"Вісник Ч", 25 грудня 2025 року

Найцікавіше у "Віснику Ч"

Роман Боюн та аграрії відремонтували 37,4 кілометра дуже аварійної дороги /5

З Новимм роко

та Різдвом Христовим! Тираж 21824 25 грудня 2025 року. №52/2057 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Увага!

Усі новини, цікавенні історії, фотки — всевсе — створено природним інтелектом. Не штучним. Нами, журналістами "Вісника Ч". Ми сильно-сильно стараємося, щоб вам, читачам, було цікаво.

Q і у війну — не розкисаємо!

Настрій: побачити новорічне чудо на балансі своєї банківської картки.

Роман Боюн, староста Бірківки Менської громади, біля відремонтованої дороги. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ

Олександр Сироватський шукає жінку, щоб було про що разом посміятися, а не для активних «бойових» дій /5 Православний календар-2026 /9

У Світанку на Ніжинщині жінки за пів року сплели 93 маскувальні сітки

Q підтримуємо ЗСУ

У Яхнівці та Світанку на Ніжинщині щодня плетуть маскувальні сітки для захисників. Починають роботу о 9.00 з хвилини мовчання. Працюють, буває, учотирьох, а деколи всімох. І так до обіду. Сітки розміром шість на вісім метрів, три на п’ять, три на вісім, навіть вісім на одинадцять. Матеріал надає матушка Дар’я з Покровської церкви, що в Ніжині. Працюють жінки в приміщенні Світанківського старостату. — З липня до грудня ми сплели 93 сітки, — дивиться в записник Антоніна БОНДАР, завідувачка яхнівським сільським клубом. У чотирьох жінок сини на війні. Валентина МОСКАЛЕНКО, в.о. директора музею україно-чесько-словацької дружби, плете сітки з 2022 року. Її син Сергій Москаленко на фронті. — Він пішов на війну у 2023 році. Спочатку був поранений на курахівському напрямку. Довго був на реабілітації. А зараз повернувся у стрій, — каже жінка. Готові сітки Анатолій Величенко, староста Світанку, відвозить до Ніжина, у церкву. Далі передають військовим на різні напрямки.

Юлія НІТЧЕНКО

https://sinoptik.ua/pohoda/chernihiv

Несприятливі дні (можливе погіршення самопочуття): 28-30 грудня.

Реклама

2

Різне, реклама Важливо про основне: Деякі питання про службу 25.12.2025

Q ЗСУ інформують Речове майно для мобілізованих: що видадуть

Усе, крім плавок і твоїх ул ю бл е н и х ш ка р п ето к з і смішними малюнками. Військово службовці отримують базовий набір, що містить 46 позицій. Засоби індивідуального захисту: Шолом, Бронежилет, Балістичні окуляри. Термін експлуатації: два роки. Взуття: Берці: літні або демісезонні, зимові, Інше: капці, бахіли, гумові чоботи. Термін експлуатації: одна пара на два роки. Обмундирування: Костюм (кітель і штани): два комплекти на два роки, Додаткові штани: видають раз на рік, Фліска: 1 штука на два роки, Зимові куртка та штани: один вид на два роки, Сорочка бойова (убакс): дві штуки на два роки, Сорочка поло: дві штуки на два роки, Рукавички демісезонні та зимові: по парі на рік, Бафи (шарфтруба): літній та зимовий. Головні убори: Шапка звичайна, Шапка зимова, Кашкет, Панама. Спорядження: Каримат, Спальний мішок, Тактичні рукавиці,

Ремінь, Транспортна сумка (баул). Білизна: Футболки, Шкарпетки зимові та літні, Труси, Два комплекти термобілиз ни: демісезонна та зимова.

ЗСУ одягає кожного!

Міноборони України системно вдоско налює речове забезпечення військових, з о к р е м а з и м о ву ф о р м у. За останні роки відбулася справжня еволюція — від важких зразків старого типу до сучасних багатошарових комплектів з мембранних тканин та інноваційних утеплювачів. Куртки розроблені за о н о вл е н и м и тех н і ч н и м и в и м о га м и , м а ют ь к і л ь ка моделей, що дозволяють адаптувати захист до різних п о год н и х у м о в . Ш та н и з м е м б р а н н и х м ате р і а л і в , з надійним утепленням та вітровологозахистом. Маскувальні костюми легкі, б е з ш у м н і , н е з а в ажа ют ь слуху і не демаскують бійця. Берці з натуральної шкіри та мембрани, утеплені, з антиковзною підошвою. Рукавички багатошарові, з утеплювачем, мембраною та накладками TouchScreen. З а вд я к и н о в и м ста н дартам Міноборони зимова форма українського воїна стала теплішою, зручнішою і технологічнішою — справжнім щитом від холоду в н а й с к л а д н і ш и х у м о в ах фронту.

Скільки будеш отримувати у війську

Не в грошах щастя, але… Забудь слово «зарплата»! У війську її немає. Тут це називається грошовим забезпеченням. Мінімальний розмір г р о ш о в о го з а б е з п еч е н ня — 20130 гривень для рекрута. Це те, що ти отримуватимеш в учєбці. Першим днем служби вважається день мобілізації. І саме з цього моменту вже починається нарахування. Коли потрапиш у п і д р о зд і л , т в о є г р о ш о в е забезпечення зміниться. Як саме? Це залежить від багатьох чинників: звання, посади, роду та виду сил, до яких потрапиш. Якщо є час та натхнення, можна почитати наказ Міноборони №260, яким регулюються виплати грошового забезпечення. Але є простіший шлях: Міноборони запровадило онлайн-калькулятор. Потрібно знати лише своє звання, вислугу років та тарифний розряд (його можна дізнатися у фінансистів військової частини).

«Бойові» виплати

Залежно від місця несення служби та виконуваних завдань українські військові можуть отримувати: 100 тисяч гривень — для тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях на передових позиціях, на окупованій території або між позиціями С и л о б о р о н и та в о р о га ; виконує завдання з вогневого ураження (ракетники, артилеристи, підрозділи ППО). 70 тисяч гривень — для

тих, хто виконує бойові або спеціальні завдання на лінії зіткнення з ворогом або в його тилу. 50 тисяч гривень — для військових, які виконують бойові (спеціальні) завдання у штабах, командуваннях, органах військового управління; тих, хто працює поза районами бойових дій. 30 тисяч гривень — д л я т и х , х то з а й м а єт ь с я інтенсивною підготовкою д о в ед е н н я б о й о в и х д і й або управлінням угрупуваннями військ; тих, хто забезпечує розмінування, протиповітряне прикриття чи оборону критичної інфраструктури.

«Контракт 18-24»

1 рік служби — 2 000 000 гривень Військова служба за програмою «Контракт 18-24» — це добровільна служба за контрактом для громадян віком з 18 до 24 років, яка дозволяє всього за 1 рік отримати конкурентні виплати: до 2 000 000 на рік, престижний досвід та соціальні гарантії, яких немає в цивільному житті. А саме: вибір частини та спеціальності, компенсацію оренди житла, медичне забезпечення, іпотеку під 0,00%, навчання в закладах освіти та право виїзду за кордон (після 1 року служби). Раніше участь у проєкті була доступна лише в окремих бригадах. Тепер рішення ухвалено: усі бойові підрозділи Сил оборони можуть набирати мотивовану молодь за програмою. Захищай країну, служи з гідністю, пиши свою історію перемоги! Укладай «Контракт 18-24»!

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990 ПОСТІЙНО ЗАКУПОВУЄМО

ВАЛИМО ДЕРЕВА

Тел. 068-135-96-22

063-489-85-45, 096-659-90-33, 096-626-74-40

- Мед - Пилок - Прополіс

будь-якої складності. Помірні ціни.

Потрібні пекарі, формувальники тіста. Офіційне працевлаштування. З/п 16000-18000 без затримок. Тел. 093-806-75-93, 063-961-08-94.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

м. Чернігів. л.: 093-210-10-10, Те 097-726-78-39.

Ремонт холодильників на дому та в мастерській. Тел. 093-200-12-12. 42-річний чоловік, 174/95, з Борзнянщини, житлом і матеріально забезпечений познайомиться з порядною жінкою до 47 років для створення сім’ї. Тел. 096-931-29-36.

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ по Чернігову.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39, 093-235-31-15

АДВОКАТ по кримінальних, адміністративних, цивільним справах.

Консультація, складання документів, захист в судах. Тел. (067) 460-91-10 Св-во ППЗАД серія ПН №000890 від 06.03.2020 НААУ

Q нове життя

Q уперше

Наталія Біда народила у «швидкій» 20 грудня близько 11.30 28-річна Наталія Біда з села Холми Корюківської громади народила хлопчика. За селом Сядрине в машині швидкої допомоги. Пологи приймали 41-річна Людмила ДОБАРІНА, парамедикиня, та 51-річний Едуард Малишко, екстрений медичний технік. — Надійшов виклик: «Народжує жінка на 30 тижні». Працюю на «швидкій» сім років. Пологи довелося приймати вперше , — посміхається Людмила Добаріна. Породіллю повезли в корюківський пологовий будинок. Та малий поспішав

народитися. Зупинилися за селом Сядрине. За перші потуги дитинка майже наполовину з’явилася. Потім другі потуги — і народила. Відносно швидко. Хвилин за 20. Хлопчик невеликий. Я в з я л а м а л е н ь ко го в ру к и . Перетиснула пуповину у двох місцях. Відділила від матері. Обтерла, замотала в пелюшку, щоб зігріти. Зробила йому санацію ротової порожнини. Усе необхідне в нас було з собою. Радію, що все закінчилося добре і для матері, і для малюка. — Водій свідомість не втратив під час пологів? — жартую. — Він же туди не заглядав, — відповідає Людмила. — Він мені в усьому допомагав. Що просила, по-

давав і робив. А взагалі, наші водії нічого не бояться. У пологовому будинку Корюківки малюка зважили — кілограм 900 грамів. Лікарі припустили, термін вагітності був трохи більший. Малий «поспішайко» народився десь на 3334 тижні. Для Наталії Біди це не перша дитина. Удома на Ігоря чекають ще четверо, братики і сестрички. Дітям десять, дев’ять, шість та два роки. Батько трьох старших, зі слів жінки, помер. На четверту і новонароджену дитинку Наталія записалася як мати-одиначка. У корюківській громаді Наталія з дітьми проживає два роки. Переселенці. Приїхали з Донеччини.

Ольга САМСОНЕНКО

Геннадія Вороб’я вітати почали з обіду. А з чим, зрозумів тільки ввечері Q нагорода

22 грудня президент нагородив орденом «За заслуги» ІІІ ступеня 11 енергетиків. Серед них Геннадій ВОРОБЕЙ з Новгорода-Сіверського. Майстер дільниці. — Про те, що я в списку нагороджених, дізнався 22 грудня. Від знайомих, друзів, родичів, — каже Геннадій Євгенович. — Дзвонять, вітають. Думав, це з нагоди Дня енергетика. — На вручення нагороди вже запрошували, поїдете? З Новгорода до Києва пів дня треба добиратися. — 350 кілометрів, — уточнює майстер дільниці. — Якщо скажуть, чому ж не поїхати. Поживемо — побачимо. — Що цей орден дає? Чи буде надбавка до зарплати? — Не знаю. Світла, зв’язку в районі сьогодні не було, — говоримо 23 грудня. — Росіяни знову наробили неприємностей. Та і часу не було дізнаватися. Роботи багато.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q дожила

3

Новини

25.12.2025

На сторіччя можна все

29 грудня діти, онуки та правнуки збираються вітати зі сторіччям найстаршу з родини Губар. З Орлівки на Куликівщині. Олександрі Федорівні виповниться сто років. — Узимку живемо в Чернігові, а влітку в Куликівці, — розказує 65-річна Любов СУХОРУТЧЕНКО, молодша дочка. — Я на пенсії, переїжджаю і живу разом з матір’ю. Олександра Федорівна народила і виростила чотирьох дітей. Наполягла, щоб усі вчилися. Двоє закінчили інститути, двоє — технікуми. — Що подаруєте матері на 100-річчя? — Ще думаємо. Купили нову гарну сукню. А так — усе є. Навіть особиста мобілка. Часто не проти посидіти в смартфоні. Купляємо їй відривні календарі — подобається читати відірвані листочки. Там бувають вірші — учить їх. Каже, що треба тренувати пам’ять. Чоловік, Андрій Леонтійович, помер у 2018 році. 96-річним. Разом прожили 70 років. Був начальником пошти в Орлівці. Мати йому допомагала. Жили дружно. Мати любить солодощі. Я багато не дозволяю. А чоловік каже: «Їй 100 років. Уже можна все!» Тому тортом поласує. Замовимо великий, зі свічками.

