Авангард (ч.10-11)

„

Y

o

u

n

g

L i f e

* *

МОЛОДЕ №илпт# Серія А. Ч. 1-2(10-11) І

P. II. Квітень травень 1948 р.

Ш Ш И

Журнал Спілки Української Молоді

МОЛОДЕ Ж ИТТЯ

2

Христос Воскрес Такі прості й здається звичайні слова „Христос В оскрес“ , а скільки в них нез­ глибимого змісту і життєвої мудрости! Скрізь і кожен з нас у весняні дні Христового Воскресіння з особливою врочистістю пов­ торює їх — ці вічно живі, вічно дорогі й вічно нові слова. Вони кличуть звестися на ноги знеможеного, зневіреному дають силу, скріплюють дух невгамовним звитяж­ цям справедливості!. І мабуть з однаковим хвилюванням повторювали їх лицарі запо­ різьких когорт і уярмлені, але нескорені христолюбиві селяни, заковані „мазепинці" і спраглі перемоги сміливці армій Богдана Хмельницького, петлюрівці і відважні юнаки-крутянці — всі люди нашої нації у різні часи на різних ш ляхах плянети. Це ж хви­ лювання бринить і в голосі наших сучасників-мучеників червоного Пілата, героїв новітньої української революції й тих, що пішли під чуже небо скитальщнни і яким особливо близький зміст цих великодніх слів „Христос В оскрес11. В поході нашої нації до свого Великого Дня саме Христова Правда була і залишила ся ярким дороговказом,що, ведучи тернисти­ ми дорогами терпіння й самопожертви, кличе нас звільнитися від хреста рози’ять, поставленого силами зловіщ ої тьми на на­ шій землі. 1 слова „Христос В оскрес" ще раз нагадують нам, що несправедливим тер ­ пінням таки буде кінець, упаде хрест гань­ би й наруги, трісне гроб-в’язниця у яку нас ховає ворог, передчасно тріюмфуючи. Хрис­ тос, як символ Правди, воскрес, воскресне й Україне христової справедливости, бо така Божа воля і логіка життя. В цьому для нас основний сенс і велич Христового Воскресіння, що стало живодай­ ним дж ерелом нашої віри. Берегти цю ві­ ру, як найдорожчий скарб, подвоювати й скріплювати її — обов’язок кожного з нас. А л е це ще не охоплює всієї повноти зм іс­ ту, вкладеного в поняття Христового В ос­ кресіння. Ісу с Христос „смертю смерть поборов". Потрібно було принести неймо­ вірно велику жертву, щоб Богочоловік мав

право встати з гроба і возвістити радість тим, хто її прагнув. Послідовна жертовність праці й крови, боротьба в ім’я великої Прав­ д и — це другий важливий обов’язок, зокрема для нас, молоді поневоленої нації. Добро і зло, світло й темінь в житті існують пара­ лельно, зводячи між собою одчайдушний бій. Наша сучасність характеризується в першу чергу наявністю великого зла поневолення, що є повним запереченням христових запо­ вітів. І нічого немає дивного в тому, що ми, ставши в авангарді борців за добро й Бо­ жу Правду, бачимо на своєму ш ляху х р е ­ сти розп’ять, терни мук, несем криваві втра­ ти. Ц е боротьба світла з темінню. Вона вимагає неймовірно великих жертв, зусиль і витривалости. І для нас не важно чи всі ми дійдемо до омріяних долин весни вели­ кого Воскресіння чи, кажучи словами І. Франка, „щастя... прийде по наших аж кістках11 але кожен з нас повинен тору­ вати дорогу Правді. Д ля цього прийшли у світ і не були б ми визнавцями Христових істин, коли б діяли інакше. Сили зла під­ ступні, організовані й лукаві. Боротьба а ними вимагає стійких і повновартісних осо­ бистостей. Том у єдність, братня любов од­ ного члена нації до іншого — це третій наш важливий обов’язок на ш ляху до тор­ жества Правди. Віра, жертовність і єдність характеризували перших вістунівХристового вчення і ця сама віра, жертовність в ім’я Великого Дня і єдність повині бути властиві нам.правдоносцям жорстокої доби. Питання не нові, але завжди актуальні для того, хто хоче вийти пероможцем. Том у в день Хри­ стового Воскресіння, линучи думками в закуту ворогом Україну, ще раз переду­ маймо те основне, від чого залежатиме перемога і що належить до Христових за­ повітів. І тільки коли з чистим сумлінням приймемо оклик „Христос В оскрес" буде повною наша молодеча радість, віщуюча день нашого Воскресіння. Він прийде. Як сп олох сонця після темної ночі, на нашій зем лі засяє перемога світлої Правди над силами зловіщ ої пітьми. КРИН.

У К Р А Ї Н С Ь К И М Ю Н А К А М І Ю Н А Ч К А М - С У М ІВ Ц Я М т а всій українській м о л о д і на вигнанні р е д а к ц ія ж у р н а л а „М олоде Ж и т ­ т я " ( „ А в а н га р д ") шле весняне Великодне поздоровл ен н я т а п о б а ж а н н я ра дост и і успіху в п р а ц і на благо н а ш ої д о р о го ї України. У великий день Х р и ст о в о го воскресіння сповняєм ося р о з о м з Вами, д орога наша молоде, вірою і н адією в те, гцо воскресне наша Земля і наша Правда, і на верши­ нах наш их перемог за сяю т ь п р а п о р и ук ра їн ськ ої свободи ! Будьмо до кінця душею й серцем віддані ц ій свят ій нашій П р а в д і! Х р и ст о с Воскрес — Воскресне У к р а їн а !

МОЛОДЕ Ж ИТТЯ

Воскресне Україна! З ВОСКРЕСІННЯМ ХРИ СТО ВИМ П А Л К О В ІТАЄМ О К РА Й О В І КОМ ІТЕТИ, .КОМІ­ Т Е Т И ОСЕРЕДКІВ, УСЕ Ч Л Е Н С ТВ О С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І В ВРОПІ Т А З А ОКЕАНОМ І ВСЮ У К Р А ЇН С Ь К У П О З А С П ІЛ К О В У М О Л О Д Ь Н А РІДНИХ ЗЕ М ЛЯ Х Т А ЕМ ІГРАЦ ІЇ, Я К І ВСЕ У К Р А ЇН С Ь К Е ГР О М А Д Я Н С Т В О Т А БАЖ АЄМ О С ВІЖ И Х СИЛ. В И Т Р И В А Л О С Т И В Б О РО Т Ь Б І Й У С П ІШ Н ІЙ П Р А Ц І Д Л Я ВОСКЕСІННЯ Н А Ш О Ї С ТО РО ЗП ’Я Т О Ї Б А ТЬК ІВ Щ И Н И . Х РН С ТО С ВОСКРЕС — ВОСКРЕСНЕ Н АШ А П Р А В Д А ! % Ц ен т ра л ьний К ом ітет Спілки У к р а їн сь к ої М ол ох) і

ВЕЛИКДЕНЬ НА ЧУЖИНІ Х л ю п н у л а р а д іс т ь до небес, Нсміхнувся ясно к о ж н и й : Х р и с т о с Воскрес! Х р и с т о с Воскрес! Із м ерт ви х встав Сип Б о ж и й ! М о л и л и сь л ю ди на землі, Д о Н ь о го звівши р у к и : Знім и великі і малі, В а ж к і з народу м у к и ! Усш. народам щ астя дай, Л ю д и н і дай свободу,

Щ о б на зем лі за сяя в р а й , Р о з в ія л и с ь н е з г о д и ! ІЦ о в кривди, підст упу і зла ~ П о р ва л и ся тенета, Щ о б П р а в д а всюди процвіла, На нашій edit плянеті. І та м о л и т в а до небес П ідносилась, криласта. Х р и с т о с В оскрес! Х р п с т о с Воскрес. ... О, воскреси ж і нас Т и !

В е с н я н и й д е н ь ц у к р а їн с ь к о м у т а б о р і.

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

4

Б. К.

Симон Петлюра

Симон Петлюра належить до тієї нашої старої еліти, що ставила національний обов’язок понад усе. Ц іле його життя — невпинна праця для українського народу. Цей визначний український патріот п охо­ див, як і багато заслуж ених українців, з духовного роду, і вже в молодих роках, за часів навчання в Полтавській семінарії зазнав репресій за служ бу українській ідеї. А л е гарячий, цілеспрямований і са­ мовідданий, він не припиняв боротьби про­ ти царської імперії. Примушений виїхати до Москви, П ет­ люра стає тут відомим серед широких кіл свого і чужого громадянства. Йому, як здібному ж урналістові з твердим націо­ нальним наставленням, було доручено редаґувати відомий часопис „Украинская жизнь“ , що в останніх роках перед пер­ шою світовою війною став у руках П ет­ люри репрезентативним органом українства назовні. У революцію 1917р. Петлюра ввійшов уж е як всім відомий громадський діяч. Почалася доби його жертвенної Служби новій Укра­ їнській Державі. Стоячи деякий час на ч олі військових справ в уряді, створеному Центральною Радою, він ділом виявив свою відданість українській справі. На чолі невеличкого Слобідського коша, з р у­ шницею в руці, здобував він твердиню на­ ших ворогів — Арсенал, коли почалося перше протиукраїнське повстання в Києві. За гетьмана Петлюра був головою губерніяльного земства в Києві, а потім — головою Союзу міст. Просидів деякий час у в’язниці, як запідозрений у підготовці повстання проти гетьманського уряду.

І дійсно за гетьмана він був душею укра­ їнської опозиції в Національнім Союзі. Коли постала Директорія, Петлюра увій­ шов до неї, як головний отаман, а після зре­ чення Винниченка став головою Директорії. Стоячи на чолі Української Народньої Республіки в ці критичні часи, Петлюра був послідовним незламним борцем за не­ залеж ність своєї Батьківщини від її пів­ нічного сусіда. І коли Київ, а з ним і май­ же всю територію України було втрачено, Петлюра раз-у-раз штурмував ворога, двічі відбиваючи в нього столицю України. Для цього було проведено серпневий похід (1019) З’єднаних Армій -- Галицької і Над­ дніпрянської на Київ. А повторення його було в травні 1020 р. разом з поляками. Невтомно працював Петлюра і на еміґрації. Він увесь час пробував простя­ гнути руку українським повстанчим ма­ сам. І Базар став, можна сказати, трагіч­ ним наслідком цієі співпраці Можливо са­ ме тому так довго затримався Петлюра в Польщ і, залишаючиея спочатку в Тарнові. а потім у Варшаві. А коли вияви­ лася конечна потреба енерґічної диплома­ тичної акції серед держав Антанти, він переїхав у 20-х pp. до Парижу. Це зара­ зом значило, що Петлюра зовсім не був прихильником однобоких співдій з одним ЯКИМСЬ- сусідом. Петлюра і як голова емігрантської української державности був відповідно оцінений ворогами України. Він упав від зрадницьких к уль в спину, посланих відо­ мим ІІІварцбартом з доручення того зна­ хабнілого ворога, проти якого український патріот боровся все своє життя.

МОЛОДЕ ж т т т т я Д

5

ч.

Євген Коновалець Хоча в далекому Роттердамі, на цвин­ тарі „Кросвік" сіріе його могила, він живе в серцях мільйонів тих. які проводять в чин його накази і задуми. Д ух, що продовж тисячоліть зберігав Україну від ворожих потопів, поставив Євгена Коновальця на грані двох світів двох епох і наказав йому творити нове життя. До свого великого діла заправлявся Євген Конова­ лец ь від молодих років. Жвавий, життєрадісний юнак, повний бажання чинів, ще у Львівській гімназії він б е ­ ре живу участь в різних таємних гуртках. Як сту­ дент, цікавиться „Січами" і стрілецькими організація­ ми. Пізніше його слова „При­ йде час, коли не словами з’ясовуватимемо невмиру­ щість стрілецької ідеї", — стали законом для україн­ ської молоді. І час той прийшов. У першій світовій війні роз­ почали його Українські Сі­ чові Стрільці, які кров’ю на Лисоні й Маківці засвідчи­ ли правдивість цих слів. Молодий старшина Є. Коновалець по­ падає в полон. Табори полонених у Ч ор ­ ному Л іс і й Царицині це етапи підго­ товки до дальш ої боротьби. Однієї грудневої ночі, коли краєм х о ­ див подув революції 1917 p., 12 старшин на чолі з Євгеном Коновальцем утікає з та­ бору до Києва. У столиці України Є. Ко­ новалець формує Галицько-Буковинський курінь, що брав участь у боях проти ар­ мії Муравйова. У березні 1918 р. цей ку­ рінь поповнюється в полк Січових Стрільців що своїми перемогами над ворогом запи­ сав найкращу сторінку нової української воєнної історії. Євген Коновалець розбудо­ вує корпус Січових Стрільців, пізніше — дивізію, і командує нею в кривавих боях під Гребінками, Фастовом. Бердичевом,

Проскуровом та Старо - Констянтиновом. П ісля упадку Української Держави Є. Коновалець затримує С трілецьку Раду, як військово-політичний орган. 1920 р. він ви­ їздить за кордон, плянуючи створення но­ вої армії, яка б провадила боротьбу да­ лі. ІІлян не вдається і український ви­ звольний рух переходить у підпілля. Постає Українська Військова Організація. Впли­ ви УВО поширюються на всі українські землі, пере­ ходять Збруч, ламають кор­ дони. В 1929 р. українська р е­ волюція починає другий етап. Розгортається збройнореволюційна боротьба проти окупантів і ідеологічно-по­ літична за визволення як­ найширших мас сусп ільн ос­ ті! 3 - І І І Д впливів угодовщини й леґальн ого опортуніс­ тичного партійництва. Ім’я Є. Коновальця стає світовим. Це повністю оці­ нили вороги іі, чуючи загро­ зу для свод'х імперіялістич них загарбань, вирішили його забити. 19:Ш р. швайцарська поліція натрапила на міжнародню групу, іцо, під проводом Норма­ на, хотіла забити полковника Коновальця, який саме перебував у Женеві. Невдалий замах не завагав хижаків. Випробуваними хитрощами й провокацією вороги знайшли знаряддя смерти полков­ ника. В Роттердамі 215 травня 1938 р. зу с­ трівся Є. Коновалець з людиною, яка ма­ ла привезти важливі листи з рідних з е ­ мель. У каварні „А тлян та" Коновалець б е ­ ре з рук людини пакет і відходить до сво­ го готелю. Тоді на бульварі Роттердаму — К олсін гел вибухає накет-бомба. Пошматоване тіло полковника Є. К о­ новальця упало на брук чужинецького міста. А л е його дух, його ;уло живуть і житимуть віки, як невмируща ідея.

„ Ш л я х звільнення к о ж н о ї н а ц ії густо кр опи т ься к р о в ’ю . . , в о р о ж о ю і р ід н ою . К р о в за к ін ч у є г л и б о к і процеси н а ціон а л ьн и х емоцій, усвідомлень, о р ­ г а н іза ц ій н о ї праці, ід е о л о г іч н о ї т ворчост и , всього т ого, щ о нація і свідомо і ір р а ц іо н а л ь н о ви корист овує д л я ст вердж ення свого права на держ авне ж и т т я . Кров, п р ол и т а д л я / ц ієї великої мети, не засихає. Тепло ї ї за в­ ж д и буде і в душі н а ц ії з а в ж д и відігра ва т и м е р о л ю непокою чого, т р и ­ вож ного ферменту, іцо нагадує про нескінчене и к л и че до п р од о вж е н н я розпочат ого. ; СИМ О Н П Е Т Л Ю Р А

6 ----------------- ---- ------------------------------------------------------------------------------- МОЛОДЕ ЖИТТЯ М. щ .

