"Вісник Ч", 25 січня 2024 року

Тираж 30036 25 січня 2024 року. №4/1957 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Вбивця слав матері смски від імені загиблого сина стор. 7

Q спротив

«Великих масштабів» у Крутах не буде і цього року 29 січня — День пам’яті героїв Крут, 106­а річниця бою біля залізничної станції, що зупинив просування російських військ до Києва у 1918 році. Під час повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, росіяни також намагалися просунутися до Києва через Пам’ятне, Крути. Місцеві нарахували близько 500 одиниць техніки. Тероборонівці з Крут завалили два кілометри лісосмуги, перегородили шлях. Це зупинило орків на три доби, допомогло нашим військовим підготуватися і дати відсіч. Зараз недалеко від меморіалу і музею стоїть розбита російська техніка. — Що минулого року, що цього масштабних заходів біля меморіалу героям Крут не плануємо, — каже Валентина ПОЛУДА, директорка відділу культури, освіти, сім’ї, молоді та спорту Ніжинської РВА. — У країні воєнний стан. Тим паче, там немає укриття.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q мороз, але не всюди

Найхолодніше в Семенівці, найтепліше в Прилуках Минулого тижня найхолодніше було на півночі, найтепліше на півдні області. — 18 січня в Семенівці було мінус 18, — говорить Інна ОВСЄЄНКО, черговий синоптик Чернігівського обласного центру з гідрометеорології, — а найтепліше цього ж дня в Прилуках — плюс чотири. Для Семенівки мінус 18 — це як потепління . — 15-16 січня в нас було мінус 23, а в низинах і мінус 27, — усміхається Володимир СУБОТА з Семенівки. — Потім поступово теплішало. Сніг часто йде. Нині (23 січня) заметіль. Кажуть, буде теплішати.

Тамара КРАВЧЕНКО

найцікавіше у «Віснику»

Володимир Сусленніков загинув за Україну. Родина сумує Прилітав відпочивати на гвинтокрилі. Ходив по молоко до баби Люби. На Городнянщині згорів один із будинків бізнесмена Ігоря Мазепи стор. 4

стор. 3

Марія Кащенко, мати, з ягничкою Алісою, яка залишилася в господарстві вбитого сина. Фото Валентини ОСТЕРСЬКОЇ

Посівний календар2024

стор. 8-9 Неспри­ ятливі дні: 26 січня, 4, 5 лютого.

2

Різне, реклама

Не переплачуйте — сплачуйте рахунки в "Укрпошті" з мінімальною комісією

25.01.2024

Q гороскоп з 29 січня по 4 лютого ОВЕН. Можливi приємнi пригоди. Можуть зробити вигiдну дiлову пропозицiю, вiд якої не слiд вiдмовлятися. Не призначайте на кiнець тижня дiловi переговори.

В "Укрпошті" — вигідно: • комунальні, бюд­ жетні, освітні й інші платежі з комісією від 10 грн незалежно від внесеної суми; • можливість опла­ тити комунальні послуги без очікування паперових рахунків — є інформація про актуальну суму заборгованості вже після 10­го числа; • поповнення рахунків будь­яких мобільних опе­ раторів України за декілька хвилин з комісією 7 грн.

ТIЛЕЦЬ. Спробуйте об’єктивно оцiнити ситуацiю, проявiть такт i добросердя. Несприятливий час для активностi в справах, натиску, завзятостi в досягненнi мети. Успiшним виявиться звернення в органи влади.

А ще — просте оформлення страхового поліса як у відділеннях, так і на сайті. Щоденно компанія надає поштові, фінансові й інші послуги у понад 27 000 населених пунктах України — і мегаполісах, і невеликих селах. Десь — у стаціонарних відділеннях, десь — на новеньких автівках, проте завжди — поруч.

Обирайте "Укрпошту"!

ТЕРЕЗИ. Зайва зарозумiлiсть, iмпульсивнiсть можуть стати причиною необачного вчинку. Вiдносини з коханою людиною можуть опинитися пiд загрозою — хтось ухвалить рішення про розставання. СКОРПIОН. Лiнь i неуважнiсть зможуть звести нанiвець вашi досягнення. Спроби зрозумiти ситуацiю i розiбратися в нiй за допомогою аналiзу виявляться марними. Вашi вiдносини можуть зайти в безвихiдь.

БЛИЗНЮКИ. Будете цiлком здоровi, якщо не брати до уваги пригнiчений стан i нервознiсть. Щоб уникнути неприємностей, необхiдно змiнити манеру поведiнки i вiдношення до знайомих. Є шанс знайти спонсора.

СТРIЛЕЦЬ. Не втрачайте розсудливостi. Зросте вiрогiднiсть захворiти. Роботи виявиться багато, вона вас дратуватиме i стомлюватиме. Бiльше рiшучостi i зосередженостi.

РАК. Удома пануватиме мир, настрiй i самопочуття будуть на висотi. Спробуйте зберiгати спокiй. Новi знайомства небажанi. Придiлiть бiльше уваги коханiй людинi.

КО З Е Р I Г. М р i ї п о в и н н i в i д п о в i д ат и реальностi. Цього тижня не вдасться уникнути неприємної серйозної розмови. Клопiт про надбавку до зарплати може виявитися немарним.

ЛЕВ. Можливi проблеми матерiального характеру. Якщо дозволяли собі розслабитися, то вiрогiднi фiнансовi ускладення. Але нiхто не скаржитиметься на вiдсутнiсть натхнення. Вам необхiднi воля i розум.

ВОДОЛIЙ. Зробiть усе заплановане на цей перiод, вирiшiть суперечливi питання з сусiдами, i ви встигнете пiдготуватися до приходу гостей.

ДIВА. Час пройде ефективно, якщо направите свiй потенцiал на рiшення справ, що вимагають фiзичного навантаження. Спiлкування з близькими i коханими принесе задоволення.

РИБИ. Можна смiливо брати позики i робити грошовi внески пiд вiдсотки. Вiдвiдайте рiдних. Вплив планет нейтральний — можна займатися своїм здоров’ям і господарськими справами.

Ч е р н і г і в с ь ка о бл с п ож и в с п і л ка

Q офіційно повідомляє про проведення аукціонних торгів з продажу:

1. Лот. Продаж нежитлового приміщення будівлі громадського призначення загальною площею 1768 кв.м., до складу якого входять : А-2 нежитлова будівля «Магазин», А1- підвал, А2 вхід у підвал, а – рампа, розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський ( Ріпкинський) район, смт. Ріпки, вул. Харківська (Попудренко), будинок 1. Стартова ціна продажу 1 300 000,00 грн. з ПДВ. Перший крок аукціону 130 000,00 грн., наступні кроки – 2 000 грн. 2. Лот. Продаж нежитлових приміщень загальною площею в цілому 785,4 кв.м., до складу яких входять: кафе (літ. А-1) площею 294,7 кв. м.; кондитерський цех (літ.Б-1) площею 365,9 кв.м.; естакада (літ .б); ганок (літ.б-1) ; склад (літ.В1-1) площею 44,5 кв.м.; гараж (літ.В2-1) площею 22,0 кв.м.; гараж (літ.В3-1) площею 55,2 кв.м.; вбиральня (літ.Г-1) площею 3,1 кв.м., розташованих за адресою: Чернігівська область, Чернігівський (Ріпкинський ) район , смт. Любеч, вул. Миру, буд. 32. Стартова ціна продажу 135 000,00 грн. з ПДВ. Перший крок аукціону 1350,00 грн., наступні кроки – 1000 грн.

Правила прийому до вищих військових навчальних закладів у 2024 році З 1 січня 2024 року буде проводитися відбір кандидатів до вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі ВВНЗ та ВНП ВНЗ) та військові коледжі сержантського (старшинського) складу вищих військових навчальних закладів (ВКСС). Навчання у ВВНЗ, ВНП ВНЗ, ВКСС надає можливість: — здобути вищу освіту за рахунок видатків державного бюджету; — одержати гарантоване працевлаштування (проходження військової служби за контрактом у Збройних силах України); — повний термін навчання зараховується як термін про­ ходження строкової військової служби.

У процесі навчання курсанти одержують щомісячно грошове забезпечення та безкоштовно забезпечуються: • гуртожитком; • триразовим харчуванням; • обмундируванням та речовим майном. До ВВНЗ та ВНП ВНЗ приймаються особи з повною загальною середньою освітою за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та за результатами проходження психологічного обстеження, оцінки рівня фізичної підготовленості та медичного огляду. На навчання приймають хлопців та дівчат віком від 17 до 30 років. Також вступити до військового вишу можуть військовослужбовці строкової та контрактної служби.

З а д ета л ь н і ш о ю інформацією потрібно звернутись до Чернігівського район­ ного територіального ц е н т ру ко м п л е к ту ­ вання та соціальної підтримки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги,141­б, тел.: 067­725­49­96, 046­ 267­60­22.

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску у розмірі 170 грн. без ПДВ та гарантійного внеску у розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб - паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 31.01.2024. Торги відбудуться 06.02.2024 о 10 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. Га р а н т і й н и й та р е є ст р а ц і й н и й в н е с к и в н о с я т ь с я н а р аху н о к Ч е р н і г і в с ь ко ї о бл с п ож и в с п і л к и U A 433052990000026009006301990 в АТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ 01775660. Довідки за адресою: м.Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 811, тел. 0674615530.

Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевчен­

(ТОВ ім. Шевченка, код ЄДРПОУ 03796761, юридична і Q офіційно ка, фактична адреси: 15054, Чернігівська область, Чернігівський

район, с. Тараса Шевченка, вул. Тарасевича, буд. 1 Б, поштова адреса: 14005, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 11), повідомляє про намір отримати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об’єкту за адресою: 15063, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Малий Листвен, вул. Промислова, буд. 9. Об’єкт Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка не підлягає оцінці впливу на довкілля згідно положень ЗУ “Про оцінку впливу на довкілля”. Джерелами впливу на стан атмосферне повітря являється технологічне обладнання обробки зерна – очищення, сушіння, зберігання в силосних складах, ремонтної служби, служб енергозабезпечення. При роботі технологічного обладнання в атмосферне повітря від стаціонарних джерел надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, сполуки азоту (двоокис азоту, оксид діазоту), оксид вуглецю, діоксид сірки, аерозолі зварювання, парникові гази: метан та двоокис вуглецю. Загальні обсяги викидів складають – 4206,460 т/рік, (з них вуглецю діоксид – 4181,242 т/рік). Адміністрація Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка зобов'язується виконувати норми і правила з охорони навколишнього природного середовища та вимоги екологічної безпеки на всіх етапах експлуатації технологічного обладнання. Викиди забруднюючих речовин відбуваються в межах допустимих норм. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від підприємства не створюють перевищення рівня граничнодопустимих концентрацій на межі нормативної санітарно-захисної зони, що підтверджується проведеними розрахунками розсіювання забруднюючих речовин. Для ознайомлення з більш детальною інформацією про отримання дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка звертатися за адресою: 15054, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Тараса Шевченка, вул. Тарасевича, буд. 1 Б, за тел. 0­800­60­70­97. Зауваження громадські організації та окремі громадяни можуть направляти протягом 30 календарних днів з моменту публікації Заяви до Чернігівської обласної державної адміністрації за адресою: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 7. Адміністрація Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

3

Новини

25.01.2024

Прилітав відпочивати на гвинтокрилі. Ходив по молоко до баби Люби. На Городнянщині згорів один із будинків бізнесмена Ігоря Мазепи Q гучна справа

Близько третьої ночі 22 січня горів будинок приватного господарства в селі Картовецьке, що на Городнянщині. Загасили пожежники вже під ранок. Будинок з дерев’я­ ного брусу згорів до тла. Його пов’язують з відомим українським бізнесменом Ігорем Мазепою, директором і засновником інвес­ тиційної компанії «Конкорд капітал», був членом наглядової ради ПАТ «Державний експортно­імпортний банк України». Будівля в Картовецькому обгороджена парканом, під постійною цілодобовою охороною. Вони і викликали пожежників. Кажуть, родина прилітала в Картовецьке на гвинтокрилі. Ігор Олександрович був з дружиною та двома дітьми. — Ходили до баби Люби по молоко, діти дивилися на корову, — каже Людмила КУЦА, староста Моложави, у старостат входить Картовецьке. — Баба Люба померла півтора року тому. Я особисто його ніколи не бачила і не спілкувалася. Поганого про них нічого в селі не казали. Нерухомість записана на Олену Вікторівну, матір Ігоря. Чотири ділянки по 25

Q природа

соток. Усе оформлено законно. Коли починав будуватися, брав узгодження, дозволи. Реагував на зауваження місцевих. Територія старостату велика, сільрада в іншому кінці району, тому в Картовецькому буваю рідко. Дивилася фотографії, але не можу зрозуміти, який саме будиночок згорів. Їх було три. Зокрема, гостьовий дім з лазнею, українською піччю. Будиночок закритий по периметру, з фундаментом. — Батьки Ігоря Олександровича місцеві? — Можливо, до Чернігівщини мають відношення, але до нашої сільради — ні. Кажуть, Іван Мазепа у своєму господарстві бував часто. Проводив наради. На території є конюшня з племінними, паспортизованими кіньми. Припускають, імовірною причиною пожежі став недолік конструкції, порушення правил монтажу нагрівальних печей та димарів. Відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 270 Кримінального кодексу України (порушення встановлених законодавством вимог пожежної

