Issuu

Тираж 34240 19 травня 2022 року. №10/1869 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Розстріляний росіянами Микола Куліченко зі зв’язаними руками й ногами продовження стор. 8

вибрався з могили — Нас вбивали з пістолета з глушником. Тихий бах — і потекла кров. Я стояв на колінах, зі зв’язаними руками, ногами і пов’язкою на очах. Мене штурхнули ногою, впав на дно ями, — тремтячим голосом описує свій розстріл 33-річний Микола КУЛІЧЕНКО з села Довжик Чернігівського району. Чоловік на кілька хвилин замовкає, його душать сльози. Переводить погляд на стіл, де стоять оповиті чорними стрічками фотографії рідних братів, 30-річного Жені та 36-річного Діми, з якими був у одній могилі. — Я і досі не можу повірити, що братів більше немає, — плаче 36-річна Ірина КУЛЕВЕЦЬ (вони з братом Дімою погодки). — Руки не піднімаються винести їх речі, — показує на вішалку при вході, де поряд кепки і куртки Дмитра та Євгена. — З 28 лютого ворожі війська проходили селом. У Довжику були росіяни й кадирівці. Від початку вони стріляли котів, собак й розстрілювали машини за селом. Зривали номери з машин й кидали поряд з трупами. Місцевих не чіпали. Женя раніше був у АТО, служив у 95-й бригаді. І як почалася війна, захотів туди повернутися. 26 лютого пішов до військкомату в Чернігові і заявив про своє бажання. А йому сказали: хочеш — добирайся до Житомира самотужки. І він повернувся в село. З трьох братів Женя єдиний мав бойовий досвід. Діма служив строкову службу, а Коля взагалі в армії не був, у нього шуми в серці, а ще трішки заїкається. Мама померла після тяжкої хвороби рік тому. Батько живе на іншому кутку. Валентина ОСТЕРСЬКА

Микола Куліченко. Фото Валентини ОСТЕРСЬКОЇ

найцікавіше у «Віснику»

Рашисти обстріляли Десну Колишній голова з Малого Листвена збив нову старосту Їхали по картах 60-х років. Тікаючи, забирали бензопили, мотокоси і нижню білизну стор. 3

стор. 3

Тел.: 099-752-58-73, 675-178

стор. 4

Неспри ятливі дні: 20, 24 травня

Температура води у Десні 17 травня на 8 ранку: Чернігів — 16,7оС, Морівськ Козелецького району — 16,4оС

Різне, реклама

19.05.2022

QQофіційно

Втрачене посвідчення учасника бойо вих дій, видане на ім’я Прокоповича Геннадія Володимировича, серії АБ №567456 вважати недійсним.

073-124-82-81

Передплачуй «Вісник Ч», найцікавішу газету області

м. Чернігів, вул. Громадська, 60 098-43-77-487 krokcenter.cn.ua

У «Оголошенні про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Будівництво системи зрошення для ТОВ «АГРОРЕСУРС-2006» (реєстраційний номер справи 20222159459)», опублікованого в газеті «Вісник» від 12 травня 2022 року, розділ 5 викласти в наступній редакції: 5. Строки, тривалість та порядок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, включаючи інформа цію про час і місце усіх запланованих гро мадських слухань Тривалість громадського обговорення становить не менше 25, але не більше 35 робочих днів з моменту офіційного опублікування цього оголошення (зазначається у назві оголошення) та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації, визначеної суб’єктом господарювання, що передається для видачі висновку з оцінки впливу на довкілля. Протягом усього строку громадського обговорення громадськість має право подавати будь-які зауваження або пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із внесенням до протоколу громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються. Громадські слухання (перші) відбу дуться Тимчасово, на період дії та в межах території карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (СОVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до повного його скасування та протягом 30 днів з дня скасування карантину, громадські слухання не проводяться і не призначаються на дати, що припадають на цей період. Відповідно до Закону України від 18.06.2020 р № 733IX Про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби (СОVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, громадське обговорення планованої діяльності проводиться у формі надання письмових зауважень та пропозицій (у тому числі в електронному вигляді). Громадські слухання (другі) відбу дуться: не передбачено. (вказати дату, час, місце та адресу проведення громадських слухань)

Реклама у «Віснику Ч»: 097-336-55-60

Новини

19.05.2022

QQнавмисне?