Другий Конгрес СУМ’у Велика театральна заля в праці в умовах масових виїз­ Рак, від Українских Високих пвґсбурґському таборі на­ дів та поселення в різних шкіл ректор УВУ проф. д-р повнилася молодечим гомо­ кінцях світу, з тим, щоб Іван Мірчук і проф. Г. Ваном: з’їхалися делеґати Д р у­ гасло „Б о г і Б а т ь к ів щ и н а " щенко, від С УЖ ’у письмен­ було основним гаслом СУМ’у. ник Іван Багряний, від М УР’у гого Конґресу СУМ’у. Самчук. Об 11 год. 24 квітня 1948 З Божої волі, — говорить письменник У ла с року Конґрес розпочинає наприкінці промовець, — від Об’єднання Українських свою роботу. Правда перемогла одну силу, Ж інок п. Павликівська, від З гарячих уст, з м олоде­ з Божої волі наша українсь­ „П ласту" д-р Ф іґоль, від чих грудей делеґатів і запро­ ка Правда переможе і другу ЦЕСУС’у д-р Залуцький, від шених гостей в супроводі ще лютішу силу, і тоді, РФ К мґр. Красник. З виступом -привітом пер­ отців лине урочиста молитва віримо, наступні конґреси до Бога. СУМ’у відбуватимуться не в ший, зустрінутий оплесками, Сини й доньки України чужому Авґсбурзі, а в сто­ виходить на трибуну Голова моляться Всевишньому, щоб лиці держави — Києві. ЦПУЕ п. Василь Мудрий. Промовець говорить, щоб допоміг їм у великих ділах Д алі конґрес обирає по­ і вчинках, спрямованих на чесну і ділову президії. До сумівці були гідними носіями добро і благо Батьківщини. почесної президії обирають­ традицій українського наро­ освячених життям і Молитву закінчено. З вступ­ ся особисто приявний Г о л о ­ ду* ною промовою виступає Г о ­ ва ЦПУЕ п. Василь Мудрий, кров’ю кращих своїх синів лова ЦК. СУМ’у інж. Михайло Заст. Голови ЦПУЕ проф. і дочок.

— Будьте великодушними Сердюк. Вєтухів, від Українського Звертаючись до друзів-де- Допомогового Американсь­ громадянами та борцями ве­ леґатів, промовець підкрес­ кого Комітету д-р Смук, Г о ­ ликого формату, — закликає лює, що Другий Конґрес лова У А П Ц Високопреосвя- промовець, — керуйтеся не зібрався не стільки для того, щенний Митрополит Полі- дрібничковими особистими щоб підсумовувати зроблене карп та Високопреосвящен- амбіціями а справою народчи ним захоплюватися, с к іль ­ ний архиєпископ Ігор, від ньої ваги; будьте організо­ ки для того, щоб, висловлю ­ Української Греко-Католиць- ваними, бо в організації си­ суцільними й ючись фігурально, глибше кої Церкви його Ексцеленція ла; будьте вдихнути повітря і йти далі Високопреосвященний єпис­ об’єднаними, бо в єдності в поході Нації. коп Іван Бучко та А п остоль­ ще більша сила. Промовець зазначає, що Промовець коротко зупи­ ський Візитатор отець Вояняється на історії віднов­ ківський, від воякід УП А сумівці у своїй спільноті по­ лення СУМ’у, підкреслюючи майор Байда, від Союзу В е­ винні цінити кожного, коли що Конґрес має намітити теранів генерал Петрів, ре­ він не зрадник, бо для нас нові шляхи для сумівської ферент молоді ЦЦУЕ мґр. цінна кожна одиниця. Наприкінці голова Щ ІУ Е нагадує слода великого поета Івана Франка про те, що на кожному з нас „мільйонів стан стоїть" і що саме на молодь, спадкоємців стар­ ших, покладено завдання здійснити за кілька чи кіль­ канадцять літ ідею Україн­ ської Самостійної Соборної Держави. З великою наснагою читає привітання від УА П Ц та го­ ворить слово привіту до Другого Конґресу СУМ’у о. Селепина: — Молодь — це майбутнє Нації, бо вона носій штур­ муючих ідей, за які вмирали наші батьки й прадіди. А ле тепер молодь повинна найти такі шляхи, щоб вони вже не вели її до поразок, до повторних Крут чи Базару. Ці шляхи мають освітлювати, В п р е з и д ії 2-го К о н ґ р е с у С У М ’у (ф о т о У А П )

МОЛОДЕ ЖИТТЯ_________________________________________________________________________ 7 денний. Першим пунктом за­ слуховується і стверджуєть­ ся протокол попереднього К онґресу СУМ’у, зачитаний секретарем ЦК. СУМ’у п. Галиною Турчик. З звітом про роботу і д іяльність Ц ентрального К о­ м ітету СУМ’у виступає Г о л о ­ ва ЦК. СУМ’у інж. Михайло Сердюк. У першій частині свого звіту доповідач розповів, як працювала і зростала від­ новлена Спілка Української Молоді, як СУМ захоплював і згуртовував щораз ширші кола української еміґраційної молоді, виховуючи її в У ч а с н и к и К о н ґ р е с у с л у х а ю т ь з в іт н у д о п о в ід ь Г о л о в и Ц К . С У М ’у дусі християнської м оралі (ф о т о У А П ) та українського традиціона­ лізм у в найкращому його як проміння, основні кличі: від Степана Бандери, від рзумінні. За Т ебе, Мати-Україно! бійців УП А, від ЦПУЕ, від — Чом у сумівські ідеї так За Т ебе, Боже Мій! Крайвого Комітету СУМ ’у в захоплюю ть українську моВід Союзу Гетьманців-Дер- Бельгії, від Л іґи П олітв’язнів, лод ь? — запитує доповідач жавників та від імени Гетьма- від полк. Андрія Мельника, і відповідає: — бо вони нанича Данила виступає полк, від С У Ж ’у, від Крайового Ко- роджені на зем лях сонячної Євтимович, який закликає м ітету СУМ’у англійської зо- України, випробувані й замолодь жити і працювати ни, від українських науков- гартовані в безкомпромісотак, щоб не повторювати ців, від Студентської Грома- вих боях з московським окупомилок минулого. ди в Мюнхені, від станиці пантом за державну самос— Відзначаючи тристаліття СХС, від Козацької Асоція- тійність, насичені ідеалами Хмельниччини, ми маємо до- ції та інших політичних і української правди та освясягти, щоб Ж овті Води були культурно-громадських орга- чені густо пролитою кров’ю для одних і Конотоп — для нізацій та приватних осіб, наших леґендарних борців других! В сі ці привіти як також підпільного СУМ’у. Полковник звертаєтся до особиста присутність чолоДоповідач говорить про молоді словами поета: вих керівників української сьогоднішній стан Спілки, Коли ти любиш Рідний К рай— еміґрації та науковців пока- та зокрема відзначає, як В ряди ставай! . . . зують, що українське гро- позитивне явище в історії Ректор Української Еконо- мадянство і різні політичні відновленого СУМ’у, факт мічної Високої Ш коли проф. угрупування позитивно по- вступу в сумівські ряди Мартос у своєму привіталь- ставилися до Спілки Укра- славних героїв УП А, які ному виступі говорить про їнської Молоді. внесли животворчий с т р у м , умови, в яких доводилося П ісля зачитання привітів, у працю СУМ’у, піднесли працювати в минулому і те- Конґрес схвалю є порядок його авторитет та поклали пер — Т од і нас був невеликий гурток молодих ідеалістів, а тепер вас ціла організа­ ція. А л е праця в організації багато зобов’язує. Не думай­ те про те, щоб „панувати,“ будьте лиш е слугами наро­ ду, тоді праця дасть вам найбільш е щастя. З палкими словами, спов­ неними глибокої віри в пер е­ могу української національ­ ної ідеї, виступають проф. Зайцев (К оД У С ), п. Сенько (С елян ська Спілька), д-р Ф іґо ль та інші. П іс л я цього зачитуються листовні і телеграмні привіти Д ругом у ^Конґресові СУМ’у Г р у п а у ч а с н и к ів К о н ґ р е с у під ч а с п е р е р в и (ф о т о У А П )

8

М ОЛОДЕ Ж И Т Т Я

ще більш у відповідальність на всіх членів великої сумівської сім’ї. Д а лі Голова ЦК. СУМ’у інж. М. Сердюк розповідає, як зростали керівні сумівські кадри,як була розгорнута культурно - освітня та ви­ ховна робота, організаційний інструктаж, спортовий виш­ кіл; як СУМ організовує працю з юнацтвом (доростом), розбудував сумівську пресу, влаштовував різнома­ нітні свята молоді і зокрема пам’ять замордованих го ло ­ дом в 1933 році; як п осту­ пово СУМ набрав авторитету серед старшого громадян­ ства; яку виховну працю Г р у п а д е л е ґ а т ів 2 -го К о н ґ р е с у С У М ’у в с у м ів с ь к и х о д н о с т р о я х . веде СУМ серед учнівської П ісля цього звітують Д р у­ та гімназійної молоді та які В дискусії над звітами про були перешкоди в сумівській гому Конґресові СУМ ’у с е ­ роботу і діяльність ЦК. СУМ’у роботі, кретар ЦК. п. Галина Тур- перший висупає керівник чик, керівниця жіночого відділу культури та освітж — Як бачимо, — підсумо­ вує доповідач, — наша праця відділу п. Катерина Кохно, ЦПУЕ д-р. ЛеонидБілецький. не б у ла марною, вона дала керівник спортового відділу, У своєму виступі д-р Бісвої плоди, які є здобутком інформації та зв’язку п. В. лецький висунув кілка думок, і гордістю не тільки молоді, Омельченко, керівник орга­ які викликали гостру реак­ але й всієї української емі- нізаційного відділу п. М. цію делеґатів і гостей Д р у­ Кравчук, заступник Голови гого К он ґесу СУМ’у. П ер е­ ґрації. Закінчується доповідь під ЦК. С УМ ’у і Голова Крайо­ дусім, виступаючий зазначив, схвальні оплески словами вого Комітету англійської що СУМ — це суто східзони п. Вожаківський, керів­ няцька організація молоді і поета: ник фінансового відділу п. піддав взагалі сумніву націо­ Стали ми в могутні юні лави, Косанівський, керівник пре­ нально - визвольну боротьбу сового відділу п. П. Карпен- в підсовєтській дійсності. Україна жде своїх полків. ко-Криниця, заступник го л о ­ Д-р. Білецький характе­ За свою, за сонячну ви ЦК. С УМ ’у п. Калинник, ризує м олодь з підсовєтьсьДержаву член товариського суду п. кої України, як морально й Підем в бій під жахіт М аркусь та голова К онтроль­ духово викривлену, зні­ чорних днів! ної К ом ісії п. Микита. вельовану, без вияву пов­ ноти індивідуальности, і ро­ бить висновок, що „СУМ в Х ї/ основному має вести працю переважно серед східньої молоді, а не серед молоді західніх зем ель, яка вихову­ валася в кращих умовах*1. Як керівник відділу к у л ь ­ тури й освіти ЦПУЕ, д-р. Білецький заперечує факт заборони СУМ’у серед ш кіль­ ної молоді, а ле підкреслює, що шкільний статут виклю­ чає всяку організацію, яка порушує шкільний процес.

— В сі діти, — каже док­ тор, — об’єднані в ш колі внутрішньою дисципліною, і вони підлягають цій дисци­ пліні. Тепер, уявіть собі, вриваєтьтя організація, яка втягує дітей до себе, і ди­ тина вже стає дисонансом В с у м ів с ь к ій р із ь б а р с ь к ій р о б іт н і т а б о р у П ф о р ц г а й м : с у м ів е ц ь у шкільній дисципліні... Вза­ М и х а й л о Х в м іч т а с у м ів к а Ів а н н а П у к о в е ц ь за п р а ц е ю . галі праця СУМ’у має йти

М О ЛО Д Е Ж И Т Т Я

9

виключно по л ін ії культур- тань, пов язаних із звітом Н О-ОСВІТНІіг та виховній і то Голови та Керівників Відді­ головно серед позаш кільної лів ЦК. СУМ ’у. Ця безп о­ д о р о сло ї молоді. середня дискуся над сумівВиступ д-ра Б ілец ького ськими питаннями відбулася знайшов палкий осуд та гли ­ другого дня. боку критику з боку д елеУ своїх виступах п. п. Марґатів і гостей Д ругого К он ­ кусь, мґр. Рак, Рептицький, ґр есу С УМ 'у зокрема у ви­ Дубняк, Коваль, проф. Марступ ах п. п. керівника від­ тос, Сосна, Клименко, Байд іл у м олоді ЦП УЕ мґр. Рака, лю к та інші вказували на проф. Ш паківської, П етрен­ позитивні й негативні сто­ Ч л е н и С У М ’у з ш а х м а т н о Т с е к ­ ка, Кравчука, Гришка, Кохно, рони в роботі Ц ентрального ц ії о с е р е д к у в т а б о р і П ф о р ц г а й м за гр о ю в ш ахи. ібш менка. Карпенка-Криниці К ом ітету і його відділів, а та С тебельського. також накреслю вали ш ляхи -— Х оч у підсовєтській дійс­ і методи, за якими мав від­ — Щ одо взаємовідносин ності*— говорить проф. Ш па- буватися надалі праця С піл­ СУМ ’у з ЦПУЕ, — закінчив ківська,— уніф ікували м олодь ки Української М олоді. мґр. Рак, — то ми знайдемо в ком сом ольском у дусі, зате СУМ, поза братньою юнаць­ шляхи, щ об цю справу згаррозвивали індивідуальні здіб­ кою організацією „П л а с т “ , — монізувати, виходячи з за­ ності дитини і в ш колі і п о­ це найбільш а організація м о­ гальн о - національних ін те­ за школою. Отже, на еміґра- л о д і і від неї потрібно багато ресів. ції ппинилаея не сіра, одно­ 1 вимагати,— зазначає п. МарД уж е актуальне питання манітна маса, як це помил­ кусь. — Т р еба сказати, що щодо спортовоґо виховання ково вважає д-р. Білецький. деякі відділи, наприклад, і вишколу м олоді поруш ує — У своєму виступі д-р.культурно-освітній, фінансо­ п. Рептицький. Білецький, — продовжує вий, юнацтва були м ало ді­ К е менш важливі питання проф. ПІпаківська, — закли­ яльні. підносять п. п. Дубняк та кає до соборности, а тим ча­ Реф ерент м олоді Ц П УЕ мґр. зокрема, питання, сом розмеж овує виховання Рак поруш ує деякі ід е о л о ­ Коваль, молоді: СУМ нібито має ви- гічні та методичні питання. пов’язані з виїздом м олоді в інші країни та з активіза­ х< іунати східню молодь, а — Чи СУМ має обмеж ува­ „П л а с т “ — західню. Цікаво, тися тими методами, якими цією м осковської реакційної намага­ що наші діти цієї різниці не користувався на рідних зем ­ еміґрантщини, що ється втягти до своїх лав знають, а д ор ослі чом усь л я х у підп іллі? Н і! СУМ над уперто її нав’язую ть і при- Дніпром мав ідею. Ця ідея наших людей. щіплюють... Помилкою д-ра є основою й тепер. А л е м е­ — Треба, щ об молодь, яка Б ілец ького є й те, що він тоди... методи нині в умовах виїздить до далеких країн радить СУМ ’ові відмовитися ем іґрації мають бути дещ о бу ла національно стійка. від праці серед ш кільної м о­ інші. СУМ повинен поставити ви­ лоді. Навпаки, саме тепер, На дум ку мгра. Рака СУМ ховну працю так, щ об жодна коли педагоги в ш колах не повинен, передусім, вихову­ одиниця з українського с е р е ­ провадять позаш кільного ви­ вати б у д і в н и ч и х держ а­ довища не стала знаряддям ховання, праця СУМ ’у в шко­ ви, залучаю чи м олодь до му- у ворожих р у к а х — говорить л а х і і миазіях. скоордино­ равлиної праці. один з виступаючих промовпів. вана з працею вчителів і директорів, потрібна та fiaжань Щ о в СУМ ’і обмаль досвідчених педагогів — це так, алеж СУМ-ові мають допомогти старші. Д и скусія затягується »а північ, список охочих дп ви­ ступів ще не ВИ Ч іф П уе.ТІ.гя, а ле питання вже цілком ви яснене і тому д рові Білецькому дається прикінцеве с л о ­ во. Однак, у своєму кілька­ хвилинному заклю чному ви ступі д-р. Білецький нічого істотного не висловив, лише сказав, що він візьме окрнмі виступи д елеґа гів до уваги. Взагалі треба сказати, що виступ д ра Б ілецького двщ відвернув увагу д елеґа тів К онгресу від основних п і Ж ін о ч і * л а в к а о с е р е д к у С У М ’у в ҐеттІн ґен І.

