Авангард (ч.106)

4 .1 (lO b )R X \V /

анґаоа ЖУРНАЛ

УКРАЇНСЬКО'

Ой!

АДРЕСА

РЕДАКЦІЇ

Й АДМ ІНІСТРАЦІЇ :

-AVANTGARDE» 72

Bid

Charlemagne

1040 BRUXELLES T6I. 34.04.82.

ДВОМ ІСЯЧН ИК

ВИДАЄ

ЦЕНТРАЛЬНА

УПРАВА

СУМ

VANGUARD

AVANTGARDE

OFFIQAL PRESS ORGAN

REVUE DES JEUNES, BI-MESTRIB,

OF THE UKRAINIAN YOUTH

Ш ІТЕ PAR LE СОМГГЕ Ca^TRAL DE LUNION DE LA JEUNESSE

ASSOOAiraN IN EXILE

UKRAINIENNE

BI-MONTHLY

EXIL

Редагує Колегія з членів Центральної Управи СУМ Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Реданції. Це число зредаговано в Сенретаріяті ЦУ СУМ при співпраці Редакційного Гуртка Дружинників СУМ Фотооптичний склад : Міля Сеничак, Графічне оформлення : Графік Яків Гніздовський.

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ НА 1 9 7 2

ОДНЕ

К Р А ЇН И иШ A КАНАДА АНГЛІЯ АВСТРАЛІЯ БЕЛЬГІЯ ФРАНЦІЯ НІМ ЕЧЧИНА АВСТРІЯ АРГЕНТИНА БРАЗИЛІЯ ПАРАГВАЙ

Printed

In Belgium

Editeur

число

РІК.

Р ІЧ Н О

1. 25 д о л .

6.00 дол

1. 25 д о л

6.00 д о л

ф. шт . 0 . 3 0

ф . шт . 1. 50

0.90 д о л .

4.50 д о л .

40 б.фр

180 б фр. 20.00 ф.фр

4 ф . фр . 3 нм

1 5 нм

20 шіл

90 шіл

150 пезо

800 пезо

1 . 2 0 м. иру_

6 . 0 0 н мруз

60 гвар

300 гвар

responsable ; O.KOWAL

72

Bid

Charlemagne

1040

BRUXELLES

«А ви гартуйте ваші голоси!» Кобзарю, знаєш, н е л е г к а епоха оцей двадц ятий н е в г о м о н н и й в ік . З а в и х р е н ь — безліч. Т и ш і — анітрохи. А с т р у с а м р із н и м ут р а ч а є ш лік. З в и ч а й н і н о р м и п о ч и н а ю т ь старіти, тривожний пошук зводиться в ,за ко н , коли стоїть іс т о р ія на старті п е р е д р и в к о м в к о с м і ч н и й стадіон. В о н а гр удьми на ф ін іш і р о з і р в е Ч у м а ц ь к и й шлях, м о в с т річ н у золоту, і, н е в а г о м а , у б л а ки т н ій п р ір в і від ч у є вр а з в а г о м у само ту. І позивні пр о к о т я т ь с я лун о ю к р і з ь далі н е о с я ж н о - го л у б і... А

як ж е ми, співці краси з е м н о ї? Чи голоси у н а с не з а с л а б і ? Чи не потонуть у в іт ра х п р о с т о р у ? Чи с п р и й м у т ь велич н о в о ї к р а с и ?.. Т а р а с г р а н іт н и й дивит ь ся с у в о р о ; — А ви га ртуйте ва ш і г о л о с и ! Не п у с т о с л ів 'я м , п и ш н и м та б а р в и с т и м , не с к а р г а м и , не б е л ь ко то м надій, не криком , не п е р е с п і в о м на м і с ц і , а з а с п і в о м в д о р о з і н е л е г к ій . Б о п а м ’ятайте, що на цій планеті, від к о л и с т в о р и в її П а н - Б о г , ще не було епохи для поетів, але були поети для епох !

Ант. Кущинсьний

ШЕВЧЕНКІВ ПРИЯТЕЛЬ ЯКІВ КУХАРЕНКО

(Наказний Отаман Чорноморського Козацького Війська)

Син Запо ро зького Ко з а ка Я к і в Куха ренко родився 1 7 9 9 р . (по ін ­ ших джерелах 1 8 0 0 р . ) в станиці М е д в едівсь кій на Кубанщині. 15-літнім ю наком він в ж е почав війсь ко ву службу і через д е ­ в ’ять років за хоробр ість та письменність, був підвищений до р а н ­ ги хорунжого. Коли йому було 3 5 років, він вж е ко м ан дув ав при кордонним полком, що охороняв Куб анські землі по р. Кубані, і о д ­ ночасно був членом В ій с ь к о в о ї Канцелярії. В 1 8 4 2 році він в ж е був булавним старщиною, а в 1851 році був Отаманом О з і в с ь к о г о Козацько го В ій с ь ка , а від 185 2 р. — Н а ­ казним Отаманом Ч о р н о м о р с ь к о г о Козацького В ій с ь к а аж до 1 8 6 0 -ого року. Тоді з «чорн о м ор ців» '(ко лиш н іх зап ор ож ців) та з «лінійців» (козаків м о с к о в с ь к о го по ходження) було створено Кубанське Коза­ цьке В і й с ь к о і Я к і в К у х а р е н к о дістав зва ння Н а ч а л ь н и к а НижньоКубанської кордонної «лінії». 19 вересня 1 8 6 2 року Я к ів Кухаренко в бою з с у с ід н ім и к а в ­ казцями абадзехами був т я ж ко поранений і попав до них у полон та через тиждень — 26-го ве ресн я по ме р від ран. С ин його Степан викупив тіло батька від абадзехів при допомозі своїх «кунаків » ( кавк азьких приятелів). Тлінні останки завзятого хо роброго козац ь­ кого отамана поховано коло старого собору при Катеринода рській певності. П р о Отамана Яко ва Куха ренка залишилась п а м ’ять не лише як про видатного й хороброго генерала, але і як про талановитого письме нни ка та знавця побуту зап ор озьких козаків. Він був автором таких праць : твір для театру — «Чорном орський Побут» (М. Старицький пристосував його до постановки на сцені з м узико ю М. Л и сен ка під назвою «Чорноморці»), далі - «Пластуни», «Вівці і чабани в Чорном орії» тощо, а також листування з Т ар ас о м і и е в ч е н к о м . З б і р ­ ник його о п о в ід а н ь , писаних у к р а їн с ь к и м ч ор н ом о рс ь ким діялектом, видано 1 8 8 0 року, а другий раз в Празі 192 7 року.

* * * 82

Отаман Я ків Кухаренко, їздивши в служ бо ви х справах до Пе­ тербургу, де перебува в тоді Тарас Ш е в ч е н к о та де училося багато куб ансь ки х к о з а к ів , з е м л я к і в К у ха ре н ка, по знайомився бл изь ко з нашим поетом. В с к о р і м часі вони обидва стали великими і щи рими приятелями. Те приятельство не пе ре ривалося м іж ними і в ті часи, коли Ш е в ч е н к о був караний ц а р с ь к о ю владою. К у х а р е н ­ ко з а х о п л ю в а в с я творам и Т ар аса Ш е в ч е н к а , який надсилав йому їх в своїх манускриптах і навіть присвятив йому с в о ю поему «М оска лева криниця» Т а к о ж Я к і в К у х а р е н ко посилав Ш евченкові свої твори, просячи на них критику. Об идва вони щиро листува ли­ ся. Польський п и с ь м е н н и к Є . Є н д ж е є в и ч в своїй ц ік а в ій праці про Т Ш е в ч е н к а — « У к р а їн с ь к і ночі або родовід Ґенія» пише про К у ­ харенка слідуюче. (Тут н ав е д е м о дотичний текст в перекладі з по л ь с ь к о го Ко с тя М а н д з е н к а - К о с т и н с ь к о г о . Ч і к а ґ о , 1 97 1 р.) «Гене рал К у х а р е н к о був л ю д и н о ю під н о ж н и м оглядом г і д н о ю признання й пошани. В о я ц ь к у простоту, без гр у біян с ьких манер, получував з п р а в д и в о ю шляхетністю і добротою. Маю чи літераторські здібності, с н у ва в барвисті о повіда ння з життя чорноморців ... З г ід н о з ко л и ш н ь о ю з а п о р о з ь к о ю т е р м ін о л о г іє ю , зем л яки титу­ лували генерала К у р ін н и м О т а м а н о м . Кух а р е н ко д ій с н о був ж и в и м н о с іє м зап ор озь ких традицій. Н іч о го дивного, що Т а р а с прилинув до нього цілою душ ею , а він поза Т а р а с о м не ба чи в світу. Ш е в ч е н к о тоді м е ш к а в на В а с и л і в с ь к о м у острові з д в о м а з е м ­ л я к а м и , студентами А к а д е м ії, Т к а ч е н к о м і Є ж о в и м . Три м олоді го с п о д а р і с т во рил и там щ ось н е м о в би літ е р а т ур н и й к у р ін ь , в 83

яко м у панувала атмосфера с іч о в о го бр атерства. Кух а р е н ко став к о ­ шовим ота маном, до нього го ворили «батько».. В с і ін ш і нази в али­ ся ку р ін ні товариші.»

* * * А р х ів О та м ан а Я ко в а Ку х а р е н ка та його листування з б е р і г а в у себе п р е д с ід н и к К у б а н с ь к о ї влади новіш их ч а с ів П.І. І Курганськи й, що по мер на е м і г р а ц ії 31 серпня 1 9 5 7 року. Про до лю того а р х і ­ ву нам не пощастило довідатися. Але в книз і «Листи до Т . Г . Ш е в ­ ченка», вида ній А к а д е м і є ю Н а у к У к р а ї н с ь к о ї Р С Р в Ки єві 1 9 6 2 р, з находим о шість листів від Я к о в а К ухаренка, по даних за а в т о гр а ­ фами їх авторів.. Тут н ав е д е м о кілька у р и в к ів з тих листів, які чи нен а йкр ащ е показують ту щиру й духову приязнь, яку мав Ку­ х аренко до Тар аса Ш е в ч е н к а . З листа 2 . X I . 1 8 4 4 зі станиці У м а н с ь к о ї на К у б а н щ и н і: «Брате, курін ний товаришу, Т ар ас е Г р и г о р о в и ч у ! Д е ти в Б ога в з я в с я ? Год цілий, як я прош у своїх ч е р н и к ів (ч е р к е с ів , як н а з и ­ вав Ш е в ч е н к о студентів куб ан ц ів в Петрограді. Прим, наша Ант.К.) щоб дали м ені про тебе з в іс т к у : де ти дівся, або де ж и в е ш ? Але хоть би одно слово об тобі од IX получив. Т епер бачу, що ти ж и ­ вий... С п а с и б і тобі, брате рідний, що з гадав єси мене. С к а ж и м е ­ ні про себе трохи більше : як ти тепер ж и ве ш і при чому ?..Смаш но цілую тебе. Твій поки св іт сонця Я ць ко Кухаренко». З листа 2 5 . У . 1 8 4 5 зі ст. У м а н с ь к о ї : Курінний товаришу! Бра те! Т а р а с е Гр игор ов ич у ! Із »Таганрога дві дороги на нашу Вкраїн у, перш а ; пр ям о через море б а й д а к а м и на Ейсь ку косу... друга — на Ростов і Кущовну... А з Кущ овки курін­ ний отаман Моргун, до яко го ти пр ям о їдь, домчить тебе до м ене чим знатиме, бо йому вж е сказано... Приїзди, будь ласка, до нас подивитись на тих потем ків, котрі два віки різались з ляхами, а третій з ч е р к е с а м и . Н іч о г о більше тобі не ска ж у , н а д ію с ь б а л а к а ­ ти побачивш ись, а до того часу будь здоров, як вода, багатий, як земля — бий лихом об зем л ю , як ш вець м о к р о ю халяво ю об ла­ ву, а я поки світа сонця Тобі, бр ате ! Буду щиро слугувати. Я. К у ­ харенко». З листа 1 8 . Х І І . 1 8 5 6 р. з Є к а т е р и н о д а р у : «Будь з д о р о в , Т а р а с е Г р и го р о в и ч у ! П и с ь м о твоє, м ій старий д р у ж е ! тричі писане, дій шло до м ен е в в такий час, як пранці, (французи. Прим . Ант.К.) британці та турки поганці заходились в о ю ­ вати... Та й до чорта їх н а ш е в ка л о сь паровими б а й д а ка м и в Ч о р ­ не море, а потім в А з о в с ь к е ! С усід и наші (нехай своєму родо­ ві сняться) погані чер ке си, тоже заграли в біса, пробій : хоть калавур кричи, ніко ли й носа втерти... В М о с к в і Щ е п кін прочитав мен і напам'ять «Пустку», я зараз о д гада в : се, кажу, Т а р а с писав... Хіба диво пізнати мову Т арасову, з навш и Т а р а с а добре?... Я йому прочитав твоє п и с ь м о до мене. В ін заплакав. Д о в г е н ь к о говорили 84

об тобі, хто що з н а в , Будь з д о р о в та щ асливіший, як був! С ь о го тобі од дущі і серця ж е л а ю . Т ебе лю бящ ий і по в а ж а ю щ и й Я .Ку­ харенко». З л иста 8.111.1860 р. з б и а т е р и н о д а р у : «Спа сибі тобі, брате, курін ний товаришу Тар асе Гр иго рович у, за пам'ятку, що згадав м ене, прислав нових «Гайдамак»! Ш к о д а , що не о тдрукував ти за єд иним разо м «Пустки», «Криниці» і пр очого тоб ою мені пр ис лан о го з того о ка я н н о го Петровського... Дай, Бо­ же, щоб ти був з до ро в і не за б ув а в д о в і к у ко хаю ч ого тебе Я к о в а Кухаренка».

З тих листів, м і ж ін ш и м , видк о як близько стояв Куха ре н ко до таких у кр а їн с ь к их д ія ч ів , що про них часто згадував в своїх л и с ­ тах до Ш е в ч е н к а та п р о с и в перека зувати їм по здо р о в л е н н я , я к ; К о с т о м а р о в у , С р е з н е в с ь к о м у , Г у ла ко ві, К у к о л ь н и к у та ін ш и м .

* * * А що писа в Т а р а с Ш е в ч е н к о с в о є м у приятелеві Кухаренкові ? П р о це п о д а є м о за « У к р а їн с ь к о ю М ало ю Е н ц и кл о п е д іє ю » проф. Є. О н а ц ь к о г о тільки слідую че . В 1 8 4 2 ооці Т а р а с Ш е в ч е н к о п ис а в до Я к о в а К у ха ре н ка, д я к у ю ч и йо му за те, що він не забув оди­ н окого на чужині (на М о с к о в щ и н і), м і ж ін ш и м , слід ую че : ... « П е р е ­ писав оце «Слєпую» тай плачу над нею : який мене чорт с п іт к а в і за який гріх, що я оце с п о в і д а ю с я ка ц а п а м черствим ка ца пць ким с л о в о м ! Лихо, б р а т е -о т а м а н е ! їй — Б о гу Лихо!...». В листопаді 1 8 4 4 р. Ш е в ч е н к о п и с а в до Кухаренка, н аз ив аю чи його О т а м а н о м , таке ( п о д а є м о за Є . Є н д ж е є в и ч е м ) : «Був я торік в У кр а їн і, у М е ж и г і р с ь к о г о С п а с а і на Хортиці, с к р із ь був і вс е плакав. С пл ю н д р у ва л и нашу У к р а ї н у катової віри німота з м о с к а ­ лями, щоб вони переказилися»... Цей лист по ка зує в ід н о ш е н н я Т а р а с а до м о с к в и н і в та до ї х ­ ньої мов и, про що він так щиро в и с л о в и в с я с в о є м у пр ияте леві О т а м а н о в і Ч о р н о м о р с ь к о г о К о з а ц ь к о г о В і й с ь к а , в ш а н у в а н н ю нам 'я­ ти яко го присвятили ми цю ко р о т ку зам ітку. Подали ми її на підставі таких дж ер е л : 1. У к р а ї н с ь к а З а г а л ь н а Е н ц и кл о пед ія т.ІІ . Л ь в і в - С т а н и с л а в і в - К о ломия, 1 9 3 2 р. 2. Є в г е н О н а ц ь к и й - У к р а ї н с ь к а Мала Енц и кло пед ія , Буенос А й р е с , 1 9 6 0 р. 3. Л исти до Т.Г. Ш е в ч е н к а . В и д . А к а д е м і ї Н а у к Української Р С Р , К иїв , 1 9 6 2 р. 4. У к р а ї н с ь к и й Р а д я н с ь к и й Е н ц и к л о п е д и ч н и й С л о в н и к т. II. К и ­ їв 1 9 6 7 р. 5. Г.В . Г у б а р е в і А.І. С к р и л о в - Ко зач ий С л о в а р - С п р а в о ч н и к т. II., С а н А н с е л ь м о , К а л іф о р н ія , 1 9 6 8 р. 6. Є . Є н д ж е є в і ч — « У к р а ї н с ь к і ночі або р о д о в ід генія» — п е р е ­ кл ав з п о л ь с ь к о г о Кость М а н д з е н к о - К о с т и н с ь к и й . 1 9 7 1 . 85

ВІДКРИТТЯ

П а м ’я т н и к а

Тарасові

Ш евченнові

у Буенос

Дйрес

З ВЕЛИКОГО ЗДВИГУ В ж е зранну, в нед іл ю 5 -го грудня 197 1 р.т тисячі у к р а ї н с ь к о г о гр о м а д я н ст ва , пр ибув али до па рку Т р е с де Ф е б р е р о . щоб с к л а с ­ ти поклін н айбільш ом у С и н о в і У кр а їн и Т ар ас о ві Ш е в ч е н к о в і . На по свяченні пам'я тника Т. Ш е в ч е н к о в і з ’їхалися численні д е л е ­ гації Канади, З С А , П а р а г в а ю , У р у ґв а ю , Б р а з и л ії й Ве н есуе лі. По че сн а пр ези дія свята с кл ада ла с ь із церков н и х пр е д с т а вн и ків; В л а д и к а М сти слав ( З С А ) — Митрополит У к р а ї н с ь к о ї Православної Ц е р кв и, В л а д и к а Й о в з Курітиб и — є п и с к о п У.П.Ц. у Півд. А м е р и ­ ці, о. митрат др. В. К у ш н ір з В і н н і п е г у — голова п р е з и д ії Н.У.К., о. шамб. М. Х а рин а - від У К К А , та п р е д с т а в н и ки у к р а їн с ь к и х уста нов : Й. Л и с о г і п з З С А — голова п р е з и д ії С К В У , др. Р. Малащук (голова Г.У, Л .В .У ), п-ні С л а ва С т е ц ько - Ц.К. А Б Н , др, Б. Стеб ельський - А Д У К , мґр. О. Ко вал ь з Б е л ь г ії - голова ЦУ С У М , пп. Петро Б а ш у к - С У М Канади, д-р. М. Остаф ійчук - КУ С У М Канади, п, Онуфрій С т р и га — голова К У С У М А р ґ е н т ін и та багато інших. П е р е д п а м ’ят нико м Т а р а с о в і Ш е в ч е н к о в і , зайняли відпо відні м ісця с у м ів ц і Ар ґ е н т ін и в одностроях з п р а п о р а м и . А м б а с а д о р З С А в Б у е н о с А й р е с , Д ж о н Д е й в і с Л а д ж . в своїй п р о м о в і вияв ив с ебе в е л и ки м о б о р о н ц е м у к р а їн с ь к и х прав. -Ха й ж и в е вільна У кр а їн а !» — з а к ін ч и в А м б а с а д о р с в о ю пр омову. К а н а д с ь ки й А м б а с а д о р Альф ред П. Б іс с о н е т с кл ав е с п а н с ь к о ю м о в о ю свій пр ивіт і пр изна н н я у кр а їн ц я м за с п о р у д ж е н н я п а м ’ят­ ника н а й б іл ьш о м у Поетові У к р а їн и . >

СУМ АРҐЕНТІНИ В М АРШ І Д О П А М ’ЯТНИКА 5.12.71

86

Т»'

МИСТЕЦЬ I ПАМ’ЯТНИК

Т. Ш ЕВЧЕНКО В БУЕНОС АЙРЕСІ ДЕТАЛЬ З ПАМ'ЯТНИКА

ЛЕОНІД М О ЛО ДО ЖАНИН ПРИ ПРАЦІ

ГОСТИНА В TVCM І СУМ

з НАГОДИ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНИКА Т. ШЕВЧЕНКОВІ В

БУЕНОС АЙРЕС

За

столом

С. С т е ц ь н о , за

почесні др

го сті : Голова

Р. М а л а щ у н ,

столом :с е н р е т а р н а

Т У С М - Ігор

Ц У СУІ\Л

П. Б а ш у н

КУ СУМ

і др

мгр

О. К о в а л ь ,

Б. Ф у т е й ,

з

А р ґ е н т і н и - Т. М и х а й л і в

п а н і м гр

лівого і

бону

голова

Василин.

Глибоко патріотичну пр ом о ву виголосила п-ні С. Стецько. В с в о ­ їм слові вона висловила протест проти м о с к о в с ь к о г о окупанта, та підкреслила що визвольна боротьба поневолених народів доведе до розпаду м о с к о в с ь к о ї ім п е р ії. В о н а зве рнулася з з а к л и ко м до учасників, щоб тут у віль ном у світі прац ювали для звільнення н а ­ ших братів і с естер в У кр а їн і. Ч у д есн а п р о м о в а п-ні С. С тецько врізалась глибоко в п а м ’ять у кр аїн с ької молоді. В к ін ц і всі укр а їн ськ і о р га н із а ц ії продефілювали перед па м'я тни ­ ко м Тарасові Ш е в ч е н к о в і . Дефіл яд а о с е р е д к ів С У М — викликала дуж е гарне вр аж е н ня се р е д арґе нтін ських ж урналістів , та глядачів. Голова ЦУ С У М , мґр. О. Коваль, виголо сив відт ак привітальну пр ом о ву на бе н ке т і і п е р е д а в у ч а с н и к а м пр ивіт від ЦУ С У М . Наш д о ро ги й гість з а к л и к а в у к р а ї н с ь к у молодь до ве ликих діл для д о бр а у к р а ї н с ь к о г о народу, пр одо вж у ва ти бо ротьбу за в и з в о ­ лення У к р а ї н с ь к о ї Д е р ж а в и . Відкриття п а м 'ятн и ка Г е н іє в і У кр а їн и залишить н а д о в г о пре­ красні спогади в серцях і думка х с у м і в с ь к о ї молоді в Ар ґентін і. Пам'ятник Ш е в ч е н к а в Б уенос А й о е с є новим с и м в о л о м виз­ вольної боротьби у кр а ї н с ь к о г о н ароду' Мар уся Полоз ч ле н К У С У М А р ґе н ті н а 88

П сихіятричні

заведення

- «школа

ідеологічного

виховання»

КАТУВАННЯ П. Г. ГРИГОРЕНКА Й І. В. ЛАЗУТИ є. Д р і т С кіл ь ки людей мучиться в совєтських домах для бо жевільних задля своїх іде й? «Самвидав», що виходить, тайкома і що деколи появляється тут на Заході, подає нам ім ена лише в и з н а ч н іш и х осіб, а скільки невідом их нам осіб мучиться в тих домах, гірших від найстрашніших т ю р е м ? Віст ря К.Ґ.Б. звернене найбільше п р о ­ ти «ідеологічних бунтівників», віруючих в Бога, наукових мис­ тецьких діячів. Д е я к і ліка р і на службі таємної поліції ,вно п і д ­ кр есл ю ю т ь мотиви, із з а яких лікую ть цілк ом здоро вих лю дей. 0 6 є ктив ясний : привести до ід е о л о гічн о ї «одноманітности» і політич­ ної єдности» усіх «ре волюціонерів», хто б вони не були і звідки б не походили. «Вас зам кнули в тім шпиталі тільки за вашу п о л і ­ тичну ідеологію», признаються вони тим, що вимагають д е м о к р а т и ч ­ ної свободи. «Наше завдання — лічити вас із ваших ідей, а поза тим ви нормальні люди. Щ о й н о тоді випуститься вас звідси, коли покинете ваші політичні переконання». ГЕН. П. ГРИГОРЕНКО. ПСИХІЯТРИЧНИЙ ШПИТАЛЬ В ЧЕРНЯНОВСЬКІМ

Т и пічн и м , а зар а зом і тра гічн им з р а з к о м в и щ е н аве де н ої л і к а р ­ с ь кої політики є П.Г. Г ригоренко . О с о б о в іс т ь в нього така прива­ блююча, а сила характеру така невблаганна , що не м о ж н а не схилити перед ним голови. В ін у ж е від трьох літ мучиться м і ж б о ­ жевіл ьн ими. 3-ого бере зня 1 9 7 0 - о го р оку ж і н к а генерала з вернулась до З а ходу; “ Я зве рта ю сь до всіх лю дей. Петрові Г р и г о р е н ку загрожує смерть ! Я з в е р т а ю с ь до всіх д е м о к р а ти ч н и х о р г а н із а ц ій , які з а ­ ступаються за п р ава л ю д и н и ; до всіх лю д е й на цім світі, що л ю ­ блять с в о б о д у ! П о м о ж і т ь мені б ід н ій ж і н ц і ! С пасіть м ого ч о л о в і к а ! С в о б о д а к о ж н о ї лю дини є св о б о д о ю всіх!» Світова пр еса відгукнулась на цей заклик і на сво їх сторінках друкувала справу Г р и гор ен ка , але с ко ро , м о ж е й з ас кор о , « обер­ нула сторінку». А в дій сн ості велика кіл ь к іс т ь до кум е н т ів від н о сн о генерала Гр и го р е н ка насвітлює пр и ва б л ю ю ч и м сяйвом д р а м у , що охоплює всіх лю дей із нижчих верств, що терплять такі с а м і муки, що й він. Н е з в а ж а ю ч и на всі прохання, комуністична влада від мовляє їм судової процедури, навіть м і ж «замкн еними мурами», боячись, щоб вони не дійщли до в ід о м а тут на З аході. У в ’язнення в до мах для бо жевіл ьних, часто на життя, дає м оскал ям м о ж л и вість усунути й віддалити «ідеологічних бунтівників». Я кщ о один не заховується, не тримається в «нормах», то він «анормальний». О сь безглузда л о гік а тоталітарних р е ж и м ів . В своїм т ю р е м н і м щ о д е н н и ку Г р и г о р е н к о зан отовує: «Я був с в ід о м и й того, що з о в с і м не щукалось за д о ка з а м и яки­ хось злочинів, але за с п о с о б о м , щоб «перезаконити» закон. Отж е мені нічого інщ ого не лиш алось як признатись до м оє ї «глупоти». Я також знав, що м ен е зам кн ули б в д о м і варятів, одинока р а ­ ція існування яко го — зробити «небезпечними для суспільства» л ю ­ дей цілком здорових, що не подобаються К Ґ Б . В Т аш ке нті л іка рі не завва жил и нічого ди вн о го в по вед ін ц і Г р и го р е н ка і відпустили його з л і к а р с ь к о ю п о с в і д к о ю , що він на сто від с о т ків нормальна людина. О д н а к К Ґ Б не було задоволене з цього, тому пр ивезено генерала до психіятричного інституту в С е р б с ь к , де д іягн ос т и к а звичайно уж е заздалегідь встановлена. У р и в ки із проц есу над ге нералом показують нам де яки х с п р а в ж н іх анорма ль них осіб, яких Б уковський з н е в а ж л и в о називає п р едста вн ика м и «анти-медицини». Ось діялог «хворого» з л і к а р к о ю М аргаритою Ф е л и к с і є в н о ю : — «Петре Григоровичу, ви отримували р іч н о від а к а д е м і ї о ко ло в іс ім сот рублів. Щ о вас с по ну к ал о бунтуватись проти р е ж и м у ? Щ о вам бракувало ?» Я подивився на неї і зрозумів, що я к а -н е б у д ь моя відпо відь дарем на. На її д у м к у хто с во їм рев о лю ційним наставленням позбавляється пр ямо чи н е п р я м о власних м а т е р ія л ь н и х дібр , н е н о р м а л ь н и й , бо з д о р о в а л ю д и н а ц ь ого н іко л и не м о г л а б зро бити. Я в і д п о в і в к о р о т к о : «Ви ц ього не м о ж е т е р оз у м іт и. М е н і б р а к у в а л о повітря». Т р е б а було бачити в о г н и к радости, що з а б л и м а в в її очах, с к о р і с т ь , з я к о ю во на з а н о т у в а л а м о ю відпо відь як б е з с у м н ів н и й д о к а з м о є ї «глупоти». Інше ; «Петре Григоровичу, на допитах ви признались були до вашої п р о ­ вини.» 90

«я ще й тепер признаюсь.» «Як то м о ж н а по ясн и ти ? Раз заявляєте так, раз сян.» «Я пр и з на ю с ь не до пр овин, до яких ви хотіли 6, щоб я п р и з н а в ­ ся. Одиноки й мій блуд — я за с к о р о присвоїв собі не роздумую чи , парш иве політичне вихова ння, що ком ун істич на влада накинула на мене. Ціль цього виховання : довести всіх до політичної одн оманітности, окр иваю чи вашу фальшивість під га сл ом : «Ідеї Л е н ін а н е ­ помильні». Коли я, читаючи твори Л е н ін а , натрапив на в е ликі к о н ­ традикції м і ж його ід е ями і наш им сучасним життям, я ви р іш и в вернути до д ж е р е л : до Леніна... Н а ш е комуністичне життя впро­ до вж років так зм інилось, що ніхто на цьому світі не м іг би нас завернути на ідеологічний і політичний рівень, що існував в 2 0 - и х роках, ба й навіть в 50-их р оках...Якщ о вважається н о р м ал ьн им тільки того, що притакує, по твердж ує це все, що йому н а к и д а є «режимська бюрократія», то я гордий з того, що я «анормальний». Щ о б поступати вперід, треба н аса м п е р е д опертись на часі, на те ­ перішність, по слуго вую чись тео ре тичною сп а д щ и н о ю Л е н ін а, беручи під увагу наб раний досвід». В лютому 1 9 7 1 - о г о року Григор ен ч иха звернулась вдруге до с в і ­ ту. В тім с а м і м часі ге не р ала п е р е ве зе н о до ліка рн і-в'я зн иц і в Ч е р н я к о в с ь к і м . зн ач н о г ір ш е ніж в С ер бську. З а к л и к пр едставляє нам хвилину за хвилиною голгофту Г р и го р е н к а . Я к тільки ге нерал прибув на м ісц е , підійшли до нього двоє аґентів К Ґ Б і радили йому від ректись його політичних п е ре ко на н ь, інакше... Григоренко відкину в їх «добрі» ради. К іл ь ка тижнів піз н іш е його знову п р и в е ­ дено перед к о м і с і ю «спеціялізованих» л і к а р і в : «Петре Гр игорович у, як стоїте з в а ш им и переко наннями?-«Перекона ння — це не рукавиці, що їх м о ж н а міняти до віль но,» рішучо в ід п о в ів генерал. В и р о к н ем и ло се рдн ий : «Пацієнт далі хворий. Треба підсилити л і­ кування». Це лікуван н я ніщо інше як страшні тортури. О сь деякі приклади. В тю р ем н ій к а м е р і Гр и го р е н ка не було туалету і вийти з ка м е р и , коли того ви мага ли його фізіологічні потреби, було н е м о ж ­ ливо. Генерал терпів на діярею... В ін звіряється своїй жін ц і : «Все моє тіло вкрите ран а ми . Моя шнір а так горить, м ов би я з кипячої води виліз. Мої ночі — це тортури.» Ж і н к а генерала мусіла аж три м іс я ц і боротись, щоб могти вислати муж ові білизну. Рани, що він отримав під час друго ї с вітової війни, відчинились... О с ь останній закли к в’яз н я : « Щ о б мене освободити. домагайтесь, щоб змінили фальшиву дія гн ост ику. До мага йте сь , щоби одна к о м і ­ сія, над іл ена п о в н и м и п р а в а м и , прийш ла і розглянула, в яки х у м о в и н а х п р о ж и в а ю т ь в 'яз н і чи радш е «хворі» тут в Черняковсь­ кім . Ум о в и н и тут жахливі. Н а в іт ь з в ір і ж иють краще від нас.» К Ґ Ь чатує не тільки на « ід ео логіч н их бунтівників», але й та к о ж на вір ую ч и х у Христ а, головно на тих, що є п р о в ід н и к а м и д а н о ­ го х р и с т и я н с ь к о го з г р о м а д ж е н н я . Т а к о ю о с о б о ю у Гродніх був І. В. Лазута. Коли його заареш ту вали, 24 членів даного з г р о м а д ж е н ­ ня вислало по сл ання до багатьох християн, католиків і п р а в о с л а в ­ них. Це «послання» появилось і тут на Заході. «Дорогі браття і сестри в Христі ! 1 1 -ого лютого 1 9 7 0 - о го року. тайні агенти К Ґ Б 91

