"Вісник Ч", 5 вересня 2024 року

Q і у війну — не розкисаємо! Якщо теща назвала тебе «синок», значить, при­ йшла осінь і на городі багато роботи.

Тираж 24547 5 вересня 2024 року. №36/1989 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Про що говорять День чоловіки, доки и д о б о в с жінки на базарі у Києві стор. 6

Q війна близько

прикордоння

Григорія Костюнника контузило. На його «дев’ятку» дрон скинув вибухівку

29 серпня росіяни скинули з дрону вибухівку на автівку 56­річного Григорія Костюнника з села Богдане Новгород­Сіверського району. Сталося це у прикордонному селі Грем’яч. Того дня чоловік на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» доставляв з Новгород-Сіверського продукти та хліб на прикордоння. Їхав сам. — Як почуває себе водій? — спитала у Андрія ІРХИ, старости Грем’яча. — Дивом залишився цілий. Отримав контузію. Звертався до лікарів. Автомобіль зазнав численних пошкоджень. — За фактом порушення законів та звичаїв війни слідчі НовгородСіверського райвідділу поліції відкрили кримінальне провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України, — повідомили у пресслужбі Головного управління Нацполіції в області. *** Ввечері 19 серпня росіяни поцілили ударним дроном у будівлю старостату Грем’яча. Виникла пожежа, що повністю знищила будівлю. На щастя, люди не постраждали.

Ольга САМСОНЕНКО

P.S. Від крайньої точки Грем’яча до кордону з ворогом всього 500 метрів. Обстріли щоденні. Там досі проживають… діти.

найцікавіше у «Віснику» Віталій Позняк у своєму дворі підстригає сусіда Олексія Божка. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ

«Зачепила шлунок, печінку. Й до серця дістала». Ударила Івана Внучка ножем. Підозрюється Ірина Внучко, стор. 5 дружина Реклама

Неспри­ ятливі дні: 8, 10 вересня.

Температура води в Десні 3 вересня на 8 ранку: Чернігів — 23,0оС, Морівськ (Козелеччина) — 22,8оС

Різне, реклама

ЗСУ запрошують жителів Чернігівщини на військову службу за контрактом

Військова служба за контрактом має свої особливості, які важливо розуміти всім потенційним військовослужбовцям. Контрактна служба передбачає добровільне бажання приєднатися до Збройних сил України. Основною перевагою контракту є можливість обрати підрозділ для проходження служби, а також спеціальність. Алгоритм прийняття на військову службу за контрактом:

1. Прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку або проживання і звернутись до відділення рекрутингу та комплектування. 2. Обрати для себе військову частину та посаду, на якій бажаєте проходити військову службу за контрактом. Також це можна зробити на онлайн­платформах «ЛОББІ ІКС», «Work.ua», «OLX», «Робота.ua» або безпосередньо в навчально­ му центрі під час укладання контракту, де будуть присутні представники різних військових частин, які зможуть вас зорієнтувати відносно своєї військової части­ ни. 3. Пройти ВЛК та надати необхідні документи для формування особової справи. 4. У визначену дату прибути до ТЦК та СП для вибуття в навчальний центр для по­ дальшого укладання контракту. За детальнішою інформацією звертайтесь до Чернігівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 141, тел. 067­725­49­96, (0462)67­60­22.

05.09.2024

Q офіційно

Q гороскоп з 9 по 15 вересня ОВЕН. Ваша солiднiсть може вас пiдвести. Не напускайте на себе серйозний вигляд — розслабтеся. У другiй половинi тижня не завантажуйте себе проблемами, крiм найбiльш нагальних. ТIЛЕЦЬ. За цей тиждень ви можете впоратися зi всiма проблемами i проявити незвичайну активнiсть у вирiшеннi своїх справ. Тримайте себе в руках, отримуючи критичнi поради. БЛИЗНЮКИ. На початку тижня можливi кардинальнi змiни на роботi, якi пiднiмуть вас на новий професiйний рiвень. У серединi тижня варто визнати свої помилки. РАК. Цього тижня удача посмiхається вам все ширше. Тримайтеся своєї точки зору. В кiнцi тижня варто серйозно вiднестися до питань кар’єри. У вихiднi можете звернутися до друзiв: вони, напевно, допоможуть вам розважитися. ЛЕВ. Не дозволяйте боязкостi i зайвій скромностi зашкодити отримати всю можливу вигоду з вигiдного становища. Сiм’я може чекати вiд вас дуже багато чого, але ви не зобов’язанi вiдповiдати несправедливо завищеним вимогам. ДIВА. Можливi конфлiктнi ситуацiї, але ви успiшно вирiшите їх, використовуючи своє терпiння. Вiдносини з начальством можуть змiнитися на краще. Ви позбудетеся фiнансових ускладнень i одержите моральне задоволення. ТЕРЕЗИ. Раптовi кар’єрнi підйоми трапляються рiдко, проте зараз можливi i не такi чудеса. Намагайтеся зрозумiти близьких людей, знайдiть компромiсне рiшення. СКОРПIОН. Успiх супроводжуватиме вас у дiловому спiлкуваннi з начальством на роботi. Справи складатимуться добре. Не пропустiть важливу для вас iнформацiю. СТРIЛЕЦЬ. Цього тижня будуть вельми ефективнi активнi дiї i пряме обговорення проблем. Не нехтуйте порадами друзiв: вони пiдкажуть, як вибрати оптимальне рiшення. В кiнцi тижня знизиться конфлiктнiсть в сiм’ї. КОЗЕРIГ. Вiвторок виявиться для вас одним з найвдалiших днiв, вирiшаться багато хвилюючих проблем. Проявiть вiдвертiсть i увагу до оточуючих вас людей.

Q офіційно ОГОЛОШЕННЯ про проведення конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку «Менський» Ініціатор створення індустріального парку «Менський»: Менська міська рада (15600, Чернігівська область, Корюківський район, м. Мена, вул. Героїв АТО,6). Концепція індустріального парку «Менський» затверджена рішенням 26 сесії Менської міської ради 8 скликання від 23.11.2022 № 398 «Про створення індустріального парку «Менський» та затвердження Концепції індустріального парку «Менський» (електронний варіант Концепції для ознайомлення розміщений на веб-сайті Менської міської ради в розділі «Інвестору» підрозділі «Індустріальний парк»). Умови проведення відкритого конкурсу затверджені рішенням 51 сесії Менської міської ради 8 скликання від 21.08.2023 року № 424 «Про організацію та проведення конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку «Менський», розміщені для ознайомлення на веб-сайті Менської міської ради в розділі «Інвестору» підрозділі «Індустріальний парк». Земельна ділянка вільна від забудови площею 68,5860 га. Адреса: ділянка розташована в межах Менської міської територіальної громади (за межами м. Мена), кадастровий номер 7423010100:02:000:1345 Строк, на який створено індустріальний парк «Менський»: 30 років. Адреса, за якою приймаються конкурсні пропозиції: 15600, Чернігівська область, Корюківський район, м.Мена, вул. Героїв АТО,

6 к. 45, тел. (04644)21541, електронна пошта: investradamena@ cg.gov.ua). Години прийому конкурсних пропозицій: з 08:00 год. до 13:00 год., з 14:00 год. до 17:00 год., понеділок - п’ятниця. Кінцевий термін подання конкурсних пропозицій: 17:00 год. 25 вересня 2024 року. Дата розкриття конкурсних пропозицій: 26 вересня 2024 року о 08:00 год. Дата підготовки висновків конкурсної комісії щодо визначення кращих умов створення та функціонування індустріального парку «Менський»: 26 вересня 2024 року о 14:00 год. Дата прийняття рішення сесії Менської міської ради про визначення переможця конкурсу: до 30 вересня 2024 року. Місце проведення конкурсу: 15600, Чернігівська область, Корюківський район, м. Мена, вул. Героїв АТО,6, ІІ-й поверх, зал засідань. Розмір реєстраційного внеску: 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Отримувач коштів - Менська міська рада, ЄДРПОУ 04061777, МФО 820172 в ГУДКСУ Чернігівської області. Номер рахунку - UA278999980314121931000025659. Код платежу - 50110000 Призначення платежу - реєстраційний внесок за участь у відкритому конкурсі з вибору керуючої компанії індустріального парку «Менський». Додаткову інформацію щодо конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку «Менський» можна отримати у відділі міжнародного співробітництва та економічного розвитку Менської міської ради за адресою: 15600, Чернігівська область, Корюківський район, м. Мена, вул. Героїв АТО,6 к. 45, тел. (04644)31619, електронна пошта: investradamena@cg.gov.ua.

ВОДОЛIЙ. Цього тижня вам буде важливо умiти налагоджувати контакти i взаємовiдносини з людьми. У серединi тижня можуть поступити пропозицiї, пов’язанi з додатковим заробiтком. Поставтесь до них серйозно. РИБИ. Цього тижня ви будете незамiнною людиною на роботi. У другiй половинi тижня зосередьтесь на реалiзацiї бажаної мети.

Чернігівська облспоживспілка повідомляє про проведення аукціонних торгів з продажу: 1. Лот.Продаж нежитлового приміщення - магазин, загальною площею 236,9 кв.м., розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський (Ріпкинський) район, селище Любеч, вул. Преображенська, будинок 18. Стартова ціна продажу 590 000,00 грн., без ПДВ. Перший крок аукціону - 59 000,00 грн., наступні кроки – 2 000,00 грн. 2. Лот. Продаж нежитлового приміщення - магазин, загальною площею 91,2 кв.м., розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський (Ріпкинський) район, селище Любеч, вул. Преображенська, будинок 20. Стартова ціна продажу 245 000,00 грн., без ПДВ. Перший крок аукціону - 24 500,00 грн., наступні кроки – 1 000,00 грн. 3. Лот. Продаж нежитлового приміщення - магазин, загальною площею 111,9 кв.м., розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський (Ріпкинський) район, селище Любеч, вул. Преображенська, будинок 22. Стартова ціна продажу 295 000,00 грн., без ПДВ. Перший крок аукціону - 29 500,00 грн., наступні кроки – 1 000,00 грн. Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску у розмірі 170 грн. без ПДВ та гарантійного внеску у розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб - паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 11.09.2024. Торги відбудуться 17.09.2024 о 10 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. Гарантійний та реєстраційний внески вносяться на рахунок Чернігівської облспоживспілки UA593510050000026005879121192 в АТ"УКРСИББАНК", ЄДРПОУ 01775660. Довідки за адресою: м.Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 811, тел. 067­461­55­30.

