"Вісник Ч", 20 липня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо!

— Мамо, ви що, знову взяли гектар землі в оренду?

— А як ти здогадалась?

— Кобила за хлівом повісилась.

Тираж 25381 20 липня 2023 року. №29/1930 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Безвісти зниклого Олега Мижгородського з Городні сестра

впізнала на відео з російського суду стор. 7

Фото з архіву сестри Ірини КИРИЧАНСЬКОЇ

З дружиною Наталією. Літо 2020 року

Наші переможці

Олег Мижгородський на суді. 28 червня 2023 року

От і закінчилась літня акція «Посмикай удачу за хвіст»-2023. Вітаємо переможців, усіх, хто передплатив газету «Вісник Ч» на друге півріччя 2023 року, а також на весь 2023 рік! Бо ви вже у виграші: вам щотижня приходить найцікавіша газета області. А особливо раді за тих, хто повірив у свою удачу, надіслав до редакції квитанцію на розіграш і виграв призи! Про всіх наших везунчиків ми писали на сторінках газети. А тепер нагадаємо. Перші призи. Микола Тарабара з міста Семенівка першим надіслав листа на акцію і виграв ковдру-плед з верблюжої вовни. Григорій Нагорний з Борзни, великий любитель анекдотів, захотів у подарунок теплу вовняну ковдру.

84­річна народна поетеса з Ічні Ганна Віра отримала набір веселеньких емальованих каструль. Світлана Гаєць з Коропа вибрала в подарунок електрочайник, щоб чаювати на кухні з сином і братом, розказуючи їм свіжі новини з газети. До того, як вони її скурять . Зав ФАПом Валентина Хілобок з Горобіївки захотіла хорошу праску. Відвезли Валентині Петрівні подарунок в її село на Срібнянщині, майже за 230 кілометрів. Бо хороший медик завжди має бути напрасований . СУПЕРПРИЗ (читайте на стор. 6) виграли Ольга та Володимир Дмитренки з Бобровиці, які залишаються вірними газеті, незважаючи ні на наявність інтернет-новин, ні на безплатні видання. Другі призи, по 500 гривень, виграли: Зінаїда Гогот з Дослідного, що на Носівщині, Любов Бондаренко з Пархимо­ ва Остерської громади, Тамара Савчук з селища Михайло­Коцюбинське, Людмила Клочко із Стодол на Ніжинщині та Надія Горлова з Бігача Березнянської ТГ. Усього через пів року — зимова акція і нові призи! Ми переможемо!

Олена ГОБАНОВА

Температура води в Десні 18 липня на 8 ранку: Чернігів — 22,8оС, Морівськ (Козелеччина) — 23,2оС

Неспри­ ятливі дні: 26 липня.

2 Q актуально

Різне, реклама

20.07.2023

Завод у Шестовиці: чи не залишиться Киїнська ТГ без інвестицій і в кого на голові шапка горить

Уже кілька тижнів не вщухають пристрасті довкола майбутнього будівництва заводу поблизу села Шестовиця, що в Киїнській територіальній громаді. Саме тут чернігівський підприємець Сергій Масленніков планує збудувати завод, на якому оброблятимуть метал і складатимуть конструкції для автомобілів європейських марок. Ділянка площею шість гектарів перебуває в приватній власності його родини. На зустрічах з місцевими жителями він неодноразово запевняв, що жодних шкідливих виробництв не планує. «Буде додатково 100 робочих місць, а можливо, і більше. Я не збираюся тут виробляти жодної хімії, не планую сміттєзвалищ», — каже Сергій МАСЛЕННІКОВ, підприємець. До того ж він гарантує, що виробництво зареєструє саме за місцем знаходження, а тому всі податки надходитимуть до місцевого бюджету. Цю інформацію підтвердив і голова Киїнської громади. «Якщо завод запрацює, то люди з Шестовиці та Киїнки матимуть змогу там працювати. Тим паче, що на виробництві заробітна плата не мінімальна, а понад 10 тисяч гривень на місяць. А якщо земля переведеться з сільськогосподарської у виробничу, то, відповідно, більший податок надходитиме в бюджет сільської ради. Чистими вони готові платити на місяць 600 тисяч гривень, там іде розподіл: частина — в обласний бюджет, у державний, а десь відсотків 60 — у бюджет Киїнської ТГ. Тобто є реальна можливість збільшити наш бюджет», — розповідає Андрій ГОЛОВАЧ, голова Киїнської громади. За словами Андрія Головача, податки з цього підприємства суттєво підтримали б бюджет громади та забезпечили б можливість на достойному рівні фінансувати об’єкти соціальної інфраструктури та їхніх штатних працівників, а також сплачувати за освітлення та ремонти доріг у громаді. «Ми утримуємо два ліцеї. У киїнському ліцеї навчаються 403 дитини, у трисвятськослобідському ліцеї — 250 дітей. Також є дошкільний заклад освіти «Малятко», в якому до війни налічувалося 90 дітей, а сьогодні є повноцінні три групи, приблизно 60 осіб. Плюс киїнська амбулаторія та ФАПи в селах Трисвятська Слобода і Павлівка. Потім є в нас певні зобов’язання по утриманню районної лікарні, тобто в частковій участі береться фінансування, залежно від кількості населення. Також є люди пенсійного віку, які не можуть самостійно за собою доглядати, ми фінансуємо заробітну плату працівникам, які здійснюють нагляд, перераховуємо в Михайло-Коцюбинську громаду. Ще працює служба у справах дітей, відділ освіти. І багато іншого, що треба утримувати громаді», — пояснює Андрій Головач. Здавалось би, переваги для громади очевидні — сотні тисяч податків щомісяця, внаслідок яких значно покращиться соціальне обслуговування й інфраструктура в громаді, з’являться робочі місця поблизу населеного пункту, до яких

буде зручно добиратися. Проте є жителі, які висловлюються категорично проти. «Ми всі проти, громада вся проти заводу, який будує Масленніков, тому що немає документів, нічого цей завод не має», — каже Володимир БЕШУН, місцевий житель. За словами голови громади, усю процедуру підготовки проєкту будівництва чітко контролюють 22 інстанції. «Люди розповідають, що є якесь порушення якихось норм. Але практика показує, коли починається розробка проєктної документації, то розсилали листи в усі інстанції, які мають надати дозвіл для виконання певних проєктних робіт. І, відповідно, жодна з них не написала якогось заперечення через те, що там може бути якесь порушення», — зазначає Андрій Головач. Є й інший цікавий факт, Володимир Бешун, який розповідає про якісь документальні порушення, сам здійснює господарську діяльність на ділянці, що перебуває в комунальній власності Киїнської сільської ради, та не сплачує за це податки. Відповідне повідомлення було адресоване йому від голови громади. Цю ділянку ми можемо побачити на кадастровій карті з позначкою «Державна власність». На громадських слуханнях саме він розповідав про старі захоронення худоби, яка хворіла на сибірку. Начебто захоронення знаходиться на території землі, що належить родині Масленнікових. «У нас є люди, які знають, де в нас розташовані біоями, які не можна чіпати, з 1951 року», — стверджує Володимир Бешун. За словами голови громади, точне місце треба ще встановити, адже раніше цієї інформації в реєстрах не було. «У реєстрах ніде не було інформації, що там колись, у якихось роках були захоронення. Тобто це не зафіксовано. Чому ж так і відбулося: людина не бачила, відбувся процес купівлі, зараз виявляється, що, можливо, там щось могло бути

захоронено. Зараз написали листа в Держпродспоживслужбу, щоб вони надали конкретні дані про геолокацію, де саме ця ділянка розташована. Господар цієї ділянки має можливість і бажання зробити певні аналізи, щоб було розуміння, чи є там якісь нюанси, чи немає. Наразі відомо, що це захоронення не розташоване в межах тих шести гектарів, де, можливо, буде промислова зона», — звертає увагу Андрій Головач. Та кож д уж е д и в н о , щ о п р о сибірку згадали тільки після оголошення про наміри збудувати завод. Адже раніше, до продажу цієї землі, місцеві жителі випасали тут худобу, копали пісок, заготовляли сіно з цих територій, а також здавали ділянки в оренду фермерам та аграріям, які обробляли землі, вирощували врожаї, худобу та розміщували там силосні ями. І тоді питання скотомогильників ніхто не порушував. То чи немає в цій історії зацікавлених осіб, які дбають про свої інтереси та перешкоджають будівництву, але водночас позбавляють громаду інвестицій? «Якщо брати дуже глобально і якщо там є ще якісь спори сибірки чи ще щось, то буде дуже прикро. Адже якщо брати той радіус — один кілометр, а в діаметрі два кілометри, — то, відповідно, потрапляють туди й аграрії, які на тій території, вони теж не мають права працювати. Потрапляють будівлі людей, включно з городами, які вони теж, згідно із законом, не мають права обробляти та зрошувати. Плюс потрапляє водонапірна вежа, з якої беремо воду на частину населення Шестовиці. Тобто, якщо реально там є така загроза, то вона зачепить буквально всіх. Увесь населений пункт», — наголошує Андрій Головач. Здається, усім зрозуміла корисна для громади пропозиція від підприємця — збудувати завод, отримати сотню робочих місць і сотні тисяч податків щомісяця, але вона вже обросла незрозумілими чутками та жахами. Також дивує позиція деяких громадських діячів.

За матеріалами інтернет-видання «Час Чернігівський»

Тільки 1 день, 30 липння, о 8.00.

HARVARD MEDICAL КИЇВ

ЦЕНТР НІМЕЦЬКОГО ОБЛАДНАННЯ

УСУВАЄ БЕЗ ОПЕРАЦІЇ,

проколу, болю, лазера, скальпеля АДЕНОМУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ, З КАТЕТЕРАМИ, БОЛЕМ, СЕЧОВИПУСКАННЯМ З КРОВ’Ю, КАМІННЯ В НИРКАХ, ЖОВЧНОМУ МІХУРІ, ЗОБ, МІОМИ, ОСТЕОПОРОЗ, ПОЛІКИСТОЗ НИРОК, ПСОРІАЗ, СИЛЬНІ БОЛІ В ХРЕБТІ, СУГЛОБАХ, ЦУКРО­ ВИЙ ДІАБЕТ, НАПАДИ БРОНХОАСТМИ І ШУМ У ГОЛОВІ ПРЯМО НА СЕАНСІ, АЛЕРГІЮ, СЛУХ ПІСЛЯ ІНСУЛЬТУ, ПОТЕНЦІЮ harvardmedical.com.ua

Тільки з гарантією і без рецидивів. Вартість і запис за тел. 063­643­30­94.

м. Чернігів, готель «Придеснянський», конференц­зал, вул. Шевченка, 99­а.

Тільки 30 липня, о 8.00. КОНСУЛЬТАЦІЯ 500 грн. Самолікування шкодить вашому здоров’ю.

Ліцензія МОЗ №АЕ 638497 ВІД 26.03.2015.

