерів, вишикувались і вправним вояцьким кроком покинули зону, а за ними відійшли начальники і наглядачки. Ми лишилися самі. Спочатку, осторожно, недовірливо почали жінки виходити із бара­ ків. Ми побачили внизу, в перегороді, дірку, кілька цегол було викинено і звідтам повзли мужчини до жіночого табору. Тому, що через ту діру проповзали поволі, а мужчини нетер­ пеливились дістатися чимшвидше на жіночий бік, то більшість чо­ ловіків перескакувало перегорожу, так як це робили їхні поперед­ ники, але на цей раз стріляли по них із вишок. Із перегорожі падали ранені й убиті, скривавлені, але якась надприродня сила штовхала їх вперед. Падали вбиті, гинули, але скакали. Жінки гістерично кричали, благали їх не скакати, але ні­ чого не помагало, люди скакали і швидко стало тісно на тери­ торії жіночого табору від такої великої кількости людей. Жінки приносили від огорожі ранених і убитих, уділяли поміч, кому могли. Всі бараки наповнилися запахом крови, люди вмирали, було чути розпачливі стогони і крик, всі плакали. Все, що лиш можна було, жінки вживали для перев'язок; простирала, білля , нагортки, все служило для перев’язок. Таборова лікарня відмовилась помогти людям і ми самі, так як могли, рятували своїх братів: перев’язували їх, давали їм пити, обмивали від крови, потішали і разом з ними спільно ридали. Стихійно виникали мітінґи, мужчини щось пропонували, щось рі­ шали, а жінки помагали як могли... Раптом я почула голос: «збирайте людей, і йдімо розбивати тюр­ му.» В таборовій тюрмі і в карцері сиділо 150 чоловік. Виломали стіни, двері, випустили людей... Голос, що я почула, був владним і рішучим і говорив той чо-

1 77

ловік по українському. Був це Михайло Келлер, якого я тоді впер­ ше побачила: високий, пристійний, брюнет, з великим носом, з за­ думаними очима. Говорив Михайло мало, але завжди в очах була думка, уста були замкнені, начеб для того, щоб не зрадити таєм­ ниці, яку він один знав... Коли жінки стрінулись з чоловіками, Михайло стрінув неочінувано для них обох свою наречену Нусю Михайлевич. Всю тоску, все пережите ними горе, вони вилили в обіймах, у сльозах, якими вони обмивали один одного. Довго не можна було їх заспокоїти. Картина їхньої зустрічі і до цієї хвилини передо мною. Начальство, покинувши табір ввесь час через гучномовці кри­ чало __«немедленно прикратить ето безобразіє». В'язні не присвячували цьому жодної уваги. Цілу ніч розмовляли, по-де-куди плакали, по-де-куди умирали ра­ нені, а по-де-куди розносився сміх. До рана було написано два кличі. Великими чорними буквами на білих простиралах в'язні накре­ слили: «Смерть, або свобода», «Не хочемо говорити з МЕД, вима­ гаємо представника від ЦК»! Кличі були підняті на висоту 15 метрів. Довкруги лягера, вздовж усіх огорож, були поставлені пікети із в'язнів, рішили начальників не пускати до табору, поки не прийде представник від ЦК. Жінки прали білля, мили і чистили свої барани, сміялися, пока­ зуючи одна другій що на наволічках, виходить, були квітни, яких передшене було видно через грязь... Ніхто не думав про те, що нас чекає, жили сьогоднішнім днем, теперішньою хвилиною... По трьох днях прилетіло до Кінгіру високе начальство; началь­ ник головного управління всіх лагерів Совєтського Союзу (ГУЛАГ) генерал-полковник Долґіх, начальник режиму всіх лагерів генераллейтенант Бочков, два заступники генерального прокурора СССР, генерали юстиції Вавілов і Самсонов, і до них прилучився міністер МВД Казахстана, генерал-майор Ґубін, прокурори і місцеві начальники Кінгіра. Через гучномовці нас сповістили, що високе московське началь­ ство хоче з нами говорити. Великою групою, не окриваючи свого хвилювання, ввійшли генерали в зону. Тринадцять і пів тисячі в'язнів розмістилися по дахах бараків, хто де міг. Виступив генерал-майор Ґубін. Він сказав, що генерали не мо­ жуть говорити з такою великою кількістю людей, пропонує нам ви­ брати своїх представників і завтра почнуться переговори. Обрано 12 осіб: десять мужчин і дві жінки. У це число ввійшла Нуся Михайлевич і я: від мужчин було сім українців, двох росіян і один німець. Михайло Келлер очолив наше представництво. В'язні пооучили нам добиватися представника від ЦК, оскільки

178

начальство МҐБ вперто цьому спротивлнлося. Майже щоднр. говорили представники в'язнів з генералами, до­ магалися свого, а генерали настоювали на своєму. Звичайно, ті переговори велися в будинку таборової бухгальтерії, на першому поверсі, в досить великій кімнаті. Раз, на одній із таких зустрічей, коли ми з Нусею сиділи в од­ ному куті кімнати, а на противній стороні сидів також у куті гене­ рал-лейтенант Бочков і промовляв, щоо внзні негайно пішли на роботу, до кімнати влетів схвильований, блідий лейтенант, засалютувавши відрапортував : «товаришу генерал-майор, в’язні долом­ люють огорожу!» Справді було чути, як мужчини, видобувши звідкись велику за­ лізну шину на команду «раз, два, взяли» доломлювали табір. Розлючений генерал Бочков скочив із крісла, поблід і крикнув: «стрелять!» Мене наче вітер підняв з крісла. Н одним скоком опинилася коло Бочкова, схопила його за маншет генеральського кітеля і скіль­ ки було сили, почала кричати; «не смійте стріляти на неозброєних в’язнів, не смійте!» Михайло Келлер, Нуся і другі наші товариші поставали за моєю спиною, відгородивши мене від інших генералів, щоб мене не відтягнули. Бочков, вкрившись потом, сказав «лишити»... Я стратила пам’ять. Коли прийшла до себе, коло мене сиділа Нуся і плакала Всі інші сиділи тут же. Генералів уже не було в зоні, перегорожа була знищена... Страйк продовжувався. В ’язні рішуче відмовлялися виходити на роботу, а генерали тільки того вимагали. Багато вечорів і ночей сиділи мужчини із жінками і розказузували одні одним все, що кому прийшлося пережити. Згадали і такий випадок: Було це 1947 року, в місті Маріїнск, Камеровської области, на Західньому Сибірі: їх було 320 жінок, молоді, всі із Західньої України. Всі вони були арештовані в різних містах і селах з стані вагітности. Всі вони дітей родили по тюрмах, в різних містах Совєтського Союзу. Коли їхнім малятам було по чотири-п’ять місяців, їх усіх зібрали до одної із московських пересильних тюрем і заявили їм, що вони мусять віддати своїх дітей, а самі мають від’їжджати на роботи в лагері. Матері чинили рух і рішуче відмовилися віддавати своїх ді­ тей. Тоді начальство «пом’ягчало» і їм сказало, що вони поїдуть до лагерів разом з дітьми, будуть там працювати і виховувати дітей. В 1947 році, в березні, коли в Сибірі ще бушує пурга і пану­ ють сильні морози, в пересильний пункт міста Маріїнськ привезли 320 матерей з малятами до шести місяців. Тиждень матері сиділи тихо, очікуючи дальших подій. Малята, загорнуті в лахміття, притулившись до материнських гру­ дей мов перелякані звірята мовчали, наче б розуміли, що їх жде... Після тижня до табору привезли вози на санях, на яких було сіно.

179

Матерям сказали положити дітей у сіно, вкрити чим-мога тепло а їм самим ставати п'ятірками в ряд, так як водиться при пе реході в інший табір. Довірливі матері обережно вклали своїх діточок, повкривали, як могли, а самі розтягнулися по цілому таборі. Ворота відкрилися, віз рвонувся вперід, і за останнім ворота вахти раптом замкнулися. Спочатку оголомшені матері не розуміли нічого, але після хви­ лини, стало їм ясно, що їхніх дітей на очах покрадено... най­ більш звірським, найпідлішим способом відібрали матерям 320 ді­ тей ... Підлий, кривавий плян совєтських чекістів був виконаний точ­ но і акуратно .. Три доби матері не відходили від вахти, ридали, кричали, бились головою проти воріт, одначе нічого не помогло; серця злочинців були оковані льодом як і ворота... вахти... Тільки після трьох днів, обезсилені безсонням і без їжі, мате­ рі почали розходитися, а декого віднесли на ношах... Ось такі спогади люди розказували собі в час страйку у Кінгірі... ^ ^ Українська група створила гимн і мелодію, а всі в’язні підхо­ пили з одушевленням слова і музику і співали з усієї сили, не зважаючи на безконечні накази начальства, щоб перестати спі­ вати: У гарячих степах Казахстана Сколихнулися спец-лагера. Розігнулись утомлені спини. Бо стогнати тепер не пора, У святому пориві, розірвались нариви, (приспів) Ми не будем, не будем рабами,і не будем носити ярма. Братня кров Воркути і Норильська, Колими і Кінґіра, Переповнили чашу насильства І з'єднала усі лагера. Тим, що впали за волю^ ми клянемось сьогодні, (приспів) Що не будем , не будем рабами і не будем носити рома. Впали мури, що нас розлучали І зустрілися брат і сестра. Батько з дочкою, дружина із мужом, А дівчина цілує юнака. Перший порив свободи, об'єднав усі народи, (приспів) Ми не будем, не будем рабами і не будем носити ярма. Воєдино всі мови сплелися. Одна віра колише серця, V тривогах і на барикадах Дівча рядом з плечем юнака, Наше гасло - сбоводадля усього народа, (приспів) Ми не будем, не будем рабами, боротьбу доведем до кінця.

1 яп

Так прожили в'язні сорок днів. Начальство не йшло на уступки, а в’язні рішили нізащо не здаватися... вимучені, переслідува­ ні люди прагнули волі, досить було каторги кайдан і мук. Ніхто не думав повертатися на каторжну, нелю/іську працю. Всі намагались піддержувати себе взаємно на дусі не думаючи про те, що кого жде, а радше всю увагу звертали друг на друга, не думаючи про себе. Двадцять шостого червня 1954 року о год. 4-тій ми почули в радіо ;»Увага! Стріляємо!» В тій же хвилині в таборову зону увігнались два великі пожарні вози, виливаючи на людей струї гарячої води. Всі ки­ нулись до бараків, де з противної сторони солдати до вікон вки­ дали сльозорвучкі гранати... Перелякані, спантеличені люди кинунулись хто куди... ... Відкрилась орама і один за другим вкотились чотири танки і повною скорістю наїхали на людей. За короткий час я поба­ чила на стінах баранів і на землі кишки, мозки, відірвані ру руни й ноги та головимоїх друзів, з якими я ділила долю на протязі десяти літ... Зпоміж того божевільного шалу доносились окремі голоси: »ой, лишенько»!, «Господи помилуй»! «допоможіть»! і інше. Вся ця бандицька процедура сов’єтських катів тривала гіорок хвилин. В танках сиділи п'яні бандити з «каратєльного стряда що їх викликав головний бандит генерал Бочков для розправ-- ~ без­ боронними в'язнями. На цьому жахливому тлі убитих, ранених, конаючих в судо­ рогах людей, Бочков зарядив збірну своїх «героїв» і ‘висловив їм «подяку за бездоганну службу»! Такого варварства мабуть не знає ніяка історія в світі! Лагер перетворився в суміш людсь­ ких тіл, крови і землі... ★ * В лагері перебував в’язень Хуліян Фустер, по національності еспанець. Начальство наказало йому рятувати тих. кого ще було можна всіятувати. В ноцах, на руках, на плечах, в’язні зносили ранених до хірургічного відділу. В операційній залі все було приготоване. Доктор Фустер казав мені надіти хірургічну маску, халат і шап­ ку та велів стояти біля 0 пераційн 0!"0 столу з блок-нотом для записування прізвищ тих, хто ще міг себе назвати... Та мало було таких, хто міг себе назвати. Переважно заки їх доставили, то кров уже стінла, з продіравленими животами (бан­ дити знали куди стріляти), з висохлими губами і з затуманеними очима, ранені, тут же на столі й помирали... Тільки по деяких передсмертних, підсвідомих словах ми знали, що 90% з них були українці. Того дня двадцять шостого червня 1954 року на протязі со­ рок хвилин, совєтські чекісти, не чуваними звірськими методами під танками роздавили 500 осіб, майже самих жінок. 750 осіб на МІСЦІ збожеволіло. їх навантажили в поїзд і відправили до 1 81

Ташкенту. Поранених підчислити було не можливо... Генерали, виконавши свою чорну, брудну роботу, полетіли в Москву, а їм на зміну появилась група слідчих на чолі з го­ ловним слідчим МҐБ СС С Р. З птаховидним лицем, гладко причесаний, в американському вбранні і плащі він визвав Нусю і мене на допит, щоб дізнатися хто був організатором страйку. Ми мовчали, мов німі. Він довго лютував і вкінці крикнув: « в курганську закри­ ту тюрму!» Виходячи з допиту, Нуся не видержала, щоб не ска­ зати слідчому на прощання, вдаючи придурковату: «Нам сказали що до нас приїхав кретин. Це не ви часом будете?... Нас посадили в камеру для відправлення в курганську тюрму. Чоловіки, що були в комісії для переговорів, були посадже­ ні в інший тюремний корпус. Про них ми нічого не знали, тіль­ ки те, що їхній корпус був по дорозі до купальні, куди нас з Нусею водили. Ми мали на поготові цигарети, може якраз при­ дадуться, щоб їм передати. Одного разу, переходячи туди, ми вгледіли в маленькому віконці за ґратами бліде лице Михайла Келлера. І досі не знаю, як мені вдалося підскочити до вікон­ ця і моя рука опинилася в дрижачій руці а разом з нею цигарки. Схвильованим зі зворушення голосом прошепотів, чи є «якісь новини»? Та дозорець уже кричав, Нуся з ним сварилась. Я зі­ скочила вмить і ми більше Михайла не бачили. Другого дня сміливого, гордого Михайла Келлера із іншими товаришами по­ вели на розстріл.. *

*

Відсидівши рік в закритій курганській тюрмі, ми з Нусею бу­ ли відправлені в Мордовську ССР, в Потьму, звідки в 1956 р. нас звільнено. Нуся поїхала в Західню Україну, а я в Москву. З того часу ми не бачились. На все життя збережуться в моїй пам’яті картини пережи­ того в концлагерах з українськими друзями. Пам’ятаю їхні пісні, їхні ліричні характери, їхню м ’яку чудову мову, зокрема специіЬічний для Західньої України говір. Нуся любила говорити мені; «ви зовсім як наша українка»...

0 ІД

Р е д а к ц ії :

Ав то рк а цієї ро зп о ві ді , нова е м іг р а н т к а до Ізраєля, пише книжку своїх с п о м и н ів з пе ре б ув а н н я в сов ет с ь к их концтаборах. Ц ю ро з по ві дь вона н а пи са ла віддати ся

сп ец іял ьн о

д о в г супроти

була

на й б л и ж ч о ю

для

«А в ан га рд у»

с в о їх її

товаришок

сер ця.

Ця

щоб,

як

казала,

хоч

части нно

не до лі .

У к р а їн о к ,

м і ж якими

розповідь

залишіться

як

Ну-

новий

автентичний д о ку м ен т в ел ик ої т р а г е д ії Кінґіру, за яку су ч ас н а М о с к о в с ь к а Ім п е р ія н е с е в ід п о в ід а л ь н іс т ь п е р е д л ю д с т в о м і іс т о р іє ю .

1 82

ЗАЦІКАВЛЕННЯ ІСТОРІЄЮ УКРАЇНИ ПОШИРЮЄТЬСЯ

Колись китайський філософ сказав, що картина має більшу вар­ тість чим тисяча слів. Педагогічний світ, зрозумівши вартість цього погляду, впровадив зорово-слухову методу навчання, бо вона утривалює в пам’яті мо­ лоді на довший час історичні постаті і події, як рівнож явища інших предметів навчання. Зорово-слухова метода навчання має далеко більшу вартість, коли лекцію історії, чи ґеоґрафія, демонструється кольоровими картинами, бо на думку українського кінорежисера О. Довженка кольори притягають увагу глядача і його ублагороднюють. На під­ ставі згаданих прикмет образу, педадог Іван Струк змонтував «Історію України в образках» (ІУВО), яку висвітлюється при помочі кольорових образків-прозірок і прожектора. Ця «Історія» подає найважливіші історичні постаті і події У к р а ­ їни від найдавніших до найновіших часів. Вона є написана в двох підручниках — в українській і англійській мовах. Зміст обох підручників є тотожний- Для облегчення праці учителя автор награв цю «Історію України» на магнетній стрічці в формі касетки. Чи ­ тання ІУВ О під час висвітлювання прозірок триває півтора годи­ ни. Це є велика благодать для учителя. Монтаж ІУВ О складається з двох підручників, двох касеток, прожектора і 77 кольорових прозірок. Посібник в українській, або в англійській мовах обіймає ідентичні пояснення для кожної прозірки. Пояснення є фасцинуючі, короткі, ясні і легко зрозумілі. На осібних стрічках є награна ІУВ О в українській і англійській мовах. Найголовнішою частиною монтажу ІУ В О є прозірки. Вони є виконані професійно і чисто. Всі прозірки є достосовані до обох підручників. Величина прозірок є на 40 міліметрів. Це так зва­ ні «суперслайди» в розмірі 2 інчі X 2 інчі. Вони мають більшу вар­ тість чим 35-ть міліметрові прозірки (2'Х2’), бо „суперслайди да­ ють великий, виразний і ясний образ на екрані. Правда, ^суперслайди’' є дорожчі, як 35мм прозірки, зате ефект є далеко кра­ щий. Позатим виклад ІУВ О при помочі «суперслайдів» має ту до­ бру прикмету, що глядачі , які стоять подаль від екрану, можуть виразно бачити дану картину. Оскільки мені відомо з преси, в Канаді і Америці поста­ вилися дуже прихильно Д О ІУВО , тому я не думаю багато розписуватися на цю тему. Всеж таки треба хоч взагальному зга­ дати що в Канаді і Америці вже закупили цю працю державні і рідні школи. Деякі університети і каледжі в Америці також за­ купили цей монтаж історії України.