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ

Q офіційно Повідомлення суб’єктом господарювання про застосування пестицидів та агрохімікатів на території Прилуцького району Парафіївське ОТГ, Прилуцьке ОТГ, Ніжинське ОТГ Повідомляємо Вас, що в період з (вписуємо інтервал виходу газети) підприємства: - СТОВ Інтер - ТОВ Аграрна Компанія «Нива плюс» - ПП «Агротрейдер» на території сіл (Більмачівка, Мартинівка, Довбні, Гужівка, Бурімка, Припутні, Перебудова, Монастирище, Заудайка, Хаєнки, Жадківка, Клицаки, Гмирянка та м. Ічня) будуть відбуватись хімічні обробки сільськогосподарських культур наземним методом – оприскувачами. Усі хімічні препарати, які будуть використовуватись для обробок є дозволеними до використання «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» Закон України Про пестициди і агрохімікати (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 14, ст.91).

ВІКНА ТА ДВЕРІ

Висока якість за доступною ціною. Безкоштовна доставка.

Тел.: (099)900­32­39, (068)347­43­67.

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

2

Артезіанські свердловини для Кобижчі та Козацького

Q матимуть батьків

Q добра новина

У Кобижчі та Козацькому на Бобровиччині копають артезіанські свердловини. Жителі обох сіл наби­ ратимуть чисту воду скільки хочеш і безплатно. Принаймні, так їм обіцяють. — З водою у нас з 2018 року велика проблема, — пояснює Дмитро ЛИСЕНКО, староста Кобижчі. — З того року всі колодязі в селі пересохли. Люди пробивали свердловини, це, зазвичай, глибина 30-50 метрів. Але на тій глибині така вода, що її пити не хочеться. Перенасичена залізом, іншими домішками. Тільки для господарчих потреб. Питну воду, для приготування їжі, майже всі купують бутильовану. А її вартість, за п’яти- шестилітровий бутиль, — від 20 до 80 гривень, залежно від виробника. Люди чекають свердловини. Бювет буде один, але з можливістю потім провести воду по селу. Нічого страшного, створимо кооператив. Люди скинуться грошима, хто схоче. Це як колись газ проводили, — не лякає перспектива Дмитра Володимировича. У Кобижчі до вторгнення проживало три з половиною тисячі людей. Роботи почалися в середині серпня, одночасно в обох селах. Відстань між Кобижчею та Козацьким 40 кілометрів. Свердловини вже викопали, залишилось встановити бювет, обладнати альтанку. — То за тиждень­два будете з водою? — Я б наперед не загадував, — вже не настільки оптимістичний староста Кобижчі. — Це обласна програма «Питна вода України», — пояснює Андрій КОВАЛЬ, начальник відділу будівництва, ЖКХ та комунального майна Бобровицької міської ради. — Триватиме з 2024-го по 27-ий роки. Два етапи: з 2024-го по 25-ий роки копатимуть свердловини глибиною 120 метрів. Артезіанська вода. Другий етап — 2025-27 роки — встановлюватимуть

3

Новини

05.09.2024

колонки з глибиною свердловин не більше 38 метрів, згідно з програмою. Це технічна вода. Глибоководних свердловин робитимуть 14 по області. З них дві в Бобровицькій громаді: у Кобижчі та Козацькому. Ми виготовили своїм коштом проєктну документацію. 203 тисячі гривень проєкт, на одну свердловину. З усіма погодженнями, експертизами, археологією, «під ключ». Підрядник, який виграв тендер, приступив до робіт. Встановлюють шестигранні альтанки з водорозбірними колонками в центрі. Діють за принципом бювету. Підійшов, натиснув кнопку — тобі натекло води. Все в плитці, з огорожею. Біля дороги, щоб була можливість під’їхати машиною. В програмі прописано, що ми не маємо права за цю воду брати гроші. Це має бути доступна вода. Вартість свердловини по Кобижчі — 2 мільйони 86 тисяч гривень. З урахуванням, що фінансування 60 відсотків з обласного бюджету, 40 — з місцевого. І по Козацькому — мільйон з копійками Але виникло питання підключення електроенергії, — розкриває мінуси Андрій Юрійович. — Проблема вилізла, звідки не чекали. Думали під’єднатися від сусідньої будівлі школи, через дорогу. Потужності вистачає, громада б відшкодовувала кошти за електрику з міського бюджету. Приїжджало керівництво з області, ми вибирали, погоджували ці місця. Але директор школи в Кобижчі проти. В Козацькому такої проблеми нема. Думаємо, як вирішити з підключенням у Кобижчі. Це трохи вибиває нас із колії. І обійдеться бюджету громади дорожче тисяч на 20 гривень.

Троє дітей влаштувалися в прийомні родини в Комарівській громаді У Комарівській громаді створені дві прийомні родини. Це повідомляє Ніжинська районна державна адміністрація. Одна сім’я — в липні, друга — в серпні. Може, в Комарівській громаді вони з’являються щомісяця? — Ні, дві — з початку 2024 року, — розчаровує Тетяна СТЕПАНЕЦЬ, керівниця служби у справах дітей Комарівської сільської ради. — Діти зараз адаптовуються в сім’ях. Це триватиме з пів року. Зі слів Людмили ЖЕЛАДИ, заступниці голови Ніжинської районної державної адміністрації, у серпні в прийомну сім’ю влаштувалася одна дитина. А в липні, як повідомив Григорій КОВТУН, голова районної державної адміністрації, прийомна стала рідною для двох братиків. Одному чотири роки, другому — 10. У цій родині є двоє власних дітей.

Тамара КРАВЧЕНКО

Q сила волі

Рекордсмен Олександр Ревтюх за фахом учитель історії

Олена ГОБАНОВА

Q запустять через рік?

Власники спиртзаводу планують вивезти старе і завезти нове обладнання Київське ТОВ «Ореол Клін» став офіцій н и м вл а с н и ко м н е п р а ц ю юч о го спиртзаводу в Іванівці, що на Борзнянщині. Державне підприємство «Шабалинівський спиртовий завод» не працює більше 10 років. Продажем займався фонд державного майна в Чернігівській області. — Плануємо відновлювати виробництво, — сказав про плани Віталій ЗАРІЧАНСЬКИЙ, керівник київського ТОВ «Ореол Клін». — Це буде спиртовий завод. Працювати будемо в «білу». Хочемо не тільки відновити роботу, а ще й збільшити потужності. Бо вони замалі. Завод побудований у 1976 році. Підприємство не працює з 2008 року. Його треба модернізувати. Простими словами, те, що зараз є, вивозити. На його місце встановлювати нове.

— Можливо, у вас на Чернігівщині є інший бізнес? — Немає. — Щоб відновити таку махіну, треба великі гроші. — В планах залучати інвестиції, вкладати свої кошти. — Коли теоретично запрацює новий завод? — Мінімально потрібен рік.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q у тему Мене цікавить одне питання: «При температурі повітря +44, горілка 40 градусів вважається освіжаючим напоєм?» *** Напис на горілчаній етикетці: «Перед зловживанням охолодити».

Q жах

Півтори тонни загиблої риби закопали на три метри У Десні біля Сосниці виловили півтори тонни загиблої риби. Це розказав Ігор ЧЕРНУХА, за­ ступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів влади. — Риба різна, — бачив своїми очима, збирав. — І щука, й лящі. І осетр. Багатенно плотви. Зібрану рибу утилізували. Фермер Микола Швед дав трактор з причепом, екскаватор. Зі слів Ігоря Чернухи, місце спеціальне відвели. Трактор вирив величезну яму. Глибиною метрів три. Рибу зарили. Каже, що такого жаху не було раніше. Хоч спека, мало опадів — не така вже й рідкість. Біля села Киріївка мор риби був. У тому році. Незначний. Думає, що нечистоти запускають у річку. Отруту скидають. Більш усього, що в Росії. Бачив, як чорні плями йдуть по Десні. Завтовшки з метр. Пропливуть, і вода чорніє. Люди помітили й ці плями. Й рибу дохлу. Спочатку небагато.

Чекали, що мор зупиниться. А воно все більше й більше. Приїхали рятувальники з ДСНС (державної служби надзвичайних ситуацій). — У Присеймів’ї бачили дохлих лисиць, бобрів, качок. А як у Задесенні? — Лисиці розтягують рибу, — помітив Ігор Чернуха. До збору загиблої риби в Сосницькій громаді долучалися Леонід Ляшик, староста Задесенського старостату, Віталій Черниш, доброволець із Задесенського старостату, працівники благоустрою Пекарівського старостату, екологи, пожежники, працівники рятувальної станції. Рятувальники, повідомляє Сосницька селищна рада, дали човна. Ще один човен привезли з Сосниці, з селищної ради. Захисний одяг, респіратори, деззасоби для знезараження зібраної риби надала санітарно-епідеміологічна служба.

Тамара КРАВЧЕНКО

Олександр Ревтюх. Фото з інтернету

Олександр Ревтюх, ніжинець, штурмовик 47­ої механізованої бри­ гади «Маґура» встановив світовий рекорд. У бійця ампутовані нога й рука. Причому ампутація висока На одній нозі — без опори! — присів за хвилину 34 рази. Рекорд наш земляк присвятив Дню Незалежності України, нагадує Ніжинська міська рада. А саме 33-річчю Незалежності. Своєму 33-річчю. Присісти планував теж 33 рази. Боєць звільнився з лав ЗСУ. Поранений був у минулому році. Біля селища Роботине на запорізькому напрямку. Підірвався на мінах. У війську був гранатометником. А в мирному житті здобув фах учителя історії. — Олександр Ревтюх випустився в 2013 році, — уточнює Анна КОНІВНЕН­ КО, працівниця приймальної комісії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Тамара КРАВЧЕНКО

Q святкове

В Чернігові сім днів відзначатимуть Дні європейської спадщини З дев’ятого вересня в Чернігові будуть Дні єв­ ропейської спадщини. Триватимуть до 15 вересня. Запрошують всіх бажаючих. — В Чернігові проводимо таке вп’яте, — сказала Катерина ЛИТВИН, заступниця начальника управлін­ ня­начальниця відділу туризму Чернігівради. — Теми кожного року різні. Пропонують європейці. Комунікація з нами через Міністерство культури. Цього року тема: «Маршрути, мережі та зв’язки». Кожного дня, в середньому буде по три події. Екскурсії, цикли лекцій, презентація гри «Смачна Чернігівщина» зі шрифтом брайля. Буде реконструктор одягу з Києва. Локації різні і всі безкоштовні. Це обов’язкова умова. Для того, щоб дізнатися більше про подію, потрібно зайти на наші соціальні платформи туристично-інформаційного центру. Або на сайт Chernihiv.trаvel. Бо на якійсь заходи потрібно попередньо реєструватись. Не всі майданчики зможуть вмістити велику кількість людей.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q гуманітарка для тварин

Кукурудза ... для кабанів, вівсяні снопики для зайців Лісництва області продовжують заготовляти корми для підгодівлі тварин взимку. Мисливські господарства чернігівських філій ДП «Ліси України» вже накосили і насушили 10,2 тонни сіна. Найбільше сіна запасло на зиму Корюківське лісове господарство — чотири тонни. І десь по дві з лишнім вже є у Новгород-Сіверського, Городнянського та Корюківського господарств. Сіном взимку тамують голод лосі, олені, козулі. Також лісівники в’язали віники з гілок листових дерев. Корюківські єгері постаралися найбільше — п’ять тисяч солоних віників вже зробили. Вивішуватимуть для козуль, лосів, коли буде холодно і листя на деревах не залишиться. Всього філії Чернігівщини (а їх чотири) накрутили 9480 таких віників. І закупили чотири тонни зернофуражу для мешканців лісу. В основному це кукурудза кабанам. А для зайців в’язали зернові снопики, вже є 900 штук. Переважно з вівса, який висаджують на спеціально відведених у лісі ділянках.