Олена ГОБАНОВА

Q не все ж нам ридати

Ляльки з сокиринського вертепу побували на балу часів гетьмана Мазепи 21 грудня, у неділю, у столичному музеї «Київська фортеця» був костюмований бал. Окремою подією вечора став показ галаганівського сокиринського вертепу — унікальної пам’ятки з Чернігівської області. Режисерка дійства — лялькарка Інесса Кужом, вона ж авторка ляльок, створених за зразками оригінального вертепу з Сокиринців, родового маєтку меценатів Галаганів. Учасники балу танцювали українські та європейські танці XVII-XVIII століть. У костюмах тієї доби. На столах були мариновані сливи, пироги з капустою, пироги з ружею, фіалкові цукерки, угорське вино та інші ласощі. Організатори розповідають, що перша згадка про карнавал у Києві датована 1684 роком. У мемуарах шотландця Патрика Гордона є запис про бал-маскарад на Печерську, де танцювала Параска, донька гетьмана Самойловича. Танці тоді завершились феєрверком. Під час балу провели благодійний аукціон. Усі кошти будуть спрямовані на такмед для ЗСУ.

Світлана ПЕТРЕНКО

Q до свята

Цукерки для Даші, Васі та інших діток з Малої Дівиці У патронатній родині Ольги та Олександра Манжових з Малої Дівиці на Прилуччині власних дітей троє. На три місяці взяли до себе двох маленьких: трирічну дівчинку Дашу і хлопчика Васю, якому рік і вісім місяців. — 23 грудня вручили нам подарунки на обох прийомних діток. Мені пояснили, що це від нардепа. З пів кіло шоколадних цукерок. А в п’ятницю, 26 грудня, на святі в садочку дадуть ще солодощі, — розповіла 40-річна Ольга МАНЖОВА, патронатна мати. Усім діткам садочків і шкіл Малодівицької громади селищна рада купила новорічні подарунки. 307 солодких наборів за бюджетні кошти. Додатково склалися і привітали місцеві заможники. — У громаді проживають семеро дітей загиблих та дев’ятеро зниклих безвісти воїнів. Троє сиріт. Двоє дітей з патронатної родини. 25 дітей внутрішньо переміщених осіб. 12 дітей з інвалідністю. Тобто 58 дітей з категорії вразливих, — розповіла Світлана ОПАЛЕНИК, секретарка виконкому Малодівицької селищної ради. Солодкі подарунки купують і роздають громади, повідомили в департаменті соціальної політики Чернігівської ОВА. Скільки всього роздали, ще не рахували.

Юлія НІТЧЕНКО

Василя Карпека визнали невинуватим. Судили за державну зраду 45-річному Василю Карпеку з Семенівки в новгород-сіверському суді прокурор просив 15 років позбавлення волі. Слідство стверджувало, що чоловік передавав росіянам інформацію про розташування в Семенівці військових та блокпостів. — Встановлено, що Карпеко перебуває на обліку в лікаря-психіатра. Однак було проведено психіатричну експертизу і встановлено, що він є осудною особою, — сказав на суді Сергій ДОМАШЕНКО, прокурор. Суд враховував, що абонентський номер, з якого писав Карпеко, на той момент «засвітився» в районі міст Часів Яр та Бахмут Донецької області. На підконтрольних на той час Україні територіях. Тобто спілкувався Карпеко не з росіянином. Так само не довели, що російський номер телефону належить йому. Прокурор підтвердив, що жоден з об’єктів, які Карпеко передав через телеграм, не піддавався обстрілам. Це дає додаткові підстави вважати, що інформація не потрапила до росіян. Карпека виправдали у зв’язку з недоведеністю, що в його діянні є склад злочину. Відпустили з-під варти в залі суду. Упродовж 30 днів на вирок може бути подана апеляція.

Ольга САМСОНЕНКО

Q протрималася недовго

Марію Єфименко звільнили з посади, а прокуратура вручила підозру Марія ЄФИМЕНКО зі Сновська отримала підозру. У шахрайстві та службовій недбалості, що спричинили тяжкі наслідки. Марія В’ячеславівна стала відомою в лютому минулого року. Тоді працювала на посаді завідувачки сектору з питань праці та надзвичайних ситуацій Сновської міської ради. Запідозрила в нечесності посадовців міськради, які купили автівку на тисячу доларів дорожче. Гроші на неї збирали працівники всіх бюджетних організацій Сновська. Автівка коштувала 4500 доларів, а казали, що купили за 5500. Жінка знайшла оголошення з ціною. 2 липня минулого року її призначили на посаду першого заступника міського голови. А через півтора року сама потрапила в скандал. Зі списками на допомогу. — Я не реєструвала людей, — каже Марія Єфименко. — Я відправляла ці списки в ОДА. Не працювала з міжнародними фондами. У постанові написано, що одержувач несе відповідальність за отримані кошти. — У чому тоді суть підозри? — У списках є люди, які зареєстровані в багатоповерхівках. Й отримали грошову допомогу. Хоча ми й оголошення давали на сайті, що допомогу можуть отримати ті, у кого пічне опалення. Бо гроші виділялися на придбання твердого палива, дров. — Хтось перевіряв тих, хто подавав заяву? — У постанові написано, що міський голова повинен скласти комісію. Яка вибірково перевіряла. — Коли формувалися ці списки? — У грудні минулого року. Зараз хтось пише, що я зареєструвала свого чоловіка. Не маю права, нема пічного опалення. Дзвонила слідчому, запитувала: «Хіба ви не бачили в мене під час обшуків пічного опалення?» Воно є. Мій чоловік має право на допомогу. Пишуть, що донька проживає за кордоном. Вона вдома. Це можуть сусіди підтвердити. Так, навчається за кордоном заочно. Їздить здавати сесію. З липня цього року я не працюю в міській раді. — Яка причина звільнення? — Скорочення посади. За законом можу претендувати на інші вакантні посади. Але доки була на лікарняному, усі посади закрили. — Це помста за машину? — Думаю, так. Коли була на посаді, офіційно писала заяву, що відмовляюся від надбавки до заробітної плати.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Суспільство

4

25.12.2025

Q одна така

Грядки і могили на городі Парасковії Буланої У 67-річної Парасковії БУЛАНОЇ з села Часниківка Батуринської громади кладовище просто посеред городу. Не за селом, не за парканом, а між грядками, картоплею й буряками.

— Може, душ з 30 там поховано, — каже жінка, показуючи рукою на старі могили. — Родинні поховання. Це все Булани, які жили тут, на цьому куточку. За словами Парасковії, ховають тут здебільшого старих родичів, які доживають віку в селі. У селі п’ять кладовищ, — пояснює вона. — Чоловікові родичі поховані на кладовищі, що колись називали «на Москві». Як воно тепер зветься — і не знаю. А мої — на Ляшенківського. Дворище жінки наче розділене. Спершу — 11 соток подвір’я, далі — острівець кладовища. А за ним — ще 14 соток городу. — Кладовищу далеко за 100 років. Уже дерев’яні хрести попадали, — каже жінка. — Ми, мабуть, єдині в селі, у кого воно просто посеред городу. — Коли тут було останнє поховання? — запитую. — У жовтні 2021 році поховали Ніну Матюшенко, — відповідає Парасковія. Іде кладовищем і вдивляється в дати на табличках хрестів. — Син військовий. Коли є час, весною приїздить і викошує траву та бур’яни. Поміж могил неспішно ходить рудий кіт Рижик — ніби тутешній сторож. На питання, чи не страшно жити поряд з могилами, жінка лише знизує плечима.

— Уже ні. Звикла, — спокійно каже вона. — Як є вільна хвилина або треба перепочити після городу, ходжу сюди. Подивлюся, хто коли помер, хто скільки прожив. А інколи просто сідаю на лавку біля столика. Тут тихо. Але так було не завжди. Як заміж вийшла, дуже боялася, — зізнається Парасковія. — Молодою Дочитали цей матеріал до була. Увечері страшно кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або і дивитись у той бік. А сканер на оцей квадратик. тепер це вже частина На екрані телефона життя. Вони мені не чужі. з’явиться посилання. Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Парасковія Булана

Натисність його. І дивіться відео.

Q попрощалися

Зідан воював під Краматорськом 5 0 - р і ч н и й О л е кс а н д р М и л е й ко з с ел а С а в и н к и Корюківського району. У 2019 році переїхав до міста Прилуки, де працював на різних підприємствах міста. 9 грудня 2023 року мобілізували. Військовий вишкіл чоловік пройшов у навчальному центрі в селищі Десна. Загинув 18 лютого 2024 року в селі Синьківка Куп’янського району Харківської області. Поховали воїна в Прилуках. У нього залишилася сестра. *** 42-річний Іван Вітько з села Озеряни на Бобровиччині. Працював у Носівці в ТОВ «Науково-виробничий комерційний центр «Прес». Мобілізували 6 квітня 2022 року. Воював на різних напрямках фронту: прикордоння, Сумщина, Покровськ, Донеччина. Поблизу Куп’янська Івана Вітька поранило. «Побратими його оперативно евакуювали до стабпункту. Адже водію авто дивом вдалося вціліти. Стан Івана був дуже важкий. Стабілізаційні заходи дали можливість перевезти його з Харкова до шпиталю в столицю. Однак всі зусилля медиків, молитви рідних виявилися марними», — пишуть у громаді. Помер воїн 10 листопада. Поховали в Носівці. *** 33-річний Олександр Воробей з села Прачі Борзнянської громади. Працював у ТОВ «Агрікор Холдинг». У 2018 році уклав контракт. Прослужив три роки. Після демобілізації працював у ТОВ «ЖАКО». На початку повномасштабної війни Олександр вступив до територіальної оборони Києва, а згодом воював на найгарячіших напрямках. Боєць був нагороджений медалями «Незламним героям російсько-української війни», «Честь. Слава. Держава», а також відзначений подяками та грамотами від командування за гідну службу, високий професіоналізм та вірність присязі. 25 вересня цього року отримав тяжке поранення. Лікарі боролися за його життя, але 7 листопада 2025 року воїн помер. Поховали в рідному селі. У нього залишилися десятирічна донька, мати, бабуся та дві сестри. *** 32-річний Юрій Щітченко з села Никонівка на Срібнянщині. Працював водієм та трактористом у сільськогосподарських підприємствах. У березні 2023 року чоловіка мобілізували. Загинув 9 листопада 2025 року. Поховали в селищі Срібне. *** 46-річний Сергій Баранчук народився на Волині. Служив у лавах прикордонників. Коли проходив службу на Ріпкинщині познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Створив сім’ю. Подружжя проживало в Ріпках. Народилися два сини. Загинув Сергій Баранчук 8 листопада 2025 року в Покровському районі на Донеччині. Поховали захисника в Ріпках. У нього залишились дружина, два сини-школярі та батько. *** 41-річний Анатолій Нечипоренко з Мени. Працював зварювальником на різних підприємствах. Переїхав на Вінниччину, щоб доглядати бабусю. Жив у будинку батька, який перейшов йому у спадок. Там працював на цукровому та цегельному заводах, встановлював обеліски і пам’ятники.