183

На особливу увагу заслуговує Центральний Комітет Українсь­ ких Організацій міста Маямі на Фльориді, який висвітлює ІУВ О по місцевих американських гайскулах. Коли 6 цю працю висвіт­ лювалось по всіх гайскулах і університетах в Америці й Канаді, тоді Україна не була б частиною Росії в понятті англо-саксонського світу. Хоча коло зацікавлених ІУВ О побільшується, однак не всі зна­ ють, як «грає» лента впарі з прозірками. На звук дзвінка поява об разків на екрані йде згідно посібника в українській або англій­ ській мовах. Вслід за образком на екрані голос диктора на стріч­ ці пояснює значіння нашої прозірки • Все йде як в годин­ нику. Роля учителя полягає в тому, щоби прожектор «кинув» на екран виоазний образ. Під час пояснення змісту прозірок дик­ тором, учитель показує паличкою важливі елементи даного образу. Мені здається, що роля учителя є дуже легка і приємна, а д і­ ти, молодь і старші, милуючись кольоровими прозір­ ками, дуже легко запам'ятають історичні постаті і події України. Пізнати скондензова ну історію України за одну годину, це направду велика приємність. Цією ІУ В О повинні поцікавитися також батьки, які далеко мешкають від українського осередку, і не мають можливости по­ силати своїх дітей до школи українознавства. За догідну ціну батьки можуть мати ІУ В О «Учителя», який в приступний і цікавий спосіб представить їхнім дітям славних князів, королів, гетьманів, президентів і поетів України. В справі ближчих інформацій звертатися на адресу: IVAN STRUK 1410 LINDLEY AVE, PHILADELPHIA., PA 19141

и.зл.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - проф.КПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО І Том /до половини ХУІІ сторіччя/ К н иг а має 5 9 2 стор. друну на доб і рн о му п а пе р і , роз мі ру 1 7 х см, в твердій о б к ла д и н ц і з с и н т е т и ч н о ї ш к і р и і золо то др ун ом. З м іс т кн иг и с к л а д а є т ь с я з ч о т и р й о х ча с т и н : 1 . Д о і с т о р и ч н е минуле У к ра їн и ; 2 . У к р а ї н с ь к а Д е р ж а в а Х - Х І У сто лі ть; 3 . В е л и к е Л и тов ськ о рус ьк е к н я з і в с т в о ; 4 . У к р а ї н а на п е р е д о д н і Х м е л ь н и ч ­ чини.

24

В кн изі в м іщ е н и й т а к о ж н ари с і с т о р і о г р а ф і ї У к р а ї н и з і м е н ­ ним п о к а з ч и к о м у к р аї н сь к и х і с т о ри к і в Ш к о л и В. А н т о н о в и ча , а т а к о ж ге н еа ло гі ч н і т а б л и ц і к н я з і в Р у с и - У к р а ї н и , як т а к о ж л и т о в ­ ських кн язів. Рі вно ж п одан і хр о н о л о г іч н і т а б л и ц і м и т р о п о л и т і в і Геть ман ів У к ра ї н и . Подані т а к о ж п о к а з н и к и ; і м е нн и й , г е ог р а ф і чн и й та н ародів і п лемен. Є це один з н а й к р а щ и х п і д ру ч н и к і в І с т о р і ї У к р а ї н и , які досі коли небудь п оя вилися І тому повинен з н а й т и с я в н о ж н і м у к р а ї н ­ ськім домі. Ціна к н и ги : 1 5 ам. дол., або 4 0 нім . мар. в к л ю ч н о з п е р ес и л ко ю . Зам ов ля т и м о ж н а в Ам е р иц і в О с е р е д к а х С У М , або в ГУ в Нью Йорк у, в і н ш и х к р а ї н а х п р я м о на адресу;

„ C I C E R O " , Miinchen 80. Zeppelinstr. 67, 184

в Австр алії СУМ

-

«терористи чна Оп ган із ац ія » (?!)

ВІДБИТИ НАСТУП ВОРОЖОЇ ПРОВОКАЦІЇ!

Недавно одержала наша редакція вирізки з австралійського часопису «Де Трут» (Правда) із 21-го квітня ц. p., в якій редак­ ція газети старається сплямити Спілку Української Молоді і про­ вокує цілу українську спільноту в Австралії. Довідавшись, що С УМ відбуває що річно свої літні табори для молоді, «Трут» вислала своїх журналістів, щоб довідались «до­ кладно» що діється на цих таборах. От що пише цей часопис про сумівський табір : «Трут» викрив переходячий табір для вишколу членів підпіль­ ної революційної організації. Цей таємний табір знаходиться в густих кущах около 60 миль на північний -схід від Мельборну. Табір належить до Спілки Української Повстанської Армії, якої метою є завалити сов’єтську владу в Україні. ...Табір розположений на 10 акрах землі, і має поважне знаряддя для війсь­ кової підготовки, включно з площею для стріляння.» Далі журналіст розповідає, як то він проліз через гущавину попід «колючі дроти», і нарешті опинився перед головною бра­ мою. Вступ дальше був заборонений. Напис на браміі: «СУМ — Оселя Карпати» та «Команда Табору». Сліди івтоптаної трави, де під час самого таборування стояли рівні ряди юнацьких шатер,ще більше підтверджували їм вже «ясний факт», що сумів­ ський табір це нічого іншого тільки військовий табір для підготов­ ки й вишколу кадрів для підривної діяльности в Сов'єтському Союзі. «Трут» порівнює Спілку Української Молоді до хорватської підпільної терористичної організації «Усташа», нав’язуючи контакт з ними через АБН. Тепер ведеться С Л І Д С Т В О в цій справі. Інший часопис ' «Де Австреліян» із 24-го квітня подав, що українські організа­ ції В Австралії підготовляють протест до федерального уряду, по­ боюючись переслідування українських громадян. Такі наклепи мало-відомої газети «Де Трут» в контексті стра­ шенно подібні до деяких статей, що в минулому появилися в «Радянській Україні ». Невже ж їхні корені можуть бути ті самі? Така провокація української молодечої організації, яка має за собою стільки років бездоганної праці, має свій статут визнаний урядом ,і занимається вихованням доросту і молоді на національно свідомих, чесних і прикладних українців, вимагає солідарности і сильної спільної протидії . Наша діяльність полягає на виробленні /іоброї публічної опінії між нашими співгромадяна­ ми. Такі провокативні статті, шкідливі для цілої нашої спільноти, по­ винні бути заперечені нашими Австралійськими приятелями.

1 85

HRSr CROATS, NOW UKRAINIANS

frufA

MtlBOURNE, SAT..

No 4?99

/. 1973

402 UTROB£ SI.

,

y^TN

• p.MONE

i f THIS sign reads "O ne hundred L a s t iv k a " . Lastivka is Uk rainian for swallows; the word used by the Ukrainian Insu rge nt Ar m y for its female guerrillas.

GIRL OF 16 -COP FOR TRIAL; P14

TRUTH FINDS

i f THIS sign reads: Camp Commandant. People who live in and near Buxto n be­ came afraid when they heard stories of secret mi lit a ry training.

i t DR IL L H A L L on the banks o f th e Acheron River. Locals te l l of men in grey uniforms.

CAMP

• A MIGRANT camp for rrainmg members of an underground revolutionary organisation has been unccvered by Truth.

T h ) c l o s e ly g m r d e d s e c r e t c a m p is in d e n s e b u s h a b o u ' 6 0 m i l e s norfh-*>ast o f M e l b o u r n e .

i f EN TR ANC E arch w it h boom Ь:»ггісг and gu.t rd house. The signs read Union of Ukranian Youth Carpat hian Settlement, and To th e Heroes of the Uk rainian Insu rgen t A r m y 1942-1972.

“НОВИЙ РЕЙД» И-1

НА МОГИЛІ СЛ.П.СИМОНА ПЕТЛЮРИ

В \линулому році, під час літних вакацій, Крайові Управи Спілки Української Молоді Америки й Канади зорганізували і провели Другий Мандрівний Табір Дружинників С УМ по Захід­ ній Европі. Перший цього роду мандрівний табір відбувся літом 1965 ро­ ку з участю 45 юнаків і юначок. Великий успіх попереднього табору був мабуть причиною, що до участи в Другому Мандрів­ ному Таборі зголосились аж 124 учасників, з цього 66 дружин­ ниць, 44 дружинників і 14 сеньйорів.

1972 рік був знаменитим роком для відвідування Европи. Поперше, відбувалися в Мюнхені Світові Спортові Ігрища. З цієї нагоди, заходами Центральної Управи СУМ зорганізовано С в і­ товий Злет Дружинників на оселі в Ґомадінґен. В 1972 році сумівська молодь мала нагоду масово відзначити в Римі 80-ліття голови Помісної Української Церкви Верховного Архиєпископа Йосифа Сліпого . Крім цього мандрівний табір поклонивсь могилам героїв України сл. п, отамана Симона Петлюри в Парижі, полк. Евгена Коновальця в Роттердамі, й пров. О УН Степана Бандери в Мюнхені . Рівночасно учасники табору мали нагоду запізнатись із здобутками європейської куль­ тури та пізнати стиль життя різних держав і народів. В Европі є також чимало Українців. Отож, приємно було подружитись із бра­ тами українцями, а передусім сумівцями в інших країнах, бо ж нас всіх в’яжуть почуття спільноти, рідна мо­ ва і глибока віра в одну напрямлюючу ідею. Як пише одна

187

Г “^

’

- "t

-т*,- “ ■''.*•■ ’ 'Л ^ - * - . : , .

с

‘ '■

, r ^ '■*^-‘ * '.r^'.n^-C*-

*- W t :v** HA ЗЛЕТІ-ДРУЖИННИН ДРУЖИННИКІВ в ҐОМАДІНҐЕН

НА МОГИЛІ СЛ. П. СТЕПАНА БАНЩЕРИ

дружинниця З Канади: «Почуття тане не можна пояснити словами - тільки можна його пережити. Ми з рідними, з нашими, були! Мали спільну рідну мову, спільн і почування» В цей самий час і майже тою самою дорогою вибралися в культурне турне по Европі мистецькі ансамблі Осередку СУМ з Торонта. а саме мужеський хор «Прометей», дівочий хор «Ді­ брова» і духова оркестра «Батурин». Своїм надзвичайним успіхом захопили вони не тільки українську, але і чуженецьку публіку Ев.ропи. Цей подвійний «рейд» можна дійсно уважати як велике культурно суспільне досягнення нашоїСпілкиМандрівний Табір ті^ивав повні чотири тижні і включав відві­ дини наступних країн: Великої Британії, Франції, Швайцарії, Н і­ меччини, Голяндії, Бельгії, Австрії й Італії. Разом проїхали учас­ ники 6.000 км. на європейському суходолі, не вчисляючи до­ даткових 10.000 миль лету літаком через океан.

188

t\1 НАФРАНКОПОЛІ

в го с тя х у БЛАЖЕННІШОГО В РИМІ Таким рейд це рідкісна подія в історії української спільно­ ти в діяспорі. Багато приємних вражінь і переживань зазнали учасники цього табору. Напевно завжди пам’ятатимуть відвідини Монт Мартр в Парижі, середновічного замку в Ґенті, холодні, проте дружні дні на Світовому Злеті Дружинників у Ґомадінґен, чи вдалі імпрези в Римі. Пророблено ганож корисну працю під культурним: і пропаґандивнимі оглядом серед загалу україн­

ського громадянства та чужинецького світу. Всі пригоди , вражіння та переживання учасників табору труд­ но охопити. Та багато цих матеріялів задокументовано в збір­ ці спогадів Другого Мандрівного Табору з Европу під заголовком «Новий Рейд». Редагований Колегією дружинників за головним редакторством д. мрг. Е. Га новського, збірник вже виготований і незадовго появиться дру­ ком. М. П.

189

3 5-л іття

т р а г іч н о ї см ерти

-

Е

К

В Г

О

Е

н о

Н

А Л Е ц

ь

1938-1973

В ПОШАНІ ГЕРОЄВІ O.K. Кожного року в місяці травні збирається на могилі сл. п. полк. Евгена Коновальця численна проща з різних країн світу, щоб поклонитися його світлій тіні, яка магнітом насичує душі паломників. Тут в Роттердамі, на цвинтарі «Кросвейк» серед зе­ лені, мов у фортеці хороненій заводненим ш^поким ровом, спо­ чив колишній командант Корпусу Січових Стрільців, основополож­ ник і довголітній Голова Проводу У В О - О У Н , розшарпаний пе­ кельною машиною на вулицях Роттердаму, яку одержав з рук московського агента, в дні 2 3 .5 .1 9 3 8 р. Кожних п'ять літ збирається тут більше число учасників, як звичайно, щоб особливо урочисто вшанувати цього неустрашимого Лицаря, що став з горсткою своїх воянів на прю з кровожадним ворогом України - Москвою.

190

СУМІВСЬНА КОЛОНА В МАРШІ НА МОГИЛУ СЛ.П. ЕКОНОВАЛЬЦЯ

В неділю 27.5 .1 9 7 3 заходами фундації ім. Е. Коновальця, що має свій осідок в Мюнхені, відбулася святочна жалібна Ака демія в Роттердалі, на якій промовляли; Голова О б ’єднан­ ня Українців Голляндії мгр Мих. Брик, Член Фундації Роман Дебрицький і Голова Фундації проф. др. Юрій Бойко, насвітлюючи всебічно Постать Великого Полковника, пре якого саме тепер появилася монументальна збірка (понад 1000 стор. друку). Святочну Академію збагатив своєю мистецькою програмою Візантійський Хор проф. М, Антоновича з Утрехту і виступ пані Світлани Микитчак (сопрано) при акомпаніяменті проф. О. Нижанківського (Швайцарія). Богослуження і Панахиду в церкві св. Антонія відправив Впр. Владика Володимир Маланчук з Парижу в сослуженні о. Ген. Вік. Г. Фуканчика і о. канц. Д. Дзвоника з Бельгії, при чому асистував о. мито. прот. П. Дубицьний /УАП Ц / з Мюнжену. Проповідь Владики була сповнена глибокого релігійно-фі лософського змісту. Понад 300 осіб взяли участь в цих жалібних уро­ чистостях. На цвинтарі сформувалася довга похідна колона, на чолі якої йшли прапороносці з націона-гьним та сумівськими прапорами, дівчата і хлопці /більшість в сумівських одностро­ ях/ несли вінки і квіти від родини і різних організацій та уста­ нов. Далі йшло духовенство, пані Вдова, делегації двох О УН, Президія С К В У і К О УГЦ У, Голова Ц У СУІ\/І, як також числен­ ні представники організованого життя в діяспорі. Були делега­ ції С УМ з Великобританії, Бельгії, Франції і Н і м е ч ч и н и . Над мо­ гилою після Панахиди, промовляли о. Ген. Вікарій Г. Фуканчин /УКЦ/ і о. митр. прот. П. Дубицький /УАПЦ/. Учасники вертались домів скріплені духом Великого Борця за ідеали Української Нації, якого ім'я стало прапором боротьби за Українську Вільну Державу.

191

Iloejie■

I !j)o^a

ПОЕЗІЯ МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО М ик ола

В ін г р а н о в с ь к и й ,

у к р а ї н с ь к и й поет, ки в У к р а їн і , але ми.

Про

ка

разів

нього на

налу.

Пі сля

езій

«Ато мні

поезій»,

писали

ст о р ін к а х пе рш их

вже

двох в

кіль­

н а ш о го

п р ел ю ди »

появи ла ся

сучасний

в ід о м и й не ті ль­ й поза ї ї м е ж а ­ жур­

з б ір о к

по­

і «Сто

1 9 7 1 р.

у

Ви­

да вни цт ві «Дніпро» в Ки єв і його н о ­ ва з б ір к а поезій на з в а н а просто «Поезії». Д о тієї зб ір к и увійшли деякі в ір ш і з по пе ре дні х збірок, але е й також багато нових. М ик ола В і н г р а н о в с ь к и к з

пит омою

йому по ет и ч но ю

візією

і

вир об л ен и м поетичним стилем с т в о р ­ ю є нові образи і поруш ує нові т е ­ ми, які з д е бі л ьш а мо ж н а віднести до с у с п і л ь н о -г р о м а д с ь к о ї лі рики, хоч поет ніби знаходиться в замкнутому світі п е р с о н а л ь н о ї лі рики. Пр о М. В і н г р а н о в с ь н о г о св о го часу в и с л о ­ вився ві до ми й літературний критик ІванДзюба так: . « В і н г р а н о в с ь к и й в е с ь р і д к іс н а , д и в о в и ж н а данн іст ь, с ам одо ст атн іст ь, -

за кі нч ен іс т ь

у собі ,

меженості

взов ні:

зр о с т а ю ч а

в

зія

Ми коли

душевна г а р м о н ія

але

без

об­

кон цен три чні ст ь,

простір».