Олена ГОБАНОВА

Q у тему — Ти чого такий сумний? — Та от, пішли ми з друзями на кабана. Кабан не прийшов. Ну, ми й напилися, як СВИНІ. І тут прийшов кабан....

Суспільство 4 Українська балістична ракета, «Морський малюк» і «Паляниця» 05.09.2024

Q важливе

У партії «Слуга Народу» роз­ казали про новітню українську зброю.

Збройні Сили України зараз є однією з найбільш досвідчених й оснащених армій у Є в р о п і . Я к щ о щ е к і л ь ка р о к і в то м у американський протитанковий ракетний комплекс «Джавелін» був для нас чимось фантастичним і новим, то вже зараз українські бійці воюють дуже широким арсеналом надсучасної зброї, яку мають передові армії світу. Американські танки «Абрамс», німецькі «Леопарди», французькі САУ «Цезар», далекобійні ракети ATACMS та найкращі системи ППО «Патріот» і, звісно ж, винищувачі F-16 та ще низка іншого оснащення й техніки. Це результат успішних дипломатичних зусиль Президента України Володимира Зеленського, керівника його Офісу Андрія Єрмака, уряду та всієї владної команди, всіх наших воїнів! Одночасно з отриманням міжнародної допомоги українська влада продовжує «прокачувати» й вітчизняний оборонний комплекс, який стабільно й дедалі швидше розробляє для війська нове озброєння. «Зараз в Україні працюють 500 підприємств оборонно-промислового комплексу. Майже 300 тисяч людей задіяні в нашому виробництві. І все це дійсно одна з головних основ нашої незалежності. Завдяки українським розробкам путінська система відчуває, що агресія дійсно має свою ціну. Українські «стугни», українська броня, українські FPV-дрони вже не є чимось незвичним. Пишаюся всіма нашими людьми та підприємствами, які роблять звичною також і сучасну українську артилерію — необхідні сучасні калібри, необхідні гармати», — зазначає Президент України Володимир Зеленський. У партії «Слуга Народу» розказали про новітнє вітчизняне озброєння, яке вже сміливо можна назвати зброєю української перемоги.

Балістичний прорив Ук р а ї н а в і д н о вл ю є вл а с н у р а к ет н у програму! На своїй великій пресконференції, яка пройшла минулого тижня, Президент

Президент України Володимир Зеленський: «Буде ще більше нашої зброї, снарядів, наших дронів, наших систем РЕБ». Володимир Зеленський оголосив, що Україна успішно випробувала першу балістичну ракету вітчизняного виробництва. Її дальність становить 600-700 км, що дасть змогу бити прямісінько в тили російським військам, зокрема й по їхніх аеродромах, де базуються літаки, які обстрілюють Україну. Народний депутат, голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк говорить, що ця розробка — справжній прорив вітчизняної «оборонки». По-перше, через те, що зараз на озброєнні армії є старі радянські комплекси «Точка-У», що мають дальність лише 120 км і дуже обмежені в кількості. Також хоча ми й маємо американські ракети ATACMS, що б’ють на 300 км, однак США поки не надають дозвіл застосовувати їх по російській території. А от зі зброєю українського виробництва таких обмежень немає та й узагалі не може бути. Подруге, балістичні ракети залишають вкрай мало шансів для ворожої ППО, оскільки летять по високій траєкторії і з дуже великою швидкістю. — Наявність в арсеналі наших Сил оборони таких балістичних ракет гарантує нам місце в дуже престижному клубі країн. А найголовніше —наближає встановлення справедливого миру в регіоні, оскільки сила української дипломатії має доповнюватися міццю української зброї, яку відчуватиме Росія на своїй території. Москва, як влучно говорив Президент Володимир Зеленський, розуміє лише мову силу, — зазначає Олена ШУЛЯК.

«Паляниця» спалить ворожі «крила» Олена Шуляк додає, що держава вже запустила грантову програму для приватних ракетних проєк тів й ін вестувала в державні конструкторські бюро. І вже є перші результати — нова українська далекобійна ракета-дрон

«Паляниця», яка може дістати з два десятки російських військових аеродромів! Декілька днів тому Україна вже успішно застосувала ракету-дрон!

Морські дрони вигнали російський флот Без сумніву Україна стала піонером у сфері морських дронів. «Морський малюк» і Magura V5, розроблені спецами СБУ та ГРУ, знищили вже третину російського Чорноморського флоту. — Україна виграла битву в Чорному морі, і тепер у цій акваторії російський терор більше не панує, – заявив Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ. — Морські дрони змінили перебіг подій у Чорному морі. Російські кораблі майже повністю залишили західну й центральну частину моря, – додає голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.

Окупантів накриває рій дронів Безпілотники та системи РЕБ — це ще одна галузь, де Україна бере першість у світі. Українські воїни довели, що є справжніми новаторами в багатьох напрямках застосування дронів різних типів. «Президент України Володимир Зеленський приділяє максимум уваги напрямку дронів і РЕБ — їхньому виробництву, фінансуванню, постачанню і застосуванню. І мова йде як про FPV-дрони, які є найбільш затребуваними на фронті, так і про далекобійні безпілотники, які можуть певною мірою замінити ракети середньої та великої дальності й наносити удари в російському тилу — по нафтобазах, по аеродромах, по їхній енергетиці й іншій інфраструктурі, — зазначила очільниця партії Олена Шуляк. — Держава спрямовує рекордні суми на купівлю дронів, що дасть змогу виробити анонсований Володимиром Зеленським мільйон дронів на армію». Важливою складовою оборони України стали й системи РЕБ, які засліплюють росіян і дають змогу заглушити та посадити їхні FPV-дрони. Це зберігає життя тисячам наших

«Держава підтримує оборонний комплекс мільярдами доларів інвестицій. І це вже відчувають росіяни», — голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк. військових. Партія «Слуга Народу», депутати й актив теж зробили вагомий внесок у цей процес. Протягом останніх двох воєнних років партія перерахувала для Сил оборони України 310 млн грн. За ці кошти закупили зокрема 2000 систем РЕБ ближньої дії. Постійно депутати «Слуги Народу» на всіх рівнях підтримують та ініціюють ті рішення, що стосуються допомоги Силам оборони, особливо закупівлі дронів і засобів РЕБ. Наприклад, нещодавно «Слуга Народу» у Вінницькій міськраді підтримала виділення майже 70 млн грн на ці потреби, у Хмельницькій міськраді — 25 млн грн, у Львівській облраді — 10 млн грн. Ще від кількох сотень тис. грн і до кількох млн грн стабільно виділяють і менші громади по всій країні.

«Богдани» — українські «цезарі» Вітчизняна «оборонка» сміливо може похвалитися й власною САУ «Богдана», виробництво якої продовжує постійно масштабуватися. Зараз Україна виготовляє вже 10 одиниць на місяць. Це вперше, коли нашій ОПК вдалося вийти на такий показник, і вже є бачення, як збільшити цю кількість. Для прикладу, такі ж самі темпи виробництва — у компанії, що виготовляє французькі САУ «Цезар». У 2022 році українська система «Богдана» пройшла бойове хрещення під час битви за острів Зміїний, де показала свою ефективність. Володимир Зеленський резюмує, що українська оборонна промисловість може вийти незабаром на виготовлення півтора-двох мільйонів снарядів для артилерії на рік.

Q попрощалися

На фронті отримав поранення. Помер у Німеччині 14 серпня у селищі Мала Дівиця на Прилуччині поховали 44­річного Євгена Маришева. Солдата, гранатометника десантно-штурмового батальйону. Загинув 11 серпня на полі бою поблизу Каучука Кореневського району Курської області. Євген родом із села Радьківка Прилуцького району. Працював трактористом. Боронив країну з початку повномасштабної війни. *** Керівництво Остерської громади висловило співчуття жительці села Волевачі Ларисі Уніченко. Втратила сина 32­річ­ ного Артема Дроб’язка. Артем був бойовим медиком 79-ї бригади. Загинув, рятуючи побратимів у Мар’їнці на Донеччині. До великої війни працював в ІТ-сфері програмістом. Проте покинув хороші заробітки. Вивчив тактичну медицину і поїхав на фронт. Сказав матері: «Я там потрібніший. Мам, ти у мене сильна і маєш все витримати. Мамо, ти в мене така красива. Чекай мене. Я обов’язково повернуся». 28 вересня 2023 року Артем перестав виходити на зв’язок. Вважався безвісти зниклим. Попрощалися із захисником 17 серпня на Оболоні в Києві. *** 27 серпня в Ніжині попрощалися з 39­річним Олександром Макаренком із позивним «Кок». Захисник помер від наслідків тяжких поранень, отриманих у листопаді 2022 року під час боїв за Лиман. Олександр Макаренко народився в Ніжині, навчався у ЗОШ №6. Після закінчення школи вступив до одного з київських ПТУ, де отримав спеціальність «кухар судновий». Тому і позивний «Кок». Строкову службу в лавах ЗСУ проходив у Чорнобаївці. Після демобілізації працював в охоронних компаніях. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно прийшов до військкомату. Воював у складі 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади, був мінометником. Лікувався в Україні та за кордоном. На жаль, 5 серпня 2024 року Олександр помер у лікарні в Німеччині. *** 27 серпня в селі Ярославка на Бобровиччині попрощалися із 47­річним Миколою Полегеньком, старшим сержантом. Він отримав контузії, був на стаціонарному лікуванні в Києві, де і помер 24 серпня 2024 року. Микола Полегенько проходив строкову військову службу у складі Військово-морських сил. Останнє місце роботи — ТОВ «Епіцентр», охоронець. Під час повномасштабного вторгнення був у складі окремої механізованої бригади.

