Авангард (ч.104)

журнал

української

МОЛОДІ

ЖУРНАЛ

АВАНҐАРД Д в о м іс я ч н и к , видає

УНРДТНСЬКОЇ МОЛОДІ

Центральна У п р ава СУМ

in tA tiM iM iia M ititu ttitiM iitM M ii

VANGUARD

AVANTGARDE

Official Press o rg a n o f t he U k r a i n i a n Y o u t h A s s o r i.'.i''on

two

ІГ

Revue

des

Jeunes.

eaite p a r le Central de I ' U n i on

D i-m estriel,

" x ll

Comite

" l ont hi v

de

la

Jeunesse Ukrainienne en exi l

Редагує Колегія з членів Центральної Управи СУМ Головний Редактор - Володимир Ленин Редакційне листування й матеріяли надсилати на адресу Редакції: А Д Р Е С А Р ЕД А Н Ц ІЇ Й А Д М ІН ІС Т Р А Ц ІЇ

«AVANTGARDE" 72 Bid. Charlemagne 1040 Bruxelles Тої, 34.04.82. Це число зред аговачо в С екретаріяті ЦУ СУМ при

ви­

датній співпраці Реда:^ційного Гуртка Д р у ж и н н и ків С УМ ; О .Р ож ка, А Га й д а м ах а

і Я.Добош.

Ф отооптич «ий склад ; Міля Сеничан. Графічне оформлення : мистець-маляр Омелян Мазурин.

УМОВИ

НРАЇНИ

ОДНЕ ЧИСЛО РІЧНО

США

1 .25

Канада Англія

дол.

6 . 0 0 дол

ПЕРЕДПЛАТИ

. 1 . 2 5 дол, _ 6 . 0 0 дол. . ф.шт. 0 . 3 0 ф.шт. 1 , 5 0

Ав с т р а л і я . . . . 0 , 9 0 дол. Бельгія . 4 0 б.фр. Ф ранція_.

4

Німеччина

З нм

ф.фр.

НА

1972

4 . 5 0 дол. 1 8 0 б.фр,

.. 2 0 . 0 0 ф . ф р

_____ 1 5 нм

Авст рі я

2 0 шіл

9 0 шіл.

Аргентина

1 2 0 пезо

6 0 0 пез о

Б раз илія Парагвай

1 . 2 0 н. нруз 6 . 0 0 н. к руз. 6 0 гвар 3 0 0 г вар

v .C '' < Printed

in

В>>і (і ' чт

riite u r Bid

resDonsable

C harlem agne

O

Kowal 1040

Bruxelles

’• т р а гіч н у р іч н и ц ю злочину над А л л о ю Г о р с ь к о ю ( 2 8 . Х І . 1 9 7 0 р . )

Вона живе в серцях народу

« 2 8 -го л и ст о п а д а 1 9 7 0 р о к у була заб ита в н е з ’ясо ва н и х д о с і о б с т а в и н а х у к р а ї н с ь к а х у д о ж н и ц я і г р о м а д с ь к а д ія ч ка Алла Г о р ­ сь ка. Алла О л е к с а н д р ів н а Г о р с ь к а н а р о д и л а ся 1 8 в е р е с н я 1 9 2 9 р. В и хо в ув а л а ся у з р о с ій щ е н ій к и їв с ь к ій р одині. З а к ін ч и л а К и їв с ь ки й ху д о ж н ій інститут. А к т и в н о вкл ю ч и л а ся v п р о ц е с н а ц іо н а л ь н о го в і д ­ р о д ж е н н я , який о хопив м ол оді поколін ня творчої ін т е л іге н ц ії 401

К и є в а на початку 1 9 6 0 - и х р о ків . П е р е й ш л а на у к р а ї н с ь к у м ов у сп іл кув а н н я . 1 9 6 2 р о ку стала о д н и м з о р га н із а т о р ів в ід о м о г о Клю О у т в о р ч о ї м о л о д і ( р о з іг н а н и й 1 9 6 4 року). Б р а л а участь в о р г а н із а ц ії л і т е р а т у р н о - м и с т е ц ь к и х в е ч о р 'в , р о з п о в с ю д ж е н н і т в о р ів Самвидаву, з б о р ів к о ш т ів на в з а є м о д о п о м о г у тощо. 1 9 6 4 року, р а з о м із х у д о ж н и к а м и Л ю д м и л о ю С е м и к і н о ю , П а ­ н а с о м З а л и в а х о ю та Г а л и н о ю С е в р у к , Ал ла Г о р с ь к а в и го т о в и л а Ш е в ч е н к і в с ь к и й в іт р а ж у в е с т и б ю л і К и ї в с ь к о г о ун іве рситету. Н а в іт р а ж і з о б р а ж у в а в с я гн ів н и й Ш е в ч е н к о , що о д н іє ю р у к о ю при гортав п о к р и в д ж е н у ж ін к у - У к р а їн у , а в д р у гій , в и с о к о піднятій, т р и м а в кн игу. Н а в іт р а ж і стояли с л о в а : « В озв елич у малих отих р а б ів н ім и х , я на с т о р о ж і ко л о їх п о с т а в л ю слово» ( фото в і ­ т р а ж у н а д р у к о в а н е в « У к р а ї н с ь к о м у к а л е н д а р і» на 1 9 6 5 р ік, вив и д а н о м у У к р а ї н с ь к и м с у с п іл ь н о -к у л ь т у р н и м т о в а р и с т в о м у П о л ь ­ щі). В і т р а ж був б р утал ьн о з н и щ е н и й , а Алла Г о р с ь к а і Л ю д м и л а С е м и к ін а виключені із С п іл к и х у д о ж н и к ів У к р а їн и . При розгляді їх н ь ої «справи» три м а ли с е б е з г ід н іс т ю . Н а п р и к і н ц і 1 9 6 5 року, після а р е ш т у в е л и к о ї гр упи у к р а ї н с ь к о ї ін т е л іге н ц ії, Аллу Г о р с ь к у д о п и т у в а л и як с в і д к а в о б о х к и ї в с ь к и х с п р а в а х - Я. Г е в р и ч а та Є. К у з н е ц о в о ї, О . М а р т и н е н к а , І. Русина. Н ія к и х с в і д ч е н ь не д а в а л а , з а п е р е ч у в а л а й те, що в и зн а ва ли з а а р е ш т о в а н і. Була о д н іє ю з неб ага тьо х с е р е д заскочених не­ с п о д ів а н и м и а р е ш т а м и , хто т р и м а в с е б е тоді до к ін ц я п р и н ц и п е во. В і д о м а її з а я в а того часу п р о п о р уш е н н я о р ґ а н а м и К Д Б з а ­ ко н н о с т і при в е д е н н і слідства .» ( « У к р а їн с ь к и й В іс н и к » ) Т о м у то й в и р іш и л и м о с к о в с ь к і з л о ч и н ц і по з б а в и т и її життя С у м н о звучали н а д г р о б н і п р о м о в и д р у з ів , що з в ід у с іл ь п р и ­ були д о К и є в а в ід д а т и о с т а н н ю прислугу н е з а б у т н ій по друзі. «Розум у ж е з б а г н у в у в е с ь ж ах, в с ю н е в ід в о р о т н іс т ь втрати, го в о р и в к и їв л я н и н о. С е р г і є н к о , — а с е р ц е не хоче, не м о ж е п р и м и р и т и с ь із д у м н о ю , що Аллочки в ж е н е м а є с е р е д нас. Щ о ми в ж е ніко ли не з у с т р ін е м о с я з н е ю на вулиці, не в ід ч у є м о теплого по ти с к у д р у ж н ь о ї руни, н а д ій н о с т і її м у ж н ь о г о плеча.... Н е з а л е ж н а і го р д а , Алла п о в а ж а л а л ю д е й і к о р и с т у в а л а с я з а г а л ь н о ю л ю б о в ’ ю д р у з ів і з н а й о м и х . Але, як і к о ж е н , хто любить, в о н а в м іл а н е н а в и д іт и . В о н а в ід в е р т о з н е в а ж а л а ситих ч и н о в н и к ів і д і л к ів від м истец тв а. В о н и не в и н о с и л и т в е р д о г о гл узл ив ого по гляду її с ір и х очей і платили їй за це ч о р н о ю з н е ­ н ав истю . В о н и н ен а виділи її за те, за що ми л ю б и м о . Н е й м о в і р н о т я ж к о п р а ц ю в а т и для у к р а ї н с ь к о г о народу. Та він з а в ж д и д а в а в із с е бе л ю д е й таких, ян Алла Г о р с ь к а , - го т о ­ вих іти д о к ін ц я с в о є ю д о р о г о ю ..." Х а р а к т е р и з у ю ч и її т в о р ч іс т ь л іт е р а т у р н о - м и с т е ц ь к и й к р и т и к Є вген С в е р с т ю к го вор ив: «В її ін к р у с т а ц ії «Земля» - в т о м у д и в о в и ж н о м у сплетенні з а к о в а н и х у з е м л ю сил, що в и п и н а ю т ь с я гл и б о ки м и б о р о з н а м и на ж ін о ч о м у чолі, с п л іт а ю т ь с я г р у б и м к о р ін н я м мозолистих, ж а д іб н и х витягнутих рук, у т о м у п о к а л іч е н о м у д е р е в і життя м о ж н а побачити п р ита м ан н у їй глиб ин у о с я г н е н н я традиції, повноту о с я г н е н н я б о л ів і сил р ід н о ї зем л і, яку в ід к р и л а для 402

с е б е х у д о ж н и ц я і я к ій сл у ж и л а з в і р н іс т ю неофіта. Я кб и ми уявили д е т а л ь н о і с т о р ію її життя — то була б п о в ­ чальна п о в іс т ь п р о те, я к х у д о ж н и ц я Алла Г о р с ь к а в ід к р и л а с в о ю У к р а їн у , як ш ука л а її ж е р т о в н и к а і як п о ступ ово в ч и л а ­ ся бачити го л ов но в н е в и д и м о м у , д о к о п у ю ч и с ь д ж е р е л та в гл и б и н а х з а х о в а н о г о к о р ін н я , нк вона д у ж и м и р у к а м и і н о га м и р о з го рта л а р я с н і к и л и м и д е к о р а т и в н и х кв іт о ч о к, п о к л и к а н и х до життя ли ш е на о дин сезон.... Але, як вона при ц ь о м у в м іл а г і д н о й н е з а л е ж н о йти с в о їм шляхом — і п о в н о відчувати р а д іс т ь в и п р о б у в а н ь , праці і важкої б о р н і за с а м о с т в е р д ж е н н я ! Ії голос, її у с м іш к а , її п о ­ стать п е р е к р и в а є в и п а д о к с л іп о ї т р а ге д ії, що о б ір в а л а її життя. Алла Г о р с ь к а буде в и п р о м ін ю в а т и світло, буде вселяти пр и с ут ­ ність духу с а м и м с в о їм ім 'я м . Т о була р ід к і с н а л ю д и н а , що н а в ік и з а л иш а єть ся з н ам и, як р ід н а душа. В о б р а з і ціло го д е ­ с я т и р іч ч я вона в и со чи т ь б іл и м п р и в и д о м д о б р о г о Духа, що втілю є в с о б і с у м л ін н я , гід н іс т ь , п о р и в а н н я м о л о д о с т і і с я й в о в іл ь н о го лю дського обличчя, о с в іт л е н о г о талантом і в ід д а н іс т ю л ю ­ дини... І л ь в ів я н и н Іван Гель, ви сл о ви в ш и глиб окий біль і с к о р б о т у с к а з а в : «Доля Алли с х о ж а на д о л ю її н а р о д у , як д о ­ ля її таланту на д о л ю духо вн их потуг У к р а їн и . Але с м е р т ь таки не в с е с и л ь н а . Б о по ки ж и т и м е хоч хтось із нас, тих, хто з н а в Аллу, доти буд е ж ити р о з у м н а й ч а р ів н а Аллина у с м іш к а , її в е л и к а л ю д с ь к а теплота, с е р д е ч н і с т ь і щ ирість. Будуть жити її твори на полотнах, на с т ін а х б у д и н к ів , шкіл і музеїв. Б у д е п а м ’ятатися її н ес хитн а п р и н ц и п о в іс т ь , в е л и к а п р а ц е л ю б н іс т ь і б л а г о р о д н а н е н а в и с т ь , п о р о д ж е н а л ю б о в ’ю... Алла з а л и ш и т ь с я для н а с в з ір ц е м Л ю д и н и й Митця, що не з н а є схилян ь п е р е д к о н ь ю н к т у р о ю і не з в а ж а є на «добрі» чи «лихі» часи, а н а п о л е гл и в о ш у к а є т іє ї єдиної, для к о ж н о г о с в о є ї д о р о г и , на я к ій н а й б іл ь ш е п р и с л у ж и м о с ь Укр аїн і... В е л и к е с п а с и б і Т об і, Алло, що ти ж ила, тво рила і б о р о л а с я с е р е д нас. М ало с к а з а т и з а р а з, що ми Т е б е ніко ли не забудемо. Ти за с л у ж и л а на п о ч е с н е і св я т е пр аво , по дол авш и с м е р т ь , зал и ш и ти ся с е р е д н а с ж и в о ю , в п е р т о і т в е р д о ступати по с у ­ д ж е н о м у нам в а ж но м у й ге он истом у шляху. В іч н а с л а в а Т о б і і вічна п а м ’ять від нас!» В іч н а п а м ’ ять і с л а в а Тобі, Алло, т а к о ж в ід в с іє ї у к р а ї н с ь к о ї м о л о д і, якій Ти зал иш ила н е п е р е в е о ш е н и й з р а з о к л ю б о в и , м у ж н о с ти, ж е р т о в н о с т и а ж д о с а м о п о ж е р т в и !

403

На

шляху с а м о б у т н о с т и

і самоутвердження

У кр а їн ськи х

Ц ерков

УДАРИ, щ о СКРІПЛЮЮТЬ

( О .К ) Н а ш е р е л і г і й н о - ц е р н о в н е життя о с т а н н іх р о к ів з а з н а л о ,іначних у д а р ів і п о ж в а в л е н н я . В У к р а ї н с ь к і й П р а в о с л а в н і й Ц е р к в і В І Д І Й Ш Л О у в іч н іс т ь кіл ь ко х в л адик, в т о м у д в о х м и т р о п о л и т ів і к іл ь к о х є п и с к о п і в . П о д іл е н а на кіл ь к а в ід л а м ів У к р а ї н с ь к а П р а ­ в о с л а в н а Ц е р к в а йде п о с л ід о в н о до с в о г о о б 'є д н а н н я . В цьому році ми були с в і д к а м и відбуття С о б о р у У к р а ї н с ь к о ї А в т о к е ф а л ь ­ ної П р а в о с л а в н о ї Ц е р к в и і У к р а ї н с ь к о ї П р а в о с л а в н о ї Ц е р к в и А м е р и к и , який в ід д а в к е р м у цих д о с і д в о х Ц е р к о в в одні руки, в и б р а в ш и с в о їм м и т р о п о л и то м В л а д и к у М с т и с л а в а ( С к р и п н и к а ) . Р іш е н н я С о б о р у піш ли т а к о ж в н а п р я м і з м і ц н е н н я є д н о с т и і с к р іп л е н н я ст р у к т у р и с а м о ї Ц е р к в и . З о к р е м а р іш у ч о ю була п о ­ с тав а С о б о р у проти п о с я г а н ь м о с к о в с ь к о г о п а т р ія р х а т у по У к р а ­ їн с ь к у П р а в о с л а в н у Ц е р к в у в в іл ь н о м у св іт і. Тут і там п о м іт н і нотки е к у м е н і ч н о г о з б л и ж е н н я п о м і ж в с і м и у к р а ї н с ь к и м и Ц е р к в а м и . Та н айб ільш і удари були н а н е с е н і У к р а ї н с ь к ій К а то л иц ькій Ц е р к в і, я кій в ід м о в л е н о п р а в о в ід б у в а ти с в о ї С и н о д и , внеможли в л е н о в с у п е р е ч а р т и кул ів - б е р е с т е й с ь к о ї У н і ї і в ік о в и х п р а в У к р а ї н с ь к о ї Ц е р к в и творити с в о ю вл а с н у і є р а р х ію , в а т и к а н с ь к і ч инн ики ім е н у ва л и двох є п и с к о п і в для а м е р и к а н с ь к о ї у к р а ї н с ь к о ї митрополії, п о м и н у в ш и уряд В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а , л е га л і­ зац ія л і к в ід а ц ії У Н Ц на м о с к о в с ь к о м у с о б о р і в присутності ват и к а н с ь к о г о д е л ега та без нстки протесту з б о ку В а т и к а н у , нехту­ вання д о м а г а н ь іє р а р х ії і в ір н и х У К Ц р и м сь ко ю ку р іє ю ітд. Тих у д а р ів м о ж н а б н арахувати ба га т о більше, але й цього вистарчить, щ об уявити с о б і труд но щ і і п е р е ш к о д и с е р е д яких до во дилось п р а ц ю в а т и В е р х о в н о м у А р х и є п и с к о п о в і К и р Й о си ф о в і, О с т а н н ім в е л и к и м у д а р о м по У К Ц була ф ор м ал ьн а в і д м о в а П а ­ пи ство рити П а т р ія р х а т УНЦ, м и м о тон листів, м е м о р і я л і в , п р о ­ хань, т е л е гр а м , пр о т е стів і д о м а г а н ь . В т а к ій си т уа ц ії п р и й ш л о д о відбуття У - г о А р х и є п и с к о п с ь к о г о С и н о д у У К Ц , що в ід б у в с я в ч а с і в ід 1 -го до 6 л и с т о п а д а 1 9 7 1 р П ід г о т о в к а д о С и н о д у була в е д е н а д у ж е д и с к р е т н о , так що б іл ь ­ ш іс т ь В л а д и к могли тільки д о д у м у в а т и с ь , але б е з п е вн ости , що С и н о д таки в ідб удеть ся. Щ е м е н ш е було п о ін ф о р м о в а н е м и р я н с т в о . Т а виступ В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а К и р Й о с и ф а на римському С иноді в приявності понад д в іс т і отців С иноду, в о б о р о н і топтаної в У к р а їн і о ку п а н т о м і н е х т о в а н о ї в с е л е н с ь к о ю Ц е р к в о ю в в іл ь н о м у св іт і н а ш о ї Ц е р к в и , що п о н е с л а за святу вір у г е к а ­ томби ж е р т в і далі їх н есе, був г о л о с о м н а й б іл ь ш о го д о сі протесту проти н е с п р а в е д л и в о с т и в св іт і. Т р е б а зазначити, що р и м с ь к и й С и н о д в ід б у в а в с я в л а с н е під га с л о м « м іж н а р о д н о ї 404

ВЕРХОВНИЙ АРХИЄПИСКОП

КИР ЙОСИФ

в ЧАС св. ЛІТУРГІЇ з НАГОДИ ПОСВЯ

4EHHR ІКОНОСТАСУ В ЦЕРКВІ СВ СЕРГІЯ І ВАКХА В РИМІ 30X1.71

спр аве д л и в ости » . Цей м у ж н ій виступ пролетів ш и р о к и м в ід го м о н о м в ід г о м о н о м в с в іт о в ій п р е с і, р а д іо і телевізії, а с е ­ ред у к р а ї н с ь к о г о загалу п і д н і с н а с т р ій духа і д а в в к а з ів н у до бо ротьби за святі п р а в а У к р а ї н с ь к о ї Ц е р к в и . П о с в я ч е н н я ік о с т а с у в і д з и с к а н о ї стар ої ц е ркви св. С е р г і я і В а к х а в центрі м іст а Р и м у і в ід з н а ч е н н я 3 7 5 -л іт т я Б е р е с т е й с ь -

т ж 1

Х р а м свв. Сергія і В а кха

УКРАЇНСЬКІ ЮВІЛЕЙНІ ТОРЖ ЕСТВА В РИМІ 30-31 жовтня 1971 SOLENNITA GIUBILARI UCRAINE IN ROMA Piazza Madonna de’ M onti, 5 406

30-31 ottobre 1971

f

"

-

-

.

ко ї та 325-ліття У ж г о р о д с ь к о ї У н ій , що їх з а р я д и в В е р х о в н и й А р хи є п и с ко п , з а п р о ш у ю ч и в сіх В л а д и к до участи в цих торжествах, були з н а к о м для м и р ян , що тут ріш атим еться т а к о ж дальш а доля УКІ.І. Т о м у то з А м е р и к и , К а н а д и й Е в р о п и по спіш или д е л е га ц ії навіть б е з о к р е м и х з а п р о ш е н ь . Е в р о п е й с ь к а П р е з и д ія С Н В У і К О У Г Ц У в и д е л е гува л и с в о г о члена, Голову Ц У С У М мГра О. Коваля щоб передати п р и в іт а н н я і д е з ід е р а т и о р г а н із о в а н о г о у к р а ­ ї н с ь к о г о гр о м а д я н с т в а . В и я в и л о с я , що в Р и м і м і ж у ч а с н и ка м и , с в я т к у в а н ь з н а й ш л о с я по на д дві де ся т ки голів а б о п р е д с т а в н и к ів р із н и х м и р я н с ь к и х і г р о м а д с ь к и х о р г а н із а ц ій в п о р уз ум ін н і з я к и ­ ми м о ж н а було у згіднити і п е ре дати на руки Голови С и н о д у У К Ц листа м е м о р ія л з в и м о г о ю відбути У-ий А р хи еп. С и н о д і підтвердити р іш е н н я ІУ. А р х и е п . С и н о д у з п е ре д двох літ. Т а к а в и м о га була п о д и кт о в а н а ще й фактом, що В ладики, які прибули д о Р и м у о д е р ж а л и з в а т и к а н с ь н о ї К у р ії з аб ор он у брати участь в С и н о д і У К Ц , який з її п с л я д у є а н т и к а н о н іч н о ю устан о во ю . Це мало мабуть ви р іш а л ьн и й вплив на поставу мирян і т а к о ж В л адик, бо це був незбитий д о к а з втручання у внутріш ні с п р а в и н аш ої Ц е р к в и , які були в и р а з н о з а с т е р е ж е н і Берестейською У н іє ю і по тв ер д ж ені д екр ета м и 2 -го В атиканського Собору. С віто ­ ва п р е с а п ід н е с л а цю новину д о с е н з а ц ій н о ї точки, а д е я к і ж у р ­ нали м а л о що не до ска н да лу, с п о в іщ а ю ч и про в ід м о в у послуху П а пі, тощо. Ж у р н а л іс т и і ф іл ьм о в і р епо рте ри пр ям о облягали б у д и н о к на площі М а д о н н а деї М онті, ж а д н і с е н с а ц ій н и х п о в і ­ д о м лен ь . А ті п о в ід о м л е н н я були доволі скуп і, але не давали н ія к о ї п ід став и до т в е р д ж е н ь і гіп о т е з про розрив У К Ц з Р и м о м . Н а в п а к и була ви я в л е н а р іш у ч а п о ста ва с т о с о в н о са м о уп р а ви , але р ів н о ч а с н о в т іс н ій єдності із в с е л е н с ь к о ю Ц е р к в о ю і її Го л о ­ вою. “ Ми в ід б у в а є м о наш ч е р го в и й С и н о д і п р о с и м о б л а го с л о ­ ве ння в Папи» - так з вучав один з ко м ун іка т ів. П о с т а в а В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а К и р Йосифа і у з г ід н е н н я с т а ­ н о в и щ а з у с ім и В л а д и к а м и (на віть о б и д в а в а т и к а н с ь к і н о м ін ати зі З С А , які були оста точн о пр ийняті д о г р о н а А р х и є п и с к о п с ь к о г о С иноду, брали участь в у р оч исто стях і в н а р а д а х С и н о д у ) про що с в ід ч и т ь с п іл ь н е А р х и п а с т и р с ь к е П о слан н я, н а п о в н ю ю т ь в і р о ю і втіхою . Т о м у з п о л е г ш е ю на се р ц і р о з ’їз д ж а л и с я у ч а с н и к и р и м с ь к и х с в я т к у в а н ь д о м ів . Т а проте В а т и ка н ще ніде не в и с л о ­ вив с я про з м ін у с в о є ї політики с т о с о в н о б е з б о ж н и ц ь н о ї М о с к в и і її п р а в о с л а в н о ї П а т р ія р х ії, яка в с і с в о ї а ген турн і сили кинула на в ід т и н о к в с е л е н с ь к о ї Ц е р к в и , щоб її п ід п о р я д к у в а т и с в о їм цілям. Т о м у т е ж т р ію м ф ув ати п о ки щ о ще на м о ж н а . Н а ш у Ц е р к в у ч е к а ю т ь н а п е в н о ще нові удари, на які тре ба бути го то в и м и . Н а ш и м н а й у с п іш н іш и м з а б о р о л о м проти М о с к в и - це є д н іс т ь і с п ів п р а ц я наш их т р а д и ц ій н и х Ц е р к о в , апроти в м іш у в а н н я у в н у ­ т р іш н і с п р а в и Ц е р к в и — г ід н а п о ста ва В л а д и к і їхня повна п і д ­ п о р я д к о в а н іс т ь п а т р ія р х а л ь н о м у у с т р о є в і вл асної Ц е р к в и і Голові її Синоду. Ми п о в и н н і бути с в ід о м і того, що ніхто наш их ж и т т є ­ вих і ц е р к о в н и х ін т е р е с ів не оборонить так, як ми це с а м і при по вн ім з га р м о н із у в а н н і м и р я н с ь к и х , с вящ е н н ичих і іє р а р х іч н и х ч и н н и к ів м о ж е м о осягнути. Т оді з а в д а н і нам удари нас не зал а­ м аю ть - а зм іцн ять. 408

р ґоляш

Рефлексії про есей В.Мороза «Серед Снігів»

(Д О П О В ІД Ь

НА у, З'ЇЗДІ Д Р У Ж И Н ­

НИКІВ С У М А

в Е Л Л Е Н В ІЛ 2 9 8 .7 1 )

М е н і п р и п а в о б о в 'я з о н п р е д с т а в и т и п о гл я д и В а л е н т и н а М о р о за в и с н а з а н і в й о го статті « С е р е д с н іг ів » . П р и з н а ю с ь , що це в а ж к о з р о б и т и у»<раїнському с т у д е н т о в і на е м і г р а ц і ї , не м а ю ч и н а л е ж н о ї п ід г о т о в к и студій п р о ш е с т и д е с я т н и к ів в ціло сті, а про п о о д и н о к и х о с іб руху ш е с т и д е с я т н и к ів з о к р е м а . Д у м к и , які в и с к а з у ю , це м ої п о гляди на п ід с т а в і п р а ц і В . М о ­ роза « С е р е д с н ігів » . В о н и , р іч я с н а, д и с к у с і й н і . У м оєм у ви­ ступі в ж и в а ю ба га т о цитат с а м о г о В . М о р о з а , бо во н и д у ж е вл у ч ­ но н а с в іт л ю ю т ь п о ста ть Ів ан а Д з ю б и та ц іл о го руху ш е с т и д е с я т ­ н и ків .