Колишній голова з Малого Листвена збив нову старосту 26 квітня в Малому Листвені Чернігів ського району (колишній Ріпкинський район) поховали Віру Ковальову, старо сту Малого Листвена. 17 березня близько четвертої вечора жінка їхала на велосипеді, везла людям хліб. Її на «БМВ» збив Микола Булах, колишній селищний голова Малого Листвена. — Ріпкинщина тоді ж була під окупацією, — каже Володимир КОВАЛЬОВ, чоловік Віри Анатоліївни. — Жінка домовилася з районною пекарнею, щоб виділяли і роздавали людям хліб. Тоді якраз їхала на велосипеді, щоб забрати його і відвезти багатодітним родинам. Постояла на вулиці Молодіжній. Він проїхав на машині повз неї, бачив її. А тоді летів назад, певно додому, і увалив. У цей час якраз донька евакуювалася, в чому була, з волонтерами з Чернігова до Польщі. Подзвонила мені, сказала, що все добре, добралися, в безпеці. Я ж з роботи поспішив додому, щоб розказати новину. Віри вдома не

було. А тоді прибіг хресник, каже: «Біда». Коли ми приїхали на місце, її вже забрали. Ні зв’язку, нічого. По селу збирали ліки, обезболюючі, передавали. І сам винуватець приніс пакетик, каже: «Я ліків купив на 2,5 тисячі гривень». Жінка була при свідомості, все розуміла. Коли везли її в лікарню, казала, щоб перемотали ногу, щоб кров’ю не стекла. О сьомій вечора її перевели в реанімацію. Мене пустили ненадовго. З лівої ноги нічого не було — ампутували. Перелом стегна у двох місцях. А вона ще давала вказівки, щоб знайшли машину і доставили людям хліб, переживала. 26 березня з’явилася можливість, за допомогою небайдужих, перевезти її в гомельську лікарню. (Кажуть, таке рішення прийняли медики через брак ліків, яких не вистачало в лікарні на той час. — Авт.) 30 березня ми ще їздили до неї, провідали. Лікарі ставилися добре. Робили все можливе, щоб залишилось хоча б щось, аби можна було в подальшому

протезувати. Живою натерпілась, а тоді ще і мертвою п’ять діб. Померла жінка 22 квітня. Що пішло не так, не знаю. З Гомеля довго не могли перевезти через кордон. Тоді її повезли в морг на Чернігів. 25 тільки змогли забрати її, аби поховати. Ми ж з ним, — каже про Булаха, — народилися в одному селі, можна сказати, в одній хаті виросли. Вони з моєю жінкою 10 років у сільраді пропрацювали. Тоді він був головою, а жінка секретарем у нього. Ще до виборів старости я ходив по людях, збирав підписи, аби за нього голосували. Він же для села теж щось робив. Тоді думав, і він лишиться, і жінка при роботі буде. А люди хоч і підписи ставили, але за жінку проголосували. А оце він таке зробив. — «БМВ» Булаха? — Чи його, чи сина, не знаю. — Кажуть, він погрожував розправитися за те, що вона стала старостою? — Бог йому суддя. Нічого більше сказати не можу. Коли людина їде, і хтось перебігає

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

QQхроніки війни

QQох і ціни

«Трактор оре, картоплю саджаємо під «п’яту» Оранка цьогоріч підскочила в ціні. У Прилуцькому районі від 40 до 80 гривень за сотку. — Спочатку ціна була 40 гривень, — каже Валерій САПАЛОВ, староста Удайців Прилуцького району. — Тоді ціна підскочила до 50 гривень. Адже пальне подорожчало. Оранка у нас вже майже підходить до кінця. Картоплю більшість саджає під «п’яту». Трактор оре, лунки робимо самі, а людина йде з відерцем, кидає картоплю і п’яткою загрібає. Картоплесаджалки бачив, деякі самодєлки поробили, чіпляють на тракторці чи мотоблоки. Але великого попиту на них поки немає. — Цьогоріч картоплю саджали із запізненням на два тижні, — каже Любов ВОДОП’ЯНОВА, староста Чорного Рогу Семенівського району. — Я орала своїм трактором, а ціна у приватників була до 50 гривень. Посадка 35-40 гривень. — Запізнення через війну чи погоду? — Через погодні умови. Порівнюю з Меною, Сосницею. У нас було холодно, сильні вітри, а тоді ще й дощі, буревії. По території наші люди намагаються вийти на той самий рубіж, що і минулого року. В тому числі і фермерські господарства. В Остерській громаді (колишній Козелецький район) великим трактором виорати город коштує 55-60 гривень. Маленьким чи мотоблоком — до 80 гривень. У Гончарівській громаді Чернігівського районі сотка коштує 40 гривень.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

