"Вісник Ч", 30 листопада 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо! Чиста совість свідчить про початок склерозу.

Тираж 26675 30 листопада 2023 року. №48/1949 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Батько-одинак і мати-одиначка зійшлися. Удвох виховують 16 дітей прикордоння

стор. 9

Зліва направо: Владик і Зоряна з Юрієм, який тримає Тимура, та Наталія з Домінікою. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ

найцікавіше у «Віснику»

Чайник для Василя з Василевої Гути. Приз від нашої газети стор. 6

Шістнадцять Саме на 16 сторінках до вас прийшов сьогоднішній «Вісник». Такою, не товстою і не тонкою, була газе­ та весь час з 2000 року. Війна змусила нас, працівників редакції, посадити газету на дієту. І з минулого року вона виходить на 12 сторінках. Бо ну дуже все подорожчало. Папір, друк, пошта. А сьогодні ось знову — 16. Більше по­ читати. Більше паперу розпалити піч­грубу. Накрутити самокруток. На інші господарські потреби. Чи це такий обсяг назавжди? На жаль, ні. Але для початку нашу «товстунку» стара­ тимемося робити раз на місяць. І я, головний редактор, сильно­силь­ но радий. Сподіваюсь і на ваші читацькі позитивні емоції. Сергій НАРОДЕНКО Неспри­ ятливі дні: 30 листо­ пада, 22 грудня.

2

Q офіційно

Різне, реклама

Чернігівська міськспоживспілка повідомляє про проведення аукціонних торгів з продажу: 1.Лот Нежитлова будівля "магазин" загальною площею 404,2 кв.м., розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Богословська (Кірова), будинок 2г. Стартова ціна продажу 900 000 грн., без ПДВ. Перший крок аукціону 90 000 грн., наступні кроки – 10 000 грн. Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску у розмірі 170 грн. без ПДВ та гарантійного внеску у розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб - паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 06.12.2023. Торги відбудуться 12.12.2023 о 10 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. Гарантійний та реєстраційний внески вносяться на рахунок Чернігівської Міськспоживспілки UA763052990000026006006304699 в АТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ 40268466. Довідки за адресою: м.Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 811, тел. 0674615530.

30.11.2023

Q гороскоп з 4 по 10 грудня ОВЕН. Декiлька найближчих днiв можуть переставити акценти, зорiєнтувати вас у новому напрямi. ТIЛЕЦЬ. У вас з’явиться ще бiльше можливостей i бажань. БЛИЗНЮКИ. Будьте уважними на вихiдних, коли хтось з партнерiв може по-новому себе позицiонувати. РАК. Цього тижня буде значно легше «розрулити» складну ситуацiю. ЛЕВ. Середина тижня оптимальна для поїздок, вiдвiдин iнстанцiй, зустрiчей. ДIВА. До кiнця тижня спробуйте втiлити свої плани, оскiльки попереду досить активний, але непередбачуваний перiод. ТЕРЕЗИ. Увесь тиждень сприятливий для романтичних зустрiчей, легких флiртiв. Любовнi iсторiї можливi в подорожах. СКОРПIОН. Будьте вiдповiдальнi та уважнi, щадiть почуття близьких людей. СТРIЛЕЦЬ. У рiшеннi дiлових питань у першу чергу орiєнтуйтеся на матерiальну складову. КОЗЕРIГ. Несподiванi результати може принести контакт iз зарубiжними партнерами. У середу добре робити покупки для дому. ВОДОЛIЙ. Звертайте увагу на знаки подiй. Пригадайте, що вiдбувалося з вами на початку року. Тепер ця тема може одержати новий розвиток. РИБИ. Можуть вiдкритися новi перспективи, надійдуть пропозицiї.

"Укрпошта" — ваша нова стабільна робота. Запрошуємо ЛИСТОНОШ, ОПЕРАТОРІВ ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕНЬ І ВОДІЇВ на нові вакансії у вашому регіоні. Долучайтеся! Чекаємо на ваш дзвінок: (050) 360-03-96 або скануйте QR-код і заповніть анкету кандидата

3

Новини

30.11.2023

Q пам’ять

Мацієвський і ще 158 захисників

Q великий сніг

До Ніни Закирченко в Ладані на Прилуччині «швидка» добралася завдяки рятувальникам Ніна Закирченко з селища Ладан доїхала в Прилуцьку районну лікарню «швидкою» завдяки рятувальникам Державної служби надзвичайних ситуацій. 27 листопада в першій половині дня бабусі стало погано. Важко дихала, клекотіло в грудях. Набрякли легені на фоні високого тиску. Викликали «швидку» — у Ладані є пункт постійного базування екстреної допомоги. Та гараж, де стоїть легковик «Фіат», і двір засипало снігом. Тетяна ГОРДІЄНКО, фельдшерка, яка того дня чергувала, взялася за лопату. Та викликала на допомогу рятувальників. — Я відкидала сніг ще до того, як вони приїхали,— розповідає Тетяна Іванівна. — Бо не було куди вигнати машину. Розгрібала з пів години. З гаража виїхали, з двору все одно не змогли. Кучугури, перемети того дня страшні були. Я пішла на виклик пішки. А водій Володимир Стеценко лишився біля машини, бо сказали, що приїде або трактор, або ДСНС. Я ж не могла чекати, зрозумійте. Хвилювалася, бо я цю людину — Ніну Закирченко — прекрасно знаю. І родичів її знаю. Отже, приїхали рятувальники. — Олексій Телюк, Євген Валько, Олександр Щербань та водій Олег Овдієнко — караул Ладанського відділення, — говорить Євгеній МУСІЄНКО, провідний інспектор Прилуцького райуправління ДСНС України в Чернігівській області. — «Швидку» тросом на трасу витягли. У цей час Тетяна Гордієнко разом з колегою Олегом КЛИМЕНКОМ вже надавала невідкладну допомогу Ніні

Закирченко. — Я був удома того дня, — згадує Олег Клименко, — теж відразу побіг на виклик. Спрацювала професійна солідарність. І нести пацієнтку допомагав. — «Швидка» на трасі стояла далеко від будинку, — продовжує Тетяна Гордієнко. — Бо сніг навколо не розчищений. Тож і рятувальників гукала на допомогу. Перший поверх, але метрів 200 до траси по снігу. Каталку не підкотиш. Несли вшістьох. Добралися, і я повезла пацієнтку в Прилуцьку районну лікарню. Не вперше рятуємо, але таким способом уперше. Цього ж дня на Прилуччині ще одній «швидкій» допомагали рятувальники. — У Тихе їздили з Прилук, це за 14 кілометрів від міста, — розповідає Євгеній Мусієнко, — розкопували вручну. А на Ічнянщині рятувальники витягували хлібовозку. — Машина везла хліб з Прилук в Ічню, застрягла в Ольшаній, — говорить Тетяна СУПРУНЕНКО, в. о. старости села Ольшана. Упродовж доби, з 8.00 27 листопада до 8.00 28 листопада, за допомогою техніки підвищеної прохідності вивільнили 219 автомобілів та допомогли 521 людині. Про це повідомляє Олександр Івченко, речник управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області. Для деблокування транспорту від ДСНС залучили 133 чоловік особового складу та 38 одиниць техніки.

Тамара КРАВЧЕНКО

Q держись, Хома, іде зима!

Найвищий сніг був у Покошичах — 22 сантиметри

Пам’ятник Олександру МАЦІЄВСЬКОМУ. Фото Тетяни МАРЧЕНКО — Якщо людина приїхала до Ніжина, як знайти пам’ятник, аби покласти квіти? — Не пам’ятник, а меморіал на честь усіх військових, які поклали життя в російсько-українській війні, — уточнює 39­річний Степан ПУСТОВІТ, речник виконкому Ніжинської міської ради. — Адже Мацієвський — як символ. В останню мить свого життя промовив: «Слава Україні», і росіяни його розстріляли. Меморіал розташований у центральній частині міста, на вулиці Гоголя, між храмом Всіх Святих і Миколаївською церквою. Там, де раніше був пам’ятник радянській льотчиці Любі Губіній. У його центрі бронзова скульптура Героя України Мацієвського, заввишки 2,2 метра. Основа в діаметрі 16 метрів. Це козацький хрест з граніту в чорних і червоних кольорах. Поряд мультимедійний екран, на якому згадані 158 захисників з Ніжинської громади, які загинули за Україну з 2014 року. — За чиї гроші звели меморіал? — Меценатів. Поряд є камінь, на якому вказані компанії, фірми, мережі, що надали фінансування. Але там не всі. Більшість через скромність просили їх не вказувати.

Валентина ОСТЕРСЬКА

На початку тижня область засипало снігом. — Найвищий сніг — 22 сантиметри — був у Покошичах (це Коропщина, менше ніж 50 кілометрів до НовгородаСіверського), — говорить Інна ОВСІЄНКО, черговий синоптик Чернігівського обласного центру з гідрометеорології. — У Ніжині висота сніжного покриву була 19 сантиметрів, у Прилуках — 18 сантиметрів, у Семенівці — всього-навсього сім сантиметрів, по кісточки. Сніг почав падати вночі 26 листопада. Хуга мела всю наступну добу. А 28 листопада все заспокоїлося. Завія повернулася в середу, 29-го. Вона снігу не додала. — Південний циклон тепліший, сніг перейшов у дощ, — пояснила Інна Овсієнко. На перший день зими, 1 грудня, синоптики прогнозують сніг та мокрий сніг. На дорогах подекуди ожеледиця. Вітер західний, 7-12 м/с. Температура вночі 3-8о морозу, удень — від 4о морозу до 1о тепла. На 2-3 грудня часом сніг. Температура упродовж доби 0-5о морозу. Усього в області сім метеостанцій, які ведуть спостереження.

1365 сиділо без світла 26­27 листопада хурделиця порвала та сплутала повітряні лінії електропостачання. На ранок 28 листопада лишалися відключеними десять ліній електропередач (дві повністю і вісім частково) і 45 трансформаторних підстанцій. Про це повідомляє департамент цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної військової адміністрації. Без електропостачання лишалися 1365 абонентів у Чернігівському та Прилуцькому районах. Для відновлення світла залучили 27 аварійних бригад районних електромереж.

Тамара КРАВЧЕНКО

Q попався

Q розбудили сусіди

Поки 52­річна Алла Гавриленко спала, з її хати злодюга намагався винести продукти. — Почула шурхіт у хаті десь о третій ночі, прокинулася і побачила незнайомого дядька. Устигла вихватити з його рук банку з квашеною капустою, — описує ту ніч Наталія ГРИГОРЕНКО, староста Ільмівки. — Вхідні двері жінка не замикала. Село розташоване за два кілометри від кордону з білоруссю, постійно потерпає від обстрілів. Тож у такий спосіб місцеві залишають собі вільний шлях, аби швидко вибігти з оселі. Кілька годин вистачило поліцейським Чернігівського райуправління поліції, щоб спіймати крадія. Ним виявився 47-річний Григорій Куценко, раніше судимий, із села Перепис. Чоловік родом із Сосниччини, у селі проживав зі співмешканкою. Ніде не працювали, випивали. — Того дня цей чоловік багато де відмітився, бачили його і в інших селах. Лазив по нежилих хатах. При затриманні в нього знайшли не тільки продукти, — додає Наталія Вікторівна. — Олію, консервовані гриби в літровій банці, помідори в трилітровій забрав у Алли Михайлівни. З нежилих хат украв простирадла з вишивкою, відрізи тканин, чашки, качани капусти, цукорницю. За нею і впізнали, з чиєї хати все це.

21 листопада в селі Тополівка Новгород­Сіверського району ледь не загинула сім’я Андрія і Світлани Висоцьких. Близько 23.00 сусіди побачили, як з­під даху йде дим. Родина в цей час уже спала. Висоцькі — переселенці з прикордонного села Леонівка Семенівської громади. Виховують дітей дев’яти і 13 років. — Хата добротна, цегляна. Рятувальники перевірили піч і димохід, усе було в гарному стані. Припускають, коли грубка нагрілася, почали тліти речі, що знаходилися поряд. Займання не було. Будинок цілий. Але задимлення значне. На сполах забили сусіди, які розбудили родину, — розповідає Наталія КРИЩЕНКО, староста Тополівки. — Сім’я порядна, алкоголем не зловживають. Намагаючись випустити дим, Світлана вибила скло у вікні, чим порізала собі вени біля кисті. Втратила свідомість. «Швидка» забрала до семенівської лікарні, зашивали руку. Зараз стан жінки задовільний. *** З початку року в області сталося 1915 пожеж. Загинуло 56 людей, травмовано 38.

Крав, поки спала. Устигла вихватити в злодія банку з квашеною капустою

Вибила скло і знепритомніла

прикордоння

Ольга САМСОНЕНКО

Q бах!

Q не пийте, хлопці!

26 листопада поблизу села Синдаревське Ніжинського району 43­річний Ігор Євдокименко комбайном «Джон Дір С690» збирав кукуруд­ зу на землях ТОВ АПК «Магнат». Наїхав на щось вибухове. Що точно це було, встановлюють спеціалісти. На щастя, комбайнер не постраждав. Пошкодило заднє ліве колесо комбайна. У Синдаревському російських військ не було, проходили повз. Припускають, вони і залишили по собі «подарунок». Піротехніки обстежили територію навкруги. *** З початку року в області виявлено 3181 вибухонебезпечний предмет, повідомляють рятувальники.

