Авангард (ч.107-108)

Ч . З (Ю7)- 4 (f08 > Р XXV/

Ж У Р Н А Л

У К Р А Т Н С Ь К О Г І

/ ^

^

/ І О А /

АДРЕСА

Р ЕД АКЦ ІЇ

Й АДМ ІН ІС ТР А Ц ІЇ :

-AVANTGARDE*

з ЖУРНАЛ

н

ґ

72

^

Bid

1040

\0й!

/КРАГНСЬК^ 'У

Д В О М ІС Я Ч Н И К

ВИДАЄ

C harlem agne BRUXELLES

Tel. 34.04.82.

ЦЕНТРАЛЬНА

УПРАВА

СУМ

VANGUARD

AVANTGARDE

OFHOAL PRESS OHGAN

REVUE DES JEUNES, BI-MESTRia,

OF TWE UKRAINIAN YOUTW

HXTE PAR LE СОМПЕ CBJTRAL

ASSOCIATON IN EXILE

DE LUNION DE LA JEUNESSE UKRAINIENNE

BI-MONTHLY

EXIL

Редагує Колегія з членів Центральної Управи СУМ Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Р е д а к ц ії. Це число зредаговано в Сенретаріяті ЦУ СУМ при співпраці Редакційного Гуртка Друж инників СУМ Фотооптичний склад ; Міля Сеничак, Графічне оформлення : Графік Яків Гніздовський.

УМ О ВИ ПЕРЕДП ЛАТИ НА 1 9 7 2

ОДНЕ

КРАЇНИ

ЧИСЛО

РІК.

РІЧНО

иШ A КАНАДА АНГЛІЯ АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ Н ІМ ЕЧ Ч И Н А АВСТРІЯ АРГЕНТИНА БРАЗИЛІЯ ПАРАГВАЙ

P rinted

in

Belgium

E diteur

1 2 5 дол

^ 0 0 дол

1 2 5 дол

6 0 0 дол

ф.шт. 0 ЗО

ф.шт

0 . 9 0 д ол

4 5 0 дол

1 50

4 0 б фр

1 8 0 6 фр

4 ф.фр

2 0 0 0 ф ФР

3 нм

1 5 нм

20 шіл

9 0 ші л

1 5 0 пезо

8 0 0 пезо

1.2 0 н.нру„

6 0 0 н мруз

60 гвар

3 0 0 гвар

resp o n sa b le : O .KO W AL

72

Bid

C harlem agne

1040

BRUXELLES

Любов

ЗАБАШТА

НАРОДЕ МІЙ

Ходи по тій землі, де Каменяр ходив, І пий із тих джерел, яні його поїли, І знай: він не чекав, що прийде диво з Для слабодухих, нволих, м ’якотіл*іх.

див

Народе м ій ! Він вірив, що знайдеш В собі ти сили й гніву в серці доста, Щ о паралітиком під ноги не впадеш, Щ о не зжеруть тебе бездумність і короста. Це ж він навчав тебе колін не гнуть. Народе мій, клепати дух і волю, Вміть мудрості у мудрого черпнуть І не останнім буть в народів вольнім колі. Хто призначав твоїм синам покірність, Продажність ботонудську підлаковану? Він знав давно, що наших сил безмірність В серцях мужицьких глибоко захована. О, скільки він людських підслухав дум, О, скільки він розкрив очей незрячих, Підвів з колін безвольних і ледачих, Нахаб і неуків підняв на глум. І ти навчись ходить, як воїн, прямо По тій землі, де Каменяр ходив, Де він розбитими паралічем руками Прекрасне древ о правди посадив.

1956, Львів 161

На

службі

Богові

й

Народові

В ТРИДЦЯТЬЛІТТЯ АРХИПАСТИРСЬКОЇ ПРАЦІ

/О .К ./ Владика Мстислав, Митрополит У к р а їн с ь к о ї Автокефальної П ра в о сл а в н о ї Церкви, обходить в цьому році, на 75-ом у році свого життя, 30-ліття своїх єпископських свячень. Сталося це 1 4 . 5 . 1 9 4 2 р. в час воєнного лихоліття в Україні, коли німецький окупант шалів проти в ід р о д ж у в а н о ї україн ської держ авност и та релігій ного життя нашого народу. На прохання Вищого Ц е р к о в н о ­ го У пра вл ін ня У А П Ц в Києві, в часі Др уго го Собору єпископів У А П Ц між шістьома новими єпи скопами висвячено також В л а д и ­ ку Ювілята Мсти сл ава — Єпископа Переяславського (світське і м ’я Степан Скрипник), колишнього старшину А р м і ї У Н Р , небожа Головного О та м ана Симона Петлюри і посла до польського С ей м у з Волині. Бувши ще послом, тодішній Степан Скрипник відзначався в е ­ ликим патріотизмом та відданістю українській справі. Він був одиноким з-поміж українських послів Волині, який підписав в н е ­ сок до С е й м у про автономію для Українських Земел ь під П ол ь­ щею. Ставши Є п и скопом УАП Ц , Владика Мстислав розгорнув ш и р о ­ ку церковну діяльність, відбуваючи часті поїздки по У к р а їн і, в ід ­ будовуючи церкви та релігійне життя, що було знищене безбожницьким р е ж им ом на протязі понад 20 літ його ж о рстокого пану­ вання в У країн і. За його активну діяльність довелось й о м у ' п о б у ­ вати в гестапівській тюрмі, а відтак під пильним наглядом Ґестапа. В 1 9 4 4 - 1 9 4 6 як Єпископ У А П Ц розбудовує церковне життя в Нім еч чині, а відтак 1 9 4 7 - 4 9 є правлячим Єпи скопом У ГП Ц в Канаді. Від 1 9 5 0 року Владика Мстислав перебуває в А м е р и ц і як Голова Ко нсисто рії УПЦ і заступник Митрополита У П Ц Іоана Теодоровича, де розбудовує релігійне життя і с к ріпл ю є ийого організац ійну структуру та адміністрування. В центрі УПЦ в Б авнд Бруку, Н. Дж. будує Церкву — П а м ’ятник жертвам голодової смерти 1 9 3 2 - 3 3 в Ук раїні, закладає Музей і архів та у к р а їн с ь ­ кий цвинтар, що став мов би Українським Пантеоном, де вже досі поховано кілька десяток визначних українських діячів. Владика Ювілят, після смерти Митрополита Ніканора , очолив Українську Автокефальну Православну Церкву в Европі. (1 9 6 9 p.), а відтак по смерті Митрополита У П Ц Іоана, С обор У П Ц в З С А в жовтні 1971 р. обирає його на Митрополита У П Ц в З С А . С в о ю ю р и с д и кц ію Владика Мстислав закріпив також над У к р а ­ їн с ь к о ю П р а в о с л а в н о ю Церквою в Південній Ам ериц і, а остан­ ньо також в Австралії. В руках Владики Мстислава находиться те пер к е р ів н и ц т в о Ц е р к в и , яка до н е д а в н а була ще р о з п о р о 162

шена на о к р е м і є п и с к о п с т в а і три м и т р о п о л ії з яких одна ( К а н а д а ) є п о к и щ о тільки в м о л и т о в н о м у є д н а н н і з Ц е р к в о ю , яку о ч о л ю є М и т р о п о л и т М с т и с л а в . Це(і о б ' є д н ю ю ч и й п р о ц е с є в в е л и к ій м і р і д іл о м В л а д и к и Ю в іл я т а , що не ж а л ує труду і сил для п о їз д о к і в і д в і д и н , п р о п о в і д у ю ч и в с ю д и є д н і с т ь і братню любов. Владика Мстислав є також не менш активний на г р о м а д с ь ­ кому відтинку, де бере жваву участь, як член Секретаріяту С К В У , будучи одним зі співорганізаторів першого Світового К о н ­ гресу Вільних Україн ців . Участь Владики в різних нарадах, з 'ї з ­ дах. національних імпрезах є доволі відома. В кінці 1971 р. р а ­ зом з Єпи скопом УКЦ А. Сапеляком посвячував Пам'ятник Т. Ш е в ч е н к о в і в Буенос Айрес. а відтак відбув довшу поїздку по Австралії, зустрічаю чись з представниками гром адського життя. До важливих починів Владики-Ю вілята належать його заходи в напрямі екум енізму з іншими Церквами, а зокрема з У к р а їн с ь к о ю Католицькою Церквою. В тій цілі відбував він поїздки до Риму (2-ий Ват иканський С обор) і до Константинопольського Патріярха Атенаґораса. В правді частина вірних робила Владиці з того пр и­ воду труднощі, але Владика все це с при йм ає поблажливо, знаючи д обре с в ою історичну місію. Коли стало відомо, що московський патріярх заявив свої претенсії до У А П Ц , то Владика Мстислав нап’ятнував ці зазіхання, як видний знак м о сковського імперіялізму, що використовує цер­ кву для своїх диявольських цілей. Коли ж з України наспіли п р и ­ крі вістки про дальші знущання над народом і арешти культурних діячів, Владика в своєм у посланні до Духо венства і В ір н и х з а в із в а ї до молитов, проголошуючи тиждень національного смутку і закли­ каючи до об 'єднання зі с тр аж д аю ч ою Україн ою. Праця Владики Ювілята вже знайшла належну оцінку в нашому суспісьстві, яке щиро б аж ає здійснення великих задумів Владики і просить Б ога про Многолітствіє в силі і здоров'ю.

1 63

о. Ков ал ь

ПРОБЛЕМИ РОСТУ І ДІЇ СУМ (Доповідь

виголошена

на

XIII

З’їзді

СУМ

Америки)

(П ОЧА ТОК ГЛЯДИ " А . ч . 2 / 1 0 6 )

Україн ська наука жде св ого си л ь н іш о г о поповнення з-пом іж молодих наших науковців. Наші дотеперішні здобутки і самі на­ ші наукові установи вимагають підсилення новими молодими а в ­ торитетами, що вже здобули собі певне ім'я на чужих високих школах. Ми не м о ж ем о виключно ставити на один Гарвард, який повинен би нам розвязати проблеми нашої науки. Гарвард є добрий поки наші науковці можуть мати там вплив на таку, чи іншу корисну для нас постановку, однак він може це робити тільки тоді, коли існуватимуть наші незалежні наукові центри, хоч і з невеликими публікаційними можливостями. Нашим завдан­ ням було б підтримати наші позиції на Гарварді новими м о ­ лодими адептами науки, а рівночасно не занедбати також і св о ­ їх наукових установ, як передумови плекання вільн ої у к раїн сько ї науки. Дружини культурників мають отже широке поле для свого в и ­ бору і опр чня. Ініціятива тут є дуже на потребу. Суспільних прац ів ників і орга ніз аторів сусп іл ьн о -гр о м а д ськ о го життя мають з рядів С У М постачати Дружини Суспільників. Є це дуже широкий вахляр заінтересувань і ділянок праці. В першу чергу рсля Дружин С у с п іл ь н и к ів повинна йти по лін ії потреб с а ­ мої нашої Спілки яка потребує забезпечити всі сум івські кліти­ ни добри ми керівни ками, організаторам и й адміністраторами. До ЇТ завдань належить також подбати, щоб усі Дружинники були затруднені в праці Осередку, а відтак, щоб опреділили себе до спеціялізованих Дружин. С кр іп л е н н я студентських О с е р е д к ів а к ­ тивною участю Друж и нни к ів -С у спіл ьни ків , чи то в Т У С М , чи то в студентських Громадах може бути дуже корисною функцією одної з таких Дружин. О р га н із а ц ії У к раїн ського Визвольного Фронту напевно привітають в себе молодих людей, які з пози­ цій Дружини Суспільників можуть включатись в дію старших, бу­ 1 64

дучи одночасно в своїй Д ружині для об м ін у д о св ід о м і плянування від повід ни х суспільних акцій. У к р а їн с ь к а преса не має достат ого припливу жур иалістичних сил. Чом у 6 не постала Д р у ж и к а Молодих Ж урнал істів, яка могла 6 користати зі с т о р і­ нок молодечих журналів, напр. «Авангарду», щоб відтак п е р е х о ­ дити на сторінки загальної у к р а їн с ь к о ї преси. С успіл ьна п р о б л е ­ матика могла б бути д о б р о ю темою для о б г ов орення на з’їздах такої Дружини. Не можна також нехтувати доробко м наш оїспільноти в ділянці забезпеченевих то вариств та кооперати вних кр едитівок. За ін те р е со в а н і го с п о д а р с ь к о ю розбудовою наш ої сп іл ь­ ноти Дружинники могли 6 створити Д р уж и ну Господар ників. Н а б у ­ вання відповід них студій і практики по більших чужих фірмах могло б напевно причин итись до розбудови ц іє ї в аж л ив ої діл ян­ ки. Ми могли б за якийсь час перетворитись зі спільноти консу мційної в спільноту продукційну, що забезпечило б за нами далеко кращі пози ції по країнах наш ого поселення, як ці що те­ пер м аємо. Чому б ми не могли мати м іж н а р о д н о ї сітки імпорту експорту, банків, подорожних аґенцій в кожній країн і та іншого роду торгівлі, яка так збагачує дея кі народи. Зат руднення б іл ь­ шої скількости наших лю дей в своїх під приємства х мало б н а ­ певно більший успіх у їх зб е р е ж е н н і при у к р а їн с т в і як цілий ряд інших засобів. Йдеться про постійне перебування людей в одному ж товари стві при спільній праці. Деякі наші г о с п о д а р ­ ські установи в А м е р и ц і й Канаді, а також у інших країнах світу дають в тому напрямі заохочуючі перспективи. Ми досі вміли вкладати наші гроші в будову церков, дом ів та осел ь, що очевидно було необхідне. Тепер приходить час, коли треба започаткувати новий етап інвестицій для прибуткових доходів, які дозволили б ставити діяльність в тих будинках і о с е ­ лях, а також для посилення наш ої з о в н іш н о ї діяльности, яка в и ­ ма гає великих фондів на видання і контакти та відповідні а к ­ ції. Ж и д и зуміли сипнути на потреби Ізраеля в критичні м о м е н ­ ти його боротьби гр убі мільйони д олярів. Ми з критичні м о м е н ­ ти не мали навіть л іків не то що з б р о ї і платили за подібну справу життям десяток тисяч людей. Н аш у часом непосильну і велику об сягом працю нам доводиться виконувати при м і з е р ­ них фінансових засобах, бо нем а за що затруднити кількох л ю ­ дей. Роботу тягнеться^ не рахуючи годин ні днів у тижні. В той сам час в нас не зважаєт ься на іє р а р х ію завдань і їх важливости. Б ю д ж е т одної спортової дружини є більший від річ ного бюджету С екретарія ту С К В У , і в д в іч і більший від бю д ж ету ЦУ С У М . Наш і школи ледве животіють, а тимчасом люди в м и раю ть без тестаментів і с п а д к о є м ц ів і д ер ж а ва за бирає все майно. Таких парадоксів н а ш о ї безгосподарности безліч. Пора, щоб м о ­ лоді економісти поставили собі за ціль навести певний лад в цю важливу суспільну ділянку, респ ектую чи суспільні потреби по їх важливості і доцільності. Не менш в аж л ив ою с п р а в о ю є фін ансування наших видань для молоді. Н аш і видання дефіцитні з двох причин : поперше, що нема достатньої скількости від борців , а подруге, ті що є, не завжди виконують свої о б о в ’ язки передплатника, чи нольпортера.

165

Доводиться відкликати до збірок і пожертв на «пресфонд», який фактично служить не для розбудови видань, а для покривання страт. Іншої р о зв ’язки поки що нема. Буде дуже добре, коли ко­ трась з Дружин Суспільників, чи й кілька їх візьмуться за с п р а ­ ву наладнання не тільки збуту, але також і почитности наших журналів і видань та зрів н о ва ж е н н я видавничо го бюджету. На цьому місці хочу принести подяку і висловити признання тим П о ­ другам і Друзям , що використовують різні нагоди для збірок на пресфонд наших видань. В ж е попередньо було згадано, що серед наш ої молоді за­ мало є одиниць, які набули звичку в дитинстві любити й читати українську книжку, чи журнал. Це має фатальні наслідки на фор­ мування світогляду і пов ноцінн ої у к раїнсько ї духовости молодої людини. Сказати всього не мо жна. На те є книжка, щоб можна було зачерпнути від омості і збагнути духові багацтва народу. Не використання цих дж ер ел веде до занику національної культури, а не до ї ї розбудови і поширення. Т ом у виховання звички чита­ ти українське друков ане слово треба виробляти з дитинства, д а ­ ючи тій дитині журнал і книжку, за якими вона шукає, тобто оформлену за м о д ерни м и зразками м а лю нкового типу з по я сн ю ­ ючим текстом. Видана ЦУ С У М книжка для дітей «Сонцебори» сам е такого типу розійшлася відносн о скоро в найбільшому досі тиражі. До цих в иснов к ів прийшла також К ом іс ія Молоді при С К В У і на свом у засіданні в час 5 - о ї пл енарної С е с ії в січні ц.р. прий­ няла постанову зайнятися підготовкою видання такого журналу для дітей віком 6 до 12 літ. Цей журнал мав би бути на міжорганізац ійній базі більших молодечих організацій, а тим сам им носити характер загальнонаціональний. За прийнятою тепер в пе­ дагогіці гльобальною методою укр аїнській дитині треба подавати відомості від загал ьного до детального а не як досі від д е ­ тального до загального. За такою методою має бути також р е ­ дагований цей журнал. Щ о б такий журнал м іг вде ржат ися він мусить бути на високом у мист ецькому і редакц ій но му рівні д о ­ ступному для дітей даного віку, а при тому не дорогий. Це мо ж л ив е тільки при ум о ві великого тиражу, бо таке видання є дуже коштовне. Про ці речі рішатиме вужчий Комітет представ­ ників заінт ересов аних молодечих організ ац ій , а нашим всіх о б о ­ в'язком буде разом з ін шими молодечими о р ганіз ац ія м и , ш к о ­ лами та уста новами забезпечити кожну у кр а їн с ь к у дитину д аного віку новим ж урнал ом. Дуже в аж л и в о ю с п р а в о ю в цій виховній систе м і є ділянка фізичного виховання, яка в нас є доволі занедбана. Йдеться не тільки про різні роди спорту, які с ам і в собі криють виховний мо мент дисципліни, духа боротьби і волю до перем оги, але та­ кож плекання здоров'я і фізичної справности. Тут треба з в е р н у ­ ти увагу на погубний вплив наркот иків і с е к с о м а н ії, які остан­ німи часами в різних країнах світу стали засобом м орального розкладу і фізичного вир о д н ін н я в ели к ої частини молоді. У с в і д о м ­ лення молоді перед небезпекам и цього м о д е р н о го явища та спрямування е н е р г ії на в ід п о від н і спортові зайняття і плекання 166

здоров’я зможуть V великій мірі охоронити нашу молодь перед цією загрозою і моральним спустошенням. Треба дуже жалувати, що в нас не знаходиться в вільному світі таких спортовців, які могли 6 індивідуально, чи групами виступати на Олімпійських ігрищах з рамени країн св ого посе лення, але як українці. Це напевно мало 6 більший вплив на остаточну репрезентацію України в Олімпійських ігрищах, як сотні протестів і меморіялів зі з’ ясуванням кривди, яку нам зап одію є Москва, забираючи найкращих спортовців з України на свій рахунок. В цьому від ношенні Дружини Фізкультурників м о г ­ ли 6 пляновою д іє ю і підтримкою кращих груп і одиниць пр о ­ бувати св ого щастя в тому напрямі. Про велике зовнішно-пропагандивне значення такої акції не треба доводити. Наша дія на зовні перед чужим світом мусить бути вислід ною нашої сили внутрі. Чим сильніші будемо в організац ійному і д і ­ євому відношенні, тим більше будуть з нами числитися урядові та суспільно-політичні групи інших національностей. Це від но­ ситься до цілости нашого суспіл ьно-гром адського життя системи С КВУ, а системи Організацій Україн ського Визвольного Фронту зокрема. Спіл ка У к раїн с ької Молоді через Дружини М іж н а р о д н и ­ ків може включатися в існуючі ф о р м а ц і ї , що діють на тому відтинку, як А Б Н , міжнарод ні студентські та та молодечі о рга­ нізації тощо. На цьому відтинку вже є добрі початки по деяких країнах, але повне використання наших спроможно стей може на­ ступити тільки тоді, коли матимем відповідну підготовку наших кадрів. Мусимо виробити для тієї праці спеціяліста, бо ам атор­ ством багато не вдіємо. Як повітря й води для життя о р г а н із ­ му потрібно нам доступу до сторінок чужонаціональних журналів радіо і телевізії, щоб звідтам інформувати і формувати публічну оп інію в кори сном у для нашої справ и напрямі. Треба довести, щоб наші чужомовні видання були відомі і доступні всім тим, хто цікавиться і має знати про ці справи. Інформувати ч у ж о м ов ­ ними виданнями тільки українське суспільство, то значить р о з ­ минатися з ціллю. Треба щоб чужі про нас писали на підставі наших джерел, а це вим агає довіря, яке ми мусимо здобути с е ­ ред журналістичних кіл. Це сам е торкається й української науки. Ми не м о ж е м о занедбувати також питання студій політичнодипломатичних та економічних наук, які дозволяють на працю по амбасадах, консулятах та різних між народ ни х місіях. У к р а їн ­ ці на того рода становищах в держ авах свого поселення можуть відіграти першорядну ролю з погляду оборони наших націо­ нально-державних інтересів. Таких людей, хоч і не багато, вже маємо. Треба щоб їх було більше. Подібне можна сказати про потребу військових студій, а не лиш військової служби. С та рш и ­ ни в чужих арміях в час воєнних подій можуть не в одному ви­ падку запобігти вини щенню у к раїн с ько ї національної субстанції і допомогти в боротьбі за визволення. Про ці справи мусить бути мова серед нашої молоді, бо о р ­ ганізована спільнота не може жити однобічним життям , вона му­ сить своїми виявами охоплювати цілість. Інакше вона не може 167

бути підметом, а тільки мо же стати предметом в руках посторонніх сил. Тут треба коротко з’ясувати ролю се н ь й о р ів С У М . Досі було наголошено головно завдання Дружинників, як ав анґарду вихов ­ ної, с ус п іл ьн о -гр о м а д сько ї і зовнішно-пол ітично ї дії. Ми ствердили також, що ця дія не мо же бути відірвана від решти нашого с у ­ спільного і політичного життя. Вона мусить бути з ним тісно пов’язана з нього випливати і до тої с а м о ї мети прямувати. Виходило б, що м о ж е кращ е було б повністю включитись в і с ­ нуючі фор мац ії і не творити для того окрем их Дружин та о к р е ­ мих програм. С п р а в а однак не є така проста. Кожна Генера­ ція має тенденції і прав о на новаторство свій власний стиль. Існуючі формації, чи пак «естаблішменти» не завжди дають з м о ­ гу на виявлення ініціятиви та інш о го підходу. Вони радше йдуть по лінії рутини і вироб леного роками св ого стилю, який молоді не завжди імпонує і не задовольняє. Тому в нашій постановці праці молодих ми мусим о стояти на становищі створення таких умовин, в яких наша молодь могла б чутись собою, самоутверджуватись і виробляти свої власні форми та стиль дії. Зм іс т однак мусить відповідати загальним національ­ ним постулятам, а в нашому випадку засадам і напрямн им ці­ лого Визвольного Фронту. В такому аспекті сеньйори С У М виповнюють усі мо жливі про­ галини які могли б постати ізза браку досвіду Д р уж и нни ків С УМ , чи хвилев ого зосередж ення їх на однородних завданнях. Сеньйори С УМ , будучи дій сним и членами С УМ як і Дружинники, мають виконати також ролю д о р а д н и ків для молодших своїх друзів. Вони завжди уступлять місце молодшим, коли ті будуть готові до праці і перебрання відповідальности і завжди будуть допомагати в тій праці, коли на це буде потреба. В тому в и ­ падку питання органічности зміни мусить бути повністю респектоване. Як правило до С У М можна принимати членів в ю н а ц ь к о ­ му віку, в окремих випадках в віку Д р у ж и нни ків, а в випадку С ен ьй о р ів тільки тоді, коли хтось хоче відновити св оє членство. Не може і не с м і є бути таких парадоксальних ситуацій, щоб старші, не будучи ніколи членами СУМ , вступали в члени для майоризування молодших, навіть, якщо ті в дечому помилялись. С у м ів с ь к а організац ія має всі властивості орга н іч н о ї спільноти, бо ї ї життя проходить в с в о є р ід н ій питомій їй атмосфері друж ности, побр атимства, д овіря і змагання до осягнення чіткого ви­ ховного ідеалу. В с я кі нам агання механічних змін в цьому ж и в о ­ му о р ганіз м і м о ж е тільки викликати забурення і реакцію. До та­ ких /ітуацій не вільно допускати. В нас діє закон посвяти, бо не зчдля слави і не задля матеріяльних дібр прац ювали і п р а ­ цюють тисячі сеньй орів а тепер також Д р ужинників С У М . П р а ц ю ­ ють для ідеї, дуже часто забуваючи про себе і занедбуючи влас­ ні родини. Така праця, це в ід да ніс ть «одержимих», про яких г о ­ ворить Валентин Мороз. Якщо хтось ї ї не потрапить оцінити, той к. хай краще до цих питань не торкається бо може помилитись. ^ 168

в ТРИДЦЯТЬЛІТТЯ УПА НА ОБОРОНУ НЕСКОРЕНИХ Ве л и чавою ма ніф естацією в дні 2 5 .6.7 2 відзначили О р г а н і з а ­ ції У нра їн с ьного Визвольного Фронту Америки й Канади 30-ліття УПА в Торонтс. Польову Службу Божу відправив Вл адика Кир Ісидор в асисті кількох свящ еників на площі «Ексгібішен». Г о ­ ловним пром овцем був кол. п р е м іє р Канади Дж. Діфенбейкер. Підняття прапо рів, дефіляда в ід д іл ів СУМ. сум івська оркестра “ Батурин», що грала гімни і марші, надавали маніфестації величности й динамічности. Голов ним українським пром овцем був кол. старшина УПА інж. Степан Ґоляш з Чікаґа. Промовляли також мін. Іван Ярем ко, радний Василь Бойчук та проф. Іван Вовчук — Голова О О Ч С У . Свято від рив Голова Комітету др. Богдан Стебельсьний, а з а к л ю ч ­ не слово сказав др. Роман Малащук — Голова Л В У . В концертовій частині свята співали хори С У М Торонта під керівни цтвом м гр а В. Кардаша. Маніфестація проходила під гаслом зі слів В. М о р о з а : «Будемо битись». П р о г р а м о ю керував мгр Ю. Ш и м н о .

ПРОМОВЛЯЄ

Л-Р

Б. С Т Е Б Е Л Ь С Ь Н И Й -

ГОЛОВА

М А Н ІФ Е С ТА Ц ІЙ Н О ГО

К О М ІТ Е Т У .

Я в ір ю в успіх праці С У М , навіть коли м а єм о деякі недотягнення й невдачі. Гарантією тих успіхів є солідарність поколінь і тверді засади служіння великій с п рав і, за яку згинули кращі сини нашого народу з рядів перш ої Спілки У країн ської Молоді, з О У Н - У П А і тих що сьогодні згаряють на жертівнику у к раїнсь­ кої нації, щоб тільки жила У к р а їн а і її свята Правда. За цю Правду ми готові також битись.

169

П ереслідуванням

в СССР

нема

нінця

СИН головного КОМАНДИРА УПА ЮРІЙ ШУХЕВИЧ В ТЮРМІ

Популярно званий між в ’язнями совєтських нонцлагерів «Сибірське В о в ­ ченя» — Ю р ій Шухевич, син славного ком андира У П А Тараса Шухевича Ч у­ принки, знова попав до совєтської тюрми в ес ною цього року. Як відомо, він був вперше арештований малоліт­ нім юнаком в 1 9 4 8 році, мавши 15 років. Засуджений був на 10 літ ув’ язнення. Відбувши це ув'язнення і в самий день звільнення був поновно арештований і засуджений на дальших 10 років. Після відбуття другого ув'яз­ нення в серпні 1 9 6 8 року його при ­ мушено жити на засланні в місті Нальчику, в Кабардино-Вал карській автономній Республіці. Там він од ру­ Ю . Ш У Х Е В И Ч в 1950 pp. жився і має маленького синка. В газетах було повідомлення, що віп д ерж ав контакт з дружиною Святосла­ ва К арав анського Н ін о ю Строкатою, яка жила в Оде<'яку також було арештовано і засуджено 19 травня ц.р. на чотири роки позбавлення волі. У країн ський Студентський Комітет Обо рони совєтських Політв'язнів в А м е ­ риці пош ирю є текст листа ж идівського діяча і колишнього політв ’ язня с о в є т ­ ських концлагерів А в р а а м а Ш іф р ін а , який був опублікований в а м е р и к а н с ь ­ кому журналі «Коментар» з дати 1.

6. 72, в якому А. Ш іф р ін , що переб у­ ває тепер в Ізраілю, бере в о б о р о ­ Ютрій Ш ухевиг зг своєю ну Юрія Ш у хеви ча. Разом з текстом дитиною цього листа журнал «Коментар» подає також знимку Ю р ія Ш у ­ хевича, що тримає на руках св ого синка. Ось український переклад тексту цього листа: 1 70

«Люди! Ви, які живете в затишних квартирах ^сте три рази денно. Зи, яні не знаєте, що це є жах арешту і страждання за тих, що лишилися вдома — рідних і дітей. Ви, які виявляєте своє обурення 3. приводу переслідувань Маношеа Глезоса і Анджели Дейвіс. Я хочу крикнути Вам в обл иччя: Де Ваше сумління? О сь в С С С Р знову арешти, знову замикають людей у тюрми, а Ви і далі мовчите, а наші уряди хочуть «добрих відносин» з бандитами, що гноблять свій нарід в Росії. Ми ж бо не «встряваємо у внутрішні справи». Це ж так вигідно! Хай тиснуть вбивають чехів, мадярів, українців, євреїв і десятки інших наро­ дів — наше сумління спить. Адже всі ті Глезоси й Дейвіси мо­ жуть кричати і Ви їх чуєте — до їх послуг преса і телевізія. А в С С С Р тільки що заарештовано мого друга - Ю рія Ш ухевича і він не може кричати, йому щільно замкнули уста. Ми сиділи з Ю р іє м в одному концтаборі і він перебув там цілих 18 років. І ось він знову заарештований... Знову знущання над ріднею, знову діти без хліба... Весь «злочин» українця Ю рія Ш ухеви ча в тому, що він син генерала Шухевича, який мужньо виступив проти поневолення українців; весь «злочин» Юрія в тому, що він любить свою бать­ ківщину — а в Україні не можна бути українцем. І ось Ю рій п іс ­ ля 18-ти років тюрми — знову ув'язнений. Він мовчить, його не почути. Але, я, єврей, гордий з того, що я націоналіст, звертаю­ ся до Вас, люди вільного світу : Поможіть Ю р іє в і Шухевичеві, вимагайте, щоб совєтська влада звільнила його!»