Або : «П ое­

В і н г р а н о в с ь к о г о — це

стихія, що в ній цілкови то відсутня якась н а п е р е д в с т а н о в л е н ість. Ж о д н о ї пр и м и с л е н о с ті , «жорстокості», л ін і й н о с т і

душ евних

ке

що

йде

д о д а т и , що

кий

був

графа

рухів.. «Це

ві д Т а р а с а

Коли

і

учнем

сл а в н о го

режисера

Шевченка».

М. В і н г р а н о в с ь ­ к ін е м а т о ­

О. Д о в ж е н к а

і

ніби яка сь ч и с т іс ін ь к а , ідеаль на д у ­ ш е вн а ак т и в ні с т ь - рух ли ві сть і пе-

д а н і , п р а ц ю є в ст удії його імени, то м а ти м е м уяву пр о с е р е д о в и щ е

ре ли в ан ні с ть ,

яке

відпірність

і згідливі­

сть усіх сил душі». Або: «У р о з м о в і з на ро до м про

19І

с в ій

наро д

є

в

нього

у мові щос ь

та-

фо рм у ва ло

його

поетичну

душу

і його м и ст ець ки й світ. Тут пода­ є м о к іл ька в і р ш і в з його но в о ї зб ір ки.

Микола- Вінгранов сь ний

УКРАЇНСЬКИЙ ПРЕЛЮД

Останній міст проплив удалині, Колеса змащено росою голубою, І Київ на Ьогдановім ноні Пливе настріч дніпровою водою... Вже серце під колесами петля!.. Упало серце?! Де тому причина?.. Вже чуть, як обертається Земля, І обертається з Землею Україна... Красо моя! Вкраїночко моя! Ну, що мені робити - я не знаю! То прилечу, то знову відлітаю, А день за днем і гасне, і сія... Твоє обличчя світле, як надія, Пахкими пальцями торкнув я уночі, І кров свою змішав я із твоєю. Як зерно із землею повесні. Тоді ти стала мною , Батьківщино, А я тобою на світанні став — І свої очі я відкрив крізь тебе... Ти поселила в серці мій народ, Ти освітила думку мою часом І в мову українки сповила. Тебе дивлюсь я серцем і думками, Тебе люблю я всесвітом і людством, І соняхом у золотому сні, І сивиною вченого мислителя І на стерні горошком польовим. Ми стрінулись з тобою на Дніпрі, Там губи я торкнув твої, Вітчизно, Там вивірив по тобі пульс любові. Годинник людства - з стрілками життя На цифрах смерті - звірив із твоїм... Ні Батьківщино! Не лише стражданням Чи радістю я звернений до тебе!..

193

Микола

Він гр ановсьний-

НАРОДЕ МІЙ! Народе мій! Пони ще небо Лягає на ніч у Дніпро — Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро; І стану сам біля колиски Твого буття, що ти - це ти, І твого слова кращі зблисни Пошлю у Всесвіту світи. Бо Всесвіт - не поле , і люд не глядач. І час — не ворота футбольних моментів, І куля земна — не футбольний м ’яч В ногах генералів і президентів!

ОЦЕ ти є МЕНІ. ОТАК. Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої. Мені ти є, моя журба. Ні не журба. Ти не вона. Я знаю смак журби-зажури, її єдині в світі мури, Коли ні висоти, ні дна Ти не вона. Ти є мій сум. У миготливості щодення Ти є мені оте імення. Яке несу, не донесу, І знов несу в твоєму ж слові, Як світле сниво, як плавбу, Як рух тієї ще любові. Щ о визнає лиш боротьбу... Оце ти є мені. Отак

М икола

Вінграиовсьиий

МОЄМУ МОРЮ Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на !вій клекочучий поріг' Відмічений суворий, ,;авом жити, З тобою розминутись я не м і г ' Мене ти кликало своєю глибиною. І серце моє ране споловіло. На збуреною вирною габою Воно Зтобою ще не клекотіло!.. Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре, В твоїх просторів синьокрилий

дим

Я молодим прийшов до тебе, море. Ьудити хвилю із твоїх глибин. Тобі ми з товариством сповідаємо І молодість свою, і сивину. Своєю честю ми відповідаємо За чистоту твою і глибину!.. Здіймаймо, Товариство, Наші крила Із древніх і нових його глибин! наші крила, як один, На берегів омріяні вітрила!..

Р ів н я й м о

Дозволь нам, море, в пору цю світанну Своєю кров’ю влитись в твою кров... Дозволь нам, море, в бурях океану Твою жорстокість пити і любов...

195

Микола Вінграновсьний^----- ----------------

СІКСТИНСЬКА МАДОННА Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі, Ви стояли, Мадонно, в останніх обіймах життя І хрести літаків напливали на ваше дитя. Розверталися танки до вашої, Жінко, печалі! Ви дивились в майбутнє - у смерть і наругу І дитя їм несли , бо ваш поклик — нести. І надію, і жах , недовір'я і тугу Ви простерли з очей в нерозумні світи. Повз червоні дроти першим вбіг до підвальної ями Бондаренко Іван із села Ковалі над Дніпром... І схиливсь чоловік закривавленим смертю чолом Перед вами. Страждання з дитям, над крутими віками. Ви стомились, Мадонно, і ви подали йому сина. Опустивши меча, став ’ван з «им на площі Берліна.

* * * Я сів не в той літак Спочатку Думав я Щ о сів у той літак Але я сів Не в той літак Він був З одним крилом Одне крило це ти Другим крилом мав стати я Мав стати Я Я Ним не став І ось вже стільки днів Ми Однокрило Летимо І кожна мить Загрожує Падінням Добре терпляча дорога моя Щ о смерті не боюсь я І що ти про смерть не думаєш Ми Летимо.

196

Іван

М анил о-Д ніпряк-

МЕЧ СВЯТОСЛАВА Меч, як і все , іржа з’їда в смітті, Тож не тримай його у забутті: Бери до рук, виборюй щастя-долю. Ламай залізні ґрати й золоті. Дніпро і Київ - наш девіз і стяг!.. «МЕЧ С В Я Т О С Л А В А » За Україну, до нових звитяг Поезії — Байки — Гуморески Ми підемо усі, як смерч, великі... Меч Святослава нам освятить шлях! В - в о « В о л о с о ж а р » , Н ь ю - Й о р к М іл в і л л

1973,

стор. 84 .

14 листопада, 1966. Автор в ідом ий і п о ет л е г к о г о тив д е к і л ь к а -

1946,

як б а й к а р гу м о р и с т жанру. Досі випус­

збірок: «Колючий

« П о с т р іл и

з

пера », -

С м іх », 1947.

«С і ч і в і д с і ч » 1 9 4 8 , « З а п о р і ж ж я сміється)» ~ 1 9 5 0 — Німеччиня. « Б ай к ар » — 1 9 5 3 , «Пеани і Кпини»

ТИ НЕ КЛИЧ... Ти не клич мене сином, Гудзоне, я не син ..Лине гомін і сміх... Мій народ і С М І Є Т Ь С Я , і стогне. Ходить бродить жахкий бурелім.

1960,

«Г р ім

кр а їн а

с ам а» — 1 9 6 6 ,

за з ор ею » -

ва» -

1973 -

1963,

«У-

«Меч С в я т о с л а ­

Америка.

Тут п о д а є м о д е к іл ь к а в і р ш і в з н а й н о в і ш о ї зб ірки.

Ти не клич, не терзай, не шукай мене,Над Дніпром моїм слави снопи... Якщо ляжу на дно твоє каменем, Заридають за мною степи. Ч ую запах терпкий євшан- зілля. Бачу лан, у гаях Дніпрельстан. Чужина - чорна ніч божевілля... Я — не Джан, я — не Ганс, я — Іван! Не заманюй, Гудзоне могутній, Я - Дніпряк, а не блазень і ґном... Корабель мій пливе у майбутнє, А майбутнє: моє над Дніпром!

1 970

197

Іван М а н и л о -Д н іп р я н -

ДВА ЧУПРИНКИ Прийшло до мене в гості два Чупринки; Один - поет, а другий - генерал... Весняне сонце — в небі ні хмаринки Сплітало їм вінок на лоні трав.

- Добридень! - обізвавсь немов до брата.

— Привіт співцеві! усміхнувсь Роман. Один з пером, а другий з автоматом сплітали Україні свій пеан... В степах Америки із радістю обнови Відкрив я Слави Український Храм: Тут сходяться Чупринки і Підкови, Петлюри і Франки, — новим вікам Вони думки передали в заграві... І рідні стяги скрізь - мета збулась! В Нью-Йорку, в Вашінґтоні і в Оттаві... Життя йде вгору! Київ кличе нас! ...Прийшли до мене в гості два титани: Один - поет, а другий - генерал... Дрижить Москва, хитаються тумани І корчиться, мов струп, старий Урал!

ЄВГЕНОВІ ЄВТУШЕНКОВІ (Мосновсьному

по ет ов і

унраїнсьного

походження)

Була Росія чорна і кривава такою залишилася й тепер... Вона, немов стара мара-проява. Іде під маскою «еСеРеСеР». А ти все хвалиш грабежі і ґрати... Забувши Рідну Мову й Рідний Нрай, Плюєш у Серце Матері розп’яте; Життя рк пекло, а ти кажеш — рай! Для чого ж славословииі. знавіснілий? Який ти в біса друг мені і брат!? Слова московські сараною сіли На рідний степ, на рідний гай і сад... Пиши, бреши, вишкірюй жовті зуби — Солодка слава, знай, немов димок... На цвинтарі Москви, в хвилину згуби, Й тебе чекає вже осиковий кілок!

1 98

Іван М а н и л о - Д н іп р я н -

ПРОКИНЬСЯ! Прокинься велетню закутий! Вже триста літ ти спиш і спиіи Навколо цвинтарний спориш., Лунає скрізь «Шумєл каміш» І стогнуть береги Славути. Гречки, Подгорні й інше зілля — Хамелеони рідних піль, Вся їхня праця, зміст і стиль Чужій імперії розкриль Лиш додають, а нам — знесилля.. «Цвітуть озера і моря Позаростали жабуринням, А над колгоспним безгомінням «Взошла плєнітєльна заря» І пророста чуже насіння. На Хортиці дуби і верби Додолу цвіт, додолу лист... Прокинься ж, велетню! Тепер би Тобі явити силу й хист, Щ об згинув X русскій» шовініст. Прокинься ж, велетню закутий! Чому в віках так довго спиш? Навколо лопухи й спориш, Лунає скрізь “Шумєл каміш» І чути: — Бути чи не бути?!

НА ЧАТАХ Ліс у Карпатах, мов сон... Тільки нам, друзі, не спиться: Ми перейшли Рубікон, Сяє свободою криця.

О, Україно, це ти Наша краса і відрада... Знову фронти і фронти. Грім. Кулеметна тирада

Тільки вперед нас веде Вулиця Слави - Хрещатик... Ворог принишк... Де він? Де? Будьмо уважні ма чатах!

Ми прислухаємось... Ціль! Сонце, мов жовта лелека., В бій вирушають бійці, Лине їх слава далеко!

199

Найновіша збірка поезій молодого студента-поета, Романа Бабовала з Б ельгії надзвичайно цікава та захоплююча. Не менш ці­ каве її мистецьке оформлення - праця А р к а д ії Петришин. Хоч графіка не завжди відповідає змістові віршів, вона завжди згід­ на з настроєм поезії. Самотні дерева, пишна зелень і білий м і­ сяць віддзеркалюють теми поезії : кохання, самоти, тривкого щ ас­ тя, стремління до поетичних висот. Багатство чаруючих метафор та порівнянь, виразно помітне в збірці «Навіщо про це згадую ?», яку Р. Бабовал видав своїм коштом. В його найновішій збірці постійно помітна фантастична уява поета. книжки засипані пилюкою сумлінь хмари мов спросоння бегемоти спраглі мій палець встряг рододендром в душу неба змайструй мені з цеглин і глини мила вигідне забуття і поцілуй перед прощанням змайструй мені високу вежу самоти В своїй найновішій збірці поезії, Р. Бабовал доводить, що він є поет модерніст. Сам заголовок книжки : «Подорож поза форми і » пророчить рід віршів. Тут немає ні рими, ні назв, ні великих букв, крапок чи ком. Р. Бабовал користується тією самою фор200

мою писання віршів, яку В. Голобородьно тан успішно ужив у своїй збірці «Летюче віконце», і яку І. Калинець впровадив у «Коронованню опудала». М одерна поезія є дуже вибачлива, а з нею і поезія Р. Бабовала. Читач сам мусить вставляти знани окли­ ку, крапки, коми тощо. Л иш е зміст вірша і його чутливе сприйнят­ тя підкаже йому, як і де він має це зробити. Хоч модерна поезія не має контрольованої здисциплінованої музики рими, в ній є внутрішня музика слів. Поети-модерністи звертають велику увагу на добір слів, і тому в модерній поезії можна знайти багатство асонансів та алітерації. В поезії Р. Б а ­ бовала також прекрасні звукописи, які підкреслюють настрій і значення вірша, ось наприклад вірш число 1 0 : ми білі камінці вигрібували з-під мурави на згадку мимоволі прогайнованих років на небі голуби стелили сиві смуги на стіні жоржини проковтнувши паперове сонце рожевіли мов п’ястуки поснулих в казці немовлят Або коротенький вірш число 54; над нами відгомони землетрусів вижидання пташних пожеж над нами гливі хмари комашні Світосприймання поета завжди романтичне і еґоцентричне , більшість віршів, говорячи про переживання поета, вживає «я» або, рідше, обм еж ене «ми». Це також м одерна тенденція. У великому змеханізованому, байдужом у до неї місті, людина при­ м уш ена шукати притулку в природі, в релігії, або в своїй власній фантазії. А Роман Бабовал, здається, знайшов цей притулок у фантазії.

Ірина

Манарин

РЕДАКТОРОВІ ПЕТРОВІ КІЗКОВІ - 60 2 9 червня 1 9 7 3 року сповняється 6 0 ронів від н а р о дж ен н я ПЕТРА КІЗКА, од­ ного з пе р ши х реда к тор ів «Аванґарду» і те п е р іш н ь о г о р ед ак то ра ю н а ц ь к о го журна лу «Крилаті». Н а р о д ж е н и й 2 9 . 6 .

1 9 1 3 р. на Ха р к ів щ ин і, Петро К із к о пройшов свої дитячі і ю н а ць кі роки крізь тумани т. зв. ко м ун іст ичн ого п е р е ­ творення, що завдало україн ськ ом у н а ­ родові великих фізичних і духових сп у­ с то ш ен ь та відбилося глибокими п е р е ­ ж ив ан ня ми в душах в и р о с та ю ч о го по ­ коління. Та не з в а ж а ю ч и на все це, наш Ювілят зберіг чистоту ідейного г о ­ ріння і ці міцні нитки з минулим Укр аїни , які з а б е з п е ­ чують людину перед усіми заразливими духовими недугами та ворожими намаганнями. В одному зі своїх віршів П. Кізко схарактеризував суть свого ю на ць к о го віку: «Нас пурга зимова колисала, хурделі і стужі, Та вітри гострокрилі нам били в дитячі серця. І усе ж ми були, о, які ж ми були тоді дужі. Бо у З ав тр а ш н є віру нещербну несли до кінця.» Петрові Кізкові 6 0 і про це він сп о в іщ а є в своїх цінних спогадах, які друкуємо в «Аванґарді». Його стат ті і оп овідан­ ня та вірші розки не ні по ст о р ін к а х «Аванґарду», «Крилатих» і т а к о ж по багатьох часо пис ах і журалах, дали б за о с т а н ­ ніх ЗО Л І Т кілька грубих т о м і в на писаного.

■Центральна Управа СУІ\Л і Р ед к ол ег ії «Аванґарду» та «Кри­ латих» скл адають Дорого му Ю вілятові в Д е н ь його н а р о д ж е н ­ ня н а й щ и р іш і вітання і б а ж а ю т ь ско р о го та повного ви­ дужання і да л ьш ої твор чої н ас н аг и до редак тор ськ ої , п о ­ етичної і пи сь ме н н иц ь ко ї праці для добра н а ш о ї молоді і укр аї н сь ко го народу. Многих і щасливих літ — Д р у ж є Редакторе! Петро К ІЗ К О

60 (ПРОДОВЖ ЕННЯ)

І сподобався нам був Павло. С воїм дотепом він сказав більш е про себе, ніж умів, бо Павло Слиш належав до тих, який був незадоволений існуючим комуністичним ладом. Але мене чомусь найбільше заінтригувала розмова Ф едора Минуленна про той таємничо-романтичний О в о дів «гаолян». Я часто вечорами ходив понад річкою Мжою, ввіходив у гус­ тий очерет, умощувався на м ілком у березі й сидів, думав. Са202

ме в той час розгорілися широкі р еп р есії большевинів над селянством, у колгоспах і колгоспників «викачували» хліб до зернини. Л ю д и почали вже нидіти. Мій батько постарів, став мовчазний, не такий рухливий і веселий, як колись був, коли різав худобу й возив у Хар ків на базар. Тепер у колгоспі наш колись «бідняцький стан» озаможнився до тої міри, що нам мати не могла на стіл поставити най деш ев ш о ї страви - пшоня­ ної каші з молоком. І просо, і молоко пішли в дер ж ав н у каз­ ну. М іж селянами, старими й молодими чимраз дуж че ширилися антисовєтські анекдоти, приказки, вірш і. Ніколи не забуду д у ­ же поширених у ті часи пісеньок, що їх співала молодь : Ні корови, ні свині. Тільки Сталін на стіні. Або: Сидить Л ен ін на лугу. Гризе кінську він ногу. Ех, яка ж то гадина, Совєтськая гов’ядина. О дного разу, вечором, я зустрівся біля сільського клюбу з Ф едором , я щиро зрадів з тієї зустрічі.