Попрощалися з бійцем та поховали його на кладовищі рідного села. *** 36­річний Василь Дьолог з села Плиски Борзнянської гро­ мади. Тут навчався та проживав. Загинув 19 серпня 2024 року на Донеччині. Попрощалися та поховали воїна у селі Плиски. *** 26­річний Владислав Скляр з Крупичполя на Ічнянщині. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи продовжив навчання у Ніжинському аграрному ліцеї, став слюсарем та зварювальником. Далі жив і працював у Ніжині. Воював на херсонському та донецькому напрямках. Загинув 13 травня 2024 року на Луганщині. Прощалися з Владиславом Скляром у Ніжині. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою. *** 23­річний Микола Кошевий, солдат з села Тиниця Ніжинського району. Закінчив місцеву школу, потім навчався у Конотопському залізничному професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу у лавах ЗС України. Потім працював охоронцем у Києві. Останнім часом трудився на залізничній станції «Бахмач». З перших днів повномасштабної війни долучився до лав ТрО. Загинув 25 жовтня 2023 року на Донеччині. Попрощалися з бійцем та поховали його в селі Тиниця. *** У Ніжині 28 серпня попрощалися з 32­річним Євгеном Райном, солдатом, який загинув на Донеччині. Євген Райн проживав у селі Кукшин Ніжинського району. Загинув 22 листопада 2023 року. Вважався зниклим безвісти. Встановити особу воїна вдалося за ДНК-експертизою. Поховали на кладовищі села Кукшин. *** 29 серпня у Ніжині попрощалися з 55­річним Ігорем Гулою, молодшим сержантом. Проживав у селі Велика Дорога Ніжинського району. 25 травня 2024 року отримав тяжке поранення. Лікували у Києві, але 27 серпня військовий помер. Поховали на кладовищі села Велика Дорога. *** Роман Нестеренко, солдат, загинув за три дні до свого

35­річчя. Народився в селі Вільне Коропської громади. Воював з першого дня повномасштабної війни. Боронив Чернігівщину. Пройшов навчання у Великій Британії. Далі Роман служив на Сході. Загинув 27 серпня 2024 року на Донеччині. У захисника залишилася дружина, 9-річна донечка, мама і сестра. Прощання з Романом Нестеренком випало якраз на день його 35-річчя. *** 31­річний Сергій Ященко, солдат, народився у селі Радичів Понорницької громади Новгород­Сіверського району. Навчався у Сосницькому аграрному ліцеї на тракториста-машиніста. Працював на різних роботах у Києві. У 2015-му служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Із 2016-го до 2017 року перебував у зоні АТО. В серпні 2017-го отримав травму під час евакуації військового майна в селищі Верхньоторецьке Донецької області. Нагороджений президентською нагородою «Захиснику Вітчизни». Мав статус учасника бойових дій. Загинув 26 серпня 2024 року на північно-східному напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його у селі Радичів. У захисника залишилася мама, син і дві сестри.

Ольга САМСОНЕНКО Реклама

05.09.2024

5

Кримінал

Q любов і горілка

«Зачепила шлунок, печінку. Й до серця дістала». Ударила Івана Внучка ножем. Підозрюється Ірина Внучко, дружина «Прокинувся — води хочеться. Увесь у трубках»

— Дружина вдарила ножем, — каже Іван ВНУЧКО. — Зачепила шлунок, печінку. Й до серця дістала. Що було в лікарні, не пам’ятає. — Був без свідомості, — каже. — А

після лежав з трубочками, та й усе. Де серце, й де живіт — порізане, зашите. Чому дружина стала жорстокою? — Не знаю, — каже. — Це в неї треба спитать. Хай посидить, подумає. Ірина Внучко в СІЗО, слідчому ізоляторі тимчасового тримання. Іван Внучко дома. В Красилівці на Козелеччині. Живе у матері, Євдокії Кузнецової. Буває й на іншому обійсті.

Ніж — з коси зроблений

— Зшили йому серце, — болить у матері душа. — Ніж був великий. З коси зроблений. Сам і робив його. Для господарства. Довгий. Як пирнула, за один раз прошились печінка, шлунок. І — до серця. Як це може буть... Шлунок розпоротий, бо в середині зашивали. А на серці клапан міняли. Євдокія КУЗНЕ­ ЦОВА розказує, що приходили слідчі. Коли син був у лікарні. А вона на городі. Копала картоплю. Питають, де син. Чому так рано виписався з лікарні? — Бо ніхто до нього щодня не поїде, — сказала. — Щодня не провідає. А він увесь покроєний. Більш ніж два тижні в л і ка р н і л ежа в . Євдокія Кузнецова, мати Більш ніж два тижні трубочки стирчали. Дренажі. Щоб стікало зайве. А тоді ще «білочка», інсульт. Кара небесна. Треба все пережить...

«Він падає без свідомості. Вона викликає поліцію й «швидку»

Євдокія Кузнецова згадує. Різанина сталася 25 липня увечері. А вдень Іван працював. Помагав односельцю. Заробив 200 чи 250 гривень. Приходить, нібито, з цими грошима додому. А Ірини нема. Хвилин через 20 прийшла. Добре випивши. А вже було пів на одинадцяту вечора. Пили, зі слів Євдокії Кузнецової, разом з Іваном. А тоді ще пішли по горілку. — Магазини закриті. Але ж точка є, хай вона розпровалиться, — не стримує емоцій. — Люди й клянуть її, й молять, щоб не стало.

Отже, сиділи вдвох. Випивали, — продовжує. — І вона нібито каже: «Де ти лазив?» І як воно завелося... Він сам не знає як. Вона за ножа. Як пирнула — він падає без свідомості. Вона викликає поліцію й «швидку». Сама тікає. До когось у селі. Не знаю, скільки лежав, — веде далі. — Дві «швидкі» приїхали. Поліція. Він долі лежить. Готовий уже. Без пульсу. І його повезли в Чернігівську центральну районну лікарню. Добре, що він був випивши. Це, мабуть, знизило біль. Шок. І його спасли. Гарантії не давали, що виживе.

Там жили спільно з Іриною. Тепер у матері, бо слабий. Худий, блідий, в шрамах. Зшивали хірурги. В Чернігівській центральній районній лікарні. — Прокинувся — води хочеться, — згадує пацієнт. — Увесь у трубках. Знаю, що переживали за мене. Валерій Василинчук — о-такий мужик, — хвалить провідного хірурга.

«Як з хреста знятий. Три літри, це найменше, крові не стало»

Назавтра після операції стало погано. Зі слів Євдокії Олексіївни, «білочка» зробилася. Біла гарячка. Лежав голий у памперсі. У реанімації. Зриває всі трубочки. Присоски на грудях. Кардіограма відслідковувалася. До апарату був підключений. Зриває і тікає кудись. Побачили, що нема його. В поліцію заявили. Знайшли. Спіймали, прив’язали. — Оббиті всі ноги й руки, — журиться рідна людина. — Покалічився, страх. Витягували з того світу. Усі старалися, щоб вижив. І лікарі, й рідня. Євдокії Олексіївні — 80. Працювала санітаркою в обласній лікарні. А тепер ледь ходить. Бо після двох операцій на тазостегновому суглобі. — Поїхала невістка, — каже. — З моїм старшим сином. З його братом рідним. Андрієм Внучком. Івану — 56 буде. Андрію — 57. Андрій зайшов, розплакався, страх, — переказує. — Усе скапує. Із серця — собі трубка. З живота собі. Зі шлунка собі. Лежить перекошений, бо інсульт перекрутив. Балакать дуже трудно Із лікарні, зі слів матері, Івана привіз син. Від першого шлюбу. Майор. Служить. — Женя купив йому дві футболки. Труси, шорти. Їсти тоді Іван ще не міг. Стояла на тумбочці пляшечка. Годували через трубку. Тоді дозволили кефір. А 14 серпня, на Маковія по старому стилю, виписали. І привозить Женя його додому. Іван як з хреста знятий. Три літри, казали, це найменше, крові не стало. (У людині більше 5 літрів, — авт.). Загальмований. Їв менш ніж кіт, — показує на котову миску. — А це почав трошки їсти. Наталія СЛАБЕНЯК, речниця поліції Чернігівської області: — Розслідується кримінальне провадження. За частиною 3 статті 15 (замах на злочин). Частиною 1 статті 115 (замах на вбивство) КК України. Жінка затримана. Поміщена до ізолятора тимчасового тримання. Триває досудове розслідування. Коли завершиться, прокурор передасть до суду. Злочин карається від 7 до 15 років позбавлення волі.

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або сканер на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Іван Внучко, син, показує шрами

«Вона його й раніше била. Він боявся її»

Зі слів матері, невістку забрали в тюрму майже відразу. Ірина й раніше любила з поліцією «дружить». — Кожен божий день міліція у них була, — розказує Євдокія Олексіївна. — Як полаялися, так і дзвонить. Вона його й раніше била, — це про невістку. — Він боявся її. Утікав. По кущах ховався, у погребі, на горищі. Вона йому голову р о з б и в а л а , — п о ка зує довідку з лікарні. — Зши- Q у тему вали в Козельці. Упав, крові У жінки помер чоловік. Вона море. Надія Пилипенко, довго тужила. Потім пішла на староста, до Ірини: «Що спіритичний сеанс. Щоб по­ ти наробила?». До нього: говорити хоч з духом чоловіка: «Їдь у лікарню. Бо стечеш — Як тобі там? кров’ю». — Все добре, не хвилюйся. Тоді мошонку розрі— Я так за тобою сумую. з а л а , — в ч и т у є т ь с я в Тобі там краще, ніж зі мною? довідку за 8 березня. — — Так, набагато краще! Так, що яєчко випадало. Дружина ображено: Зшили в травмпункті. Там — Та к , з в и ч а й н о : р а й є сказав, що упав з велоси- рай... педа. Приїхав: ні ходить, — Який рай!? Я в пеклі! ні стоять. Кажу: «Синочок, а що ж трапилося? Чи розбісило, що у вас щось не виходило? Пробач, я мама твоя». А він каже: «Це не людина, це кат». Розказує, що і в тюрмі невістка сиділа. Пила. А син її полюбив. Казали йому: «Іване, не йди туди. Ти ж бачиш, яка людина». Чирва з великої букви. Зі слів Євдокії Олексіївни, від першої своєї дитини відмовилася в пологовому. Друге народила — забрали. — Третє дитя, моє внученя, теж забрала соціальна служба. Вони пили безбожно. Позбавили батьківських прав. Уже й усиновили. З двох місяців тішила. Красавчичок, — гладить фотографію. — Він мене так любив...

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Домашнє насильство в Миколаївці. Для допомоги виїжджали психологи Q розмова — теж зброя

У Миколаївку на Борзнянщині виїжджала бригада: психологи, соціальні працівники. Прибули з Борзни, з центру громади. За фактом домашнього насильства. Допо­ могу надали трьом людям. Це повідомляє сайт Борзнянської територіальної громади. — Психологічна допомога була, — пояснює Юрій САМОЙ­ ЛИК, староста Миколаївки.