53­річного Володимира Марундика з села Курінь на Бахмаччині закрили до слідчого ізолятора. Чоловіка підозрюють у побитті 85­річного батька. Старенький помер від численних ушкоджень у лікарні, куди його привезли відлупцьованого. Пенсіонер останнім часом ледь пересувався і потребував догляду. Жив із сином і його другою жінкою Людмилою. Перша, Тамара, після 24 років спільного проживання з Володимиром подала на розлучення через постійні сварки. Розвелися у 2019 році. Згодом Марундик одружився вдруге, та знову не склалося. Як усе тихо-мирно, то він наче і нормальна людина. Працював в охороні. А бувало, його бере так, що краще під руку не потрапляти. Нещодавно й друга жінка не витримала і подала на розлучення. Поліцейські склали на Володимира протокол за сварку з дружиною. Але це не зупинило, не пожалів і батька. Слідчий поліції відкрив провадження за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від семи до 10 років.

Збирав кукурудзу, підірвався комбайн

Ольга САМСОНЕНКО

Допік жінку до розлучення, забив батька до смерті

Валентина ОСТЕРСЬКА

4

Суспільство

30.11.2023

Q війна

Чемпіон світу пішов воювати, підірвався на міні 24 листопада в Чернігові, у церкві Михаїла і Федора, попрощалися з 38­річним Сергієм Лисюком, військовим, з Коропа. Побли­ зу Авдіївки Донецької області його автівка наїхала на міну. 16 днів лікарі боролися за Сергій Лисюк життя воїна, але 22 листопада серце зупинилося. Сергій Лисюк був заслуженим майстром спорту України з кікбоксингу, шестиразовим чемпіоном і призером чемпіонатів світу та Європи. Працював викладачем кафедри фізичної підготовки Академії Державної пенітенціарної служби. — 6 листопада зранку Сергій разом з побратимами на машині потрапив під артилерійський обстріл під Авдіївкою. З’їхали трохи з дороги і заднім колесом натрапили на міну, — розповідає Олена БІБІК, дружина. — Сергія далеко відкинуло від машини. Забій усіх внутрішніх органів. Шматок м’яса на руці вирвало. Ногу відірвало відразу. Чоловік був увесь час у свідомості, навіть казав побратимам, як і куди краще накласти турнікети. Але втратив багато крові, до двох літрів. Другу ногу і руку ампутували вже в лікарні. Олена Бібік з Прилук, колишня біатлоністка. Зараз працює зі спортсменами з вадами здоров’я. Синочку Максиму дев’ять років. — У лікарні коханого тричі повертали до життя. Лікарі в один голос сказали: «Аби він не був спортсменом, не мав таке міцне здоров’я і витривале тіло, помер би першого дня. Травми несумісні з життям». А він чіплявся за кожен прожитий день. Але програв цей бій через 16 діб..., — сумує Олена. — Увесь час Сергій був у реанімації на апараті штучної вентиляції легень. У Дніпрі його виводили зі штучного сну на три дні. Намагався щось сказати, але трубки заважали. Очі були веселі, ніби жартує зі мною. — Ваші знайомі після поранення відкрили збір коштів на банку (картку) для реабілітації Сергія. Зібралася чимала су­ ма, зараз це 934 тисячі 840 гривень. Куди плануєте витрати? — Вдячна всім за підтримку. Мій телефон не замовкав. Частину грошей я вже перекинула на лікування Анатолія Шовкуна, який був із Сергієм у тій машині. Він у важкому стані, але при свідомості. Планую ще перевести йому грошей. Решту синочок хотів витратити на безпілотник для тієї групи, де служив батько. Але хлопці відмовляються брати такий подарунок. Як би не було, ці кошти планую витратити на допомогу і реабілітацію іншим військовим.

Зліва направо: біля труни батьки Ніна і Микола Лисюки. Поряд син Максим майстер спорту, — сказав 57­річний Володимир ЛУЧКО, сусід — Сергія не брали у військо, — продовжує вдова. — батьків Сергія Лисюка, начальник відділу сім’ї, молоді та Він не служив в армії. У 2021 році була важка операція на спорту Коропської селищної ради. колінному суглобі, зв’язки розірвані. Більш ніж пів року не міг Таких похорон Чернігів не бачив давно. Більше тисячі людей ходити. Шукав можливості, як поїхати на фронт. І знайшов. прийшло попрощатися з Сергієм Лисюком. Аби вклонитися Мобілізувався на початку жовтня 2022 року. Тримав оборону в герою, стояли в черзі біля церкви понад годину. районі Бахмута, Запоріжжя, Авдіївки. По три місяці не виходили з «нуля». Хоча батькам казав, що він у спокійному місці. Не хотів Ольга САМСОНЕНКО. Фото автора їх засмучувати. — Брат завжди захищав слабких. Був прикладом не тільки для мене, а й усіх спортсменів Коропщини, — згадує 33­річний Володимир ЛИСЮК, двоюрідний брат. — У школі я теж, дивлячись на Сергія, займався Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас кікбоксингом. Але сил і бажання не вистачило йти є смартфон.Включіть на ньому фотоапа­ далі, кинув. рат. Наведіть його на оцей квадратик. — Сергій був шестиразовим чемпіоном світу. На екрані телефона з’явиться посилан­ Таких кікбоксерів більше немає в області. Завзятий, ня. Натисність його. І дивіться відео. кропіткий. Міг сам десятьох чоловік покласти, — розповів 78­річний Дмитро ПИРОЖОК, директор чернігівського міського центру «Спорт для всіх». — Сергій — єдиний на Коропщині заслужений

Q попрощалися

Через півтора року навіки повернувся додому 26 листопада у Варві провели в останню путь солдата, 50­річного Анатолія Дорожкіна. Анатолій народився у Варві. Після школи продовжив навчання в сокиринському ліцеї, здобув спеціальність пасічника та трактористамашиніста широкого профілю. Працював у Прилуцькому лісгоспі, згодом — кочегаром у варвинському райагробуді. З 1997 року розпочав роботу на Гнідинцівському газопереробному заводі ПАТ «Укрнафта» слюсарем з ремонту технологічних установок. На підприємстві працював 26 років. У перший день повномасштабної війни став на захист країни. Служив кулеметником. Пройшов найгарячіші точки фронту. Загинув 21 листопада поблизу села Павлівка Волноваського району Донецької області. *** 27 листопада в Носівській територіальній громаді офіційно оголосили жалобу по 56­річ­ ному Андрію Пирогову. Він народився в Носівці. Вивчився в технікумі залізничного транспорту. Працював машиністом електропоїздів. Відпрацювавши багато років за фахом, вийшов на пільговий заслужений відпочинок. Нарешті зміг більше часу проводити з рідними, тішити єдину внучку, займатися господарськими справами. У червні нинішнього року Андрій пішов у ЗСУ. Служив гранатометником механізованого батальйону. Його життя обірвалося 23 листопада поблизу Діброви Сєвєродонецького району Луганської області. Попрощалися з воїном та поховали в селі Володькова Дівиця, де проживав до служби. *** На Ріпкинщині останнім земним шляхом провели 43­річного Володимира Матюшу.

Володимир народився в селі Петруші. Навчався в Харківському національному аграрному університеті імені Докучаєва на агронома. Працював за спеціальністю в ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія», деякий час — у страховій компанії «Оранта», потім — водієм у «Чернігівській чайній компанії». З 2017 по 2018 роки служив у ЗСУ за контрактом, боронив батьківщину на сході. У серпні цього року пішов до війська. Був сапером інженерно-саперного відділення. Загинув 15 листопада на Донеччині. Поховали Володимира в Ріпках. *** На Алеї Героїв у Сновську покоїтиметься 50­річний Микола Росік. Він народився в селі Нові Млини. Закінчив Щорське СПТУ №7. Працював у щорському ПМК-215. Згодом трудився у НАК «Нафтогаз» оператором газорозподільчої станції у Сновську. Потім працював охоронцем у банку «Фінанси та кредит», ТОВ «Паритет-Логістікс», ТОВ «БестТойс». З травня 2019 року проходив військову службу за контрактом механіком-водієм. Поліг 22 листопада поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області. Без батька залишилося четверо дітей. *** Обороняючи Україну від агресора, загинув молодший сержант Юрій Котов із села Вишеньки Коропської громади. 7 листопада йому минуло 53 роки. Юрій Котов народився у Вишеньках. Закінчив місцеву восьмирічну школу, потім навчався в конотопському училищі. Відслужив в армії, одружився. Виховав сина і доньку. Пізніше здобув фах інженера-механіка в

Ніжинському агротехнічному коледжі. Працював в охороні, на будівництві. Трудився інженером на сирзаводі в Коропі. Мобілізували 4 січня. Проходив службу водієм протитанкового взводу механізованого батальйону. Смерть забрала його 13 листопада поблизу села Новокалинове Покровського району Донецької області. *** У Наумівці на Бобровиччині з військовими почестями провели 32­річного Сергія Па­ рубця. Сергій народився в Славутичі Київської області, там і школу закінчив. Потім навчався в Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту на електромонтера контактних мереж. Певний час працював за фахом на станції Бобрик. А коли його батьки переїхали до Наумівки, поміняв місце роботи. Працював деякий час охоронцем човнової станції «Перемога» в Києві. Останнє місце роботи — штампувальник у ТОВ «Броварський алюмінієвий завод». Цьогоріч у червні поміняв цивільне життя на військове. Пройшов підготовку в навчальному центрі на радіотелефоніста стрілецької роти. Потім його відправили на фронт. На жаль, 14 листопада на передовій на бахмутському напрямку його серце зупинилося. Побратими обклали труну загиблого воїна живими квітами. *** У Прилуках оплакували 28­річного Владислава Калиту, молодшого сержанта, старшину батареї. Владислав народився в Гончарівському. У рідному селищі навчався в школі. Після вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею. Згодом працював у Чернігові. Служив у Авдіївці Донецької

області. Був нагороджений медаллю «За особливу службу» ІІ ступеня. 17 листопада внаслідок ДТП у зоні проведення бойових дій Владислав Калита загинув. *** Коли через Городню в Деревини везли домовину з 28­річним Євгенієм Ткачем, вздовж дороги люди ставали на коліна, виходили з магазинів, схиляли голови, витирали сльози. Євгеній народився в селі Рубіж на Городнянщині. Вивчився в Чернігівському професійному будівельному ліцеї на електрика. Працював на будівництві та ремонтах. Був опорою для матері, дружини і семирічного сина. Євгенія призвали до ЗСУ наприкінці літа нинішнього року. Пройшов стажування в Англії. Потім відправили в Миколаїв, а звідти — у Херсонську область. Служив на фронті номером обслуги десантно-штурмового відділення. Загинув 11 листопада неподалік села Кринки на Херсонщині. *** 30­річний Олександр Хименко зі Сріб­ ного загинув 13 червня 2022 року неподалік Сєвєродонецька Луганської області. Там з побратимами вивозив поранених. Їх накрили «Градами». Олександра не можна було забрати з окупованої території, орки не віддавали. І ось нарешті він повернувся додому. Навіки. До війни Хименко працював фасадником у Києві та Броварах. Після вторгнення вступив у тероборону, з товаришем вивозили поранених в боях за Київщину. Після деокупації області частину, де служив Хименко, відправили на схід. А там саме точилися кровопролитні бої за Рубіжне, Лиман, Сєвєродонецьк.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Суспільство

30.11.2023

5

ВІЙНА В УКРАЇНІ ПОВИННА ЗАЛИШАТИСЯ В ІНФОПРОСТОРІ СВІТОВИХ ЗМІ, ПОПРИ НАМАГАННЯ РОСІЇ ВІДВЕРНУТИ ВІД НЕЇ УВАГУ Національна спілка журналістів України провела в Парижі та Брюсселі фотовиставки «Ці фотографії — дуже гарний спосіб дізнатися справжню історію про війну, дізнатися про українських людей, про нашу боротьбу. Адже росія використовує в цій війні брехню як зброю», — сказав Всеволод ЧЕНЦОВ, Надзвичайний і Повноважний посол, представник України при Європейському Союзі, на відкритті в Брюсселі ви­ ставки, підготовленої Європейською федерацією журналістів і Національною спілкою журналістів України. На переконання дипломата, професійно зроблені світлини допомагають доносити світові інформацію про те, що російська федерація робить в Україні. — Дуже важливо, що в Брюсселі для проведення виставки було обрано Український громадський хаб — місце, де ми презентуємо Європі Україну і розповідаємо історії про Україну, — додав Всеволод Ченцов. — На жаль, у цій війні ми втрачаємо найкращих наших людей, які кладуть свої життя в боротьбі проти російського імперіалізму. Виставку присвячено реаліям російсько-української війни й роботі журналістів у небезпечних умовах. Ця експозиція є частиною ініціативи НСЖУ щодо організації міжнародного трибуналу проти росії за воєнні злочини. У Представництві України при Європейському Союзі відкриття виставки назвали «подією, що надихає». «Коли ми переглядали потужні світлини та відео, які демонструють роботу цих журналістів, нам нагадали про жертви, на які вони йдуть, щоб донести до нас правду навіть у найскладніших і небезпечних обставинах. Їхнє невпинне прагнення до справедливості та непохитна відданість істині водночас смиряють і надихають», — наголосили в Представництві. На відкритті виставки Сергій ТОМІЛЕНКО, голова НСЖУ, наголосив, що вже сьогодні росія докладає великих зусиль, щоб стерти згадки про війну в Україні зі сторінок медіа і переключити увагу людей на інші питання. Один із способів досягти своєї

У штаб-квартирі Європейської федерації журналістів захоплюються українськими місцевими прифронтовими газетами, допомогу яким надає НСЖУ мети російські окупанти вбачають у знищенні в Україні (де це для них можливо) незалежної журналістики і фізичне винищення журналістів. — За час повномасштабної війни загинуло понад 70 журналістів. Це і цивільні жертви агресії, і журналісти-воїни, мобілізовані в українську армію. 16 журналістів склали голови, виконуючи професійні обов’язки. Наша виставка — це данина пам’яті загиблим і водночас заклик до покарання росії за воєнні злочини, — сказав Сергій Томіленко. Світлини, представлені в експозиції, відображають події в різних містах та регіонах України: це Харківщина, Краматорськ, Оріхів, Запорізька область, Херсонщина, Буча, Бахмут, Умань, Бородянка, Чернігів, Дніпро, Ізюм, Донеччина, Маріуполь, Лиман… На одній із фотографій жителі прифронтового Оріхова обіймають Світлану Карпенко, редакторку місцевої газети «Трудова слава», котра привезла їм примірники свого видання. На прифронтових територіях, де часто відсутні електрика і мобільний зв’язок, друкована преса стає чи не єдиним засобом інформування. За сприяння Національної спілки журналістів України вдалося відновити друк 29 прифронтових локальних газет. На виставці представлено 26 світлин, серед яких, зокрема, роботи Євгена Малолєтки, лауреата Пулітцерівської премії та WorldPressPhoto, українського фотографа, Єфрема Лукацького, фотографа інформаційного агентства AssociatedPress в

Q передсвяткове

У Сновську різдвяна ялинка буде шестиметрова, красива, з верхівкою й корінням . А гірлянди — від сонячних батарей

— Біля будинку культури, це в центрі міста, ялинка росте, — розповідає Наталія ДОВБЕНКО, началь­ ниця відділу культури і туризму Сновської міської ради. — Вона метрів шість у висоту. Якщо не буде проблем з електроенергією, як минулого року, то ми її прикрасимо гірляндами. Світитимуть за наявності електроенергії. Бо генератором ми забезпечуємо інші потреби. А частина гірлянд працює від сонячних батарей. Минулого року ми навіть цього не робили, заборонила поліція через світломаскування, плюс були відключення електроенергії за графіком.