«Мріяв повернутися до рідної Мени і придбати тут власну хату. Був у цивільному шлюбі, дітей не мав», — пишуть у громаді. 23 серпня 2025 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Воював на Сумщині. Під час служби отримав тяжке поранення. Помер 7 листопада 2025 року в лікарні Києва. Поховали Анатолія на центральному кладовищі Мени. *** 41-річний Микола Петренко з Петрівки Сновської громади. У квітні 2025 року був призваний до Збройних сил України. Помер чоловік 14 листопада 2025 у рідному селі, коли був у відпустці. *** 37-річний Валерій Сак з міста Семенівка. Працював ветеринаром у Хотіївській дільниці Семенівської громади. Згодом переїхав до Києва, де займався виготовленням металоконструкцій. У 2023 році Валерія мобілізували. Проходив службу на посаді водія. 10 листопада 2025 року воїн загинув біля села Іволжанське на Сумщині. Залишилися мати та брат. *** 42-річний Михайло Асташенков з міста Прилуки. У 2023 році добровільно пішов на війну. За пристрасть до футболу та характер справжнього бійця побратими називали його Зіданом. У березні 2025 року Михайла нагородили відзнакою командира 100-ї окремої механізованої бригади «За оборону рідного краю». Загинув 12 листопада 2025 року в Краматорському районі Донецької області. *** 54-річний Сергій Чучвага з Ріпок. З 1991 року проходив службу сержантом-контролером, охороняв Чорнобильську АЕС. Після звільнення з військової служби працював електромонтажником у будівельній корпорації «Укртрансбуд». У 2015 році став учасником АТО, обороняв кордони України на сході. У червні 2025 року Сергій знову долучився до лав Збройних сил України. Загинув 23 жовтня 2025 року поблизу міста Куп’янськ Харківської області. У скорботі дружина, діти, онучка. *** 2 5 - р і ч н и й В і та л і й М ол ожо н з с ел и щ а Х ол м и н а Корюківщині. Тут пройшли його дитинство та юність. Здобув вищу освіту, працював. У 2020 році долучився до Нацгвардії. А з початком повномасштабного вторгнення пішов на війну, мав позивний Джокер. Був тричі поранений: на сватівському і куп’янському напрямках, у Серебрянському лісі. За мужність і відданість Україні був відзначений державними нагородами, серед яких «Золотий Хрест». Загинув 5 листопада 2025 року. Поховали бійця в Холмах. *** 24-річний Валентин Василенко з міста Мена. Працював у 9-му Державному пожежно-рятувальному посту в селищі Короп на посаді командира відділення. Пізніше проходив стажування в Мені, у 10-й Державній пожежно-рятувальній частині, де готувався стати начальником караулу та командиром відділення.

Став на захист України у 2022 році. Служив на посаді водія групи застосування безпілотних авіаційних комплексів. Під час служби активно опановував навички роботи з FPV-дронами. Загинув 12 листопада 2025 року на куп’янському напрямку. Поховали Валентина Василенка в Мені. У воїна залишилися батько й сестра. *** 46-річний Олександр Попов з села Лизунівка на НовгородСіверщині. З 2014 року боронив Україну в зоні АТО. З 2021 року служив у підрозділах територіальної оборони. З першого дня повномасштабного вторгнення обороняв Чернігів. Згодом воював на сході та півночі країни. Загинув воїн 25 жовтня 2025 року на сході. Поховали в селі Печенюги Новгород-Сіверського району. У нього залишилися дружина та донька. *** 42-річний Павло Лапицький народився в Чернігові. Після смерті матері переїхав жити до батька в Остер. Тут вступив до Остерського будівельного технікуму, але навчання не закінчив. Повернувся до Чернігова, де працював на різних підприємствах міста. У липні 2024 року Павла мобілізували. У вересні 2024 року він отримав поранення, довго лікувався. Після одужання знову повернувся на службу. 5 листопада 2025 року воїн загинув. Поховали Павла Лапицького в місті Остер. *** 54-річний Ігор Даневич з селища Козелець. Працював у комерційних структурах охоронником. У лютому 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Захищав Чернігівщину, Сумщину. Загинув 26 липня 2024 року біля Торецька на Донеччині. Відтоді військового вважали зниклим безвісти. Збіг за ДНКекспертизою прийшов лише в середині листопада 2025 року. У чоловіка залишились мати, дружина, донька та син.

Ольга САМСОНЕНКО Реклама

На часі

5 Роман Боюн та аграрії відремонтували 37,4 кілометра дуже аварійної дороги 25.12.2025

Q власним коштом

На Менщині своїм коштом почали робити ямковий ремонт доріг. Від Мени до Данилівки, між Блистовою та Бірківкою, Стольним та Семенівкою. До Киселівки, Кукович, Загорівки. Від Городища, Синявки. Розчистили узбіччя. Ініціатором став Роман БОЮН, староста Бірківки, в. о. старости сусідніх сіл: Блистови та Семенівки.

«Зібралося 15 причетних»

— Писали багато звернень до обласної ради, до В’ячеслава Чауса, голови обласної військової адміністрації. Тільки до Юлії Свириденко ще не звертався, — посміхається староста. — Відремонтували в Блистові міст через річку Пулку і ділянку дороги. Ділянка невеличка. Там були глибокі канави. Не могли розминутися ні автомобілі, ні автобуси. За час моєї роботи той міст не ремонтували жодного разу. У місцевому самоврядуванні я з 2013 року. Міст ремонтувала служба відновлення. Ямковий ремонт дороги був у 2021 році, перед повномасштабним вторгненням. Після звернень, що не дали результатів, поїхав до міського голови Юрія Стальніченка (секретар Менської міської ради, зараз він виконує обов’язки мера. — Авт.). У серпні цього року ініціювали зустріч з аграріями. Створили спільну групу в соцмережах. Зібралося 15 причетних: я, Стальніченко, аграрії, служба відновлення. Спілкувалися в групі. Призначили збори. У серпні зібралися в Мені, у Стальніченка. Приїздили представники служби відновлення. Оцінили стан доріг, пізніше надіслали таблицю, де прописали першочергові роботи на ділянках. На кожній ділянці, що потребує ремонту, зафіксований кілометраж. Нарахували 37,4 кілометра дуже аварійних ділянок. На суму 12 мільйонів 232 тисячі 535 гривень. Це ямковий ремонт. Протяжність всієї дороги близько 85 кілометрів. Це дорога державного значення. Ями між Бірківкою і Блистовою допомагало засипати ТОВ «Куковицьке». Орендують у нас землі. Керівник — Сергій СТРІЛЕЦЬ. Доєдналося фермерське господарство «Бутенко», яким керує Роман Бутенко. Він один з найперших, хто відгукнувся. ТОВ «Олстас льон» допомагає ремонтувати дорогу в Городищі, Синявці. «Праця-Стольне» — від повороту, від центральної траси до Стольного і до Семенівки зробили ямковий ремонт. Ямки засипали асфальтною крошкою. У Семенівці з ремонтом допомагає «БімексАгро», яким керує Володимир Сусленко.

— Як шукали підрядника? — Це зробили аграрії. Залучали службу відновлення. Вони фінансували роботу. Аграрії платили за асфальт. Кожне підприємство шукало матеріал. Наприклад, «Куковицьке» купувало асфальт у «ШРБУ-82». Замовили 80 тонн. «Олстас льон» проводив підготовчі роботи. Розчистили узбіччя від акації. Було багато скарг від водіїв. Вона дряпала автівки. Корчували акацію. Для випилювання потрібно брати дозволи.

20 років щорічно

— Ремонт дороги почали у вересні, — підтверджує Ніна БАБЕНКО з Семенівки. — Люди задоволені. Але роботу ще не закінчили. Це не вперше, коли місцеві аграрії відгукуються і допомагають. У Семенівці «Бімекс агро» профінансувало стели полеглих героїв. — Домовлялися з місцевими дорожниками, — додав Сергій Стрілець. — У цьому році на ремонт доріг наше підприємство виділило 600 тисяч гривень. З них 250 тисяч — на дорогу між селами Бірківка і Блистова. Решта коштів пішли на ділянку Мена – Куковичі. Частина дороги від Кукович до Загорівки — місцевого значення. Там теж зробили ямковий ремонт. З дорожниками уклали договір. Я контролював, як виконувались роботи. Весною теж ремонтували дорогу до Кукович. Поставили нову зупинку в центрі. Дерев’яна завалилася. А дітвора там чекає шкільний автобус. — Болюче місце було — міст через річку в Блистові. Служба відновлення зробила, — каже Роман БУТЕНКО, керівник ФГ «Бутенко». — З одного боку, добре, що ми співпрацюємо з дорожниками. З іншого, може прийти прокуратура і сказати, що ми ремонтуємо не своє. Гроші на дороги потрібні великі. Десятки, а то й сотні мільйонів гривень. Є ділянки, де потрібно класти суцільний шар асфальту. Це щонайменше 30 відсотків дороги, без дослідження кажу. Решта — ямковий ремонт. Дороги є різного значення: державного,

обласного і місцевого. У нас є дорога, що веде до села Дягова. Не збрешу, якщо скажу, що 20 років щорічно ремонтуємо цю дорогу своїм коштом. Ямковий ремонт. Від траси до села — чотири кілометри. І в селі кілометрів чотири буде. Чому погодився на ремонт інших доріг? У першу чергу, це потрібно мені. Менше ламається техніка. Швидко і якісно виконуємо роботи з обслуговування в полі. Особливо, коли йде збір урожаю. Навіть «швидкі» з пожежниками їдуть грунтовкою до Бірківки. Відстань по колу — 25 кілометрів. Їдуть годину. А напряму, полем — 11 кілометрів. І до нашого села ще 12 кілометрів. У Бірківці частину центральної дороги і частину «другорядної» взяли на себе. Найняли підрядника, який виконав комбіновані ремонтні роботи. Третій об’єкт був у Семенівці. Там ми частково орендуємо землі. З колегами з «Бімекс льон» скинулись грошима навпіл. Тут живуть наші пайовики. — Кого наймали? — Приватну компанію. Підрядник і асфальт привозив. У Мені є дорожники. Вони постійно зайняті. Мені треба тоді, коли тепло і гарна погода. У дорожників є машини, які називають «задувачки». Вичищають ямку, виливають смолу, кладуть шар щебеню, смоли, знову щебеню. Або асфальтну крошку. Зверху «закатали» катком. Машин сім точно поклали. Дорога вийшла непогана. На сьогодні я бачу, що треба робити комбінований ремонт. Виходячи з того, що від держави грошей нема, ремонтувати частинами — розчищати рослинність, засипати асфальтною крошкою, якої багато. І це недорогий продукт. «Задувачкою» покривати. І дорога ще трохи прослужить.

«Її розбила військова техніка»

— Чому дорогу державного значення ремонтують агропідприємці? З кожного літра пального водії платять акцизний податок, що йде на ремонт та обслуговування доріг. — Ці кошти надходять до державного бюджету, а не до місцевого, — каже Юрій СТАЛЬНІЧЕНКО, секретар Менської міської ради. — Держава зараз робить акценти на ті артерії, що найважливіші. Розуміємо,

якщо роками сотні доріг не ремонтувалися, більшість з них у жахливому стані. У цьому році за державні кошти зробили дорогу від Мени до Макошиного. Довго чекали, просили, дзвонили, листи писали. Поки що поточний ремонт, бо на капітальний треба мільярди. Три роки дорога взагалі не ремонтувалася, — повертається до Блистови та Бірківки. — Але якщо брати глобально, ще довше. Під час повномасштабного вторгнення її розбила військова техніка, танки. А потім інша техніка — аграрна. — Ямки засипали, але дощі вимивають. Не всюди новий асфальт, більшість — асфальтна кришка. — Її заливають бітумом. По суті, сезонний ремонт. На цей час є можливість нормально їздити. Для аграрних підприємств дорога важлива. На поганій ламається техніка. Більше витратять на ремонт. Коли треба швидко зібрати врожай, а техніка ламається через неякісну дорогу, це означає збитки. Кожен аграрій працював на своєму відрізку дороги. Перед цим у нас була практика в напрямку Синявка – Городище. Скидалися грошима, закуповували матеріали. Для нас ця дорога важлива, бо шкільний автобус возить дітей у школу, місцеві жителі їздять на роботу. Там ще багато проблем. Особливо на ділянці від Мени до Лісок та Осьмаків. Не тільки аграрії допомагають з ремонтом. «Мена Пак» робило дорогу до свого підприємства. Цього року передбачають поточний ремонт власним коштом.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або сканер на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Олександр Сироватський шукає жінку, щоб було про що разом посміятися, а не для активних «бойових» дій Q треба?

Олександр — переселенець з Харківської області. З містечка Вовчанськ.

Олександр Сироватський

Зараз купив хату в Ковчині на Куликівщині. Пенсіонер, 69 років. Одинак. З жінкою розійшовся 10 років тому. Уже її і в живих нема. Зловживала, — зітхає Олександр. — Сам не п’ю і не курю. І жінку шукаю бажано без шкідливих звичок. Трошки — можна. — Молодшу ж, мабуть, шукаєте? — Ні. Від 65 до 70 років. Що я з молодою робитиму? Мені 70. Я вже не балакаю про активні «бойові» дії. Але щоб пригорнути, поцілувати — з любов’ю в мене все гаразд. Залишився один. Мій рідний Вовчанськ знищили. Трохи пожив за кордоном, в Ірландії. Клімат дуже важкий для мене. Приїхав. Обстежився в чернігівському кардіоцентрі. Виявилося, не просто так мені Ірландія не зайшла — потрібна операція. Зробили шунтування. Пів року живу й дихаю, слава Богу. А гарантію дали на 15 років, — жартує Олександр. — Будинок у Вовчанську розбитий. У тому місці, де я жив, уже і кладовищ не лишилося, — переходить на сумне. — Один син був, загинув. 42-річним. Я залишився на Чернігівщині. Було трохи грошей, попросив рієлторів підшукати мені містечко. Я полюбляю з вудкою посидіти. Порадили Ковчин. Кілометр до Десни. Багато озер. Природа.