Дещо

про а в т о р а

« з аха л я в н о го » е с е ю

«С е р е д сн ігів >•

В а лентин М о р о з н а р о д и в с я 1 5 кв іт н я 1 9 3 6 року. З а к і н ч и в іст о р и ч н и й в ід д іл Л ь в і в с ь к о г о У н ів е р с и т е т у . В о л о д іє с л о в я н с ь к и м и м о в а м и та а н г л і й с ь к о ю й н і м е ц ь к о ю . В и к л а д а ч і с т о р ії на у н і в е р ­ ситеті в І в а н о - Ф р а н к ів с ь к у . Й о г о д р у ж и н а є в и к л а д а ч е м н і м е ц ь ­ к о ї м ов и. В а л е н ти н а М о р о з а з а с у д ж е н о В о л и н с ь к и м О б л а с н и м с уд о м 1 9 6 5 р о к у на 5 р о к і в к о н ц е н т р а ц ій н о г о т аб ор у. П о вихо ді з а с у д ж е н о й о го в д р у ге , за о б о р о н у з а б р а н о г о і к о н о с т а с у зі села К о с м а ч та за о б о р о н у У к р а ї н с ь к о ї Ц е р к в и . В а л е н ти н М о р о з н е в гн у тий б о р е ц ь у к р а ї н с ь к о ї п р а в д и , с и м в о л н е с к о р е н и х , о д е р ж и м и х У кр а їн о ю людей.

К іл ь к а

слів для з р о з у м ін н я

д ій с н о с т и

Я к з н а є м о з іст о р ії, б іл ь ш іс т ь у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь після п р о г р а ­ них в и з в о л ь н и х з м а г а н ь о п и н и л а с я п ід м о с к о в с ь к о ю з а й м а н щ и н ою . В часі в о є н н о г о к о м у н із м у ми потерпіл и великі втрати. П і з ­ н іш е в р о ка х т а к з в а н о г о Н Е П - у ( Н о в а Е к о н о м і ч н а П о л іт и к а ) д е щ о по легш ало . Т о д і почалося н а ш е н а у к о в е та л іт е р а т ур н е в ід р о д ж е н н я . В і д 1 9 2 9 р о к у п о ч и н а є т ь с я н о в и й тиск. Х а р к і в с ь к и й процес С В У і С УМ . Д а л ь ш е йде п е р іо д р о з с т р іл я н о г о в і д р о д ж е н ­ ня, в я к о м у М о с к в а вб и ла п о н а д ЗО у к р а ї н с ь к и х п и с ь м е н н и к і в . Ч а с и Є ж о в щ и н и стали ще г і р ш и м и . С т р а х став д о м і н а н т н о ю 409

р и с о ю п і д н е в і л ь н о г о життя, а в п а р і з тим в о д н о м у році — бр а т о ві не в ір и в , діти б а т ь к а м і н а о б о р о т . Ціла с т а л ін с ь к а д о б а це жах, ф ізичний і духовий тер ор та н ищ ен н я в с я к и х с п р о б вияву у к р а ї н с ь к о ї духовости. Не стало р ід н и х Ц е р к о в , не стало духових п р о в і д н и к ів , але о ста ла сь в н а р о д і у к р а ї н с ь к а д уш а з і с к р о ю п р о м е т е їз м у , а за с л о в а м и М о р о з а , о д е р ж и м о с т и , я к а ж д а л а , щ об вибухнути і н а д ­ робити в тр ач ен е . В иступ ш е с т и д е с я т н и к ів після в е л и к о г о тер ор у, п іс л я л а м а н н я душ і о б е з г о л о в л е н н я н а р о д у т р е б а у в а ж а т и я в и щ е м в е л и к о г о зн а ч е н н я . Це в і р а в у к р а ї н с ь к е . Я, це вияв незнищ им ости у к р а ­ їн с ь к о ї Н а ц ії.

П о л ем ічн и й

за хал я в н и й

есей

В. М ороза

«Серед С н ігів ».

В. М о р о з в е с е ї « С е р е д с н і г ів » п о к а з у є на вступі, що к о м у ­ н іс т и ч н а м о с к о в с ь к а д е р ж а в а п о б у д о в а н а на н а с и л ь с т в і не в т р и ­ м а л а с я в с в о їх п о г л я д а х , бо по с м е р т і С т а л ін а , я к о г о в с і обож али, ніхто за с л о в а м и М ороза «ані не с а м о с п а л и в с я , ніхто не в ід р у б а в с о б і нав іть м і з и н н о г о пальця», а с а м о г о С т а л ін а п р о го л о с и л и з л о ч и н ц е м . С т а л і н с ь к а д о б а в и т в о р и л а тип л ю д е й н і г іл іс т ів - п о з б а в л е н и х в с я к о ї вір и . П о с т ій н а м о с к о в с ь к а п р о п а г а н д а в и к л и к а л а з н е ц і ­ н е н н я сло ва . З а тим піш л о і з н е ц ін е н н я та к и х понять ян мета, ідеал, г е р о їз м , п о д в и г. Т а к було в ц іл о м у С С С Р . А для У к р а ­ їни п и ш е В. М о р о з : « тр агед ія стала п о д в ій н о ю . Б о т а кі поняття як нація, п а тр іотизм , р ід н а м о в а , В іт ч и з н а , теж п о тр а пили до р е є с т р у « вигад аних», « кн и ж н и х » р е ч е й . В т а кі п р и к р і часи, м о ж н а с к а з а т и в часи н о в іт н ь о ї руїни, п р их од ять ш е с т и д е с я т н и к и . З р а з у о ч о л е н і духо во м о л о д и м в е л е т ­ н е м с л о в а В а с и л е м С и м о н е н к о м , а о п іс л я п р и х о д и т ь с и м в о л ш е с т и д е с я т н и к ів Іван Д з ю б а . П р и й ш л и л ю д и з н о в о ю в ір о ю . Молоді п и с ь м е н н и к и відчули з о в н ароду. їхня д у ш а г о в о р и л а в ім е н і св я т о ї п р а в д и . В о н и почали п р о п о в ід у в а т и п о д іб н о як М. М іх н о в с ь к и й . що У к р а ї н а для у к р а ї н ц ів , що будуче У к р а ї н и в си ла х її н ароду. П р и й ш л и д о го л о с у за с л о в а м и Л е с і У к р а ї н к и , а під х о п л е н і М о р о з о м , о д е р ж и м і . Іс к р у « о д е р ж и м о с т и » м а в С и м о н е н н о чи В ін г р а н о в с ь н и й , я кі «одн им доторком пробуджували в л ю д я х з а с н у л у у к р а ї н с ь к у душу, робили їх ж и в и м и » . « М а л е н ь ки й гурт л ю д е й у К и є в і р о з б р и з к а в і с к р и на цілу У к р а ї н у і де вони падали - в і д р а з у танув д о в го л іт н ій лід байдуж о с т и і н ігіл із м у . К о ж н е с л о в о їх п а л а х к о т іл о о д е р ж и м і с т ю , фа­ н а т и ч н о ю н е н а в и с т ю до х о л од н их і слизьких, ф анатичним б а ж а н ­ ням п р и с к о р и т и к ін е ц ь л ь о д о в и к о в о г о п е р іо д у на У к р а їн і» . А р е ш т и ш е с т и д е с я т н и к ів 1 9 6 5 р о к у не п р и п и н и л и руху. «Ера в е л и к о г о с тра ху минула». А р е ш т и не залякали. А реш товані ста­ вали ге р о я м и . М о с к в а почала нищ ити н о в и й рух « о д е р ж и м и х » л ю д е й . Р о б и ­ ла це у к р а ї н с ь к и м и руками. Н а ка за н о письм енникові Драчеві н аписа ти статтю проти ш е с т и д е с я т н и к ів , щ об «вбити л е ґ е н д у п р о ш е с т и д е с я т н и к ів » . З а це Ів ан Д з ю б а о г о л о с и в 410

бо й н о т Д р а ч е в і . « О д е р ж и м и й не м і г зробити інакш е». В д а л ь ш о м у В. М о р о з р о з гл я д а є зая ву с а м о г о Івана Д з ю б и , який н а п и с а в ЇЇ під т и с к о м с в о їх і в о р о ж и х сил. М о р о з у в а ж а є це злочином, бо л ю д и н а , я к а стояла у п р о в о д і, л ю д и н а н а си ч е н а о д е р ж и м і с т ю , не с м і л а ц ь о го зро бити Іван Д з ю б а , який в и д а в к н и ж к у « Ін т е р н а ц іо н а л із м чи р у с и ф ік а ц ія » і н е ю в н іс іс кр у о д е р ж и м о с т и » в з а м о р о ж е н у у к р а ї н с ь к у д ій с н іс т ь » не с м і в цього зробити. Л ю д и ж д ал и в ід н ь о го п р и к л а д у . Хотіли бачити в н ь о м у п о вн оцілу л ю д ин у, я к а т в е р д о стояла б на о б р а н и х н а ц іо н а л ь н и х п о з и ­ ціях. а не л о м и л а с я б. В о б о р о н і з а я в и Д з ю б и стали так з в а н і р еа л істи, я ки х М о р о з гостос засуджує т а к ; « Р еаліст» п о с л у го в у є т ь с я ку ц о ю , п р и з е м н о ю л о г і к о ю с ь о г о д н і ш н о г о дня. « Р еалісти на У к р а ї н і н іко л и не були у к р а ї н ц я м и — во ни н е м и н у ч е ставали м а л о р о с а м и . Б і й м о с я , як вогню «реалістів», коли хочемо бути у к р а їн ц я м и !» . М о р о з бачить с п а с ін н я н а ц ії в л ю д я х « о д е р ж и м и х » , я кі «бу­ дуть сіять к в іт к и на м о р о з і» . «Та й с а м а У к р а ї н а — це к в іт к а , що в и р о с л а с е р е д с н і г і в . У к р а ї н а це к в іт к а л о м и к а м ін ь » . « С п р а в ж н я У кр а їн а ж и в е л о гіко ю одерж им ости». « У кр а їн а п о к а з а л а у н ік а л ь н и й п р и к л а д сили. Ін ш і н а р о д и в наш их у м о в а х д а в н о з н и к л и , а ми — в и т р и м а л и ! Я к а ще з а б о р о ­ н е н а м о в а да ла т а к у л іт е р а т у р у ? » - г о р д о зап и тує В. М о р о з . В ході д а л ь ш и х д у м о к М о р о з н а в о д и т ь с л о в а з а с у д ж е н о г о Л у к і я н е н к а с к а з а н і д о є г о в і с т а : «коли б я був є д и н и м у к р а ї н ц е м на СВІТІ — я й тоді б о р о в с я б за У кр а їн у» . « В ж е к іл ь к а ст о р іч у к р а ї н с ь к а ж и в у ч іс т ь т р и м а є т ь с я с а м е на цій логіці». В У к р а ї н і «люди р у с и ф ік у ю т ь с я не тому, що не лю б л ят ь У к р а ­ їни. а б о не хочуть її. Л ю д и р у с и ф ік у ю т ь с я тому, що їм не в и с т а ­ чає сили п о в ір и т и в У к р а ї н у , з б е р е гт и в ір у в ги д о т н ій а т м о с ф е р і Х а р к о в а чи О деси»... «І н іщ о ін ш о г о л ю д и так не ждуть, як ж и ­ в о го пр икла ду», п о в ч а є В, М о р о з . « А п о с іо л и п о т р іб н і с у ч а с н ій У к р а ї н і, а не ситі п р и с т о с у в а н ц і — реалісти». Н і о дин д ухо в и й п е р е в о р о т не в і д б у в с я б е з апостолів». « С е н с таких постатей, як Д з ю б а - в а п о с т о л ь с ь к о м у г о р ін н і. Б е з цього во ни щ е з а ю т ь , п е р е т в о р ю ю т ь с я в ніщо». В Таких л ю ­ дях м усить го р іт и св я т е п о л у м 'я о д е р ж и м о с т и — з в е р т а є у в а гу М ороз. В. М о р о з о ц і н ю є .іоета П а в л и ч к а , як л ю д и н у ко м ф ор ту, с к е п т и к а . А « с к е п т и к я к р а з те — ч о го н а й б іл ь ш е м ус ить боятися с у ч а с н а У кр а їн а .» Н а У к р а ї н і тр е б а б іл ь ш е С и м о н е н к і в , п р о я к о г о писав Д зю ба: « С и м о н е н к о м у ж н ь о г о в о р и в п р а в д у і п р а в д а й о го р о б и л а с а м о г о в с е б і л ь ш и м і б іл ь ш им » .» К н и г а Д з ю б и « Ін т е р н а ц іо н а л із м чи р у с и ф ік а ц ія » зробила Д з ю бу с и м в о л о м . В ін став п р и к л а д о м . М а л о с а м о ї ід е ї — « потріб не ж и в е II втілення. Іс тину з н а ю т ь — т р е б а віри», з а я в л я є М о р о з . Д з ю б а став б о г о м для т и с я ч ів людей, а ка ж е М о р о з ; «щ ас­ ливі ті, що м а ю т ь Б о г а ! Н е м а Б о г а — н е м а л ю д е й !» В а л е н т и н М о р о з з а с у д ж у є тих л ю д е й , які в е л и ч а ю т ь Р о с і ю , а

п із н іш е д о д а ю т ь У кр а їн у . Це почуття р а б а . В и п л и в а є це ч а с т и н ­ но із п о с т ій н о г о лихоліття. У к р а ї н і за сл о в а м и М о р о з а п о т р іб н о «людей нової якости, а р и с т о к р а т ів духу з б у д ів н и ч и м и й еглітарними Я К О С ТЯ МИ ' » . П о д і б н і д у м к и п р о п о в ід у в а л и у к о а ї н с ь к і ід е ол о ги Д - р Д м и т р о Д о н ц о в і В ’ я ч е с л а в П и п и н с ь ки й . П е р е б у в а ю ч и в к о н ц т а б о р і В. М о ї.о з п із н а в бл и ж ч е ч л ен ів р е л іг ій н о ї с е кт и т а к з в а н и х Є г о в і с т ів , а б о с в і д к і в Є г о в и . В і н їх з а с у д ж у є с л о в а м и ; « з р о б и в ш и с ь є г о в іс т о м , у к р а ї н е ц ь ст а є б е з н а ­ д ій н о глухим д о н а ц іо н а л ь н о ї пр об л ем и » . А л е писати проти них не в и п а д а л о у к р а ї н с ь к и м п о л ітв ’язням , в к л ю ч н о з М о р о з о м , на с т о р ін к а х т а б о р о в о ї стінної газети, яку р е д а гу в а л и д о н о щ и к и . З в е р т а ю ч и с ь в ст о р о н у Ів а н а Д з ю б и , Валентин М о р о з д о к о р я є йому, як він м і г писати проти у к р а ї н с ь к о ї е м і г р а ц і ї в газеті « Л і­ т ер атур н а '''к раїна», яку р і в н о ж р е д а г у ю т ь д о н о щ и к и м іл іц ії. О к р е м е м іс ц е в е се ї М о р о з а з а й м а є ви я с н е н н я понять - н а ц іо ­ н а л із м , н а ц іо н а л іс т проти ч о го ви ст у п и в у п о к а я н н ій з а я в і Іван Дзю ба. В. М о р о з твердить, що « Л е н ін , як в ід о м о , в к л а д а в у н а ц і о н а ­ лізм п р и г н о б л е н о ї нації п о з и ти в н ий з м іс т . Т а к т в е р д и в і с а м Д з ю б а , але п ід ' и с к о м з м ін и в с я . В і д п о в і д а ю ч и Д з ю б і , М о р о з с т в е р д ж у є ; « В ід к и н у в ш и н а й м е н у в а н н я «націоналізм », хто б у н ь о го що не вк л а д а в , м о ж н а о пи н и т и сь не л и ш е в с м і ш н о м у , а й у г а н е б н о м у с т а н о в и щ і. Б о тоді м у с и м о в ід кинути й Ш е в ч е н к а пр о якого Луначарський писав; «В націоналізм"і Ш е в ч е н к а є, п е в н а річ, в о р о ж іс т ь , але лиш е до гн о б и т е л ів . Й о г о н а ц іо н а л із м , я к ціла й о го н і ж н а душ а, н а й ­ б іл ь ш е і п е р е д у с ім п о в е н л ю б о в и . Н е м о ж н а , о д н а к , з а п е р е ч у ­ вати, ш о ш евчегігло поет НЄ ТІЛЬКИ н а ц іо н а л ь н и й , але поет — н ац іон а л іс т. Пита нн я про д о л ю у к р а ї н с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о с т и з а й м а є п е р ш е м і с ц е в й о го поезії.» « Т а р а с а Ш е в ч е н к а я с т а в и в п о р я д з ін ш и м и п о е т а м и н а ц і о ­ н а л іс т а м и , але ж о д е н з них, н а в іт ь в е л и к и й із в е л и к и х - М іц ке вич, не в и я в л я в с в о є ї л ю б о в и д о В іт ч и зн и в т а к ій з в о р у ш л и в ій ф ор м і, з т а к о ю м а й ж е ш а л е н о ю силою!» . О с ь ще к іл ь к а о ц і н о к н а ц і о н а л і з м у ; «Дух с в о б о д и , як с в і д о м і с т ь нації, як н а ц іо н а л із м . V н а ц іо ­ нальній с в і д о м о с т і , у н а ц і о н а л і з м і м іс т и т ь с я сила , я ка м о ж е в і д ­ крити шлях Д О к р а щ о г о м а й б у т н ь о го . Н а ш н а ц іо н а л із м мусить бути позитивний, мусить бути н а ц і о н а л і з м о м ів о р ч и м . Б е з н а ц і о ­ налізму н е м а п р о г р е с у , б е з н а ц іо н а л із м у н е м а є нації». «У с у ч а с н ій н а ц іо н а л із м був і л и ш а є т ь с я н е у н и к н е н и м ; він явл яє с о б о ю п р и р о д н е і з д о р о в е я вищ е . П о д ії о с т а н н ь о г о часу у в с ь о м у с в іт і п о к а з а л и , що д у м к а , ніби н а ц іо н а л із м зни к а є п ід т и с к о м і н т е р н а ц і о н а л і з м у і п р о л е т а р с ь к и х рухів, н е п р а в и л ь ­ на. В ін , як і р а н іш е , л и ш а є т ь с я о д н и м з н а й м о г у т н іш и х с т и м у ­ лів, що п р и в о д и т ь у рух народ.» Цитати п р о н а ц іо н а л із м взяті із о ф іц ій н о го в и д а н н я Л у н а ч а р с ь ко го, К и їв 1 9 6 1 р ік, а д е я к і п о д а н і м о с к о в с ь к о ю м о в о ю із кн и ги С у к а р н о « Ін дон е зія обвин яєт», в и д а н о ї в М о с к в і 1 9 6 1 року, та з кн иги П е р у « В ід к р и т т я Індії», М о с к в а , 1 9 5 5 ,

В ихо дить, щ о д р у г і н а р о д и м о ж у т ь з м а г а т и за с в о б о д у ян н а ­ ц іо н а л іст и , а у к р а ї н ц я м з а б о р о н е н о . Д е ж тут к о м у н іс т и ч н а р і в ­ н ість ? «Під п р а п о р о м н а ц і о н а л і з м у (в з н а ч е н н і «патріо тизм у») в ід б у ­ ва є ть ся н а ц іо н а л ь н о -в и з в о л ь н и і^ рух в у с ь о м у с в іт і — н а й з н а ч н іш е ' я в и щ е суч асн о сти» . І тут В. М о р о з м а є п о в н у р а ц ію , б о а ф р и к а н с ь к і н а р о д и д і с т а ­ ли в о л ю з а в д я к и н а ц і о н а л і с т и ч н о м у п р о б у д ж е н н і. Те с а м е м а є ­ м о в А зії, ті с а м і н а ц іо н а л ь н і сили у к р а ї н с ь к о г о н а ц іо н а л із м у д ію т ь в У к р а ї н і та в ц іл о м у С С С Р . В к і н ц і В. М о р о з з а с у д ж у є І . Д з ю б у за те, що в ід р ікс я «укра­ їн сь ко го б у р ж у а з н о г о н ац іон а л ізм у » . М о р о з п и ш е : «Хто тільки не був « у к р а їн с ь к и м б у р ж у а з н и м н а ц і о н а л і с т о м » ' К о с т о м а р і в , Г р ін ч е н но, О л е с ь , К о с и н к а , М и к о л а К у л іш , О с т а п F иш н я, ^нтонич... У с і во н и мали п о с а д у - « у к р а їн с ь к о г о б у р ж у а з н о г о н а ц іо н а л іста » . А по тім їх зняли б е з п о я с н е н н я п р и ч и н и . Та що Г п і н ч е н н о ? В н а ц іо н а л іс т а х побували й ті. що в л а с н и м и р у к а м и р о з б и л и П е т л ю р у : С к р и п н и к , Ю р і й К о ц ю б и н с ь к и й . . . Т а к з в а н и й « у к р а їн с ь к и й н а ц іо н а л із м » — це таб лична я ку чіпляли к о ж н о м у , н о го тре ба було з н ищ ити - т а к с а м о , як ф аш исти ’чіпляли на с п и н у є в р е я м жовту латну.» В и х о в а н и й в к о м у н іс т и ч н ій с и с т е м і. В. М о р о з д у ж е влучно п і д ­ к р е с л ю є . що в і д р о д ж е н н я У к р а ї н и м о ж е прийти тільки по л ін ії н а ц іо н а л іс т и ч н о г о руху. З а це діл о м усять взяти ся л ю д и « о д е р ж и м іл ю д и , що ви з б ул и ся т я га р у п л е б е й с т в а . Н а цю д о р о г у м о ж е с т а н у ­ ти з н ов а Іван Д з ю б а , яний м о ж е в и з н а т и с в о ї п о м и л к и , б о тільї". сильна л ю дин а не ст и д а єт ь ся п р и з н а т и с я д о с в о є ї п о м и л к и . З а к ін ч у є с в ій е с е й « С е р е д с н і г ів » В а л е н т и н М о р о з т а к : «А ми не хо че м о, щ об Д з ю б а в м и р а в . М и хо че м о, щ об він зн о в у с п а ­ лахнув чистим п о л у м ’ ям о д е р ж и м о с т и — бо це н а й б іл ь ш е б а г а т с т ­ во при с у ч а с н ій у к р а ї н с ь к ій з а м о р о ж е н о с т і» .

Висновки В У к р а ї н і, ш е с т и д е с я т н и к и запалили новий в о г о н ь в и з в о л ь н о ї б о ро тьб и. С п р о т и в о к у п а н т о в і — М о с к в і дали н а у к о в ц і та с т у д е н т с ь ­ ка і р о б іт н и ч а молодь. М о л о д і б о р ц і о з б р о є н і д ухо м о д е р ж и м о с т и ідуть б е з с т р а ш н о на б о р о т ь б у за в о л ю У к р а ї н и . Рух с п р о т и в у іде в и р а з н о по н а ц іо н а л іс т и ч н ій лінії, що є з а п о р у к о ю у с п іх у та по п е р тя ціло го н ароду. Н а ш и м о б о в ’я з к о м є д о п о м о г т и у в изв оль н их п р о ц е с а х У к р а ї н и , к о р и с н о ю п р а ц е ю на чужині.

413

в

50-ліття Б аза ру

НЕХАЙ ВІЧНА БУДЕ СЛАВА! Г а р н а золотиста осін ь, як що-рону, с к и д а т и м е п о ж о в к л и й лист з д е р е в на б е з ім е н н і могили ге р о їв - с и н ів Матері У кр а їн и . Як щ ороку, калина - в ір н а по д р у га забутого с е р е д степу б е р е з о в о г о хреста, п р и к р а ш у в а т и м е с в о їм б а гр я н и м листом с ір у могилу. Та цього року, ми ще не п р и б у д е м о до того хреста, щоб прибрати його в цей листо падо вий м ісяць в ін к а м и . А, як і минулих років, ми з м о ж е м о с в о ю дущу і с е р ц е с п о в н е н і л ю б о в ’ ю післати туди на ниви, де під її ч о р н и м и с к и б а м и сп о ч и в а ю т ь д о р о гі нам тіла в п а в ­ ших на полі слави ге ро їв. Н а ш і душі, злинувши в у кр а їн с ь к и й степ, стануть в один ряд і складуть присягу, що доти не с п іч н е м о — поки в о р о г, який мучить по т ю р м а х і каторгах наш их батьків та братів, а матерей та с е сте р безчестить, не буде пр огнаний з н а ­ шої Батьківщ ини. Ми стало б у д е м о готовитись і в слушну мінуту в ряді з друзям и п ід е м о туди - з в ід к и лунає с тогін та плач п о кр ив д ж ен их. Нам шлях вказали ге р о ї визвольних з м а г а н ь 1 8 -2 0-тих р о к ів та друзі

Група учасни ків Другого Зимового П оходу в каліш ськом у таборі, перед своїм виїздом в У к р аїн у. Зліва направо сидять: третій — полк. Григорій Ч иж евськи й — начальник артилерії У кр аїн ської Повстанчої Армії, п’ятий — підполковник М икола Ч иж евський, шостий — підполковник Іван Ш ур а-Б ур а, розстріляний під Базаром. 414

ГЕНЕРАЛ ХОРУНЖИЙ

ЮРІЙ Т Ю Т Ю Н Н И К

ГО Л О В Н О К О М А Н Д У Ю Ч И Й КОЮ

ПОВСТАНСЬ­

ГР УПО Ю

наші з У к р а ї н с ь к о ї П о в с т а н ч о ї А р м ії, для яких не с т р а ш н о було ставати віч на віч з о з б р о є н о ю б о л ь ш е в и ц ь к о ю та с а те літн им и а р ­ м і я м и , тому, що їх сильний дух п е р е м а г а в м а т е р ію , а Б о г б л а г о ­ с л о ви в їх з м а г. О д н и м и із тих, які в каза ли н а м шлях, є ге р о ї з під Б аза ру, що с в о їм чино м , н е з н а н е мале м іс т о Б а з а р зр о б и л и іс т о р и ч н и м . «З дня 21 л и с т о п а д а 1 9 2 1 р о к у Б а з а р - це в ж е не тільки н азв а н е з н а ч н о го м іс т е ч к а на глухій В о л и н і, але м іс ц е яке стоїть в іс т о ­ р ії поруч із Т е р м о п іл я м и та Х е р о н е є ю . Ч отири р оки б о р о л а с я молода У к р а ї н с ь к а А р м і я перед ворога^-'и, але встоятись не було сили і в листопаді 1 9 2 0 пе р е хо д и т ь чужі ко р д о н и . Іх інтерную ть в таборах Польщ і та Румунії. Д л я у к р а ї н с ь ­ ко го вояка, який ще н е д а в н о був г р із н и м у боях, по чина ю ться б е з н а д ій н і, б е з п р о с в іт н і дні. В той ч а с на У к р а ї н і почала г о с п о д а р ю в а т и ч е р в о н а М о с к в а . Плач, л е м е н т з У к р а їн и д о л ітав д о та б о р ів, де сиділи бе зз р о й н і, але м іц н і духом, сильні л ю б о в ’ ю до р ід н о го к р а ю та с в о г о народу в ір н і си н и У к р а ї н и . У с і дум али над п о м іч ч ю для своїх рід них. Ф о р м у в а л и з охочих « У к р а їн с ь к у П о в ст а н ч у А р м ію » , я ка скл ада ла ся з трьох а р м ій с ь к и х груп : 1-ої В о л и н с ь ко ї, ІІ-ої П о ­ д іл ь с ь к о ї і ІІІ-ої Б а с а р а б с ь к о ї. Б а с а р а б с ь к а група, під к о м а н д о ю ген.хор. Гулого-Гуленка, мала перейти ко р д о н Р у м у н ії на У кр аїн у, стягнути на с е б е у в а гу в о р о г а і тим полегш ити о п е р а ц ію п р о ­ р иву Го ловної В о л и н с ь к о ї А р м і й с ь к о ї Групи. З а в д а н н я її було не д о в е р ш е н е , тому д о к ін ч у в а л а йо го П о д іл ь с ь ка Група. її в ід д іл о в і О к р е м о г о П р и з н а ч е н н я у с м іх н у л о с я « воєнне щастя» і вони д о к о н а ­ ли зн ачн их во є н н и х п о д в и гів . Г о л о в н а В о л и н с ь ка Гр у п а була з а ­ м а с к о в а н а , як л іс о в і р обітники і с ф о р м о в а н а ге н е р а л - х о р у н ж и м Ю. Т ю т ю н н и к о м . П о с т а р а в ш и с ь п р о де яку з б р о ю , дня 4 л исто пада пе ре ходять п о л ь с ь ко -б о л ь їи е в и ц ь ки й ко рд он . П е р е х ід в ід б у в с я щ а с ­ ливо. С о н ц е вітало с о к о л ів У к р а ї н и на р ід н о м у ч о р н о з е м і. В с і б у ­ ли захо пле н і і б а ж а л и тільки о д н о го - «вперед». П о в ст а н ц і не мали ані зб р ої, ані ум у н д у р о в а н н я , б а га т о було б е з р п л а щ ів , а хто й м а в то о б д е р т и й та о б ш а р п а н и й . З б р о є ю для них була витр ива лість гарт духа та в і д в а г а і цим вони п е р е м а г а л и . О с т а н н ій їхній бій був на річці З в із д а л ь 17 листопада. Н еспсід ваний у д а р сильної 41 5