У Бобровиці теж прикрасять живе деревце. Будуть і вогні, але без пишності — Уже почали готуватися до свята, — ділиться Людмила ЛУЦЕНКО, начальниця відділу культури та туризму Бобровицької міськради. — Біля будинку культури готуємо фотозону, а також біля бібліотеки та школи мистецтв. У школі мистецтв робимо резиденцію святого Миколая. Буде, як і минулого року, — припускає Людмила Андріївна. — Ми зазвичай ставили ялинку не до святого Миколая, а числа 27, у кінці грудня. Минулого ж року «ставленої» ялинки не було. Але... У нас сцена на площі. А за сценою росте ялинка. От на неї ми накинули гірлянди. А світлову інсталяцію розташували на самій сцені. З’явилося наче святкове гірляндове містечко. Оленів поставили, сніговиків. Усе куплене ще до вторгнення. Була в нас і штучна ялинка, дуже гарна, та до війни, під час бурі вона впала й поламалася. — У Куликівці, можливо, поставимо штучну, залежатиме від безпекової ситуації, — говорить Марина АНДРУШКО, начальниця відділу культури та туризму Куликівської селищної ради. — Минулого року в нас штучна, прикрашена стояла на площі. Додаткових витрат не пішло. — У Ніжині поки що не планується ялинка, — сказав Юрій ХОМЕНКО, секретар Ніжинської міськради. — Зазвичай встановлювали на центральній площі. — У Новгороді-Сіверському не плануємо ялинку з міркувань безпеки, — сказав Сергій ПАЛИВОДА, керуючий справами виконкому Новгород­Сіверської міськради. У Прилуках і Семенівці не буде.

Тамара КРАВЧЕНКО

Всеволод Ченцов, Надзвичайний і Повноважний посол, представник України при Європейському Союзі, узяв участь у відкритті виставки в Брюселі

Україні, Костянтина та Влади Ліберових (LIBKOS), Яна Доброносова, відомих українських воєнних фотографів. У відкритті виставок у Парижі та Брюсселі взяли участь представники французьких медіа, зокрема, колеги вбитих в Україні французьких журналістів Фредеріка Леклерка-Імхоффа та АрманаСолдіна, керівники профспілок журналістів і члени виконкому Європейської федерації журналістів. Під час офіційних заходів продемонстровано відео про роботу журналістів під час війни в Україні, умови їхньої роботи та те, як Національна спілка журналістів України допомагає українським і міжнародним медіа в їхній роботі на передовій. Представники французької групи соціального забезпечення масмедіа і комунікацій під час відкриття виставки в Парижі наголосили, що представлена експозиція — це данина пам’яті журналістам, які інформують світ, ризикуючи своїм життям. Перебуваючи у Франції, Сергій Томіленко, голова НСЖУ, узяв участь у засіданні виконкому Європейської федерації журналістів. — Цивілізований світ виявляє солідарність із Україною, зокрема виділяючи ресурси на підтримку гуманітарної та інформаційної сфери, — зазначив Томіленко. — Наше завдання — щоб ця допомога сприяла виживанню української преси та її стабільній роботі в умовах війни. Від цього залежить, чи зможуть мільйони українців отримувати життєво важливу інформацію.

Інформаційна служба НСЖУ

До Різдва готові Церковний календар оновився, свята зсунулись уперед на 13 днів. А чи зреагували лісовики? Коли цього року почнуть продавати різдвяні дерева? — Ялинковий базар почнеться 5 грудня, якраз перед Миколаєм поновому, — запевнив Денис ЗЕМЛЯНКО, головний лісничий філії «Чернігівське лісове господарство». — Цього року плануємо продати дві тисячі новорічних дерев. Сосни і ялини приблизно порівну. Вирубуватимемо партіями, у міру того, як дерева розкуповуватимуть. У перших партіях ялин не буде, бо якщо її встановити на початку грудня, до січня навряд чи достоїть. А з сосною нічого не станеться. — Де можна буде купити і за яку ціну? — Продаватимемо у дворі лісгоспу в Чернігові. Ціна виросла на 10 гривень порівняно з минулим роком. Від 150 гривень (за дерево до метра). Ялини будуть з Косачівського і Березнянського лісництв. — Звичайні? Чи блакитні також? — Прості. Ще будуть ялинки у горщиках. Ціна — тисяча гривень за деревце висотою метр-метр 20. — Кажуть, при пересадці у відкритий грунт вони погано приживаються? — Дивлячись, як довго вона у вас стоятиме. Якщо пробуде місяць у теплі, пустить нові пагони і потім її виставити або висадити на холод, звісно, деревце загине. Якщо в будинку дуже жарко, іноді і двох тижнів достатньо, щоб з’явилися свіжі гілочки. Не допускаючи цього, деревце треба виставити на холод. По-

ливати. Якщо мороз, то не поливати. — А ми плануємо почати продаж з 1 грудня, — заявляє Віталій СКО­ РОБАГАТИЙ, головний лісничий філії «Корюківське лісове господарство». — Уже почали вирубувати під замовлення. Хотілося б продати дві-три тисячі дерев, але як піде. Якщо попиту не буде, то більше не зрізатимемо. У нас популярніша сосна. Її продається завжди більше. Мало хто хоче потім рік вибирати голочки з килимів. Оптовики також більше сосну люблять: якщо беруть 300 сосен, то десь 100 ялин. Уж е є з а м о в л е н н я . П р и ї д у т ь підприємці з Чернігівщини і Київської області. Беруть поки що невеликими партіями: 200-300 дерев. А з віддалених областей взагалі замовлень немає. Може, бояться їхати, може, знайшли, де ближче купити. Продаватимемо біля Корюківського лісгоспу. Біля непрацюючого магазину «Джерело» є навіс, там і виставимо. А ще можна буде придбати в кожному лісництві під замовлення. За дерево близько метра — ціна від 120 гривень. Півтораметрове і вище коштуватиме від 150 гривень. На базари вивозити не будемо, займатися цим ніколи. Наші дерева там продаватимуть перекупники. Усі ялинки і сосни мають бути чіповані. Ялинки в горщиках теж будуть, але небагато і дорожчі. Тільки вазон коштує 100 гривень. З роботою, грунтом, плюс ціна дерева — близько тисячі за все.

Олена ГОБАНОВА

6

Суспільство

Q смикни удачу за хвіст!

Чайник для Василя з Василевої Гути п р и к о р д о н н я

Любов та Василь Коровченки з призом від "Вісника" — Ковдра, декоративна пляшка, телефон. Мало не виграв порося, — вважає себе везучим 72­річний Василь КОРОВЧЕНКО з Василевої Гути. Це Гончарівська громада. Кажуть, колись у селі жило багато Василів, звідти і назва. Василь Коровченко тут «із сьомого коліна». — На весіллях я ох і шуткований був, — згадує молодість. — Мене запрошували багато, і я чудив, веселив усіх. Зросту, як і зараз, і метр 60 не було. Перевдягнуть у молоду. Вимажуть обличчя. Колготки капронові вдягнуть, моркву спереду повісять і доходять зі сміху, — і сам регоче Василь Михайлович. — На весіллях назавтра до молодої їздили — снідати возили, подарунок. Ми сідали в машину «пиріжок» — фургончик з будочкою. Приїхали — столи накриті, тарілки стоять, миски. А я на ослона заскочив і над тим усім ще плигав. Водій кричить: «Васю, у будку!» Щоб я вже в машину ліз. А там у дворі собака величезний. І баби ж усі дивляться на мене. То я з хати — і шурх у ту собачу будку! Собака такий, що нікого не пропустить, а то стоїть у ступорі. Люди у дворі аж качаються. За штани мене витягли: «Ходьом!» То не розказувати, а бачити треба, — махає рукою дід Василь. — А ще, аби побачили, як у Дніпровському на другий день весілля — була там дівка Паша, незаміжня, зростом два з лишнім метра. Хлопці давай спорити: «От ти її не поцілуєш!» «Та бути такого не може!» «Табуретку принесеш?» «І без табуретки!» Підпоїли вони мене. Сажею добре обмазали. Приїхали з гармошкою — хлопці грають, баби танцюють. Тоді погукали в хату, музиканти пішли. А я спеціально залишився. Ну як же мені тепер було її не поцілувати? Підійшов до Паші та як плигну на неї. Руками обхопив, ногами обняв отут, вище пупа. Вона мною метляє отако-во, а скинути не може. А я мордою їй по обличчю мажу. Хто поряд був, попадали, а ті, хто в хату пішов, до вікон поприлипали. «Ну що, — кричать,

Q актуально

30.11.2023

— поцілував?!» А бачать же, що обмазана. Ох і капітальна гульня була. Ех, не побачиш тепер таких свадьбов, — шкодує чоловік. — Це тобі не те, що фату вдягнути. Ти віночка одінь!... — Та й ми вже не всі у віночках виходили, — зупиняє Любов Олексіївна, дружина. — У мене фата була. 1982 рік. Познайомилися Василь та Люба теж на весіллі. — Ми довго й не зустрічалися, місяців три, — сідає коло груби Любов Олексіївна. — Я її з Рогощів сюди привіз, — поглядає на дружину Василь Михайлович. — Молодша на 10 років. Оженився я тільки у 29 років, — вважає, що пізно, Василь Коровченко. — Скільки до того дівок було, а заміж не йшли. Усі розумненькі, гарні, але високі. А я маленький. — Люба така як ви зростом чи нижча? — Ну, цілуватися не нагиналася. І мені скакати не треба, — сміється. 41 рік разом. Троє дітей: хлопець і дві дівки. І п’ятеро онуків. У мене сестра і брат. І от на двох братів треба було по хаті. Одна батьківська, другу побудували гуртом: одному брату або другому. Дісталася мені. Привів молоду в майже готовий будинок. Стіни були глиною поштукатурені, а в глині зерно. І проросло зі стін — таке густе зелене. Як весілля тут гуляли, ох і красівенна хата була, як у казці. Потім посохло, повідпадало. Хату побілили. Любов Олексіївна працювала соціальним працівником у селі, Василь Михайлович — у лісництві. Василева Гута серед лісу. — А зайців у селі стільки, що хоч фотографіруй, — додає Любов Олексіївна. — Щоб кору на деревах не чіпали, треба обв’язувати сосновими гілочками. Зайці тоді не лізуть. — Кішка наша колись зайцям голови повідгризає, принесе і покладе під хатою: одного, другого, третього, — згадує Василь Михайлович. — А то рибу почала носити. Звідки? Придивилися: а вона йде до ями. Коло хати в нас яма, де торф копали. У неї вода набралася, який рік до самої хати доходила. Ми рибу запустили. І не ловили, бо незручно. А карасі виросли здорові. Кішка заходила прямо в ряст і їх виловлювала. — Топите дровами? — Звичайно. Піч і дві груби. Газу немає. Не тільки в нас, взагалі в село не проведений. Тільки до Дніпровського, а далі в малих селах — ні. Василь Михайлович ходить з паличкою. — Заболіло коліно. Нога опухла. Лікар сказав: суглоб стертий. Упав перед тим удома, тріщина утворилася. Одна нога коротша за іншу стала. Замінити суглоб — ще хтозна як приживеться. У лікарні по чотири крапельниці на день ставили. Але я не дуже розкис. Веселив медсестер. Одна молодичка питає: «Скільки тобі років?» «70. А чого питаєш? Мо’, сподобався?» «Звісно, сподобався!» Добре було відношення. — Отак і відпускай діда в лікарню, — сміється дружина. — Одне погано, що недочуваю, — зізнається Василь Михайлович. — От би ті роки, що прожив, та повернулися. Отак було б, — піднімає догори великий палець руки Коровченко. — Я вже знаю все наперед. Але не можна, бо світ би провалився людьми.