Село велике. Асфальтоване. Три магазини. Церква. Купив хатинку: дві кімнати, кухня. Газове опалення. І дровами можна. Люблю в хаті 23-24 градуси. Ну, звичайно, теплого туалету з ванною нема. По-перше, я тут лише сім місяців. А щоб ремонт робити, треба копієчку відкласти. Радий був, що дах над головою є. Є машинка «Славута» — на риболовлю їздити. Іноді підтаксовую. Як кого з села кудись відвезти чи щось привезти. Ось сьогодні три кіло яблук заробив і шматок сала. Вода у дворі. Централізована система. Можна в хату завести. — Самі зробити зможете? — Я не зовсім такий рукастий. Але цвяшок у стіну забити можу, однозначно. Удома було багато друзів, знайомих. Тут я один. Починаю спілкуватися, вони курять, горілочку п’ють. Мені це вже не цікаво. — То вам співрозмовник треба, а не жінка? — Мені треба жінка як жінка. Щоб була гармонія. Щоб до душі. А не як домогосподарка і куховарка. Готувати я сам люблю. М’ясо до вподоби. Сам не голодую і їй не дам. У мене зріст 182, вага 90. Городу тут 32 сотки. Віддав сусідам, хай собі садять. Сотки дві лишив. Відро картоплі посадити. Помідор, огірок. Веду напівміський спосіб життя.

Пенсія, не приховую, посилена: чотири тищі плюс дві як ВПО! — Які жінки подобаються? Блондинки? Брюнетки? — переходжу конкретніше до справи. — Щоб з нею можна було цікаво поспілкуватися. Щоб пожартувати можна було. Посміятися разом. Щоб не зациклена була. Хоч на релігії, хоч на чому. Якщо чесно, хотів би зустріти жінку з моїх країв. Яка житла не має. Бо я останні копійки витратив на цю хату, тому нікуди вже не переїжджатиму. Звичайно, розлучену. Чоловіка ж я тут не поселю, — знову жартує Олександр. Дзвонила 55-річна переселенка. Питаю: «Дєвочка, а що ж я з тобою робитиму?» — Багато вже претенденток? — Десь п’ятеро цікавились. Таке враження, що хатній туалет і ванна — це головне на Чернігівщині в селі. Одна про молільні будинки запитувала. Ще цікавились, чому пенсія така мала, на кого хата записана? Курку, качку тримати можна — сараїв удосталь. Тут люди і свиней, і корів, і бика тримали. Але в 70 років чи потрібно вже таке господарство? Можливо, краще увагу приділити відпочинку. Ну і хотілося б, щоб одне одному подобалися. А то два страшки в одній хаті — якось забагато. Миші повтікають . Жіночки, телефон чоловіка в редакції.

Олена ГОБАНОВА. Фото з соцмережі

Суспільство 6 Була зарплата більша, ніж у директора. Але й працювала не вісім годин

25.12.2025

Q удачу за хвіст

75-річна Марія ОСТАПЕНКО працювала в срібнянській друкарні. Ще до того, як газети почали верстати на комп’ютері.

п’яний спить. За барки і потягли. Протверезів, пробачення просив.

Сина поховала

За два місяці навчилася

— «Вісник» складую. А це моя «Срібнянщина», — бере з шафи стоси газет Марія. — Оці старі газети я друкувала! — пишається Марія Григорівна. — Шрифт трохи інший, смуги вужчі. Готову газету давали мені на підносі, — продовжує Марія Григорівна. — Дві сторінки на одній машині друкуються, дві — на другій. А всього їх чотири в нас було. У типографію пішла працювати 18-річною. Марія Григорівна показує фото в друкарні, за машиною. — Сусідка з Подолу там працювала. Каже: «Машо, іди в типографію, робота є». Пішла. З освіти — вісім класів. Уже заміжньою три роки вечірньої школи закінчила. Спочатку навчилася на тигельній машині. За два місяці, замість пів року. Вона менша. Усілякі замовлення виконувала. Довіреності, звіти різні. Навіть у Київ. Паперова фабрика папір нам давала, за бартером. Потім перейшла на велику типографську машину. Як я любила цю роботу! Як подобалося газету друкувати! Газета виходила вночі. Підписували о 19.00-20.00. Як наборщик (метрантаж) набрав, коректор вичитав, редактор підписав. Тоді друкар починає друкувати. Марія Остапенко з призом А о 20.30 останній автобус до Охіньок, де я тоді жила, проходив. Шофери знали, що я їхатиму. Виходила до пожарки. Заключу газету в машину, приправлю, — сипле типографськими термінами Григорівна, — і побігла. Поки автобус прийде, надрукую половину. І решту — завтра, десь до 9.00. Газета була тиражом 3900 екземплярів. А потім уже й п’ять тисяч. П’ять тисяч друкується три години. Уранці прибігаю о 6.30. Автобус ходив сумський, 30 копійок дорога. Стаю і додруковую. Кума телефонує з пошти: «Машо, уже давай газету в район». Шофери забирали. А в Срібному сама носила на пошту. Надрукувала тисячі півтори — не надто важке — на руку і понесла. Пам’ятаю, парад іде, а я газету несу.

Три рази на тиждень!

— План виконували, гроші заробляли. Директор запитує: «Машо, а скільки в тебе зарплати?» «220 карбованців». «А в мене 180…». Якщо виконаю план, давали більше премії за місяць. І за квартал. Було, і 60 рублів до зарплати отримувала. Разом — уже 240. Та ще по 20-30 рублів за місяць. Я найбільше получала, бо найбільше годин працювала. Дівчата поприходять на 9.00. Зібрались, на обід пішли. А я там сутками сиділа. Газета три рази на тиждень виходила. Казала наша бухгалтерка: «Ти одна наполучала більше, чим я і директор». Навіть виписку мені зробила за рік. Так я ж і працювала не вісім годин, а, було, й 14. Понеділок — газета, середа — газета. І п’ятниця. А тоді вже перевели на два рази. Було «Ленінське слово», а стала «Срібнянщина». Як і зараз. Виходить раз на тиждень. По 10 літрів молока давали наборщикам і мені. Лікарям у срібнянську лікарню журнали друкувала. А вони хлопцям — спирту, а мені — бинт. Бинт порозкладаю на машинах, кожному. Бригадиром була. 26 років працювала. — Де ті верстати зараз? — У Чернігів забрали. У видавництво. Задовго до війни. Марія Григорівна зберігає багато грамот і подяк за свою роботу.

Чоловіка залишила в Охіньках

— Переїхала з Охіньок у Срібне. Там була заміжня 14 років. З села щодня на роботу їздила. А, було, ночами, друкую газету, а потім наймаю таксі та їду в Охіньки, бо двоє діток там. Лариса і Юра, різниця рік. Свекруха була молода, допомагала. Дітей до садочка водила. Іноді чоловік мене підвозив. Він працював у «Міжколгоспстрої». Автобусом людей розвозив по району. Голова адміністрації, Подільський, запропонував: «Машо, зводять будинок біля автобусної станції. Хочеш квартиру?» Дали однокімнатну, 36 квадратів. З чоловіком зразу розвелася. Пив, життя не давав. Як розвелась, приїхав з села, вибив двері. Я на роботі, діти ще спали. Юра вискочив з балкона другого поверху. Міліцію викликали. А він

Запрошуємо юнаків та дівчат віком від 17 до 30 років на навчання Якщо ви вирішили пов’язати своє життя з військовою кар’єрою, мрієте про офіцерське звання, вас чекають у вищих військових навчальних закладах та військових коледжах сержантського складу. Міністерство оборони України пропонує безплатне навчання за найвищими державними стандартами та повне державне забезпечення. Це проживання, харчування,

— Юра помер у неповних 16 років. Ми вже жили в Срібному. Поїхав на змагання в Чернігів. Турнік поламався. Юра впав і вдарився головою. Сталося це в неділю, у четвер мені поскаржився: «Мамо, голова болить. Поїхали в Прилуки». Бігом на автобус. Привезла в прилуцьку лікарню. Знайомий лікар ловко прийняв. Назавтра аналізи зробили, рентгени всі. «Будемо дивиться». Я ці чотири дні щодня до нього їздила. Сказали, у понеділок зроблять ще рентген голови. І ми поїдемо в Чернігів. Бо є тромб. Але не повезли. Доки зробили той рентген… А він на руках у мене помер. У серпні поховала. Такий гарний лежав у труні. Важко мені перенести було. — Судилися з лікарями? — Ні. Дитини нема. Уже не повернеш. Ларисі зараз 37. Хата поряд. — А я живу у сватовій хаті. Лариса з Василем собі побудували. Квартиру продали. Як перейшли в свій дім, три корови тримали, свиней, утей сто штук. Я поратися допомагала. У них і зараз дві корови, поросята, кури, утки, кролів багато. Собі завела п’ять курей. Двоє яєчок є за день — мені вистачає. Лариса і молока принесе, і сала. Онука Маринка, як училася в Києві, родове дерево склала, — показує Григорівна. Одна кімната в її будинку — онуччина. — Приїжджають з чоловіком і синочком. Правнучком моїм.

Пропущена літера

Лінотипіст — це фахівець, який працював з лінотипом — спеціальною друкарською машиною, що використовувалася в типографіях наприкінці ХІХ-у першій половині ХХ століття. Чим саме займався лінотипіст: Набирав текст для газет, журналів і книжок, вводячи його на клавіатурі лінотипа. Машина відливала цілі рядки тексту з металу (свинцевого сплаву) — звідси й назва line-o-type («рядок тексту»). Слідкував за точністю: орфографією, розділовими знаками, пробілами. Помилки коштували дорого, бо металевий рядок доводилося відливати заново. Обслуговував машину: стежив за температурою металу, механікою, матрицями літер. А ще був метранпаж — це працівник друкарні, який відповідав за верстку та оформлення сторінок перед друком. Тetteur en page буквально означає «той, хто розміщує (текст) на сторінці». Що саме робив метранпаж: Розташовував набраний текст (рядки, колонки) на друкарській формі. Поєднував текст з ілюстраціями, заголовками, рамками, орнаментами. Стежив за макетом сторінки: відступами, рівністю рядків, симетрією. Готував друкарську форму до запуску в друк. Перевіряв відповідність верстки вимогам редакції та типографських стандартів. Це був попередник сучасного верстальника та дизайнера друкованих видань. Марія Гаврилівна називає його «наборщиком».

— Якось приїжджаю на роботу о 6.30. Бачу, стоїть за рогом дружина редактора. Я йду — заховалася. У типографії перевдягнулася, бігом до машини. Аж редактор летить. Виявляється, у газеті пропущена літера. Він зранку вже збігав до директора типографії. Той направив до мене. А ми з редактором не здоровкалися. Бо мені на автобус треба, а він газету ніяк підписати не може. Починає офіційно: «Григорівно…». Кажу: «Колю, я прийду пізніше». І йду до машини. Тоді він: «Машо, не друкуй цього. Бо в заголовку буква «У» пропущена». У заголовку, у «Центральному комітеті Компартії України»! Заголовок по буквах набирався, а не рядками. Взяла газету, кажу: «Ану пішли в наборДочитали цей матеріал до ний цех». Іде за мною. Знайшла, вставила ту літеру, відтиснула кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або газету. Глянув: «Виправлено!» Дякував мені. сканер на оцей квадратик. Після того першим вітався. На екрані телефона Друкарню розформували 25 років тому.

Щоб тиск тримати під контролем

з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

— Завжди п’ять газет передплачувала. Я люблю читати. І люблю газети. Нема нових — старі читаю, — каже лінотипістка. — Два рази листа на розіграш посилала, і нічого. На третій виграла. Марії Остапенко привезли тонометр. Апарат для вимірювання тиску. Бо досі вдома такого не завела. Прилад-автомат, накачувати нічого не треба. — Хай Лариса розбереться що до чого і мені розкаже, — розсудила переможниця.