З такого приводу вперше навідалися, каже. А до багатодітних щомісяця приїздять. І до тих, хто не справляється з проблемами. Через хвороби, старість, самотність. Бригада складається з різних спеціалістів. З центру надання соціальних послуг. З відділу сім’ї, молоді, спорту. Зі служби у справах дітей. — Є толк від цього спілкування? — ділюся сумнівами. — Обов’язково є, — переконує Юрій Самойлик. — Це

розвантаження, можна сказати. Розмова — це теж допомога. Розмова — це зброя. Розмова може містити конкретні поради. У залежності від того, який випадок. Інколи й 102 (поліцію) треба набрати. — Людям важко йти на спілкування, — відмічає. — Це треба перебороти. Не лишатися наодинці з бідами.

Сторінку підготувала Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки

Тема номера

6

День и д о б о в с

05.09.2024

Про що говорять чоловіки, доки жінки на базарі у Києві Про що згадують і що обговорюють чоловіки, поки жінок нема, «Вісник» досліджував на Козелеччині. Почали з Красилівки. У п’ятницю в центрі базар.

1.Щоб і на пиво вистачило......................... 4.Про армію, море............................................................................................................. 64­річний Віталій ПОЗНЯК 30 серпня забирає замовлення. Дві банки фарби. — Синя і зелена, — уточнює кольори Віталій Миколайович. — Хочу пофарбувати балкон на будинку. Вишня впала, добре видно. Стара фарба полущилася, не гарно. Люди дивляться, думають: чи хазяїн поганий, чи трапилося щось. Заодно і біля порогу підфарбую. Ще купив два пензлі, розчинник. І пачку лез для бриття. І щоб на пиво залишилося. Фарбувати сьогодні не буду. Бо у нас запланована стрижка, — уточнює плани. — Прийдуть друзі. Наші жінки сьогодні на базарі у Києві. Поговоримо без них. Я ж по сумісництву ще й місцевий перукар, — дивиться на хвіртку, що відчиняє сусід Олексій БОЖОК. — Що за банку віддав? 250? — питає Олексій. — За все 840. — А я тобі казав, що Віка дуже дорога, — має на увазі фарбу і продавчиню виїзної торгівлі. — А хто зараз дешевий?...

2.

З якої газети краще махорку курити? «Вісник» підходить!.................................

Чоловіки сідають на лавку в холодку в дворі Позняка. З кишень сорочок дістають клаптики рівно складених газет. З кишень штанів — табакерку з махоркою. — У мене такий варіант табакерки, — дістає свою Позняк. — Сам зробив із дезодоранту, що під мишками мажуть. Кульку викинув. Помив, висушив. І зручно. Перейшли вже на табак. 25 гривень стакан. На довше вистачає. Як водорості, — бере дрібку, обережно розкладає на папір. — В наш час курити — п’ять гривень цигарка, — рахує Олексій Іванович. — З такими, як у нас, пенсіями дорого. Я ловшим можу пригостити. Свій, домашній. Стебел 70 посадили з жінкою. Спека, врожай слабший. Треба поливати. Сапую сам. Не сильно заростає. — Продають спеціальний папір для крутіння махорки, — перебиває Олексій Іванович. — Але короткий. Закручувати погано. І курити мало. Ні туди, ні сюди. Таке… — А у «Вісник» загортали? — Аякже, — в один голос кажуть. — Добре куриться програма, — аналізує пресу Віталій Позняк. — Інші сторінки не такі. Чи фарби багато, чи папір інший? — вдвох загортають махорку, закурюють. — Три корови тримали, зараз дві, — розповідає про побут Віталій Миколайович. — Всіх викохати треба. Свиней тримали. Мотаємось з ранку до вечора. Хіба в свята на риболовлю виривалися. Або в ліс по гриби.

3.

Стрижеться три-чотири рази на рік........

— А стригтись будемо? — перебиваю розмову. — У нас же сьогодні день свободи, — сміється Олексій Божок. — Ще одного дядька чекаємо. У нього машинка електрична є. Зараз він на трасі маршрутку виглядає. Поніс передачу для сина. — Ножиці гострі. Гребінець є. Олексій Іванович, я вас зараз в таку жінку закутаю, ну, просто казка, — Віталій Позняк виносить червоний банний рушник, там намальована оголена дівчина. — Сідай і не дьоргайся, бо вухо відріжу, — починає стригти. — Колись батько мене стриг. Каже: «Вухо треба?» — «Треба». — «Зараз відріжу, віддам». А тоді знову: «Вухо треба?» — «Ні». — «Тоді відріжу, викину», — згадує минуле. — А впотів, йошкін кот, — вправно починає чикати ножицями Позняк. — Ох і помело, — каже про сусіда. — Стрижуся три-чотири рази на рік. Волосся вже не так швидко росте. Ввечері, коли роботу всю поробимо, збираємось на лавці біля двору. Згадуємо, як життя промайнуло швидко. — Життя було бурне, але я ні грама не жалкую. Я колишній вчитель фізкультури і військової підготовки, — розповідає Віталій Миколайович. — Після школи закінчив київське медучилище. Мати так хотіла. Служив фельдшером в Ленінградській області. А мені бігати, стрибати хотілося. Поступив в чернігівський інститут на факультет військової підготовки і фізвиховання. Надумав женитися. Закохався в свою красуню, Наталію Михайлівну. Хоча батьки хотіли, щоб багатшу взяв. Поводив два тижні і кажу: «Давай розписуватися». Разом 42 роки живемо. Дві доньки. Одна в Чернігові. Друга в Севастополі.

— Зустрілося два друга. Один другому: «Я чув, що ти женився». — «Потрапив в рабство». — «Чого?» — «У тещі гектар картоплі», — розповідає анекдот в тему Божок. — Я кращий знаю, — підхоплює Позняк. — В армії у нас коронний був. Коли хотіли відкосити від служби, в хід йшла паста Розенталя (хлороформ, спирт етиловий та йод, зменшує відчуття болю, авт.). Там, де боліло, ми малювали сітку. А воно пече, зараза. Швидко одужували. А ще, аби потрапити в санчастину, в цигарку пхали голку для шиття. Курили, підвищувалася температура.

Так, анекдот! Приходить солдатузбек: «Все болить: голова, попа». Фельдшер дістає велику таблетку, ламає навпіл: «Одна половинка від голови, а друга — від попи. Дивись, не переплутай». Ще один, — не зупиняється Позняк. — Зібрались два алкаші. Горілки море, закуски слабо. Взяли календар. Пили за кожне свято. Вже й чисельник скінчився, а горілка лишилася. Піймали таргана, прив’язали нитку за лапу. Пускають ниточку, тарган поліз. «За від’їзд». Тягнуть назад: «За приїзд». А як на море їздили, — перескакує в

споминах Позняк. — З доньками. Юля кусала всіх. З нею хлопці боялися дружити. А води не боялася. Бризки летять, пищить, довольна. А менша Катя води боялася, хоч стріляй. І рядом з нами на пляж прийшов чоловік. Купола на грудях набиті. Вино пили. Катя як розкричалась. Він не витримав, підходить: «Пацан, на тобі пиріжок і не плач». А вона ще дуже плаче: «Я не пацан, я Катя». — «Моя ти Катюша, на тобі ще один пиріжок і не плач». Зараз вже куди поїдеш? Хазяйство. В армії вставав о 5.40. А зараз на годину раніше треба. Доїти, гній з хліва викидати.

Заодно і жінок запитали, що їх тривожить, доки чоловіки не поряд.

Q у тему

Є жінки, з якими хочеться випити. Є, за яких хочеться випити. Є, через яких хочеться випити. Ось вона, причина чоловічого алкоголізму. *** Соціологи провели опитування радіослухачів. 98% опитаних чоловіків на за­ питання: «Що ви зараз слухаєте?» відповіли: «Дружину». *** Чоловік захотів — чоловік зробив. Чоловік не захотів — чоловік не зробив. Чоловік не захотів і зробив — чоловік одружений.

5яки.йкГонаелротоїсдпулюяч,акКітв, ітка, ть карасів

Зліва направо: Любов Волеваха з Наталією Курочкою у Чемері В Чемері, теж на Козелеччині, на вулиці зустрілися Любов ВОЛЕВАХА та Наталія КУРОЧКА. — Обговорюємо, яка картопля, — сміється Любов Григорівна. — У кого більша, у кого менша. Казали, в Чайці підприємець по 10-13 гривень за кілограм продає. — Оце тільки з городу, — перебиває Наталія Степанівна. — А ще корову мою Квітку обговорюємо, — продовжує Волеваха. — Подоїла, на поле жену. — Молодість сьогодні ще не згадували, — сміються. — Я у 18 років заміж вискочила та й гаплик, — каже Курочка. — Оце і вся молодість. П’ятеро діток, шестеро онуків. Старшій — 21, маленькому рочок був. В Чернігові живуть. — Та йду, — відгукується Любов Григорівна до корови, що замичала. — Глянь, — звертається Любов до Наталії. — Корова пісок їсть. Люди подумають, що не годую. Мамо дорога! Квітка голодуюча? Я колись працювала піонервожатою, трохи шила в комбінаті. Як народився менший син, більше на роботу не ходила. Завели хазяйство: кури, гуси, індики, свині, корови. — Це ж зараз вже одна корова. А тоді і дві, і три було, — каже Любов про Наталію. — Я техробкою працювала, а тоді зав’їдальнею. Я ж ще мати-героїня. Раніше на пенсію пішла. Діти роз’їхалися.

Женька в Києві директор ЖЕКу. Толянчик у Чемері живе. Вони у нас близнята, по 36 років їм. Люда, Ксюха, Саша в Чернігові. Вже дорослі, а ми ж, Любо, наче не старі? — Еге ж. — У травні 60 років було. Люба на рік старша. — У дворі сиджу, квасолю лущу. Чую, корова: «Му-у-у-у!», — каже Наталія про першу половину прожитого дня. — Корови у нас розумні. Стоїмо за поворотом, лялякаємо. Корова за парканом. А тоді голову протягує — му-у-у-у. — Додому кличе, — пояснює Любов Григорівна. — Баба Наташа ввечері на лавці кожен вечір гуляє, — Наталія Степанівна описує своє дозвілля. — Он там «точка» наша, — показує на лавку біля двору. — Десь о сьомій вечора виходжу, коли спека спадає. Сидимо, поки не стемніє. Не жарко, ловенько. Коли вдвох, коли вп’ятьох збираємось. Чоловіки інколи в компанії бувають. Раз на п’ять років. — Спілка чемерівських жінок, — уточнює Волеваха.