Хто стоїть за війнами сьогодні?

Тоді як світ стрясається від двох воєн, усе більше лунає думок, що відбувається не просто загарбання територій, а протистояння двох світів: вільного й тоталітарного. Мабуть через це саме ліві сили підтримують палестинських терористів, а за російськими окупантами стоїть привид Радянського Союзу. Багато політологів убачають в цих діях закулісну гру Китаю, на чолі якого стоїть компартія. Пекін заявляє про бажання встановити новий світовий порядок, зібравши навколо себе Росію, Іран, Північну Корею. Водночас у Західному світі зростає невдоволення діями комуністичної партії Китаю (КПК). Так, по всьому світу регулярно проходять акції із закликом «Покласти край КПК», на яких пропонують підписати відповідну петицію. До речі, свої підписи під нею поставило вже близько 4 млн людей, і їх кількість зростає щодня. В документі сказано: «Цієї пандемії можна було уникнути, якби комуністична партія Китаю не брехала. Демон КПК розграбував давню землю Китаю, і тепер його терор поширився по всьому світу. Настав час виступити проти цих злих вчинків та покласти край комуністичній партії Китаю!». У петиції перераховано різноманітні криваві кампанії з масового знищення людей: - від штучного голоду, подібного до того, який вчинила радянська влада, і «Культурної революції» — до різні на площі Тяньаньмень, коли відкрили вогонь по беззахисних студентах, які вийшли вимагати демократичних змін; - про сьогоднішні злочини компартії Китаю: як-от «Політику однієї дитини», коли було

Святкові бульбашки

Газету «Вісник» Василь Коровченко передплачує з 2004 року. — Усе підряд перечитую. А жінка за газету — і на піч, там читає. — Поштовики діда люблять. Під двір приїжджають, газети і пенсії віддають, — поглядає на чоловіка Олексіївна. Василь Коровченко надіслав листа на акцію і виграв приз — електрочайник. — У нас чайник є, але аварійний. Коли зять тут — працює, як тільки їде — перестає, — розводить руками Василь Михайлович. — Ще й простий чайник протікає, — теж рада подарунку Любов Олексіївна. Включили. Прозорий чайник підсвітився знизу блакитним світлом, як святкова гірлянда. Дочекалися, поки доверху підуть підсвічені бульбашки повітря. Гарно, як на Різдво чи Новий рік. Другий приз, 500 гривень, від «Вісника» виграла Ганна КОВАЛЬ з села Високе, що на Борзнянщині. Зателефонуйте в редакцію і повідомте, як вам переслати виграш. А наша акція «Посмикай удачу за хвіст» триває. Попереду ще три перші призи, три другі виграші і суперприз від «Вісника». Може, вони чекають вас? Не зволікайте. Щоб взяти участь у нашій акції, треба передплатити газету «Вісник Ч» на перше півріччя 2024 року або на весь 2024 рік (тоді абонемент також братиме участь у літній акції). Надсилаєте абонемент на адресу редакції: місто Чернігів, вулиця Преображенська 12, «Вісник Ч». Або на електронну адресу: visnyk_peredplata@ukr.net. Обов’язково вкажіть у листі, електронному чи паперовому, номер телефона, за яким з вами можна буде зв’язатися, щоб повідомити про виграш і разом вибрати приз. Напишіть коротко про себе: скільки вам років, чим займаєтесь, з ким читаєте улюблену газету. Вірте в удачу і обов’язково виграєте. Разом до перемоги!

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапа­ рат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Олена ГОБАНОВА, фото автора

Виправляємось У минулих «призах» у номері «Вісник Ч» №46 за 16 листопада сталася помилка. Фото нашої першої переможниці акції «Смикни удачу за хвіст» (на стор. 4) підписане як «Валерія та Настя», а на фото — наша призерка Юлія Атрошенко з Городні та її донька Валерія. Вибачте за помилку, дівчата.

зроблено близько 400 млн примусових абортів; - або ж COVID. Через приховування інформації хвороба швидко розповсюдилася по всьому світу і стала глобальною пандемією з мільйонами смертей; - але, мабуть, один з найстрашніших злочинів, який КПК вчиняє понад 20 років, є масове примусове вирізання органів у прибічників духовно-оздоровчої практики Фалуньгун. Фалуньгун (інша назва Фалунь Дафа) містить принципи для вдосконалення моралі: істина, доброта, терпіння, а також комплекс вправ для очищення організму. Саме через відмінне здоров’я ці люди і стали мішенню компартії для побудови системи нелегальної трансплантації, Поставити яка допомогла владі неабияк збагатитися. Безліч безневинних людей — прибічників Фалуньгун, а також тибетців, уйгурів та свій підпис християн — і далі вмирають від цих злочинів. під петицією Водночас рух супротиву КПК набирає обертів. На підтримку можна тут: кампанії «Знищити злісну комуністичну партію Китаю» вже висловилось безліч відомих діячів. Зокрема Майкл Помпео, колишній Держсекретар США, заявив: «Ми спостерігаємо, як світ об’єднується проти загрози, яку несе комуністична партія Китаю». А рабин Шломо Авінер, керівник навчального інституту Атерет Єрушалаїм, сказав: «Китайці стільки страждають. Мільйони потерпають від знущань, вигнання, ув’язнень і навіть убивств. Це не партія, це не уряд, це терористична організація, яка жорстоко керувала протягом більш ніж сімдесяти років. Ось чому підписанти петиції про припинення КПК, безумовно, мають рацію».

Q офіційно Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАНАГРОПРОД”(ТОВ “ЛАНАГРОПРОД”, код ЄДРПОУ 32803447, юридична, фактична, поштова адреси: 16502, Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вул. Б. Хмельницького, буд. 23, тел. +38(096)­952­77­99) заявляє про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об’єкту, розташованого за адресою: 16570, Чернігівська область, Ніжинський район, село Рубанка, вул. Польова, буд. 3. Об’єкт підприємства ТОВ “ЛАНАГРОПРОД” не підлягає оцінці впливу на довкілля згідно положень ЗУ “ Про оцінку впливу на довкілля”. Джерелами впливу на стан атмосферне повітря являються будівлі утримання тварин, місця переробки гною, комбікормові установки, місця перевантаження комбікормів у силоси, виробництва тепла в установках спалювання

та електроенергії при роботі аварійного дизельного генератора. При роботі технологічного обладнання в атмосферне повітря від стаціонарних джерел надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок – 0,286 т/рік, сполуки азоту (двоокис азоту, оксид діазоту) – 0,0170 т/рік, оксид вуглецю – 0,00788 т/рік, аміак – 1,567 т/рік, сірки діоксид – 0,0109 т/рік, сірководень – 0,0617 т/рік, органічні аміни – 0,0196 т/рік, неметанові леткі органічні сполуки – 0,0911 т/рік, фенол – 0,0215 т/рік, метан – 7,979т/рік та двоокис вуглецю – 305,862 т/рік. Загальні обсяги викидів складають – 316,0556 т/рік. Адміністрація ТОВ “ЛАНАГРОПРОД” зобов'язується виконувати норми і правила з охорони навколишнього природного середовища та вимоги екологічної безпеки на всіх етапах експлуатації технологічного обладнання. Викиди забруднюючих речовин відбуваються в межах допустимих норм. Викиди забруднюючих речовин

в атмосферне повітря від підприємства не створюють перевищення рівня граничнодопустимих концентрацій на межі нормативної санітарно-захисної зони, що підтверджується проведеними розрахунками розсіювання забруднюючих речовин. Для ознайомлення з більш детальною інформацією про отримання дозволу ТОВ “ЛАНАГРОПРОД” звертатися за адресою: 16502, Чернігівська область, Ніжинський район, місто Бахмач, вул. Б. Хмельницького, буд. 23, тел. +38(096)-952-77-99 або 16570, Чернігівська область, Ніжинський район, село Рубанка, вул. Польова, буд. 3. Зауваження громадські організації та окремі громадяни можуть направляти протягом 30 календарних днів з моменту публікації Заяви до Чернігівської обласної державної адміністрації за адресою: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 7. Адміністрація ТОВ “ЛАНАГРОПРОД”

30.11.2023

Кримінал

Q після суду

7

Бив і душив мопедиста. Поліцейському Роману Дудку суд дав п’ять років тюрми і позбавив звання капітана

Чернігівський апеляційний суд дав п’ять років тюрми З7­річному Роману Дудку, інспектору сектора реагування патрульної поліції Сновського від­ ділення. Йому інкримінували частину 2 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохорон­ ного органу, що супроводжувалося насильством). Санкція статті — від трьох до восьми років ув’язнення. Також суд позбавив Дудка звання капітана полі­ ції і права найближчі три роки займати посади в правоохоронних органах. І зобов’язав сплатити за лікування потерпілого сновській лікарні 12564 гривні та 6327 гривень обласній. Потерпілий, 36­річний Михайло КОВА­ ЛЕНКО, — житель Сновська. У суді розповів, що 14 січня 2020 року о 21.50 повертався з магазину на мопеді «Ямаха». Назустріч їхала машина з увімкненим дальнім світлом фар. Він мигнув, щоб той переключив світло фар. Побачив, що це поліцейський автомобіль. Розвернувся і почав рух за ним. Михайло був без мотошолома, тому звернув з дороги в бік вокзалу, щоб заховатись. Згодом помітив, що за ним хтось біжить. Подумав: сторож. Рушив і раптом ззаду отримав удар у праве плече. Позаду на мопед застрибнув чоловік, який правою рукою вхопив Михайла за шию (прийом удушення) і намагався скинути з мопеда. То був Роман Дудко. Коваленко впізнав його при світлі вуличних ліхтарів. Кулаком лівої руки Роман бив Михайла в ліву скроню.Так вони проїхали 300-400 метрів до перехрестя неподалік магазину «Люкс», де ледь не збили перехожого.

Поліцейський продовжував бити в голову. Шапка сповзла Коваленку на очі, він не зміг впоратися з керуванням. Михайло знову отримав удар в скроню і знепритомнів. Коли отямився, був у крові. Знайомий відвіз Коваленка додому. А

мопед привів свідок-перехожий. Удома Михайлові стало зле, тому його відвезли в лікарню. Зробили комп’ютерну томографію. Вона показала відкриту черепно-мозкову травму з переломом лівої скроневої кістки, забій головного мозку з крововиливом, парез лицевого нерва зліва, травматичний отит. Крім того було діагностовано закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням уламків, перелом лівої лопатки без зміщення. Спочатку Коваленка лікували в Сновську, потім у Чернігові. Дудко вини ні під час слідства, ні в суді не визнав. Стверджував, що не бив Коваленка, той упав з мопеда сам. І звернувся із заявою лише 19 лютого. Коваленко пояснив, що не відразу написав у ДБР за станом здоров’я. Дуже погано почувався та не міг повноцінно розмовляти через ушкоджений лицевий нерв. Тоді не мав на меті когось покарати, лише вижити. Двоє колег-поліцейських свідчили на користь Дудка. Проте твердження були спростовані матеріа лами справи. Як виявилося, екіпаж патрульних не доповів начальству, що Дудко накоїв. Не склали жодних протоколів про адміністративне правопорушення, зокрема на Коваленка за те, що їхав без шолома. За висновком службового розслідування, у діях Дудка знайшли ознаки дисциплінарного проступку, тому звільнили зі служби. Ото пораділи мужики-водії, котрі не раз

оскаржували в судах матеріали, складені Дудком. Щорський районний суд, який у першій інстанції розглядав справу Коваленка, не звернув достатньої уваги на докази і 28 квітня визнав Дудка невинуватим та виправдав його. Колегія суддів в апеляції вказала на це й оголосила новий вирок. — Коли Щорський суд прийняв таке рішення, вони чомусь думали, що я його не оскаржуватиму. Приїздили разів п’ять, намагалися переконати, що я нічого не докажу, — пригадує Михайло Коваленко. — Умовляли відмовитися від обвинувачення. Сказав поліцейському: «Компенсуй мені за чеками витрати на лікування і подай заяву на звільнення зі служби». Відмовився. Сказав: «З поліції не піду». Тепер і йому строк і двом його товаришам доведеться відповідати за неправдиві свідчення. Буде кримінальне провадження. Хочу, аби все за законом, адже за ці три роки стільки пережив. 90 днів лікувався. Втратив 30 відсотків працездатності. Тепер на все життя в мене інвалідність (третя група). Я не чую на одне вухо, ключиця зрослася так, що тепер одне плече нижче іншого. Спочатку винуватець вирішив, що йому нічого не буде. Коли я звернувся в ДБР, приїхав слідчий і пішов до трьох патрульних, а не до мене, заявника. Потім мінялися слідчі. А двоє крайніх, що приїхали, два тижні жили в Сновську. Оці все ретельно дослідили. Вони ходили між людьми і слухали відгуки про поліцейських. Місто невелике, хто перевертень у погонах, усі знають. Патрульні у формі не раз приїздили до мене додому. У дворі стоять камери, усе зафіксовано. Просили заяву забрати, гроші пропонували. Умовляли, аби вийшов до повороту, подалі від камер. На диктофон мене записували, хотіли повернути так, нібито я в них вимагаю гроші. Мій адвокат порадив: «Ніяких домовленостей. Хоче йти на мирову угоду, нехай сплачує компенсацію за лікування

й офіційно підписує документи». Коли не змогли мене спровокувати, намагалися тиснути, на чомусь підловити. Наприклад, родичі запросили нас з дружиною на свято до ресторану. А в місті ж багато камер, сидить черговий у відділку, бачить, машина виїхала. І пішов екіпажу сигнал. Женуться за нами. Дивляться, а за кермом не я, а дружина. Сина недавно зупинили, їхав на мопеді без шолому і документів, думали мене зачепити. Дзвонять: «Приїзди». «Оформляйте, як положено», — відповів. А скільки разів мене намагалися підловити хоч на якомусь порушенні. Не вийшло. Тоді взялися за близьких і друзів, аби на мене вплинули. Чіплялися: то підсвітка номера не горить і його, бачте, не видно за 20 метрів, то одна фара яскравіше іншої світить, то буксирувального троса немає. — Михайле, вас же спочатку і слухати не хотіли. Як вдалося добитися правди? — На жаль, якщо немає грошей, то немає сенсу і починати. Самотуж ки, без толкових правників нічого не доб’єшся. Особливо в колишніх районах, де всюди кругова порука. Ті, хто вирішує людські долі, думають: якщо гроші є, то все є. Але Бог бачить… — До слова, про гроші. У вироку нічого не сказано, що Дудко має сплатити за спричи­ нену матеріальну і моральну шкоду. — У суді першої інстанції заявляв позов на 300 тисяч гривень. Тепер на підставі нового вироку буду звертатися до суду в цивільному порядку і вимагатиму відшкодування. Адже тільки на лікування в мене пішло десь 117-121 тисяча гривень. А ще ж спричинена і моральна шкода. *** Вирок вступив у силу 15 листопада, і правоохоронці його мають виконати. Взяти Дудка і відвезти до колонії в Макошиному. Та часто буває так, що людина лишається на волі, доки не буде рішення Верховного Суду. У засудженого є три місяці, аби оскаржити вирок апеляційного суду.