— Ф едьку, я хочу з тобою говорити, — збудженим тоном звер­ нувся я до нього. - Т а к багато хочеться сказати, а нема кому... Ф е д ір охоче погодився на мою пропозицію говорити з ним. я любив чомусь Ф едо ра. Він був дуж е розумний і добрий. Багато читав книжок і ще в неповно-середній школі студіював чимало наук. О кр ім того він був одвертий, щирий і, як ка­ жуть, не фальшивий. З ним можна було говорити про що завгод­ но і він ніколи не зрадить. Ці його лю дські риси я відчув ін ­ туїтивно ще тоді, коли ми зустрічалися раніше, і при тій зустрі­ чі в голіцинському парку, і особливо пізніше, тоді, коли ми з Ф едором стали, як р ід н і брати. Такого друга, мабуть, я в житті не мав, — А л е ж де ми говоритимемо ? — цілком серйозно і поважно запитав мене Ф едір, так, ніби він уже все розумів і все знав, про що йтиме мова.

— В ґаолян ! - якось вирвалося в мене,.

— В ґаолян! — зрозумів мене з двох слів Ф е д ір і ми в ту ж мить подалися з ним до річки М ж і, в очерета, що так потім і стали для нас отим романтичним да л е ко с хід н ім «Гаоляном» нашим «великим просом»... Кожного вечора ми почали зустрічатися там із Ф едором . Н а ш і потаємні дум ки вилилися в щирі признання про нашу ненависть до комуністичного режиму, який на м ісце колишнього царського поміщицько-капіталістичного рабства приніс ком уніс­ тичне рабство і неволю. Ми почали застановлятися над тим, що б нам зробити, аби прислужитися своїм батькам і матерям, своєму народові в полегшенні його долі. Як сьогодні п ам ’ятаю, нашим наївним м олодим головам тоді здавалося, що найбільшим ворогом рідного нам українського села був уповноважений ко­ муніст із центру, високий стрункий чоловік у військовій ш и н е­ лі, «товариш» Янковський. Якби не він, міркували ми з Федо20 3

,ом в очеретах над Мжою , не заганяли 6 насильно людей до колгоспу, не було 6 масового терору над селянами, який тоді чинився. «Вищ ої політики» ми тоді не знали. Ми ще не розу­ міли, що корінь усього лиха й зла, яке спало на Укр аїн у , л е ­ жить не в одному уповноваженому Янковському, про національне походження якого ми не знали і не думали, а в сам ом у ц е н ­ трові большевицько-комуністичного ім періялістичного розбою — Москві. Т о м у всі наші баж ання й пориви зробити щось «револю ­ ційного», далі поза уповноваженого ко м іс ар а Я нковського не сягали. А л е все ж навіть у тих вузьких м ісцевих рямцях ми з Федором М. задум али таки щось робити.

- Т р е б а організувати писання і розповсю джування антирадянських листівок, - вирішили ми з Ф едо ром . А крім того тре­ ба прибрати з села Янковського — хай не мучить і не нищить ні в чому неповинних лю дей.

— У д в о х нам таке завдання не під силу, — завважив якось Федір. - Т р е б а більш е хлопців. А ти дум аєш , вони пристануть на це?

— М ож на поговорити.

— А як вони викажуть кому слід про наші н а м ір и ?

— Я переконаний, - цілком твердо сказав Ф едір, - що і Павло, і Михайло, і навіть Петро, хоч він і секретар ячейки, дум а ють те саме, що й ми з тобою. В ком сом олі вони пе­ ребувають сам знаєш через які обставини. Були зм алку в піо­ нерах потім з піонерів усіх записали в комсомол, повидавали квитки, потім скликають на збори, стягають членські внески. А як хлопці й дівчата ходять на збори і платять членські внески, ти сам добре бачиш.

— Бачу, - погодився я, — За скільки ти не платив членських внесків цього року. Я засміявся.

— З нового року не плачені, більш е п’яти м ісяців.

— Ну от. А Павло мені казав, що він не платив і не д у ­ має платити, бо він вчиться, не працює, а його єдина стара мати не всилі виробити в колгоспі трудоднів на сам і його комсомольські внески...

— Ти вже говорив з Павлом ?

— Говорив. Він на все готовий — такий злий на «нові п о р ­ ядки», на комунізм, якого ще й не було, а вже стільки лиха накоїв людям.

— То поговори ще з Михайлом, а я спробую з Петром та Настею Ситник. Настя до мене добре ставиться, вона навіть з особливою симпатією до мене ставиться через те , що я з її сестрою Дунькою добре друж им о. Так народилося м іж мною і Ф едо р о м М икуленком не п и с а ­ не ріш ення створити антисовєтську, антикомуністичну о р га н із а ­ цію в м оєм у р ід н о м у селі з сам их тодіш ніх ком сом ольців. На ті часи сам е вже це ріш ення було досить одважним кроком, значення якого ми, можливо, й самі не доцінювали. Бо в ті роки ш аленів такий московсько-большевицький терор на У к р а їн і, а особливо так розвинений большевицький сексотизм, 204

що за кожний «неблагонадійний» натяк можна було дуже легко опинитися за ґратами в'язниці ННВД. І все ж ми створили підпільну протибольшевицьку організа­ цію, очевидно т і протикомсомольську, в яку входили, — хоч як який це парадокс, — м айж е сам і члени^ місцевого сільського ком сом ольського осередку. Після моїх і Федчиних розмов з іншими друзями й подругами, до нашої, знову таки , ніде, в ж адн о м у протоколі незареєстрованої п ідпільн ої організації, вхо­ дили : секретар ком сом ольської ячейки Петро Слиш , Павло і Михайло Велігура, Настя Ситник і ї ї сестра Дунька, Ф е д ір Микуленко і я. Ідейним і організаційним керівником нашим став Ф едір. Щ о б приховати своє справж нє наставлення і становище, він почав клопотати про встановлення його в правах комсомолу, мовляв, за вченням комуністичних вожаків діти за батьків не відповідаю ть і навпаки. З допомогою м ісцевих поручителів, особливо ж Петра С лиш а, його в комсомол таки прийняли. Цим улегш ено було працю для нашого недосвідченого юнацького підпілля, бо ми, збиравш ися леґально нібито на ком сом ольські сходини, з обласними й центральними партійними та ком сом оль­ ськими газетами, директивами, циркулярами, в тому таки сільсь ко м у клюбі , що стояв на горбі недалеко річки М ж і, біля церкви і школи, й говорили про свої внутрішні справи, про того ненависного Янковського і його прихльобателів. В одній з таких розмов якось П авло Слиш запропонував знищити Янковського. Н ехай не думають, що наше село таке вже затуркане, що ніхто й одважиться на спротив не зможе. М айж е всі одностайно погодились на ту пропозицію. Тільки моя симпатична м оло денька Дунька закрутила своїм - кирпатим носом, мовляв, провалитеся ви, хлопці, з своїми плянами. Ал е рішення було в усіх однаково тверде. Л иш е постало питання : як ? Н есп о дів ан о для нас усіх Янковський виїхав кудись, немов чуючи, що за вчинені ним злодіяння над українським селом його чекає неминуча народня кара. Незабаром і наше підпілля розлетілося : одні виїхали до міста на заробітки, інш і поодружувалися, треті - збайдужіли. Д есь восени того самого року я виїхав із свого села шукати праці. Зан есло мене до К уп ’янська, невеликого, але чепурного міста над сам им О сколом , багатою річкою на коропи і... ра­ ки. Я ж д у ж е раків любив і люблю, тож для мене був пре­ красним м ісцем , тим більш е, що біля нього був цукровий за­ вод. Влаштувався я працювати в м іській газеті літературниіул працівником, відси почав був писати до «Соціялістичної Х а р ­ ківщини» - обласної щ оденної газети. Звідти незабаром до мене приїж дж али редактори й розмовляли зі мною про те, щоб я вступав у члени партії, бо тоді могли б мене взяти до себе. Бо непартійних до обласної щоденки, органу обкпому партії, не беруть. Залишився на своєму старому місці, не хотячи ані партійности, ані підвищ ення в фахових чинах... (ДАЛІ БУДЕ) 205

/

k:

Ч п ік т е и ^ т т

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Борис

Антоненно Давидовим (ПРОДОВЖЕННЯ

П р а в /іл о , ян п р а в и л о , я к з в и ч а й н о , я к в о д и т ь с я , ян з а в е д е н о •У нашій мові широко вживається іменник правило* «Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий д и к ­ тант» (О. Донченко); «Додержуйтесь правил вуличного руху» (оголо­ шення); «Чотири правила арифметики». За відповідник до російського вислову «как правило» в нас д у ­ же вподобали вислів як правило, запозичений з інших мов і наса м пер ед з російської .«Усі будиночки були двоповерхові, розраховані, як правило, на дві с ім ’ї». А тим часом наша мова має свої оригінальні відповідники, про які часто забувають : як звичайно («На есм інці, як звичайно, в цей час панувала тиша».

— М. Трублаїні), як водиться («Раз ласуни, як водиться у них, по­ снідать добре захотіли». - Л. Глібов), як заведено («У кіно, як заведено в нас, ходимо ми, дівчата, всі разом» — з живих уст). Не слід забувати цих здавна відомих висловів.

Приклад

і нольба

Слово приклад, ян частина рушниці, дуже схоже на українське слово приклад, що відрізняється від нього тільки наголосом. Це часом утруднює читання тексту, приміром, у такій фразі «Його ос­ таннім, проте досить переконливим, аргументом був старий приклад, якого він завжди висував, коли заходила суперечка на полюванні й не знати було, хто вбив зайця». Н е відразу й збагнеш тут, чи сварливий мисливець наводив приклад з анало­ гічного випадку на якомусь іншому полюванні, чи він загрожував нижньою частиною своєї рушниці; — це можна зрозуміти га­ разд, тільки прочитавши попередні або д альш і фрази. А чом би нам не користуватися словом нольба, що означає саме цю нижню частину рушниці ? Це слово трапляється й у нашій клясичній літературі : «Ж андарми били його, одначе він мовчав. Лиш раз, - коли, вдарений кольбою, мов переломлений,

206

упав до землі, — кликнув» (О. Кобилянська). Це слово дуже по­ ширене в західних областях України, а також на Поділлі Л В о ­ лині. Його наводять під рубрикою обласного слова сучасні Українсько-росіі^ський і тритомний Російсько-український словники. Не вадило б, не боячись «провінціялізму» цьо­ го слова, широко застосовувати його в художній і технічній л і­ тературі.

П ’янка, пиятика, гульня, дудліж С лово п'янка досить часто можна бачити на шпальтах наших газет, воно заходить часом і в живе мовлення, ба навіть і в художню літературу, витискуючи давні українські слова ; «Та н е­ довго він до держ ув ався своєї обіцянки виправитися : знову по­ чалися п’янки, а далі д р іб н і крадіж ки, й ось уже тяжкий зло­ чин». У кр а їн с ь к а клясична література й фольклор не знали іменника п’янка, вони знали тільки прикметник п’янкий (з наголосом на на останньому с к л а д і): «В повітрі стояв густий і п'янкий запах квітів» (Я. Ваш); «А ця виш нівка таки п'янка» (з живих уст). Російським пьянство, пьянка відповідаю ть українські іменники : пиятика («Згадую, як Степан Кищук цього Ю хим а (правильно оцьому Ю хи м о в і) за неробство та пиятику гострим словом д о р і­ кав». — С. Журахович), гульня («Без нього і гульня - не гульня».

— Т. Ш ев чен ко), дудл іж («Та годі-бо вам ! Другий день дудліж у хаті йде!» — з живих уст).

Рица р

чи лицар ?

Не тільки в сучасній українській художній літературі, публіцис­ тиці та перекладах, ба й інколи в наших клясичних творах ми натрапляємо на слова рицар, рицарство, рицарський : «Кругом усе старе рицарство розтавало» (П. Мирний); «Старий дуже пова­ жав його за незвичайне рицарство і військову обізнаність» (І. Ле); «Усі вони ревно берегли чистоту рицарської крові свого далекого предка» (В. Собко). Проте більшість наших клясиків, починаючи від Котляревсь­ кого, давала перевагу словам лицар, лицарський, як то з дідап р адіда вимовляв наш народ. Читаємо в «Енеїді» І. Котляревсь­ кого : «Там лицар всякий парубійко», «Товаришеві Низ сказав : - Не все вперед - назад дивися, ти з лицарства глузд потеряв», «Силач, козак лицарковатий»; бачимо і в М арка Вовчка : «Такий же то виріс козак з нього хороший ! Щ о до коня, що до зброї, що до звичаїв лицарських !». Не іншого, а тільки цього слова додержувався й Т. Ш е в ч е н ко : «Г р омада вибрала гетьма­ на — преславного Лободу Івана, лицаря старого»; те саме зна­ ходимо й у І. Франка : «Хіба ж так чесний лицар нападає ?».

207

Таких прикладів з нашої клясики й фольклору можна було 6 навести ще багато, але мимоволі виникає питання ; чи є по­ треба в існуванні двох паралельних слів, що мають різний звук, але однакове значення? Дехто вважає, що слово лицар слід застосовувати тільки до людей української національної належнос­ ті, в інших же випадках більше пасує рицар. Навряд чи є потреба в такому нетривкому пр ав и л і, що вно­ сить плутанину, тим більше, що воно суперечить нашій мовній традиції : Т. Ш евченко називав і кавказьких горян лицарями — «І вам слава, сині гори, кригою окуті, і вам, лицарі великі. Богом не забуті»; не вагалась і Леся Укр а їн к а послугуватися цим сло­ вом, пишучи про шотландців : «Шотландське лицарство усе пішло служити в англійському війську». З цього можна зробити висновок : краще скрізь, у всіх ви­ падках, користуватись тільки давнім українським словом лицар, що прийшло в нашу літературу з уст народу.

Ріка

й

річна

Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й р іч ­ ка полягає в їхньом у розмірі : велика зватиметься рікою, мала - річкою. Н асправді це не так. Укр аїн с ьки м відповідником ро­ сійського слова река буде річка : «Під горою лисніла, як бла­ китна емаль, широка річна » (П. Панч). В ід цього іменника по­ ходить і прикметник річковий : «Слобода наша над самою л у ­ кою річковою на п’яти горах стоїть крейдяних» (М. Вовчок). М аленька річка називається невелика невеличка) річка («Тече річка невеличка з вишневого саду». — народна пісня), річенька, річечка («Ой річенько, голубонько ! Як хвилечки твої, пробігли дні щ асливії і радощі мої!» - Л. Глібов). Моли ж треба казати слово ріка, ад ж е воно є в українській мові ? Це слово лишається для врочистого стилю, коли хочуть висловити своє піднесення або передати тон поважности чи статечности, як це бачимо в Т. Ш е в ч е н к а : «А поки що течуть ріки, кровавії ріки !» або в п’єсі О. Корнійчука, де каже Бог­ дан Хмельницький : «То не сніг розтанув і не крига, то ручаї і ріки сліз народу потекли в Дніпро».

Свідомість, п а м ’ять, тяма, притомність «Хлопчик уже втратив свідомість», - читаємо в газеті і, я к ­ що не гаразд знаємо російську мову та її вислів потерять сознание, то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. А д ж е українське слово свідомість - це не тільки здатність людини орієнтуватися в довколишній дійсності, скільки відчуття своєї належности до інших людей та обов’язку перед ними. Тому й кажемо : клясова, національна, громадянська свідомість, с в ід о ­ мість синівського обов’язку тощо.