ОГОЛОШЕННЯ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «ГОСПОДАРНИК 2013» (код ЄДРПОУ 38647161) повідомляє про прийняте рішення Загальних зборів членів споживчого товариства (Протокол №35 від «14» липня 2023 року) про припинення (реорганізацію) Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013» шляхом перетворення в товариство з обмеже­ ною відповідальністю. Кредитор Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013», вимоги якого до споживчого товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення, або з дати опублікування даного повідомлення, має право звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір споживчого товариства однієї з таких дій: 1) надання забезпечення виконання зобов’язання; 2) дострокового припинення або виконання зобов’язання (зобов’язань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором між споживчим товариством та кредитором. Вимоги кредиторів приймаються за адресою: 14013, Чернігівська область, місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Якщо кредитор не звернувся до Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013» у встановлений строк з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від споживчого товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язання (зобов’язань) перед ним. Відповідно до рішення Загальних зборів членів Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013» №35 від «14» липня 2023 року встановлено загальний строк для заявлення вимог (претензій) кредиторами Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013» - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення (реорганізацію) Споживчого товариства «ГОСПОДАРНИК 2013» шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо початку процедури припинення (реорганізації).

Q офіційно

3

Новини

20.07.2023

Хотіли купити санкційний трактор «Білорус»

Російські диверсанти вбили Миколу і замінували тіло

6 липня холминське комунальне підприємство «Добробут» на електронному майданчику «Прозорро» провело тендер на придбання трактора «Білорус­892» з навісним обладнанням. На мільйон 268 тисяч гривень. Виробництва ВАТ «Мінський тракторний за­ вод», на який держава наклала санкції. І навіть якщо не було б санкцій, з білорусі летять раке­ ти та заходять рашистські війська, а ми будемо трактори в них купувати? Про холминський тендер першими написали «Наші гроші».

— Сталася технічна помилка, — пояснює Юлія НАУМЕНКО, бухгалтер КП «Добробут». — У документації було сказано трактор «Білорус», а треба було додати «або аналог». І якби в нас були інші пропозиції, вибрали б, звичайно, з інших. Об’єм роботи великий, 18 працівників, послуги надаємо на декілька сіл. І я одна бухгалтер. Ми зовсім не хотіли купувати техніку в країниагресора, планували придбати щось подібне.

— Тендерну документацію ви готували?

— Так. І допустилися помилки. Не догледіли.

Уранці в п’ятницю, 14 липня, у лісосмузі біля села Миколаївка Семенівської громади правоохоронці знайшли мікроавтобус Opel Movano, розстріляний зі стрілецької зброї. Він стояв на дорозі між Миколаївкою і Залізним Мостом. Відстань до російського кордону — два­чотири кілометри. У салоні був мертвий водій, а під ним — два кілограми вибухівки. Припускають, що це вчинили російські диверсанти. Загиблий водій — 51-річний Микола Гориславський, головний інженер місцевого підприємства ПСП «Степанич». Микола Михайлович жив у Миколаївці. Залишилась дружина і двоє дітей, хлопець і дівчина. Школу вже закінчили, студенти. Миколу Гориславського знають у селі як працьовитого господаря, гарного сім’янина. Поховали загиблого в Миколаївці. Цього дня о 8.00 через потрапляння боєприпасів та їх уламків загорівся склад пальномастильних матеріалів сільськогосподарського підприємства «Степанич» у селі Залізний Міст. Було два приходи від російської ствольної артилерії о 7.25. О пів на восьму сталося чотири вибухи в самій Семенівці. Прилетіло в район залізничного вокзалу та біля лікарні. Стріляли з російського кордону зі ствольної артилерії. О 9.00 рашисти продовжили обстрілювати Залізний Міст з міномета 120 калібру. Було 19 вибухів поряд із селом. О 15.00 двічі вибухнуло біля Архипівки. Міномет 120 калібру. На тому русня не заспокоїлась. Близько 19.00 було 17 прильотів з ворожого боку на Карповичі. З міномету 82 калібру. Вибухи сталися за 200 метрів від села.

Q вляпались

Q жах

Коли подали документи і побачили помилку, наступного дня відмінили процедуру.

— Директор на підприємстві є?

— Так. Придбати техніку треба було в короткі терміни. На той час директор звільнявся, закінчився контракт. Аби швидше провести тендер і отримати техніку для роботи, спішили. Бо після завершення тендеру підписи має ставити саме директор підприємства. Зараз директор звільнився, і ми призупинили цю процедуру. Коли будемо готувати новий пакет документів, більше назви «білорус» там не буде. У мене самої і син, і коханий зараз на війні. І я також погано відношуся до країни, яка є агресором. Ми зараз самі трохи в шоці від усього.

— Інші «Білоруси» на підприємстві є?

— Так, два. Купували їх ще до повномасштабного вторгнення.

прикордоння

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Олена ГОБАНОВА

У Прилуках за два тижні зібрали шість тисяч євро на автобус-рефрижератор для транспортування загиблих додому

Q щоб труна була відкрита

Віталій ЮРОЧКО, настоятель собору Різдва Пресвятої Богородиці (ПЦУ) в При­ луках, збирає гроші на автомобіль з охолоджувачем для перевезення тіл загиблих героїв додому.

— Розпочали два тижні тому, — розповідає про збір грошей протоієрей Віталій Юрочко.

— На будку з холодильником, а в ідеалі — з морозильником. Не фура, щось схоже на мікроавтобус. У Міністерстві Збройних сил України є напрямок під назвою «На щиті». Займаються етапуванням полеглих героїв до місць поховання. У них є подібні автомобілі.

Q хто допоможе?

— Не справляються?

— Автомобіль їде за маршрутом. За раз везуть кілька тіл. Дорога може займати декілька днів. А це буде тільки для Прилук і об’єднаного Прилуцького району. А найголовніше — близькі зможуть попрощатися, востаннє глянути.

— У відкритій труні?

— Деколи біля закритої труни стояти важко. Фізіологічних процесів ніхто не відміняв. Навіть водіям, які везуть тіла до місця поховання, фізично дуже важко. Міська влада не справляється із багатьма нагальними питаннями, та й навчені ми самостійно вирішувати, покладаємося на

Ні дров, ні виплат

— Скоро зима, а в нас немає дров. Самоскид рубанців коштує від восьми до десяти тисяч гривень, — переживає 81­річний Михайло ПЕТІН із села Тростянка Височанської громади на Борзнянщині. — Ми вимушені переселенці з села Красне (нині Іванівське), що за п’ять кілометрів від Бахмута. Приїхали на Чернігівщину, оселилися в хаті покійної родички дружини. Дружині Надії Сергіївні 72 роки. Село негазифіковане, у нас пічне опалення. Щоб обігріти будинок, довелося ходити до лісу, збирати дрова. Тричі ходив у старостат, просив допомогти. Ніхто нічого. Діти живуть на непідконтрольній Україні території. Нам дають виплати як ВПО, по дві тисячі гривень. Але майже всі ці гроші йдуть на ліки. У дружини гіпертонічна хвороба другої стадії, у мене стоїть кардіостимулятор. Маємо купу інших недугів. Коштів ні від «Червоного Хреста», ні від ООН немає. І оформити не можемо, бо телефони в нас кнопочні. Неодноразово зверталися до старости. Там і в цій ситуації нічим не зарадили. Гуманітарну допомогу дали раз, ящик на двох. І вдруге трішки. На тому і все. Чуємо, що в інших громадах і гуманітарку дають, і допомагають таким, як ми. Поїхав би до Борзни чи Ніжина (село на території Ніжинського району), та автобуси майже не ходять. Записуватися треба. Доки дійдемо, уже все зайнято. Ну от, як оформити ті 6600 гривень на людину від ООН? Рік минув, як живемо в Тростянці, а нами ніхто не хоче займатися. Ми для всіх чужі. Обідно.

— Коли ж переселенцям дадуть дрова і допоможуть офор­ мити виплати? — поцікавилися в Ольги ГОРДІЄНКО, старости Тростянки.

— Обіцянку стосовно дров виконаємо, коли розчищатимемо клени. А щодо виплат, я вже пояснювала Надії Сергіївні, що інтернету в селі немає. У громаді мені дали аркушик, де розписано, як зареєструватися на виплати ООН, оформленням яких в області займається благодійний фонд «Право на захист». А саме, знайти їх в телеграм-каналі і стати в електронну чергу. Коли черга підійде, мають зателефонувати з фонду.

— А в громаді з комп’ютера можна записати їх у чергу?

— Не знаю.

— Щоб дістатися до центру громади Високого, з Тростянки ходить автобус?

— Ні.

— Ольго Миколаївно, Петіни кажуть, що і гуманітарну допо­ могу нині не отримують.

— Була державна, їм віддали. А як немає і ніхто нам не дає, то де ж її взяти. *** Зателефонувала у Височанську громаду. Сказали, що подивляться, чи можна вирішити ситуацію.

Валентина ОСТЕРСЬКА

P. S. Як бути стареньким? Агов, благодійники, ви витрачаєте гроші іноземних меценатів. Слабо поділитися з переселенцями? Представники влади, допоможіть Петіним! Чи ви про людей згадуєте лише під вибори?

добрих людей, а не на владу. Переломною стала розмова з відповідальним за поховання військових. Вони подали заявку на пальне в Прилуцьку міськраду, а відповіді чекають і досі. Наші прихожани вирішили не стояти осторонь.

— Скільки коштує така автівка?

— Сім-вісім тисяч євро. А там уже будемо дивитися. Якщо знайдемо дешевше, зекономлені кошти перенаправимо на інші речі.

— В Україні є такі машини?

— Орієнтуємося на закордон: Польща, Латвія, є напрацювання в Данії, поки що

чекаємо звідти інформацію. Сподіваюся, найближчим часом буде результат. Більшість таких машин призначені для транспортування продуктів харчування. Коли наші закордонні друзі шукають машину, пояснюють, на які саме цілі вона потрібна. Зібрали більше шести тисяч євро. Є благодійники. Це прилучани, які живуть у місті і за кордоном. Мати загиблого чернігівця привезла 20 тисяч гривень. Її син загинув минулого року. Ховали в закритій труні. Коли віддавала ці кошти, сказала, що хоче, аби інші мали змогу попрощатися інакше.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Машина виїхала на залізничний переїзд. Загинули батько, мати і двоє діток

Q трагедія

12 липня о 20.55 на залізничному переїзді між стан­ ціями Муравійка та Бориса Олійника на Куликівщині за­ гинула родина Матвієнко з Ніжина. Автомобіль Volkswagen Passat, в якому вони були, раптово виїхав на переїзд. А там електричка Чернігів – Ніжин. За кермом був голова сімейства, 32-річний Денис Матвієнко, у салоні — дружина 29-річна Анжела та доньки: Валерія, 2014 року народження, і Кіра, якій у травні минуло два рочки. Батьки і старша донька загинули на місці. Кіра була жива. Поліцейських, які патрулювали в селищі Куликівка біля блокпоста, зупинили військові та повідомили про аварію. І ті помчали на переїзд. Сержант Дмитро Шумал побачив дівчинку в дитячому кріслі, вона дихала. Відстебнув паски безпеки і поніс дитя до патрульної машини. Дорогою до лікарні екіпаж зустрів швидку допомогу. Маля передали медикам. Із сиренами супроводжували авто до самої дитячої обласної лікарні в Чернігові. Кіра вже знаходилася у стані

клінічної смерті. Лікарі намагалися її реанімувати, однак близько опівночі дівчинка померла. Анжела Матвієнко працювала медсестрою в Ніжинській міській стоматологічній поліклініці. На час аварії була в декреті.