в ЦІЙ ХАТІ ВИКРИТО ПІДПІЛЬНУ Д РУ­ КАРНЮ. СЕЛО ТОРУНЬ УКРАЇНА

ТАЄМНА ПРОЩА В ЛІСІ (ФОТА З "КАТАКОМБ")

вд ерлись Д О пом е ш кан н я Івана В а си ль ов ич а Лазути і його з а ­ арештували. Куди його ув'язнили, ніхто не лнав. Щ о й н о по д о в ­ гих розшуках вдалось матері і рідні дізнатись, що з ним поводять­ ся ніби з божевільним. Його вважають за ментально хворого. Ось свідоцтво тих, що з ним працювали на заводі. «Була це надзвичай­ но симпатична людина. В м і в бути с во їм паном. О дн о ча сн о був скромний. Коби всі були так як він.» Як тільки привезли Лазуту до психіятричного шпиталю, лікарі йо­ го відразу доставили м іж божевільних. Зачались муки. По багатьох уколах інсуліни Лазута негайно підупав на здоров’ї і мало бр акува­ ло, щоб не помер. Л ік а р і зменшили дозу. Часті були «дружні роз мови» м іж ним і лікарями. Одного разу Лазута запитав ї х > Щ о ста­ неться зі мною, якщо відречусь Христа ; якщо не буду більше б р а ­ ти участи на сходинах; якщо перестану цілком молитись?» «В тім випадку відпустимо тебе до хати,» відповіли йому ліка рі. У се це ясно показує нам їх наміри і методи, якими хочуть нас знівечити. Завваживши, що ні процеси, ні засуди не можуть нас заломити, вони стараються замкнути нас в домах для божевільних, надіючись тим са мим отримати бажаний ефект. Бачачи, що погрожування ні чого не п о м а га є «головний» лікар, зробивши Лазуті кілька уколів інсуліни питає його: — «Отже, Лазуто, в ід р іка є ш с я Бога чи ні?» Після негативної відповіді : « Н і ? Не бійся.Ми тебе ще вилічимо із твого фанатизму.» Внаслідок цього вони вкладали все своє «лікар­ ське зн а н н я » , щоб заломити і скінчити раз назавжди з Лазутою. 11ого лютого руки в Лазути страшно напухли. 16-ого квітня Лазута був такий хворий, що не м іг підвестись з ліжка. Після цього - тиша.» Так закінчується послання. Щ о сталося з Григоренком і Лазутою не важке догадатись. Вони там не одинокі. І це діється в кінці XX -го століття. 92

в

обороні

Ярослава

Добоша

ОДНА ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ

М ін і с т е р з о в н іш н и к С п р а в Б е л ь г ії П 'є р Г а р м е л ь був зап р о ш е н и й 1 2 .4 .72 до б е л ь ­ г і й с ь к о г о Парля ме н ту щоб від по віст и на ін т е р п е л я ц ію посла з ур ядової о п о з и ц ії (Ф ол ьн сун і) Віллі К е й п е р с а в с п р а в і Ярослова Д о б о ш а , а ре ш т ов ан о го 7 .1 .7 2 о р г а ­ нам и К Ґ Б у Л ь в о в і. Посол Вілл і К е й п е р с в 1 0-х вилин н ій п р о м о в і з ’ясува в суттєві м ом е н ти с п р а в и Я ро сла ва Д о бо ш а , н а д а ­ ючи їй зн ач ен н я д ипльоматичного акту в стосу н ках м і ж Б е л ь г і є ю і С С С Р . Він з р о ­ бив з а м іт на адре су с о в є т с ь к о го уряду, що той не р е с п е кт ує «правил гри» і з о в с ім МІНІСТЕР П.ГАРМЕЛЬ не керується гу м а н н и м и ж е с т а м и б е ль їій с ь к о г о уряду, як це мало м і с ц е по в і д н о ш е н н і до в и к р и т и х в Б е л ь г і ї с о в є т с ь к и х ш п и г у н ів , які не тільки що не б у ­ ли а р е ш т о в а н і , але ще й д е я к і віл ьно далі п е р е б у в а ю т ь на т е р е н і Б е л ь гії, В і л ­ лі И е й п е р с п р и г а д а в , що У к р а ї н а є ч л е ­ н ом о с н о в н и к о м О б 'є д н а н и х Н а ц ій і що Б е л ь гія п о в и н н а ладнати с п р а в у свого громадянина Ярослава Д обош а прямо з у к р а ї н с ь к о ю в л а д о ю в К и є в і, а не чер ез М о ск ву , С а м е аре ш ту ва н н я Я р о с л а в а Д о ­ П О СО Л ВІЛЛІ КЕЙПЕРС б о ш а о р г а н а м и К Ґ Б бе з к о н к р е т н о г о в и ­ ясн ен н я м ер іт ум с пр ави, посол В. К е й п е р с у в а ж а є як зама х на с у в е р е н н іс т ь б е л ь г ій с ь к о г о народу, а такі в и п а д к и мусять знайти н ал еж ний осуд і с а н к ц і ї . У к р а ї н а підписа ла Д е к л я р а ц і ю О б ' є д н а ­ них націй р азом з Б е л ь г і є ю та ін ш и м и д е р ж а в а м и і та декляр ація є в з о б о в 'з у ю ч ій силі від 12 січня 1 95 1 р. Посол Віллі К е й п е р с в и яв и вс я т а к о ж д о б р и м з н ав це м внутрі с о в є тс ь ки х С О Ц І А Л Ь Н И Х та н ац іональних відносин_, цитуючи Л е н ін а про національну р ів н іс т ь м і ж н а р о д а м и та про права на д е р ж а в ­ не в і д о к р е м л е н н я для У к р а ї н и , як і інших народів. В ін с т в е р д и в , що ці тези в т е п е р іш н ій сит уац ії є позбавлені в с я к о го значення, бо за це там с тро го ка рається. А р е ш т Я р о с л а в а Д о б о ш а треба розглядати як претекс т до по ка р а н н я у к р а ї н с ь к и х літер аторів, яки м є питомий порив до волі. Він в и сл о ви в побо ю ва н н я, що м ол о ­ дий студент Я р о с л а в Д о б о ш є в и к о р и с т о в у в а н и й с о в є т с ь к и м р еі'и мом в тому с а м е з м и слі. Т о м у М ін і с т е р З о в н і ш н і х С п р а в повинен 93

зробити все можливе щоб цьому по невірянню запобігти. Посол поставив Міністрові два питання : 1. Щ о досі зробив М ін істер в с пр аві нашого громадянина (Я.Добоша) 2. Які заходи М ініс тер думає прийняти щоб в рамцях культурних зв’я з ків м іж Б е л ь г і є ю і С С С Р к р а щ е заб езпе чити інтереси н а ­ ших гр ом адян в С С С Р М ін іс т е р П 'є р Г а рм е ль в своїй в ід п о в ід і підтве рдив труднощі на які в ік натрапив що до з вільнення Я ро сла ва Д о бо ш а . з о к р е ­ ма щоб дізнатись про докладні причини арешту та добитись в ід ­ відин арештов аного . П е рш і ві двід ини б е л ь гій с ь ки м и дипл оматами могли відбутись щойно 2 1 .2 .7 2 тобто 6 т и ж н ів після арештування. М ін істер під кр есл ив що за цілий час не було м а й ж е дня щоб у цій спр аві не роблено певних старань. На жаль консулярний д о гов ір м іж Б е л ь г і є ю і С С С Р ще не ратиф ікований і тому не м о ж н а на нього покликатись. Він м ає о дн а к н а д ію що сп р а в а буде ко р и с н о р о з в ’ язана як для Я ро сла ва Д о б о ш а так і для бельго-совєтсьних стосун ків, м и м о всіх т руд нощ ів які треба п о б о р ю в а ­ ти.

ГОЛОДОВІ

ПРОТЕСТИ

С Т У Д Е Н Т ІВ

Б е л ь г і я : Б е л ь гій с ь к і та у к р а їн с ь к і студенти з у н іверситетів Б рю с сепь . Ґент. Л ю в е н . а те н ею м в Ґ е н к і школи в Ейзде ні від ­ були 2 4 .2 5 . 3 .7 2 4 0 - го д и н н у го лодів ку під ко м у н аль н им бу д и н к о м в Масмехелен, в м ісц е в о ст і де ж и в е роди н а Д о б о ш ів . При цій нагоді ооздаио певну кіл ь кіс т ь р о з 'я с н ю ю ч и х летючок про топтан­ ня людських прав в С С С Р з заклином стати в обо роні Я рослава До боша. Ф л я м а н с ь к а пр еса помістила з н и м к и голодуючих з в і д п о ­ відними прихильними к о м е н т а р а м и . А н г л і я : Колиш н ій студент з с е м і н а р і ї в Р и м і. М .Ф ортуна, ШКІЛЬНИЙ товариш Я. Д о бо ш а , в и р іш и в прибути з пів ночі В, Б р и т а ­ нії до Лондону і провести одн оти ж н еву г о л о д ів ку під с о в є т с ь к о ю а м б а с а д о ю на з н ак протесту проти арештувань Культурних діяU з з Уко аїні. Д о нього долучились ще д е к іл ь к а у к р а ї н с ь к и х ст/дон-' в ЯКІ видержали цілий ве ликодний т иж день на голодовій даючи ін ф ор ма ції п р о х о ж и м про ціль їхньої голодів ки . 0 0 -^-, чапкси в обороні аре штованих притягали з да лека увагу Ппо ЦЮ до вгу голодівку, яку голодуючі по -ге р о й с ьк и виг.'=;с>"ч."/ 'j'/л^і моооткі з гад ки в пресі.

94

Під

совєтсьною

амбасадою

СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ ЗА БОГА, ЗА УКРАЇНУ.

Ро з д у м и

-

жаління.

Р о з л о т и в я с в о ї п о ж ит к и, с і в у кутну коло б р а м и , в и д о в и щ е м для прохожих став - я і м ої н а к р е с л е н і ідеї. Т а к у Квітн у Н е ­ д іл ю р а н ко м почалась т и ж н е в а г о л о д ів ка . Пе ре ход или , зупинялись, читали та не хотіли з ро з ум іти. «Чому ви британці, м о в ч и т е !?» ч и ­ тали. Л ю д м ій гине ! Та не на ва ш у ко р и с т ь говор ит и, бо це не ва ш а шкура, ані брати ваші. Апатія тут во л о д а р е м . Переходила нім ’а й одуре на товпа та подивляла «глупого українця». « Ч о м у ? З а що ти тут к а р а є ш с я ? Ми дали тобі н аш у хату і школу, та чого ще в ід н ас ти хо чеш?» З а к а м ’янілі у в а с серця. Ви тлума чув ав я їм та не м і г розтопити т исячолітнього льоду. Цей рід нам тільки п о м о ж е загубити нашу с в ід о м іс т ь . Н а др уги й д е н ь м н о ж и в с я л ю д перед о чим а. По гл янув . Молоді обличчя. Глиб окі очі р о з у м ін н я пр о р и ва л и с у м і ж н у б а й д у ж іс т ь та вр ива ли ся в нутро м о є ї душі. В о н и знали в ч ім тут оіч. М овби п е р ш і християни вони прийшли з півночі остров а до цього цирку, щоби віддати се б е за в ір у • волю своїх братів. М о л о д і, та не жаліли с в о г о з д о р о в ’я ані ва ка цій . Знали вони, що будуть терпіти того тижня. Р о з к л а г и с во ї н а к р и в а л а на к а м 'я н і піш о ходні плити ц іє ї с у ­ ч а с н о ї Голгофи і зробили з неї клаптик с в о є ї Вітчизни. У см іхн у­ лись І сіли. Та всі з ’єдн ал и ся духом в о дн о го н е з л а м н о го с т о р о ­ жа нашої святої віри і правди, перед л ю д с т во м . Л ю д о ж е р н і ка ца ­ пи ч ор т ів с ьк і ті сини, теж повзали попри нас, зуби ш кірили, з н а ­ ли добр е чом у ми с ебе с а м и х на ж ер тву пр инесли перед м о с к о в ­ с ь к о ю норою. Надоїли ми їм та нерви торгали у к р а ї н с ь к и м ду­ хом І завзяттям. Стор ож или с в о їм життям цей клаптик Віт чизни , і в день. І в ночі. З и м н і були ночі та н е с п о к ій н і дні. Мок ли на хо­ лодному ДОЩІ у к р а ї н с ь к і квіти і зги н ал ися не раз під буйн им віт­ ром та ВІН їх не зла мав. Процвітали. Научали цю н ім у ю рбу ту ристів, ЯКІ збирал ися д о в к р у г и нас, про минулу і т е п е р іш н ю до лю У кр а їн и та други х під я р е м н и х р еспу б л ік . П р о страдальних наших б р а т і в І с е с т е р в тім ч е р в о н і м «раю». З д и в о в а н і та зворушені по в е р т а л и с ь до св оїх к р а їн , м о ж е щоб забути п р о б у д ж е н и й т о ­ 95

го дня го лос С О В І С Т И . І знов с м е р к а є . В т о м л е н і мої очі глядять на небо, шукаючи над ії та з р о з у м ін н я . М огут нє д е р е в о с п у с к а є с в о є галуззя, мов би з р о з у м іл о ч ом у ми під ним л е ж и м о , і наче хоче нас з а х и с ­ тити від б а й д у ж о го світу. По являю тьс я з о р і над цим гі лясти м велетнем , — льод ові зор і. С п у с к а ю с в о ї очі. В ту мить натрапляю на д ів о ч і сині оченята, чисті та палкі, і з а б у в а ю про все на с в і ­ ті... с о л о д к о зітхаю. Лес ю ,... дала ти мені витривалости до кінця. Заснули мої друзі, щоб з н ов у п р окин у т и ся р а н к о м і знову тер­ піти, мов Т а р а с і в П р о м е т е й , за своїх д р у з ів , за св ій народ з а б у ­ тий. Та з нову натовп народу коло нас. З п о м і ж ба йдуж их цих і с ­ тот замітили ми з м о р щ е н і т ру д ом і го р е м обл иччя. Г а р я ч і очі приблизилися до нас, та зашепотали к р і з ь сльози : «Ми з вами... хай до б р и й Б о г вас стереже.... ми вдячні.... хоч ви дбаєте про моїх дітей....» С т а р е н ь к а ж і н к а спустила д р о ж а ч і с в о ї руни та п о ­ клала пе ред наш им и ногам и к в іт и , с и н і та ж о в т і кв іти. Г ір ка але тепла сл ь о з а п о ко ти л а с я по її м а т е р и н с ь к о м у облич чі та впала на холодний хідник. її вдячна у с м і ш к а розпалила наші м о ­ лодечі серця л ю б о в ’ ю до р ід н о го , до с в о є ї Матері. Б о ж е , чом у Ти так її к а р а є ш , хоч дай їй с по чин ут ь у святій с во їй з е м л і ! З а д у м а в с я . П и та ю се б е , та ч о м у так м ало наш их л ю д е й в і д ­ в ід а л о цю у к р а ї н с ь к у Голгофу. О л ю д и ! де ва ша с о в і с т ь ! ? За що ви нас продали !? Чи то тільки ваше безсилля !? Ми в а ­ ше квіття ! Та в ’янемо... бо не дбаєте, забули про нас ! М о с к о в ­ ське лихо с а м і зверш уєте над с о б о ю ! Т о р к н іт ь те святе м і с ц е де м а т е р и н с ь ка сльоза упала. Нехай вона збудить у ва с загу б ле ­ не сум лін ня, і щоб ще раз спалахн уло заше серце л ю б о в ’ ю і п р а г н е н н я м до К о б з а р я , Д н і п р а та р ід н о ї б а т ь к ів с ь к о ї хати. І встали ми з н а ш о го г р о б о в и щ а у В о с к р е с н у Н е д іл ю рано. В ид е р ж а л и . Та не встала з нам и п р и спан а У к р а ї н а . С к іл ь к и р а ­ зів ще м ає ш воскреснути Христ е, поки не дозво лиш народові н а ­ шом у во скр есн ути з Т о б о ю ? В а ж к о нам було прощатися, терпіли ми р азо м, см ія лись разом, та до верш ил и ми св о є діло. І п е р е м о ж н и м и вернулись д о м ів . Нехай незабутнім залишиться у п а м ’яті укр а їн ц я той клаптик Б а т ь к ів щ и н и , коло пр о к л я т о ї м о с к о в с ь к о ї а м б а с а д и , де голодних і холодних одинадцятьох юних м у ч е н и к і в сиділ о V С тра сн ий Т и ж ­ день, за Б о га , за У к р а ї н у .

М.

96

Фортуна.

Думки

з п р иво ду

есею

«Серед

Снігі в»

в. М о р о з а

ТЕПЕР МИ СТАЄМО НА ЗМІНУ! Читаючи і п е р е д у м у ю ч и есей В. Мороза, насуваю ться на д у м ­ ну деякі справи, я к и м и хочу о к р е м о поділитися з др узям и. Хочу зробити певні п о рівн а н ня. Д у м а ю , що В. Мороз, який сьогодні став сим во лом невгнутости, наповнений силою О Д Е Р Ж І И М О С Т И , го в о рить і до нас. Ми є час тиною того с а м о г о народу. Ми т а к о ж не­ с е м о від п о в ід а л ь н іс т ь за долю наш ого народу. С п и т а й м о себе, які ми є ? Чи в нас є хоч м а л е н ь к а і с к р а одержимости ? Чи не бу в а є ч а с о м так, що ми с т и д а є м о с я с в о г о по х о д ж е н н я ? А, чи м а є м о в ід в а гу стати в обо роні у к р а ї н с ь к о ї правд и тут, у вільній зем лі, так, як твердо стоять шест идесятники ? «І нічого ін ш о го люди так не ждуть, як ж и в о г о пр икл аду» “ вчить нас В. М ороз. А вд а р м о с я в груди, дорогі друзі, чи ми не гр іш и м о тут? Д о б р и й п р икла д потягає других, слабших, а злий н и ­ щить нас і наше довкілл я. Є люди, «що їм не вистачає сили повірити в Україну» — т в е р ­ дить В. Мороз. Чи наша вір а є досить с и л ь н о ю ? Чи во на в нас є сталою, чи з м і н н о ю ? «Апостоли потрібні сучасній У к р а ї н і» ! «Ні один духовий пере­ ворот не відбувався без апостолів» — дуже влучно н аго л о ш ує В. Мороз. Та чи є м і ж н ам и такі, я кі го товились би стати апосто­ лами се ред с у м і в с ь к о ї молоді, апостолами се ре д студентства, а п о ­ столами се ре д гр ом а ди та стало і по слідов но пропо відували б у кр аїн ську правду й потягали б за с о б о ю т и с я ч і? Чи в нас не за багато лю дей з «ледачими с е р ц я м и » ? О к р е м е становищ е з а й м а є В . М о р о з до питання Ц ер кв и і Б о г а . Він к а ж е : « Щ а с л и в і ті, що маю ть Б о г а ! Н е м а Б ога — н ем а л ю ­ дей!» Чи ми всі це р о з у м і є м о ? Чи з н а є м о що значить вірити, а що значить бути без в і р и ? Б о л ь ш е в и к и понад 5 0 р о к і в нищать у кр а їн с ь к у віру в Б о га і не знищили. Во н а да є ї м силу до бо­ ротьби за правду. А с е р е д нас є такі, які думають, що Б ога не­ ма і не треба віри. Це п о ми л ка . Сказати сло ва ми М ороза : треба боятися таких лю д е й ! Р ів н о ж В. М ороз дає позитивну о ц ін ку у к р а їн с ь к и м Ц е р к в а м за їх вклад в розбудову у к р а ї н с ь к о ї духовости. У к р а ї н с ь к а ц е рква має бути чулою, а не глухою до р ід н о ї національної пр об лем и. А нас вчать і то деякі наші с в я щ е н н и к и , що в це ркві не треба у к р а ­ їн с ь к о ї духовости, що традиції м ал о ва ж н і, що мова м о ж е бути ч у ­ ж ою , бо церк ва все ле нсь ка , інтернаціональна. В проповідях, всякі добрі вч инки , іприклади, тільки чуємо, що їх робили італійці, французи, жиди та інші. Т ак н е м о в би у к р а ї н ­ с ький нарід не видав святих, відда н их Ц е р кв і і народові людей, які нам можуть стати пр икла дом . Т ом у то ко ж н ий с в ід о м и й укра97

(нець з м а г а є за по м іс н іс т ь і Патріярхат, бо тільии свої можуть нас розуміти, а не чужі наставники. Ми повинні радіти, що н а л е ж и м о до с истем и О р га н із а ц ій У к р а ­ їн с ь ко го В и з в ол ь н ого Фронту, які стоять на націоналістичних по зи­ ціях. На таких с а м их позиціях стоїть У кр аїн а, очолена шест идесят­ никам и. Це вир азн о зазначує В . М о р о з . Ми стояли і стоїмо на н а й ­ більш правильних позиціях, на позиціях цілого народу. “ Б ез н а ц і о ­ нал ізму н ем а пр огр есу, без н а ц іо н а л ізм у нем а нації» підчеркує В. Мороз. А в нас почали ставати м о д н и м и реалісти, маркс исти, ін т е р н а ­ ціо н алісти , в с е л ю д с ь к і . В с е це за д у м к а м и М о р о з а ш к і д л и в і те­ чії і їх треба боятися як вогн ю, по вча є нас В. Мороз. Д у ж е ва ж лива річ — це бути д о бр е з о р га ніз о ва ним и. Ш ес ти де с ят­ ники зробили великий пе релом в думанні через св о ю о р г а н із о в а ­ ність. Р ів н о ж і ми з м о ж е м о багато більше зробити через добру о р г а н із а ц ію Д р у ж и н та ц іл о г о С У М - у . О д и н ц е м пропадемо, а разом м о ж е м о творити великі діла. С и б і р с ь к і В о в к и поставили со бі за ціль бути добре з о р г а н і з о ­ в а н им и та впливаю ть на студії к о ж н о г о в о вка. Н а м треба людей с в ід о м и х , з вищ ими студіями, лю дей великих, які були б до бр ими п р о в і д н и к а м и і дава ли б добрий прикла д. Нехай наше захоплення не буде на п ’ять хвилин, а б у д ь м о такими, як Л е в к о Лукяненко, який с к а з а в : «Коли б я був є диним у кр аїн цем на світі - я й тоді бо ровся б за Україну». І на кінець с к а ж і м о собі. Ми до ро слі люди. Д і й с н і сумівці. Бер ім с я за діло. В ж е минув той час, коли наші батьки працювали. Т епе р ми стаємо на зміну.

Рома н Ґ о л я ш “С иб і рс ьк ий Вовн»

98

о. Кова ль

ПРОБЛЕМИ РОСТУ І ДІЇ СУМ (Доповідь

виголошена

на

XII I

З ’їз д і

СУМ

Америки)

У к р а ї н с ь к а нація в У к р а ї н і проходить в а ж к и й шлях чужого по ­ неволення, яко го гнітучим п’ятном є русифікаційний тиск з метою вбити духовні вартості народу, в и п л е ка н і на протязі тисячоліття і які с в о є ю самобутністю вр а ж а ю т ь м о с к о в с ь к о г о понево лювача. І с ­ нує фізичний закон, який каже, що ко ж н и й тиск натрапляє на опір і чим більш ий тиск , тим сильн іш ий опір. У кр аїн а такий опір в о р о ж о м у тиско ві протиставить і торує неухильно свій шлях до волі і д е р ж а в н о ї незале жности. У к р а ї н с ь к а спільнота в р о з по ро ш е н ні, поза м е ж а м и р ід ного к р а ю , ви ставлена на подібну н е б е з п е к у а с и м і л я ц і ї і з а н и к у з тою тільки різницею, що замість б е з посереднього тиску з метою витис­ нення духових вартостей, тут проходять проц еси стирання і полскання, по дібне до пр и б е р е ж н о го м о р с ь к о го ка міння, яке повіль­ но з ао кр у глю єт ь с я, щоб в к ін ц і затратити по вн іс тю с в о ю пе рвіс ну форму, стаючи п і с к о м на дні моря. С в о ю ідентичність той ка м ін ь затримає тільки тоді, коли буде виступати суціль ною брилою і б у ­ де в таком у м ісці, де стирання і полокання не буде всилі йому пошкодити, а тільки к р а щ е увида тн ю в атим е його форму і якість. Молодь в У кр а їн і, на яку ворож ий тиск діє з найб ільш ою си­ лою, шукає сво го опертя на граніті в ік о в о ї духовости с в о го н а р о ­ ду, знаходячи в тій духовості пе рвні подивугідн ої стійкости і сили. В ум овах чужого світу у к р а їн с ь к а мол од ь може доходити до с т ве рдж е н ня с в о є ї ідентичности тільки шляхом орга нізова ности і ду­ хового по в'яз ання з у к р а ї н с ь к и м м ате риком . В с я к а розпо рошеність і орієнта ції на м о д е р н і течії та шукання матеріяльних благ д о в е ­ дуть неухильно до з ан и к у у к р а ї н с ь к о ї спільноти в діясп орі. С п іл к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді, як інтегральна частина укр аїн ської спільноти в д іяс по рі, яка діє в пов'язанні з цілістю її о р г а н із о в а ­ ного життя, в ід б и в а є в собі си м п т о м и росту і слабостей цієїспіль ноти. О д н а ч е , як мол одеча орга н із а ція, С У М з біль ш о ю сило ю сп р ий ма є процеси духового вияву і боротьби підн евільн о ї України, вклю чаю чи ті процеси в пр огр ам у св о го виховання і дії. 99

з по яво ю н о в о го типу М О Л ф Д И Х л ю д е й в У кр а їн і, що в центрі с в о є ї думни і дії ставлять у к р а ї н с ь к у духовість в її чистому виді, МОЛОДЬ з ряд ів С У М , як і решта нац іонально с в і д о м о ї у к р а їн с ь к о ї молоді, дістала нові стимули до с а м о в и х о в а н н я і боротьби. Інфільтрація чужих ідей у ф ор мі р із н о го роду лівизни, що стала м о д н о ю в у ніве рситетськи х колах віл ь н ого світу, се р е д укр аїн ської ст у д ію ю чо ї молоді оста н н ім ч асо м у ве ликій м ір і припинилася. С та ­ лося це головно зав дяки появі заха лявно ї літератури, творів Чорновола, Д з ю б и , Мороза, коли пр одзв ен іли с в і ж і ідеї в в вір ш а х В. С и м о н е н к а , Л. Косте н ко , М . В і н г р а н о в с ь к о г о , С. К а р а в а н с ь к о г о , Оз ерного, М а с ю т к а і інших. С п р а в а в тому, що боротьб а у к р а ї н с ь к о г о народу за с в о ї п р а ­ ва і д е р ж а в н у н е з а л е ж н іст ь , в к л ю ч н о з ге р о їч н о ю епопеєю О У Н У П А , на з р а з к а х я к о ї виховується наш а мол од ь по чинала н а б и р а ­ ти в очах м олоді вартости іс тор ичн о ї катего рії, отже стала спра­ в о ю минулого. С у ч а с н е ставало н е в и р а з н и м , а бл и зь ке майбут нє бе з п е р с п е кт и в н и м . В такій ситуації є м і с ц е на безід ейність, або на різні орієнта ції для молоді, яка не здобула сильніш их н а ц іо ­ нальних духових підстав . А т а к о ї м ол оді в нас більш ість. Д о то­ го від сутність б е з п о с е р е д н ь о г о в о ро га не да вала мол од і змоги проявити себе а кт ивн о. Ц е тоді , коли ліві рухи поставили перед м о л о д д ю бо ротьб у проти « ест а б л іш м е н тів » . М олодь лю бить а к ц і ю , я кщ о є до того підст ав и і пр ичини. Ч у т­ лива на несправедливість, кривду, понево ле ння і насилля, молодь готова йти на б а р и к а д и і ж ертвувати своє життя. Та для цього по­ трібно пр икладу тих, хто провадить і голосить нові ідеї. Б о як с к а ­ зав літературний крит ик Іван Д з ю б а «нічого і н ш о г о лю ди так не ждуть, як ж и в о г о пр и кла ду г е р о їч н о ї п о в е д ін к и . Л ю д я м по тр ібен цей пр икл ад не тому, що без н ього не м ож у т ь ск л асти уявлення про істинне г р о м а д с ь к е діяння, а том у що їм по тр ібн а пе вн іс ть , що і сь о г о д н і таке ге р о їч н е д іян н я м о ж л и в е , і с ь о г о д н і во но не безплід не». Це так в У к р а ї н і , де лю ди в біль ш о сті були стра ти ­ ли вір у в себе. Н а ч у ж и н і, хоч част ина н аш ої м олоді і бажала щось зро бити для у к р а ї н с ь к о ї с п р а в и , то це було утруднене тим, що укр а їн с ь к а пр облем а в очах того світу стратила на а кт у а л ь н о с ­ ті. Побіч минулого б р ак ува л о фактів з суч асного, бо тільки такі можуть цікавити с п і в р о з м о в ц і в з ч у ж о го оточення. На о с н о в і ф а к ­ тів з сучасн о го форм ується публічна опінія , з а і н т е р е с о в а н а б е з п о ­ середньо н а с л ід к а м и і п і д г о т о в к о ю зав т р а ш н ь о го . При м а с о в и х к о м у н ік а ц ій н и х засобах, цей фактор став стра тегічн им пунктом для д ії д е р ж а в н и х м у ж і в і п р актич н их по літиків. Це розум іють п р е к р а с н о наші діяч і в У к р а ї н і. З а м іс т ь пасивного спр отиву коль оніяль ні й г р а б і ж н и ц ь к і й і р у сиф ікацій н ій політиці М о с кви в У кр аїн і, який (спротив) в рр 1 9 3 2 - 1 9 3 3 ко штував У к р а ї н у 6 м іл ь й о н ів ж ертв з - п о м і ж у к р а ї н с ь к о г о се лян с тва і пр о це св іт не знав, або не хотів знати, в 1 9 6 0 рр, і досі, йде н а м а г а н н я ш л я ­ хом захалявної літератури по стійн о інформувати загал в У к р а ї н і і з о в н іш н ий світ про безправ'я і н е л ю д с ь к у ж о р с т о к іс т ь п о н е в о л е н ­ ня і про потребу з цим боротись. 100