в о ро ж ої КІ Н Н ОТ И, під т р и м а н и й піхотою, в и к л и к а в велике з а м іш а н н я . З а а т а к о в а н і на п ід во д а х р а н е н і - схопили ручні гранати, я ки м и то перш ий н а п ір пошастило здерж ати. Р а нені та хворі бились б е з ­ прикладно. Ніхто ж ивий не хоче віддати с ебе в о р о го в і. В цей час о станньою кулею с к ін ч и в с в о є життя м о р сь ки й м ін іс т е р М. Б іл ин сь кий і ройогвий 4 -го куріня А н д р іє в с ь к и й та ше багато ко заків, котрі тільки мали з б р о ю . Р еш та б ій ц ів -м у ч е н и к ів лишилася на полі бою. Д е хто с хо вав ся в лісах, д е к о г о заховали селяни в М и н ь ка х та З віздал і, а інших б е з з б р о и й н и х захопили до полону, над я ки м и м а в р озп р а ви т и ся відділ Ко то всь ко го . Ті, яким вдалось втекти дня 2 0 листопада, перейшли бо л ь ш евицько-польський ко рд он і в селі Білов іж здали з б р о ю польській ж а н д а м е р ії. . П р о трагічну долю українських борців, яких захо пив во р о г в на-слідо к р о з гр о м л е н н я Головної В о л и н с ь ко ї Групи на прічці З в із даль, говорить велика могила під м іст о м Б а з а р о м . ^ Д н я 21 листопада, всіх 3 5 9 засуджених ви в е д е н о із ц е р к в и - в ’язниці о годині 9-тій р анко м на м іс ц е страти - о бід р а н и х , с к р и в а в ­ лених, побитих і м а й ж е нагих. Вони ішли п о в а ж н о й гордо, м о в на параді, і стали над м о г и ­ лою. О п іс л я з гурту ч ер во ни х виступив к о м іс а р з пропо зицією , щоб полонені вступили до ч е р в о н о го вій сь ка , а тоді їх помилують. Н а це питання в ід п о в ід ь к о м іс а р е в і д а в козак Щ е р б а к с л о в а м и : «Я, ко зак 6-ої С іч о в о ї С т р іл е ц ь ко ї Д и в і з і ї Щ е р б а к , від себе і ко заків, яких я знаю , ка ж у в а м : Ми знаємо, що нас ч е ка є і ми не бо їм о с я смерти, але ва с служити не піде м о . Коли ви нас п о б ’єте, то знайте, що за нас помстить вв ес ь у кр а їн с ь к и й народ, а коли до у к р а їн с ь к и х к о з а к ів д ій д е вість про вашу ганебну роботу, то за нашу кр о в вони будуть нищити все, що тільки м а є хоч м а ­ лий з в ’язо к із в а м и, ка т ю га м и . О після г р і м к е «Слава» і залунав гим н « Щ е не вм е рла Україна», яко го звуки загл уш ува в т р іс к іт в о ро ж их с ко р о с т р іл ів . С п і в починає затихати, але не переривається... Могилу-Голготу б іл и м с а в а н о м у кр и в а є сніг, що с в о є ю н е п о р о ч ­ н ою б іл іс т ю с и м в о л із у є н е по р оч н ість В е л и ко ї Жертви... Т а к 21 л и с ­ топада 1 92 1 закін чила ся Б а з а р с ь к а трагедія . В д е н ь 21 листопада кл о н и м о голови наші перед н ай б іл ьш о ю жертвою яку зложили ті 3 5 9 б о р ц ів на вівта р Б а т ь к ів щ и н и ! П о ­ ляку с к л а д а є м о їм, що вказали, як треба стояти за н арід свій. П о ш а н у в ід д а є м о Ім за з р а з о к , як треба міряти наші тернисті шляхи. У В а с Б о р ц і п р о с и м о — прилиньте з ш и р о к и х с тепів У країни, з темних л іс ів Волині й увійдіть у наші молодечі душі. Д а й т е нам сил побороти п е р е ш к о д и на н аш ом у шляху , і дайте дійти до в и ­ мріяної, завітної мети — до В іл ь н о ї В е л и к о ї У к р а ї н с ь к о ї Д е р ж а в и , або — в потребі - піти В а ш и м и слідам и. Б о Ви не п о м е р ти , бо ідея за яку Ви кров с в о ю так щедре д о оста н ку пролили — б"^зсмертна! 35S Г е р о я м з тіц Б а з а р у нехай буде вічна - Слава!» (За підпільними вида н н ям и)

416

О ч и м а у к р а ї н с ь к о г о студ е нта з П р я ш і в щ и н и ІВ А Н

ГВАТЬ

УКРАЇНЦІ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ

ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОДІЙ 1968 РОКУ \Іір и д и Е 5 тс п п п /

( До п о в і дь на

і нформативного

конференції

ЦЕСУСу

характеру

виголошена

в

10 9

Мюнхені

1 9 7 1 р)

т т Т Р Ь О Х С О Т Р ІЧ Н А Д Е Р Е В ’ЯНА ЦЕРКОВЦЯ

В СЕЛІ МЛИНАРІВЦІ

Це все мало означати як «неґація н е з д о р о в о го минулого», як «по­ валення старих б у р ж у а з н и х засад». І було! Д е ф о р м а ц ія 50-тих р о ­ к і в залишила р у с и н ів без св о є ї «русько ї віри», без «своєї землі», без с в о є ї «русько ї національности». Д е ф о р м а ц ія п р о д о в ж у в а л а с ь на всіх ділянках с и с т е м о ю культу, а в ній н е м а л о в а ж н у р о л ю зіграли о к р е м і ф ункціо н ер и у к р а їн ц і , як д у ж е д о б р е з н а р я д д я : від С Н Р напр. (бувший депутат др. Р о га л ь -Іл ь ків , тепер чсл. а м б а с а д о р в 417

С Ш А ) до М Н Н , від п р а ц ів н и к ів у центральних партійних органах, де м а ю на увазі в перш у чергу Василя Б іл яка з його гаслом : “ Ай сло ве нска ш кола є соціалистицка школа», яке дало підставу м а со во ї л ік в ід а ц ії у кр а їн с ь к и х шкіл..., до п р а ц ів н и к ів у найменших установах. Виходячи з н ед авн о го м о ж н а зробити лише один в и с н о в о к: П о ­ літика де н ац іо н аліза ції у кр а їн ц ів -р у с и н ів була офіційною політикою, а існування деяких укр аїн ських установ як напр. К С У Т , У Н Т , П У Н А . Видавництво, Р а діо і іи. були установи, яких треба терпіти, але й треба мати, щоб доказувати в с ім д о м а і за ко рд он о м як соціялістична Чехословаччина послідовно вир іш у є у кр а їн с ь к е нац іо ­ нальне питання, як гарно піклується про укр а їн ське населення. П ік лування було чудове - ми з дня на день, як українці, а чи р у с и ­ ни, зникали і з колишніх 80-ти тисяч, що нас зволила нарахувати в 1 9 1 0 році аж н іяк неприхильна м а д я р с ь ка статистика, через п’ятдесят літ нас лишилось маґіян е число складене з п’ятьох трійок, тобто 3 3 3 3 3 ! О т і з такою т о р б и н к о ю д о с в ід у ми вступали до подій 1 9 6 8 р. В газеті «Нове життя» з 9 -г о березня 1 9 6 8 р. одна з кількох нечисленних постатей у кр аїн ського національного відр од ж е н н я 1 9 6 8 - г о року - др. Ю р і й Бача писав: «Сьогодні здається нарешті настав час, коли м о ж н а відверто сказати і про те, які помилки робилися також і в укр аїн ськом у питанні Чехословаччини». «Нарешті р озпо ­ чинаємо о б гов ор ен н я також наших у кр аїн ських проблем» - пише «Н.Ж» з 1 6 - г о березня. В о с ь м о го березня відбулося святкування третьої річниці У к р а ї н с ь к о г о К лю бу в Пряшеві, 9 -го березня актив преси, в понеділок 1 1 - г о це н а й в а ж н іш е : засідання Пр езидії ЦК К С У Т у , у вівторок 1 2 - г о — мітін ґ у кр аїн ської п р я ш ів с ь к о ї молоді, яка в и м а га є своєї мол одіж н ої організації. Це все під гаслом : «Ми за вір н ість республіці, але й за рівноправність в ній!». Так, за р ів н о пр а в ніст ь не формальну, а фактичну, бо коли ми в 1 9 6 8 р. лише починали, обговорювали, на сході Словаччини д е ­ які експоненти словацького політичного й національного життя створ­ ювали атмосферу, мовляв, отих кілька тисяч у країнців утискує, що більше, тероризує три з половиною чи чотири мільйонову масу сло­ ваків. В ж е була в русі пропаганда як то русини хочуть відірватися від Ч С Р і приєднатись до В е лико ї України. О т повторення словаць­ ко го патенту з кінця тридцятих р о к ів і знова повторення на русинах. Ш о властиво робили українці Ч С Р ? Чого в и м а га л и ? ‘ В «Зверненні (7) до укр аїн ц ів -русинів Чехословаччини» від п о ш и р е ­ ної П р е з и д ії К С У Т у м і ж ін ш и м и пиш еться: « В и м а га є м о швид­ кими темпа-ми с т в о р ю в а ти робочі мож ливості в наш ім краї, щоб я к н а й с к о р іш е досягти та ко го ж иттєво го рівня, як в інших к р а ­ ях республіки». Н іч о го н е м о ж л и в о го , а навпаки, дуж е конечне, бо область, яку заселяють українці на Словаччині була і є н ай б ід н іш о ю в цілій республіц і. Д а льш а в и м о га в зве р н е н н і говорить: « Щ о б наші діти в біл ь ­ шій м ір і мали м о ж л и в іс т ь учитись у всіх школах»: «щоб для нашої молоді було заб езпе ч ен о п р а ц ю і м ож лив ості розвитку в с в о є м у краї» і т.д. 418

Подекуди, в по о д и н о ки х статтях в газеті “ Н о в е Життя» й ін д е з ’являлись б а ж а н н я , о д н а к офіційно не були вони ніколи в и н е ­ с е н і, що коли сло ва ки в и м а га ю т ь ф е д е р а т и в н о го у п о р я д к у в а н н я р еспуб ліки, то нам, у к р а ї н ц я м в р а м к а х тієї ф едерації м а є бути з а б езпе ч ен а а втон о м ія н а ш о го розвитку. Я к виявилось внедовзі, не м огл о бути м ов и п р о а в т о н о м ію політичну, тому все з в у з и л о с ь до м о д е л ю а в т о н о м ії національно-культурної-соціяльної. Ц е ж була на той час в и м о г а ц іл к о м с п р а в е д л и в а і н іяк не е к с т р е м н а як її потрактували словаки. Б о ж, коли словаки хочуть ріш ати с а ­ мі про свої п р о б л е м и , то ч о м у н ам , у кр а їн ц я м в тій ж е с а м ій р еспуб ліц і не р іш ати про с в о ї ?! Але чому всі н е п о р о з у м ін н я , о с к а р ж у в а н н я , ч о м у ц ь к у в а н н я ? — Т о м у що дв адц ять р о к ів не було ін ф о р м о в а н о чехо слов ац ьку г р о ­ м а д с ь к іс т ь про те, що в Ч е х о с л о в а ч ч и н і к р і м чехів та с л о в а к ів ж ивуть т а к о ж національні м е н ш о с т і, не вчили цю гр о м а д с ь к іс т ь р озум іти й признавати п р ава на все б іч н и й р озвиток т а к о ж цим м е н ш о ст я м . А ми — ми д в а д ц я т ь р о к і в з о в с ім не вчили наших л ю ­ дей захищати с в о ї п р ава (нультурно-освітня діяльність). Т о м у сь о го д н існують цілі Генерації в Ч С Р , які н іч о го не знаю ть про іс т о р ію , культуру, пр о життя національних м е н ш осте й. З відти і тому стільки в и п а д ів проти пр ав національних м е н ш осте й , тому всі ці н е п о р о з у ­ м ін н я ! “ З д ає ть ся м ен і, що н а й г ір ш и м г р іх о м буде, як, не дай Б о ж е , в наш ій с в ід о м о с т і і н а ш о м у сум лін н і п е р е м о ж е дум ка , що в тій ситуації, яку тепер п е р е ж и в а є м о , нам хтось п о м о ж е , хтось інший пр ийде й порадить, шо н ам треба робити... ніхто, з ве л и ко ю р адістю не буде приймати н аш і ви м о ги » (8). Т ак, це є правда, о тж е нам треба діяти, треба щ ось робити с а м о с т ій н о так, як роблять інш і. О т ж е щ о ? Т р е б а випр а ц ю в а т и к іл ь к а в а р ія н т ів р іш ен н я д а л ь ш о го життя і р озвитку н аш о го населення з яких бодай один щоб був ухвалений. Т р е б а інф ормувати чхсл. гр о м а д с к іс т ь , що русини не крадуть С х ід н ю 419

частину республіки, що ми лише д о м а га є м о с ь того, що в с у ч а с ­ них обставинах нам вповні належить. Щ е 18 лютого була випр ац ю вана “ Ситуачна С п р а в а про со ціяльно -еко ном ічну і культурно-полі­ тичну проблематику у к р а їн с ь к о го (ру син с ь кого ) населення Ч С С Р . Плян н акреслив дійсн ий стан у к р а їн с ь к о го населення Ч С Р на всіх ділянках суспільного життя і піддав пропозиції для ви р іш ення складних проблем чи то соціяльних, культурних і політичних. Та як було вище с ка з а н о : «ніхто з ве ликою р а д іст ю не приним а в наших вимог». Як ми інформували чсл. гр о м а д с к іс т ь про свої проблеми і д о ­ м ага н н я : Н айпростіш е виявилось «штурмувати» словацькі газети сво їм и зве рн е н н ями, р е зо лю ц іям и; пояснювати свій стан, але «най­ простіше» с ко р о виявилось н айскладніш им . Н аш голос це був «голос в о пію щ о го у пустині». Словацькі газети були далеко від того, навіть офіціоз Ц Н К П С «Правда», був далекий від того, щоб нас розуміти. Голос і бажання укр аїн ців газети обходили м о в ча н ко ю . А якщо часом якась газета вж е зволила опублікувати якийсь до кум е нт чи мем о ра н дум українців, то він завжди з ’являвся в неприхильному до нас насвітленні. Коли пр е д ­ ставники у кр а їн ц ів зібрались на відвагу, щоб організувати В с е н а ­ родній З ’їзд У к р а їн ц ів -Р у с и н ів Чехословаччини , то термін його в ід ­ буття було треба три рази перекладати, поки* нарешті й остаточно а ж сам наш «земляк» В а си ль Б іл я к не дав собі залежати, щоб З 'їз д ніколи не відбувся . З'їзд не відбувся* його заборонили, але не було заборонено дальше цькування укр аїн ського населення, з о к р е м а ж у кр аїн ської інтеліген­ ції. Це все було можна, бо де м о кр а тія! Л ю д и п’яніли від д е м о к р а ­ тії і п’яні правдиво робили дем окра тію ». Була демократія, тому було м ож н а зірвати у кр аїн ський напис на стіні ф ілософського Факультету в П ряш еві, було м о ж н а б е зка рн о зірвати десятки подібних напи­ с ів по українських селах і м істечках на С хідній Словаччині. Було можна написати на стіні вище згад аного факультету, що «Над Татроу са блиска, громи діво українцем бію». (10) Обставини довели до того, що через кілька м іс я ц ів ці «громи І дико били» і с а м и м таки сло ва ка м а то й чехам. Прийшов 21-й серпень 1 9 6 8 року. День, коли було зайво покликуватися на д е м о к р а тію , на « с о ­ ц іа л ізм з л ю д ськ и м обличчям». Прозріли чехи, прозріли словаки (?), прозріл и й українці. Ка зало сь би, що з тим днем все вода забрала та не так воно. Д е щ о було зроблено, а чи було м о ж н а зробити більше, р о з у м ію в у кр а їн с ь к о м у питанні, годі мені ко ро тко сказати. З робилось бодай це, що насвітлилася історія о станніх двадцять літ; насвітлилося в і д ­ ношення уряду до українців, насвітилося дійсне обличчя ком ун ізм у. А ж серпневі події були потрібні для того, щоб чехи і словаки вповні м огл и усвідомити собі застерігання Т.Ґ. М аса ри ка і його слова: «Самостійність не вдержить і не с пасе ж одн о го народу, на­ рід мусить втримати с а м о стійність — с п а с е нас моральність і по­ свята». (11) А про це як пр а ц ю ва л о с я для утворення чи р адш е С о ю з у Молоді Ка рпа т в 1 9 6 8 р., буде далі. 420

відновлення

ЗБІРКА

ПОЕЗІЙ, Н Ю ЙОРН

1971

С Т О Р 80

Х о д і м о в з и м у ! В нашім парку В о н а п р о з о р а , м о в к р и штал ь , Невинна, як сонет Петрарки, Я к н а р е ч е н о ї вуаль. Х о д ім о в к а з к у ! Нам розкажуть Ї ї зимові дерева. О горн ен а у с р іб н у пряжу. Ця к аз к а с в іж а і нова. Н ех ай н а б ' є т ь с я сн іг за к о м і р , В в о л о с с і п а м о р о з ь блищить. Т а м и не в і д д а м о н і к о м у Ц ю р а д і с т ь , що м а й н е , я к ми ть! Я к наша м о ло ді с т ь м а й н у ла В б е з д о н н е о з е р о буття,.. З г ад а єм о с в о є минуле Б е з б о л ю і б е з каяття. Х а й на тв о ї х , у ж е не ю н и х . З а с я є у с м і х на устах, А н а дротах, на б і л и х с т р у н а х . З а с т и г , я к нота, ч о р н и й птах. 42 1

з

під невіл ьної

МІСТО

поезії в Україні

Лева

Львове, про тебе співаю. Земле моїх батьків. Де кожну вулицю знаю У ж е немало віків, Де см ілі сини Богдана Ішли у славні бої. Д е кожен кам інь мов рана Дітей дорогих твоїх. 0 Львове, обитель Л ева! Пророком народ твій був. Він силу твою сталеву Щ е з давніх-давен відчув. Поставив на варті міста Сто левів на диво всім, Легенду створив барвисту Про грізний розплати грім. 1 ка же легенда давня. Безсмертна як сам народ: Як сповниться чаша горя Від чорних людських знегод. Тоді, ще німі учора, Ці леви проснуться вмить, Тоді заревуть як море, І зійдуть з камінних плит. І підуть по місту грізно. Щ о б помсту сво ю звершить., І буде тоді запізно Пощади у них просить. ... Пооснулась левина сила: З м іжгіря, де в’ється плай. Від бойківських хат похилих Неслось громове : — Вставай!

422

Любов Забашта

з

підневільної

Любов Забашта

поезії 8 У кр а їн і

Апостолам чорним зради. Л акеям богів чужих Н іде не було пощади Від вірних синів твоїх. Отак, як Дніпро ві води Не мож е ніхто спинить, Так силу мого народу Не з мож е ніхто убить. Мій брате могутній. Львове, Твердинею правди стій! ... Це батьківський голос крови Озвався в душі моїй.

Україні Твій Київ — України Парфенон. Його Печерська лавра — величава. П о м іж світил тисячолітніх грон Тут піднялась твоя свята Д е рж ава. Тут предки твої мчали у віки Крізь Золоті Ворота, в славу куті, Прапрадіди твої і прабатьки Своїх дітей хрестили у Славуті.

■гГ(Ш

А Хортиця твоя — не просто Січ, А вольниця вкраїнського народу. Історія його гулких сторіч, Якій ніяк не канути у воду. Н ад Ненаситцем — голоси «Ракет». Минуле розмовляє із майбутнім, І наш Т ар ас піднявсь поміж планет С воїм ко бзарським співом незабутнім. Останній час, то зрілості пора.,. Є зрілість у природи і в народу. Зросли дубки біля мого двора, Щ о б берегти твою, В країно , вроду.

423

з

поетичної творчости на чужині

Алла Коссовсьна

Травнем усміхнувся листопад Він пішов, пішов і не вернувся. Не вернувсь до матері назад В день, ноли нам травнем усміхнувся Вогкий і холодний Листопад. Юний був, ну, майже ще дитина. І струнний, як молодий дубок. Темна кучерявилась чуприна І зубів виблискував разок. У вікно хтось стукнув на світанку І сказав тихенько; «Вже пора!» Усміхнувся Ігор наостанку. Як виходив з рідного двора. І сказав: «Я ще вернуся, мамо. Ти зарані по мені не плач».... Прив'язав Гранату біля стану, Поясом стягнув цивільний плащ. І пішов легким і пружним кроком Поруч з другом в сіру каламуть... Я стояла в розпачі глибокім, Поки кроків стало вже не чуть. А навколо не було вж е тихо — Темні постаті виходили з домів, Д е сь лунали постріли і крики. “ Не пора» гр им ів потужний спів. Йшли сусіди, друзі мого сина. Йшли і старші вже чоловіки, Встали всі за волю України, Щ о про неї мріяли віки...

Він пішов, пішов І не вернувся. Не вернувсь до матері назад В день, коли нам травнем усміхнувся Вогкий і холодний Листопад.

424

з

поетичної творчости

на чужині

Алла Коссовсьна

5 0 0 героїнь П'ять сотон їх було, старих і юних. Д о кр а ю змучених і рішених на все. їх нрики й досі відбивають луни. І вітер їх відчай навнруг землі несе. А світ мовчить, згинуло в масакрі. в Кінґірі. Розтрощені тіла садисти осоружні З цинічним сміхом в яму загребли. І нам своїх імен ніхто з них не залишив, їх душі вознеслись в безсмертну неба синь. І на своїх скрижалях записав Всевиш ній: «П’ятсот жінок, вкраїнок — героїнь».

Син командира Висо ке чоло, стиснені уста. Такі ще юні і такі рішучі. 0 , так, йому судилась висота. Таких не стримають ні прірви, ані кручі! Хоч руни зв’язані — із ворогом на п р ю ! Хоч із-за ґрат - із закликом до світу! Але так боляче за молодість твою. В тяжкій неволі сумно пережиту' Та не зломити волю ворогам. Її ж самі вони загартували Собі на горе, та на радість нам. Вона тепер, мов викута із сталі. Отим плебеям невтямки було. Щ о честь твоя — тобі життя дорожча, Щ о, коли соколові зранити крило. То серце соколові з гніву затріпоче. Тобі ламали крила, і не рік. А довгі і страшні десятиріччя, На двадцять років кат тебе прирік Дивитись смерті проклятій в обличчя. “Зречися батька, його прокляни. Назви його злочинцем і бандитом!» Та з уст рішуче і коротке «ні!» І погляд твій лишився непохитним. Ти заховав батьківський заповіт У серці, загартованім стражданням. 1. наче папороті таємничий цвіт. Він там горітиме у волі сподіванні. Ти не самотній, н і' М іц н іє і росте У всьому світі юних, чесних опір. Ми віримо, нова доба гряде. Ми чуємо її залізні кроки 425

Софія

Наумович

ЛЕСЯ (продовження)

— Ну, то розказуй же, Л е с ю , як тобі їздилося. У К и є в і п е ре д м оїм виїздом не було й хвилинки часу на р оз м о в и з тобою, бо ти з а в ж д и тільки з то в а р и ш а м и та роботою... А для м е н е й татка часу не ставало... — Ти правду ка ж е ш , М а м о ч к о , зате ж після к и ї в с ь к о г о га мору, в н аш ом у Гадячі тихо-тихенько й коли б тільки не так волого тут було!... Але тепер, літом, таки сухо й тепло... — То розказуй же... — В ід виїзду зі С а н - Р е м о 20-тра вн я та приїзду в О д е с у 2 0 червня, — цілий м ісяць д о ве л ося по м о р ю блукати. Н а б а ч и л а ся я в с іл я к о го дива : і с н іго в і гори, й сині та зелені о зе р а в Ш в а й ц а р ії, й р ейн сь кий во д о п а д і н еа по льсь ка з атока з В е з у в іє м і святий атенський А к р о п о л ь і мер тве м іст о П о м п е ї й з о л отисто-р ож ев а С '• цилія і м іс т о ба рвистих тканин С м и р н а , і фантастично гарний Константинопіль... В р а ж е н ь було багато та ч ого с ь не писалося... І врешті прикро сти в О д е с і, суворий огляд на границі... — Ну, бо це ж уж е «наша сторона»... А в К и є в і ного ще бачила'^ У хаті був тільки татко й на три дні приїхала Ш у р а , їздила за м істо до Д р а г о м а н о в и х , — Р а да с а м е виїздила до П а р и ж у с к л а ­ дати іспити з французької мови й літератури, щоб мати диплом... Б ачила Ч е р н я х ів с ь ки х , С т е ш е н к ів , С тар ицьких, Л и с е н к і в , М атушевського, ну й звичайно, - Квітку. А з галичан був тільки Труш. Татко ка з а в м ен і, що « К и є в с ка я старина» н іяк не хоче містити нариси Ко билян сь ко ї, хоч як татко н а м а га в с я їх намовити... А де ж Л іл я ? Я хотіла й з нею поговорити, поки гості не наїдуть до нас! Л іл ю , а йди-но с ю д и ! Ліл я ввійшла з м и с к о ю ягід для с м а ж е н н я . — Я н а р о ш н е взяла таку роботу, щоб із вам и говорити й м а м у виручити. Ну, я слуха ю тебе , Л е с ю . — Я хотіла порадити тобі, якщ о ти взагалі поради п р и й м а є ш , щоб ти не готувалася ще ціє ї зими до д о кт о р сь ки х іспитів . Щ е , чи вдасться, чи ні, витягнути якусь ко ристь із твого д о к т о р с ь к о го д ипло ­ ма, а з д о р о в ’я а бо й волю готова ти втратити. Д у ж е м е н і не хочеться, щоб ти до того клятого П е т е р б ур га поверталася... — Т о що ж м е н і р обити? Т а к і кинути н е з а кін ч е н і студії? — Та Б о ж е б о р о н и ! Але ти р о з в а ж тільки, що робиться тепер зі студентами у П е т е р б у р з і! Чи хочеш, з ам ість у доктооанти, п о ­ пасти у з а с л а н ц і? Та ж у тебе р о д и н а ! Н е тільки Михайло, але й м аленький Михайлик... Коли в ж е і в А в с т р ію їхати не м о ж е ш , бо там о ш н ій диплом , як я тобі писала, у нас тут н ев аж н и й, то треба таки відкласти цю с п р а в у на рік... 40С

ЛЕСЯ УКРАЇНКА НА ВІДКРИТТІ ПАМ'ЯТНИКА

І. П. КО ТЛЯРЕВСЬКО МУ В ПОЛТАВІ.