QQпощастило

Сандра і Тішка з менського зоопарку поїхали до Польщі На початку травня двох ведмедів із Менсь кого зоопарку зооволонтери евакуювали до Польщі. Тепер шестирічні Сандра і Тішка будуть проживати у Познані. — Чому тільки ведмеді поїхали за кордон? А тигр? — Це питання вирішувалось ще до війни. Вийшов новий закон про природо-заповідний фонд України. Згідно з ним, для одного ведмедя повинна бути територія вигулу щонайменше 200 квадратних метрів. Для двох ведмедів з п’яти у нас не було відповідних умов. А коли почалася війна, вирішили одразу вивезти їх за кордон. Для інших тварин зоопарку територія відповідає нормам, — пояснює Зінаїда МАКСИМЕНКО, директор Менського зоопарку. — Як вибирали, хто поїде за кордон? — Сандра і Тішка проживали в одній маленькій клітці. Народилися тут, у зоопарку. До того ж вони наймолодші серед усіх і відповідно, легше б переносили далеку дорогу. Іншим ведмедям по 9-16 років. — Як тварини пережили час, коли найбільше бахкало? — У Мені було відносно тихо. Тільки й досі голосно лунають сирени. Леви, бізони спочатку

дорогу, то треба гальмувати? А там гальмівного шляху не було ніякого. Не їхав, а низько летів. Яка швидкість була, не знаю. Ніхто з поліції до мене не звертався. Коли все сталося, попитав у нього: «Хотів полякати?» А він каже: «Ні, ти що, мене занесло, то Путін винен…» А куди ж ти летів? — Після смерті приходив, щось казав? — Я його на людях не бачив. Він мою сім’ю вбив, район поранив. *** За фактом відкрите кримінальне провадження за статтею 286 ч. 2 (Порушення Правил дорожнього руху, що спричинило смерть). — Хто зараз виконує обов’язки старости? — Поки усі разом, — каже Людмила ЛИТВИНЮК, секретар Ріпкинської селищної ради. — На місці діловод, інші спеціалісти. Якщо є серйозні питання, то підключаємося ми.

лякалися, ховалися в нори. Зараз уже всі тварини звикли. Наприкінці березня у зоопарку скаржилися: через брак коштів немає можливості закупити корми для тварин. Надто проблематично було знайти рибу. — Меняни наносили багато варення, круп, овочів. Під обстрілами до нас з продуктами доїхали навіть київські волонтери. Дякуючи усім небайдужим, до серпня точно вистачить. Заробітку зараз майже немає. Відвідувачів небагато. Десь до п’ятнадцяти чоловік в день. На вихідні трохи більше. — Чи було поповнення в зоопарку останні місяці? — Так, багатенно. З кінця лютого поповнення було у віслюків, буйволів, павичів, лам, фазанів, лебедів. *** Зоопарк працює щоденно з 8.00 до 17.00. Ціна квитка не змінилася: дорослий і діти з 14 років — 80 гривень, дитячий з 5 років — 50 гривень. Інваліди І групи, діти-сироти, діти-інваліди і діти до п’яти років — безкоштовно.

Ольга САМСОНЕНКО

Від ракетних ударів у Десні вісім загиблих, 12 поранених 17 травня близько п’ятої години ранку російські війська випустили чотири ракети по селищу Десна на Козелеччині. Дві з них влучили в будівлі. Станом на 12 годину вівторка (час підготовки номера) за інформацією Головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій в області, внаслідок обстрілу восьмеро людей загинули, 12 — поранено. У Десні 169-й навчальний центр сухопутних військ імені князя Ярослава Мудрого. Цього ж дня Деснянська селищна рада видала розпорядження обмежити скупчення людей та техніки на території громади. Власникам торговельних точок встановити обмежувальний графік роботи, аби зменшити скупчення людей. Усім мешканцям дотримуватися світломаскувального режиму і вимог про заборону фото- та відеозйомки військовослужбовців та місць обстрілу і не розголошувати таку інформацію у соцмережах. 16 травня російські війська п’ять разів за день обстріляли прикордонні села Чернігівщини. Загалом — 66 прильотів з мінометів. Почалися обстріли о 9.20 біля села Миколаївка Семенівської громади. Там протягом майже трьох годин нарахували 40 прильотів. Грем’яч на Новгород-Сіверщині обстріляли тричі за день: о 10.20, 12.20 та о 19.30. Загалом 16 прильотів з міномету. Також о 16.10 прикордонники зафіксували 10 обстрілів біля Сеньківки на Городнянщині. 12 травня вночі нанесли авіаудар по Новгороду-Сіверському. Було випущено декілька ракет. Зазнали пошкоджень адміністративні споруди: Новгород-Сіверська РДА, гуртожиток медичного коледжу, магазин №10 та приватні будинки, які знаходилися неподалік епіцентру вибухів. Троє людей загинули, 19 поранено. «Продовжує зберігатися імовірність обстрілів та ракетно-бомбових ударів з території російської федерації на зазначеному напрямку», — повідомляє Генштаб ЗСУ.