Тепер — СУПЕРПРИЗ

А другий приз, 500 гривень, виграла Ганна Макуха з Талалаївки. Просимо Ганну Федорівну зателефонувати або зайти за виграшем особисто. Закінчується 2025 рік, а разом з ним і наша зимова акція «Посмикай удачу за хвіст». Усі п’ять подарунків вручені передплатникам газети, грошові виграші надіслані. Тепер позмагаємося за СУПЕРПРИЗ. Усі, хто передплатив «Вісник» на пів року або рік, але не встиг відправити листа до редакції, — бігом! Запакуйте абонемент передплати (копію) в конверт і надішліть за адресою: місто Чернігів, вулиця Преображенська, 12. Редакція газети «Вісник Ч». Або сфотографуйте і надішліть абонемент на електронну адресу редакції: visnyk_peredplata@ ukr.net. Сюди ж — електронні абонементи. Обов’язково додайте в лист номер телефону. І трохи про себе. СУПЕРПРИЗ чекає на вас! Олена ГОБАНОВА. Фото авторки

забезпечення одягом та військовим майном. Переваги навчання у ВВНЗ: безоплатне проживання, безоплатне харчування — триразове, безоплатне забезпечення речовим майном упродовж навчання, безоплатна медична допомога у військових медичних закладах, щомісячна виплата стипендії для всіх без винятку, щорічні відпустки (влітку та взимку),

отримання диплому міжнародного зразка. Для оформлення документів на вступ до ВВНЗ та військових коледжів необхідно подати заяву до Чернігівського районного ТЦК та СП. Далі оформити особову справу кандидата та пройти медичну комісію. За детальнішою інформацією потрібно звернутись до Чернігівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, б. 141. Тел.: 067-725-49-96, 0462-676-022.

Здоров’я

25.12.2025

Q у бліндажах та окопах

Земляні блохи атакують. А ще короста і грибок

59-річна Світлана ЗАБЄЛІНА — лікарка-дерматовенерологиня в Чернігівській обласній лікарні. 31 рік працює за спеціальністю. Тримає постійний зв’язок телефоном з військовими через додатки. Через життя в бліндажах, окопах до неї часто звертаються чоловіки з проблемами та хворобами шкіри.

7

Лісові кліщі викликають хворобу Лайма

— З такою зимою, коли немає морозу, навіть іксодові кліщі в лісі можуть кусати. Це ті, що переносять бореліоз, інша назва — хвороба Лайма. Є така бактерія борелія. Її наявність в організмі можемо визначити і в нашій обласній лікарні і в клініці «Синево». Ця бактерія викликає важку хворобу, яка вражає центральну нервову систему, — продовжує лікарка. — Якщо не виявити початкову стадію, тоді пошкоджуються центральна нервова система, суглоби і м’язи. Необхідно вчасно прийняти антибіотики. До того, як з’явиться пляма, яка досвідченого лікаря може насторожити. Спочатку борелія обмежено поширюється на шкірі. А потім збудник розповсюджується з кров’ю по всьому організму. Якщо запустити цей стан, то він може привести до інвалідності. Розвивається бореліозний енцефаліт та артрит. Тоді вже пізно лікувати інфекцію. Доводиться долати наслідки.

Тісне, вологе взуття призводить до грибка нігтя

Найчастіше короста проявляється як нічний свербіж

Світлана Забєліна

Блохи починають кусати з гомілок, можуть і за шию

Підвальні або земляні блохи — реальна проблема під час несення служби. Ці комахи живуть у ґрунті, під підлогою, у шпаринах, у підвалах. Можуть потрапляти до помешкання з вулиці на взутті. Вони маленькі. На тваринах і людях не живуть. Але кусають, харчуються кров’ю, викликають свербіж. Блоха вкусила, зістрибнула, але на її слину, на отруту виникає алергічна імунна реакція. Вона може розповсюджуватися на все тіло. На спині, на обличчі проявляється як контактно-алергійний дерматит. Тобто висипи. Блохи можуть кусати вибірково когось одного. Когось можуть не чіпати. Це, ймовірно, залежить від групи крові. — У військових така проблема, справді, є, — підтверджує Світлана Забєліна. — Багато до мене звертається. Зазвичай блохи починають кусати з гомілок до колін. Там я найчастіше бачу розчухи. Але через те, що блохи скачуть, то можуть вкусити за шию. З блохами дуже важко боротися. Бліндажі потрібно обробляти спеціальними засобами. Це може бути дихлофос. Також різні протипаразитарні засоби. Такий як неостомазан, який продається у ветеринарних аптеках. Блохи активніші навесні і восени.

Звертаються військові і з коростою. Це заразне паразитарне захворювання шкіри. Передається від тварин і від людей. Збудник — мікроскопічний коростяний кліщ. Він проникає під шкіру, розмножується і відкладає яйця, що викликає інтенсивний свербіж, висипи, почервоніння. Дужче свербить уночі. Бо цикл розвитку кліща в нічний час. Передається через тілесний контакт або спільні речі, одяг. Якщо приміряти на себе одяг, що носила хвора людина, можна легко заразитися коростою. Це важчий стан, ніж коли кусають блохи. Якщо людина миється кілька разів на день, то висипів може не бути взагалі. Поки цю хворобу не пролікуєш, вона буде розповсюджуватися по всьому тілу. І люди будуть заражати один одного. — У військових зараження коростою буває масове, — зітхає Світлана Забєліна. — У першу чергу треба помитися, обробити одяг, перепрати, перепрасувати. Є такий спрей «Алервег». Він допомагає і від пилового кліща, і від коростяного. Процедури ці мають провести всі люди, які контактують між собою. Якщо вони ночують в одному приміщенні, усі одночасно мають це зробити. Якщо немає такої можливості, то це біда. Є ефективні ліки проти корости. Та все одно сам збудник знаходиться в одязі, у спальних мішках, у речах, з якими часто контактують. Дуже важко лікувати військових.

Якщо є порушення кровообігу в гомілках, варикозне розширення вен, порушення мікроциркуляції, грибкова інфекція приєднується. Зустрічається часто при діабеті. Також якщо носити тісне взуття, що стискає нігтьове ложе під нігтьовою пластиною. Тоді палець упирається у взуття, починається стискання, нігтьова пластина погано росте і туди вростають «гриби». Грибкова інфекція поширюється не лише на нігті, а й на ступні. Буває «окопна ступня». Тобто шкіра виглядає зморщеною, сірою від того, що довго знаходиться у вологому середовищі. Потім тріскається і приєднується грибкова інфекція. Плюс стафілококи, стрептококи та інші бактерії ускладнюють цей стан. — Лікувати непросто. Найчастіше я рекомендую профілактичний спрей Теймурова. Він підсушує. Є спрей

«Пантестін», що загоює, — радить лікарка. — Протигрибкові спреї бажано використовувати нетривало, бо розвивається нечутливість до діючих речовин. Призначаю і цинкову пасту. Треба розглядати кожний окремий випадок і тоді призначати лікування. Якщо вражено менше чим дві третини нігтьової пластини, можна крапати «Екзодерил» або рідкий «Клотримазол», «Естезифін». Це розчини з протигрибковим ефектом. Вони кращі за мазі. Бо мазі мають низьку проникливість через товщу нігтя. Коли вражено майже весь ніготь, потрібні протигрибкові пігулки. Додаються і вітаміни для кращого росту нігтів. Цей курс може тривати п’ятьшість місяців. Потрібно, щоб ніготь повністю відріс. Здоровий відростає, хворий зрізається. За місяць ніготь може відростати на один міліметр. Узимку ріст сповільнюється.

Лишай на тілі

Лишай — це мікроспорія, що передається від тварин і між людьми. Це грибкове захворювання шкіри та волосся. На вигляд — рожеві плями округлої форми, що лущаться і сверблять. — Захворювання дуже заразне. Передається через контакт з зараженими тваринами. Або між людьми через рушники та інші речі. У боротьбі з лишаєм використовуємо протигрибкові спреї та мазі, — каже лікарка. — Якщо він розповсюджений на тілі, на два-три тижні додаю до лікування пігулки.

Юлія НІТЧЕНКО. Фото авторки

Q медицина на кордоні

«Страшно, а що робити? Люди ждуть» Людмила Коноваленко у Шишківці

У Шишківку на Корюківщині, за шість кілометрів від кордону, щодня, у будні дні, їздить Людмила КОНОВАЛЕНКО, медсестра Корюківського центру сімейної медицини. Уже другий рік. З сусіднього Перелюба, де живе і працює. На електровелосипеді. Видали на роботі. Чотири кілометри в один бік. До Людмили йде все село. — Тиск поміряти, укол зробити, крапельницю поставити, — перераховує медсестра. — Привожу ліки, якщо замовляють. Беру в аптеці в Перелюбі чи в Корюківці. Бо в Шишківці ні фапу, ні аптеки. Село постійно під ворожими дронами. Може влучить і дорогою, і вже на місці. — Прилітало і під час прийому. Поруч. Двічі під обстріли попадали. Ховалися, — згадує жінка. — Не страшно? — Страшно, а що робити? Люди ждуть.

Марина ЗАБІЯН. Фото авторки

Реклама

Q у тему З народної медицини. Спеціальна вправа для рук, що блокує біль у суглобах, нормалізує тиск, повністю знімає зубний і головний біль, покращує потенцію, зір, апетит, гардероб, зовнішній вигляд і житлові умови. Вихідне положення: зручно вмоститися в м’якому кріслі біля журнального столика. Відкрити власний гаманець. Не поспішаючи, спокійно 10-15 хвилин перераховувати 100-доларові купюри. ***

Для того, щоб схуднути, зовсім не обов’язково сидіти

на низькокалорійних дієтах. Достатньо раз на день з’їдати один фрукт або овоч. І неважливо, який саме, головне — немитий. ***

Ви заснете вдвічі швидше, якщо перед сном будете рахувати одразу по дві вівці. ***

Оголошення: «Громадяни! Куріння дуже сильно шкодить вашому здоров’ю. А куріння на нашій автозаправці може взагалі його підірвати!» ***

— У вас такий холодний погляд! — Ви ще дивуєтеся? А як інакше? Ліве око — мінус три, а праве — мінус п’ять!

8

На часі

25.12.2025

Шановні працівники, партнери та друзі Українського аграрного холдингу! Вітаємо вас з Різдвом Христовим та Новим роком! Зимовий спокій на полях — це не пауза, а час мудрого планування нового життєвого циклу. Це найкраща нагода зібратися думками, щоб підбити підсумки та з надією зазирнути в майбутнє. А свята, що символізують народження світла та оновлення, так гармонійно відповідають ритму нашого аграрного серця. На порозі світлих свят душа сповнюється подякою та щирими побажаннями. Ми звертаємось до кожної людини, чиїм щоденним трудом, професійністю та відданістю живе і розвивається наша спільна велика справа. Особлива подяка нашим захисникам, адже найбільше диво, яке ми щодня бачимо, — це мужність і самовідданість наших героїв. Саме їм ми завдячуємо спокійними ранками, посмішками дітей і можливістю готуватися до зимових свят у безпеці. Справжнє новорічне диво — це свобода, яку вони кожного дня відстоюють для нас. А спокій і мир — найцінніший подарунок, якого ми всі чекаємо. На порозі Нового року ми стоїмо з непорушною вірою. Вірою в те, що наступний рік принесе нашому холдингу нове процвітання,

розвиток технологій та відкриття нових горизонтів. Вірою в те, що кожен наш успіх — це цеглинка в міцному фундаменті економіки нашої переможної України. Але найглибша наша віра — у мирне, світле майбутнє. У вільні порти та спокійне небо над родючими полями. У Перемогу, до якої ми йдемо разом — хто зі зброєю, а хто з відданістю своїй справі. Нехай свята принесуть у ваші оселі справжній затишок, тепло родинних сердець і відчуття дива. Нехай наступний рік буде роком нових здобутків, міцного здоров’я, невичерпної енергії та щирої радості.