ЗЛІВА НАП РАВО М . КОЦЮБИНСЬКИЙ, В. СТЕФАНИК, ОЛЕНА ПЧІЛКА, ЛЕСЯ УКРАЇНКА, М.СТАРИЦЬКИЙ, Г. ХОТКЕВИЧ, В .С АМ ІЙЛ ЕНК О . ФОТО

1903 РОКУ.

427

- I так-ось весь р ік м а р н о п р о с и д іт и ? - Та чого ж м а р н о ? Т и м ч а с о м ти м о ж е ш с в о ю к о л е к ц ію до вистави виготовити! О ц е ідея! М о ж е є в тебе такі узори, які я могла 6 вишити, - то я з охотою тобі п о м о ж у ! М ені навіть цікаво було б вивчити нові узори, не хрестиками... - Л е с я правд у каже, Л і л ю ! Ану ж в із ь м е м о с я всі три й таку виставу влаштуємо що наш і київляни тільки роти роззявлять! Б о я теж д о п о м о ж у й с в о є ю з б ір к о ю й роботою , ще й О к с а н у з а п р я ж е м о . - Н у Вони ж бо н а й кр а щ і майстрині... - Хай буде п о -в аш о м у ! М о ж е й с п р а в д і варто пе рервати студії у тому клятому П етербурзі задля вистави...? Т а й М ихайлик побуде трохи під м о є ю опікою ... Але на одне то я вж е не по го д ж у с я : Л е с і не м о ж н а затруднювати в и ш и в а н н я м ! Н а в іщ о їй ще й цьо­ го? - Але ж я страх л ю б л ю виш ивати! І з о в с і м цим не втом люю ся, бо ж завж ди м а й ж е л е ж м а ви ш и в а ю . Н а в па ки , це дає м ені д е ­ яке в ідпр уж ен н я. Ти знаєш, що я с к р із ь вожу зі с о б о ю виш ивки : по санаторіях, готелях і пароплавах... І за в ж д и , де б я не була, с кр із ь підходять до мене да м и й хвалять, не нахваляться, наших у з о р ів ' Ну, то вж е й вирішили. А тепер я хотіла вам сказати, що цим разо м у К и є в і, м ен і якісь погані д ум ки до голови пр и й ­ шли про наших товаришів... Т а к і вже вони м ені видалися з а л я ка ­ ними, затурканими... Це одні, а другі, н ав паки : їм у голові тільки б закінчити школи й ка р іє р у робити... А в одних і в других, — ні сліду наших спільних м р ій , колишніх ідей, високих полетів духа... У с е якесь призем не, низьке... Ч о м у воно т а к ? А м о ж е це тільки м ені так здається, бо ж я набачилася в Галичині всіляких з б о рів, наслухалася з а к л и ків і п р о м о в , тимто й тут м ен і все м ов ча зн е в вигля дає ? - С к а ж у тобі, Л е с ю , що й мені в а ж ко від того! Пр ав да, що г ір ш о ї т ю р м и , як у н аш ій Росії, - й не найти! О с ь М ихайло пише м ені з Праги як він с е бе там вільно почуває, як ніхто н іко м у не заб ор он яє говорити я к о ю з а в го д н о м о в о ю й на які з а в го д н о теми... Але й ми не мусіли б уж е бути а ж т а к и м и льояльними... ■ - С п р а в д і. А д ж е ж наша м а м а яко сь знайш ла м ож л и в іс ть навчити н а с усіх рід но ї мови... - О ц е ж м е н і й признання від д о н ь о к попало! Але не з а б у ­ вайте, що р азо м із цим, я м усіла навчити вас і п е р е к л ю ч у в а н н я : офіційно, р о с ій с ь к о ю м о в о ю вдавати льояльних, зате ж у своїй хаті вміти почувати себе вільними... - Так, м ам о чко, і всі ми д у м а є м о , го в о р и м о й пиш е м о всетаки у к р а ї н с ь к о ю мовою ... Н е мож уть ж е так і інші чинити ? - Та признай ж е Л е с ю , що не в усіх була така м ам а , як у н ас! І в кількох д о м а х у К и є в і ти почуєш у к р а їн с ь к у м о в у ? У Л и с е н к і в та в С тарицьких, - ось і в с е ! - Я не м а ю пр етенсій д о старих! В і д с а м о ї Руїни після Мазепи, - їх ж е виховували й перевиховували на р а б ів ! Але ж м о л о д ь ? О та поступова молодь, яка з а с у д ж у є всіляких «народників» за те, що вони не вм іли «боротися», а тільки п іс н і співали й на бандурі грали... А як ж е бо рю ться вони с а м і ? Цим, що ходять на тайні сходини, де тільки цвенькають, — по -ч уж о м у звичайно, — про речі, 428

'

в ід ір в а н і від н аш ої вл а с н о ї політичної ситуації?... П р а в д а , д и с к у с ії буваю ть іноді д у ж е га р я ч і, о с о б л и в о ж при «обласних» питаннях, та в с е ж це тільки ди с к ус ії... А д е ж б о р о т ь б а ? ! — Н а це все, Л е с ю , я не м а ю в ід п о в ід и , а м а м а й поготів! ІНОДІ до во диться мен і їх боронити п е р е д м а м о ю , але б е з в е л и к о го пе ре ко на н н я... — Та як ж е їх о б о р о н и ш , коли у « Р ід н о м у кр аю » вони доба чують тільки а н т и с е м іт и з м і не хотять з р о з у м іти , що це просто заслона, що ці м о ї г р о м и м у сіл и б бути з в е р н е н і в б ік куди г і р ­ ш о го ви зи ску вач а ... Т а к и н ь м о це, читай Л е с ю , що обіцяла, а то переш кодять... - О ц е я н а р о ш н е затіяла таку з ва м и р о з м о в у , щ об д із н а т и ся чи п р а в и л ь н о я н а писа л а м о є п о с л а н іє «До т о в а р и ш ів » : О , не забуду я тих д н ів на чужині Ч у ж о ї й р ід н о ї для м е н е хати. Д е часто так пр иходило сь м е н і Пекучу, г і р к у п р а в д у вислухати. У п е р ш е там м е н і с у в о р і ї питання П е р е д о ч и м а стали б е з покрас; Ті лю ди, що_ ве сь в ік несли в а ж к е завдання. К а зал и: го д і нам, т е п е р ч е р га на вас. Н а ва с робітники незнані, молодії... Та т іл ьки, хто ви, д е ? Подайте голос нам. Н е в ж е ті голоси н е м іл и в і, с л а б кії. К в и л ін н я немовлят, — належ ать с п р а в д і в а м ? Н е в ж е на всі, в е л и к ії події. Н а все, у вас одна в ід п о в ід ь є: М о в ч а н н я , сльози, та дитячі м р і ї ? Б іл ь ш на ніщ о вам сили не с т а є ? Н е в ж е се так ?... Я м о в ч к и вс е приймала; Ч и м м ал а я розбить д о к о р и ц і ? М о в на п о з о р и щ і прикута я стояла, І к р а с к а с о р о м у го р іл а на лиці... Щ о ж браття, м о в ч и т е ? Чи втіш ені с о б о ю . Щ о в ж е й д о к о р и сі ва с не п р о й м у т ь ? Ч и так зад а в л е н і неволе ю , ж у р б о ю ? Чи м о ж е м аєте якусь яс н іш у путь? П о д а й м о їм в е л и к у ю розвагу. С к а ж і м і д о к а ж і м , що ми бойці с а м і А ні, то треба мать хоч ту сум ну одвагу, — С к а з а т ь ст а р и м б і й ц я м : «Не ждіть, не пр и й д е м

ми!»

— Б р а в о , д о н ю ! О с ь так с а м е й я д у м а ю про нашу м ол одь ! Т а ще... я просто в р а ж е н а т в о є ю с п о с т е р е ж л и в іс т ю , бо ж ти так р ід к о м і ж н ам и буваєш.. Але м о ж е це я к р а з тому, що зд а л е к а тобі все ж и в і ш е ки д а є т ьс я в в і ч і ? К р і м того, ти м о ж е ш порівняти з цим, що бачиш у ш и р о к о м у світі, та й хоча б у Галичині... - Ти, м а м о ч к о , з а в ж д и м е н е хвалиш, а ось що Л іл я с к а ж е ? Ц ік а в а м е н і її думка... -

Та

що ж

я?

Мені

досадно

й прикро

це все слухати, але за429

перечити не можу... - Ну, тоді з м і н і м тему. - запропонувала Пані О льга. Я бо хо­ тіла 6 послухати дечого про Л ь в ів . Д а в н о в ж е не була в Галичині... Р о з ка ж и ж дещо, Л е с ю про «лисів», як ти їх звеш... - Та хіба ж м о ж н а їх я кс л ід розкусити, коли перебудеш дватри дні, хай і п’ять ? Та все ж пригадується м ен і одна розм ова, чи пак суп е р е чка з Т р у ш е м і Г а н к е в и ч е м за... Ів ана Ф р а н к а . В о ­ ни говорили про його уніве рса льн ість» і раділи, що в нас є та­ кий талан : белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і Т.Д., все одній особі. А я навела їм Ф р а н к о в и й опис якоїсь г о с п о д а р с ь ко ї вистави, я к о го м у с ів він виготовити для газети задля хліба, й пригадати «скручені голови» багатьох його романів, повістей і драм, яких він не м а в часу н а п и са т и . Т а к у «універ­ сальність» назвала я «медхен ф юр алєс». М ої б е с ід н и к и стра ш е н н о роздратувалися й корили м е н е «літератським аристократизмом». Я кинула Т р у ш е в і: «А коли б вас п р им усил и шильди малювати та вагони фарбувати, а ва ш и м п е й з а ж а м «скрутили голову»? — «Це з о в с ім щ ось інше!» — о б о а з и в с я мистець. «А ва м казали б площі для мітинґа замітати, «скрутивши голови» в а ш и м п р о м о в а м ? » — вдалася я до Г а н к е в и ч а . Цей м а в ще в ід в а гу в ід п о в іс т и : « Щ о ж, як треба було б,...» — «То м е н і вас д у ж е ш к о д а було б?! — в и р ­ валася я. «То це значить, що ви ш кодуєте Ф р а н к а на практичну роботу!?» - « А вж е ж!» - стояла я при с в о є м у . І так ми п е р е с в а оилися до пізної ночі, а тоді я ще до р а н ку пе р е п л а к а л а та д о ­ р ікала собі за н е в и т р и м а н іст ь . - О це ц ік а в е й повчальне! Але й ти ж Л е с ю , пишеш іноді для за р о б іт ку й не з а в ж д и те, що хочеш... - Так, я пишу для зар о бітку, але ніколи того, чого не хотіла б писати! Я виготовила, н апр и кл а д , реферат для н а ш о го гуртка, а тоді посилала його д о «Жизні» й вони друкували його й м ен і платили. З Ф р а н к о м ін акша с п р а в а : він м у с ів іти д о “ ^жих р е д а к ­ цій і писати там те, чого вим агали, з ал иш а ю ч и с в о ї роботи на боці... Але тепер ви мені с ка ж іт ь як стоїть с п р а в а з «П росвітами»? - Т а х о ч е м о діяльність п о ш и р ю в а т и на бібліотеку, к н и г а р н ю , музей і всіляку всячину. А м а м а погодилася відв ести д е кіл ь ка ст о р ін о к « Р ід н о го краю» на «Молоду Україну»... - Але вс е це ще тільки в плянах та пр ое ктах! Гей діти, час уже спати! 24

січня

1907,

Київ. Люба

М амочко!

... Ну, ти в ж е з н а є ш про ту халепу, що з в ід к и с ь було взялася на нас... Н а м з Л іл е ю ще сяк-так було: к а м е р а б е з «кримінальних» та ще Г р ін ч е н к о , що був н а ш и м віз-аві, поділився з нами с т р а ­ во ю з д о м у : пляш ко ю га ряч ого м ол ока й д в о м а котлетами. То значить ми й без с н ід а н к у не зостались. Н а й г ір ш е було дядині, бо її затаскали аж у Л у к ія н ів с ь к и й участок, - ми були в Л и б е д с ь к о м у , — де взагалі дуж е погано й при її з д о р о в ’ї й н астрою це все д уж е непідходяща річ. П р и к р о було теж М одестові Ф илипо вичеві, бо в його ж ін к и було с а м е запалення легенів, та й сам він тіль430

ЛЕСЯ УКРАЇННА НА ТАРАСОВІЙ ГОРІ В КАНЕВІ

Мал,- І.А. Тихий

431

ки-що перебув інфлюенцу... Читала я сь ого лн і в газетах, що й на “ Рідний край» був напад. О ц е ще халепа І Тут. кажуть, стращ енно р озруйновано “ Раду» і «Вістник» Д о б р е , що мої по е з ії всі вдома залищилися, а листів сливе не було, бо я взагалі не бачу потреби збирати архіву, — без нього да леко п р и є м н іш е жити, а то от з то­ го що було в Тебе, забрали навіть пару карток Галайди... К р и в и нюн ще тут, але позавтрьом у виїздить. В е се л і свята він мав, нема що казати!.. Погано, що ми тепер по всій У к р а їн і розтикані. Було б ох вітн іш е вкупі. Н апиш и яка Твоя а д р е с а тепер. Б о Квітка о п и ­ нився а ж у м. Іванкові...

Це я... Квітка... - А добридень. К в іт о ч к о ! Я ки й ж е до б р и й вітер п р и н іс ва с з Ів а н ко в а ? - Та я... теє... вибачаюся... д о в ід а в с я про ваше... теє... у в ’я з н е н ­ ня... - Ну й ви. звичайно, прибігли рятувати' Ах, який ви лю бий-лю бий. К в іт о ч к о ! Ви с п р а в ж н ій д руг-приятел ь і як ва с не л ю б и т и ? - Т а хіба ж м о ж н а мен і теє... та хіба ж я міг... там в с и д іт и ? - С ідайте перш за все та й в и п ’є м о р аз о м чаю. Але сп е р ш у я погодую м ал ен ь ке Утятко, бо Л іл я пішла на курси... - З вичайно... і м е н і теє... глядіти мило... Чи не треба вам п о м о г ­ ти? Б о ви, бачу... теє... с а м і в хаті? О ц е добре... бо я хотів... п о ­ говорити... - С а м а як бачите й я кщ о хочете помогти, то й посадіть Утятко в цей в и с о ки й стілець. А п о г о в о р и т и ? П р о щ ось в а ж л и в е ? - Та я... власне... та тільки не сердьтеся... я й справді... ч есн о кажу... - Н у що т а к е ? О с ь цим р азо м я н ія к не м о ж у догадатися... Б о хіба в тих часах ви не з б ір а є т е с я я к о го концерту влаштовувати 7 - Ні. Б о ж е б о р о н и ! Я хотів, тобто... я би щасливий... Ні. я не можу... вам цього сказати... - Ну, як не м о ж е т е , то й не кажіть... Н а в іщ о с е б е силувати? - Та я не силую... Ну. то в ж е скажу... тільки... я хотів би з а ­ брати в а с із Києва... - Забрати м е н е ? А куди ж то? - Н а Кавказ... Б о знаєте... ва м теє... все одно : в Італію, чи на Кавказ... Т а м ж е тепло... - С т ріва йте. Я к ж е це ви м е н е хочете з а б р а т и ? І ч о м у с а м е на К а в к а з ? - Я... я д іст а в там призначення... - А т а к ? То віт а ю з успіхом !... А хіба ж ви по дав алися на К а в к а з ? А ч о м у не в У к р а ї н у ? - Бо... ну вибачте... я думав... - А х . р о з у м ію , мій лю бий К в і т к о ! Т е п е р уже все р о з у м ію ! Ну й бл аго ро д н а ж із вас д уш а ! То ви н а р о ч н о подалися на с уд д ю

на Ка вка з , щоб м е н е туди з а б р а т и ? І ви придумали, зразу ж і по го д ж ус я на ваш у ж е р т в у ? 432

що

я так

— Та хіба ж це ж е р т в а ? ... Це ж моє... щастя, па н н о Л е с ю ! Я в ж е давно... теє думав... о друж ити ся, тобто... тільки з вами... — То ви о д р у ж и т и с я зо м н о ю х о че те? Ну, с п р а в д і, т а к о го «при­ знання» як к а ж е н а ш а О к с а н к а , то я й не с п о д ів а л а с я ! Але ж бо К в іт о ч к о ! Н а в іщ о ва м зда лася така д р у ж и н а як я ? У м е н е ж н ія к о го таланту для д о м а ш н ь о г о г о с п о д а р с т в а немає... — Та хіба ж я п о с м і в б и ? Та коли б ви, панно Л ес ю ,... захо ­ тіли, тобто... дали с в о ю згоду, то я... всі клопоти... всі труднощ і від ва с з а б р а в би... в том» була б уже... тільки моя голова... — Н у я й с п р а в д і не зн аю , чи м е н і см іятися з в а ш о ї п р о п о ­ зиції... — В а м с м іш н о ... а я думав... — С трівайте... чи гл и б о к о з во руш итися в а ш о ю б л а го р о д н іс т ю ! Чи іс нує де на с віті така д р уга л ю д и н а , як в и ? Ви хочете одружитися, щоб узяти всі тягарі на себе... А втім це все д о ва с подібне. Ви, просто, ін а к ш и м і не м о ж е т е бути!... А л е го в о р ім с е ріозн о . Я, К в іт о ч к о не д у м а ю с к о р и с т а т и с я в а ш о ю добротою... Це було б н е ­ г і д н е ! Х іб а ж м о гл а б я ва м таку кр и в д у заподіяти за все це до бр о, що ви м е н і в житті з р о б и л и ? — Кр ивду, па н н о Л е с ю ? Ви с м іє т е с я , п р а в д а ? Хіб а не в ід ч у ­ ваєте... теє, яке це було б для мене... б е з м е ж н е щастя... бути з а в ж д и біля вас, відхиляти всі лиха... - Та ви ж і так з а в ж д и в н ас буваєте і в К и є в і й у Га д ячі й у З е л е н о м у Гаї, а то й а ж на Б у к о в и н у за м н о ю помандрували... Н а в іщ о ж вам зо м н о ю о д р у ж у в а т и с я ? Х іб а м и не р адо в іт а є м о в а с у наш ій х а ті? — Е ні... Це не те с а м е '. .. В и б а ч т е але я хо тів би... мати п р а ­ во... о ф іц ій н е п р а в о д о . д о опіки над в а м и ! . . — О го . то ви. К в іт о ч к о не такий у ж е н есм ілив ий, як в и г л я д а є ­ те! П р а в д а , я з а в ж д и з а б у в а ю щ о ви п р а в н и к і н а п е в н е н е п о ­ га н и й п р а в н и к . коли так ш в и д к о з а к ін ч и л и с т у д ії і п р и з н а ч е н н я дістали.. А л е к и н ь м о ц ю о о з м о в у .. бачите тое ба м а л я т ко п р и ­ одягнути і хтось у д в е о і стукає... 28

липня

1907.

Ки їв .

Л ю ба М амочко! С п р а в а с к ін ч е н а . Ми з в ін ч а л и с я с ь о го д н і в 1-ій го д и н і д н я .. Ми не з а п р о ш у в а л и н ік о г о , к р і м к о н е ч н и х с в ід к ів ... бо ми в і н ч а ­ лися в д а л е к ій ц е р к в і .. Н іхто з о о д и ч і в К в іт к и не р о б и в нам н ія ки х т р у д н о щ ів і з а й в и х ур оч и сто с т е й , н а в п а к и — в ч о м у тоеба було — п о м а га л и , ч о го не тре ба було. — до того не поимушували... Плян наш тепе р та ки й . щоб їхати на С е в а с т о п іл ь зал ізн иц ею , потім о селитися де сь там нед але ко , м о ж е в Б а л а к л а в і. й пеоебути в и н о гр а д н и й сезон... Ц іл у є м о В а с м і ц н о в с іх ! Л е с я й К л и м е н т ій К в іт ки . К ІН Е Ц Ь 133

Вже появилася у Видавництві ЦУСУМ нова книжка спомини ЮРІЯ БОРЦЯ

у ВИРІ БОРОТЬБИ В

твердій оправі, з золото-друном і ноліровою суперобкладинкою. Численні ілюстрації і обкладинка роботи мистця Р. Глувка. стор. 320. ціна 5 дол.

Є це глибоко пережиті і барвисто змальлвані правдиві картини боротьби УПА на Лемківщині в pp. 1 94 5 -1 9 4 7 . Книжка ця повинна знайти­ ся в хаті кожного українця, як документ геро­ їчного змагання лемківської вітки українського народу за право бути господарем своєї земліза вільну Українську Державу. Появилася повнокольорова картина мистця ПЕТРА АНДРУСІВА

«КНЯЖИЙ П И Р СВАТАННЯ АННИ ЯРОСЛАВНИ» Повна краси й величі картина з наймогутнішого пері­ оду української історії, що в’яже Україну зі світом, наповнює гордістю кожного українця за славне минуле свого народу.

Набувати по Осередках СУМ і в українських книгарнях. Ціна «Княжого Пиру» 2 дол, або рівновартість в іншій валюті. 434

ПОВІСТЬ з ЧАСІВ Д ЕКАБР ИСТСЬ КО ГО РУХУ В УКРАЇНІ

М АЛО ВІД ОМІ

МО­

МЕНТИ З БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ВИ НИ

ВЕРСТВИ

ХІХ-го СТОЛ.

ІЛЮ СТРАЦІЇ Р ГЛУВКА

П ЕРШ О Ї П О Л О ­

120 СТОР ЛЗНДОН

1971

О л е кса В о р о п а й

В Д О Р О З І НА З А Х І Д Щ О Д Е Н Н И К У Т ІК А Ч А

К Н И Ж К А БАГАТА В С П О С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я ЗА РОКИ

1 9 4 4-1 9 4 0

ЦІН НИ Й ДО КУМ ЕНТ

ДЛЯ Д О С Л ІД ІВ С У С П ІЛ Ь Н И Х

В ІД Н О С И Н

тих ЧАСІВ. ЧЕПУРНЕ ВИДАННЯ

Л ондо н, 1 9 7 0 Українська Видавнича Спілка

С Т О Р ІН О К 202.

435

Ф Р А Н К О М О В Н А КНИЖ КА ПРО

СТАН

ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ. БАГАТО Д Ж ЕРЕЛЬ ­ Н О ГО

МАТЕРІАЛУ І СВІТЛИН. ЗНАЙШЛА

Н А Л Е Ж Н У ОЦІНКУ

В ЧУЖ ИХ ЦЕ РКО В­

НИХ КОЛАХ. СТОР. 80. НАКЛАДОМ ■ЛЬ'ЕСТ

ЕВРОПЕЄН»

П А РИ Ж -Б РЮ ССЕ ЛЬ

1971 Р.

und der Sdiatz am Dnepr A le x a n d e r BcrdnyV

«ВАСИЛЬ I СКАРБ ВДАЛИЙ

НАД ДНІПР О М »

ПЕРЕКЛАД ПАНІ ГАЛІ ГОРБАЧ

З УКРАЇНСЬКОГО

НА НІМЕЦЬКУ МОВУ

для М ОЛОД з С У Ч А С Н О ГО життя В УКРАЇНІ. ЯКА ПРИГОДНИЦЬКА

ПОВІСТЬ

ЗАХО П ЛЮ Є М О Л О Д Ь Ш ЛЯХЕТНИМИ ПОРИВАМИ ТА ІДЕЯМИ.

436

ш ш .

НАУКА KV Д Ь

TV P A МИС TFUTBO

V

у

АРХИСТРАТИГ МИХАІЛ НА РАТУШ І В НИЄВІ

Борис Антоненко-Давидович

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ПРО ДО ВНІЕННЯ)

Будівля, будова, подудова Ім е н н и к и будівля й б у д о в а інко ли б у в а ю т ь с и н о н і м а м и , що о зн а ча ю ть то т о ж н і поняття: « Г р о м а д с ь к і б у д ів л і стояли по той б ік села» (О. К о п и л е н к о ); «Хитались ч е р в о н і колони буд ови » ( М . Б а ж а н ) . У дв ох цих ф разах о б и д в а і м е н н и к и с т ан о вл ять з а к і н ч е н и й н а с л і ­ док б у д ів е л ь н о го пр оц есу , що в і д п о в і д а є р о с ій с ьки м словам здание, стро ен ие . П р о т е і м е н н и к б у д о в а м о ж е означати ще й п р о ц е с б у д у в а н н я («Ми росли на полі, на бу д ова х , у труді і в бою » ( П . Д о р о щ к о ) , ст р у к т у р у (б уд о ва тіла, б у д о в а речен н я) і к о н ­ с т р у к ц ію (будо ва маш ини). Є ще ім е н н и к по будо ва , що о з н а ч а є з а к ін ч е н н я п р о ц е с у : Іноді його п о м и л к о в о в ж и в а ю т ь з а м іс т ь с л о в а б уд о в а , коли м о ­ виться п р о структуру: п о б у д о в а тіла. Ц ь о го слід , р оз ум ієт ь ся, не допускати.