1 В квітня 1 9 72 р. Чи дійде зміст цього листа до сердець і зрозуміння переси ­ ченого добробутом і залоскотаного культ- і товарообміном з С С С Р західного світу !? Чи зрозуміє той світ трагедію нашої на­ ції, що мусить платити таку безмірну ціну жертви, терпінь, мук і поневіряння за свою стійкість в обороні людських прав і своїх духових віковічних надбань. Якщо цей світ покищо ше мовчить, то нам мовчати не вільно, проти тиранії і насильства, що є невідємними атоибутами московсько- большевицької системи. Тимчасом з України надходять покищо неперевірені вістки, що Юрія Ш ухеви ч а засуджено поновно на 12 літ ув’язнення. Коли прийде вже кінець цим знущанням над людьми ?!

171

о. БЕРДНИК АРЕШТОВАНИЙ В цьому році У к р а їн с ь к ій С С Р КҐ^ заарештувал о понад 1 0 0 осіб. Про це по в ід о м л я є англійська газета «Дейлі Телеграф», поси лаю чись на інфор­ мації, що їх опублікувала «Хроника тенущих собьітий» (число 2 5 ) із 20 травня. Проте, — пише «Дейлі Т е ­ леграф,» - укладачі «Хроніки» зазнача­ ють, шо ці дані шодо кількости з а а р е ­ штованих представників у к р а їн с ь ко ї тр орчої ін теліг е нції точно не відомі й не перевір ені. Н ов а «Хроніка» нази­ ває також наймення 2 0 затриманих від березня до травня цього року. С е р е д них — член С пілки п и с ь м е н н и ­ Олесь Б ерд ник ків У країн и О л екс анд ер Б ердни к. Англійсь ка газета далі спов іщ ає : da даними «Хроніки», у квіт ­ ні працівники К ҐБ вчинили обшук на квартирі О. Бердника. Письменник надіслав листа ЦК компартії України, де висловлює протест проти незаконно проведеного обшуку на його квартирі. Партійне керівництво України, — пише Бердник, - видно втратило контоолю над діяльністю органів Комітету держ авної безпеки. Як по відомляє «Хроніка», згодом міліція повернула Бердникові його друкарську машинку та статтю сконфісковані під час об* шуку. У зв'язку із справ ою Олександра Бердника, наприкінці квіт­ ня орган республіканської Спілки письменників - газета «Літера­ турна Україна» опублікувала статтю під заголовком «У ролі 'п р о ­ повідника'». Згідно з інформаціями автора статті, Олександер Б е р ­ дник мав лекцію «Проблеми космоплавання і футурологія» для студентів Київського технологічного інституту харчової промисловости. Через деякі міркування О л ек санд ра Бердника про недоско­ налість людини та суспільства, а також, - за словами автора стат­ ті, — «про потребу жиуи і діяти згідно з Божим законом», «Літера­ турна Україна» звинуватила Бердни ка в розповсюджуванні, мовляв, «ідеалізму й містики». Наголошуючи на тому, що твори письменникові О л ександ рові Б ердни к ові вказували, на, мовляв, хибні антинаукові судження в його публічних виступах перед чи­ тачами. Одначе, — за словами Ав томонов а, — Бердни к не зважав на ці зауваження і виступив з ідейно порочною лекцією. Наприкінці квітня, наслідком цих нападницьких статтей. Рада Б ю ра пропаганди художньої літератури Спілки письменників У к р а ­ їни вирішила позбавити О лександра Бердника права виступати за путівками Б ю ра пропаганди. Во дночас вирішено анулювати рекляму на публічні виступи Бердника.

1 72

УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ДЕМОНСТРУЄ У ВАШИНГТОНІ (1 3 .5 .1 9 7 2 р) К. В і т р о в и й Більш як 3 0 0 0 осіб взяли участь у велиній весняній дем онстра­ ції у Вашингтоні проти знущань Москви над Україною та іншими Поневоленими Народами. Демонструвала головно молодь, най­ більше членів СУМ , також Пласту, менше ОД У М -у, але зате від усіх Студентських Товариств і Організацій. Сама ідея демонстра­ ції виникла в ТУС М-і, й більшість друзів з ТУСМ-у брали в ній активну участь. Задум схвалила Рада Директорів УККА — У к раїн с ь­ кого Конгресового Комітету Америки, що є політичним репрезен­ тантом українців у Америці перед урядом. Велику працю виконав Координаційний Комітет для молоді при УККА, під керівництвом інж. М. Семанишина. Демонстранти прибули до столиці Америки ЗО автобусами, сот­ нями автомобілів, також поїздами (на жаль, українці із Вашингто­ ну, переважно державні службовці, а їх там біля 1 5 0 0 осіб, май­ же не взяли участи в демонстрації, були тільки члени О О Ч С У . між ними голова Відділу Організац ії Оборони Чотирьох С вобід У к р а ­ їни інж. В. Маєвський з дружиною, д-р М. Кушнір, П. Ґелета. мґр. Б. Скасків з дружиною та ще з 20 осіб). Українська молодь в більшості була у чарівних вишитих блюзках і сорочках, з прапора­ ми Америки і синьо-жовтими українськими (прапорів було біля 200) та з масою транспарентів : «Смерть імперіялістичній Москві !» «Свободу Чорноволов і. Морозові і всім Нескореним!», «Об’єднані Нації, подивіться на Україну — колонію Росії!», «Президенте Ніксон, як будете в С С С Р - не забудьте про 45 мільйонів поневолених українців», «Москва — руки геть від України й інших Поневолених Націй!» та багато-багато інших. Треба не забувати, що між цією нашою патріотичною молоддю багато піде до американської ар мії, щоб стати летунами, танкістами ракетчиками.... Хай Москва, заарештовуючи кожного одного українця в Україні чи в С С С Р — — про це пам'ятає !.. — як про це вірно говорив представник АБН. Маси молоді й біля 4 0 0 старших спершу вклонились Тарасові Шевченкові біля його пам'ятника, заквітчаного живими квітами, потім роздавали летючки в обороні прав України, маніфестували поблизу Білого Дому, де живе президент Ричард Ніксон, пе реда­ ли для Президента петицію з проханням вступитись за Україн ою й безпідставно заарештовуваною там молоддю, такими ж ідеа­ лістами, як і ця українська молодь у Ам ериці. Опісля всі перейшли поблизу совєтського посольства, яке берегли сильні від ­ діли змоторизованої поліції. Там затримали молоді українці силою на 20 хвилин рух на вулицях, аби звернути увагу людей прохожих та проїжджих, представників преси й радіо як на демонстрацію, так і на безчинства Москви в Україні. Успіх був повний, радіо, преса й тзлевізія всі заговорили про ту демонстрацію, а через 1 73

174

те левіз ію показали, як горіло опудало «С таршого р усскав а б р а ­ та» й ч ервоний п р а по р, що їх спалила молодь під вигуки «Св обода У к р а їн і !» Під час ма ніф естації й д е м о н с т р а ц ії п р о ­ мовляли у к р а їн с ь к о ю м о в о ю інж, М. С е м а н и ш и н від К о о р д и н а ­ ц ій ного Комітету, ред. Вол. Мазур від Екзекутиви У ККА, який се р д е ч н о вітав українську молодь та п о п ер ед ж ав Москву, що завтра вона матиме сп р а в у з мо лодим и патріо там и -українця м и у всьом у світі, а н гл ій с ь к о ю м о во ю го в о р и в д -р Вол. Душник від У К К А , закликаючи О б 'є д н а н і Н а ц і ї й уряд А м е р и ки з в е р ­ нути увагу на Поневолені Н ароди, виступали з коротким словом багато п р ед ст авни к ів молоді, і всі говорили у к р а їн с ь к о ю мовою, а летючки для пояснень - були англійською, їх роздали поверх 5 0 0 0 . Аж наприкінці демонстрації дійшло до сутички з поліці­ єю. яка не дозволяла вже маніфестувати перед Білим Домом увечорі, а молодь натискала, баж аю чи вкинути на п о д в ір ’ я Б і ­ лого Дому летючки і головно — звернути увагу президента Р. Н ік сона на ї ї вимоги. Поліція заарештувала кілька десятків юнаків і дівчат, і всіх звільнила по сплаченні малої кари за по­ рушення руху на вулицях. Поліція пильнувала за і рухом тисяч авт, тому й виникли непорозуміння. П р о д ем онстрац ію у к р а їн сь ко ї молоді, яка прибула з різних міст до Вашингтону, добре інф ормували газети «Вашингтон Пост», «Івнінґ Стар», радіо й телевізія. Для «Голосу Ам ерики » того ж вечора дав інтерв'ю про завдання й причини д е м о н с т р а ц ії письменник Л. Полтава, а др у го г о дня увечорі У країн а чула че­ рез радіо цю розповідь про Валентина Мороза й ін. Нескорен их і про їх повну підтримку збоку п е р е д о в о ї у к р а їн с ь к о ї молоді в А м е р и ц і й у всіх країнах вільного світу. Про д е м о н с т р а ц ію писали також інші газети, передавало ам ерика нське радіо в Н ю Йорну, Чікаґ о й ін. містах, кажучи, що українці вимагають, щоб М оскв а забралась геть із України. Тут под аєм о кілька фотодокументів з тієї дем онстрац ії : у к р а ­ їн ська молодь збирається за кілька вулиць від посольства С С С Р , але поліція вже напоготові, боронити — тане ї ї завдання (коли б не боронили, то дім посольства вже б не стояв у В а ­ шингтоні); пр о м о в л я є ред. В о л о д и м и р Мазур від Екзекутиви УК К А , кажучи про В о с к р е с а ю ч у М а т ір - У к р а їн у — бо події в Україні і події того дня у Вашингтоні про це виразно свідчили; ще на іншій світлині (всі робив Ю р ій Вірт) — делегація унрйїнців увійшла в п о д в ір ’ я Б іл о г о Дому, щоб передати П е т и ц ію , переговори веде (перший зліва) голова Студентського- Комітедля оборони прав У кр а їн и Є. Іванців , за ним далі - п р е д с т а в ­ ник Т У С М - у , І. Длябога і ледь видко лице студентки-сумівки, в ід о м о ї вже г р о м а д с ь к о ї діячки панни Квітки Семаниш ин, за нею - її батько, інж. М. С ем аниш ин , позаду їх - ред. Л. Полта­ ва , як кореспондент щоденника «Свобода» і представник П р е с о ­ вого Б ю р а А Б Н . Москва покищо продовжує, арешти серед патріотів в Україн і — і тому в А м е р и ц і, Канаді й ін. країнах Вільного Світу підготовляються на осінь ще більші де м онстр ації і гідну від січ совєтчикам, де б вони не з'явились.

1 75

^ h f

e

,

H

[ y

..................................................... і і у : {

ЗДВИГ СУМ

КОМАНДА ЗДВИГУ С П ІЛ КИ У К Р А ЇН С Ь К О Ї В В ЕЛ И К ІЙ Б Р И Т А Н ІЇ

ВЕЛ . БР ИТА НІЇ,

Так ий с а м и й ідеал пр ос в іч у в а в ли ц ар я м У к р а ї н с ь к о ї Повстанчої А р м ії , які врочисто клялись : «Боротися за повне ви з в о л е н ­ ня ВСІХ укра їн с ьк их зем ел ь і у к р а ї н с ь к о г о на род у ві д з а г а р б н и ­ ків та здобути У к р а ї н с ь к у С а м о с т ій н у С о б о р н у Д е р ж а в у !» «Буде мо б ит ис ь! - лун ає ши роко й д з в ін к о в У к р а їн і, як г р о м о в е , грі зне відлуння постави В ал е нт и на Мо ро за на суді м о с к о в с ь к о г о ок уп а ц ій н о г о ре жи м у. «Буде мо битись» - це знов є б оєв ий клич н е с к о р е н о ї У к р а їн и , ї ї зов і наказ, апель д о нас на с пі льн ий змаг. Тому, д о р о г а с у м ів с ь к а м олоде, п р и й м ім о цей с ум ів с ь к и й клич, як наш дев із, як зап ов іт і н а пр я м н у наш ого народу. Згу р то ву й м о д о в с е н а р о д н ь о г о з м а г у у к р а їн с ьк у молодь. К р і п і м о лави молодих у кр а їн сь ки х б о р ц ів на чужині та зв е р ш у й м о п о ­ д ви ги з о д е р ж и м и м почуттям на ці он а ль но ї гордости за св ій н а ­ рід, за с в о ю Б а т ь к ів щ и н у д о пе ремоги ! Х од ім о , моло ді друзі, на о г н е н н і шляхи по яких у бо рн і п р о ­ несл ась бо й ов а с ла ва наших визволь ни х полків, пр ош ум іл а у посвисті щабе ль г е р о їч н о г о козацтва. Х о д ім о по гарячих., нетлін­ них слідах на шо ї істор ії, б у р е м н о ї, с у в о р о ї і п р е к р а с н о ї , яка утв ер д жу є у кр а їн сь ку дер.жаву ! “ Б у д ем о б и т и сь ! — це наш д е в і з ! Хай ж и в е У к р а їн с ь к а Д е р ж а в а ! Честь У к р а їн и - Готов Бо р он и ти ! Д ан о на З д в и г Спі лки У к р а ї н с ь к о ї Молоді дня : 1 липня 1 9 7 2 в Л е ст е р і.

МОЛОДІ

СВЯТОЧНИЙ НАКАЗ Ч. 24 Подруги Юнач ни

і Друзі! і Ю на н и

С пі лк и У к р а ї н с ь к о ї

М о ло д і!

“ За пр а в д у б у де м о битись» - голосить нам клич. В і н лунатиме д зв ін ко у св ят ко ві дні С У М , за кл ик ат и м е с в о ї м палк им б о є в и м духом ук ра їн с ьк у молодь у лави б орц ів за ук ра їн сь к у пр ав д у і в’язатиме бл аг ос ло ве нн и й з м а г на шо го народ у сучас ни й з м и н у ­ лим. Цей клич а п е л ю є до нас, до на шо ї моло ді, як ап ел ю ю ть ідеї рі д но го філософа С к о в о р о д и : — «Хай розпач розтинає т иш у. .. Іду в печаль, в ого н ь б іж у — нехай ж и в е на йви щ а же р тв а, бо тільки істині служу!» Слухай ук ра їн с ь к а молоде, що каже П е р в о іє р а р х Ук р а їн и , Б л а ж е н н іш и й Кир Йосиф С л іп и й : “ С о б о р н іс т ь і є д н і с т ь є на йви щ им ідеало м для к о ж н о г о у к р а ­ ї н с ь к о г о г р о м а д я н и н а ; почувати с е б е од н и м і діяти разом з цим великим н а ро д ом . А тому ви с о к о п і д не се ни й стяг незалеж но ст и і с о б ор н ос т и мусить і нині так с а м о пр ос ві чув ат и в сі м, що йдуть і з м а г а ю т ь с я в тому, щоб вд ерж ат и його так ви сок о, як він був піднесений»!

177

176

і|

'

слово

Д -ГА

Е. Г А Н О В С Ь К О Г О , Г О Л О В И

ГУ С У М

АМЕРИКИ,

НАД. Д О М О В И Н О Ю

С Л Л . Д. Ч А Й К О В С Ь К О Г О

Сьогодні ми зібрались тут, щоб попращатись, цим разом в останнє, з нашим дорогим і незабутнім Др угом, Головою Ц е н ­ тральної і Головної Виховної Ради Спілки У к р а їн сько ї Молоді, Редактором сумівського журналу «Крилаті», славно ї п а м ’яті Д а ­ нилом Чайковським, улюбленим мужем Ш а н о в н о ї Пані Л ю бом ири , незабутнім і до рогим батьком пані Зореслави і Романа, визн ач­ ним членом О р г а н із а ц ії Україн ських Націоналістів, пи сьменником, публіцистом, активним членом численних українських громадських, політичних і культурних установ, колись в Рідному Краю і тут на чужині, відданим до сам опожертви борцем за волю наш ого на­ роду та улюбленим виховником с у м івсько ї молоді. Стоїмо тут у стіп його дом овини в глибокому смутку, з в е ­ ликим болем в серці, із сльозами у очах, бо невблаганна доля вирвала з-посеред нас, дорогу в сім нам особу, незабутньогоДруга. Засм учені і зажурені стоїмо сьогодні тут і сумну думку д у м а є ­ мо, бо прийдеться нам віддати Редакторові Данилові Чайковському останню прислугу, відпровадити його на місце вічного с п о ­ чинку, похоронити його в чужу сиру землю, далеко від рідної України, далеко від його рідних сторін золотого Поділля, де він провів свої дитячі і юнацькі роки. Роби мо це проти Його останньої волі, проти Його бажання. Бо будучи вірним сином Матері України, він безмежно ї ї любив, любив щирим українським серцем з кожночасною готовістю вмерти за неї, жив і працював для неї і мріяв повернутись ще раз і принести ї ї «сонце волі золоте» і щоби щойно тоді, змученого працею, боротьбою і довго ю мандрівкою по чужині, спокійно положити в Рідних сторонах, поруч його батька і мате­ рі, про яких Він завжди згадував, поруч його рідних братів і сестер. Дородгий Друже Редакторе! Цієї Т в о єї задушевної м р ії ми не мо жемо тепер Тобі сповнити, бо там господарить ще той самий кривавий ворог, проти якого Ти з Твоїми Друзями так завзя­ то боровся. Але віримо, так як Ти непохитно вірив, що прийде скоро час, коли ми всі зможемо повернутись і тоді ми будемо про Тебе пам’ятати і Твої Тлінні останки заберемо зі собою. А покищо спи у цій чужій але привітній землі, і про кращу долю і волю Рідного Народу сни. В дорогу життя вічного прощаю Тебе від Твоїх Друзів з якими Ти працював в Центральній і Головній Виховній Раді Спілки У кр а ­ їн ської Молоді. Прощ аю Тебе від усього нашого членства, а особливо від юнацтва для якого Ти присвятив свої останні роки трудолюбивого життя. За Твою працю складаю Тобі найщирішу по­ дяку, а від молодих Друзів Юнаків і Юначок Спілки Української Молоді, розкинених по цілому світі, запевнення, що Твої навчання, приклад Т в о єї працьовитости для визволення України, Твій хрустально-чистий характер, назавжди залииіаться для них прикладом до наслідування, а пам'ять про Тебе с еред усіх нас - назавжди 1 78

Ц Е Н ТР А Л Ь Н А УПРА ВА С П ІЛ К И

У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І

в глибокому смутну повідомляє все своє Членство, що дня 3-го липня 1 9 7 2 року в Нюарку. Н. Дж. після важкої недуги відійшов у Вічність.

СЛ.П.

РЕД. Д А Н И Л О

ЧАЙКОВСЬКИЙ

Голова Центральної Виховної Ради СУМ та Редактор сумівського юнацького журналу «Крилаті». Покійний народився дня 17-го березня 1909 року в селі Мишків Заліщиц ького повіту, Західня У країн а у священичій родині. Після закінчення гім назії в Станиславові, студіював на Львівському Університеті на філологічному відділі. Від молодих літ горів палкою любовю до свого народу, тому включився в революційновизвольну боротьбу за його визволення. Будучи провідним членом ОУН, був арештований польською поліцією за підпільну працю, а відтак, в часі війни н ім е ц ь к о ю та був запроторений до в а ж н о ­ го кацету в А в ш в іц а відтак в Мавтгавзен і Ебензе, де п ро­ був до закінчення 2-ої світової війни. Після війни, хоч з підірваним здоров'ям, включився в політичне, громадське і літературне життя української діяспори. Був редактором таких українських часописів : «Українська Трибуна» в Мюнхені, «Українець-Час» у Франції, «Шлях Перемоги» в Німеччині, а останньо щоденника «Америка» у філядельфії. В спадщині залишив нам декілька літературних творів, споминів, нарисів, новель, п’єс і оповідань для дітей. Писав під псевдонімами О. Данський, Мурмон і Дядько Данило. Для сум івської молоді залишив ряд цінних виховно-вишкільниX зб ір н и к ів і матеріялів. В гл ибокому смутку залишив с в о ю Друж ину Л ю б о м и р у , дочку З оре слав у і сина Романа. Тіло П окій ного похоронене на у к р а їн с ь к о м у цвинтарі в Вавнд Бруку, Н ю Д ж е р зі в суботу 9-го липня 1 9 7 2 року ВІЧНА

ЙОМУ

П А М ’ЯТЬ!

1 79

ПОМИНАЛЬНЕ СЛОВО НА ЗЕЛЕНІ СВЯТА О. Звичайна

та М. Млановий

Пом инки під час Зелених С вят — це освячений в ік о в о ю тр а ­ д и ціє ю р е л іг ій н о - обря дов ий звичай у к р а їн с ь к о г о народу. С а м е в ці дні роз пор ош ена тепер по всій вільній кулі зем ній частина нашого народу вільно сп р а в л я є П ом инки за наших ге р о їв - л и ц а р ів , що віддали свій на йцінніший ска р б — життя в боротьбі за волю У к р а їн и . У дні Зелених С в я т на ту добру згадку зас луговую ть також і ті мільйони жертв у к р а їн с ь к о го народу, що їх замучено в ко м ун іс ти чн о -м о ск о вськи х катівнях та таборах нев ільничої праці на н е іс х о д и м и х просторах С и бір у , а зокрема на Колимі - плянеті див. Цим страдникам ми п р и с в я ­ тили нашу повість «Ворог Народу», д віч і нагород жену 1 -ою п р е м іє ю на Літературних Конкурсах в Европі та в Ам ериці; коротко розповідаю чи про них, ми зверталися також і до с е р ­ дець слухачів радіо-год и ни о.о. Василіян при Ц еркві св. Ю р а в Нью Йорку на Зелені Свята 12 червня 1 9 7 0 р. з ни жченаведеним Поминальним Словом : М. Млаковий, як колишній в'язень Колими, вигол осив вступ та закінчення, а © .З ви ча й н а по-м истецьки прочитала відповід ного змісту уривок із І 1-го тому повісти «В.Н.». Сьогод ні — в день Зелених Свят цим же П о ­ минальним Словом хай буде нам . дозволено пригадати нашій е м іг р а ц ії про ті м а сові жертви ч е р в о н о -м о с к о в с ь к о г о терору також і через пресу .

О О О Колима — це частина Сов єтського С ою зу на Далекій П і в н о ­ чі А з ії біля Льо дового Оке ану та Аляски. Клімат там дуже с у ­ ворий, морози д ося гаю ть 70 ступенів Ц., зима триває 9 - 1 0 місяців; тому й ґрунт вічно промерзлий. У цьому ґрунті без­ людних гірських долин З ахід нь ої Колими в кінці 20-х p.p. було виявлено багаті поклади золота в розси пном у стані. Щ о б його видобувати, треба тяжко працювати залізними ломам и та джаґанами протягом короткого літа та дов го ї люто ї зими під го ­ лим небом. Тому й не було охочих їхати на таку роботу на­ віть і за високу платню! А с ов єтській владі так потрібно було якнайбільше і то д еш ев ого золота так на розбудову с в о є ї в ій ­ ськової сили, як і на комуністичну пропаґанду в усьому світі ! Т реба було й великих мас д е ш е в о ї роб ітничої сили для в и ­ конання різних, заплямованих 2 - г о ю та 8 -о ю п’ ятирічками ро біт у нестерпних кліматичних умовах Сибіру та совєтсько ї П і в ­ ночі ! Цю проблему М осков ський Кремль розв’язав ось як : арештовтуюч и мільйони невинних совєтських гр ом адян і тортуру1 80

ючи IX у в'язницях, причеплював їм тавро «ворогів народу», яке позбавляло всіх людських прав. Так с т в о р ю в а н о маси безплат­ ної рабської сили, яку від транспо ртов увано невпинно до чи сл е н ­ них таборів С С С Р а в тому числі й на Колиму — д ешево золо­ то добувати ! Лише їсти треба було тим раб ам давати ! Але навіть і на їді модерний совєтський рабовласник рішив заощаджувати рубля! Кремль дав директиву : Добувати золота якнайбільше і я кнай­ дешевше, витискаючи з «ворогів народу» якнайбільше енерґії і зовсім не дбаючи про їх життя, бож на місце тисяч загинулих потяги та пароплави невпиннимгл потоками везли нових р а б ів ! Для заощадження рубля на їд ж е н н і було встановлено 5 кат ег о­ рій харчування залежно від відсотка виконання норми праці, а ту норму було встановлено таку високу, що навіть і добре хар­ чована здорова людина не змогла б ї ї виконати; ми - в ’язні ледве виконували ї ї на 3 0 - 3 5 %, тому й одержували по 5-ій категорії два рази малу порц ію п іс н о ї р ід к о ї зупи-баланди та один раз двісті г рам ів хліба на день. А працювали 1 2 - 1 6 годин денно без перерви, без жодн ого дня відпочинку в році! Н а ­ шими начальниками були енкав едисти, а їх пом ічника ми-бриґа • дирами кримінальники. Я п р а ц ю в а в у бриґаді бандита С м ір н о ва. Життя «ворога народу» залежало від свавол і цих зверхників, їх жорстокість влада оціню вал а, як вірну службу. В ід перевиснаження працею, від голоду та холоду, від фізичних та мо рал ь­ них знущань зверхників в'язні вмирали ма сово : в бараках, на роботі та на дорогах на роботу. А за те енкаведисти щодня за­ бирали добуте золото в спеціяльні залізні банки, відправляли й о­ го вантажними автами до центру Колими — до Магадану, а звідтам літаками до Москви. А що робив ч е р в о но-м о ск овс ьки й рабовласник із тими р а ­ бами, які вже всі св о ї сили віддали для добування дешевого золота і більше працювати не могли, але ... ще дихали, мусіли ходити на роботу і потребували хоча 6 ложку зупи ? П ро це роз­ повість Вам уривок із нашої повісти «Ворог Народу» на стор.

2 0 9 - 9 1 3 2-го тому ось як:

«Бри гадиром сусідньо ї бригади був усім відомий бандит Скворцов. Він завжди носив у руці широкого р е м ін ного пояса з грубою залізною пряжкою. Цей пояс С к в о р ц о в а був усім відомий, як знаряддя п ід б ад ьо рю вання підвладних йому в ’язнів з метою підвищування продукц ійно сти їх ньої праці. Одного незабутнього дня, перед початком роботи бриґадам С кворцова й С м ір н о в а наказано було стати в два ряди, облич­ чям одна проти одної на віддалі приблизно п’яти метрів. В и к о ­ навши цей наказ, обидві бригади принишкли, очікуючи чогось виключного, і тоді на тлі наш орош еної тиші багатьох С кв орцов наказав трьом найстаршим і найслабшим в ’язням с в о є ї бригади вийти з ряду вперед... І цей наказ виконано : вперед, себто на чисте поле поміж обома бри гадам и , опираючись на дрючки 181

I з трудом пересуваю чи тягарі опухлих ніг, вийшли три в язні... Бородаті, зарослі обличчя кольору глини, промовисті припухлини під очима, налляті водою руки та ж а л ю гід н е лахміття на тілі... О, це були с п р а в ж н і доходяги, себто тяжко хворі, яким до сме рти було вже недалеко, і вони до неї доходили, ходячи щодня на роботу. У п е в н е н о й без поспіху наблизився до них С к в о р ц о в : с м а к у ­ ючи ефект вистави, він почав бити перш ого св оїм ре мінним поясом, вигукуючи водночас, що кару таку він застосовує за злісне невиконування норми. З гоном хвилин С кворцов помітно входив у смак екзекуц ії : інтервали між його вда рами зменшувалися, розмах і сила їх збільшувалися, і... під акомпаньямент р о сій сько ї лайки... пішла гуляти по голові й обличчю не­ щасливого залізна пряжка пояса, не обм ин аю чи навіть і заплю­ щених очей.... Упала на з ем лю шапка, і поллялася ю шкою кров. Зойкнувши, зрізаним колосом упав старий чоловік на землю. Тоді ще з більшою люттю накинувся С кв о р ц о в на лежачого, штовхаючи розпростерте на землі закривавлене тіло ще й п ід к о ­ ваними підборами своїх чобіт... Таку ж саму екзекуцію виконав С кв о р ц о в і над другим старим і опухлим в ’язнем, а тоді з в е р ­ нувся до третього. Це був свящ еник із Полтавщини, і було йому років 70 або й більше. С в о ю зношену вже рясу він, очевидно, прикоротив, щоб не заваджала йому золото добувати. Доля й о ­ го рішалася, і він це у с в ід о м л ю в а в . Уперто об м инаючи очима Скв орцова, свящ еник дивився вгору, у височінь непрогляднохмарного Колимського неба і шепотів : — Нині відпускаєш раба Тво го, Владико... А бандит уже наблизився, озброєний св оїм знаменитим поясог^, на пряжці якого тремтіла, вилискуючись, ще тепла кров п о п е р е д ­ ньої жертви... Тоді, опустивши свого д р ю ч к а на зе млю і по­ клавши ліву руку собі на груди, св ящ еник правою почав х р е с ­ титися... Перехрестився раз, іще раз, а втретє не встиг...

- То ти, водолазе д овго волосий, ще й молишся тут ?! - з ци­ ми словами С кв о р ц о в із розмахом ударив свящ еника по п р а ­ вій руці. П ід н е се н а вго ру рука впала вниз, а за хвилину під градом ударів упав, за к р и в а в и в ш и с ь і священик, оскаженілий С кв о р ц о в продов ж ув ав виливати св ою лють на лежачого... Очі всіх в'язнів палахкотіли вогнем обурення, але... усі вони, за винятком 3-4, були вже й сам і доходягами... Чи ж могли вони відважитися на будь-який чин супроти са ди ста-бри ґадир а ?! Надій шов десятник, і, ставши збоку, залюбки с п о ст еріг ав в и ­ довище... А коли розправу було, нарешті, закінчено, десятник поплескав С к в орцов а по плечі, похвалив його за зразкову с л у ж ­ бу на користь батьківщини соціялізму і, з вертаю чись до в ’яз­ нів, додав повчально: — Сякі-такі контрики (р осій ська лайка), якщо ви не будете виконувати норми, то кожному з вас отакий «блін» буде! — при цьому він показав на трьох розпростертих на землі між ряд а м и : — Бачите?! Батьківщині соціялізму потрібен метал, і ми мусимо 182

дати його! Чуєте?! Раби обох бриґад і чули, і бачили...