— За день натомишся. Обговорюємо: хто вмер, хто народився. А баба Люба в нашу компанію не входить. — У мене ж о сьомій тільки корова повертається. Поки попораєшся, вже і дев’ята вечора. Помився і в люлю. А ще ж і в Інтернеті треба трохи пошаритися, промоніторити, що у світі відбулося. А раніше клуб був. — І звичайний, і заводський, — уточнює Григорівна. — Так і зараз він є. Та вже формат змінився. Або кафе. — Я ще в молодості і в футбол грала. На воротях стояла. У мене ж брати і сини футболісти. — У чоловіків веселіші розмови, — роблю висновок вголос. — Їм же про пиво, за риболовлю можна побалакать, — підсумовує Курочка. — Приходив сусід і гордо каже: «Наловив риби». Питаю: «А якої?» — «Такої, що і кіт не схотів їсти». Маленькі карасі, з палець...

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або сканер на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

7

Доля

05.09.2024

Q вижили

«Ми з братом нічого не бачили, не відчували болю. Трималися за руки і йшли вперед» На початку квітня 2022 року родина Пабатів поверталася до­ дому. В Припутні на Ічнянщині. Облога закінчилася, окупанти пішли з села. Їхали машиною сільської медицини. На якій Во­ лодимир Пабат, батько, працю­ вав водієм. За пару кілометрів від дому автомобіль наїхав колесом на міну. Вибух ні Саша, ні Аня Пабати не пам’ятають. Вони вижили, батьки — ні. Брат і сестра: Олександр та Анна Пабати

Поїхав рятувати односельців

28-річна Аня і 16-річний Саша живуть удвох у батьківській хаті в Припутнях. Олександр Пабат рік навчається в аграрному коледжі в Ніжині. Вступив у 2023-му, після 9 класу. Застала Сашка ще вдома, на канікулах. Тоді йому було 14. Ходив до 8 класу. Школа у Дорогинці. — 24 лютого ми ще на вулиці гуляли. Не гриміло. Знали, що війна, з новин, але вона, здавалось, далеко. А потім пішли російські колони і вже всі сиділи вдома, —

«Нам сказали, що росіян нема, можна повертатися»

— Постійно проходили колони, — згадує Анна Пабат. — Росіяни стояли за селом, виїзди перекриті. Була лише дорога на Безбородьків. Там підірваний понтонний міст, він би жодну військову машину не витримав. Це була дорога для людей. 30 березня, коли російські війська відступали, вони зайняли Припутні. Поставили свою техніку на городах. Під двором скрізь теж стояла російська техніка, солдати у нас на грубі воду гріли. 31-го з шостої ранку росіяни почали виїжджати. А з боку Дорогинки, через Припутні в бік Вишнівки, йшли наступні колони. І коли виходила перша, то центр Вишнівки був замінований нашими. Так мені сказали. Частину їх машин підірвали. Це розлютило окупантів, вони почали стріляти. Кілька будинків згоріло в Припутнях, у Вишнівці. Володимир Пабат машиною «швидкої» вивозив у Ічню родину Дайнего. Їх будинок згорів. Посадив в авто і своїх дітей та дружину. — Ми дочекалися, коли гулу не було, і десь о першій годині дня виїхали, — продовжує Аня. — Тато залишив нас у Безбородькові, відвіз сусідів в Ічню і повернувся. Переночували у знайомих. А 1 квітня дізналися, що село звільнене, росіян вже нема. І о шостій вечора виїхали додому. Ще темно не було. Про міни ми не знали, — хитає головою Аня. — Мабуть, це зробили з розрахунку, що коли росіяни відступатимуть, то підуть тією дорогою. Міна лежала просто в колії. Я через рік там була, — ямка залишилась посередині дороги. Ми не об’їжджали, не з’їжджали, нікуди не звертали. — Що ви пам’ятаєте? — Як виїхали, їхали, — намагається пригадати Олександр. — До Безбородькова поворот, і далі прямо до самого мосту через Удай. І після цього повороту я абсолютно нічого не пам’ятаю.

Батьків ніде не було. Знайшла брата

Аня і Сашко сиділи на задньому сидінні. Анна — за спиною батька. При вибуху ударилась обличчям у підголів’я водійського сидіння. — Потім я знайшла брата, — теж не пригадує сам вибух Анна. — Могли говорити? — З трудом. Болю я не відчувала. Що відчуваєш, коли обличчя розмішане? Важко говорити. Я не бачила, світло було чи темно. Очі засипало склом чи порохом і відкрити їх було неможливо. Через півтори - дві години, думаю, почала телефонувати з мобільного. Бачити я нічого не бачила. Зір потім довго відновлювали. — Злякалися, що замість обличчя — місиво? — Про обличчя найменше думала. І не знала, що воно переламане. Кров текла з голови. Батьків шукала. Саша теж не міг відкрити очі. Батьків не догукалися, пішли за допомогою. І, «в темну», не знаю, як перейшли той понтонний міст, не потопилися. Нас знайшли майже біля Припутнів. Я змогла подзвонити однокласнику. А він повідомив Едика, мого друга з Безбородькова.

згадує хлопець. — Правда, один виїзд батько зробив — коли розстріляли Проданів. Йому зателефонував Олександр Даниленко, колишній голова. Каже: «Треба відвезти поранених до лікарні». Батько не роздумував. Перевірили, перетелефонували: чисто, колона пройшла. Можна їхати. Мама залишилась вдома. Батько їздив з Даниленком. Батько родини, 53-річний Володимир Пабат, був водієм автомобіля Opel Combo, «Сільська медицина» районного центру первинної медико-санітарної допомоги. Його дружина, 48-річна

Сестра сказала, що треба шукати допомогу

— Мабуть, всі повилітали з машини, — припускає Сашко. — Я почув, як сестра гукає: «Ма! Па!». Не знаю, як ми, зовсім не відкриваючи очей, пройшли більш кілометра вперед, — досі дивується Сашко. — У неї стан був гірший, але то була її ініціатива. Очі залипли, ми нічого не бачили, просто йшли. До повороту на Припутні добралися, більш сил не було. У мене телефон завжди під рукою в курточці. Ліхтарик включив, як тільки прийшов у себе. Та він мені нічим не допоміг. Я не бачив ні машини, нічого. Але через те, що він був увімкнений, Едуард Жусенко і Славко Ляшко з Безбородькова знайшли нас і дотягли до машини. Сашко лежав, сестра стояла над ним. — Мене Славко тягнув, а сестру Едуард. Ми були слабі. Відвезли до машини «швидкої». Потім в реанімацію в Ічню. Аню повезли в Київ, мене залишили в Ічнянській лікарні. Питав про батьків, а мені брехали, що знайти не можуть. Я здогадувався, але сподівався, що хтось вижив... У лікарні був недовго, потім у знайомих в Ічні сидів. Уже знав, що батьків нема. Додому з сестрою повернулися в один день. Батьків поховали без нас. Сумую за ними… На те місце, де наїхали на міну, їздив. Бачив таблички в цементі і прапорці. Виходить, там міни. Червоні прапорці — це міни нерозірвані. І ямка посеред дороги з чорним прапорцем. Мене питали, кого б я хотів за опікуна. Звичайно, сестру. Зразу, як повернулися додому, Аня і Саша пішли на могилу батьків. Володимира та Тетяну поховали родичі у Вишнівці, звідки обоє родом. Люди скинулися, самі зробили труну.

Лікарі склали обличчя

До Києва везли годин шість, — наповнюються сльозами очі Ані. Операція була шостого чи сьомого квітня. Раніше не можна було нічого робить через великі набряки. Тільки крапельниці. Анна перенесла вже три операції на обличчі. Будуть ще. — Тут, — показує на вилиці і вище до скронь, — і тут пластини стоять. Я навіть не пам’ятаю, скільки їх. Невеличкі, тримаються на гвинтах. Отут пластину забрали, — показує над бровою Аня. — Заважала, було боляче торкатися. Інші вже залишаться зі мною, їх прибирати не можна. Я придивляюся до Ані. Гарна, обличчя чисте. — Лікарі дуже добре попрацювали, — навіть знітилась. — Були шрами, — водить пальцями по обличчю дівчина. — Просто уміло зашите. Обличчя склав хірург Геннадій Коротченко, завідувач від ділення щелепно-лицьової хірургії Київської дитячої лікарні №7. — Зовні Ви змінилися? — Трохи. Місяць ходила з апаратом, що схожий на брекети. Ставили, щоб щелепа не рухалася, поки загоїться. Рот не відкривався. — Їли через трубочку? — Через неправильний прикус трубочка не пролазила. Намагалася ложкою. Бульйон, йогурти. Довго були набряки. Зір відновлювався місяців два. Де був більший удар, не росте жирова тканина. Вводили філер (препарат, що має консистенцію гелю). — Де брали кошти на операції? — Була державна компенсація і допомагав благодійний фонд. Збирали люди. Аня працює адміністратором у магазині «Єва». Добирається щодня на роботу в Ніжин своїм ходом. Вишневою «Део Матіз». Це машина батьків. — Через рік була ще одна операція, теж складна. Рівняли ніс. Це вже в клініці пластичної хірургії. Робила Тетяна Запорожець, отоларинголог - пластичний хірург Університетської клініки. Ніс був перебитий. Коли дивитися на знімок, всі хрящі були не на своїх місцях. Але не можна було нічого робити, поки рана не загоїться. Потім ламали і складали по-новій.

Батьки: Тетяна та Володимир Пабати Тетяна, працювала медсестрою сільської амбулаторії. Коли за селом росіяни розстріляли Світлану та Григорія Проданів, поїхав їх рятувати, не вагаючись. Знайшов і вивіз тяжко поранених односельців у лікарню в Ічню, хоч сам міг попасти під обстріл. На жаль, в лікарні чоловік та жінка померли. («Вісник Ч» писав про цю трагедію у номері за 21.12.2023 року «Мамо, нас постріляли…»). — Відвіз і повернувся батько в той самий день. Ми переживали, — сідає на лавку під двором Сашко. — Росіяни каталися селом.

«Ми ж сім’я»

— Зразу вирішили брата під опіку взяти? — Це само собою, ми ж сім’я. Я його найрідніша людина. Спочатку хресна хотіла. Думала, що я інвалідом залишусь. Але я вибралася. — Слухається? — Ну, це ж підлітки, — знизує плечима, посміхається Аня. — Я не давлю. Куди йому вступати, обговорили разом. Екзамени (тести) здав добре, він би й без пільги вступив. І зараз вчиться непогано. У веранді пахне свіжим деревом. — Ви робите ремонт. Отримали компенсацію? — Наш будинок не був пошкоджений. Робимо потроху, своїм коштом. Починали батьки, багато зробили. Не можна так залишати. — А оце, що всередині, підлога цементом залита, стіна з піноблока, це вже ми самі. — хвалиться Саша. Аня отримує тільки соціальну допомогу як опікун брата. Близько 5 тисяч гривень. І пенсію батьків, це дві тисячі по втраті годувальників. — А за загиблих батьків? — Такої компенсації не існує.