10

-МОЛОДЕ ЖИТТЯ

З великою увагою Конґрес вислухали захоплюю чу допо­ Другого Конґресу, — СУМ вислуховує цікаву промову відь „Підстави виховання ук­ має основне завдання: згур­ проф. Мартоса. Основну ува­ раїнської м олоді" проф. Ва- тування і виховування мо­ гу професор звертає на те, щенка, в якій було подано лод і з у с іх зем ель України щоб робота СУМ’у велася психологічне визначення х а ­ в дусі українського традиціо­ ґ р у н т о в н і ш е . СУМ пови­ рактерів українців та, в зв'яз­ налізму та безкомпромісової нен підготовляти м олодь не ку з цим, говорилося про о с ­ боротьби за свою Самостійну тільки для б о р о т ь б и за нови виховання молоді. Соборну Державу, а також свою державу, але й до б упідготовка молодого поко­ З містовну доповідь виго­ д і в н и ц т в а цієї держави. лосив також проф. Е. Сте- ління для будування своєї — А що це значить? — за­ белський про розвиток укра­ Держави. Під загальне одностайне питує професор. — Це зна­ їнського світогляду й молодь. чить, швидко прийде час, Старанно опрацьований р е­ схвалення делеґати Конґре­ коли м олоді треба буде при­ ферат про форми і методи су обирают приявного проф. ступити до роботи не тільки роботи серед сумівського Г. Ващенка на почесного Української з рушницею, але й з пером. юнацтва прочитав проф. Чуй- члена Спілки Молоді. Отже, треба готувати к а д р и , ко. і то кадри практичні! СумівПраця К онґресу закінчу­ Під вечір на третій день ці мають говорити про на­ Другий Конґрес обрав новий ється. Д елеґати встають. З слідки своєї роботи лише склад Центрального К ом іте­ грудей виривається україн­ конкретно: ми підготували ту СУМ’у, Контрольну Комі­ ський гимн. В глибині за сто­ стількито мадсестер, стіль- сію, Товариський Суд та зат­ лом президії, немов сяють кихто бухгальтерів, стільки- вердив Педагогічну раду, опромінені двоє дорогих об­ то перекладачів, які знають очолювану проф. Чуйком. лич — портрети Симона Пет­ англійську, французьку, ні­ люр и і Євгена Коновальця. На голову Центрального мецьку мови і т. д. Не го­ Пізно вночі роз’їзджаються туйтеся виключно в міністри, Комітету СУМ’у обраний інж. учасники Другого Конґресу бо їх потрібно буде не­ Михайло Сердюк. Спілки Української М олоді багато. По всіх основних питаннях на свої місця. Завтра може Наприкінці дискусії в залі організаційного життя та ви­ їм доведеться виїздити в но­ Конґресу, зустрінутій о п л е с ­ ховної роботи СУМ’у Другий ві краї, але кожному з них ками, появляється ґенерал Конґрес схвалив конкретні світить, як життєдайне сон­ Петрів. У своєму виступі- рішення. це, велика українська н а ­ привіті ґенерал закликає су— В подальшій своїй ді­ц і о н а л ь н а і д е я — ру­ мівську молодь бути гідною яльності, — говориться в шійна сила нашого визво­ роковин Богданового зриву, одному з пунктів резолю ції лення. тристаліття якого відзнача­ ємо в цьому році. М О ЛО ДЕ! ЗМІЦНЮЙ СУМ ІВСЬКІ РЯДИ, Б УД Ь П ісля прикінцевих слів Голови ЦК. СУМ’у інж. М. НА С ТО РО Ж І У К Р А ЇН С Ь К О Ї САМ О СТІЙ Н И ЦЬКО Ї ІД Е Ї! Сердюка та керівників від­ ділів, Конґрес за с лу х у є й приймає звіт Мандатної К о­ місії. Б уло сконсташ овано, що на Другий Конґрес СУМ’у прибуло 89 делеґатів з 48 о с е ­ редків СУМ’у, в тому числі було 58 делеґатів з правом рішаючого і 31 делеґат з пра­ вом дорадчого голосу. Д а л і Конґрес за слу ху є пи­ тання. зреферовані п. п. Сер­ дюком, Тручик та Кравчу­ ком', про відзпаки та одно­ стрій для сумінців, про д е­ які зміни та доповнення в статуті і про прапор СУМ’у. П ісля детального опрацю­ вання цих питань спеціяльними комісіями, Другий Кон­ ґрес ухвалю є відповідні рі­ шення, а також затверджує текст присяги сумівця. Третього дня делеґати Кон­ ґр есу з виключною увагою

,Х т о с и л ь н іш и й — м и ч и х л о п ц і? 14 — г р а - з а б а в а д ів ч а т 1 х л о п ц ів -с у м ів ц ів т а б о р у С е е д о р ф .

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

11

До всієї української молоді на еміграції (Відозва 2-го К он ґр есу СУМ ’у ) Д о р о г і н а ш і п о б р а т и м и й д р у з і!

2-ий К онґрес Спілки Української М о­ лоді, що зібрався, щ об підвести підсумки праці СУМ ’у та накреслити нові завдання на майбутнє, гаряче вітає Вас і звертається з дружнім словом, надіючись, що воно знайде відгук у Ваших душ ах і м олодечих серцях. Д р у зі! Ж ивем у час, коли невиразні горизонти світу затягаю ться хмарами передгроззя, в час, коли московсько-больш евицький ок у­ пант, з властивою йому ненавистю, продо­ вжує розпинати нашу до болю дорогу Ук­ раїну, яка бореться і надіється також на нас, молодь, що пішли на вигнання, щоб продовжувати змагання за Українську Са­ мостійну Соборну Державу. Сьогоднішня еміґраційна дійсність х а ­ рактеризується з одного боку групово-по­ літичними й іншими суперечкам и на на­ шому українськом у відтинку і з другого — спільним наступом російської чорн осотен­ ної реакції, зверненим проти всієї еміґрації поневолених Москвою народів і в перш у чергу проти нас, українців. Ожили р осій ­ ські мопархисти, власовщина. Створився т. з. „Н аціонально-трудовий Сою з“ російських солідаристів, що вже оп ублікував свою „програму*1 нового' поневолення народів С хідньої Европи й Азії, яке б м уси ло бути ралізоване на майбутніх руїн ах больш евицької тюрми народів. В таких обставинах перед нами, мо­ лоддю, як і перед усією еміґрацією взагалі, становиться все більш актуальним питан­ ня розселення по різних країнах, що хоч і загрож ує деякою розпорош еністю, а л е не знимає з нас відповідальносте за долю по­ неволеного Рідного Краю.

обдурити малосвідомий з-поміж нашої ем іґ­ рації елем ен т і зробити його знаряддям своїх реакційних плянів. Будьте чуйні, рі­ ш учі й безкомпромісові! Солідаризую чись з усіма, поневоленими Москвою народами, в їх боротьбі за державну самостійність, ми прагнемо волі й справедливости, а не рабства й знущання, незалеж но від того, хто б його на наші зем лі не ніс і як би його не маскував. К онґрес закликає Вас більш е працю­ вати-над собою, вчитися, а також напо­ легли віш е розгортати національно-виховну роботу серед свого громадянства й пропаґувати українську справу серед чужин­ ців на нових м ісцях праці, не втрачаючи одночасно між собою зв’язків і дружби.

17 к в іт н я ц. p., п ід ч а с т и ж н я к у л ь т у р и , І! Л ІОНД о р о гі Д р у зі! х е н і в і д б у л а с я у к р а їн с ь к а м и с т е ц ь к а и к с т а п к а , 2 ий К онґрес Спілки Української М олоді — я к у в ід в ід а л и й с у м ів ц і. Н а ф о т о : с у м ів к і єдиного масового глибоконаціонального і В а й с е н б у р ґ у п і с л я в ід в ід и н в и с т а в к и . соборницького молодняцького середовищ а на еміґрації, яке продовжує традиції підПам’ятайте, де б ми не були мусимо завжди нідпільного СУМ ’у, ліквідованого Москвою па Рідних Зем лях, звертається до Вас з й скрізь мати почуття єдипої^молодняцької сім ’ї, віддавати свої сили в першу чергу закликом п о п о в н и т и і з м і ц н и т и наші лави. для добра свого народу, для добра України. В той час, коли існують різного роду пар­ тійно-групові суперечки серед старшого гро­ Наше майбутнє п наших руках, а ле до мадянства, молодь, як аванґард нації, м у­ нього леж и ть кривавий ш лях боротьби. Цим сить бути монолітною, м орально й духово ш ляхом мусимо йти до кінця, щ об повер­ здоровою, ідейно озброєною та здатною в нути собі вкрадену в нас больш еви »м<>м першу - ліпш у хвилину не на с лов а х а м олодість і право на життя. Ми будемо на д ілі виконати своє велике завдання п е ­ жити, бо ми м олоді і народжені для -життя. ред Батьківщиною. Ми мусимо жити, бо з нами ІІраида і ми переможемо. З вірою в цю світлу перемогу К онґрес закликає Вас бути в перш их ідім згуртовані, перейняті духом здорового ш ерегах політичної боротьби не тільки традиціоналізму й соборництва назустріч проти підступного больш евизму, а ле також і проти імперіялістичних затій російської дню великого щастя, яким є для пас Укра­ їнська Самостійна Соборна Держава. чорносотенної реакції, яка намагатиметься

12-

-------- ------------------------------------------------------- _ ----- МОЛОДЕ ЖИТТЯ

Ч О Р Н Е МОР Е К О Л И Х А Л ЗО р о к ів тому, 29 квітня 1918 p., Ч о р н о ­ м орська ф льота п ід н я л а у к р а їн с ь к и й д е р ж а в н и й п р а п о р . З а г а р т о в а н і, с у в о р о ч о л і м о р я к и с т а л и в ш е р е ги б о р ц ів з а н а ш е п р а в о н а ж иття. І х о ч з м а г а н н я 1917— 18 і пізніш их р о к ів з а к ін ч и л и с ь тим ­ ч ас о в и м тр ію м ф ом м о с к о в с ь к о г о б о л ь ш евизм у, д ен ь 29 к вітн я з а л и ш и т ь с я д л я

н а с я к н евм и рущ е с т в е р д ж е н н я п р а г н ен ь у к р а їн с ь к о ї душі, п р а г н е н ь , р е а л із а ц ія я к и х п ри й д е н ем и н уче. М а й б у т н я в іл ь н а У к р а їн а , я к м о р с ь к а д е р ж а в а , м усить м ати і м атиме с в о є м оре. В ід з н а ч а ю ч и в цьом у ч и с л і ж у р н а л а Д ен ь М о р я , м істим о статтю п. III. О. и3 Іс т о р ії У к р а їн с ь к о ї ф л ь о т и и.

13

МОЛОДЕ Ж И Т Т Я -------------------------------------------------------------------------

УКРАЇНСЬКІ П Р А П О Р И кий“ (теп ер „Ч ер в он а Україна**), „Г еть м а н П етр о Д орош енко*1 і „ Т а ­ рас Шевченко**, 12 в ели ки х ескад­ рових міноносців, .8 підводних чов­ нів і матка підводних човнів „Д ніпр о “ , 1Л.канонірських човнів і в ели ­ чезний плавучий док на 30.000 тонн. ЗО квітня 1918 р. німці обсадили частину У країнської Д ерж авної Ф льо ти . 18 червня 1918 р. б оль ш евики під Н оворосій ськом затопили один великий корабель-дредновт

„Катерина Велика*1і 20 ескадрових міноносців. В ж овтні 1918 р. німці остаточно п ов ер н ул и У країнську Д ер ж авну Ф л ь о т у Україні, а л е пізніш е зн а ч н у її частину знищ ила Антанта, частину вивів генер ал В р ан ґел ь на ч о л і з лінійним кораблем -дредновтом „В о л я “ до Б ізер ти (півн. Аф рика), а частина є тепер у складі больш ев и ц ьк ої чорномор­ ськ ої ф льоти. Н а с у х о д о л і У країнська Д ер ж ав­

на Ф л ь о т а м ала М орськ у П іхо ту, яка в 1917 р о ц і ск лад алася з Д и­ в ізії М ор ськ ої П іхоти , щ о до неї входив „1-ий Гуц уль ськ и й П о лк М орської П іхо ти ", і, крім цього, М орський П олк, що складався п еревож н о з м атросів і підстаршинукраїнців к олиш ньої австр о-угорської ф льоти. Українська Д ерж авна Ф л ь о т а м ає свій прапор, щ о був затверд­ ж ений в 1917 p.

III. О.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФЛЬОТИ К ож на держ ава, яка х о ч е б ути сам остійн ою й н е за ле ж н ою в у с іх г а л у з я х свого держ авного розвит­ к у та відігравати р о лю в ансам блі в ели ки х держав, м уси ть мати своє власн е м оре, м уси ть о хорон я ти своє п обереж ж я і свої ком уніка­ ційні лін ії. Д л я ц ього потрібно мати в ла сн у воєнн у ф л ь о т у та гідроавіяцію (воєнн о м орське л е т у н с т н о ) і д обр е устатковані вла сн і порти. М оре — це зв’я з о к з усім світом. Ч е р е з м оре п р оходить о бм ін к у л ь ­ турними цінностями, в ідбув аю ться н ай більш і перевози товарів. М оре в и хо в ує м оряків — лю д ей запопад­ ливих, відваж них, щ о н е б оя ть ся смерти, бо м орська сл у ж б а н ебезп ечна, як під час війни так і під час миру. Завдяки морю п ос­ та в а ли і б ага тіли такі держави, як стародавня Греція, Рим, Єгипет. Л и ш е м орю завдячую ть свою м о­ гутн ість і багатство А н г л ія й С Ш А . З ц ього п о гля д у У країна має всі да^і б ути великодерж авою . П ів ­ ден ь и омиває наш е Ч орне, К о за ц ь­ ке море. П о б ер еж ж я Ч о р н о го моря з рядом д о бр и х портів, з я ки х го ­ ловни м воєнним і най більш и м на Ч о р н о м у м орі є Севастополь, тя г­ н е ться від ги р ла Д унию ч ер е з Крим­ ський півострів до п орту Т у ап се. Д о ц ього т р е б а додати також по­ б ереж ж я О зівського моря з ви хо­ дом ч ер е з наш у К у б а н ь на Каспій­ ськ е м оре з українським портом Серебряківськом . Наші воєнно-м орські традиції з в ’язані н е тіль к и з Чорним морем, а л е й з Каспійським. Обидва ці моря в х оди ли в ор біт у за цікавлень У к раїн ської Д ерж ави княж их і ко­ зацьких часів, як і в часи ннших В и зв ольн и х Зм агань 1917-— 20 pp. П останн я наш ої воєнн ої ф льо ти відноситься до нерш опочатків ф ор­ м ування наш ої держ авности. В о єн ­ ний к о р а б е л ь княж их часів б у в не великий, він містив ли ш е бли зьк о 40 о сі'» і в и р об ля в ся з одного пня дерева. Мав керм у, щ о гли і вітри­ ла , а л е голо вн о ю руш ійною силою його б у л и в есла. Н аш і перш і м ор­ ськ і походи на Крим, у М а л у А зію , Візантію , на Каспій в ідбували ся, як подає ук раїнський літоп и с, у ІХ -Х вв. У відомих п о х од а х 909-910рр. б ра ли уч а ст ь 15 кора блів , у 907 році — 20, у 913 році до 500 кор а б ­ лів. К о р а б л і на Каспій іш ли або В олгою , а бо Д оном, а від Д о н у п ер етя га ли їх су ш ею „в о л о к о м "