Мова фактів топтання н а й о с н о в н іш и х л ю д с ь к и х пр а в і н а ц і о ­ нально- культурного Геноциду в У к р а ї н і є така го лосна і о че ви дн а , що м о с к о в с ь к і окупанти і їхні в и с л уж н и ки не всилі цього о п р о ки нути і здусити. З о к р е м а , коли про це говорят ь і пишуть лю ди, які за пр а в д и в іс т ь сво їх п и с а н ь ідуть на каторгу та с м е р т ь з п е ­ реконанням. що за їх п р и к л а д о м підуть сотні і тисячі інщих. Цей ж ивий пр иклад є н а й с и л ь н іш и м аргу м ентом для м о л о д і і для вс ь о го нащ ого су спіль с тв а в У к р а ї н і і на чужині, як та к о ж для з о в н іш н ь о го світу. Н а й іс т о т н іш и м є о д н а к а с п е к т розвиткових п р о ц е с ів в У країні в ідейно-духовій площині. Молода інтелектуальна ве рств а У кр а їн и , не знай ш овши в ід п о в ід и на життєві питання в теоріях м а р к с и з м у ленінізму, а тим більш е , с т в е р д и в ш и глибокі пр отиворіччя м і ж ко­ м ун істи ч н о ю д о к т р и н о ю і п р а к т и к о ю , пішла до ко пува ти сь правди в істор и чно м у м ин улом у У к р а їн и — до дж ер е л духовости у к р а ї н с ь к о г о народу. У в ід п о в ід ь на ці шукан н я по не во лю вач з в а ж и в с я на в а р ­ в а р с ь кі акти палення історичних а р хівів, біб ліотек, нищ ен н я куль­ турних пам'яток, а навіть ст ріле цьки х могил, аре ш товую чи й п е р е ­ слід ую чи о б о р о н ц ів у к р а ї н с ь к о ї культури. Та раз в о с к р е с ш о г о духа н ац іо н а л ьн о ї правди тортурами ні п о ­ л іц е й с ь к и м и ш и к а н а м и не здусити! В ін з ч и м р а з б іл ь ш о ю н а с т и р ­ ливістю продістається до с в ід о м о ст и крізь сторін ки Ш е в ч е н к о в о г о Ко б з а р я, к р із ь твори Л е с і У к р а ї н к и , Івана Ф р а н к а , В а с и л я Стефаника, а в ц ь о м у році в 2 50-л іття , з б а й о к і ф іл ософ ічних трактатів « найбільшого н а ш ого розуму» — Гр и го р ія С а в и ч а С ково­ роди. З в ід с и С и м о н е н к о в е «Нехай м ов ча т ь А м е р и к и й Росії», коли він на р о з м о в і з М а т і р ю - У к р а ї н о ю , з в і д с и Л у к і я н е н к о в е : «коли б я був є д и н и м У к р а ї н ц е м в с в іт і, я й тоді б о р о в с я б за У кра­ їну». М о р о з п е р е гу к у є т ь с я з « о д е р ж и м о ю » Л е с і У к р а ї н к и , в к а з у ­ ючи, що тільки Апостоли а не пр и сто с ува н ці, зможут ь збу д ити і запалити духом віри о гр а б о в а н и й во р о го м народ. О д н а ч е для в і ­ ри потрібні м у че н ики і він на цю ж ер тву готовий. З пит ом о ю й о ­ му літературною т о н к іс т ю ана лізує О л е с ь Го нча р в «Собо рі» на­ щ а д ків колиш ніх з а п о р о ж ц ів , т е п е р іш н и х с т ал ева р ів Д н і п р о п е т р о в ­ щини, що хоч не моляться Б о г о в і в це рква х та топтати в і к о ­ вих с вят о щ ів з айд ам і в и с л у ж н и к а м не дозволяють. « Б е р е ж іт ь с о ­ б о р і в ваших душ», як з а п о в іт пе р е д а є т ь с я с у ч а с н и к а м устами о д ­ ного з ге роїв по вісти. Іван Д з ю б а . п р о м о в л я ю ч и на С и м о н е н к о вих помин ках, з в е р т а ю ч и с ь до частини літер аторів в и с л у ж н и к ів . які вдавали, що сумують по втраті В а с и л я С и м о н е н к а , з а к л и к а в їх вчитися в С и м о н е н к а «бути л ю д ь м и , а не тими донощиками і фарисеями, про яких с к а з а в Ш е в ч е н к о : О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш ? » Н е з а к о н н и й брутальний засуд В а лентина М ороза на 14 літ к а ­ торги, і в б и в с т в о Алли Г о р с ь к о ї в грудні 1 9 7 0 р „ як т йко ж м у ч е ­ ницька см е р т ь Михайла С о р о к и в ч е р в н і 1971 р. та поява « У кра ­ їнськи х В іс н и к ів » , стали га слом до п о с и л ен о ї протестної а к ц ії на е м і г р а ц ії та збіл ьшили р е в о л ю ц ій н і ферменти в У кр а їн і. Ц ен тр аль­ 101

ною ле ктурою для СВІДОМІШОЇ у кр а їн с ь к о ї молоді стали крайові матеріяли : «Лихо з Розуму» В. Чорновола, «Ін тернаціоналізм чи ру­ сифікація» І. Д з ю б и , «Собор» О . Г о н ч а р а . есеї «З з а п о в ід н и к а ім. Берії». “ С е р е д с н ігів » і «Хроніка спротиву» В. Мороза. «Собор в риштуванні» Є. С в е р с т ю ка , «Поезії з У країни» і. Калинця, «Снігові дерева» В. Стуса, твори В. С и м о н е н к а та Л ін и Костенко. Навіть молодь, що не читає у к р а їн с ь к и х к н и ж о к і преси, прислухається ж иво до в ід го м о н у подій, арештувань та ідей, за які ішли ж е р ­ тви в поневоленій У к р а їн і. М ов електрична струя проходить н а р о с ­ тання с в ід о м о с т и і бажання протестної а к ц ії та дії. Хвиля п р о т е с ­ тів та м аніф естацій по кр ил а усі країни наш ого поселення. В ак­ цію увійш л о у кр а їн с ь к е студентство, що до тих пір не проявляло більшої діяльности, а діставш и великий поштовх з боку Товарис­ тва У к р а ї н с ь к о ї С т у д ію ю ч о ї Молоді ім. М іх н о в с ь к о го . пе ре йшло в наступ. Загал с у м і в с ь к о ї мол оді не з ал иш и вся в тій а кц ії по заду. Б льо ка да а н с а м б л ю Ч е р в о н о ї А р м і ї з Ки їв а в турне по В еликій Британії, д е м а с к у в а н н я т.зв. «декади у к р а їн с ь к о ї культури» в Бел ь­ гії. яку очо лю вав пи с ь м е н н и к Натан Ри бак, протестні наступи на Б р є ж н є в а в Ф р а н ц ії і К о с и ґін а в Канаді. Ман іфестації за звіл ьнен­ ня В. Мороза в З С А , Канаді, Австралії. Ар ге нтині та в є в р о п е й с ь ­ ких країнах, були ве ли ко ю проб ою для укр а їн с ьк о ї молоді і надали їй постави н епр им ирим о с ти супроти во рога і згуртували її навколо ідеї визволення. Дух боротьби і спр отиву п е р е н іс с я також і на інші лілянки та Загрожені відтинки укр а їн с ьк о ї Д У Х О В О С Т И , де молодь пооязпар себе та к о ж в обор оні прав У к р а ї н с ь к о ї Ка толицької Церкви. її помісности і патріярш ого завершення, даючи в той спосіб під трим ку і запевнення В е р х о вн о м у А р х и є п и с к о п о в і К и р Йосифові Сліпому, мол оде у к р а їн с ь к е покоління стремить до самобутности нашого р е ­ л ігій н о го життя з г ід н о з віви м и традиція ми укр а їн с ь к о го народу, їй, тій у к р а їн с ь к ій молоді д о р о га р ів н о ж У к р а ї н с ь к а Автокефальна П р а в о с л а в н а Ц ер кв а, що стоїть на шляху до сво го повного о б ’є д ­ нання і структурального зав ер ш е н н я. З рядів н аш ої молоді були та к о ж протести проти п е р е д е р ж у в а н ­ ня в у кр аїн с ьк их науков их установа х п с є в д о н а у к о в ц ів . які п р о п о в і ­ дують капітулянство пе ред во р о го м та пропонують підсува ні во ро гом «реалітети» в формі У С С Р . На тому загаль ному тлі р оз глянемо ролю та пр облеми росту наш ої С пілки. В и р о с т а ю ч и з іде йн о го ґрунту С піл ки У кр а їн с ь к о ї Молоді 1 9 2 0 - и х р о к ів та її ст а р ш о ї посестри С пілки Визволення У країни, що дали пе рш их м у ч е н и ків і жертву крови, та з пізніш ої боротьби О У Н - У П А , С п і л к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді що під цю пору є виховною і суспіль но -політич но ю о р г а н із а ц іє ю молоді в системі О р г а н із а ц ій У к р а ї н с ь к о г о В и з в о л ь н о го Фронту, почуває на собі ч а с ­ тину відповіда льности за з б е р е ж е н н я цілости нашої національної суб станції в ум овах країн віл ь н ого світу, і за її д іє в і с п р о м о ж ності в д о п о м о з і У кр а їн і. З метою координувати цю працю С У М є членом К о м і с і ї Молоді при С К В У . В о кр е м и х країнах с в о є ї дії С п іл к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді знаходить можливості с півпр ац і з інши-

102

ми укр а їн с ьк им и мол оде чим и о рга н із а ц іям и , які стоять на з асадах служби Б о го в і й Укр аїн і. В своїй о р га н із а ц ій н ій праці С п іл к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді не о б ­ межується до одної, чи друго ї суспільно ї верстви. чи кляси, а пр и н и м а є в свої ряди всіх, хто погоджується плекати добр і у к р а ­ їн сь кі традиції, вживати м і ж с о б о ю у кр аїн с ьку мову, виробляти м іц ­ ний характер та служити укр аїнській спр аві всім и своїми духовими і фізичними силами. С піл ка У кр а їн с ь к о ї Молоді діє в рідному сус пільстві, через суспільство і для суспільства. пр ям уючи до його з м іц н е н н я на в с іх від т и н ка х його м н о г о г р а н н о г о життя. С п і л к а У к р а ї н с ь к о ї М олоді м а є три о с н о в н і функції : а) виховну б) с у с п і л ь н о - г р о м а д с ь к у в) з о в н іш н о - п о л іт и ч н у . П е р ш о ю і найосн о в н іш о ю є в и х о в н а ф у н к ц і я . О б є к т о м тієї функції г діти і юнацтво від 6 до 18 літ. Істота тієї функції лежить в сист ем атичній бе з переривній вихо вній праці з г ід н о прийнятої системи, яка в висліді має дати повн оц ін н у суспільну одиницю з лицарським х а р а к ­ тером і сильним нац іональним світоглядом , одиницю. г е р о їч н о го типу, яка була б з д іб н а боро тись за найвищий ідеал укр а їн с ь к о ї нації. Ця функція проявляється в праці в и х о в н и к ів . в їхній с п і в п р а ц і з б а т ь к а м и ю на цт ва , з р ід н и м ш к іл ь н и ц тв о м , з цер­ к в а м и і з р е ш т о ю с у с п іл ь н о го життя. Як д о п о м і ж н и й чинник в тій в а ж л и в ій ф ункц ії є тв о р е н н я в л а с н о го оточення, яке в свою чергу має створю вати в ід повід ну виховним процесам атмосферу. Тут мається на увазі Б а т ь к ів с ь к і Комітети, які п ід т р и ­ мують м атеріяльно і м орально ко ж н ий почин У п р а в даних клітин гурткова с а м о д ія л ь н іс т ь і праця мистецьких- одиниць з боку Д р у ­ ж и н н и к і в і С е н ь й о р ів , орга н із а ція р із н о го рода ім пре з. таборів, м а н д р ів о к і ін. В а ж л и в и м методо м в виховгіїй функції є н аб ува н ­ ня добр их звич ок, як чистота, по рядок, точність, ві двага . релігій­ ність, л ю бо в до с в о г о р ід ного , зам ил уван н я до читання р ід но ї л і ­ тератури. працьовитість, пр а вд о м о вн іс ть , тощо. Для о с ягне н н я цих п р и км е т належить використовув ати випробувані се ре дн и ки заохоти і стимулу, а н а й в а ж л и в іш е ж и в о го пр икладу з боку ви ховника і старших. Т ом у треба осудити всякі спроби ана рхії й с в а р о к та особистих с по рів, які інко ли маю ть м і с ц е м і ж с тар ш им и і впл ива ­ ють де структивно на виховний пр оц ес молоді. Н а й б іл ьш о ю пере­ ш к о д о ю для н о р м ал ьн о го виховного проц есу є валення посторонними ч и н н и к ам и авторитету батьків . ви хо вника . чи пр ово дів вихо в­ них о р га н із а ц ій . Для того в виховній о р г а н із а ц і ї мусить панувати я кн а йкр ащ ий лад і право по рядо к. На п р овідн і становища і пости вих о вн иків можут ь приходити особи, які виростали в даній о р г а н і ­ зац ії і визначили се бе здібн о стями та о б о в’яз ко віс т ю і придбани ми для того кв а л іф іка ц ія м и . Ж одних штучних, чи механічних с т р у к­ тур будувати не м о ж н а . В с е мусить бути як найбільш пр иро дне і органічне. Хто нехтує тими зас а да м и , той д іє на шкоду виховній о р г а н із а ц і ї , а тим с а м и м на ш коду цілої спільноти і укр а їн с ьк о ї справи. З м ін и , я кщ о вони потрібні мусять бути умотивовані ви­ ховною доцільністю , а не на базі особистих уподобань, чи с убє к тивних оцінок. В тому ви па дку належить в перш у чергу респекту вати довголітній д о с в ід осіб, які віддали аи-ховній о рга н із а ції всі свої най кра щ і літа і духові властивості. Г-!нергія і запал молодих 1 03

мусить тут знайти г а р м о н і ю з д о с в ід о м старших, а всі разом м а ­ ють бути під п о р я д к о в а н і в и м о га м вихо вного ідеалу. Так са м о невиховно є замовчувати заслуги одних, як незаслуж ено є надавати ступені інш им , які не мають до того сповнених передум ов. А вж е з о в с ім ш к ідливим є наділяти ко гось функціями, зн аю чи, що він їх не з м о ж е виконати. В и хо в н а о рга н із а ція є не на те, щоб бути інструментом для будьякої розгри, для з ас п око є н н я чиїхсь а м б іц ій , чи цілей що не маю ть нічого с п іл ь н о го з вихованням. З у с я к и м и того рода пр ояв ам и ціла наша С п і л к а мусить вести постійну б о ­ ротьбу, з б е р іг а ю ч и пр а в о п о р я д о к, компетентність, ви со кий ідейний рівень і безупинну діяльність. М аю чи на увазі те, що С п і л к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді не м о ж е задовіл ьнитися д о т е п е р іш н ім и о с я га м и в ділянці охоплення ч л е н ­ ством дітво ри і юнацтва, по с т ій н и м и виш ко л а м и в п о р я д н и к ів • в и х о вн и ків м а є м о забезпе чити я к н а й ш и р ш і кола наш ої д о р о с т а ю ­ чої мол оді н аш ою в и х о в н о ю с и с т е м о ю . Для тієї цілі належить використати всі с е р е д н и к и ду хо во го впливу, а зокре м а дію наших мистецьких одиниць, пресу, радіо-те левізію, театр, музику, спорт. Д в і наступні функції С пілки У к р а ї н с ь к о ї Молоді с у с п і л ь н о гро­ м а д с ь к а і з о в н і ш н о - п о л і т и ч н а стосуються дорослої молоді — Д р у ­ ж и н ни к ів і Сеньйорів. С у с п і л ь н о - г р о м а д с ь к а функція С пілки У кр а їн с ь к о ї Молоді випли­ ває з її м іс ця в цілості су спільного життя нашої спільноти. В том 7 є так ож і діяльність ви хо вн иків, які виконують с в о є завдання по л ін ії підготокв и майбутнього суспільства. Є це отже дуж е в і д ­ повідальна функція, яка в и м а га є знання найновіш их психологічних і пе даго гічних науков их до сягн ень, а з о к р е м а з д іб н и х одиниць о з ­ броєних найбагатшими здобутка ми у к р а ї н с ь к о ї культури, щоб її защіпити мол одш ому поко лінню . Ця функція є ще і тим важлива, що вона мусить постійно боротись зі ш к ід л и в и м и нан оса ми чужого оточення під впливом я к о го формується п е ре ва ж н о у к р а їн с ь к а мо лода лю дина в умов ах дія спори. Ця обставина накладає обов 'язок на кр айо ві і центральні виховні органи подбати про перманентний ви ш кіл виховних к а д р ів на б а ж а н о м у рів н і. Остаточне оформлення Д р у ж и н В и х о в н и к ів є н ев ід кл а д н о ю в и м о го ю тепе р іш н ьо го часу. Духова культура народу с по вн яє функцію леген ів в о рга ніз м і. Вона дозво ляє вдихати духовий ки с е н ь і відсвіж увати кров в о р ­ ганізмі. Б ез тієї духової обнов и наступає «духова смерть» л ю ­ дини. Б ез н ац іональної культури, н е м а нац іонального духу, а без національного духу не м о ж е бути життя нації. Виходячи з цього с віт огл яд ов ого зал ож ен н я С п іл к а У к р а ї н с ь к о ї Молоді ставить нац іональн у культуру в о с е р е д к у с в о є ї дії я як по від н о ш е н н і до виховуваної нею молоді, так і задля з береж ення укр а їн с ь к о ї спільноти в цілому. К р ім того в в а ж а є м о кульутру як засіб репрезентаці'і духових вартостей народу в облобличчі чужого світу. По нашій культурі будуть судити вартість нашої нац ії і нас самих. Вищ ий р ів ень н аш ої нац іональн ої культури до я к о го нам належить прямувати, д о п о м о ж е нам знайти рівноцін ніс ть, або й культурну перевагу над ін ш и м и народам и, що в с в о ю чергу по ­ збавить нас з а л и ш к ів почуття неповноцінности. яке т а к дошкульно 104

культурну пере ва гу над ін ш и м и н ар о д а м и , що в с в о ю чергу в ідб ивається на в ис ліда х наш ої боротьби в нож н ій площині н аш о ­ го р е л іг ій н о г о і с у с п іл ь н о го життя. Л ю д и з почуттям неповноцін ности попада ють ч а с о м на в и с о к і ц е р к о в н і, чи су спіл ь ні ст а н о ви ­ ща, а при перш ій ж иттє вій пробі, де треба задержати іповнотуї л ю д с ь к о ї і національної гідн ости, вони гнуться в колінах, або в хребті. Про того рода н е по вн о цін н их лю дей Григор ій С к о в о р о д а с ка з а в : «Коли в і й с ь к о в у сотню веде той, к о м у треба сидіти в о р ­ кестрі, то це ве лике с ус п іл ь н е нещастя». Д о плекання і розвитку у к р а ї н с ь к о ї культури в н аш ій С піл ці по ­ кл и кан і ті члени Д р у ж и н н и к и , які від зн а ча ю ть ся певним и таланта­ ми, люблять мистецтво і науку та хочуть се бе тому посвятити. Д е я к і наші м истец ькі а н с а м б л і, с а м о д ія л ь н і гуртки та о к р е м і одиниці вияв ляю ть н е п е р е с 'ч н і осяги в різних діл янка х н ародної культури та мистецтва, що свідчит ь і про о бдарованість і про р і ­ вень і про хист к е р і в н и к і в та в и к о н а в ц ів . Я к щ о ці досягнення п ід ­ тримати ще з біл ьшеними мож ливостям и їх вияву, то це було б в е ­ ликим стимулом до кращ их результатів і творення нових груп та гуртків. Мистецтво й культура для с в о г о росту потребують також щедрих с п о ж и в а ч ів , які підтри мали б цей ріст св о їм и матеріяль ними з асо ба м и. П р а к т ик а виявляє, що деякі верстви наш ої с п іл ь ­ ноти стають в ж е м е ц ен а т ам и певних р одів мистец тв а і науки. Щ о б наш а н а ц іо н а л ь н а культур а м о гл а сповнити с в о ю с ус п іл ь н у ф у н кц ію , вона м у си т ь бути у м а с о в л е н а , а не тіл ьки п р и в іл е є м о дної чи д р у г о ї с у с п і л ь н о ї ве рс тв и . Це у м а с о в л е н н я культури п о ­ чи на ється в культурній р о д и н н ій а тм о с ф е р і, в ш к ол і, в т оварне тві, в м о л о д е ч ій о р г а н із а ц і ї . Т о м у ми як о р г а н із а ц і я мусим о р а ­ зом з ін ш им и с у с п іл ь н и м и о р г а н із а ц ія м и дбати про чистоту наших звичаїв, обряду, культури нашої мови, повед ін ки, по чинаючи від у к р а ї н с ь к о г о ви гл я д у наш их к і м н а т з хаті, чи в д о м і в к а х , наших заль і це р к о в , наш их ж у р н а л і в і к н и ж о к . Н а ш і концерти й с в я ­ точні а к а д е м і ї не м о ж у т ь бути стер ео типн і, ті с а м і к о ж н о г о ро­ ку. В о н и м усят ь від з н а ча т и с я н о в о ю т в о р ч іс т ю і з а с о б а м и е с т е ­ тичних п е р е ж и в а н ь . К р і м ін ш их р о д ів м и с т е ц ь к о ї с а м о д ія л ь н о с т и м у с и м о поновити п о пул ярн іс т ь д р ам а т и чн о -т е ат ра л ь н их студій, які м ож у т ь мати н е з в и ч а й н и й вплив на ф ор м ува н ня м о л о д ш о го п о к о ­ ління як під кутом е м о ційн о-е с тетичн их пере жив ан ь, так і під оглядом п ідн есе н н я вартости у к р а ї н с ь к о ї мови

ДАЛІ БУДЕ)

105

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МИТРОПОЛИТА ІЛАРЮНА

1 5 .1 .

1882

29.3. 1972

В дні 2 9 , 3 . 7 2 після д о в ш о ї нед уги п о м е р Б л а ж е н н і ш и й Ми­ трополит У к р а ї н с ь к о ї Г р е к о - П р а в о с л а в н о ї Ц е р к в и в К а н а д і, Вла­ д и к а Іларіон. Похорони бвід булися в В і н н і п е з і в се ре ду 1 2 .4 .7 2 р . при участі цілої Іє р а р х ії та духівництва У Г П Ц , як та к о ж числен­ них вірних і п р е д с т а в н и к ів о р г а н із о в а н о г о гр о м а д я н с т в а , Б ув п р и ­ сутній також М итрополит У К Ц — В л а д и к а М а к с и м Ге рм аню н. З по кій н и м Митрополитом в і д і й ш о в у віч ність великий церкосі ний діяч, нау ковець і патріот. Н а р о д ж е н и й 1 5 . 1 . 1 8 8 2 р. в Б р у си лові, на Ки їв щ ин і в убо гій с е л я н с ь к ій с і м ' ї О г і є н к і в , малий Іван зазнав в а ж к о ї долі сироти (ба тько з ги нув в 1 8 8 4 p.), пр а ц ю ю чи з м а м о ю в м і с ц е в о м у ф ільв ар ко ві. Пр ац ьовитий і обда ро ва ни й ін ­ телектом, Іван д о б и в ся на 2 1 - м у році життя іспиту зрілости в м і с ­ ті О с т р о з і, п е р е йш о вш и на М едичний факультет К и їв с ь к о г о У н і в е р ­ ситету, щов відта к зам ін ити його на Іс торич но-філ ологічний факуль­ тет. Цей факультет з а к ін ч и в він в 1 9 0 9 р. дипломом першого ступня. Д о 1 9 1 2 р. п р а ц ю в а в учителем с е р е д н іх шкіл в К и є в і а р ів н о ч а с н о вчився на П е д а г о г іч н и х В и щ и х Кур сах. в 1 9 1 5 р. скл ав м а ґ іс т е о с ь к і іспити і став доцентом університету св. В о л о ­ д и м и р а в Києві. За Ц ентральної Ради Іван О г і є н к о викладав в цьому університеті іс т о р ію у к р а ї н с ь к о ї мов и, ставши д ій сн и м п р о ­ фесо ром та членом Ради в М ін іс т е р с т в і Освіти. За уряду геть­ 106

мана П. С к о р о п а д с ь к о г о дістає доручення організув ати Українсь­ кий Д е р ж а в н и й У н іве рс итет, яко го стає р екто ро м в К а м ’янці П о ­ дільськом у. В часі Д и р е к т о р ії У Н Р Іван О г і є н к о є м і н іс т р о м О с ­ віти, а в 1 9 1 9 р. міністром Вір оіс повід ань. В той час з доручення С и м о н а Петлюри несе ві дпо віда льн ість за д е р ж а в н и й апарат У Н Р . На вигнанні, в Західн ій У к р а ї н і, проф. Іван О г і є н к о разом з с і м ’є ю включається в м і с ц е в е життя, викладаю чи у к р а їн с ь к у м о ­ ву й літературу в учительській с е м і н а р і ї У Л ь в о в і . З того часу заісн овують теплі д р у ж н і ст осунки проф. І. О г і є н к а з Митрополитом А н д р і є м Ш е п т и ц ь к и м , який ду ж е цінив с в о го гостя і д о п о м а гз в , чим міг. Ці д р у ж н і вз а є м и н и тривали навіть пізніш е, коли пр ф. І.О гіє н ко пе реїхав до В арш ави, викладати на П р а в о с л а в н о м у Б о г о ­ с л о в с ь ко м у В ід д іл і В а р ш а в с ь к о г о університету. В 1 9 3 2 р. його поляки звільняють з посади пр оф есо ра і він основує та видає науков о-популярний м і с я ч н и к «Рідна Мова», а відтак журнал «На­ ша Культура». В 1 9 4 0 році в час н ім е ц ь к о ї окупації Польщі проф. І. О г і ­ є нко , ставши п е р е д ш е в д ів ц е м (1 9 3 7 ), по стригається в ченці, щоб відтак дістати сан є п и с к о п а під новим ім 'я м Іларіона, з катед р о ю в місті Холмі. Вкоротці є пис ко п Іларіон о д е р ж а в титул архиє писко па Х о л м с ь ко - П ід л я с ь ко го , а в 1 9 4 4 р. стає м итрополи­ том тієї ж митрополії. Через воєнні дії Митрополит Іларіон разом з частиною духівництва евакується, щоб вкінці опинитися в Ш в а й ц а рії, де пе ребуває до 1 9 4 7 р. В тому ж році переїздить до В і н н і ­ пегу на зап рошення парафії св. По кр ов и, а 8 .8 .1 9 5 1 р. Н ад зв ича й­ ний С обор У Г П Ц обирає його с в о їм П е рв оіє ра рхо м . На становищі Перв оієра рха -М итро по ли та У Г П Ц Б л аж е нн іш ий Iларіон приступив до з м іц н е н н я Б о г о с л о в с ь к о г о Факультету Колегії св. А н д р е я в В ін н іп е з і, який поповнив ряди п р аво с ла вн ого д у х і в ­ ництва в Канаді й А м е р и ц і. З по вн ою ко м пет е н т ніс т ю і зн анням с прави Митрополит наладнав б о гос л у ж е б н у ділян ку У Г П Ц , видаючи ряд к н и г та основуючи Н а у к о в о - Б о г о с л о в с ь к е Товариство. Йому завдячується чи не н ай к р а щ и й у кр аїн с ьк ий пе ре кла д Б іблії, що її видало Б р и т а н с ь ке Б іб л ій н е Т о в а р и с т в о в 1 9 6 2 р. В часі викон ува н н я с в о го в и с о к о г о уряду Митрополит Іларіон був с п ів т в о р ц е м історичного акту ду ховного поєд нання трьох у к р а ­ їн с ь ких православних іМитрополій - У А П Ц , У П Ц і У Г П Ц , що ста­ лося 3 . 4 . 1 9 6 0 в В ін н іп е з і, хоч і недійшло тоді до по вного о р ­ га ніза ційн о-с трукту р н ого з а в е р ш е н н я та о д н о о с о б о в о г о очолення. Розбудовуючи У Г П Ц в Ка на ді Митрополит Іларіон п е р е в ів х іро ­ тонію двох В л а д и к : А р х и є п и с к о п а Едмонтону ( 1 9 5 9 ) - А н др е я і Єписко па С а с к а т у н с ь к о г о — Б о р и с а (1 9 6 3 ). В ж е в часі хво роби П е р в о і є р а р х а У Г П Ц заступав його В л а д и ­ ка А р х и є п и с ко п Михаїл з Торонта, який далі ка н он ічно вступив у функції Митрополита до часу с кл и кан н я С о б о р у УГПЦ . Нехай

віч н ою

буде, Й о м у

пам'ять !

107

І го р

Калинець

Я ХОТІВ ои. ичн; с:і книжка була .гія ТіГч’ хо'. Ні» ліііть х\ч'ТК'.>иі Н і'ро ніки н а Х]ЧЧ'Ніи

Лороп. Я х о г . в f>it. щ о о ї й к н и гііка я к х у п к а В ^ р о іи к н ч а г а л у в і п а н а м іір(> СВЯТИТЬ Тв«>г<>

оЛличчи

Ігор Калинець народився 1 9 3 9 р. в Х одо рові Л ьв ів ськ о ї области. 1 9 6 1 року закінчив у Ль вів сь ко му Д е р ж а в н о м у Ун іверситет і Філологічний факультет. Був працівником О б л а с н о ­ го Д е р ж а в н о г о Архіву у Львові. Бувши студентом, писав перші поезії. В 1 9 6 4 - 6 5 р. його вірші були друковані в журналах «Зміна», «Дніпро- і «Жовтень». П е р ш а збірка поезій І. Калинця вийшла книжкою 1 9 6 6 р . у видавництві «Молодь». В 1 9 6 9 р в Б р ю ссе л і появилася без відома автора з б ір к а «Поезії з Укр аїни», а в 1 9 7 1 р. друга з б ір к а в М ю н хен і - «П ідсум овую чи мовчання», з ілюст раціями Р. Петрука , звідки б е р е м о ці «Страсті».

S:>

108

на голгофі п р о в і н ц і й н о г о суду Т в о є лице ч аст о кол ом гв ин т іво н від го р о д и л и са м о т н о двигаєш

хрест

тане ще н е м іч н е наш е плече

змахнула Україна з о к а по та є м н у сльозинку Г осподи а ж світиться пр о з о р и й гу рто к пл а ка л ьн и ц ь але в и г о д у в а л а ненька власним ш піком л е гіо н и ш п и к і в

Ігор

К а л и н е ц ь ____

Г 'Г Т 'Т і ті два що були р о з п ’яті побіч Христа нині маскують в и с о к у голгофу галуззям к о д е к с і в у п р о к у р о р с ь к і й тозі ховають р оз б ій н и ц ь ки й ніж

свіж ий

хрест

н е д а р м о плаче з н ього ко см ац ька живиця о він ще ще послужить з а м іс т ь іко н оста су У наш ом у о б к р а д е н о м у храм і

ю ро д ивии н а р о д ц ю м ож е ш спокійно метуш итись а д ж е нині зем ля не стряслася а т ем р яву що з неба по пелом дочасно тобі на голову ос іл а ти й так не д о ба ча є ш

без зради пр од аний н аш и м безсиллям не один по бр атим ще нині відса хеться навіть без с р і б н я к і в м о ж л и в о по ш ко д у є ш тоді за б іб л ій н и м ю д о ю

109

Ігор

Калинець

м озчить наш отець а мати до кр и в а в и х с л ід ів п рипадає причинися м ам о Бога що стала й нашою м атір ’ю за нами дай нам торкнутися нега снучих

с л ід ів

понад натовпом металом пойнялись страдальні руни дружини Вероніко ти хотіла обтерти с к р и в а в л е н е лице ногами шматую ть полотно що стане стягом

від в е р н и від них

лице своє

але зроби так щоб у моїй душі стояв з а в ж д и образ Т в о є ї терном увін ч а н о ї голови

з лю бови до нас прийняв на себе таку страшну кару щоб спасти нас від найбільш ого гріха ба йдужости до во гн ю 110

Любомир Госейно

МІЙ ЛЕБЕДИНИЙ СПІВ Нехай це буде тільки м і ж тобою й мною , Л у к а в о г о народу світе м і й ! — Ми для буття з р о д и л и с ь з п е р е б о ю , І жити, і вм ир ати ж и з н і н а в і с н і й ! Н а в іщ о пісні л ю д я м для п о с т о ю ? Н а в іщ о пальми для розбитих к р и л ? Я з а в ж д и був н ародові ж у р б о ю Коритись було треба завш е сил. В ж и в ій к р о в і згустилась вічна рана. Прош ита з в е р ш е н н я м тисячоліть. Б іл ь м о на с е рце вклали, м ов к а ж а н а . Казали — ну, собі с а м о м у а кол іт !