О О о Минуло ще нільна д нів одноманітн их і застрашливих, бо... сили ножного падали, а разом із тим падав і відсотон винонання норми... Нараз під час роботи до бриґади С м ір н о в а наблизили­ ся озброєні еннаведисти, було їх восьмеро. Заб равш и з с о ­ бою чотирьох найслабших, вони мовчки попрямували до недале­ кої сопни...

— А тепер ... прислухуйтесь І — багатозначно пром овив до с в о є ї бриґади С м ірнов, гидко усміхаючись і загадков о хитнувши гололовою в бік тих дванадцятьох, шо віддалялися... Кожен здри гнув ­ ся... Пра цюючи, кожен прислухувався не лише вухами, ба всім єством своїм... Хвилини відпливали повільно, і скільки їх упало в океан вічности, трудно було сказати : може, 15, а може, й ц і­ лих ЗО, коли раптом... там, під недалекою сопкою залунали сухі, короткі постріли... П роц ес добування так потрібного країні соціялізму золота в ту ж таки мить спинився : зойкнувши хором, усі , як один, здригнулися й завмерли... Того ж таки сам ого дня і те ж таки саме відбулося й по інших бригадах. Минув іще один день застрашливий с в о є ю по­ дібністю до всіх попередніх, і прізвища чотирьох найслабших із бриґади С м ір н о в а вже фігурували в списках розстріляних за злісне невиконування норми та зрив пляну добування золота. Списки розстріляних звичайно вивішувалися на таборовому майда­ ні, — сам е там, де так грайливо розвівалися за вітром ч е р в о ­ ні прапорці над надто відомим уже написом на червоному тлі великого пляката : «Стране нужен металл, и ми должни его дать!»

О

Оо

“ Кто нє работаєт, тот нє єст!» — такий клич проголосив Ленін на початках большевицької революції. В и соко «гуманний» клич І Наслідком його здійснюванн я є смерть! Керуючись саме цим кличем, організована Л енін ом совєтська диктаторська держ авна система вбивала невинних людей на Колимі, коли вони, від да в ­ ши вже всі свої сили, «работать» більше не могли. Так виглядає «гуманізм» Л еніна на практиці! Жорстокості на Колимі стверджують і німецькі полонені, які вирвалися з того пекла, пише про них і Валентин Мороз, сучас­ ний в ’язень мордовських таборів, у св о є м у творі «Репортаж із заповідника імени Б арії» ось як: «Чим займались капітани КДБ в 1 9 3 7 p.? Вбивали людей за невиконання норми (або просто для розваги) на Колимі. Це вже ні для кого секрет, про це пи­ шуть м осковські журнали». А я можу навіть назвати прізвище одного із цих капітанів : Горянін — необмежений володар Ко лими! Відвід ую чи центр п ів ­ нічної групи золотокопень Хатиннах, він заскакував і до в’ яз­ ниці, т.зв. «Серпантинки», що містилася в глибокому яру біля цього центру і складалася з трьох бараків. Урвавшись до бара­ 183

ку, він питав першого-ліпшого в'язня : «Ти за что сідіш?» Н а ­ раз, вихопивши свого револьвера, клав в’язня трупом. За лишив­ ши по собі кілька трупів в одному бараці, робив те сам е в другому, третьому і, нарешті, задовольнившись власним виявом ленінського «гуманізму», їхав до інших районів... Дуже шкода, що О б ’єднані Нації, перед проголошенням на ввесь світ славословної Ленінові , як «гуманістові)», не постара­ лися післати хоча б якогось кореспондента на Колиму! Він по­ бачив би там моторошні приклади ленінського «гуманізму» на практиці, з Серпантинкою в яру включно! Але ... Брежньо в не дозволив би таких оглядин, бо жо рстокос­ ті совєтського рабовласництва на Колимі повинні залишатися та­ ємницею. На Колиму завезено мільйони рабів, а повернулися звідтам дуже скупі одиниці, та й тих Н К В Д виловлювало й л і к в і ­ довувало під час відступу з України в 1941 р ! Бог допоміг мені вирватися, а як? — про це правдиво описано в вищезгаданій по­ вісті «Ворог Народу» авторства Олени Звичайної та мого, двічі нагородженій 1-ою прем ією . Доведено, що злочинець, помимо своїх найкращих старань, завжди лишає по собі слід, що дає нитку для розкриття злочину. Не пощастить червоній Москві приховати перед історією людства нечуваних злочинів дешев ого добування мас золота на Колимі коштом життя мільйонів рабів, мю загинули там (та, напевно, і тепер гинуть) смертю мучеників?! Загинули без лікарів св ящ ени­ ків, без домовин і хрестів! Вічна Вам П ам ’ять, Товариші недолі!

184

На

м а рґін есі

справи

Я. Д о б о ш а

НАСИЛЬСТВОМ ТА БРЕХНЕЮ

М ало котра с п р а в а в о с т а н н іх роках н а ш о ї е м і г р а ц і ї мала такий розголос і стільки к о м е н т а р і в , як с п р а в а сту дента Я р о ­ с л а ва Д о б о ш а , що в ід б у в 5 м і с я ц і в в с л ід ч ій т ю р м і у Л ь в о в і і був зв іл ьн ений 3 . 6 . 1 9 7 2 на ін т е р в е н ц ію Б е л ь г ій с ь к о г о уряду. Я. Д о бош взяв на се б е ри ск в ід в ід а т и У к р а ї н у в час, коли там с а м е — пр и г о то в л я л и с я ареш ти укр а їн с ь к и х ін теле ктуал іс тів на початку цього року. З р о б и в він це з п р о с т о ї л ю д с ь к о ї цікавости , яка коштувала його не тільки п'ять м іс я ц ів с т р а ч е н о г о часу, але та кож чим ал о пе р е ж и ти х кри ти чни х м о м е н т ів та ж и в о ї конф ронтації з п і д с о в є т с ь к о ю д і й с н і с т ю . З д а є т ь с я що ж о д н і о п и ­ си ні ро зп о в ід і тіє ї д ій с н о с т и не дали б були йом у стіл ьки д о ­ свід у, як те що він м і г д о с в ід ч и т и в іч -н а - в і ч з п ід с о в є т с ь кими у м о в и н а м и , які вияви л ися, як він с к а з а в «сто р а з ів г ір ш і, як він м і г собі уявити». Б о л ь ш е в и ц ь к а п р о п а га н д а в ж е з с а м о г о початку хотіла н а ­ дати тій с п р а в і ш п и г у н с ь к о г о ха р а к т е р у , п о в 'я з у ю ч и Я. Д о б о ш а з « о у н ів с ь к о ю р о з в ід к о ю » та к в а л іф ік у ю ч и його побут в У к р а їн і, як «під ривну акцію» проти С С С Р . А з о к р е м а було н а г о л о ш е н о на ареш ти таких визначних д ія ч ів культури, як І. С в іт л и ч н и й , В. Ч о р н о в іл і Є. С в е р с т ю к , які мали впасти ж е р т в о ю контактів з Я. Д е б о ш е м . М іж н а ш о ю е м і г р а ц і є ю ходили вже н е й м о в і р н і чутки, що Я. Д обош був уже р а н іш е з а в е р б о в а н и й с о в є т с ь к о ю а ге н т у р о ю , що він в ж е втрет є туди їз д и в , тощо. В с е це зд а в а л о с я було п і д ­ тв е р д ж е н е в и ст уп о м я. Д о б о ш а п е р е д ж у р н а л іс та м и у Л ь в о в і і К и є в і та в и к о р и с т а н о в п ід с о в є т с ь к ій п р е с і і рад іо . А ос обливо чомусь д е к о м у хотілося вірити, що я. Д о б о ш а було вислано в У к р а їн у для контактів. З того п р и в о д у ма ло що не з а горіл ас я внутрі у к р а їн с ь к а «війна», що так д у ж е було б на руку о к у п а н ­ тові в його о б в и н у в а ч е н н і там ареш то ваних. Тим часом Я. Д о бош після с в о г о повороту і заяв до преси розчарував одних і д ругих. В ін в и р а з н о наголоси в приватний ха рактер с в о є ї поїздки, заявив, що з л ю д ьм и з якими з у с т р іч а в ­ ся не мав якихо сь нелегальних р о з м о в , а речі, які хотів в и в е з ­ ти, не м а ю ть ніч ого с п іл ь н о г о з д е р ж а в н и м и , таємницями чи шпи гунством . Т ом у д а р е м н о дош укую ться д е я к і «експерти» противоріч його заяв і пр есових к о м е н т а р ів у б е л ь г ій с ь к ій пресі, яка тут і там д ещ о з д е ф о рм ув ал а його ін ф о р м а ц ії. Щ о б не ши ри ли ся надалі я кісь пер е к р у ч е н і вістки та на їх о с н о в і дальші фальшиві в и в о ­ ди, Я. До бош напи сав 1 3 . 6 . 7 2 заяву до преси, як у к р а їн с ь к о ї так і б е л ь гій с ь к о ї, де подав стисло і вич е р п н о п е р е б іг подій з 1 85

арештуванням, слідством та шантажем при помочі якого КҐБ вимусило на ньому «покаянну заяву» з ' обвинуваченням С У М і його голови О. Коваля за висилку і контакти з культурними д ія ­ чами в Україн і. Була подана також до преси заява Голови С УМ спростовуюча большевицьку брехню та засуджуюча їхні антигуманні методи. Дехто закидає Я. Д обошеві, що він не виявив належної стійкости і дався зашантажувати. Очевидно, що Я. Добощ не виявив такої постави як В. Мороз і не став героєм, на якого можна було б взоруватися. Але можна поставити собі питання, чи була на це потреба і чи його героїч на постава була б допомогла чимнебудь арештованим. Мож е навпаки. Слідчі органи могли б були справді повірити св оїм суґестіям, що Я. Добош — це фахо­ вий «шпигун». А так побачили звичайну людину, яка «призналася», так як уже тисячі призналися КҐБ до вчинків, яких ніколи не зробили. Вони мабуть тільки не доглянули, що Я. Добош буде по­ за обсягом їхньої влади і тоді зможе розказати світові правду про те, як його змушували брехати. Це покривається повністю з заявою арештованого недавно московського історика П. Якіра, який мав сказати англійському журналістові, що коли його бу­ дуть бити і знущатися над ним, то він підпише усе, що від ньо­ го вимагатимуть «Але коли в такому випадку я щось заявлю — то це не будуть мої слова!» — сказав П. Якір. Знаючи що його можуть вбити, він сказав : «Коли б ви д о в ід а ­ лись, що я вчинив сам огубство, то знайте, що вони розправи­ лись зі мною.» Щ е не знати, як поступили б в подібній ситуації ті, хто вим агає від молодої людини геройства, там де це герой­ ство ні при чому, коли старші і більш загартовані не видержу­ ють, П рига дайм о тільки поставу ам ер иканського літуна Поверса, чи інших, які попали в руки КҐБ і також мусіли «признаватися», але через те ще ніхто їх не засудив за зраду, коли вони п о в е р ­ нулись до своїх країн. Вартість вимушених зізнань публічна опінія вже оцінила, а в С С С Р ту вартість давно вже збагнули. Якщо ж мимо всього українських культурних діячів в Україні за­ судять, як оце засудили дружину С. Караванського на 4 рони тю р ­ ми і Ю рія Ш ухеви ча на 12 літ (?), то це не буде з вини Я. Добоша. Совєтський реж им не шукає за справедливістю, а вирішує справи своїх гром адян насильством та брехнею. Інакше не суди ­ ли б при закритих дверях , зпоза яких бояться випустити голос правди підсудних. Нашим редакторам деяких жур налів і газет, замість попада­ ти в полон совєтської пропагандивноТ машини, слід би призадуматись радше над обороною принципів вільного пересування людини, без перешкод і поліційних шиканіВ) в сіє ю силою реагу­ вати на порушення прав Л ю д ин и зафіксованих в Деклярації О б 'є д ­ наних Націй, а зо крема свободи думки, зібрань, преси та інфор­ мації, які так немилосердно топчуться московським режимом в Україн і та інших країнах т.зв. С С С Р . ЯвДобош еві та його арештуванні завдячуємо те, що через ньо­ го як бельгійського громадянина, справа арештів в Україн і на­ брала міжнародного характеру. Тоді, коли передше подібні ареш186

тування були тільки «внутрішньою с п р а в о ю С С С Р », то з хвилиною, коли КҐБ проголосило що йдеться про по в’ язання арештованих з закордоном, приписуючи Я. Д о б о ш о в і той зв'язок, справа п е р е ­ стала бути внутрішньою, а стала зо вніш ньою , світовою. Світова преса дала са м е вислів такого узагальнення заторкуючи при то­ му тло і суть проблеми, яка лежить в боротьбі у кр а їн сь к о го на­ роду проти М ос кв и за с в о є існування та д ерж авну незалежність. За 2 5 останніх літ б ел ьгій ська преса, яка с та ранно вим инала «внутрі-сов 'єтсьних» проблем, не написала стільки про Україн у, як напи сал а за цього пів року від арешту Я. Д о б о ш а . Виходить що і без «геройства» можна часом прислужитися у к р а їн с ь к ій с прав і. Криця

К Ґ Б -Ж Е Р Т В А ВЛАСНОГО ОЧОРНЮВАННЯ. (К ІЛ ЬК А

СПОСТЕРЕЖЕНЬ

З

АРЕШТУВАННЯ

СЛАВНА

Д О Б О Ш А .)

На підставі д о п и с ів у бел ьгій с ькій пресі та особистої зустрічі із С л авком Добошом хочу зробити кілька в и с н о в к ів в бік совєтської влади. Добоша спинили на укр а їн сь к о -ч е сь кій границі, як він вертався назад до Б е л ь г ії і мав при собі : дві знимки, одного у к р а їн с ь к о ­ го інтелектуаліста, що перебуває на С и б ір і, і одного в Україні переслідуваного пи сьменника; рівно ж перев озив кни жку одного в ід о м о го на У к р а їн і критика. К ни ж к а була там видана, потім заборонена. Також віз він фотоплівку машинопи су «Словника рим», який не побачив друку , тому, що автор Караванський знаходиться на засланні у С ибірі. Л ю д и н і, яка ж иве в дем ократи ч ній країні західнього світу, по совєтськи — «капіталістичній», є цілком незрозуміло, як можна за тане щось людину арештувати. А тим більше, коли Славкові при ­ писали артикул 57 карного кодексу шпигун ст во! Тут на заході ніяка нормал ьна лю дина собі не м о ж е уявити, чому і як сьогодні літературні твори, знимки пи сьменників в С С С Р є предметом шпигунства. Які мусять бути примітивні погляди совєтсько ї вла­ ди і К ҐБ про культурні надбання... Як можна собі пояснити такий при мітивни й спосіб д у м а н н я ? Ми знаєм о, що С С С Р старається мати культурні зв’язки із к ра­ їнами вільного світу. В нашій мові є приповідка ; «пана пізнати по халявах». І так у б о л ь ш е в и к ів : вони знають, що їхні люди в культурних з в ’ язках є по в'язані із КҐБ, і тими сам им и к а т е го р ія ­ ми д ум ають про людей вільного світу, тобто — всякі культурні контакти в С С С Р — це шпи гунство, Який п р и м іт и в із м ! Щ е більше

смішним є факт, що в КГБ на особистих картотеках українських ег Граційних політичних і громадських ке рівників є зазначено: «прац там і там, є аґентом такої і такої розвідки.» Так нпр. голова ЦУ С У М мґр. О. Коваль за їхніми даними є аж потрійний areh Н А Т О , ам ерика нс ька, бельгій ська розвідка. Подібно стоїть на­ писано на картотеках всіх тих старших, які прац юють в у к р а ­ їнській національній пресі і в укр аїнських установах. Чи це не с м і ш н е ? Ми молоді , ию ж и в е м о і с п ів п р а ц ю є м о з цими люд ми, м о ж ем о тільки кпити собі з такого дурного очорню вання . Мається вра ження, що органи К Ґ Б в спосо бі думання і підхоходу до ситуації живуть 4 0 років запізно. Так чорно в 30-тих роках нім ецькі нацисти малювали всіх людей, що їм були неви гідні. І ще одне : видно, що в С С С Р нем ає ідейних комуністів бо сов єтська влада не мо же зрозуміти, що на е м іґр а ц ії у к р а їн ­ ці потраплять з ід е ї працювати на національному полі. Совєтсьні органи безпеки самі попали в ту яму, яку вони продовж десятків років копали св ід ом и м українцям на е м і ґ р а ­ ції ; вони для замилення очей своїх підданих і українсько го на­ роду зробили з ножного по рядного українця на е м іґ р а ц ії «бур­ жуазного націоналіста» і аґента, і в те вкінці самі почали в і ­ рити. Автосуґестія, самогіпноза. Це справжній бумеранг, за с л о ­ вами Валентина Мороза. М.Ф.

ТЕЛЕГРАМА

До Пана Ріхарда Президента з е л . В аш інґтон

Пане

19.5 .1 9 7 2

Ніксона Білий Дім

Президенте

З нагоди Вашої поїздки до С С С Р просимо домагатись від С ов є тськ ого Уряду звільнення Чорновола, ДзюЬи. Осадчого, С в е р стю ка , Світличного і інших арештованих в Україн і діячів культури, як також бел ьгій ського студента Ярослава Добоша. П р оси м о стати в обор оні У к раїн ців , так як це Ви постійно робите по в ідношенні до інших. З вдячністю Ваш_ Омелян Коваль Голова ЦУ С У М Подібні телеграми були вислані також від Крайових Управ СУМ а також від деяких осередків . Як відомо, Я Добош з в іл ь­ нений 3.6.72 а про з в і л ь н е н н о іц^^^их покищо' нема вісток.

1 88

JaroslawDobosch L’homme qui passa six mois dans les prisons sovietiques

k T

V

IjlNORAMil D e retour dans la maison p ate m e lle & M aa s m e ch e len, Jaroslaw raconte.

deux ans de philosophie au seminaire la-bas.»

Le seminaire ukrainien a Rome est protege par le Va­ tican. En Ukraine aussi, la religion rencontre quelques difficultes. Outre la religion ukrcinienne orthodoxe, il у existe en secret le catholicisme romain, suivant les ri­ tes orientaux bien entendu.

Seule I'EgUse orthodoxe russe est autorisee oUiciellement. Cela aussi, c’est une operation de russification.^ Dans ialbum de famille.

Одне 3 ін те р в'ю з Я. Д е ­ бош ем п о м іщ ен и х в б е л ь ­ гійській пресі. «ТВ-ПАНОРАМА» це теп евізій ни й ти ж н еви к вел и к ого ти р а ­ жу на ф ра н ц у зь к ій і флям анській м о ва х . На дв о х повних с т о р ін к а х Роб ван дер В іл ьдт д а в картину питань і в ід п о в і­ дей не тільки про п ер е ж и в а н н я Я. Д о б о ш а , але т а к о ж про ж о р сто к і п е р е с л ід у в в н н я і р у си ф і­ к ац ію в Україні. Три в е ­ ликі ф ота роботи Р о ж е Д ій к м а н са п р и к р аш у ю ть це ін те р в ’ ю.

nous regardons quelques photos de Jaroslaw en seminariste.

•A p tis cinq mois іГетргіsonnemeat, on vous a force a donner une сопіетепсе de presse. Qiie deviez-vous de­ clarer 7 » «Je devais reconnaitre publiquemcnt que je m'etais rendu coupable d’activites subversives et que je reprouvais Taction ukrainienne.»

«Vous n’estiuKz pas que, par ces dMlarations, vous avez ete infidele a votre cau-

«C’etait indispensable. Sinon, j'aurais ecope de dij ans de prison. De toutes fa50ns, la police secrete savait tout et les regrets que j’ai exprimes ne changent pas grand-chose й I’affaire.»

«En somme, vous avez fall une fausse declaration ?■• <Je ne me sens pas du tout lie par cette d^laration.

Comme ru.R.S.S. ne respecte en rien les droits de i'homme, je n’ai pas d’obligation non plus de soutenir 189

НА ФРАНКОПОЛІ

Aiu Centre culturel franc^)ole de Ster-Francorchamps

Une remarquable exposition de I’art ukrainien

Повище фото беремо з бельгійського щоденника «Лє Жур» від 26.6.72, який з захопленням переповідає свої враження з оглядин Виставки Українського Народного Мистецтва, що її влаш­ тувало О б ’єднання Українок Бел ьгії в приміщеннях Франкополя в останній половині місяця червня ц.р. Кореспондент згаданої газети подає що Франкополе перетворю­ ється з колишньої ферми-форту в динамічний культурний центр і дає опис Виставки. Він підкреслив замилування Українців до м и с ­ тецтва, що на протязі тисячеліть виплекали самобутню культуру, яка в мистецтві позначена прецизністю, тонкістю, делікатністю, красою, яка сягає свого вершка. У всьому пробивається природ­ ній мистецький смак, а в живих і полокюючих красках одежі та вишивок відбивається радість життя. В очі кореспондента впадає багацтво і різноманітність мистецького вислову представлене на Виставці вишивками обрусів, рушників, частин одежі, пошивок, ки­ лимів, різьбами в дереві, керам ік ою і ін. Виставка Українського Народного Мистецтва на Франкополі ше раз підтвердила важливість наших культурних здобутків у пропагу­ ванні української справи. Це ствердження нехай буде скромним признанням для тих наших трудівників народного мистецтва, що мимо всіх труднощів еміграційного життя не перестають своєї творчої праці 1 90

Поеіів ■Пі Володимир

БІЛЯЇВ

ІІОЛІТТЯ п о е з ії

ЛИСТ

до МАТЕРІ Сальваторе

Квазімодо

«Мила матусю, стелиться хвилями мряка, „ К И ЇВ ” розхитаний ковчег товче причалів дамби , 1970 вологістю дерева набрякають і паленіють інеем; На півночі мені не сумно, хоч донині, не знаю я душевного спокою і прощення не сподів аюсь від людей, яким мої не віділлялись сльози. Ти ж бідуєш, я знаю, як усіх поетів матері, злиденна, ти порівні розділюєш любов синам далеким. Та на цей раз я пишу тобі. Нарешті вісточка — ти скажеш — від хлопчика, що в куцім пальтечку та кілька віршів у кишені — пом андрував у ніч. Сердешний, де й коли він знайде смерть лиху? “ Певно, я п а м ’ятаю набережну сіру. Над гирлом Імери чайки, солоний вітер, евкаліпти. Повільні тягарові потяги, вантажені цитринами й миґдалем і в мить оцю дякую тобі, за усміх той, що ти поклала, мамо, на ці уста мої, як і твої , спокійні. Той усміх рятував мене від сліз і горя. Нехай тепер заплачу за тобою і за всіма, хто, як і ти, чекають, самі не знаючи чого. О, смерте милосердна, ти не торкайсь годинника, що в кухні на стіні — моє дитинство все в емалі цифербляту, в отих мальованих квітках злинялих, ти не торкайся рук старих і струдженого серця. Чи відгукнеться хтось? О, смерте жалости і сорому Прощай же, люба, прощай, матусю мила».

191

Володимир

Біляїв

ДІОГЕН

Бувальщина, оця відом а із давен. В Гелладі у погожу, світлу днину Світильним засвітив премудри й Д іоген І з ним по вулицях побрів.

— Розшукую людину, — Так горожанам він здивованим сказав І далі світло ніс перед собою... Чи зір старечий тьмарила сльоза ? Чи серце трудне повнилось ж у р б о ю ? Сади пишались золотом плодів. Ш у м і в на площах галасливий натовп. Щ о думав він, хто вдень з вогнем ходив, Щ о б не знаходити людину і минати? З-під ніг натомлених злітали голуби, У слід йому сміялись старші й діти. Н е в ж е ж, блукаючи, він д у м а в : — Ну хоч би Одну -єдину лиш на мить уздріти! Котилась темінь з гір, а він все йшов та йшов. Звиса в світильник у руці старечій, — Ям вдень з вогнем людини не знайшов. Вночі ж її шукати недоречі... Бувальщина оця відом а із давен. Та помиляються і мудреці великі — Незрячу душу мав сердеш ний Діоген, Л ю д и н а є. Удень, вночі, навіки.

1 92

Володимир

Біля їв

РОЗПАЧ

в житті, позначенім на ступні Нескін чени х і незбагненних дій На тебе зваб пастки підступні Порозкладав одвічний лиходій. І знову Каїн Авеля д о р іж е У братовбивці не здригне рука, А світ — корчма на роздоріж жі. Де прав да — жарт огидний пияка. Така доба химерна і м із е р н а ! В ній ідеал — блаженство міщуха. А де ж, питай, нов ого плоду зерна ? Чи ж душі є, де пісня не вщуха? Так! Руки щедрі є й уми ненаситимі, Й серця, яким у вічності цвісти ! Не розминися, друже, в буднях з ними Й хисткі в майбутнє не спали мости. А в т о р з б і р н и п о е з і й «Політ т я » , з я к о ї б е р е м о Ц І т р и в ір ш і, к а л е ж и т ь до середуцдого п о к о л і н н я . ІЇ Іого п о е т и ч н і т в о р и з а н о то в а н о в р ізних ч а с о п и с а х і ж у р н а л а х на е м ігр а ц ії, по­ ч а в ш и з 1 9 4 6 р. З б і р н а « П о л і т т я » 7 8 стор., щ о в и й ш л а друком в Т о р о н т о у В-в і -К и їв » - 1 9 7 0 , складається з трьох розділів : «Ранок п іс л я Б ою », «Мій Р ід н и й К р а й м о в сни», «Втікач». Темати­ ка п о е з ій - це о с о б и с т а і с у с ­ пільна л ірика, з а б а р в л е н а н а ­ ц іо н а л ь н и м е п о с о м та ф іл о с о ф ­ ськими міркуванням и. Стиль і форма поетичних т в о р і в кляс и ч н і, т в о р я т ь к о н т р а с т до суча сн о го модернізму. Ре д. «А»

1 93

Михайло

ФЕЙДИ

ПРОРОЦТВО П р исвяч ую

м о їм

ровесникам.

Л ише осінній дощик з осінніх хмар буде тобі весняний дар, як підлий демон в душі твоїй здійме гидкий вівтар І серце скотиться на тротуар під ноги людських мар, коли р озіб ’єшся на греблі, знехтувавши ліхтар, тоді осінній дощик з осінніх хмар буде тобі весняний дар і втратиш сенс життя й любові чар... Ти підеш дальше байдужим кроком з блакитних площ життя з холодним серцем у рунах. І в серці тім нестимеш і смуток вічний, й незабуття... у ході тім душа твоя зім'ята вчетверо питатись буде : - Хіба нема вже вороття? Проклявши весняну блакить, в ід п о в іс и : — Нема! З ас м іє ш ся відтак гранітним сміхом, опустившись в софі, а сміх твій — демонське виття й почуєш хлипання осіннього дощу з осінніх хмар так хлипає загублене дитя...

194

М и х а й л о Ф е й д и і Б о р и с А. Г ра лю н , ц е м о л о д і у к р а ї н с ь к і поети в Ю госл авії, що брали участь в З устрічі п о е з ії й му­ з и к и М о л о д и х - «Струни Серця», щ о в ід б у л а с я в Р у с ь к і м К е р е с т у рі 2 . 7 . 7 2 в р а м ц я х ф е с т и ­ в а л ю Культури Р уси н ів -У кр а їн ц ів Ю г о с л а в і ї - « Ч е р в о н а Р у ж а 1 972». Михайло Фейди одер­ ж а в другу Н а го р о д у Ж ю р і , а Б о р и с А. Г р а л ю н о д е р ж а з Н а г о ­ род у Н а й к р а щ о г о р е ц и т а т о р а . Інш і учасники виступали на м о в і д і я л е н т у - у к р а ї н с ь к о хо р ва тсь ко -се р б сько ї міш анини.

Борис

АНТОНОВИЧ

ГРДЛЮК

ТУТ мої МЕРТВІ І

ви

к р із ь

святість

цю

ґета в

А н а ста зія

і

го н ін н я

пронесли

серцях. Д і д е н к о — « Із р а їл ь т я н а м »

Тут мої мертві, повто рював нераз один щирий поет. тут і я пальці св о ї зарию глибоко в землю, бо мушу, мушу знайти своє коріння, бодай в чорному попелі і обгородити зеленим плотом. Не дам щоб слід топтаний далі топтався, не дам кров своїх пролиту вітрам на глум, не дам, не дам на них. І як є хтось, хто розуміє, як є хтось, хто хоче зрозуміти

тих

що віра в над ію була їх правда ТИХ що любили п ів д еннос л ав'янсь кого брата не раз більш ніж їх любила їхня земля ТИХ розіп’ ятих між Карпати та Посавським краєм ТИХ вислухайте, вислухайте їх мовчання. Слухайте мову, якою гов орю — Вони так говорили, Душу, якою ри даю — Вони зі м н ою ридають. Губи, якими шепочу — то Вони шепочуть... Біль розбудивсь, кров моя і мої кості дума і думна тіло рветься, болить і болить... Та й Вони колись тут були і їхні надії закрила тут земля, кров і Кров їхньої крові осталась тут ніколи не любили, як тоді і не ненавиділи.

195

Слухайте їх біль з моєї крові, їх неміч, що силу дає, їх, що впалк по вулицях, берегах, тюрмах, їх що падали для гір, дубів, недопалених хат, їх, яких рідний слід щось подібне до Хреста або пожовкла зірка по невідомих кутках, їх, яких рідний слід по кладовищах, їх їх кидаєте в забуття ..... ... Боровся той русин, боронився той русин, рутен Галичан, і ще в одній землі українець воював І падав, падав. Ніхто й ніхто не жалів бо він слов'ян, як інші слов'яни бо церква його православна, бо визнає пану, бо хитрий мов жид, бо з и.чродом, він партизан, бороннвсй І падав від угорців, усташів, четніків, від черкесів, німців, від., пекла, неба, землі ... бо любив і боронив землю ту тверду під собою І^ї і і небо над собою. В рпи і

його

його

перед

трупами

мури п о в ни л и

казаматів ями,

земний руки його відпочивали чекаючи безнадійні з

сумні

води

дарували

спокій,

г о л о д н і по к о л ю ч и х печів см е рті.

дротах

Вішали його по сливах власних, по стовпах телеграфічних над хатнім порогом — хату запалили. І

його

вбивали,

добивали

але

мучили, не

били,

вбили.