20 8

з тексту н а в е д е н о ї на початку фрази видно, що наляканий хлопчик знепритомнів чи зомлів або вмлів, то так треба було 6 і написати. Н а жаль, ця помилка не є винятком, бо раз у раз натрапляємо на такі ч уд ер н ац ькі вислови, як : «Через годину потерпілий повернувся до свідом ості» Таки х висловів ми не знайдем о ні в нашій клясиці, ні в фольклорі, ні в сучасній н а ­ родній мові. Це груба кальна, створена без усякої на те по­ треби. Стан людини, коли вона реагує на довколиш ню дійсність, зветься по-українському притомність («Білі стіни будинку вертають мені притомність»,— М. Коцюбинський), є близькі до цього іменника прикметники притомний («Притомна була , поки і вмерла», — М. Н ом ис) і дієслова притомніти, опритомніти («Він приходив до п ам ’яті не зразу, а поступово — неначе був у зомлінні і тепер притомнів, — Ю . С молич); «Поранений Богун опритомнів і н а м а ­ гався звести голову», — Я, Качура), Є ще слово тяма, що поміж іншими має також значення притомності : «М ені сказали, що я пролежав без тями два тиж­ ні» (І. Ф ранко); «О бличчя лю дей із хутора були б л ід і й п е р е л я к а н і: вони тільки тепер прийшли до тями й важко дум али над тим, що зопалу вчинили» (П. Панч). До вислову бути непритомним є паралель бути (лежати) без п а м ’яті ; «Іцик леж ав без п а м ’яті» П. Ф ранко), Так сам о до слів притомніти, опритомніти, прийти до тями є паралель — прийти до п а м ’яті : «Тоді О ле с я , як до п а м ’яті прийшла» (М, Вовчок), очуняти «С ав а А н др ій о в и ч очунює» (О. Д овженко), очунятися «Знаю, що як очунялася я, то л е ж а л а на дощ і кр о в ’ю підлита» (П. Мирний), очуматися : «О чум ався я від того, що дзю рчала вода» (Ю . Яновськйй), очутитися : «Нарешті Кобзар очутився» (О. Журахович). Значення «допомогти непритомному» передається висловами : приводити до п а м ’яті («Коли його привели до пам'яті, він був блідий, мов труп», - І. Франко), приводити до притомності («С кіл ьки с ь шнлянок холодної води, ви сипано ї йому на голову, привели його до притомності». — А. Кримський), очутити («Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою», - Б, Грінченко), опритомнювати, опритомнити («Панно Ф е д о р е н к о !„» — Великий пан вимовив це слово, ніби згори опритомнював її». — О. Кобилянська), У нашій мові є чималий арсенал різноманітних засобів, щоб передати потрібне нам поняття, а через незнання багатства с в о ­ єї мови вдаємось до творення штучних слів і висловів, у яких нема ніякої потреби ! їДАЛІ 5УДЕ1

209

ОЛЕКСАНДЕР САВЧЕНКО-БІЛЬСЬКИИ С ер ед нашого гром адян­ ства на ем іграції живуть н а­ уковці, письменники, поети, образотворчі мистці, компо­ зитори, які творять і збага­ чують нашу культуру і науку, але якось -воно так виходить, що коли котрийсь із них здобуде сооі серед чужих визнання, або виоону соціяльну П О З И Ц ІЮ то М и ним гордимося і цікав и м о ­ ся, а про інших, які не пішли проявлятися в чуже середовищ е (або не отри­ мали в ньому широкого розголосу), ми забуваємо, а навіть часто і не помічаєм о їх м іж нами. Є тут щось нрздооове, ненормальне, бо всім твор­ чим д іячам культури й науки належиться народня пошана (і то по змозі ще за їх життя, не ■'Є часто буває...). Че й ж е воі и вносять свій талант, труд і посвяту до національної скарбни­ ці, вони своєю діяльністю творять з нас культурний нарід, без їх творчости ми були б неозначеною етнографічною масою, «погноєм для других народів».

210

СВ. ВОЛОДИМИР ВІїЛИНИИ

СВ. МИКОЛАЙ

з ІКОНОСТАСУ СВ. ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО В ПАРИЖІ; ТЕПЕР Є РИМІ В ЦЕРКВІ СВ. СЕРГІЯ І ВАНХА.

1

r je

r ДЕНОРА7ИВНЕ

ПАНО

Визначним діячам належиться не лише пошана (їм здебільша на ній не залежить), але ми повинні про них та про їх твор­ чість якнайбільше знати, та старатися цю творчість зберігати й пе­ редати наступним поколінням. Франція, почавши вже від X IX ст., притягала багато мистців з інших країв. До Парижа, як до світового центру мистецтва, приїз­ дило чимало й українських малярів. Деякі з них, побувши там кіль­ ка років, верталися до дому, інші ж знову залишалися на ціле життя. За останніх 4 0 років померли в Парижі: Софія Левицька, О лександер Третяків, Володимир Палісадів, Петро Омельченко, Анатоль Яблонський, Микола Кричевський і Софія Зарицька _ мистці, які прожили довгі роки у Франції. Але чи залишилося багато пам ’яток про них по українських устано­ вах та приватних домах у Ф ранції? Чи не настав вже час е цьому напрямі щось нам змінити, щоб на майбутнє було краще? До призабутих иистиів у Ф ранції належить теж і Олександер Савченко-Більський, хоч він там живе вже 5 0 літ. Щ оправда, був час коли наша громада потребувала й о г о __чи то для вдекорування сцени для різних святкувань, чи для оформлення журналір і ннижок, або намалювання іконостасу —тоді до Більського зверталися 212

P l E l lalialS1|El!l51|t51|C3l|Sl!s|“[^.b1lCl

ЮЛОНІЯЛЬНА ВИСТАВКА В ПАРИЖІ

радо робив те, про що його просили. Але чи лише в цьому має проявлятися зацікавлення громади своїм мистцем?

І ВІН

О. С. Більсьний народився дня 2 3 . 1 1 . 1 9 0 0 в Чернігові. Він походить з козацького старшинського роду, який був посвоячений з гетьманською родиною Д ор ош енків. Один д я д ь к о мистця був адм ір а ло м укра їнської фльоти. Мистецьку освіту Більський здо­ був у Києві. Після І світової війни Більський опинився в ЦаР' городі-Істамбулі, а по двох роках побуту в Туреччині, приїхав до Ф ранції, де постійно живе в м ало м у містечку Лє Плєссі Робенсон під Парижем. Хоч Більський приготовлявся цо м алярсько ї к а р ’єри, то життя його так уклалося, що прийшлося йому працювати більше в графі­ ці як у малярстві. Більський належить до цих рідких у нас мистців, котрі працюють ціле життя у прикладній графіці (книжкова графіка, мистецька рекляма, торгов.ельна і промислова графіка). Всежтаки Більський не за­ кинув малярства і в якійсь мірі проявляється і в станковому м а ­ лярстві. Щ е до недавна, вважали що прикладна графіка властиво до справжньопо мистецтва не належить, однак з розвитком реклями і щораз б ільш о ї торговельної пропаганди показалось, що і в цій д і ­ лянці треба добрих майстрів, якщо хочеться мати великий успіх і видержати сильну конкуренцію, а багаті ф ірми, а то й д е р ж а в ні установи, часто замовляють реклями у найбільше відом их мистців.

213

ДЕКОРАТИВНЕ

ПАНО

Більський __ це надзвичайно працьовитий мистець. Він творить рівночасно у багатьох галузях мистецької активности, будучи добре обзнайомлений з різною технікою праці. Працюючи для видавництв — він робить ілюстрації до газет, ж ур­ налів, книжок, проектує зовнішнє оформлення книжок. Він співпрацює з підприємствами які видають мистецькі лис­ тівки з видами міста Парижа, ілюстровані картки на різні свята й нагоди як Новий Рік, Різдво, Великдень, перше Причастя, він­ чання, уродини, ювілеї тощо. Для українських видавництв Більський виготовляв колись пор­ трети гетьманів, письменників та політичних діячів, рисував герби українських земель і міст, різні святочні листівки як теж і ілю с­ тровані картки з історичними сюжетами або з ілюстраціями до народніх пісень. Він ілюстрував паризьке видання «Мойсея» І. Франка. Паризькі торговельні доми замовляли в Більського різні д е ко ­ ративні кольорові композиції для прикраси хат. В ід багатьох літ Більський працює для торговельної графіки, він компонує всілякі орнаменти та прикраси для опанування люксу­ сових товарів, дорогих коробок на цукорки чи чоколяду, рисує про­ екти для обгоотоь іузичних пластинок, проектує фірмові знаки та 214

ДЕЮРАТИВНА НОМПОЗИЦІЯ

реклями. Був час, коли Більський чимало праці вложив для мистецького промислу, проектуючи різні форми скляної посуди, чарок і. т. д., і то він не лише видумував цілком нові й модерні форми посуди й ваз, але і проектував орнаменти для їх декорації. Для ш кіря­ ної промисловості Більський виготовляв проекти орнаментів для рельєфного витискування в шкірі (альбоми, обгортки дорогих кни­ жок, жіночі торбинки). Приходилося нашому мистцеві проектувати навіть дом аш ні м е ­ блі, декоративні тканини та влаштування нутра мешкань. Крім графіки, Більський ще проявляється в малярстві. Й о ­ го улюблені сю ж ети__це квіти, краєвиди, мертва природа, малює теж портрети. Коли графічні праці Більський виконує на за21 5

ПАРИЗЬКИЙ ВИД

мовлення і це є властиво його праця на прожиток, то в малярстві він творить у вільний час «для сеЛе». Мистець багато подорожує по Л оан ції і по сусідних краях. І з подорожей привозить цікові краєвиди акварелі, ґваші і олії. До більших малнриьких праць Біль ського належать два іконостаси. Один з них був в українській ка толицькій церкві в Парижі (1 9 4 5 - 1 9 7 1 ) а тепер знаходиться в свя­ тих Сергія і Вакха в Римі. В часі колоніяльної виставки в П а ­ рижі Більський намалював велике пано для павільйону міста П а ­ рижа, виконав він теж більші настінні мальовила для деяких па­ ризьких ресторанів і кафе. Так як у тематиці Більського є широкий діяпазон _ так і в тех­ ніці виконання є він «майстер на всі р у к и » __рисунок олівцем, тушем, пастелею, офорт, акватинта, пітографія , аквареля, ґваш і олія. Мистець дуже добре опанував пастелеву техніку, в якій виконує портрети і картини з квітами, які мають успіх у колекціонерів. В малярстві стиль Більського стоїть під впливом пост-імпресіонізму з радісними й лагідними кольорами, натомість у графіці він висловлюється свобідніше і більше різноманітно — є там композиції базовані на реалізмі, на конструктивізмі, а навіть і під впливом українського народнього мистецтва. Щ оправда, Б іл ь ­ ський ніколи не копіює взірців українського народнього мистец­ тва, він від нього бере лише схему, в графіці Більського ко­ льори є дуже живі і гарно згармонізовані, він вживає в одному творі мало кольорів, але тому, що вони є контрастові - ефект виходить сильний.

2 16

С еред наших старших мистців , то лише покійний Віктор Цимбал працював подібно як Більсьний у прикладній графіці і в цій ділянці він здобув собі велике признання і кілька золотих медаль ь Арґентині. О.С. Більський, не зважаючи на старший вік, дальше активно працює, завжди дістає нові замовлення, бо виробив собі ім ’я здіб­ ного, солідного й працьовитого майстра. На кінець варто ще згадати, шо Більсьний все був великим приятелем української молоді і ілюстрував пластунський журнал «Скоб», який виходив у Парижі в роках 1937-1940.

В. Попович

2 17

І<

І

!

О и Х і І П Н І І Н и Проф

P. Драґан

ГЕРОЇЗМ (ПРО Д ОВЖ ЕННЯ)

Ленінова диктатура це не героїзм, це злочинність нечуваного сатрапа і влюбленого в себе перверта, серед моря нрови й мун. Його диктатура не має нічого спільного з основною тезою м арко-зм у про диктатуру пролетаріяту. Жорстокість Л еніна це жорстокість попередньої Росії, на якій Л енін виростав. Його наслідник Сталін перевершив Леніна, перевершив усіх тиранів світу своїм звироднінням. В імперії, в ЯКІЙ усі люди раби, тільки де-не-де появляються герої- опозиціонери, як С имоненко і Нараванський, ніби проблески сонця з-поза темних хмар неволі. В ід акадійського тирана Сарґона з 2750-'их ооків перед Христом по Брежнєва героями були не ті що гнулися, а ті, що не вагались ставати в опозиції. В елике м ісце в історії займають королі, чи взагалі монархи. Культ героя- короля існує іздавна в історії. Король був колись повелителем життя і смерти своїх підданих. «Д ерж ава це я» говорив Лю двик Х ІУ , якого називали король «сонце». Імператор Гайле С е л а с іє ще сьогодні є власником цілої А б іс с и н ії, а його піддані це тільки васалі. Королівські права були «Божі права», але з розвитком модерного суспільства «Божі права» розві ються і король стає звичайною людиною. Королі, маючи необ­ м еж ену владу в своїх р у к а х , мали великий вплив на історію, З іііе ж н о від того яка була їхня індувідуальність, або від того, нчі “^ули Ї Х Н І дорадники. Немічний король був зовсім залежний ВІД '•'’ників. Часто королі були звичайними злочинцями і первертак»' хороненими королівською незайманністю. Але були й ко­ ролі люблені народом і засуджені для народу, як імператор Окгавіян-Авґустус в часи народження Христа, чи Константин , якии зал<"«ив Константинополь і за якого тріюмфувало християнство. Альф ред Великий, одинокий «великий» англ. король, був справедливий і вчений, або Ібн Сауд, який об’єднав арабські пле^'e^'a в одну держ аву і дбав про добробут і освіту. Великий король імператор Карло У навіть зрікся корони і пішов до м о­ настиря. В нашій історії вславились володар| Вол. Великий, Яр. Мудрий, Вол. Мономах і Данило Галицький. їх нарід шанував і любив. В модерних часах г ум а н із м , демократія, націоналізм, розвиток інтелекту поступали вперед не дивлячись на королів і ім ­ ператорів. Король- (оролів з ласки Божої, з довжезними титулами, добрий сьогодні Т І Л Ь К И ще длн оперетки. Японський імператор Гірогіто, засоромлений поразкою в війні, зрікся своїх божеських атрибутів. Дійсний героїзм це скріплення людського духа і є д ­ нання його з проблемами вічности і свого суспільства, це осо­ бливі зусилля людини в цьому напрямі. Такий героїзм буде існу­ 218

вати завжди. Здібний і шляхетний король не мусів бути ґенієм, а коли мав познаки ґенія. що рідко трапляється, то це був ґеній як людина , а не ян король. Королеві до б р о ї волі часто стояла на перешкоді несприятлива епоха. Амбітні королі боро­ лись із труднощами, але не завжди з належним успіхом В боротьбі за успіх дуж е помагає амбіція. Вона є природня і потрібна так довго, поки не стає надто переборщ ена і хвороб­ лива. Амбітний Кромвель був фанатичний, фалшивий і хаотичний, а амбітний Наполеон будував на хмарах, обманю вав сам себе і був шарлатаном, хоч ненавидів анархії. Л ід е р завжди потрібний в народі , але такий, якого всі люблять і респектують. Добрий політ, лідер це цілковито альтруїстична людина, уповнова­ жена народом, яка живе для народу. То ді це дійсний герой, який несе повну відповідальність за долю збірноти, яку очолює. Таки х людей, чесних і щирих, немає багато, а тих що є, дуж е високо ціниться. Щ а с л и в а та збірнота, що їх має. Кругом них повстає авреоля небуленности, що дуже виходить на користь суспільству. Не кожна. Не', ігь д у ж е здібна людина, хоче й яюбить бути лідером , або Ш7і;-іє за славою. Є такі, що втікають від пуб ліч­ ного б л и с к ' й розголосу. )ихий героїзм високо ціниться, але без провідників СУСПІЛЬСТВО не може існувати, в житті скрізь п е­ ремагає сила, роз, л : здорсві ідеї. С ила там, де добрий провід, і де нема багато кс.:тооверсійких проводів. Д уж е рідко с к л а д а ­ ються обставини та:', що ,’гресічний лід ер має великі успіхи, як пр. цісар Юстиніян, і -Со король '_Ьарлелпань. який не вм ів навіть писати і чи иги, але був популярним володарек/. в е­ ликої держ ави. В дзмонс ..ичному с/спільстві л ід е р ів вибирають на базі чгальної опінії, але й загальна спініг. м ож з підвести. Це і є "І 'ДИЧ.1Н, ;омуДОм. ідери міняються часто. Історію о . : .3hc розцінювати, але ї ї героїзм завжди пер е­ живає. Паї.: . pи^'.Jлкиx імператорів і вождів стоять по сьо­ годні не тo^v> оці були визначними лю дьми, а тому, що героїзм дом інував епоху. Н айвиразнійш е записались у історії ті герої, що жили й віддали своє життя для народу за правду, за с п р а ­ ведливість і за прогрес. їх пам'ять треба шанувати й велично святкувати, так як ми це робимо на Зелені Свята з героямиборцями за свободу.