8-річна Валерія займалася в ніжинському Будинку дітей та юнацтва в гуртках «Живчики» та «Говоримо англійською». Денис Матвієнко нещодавно повернувся з передової. Отримав контузію. Обставини ДТП з’ясовують слідчі. Через аварію сталася тимчасова затримка руху потягів. Дснсники, залізничники, люди з Куликівської громади працювали до глибокої ночі. Пасажирів довелося доправляти шкільними автобусами до Чернігова та Ніжина. Володимир Масюк, Олег Борщан, Юрій Беленок, водії шкільних автобусів, повернулися додому під ранок.

Валентина ОСТЕРСЬКА

За три прильоти в Сердюків згоріло все. Відновили за рік

Q нова-стара хата

17 липня в дворі родини Сердюк з Количівки Чернігівського району біля триповерхового будинку трудиться будівельна бригада. «Червоний Хрест» виділив 190 тисяч гривень на утеплен­ ня і облицювання стін ззовні. Роботи повинні закінчити до кінця липня. За рік родина відбудувала дім і частково зробила ремонт. Людмила тримала корів, три рази на тиждень возила молочне на чернігівський базар. Чоловік Володимир працює в Деснянському басейновому управлінні води і ресурсів.

— Як тільки орки вийшли, почали розбирати руїни, — показує на телефоні фото колишнього життя Людмила СЕРДЮК. — Будуватися почали в травні минулого року. Стіни на першому поверсі частково вціліли. Приїхали волонтери — Кирило Богдан з Києва разом зі своєю командою, — взялися допомагати. Їздили на вихідні.

Розчистили майданчик. Знайшли муляра. Заплатили за нову корову.

— Хто допомагав відбудовувати?

— С а м і . У м е н е ч ол о в і к ус е вміє робити. Волонтери допомагали з матеріалами: газоблоки, цемент. Сільрада давала балки, утеплювач. Друзі зятя приїздили. Кирило з командою заплатили за металочерепицю, перекрили дах.

— Скільки грошей пішло на відновлення?

— І порахувати важко. Якийсь фонд дав 30 тисяч, якийсь виплачував по дві тисячі на людину. Пішли всі свої заощадження. Тільки на плитку у ванній, поклейку шпалер віддали 50 тисяч гривень, — робить екскурсію новим будинком. — На другому поверсі ще немає нічого.

— 9 березня влетіло в хату, — рахує минулорічні прильоти Людмила Сердюк. — 16-го — у сарай. Уламками

поранило двох корів. Одну дорізали, віддали волонтерам. Іншій військові дали антибіотик, відійшла. Посікло два трактори. 21-го був третій приліт, добили нас повністю. Згоріло все: хата, сарай. Чотири корови, п’ять вівчарок. До нас прийшов командир, запитав: «Де можна розселитися». Дозволили в себе, 17 військових. Перебралися в погріб, він у нас великий, як двохкімнатний. Біля двору облаштували блокпост, навпроти хвіртки, у дров’янику хлопці ховали ящики з боєприпасами. Думаю, хтось здав наших хлопців, тому сюди і летіло. Будувались майже все життя. У 2010 році перейшли. Перед великою війною зробили ремонт, бо народилася внучка. Два поверхи і мансарда з білої цегли. Десь квадратів 140 точно було. Такий самий і відбудували.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

4

Суспільство

20.07.2023

«Україна завжди була, є і буде гарантом світової продовольчої безпеки», — Олександр Гайду, голова парламентського аграрного комітету Російська агресія проти України, блоку­ вання українських портів, систематичні обстріли й мінування значної частини сільгоспугідь стали суттєвими перешкода­ ми на шляху розвитку України як потужної аграрної держави. Чи мають наразі українські аграрії достатньо пального, добрив, запчастин до сільгосптехніки, як забезпечується продовольча безпека нашої держави, який цьогоріч очікується врожай — про це Олександр ГАЙДУ, голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, розповів в інтерв’ю Національній спілці журналістів України. Запитання надали місцеві медіа з прифронтових та деокупо­ ваних територій.

Олександр Гайду

— Олександре Васильовичу, гречана, крупа вівсяна, свинина, яловичина, Олександр Гайду: «Україна завжди була, є і буде як забезпечується продовольча птиця (тушки курячі), молоко, масло вершкогарантом світової продовольчої безпеки, навіть під безпека українців? Чи достатньо ве, сметана, яйця курячі, олія соняшникова, в країні виробляється різних час повноцінного вторгнення російської федерації. цукор кристалічний, капуста білокачанна, видів сільгосппродукції для за­ Незважаючи на постійні маніпуляції щодо роботи цибуля ріпчаста, буряк, морква та картопля. безпечення населення країни зернового коридору, сповільнення експорту через — Які ваші прогнози щодо цьогорічного продуктами харчування? Чи «Шляхи солідарності», Україна й надалі експортува­ врожаю і які країни стануть головними по­ вжито заходів для створення тиме свою сільгосппродукцію як до країн ЄС, так і купцями української агропродукції? країн Африки, Азії та Близького Сходу». необхідних запасів?

— За попередніми експертними роз— За даними Мінагрорахунками очікуване виробництво зерна політики, за 2022 рік Україна зібрала врожаю трохи більше 70 мільйонів врожаю 2023 року може скласти близько 44,3 мільйона тонн, з яких тонн зернових та олійних культур. З них — майже 54 мільйони тонн пшениці — 16,6 мільйона тонн, кукурудзи — 21,8 мільйона тонн, зернових та зернобобових. За прогнозами Мінагрополітики, загальячменю — 4,8 мільйона тонн. ний валовий збір зернових та зернобобових культур у сезоні 2023 року Україна завжди була, є і буде гарантом світової продовольчої може становити 44 мільйони тонн. Усього очікуємо врожай зернових безпеки, навіть під час повноцінного вторгнення російської федерації. та олійних 65 мільйонів тонн. Незважаючи на обставини — постійні маніпуляції щодо роботи зерЦього достатньо для внутрішніх потреб. Наприклад, третина нового коридору, сповільнення експорту через «Шляхи солідарності» врожаю зернових покриває потреби українців. Усе інше йде на експорт.

— Україна й надалі експортуватиме свою сільськогосподарську Аналіз прогнозованих балансів попиту та пропонування зернових продукцію як до країн ЄС, так і країн, які найбільше потребують і зернобобових культур, м’яса, молока та молокопродуктів, олії, української продукції: країн Африки, Азії та Близького Сходу. цукру на поточний маркетинговий рік свідчить, що ситуація щодо їх виробництва є стабільною, прогнозованою, є баланс між пропозицією Війна не зупинить наші прагнення розвивати аграрну галузь, та попитом. адже вона одна із ключових для економіки нашої країни. Також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 Навіть у складних воєнних реаліях ми продовжуємо № 327-р затверджено План заходів забезпечення продовольчої безпідтримувати аграріїв, відкривати нові програми, залучати пеки в умовах воєнного стану. гранти від міжнародних партнерів. На сьогодні ліцензується експорт солі (за нульовою квотою), Увесь світ захоплюється нашими безстрашними фермерами, гречки, цукру та мінеральних добрив. які, попри обстріли й замінування, і далі тримають аграрний Крім того, з метою забезпечення цінової стабільності в державі в фронт. Не зупиняємось, працюємо далі, продовжуємо робити умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, в максимум, аби Україна й далі тримала світову продовольчу якій йдеться, що обласні військові адміністрації разом з Національною безпеку. поліцією та Держпродспоживслужбою забезпечують контроль за встановленням суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі цін на Підготувала інформаційна служба НСЖУ такі товари: борошно пшеничне, макаронні вироби, батон, хліб, крупа

Q попрощалися

Владислав Єфременко більше року вважався безвісти зниклим У Варві провели останнім земним шляхом 24­річного Владислава Єфременка. Останнє бойове завдання виконав біля села Сулигівка Ізюмського району Харківської області. З 9 квітня 2022 року вважався безвісти зниклим. Лише 7 липня цього року його останки ідентифікували. Майже півторарічна історія пошуку загиблого Владислава Єфременка увійде до проєкту режисерки-документалістки Катерини Стрельченко «Шукачі загублених душ». *** У Борзні ще довго пам’ятатимуть старшого солдата 49­річного Геннадія Федорченка. Батьки виховували трьох хлопців. Геннадій був середнім, тож завжди мав підтримку старшого брата та захищав молодшого. Був старшим розвідником-снайпером у розвідроті, добре розбирався в штатному озброєнні. Загинув 8 липня на Донеччині, біля села Рівнопіля Волноваського району. У Геннадія залишилася доросла донька, яка працює медичною сестрою, молодший брат, військовий, та старенький батько. *** Жалобний кортеж з труною солдата Павла Невжинського зупинився біля школи в селі Низьківка Сновської громади. За спеціальністю — маляр. З 2019 року працював кочегаром в олександрівському клубі. Проживав у селі Верхолісся Корюківського району. «З виду сором’язливий. Оселився кілька років тому неподалік моєї бабусі у Верхоліссі. Хоч і жив сам, але тримав чимале господарство, допомагав стареньким сусідкам, бо ж був один чоловік на весь куток. Пам’ятаю, як у бабусі буря зняла кілька листів шиферу з хати. Коли ми приїхали, щоб полагодити крівлю, то Паша вже був там і заспокоював. Кому дрова порубати, кому траву покосити, кому сніг почистити. Не було, щоб відмовляв. Узимку пішов боронити рідну землю від ворога. У червні відсвяткував 34-річчя на полі бою, а 9 липня... Павла не стало», — так висловила співчуття Оксана МАРУХНО. Загинув Павло біля Приютного Пологівського району Запорізької області. *** 18 липня живим коридором від моргу до центральної площі Корюківки проводжали 56­річного Василя Сербу. Поховали захисника з військовими почестями *** Не стало ще одного уродженця Корюківки,

42­річного Олександра Матюхи, солдата, миротворця. Служив оператором, трохи згодом — командиром бойової машини. Загинув 11 липня на Донеччині. Удома на нього чекали мати, дружина та донька. Поховали воїна в селі Гуринівка. *** 12 липня в Прилуках попрощалися відразу з трьома військовими: 55­річним Валентином Кулієм, 47­річним В’ячеславом Ланевичем та 37­річним Дмитром Шенем. Вони служили в одному підрозділі, загинули разом 5 липня на Луганщині. Валентин Кулій служив водієм гранатометного відділення. У чоловіка залишились дружина, донька та два сини. Солдат В’ячеслав Ланевич родом з Волині. Був водієм гранатометного відділення. У нього залишились мати, вітчим, дружина, донька та брат. Молодший сержант Дмитро Шень народився на Київщині. Брав участь в АТО. Після 24 лютого був старшим механіком-водієм. У нього залишились мати, дружина, донька, брат та сестра. *** Також у Прилуках провели в останню путь 43­річного Анатолія Гулака. Анатолій закінчив ладанське ПТУ за спеціальністю «Столярна справа». Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації. У ЗСУ служив старшим навідником протитанкового взводу механізованої бригади. 10 липня поблизу Приютного Пологівського району Запорізької області його життя обірвали орки. *** Навіки повернувся додому, у Бахмач, 46­річний Віктор Любич. Він працював водієм у бахмацькій сільгосптехніці, пізніше — охоронцем у Києві. 9 березня 2022 року був призваний. Служив рядовим протитанкового взводу механізованого батальйону у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Останній бій солдат прийняв 8 липня цього року під селищем Керамік Покровського району Донецької області. Вдовою залишилась дружина, без батька — донька. *** Не стало 28­річного Дмитра Юрченка з села Димерка Кіптівської громади. У 2020 році Дмитро закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування. Був оператором розрахунку протитанкових