Дякуємо за вашу працю, стійкість і віру! З Різдвом Христовим і щасливого Нового року! З повагою, команда Українського аграрного холдингу

Q красиве

Скрап-арт: «Трансформація життя» дніпровського солдата 28 творчих символів Сергія Власенка: мистецтво війни заради Перемоги і миру вже побачили на Чернігівщині. Невдовзі експозиція вирушить до західноукраїнського Львова. І це лише невелика частина творчого доробку військовослужбовця 158-ї ОМБр Сергія Власенка, з яким уже ознайомилися навіть у США! Цими днями в Художньому музеї Ніжина на Чернігівщині відкрили виставку «Трансформація життя» військовослужбовця і Пташка митця Сергія Власенка, який створює унікальні скульптури зі скрап-арту. Сергій Власенко став Сергій Власенко за роботою одним з небагатьох в Україні, хто послідовно розвиває саме цей модерністський напрямок сучасного мистецтва. А вдома творчого військовослужбовця чекають дружина і син. Його скульптури — Прості люди. Непроста робота. Будь поряд з мужніми та відважними воїнами 158-ї Окремої справжнє «мистецтво зі шматків», і вони поєднують точність конструктора й художнє чуття. Тому механізованої бригади. Захистимо Україну й не дивно, що роботи Сергія Власенка експонувалися в багатьох містах нашої держави і вже разом! Війна не закінчиться без тебе! принесли йому міжнародне визнання, зокрема і в США. На ніжинській виставці представлені 28 робіт — лише невелика частина великого творчого доробку військовослужбовця. Щоб підтримати військового митця, на відкриття завітали друзі й Контактна інформація побратими Сергія Власенка. Вхід на виставку за донат на ремонт автомобіля, який допомагає для охочих побратимам з його рідної 158-ї ОМБр боронити Вітчизну. служити в 158-й ОМБр: Що відомо про автора експозиції? Солдат Сергій Власенко народився в Дніпропетровській області, жив у місті Дніпро. У Тел. +38-096-771-76-77; цивільному житті працював на будівництві (хоча має освіту економіста і вебдизайнера) і плюс електронна пошта уже вісім років практикує напрям у скульптурі — скрап-арт. Тож перед мобілізацією паралельно smbrigade158@gmail.com працював на будівництві і займався скульптурою. Художньої освіти Сергій Власенко в цивільному житті не здобув. Лише природний талант, генетична пам’ять і працелюбність дали свій результат. Відділ зв’язків з громадськістю управління Виставка в Ніжині відбулася тому, що виникла ідея спочатку ознайомити з його творчістю комунікацій Оперативного командування жителів Чернігівщини, де вона вже експонувалася в обласному центрі. Потім буде місто Прилуки. Залізна комаха «Захід» Сухопутних військ Збройних сил Адже ці три міста — найбільші міста Чернігівської області. А вже звідси «Трансформація життя» України. вирушить до Львова. 41-річний воїн був мобілізований у ЗСУ в лютому 2025 року одним з РТЦК та СП міста Дніпро, одразу потрапив на військову службу в 158-му ОМБр. Посада — оператор-електрик забезпечення Фото відділення комунікацій 158-ї Окремої механізованої бригади, пресслужби Ніжинської стрільб взводу забезпечення одного з підрозділів з’єднання. міської ради та особистого архіву Сергія ВЛАСЕНКА

Православний календар-2026

Липень

11 липня — Рівноапостольної княгині київської Ольги; 15 липня — Рівноапостольного князя Володимира Великого, День хрещення Київської Русі; 20 липня — Пророка Іллі; 25 липня — Успіння праведної Анни.

Січень

1 січня — Святого Василія Великого, Обрізання Господнє; 5 січня — Хрещенський Святвечір. Пісний день; 6 січня — Святе Богоявлення. Хрещення Господнє; 12 січня — Святої мучениці Тетяни; 30 січня — Трьох святих: Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого.

Серпень

Лютий

1 серпня — Початок Успенського посту; 6 серпня — Преображення Господнє; 15 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці; 29 серпня – Усікновення голови Іоанна Хрестителя.

2 лютого — Стрітення Господнє; 23 лютого — Початок Великого посту (Чистий понеділок).

Березень

25 березня — Благовіщення Пречистої Діви Марії; 26 березня — Собор архангела Гавриїла.

Вересень

8 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці; 14 вересня — Воздвиження Чесного і Животворного хреста Господнього.

Квітень

4 квітня — Лазарева субота; 5 квітня — Вербна неділя (Вхід Господній до Єрусалиму), Великдень (для католиків); 6 квітня — Святих рівноапостольних Кирила і Мефодія; 9 квітня — Чистий четвер (Страсний тиждень); 10 квітня — Велика (Страсна) п’ятниця; 11 квітня — Велика субота; 12 квітня — Великдень (для православних християн); 23 квітня — Святого великомученика Юрія Переможця.

Жовтень

1 жовтня — Покров Пресвятої Богородиці; 26 жовтня — Великомученика Димитрія Солунського.

Листопад

8 листопада — Собор архистратига Михаїла; 21 листопада — Введення в храм Пресвятої Богородиці; 30 листопада — Святого апостола Андрія Первозванного.

Травень

9 травня — Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця; 21 травня — Вознесіння Господнє; 31 травня — Трійця (П’ятидесятниця).

Грудень

6 грудня — Святого Миколая Чудотворця; 24 грудня — Різдвяний Святвечір; 25 грудня — Різдво Христове; 31 грудня — Преподобної Меланії Римської.

Червень

1 червня — День Святого Духа; 8 червня — Початок Петрового посту; 24 червня — Різдво Іоанна Хрестителя; 29 червня — Святих верховних апостолів Петра і Павла; 30 червня — Собор 12 апостолів.

Пасха Христова — 12 квітня Q Дванадесяті-перехідні

5 квітня — Вхід Господній у Єрусалим, 21 травня — Вознесіння Господнє, 31 травня — День Святої Трійці, П’ятдесятниця.

Q Дванадесяті-неперехідні

6 січня — Хрещення Господнє, 2 лютого — Стрітення Господнє, 25 березня — Благовіщення Пресвятої Богородиці,

6 серпня — Преображення Господнє, 15 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці, 8 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці, 14 вересня — Воздвиження Хреста Господнього, 21 листопада — Введення у храм Пресвятої Богородиці, 25 грудня — Різдво Христове.

Q Великі свята

1 січня — Обрізання Господнє і пам’ять свт. Василія Великого, 24 червня — Різдво Іоана Предтечі, 29 червня — Святих першоверховних апостолів Петра і Павла, 29 серпня — Усікновення голови Іоана Предтечі,

1 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці.

15 листопада-24 Різдвяний піст.

Q Церковні пам’ятні дні

Q Одноденні пости

грудня

—

3 лютого — День інтронізації блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія, 12 травня — День тезоіменитства блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія, 15 липня — Рівноапостольного великого князя київського Володимира, День хрещення РусиУкраїни.

Середа і п’ятниця впродовж усього року, за винятком загальних, 5 січня — Хрещенський Святвечір, 29 серпня — Усікновення голови Іоана Предтечі, 14 вересня — Воздвиження Хреста Господнього.

Q Багатоденні пости

25 грудня-4 січня — Святки, 2-8 лютого — Митаря і фарисея, 16-22 лютого — Сирна масляна, 13-19 квітня — Пасхальна (світла), 1-7 червня — Троїцька.

23 лютого-11 квітня — Великий піст, 8 червня-28 червня — Петрів піст, 1 серпня-14 серпня — Успенський піст,

Q Загальниці

Q Дні особливого поминання померлих

14 лютого — Субота м’ясопусна, 7 березня — Субота другого тижня Великого посту, 14 березня — Субота третього тижня Великого посту, 21 березня — Субота четвертого тижня Великого посту, 26 квітня — Поминання жертв чорнобильської аварії, 8 травня — Поминання загиблих у Другій світовій війні, 20-26 квітня — Проводи, 30 травня — Троїцька субота, 29 серпня — Поминання загиблих захисників України, 24 жовтня — Дмитрівська субота, 28 листопада — Поминальна субота всіх, голодом заморених.

Доля 10 Валерій Семеняка з Лизунівки розшукав родичів на Одещині Понад 3,5 тисячі родичів за кодом ДНК 25.12.2025

Q захотіли і знайшли

Так і вийшли на великий, просто величезний рід Чорних. — Валерій дослідив родовід Чорних з 1735 року — від пращура Андрія. Знайшов і віджилих своє, і наших сучасників — понад 3,5 тисячі родичів. Мешкають в Одесі, Подільську, Львові, у Молдові, у Росії і в цивілізованому закордонні. І звісно ж, там, звідки рід пішов, у двох селах на Одещині — Обжилій і Березівці. А в корінні нашому — пере-

Тетяна МЕДВІДЬ з Лизунівки Новгород-Сіверської громади, її мати Катерина пів століття намагалися знайти своїх родичів. А тоді син Валерій виїхав за кордон і дізнався про американську програму, що шукає за кодом ДНК.

Дали й прізвище інше, і по батькові

У всіх Чорних сім’ї були великі, п’ятеро-восьмеро дітей нікого не дивували. Ось і в Прокопа Севастяновича з Ксенією два сини і шість дочок. Віктор, Жора (Георгій), найстарша з дівчат — Марія, далі Фаня (Афанасія), Алла, Ліда, Галя і найменша Катя. Діти народжувались упродовж аж двох десятиліть — хтось у 24-му, а Катруся — у 44-му… Жили на Одещині. А в 1946-му прийшов знову в Україну голод, у ті південні краї особливо жорстокий. Не обійшла біда і Прокопового сімейства: чи не це поклало його самого в домовину? А того злощасного дня дочки гралися у дворі, як приїхав голова сільради, схопив трьох дівчат, які справді були голодом зморені, і повіз до лікарні в Балту. Ліді — 12 років, Галі — сім, а Катя, може, і до трьох не доросла ще. Чи з лікарні, чи вже з дитбудинку старшим сестрам вдалось втекти. 20 кілометрів до Обжилої — то для дівчаток було довгою, важкою — через горбистий степ — і небезпечною подорожжю. Але додому дістались благополучно. А Катруся лишилась у дитбудинку. Там їй виписали нові метрики: відтоді вона не Катерина Прокопівна Чорна, а Катерина Федорівна Шпалій. І прізвище, й по батькові, як мовлять, «зі стелі». — А ще записали: батько циган, а мати невідома, — розповідає про ту першу біду своєї неньки Тетяна Медвідь. — І що народилася вона не 29 листопада, як насправді, а 8 лютого. От і відшукай свої корені, свою рідню!.. Так і пішло дитинство Катрусі з дитбудинку до дитбудинку. Потім вивчилася на швачку. Познайомилася з Василем Семенякою, майбутнім агрономом. Вчився в київській сільгоспакадемії. Після навчання потрапив до лизунівського радгоспу «Комунар». — Батько ж так любив ліс, що тут ніякої дивини, — констатує Тетяна Медвідь. — І ми приїхали в Лизунівку у 1969-му. Тато, мати, я і… чемодан, — весело і зараз від спогаду Тетяні. — Мої батьки — зовсім небагаті люди — кажу ж, що привезли в Лизунівку мене і чемодан, і то були шоковані тим, наскільки бідно тут тоді жили люди. Молоду сім’ю поселили в хатці, де першу зиму ледь не вимерзли. — Отак топиться день і ніч — і холоднеча. За літо там щось перебудували, утеплили. І прожили там ще три роки. А потім нам дали нарешті житло, яке слід.

Марні надії

Шукати родичів Семеняки почали ще в молодості. Але і з міліції, і з загсів приходили тільки відписки — та й кого ж могли знайти за вигаданими прізвищем, по батькові й датою народження?.. — Як навчалась уже в 10 класі, за пошук відважилась взятись і я, — розповідає Тетяна. — Прийшла з тим свідоцтвом про народження до відділення міліції в Новгороді-Сіверському. Там зневажливо почитали дані, підняли голову й кажуть безцеремонно: «Ми циган не розшукуємо…». Коли ж стала виходити на телеекрани передача «Жди меня», ми й собі дуже обнадіялися, — продовжує розповідь про пошуки Тетяна. — І вже недавнечко дізнались, що шукали не тільки ми, а й нас, тобто матір, розшукували. Зокрема, зверталась у «Жди меня» моя тітка Марія Прокопівна, материна рідна сестра, котра жила в Кишиневі. Але телевізійники так і не відгукнулись. Згодом і та популярна передача перестала викликати довіру. А під кінець свого існування, я переконана, просто перетворилась у шоу…

селенці з Німеччини, поляки, молдавани. От кого не знайшлося, то це ромів. Хоч у Лизунівці багато хто називав нас циганами (ну, ще б пак, у материному свідоцтві про народження «чорним по білому» записано, що батько циган). У мене нема упередження до цього народу і не відчувала б якоїсь щербинки, якби серед пращурів чи й ближньої рідні роми були. Це ж такий талановитий народ! Але от нема їх. А наша смаглявість, карі очі, темне волосся? Ми побули на Одещині і там такий тип зовнішності переважає.