Героїзм

рел ігійний

і творчий

Лю дина може діяти героїчно найкраще тоді, коли вона с в ідо ­ ма Бога. Респект перед вищою силою, перед надприроднім плянуванням, з яким лю дина пов’язана глибоко у своїй душ і, за­ ставляє II шукати глибшого змислу в житті і шляхетних цілей, для яких варто посв’ятити себе й поступати героїчно. Французь кий проповідник Фенелон каже: «Божий вітер завжди віє, але ти мусиш наставити твоє вітрило». Світ м еханічної машини хо’одний і скучний, а дія матерії без первісної причини, без якогось ■юрядку і цілеспрямування н е з р о з ум іл а . Все це не відповідає одуховленій істотності людини, дарм а, вона будує механічні маиини, постійно й невтомно IX виправляє.Інтелектуальний скепти­ цизм і аґностика руйнують будь яку мораль. Це є атрофія духа, яка вбиває героїзм, бо вбиває л ю д и н у і ї ї гідність. Лю дина це ^-iйшляxeтнiшa і н ай доскон аліш а істота в цілій природі» —

сназав св. Тома. Це колись, в середньовіччі. Сьогодні Вернер бравн каже; «асе, що так гарно впорядковане і досконало ство­ рене, як є наша земля і всесвіт, мусить мати творця і найвищого пляновника». «Людина живе з вірою в щось, навіть у розвій математики тре­ ба вірити, а еволюція завжди веде до нерозгаданого й вічного, яке зустрінути можна тільки вірою. У кожній нашій дії лежить Божа ідея світу» сказав Фіхте, « і надія на псотуп це вели­ ка надія, яка завжди наближає нас до Бога». Е. Д ж ем е в КНИЖЦІ «Історія р ел ігій » пише:«Релігія є основна сила л ю д ­ ської культури. Релігія заставляє людину робити найкращі речі, на які він ТІЛЬКИ спосібний І рівночасно вона робить для лю ­ дини те, як ніщо інше цього не зробить : дає їй мир і щастя, гармонію і змисл призначення». люди, герої духа, які завжди живуть в присутності Божій, єднаючись з ним на кожнім дроці. Тоді коли наука не полонила була ще так пристрасно людських умів, було багато героїв v Бозі, містиків, аскетів і святців, що несли людям тепло і любов, шукаючи лорогу до душі й Бога. Звідси виріс гу­ манізм І 'іого теорія. Багато героїв Церкви були визнані святими І їх пам ’г.ть з підчеркненням їхніх героїчних ч е с н п т постійно святкується. Аскетичне зречення світу Й відокремлення в самотній ке л ії не відповідають сьогодні духові часу. Поо це так прекрас­ но й поетично розказав Іван Франко в своїй поемі «Іван Вишенський»: І яке ж ти .\лаєш право Черепино недобита Про своє спасання думать Там, де гине мілійон? Данило Стовпник, що просидів 20 років на стовпі, був би сьогодні тільки посміховиськом. Н айбільш а святість, це нести лю ­ бов і служити тим, які цього потребують. Св. Павло мандрував по багатьох країнах Середземного світу, несучи правду Христову. Подібно робили теж св. Андрій, а потім св. Кирило і Методій, які бували теж і на У к р а їн і. Папа Пій XII був визначним борцем проти безбожного комунізму а Папа Іван X X III вславився ск/.иканням великої історичної ваги 2-го Ватиканського Собору. В нашій історії вславилися два великі добро­ дії, святці і меценати, це митр. Петро Могила і митр. Андрій Шептицький , Тисячі скромних і тихих героїв ідуть в сліди за св. Інокентієм де Пабло і служать безкорисливо людям і Церкві. Захоплені досягненнями розуму й матеріялізму безліч недо­ вірків, аоо прямо таки атеїстів, не помічають, що летять у пропасть безнадійного крутійства і других туди тягнуть. І тільки д ій ­ сно великі вчені, як Нютон, Дарвін, Айнштайн, Плянк, не відказуються від Бога, а навпаки, подивляють його безмежну велич. Вони знають, що науковець нічого не видумає, а тільки відкриє м алесеньку частинку Божого пляну. Наукові відкриття в ідчи н я ­ ють героям ще одну фірточку до Божого городу. Чудовий тео­ лог, палеонтолог і філософ П'єр Тепр де Ш а р д е н каже: «Одного дня , після оволодіння вітрами, ''вилями, припливами й тяготінням, ми зануздаємо для Бога енергію любови і тоді другий раз в історії світу людина винайде вогонь» Вж е в давнину, коли люди пояснювали собі природу мітами, єгиптяни , греки і наші предки оріяни бачили богів у силах 220

природи, і це були їх позаземні герої. Десь треба було собі б р а­ ти приклад і надхнення, і цей приклад був вирізблений в к а м е ­ ні , на видному місці в формі Зевеса, або Дажбога, Це були фальшиві або а.іегорічні боги поганських вірувань. Християни теж ставили і ставлять фіґури і малюють картини Богові і святим. Святі і мученики ставали надзем ським и героями. Лютер рішив повернути героїв у християнській вірі до реалізму, ікони й фіґури назвав ідолатрією. Але сьогодні ми знаємо, шо ікони й фіґури це тільки символи , які облегшують простим л ю ­ дям концентруватись і молитись. Лютер, Нокс і Кальвін це теж герої в своїм середовищ і. Вони були великі реформатори в напрямі Оезпосереднього єднан­ ня з Богом і щирої етики, а не сповидної. Вони були подібні до всіх великих героїв: велика, світла душа, видержливий х а р а к­ тер, релігійне розуміння життя і щирий ідеалізм. Дійсна правда ніколи не вмирає, і віра Бога відроджується все в нових фор­ мах. М алярі виражають свою віру в картині, різьбарі в різьбі, музики в музиці, проповідники в слові, а хто тільки глядить, або слухає в контемпляції й молитві. Дійова молитва або розмова з Богом, це особливе вміння. Воно очищує душу, приносить силу, радість і щастя невимовне. І праьди не треба д алеко шукати, бо вона в нашій душі. Великий мудрець старини каже:« Те, що оозумна людина шукає, є в ній». Треб а тільки пошукати. Безсмертна наука Христова оптимістична й життєрадісна. Л ю ­ дина несе в собі царство Боже і його розкрити залежить від вільної волі людини. Чи це не чудова річ мати вільну волю? І тому християнство породило так багато героїзму. Інші ре л ігії не мають тих глибоких і суттєвих прикмет. Браманізм вимагає пасивно підчинятись судьбі і ділить людей на касти. Буддизм це навіть н релігія, а філософія, підшита етикою, це протилежність до героїзму, або втеча від нього. Конфуцій, це учитель, що вимагає гарної, розумної поведінки, відваги і тради­ ції. Він проповідує теж освіту, справедливість , знання історії, й Божий закон. В протилежності до буддизму конфуціянізм породив любов до поезії і пісні. Множество народних пісень оспівує теж своєрідних китайських героїв. Ю д а їз м має героїв біблії, яких наслідують герої сучасности, що воюють за свій легендарний Із­ раїль. Японський шінтоїзм це адорація природи і краси. Пощо шукати Бога, коли він білля тебе? В шінтоїзмі багато героїзму, який помножує.ься в японській історії. Н айбільш суспільним є християнство і конфуціянізм.

(ДАЛІ БУДЕ)

221

СУМ в АРҐЕНТІНІ

«СЛІДАМИ ПІОНЕРІВ» (Мандрівний Т а б ір С У М по провінції М ісіонес ня до 5. лютого ц. р. ).

в днях від 19. с іч ­

1 97 2 рік був ювілейним роком з нагоди 75-ліття приїзду до Аргентини перших українських поселенців. Щ о б причинитися хоча частинно до звеличення цієї так важливої події, Крайова Упр ава С У М в Аргентині заплянувала ще в минулому році відбути м ан ­ дрівний табір у провінції Місіонес, що є колискою поселення укра­ їнців в Арґентині. Головною ціллю табору було пізнати чудову природу Місіонес, яка частинно нагадує Україну, віддати належну пошану першим посе­ ленцям, які помимо величезних труднощів що довелось їм побор­ ювати протягом довгих років, зберегли українську мову, релігій­ ні та національні традиції та запізнатись з тамошною молоддю і нав’язати з нею організаційні відносини. М ісіонська молодь українського походження дуже численна, але на­ ціонально мало свідома, у більшості з комплексом меншевартости. На загал __це наймолодше покоління слабо володіє українською мовою , а коли й знає, то соромиться нею говорити. Ціллю та­ бору було заімпонувати тамошній молоді знанням української мови, захопити українською піснею, народним танком, поінформувати про становище в Україні, а цим самим розбудити зацікавлення всім, що українське. Ціль наша увінчалася успіхом. Щ о б здобути гроші на потреби табору, Крайова Упр ава зор­ ганізувала у Різдвяний час коляду. Три Булави, а саме: з Валентін Альсіна, Вілля Караса та Білля А д елін а пр ,ягом 10 днів в ід­ відали понад 3 0 0 українських родин в Буенос А й рес та околицях і зібрали понад 4 0 0 тисяч пезів (старих). Таким чином кошти, по­ в’язані з організуванням табору, мали покриття. В п’ятницю, 19. січня ц. p., о годині 2 3,3 0 поїзд повіз 3 5 сумівців в напрямку Місіонес, що є віддалена від Буенос Айрес д о ­ сить багато клм.

3 3 години їзди не наприкрились сумівській молоді. С ер ед плянування праці веселих розмов і пісень, час летів зі швидкістю по їзду. Взагалі була дисципліна і піднесений настрій, який дещ о по­ псувався у багатьох в останніх годинах їзди, з причини дощу. Коли поїзд заїхав на станцію, ми спершу побачили ЗО пара­ сольок, а під ними ЗО щирих українських сердець, які привітали нас оплесками.

222

Ні дощ, , ні болотисті місіонські дороги не відстрашили тих, що обіцяли нам допомогти. Українська щирість і гостинність не знає перешкод! Нас завезли до Українського клюбу, де ми трохи обмилися та переодяглися в однострої. Там на нас ждала зорганізована мо­ лодь, якою кермувала Беті Задорожна. Після сніданку пішли ми до церкви О О . Василіян на Службу Божу, яку відправив о. Ш имчій. Але ми відвідали отців, д-ра В о ­ лодимира Новалика і Ю рія Мельничина, які заопікувалися нами, ставши нашими духовними провідниками, за що С У М їм невимо&ио вдячний. Чер е з дощ не могли ми того дня розташувати наш табір. Ми скористали з гостинности пана Задорожного і залишилися на його «чакрі» (хуторі). Там він влаштував усім нам традиційне аргентинське «асадо». В нього теж ми заночували, роз­ містившись зовсім вигідно під дахом. Щойно на другий день, в понеділок, 22 січня, заїхали ми на місце таборування. Була година одинадцята пере/: полуднем, коли ми заїхали на місце, яке вибрали для табору. Негайно усі взялися до будови шатер. Не минуло й дві годи­ ни, коли табір був вповні змонтований. Таборували ми в гарному місці ЗС метрів від річки, що має назв\ Ля Тунас, як і ціла ця околиця. Річка пливе шумливо, вода її криштально чиста, вона служила нам для пиття, миття та купелі. Околиця дуже гарна. Навколо нас видніли горбки покриті зелен­ ню, серед садків видніли українські хутори, укра­ їнські хатки побудовані на взір хат в Україні, але дахи вже не солом’яні, а з бляхи. Посеред хуторів, на горбу, видніє церква св. Миколая. Це перша українська церковця побудована в Місіонес. Біля церкви є цвинтар, подібний на цвинтарі в Україні. На могилках дерев'яні хрестк вже спорохнявіли. На хрестах затерті прізвища перших поселенців. Десь біля сьомої години вечора, все юнацтво в повному одно­ строю було готове до відкриття табору. На відкриття прибуло багато людей з Ляс Тунас, Трес Капонес і Апостолес. Приїхали 0 0 . Василіяни, Сестри Василіянки, посадник з Трес Капонес, п. Василюк та багато визначних громадян з око­ лиць. Місцеві люди плакали, споглядаючи на піднесення синьо-жовтого прапора під звуки гимну « Щ е не вмерла Україна»... На коман­ ду — «до молитви» молилися не лише сумівці, але теж вся публіка. Після апелю отець Ю. Мельничин відправив Службу Божу в наміренні 22. січня 1 9 1 8 р. Опісля відбулася святкова ватра, присвя­ чена актові 22. сі^ня. Програма ватри складалася з реферату, деклямацій та відспівання патріотичних пісень. Ватра закінчилася о десятій годині зечора Враження публіки було велике, казали що ще такого нічого не бачили. Коли гості розійшлися, у таборі запанувала тиша, втомлене юнац­ тво поснуло камінним сном . Б іл я шатер сторожили стійкові.

223

УЧАСНИКИ ТАБОРУ НАД РННОЮ УРУҐВАЙ

До крайности втомлений я довго не міг заснути, роздумуючи про успіх nepu'oro дня в таборі. Впродовж THh.ritjPoro пересування в Ляс Тунас, мали ми такі зайняш ; Ножного дня були дві гутірки на різні теми. Мандрівки по околицях, відві/’ування поселенців у їхніх x vTo pa x , купання. Відбуто однодневу прогулянку аж до бразилійської границі. Команда висла­ ла деле>'. цію з трьох сумівців до міста Посадас, де вони висту­ пили у д ох радіопередачах, інформуючи про С У М та про /країнські проблек и. Ці авдиції передано на всі радіостанції Місіонес, Б р а ­ зилії та Парагваю. Ножного вечора влаштовувано ватри, або вогники, на які прибу­ вали численно люди з дооколичних хуторів. Ватри мали характер веселий та побутовий. Люди захоплювалися українськими піснями, яких репертуар був великий. Треба згадати що С У М мав 14 таборовиків із місіонської молоді, що долучилися до табору в перщих днях побуту. в суботу, 27 січня сумівці мали честь вітати в таборі владику Нир А н дрія Сапеляка, який приїхав зі своїм канцлером о. Норолем (уродженцем Місіонесу) відвідати та поблагословити наш табір. Того самого дня відбулася в місті <\постолес імпреза на честь поселенців. Під пам ’ятником, збулованим на чеоть перших поселен­ ців, С У М і П Л А С Т склали таблиці з бронзу , присвячені українським піонерам. На цій імпрезі , крім численної публіки, бу­ ли присутні три українські єпископи, два з Бразилії і Нир Андрій з Аргентини О О . Василіяни , Сестри, представники провінційного уряду, г. н лліста г,. Зубрицький.

224

НАД МОГУТНІМИ ВОДОСПАДАМИ ІҐЙАСУ

пам’ятника численна публіка, а в цьому і С УМ , пішла до Українського Клюбу на прийняття. Опісля там С У М відбув з П Л А С ­ Т О М спільну ватру, захопивши гостей великим репертуаром українських пісень, народних танків та різних скечів . В в е ­ чері в тому ж Клюбі, відбулася гарна забава, зорганізована м іс ­ цевою молоддю .Радісно було подивитися, як весело забавлялася сумівська та пластова молодь спільно з молоддю з Місіонес. Це був неначе застрик патріотизму та заохота організуватися і спіль­ ними силами працювати на славу та честь українського народу., З жалем прощали всі прекрасне місце над річною, де був роз­ ташований табір, як теж гостинних людей, які зі щирого серця, чим могли, допомагали сумівцям. Виїхали ми з Ляс Тунас до Апостолес , де недовго задержались а потім подалися до місцевости Леандро Алем, де задержались два ДНІ. Там мали ми нагоду бути на Архиєрейській Службі Б о­ жій, яку відправив Кир Андрій Сапеляк. У вечірній порі влаш­ тували ми дві ватри з дуже обіиирною програмою до якої вхо­ дили народні танці, співи, скетчі, а теж відіграли комічну сцен­ ку, пера головної виховниці п-ні Тауридзької «Добрий лік». На ватрах була численна публіка з цілої околиці , яка гучними оплесками нагороджувала виступи сумівців. Крім ватр мали ми ще окремий виступ із нашої самодіяльности, у манастирі СС. Василіянок. З Алем поїхали ми до Обера і Ельдорадо. Оглянувши нашвидку ці дві місцевості, поїхали ми до водопадів Іґвасу. Там ми задержались два дні, бо стільки приблизно часу потрібно, щоб оглянути водопад з усіх сторін. Сам во до п ад__це краса, що З-ПІД

225

УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА В АПСЮТОЛЕС

причаровує своєю силою і величчю кожного відвідувача. В Іґвасу долучився до табору молодий адвокат з Бразилії, д-р Микола Гец, який репрезентував українську молодь свого поселення. Він приїхав, щоб обмінятися думками та засягнути порад, бо в Куритибі має намір зорганізувати С У М . Після спільної наради з ним вирішено, що під час зимових вакацій К У С У М зорганізує на «Веселці» Вишкільний Табір, на який прибуде делегація з Брази­ лії, Парагваю та Місіонес. Ціллю табору буде ознайомити гос­ тей з системою та виховною структурою С У М . Верталися ми до Апостолес, втікаючи від дощу. По дорозі огля­ нули ще руїни Сан Ігнатія, які захопили нас своєю величчю. За­ гостили теж до Посадас, столиці Місіонес, розположеної над рікою Парана, що має три кілометри ширини і межує з Парагваєм. Там відвідали ми імпозантний манастир С С . Василіянок, де наші сумівки дістали приміщення на нічліг. З Посадас поїхали ми до Апостолес, де ми почувалися наче дома. Н ас знову дуже щиро прийняли О С . Василіяни і дали нам для вжитку всю школу. З а ­ кінчили ми табір з Богом так, як його почали, цебто присутністю на С лужбі Божій, яку відправив о. Ю . М ельничин, Оо. др. В. Кова­ лик та Д. Ш и м ч ій відправили панахиду за поляглих героїв під Крутами , якої не могли були відправити нам у таборі Ляс Тунас че­ рез дощі та несприятливий доїзд до табору. Тоді там ми в л а ш ­ тували були святковий апель біля могили , цілоденну голодівку та святкову ватру, щойно перед виїздом взяли участь в панахиді. Опісля відбувся апель і роздача таборових відзнак. У своїй прощальній промові командант табору подякував учасникам за їх ­ ню солідну співпрацю та дисципліну, яка улегшувала команді гпровадження табору. Спеціяльно дякував всій таборовій команді за солідність у виконанні своїх обов’язків та багато посвяти для д о ­ бра всього табору.