ракетних комплексів. Загинув 14 липня в Запорізькій області. Попрощалися з воїном у селі Димерка, поховали в Кіптях. Залишилися батьки та дві сестри. *** 14 липня у Варві проводжали до небесного строю 36­річного Олексія Руденка. Солдата, помічника гранатометника 4-го батальйону «Сила Свободи» бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж». Він загинув 8 липня під час мінометного обстрілу поблизу Спірного Бахмутського району Донецької області. *** Також у Варві навколішки і з квітами зустрічали 43­річного Анатолія Калайду. Він уродженець села Озеряни. Після закінчення варвинської школи навчався в ладанському технічному училищі. Понад 12 років працював оператором на Гнідинцівському газопереробному заводі. Брав участь в АТО у 2014-2015 роках. Тоді повернувся до цивільного життя, працював кочегаром у селищі Ладан. У квітні минулого року знову пішов боронити країну. Служив у мехроті. Загинув 6 липня на Запоріжжі. *** У селі Тарасівка Коропської громади оплакували 36­річного Вадима Харченка. У батьків він наймолодший із трьох синів. Був у столиці на заробітках, батькам допомагав. Удома таку гарну бесідку з бруса почав робити. Так і лишилася вона недобудованою. Збирався одружитися. Загинув 13 липня під час боїв на Донеччині. Попрощалися з воїном у рідному селі. Два його старших брати продовжують гнати орків. *** Віддав життя за Україну земляк Вадима, старший солдат 43­річний Володимир Коток із села Краснопілля Коропської громади. Був номером обслуги протитанкового взводу. Загинув 11 липня на запорізькому напрямку. У нього лишилися мати, старші брат та сестра і 22-річний син, який нині боронить батьківщину на Донеччині. Поховали воїна на малій батьківщині. *** Життя за свободу і незалежність України віддав 34­річний Дмитро Ржаніцин, матрос, із села Патюти на Козелеччині. Він народився в Німеччині в сім’ї військового льотчика. Згодом родина переїхала на батьківщину матері, у село Патюти.

Боронив державу від окупантів у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Остроградського. Був розвідником. На превеликий жаль, 15 липня поліг поблизу Макарівки Волноваського району на Донеччині. У загиблого залишилися батьки, брат, сестра, дружина та чотирирічний син. *** У ніжинському соборі Всіх Святих молилися за упокій душі 40­річного Олексія Острожинського, солдата. Олексій народився в Бобровиці. Згодом родина переїхала до Ніжина, де закінчив школу №13. Смерть забрала його 7 липня на Донеччині. Він жив заради сім’ї, був помічником батькам. Без дбайливого брата залишилися сестра та брат. Поховали захисника з почестями на Алеї Слави Фрунзівського кладовища. Військові вручили рідним загиблого державний прапор. На честь славного воїна пролунали прощальні залпи. *** У Сновськ прийшло сповіщення про смерть (саме так зараз називається похоронка) 36­річного Миколи Паніна, солдата. Служив водієм-санітаром медичного пункту 1-го штурмового батальйону. 13 липня поблизу Кліщіївки Донецької області внаслідок штурмових дій загинув. *** Живим коридором, схиливши голови, у селі Вознесенське Чернігівського району земляки зустрічали 39­річного Олександра Полевого. Був стрільцем-снайпером. Загинув 8 липня під час боїв на Донеччині. *** У селі Вишневе на Ріпкинщині поховали 37­річного Олександра Криволапа. Без батька залишилося двоє малолітніх діток. Найменшенькій два місяці. Олександр жодного разу не бачив донечку. Лише на фото. Саша — середній з трьох братів. Молодший брат загинув теж у липні, два роки тому, в аварії. Завжди вирізнявся проукраїнською позицією. Носив зачіску козацький чуб. Мав ще з юності проблеми з хребтом. Два переломи в шийному відділі — невдало пірнув. Проте пішов добровольцем у квітні минулого року, відразу після звільнення області. Був старшим стрільцем механізованого відділення. Мав звання молодшого сержанта. Загинув 6 липня на запорізькому напрямку.

Валентина ОСТЕРСЬКА

20.07.2023

Здоров’я

Q війна близько

Міряє тиск, цукор, перев’язує рани. Альона Новик працює у фельдшерському пункті в Деревинах, біля кордону з білоруссю прикордоння

— До кордону з білоруссю менше чотирьох кілометрів, — нагадує Альона НОВИК, завідувачка фельдшерським пунктом у селі Деревини на Городнянщині. До широкої війни тут був пункт пропуску через державний кордон. Через Деревини на Чернігівщину в лютому минулого року йшли танки. У селі завжди був фельдшерський пункт. І зараз він теж працює.

14 липня робочий день Альони Віталіївни розпочинається як звичайно. Людмила Швець зайшла поміряти артеріальний тиск, Наталія Гребінь — поміряти цукор. Василь Григоренко заглянув на перев’язку правої руки, а Олена Бондаренко — купити ліки.

— Привожу ліки прямо в село, — пояснює Альона Новик. — Є договір з городнянською аптекою. Їду в місто Городню, попередньо склавши список необхідного. Видають препарати за накладною, торгую ними як в аптеці. Приходжу на роботу о 9.00. Одному треба ліки, другому обстеження або процедури. Якщо комусь удома стало погано, телефонують мені на мобільний, їду на виклик. Живу в Деревинах, тож коли велосипедом, коли чоловік машиною відвозить, коли приїздять самі забирають.

С та р а ю с я з усім справлятися на місці. Якщо це неможливо, викликаю «швидку». Найближча, городнянська, до нас за 30 кілометрів. Веземо до Чернігова чи в Городню. Наприклад, у жінки було запалення кишківника — знеболюючі не допомагали. Довелося в и к л и кат и е кст р е н у медичну допомогу. У селі нині більшм е н ш с п о к і й н о . Альона Новик (справа) міряє тиск Людмилі Швець. Село Деревини, Майже всі, хто жив, фельдшерський пункт. Фото з архіву Альони НОВИК лишилися — більше 300 мешканців. Серед них ввічливо її називають пацієнти, трудиться діток до 18 років — 65. тільки в Переписі. Моєму синові сім місяців. Вийшла на роботу, — Живу в Деревинах, а до Перепису коли йому було п’ять, у травні. Він зі мною кілометрів вісім, — підраховує. — Добираюся частенько у ФАПі, допомагає . маршруткою Деревини – Городня. У Переписі *** Коли Альона Новик була в декреті, першу дві з половиною сотні мешканців. Усяких медичну допомогу в Деревинах і сусідньому хвороб вистачає. Трапляється навіть епілепсія селі Перепис надавала Анна Білоус. Пра(падуча, розлад мозкової діяльності). З цювала на два села. Зараз Аня Іллівна, так епілепсією людина в лікарню загриміла.

Q ... підкрадається несподівано

Анатолій Лебідь із села Єліне після лікування прикордоння опіків переїхав у Сновськ Анатолій Лебідь із села Єліне на Сновщині отримав опіки під час обстрілу і лікувався в Сновській центральній районній лікарні. Нині живе в Сновську. Юнак їхав на мотоциклі. Було це ще напровесні. Осколок влучив у мотоцикл, той спалахнув. Анатолій упав і теж загорівся. У лікарню звернувся майже через місяць. Дома сидів, терпів біль.

— Три тижні його рятували, — згадує Ірина ЯКУБОВСЬКА, генеральна директорка Сновської центральної районної лікарні. — Великі опіки були. І поранених цивільних рятували з Єліного, — згадує Ірина Володимирівна, — і поранених цивільних зі Сновська. Одному довелося ногу відрізати. Чоловік із села Клюси помер на полі тижнів два тому. Коня пас, а тут почало бахкати. У наслідку — інсульт.

— Трьох поранених точно вдалося врятувати, — додає Євгеній ДУЗЕНКО, завідувач хірургічним відді­ ленням сновської лікарні.

— Важко перелаштуватися з цивільного хірурга на військового?

— Основи знаю з університету (мені 28 років). А тепер і попрактикуватися довелось. Спочатку робимо ПХО — первинну хірургічну обробку рани. Видаляємо, за можливістю, осколки. Хоча поранення можуть бути, по-простому, сліпі. Коли куля або осколок залишається в м’яких тканинах. Обов’язково робимо дренування. Під час заживлення в рані може збиратися секрет — гній, сукровиця. Він має виводитися назовні. Зашивання таких ран не проводиться. Якщо поранення вогнепальне, раневий канал матиме не просту рівну форму. Куля може провертатися, збільшувати глибину рани, об’єм. Лікування для людей безплатне, у рамках фінансування Національною службою здоров’я України.

Q знай!

5 Q і слово лікує

«Козлів додому повертаю»

Наталія ПОПКОВА з Деревин — шепту­ ха. Каже, є такий термін — дивитися. От вона і дивиться.

— Козлів додому повертаю — це можливо. Я тих, хто сім’ї покинув, козлами називаю, — ділиться Наталія Миколаївна.

— Усього було в мене на віку. І козел зрадив, і мати померла, і брат, і корівка. І все за один рік. А я себе навіть пошептати не можу. Собі нічого не бачу — чорне все. Людям же на свічку розказую. Свічка і молитви. Інколи карти беру, молодим перед новим роком подивитися. У мене привороту немає. Одворот. Хто підпоює, від тих відвертаю. Він, може, й сам уже не радий. Заліз у чужий город — підпоїли. Підпоюють і ухою зі щуки, і місячними — хто чим. Нашіптується, наговорюється. У них своя молитва, у мене своя. Одна бабка, полячка зі Жлобина (місто в білорусі), у 95 років передала мені свій дар. У 2005 році, коли я ще працювала в магазині, мені 40 років було, Львівна навчила молитов. Помираючи, узяла за руку й сказала: «У тебе буде на хлібець». Я спочатку не зрозуміла, що це значить. Чи по хліб піду? Чи старці поведу, хліба проситиму? А це значило, що я людям допомагатиму, а вони мені. У 61 рік я ходжу на милицях. Городу не саджу, люди добрі дають картоплю. Ось огірків притягли корзину, буду катать. Квіти в городі сама потрошку сапаю. У хаті прибирає соцпрацівниця Віра Ющенко. Вона з Кусіїв, село всього за кілометр від кордону. Онучка через дорогу — я бабила — прибігає. Подруга приходить. Для чоловічої роботи наймаю. Багато кого дивлюся (шепчу), ніхто не відмовляється допомогти. Лише б що було робити, лише б гроші, бо безплатно ніхто ж не старатиметься.