Валентина ОСТЕРСЬКА

QQгоре

Повісився через повістку? 6 травня 40-річний Олександр Дурницький, вчитель фізкультури Чорнотицької школи, що на Сосниччині, отримав повістку. Кажуть, дуже розхвилювався. Сів у машину, кудись поїхав. Дружина-бібліотекар і 17-річний син в Німеччині (виїхали як біженці). Батьки ж запереживали, що Олександр не вернувся додому. І 7 травня заявили в поліцію про зникнення сина. Шукали і правоохоронці, й односельці. У лісі побачили його автомобіль. Неподалік виявили й Олександра. Чоловік повісився на дереві на буксировочному тросі. — Хороший сім’янин, талановитий вчитель. Його вихованці неодноразово займали перші місця в спортивних змаганнях сосницької громади. На роботі, в школі, про нього лише позитивні відгуки, — каже 64-річний Олександр ЯЩЕНКО, староста Північного старостинського округу Сосницької ТГ (центр округу в Чорнотичах). — Приносили ще комусь з місцевих повістку? — З десятку людей. Про вчинок Олександра Дурницького селом наразі ходять різні версії. Можливо, повістка, а може, якісь сімейні обставини.

Валентина ОСТЕРСЬКА

QQжиття собаче

Ротвейлер відкусив хазяїну руки

Застрелив подружжя сусідів — її в голову, його в живіт. Підозрюваного у вбивстві впіймали майже через місяць

У вівторок, 10 травня, в Олишівці Чернігівського району на 75-річного Олексія Гвоздя напав ротвейлер. Все сталося у дворі, коли чоловік хотів вигуляти пса. Одну руку відкусив, другу добряче порвав. Пенсіонер втратив багато крові. Щоб врятувати, знадобилося шість донорів. Що викликало агресію у собаки, невідомо. Свою злість він вже проявляв на Великдень, вкусив онука хазяїна. Після нападу на діда собацюру усипили. Господар у лікарні. — Стан пацієнта стабільний, — сказав 63-річний Валерій ВАСИЛИНЧУК, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської районної лікарні.

55-річного Анатолія Поповича з села Плиски, що на Борзнянщині, бахмацькі поліцейські затримали 10 травня. З 13 квітня чоловік переховувався від правоохоронців у лісах та нежилих сільських хатах. Харчувався тим, що зміг вполювати. З собою мав мисливську рушницю, з якої, підозрюють, і застрелив сусідів-дачників 44-річну Наталію Кузиму та 46-річного Володимира Невмержицького. Пара приїхала з Києва. Втекли від війни, та смерть настигла. Столичні сусіди і Попович не мирили. Кажуть, нібито кияни труїли чужих котів і собак і грозилися прикінчити Поповичового пса. Його це злило, виникла сварка, дійшло до розбиття вікон. Дачники були не святі, і Попович — не подарунок, уже мав кілька судимостей за крадіжки. Жив з матір’ю, випивав. Надвечір до нього у двір зайшов сусід, став добиватися у хату. Попович прочинив двері і вистрілив у Невмержицького, поцілив у живіт. Потім виволік жертву на вулицю, де від жаху кричала дружина вбитого. Їй він стрельнув у голову з відстані кількох метрів, аж мізки повилітали. Все це чули і бачили інші сусіди, котрі поховалися від страху. Поліція відкрила провадження за статтею 115 Кримінального кодексу. Підозрюваному за подвійне вбивство загрожує до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Суспільство