Вид, на

виду, на видноті,

вигляд, к р а є в и д

Б а га т о трапляється п о м и л о к із сл о в а м и вид і вигляд — їх с т а ­ влять о дн е з а м іс т ь о д н о го або ко р и с т у ю т ь с я ними там. де треба вж ива ти інших в и с л о в ів . Пишуть, н а п р и к л а д : «Цього р о ку в нас д о б р і види на в р о ж а й » . К р а щ е було б : « У н ас д о б р і с п о д і в а н ­ ки (вигляди, п е р с п е к т и в и ) на в р ож а й». І м е н н и к вид о з н а ч а є н а с а м п е р е д лице : «На її виду ще й д о с і було знати сліди д а в ­ ньої кр аси» (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й ) ; « П о г а н о м у виду н е м а стиду» ( М . Н о м и с ) . Цей і м е н н и к м о ж е бути й с и н о н і м о м сл о ва зір: « В и ­ д о м видати, слихом слихати» (Т. Ш е в ч е н к о ) . Р о с і й с ь к и й в и сл ів бьіть на виду по у к р а ї н с ь к о м у з в и ч а й н о п е р е д а є т ь с я бути на в и д ­ ноті ( п е р е д о ч и м а , на о ц і): «На стіні, на видноті в и с ів ка н ч у к т р ій ч а т к а » .( 0 . Ільченко). О д н а к п ід о впл ивом діялекту, д е трапля­ ється в и с л ів «на виду» в р о з у м ін н і — на видноті, п е р е д очима, ч у є м о в су ч а с н ій п о пул ярн ій п іс н і М а ш к і н а : «Вся к р а с а твоя чудова у м е н е на виду». Р о з у м іє т ь с я , це, як і взагалі д ія л е к тизми, не варт по ш и рю ва ти в літературній м о в і, я кщ о на те н е м а о собливої х уд о ж н ь о ї потреби — передати ко л о р и т м іс ц е в о ї г о ­ вір ки , лишити незайманою п р я м у м о в у п е р с о н а ж а твору тощо. Н е п р и р о д н о звучить п о -у к р а їн с ь к о м у фраза «У вигляді кари йо му н а к а з а н о п е ре писати в е с ь твір». В і д п о в і д н о до р о с ій с ь к о г о вислову в виде н а к а з а н и я п о - у к р а їн с ь к о м у буде за к а р у : «Кіл ька 438

го д и н п р о с и д ів за нару» ( С . Н о в а л ів ) . Т а к с а м о р о с і й с ь к о м у в виде п о д а р к а а бо в в и д е опьіта - п о - у н р а ї н с ь к о м у в і д п о в і д а є ян п о д а р у н о к а б о як с п р о б а (на с п р о б у , за спр об у). Т а к о г о ж га ту н к у ф р а з а : « В ін з р о б и в це для вигляду» з а м іс т ь - про о к о (про л ю д с ь к е око, про л ю д с ь к і очі), для го диться: « Щ о в е ч о р а з б и р а л и с я д о ш к о л и про л ю д с ь к і очі, ніби на с п ів а н к у » (А. Г о л о в к о ); «Бачу, не с е р д и т ь с я , а г н і в а ­ ється для го диться» (М. Стельм ах). З а м і с т ь в и с л о в у з р о б и т и ( р о б и т и ) ви гл я д , який ч а ст о б а ч и м о на п и с ь м і й ч у є м о в р о з м о в і , к р а щ е с к а з а т и у д а т и , у д а в а т и : «Не удавай, н е м о в не р о з у м іє ш » ( Л . У к р а ї н к а ) . З а м і с т ь т а к о г о ж х и б н о го «І вигляду не п о к а з а в , що й о м у с о р о м н о » т р е б а — і в з н а к и (н а в з н а ки , з н а к у ) не д а в а в (не п о д а в а в ) : « П ро те О р и с я й з н а к у не подала» (А. Головно). В ід п о в ід н и к а м и р о с і й с ь к о г о с л о в а вид у р о з у м ін н і «пейзаж, ландшафт» в у к р а ї н с ь к ій мові є к р а є в и д («В ийш ла в поле й стала, з а д и в и в ш и с ь у д а л е ч ін ь на чудовий к р а є в и д » . — М. К о ц ю б и н с ь к и й ) а б о в и гл я д («Ой, щ о за ч уд ов і в и гл я д и тут у в а с і на р іч к у і за р іч ку» . — І , Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ) . У к р а ї н с ь к и м и в і д п о в і д н и к а м и д о р о с і й с ь к о г о вид у р о з у м ін н і «сорт, ва ріянт» будуть р із н о в и д , гатунок, р ід , сорт, к а т е г о р ія : « У к р а їн с ь к а пр о з а п іс л я в о є н н о г о п е р іо д у на теми р е в о л ю ц і ї і г р о м а д я н с ь к о ї в ій н и п р е д с т а в л е н а в літературі к іл ь к о м а ж а н . р о в и м и р із н о в и д а м и іс т о р и ч н о г о р о м а н у » ; в і д м і н а («Є ще с ім в і д м і н с і є ї п р и к а з к и » , - М . Н о м и с ) ; а в б іо л о г ії - в и д : «Слід р о з п о в іс т и д іт ям пр о а р м і ю н аш их а г р о б і о л о г і в - м і ч у р і н ц і в , про т в о р ц ів нових в и д ів рослин і тва рин». (« Л іт е р а т у р н а газета»). Р о с і й с ь к о м у вислову в и д на ж и т е л ь ст в о в у к р а ї н с ь к ій мові в і д п о в і д а є — п о с в ід к а на прожиття. У х уд о ж н ій літературі, коли хочуть надати фразі б ю р о к р а т и ч н о - к а н ц е л я р с ь к о г о з вучання, к о ­ р истую ться с л о в о м в и д : «Як ж е ми тебе п р и й м е м о , що в тебе ні виду н ія к о го , н ічо го» (П. М и р н и й ).

В и р аз і вислів Ці с л о в а в в а ж а л и за а б с о л ю т н і с и н о н ім и , і в кл яси чн ій л і ­ тературі б а ч и м о і м е н н и к в и р а з у р із н и х з н а ч е н н я х : «Почала ... с о л о д к и м и в и р а з а м и л ю б о в и п р о м о в л я т и » (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й ) ; « В и р а з на лиці п о н у р о -у р о ч и с т и й » (П .Куліш ). У с у ч а с н ій у к р а ї н с ь к ій л іт е р а т у р н ій м о в і ці с л о в а р о з р із н я ю т ь ­ ся за з н а ч е н н я м : т а м , д е м о в и т ь с я п р о я ку с ь д у м к у чи м і р к у ­ ва н н я, п е р е д а н і н е б а г а т ь м а с л о в а м и , ка ж у т ь - в и с л і в : «За в и с л о в о м чиїм » ( Р о с ій с ь к о - у к р а ї н с ь к и й ф р а з е о л о гіч н и й с л о в н и к І. В и р г а н а та М. П и л и н с ь к о ї) ; «Під з а г о л о в к о м газети був в и с л ів : «Из и с к р ь і в о з г о р и т с я плам я» у в с іх ін ш и х в и п а д к а х , з о к р е м а й у м а т е м а т и ц і , к о р и с т у ю т ь с я і м е н н и к о м в и р а з : « Р отм істр і о ч и м а і в с і м в и р а з о м п о к а з у в а в , щоб він з а б и р а в с я геть» (П. П а н ч); в и р а з а ’ +- в = с . 439

В ід н о ш е н н я , в з а є м и н и , стосунон, відносно, щ о д о , стосовно, відносніс ть В ідповідно до російських слів отношение, относительно часто надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про ін ­ ші, точніші, природніш і слова: «Не м ожна допускати поверхово­ го віднош ення до такої серйозної справи)», — замість — по вер­ хового ставлення а б о — ще кращ е — щоб поверховово ставились; “Відносно цього не може бути двох думок», — замість — про це (щодо цього, з приводу цього); “Я з ним у добрих стосунках», взаєминах, зв’язках. О сь що засвідчує клясика: «С лід би було зав’язати м іцн іш і стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас» (Л .Укр аїн ка); Щ о д о панни Анелі, то я певний, що вона плаче десь по кутках»; «Чутки про землю ожили з весною» (М. Коцюиинський). У цих прикладах бачимо тільки слова стосунки, щодо, про, уживання яких і слід додержуватися. У математиці, а також у філософії й логіці слово відношення є єдиний відповідник російському науковому термінові отно­ шение, наприклад: відношення а : в = с : а В українській науковій терм інології є ще слово відносність: теорія відносності. Зам ість штучного вислову «у всіх віднош еннях відповідно до російського во всех отношениях. на приклад: «Це мені зручно в усіх відношеннях», — слід користуватися давнім и українськими висловами з сім а сторонами («Славне було Запоріж ж я всіма сторонами». — збірка пісень Лукашевича), з усякого (з кожного) погляду у («Це вигідно нам обом з усякого погляду». — з живих уст ), як не глянь, як не подивись, з усіх боків, усебічно, зусебіч. у всіх плянах. Останнім часом набуває д е д а л і більшого поширення слово стосовно замість недоладного вислову «по відношенню»: «Стосов­ но м ісцевих умов він розробив систему обробітку грунту». «Сто­ совно цього неподобства вже казали не раз». Проте не слід забувати й відом і слова щодо, про. приклади вживання яких наведено вище.

Відсутність, присутність, брак, наявність В ідпов ідн о до широко вживаних у російській художній і д іл о ­ вій мові слів отсутствие , отсутствующий, присутствие. присутствующий і в українській мові є схожі слова відсутність, відсутній, присутність, присутній : « Щ е з-за дверей почув голосні розмови і веселі сміхи офіцерів, присутніх у залі)» (І.Франко); «Треба записати всіх відсутніх на зборах» (з живих уст); « Злочинця д о ­ питано в присутності свідків» (з газетної хроніки). Проте часто слів відсутність, відсутній уживають навіть тоді , коли мовиться не про людей, а про речі: 440

«За відсутністю достатніх доказів такі справи слід припиняти»; «Н а літеру В чомусь відсутні слова «вагання», «вагатися». Чи на своєму м ісці стоять у цих реченнях такі слова, чи, може, краще сказати по-українському «за браком достатніх доказів», «на літе­ ру В чомусь бракує (нема) слова «вагання»? Певно, що краще. У к р а їн с ь к а художня література в своїх клясичних і сучасних зразках користувалась сам е такими словами : «Коли у тебе бракує того насіння, позич його» (О. Стороженко); «Б р ак до св іду ж до лиха приведе» (переклад Б а ж а н а ); «Він доб ре знав, що в Нимидори нем а грощей» (І. Нечуй-Левицький). Якщ о росіяни кепкуючи з надуживання цими канцеляризм ам и , створили жартівливий вислів «отсутствие всякого присутствия», то ще м енщ е підстав є в нас удаватися до них навіть у д іл о ­ вій мові, бо маємо, як видно, інш і, потрібні для точного в ід ­ творення думки, слова, які поширюють наш і мовні можливості.

В ід щ е п е н е ц ь , в ід с ту п н и к , в ід ступц я Слово в ід щ е п е н е ц ь не дуж е вдало перекладене з російського отщепенец у творі П уш кіна («Хто не вважає їх за відщ епен ців роду лю дського?»); не тільки ш видко поширилося в сучасній публіцистиці й подекуди в худож ній літературі, а навіть попало, на жаль, на перш е м ісце в наш і словники, відсунувш и з них на друге - давнє українське слово відступник. Р о сій ське слово отщепенец має корінь щеп, спільний з другим и російськими словами щепа, щепка (по-українському тріска) і означає людину, що відкололась від певного сусп іл ь­ ного або ідейного гурту людей, мов тріска від цілого дерева. В українській мові є теж слова з коренем щеп - щепа (поросійськом у прививок), щепленн я (прививка — у садівни чом у й м едичном у значенні), а тому українець, що не знає гаразд російської мови, сприйм ає слово відщ еп ен ец ь як л ю ­ дину, що чи то уникає, чи походить від щеплення. Н е м а н іяко ї потреби творити нове слово, невдало перенісши його з р о сійської мови в українську, коли є українські слова, що точно передаю ть потрібне поняття: відступник («Май на увазі; відступникам немає вороття». — Л .У к р а їн к а ), відступця (Словник Б. Грінченка ). С л ід завважити, що слова відщ епен ець ми не знайдем о ні в наш ої клясики та живої народної мови, ні в словниках Б. Грінчен ка та за реда кц іє ю А. Кримського, - воно явне непорозуміння, що випадково попало в наш і пер іоди чн і й неперіодичні видання, часом збиваючи з пантелику масового читача.

441

ОЛЕНА

ЗВИЧАЙНА

ХОР ПАНЕГІРИСТІВ

В останнім році свого життя Леся У к р а їн к а написала безсмерт­ ну драматичну поему «Оргія», що гідно увінчала короною без­ смертя все її багатостраждальне життя, залишивши нам і потомкам нашим заповіт невгнутости, принциповости й безкомпромісовости мистців супроти окупанта-ворога. Розуміється, в умовах царської цензури Леся Українка не могла писати, називаючи У к р а їн у й Москву їх власними іменами, і тому вона подала нам зміст свого заповіту у вигляді дуж е прозорої аналогії в умовах панування Р и ­ му над Грецією, коли зарозумілий загарбник, оволодівши терито­ рією, прагнув підпорядкувати собі ще й культуру грецького народу... Дія відбувається в грецькім місті Корінті, де живе видатний грецький мистець Антей - творець пісень... його родина складаєть­ ся з трьох осіб: сестри Евфрозіни — не дуж е молодої вже д ів ч и ­ ни, що не прагне слави й багатства, глибоко розуміючи трагічну долю свого брата, як мистця силою подоланого, але духово неупокореного народу; його дружини — юної красуні Неріси, яку він щойно місяць тому викупив із рабства, віддавши за це свою батьківську спадщину, та його ще бадьорої матері Герміони, яка йому за цей його нерозважний вчинок раз-у-раз дорікає. Антей не віддає свого таланту римлянам, як роблять деякі інші мистці-греки, і тому примушений жити вбого : свої знання й хист він передає своїм учням-еллінам, і дуж е скромна платня за ці приватні л е кц ії залишається єдиним дж ерелом його прибутків. Ця педагогічна праця далеко не завжди дає Антеєві радість від усвідомлення чесно виконуваного обов’язку супроти свого народу! Ні, не завжди О сь до скромної оселі Антея приходить його най­ здібніший учень Хілон і, заминаючись, пояснює, що він більш е не потребує Антеєвих лекцій, бо... вже вступає до школи римського Мецената і навіть у хор панегіристів 1) самого Мецената! Антей: - Т и ? Ти вступиш у хор панегіристів?! В тую зграю за­ проданців, злочинців проти хисту? 2) О, краще б ти навіки занімів. Позбувся рук, оглух, ніж так упасти! І це був мій найкращий ученик! Павза. Х іл о н : — Учителю, прийми ж мою подяку... (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки) Антей (відштовхує його руку): - Геть! Я тебе нічого не навчив! Іди з очей! (Хілон, похнюпившись, виходить.) Духова осамітненість Антея поглиблюється: йому дорікають за 442

вбогість і мати, і м олоденька дружина, яка теж має талант (до мистецького танцю) і не вбачає жодного пониження в тому, щоб... служити тим талантом на втіху римлян. Нічого дивного; Н ер іса — дочка рабині, і вона, мабуть, ніколи не доросте до рівня Лнтея! Т аки м чином лиш е сестра Евфрозіна підтримує свого брата і з ним духово співзвучна... Та ось Антея в ідвідує скульптор федон, який недавно створив статую богині танцю Терпсіхори на зразок юної та дуж е гарно збудованої дружини Антея. Ф едон приносить Антеєві запросини на оргію від... самого Мецената, а при цій нагоді й розповідає, що він уж е продав Меценатові свій твір найкращий — статую богині Терпсіхори... Антей ; Ти б і сам у богиню запродав, якби лиш міг, у римський д ім розпусти. Ф едон : — Н е розумію, що ти з м ене хочеш! Чи мав би я, як ти ввесь вік сидіти без хліба і без слави?! Антей; - Це повинен терпіти еллін, коли хліб і славу здобути може тільки з римських рук. А в ж е ж, Федоне, відколи безславна сама Еллада, — елліни по­ винні ж адобу слави в серці заглушити! Того не сподівайся, щоб я пішов на оргію з тобою! Запобігай вже сам вельможних ласки, а я лиш усь «без хліба і без слави»... та. може, не без чести! Наступ на душ у Антея триває д а л і; на цей раз його провадить Неріса, яку Антей любить, а для лю бленої людини нем ало зло­ чинів на світі Б о ж о м у було, є і буде. Усв ідо м лю ю чи свою владу над серцем Антея, Н е р іс а ставить йому дуж е тяжкий ультиматум: якщо він не піде на оргію до Мецената, тоді... піде вона: — Ну, то рішай же зараз: чи ти. чи я ? і Антей, уникаючи зустрічі з правдивими очима сестри, іде... на оргію сам... Н а цьому кінчається перш а дія. Друга дія відбувається в пишній господі Мецената, де. згідно з тодіш нім звичаєм, на пер еднім пляні возлежать найпочесніші гості (П рефект і Прокуратор) та сам Меценат, а на помості перед ними хор панегіристів, м іж якими є Хілон. ви­ кінчує хвалебний спів. Хорові на зміну з'являються акробати, тан­ цюристки й жонґлери... Н а з аднім пляні. за найближче розташо­ ваними столами сидять і лежать гості різного віку й стану, а хористи, відспівавши, займають м ісця аж за найдальш ими столами. Бенкет іде мляво... У розмові м іж Меценатом, Префектом і Прокуратором раз-у-раз виявляється вся глибінь зневаги перем ож ців до перем ож ених: — В атенській а к а д е м ії купити двох лавреатів можна за обол, 3) один поет, другий філософ б уде! О бзчніш е, — не витрачать обола ! Раб доповідає, що прийшов Антей-співець... Меценат каж е йому приступити до столу ближче, але... м ісця для нього при столі нема, і... він стоїть пер ед римлянами-гостями, які лежать... В ід р е к о м е н ­ дувавши Антея своїм гостям, як «найкоштовнішу перлину Корінтської затоки». М еценат називає Грецію смітником, на якому він, неначе той півень, вишукує коштовні перлини... О браж ений Антей 443

мовчки рушає геть, але Меценат завертає його назад... Прокуратор; - Це дивно, як ті греки всі вражливі! Антей; - С правді, це дивно, як ми досі не привикли, що пер е­ можцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в «оправі», - просто сміттям! С ам е під час цієї розмови Префект пізнає в Антеї наймолод­ шого члена ним виявленої і ним же й ліквідованої гетерії. 4) Але тепер, як каже він, гетерій в Гр е ц ії вже нема й не буде, бо те­ пер навіть і боги Еллади підвладні «генієві Риму»! Після таких дотепів на адресу Гр ец ії Меценат ласкаво просить Антея « обізватись мовою богів», але Антей відмовляється... Раб доповідає про прихід Антеєвої дружини... - Вернись додом у! - каже їй Антей, але... Меценат наказує їй лишитися, ще й покривало зняти, і... Н еріса слухняно робить і те, і друге; тоді Меценат пізнає в ній оригінал щойно купленої ним у Ф едона статуї богині танцю Терпсіхори... Тим часом раб приносить Антеєві світової слави ліру і чіпляє її на великий канделябр, - так, щоб Антеєві було зручно грати... Але Антей не грає; голова його схилена вниз, і руки спущені додолу... Тоді Н еріса сама пропонує Меценатові свої послуги; «щоб доказати вдячність преславному», вона ось зараз готова танцювати, «як матінка навчила»... Меценат висловлює бажання, щоб зараз «музика й танець поєдналися в одне подружжя», але... Антей заявляє, що він «гратиме й співатиме без танців». Стихає гомін численних гостей, бо... мистець Антей грає і співає вакхічної пісні... На знак Мецената вибігають танцюристки, які виконують вакхічний танець у супроводі гри Антея, й він, потонув­ ши в морі звуків, навіть і не зауважує, що Н еріса теж опинилася в гурті вакханок... О сь танцюристки спиняються, і танцює лише Неріса, ввесь час тримаючись поза спиною Антея... Коли ж танцю­ ристки знову оточили Нерісу вакхічним колом, то зачарований М ец е­ нат вигукнув: - Спиніться всі! Н еріса хай танцює! Т о ді першим спинився Антей і, оглянувшись назад, побачив Н е ­ рісу на чолі вакханок... На зміну мовчазному Антеєві Меценат викликав цілу оркестру, а Неріса, почуваючи себе центральною постаттю оргії, пустилася в несамовито швидкий танець. — Нерісо, г о д і! — кричав Антей, але... вона чула голос М е ­ цената, що наказував; - Ні, танцюй, богине! Танцюй, прекрасна музо Терпсіхоро! І ось Меценат уж е й вабить її до себе діямантовим намистом, і вона, не спиняючи ганцю, наближається до нього, а всі гості на­ товпом оточують видовище... О сь вона стає перед Меценатом на одно коліно, і він одягає діямантове намисто їй на шию. Дякуючи, Н еріса робить рух, щоб поцілувати Меценатову руку, але... - Не так, безсмертна! - вигукує Меценат і... цілує ї ї в уста. А Префект, посуваючись трохи на своїм ложі, простягає Н ерісі чашу з вином і каж е; - Ходи, вакханко, відпочинь край тигра! І вона... іде до нього, а в натовпі гостей чується стриманий сміх... Тоді Антей зриває ліру з канделябра, і, кинувши ї ї з розмахом у Нерісу, убиває ї ї на місці. Префект викликає вартових, але 444

ще до їх появи Антей встигає зняти з ліри одну струну і з а д у ­ шитися нею, сказавши Хіло нові й Ф еденові, які стоять спереду; - Товариші, даю вам дсбрий приклад! Антей падає мертвий з Н ерісою поруч.

Такий зміст «О р гії,» написаної вже на порозі смерти Л есі У к р а їн к и ! С л ід відзначити, що проблема ролі поета-письменника в суспільстві, його взаємостосунків із громадою та владою вже від літ і протягом цілого життя ніколи не зникала з творчого виднокола Л .У к р а їн к и . На 17-тім році життя вона написала роман­ тичну поему «М ісячна Л еґен да» ( 1 8 8 8 р.), в якій підкреслила таємничий зв'язок поета з природою свого рідного краю, з б а ­ гатством народньої творчости і з сам им народом, а року 1893-го Леся упевнено виступає в обороні права поета-письменника з цілковиту волю власної творчости («Давня Казка»). Ж о д н о ї підпорядкованости вимогам, які ставить влада, наказуючи або й к у­ пуючи сум ління поета за гроші, нагороди чи якісь вигоди! Не поет, хто забуває про страшні народні рани. Щ о б собі на вільні руки золоті надіть кайдани! П оем а «У п у щ і» , почата року 1898-го, була викінчена аж у 1 9 0 7 році. Її зміст — стосунки мистця з громадою , яка ставить перед ним цілу низку практичних завдань, іґноруючи його хист і його власний творчий лет. Це до певної міри відбиток стосунків Л е с і Укр а їн к и з тогочасною українською громадою, яка, не розуміючи ї ї творчих досягнень і прагнень, докучала їй «м удрим и» практич­ ними завданням и та порадами. В останнім році свого життя Л е ­ ся знову повертається до теми про ролю й завдання українцівмистців, на цей раз - в ум овах, коли влада належить вороговіокупантові, як це фактично було за часів окуп ації Г р е ц ії Римом ; «О ргія» - це мистецький ш едевр, що є справді безсмертним за­ повітом Л е с і Укр аїн к и , зверненим до мистців-українців усіх ф а­ хів і всіх поколінь тогочасного, сучасного й усіх майбутніх п о к о л ін ь ! Н е віддавати сво їх талантів на службу ворогові У к р а їн и ! ось Лесин заповіт. А тепер, з нагоди недалекого вже закінчення року 100-річного ю вілею Л е с і Укр аїн к и , хай дозволено буде глянути правді в очі та на ввесь голос спитати: — Чи українціпідсовєтські письменники виконували Л есин заповіт і чи п ам ’ята­ ли вони про «страшні народні рани» в часах так щ едро полива­ них народньою кров'ю експерим ентів, як наприклад, — пр им усо­ ва колективізація та штучно організований голод с е л я н ? Н а ж аль і насором, правдивою в ідпов іддю на ці два питання м ож е бути тільки подвійне «Ні!» А м оже всі ті письменники, які, пишучи по-українськи, так щедро паплюжили все ук р а їн с ьк е і так завзято кликали до неухильного виконання червоно-московських директив, були виключно м оскалі 445

та ж и д и ? Н і! З болем душ і доводиться констатувати, що той хор панегіристів, який так загонисто співав осанну червоним, Москвою накинутими кайданам , складався переважно з українців! Самий лише перелік їхніх імен, без списку творів заповнив би кілька сторінок! І всі вони наввипередки ганьбили Україну, 5) змішуючи з болотом ї ї минуле, ї ї героїв та на всю міць своїх горлянок, вигукуючи гімни вдячности гнобителям свого народу. «Преславний» Хвильовий щ едро обливав болотом... Ш ев чен ка на сторінках «В альдш непів» за те, що він (Ш ев чен ко !) - «на подив малокуль­ турна й безвольна людина», що він (Ш евченко!) «кастрував на­ шу інтеліґенцію» і «виховав цього тупоголового раба-просвітянина , що ім ’я йому леґіон», рясно вихвалюваний на е м іґр а ц ії В. Підмогильний в ромам і про Київ під назвою «Місто» обзиває Київ (як би Ви думали. Ш ановний Читачу? (.. «історичною здохлятиною»!) ст. 1 1 6 видання У В А Н у С Ш А , 1 9 5 4 року); П.Тичина зовсім одверто кличе до знищення української культурної спадщини в циклі «Псалом залізу»: «Це що горить? А р х ів ? М уз е й ? А покладіть но хмизу!» У м еж ах статті неможливо перечислити всіх тих плювків, що їх одерж ала У к р а їн а від українців-підсов. письменників і всієї тієї брехні, що ї ї накопичили в своїх творах українці - «інженери людських душ»! Але... справа в тім, що брехня письменника суттє­ во відрізняється від брехні не-письменника! Брехню письменника повторено в тисячах примірників, які лягли на полицях бібліотек і приватних книгозбірень, а тому й житимуть і після смерти їх ав ­ тора, - можливо, навіть сторіччями, як пам ’ятник дуж е сумної слави. Для перероблювання лю дських душ на потрібний чеовоній Москві зразок потрібно було людей з літературною іскрою, що вміли б перетворювати спущувані з висот Кремлівських башт д и ­ рективи й брехні в... сякі-такі твори для споживання читацькою масою. Авторів цих просовєтських творів називали «інженерами людських душ», і червона Москва, як на ті часи, досить добре їх оплачувала: вони одержували так звану «академпайку», що рятува­ ла їх від харчової м ізерії, жили в гарних помешканнях будинку «Слова» в Харкові та «Роліту» 6) в Києві, мали відкриті можливо­ сті для друкування своїх творів, а за «добре» виконані завдання їм іще й славу співали, на курорти посилали або навіть і в за­ кордонні відрядження (Хвильовий, Підмогильний). А що пізніше того ж таки широко реклямованого письменника могли й на пів­ нічний курорт післати або й розстріляти, то... проти цього нічого не вдієш, бо така совєтська діялектика; жорстока розправа чер­ воної Москви зі своїми вчорашніми льокаями завжди була, є і, мабуть, довго ще буде характеристичною рисою цієї діялектики. Х іба ж не розстріляно Бухарін а — ідеолога совєтського марксизму. Ягоду, Є ж ова й Б е р ію — цих трьох видатних наркомів внутрішньої безпеки С С С Р ? ! хіба ж не дістали куль у потилиці сотки усім відомих совєтських достойників у нагороду за свої справді неза­ перечні заслуги перед ком унізм ом ? Н е вважаю за потрібне перечисляти гут їхні імена. Н агадаю лише один зовсім свіжої дати факт: Нікіту Хрущова, що протягом 11 років був прем ’єром С С С Р і ген. секретарем компартії С С С Р , поховано у вересні цього року, як звичайного пенсіонера Нікіту! Діялектика! 446