Семенівець Сергій Картамишев, засуджений за передачу рикордоння п інформації, проситься на обмін Q зрадник

59­річний Сергій Картамишев з міста Семенівка, засуд­ жений на десять років тюрми з конфіскацією за створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258­3 Кримінального кодексу), проситься на обмін. Хоче до росії або білорусі, але краще в Норвегію. Про це заявив в інтерв’ю 42­річному Володимиру Золкіну, блогеру. Картамишев вже півтора року сидить за гратами. Затримали його 24 червня торік удома.

адміністрація, поліція, школи №№1, 3, 5, дитячі садки та блокпости, а також місця розташування та приблизну кількість військових. На суді вину визнав, через це йому менше дали. Наполягав: не знав, що Виборний співпрацює зі стороною противника. Мовляв, передавав географічні координати, які відрізняються від Тоді Семенівка гула. Багатьом у голові не вкладалося, що артилерійських, і неможливо, знаючи географічні координати, поцілити вправний столяр, котрий займається меблями, а раніше викладав у школі трудове навчання, працював на ворога. в об’єкти. Тому був упевнений, що російська ракета туди не прилетить. Жаліли його, дехто думав, що сталася помилка. Ну Навіщо передавав усе Виборному, поляпнув щось, коли був захмелілий. Так з ким не буває. яснив одним словом: «Пагаваріть». До речі, у серпні 2023 року «Шахед» Та правоохоронці не помилилися. Картамишев і сам поцілив у будівлю Семенівської місьрозповів, що насправді думає про Україну. кої ради і частково зруйнував її. Судили його разом з подільником, киянином Володимиром Під час розмови із Золкіним Виборним. Той за передачу розвідданих ворогу отримав 16 Картамишев скаржився, що йому років ув’язнення. Суд встановив, що Виборний у 2017 році через не подобається, що заборонили заборонену в Україні соціальну мережу «ВКонтактє» налагодив комуністів, називають вулиці та переписку з користувачем з рф та на його запрошення поїхав ставлять пам’ятники «нацистським Зліва направо: Сергій Картамишев та Володимир Золкін до росії. Там познайомився з трьома чоловіками, один з них злочинцям», наприклад, Степану виявився представником фсб. Виборний передавав своїм Бандері. Говорячи на камеру рокураторам інформацію про місцезнаходження корпусів доз Чернігівщиною. З 2015 по 2017 роки сидів у ментівській зоні сійською, видав: «Мені забороняли спілкуватись російською бровольчого батальйону «Азов», Національної гвардії. У травні в Макошиному на Менщині. Золкін — колишній міліціонер. У в магазині. Прийняли оце закон два з 2022 року виїхав до Єгипту і вже звідти 2014 році Києво-Святошинський районний суд Київської області лишнім роки тому. А навчатися чому не відправляв представнику днр дані, отривизнав його винним в умисному вбивстві і засудив до 14 років Q анекдот у тему можна російською? Що це таке? Геноцид». мані від Картамишева. Повернувшись колонії. — Чи знає хтось, як переслати гроші На що Золкін запитав: «А скільки в росії до України, збирав відомості в ЧерніЗ 2010 по 2015 роки Золкін просидів у київському СІЗО, а в росію? українських шкіл? Жодної!» «Я не знаю, не вецькій області про об’єкти критичної потім його відправили в Менську колонію. Став блогером, отри— Через Сергія Притулу. Дуже був там, — відказав Картамишев. — Є інша інфраструктури (залізничні переїзди, мав доступ до спілкування з військовополоненими росіянами і надійний переказ... Україна, із таким народом, як я». тунелі, мости, розклад руху поїздів), а засудженими в Україні зрадниками, колаборантами, шпигунами. *** Кому цікаво, передивіться відео їх також місць розташування частин ЗСУ Як йому це вдалося, точно знають високі чини. Диспетчер швидкої допомоги по теле­ розмови. Достатньо набрати в інтернеті два та інших військових формувань. Коли і чи обміняють Картамишева, поки що невідомо, адже фону: слова: «Картамишев, Золкін». І все стане Картамишев передавав Виборному з серпня росія заморозила обміни. — Висловлюйтесь зрозуміліше! зрозуміло без коментарів. інформацію про об’єкти критичної Йоб... я — це впав чи збожеволів? Можливо, хтось знову побачить Золкіінфраструктури в Семенівці. Де місцева Сторінку підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з інтернету на, адже частина його біографії пов’язана

2024 рік — рік Дракона Розпочнеться 10 лютого 2024 року і завершиться 28 січня 2025 року. Астрологи підкреслюють, що ця тварина непроста, але потрібно бути готовим до змін і яскравих подій у житті.

Для яких знаків зодіака рік буде щасливим? За китайським гороскопом, прийдешній рік буде вдалим для тих, хто народився в рік Пацюка, Мавпи та Півня. А от народжені під знаками Бика, Змії та Собаки можуть зіткнутись із труднощами в особистому та професійному житті. Людям, народженим у рік Дракона, 2024­й принесе підсилення їх вроджених рис — сміливості, незалежності та впевненості.

Кольори

сливими кольорами Зелений і жовтий. Ща лі та Дерева, а Зем в нті ме є похідні від еле ений і жовтий. Зелений саме — смарагдовий зел зцілення, гармонійно та — колір відродження на. тю Дерев’яного Драко перегукується з сутніс их нов ом рок не ста 4 рік Він вказує на те, що 202 ій. біц процвітаючих ам ну не до душі, як і А от сині відтінки Драко ний або сірий. и — чор занадто похмурі кольор

Які числа принесуть удачу? Вважається, що знак Др 7. Тому дати, які їх містят акона пов’язаний із цифрами 1, 6, цифри 3 і 8 Дракону не ь, будуть приносити удачу. Водночас нові проєкти або ухвалю підходять. Тому не варто починати ват та 28. Навіть закладена и важливі рішення 3, 8, 13, 18, 23 вдалому завершенню спр сприятлива цифра 1 не сприятиме ав.

Які відомі особистості народилися в рік Дракона? Брюс Лі — гонконзький та американський кіноактор. Сальвадор Далі — іспанський художник, скульптор. Джон Ленон — британський рок­музикант, учасник гурту The Beatles. Аль Пачіно — американський актор. Фредді Мерк’юрі — британський співак, фронтмен рок­гурту Queen.

приготувати о Щ У чому зустрічаємо? на стіл?

Східний гороскоп

2024

Для зустрічі Нового 2024 року варт особливе вбрання. Бажано те, що іміту о вибрати є китайський традиційний костюм. Наприклад, сукню-кімоно з широкими рукавами. Підійде будь -яке вечірнє вбрання з атласу, парчі і шифону. Ново річне плаття має іскритися і переливатися, нага дуючи луску Дракона: чим більше паєток і кристалів , тим Найвдаліші кольори — сріблястий краще. і білий. Однак Дракон не засмутиться, якщо вбрання виявиться не згаданих кольорів. Мож на підібрати аксесуари червоного кольору. При краси повинні бути з великою кількістю каменів. Дракони комунікабельні та легко знаходять спільну мову з іншими, створюючи навколо себе приємне враження. Презенти варто обирати скромні бажано парні предмети: чашки, вази і практичні, , талісмани з дерева.

повинен Для зустрічі Нового 2024 року стіл в. У стра х кови свят ості кільк від я ломитис вагу пере ати відд о варт ання питанні сервірув Як прикраси двом кольорам: золотому і білому. мандарини, для столу можна використовувати року, що 2024 вол сим як рівно вісім штук — ть. нніс інче неск чає озна страви У меню святкової ночі мають бути птиці. та ини свин ів, з рису, риби, морепродукт мені, в пель ати отув приг ь дуют мен реко Також ету. Той, хто одному з яких можна сховати мон ильність її знайде, відчуватиме особливу прих Дракона. несуть Фрукти на святковому столі також і означають груш і град Вино . ення знач ливе особ достаток, а успіх і процвітання, апельсини — узи. помело — міцні сімейні

Щури (2020, 2008, 1996, 1984, 1972, 1960, 1948, 1936 роки).

Бик (2021, 2009, 1997, 1985, 1973, 1961, 1949, 1937 роки).

Тигр (2022, 2010, 1998, 1986, 1974, 1962, 1950, 1938 роки).

Щури та Дракон добре взаємодіють, тому вони відчуватимуть успіх у всіх починаннях.

Символу доведеться боротися за своє місце: загостриться конкуренція як в особистому житті, так і на роботі.

Рік подарує Тигру надійних друзів і ділових партнерів, з якими можна підкорювати вершини і досягати успіху.

Кролик (2023, 2011, 1999, 1987, 1975, 1963, 1951, 1939 роки).

Дракон (2024, 2012, 2000, 1988, 1976, 1964, 1952, 1940 роки).

Змія (2025, 2013, 2001, 1989, 1977, 1965, 1953, 1941 роки).

Драконів супроводжуватиме удача. На представників знака чекає багато нових знайомств та захоплюючих подій.

Зміям належить проявляти свою природну мудрість, щоб досягти успіху. Тоді вийде зайняти авторитетне становище.

Рік вимагатиме від Кролика знаходити компроміс, щоб вибудовувати спілкування з соціумом та досягати успіху у справах.

Кінь (2026, 2014, 2002, 1990, 1978, 1966, 1954, 1942 роки). Знаку зодіака не слід братися за серйозні справи. Імовірно, що починання залишаться безперспективними. Рік Дракона краще присвятити самовдосконаленню та самоаналізу.

Коза (2027, 2015, 2003, 1991, 1979, 1967, 1955, 1943 роки). Представникам знака не варто вірити всьому, що кажуть. Потрібно ретельно перевіряти будьяку інформацію.

Мавпа (2028, 2016, 2004, 1992, 1980, 1968, 1956, 1944 роки). Рік стане для Мавп гармонійним. Представники знака досягнуть успіху.

Півень (2029, 2017, 2005, 1993, 1981, 1969, 1957, 1945 роки).

Собака (2030, 2018, 2006, 1994, 1982, 1970, 1958, 1946 роки).

Свиня (2031, 2019, 2007, 1995, 1983, 1971, 1959, 1947 роки).

Знаку не варто демонструвати суспільству свою емоційність, а контролювати себе. Саме від стриманості Півнів залежатиме успіх у рік Дракона.

Рік для представників знака обіцяє бути конфліктним. Імовірно, що Собаки зазнають розбіжностей у сім’ї та на роботі.

Рік Дракона пройде без особливих потрясінь. Астрологи зазначають, що представникам знака не варто очікувати будьяких яскравих подій.

30.11.2023

43­річний Юрій ЧЕРЕДНИК та 42­річна Наталія БІЛОУС живуть у Деревинах на Городнянщині. Село — на кордоні з білоруссю. Раніше там був спрощений пункт пропуску, до «сусідів» можна було пройти пішки. Зараз закритий. Родина живе на краю села в будинку площею 50 квадратних метрів. Юрій вдівець, Наталія розлучена. Чоловік запропонував жити разом два роки тому.

З колишніми прожили по 20 років

У будинку тепло, навіть мухи ожили. Найменші діти кубляться в найбільшій кімнаті. Хто лежить, дивиться мультики, хто малює, хто в телефоні. — Разом з початку вторгнення, — розповідає Наталія. — Ми з одного села. Знайомі давно. Від колишніх чоловіків у мене дев’ятеро дітей. Прожили з ним 20 років і більше не витримала, п’ять років тому подала на розлучення. Пив, бив, — неохоче ділиться жінка. — Нічим з дітьми не допомагає. Відмовився дати дозвіл на виїзд дитини в Іспанію на відпочинок. Вплинув староста. Юра виховує чотирьох дітей покійної дружини і спільного їхнього сина. Двоє діток у нас спільні. — М и та кож з д руж и н о ю прожили 20 років. Померла від «ковіду». Ускладнення дав цукровий діабет. Забрали в лікарню, але не врятували, — додає Юрій. — Тоді, у пік епідемії, у 2020 році, ми всі перехворіли. — Не лякала така кількість дітей в одній хаті? — Юру лякала, — сміється жінка. — А мене ні. Окрім наших дітей, старша донька може ще й онуків привезти. У мене їх п’ятеро. Тимофій, Емілія та Даніїл поки живуть у нас. — Я боявся залишитися один. І з дітьми одному важко, — каже чоловік. Наталія та Юрій не ділять дітей, усіх рахують спільними. — Найстаршому — 23 роки.