225

з

в иш ні льн ого

курсу

в Бельгії

ПОТРІБНО КВАЛІФІКОВАНИХ ВИХОВНИКІВ Суміпська молодь в Бельгії, свідом а труднощів і проблем укра­ їнської спільноти в країні свого поселення, серйозно застанови­ лась над цими справами. Бачить вона, що мало молоді зоргані­ зованої в громадських установах чи організаціях. Рідна Ш кола не всюл>< належно діє. Курсів Українознавства взагалі немає. О д и ­ нока молодеча організація це С пілка Укр аїн с ько ї Молоді, яка на терені Бельгії вже продовж 25 років провадить свою діяльність. Та є і поважні проблеми в нашіІ4 Спілці. Багато молоді не охоп­ лені нею. Бракує кваліфікованих виховників, щоб цею молоддю занималися, j з а хо п и л и цікавою програмою. По деяких осер ед ­ ках бракує тяглости в праці. С ам одіяльні гуртки, мистецькі ансам ­ блі, спортові дружини і т. д., які 10-15 років тому були в пов­ ному розквіті, сьогодні занепали, бо немає кому їх провадити. Осередки, які навіть кілька років тому провадили активну • рзцю, нині «пишаються» тільки порожними домівками Та замість знеохочуватись такою ситуацією, це тільки запалює сумівців до конкретно^ ції, додає дров до вогню який вже д а в ­ но розгорівся в серцях і в думках сумівського активу. В них збу­ джується охота докласти нових зусиль щоб громадську діяльність відживити. Для цієї цілі заснувалась цього року Дружина Вихов­ ників С У М Бельгії ім. Т УШИНСЬКОГО , у я дружина прийняла собі за мету в першій мірі удосконалити себе І своє знання спо­ собом, різнородних курсів, семінарів, таборів та виданням в ід ­ повідних вишкільних матеріялів. Таким способом. Дружина Вихов­ ників підготовить кадри кваліфікованих виховників та забезпечить їх достатнє число на майбутнє. Далі Дружина Виховників має на меті переорганізувати осередки, допомагаючи занепалим осередкам піднестися на ноги, доставити виховників, де їх потрібно, та розвинути діяльність осередків на всіх відтинках Ц і­ кавою програмою думає заохотити незорганізовану молодь до впи-

і

Прощало сумівців понад 100 людей направду зі сльозами в очах. Авта під час їзди весь час трубіли, г молодь співала. Про­ щання на станції було надзвичайно зворушливе. Поїздка наша до М ісіонес увінчалася повним успіхом. Сумівська молодь і;користала дуже багато у цьому мандрівному таборі, але скористал-' _ нас також морально місцеві наші земляки. На мою думку , побут СУМ-у і Пласт-у зробив певну революцію у про­ будженні національної свідомости серед місіонської молоді. Честь України — Готов Боронити! Командант табору «Слідами Піонерів».

Онуфрій

Стриґа 2 27

су в члени С У М та між ними провадити шої громади та нашого народу,

працю на користь на -

_ днях 20-22 КВІТ НЯ 1 9 7 3 р. включно, Дружина Виховників, в співпраці з Крайовою Управою С У М Бельгії, влаштувала в при­ міщенню Народного Дому в ЗвартберГу на Л імбуржчині другий з черги Крайовий Злет Дружинників С У М , в рамках якого відбувся інтенсивний курс для впорядників і виховників. Мимо малого чи­ сла учасників, яке тільки підкреслювало відсутність свідомого е л е ­ менту, Курс пройшов успішно. Найважнішою темою вишкільної програми, була особовість виховника та засоби і підхід, які він може вживати в праці з з молоддю. Доповідачами продовж 3-денного Курсу були: о. р а д ­ ник Кіт, о. др. Б. Курилас, мґр. О. Коваль, д, Р. Раделицький, д. Я. Добош і М. Підгірна. Показові сходини з юнацтвом перевела под. В. Сеничак. В дружній атмосфері учасники свобідно вислов­ лювались і обмінялись думками. Розпочато підготовку літнього табору на оселі «Франкополе». Крім вишкільної програми, учасники Курсу використовували віль­ ний час, щоб мандрувати по довколишньому терені, організувати веселу вагру та забавлялись в домівці, звідки лунали звуки пі­ сень. Роз'їзджаючись домів, всі учасники уважали, що такого ро­ ду курси потрібно частіше влаштовувати, та що треба зробити в ід ­ повідні заходи, щоб охопити й зацікавити українською пробле­ матикою всіх сумівців-дружинників на терені Бельгії.

Мирослава

228

ЗУСТРН СУМ 3-УКР. молодцю МСЮНЕС

Підгірна

в 40-РІЧЧЯ ГОЛОДУ в неділю, 17-го червня в Українському Народному Домі^ на Лімбуржчині, в Бельгії, влаштовано О середком Спілки Укр аїнської Молоді при співпраці братніх організацій Жалібну Академ ію в 40-у річницю трагічного голоду в Укр аїні. В ідпов ідн о прибрана заля з вивішеними прапорами, великим білим написом на чорному тлі, святочна скатерть й ніжні польо­ ві цвіти додавали поваги й відповідного тону імпрезі. Н аціональ­ на свідомість української громади спричинилась до присутности численної публіки мимо літної спеки надворі. Всі присутні в ід ­ чули вагу цеї річниці, потребу вшанувати мільйонів невинних жертв того лихоліття і рівночасно засудити комуністичну М п " кву та її опричників, які вчинили цей нечуванний злочин. Звеличала свято своєю присутністю пані 3. Витязь, довголітна голова Об'єднання Українок Бельгії, яка на запрошення організа­ торів прибула, щоб виголосити палку і зворушливу промову, наво­ дячи кілька сцен голодової кризи, яких вона була очевидцем. Мабуть не було сухого ока в залі, а хто явно не плакав напев­ но дусив / середині глибокий жаль і переживання. Програму доповнили сумівці Надя Сеничак деклямацією Б. Бори «1933», Василь Раделицький відчитанням уривка «Попелу ІмІмперій» Ю. Клена і Мирослава Підгірна відчитанням «Споминів». Програма була переплетена співами які виконувала Н. С ени­ чак та М. Підгірна на тлі Гітари. Н. Сеничак перше виступила сольоспівом «Україно» (слова В. Мороза, композиція власна), а по­ тім дует відспівав «Виростеш ти сину» (слова В. Симоненка, му­ зика П. Майбороди) та «Гетьте Думи» (слова Лесі Українки, музика М. Ю рків- Яроцької). А к а д е м ію закінчено відспіванням національ­ ного славня.

СВЯТО КРУГ ТАБОРУ «СЛІДАМИ ПЮНЕРІВ-

229

'зїнське шцаеніпстЬо І [Іоіті

свічадо Після випуску двох чисел «Метеору», головним редактором якого була М. Ю р ків (дивись «А» ч. 1 (99) Р. Х Х У ) Укр аїнс ька Студентська Громада у Великій Британії довший час не публіку­ вала нічого. Із приходом зміни управи У С Г наступило й певне пожвавлення у студентській діяльності. Після довш ої підготовки, студенти випустили у світ новий журналик «Свічадо», що техніч­ но стоїть вище «Метеора». Тридцяти-сторінковий ж урна­ лик, величиною 21 X ЗО см, з оригінальною обгорткою робить с в і­ же враження. Головним редактором є Богдан Цяприна, а самий журналик редаґує колегія. Після вступної редакційної сторінки, в якій пояснюється ціль існування журналика (віддзеркалювати погляди і думки студентс­ тва), йде стаття «Студент і Преса» — передрук із «Студентської Сто­ рінки» при «Ш ляху Перемоги» ч. 1 0 ( 8 3 7 ) , у якій Богдан Цяпри­ на підносить проблему замалого зацікавлення студента українською пресою. Український Студент є автором допису про посилену со­ вітську пропаганду «єдино-неділимої» С С С Р , і про нерозуміння української дійсности серед чужинців. М арійка Волчанська у статті «Великий День», вдаючись до ліричних картин, глибокою вірою пов'язує наше існування з грядучою хвилиною свободи . Вірш І. Калинця «Святий» ілюстрований Б. Сорокою промовляє теплом і свіжістю. Богдан Гаргай подає свої вражіння «голодуючого під московською амбасадою». Згодом іде вісім-сторінковий допис не­ відомого автора ; «До питання ідейно-політичної плятформи україн­ ської студентської діяльности у зв'язку з визвольними процесами в Україні». У цій статті читач може знайти коротке роз'яснення цілей Студентського Руху, йоіо спрямованість, як і аналізу розвит­ ку подій, у під-совєтській Укоаїні, що довели до різноманітних 230

форм спротиву проти існуючого комуністичного режиму. Вірш на весело про »«поведенцію» (?) і «гумореска - жарт» (?) «Вічний Сту­ дент» невідомого автора, що волів лишитися інкогніто. Стаття 1.0. про «Обов'язок майбутности» показує серйозне ставлення авторки до проблеми відчужування від української духовости одиниць, і св ід­ чить, що в Англії студенти добре усвідомляють собі небезпеку відчуження. Після короткого «Р Е В ’Ю » пера Т.Ю. йде «Заклик до молоді» Б. Левицького, оригінальний в тому змислі, що це стаття молодої людини проти вживання алькоголю, бо, як ясномовно зазначено в під-заголовну - « ухо п’яного раба не чує брязкоту кайдан». Ко­ роткий сонет М. Галичанки «Місто» і згадка і. Коваля про М. Леонтовича (1 8 7 7 - 1 У 2 1 ) приводять нас до «проблеми комунікації і координації», що була представлена на Товариській Зустрічі Сту­ дентів у Ноттінґгамі 13.5.1972 року. Журналик кінчається закликом відгукуватися на статті, подавати власні вражіння на перше чис­ ло «Свічада», виданого ще в літі 1 9 7 2 року. Варта згадати, що журналик прикрашений кількома рисунка­ ми й дотепними жартами та створює приємне враження, хоч можна мати зауваження що до мови. Коли стаття не підписана рівно ж важко відгадати автора, бо не всі погляди висловлені в журналику є поглядами редакції. Для кращого користування журналиком варта б додати зміст поміщеного матеріялу. Краще тех­ нічне удосконалення і більше число дописувачів, що є можли­ вим на таку велику кількість студентів У С Г в Англії, - піднесли б журналик на вищий позем. Журналикові «Свічадо» бажаємо успіхів і виплисти якнайдаль­ ше у широкий студентський світ !

Йор.

'.'І

Ї*І --ОХ^О

аіс

ІТ.Т

не

МЗ.Ю

СТА І Г О Г Л Р

r z -чк--; ГЧГг^ЛЗ.СЯ

Cv„

Н

ПІС

~ h O <

V 231

ЦІКАВЕ ВИДАННЯ

$ 1.00

Демонстрації, м аніф естац ії, д о п о в ід і , передруни захалявних тво рів , п р о б л е м а ідентичности, поезії, Є в ґе н ій Є втуш енко це тільки кіл ь к а з тем поруш ених студентами в ж у р н а л і ^С м олоскип» ч. 5-6 за літо-осінь 1 9 7 2 року, що його д в о ­ мовно в и дає Товариство У к р а їн с ь к о ї С т удію ю чо ї М о л о д і ( Т У С М ) ім. М. М іхн о в с ь к о г о в Ню Йорку, ЗСА. Журнал починається р е д а к ц ій н о ю статтею про пом існість У к р а їн с ь к о ї Католицької Ц ер кв и , в якій р е д а кц ія виразно по­ дає негативну поставу латинських церковних чинників до за­ в е р ш е н н я У к р а їн с ь к о ї Католи цько ї Ц еркви Патріярхатом . П іс ­ ля кільк о х сторінок з в ід о м л е н ь внутрішнього характеру, з н а ­ ходим о ряд статей про а к ц ії п е р е в е д е н і з нагоди виступів відом ого «гум аністичн ого» совєтського поета Є в ґе н ія Євтуш енка. Є втуш енко ві перебивали пр ограм у у к р а їн с ь к і студен­ ти на всіх його виступах в Ню Йорку. В додатку протес­ ти п е р е в о д и л и с ь у ф орм і телефонів до С овєтської М іс ії до О б ’є дн аних Н ац ій , перериванням телевізійно ї програм и на якій виступав Є втуш енко, перебиттям о д н о ї із сесій О б ’є д ­ наних Н ацій, заявляю чи про арешти в У к р а їн і. К у л ь м ін а ц іє ю цих акцій була велика де м о н с т р а ц ія з у ч а с ­ тю приблизно 2 0 0 0 осіб, с п е р ш у п ер ед О б 'є д н а н и м и Нація232

ми, а опісля походом до С о в є тсько ї М іс ії. До д е м о н с т р а іііів пром овляли визначні г р о м а д с ь к і д ія ч і і була в клю чена в п р о гр а м у д е м о н с т р а ц ії цікава м истецька точка, виступ д ів о ­ чого хору «Є в ш а н З іл л я » з Ню-Арку. П ісля кілько х з в ід о м л е н ь про вислухані д о п о в ід і, в ід в ід у ­ вання виставки ручних робіт з С С С Р і т.п., знаходим о контро версійну статтю А.Л . під заголовком «Б у д е суд... Щ о ж б у д е м о битись !». вона вказує на сп р ав ж н ій «револю ційний» характер частини у к р а їн с ь к о ї спільноти в д ія с п о р і, після набуття ними свого «третього авта *. Автор статті п ід к р е с л ю є апатичне чи ін о ді й в о рож е ставлення д е я к и х наших п р о в ід ­ ників і духовенства стосовно у к р а їн с ь к о ї справи, у к р а їн с ь к о ї мови й помісности-автономії У к р а їн с ь к о ї Католицької Ц еркви. З а к ли к а є д р уг А .Л . ч лен ів наших г р о м ад нарешті скинути зі се б е ту ковдру, якою до тепер з аглуш ув али всі звуки подій навколо себе, щоб не перервати їм приємні сни. К ін ­ чає він статтю закликом Ш е в ч е н к а : « С х а м е н іт ь с я ! Б удьте лю де, Бо лихо вам б у д е ! » Д одатковими статтями на теми ідентичности ук р а їн с ь к о го студента, у к р а їн с ь к і с т уд ії в Г а р в а р д і, ш укання д р уз ів для у к р а їн с ь к о ї справи, д о п о в ід е ю виголош еною в 1 3-ту річницю см ерти сл. пам. П р о в ід н и к а О У Н С тепана Б а н д е р и , п о е з ія ­ ми В. С и м о н е н к а та численним и зним кам и м а н іф е с т а ц ії в В а ш ін ґ т о н і з а кін че н о це число «С м о л о ски п у». Ч и с л о р ізн о м ан ітн е, ц іка в е і гарно оф о р м лен е. В сю ди р о з м іщ е н і в ід п о в ід н і зним ки й ілю страції. Р ів е н ь до п и сів і статтей високий, а їх автори виразно захоплені укр а їн с ь к о ю проблем атикою . Б а ж а є м о р е д а к ц ії «С м о л о с к и п у » та всім с п ів п р а ц ів н и к а м я к н а й к р а щ и х у с п іх ів на м айбутнє ! М ІП

233

/З а л с с (у ? іУ /.

POLITIC/^

»...

234

>RISOHEHі Ч Н

ПРОФ. Д-Р НАТАЛІЯ ПОЛОНСЬКА ВАСИЛЕНКО БІДІЙШЛЯ у ВІЧНІСТЬ

в.6.19 7 3 р. на 90-му ^ ц і життя.

< УІ* V.

— 12. II. 1884 у Харкові

VI. 1973 у Дорниїтадті

Визначний український історик і наукова та педагогічна діяч­ ка, проф. Н. Полонська-Василенко понад 60 ррків свого життя присвятила дослідам історії України та педагогічній діяльності у різних високих школах і інсттуціях. З 1912 року — асистент історії на Вищих Жіночих Курсах у Геопрофесор Українського Вільного Університету з 1944 р. і дов­ голітній декан його філософічного факультету. З 1947 — профе­ сор Православної' Богословської' Академії в Мюнхені. Науковий співроб'лник Укра'і'нської Академії Наук (1924-1943), член чисельних наукових товариств, зокрема дійсний ^ е н Н ТШ (з 1947) І УВАН (з 1948). Активно співпрацквала і була членом Редакційна колеґії «Енциклопедії Українознавства» впродовж 25 років. Автор понад 2 0 0 наукових праць з історії Іівденної У і^ ін и .................. історичних дослідів є двотомова (другий том в друку) Історія України, цінний підруч­ ник для дослідників і студентіа Похована на цвитарі в Дорнштадп (Німеччина). Похорон від­ бувся у вівторок, 12 червня 1973 року. вщ|_|д ]p| ПАМЯТЬ!

235

ПОХОРОН бл. п. інж. МИХАЙЛА ПОЧТАРЯ.