Щ о б ян слід уявити собі, що значили під совєтами всі ті «бла­ га». якими винагороджувано українських «інженерів душ» за прода­ не Москві сумління українця, треба хоча б швидким оком глянути тогочасній дійсності в очі: від початку соввлади і аж по другу лоугу світову війну включно (беру період, який я добре знаю), себто протягом м айж е чверти сторіччя всі рядові . безпартійні громадяни С С С Р . а зокрема й особливо У С С Р . існували в умовах най ж алю гідніш ої в світі мізерії, реальність якої люди вільного світу ще й досі не можуть повірити' Це була всебічна м ізерія: харчова, одягова, взуттєва й м еш канева! Ця остання особливо давалася взнаки в таких переповнених «пролетаріятом» містах, як Харків і Київ. Якщ о в помешканні було 6 кімнат, то.... жило в ньому не м енш е як 6 родин: по одній родині в кожній (навіть і прохідній!) кімнаті, а кухня була для всіх спільним «раєм»! Харчі, одяг і взуття по плянових (дешевих) цінах були досяжні лише для комуністів та енкаведистів, що мали спеціяльні документи на право вступу до так званих «закритих розподільників». Переважна більшість населення жила надголод і вдягалася в перелицьовані та перефарбовані недоноски «проклятого царського режиму», а користування житлоплощею «на душ у населення» р е­ гулювалося аж такими скупими нормативами М іськради кожного більшого міста, що порятунку не було й бути не могло! Але... людина з літературною іскрою, хоча б навіть і без парт?итка в кишені, при баж анні . могла легко вирватися з кліщів І Є Ї безпросвітної мізерії, в якій потопала тоді вся безпартійна чтеліГенція. Ви ж тільки уявіть собі! Бути завжди ситим (і то не іише самому, а разом зі своєю найближчою родиною!) бути взу­ тим, пристійно вдягненим і... жити з родиною не в кімнаті вели­ кого спільного мешкання, а в... гарнім окрем ім мешканні, та ще й гонорари одержувати, та ще й по курортах їздити та здоров'я своє підтримувати! Хіба ж за це все разом узяте не варто про­ дати своє сумління українця та забути назавжди про якийсь там заповіт Л есі Українки ?! У своїй дуж е цікавій і правдиво написаній праці п.н «Пропа­ щі сили» 7) проф. В. Чапленко наводить варту особливої уваги цитату зі статті сов. ортодоксального критика І. Кулика «На шляхах до пролетарського мистецтва», надрукованій в журналі «Ш ляхи Мистецтва)», 4 , 2 ( 4 ) за 1 9 2 2 р.: «Голод — не тітка... Без «пайки» не можна. І також без черевиків. А все це у «хама». Залишається одно — піти на службу до «хама»... Розуміється, годуючи «інженерів душ» пишними пайками, хам ставив біля них своїх чуйних вартових у вигляді критиків (здебіль­ шого теж українців!), які користувалися всіми «Олагами», а для зручности ще й жили в тих же будинках для письменників... Це щоб з близька краще стежити за повсякденним життям і поведін­ кою «інженерів душ» та своєчасно сиґналізувати в пресі відпо­ відно написаними критичними статтями, показуючи своїми закри­ вавленими пальцями на тих «інж енерів душ», до яких пора вже постукати вночі. І... до них. розуміється, стукали! На ст. 1 4 0 сво­ єї праці «Пропащі сили» проф. В .Ч а п л е н ко говорить дослівно ось 447

що: «багато говорять нам і... відсутні в історії цього періоду пись­ менники». Далі проф. В .Чап лен ко говорить, що деякі з таких м ож ­ ливих творчих одиниць взагалі «не обізвались», а деякі тільки на­ тякнули — вмовкли» (приклад - В. Мисик). С ам е оті письменники, які не обізвалися під совєтами, якраз і були виконавцями Лесиного заповіту, бо... вони не віддавали сво­ го таланту на службу ворогові України. Вони невпинно ковтали гірку отруту всіх підсовєтських мізерій, але до хама за пайкою не йшли і до так пишно оплачуваного ремесла перероблювання людських душ на московський зразок не зголошувалися. Вони пішли і продовжують іти в безвість без імен, і скільки їх було, ніхто й ніколи не знатиме. С ер ед них була і я, - ще змалечку свідома моїх літ здібностей, я заробляла собі на дуж е черствий шматок хліба підрахунком ц и ф р , дарм а що завжди ненавиділа математику, але... я не дала ворогові України жодної сторінки мо­ го авторства. Я мала гідний для наслідування приклад у моїй родині: большевицька революція застала моїх батьків ще в силі віку (обоє — м іж 40-50) , але... Мати моя не схотіла бути сов. учителькою та виховувати дітей в комуністичному, московсько-безбожницькому дусі, а батько не схотів бути сов. адвокатом. М о ї батьки не були винятком! Таких утікачів із совєтського наскрізь брехливого ідеологічного фронту було досить багато, і я вважаю їх усіх виконавцями заповіту Л есі Українки, бо все це були працівники С Л О В А : учителі, професори, колишні журналісти, артисти, адвокати, тощо... П ід нагаєм сов. влади вони мусіли б говорити й писати під диктат червоної Москви ; щоб цього не ро­ бити, вони перекваліфіковувалися на бухгальтерів, рахівників, друкарок, статистиків, кравців, тощо... Ніхто не забороняв колишній учительці бути друкаркою, а ї ї дочці з літ. іскрою здобувати собі фах інженера чи лікаря. Отже, небуло примусу бути письмен­ ником! Численні жілони самі прагнули співати в так добре опла­ чуванім хорі панегіристів. С а м е тому хибним є так часто повтор­ юване тепер на ем іграц ії твердження: «вони (бідні письменники!) писали так, як їм наказувано, бо... мусіли ! «З повною відповідаль­ ністю за мої слова заявляю, що це — неправда! Лю дина з літ. здібностями могла бути бездарним інженером, сяким-таким рахівником або навіть і строчити на машинці сукні в державній майстерні. За це нас не арештовували! Живучи в цуплих кліщах мізерії, ми йшли слідам и Антея, хілонам та федонам не подавали руки і до хору панегіристів не зголошувалися, бо він нагромаджу­ вав цілі гори брехні на замовлення з Москви, боязко маскуючи під яскраво-червоний колір навіть і найменші прояви правди (казенщина й езопівщина підсовєтської літератури за влучним визначенням проф. В .Чапленка). іЦе була найжалю гідніш а з усіх літератур: література без читача! Справжнє мистецтво слова в парі з брехнею не ходить! - Т и ? Ти вступиш у хор панегіристів?! - звертається Леся У к р а ­ їнка до українців-мистців усіх поколінь: - В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів. Позбувся рук, оглух, ніж Т А К упасти! 448

Мгр. В. К а р д а ш

«Бандури будять минулесурми в майбутнє зовуть»

(З ПРОМОВИ НА ПОСВЯЧЕННІ ІНСТРУ­ МЕНТІВ ДУХОВОЇ ОРКЕСТРИ СУМ «ТРЕМБГТА» В МОНТРЕАЛІ 29.XI.70)

Днриґевт мґр. в. Кардаш

Для ефективного розв’язання виховних завдань немислимо не використовувати матеріяли різних галузей мистецтва, що взаємно доповнюються; в тому на першому пляні — музики. Природні зав­ датки до пізнання музики є в усіх дітей, — вОни розвиваються в процесі конкретної музичної діяльности. Велике значення музики і її вплив на ублагороднення людської душ і признавали всі законодавці й учителі людства. Китайський філософ Конфуцій (1.СТ0Л. оперед Христом) каже: «Хочете знати який в народі лад і які його обичаї ? Послухайте його музики». Грецький філософ Платон гімнастику і музику уважає одним з основних факторів державницького виховання (гімнастика — загар­ тування; музика — чутливість; їхня ж гармонія - грунт для вихован­ ня характеру державних мурів і громадян); він твердить, що «З а­ непад музики приводить до занепаду добрих обичаїв і занепаду держави.» Найбільший знавець лю дської душі, Ш експір , каже, що чоловік, котрого краса пісні не може захопити, схильний до вся­ кого зла. Ґете в одному із своїх творів говорить, що музика по­ винна бути першим і найважнішим чинником виховання, бо вона веде найпростішою дорогою до цілі. В наші часи музика є також могутнім засобом ідеологічно-політичної боротьби! Музика розвиває емоційну сферу людини, духово збагачує її. Особливо велике зна­ чення має музика у вихованні патріотизму, надаючи йому глибоко емоційного характеру. Музика немов зливає окремі розрізнені пе­ реживання людей в одне спільне почуття, створює емоційну близькість м іж людьми, об'єднює їхні прагнення і дії. в У кр а їн і музика від давен-давна є складовою частиною по­ буту. Вона була вірним і нерозлучним супутником наших воїнів у їх подвигах як у княжій Русі, так і в пізніші часи. Про музичне мистецтво Київської Руси можем о судити головним чином по матеріяльних знахідках і письмових пам’ятках, в яких описано му 449

зичні інструменти. О собливе місце займала музика в тодішньому війську. Хоч професіональних військових музикантів не було і як своїми жанрами, «репертуаром», так інструментами вона не в ід ­ різнялась від загальнонародної, то у війську були вроджені мистці самоуки , що розважали воїнів музикою, піснею і танцями. Такі інструменти як бубон, труби з рогів, турів чи інших тварин, були масовими інструментами і власністю воїнів. Коли , нпр., Свято­ слав Завойовник у 9 6 0 р. вибирався у похід проти болгар, то, як свідчить літопис, «ішов полк за полком, б'ючи в бубни і труби». * Духові музичні інструменти - труби - були, отже, знані давно у війську прадавньої Руси, а в час утворення Київської держ ави во­ ни, без сумніву, були поширені. Звуками труб не лише супрово­ дились походи, а й подавалися сигнали небезпеки, алярми. Коли, нпр., 9 6 8 р. князь Святослав пішов у похід на Дунай, сиґнали труб воїнів в воєводи Претича, що сиділи в човнах і «вструбіша вельми, й люди во граді кликнуша» сповістили про на­ валу печенігів і смертельну небезпеку, що нависла над Києвом. Почувши в місті сиґнали труб з човнів, кияни відповіли їм ґвалтовною музикою з труб. Печеніги ж, гадаючи, що Святослав повернувся з походу на допомогу столиці, перелякались, зняли об­ логу і втікли від міста. Ш ироке застосування музичних інструментів у княжому війську відображено й у «Слові о полку Ігоревім.» Музика була невідлуч­ ним фактором військового вишколу і виховання княжих друж ин: «... куряни свідом і кметі: под трубами повити, под шеломи взлелеяни, конец копія вскремлени ,...». Тут для княжого воїна співець ставить музичні інструменти - труби разом з їхнім озброєнням шоломами і списами. Н а них вони однаковою мірою «вигодо вувались і навчались». Труби, так як і зброя, дзвенять переможно і славлять військо князя по всій Р ус і: «Звенить слава в Києві, труби трублять в Новгороді...» — каже ота дорогоцінна перлина із скарбниці української духовости. На стінах башти, що ведуть на хори київської С о ф ії збереглися фрески з зображенням скоморохів та музикантів, що грають на духових і струнних інструментах. М ожна припускати, що при кня­ жих дворах існували своєрідні капелі музикантів, танцюристів котрі задовольняли естетичні потреби тодішніх правлячих верхів. Подібні ілюстрації про музику, ї ї ролю і значення можна б наводити й з пізніших часів нашої історії. Наприклад; на Зап оріж ­ жі, крім загальноосвітних, були і спеціяльні школи, що готували співаків, музик, канцеляристів. Туди приїздили вчитися з Києва і навіть з Польщі. При дворі Тим ош а Хмельницького був цілий ор­ кестр. Зайво, хіба, пригадувати двори гетьманів Мазепи та ін. Загально знані рівень і впливи музичного мистецтва перед і в період Визвольних Змагань. З мілітарних капель - широко знана духова оркестра У С С , що нею керував Михайло Гайворонський. Розвиток суспільно-громадського й культурного життя на наших, зокрема З У З е м л я х , годі собі уявити без розвитку музичного м ис­ тецтва у різних його видах. Я кщ о йдеться про духові оркестри, то ми добре пам'ятаємо, які гарні любительські ансамблі в нас іс ­ нували і яку прямо неоціниму ролю вони відігравали в духовому 450

Трубна оркестра О .С У М „Б атури н ” .

піднесенні і зрості національної свідомости наших прибитих во­ єнною поразкою мас. Було б гріхом не згадати при тому невтом­ ного, кваліфікованого й талановитого організатора, аранжера-інструментатора і педагога — покійного професора Володимира Биліва. який особисто роз’їздив по окремих місцевостях, давав лекції те­ орії музики, переводив початкові проби і — що найголовніще — підщукував, вдало підбирав, аранжував й інтсрументував оркестровий музичний матеріял дуже приступною гармонійною мовою, так, що майже більшість наших оркестр грали його твори і то зарівно в світській і в церковній ділянках. Хто з мого, скажімо, покоління, що мав діло з духовою оркестрою, не знає його знаменних збірок народних пісень, танців, увертюр, маршів. Служб Божих та по­ хоронних і церковних пісень? В ж е в похилому віці, на еміграції, (в Ашафенбурґу) «гаманував» наших «вурвителів», вишколюючи їх на добрий ансамбль, С УМ -івські оркестри в Чікаґо і Торонто це теж якоюсь мірою плід його творчого духа. І в них і в нас граються його твори. Щ об оминути надмірного вникання в деталі, перейдем до уза­ гальнень. Ж ивемо в час плянованого, послідовного й найбрутальнішого винищування української культури й загалом духовости в Україні. Вчасно й правдиво збагнувши суть московської русифікацій­ ної політики на Рідких Зем лях та культ-обману тут, наш провід виразно й голосно остеріг перед ними наш загал. Кожночасно, ми наглядно пересвідчуємося, що в руках кремлівських можно­ владців мистецтво взагалі, а музика зокрема є використовувана, 451

як один ІЗ найуспішніших засооів холодної психологічної війни. В світлі того можна тільки шкодувати, що в нашому змагу з Москвою на культ-обманному фронті ми не завжди досить гостро усвідомляємо важливість і необхідність творення й культивування конкретних дійових антидотів. На виступи присила­ них ансамблів ми повинні відповідати продукціями своїх належно поставлених мистецьких одиниць, ними заповняти ту духову й ес­ тетичну прогалину, що постала від часу нашого виходу з дому, і в нашому творчому змагу доказати, що в умовах московської оку­ пації, т.зв. державні, професійні ансамблі є і залишаються лише, або переважно, культивованим фолкльором і етнографізмом, і що саме вони своїм репертуаром, а часто і виконанням більше ніж-хто і ніж-що інше відображують підневільний стан і положен­ ня нашого народу, підтверджують різку колоніяльну політику Москви в Україні. Оцінюючи по-різному феномени суспільного життя, соціологи його поступу вважають людину, — характерну, активну, суспільно-успосіблену, ініціятивну, творчу людину, з розвитку нашого життя у Монтреалі видно, - і це з радістю стверджуємо, - що такі люди тут є. Це перший, найголовніший, основний позитив. Усвідомлюючи суспільну й виховну ролю музики, ті люди, - по­ при інші доконані добрі вчинки, — пішли на створення духової ор­ кестри, яка за недовгий час свого існування добилась гарних ус­ піхів, а ї ї викопні спроможності далі зростають. Зайво підкреслю­ вати. що в теперішних обставинах кожну конструктивну ініціятиву

ЧоловЬімй хор О .СУМ „П роиетей” .

в ділянці самодіяльности молоді нам слід вітати й підтримувати як здоровий вияв зусиль до вдержання своєї окремішности, як своєрідну форму самозбереження. Коли ця самодіяльність прохо­ дить в межах мистецтва, то - поставлена на відповідну висоту, вона, крім естетичного й виховного, може служити ще й як пропа ґандивний (назовні) засіб, як засіб політичної інформації. Таким чином монтреальці взяли правильний курс на розв'язання вище порушеної проблеми. Л Ь 'і

На

службі танцювального мистецтва

ТВОРЧА ПРАЦЯ УКРАЇНСЬКОГО ХОРЕОГРАФА Маестро Остап Б ур як і його балетна студія набирають з б і­ гом часу все більш ої оцінки у очах чужинців і любителів мистец­ тва. С ам Маестро Остап Буряк з великою охотою передає своє знання і досвід танцюриста, учителя, балетмайстра і хоре­ ографа своїм учням, якими є не лиш українці. Д вічі в тижні вправляє Маестро з широко знаним сумівським ансамблем «Кри­ латі», підносячи його до високого мистецького рівня, «Крилаті» відомі своїми виступами у Великобританнії, і на європейському суходолі здобули собі широку славу добрих танцюристів. О стан­ ньо ансамбль відмолодився свіж им и силами. 9 травня 1971 р. відбувся в місті Л ід с фестиваль бритійського комонвелту, де в компетиції брали участь учні студенти балет­ них студій Англії, Ірляндії, Валії, Ш отляндії. На цьому фестивалі здобули учні М аестра О. Буряка два перші місця, одержуючи по­ слідовно 9 4 і 9 3 ,5 пунктів. П еремож ці були нагороджені чашою та дво м а грамотами фестивалю. У с п іх молодих учнів свідчить про якість балетної студії Маестра Буряка. В ід 2 0 літ існування балетної студії випускники студії О. Б ур я ­ ка все діставали щире признання від української публіки. Дуже часто виступає балетна студія на телевізії, виконуючи клясичні і українські танці. 1 2 жовтня і 9 листопада 7 1 р . балетна студія виступила на м ісцевій телевізії з унраїнським, козацьким та ци­ ганським танцем. На наступний рік плянується турне «Крилатих» — ЗО танцюристів і 5 музикантів по Велико-Британії, а при спри­ ятливих умовинах. можливо й українське громадянство на євро­ пейському континенті зможе оцінити щераз якість славного сумівського ансамблю.

На с в іт л и н і м а е с т р о О.БУРЯК. і й о г о БАЛЕТНА СТУДІЯ. НА СЕРЕДИНІ ДИРЕКТОРПРОДЮСЕР ДЕЙВИД МІЛАРД І АСИСТЕНТКА «ЙОРКШИР ТЕЛЕВІЖЕН» 453

ООАНИКИ

А ІІІЗ « С Н Д С

" і»

■'

Проблема

Дискримінації

України в Америці

Аснольд

Скальський (СКОРОЧЕНА ДОПОВІДЬ ВИГОЛОШ ЕНА ВЕРЕСНЯ 7 1 р. НА 4 - T 0 M V КРАЙОВО­ М У З'ЇЗДІ ТУСМ-у У ДЕТРОЙТІ) 11

В С В І Т Л І сучасного руху спротиву в Укр аїн і, під час бурхливих, переломових подій, які тепер там відбуваються, і які в будучому зможуть торкнути навіть наше особисте життя тут, що маємо ми робити щоб використати наше положення студентських діячів і політичних активістів? Говорячи загально, в ідеологічних і політичних обставинах, які розвиваються в А м ериці від довгих літ, характер нашої праці мусить бути аґресивно пропагандивний. То значить, що не маючи впливів на американську політику стосовно України, ми мусимо якось зрушити і привернути собі силу публічної опінії, щоб ужити і використати ї ї для наших справ. Кожний свідомий українець сьогодні мусить признати, чи хоче чи не хоче, чи це йому приємно чи ні, що за 2 5 років діяльности української ем ігр ац ії в т.зв. вільній країні Вашінгтона, ми­ мо всіх наших досягнень - від хмародера в Джерзі Сіті до тої нашої «слави», яку ми собі здобули в Ам ериці, як (за словами одної редакційної статті) «найбільш трудящі, найбільш віддані пра­ вопорядкові громадяни», — попри все це мусимо визнати, що не звернули ми дотепер серйозної уваги на ситуацію в Україні, не вплинули на публічну опінію в користь визвольної боротьби в Україні, не вплинули на публічну опінію припинити навіть фаль­ шування нашої історії і культури, з яким стрічаємось тут майже щоденно. Ця форма дискрим інації знаходиться в різних ділянках і під різними аспектами. Н айгрубш і приклади можна знайти в пресі, яка загально ставиться несприятливо і неприхильно до українських питань. Минулої осени в Балтиморі, наприклад, відбулася місцева д е ­ монстрація українців проти виступу російського ансамблю з Омску. Представник демонстрації огрінувся з пресою і дав репортерам інформації й матеріяли про причини демонстрації. На другий день про українців не було ніде нічого згадано, а про жидів - які та­ кож демонстрували — написано аж цілі три шпальти. 454

Або. б ер ім інший приклад. В ід о м а колюмністка Едіт Рузвельт написала дві статті на українські теми до ґазети « E vening Bulletin- у ф ілядельф ії. Р едакція заявила їй. що більш е статтей про українців друкувати не буде. Тоді Едіт Рузвельт зовсім одверто і практично заявила, що як читачі - і то з ам ериканським и пріз­ вищами - не писатимуть до р е д а к ц ії і не домагатимуться статтей про українців, то більш е не писатиме на українські теми. Думалося б напримір. що можна б знайти широкі дані про полі­ тичні р еп ресії на У к р а їн і в численних консервативних і анти-комуністичних публікаціях, які виходять в Ам ериці масовим тиражом. Але. зовсім ні. «N ational R e vie w » один З найсерйозніших і більш впливових консервативних періодиків ще до сьогодні не згадав про ситуацію в У к р а їн і. Не згадав про це ні впливовий консер­ вативний тижневик “H u m a n Events» . ні ..Christian An ti-Com m unist Crusade». ні навіть публікація John Birch Society. Знов думалося б. що публікація книжки Чорновола «Лихо з Р о ­ зуму». (яку один американський кореспондент назвав «найбільш хоробрим обвинуваченням совєтської системи, яке дотепер дійш ло до Заходу») спричинилося б до величезного відгуку в ам ер и ка н с ь­ кій пресі і в ам ериканських наукових та політичних колах принайм енш е до такого великого відгуку як книжки А м альріка. Але де ж. Лиш один широко відомий журнал «S atu rda y R e v ie w » опубліку­ вав редакційну статтю про цю книжку. Вж е не говорю про такий твір Дзюби як «Інтернаціоналізм чи Русифікація», який до сьогодні ігнорований в загальній пресі як і в спеціяльних публікаціях. Недавно, відомий редактор -US. N e w s and W o rld R epo rt» Д ейв ід Лавренц. писав у редакційній статті, що вже настав час. щоб поневолемі народи С хід н ь о ї Европи були звільнені від м ос­ ковського ярма і «мали змогу самі вибирати для себе формудержавного існування». Думалося б. що може тут буде згадано Укр аїн у. Але, ні. Взагалі не згадано поневолених народів С о в ­ єтського Союзу, крім відом ої трійки балтійських країн і так зва­ них сателітів. Але, це промовчування справи Укр аїн и не обмежується лише до преси і до інформативних джерел. Промовчують У к р а їн у урядо­ ві, гуманітарні і прогресивні кола американського суспільства, які займаються протестами і виступами проти нарушення людських прав. Н априм ір. 2 6 лютого ам ериканська представниця до К о м іс ії Л ю дських Прав при О б ’єднаних Н а ц іях виступила проти п ер есліду­ вання ж идів у Совєтському Союзі на широку скалю». А ди скр и ­ м інація супроти укр а їн ц ів ? Починаючи від арештів в Укр а їн і від 1 9 6 5 року аж до тепер, ще ніякий американський представник не запротестував публічно проти переслідування українців. А л е . коли на початку цього року в Л ен ін ґр аді було засуджено на смерть трьох жидів, то залунали офіційні протести від самого президента Н іксона до міністра Родж ерса. Щ о фактично є д и с к р и м ін а ц ія ? Дискрим інація це є творення різниць відкидання або принимання чогось категорично, а не ін­ дивідуально, не на підставі дійсної вартости чи заслуги. І тому не маємо офіційних протестів і виступів Ам ерики проти нехтуван­ 455

ня людських прав в Укр аїн і, не тому, що там нема такого нехту­ вання людських, що ситуація там не є справді важка, або тому,що це є українці, а не , напримір, жиди. Але далі. В березні цього року прийшла вістка з України, що п’ятьох українців розстріляно за нібито співпрацю з фашистами під час другої світової війни. Треба припускати, що це була по­ літична якція , яка не мала нічого до діла з дійсністю чи спра­ ведливістю. Вістка про розстріляння була подана в американських газетах. Але де ж був голос обурення американської публічної о п ін ії? Де були відгуки в п р е с і? В у р я д і? Де ж було взагалі якесь заінтересування в цій справі. Пригадаймо лише, що недавно, як еспанський уряд засудив на розстріл шістьох басків — сепаратистів, то ціла американська опініотворна м ахінерія змобілізувала всі пропаґандивні і політичні сили, щоби вплинути на еспанський уряд в цій справі. А п’ятьох українців? Щ о ж про них? Але що дивуватися? Коли в 1930-их роках зігнорували вбивст­ во шість мільйонів Українців, то чи можна сподіватися, що зареаґують на долю п’ятьох о с іб ? Взяти ті чи інші приклади під увагу, то хіба можна лише гірко усміхнутися, коли представник стейт- департменту пише про пере­ слідування в Укр аїн і, що «постійне і публічне розголошування цих явищ, приведе до кращого ставлення до національних груп, які знаходяться під совєтською контролею». Довго хіба прийдеться чекати нам на то «постійне публічне розголошування»... Я говорив про дискримінацію в формі промовчування про У к р а ­ їну і про її національну та політичну ситуацію. Ця форма дискри­ м ін ац ії творить вакуум там де Україна повинна бути. Але, цей вакуум треба виповнити і тут входить друга форма дискримінації, всякі роди фальшу, неточностей, наклепів, а то і прямо русифікація України. «Полтава в серці Росії...», «Дніпро російська ріка».... «Мазепа польський авантюрист»... По цілім світі знана Енциклопедія Брітанніка окреслює Укр аїну як «совєтську республіку», а не як націю. Великий нібито знавець комунізму Дж. Едґар Гувер, називає Україну «хлібовим кошиком Росії». Історичний підручник вживаний по коледжах говорить про У к р а ­ їну як про «район Росії». Навіть звичайні русифікують Україну. Найновіший словар «W ebster's S e ve n th Collegiate Dictionary» під гаслом “Russian» пише, що це слово означає «словянські мови російських людей, включно з білоруською та українською мовами». Два місяці тому в статті про жидів у Совєтському Союзі «Тайм» що ще ніколи не згадав про переслідування українців в Україні, писав, що жиди не мають тих привілеїв як інші етнічні групи, як напр. українці, які, (прошу звернути увагу!) мають свою про­ вінцію, де можуть говорити своєю мовою і де мають трохи куль­ турної автономії... Нам, українцям в Ам ериці, треба нової орієнтації в зовнішній праці, орієнтації проти всякого американського, а не лише москов456

кого, українофобства і лицемірства до нас. Нам треба руху, метод і оформлення радикальних пляніа праці, які протидіяли 6 усім виявам американців проти українства, які були б скеровані головно проти американських форм російського шовінізму і проти їхньої підтримки колоніялізму в Укр аїні. Коротко кажучи, нам треба таких організацій, як жидівська Бнайт Бріт анти-дефамаційна ліґа, які постійно висували б наверх агресивним способом усі зразки американської байдужости і зневаги до українського народу. Така організаціїя координувала б виступи і публічні відгуки серед укра­ їнського суспільства, плянувала б студентські демонстрації, завору­ шення і спеціяльні акції, б ’ючи всякими модерними методами про­ тесту американські установи, організації та агенції. І тут, думаю, треба рішуче вже раз назавжди відкинути той за­ страшений і загавканий еміграційний дух, що шукає слави в сво­ їм тихім, теплім кутку і боїться нібито вразити американські по­ чуття. Взагалі, багато негативного щодо української справи можна виправити, якщо підійти до того з політично-пропагандивної точки. Грубе фальшування історичних фактів не є такою, як то багато людей думають, науковою справою. Скільки там треба вищих сту­ дій, скіильи наукових праць, дослідів, або семінарів, щоб столицю України назвати українською, або, щоб українців називати українця­ ми, а не росіянам и? Тут не треба науки, а треба демонстрацій, треба суспільного і політичного натиску. В ізьм ім наприклад один з підручників, який вживається в почат­ кових курсах світової історії в коледжах та університетах. Цей підручник називається «Зріст і розвиток західньої цивілізації» і був виданий в 1 9 6 7 році двома томами. Здається лише в такім т в о рі в в такім курсі будуть мати більшість американських студентів нагоду дізнатися в своїх формальних студіях бодай про підставові факти з української історії. Як зображена У к р а їн а в цьому підручнику? В першім томі України нема взагалі в індексі , а в другім томі більшість даних про Укр аїну знаходиться в індексі під гаслом «Росія». Н ем а згадки про козацькі війни з Польщею, нема згадки про Хмельницького або про Мазепу. України нема на мапах російської ім перії і вона не згадана навіть у секції про національні меншості царської імперії. Н ем а згадки про відродження Української Держави в 1 9 1 8 роках. Нема згадки про голод в Україні в 1930-их роках. Не зга­ дано Української Повстанчої А р м ії, не згадано великих українських втрат в другій світовій війні. Про це останнє лиш сказано, що Р о­ сія потерпіла, і що більш е 2 0 мільйонів її людей було страчено... Двічі в різних місцях в тексті коло назви «Україна» пояснено в лапках, що Укр аїн а є російський « b r e a d b a s k e t - . В ж е в нашій пресі можна бачити, що значне число української спільноти активізується б протестах проти американців. Сьогодні панує - так і в Укр аїн і — новий радикальний і хоробрий рух серед нашої молоді. Не бояться українські студенти переступити «закони Вашінґтона», коли це в користь української пропаганди, не бояться вони сидіти за ґратами американських в’язниць за свої виступи за Україну. Не бояться і не будуть боятися вони потрясти проти457

українське середовище з бону, де ніколи це середовище того не сподівається. І якраз тут може — і мусить — відіграти Т У С М головну провідну ролю серед українців в Америці. Бо хто, як не Т У С М може бути тою бурхливою, хороброю організацією, яка виступить на підставі здорових українських національних ідей проти всіх тих несправедливостей супроти У к р а їн и ? Обертаючись в американськім середовищі, на коледжах, універ­ ситетах, в молодечих колах, ознайомлені з психікою старих і моло­ дих американців, бачучи ідеологічне і політичне банкрутство а м е ­ риканської зовнішньої і внутрішньої політики, зуміють члени ТУС М -у в Ам ериці вщепити новий дух в ділянку зовнішньої праці. Вони рівночасно відкинуть чи змінять застарілі міти, що кружляють серед нашого гомадянства і м іж нашими політичними діячами. Міт що лиш науковими працями можна здобути якийсь серйоз­ ний форум для української проблеми. Міт - що так званий волелюбний американський нарід підтримує і піднесе наші і д е ї : «якщо ми лише будемо знати, як до нього підійти». Міт - що Боже борони, не можна нам в обороні українських справ ніде, ніколи переступити закони чи норми доброї поведінки. Міт - що можна ефективно і вигідно служити двом панам, бо бути добрим американцем не виключає бути добрим українцем. Я вірю, що все це, і більше, дістане свіжу оцінну в сьогодніш­ нім ТУС М - і в боротьбі проти всякого роду дискримінацій нас буде висунута справа України на нові успішні шляхи.