23 листопада закінчив київське будівельне училище, — починає перераховувати Юрій. — Діма. Я його з двох років ростив. Два Артеми вчаться в Чернігові. Один мій, буде маляром-штукатуром. Другий електрик, Наташин. Їм по 16 років. — А ще в нас є дві Віки, — додає Наталія. — Школярки. Їм по 14 років. Аліні — 11 років. Це чоловікова донька. Анжеліці — 10, Сніжані — шість, це мої. Зоряні і Владику — по п’ять. Владик чоловіків. Хто там у нас далі йде? Мілана. Їй три. — Вона чия донька? — Народила її, коли була у відносинах з іншим чоловіком. Але життя теж не склалося. Тимур і Домініка — наші спільні, — показує на хлопчика, який бігає по хаті в підгузку, і на доньку, яка спить у люльці-гойдалці. — Найменшій три місяці. — Як починається ранок з такою кількістю дітей? — Запитайте краще, як закінчується день, — сміється чоловік. — Зранку в нас спокійно, бо всі сплять. — Ідеальний ранок у вихідні, — додає Наталія. — А от лягти спати можемо і о дванадцятій ночі. Хоча вкладатися починаємо о десятій вечора. Один їсти захотів і за ним інші по черзі в кухню йдуть. Дві години перед сном хочуть то їсти, то пити, то малювати, то терміново пазли поскладати. У школу всі збираються швидко. П’ятеро наших дівчат ходять до школи. А садочок з ранку і до ранку вдома, — сміються. — У селі немає.

Із «Москвича» пересіла на «Ладу»

Біля двору стоять дві «Лади» 99-ї моделі. — На синій їздить дружина, червона — моя, — пояснює Юрій. — До цього я їздила на старенькому «Москвичу-412», — пояснює Наталія. — У чоловіка була «сімка». Минулого року отримали виплати від «Червоного Хреста». Старі машини продали, новіші купили. Найдальша поїздка була до Львова. Спочатку відвезли дівчат. Повернулися. Через тиждень посадили в машину хлопців, повезли. Діти відпочивали, ми возили. Путівки дали за програмою «єВідпочинок». Давали по 14 тисяч гривень на дитину. За цю суму треба було купити путівку.

Кілограм цукру — на день

— Хто готує їсти? — У нас на цьому процесі Віки, молодші. Я допомагаю. Середні можуть омлет зробити, грінки підсмажити. Хоч дітей і повна хата, але їдять не дуже багато. Порції, як у ресторані, — сміється жінка. — Борщу на раз варимо шестилітрову каструлю. Макаронів нам треба кілограмів 15 на місяць. Цукру йде багато, кілограм на день. Інших круп — гречки, рису — від п’яти до семи кілограмів на місяць. Їдять усе, що приготуємо, не перебирають. Картоплі — безліміт. Смажена буває кожного дня. По три сковороди мінімум. Дорослі починають, менші захотіли. — Городу під неї 50 соток, — підхоплює господар. — На їжу. Соток 20 під морквою, буряком, іншими овочами. Обробляю все своїм трактором. На город виходять і дорослі, і малі. Прибирають у хаті всі, привчаємо до порядку. — Прання багато? — Працює дві пралки. Улітку на вулиці на пів саду речей сохне. Зараз думаємо про сушку, бо

висихати не встигає. — Де чиї речі, кожен знає? — Так. І я, і малі. Сніжани, Зоряни, Емілії — в одній шафі. У хлопців окремо складені. У нас проблеми тільки з шафою, на всіх не вистачає. — І місця немає, де нову шафу поставити, — додає Юрій. — Хочемо розширити житло. Місця мало. Для старших дівчат — окрема кімната, — роблять екскурсію. У невеличкій кімнаті двоярусне ліжко, комп’ютерний стіл. На стелі новорічна гірлянда. — Середні сплять у прохідній кімнаті, — показує на двоярусні ліжка, які стоять один біля одного. Менші — у залі, а найменші поки з нами. У тісноті, але в кожного є своє місце. Пішли чутки, що хочуть у селі закрити і школу. А нам без цього нікуди. Дистанційно вчитися важко. Поки старші за ноутбуком, менші липнуть, заважають. То ручку, то зошита зі столу тягнуть. Улітку зверталися до Андрія Богдана, мера Городні. Він запропонував пусті будинки під Городнею. Але там немає ні школи, ні садочка, треба возити. Що тут село, що там село. У місті я все облаштував би для комфортного життя.

9

Доля

Батько-одинак і мати-одиначка зійшлися. Удвох виховують16 дітей

Діти Наталії Білоус та Юрія Чередника тепер спільні

Кумів пів села

— Удома постійно не сиджу. 15 років зимою працюю кочегаром. Підробляю на будівництві. Робив у Києві дахи на котеджах. Було три корови, зараз одну залишили. — А я майже пів життя — мама в декреті, — сміється Наталія. — Трішки працювала продавчинею в магазині. І трішки — у колгоспі. — Горілки не п’єте? — Мені ніколи. Був період, пиво пив, — чесно каже чоловік. — Зараз зовсім не вживаю. До великої війни ще і курити кинув. Оце почав. Після перемоги знову кину. — І так багато діток, як наважилися на спільних? — Захотіли. Щоб відносини були міцнішими. Наймолодшу ще плануємо похрестити. З хресною трохи легше, а от із хресним важче. Будь-кого брати не хочемо. Кумів у нас пів села, як не більше. Куди не кинься — усюди кум чи кума. Кожного місяця день народження. Улітку простіше — на вулиці столи ставимо. Відра м’яса на шашлик і малувато буде. — Сніжано, як ми святкуємо? У тебе нещодавно був день народження, — запитує доньку. — Торт був. Шоколадки, мандарини, помада, обручки, лялька, — перераховує подарунки. — Думаємо, де встановити ялинку, — розповідає Наталія. — Мабуть, буде у дворі. У хаті місця мало.

І цукерковий період був

— З такою кількістю дітей квітково­цукерковий період був? — Більше цукерковий, — дивує Наталія. — Дружина любить «Арахіс». — «Ромашку», — поправляє жінка. — Розписатися плануєте? — Усе відкладаємо до перемоги, — каже Наталія. — Та нічого ми не чекаємо, — рубає з ходу Юрій. — Як буде хороший момент, тоді і розпишемося. Щастя ж не в цьому. — Виплати як багатодітним платять? — Так. Дружина на своїх отримує окремо, я окремо. Але бюджет один. На кожного члена сім’ї по три тисячі гривень на місяць не виходить. Якщо одружимося, як будуть нараховувати виплати? Ми не цікавилися. Бо головне наше завдання — знайти житло там, де є школа і садок. Коли в хаті дуже гучно, виходжу на вулицю, у двір, — додає Юрій. — Трішки походжу, видихну. — Хотілося б частіше виїжджати хоча б у Городню чи Чернігів. Але дорога не дуже хороша. — Сестричка прокинулась, — біжить до Наталії онук Тимофій. — Вона взагалі-то твоя тітка, — пояснює жінка. — З тим, що Тимурчик їхній дядько, звиклись, а от, Дочитали цей що найменша — тітка, прийняти ще не можуть.

матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньо­ му фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилан­ ня. Натисність його. І дивіться відео.

«Хочуть у Городню»

— Родина неординарна, — додав Андрій БОГДАН, голова Городні. — Навіть унікальна. Але статус такий, як і у всіх ,— багатодітна. Був у них удома. Діти виховані. Батьки непитущі. Поганого про них нічого не можу сказати. Але жити всім у тій хаті важко. І якщо давати хату, то не маленьку, а мінімум, на 100 квадратів. Вони до мене зверталися, хочуть у Городню. Готові зробити ремонт своїми силами. Бюджетне приміщення знайти можна. Але перевести із нежитлового в житлове, треба робити проєкт, перероблювати документи. Це і гроші, і час. А якщо не ввести в експлуатацію, не отримуватимуть ні пільг, ні субсидій. Буде скандал. — Ходять розмови, що в Деревинах планують закрити школу. — Є офіційний лист із міністерства, що школу в Деревинах треба закривати. Тим паче, дорога до села бачили яка? Пропонували їм житло в Дібрівному, під Городнею. У селі є школа. У садочок можна їздити в сусідній Смичин, за два кілометри. Пропонував і в Хрипівці. Межує з Городнею. Звідти і в школу, і в садок, і на гуртки в Городню їздять або батьки возять. Аби придбати хату в Городні, на таку квадратуру, обійдеться в 20 тисяч доларів, не менше. А нам сьогодні ще треба переселяти тих, хто живе на кордоні, де стріляють. Купуємо хати в селах, бо в Городні дорого. Про них я пам’ятаю. Як тільки щось підходяще підвернеться, одразу запропонуємо.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото автора

Родинна мазь лікарів від запалення суглобів і м’язів — Після коронавірусу рік горюю, ходила з табуреткою по хаті. У попереку та хребті так боліло, ніби хто ножа загнав, не могла сісти. Відбирало ноги, не могла ходити, — говорить 65­річна Віра ШКУРКА з села Вороньки на Чернігівщині. Перепробувала уколи в суглоби, різні мазі, голковколювання — не відчула бажаного ефекту. Прочитала в газеті про золоту мазь. Замовила собі. Так боліла нога, що в контору залізла рачки. Закрилась у кабінеті, намазала ногу — де поділись болі. Полегшало, як на світ народилась. Сіла на велосипед і покрутила додому. Увечері чоловік натирає мені плечі, шию, поперек, а ноги сама дістаю, — продовжує Шкурка. — Лікарю підтвердила, що мазь у нього золота і сусідам розказую про неї. Мазь від болю в суглобах виготовлена з натуральних компонентів. Допомагає при артритах, артрозах, міозитах, плекситах, бурситах, грибко-

вих інфекціях шкіри і нігтів, мастопатіях. — Ця мазь без токсичних речовин, тому не має шкідливого впливу на організм. Її р е ц е п т — н а ш а с і м е й н а та є м н и ц я , що передалася ще від прабабусі, — каже 52­річний Сергій Валентинович ЩЕР­ БИНА, терапевт з Києва. — Її треба наносити на уражені ділянки один-три рази на день. Знімає біль, усуває запалення. Полегшення зазвичай настає на третій-п’ятий день. Користуватися слід до зникнення симптомів. Замовити засіб можна за тел.:

067­757­98­20, 050­574­97­81.

Доставка «Новою Поштою», «Укрпоштою» або самовивіз з кабінету лікаря за адресою: Київ, просп. Григоренка, 39­б, 3­й пов., каб. 125. Сайт: phytodoctor.com.ua Ліцензія на медичну практику видана МОЗ України серія АЕ № 283488 від 12.12.2011

10

Суспільство

30.11.2023

Q позавчорашнє? Грязюка, ямки, розбиті дороги. Грошей на ремонт у прикордонних селах нема й не скоро будуть. Мабуть, доведеться діставати кирзачі! А вони й недалеко, у сінцях . найкращі. Василь Савич заходить до будинку і виносить третю пару високих чорних чобіт. Начищені носки блищать. Шкіра гладка, без пухирців. Халяви вищі й вужчі, ніж у перших двох. Усередині також шар шкіри, але не такий товстий, як у ялових. Є штрипки для натягування на ногу. — Ось вони які, хромові. Красівиє, — з любов’ю демонструє взуття. — У таких тільки гуляти ходити. Хром — також шкіра, особливим способом вичинена. Вони гарніші, пошиті краще. В армії тільки офіцери в таких ходили. — А ви їх куди носите? — На танці. Жартую, мені туди вже збиратися треба, а не до дівок. Зрозуміло, що жартує. Танців же зараз, до перемоги, немає. А чоботи таки зношені. — Ну, на гулянки різні. На випивон, — мружить очі дідусь. — Десь празник одмічають, мене покличуть. Взув та й іду гуляти. От запросиш, прийду в хромових, — продовжує веселитися. Щодо теплоти, такі ж, як ялові. Взуваю взимку або глибокою осінню. — Звідки вони у вас? Може, ви колишній військовий? — Ні, лише служив строкову, три з половиною роки в Німеччині. В армії був шофером. А в Кіптях — електриком. Чоботи купував давно, у Козельці на базарі. Кирзові тоді коштували, мо’, карбованців 10, — пригадує Савич. — А ялові — десь 15. Хромові найновіші, саме ці мої — армійські. Племіннику, коли служив прапорщиком, видали. — Шкарпетки чи онучі в чоботи крутите? — І портянки є, і на носок одягаю. Як онуча, то десь 60 на 40, чи трохи ширша, — бере дідусь у руки підходящу онучу. Вправно намотує на ногу. Всуває в чобіт, але не до кінця. — А ну його, потім спробуй ногу витягти. Тому вже на шкарпетки перейшов. Портянок ніде не знайдете. Хто зараз їх