Він боровся і боронив, бо любив і вірив в надію південносл ов'янського брата не раз більше ніж його раз любила його Руська Віра в правду, віра в надію, віра у віру, віра в свободу була його правда. ... Гут мої мертві, тут пальці свої рию, не д а ^ кров своїх пролиту вітрам на глум, не дам , не дам на них.

196

земля.

Святомир

М. Ф О С Т УН

ЕТЮДИ

Над річкою

й дем о, взявшись за руни, а квітчаста зелень стежину нам мережить. Над річною схилилися старезні дуби. Ніби завмерли. Може, вони тиху думу думають. Довговінову. Таку, як і вони. За дубами д р ім а є річка й губиться ген далеко в розмайних полях. Над прозорою водою, яка тихенько пливе в сонцевидну розвійну даль, розбіглися кучерями тонковійні верби, й сонце розси­ палося золотом. Ти квіточку зірвала прегарну, й голубиш устами ї ї ніжні, м ’які , мов оксамит, пелюстки. Чудові ви обі — ти і квітка... Ш арудить весло, й човник гойдається серед річки. Скажи мені, мила, чом у твоїх очах небо голубіє й синєвіддя гойдає замріяне літечко? Н і! Не говори... Хай серця наші говорять. Вони знають... Зайчиками стрибають у проміння заходячого сонця по ш ироко­ му лататті біловидних лілей. Спроквола лягає сумерк. При чал юємо до бере га і знову йдемо густим білобереззям. Назустріч нам сходять зіроньки. Невдовзі все небовиддя в кр и ­ вається густою зоретканню. Почепившись ріжками за густолісся, пнеться на небо блідо­ лиций і зорі ловить пригорщами. Стелиться сріблом роса. Ніч... Зорі... Любов...

197

збіжжям мандрує людина

Волошки проро стаю ть голубим квітінням серед спіл ого збіжжя ... Купаються вони в золотолуччях грай ливого сонця, яке сміється із глибин лазурного небовиддя, а їх чашечни лоскоче хвиляста Або граються з пустотливим волоц югою вітром, який без­ журно стрибає по гребенястих хвилях спол ов ілого моря... Тихош ел есни м збіжжям ма ндрує людина... Рада у ньому заховатися, втекти, згубитися від електронних машин, які м'ятежуть безжал існо людський ум. Хотіла б, щоб ї ї думки понеслися свобід но на крилах вітерця ген далеко п о ­ над пшеничні поля, зелені луги й укриті білими лілеями плеса замріяних ставків. Ій не хочеться рватися своїм умом у безм ежж я космосу, о б ­ бігати бистрою д умкою астральні суцілля, та в'язати з ними матір-землицю сліпучими етерними екранами. Лякається вона з а г ад ков ого подиху і вічности, яка розкри ­ ває с в о ї д ве рі і входить та ємничо в людський світ обцілований сонцем. Знає людина, що кожен народж ений день - це новий поріг її майбуття. Він струменить життям, розквітає сп одіваннями й те мніє хм арина ми сумночолих те рпінь і тихого смутку. Й котить вона наче Сізіф важкий камінь на високу гору с у ­ часного сколихненого людського буття, загуслого ра дарами і склостальними спорудами з їхніми холодними мертвими очицями: Не докочує. Випрмсає їй із рун важкий ка мінь і летить у віковічне провалля, залишаючи людині тр ивожний одчай і глу­ ху розпуку.

• І знову спускається людина в долину, щоб камінь свій ко­ тити на недосяжну вершину вічного буття. Такий закон. Він топче б езж ал іс но бентежну юність, руйнує надію і розп оловинює лю дсь кі серця. Квітніть , волошки, казкові квіти, серед стиглого збіжжя... Бо сумно буде людині без вас, у б е з бе реж ж і вовтузливої, багря нокри л ої атомної епохи. Сумно їй буде без ваших ніжних, блакитних очей. Квітніть, волошки !... Тихошелесним збіжжям ма ндрує людина...

198

Любомир

Г о сей но

<€ВРОПЕЙСЬКА ГРУПА» (С П О С ТЕ Р Е Ж Е Н Н П І С А М О Н Р И Т И Н А ) (П оч гляд. «А> ч. 2 / 1 0 6 )

І тут знову повертаю до відповідальности поета супроти свого народу : поет любить слово. Але він - не с л у г а й о г о , в і н й о ­ г о в о л о д а р (М. Рильський). Не може бути сумніву, що пи сь м е н ­ ник повинен так знати свою мову і дбати про неї, ян боєць — знати св о ю гвинтівку і за неї дбати. Тим часом - ще раз п е р е ­ гукуюся з підсовєтською критикою - бачимо раз у раз, як письменники-поети западають у помилки проти елементарної грамати ­ ки. Ж а х ? Ні ! А брак вивчення мови. Позволю собі кат егорич­ но висловити св оє невдоволення супроти старщих, мовляв, ко м ­ петентних редакторів періодичних видань, котрі в най мінімальніщ ому обсягу мають зв'язки з молодими літераторами, котрі потре­ бують вивчення. Йдеться не про повторення відомих форм ро­ боти, а про інші, нові, від повідні сучасності, й, зрозуміло, ефек­ тивні. В х о д и ш в л і т е р а т у р у - т о ч и с т ь ч е р е в и к и !!! Ви пам’ятаєте, ян нащі батьки й прадіди неодмінно йщли в свіж ій білій сорочці орати чи косити ? Нащо б, здавалося, свіжа сорочка, коли вона за якусь годину аж димілася на плечах ? Та справа тут не в одязі, а в святості до праці. Молоді літератори, відчуваючи передусім потребу знайти своє місце серед суспільства, відчувають духовну потребу оновити закляклий світ, підри ваючи старі основи та прагнучи сливе з нічого зд виг­ нути щось життєствердне і питоме їх ідеям, а то не заживши життєвого досвіду, не вписавшись в нашій літературі. На схилі своїх літ Франко писав : «Метою моїх творів зовсім не буває саме розкривання ненормальностей життя, але поперед усього віднаходження поезії й краси в тім но рмальн ім життю, яке скл а­ дається в людей різних верств, і віднаходження пори вів та з м а­ гань до поправи того життя». С к о р іш е , ян обновити життя, треба його поправити, пізнати до кореня його злидні, його пороки та пістряки. Правда, друзі, скажете, як Кость Го рдієнко , що утвер­ дилася думка ще одна — що часом селописцям загрожує патріярхальщина. З в ичайно романтизація старовини, часом повторних традицій і звичаїв минувшини — явище нездорове, кволе і д и в ­ не. Але ми схиляємо голову перед минувшиною, перед невми рущою п ісенно ю д авниною хай з плачем... хай з жалями. У нужді і горі наш народ з б еріг духовну велич, красу слова і пісні. Це зовсім не означає, що доби вш ись і заживши достат­ 19 9

ків, він п о р и в а є з м и н у в ш и н о ю — ін акш е він с та є потво р о ю . Для того нам п отріб но л ю д е й - п о е т ів с в ід о м и х с в о г о тв о р ч о го авто ри тетного слова. Та ж заслухуйтеся, друзі, словам М и ­ хайла О с а д ч о г о в його «Більмі» — «... якби в нас п е р е с а д и л и стільки інтелеґенції, як у в а с на У к р а ї н і тільки в 1 9 6 5 році, то в н ас не було 6 н іч о го » , каж е Алі. Ми не м о ж е м о бути бе згл а с н и м и тоді , коли в к р а ю за одне слово платять к іл ь ­ ка р іч н и м и з асл ання м и . Я г о в о р ю тут про слово, яке мають уповновартіснити узлободенщити наші молоді поети в діяспорі. Жиди і греки через поезію і пісню заволоділи сьогодні Західну Европу, бо вони, передусім греки, знають добре, що людина широкого мистецького кругозору, сміливої політичної думки, актив­ ної волелюбної акції - творець усього прекрасного та демократич­ ного на землі. Правда, молоді поети в меншій чи більшій мірі дивляться на друзів з України. І проблеми української ідентичности, хоч їх с у ­ цільно не тривожать, та все-таки проводять до великих сумнівів. Вистачить їм прочитати в «Більмі», що «найзлочинніший народ у світі - українці», і докажуть може, що на «березі не можна сушити онучі, бо вони їй не пасують»! С тв орено - «Європейську Групу - вітрило піднято! А пам’ятаєте ще не таке д ав нє ? — як творилися письменницькі організації «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «Аспис» (далі «Ланка», пізніше «МАРС»), не говорячи вже про контрударні сили Всеук раїн с ької Спілки П р о ­ летарських Письменн иків і так д а л і? Вони творилися в часі від ­ лиги, в часі т.зв. «Українізації», тобто створення можливости ш и р ­ шої культурно'' національної праці. Всі вони були керовані високої художньої та політичної думки аніматор ами-речни ками і діяли м е ­ тодами м а сової роботи. Були конфлікти та ганебні дискрим інації не з конкуренцій, а з гасел політичних директив : «боротьба з по­ неволенням Москви,» «тема наша — батьківщина», «боротьба проти просвіти, як символу провінціяльної обмежености та літературного масовізму», «геть від Москви», «курс на Европу», «месіяністична роля України на чолі азіятського ренесансу». Також і ми шукаймо творчих конфліктів в дусі політичного засягу та естетичної літера­ турної вартости, а не особистих амбіцій, докоряючи друг другові нещиру анґажованість. І тут треба числитися із всіми існуючими українськими партіями в ем іграції та організаціями. Щ о п р а в д а , понині ми жодної підтримки не одержали від будь-кого. Р о зго ­ лошували ми самі себе. Треба було гримати п’ ястуком, щоб ніпька в ір ш ів видрукувати. Однак, не думаймо собі, щоб так легко стати літератором. Т реба скоріш е свого навчитися, і м ’я с о ­ бі здобути, стаючи навіть авторитетом. А як з літературною кри­ тикою про молоду поезію в Е в ропі? Фіґа з поперченим маком!!! За виїмком кількох одиниць, про молоду поезію в Західній Европі ніде і чутки не було. Мені самому, панове критики, д о ­ велося створювати конфлікти, щоб про неї писалося. Однак, д р у ­ зі, ви суґґерували мені відректися авторства моїх поезій та літературних статтей, не думайте, що тут радянщина. Я готовіший відректися свого імени та прізвища, як творчости. Можна 200

вибр ать ма ті р і д р у ж и н у , вибрати не мож на тільки ба тьк ів щин у ! — п ис ав С и м о н е н н о . “ Е в р о п е й с ь к а Г р у п а » м о ж е на с уч а с н е тільки в д е р ж а т и с я та устійнитися на п е р іо д и ч н и х виданнях у нр аїнсьн ої преси, бо сам а не має в л ас н их за со бів . Н е знаю, чи - н а п р и к л а д - «В и з в о л ь н и й Ш л я х » д а л і д р у н у в а т и н м е м о л о д у тв о р ч іс т ь . По кищ о це в и г л я д а є безв ихідно. М о л о д і нар ікають , — є з ч о г о ! Пр и ч и н а в тому, що б азую чися на п ід с т а в і моїх статтей, тем а котрих - укр а їн із а ц ія тематики, не зн ах од ить о б ’є м н іш о г о в ід гу ку в поезіях ч лен ів т е п ер ш н ьо ї «Европейської Г р у п и » . Я об с то ю ю соверщенне пра­ во м о л о д и х охопити всі л іт е р а т у р н і се к ц ії ж у р н а л і в та ч асоп ис ів , щоб у них д р ук у в а ти с в о ю тв ор чість . Б о це не ж о д н а штука др укувати м а те р ія л и с а м в и д а в ів с ь к о го « В і с н и к а » тоді, коли молоді поети самі проп он ую ть с я із с в і ж о ю т в о р ч іс т ю , з л о б о д е н н о ю по їх світо ба че нн ю . Н а м треб а на с у ч а с н е якн ай ін те н си вн іш е д р у к у ­ вати, пр оя вля ти м о л о д у п оезію, п і д д е р ж у в а т и її — інакше вона с а м а н е с в і д о м о і н езл очи нно в ід ій д е , в ід ч уж ить с я нав іть. Т ак , панове р е д а к т о р и ! Л и ш і т ь міс ц е м о л о ди м надійним сил ам , бо інакше вони пропадуть. В а ш о ю п а с и в н іс т ю д о м о л о д о ї тв ор чо ст и ви її н а п р изв ол я щ е п олиш е те , так як в ис ту п ал и активно проти ш естидесятників М икола Ш е р е м е та , Михайло Ч а б а н ів с ь к и й , П л а т о н В о р о н ь к о та П а в л о Ти ч и н а . М о л о д і поети хочуть і д о ­ м а г а ю т ь с я , щоб критики з а ц ік а в и л и с я ними так, як б ув ш и й с е к р е та р С Н У О л е с ь Го н ч а р , А н д р і й М ал и ш ко, Іван Д з ю б а , Іван Бойч ак тощо за ін те р е с у в а л и с я г о л о с о м м оло дих ш ес ти д ес ятн ик ів . В 1962 році Г он ч ар писав в «Л іт е р а т у р н і й Г а з е т і » : « Х о р о ш у с п рав у з р о б и л а « Л і т е р а т у р н а Г а з е т а », с м іл и в о надавши с в о ї с т о ­ рінки м о л о д и м , д о б р е д і л о з р о б и л а пое тична секція, ши ро ко о б ­ говоривши м о л о д у пое зію»; в тій ж е газеті в 1 96 3 році М а л и ш к о — « М о л о д е і талантови те тр еб а л ю б о в н о д о г л я д а т и » ; Д з ю б а — « М о л о д і поети — л ю д и зн ач н ої культури... а л е треб а сказати, що в нас є багато гарних поетів, але м ало гарних в ір ш ів » ; Бойч ак — « М о ж л и в о с ь о г о д н іш н і м о л о д і поети і не стануть х у д о ж н ь о -п о е т и ч ­ ними і ДУХОВНИМИ речниками нашої епохи, в олод ар я м и її дум , але вже й с ь о г о д н і здобутки м о л о д о ї пое зії стают ь помітним чинни­ ком д у х о в н о г о життя н а р о д у». М о ж е старш і ск а ж у ть так, як п и­ сав в мос к овс ь к ій « Л и т е р а т у р н о й Г а з е т е » П. А н то к о л ь с к и й - «в нашу пое зію в хо д ить нове поко лін н я , котре зд а є ть с я д о с в ід ч е н и м , д о р о с л и м , м а л о не під стр я к ув ати м ( « у м у д р е н н ь ї м » ) , он як воно ш в идк о ро б ить ся !» . Т о вони нічо го не д о к а ж у ть , а м о ж е тільки п ор а д я ть глипнути д о Д р а ч е в о г о « Н о ж а в С о н ц і » — « Н а в і щ о я? Куди моя д о р о г а ? » . Щ о п р а в д а , « Е в р о п е й с ь к а Г р у п а » в ва жа є « д о ­ р о г у » — « ш л я х » — «п уть » в с м и с л і д у х о в н о г о покликання поета ш аб льон ним ви слов ом нашого е м іг р а ц ій н о г о постою. В она в оліє почути в ід с т а р ш о г о — від щ ир ого серця вітаю вас і б а ж а ю щасливої праці, яка н е м о ж л и в а не тіл ьк и без вивчення ку льтурної спад щини, а й без г л и б о к о ї пошани д о неї. Мені здаєть ся , що на пр ол ом і 196 9 та 1970 років літ ера ту рн і цехи укр а їн с ь ки х ж у р н а л і в та газет б а ж а л и видвигнути м о л о д у 201

пое зію в З а х ід н ій Е в р о п і н ац іо н а л ь н о г о штампу з тв орчістю н аці­ о н а л ь н о г о засягу. І чуть це чи й не в д а л о сь . А л е м о л о ді це д у ­ ж е х а ракте р н о в ідч ул и. В ід ч ул и , що д е д а л і зб л и ж ую ться і в з а є м о ­ збагачуються е м іг р а ц ій н о - с у с п іл ь н а та «п ое ти ч на » — п роф ес ійна творчість. І тут п ри г ад ує ть с я нам те, що Риль ськ ий писав ко ли сь : « Н а в іщ о протиставляти народ н у тв орчіс ть професійній т в о р ч о с т і ? » . М о л о д і поети, не у с п а дк ув ав ш и д о с т е м е н н о літе ра ту рн у творчість у к р а їн с ь к о г о народу, отот о жн или іс т ор іо с оф іч н о-т е м атич н у поезію із п р оф ес іо н а ль н о ю , так би мовити, ан га ж ов а н ою . А то й скаж уть ще:« А д и , Л ю б к у , Ф р а н к о , Л . У к р а їн к а , П а в л о Г р а б о в с ь к и й та К о ­ цю бинський так гостро н ап ад ал и на е п іг о н с т в о і хуторянство. В о ­ ни, прецінь кликали д о нових гор изонт ів та нового с ти л ю .» Д о б р е , дру зі, але ж ви маєт е та кож і с во їх т о т е м ів -щ е с т и д е с я т ників: їм ви н а р о д о л ю б н о ї поезії чи вареництва не закинете, бо вас з м а л к у учили в Ш е в ч е н ка ... і С и м о н е н к а , а вони, як і ви, л ю ­ били лузати насіння закушувати ог ірко м чи запивати сив ух ою . І це якраз ті, котрі мають ті сам і свято щі, що ви, пишуть — « з а ­ кликайте д о поновлення д а в н іх о б р я дів , проголошуйте бабусині афоризми чи сам о зр о зу м іл у , е л е м е н та р н у , хоч і н е в ід о м о кому тепер ад р е с о в а н у мораль на в з і р е ц ь : » сп рав ж н я л ю д и н а не стане ходити р оз ф уф ир ен ою в буд ен ь, коли всі тру дя ть с я » (Є. Д о л о м а н ) С к а ж е т е напевно сл ов ами Р и л ь с ь к о г о , чи варто саме в такому мор алізув ан ні бачити сво є пис ь м е нн иц ь ке покликання, Чи є п і д ­ стави розкошувати в ілюзіях, буцім то с а м е такими ідеалами та д ум ками мож на збагатити с уч а с н у у к р а їн с ь к у л іт е р а т у р у , вести її нав стр іч життю, на с ц е н у с в і т о в о ї культури ? І хібг. це с а м е те, н айб ільш е за ра з бо лить н арод ов і , і хіба саме в такий с п о с іб письменн ик н а й ч е с н іш е с л у ж и т ь с в о є м у н а р о д о в і ? А я вам, с л о ­ во чести, с каж у , що в с у ч а с н о м у світі є багато б іл ь ш е п р о б л е м , д о ш к у л ь н і ш и х тр ив ог. Ви т е п е р — члени « Е в р с п е й с ь к о ї Г р у п и » . « Є в р о п е й с ь к о ї Г р у п и » . Х о ч е те жити тільки с у ч а с н и м ? — вам ніхто не б ор о н и ть. А л е цікавтеся п р о б л е м а м и ук р а їн с ьк о ї літ ера ту ри на е м і г р а ц ії та в Ук ра їн і. Н е о б д у р ю й т е самих с еб е, що, знаючи « З а п о в і т » Ш е в ч е н к а , знаєте (не го в о р ю про тих поетів, які с л і ­ дять за л іт е р а ту р н и м и п р о ц е с а м и ) ч е с н о і с п р а в е д л и в о т р и в о ж и ­ тися питаннями нац іо на льн их позицій в о л е л ю б н о г о с лов а, його д е р ж а в н о с т и та с у в е р е н н о с т и , його об о п іл ьн о с ти д і я л о г у з д р у ­ зями в У к р а їн і. У в ід к р иті й відпові/іі Р о м а н а Р а х м а н н о г о п о е т о ­ ві Д м и т р о в і П а з л и ч к у ясн ови дн о, що «хоч а в нас усіх б а т ь к ів щ и ­ на о д н а - У к р а ї н а , р ід к о хто з а в т о р ів б е р е на ува гу те, що мовить п а р тн е р «з того б ок у». Т в о р і м о — ще раз п о в то р ю ю — конфлікти варті уваги та к р и ­ тики. Я к щ о - н ап рикл а д - « Е в р о п е й с ь к а Г р у п а » за кид ає мені штука р ств ч та позієроб ки , то вона ніч о го тим не д о к а ж е . А д ж е Л ін і Ко стенко безпомічний радя н сь кий критик Ів аи ис ен ко з а к и д а в « ф о р м а л і з м » т о д і, коли Т ич ин а р е ф р е н у в а е ; «З у с іє ю с у в о р іс т ю , з у сіє ю гос тр іс тю ми м у с и м о зро бити з а с т е р е ж е н н я тим поетам, які за м ість того, щоб виносити нашу поезію ,’а в е р х і в ’я, ще й д о с і за йм аю ть ся трюн атством, ак р об а ти кою ». Т р ю к а т с т в а мож на закин«ти поетові, але я в ва ж а ю за н а йб езгл у зд іш ий е в е р е с т п ід 202

лости закидати нещ ирість та б р е х н ю із сам им собою. Знаєте, д ру зі, ви лю б и те С и м о н е н ч а , — то читайте у в а ж н о його щ о д е н нин. В іс ім н а д ц я то г о в ер ес н я 1 9 6 2 - г о року він п и с а в : « Н а й с т р а ш ­ ніше — навчився бути нещирим. Б р ех ня — мабуть моя п р о ф е с ія ». П іс ля С и м о н е н к а є три к а т е г о р ії б р е х у н ів : одні брешуть, щоб м а ­ ти з того м а те р ія л ь н у чи м ор а ль н у ви году , д р уг і брешуть, аби брехати, а треті бре ш уть, щоб с л уж и ти брехні як мистецтву... Ці останні в ида ва лис я В а с и л е в і С и м о н е н к о в і б л а г о р о д н и м и . Вони — резер в л іт е р а ту р и . Б ез них нудно б ул о б жити, без них прав да І стала б куцою... Б л а г о р о д н а б р е х н я во зв елич ує п р ав ду . А це писав С и м о н е н к о , якого тут в ва ж а ю ть бож ком . С к р о м н и й д в а д ц я тивосьмилітній С и м о н е н к о за чис ля в с еб е до цієї тре ть ої ка те гор ії брех унів. О д н а к , ми надто м а л о д о с в ід ч е н і і м а л о п е р е ж и т і, щоб - д ум а ю - зачислити д е к о г о з нас д о цієї ка тегорії, бо справа поетичного росту м о л о д о ї л ю д и н и п о д о с і в е м іг р а ц ії була пекучою, — бо — воіс ти н у — м о л о ди х сил ч и м ал о використа но для певних ці­ лей, і д ля того поетичний і д ух о в н и й ріст поета не зн іс ся до б л агор од н их висот, а загруз. Та, п ро бі , не кричіть, поки не с і л и : с ь о г о д н і видати книгу поезій — річ не лег ка, навіть, коли і вартісна. Я к щ о мені С У Б видав з б ір к у « Т у г а за У к р а ї н о ю » , то не тому, що я був нещирий та нечесний з сам им с об ою — н і ! — а для того, що твір був с уч ас ний та злоб од ен ний і (даруйте м е ­ ні за автопричіпку) що, «читаючи цю збірку, мається враження, що автор Д В І години в п ер ед між сво їми ров есн иками та с у ч а с ­ никами» (о. д -р . І. Тиля в с ь кий, п ер е д м о в а д о книжки). М о ж е запитаєтеся в чому поля гає моя автокритика. М о є ї автокритики дехт о з « Е в р о п е й с ь к о ї Г р у п и », видно, д о м а г а в с я . Я м о ­ жу п е р е д д е в ’яти музами виблю вати всяке ф ал ь ш ив с тв о та о б л у ­ ду, та пер е д с в о є ю д у х о в о ю б ать ківщ ин ою цього не можу. В в а ­ жаю за н айб ез совісніш ий націо на льний злочин оплюв ати свого товариша по перу за те, що писав поезії з ідейним національним змістом і дух ом . Це я в ва ж а ю за е в е р е с т під лости, за зу х в а л ь ­ ство та п р о с то мрякобізм. О д н а к , вдячний за слушні зауваги, котрі мені д али до зрозуміння, що на тепер до « Е в р о п е й с ь к о ї Гр у п и» належати не можу. Кінчаючи отих кілька окраєців д у м о к , я хочу ще раз п і д к р е с л и ­ ти, що я зовсім не зб ирав ся р еф еру ват и з м іс т нарад « Е в р о п е й с ь кої Гр у п и », п р о в е д е н о ї цієї весни на Фра нко пол і. М ої с п о с т е р е ­ ження, не об раз ил и, с п о д ів а ю с я , нікого. П р о щ а ю ч и с я з В а м и , д о р о г і д р уз і, за лишу с в о ї с п о д ів а н н я з п р и в о д у с тв о р е н н я « Е в р о п е й с ь к о ї Г р у п и » с л о в а м и та думкам-г; Ярослава Василюка: « Д у м а ю , що с п іл ь н о м о ж е м о відчути у кожног.о з нас жі-зий пу л ьс нашої Б а ть к ів щ ин и та розпочати дов гий хід у свя ти ню н а ­ шої культури та т р а д и ц і ї. О т ж е , д у м а ю , що с л і д нам у сім бути с в ід о м и м , що культура У к р а їн и - це також частина с в і то в о ї куль­ тури. Не ха й в н ас з а ж е в р і є в ог он ь н аціона л ьн ого п ід р о д ж е н н я , яке р о зп о ч а л о ся в У к р а їн і у ш е с т и д е с я т и х рока х.» Н е з а бу ва йте о д н о г о ! — « В х о д и ш у л іт е р а т у р у — чисть ч ер ев ин и !». М. Р уб е у Ф р а н ц і ї , П е р ш е тр а в н я і 972 р 203

д КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Борис

А н т о н е н к о -Д а в и д о в и м

(П РО ДО ВЖ ЕН НЯ)

Заступник

і замісник

Ці с л о в а часто плутають. Н а п р и к л а д , чит аєм о в од нім наказі : « Н а час моєї в ід с у т н о с т і п р изн ач аю с во їм заступн иком тов. П е д а ш е н к а ,» - а тут с а м е с л і д б ул о 6 написати за м іс н и ко м , цебто «тим, хто прац ю ва ти м е за м іс ть м е н е » . В іншій ф р а зі, узятій із с у ч а с н о г о х у д о ж н ь о го твору, бачимо п р о т и л е ж н е : « К о м іс а р о м у т е ­ бе б у д е Я р е м е н к о , а за міс ни ко м Н о в и к о в » , - ти м ч ас ом як тут с а м е б ул о б на місці с л о в о заступник , цебто «л ю д ин а, що засту пає нач альника, к о м ан ди ра чи взагалі керівн ик а в п е в ­ ній галузі або на якійсь діл я нц і роботи пос тійн о» : В і д цього тв оряться й назви п о с а д : заступник д ир ек то ра, з а ­ ступник п р о ку р ор а тощо , д е мають на увазі працівникі в, що ви­ конують певну с л у ж б о в у ф ун кцію пос тій но, а не тимчасово, як замісник д и р е к то р а , за м іс ни к ко м ан ди ра та ін. Іменник за ступник м о ж е бути с и н о н ім о м і д о сл о в а з а хи с н и к : « Н е кажи мені нічого за нього. Є і без тебе ті заступники є що мені ним уха оп р о ту р ч а л и » (П. Мирний).

З а х и с т і обор он а О с т а н н ім часом с л о в о захист і похідні від нього захисник, зазахищати стали виживати слов а об орона, об ор он ец ь, оборонний, обороняти. Н е з в а ж а ю ч и на зн ач ен н є ву с хо ж іс ть, ці с лов а, дкщо пильно п рид ив ит ис я д о кл ясич них зразків і н а р о д н о ї мови, ма­ ють д е я к у н юансов у різницю. В і з ь м ім о такі речення : « П е р ш і к р а п ­ лі дощу... зм ус или мене ози рнутися навкруги, пошукати певного захисту в ід з л и в и » (М. Коцюбинський), « Н е м а с о л о м и , то нема чим хату захистити в ід хо л о ду » (з ж иви х у с т ) ; « Р о с л а в гаю конвалія під д у б о м високим , з а хи щ ал а сь від негоди під віттям ш ир ок им » ( Л . Ук раїн ка). У цих реченнях слов а захист, захищати, 204

захищатися стоять тому, що й д е т ь с я про потребу обійти прикру або в ор ож у д ію ко гось чи чог ос ь, ств ор ит и їй п е р е ш к о д у або за хи с т в ід неї. О с о б л и в о це я с к р а в о м ож н а бачити у фразі « Г о ­ ри, що роблять ко ра бл ям за хи ст од б у р і » ( С л о в н и к Б. Гр ін ч е н к а ). Це с т в е р д ж у ю т ь і такі с л о в а , як за хищ — т и м ч а с о в а приб уд ов а з с о л о м и або оч ере ту д о хати за м іс ть сіней, хист - о г о р о ж а з п р у т ­ тя або хмизу в п ас іч н иків та м и с л и в ц ів . У ж и в а ю т ь с л о в а захист і в розумінні «о хор он а, про те кція »; « Д е ж бідній удо ві захисту шукати проти та ког о нап асн ика !» (з ж и в и х уст). Коли мовиться про потребу з а сто су в ати фізичну си лу аб о зброю, то ді не об ійтися без с л ів оборона, об оронец ь, обороняти (бо ро нити), обор он ят ис я : « О б о р о н а Б у ш і » (М. Ста риц ьк ий) ; « С о р о к а в ворони прос ить о б о р о н и » ( М . Н о м и с ) , « З об оронцями л а д у ста рого бій у се світн ій , останній кипить» (п е р е к л а д «Р об іт н ич ої М а р с е л ь є ­ зи»); Б о р о н и в я с во ю Ук р а їн у, не ля к а в с я я злих в о р о г ів » (пісня); « А л і о б о р о н я в с я » (М. Ко цю бин ськ ий ). Т р а п л я ю т ь с я випадки, коли с л о в а обох цих груп б удуть слушні в одній фразі, н а п р и к л а д : « Л ю д и з ок олиць кинулись д о фортеці, шукаючи захисту, але, поки о б орон ці завзято с тр и м у в а л и ворога, що о б л о ж и в їх з в і д у с і л ь , багато хто в ф о р те ц і поме р від г о л о д у й с п р аги». Із с к а з а н о г о в и п л и в а є , що п р агн уч и в и к о р и с та ти все б а г а т с т ­ во нашої мов и, т р е б а не забувати й с л ів цієї д р у г о ї групи й казати, н а п о и н л а п : « О б о в ’язком к о ж н о г о г р о м а д я н а є б орон ити (або об ор он я ти , тіл ьки - ^ е за хи щ ати ') с во ю Б а ть н ів ш и н у ».