до

д о ліш н ьо ї Волги. р а б л ів ц арської ф льо ти („Гайдам аП ерш у вістку про козац ьк у воєн­ ка ” , „З ап о р ож ец ь” , „У к р а їн а ” ). З р о зв алом ц арської Р о сії в р о ­ н у ф л ь о т у маємо з 1492 р о к у (н а ­ пад на татарський к о р а б е л ь під сійській ч орном орській ф л ь о т і зра ­ Т я ги н ею ). а л е р о зв и н ула ся ук р а ­ з у ож и ла ук раїнська традиція. В їнська козацька ф л ь о т а у X V I ст. б ер езн і 1917 р. п о ст а л а „Ч о р н о ­ К озац ьк і човни (чайки) м али 8 м. м орська Г ен ер а ль н а Рада", провід завдовжки, 3— 4 м. завш ирш ки і я к о ю в зяли українці-старш ш ш і 2,5 м. завглибш ки. К іл ь і ребра м атроси Ч о р н о м ор ськ о ї ф льоти, б у л и з ли п о в ого або в ербов ого які б у л и в ук раїнській таємній пня, о бб и того дошками. Н а човнах орган ізац ії „К о б з а р ", щ о існ ув а ла б у л и щ о гли з в іт р и ла м й і дві керми. щ е з 1905 р. П ід впливом ц ієї Ч о в ен мав 20— 30 гребців, 50— 70 Ч ор н о м ор ськ о ї Ради частина к о р а б ­ о сіб з а ло ги (т. зв. „в одяни х коза- л ів Ч о р н о м ор ськ о ї ф льо ти піднес­ ків“ ) та 4— 6 ле гк и х гармат. Ш вид­ л а український прапор, який д о : л и ­ кість чайки д о ся га ла 15 км / год. стопада 1917 р. м аяв на щ о гл а х п о л о ­ Відомі походи козаків на О ча­ вини к о р а блів Ч о р н о м ор ськ о ї ф льоків (1545 р), К о злів (1567 p.), К и лію ти. Н а Касп ії існ у в а ла „У країнська 1602 p.), Ц а р гор о д (1615 p.), Варну Рада Касп ійської Ф л ь о т и л ії” , на Б а л ­ 160в p.), Б ілго р о д (1606 p.), К а ф у тій ськом у м орі — „У країнський Р е ­ (1НІ4 р ), Синоп і Трап езун т(161 5 р.) волю ційний Ш таб Б а лтій ськ ої та гір ло Д у н а ю (1609— 1613 p.p.) Ф л ь о т и ” , на А м у р і — „У країнська Р озкв іт ук р а їн ськ и х м орськи х по­ Р ада А м у р с ь к о ї Ф л ь о т и л ії” . Крім х одів відзначається походом на ц ього, існ ув а ла щ е „У кра їн ська В арн у (1620 p.), Ц аргород (1620 р. Рада Ф л ь о т и л ії П ів н іч н о-Л ьодов ого І тричі у 1624 р .)і на м ало а зій ськ е О к еа н у” , а також „У к р а їн сь­ С и бір ської Ф л ь о т и л ії" п о б ер еж ж я (1625 p.). А л е тоді п о ль­ ка Рада ський уряд, боя ч и сь війни з Т у р е ч ­ у В лади востоці (З елен и й Клин). чиною, в и будував Кодак (1635 р ) і 23 грудн я 1917 р. при Ц ен тральн ій перевів к іль к а со т козаків під ко­ Раді в Києві створено „У країнське м андування отамана Г олк и па Б а л­ Ц ен тр а льн е М орське С екретар ств о” т ій ське м оре д ля б ор о тьби з ш ве­ (пізн іш е М орське М іністерство). дами. П ісля 1о38 р. за п о р ізьк і ко­ М орськ е М ін істерство 13 б ер езн я заки б е р у т ь уч а ст ь у м орськи х 1918 р. о го л о с и л о закон про Укра­ п о х од а х донських козаків. їн ськ у Д ер ж а в н у Ф л ь о т у і про пеС ою з Х м ельн и ц ьк о го з Кримом ребран ня У країнською Д ерж авою спинив розвиток наш ої ф льо ти і всієї ч орн ом орської в оєнн ої й то р ­ л и ш е в часи б ор о тьби з турками го в е л ь н о ї ф льоти, з наказом усій та татарам и за гетьм анів Б рю хо- Ф л ь о т і піднести український пра­ вецького і С ам ойловича п о ч а ло сь пор. Ч о рн ом орська Ф л ь о т а вико­ ї ї відновлення. Гетьм ан М азепа д о ­ н а ла цей наказ 2(і-го квітня 1918 пом іг запорізцям у 1696— 97 pp. р оку о 16 годині. Склад ук р а їн ськ ої держ авної збу д ув а ти 10 м орськи х човнів, щ об козаки м огли п оя в ля ти ся на п о б е­ ф льо ти б ув тоді такий: 8 лін ій н и х к о р а блів (у то м у ч и слі реж ж і Криму. П іс л я зруй нуванн а Січі запорізці два велетні-дредновти по 23.000 тонн не покидають в оєнн о-м орського кожний), 4 крейсери, 6 авіяматок р ем есла , одначе, походи їх н і від­ {д о 50 літа к ів ), 27 ескадрових м іно­ був а ю т ься у ж е з нак азу м осков­ носців, сер ед них 13 вели ки х, по ськ ого ур яду, який ви користовує 1100— 1300 тонн, 17 підводних чов­ козаків при тв орен н і св оєї ф льоти нів, 6 канонірських з канонірським (1787, 1796 pp.). Відомі, напр., п о х о ­ човном „З ап о р ож ец ь” , 6 минних зади отам ана А н т он а Г о л о в а т о го на городників, к іль к а дивізій сторотурків 1787 p., Бендери 1788 p., Ки- ж ев и х катерів, трав лерів , ц іла л ія 1790 р. та в 1796 р. на П ерсію , тран спортова ф л ь о т и л ія н а ч о лі з к о ли Г о л о в а т о м у п ід ля га ла ц іла командантом контрадм іралом В о л о ­ каспійська воєнна ф льо ти лія . У димиром Ш рам ченком і к ораблі 1828 р. 2-ий Д унайський З ап о р ізь­ окрем ого призначення з лінійним кий П о л к н е се б ой ов у с л у ж б у на ко р а бл ем „Св. Ю рій П о б ід о н о сец ь” к о р а б л я х д ун айської ф льо ти лії.

(1100 тонн). В М иколаєві б уд у в али ся „С о ­ З а ц ар ської Р о сії згадки про лінійний корабель-дредн ов т колиш ню ук р а їн ськ у сам остійн у бор н а У країна” (27.000 тонн). З крей­ ф л ь о т у маємо в н а зв а х деяки х ко­ сери: Гетьм ан Богдан Х м ельн и ц ь-

Олекса Близько

МАТРОСИ Загартовані сонцем, вітрами , Перепливши незнані світи, Ми не маємо стежки і брами, — Д о як ої прийти. Серце кинувши в шторми і штилі, Ми в обличчя плюєм сатані

МАЙБУТНЄ

І пезрушно на тонни, на милі Розраховуєм дні. Наша зброя — гартований кортик, Наші буми — морський бурецвіт, Haute серце — у чорному порт і. Де цвіте ант рацит !

ВІДНОВЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗВ'ЯЗАНЕ 3 ЧОРНИМ МОРЕМ!

Сумівки з о с е р е д к у в м. Б о л т о н і (А н г л ія ) п і с л я праці.

БУДЕ

ТІСНО

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

14 II. З А Я Р С Ь К ІШ

ІВАН В ц ьо м у році минає 32 роки з дня см ерти в ели к о го і;ина ук р а їн ­ ськ ого н ар оду Івана Ф ранка. П о ет і письм енник єв р оп ей ськ ого машт а б у, невтомний к ульту р н и й і гр м адсько-політичний діяч, видатний н аук овец ь і п уб ліц и ст Іван Ф ран ко служ и в ідеї відродж ення укр аїн ськ о­ го народу. Д ев ізо м Івана Ф ран ка б у ­ л а п р а ц я і б о р о т ь б а . У пра­ ці він бачив н ай перій у за п о р у к у м а й бутн ьої п ер ем оги : „Л и ш праця р ж у зо тр е, щ о гр уд ь з їдає, Ч у т т я живе, н етк н уте заховає, Л и ш в праці м уж а в и р о б ля в сь сила, Л и ш праця світ таким, як є, ство­ рила, Л и ш в праці варто, і д л я праці ж и ть !“ Ж и т и д л я Ф ран ка б у л о сино­ німом п р а ц ю в а т и , б о р о т и т ь : „Л и ш б ор оти сь — значить ж и ть !" Сам невтомний і безком пром ісовий борец ь, він закли кає і свій н ар од до р іш уч ої б о р о т ь б и : „Л и ш борися, не мирися, Радш е впадь, а си л не трать, І’ордо стій і не корися, Х о ч пропадь, а л е не зр а д ь! К ож ен бо р ец ь за ук р аїн ськ у спр аву повинен відчувати вели ку відп овідальн ість пер ед своїм нар о­ дом: К ож ен думай, щ о на т о б і М іліон ів стан стоїть, ТІ То за д о лю м іліон ів М усиш дати ти о д в іт !“ Ф ран ко д о б р е р о зум ів і у с в і­ дом лю вав, „щ о й нам усім , як на­ ції, ніщ о не прийде задармо, щ о нам ні від кого н ія кої л а с к а наді­ ятися. Т іл ь к и те, щ о зд о б у д ем о своєю працею, т е б у д е справді на­ ш е придбання, і т іл ьк и е, щ о з ч у ж о го к у л ь т у р н о го д обр а прис­ воїм о с о б і також працею, стане нашим добр ом ". В ден ь св ого 25л іт н ь о го ю в іл е ю Іван Ф ранко, під­ сум ов ую ч и пройдений ж иттєвий ш л я х , п ід креслю вав в а гу праці. „Я к о син селян ина, вигодуваний твердим, м уж ицьким х л іб о м , я п о­ чував іс е б е до о б о в ’я зк у віддати працю свого ж иття т о м у п р остом у народові. В ихован ий у твердій ш колі, я в ід м алк у засво і с о б і дві заповіді. П ер ш а — то б у л о в ла сн е п о ч уття того о б о в ’язку, а друга то п о т р еб а н ен аси тн ої праці." Гемі праці і б о р о т ь б и присвятив Ф р ан ­ ко один з най кращ их с в о їх творів „К а м ен я р і", щ о враж ає х уд о ж н ьо ю си л о ю і гли би н ою ідеї. К ам ен ярі (н е герої, а п р ості робітники) про­ кладаю ть у с к е л я х брукован ий ш лях. Т и сячі м о ло т ів п ідійм аю ться в їх рук ах, і ти сячі відривків с к е л і падаю ть на всі боки. Б агато р о ­ бітників зн а х од я т ь со б і см ер ть а бо каліцтво під улам к ам и каменю , а л е це не л о м а є віри в с іх інш и х вони н еп охи тн о крок за кроком ід ут ь вперед. В они знаю ть, щ о сла в и їм не буде, щ о їх к л е н у т ь свої й чуж і, щ о м атері, ж інки і діти о п лак ую ть

ФР А Н К О

їх , щ о вороги га н ь б л я т ь їх , — а л е ні сл ь о зи , ні ж аль, ні ф ізичні та душ евн і страж дання і м уки — ні­ щ о не сп и н я ло їх . В се с и л ь н а д ум ­ ка, гли бок а віра в п ер ем о гу їх н ь о ­ го д іл а с к у в а л а їх в одн у гром аду, „І м о ло т а із р ук н іхто не ви п ус­ кав." В они свідом о „рабам и в о л і" ста­ ли, щ о б своєю тяж кою ж ертвенною працею і б о р о т ь б о ю пр олож и ти ш л я х н ов ом у д о б р у і новій прав­ ді. В они н еп охи тн о вірили в п е р е ­ м о гу н ового ж иття, н ов ого д обр а — д л я нових п о к о л ін ь : „І всі ми вірили, щ о своїми рукам и Р о зіб 'є м о с к а л у , р озд р оби м о ґран іт; Щ о кров'ю в ла сн ою і власни м и рукам и Твердий зм у р уєм о гости нець, і за нами Прийде н ов е ж иття, д о б р о н ов е у світ." Кам енярі — це тисячі н ев ід о­ м их працівників - борців за у к ­ раїнську н а ц іо н а льн у справу. І Ф ран ко б у в одним з таки х кам еня­ рів н ового ж иття ук р аїн ськ ого народу. С воєї програми, инсловл е н о ї у рядках „К а м ен я р ів ", к оли п оетов і б у л о в с ь о го л и ш е 22 роки, Ф ранко не зрадив до кінця св о їх днів. Зазнавш и тя ж ки х поневірянь, злиднів, бідуван ь, потрійн ого у в ’я з ­ нення, цькування, б о й к о ту і о б ­ раз, він не зійш ов із свого камен я р сь о го в аж кого ш л я х у . І т о м у Ф р а н к о співає гім н віч­ н ом у рев олю ц іон ер ов і, щ о прово­ дить криваву б о р о т ь б у з н еп рав­ дою, з н ев о лею , щ о закликає лю д до бор о т ьб и , за п а лю є нар одні маси духом н еп ер ем о ж н ого за в зя т т я і ріш учости , щ о к ли че „Н е ридать, а д обув ати Х о ч синам, як не собі, К р а щ у д о л ю в б о р о т ь б і” .

Від К у б а н і аж до Сяну-річки ид н а й н е р о з д іл ь н а !” Ц ю ж н еп ер ем о ж н у в іру в и с л о ­ вив Ф ран ко в своїй великій поем і „М ой сей ", в сл а в н озв існ ом у п р о ­ л о з і до н еї: „ Т а прийде час, і ти вогнистим видом З асяєш у народів в о л ь н и х колі, Т р у с н е ш Кавказ, в п ер еж еш ся Б е­ скидом, П окотиш Ч орним м орем гом ін в о л і І глян еш , як х о зя їн домовитий, П о своїй х а т і і по своїм п о л і” . В еликий Ф ранко, як біблій н и й М ойсей, вів свій нарід до н ов ого життя, і х о ч він не увій ш ов до з е м л і обітован ої, а л е з печаттю Ф р ан к ов ого д у х у іде і йтиме у к ­ раїнська нація до кращ ого м а й б ут­ нього. Ш ев ч ен к о і Ф р ан к о з гранич­ ною ясн істю й чіткістю п о к а за ла справжній ш л я х до наш ого виз­ в олен н я , і святий о б о в 'я зо к кож ­ ного, зок р ем а м олод ого, українця виконувати їх заповіти і йти їхнім ш .'іяхом праці й бор отьби , вірячи в к ін чев у п ер ем огу наш ої н ац іо­ н а л ь н о ї ідеї.

П Р А Ц Я НА КОРИ СТЬ СВОЄЇ Н А Ц ІЇ І БОРОТЬБА ЗА Н А Ц І О Н А Л Ь Н Е В И З ­ ВОЛЕННЯ — ПОВСЯК­ Д Е Н Н І З А П О В ІД І К О Ж ­ Н О Г О С У М ІВ Ц Л !

А л е кон ечн ою п ер ед ум о в ою у с ­ піш ної б о р о т ь б и й п ер ем оги по­ винна б у т и згода і єдн ість між лю дьм и: „Гей. уставайм о, єднаймося, У країн ські л ю д и ! ЄДНАЙМ ОСЯ, Б РА ТА Й М О С Я в товари ство ч е с н е ! Х ай бпатерством , щирими трудам и В К Р А ЇН А В О С К Р Е С Н Е !” Сварки, н езгод а і роя бр ат — найстраш ніш і вороги ук р аїн ськ ого н ар оду, і том у т р е б а цим сваркам п о к ла ст и край: „Н е пора, н е ііора, не пора В р ід н у х а т у вносити роздор, Най пропаде незгоди пр ок ля та мара. П ід свій рідний єднайм ось прапор! Бо п ор а с е в ели к а я є с т ь : У завзятій, важ кій б о р о т ь б і Ми п оля ж ем , щ об в олю , і с л а в у , і честь, Рідний Краю , зд о б у т и т о б і!” В ели к и й п оет і н езлом н и й бо р ец ь твер до вірив у відродж ення в іл ь ­ ної У к р аїн ської Д ерж ави: „В ста н е сла в н а М ати-Україна Щ а с л и в а і вільна,

Сум івец ь - д р у к а р д р у к у є б| >u iy p v „П рограм а й “іа г у т С У М ’у". (Т о б ір Г а й д е н а в ).

МОЛОДЕ ЖИТТЯ----------------------------------------------------------------------------------------------------- 15 С. Г Л ІД

ЕСКІЗИ І. К а м е р а ч е р г а 5 Здається нем ож ливо описати ті страшні муки, які переж ивали мо л о д і відважні й непохитні борці за в олю України у в'язницях на своїй рідній зе м лі під час нім ецької ок у­ пації. Крім м асових р озстр ілів і при­ лю дного вішання німецьким гестапом, не один з м олодик патріотів переносив н елю дськ і знущ ання й туртури, буд учи у в ’язненим.