або техногенної безпеки). «Вісник Ч» уже писав про дачу київського бізнесмена, яку обікрали в 2014 році. У ніч з 14 на 15 квітня напали на двох охоронців, братів Дмитра та Олександра Савченків, які жили в сусідньому селі Лютіж, працювали в охороні вахтовим методом. 15 чоловіків заїхали на двох мікроавтобусах та «шісткою». Були в камуфляжній формі, балаклавах і рукавичках. Говорили російською. Братів-охоронців зв’язали. Забрали з будинку Мазепи дві рушниці, три карабіни, двостволку, квадроцикл, ноутбук, плазму, телефон, шкури диких кабанів, вовків, бензин, ліхтарі і гумові чоботи. Злочинці заїхали з лісу. *** 18 січня Ігоря Мазепу затримали правоохоронці на польському кордоні, коли він їхав на форум у Давос. Йому інкримінують незаконне отримання прав на землю для будівництва котеджного містечка преміумкласу у Вишгородському районі на Київщині. Побудоване 2013 року, має площу 40 га, яхт-клуб, мініготель, ресторан, дитячий парк,

Олександр Микула для підрахунку птахів бере бінокль і зорову трубу

В останній тиждень січня зоологи рахують птахів. — Вибираєш маршрут, — розповідає Олександр МИКУЛА, зоолог, начальник відділу комунального закладу «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський»*. — Зазвичай вздовж річки, бо в ліс заходити заборонено. — Ідеш і дивишся. І записуєш, кого, де, скільки бачив упродовж години. Кількість, види. Обов’язково треба бінокль. Зазвичай він має 8-12-20-кратне збільшення. Цього буває мало. Допоможе зорова труба. Збільшує від 20 до 100. У мене труба зі збільшенням до 60. Дозволяє все, що рухається, роздивитися. — Скільки на Чернігівщині видів птахів? — Узимку в Україні зустрічається більше 300 видів, а на Чернігівщині — 230. Чечітки на зиму прилітають, омелюхи, снігурі. На півночі області є тайгові види. Наприклад, горіхівка (кедровка). Зустрічається від Новгорода-Сіверського в бік Ріпкинщини. Гніздиться. Навіть рябки є (рябчики). Тетеруки. На Ніжинщині, Прилуччині таких птахів немає. Але на півдні області можна зустріти інших. Рожеві шпаки навіть залітали. Голова і крила чорного кольору, а тіло світло-рожевого. Дрохву помічали. Це найважчий, найбільший птах в Україні. Більше шести кілограмів. — Яка ж найменша пташка?

Q війна

Максиму Криволапу за держзраду присудили десять років тюрми За державну зраду Чернігівський районний суд дав десять років тюрми 22­річному Максиму Криволапу з Буянок Ріпкинської грома­ ди. Санкція статті — 15 років або довічне позбавлення волі з конфіс­ кацію майна. Проте судді взяли до уваги те, що він діяв під тиском загарбників і призначили покарання нижче найнижчої межі. Слідство встановило, що Максим співпрацював із рашистами і здав односельця–атошника Романа Артеменка. Останнього катували три дні. У нього був розірваний м’яз правого стегна, численні гематоми, забої правої гомілки, стегна і грудної клітки. Після катівні непритомного Артеменка вивезли на кладовище і викинули. Врятували місцеві — відвезли в ріпкинську лікарню, де він пробув місяць. На суді Криволап божився, що не зраджував. Визнав вину частково. І розповів свою версію. Його привезли в село Вишневе (там були штаб і катівня. — Авт.), били руками і ногами. Один спитав, чого він їм не допомагає. Погрожували вбити всю сім’ю. Потім приставили до скроні пістолет і наказали назвати в селі атовців і мисливців. Далі знову били і матюкали. У підвалі зі страху, під шаленим фізичним та психічним тиском, він назвав прізвища деяких атовців та одного мисливця. Тортури продовжувались півтори-дві години. Потім, не розв’язуючи очі та руки, його вивели з підвалу, посадили в авто і повезли в якесь приміщення, де кинули на підлогу. Коли там лежав, чув голоси місцевих чоловіків, котрі кричали від болю, бо їх били. Згодом його підняли та повели в якусь металеву будку, де знову били. Потім витягли з будки, бо сам уже не міг іти, потягли до якогось приміщення і кинули на підлогу. Пролежав цілу ніч, руки та очі в нього лишались зав’язаними. Далі його знову потягли в якесь приміщення, що знаходилось поруч. Поставили на коліна, перезарядили автомат і пригрозили, що вб’ють його матір. Змушений був погодитися співпрацювати. Його ще кілька разів вдарили палицею по ногах, посадили в багажне відділення авто та повезли. Коли зупинились, витягли, розв’язали руки й очі, і в цей час він зрозумів, що знаходиться на краю села Буянки. Їхній командир показав покинуту хату, підвів до паркану і наказав приходити на те місце, коли той йому скаже. Повернув мобільний телефон «Самсунг». Повідомив, що там стоїть підслуховуючий пристрій, і він мобілку повинен увесь час тримати при собі. Попередив, якщо не прийде в обумовлений час, то вони спочатку вб’ють матір, а потім і його. Російські ставили завдання: ходити вулицями села і дивитись, аби не було сторонніх осіб, наявність безпілотників та повідомляти їм про це. На визначене російськими військовими місце приходив два чи три рази. Їм доповів, що дивився і нічого не виявив. Співробітники СБУ затримали Криволапа в квітні 2022 року. Він із багатодітної сім’ї. На життя заробляв тим, що пас фермерську худобу. У нього є право оскаржити вирок. Та чи варто, бо в апеляції можуть і додати строку. Як-не-як уже відсидів майже два. Лишилося вісім. Якщо пощастить, то можуть випустити і раніше, умовно-достроково.

Ігор Мазепа спортивні майданчики та фітнес-центр. На цих землях розташовані гідротехнічні споруди критичної інфраструктури — Київської ГЕС. Правоохоронці відкрили одразу три статті. 19 січня Печерський суд обрав міру запобіжного заходу — тримання під вартою або заставу 349 мільйонів гривень.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ, фото з інтернету

прикордоння

— Їх дві. Золотомушка (корольок) важить до восьми грамів. Кропивник (волове очко) важить до 11 грамів. Для порівняння, хатній горобець — до 40 грамів. — Правда, що горобців стало менше? — За останні років 10 зменшилася чисельність. Так трапляється в природі. Років п’ять, як триває підвищення чисельності сірої ворони. А років 20 назад її було дуже мало. Зараз чисельність білої чаплі зросла. А років 20 тому її було в 10 разів менше. За день одна зустрічалася, коли проводили облік. — Яка пташка найрідше вам зустрічалася? — Сиворакша. Бачив біля села Отрохи. Її родичі — бджолоїдка, рибалочка. — Обстріли розлякують птахів? — Звісно. Але вони повертаються. Головна прив’язка — не тільки тиша, головне — підходящі місця для гніздування та кормова база. На Чернігівщині є річки, які не замерзають взимку — Смячка на Новгород-Сіверщині. Я бачив, як там зимували не тільки дикі качки, а й чаплі, і птахи рибалочки. * Найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні, розташований у межиріччі Десни і Дніпра. Центральна садиба — у селі Отрохи на Козелеччині.

Тамара КРАВЧЕНКО

Q у тему

Якщо на вас напаскудила пташка... Не турбуйтеся. Подумайте та посміхніться, адже в небі літають ще й літаки! *** — Мамо, дивись — снігур! У тебе хліб є? — Без хліба їж.

Q не пийте, хлопці

Убив матір через «білку»? Днями за підозрою в убивстві 82­річної Уляни Діденко з села Жадове Семенівської громади правоохоронці за­ тримали її сина 52­річного Валерія. Особисте життя в чоловіка не склалося, тому жив у матері. «Спокійний, як добре телятко», — так про нього відгукуються односельці, і не можуть зрозуміти, що сталося. Єдина версія — може, схопила «білка». Адже час від часу Діденко випивав. Матір не лупцював. Бувало, коли гроші просив, підвищував голос. Незважаючи на вік, старенька сама себе обслуговувала. Що вона померла, Валерій сам розповів сусідам. Підозрюваному загрожує від семи до 15 років тюрми. Бабу поховали родичі й сусіди.

Q за жінку чи за горілку?

Зарізав односельця і вивіз санками труп 18 січня Менський районний суд відправив у СІЗО 55­річного Юрія Мартинюка з селища Макошино, що на Менщині. Хоча адвокат просив відпустити під цілодобовий домашній арешт. Проте суддя зауважив, що Мартинюк не має постійного місця роботи, не одружений, з донькою спілкується рідко, рідна сестра, з його слів, приїжджає раз на рік, тож може втекти з селища. До того ж, шляхом погроз, вмовляння чи переконання може впливати на свідків (співмешканку і сусіда), тим самим перешкоджатиме встановленню істини по справі. Мартинюка підозрюють в умисному вбивстві односельця, 45-річного Олександра Ткачика. 16 січня ввечері, будучи напідпитку, на грунті тривалих неприязних відносин побив Ткачика руками і ногами по всьому тілу й голові. Після чого вдарив ножем у спину, туди, де ліва лопатка. Поцілив у серце і легені. Щоб позбутися тіла, вирішив вивезти його за селище. Жив же недалеко від Десни. 17 січня, коли тягнув санки з трупом, люди побачили і повідомили поліцію. Кажуть, якби вкинув Ткачика під кригу, то, може, того б ніколи вже і не знайшли. Мартинюк — син колишнього дільничного інспектора міліції. Жив сам, час від часу їздив на заробітки. Ткачик доглядав за старенькою матір’ю. Її не стало за тиждень до його смерті. Що могло так розізлити Мартинюка? У селищі балакають різне. Одна з версій — чоловіки могли пересваритися через жінку. Достеменно причину з’ясує слідство. Підозрюваному загрожує від семи до 15 років тюрми.

Q хто?

Повісив собаку і кота У селі Авдіївка Понорницької громади тільки й розмов, чи вдасться правоохоронцям вирахувати душителя. 15 січня до поліції звернулася жінка з повідомленням, що в сараї одного з домогосподарств села знайшла повішеними собаку та кота. За цим фактом поліція відкрила провадження за частиною 3 статті 299 Кримінального кодексу (жорстоке поводження з тваринами). Такі дії караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. На місце події виїхала слідчо-оперативна група з Коропа. Поліцейські опитують місцевих жителів і шукають можливих свідків та винуватця. — Уже два дні в селі працює поліція. Подвір’я, де знайшли тваринок, нежиле, — говорить Валентина МЕНТІЙ, староста Авдіївки. — Якщо нежиле, то чому в сараї опинилися людина, яка побачила повішених собаку і кота? Чиї вони? — З’ясовує поліція. — Живодерів, із садистськими нахилами і таких, хто не сповна розуму, у селі багато? — Наче немає. Тих, хто нап’ється і вчиняє розбірки, вистачає. *** У селі Крути Ніжинського району зооволонтери нещодавно забрали побитого і змореного голодом пса метиса вівчарки дворічного Лорда. Він конав у мороз на прив’язі. Кістки і шкіра, крізь яку проступають ребра. Нині ветеринари лікують рани, а волонтери потихеньку відгодовують цуцика. На його хазяйку, Альону Самойленко, співробітники Ніжинського райуправління поліції склали протокол за статтею 89 Кодексу про адміністративні правопорушення (жорстоке поводження з тваринами). Її санкція — штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3400 до 5100 гривень.

Валентина ОСТЕРСЬКА

4

Суспільство

Q наші герої

25.01.2024

З позивним «Гіря»

Коли пишеш про життя людини, якої більше немає, починаєш розуміти, неважливо ким ти на­ родився, найважливіше — якою людиною ти виріс і який слід залишив на цій землі та в наших серцях.

Народився Володимир Сусленніков 26 липня 1974 року в місті Чернігів, навчався в середній школі №11. Він завжди відрізнявся від своїх однолітків, тому що був дуже обдарованою людиною. Займався бойовим мистецтвом, мав перемоги та нагороди. У будинку, де ми жили, ще в 90-х роках він самостійно збудував тренажерний зал для хлопців з нашого району. Я пам’ятаю, що весь час пишалась своїм старшим братом. І це відчуття посилювалося та росло разом з нами. З часом він опанував професію будівельника, працював на крані. Завжди пишався тим, що він ремонтував та обшивав фасад рідної 11-ї школи. Кожен раз, коли проходили повз школу, звертав нашу увагу на свою роботу. Одружився та виховав двох синів. Його дружина з 2014 року — неофіційний волонтер. Коли на нашу землю прийшла війна, мій брат знаходився з дружиною в Ріпках. Жителі Ріпок опинилися під окупацією росіян. Там розмістили значне зосередження ворожої техніки, яким завдавали удари по мирному населенню вже самого Чернігова. Їжі вже практично не було, тому що магазини були пограбовані окупантами. Збирали по сусідах все, що в кого було і готували їжу на тандирі, який самостійно збудував Володя. Він їздив по селах за молоком, допомагав людям, як тільки міг. Вдень разом з сусідом робили т. з. «їжаки» для виводу з ладу ворожої техніки, а вночі виїжджали і розкладали їх на дорозі. Кожен раз вони дуже ризикували. Однієї

ночі сталось лихо. У темряві ввімкнулись фари, і вони опинились віч-на-віч з колоною російських танків. Подумки вже попрощались із життям. Сусіда, з яким робив «їжаки», розстріляли, по його машині проїхали танком. А брат з дружиною змогли врятуватися. У свої 47 років Володя пішов добровольцем захищати батьківщину. Дякуючи волонтерам, забезпечили всім необхідним. Ви б тільки бачили, як він був усім вдячний. Завжди мені казав: «Ти ж знаєш, сестричко, я зобов’язаний бути найкращим!» Спочатку служба проходила на блокпості в прикордонній частині України. Мабуть, усі, хто був поруч на той час з братом, запам’ятали випадок, коли надійшов наказ окопатися недалеко від блокпосту. Володя домовився з місцевим трактористом і швидко зробили окопи. Устиг ще й облаштувати бліндаж. Коли приїхало керівництво, було приємно вражене побаченому. Завдяки своїй дружині всі хлопці завжди мали багато смаколиків та смачну, гарячу каву. Але душа його прагнула участі в бойових діях. Був призначений у 2-е відділення кулеметного взводу 54-ї бригади. Окрім військового спорядження Володя взяв із собою робочі інструменти, які допомагали хлопцям облаштовувати нове місце. Продовжував займатися спортом незважаючи ні на що, завжди був у гарній фізичній формі. Став прикладом для багатьох хлопців, за що й отримав позивний «Гіря». Ловив рибу і готував їжу для побратимів. Ставився до хлопців, як до своїх дітей. Був проти, щоб на війну йшли молоді хлопці, вважав за честь бути поруч. Володимир був віруючою людиною і велів хлопцям звертатися до Бога. Кожному з них він написав і поклав до рюкзака записочки з молитвами, номери телефонів волонтерів на випадок, коли щось станеться з ним. Я вже звикла за цей час спати з телефоном біля голови, щоб, не дай Боже, не пропустити

довгоочікуваний дзвінок від братика. Я все пам’ятаю, як зараз, я досі чую його голос. З молитвами в думках і вголос кожен день. Перші втрати були в Кураховому, перший жах і смуток від побаченого. Батальйон переміщався далі, до Донецька та Луганська, опинився в селищі Верхньокам’янське. Приходилось окопуватися під прицілом, ризикуючи життям. Лопата була тільки у Вови, завдяки цьому рятував побратимам життя. Провізія і снаряди були дуже далеко від позиції. Було дуже спекотно, вода скінчилася, вийти з окопів неможливо. Ворог весь час намагався артилерією, «Градами», мінометами вибити їх з позиції. Весь час запускали дрони. Вони опинились під прицілом. Останній дзвінок... Прощання та відчай... Голос не можна було впізнати — від зневоднення дуже змінився, тіло зводило судомами.