Землеробство, хліборобство, рільництво, обробіток (обробна) землі Н а та б личка х, на штампах і печ атк ах, у д і л о в о м у л и с ту в а н н і й на с т о р ін к а х п е р іо д и ч н и х вид ань ми читаємо с л о в а з е м л е р о б , з е м л е р о б с т в о , з е м л е р о б с ь к и й , але чцих с л і в не з н а й д е м о в н а ­ шій клясич ній л і т е р а т у р і та ф о л ь к л о р і, не ч ує мо щось і в живій народ н ій мові. Ч о м у ? Т о м у що ці штучні с л о в а мають поряд с е ­ бе д а в н і ук р а їн с ь к і, які цілк ом в і д п о в ід а ю т ь р о с ій с ь к и м з е м л е д е л е ц , з е м л е д е л и е , з е м л е д е л ь ч е с к и й , а сам е : х л іб о р о б , рільник, ратай, х л іб о р о б с т в о , рільниц тв о, х л іб о р о б с ь к и й , рільничий. Н а в е д е ­ мо пр икла ди з клясики й ж и в о ї н а р о д н о ї м ов и: « М а с ю к лю б ив х л іб о р о б с т в о » (І. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ) ; « М ій батько з д і д а - п р а д і д а х л іб о р о б , л ю б и в з е м л ю , з зе м л і й ж и в » (із живих уст); « Ч е к а є ратая, паруючи, ч о р н о з е м » ( Р и л ьс ьки й ); « Н и в о неорана, ниво несіяна... д е твої р а т а ї ? Д е твої с і я ч і ? » (М. Ч е р н я в с ь к и й ); «Д ити н а без школи, що ріл ь н ик без поля » (Ю . Федьк ов ич ). Д о того ж, слов а з е м л е р о б , з е м л е р о б с т в о с тв о р е н о н е в д а л о з д в о х с к л а д о в и х частин — іменника зе мля й д і є с л о в а робити, тим часом як тут, коли навіть визнати потребу с тв ор ен ня нового с л о ­ ?05

ва, с и л ід б ул о 6 узяти д і є с л о в о об р об ля ти , а д ж е зе м л е р о б не робить зе м л ю , як то виходить за а н ал о гі єю з сл ов ами бракоро б (той, що робить брак), д а р м о р о б (той, що робить дар ма ), а об' робляє землю. Тим то ці терміни, створені всупереч законам ук р аїн с ького сл ов отво ру , так важко прищепити в ж и в о м у мовленні. В о д н о ч а с у країнськ о слов о хлібороб не тільки й д ал і живе в устах народу, але його впод об али й освоїли в своїй мові р о ­ сіяни (х л е б о р о б , а також хлопкороб тощо). Т в о р ц і й прибічники слів з е м л е р о б , зе м лероб ств о, не з а п е р е ч у ­ ючи, що, коли йдеться про вирощування хлібів, краще ко ри ст ув а­ тись іменниками хл ібороб, хл іб ор об ств о, запитують : а як же о б ій ­ тися без слов а зе м лер об ств о, коли маємо д іл о з вирощуванням технічних к у л ь ту р? є ж бо країни, д е хл іб а не сіють. В і д п о в і д ь на це д а є нащ У к р а їн с ь к о - російський словник А Н У Р С Р , пояснюючи значення сл ов а р і л ь н и ц т в о : 1) п о л е в о д с тв о , 2) з е м л е д е л и е , — і наводить слуш ну ілюстрац ію: «... прогр ес техніки в сіл ьс ьком у г о с ­ п од ар ств і виявляється по-різному, з а ле ж н о від системи с іл ь с ь к о г о го с п о д а р с тв а , за л е ж н о від систем и рільництва». Н а ж а л ь щироко зж ив ан е в нашій поезії слово ратай майже зникло з с ь огод н іш нь ого вжитку.

З

м етою

чи

без

м ети?

В і д вислову з метою рябіють сторінки газетних інформацій, статтей і фейлетонів. О с ь кілька зразків з того потоку, який ми с п о с т е р іг а є м о щодня в д рук у й з уст : «З метою б іо л ог іч но ї ізо­ ляції, щоб уникнути м о ж л и в о г о поширення місячних мікроорганізмів, космонавтів помістили в спеціяльний «ф ургон », д е вони пройдуть тривалий карантин»; «З метою виявлення жанрових особливостей цього твору, н а д іс ла л и його на кваліфіковану експертизу». С л о в о м мета по слуг увал ас я й пос лугу ється наша література, щоб передати в а ж л и в е життєве завдання або ідейне спрямування людини “ О че в и д я ч к и , д о с я г л а д о сво єї мети» (І. Нечуй -Л ев иц ьк ий ); « О , бід ний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети» (М. Рильськи й). У народній мові це с л о в о трапляєтьс я да л е к о р і д ­ ше, наприкла д, у вислові «на бл из ьку мету», що означає — на близьку від д аль. Яку ж мету, цебто в аж лив е ж иттєве завдання або ідейне с п р я ­ мування, вбачали автори наведених напочатку газетних ф р а з ? Тут, як і в багатьох інших под ібних випадках, нема ніякої мети, а то ­ му й тр еб а бул о написати : « Д л я б іо л ог іч но ї ізоляції, щоб уникнути...» « Щ о б виявити жанрові особлив ості цього твору...». З цього, звісно, не с л і д думати, що слова мета треба уникати в практичному вжитку, приміром, у таких висловах, як поставити собі за мету, мати на меті тощо. Йдетьс я лише про те, щоб не обертати вислів з метою в той прикрий канцеляризм, який не д о ­ помагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, п ро­ фануючи гарне с л ов о мета.

206

З на н ня

й

знаття

« Й о м у іс ам о м у ще не вистачає знаття, а він хоче повчати ін­ ших», — читаємо в од н ом у с уч ас ном у опов ідан ні, д е автор, мабуть, у ва ж ав , що сл ов а знання й знаття є синоніми, і помилково напи ­ сав знаття замість знання. Ці с ло ва, хоч і д у ж е подібні одне до о д н ого, виявл яю ть певну різницю. С л о в о знаття звичаі^но з а с т у ­ пає д і є с л о в о з н а ти : «Я к б и знаття, що в нума пиття, то б і д і ­ тей з а б р а в » (М. Н о м и с ) : «Я н б и знаття, що п р и й д е п ід м о г а , м о ж н а б у л о п р о р в а т и с я » ( Ю . Я н о в с ь к и й ); с л о в о ж знання о з н а ­ чає с ун у п иіс ьть в ід о м о с т е й пр о щ о с ь : «І ж а д і б н о знання вона п и л а » (Б. Г р ін ч е н к о ) .

Інтерес

і ці к ав іс ть

С л о в о інтере с має н а с а м п е р е д значення «користь, з и с к » : « Ф а к ­ тор за малий інтерес робить усі ваші доруч ен н я» ( С л о в н и к за р е ­ д а к ц іє ю А. Кримського); «А мені в тому діл і нема ніякого інте­ р ес у » (з живих уст). В і д цього походять вислови : пильнувати с в о ­ го інтересу, дбати про свій інтерес, у спільних інтересах, кл яс ов і інтереси. Д о речі, ро сійсько му в ис л ову “ Остаться при пиковом инт е р е с е » в і д п о в ід а є український лиш ити сь ні з чим. Де я кі сучасні наші письменники поширюють значеннєву функцію с л о в а інтерес, надаючи йому поняття цікавості: «З особливим ін­ те р е с о м постав илися товариші д о цієї розпов іді» Н а в р я д чи є по­ треба в .поширенні значення цього слов а, бо український іменник цікавість, прикметник цікавий, п р ис лівн ик цікав о цілк ом в ід п о в і­ дають ро сійськи м сл ов ам интерес, любоп ьітс тв о, интересньїй, л ю бопьітньїй, интере сно , лю б о п ьіт н о : «П о ч а л а я з цікавістю читати газету» ( О . П ч іл к а ); «Т и б мені розказав хоч д ля о д н іє ї цік авості» (І. Не чу й -Л е в и ц ьк и й ); «М е н е аж з ’ї д а є цікавість : звідки мене може знати М а р и н а ? » (І. В іл ь д е ) . П р и с л ів н и к цікаво, котрий звичайно стоїть у фразі з якимось іменником чи займенником у д а в а л ь н о м у відм інку (мені, тобі, йо­ му, їй, нам, вам), має парале льну конструкцію, цо с к л а д а є ть с я з іменника чи за й м е н н и к а в називному відмінну й прикметника цікавий : « Т а р а с о в і цікаво було дізнатися , що саме зробив д ля старичка Щ е п к і н » (О . Іваненко); «Ц ік ав ий я знати, хтс мене прий­ няв би» (Л. Українка).

207

КИЇВСЬКА МАЙСТЕРНЯ ТЕМАТИЧНИХ КИЛИМІВ в. Попович.

К и л и м а р с т в о в У к р а їн і є в ід о м е від іс то рич н их часів. Д о н у менти з кн яж ої д об и зга ду ю ть про килими, а а р х е о л о г іч н і з н а ­ хідки п і д т в е р д ж у ю т ь писані в ід о м о с ті, але чи ці килими були м іс ц е в о ї роботи чи ім п о р то в а н і - цього не знаємо, хоч треба д о г а д у в а т и с я , що були такі й такі. П е р ш і певні вістки про у к р а ї н с ь к е виробництво ки ли мів п ох о­ дять з Х У І ст.. В і д цього часу вироби ки ли мів с и л ь н о п о ш и р и ­ лися на всіх м а йж е україн с ьких з е м л я х і килим став не ли ш е п р е д м е то м д о м а ш н ь о г о вжит ку, але й тов ар ом на е к с п о р т до с у с ід н и х кра їв (Росія й П о л ь щ а не мали тоді с во їх власних килимів, лише ввозили чужі). Н а й б іль ш о г о розв итк у д о с я г л о у к р а їн с ь к е к и л и м а р с тв о в Х У І І І ст.. Історик и торгів л і пишуть, що при кінці Х У І И ст. в с а ­ мій лише Хар ківщ ин і про д ук ова но 2 6 .0 0 0 килим ів річно. К и л и ­ ми були одним із головних то в арів е к с п о р т у з У к р а їн и (пшениця, горілка, тіотюн, м ід і килими), а на о д н о м у ярмарку св. Іллі в Пол та ві зіньківські килимарі п ро д а в а л и щороку д ві- тр и тисяUІ МИПИKill Р

М А Й С Т Р И Т К А Ц Ь К О ГО М И С ТЕ Ц ТВ А. КИЇВ - 1930 рр

208

в ТКАЦЬКІЙ М АЙСТЕРНІ, КИЇВ - 1930 pp. Килими мали різне при мін енн я й з а л е ж н о від цього носили в ід п о в ід н і н азв и: л іж н и к и — с л у ж и л и д о накриванн я л і ж о к , п олавочнини - д л я накриття л а в о к і с т о л ів , коври - д ля прикраси стін і д о л ів о к . Б у л и навіть « в е с і л ь н і ки ли ми» в церкві, на яких м о л о ді пари в ін чал ис я, б ул и теж «п о т р у м н и к и » , якими накр ива ли трумни п ід ч а с п охор он ів . В и р о бн иц тв о к ил и м ів б у л о з о р г а н із о в а н е по всіх об ластях У к р аїн и, а найб ільше в П о л та в щ и н і й Ч е р н іг ів щ и н і ( М и р г о р о д , Зін ьків, Р е ш е ти л ів к а , Д і г т я р і , С к о б ц і , О м е ш ів к а , Кро л е в е ц ь). В Київщині були відом і ма йс терн і — в с а м о м у Києві у манастирі П е ч е р с ь к о ї Л а в р и , в П л е н і в ц і і в З озо ві, на П о д і л л і — В ік н о , К л е м б ів к а й Т о в с т е , в Галич ин і — Глиняни, а на Гу цу л ьщ ин і — Косів. П і д о г л я д о м ко мпоз иц ійних в з о р ів українські килими м ож н а поділи ти на дві основ ні групи — одна з рослин н им , а др уг а з гео метрич ним ор н ам ен то м . Р о с л и н н и й орн ам ен т п ер е ва ж а є на П о л ­ тавщині й Ки ївщині, а Геометричний на П о д і л л ю й на Гу цульщ ині. Ви ро бн иц тв ом килимів займал ися місцев і лю ди по с е л а х і м і с ­ течках. Вони черпали взори й ко ль ори з вироб ів л ь о к а л ь н о г о н ар о д н ь о г о мис тецтва. Бул и міс цев ос ті, в яких 5 0 -8 0 родин зай­ малис я виключно ки ли марств ом. В е л и к и х м а йсте рен ь по містах, як це бул о в З а х ід н ій Европі (Франц ія — О б ю с с о н , Л іо н , С а в о н е р і , Б е л ь г ія — Б р ю с с е л ь і Т у р ­ не, Італія - Мілян), які вироб ля ли тематичні килими великих ро з­ м ір ів (так звані Гоб е ле н и) зі з о б р а ж е н н я м істо ри чних подій та різних сцен з життя, чи з л іт е р а ту р и , у нас не було. Н а тані в е ­ ликі й коштовні Гоб елени треба б ул о д у ж е багатих за мовців, яки209

iwf TTf’TyfF'fm >"fnfwyyy

/f/ r

*.p Л

V t --Л

•ОСІНЬ». Ґ О Б Е Л Е Н ,

КИЇВ, 1935 р. (ПРОЄКТ М .Д Е Р Е Г У С А )

багато велиних цернов, прикрашених д орог оц ін ним и іконостасами, ро зб удован о шкільництво, розвинено видавничу д ія ль ніс ть , але до прод ук ції власних го б еле нів не д ій ш ло, хоч матеріяльні дані на це і свої мистці були і діял и в країні числе н н і ки ли м ар с ь кі р о б і т ­ ні... Н е було організаторів, бо не було тоді потреби на такі ко ш­ товні речі. Ук р а їн с ь кі тематичні килими (Гобел ени) почали виробляти щойно в 1930-их роках у Києві. Т о д і за пр оси ли д о Києва найкращих килимарниць з Реш етилів ки , С к о п ц ів і Ді гтярів , які мали д о с в і д у килимарницькій праці. Проекти Гобеле нів рисували Київські м и с т­ ці : М их айл о Д е р е г у с , В а с и л ь Касіян, Анатоль Петрицький, М. Рокицький, В а с и л ь С е д л я р , Іван П а да л к а , Г. Пустовійт, М. Міщенко і Д . Ш ав икін . Б іл ь ш іс т ь тематичних килимів Київської робітні предста в ля ли сов єтських д ія чів — С т а л і н а (про сам ого С та л ін а було кілька різних зраз ків!), Во ро ш ил ов а, Ч ерв он у А р м ію - і були вони призначені д;'я д е к о р а ц ії д е р ж а в н и х будинків. Та були теж килими зі сценами з життя українського народу. Т у т р е п р од у куєм о д ва такі Г о б е л е н и — « Л і т о » й « О с і н ь » , виготов­ лених V Києві в 1935 році за проектами від ом ого мистця М и ­ хайла Д е р е г у с а . « Л і т о » пр едста в ля є чотири с іл ь с ьк і жінки, які йдуть з граблями в поле. В одному куті видно будяк і кущ рожі, а в д руг ом у в и д ­ но поле з копицями сіна. С ю ж е т ніби банальний, але композиція вийшла монументальна з легким рисунком. Постаті поводяться св о б ід н о й гід но і ціліс ть килима робить приємне й гарне вра ­ ж е н н я . Килим має береги прикрашені д о р іж к о ю (каймою) з р о с ­ линним ритмічним орн аментом, таким типовим д л я багатьох у кр аїн ­ ських килимів.

210

< о t ш Q. Ш Ч 2 Сі)

О

CL

£ со а> S S І І

ш с; ш

Ш О

О

t

МИ були на З а х о д і ко ро лі, князі, ка р дин али чи багаті манастирі, а також треба б ул о велики х палат і с о б о р ів , щ о б такі Г о б е л е н и примістити . У нас не було ні великих баг ат іїв ні п рос тір н и х па­ лат, а крім цього часи в У к р а їн і були часто неспокійні й воєн ні І на якусь д о в г о тр и в а л у й с к л а д н у творчу працю в одній га­ лузі (ще д о того п ре д м е тів л ю к с у с у ) не було д о г ід н и х умовин. Щ о п р а в д а , такі м айс те рні тематич них килимів могли постати за Гетьманщини ( д р у г а п ол ов ин а Х У І І — початок Х У І І І ст.) але період у кр а їн с ь ко ї козацької д е р ж а в н о с т и був закороткий д л я все бічного й повного розквіту м а те ріяльн ої культури. Т о д і збудов ан о у нас 211

v iS r',/

ж ІГ

■

^=

I^V* ■i«E

4

V

kV

*> ;

іййа C ШАБАТУРА I. П. КфТАЯргасьісіііі. Килам. IV^V.

« О с і н ь » — на цьому, горизонтальної форми, килимі видно чотири сильних і здор ов их українських ж ін о к з повними кошиками різних овочів — пл од ів багатої землі. Композиція цікава й модерна, д о ­ бре зрівнов аже на зі с м іл им рисунком і декоративним охопленням цілої площі. При виконанні килиму зайшли малі недотягнення в рисунку облич і ніг жінок, але і в такому вигляді він має б ез за­ перечну красу й мистецьку вартість. Б іл ь ш е дбайл ив о були зроблені килими з «батьком наро дів» Ст а л ін о м . які, мабуть, щезли, або зл ож ен о їх у підвалах музеїв в часі короткотривалої боротьби з «культом особи». В У к р а їн і чи мал о мистц ів те п е р п ооє н ту ють те м ати ч н і килими П о м і ш у є м о тут од н у р е п р о д у к ц і ю с у ч а с н о г о л ь в ів с ь к о г о г о б е л е ­ на «Іван К о т л я р е в с ь к и й » з 1969 року роботи мистіїя С т р п а н і ї Ш а б ч т у р р . а р е ш т о в а н о ї у січні 1972 о о к у . Н а ем іг р а ц ії лише мистець О л е к с а Гр и щ е н к о запроектував два великі тематичні килими — «К а н ь » і «К р а їн а бас ків», та ли ш е перший з них був зр еалізов аний у слав ній французькій майстерні О б ю с с о н Е чотирьох п рим ірник ах (один з них зб ер ігається в М у ­ зею М о д е р н о г о М и с те ц тв а в П а ри ж і) . О с т а н н ь о пробує пр а ц ю ва ­ ти д л я килим ів ма ляр ка й к е р ам іс тк а Я р о с л а в а Ґ е р у л я к в А мер иц і.

SuxoI)hhL 'UXOOHl^kU

Проф. p. Др аґан

ГЕРОЇЗМ

Кожний думай, що на тобі мілійонів стан стоїть, Що за до лю мілійонів мусиш дати ти одвіт. І. Франко

ЗАГАЛЬНЕ Г о д і подум ати про життя без героїзму. Культ героїв, це в ід д и х к о ж н ого с у с п іл ь с т в а . Б е з ге роїв нема п р о г р е с у , нема тра/іииії, нема ід ейних в ар то с те й , які є з м іс то м і напря мо м нашого життя. Г е р о ї в е д у т ь п е р е д у наш ом у д ум а н н і, штовхають нас д о ці л е во ї дії, д о творчих зусил ь, д а ю т ь сво їм п р икл а дом ор іє н та ц ію в с к л а д н и х о б с т а в и н а х і буд ять ентузіязм на нашій ж итть о в ій д о ­ розі. А м е р и к а н с ь к и й ф іл о с о ф Е м е р с о н ска зав : « Н і щ о вел ико го не було б у д ь к о л и ос я гн ен е без ен ту зія зм у». Г е р о ї пов ча ють, о д о брюю ть, або й з а с у д ж у ю т ь наші вчинки й нашу ко ж н о ч а с н у по­ в едінку. Н а ц і ї н а р о д ж у в а л и с ь і вир ос та ли с л і д а м и с в о їх г е р о ї в , великих і незвичайних л ю д е й , п р о б уд и те л ів , п р ор ок ів , творців, л і д е р і в і о р г а н із а т о р ів , воїнів, пол іти ків і с т р а те г ів , науковців, т е о л о г ів І м а лен ьки х, тихих ге рої в, які йшли в с л ід в елик их, ба на віть п е р е с іч н и х л ю д е й , які в незвичайних о б с та в и н а х с т а в а л и н е­ п ер е с іч н и м и , або г е р оя м и. Г е р о ї , це с л ав н і л ю д и в с в о є м у часі. О д н і з а л и ш а ю т ь с я с л ав н им и на з а в ж д и , інші п о п а д а ю т ь у неп ам 'ять, або п р о с то зне цін ю ю ть с я. Є вартості вічні, як л ю б о в д о Б о г а і б ат ьк ів щ ин и , але є й в ар то сті хв иле ві, п о тр іб н і д л я реалізації якогось о к р е м о г о за вдан ня. Істо рія с в іту це історія с л а в н и х і великих л ю д е й і гер оїв . Г е р о й не м усить бути в ел ико ю л ю д и н о ю , щоби бути с л а в н и м . Н а в і т ь я ка сь одна о с о б л и в а риска ха р а кте р у чи інтеле кту м о ж е зробити к о го с ь г е р о є м . Г е р о ї великі чи ма л і, це д у ж е к о р и с н е т о в а р и с т в о , бо є кого н а с л ід у в а т и й п е р е в і р я ­ ти с е б е сам о г о . Б е з п р о в ід н и х л ю д е й , які є нашими героями, нам б у л о б н е м о ж л и в о розв'язати п р о б л е м и н аш ог о п р и з н а ч е н ­ ня, , н аш ого об ов 'я зк у, в ід н о ш е н н я д о с у с п і л ь с т в а , д о б а т ь к ів щ и ­ ни й д о всіх п р о б л е м життя. Ми вчим ося й д іє м о . І к о ж н а в д у м л и в а л ю д и н а має сво їх г е р о їв , які йому п о м а г а ю т ь і героїв ми п ід б и р а є м о соб і з різних д іл я нок , в і д п о в і д н о д о того, яка д іл я н к а нам бл изька і якими д<^рргами нас життя п о п р о в а д и л о . На ш нау ковець і критик 214

в. Д е р ж а в и н ска зав : «Н а й в и щ е , чого л ю д и н а м ож е д о с я г т и , є гер ої чне ж и ття ». Х то цікавиться і с т о р іє ю , тому п о д о б а ю т ь с я іс т о ­ ричні герої. Т а к і постаті як Ц е зар, А л е к с а н д е р М а к е д о н с ь к и й , На п олеон , М аз еп а чи К о н о в а л е ц ь за ли ш аю ть с я нам у пам 'яті ще зі ш кіл ьн ої л ав ки, а пізн іш е, коли д о з р і в а є м о , ми розуміння цих постатей п о г л и б л ю є м о . В и р о с т а ю ч и нам м ож е більш п о д о ­ батись герой д ум к и , мистецтва, науки, чи л іт е р а ту р и . З а к а р б о ­ вуємо теж у п а м ’яті ге р о їв зл а і п е р в е р с ії, які т е ж потріб ні нам, як о с т о р о г а в ви ріш альн і хвилини. Г е р о й зв ичайно о к р у ж е н и й п р е с т и ж е м , який за ле ж и ть від об­ ставин і часу. Коли д л я в е л и к о ї маси німців Г і т л е р був г е р о є м , то с ь о г о д н і він за ли ш и в с я тіл ьк и п е р в е р то м і злочинцем. Т а к о ж Н а п ол еон а називав Г е ґ е л ь « д у ш е ю с ві ту на коні», але з цеТ « д у ­ ші с в і т у » з а л и ш и л а с ь с ь о г о д н і тіл ьки пам'ять. В С о в ' є т а х р о з­ д м у х у ю ть с л а в у всяких «^ т а х а н ів ц ів » , тоді коли це звичайна к а ­ торга й ра б ств о . Н а в іт ь із Л е н і н а зр об ил и штучного б о ж к а - г е р о я , бо б ез та ког о м о с к о в с ь к а ім п е р ія не з м о г л а б у д е р ж а т и с ь . В а ­ силь С и м о н е н к о ска зав д у ж е гарно; М а л о великим с еб е уявляти. Т р е б а в елики м буть. О т ж е , як бачимо, г е р о ї м о ж у ть бути позитивні, або д у ж е н а ­ віть негативні і ш к ід л и в і. О с о б л и в о в політиці висув аю ться в п е р ­ ші ряди, або й на л і д е р і в , не з а в ж д и вартісні одиниці. Іноді вони такої шкоди н ар об ля ть , що цілі сторіч чя мина ють, щоб це забути, або направити. Н е р о н а і і С т а л і н а хіба ніколи історія не за буде. Д ж і н ґ і с - Х а н м іг бути д у ж е д о б р и м п о л к о в о д ц е м , але м о ­ ра льно це був жахли ви й г о р л о р із і са д и с т. Н а ш а талановита п о ­ ет е с а Л і н а К о с т е н к о ка же ; М у ж н і с т ь не д а є т ь с я на прокат. Н е бува б ар ок ко барика д. Позитивний герой мусить мати якісь ос об лив і да р ув а н н я п р и ­ роди, вищий інтелект, с и л у візії, інтуіції, д у м к и , знання життя, чи силу х а р акте ру. Хоч м о ж е т р а п и ти с ь і пересічна лю д ин а, яка з а п и с а л а с ь в іс т о р і ю л ю д с т в а чи н а р о д у я ко ю сь од н о ю о с о б л и в о ю пр и км етою чи вчинком. П р о К о ж у м ' я к у знаєм о, що був тільки д у ж е сил ьн ий , а В і н к е л ь р і д , ш в ай ца рськ ий герой, в бою виявив особливу в ідв а гу й посвяту, бо в ід д а в сво є життя, з і ­ бравши списи ціло ї фал ан ги в о р о г ів на с е б е . В с е ж таки герой мусить бути щирий і д у ж е м а рка нтн ий с в о є ю п овед ін ко ю. Д у ж е час то г ероїчн ий вчинок о б м е ж е н и й ча сом, аб о епохо ю і в іншу еп о ху він н ем о ж л ив ий. Якби Н ю т о н в р о д и в с я в 6 -м у с т о ­ річчі, то н а п е в н о не в ід к р и в би своїх законів ко смічн их , бо наука с тоя л а то ді низько. А л е те, що він зро бив у свій час, має велич ез не знач ення с ь огод н і і д л я в сь ог о ма йб утн ього. З н о ­ ву ж від к ритт я К о л ю м б а і Д е Ґ а м и були іс торично зу м ов л ен і й ніякого о с о б л и в о г о г ер оїзм у там не було , хіба що цікав ість і сильна воля. В і д в а г а в бою, чи в ва жкій с и т у а ц ії кв ал іф ік ує ть с я як г е р о ­ їзм. В е л и к и й в о л о д а р нашої д р е в н ь о ї Руси В о л о д и м и р Мон ом ах гов ор ив : « Н е бій те ся с м е р т и , ні на раті, ні од з в ір а, але т в о ­ 215

ріть м у ж е с ь к е д і л о » . Б у в а ю т ь л ю д и , які все життя в ід в а ж н і, бо такий ма ють х а ракте р. Інші тільки спонтанно, чи мсь з б у д ж е н і, в и ­ являю ть в ід в а г у . Б а є й такі, які час то після бою д іс т а ю т ь о р д е р и , не знаючи навіть за що. Це г е р о ї в и п ад ков і. А л е п и л ь ­ но вчи ти сь і зд о б ув а ти успіх и в науці, це в ж е не випадко в ий г е р о ї з м , бо д ля цьо го тр еб а завзяття і с и л ь н о ї волі, значить о с о ­ бливи х п р икм ет, які ціхую ть д ій с н о г о героя. Н ік о л и не нарі кати це т е ж г ероїзм , як н.пр. с м е р т е л ь н о хв ор а л ю д и н а , яка не д и в л я ч и с ь на с в о є нещ астя, з а в ж д и в е с е л а . Чи зн ає м о с л о в а наш ої п р е к р а с н о ї Л е с і У к р а їн к и : Я на го ру круту, кр е м 'я н у ю . Буду камінь тяжки й підійм ать. І несучи вагу ту стр а ш н ую Б у д у піс ню в е с е л у співа ть. Це й, що с л у ж и т ь своїй с п іл ь н о ті, не д и в л я ч и с ь на всякі т р у д ­ нощі і п р и к р о щ і , це т е ж герой. Б ут и і д е а л іс т о м і с л у ж и т и д ля в е л и ч н о ї ід е ї це о с о б л и в и й г е р о їз м і таких героїв нам треба побГльше. Е. Ш л я є р ка же : « Т у г и й і д е а л і с т це найшляхетніший тв ір п р и р о д и » . Т ой герой , хто б у д и ть у нас по див і коли так дивитись, то н а с л і д у ю ч и ге роїв, ко жний з нас має завд ат ок на героя. Т іл ь к и не всі з нас хочуть бути г ер оя м и . Є й такі, що в ід г ероїзм у втікають, або с та в л я ть с я д о нього надто о б е р е ж н о . Б о ж бути в ід в а ж н и м в б ою ін од і м о ж н а вваж ати п р о с то г л у потою. В б ою тр е б а бути не тільки в ід в а ж н і. <, але й о б е р е ж ­ ним і сп о кій н и м . А бути ве лики м г е р о є м не к о ж н о м у д ан е. Ч а с ­ то в и б и р а є м о не ту д о р о г у , якою тр е б а б нам іти д о ціли. Ґеній це т е ж герой, зов с ім п р и р о д н і й , або в р о д ж е н и й . Це означає, що його д арув ан ня, які п о д и в л я є світ, д а л и с ь йому без о с о б л и в и х зу сил ь. Ми п о д и в л я є м о Д а н те , Ш е к с п і р а , Ґете, Ш е в ­ ченка, Б е т г о в е н а чи А йн ш т а й н а , бо їхні да р ув а н н я були осо б л и в і й вони в л о ж и л и д у ж е цінні речі в д у х о в у с к ар б н ицю л ю д с т в а . П л а т о н , св. А в ґ у с т и н , чи Кант, с т в о р и л и вічні вартості, хоч у свій час не мали в е л и к о г о вп ливу, ані п о п у л яр н ос ти . Ґ е н і ї це к і л о ­ ме тров і стовпи на д о р о з і п р о ґ р е с у і їх ку льт урн ій л ю д и н і тр е б а пил ьн о вивчати. У нас героя ми позначений наш національний р іс т і наш а в и з ­ вольна боротьб а. К о л и н арід в н е в о л і, то його г е р о ї мають о с о ­ блив е значення. Т р е б а п ос тійн ог о, ніколи не в м и р а ю ч о г о ен ту зіязму в д о р о з і д о виз волення. Н а ш і с л ав н і повстаг^аі сп ів а ли йдучи д о бою : Ми йд ем в п е р е д , за нами вітер віє І р ід н і нам в к л о н я ю ть с я жита. В і д р а д ос ти аж с е р ц е мліє... За в о л ю с м е р т ь нам не с тр а ш н а . Г е р о ї в л ю б и т ь ко жн ий н а р ід і вся л ю д с ь к а ку л ь ту р а р е ф о р ­ му єтьс я й б а г а т і є за с п о н ук о ю г е р о їв А н г л і й ц і ще в році 991 коли А н г л і я б ула в великій с к р у ті, с п ів а л и : Хай д у м к а б у д е н е з л а м н іш о ю . С е р ц е завзятішим . В і д в а г а хай б у д е ще б іл ь ш о ю В ч а с и , коли в т р а ч а є м о сили.