М УК

Це б у л а тільки невеличка ча­ а потім м ене п ер ев ели цирувати стинка з їх переж ивань і терпінь шкарпетки. за час ув'язн ен н я й боротьби за Іш ов дощ. Глиняний ґрун т так сам остійність України. розмок, що трудно б у л о витягнути 2. Б л ь о к смерти Ш істдесятий б л ь о к у нім ецько­ з н ього ногу. ) 6-ій годині ранку, м у концтаборі „Б у х е н в а л ь д " був п ісля апелю , в сіх нас поставили бльоком , куди відси лали старих, в к о л о н у і погнали до праці. Срашхв ор и х та скалічен и х в’язнів, де но ви глядала ця колона. Майже вони м усіли закінчити свій м уч е­ всі в ’язні були , як не на двох ми­ ли ц я х то з двома палицями або ницький ш лях. Звичайна дерев'яна конюшня зовсім б ез ніг — на п р отеза х чи •т а л а домовиною, в яку варвари на возиках. В сі р у х а л и ся п ом алу й мовчки. двадцятого століття впакували до півтори тисячі живих трупів, що Кожний думав свою тяж ку думу, щ о б у л а спільн а д ля в сіх — про втратили лю дський вигляд. Там б у л а переваж но ін теліґен - волю , - Батьківщ ину, рідних, про страш ну дійсність. ція і то майже з у с іє ї Европи. Таки х злочинців „В ели к о ї Н і­ В бараці двома рядами тя гли ся довгі чотириповерхові нари, на меччини" т у т б у л о 300. Ц е б у л и яких л е ж а л й боком, головам и в каліка майже з у сьо го св іту: з обидва кінці, тісно напхані в'язні. ц іл о ї Европи, А зії, Аф рики і навіть Л е ж а л и купою : хворі на с у х о ­ з Америки. П рацю вали в напівтем ном у під­ ти, червінку, ф леі'м ону, щ е не за­ раж ені, а л е без ніг або рук та вже валі, в яком у вікна б у л и в есь час х о л о д н і трупи, які викидалися за відкриті, бо від тяж кого повітря й пилюки ми задихалися. В грудях барак аж на другий день. Нам не давали спокійно і вмер­ дуж е колі [о — наслідки вели кого ти. .В есь час брали останню кров протягу. В се ж я намагався не д л я нім ецьких вояків, а СС-лікарі відставати від св оїх товариш ів і вибирали собі ж ертви д ля експе­ теж зацирував 12 пар шкарпеток, риментів, щ о переводилися в м е­ які навіть не забракували. О 6-ій годині вечора наша к о л о ­ дичному інституті т у т же, в конц­ на внову п о с у н у л а на „ап ельп ля ц ". таборі. Сім си льн их прож екторів освіт­ Зимою теп ло го одягу ми не мали, а на н ога х м усіли носити дерев'яні лю в а ли п лощ у, де солдати Ірода „колодки ". В х о л о д н і зимові ранки р а хув а ли своїх невільників та ви­ нас заган яли до умивальника, зм у­ р іш ували їхн ю д о л ю ... Музиканти в червон их ш танях ш ували роззуватись, роздягатись жовтими наголо, а потім митися холодн ою і чорних, озд об лен и х водою. П іс л я такого „осв іж ую ч ого" шнурками, куртках д ули в мідні вмивання, ми м усіли до обід у „ г у ­ б ли ск уч і труби. П ід цей диявольський марш з л я т и " на „свіж ом у повітрі", щ о про­ н и зувало наші кістяки на сімсот- у с іх кінців та бор у виходили к о л о ­ м етровій бухен в альд ськ ій горі. Х то ни кістяків у р я б ом у см угастом у щ е міг р ухати сь, м усів працювати: одязі, відбиваючи такти дер ев'я­ „колодкам и” об кам ’яний носити з л іс у дрова й рубати їх, ними носити з кам енолом н і каміння та брук. За колонам и в ’язн і н если м остити брук у таборі. С лабш і х вор и х і м ертвих св оїх друзів, працювали в команді „ш трумпф - щ об востаннє [врахували їхн і тіла. ш топф ерай", де щ > у в а ли шкар­ А л е і на : ій раз когось не дора­ петки й рукавиці д л я св о їх „о х о - хув а ли сь . Д о в е л о с я стояти на х о ­ лодн ім грудневім дощ і, б о ’ есесмарон и телів" і „хлібод ав ц ів ". Я теж сперш у р убав дрова, ни з своїми собакам и ш ук али того, щ оденно стоячи роздягнений на іцо д есь помер і „н е с х о т ів ” вийти х олод н ім осіннім дощ і в грязюці, на апель.

. . . 31 липня 1943 року, о 6-ій годині дня, група п'яних поліцаїв на ч о л і з перекладачем комендан­ та в'язниці, ввірвалася до камери ч. 5, в якій сиділо 150 в'язнів. П ер­ ш ого викликали Винниченка Дми­ тра, який по-військовом у виструн­ чився перед перекладачем.

— За щ о сидиш?!

— За У країн у! Сильний удар кулаком в обли ч ­ чя, і кров п отек ла з Д м итрового носа.

— За я к у ? !

— За Сам остійну! І знову щ е сильніш ий удар, але Дмитро стояв, гордо тримаючи го­ лову.

— За я к у ? !

— За С оборну! І вся зграя накидається на Дм ит­ ра, звалю є і починає нем и лосерд­ но бити, кидаючи ним об кам'яну підлогу. П ісл я того, як йом у в к ільк ох м ісцях р озби ли голову, п ер ер убали підковою ніс, вибили зу б и й п ер е­ би ли троє ребер, його відкинули в к уток сходити кров'ю. П ісля Винниченка так само р оз­ правилася з Хмарою. П отім озві­ р іл і кати брали третього, четвер­ того, п’я т о г о ... І в сіх складали на купу, в куток до параші. Д уш о губ и м али страшний ви­ гляд. Зап ах крові, по якій вони бродили й б у л и нею оббризкані, пробудив у них звірів-кровож ерів. Вовн вже не знали, щ о робити своїм жертвам. Спочатку били нагайкпми, а потім почали розбивати 1 ‘винтівкою й довгим ослон ом го ­ лови. Кров і м озок бризкали на стіни й на стелю . Н авіть ґвинтівка не їт ім а л а : від н еї відбився д е­ рев м и й приклад, п ісля чого вони вж е били самим залізом . Всі 150 і ізнів з страшним ви­ разом на обли ччях, збивш ись у куток, дивилися на все це й чека­ л и своєї черги. Припинив цю „р о зв а гу 1* п’ян ої банди комендант в'язниці — такий самий кровож ер, а л е на щ астя на той час не п ’яний. Щ е гар я чу кров св оїх вісьм ох друзів, в язн і зби р али руками в параш у й виносили в яму. П обитих, обереж н о й з великою пош аною , відн если й п ок лали до комори, де вони п р олеж а ли до ранку. Вранці ми довідались, щ о си льн і тіл о м і вірою Винниченко й Хмара, п ер е­ бігш и свою смерть, ож или й їх за- Д р ам ат и ч н и й м рали до в'язничної лікарні.

та

співочий гурток о с е р е д к у Б е й (К а н а д а ).

С У М ’у в м. Орінт

16__________________________________________________________________________МОМОДЕ ЖИТТЯ ПРОФ. Г. ВАІЦЕН КО

сенс. Справжня хор обр ість полягає не в тім, що лю ди­ ГЕРОЇЗМ на, не думаючи, ризикує сво­ їм, а іноді й чужим життям, Боротьба українського на­ український народ оспівує а в тім, що вона в н ебезп е­ роду за волю, тягнучись як героя Кармелюка. А л е в ці не губить голови, в о л о ­ уж е біля семи століть, на­ ньому він бачить не звичай­ діє собою, обмірковує си ту­ ближ ається до свого к у л ь ­ ного розбійника, що грабує ацію, вибирає найкращі за со­ мінаційного цункту. Від т о ­ і забиває людей, щ об сам о­ би д ля осягнення мети і го, як закінчиться вона, за­ му добре пожити, а месни­ жертвує життям лиш е тоді, леж ить „бути чи не бути" ка за кривди, заподіяні па­ коли не має іншого виходу українського народу. Б ороть­ нами селянству. або коли буває загрож ена її ба ця така трудна, а завдан­ Отже, у зм істі поняття честь та гідність. Так, на­ ня, що стоять перед нашим „гер ой “ , „гер оїч н е" визначне приклад, мужній вояк не ки­ народом такі складВі, що їх місце відіграють мотиви, що дається сліп о на ворога, а м ож уть розв’язати лиш е г е ­ керую ть поведінкою лю ди­ обмірковує свої кроки, виби­ роїчні зу с и л л я народніх мас! ни. Ми називаємо героями рає найдоцільніші засоби п е ­ Отже, в д усі героїзм у ми людей, що цілком віддають­ ремогти його, а ле бореться мусимо виховувати і свою ся якійсь високій ідеї і з ним до останнього, уни­ м олодь, бо від неї, в перш у здібні жертвувати для здійс­ каючи полону, що загрож ує чергу, залеж ить майбутнє нення її своїм життям. Г е ­ йому безчестям. України. рой — перш за все суц ільна Героєм людина може ста­ А л е що таке героїзм? людина. Він визначна о с о ­ ти не в наслідок тимчасово­ Звичайно із словом „ге- бистість з чітко окреслен ою го захоплення високою ідеєю, рой“ асоцію ється уявлення міцною вдачею. Т о м у як не а лиш е тоді, коли ідея зр о­ про сміливу й мужню люди­ заслуго в ує на назву героя сла с я з нею^ стала части­ ну, що в боротьбі не ва­ той, хто діє одчайдушно, під ною її „я “ . Т од і ідея стає гається пожертвувати своїм впливом афектів, так не за­ вартіснішою за життя. Л ю ­ життям. Таке розуміння ге ­ слугов у є на нього й лю ди­ дина тоді скорше пожертвує роїчного ми зустрічаємо, між на, що має високі ідеї, а не життям ніж ідеєю. іншим, і у Готіє („Л о г ік а ге ­ ма.^ сили реалізувати їх. У О скільки різними мож уть роїзм у"). Він пише, що гер о­ іер оїчн ом у вчинкові виявля­ їзм виявляється переважно ю ться в своїй суц ільн ості бути ідеї, що їм служ ить в дії. Рушійною силою остан­ всі сили лю дського д у х у : людина, то мож уть бути й нього є не мотиви (р е л ігій ­ і підсвідомі дії, і сильні п о­ різні типи героїв. Н айчасті­ ні, моральні і т. ін.), а під­ чуття з різноманітними від­ ше героями називаюсь воя­ свідоме, своєрідний інстинкт, тінками, і міцна воля, і пев­ ків. А л е це занадто вузьке що іноді навіть суперечить ні ідеї. А л е основну ролю розуміння героїзму. Героєм усвідомленим мотивам п о­ у всьому цьому складному може бути також і учений, мистець, гро­ ведінки. Аналізую чи п ер е­ комплексі переживань ма­ мандрівник, живання героя, він прихо­ ють ідеї що їм служ ить л ю ­ мадський і політичний діяч. дить до висновку., що дію ­ дина. Саме вони становлять Хіба не виявили високого місіонери, що з чою пружиною його пове­ мету, до якої людина йде. героїзму дінки є прагнення ствердити А без усвідомлення мети ризиком для життя йшли до н езалеж ність і міць свого немає волі, а -значить немає дикунів і проповідували їм „я “ , навіть тоді, коли б це й характеру. Ідеї збудж ую ть міру Х ристову? Х іба не вия­ загрож увало людині смертю. почуття, що в свою чергу вили його мандрівники, щ о Н е заперечуючи того, що в підносять дух людини, з б іл ь ­ не зупинялись перед м ож ли­ героїчном у вчинкові дуж е шують її енерґію, зап алю ­ востями загибелі від голоду часто відограє ролю підсві­ ють бажання досягти певної й холоду, йшли сотні к іл о ­ доме, щ о іноді героїчні вчин­ мети 3 цього ж д ж ер ела р о­ метрів засніженими п у с т е ­ ки суперечать звичайній л о ­ диться і радість перемоги, лями до п олю су? Перед ни­ світила гіці, мусимо в той ж е мас і ріш учість не зупинятись ми ясною зіркою твердити, що не всякий од ні передякими перепона­ мета, для одних — поширен­ чайдушний вчинок можна ми у досягненні поставле­ ня віри Христової, для дру назвати героїзмом, і не вся­ них перед собою цілей. Щ е гпх — відкриття полю су, і ку сміливу людину — ге р о ­ А р и стотель вказував на на- вони, перемагаючи всі труд­ єм. Наприклад, більш ість япніоть розумових е л е м е н ­ нощі й страждання, пряму­ культурних і вихованих л ю ­ тів у хоробрості і мужності. вали до неї. дей не назве героєм банди­ Він визначав мужність, як Чи суперечить героїзмові та, що 8 ризиком для свого середину між одчайдушні- гуманність і м’якість вдачі? життя, грабує банки або стю і боягузетвом. Від од- К оли мовиться про героївмандрівників. Лю ди іноді на­ чайдуш ності хоробрість і науковців, мандріників, а тим зивають героями навіть і м уж ність відрізняються тим, більш е м ісіонерів і взагалі розбійників, а л е тоді, коли що мужня людина керуєть­ релігійних діячів, то тут ні­ розбій має під собою якесь ся розумом. У міркуваннях якого заперечення бути не дейне підґрунтя. Наприклад, Аристотели є цілковитий мож*і. А л о гороя-ьоякя/ біль-

V N

МОЛОДЕ ж и т т я ------------------------------------------------------------------------------------1г шість звикла уявляти собі, як людину сувору й ж ор­ стоку, для якої чуж і почут­ тя ніжности й лагідности. Хибність такого уявлення доводять численні факти. А хіл, ім'я якого стало сино­ німом хоробрості!, невтішно й довго плакав над трупом ІІатрокла. Українські коза­ ки, хоробрість яких викли­ кала подив у сучасників, як співається в пісні, „плачуть, туж ать в турецькій неволі." М ало того, з жорстокістю, звичайно, поєднується не х о ­ робрість, а боягузство, а зі справжньою хоробрістю — гуманність. Часто буває, що командир жорстокий і без­ душний в умовах мирного В ід з н а ч а ю ч и 15-ту р іч н и ц ю г о л о д у в У к р а їн і, сум івці п р о в е л и життя, виявляє себе як бодем он страц ію в З еед орф і. ягуз на війні. Вояки УП А, Д уж е багато прикладів ви- лику си лу волі, мужність та що виявили подивугідну хо- сокого героїзму дає історія сміливість, поєднану з умінробрість, не були жорсто- України, і всі вони стверд- ням панувати над собою й кими не тільки щодо мир- жують ту думку, що героїзм над обставинами, них поляків, які не шкоди- є в перш у чергу висока В красному письменстві ли українцям, а навіть і що- ідейність. Так, великим ге- психологія героя з великою до червоноармійців, які по- роєм був князь Святослав яскравістю відбита в „С лопадали до них у полон. Завойовник. Все життя його ві о полку Ігоревім", в „ЗаГероїзм — це перш за все б у ло героїчним, бо він від- харі Б еркуті11 Івана Франка, властивість видатних осо- дав його Україні. Всі виго- „Т ар асі Б у л ь б і“ Гоголя. При бистостей. Історія дає бага- дИ і втіхи життя, вбрання, всій різниці в індивідуальто прикладів особистого ге- їжа — все у нього стояло них властивостях героїв назроїзму. Може найяскравіші десь на задньому пляні. На ваних творів, всі ці герої з них в історії стародав- передньому ж завжди — мають одну спільну рису, ньої Греції — Спартанський Україна, її честь і слава. Це — ідея служ би своєму цар Л еон ід і великий ф іло- Таким же героєм був В оло- народові. І для князя Ігоря, соф Сократ. Л еон ід свідомо димир Мономах, що об’єдну- і для Тараса Бульби, для загинув з трьома сотнями вав у собі незрівняну муж- Захара Беркута, як і для спартанців, щоб затримати ність і християнську гуман- його син Максима й Мироперсів і дати можливість ність, ріш учість вояка і ве- слави — найвище в світі сагрецьким воякам організува- лику розсудливість. У ньо- ме Батьківщина, для якої тись для захисту Батьківщи- го, як і у Святослава, на пер- кожний з них без вагання ни. Як бачимо, в ньому ді- шому місці стояла Батьків- віддає своє життя. Подібно яв не сліпий афект, а муж- щина. Не щадити життя для до того, як Тарас Бульба, н і й розум і свідомість обо- неї закликав він і своїх убиває сина Андрія, що став < «зків перед своїм народом, дітей. начолі польського війська. Такі ж самі мотиви керуваЧ исленних героїв дала так Захар Беркут прирікає ли і Сократом, що мужньо Козацька доба нашої істо- на смерть улю блен ого сина взяв чашу з отрутою із рук рії. Імена Наливайка, Са- Максима, щоб цим врятуватюремщика, хоч мав у сі гайдачного, Сірка, Богдана ти свій нарід. А остання можливості вникнути смерти. Хмельницького, Богуна, Не- картина f з „Тар аса Бульчая, Кривоноса, Гонти, За- би“ — це величний патос гелізняка і багато інших на- роїзму, який рідко зустрізавжди залиш аться в пам’яті чається у всесвітній літеранашого народу, як імена ве- турі. Тарас, прив’язаний до ликих героїв, що над у с е дуба, охоплений п олум ’ям, ставили благо Батьківщини, і в цей передсмертний час Справжніх героїв дає і на- думає лише про те, якби ша трагічна сучасність. Май- допомогти врятуватись козабутні історики України за- кам від поляків, що п ер е­ пишуть не мало імен геро- слідую ть їх. І коли він поїчних командирів і - вояків бачив, що козаки врятуваД е м о н с т р а ц ія у к р а їн ц ів Г а н н о - УП А, людей, що всім по- лись, з його грудей вирив е р у з п р и в о д у 15-ої р іч н и ц і го- жертвували д ля Батьківщи- вається радісний крик перел о д у в У к р а їн і. ни і виявили в боротьбі ве(Закінчення на 20-ій стор.)