19.05.2022

QQдобра справа

Щоб дістати вакцину від ботулізму, ріпкинським лікарям довелось виходити через Валерія Зуба на замміністра охорони здоров’я 23-річна Анастасія Криволап з Любеча Чернігівського району (колиш ня Ріпкинщина) зараз на лікарняному, вдома. 7 квітня з’їла тарань ку, якою пригостили знайомі. Наступного дня лікарі підтвердили ботулізм. Хвороба важка, смертельна. На штучній вентиляції легень дівчина про була 10 днів. Дістати рятівну вакцину допоміг народний депутат Валерій Зуб, колишній керівник чернігівського медич ного центру сучасної Анастасія Криволап разом з мамою онкології. — Донька проходить інтернатуру, вчиться на лікаря, — каже мама Насті 42-річна Оксана КРИВОЛАП. — Дуже любить оселедець і тараньку. І я їм її в будь-якому вигляді. Всі ми знаємо про ботулізм, але ніхто не міг подумати, що натрапимо на таку біду. Одну рибину вони з’їли разом з батьком. Йому нічого, а Насті наступного ранку стало зле. Втратила свідомість, зіниці розширені, нудота, блювота. Температури не було. Звернулися до сімейного лікаря, а та вже виписала направлення в Ріпкинську районну лікарню. Лікар відразу сказав, що підозра на ботулізм. Почали шукати вакцину. Якщо чесно, до цієї ситуації навіть не знала, хто такий Валерій Зуб. Саме завдяки цій людині врятували життя моїй доньці. Ми безмежно йому вдячні. Адже коли приходив лікар-інфекціоніст,

казав, що вакцини в області не було, дістати її дуже важко. Тому нам дуже пощастило. А з рибою у нас поки що покінчено. — Дівчину привезла «швидка» о 9.50, — розповів Олександр ФРОЛОВ, завідувач в і д д і л е н н я а н е сте з і ол о г і ї з л і ж ка м и інтенсивної терапії, лікар-анестезіолог ко мунального некомерційного підприємства «Ріпкинська районна лікарня». — Стан погіршувався. Почали шукати протиботулінічну сироватку. Дзвонили людям, які допомагали доставити її раніше, але ці контакти не працювали. Десь після обіду, близько четвертої, вийшли на помічницю Валерія Зуба, народного депутата. Він підключився. Обіцяв допомогти. Надвечір стан дівчини погіршився. Довелося підключати до апарату штучної вентиляції легень. Близько 12 ночі вакцина була у нас. Хворій ввели дві дози. Після сироватки дівчину

вдалося трохи стабілізувати, проте стан її був важкий, тому хвору наступного дня реанімобілем доставили в обласну лікарню. Щоб організм почав одужувати, боротися, потрібен час. Бо цей токсин вражає нервові тканини. Деактивували його, щоб далі не йшов по організму. Ми вдячні пану Валерію за вчасну допомогу, бо це нереальна швидкість доставки. Навіть у мирний час не виходило так швидко. А тут, незважаючи на комендантську годину і те, що прямої дороги з Києва до Чернігова немає, знайшлися волонтери, які оперативно зреагували. — Вакцини в області немає через війну? — Дорога. В Україні знайти важко. Свого заводу немає. Коштує приблизно 30 тисяч гривень. Доставляють в охолоджуючому боксі. — Я р од о м з Ріпок, тут живуть мої батьки, — говорить Катерина ШАРОВА, поміч ниця народного депутата Валерія Зуба. — Після деокупації селища я постійно була на зв’язку з медиками ріпкинської лікарні, і п о м ож л и в о ст і доставляли гума нітарну допом о гу з л і ка м и й медикаментами. Коли звернувся медичний директор Валерій Зуб лікарні з питанням швидко дістати си-

роватку від ботулізму, в мене сумніву не було. Бо якщо не дістане Валерій Олексійович, то не дістане ніхто. Як тільки йому подзвонила, все закрутилося. Знаю, що це було дуже не просто. Ні в Чернігові, ні в області такої вакцини не було. Дістали через заступника міністра охорони здоров’я, головного державного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна. Коли відкривали склад у Києві, був вже початок дев’ятої вечора. Та довезти з Києва бокс з вакциною виявилось не так просто. Дякуючи долі, допомогли волонтери Андрій Петрусь та Владислав Сидоренко, які були в столиці і змогли доставити її до Чернігівської області, а тоді вже медики доставили до Ріпок. У цей час Валерій Олексійович продзвонював, дізнавався, якими шляхами можна довезти препарат в комендантську годину. Тут варто подякувати і голові Чернігівської ОВА В’ячеславу Чаусу та військовим, які постійно були на зв’язку (у волонтерів спецперепусток не було). Того дня за менш ніж 10 годин весь ланцюжок подій складався, немов п а зл . К ож н а л юд и н а , що була задіяна в цій «операції», розуміла: на кону життя дівчини. Всі взаємодіяли максимально відповідально й злагоджено. Та головне, що у нас все вийшло, Анастасія вже вдома! Всі ми бажаємо їй швидкого відновлення!