ЛКЗБОМИР ГОСЕЙНО ГЛЯДИ -АВАНҐАРД' ч.. 4 (92) Р. XXIII

Нехай це буде тільки м і ж тобою й м ною . Мій пелікане, щирий д р у ж е м ій ! Я пив отруту з чаші в ір о п о ю , Хоча с ла щ ави м , кажуть, був напій. З а в м е р ж и в и м , щоб в іч н о бути болем. Щ о б те, що сталось, з а в ш е знать далось. Нехай я сам пр озву се б е с п о к о є м . Щ о б тільки тишін ь зрадить не пр ий ш ло сь! Мій пелікан е , д р у ж е м ій є д и н и й . Я за життя плачу н а р о д ж е н н я м с в о їм .... І пропливуть к л ю ч е м р ан е н о кр и л и м Н е ж ура влі, а пелікани в вир огін. Прощ ай, мій пелікане, — путь тобі щ асл ива! Н е завертай крила, хай дальше буде гр ім . Я по ве рнусь до тебе, хай би після зливи. Щ о б знову жить, ще з а к и пр ийде с кін . Нехай це буде тільки м і ж тобою й м ною . Ж о р с т о к о го життя народе мій ! Я ко ж н ий де нь го рітим у тобою. Щ о б тільки жити, не приспати м р і й ! Франкополе-Брюссель

5.4.72

111

Любомир

Госейно

* * *

Ми св о ю вітчизну малювали вдень на стінах І Тар асове читали сл ово вніч під стіни, Обра зи святих ліпили вдень по стінах, Навіть нульт створили ми про стіни. Н ам вітчизну роздирали з стін, Слово Кобзаря бешкетили під стіни. О брази святих знімали геть із стін, Н ам лишили тільки голі стіни. Ми калинову, посадим В к р а їн у На груді ш е в ч е н к ів с ь к о ї думи. В о с к р е с и м о святих, розбивши древ ні труни. З н ов почуєм ту пісенність солов'їну — М іж чотирьох стін.

* * *

Ти не приходь в ’ язати перевесла, в ж е темні вечори тепер, у зор е сні сховай с во ї дівочі перса, для тебе я п о в ік умер. Ти не приходь, ні завтра, ні ніколи, я до ко хаю нашу ж и з н ь с а м и м . І не ходитиму почерез поле, що пломеніл о вр унам и ж о р ж и н . Ти не приходь д ів ч и н о ю до мене кохать в м іс я ч н о в іт ім лузі — ти будь, Вкраїн о, м а т і р ’ ю м о є ю , до тебе вд авсь я, — кажуть друзі.

112

ВГОРУ ПРАПОРИ

Чк-----/ ^ І Л Н '

^ _

а

1

3

Вго-ру пра-по-ри,

слу-хай н а - ка з ,

.■

/

"і __ к___ %

m

L-— ^

-4

J.--3

____ J ------- — І -----------•

Гор-до не

и

\=і •

м

^L

-сім-на-шу сла-вуНині сумівця,

І

не-ма для нас, як Ук-ра-ї-ні слу-жи-тиТГарзав-тра біи-ця, За Укра-їнсь-ку дер-жа-ву! "

/ і------------------- h----- 1— ----- — Ч -Л -'____ T b J______ t --------i ___ t t i z -4 — S— Ч— 1 — і« • a___ iz _______ s__ %

^—

2

tt

П

tr

tt

де зем-ля В І Д на-шо-ї х о - д и . С б - л с д ^ о л о д - к а tf

/

f!

I!

!!

It

tl

И

tf

!l

*t

tl

ft

tf

" = (

----------- Ч —

1

_ * ----------------- --------------;

------------%

..J

— i

■ ~ : r n ---------------------- ---------------------------------------------— 3— % — J ---------------------------------------------- X ------------ ^ - J — 2—

—

— і

у Дні-прі во-да, ми нап-є-мось Дніп-ро

во-ї во-ди !t

tl

!

Сумівський марш

Центральна Управа С У М рекомендує цю пісню, як сумівський марш для співу при піднесенні прапорів та інших святочних нагод. Хто знав би про автора слів та композитора, проситься поінформувати Редакцію «Аванґарду»

113

Любомир Госейно

«європейська група» (СПОСТЕРЕЖЕННЯ І САМОКРИТИКА)

Не знаю, чи я колись тан глибоко із с п івт во рч им пе режиттям і н е с п о кій н о застановлявся над етю дом білого вір ш а Миколи Він гр а н о в с ь к о го «Дерева», як от під час «Першої Зустрічі Молодих Поетів в З ахід ні(і Европі» на Фран копо лі. «Коли с в о ю Вітчизну я називаю неви соким д е ре во м - вона не ображається тому, що знає, що н ай гір ш е у світі - дерева», та ­ кого образу не шукайте ні в кого, він є вл асністю Вінгранов ського. Д е р е в вдосталь на Ф ранкополі, хоч біля поляни чимало іх вирубано. Ска же те, либонь, — фактографія. Можливо. Але я хо­ чу оцим багато дечого сказати, передати, м о ж е навіть декому подарувати. Здавалося, я був у тайнозелених Карпатах, т іл ь к и с а м а З у ­ стріч з моїми ровесницям и та рове сн ика м и по перу призвела мене в менш ій або й більшій м ір і помислити і по-своєму оцінити сьо­ годення молодих літераторів, з котрими доля зводить поезії. Усі вони — різні мистецькі індивідуальності, усі вони пристрасно б а ж а ­ ють писати по-своєму, знайти у творчій роботі свій світогляд, свої художні способи його відображ ення. Ана ло гіч н о з проц есом появи в У кр аїн і шестидесятник ів на п о ­ чатку 60-их років, ми зауважили, що с е м и д е с яті роки покликали на світ нову альтернативу, нові обрії, нові молоді сили в сучасній е м ігр а ц ій н ій літературі. Вітрило піднятої — ст ворено «Европейську групу». Я не беруся реферувати з м іс т нарад, проведених під час Зу­ стрічі, бо в «Европейс ьку Групу», як таку, не ввійшов . А то з різних приватних причин, які зараз мене тривожать, яки ми болію і на яких покладаю свої творчі та життєдайні сподівання. Я тільки хочу висловити свої почування подиву, в ір о гід н о го признання та щ а­ стя, крокування V близьке завтра м олодій ланці. С п о д ів а ю с я ,щ о моя творча відсутність в групі не буде б іл ь м о м для активного членст ва, а тільки незрад ливо ю п а м ’яттю про м оє творче і л ю д с ь к е с у м ­ ління. Щ о п р а в д а , кажуть, Рим у не з б у д ова н о за добу, - і «Европей­ с ь ку Групу» не с т в о р е н о у днях 4 та 5. квітня. Ч а с п о ка ж е , чи група суцільно вдержиться, ічи із своїх с п о д ів а н ь в ин е се релятив­ но певні тво рчі ви м оги , чи дасть відчути свій маніф ест, а що 114

н а й в а ж л и в і ш е — чи кол ов і,

бо

української

гр у п а

принесе

вважає

МОЛОДІ

в

зрілі

себе

плоди

е л іто ю

зацікавленому (підкреслення

чи т ац ь к о м у моє

-

Л.Г.)

д і я с п о р і.

З а р а з розглядатим у пр ак тичне питання, котре тор кається твор­ чих ви м о г. « Е в р о п е й с ь к а Група» в в а ж а є за н еобхідне в и м а гат и від к о ж н о г о свого члена певну кіл ь кіс т ь , певну н о р м у н а п и ­ саних творів в п р о д о в ж о д н о г о року, а ні то гр озитиме в и к л ю ч е н ­ ня із групи. Тут з практичного питання виходить пр актичне себес т в е р д ж е н н я групи : іти напролом к р і з ь с воє н епевне іс нування. Ска зати правду, таких лю дей, котрі рентабельно можуть п е р іо д и ч ­ но др укуватися, до ш и р ш о го масштаб у д у ж е мало. Чим а ло го вор и ­ лося на З ус т р ічі, ч имало і ріш ено. Але н енарочно обминулося питання су ч а с н о ї лю дини в сучасн о м у е м і г р а ц ій н о м у суспіль ств і. Хто ми, з в ід к и ми і для чого ми ? Щ о досі принесли ми, або з чим ми увійшли в е м і г р а ц ій н у літературу ? Я тут в ж о д н і, по в т о р ю ю , конфлікти чи — знову — полем іки не хочу входити. О д н а к , не м о ж у пр омовчати те, що одн ого лосн о з а ­ кинула мені гр упа ; м о ю нещ ир ість у писаннях тощо. П р и н и м а ю до ж и в о ї уваги д о ко р и моїх т о в а р и ш ів : я пис ав для ш ирш ого чита­ ча поезії, які п е р е кл и к у в а л и с я із духовою т во рч істю шестидесят­ ників (який ж е це злочин, милосте Б о ж а ?!)... і навіть соцреаліс тів (признаюся). Я писав літературно-кр ит ичні статті в дусі н аціо­ нального засягу, пр иготовляючи в м ен ш ій м ір і оцю Зустріч Фаль­ шиві геро ї т в о р у ? — нехай і так буде. Поети «Европейської Групи», як виходить, знівечили ві дповідальність поета супроти читача, збойкотувавши покликання поета серед суспільства, засновую чись на з а ­ садах « сам о стій н и ц ь ко ї творчости». Мені пригадую ться слова Ю р і я З ба на ц ь ко го на Ш о с т о м у Пле­ нумі С П У (даруйте мені, що цитую совє тських письменників), ко­ трий і м о в ір н о пе редавав голоси незадоволених : «Ми проти г е р о їв хлю пиків у літературі, для яких понад усе інтереси позасуспільного духу». О чеви дно С П У відпалила сло ва ми с а м о го З б а на ц ь ко го : «Му­ с и м о думати про літературу величну і серйозну». З ауваж те одне : м і ж пи сь м е н н и ка м и , які належать до С піл ки П и с ь м е н н и к ів У кр аїн и і пись м е н н и ка м и- українцями, які ж и вуть в з а х і д н о м у с в іт і ( г о в о р ю з а г а л ь н и к о в о ) є п р о с т о р н і р о з б іж н о с т і ху до жнього спр ий ма н н я творчости, вірности та де ржавн ост и слова, але коли б провести м і ж них плебіцит, то виявиться на 90%, що вони всі о днодуш но проти художньго формалізму. Але ж, як ми з ар е а ґ ує м о на тве рд ження Михайла Стельмаха, висловленого на то­ му ж е Пленумі С П У , мовляв, ми м о ж е м о гордитися, що наше слово ніколи не збирало с у м н ів н о г о пожитку на кладовищах душ, на кладовищах безнадій, як робить слово деяких безсовісних пись­ м е н н и к ів Заходу, що в сьогодення розтлівають натуральними і ду­ ховними нарко тика ми ? Д о р о гі м ої друзі по перу ! Чи ми відчули важливість літератур­ ного слова в нашом у сьогоденню, котре не то що готує для на­ шого ба гатоміл ьйонового у кр а їн с ь к о г о народу двадцять перше сто­ ліття, а третє тисячоліття (історики ска жуть- і четверте). Чи хоча стали на одну із терез ваги наш ої літератури, відчуваючи, якими ми легкі, або тільки во димося з в а с е р в а г о ю куди р ів н іш е ? Чи не 115

відч уваємо, що з м о ж е м о знайти своє місце в у кр аїн с ькій е м і г р а ­ ційній літературі (клітина О У П ? ), будучи ори гінальними. О р и г і н а л ь ­ н и м и ? Значить не чштучними творчої відв аги та злагоди, які в і д ­ чувають невпинний пульс сво єї епохи. Ш естидесятники були в тому о ригін альними та б е з с ум н ів у новаторами, що вони д о б р о с о в і с н о , хайби маючи партійний квиток, прагнули відновити по езію звитяги, даючи їй нарешті людяну ф ізіо ном ію. Вони далеко не шукали за нею, вони її з найш ли на с в о є м у грунті, на своїй с к и т с ь к і й б у й н о с п и сій з ем л і, в ід ч у в а ю ч и с и н ю к р ов , що б у р х ливо пливе в їх к н я ­ з і в с ь к и х ж илах століттями слави і кр а м о л , в ід ч у в а ю ч и ко ж н ий біл ь к о з а ц ь к о г о пл ем ени, що на палях в і д д а в а л о с в о ю історич ну плоть і дух н е с к о р е н и х та о д е р ж и м и х поколінь, та, м о ж е , навіть і пр оклинаю чи оте нещ асливе для У країни двадцяте століт­ тя. Хочете бути о р и гін а л ь н и м и ? Не шукайте далеко. Оригіналь ним бути значить тільки органічно пережити свій творчий акт, д о в і р я ю ­ чи читачеві і собі, бо в «справж нього поета очі — це Вітчизни очі» (Микола Він гр а н о вськ и й ). За вір ність і де рж а вн ість слова ми від повідаєм о перед своїм великим хорошим народом. Не зак идайте мені соцреалістичних поглядів за те, що цитую зде біль шого із Ш о с ­ того Пленуму С П У , бо за вір н іс ть і де р ж а в н іс ть слова родився і вмир ав , чи фізично чи духово, ко ж ний св ідо м ий св о го покликання український поет чи пись менник. Д р у з і ! Творячи «Евр опейську Групу», ви творите о кр е м у ланку се ред інших груп. О д н и м словом, ви входите в літературу. «Коли вх оди ш в літ ературу - чисть чере вики» , писав Остап Вишня. Заторкну одну болючу справу, яка понині ніколи не трактувалася на сторінка х нашої преси. Хто такі поети «Европейської Групи»? Це поети - за свідченням к о ж н о г о з н и х - які люблять сво ю у к р а ­ їн сь ку мову. На цьому точка — і кінець. Дехто з них бе здо ган н о во ло діє нею, дехто слабш е. Головне — те, що ко ж н и й з них у в і й ­ шов в “ Е в р о п е й с ь к у Групу» кіл ь ко м а або кіл ь ка н адц ят ьм а в і р ш а ­ ми. М ова - на час творення групи н а й г о л о в н іш а п е р е д у м о в а , щоб стати ї"і ч леном. З а г а л ь н е з н а н н я культури у к р а ї н с ь к о г о нар о ду (в том у літ е р а т у р а , історія, мистецтво тощо) по кищо від ­ кладено осторонь. М о ж н а почислити не більше як на п'яти паль ­ цях тих одиниць, які, чи п е р е с іч н о чи основно, посідаю ть знання у кр аїн ської літератури. Щ о п р а в д а , не ко ж н и й з них м ав з м о г у і щастя обізнатися з нею. Але ж не це н а й ха р а кт е р н іш а штука казати, що л ю б и м о с в о ю мову, нею во лодіємо, нею пи шемо, аби тільки щось було на па ­ пері. Ті, хто увій шов в літературу у к р а ї н с ь к о г о народу, є ті, хто с к о р іш е догл ибинно ви пл ека в с в о ю мову. Павло Тичина писав ; «Мову чудову, гл иб ин н е і пружне слово, немов гостру зброю , дав нам народ. Д а в цю з б р о ю і наказа в свято обер ігати її чистоту, зба гач у ю ч и і відшліфовуючи її до б л и с ­ ну, до гостроти разючої». Тичина, хоч «ренеґат», в пр оцесі т в о р е н ­ ня у к р а їн с ь к о ї п ід с о вє тсь ко ї літератури був чи не .одним з най­ більших авторитетів. Він , що і не одном у з ш е стидес я тн и ків дав києм по спині, був досить по важ а н и м се р е д молодих. Та не тіль116

ки він. Щ о писа в М а к с и м Рильський ? «Мова — наша зброя, яко ю ми служимо нар одові, що нас породив, вигодував і виховав. М о ­ ва - втілення думки. Щ о багатша дум ка, то багатша мов а. Л ю б і ­ мо її, в и в ч а й м о її, р о з в и в а й м о її! Б о р ім о с я за кр ас у мови, за багатство мови, за присутність мови, за правильніс ть мови». Риль­ ський де чо го більше с ка з ав , п о -б а т ь к ів с ь к о м у п ікл ую чи сь л іт е р а ­ турним п р и з н а ч е н н я м У кр а їн и пр отягом до вги х де сятиріч. Пр ав да, С П У послугов увалася такими авторитетами та з боротьби за к р а ­ су слова тво рила с в о ї партійні н а п р ям н і. М ова - як зброя. її черпати не тільки при м а м и н ій груді ані при вареника х, але в к н и ж ка х , в сло вниках. Яких сл о вн и ка х (тема д и с к у с ії на З устрічі) - Г о лос кев ича , Г р ін ч е н к а , П о г р іб н о г о чи Кири че н ка ? Питання про словник, писав знову Рильський, — одне з найгостріш их питань у к р а ї н с ь к о ї культури. С л о в н и к — не лише м е х а н іч ­ не з ібр ан н я слів, р озташ ованих в альфавітному порядку. Це - я ви­ щ е ід еол огічне, я в и щ е п о л іт и чн е. Це с ка з а в Рильськи й, яко го тут на З аході най біл ьш е п о в а ж а ю т ь з усіх пи с ь м е н н и к ів , котрі з а ­ продали с в о ю творчіс ть і творчу силу ідеям м а р к с и с т с ь к о - л е н і н ­ с ь ко ї ід е о л о гії !!! Ц іє ю а л ю з іє ю я хочу підкреслити одну н е д о р е ч ­ ність, одну неточність “ Є в р о п е й с ь к о ї Групи», зре ш то ю з а в з я т о п р о дискутовану. « Є вр опе й ська Група» в в а ж а є себе а п о л і т и ч н о ю ( п ід ­ кр е сл е н н я м о є — Л.Г.). М о ж е вона хотіла тим сказати, що вона апартій ною ? З н а є м о , і то твердять усі філософи та соціологи, що к о ж н а л ю дин а в пе вній м ір і є «гомо політікус». Н еком петентність, н ер озбериха вис ловленого, с к а ж е т е ? Ц ю неточність вияснять по ­ ети при най ближчій ч е р го в ій стрічі. Це не лише м ої сп о діван н я, але й цілої у к р а ї н с ь к о ї думаючої е м ігр а ц ії . Мене лише дивує одне, що к р і м о д н іє ї чи двох одиниць, члени «Євр опе йської Групи» а ктивно в к л ю ч е н і в с у м і в с ь к і й чи пластовій діяльностях. Як тоді тих оди ниць вих о ва в С У М чи Пласт ? М о ж е пр иліпивши цілий іко н о с т а с д е в із чи виховницьких з в а н ь ? Не беруся очорнювати ви щ е зга да н и х молодечи х о рга н із а цій, а пр ивернути с в і ­ жу увагу їх ч ленів до с в ід о м о с т и складених ними приречень. Будь­ те с у м ів ц я м и чи пластунами не тільки по таборах, але і в бу­ д е н н о м у та т ворчом у житті ! ЩАЛІ БУДЕ)

117

• / i/ iu c m

e i^ m

v o

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Борис Дітищ е,

дитя,

в и п л ід ,

плід

Антоненно-Давидовим

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Н е тільки в статтях, а навіть у сучасних в ір ш а х натрапляєм о на слово дітище, по ставлене в п о в а ж н о м у , 6а навіть у вр очистому пляні, а не з н ю а н с о м іронії, глузування, чи лайки, як то звучать усі у к р а ї н с ь к і і м е н н и ки з суф іксо м -ищ : хлопчище, бабище, р у ч и ­ ще, кулачище тощо. С л о во дітище, яке україн ець, за а н а л о г іє ю з н ав еденим и с л о ­ ва ми, вимовляє з наго лосом на другому с кл аді, м о ж е означати тільки зн ев аж ливу або глузливу форму, а з о в с і м не те ніж не або врочисте поняття, що має р о с ій ськ иіі і м е н н и к з наго лосом на пер щому скл ад і - детище в розум ін ні «дитя, виплід, плід». Б лизькими до ім е н н и к а дитя в п е р е н о с н о м у значенні є слова виплід, плід : «Ці пр ипущення є виплід його фантазії»; «Бібліотека — плід моєї праці (« Р о с ій с ь к о -у кр а їн с ь ки й ф р а з е о л о гіч н и й словник» І. Вирга на, М. Пилинської).

Досвід

і д о с л ід

Чи не через зв у к о в у близькість, а т а к о ж через те, що іменни­ ки д о с в і д і д о с л і д ч асом мають у р о с ій с ь к ій м ові одн ого в і д п о ­ в ід н и к а - опьіт, часто трапляються по милки в у ж и в а н н і цих двох слів, наприкл ад : «Наші селяни набули ве ликого до сл ід у у в и р о ­ щенні кукурудзи»; «Його цікавили всі д о с від и грунтів, що п р о ­ водилися в нашій лябораторії». Д о с в і д - це сума відом остей, н ав иків, набута пр отягом п е в н о ­ го часу. Д о с л ід - це спроб а, е к с п е р и м е н т , який роблять, щоб п і з ­ нати істину або пе ревірити набуті в ід о м о с т і. («Учні робили в ш к о ­ лах до сліди з електрикою». - в. Кучер). Т и м то й у перш их фра ­ зах треба було написати ; “ Н а ш і селяни набули в е л и ко го д о с в ід у у 118

вирощ енні кукурудзи»; «Його цік авил и всі до сліди грунтів, що їх пр овадили в нашій лябораторії». З і м е н н и к о м д о с в ід п о в ’язані д іє с л о в а до свідчити, д о с відч ат и, що озн ачаю ть «зазнати (зазнавати), дізнаватися (дізнатися) з в л а с ­ ного досвіду», «потвердити (потве рд жув ати) щось»: « ( Ш е в ч е н к о ) д о ­ бр е на с а м і м собі д о с в і д ч и в усього, що се рде ш н ий люд герпів під тим я р м о м » ( С л о в н и к Б. Г р ін ч е н к а ) . Не слід забувати в ж и ­ вій м ов і й цих слів.

Дружки, товаришки, друзяки, товариство, компанія

«А потім знову зу стрівс я з д р у ж к а м и , і все пішло по старому ; п’ янки, гульня, дебо ширство» , — читаємо в газеті і, поки не з г а д а ­ є м о р о с ій с ь к о г о слова д р у ж о к — д р у ж к и , не м о ж е м о добрати, про що йдеться. А д ж е в у кр а їн с ь к ій м о в і є тільки слово др у ж ка, що озн ача є «подруга або молода дівч ин а, яка бере участь у в е с іл ь ­ ному обряді»: «Ой хвалилася гр ечаная панна своїми ко с ам и перед д р у ж к а м и » (Матеріяли П. Ч у б и н с ь к о г о ) ; «Уранці йде Оле ся д р у ж о к збирати» (М. В о в ч о к ) Р о с ій с ь к о м у д р у ж о к , що має іронічний відті­ нок, в ід п о в ід а є т ов ар и ш о к : «UJo ж це твій тов ариш ок — такий, на­ че причм елений ?» (із ж ивих уст). Коли йдеться про кількох лю­ дей, м о ж н а користуватися й сло вами товариство (« Ве селе това­ риство». - О. С тор о ж е н к о ), ком панія («Злі к о к о м п а н і ї і доброго чо­ л о віка зіпсують». — М. Н ом ис). З цього виходить , що й в газетній фразі треба було б н апис а ­ ти : «А потім знову зустрівся з т ов ар и ш кам и (або - з своїм тов а­ риством, з с в о є ю к о м п а н іє ю ) , і все пішло по-давньому...» Є ще укр аїн ське слово друзяка ; я к о ю с ь м ір о ю воно теж в ід п о ­ від а є р о с ій с ь к о м у др уж о к, а ще більше р ос ій ськом у дружищ е ; : «Є «Є ви товариші, д р у з я к и ? С о б а к и , а не товариші!» (П. Мирний)

Ж а р т , не неабияк

на

жарт,

Ім е н н и к ж а р т дуж е поширений в у кр а їн с ь к ій мов і, мабуть, ч е ­ рез веселу вдачу н а ш о г о народу. Це слово часто виступає в на­ родних прислів 'ях і пр и казках, а т а к о ж у худо жній літературі : »3 ж ар т у й біда часом буває» (М. Н ом и с); « С м іш к а м и та ж ар т а м и о д ­ мовилась , а правди не с казала » (М. Во вчок). Б а ч и м о це сло во й у таких висловах, я к : «Жарт ж ар т ом , а це вж е не жарт, як мене за печінки бере, ноги трусяться» (Г. Б а р в ін о к ); «Миколі було не до сміху, не до ж ар тів » (І. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ) ; « А н д р ій н а м а г а в с я о б е р н у т и в с е в ж а р т » (М. К о ц ю б и н с ь к и й ) : «Я теб е пи таю бе з пчартів, — с к а з а в Р о м а н » (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й ) . 119

Проте на с т о р і н к а х с у ч а с н о ї у к р а ї н с ь к о ї л ітер ату р и це с л о ­ во б а ч и м о ч а с о м н а в іт ь там , де т р е б а інших, більш в ід п о д ід них до р о с і й с ь к о г о в и с л о в у не на шутку : “ В ін не на ж а р т здрейфив»; «Йосип не на ж арт розсердився». Наша клясична література знала вислів не в жарт («Деякі ту жать не в жарт», — Г. Барвінок), а Р о сійсько-україн ський словник наводить пр и слівн ико ву форму неабияк, що цілком в ід п о в ід а є ро­ сійськом у не на шутку. Виходячи з цього, у наведених вище фра­ зах треба було б написати : «Він неабияк злякався (сплохував)»; «Йосип н еабияк розсердився».».

Жора чи Ю р ас ик , Женя чи Є в ге н н о ?

“ Ж о р а і Ж еня побились об заклад, хто з них з ’їсть більше кислич ок. Не тільки Свєта, що перед цим біга ла з хлопчиками нав в и п е р е д ки , але й Маш а, яка с а м а могл а впорати чимало кислиць, з жахом дивились, як хлопчаки над силу запихають собі в роти м аленькі яблучка, що н іяк не хочуть більше туди лізти». Це ур ивок з оповідання для дітей. Якби оповідання було перекладом з росій ської або в ньому мовилося про маленьких п е р с о н а ж ів де сь у Росії, - усе виглядало б у ньому цілком природно, та ба - автор українець, дія відб ува ється на У кр а їн і, а г е ро ї о п о в і­ дання — у кр аїн с ькі дітлахи, що живуть, ростуть і бавляться на тій землі', де з д ід а -п р а д ід а дітей л а с к а в о звали Ю р к о , або Ю р а с и к , Маруся , або М ар ій к а . В а ж к о сказати, чому автор дав перевагу Ж о р і над Ю р к о м , Ж е ні над Є в г е н к о м , Свєті над С в іт л а н к о ю .а з М а р ій к и з р о б и в Мащу. М о ж н а було б не звертати уваги на н е ­ звичайні ла с ка в і н ай м е н ува нн я у кр а їн с ь к их дітей у о д н о м у худож ньому творі, але цей автор — не одинак. Д о си т ь часто в україн­ сь кій дитячій літературі стали мелькати Гр и ш і, В асі, Колі, Петі, з а ­ мість Г р и ц ь к ів а бо Г р и ц и к ів чи Г р и ц у н ь , В а с и л ь ків , М икол ок, П е ­ трусів (або П е т р и ків ). Н е в ж е наш им а вт о р а м стали чомусь не до вподоби ці лагідні й милозвучні ласкаві дитячі ім е н а ? Д ивна річ, тим більше, що й р о с ія н а м по доб аю ться д е які у к р а ї н с ь к і ла с ка в і імена, і м ож н а назвати не одну О к с а н у — р о с ія н к у не тільки в Киє ві, а й у М о с к в і, яку батьки воліли назвати у к р а їн с ь к и м і м ’ям, а не р о с ій с ь к и м К се ния чи л а с ка в о - К с ю ш а . Захоплення ім е н а м и іншого народу мож н а спостерігати не тіль­ ки в наш ій дитячій літературі, — це с в о є р ід н а мода, я к о ю с ь м ір о ю схо ж а з так званим стиляжництвом, коли замість Анн та Ганн з 'я ­ вились Ж анни, а Ю р і ї в та Г е о р гіїв замінили Ю джини... Як і всяка мода, воно с ко ро м ин у щ е, і в р осійс ьких р один а х тепер ч и м р а з біл ь ш е н а з и в а ю т ь дітей д а в н ім и р о с і й с ь к и м и і м е н а м и — И р ина, М ария, Илья, Н ики та. Т р е б а с п о д ів а т и с я , що й н к ш і автори дитячих к н и ж о к будуть називати с в о їх м ал ен ь ки х ге р о їв Юр ась , В іт и к, Н а д і й к а , М а р ій к а , Ка тр уся та ін.

120

З а л е ж н іс т ь , залежно

V залежності,

Коли ми б а ч и м о і м е н н и к залеж ність у такій фразі : «Деякі к р а ­ їни Аф рики ще пе ре бува ю ть у е к о н о м іч н ій залеж ності від ім п е р ія лістичних д е р ж а в , ко лиш н іх метрополій)», — ні в ко го не ви н и ка є с у м н ів у щодо слушности такої форми, у якій стоїть цей ім ен н ик. Але в і з ь м і м о іншу фразу, де цей ім е н н и к , поставлений так само в м іс ц е в о м у в ід м ін к у , в и к о н у є в ж е ф у н кц ію п р и й м е н н и к а : «у з а ­ лежності від погоди наша п о д ор ож м о ж е бути відкладена», — і п о ­ стає питання : а чи не к р а щ е буде сказати : «Залежно від погоди»? О б и д в і ці форми ніби па ралельні — і перш а й друга трапляють­ ся в сучасній у кр а їн с ь к ій літературній мові , та приро дн им слід в и ­ знати слово залеж но : «Залежно від часу по сів у зернові культу­ ри ділять на озим і і ярі» («Колгоспна виробнича енциклопедія»). Д о такої думки штовхає баж ання не допустити па ралелізму й с т а ­ ти на щось одне, бо такі паралел ьні форми не збагачують мови, а спантеличують тих, хто н ею послугується.

З а стін он ,

к а т ів н я

«З С а л а з а р ів с ь к и х з а с т ін к ів він вийш ов тяж ко хворий, але не­ зламний духом», — чи та єм о в одній статті, де автор забув що слова з а с т ін о н н ем а в у кр а їн с ь к ій м о в і , а є катівня, цебто м іс ц е , де лю дей катують, мучать ; «У царських катівнях мучили і катували р е во лю ціон е рів» . Н е м а потреби брати сл ово з ін ш о ї мови й перелицьовувати йо­ го на кшталт своєї, я кщ о в своїй м ов і є належне й пр итому д у ­ ж е точне слово.

Застрільник, призвід ни к, призвідця, заводій, заводіяка З д е я к о го часу п р о с к о ч и л о в мову наших періодичних видань слово застр ільн ик, п е р е р о б л е н е з р о с ій с ь к о го застрельщ ик. і с т а ­ ло пош ирю ва тися, в и т и с ка ю ч и д а вн і й шир око в ід о м і українські слова : «І4е дасть м о ж л и в іс т ь З а х ід н ій іЧ ім еч чин і, яка є одним із з а с т р іл ь н и к ів ств о р е н н я р о б о ч о ї групи я д е р н о го планування, брати все більш б е з п о с е р е д н ю участь у р оз в'я з а н н і всіх питань, з в ’ я з а ­ них з я д е р н о ю з броєю ». Для чого вдаватись до о д н о г о і, до того ж, штучного, з а п о з и ­ ченого слова, коли є природні с в о ї слова : п р и з в ід н и к (« В и да ­ вай п р и з в і д н и к і в ! — к р и к н у в Щ о рс« » . — С. С к л я р е н к о ) , пр извідця ( « Щ е р б а к , ки в а ю ч и а ре ш тов ан им на М о р г у н е н к а : — О с ь він. ваш призвідця...» — О. Гонч а р), з а в од ій («Не ін акш е, як і тут не о б ій ­ шлося без нього, бо — чи н а б ’ ють ко го, чи поцуплять що, - с к р із ь М а к а р ^■^yбeнкo заводій», — із ж и в и х уст); з а в о д ія к а («По борозні обіч д о ро ги йшли з а в о д ія к и всі, Цигуля й Ю х и м серед них». А. Г оловко). Т а к і слова, як з а ст р іл ьн и к , не з б а гач ую т ь 'мови, а в і д р и в а ю т ь від ж и в о г о м ов лен н я народу.