216

Л ю д я м с к р із ь п о т р іб н о д о б р о г о п р и кл а ду , без якого л ю д с т в о йшло б нав ма ння. Р а з о м із п р и к л а д о м , чи в зі р ц е м , ми в и р о б л я ­ ємо соб і р е а л іс т и ч н е знання л ю д с ь к о ї вдачі й л ю д с ь к и х с п р о м о ж ­ ностей, щоб до с я гн у ти гер оїзм у , або б о д а й іти в с л і д за ним. Ге р о ї з м н е о б о в ’язково хвалять, або ним з а х о п л ю ю ть с я . Б ув ає , що з нього навіть глузую ть, але він на цьо му нічого не тратить. Й о г о м о р а л ь н у в а рті с ть не знищить ніяке глузування, якщо це д ій с н о шляхетний г е р о їз м . П о д и в , л ю б о в і нас л ід у в ан н я г е р о ї в ніколи не вмир ає і ніколи не вм р е. Б е з героїв і ге роїз м у ж и т ­ тя б у л о б п о р о ж н е , о та рн е і з м а р н о в а н е . Марія Б а ш к і р ц е в а в « Щ о д е н н и к у » п и ш е : « Ж и т т я таке ко ро тк е, що марнувати його п р о с то б е з ч е с н о ».

П О Д ІЛ

І

К Л Я С И Ф ІК А Ц ІЯ

ГЕ Р О ЇВ

П о діл ге роїв м а є н е п е р е м о ж н и й в п л и в на с у с п і л ь с т в о , о с о б л и в о на м о л о д ь , яка п ос тійн о шукає с об і взірців д о н а с л і ­ дув ан ня в житті. Такий п о д і л і оц ін к а в розг арі под ій не з а в ж д и о д н а ч е буваю ть п р а в и л ь н і і м ож у ть мати навіть згубний в п л и в . Ми всі м а є м о н ео д н а ко в і поняття про г е р о ї в , бо в с е з а л е ж и т ь від нашого виховання, осв іти й д о с в і д у . Якщ о б розписати а н к е ­ ту про я кого сь п о п у л я р н о г о героя, то вона м о г л а б дат и зо всім н е с п о д ів а н и й рез ул ьт ат . Л ю д и хочуть знати в с е про героя — х а ­ рактер, привички, с л а б о с т і , п ри в а тн е життя. А л е не з а в ж д и це м о ж л и в е . В п р о ч ім н а д то д е т а л ь н е знання гер оя м о ж е змен­ шити його герої зм . М а д а м д е С е в і н є с к а з а л а : « Н і х т о не м о ж е бути г ер оє м с в о г о д ж у р и » - бо д ж у р а знає с в о г о пана надто інтимно. С у с п і л ь н и й тип, від якого с п о д і в а ю т ь с я велики х змін, с та єть с я ан о н ім н о ю а б с т р а к ц іє ю , як о с ь М у с с о л ін і чи Мао. Щ о й н о с у в о ­ ра ж и ттє в а д і й с н і с т ь ро зв ів ає іл ю зію . Б о р ц і за волю і л ю д ­ ські права, такі як С т е п а н Б а н д е р а , Ґ а р і б а л ь д і чи Р о б е р т Б р ю с , с тв о р ю ю ть л е ґ е н д у , а такі імена, як М ик ол а Д і д и к і В а с и л ь Мак ух, які с п а л и л и с е б е в п о н е в о л е н ій У к р а ї н і , хоч і н е в ід о м і, як л ю д и , с та ють с и м в о л о м б е з м е ж н о ї л ю б о в и д о р і д н о г о краю і г е р о ї ч н о г о п р о т е с т у проти тиран ії. Іван К о т л я р е в с ь к и й в « Е н е ї д і » ска зав : Л ю б о в к отчизні д е ге рої ть . Там с ил а в р а ж а не устоїть, Т а м г р у д ь с и л ь н іш а од гар ма т. Л е ґ е н д у с т в о р ю є біля д е р ж а в н о г о м у ж а ж итт єв а пот реба н а ­ р о д у , який мусить мати г^огось, на кого н ад ія ти с ь . Т а н у л е ґ е н д у с т в о р е н о к р у гом Ч и р ч і л я п іс л я тог о, як він с к а з а в у с кр утн у г о д и н у : « Б и т и с ь б у д е м о д о о с т а н н ь о г о й ніколи не п і д д а м о с ь ». У н іф о р м н а , або р о з г у б л е н а , м а са з а в ж д и ро з г л я д а є ть с я за л і ­ дер ам и . В о рган із о ва ній д е м о к р а т і ї д о ге р о їв за ч и с л я ю ть на б а ­ зі зовніш них познак, п о л іт и ч н о ї пот ре би і з б у д ж е н о ї уяви пр ичів. Д е Ґ о л ь зайняв високи й п ос т на м а н ії в ел ико с ти і уофснс. и, а Л ь о й д Д ж о р д ж , великий різник Е в р о п и по 1-ій 217

світ, війні, був розп усни ко м і за ли ш ив б а гато діт ей. О б р а з т а ­ ких величин ро зв ів аєт ься д у ж е ск о р о . С к а н д а л вико ри стовую ть звичайно політич ні противники. П о д і л героїв ф о р м у є й п і д д е р ж у є с т р у к т у р у суспільства, дає їй напрям і ор іє н та ц ію . В і н д и в ід у а л ь н и х в и пад ка х г е р о ї ф о р м у ­ ють ін д и в ід у а л ь н іс т ь , п о м а гаю ть к о ж н ом у ств ор ит и картину себе са м о г о , ко н тр о лю в а ти сво ї ім п у л ьс и й баж анн я, п ри чин яти сь до с п і л ь н о ї д ії, виби рати п р о ф е с ію , нав іть д р у г а чи п о д р уг у життя і підби ра ти соб і то в а р и с т в о . О с ь віз ьм ім , коли хт ос ь зн айд е ге р оя-к ар тя р а в якійсь групі л ю д е й , то він туди б у д е с е б е п о с ­ тійно п р ич ис ля ти й о ч е в и д н о с тан е ка ртя ре м. В і д нас с а м и х за ле ж и ть вибирати найк ращих г е р о їв і таким чином ф ормува ти с в о є життя. О л е г К а н д и б а - О л ь ж и ч сказав : За хоч еш і б у д е ш . В л ю д и н і, затям. Л е ж и т ь н е в ід г а д а н а сила. П о д іл г е р о їв д у ж е в аж л иви й в зи хов ній , політичній і р е л і г і й ­ ній діл я н ц і. На ш им г е роєм м о ж е бути чудов ий грач у фу тбольн их змаганнях , атле т, ро зумн а л ю д и н а , зручний ор ато р, блискучи й мистець, поет або музик, за хо п лю ю чи й ар ти с т на сцені, як був Нро пивницький або Б е н ц а л ь , з а гал ь н о л ю б л е н и й с вя щ енн ик д у ш л а с ти р , або д о б р и й б е с і д н и к і о рган із а то р , за якими так п ил ь н о ш укаємо в н аш ом у г р о м а д с ь к о м у житті. Д л я уче ників м ож е бути героєм до б р и й учитель, д л я юнацтва в орган ізації добрий вих ов ник, для в е с е л и х л ю д е й до б р и й комік, як Ч а р л і Ч а п л ін . Д л я дітей м о ж е бути г ер оє м ба тьк о чи мати. А всі ті, що в і д д а л и життя в о б о р о н і п о н е в о л е н о ї батьківщини, це безс ме ртні герої. О ч е в и д н о , в наш ом у п о д іл і на ка тегорії тр еб а бути д у ж е о б е ­ режним , бо Оагато ф а л ь ш и в и х г е р о ї в зус тр іч а є т ь с я на життєвій ДОРОЗІ. Во ни м ож у ть бути д у ж е ш кід ливі, о с об л ив е в тако му с у ­ с п іл ь с тв і як наше, р о з п о р о ш е н о м у в с в іті, в чуж ій і н е з в и ч а й ­ ній об станов ці. Я маю на дум ц і чужих б ож ків , з б уд ов ан их на багатстві, р озп усті й п ор ож н еч і життя, як різні ф іл ь м о в і актори, гу ль віс и-ро зтр атн ик и і авантюрн ики, що шукають тільки розголос/. Так і г е р о ї нам ніяк не п ід х о д я т ь , бо ми н а л е ж и м о д о нації н а й ­ більш п р о г р е с и в н о ї й ід е й н о ї в світі, що б'ється за с п р а в е д л и ­ вість і л ю д с ь к і права не тільки длі. с в о є ї нації, але і д л я всіх п о н ев ол ен их націй. Кожна нація має с в о ї т р а д и ц ії й ід е а л и , які в оцінці г е ­ роїв забувати не можна. Коли Антін О л і й н и к , 20 рокі в о к р и ­ ваючись, б о р о в с я сам із б ол ьш ев и зм ом , то ми того р од у г е р о ­ їзм у м іє м о в ис ок о цінувати, але ч у ж и н ц е в і б у д е він л е д в и з р о ­ зумілий. Ми ш у к а є м о гід но ст и , ч ес нот и й в ід в а г и , так як це ро б или р им л я н и. Н а ш поет В а с и л ь П а ч о в с ь к и й в « Л а д і й М а р е ­ ні» : каже Переверну

круті

гори.

З р у ш у з е м л ю , зр уш у мо ре, А п о в е р н у мою чес ть ! А л е в с у ч а с н о м у світі б аг ат о ф а л ь ш у й н о м е р ц ій н о с ти , тобто штучної ре к ля м и і поняття чес ти і ш ля хе тн ос ти д у ж е п р о р ж а в і л о . (ДАЛІ Б УДЕ)

218

ВИРОБЛЕННЯ ОСОБОВОСТИ

Д - р Вітт. Н . Ш у л ь ц , визначний п с и х о л о г , ав тор кількох н ау ­ кових праць і л е к т о р , що п р о ч ита в п о н а д 2 3 0 0 0 л е к ц ій на т е ­ му « Я к розвинути с в о ю о с о б о в і с т ь » , п о д а є д л я цього десять ос н ов н и х п р а в и л ; - П із н а в а ти я к н а й г л и б ш е с а м о г о с е б е , об 'єкти вн о ан ал із ую ч и свою силу і свою слабість.

— В е с т и с и с т е м а т и ч н о щ о д е н н и к , нотуючи в нь ом у в сі усп іх и і н ев да чі в д о с я г н е н н і п о с т а в л е н и х ціле й. Ч а с в ід ч а с у п е р е ­ гл яда ти цей щ о д е н н и к , щоб в ия вл яти прич ини наших п о м и л о к і досягнень.

— С т а в и т и п е р е д с о б о ю щ од ня якусь нову п р о б л е м у і с т а р а ­ тися знайти на неї п р а в и л ь н у в і д п о в і д ь . В р о д ж е н і п р о в і д н и к и п ос тійн о р о б л я ть так, щоб, п е р е в ір я ю ч и с е б е , зн а х о д и ти п р а ­ вильний п і д х і д д о р о з в 'я з к и т іє ї чи і н ш о ї п р о б л е м и . Н а п р и ­ к л а д : « Я к м о ж у я виконати цю п р а ц ю я к н а й л іп ш е ? Я к м о ж у я вик ористати я к н а й б іл ь ш е часу з с ь о г о д н іш н ь о г о д н я ? » — П о с т і й н о в д о с к о н а л ю в а т и с я в с в о є м у ф ах у, шукаючи д л я цього нових с п о с о б і в і п і д х о д і в . Д о б р и й п р о ф е с і о н а л і с т т я ж к о п р а ц ю є на м іс ц і с в о є ї з а р о б і т к о в о ї пр ац і і в дом а , щоб ч и м р а з б іл ь ш е зб аг ач ува ти с в о ї знання і п р а к ти ч н у в м іл іс т ь .

— П о ш и р ю в а т и с и с т е м а т и ч н е читання ф а х о в о ї і за г а л ь н ої л і ­ т е р а ту р и с в о ї заінтересован ня. П о с т і й н о шукати нових і цік ав их д і л я н о к знан ня, щоб кр а щ е розу м іт и с е б е і оточен ня.

— З а в ж д и мати я ке сь т в о р ч е п о б і ч н е зайняття. В і д п о в і д н е “ г а б б і » з б а г а ч у в а ти м е ваше жи ття , п о л іп ш у в а т и м е ваш д ух ови й стан і в і д с в і ж у в а т и м е ваші д у м к и .

— Т в о р и ти к о н с т р у к т и в н у а т м о с ф е р у д л я с е б е , с в о є ї р о д и н и і с п ів п р а ц ів н и к ів . П р о в і д н и к д у х о в о з р о с т а є с а м , д о п о м а г а ю ч и зр оста ти іншим.

— Р оз вив ат и і з а г о с т р ю в а т и в с о б і і в інших почуття з д о р о ­ вого гумо ру.

— З н а х о д и т и кожного д н я ча с д л я медитацій і ф а н та з у в а н н я .

— П а м ’ ятати, що ваші очі і всі інші о р га н и почуття є б р а ­ мою для вашої с в і д о м о с т и , с у м н і в у і розу му .

219

Іисп’л ники ДЕЯКІ АСПЕКТИ СУМ У КАНАДІ. Ми к ол а Ф р а н к е в и ч К о ж н а нов а зустр іч з у країнця м и м а є с в о ї позитиви : б у д у є ін ди в ід уа л ьн и й н ац іо на льн ий д о с в і д . П о м и м о то г о не є м о ж л и в о по кіл ьк ох д н я х по буту в п і в д е н н о - с х і д н і й Ка н аді виробити собі повний о б р а з п р о ж иття С У М , хоч тих кіл ьк а д н ів у м о ж л и в и ­ ли діс тати малий п о г л я д на г о л о в н і напрямн і укр аїн ців , Б е з у м о в н о , С У М у К а н а д і - це в е л и ч е з н а ор ганіза ція, м і р я в ­ ши є в р о п е й с ь к и м и ко нт ине нта льним и ка те г о р ія м и , має к іл ь к о х пр а ц ів н и ків, п о с і д а є ве лики й м а єт ок, а г о л о в н о - м ає ба гато м о л о д і , яка шука є с в о й о г о міс ц я в цій ор ган із а ції . Це не д и в о коли зг а да ти , що в так ом у міс ті як М о н т р е а л ь ж и є 2 0 .0 0 0 у к р а ­ їнців , а в Т о р о н т о — 7 0.0 0 0. Ко жна ж ива ор ганізація має с в о ї тр у д н о щ і , так і С У М . П р о них тут б у д у писати, як їх з а с т а в в Ка н аді, бо вони є п р и н ц и ­ пового хара ктеру. Г о л о в н а т р у д н іс т ь — це т.зв. д в о н а ц і о н а л ь н і с т ь . Ц е також т р у д н іс ть ц іл о ї у к р а ї н с ь к о ї е м і ґ р а ц і ї в К а н а ді. В о н а о б р азов о п р е д с т а в л е н а у ф ор м і тр и з у б а на тлі к л е н о в о г о лис тк а, що є кана дійс ьким д е р ж а в н и м гербом. Ц е озн ача є ін теґрува нн я у к р а їн с ь к о ї н аціо на льнос ти у к а н а д ій с ь к у , у ко нк р етн ом у вип ад ку с в і д о м а аси м іл я ц ія . Г о л о в н о у к р а їн с ь к і політи чні та г р о м а д с ь к і керівн ик и на це пов инні з в ер н у ти с в о ю у вагу , бо к а н а д і й с ь к а націо на льність є баз ов ан а на англійцях і французах : у р я д о в а мова є тіл ьки а н г л ій с ь к а і ф р ан цузь к а, в Канаді панує їх дух і п е р е в а ж а є їх ку льтура , а у к р а їн ц ів у в а ж а ю т ь як д р у г о р я д н у е т ­ нічну м е н ш ість . Н а укр а їн ц ів ця п о д в ій н а націона л ь н іс ть в п л и в а є н е ґ а т и в н о , бо вона р о з д в о ю є н аціона л ь н у с у б с т а н ц і ю , т.зв. н а ­ ц іо на л ь н е «я». Н а це с ь о г о д н і у м о л о д і в и д н о р е а к ц ію : о д н і цілк ом в і д х о д я т ь від у кр аїн ців , в д р у г и х в идн о с т г з м л і н н я д о ясних пон ять, я с н и х цілей. С У С К (г о л о в а Марко Бойцун) на­ п р и к л а д ш ука є р озвязк и, с т а р а ю ч и с ь д іс т а т и від у р я д у гр оші на у к р а їн с ь к і с о ц і а л ь н і пр оєкти , як нпр. о р г ан із у в ан ня с а д о ч к і в д л я у к р а їн с ь к и х д іт е й в д а л е к и х за кути на х К а н а ди . В С У М ба­ гато м о л о д и х б а ж а є п р а ц ю в а ти у виховній аб о з а г а л ь н о г р о м а д ­ ській с и с т е м і. Т р е б а р о з р із н и ти д в і с утт єв і речі : націона льн а п р и н а л е ж н і с т ь , то б то н а ц іо н а л ь н іс т ь , є о д н е , а д е р ж а в н е г р о м а ­ д я н с т в о є д р у г е . М о ж н а бути к а н а д ій с ь к и м г р о м а д я н и н о м і користати з усіх д е р ж а в н и х п ра в, це тв о р и ть ж и т т є в у ф о р м у л ю ­ дини ; н а ц і о н а л ь н іс т ь тв ор ить я д р о .

220

Н е б е з п е к а ПОДВІЙНОЇ націона л ьн ос ти д е фанто була 6 у сунен а, наколи 6 українці як тр ет я з чер ги етніч на гр упа в цей час, що називається б а г а т о к у л ь т у р а л ь н и м , д о б и л а с я р і в н о в а р т о с т и з' а н ­ глійця м и і ф р а н цу зам и, і у к р а їн с ь к а мо ва на цілу К а н а д у с та л а б державною. Життя С У М в ід б ув а єть с я м а й ж е в и к л ю ч н о у м о л о д ш о м у і с т а р ш о м у юн ацтві. Б у л о п р и є м н о бачити в с уб о ту і н е д іл ю ( 2 9 - 3 0 . квітня) в У к р а ї н с ь к о м у Д о м і в Т о р о н т о при К р і с т і с т р і т ма лих с ум ів о к і с у м і в ц ів , д е с я тк и , що в о д н о с т р о я х б іг ал и то з кімнат, то д о кімнат, д е вони писал и іспити. В М о н тр е а л і т и ж д е н ь пізніш е в ід б у в с я а п е л ь Ю С У М , на якому к р і м д ея ки х д р у ж и н н и к ів , які п р и й ш л и або з цік ав ос ти, або як виховники, бул о біля 70 ч л ен ів Ю С У М . Н а т о м і с т ь з д р у ж и н н и к а м и ще не в и г л я д а є так д о б р е , як м а л о бути. Х о ч у С У М ця с п р а в а вже п р отя гає ть с я понад чотири роки, в Ка н аді вона ще зо в с ім нова. Р іч н о д о стягу д р у ж и н н и к і в п е р е х о д я ть в о с та н н іх рока х великі дес ят ки юнацтва, і п е р е с т а ю т ь в С У М бути активними, бо крім в ихов н ої д і я л ь н о с т и д л я них н е м а є ж а д н о ї іншої п р о г р а м и . Щ о ­ би цьому запо бігти і п р и в ер н ути назад хоч частину д р у ж и н н и к ів , коне чно потр іб н о ор г а н із у в а н н я д р у ж и н п о д іб н о г о заціка вленн я. К р а й о в а У п р а в а С У М Ка н а ди бачить цю п р о б л е м у та поширить с в о ю д і я л ь н і с т ь на сп р ия н ня тв орен н я д р у ж и н . В е л и к о ю н е б е з п е к о ю с п а д у ч и с л а ч л е н ів є політизув ан н я С У М . Ч е р е з цей фант, що в К а н а д і оп ин ило с я в е л и к е ч и с л о укр аїн ців , і іс н ую ть різні пол ітичні пар тії в кл ю ч н о з ко м ун іс ти ч н о ю , с т в о ­ р илас я там опінія — , що С У М — це організація в ик лю чно тих д іте й, яких батьки є у В и з в о л ь н о м у Ф р он ті, Н і д е , ні в статуті, ні у п р а в и л ь н и к а х та к о ї п е р е д у м о в и немає. Т а к е ограничення ч л ен с тв а означа є зв уженн я- д о п е в н ого кола, і іпсо факто ш кі­ д ливе. Д л я нас як о р г а н із а ц ії к о ж н а ук р а їн с ь к а д и ти н а є д о р о ­ га, н е з а л е ж н о від політи чного п о г л я д у батьків; ос нов ни м нашим за вд ан ням є умо жлив ити їй п о г л и б л е н н я н а ц іо н а л ь н о ї с в і д о м о с т и та створи ти з д о р о в у у к р а їн с ь к у д у х о в у базу. Т о д і вона, ставши д о р о с л о ю л ю д и н о ю , м о ж е бути г р о м а д с ь к о в и р о б л е н а і готова, щоби національну с п а д щ и н у п е р е д а ти сво їм дітям. Ці ід е ї є н а ­ ціональні, і керівники та вихов ники С У М повинні з г і д н о з ни ­ ми працювати. Ці три тр у дн ощ і є п р и н ц и п о в о г о ха р акте ру. В е л и к и м о с я г н е н ­ ням в К а н а д і є п о с ід а н н я в л ас н их д о м і в та о с е л ь . (7 о с е л ь ' Цей факт вказує на ж е р тв е н н іс ть та зрозуміння наших лю д ей, хоч і є виїмки. Так і п ри міщ енн я є тех нічним ґрунтом, на якому м о ж н а будувати с у м і в с ь к у працю : с хо д и н и роїв, зустр ічі д р у ж и н ­ ників, і.т.д. Цей б р а к в ідч ув ає ть с я гол о в н о в нас у Нім е ч чи н і. Ко ж н а країна має свій вплив на у країн ців , що там жив уть. О д ­ нак ідея і організація С У М в с ю д и є та сама; і це є факт, який вяже с у м ів ц ів по ціл о м у світі до о рган іза ції о д н о д у м ц ів . Але СУМ як н аціона л ь н ої о р г а н із а ц ії не б ул о б потріб но, я к­ би він не п лек ав д у х о в н о ї пов язаности з д ж е р е л о м націона л ь н о го життя - з у кра їн ськ им нар од ом в Укра'і'ні.

221

Д е я к і д умн и

пр о

н аш і

проблеми

в А в с т р а л ії

Ждан Коломиєць Голова КУ С У М , Австралія

ХИБИ ЯКІ мстяться Т и ж н е в и к « В і л ь н а Д у м н а » , що в и х о д и т ь в А в с т р а л і ї , п о ­ м і с т и в ч. 10. з 5.3.72 статтю Голови К У С У М , Ж . Колом ийц я в р у б р и ц і « Г о л о с М о л о д і » , д е з п и т о м о ю й ому в і д в е р т і с т ю ав т о р п о р у ш у є пе ку ч і п и т а н н я н а ш о ї с п і л ь н о т и , які і с н у ю т ь т а к о ж і в ін ши х кр а ї н а х н а ш о ї д і я с п о р и (Рад. «А в а нгар ду».)

Тяжко впасти у майдани, У мирать в неволі. А ще гірше спати й спати, І спати на волі.

Ч и та єм о укр аїнську пресу, ходим о до українських церков, н а л е ­ ж и м о д о українських організацій, ходим о на імпрези , діти відві дують українські школи. З цього здається що українська емігр ац ія в А в с т р а л ії д у ж е активна і робить усе, щоб зберегти українську мову, релігійні обряди , звичаї, культуру і щоб новому поколінню все це пере дати. Н е можна цим активним л ю д я м закидати, що вони своїх о б о ­ в'язків не виконують чи п ро в а д я т ь я ку сь некорисну роботу. А л е відвер то подивімс я, хто всю цю працю виконує ? Так, ті самі л ю ­ ди, що почали її д е с ь 20 літ тому і ще в силі її далі провадити. Р ід к о бачимо якісь моло ді обличчя, які приєднуються д о в е л и к о ­ го й корисн ого д іл а . А л е бачимо часто, що старші поволі в ід х о ­ дять і все поволі занепадає, Це видно майже у всіх діл янк ах нашого життя в усій А в с тр а л ії . Я сам себе п и т а ю : де ті всі мо лоді патріоти, що 10 літ тому на них наше г ромадя нств о всі надії покладал о, а вони були та ­ кі віддані, що навіть ніхто б не подумав, що, мож лив о вони зн ик­ нуть з поля укр аїнсь ко го життя, як роса на сонці. Колись всюди було їх видно в українських молодечих організаціях, а тепер на­ віть с л ід у за ними не залишилося. Аж пр икро робиться, як пр игад аю слов а де як их наших с т а р ­ ших г р о м а д я н : « О й , які то гарні моло ді українські патріоти! Нам таких багато більше потрібно». А я тепер тільки мож у сказати: « О й , мої дорогенькі, як то ви у ваших оцінках п ом и ли лис ь ! В ж е понад д е с я ть років пройшло, а тих «гарних мол оди х патріот ів» ніде нема є! На п риклад , под ивімся на наші моло де чі організа ції і подум ай мо про ті тисячі юнацтва, що пройшли їхні ряди. Д е ж вони п од іл ис ь ?

222

Н е час щоб вони вже щось почали ро бити? Я певний, що наші суботні школи були б переповнені, якби всі наші діти їх в і д в і д у ­ вали. Я так ож певний, що ряди наших молодечих організацій п о­ множились би, якби наша моло дь д ум ала про нашу справу. Д у ж е багато пишеться про «п роб л ем и укр аїн ськ ої м о л о д і» «з а в ­ дання української м о л о д і», «виховання україн ськ ої м о л о д і » і т.п. Читаємо це і майже зі всім п ог од ж ує мос ь, але ніколи не п о д у ­ маємо собі про тих авторів : хто вони ? Чи вони в дій с но сті зна­ ють, про що вони пишуть ? Чим вони переконані, що мають ра ц ію ? Чи вони колись наблизились до тієї моло ді і в дійс но сті спробували щось про цю м ол о дь д о від ати с ь і вияснити, чому та ­ кі проблеми існують ? в багатьох випадках побачимо, що автори статтей про моло дь мають д уж е мале поняття про неї та як до моло ді підійти. Ч ас то роблять цю велику поми лку : відразу критикують м о л о д ь і готові наказувати м о л о д о м у поколінню, замість зійтися з м ол оди м и людьми , под ілитись думками й часами навіть вислухати їх та по­ слухати їхніх порад. Ста р ш е гр ом адя нств о мусить визнати один факт, а саме : на­ ша м ол о дь виросла, виховалась і вивчилась на чужині в інакших обставинах, ніж їхні батьки, і цілком інакше дума є. їхня менталь­ ність є австралійська, не українська. М о л о д ь д о с я г л а в більшості вищого рівня освіти, ніж їхні батьки, і мусить в своїх д ю д е й м а ­ ти признання за ц е , але чомусь не має. Т о д і вона іде якраз ту ­ ди, д е її здобудуть, — в чуже оточення. Чи можна їм диву ватись ? П р а в д а є та, що не цілковито в цьому вина нашого старшого громадянства, а вина також і нашої молоді — зокрема в тому, що трошки забагато тієї поваги вимагає, як вже досягне якогось рівня знання. Вона також мусить показати якусь пошану і л юб ов д о с в о ­ їх батьків і д о своєї рідної мови і щось із себе дати д л я за гального українського громадського добра. Л е г к о відкинутись від свого, де треба подвійно над собою попрацювати і піти в чуже оточення (в дійсності рідне д ля більшости нашого мол одо го поко­ ління). Завдання українського загалу — якраз втримати цю нашу мо­ лодь, щоб вона про довж ува ла раз почату працю, а не відкидати її. Пам' ятаймо, що моло дь також старіє і якщо ми не зможемо прищепити їй патріотизм і л юб ов д о свого рід ного тепер, то вона виросте і піде в світ без ніякого знання про батьківщину своїх батьків., її мову й культуру. Т о д і для моло до ї людини все, що ма­ ло б бути рідним і дорогим, стане безвартісним і чужим. Чому в нас існують такі проблеми з м ол о дд ю ? — питаю себе. Чом усь ми, українці, заражені такими хибами; 1. Не маємо пошани до сво єї мови і до свого. Готові ми вжи­ вати чужі слова, співати чужі пісні. А ще найприкріше є, коли чу­ ємо, що сходини деяких наших організацій провадяться англійською мовою. В ж е багато говориться і пропонується, щоб видавати ан­ гломовні підручники для наших молодих організацій. Д о чого все це д о в е д е ?

223

2. Не віримо у власні сили і шукаємо порятунку в помічниках, союзниках, протекторах, забуваючи, що кожний союзник лише для того входить із кимось у союз, щоб досягнути своєї мети і лише до тієї пори пере буває в союзі, доки мети досягне. Тр е б а справу поставити інакше. Н е ми шукаймо союзників, а хай нас шукають як союзників, бо шукають сильних, а не шукають слабих.

3. Не вміємо створити свого проводу, а як і с т в о р и м о , то не вміємо йому забезпечити с е р е д народу авторитет і послух, У нас скоріше чужі провідники знаходять авторитет і послух і ми д ум а єм о про н и х , як про великих, не розуміючи, що цю великість і авто­ ритетність забезпечуємо чужим, замість забезпечити своїм. То г о «ч о­ мусь» нам бракує цілі століття.

4. Наша властивість - нетерпимість до люд ей своїх, сво єї нації, які в де чом у в своїх переконаннях відходять від наших пер е ко­ нань, хоч у загальному ставленні мають на серці д обр о всієї на­ шої нації, а водночас — велика терпимість до лю дей чужих нам і ідейно, і національно, які тільки сміють перебувати с е р е д нас, іг­ норувати нашу справу, а й активно їй шкодити.