Встигли якраз між двома обстрілами залізниці

Зліва направо: Катерина і Тетяна

ДНК знає все

Відшукати рідню і з’ясувати, де коріння Катерини Федорівни Семеняки (до заміжжя Шпалій) і яке її справжнє повне ім’я, вдалося її внукові Валерію, сину Тетяни Василівни. — Він взявся за це з 2017-го, як тільки поїхав працювати за кордон. І підійшов до пошуку по-новому, по-сучасному — через американську програму зайшов до банку ДНК. Там зберігаються мільйони зразків ДНК з усієї цивілізованої планети. Схожість з ДНК-кодом нашої матусі й бабусі простежувалась у кількох зразках. Найбільша — з «формулою» Олени Федорівни Гордієвської. Як виявилось згодом, онучки материної троюрідної сестри. До банку ДНК у свій час Олена Гордієвська вийшла в пошуках свого дядька, який зник безвісти. А з СеменякамиМедведями на зв’язок вийшла перед самісінькою цією війною, 7 січня 2022-го. — Кликала нас до себе у Львів, як наш край був в окупації, — вдячна їй за доброту і допомогу в пошуку пані Тетяна. — А дядька чи його сліди, вона знайшла? — запитую. — Дядька шукала по світах, але виявилось, що його нквдисти розстріляли зразу ж за селом. Вивели з дому — і… Одна з материних тіток, рідна сестра бабусі Ксенії, пішла в ліс у 1947-му по дрова. І не повернулась. Її з’їли люди, — розповідає одну зі страшних, тепер уже сімейних історій Тетяна Василівна. Вірогідна спорідненість стала генетично доведена, як здала ДНК Марія Михайлівна Чорна, 1943 року народження, троюрідна сестра Катерини Федорівни. — Про це її просили ми та її внучка Олеся Варда, з котрою тоді вже спілкувався Валерій. Олеся тоді мешкала у США. Як приїхала в Україну, умовила бабусю зробити таку хорошу справу. І відтоді пошук вийшов на пряму дорогу, розвіялись усі сумніви, що мій син на правильному шляху. І все «закрутилось», — каже Тетяна. — А вони, наша мати і Марія Михайлівна, навдивовижу схожі — просто капець! Потім знайшовся Федір Наумович, двоюрідний брат Катерини Федорівни. Марія Михайлівна новиною про те, що знайшлася її троюрідна сестричка, котра пропала безвісти в голод 1946-го, першій розповіла Федоровій дружині. Розповідала і сама не вірила. — Це, може, і якісь небилиці. Бо хіба таке буває?.. «Та ні! Не вигадки, коли це результати ДНК-аналізу!» — сказала на те Тамара, котра за трудового життя працювала медсестрою. — Наука, ще й така серйозна, як генетика, не помиляється». Удома спитала: «Федю, а в тебе ж була сестричка Катя? Двоюрідна…». Федір Наумович і пригадував, і ніби ні — він же родом теж з 1944-го, малим тоді зовсім був. А дружина як скомандувала: «Ні, ти згадуй, Федоре, згадуй! Бо я пам’ятаю — була!» А вона в дитинстві зовсім близенько від Чорних жила. І Наумович таки згадав, твердо сказав: «Була!»

— Коли через інтернет уперше звернулись до наших знайдених родичів, у відповідь була… мовчанка, — розповідає Тетяна. — Довга, десь на тиждень. Уже подумали, що ми, «новоявлені» родичі, нікому й не потрібні. Але зрештою нам відповіли. А причиною такої паузи була — як потім нам пояснила Ліна, моя двоюрідна сестра, дочка материної сестри Ліди, яка живе в Подільську, — розгубленість. Вона каже, що після нашого повідомлення довго не могла взяти себе в руки. І все ходила по кімнаті туди-сюди, як маятник. Новина, як громом ударила. Те, про що мріялось сім з половиною десятиліть, здійснилось. Але чи можливо таке?.. У сум’ятті, як розказували, була не тільки Марія Михайлівна. Спілкувались, зав’язували контакти з уже новими родичами. — А поїздку на материну батьківщину спершу відкладали до мирного часу. Але ж війна потяглась і в четвертий рік, тому й зважились на далеку подорож. Їздили мати, я, сестра Наташа та її син. Вирушили в дорогу 17 серпня. Катерина Федорівна, котра вже й дев’ятий десяток літ розміняла, далі свого двору може виїжджати тільки на візочку. — Але дорогу матуся перенесла добре, — каже Тетяна. — Проскочили якраз між двома обстрілами залізниці. А гостювали на Одещині тиждень.

Про сестрину долю загадувала на короваї У Подільську зустріла їх Ліна. Катерині Федорівні вона — племінниця, Тетяні з Наталкою — двоюрідна сестра. Дочка тієї Катрусиної сестри Ліди, яку так само викрав у голод з батьківського обійстя голова сільради і котра втекла з Галею з дитбудинку чи лікарні. Про свою покійну матір Ліна гостям розповідала: — Під кінець життя її опорою були милиці, і мати на них ходила до церкви за три-чотири кілометри. А молодшою її кликали на весілля вбирати наречену й пекти короваї. І завжди, як ставила коровай, вона згадувала: «Якщо підгорить, значить, Каті нашої на світі білому немає…». Але жодного разу невдалого короваю з печі не витягла! Завжди вони виходили високі,

пухкі, рум’яні і смачні. «Отже, сестричка моя жива», — заспокоювалось материне серце. Ще сестра повідомила й про пророцтво тітоньки Алли, ще однієї з Катерининих рідних сестер. — Мала вона єдиного сина Юрія. Він поїхав жити в Росію і пропав був. Тоді знайшовся, з рідними контакти підтримував. І от якось, уже незадовго до своєї кончини, мати йому сказала: «Прийде в наш рід така велика радість, що Катя наша знайдеться і з’явиться. Усі зберуться, тільки ти не зможеш приїхати — тебе не пустять. Час буде страшний». — Ясновидицею була наша бабуся, даром своїм людям допомагала, — додала онука Алли Прокопівни.

За родинним столом вручили справжнє свідоцтво про народження

Його зберегла племінниця винуватиці великої родинної урочистості Альона. — І в ньому значиться: Чорна Катерина Прокопівна народилася 29 листопада 1944 року. І що батьків звали Прокопом і Ксенією. Тепер у матері два свідоцтва про народження. Звичайно ж, офіційно нового по батькові не братиме вже, у документах залишиться Федорівною — як вік звікувала. Але ті справжні метрики, певно, найдорожчий з подарунків, що за ціле життя прийняла у свої руки. Вона не тільки рідню свою знайшла, а й ніби саму себе. Мати так помолодшала, у неї ніби вселилось життя… До речі, і родовід Семеняків Валерій вивчає.

«Тітонько Катю, живіть довго-довго. Ви ж одна в нас залишились…»

Найстаршу з лизунівських гостей, Катерину Федорівну, племінниці просили: — Тітонько Катю, живіть довго-довго. Ви ж одна в нас залишились… Одна з племінниць, та сама, що зберегла свідоцтво про народження, на її честь назвала Катрусею свою донечку. — Звичайно, це була наша тільки перша поїздка на материну віднайдену батьківщину, — каже пані Тетяна Медвідь. — І до нас у Лизунівку родичі обіцяли приїхати. А через інтернет і телефони контактуємо щодня.

Ганна ХАЛІМАН. Фото надане Тетяною МЕДВІДЬ

P. S. Тетяна Медвідь радить усім, хто натрапляв на труднощі в пошуках своїх родичів, звертатися до банків ДНК. — Може, й іншим пощастить, як нам…

13

Гумор

25.12.2025

— Друзі, скоро новий рік. Треба дещо перетерти.

На новий рік куплю пляшку шампанського, баночку ікри і пакетик насіння... щоб випити, закусити і на все наплювати! — Ідіть у дупу зі своїм новим роком! У мене грошей нема, і я на роботі.

Уже час готуватися до новорічних корпоративів... Розучувати пісні застільні і танці настільні. ялинка. Новорічнааріант. Економв

Час починати...

У дитинстві думала: «Ура, скоро новий рік!»

Зараз думаю: «Твою ж мать, знову новий рік!»

Прохання сніг не жерти. Це на новий рік.

— Доброго ранку, продам олів’є!

— Думала, що то мороз тріщить, а це морда від новорічних От і святам кінець, бажань. А хто їв — молодець! — Доброго ранку ті, хто вижив! Третє січня!.. Господи, пронеси гостей повз мою хату!

Суспільство

14

Календар дат на січень 2026 року 1 січня — Новий рік, Василів день, Обрізання Господнє. 5 січня — Хрещенський Святвечір (Надвечір’я Богоявлення) 6 січня — Хрещення Господнє (Богоявлення). 11 січня — Міжнародний день Дякую. 12 січня — День українського політв’язня. 13 січня — День суспільного радіомовлення. 15 січня — День народження вікіпедії. 20 січня — День вшанування захисників Донецького аеропорту, День Автономної Республіки Крим. 21 січня — Міжнародний день обіймів. 22 січня — День Соборності України. 24 січня — День зовнішньої розвідки України, Міжнародний день освіти. 26 січня — День працівника контрольно-ревізійної служби України, Міжнародний день митника. 27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 28 січня — День затвердження Державного Прапора України, Міжнародний день захисту персональних даних. 29 січня — День пам’яті героїв Крут. 30 січня — День спеціаліста військово-соціального управління ЗСУ.

Q гороскоп з 29 грудня по 4 січня ОВЕН. Середина тижня вiдкриє широкi можливостi для активного вiдпочинку, спiлкування, творчостi i самовираження. Тиждень врiвноваженості, умiння слiдувати нормам i традицiям, сприятливий i для роботи, i для вiдпочинку. Ймовiрно, не буде нiяких перешкод, неприємностой, вийде все, що намiтили. Можливо, вiдбудеться якась важлива подiя. ТIЛЕЦЬ. У першiй половинi тижня слiд проявляти пильнiсть: прибуток так само вiрогiдний, як i втрати. Можливi неприємностi через плiтки i наговори таємних недоброзичливцiв. Довiрче спiлкування можливе тiльки з близькими людьми. Ймовiрно, що стороннiй вплив приведе до негативних результатiв у дiяльностi впродовж усього минулого тижня. У другiй половинi тижня негативнi тенденцiї йдуть на спад. БЛИЗНЮКИ. У жінок можливi непорозумiння з давнiм другом. Можливо, їм захочеться змiнити своє життя. Напружений тиждень вiдносно особистих справ. Вiн символiзує захист життєвих iдеалiв i принципiв, трансформацiю статевої енергiї. Вiрогiдний великий скандал, можливий навiть розрив вiдносин з давнiм партнером. Тиждень сприятливий для прогулянок, контактiв, подорожей. Ймовiрно, вдасться зав’язати кiлька нових дiлових знайомств. РАК. Доведеться контролювати не тiльки роботу пiдлеглих, але й власнi дiї. Вiрогiдна нестримана агресiя стосовно дiтей, тварин. Можуть ухвалити безпомилкове рiшення з найважливiших питань i залишаться задоволенi собою i своїми партнерами. Не виключено, що поява труднощiв пiдштовхне до ризикованих i навiть необачних дiй. Друга половина тижня обiцяє вдале вирiшення всiх проблем. Можлива подорож, результатами якої багато хто буде задоволений. ЛЕВ. Iснує вiрогiднiсть значних фiнансових втрат у результатi крадiжки, пограбування або невдалої покупки. Уникайте конфлiкту з незнайомими людьми. Вiдвага i смiливiсть можуть послужити погану службу. Прийом гостей, зустрiчi з родичами або близькими друзями можуть привести до конфлiктiв i розбiжностей. Авторитет i репутацiя можуть пiддатися несподiваним, навiть агресивним нападкам. ДIВА. Не виключено, що перiод надовго запам’ятається вiдчуттям гармонiї. Зможете з блиском проявити себе на будь-якому теренi. Проте прагнення братися за здiйснення глобальних проєктiв може обернутися проти вас. Тиждень примирень, душевного та емоцiйного пiдйому. Цього тижня виявиться нiби внутрiшнє бачення, осяяння. I навпаки, людина може поводитися, як слiпець, у побутових ситуацiях.

