Skip to main content

«Вісник Ч», 3 грудня 2009 року

Page 1

№49/1229, З грудня

2009 року·

ПІПННКУ ЗЕМПІ НАД ТРАСОЮ «КІІІІВ·СУММ» 11

ОТРUІМАПА ПРУЖUІНА . ГОПОВUІ СІПЬРАПІІІ НАТАПІИ ЧОРНОПІП

ІППРІІІВ

\

АНДРІЙ КЕБРО: «ЙОМУ МОЖНА, А МЕНІ НІ?»

«У Поrре6ах не 6удуваnи хат з 1994 року»

Андрій Кебро показує , де він хотів будуватися. - Уже фундамент стояв би , - говорить , - якби нам дали можпивість зводити житпо у 2008 році. Земепьна ділянка, яку вони з дружиною вибрали, у кінці вулиці і в кінці села (чи на початку?). Над трасою, як­

раз біпя повороту на Погреби.

_

Тут дві дороги утворюють

'\ майже прямий кут. До Києва J звідси 101 кілометр, до При­ лук - трохи більше 30-и. - Ділянка - майже 35 соток. По вулиці є газ, елект­ рика. Зручно побудуватися в такому місці. Погреби -

село вимираюче, з часом мо­ жуть закрити школу,

-

про­

довжує Андрій Васильович. - Звідси зручно возити дітей у Прилуки. У нашому селі не будували нових, з нуля, хат з 1994 року . Оцю ділянку, яку ми собі

вибрали, забрав сільський

цього він навіть підробив до­ кументи .. Земельна ділянка була виділена його дружині без рішення -сесії сільради . -Як це? _ -А так; .Я депутат сільської ради. І я не чув і не знав про ви­ ділення землі Наталії Чорнодід. Я за це не голосував . У нас 15 депутатів. З них ще вісім теж не чули і не знали про таке рішен­ ня. Вони не побоялися підтвер­ дити це в Прилуцькій прокура­ турі . І готові були свідчити в суді . Але до свідчень справа поки що не дійшла. - Для чого сільському голові ділянка? - Не знаю. Діти Чорноді­ да, обоє , мешкають у Прилу­ ках. А я б збудував житловий будинок. Земля над дорогою. Так і проситься тут (або на .сусідніх ділянках) заправка чи готель­ чик-ресторан. Знайдеться хтось

заможний, купить земельку і по­ будує, що схоче. А добрі гроші заплатить власнику ділянки .

Пві версії одноrо рішення

голова . Записав на свою дру- • У цій справі є ще одна жину . Я підозрюю, що для «заковика». З лютого 2006

ю

Андрію Кебру 32 роки. У нього пилорама. Крім того, об­ робляє 30 гектарів землі. Це паї - чотири з них належать родині, ще чотири орендує. Пружи,на - вчителька, працює у місцевій школі. У них двоє малюків - донька і синочок. Живуть у селі Погреби Прилуцького району, разом з бать­ ками Андрія. Замість того, щоб виїздити до Києва чи в Прилуки (так усі роблять!), надумали побудуватися в По­ гребах. З батьками добре, та окремо, своєю сім'єю - ще

краще. Вибрали ділянку, яка їм найбільше підходить, відклали грошей. Андрій Кебро звернувся до сільради із заявою: дайте землю під будівництво житлового будинку і

року та земельна ділянка над трасою уже належала родині

ди з проханням виділити йому ту саму ділянку при в'їзді. Че­ рез два місяці сільський голо­

кого не пропустили. Усе село б знало. Чорнодід

ва пояснює: це неможливо.

не

місцевий,

чорновому про-

Оскільки є рішення сесії сільради від 27 липня 2007 року . Згідно з яким ділянка уже належить його дружині.

один на всю ок-

токолі сесії за 27

ругу . Тож плута-

липня

Кебро .