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

QQяк було

Їхали по картах 60-х років. Тікаючи, забирали бензопили, мотокоси і нижню білизну З 25 лютого під вечір російська техніка зайшла на територію Ічнянської територіальної громади. Перші колони місцеві розвертали, їдучи просто на техніку. Валили на дороги дерева, зупиняли колони на добу. — З першого дня вторгнення ніхто з керівництва не тікав, — каже Григорій ГЕРАСИМЕНКО, заступник голови Ічнянської територіальної громади. — Спочатку цілодобово були у штабі, а тоді вже розписали чергування. 25-го ввечері зайшли перші колони, а наступного дня горіли наші сараї. Як пройдуть, так у нас і горить щось. Зупинити хоч на якийсь час намагалися всі: волонтери, тероборонівці, лісники. Йшов ворог по двох основних маршрутах: північному і південному. Зі сторони Бахмача через Парафіївську громаду, Більмачівку, Крупичполи, Вишнівку, Припутні, Дорогику, звідти в сторону Ніжина і на Бакаївку, Комарівку до Великої Дороги. Цим шляхом йшло найбільше техніки. «РЛСки», «ПВОшки», «Точка-У», танки, «БТРи», велика маса військових автомобілів, заправники по 10-15 одиниць. «Тигри» (бронеавтомобіль) багато шкоди нам наробили. Перші колони проходили більш-менш тихо, мирно. Люди виходили на вулиці, зупиняли, розвертали, як кажуть, голими руками. А тоді вже жорсткіші пішли. Бісилися, стріляли. Наші активісти, звичайно, якусь техніку почали розстрілювати, підривати, знешкоджувати. Тоді вже почався терор. Особливо коли відступали, не розмінювалися ні з чим. Стріляли у все, що рухалося. Південний маршрут працював у них десь півтора тижні. Зі

сторони Талалаївки через Бережівку, Іваницю, Гродні, Щурівку на Ольшани в сторону Прилук. Далі полем рухалися на Колісники. Сюдою йшли злі з самого початку. — Буряти? — І вони, і прості рашики, кадирівців бачили. Остання колона найбіснуватіша була. Лісники добре знають місцевість, допомагали нашим хлопцям з маршрутами. Пиляли дерева, щоб хоч на трохи зупинити. Коли до них дійшло, то вперед пускали танки, щоб трощили деревину. Шли по картах 60-х років, — сміється. — Ви їх бачили? — Особисто ні, але коли наші забирали побиту техніку, волонтери, активісти знаходили їх. Наші хлопці умудрялися і просто красти їхню техніку. Завозили в Ічню, передавали нашим військовим. Дорожні знаки всі познімали, вороги плуталися, кружляли, блукали. В болотистій місцевості застрявали. У той час якраз дощі йшли. Глохли, паливо закінчувалось. — Кажуть, деякі дивувалися індику. Питали, що це таке. — Було усяке. Але не масово. Багато активістів брали в полон. Волонтерів, які гуманітарку розвозили. Деяких обміняли, але є хлопці, які ще не поверну-

лися. І наші брали в полон. Передавали військовим. Що з ними далі було — не знаю. — Зрадники були? — Офіційно, які допомагали ворогу, такого не знаю. — Що крали, коли поверталися? — Собачі будки не забирали, але як щось хороше попадалося, то не розминались. В основному, бензопили, бензокоси, мотоблоки, побутову техніку. Шкарпетки, майки забирали з магазинів, нове. Коли залишалися в селі на ніч, заходили в домівки. Якщо люди відгукувалися, то рекомендували залишити будинки, погреби. Самі там вже царювали, пили-їли, брали, що хотіли. Якщо, наприклад, в порожній хаті або погребі ніхто не відізвався, а їм здалося, що хтось є — кидали гранати. *** 14 березня в Маріуполі загинув ічнянець Микола Данилець, контрактник ЗСУ, водій-механік. Тіло ідентифікували, але на батьківщину ще не привезли. Валентин Льовочкін із Іржавця, стрілець-контрактник, загинув під Дніпром. Тіло його теж не повернули на батьківщину. Ічнянець Сергій Гребенюк загинув у Чернігові 11 березня. Працював нотаріусом, пішов в тероборону.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Гумор

19.05.2022

5 Ліфт-чарівник

— Це я раніше Триндичихою була! Тепер я топова блогерка.