5. Не вміємо бути гордими за свою національну приналежність і легко захоплюєм ося національною гордістю інших.

6. Н е завше знаємо, чого хочемо. Т ом у виступаємо навіть як політично організована сила, займаємося раз по раз другорядними справами, робимі їх принциповими і в боротьбі з ними чи за них забуваємо про основну мету праці, боротьби.

7. В гонитві за особистими вигодами втрачаємо з поля зору ін­ тереси цілого народу.

8. Маємо хибу не бути стійкими до кінця в розпочатій роботі і по в ерта є м ос я з півдороги. Це основні наші хиби, що пер едаються від старших нашій мо­ лоді. С У М І В Ц І з А В С Т Р А Л І Ї НА К О Н Ф Е Р Е Н Ц ІЇ В Ф ІЛ ІП ІН А Х 1971 Р.

lijUHHD

і\Ц Л Ш 11Ц ) 3

ДО ДЖ ЕРЕЛ ВТОМИ, ОТЯЖІЛОСТИ, БЕЗСОННОСТИ. Д-р С. Зощун

Н а у н а п р о ч и н н о с ті в н а ш о м у о р г а н і з м і вчить нас, що р ід и н и тіла с к л а д а ю т ь с я м іж іншим з розч инів кислих і л у го в и х речовин, які в н а ш о м у тілі рів н о в а ж а ться , так що ні одна ні д р у г а не переважує, Д ія окисню ва нн я (ди хання) в клітині ви ма га є д е щ о п ер е в а г и л у г о в о г о відч ину, але в ід д а в а н н я д в о о к и с у в у г л е ця ( в і д п а д о к д и х а н н я -с п а л ю в а н н я ) в л е г е н е в и х міхурц ях в им ага є дещо п ере в а г и к и с л о г о відчин у; всі м цим ке рм ують в ід п о в ід н і о с е р е д к и , у ви падну за кв аш ен н я наших рід ин, в ту мить зга дані о с е р е д к и зруш ую ть зі з а п а с ів в ід п о в і д н і рівно ва жник и, хемічні речов ини, з л у го в и м в ід ч и н о м , які в ту мить з б а й д у ж н ю ю т ь н а д ­ мір ки с л и х реч овин в нашій крові. А л е буває, с ь о г о д н і о с о б л и в о часто, що цей чуд ов ий за сіб нашого т і л а визискуваний д е н ь в д ен ь , вич е рп ує ть ся , так що всі наші о р у д д я п ід дан і д о в ш е або ко ро тш е д і ї н а д м ір у ки с л и х речовин . З н е оз ор ого ч ис ла д о с л і д і в знаємо, що у ж е н е з н а н а п е р е в а г а в кислу сто ро ну, (загущення йонів водня п он иж ує Н — 7,2) с п р и ч и н ю є в д о с л і д н и х звірят, прим, у щ ур ів , над м ір н у п о б у д л и в іс т ь , яка зростати м о ж е аж д о с та ну с у д о р о г і в (тетанія) а то і б и р с и (е п іл е п с ія ) . Ш аде пода­ вав щурям м ’ясний харч. М а й ж е всі с ь о г о д н іш н і харчі, які с п о ­ ж и в а є л ю д и н а , сп р и чи н ю ю ть за кв ашенн я наших рід ин, в то м у на п е р ш о м у місці стоять харчі зв ір и н н о г о п ох о дж е н н я , потім всі в и­ роби з б іл о ї муки, г о л о в н о солодок (цуко р) і всі в ир об и з нього, ш о к о л я д а й какао, товщі, г о л о в н о штучні товщі, і т.д.. В зв ’язку з цим вар то згада ти п р о м а й ж е зло чин ні звички го д ув ан н я с ь о г о д н і немовлят. З в а ж м о , п ри р о д а визнач ила, що денне за по тр еб ув ан н я ка льор ій д л я н е м о в л я т покр и ваєть ся л и ­ ше їх 7% у виді білка (такий є с к л а д в ж ін о ч о м у молоці), т имчас ом у штучних ха рч ах з ж е р с т я н о ї коробки, навіть у к о ро вячому мол оці, якщо ним к о р м л я т ь , к іл ь к іс ть кальорій у виді б і л к і в п е р е в и щ а є 20 % (прим, з в ич айн а м а слянка ). Т и м н а д ­ міром с п р и ч и н ю є ть с я с и л ь н е з а кв аш ен н я рідин тіла нем овл ят, д и ­ хання клітин у тр у д н е н е , п е р е м ін а реч овин о б тя ж ен а , нирки о с о ­ б л и во з а г р о ж е н і; як с е р е д таких умовин м о ж е роз виватися р ів ­ н ом ірно немовля, і не виказувати тих різн ого ро д а збо чен ь в т і ­ л е с н о - д у х о в о м у ? Щ е не всі ще виказують такі збочення чи хв о­ роби, це з а вд я чу є тьс я п р и м у д р о с т і Б о ж ій , яка с тв о р и л а таке чу225

д е с н е єств о і за бе зп еч ила його у всякі з а б о р о л а оборони і в ідпорности. Ста ти с ти ки од н ак вказують, що тут « н о р м а л ь н и х » б уд е щораз менше аж д о їх зник нення в ко ри ст ь с х а р л а ч іл о г о , якщо л ю д и не змінять тих з в и р о д н і л и х звичок харчування і та ког ож спос об у життя. Ми г о в о р и л и про за кв ащ ен н я тка нів у д о с л і д і на щура х, к о ­ ли под ав ати їм м ’ясний харч. Н а о л ім п і й с ь к и х зм а г а н н я х м о ж ­ на бачити те с а м е явище з цих с ам и х причин с и л ь н о г о н а г л о ­ го за кв а щ ен н я р ід и н тіла, яке п р о я в л я єт ься в с и л ь н ій п о б у д л и вості, с у д о р о г а х , з о м л ін н я х ба і д о в г о т р и в а л о ї н е п р и то м н о с ти . Н и р к и в тих з м а г ун ів о с о б л и в о об тя ж ен і аж д о ц іл к о в и то г о за ла м а н н я їх н ьо ї . ' ч и н н о с т и . С л у щ н о ка ж е те « в ч а с н о д о л і ж к а і вча сн о в с т а в а т и » , але без тої фіртки, яку д а є т е : « з а л е ж и т ь від звички і за нять ». П р и р о д а виїмків не знає, «а « з б а н о к д о пори в оду н о с и ть », потім п р и ­ р о д а в ід к о п н е (у виді то го т і л е с н о - д у щ е в н о г о з а ло м ан н я і б е з ­ лічі нед уг). Т а к а звичка успіти п е р е д зо р о в и м п е р е д а ч н и к о м (т ел е віз ор ом ), тут не л и щ е т е р п л я т ь усі вар то сті душ і, але й т і л е с н і . З а м іс т ь піти на п р о х і д з д и ти н о ю , розказати їй по д о ­ розі гарну казочку, ми ли ш е з б іл ь ш у є м о за стій на всі х щаб ля х пере мін и реч ов ин . Д л я д іт ей тим г р із н іш е , що в ід ч у ж у є їх в ід д ій с н о с т и , роб ить їх с л іп и м и суп ро ти явищ в ото ч е н н і, в п р и р о ­ ді, томуто в них з а л и ш а ю т ь с я г л и б о к і с л і д и отупіння. П о п р и те зоро ви й п е р е д а ч н и к в и д і л ю є т.зв. к а т о д о в е п ромін ня, яке є н е ­ в и д и м е але д і є ш к і д л и в о на наші о р у д д я . К о л ір о в і з о р о в і п е р е дачнини в и с и л а ю т ь нав іть проміння Р е н тґ е н а : в ід о м і є н е р ід к і вип ад ки с и в о г о м о р о к у (катар акта ) в ма лих діт ей, або н ер вов ий ро зс тр ій в д о р о с л и х . Н е л и ш е с ам і в р а ж е н н я , які г л и б ш е з а ­ л я г а ю т ь в уяві дити н и , псують її сон , але і з г а д а н е проміння. Н а р о д и які с л ав н і д о в г о в і ч н і с т ю , поруч к р и ц е в о го з д о р о в ’я, п о в е р х о в н і с п о с т е р і г а ч і п ов ’язують це з їх н ь о ю звич ко ю їсти ки с л е м о л о к о зване ю ґу р д . Т и м ч а с о м с п р а в а л е ж и т ь в тому, що ті л ю д и йдуть вчасно спати і вча сн о встаю ть та пра цюють цілий д е н ь у полі, на с в і ж о м у пов ітрі, в и д а л ю ю ч и з потом ч и м а ­ ло отру йн их в і д п а д к і в п е р е м ін и речовин. В наш ом у тіл і існ ують д в а нервові ула ди : с а м о туж н и й , який з ря ду п о д іл я є м о на с п ів чутний ( с ім п а т ік у с ) або нерв дня і ко ло с п ів ч утн и й (п а р а с ім п а т ік у с ) , нерв ночі. С о н п р о х о д и т ь п ід з в е р х н і с т ю цього останнього. М а є м о ще нервовий у л а д чут н о-р ухо вий . В часі сну всі з а л е г лості напра вля ється, н а г р о м а д ж е н і в ід п а д к и в и д а л ю є ть с я з к л іклітин і м і ж к л іт и н н и х п р о с т о р і в в нап рям і кишок, сечі, поту і д и х а л ь н о г о повітря. З а п а с и сил зб іл ь ш ую ть с я . С о н п е р е д п ів н і ч ­ чю є найс ильн іш ий, а чим д а л і, тим він сла б ш и й . Це в тій д р у г ій пол ов ин і сну ми м а ри мо. М а р е н н я є по тріб ні. К о ш м а р ­ ні м а рен ня є озн ако ю н е л а д у в ц іл о м у тілі, о с о б л и в о в кишках. А л е д а й м о с л о в о н е п е р е в е р ш е н о м у с п о с т е р іг а ч е в і , ф іл о с о ф о в і, Н іц ш е : « О д и н жах, це харчува ння, яке л ю д и п р и г о то в л я ю ть так в р ес то р а н а х, ян і в с ю д и там, д е ж и є с у с п іл ь с т в о в д о б р о б у ті.

226

Н а в і т ь як с х о д я т ь с я в и с о н о с та в л е н і вче ні, в о л о д і є той самий зв ичай, який ка же накривати с тіл мов у того банкира, за з р а з ­ к о м : «чим мога б і л ь ш е » і «чим мога р із н о р о д н і ш е » . Т а к і видно, що страв и п р и г о то в л я є ть с я на в р а ж ін н я , а не з уваги на їх за в ­ д а н н я ; том уто потім кличеться о д у р м а н ю ю ч і напитки на поміч, щоб забити почуття тяжкости у ж ив оті і мізку. О д и н ж ах, яке с п у с т о щ е н н я і яка п о б у д л и в іс т ь п ри хо дя ть п о тім ! О д и н ж а х ! Які марева му сять то ді с н и ти с ь . Ж а х , що за м ис те цт во і твори л і ­ т е р а ту р и постаю ть як д о с м а к по та ком у харчі. І щоб не знати що вони р о б и л и , в їх н іх починах в о л о д іт и м е д о с а д а , с у ­ п е р е чн іс ть або п е р е в т о м а с ві ту цьо го». Які начасні ті с л о в а с ь о г о д н і. Ц е так в д о р о с л и х , а н а с к і л ь ­ ки глиб ш і с п у с т о ш е н н я мусять пос тавати в немовлят, діт ей, д о ­ р ос ту й юнацтва. А те с п у с то ш е н н я з а у в а ж у є м о сь о г о д н і в н ов ор одк ів при тому, що перші зуби поя в ля ю ть ся в 3 -м у році життя з а м іс ть в ш ос то м у, що вираз лиця н агад ує щось з д о р о с ­ л ого, що статеві залози п р ихо дя ть д о го л о с у на д в а д о трь ох років п е р е д ч а с н о , що р іс т щ ор аз вищий, і т.д., а все разом названо «п р и с к о р е н н я м » . І хоч нем а є с ь о г о д н і та к о г о в че н о г о , який не вказав би на с ь о г од ніш ни й харч н е м о в л я т і д іт е й , як прич ину отого « п р и с к о р е н н я » , загал д а л і нічо го про те не знає, з а гул ю к ан ий р о з г о л о с о м вир іб ни ків всіх тих «ш ту ч н и х н а в о з ів » р о з м а л ь о в а н и х ко р о б к а х, які д л я наших д іт е й , чим їх д о л я є раз н а з а в ж д и п р и с у д ж е ­ на. П р о ф . Д - р К л і в М. М ак Кей ( К о р н е л ь ю н ів е р с іт і) бувший п р е з и д е н т а м ер ик. Ін сти туту д л я с п р а в ха рч ува ння , виказав с в о ­ їм д о в г о л іт н и м и д о с л і д а м и , що п о в іл ь н и й р іс т за п е в н ю є най­ б іл ь ш у д о в г о в іч н іс т ь , повну п р а ц е в и д а й н і с т ь , тоб то та найменша, якраз вис та р ч аю ч а, у с в о й о м у с к л а д і з р ів н о в а ж е н а к іл ь к іс ть харчів, у м о ж л и в л ю є найк ращ е з д о р о в 'я , п р а ц е в и д а й н іс т ь і д о в г о ­ в ічн іс ть . В д о б у Н іц ш е були ще ма ю чі кляси і біднот а. С ь о г о д н і тої різниці в країнах зб и т к о в о г о життя немає, а том у й почуття пере втоми , б е зс о н н я , н а д м і р н о ї п о б у д л и в о с т и с е р е д з а г а л у ста ло « н о р м а л ь н и м » явищем. П р о д ій с н і причини м а йж е ніхто не г о ­ ворить. Ц е ркв а з н е с л а піст, якого д о т р и м у в а л и с я ще наші п р ед ки , монаші чини, св я щ е н с тв о . П і с т з в іл ь н я є від тя гар у д о часн ости. Л ю д и н а зн ал а ко ли сь , що харч зв ір и н н о г о п о х одж ен н я (с ьогод ні д о того д о х о д я т ь ще вироби з б і л о ї муки, с о л о д о щ і, ш ок оляда, штучні товщі, а л ь к о г о л ь н і напитки, куренн я) о б в а ж н ю є наше ті л о д е тої міри, щпо б о ж е с ь к а д у ш а не вси лі я к с л і д п р о ­ явитись. В часі посту в ід ч у в а є м о л е г к іс т ь , ра йдуж н ий настрій, о д ух о в л е н іс ть , а й т іл е с н і хороби зн ик аю ть, л ю д и н а в і д н о в л ю ­ ється, в ід ж и в а є . С ь о г о д н і й с вящ ени ки вми ра ю ть п е р е д ч а с н о з прив оду з а в а л у с е рц ем 'я зн я ( « у д а р с е р ц я » ) і.т.д.

227

УКРАЇНА ХХ-ті ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИЩА

Ц ь о го місяця д л я с п о р т с м е н ів в і д к р и л и с я о л і м п і й с ь к і в орот а. П е р ш і атлети п р и м і с т и л и с я у п р е к р а с н и х б уд о в а х, д о яких н і м ­ ці не ш к о д у в а л и ні си ли ні часу, щоб пока зати с я г ід н и м и г о с ­ п о д аря м и ч е р г о в и х ігр ищ . 26 с е р п н я в ід к р и в а є т ь с я офіц ійно Х Х - т а із черги О л і м п і я д а . Б у д у т ь за с т у п л е н і ве ликі і малі н а ­ р оди, що н а л е ж а т ь д о О л і м п і й с ь к о г о К о м іт е т у . А У к р а їн а ? М и ­ мо того, що У к р а ї н а є ч л е н о м О б ’є д н а н и х Н а ц ій , М і ж н а р о д н о г о Червоного Хреста, Ю НЕСКО, різн их м і ж н а р о д н і х с о ю з ів — виступити с а м о с т і й н о не м ож е . « П е р е д б а ч л и в а в л а д а » с т а р а т и м е т ь с я , як і с т а р а л а с я д о т е ­ пер, із ол ю ва ти в с і м а з а с о б а м и у к р а ї н с ь к и х с п о р т о в ц і в від їх зе м л я к ів . О б м е ж е н и й час поб уту у М ю н х е н і, к о н т р о л ь о в а н і припри м іщ е н н я , « п е р е о б т я ж у ю ч а » п р о г р а м а , пок ли ка ння і н а с т о ю ­ вання на ч уй н іс ть у час н ик ів О л і м п і я д и - бо « м о г л и б п о те р п іт и ВІД різних ін тр иґ які е м іґ р а н т и с н у ю т ь д л я них»... В ж е с ь о г о д ­ ні у пресі м о ж н а п е р е в ір и ти с л у ш н і с т ь с к а з а н о г о . У к р а їн а за з д о б ути м и м е д а л я м и м у с іл а б стояти на ч о л о в о ­ му місці с е р е д к р а ї н - у ч а с н и к і в О л і м п і я д и , але це не є її з а в ­ дання... В о н а с ь о г о д н і м у с и ть зб ільш ити і рятувати п р е с т и ж С С и Р . . . Д о ки У к р а ї н а не с т а н е с а м о с т ій н о ю у сво їм сп ор ті — їй л и ш а ю т ь с я замк нен і с т е ж к и д о в л а с н о ї с а м о с т ій н о ї р е п р е з е н ­ тації . П и та н н я с а м о с т і й н о ї р е п р е з е н т а ц і ї п ід н о с и в і Кім П у ш к а ров — с п о р то в и й к о р е с п о н д е н т « Д н і п р а » . О д н а ч е д о р о з в ’ язки цього питання д у ж е д а л е к о , бо не з а л е ж и т ь вон о від баж анн я ук раїн с ь ких с п о р т о в ц і в , а чи у к р а ї н с ь к о г о г р о м а д я н с т в а , а л и ш е від волі « с т а р ш о г о б р а т а » . Я к е - н е - б у д ь нам а ган н я в и в е с ти У к р а ­ їну на за гальний м іж н а р о д н ій ф орум к ін ч а є ть с я ма лим р о з г о л о ­ сом у м іс ц е в ій л ь о к а л ь н ій п р е с і. А д а л ь ш е . . . З у к р а їн с ь к о г о сп о р то в ц я р о с і й с ь к а п р е с а р об ить р адян ця . П е р е х і д з радян­ сь кого д о р о с і й с ь к о г о на з а х о д і нам знаний. К о р и с т а є в цьому лиш М о с к в а , якої п р е с т и ж з р о с т а є , а наш у к р а їн с ь к и й с п о р т мимо того, що могу тній, л и ш а є т ь с я знаним л и ш е ль о к а л ь н ій у країнській пр ес і. У к р а їн а у с в і тл і Х Х - о ї О л і м п і я д и п р е д с т а в л я є т ь с я без в л а с ­ ного обличчя, як тінь С С С Р . Д л я нас є зо в с ім ясно, що без Сам остійної У к р а ї н с ь к о ї Д е р ж а в и , ук р а їн с ь к и й с п о р т б у д е з а в ­ ж д и зб агачува ти призи та зб іл ь ш ув ати с л а в у пан ів ній м о с к о в с ь ­ кій нації.

228

О .Р

f

^ ^ /і / І

f

/ Упл и 'j/^l

V

За П р а в ду

Будем о

Битись !

■

^1 1

/у СУМ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ЗДАЄ ІСПИТ З д в и г и С У М В е л и к о б р и т а н і ї н а л е ж а т ь в тій країні д о н а й б іл ь ш імпоз ан тн их і н а й б іл ь ш ч и с л е н н и х ім п р е з. Ц е д і й с н о з д ви ги н а ­ шої сп іл ь н оти в ід н айм ен ш их д о н а й с т а р ш и х віком о с іб . Коли взяти д о уваги, що о д н а ч е тв е р ти н а в с ь о г о у к р а ї н с ь к о г о н а с е ­ лен ня в цій кра їні б е р е в З д в и з і у ча с ть (біл я віс ім тисяч на в сіх тридцять тисяч), то це м о ж е виклик ати под ив і повагу. С а м о ї о р г а н і з о в а н о ї в С У М м о л о д і в о д н о с т р о я х нар ахов ан о 180 0 у ча сн иків. Т а є м н и ц я та кої ч и с л е н н о с т и у ча с н и к ів л е ж и т ь мабуть в тому, що К У С У М В. Б р и т а н і ї в ж е в ід років вве ла ко н к ур с о в у с и с т е м у зм а г а н ь с а м о д і я л ь н и х мисте ць ких гуртків за п е р ш і м іс ц я, в и е л ім ін о в у ю ч и в ж е п е р е д тим п е р ш у н і в на Окружних З д в и г а х С У М . М о л о д ь і ста рш і п е р е ж и в а ю ть г л и б о к о ці зм а г а н н я і ко жний рік п о т в е р д ж у є постійний р іс т к у л ь т у р н о мистецьких сил з - п о м і ж м о л о д і . К р а й о в і З д в и г и С У М В. Б р и т а н ії в ід б у в а ю т ь с я як п р а в и л о п е р ш о ї с у б о ти міс яця лип н я , а о с т а н н і­ ми роками м іс ц е м З д в и г і в є м іс то Л е с т е р , яке має в і д п о в ід н у д л я то го площ у і за лю . В ць ому році 24 -тий з черги річний З д в и г припав на субот у 1 -г о л ип н я , і в ід б у в с я під за гал ьним с у м ів с ь к и м га с л о м : З а П р а в д у Б у д е м о Б и т и с ь !

24-ти й Кр а йов ий З д в и г С У М з а п о ч а т к о в а н о з в іт у в а н н я м г о л о ­ ві Ц е н т р а л ь н о ї У п р а в и С У М , д - в і О . К о в а л е в і , який п р и б у в з Б е л ь г і ї на З д в и г . Р і в н о ч а с н о г о л о в а К р а й о в о ї У п р а в и , д. Я. Д е р е м е н д а п р и в іт а в всіх п о ч е с н и х г о с те й З д в и г у — д о с т о й н и х отців д у ш п а с т и р і в та п р е д с т а в н и к і в у к р а ї н с ь к о г о п о р г а н із о в а н о г о життя у В. Б р и т а н і ї й ч у ж и н ц ів . Я к зв и ч а й н о , у в с е у к р а їн с ь к ій м а н і­ ф е с т а ц і ї з н а год и З д в и г у С У М в зя ли у ча с ть з а п р о ш е н і, п р е п о ­ д о б н і отці д ух о в н и к и о б о х наших Ц е р к о в : в с е ч е с н іш і о.о. С . М о р озю к, напелян С У М У А П Ц , о. А . Г р и н а х , о. М. М а ти ч а к , о. П р и хідько , Ч С В В , о. р а д . І. Г а с я н і о. Г . Л а з і є н н о . М і ж р е п р е з е н т а н ­ тами у к р а їн с ь к о г о г р о м а д с ь к о г о ж итт я б ул и ; р ед . І. Д м и т р і в , ін ж. В. О л е с ь к і в з д р у ж и н о ю , г о л о в а С У Б проф . В . В а с и л е н к о , сотн. М. Б і л и й - К а р п и н е ц ь з д р у ж и н о ю , д и р . І. Р а в л ю к , д и р . Б. М и китин з д р у ж и н о ю , р а д н . С . Т е р л е ц ь к и й , проф. В. Ш а я н , п-і Н. М а р ч е н к о ( С У У В ) , п-і В. Д я к і в с ь к а ( Г У О У Ж ) м а йор Г о р о б е ц ь ( С Г Д ) , п. М. Я є ч н и к ( У Х Р ) , п . І . С к а л ь с ь к и й , п. І. О в ч а р и к , п. Б. Л е вицьний ( У С Г ) , п. А. Т и с я ч н и й , п р е д с т а в н и к х о р в а тів д - р . Іліч, члени Р а д и С У Б , гі с ть з А в с т р а л і ї - п. Р о ж и к . З а м і с т ь п і д н е с е н н я п р ап ор у в и с т у п и л и п р а п о р о н о с ц і О с е р е д к і в 229

П Е Р Е Г Л Я Д С У М ІВ С Ь Н И Х ЛАВ.

І прапор ами в і д д а л и с а л ю т під звуки н аці он альн ог о гимну, який в ик ону вала О р к е с т р а С У М з Г у д д е р с ф і л ь д у , а в д а л ь ш о м у — с у м ів с ь к о г о марш у « У г о р у прапори, слух ай наказ». Д р у ж и н н и ц я Д . С е м а к з Н о т т ін ґ г а м у зачита ла Святочни й Наказ. С п і л ь н о пр ов ели моли тву капелян С У М , всеч. о. протоєрей С . М о р о з ю к ( У А П Ц ) і всеч. о. А . Г р и н а х ( У К Ц ) . П іс л я молитви ко манда нт З д в и гу , д. М . Г р и н ю к , поп росив д о п р ив іт а л ьн о г о слов а отця прот. С . М ороз ю ка , а піс ля нього — о. А. Гри нах а, які в и г о л о ­ сили зм істо вн е сл о в о , пов’язане з річницями яким при свяч ено З д в и г , а саме : 2 50 -т тя з дня н а р о д ж е н н я у кр аїн ськ ог о м и с л и те л я - ф і л о с о ф а Г. С к о в о р о д и , 80-ліття Б л а ж е н н і ш о г о Кир Йо сиф а С л і п о г о і З О -л іт тя У П А . О ф іц ій н о в ід к р и в З д в и г голова Кр айо вої У п р а в и С У М у В. Бри танії д. Я. Д е р е м е н д а , п р е д с та в л я ю чи у сво єму сл ов і с в я т ­ ковий з м іс т с у м ів с ь к о ї, імпрези і присвяту її ювілейним постатям та історичній даті* П р ивітав ш и с и м в о л іч н о україн ський нарід та його борців , голов а К У ап е л ю в а в д о м о л о ді берегти й множити с ум ів с ь к у честь і с лав у, які широким відл уння м хай несуться по укра їн ській з е м л і с е р е д нашого народу. Зі святочною п р о м о в о ю виступив голова Ц е н тр а л ь н о ї Уп р а ви С У М , д. О м е л я н К о ва л ь, п р игад ав ш и учасникам, що крім інших історичних д а т С п і л к а в ідзн а чу є цього року 1000 -ття з часу с л а в ­ ного князя С в я т о с л а в а . Л я й тм оти в ом при в італьн ого с л о в а голови Ц У С У М були Х о р о б р іс т ь , М у д р іс ть В і р а й Н е з л а м н іс ть , Ге ро їзм і О д е р ж и м і с т ь , що їх с и м в о л із у ю ть С в я т о с л а в За войовник, С к о ­ ворода, Б л а ж е н н іш и й Кир Йосиф , У П А з її Го л о в н и м К о м а н д и ­ ром Р. Ш у х е в и ч о м , Ва лен ти н Мороз та інші сучасні постаті В о ю ­ ючої Ук р аїн и. Пок лон ом учасників З д в и г у В е р х о в н о м у А р х и є р е є в і, Б л а ж е н н і шому Кир Йо с иф у С л і п о м у , була м е л о -д е к л я м а ц ія п.н. «Д у м а про 230

Р Ь Ц И іУ Ю Т Ь

-Д У М У

ПРО

ВЕРХО ВН О ГО ”

В е р х о в н о г о В л а д и к у » у виконанні ч лен ів др ам , групи з О с е р е д ­ ку С У М Но тт ін ґга м, п о д р у г : Д . С е м а к , К. Б о й к о - С к р и п е ц ь , І. Г л о жик, М. С е м а к і д - г а М. Бучка. З відчуттям дра м а ти ч н о г о змісту була виконана й д р у г а точка прогр ам и, при свячена В е р х о в н о м у , вірш « Г а л и ц ь к о м у В л а д и ц і » , який рец иту в ала под. А. С п л а в н и к з О с е р е д к у С У М в Аштоні. Ч и с л е н н і письмові привіти, в тому також від голови п ро в о ду О У Н Я. С те цька , що насп іли на З д в и г , зачитав Ко мен дан т З д в и гу М. Гринюк. Від читую чи д о в г у ли сту поч есн их гостей, що були учасниками Здви гу , командант попросив їх на сцену прийняти д е ф і л я д у сумівських В і д д і л і в , які стрункими рядами прома р ш ув али під з в у ­ ки маршових м е ло дій, виконуваних с у м ів с ь к о ю ор ке с тр о ю з Г у д дерсфільду. Д р у г а ч а с ти н а К р а й о в о г о З д в и г у в і д б у л а с ь у за лі Д е М о н ф о р т з п р о г р а м о ю к о н к у р с у м и с т е ц ь к и х г у р т к ів та к о н ц е р т о вим в и с ту п о м т р і о « К о н в а л і я » й а н с а м б л ю «Крилаті » з О с. Брадфорд. П р о г р а м о ю м и с т е ц ь к о ї части н и З д в и г у к е р у в а л и п о д р у г и М. В о л ч а н с ь к а і С л а в а Г р и н ю к , які з а п о в ід а л и ви. с ту п и , та п о д р у г и Р. і Л . Д е р е м е н д а , що п р и г о т о в л я л и гуртки д о п о р я д к о в о с т и у в и с туп а х . К о н к у р с о в у ч а с т и н у відкрив ко­ м а н д а н т З д в и г у , д . М . Г р и н ю к . П е р ш и м у п р о г р а м і в и с туп ав м у ­ зикальний г у р т о к -о р к е с тр а з Г у д д е р с ф і л ь д у під керівництвом д -г а Р ом ана Кравця, який пер ежи в у ч ас і виступу приємну н е с п о д ів а н ­ ку - трофей і грам о ту К ра йов ої У п р а в и С У М , як високе в ід зн а че н ­ ня за кільк алітн є керівництво с у м і в с ь к о ю о р к е с тр о ю , д овго л іт нім першуном цього род у мистецтва. О с о б л и в а нагор од а і в ід зн а че н ­ ня д -г а Р. Кравця на Крайовому З д в и з і с та л ас ь з тієї причини, що д. Кра вець в и їж д ж а є з Г у д д е р с ф і л ь д у д о унів ерсите ту в Кемб р і д ж і це був його останній виступ в характері керівника ор231

кестри на Кр а йов ом у З д в и з і. В с л і д за відзначенн ям К У члени оркестри на сцені заграли « М н о г а я Л і т а » , а присутні в залі на­ гор од или м о л о д о г о тала но вито го ке рів н ика гуртка вдячними р я с ­ ними оп л ес к ам и. В часі конкурсу п рац ю ва л о ж ю р і , яке покликала на Зд виг Крайова У п р а в а в такому с к л а д і : інж. В. О л е с ь к і в — голова, ч л е ­ ни — проф. В. Ш а я н , інж. Т. Куд ли к, п-і В. Дя к ів с ьк а , п Б. Микитин, дир. І. Р ав л ю к, радн. С . Т е р л е ц ь к и й , под. М. Ю р к і в і под. А. Кецик. У веч ірніх го дин ах в ід б у в а л а с ь с у м ів с ь к а танцювальна забава, в часі якої гр ала о р к е с тр а з Б е д ф о р д у під кер. д - г а Я. М а д и л ю с а . Ж ю р і К р айо вог о З д в и г у С У М в Л е с т е р і в дні 1 -го липня 1972 р. пр из нал о наступні місц я в ко нк урсі с у м ів с ь к о ї с а м о д ія л ь ности: Оркестри : 1-ше місце — Г у д д е р с ф і л ь д 2-ге місце - Д а р б і 3 -тє місц е — Е д ін б у р г

Хор з ор кестр ою : 1 -ще місце — Ноттінґгам 2-ге місце - С к ан тг ор п 3 -т є місце — Б е д ф о р д

ХОРИ 1-ше місце - Ковентри 2 -ге місц е — О л д г а м 3 -тє місце — Б р а д ф о р д Т а н ц ю в а л ь н і гуртки Ю наки: 1 -t ij ; місце - Д а р б і 2 -г е міс це - Ґ л о с т е р

юн ач ки; 1-ше місце - Д а р б і 2 -ге місце - Н отінґ гам 3-тє місце - Г у д д е р с ф і л д

М і ш а н і*.