«Сестричко, я потрапив у пекло...». «Я дуже сильно тебе люблю...». «Нас дуже сильно обстрілюють...». Володимир Сусленніков з поВолодимир Сусленніков у мирному житті зивним «Гіря» загинув 28 липня 2022 року в селі Верхньокам’янське Велика повага та вічна пам’ять Герою! Бахмутського району Донецької області, захищаючи нашу рідну землю, нашу Україну. Був Завдяки таким чоловікам ми будемо жити посмертно нагороджений орденом «За муждалі, будуть народжуватись маленькі україн­ ність» ІІІ ступеню. Залишив у серці і душах світці, буде процвітати нація,буде наша могутня лу, добру пам’ять! і правдива історія. Завдяки дружині, як казали побратими, він Низький уклін та вічна пам’ять Героям! був шалено щасливою людиною. Мав великі плани на майбутнє, але клята війна зруйнувала життя. Рідна сестра Катерина

Q попрощалися

Захисник Сергій Бутенко народився 10 числа, десятого й загинув Клята війна зупинила ще одне хоробре серце. 18 січня поблизу Мар’їнки Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув навідник аеромобільного відділення 32­річний Віталій Миколаєнко, житель села Головеньки Височанської громади, що на Борзнянщині. *** 21 січня в Батурині біля Воскресенської церкви відбулася прощальна літія за військовослужбовцем 38­річним Олексієм Передерієм, уродженцем села Курінь Бахмацької громади. Олексій за освітою був машиністом. Працював у Бахмачі. У 2015 році пішов в АТО. Повернувшись через півтора року, працював у Києві таксистом. Із 2019 року служив за контрактом солдатом в інженерно-саперному підрозділі. 15 січня помер в Кураховому Покровського району Донецької області. *** Навіки додому повернувся 32­річний Володимир Петренко. У жовтні 2023 року долучився до лав ЗСУ. Загинув 9 січня на Харківщині. З ним прощалися в Ніжині в соборі Всіх Святих. Поховали з військовими почестями в селі Ніжинське. *** Останнім земним шляхом рідні і близькі провели молодшого сержанта 38­річного Олександра Дорошенка із Займища Сновської громади. У щорському ПТУ вивчився на тракториста. Працював водієм у ТОВ «Астра», з часом почав займатися підприємницькою діяльністю. У квітні 2022 року долучився до оборонців країни. Спочатку служив у роті охорони військкомату. Згодом став головним сержантом механізованого взводу одного з підрозділів. Загинув 9 січня на Харківщині. *** Також у Сновській громаді оплакували солдата 31­річного Станіслава Купрієнка. Він народився у Смячі. Після школи переїхав у Дніпропетровськ (нині Дніпро), де закінчив місцевий будівельний ліцей за спеціальностями «Тинькар», «Лицювальникплиточник», «Маляр». У 2017-2020 роках служив за контрактом навідником танків. У перший день повномасштабної війни повернувся до побратимів у танковий взвод. Загинув 16 січня на донецькому напрямку. Станіслава Купрієнка поховали на Алеї Героїв міського кладовища. *** Поповнив небесне військо молодший сержант 24­річний Анатолій Ковеза з села Перелюб Корюківської громади. Після школи закінчив Чернігівське ПТУ №18, працював на будівни-

цтві. Згодом трудився на підприємстві з виробництва вугілля в селі Турівка. З часом переїхав до Тернополя, влаштувався різноробом на м’ясокомбінат, потім працював у будівельній фірмі «Престижбуд». У червні 2023 року пішов до війська. Був командиром аеромобільного відділення. Загинув 15 січня на Луганщині. Попрощалися з воїном та поховали на кладовищі рідного села. *** У Коропі живим коридором зустрічали 34­річного Юрія Белана. Мати сиділа на машині біля сина. З дому до церкви людей було небагато. А після заупокійної служби до Михайлівського кладовища йшла вже велика колона. Чимало дружин, матерів загиблих воїнів. Вони побивались за своїми рідненькими, згадували їх під жалобну мелодію. Гірко плакала на колінах край дороги Валентина Ручка, згадувала сина — пропав безвісти. Прощальне слово голови громади Володимира Куніцина. Одиночні постріли в небо. Юрій жив у Коропі, працював у місцевому агролісгоспі. З грудня 2022 року боронив Україну. Служив старшим саперомгранатометником. Загинув 12 січня на запорізькому напрямку. *** Назавжди повернувся додому молодший сержант 31­річ­ ний Олександр Ананко, уродженець села Бреч Корюківської громади. Строкову відслужив у Нацгвардії. З 2017 року з родиною жив у Корюківці. Працював на підприємстві з виготовлення дверей. У липні 2022 року долучився до оборонців. Служив головним сержантом, командиром танка. Загинув 13 січня на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі села Гуринівка. *** Солдату Сергію Бутенку, позивний «Туман», було 48 років. Після школи закінчив Чернігівське ПТУ №18. Працював будівельником. З перших днів повномасштабної війни боронив Чернігівщину, а після її звільнення вирушив захищати східні та південні кордони. Останні місяці перебував на передовій. Загинув 10 січня на запорізькому напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі Ніжина. У Сергія залишилися дружина та 13-річний син. *** Солдат Артем Ванін народився 29 січня 1984 року у Вугледарі Донецької області. Після закінчення місцевої школи працював гірником очисного забою шахти «Південнодонбаська». У 2015

році переїхав на Харківщину, а з 2017-го проживав у Ніжині з родиною батька. Працював у Києві охоронцем. У листопаді 2022 року уклав контракт із ЗСУ. Воював на фронті. Загинув 6 січня на херсонському напрямку. Попрощалися з воїном та поховали в Ніжині. *** Поповнив небесне військо 35­річний солдат Олександр Якименко. Він народився в селищі Ладан Прилуцького району. Закінчив журавську школу. Відслужив в армії. У 2014-2015 роках брав участь в АТО. Служив номером обслуги мінометного взводу. Загинув 16 грудня на запорізькому напрямку. Більше місяця вважався зниклим безвісти. 19 січня рідні попрощалися з ним у селі Журавка на Варвинщині, де воїн проживав. *** Звістка про загибель земляка прийшла в Ічнянську громаду. 13 січня в Запоріжжі трагічно обірвалося життя військовослужбовця ЗСУ Олега Бебеха. *** 16 січня на 54-му році життя перестало битися серце командира повітряного судна авіаційної ескадрильї спеціального призначення ніжинського авіазагону Ігоря Ревка. З серпня 2016 року по січень 2024 року працював у спеціальному авіазагоні. Виконував санітарні рейси в Україні та за її межами, перевозив мобільні групи МВС та ДСНС, гуманітарні вантажі.

Валентина ОСТЕРСЬКА

25.01.2024

Q кордон

Суспільство

5

На захисті Півночі

Упродовж 2023 року сили угрупувань військ Північної операційної зони продовжували проведення стабілізаційної операції. У той же час росія продовжує відкриту збройну агресію проти нашої країни. Військові підрозділи противника здійснюють розвідку, обстрілюють прикордонні райони, використовують авіацію та безпілотні літальні апарати­камікадзе, наносять ракетні удари балістичними та керованими ракетами. Крім військових об’єктів, росія намагається зруйнувати енергетичну, транспортну та промислову інфраструктури, завдає цинічних ударів по житлових кварталах, медичних та освітніх установах, торговельних центрах та складах з гуманітарними вантажами. Для виконання цих завдань країна­агресор розгорнула угруповання військ загальною чисельністю близько 19 тисяч осіб, добре озброєних. Постійний моніторинг активності противника показує, що на цей момент немає ознак формування ударних угруповань військ.

Понад пів мільйона протитанкових мін

Нами було здійснено інженерне обладнання рубежів оборони. На сьогодні — удосконалення фортифікаційного обладнання рубежів оборони, а також обслуговування і нарощення інженерних загороджень. З початку червня 2022 року і дотепер на основних напрямках було встановлено понад 500 тисяч протитанкових мін. Щільність мінновибухових загороджень у Північній операційній зоні збільшено у 16 разів. Паралельно були встановлені невибухові загородження та підготовлені до руйнування об’єкти транспортної інфраструктури, зокрема мости та дороги. Продовжуються роботи над фортифікаційним обладнанням позицій другої лінії за активної участі місцевих органів влади. Ми спільно створюємо умови для того, щоб державний кордон України в Північній операційній зоні став абсолютно непрохідним для ворожих сил. Будуємо військові інженерно-технічні та фортифікаційні споруди, встановлюємо додаткові камери спостереження. Ця робота проводилася в режимі 24/7 усі 365 днів на рік.

Прогрес у переозброєнні

Кількість західного озброєння значно зросла. Воно суттєво змінило ситуацію на фронті

на користь України, надаючи Збройним силам України нові можливості та переваги в боротьбі з агресором. У рамках допомоги від західних партнерів надійшло різноманітне озброєння та військова техніка. Зокрема, протитанкові комплекси Javelin та NLAW, артилерійські системи, а також зенітно-ракетні комплекси Stinger. Це дозволяє українським військовим ефективніше протистояти бронетехніці та авіації противника. Нова техніка дозволила підтримувати та удосконалювати систему протиповітряної оборони. Це включає в себе різні типи протиповітряних систем, такі як зенітноракетні комплекси Gepard, Avenger, мобільні зенітно-кулеметні установки MK Victor а також ПЗРК Stinger. Отримані зразки озброєння значно підвищили ефективність підрозділів протиповітряної оборони. Для ураження піхоти неброньованого та легкоброньованого транспорту були отримані 12,7 мм кулемети Browning M2 та інші види озброєння. 82 мм та 120 мм міномети іноземного виробництва надають Збройним силам України ефективні засоби для знищення живої сили противника в укриттях, окопах, а також для руйнування фортифікаційних споруд. Це дозволяє виконувати завдання ведення успішних операцій та забезпечувати безпеку важливих об’єктів. Спеціальні броньовані автомобілі, такі як Ford Roshel Senator, спеціальні броньовані ма-

шини, наприклад, Daewoo, HMMWV, і вантажні автомобілі, такі як Mercedes, DAF, МAN, Peugeot, Iveco, надають ЗСУ можливості для транспортування військового персоналу, обладнання та матеріальних ресурсів. Надання партнерами артилерійських систем, таких як 155-мм самохідні гаубиці «Цезар», «Краб», причіпні 155-мм гаубиці M777, FH-70, 105-мм гаубиці L119, є важливим кроком у покращенні вогневих можливостей та стратегічної ефективності українських військ. Ці артилерійські системи, оснащені високоточними боєприпасами, не тільки підвищують вогневі можливості, але й дозволяють українським силам вести точний вогонь на великі відстані від переднього краю. Здатність використовувати іноземні гармати та гаубиці допомагає розширити арсенал та підвищити дальність ураження ворожих цілей, забезпечуючи високу ефективність вогневої підтримки.

Північний кордон

Постійно надходить інформація про масштаби підготовки мобілізованих росіян на території білорусі та їхню подальшу участь у бойових діях на сході України. Усі ці заходи були спрямовані на тренування та мобілізацію як громадян росії, так і найманців, зокрема представників приватних військових компаній, наприклад, ПВК «Вагнер». Розташування російських літаків та вертольотів на території білорусі, а також їхнє залучення до виконання завдань щодо систем

Сергій Наєв ППО свідчать про тісну військову співпрацю між росією та білоруссю в цьому регіоні. Також країна-аресор постійно залучала збройні сили білорусі та інших країн-сателітів до проведення комплексних навчань у регіоні. Це ще один з важелів, за допомогою якого росія намагалася здійснити тиск на Україну з метою недопущення перекидання наших військ на загрозливі напрямки. Але актуальною залишається загроза використання противником диверсійнорозвідувальних груп з боку росії на кордоні Чернігівської та Сумської областей. Нами створено контрдиверсійні резерви. Вони спільно діють у випадку спроб прориву державного кордону, постійно підтримують високий рівень взаємодії та проводять спільні навчання. Протидиверсійні резерви застосовують різні тактики дій, які змінюються відповідно до конкретної бойової ситуації, що дозволяє вчасно виявити спроби прориву ворожих сил.