121

Олена Звичайна

В ОБОРОНІ НАШОГО СОБОРНОГО ПРАВОПИСУ І. ДЕЩ О ПРО «ДЕВ’ЯТКУ».

Я. на жаль, не м о ж у назвати точної дати н ародження О к с а н ки . але я м а ю підстави думати, що їй не м енш е, як «20». У неї в и ­ соке чоло, пишне русяве волосся. прямий б е здо ган н ої форми но­ сик, іс кр ист о-син і оченята, як ті волошки, і зуби білі й гарної фор­ ми, що д уж е нагадують с п р а в ж н ій мигдаль... Во н а ви со ка й струн­ ка. як та мол ода у кр а їн с ь к а тополя... Про О к с а н к у кажуть, що в о ­ на дівчина з характером, і, мабуть, це — правда І її характер ви­ являється, наприклад, хоча б у тому, що вона, живучи від са м о го н аро дж е н н я в о кеа н і чужих впл ивів, за всяку ціну хоче за л и ш и ­ тися укр а їн ко ю , і то не просто у к р а їн к о ю , а гр а м о тн о ю україн­ ко ю, і с а м е це в ’яже її зі м н ою . Щ е р о ків 8 тому 1 2 - р іч н о ю д ів ч и н к о ю пр и б іга л а вона до м е н е щосуботи, щ о б « с в о є ї мови не забувати» ... С а м е тоді сталися в О к с а н ч и н і м житті т я ж к і п о д ії : н е с п о д ів а н о по м е р л а її мати — с в ід о м а у к р а ї н к а й учителька за фахом, а батько (теж у к р а їн е ц ь !) п о с п іш и в одруж итися з моло д е н ь к о ю а м е р и к а н к о ю , і з тої пори у к р а ї н с ь к у м ов у було в игн а н о з їхньої хати геть, бо запанувала а нгл ій щ ин а і в м ові, і в звичаях.... О к с а н к а вчилася дуж е добре і м р ія л а бути л і к а р к о ю , але .... краса її м а ч у х и ковтала не лише в в е с ь з а р о б іт о к О к с а н ч и н о г о батька, а ще й затягала й о го в тенета б е з н а д ій н и х боргів... Т о ­ му й не дивно, що після с к ін ч е н н я «гай скул» О к с а н к а покину­ ла нерідну татову хату і... опинилася на сво їх власних, хоч і не міцних іще, ногах... А про м е н е О к с а н к а , як бачите, не забула ! О с ь гляньте: як струнко вона сидить за м о їм п и с ь м о в и м столом, дуже заклопотано ш у к а ю ч и чого с ь на дні с в о г о портфелика, а з д о б у в ш и , нарешті, те «щось» (з ш и т о к дитячих літ із записами гр ам атичних правил укр. м о в о ю ), говорить с х в и л ь о в а н о -ш в и д к о : — О ц е прибігла я до вас, пані Олено, щоб спитати, чи добре я п а м ’ятаю одно з тих правил гр аматичних, які ви (с п а с и б і вам!) щосуботи втовкмачували в м о ю дитячу голову в р оках 1964-68... — К а ж и , О к с а н к о ! М ені й с а м ій ц ік а в о буде п е р е в ір и т и твої знання! — Т ак-о т ; у м о їм зшитку з дитячих літ я знайш ла м о є ю р у кою з ап ис ан е ось яке пр авил о : у чужих словах, що стали в ж е с к л а ­ д о в о ю ч астиною н аш ої мови, ми м а є м о писати «и» після д е в ’я ­ тьох приголосних (д, т, з, с, ц, ж, ч, ш. р) і перед п р и го л о с н и м и . як н априкл ад : аристократ, р е ж и м , тип, тощо... Але в м ен е не запи­ сано, чи стосується це п р ави л о до чужих власних назов...

122

— А як ти дум а єш ? — Я думаю і навіть пам'ятаю, що не стосується! Для м ого укр а їн с ь к о го вуха дуже н е п р и є м н о бриніло 6 «Шиллер», «Фридрих», тощо... М ає бути ; Ш іл л е р , Ф р ід р іх ! Але я не на 1 0 0 % у цьому певна... — Щ о й н о з гад ане правило до власних назов ж о д н о го в ід н о ­ шення не м а є ! — ка ж у я: — З апиш и в с в о є м у зшитку ось що : після всіх приголосних і перед ними в чужих власних назвах п и ­ шеться «і». О с ь приклади : Арістотель, Ціцерон, Бразілія, Чіка ґо, гощо. Я к і з ко ж н о го правил а, винятки є, але їх м а л о : Па ри ж , Ам е р и ка , Африка.... П р ав ило дуже просте й л е гко з а с в о ю є т ь с я ! Але ...в о н о , я бачу, хв и л ю є тебе, О к с а н о ч к о ! Ч о м у ? П р и з н а й с я ! — Так, хв и л ю є ! Я, знаєте, поспер ечал ася вчора на цю тему з одним «моцно вченим» паном, який розм овляв зі м н о ю згори і твердив, що у всіх чужих власних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч,ш, p., перед пр и го л о сн и м и треба писати «и», а коли я почала з а ­ перечувати, TQ він м е н е о б ір в а в , ска з а в ш и , щоб я зам овкла, бо... «яйця курки не вчать і» Ну, а на до ка з правильности сво го т в е рд ж е н ня показав він м ен і с в і ж е число «Свободи», в якій не раз і не лва було чор н им по білом у над рукова н о «Чикаго» й «Ва­ шингтон»... . — Ну, і чим ж е с к ін ч и л а с я ваша д и с к у с ія ? — питаю я, — Н і ч и м ! Ко ж е н лиш ився при своїй думці, а я в перш у ж віль­ ну від праці годинку поїхала до вас, щоб як слід цю спр аву в и ­ яснити ! — І добре з р о бил а! - ка ж у я : — О с ь тобі три часописи усі с в і ж і , з березня ц.р. П е ре глян ь їх, п ід к р е с л ю ю ч и червоним олів­ цем усі чужі слова, в тому числі й чужі власні назви! Добре? А я тим часом піду приготую щось см а ч н е на вечерю.

* * * П о ве че рявш и, ми о бидві знову с ид им о за моїм п и сь м о вим с т о ­ лом, затиш но освітленим в и с о к о ю л-ямпою з-під зеленого абажура. П о блис ку ю ч и во л о ш ка м и своїх іскр и стих очей, О к с а н к а до пов ід ає, а я з ве л и ко ю п р и є м н іс т ю вслухуюсь у її досить правильно п о б у ­ до ва ні речення... - Я кщ о робити в и с н о в к и з трьох часо пи сів , які я щойно п е р е ­ глянула, то «Гомін України», як видно, дотримується правила щ о­ до пр авопису чужих слів (Ч.12 за 11 березня ц.р., от. З : «Президія», «Чікаґо»), але «Свобода» й «Народна Воля» пливуть ч овном пра­ вопису туди, куди несуть їх хвилі. О с ь приклади зі «Свободи» Ч. 48, за 14 березня ' Ц . р . ст. З й 4 ; «Чикаґо, Бразилія, Британія, Сицилія, але ... Курітіба!» Д е ж л о г і к а ? ! Щ о д о «Нар. Волі», то в Ч. 9 за 2 березня ц.р. на ст. 7 в о д н о м у вірш і б а чим о «із В а ш і н ґ тону», а трьома р я д к а м и нижче «Аргентини»! Цього мало : в цьо­ му ж таки числі на ст.З. м ене вразило... « Ш и к а ґ о » ! Це від «Chicago»! Т а ж -<ch» по -а нглійськи вимовляється, як наше «ч»! — Хай тебе це не хвилю є і не дивує, бо до н еда вн а й «Сво­ бода» подавала назву цього міста, як «Шикаґо»! А це — дві по-

123

милки в о л н ім с л о в і! — я не р о з ум ію , ч о м у наш а п р а в о п и с н а д ій с н іс т ь є т а к о ю н е ­ за д о в іл ь н о ю ! Т а ж тут н е м а над н ам и чобота окупанта, який з ава д ж а в би нам писати гр ам о тн о ! Я 6 хотіла знати, чи є в нас я к и й с ь п р а в о п и с н о - м о в н и й п р а в и л ь н и к , що був би о б о в 'я з к о в и м для в с і х ? ! А я к щ о є, то...як він н а з и в а є т ь с я ? Хто й коли у х в а ­ лив його для в ж и т к у в ш к о л а х і в п р е с і ? — Ти ставиш м у д р і питання, О к с а и к о ! Я р адо в і д п о в і м тобі, а ти з а п а м ’ ятай с о б і з м і с т м о є ї в і д п о в і д і : во н а тобі приго­ диться в д и с к у с і ї з тим и, хто з н е в а ж а є наш с о б о р н и й п р а в о п и с , ж и в у ч и у в іл ь н о м у с в іт і, де н е м а над н а м и гн іту в ід чобіт о к у ­ панта ! — 1 9 2 7 року, коли н а р к о м о м о світи був С к р и п н и к , у А а р к о в і ( т о го ч а с н ій стол иці У С С Р ) від б у л а с я П р а в о п и с н а К о н ф е р е н ц ія на ґрунті с о б о р н о с т и : за уч а с т ю м о в о з н а в ц і в С х і д н ь о ї та З а х ід ньої У к р а ї н и . Ця с п р а в д і в е л и к а праця наших н а у к о в ц ів у в і н ч а ­ лася в и д а н н я м « У к р а ї н с ь к о г о А к а д е м . П р а в о п и с у 1 9 2 9 р.», за­ т в е р д ж е н о г о В У А Н у К и є в і та Н Т Ш у Л ь в о в і в тому ж таки 1 9 2 9 р. С а м е цей п р а в о п и с у х в а л е н о до в ж и т к у т а к о ж і на ш ими н а й в и щ им и н аук о в и м и установам и на е м іґ р а ц ії : У В А Н та Н Т Ш . Д у ш е ю щ ойно зга д а н о ї П р а в о п и с н о ї К о нф е ре н ц ії в Х а р к о в і був видатний м о в о з н а в е ц ь — проф. О л е к с а С и н я в с ь к и й , який на ґрунті «Укр. А к а д е м , П р а в о п и с у 1 9 2 9 р.» н а п и с а в ка піт а л ь н у п р а ­ цю під н а з в о ю “ Н о р м и у к р а ї н с ь к о ї л іт е р а т у р н о ї мови», п р и с в я ­ чену у к р а ї н с ь к о м у вчительству та ви д а н у в У С С Р 1931 р .О д н а к , С к р и п н и к застрілився, а проф. С и н я в с ь к и й заплатив за с в о ї « Н о р ­ ми» життям : сов. уряд з н ищ ив його, а його «Норм и» було за­ боронено. як ш к ід л и в і для пролетаріяту. На щастя. У к р а ї н с ь к е В и ­ давництво у Л ь в о в і пе р е в и д а л о «Норми» проф. С и н я в с ь к о г о в 19 41 році з п е р е д м о в о ю проф. В. С і м о в и ч а і - з цими словами я п і д ­ велася і. наб лизивш ись до м о є ї к н и ж к о в о ї шафи, вийняла «Норми» видання 194 1 р. і подала їх О к с а н ц і : — Я к бачиш. «Н о рм и» , с е б ­ то з а т в ер д ж ен и й в ід п о в ід н и м и о р га н а м и з а к о н у нас є' — А де тут с к а з а н о . пані Олено, пр о «дев'ятку» щодо чужих с л ів ? — З н айди собі с а м а ! - к а ж у я: — На останніх с т о р ін к а х к н и ж ­ ки в м іщ е н о її «Зміст», де зазн а че н о назви всіх р о з д іл ів і с т о р і н ­ ки. Тобі слід шукати підрозділ «П ра во пис чужих слів»! — с к а з а в ш и це. я терпеливо о ч іку ю , поки О к с а н к а знайде потрібну їй с т о р і н ­ ку... — Знайшла ! — р ад існ о вигу кує О к с а н к а і ж а д і б н о ковтає о чим а рядки на ст. 1 8 0 — 181 : — І як ж е тут усе ко р о т к о та я с н о с к а ­ з а н о ! Тут. к р і м вам и названих, я знайшла ще одно прави л о про те, що після всіх приголосних п е ре д го л о с н и м и та «й» в чужих словах пишеться «і», як н а п р и к л а д / матеріял. діялект. тріюмф. то­ що... — Я не називала тобі цього правила, бо с т о р ін к и н аш ої преси проти нього не гр іш а т ь ! А ось ц ік а в е питання : що м а є робити та лю дина, яка не м а є «норм» під р у к а м и ? Я к и м чином м о ж н а протягом хвилини дізнатися, як пишеться те чи інш е слово. — ну. 1 24

хоча 6 «Чікаґо» чи « В аш інґтон»? Для цього іс н у є в нас словник Г о л о с к е в и ч а , що в і д п о в і д а є п р а в о п и с о в і 1 9 2 9 р., пе ре ви д а н и й в Н ь ю Й о р к у 1 9 5 2 р. і р е к о м е н д о в а н и й до в ж и т ку С е к ц і є ю М ово­ з н ав ства У В А Н у С Ш А . Ти про цей с л о в н и к у ж е не раз від м е н е чула! О с ь в із ь м и його в руки і по ш у ка й «Чікаґо»! Ж а д іб н о с хо пл ю є О к с а н к а с л о в н и ка Г о л о с к е в и ч а а з а хвилину вигукує р а д іс н о : — Є ' З н а й ш л а і Ч ік а ґ о , ' В а ш ін ґ т о н ' Ііа ні О л е н о ! Дозвол ьте м е н і подзвонити вашим т е л еф о но м ' Я...коротко! — М ій телефон до твоїх п о с л у г' Ш в и д е н ь к о н абране число є д н ає О к с а н к у з ки м о сь м е н і н е в і ­ до м и м : м ож е , з ко хан им ?! — Це ви. пане д о к т о р е ? Пізнаєте м е н е ? П е р е п р о ш у ю , що тур­ бую вас у в е ч ір н іх годинах ва ш ого відпочинку, але я говоритиму дуже к о р о т к о : пару хв и л и н ' Ви п о кл и к а л и с ь на « С в о б о д у як н е ­ заперечний авторитет у наших п р а в о п и с н о - м о в н и х питаннях, а я п о ­ кл и к а ю с я на «Норми» проф. С ин явс ь кого ... Розкр и йте їх на ст. 180, і ви п е ре ко на є тесь , що в н аш ій д и с к у с ії мала р а ц ію я, а не в и ' Щ о ? ! Ви не маєте «Но рм » С и н я в с ь к о г о ?' Та це ж наш п р а в о п и сн о -м о в н и й з а к о н ' В а м . як н а ц іо н а л ь н о - с в ід о м о м у у к р а їн ц е в і та ще й зн а в ц е в і з а к о н ів , личило б «Норм и» С и н я в с ь к о г о м ати! Ну. але. я кщ о ви їх не маєте, то в із ь м іт ь сл о в н и ка Голоскевича і там, на ст. 3 8 ви знайдете « В а ш ін ґ т о н » , а на ст. 4 3 6 — « Ч ік а ґ о » ! О та к я с тавлю « к р а п н у » на наш ій д и с к у с ії, пане д о к т о р е ' Бувайте з д о р о в і! У пр оц есі цієї р о з м о в и О к с а н ч и н голос б р инів упевнено й д з в ін к о , а п о м іт н о з б л ід л е п о о т я го м з и м и л и ч ко т р о ш к и зарум'я­ нилось,,. І яке ж бо воно було га рн е — те л и ч к о ! Я к и м за в з я т ­ тям горіли іс к р и с т і волошки о че й ' С кіл ь ки було в тих очах ЗДОРОВО'" певности й в ір и в остаточну п е р е м о г у с в о є ї п р а в д и !

* * * О с ь уже й з а м о в к л и О к с а н ч и н і кр о к и схо дам и вниз б ігц е м ..... О с ь уже й зникла її струнка постать із в и д н о к о л а м о г о вікна... З н ову с і д а ю за мій п и с ь м о в и й стіл і думаю,,. Д у м а ю , що наша п р а в о п и с н о - м о в н а пр акти ка не стояла б тепер (у 1 9 7 2 р оці!) аж на т а к о м у а н а р х іч н о - н и з ь к о м у р ів н і я кб и нею з а ц ік а в и л а с я та взяла її під свій протекторат наша молодь ! Б о ж молодь — це с и ­ ла, що будує наше майбутнє! Чи ж не так. Ш а н о в н и й Читачу ?

HOC 1 sJ

Слідами

с л а вн о го

минулого

України

СКИТИ І їхня КУЛЬТУРА 3. Витязь Укр аїн а, з о к р е м а півд е н н а її частина, була терен о м , багатим на різні цивілізації, бо через нього пр оходив осно вн ий шлях на­ родів, що рухалися в н апр ям і Заходу, з А з ії в Европу, як також, хоч значно р ід ш е, і в зворотньому н а п р я м к о в і — на Схід. О д н о ю з причин обрання цього шляху для пе ре селе ння - с п р и ­ ятливі географ ічні умови для руху, б е зкр ая р ів н ин а і відсут­ ність п р и р о д н іх п е р е ш ко д , як г ір с ь к і па с м а або ш и р о к і водні п р о ­ стори. Б о ті рік и, які зустрічалися на шляху не були ве л и ко ю п е ­ реш кодою... Д р у г о ю в а ж л и в о ю пр и н а д о ю - було багатство н аш ої з е м л і, її природи. За с т а р о д а в н ім и д ж е р е л а м и , цю р ів нину зрошували чи­ сельні по вн ов одн і рік и, що від деяких з них у т е п е р іш н ій час з а ­ лиш илися тільки назви. Достатня во логість і п о м ір к о в а н и й клімат сприяли р о звиткові буйної рослинности. Степи, і далі на північ — гаї, були пе р е п о в н е н і птаством та д и к и м з в ір е м , ріки киш іли р и ­ бою, ліси дарували дикий м ед і лимани сіль. О д н и м із найбільш в ід о м и х старовинних кочових нар о дів , що заселю вали степи У к р а ї н и від XIII в. до Р.Х. по III ст. по РХ. і що являв с о б о ю в ті часи велику потугу, були скити, пле м е н а ір а н с ь ­ ко го походження. На жаль, с а м і вони не залишили по собі якихось писаних п а ­ м ’яток, і в ід о м о с т і про них по дають чужі дж ерела, з о к р е м а гр ець­ кі, або а рхеологічні р оз ко п ки . П е р ш і з гад ки про іс нування і життя цього народу ми знаходи мо у Геродота, гр е ц ь ко го іс тор ика і м а н д р ів н и к а (нар. біля 4 8 0 , помер 4 2 5 р. до Р.Х.) в його «Історії» (кн. ІУ). Там, поруч із п е ­ река з а м и до походж ення скитів досить фантастичного змісту, він подає одне о повідання, про яке сам каж е, що воно йому о с о б и с ­ то «здається н ай в ір о гід н іш и м » . В ньому говориться, що скити с п о ­ чатку жили в Азії. Це підтверджується пізн іш им и істориками, які вважаю ть, що б а тьків щ и н ою скитів були південні схили Алтайсь­ ких гір і територія, яко ю вони володіли, доходила до Китаю. Н а р ід цей був кочовий і в о с но вн о м у займ а вся скотарством, для чого м а в великі мож ливості, що йому давали б е з м е ж н і с о к о ­ виті пасовиська , які він мав у своїй посілості. За Геродотом — під натиском во р о ж о го племени массаґетів, що з ними воювали, скити були зм уш е н і покинути свої землі і руши­ ти на Захід. С уча с н і історики приймають за дійсну причину переселення с к и ­ тів — кліматичні умови. Під впливом з м іни клімату, який в тих м і с ­ цевостях ставав усе сухішим, зелені простори лугів поступово пе ­ ретворювалися в безплодні пустелі, і це примусило скитів рушити в н апр ям ку до Европи , з о к р е м а в наші степи, що були в ті часи р о з к іш н о ю зел ен о ю оазою.

126

Перетнувш и Волгу, вони стиннулися з к і м м е р і й ц я м и , н а р о д о м , який з а й м а в п і в д е н н о - у к р а ї н с ь к і зем лі з н е з а п а м ’ ятних часів. Б ув це в свій час м огутн ій нарід, я к о г о зга дується як н еб езпе чн о го в о р о га в а с с и р о -в а в и л о н с ь к и х х р о н ік а х та с т а р о - ж и д і в с ь к і й Біб лії. С кл а д а в с я він, як гадають, з різних племен, одні з яких були осілі хлібороби, які в в а ж а ю т ь с я д е я к и м и вчен им и автохтонним н а ­ селен н ям , н а щ а д к а м и племен т р и п іл ь с ь ко ї культури. Д р у г а части­ на к і м м е р і й ц і в була вой ов н ичи м и к о ч о в н и к а м и - с к о т а р я м и , ін ш о г о п о ­ ходження, приш ел ьц ям и, я ки м удалося о б ’єднати к о р ін н і плем ена і створити під с в о є ю з в е р х н іс т ю с о ю з пле м ен , що був в ід о м и й в ст а р о д а в н ь о м у світі як « К ім м е рія» . Після п е р е м о г и над к ім е р ій ц я м и , з яких м е н ш а частина — коч о в н и к и -с к о т а р і, втіка ю чи з боями^ пробилася ч е р е з К а в к а з та Б а л ­ кани до т е п е р іш н ь о ї Турції, де й залишилися, а автохтонні хл ібо­ р обсь кі племена, в о с н о в н о м у п е ре м іс тилис я на П ів н іч і З а х ід Укр аїни, скити на к іл ь к а століть осіли в наших степах, по кла вш и о с ­ нови нової д е р ж а в и , що увійшла в іс т о р ію як «Скитія». З в ід о м о с т е й , які до нас дій шли, а це є ч ужі і можливо, не з о в с ім о б ’єкт ивн і , скити характеризуються як люди ж о р с т о к о г о характеру, який о собл иво ви являвся в їхній поведін ці з п о лон е ­ ними та рабами, яких вони карали н а й с т р а ш н іш и м и тортурами. Але о дн очасн о були це та к о ж дуже х оробрі та зд ібн і в ій с ь к о в и к и і по їх ню до пом о гу часто зверталися могутні тод іш н і д е р ж а в и . Так, у У ІІ-м у століттю тільки з а в д я ки с в о їм с о ю з н и к а м - с к и т а м удалося асси(ЧІйцям відбити наступ м і д і й ц і в на їх ню столицю Н і н е в і ю . В ід о ­ мо також, що є ги пет сь кий фараон П с а м м е т іх ( 6 6 3 - 6 0 9 p.p. до Р. X.), щоб уникнути війни зі ски т а м и , м у с ів від куповуватися від них великими да р а м и .

ПЕРЕВ'ЯЗКА РАНИ. РІЗЬБА НА ВАЗІ

127

О с о б л и в о часто скити нападали на П е р с і ю (Іран), і щоб п о к ін ­ чити з ними раз назавжди та щоб оволодіти багатою с ки т с ь ко ю землею, перський цар Д а р ій 1-й десь коло 5 1 5 року величезн о ю та добре о зб р о є н о ю а р м і є ю вирушив на С китію. І туї у цій в і й ­ ні скити виявили не тільки блискучий військовий талант, але й з а ­ стосували тактику, яка з успіхом вживається в ій сь ко в и м и с тратега­ ми аж до наших днів. Не прийм а ю чи бою з п е р с ь ко ю а р м іє ю , відступаючи і затягую чи її все далі в глибину країни, вони м а ­ лими з аго н ам и кінноти цілий час неспо діва н о нападали на неї, на­ носячи б е з ка р н о дошкульні удари та ви кликаючи почуття непевности і страху у пе рських вояків. Пе рсь кий похід на С к и т і ю за к ін ч и в с я тим, що н е п е р ем о ж н и й Д а ­ рій зі с в о є ю чисельно з м е н ш е н о ю та ви с н а ж е н о ю а р м іє ю , так не вступивши ані разу у відкритий бій, примушений був ні з чим по ­ вернутися у с во ї володіння. В ід о м о також, що в 3 3 4 році під проводом сво го войовничого царя Аертеса, — що йому в той час було 9 0 років, скити, пере­ правившися через Дунай напали на М а к е д о н ію , яко ю правив тоді батько О л е к с а н д р а Великого — Пилип У-й. І хто знає, чи не зм і­ нився б н а п р я м о к світової історії, коли б не смерть Аертеса під час бою. По збавлені св ого во ждя, скити примуш ені бути відступи­ ти. Та, трохи в ідпо чи в ш и , вони ще раз розпочали наступ на М а к е ­ д о н ію в 331 році. Але тут вони натрапили на геніяльного по лко­ водця, яким був О л е кс а н д е р В еликий, що вступив на престіл піс­ ля см ерти Пилипа. В ін їх і відкинув. Як в ій с ь ко в и ки , скити, п о м и м о с в о є ї хоробрости та стратегічних здібностей, мали велику пе ре ва гу перед інш им и народами тим, що

КОЧУВАННЯ СКИТІВ НА НОВЕ МІСЦЕ

128

НЕСПОДІВАНИЙ НАСКОК СКИТІВ НА ПЕРСІВ

п е ре ва ж н о творили кінноту. Не Оули вони перш им народом що призвичаїв дикого коня та достосував його до своїх потреб, але гадають що вони були перш ими, що достосували його до ве рхо­ вої їзди. Кін ь у їхньому житті з а й м а в особливе місце, і І вони вважали за образу його запрягати. Кін ь був перш им і нерозлуч­ ним другом ко ж н о го скита з яким він опановував великі просторй в часи війни з ним він ішов у бій і ним пе рем агав, у мирний час — з ним полював на на диких з в ір ів , з м а га в ся у перегонах та ін. Б ез коня скит не м і г собі уявити і позагробного життя, тому в могилах с ки тів все знаходяться останки коней, часто з д о р о г о ­ цінними п р и кр а с а м и . Т ре ба сказати, що скити витрачали велику частину сво го багатства на озд облення коней, яких прикрашували артистичними в и р об ам и з бронзи, с р іб ла і навіть золота з д о р о ­ го цінним и к а м е н я м и та ін., і багатство скита оцінювалося за к іл ь ­ кістю коней, що він їх мав. Як вершники, що більшість с в о го життя проводили на коні, с к и ­ ти перші з народів застосували в с во йом у одязі штани, то ж в в а ­ жається, що вони є вин а хід н и ка м и цієї частини чоловічого туале­ ту. Побіч коней скити мали стада овець та рогату худобу. Бики служили їм для праці і тяж ких перевозок, особливо коли вони п е ­ реміщ алися в пошуках нового опасо ви сь ка. Рушали вони велико ю м асою, очолюваною чисельними ве р ш н и ка м и на своїх чудово о з ­ доблених ба ски х конях, за яки м и посувалися тяжкі чотириколесні або й шостиколесні криті вози з ж ін к а м и , дітьми і д о м а ш н ім ска р б о м , що їх тягли в п р я ж е н і к іл ь к о м а парами воли. Далі в кур-

129

ЯВІ

рухалися

табуни

коней,

йорів і овець, зі с в о ї м и імпозантний похід.

стада

великої

погоничами

рог ат ої

р а б а м и , які

малої

худоби

й заминали

та

цей

О с ів ш и на деякий час на місці, чоловіки охороняли свої стада, об'їжджували коней, робили в ій с ь ко в і вправи і особливо багато займ алися полюванням . Життя серед д и к о ї с и б ір с ь к о ї природи, в оточенні постійної небезпеки з боку хижих звір ів , як леви, ле о п а р ­ ди, ве дм ед і, во вки та ін., виробили з них очайдушних та завзятих м исливців , які запалю валися на одну появу якоїсь дичини. Так, оповв ідаю ть стародавні автори, що підчас с ки то -пе р с ько ї війни о д ­ ного разу сталося так що обидві їхні а р м і ї десь зійшлися, і бій по м іж оними, здавалося, був неминучий. Але тут, несподівано, в и ­ ринув з в ід к и с ь заяць, і вся с ки т с ь ка арм ія пустилася за ним у по ­ гоню!... Кажуть далі автори, що Д а р і й був цим випадком дуже обурений... Не буд ем о судити, чи то історичний факт, чи тільки історичний анекдот, але в ньому надзвичайно дотепно п ід кр есл ен а м исливсь ка «струнка» ха рактеру скитів. І хоч в українських степах не було вж е ні неб езпе чних хижаків , ні великої дичини, як лосі, буйволи, грифи, зате подостатком було диких ослів, ка ба н ів та іншої дичини, а в тому й таких, як бобри, соболі, видри, горностаї та ін., шо їхнє футро і тоді дуж е ц ін ува ­ лося, тож скити і тут могли віддаватися в с іє ю душею цій своїй пристрасті. Ж ін к и в цей час — доглядали малих дітей, займ алися ручними роботами і особливо велику частину с в о го часу віддавали готуван­ ню їж і. Я к відм ічаю ть стародавні записи, були вони вправними господинями, бо снити були знані ще й тим, що любили добре по ­ їсти , і їхні пишні трапези з численними стравам и та ф ерм ентую чи­ ми напоями часто с упроводж увалися піс н ям и й танцями під звуки лютень та бубонів.

130

ВНУТРІШНІЙ

вид ХАТИ-ВОЗА

ДАЛІ БУДЕ

до ВЕРШИН МУЗИЧНОГО ВИСЛОВУ

Василь К а р д а ш — абсольвент курсу дириґен тури (pp. 1 9 3 8 - 3 9 ) , крпівнин хорів і духової оркестри, переможець (періие місце) на фес­ тивалі хорів весною 1 9 4 0 . Від літа 1 9 4 3 до кінця війни він — політв’язень німецьких тюрем і концтаборів (Авшвіц, М автгавзен, Мельк. Е бензее). По виході на волю студіює соціоло­ гію. право й економію на У В Е Ш у Мюнхені (З роки), веде хор Апостольської Візитатури. чоловічий хор Української Студентської гр о ­ мади та поглиблює музичні студії. В. Кардаш — один із ініціяторів відновлення С У М на чужині. В Канаді (в pp. 1 9 4 9 - 5 2 ) керує сумівським і церковним хором при Українській Православній Громаді у Ванкувері, а з 1 9 5 2 до 1 9 6 0 хора­ ми (ч о л о в іч и м , жіночим і мішаним) СУМ у Вінніпегу. В роках 1 9 6 1 - 6 4 студіює на Отавському (славістичний та історичний відділи) та Монтреальському (гуманістичний в-л) Університетах — закінчує з відзначенням, осягнувши академічний ступінь М.А. Від початку 1 9 6 5 року В. Кардаш керує сумівським чоловічим хором «Прометей» в Торонто; при співдії О с е р е д к у організує дівочий хор “Діброва» й ду­ хову оркестру “Батурин», що їх веде по-сьогодні. За прикладом Торонта пішли інші О серед ки С У М , організуючи в себе дівочі хори й духові оркестри (нпр. Гамільтон, Нью Йорк, О ш а в а , Монтреал та інші). В а с ил ь к р аїнс ь ки х

Кардаш

є

д и р и ґе н т ів

участь у лно н венц іях

чл е н о м на

п р о в ін ц ій н о ї

запрош ення

урядової

Ф е д е р а ц ії

ХОР ТОРОНТСЬКОГО

Хорової

А с о ц ія ц ії

о н т е р ій с ь к о ї Х о ро ви х

Ради

і єд ин и й

М и с те ц т в

з убере

А соціацій.