«Восени війні буде кінець»

— Чи показувало вам, коли кінець війні?

— Восени війні буде кінець, згадаєте мої слова. Я всім казала, що 29 березня вони з Чернігівщини виберуться. На два дні помилилася, 1-2 квітня вийшли. Я колись казала, що й війна буде, — не вірили. Ірина Якубовська. Фото з інтернету

Q

анекдотик у тему:

Оголошення: «Куплю двох-трьох лонених москалів копати картоплю по».

Отруїлися? Випийте смекту, прийміть аскорбінку

Попирскала колорадів. Відчула, що болить голова, нудить, хочеть­ ся блювати. І така слабкість, що впала б разом із жуками. Яка має бути перша допомо­ га, якщо людина надихалася жукотруєм?

води або мінеральної. Можна соків, компоту. Через годину-півтори після сорбентів треба розсмоктати аскорбінову кислоту — вітаміни. І полежати, відпочити.

— Якщо людина кілограмів 70, скільки треба з’їсти активованого вугілля?

— На 10 кілограмів ваги — одна таблетка чорного активованого вугілля. Тобто сім-вісім таблеток на один раз. Пожувати — воно жується легко. Запити водою. І так — по — Треба вжити смекту (порошок) або сім-вісім таблеток — можна повторити разів ентеросгель (пасту), або активоване вугілля, три на день. чорне чи біле (таблетки), — радить Олена ВЛА­ Якщо біле вугілля, дозування інше: триСЕНКО, сімейна лікарка Сосницького центру п’ять таблеток пожувати, запити водою. Теж первинної медико­санітарної можна повторити тричі на Q анекдотик у тему: день. Для білого вугілля треба допомоги. Приймає пацієнтів у селищі Сосниця і в селі нормальні зуби, воно тверде.

— Слухай, Миколо, а жуки Якщо зубів немає, таблетки Волинці. — Це сорбенти. В о н и в б е рут ь то кс и н и в подохнуть? Потруїв щойно. потовкти, залити склянкою — Подохнуть чи ні, не знаю. води, розчин випити. організмі. При цьому слід багато випити рідини. Чистої Але такого здоров’я вже не буде. Смекти випийте спочат-

ку два пакетики, змішавши порошки з пів склянкою води (100 мілілітрів). Потім вживати по одному порошку, розведеному у чверті склянки (50 мілілітрів). Повторити теж тричі на день.

— Скільки вітамінів?

— За один раз можна вжити штук сім драже (жовтеньких кульок). Не пити, а покласти під язик і поступово, одна за другою, з невеличкими перервами, роз смоктувати. А ще краще взяти таблетки — аскорбінку з глюкозою. Доросла людина може з’їсти і пачечку за день, у ній 10 штук. Це дозування не профілактичне, а лікувальне. Це саме робіть, якщо ви отруїлися неякісною їжею, напоями та ін.

Якщо нудота, слабкість не проходить, викликайте «швидку».

Сторінку підготувала Тамара КРАВЧЕНКО

Суспільство

6

20.07.2023

Комунальний заклад професійної (професійно-технічної освіти)

Київський професійний коледж будівництва і архітектури

оголошує набір на навчання на 2023-2024 н. р. за професіями: столяр будівельний, верстатник деревооброб­ них верстатів , штукатур, лицювальник­плиточник, маляр, муляр, електрозварник ручного зварювання, радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно­обчислю­ вальних машин. Наші професії — ваше надійне місце в житті.

Запрошуємо молодь та незайняте населення Навчання на базі 9 класів з терміном 3 роки, без ЗНО. Навчання на базі 11 класів з терміном 1,5 року, без ЗНО.

ПРОПОНУЄМО Навчання безкоштовне,учні отримують сти­ пендію. Іногородні забезпечуються безкоштовним гуртожитком. У коледжі працюють спортивні секції, гуртки художньої та технічної творчості, декоративно­при­ кладного мистецтва. Випускникам гарантується працевлаштування. На період навчання юнаки звільнюються від призову до Збройних сил України.

На базі коледжу працюють два навчально-практичні центри: НПЦ «Sniezhka» — для підготовки кваліфікованих робітників за професією «Маляр», НПЦ «Радіомеханік» — для підготовки кваліфікованих робітників за професією «Радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізій­ ної апаратури».

Учні проходять виробничу практику на підприємствах: ДК «Укроборонпром», ВАТ «Меридіан» імені С. П. Корольова, ДП завод « Генератор», АТ «Київський завод «Радар». Адреса: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 22. Тел.: 097­196­54­31, 067­620­00­91, e-mail: kvpubia8@ukr.net Сайт: http://kvpubia.com Їхати від станції метро «Академмістечко» маршруткою 200К до вул. Клавдіївська; електричкою до з. п. «Новобіличі» (напрямок Київ – Коростень). Ліц. МОНУ серія АЕ № 636314 від 15.04.2015 р.

Під час навчання в коледжі за основною професією можна здобути додаткові компетентності з отриманням сертифікатів та свідоцтв державного зразка. Ліцензія МОНУ АВ №552799 від 18.11.2018

Q смикни удачу за хвіст!

Мікрохвильовка від «Вісника» — суперприз для Дмитренків з Бобровиці

З Володимиром з Бервиці Броварського району познайомилась на дні народження подружки по гуртожитку. Бервиця — це Київщина, але село зовсім поряд, на межі Бобровицького району.

— Дочекалась його з армії і одружилися. Мені було 20 років, йому 21, — продовжує Ольга Федорівна. Чоловік виглядає з сусідньої кімнати. — У 1975 році народила дочку Аллу, через шість років — Лесю. Отримала квартиру. На фабриці треба було працювати у дві зміни. Перша з 7.00, друга закінчувалась за 10 хвилин до півночі. А вдома діти і чоловік. Звільнилася. Ще 18 років працювала на Київській фетровій фабриці. Там робили чоловічі та жіночі капелюхи, берети, кепки.

— У вас, мабуть, капелюхів тих бу­ ло…

— Шляпи носив чоловік. А мені пасували берети. Коли вводили нову модель, начальник цеху завжди несе: «Олю, приміряй». Досі є два зеленого відтінку, у тон кашемірового пальта. Дуже теплі. Іноді Ольга та Володимир Дмитренки з суперпризом нам дозволяли взяти по берету чи шляпі Ольга та Володимир Дмитренки переїхали з Києва в безплатно. І при фабриці був магазин, де колишній райцентр Бобровицю 17 років тому. вироби продавалися без націнки.

— Батьки мої з Бобровиці, і я жила тут до 15 років, Згодом директорка фабрику приватизувала, стала на— пояснює 69­річна Ольга ДМИТРЕНКО. — Пішла у ФЗУ зиватися «Модерн». (фабрично-заводське училище) на фабрику Рози Люксембург, Володимир Іванович 24 роки трудився слюсарем-обхід— згадує молодість Ольга Федорівна. — У 1969 році. На ником з обслуговування теплових мереж у «Київенерго». фабриці робили комбінації, плаття, жіночі трикотажні сорочки, Розривали, заривали труби. чоловічі нейлонові. Було шість тисяч робітників. Я працювала в — З них 12 з половиною років працював на паропроводі, швейному цеху. На будь-який процес сісти могла, усе виходило.

— приєднується до бесіди Володимир Іванович. — Труби Просили по суботах робити. А мені на вихідні треба їхати батьпролягали під землею, а в них пара температурою 300 градусів. кам допомагати. У матері господарство велике: корови, свині. Подавалася на пральню, на асфальтний, залізобетонний заводи, Лариса Михайлівна, начальник зміни, підійде до мене: «Ти, Олю, нею розігрівали мерзлі вагони перед розбором. Перед тим, як сидиш на першому процесі. Як не вийдеш, то і вся бригада не спускаємось до них у шахту, пару відключали. вийде». Доводилось батькам без мене справлятися. Зараз паропроводу в Києві немає. На електрику перейшли. Після закінчення ФЗУ майстер каже нам: «Дівчата, ви вже По «гарячій сітці» на пенсію пішов у 55 років. робочий клас. Побачимо, хто покаже себе найкраще і заробить 9 серпня цього року в Дмитренків буде золоте весілля. найбільше». І я з групи 26 швачок заробила найбільшу зарплату, Вітаємо родину зарані.

119 карбованців. Для 1971 року дуже непогано. Купила собі У Бобровицю Дмитренки вирішили повернутися після наручний годинник. виходу на пенсію. У Києві винаймала житло, потім надали гуртожиток. Звідти — У мене стався інсульт. Дали групу, але я ще працювала, — і заміж пішла. зітхає Ольга Федорівна. — Потім директорка продала фабрику,

а нас усіх виставила на вулицю. Мені було 53 з половиною чи 54 роки. Ну хто вже візьме? А чоловіка якраз перевели в аварійну бригаду з графіком доба-через три. Це нас влаштовувало. Київську квартиру залишили дітям, а самі переїхали в Бобровицю.

Вигравала дефіцити

«Вісник» Дмитренки виписують з того часу, як оселилися в Бобровиці.

— Інтернет не проведений, смартфоном тільки вчуся користуватися. Тому, що б не сталося, виписую свою газету, — так називає «Вісник Ч» Ольга Федорівна. — Оце тільки «Вісник» прийшов — чоловік зразу за окуляри і сідає читати першим. А вже за ним скоріше я беру. У першу чергу дивлюсь рецепти і погоду. Доля подобається. Дуже печальна сторінка «Попрощалися». Такі хлопці молоді, а вдома ж їх чекають... Криміналом цікавимося. Усю газету від початку до кінця ми прочитуємо. Живуть Дмитренки на вулиці Щасливій, 13. То щастить чи ні по життю?

— Ще як дівчиною працювала на трикотажній фабриці, дали нам на конвеєр один килим. Коштував 59 карбованців, гроші немалі, але спробуй його дістати. Розігрували серед 12 дівчат. І я витягла жеребок з ковром. Якраз перед своїм заміжжям. Натуральний, він і зараз має непоганий вигляд, лежить тут на горищі. Дочка привезла з Києва, бо тепер не в моді. На фетрову фабрику теж за спецобслуговуванням привозили дефіцитні товари, розігрували, що кому дістанеться. Я ще тільки прийшла, запитую: «Можна й мені брати участь?» Дозволили. І я витягла по жеребу чоловіче гедеерівське пальто. Потім казали, і незадоволені були, заздрили. А пальто дуже якісне, чоловік носив «на вихід». Віддала в Київ, щоб дочка підрізала, батько ще курточкою поносить. Ольга Федорівна дуже любить готувати. І замовила в подарунок від «Вісника» мікрохвильову піч.

— Книжок з рецептами в неї мільйон, — сміється племінниця Світлана. Є й різні приспособи для приготування, і електродуховка. А мікрохвильовка — щоб швидко розігріти приготоване. А другий приз, грошовий виграш від «Вісника» 500 гривень, виграла Надія Горлова з Бігача Чернігівського району. Просимо переможницю зателефонувати в редакцію, аби домовитися, як вам переслати гроші. Або особисто завітати за адресою: Преображенська, 12 (вхід із двору).