Сергій НАЄВ, генерал-лейтенант

Журналісти прифронтових газет на руїнах своїх редакцій створюють високоякісні журналістські матеріали. НСЖУ ініціювала важливий проєкт Резонансні теми лягли в основу публікацій шести прифронтових регіональних газет України, які з ініціативи Національної спілки журналістів України підготували грунтовні публікації в межах проєкту «Голоси України». Публікації вийшли в газетах-учасницях ініціативи і на порталі інформаційного агентства «Українські Новини». Згодом їх буде перекладено англійською мовою й опубліковано в світових виданнях, що дозволить привернути додаткову увагу до війни в Україні. « Ц і п у бл і ка ц і ї — п р и к л а д в и с о ко я к і с н о ї журналістики, — наголошує Сергій ТОМІЛЕНКО, голова НСЖУ. — Ми хочемо продемонструвати, що видання з прифронтових та деокупованих територій створюють професійні матеріали, які відповідають світовим стандартам. Ці видання потребують підтримки, оскільки працюють, по суті, на руїнах своїх редакцій, але навіть у таких умовах їхні працівники залишаються професіоналами. Ми сподіваємося, що 2024 року взяти участь у подібних проєктах зможе більша кількість видань на прифронтових і деокупованих територіях». Сергій Томіленко висловив подяку Європейському центрові свободи преси та ЗМІ (ECPMF) і МЗС Німеччини за підтримку в організації проєкту «Голоси України» і системну допомогу українським журналістам. «Ситуація у прифронтових громадах, на жаль, погіршується, обстріли завдають дедалі більше руйнувань. Зв’язок там дуже поганий, а найчастіше його зовсім немає, — розповідає Світлана КАРПЕНКО, головна редакторка «Трудової слави» з Оріхова, про життя прифронтових громад. — У цих умовах альтернатива паперовій газеті — лише чутки. Крім того, для багатьох газета — це ниточка, яка пов’язує людину із довоєнним життям, із рідним містом... Це — символ надії! Тож значення прифронтової преси важко переоцінити. Ми високо цінуємо зусилля, які докладає Спілка для збереження наших видань — якби не НСЖУ, ми не могли б виходити». Про важливість участі в проєкті, завдяки якому в регіональної преси України з’явилася можливість продемонструвати себе світові й отримати матеріальну підтримку, говорить і Тетяна КАУШАН, головна редакторка видання «Путивльські відомості». «Проєкт, реалізований НСЖУ за підтримки ECPMF, має для нас величезне значення, — наголошує пані Тетяна. — Щиро вдячні за допомогу!»

Про що написали?

було страшніше, аніж у фільмі «Титанік», — 1.«Це херсонська газета «Новий день»

Після підриву терористами греблі Каховського водосховища буквально на очах під водою щезали будинки і школи, цілі села й міста…

життя в пеклі», — чернігівська газета 2.«Тиждень «Вісник Ч»

з пекла. Історія порятунку з Бахмута», 4.«Виповзти — газета «Путивльські відомості» з Сумщини

Важкі бої, поранення, втрата ноги та евакуація за допомогою одних рук — те, що довелося пережити українському військовому Максиму ЛОГВИНОВУ. Боєць з Сумської області дивом врятував­ ся з однієї з найгарячіших точок на планеті — Бахмута. Від втрати другої ноги 34­річного військового врятували... телефон та любов мами. ...Нині головна мета чоловіка — пройти протезування, стати на дві ноги та наново навчитися ходити.

Під час окупації Старої Басані в Чернігівській області в березні 2022 року росіяни забрали в полон «Місто миру з хати 45­річної Тамари Дроб’язко з вікнами на всіх мужчин: двох синів, 21­річного війну: прифронтовий Івана і 23­річного Миколу, і чоловіка Мирноград на Володимира Гарбузу. Захоплені в сході України став заручники, троє цивільних з однієї прихистком для родини пережили жахливі тортури в рідному селі, перетвореному тисяч біженців», — окупантами на гетто. мирноградська газета Івана, Миколу і Володимира «Рідне місто» вирішили не розстрілювати, бо один Шахтарське місто Мир­ із них має очі того ж кольору, що й ноград на Донеччині з лю­ син убивці. того 2022 року стало одним «Каже: «Біжіть!» І ми побігли. Зі з центрів тяжіння для тисяч зв’язаними руками… Чіплялися за вимушених переселенців сучки, падали, один одному допомаз Авдіївки, Бахмута, гали піднятися, знову бігли, — згадує Маріуполя, Очеретиного, Микола. — А позаду чули свист і Курахового, Часового Яру, вибухи. То наші вже заходили в село. Кераміка, Курдюмівки. І росіяни втекли…». Під Каховкою Наразі в місті проживає Нині родина потроху оговтується понад 1500 біженців з лінії фронту. Усі вони потребують житла, після полону. В Івана частенько болить голова. Микола відвідував захисту та підтримки. психіатра. «Він порекомендував музику слухати, — розказує Микола про поради лікаря. — Щоб повернутися до реального «Білий танець для коханого: українська життя… Бо весь час ті події згадую… Іноді мариться, наче я все ще там, і нікуди ми не втекли…». волонтерка, яка втратила ногу під обстрілом,

5.

«Місто, яке «дивиться в очі путіну» і на стволи 3. гармат окупантів уже півтора року», — газета з Дніпра «Вісті Придніпров’я»

Нікополь — на лінії прямого вогню артилерії росіян уже більш як півтора року. Тут день від дня відрізняється тільки тим, коли будуть обстріли: до сніданку, обіду й вечора, після них чи просто замість них…

6. вчиться ходити заради чоловіка», — оріхівська газета «Трудова слава» Запорізької області

Їй хочеться йти легко, не замислюючись над кількістю кроків. Але Наталя ЛІЧМАН рахує кожен. І радіє, коли може зробити до­ датковий, хоча й неспішно. Після поранення нога схудла, і протез почав дошкуляти. Тож жінка чекає на новий, зручніший, який уже виготовляють. А поки Наталя, що вижила під час смертоносного обстрілу, намагається збудувати нове життя.

6

Суспільство

Q чудасія

25.01.2024

Криниця в хаті

прикордоння Добре, коли колодязь у дворі. Не треба відра здалеку перти. А ще краще, як вода в хату проведена. У Лідії Гаркуші вода в хаті не по трубах, а просто з колодязя. Колодязь — у прибудованій веранді. У сінях, по-простому. 64­річна Лідія ГАРКУША — переселенка. Переїхала з Грем’яча з 15-річною онукою Лесею. Цю хату в Авдіївці на Сосниччині купили для неї діти, батьки Лесі, — дочка Олена і зять Олександр. Обоє військовослужбовці, прикордонники. Будинок на два входи: один — з двору, другий, з парадним ганком, — з вулиці. На Сосниччині будинки такого плану не рідкість. Але криниці в коридорі навіть сусіди дивуються. — Колодязь тут був, до мене так зробили, — виходить з господарчого двору Лідія Сергіївна. На лобі ліхтарик. Темніє рано, у сараї темно. Поралася. — І господарство на новому місці завести встигли? — Привезла своє з Грем’яча. Свиня, вутки, куре. А в будинку тепло. Топиться грубка. — Хатка сама по собі необична, ідіть гляньте, — проводить усередину хазяйка. — Кімнати не вздовж, а впоперек. Пахне крейдою. — Грубу ж мазала, — пояснює Лідія Сергіївна. У грубі мерехтить полум’я на жаринах. Зверху — лежанка, де тепло спати (груба не та, на якій їсти готуються, лише для тепла). А навпроти — плазма, телевізор з великим екраном. — Усі речі перевезли? — Усе — не все, і то добре. Дивани мої, парта-стіл — онучка уроки робить. Ліжечко її забрали. Телевізор наш. Гардероб тут був. У внучки канікули. Поїхала додому. — У Грем’яч? — У Новгород-Сіверський. Там її батьки будинок орендують. Біля печі крутиться рудий котик. Лідія привезла його з Грем’яча. — Рижий! Кицюнька! — нагинається господиня до кота. — Він приблудився до нас там під час війни. Кошеня хтось викинув, і воно прийшло під двір. Лідія Гаркуша в Грем’яч вийшла заміж. І прожила там більше 40 років. Працювала бухгалтером у сільпо, агрономом. Чоловік Олександр шофером. Помер п’ять років тому. Рак. — Народили з ним трьох дочок: Лєну, Свєту й Олю. 42, 39 і 38 їм зараз, — розповідає жінка. — Коли діти, Лєна і Саша, пішли на війну, я і в них поралася, і в себе. Бігала, і коли сильні обстріли Грем’яча почалися. Була повненька, а то шкіра та кістки залишилися. Свєта в Чернігові. Оля медсестра, у Козельці. Двоє діток: Ярослав і Софія, п’яти і дев’яти років. — Як ви тут обжилися? — Нормально. Дякувати людям. У мене тут такі п’ять подруг! — хвалиться Лідія Гаркуша. — Допомогли мені й соломи добути, і по тирсу з’їздили. А дрова, як привезли, то за годину упорядочили, дай їм Бог здоров’я. Уже трішки обвиклася. Дрова

Q новорічні страви

Лідія Гаркуша біля хатнього колодязя в інші відра. Одне ставить на лавку. Набирає друге і розливає в рубані купляла. чавуни. Трохи вилилося, потекло на підлогу. Нічого страшного, — За домом скучали? — Ой..., — відвертається. — Воно ж і зараз, як найде. Там у вона тут земляна. мене великий будинок залишився, — знаходить у телефоні фото — Вода в криниці замерзає? Лідія Сергіївна. — Шість кімнат. Газ, вода. І паркани нові, уже — Ніколи при мені ще не замерзала. після смерті мужика свого перегородила. Збиралася зустріти там — А ванна є тут? — не бачу в приміщенні нічого схожого. спокійну і щасливу старість. — Поки що тазик для купання, — розводить руками. — Є — Ще, може, повернетеся, — заспокоюю жінку. — Буди­ окрема хатка — ванна кімната. Але й показувати не буду. Там і нок цілий, не попало? грубка розвалилася. — Слава Богу, ні. Тут, у коридорі, — лавки, накриті тканими доріжками, — Хату цю, може, через колодязь у сінцях вам і купили? каструлі, горшки, чавуни. Заглядаю до колодязя. Воду видно. — Не знаю. Ходили, вибирали. У селі водопроводу немає, Страшно впустити туди телефон. свердловини б’ють. Газ проведений, але мало в кого. — Багато чого впало в криницю? — А вогкість? — У мене нічого. А колодязь метрів шість. І води там — Я не помічаю. Веранда сама по собі холодна. Вогкість останній рік добавилося. тому, що вода близько. Рівень піднявся, у колодязі добавилась, Олена ГОБАНОВА, фото автора і в підвалі вже вода. Грунтові води високо. На городах довго стоїть. Думаю, спочатку була криниця у дворі, а потім її обгородили, зробили прибудову, — порається у веранді Лідія Сергіївна. Включає світло. Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є Верхнє кільце колодязя кришкою не накрите. смартфон. Включіть на ньому фотоапа­ Лідія Сергіївна знімає відро з гака збоку криниці й рат. Наведіть його на оцей квадратик. опускає у воду. Відро брязкає об ланцюг. Дуже скоро На екрані телефона з’явиться посилання. хлюпає об воду. Жінка накручує держаком ланцюг Натисність його. І дивіться відео. на колоду і витягає важке відро з водою. Переливає

Як приготувати смачний захолод?

Холодець, захолод, холодне, драглі, дриглі або просто ніжки дехто вважає найсмачнішою стравою. Окрасою столу. А дехто — найгидкішою. Так, холодець на 67 місці з тисячі в антирейтингу гастрономічного гіда TasteAtlas (енциклопедії страв світу). На першому — чужий нам делікатес з м’яса акули, що поча­ ла розкладатися. Для українців захолод звичний. Корисний для суглобів, бо містить природний желатин. Хороша закуска до горілки. А гарячий холодець, тобто насичений бульйон, їдять на похмілля. Тож як його зварити?