*

МОМОДЕ ЖИТТЯ

18 А. Ч А Г А

КАЩЕНКО П роти будинка цека к а п еб еу Радів. А д ж е всі їх звіти б у л и ІІо р о х п олтаи ськ и х ш л я х ів рів­ ною с уго ю ю сиви в йом у чоботи. сів, стом лений дорогою . Т уп а ю т ь мертві. Мов каганці, чадили, тоді Зан едбуван і протягом ц іл о го року, тисячі ніг, п лаваю ть стільк и ж очей як його нечерговий звіт с п а л а х ­ вони проеили направи: один ви­ по ньом у. А його очі р в ут ься з ямин, нув сяйвом правди, сипнув, як стром лени м язиком заю ш ен ої о н у­ видрвж ую ться навздогін за м ін ли ­ з о л о т і іскри, .Длискавиці-слова. В у л и ц я ки ш іла натовпом. У чі, другий пож овклим, нем ов хи ­ вим столи чним рухом . В душ і жий зу б , п альцем , щ о в и ліз із уп ев н ен а жага. С ш у в спітнілий вікна крамниць бачив, як н уж ­ ден ні жінки о д ер ж ув а ли в кош и­ носка. Т іл о йом у зн ем о гл о від каш кет, п ок лав на а ^ а л ь т о в і трагічн ого к ільк ам іся чн ого копан­ п іш оход і б іл я себе. Спиною об ки на картку старі буряки. На ня ям на селі. Н евтом но хорон ив м ур обіперся. Ч итав на будинку двер ях закритого „р а сп р ед а " чи­ він х л іб о р о б ів свого рідного, ко­ червоний п ля к ат: „П а л к е приві­ тав напис „в х ід з пер епусткам и". л и с ь так ого багатого, а теп ер тання всеукраїн ській кон ф ерен ції Сюди за ход и ли гладкі ж они енр ай онови х ком ітетів каведистів, ви носили ласощ і-осевим ордуваного го лод ом с е л а на секретарів П олтавщ ині. К П (б )У “ . Д оступ и в ся до залі. З а ледц і, біли й х л іб . Н а д в ер я х ж ов ­ Д у ш а йом у сп оч и ла: це ж він, червоним с то л о м президія. Ш квар тими рукам и пер ети н али їм п уть один-єдиний із к іл ь к о х со тен ь м еш ­ гарячих зв ітів , з п ер иф ерії спов­ ви м учен і го ло д о м сел я н и : жінки, канців села , похоронивш и остан­ няє за лю тріскотю чими пр ом ова­ підлітки, діти. На п р остягн уті р у ­ німи батьк а й матір, перейш ов ми. Над бльок -н отам и з олівцям и ки п оч ув важ енні с л о в а : „П а р а ­ сотн і кілом етрів, доби вся до с т о ­ в р у к а х к лон и ли сь сек р етар і р а ­ зити! Н е х о ч у т ь р а б о т а т ь !“ Ситі р озп и ха ли безж а лісн о лиці. Звідси, з столи ц і л е т іл и йом у йонів. Б езперервним потоком ко­ м атрони на с е л о т е л е гр а м и : „Д авай х л є б ! ти ли ся звіти з Д о н б а су, К ри во­ с л а б і руки, ж адібно зати скували К уд а поділи х л є б ! Р о зб а за р и ли ріж ж я, Запоріж ж я, Київщини, Він- в кош иках харчі. Надутий, випещ ений на о б л и ч ч і х л є б ! . . “ В ін щ иро вірив, щ о х л іб ничини, П олтавщ ини. З а см а глі й треба віддати, і всім б у д е добре. зап и лен і п ер ем ож ці понадстовід- ти хо, мов на кри лах, пронісся З а л ізн о ю клю чкою штрикав у с о ­ сотк о в и х плянів х л іб о з а г о т ів л і й вули ц ею , відкинувш ись у відкри­ л о м а х , копирсав на грядках, під сівби ти сн ули сл о в а перемоги. том у б л и ск уч о м у авті начальни к ворітьм и сусідів, ш укав за х о в а ­ Ж од н ого ф акту го л о д н о ї смерти, ге п е у „та варі щ " Балицький. Д м и­ ного х л іб а . Рідного батьк а вмовив, ж одного ф акту лю доїдства. H f мов тро провів його очима. І б у л а а б іл ь ш е присилував здати до би то б у л а як а сь зам ор ськ а дій­ якась частка миті, щ о й Б а; цький, мов знайомий, влучи в у Д м и­ зернини х л іб пр олетар ськ ій д ер ­ сність. тр а своїми очима. Бігом б ігли жаві.

— С лов о д л я ф актичної довід­ другою сторон ою вули ц і ш ирокі П р и був до столиці. Д ум ав д о­ ки має секретар к о м со м о л у . . . ступитися до найвищ ого у;?яду. Г о л о с Дм итрові зазвучав н езви­ г о л і спини ф у тб о л істів . Своїм р о ­ стом, широкими п лечи м а й зд о­ Запитати, чи вірять йому, щ о він чайно, мов у воду падав. ров'ям вони так вразили вуличний у с е здав, якщ о.іви м ерло з го л о д у Т ов ар и ш і! Товари ш і прези­ натовп, щ о ю рба а х н у ла . все с ел о , н авіть рідний батько, д ія ! Товари ш і п ер и ф ер ія ! П р остіть — Д е вони такі в зя л и с ь ? — м ати? І щ о йом у теп ер роби ти ? м ені о т у т ! Я виконав х л іб о з а г о ­ Ф у т б о л ь н а команда „Д и а а м о “ клюД ум к и й ом у яснію ть. Ц е ж тів лю на сто сім відсотків. А л е б у геп еу, — прош ила рап тову тиш у він, м аленький сек ретар с іл ь с ь ­ н е виконав сівби ані на один відповідь. к ого ком сом олу, д оступ ає теп ер відсоток. Н е зерн о, тр уп и п осія ло В у л и ц ею сун у в похід. Ч ер вон і до найвищ ої інстанції, до цека м оє с ел о . Л я гл и до єдиної душ і. прапори, п ер еви ті чорними стр іч­ к ап ебеу. П рибився пішки. Т р етій Останніми п ох ов ав я . . . ками, звисали на с т е б л а х у безр уд ен ь не їв. Іш ов селам и і все Д оп и тли ві погляди, надзвичай­ х о м о м у повітрі. П огребни м марш ем бачив. Н е тр еба - йом у їж і в цю ридала оркестра. годину. Д у ж ч е від х л іб а ж и влять ний р у х спинили каяття к ом со­ Ч а й ковського ijo ro казкові, як птиці, т р о л е й б у ­ м ольця. Середні ряди під вели ся, Т р у н а п огой д ув а ла сь на п леч а х си, мов живі, статуї, як невисне- задні на стільц і стали, ви довж у­ ч о ти р ьо х м олод и х д р у зів п о м ер ­ допитливі обличчя, х т о с ь лого. Г о л і, в сам и х сп ор тових ні сни, вітрини „торгси н ів". В горі вали іі т у т небо. В ідчув його над со ­ зареготав, к оли він, несм іливий, ш танцях ф у т б о л іс т и команди „Д и ­ плохи й, у то м л ен и й дор огою , о х ­ н ам о" б е з с о р о м н о ,з галасом , в л у ­ бою . ляли й , мов живий труп, стоя в на чаю чи один в одн ого навкидя сцені, не знав, щ о робити, а далі, м 'ячем, ви передили погр ебний п о­ в?ягш и г о л о в у в п лечі, мовчки хід. з б іг уни з, зам іш ався в натовпі.

— Гид ота! — сп лю н ув н евідо­ З а ним сун у ли , за б іга л и наперед, мий учасн ик п оходу, порівнявш ися питали, звідки, мов би н еч уван е з Дмитром, щ о очікував на піш о­ б у л о те, щ о він т у т ого ло си в з ході. партійної трибуни.

— Ви не йдете п р овести в А л е чи ^й ого с е л о гір ш е? Х іб а останню п у т ь М и колу Х в и льов ого? в їх р ай он ах не вм ираю ть з со ­ Най видатніш ого письменника; У кра­ л о д у ? Х іб а нем ає в ни х фактів їни ? — запитав він Дмитра. К р ізь лю д оїд ств а ? Т а ж гострий зап а х удаваний см уток св іти лася читра його на к р и лах в ітр у аж сюди личина. д о л іт а є ! Щ о д а л о їм привід так О береж н о, чисто по-україйсьп ід ло хов ати т у т п р ав д у? Й ом у ком у за доби с у ц іл ь н о ї к олек ти в і­ не вірити! Щ о ? Чи, м ож е, вони зації, Д м итро поцікавився причи­ кращ е від н ь ого д о в ели „до двора“ ною смерти. Невідом ий о х о ч е р о з­ п л я н х л іб о з а г о т ів л і ? повів. В се одно його б р озстр іляли . Д урн ота, пиха, сам озак охан ість, Він піш ов проти л ін ії партії. А втім садизм, безм еж н а за б р іх а н іст ь цих це б у л а наскрізь „м ят еж н а “ душ а. ком уністи чни х активістів гнівили П ристрасна, п ек ель н а душ а. Л ю б и ­ Дмитра. Н ем ов страш на гр о м о ­ л а Україну, мов к охан ку. В она його виця, розр остав ся гнів й ом у в й згу б и л а . Викликав його £ с е б е грудях. П о сув а в ся до дверей. Н е Сталін. Ш ален и й письменник і п ісл я х о тів віддавати с е б е на п о т а л у ц ього н еп окоїв М оскву, бун тув ав проти н еї Україну. Г е п е у ч а ту в а ло злодіям . Сумівка

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

19

на нього. О держ ало від н ього та ­ л а до всен ародн ього повстання. порожню д у ш у слово. Т еп ер ось єм ного л и ста й п о с л а л о зареш туваДм итро здригнувся. Відірвав очі п руж и ться й м учить свідомість. Щ о ти. І щ о ж би ви д ум а ли , товариш у? від письма, пустив їх понад б у р 'я ­ за Кащ енко ? Ч о м у його т р еб а чи­ Знайш ли його в кімнаті на стільці. нами, щ о в зе л е н и ли пустир. О б ­ тати ? Щ о б б у л а Україн а? Щ о б не Сидів. П р о ст р ел ен а го л о в а л е ж а л а тер сп ітн іле ч о л о рукавом , в о р у ­ б у л о г о л о д у ? Д ивно! Щ о розум ів на пи сьм овім столі. З а цим сто л о м х н у в тріснутим и до крови від спеки під цим батько ? Він не читав і н іх ­ він писав св ої твори. К алю ж а крови й спраги губами. В дивлявся, вдив­ то не читав. Я к давить груди К а ­ стік ала з с т о л у дод олу. С талін ові л я в с я в бур'ян. щ ен ко! Сів на них і давить, як Щ о там у б у р 'я н а х ? Щ о то під камінь. Ц е за те, щ о він не читав присягався, щ о б іл ь ш е не дотор ­ кн еться до н ац іон альн ого питання. ряднами? його. Н е си ла дихати. Р о зум іється , н іхт о т о м у не повірив. А л е в одну мить збагн ув у с е сам.

— Т іл ь к и труни й ом у немає, — П артія за суд и ла його ух и л. Г е п е у — Т о в о н и ! — скрикнув ухопивш и ч у є Д м итро ніжний дівочий голос. не в сти гло сказати своє „в єск о є” за р у к у ф ілософ а... Знає, щ о це про нього. слово.

— Так. Вони. їм нем а ч и с л а — А х , скоко етой п а д а л і! — Дмитро знизав плечима. Вони п л и в уть зв ід усіль. Х л іб а . В бр утальн и й ж іночий голос. Ц е теж — Ч о м у ж він не помирився з м істі їх хап аю ть у кручу. Т о м у во­ про нього. Дмитро ч у є й розум іє. партією ? ни тут, х т о знем ігся, проти сонця А л е ж К ащ енко. Він його почне Невідом ий п осм іхн увся. на в о л і вмирають. Бач, як за л а та л и читати. Напруж ивш и с и л у рук і — В ін горів л ю б о в ’ю до У кра­ ряднами поле. їни, товариш у. В о л ів ум ерти, щ об Дм итро скам'янів. Щ о с ь шептав. ніг, підвівся. Р о з г у б л е н і очі пли­ кинути насіння б ор от ьби в поко­ Страш ні сло в а п р окля ття й каяття. в у ть до причалу. А га, й ом у б кни­ ління. Зірвався, щ о є сили, п о б іг до міста, гарню. О сь вона нап роти .Щ об уп ев ­ нитись, перечитав к ільк а р а з : ,,Кни-* — Сором, — задум ливо промовив до будинка цека кап ебеу. гарня видавництва ЦК. К П б У ” . А ж Дмитро. — Зам ість бор оти сь — ум и ­ Як добре, щ о він у с е це п оба­ рати. Я не х о ч у умирати. Б уд у чив! В иведе сюди всю кон ф ерен­ сили п р и було. П ідібрав ноги, мов за привидом погнався. П о сер ед в е­ боротись. цію. Я к променисто він с к а ж е ! л и к о ї з а л і в книгарні став. О гл я ­ — За щ о? Вони не знаю ть, над якою прірвою нув р озвіш ен і на стін ах червоні — З а тс, щ об у сім б у л о добре. ходять! м ем о р ія л ьн і таблиці. З олоти м и б у ­ — А ком у ж н ед обр е? А л е на цей раз на д вер ях м іл і­ квами: Ізр єч ен ія М аркса-Енґельса— Т а ком у ж ? Тим, щ о з го л о д у ціонер запитав мандата й не вп ус­ Л е н ін а ” .Набрав повні груди повітря, м руть. , тив. твердо спитав: „ У вас є твори Ка­ — А У країн а?

— О ток і Україна, — відповів Знемож ений ждав Д м итро кінця щ ен к а ?” Ш у м іл о ч огось у в у х а х . конф еренції. Сидів на розп еченім Д о очей зб л и ж а л а с ь личина. К л а ц ­ /U гро. а с ф а ль т і під муром. н у л а : „ Н є т !” І все піш ло в р ух. В іль н а по-ваш ом у?

— В іл ь н а ,— відповів Дм итро.— — Ей ти, ч о р т я к о ! К он ей лякаєш ! Д звонив телеф он . Б ігали тіні. Дм ит­ К ращ е б вони ЇГ б у л и не визволяли , Д м итро ч ує с л о в а й ля с к іт бато­ ро сів на с т іл е ц ь б іл я червоного, покритого склом столи к а спочити.