ОСЕРЕДКУ СУМ «ПРОМЕТЕЙ»

Хор «Прометем» з о р г а н із о в а н и й 1 9 4 8 р оку при О с е р е д к у С У М в Торонто. О с н о в о п о л о ж н и к о м і пе р ш и м д ириґентом був п. З енон Ґн опко. й о м у , ентузіястові хо ро вого д іл а з а в д я ч у є т ь с я пе рш і успіхи «Прометея», н а гр а н и й в л ю т о м у 1951 року альбом п л а т ів о к з п о в с т а н с ь к и м и п іс н я м и . Хор бр а в участь у багатьох національних і церковних ім пре зах, в етнічних фестивалях на К е н е д іє н Н еш енел Е к с іб іш е н в Торонто і т.п. П ід ве сну 1 9 5 4 р о ку м и с т е ц ь к е к е р ів н и ц т в о хором перебрав проф. Л е в Т у р к е в и ч . З а нього «Прометей» чисельно і м и с т е ц ьк о з н а ч н о зріс. Д а в н изку власних ко н ц е р т ів в Торонто й поза Торонтом. Б р а в участь у в и к о н а н н і ф ра гм ентів з опер укр а їн с ь к и х к о м п о з и т о р ів («Купало» і «Утоплена»), що йшли при співуч а ст і То-

131

■w ЧОЛОВІЧИЙ ХОР -П Р О М Е Т Е И » - 1972

ронтсьної С и м ф о н іч н о ї О р ке с т р и та наших кр ащ их солістів. О с і н ­ ню 1 9 5 6 року н а с п ів а в на платівки с е р і ю коляд. Н а й з а м іт н іш о ю п о дією в історії хору з того періоду був Сим фонічний Концерт, влаштований в е с н ою 1 9 5 9 року в М ес се й Голл. По смерті проф. Л е в а Т у р к е в и ч а (листопад 1961 року) мис­ тецьке ке рів ни ц тво хором пе ре бр ав від о м ий дириґент Ю р ій Го ­ ловко. З ним хор м а в ряд усп іш н и х виступів. Н ап р о в е сн і 1 9 6 3 року ке рування хором перейшло в руки п. Степа на Гу м ініл овича, з яким хор дав ряд ко н ц е р т ів у містах Канади й З С А . На протязі сво го існування хор виступав також в радіо і на телевізії. В ід січня 1 9 6 5 року хором ди р иґує мґр. Василь Ка рдаш. Під його ке руванням хор ще удо с ко н алив с я, дав ряд ус піш н их висту­ пів і концертів у Канаді і З С А , і став чи не найкра щ и м ч о л о в і­ чим хором на континенті. С а м о с т ій н і концерти у Н ь ю Йорку, Філядельфії, Ч іка ґ о , Детройті, Клівленді, Рочестері, (З С А ); в Т о р о н ­ то, Монтреалі та в усіх більших містах Онтеріо, ряд виступів на національних ім п р е з а х в Торонто і інших місцевостях, виступи на Е К С П О (двічі), турне на З а хід Канади з рамени К о м і с і ї Століття, О н те рійс ького М ін іс т е р с т ва Освіти і К а н а д с ь к о ї Ради Народних Мистецтв, участь в офіційних столітніх с вяткуваннях Едмонтону (Альберта), Л ондону (Онтеріо), участь у відкритті К а н а д с ь к о ї Виставової площі, двічі на О н т е р іо Плейс та ряд інших успішних виступів, а також три платівки - ось да л е к о н еповний' п е ре л ік за останні над звичайно інтенсивні с ім літ праці і о с я гів «Прометея». В репертуарі хору у кр а їн с ь к а і з а х ід н о -е в р о п е й с ь к а клясика, н а ­ родні пісні і твори укр а їн ськ их сучасних композито рів.

132

Хоч пр ацю хору «Прометей» с у б с и д ію є м ісцевий О с е р е д о к С У М -у , то хор є на службі всь о го у к р а їн с ь к о го суспільства. Головою управи «Прометея» на цю к а д е н ц ію є п. Т. Курилюк. Хорові а к о м п а н ь ю є піян істка Марта Кр а в ц ів -Б а р а б а ш , абсольвентка У к р а ї н с ь к о ї М узичної К о н с е р в а т о р ії ім. М. Л и с е н к а у Л ь в о ­ ві, абсольвентка Д е р ж а в н и х Музичних А к а д е м і й у В ід н і та Б е р ­ ліні, член «Онтеріо Р е ґісте р ед М ю з і к Т іч е р с А с с ’н, від о м а з в и ­ ко н ав ських , педагогічних і а к о м п а н іс ти ч н и х осягів .

ХОР ТОРОНТСЬКОГО ОСЕРЕДКУ СУМ «ДІБРОВА»

Початки хору «Діброва» сягають другої половини ве ресня 1 96 5 року, коли під к е р м у м -р а В. К а рда ш а передано 12 старших юначок С У М . З п е р в іс н о г о складу і стану хор постійно ч исельно й м истец ько з р о с т а є , м а ю ч и сь о го д н і коло 9 0 хористок і в р е пертуарі по важ н у с к іл ь к іс т ь тво рів різних ж а н р ів . Хор заслужено втішається ве л и ки м и с и м п а т ія м и у слухачів, як надійна м и с т е ц ь ­ ка одиниця. Хор м ав ряд у с п іш н и х виптупів на н а й п о в а ж н іш и х ім п р е з а х і концертах не лиш е в Торонто, а і в більших с к у п ч е н ­ нях О н т е р іо та в найбільш их о с е р е д к а х З С А (Ч іка ґо , Н ь ю Йорк, Детройт і Т.П.). Хор виступає як о к р е м а одиниця, а також разом з «Про мете єм» у м і ш а н о м у хорі. Є т а к о ж на платівках.

О р ган ізац ій н о -а дм ін іс тр а ти в н о ю

роботою керує управа хору, що

ДІВОЧИЙ ХОР «ДІБРОВА. - 1972

її тепер о чо л ю є вихо вниця С У М , друж ин н иц я, учителька Орися Перун. Хор м а є о р игін ал ь н і строї (стилізувала п-ні Л а р и с а Кардаш ), що н о н ц епц ій н о є м о д е р н іс т и ч н о ю си н т е з о ю у к р а їн с ь к и х р егіональ­ них ж ін о ч и х о д я гів з д о м ін у ю ч и м и елем е н та м и над дн іс тр ян ськобу к о в и н с ь ки х . А к о м п а н ь ю ю т ь «Діброві» молоді піян істки — Галя Б е з х л іб н и к і Надя С ереда. К р ім піс е н н о -х о р о в о го мистецтва хор «Діброва» в ід н о в л ю є й плекає наші культурні надбання в царині духа — наших стародавних з вичаїв і обрядів . В е с н о ю 1971 а нсамбль о к р е м о підготу­ вав і на В е л и кд е н ь публічно під ц е р к в о ю з ве ли ки м успіхом в и ­ вів наші га їв к и у їхн ь о м у т р а д ицій н о м у виді і формах, п р и тя гн у в ­ ши до участи багато молоді, до сліз зв о р уш и в ш и старших. Про успіх говорить факт, що під ц е р к в о ю мусіли виводити їх дв іч і, а на «Проводи» ще повторити у залі. Х р ис т іянс ь кі і передхристіян с ь кі колядки й щ е д р ів к и в різдвяних концертах і в колядуванні «попід хати» втіш аю ться щораз б іл ь ш о ю по пулярністю. « А н д р і ї в ­ ський вечір», що відбувся під кін е ць 1971 — це один з останніх дуж е вдалих п р и й о м ів оживити н аш ого духа на чужині в і к о в і ч н и ­ ми пе р в н я м и пло дів нашої духовости вщіпити їх «конкретною дією» в душі н аш ої мол оді й заохотити до дальших спроб у тій площині.

ОРКЕСТРА ОСЕРЕДКУ СУМ «БАТУРИН» - ТОРОНТО

Назву ге ро їчно ї М а з е п и н с ь к о ї столиці прибрала собі н а й м о л о д ­ ша з торонтських с у м і в с ь к и х м истецьких одиниць — духова о р к е с тра, яку з о р г а н із о в а н о о с ін н ю 1 9 6 6 року. П ерш е «бойове х р е ­ щення» о рке ст р а проходила пітом 1 9 6 7 року на «Верховині» б і­ ля Монтреалу (на злеті Ю -в а С У М Канади і А м е р и к и ), на Е К С П О й у столиці Канади - Оттаві, де її виступи с п р ий ма ли ся з в е ­ ликим о д уш евленням. О р к е с т р а пройшла ряд інших вдалих сп р о б (паради й концерти у В ін н іп е гу , Детройті, Елленвіл, Судбури і т.п.) і, по стійно чисельно й музично зро стаю ч и, впевнено прямує до с в о є ї мети — г ід н о г о служ іння у к р а їн с ь к ій с пр а ві. С ь о ­ годні нараховує коло 70 ін струм ен тів і складається з с у м ів ц ів (п е р е в а ж н о - др уж и н н и к ів ). Мистецький к е р ів н и к - мґр. Ва си ль Кардаш. Голова управи др уж и н н и к О р е с т Хахула, с е к р е т а р - др уж . Павло В о л о ш а нсь кий, а д м ін іс тра тор - Іван С теф а ню к, го спод а р - Петро Т и м ке ви ч, ґард е р о б щ и к — Д м и т р о Белей, заступник голови — Василь Ринда. Д и ­ ригентові д о пом а гаю ть д р у ж и н н и к и С У М Воло дим ир Брехун і Ярослав Ґр од. В репертуа рі літургійна і св іт с ь к а музика, м а р ш і з б ір к и пісен ь та інші твори. При в ід п о в ід н и х нагодах о р ке с т р а виступає теж ра-

134

зом з мішаним хором О .С У М . З алежно від місця (на полі, в парну, чи в залі) і характеру ім п р е з О р к е с т р а виступає в с у м ів с ь к и х , або в нонцертових одностроях, С у м ів с ь н и й — як приписаний пр а ви л ьн и ко м , К о н цертовий — кольорами якнайбільш український (перевага білого — від білих одягів кн яж их оркестр, (див.. С е м е н С кл я р е н к о , « С в я ­ тослав». Київ. 1 96 8. стор. 473), решта у прапорових кольорах сучасности й минулого : сині жакети з жовтим обшиттям й а ксе л ь ­ бантами та з мал иновими кр ав аткам и й н а ш и в ка м и -н а п и с а м и , а формою — модерний, за з ра зко м одностроїв відомої с тарш инсь­ кої школи у Ве ст Пойнт, Накриття голови — подиктоване са м о ю назвою оркестри : традиційні мазепинки в кольорах однострою з м алиновим щитиком і золотим тризубчиком «СУМ» по-середині.

ОРКЕСТРА «БАТУРИН» - 1972

ВСІ ТРИ СУМІВСЬКІ АНСАМБЛІ БИБІРАЮТЬСЯ ЦЬОГО ЛІТА З ПІСНЕЮ В КОРОТКЕ ТУРНЕ ПО ЗАХІДНІЙ ЕВРОПІ (18.8-4 -9 .1 9 7 2 ). ВІТАЄМО І БАЖАЄМО ВЕЛИ­ КИХ УСПІХІВ! 135

Українське

НІНО

«ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ» У кр а їн с ь н а н ін одокументалістика за ко рд он о м збагатилася но­ вим, м ай ж е п о в н о м е т р а ж н и м фільмом м ґ-ра Ярослава Кулинича з Н ю Й о р к у «Під чужим небом», з п ід н а г о л о в ко м «У поклоні Т а р а ­ сові Ш е в ч е н к о в і в Аргентині». (1971 р ік - фільмування, 1 9 7 2 р ік — п р е м ’єра в Н ю - Й о р к у ; ка м ер а, м он та ж і озвучення Кіностудії Я. Кулинича, ди к то р сь ки й текст п и с ь м е н н и ка Л е о н ід а Полтави; д и к ­ тори, а кт о р с ь к а молодь Наталка Ч ум а і А с к о л ь д Л о з и н с ь к и й , до речі, дуж е діяльний в С У М і Т У С М ; документальний зап и с з в у ­ ку в Аргентині з р о б и в к е р ів н и к р а д іо п р о гр а м и «Пісня Укр аїни» П р о к іп Н аумчук з Торонта). Фільм «Під чужим небом» складається з двох частин, викона­ ний в бездоганних кольорах; з малих вад треба зауважити к і л ь ­ ка невірних н аго л о сів у молодих дикто рів, які з часом вироблять­ ся, бо мають всі дані. Великий ср іб н и й літак відлітає з Н ю - Й о р к у в грудні 197 1 ро­ ку до Аргентини, 6 0 0 у к р а їн ц ів і у кр аїн ок відлітають з Торонта туди ж, до Батька Т ар аса , на відкриття п а м ’ятника Г е н іє в і у к р а ­ їн с ь ко ї нації; поїздами, автобусами, автами й навіть ня нпнях верВЛАДИКИ УАПЦ І УКЦ ПОСВЯЧУЮТЬ ПАМ’ЯТНИК ( к а д р

з

фільму)

кол м и-онна

\

З В У К О Н И П Ф І.ІЬ З І

КІНОСТУДІЇ ЯРОСЛАВА КУЛИНИЧА

3^

.» и і.і. м.кунти 1 0 I M R f'F .A T I Н Е

SH l)l(t

КІІА\)СИ

T iO i^ ^ O jN t

Т П Д Р Д е О ] ? ! ц Ш Е]? Ч В Ж О Й І ДРҐЕНТИНІ

TARAS CHEVCHENKO _______ ін Bieios Дігеї___________

У к р я ш ц і в flpAMJC/tX У р уґв й ю , П й Р /з ґв й ю / Л р ґ £ /г г и ш хи прямують укр а їн ц і з Арґентини, У р у гв а ю , П а р а гв а ю , Б разилії туди ж, до Б у е н о с А й р есу , на свято Т а р а с а Ш е в ч е н к а . Ярослав Кулинич — обдарований кін о мисте ць, бе зпе р е чн и й м а й ­ стер кін о р е п о р т а ж у (п р а ц ю є викладачем в цій ділянці в коледж і біля Н ю - Й о р к у ). Завзятий, ініціятивний, він за власні с к р о м н і фон­ ди дав м а й ж е д в ого ди н н ий фільм, що в а м е р и к а н с ь к ій продукції коштував би кіл ь ка сотень тисяч долярів . Він їде наш видку до Уруґваю, до П а р а гв а ю , ф ільмує там сцени з життя у к р а їн с ь к и х по ­ селенців, селян -хліб ор об ів , яким так треба було б нових машин (навіть воду тягнуть к о р б а м и з криниць), фільмує їхні с к р о м н і ха­ ти і осяяні л ю б о в ’ ю р ід ні Ц ер кви, їхніх дітей і їхніх столітніх ста ­ рих, які не знають, що таке «пенсія», а працюю ть до о с та н н ьо ­ го дня, Ф іл ь м ує ч а р ів н у природу тих- напівтропічних країн. А в Аргентині, к р ім величних сцен з відкриття п а м ’ятника Тар асо ві Ш е в ч е н к о в і Б у е н о с А й р е с і, поблизу п а м ’ятника Ю. В а ш и н гт о но ві, з п р о м о в о ю посла А м е р и к и в А р ге н т и н і (у кінці у к р а ї н с ь к о ю мовою посол П. Л а д ж мол. в игукн ув : «Хай ж и в е вільна Україна!») мґр. Я Кулинич з у м ів зафільмувати Ш е в ч е н к і в с ь к и й концерт з висту­ пами с у м ів с ь ко ї, пластової та пр о с в іт я н сь ко ї молоді та о пе р о в о ю со л істк о ю Г а л ин ою А н д р е а д іс , зустріч-прийняття, від в ід и н и а м е р и ­ к а н с ь к о ї амбасади, а також життя у кр а їн ц ів у області М іс іо н е с , де перш і наші по селенці з Зах. У кр а їн и поселилися 75 р о к ів тому, а їхні нащадки д о б р е знають мову в е ли ко го Т а р а с а Ш е в ч е н ка ... Д у ­ ж е зворуш лива, незабутня сцена з посвячення п а м ’ятника проекту Л. М оло до жа н ин а, коли ук р а їн с ь к и й православний і католицький В л адика спільно моляться під новим п а м ’ятником К о бзар е ві. Ф іл ь м -д о к у м е н т “ Під ч у ж и м небом» варто бачити, над ним бу­ ло варто працювати.

137

L

l ^ C H I / b H U l ^ U

чи «НАША ІДЕОЛОГІЯ НЕУПОРЯДКОВАНА» ? Відомий український публіцист і політич­ ний діяч та науковець проф. Лев Шанковський прислав нам свої завваги до статті Р. Сеньківа, які радо помішуємо, бо вони вносять уточнення до питань, які вимагають основних студій збоку молоді. Гляди «А» ч. 3 /1 0 1 Ред. Аванґарду

Т ве рдж е н ня Р о м а н а С е н ь ко ва , до речі, в дуже цікавій і до брій статті, що «з політичного боку, о но ім деяких недовершених с и с т е м а ­ тичних конструкцій, головно з рево лю ційних р о ків в час і в ід р азу після Д р у г о ї С в і т о в о ї В ійн и, наша ід еологія є н ев пор ядкова н а...» «А» ч. 3 / 1 0 1 СТ.217 не в ід п о в ід а є д ій с н о с т і. О т ж е всупе р е ч тому, що твердить п. С е н ь к і в , с м і ю твердити, що «наша ідеологія», тоб­ то іде о л о гія О У Н - У П А - У Г В Р була ціл к о м з а в е р ш е н о ю і впоряд­ к о в а н о ю . В о н а була п е р е в ір е н а в боротьбі О У Н - У П А - У Г В Р і бу­ ла політичним ін с т р у м е н т о м ц іє ї боротьби. Н е м о ж н а навіть п р и ­ пускати, що з « н е в п о р я д ко в а н о ю » і д е о л о г іє ю м і г в и з в о л ь н о -р е в о л ю ційний рух так д о в г о в т р им атися на по вер х н і життя. Коли він після 1 0 і біл ь ш е р о к і в з ій ш о в з поля бою, то сталося це не ч ер ез н е в п о р я д к о в а н іс т ь і н е з а в е р ш е н іс т ь ідеології, бо народ д а ­ вав наш им р е в о л ю ц іо н е р а м п ід т р и м к у до с а м о г о кінця боротьби, але ч е р е з о б ’є к т и в н о іс н у ю ч і умови, які унем ож ливлю вали бо ро ть ­ бу в таких формах. Із цього м о ж н а зробити в и с н о в о к , що п. С е н ь к і в не знає ід е о л о г ії О У Н - У П А - У Г В Р , по я сн е н ій у ч исленних документах руху (За що бо ре ться У П А ?, П р о г р а м а О У Н , Д е к л я рація П р о в о д у О У Н на з а к ін ч е н н я війни тощо), а теж ін т е р п р е ­ тованій публіц истами підпілля (П. Полтавою , О. Г о р н о в и м - Д я к о в и м , У. К у ж іл е м , В с е . Р а м з е н к о м , В. К о с о ю , О . М охо м та ін ш им и). Є один дуже поважний дока з, що большевики в в а ж а ю т ь теж і д е о л о гію О У Н - У П А - У Г В Р з а в е р ш е н о ю й для народу при ваб ливо ю . В їхніх архівах н апе вн о є н айпо вн іш ий з б ір «захалявної» творчости нашого підпілля і вони його мусіли д о б р е простудіювати. У своїх творах н ауков ого чи белетристичного роду, вони часто згадують про листівки підпілля, що чинили « ід ео логіч н у д иве р сію » (Н. Рябокляч). Але вони ніколи не скажуть, на чому ця ідеологічна д и в е р ­ сія полягала. Коли кажуть, то фальшують і перекручують тексти. В о ­ ни не можуть цитувати правильно, бо тим с а м и м робили б нашим підпільникам рекляму, що вони д ій с н о мали з а в е р ш е н у , пр иваб ли­ ву ідеологію.

138

С е н ь к і в пише далі, що власне ця “ невпорядкованість» доводить до непо р озум ін ь і зайвих сварон се р е д самих націоналістів. Так, непорозуміння були і дехто з е м ігр ан т сь ких націоналістів хотів п р и ­ шити Полтаві чи Го рновом у м а р к с и з м чи н е о ко м у н із м Але це не сталося з вини Полтави чи Горнового. Обвинувачувати їх у марк­ сизм і чи неономунізмі, — це все одно, що обвинувачувати в цих прогріхах цілиі^ виз в ольно-револю ційний рух в Україні. Обвинувачу вати, насамперед, Чупринку й провід руху, бо Полтавг- й Горновий були його с кл а д о в о ю частиною. Хіба ж мож на казати, що ОУНУ П А - У Г В Р вели боротьбу з позицій н а ц іо н а л -н о м у н із м у ? Це ж достоменний абсурд. Р а м к и цього листа замалі, щоб цитувати Полтаву чи Горнового, але для мене особисто й цього непотрібно. П р и пу с­ кати. що заступники Ч у принки були неокомуністами, або навіть, що вони вірили в “СОЦІЯЛІЗМ з л ю д с ь к и м обличчям» мені було б с м і ш ­ но. Твори Полтави й Горнового в багатьох випадках є виповнені гострою критико ю м а р кс и з м у й соціялізму. Не треба бути тільки лінюхом і завдати собі труду ці твори пильно прочитати. Знов же факт, що до цих творів пробували примазуватись різні м айстр енків ці та інші “ ба в а р сь кі неоко муністи» свідчить тільки про те, що на меті вони мали посіяння диве р сії м іж е мігр а н т сь ки м и н ац іон а ліс­ тами. Частинно їм це вдалося.

Лев Шанновський

“ М у с и м о бути с т о р о ж к и м и , щоб в наші ряди за к о р д о н о м не з а к р а л и с ь такі прояви, які, в н ас л ід ок пе реплутування цілей із з а ­ с о бам и, або 'ч е ре з застосування невластивих заса д і правил до поодиноких проблем м ожуть відводити наш: д ії від .прямування до головної мети на м а н ів ц і. Ф р о н т визвольної боротьб и проти властивого в о ро га не с м і є в нас ніколи бути п ід м ін ю в а н и й , ні п о слаб люван ий в н у т р іш н ь о у к р а їн с ь к и м п р о іи с т а в л е н н я м и . Не м о ж н а робити пр инц и пів, о зн а че н ій ситуації чи є питанням такти­ ки. П р и н ц и п о в а політика полягає в тому, що п о с л ід о в н о п р я м у є м о до о дн ієї основної мети н а й у с п іш н іш и м и , н а й п е в н іш и м и шляха­ ми в усіх ситуаціях, при всіх з м ін а х nd відступа ю чи від неї, з д ій ­ с н ю ю ч и той са м и й осн овн ий п р и н ц и п . В н ас тепер є один о с ­ новний принцип, одна го ловна мета — С у в е р е н н а С о б о р н а Укра­ їн с ь ка Д е р ж а в а . Д о неї й д е м о неухильно. А шлях наш — це шлях р е в о л ю ц ій н о ї визвольної боротьби. В ін у нас єдиний тому, що він одинокий певний, і о д и н о к и й можливий».

СТЕПАН БАНДЕРА: - С Л О В О - -

П О Л ІТ И Ч Н И Х

засад

із т о г о , щ о в а ж л и в е

1 9 4 8 р.

т іл ь к и

в

о д н ій .,

139

Студ ен тс ьн ий

дія л ог

«НАШЕ в НАС САМИХ» — “ Слухай, О ст а пе , - х о д ім ! С ь о го д н і приїздить...» — “ Щ о , — з н о в ч е р го в а “ з н ам енитість» — « р о ж е в е н ь к и й носій м о с к о в с ь к и х ідей», чи м о ж е з ’яви вся новий « клю ґес ко пф -Д ейвід» , а м о ж е ще...» — «Та ти п о че ка й — слухай! — чого ти так н ап е р е д з а га н я є ш с я ? Хіба тобі не все одно хто? Головне — го ворить ЯК!...» — «А ти чув?» — “ Та - ну ч екай - не чув. Але ж мен і Т ом о п о в ід а в . Яку ідею несе!!! Н а р е ш т і ! Х о ч м о ж е покладе кін е ц ь цим в с ім безго ловим, ст а р о м о д н ім ідеалістам. Це ж здуріти м о ж н а — с а м а порожнеча навколо. Б р р р ! Остогидло. О сь, ходім — послухаєш!» Вони йшли ун ів е р си т е т с ь ки м п о д в ір я м - с а д о м в тіні розлогих, густолистих кленів, запаш них ялинок і лип. Зустрілися тут в и п а д к о ­ во, як Остап іш о в до бібліо теки. У р ід к і вільні хвилини від га ­ ласливої захланности, від духової п о р о ж н е ч і натовпу, від 6езгл73дого поспіху, — т іка в він до книг. В них — в світових і рідних т в о ­ рах глиб окозорих м и ст ц ів ш укав і знаходив в ід п о в ід ь на деякі свої сум н іви. Не л ю б и в він галасливі вигуки н е д у м а ю ч о го натовпу, п ід ­ бур ен о го до бр е підкутими пр опа ґато ра м и чужих ідей. Не хотів іти на чер гового , пус т о п о р о ж н ь о го крикуна, що і с а м д о бр е не роз б и р а ю ч и с ь , що він хоче і чого д о би ва є т ьс я — в и к р и к у є чужі, або просто м од ні с ь о го д н і гасла. Н е хотілось тратити на це час. Але ж з н е в ір е н и й у в сь о м у колега наполягав піти о б о в ’язково — «От, побачиш. Почуєш.» О ста па нарешті обурила ця глиб ока і стра ш н а хороба душі з н е в ір а у всь ом у і в с а м о м у собі, яка чом усь пр им уш ує молоду лю дину іти шукати П р а в д и с е р е д чужих п р е д с т а в н и к ів різних те­ чій. В ін — м о в ча з н ий , небалакучий, з а м к н е н и й в собі — нарешті не в ит р и м ав — почав, з а т и н а ю ч и с ь від по ве н і дум о к, навалу слів г о ­ ворити все більше і більше з а п а л ю ю ч и с ь . — «Слухай! Ну, п о ч е ­ кай ж е і послухай, П е т ре ! Чи ти в такий с по сіб , плентаю чись в хвості чужих н а ш о м у н а р о д о в і га сел д о с я гн е ш П Р А В Д И СВО­ Г О Н А Р О Д У ? Втративш и В і р у — хочеш будувати щось нове, навіть, до бр е не ус від о м л яю ч и для к о г о ? Але ж ч е ка й ! ПЕ ТР Е, Ж И Т Т Я — то ж є В І Р А ! Б ез віри - л ю дин а м ертва і нічого досягти НЕ М О Ж Е ! Л ю д и н а мусить В І Р И Т И ! Л ю д и н а мусить мати в собі В І ­ РУ, яка з ал ож ен а в тобі ще в лоні Т В О Є Ї Матері, В ІР У твого народу — народу, іс н ува нн я яко го губиться у віках, як губляться у в іка х того ж народу і твої предки. ВІРУ, яка вр осла в тебе мо­ гутнім, глиб оким ко р ін н я м не від сь огодні, і яка росте разом з тобою і виросте в могутню, н е п е р е м о ж н у силу. Ти ч у є ш ? Д е ти її подів !? її — віру — в твій нарід, в п е р е м о гу П равди твого народу, віру в Ід ею визволення наш ого народу, віру в Л ю дин у, в са м о го се бе, в с во ї сили я вж е не г о в о р ю про віру в нашого Т в о р ­ ця, бо ж не м о ж у припустити, що і цієї ВІРИ ти вже не маєш.