Валентина Оліфіренко

... і захолод, який вона варить

Валентина ОЛІФІРЕНКО зі Стольного на Менщині заливає ніж­ ку, кістки та м’ясо холодною водою — Щоб приготувати смачний захолод, беру м’ясо — свинину (м’якоть, яка є) і трошки курятини (люблю гомілки або крильця), обов’язково ніжку або шматок порубаної свинячої голови. Можу ніжку розрубати, а можу й цілою вкинути. Усе промиваю, заливаю водою, щоб покрила. Кидаю обов’язково сіль, часничок нечищений, три-чотири зубки, нечищену помиту цибульку. Цибулини чотири, вона не завадить. Моркву кладу інколи. Солю, потім ставлю на малесенький вогник, накриваю кришкою

і чекаю, доки пінка з’явиться. Збираю її. На великий вогонь не ставлю, бо можу прозівати. Варю шість годин, усе разом. Інколи на газ ставлю на ніч. Перед тим, як виключать, хвилин за 10, додаю духмяний перець, чорний перець, лавровий лист. Якщо поставила на ніч варитися, о 6.00 виключила, до 8.00 остигне. Дістаю все м’ясо, усі кістки. Кладу в іншу посудину, у велику каструлю або миску. І починаю чистими руками кістки відділяти від м’яса. Відділила. Готую тарілочки чи мисочки, в які буду розливати захолод. Цибуля не розварюється, бо вона в кожушку. Часник також. Я їх викидаю. Вони все корисне віддали. Моркву, зварену для прикраси, можна використати — зробити з неї квіточки. Розкладаю по тарілочках м’ясце. З моркви красиві зубастенькі квіточки зверху кладу. Беру або марлю, або сіточку і проціджую рідину. Обов’язково щось залишається — дрібні кісточки, хрящики. Вистигло, і ставлю в холодильник. — Якщо хто не любить жирне? Може, желатин взяти за­ мість голови чи ніжки? — Желатин не використовую. Перевіряла. Якщо кинути ніжку чи шматок голови, воно швидко застигне. А від желатину з’являється специфічний присмак. Агар-агар (речовина, що желює, продається в магазині) теж не підходить. Він для десерту. Їмо з гірчицею, хріном. Можна з кетчупом. Або з варенням . У цьому році зварила з гіркого перцю. Кілограм гіркого перцю чищу від насіння. Кидаю в блендер. Перебивається. Додаю 700 грамів цукру і пів літра яблучного оцту. Варю, щоб густе вийшло. Можна намазувати на хліб. Із захолодом дуже смачно. Одну з тарілок холодцю нагріваю до рідини, їмо бульйоном — смачно.

Наталія ЯНЧЕНКО з Рудні на Корюківщині добавляє гриби. А кістки і м’ясо обдає окропом

— Беру ніжку свинячу або телячу, бо не застигне, — розповідає Наталія Янченко. — І будь-яке м’ясо. Заливаю окропом. Так мати вчила — щоб прозорий був. І ставлю в піч. Покипіло, знімаю кришку, піну знімаю. Піч топиться годину-дві. Дрова вигоріли — наставляєш худобі, поросятам. І собі — суп, борщ чи жАренку (картоплю з м’ясцем) та чавунець із захолодом. Кидаю морквину, дві цибулини, перчину. Кип’ятком доливаю, що википіло. Поставила і нехай пріє. Попріло години дві, дістаю. Усе м’ясо від кісток відвалилося. Перебрала. Перецідила. Розклала по тарілках. Як починаєш наливати, жир зверху плаває. Якщо не любите жиру, зливаєте в банку. Або черпаком збираєте. Мені не подобається без жиру. Не так, щоб на два пальці він плавав, але трохи має бути. Гриби моя тітка добавляла. І я так інколи роблю. Додаю, коли доварюється. Але це на любителя. На того, кому подобається грибний смак. Гриб — красивий, білий, сушений — і запах дає, і колір. Бульйон рудуватим стане. Як розливаєш, морквину, цибулину і гриби викидаєш.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото надане Валентиною ОЛІФІРЕНКО

25.01.2024

Кримінал

Q жах

7

Вбивця слав матері смски від імені загиблого сина Колишнього зека, 29­річного Миколу Рафальського, та рані­ ше засудженого умовно, 20­річ­ ного Дениса Потапенка з Мени, підозрюють за двома статтями Кримінального кодексу: умисно­ му вбивстві з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змо­ вою, та незаконному заволодінні транспортним засобом. Жертва — 44­річний Валерій Кащенко, біз­ несмен з села Феськівка Менської громади. За даними поліції, чоловіки сподівалися нажитися на продажі трактора, який належить підприємцю. Спочатку хотіли задешево викупити техніку у власника і перепродати. Але той категорично відмовився. Тоді вирішили вбити непоступливого мужика. 23 грудня прийшли додому до Кащенка. На кухні його кілька разів вдарили металевим предметом по голові, а коли знепритомнів, накинули пасок на шию. Спочатку душив один, потім другий. Трактор забрали, з Мени вивезли евакуатором на Сумщину. Там техніку згодом і відшукали правоохоронці. 25 грудня, на Різдво, зранку на машині «Хюндай Акцент», якою кермував Рафальський, знову приїхали до будинку Кащенка. Загорнули труп у плед, поклали в багажник і вивезли в лісосмугу, під село Величківка. Там його і знайшли через пів місяця, після того, як затримали обох підозрюваних. Менський районний суд відправив їх у СІЗО. — Не можу ні спати, ні їсти, ні до якого діла приступити, навіть на робот. Працюю завклубом. Відпустку взяла, — утирає сльози 63­річна Марія КАЩЕНКО, мати вбитого. — Нелюди трьох дітей осиротили. Син тричі був на волосок від смерті: у п’ятому класі — важкий апендицит, у дев’ятому — плеврит, десять років тому постраждав в аварії і викарабкався. А тут трикляті гниди життя забрали. Мій Валерик господарем був, метикуватий, на всі руки майстер. Ще в сьомому класі випросив у людей ділянку землі, засіяв вівсом, зілля виривав. Урожай вдався на славу. Попросив: «Мамо, знайдіть машину, аби перевезти». У дев’ятому класі за нащедровані і подаровані на день народження гроші та зекономлені на шкільних обідах придбав купу металолому і зібрав трактор. Батько навчив його в техніці розбиратися. Тим тракторцем орав, обробляв наші паї. Після школи вивчився на шофера і вже став заробляти більшу копієчку. Трактор продав, купив другий, з причепом. Узяв у людей ще землі і став вирощувати картоплю. Возив її продавати в Дніпропетровськ, на Донбас. На Донбасі і зустрів першу дружину Альону. Привіз у Феськівку. Тодішній

світленький». Міркую, якщо в небезядлжен кучю грощей я таби на днях пеці, то живий. пазваню и пагаварим пазвани минСказала дільничному, що син там скажи шо ти замной гаварила бо зник. Один із сусідів Валерія поратиробиш мені хуже тим шо паднимадив: треба трясти Рафальського. єш кипиш». Валерик ніколи на мене Адже останнім часом саме той буне матюкався. І так безграмотно не вав у сина. Якби ж я тоді знала… писав. Я знову до поліції. Запитують: Знайшла номер: «Колю, слухай, «Може, де запив?» Кажу: «Міг випиВалера пропав. Ви ж разом були». «Я ти. Але щоб запити — ні». І ще дивзараз приїду», — відповів. Був вено, про хазяйство нічого не спитав. чір, темно. Телефонує: «Виходьте». Де б не їздив, у нього перше питанДобре, що не вийшла, може, це мене ня, коли дзвонив чи писав, було про і врятувало. Кажу: «Ти заходь». Люди тварин. Сказали, що нібито повідомж бачили, що приїхав. Він говорить: лення прийшло з Харківщини. Але, як «Так, я був у нього. Завіз солярку, його телефон там опинився, так і не позичив три тисячі гривень. Говорив, пояснили. поїде в ліс». Мені б спитати: «Яке Згодом знайшлося підтвердженпозичив, якщо ти не працюєш?» А в ня, як біля заправки в Мені вантасина завжди гроші водилися. Та він жили на евакуатор трактор. За відемене заболтав. окамерами встановили, куди його Його трактор Таким був Валерій Кащенко Люди мені вже розказали, що повезли. А Рафальський тим часом бачили, як з двору сина трактор виїзвивідував, як та що, у хлопця, який тям продукти, та плани змінилися. замголови колгоспу продавав новодив. Але не він був за кермом, а чораніше працював водієм у сина. Той, зведений будинок, синок заплатив Сказав: «Перед новим роком заріжеловік, що капюшоном лице прикрине підозрюючи нічого, ділився з ним аванс і взяв дім на виплату. Дітки мо двох овець, тушонки наробимо. вав. «А чого ти був за кермом?» «То інформацією, яку я йому розповіданародилися. Людмилі зараз 17, М’яса візьму, консервації і відвезу». мене підвозив». Бачу, не стикається ла. Тобто знав кожен мій крок і що Андрію 14. Жили дружно. Купив ще Того вечора ми бачилися востаннє. щось. Треба звертатися до поліції. А казала поліції. дві фури. Найняв людей, возив зерно Минає день — не дзвонить, як заРафальський: «Підождіть, я в лісни10 січня дзвонять люди з Мени, і всяку всячину по країні. Займався звичай. Набираю — у слухавці чоцтво зїзджу, ще десь попитаю Не пекажуть: «До Рафальських поліція бетонними парканами. Придбав ловічий голос. Кажу: «Я Валері дзвореживайте, знайдеться». Наступного добивається». Вивели вже двох з землю, поставив пилораму. Невістка ню». «Він зайнятий біля трактора». дня набираю: «Їздив?» «Ні, не було хати. Запитую: «Є там мій Валера?» закінчила інститут. Та потім поступо«А ви хто?» «Роботодатєль». Думаю, часу». Думала, що його там тримали. во стало не ладитися. Коли не мир, який ще роботодавець. Може, син де Пішла 29 грудня в Мену в поліПочула: «Ні». Жевріла надія — живона їхала на батьківщину. Він серв лісі. Третій день, а телефон поза цію. Написала, розказала все, провий. дився, а потім іншу знайшов. Перший зоною. сила: «Пробийте по телефону, де Хоча вже всі знали, що знайшли шлюб розпався, проте діти любили 25 грудня приходить з його новін. Рафальського запитайте». Уже мертвого. Подзвонив поліцейський, батька і приїздили до нього. Він їм мера музичне привітання з Різдвом. потім люди казали, що Рафальський сказав: «Заплатіть Скоробагатому, усім, чим міг, допомагав. І я сумки Далі знову тиша. Іду до нього достукач, працював на поліцію. тому, в кого ритуальні послуги. передавала в Чернігів. Альона там дому. Ключі знайшла не на тому Дзвонила, запитувала, чи є резульВін труп на експертизу привозив». винайняла квартиру, влаштувалатати. Відповідали: «Немає. Дзвоню йому, розпитую. Каже: ся в «Аврору». Тепер житимуть в Рафальського опитали. Він «Лежав скручений, наче ембріон, і будинку у Феськівці. Альона перенам каже те саме, що й вам». змерзлий на кістку». Думаю, може, водиться заступницею керівника Знову телефон у мережі вони його ще живого викинули. «Аврори» в Мені. засвітився. Пишу: «Де ти?» — Яку причину смерті написав З другою Юлею пожили не«Мама у меня всьо нормальсудмедексперт? довго, у неї вже була дитинка но, не поднимай кипиш, скоро — Удушення. Ховали в закриі спільна Аринка народилася. приеду». Син ніколи не писав тій труні, бо тварини ліву шоку відЇй зараз п’ять рочків. Записав російською і не вживав слова гризли, доки лежав. Над відкритою її на себе. Зараз Юля заміжня, «кіпіш». 4 січня подзвонила домовиною вдома попрощалися живе десь за Києвом. Валерій в поліцію в Чернігів. Слід відлише рідні. жив сам. Юля на похорон придати належне — швидко при*** їхали й обласні, і корюківські їхати не змогла. Сподіваюся, на Про Потапенка кажуть, що рубав поліцейські з собаками. Усе 40 днів буде. Перша сім’я вся по людях дрова, збирав метал. Попав обшукали вдома у Валери, приїхала. Невістка здивувалася, під вплив Рафальського. У Мені базнайшли флешку з записами коли зайшла в дім, — там такий Зліва направо: підозрювані Денис Потапенко та камери спостереження, у селі лакають, що тепер Микола хоче все порядок. Син, доки війна, призузвалити на Дениса. Микола Рафальський в людей інформацію з камер пинив підприємництво і зайнявся Рафальський уже наробив зняли. У Мені сказали писати хатою. За минуле літо переробив людям горя, зокрема родині мемісці, де висіли зазвичай. У хаті нізаяву. Говорю: «Я вже все писала деванну і кухню (євроремонт), пробунян Фесюнів. Розбійника Григорія тально. Де воно поділося?» Сказали, чого не збентежило, окрім заломрив глибшу свердловину, поміняв Шинкарьова, з яким раніше сидів у відкривають кримінальне провадленого краю доріжки в коридорі і каналізацію. Купив дубовий стіл і тюрьмі, забирав від двору Зінаїди ження. Кілька днів працювали пране зачинених у веранду дверей. Він десять дубових стільців, мріяв ще Фесюн, яку нападник ледь не вбив і воохоронці. Доки була з ними, знову ніколи тепла не випускав. В овець замовити дубовий кухонний куточок. забрав 390 тисяч гривень та 13 тимаякнуло, що телефон у мережі. Я їм були сіно, вода. Пішла на його базу, Хвалився, яка в нього краса. сяч доларів. Саме Рафальському з про це сказала. Повернулася додому, слідів ніяких. Хлопці, які працюва— Ось його Алісочка, — прититих грошей Шинкарьов віддав п’ять приходить повідомлення: « Привет ли неподалік, кажуть: «Три дні не скає до себе чорненьке ягнятко, яке на х…я ти подняла кипиш у мене все тисяч доларів і 120 тисяч гривень, бачили». Обдзвонила військкомат, в мороз впустили в хату. Воно третьнормальноя просто щас хаваюсь бо нібито на зберігання. усі лікарні в Чернігові, поліцію. ся біля Марії Василівни або лягає на Припускала, може, що сталося. килимку біля чорної Герди, лабрадоМарно. Зателефонувала ясновидиці ра, яка теж, як і ягничка, втратила Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є у Сновськ. Та каже: «Він у небезпегосподаря. Кащенко тримав овець. смартфон. Включіть на ньому фотоапа­ ці. Зле задумали двоє: темненький і — 22 грудня зібрався везти ді-