Батько з дорослим сином, які все життя прожили в селі, приїхали у велике місто і, за наказом матері, вирушили до торговельного центру за покупками. Абияк подолали вони обертові двері і опинилися всередині. Довгий час чоловіки стояли, відкривши роти, і розглядали все навколо: вітрини, що світяться, рекламні табло, манекени і продавців, що снують туди-сюди. Але найбільше їх здивували дві величезні двері зі сріблястою поверхнею, розташовані точно посередині магазину. Син запитав батька: — Тату, а це що? Що там, за срібними дверима? — Синку, я не знаю. Давай постоїмо і подивимося. Тут повз них пройшла старенька і попрямувала до дверей, вони тут же роз’їхалися в сторони, відкривши погляду батька з сином якийсь ящик, схожий на здоровенну труну. Старенька сміливо зробила крок всередину, двері зачинилися, над ними стали загорятися цифри: 1, 2, 3, 4, 5... Раптом щось дзенькнуло, і цифри стали загорятися у зворотній послідовності. Через кілька секунд зі сріблястих дверей випурхнула молоденька блондинка і легкою ходою пішла геть. У сина відвисла щелепа, він перевів очі на батька, але той лише прохрипів: — Що вилупився? Терміново їдь в село за матір’ю!

К. ПЕРЕПОНЯ

Кмітливість

Природжений талант

Сімейна сцена: дружина ріже курку. Чоловік спостерігає, коментує: — Як ти красиво ріжеш, шматки майже однакові за розміром! — Це мене мама навчила — різати по суглобах, м’язах і правилах анатомії. — Ось виросте наш син, невістку будеш вчити так само красиво різати! Дружина (уїдливо): — Якщо її мати цього не навчила, то я вже нічим не допоможу! Чоловік: — Така молода, а вже свекруха!

Маленький хлопчик грав з м’ячем на вулиці. Він штовхнув його занадто сильно і м’ячик, пробивши вікно в будинку, впав на підлогу. Жінка визирнула у вікно з м’ячиком і так лаяла хлопчика, що той втік, але йому хотілося повернути свій м’ячик назад. Через декілька хвилин він постукав у двері будинку, де жила жінка і сказав їй: «Мій тато збирається прийти і полагодити ваші вікна». Ще через декілька хвилин прийшов чоловік з інструментами в руках, жінка пропустила його і віддала хлопчикові м’ячик. Коли чоловік закінчив з вікнами, він сказав: «Це буде коштувати вам тисячу гривень». «Але хіба ви не батько того хлопчика?» — запитала жінка, здивувавшись. «Ні, — він теж був здивований. — А хіба ви не його мати?»

В. ІГНАТЕНКО

Т. ЧЕРНЕНЬКА

Найшвидший медогляд

Вона: , — Я фотографом блогер, бьюті никн дель і письме ь. початківец

Він: — А я теж ні фіга не вмію.

Домашнє виробництво

Блукаю по супермаркету, а назустріч мені виїжджає візок, в якому серед продуктів дві маленькі дівчинки сидять. Візок котить їх тато. Я його, жартуючи, питаю: — Де такого товару набрали? А він мені серйозно відповідає: — Саморобні...

Г. СТОПА

Призов в армію. До лікаря в кабінет заходить черговий призовник, лікар пошепки говорить йому, не відриваючись від паперів: — Причитайло? Сідайте! — і показує пальцем на стілець. Призовник покірно сідає, лікар піднімає на нього очі і пише в картці, промовляючи вголос: — Так, Причитайло Сергій придатний до служби, так і запишемо. Вийдіть і покличте наступного. Хлопець схоплюється зі стільця і починає голосно обурюватися: — Стривайте, лікарю! Яке «придатний»?! Адже ви навіть не оглянули мене, не перевірили моє здоров’я! — Ой, Причитайло, це все дурниця! Я сказав, що ти можеш служити, значить, можеш. — Але чому?! — А тому, Причитайло, що моє прохання, озвучене пошепки, ти почув. Значить, зі слухом у тебе все в порядку. Стілець ти знайшов без проблем, отже, із зором у тебе теж все добре. Ну а раз ти слухняно на нього сів, то і мізків, щ о б в и ко н у в ат и н а кази, у тебе вистачає. Тож давай, йди служи Батьківщині!