ТЕРЕЗИ. Тиждень пов’язаний з отриманням невiрної iнформацiї, образами, непорозумiннями. Велика вiрогiднiсть сiмейної сварки. Ваше становище у всiх сферах життя знаходиться в нестiйкому станi: удача так само вiрогiдна, як i невдача. Тривожний перiод, пов’язаний з виникненням i загостренням захворювань, передчуттям нещастя, очiкуванням недобрих звiсток. Не можна перенавантажувати зiр. Можете незаслужено образити близьку людину одним необережним словом. СКОРПIОН. Чекає розчарування та обман. Зiткнетеся зi зрадою i низькiстю. Це може послужити спусковим гачком нервовому зриву або депресивному стану. Зазнавши невдачi в коханнi, особливо гостро переживатимете самотнiсть. Друга половина тижня розташовує до просування в намiченому напрямi. Можете досягти значних висот у життi, але можете й погубити свiй талант, використавши його на досягнення неблагої мети. СТРIЛЕЦЬ. Вiрогiдний великий скандал або розрив вiдносин з давньою приятелькою. Сварки i взаємнi образи можуть повнiстю усунути можливiсть примирення. Ймовiрно негативний вплив або помилкова порада, що може призвести до фiнансових втрат або негативно позначитися на особистому життi. Будьте напоготовi буквально у всьому. КОЗЕРIГ. Тиждень припускає вiдпочинок, iнертнiсть, непомiтнiсть. Не будете здiбнi до активної дiяльностi. Погоднi умови або суспiльно-полiтична ситуацiя примусять сидiти вдома. Вiрогiднi нез’ясовна печаль, нудьга, сонливiсть. Багатьом буде важко впоратися з цими станами самотужки. Тиждень припускає зростання енергетичного потенцiалу, особистої чарiвностi, шарму. Не виключено, що зустрiнетеся з цiкавими людьми, абсолютно протилежними їм за своїм свiтоглядом i способом життя. ВОДОЛIЙ. Несприятливий тиждень для спiлкування, який сприятиме розриву вiдносин. Люди, з якими ви познайомитеся, можуть зiграти негативну роль. Можливо, з’являться новi iдеї, якi змiнять iмiдж. У першiй половинi тижня вiрогiднi дисгармонiя у спiлкуваннi, нападки i причiпки з боку близьких, поява проблем на порожньому мiсцi. У другiй половинi тижня з’явиться надiя на краще майбутнє. РИБИ. Несприятливий час для укладання шлюбу, переїзду, подорожей. Не все вдаватиметься вдома i на роботi. Можливо, будете зайнятi професiйними проблемами навiть вечорами. Тиждень характеризується зловживанням владою, злiстю, гнiвом. Опинитеся пiд впливом негативних емоцiй, про що потiм шкодуватимете.

Ідентифікатор друкованого медіа в Реєстрі R30-04374 Комплект редакційних політик – https://cntime.cn.ua/visnik-ch-principi-diyalnosti-article/

Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), 093-42-89-990 (бухгалтерія), Тираж 21824 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik-online@ukr.net Звіт про прозорість: https://www.jti-app.com/report/Qply70enEKjXAbxD

25.12.2025

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Новорічна закуска

Крабові палички — 200 г, яйця — 2 шт., плавлений сирок — 2 шт., часник — 2- 3 зубчики, майонез, свіжий огірок — 1 шт., зелена цибуля, твердий сир — 100 г, листя салату. Відварені яйця, плавлений сирок (попередньо заморожений) натерти на дрібній тертці. Часник пропустити через прес. Огірок нарізати тонкою соломкою. Твердий сир натерти на дрібній тертці. Крабові палички розморозити і розгорнути. З’єднати яйця, сирок, часник. Додати трохи майонезу. Добре перемішати. Намазати цією сумішшю крабові палички. З одного краю покласти трохи нарізаного огірка. Закрутити. Перев’язати посередині пером зеленої цибулі. Кінчики паличок вмочити в майонез, а потім у натертий твердий сир. Викласти на листя салату.

Оселедець під шубою в лаваші

Філе оселедця — 200 г, лаваш — 2 шт., буряк — 1 шт., морква — 1 шт., яйця — 3 шт., майонез, зелень — до смаку. Відварити моркву та буряк. Яйця зварити вкруту. Лаваші розрізати навпіл (вийде 4). Буряк і моркву очистити. Натерти буряк, моркву, яйця (2 жовтки залиште для прикраси) на дрібну терку. Застелити стіл харчовою плівкою. На харчову плівку покласти лист лаваша, змастити майонезом і викласти буряк. Зверху — наступний лаваш, майонез, морква. Знову лаваш, майонез, яйця — цей шар трохи посолити і поперчити. Викласти останній лаваш, майонез, зелень. Скрутити рулет, загорнути в плівку та поставити в холодильник на 30 хвилин. Перед подачею нарізати рулет шматочками, змастити трохи майонезом, притрусити натертим жовтком. Зверху покласти шматочки оселедця та прикрасити петрушкою.

Салат «Українська красуня»

Куряче філе — 2 шт., печериці мариновані — 300 г, картопля — 3 шт., морква — 1-2 шт., свіжі огірки — 2 шт., червона цибуля — 1 шт., твердий сир — 100 г, майонез — 100 г (або до смаку), сіль, перець — до смаку. Відваріть картоплю, моркву та куряче філе, охолодіть (філе охолоджуйте у бульйоні, так воно буде соковитішим). Картоплю та моркву натріть на крупній тертці. Гриби, огірки і філе наріжте кубиками. Цибулю дрібно поріжте і за бажанням замаринуйте в оцті з цукром та сіллю. Сир натріть на дрібній тертці. Викладайте інгредієнти шарами, промазуючи кожен шар тонкою сіточкою майонезу: картопля, філе, мариновані гриби, червона цибуля, огірок, морква (шари не утрамбовуйте!). Зверху притрусіть сиром. Перед подачею поставте салат у холодильник на годину.

Торт» Ескімо»

Корж: яйця — 4 шт., цукор — 180 г, вода — 100 мл, борошно — 130 г, розпушувач — 1 ч. л., какао — 2-3 ст. л. Крем: яйця — 2 шт., цукор — 60 г, згущене молоко — 0,5 склянки, ванілін — пакетик, борошно — 3 ст. л., молоко — 250 мл, масло вершкове — 250 г. Для просочення: молоко — 200 мл, цукрова пудра — 2 ст. л. Глазур: какао — 3 ст. л., цукор — 3 ст. л., молоко — від 3 до 5 ст. л., масло вершкове — 50 г. Розігріваємо духовку до 180 градусів. Відокремлюємо білки від жовтків. Білки збиваємо окремо від жовтків. Жовтки збиваємо 5-6 хвилин, потім додаємо половину цукру і збиваємо до повного розчинення цукру. Білки збиваємо до стійких піків, потім у кілька прийомів додаємо цукор, що залишився, і збиваємо до пишної маси. У збиті жовтки додаємо воду, перемішуємо. Потім частинами додаємо збиті білки. В отриману масу просіюємо борошно, розпушувач і какао. Перемішуємо до однорідності. Виливаємо тісто у форму діаметром 22 см, застелену пергаментом. Випікаємо 30 хвилин. Крем. У сковороду з товстим дном розбиваємо яйця, додаємо цукор, ванілін, згущене молоко і борошно. Перемішуємо вінчиком, щоб не було грудочок. Поступово вливаємо молоко, постійно помішуючи. Коли маса стане однорідною, ставимо на середній вогонь і варимо, помішуючи, до загустіння. Готовий крем збиваємо блендером до однорідності. Даємо повністю охолонути. Коли корж охолоне, розрізаємо його на два коржі. Просочення. У склянку молока всипаємо столову ложку цукрової пудри і перемішуємо. Коржі просочуємо молоком. Збираємо торт. На нижній корж викладаємо крем, потім кладемо верхній корж. Відправляємо торт в холодильник на 2-4 години, щоб він добре просочився. Глазур. У каструлю з товстим дном всипаємо какао, цукор, додаємо вершкове масло і молоко. Варимо, помішуючи, до однорідної густої маси. Готову глазур охолоджуємо. Остиглу помадку наносимо на весь торт.

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не поНАШІ РЕКВІЗИТИ: вертаються. ТОВ “Редакція газети Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, ор“Чернігівський вісник” ганізацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність р/р UA2338080500000000 фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що 26000115829; пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. АТ “Райффайзен Банк “Аваль” Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч». м. Київ; МФО 380805; код 31188511. Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна". Зам.8252 Індекс 61062

15

Реклама

25.12.2025 ЗАКУПОВУЄМО ДОРОГО корів, биків, коней, телят. Доріз цілодобовий. Корови — на утримання. Гарантуємо порядність.

Тел.: 063-245-70-15, 068-579-74-01

Куплю ВРХ, корів, биків, телиць, свиней.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

Доріз. Перевезення 096-15-20-743, 063-49-79-327.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Дорого

корів, коней, биків, телиць

Проблемні, лежачі, Доріз цілодобово. Проблемні, лежачі. дорізані. 096-730-06-38, 093-565-40-28 Цілодобово. 093-131-63-72 068-374-04-18

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ. 093-750-28-64.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН робота під ключ.

СВИНЕЙ 105-115 грн/кг ТЕЛЯТ 90-100 грн/кг

Тел.: 093-150-32-32, 098-049-49-39, 066-476-44-49. Сергій.

Київське м’ясне підприємство

дорого закуповує

Тел. 063-756-96-56, 096-041-76-97.

ВРХ без посередників живою вагою: телят коней корів баранів, кіз свиней – 100-120 грн/кг

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

ТЕЛЯТ

Новий приватний м’ясокомбінат

корів, биків, телят, коней, свиней.

НА ВІДГОДІВ

ЛЮ

Тел. 097-192-80-90 (Сергій)

Закуповуємо:

Тел.: 097-709-81-23

телят, корів, коней на забій, а також корів на молоко та робочих коней.

закуповує

Доріз проблемної лежачої худоби.

ВРХ

Корови Коні Бики Телиці

Ціни найкращі. 068-130-08-73, 099-480-58-46.

Найдорожчі ціни

Тел. 068-867-24-91

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел.: 093-945-72-83, 068-594-91-12.

М’ясокомбінат закуповує:

Дорого закуповуємо

Тел.: 098-545-95-68, 093-662-89-68.

ДОРОГО ВРХ. ДОРІЗ, ПРОБЛЕМНІ.

098-74-11-833, 063-13-71-061.

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

Втрачений атестат про повну загальну середню освіту серія МЕ №000516, виданий Прогресівською СШ Козелецького району Чернігівської області 21.06.1994 р., на ім’я Іваніна Тетяна Віталіївна, вважати недійсним.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097-66-99-500 Тел.: 093-500-53-10 099-28-43-414

Куплю корів, коней, телят. Доріз. Проблемні. 099-410-52-54

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней. Доріз цілодобово. Високі ціни. 093-093-17-43, 068-815-86-93.

Продам

дійних корів та робочих коней. Доставка. Перевезення. 066-23-23-967, 093-09-31-743. Пропонуємо дрова двухметрові, пиляні, рубані з доставкою. Породи: дуб, береза, сосна. Тел. 095-602-90-11, 068-680-81-38.

БЕРЕЗНЯНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

закуповує телят, свиней, корів, бичків, коней. Телят на відгодівлю. Найвищі ціни. Доріз цілодобово. Проблемні лежачі.

Тел.: 093-982-33-85, 096-829-78-34

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини! Куплю

коней, корів, биків на відгодівлю, а також молочних телят. Тел. 068-080-69-70

Реклама у «Віснику Ч»:

093-42-89-990

Закуповуємо

телят, корів, коней, биків. Доріз цілодобово. Тел. 066-034-08-89

партнерський матеріал

Q реклама

Три місцеві ради та Чернігівська обласна рада підтримали ініціативу «Батьківщини» щодо захисту ФОПів На Чернігівщині триває ухвалення звернень до Верховної Ради України щодо недопущення підвищення податків для ФОПів, а також малого і середнього бізнесу. Про це повідомив Дмитро НІКІТІН, голова обласної партійної організації ВО «Батьківщина». За його словами, відповідні звернення вже прийняли Козелецька та Коропська селищні ради, Бобровицька міська рада і Чернігівська обласна рада. У Прилуках питання планують винести на розгляд найближчим часом. Дмитро Нікітін Актуальність звернень пов’язана з обговоренням на державному рівні можливих податкових змін для «єдинників», зокрема запровадження ПДВ для частини ФОПів. Водночас Юлія Тимошенко, лідерка ВО «Батьківщина», заявила, що внесла до Верховної Ради законопроєкт про мораторій на підвищення або запровадження нових податків для ФОПів і наполягає на його невідкладному розгляді.

91 рік на ринку насіння

Реклама. Оригінал-макет замовника