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

рат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Q не пийте, хлопці

П’ять років тюрми і п’ять років позбавлення прав за аварію, в якій постраждала дитина Менський районний суд дав 59­річному Івану Грибаню з Вільного, що на Коропщині, п’ять років тюрми і позбавив права керувати транспортними засобами найближчі п’ять років. З тюрми за хорошу поведінку він може вийти раніше за умовно­достроковим звільненням. Грибаня звинуватили в порушенні правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу). Також присудив сплатити 7648 гривень за проведені по справі експертизи. Усе за те, що 7 серпня напідпитку (у його крові виявлено 1,85 проміле алкоголю, допустима концентрація 0,2 проміле) машиною Volkswagen Passat скоїв ДТП. Внаслідок якого постраждали 12-річна Кароліна Мацак та її мати Людмила. Того дня вони приїхали з Шабалинова в коропську лікарню. Записалися на УЗД, хотіли купити води — для ультразвукового дослідження треба, щоб сечовий міхур наповнився. Рухалися узбіччям, коли на них вилетіли «Жигулі». Як сказано у вироку, Грибань розпочав виконання маневру розвороту ліворуч, при цьому не дав дорогу зустрічному транспортному засобу. Виїхавши на зустрічну смугу, здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107». Внаслідок чого «ВАЗ», перебуваючи в некерованому стані, виїхав на праве узбіччя і здійснив наїзд на пішоходів, які рухалися в попутному з ними напрямку. Кароліна Мацак тиждень лежала в комі в обласній дитячій лікарні. У неї була закрита черепно-мозкова травма з переломом правої скроневої кістки, що поширилася на основу черепа, забій

головного мозку, закрита травма грудної клітки, переломи обох ключиць зі зміщенням уламків, переломи двох ребер — зліва і справа, забій легень, ускладнений гемотораксом, уламковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Дівчинку прооперували. Майже два місяці дитина пробула в гіпсу. Не сідала. Випорожнювалася в підгузок. Спиці і досі стоять в її тілі. Мати теж постраждала. Грибань під час судового розгляду розповів свою версію. Уранці зібрався поїхати в сусіднє село, дорогою зупинився біля стоматологічної поліклініки, бо змінились плани. Вирішив повернутись додому. Коли розвертався ліворуч, подивися, щоб не було транспорту, який би створював перешкоду. І… здійснив зіткнення з «ВАЗ 2107». Не залишив місце аварії, попросив перехожих викликати швидку допомогу і сам намагався надавати потерпілим допомогу на місці. Також пояснив, що вживав алкоголь напередодні, а вранці лише випив 100 грамів горілки. У вчиненому щиро кається. На мою думку, тих, хто хоч раз упіймався п’яним за кермом, потрібно позбавляти права водіння назавжди. Можливо, хоч тоді в багатьох відпаде бажання їздити напідпитку. Бо, як сам розіб’ється, — горе, а якщо зіб’є на смерть ще когось — подвійна біда.

Сторінку підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА, фото автора та з сімейного архіву

10 Q війна і пісні

Доля прикордоння

Q робота

Дім Ганни Козіної зруйнували рашисти. Лідерка орликівського

Уміла попросити: «Кучма двері відкриває, а я поряд. І цап-царап його — під руку!»

«Лісапетного батальйону» виїхала з прикордонного села

Ганна КОЗІНА, лідерка гурту «Чиста криниця» з села Орликівка на Семенівщині, який ще називають орликівським «Лісапетним батальйо­ ном», зараз у Чернігові («Вісник Ч» писав про переїзд Ганни Трохимівни в номері за 28 грудня минулого року). Вона — ВПО, внутрішньо переміщена особа. Живе в доччиній квартирі. Отримує як ВПО дві тисячі гривень щомісяця.

Ганна Козіна

Q війна

Стріляли «Гради»: «Вікна, де з рамами, випали, де скла немає. Дверей не лишилося» — Нас обстрілювали щодня, — розповідає Ганна Козіна. — Щодня летить над головою, свище. А найсильніший обстріл був 29 липня 2023 року, у суботу, о сьомій ранку. Ми звикли: виліт, приліт, перестало. А то не перестає. Поховалися за церкву. Вона мурована. З 1860 року діяла. Я з сином Дмитром, сусідка Алла Протащук, староста, Вася, її чоловік, Ольга Потенко, діловод. Лягли, як положено, униз головою, вуха закрили, роти повідкривали (від контузії). «Ураган» якось квадратами бив. Ми попали в квадрат разом з церквою. Як воно свище, як бухає! Лежиш, як зомбі. А воно летить. Чуєш: гу-у-ух, гу-у-у-ух. Дивимось — і там загорілося, і там. Де уламки розпечені попали, пожежа, дим. Бачимо, горить хата Петра Гончарова (Петро Антонович помер у 2020 році). Тріщить шифер. Дійсно, упало прямо на дах. Він провалився. Дроти перебило, нема зв’язку. Треба б викликати пожежників, а як? Після другого обстрілу син Діма з сусідом Васею поїхали по селу подивитися, що робиться, може, кому допомога треба. Почався третій обстріл. Ми з дівчатами знову за церкву, а хлопці десь там, у селі. У Васі мотоцикл поламався, почали ремонтувати. Я виглядаю з-за церкви: нашої хати вже не видно — у диму. Закінчився прильот. Виходимо — наша хата без вікон, веранди немає, паркану немає. Останній «ураган» (снаряд) попав на сходи ганку. Там і стирчав, ледве витягли. Веранда розбита в тріски, розкидана, починає горіти. Води немає, бо світла немає, а в нас усіх насоси. Тут починає горіти, там. Ми на своєму обійсті

25.01.2024

потушили. Якби це був не останній прильот, а раніше, ніхто б загоряння й не побачив. А навколо палає, тріщить. П’ять хат дотла згоріло і шосте — приміщення нашої непрацюючої школи. Хоч і додзвонилися зрештою до пожежників, вони приїхали, але рятували вціліле, щоб вогонь не перекинувся. Зайшли в свою хату. Одяг на вішалці — у решето. Взуття — у решето. Вікна, де з рамами, випали, де просто скла немає. Дверей — жодних. У шторках, у стіні, у доріжці — розплавлені металеві осколочки. Я думаю: «Боже, скільки мало людині треба, щоб її вбити. І скільки ж їх випущено — снарядів, ракет — по нас! Невже ж вам, росіянам, нема куди дівати гроші? Купіть чайників електричних, щоб знати, що їх не ставлять на плиту. Що ж ви робите, хлопці? Ви ж приїздили до нас у церкву на Спас, на Паску. Ми до вас їздили. А тепер ви в нас людоїдів бачите». Приїхали різні служби, військова прокуратура. Я якісь заяви писала. Кажуть: «Вам буде допомога в порядку черги». Кажу: «Якби я в цій черзі була остання, нічого мені й не треба». Хоча хата — ми ж її будували самі. Не те, що хтось нам подарував чи купили. Чоловіку давали житло в Орликівці. Він у лісництві працював. А він свою хату захотів. Каже: «У нас діти. Ми не знаємо, як складеться їхня доля. Треба, щоб вони знали — у них є тил, куди в будь-який момент можна поїха...», — Ганна Трохимівна не договорює, навертаються сльози. — У нас троє дітей. Два сини від мого першого шлюбу. Донька — від другого. Діти провели в хату воду. Бойлер встановили для підігріву. Душ є. Туалет. Пральна машинка. Живи й радуйся. Та не судилось.

Q любов

Одружилася вдруге: «Я не просила, а він допомагав. З дітьми моїми здружився» — Я вчилася в росії, — згадує мирне життя. — На брянщині рік працювала, одружилася, перевелася в хакасію. Там народилися мої сини. Там трагічно загинув чоловік, в аварію попав. Йому було 30, мені стільки ж. Сім років прожили. Сестри приїхали і забрали мене додому (у мене були три сестри і брат). Хоча там умовляли: «У тебе житло, робота (я в школі працювала вчителькою математики), діти в садку. Тобі, звичайно, важко. Так ти дітей віддай в дитбудинок. На рік, на два». Як це в дитбудинок? Я ж з ума зійду. Тепер кажуть: депресія. Ми тоді такого слова не чули. Я не пила й не курила ніколи. Я працювала. Знала, що в мене діти, мені треба їх підіймати. Одному було п’ять, а другому півтора. І повернулася в Орликівку, звідки я родом і мої батьки, і мої діди-прадіди. І вийшла заміж удруге. Другий мій чоловік однолюб. Михайло Везарко. Усе життя мені приділяв увагу. Увесь час слідкував, де я, що зі мною. «Ти в моїй голові кілком», — якось сказав. Працював спочатку висотником-електриком. Мріяв, що я приїду у відпустку, що зустрінемося. А я приїхала вже заміжня, у мене вже Діма був, син. Одружився, дізнавшись про це. Почув, що в мене загинув чоловік. На той час уже розлучений був. Шукав зі мною зустрічі. Я відразу приїхала в батьківську хату, там жили сестра з чоловіком і дітей троє. Якось хтось заходить. З борідкою. «Ти мене не впізнала?» А я впізнала не відразу. Коли проводжала його, каже: «Я один раз тебе втратив, більше не втрачу. Я кожен автобус зустрічав і проводжав, коли почув, що ти приїдеш, щоб хоч побачити тебе здаля». У нього ще батьки жили. Дітей не було. А я ж з дітьми. І батьки, і тітки його повстали проти нашого шлюбу. Батько тільки перед смертю благословив. А тоді — кому ж сподобається, що бере з причепом. Хоча в юності, коли всі кози в золоті, вони вельми хотіли мене. Хотіли невістку-вчительку. А Миша молодший за мене на рік. Я його ніколи всерйоз і не сприймала. Дитяча дружба. Підемо в кіно, він не на екран, а на мене дивиться: «Ти така красуня». Сміялася: «Розбуй очі». Отже, три місяці в батьківській хаті прожила, пішла в окрему. Приходжу з роботи, у мене дрови (вимовляє по-орликівськи. — Авт.) лежать. А на другий день — попиляні дрови. На третій день — уже порубані. Я не просила, а він допомагав. З дітьми моїми здружився. У батьків моїх була баня. Підходить: «Буду тобі казати при твоїх. Давай я перейду до тебе жити». Мої не проти. Але з його боку яка ж війна була. Ну, я не суджу і не судила нікого. Ми не розписувалися, але жили в любові. Побудували дім. Господарство тримали — корова, кінь. Народилася в нас донька. Миша перейшов на роботу в лісництво. Не стало його 56-річним. У 2005-му, 18 років тому. З того часу я одна. Думаю, на зло тобі одна буду. Він настільки був ревнивий. Я працювала сільською головою 10 років — тричі обирали. Поїду куди, переживає: як це в такої красуні, як його дружина, та нікого нема.

— Леонід Кучма, тоді вже експрезидент, приїздив у Чайкине, — згадує роботу головихою, — а вчився ж він у Костобоброві. І там допоміг збудувати церкву. А ми в цей час реставрували свою. Нам треба були гроші. Я дізналася, що Кучма приїде приймати костобобрівську церкву. Кажу Дімі, сину: «Чешем у Костобобрів». А там Кучму чекають, будівельники недодєлочки целофаном закривають. Під’їжджає машина, виходить Кучма. На лавочці жінки сидять. Він до них: «Дєвочки, підходьте, що ви, як ви? Як ти, Марусю?» — знав, видно, їх. Поспілкувалися через дорогу. Іде до церкви, і хлопці кругом його — охорона. А біля дверей шматочок штукатурки відпав. Будівельники кажуть своєму одному: «Ти стань отут, бо він буде йти, побачить». А я думаю: «А дай я там стану». І стала, прикриваючи собою дірочку в стіні. І вже ж мене не проженуть, бо я її закриваю. Іде Кучма: драсьтє, драсьтє всім. Пішов у середину церкви, а як я зможу підійти? Там зайнято. Скаже, хто ти така. Охоронники, які навколо його, попруть мене. Думаю, чекатиму, як назад ітиме. Вигляну: ще там, ще там. Аж ось іде! Двері відкриває, а я поряд. І цап-царап його — під руку! Драсьтє-драсьтє, я представилася: голова з Орликівки. А в його двоюрідного брата дружина з Орликівки. Я спочатку про неї. А потім про те, що церкву ремонтуємо. Приход великий. І нам треба гроші. Вислухав, каже: «Я знаю цю проблему. Я радий, що ви така наполеглива. Але вважаю, що великі гроші вкладати в церкву безперспективно». Села ж тоді вже вимирали. Але все одно дав 10 тисяч гривень. Готівкою! А крім того я випросила машину УАЗ, з автопарку Верховної Ради. У костобобрівську сільраду давав. Любов Рубан була, як і зараз, головою. І я в припряжку до них, то й нам дав. Сказали, що з Верховної Ради, з Києва, перегнали. Стоїть вона в кучминих родичів у дворі, в Ірпіні. Ми поїхали, забрали — за кермом був Миша Петров з Орликівки. УАЗ крутий, як «Джип». Колесо ззаду. Машину дали, а її ж треба оформити. УАЗ — 20 тисяч гривень, 600 — оформлення. Де взяти такі гроші? До кого не звернуся — немає допомоги. Кажу: «Я не можу машину оформити, віджену у Верховну Раду». А був такий обласний депутат Михайло Манін (генерал, начальник обласного управління міліції), і я його знала. А в Семенівці в начальстві були Рубан і Євменов — голова ради та адміністрації. Кажу: «Буду Маніну казати, щоб поміг відігнати машину назад». Прийшла до Євменова: «Сергію Вікторовичу, вам буде Манін двонити». Стали білі й пухнасті. І гроші знайшлися, щоб оформити на сільську раду машину.