Олена ГОБАНОВА, фото автора

Про інших переможців літньої акції читайте на стор. 1

7

Доля

20.07.2023

Безвісти зниклого Олега Мижгородського з Городні сестра впізнала

Q на межі

на відео з російського суду

19 липня в південному окружному військовому суді ростова­на­дону продовжилося судилище над 22 українськими полоненими, серед яких вісім жінок­ куховарок. Бранців називають бійцями полку «Азов». Серед них 43­річний Олег Мижгородський, городнянець. Усіх звинувачують в участі в терористичній організації та спробі насильницького захоплення влади в частині Донецької області. Зовсім здуріли рашисти. Торік у серпні «Азов» у росії офіційно назвали терористичною організацією. І тепер підсудним загрожує 15 років тюрми або довічне ув’язнення.

Сестра Олега Ірина Киричанська

1.

сину 21 рік, молодшому — 13. Дуже хотіли дівчинку. Вирішили вдочерити. Коли знайшли 12-річну Наталочку, з’ясувалося, що в неї є ще п’ятирічний братик Славко. Він з інвалідністю, проблеми з нирками. Вирішили не розлучати дітей і всиновили обох. А згодом народився Сашко, йому зараз чотири роки.

30 серпня 2021 року в брата закінчився контракт, звільнився в запас. Жила їхня сім’я добре, у приватному будинку в Маріуполі.

24 лютого минулого року говорила з братом. Сказав: «Розмовляв зі знайомими військовими, запевнили, що через десять днів усе закінчиться. І все має бути добре».

Війна застала в Маріуполі

— Початок вторгнення застав нас з братом у різних містах. Я була в Чернігові, він у Маріуполі, — пригадує 35­річна Ірина КИРИЧАНСЬКА, сестра. — Раніше Олежка жив у Чернігові, працював водієм, розвозив різні товари. У 2015 році пішов добровольцем в АТО. У 2016-му уклав контракт, служив водієм в одному з батальйонів полку «Азов», згодом відповідав за матеріальне забезпечення. Перший шлюб не склався. На Донеччині, де служив, познайомився з другою дружиною. Вона вдова, її старшому

Звісно, ми переживали один за одного. Я вагітна в Чернігові, він там під обстрілами і бомбардуваннями. Народила дитинку 5 березня в бомбосховищі пологового будинка. І хоча в донечці було всього два кілограми 460 грамів, наступного дня нас чоловік забрав. Бо тоді в пологовому нікого не лишали. Сказали: «Можеш ходити? То йди». Ще раз говорила з Олегом 14 березня. «Ір, ми в пеклі. Немає їжі, води, світла. Нас бомблять з усіх боків. У будинок пряме влучання. Сидимо в погребі, доїдаємо моркву і буряки», — сказав. А я йому: «Вітаю, у тебе народилася племінниця». Він плакав від радості.

2.«Я в СІЗО в Донецьку»

— 26-го брат мене набрав. Говорили менше двох хвилин. Сказав, що води немає — раніше вони ходили за нею на якийсь струмок, — запаси в погребі скінчилися. І зв’язок обірвався.

10 квітня мені на телефон надійшло повідомлення: «Здраствуйте, ваш брат Мижгородський Олег Дмитриевич задержан в порядке ст.128 УПК ДНР и находится в г. Донецк. Следователь». Номер телефону російський. Скільки я його не набирала, ніхто не відповідав. Уже згодом від дружини брата дізналася, що з погреба вони з дітьми перейшли жити до знайомих. 31 березня на тій вулиці була зачистка. днрівці зайшли у двір, при дітях одягли Олегу мішок на голову і повели. Його хтось здав, адже прийшли цілеспрямовано за ним. Місцеві ж раніше бачили його у військовій формі. А те, що вже сім місяців, як звільнився з війська, нікого не цікавило. Дружина не знала, що робити. Через деякий час повідомили, що його нібито розстріляли. Скільки не писали тому слідчому, відповіді не було. Мати, батько і я від невідомості місця собі не знаходили. Отож з тим повідомленням пішли до поліції. Написали заяву, здали тест ДНК. Нам сказали, що це обов’язково, якщо людина зникла. Мати дзвонила на гарячу лінію 1648 (номер Національного інформаційного бюро з питань військовополонених та інших осіб, взятих у полон, заручників, зниклих безвісти та загиблих внаслідок російсько-української війни. — Авт.). Зверталися в координаційний центр штабу з питань поводження з військовополоненими, «Червоний Хрест», усі організації, які тільки могли нам хоч якось допомогти. Але всюди отримували одну й ту саму відповідь: «Немає доказів. Де відео, де фото?» А звідки нам було взяти ті докази? І ні в які списки і реєстри його не вносили. Намагаючись подолати ситуацію, ми продовжували оббивати пороги різних інстанцій. Паралельно самотужки в інтернеті шукали і серед живих, і серед загиблих. Хоча це мали робити відповідні служби, до яких ми зверталися. За цей час мати, їй 62 роки, навчилася користуватися інтернетом, шукати інформацію в соціальних мережах. До пошуків долучилася і донька Олега від першого шлюбу (вона заміжня, живе в Києві). Ми жили надією.

— Олег снився? Просив: «Знайдіть мене»?

— Матері снився в темряві, з якої не повертається. Ми кидалися в крайнощі. Навіть до ясновидців зверталися. Кожен з них по-своєму розказував. Але всі сходилися на тому, що живий, але йому дуже важко і він тяжкохворий.

— Питали, чи повернеться додому?

— Відповідали: «Ви побачите його».

— Так і в соцмережах можна побачити. А щоб зустрітися наяву, жодних натяків, коли це станеться. І раптом у серпні Олег подзвонив дружині. Вона спочатку не впізнала його голос. Повідомив, що в СІЗО в Донецьку. Їм не дають ні води, ні їжі. А щоденні допити з тортурами — то страшне. Він увесь синьо-жовтий від синців. Почувається погано.

У «Червоному Хресті» 4. сказали: «Ми не впливаємо на обмін. Нічим не можемо допомогти»

Діма Ігор

Наталя

Славко

Сашко

Олег Мижгородський з дітьми

3.Продовжили доводити, що він дійсно в полоні

Однак марно. Мати написала його адвокату: «Здравствуйте, есть какие то новости об Олеге Мижгородском?» «Здравствуйте. Я мама Мижгородского Олега Дмитриевича, пишу вам снова. Помогите нам, пожалуйста. Лекарства не приняли, сказали, нужно разрешение и назначение врача из СИЗО. Пожалуйста, помогите моему ребенку». Адвокат відповів: «Можете помочь его жене оплатить мои услуги на следствии и суде. Думаю, что тогда у вас появится моральное право у меня что- то спрашивать». Після цього ми зібрали тисячу доларів і переслали невістці.

14 червня було перше судове засідання над азовцями. А 28 червня в інтернеті я натрапила на відео із зали суду. На ньому всі бранці за гратами виглядали виснаженими, неначе їх привезли з концтабору. Не впізнала брата. Зрозуміла, що це він, коли сам себе назвав. В Олегові до війни було 115 кілограмів, лишилося десь 50. Нога забинтована, змарнілий. Вдалося зв’язатися з новим російським адвокатом Олега. Той розповів, що на першому засіданні брата не було через проблеми зі здоров’ям. Почалася гангрена, поламані ребра, вивихнута рука. Ходить на милицях, бо нога в дуже поганому стані. Із судової зали його забрали з високою температурою. На відео всі 22 людей, яких привезли в ростов, такі замучені, що словами не передати. Я поробила фото з того відео.

— Ви з цим відео пішли до всіх служб і сказали: «Ось, дивіться, знайшли вам докази» (тобто фактично зробили вашу роботу, за яку ви отримуєте гроші, посади і звання.— Авт.)?

— Мати кілька ночей не спала. Ми по-новому почали звертатися в усі інстанції. А у відповідь: «Не бачимо фотографій». Олега так і не внесли в списки на обмін. Бо росія не підтвердила, що він утримується на її території. У координаційному центрі сказали: «Сторона агресор не дає підтвердження». І доки не буде списку з того боку з мокрою печаткою, доти йому не нададуть статус військовополоненого і не внесуть у списки на обмін. Отака ситуація.

— Як це ніяких підтверджень, є реальні докази. Їхні журналісти на суди ходять, фото, відео виставляють.

— Отож. Нашим родичам подзвонили родичі з білорусі. І кажуть: «Бачили Олега, як вставали наші хлопці, називали себе хто і звідки».

— Чи можна якось достукатися до «Червоного Хреста», аби Олегу на­ дали допомогу. Щоб живим лишився. Нещодавно Україні передали 19 тіл військовополонених.

— Ходила в Чернігові, писала, та поки що ніяких подвижок. Сказали: «Подзвоніть через десять днів, уточнюйте». Дружина намагалася в Донецьку щось дізнатися, але її послали подалі. Їй і так нелегко, ставлення до таких, як вона, там не дуже. Добре, що батьківська квартира вціліла, там з дітьми зараз мешкає.

— У нас ні в кого немає можливості поїхати на суд, бо невідомо, чи назад вернемося. Дружина збирається, та хто знає, як складеться.

— Можливо, якусь передачу можна буде відвезти? Ліки.

— Адвокат добивається побачення і вже написав, аби Олегу надали медичну допомогу. Душевний чоловік трапився. Обіцяв невістці зробити все від нього залежне. Та чи дослухаються до нього судді. Дуже тяжко, що ми не знаємо, в якому стані нога. Якщо її не лікувати, можлива ампутація, а то й страшніше… Через адвоката Олег передав малюсінький клаптик паперу, на якому написав, що тримається заради дітей, заради них вижив. І попросив кишенькову Біблію. Адвокат сфотографував ту записку і переслав дружині. Брат згадав усі молитви, яких навчила його мати. Він же маленьким, бувало, ходив з нею до церкви. Уявляєте, наскільки йому там важко. І матері важко — вона на відстані відчуває його страждання. Буває, прокинеться серед ночі від того, що і душа, і тіло болять. Треба Олега забирати звідти, бо не буде його, — плаче Ірина. — Ми знову стукаємо у всі двері, та поки що ніяких результатів…

У своєму горі родина Мижгородських не одинока. Мати іншого полоненого, 21-річного Артура Грецького, теж побачила сина в телесюжетах із зали суду. Торік у квітні їй повідомили, що Артур загинув. На сайті президента навіть з’явився указ про його посмертне нагородження орденом «За мужність». Та жінка не вірила і чекала. І в серпні син їй подзвонив (мабуть, тоді всім азовцям, яких зараз судять, дали поговорити з рідними). «Ні для кого не секрет, що саме до бійців «Азову» особливе ставлення в полоні, найгірше та найжорстокіше», — написав у телеграмі Максим Жорін, екскомандир полку «Азов», а нині майор ЗСУ. Ці історії доводять, що не слід втрачати надії. Не соромтеся вкотре нагадувати про свою біду тим, чиї дупи і досі в зручних кріслах, зокрема і завдяки захисникам.

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з сімейного архіву

10 — Жіночко, пробачте, час не підкажете?

— Непростий, ой непростий.