Інж. Михайло Почтар та ка місці

вічного

Передчасна смерть, 11-го лютого 1 9 7 3 ро­ ку, інж. Михайла Ііочтаря- члена Головної Уірави С У М А , члена Управи Осередку С У М А Управи В ідділу О О Ч С У ч Нюарку - Ірвінґтоні Н. Дж., приятеля - зиховнина молоді , гро­ мадського діяча, ветерана Корейської війни в рядах А р м ії З С А , була болючим ударом не тільки для родини Покійного, але й для української громади, української молоді, зо­ крема молоді в лавах С У М А . На панахиді 16-го лютого в похоронному заведенні Литвин в Ірвінґтон , Н. Дж. , жалоб­ ній Службі Божій в українській католицькій Церкві св. Івана Хрестителя в Н ю ар ку^H.Дж. спочинку на українському православному цвин­

тарі в Бавнд Бруку, 17-го лютого, Родини, матері Покійно­ го, що за три ДНІ перед похороном прибула з України, було бага­ то його приятелів і друзів, зокрема, була молодь. Головна Управа С У М А , Президія Головної Управи О О Ч С У , членство Організацій Визвольного Фронту, відданим членом якого був Покійний та пред­ ставники численних громадських Організацій. Асистували при грооі Покійного члени Головної Управи, О с е ­ редку і Юнацтво в супроводі організаційних прапорів С У М А на панахиді. Службі Божій та цвинтарі. Панахиду, жалоону Службу Божу і чин рохорону відправив о. Павло Малюґа ЧН І, парох української католицької ^еркви. На па­ нахиді співав хор зложений з присутніх під управою М. добоша. Вшановуючи пам’ять Покійника під час панахиди, прощали Його: голова Головної Управи С У М А мґр. Євген Гановський від С У М А в З С А і Центральної Управи, член Управи Осередку Олена Галькович від О середку в Чюарку-Ірвінґтоні, професор Володимир Стойло від друзів, з якими іісі.ійний студіював і працював в керівних органах студентських організацій, зокрема в Централі С У С Т А , го­ лова В ідділу У К К А мґр. Ярослав Рак. від Управи Відділу, членом якої ряд років Оув Покійний, та української громади Нюарку-Ірвінґтону і околиць, проф. Осип Андрушків поділився споминами з Яворова на Україні, де Покійний вчився в середній школі, а доктор О. Андрушків з дружиною були викладачами. Над могилою, на цвинтарі, промовляв до чисельної громади в сильно морозну і вітряну днину, ' іір ощ а в Покійного від О ргані­ зацій Визвольного Фронту інж. Микола Семанишин. На тризні, яку влаштував Осередок С У М А в Українськом у Н а ­ родному Домі в Ірвінґтоні, де Покійний був членом Дирекції, було понад 1 5 0 учасників-молодь, друзі, приятелі. За головним столг>'« •>36

сиділи: о. Павло Малюґа Ч Н І, дружина п-ні Людмила, двоє діточок-син Андрій і донька Гануся, мати Марія, брати Роман і М и­ рослав з дружиною Галиною, мати п-ні Людмили п-ні Анна Ярко. На тризні промовляв: о. Павло Малюґа ЧН І, який відзначив за­ слугу Покійного в суспільно-громадській роботі та у вихованні мо­ лоді, заклинаючи нести всебічну допомогу осиротілим-дружині і дітям, Ю рій гіононів від найближчих друзів і співробітників на громадській ниві протягом останніх двадцяти років. Брат Роман від родини подякував отцеві П. Малюдзі Ч Н І та всім учасникам похоронних обрядів, що причинилися до вшанування пам'яти По­ кійного. Господарями похорону і тризни були інж. Микола Семанишин і Федір Луцишин. В ід ранньої молодости до останньої хвилини свог життя сл. п. друг Михайло, український громадянин і патріот, був людиною пра­ ці і обов’язку, невгнутим і безкомпромісовим борцем в обороні во­ лі і незалежностін рідного народу Вічна про Тебе нам ять' В порозумінні з родиною, на заклик господаря тризни інж. М. Семанишина, присутні зложили на виховну діяльність юнацтва С У М А 535.00 долярів.

ВАРТІСНА КНИЖКА Роки тотального терору в СССР, а зокрема

в

УССР,

увійшли

в

історію ітід назвою Єжовщини. З нагоди 30-річчя тієї кривавої доби (1937-1967) для вшанування пам’яті тих мільйонів >тсраїнців, щп загинули смертю мучеників у ролі рабів, — вийшла в світ двотомова • документальна повість О. Звичай­ ної та М. Млакового під назвою >>

тця

ІІОРОГ Н А Р О Д У 9 4 0 СТОР. вісімки в обох томах, віньєти роботи М. Дмитренка. Видавець - У . B.C. у Лондоні

« ^,иc-

3-го грудня 1 9 6 7 р. на Конкурсі Українського Літературного Фонду l^.. І.фр-анка в Чж аГо повість .-Ворог Народу» нагороджено ВІДПОВІДНІ оголошення в українській пресі Першии раз у подвійно меншому розмір, була нагородже­ на 1-ою премією в Европі в 1 9 4 8 році. Повість можна набути, піславши «моні ордера» або чека на 10 дол на таку адресу'

Мг. М. DZUL ІЗІ CORSON AVE, STATEN ISLAND,N.Y. ІОЗОІ U.S.A.

h

зш в иа^зЕ/ио ^

20-го січня 1 9 7 3 р. в У К Ц е р к в і св. Івана Хрестителя в Сиракюзах, НЙ. відбулося вінчання активної сумівки Богданни Ж М У Р з Яковом Н А С І М Е Н К О М . Акту вінчання д о в е р ­ шив о. ш ам б елян В. С ередович. В е ­ сільна гостина відбулася в залі Українського Народнього Дому, ііри

Сиракюзи, Н. Й. (М К Б ) — З березня 1 9 7 3 р. в церкві Св. Івана Хрестите­ ля в Сиранюзах, відбулося вінчання молодих дружинників С У М А і членів Т У С М , Н адії Г У С А К Сиракюз та інж. Романа І В А Х О В А з Нью Бране^ віку, Н. Дж. Надя з успіхом закінчила матурою місцеву Ш ко лу Українознавства ім. Л. Українки та студіювала в Л е Мойн Коледжі та коледжі в Рочестері. Р о ­ ман закінчив інженерний факультет Ратґерського Університету та є поруч­ ником ам ериканської Армії. З інщіятиви весільних старостів п-ні М арії Карпишин і Богатюка, присут­ ні на весільній гостині зложили 2 2 5 дол., з чого 1 0 0 дол призначено на Визвольний Фонд О У Н , 1 0 0 дол. - на ноьозбудовану Світлицю на О селі С У М А в Елленвіль, Н. Й. та 25 дол. на пресо­ вий фонд сумівського журналу «Аван­ гард.» Крім того, молода пара зложила від себе 1 0 0 дол. теж на новий буди­ нок на Оселі С У М А в Елленвіль, де вони кілька років тому пізналися, ще як учасники Вишкільного Табору С У М А . Щ асти їм. Боже, на їхній новій доро­ зі життя.

238

великій участі гостей. Прийняттям керував згідно з українським и традиціям и староста друг Микола Ґоджак. Б о гд а н н а є доброю Виховницею, заним ала різні пости в Осер едку і Булаві В ід д іл у С У М . На останньому з’їзді О Ж . О Ч С У була вибрана до Г. У. О Ж . О Ч С У . як р е ­ ферентна сектору молоді. Батьки Богданни панство С лав а і В аси ль Ж м ур і, це одні з активніш их членів О У В Ф . М олоду пару вітали і склали побажання: пані М. К а р ­ пишин від В ід д іл у О Ж . О Ч С У і Г.У. О Ж . О Ч С У . , Друг М. П авлів в ід 26го В ід д іл у О О Ч С У , друг 3. Микитин від О . С У М , і друг М. Ґо дж ак від. в сієї ук р а їн с ь к о ї громади міста Сиракю з. М о л од а пара від себе висловила подяку і зложила на п р е ­ совий фонд «Ав ан гар ду» 2 5 .0 0 Б а ­ ж ає м о М о л о д ій П арі Щ астя і Мно____ гих Літ!

ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСФОНД «АВАНҐАРДУ» ЗСА О-н С И Р А К Ю З И ,

З весіля

О-н Ф ІЛ А Д Е Л Ь Ф ІЯ

проф.

О-к

Я. Тим нів Материнський

Кружок

«Крилаті»

дол.)

Ю ТИКА

Р. Івахова

і Н а д ії

Гусан

25,- дол.

І. Струн

З ’З,- дол.

10

(також

на

Ю,-

ДОл.

Канада О-к

ВАН КУВЕР

З

25-ліття

А н др ія О-к

КАЛҐАРИ

О-к Т О Р О Н Т О Б е л ь г ія О-н Ш А Р Л Е Р У А

п-ва Анни

(також

на

і

10,- дол.

«Кри­

латі» 10 дол.) Д. Коваль

1.- ДОЛ.

Ю . Мец

6,- дол.

З

в есілля

811

бфр.

З весілля М іл і Сеничан з Миколою 3 .6 3 6 Франневичем (також на «Ш лях П е ­

бфр.

ти (також ФРАНКОПОЛЕ

подружжя

Цітульських

ремоги»

О ксани

Гатали

на «Крилаті»

3 .6 3 6

і Е. Яду-

8 0 0 бфр.)

бфр.

ЧИ ви ВЖЕ ВИРІВНЯЛИ ЗАЛЕГЛІСТЬ І ВПЛАТИЛИ ПЕРЕД­ ПЛАТУ ЗА «АВАНҐАРД» НА 1 9 7 3 РІК? ЯКЩО НІ. ТО ЗРОБІТЬ ЦЕ СЬОГОДНІ, БО ЖУРНАЛ НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ НА БОРГ! Для наладнання адм іністрування Аванґарду просимо редплатників придержуватись наступного порядну

Кольпортес в і Пе-

CL (_)

ЗСА

^

сьних

І

КАНАДА видань,

Ножний

Осередок

СУМ

збирає

передплати

і

який

мас

мати

пересилає

референта

їх

до

сумів-

В-ва Ц У С У М

^ Якщо в даній місцевості такого референта ще нема, або є неактивCJ ний. передплатники мають обов'язок грошові розрахунки переводити ^ щ

безпосередньо з В-вом в Б р ю сселі, пересилаючи належність банковими чеками чи моні-ордерами. Чеки з Україн ськи х кредитівок приймаються на рівні з банковими В Е Л И К А Б Р И Т А Н ІЯ : Через Видавництва

К У С У М , або

Н І М Е Ч Ч И Н А : почтовими мандатами Ф Р А Н Ц ІЯ ; На чекове конто :

до

поштовими

моні-ордерами до

1!У С У М .

L'Est Europeen 17 rue de Provence P A R IS 9 C.C P La Source 30 754 04 Б Е Л Ь Г ІЯ : на чекове А Р Ґ Е Н Т ІН А

конто

НУ С У М

І А В С Т Р А Л І Я : До

або, прямо

референтів

до

В ва

сумівських

видань

в тих

країнах. ІН Ш І

К Р А ЇН И : Безп осер едн ьо

до

В-ва

в Брюсселі,

239

в. Британія О-н

Ьедфорд

М. Прихідний

О-к Л О Н Д О Н

П. Лемківський

О-к В О Л В Е Р Г А М П Т О Н Управа О-ку СУМ О-к АШ ТО Н Хр.іотина Бала і Лариса Мокляк

0 .5 0

ф. ст

10

ф. ст.

5 ф ст.

1.30

ф.

1.95

ф. ст.

з6 . л. ч%. 7 0 2

М. Галай з6 . л. ч. 701

1 . 7 5 ф.ст 0 .5 0 ф. ст. і Ю вілятам —

О. Сплавник зб. л. ч. 7 0 4 О-к Б радф орд д. Замулінський В сім жертводавцям - щире Спасибі, а Молодим Парам Многих І Щ асливих Літ!

Ш а н о в н и х Ч и т а ч і в “А в а н ґ а р д у ” п о в і д о м л я є м о , щ о і з з а т е х н і ч н и х та ф і н а н с о в и х п р и ч и н ми були з м у ш е н і в и ­ п у с т и т и це ч и с л о п о д в і й н о н у м е р о в а н е за м і с я ц і т р а ­ вен ь - с е р п е н ь . Д о к і н ц я р о к у щ е м а ю т ь в и й т и дв а ч и с л а . Хт о щ е д о сі не в и р і ь н я в залеглости і не в п л а т и в . п е р е д п л а т и за « А в а н ґ а р д » п р о с и м о це з р о б и т и в я к н а й к о р о т ш о м у ч а с і . Це є п е р е д у м о в о ю для н о р м а л ь ­ ного в ипуску ж у р н а л у . З а з д а л е г ід ь щ и р о д я к у є м о ! З в е р т а є м о л а с к а в о ув агу ВШ П е р е д п л а т н и к і в « А в а н ґ а р ду" на з н а к під а д р е с о ю на к о н в е р т і , де п о д а н и й с т а н в п л а т . Н а п р . «РО 6 / 1 1 0 / 7 2 » о з н а ч а є щ о п е р е д п л а т а в и ­ р і в н я н а по к і н е ц ь 1 9 7 2 р . Т о д і т р е б а в п л а т и т и за 1 9 7 3 р. В-во

“А в а н ґ а р д »

•■AVANTGARDE» 72 Bid

Charlemagne

040 BRUXELLES Tel. 34 04 82

В исилаю

_

ДНЯ

річну

передплату

ш, заборгованість _

на

по

на

1 973

рік

6/110

лресф онл

разом МОГ АДРЕСА

............................

(латинкою)

чПрізвище й ім'я)

(число дому

й назва

вулиці)

^місцевість, стейт. провінція, код)

(країна)

240

ЗАГАЛЬНІ Т Е М И -------------------------------------------------------------------------------------------М. Боєслав: З А П О В ІТ Б О Р Ц ІВ .........................................................................161 О. К.; В ІД П О В ІД А Л Ь Н ІС Т Ь .............................................................................162 *•*: Н А Ш А В И З В О Л Ь Н А Б О Р О Т Ь Б А І П Р О Б Л Е М А Ж Е Р І Ь ............. .. 163 Криця: ЗА Щ О ЇХ К А Р А Ю Т Ь ? ..................................................................... ..167 М. Фіґоль: НЕ С А М И М Х Л ІБ О М І С ІЛ Л Ю ................................................ ..171 Любов Бершадсьна: С О Р О К ДНІВ, Свідчення з Кінґіру ........................ ..1 7 5 ***: З А Ц ІК А В Л Е Н Н Я ІС Т О Р ІЄ Ю У К Р А ЇН И П О Ш И Р Ю Є Т Ь С Я ................183 ***; ВІД БИ ТИ Н А С Т У П В О Р О Ж О Ї П Р О В О К А Ц І Ї .................................... ..185 М. П.: «Н О В И Й Р Е Й Д - .................................................................................... ..187 О К.: В П О Ш А Н І Г Е Р О Є В І /Hf* могилі в Роттердамі/.......................... ..190

ПОЕЗІЯ, ПРОЗА ***: ПО ЕЗІЯ М И К О Л И В І Н Г Р А Н О В С Ь К О Г О ............................................. Иикола Вінграновський: У К Р А ЇН С Ь К И Й П РЕЛ Ю Д, Н А Р О Д Е МІЙ, ОЦЕ ТИ Є МЕНІ. О ТАК. М О Є М У М О Р Ю , С ІК С Т И Н С Ь К А М А ­ Д О Н Н А ............................................................................................................. і Іван Манило-Дніпрян: М Е Ч С В Я Т О С Л А В А , ТИ НЕ КЛ И Ч , Д В А Ч У ­ ПРИНКИ, Є В Г Е Н О В І Є В Т У Ш Е Н К О В І, П Р О К И Н С Ь І НА Ч А Т А Х ... 199 Ірина Макарин: «П О Д О Р О Ж П О ЗА Ф О Р М И » ............................................

200 Петро Кізко: 60 ................................................................................................

НАУНА, КУЛЬТУРА, МИСТЕЦТВО Борис Антоненно-Давидович: К У Л Ь Т У Р А У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О В И .. В. Попович; О Л Е К С А Н Д Е Р С А В Ч Е Н К О - Б ІЛ Ь С Ь К И Й ..............................

206 210

виховники -------------------------------------------------------------------------------Проф. Р. Драґан; ГЕРО ЇЗ М ............................................. .................. ...........

СУМ

218

в Д ІЇ -------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Онуфрій Стриґа: «С ЛІД АМ И П ІО Н Е Р ІВ » /С УМ в А р г е н т и н і/................. Мирослава Підгірна: П О Т Р ІБ Н О К В А Л ІФ ІК О В А Н И Х В И Х О В Н И К ІВ З вишкільного курсу в Б е л ь г ії............................................................... * * *. *: В 40-РІЧЧЯ 'О Л О Д У ..............................................................................

222 227 229

УКРАЇНСЬКЕ СТУДЕНТСТВО В СВІТІ ------------------------------------------------------------ — Йор.: « С В І Ч А Д О » ............................................................................................... МІП.: Ц ІКАВЕ В И Д А Н Н Я (Смолоскип Т У С М ) ...............................................

^30 232

ПРОФ. Д-Р Н А Т А Л ІЯ П О Л О Н С Ь К А - В А С И Л Е Н К О (Посмертна згадка)... ***: П О Х О Р О Н БЛ. П. ІНЖ. М И Х А Й Л А П О Ч Т А Р Я .................................... Ш АСТЯ ............................................................................................. ПОЖЬРі НА П Р Е С Ф О Н Д А В А Н Ґ А Р Д У .................................................

235 236 238 239

сзіД А Д М іН ІС Т Р А Ц,. .... .................................................................................... 239 НА

0 5 И Л А Д И Н Ц І: О. С А Ь ч Е Н К О - Б ІЛ Ь С Ь К И Й ДЄг\:. .ХТИВНА К О М П О З И Ц ІЯ ІЛ Ю С Т Р А Ц ІЯ ДО «М О Й С ЕЯ » І. Ф Р А Н К А