Q пісні

Їздили на телепрограми: спілкувалася з Наталією Фаліон, Оксаною Пекун, Дзідзьо. У москві були — З Наталією Фаліон, лідеркою гурту «Лісапетний батальйон», співачкою, ми зустрічалися на каналі «Україна», — згадує Ганна Козіна. — Це був 2013 рік. Програма Олексія Суханова «Говорить Україна». Фаліон зі своїм почтом і нас шість чоловік. І ми співали «Лісапет». І частушки: Орликівським лісапетом Ми гасали інтернетом, А Наталя Фаліон Наш захапала мільйон. Тільки ми не зажурились, Може трудно це понять, Якщо не жили багато, То не треба починать. Частушки складала я. І слова в нашому «Лісапеті», які продовжують фаліонівський «Лісапет», мої: ...Тепер буду я лисички продавати, Щоб на цей раз моциклет вже придбати. Трьохколісний «Гранд Черокі» вже надворі, Кум Іван мені моргає за забором. Моциклет мій, моциклет, Вже виблискує на сонці. Тормози у нього є і коляска є при боці. Полечу із кумом я, Вже не страшна каменюка Хоч і бомбу підкладай, Тая самая падлюка, — співає Ганна Трохимівна і згадує «Чисту криницю». Ніна Єрмоленко — у неї такий перший голос, що вообще! Уже покійна. Як і Валентина Семенченко, Наталія Шаповал. Нас було шестеро з самого початку. Зі старого складу лишилося троє: я, Раїса Семененко, Галина Бондар.

Якось нас запросила Оксана Пекун (співачка, телеведуча) на програму «Фольк-music». Оксана — землячка Василя Малковича, голови Семенівської райдержадміністрації. І ми, й інші колективи в Семенівку приїхали. Вона нас відібрала, ми співали в ефірі дві пісні. На «Інтері» був прямий ефір, теж нас запросили. З Дзідзьо (співак Михайло Хома) я танцювала. Я чула про такого Дзідзьо, але не бачила його навіть по телевізору. Витанцьовую з ним, а він запрошує на інші проєкти. Каже: «Приїдете туди й туди, грошей заробите». Ну, та ми і гроші йдемо паралельними дорогами. А вони — як математик знаю — не перетинаються. Один лише раз нам заплатили. У росії, у 2013 році, на першому російському каналі в москві, коли ми виступили в прямому ефірі в програмі «Таланты из трущоб». Нас п’ятеро їздило. Я, Ніна Єрмоленко, Галина Бондар, Рая Семененко, Валя Семенченко. По 400 гривень вийшло на кожну. Ведучий зараз дуже проти нас виступає. А тоді так умовляв, щоб приїхали. Таксі з Орликівки до Борисполя оплатили. Переліт з Борисполя в шереметьєво. І назад дорогу. Нас тоді називали зірковими бабусями. А стали зірками ми в 2011 році. Як приїхали в Чернігів зі звітним концертом. Співали гарно. А після концерту в автобусі ще краще. Мій син усе це зняв і виклав в інтернет. І з ютуба воно вискочило. Стало вірусним, як зараз кажуть.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапа­ рат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Гумор

25.01.2024

13

а

— Я погано почуваюся, мабуть, магнітн буря. — Ти вчора запивала коньяк вином. — А я говорю, магнітна буря...

Я, може, вже й не молода Та в голові ще повно дурі... Колись спати не давали хлопці, А тепер магнітні бурі Будь-яка примха за ваші гроші

У стоматолога: — У вас зуб зруйнований. Треба видаляти. — Скільки це коштуватиме? — 750 гривень. — За дві хвилини роботи 750 гривень? — Ну, якщо вам не подобається, я можу тягти його години дві, а то й більше.

Так усі роблять

П. СВЕРДЛОВ

На все згодна

. . Пора

00

— 7.

Маршрутка з кінцевою зупинкою «Селище Цукровий». Пасажири розмістилися, усі місця зайняті... Водій завів машину. І тут двері відкриває бабуся. Запитує у водія: «Любчику, у тебе кінець Цукровий?» Маршруткою пройшло легке хихикання . Водій, не довго думаючи, відповів: «Не знаю, не пробував! Але місць вільних немає». У маршрутці вже всі сміються. Бабуся: — То візьми мене стоячи. Уся маршрутка покотилася з реготу.

Мужик заходить в перукарню поголитися. — Ви знаєте, я щоки ніяк не можу гладенько поголити. А ви зможете? — Аякже. Перукар дістає з шухляди пластмасову кульку і простягає клієнту: — Ось, покладіть за щоку. — А що буде, якщо я її проковтну? — Нічого страшного. Завтра принесете. Так усі роблять.

— Лаком покрийте.

К. КОРОСТЕНЬ

Рівні цінності

М. СОЛОМАЙ

Сім раз відмір, один відріж або перевірка бажання

Стоїть патрульний, повз проїжджає «Фольксваген Гольф». Поліцейський різко махає льодяником, сви­ стить і вихоплює пістолет з кобури. Водій — на гальма, ледве не вилітає через лобове скло. Виходить з машини блідий, на ватяних ногах: — Що таке? Що я порушив? — Нічого (замріяно дивиться на машину). Я теж хочу купити «Фольксваген Гольф». Та говорять, що в нього гальма слабкі. Ось я і переконуюсь.

В. ДУПЛО

Пити

не м

ожна

кину ти

Сільська сім’я. За столом син і батько їдять варену картоплю. Син потягнувся до миски і ненароком зачепив пляшку із самогонкою. Пляшка похитнулась, але не впала. Син сміючись: — Тату, дивись, а пляшка була на волосину від смерті. Батько грізно: — І ти теж...

Р. ВОДОВОЗ

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Чоловік запитує дружину: — Таню, я вичитав, що 2024 рік переживуть тільки ті знаки Зодіака, в яких є роги: Овни, Тільці, Козеро­ ги. А я Скорпіон... Що робити? — Не нервуй, Володю. Усе, що могла, зробила. Жити будеш довго і щасливо. *** Якщо раптом ви виявили симптоми грипу — 200 грамів самогонки з перцем, і все як рукою зніме. Якщо раптом не виявили, все одно випийте — глибоко сидить зараза. *** Мій адвокат виграв суд тому, що довів: на швидкості 250 км/год не видно знака «50 км». *** — Любий, у тебе у ванній ви­ сять два рушники з помітками «М», «Ж». Я витерлась з поміткою «Ж». «М» — це ж для мужиків? — Ні. «М» — це морда. *** Про те, що жінка старіє, вона дізнається від чоловіка. Спочатку: ти моя, дівчинка. Потім: ну, ти, мати, даєш? І в кінці: зовсім баба розум втратила. *** Дружина вигнала чоловіка з дому і кричить услід: — Щоб ти все життя мучився! — Галю, я не зрозумів, ти що, мене назад кличеш? *** Жінка на базарі довго роздив­ ляється і ретельно вибирає кур­ ку. Понюхала під крилами, між ніжками, перевернула і понюхала гузку. Після чого каже продавцю:

— Мені здається, що ваша курка смердить. — А мені здається, якщо вас піддати аналогічному обстеженню, то навряд чи ви вийдете з нього з честю. *** — Люба, я дах відремонтував, паркан підпер, двір підмів... — Ох, не так віагра мала подіяти, Петре, не так... *** Оголошення в лікарні: «Шановні жіночки, хто буде йти в маніпуляційний кабінет на укол, одягайте нормальні труси, а не стрінги, бо ватку нічим притисну­ ти». *** Збирається татко­моряк у пла­ вання. З дочками прощається: — Що вам, мої красуні, при­ везти з­за кордону. — Дивись, собі що­небудь не привези! *** Сьогодні в гороскопі вичитав, що мені потрібно зустрітися з дру­ зями. А тут ще і лікар порекоменду­ вав рясне пиття. Ну... і понеслось. *** — Тату, я більше ніколи не піду з тобою на санках кататися. — Не ний. Вези швидше. *** — Павле, Настя вже три роки як померла, чому ж ти не одружуєшся? — Я шукаю жінку з астмою. — ??? — Після Насті стільки ліків від астми залишилося! *** — Чому чоловіків увесь час тягне подивитися на жіночі статеві органи?

— Тому що при народженні вони розглянути їх не встигли. *** — Заспокойся, дочко. У всіх у сім’ї бувають сварки. Але згодом усі миряться і все починається спочатку. — Я знаю, мамо. Ти тільки скажи, що з трупом робити? *** — Лєно, років через 16 ти зро­ биш якогось чоловіка щасливим, коли будеш сидіти голою на кухні і ось так пити молоко, проливаючи половину його на себе. А зараз, за­ разо, не біси татка. Відкрий ротик. *** — Ви така бліда. Вас треба показати лікарю. — Ні. Мене треба показати морю або океану. *** Моя найрадісніша згадка з дитинства — це відсутність болі в спині та суглобах. *** Учора з друзями добре погуляв. Сьогодні відчуваю себе паровозом. Увесь день на вугіллі... активова­ ному. *** — Як зміна пройшла? — Ні в казці сказати, ні матю­ ком обкласти. *** У вас є тільки один день народ­ ження. А далі вас кожен рік вітають з виживанням. *** Існує єдиний і надійний спа­ лювач жиру. Це крематорій. Усе інше — шарлатанство. *** В офіс вривається поліція. Го­

ловний поліцейський кричить: — Ви арештовані, у вас гола вечірка! Директор сумно: — Ви помиляєтесь. Просто до нас приходила податкова інспекція. *** Дві молоді мами розмовляють: — Мій Петрик мене вночі не турбує. Як тільки він починає плака­ ти, я зразу співаю колискову. — Я раніше теж так робила, але сусіди сказали: «Маріє, нехай краще кричить дитя». *** Старий «ведмежатник» на за­ питання: «Чи, дійсно, він зможе відкрити будь­який замок» відповів: «Можу будь­який, крім того, що знаходиться біля підлоги — важко нахилятися, спина болить». *** Для того, щоб спати з дружи­ ною, я з нею одружився. А кіт з нею спить, хоч нічого не обіцяв. *** Щось сьогодні голова не пра­ цює. Не вся звичайно, їсти можу... *** — Сашку, ти любиш нашого президента? — Так, як і своїх батьків. — А чому? — Президента в нас, як і бать­ ків, не вибирають! *** — Валю, ти сьогодні приготува­ ла винятковий обід. — Невже? — Так. Мене і досі нудить від нього. *** — Ти де пропадав? — Страждав від внутрішніх

органів. — Хворів? — Сидів.

*** Дружини немає, дітей люблю. Уже років 20 саджаю капусту, по­ будував три гнізда для лелек — і хоч би що. Брешуть люди... *** Начальник заходить у кабінет: — С ь о год н і п р а ц ю є м о д о третьої... — Ура!!! — До третьої ранку. *** — Ти чому не хочеш взяти Си­ доренка собі помічником? — Тому що він зустрічався з моєю теперішньою дружиною, але не одружився. Так для чого мені службовець, розумніший за мене. *** У шейха зранку був поганий настрій. Мабуть, устав не з тої дружини. *** На суді: — Свідку, ви повинні говорити тільки про те, що бачили своїми очима. — Зрозумів, ваша честь. — Коли ви народилися? — Не можу сказати, я цього не бачив. *** — Любий, ти мене ревнуєш? — Ні, блін, заздрю, що тобі мужики телефонують, а мені — ні. *** — Як можна дізнатися вік риби? — За очима. — Це як? — Чим далі вони від хвоста, тим старше риба.

Гороскоп

2024 Овен. Рік стане часом переосмислення. Представники знака по-новому подивляться на події в своєму житті, відшукавши позитивні моменти там, де раніше бачили лише труднощі та перешкоди. Такий підхід дасть змогу не тільки відкрити сміливі перспективи, але й непомітно усунути зі свого оточення недоброзичливців. У сфері особистих стосунків самотнім серцям 2024 рік обіцяє романтичні знайомства. Найімовірніше, припадуть вони на кінець першого півріччя. Порада зірок — бути активнішими і не боятися спонтанних зустрічей. Сімейним же на початку року варто бути стриманішими щодо партнера — імовірні серйозні сварки. Тілець. У прийдешньому році варто бути уважнішими до нових людей, які траплятимуться на шляху. Відкриті та комунікабельні представники знака ризикують витратити чимало часу і ресурсів на допомогу тим, хто нахабно намагається отримати вигоду. Зірки радять правильно вибудовувати пріоритети і розбиратися з тими питаннями, які важливі особисто для вас. Що стосується кар’єрних питань, то тут для Тільців успішними стануть перші місяці року. У вас з’явиться чимало вигідних пропозицій. Головне — діяти вчасно і не відкладати нові починання в довгу шухляду. У середині року зверніть увагу на своє здоров’я — можливі загострення хронічних хвороб.

Близнюки. Зможете здійснити багато своїх мрій. Добрими чарівниками в цьому випадку стануть самі представники знака, які дозволять собі зробити крок назустріч власним бажанням. Цей рік— саме час, щоб перестати відкладати життя на потім. У любовних справах самотнім Близнюкам варто бути обережнішими. Особливо в перші місяці року. Не квапте події і не поспішайте приписувати потенційному партнеру ті якості, які ви б хотіли в ньому бачити. Можете розчаруватися. Представникам знака, хто перебуває в стосунках, зірки обіцяють позитивні зміни. Цілком можливо, що ваші стосунки з партнером вийдуть на новий етап. Рак. Чекає колосальна робота над собою. Імовірно, що

представникам знака доведеться зіткнутися з попереднім невдалим досвідом. Але цього разу варто пам’ятати, що на вашому боці власний досвід. Тому постарайтеся сміливо дивитися у вічі своїм страхам і вірте в себе. Тільки від вас залежить власне щастя. Середина року — вдалий час, щоб зайнятися своїм здоров’ям: кинути виклик шкідливим звичкам, включити у свій режим спорт і здоровий сон. Усі ці починання дадуться вам легко і швидко приведуть до бажаного результату. Головне — не лінуватися.