140

Ти — р о з у м іє ш ? Ти — чуєш, що я тобі к а ж у ? Не ззовні звідкись, чужим, в и п а д к о в и м «провозглашателем» прищеплена, а віра свого народу — З Д ід а - П р а д ід а . Як ми м о ж е м о сприйняти ідеї м о с к о в ­ с ь к о го ім п е р ія л із м у з його чужим для нас всіх пр агненням поне­ волити ве сь світ. А б о Д е й в ід а - Д а в и д а , що має завдання-ціль р оз­ класти, знищити х р и с т и я н ? Або, хоч би і Тома, що замість того , щоб п е ре ко нл иво д о м ага ти сь прав для с в о го народу — іде в по ­ водку тих, що підбур ю ю ть до бунтів і повної руйнації лю дських надбань, д о б и в а ю ч и с ь в такий с п о с іб ніби то с во є ї ціли? С ка ж и ж мені — чому віра в правду чужого народу м о ж е бу­ ти тобі ближча і з р о з у м іл іщ а ? Ч о м у і чим вона , буде с п р о м о ж н а заповнити з містом порожнечу твоєї д у щ і? Не в ір ю цьому. Чи ти.... повний безбатченко ... не належиш до ж одн о го народу? Петре, —де твої о ч і ? Д е твоє с е р ц е ? Та чи ж м ож е бути будь-що чуже зрозуміліше, або кр а щ е за все те, що має мій (і твій - наш) нарід? Не м ож у себе в цьому переконати — та і нащ о? Чи ж гідним л ю ­ дини, чи ж доцільніш е і, з рештою, чи це дає задоволення — тан­ цювати під дудку чужих і, навіть, во рожих нам зам а ско ва н их «ора­ торів»? «Почекай-но — ти на мене нападаєш, але ж ти сам нічого к о н ­ кретного не с ка з а в мені. Л и ш е безпідставно нападаєш. І як же ти так від в а ж н о говориш проти, як ти їх називаєш, к р и к у н ів , не знаючи їх, не слухаючи їхніх л ід е р ів ? » . — «Я ж ще не с кін ч и в . А ти помиляєш ся, бо я уважно слідную за життям у всіх його проявах — за різним и течіями серед м о ­ лоді, за т.зв. «шуканням». Але, на жаль, в п е р е в а ж н ій більшості, ці де м он ст ра ц ії, що постають під натиском різних «течій», які ча­ сом трактуються, як невинні молодечі вибрики, які з часом, м о в ­ ляв, безслідно зникнуть - залишають нищ ів ні для д е р ж а в наслідки подібно, як зовсікл, ніби невинний с ір н и ч о к невміл о використаний (або й з лонавмисно) в и к л и к а є велику пожежу, яка все руйнує.» — «Але, О стапе, не м о ж н а так спрощувати все, не м ож н а ж не бачити і позитивів»... — «Правильно. Не перечу — є і такі, що є носіям и п р е к р а сн и х гуманних ідей, що вказую ть людству нові, кр ащ і шляхи до у д о с ­ коналення життя, в з а є м о в ід н о с и н м і ж нар одами. Ті ідеї людство не м о ж е не схвалити, не м о ж е не нам агатись перевести їх в життя. Ці ідеї — не чужі і наш ому народові. Але наш нарід сьо­ годні - са м знаєш, в яких обставинах ж и ве , в яко м у полож енні знаходиться. Здобувши ж волю, ставши д е р ж а в н и м народом — не сум н іва й ся — наш нарід не зво ліка тиме часу, щоб включитись в м іж н а р о д н е , творче, п о вн оц ін н е життя. І, будь певний, я п е р е к о н а ­ ний в цьому — м іс ц е його в перш их рядах м іж вільними, в е л и к и ­ ми народами і пе ре д ов і ідеї лунатимуть з надр душі наш ого на­ роду. Т во ю по рожнечу, твою з н ев ір у - н ам а гай ся перемогти і в и п о в ­ нити, шукаю чи нашу Правду. А її сь ого дн і вж е — є вс ю д и повно — як тут на Заході, так і на рідній Зем лі. Чого тебе несе до чу­ ж и х ? З н е в ір и в с я в наш ій західній спільноті ? А ти глянь навколо себе трохи ширше. О б е р н и с ь лиц ем до тих, що не стратили віри, що є носіям и н аш ої світлої н е в м и р у щ о ї Ідеї, до тих п р ед ст а вн и­

141

к ів твого народу і твого покоління, що непохитно йдуть т вердим шляхом до остаточної перем оги. Знайди і с воє м ісце серед НИХ! Ти що - не знаєш нічого про непохитність і подивугідну мужність тих в У кр аїн і, хто раз ступивши на шлях боротьби, на шлях н е р ів ­ ного змагу за свій нарід без вагань, іде ним до кінця?! Не читаєш н іч о го ? С к іл ь к и ж в ж е видано у нас тут на Заході прекрасних творів писаних вдома. Які вічні правди с ка зан і в них! О с ь хоч би це: «Були в минулому к р и в а в і палі, і шибениці, гаки для р е ­ бер і мідні бики і походи з яких не поверталося і половини, і кр и в а в і битви одна за одн ою — а вони все йшли та йшли в ім'я св о є ї волі — за віру п р е д к ів ! От де були люди ! їх так просто не розкладеш!...» (С в е р с т ю к ; «Собор в риштуванні). А б о - «...На­ ція м о ж е жити тільки тоді, коли є люди, готові за неї вмерти.... Коли сини її вірять, що їх нація — богообрана, в в аж аю ть свій на­ род найвищ им витвором історії....» ( В .М о р о з : стаття «Мойсей і Д а тан»). А ось ще: «Нерозумно зводити голос розуму і серця до о д ­ ного зн ам е н и ка . Голос розуму — необхідний. Але людина в якої розум загр из с е рце - це ш каралупа без ядра». (В.Мороз). А весь останній лист Мороза перед п о пов ним судом до т.зв. «суддів»?! Читав м ис т е ц ьк і твори писані в У к р а ї н і ? Не полінуйся — віз ь м и почитай твори п и с ь м е н н и к і в на Б а т ь к ів щ и н і — не п ід л а бузн иків до р е ж и м у , а твори тих, що В І Р Я Т Ь і непохитно йдуть шляхом ув ір уван н я в П р а в д у С В О Г О народу. Ти багато тоді з ро зу м ієш . І твоя душа збагатиться р ід н и м и ц ін н о щ а м и . С к а ж и мені. С к а ж и негайно, в ід р а з у — Щ О тебе тягне на оці «твої» підозрілі «промови»? Петре, ти ж ідеш слухати чужих «крику­ нів». Не наукових світил м іж н а р о д н ь о го масштабу, які дадуть то бі користь, чомусь тебе навчать. Ти наставлений, наслухавшись несамовитих з а к л и к ів стати в їхні ряди і наступного дня або о п и ­ нитися разом з ними в їхніх «колгоспних» печерах і розчарував­ шись у в с ь о м у кинутись на н а р ко тики, а бо з г а л а с о м і п і д н я т и ­ ми р у ка м и , затиснутими в кулак (не п р и п у с к а ю д у м к и , щоб ти не знав Щ О означає цей піднятий кулак!) жертви, д о м а га ю ч и с ь не з о в с ім ясних для вас са м их привілеїв. Готовий разом з ними в и ­ сміяти, принизити всі ціннощі св ого народу сь о го д н і ж бо це м одно завзято в и с м ію в а т и власні Уряди, військо, президента, весь свій нарід. Так, — не думаючи, що ви робите, на чий млин в о д у ллєте, хто з цього м ає користі... Ч о м у ні — «він ж е ж , ну той, що про нього говорив там, з таким захопленням — так п е р е ко н л и в о , так пр ек ра сно говорив». Ти, д ійс н о, не бачиш — ти не р озум ієш підложжя, цілі в цих «модних», во р о ж и х д е м онстраціях-беш кетах?! Схам енись, Петре! О б е р н и с ь обличчям до сво го народу, з р о з у ­ мій сенс його зм ага нь. Пізнай його минуле, його сучасне. Заглянь в його майбутнє в колі інших вільних народів. Ти ж таки студент. О с в іч е н а лю дина. А все чуже і в о р о ж е хай, як бр изки від с к е ­ лі збаламученого бурею моря — відлітає від тебе, падає ниць і розбивається вщент ! Не перечу — треба все знати, знати як найбільше, знати ворога і весь навколишній світ з його позитивними і негативними я в и щ а ­ ми. Тим більше сього дні. А перш ніж відхрещуватись від всього 142

свого; перш ніж щось критикувати, або засуджувати, тим більш своє, — треба добре знати, те, що критилуєш, від чого намагаєш ся, раптом, не знати чого — відцуратись. Залишати своє і перекидатись до чужого — чи це робить честь л ю д и н і? Петре! Чи ти відчуваєш духові глибини нашого народу і чи ти бачиш — який величний Храм чекає, потребує — і там вд ом а і тут, на Заході - наших творчих голів, наших м іц н и х рун, щоб його здійснити, доверш ити, вкласти в нього всі ціннощі наш ої душі ! І розбудовувати його вж е вільно — все далі... А ми .... бідь ка є м о сь , п о р п а єм о с ь в дрібницях, щось шукаємо, куд ись ки д а є м о с ь , н ос и м о в собі по рожнечу і нарешті — т іка є м о в чуже життя. В ід д а є м о свої сили, свій творчий хист в чужі забудовання. Ти по го д ж ує ш с я зі м н о ю ? — «Остапе! Ти стільки мені сказав. Ти ...ти забагато відкрив м е ­ ні зо в с ім чогось нового, хоч я, як і ти, син того ж са м о го народу. Я, Остапе, мушу в цьому розібратись. Я не можу тобі зараз будьщо ска зати ....» - “ Ну, а ти мені вибач, Петре, але я таки не піду з тобою. Засліпленність і т.зв. «шукання» наосліп чогось поза своїм власним надбанням, поза т радиціями с во го народу в чужому морі, та ще у реч н иків с у м н ів н о ї істини — це занадто для мене незрозуміле і д а ­ леке. Шукати м іж чужими те, що знехтував або загубив та не в м і ­ єш, або не хочеш знайти серед своїх — Петре, чи ж це дасть то­ бі з аспокоєння, пр инесе тобі радість, зцілить твою душ у? С у м н і ­ ваюсь. Ну.... а ти... йди, послухай, якщ о тобі це «необхідно». Тіль­ ки не загуби там остаточно своє власне обличчя. Не вийди з в ід там, по зак ін че н н ю , з обличчям в «ро ж е ве н ьком у пушку», або з обличчям « Д ейвида-Давида». П а м ’ятай - до кого, до я к о г о народу ти належиш. І знай, що твій н ар ід на м іж н а р о д н ій шахівниці с в о ­ їм духовним багацтвом, своїми м ор а льн им и і хр и стіян сь ким и з а с а ­ да ми — стоїть в перш их рядах. А щоб стати вільним і п о в н о п р а в ­ ним на цій шахівниці — він потребує ножного з нас! Але ч е ка й ! Стривай — не забудь, якщо ти підеш туди — р о з к а ­ ж еш мені потім все, бо я хочу про. пе ре б іг вашого «мітінґу» по ­ чути не з телевізії — н епе р е б ір чи в о го і безкритичного пропаґатора будь-чого, але від тебе — св ого колеги, що є ж таки с ин ом мого народу. В в а ж а й і думай. Не ки дайся на осліп. На захоплюйся с т р і м г о ­ лов з а м а с к о в а н и м и гаслами н а щ а д ків Петра П е рш ого та о б іц я н к а ­ ми Д а вида. Прислухайся бодай час від часу до н а й к р а щ о го п о ­ радн ика — до в л а с н о го серця — ти ж бо його має ш не лише, як рушійну силу с в о го о р га н із м у . Д а в а й сво ї п ' я т ь ' по такій ста р ій , д р у ж н ій і шляхетній звичці. Ч е ка т и м у на тебе. С е р в у с !» Ітум

143

ііцчиа K^Abm^j7c ДО ДЖЕРЕЛ ВТОМИ, ОТЯЖІЛОСТИ, БЕЗСОННОСТИ. Д-р С. Зощук

Доповнення до статті Р. Драґана «Втома і Відпочинок» А. 1970.

ч. З, ст. 236)

Д ум а ю , ЩО понурість настрою, яка шириться сьогодні з п р и в о ­ ду н езд оров’я, є по суті с ліпо ю вулицею «модерної людини», я думаю, що нащ погляд на суть недуги є мильний, бо це, що ми з в е м о н ер во вістю є у своїх наслід ках набагато ва гітніш е ніж піс стрян, що пе ревтома волі до чину набагато ж а л ю г ід н іш а ніж гальопуючі сухоти і що затяжне духове висн а ж е н н я робить більше спустошення ніж дійсн а недуга божевілля. Я думаю, шо дійс н а б е з ­ вихідність лежить не в тому, скіл ь ки лежить хворих в лікарнях, ли­ ше в тому, що с а м е зубожує з дорове в житті, що бичує п р а ц ю ю ­ чого, і що пронизує родину. Н ервовість, прибитість і пере втом а є н а й ж а л ю гід н іш и м и недугами. Во ни над щ е р блю ю ть життя настирли віш е і ґрунтовніше н іж яка-не-будь інш а недуга». (M a c p e r s o n Laurie). На постійне знасил ю ва н н я підставових чинностей в лю ди н и, т а ­ ки нею с а м о ю , природа пімститься. М ек Коллум, Е.В, професор і один із чільних вчених З С А пи ­ сав про «притьмарення з д о р о в ’я». Якщо наші улади пристосувальности (адаптаціє) і виручальности (к о м п е н с а ц іє ) в н а ш о м у тілі є в постійному шарпанні, щодня ви­ зи скувані, і то почавши від хвилини запліднення, то врешті-решт, оба улади пе ре дча сн о зуживаю ться, наступає звир од нін н я тканин від злучнотканної почавши і на н ер во вій скін ч и вш и , в н а с л ід о к ч о ­ го постає податливість до різних захворінь і н ер во ва побудливість зростає, так що н акінець ціла побудова (конституція) тіл есно-д ушев­ на заломлюється (невроза). Проф. др. Коллат о к р е с л ю є такий стан останньої спроби життя животіти на бо рг тобто на н а й н и ж ч о м у ступені... з приводу забор гованости в життєдайні зачин н ики (вітаміни), розчинники (ф е р м е н ­ ти), в ся к о го рода солі і р ід кі первні, і з приводу п е р е сиче н н я н а ­ шо го тіла в с я к и м и о б ва н таж ую ч и м и р е ч о в ин а м и , які обнижують підставові чинності життя ; в перш у чергу д ію о к и с н ю в а н н я ( д и ­ хання) отже стримують, а то розладжують п е р е м ін у речовин на всіх її поземах і в різній м ір і. А такий стан існує сьогодні, по ­ чавши від запліднення почерез п е ріод плоду, немовляти, дитини, 144

юнацтва аж до гр обової дошни, звич айн о сь ого дні передчасної смерти. Ш е п а р д д о слідив у Канаді пеоесіч населення в напрямі ступе­ ня насичення ниснем їхніх тка нів. Показалось, що 8 5 % н а с е л е н ­ ня Канади м ає обнижений ступінь дихання тнанів, тобто іс нує ви разна з аб ор го ван іс т ь в ки сень усіх тка нів. Ш е п а р д заклю чує, що з цього приводу щ о н а й м е н ш е ця кіл ь кіс т ь відчуває перевтому, отяж ілість і ви казу є схильність до всяких захворінь. Забага то життєдайних, і забагато отруйних речовин в наш ому ті­ лі приводять до о б н иження всіх його чинностей, а гут з перш у чергу видалювання в ід п а д к ів п е р е м ін и речовин і тих уведених п е р в іс н о з н ин іш н ім и харчами. З н а є м о , що більшість сь ого дні терпить від затяжного запору калу (ко стіпа ціо) з цього приводу отруйний кал лежить днями, а то й т иж ням и в киш ках, а його отруї калу п р о ­ минаю ться до крови, до пасоки (лімфа), а з о б іго м крови до всіх оруддів І тут підгризаю ть к о р ін ь їх з д о р о в ’я; зразу це лише біль голови, завороти, з б іл ь ш е н а побудливість, безсоння, оспалість, п е ­ ревтома, отяжілість, які тривають чверть години, пів дня, день, з п е ре рв ам и, а з год ом поволі такий стан утривалюється, і не огля­ нешся як наші оруддя, одне, друге, третє відм о вляю ть службу... слідує п о важ н а недуга (м о ж ли во стям тут не м ає меж). В залеж ності від ткані, які з гад ан і отруї розтривожили, м а є м о різні об'яви : пр им, розтрив ож е нн я де яких о с е р е д к ів в м озку м о ж е йти так далеко, що лю дин а п о п о в н ю є самогубство). В З С А на такий к р о к ріш аю ться річно пів м ільйона лю дей, у Ф р а н ц ії 5 0.0 00, з тих 7 .0 0 0 у спіш н о і Т . Д . , а ті числа зростаю ть в с к о р ш о м у ході ніж приріст населення. С а м о гу б с т в о є четвертою з черги найчастіш ою п р ичин о ю п е р е д ча сн о ї см ерти. (З н а м е н н е , що 88°о тих са мо губ ців виказували одну або більше з тих недуг, які стали «нормаль­ ним» явищ е м «модерного» суспільства, решта виказувала лише нервовість, або пе ревтому, що теж уходить за «нормальне» явище геть як курення, пиття алького лю і с п о ж и в а н н я «котлету». Перевтома, бе зцільна метушня, страдальна постава , побудливість н а д м ір н о го ступеня, внутріш ній н е с п о кій , пхає усіх тих нещасливих ж ертв с ь о го д н іш н іх звир од нілих з в и ч о к харчування і таких ж е з в и ­ чок у спо соб і життя, до благоуханних с е р е д н и к ів як альноголь, ку ­ рення, лсд, маріхуана, і т.д. За с в ід ч е н н я м психіятрів це є втеча від себе самого, від нев и н о с и м о го внутрішнього н е с п о к о ю , п е р е в т о м и , н ад м ір н о ї побудли в о с т и ; почуття п о р о ж н е ч і хвилеве забуття с пр ичинене тими чин­ ни кам и, не усуває причини, н а в п а ки,по вт ор ю в ан е заж ивання їх. п р и т ь м а р ю є щ ораз то більше с в ід о м іс т ь (Тайм, 196У, 25.7. ст.38) Злочинність це інша в ід м ін а збоченности з того са м о го д ж е р е ­ ла; головно с е р е д молоді. В Зах. Н ім е ч ч и н і злочинність зростає з с к о р іс т ю 6 разів б іл ь ш о ю н іж приро дн ий приріст населення ( 1 ,5®о) злочинности (8,2 °о). (У нзе р е Ю ґенд» 1969, с. 38 ). Н а д м ір н о побудливий нервовий улад, його розхитаність отруями з харчів і в харчах, напитків, теж неалькогольних, але сповнених різним и хе м ік а л ія м и , пр им, солодило натр ію м цикламат, сахарина, фосфорова кислина чи інші со лодощ і, курення, отруї, уживані с ь о -

145

ГОДНІ

городництві,

всяких

насіком,

рошках

до

моторів, ками

миття

м ух ,

посуди,

рільництві, лісництві,

ба

навіть в м и л і

косметиках,

я кі

окрім

речовин

зі

олова,

всякі

барвики,

уживані

пекарнях, лі в,

овочарстві,

молів,

солодкарнях,

лікерів,

в заводах

сьогодні

в го д івель нях заж ивків монів),

та

м ’я с а р н я х ,

винарнях,

інших

сотки

перерібку

худоби,

(пеніціліна,

та

свиней

«ліків»

які

в

в

назаріз,

п т иці і тд)

оточення

перерібці

і

заприскують

які

заготівниках поруч

звіринних худобі,

сполу­ харчів,

горальнях

хемікалій,

харчів,

тетрацинліна

бензинових

молочарнях,

і

проти

роздухи

отроюють

сьогодні

інших

хатах

підлоги, п о ­

отруйні

спалення

по

і п асті qo

алькогоуживають

паші

і харчів,

різних

проти-

зачинників

свиням

і

(гор­

п т и ц і .......

і т.д. приводять поруч вище згаданих н а сл ід ків теж до об'яву без­ соння. Я к і вище згадані наслідки не приходять відразу, а поволі, капля до каплі, у п р о д о в ж особового (від запліднення почавши а ■то і р од о во го чер ез покоління ) життя , так і тут безсоння р озви ­ вається поволі. По стійна недостача руху приводить до застою на всіх щаблях пе р е м ін и речовин, сидження дітей перед зор о ви м и передачниками (телевізія), отже і до затримки в тілі п р е р із н о го рода вище згаданих отруй. Видалю вання їх є сповільнене або й утруд­ нене шляхом калу, сечі, потом і дихання. Отруї ті в наш ому тілі можуть с півдіяти м іж собою, с к р іп л ю ю ч и їхню отруйну властивість, або протидіяти одна одній; а все це с кроплю ється на наших оруддях так чи інакше, завзжди у в ід ’є м н о м у напрямі, упродовж днів, р о к ів а то і поколінь (можливостям тут не має меж, вони ідуть у мільйони). Наступає те висн а ж е н н я наших з асобів, наша побудова в тілесно-душ евном у поволі заломлюється. Не згадали ми ще про нове дж е р е л о отруї для нашого тіла, а с а ме про пр ом ін н я ґамма, вис яю ва н е в часі р оз р яд ж ен ь атомових б о м б і в ще більшій м ір і з атомових горнил, та попелу з них (атомік реакторе). В с і згадані отруї утруднюють а то й стримують в р із н о м у сту­ пені і р із нодовго дихання клітин наших оруддів, людина відчува є отяжілість, нехіть до руху, особливо на весну. В е с н о ю вся п р и р о ­ да і все творіння о живає, за в и їм к о м одної людини в країнах зби тково го жиїтя, з вище і в дальшому поданих причин. Природний харч і природний рух є пе ре дум ов ою по вного здо ­ р о в ’ я; було б по ми л ко ю думати, що с п о ж и в а ю ч и природний харч, але не да ючи від по від н о ї кількости руху нашому тілові, ми усу­ немо всі причини отого тілесно — духового розладнання. І навпаки не зв а ж а ю ч и на якість і кількість харчу ми при­ страсно в ід д а в а т и с ь м е м о пле ка н ню руху. У ж е сьогодні 4 0 °Ь тих з душ евно-тілесн им розстроєм (невротики) ч оловіків походять з к р у ­ гів з м а гу н ів з в и с о к и м и о с я га м и в о ди н и чн и х суперництвах, с т в е р ­ д ж ує Літтл. З 30-тим р оком життя їхня с пр авн іс т ь нагло обнижується, якраз з приводу заламання в тілесно-д ушевному. З г а щ н е явище є в р я­ дах зм агун ів в одиничних с у п е р н и ц ю а х «нормальним», бо наголо­ шується осяги за всяку ціну а не здоровля, визнаючи за забобони м ’ясного харчування і в изис кую ч и зап ас своїх житєвих сил не ли­ ше одн осто ро н нім харчем але теж в с ім и приємностями «модерної» лю дини з алького лем і кур ен н ям та нічним розгулом. Це нага­

146

дує с постереж ення в Е с к ім о с ів , в ті часи, коли вони в ід ж и в л я ­ лись лише м ’ясом і товщем з упольованої звірини. Зі 4 0 -в и м р о ­ ком життя приходило м а й ж е нагло до такого заламання в т ілес­ но-душ евному, що Е с к і м о к ін ч и в звичайно са могубством , бо не м іг відповісти в и м о га м життя (в часі полювання). З в а ж м о ту різницю в обидвох харч м'ясний, але Е с к і м о спав від сум е р е ку до с в іт а н ­ ку і не пив алькоголю ні не курив, як це чинять с ьогодніш ні першуни. роблячи до того з ночі день. Т еж віддаватись о дносто ро ннім в п р а в а м Йоґа. є латанням дір, а не усуванням причин. В п е р ш у чергу навіть один на 1 0 0 0 0 0 не буде поваж н о і по слідовно плекати Гата-Йоґа, ні не пр итр им ува ­ тись звичок приро дн ого харчу. Ті Йоґі, які не зважають на харч, і м е н н о на його якість і кількість (є й такі ) хворіють не зі с т а ­ рости а з приводу знищених своїми з вич ка м и харчування їхніх оруддів, прим, славний Йоґа С р і О р о б ін д о в м е р з приводу затроєння се чн ико м і с е ч н и к о в о ю кислиною, так знищ ив був свої нирки. Буддисти у своїй цілості хворію ть не м ен ш е ніж загал д арм а, що ко ж н о денно присвячують багато годин на р о з д у м у в а н ­ ня і вправу від пр уж ен н я. Але їхній харч нічим не різниться від харчу загалу. В ід п р у ж у ю ч і вправи за з р а з к о м проф Ш ульце н а ­ лежать теж сюди. В с ім їм притаманна о д н о с т о р о н н і с т ь : а чейже ми с кл а д а є м о с ь з тіла і душі. Відд ай тілові, що йому належить а душі те. що їй належить. Ба, коби знаття, що тілові належить? Якби люди вміли читати з по знак в тілесно-д ущевном у. от хочби з тих по знак так сьогодні п о ш и р е н о ї безсонности. збільшеної побудливости, отя.кілости, нехіті до руху, вклю чно до ВСІХ поважних н е ­ дуг, то не кривотлумачили б їх походження і не дорадж ували б п ів с е р е д н и к ів в роді черпання води з д ір а в о г о судна з а м іс ть заткати діру, аж тоді черпати. Але на шляху до цієї мудрости сто­ ять неаби-які перепони. Б іл ь ш іс т ь ' не чцікавиться д ій с н и м и пр ичи­ нами, їм вистачає те, що вони не винуваті в тому, що хворіють (так зрештою і вчать), Інші мають свої переконання сперті на н е ­ знанні. чи на уривках знання. Щ е інші вірять і уповають у в с е м о ­ гутність медицини. А в дійсн ості все це ніщо інше лише о бор о ­ на тої, як вони іноді кажуть, о динокої пр иємности в житті, тоб­ то їж і, і то с а м е такої, яка дає найчисленніш і в р а ж е н ня см аку, а не служить з д о р о в ’ ю. Н е р а з читаємо в наших часописах, у з в і­ тах зі свят, забав, тощо, і то м айж е на пе рш ом у місці про «смач ний буфет пань», А ті звироднілі звички харчування сьогодні п ід с и ­ чують В С І Ті вир ібн ики і п е р е ріб н и ки харчів, які з т а к о г о стану черпають великий зиск. А по середньо теж ціла та в о лика н ська спо руда д о в кр у г и с пр ави лікування, вироби ліків, за б е з п е ч е н н я прожитку для пе р е д ча сн о н е с п р о м о ж н и х до праці, і так далі,,..

(ДАЛІ БУДЕ)

147

НАША ЗУСТРІЧ З ІСПОВІДНИКАМИ ВІРИ

1

ВЛАДИКА В.ВЕЛИЧНОВСЬНИЙ ЧНІ В РИМІ

ВЕРХ. АРХИЄП. КАРДИНАЛ ЙОСИФ СЛІПИЙ

О с е р е д о к С У М ім. С. Петлюри в П а р и ж і з а д у м а в звеличати 8 0 - р іч ч я наш ого Ка рди н а ла п о їз д к о ю до Р и м у та вр у че н н ям на м іс ц і с к р о м н о г о дарунку. З адум удався п р е к р а с н о й усі с у м ів ц і привезли з с о б о ю чудові сп огади. У се відбулося так, наче б усі сили того світу зм о в и л и с я, щоб прикра си ти й улегшити нашу поїздку : під час п'яти д н ів н аш ої м а н д р ів к и — малим автобусом, — сонце товаришило нам весь час, даючи нам радість життя. Н аш шофер та п р о в ід н и к прогульки Івась П а стер н ак, с п р а в и в с я зі сво їм п о д в ій н и м н а в а н т а ж е н н я м —

148

пр е к р а с н о . Заїхали ми до гостинниці на М адо н н а дей Монті, де нами зао пікув алися С естри-Катехитни з Б р а з іл ії, д о го д ж у ю ч и нам з р а з к о в о ю чистотою к ім н а т та с м а ч н и м , багатим і н е д о р о ги м хар­ чем. Попали ми на сам латинський Великд ен ь , то ж вислуха вш и нашу С лужбу Б ож у, яку пр ави в А р х и є п и с ко п К ир Іван Б учн о у С е м і н а р і ї св. Йосафата, — ми по спішили на площу св. Петра, щоб побачити Папу під час його благо слов ен н я «урбі ет орбі». При­ віт у к р а їн с ь к о ю м о в о ю «Христос в о с к р е с !» який слухачі р а д ія й телевізії слухали в у с ь о м у світі, — ми чули на м іс ці. На наше щастя, - наші два сим патичні «ціцерони» - с е м і н а р и ­ сти з Ф р а н ц ії В л о д к о Волочій і Б о гд а н з А в с т р а л ії ще перед нашим приїздом уклали для нас п р о гр а м у оглядин Риму, то ж зразу після св. Петра, ми вирішили покинути наш автобус, у я к о ­ му насиділися 3 6 годин, та оглядати Рим - пішки. «По дорозі» вступали до укр а їн с ь к и х установ на в ід п о ч и н о к та «пога шення спраги». У Малій С е м і н а р і ї вгостив нас о. ректор В. Сапеляк. В с і разом засп ів али та оглянули цю зра зко ву школу, з якої вихо­ дять с а м і поети... Н а й в а ж л и в іш и м днем для нас був п о н е д іл о к : ми всі н е т е р п е ­ ливо чекали а вдієнц ії, то ж ножний ще в останній хвилині по­ правляв краватку й відзнаки на однострої, а голова нашого О с е ­ редку повторяв привітальну промову. Вреш ті ми опинилися у Ватикані, — у вітальні наш ого Кардинала. З ра зу після перших слів Б л а ж е н н іш о го зникла наша трема, бо він звернувся до нас зви­ чайними, зро з у м іл им и словами, які, проте, мали глибокий з м іс т і ми його схопили. У с і м нам від серця відлягло : до нас промов­ ляв Голова нашої Церкви, вплітаючи аргументи про збере ж ен н я обряду і національности, м і ж чемностеві, дипломатичні вислови та переплітаючи с п о га д а м и про с в о ю власну молодість. П р о м о в а б у ­ ла коротка і не мала н ічого з «моралізування», а проте ми з а ­ пам'ятали к о ж н е слово. Здається, що наш да рунок — три книги в ДОРОЗІ

в РИМІ

про це рковне малярство Франції, — зробив ве ликому знавцеві ре­ л ігій н о го мистецтва — де яку пр иєм н ість, бо він не тільки нам за нього га рно по дякував й обдарував сво їм и великими портретами, але дозволив нам робити зь им ку, чого ми дуже собі бажали. Пове ртаючися з а вдіє нц ії, ми вступили ще до св. Петра, щоб помолитися біля чудового престолу з м ощ а м и св. Йосафата, який спо чива є біля гробу св. апост. Петра. У ж е р ан іш е дехто з нас бачив в коридорах мовчазну постать, на вид якої забилися наші серця: А р х и є п и с ко п В е л и ч к о в с ь к и й !... Коли ми зібралися при обіді в їдальні, о. д-р Б огдан Курилас увійшов з В л а д и к о ю та к іл ь к о м а словами представив нам нового мученика за віру. С ам Владика, що з велико го перем учення і пе ­ р еж ивань ледве тримається на ногах, го вор ив слабеньким голосом про те, що са м був колись студентом та приймав участь у Виз­ вольних змаганнях... Але велике зворуш ення на наш вид адже ми були перш а у кр а їн с ь к а молодь, що її Владика бачив у вільно­ му світі, — не дозволяло йому довго промовляти. Сльози перер вали його слова, а ми й собі зворуш илися до сліз, тому І. П а с ­ тернак подякував в ім е н і нас усіх за добрі слова Владики та ви ­ словив нашу радість, що м о ж е й наші с к р о м н і дії за звільнення з м о с к о в с ь к о г о кацету причинилися до неспо діва н ої волі. Важко описати наші почування, бо вони були й сумні на вид втомленого і висн а ж е н о го А р х и є п и с ко п а , і р ад існ і, що ми мали змогу йо го побачити ж и в и м після того, як стільки зазнав муки і пе ре с л ід у ­ вання... Після цих історичних хвилин — наша група розділилася : частина рішила на море, а інші , які ще там не були, поїхали до Кастель Ґ андольфо. Н і к о м у з нас не хотілося в і д ’їж дж ати з чудового Р им у, де стільки у кр а їн с ь к и х установ, — а який чудовий музей, що ми його, на жаль, тільки дуже п о б іж н о могли оглянути ! Ми обіцяли собі при найближчій нагоді, знову прибути до вічного міста, гже так чудово поєднує старовинну р и м с ь к у лкультуру з новітнім в ід р о ­ д ж е н н я м Християнізму, яко го н а й к р а ” іим зр а з ко м і прапороносцем є наш Б ла ж е н н іш и й Кир Йосиф - р и м сь кий кардинал і у кр а ­ їнський патріярх... ЗО годин п із н іш е ми в ’їхали у заспаний Париж , — щасливі й горді, що наш великий задум здійсн ився так гарно і велично.

Ляриса

150

Вітошинська

АКТИВНІСТЬ I СТАН ОСЕРЕДКІВ СУМ В ЧІКАҐО

С теп ан

Ґоляш

з р ам е н и Го л о в н о ї У п р а в и С У М А м е р и к и бр а в я участь у Г5агальних З бо ра х двох О с е р е д к і в С У М в Ч і к а ґ о і О с. в Палатаин. В с і три О с е р е д к и є приблизно о д н а к о в і чисель н о та д р у ж н ь о сп ів п р а ц ю ю т ь . С лухаю чи з в іт ів та д и ск ус ій , хочу поділитися своїм и с п о с т е р е ж е н н я м и та пр о б л е м а м и по одиноких О с е р е д к і в . О с е р е д о к «Крути» п р а ц ю є над м о л о д д ю на д а л е к о м у півдні Ч іка ґо , О с е р е ­ док ім. полк. І. Б о г у н а охоплює молодь с е р е д н ь о го півдня, Осе­ р едок ім. полк. Д. В іт о в с ь к о г о розго ртає с в о ю працю в м істеч ку Палатайн та в околицях. О с е р е д о к «Крути» стоїть перед з а гр о з о ю відпл ив у укр а їн ськ их родин під тиском ч о р н о го населення. Ч е ре з це є малий доплио Ю нац тва. У кр а їн ц і, які покидають рід ні «ґетта», в більшості живуть в ід о к р е м л е н и м життям і не дбають про о р га н із о в а н е життя гр о м а ­ ди. Цих проблем не м аю ть інші О се р е д ки . Всі три О с е р е д к и ведуть Ш к о л и У к р а їн о з н а в с т в а для в с іє ї МОЛОДІ в даних місцевостях. За це належить признання У п р а в а м і ш к іл ь н и м Ко м іте та м , які дбають про у к р а їн с ь к и х дітей, даючи їм з м о гу вивчати м ов у та у к р а їн о з н а в ч і предмети. О д н а ч е не всі батьки р о з у м ію т ь вагу шкіл україн озн авства . В с і О с е р е д к и мають власні доми, шо д о п о м а г а є у виховній та українознавчі праці. Д в а О с е р е д к и в Ч і к а ґ о є добре з а го спо д ар ова ним и і маю ть сплаиені д о м ів к и , за в и ї м к о м О с. ім. Д. В і­ товського, який від н о с н о недавно набув будинок з в е л и ко ю пло­ щею. одначе не м а є фінансових трудностей. В с і три О с е р е д к и С У М є о д и н о к им и вихо вн им и м олодечим и о р га н із а ц ія м и на своїх теренах. П о ви н н і це зрозуміти ті батьки, які не п у с ка ю т ь своїх дітей до С У М . К о ж н а у к р а ї н с ь к а молодеча о р га н із а ц ія є в е л и к и м д о п о м і ж н и м ч и н н и к о м у ви хо ва н ні м о л о ­ дої людини. Хто м а є засте ре ж ен н я до цих справ, робить шкоду власній дитині. О с е р е д о к полк. І. Б о гу н а є о д и н о к о ю м олодечою і суспільног р о м а д с ь к о ю установою на с е р е д н о м у півдні й дб ає про вдер­ жання м іс ц е в о ї гр о м а д и на нал еж н ій висоті національно-політичної свідомости. Д в а інші О с е р е д к и стисло с п ів п р а ц ю ю т ь із В і д д іл а ­ ми О О Ч С У , а Палатайн із О Ж О Ч С У . Братні о р га н із а ц ії є с п і в ­ вл асн и ка м и д о м ів та по м а га ю т ь у виховній праці. Ці О с е р е д к и ведуть культурно-освітню працю, м а ю ч и в ід п о в ід ­ ні м ис тец ькі гуртки. Б р а к кваліф ікованих сил з д е р ж у є ці ділянки поаці. Д в а О с е р е д к и на пів д н і Ч і к а ґ о розвиваю ть хорове мисте цтво. завдяки д о бр ій дириґентці С. Ґалан.