— х о тів щ иро договорити, а л е на­ гом. А л е щ о й ом у до ц ьо го ? товп пер ед в узьк о ю брам ою кре­ — Мамо, — зой к н ули вперш е, м ож е Очі засти лав тум ан дрімоти. О б­ м аторій напруж ивсь і розняв спів­ за деся ть років уста. Збагнув. Яка ли ч ч я ви нуж діле, гостре, вп ало на розмовників. Н евідом ого х в и ля по­ злочи н н а б у л а його д ія л ь н іс т ь ! підняту долон ю . М ай н ула зброя. х и т н у л а до брами. Дм итро тоскн о П роти батька, матері, н а р о д у ! К а ­ Д м итра вхоп и ли під руки. Л у п н у в озирнувся. П овз н ього на високих я т тя ! Р я т у н к у душ і його чорній! очима. Л ю д ей густіш а ло. Д в оє о з­ п л е ч а х загой д алась труна. Ж ов- В обій м ах знем оги застиг. К вітч а­ броєні. Х и тро всм іха ється ф ілософ . тосинє обличчя, скривавлена скро­ л и с я к у ч ер і спогадів. Т р уд н о тов ­ Личина поквапно рап ортує війсь­ ня. Ч о л а тих, щ о н есл и трун у, к л о с я зн ем ож ене серце. Згадки на к ов ом у: „Н аціоналіст... Знать, петб у л и ск р оп лен і потом. Н оги споти­ у с т а х т р іп о т а л и : „Сину, дай водич­ лю ровець... З апрєщ онную кн иґу” ... кали сь об нем ощ ений ґрунт. У п и сь­ ки !” Т и х о й покірно вм ирала мати! Т о й н ет ер п ля ч е обри ває: „В з я т ь !” менника Й огансена, щ о тримав на С лабко тр ем тіл а зати сн ута на при­ — К уд и ? — не р озум іє Дмитро правім п л е ч і ріж ок труни, крізь пічку тін ь її. В рочисто дивилась — За мной! В ґе п е у ! б іл у сор очк у стікав на спині піт. їй в очі голод н а см ерть. А батько Дм итро зрозум ів. Д м итро відвернувся. П опід тінню бун тує. Р в ет ься з оргії смерти. Спи­ р озк вітли х каш танів наздоганяв н ається на п ечі на зм ер тв ілі руки. ф утб о лістів , щ о так врази ли серед Х ап ає ва м отуз, причеплений за за га л ьн о ї о х л я л о с т и таким квітучим гак на стелі. На н ьом у коли сь здоров'ям. Н оги підбивались. П еред в и сіла Дм итрова колиска. Щ е мав широким зам іським п усти рем н а з­ с и л у в руках. Підводивсь. Б лагав доганяв його невідомий. Щ о с ь н а­ р о зсун ути стіни. Х отів дихати. крите ш матком стар ого мішка ніс К о л и б м ені х о ч отакісінький під пахвою . П оквапно загомонів. ш м аточок х л іб а , — відміряв п а л ь ­ — Я український мандрований цями пів д олон і, — я б підвівся, я ф ілософ . П озба в лен и й права на б не вм ер! працю. Ось! Г о л о с співливий, очі зміщ ені, ( Він х у т к о відкинув ш матину, страшні. Ч ер го в е явищ е го л о д н о ї підніс до очей Дм итрові н езгра бн о смерти Д м итро зустр ічав як згідне о б л а м а н у форт ірну дощинку. з яким сь вищим правом. Теп ер, — Читайте ! п ісл я конф еренції, де та їли й Д м итро ч и т а в : „Н ароде ук р а їн сь­ ф а ль ш ув а ли правду, усвідом ив з л о ­ кий ! Ж аска рана відкр илась на чин, кривду, зам ах на ж иття народу. твоєм у п р екрасном у тілі...“ К ож ен п ор ух, кож не батьк ов е с л о ­ В ідозва розп овідала про сп ок у­ во нага дувало той злочин. Який су, щ о нею М осква з а в е л а в см ер­ важкий зло ч и н ! т е л ь н у пастку український нарід, —- К о л и б не читали б у л и кни­ про т е як відається вона в його т іл о жок, казав, умираю чи, батько, і душ у, як зви в ається з болю , гине яіі піонер на. батьк а рідного вика­ в см іливих дер за н н я х душ а в сього зує, то й не вмирали б оце, б у л и народу. Х то ж її в и зв о ли ть? Х то б живі. К ащ ен ка т р е б а б у л о чита­ пор ятує? Х то за сп о к оїть? Х т о ти! К ащ ен ка! Т о й Україна б у л а б... очистить від п ек ель н и х м у к ? Знім е Н е р озум ів Дмитро тоді й не зац і­ з р озп 'яття ? Н ароде, на страдниць­ кавився цими словам и і не носив кій д о р о зі леж и ш ти ! Огидна твоя у пам'яті. Т еп ер зри н ули ці слова, р а н а ! Т а м ож еш ти розцвісти, як мов на екрані. К ащ енко! Н е зр о зу ­ п ур п ур ова троянда. В ідозва клика­ м іле, дивне, випадково кинуте в В оли н ськ и й краєвид

2 0 -------------------------------------------------------------------------------------------------------МОЛОДЕ ЖИТТЯ

Героїзм (ЗАКІНЧЕННЯ) МОГИ: „ А що, взяли, чортові роїзму маємо і в історії на­ були дикими кочовиками, під ля х и ? “ Декому може здава­ шого народу. XVI і X V II сто­ впливом магометанства швид­ тись, що в цій картині Г о ­ ліття історії України це не ко о б ’єднались у великий на­ голь відступив від худож ­ сторінка, а велика книга, в рід, і, пройняті релігійним ньої правди, змалювавши те, якій відбито високий героїзм фанатизмом, швидко завою­ чого в дійсності не може українських мас. Ця книга вали всю передню Азію, П ів­ бути. Це не так. Діавпаки, написана лише частково і все нічну Африку й Піринейсьтут Го голь геніяльною інтуї­ ж таки вона показує, до яких кий півострів. цією схопив саме єство ге ­ вершин піднісся дух нашого Отже, моральний стан на­ роїзму — перемогу д уху над народу в боротьбі за віру й родів, що борються, є тією тілом, перемогу ідеї над вузь­ волю. Люди, навіть посаджені силою, від якої в основному ким особистим, еґоїстичним. на палі, кепкували з ворогів, залеж ить перемога. Так, як Герой — не пересічна лю ­ бо вірили в перемогу правди. в наслідок морального розк­ Немало прикладів масового лад у населення розпадалися дина. Ц е виключна осо­ repoi'eviy можна найти і в іс то ­ могутні імперії, так само з бистість, що підноситься над масою, і тому маса так рії наших Визвольних змагань тієї ж причини розкладаються охоче йде за ним і підко- 1917-1922 pp., а ще більш е в армії. Т ом у велику шкоду на­ рюється його волі. А л е в пев­ боротьбі У П А з німцями й боль- родові роблять ті що тим чи ні моменти історії героїчою шевиками. І скільки б вороги іншим способом розкладають може бути й маса, бо й вона, не називали наших вояків бан­ його моральний стан. В своїй статті „Л о гік а ге ­ подібно до окремої людини дитами, в пам’яті українсь­ може захоплюватися високи­ кого народу вони навіки за­ роїзм у" Готі ставить, хоч і ми ідеями і за них віддавати лишаться, як справжні герої, не розв'язує проблему жерсвоє життя. Т р еба при цьому як люди, що за Батьківщину твенного героїзму і особи сто­ відрізняти справжній героїзм жертвували своє життя. Так го іцасія. Щ астя не може від афектів, щб з стихійною їх будуть згадувати і інші на­ бути критерієм поведінки л ю ­ силою охоплю ю ть маси. Коли роди, особливо ті, що зазнали дини; таким критерієм може на війні вояки лава за лавою на собі ярмо тяжкої неволі. бути лише гідність, ідейна Все це свідчить про те, що повнота життя. Людина, що ідуть у бій, падають, і все ж героїзм мас міцно зв’язаний шукає в житті лиш е задово­ таки ідуть вперед, то це не завжди є виявом героїзму. з ідейністю. Християнство, не лення своїх тваринних і ву­ Ч асто це просто стихійний зважаючи на ж ахливі п ер ес­ зьких еґоїстичних інтересів, рух, вияв пси хології натовпу. лідування, опанувало Рим­ не може жити повним,справжВ такі моменти у багатьох ську імперію, а потім цілу нім людським життям, вона вояків навіть зовсім потьма­ Европу, Америку і значну навіть не може розуміти сен ­ рюється свідомість і вони частину Азії. Араби, що довго су героїзму. діють напівавтоматично. Такі рухи можна назвати героїч­ ними лише при тій умові, коли в основі їх леж ить якась ідея. Героїчність вчинку характе­ ризує не лише сама дія, й ті моменти її, коли на перший плян виступає підсвідоме, — її характеризує вчинок у ці­ лом у і в першу чергу м о­ тиви його. Прикладом високого геро­ їзму мас перш за все можуть бути християни перших віків нашої ери. Вони не тільки не лякались страшних п е р е с л і­ дувань за віру христову, не тільки не зреклися її, а з ра­ дістю, як на велике свято, йшли на муки й умирали з р е­ лігійними гимнами на устах. Високий героїзм на р е л і­ гійній основі виявляли вояки Валенштайна і Кромвеля. Ба­ гато прикладів масового ге ­

І

МОЛОДЕ ЖИТТЯ

■21 З ж и т т я чуж инецької молоді

І.

С -і й

ПРЕСА

Н І М Е Ц Ь К О Ї

М О Л О Д І

Ж иття м олоді інш их народів, її кі підстави для u світогляду, ви хо­ заступима. В она серед х а о с у і ма­ прагнення, турботи, ЇЇ б ор отьба за вати бойовиків за ідеал вільн ої нівців нових доктрин стоїть ґрасвітогляд і позиція в сьогодніш ній людини, проти всякого гніту, тира­ нітною постаттю, і здається за б лусвітовій кризі не байдуж і й ук ­ нії й диктатури. Н а сторінках по­ каний німецькій д у х вертається раїнській м олоді. У ц ьом у корот­ одиноких ж урналів дискутую ться аж до неї, щ об звідти почати нову ком у огляді подаємо дещ о з життя навіть такі питання, як світове мандрівку по правильном у ш ляху. З приємністю можна зустріти в німецької м олоді, спиняючись, пе­ правління, європейська унія, бо редусім, на тематиці нім ецької мо- німецька м олод ь відчуває свою ю нацькій пресі і корисні статті в лодн яцької преси. приналеж ність до Европи, а совєт- природи, фізики, історії винаходів, П ерш е, щ о тр еба ствердити — ськ у практику засудж ує як щ оеь господарства. У ц ьом у відділі відце багатство і різном анітність ні­ їй зовсім чуж е. Так у західн іх зо­ чуваєтьтя особли в о вправну р ук у старш их німецьких науковців, ви­ мецької „преси м олод ої ґенер ац ії“ . нах. Кожний більш ий осередок, кож не Щ о діється з німецькою м олод­ нахідників, щ о тісно співпрацюють політичне угруп уванн я прагне ма­ дю в совєтській зоні, пише в ж ур­ з м олод ечою пресою та в своїх ти св ій орган. П роте при всій своїй н алі „Д А С Ц ІЛ Ь “ молодий репі р- статтях даю ть потрібні конкретні •різноманітності вся ця преса дуж е тер з західн іх зон, яком у д о в ело сь знання, при чом у исуваю ть нові м ало різниться між собою тем ати­ ознайомитись з системою органі­ думки й проблем и, підготовляю чи кою й ідейною настановою , бо пе­ зацій і преси д ля м олоді совєтської кадри м олодих винахідників і вче­ ред нею леж и ть одне завдання: зони. Ц ентральна Рада В ільн ої них. Д еякі ж урнали ув ели рубри­ перевиховати нім ецьку м олод ь, за­ Н імецької М олоді (Ф Д Й ) в Б ерлін і ку сам оосвіти та контролі знань. терти сліди недавнього гітл ер ів сь­ - це ніщ о інше як давнє гітлер ів ­ Х арактеристично, щ о спорт у кого виховання, виховати нову, ське „Рай хсю ґен дф ю рун ґ” . Ц е єди­ пресі німецької м олод і займає м ен­ в іл ь н у лю дину. В ели к у у в а гу звер­ на і м онопольна організація. Бага­ ше місця ніж займав колись. тається також на плекання й виш- то молоді, яка ви ступала проти Окремий інтерес, особли во для к оленн я нових кадрів науковців і такої політики і пр агнула орган і­ української м олод і із С хідніх З е­ к ультур н и х діячів .і рядів м олод ого зувати інш і м олод еч і організації м е л ь м огли б становити вміщ увані покоління та, врешті, на пош ирен­ (С околи, Скавти) щ е зл а безслідно. вже дрз ий рік у ж ур н алі „Д І ня між народнього співжиття. У спец іальній ш колі м олод и х про- КОМ М ЕНДЕН“ статті про існуван­ Займає багато місця і політична паґандистів у Б оґен зее безп ер ер ­ ня душ і, д ух о в е життя, потой­ проблем атика, а л е вона покищо вно в добрих ум овах виш колю ю ть­ бічний світ. А втор не трактує ц ьо­ трактується не ґрунтовно, не щи­ ся нові кадри. Л е к т у р а виключно го питання з релігійно-доґматичро й одверто. Як виявила анкета, Маркс, Е нґельс, Каутський, М ерінґ ного боку, а старається доказати проведена м іж молоддю ж урналом вклю чно до Л е н ін а й Сталіна. Ви­ факт існування лю д ськ ої душ і і , ЧАС Ю НҐЕ В О Р Г “ , основна маса давництво „НОЄС Л Е Б Е Н ” тримає другого життя з допом огою н ау­ м олоді не виявляє особли вого за ­ в св оїх р ук ах пресовий м онополь. кових арґум ентів (модерної екс­ цікавлення політичними і навіть П реса м олоді совєтської зони по­ перим ен тальн ої б іо л о г ії і пси хо­ світоглядовими проблемами. З не­ дібна до всієї інш ої совєтської пре­ л о гії). На дум ку автора, _ т іл ь к и давньої гітлерівської доби вона си. При чом у тон її гостро проти- пізнавши істоту людини з и тілом , не Відкидає всього, а відмічає й американський (прим., цикль „А м е ­ душ ею й духом , лю дина змож е надати своєм у життю певного змисдеякі позитиви, як і не приймає рика"). всього з того, що даєтсья їй сьогод­ У цій ситуації німецька м олодь л у та кращ е орієнтуватим еться ні. Не тільки все інше німецьке там, де вона живе вільним життям, в сьогодніш ній бурхливи й час. життя, а й зокрем а життя м олоді в о л іє перенести вагу своїх заці­ визначається фактом двоподілу к ав лен ь на літер атур у, м алярство, світу,чкордон якого проходить се­ музику. Мистецькі відділи у всіх рединою Німеччини. Ж ур н аліст ж ур н а л а х дуж е багаті і вибагливі. Ерік Р еґер на сторінках „Д А С Окремі ж урнали видавництва ви­ Ц ІЛ Ь " у статті „П р о б лем а ґенера- ш укую ть м олод и х авторів, хоч, як ції“ п и ш е: „Ч отири зони Німеччини виявила дискусія на сторінках є власне тільки двома, бо три з „Д І НОЄ Ц А Й Т У Н Ґ ", літер атур н а них, х о ч і різняться між собою , ґенерація м олоді переж иває вира­ Д ор огі Д р узі і П одруги! все ж відповідають ф ундам енталь­ зн у кризу, не здібна щ е висловити Ми, члени Спілки Української ним засадам, які є в пош ані ци­ в мистецькій ф ормі всього, щ о п е­ М олоді, колиш ні мешканці та б о р у вілізован ого лю дства з др угої реж и ла в гітлерівський період і в перебувавм о половини 18-го століття. У тій ча­ війну. В ели к е зацікавлення м олоді Б ерхтесґаден, вже стині Німеччини, в якій політика зокрем а американською й росій­ в Канаді. складається практично з доконаних ською літер атур ою . З німецьких А л е ми й надалі залжшаємося фактів і теоретично з пропаґанди, авторів особа Г ете — центральна. сумівцями й стоїм о на сторож і са­ яка ті факти перекручує, розв я- Майже кожний ж ур н ал присвятив мостійницьких ідей. Д л я нас назано питання м олод і зовсім просто йому багато статтей. Й ого думки ціонально-соборницькі ідеї дорогі. і то так, щ о нова авторитарна си­ й погляди цитую ться, твори ан а лі­ стем а заступ и ла стару й державна зую ться, листування пер едрукову­ Ми їх глй бок о сприйняли своїми Ми на все м олод ь (гітлер ів ськ а — прим, пер.) ється. 1'ете неповторний феномен, молодим и серцями. тільки по голій зміні прапору ста­ щ о як ніхто, у о с о б л ю є європейську життя залиш аєм ося вірними сина­ л а знову основою нових формацій11. лю дину. Ф ранцузький письменник ми В еликого Українського Народу. Гітлерівськи й режим був, без П о л ь В алер і, в прекрасній статті Ми завжди з Вами! сумніву, грубим поруш енням тих про Ґ е т е розкриває отой ф еномен Прийміть від нас, дорогі Д р узі ф ундам ентальних засад, але, мож ­ його особи так :• „Д ея к і лю ди дають ливо з-за короткого свого три­ ідею, або ілю зію того, чим міг би і П одруги, найщиріші побаж ання вання, він не знищив їх цілком і стати світ і зокрем а Европа, коли та поздоровлення. Ч лен и СУМ ’у, колиш ні мешканці ті засади виявляю ться теп ер живи­ б політична си ла і си ла д у х у про­ ми. Д л я нім ецької м олоді вони го­ йняли одна одну, або бодай стоя­ та б о р у в Б ер х т есґа д ен і: ворять безпосередніш е з 1848-го л и у б іл ьш виразних взаєминах М. Гродзіцький, В. Гур а ль, С. Клироку, з „весни народів", століття між собою . Одним з таких людей мович, Е. Уніят, В. Козак, О. Рузак, якої відзначали всі м олод ечі ж ур­ був 1е т е “ . У вихованні м олодої М. Масляк нали з виразною тен ден цією : нав'я­ німецької людини постать цього зати до традиції, дати м олоді трив­ великого м иелителя-гум аніста не м. Стевенс.