Гумор

20.07.2023

Не послухав — зробив — отримай

Приїжджає якось син до батька в село. Пожив два дні, потім каже: — Тату, надворі 21 століття, а в тебе досі туалет в саду. Зроби нормальний, у хаті. Перед сусідами соромно.

— Він тобі не заважає. Стоїть собі в саду, над річкою. І ще років 20 простоїть.

— Тату, це ж убогість.

— Відчепись, кажу. Пізно ввечері, коли всі полягали спати, син завів машину і зіпхнув туалет у річку. Уранці злий батько заходить до синової кімнати: — Це ти зіпхнув туалет у річку?

— Не я.

— Признайся. Наполовину прощення отримаєш. От твій друг Петя поламав яблуню в батька, потім признався. Той його пробачив.

— Ну добре, я. Батько хрясь сина по вуху.

— Тату, ти чого? Сам же казав про Петю.

— Коли Петя зламав яблуню, його батько на ній не сидів.

Тільки зберешся розбагатіти — то труси порвуться, то цукор закінчиться.

Як не військові навчання, так геологічні роботи

Молода жінка кохається з десантником. Неочікувано приходить додому чоловік. Десантник встигає забігти на балкон. Минуло кілька годин. Набравшись сміливості, десантник відчиняє двері: — Вибачаюсь. Ідуть військові навчання. Я виплигнув з літака і мене вітром занесло на ваш балкон. Хазяйка починає вдавано обурюватися, а чоловік її заспокоює: — Це ще нічого... учора в Сидоренків геологи нафту у ванній кімнаті шукали.

Н. БОДРОВА

— Ти дивись. А раніше газетку читали!

О. МОТОРНИЙ

— До біса цей економклас.

З авіації не звільняються!

Зібрались чоловіки випити. Сіли, налили. Але від одного (до речі, добре вдягненого) так і тхне туалетом. Його запитують: — Вибачаємося, але чому від тебе смердить?

— Ну, знаєте... Я працюю асенізатором на аеродромі. Коли спорожнюю туалети в літаках, буває, бризки потрапляють на мене. Миюсь, але ж запах...

— Так кинь ти цю роботу!

— Та ви що, із авіації звільнитись?!

В. СОЛОДКОВ

От якби був постійним клієнтом...

Майбутній розвідник

Телефонний дзвінок, слухавку бере дитина. Пошепки: — Алло?

— Доброго дня, а тато вдома? Дитина тихо-тихо: — Так, але він зайнятий...

— А мама вдома?

— Вона теж дуже зайнята...

— А ще вдома хтось є?

— Дядечки поліцейські та пожежники...

— Ну, поклич хоча б їх!

— Не можу, вони теж дуже зайняті...

— Боже ж мій, та чим вони всі так зайняті?! Дитина так само пошепки: — Вони мене шукають...

В. ПОДА

Бізнесмен приходить у церкву висповідатись. Священник запитує: — І в чому ти грішний?

— Я жадний. Дуже жадний.

— Жадність — великий гріх. Здам Коли ти вийдеш з церкви, то дай будинок біля першому зустрічному 50 доларів. моря з усіма — Як? Першому зустрічному? задоволен— Так. Якщо хочеш спокутувати нями. гріх. Бізнесмен послухався. Виходить з церкви — нікого. Іде далі. Бачить: стоїть дівчина на височенних каблуках і в спідниці, з-під якої видно сідниці. Він їй: — Ось, візьміть 50 доларів.

— Ні, цього мало. Треба 100.

— Чому 100? Священник сказав, що треба дати 50.

— Ну, священник — постійний клієнт, він має 50-відсоткову знижку.

Є. АЛТУНІН

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Продавчиня в ювелірному: — А чому у вас гроші мокрі?

— Пробачте, просто чоловік дуже плакав, коли віддавав їх мені. *** — У вас є снодійне?

— Так.

— Скільки коштує?

— 500 гривень за шість табле­ ток.

— 500 гривень!!! Якщо я такі гроші від дам за снодійне, то взагалі заснути не зможу. *** Петро посадив коноплю. Коно­ пля виросла і посадила Петра. *** — Доброго дня, Віро. Ваша дочка знову залізла до мене у двір.

— Знову?

— Так. І ганяється за моїм со­ бакою, щоб його потискати.

— Ну, буває. Діти є діти.

— Але ж вашій дочці 25 років. І вона... п’яна. *** Дзвінок на метеостанцію: — Це метеостанція?

— Так.

— Тут із мого підвалу ряту­ вальники відкачують вашу легку хмарність. *** — Які знаки зодіаку краще поєднуються?

— Раки з пивом. Овни з ман­ галом. *** Молода кореспондентка газети «Пірсинг», у якої кільця стирчать з

усіх видних місць, на вулиці ловить мужика і запитує в нього: — Скажіть, ви знаєте, чим кра­ ще заманити до себе жінку? Чоловік: — Не знаю, як інших, але вас — найкраще магнітом! *** Недаремно великих начальників називають птахами високого по­ льоту, адже в таких птахів краси не побачиш, співу не почуєш, зате лайна дістається багатьом. *** — Ти хоч маєш уявлення, чим відрізняється рояль від піаніно?

— Звичайно! У рояля стру­ ни, дека та механічна частина розташовані горизонтально, а в піаніно — вертикально. Тому рояль більший піаніно.

— Нічого собі знання!? Ти, мабуть, музикант?

— Ні, друже, я — вантажник! *** Безвольна людина пливе за течією, вольова — проти течії, і тільки людина розумна — пливе, куди їй треба! *** Коли чоловік і жінка опиняють­ ся вдвох, вона думає: «Нарешті ми разом!», а він: «Нарешті ми самі!» *** Чоловік приходить скаржитися в магазин із купленою тиждень тому бензопилою: — Я ось купив у вас інструмент. В інструкції написано, що за її до­ помогою можна за день розпиляти

п’ять кубометрів дров, а я, як не на­ магаюся, більше трьох не виходить. Продавець: — Ну, давайте подивимося. І включає бензопилу. Чоловік: — Ух ти! А що це вона у вас задзижчала? *** Н а й в аж л и в і ш а н а в и чка н а роботі — уміння говорити колегам «ні» і при цьому не почуватися так, ніби ви зрадили батька, матір, державу, народ і все людство. *** — Будете в місті, заходьте в гості.

— Адреса у вас яка?

— Та яка там адреса?! Так за­ ходьте! *** — Це ваш щур тут бігав?

— То не щур, а карликова такса!

— Кіт зжер, значить, щур. *** Квартирна хазяйка запитує у своєї квартирантки­студентки: — Чого це твій брат до тебе більше не заходить?

— Та цей гад знайшов собі нову сестру. *** — Алло! Це квартира 75, буди­ нок 12, Ластовський провулок?

— Так!

— Вам потрібні гроші, що лежать у вас у нижньому ящику комода під кальсонами?

— Потрібні!

— Тоді замовте в нашій фірмі

металеві двері! *** На виробничій нараді: — Хочу звернути увагу співробітників, які працюють безпосередньо з клієнтами, на ту обставину, що словосполучення «будь­яка нісенітниця» не повною мірою відображає асортимент товарів і послуг, що надаються нашою компанією. *** — Що робитимеш у відпустці?

— А що, у відпустці теж треба щось робити? *** Кожному з нас з дитинства до­ бре відомо, що найкраще джерело безперебійного харчування — ба­ буся. *** Збираються випити грузин, німець та єврей. Розмовляють, хто що принесе. Грузин: — Я принесу м’ясо, шашлик посмажимо. Німець: — Ну, я — пиво. Єврей: — А я брата приведу, він стільки анекдотів знає. *** Мати запитує Юрка: — У буфеті було два шматки торта, а зараз — один. Можеш ти це пояснити?

— Звичайно! Було темно, і я не помітив другого шматка! *** П’ятий день лежу на дивані, кіт

уже бачить у мені конкурента. *** Клієнт у банку: — Знаєте, я хотів би покласти гроші у ваш банк, до кого мені звернутися? Службовець пошепки: — До психіатра... *** Є такі жінки, які гордо кажуть: «Я одна така!» Дивишся на неї і думаєш: «І слава Богу!» *** Якщо на вас напав водолаз: 1. Висмикни шнур.

2. Видави скло. *** Олег піде на шашлики і порося Боря піде на шашлики. Однакові фрази, але які різні долі! *** Тато з сином у аптеці: — Тату, а презервативи навіщо по три штуки продаються?

— Це для вільних людей — на п’ятницю, суботу і неділю.

— А по шість?

— Це для закоханих — на тиждень.

— А по 12?

— Це для подружніх пар — на рік. *** Спілкуються друзі: — Знаєш, Миколо, бувають такі дні, що дуже хочеться грошей, але не хочеться працювати...

— І багато в тебе таких днів?

— Та прямо щодня!

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово.

096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ

ЗАКУПОВУЮ: телят,

Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

Тел.: 063­173­88­84; 097­646­80­95.

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

ВІКНА ДВЕРІ

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

(067)-127-9000

096-69-05-018, 063-915-91-97. ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ.

067­786­68­00, 066­75­90­993.

Гарантована знижка пенсіонерам!

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

Закуповуємо ВРХ, коней та корів. Тел.: 068­667­30­01, 067­593­60­04.

телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ.

093­750­28­64.

Свиней 80­85 грн/кг ТеляТ 55-60 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ:

коней – 30-40 грн/кг, биків – 53-60 грн/кг, телиць – 45-50 грн/кг, корів – 37-50 грн/кг, екстрену Можливий худобу. них обмін дій

Дорого ВРХ:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі.

068­130­08­73, 099­480­58­46.

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово.

096­387­62­62,099­618­52­77 ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

Тел.: 093­24­20­780, 098­54­59­568

095­516­29­57, 098­841­72­05.

Потрібні: рамник і укладальник на пилораму в Городню, робітники для закладання дров в піролізні діжки і вибірку вугілля.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

Житло надаємо.

Тел. 063­053­30­88

Продам дійних корів та робочих коней

Тел.: 097­625­11­97, 093­680­04­32.

Обмін. Можлива доставка.

Фарбування та чищення дахів

Реклама у «Віснику Ч»:

(Шифер, метал, черепиця і т. д.)

Тел. 097­721­42­85

Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ».

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39. stelya.ucoz.ru

Високi цiни, дорiз цiлодобово.

Продам дійних корів та робочих коней

Куплю автозапчастини

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Закуповуємо ВРХ, корiв, бикiв, телят, коней, свиней.

097­438­10­08, 050­262­91­99.

телят 50-60 грн/кг. корів 30-40 грн/кг, кіз. коней 20-30 грн/кг, баранів. свиней 80-90 грн/кг.

корів та робочих коней. Тел. 068­867­24­91

М’ясокомбінат закуповує:

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979,

Тел.: 093­945­72­83, 068­594­ 91­12.

068­69­37­521;

Тел.: 099­29­88­987; 093­84­73­088.

093­63­78­193

093-42-89-990

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

098­303­09­28

096­690­51­57

Доріз цілодобово

М’ясне підприємство дорого закуповує ВРХ без посередників живою вагою:

та робочих коней

Високі ціни 063­065­02­18,

Доріз цілодобово. Перевезення.