151

Краще стоїть під цим оглядом О с е р е д о к Д. В іто вс ького , який має добру танц»двальну групу, духову оркестру, театральний і декляматорсьнийі гуртки. В с е це завдяки м іс ц е в и м силам як : Оля Сорока, О л е кс а В а с ь к ів , М. Которин ський, Павло Крутяк, Миром Лущак, В. Партикевич. та д р у ги м , які дбають про культурний рі вень О с е р е д к у та впливають на всестороннє вироблення м о л о д і. О ста н ній по пис са м о д ія л ь н и х г у р т к ів О с е р е д к у С У М в Палатайн. в дні 13 лю того 1 9 7 2 , стояв на в и с о к о м у поземі й с тягн ув в е ­ лике число людей м іс ц е в о ї та дооколичних гр ом а д. О с е р е д о к С У М в Палатайн н а й к р а щ е дб ає про таб о р ува н н я молоді зо б о в ’язуючи ко ж н о го брати участь у в ід п о чин ков о-виш кіл ьних таборах. Спортову діяльність ведуть О с е р е д ки «Крути» й «Вітовсько го». Д в а О с е р е д к и на півдні Ч і к а ґ о виховали в ж е р ід ну з м іну . Цього року головами О с е р е д к і в стали молоді др ужинники. О с е р е д о к «Крути» вж е вд руге очолює інж. О с и п Б урдяк. я к о ­ му до пом а гаю ть д р у ж ин н ики Е. Р о щ и б ю к, М. Пилипчак, Р С кр и п, І. Остап, та се ніо ри : В, С а в ч а к , М. С е м к ів , Г. Ч о м к о , М. Остап, Розалія Окрух, Зоня С е м к ів , О. Бурдяк, С. Пилипчак, П. Процик, І. Ва силів , Ґалан, С, Окрух, А. Бурдяк. Великі з м іни прийшли в О с е р е д к у С У М ім. полк. І. Б огуна. Тут вперш е молоді студенти-дружинники перебрали всі к л ю ч е в і по зиції О с е р е д ку . В п е р ш е в історії С У М Ч ік а ґ о головою О с е р е д ­ ку вибрано д р у ж ин н иц ю Стефу Яцишин, якій до пом а гаю ть її ровесники-студенти : М а р ій к а Кучер, Л ід а О р и щ у к , Л е с я Д я к ів , А н ­ дрій Чурма, Ш а л е в а А. та се н іо р и : І. Чура, В. Матичак, М. Василенко, Кр ивачук , М. Сало, П. Т ка чук, І. Х о м ик, Т. Ч урм а, Г. Порохонько. Р ів н о ж О с е р е д о к ім. М. Па влуш ко ва очолив д р у ж и н н и к мґр. М. Куляс , а разом з ним с п ів п р а ц ю ю т ь студенти-дружинники : Остапчук, Л. К е ре чи н сь кий , О. Павлівець, Б. Футала, Р. Козицький , Д. Гулик, П. Крутяк, Р. Ґоляш. О дин о кий сеньйор м і ж головами усіх ч ік а ґ с ь к и х О с е р е д к і в це О. В а с ь к ів з Палатайн. Він, одначе, очолює 4 -річ ний О с е р е д о к ім. Д. В іт о в с ь к о го і разом з членами У прави пильно дбає про нову з м іну. Д о У прави О с е р е д к у увійшли : Курпіта В., В. Кусик, М. Т и ­ хий, В. П ліш ка , інж. М. Я во р с ь ки й , Ф. С е м ч и ш и н , !. Коцко, М . К о ­ торинський, О. Ступень, М. Когут, А. В е р м і н с ь к и й А., Оля В а с ь ­ к ів А. М ор око, Е. Ш е в ч у к , І. К икіш , М. Л ущ а к, М иро слава К и к іш , В. Партике вич. Перед О с е р е д к о м С У М в Палатайн є добрі п е р ­ спективи розвитку через відплив частини населення із Ч і к а ґ о в тому напрямі. Головним з авданням , усіх О с е р е д к і в це виховання юнацтва. Т о ­ му вся увага У п р а в повинна бути з в е р н е н а в пе ршій м ір і на Булавних та Булави В ід д іл ів Ю С У М . їм треба дати в се с т ор он н ю допомогу. По друга Розалія О к р у х провадить В ід д іл о м Ю н а ц тв а «Конотоп» в ж е від кіл ь ко х р о к і в і м а є добрий п ідхід до молоді. В ір и м о , що новий Булавний В ід д іл у «Борислав» д. К о то р ин сь кий, вповні в и п р а в д а є себе, бо м а є всі дані поставити н ал еж н о в и ­ ховну пр ац ю . Б у л а в н и м В ід д іл у «Броди» є студент А н д р ій Чурма, а найбільший В ідд іл Ю С У М в Ч ік а ґ о «Одеса» очолила наймо- і

152

Молоді профілі :

ГАННА БРЕЗДУН С ер ед нових рядів у кр а їн с ь к о ї молоді, що народилась і виховалась уже на америка нсьній з е м л і, з а п р и м іч у є м о що­ раз більше активних і здібних м ол о ­ дих людей, які поза своїм и студіями присвячують рештки с в о го часу на п р а ­ цю в молодечих, студентських та г р о ­ мадських організаціях. Во ни є д о в го ­ ж дан им і цінним допливом в у кр аїн ­ ське гр ом а дс ьке життя. У рядах с у м ів с ь к о ї молоді Клівле н ­ ду визначилась с в о є ю працею й з д і б ­ ностями студентка Га нна Брездун. За­ кінчивши початкову й с е р е д н ю школу й здобувши бакалаврат у ділянці психо­ логії на університеті Ога й о Стейт у Ко лю мбус, Огайо, о с ін н ю 1971 року Га нна Брездун захистила маґістерську пр ацю в ділянці психології на Кейз Вестерн Ре зерв у К л ів­ ленді. Під цю пору вона є інструктором психології на цьому пе р е ­ довому а м е р и к а н с ь к о м у університеті, й одночасно, є вона докто­ рантом психологічного факультету Кейз Вестерн Резерв. У п р о д о в ж останніх р о к ів мґр. Ганна Брездун є секретарем управи О с е р е д к у С У М А ім. Т ар ас а Ш е в ч е н к а у Пармі, членом управи О с е р е д к у Т У С М ім. Миколи М іх н о всько го й, останньо,на Го ­ ловному З'їзді С У М А в Н ю -Й о р к у, обрано її членом ГУ С У М А , де вона спо вн яє функцію координатора праці О с е р е д к ів СУМА в стейті Ога йо. Точність, обов'язковість, відданість і солідність — це пр икмети, які здобули їй популярність. Ці прикмети гарантують та­ лановитій, по вній е н е р гії й патріотизму сум івці-друж ин н и ці дальші успіхи у її проф есій ному й гр ом а дськом у житті. Батько мґр. Ганни Брездун є активним членом О У В Ф в Клівленді й Пармі. В і н очолює теж 3 6 4 Від діл У Н С о ю з у в Клівленді.

П. БУРИЙ лодша, але дуже здібна й о бда ро ва на до бр им и жинниця Павлівець О к с а н а .

прикм ета м и, д р у ­

С ам о стій н и й Від діл Ю С У М «Борислав» при Парафії св. Й о сифа очолений цього року молодим ін ж е н ер ом В и х р іє м , помало, але впевнено , здобуває важ ною й послідовною прац ею ча полі ви­ ховання молоді право гр омадянства на цьому тер ен і.С УМ це оди­ нока молодеча виховна орга нізація в цій дільниці Чінаґо, де ж и ­ ве поважне число українців, одначе невелике число юнацтва с в і д ­ чить, що батьки не дбають про своїх дітей та держать їх поза лавами о рга ніз ованої молоді. Виховні справи добре наладнані завдяки відданій праці панства Б о д н а р ів та молодих вихо вників.

153

'їінсьіге ь т ш н т о т т о ш т і ВИСОКОШКІЛЬНІ ЛІТНІ КУРСИ УКРАЇНОЗНАВСТВА Головна

ціль ВЛКУ

Щ о р о к у під час літнього семестру У к р а їн с ь к и й Вільний У н і в е р ­ ситет влаштовує В исо ко ш к іл ьн і Літні Курси Українознавства ( В Л К У ). В П рограм і викладів У В У з 1971 р, читаємо про них таке: « В Л К У призначені для студентів і студенток європейських і по ­ заєвропейських високих шкіл, які хочуть поширити й поглибити своє знання про Україну в її сучасному й минулому... вони є о д н іє ю з кращих нагод для особистих контактів та виміни дум ок м іж укра­ їнськими студентами з різних країн. В останніх роках взяли участь у Л іт н іх Курсах У В У студенти з Австралії, Австрії, Англії, Бельгії, Бразилії, З С А , Італії, Канади, Н імеччини, Ф р ан ц ії , Ш в а й ц а р і ї те Ю ґославії». Наведені слова коротко, але дуже виразно визначують головну ціль У В У при влаштовуванні Курсів Укр аїнознавства, а саме : дати українській молоді з різних країн ширше й гл иб ш е з н ан н я про Україну та через особисті зустрічі уможливити їхнє духове з бл иж е н ­ ня, так потрібне на чужині в теперішній час. Вираховані в П р о гр а м і з 1971 р. країни свідчать про не а б и ­ яке зацікавлення цими ку рсам и, коли участь у них брала с т у д і ю ю ­ ча молодь майже з усіх країн поселення нашої е м іґр ац ії.

Пр огр ам а цього річни х курсів Користаючи з до свіду попередніх років, Сенат У В У взяв до уваги різні прийоми для спр а в н іш о го п р о в е д е н н я 'к у р с ів з н а м ір о м найр ац іона льніш о го використання віль н ого часу, в яко му вони в і д ­ будуться, але без перетяжування учасників надмірною кількістю в и ­ кладів. К«рси триватимуть три тижні з тим, що суботи й неділі за­ лишаються вільними від викладів. Д о с і устійнено в ж е педагогічний склад : професорів, доцентів і викладачів У В У , які візьмуть участь у курсах і узгіднено програму викладів, що охоплює головні ділянки українознавства — у кр аїн с ьку культуру, мову, літературу, істор ію й географію. К р ім самих виклад ів з вичислених ділянок знання, професори проведуть також с е м ін а р і для ширшого обговорення й кр а щ о го запамятання прослуханого матеріалу та приготують н айваж ливіш у д о ­ кументацію із с во го предмету ви клад ів для передачі к о ж н о м у учасникові ку р сів на власне користування. В се м ін а р а х мають б р а ­ ти активну участь всі учасники курсів. Для більшої а ктивізації підшукується таких студентів-учасників, які підготовили б ко роткі с е м ін а р ій н і праці на тему ви кладів і зре154

ферували 6 їх на с е м ін а р а х . На занінчення ку р с ів б а ж а ю ч і можуть складати іспити з вислуханих предметів і отримають свідоцтва ВЛ КУ У кр а їн с ь к о го В ільного Університету. Н иж ч е подаємо пе дагогічний склад та пр огр ам у Л іт ніх к у р с ів на 1 9 7 2 р. 1 . Д - р інж. А. Ж у ко в с ь ки й : У кр а їн с ь к а д е р ж а в а 1 9 1 7 -1 9 2 1 pp. 2. Проф. д-р Б. К о р д ю к : Водне господарство; Розвиток землезнавчих наук. 3. Проф. д-р В .К у б ій о в и ч : Національний склад населення Укра­ їн сь ко ї Р С Р в 1 9 5 9 і 1 9 7 0 рр. 4. Д - р Б. М икитю к : У к р а ї н с ь к і дохристиянські колядки. 6. Проф. д-р Я. Рудницький : Мовні права У кр а їн ц ів у д іяспорі. 7. Мґр. П. Цимбалістий : С таре укр аїн с ьке літописання. 8. Проф. д-р В. Я нів : Головні етапи розвитку укр а їн с ьк о ї науки. 9. Д о ц .д -р Г. Ва ськов ич : Розвиток національно-політичної дум ки в Україні. У вільні від зайнять дні курсанти зможуть відвідувати з'.^значні пам'ятники Мюнхену, бібліотеки, музеї тощо та влаштовувати розвагові програми : сп ільні прогулянки в Альпи, відвід ини театрів і о п е ­ ри товар иські забави і т.п. С о ю з Українських Студентів Німеччини (С У С Н ) плянує влаштува­ ти під час В Л К У студентську конференцію. В програм у ввійдуть дві актуальні теми : О б гово р ен н я з м а г а н ь у к р а ї н с ь к о ї інтелігенції шістдесятих років, особливо обго ворення публікацій, спрям ованих проти русифікації укр а їн с ьк о ї культури шкільництва та гр о м а д с ь к о де р ж а в н о г о життя. Інформації про О л ім п ія д у в Мюнхе ні та про участь у ній укр аїн ських спортовців. Для опрацю вання обидвох тем мають бути залучені студентські доповідачі з різних країн.

Місце і час відбуття

курсів

В и с о ко ш к іл ь н і Л іт н і Курси У кр аїн озн ав ства відбудуться цього року так, як і попер едн іх років, у М юнхені в пр им іш ен н ях У к р а ­ їн с ь ко го В іль н ого Університету. Н айдо гід н іш и й час на проведення цих курсів, на думку Сенату У В У , це три останні тижні перед О л ім п ія д о ю , конкретно від 7 до 25 серпня 1 9 7 2 р., так, щоб після їх з а к ін ч е н н я уч а с н и ки к у р с ів мали з м о г у відв ід увати та­ к о ж цю небуденну, с в іт о в о го значення, ім презу. С а м е з ув аги на О л ім п ія д у ц ь ого р іч н і В Л К У повинні викликати ш и р оке з а ц і к а в л е н ­ ня серед у к р а ї н с ь к о ї м олоді, тому що беручи участь на курсах, за відн о сн о н е в ел иким и д о д а т к о в и м и коштами, молодь з м о ж е з а ­ раз після того бути на О л і м п і й с ь к и х зм ага н н ях, які триватимуть від 2 6 серпня до 10 ве ре сн я 1 9 7 2 р.

Запрошення

на В Л К У

Подаю чи в цій ін ф ормації ціль, пр огр ам у , час і м іс ц е в і д б у т ­ тя ку р с ів , ми о д н о ч а с н о з а п р о ш у є м о нашу с т у д ію ю ч у молодь до

155

якн а йчи сл ен н іш о ї участи в них. К р ім са м их студентів р із н и х високих шкіл, у курсах можуть увзяти участь також ученики вищих кляс середніх шкіл і гімназій. Оплата за тритижневі курси д о р ів н ю є 1 00 нм. Менше забезпе чені студенти отримають знижку. В с і учасники курсів можуть ра­ хувати на приміщ ення по знижених цінах та користуватися при харчуванні тими полегшами, що з них користають інші студенти в Німеччині. Але для того потрібно с к о р о надіслати зголошення на В Л К У , щоб була зм ога заздалегідь підшукати й зарезервувати всім дешевші помешкання. Зголошення просим о надсилати на адресу У В У Ukrainische

Freie

Universitat

8

Munchen 80 Laplace St r . 24 Bundesrepublik

Deutschland

Учасники курсів можуть старатися про студійні стипендії від Ко­ м ісії Допом оги Укр аїн ськом у Студентству (КоДУС), тому, що У к р а їн ­ ський Вільний Університет не має фондів на уділювання стипендій. Адреса КоДУС-у така: Kodu3 29., rue

F-95 Sarcelles des Bauves, France

Г. Васьнович Ке рівник В Л К У

156

УКРАЇНСЬКА МАЛА СЕМІНАРІЯ ВІДЗНАЧУЄ «КРУТИ».

*

■'

= :І і:

і: :

БУДИНОК МАЛОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ В РИМІ

В неділю рано 3 0 - о го січня оо. Настоятелі і учні Малої С е м і ­ н ар ії в Р и м і виповнили залю цього ж приміщ ення, щоб в ід з н а ч и ­ ти ко ро тко ю а к а д е м і є ю свято «Крути». С е м ін а р и ст и уже з а з д а л е ­ гідь приготовились до нього. В ищ і кляси мали задачу на цю тему. А к а д е м і ю зачато в ід с п ів а н н я м гимну «Боже Великий». Га рм о н ія і сила юних го лосів розбудили патріотичні почуття в присутніх. В і д ­ так - вірщ «І встає 18-ий рік», продеклямований з патосим і з в о ­ рушенням матуристом М ихайлом Петровичем з Філядельфії. Н адзвичайно гарними були с л о в а ; «Юний лицар встає Його клич пр обив ає Д а лечін ь І підносяться 3 0 0 мечів... Це виходить Загін ю н а к ів Проти диких М о с к о в с ь к и х полків.» Н апевно не один з нас молодих хотів бути м іж тими юними ге­ роями. По деклямації, Ю. Клюфас, студент дипломатичного факуль­ тету Р и м с ь ко го університету, і Б .Л о н ч и н а з Дітройту, студент ф іл о ­

157

софічного факультету У р б а н с ь ко го університету, почастували нас «Серенадою» Шуберта. Перший грав на скрипці а другий — на фортепіяні. По Ш уберті — головна, а заразом і центральна точка а к а д е м ії : доповідь проф. В .М а р к у с я з Чікаго . «...Акт Крутів з в ій с ь ко в о го погляду — поразка, з д е р ж а в н и ц ь к о ­ го — помилка, з морального — стовідсоткова пе рем ога ! Це з а с в і д ­ чення ідейної готовости в молоді боронити свій рідний Край». З авдяки цій мол оді У к р а їн а була визнана по в н о п о а в н о ю і н е з а ­ л е ж н о ю д е р ж а в о ю к і л ь к о м а к р а їн а м и на Заході, го ловно Н і м е ч ­ чиною. В тім с а м ім часі в Бересті велись переговори м іж У к р а ­ їною і Н ім е ч чи н о ю . Москаль від р ад ж ув ав нім цеві підписати т ра к­ тат, яким визнав би Україну неза ле жн о ю і по вн опр ав н ою держа­ вою як усі інші. «Київ впав», повторяв москаль. Н ім е ц ь вагався і сполучився телеграфічно з К иє во м . «Київ ще стоїть», отримали на короткий час це, за що віддали с в о є юне життя. На де р ж а вн о м у похороні Крутянців Гр ушевський сказав такі па ­ м ’ятні слова: «З ними в могилу сходить яка-небудь ідея про м о с ­ ко всь ко -у к р а їн ськ е з'єднання!» Цю ідею підтримує і сучасна укр а їн с ьк а молодь. Є і в наших часах на Україні Крутянці : Чорновпли, Морози, Чупринки... В п р о д о в ж століть різні наіздники хотіли накинути на нас сво ю культуру, свої звичаї і традиції, але без успіху. В к о ж н ій україн ській людині існує воля бути своїм паном на своїй землі. Слав­ ний французький пис ь ме н н ик Вольтер добре з р о з у м ів цей дух і правильно написав ; “L’Ukraine toujours aspirait а etre libre». При­ сутні, a найбільше ми молоді , нагородили до повід ача рясними оплесками. Д о п о в ід ь вплинула на нас психо логічно і хор з г о р ­ дістю в ід с п ів а в на честь своїм р о в е с н и к а м -ге р о я м «Засяло С онце Золоте» Н еділ ьського. Га рм о нія і бадьорість тону, як також і вдале чергування голосів в складних місцях пісні нагородили труд х о р и с ­ тів. В ідта к — модерна, а заразом і пр екра с на д е кл ям а ц ія в ір ш ів , «Музика» Р и л ьс ь ко го і «Одчиняйте двері...» Тичини матуристами в супроводі бас-гітари. Д е кляматори сиділи м іж публікою і вставали раптово, примуш уючи присутніх дивитись то тут, то там. Кожний мав мало, дехто й один рядок. Ч ерез цілу де клям а цію , бас-гітара, якої не було видно, наслідувала биття серця, щоб зробити більш драматичним з м іс т поезій. Після цього хор від с п іва в мольову і ду­ ж е сумну пісн ю «Тарасова Ніч». Не один зворуш ився: «Встає хмара за Л и м а н у а другая з моря. З аж урил ась Україна, така ЇТ доля ...» А к а д е м ію закін че н о національним гимном « Щ е не вмерла...» Коротка акад ем ія вповні вдалась. Це завдячуємо в пе рш ій м ір і проф. Маркусеві, що прийняв наше запрошення, о.др. Т и лявсь ко м у, Михайлові Петро вичеві і всім матуристам.

Е. Дріт

158

ПОЖЕРТВИ НА ЮВІЛЕЙНИЙ ФОНД «АВАНҐАРДУ» Велика

Б р и т а н ія

О-к ҐЛ О С Т Е Р О-к Л Е С Т Е Р

О-к 0-н

СНАНТОРП СЯЯВ

О- м

С В ІН Д О Н

д . І . Т и а ч и к з 6 . лл. 7 6 8 , 7 6 9 д. О . Ж у р а в і н с ь к и й , зб.л. 7 8 2 д. З . Б , Б о д н а р , з 6. л. 7 8 3 д. М . Г а в р и л і в з 6, л. 7 8 4 М . М и к о л и ш и н , з6. л. 7 8 5 д . М . Т у р к е в и ч , з6. л. 7 8 6 д. Г. В о л о ц ю г а , зб.л. 7 8 7 д. В К о н о н е ц ь , зб. л. 7 8 8 д. Т. Л о з о в и й зб. л. 7 8 9 подр. А. Ч у б а т а , зб.л. 7 9 0 д. О . Д о в б у ш , зб. л. 7 9 1 д. О . Ко з у н , зб. л. 8 4 3 д. С . Х о м е н к о , зб. л. 8 5 1 д. В. К і н а щ у к , зб. л. 8 5 2 д. А. Х о м і в . зб. л. 8 5 4

2 0 ф. 1.05 1.80 1. 2.60 1.50 80 1. 80 5.15 2.65 5.41 6.60 5.95 7.60

( з б і р щ и к не п о д а н и й ) зб. л. 8 7 8 , 8 7 9 д. О . М а л н о . зб. л. 9 0 8 д. А. Д з ю б а н і в с ь к и й зб. л. 9 0 1 , 9 0 2 з к а с и О с е р е д к у з н а г о д и в ід в ід и н

3 8 дол

Канада О-к О-н О-н О-к

С Е Н І КЕТЕРЕНС КІЧЕНЕР ЕТОБІКО МОНТРЕАЛЬ

ЕДМОНТОМ

Дл я

наладнання

< а

редплатників

S X

ЗСА

і

ських Якщо

S

ний,

адміністрування

КАНАДА.

СУМ

п ер ед пл ат и

і

в да ні й

місцевості

т ак о го

мають

безпосередньо

з

ми

моні-о рдерами.

В-вом

CO

ються

з

в

Н І М Е Ч Ч И Н А : п о ч т ов и м и

Б Е Л Ь Г І Я : на АРҐЕНТІНА

чекове

чекове і

Кольпортерів

і Пе­

має

мати

ще

рефе ре нта

їх

до

нема,

або

роз ра х у нк и

В-ва є

с у м і вЦУ С У М .

неактив­

переводити

пересилаючи

належність

банкови­

Українських

кредитівок

прийма­

з

банковими.

В Е Л И К А Б Р И ТА Н ІЯ : Через Видавництва

Ф РАНЦІЯ : На

Чеки

просимо

грошові

Брюсселі,

10 10 100

ЦУ С У М

пересилає

референта

обов'язок

g

р і вн і

Л ю б н і в , ( 1 0 дол на

порядку :

Осередок

передплатники

на

Аванґарду

наступного

збирає

я к ий

чи

п-ства

Кожний

вида нь,

чеками

в

Крилаті) подр. Ш у л ь г а н О к с а н а на з у с т р і чі з Г о л о в о ю

придержуватись

75 Го­ 25

лови Ц У З г о с т ин и

О-к

10

К У С У М , або

мандатами

до

поштовими

м о н і - о р д е р а м и до

ЦУ СУМ .

конто :

ко нт о

КУ С У М ,

А В С ТРА Л ІЯ : До

або. п р я м о

референтів

до

В- ва.

с у мі в с ь к и х

видань

в

тих

к р а ї на х . ІНШ І

К Р А ЇН И : Безпосередньо

до

В-ва

в

Брюсселі.

159

ПОЖЕРТВИ НА ЮВІЛЕЙНИЙ ФОНД «АВАНҐАРДУ» І ЗСА 0 - н і м. «Крут» ЧІКА ҐО О-к

ухвала З а г . З б о р і в 25 дол на К р и л а т і » 25 з Каси Д о м у С У М А - О О Ч С У 25 ” ’’ 25 з в е с і лл я Р. Б е р к а з М. Д р о з д 5 І. Т о р о у с з 6. л. 5 6 4 4.50

АВБУРИ

Німеччина О -к Г А Н О В Е Р

д. 3 . Т е р е ш к у н

10

нм

ЖЕРТВОДАВЦЯМ І ЗБІРЩИКАМ Щ ИРЕ СПАСИБІ А МОЛОДІЙ ПАРІ МНОГИХ І ЩАСЛИВИХ ЛІТ!

ПРИГАДКА ! ВСІМ ШАНОВНИМ ВІДБОРЦЯМ «АВАНҐАРДУ», Щ О Щ Е ДОСІ НЕ ВИРІВНЯЛИ ЗАЛЕГЛОСТИ І НЕ ВПЛАТИЛИ ПЕРЕДПЛА­ ТИ НА 1 9 7 2 РІК ПРИГАДУЄМО ПРО ЦЕЙ ПЕРЩОЧЕРГОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК, БЕЗ ВИКОНАННЯ ЯКОГО «АВАНҐАРД» НЕ ЗМО­ ЖЕ ПОЯВЛЯТИСЯ, ВИДАВНИЦТВО ДОКЛАДАЄ ВСІХ СТА­ РАНЬ ЩОБ ЖУРНАЛ СВОЄЧАСНО ПОЯВЛЯВСЯ, АЛЕ НЕ­ СВОЄЧАСНІСТЬ ВПЛАТ НАЛЕЖНОСТЕЙ ВІДБОРЦЯМИ СПРИ­ ЧИНЯЄ ПОВАЖНІ ТР УДН О Щ І В РЕГУЛЯРНОСТІ ЙОГО ПОЯ­ ВИ. ЦЯ ПРИГАДКА НЕ ВІДНОСИТЬСЯ ДО ТИХ НАЩИХ ВІДБОРЦІВ, ЯКІ СПОНТАННО І БЕЗ ПРИГАДКИ ДБАЮТЬ ПРО ФІНАНСОВУ ОСНОВУ ЖУРНАЛУ. ЗА НАЛЕЖНЕ ЗРОЗУМІН­ НЯ 1 СКОРИЙ ВІДГУК Щ ИРО ДЯКУЄМ О 1 в-ВО ЦУ СУМ

-A V A N T G A R D E ” 7 2 B id

C h a rle m a g n e

1040

B ru x e lle s

T e l.

34 04 82

Висилаю

дня (Мюцевютьі

■

річну

■

з а б о р го в а н іс т ь

передплату

■

на

по

на

1972 ріц

ч 6 /1 0 4

“п р е с ф о н д "

разом

моя АДРЕСА (латинкою) (п р із в и щ е

И

ІМ Я '

{чи(.по лому и назв.» вулиці'

(м і '.ц о в к м і, ( ТОЙ?

160

ПООВІИЩЙ. н о л ї

ЗМІСТ ЗАГАЛЬНІ

ТЕМИ

Лі на Костенко : «А ВИ Г А Р Т У Й Т Е В А Ш І Г О Л О С И » ! .................................... Ант. Кущинсьний ; Ш Е В Ч Е Н К І В П Р И Я Т Е Л Ь - Я. К У Х А Р Е Н К О ................ Маруся Полоз : З В Е Л И К О Г О З Д В И Г У ................................................................. Є. Дрі т : К А Т У В А Н Н Я П . Г. ГРИ Г О Р Е Н КА Й І. В. Л А З У Т И ...................... * * • : О Д Н А І Н Т Е Р П Е Л Я Ц І Я {в справі Я. Добоша) ........................................... М. Фортуна : С Т Р А С Н И Й Т И Ж Д Е Н Ь ЗА Б О Г А , ЗА У К Р А Ї Н У Р. Ґоляш : Д У М К И З П Р И В О Д У Е С Е Ю В. М О Р О З А « С Е Р Е Д С Н І Г І В О. Коваль : П Р О Б Л Е М И Р О С Т У І Д І Ї С У М .......................................................... * * * : С В. П. М И Т Р О П О Л И Т І Л А Р І О Н .......................................................................... ПОЕЗІЯ,

81 82 86 89 93 95 97 99 106

ПРОЗА

Ігор Калинець : НА Г О Л Г О Ф І ....................................................................................... .....10 8 Любомир Госейно : МІ Й Л Е Б Е Д И Н И Й С П І В ........................................................... 111 • * * : В Г О Р У П Р А П О Р И , сумівський марш ......................................................... 113 Люб оми р Госейно : Е В Р О П Е Й С Ь К А Г Р У П А ........................................................ ......1 14 НАУКА,

КУЛЬТУРА,

МИСТЕЦТВО

_______________________________________________

Б. Антоненко- Давилович : К У Л Ь Т У Р А У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М О В И .................... Олена Звичайна : В О Б О Р О Н І Н А Ш О Г О С О Б О Р Н О Г О П Р А В О П И С У ЗінаТда В и т я з ь: С К И Т И І ЇХ К У Л Ь Т У Р А .............................................................. * ** : Д О В Е Р Ш И Н М У З И Ч Н О Г О В И С Л О В У ................................................... Л. П. : - П І Д Ч У Ж И М Н Е Б О М - ....................................................................................... СУСПІЛЬНИКИ

____________________________________________________________________

Лев Шаниовський : чи Н А Ш А І Д Е О Л О Г І Я Н Е У П О Р Я Д К О В А Н А ? ..... Ітум : Н А Ш Е В Н А С С А М И Х ......................................................................................... Ф ІЗ ИЧН А

В ДІЇ

ДЖЕРЕЛ

ВТОМИ,

ОТЯЖІЛОСТИ,

Б Е З С О Н Н О С Т И 144

________________________________________________________________________

Ляриса Вітошинсьиа : Н А Ш А З У С Т Р І Ч З І С П О В І Д Н И К А М И В І Р И ....... Степан Ґоляш : А К Т И В Н І С Т Ь І С Т А Н О С Е Р Е Д К І В С У М Ч І К А Ґ О .... П. Бурий : М О Л О Д І П Р О Ф І Л І (Г. Брездун - П а р м а ) ...................................... УКРАЇНСЬКЕ

СТУДЕНТСТВО

В СВІТІ

154 15 7

А Д М І Н І С Т Р А Ц І Ї _______________________________________________________

"** : Пожертви НА

148 150 15 3

____________________ _____________________

Г. Васькович : В И С О К О Ш К І Л Ь Н И Й Л І Т Н І Й К У Р С У К Р А Ї Н О З Н А В ­ С Т В А ...................................................................................................................................... Є. Дрі т : У К Р А Ї Н С Ь К А М А Л А С Е М І Н А Р І Я В І Д З Н А Ч У Є - К Р У Т И - .......... ВІ Д

138 140

КУЛЬТУРА

Др. С. Зощук : Д О СУМ

118 122 126 131 136

на

пресфонд

АВАНҐАРДУ

...........................................................

ОБКЛАДИНЦІ :

ПО ГРУДДЯ

Т. Г.

ЦЮБИНСЬК/<

•

ІЛЮСТРАЦІЯ

ДО

ДАНЧЕНКО

ШЕВЧЕНКА

-ДУМИ

-КОБЗАРЯ.

1963

МОЇ - .. . С К У Л Ь П Т О Р -МОСКАЛЕВА

Ф.А

НО-

К Р И Н И Ц Я - О.Г.

159