ДРУЖНІЙ ПРИВІТ З КАНАДИ!

22

-МОЛОДЕ ЖИТТЯ

Допоможімо військовополоненим! Л исти, щ о їх ми одерж уєм о .1 А н глії, приносять нам неприємні вістки про становищ е україн ськи х в ій ськ овоп олон ен и х в А н г л ії В од­ н ом у з недавно одерж аних листів читаємо т а к е : „А н гл ій ц і х о ч у т ь 600 п олон ен и х к а л ік та хв ор и х вис­ л а т и з А н г л ії до Німеччини, а пра­ ц ездатни х м аю ть залиш ити на пр а­ ці терм іном на один рік r а н гл ій ­ ськи х селян . П о ло н ен і ніби буд у ть звільн ен і, а л е к оли — ^невідом о" Ц ей си ґн ал дає підстави б е н т е ­ житися. Б іль ш е півтисячі українц ів-полон ених інвалідів, якщ о їх виш лю ть до'Нім еччини,‘ б уд у ть ки­ нуті напризволящ е. Ми д обр е ро­ зум ієм о, щ о зн ач и ть опинитися каліці в ум о в а х суч а сн о ї нім ецької д ій сн о ст і. Т о м у п о ло н ен і м аю ть повну підставу тривож итися за своє м айбутнє. Вони також скар­ ж аться, Що не дістаю ть тієї доп о­ моги, я к у б м али дістати від СХС на зібран і д л я н и х сер ед ем ігран­ тів гроші. С еред деякої частини на­ ш ої ем іґр ац іїє навіть такі,які непри­ х и л ь н о н аставлен і до військовопо­ л о н е н и х (наприклад, л и ст п. Підгайної до п. Е леон ор и Р у з в е л г ). Н е буд ем о вдаватися в подро­ биці цієї справи, х о ч ем о ли ш е ска­ зати, щ о х т о ж, як не ми, українці, доп ом ож ем о своїм ж е зем ля кам — полоненим українцям в А н глії. СУМ повинен стати на доп ом о­ гу нашим друзям, зорган ізувавш и по осер ед к ах збір грош ови х датків та л ітер а тур и д ля п олон ен и х в А н ­ глії, зокрем а д ля х в о р и х та ін в алі­ дів. У ц ьом у добрий почин зр оби ли сум івці з Б о л то н у, де дівчата і х л о п ц і — ч лен и Спілки У країн ської М олоді нової ем іґрац ії — виріш или щ отиж ня відраховувати з за р о б іт­ ної платні по одном у ш іл ін ґу для утримання хв о р и х та інвалідів, щ об їх англійці не в и сла ли з А н г л ії до Німеччини. Ц е ж сам е у х в а л и л и і п олон ен і - робітники, які підуть на працю до ан глій ськи х селян . П очин сум івців з Б о л т о н у по­ винен підхопити в есь СУМ і зр о ­ бити в се м ож ливе, щ об п о ло н ен і п оч ували с е б е д обр е й знали, щ о за ними стоя ть їх н і рідні зем ляки. П. В.

Б о к с е р с ь к а с е к ц ія 78-го т а б о р і у к р а їн с ь к и х н и х в А н г л ії.

в ій с ь к о в о п о л о н е ­

З вірою в майбутнє (л и ст з А в с т р ії) В м олод н яц ьком у р усі, щ о о х о ­ н ув а ли сла в н у пам 'ять ти х н е з ­ плю є всі прош арки україн ськ ої м о­ чи слен н и х ю них героїв, ІЦО впали л о д і на вигнанщ ині і який о ч о л ю є в н ер івн ом у зброй ном у змаганні СУМ є щ е багато н езр ілого. А л е з крем лівським драконом, іч сий сі»: він, цей рух, великий, бо см ерть і р у їн у на в сіх україн ських віра в ід еали завжди велика. Д л я зем ля х. сум ів ськ ої м олод і нем ає нічого П іс л я обрання президії збор ів вищ ого понад Бога, Націю і Б а т ь ­ із звітам и про свою д ія ль н іст ь ви­ ківщину. Зокрем а нація і батьків­ ступ и ли поодинокі керівники від­ щина, як пон яття зем н ої вічности, д ілів осердку. Керівник к ульту р н о у цієї, м о ло д і в и ходять д а лек о п о­ освітн ього від д ілу зм іг похвали ти ся за м еж і в сього особи стого, поза справді імпозантним ба лян сом св о­ всі зло б о д ен н і т у р б о ти й нед оста­ єї н евтом н ої праці. В лаш туванн я чі вигнанського життя. Ц я м олод ь р ізн и х реф ератів, академій та ін­ знає, щ о за націю й батьківщ и ну ш их імпрез, орган ізац ія х о р у , ш ко­ б о р о л и с ь і вм ирали її слав н і діди л и народніх танків, курсів чуж и х і батьки, героїчн і д іл а яки х мов, курсів неписьм енних тощ о — завжди б у д у т ь дор оговказом на наслідки робоги к у л ьто св іт н ь о го ш л я х у до м айбутн ього. В он а знає, відділу. щ о сам е за д л я цієї сам ої святої Господарський відділ подбав ідеї д о в е л о с ь і їй кинути рідний про в ла сн у дом івку з гарною о б ­ край та в найтяж чих у м о в а х ч у ­ становкою та придбав вели к у б іб ­ жини гартувати свої д у х о в і і ф і­ л іо т е к у . зичні сили до бор отьби з ворогом. Спортовий відділ охоп и в ф із­ П ерейн яті свідом істю свого к у л ь т у р о ю 125 членів, влаш тував в ели к ого о б о в ’я зк у працю вали і 7 реф ератів, встановив зв'язки з сум івц і лян дец ького осер ед к у численним и братніми нам то в а ­ СУМ, щ о зіб р а л и ся на св ої звітні риствами в А в стр ії і п оза нею. збори. Збори, в присутн ості б і­ Н епоган о працю вали і інш і від­ л я сотні член ів, проходи ли під діли. Ц е є доказ того, щ о м олод ь знаком виняткової ур очи стости і сто їт ь на пр ави льн ом у ш л я х у , не діловитости. При відкритті збор ів витрачає марно с в о їх сил і часу, у с і присутні на заклик голов и а всю свою д ія ль н іст ь підпоряд­ п. В. Бибика вставанням з м ісць ковуй єдиній меті. та однохвили нною мовчанкою вш а­ Г

Осередок С У М ’у в Болтоні

Г оло в а га й д ен а в ськ ого осер ед к у п. К е й с в р у ч а є а д р е с а т а м с у м ів с ь к у п о ш т у .

В Б олтон і (А н г л ія ) створ ено іншим, б у д е один д е л е ґа т від суосеред ок СУМ 'у. О середок органі- мівців Б олтон у. зував уж е курси ан глій ськ ої моБ олтонський сум івський оссреви і курси вишивкарства. док просить ЦК. СУМ у нав'язатн 18 травня в М анчестері відбу- з в ’язки та д о н о м о т і ііом у в його д еться З ’їзд С ою зу Українців Брі- розиочцтій праці, тан ії (С У Б ) і на том у з ’їзді, між К.

МОЛОДЕ Ж И Т Т Я --------------------------------------------------------------------------------------------- 23

З історії землі П оза кільк ом а тисячам и років отж е порівн ян о довго щ е л и ш а ­ Н а підставі м ін ералів , щ о є й історії, куди ми м ож ем о з деякою л и с я складовими частинами атм ос­ б у л и на зем ній п оверхні, та їх певністю зазир нути з доп ом огою фери. Гаряча вода, щ о с т а л а крап- стан у г е о л о г ія д іли ть півтора м іл ь ­ написів та розкопів, стоя ть щ е б а ­ ли сто-течн ою , р и н у л а з а тм осф е­ ярди років зем н ої істо р ії на о к р е­ гато м ільй он ів років, про як і зн ає­ ри на л е д в е ств ер д ілу зем н у кору. мі періоди. Знайдені в різни х ге о ­ мо д уж е м ало. А л е дослідницький Т у т вона нем инуче прийняла л е г ­ л о гіч н и х ф орм ація реш тки тварин­ д у х лю дини невтомний. Щ о р а з корозчи нн у к у х е н н у сіл ь, у т в о ­ ного й р осли н н ого ж иття даю ть б іл ь ш е відкриває він ф актів, що, ривши з с о л о н о ї води горяч і н а­ м ож ли вість у ш ироких о б с я га х вкладаю чись нем ов м озаїка, кінець- зем ні м оря з тем п ер атур ою , вищ ою пізнати р озви ток ф авни й ф льор и кінцем, тв ор ять щ ор аз д оск он а­ від кипіння. В ж е пізн іш е м о гла на З ем лі. П ерш і появи орган ічного л іш у картину. вода, ви паровую чись, піднятись в ж иття на З е м л і м ож на п р о слід к у ­ М и н уло пр и бли зн о 2000 років атм осф ер у, щ о п ост уп ов о ста в а ла вати за 800 м ільй он ів років. П 'я т­ відтоді, як лю дин а вп ерш е у св ід о ­ легш ою . При ц ьо м у с іл ь не м о гла сот м ільй онів років т о м у п о я в л я ­ м ила со б і справж ній ви гляд зем лі. випаруватись, отж е вода, щ о знов ю ться вперш е справжні ри би; 370 Н е м и н уло щ е й п’яти сот років, п ад ала на зе м лю дощ ем , б у л а вж е м ільй он ів років т о м у — поя ви ли ся як ш ирокі верстви лю д ств а п оч али б е з со ли й у тв о р ю в а л а дж ерела, перш і с у х о д іл ь н і р осли н и й твари­ брати у ч а ст ь у проі'ресі. Н е м и н у­ ріки, озера. Відтоді З ем ля , йм овір­ ни. Д р іб н і найдавніш і ссавці п о я ­ л о п'яти сот років і відтоді, як но, о б л е т іл а н ав к оло Сонця к іл ь ­ ви ли ся 220 м ільй он ів років том у, 148 м ільйонів. А м ерика, Новий Світ, п оя в и лася в ка м ілья рдів раз. Б е з л іч змін за з­ нерш і п тахи — м еж а х за с я гу ока З а х ід н ьо го С ві­ н али й поверхня, моря, су х о д о ли , П ’я т д еся ть д е в 'я т ь м ільй он ів років ту. А л е тільк и з ц ього ч а су чи сто гори й долйни; б е з л іч раз міня­ то м у р осли н н е ж иття б у л о вж е теор ети чн і знання почали з г у щ у ­ л о с ь підсоння, а насам перед п о­ подібне до сучасн ого. П ерш і сліди ватися в справж ню картину світу, ступ ов о зар од ж ув али ся й р озви ­ лю дини відн осять нас на 600000 років у м и н уле. п од ібну до того, як теп ер пер ед в а ли ся росли н и й тварини. нашими очима с то їт ь гл о б у с . В кінці вісім надцятого сторіччя німецький ф іл о со ф К ант і вод н о­ час н еза л еж н о від н ього ф р ан ц узь­ кий м атем атик і астроном Л я п л н с розви н ули тео р ію про походж ення світови х тіл. Згідно з цією теор ією сп оч атк у в ів о р и в ся тум ан, що складався з у с іх е л е м е н т і а у ви­ гля д і пари. З ц ього тум ан у згу сл и окрем і косм ічні тіла, насам перед Сонце. З гущ ен н я п ер етв ор и ло їх в огн я н у теч н у масу. Т ем п ер атур а, при якій у сі відомі на З е м лі хем ічні ел ем ен ти й сп о лук и зап и ш аю ть­ ся в р о зт о п л е н о м у стані, д а лек о перевищ уй 6000 стун енів за Ц ель сікм. Д а л ь ш е згущ ен н я й ш ло від­ повідно до п о ступ ов ого о х о л о д ­ ж ення. Б агато хем іч н и х ел ем ен тів спочатку зали ш али ся щ е в ф ормі пари, щ о б у л а густіш а й важ ча за б уд ь-я к е повітря а б о пару, щ о їх ми м ож ем о уявити. Наприклад, калій і х л о р , а також к ух ен н а сіл ь, що- стон овить теп ер 78 п/о м орської соли , був а ю ть течи вом Д е р е в ’я н а х а т а — г о н ч а р с ь к и й в и р іо -сум ін ціг, д е .іь м е н г о р е т ськ о го осередку. при багато ниж чих тем п ер атур ах,

ДО НАШИХ ЧИТАЧІВ У зв'язк у з скорочен ням Д П - преси, ви д а ва н о ї д осі в а м ериканській з о н і Н і ­ м еччини, п р о щ о в ж е ш и р о к о п о в ід о м ­ л я л и у к р а їн сь к і часописи, ст а ли ся дея к і з м ін и і щ од о видання ж у р н а л а „А ва н ­ г а р д ". З а хода м и Ц е н т р а л ь н о го К о м іт е т у С пілки У к р а їн сь к о ї М о л о д і, ін ф о р м а ц ій ­ н ого відд іл у т а від д іл у м о л о д і Ц П У Е , а т а к о ж з допом огою Г ол овн ої П л а ст о­ в о ї Старш ини, зокр ем а л іц е н з ія т а плас­

т о в о го ж у р н а л а „М олоде Ж и т т я “ п. др -а А. Ф іґ о л я , нам удалося о д е р ж а т и д озв іл на друкування о к р ем ого ж у р н а ­ л а д л я СУМ'у, але під т іс ю .ж■ назвою, гцо й пл аст ови й ж у р н а л , а саме „М ол оде Ж и т т я “ . П ро т е , це с чист о ф о р м а л ь н і зміни. Н а п р я м і зм іст т еп еріш н ього ж у р н а л а сум івського видання „М олоде Ж и т т я " з а л и ш а ю т ься т і самі. Р е да к ц ія

„М О Л О Д Е Ж И Т Т Я ” („ А В А Н Ґ А Р Д " ) — ілю стр ован и й ж урнал-м іеячник С пілки У к р аїн ськ ої М олоді. Р е д а ґу е К о л е ґія . В ідповідальн ий редактор П етр о Кізко. А д р еса редакції та адм іністрації: ( К ін ) A u g s b u r g , S o m m e » K a s e r n e ВІ U k ra in ia n M a g a jin e „ M o l o d e Z y t !ia “ ( Y o u n g F .ife) — M iin d ic n , D a d ia u c rs fr. 9. II. A u th o ris a tio n N o. U N D P

223 from

ll.M a r d i

1448. C io il A f f a i r s D io is io n E U C O M .

E d ito r

D r. A . (.i. l ’ ig o l,

P r in te d b y A u g s b u r g , I і rauentorslralje 49, D ru c h cre i A .

B ilo u s.

circulation

3000

co pies.

—

Ц іна 4 нім. марки

>ото н а о б к л а д и н к а х : н а п е р ш ій — „ Ч и я к р а ш а н к а м іцн1ш а“ (з в е л и к о д н іх л и с т ів о к м а л я р а В. З а л у ц ь к о г о ): а о с т а н н ій — с у м ів к и н о к о о р г а н із о в а н о г о о с е р е д к у С У М 'у п ї іо л т о н і ( А н г л і я ) н а д о з в іл л і.