Люблю читати гороскопи. Це єдине місце, де я маю гроші, подорожі та ідеальні стосунки.

Якщо гороскоп вам не віщує на годні нічого хорошого, пошукайте інший:сьо в інтернеті є гороскопи на будь-який смак!

Лев. Головним каменем спотикання в прийдешньому році для Левів може стати рутина. Відчуття, що кожен новий день схожий на попередній, може викликати апатію, позбавити життєвих сил, натхнення і завдати серйозного удару по самооцінці. Але в боротьбі з сірістю буднів є магічний засіб — яскраві враження та емоції. Постарайтеся частіше дарувати позитив оточуючим, дивуйте їх приємними подарунками, робіть маленькі сюрпризи. Не бійтеся пробувати щось нове. Змінюйте свої звички, беріться за нові починання. Тим паче, що зірки нададуть вам шанс подивитися на себе з несподіваного боку і розкрити в собі нові таланти. У любовних справах сімейним Левам розташування небесних тіл обіцяє ідилію. Цього року представники знака зможуть вирішити зі своєю половинкою чимало спірних питань. Діва. Гороскоп обіцяє позитивні зміни і просування в кар’єрі. Перед вами відкриються потрібні двері, а на шляху зустрінуться люди, які допоможуть здійснити заповітні мрії. Головне — бути сміливішими і не займатися самокопанням. Саме невпевненість у собі та надмірна самокритика можуть стати головними перепонами на вашому шляху. Кінець зими-початок літа — час для інтенсивної роботи. У цей період усі старання приноситимуть помітний результат, навіть більший, ніж ви розраховуєте. Але зі своїми планами будьте обережними. Не розголошуйте їх ненадійним людям. У вашому оточенні може з’явитися чимало охочих запозичити чужі ідеї.

Терези. Цього року натхнення стане вірним супутником Терезів у будь-яких починаннях. Креативний підхід і вміння мислити нестандартно підніме представників знака до нових вершин. Єдина умова — діяти без зайвої скромності. Знецінення своїх заслуг — те, чим не варто займатися. Охочих взятися за це буде чимало і без вас. У середині осені зверніть особливу увагу на стосунки з сім’єю. Приділяйте близьким більше часу і не забувайте про їхні прохання. Це дасть змогу уникнути серйозних і затяжних конфліктів, імовірність яких дуже велика. Скорпіон. Відбудуться позитивні зрушення в професійній і побутовій сферах діяльності. Розташування небесних тіл обіцяє представникам знака нові проєкти і починання, які не тільки захоплять працьовитих Скорпіонів, а й дадуть змогу зміцнити їхній діловий авторитет. У вирішенні житлових і фінансових питань вас супроводжуватиме фортуна. Саме час зайнятися ремонтом або вирішити завдання, пов’язані з паперовою тяганиною. В особистому житті самотніх Скорпіонів можливо чимало доленосних моментів. Навіть затяті холостяки цього року зможуть змінити свій статус і створити сім’ю. Але тут головне — відкрити змінам своє серце. Не бійтеся перебувати в центрі уваги. Ваша харизма зробить усе за вас. Гороскоп на сьогодні: удень буде ясно, вночі темно, а завтра — понеділок. Шукаю 12 алкоголіків різних знаків зодіака, щоб створити алкогольний гороскоп.

Стрілець. Прийдешній рік буде багато в чому доленосним. Ті питання, які представники знака довго не могли розв’язати через різні перепони на шляху, уже з початку зими зрушаться з місця. Решта залежить тільки від вашої активності та цілеспрямованості. Не витрачайте час на сумніви — відразу беріться за справу. У фінансовій сфері Стрільці зуміють обійти чимало перешкод, помітно поліпшивши свій добробут. При цьому зірки радять не зациклюватися на економії. Розумне ставлення до розтрат — прекрасний підхід. Але властивий представникам знака максималізм може сильно перебільшити їхню ощадливість. Це спричинить труднощі в інших сферах, наприклад, у сімейних стосунках. Козеріг. Не доведеться розраховувати на легкі перемоги. Домогтися бажаного представники знака зможуть, але тільки завдяки власній старанності, силі волі та сміливості. Початок року буде сприятливим для особистих стосунків. Зірки нададуть самотнім серцям чимало можливостей знайти своє кохання. Сімейним Козерогам варто зменшити свою впертість. Саме ваша запальність і небажання йти на компроміс можуть стати причинами серйозної сварки. Водолій. Перше півріччя стане чудовим періодом, щоб узятися за побутові питання, наприклад, облаштування свого житла. Навіть дрібні зміни, на кшталт косметичного ремонту або фарбування стін, дадуть вам змогу отримати головне — зміну обстановки і прилив натхнення. У любовних справах Водоліїв очікує чимало внутрішніх змін. Представники знака зможуть розібратися в собі і вибудувати пріоритети, що безсумнівно приверне в їхнє життя потрібного супутника. Сімейні представники знака зможуть розв’язати давні суперечки й розбіжності зі своєю половинкою. Головне — проявити ініціативу. Риби. Украй важливо буде тут і зараз бачити результати своєї праці. Імовірно, що представникам знака доведеться якийсь час працювати на перспективу. Але вже до літа ваші старання принесуть належний результат. Тому зараз головне — набратися терпіння. А ще зосередитися на самому процесі роботи. У гороскопі прочитав, що в другій половині життя на мене чекає успіх, процвітання, благополуччя!... Блін... це ж скільки мені Божечка відміряв? Мені вже 55, а в мене досі перша половина життя…

У житті кожного знака зодіака настає той момент, коли він думає, що батьки збрехали йому з датою народження.

— Братан, ти чого похмурий такий? — Та гороскоп херовий: «Водолій може дізнатися про зраду близької людини». — Ти хіба Водолій? — Дружина Водолій…

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

та робочих коней

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

15

Передостання

25.01.2024

ЗАКУПОВУЮ: телят,

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ.

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел. 097­192­80­90 (Сергій) БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

М’ясне підприємство

дорого закуповує

067­786­68­00, 066­75­90­993.

ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней. Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

Тел.: 093­63­78­193, 098­54­59­568

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 70-80 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ. 093­750­28­64.

Куплю коней, корів, биків, телиць.

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77

Продам дійних корів та робочих коней Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі. 068­130­08­73, 099­480­58­46.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414 Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

Тел.: 097­721­39­69, 063­255­24­58

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

Q де моя велика ложка?

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ. ДОРІЗИ

Тел.: 073­158­57­73, 096­957­45­37

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

ВАЛИМО ДЕРЕВА

Втрачено атестат про повну загальну середню освіту на ім’я Богословської Анни Андріївни. Виданий Остерською гімназією Козелецької районної ради Чернігівської області. Дата видачі документа 27.06.2009р. Реєстраційний номер документа ЕН 36038033.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

Доріз цілодобово. Перевезення.

096­690­51­57, 093­157­31­37

096­041­76­97.

Ремонт холодильників удома в замовників.

работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

будь-якої складності. Помірні ціни.

Втрачене посвідчення учасника бойових дій, видане на ім’я Данича Романа Володимировича, серія МІУ №002276 від 11.01.2018 р., прошу повернути за винагороду.

Рецепти до вашого столу

Цвіклі — буряк з хріном

Буряк — 2 кг, хрін — 100 г, цукор — 1 ст. л., сіль — 1 ст. л., оцет або сік лимона — 2 ст. л. Буряки миємо та варимо в киплячій воді до готовності. Охолоджуємо, чистимо та натираємо на дрібній тертці. Залишаємо на пів години чи годину, щоб потім забрати надлишковий сік. Хрін чистимо та натираємо на дрібній тертці чи дрібнимо в блендері. Додаємо цукор та сіль. Після того, як буряки постояли, забираємо дві-три ложки соку. Висипаємо тертий хрін до миски з буряковою масою і перемішуємо. Вливаємо оцет або лимонний сік. Усе добре перемішуємо. Обов’язково куштуємо і додаємо за смаком, чого не вистачає. Накриваємо та даємо трохи настоятися. Розкладаємо в банки і ставимо в холодне місце.

Салат з курячим філе та грибами

Куряче філе — 500 г, печериці — 300 г, квашені (або мариновані) огірки — 150 г, синя цибуля — 1/2 шт., кріп — за смаком, олія — для смаження, сік половинки лимона, запашна соняшникова олія — 2 ст. л., часник — 1 зубчик, сіль — за смаком. Філе нарізати соломкою, посолити та обсмажити на олії до рум’яності, регулярно помішуючи (кришкою не накривати, бо тоді тушкуватиметься, а потрібна засмажена скоринка). Печериці помити, обсушити паперовим рушником, порізати на слайси. Обсмажити гриби на олії так само, як філе —

не накриваючи кришкою. Квашені огірки порізати кубиком, цибулю — півкільцями, часник подрібнити. Овочі змішати. Куряче філе та гриби перекласти в миску — нехай трохи остигнуть. Всипати до них інші інгредієнти. Кріп подрібнити і додати в салат. Заправити запашною олією та соком лимона. Перемішати, дати настоятися хвилин 10.

Мініпіца на тостах

Тостові хлібці або нарізаний батон — 1 упаковка, кетчуп, майонез, ковбаса, твердий сир, зелень — за смаком, оливки/маслини, часник — якщо бажаєте. Ковбасу нарізати маленькими шматочками, маслини — навпіл, подрібнити зелень, пропустити часник через прес та натерти на крупній тертці сир. Викласти на деко тостові хлібці. Кожен хлібець змастити кетчупом. Ковбасу змішати з часником, майонезом та зеленню — викласти на хлібці. Зверху притрусити твердим сиром, прикрасити маслинами. Поставити в розігріту до 200 градусів духовку на 5-10 хвилин (до розплавлення сиру).

Пісний пиріг із сухофруктами

Робота! Прибиральники, двірники (м. Київ). Добові

зміни. Тел. 063­790­40­57.

Чай міцний — 250 мл, цукор — 80 г, борошно пшеничне — 200 г, олія — 75 мл, розпушувач тіста — пакетик, сіль — на кінчику ножа, сухофрукти — 200 г, спеції для пряників — 1 ч. л. Промиті сухофрукти нарізати шматочками, залити теплим чаєм і залишити на 45 хвилин. Вмішати олію, спеції, цукор і перемішати до розчинення цукру. Додати борошно з розпушувачем. Тісто буде липке. Перекласти його у форму, застелену пергаментом. Випікати при 180 градусах приблизно 30 хвилин, до готовності. Вистудити і нарізати шматочками.

Наостанок

16

25.01.2024

Q офіційно

27 державних нагород для військовослужбовців Чернігівщини в День Соборності: 24 з них — посмертно «Гордість та вдячність — почуття, що переповнюють у такі моменти. Для мене честь тиснути сьогодні вам руку», — привітав захисників з Днем Соборності В’ячеслав ЧАУС, начальник ОВА. Разом з Олексієм МАКАРЕНКОМ, начальником відділу цивільно­військового співробітництва ОК «Північ», очільник ОВА передав державні нагороди військовим.

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки най­ свіжіші новини!

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено СИТНИ­ КА Димитрія Миколайовича, солдата; орденом Данила Галицького нагороджено ПУСАНА Анатолія Миколайовича, полковника; медаллю «Захиснику Вітчизни» нагороджено БОЯРЧУКА Владислава Володимировича, солдата. Також нагороди передали і родинам полеглих Героїв. — Це вже далеко не перша зустріч і, на жаль, не остання. Щоразу складніше підібрати слова. Однак, моє співчуття щире. Подвиг ваших рідних неоціненний. Наша пам’ять про них вічна, — звернувся до рідних загиблих В’ячеслав Чаус. — Ми не хотіли цієї війни. Не ми розпочали її. Та ми її маємо закінчити. Ваші рідні віддали найцінніше — життя. Життя за свою рідну землю, — додав Олексій Макаренко. Також до рідних полеглих звернувся отець Антоній, військовий капелан ОК «Північ». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 30036 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

вірність військовій присязі орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено: ОГІЄНКА Михайла Михай­ ловича, лейтенанта. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) на­ городжено: АПЕЦЬКА Євгенія Михай­ ловича, солдата; ВАСИЛЕНКА Олександра Леонідовича, солдата; ГРИШКОВЦЯ Володимира Віталійовича, солдата; ДЕРЕВ’ЯНКА Олександра Григоровича, солдата; ІВЧЕНКА Володимира Гри­ горовича, солдата; КЛИМЕНКА Юрія Іго ро­ вича, солдата; КНУТА Сергія Леонідовича, старшого солдата; ЛЕТИКА Максима Григоро­ вича, солдата; МАРАТКАНОВА Ігоря Іго­ ровича, старшого солдата; МИНКА Анатолія Петровича, старшого солдата; ПАВЛЕНКА Олександра Володимировича, старшого солдата; ПОЛУЯНА Сергія Анатолійовича, солдата; ПОСТОЛА Ігоря Григоровича, старшого солдата; ПРИХОДЬКА Олексія В’ячеславовича, солдата; ПРУЦАКОВА Володимира Валерійовича, солдата; РАМУЛЯ Андрія Саїдовича, солдата; СЕРГІЙКА Вадима Анатолійовича, солдата; ТАТАРІНОВА Миколу Миколайовича, сержанта; ТИХОМИРОВА Олексія Валентиновича, сержанта; ТКАЧЕНКА Андрія Васильовича, солдата; ЧЕШУЛЬКА Володимира Михайловича, солдата; ЯСТРУБА Андрія Володимировича, солдата. Медаллю «За військову службу Україні» (посмертно) на­ городжено: ОСТАПЧУКА Руслана Васильовича, молодшого сержанта.

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8204 Індекс 61062

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".