Вона була виділена

Катерині Кебро , матері Анд­ рія Васильовича , рішенням виконкому Погребівської сільрад и . Головою на той час

був Волод и мир Хоменко (не плутати з губернатором об­ ласт і ). Потім вибори. Хо­ менку для перемоги не ви­

стачає чотири голоси. -до влади приходить Микола Чорнодід. Невдовзі вияв­ ляється, що заява Катерини

Кебро не так написана. У серпні 2006 року рішення сільського виконкому відмі­ няється . Землю , на якій Кеб­ ро косили сіно, відбирають. У Погребах не секрет, що між Миколою Чорн'Одідом і Катериною Кебро давня во­ рожнеча. Зазвичай, як ідеться про чоловіка і жінку, причини шукають романтичні . Тільки не цього разу! Чорнодід і Кебро розсварилися, KOJJ.И ділили колгосп «Комінтерн ». Голова і тепер вигукує: «Я . їм ще при­ гадаю колгосп «Комінтерн» і котки закопані!» Вони йому пригадують якусь каністру з · дорогим інсектицидом ... І т.д . Влітку 2008 року Андрій

Кебро звертається до сільра-

господарських споруд.

Як ви думаєте, яку відповідь на своє прохання отри­ мав підприємець Кебро, який і сам працює в селі, і дає роботу іншим? Правильно думаєте - йому землі не ви­ ділили . книгу протоколів, яку пише під час

сесій від руки. У

нини з однаковими прізвищабути не Готуючи цей матеріал, я • ми може. Усі вісім і опитала всіх депутатів. Вісім , зараз готові засособливо жінки , стверджують: якби голова зачитав на сесії відчити в суді і •••ІІІ взагалі, де зна- МИКОЛА (будь-якій, 27 липня чи і ншій)

прізвище Чорнодід та ще й на­ звав ім'я дружини , вони б та-

СЕКРЕТАР ПОГРЕ­

БІВСЬКОЇ СІЛЬРАДИ

ЗОЯ ПРАВДИВЕЦЬ

добиться, що ту ЧОРНОДІД

питання

про землю і перелік учасників взагалі відсутні. У чистовому список на 39 осіб .

Список не за ал-

фавітом. Прізвище Чорнодід ча-

заяву на сесії не зачитували. Ображаються: «Голова дурнів з нас робить» . 85-річний фронтовик, комуніст Микола Нужа рубонув: «Андрія він об'єгорив, як схотів». Вчителька Тетяна Чебес стверджує, що на власні вуха чула, як голова кричав: «Андрію, та земля твоя не буде. Ми з тобою зустрінемось у суді». Четверо депутатів гово-

мусь стоїть останнім, у самому низу. Видно, що Зою Василівну ситуація,якасклалася, нерадує. Як можуть радувати конфлікти, постійні перевірки? Депутат Галина Ше_вченко, також присутня на тій сесії, вибрала нейтральну позицію: «Не · знаю». Особ111сто я уважно, без поспіху, в_ислухала і тих, у кого зі слухом «погано», і

рять, що голова зачитував на сесії заяву дружини ще у 2007 році . Вони теж їздили у прокуратуру . Серед них і секретар сільради Зоя Правдивець . Зоя Василівна працює секретарем 22 роки . Показала документи,

тих, у кого добре . Більше віриться тим, що за Кебра. Тим часом сільські депутати перестали ходити на сесії. •Сварка і смута. Onьra МАША. Фото автора

- - Продовження на 9стор.

квадратнь,й метр . сп

сmь -

3. і 11.с.

ина-45 см

Швецuя

l ..~-Jь

:-4·;a..:r· :s'a..t1.. :-!r,a..~-- :-s"'a.rr· :-в;а.~.. - ~·;а.,..

ЛЮДИ ДОБРІ! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція "Вісника Ч"


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
«Вісник Ч», 3 грудня 2009 року by Час Чернігівський / Вісник Ч - Issuu