ДЬМОНСГРАЦІЯ ПРОТИ КОСИҐІНА В КАНАЛІ 458

УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ «ВІТАЛА» БРЕЖНЄВА У ПАРИЖІ Уп р о до в ж цілого тижня українська молодь С У М і О М У Ф проявила незвичайну «гостинність» дня «дорогого» гостя Л. Б р е ж н є в а , а то­ му вже заздалегідь постаралася про зовніш ні вияви своєї «радости». Кільком а ночами, що попередили приїзд московського «достойника», наші хлопці й дівчата займалися «мистецтвом і д е ­ кораціям и»: одні розмальовували великі аф іш і з труп’ячими голо­ вами й відпов ідни м и написами, інші приготовляли траиспаренти з належними Б р е ж н є в у кріпкими словами «привітання». ш'> інш і надували синьожовті бальони зі соковитими фразами, а «поети» укладали зміст летючки, у якій перестерігали вігьний світ перед великим «прогресом» і «пош ануванням прав прав людини» в С С С Р . У висліді — виготовлено 3 .0 0 0 аф іш ів. 1 0 .0 0 0 летючок та велику масу бальонів. З ініціятиви сум івки Михайлини Ф іди к зредаговано листа до президента П о м п іду і вислано його до преси. Лист був від «м о ­ лодих французів україн сько го походження» з проханням запротес­ тувати проти нечуваного Геноциду над українським народом та культурою. З м іст його мабуть подобався визначним французам, бо вони його радо підписали. Це були: проф. П аскаль зі С орбони. ф іл о с о ф Ґабрієль М арсель, письм енник А н р і Труая та посли і політики: Ж ан-М арк Дюфур. К. Ш о в е н . Понтіні. ґен. В ан ю ксем . пані Сю зан Л я б ен і М о н ік Д іро, та письменник і а к а д е м ік Ж ю ль Ромен. У навечер’я приїзду м осковського посіпаки до укр а їн ц ів при­ єдналася грузинська, м а д яр с ька і рум унська молодь. Ця остання принесла зі собою надзвичайне видання «Катакомби». - понадконфесійний ж урнал М овчазної Церкви, — у яком у було багато

УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ДЕМОНСТРУЄ В ПАРИЖІ ПРОТИ БРЕЖНЄВА 459

СУМІВКИ

ПАРИЖА В КАЙДАНАХ ПІД ЧАС ДЕМОНСТРАЦІЇ. ПРОХОЖІ ЧИТАЮТЬ ВИ­

ДАНІ З ПРИЇЗДОМ БРЕЖНЄВА УКРАЇНСЬКІ

ЛЄТЮЧИ

статтей і знимок про переслідування всіх Церков, у тому й укра­ їнської. Члени паризького осередку С У М під проводом і.Пастернака їздили автами та розліплювали афіші по всьому місті, зо­ крем а ж там, куди мав переїздити парадний почет. У висліді: всі плякати “франно-совстської дружби» були заліплені нашими трупячими головами та пересторогами проти московського хи­ жака. Це було пов’язане з деякою небезпекою, бо цими днями і ночами поліція дуж е пильнувала «порядку». Проте з усіх наших авт тільки одне попалося їм у руки з друзями Стрихалюком, Дратвінським і Копчуком та очевидними доказами «провини»; аф і­ шами і клеєм... Проте їх незабаром випустили і всі ми, разом з іншою чужинецькою м олоддю пішли на Ш амс-Елізе де нашим очам представився надзвичайний вид, який порадував наші серця: від м айдану Конкорд до Трію м ф альної арки спалахнули полум’ям два ряди червоних прапорів - на велику досаду адміністрації, яка мусіла ще тієї ночі вивісити нові та добре їх пильнувати... Задоволені з виконаного завдання, ми наступного дня ставили­ ся всі точно, — мимо недоспаної ночі, — знову ж на Ш амс-Елізе, де йшли ми, закуті в кайдани, несли транспаренти і плякати, співали національний с л гзен ь та роздавали наші летючки людям, що юрбилися обабіч дороги і французи, хоч які москофіли, — цим разом нас оплеснували, розпитували і заохочували всіляко, а летючки або зразу ж перечитували, або ховали в кишеню для інших. Так пройшов цілий день на різних виявах «симпатії» до С С С Р і москалів, поки врешті поліція приступила до виконання свого обов'язку і забрала на комісаріят М арійку Пастернак, Ірку Зелену, Павлину Копчун і Б о гдана Павліша, який тільки випадко­ во приїхав з Ґреноблю і зразу приєднався до нашої акції. На поліції продовжувалася наша «освідомлююча» робота, бо 460

молоді сум івці ш видко переконали поліцаїв своїми оповіданнями і доказами, а врешті й співом українських пісень, - що наші протести були слушні. Вони дуж е гостинно поставилися до нашої чвірки й нарешті на нашу радість їх випустили. Пізно вночі, ми всі поверталися домів, втомлені, брудні й го­ лодні, але з твердим переконанням, що тільки так треба «вітати» москалів — де б вони не появилися...

Лист української молоді до през. Помп іду Пане Президенте

Республіки,

Звертаємося до вас в імені молодих французів, одерж им их волею. Це слово «воля», якого завжди вживають і яке прикрашує всі міські управи, — має для нас велике значення. Воно, оспіване поетами, інтимно пов’язане з нашою країною, ~ батьківщиною волі. Але що означає воля в С С С Р та у сателітських к р а їн а х? Вона там обмеж ена, а лю дські права систематично ґвалтовані. То ж якраз в ім ’я волі - підчас візити п. Бреж нєва у Ф ранції, - ми дозволяємо собі звернути вашу увагу на декілька випадків укр а­ їнських політичних в’язнів, які, м оже, завдяки вашій інтервенції, зможуть відзискати волю. Чи наші н а дії дитинячі? Н аш а молодість забороняє нам залишитися байдужим и тоді, коли в С С С Р волю висмівають, хоч люди за неї терплять і вмирають. О сь д е к іл ь ­ ка імен українських в’язнів. Н едавно один молодий історик Валентин Мороз, нар. 1 9 3 6 р., чесного і прямолінійного характеру, не міг погодитися з цим, що його країна позбавлена прилюдних прав. Він теж узяв в оборону українську культуру, все ж таки у рамцях леґальности, протестуючи перед вищими інстанціями уряду і компартії. З а те його ув’язни­ ли та засудили за закритими двер м и на 9 років тюрми і 5 ро­ ків заслання. Хіба француз не реаґував би подібно проти нищення французь­ кої культури? Валентин Мороз запротестував і це була його згуба. Як свобода совісти, так і свобода релігії немає ніяких прав в С С С Р . Укр а їн с ьку православну церкву толерують тільки як частину московської. УН Ц немає взагаклі права існувати. Є дина її можливість — підпілля. Владика Василь Величковський. єпископ, ув’язнений 1 9 6 9 р. і засуджений на три роки тюрми. — важко хворий і його життя загрожене. Ми палко бажаємо, щоб слово «воля» затримало своє значення не тільку у вільному світі, але зокрема де оборонці людських прав заселюють в’язниці, концентраки та психіятричні божевільні. Просимо вас. Пане Президенте Республіки . прийняти вислови подяки та високого поважання. Підписи

молодих франузів

українського

походження. 461

з тижні гарту духа і тіла

Десятий табір СУМ в Бельфаї, Франція

в поблизу Ш вайцарії, на висоті біля 1 0 0 0 м. над поземом моря примістився 10-ий з черги Табір С У М в Франції в місцевості Бельфаї. Понад 5 0 учасників, хлопців і дівчат з різних місцевостей розлогої Франції, нараз відкривають в собі рису українськости, яка часто затирається серед французьких буднів. їм важко висловлюва­ тись рідною мовою, яка з різних причин була занедбана але по­ чуттями і прагненнями вони одне; їх тривожить доля свого укра­ їнського народу і вони спрагнені його повного пізнання. Табір найменовано «ЗО Червня 1 94 1 » в роковини Акту віднов­ лення Української Держави, а гаслом стало Лесине «Борись і добувайся Батьківщини!» До Команди табору ввійшли: О.Смоликевич - командант, П.Кучинський - заступник, Богданка Дратвінська — писар, С .Р ож ка - обозний, Анна Раделицька - курінна. С. Бухта курінний, Роман Раделицький - виховник, Ірина Зелена — інтендант, пані Манько — кухарка. В таборі з самого початку запанувала дружня, таборова атмос­ фера. Великим стимулом для цієї атмосфери були відвідини цілим табором сусіднього сумівського табору в ҐомадінГен, Німеччина, як також взаємні відвідини команди того табору в Бельфаї. В де­ легації прибув Голова К У С У М Німеччини д-г М.Франкевич і коман­ дант табору д-г Б. Хрептовський. З Парижу відвідав наш табір бувший Голова К У С У М Франції д-г Б.Білогоцький і мистець О.Мазурик та інші. Триденна мандрівка по горах зцементувала таборову дружність і додала фізичного гарту, мимо всіх труднощів, відсутности нормальних харчів і невигод. За те після повороту до та­ бору приготована кухаркою тепла вечеря смакувала надзвичайно. Щойно на третій тиждень можна було зайнятися дійсною вишкільною програмою та підготовкою кінцевого концерту. В часі вишколу можна було пізнати наскільки наша молодь в Франції цікавиться українською справою. Треба з приємністю ска­ зати, що найбільше цікавить нашу молодь теперішний стан бороть­ би в Україні, хоч на перешкоді тому бракує більшого знання укра­ їнської мови. Тому українські книжки й преса не завжди можуть задовольнити цікавість нашої молоді в бажаному напрямі. Дово­ диться користуватись рідкими чужомовними виданнями. Всетаки це сприяє зусиллям в напрямі поглиблення знань рідної мови, що в багатьох випадках є дуж е помітне. Скромним концертом в Українськім Домі в Сошо закінчено цей успішний табір, хоч громадянство своєю участю в ньому не дуже дописало. Потрібно тут багато праці й динамічної акції, щоб наша громадськість в Франції стала на висоті своїх завдань. 4 62

Р.РАДЕЛИЦЬКИЙ

Табір на Франкополі

■■НЕ ЗАБУДУ”!

Кожнорічний і кожний табір має свій окремий чар і свою рисуРисою цьогорічного франкопільського табору були «будови» і «кон­ струкції» які поглинули багато вільного часу таборовиків. Нічні ес­ капади з певними завданнями, довгі ціло- і південні прогулянки, надали зовсім іншого обличчя цьогорічному таборові. Чудов а погода, від першого дня незавела надій таборовиків. і дала можливість таборові формувати своє нове обличчя. З б у д о ­ вано польову каплицю, п'ятиметрову башту, виложено півтарометровими кругляками стежку до відкритої помпи, де милися юнаки, заведено електрику в командне шатро, що служило як таборова канцелярія, по мистецьки огорожено табір і заборонено вступ навіть... батькам. Табір відбувся під кличем «Борись і Добувайся Батьківщини», і був присвячений, століттю від народження Л есі Українки. На табір прибуло 1 1 0 дітей. Виховний склад нараховував разом з з ройовими 2 0 членів, Командантом табору був Й .Р ож ка. студент славістики на Ґентському університеті, його заступником О.Смоликевич - студент штрасбурзького університету і голова К У С У М Франції. Вони співпрацювали з головним виховником Ярославом Добошом - студентом соціяльних наук при лювенському універси­ теті. Ф ун к ц ії бунчужної сповняла подруга О ля Ф едечко з Англії. Богдан Качмарський — інженер-електронік — бунчужний. Наталка Козицька - студентка дентистики, при ґентському університеті і Ганя Раделицька студентка дієтетики на лювенському університеті курінні дівчат. Богдан Гаргай (Брадфорд-Англія) - матурист з У П М С в Римі, і Василь Раделицький — курінні хлопців. Роман Раделицький — рівнож випускник У П М С - таборовий писар. М е д ­ сестри — Н .Ч е м р я к і її дочка Світляна. Атмппфроа в команді була життроалісна. До цього спричинював­ ся rvM on як також опіка о.д-ра. Куриласа. капеляна СУМ-у. що надзвичайно лобое поистосувався до таборового життя. В ід ком ен­ данта табооу аж до отця духовника всі члени команди давали лекції українознавства, опікувалися дітьми, стараючись збагатити кожного учасника знанням про Україну, зацікавленням до її духо ­ вости і проблематики. Обозний Нестор Гайдамаха. «залізною ру­ кою» держ ав дисципліну в таборі. Його муштри не були одначе карою, бо впоояд. що цього року вперше після довгих років був відновлений, був справді очікуваний і бажаний. Франкополе — здобуло собі вже віддавна славу добрих таборів. Н а табір загостив головний редактор «Авангарду», і-'^олодимир Леник. щоб запізнатися з таборовиками. Зустріч з командою та­ бору і обмін дум ок про його свіжу поїздку по Америці були дуж е 463

ДРУЖИННИКИ СУМ НА ЛІТНЬОМУ ТАБОРІ. СИДИТЬ з ЛІВА д ЙОСИФ РОЖКА КОМАНДАНТ. М ґр. О. КОВАЛЬ. ГОЛОВА ЦУСУМ А. ГАЙДАМАХА. ГОЛОВА КУ СУМ

цікаві. Д оїж дж ав із Брюсселю Голова Ц У С У М д.О.Коваль, що д а ­ вав відповідну підготовку кандидатам на виховників і впорядників. Вимоги були особливо тверді, одначе майже всі кандидати мали за собою хоч кілька літ української гімназії в Римі, або довші роки праці по осередках з юнацтвом і самотужки підучувалися. Завітав до нас рівнож проф. Р. Драґан з Австралії, що дав на та­ борі кілька гутірок і лекцій з психології для старших членів ко­ манди. о.Курилас занимався лекціями релігії й літератури. М .Тка­ чук, балєтмайстер з Англії, підготовив балетний гурток на Здвиг. Як звичайно прибули на табір дві десятки юнаків і юначок з Голяндії, Ф ран ції і кілька юначок з Англії. Вийнятковий чар ватри — яку команда хотіла «реабілітувати» — додав учасникам табору новий досі небачений і не відчутий чар єдности. Присвячено ватру річниці «ЗО. червня 1941 року». Проф. Драґан промовляв на офіційній частині ватри, згодом комендант д.Рожка, відчитуючи довгу листу кривд і зневаг заподіяних москалями українському народові. При яркому палахкотінні ватри, біло-жовті іскорки підносилися високо, а за ними і по кожній відчитаній кривді повторене юнацьке щире і свідоме «не забуду»... Підняті до вогню дитячі п’ястуки були виявом чогось небуденного, клятви молодих сердець не забути кривд заподіяних українському народові. Табір був позитивний. До втримання таборової атмосфери при служилися і випускники У П М С . що бездоганною українською м о­ вою втримували атмосферу як і м іж командою так і на таборі. Таборова комісія в складі мґр. О.Коваль, о.др. Б.Курилас. дд. А.Гайдамаха, Й.Рожка. і С.Добош — перевірили іспити молодих кандидатів на виховників і впорядників і ствердили, що рівень їх був вдоволяючий, а часом навіть і дуж е добрий. Ступень 1-ого виховника здобуло 7 учасників, впорядника 1-ого ступеня — 4, а 2-ого - 3. 464

в МАНДРАХ ПО КЕТСКІЛСЬКИХ ГОРАХ

Горстка Д руж инників С У М Ам ерики мабуть довго згадуватим 4-ий тиждень серпня 71 ! Вони ж під проводом «М иш ки» - Ст( паняка, молодого героя Вєтнамських боїв, доказали, що п р а к ­ тичний гарт в серці природи нікому не зашкодить, а противно, скріпить зарадність, друж бу і запал до суспільних завдань. З просоння виринало раніш нє сонце, коли нас 17-теро вдволаві дістали благословення з побоюваннями і батьківськими по радам и Голови Г У С У М А д-га Гановського і в супроводі війсь­ кової усм іш ки команданта табору д-га Е. Петрика, вирушили з повним вирядом і прапором напереді. Мальовничі гори вказували нам згублені стежки, а баняк на наплечнику пані Люби блищ ав від сонця мов щит колишніх д р у ­ жинників. Варити приходилося часто, ця почесть припадала по черзі юначкам, а для миття ізза браку води часом доводилося вживати піску та сухого листя. Б ід н а Анна аж пріла в вечір ніх сумерках при того рода господарських обов’язках. Тим ча со м то­ вариство розтаборювалось м іж соснами і кожний сум лінно ви­ конував свою функцію. Хтось там докидав хворосту до вогника, а наш славний квартет: Анна, Люба. Базі і Галя обдаровували нас культурною програмою співів та танців. Все це спліталося якось дивовижно з шепотом лісових дерев та тужливою м овок вітру, що надшарпував наші намети.

ДРУЖИНИЦІ СУМ «НА ВІДПОЧИНКУ» ПІСЛЯ ДОВГИХ МАРШІВ 465

Вранці «Мишка» з Романом і Богданом вели дискусію над військовою картою, щоб тільки якнайкоротше добитися до чарів­ ного озера Оостінґ. С ім годин маршу за червоними і синіми знаками і раптом різкий запах жасміну, а за ним розлоге синє озеро - мрія нашого походу. Зам р іян о ступали Христя з Лесею, всіх нас разом пройняло якимсь невисказано бадьорим духом : десь пооділася втома і вже вкоротці стояли наші шатра на новоздобутій території. Незвично увихалися дівчата з сокирою, а Іванка зайнялася фабрикацією борівкового соку... О дного ми тільки не передбачили, що це була дер ж ав н а резерва з забо­ роною перебування. Про це нам пригадав сторож, який виріс мов зпід землі. Не було ради. Після одної ночі і раніш ньої купелі треба було мандрувати далі. Йдучи узбіччями гір, ми інколи зустрічали віллі, а на них пишалися також українські назви. Це збуджувало радість. Гля­ діть як наш народ мирно завойовує нові терени, новий життє­ вий простір. Д оводилось також зміняти устійнену на початку трасу, а це довело до переполоху на наш ому материку в таборі на О селі, буцім то ми згубились. В кін ц і наш ої мандрівки випав зливний дощ. Д есь добились ми до «Білого Дому», власником якого був наш земляк (свій як не заплаче, то хоч скривиться!) і ми дістали на нічліг колибу. Пані «Мишка» взялася д і вечері, а ми заводили гор. Ти ж ден ь проминув що й не счулись. В ж е під невиразним небом повертали ми повз «Союзівку» до Елленвіл, де в таборі «залишенці» горіли цікавістю на наш поворот. Н езабаром при­ чулася дійсність, коли на зустріч О селі злинула пісня... «Іти у мандри все м ене кортить»... Верталися до О селі, але були б ішли далі... Молитва і звіт звучали врочисто, а погляд провідника дав відчути, що не тільки вернулись, пройшовши крізь важкі умовини і невигоди, як це нам предсказав д. Е.Гановський, але ми пройшли крізь сам у гущу одноразових вражень, яких ніщо не всилі затерти. А в таборовій кухні при чудових варениках і розповідях з пережитого понеслося «многоліття» для Базі, що кінчала того дня 17 і для молодого подружжя Степаняків, що їм минуло... 2 м ісяці від шлюбу. Н ас тепер уже ділить океан, але я все ще дум аю про В а с подруги і друзі- м ан дрів ники! З ІР К А

466

Один етап завершенні

Надбання двадцятилітнізої праці СУМ в Йонкерсі

9 вересня 1 9 5 0 року ш існадцятер о о дн одум ц ів заснували, в Й онкерсі. один з перших, сумівський осер едок ІМ. зо червня. Вкладаю чи у свій осередок ввесь труд і зусилля, самовишколюючись. притягаючи до себе симпатиків, осер едок ріс і ставав усе м іцн іш и м . З 16 членів - основників осередку, що дали поштовх животворній праці для д о б р а української молоді і гро­ мади, м ож на сьогодні начислити 1 2 7 осіб. Своєю насиченою діяльністю осередок вибився на авангардне м ісце поміж 1 8 укр а­ їнськими громадськими організацізаціями міста Йонкерсу. В кількох роках наполегливої праці мала громадка одн одум ців здобула собі широке признання і симпатію всього українського громадянства. О с е р е д о к за час своєї діяльности доверш ив не одну річ. з якої може бути гордий. Т а к були засновані різні гуртки, між якими : спортивний, філятелістичний хоровий, танцювальний і аматорський. Н а й б іл ьш е вдалими виступами аматорського гуртка це безперечно: оперета «Коза дереза» та ко м едія «Ч а р однострою.» О дн и м з більш их осягів осер едку С У М це те. що вдалося перенести сходини з юнацтвном з рентованої і задуш ливої дом івки в пивниці - до двох просторих будинків вартости 1 8 .0 0 0 долярів, І це лиш тому, що громадянство побачило хосенну діяльність о сер едку і підтримало його фінансово. Іншим видатним досягненням було відкриття в м іській б іб л іо ­ теці й о н керсу українського в ідділу. Близька в ід д а л ь до Г У С У М А дала змогу запрошувати п р ед­ ставників Г У з доповідям и, яких досі відбуто 27. а всіх сходин понад п’ятнадцять соток, ЩО свідчить про муравлину працю осередку. Праця сам одіяльних гуртків та організування щ орічно свят, як «ЗО Червня», Базару Крутів, Свята Героїв, Свято З б р о ї і,т.п. запевнило широку симпатію і участь громадянства в діяльності осередку. Рівнож може осередок пишатися надбанням Кредитівки яка дуж е часто помагала в різних потребах. Сьогодні осередок є одним з найбагатших в Ам ериці Він є власником однієї трети­ ни Укр а їн с ько го Н ародно го Д о м у в Й онкерсі, Для в ідм іче н н я 20-их роковин своєї праці О-к С У М А разом з 11 -тим В ід д іл о м О О Ч С У влаштували в неділлю 24-го жовтня 1 97 1 р, ювілейний бенкет в програм і якого було відкриття п. Л.Ф уталою , слово про В ід д іл О О Ч С У мґра С. Коцибали і слово про О-к С У М А д. Д. Мотрука. От. шамб, В Ф еди ш провів молиттву а в мистецькій частині виступали актори українського театру: Валя Калин. Іванна Кононів, Степан Магмет, і п’яніст Володим ир Гентиш. Виступала також танцю вальна сум івська група під кер. д. В .Уздейчука. 467

с у м

А Н Г Л І

Я

8И ХОВН О -ВЩ П С И И Н КОВИ Й - ТАБІР С УМ НА ТАРАСІВЦІ 1971 р

Т А Р А С І В к

А ВИ Ш КІЛ ЬН И Й ТАБІР ДРУЖ ИННИКІВ СУМ НА ТАРАСІВЦІВ 1971 о

469

Новий сезон сумівської поаці в ході

СУМ ВОЛВЕРГАМПТОНУ ДАЄ НОВІ ПОЧИНИ Осередок С У М Волвергамптону (В.Британія) вже добре ві­ домий нашим читачам з попередніх чисел «Аванґаоду». Закінчивши літні табооування. на яких була більшість юнацтва Осередку. Управа поиступила до дальшої поаці. надаючи їй нового сильного поштовху та творячи нові ініціятиви Одною з таких ініціятив було переведення збіоки на набуття нового таборового виряду (шатер, тощо), щоб таким чином допо­ могти К У С У М у оозв’язиі ї ї проблеми. Складаючи від себе по­ важнішу суму. О середок заповів ланцюгову систему викликаючи до змагу інші Осередки С У М Другою ініціятивою Управи О-ку і Булави Ю С У М було придбання готівки в сумі 5 0 фунтів на поесовий фонд «Крилатих» і Ювілейний фонд «Авангарду», даючи в той спосіб вияв глибокому О О З УМ ІН Н Ю потреби збереження і 003будови наших молодечих журналів.

БОГДАН НАГАЙЛО УЛЯНА ПОЛЬНЯК ТАРАС МІКУЛІН

В Д ІЛ Я Н Ц І професійного вишколу і студій Осеоедок намагається своїх членів спрямовувати на високі школи, даючи їм моральну підтримку та заохоту. Ц ієї осени троє дружинників С У М що поацювали вже учителями в рідній школі, пішли до інших міст на університетські студії. До них належать: Тарас М ікулін Уляна Польняк і Богдан Нагайло (гляди світлину). Перед їх виїздом на студії в дні 25.9.71 в час сумівської збірки булавний д М.Титко висловив їм признання за дотеперішню активну працю і поба­ жання успішних студій. В жовтні (17.10. 71) відбулися іспити старшого і молодшого С У М 43 юнацькі ступені, які пройшло 34 юнаків і юначок: Це заставляє також батьків більш е цікавитись виховною справою своїх дітей. Ш ко да, що частина батьків ще й досі недоцінює виховної праці, а це нічого доброго не ворожить. Н аш им завзавданням є працювати і невпинно будити людей, що відстають.

.70

М Т.