«Тільки коли взяв за руку, вона зрозуміла, що то я»

Біля двору Пабатів зупинився чорний мотоцикл «Дельта». 33-річний Едуард Жусенко приїхав допомагати з ремонтом. Готує дошки. Це він тоді поїхав рятувати Пабатів, після підриву на міні. — Не боялися? — Боялися. Але була задача їх знайти. Коли під’їжджали, я зрозумів, що вони підірвалися. У болоті валялася машина. А біля машини труп, неясно чий. Згодом виявилося, що то їх мама. Пішов далі пішки, поки не побачив ліхтарик. То був мобільний. Вони відійшли вже на пару кілометрів. Спочатку я думав, що то не наші. Гукав, але вони нічого не чули, контужені були. Уже як підійшов, взяв за руку, тоді Аня відчула, що то я. Довели їх до машини. У Ані було повністю розбите лице. Викликали «швидку», відвезли. Про те, що батьків нема, довелося казати мені. Вона вже здогадувалася, бо довго шукали. Я місяць був коло неї в лікарні у Києві. Повезло, знайомий працює там санітаром. За першу операцію ми нічого не платили. Потім збирали гроші на реабілітацію. Треба було їздити в лікарню, робили процедури. Місяць чи два був зашитий рот. Було дуже складно їсти навіть рідке. Зараз швів не залишилось, зробили дійсно гарно. Хазяйства Аня та Саша не тримають. Тільки кіт. А город обробляють. Продавали на базарі огірки. Ремонт просувається нешвидко. Бо це справа недешева. *** Всього у Припутнях за час окупації загинуло семеро людей.

Олена ГОБАНОВА, фото авторки

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапа­ рат або сканер на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться по­ силання. Натисність його. І дивіться відео.

Гумор 8 Якщо справи йдуть погано — не ходи з ними Досвідчений єгер інструктує

Зібралися молоді мисливці на полювання. На ведмедя. Досвідчений єгер їх інструктує: — Єдине. Коли побачите ведмедя, а рушниця не вистрілить, потрібно відходити так: крок праворуч, крок назад, крок ліворуч, крок назад. І так далі. Мисливці в шоці. Незрозуміло якось. Перепитують. — А чого так? — Щоб у гівно не вступити…

Г. ДУПЛЕТОВ

«Ну ти заходь, если чо»

На Куренівці хазяїн одного з приватних будинків намалював на хвіртці вовка з відомого мультфільму «Жив-був пес». І поряд цитата звідти ж: «Ну ти заходь, если чо». Проходячи повз, о б о в ’ я з ко в о кож е н р а з дивлюся на симпатичного вовка-Джигарханяна. Довго так тривало. Але якось глянув і не зразу зрозумів: щось не так. Вовк на місці, А-а-а! Напису нема! Видно, задрали хазяїна усілякі непрошені (чи п р о ш е н і ? ) п р и ха н д о с и . Терпів-терпів і не витримав. Стер. Не запрошує тепер вовк до себе.

Г. ФІКСЕЛЬ

Та чорт його знає!

Розмова двох кумів: — У мене сусід недавно помер… — Та ви що, куме! А хто ж це? — Та ви його знаєте… Ну, отой, що в день по тридцять бокалів пива випивав… — А-а-а… І по два літри самогону? — Так, так. Він самий. — А від чого ж помер? — Та чорт його знає…

О. КОЧЕРГА

«Так і голову знести може!»

Приймальня директора великого підприємства. Сидить водій директора, чекає вказівок, почитуючи «жовту» пресу. В приймальні ще є ті, хто чекає аудієнції, вони томно розвалилися в кріслах, подрімують. Ще ж (обов’язково!) секретарка, яка уважно в щось вдивляється на моніторі. Всі люди свої, обстановка відповідна, майже домашня. Ув а гу в од і я п р и вернув один цікавий ф а к т, в и к л а д е н и й у газеті, і він починає його зачитувати: «Під час еякуляції сперма чоловіка рухається із швидкістю 70 кілометрів на годину…». Секретарка припід німається над моні тором і здивовано зауважує: — Так і голову знести може! В кріслах нервово задьоргались.

Шокова терапія для самогубця Проходив я після закінчення інституту практику в реанімації. І ось одного разу навесні привозять хлопця — жертву нещасної любові. Треба сказати: по весні таких ідіотів просто пачками в лікарні привозять, гормони вирують. Той хлопчина чимось травився, але не до кінця. відкачали його, крапельницю поставили, і лежить він під нею. А оскільки весь цей час він кричав, що жити без коханої не буде, вб’є себе, то його ремінцями до ліжка і прикрутили. Оскільки з хлопчиною все гаразд, то треба його з реанімації перевозити, що мені і доручили. Везу я його з крапельницею, а він ніяк не заспокоюється — репетує. Мені це трішки набридло, і вирішив я приколотися: — Ах так, кажу, жити не хочеш, то й не треба, будеш донором органів, — і від’єдную у нього крапельницю. Д і я н е ш к і д л и в а , од н а к е ф е к т справляє той ще. І везу його далі. Він притих. Підходжу до ліфта. А треба сказати , що везти його можна було двома шляхами: зверху, і через підвал, де морг.

О. МАЛОФЕЄВ

Так от, заходжу в ліфт, мене запитують: «Куди? Вгору, або в морг?». Я кажу: «У морг». Хлопчина біліє і починає щось бурмотіти про лікарів-убивць. Коли добралися до низу, він почав кричати вже на повний голос: «Рятуйте, допоможіть, убивають!». А всі бачать, що людина явно не в собі і ременями до ліжка прикручена, то й уваги на це ніякої не звертають, а хтось заспокоює: «Це не боляче, потерпи». Хлопчина розуміє, що це явно вселенська змова, згадує всі фільми, де в людей вирізають органи, і впадає в повну прострацію ... Коли добралися до палати, на нього дивитися було страшно: лежить весь білий і покірний долі. Більше він покінчити з життям не намагався... Шокова терапія!

М. ДОХТУРОВ

05.09.2024

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... Сидиш на дієті — вечерю віддай коту. *** — Помітила, що мій кіт поло­ вину своєї їжі віддає дворовому Барбосу, який захищає його від інших котів і собак… — Це бізнес, дитинко, нічого особистого… *** Ранкові калюжі — це сльози людей, які не хочуть іти на роботу. *** При викиданні мотлоху го­ ловне не почати його розглядати. *** Д ити н ств о — ц е я к бути п’яним: усі пам’ятають, що ти робив, крім тебе. *** А вас не забавляє, коли елітний житловий комплекс ре­ кламують не великою кількістю місць на підземній парковці, а близькістю до метро? *** Я не підпускаю свого чоловіка до кухні. Востаннє, коли він там господарював, він спалив салат. *** Ф р а з а « ш л я х и Го с п о д н і несповідимі» звучить як «адміністрація відповідальності не несе». *** Чергу до психіатра можна легко відрізнити по бахілах. Не у всіх вони на ногах… *** Якось один мудрець нічого не сказав… Часи були небезпечні, та й співрозмовники ненадійні. *** Якщо у вас і сьомий млинець вийшов комом, не переживайте, печіть комочки! *** — У спортзал по понеділках я не ходжу. — А чому? — Розумієш, багато людей по понеділках починають нове жит­ тя, тому я приходжу у вівторок — нове життя у них вже закінчилося і в залі порожньо. *** Ти — не думка оточуючих про тебе. Ти — це не модель твого смартфона. Не площа твоєї квар­ тири і не сума на твоєму рахунку. Ти — це те, що тобі показують у рекламі… *** Батьки довго думали, як вони проведуть святкові дні. Все за них вирішив Вовчик: приніс зі школи вірус. *** Внучка, яка загубила влітку на грядках у діда акварельні фар­ би, всю зиму їла цвітну капусту. *** Мисливець на качок після осічки розстроюється. Мисливцю на кабана після осічки розстрою­ ватись ніколи. *** Двоє рибалок ловлять рибу. — У риболовстві, — каже один, — головне — терпіння. — З ранку терплю, — зітхає інший, — більше не можу. Давай штопор! *** Розмова двох сисадмінів: — У мене сьогодні комп’ютер увесь день відключається сам. В чому річ? — Системний блок внизу стоїть? — Так… — Поміняй шкарпетки. Він просто втрачає свідомість. *** 90­ті — найшикарніший час! Тоді я був на коні — особисті кухарі, працювати не потрібно. Самі подарунки. Навіть жопу собі не витирав — це робили інші. А потім я підріс і пішов у дитсадок…

*** Дружина пиляла, що я до­ вго сиджу в Інтернеті. Купив планшет. Тепер я довго лежу в Інтернеті. *** Із розмови сусідів: — І що то у вас за крики? — Я медитирую. — Кого? *** Правду у вічі краще за все казати по телефону. *** Від песиміста до оптиміста всього­на­всього пів склянки. *** Ми не одні розумні істоти на Землі. Коти розумніші. Але вони цей факт приховують. *** Дайте людині рибу. І вона … побіжить за пивом. Дайте людині вудку. Вона її загубить. *** Знайте: справжній шаман родом тільки з регіону Шамань. Всі інші — це звичайні ігристі чаклуни. *** Спочатку Сидоренко вдарив опонента по обличчю, потім врізав по морді, затим засадив по харі, надрав ряху. І наостанок начистив рило. *** Хворий у лікарні звертається до медсестри: — Які ж противні ліки, прямо отрута! — Які ліки?! Це ж обід! *** Від чоловіка має пахнути перспективами. *** Бажаєте нових вражень? Ба­ жаєте відвідати незвідані місця? Не обов’язково треба їхати дале­ ко. Просто вийдіть з ліфта не на своєму поверсі… *** Жінка в сім’ї як перекладач: вона розуміє і дитяче лепетання, і п’яну маячню. *** Прибиральниці тьоті Клаві, я ка п р и б и р а л а у ч ол о в і ч і й роздягальні зі словами «Ой, і що я там не бачила…», Женя Головатюк показав, наскільки вона помилялася. *** Дзвінок у «швидку»: — У мого чоловіка — 38,5. — Нічого собі, який довгий! *** В напівтемряві своєї комірчини Папа Карло наступає на купу стружок. Спересердя лається: — Буратіно! Гівнюк! Знову насрав! *** Після того, як лікар ого­ лосив йому страшний діагноз — безплід дя, він був такий розстроєний, що навіть не знав, що сказати своїй вагітній дружині. *** — І де це вас так, дівчино? — Що ви маєте на увазі? — Ну, до щелепно­лицьового просто так не привозять! — Ви що, зовсім дурний? Я — нова медсестра! *** — Коханий, адже правда, що я тобі дана Богом? — Так, рідненька… Тільки не знаю, за які гріхи! *** Нас пам’ятають, допоки ми заважаємо іншим. *** Сметана — це драйвер для борщу. *** — А я вмію читати думки! — І про що я зараз думаю? — Сам туди йди!

