Q і у війну — не розкисаємо! Приніс поштар діду, що живе сам на хуторі, пенсію. — Живеш тут за 100 км... — Ти на мене не кричи, бо ще газету випишу!
В окупації баба Маша з сином Дмитром врятували пораненого бійця, видавши за онука та племінника4
Тираж 26528 27 жовтня 2022 року. №33/1892 Обласна газета. Виходить щочетверга.
Q шух! І впали
Коли ховали Василя Силенка пролітали ракети. Люди аж поприсідали Марія Напалько. Фото з сімейного архіву
стор.
19 жовтня в селі Гальчин на Козелеччині прощалися з 55річним Ва силем Силенком. Якраз у цей час над кладовищем пролітали дві ворожі ракети. Від ляку люди аж поприсідали. А коли їх збили під Кіптями, почули вибух і стрепенулися (Гальчин входить до Кіптівської громади). Ховали Силенка з усіма військовими почестями, хоча він загинув не на полі бою, а дорогою на службу. 16 жовтня о 18.00 водій «Рено Меган», котрий підвозив його, у Топчіївці Чернігівського району не впорався з керуванням і врізався в дерево, машина перекинулася. Силенко від отриманих травм помер на місці аварії. Водій, теж військовий, живий. — Того дня чоловік зранку приїхав додому. Він служив у Чернігові, туди ввечері мав повернутися. Велосипедом поїхав до Олишівки, від нашого села за вісім кілометрів. Стояв, чекав маршрутку на 17.50. Зупинилася машина, за кермом був військовий. Наскільки я розумію, вони не були знайомі, — зітхає Валентина СИЛЕНКО, вдова. — Підібрав Василя. Проїхали небагато, і сталася біда. Мій чоловік на смерть, а у водія травмовані лише рука і ключиця. Він десь у лікарні. Як його звати, не знаю. Говорять, що він був п’яний. Ніхто з його боку навіть співчуття не висловив. Нам допомогли ті, хто служив з чоловіком, Кіптівська громада, родичі, односельці. — Правда, що під час За минулий тиждень над об похорону летіли ракети? ластю збили чотири ворожі Люди поприсідали, по ракети: 19 жовтня дві над пригиналися. — Летіли. Та я не дивиКіптями на Козелеччині, одну лася, хто що робить. Не до в Чернігові над складами,там того було.
постраждало троє людей. 22 жовтня літаквинищувач знешкодив ще одну.
Валентина ОСТЕРСЬКА
Q поставив крапку
Дружину з донькою відправив у кафе, а сам застрелився У суботу, 21 жовтня, у власному будинку знайшли мертвим 94річного Костянтина Овчинкіна. Кажуть, напередодні попросив доньку дружини приїхати в Ріпки. Вона з сім’єю живе в Німеччині. Того дня вранці наказав зняти гроші з банківського рахунку. Викликав особистого водія і сказав, аби той відвіз доньку та дружину в кафе. Перед виходом попросив водія закрити двері будинку з вулиці на ключ. Коли вони повернулися, чоловік лежав мертвий, а поряд була мисливська рушниця. Ховали в суботу, 22 жовтня, у Ріпках, біля першої дружини. Костянтин Олексійович був відомий не тільки в Ріпках. Народився в Плисках на Борзнянщині. Пережив голодомор 1932-1933 років, під час Другої світової війни був партизаном. Після війни працював трактористом у місцевому колгоспі. У 1948 році поїхав до Сибіру, будував залізницю. У 1954 повернувся до України, працював у Мені механіком, бригадиром тракторної бригади. А згодом очолив місцевий колгосп. Був секретарем райкому партії в Понорниці та Новгороді-Сіверському. Працював у Городні головою райвиконкому. 10 років керував компартією Ріпкинського району. У понеділок, 24 жовтня, попрощалися з 84-річним Анатолієм Жагловським, товаришем Овчинкіна. Чоловік керував місцевим краєзнавчим музеєм.
Дмитро Напалько на ганку будинку. Фото Ольги САМСОНЕНКО
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Неспри ятливі дні: 29, 30 жовт ня; 6 лис топада.