1-ше місце - Манчесте р 2 -г е місц е - Р оч де йл 3-тє місце - Е д і н б у р г

Р о з г л я д а ю ч и З д в и г С У М як маніф е с та цію д л я У к р а ї н и , с у м і в ­ ська моло дь, приб уваю чи м а со во на нього, виявила сво ю в и ­ соку н аціона л ь н у с в і д о м і с т ь та ід е й н іс ть , а зм істо м програми сво ю незмінну, а то й т в е р д ш у позицію в си с те м і У к р а ї н с ь к о ­ го В и з в о л ь н о г о Руху. Н а З д в и з і не б р а к у в а л о ні о д н о г о В і д д і л у Ю н а ц т в а , а це є д о б р и м п оказн ик ом с у с п і л ь н о ї д и с ц и п л ін и п р о ­ в о дів с ум ів с ь к и х клітин. За ма лими винятками коман да н та ми сумівських в і д д і л і в О с е р е д к і в були д руж ин ни ки С У М , що п і д т в е р ­ д ж у є з р о с т а ю ч у п о с л і д о в н і с т ь у в п р о в а д ж е н н і м о л о д о ї зміни в с и с т е м і нашого о р г а н із о в а н о г о життя. Це зо к рем а виразно б у л о п р о я в л е н о в часі ко нк ур с у гурт ків с а м о д ія л ь н о с т и , якии тр и в а в бл из ьк о чотири год ини. Т у т вия вле но так ож зб іл ьш ен н я д о б р о я к іс н и х с у м ів с ь к и х гуртків та широку з а а н г а ж о в а н і с т ь в них м о л о д і й н а п о л е г л и в іс т ь у прац і, яку п о тр іб н о б у л о про­ ро бити, щоб як першун О к р у г и С У М вис тупити в п р ог р а м і К р а й о в о г о З д в и г у . Як ніколи п е р е д тим, 20 д р у ж и н н и к і в С У М ви сту пал и як с а м о с т ій н і ке рівник и с у м ів с ь к и х м и с те ц ь к и х г у р т ­ ків. І треб а вис лови ти їм признан ня за нові о р и г ін а л ь н і і д е ї в співах, музиці й танцях, завдяки чому (крім в к л а д у п р о ф е с і й ­ ного рів ня зі с тор он и к е р ів н и к ів - с е н ь й о р ів , які й д а л і в с в о є м у д іл і є н е п е р е в е р ш е н и м и ), за г а л ь н и й ми сте цьк ий рі в ен ь п р о г р а ­ ми З д в и г у п ід н іс с я д о нових висот.

232

МОЛОДІ

ПРОФІЛІ

НОВІ ПРОФЕСІОНАЛІСТИ СВЯТОСЛАВ

О. ПАДУЧАИ

Святослав О л е к с а н д е р Падучан і чер в ня 1972 p., п ісля закінче ння ст уд ій на Л о н д о н с ь к о м у унів ер сит еті З а х і д н ь о г о О н т а р і о , о д е р ж а в сту пін ь « В . А . » з ботаніки і зо о л о г ії . К р ім сту дій на у н ів е р с и те ті С л а в к о П а д у ч а к зак ін чи в 8 -л іт н ю музичну ш к о ­ лу ( ін с т р у м е н т — с к р и п к а ) та б ере н а ­ д а л і у ча с ть у м іс ц е в ій стр ун н ій о р к е с тр і «С т. Т о м а с С тр ін ґ Е се м б л і», в концер­ тах та ф е с ти в а л я х . С л а в к о Падучак народжений у Ст. Т о м а с і , О н т ., в 1 9 5 0 p., є син ом п р о “ в ід н их активних ч лен ів Л В У Д м и т р а та Л а р и с и П а д у ч а к ів . В ж е з юних л іт С л а в к о в к л ю ч и в ся в ряди м іс ц е в о г о С У М та ча сто п е р е б у в а в на с у м ів с ь к ім таб ор і « В е с е л к а » б іл я А кт он у, д е був вп оря дн ико м . З ос я гн ен н я м п ов н ол іт тя С л а в к о в кл ючив ся в ря ди активних ч л ен ів Л В У , залиш аю чис ь о д н о ч а с н о виховником у м іс ц е в о м у Ю . С У М . М а й ж е у всіх конц ер тах та ім п р е за х С л а в ­ ко є в ел ико ю поміччю ук р а їн с ь к ій г р о м а д і на те ре н і С т . Т о м а с у . У в е р е с н і ц.р. С л а в к о Па ду ча н п р о д о в ж а т и м е с в о ї с т у д і ї на д а л ь ш и х чотири роки в « М е м о р і я л хір о п р а кти к К а л е д ж » у Т ор он ті , д е по за кін че нню їх ос я г н е ступ ін ь ^ Д . С . » д о к то р а хіропра ктик и. Н а ш о м у м о л о д о м у а д е п т о в і науки б а ж а є м о якнай кр ащ их успіх ів у д а л ь ш и х сту діях, а його батькам щиро ґ р а ту л ю є м о . Д -Р

МИХАЙЛО РОЖЕЛЮ К

Н а ш а с п іл ь н ота в Т о р о н ті, Ка нада, зб а г а т и л а с я м о л о д и м п р о ф е с іо н а л і с т о м , д о к то р о м ден ти сти ки . Ни м є М и х а й л о Р о ж е л ю к , син в ід о м и х с у м ів с ь к и х д і ­ ячів в С к а р б о р о , біля Т о р о н т а , Ірини і Дм итра Рожелюків. Михайло з в ід ­ значенням закінчив с е р е д н ю ш к о л у і пішов на с т у д і ї на Т о р о н т о н с ь к и й У нів е рс ите т — ф ак ул ь те т п р и р о д о з н а в ч и » наук. Т ам ж е від 1968 року пройш ов ден тистичні с т у д і ї і за кін чив їх д о к т о ратом 28 квітня 1972 р. Ф о р м а л ь н а ґр ад уа ція в ід б у л а с я 26 травня ц.р., при чому в р уч ен о йому д и п л о м д о к т о ­ ра дентистики. Д - р М и х а й л о Р о ж е л ю к був ак ти в ­ ним член ом С У М і ч і і є н о м У п р а в О с е р е д к у в Торонто і в Скарборо.

233

Б у в та кож членом сп ів о сн о в н и н о м ор ке стри « Б а т у р и н ». В ін о д р у ­ жений з О л е н о ю Го л о в а т о ю , що та кож за кін чила с т у д ії на Т о ронтонсьи ом у ун ів ер с и те ті зі сту пнем м а г іс тр а та пед аг ог іч ні с т у ­ д ії. За раз є в и кл а д а ч ем мов у с е р е д н ій школі. У С У М О л е н к а Г о л о в а т а активно п рац юва ла як виховниця в роях, була член ом Б ул а ви Ю С У М , головною виховницею на о с е ­ лі «В еселка» вчите лю в ала на К у р с а х українознав ств а. Д л я відз наче нн я цього великого ж иттє в о г о успіх у, батьки д - р а М. Р о ж е л ю к а і його брат Я р о с л а в с п іл ь н о з д р у ж и н о ю О л е н о ю 6 травн я в українській го стинниці « М е й ф е р Інн» вл аш тувал и н е ­ с п о д ів а н к у з нагод и закінчення студій Михайла. З н а ю ч и д р у г а д - р а М и х а й л а Р о ж е л ю к а і його д р у ж и н у мґр. О л е н у Р о ж е л ю к як активних с у м ів ц ів і щирих г р о м а д с ь к и х п р а ­ цівників , віримо, що вони і н а д а л і у в іл ь н о м у в ід п р о ф е с ій н о ї праці часі пра ц ю ва ти муть у нашій г р о м а д і. В іт а є м о В а с , Д р у ж е Д о к то р е Р о ж е л ю к , з В а ш им проф ес ійним д ос я г н е н н ям і б а ж а є м о багато у с п іх ів !

О О

о

Б А Л Е Т «КРИЛАТІ» О - к С У М , Б р а д ф о р д А н г л і я , під ми ст. к е р ів н и ц тв о м б е р е у ч а с ть в Е в р о п е й с ь к о м у ту р н е на ф е с т и в а л я х Піг.ні і Т а н ц ю . 1 8 . 8 - 3 . 9 . 7 2 .

234

О . Б ур яка, Української

'ЗІНСЬ^е

Нові

інтелігентські

ентстио І [L'mi

к ад ри

ПІД ЗНАКОМ Г. СКОВОРОДИ В ж е 11 л іт п р а ц ю ю ть Курс и У к р а їн о з н а в с т в а їм. Ю р і я Л и п и при О с е р е д к у С У М у Т о р о н т о , Ка над а, які в ип ус ти ли д о с і 343 матурантів. в цьому році 1 1 -та з черги ма тура від б ул а с я наприкінці м і ­ сяця квітня і д ал а 56 ви пус кн ик ів, хлопців і д ів ч ат. М а т у р а л ь ну Ко м іс ію о ч о л ю в а в проф. то р он то н с ьн о гн о у н ів е р с и те ту д - р . Б.

М Ю.УІИПИ ПРИ о.СУМ у ТОРОНТІ

/\ї > ! Т У Р ! £ И Т И

О І

Л /1 і І \ #

Л '

Буд ур ови ч та проф. Зен он Зе ле н ий, а членами К о м і с і ї були ; дир. Ку р с ів у к раїн озн ав с тв а В а с и л ь В о ли ць ки й, о. д - р Мирон С т а с ів , д - р . Б. С т е б е л ь с ь н и й , мґр. М. Лу кав ец ь кий і ред. О . Матла . В о с ь м е р о з - п о м іж матуран тів - М ар ія Б о л е с та , С о н я Г н а ти нів, Хр истя Ігнатович, Михайло Ф іґ о л ь , Христя Х ам ул я к, Ірина Гри ц ин а, Іванна Ко лос і М ар ія О с т а ш — о д е р ж а л и оцінну відм ін н о, маючи понад 85 % іспитових осягів. На бен ке ті, в л аш то ван ом у тієї нагод и, був присутній Т о р о н тонський В л а д и к а У К Ц Кир Іс и д ор Б орец ь кий який виступив з гарним слов ом. Крім проф. В. Во ли ц ьк о г о , який д а в х а р а к т е р и с ­ тику К у р с ів та матурантів, п р о м о в л я л и ще наступні особи : проф. д - р Б. Б удур ови ч, о. д - р . М. С т а с і в , проф. д - р Є в г е н В е р типорох від Н Т Ш , Іван П а д и к від У к р а їн с ь к о г о Д о м у , мґр Т. Буйняк в ід К У С У М , Б. Л ищ иш ин від О с е р е д к у С У М , С о ф р о н Б ез убко в ід Г У Я В У і батьків вип ускник ів, Ірина Ш к л я р від 10-01 кляси « Б » , Роман Ду с ан ов с ький від м ин у л ор іч н их в и п у с к ­ ників та М ар ія Б о л е с т а від цьогорічних матурантів. Бен ке том про в адив мґр. І. Бонк. Ве чір н я забава з тієї нагод и в ід б у л а с я при звуках ор ке стр и та у виїмко во святочній а т м о с ф е р і з р ад іс ни м и і щаслив им и обличчями випускників та їхніх родин . Т р е б а побажати в и п ус к н и ­ кам^ також щ ас лив о пер еступити по ріг вищих сту дій та збагатити сво їм творчим трудо м надбання у к р а їн с ь к о ї д ух о в о ї скарб ниц і.

^УРСИ У К РА ЇН О ЗН А В С ТВ А

П.Ю.ИИПИ ПРИ о.СУМ у ТОРОНТІ

s

/ Ш

Я

.Б

.С

Т Я

В

^ М

a

С

ІН

Н

штуріенти

g

ІІ

Л У Б

МАТУРА В РИМІ

А Б С О Л Ь В Е Н Т И У П М С В РИМІ - 1972 ЗІ С В О ЇМ И П Р О Ф Е С О Р А М И . ПЕР Ш И Й РЯД ЗЛІВА Д О П Р А В А : О С. ЧМІЛЬ, О. Є. Л И ХАЧ, О. Р ЕКТОР В. САПЕЛЯК. О. І, Т И Л Я В С Ь КИЙ. О .Р . МАЗЯР. С Т О Я Т Ь : А С И С Т Е Н Т МІЛЯН, М .Б О Й Ч У К , М.ФЕЙДІ, І. ВР ЕЗ ДЕН Ь, С. МАКАР, 3. РУДНИЦЬКИЙ, П. С ЕН ИН, М. ПЕТРО ВИ Ч , Я. РАЦ, М. М О Л Ь Ч К О . Ш І С Т Ь р окі в п ер е б у в а н н я в М ал ій С е м і н а р і ї в Р и м і з а л и ­ шають по соб і б а га то в р а ж е н ь . З цього д у х о в н о г о ін с ти ту ту п р о ­ тягом д е с я т ь о х і б іл ь ш е л іт в ийш л о чим ало с в і д о м и х юн аків. В с е там н а с и ч е н е л ю б о в ’ ю д о р і д н о ї Ц е р к в и і д о р і д н о г о краю. Н а с и ч е н е п о ш а н о ю д о с в о їх н а с то я те л ів , в ихов н иків , які п о с в я ­ тили с в о є життя вихо в ан н ю у к р а їн с ь к о ї м о л о д і . Як і в ся ка інша школа, г о л о в н о ін т е р н а т - с е м і н а р ія м ає с в о ї негативні сто рін ки і певні н ед отя гн ен н я , все ж таки д л я тих що за кін чи ли с е м ін а р ію в р а ж ен н я з а л и ш а ю т ь с я д о с и т ь позитивні. Т р е б а взяти під увагту, що У к р а їн с ь к а П а п с ь к а М а л а С е м і­ нарія є о д и н о к о ю ш к о л о ю чи Гім на зією у в іл ь но м у сві ті, д е ви^ к л а д а ю т ь всі л е к ц і ї п о -у к р а їн с ь к и , виховання юнак ів в е д е т ь с я в у к р а їн с ь к о м у д у с і. З цього виникає, що юнаки, які вих од ять з з с е м і н а р і ї п іс ля 6-ти чи 7-ми років є с в і д о м и м и с в о є ї віри і н арод н ос ти . В ос та н н іх д в о х рока х під впливом наш ої в л а с н о ї д ія л ь н о с ти , ку л ь ту рн о г о життя і лекцій з у к р а їн с ь к о ї іс т о р ії й л іт е р а т у р и , ми ма турис ти прийшли до висно вк у, що наша м о л о д ь на е м і ґ р а ц і ї п отр е б у є нас як і п отр ебу є к о ж н о г о с в і д о м о г о юн ак а, що в и ­ ходить з М а л о ї С е м і н а р і ї . М о ж н а сказати, що вже в ос та н н іх д н я х в с е м і н а р і ї ми в ід чув ал и тугу за п е р е ж и т и м . Щ о й н о теп е р ми відчули в д я ч н іс ть нашим п р о ф е с о р а м -в и х о в н и к а м за ге д о ­ б ро яким вони налили наші серця, даюч и нам р елігій н ий і н а ­ ціо на льний і д е а л - нашу ж и т т є в у мету. По-матурі

237

ЗЛУЧЕНІ

ХОРИ

К Е Р ІВ Н И Ц Т В О М ЦІ

ДО

-П Р О М Е Т Е Й мгра

і -Д ІБ Р О В А »

В. Н А Р Д А Ш А ,

ЕВРОПЕЙ СЬН О ГО

ЛІТНЯ ПРОГРАМА

ТУРНЕ

О -н у

18.8 -

СПІЛКИ

ТА

ОРКЕСТРА

СУМ , ТО Р О Н ТО

..Б А Т У Р И Н », , НАНАДА,

В

п ід

мист

П ІД Г О Т О В ­

3.9.7 2

УКРАЇНСЬКОЇ М О Л О Д І - 1 9 7 2

1. Ф Е С Т И В А Л І У К Р А Ї Н С Ь К О Ї ПІ СНІ І Т А Н Ц Ю з у час тю с у м и с те ц ь к и х а н с а м б л і в « П р о м е т е й » , « Д і б р о в а » і « Б а т у р и н » з Т о р о н т а , К а н а д а під ми ст. к е р ів н и ц тв о м мгра В. Н а р д а ш а та с у м і в с ь к о г о Б а л е т у « К р и л а т і » з Б р а д ф о р д , Англія м ів с ь к и х

під

мист. к е р ів н и ц т в о м О . Б ур я к а .

1 8 .8 .7 2 - Л о н д о н , А н г л і я 1 9 .8 .7 2 - Н о т т і н ґ г а м , А н г л і я 2 0 .8 .7 2 - М а н ч е с т е р , А н г л і я .

2 3-2 4 .8.72 - Мюнхен, Нім еччина 2 6 - 2 8 . 8 .7 2 - Р и м , Італія і. , 9 .72 - С п а , Б е л ь г і я

2. В І Д З Н А Ч Е Н Н Я 8 0 - Л І Т Т Я В Е Р Х О В Н О Г О А Р Х И Є П И С К О П А КИР Й О С И Ф А С Л І П О Г О в РИМІ 2 6 . 8 . 7 2 с и л а м и м ис те цьк их ансам блів

СУМ

та

м андрівного

3. С В І Т О В И Й О Л І М П І Й С Ь К И Й на с у м і в с ь к о м у 238

таборі

таб ор у.

З Л Е Т Д Р У Ж И Н Н И К ІВ СУМ

в Ґом адінґен,

Нім еччина

1 9-2 3 .8.19 72 .

ПОЖЕРТВИ НА ЮВІЛЕЙНИЙ ФОНД '.ДВАНҐАРДУ» КАНАДА М ОНТРЕАЛЬ

ЗСА Д ІТР О Й Т Склали Склали

подруж. подруж.

Бажаємо

многих

по

П -с тв а Демяним ів п-ства Томариків.

щасливих

зб. л . ч. 6 0 6 М. С н і ж и н ,

Т. Н о в а н ів с ь к и й ,

літ!

42,- д

В.К.,

Е. Л о б а с ,

І. Р о в е н ч у н .

Д. Сулима,

Я . В о з н я н , П.

І по

Б. Вєвйора,

О . Курно,

В. Коваль,

І. С о р о к а , Р . А н д р у ш н і в .

війна

ІР В ІН ҐТО Н

на

могилу

Ґенсьор

З дол.

с л . п . І. В о н с у л я

50,- д

зб.л.ч.612

17,- д

В. Терещук.

С к л а л и по 2 д о л . : І. Ґ е н с ь о р , Ф і ц у р а . І. Т е м ч и ш и н , л у я к , М. К о з ю п а , Е . Д м и т р і в . , М. Л ю б і ц ь н и й . Склали

по

Ф. Л и ц и ш и н з б . л . ч. 6 1 3 5 дол.: Ю . Н усіле вськи й, Ф. Луцишин.

Склали

по

З дол.:

Склали

по

М. З а в е р у х а з б . л . ч .

10 д о л . : Д . К л а б к о ,

С. По1 3 , - д.

М. В о в к .

614,615

9 9 ,-д

С к л а / . и п о 5 д о л . , М . З а в е р у х а , М. П о ч т а р , Л . Р а д з і н с ь к и й , В . Л е м е ґ а , І. З а в і с л я к ,

^ ^

2 5 ,-д.

10,- д

І. Рожан, М. Н у л ь ч и ц ь н и й , В . Касмів.

1 д о л . : Т . Б е н , І. С а в к а , В . Щ е р б і й , Р , Т а р н а в -

І. Д е м ч и н а ,

Склали

і

5 дол.:

2 дол.: П. Ткач,

Замість

ювілей ю вілей

в. П и т я м по

Потапенно, С к л а л и по сьний,

25-літний 25-літний

П. С е м е н ю к , ^

Д ля наладнання адм іністрування Авангарду просимо редплатників придержуватись наступного порядку :

Кольпортерів

і Пе-

референта

сумів-

а (_)

ЗСА

X

ських

і

КАНАДА

^ ^

Я к щ о в д а н і й м і с ц е в о с т і т а к о г о р е ф е р е н т а ще н е м а , а б о є н е а к т и в ний, п е р е д п л а т н и к и м а ю т ь о б о в ’яз ок г р о ш о в і розрахунки пер ев о ди ти б е зпо сер е дн ь о з В -в о м в Б р ю с с е л і, пересилаю чи належність банкови-

Cj CQ

ми ч е к а м и чи м о н і - о р д е р а м и . ю т ь с я на р і в н і з б а н к о в и м и .

видань,

: Кожний

який

збирає

В Е Л И К А Б Р И Т А Н ІЯ : Через Видавництва

Осередок

СУМ

передплати

і

Чеки

м ат и

з Українських

КУ С У М , або

Н І М Е Ч Ч И Н А : почтовими м андатами Ф Р А Н Ц І Я : Н а ч екове конто :

має

пересилає

до

поштовими

їх

до

В-ва

кредитівок

ЦУ СУМ .

прийма-

моні-ордерами до

ЦУ СУМ.

L'Est E u ro p e e n 17 rue de P ro v e n ce P A R IS 9 C.C.P. La S o u r c e 30 754 04. Б Е Л Ь Г І Я : на А Р ҐЕН ТІН А країнах. ІН Ш І

чекове

конто

КУ С У М .

і А В С Т Р А Л ІЯ : До

К Р АЇН И : Безпосередньо

або. п р я м о

референтів до

В-ва

в

до

В-ва.

сумівських

видань

в

тих

Брю сселі.

239

ПОЖЕРТВИ НА ЮВІЛЕЙНИЙ ФОНД «АВАНҐАРДУ» І ЗСА Склали

по4 д о л .:

Склали

по

З дол.:

Склали

по

2

М. М а т і я ш ,

,

по

1

В

С . Макар,

М. П о п о в и ч . ,

І. С т е ф у р и ш и н ,

В. П ащ ок,

І. Ф е д у н ,

дол.:

М. К о р м и л о ,

Закамарок,

І. І в а н ч у к ,

А. С е н и ш и н ,

В. Т е р е щ у к

М. П а л и н и ц ь к и й ,

М. М е д ю х ,

Полянсьний Склали

Б. П ро цю м,

дол.:

М. К р а с н о ж о н и й , туле,

О . М исьнів, П. Бабяк, Л . Мигаль,

Я. Б р е н и ч ,

М. С т е р е н і в к а ,

Т.

М. П р и ­

М. Л ю б я ц ь к и й

Нононів.

КУ Т У С М , З С А , замість Ч а й к о в с ь к о г о 5 0 д о л . на

в і н к а на м о г и л у сумівсьний табір

сл.п. ред. Д . в Франції.

Ж Е Р Т В О Д А В Ц Я М І ЗБІРЩИИАМ Щ ИРА П ОДЯ НА , А Ю ВІЛЯ ТАМ М Н О Г И Х І Щ А С Л И В И Х ЛІТ !

Ш а н о в н и х Ч и т а ч і в « А в а н ґ а р д у » п о в і д о м л я є м о , щ о ізз а т е х н і ч н и х т а ф і н а н с о в и х п р и ч и н ми б у л и з м у ш е н і в и ­ п у с т и т и це ч и с л о п о д в і й н о н у м е р о в а н е за м і с я ц і т р а ­ в е н ь - с е р п е н ь . Д о к і н ц я рому ще м аю ть вийти два ч и с л а . Х т о щ е д о с і не в и р і в н я в з а л е г л о с т и і не в п л а т и в п е р е д п л а т и за « А в а н ґ а р д » п р о с и м о це з р о б и т и в я к н а й к о р о т ш о м у ч а с і . Це є п е р е д у м о в о ю д л я н о р м а л ь ­ ного вип уск у ж у р н а лу . З а з д а л е г ід ь щ иро д я к ує м о ! В-во

«Аванґард»

«A V A N T G A R D E » 72 B i d . C h a r l e m a g n e 1040 B r u x e l l e s T e l.

дня

3 4 .0 4 .8 2 .

Вис ил аю:

(М^цевість)

■ річну передплату на 1971 рік ■ заборгованість по ч.6/98 ■ на «пресфонд» разом

МОЯ АД РЕСА. (лаїинкою)

.......................... (прізвище й ім’я)

(число дом у й назва вулиці)

(місцевість, стейт. провінція, код)

(країна)

240

ЗМІСТ З А Г А Л Ь Н І Т Е М И _____________________________________________________________________ Л юбов Забашта ; Н А Р О Д Е М І Й . ................................................................................................

161 Ю. Н. ) : В Т Р И Д Ц Я Т Ь Л І Т Т Я А Р Х И П А С Т И Р С Ь К О Ї П Р А Ц І ............................... 162 О . Коваль : П Р О Б Л Е М И Р О С Т У І Д І Ї С У М .............................................................

164 * * * : В Т Р И Д Ц Я Т Ь Л І Т Т Я У П А Н А О Б О Р О Н У Н Е С К О Р Е Н И Х .................... 169 ***:СИН Г О Л О В Н О Г О К О М А Н Д И Р А У П А ЮРІЙ Ш У Х Е В И Ч В Т Ю Р ­ МІ .......................................................................................................................................................... 170 ***: О . Б Е Р Д Н И К А Р Е Ш Т О В А Н И Й .................................................................................... 172 К. Вітровий : У К Р А Ї Н С Ь К А М О Л О Д Ь Д Е М О Н С Т Р У Є У В А Ш И Н Г Т О Н І 173 ***: С В Я Т О Ч Н И Й Н А К А З Ч. 24 ...........................................................................................

176 *** : Н А Д Д О М О В И Н О Ю С Л . П . Д. Ч А Й К О В С Ь Н О Г О .........................................

178 О . Звичайна та М. Млаиовий : П О М И Н А Л Ь Н Е С Л О В О Н А З Е Л Е Н І С В Я Т А 180 Криця : Н А С И Л Ь С Т В О М Т А Б Р Е Х Н Е Ю ........................................................................

185 М. Ф : К Ґ Б - Ж Е Р Т В А В Л А С Н О Г О О Ч О Р Н Ю В А Н Н Я ........................................ *** : Н А Ф Р А Н К О П О Л І .................................................................................................................

187 190

П О Е З І Я - П Р О З А _________________________ ______ :______________________________________ В о л о д им и р Б і л я ї в : Л И С Т Д О М А Т Е Р І , Д І О Г Е Н , Р О З П А Ч ........................

191 Михайло Фейди: П Р О Р О Ц Т В О .................................................................................................

194 Б о р и с Антонович Г р а л ю к : Т У Т М О Ї М Е Р Т В І ............................................................... 195 С . М . Фостун : Е Т Ю Д И - Н А Д Р І Ч К О Ю , З Б І Ж Ж Я М М А Н Д Р У Є Л Ю Д И Н А 197 Л ю б о м и р Г о се й ко : « Є В Р О П Е Й С Ь К А Г Р У П А » ..............................................................

199 Н А У К А - К У Л Ь Т У Р А - М И С Т Е Ц Т В О ________________________________________________ Б. А н т о н е нн о- Да ви д о в ич : К У Л Ь Т У Р А У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М О В И ................

204 В. Попович : К И Ї В С Ь К А М А Й С Т Е Р Н Я Т Е М А Т И Ч Н И Х К И Л И М І В .............

208

виховники

_________________________________________________

П р о ф . Р. Д р а ґ а н : Г Е Р О Ї З М ....................................................................................................... ***: В И Р О Б Л Е Н Н Я О С О Б О В О С Т И ..................................................................................

214 219

С У С П І Л Ь Н И К И ________________________________________________________________________ Ми кола Фран кев и ч : Д Е Я К І А С П Е К Т И С У М У К А Н А Д І ..................................

220 Ж д а н Кол о ми єць : Х И Б И , ЯКІ М С Т Я Т Ь С Я ...................................................................

222 Ф І З И Ч Н А К У Л Ь Т У Р А ________________________________________________________________ Д -р С . З о щ у и : Д О Д Ж Е Р Е Л В Т О М И , О Т Я Ж І Л О С Т И , Б Е З С О Н Н О С Т И 225 О . Р . : У К Р А Ї Н А І Х Х - т і О Л І М П І Й С Ь К І І Г Р И Щ А .................................................... 228 С У М в Д І Ї ____________________________________________________________________________ *** : С У М В Е Л И К О Б Р И Т А Н І Ї З Д А Є І С П И Т ..........................................................

229 *** : Н О В І П Р О Ф Е С І О Н А Л І С Т И ...........................................................................................

233

У К Р А ЇН С Ь К Е С Т У Д Е Н Т С Т В О В С В І Т І ______________________________________ *** : П І Д З Н А К О М С К О В О Р О Д И ......................................................................................... П о - м а т у р і : М А Т У Р А У Р И М І ...................................................................................................

235 237

*** : Л І Т Н Я П Р О Г Р А М А С П І Л К И У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М О Л О Д І ...........................

238

ВІД А Д М І Н І С Т Р А Ц І Ї __________________________________________________________ *** : П о ж е рт в и

на п р е с ф онд А В А Н Ґ А Р Д У

...................................................................

НА О Б К Л А Д И Н Ц І : А. Ю. Б І Л О С Т О Ц Ь К И Й , О . О . С У П Р У Н : П А М ' Я Т Н И К І. Ф Р А Н К О В І К И Є В І , 1956 О. К У Л Ь Ч И Ц Ь К А - : ГРАФІКА - К А ТО РЖ Н И К

23Ь