ДРУЖИНА СУСПІЛЬНИКІВ СУМ -БЕРКУТИ» В ІД травня цього року в південній Н ім ечч и н і існує друж ина суспільників «Беркути». її творять 17 друж инн иць і дружинників. Вона була ініціована і створена ще за часів попередньої К р а ­ йової Управи. Підготовка створення друж ини почалася ще в березні ц.р. в Новному У л ь м і. Туди прибули з південної Н імеччини зацікавле­ ні в дружині сумівки і сум івці (приблизно 2 0 осіб) і вибрали тимчасову управу на чолі з д. Ром аном Ш уп ером . Мюнхен. Спільно проаналізували і продискутували опубліковані в сум івських виданнях матеріяли про дружини суспільників і договорилися про випрацювання внутрішнього правильника. Тиж день чи два пізніше дружинники «ін спе» зібралися у Мюнхені, щоби створити початковий плян діяльности до осно­ вуючого з’їзду дружини. Розділили поміж себе завдання, як публікації в українській пресі про дружину, представлення д р у ж и ­ ни українськом у громадянству, виготовлення рефератів на різні українські теми. Рівно ж вирішили про членську вкладку. Внутрішній правильник був предложений Крайовій Уп р а в і і нею затверджений. На цьому засіданні був також присутній го­ лова Ц У С У М мГр. О м елян Коваль У травні в Новому Ул ь м і відбувся довгоочікуваний і підготовлюваний основуючий З'їз д дружини суспільників. На цьому З ’їзді дружинники прийняли внутрішній правильник, продискутували м ай ­ бутню діяльність і вибрали управу дружини в складі ; Ірина Коконовська - керівник. Наталка Яворська заступник і писар. Норберт М еленевич — скарбник. В сі три члени Управи є в осе­ редку С У М Нового Ульм у. Дружина суспільників «Беркути» поставила собі за ціль на початок активно уділятися у відновленні притихлих осередків, а внутрі дружини розглядати на базі рефератів і дискусій стан української спільноти у підсовєтській Укр а їн і й на чужині.

М.Ф.

4-ий КРАЙОВИЙ З’ЇЗД ТУСМ АМЕРИКИ Найактивніша студентська молодеча організа­ ція на зовнішному відтинку під сучасну пору це Т У С М - Товариство Української Студію_ _ _ _ ючої Молоді Америки. І не безпідставно заслужили вони собі це звання. Кинувши Jr клич, що Т У С М не «клюб філософів» вони перейшли на активну дію притягаючи у свої ряди чисельних одиниць які знайшли свій вияв у роботі ТУСМ-у, яка, мимо того, що ослабла на перший погляд на полі інтелекту­ альнім зазнала різкий зворот у своїм існу­ ванні за останні роки. З апатичного, ледве діючого Т-ва Т У С М Америки опинився знов ГОЛОВНИЙ ДОПОВІДАЧ З'ЇЗДУ у вирі діяльности, занимаючи перші сторінки мгр АСНОЛВД СКАЛЬСЬКИЙ газет, не сходячи з уст критиків і симпатиків його нової форми самовияву. Богдан Футала — молодий енерґійний голова взявся рішуче до праці. Він зорганізував акції, що виявилися успішними і нові осередки діяльности (всіх осередків сьогодні 14). його поїздки по розлогій Америці зміцнили співпрацю між К У і членством. 150 делегатів і гостей заповнили 11 вересня 1971 конференційну залю при Вейн Стейт Університеті в Дітройті. На цей з'їзд прибули делегати і гості - представники центральних організацій з Европи. Канади і З С А . Промовляло 18 представників в імені 22 організацій. Наспіло 6 0 привітів з яких були відчитані лише привіти Верховного Архиєпископа Йосифа Сліпого, Митрополита У А П Ц - Мстислава Скрипника і Голови Ярослава Стецька — від Організації Укр аїн с ь­ ких Націоналістів. Уступаючий голова Б.Футала відчитав дбайливо підготовлений звіт, діяльности, за який нагороджено його рясними оплесками.

І

Критичні зауваги Я. Березовського, голови Комісії, дуже влучні, бу­ ли доказом того, що Т У С М Америки має перед собою ще зав­ дання самовдосконалення, щоб дійсно стати примірною студентсь­ кою організацією. Абсолюторія була уділена з признанням за про­ роблену працю. Мґр. Аскольд Скальський вніс у цей з'їзд нову орієнтацію у діяльності ТУСМ-у, скеровуючи вістря своєї аналізи також на дис472

кримінацію українців у Ам ериці, документуючи кожне своє твер­ дження рядом фактів і вишукуваних цитатів з газет. Присутні вислухали його доповідь «Русифікація і дискримінація проти України і У к р а їн ц ів у З С А » з захопленням. Бурхливі оплески і повне признання доповідачеві (всі присутні на залі встали з місць) були висловом схвалення почутої правди. Мґр. Роман С еньків р ів­ нож викликав зацікавлення й увагу присутніх своїми тверезими поглядами на ситуацію і діяльність ТУС М - у сьогодні. Ідеологічний пефеоент забиоав становище до найпекучіших проблем Т- ва. випя?но пноеслюючи свою позицію до назрілих пооблем. що TvnfSvRqnM чпрнгтво Т У С М - у Рівнож і ця доповідь зазнала успіху. Номінаиійна Ипмісіа очолена Борисом Потапенком подала с л і ­ п ую чу пипту на каденцію 7 1 / 7 2 що й була прийня-^а повністю гоппсів • Богдан Футала — Голова Аскольд Лозинський — 1-ий затступник голови О ле с ь Ч е о ін ь — другий заступник голови. Нестор Ш е о б і й — ’■ оетій заступник голови Ляриса Лозинська — Генераль­ ний секр'";тао Роман Богданович — фінансовий референт Лев Іваськів референт преси й інформації Борис Потапенко і Петро Дяченко — віпьні члени Коайову Контрольну Комісію обрано в складі; ІГО Р Цішкевич — голова Ярослав Березовський і Рома Лісович члени Цей хвилюючий з'їзд на якому тверезо розглянено діяльність за каденцію 7 1 / 7 2 висловив окремі признання за активність і позначив новий етап у дальш ій боротьбі тусмівської молоді за пра­ ва і свободу України. Піснею «Не пора» закінчено 4-ий Крайовий З'їзд Т У С М Америки.

Стійка-голодівка

і демонстрація Т У С М

у Чіка го

В ЖАЛОБІ 1 ПРОТЕСТІ в п'ятницю, 2 9 жовтня ц.р. в годині 5 -ій пп. в центрі міста ЧікаГо почалася одно-денна стійка-голодівка 2 5 студентів . членів і прихильників Т У С М як протест проти вбивства сл.п. Алли Гор сь­ кої (28 листопада, 1 9 7 0 р.) і сл. п. Михайла Сороки (16 червня. 1 9 7 1 р.) та проти заслання Архиєпископа Василя Величковського. Голодівка розпочалась відспіванням українського національного гимну над символічними домовинами новітніх Героїв Укр аїни , на великій площі “Сивик Сентер Плаза» (міського Правління ЧікаГо). біля скульптури Пікассо. Початок був дуже добрий, бо в цій го­ дині в п'ятницю, найбільший рух в середмісті і голодуючі зверну­ ли на себе окрему увагу. Пізного вечора до голодуючих пристало більш е 1 0 0 осіб сум івської молоді і старших і відбуто похід з свічками тричі вколо домовин, співаючи жалобні пісні. О після коротко промовляли пані С лава Отецько — член Центрального Ко­ мітету А Б Н з Мюнхену, Західня Німеччина, д. Богдан Футала — Голова Крайової Управи Т У С М ім. Миколи Міхновського в З С А та д, О лесь Ч е р ін ь - Голова О с е р е д к у Діяльности Т У С М у ЧікаГо і Керівник Дружин С У М при Г У С У М А . 473

На другий день (в суботу, ЗО. жовтня) від години 2-ої до 5-ої пп., ян завершення голодівки, відбулася величезна демонстрація. В демонстрації взяло участь близько 5 0 0 осіб з Чікаґо, Гаммонд, Палатайн та Милвокі, як також по кільканадцять представників О середків Діяльности Т У С М у Міннеаполіс і Детройт. Демонстрація почалася жалобним походом на площі «Сивик Сентер Плаза» з чорним хрестом на чолі. За хрестом море блакитньо-жовтих прапорів, домовини і портрети вбитих. Відтак д е ­ монстранти йшли по вулиці головній в Ч іка ґо Стейт Стріт від Рандолф до Ван Бюрен і назад (разом три милі). Роздано 5 0 0 0 летючок. Вернувшись на площу, відчитано проголошення про смерть сл.п. Михайла Сороки , члена Проводу О У Н і пращальне слово сл.п. Алли Горській над домовинами. Головне слово виголосила пані Слава Стецько. Відчитанням відповідного м еморандум у і резолю­ цій в українській і англійській мовах та відспіванням українського національного гимну і «Не пора» закінчено демонстрацію враз із голодівкою. Представником Литовського Консуляту в часі голодівки і демонстрації був п .В алдем арас Садаускас. 474

Золотий ювілей У В У - Ц Е С У С

В пошуках за духовими цінностями

АНДРІЙ ГАЙДАМАХА

(СЛОВО НА ВІДКРИТТЯ ЮВІЛЕЇВ УВУ-ЦЕСУС, І СТУДІЙНОГО т и ж н я - СЕРПЕНЬ 1971 р . В МЮНХЕНІ.)

Маю шану і честь привітати це ювілейне зібрання від імени Голови Ц Е С У С , О лега Романишина, і від імени всього українсько­ го студентства у вільному світі, як також у нашій поневоленій батьківщині так і в сателітних країнах. «17 січня 1 9 2 1 р. — серед найважчих післявоєнних еміграційних умов - відбувся у В ід н і інавгураційний виклад У В У ». Отак за­ писана дата історичної ваги у відозві з нагоди 50-ліття У В У , як рівнож ця дата буде записана золотими буквами в книзі героїчного буття укр. нації. Далі у відозві окреслюється ціль постання У В У . « У В У зумів згуртувати справжніх фанатиків справи, які вважали своїм найви­ щим обов'язком утримати серед найнесприятливіших обставин сим вол свободи вільного досліду, - свідом і, що без рідного універси­ тету нема власної держави, а без вільного університету із повною академ ічною свободою нема творчої людини ані братерської спіль­ ноти вільних та рівних громадян». 1921 р. постав в Б ерліні Ц Е С У С , котрий остаточно оформився 1 9 2 2 р. в Празі. Зразу після свого постання, Ц Е С У С виступає на між народному форумі, щоб змагатися за права і втрачену самостійність українсь­ кого народу. В 1 9 2 2 - 3 8 pp. Ц Е С У С виступав як повноправний на 2 8 м іж народних студентських Конґресах. В 1 9 3 9 р. мав своїх представників в 1 2 країнах З а хід н о ї Европи. Друга світова війна не давала змоги вільного розвитку студентського руху, але вже в 1 9 4 6 р. Ц Е С У С відновив свою діяльність в повоєнному Мюнхені і став членом К О С Е К , а в 1 9 4 9 р. співпідписав «Харту студентсь­ ких прав людини». К О С Е К , як міжнародний форум, виявився неді­ яльним та перестав фактично існувати, тим самим і Ц Е С У С стратив свій міжнародний форум. 1 9 6 7 рік є початком нового розросту Ц Е С У С , що позначаєть­ ся Конференцією 1 9 6 8 р. в М ю н хе н і, Світовим Конгресом в Монтреалі 1 9 7 0 р . та сьогоднішньою Конференцією в М ю нхені з нагоди ювілею У В У - Ц Е С У С . Найновіші етапи віднови Ц Е С У С виражають пробудження сучасної української молоді до духового життя, її прагнення самостійно мислити і самостійно шукати на рідному національному Грунті духовних цінностей. Зараз ми перед важливим завданням: створити з ініціятиви Ц Е С У С міжнародний форум, на якому змож емо в повній силі поставити домагання поневоленої, 475

але воюючої України. Н аш а справа мусить врешті стати гласною! Пропонуймо нашу власну концепцію побудови світу. «Бо почався період історії, який вимагає від нас негайної м обілізації всіх наших людських цінностей, всіх зусиль нашого розуму, всіх душевих сил, всіх наших людських талантів для найтверезішого, суворого і чесного погляду на себе, якщо хочемо зважити становище і пере­ творити себе, якщо хочемо знайти вихід з небезпеки атрофії і заникнення як нації, як людини, як людства.» (В. Мороз) З нагоди нинішнього торжества склоняємо наші голови перед тими, що наклали своїми головами за справу, за яку і ми змага­ ємося. Висловлюємо нашу пошану і синівську прив’язаність до наших попередників, мертвих і тих, що нині на заслуженій е м е ­ ритурі. Нашим професорам, заслуженим науковим діячам бажаємо як в радісній пісні : «Vivat academia, Vivant professores» . A нашим друзям, студентам по цілому світі, каж ем о : бодрімось , йдім дружньо до нами і нашими попередниками наміченої мети - нам Бог допоможе!

ііи я

КОІ

476

ДЕ М О НС ТРА Ц ІЯ

ПРОТИ

К О С И Ґ ІН А

в

КАНАД І

СТАВИТИ ЗАВДАННЯ І ЇХ ВИКОНУВАТИ

М ІЖ О С Е Р Е Д К О В А Д Р У Ж И Н А « С И Б ІР С Ь К І

С У С П ІЛ Ь Н И К ІВ

С УМ А

ВОВКИ»

Чікаґо, 2 2

жовтня

1 971 р.

До Центральної Управи Спілки Укр аїн с ько ї Молоді В Брю сселі, Бельгія

Команда М іжосереднової Дружини суспільнинів С У М А «Сибірсь­ кі Вовни» з радістю повідомляє В ас та Редакцію «Авангарду», що при С П ІЛЬН ІЙ праці всіх вовків, ми висилаємо на Ваш і руки чек в сумі 500,- (п’ятьсот) дол. на пресовий Фонд «Авангарду». Акцію збірки на наш журнал зробили ми із нашого обов’язку як Дружин­ ники, які мусять не тільки цікавитися та читати свій орган, але рів­ нож його фінанс;ово піддержати. Без власного журналу ми не були б повноцілою молодечою організацією . Тому завданням усіх Дружин­ ників повинно бути; піддержати і скріпити «Авангард»! Збірку переводили ми принагідно, головно підчас сумівських ім ­ през. Підчас дня С ум івської молоді в ЧікаГо Сибірські вовки зі­ брали 1 3 1 ,- дол. Н аш а головна кампанія була підчас Здвигу С УМ А в Детройті. Без великих зусиль Вовки з околиць ЧікаГо й Детройту зібрали на «Авангард» 232,- дол. Мусимо зазначити, що наші люди є жертвенними, а коли до них підходить молодий Дружинник, то радо жертвують на потреби української нмолодечої О рганізації. На цьому місці С ибірські Вовки щиро дякують усім нашим прихильникам, які допомогли нам зібрати фонди на «Авангард». П ідчас 2 5 річчя вінчання в родині панства Наливайків в ЧікаГо, присутні гості зкложили на Авангард 58,- дол. Панство Наливайки це прикладна родина в ЧікаГо. їхні чотири сини є добрими сумівцями, а батьки працюють віддано на суспільній ниві. Бажаємо від Дружини «Сибірські Вовки» панству .Наливайкам багато щастя і здоровля у їхній корисній праці для загалу, а всім жертводавцям наше дружнє — Спасибіг! Підчас весілля першого Великого вовка д. М.Куляса, яке відбу­ лося на на оселі С У М в Барабу, Віє. чотирьох гостей зложило на «Авангард» ЗО,- дол. С ибірські Вовки із своїх заощ адж ень передають на видавничий фонд «Авангарду» суму дол. 25,В ід д іл О б ’єднання Ж інок О Ч С У в ЧікаГо передав нам на по­ треби «Авангарду» 1 4 ,- дол, а В ід д іл Т-ва колишніх Вояків У П А ^ в ЧікаГо пожертвував 1 0 ,- дол. Разом уся збірка винесла суму г 477

щ

а

е

н

я

ТЗ&гґ>Є-ЄІ0а Сумівсьна Пара, Евгенія КО Л О Д ІЙ

і

Богдан Д У Д И Ч

в Чі-

одружилися 26.6.71

наґо в церкві св.Володимира

і Ольги.

Акту вінчання довершив о. радн. Павло Джулинський при численній участі друзів і знайомих. На весільному прийнятті в «Шато Руаяль» за ініціятивою весільного старости інж. Степана Ґоляша

присутні зложили

150 дол., з чого на «Крилаті» призначено 50 дол.. а решту на пресфонд “Шляху Перемоги» і на Оселю

СУМ

в Барабу.

Збіркою зайнялися пані Надія Ґоляш, ОЖ О О ЧСУ

і пані Стефанія Галамай. керів-

ничка дитячого садочка “Сонечко». Молодій

сумівській Парі многих і

щасливих літ, а жертводавцям і ініціяторам збірки щира подяка!

І

500,- долярів, які висилаємо чеком української Щ адниці «Певність». Подібну збірку переводили ми і попереднього року. Бажаєм о нашій Центральній Управі С У М та Р едакції й А д м ін і­ страції «Аванґарду» дальшого росту та завжди високо держати пра­ пор боротьби за волю України. Н аш і молоді ровесники в Укр аїні жертвують своїм життям за правду і свободу, то рівнож і ми, сумівці на чужині, повинні включатися в лави борців за незалеж­ ність України. Щасти Б о ж е ! Остаємось з сумівським Честь України! За Команду Дружини Роман Ґоляш (Великий вовк)

привітом Готов Боронити!

“Сибірські Вовки»: Мирон Куляс (Вовча лапа)

В ід В-ва Ц У С У М : Міжосередкову Дружину «Сибірські Вовки» ставимо як приклад жертовности і розуміння своїх завдань усім клітинам С У М та ви словлюємо признання і заохоту реалізувати так кожне поставлене завдання. 478

в дні 5.6.71

в Філядельфії (ЗСА)

иеркві св. Йосафата на Франнфорді няли тайну подружжя

в прий­

антивні сумівці Лев

Ґ Р А М ’ЯК і Нсеня ОЛЕКСЯК. Молоду Пару звінчав о.шамб. Мирослав Харина. Весільний обряд відбувся при збере­ женні українських весільних традицій та при великій участі старших і молодих гостей. Переведена Сумівцями грошова збірка на «Авангард* - «Крилаті» дала 98 долярів. Многих літ і багато щастя Молодій Парі, а щира подяка всім зжертводавцям і збірщикам.

,& в т

ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ Дпй наладнання адміністрування « А в ан га рд у просимо Кольпортерів і Передплатнинів придержуватись наступного порядну; З С А І К А Н А Д А : Кожний О середок С У М має мати референта сумівських видань, яний збирає передплати і пересилає їх до В-ва ЦУ С У М . Якщо в даній місцевості такого референта ще нема, або є неактивний, передплатники мають обов'язок грошові розрахунки переводити безпосередньо з В -вом в Брюсселі, пересилаючи належність банковими чеками чи моні-ордерами. Чеки з Українських кредитівок приймаються на рівні з банковими. ВЕЛ И К А Б Р И Т А Н ІЯ : Через КУ С У М , або поштовими моні-ордерами до В-ва Н ІМ Е Ч Ч И Н А : почтовими мандатами до Ц У С У М . Ф РАНЦ ІЯ : На чекове конто :

L ’Est Еигорбеп 17 rue de P ro vence P A R IS 9 C.C.P. La S o urce 3 0 754 04. БЕЛЬГІЯ : на чекове конто КУ С У М . або прямо до В-ва. А Р Г Е Н Т И Н А і А В С Т Р А Л ІЯ ; До референтів сумівських видань в тих країнах. ІН Ш І К РА ЇН И : Безпосередньо до В- ва в Брюсселі. 479

3CA 0-K С У М А Н Ю Й О Р К . П-І M . П ’ятка зб.л.ч. 7 0 0 Є. Кузьмович зб.л.ч. 6 1 9 О-к Я Н Ґ С Т А В Н , О Г А Й О , М. Леник зб.л.ч. 5 6 0 , 561 В. Лисів « С И Б ІР С Ь К І В О В К И » , Ч ІК А Ґ О , р. Ґоляш зб.л.ч. 6 7 9- 680 - 6 82 В. Питяк, зб.л.ч.. 699-2 В е р е щ ак, зб.л.ч. 699-1 Ю. Гавелей, зб.л.ч. 699-3 0 . Ч ер інь, зб.л.ч.699-4 Богдан Клід, зб.л.ч. 699-5 Д. Ткач, зб.л.ч. 699-6 М. Пилипчак, зб.л.ч. 699-7 1. Сорока, зб.л.ч. 69 9- 10 А.Бутрій, Дітройт 699-9 Я .Бр ездень, зб.л.ч. 699-11 З весілля Мирона Куляса

s

Q. <

g

9 5 .5 0 дол 1 0 ,- д 6 5 ,­ 3 ,­ 1 8 9 ,­ 4 4 ,­ 2 7 ,­ 5 ,­ 3 4 ,­ 3 1 ,­ 3 8 ,­ 4 4 ,­

1 ,— 6,­ 2,­ 30, -

О-к Ф ІЛ А Д Е Л Ь Ф ІЯ , П. Мечник з весілля Ґрамян-Олексяк КАНАДА О-к С У М М О Н Т Р Е А Л Ь , Збірна з 25-ліття подружжя п-тва Свободи Збірна з 25-ліття подружжя п-тва Ковалів М андолінова О ркестра О-ку С У М С. Г а в р и л ю н -5 , Ю . К о т и к - 5 , І.К р а й н и н - 1 , О-к С У Д Б У Р И , З б ір ка на весіллі Прус-Голуб

9 8 ,-

1 5 ,­ 1 5 ,­ 1 3 ,4 0 11 ,­ 2 5 ,­

З поминок по сл.п. С ліпеньком у 6 8 ,­ В .Б Р И ТА Н ІЯ О-н В О Л В Е Р Г А М П Т О Н , 25,-- фунтІЕ Ювілятам і Молодим П арам баж аємо Многих і Щ асли ви х Літ, а Жертводавцям і Збірщинам - щире С п асиб і!

«AVANTG ARDE” 7 2 B id .

C h a r le m a g n e

10 40 B ru x e lle s T e l.

дня

3 4 .0 4 .8 2

Висилаю :

(М сц е вість)

річну передплату на 1971 рік заб оргованість по ч .6 /9 8 на "пресф онд» разом

м о я АДРЕСА: (латинкою) (прізвищ е й їм я)

(число дом у й назва вулиці)

(м ісцевість, стейт. провінція, мод)

(країна)

480

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНІ ТЕМИ. *** В О Н А

ЖИВЕ

O .K . : У Д А Р И

В

ЩО

СЕРЦЯХ

Р. Ґ о л я ш : Р Е Ф Л Е Н Ц І Ї *•* Н Е Х А Й Ів а н

НАРОДУ

С К Р ІП Л Ю Ю Т Ь

В ІЧ Н А

ПРО

БУД Е

Гвать : У К Р А Ї Н Ц І

404

В .М О Р О З А

С Н І Г І В » ........

409

.......................................................................

414

ЕСЕЙ СЛАВА

В

................................................................ 4 0 1

........................................................................

ЧЕХОСЛОВАЧИНІ

«С ЕРЕД ЧЕРЕЗ

ПРИЗМУ

П О Д ІЙ

417

ПОЕЗІЇ, ПРОЗА, СПРОБИ ______ ____ _______________________________ _ Любов Алла

Забашта :

М ІС Т О

ЛЕВА.

Коссовська : Т Р А В Н Е М Р О ЇН Ь .

С о ф ія

СИН

КОМАНДИРА

Н а ум о в и ч : Л Е С Я

*** : Н О В І

У К Р А ЇН І

ВИДАННЯ

Антсненно

О лена

З в и ча й н а : Х О Р ЗО В УТЬ

*** : Т В О Р Ч А

422

500 ГЕ­ 424

...................................................................

426

..................................................................................................

434

__________________________________

Давидович : К У Л Ь Т У Р А П А Н Е Г ІР И С Т ІВ

М ґ р , В, К а р д а ш : Б А Н Д У Р И НЄ

ЛИСТОПАД,

..........................................................................

(за н ін ч е н н я )

НАУКА, КУЛЬТУРА, МИСТЕЦТВО Борис

......................................................

У С М ІХ Н У В С Я

БУД ЯТЬ

У К Р А ЇН С Ь К О Ї

МОВИ

......... .. 4 3 8

............................................................... 4 4 2

М И Н УЛЕ,

С УРМ И

В

М АЙ БУТ­

.......................................................................................................... ...4 4 9

ПРАЦЯ

У К Р А ЇН С Ь К О Г О

ХОРЕОГРАФА

..............................4 5 3

М ІЖ НАР О ДНИ КИ __________________________________________________ Аскольд

С к а ль с ьн и й :

АМЕРИЦІ

ПРОБЛЕМА

Д И С К Р И М ІН А Ц ІЇ

У К Р А ЇН И

В

..................................................................................................................

454

З Д І Ї С У М ________________________________________________ ________ Л. В ітош инська

: У К Р А ЇН С Ь К А

МОЛОДЬ

* •' : Л И С Т У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І Д О Р. Раделицьний : Д Е С Я Т И Й Т А Б І Р С У М *** : Н Е З ір н а

ЗАБУД У

: В

М.Т. : С У М

ПО

К Е Т С К ІЛ С Ь К И Х

Д В А Д Ц Я Т И Л ІТ Н Ь О Ї

ВОЛВЕРГАМ ПТОНУ

М.Ф , : Д Р У Ж И Н А

БРЕЖ НЄВА

У ПАРИЖ І 459

................................................................................................................ 4 6 3

МАНДРАХ

* •* : Н А Д Б А Н Н Я

В ІТ А Л А

П Р Е З . П О М П І Д У ........................... ...4 6 1 В Б Е Л Ь Ф А Ї Ф Р А Н Ц І Я .............. .. 4 6 2

С У С П .Л Ь Н И Н ІВ

ДАЄ СУМ

*** : С В І Т Л И Н И

СУМ

УКРАЇНСЬКЕ

СТУДЕНТСТВО

ГОРАХ

.......................................... ... 4 6 5

ПРАЦІ

СУМ

В

Й О Н К Е Р С І .......... ..4 6 7

НОВІ

ПОЧИНИ

................................... ..4 6 8

«БЕ РК УТИ »

А Н Г Л ІЯ - Т А Р А С ІВ К А

....................................... ... 4 6 9

........................................................ .. 4 7 0

В СВІТІ ___________________________

***: 4-ий КРАЙОГВИЙ З'ЇЗД ТУСМ АМЕРИКИ _____________________________________ ___472 ***:В ЖАЛОБІ! П Р О Т Е С Т І.......................................... ........................................................... ....4 73 Андрій Г а й д а м а х а :В П О Ш У К А Х ЗА Д УХ О ВИ М И Ц ІН Н О С Т Я М И ............. ... 4 75 * * * : СТАВИТИ ЗАВДАННЯ І ЇХ В И К О Н УВ А ТИ .................................................. .... 4 77

ЩАСТЯ

Б А Ж А Є М ______________________________________ ^__________

РЕВЕ ТА стогне Л Н /П Р Ш ИРОКИЙ ТНЕ ROARING AND GROANING DNIEPEP

г

іа л іл и й ш с я и ь н а г г п о р г ІЗ ХМ АРИ Л Є - А Є в Ч Г А Я Л А в , Н Є М АЧЄ ч о в е н в С И И Ш МО Р! ТО В И Р И Н А В ТО П О Т А П А в .

з . ш є т р є п П ІВ Н І Н Е с т в А А и , Н /Х Т О Н ІГ А Є н е ГО М О Н ІВ . С Н ЧІ в ГАЮ ПЄРЄХАНКААИСЬ, А я с е н ь Р А З -Г -Р А З сх р м т в .

київ

С АО вА~Т Ш Е В Ч Е Н К О Ар. Р. Б Р О В А Р й г г /?. B P O W A R

Andante

Кочіу-l jw i

«ЧЛЧ