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

Тел.: 093­44­95­724, 096­43­55­076

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

шкури ВРХ

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

Закуповуємо корів, коней на м’ясо, а також корів на утримання. Доріз цілодобово.

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

11

Різне, реклама

05.09.2024

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

Доріз цілодобово. 098­74­11­833, 063­13­71­061.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Вікна та Двері від заводу! Сітки в подарунок! Безкоштовна доставка! Гарантія 12 років!

098­825­45­50 093­440­74­74

ВІКНА ДВЕРІ Гарантована знижка пенсіонерам!

097-100-03-80, 095-504-48-68

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

Продам

ВІКНА та ДВЕРІ

на воду під ключ.

від виробника! Найнижчі ціни! Гарантія!

093­750­28­64.

дійних корів та робочих коней Обмін. Можлива доставка.

063­500­60­14

М’ясне підприємство

дорого закуповує

Тел. 067­12­12­800

ВРХ без посередників живою вагою:

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

телят (50-60 грн/кг); коней (30-35 грн/кг), биків, телиць; корів (30-40 грн/кг), кіз; свиней (50-60 грн/кг). Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12. БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 70­80 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі. 068­130­08­73, 099­480­58­46.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39.

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ по Чернігову.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ

Можлива відправка поштою. Фото на тел./viber 098­11­19­322

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Високі ціни 063­065­02­18, 098­545­95­68

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ. 067­786­68­00, 066­75­90­993.

Куплю коней, корів, биків, телиць. Доріз цілодобово. Перевезення.

096­690­51­57, 093­157­31­37

Новий приватний м’ясокомбінат

закуповує ВРХ

Тел. 068­867­24­91

Телефонуйте

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77, 093­585­85­93

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю: телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

Фарбування та чищення дахів

Тел. 097­721­42­85 Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

Продам ЗАЗ SENS 2012

(газ/бензин, кондиціонер) від власника. Тел. 097­721­25­39.

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

НА ВІДГОДІВ

ЛЮ

Тел.: 068­08­06­970, 099­410­52­54

Рецепти до вашого столу Чорба з квасолі по-татарськи

Квасоля — 1\2 ст., цибуля — 2 шт., морква — 1 шт., корінь селери — 1 шт., помідори свіжі — 2 шт., солодкий перець — 1­2 шт., олія — 1 ст. л., томат­пюре — 1 ст. л., борошно — 1 ст. л., оцет 3% — 2 ч. л., м’ясний бульйон, м’ята, червоний перець, зелень петрушки — за смаком. Квасолю замочувати у холодній воді 8-10 годин. Промити, залити бульйоном, додати олію, цибулю, нарізану дольками, також нарізані кубиками моркву, корінь селери і солодкий перець. Поставити на вогонь і варити до готовності. В кінці варки додати нарізані дольками помідори і проварити ще 5-8 хвилин. Другу цибулину порізати пів кільцями, підсмажити на олії, додати борошно і пасерувати до золотистого кольору. Потім додати томатпюре, червоний перець і знову просмажити. Отриману заправку розвести бульйоном, вилити в суп і довести до кипіння. Чорбу заправляють дрібно порізаною м’ятою, оцтом і сіллю. При подачі суп посипати дрібно нарізаною петрушкою.

Ікра із баклажанів по-одеськи

(Шифер, метал, черепиця і т. д.)

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

ТЕЛЯТ

Q де моя велика ложка?

Корови – 38­50 грн Коні – 35­42 грн Бики – 60­65 грн Ціни Телиці – 53­60 грн змінюються.

А також корів на молоко

та робочих коней

Куплю абсолютно всі речі періоду СРСР.

Переробне підприємство закуповує

ВРХ:

коні, корови, бики по найвищим цінам. +380 (96) 361­40­75

Баклажани — 3 шт., помідори (великі, м’ясисті — 2 шт.), болгарський перець — 2 шт., часник — 2 зубки, цибуля — 1 шт., олія — 3­4 ст. л., лимонний сік — 2 ст. л., сіль, мелений перець, цукор — за смаком. Баклажани і перець запекти цілком в духовці до м’якості. Скласти в пакет на 10 хвилин, потім зняти шкірку. Помідори пробланшувати і очистити від шкірки. Цибулину очистити і нарізати кубиками. Так же нарізати всі підготовлені овочі. Заправити сіллю, лимонним соком, олією та довести до смаку цукром. Настоювати 10 хвилин. Перемішати і подавати.

Пиріг яблучний

Яблука — 3 шт., яйця — 4 шт., цукор — 180 г, олія — 180 г, молоко — 200 мл, борошно — 200 г, сода — 1\2 ч. л. Яєчні жовтки збити з цукром до пишної маси (4 столові ложки цукру відкласти для збивання білків). Додати олію, молоко, борошно, перемішане із содою. Все добре вимішати і викласти у змащену форму для випікання. Поставити в духовку і випікати до світлозолотистого кольору. Форму вийняти і викласти щойно очищені нарізані яблука. Яєчні білки збити з рештою цукру. Викласти на яблука і знову відправити в духовку. Випікати до золотистої кірочки на білках.

Q про запас

Варення з калини

Калина — 1 кг, цукор — 750 г, вода — 400 мл, ванільний цукор — 10 г, лимон — 1 шт. Ягоди перебрати і помити. Покласти у гарячу солону воду (на 1 літр води 1 столова ложка солі). Потримати 2-3 хвилини, потім перекласти у друшляк і промити проточною водою. Зварити сироп: на 400 мл води додати 750 г цукру. Коли сироп охолоне, залити ним ягоди в емальованому посуді і настоювати 5-6 годин. Очистити лимон від цедри, а сік лимона видавити у варення. Ягоди виловити із сиропу шумівкою, а в решту сиропу додати лимонну цедру, ванільний цукор і прокип’ятити 5 хвилин. Процідити. Відібрані ягоди залити ароматним сиропом і знову проварити 7-8 хвилин від моменту закипання. Відставити варення на 4 години. Потім знову довести до кипіння. Варити до готовності. Гаряче варення розлити у банки, закатати металевими кришками. Банки перевернути, накрити ковдрою і залишити до повного охолодження.

Наостанок

12

05.09.2024

Q весело було

Даринка й Іринка їхали за покупками, потрапили на святкування. А пса Патрона не дочекалися Ірина (з хвостиками), Дарина (з гульками) Макаренко з двоюрідною сестрою Ярославою Кот

В однакових сукнях з мікі­маусами на День Незалежності в центр Носівки приїхали трирічні Іринка й Даринка. Дівчата вибралися з батьками в центр за покупками. А по­ трапили на свято. Отримали жовто­блакитні кульки. Сфотографувалися біля фотозони. Потанцювали. — На святкування потрапили спонтанно, — каже Ольга МАКАРЕНКО, мати дівчаток. — Доні у нас компанійські, люблять спілкування. Співати, танцювати. Ду-у-у-же активні! А ще й музика з кульками привернули їхню увагу. В центрі люблять гуляти кожного дня. Поки маленькі, їздимо машиною. — Як вправляєтеся з двома дуже активними? — До року допомагали бабуся, дідусь. Бо рук треба удвічі більше. Зараз в садок ходять. Тато працює інженером в агрофірмі. Часто на роботі. А в сезон майже увесь час у полі. — Як відреагували, що будуть близнята? — Коли пішла на узд, була в шоці. Двійню, звісно, не планували. Але хотіла, щоб були дівчата. Люблять і хочуть, щоб у них все було однакове. І якщо іграшки можна купити в Носівці, то одяг замовляємо в Інтернеті. Бо не завжди можна знайти дві однакові речі одного розміру. — Скупитися 24 серпня встигли? — Впорались з усіма запланованими справами. — Свято було і в центрі Носівки, і в будинку культури, — розповіла Юлія ІГНАТЕНКО, хореограф, завідувач сектору з культурно­масової, інформаційної та науково­ методичної роботи Носівського МБК. — В центрі встановили металеве серце, на нього дітвора прив’язувала жовто-блакитні стрічки. На благодійному концерті зібрали 12 тисяч гривень, передали на ЗСУ. 24-го зранку з 10-ї до 12-ї дня була фотозона з легенькою музикою. Пес Патрон (ростова лялька) роздавав прапорці і повітряні кульки. — Пес Патрон місцевий? — Приїздив з Бобровиці. Замовляли у приватних підприємців. Хотіли мати і свого Патрона, але затратний. — Не дочекалися песика, — додала Ольга Макаренко, мама Даринки та Іринки.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з Інтернету

Олена Назарова віддає кота Фаріда. Обіцяє щомісячно висилати гроші

Q візьмете?

Кіт Фарід

Прилучанка Олена Назарова хоче віддати на перетримку свого улюбленця. На рік. Котика звуть Фарід. — Підібрала котеням з вулиці. Безпорідний. Чорний. Схожий на мейкуна. Добрий, домашній. Ловить мишей, — нахвалює пенсіонерка. — Можу віддати в приватний сектор. Їду в Німеччину. Буду як біженка. Їду в перший раз, на розвідку. То люди радять поки котика не брати з собою. Маю інвалідність по легенях. Отримую пенсію. Я людина совісна. Зобов’язуюсь щомісяця висилати на банківську картку гроші на Фаріда. Перші два місяці по 800 гривень, далі по 1000. Якщо треба, куплю корм.

— Скільки років Фаріду? — Чотири. Кастрований. Є ветеринарний паспорт. Але прострочений. Є щеплення від сказу. Ходить у лоток. Буду просити вислати фото раз на два-три місяці, щоб бачила, що з Фарідом все нормально. — Чим годуєте котика? — Їсть небагато — 40 грамів сухого корму в день. 20 грамів зранку і стільки ж увечері. Хто хоче забрати Фаріда, телефонуйте пенсіонерці за номером 095­551­58­37.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото Олени НАЗАРОВОЇ

Реклама. Оригінал-макет замовника

Ідентифікатор друкованого медіа в Реєстрі R30-04374

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 Тираж 24547 (кореспонденти), 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik-online@ukr.net

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації.

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну 26000115829; дуже гарні умови. Уважно читайте договори. АТ “Райффайзен Банк “Аваль” Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч». м. Київ; МФО 380805; код 31188511. Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддруЗам.8236 Індекс 61062 кована ВАТ "Десна".