Дорого закуповуємо

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

А також корів на молоко

Куплю

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

ВРХ, коней, свиней, телят

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ

коней, корів, биків, телиць.

Доріз цілодобово.

Закуповуємо

11

Передостання

20.07.2023

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ

по Чернігову, області та Україні.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

закуповує та реалізує молочних корів, телят, биків, телиць, свиней і коней. Можливий обмін та доставка.

Високі ціни.

093­323­83­04, 098­779­09­87

КУПЛЮ МОТОЦИКЛИ: «МТ-12», «К-750», «М-72», «МВ-750/650»

та нові запчастини. Тел. 067-880-93-50.

Жінка, 60 років без шкідливих звичок, познайомиться з чоловіком до 67 років,

без шкідливих звичок, спокійного з м. Чернігова і райцентрів, з яким можна розділити радість і горе. Тел.: 099­010­70­12, 096­960­33­45

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Рулет з вишнею

Борошно — 0,5 кг (+ для підпилу робочої поверхні), живі дріжджі — 25 г, молоко — 250 мл, цукор — 3 ст. л., яйця — 2 шт., масло — 80 г, вишня — 0,5 кг, крохмаль — 2 ст. л., сіль — 0,5 ч. л. Розкришіть дріжджі в миску. Підігрійте невелику кількість молока, залийте дріжджі. Перемішайте та залиште на декілька хвилин. В іншу посудину всипте просіяне борошно, вбийте одне яйце, додайте масло (розм’якшене), сіль, цукор, молоко та дріжджову суміш. Перемішайте тісто ложкою, потім вимісіть руками. Залиште в теплому місці на 50 хвилин. У миску викладіть вишні, додайте крохмаль та перемішайте. Підпиліть робочу поверхню борошном. Розкачайте тісто. Застеліть пергаментом деко. Викладіть тісто, зверху розкладіть ягоди (якщо любите солодке, то посипете ягоди цукром за смаком), закрутіть рулет. Залиште підніматися на 20 хвилин. Розігрійте духовку до 180 градусів. Змастіть рулет жовтком та випікайте 40 хвилин. Дайте охолонути.

Q про запас

Гострі квашені огірки з меленим чорним перцем

На трилітрову банку: огірки — 2 кг, кріп — за смаком, сіль — 100 г, часник — 100 г, перець чорний мелений — 1 ст. л., лавровий лист — 2 шт., листя хріну, листя смородини та вишні — за смаком, вода — 400 мл. На дно банки вкладаємо листя хріну, вишні чи смородини, лаврове листя і кріп із насінням. Миємо огірки. Відрізаємо кінчики і складаємо овочі максимально щільно. У холодну воду всипаємо сіль та чорний мелений перець. Усе ретельно перемішуємо. Часник натираємо на дрібній тертці або пропускаємо через прес. Додаємо у воду. Ще раз перемішуємо всі компоненти розсолу. Коли сіль повністю розчинилася, вливаємо рідину в банку з огірками. Потім у банку доливаємо звичайну холодну воду. Рідина має повністю покрити огірки. За бажанням зверху на огірки кладемо листя фруктових дерев. Закриваємо банку капроновою кришкою і ставимо в холодне місце на три тижні.

Компот «мохіто» з агрусу

На банку об’ємом три літри: лимон — 2 кружки, зелений агрус — 0,5 кг, гілочки м’яти — 2­3 шт., цукор — 1 стакан. Банки стерилізуємо. Агрус перебираємо, суцвіття і плодоніжки обрізаємо. Гілочки м’яти обполіскуємо. Відправляємо кружечки лимонів і м’яту в банку. Банку заливаємо доверху окропом. Накриваємо кришкою і залишаємо на 20 хвилин. Потім настій зливаємо в каструлю, всипаємо цукор. Рідину ставимо на вогонь і доводимо до кипіння. Заливаємо в банки, закатуємо. Перевертаємо банки вниз кришками, вкриваємо теплим пледом і залишаємо до повного охолодження. Щоб «мохіто» не гірчило, обов’язково видаліть кісточки з лимона. Ягоди віддадуть більше смаку і аромату, якщо їх попередньо наколоти в декількох місцях голкою.

Наостанок

12 Q відпустили

20.07.2023

Чернігівщина за тиждень: важливі події області

Із передової до сина на весілля

Q офіційно

Анатолій Навозенко на 10 днів приїхав у відпустку в Халявин Чернігівського району. До сина Влада на весілля. Але сюрприз робив не молодятам, а дружині. За день до весілля, 6 липня, прийшов до неї на роботу, у психоневрологічну лікарню. З квітами.

— На святкування приїхав на все готове, — сміється Анатолій НАВОЗЕНКО. — Організацією займалися невістка Юля і син Влад. Заяву подавали за місяць. Удома ніхто не знав, що я приїду. Чи відпустять мене, чи ні, загадувати не можна було. Ситуація на фронті складна. Але в останню хвилину комбат дав дозвіл. Діти знали, що я буду, а жінка — ні. Робив їй сюрприз.

— Побачила вас уже на весіллі?

— За день до свята. Приїхав на роботу, з квітами. Останній раз удома був 13 травня. 16 липня я вже повинен бути у своїй частині. Пішов добровольцем у лютому цього року, — розповідає про себе. — До цього працював водієм у агрофірмі. Син, коли почалася повномасштабна війна, проходив строкову службу в президентському полку. Вирішив підписати контракт, зараз там несе службу. Влад з Юлею зустрічалися два роки.

— Зараз відпустку взяти важко, як вдалося вмовити командира?

— Мабуть, увійшов у становище.

— Коли закінчиться війна, знову повернетесь на колишню роботу?

— Мабуть, ні. Але час покаже. *** Поки Анатолій Навозенко був удома, халявинські жінки наплели і передали на передову маскувальні сітки для снайперів і розвідки.

— Хороша, легка, — дає оцінку Навозенко. — І за розміром саме воно.

Анатолій Навозенко

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з архіву Романа ГАЙДУКА, халявинського волонтера

В області знешкодять 44,5 тонни пестицидів. Наразі вони в незадовільному стані зберігаються на території 10 територіальних громад області: Бахмацької, Варвинської, Новобілоуської, Носівської, Парафіївської, Ріпкинської, Семенівської, Сухополов’янської, Срібнянської та Сновської. На відповідні заходи з обласного природоохоронного фонду виділено понад два мільйони гривень, ще стільки ж профінансують територіальні громади. Сьогодні на території Чернігівщини зберігається майже 234 тонни безхазяйних непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин. На їх утилізацію потрібно близько 23 мільйони гривень. Враховуючи значну вартість робіт, робитимемо це поступово. *** Цьогоріч жнива розпочалися на тиждень раніше минулорічного. 11 липня почали збирати ріпак. Наразі комбайни вийшли на поля з горохом та ранньою пшеницею. *** Програма розвитку ООН в Україні та уряд Канади передали по одному спеціально обладнаному авто в Коропську, Ніжинську та Михайло-Коцюбинську громади. Це має поліпшити надання соціальних послуг маломобільним та вразливим категоріям населення. Ще одна машина — для Чернігівського обласного центру соціальних служб. Також за підтримки ПРООН минулого тижня відкрився Простір соціальної адаптації (центр 50+) у Ніжині. Подальші напрямки роботи програми обговорили в ОДА. *** Ще 49 сімей з Іванівської ТГ, чиї оселі були пошкоджені внаслідок російської агресії, отримають утеплювач. Це вже друга така поставка від компанії ROCKWOOL. Крім того, представники компанії передали 14 генераторів (10 — потужністю 5 кВт та чотири — потужністю 40 кВт) для потреб громад та закладів освіти області. *** На Чернігівщині запрацював черговий відновлений міст. Він поліпшить логістику в Корюківській ТГ. Це вже 64-й об’єкт, відновлений Державною спеціальною службою транспорту, та 32-й міст, відновлений особовим складом 36-го шляхо-відновлювального Конотопського полку. Кошти на його відновлення надані Корюківською міською радою. *** Бобровицька, Варвинська, Козелецька, Носівська, Талалаївська, Срібнянська та Сухополов’янська громади стали партнерами проєкту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підвищення ефективності роботи і підзвітності органів місцевого самоврядування» («ГОВЕРЛА»). Відповідні угоди підписано в Києві 11 липня.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Q гороскоп з 24 по 30 липня ОВЕН. У професiйному життi багато шансiв досяг­ ти успiху. Доходи повиннi збiльшитися, витрати теж. Будьте уважними до оточу­ ючих i не прагнiть взяти над ними верх. Насолоджуйтеся сьогоденням! Т I Л Е Ц Ь . Н ач а л ь ст в о i службовi обставини грунтовно затримають вас на робочому мiсцi. Чим бiльше зробите, тим бiльше заробите. Особистi вiдносини будуйте на основi високих iдеалiв. БЛИЗНЮКИ. Розшириться коло спiлкування. Завершуйте справи та упорядковуйте до­ кументи. Якщо доходи вас не задовольняють, шукайте новi способи розжитися гро­ шима. З коханими — повне взаєморозумiння.

РАК. Очiкується багато суєти на роботi. Грошей на подарунки собi i близьким достатньо. Можете знайти нового партнера. Тікайте вiд депресiї на природу — свiже повiтря для вас необхiдне. Л Е В . Н е л i н у й те с я н а професiйнiй нивi. Затверджуй­ теся як сильна особистiсть. Будьте принциповi. Прибуток збiльшиться до кiнця тижня. Активнi дiї в особистому життi можуть виявитися плiдними. ДIВА. Старанно виконуйте службовi обов’язки. Тому що є шанси для кар’єрного зросту. Доходи вiд побiчної роботи надійдуть на початку тижня, а вiд основної — у кiнцi. Для кохання час вдалий. ТЕРЕЗИ. Служба i бiзнес зажадають iнтенсивної працi.

Прибуток непоганий, але витрати легко можуть вийти з­пiд контролю. Будьте уваж­ ними до своїх близьких, не забувайте про батькiв. СКОРПIОН. У бiзнесi активнiсть i рiшучiсть, умiння керувати i спiвпрацювати приведуть до успiху. Фiнанси нестiйкі. Ваша чарiвнiсть схи­ лить на ваш бік навiть ворогiв. СТРIЛЕЦЬ. У кар’єрi досяг­ нете успiху, якщо трудитимете­ ся засукавши рукави. Є шанс змiнити роботу. У фiнансах можете виграти в дрiбницях i програти по­крупному. Не сварiться з близькими через грошi. КОЗЕРIГ. Намагайтеся завершити справи в першiй половинi тижня. Не ставте свої iнтереси вище за iнтереси партнера. Зiрки благоволять коханню. ВОДОЛIЙ. Пiдведiть пiдсумки цього перiоду i складіть плани на майбутнє. Важливi угоди укладайте в першiй половинi тижня. Заробiтки очiкуються гiднi. Свiтське життя спокусить вас. РИБИ. Тиждень яскравого особистого життя. Зустрiчi, знайомства, посиденьки... Як не важко — напружтеся. Начальство готове оцiнити старання. Вiд ваших зусиль залежить i прибуток.

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 25381 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8229 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".