Кирзові — робочі, ялові — зручні, а хромові — вихідні У 83­річного Василя ПУЗИРНОГО з Кіптів три пари чобіт на всі випадки. Кирзові — у дворі поратися, ялові — для виходу в центр, у магазин, і хромові — для особливо урочистих випадків. Василь Савич вимикає газову плиту (зварив обід) і веде до літньої кухні. За ним всюди хвостиком собака Чорниш. — Оце яловий, а це кирзовий, — дістає з різних кутків по чоботу для порівняння. А мені на перший погляд вони однакові. — Ну де ж однакові?! — «заводиться» Савич. — Це ж теляча шкіра, дивись, — мне халяву ялового чобота. — А то кирза, іскуствений матеріал. Ялові чоботи на нозі зручніші. Але кирзові легші. Зважую в руках. Різниця у вазі добре відчутна. Яловий важелезний, а кирзовий легкий, як тапок. І фактура різна: халявка ялового пухирцями, як мурахи по шкірі, а кирза — сіточкою, наче пофарбована тканина. Заглядаю в середину. Обидва чоботи без утеплення. У кирзовому і всередині текстиль. Дві короткі шлейки з обох боків, за які можна тягти, коли вдягаєш. В ялового всередині ще шар шкіри, світлішої, модного зараз кольору мокко . Тому мають бути тепліші. — Не дуже, — не підтвердив моє припущення Василь Савич. — В яких портянка байкова, ті й тепліші. На носок холодніше. Якщо вже носок, то не простий, а теплий. А так і не скажу, що шкіра від кирзи по теплоті дуже відрізняється. Ялові носяться краще, тому їх і в дворі можу взути, і вийти кудись на вулицю, у магазин. Кирзові — двором ходити. А ще є хромові: і легкі, і гарні. Хромові

Q отакої

носить? Їх і не продавали ніде. Готові тільки в армії давали. А так купив байки і дєлай, які хочеш. Дружина Валентина Василівна теж чоботи по роботі взувала. І свиней, і корову, і курей тримали вдома. Викладала українську мову в школі в Кіптях і Прогресі. Померла чотири роки тому. *** Чоботи під кирзові продає Ніна МАРЦЕ­ НЮК у магазині «Спецодяг» на Центральному ринку в Чернігові. — Кирза — не шкіра? — Ні. За технологією — це бавовняна тканина, просочена смолою, — пояснює Ніна Андріївна. Вона технолог за освітою, уже років 30 у торгівлі. І переважно на робочому одязі та взутті. Зараз у «Спецодязі» тільки сучасні кирзачі однієї моделі, з пряжкою і гнучкою підошвою. За ціною 970 гривень. Але найбільше — кирзових черевиків від 500 до 1090 гривень. *** В інтернеті на сайті https://militarka.com. ua/ знайшла блискучі хромові високі за 1800 гривень, кирзові були за 300. Забрали, немає вже. Так само, як і ялові з хромовими, — по 1200. На https://starshina.biz/ua хромові — 1800, кирзові — 500 гривень. Сайт https://www.olx.ua/ рясніє кирзачами. Від 180 гривень за пару ношених до 800 гривень. Правда, останні при розгляді виявилися яловими . https://prom.ua/ продають чоботи юхтові (та ж груба шкіра, але може бути і теляча і свиняча, і коняча) або юхта/кирза — 500-700 гривень.

Василь Пузирний тримає в руках хромові чоботи

Олена ГОБАНОВА. Фото автора

Q

анекдот у тему

Кажуть, після сільської дискотеки місцева Попелюшка загубила гумовий чобіт в гної, коли за нею гнався п’яний тракторист. *** Мати каже доньці, котра виходить заміж: — Щоб залишатися для чоловіка завжди бажаною, ніколи не роздягайся повністю!

От, вийшла донька заміж і, піс­ ля деякого часу спільного життя, чоловік її запитує: — Слухай, а у вас в родині психічно хворі були? — Ні, а чому ти запитуєш? — Ми з тобою не перший день разом живемо, а ти кожного разу спати у чоботях лягаєш!

В Удайцях старосту побили за дрова

На 17 січня 2024 року при­ з н ач е н и й р о з гл я д с п р а в и п о конфлікту між Валерієм САПАЛО­ ВИМ, удайцівським старостою, та односельцем Сергієм Гіжуном. Справа по обвинуваченню Сергія Гіжуна знаходиться в При­ луцькому міськрайонному суді за кваліфікацією ч. 1 статті 126 Кримінального кодексу України «Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкод­ жень». Полаялися-побилися за дрова. За акацію, яка росла на території колишньої колгоспної лікарні, збудованої в Удайцях на Прилуччині приблизно у 1950 році. Площа приміщення — 213,7 метра. Площа

навколишньої території — 3,44 гектара. Заклад був комунальним майном, належав Линовицькій селищній громаді. 8 грудня 2022 року громада продала приміщення на аукціоні «Прозорро» (електронна система торгів). Претендувало двоє: Олена Єфіменко, фізична особапідприємець, та Юрій ІЛЬЧЕНКО, в і й с ь к о в о с л у ж б о в е ц ь З С У, рідний брат голови Прилуцького міськрайонного суду. Стартова ціна була 8461,5 гривні. Продали за 17250 гривень без урахування ПДВ. Власником став Юрій Ільченко. — За такі гроші таке приміщення викупити, — не втримується від репліки Валерій Сапалов. — Хто ж знав, що воно продається...

Акацію на дрова випиляли, — журиться староста. — Місце красиве, на горі, над річкою Удай, над болотами. Самосійними акаціями заросло. Товстими, гарними. Усе повирізували, що можна. Дров було дуже багато. Кладовище до території лікарні прилягало. Братська могила, два воїни часів Другої світової там поховані. Я завжди доглядав за цією могилою, та й до мене доглядали. А тепер я туди не заходжу. Тепер доступу до неї в мене немає. Був конфлікт із Сергієм Гіжуном, який пиляв акацію біля лікарні. А в нас же опалюється школа дровами. Я теж почав дерева випилювати, щоб забрати в школу. А він (Гіжун) прилетів і біля сільради мене побив. Я поліцію, свідків викликав. У лікарні лежав. — Сергій Гіжун має стосунок до

вас? — запитала Юрія Ільченка. — Не має. Ми просили людей допомогти розчистити, щоб можна було під’їхати, на майбутнє. — Що буде на місці лікарні? — Плануємо оздоровчий реабілітаційний центр для військових, як закінчиться це все (війна). — Напівзруйнована лікарня продавалася відкрито, — говорить Віталій НЕСТЕРКО, голова Линовицької селищної громади. — Знайшлися люди, які захотіли купити. Виграли тендер, оплатили, перерахували гроші за будівлю. — Нотаріальним договором відбулося відчуження майна, — додає Ігор ВИХОР, юрист. Працював на момент продажу в Линовицькій громаді. — Усе відкрито і прозоро. Вирішили дати лад колишній лікарні.

Привести в порядок територію. Щоб там бур’яни не росли, щоб наркомани не ходили. Це була заброшка. Давно не працювала. Фельдшерські пункти утримувати не завжди кошти є, не те що лікарні. Довелося відновлювали документи, тому що вона тільки на балансі значилася, а жодних правовстановлюючих документів на неї не було. Навіть, щоб ремонт зробити — проєкт, комунікації, — потрібні документи. А відновити їх — не так мало й коштує. І жалко кинути, і нести важко. Звісно, що планували більше вторгувати. Та більше не виходить. Майно в такому стані, що мало кого цікавило. Відбувся продаж тільки будівлі, земельна ділянка у власності громади.

Тамара КРАВЧЕНКО

Корюківський святий Миколай вітатиме дітей у святковій сорочці з орнаментами і хрестами

Q передсвяткове

2 8 л и сто п а д а О л е н а Л И Т В И Н Е Н КО , д и р е к то р ка корюківського будинку культури, сортує листи, які написали діти святому Миколаю. Вітати буде кожного й окремо. За тиждень зібрали 45 листів і просять продовжити збір ще. Миколай буде приймати діток з 1 до 6 грудня. — При будинку культури ще до великої війни в нас працював ігровий сектор «Весела булька», для найменших, — розповідає Олена Литвиненко. — Дітям дуже подобається. Приходило близько 70 діток. Тому вирішили створити резиденцію святого Миколая. Оце витрусила всі листи зі скриньки, яку встановили біля БК, і думаю, як їх усі розгребти, — жартує. — На опрацювання залишилося два дні. Усі бажаючі дітки можуть написати листа в довільній формі.

Обмежень за віковою категорією немає. 14-річні приходили. Найменших, до року, приносили на руках, щоб посиділи в Миколая. Навіть дорослі дівчата шептали бажання на вухо Миколаю. Обов’язкова умова — писати контакти батьків. Коли відкриваємо скриньку, починається найцікавіше. Треба скласти графік прийому. Обдзвонюю всіх, знайомлюся, обговорюємо графік, в який день і час батьки можуть привести малечу. Працюємо шість днів з 10.00 і до 18.30. Якби не така ситуація, сиділи б і допізна. Бо в темний час дуже гарно, світяться гірлянди, новорічні ліхтарики. Привітання індивідуальне для кожної дитини. За часом триває 15 хвилин. Наша театральна група зустрічає. Дитина потрапляє в казку. Казкові персонажі разом з малюком

шукають зірку. На фініші зустрічає Миколай. Дітки обов’язково щось готують для нього: віршик або пісеньку. Сідають на коліно і загадують бажання. Дівчинка просила Миколая, аби тато повернувся з війни. Або щоб батьки після розлучення знову почали жити разом. Під кінець Миколай відкриває скриню. Вона в нас старовинна, бабусина, прикрашена під стиль казки. І там дитину чекає подарунок, який батьки принесли заздалегідь. — Де брали костюм Миколая? — Українська церква допомогла. Настоятель дав нам нижню святкову сорочку з орнаментами, з хрестами.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Гумор

30.11.2023

Очікування: плед, камін, книги, фільми, тепла компанія. Реальність: соплі, соплі, соплі, соплі, соплі, соплі, соплі... Ось у чому причина

— Лікарю, мені б груди підкачати. А то я і капусту їла, і пиво пила.

Приходить жінка до пластичного хірурга: — Лікарю, я б хотіла зменшити одну грудь. — Чому одну? — Ну, одна грудь нормального розміру, а друга... Виймає грудь, а вона — аж до коліна. Лікар чухає потилицю: — Зізнаюсь, я таке вперше бачу. — Це, мабуть, із-за мого чоловіка. Він, розумієте, не може заснути, якщо за мою грудь не тримається. — Що ви таке кажете? У мене така ж звичка. Але груди моєї дружини однакові. — А ви, лікарю, з дружиною в одній кімнаті спите і на одному ліжку? — Звичайно. — А ми в різних кімнатах.

Більше не захочеться

У нашому відділі над лисим, у віці, але імпозантним Миколою Івановичем постійно знущався Сашко, років на 20 молодший. Одного разу він підійшов, погладив лисину і сказав: — Ух ти, на дотик — як сідниці моєї красуні дружини. На це Микола Іванович теж провів рукою по лисині і з гідністю відповів: — Так, дійсно, дуже схоже!

В. РОКИТНА

— Це у вас що, сідниці?

До біса культура, коли в туалет приперло

— Шановна, вам би мізки підкачати!

Р. БІЛОГОР

Просто заїхав у свій гараж

Упс

13

Сильний туман. Жінка їде, орієнтуючись за габаритними вогнями машини, що їде попереду. І та машина різко гальмує. Жінка в’їжджає їй прямо в зад. Вискакує з машини, біжить до водія: — Якого біса ви так різко загальмували? — Вибачте, але я заїхав у свій гараж.

В. ЗБАРАЖ

Пішла подружня пара в театр на спектакль «Лампа Аладдіна». Перед спектаклем чоловік видудлив літр пива. — Театр — так. Але я все таки віддаю Усілись в крісла, перевагу пиву. дивляться. Через деякий час чоловіку захотілось в туалет. Не витерпів до антракту, вискочив. Відкриває одні двері — костюмерна, другі — бухгалтерія, треті — світло засліпило очі, але побачив — стоїть величезний горшок. Він швиденько зробив свою справу і повернувся до глядацької зали. Сів і не може зрозуміти: чому всі регочуть. Запитує дружину: — Що сталося? Чого такий регіт? — Ну, як сказати?! Коли ти попісяв у горшок, стояла тиша. Але, коли з горшка виліз Джинн і сказав, що це не роль, а п...ц, зала не витримала.

А. СИТА

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Чоловік повинен ставитися до жінки, як до кришталевої вази. Але й жінка має бути вазою, а не чавунним казаном. *** — Пані, ви стверджуєте, що відповідач звільнив вас, не див­ лячись на ваш передпенсійний вік. — Так, пане суддя. — Відповідач, що ви скажете на це? — Розумієте, характер мого бізнесу такий... — А який у вас бізнес? — Бордель, пане суддя. *** Стоматолог: — Так, тут у нас буде міст. І тут міст. О! І тут міст. Це не рот, а прямо Венеція! *** Перша шлюбна ніч. Дружина говорить чоловіку: — Любий, я повинна зізнатися, що в мене є недолік: одна грудь більша за другу. І зняла халат. — Дрібниці. Я все одно тебе кохаю. У мене теж там... (показує на штани), як дитина. Знімає штани. Дружина непритомніє, побачивши його ха­ зяйство. — Ти ж казав, як дитина. — Так. 3350 грамів! *** Стоматолог не може вирва­ ти зуб у пацієнта. Майже годину марудився, уже руки не беруть. Спересердя сказав: — Нехай тобі локомотив його рве! Через тиждень зустрічає пацієнта на вулиці — у того жод­ ного зуба.

— Бачите, лікарю, — прошам­ кав беззубим ротом, — я зробив так, як ви сказали. Прив’язав зуб до останнього вагона електрички. — Ну і? — Так два вагони з колії зійшли. — А зуби ж хто вирвав? — Начальник станції вибив, падлюка. *** Розмовляють два мужики: — Я своїй дружині в секс­шопі вібратор купив з гарантією. — Як це? — Ну, майстер сказав: якщо вийде з ладу, мені нічого не треба робити. Він приїде і сам усе зро­ бить. *** Гість з Європи: — А правда, що в Україні до­ роги б...ді будували? — Ні. А чому ви так вирішили? — Та всі ваші водії говорять: «Яка б...дь цю дорогу будувала?» *** Чоловік запитує дружину: — Щоб ти зробила, якби я ви­ грав у лотерею? — Розійшлась би з тобою, алкоголіком, і забрала б половину виграшу. — Відмінно. Я виграв тисячу гривень. Забирай пів тисячі і щоб очі мої тебе не бачили. *** Мати сину: — Сідай і розкажи яку­небудь історію. — Не можу сісти. Я щойно роз­ казав цікаву історію батьку. *** Можна дуже довго відкладати гроші на що завгодно, але все рівно їх прийдеться віддати стоматологу.

*** Мене запитали: «Чим відріз­ няється цукор від солі». Я закінчив хіміко­технологічний інститут, тому відповів: «Сіль — мінерал, а цукор — складна органічна сполука». Покрутили пальцем біля скроні, типу дурень. Виявилося, треба було відповісти, що сіль солона, а цукор солодкий. *** Єврейська сім’я сідає обідати. Зі столу падає ложка. В акробатич­ ному стрибку голова сім’ї ловить її біля самої підлоги і полегшено видихає: — Ху­х... Устиг. До нас на обід ніхто не прийде. У квартиру заходить донька: — Тату, там тітка Роза в ліфті застрягла. *** Усі трупи патологоанатом на­ зивав котиками, тому що в них носи холодні. *** Самогонщик — звучить грубо. Краще — гонщик формули С2Н5ОН. *** Вася був таким худим, що коли підходив до Стрижня, качки кидали йому хліб. *** Якщо сирену «швидкої» замінити на звуки пострілів, то дорогою будуть поступатися охочіше... *** Учора відпросилася з роботи. Набрехала, що захворіла. Сьогодні не прийшли троє колег. Сказали: від мене заразилися. *** Мужик приходить до психіатра: — У моєї дружини нав’язлива

ідея. Їй мерещиться, що її плаття хтось хоче вкрасти. — Ви в цьому впевнені. — Так. Вона навіть найняла спеціального чоловіка, щоб він їх стеріг. Учора ввечері я знайшов його в шафі. *** У тілі дорослого чоловіка 75 кілометрів нервів. Мотати — не перемотати. *** В аптеці: — У вас є йодистий калій? — Ні. Тільки ціанистий. — А яка різниця? — Та невелика. Усього дві гривні. *** Екзамен. Із аудиторії виходить студент. У нього запитують: — Ну як, здав? — Як у церкві. — Це як? — П р о ф е с о р з а п и тує — я хрещуся. Я відповідаю — він хре­ ститься. *** Із протоколу зборів у лікарні: «Після гострої дискусії з головним лікарем гінеколог, уролог і прокто­ лог були направлені на свої робочі місця в грубій формі». *** Донька в мультфільмі по­ чула фразу: «Втратив розум від кохання» і вирішила вияснити це питання в нас. Сидимо з дружиною, вечеряємо. Підходить донька: — Тату, от ти, коли тільки маму побачив, зразу втратив розум чи після одруження? *** Виходить бабуся від гінеколога­ чоловіка. Постояла, подумала.

Знову заглядає в кабінет і запитує: — Синку, а твоя мати знає, чим ти тут займаєшся? *** 50­річна пані: — У свої роки я вже точно знаю, чого не можна зранку робити в ліжку — потягусі. Бо може щось хруснути, защемитися або схватить судома за ногу. *** Учора прийшла смска: «Привіт, кицюню, як справи?» Відписала: «Наїлась сухого корму, сходила в лоток, лежу, пузо лижу...». За­ блокував. *** Після того, як розповів своєму 25­річному психологу про своє дитинство з карбідом, гульками на будівельних майданчиках та само­ палами, він став телефонувати мені в складних ситуаціях. *** Дружина в ліжку чоловікові: — Іди до мене, мій котику. Чоловік нехотя відкладає газету «Вісник»: — У тебе коли­небудь буде го­ лова боліти чи ні? Не даєш дочитати цікаву статтю. *** Уперше ночувала разом з хлоп­ цем. Уранці стала вставати з ліжка і ненароком пукнула. Придивилась, наче спить ще. Значить, не почув. Їду додому, отримую смску: «Я все ще пахну тобою!» Боюсь навіть уточнювати. *** Я к б и Г і п п о к р ат п р а ц ю в а в сімейним лікарем, то замість клят­ ви написав би молитву сатані. *** — Ви така худенька, що ви їсте? — Те що й ви. Тільки на пів відра менше.

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

Тел.: 093­63­78­193, 098­54­59­568

15

Передостання

30.11.2023

ЗАКУПОВУЮ: телят,

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ. 067­786­68­00, 066­75­90­993.

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

М’ясне підприємство

дорого закуповує ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь­якої складності. Помірні ціни.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

Куплю

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

коней, корів, биків, телиць.

093­750­28­64.

Доріз цілодобово. Перевезення.

на воду під ключ.

096­690­51­57

068­69­37­521;

Тел.: 099­29­88­987; 093­84­73­088.

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ за самими найвищими цінами: 063­756­96­56, 096­041­76­97. коней, биків, телиць, корів, екстрену худобу.

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 55­60 грн/кг Тел.

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Буряк фарширований грибами

Тел. 068­867­24­91 М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней.

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77

Продам дійних корів та робочих коней

Ціни найкращі. 068­130­08­73, 099­480­58­46.

Обмін. Можлива доставка.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Продам дійних корів та робочих коней

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39. БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

093­63­78­193

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

Доріз цілодобово. Високі ціни.

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ

Куплю автозапчастини

А також корів на молоко

093­093­17­43, 068­815­86­93.

«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ». 095­516­29­57, 098­841­72­05.

Буряк середнього розміру — 8 шт., морк­ ва — 3 шт., цибуля — 1 шт., мариновані гриби — 5 ст. л., томатна паста — 2 ст. л., олія — 3 ст. л., сметана — 1 стакан, оцет — 1/2 ст. л., чорний мелений перець, сіль — за смаком. Буряк відварити до готовності у воді з оцтом. Очистити від шкірки і ложкою вийняти м’якоть із середини. Цибулю дрібно нарізати, моркву натерти на крупній тертці. Підсмажити на олії цибулю і моркву. Додати томатну пасту, заздалегідь подрібнену м’якоть буряка, дрібно нарізані мариновані гриби і перець. Усе посолити і тушкувати до готовності. Остиглою масою нафарширувати буряки, скласти їх у широку ємність, полити сметаною і запекти 20 хвилин в попередньо розігрітій духовці.

Грибний суп із сухариками

та робочих коней

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

Продам коня гнідої масті, вік 12 років. Усе

робить, не б’ється, не кусається, дуже спокійний. Деталі за тел. 093­945­72­83

Печериці — 150 г, цибуля ріпчаста — 1 шт., морква — 1 шт., картопля — 2 шт., вода — 1,5 л, олія — 30­40 г, кріп, лавровий лист, чорний перець горошком — за смаком. Сухарики. Хліб поріжте і обсмажте на

сухій сковороді або підсушіть у духовці до хрумкої скоринки. Гриби наріжте пластинками та обсмажте на олії. Посоліть. Цибулю наріжте кубиками, моркву натріть на крупній тертці. Всипте цибулю і моркву до грибів, обсмажте все разом, помішуючи. Картоплю поріжте кубиком і варіть 15-20 хвилин. До картоплі покладіть засмажку, лавровий лист, перець, дрібно порізаний кріп, поперчіть, підсоліть. Налийте суп у тарілки і покладіть зверху сухарики. Такий суп можна зварити і на м’ясному бульйоні.

Райський торт (без випічки) за 15 хвилин

Сметана жирна — 500 г, мед, цукор — за смаком, чорнослив без кісточок — 200 г, горіхи грецькі — 160 г, печиво — 300 г, молоко — 100 г. Змішати мед зі сметаною. Розмочити печиво в молоці. Зібрати торт шарами: печиво, мед зі сметаною, порізаний чорнослив, мед зі сметаною, порізані крупно грецькі горіхи, мед зі сметаною. Прикрасити зверху горіхами і чорносливом. Можна їсти відразу або дати настоятися в холодильнику кілька годин.

Зельц у пляшці

Свиняча рулька — 2 шт. (1,8 кг), сіль — 2 ст. л., чорний перець горошком — 10­15 шт., запашний перець горошком — 5 шт., лавровий лист — 2 шт., цибуля — 1 шт., часник — 6­10 зубчиків. Рульки замочуємо у воді на годину, потім добре миємо. Заливаємо водою, додаємо сіль (з розрахунку: на 1 кг рульки потрібно 1 ст. л. солі), лавровий лист, чорний перець горошком, запашний перець горошком і цибулину. Варимо до готовності (близько 4 годин). Вимикаємо вогонь і даємо м’ясу там повністю охолонути. Прибираємо кістки. М’ясо сильно не подрібнюємо, так воно буде краще виглядати в розрізі. Додаємо в м’ясо часник, пропущений через прес. Вливаємо два-три черпаки бульйону, в якому варилася рулька. Усе добре перемішуємо. У пластиковій пляшці (об’ємом два літри) зрізаємо верх. Наповнюємо пляшку приготованим м’ясом, утрамбовуємо ложкою. Закриваємо плівкою і прибираємо в холодильник застигати. Якщо поставити звечора, до ранку страва вже буде готова. Коли зельц застиг, витягаємо з пляшки, ріжемо тоненькими скибочками — він відмінно тримає форму.

16 Q офіційно

Наостанок

30.11.2023

Латвійська Республіка запланувала для Чернігівщини 15 млн євро на наступні три роки

Про це під час візиту до області минулого тижня повідомив Едгарс РІНКЕВИЧС, президент Латвійської Республіки. За його словами, Латвія визначила наш регіон пріоритетним для подальшої співпраці. Посадовець відвідав декілька локацій. Перша — село Ягідне, де пан президент у супроводі В’ячеслава ЧАУСА, начальника Чернігівської ОВА, ознайомився з руйнуваннями внаслідок російської агресії та прикладами використання наданої латвійської допомоги. Особливо вразило Едгарса Рінкевичса побачене в сумнозвісному місцевому підвалі, де російські військові в березні минулого року тримали жителів усього села, та розповіді свідків тих подій. — Я глибоко переконаний, що ми повинні говорити з європейською спільнотою про створення спецтрибуналу, де б російські злочини були засуджені. Не тільки ті, що відбулися, а й ті, що продовжують відбуватися. Ми повинні працювати в цьому напрямі, — наголосив президент Латвії. Серед оглянутого — будинки, з відбудовою яких допомагає Латвійська Республіка. — Жоден будинок в Ягідному не вцілів внаслідок російської агресії. Село почали відбудовувати майже з першого дня, як ворог відступив. Це якраз приклад спільної роботи влади, волонтерів, благодійників на один

результат — перемогти, відбудуватися і повернути людей додому, — сказав В’ячеслав Чаус. — Щиро дякую за допомогу Латвії: на закупівлю будматеріалів для відбудови семи будинків виділено понад п’ять мільйонів гривень. Будматеріали — це лише один із напрямів підтримки Чернігівської області, що продовжиться й надалі. — Ми вже інвестували близько п’яти мільйонів доларів на реконструкцію таких соціальних об’єктів, як школи та дитсадки. Оскільки зараз існує велика ймовірність обстрілу росіянами української енергоструктури, шукаємо можливості для придбання генераторів. Пріоритетною залишається допомога у відновленні шкіл. Наступним напрямом стане (і ми про це ще не говорили) допомога у відновленні дитячої лікарні. Також працюємо над створенням центру підтримки жінок, які постраждали внаслідок агресії. Загалом у планах на наступні три роки — виділяти щороку по п’ять мільйонів євро, — розповів під час брифінгу в медіацентрі ОВА Едгарс Рінкевичс. У ході робочого візиту делегація побувала в Чернігові на місці встановлення модульних будинків, які надала Латвія, та оглянула пошкоджену внаслідок ракетного удару будівлю драмтеатру імені Т. Шевченка.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

АТ «Укрпошта» розпочала передплатну кампанію на 2024 рік

Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію. Передплатити видання можна за наступними ка­ талогами: • «Каталог видань України «Преса поштою» на I півріччя 2024 року», • Каталоги місцевих періодичних видань відповідного регіону АТ «Укрпошта» на I півріччя 2024 року. Передплатна кампанія на наступний рік тривати­ ме: • до 20 грудня 2023 року — для загальнодержавних медіа, • до 26 грудня 2023 року — для місцевих медіа. Приймання передплати здійснюється: • у відділеннях поштового зв’язку, • листоношами на доставних дільницях, • на сайті АТ «Укрпошта» через сервіс «Онлайн - передплата» за посиланням https://peredplata.ukrposhta.ua У рамках передплатної кампанії у всіх ВПЗ буде проводитися акція «Я люблю передплату». В акції візьмуть участь усі клієнти, які оформлять передплату на будь-яке видання передплатних каталогів (у ВПЗ чи онлайн) вартістю від 100 грн та більше, терміном не менше, ніж на шість місяців. Серед учасників акції будуть розіграні подарунки. З умовами участі в акції можна ознайомитись на сайті АТ «Укрпошта» в розділі «Акції» або в поштових відділеннях.

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 26675 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8248 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".