Н. БАНЬКО

QQхочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... У дитинстві з подругою грали в шпигунів. Знайшли бомжа на вулиці і все літо сте жили за його щоденними пересуваннями. Через два місяці він дав нам сотку, щоб відчепилися. *** Чоловік каже дружині: — Ну ось, знову наш чудовий синочок витягнув гроші з мого гаманця! — Чому ти думаєш, що то він? Може, я це взяла? — Виключено, там ще щось залишилося! *** Перше побачення. Несміливий хлопець питає у дівчини: — А до мене у вас були хлопчики? — Ні, не було. Було дві дівчинки, але зараз вони у бабусі. *** Зустрілися якось Колобок та Чебурашка. Колобок хвалиться: — Та я настільки крутий, що не тільки від вовка, а й від ведмедя пішов! — Ага. Спробував би піти від доброго зеленого крокодила! *** — У мене чоловік Стрілець, тож на день народження я подарувала йому рушницю. — А мій чоловік Риба, я йому акваріум подарую! — А мій чоловік Козеріг...

*** Роза Марківна стояла перед входом на Привіз і тихо шепотіла: — Господи, допоможи мені купити тільки те, за чим прийшла! *** Високо в горах Кавказу хлопчик питає у дідуся: — Дідусю, а скільки тобі років? — Сто п’ятдесят вісім. — Очманіти! А ти ж і п’єш, і куриш? — Звичайно! А то я ніколи не помру. *** Зустрічаються дві подруги: — Любо, ти так погладшала! — Це я ще схудла! Ти мене місяць тому не бачила! Була, як ти зараз! *** На пероні станції ніжно прощається моло да пара. Вона зі сльозами на очах заходить у вагон, потяг рушає, вони довго махають руками один одному. Розчулені цією сценою пасажири з купе запитують жінку: — І надовго ви розлучилися зі своїм чоловіком? — З чоловіком? Що ви, я до нього тільки повертаюся... *** Одесита доправили до лікарні з розбитою головою. — Прізвище?

— Рабінович. — Одружені? — Ні, послизнувся. *** — Жоро, давай поміняємося дружинами! — Фімо, але я не маю дружини! — Гаразд, тоді візьми мою. Я тебе бла гаю! *** Сиджу за компом, набираю реферат, підходить син-першокласник і запитує: — Мамо, що ти робиш? — Вчу уроки! — Ого! А ви вже усі літери пройшли? *** Їде чоловік по дорозі на уазику, і раптом зупиняє його патрульний і каже: — Ви їхали зі швидкістю 140 кілометрів на годину. Чоловік виходить з машини, простягає ключі патрульному і каже: — Р о зж е н е ш — з а п л ач у ш т р а ф у потрійному розмірі. *** Д и в и ш с я н а з а р о б і т к и с п і в а к і в та спортсменів і розумієш, що головні предмети у школі — це спів та фізкультура. *** Хтось сказав таку дурість, що нібито з появою дітей життя у батьків закінчується... Я знову граю в м’яча, дивлюся мультфільми.

У мене попереду школа, перше кохання, випускні іспити! І я — щаслива мама! *** Лікар питає пацієнтку: — Курите? — Так! — П’єте? — Так! — Ну, то чого ж ви хочете після цього? — Після цього? Чоловіка! *** Чоловік каже дружині: — Ти коли мої сорочки випереш? — А чому б тобі їх самому не випрати? — Тому що прання — це жіноча справа. — Так? Так от, слухай, що я тобі скажу: я тепер — феміністка і вважаю, що чоловіки та жінки абсолютно рівні. І я хочу, щоб ти надалі поводився зі мною відповідно! — Зрозумів. Тоді допоможеш мені піаніно на другий поверх затягти? *** Життя не шахи... Тут одного мату замало. *** Мама Юрчика питає у перехожих: — Ви випадково не бачили мого сина? — Ні, але не хвилюйтесь, його весь район знає, не загубиться. — Так, але я вчора його помила.

19.05.2022

ВІКНА, БАЛКОНИ

Знижка 35%

Натяжні стелі 063-39-69-450, 067-59-29-800.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі. 068-130-08-73, 099-480-58-46.

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

ВРХ, коней, свиней.

Доріз цілодобово.

Тел.: 050-592-83-12; 063-143-59-30.

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ корів на молоко

Високі ціни

та робочих коней

063-065-02-18, 067-396-80-08

ТОВ «Колос» закуповує

а також корів на молоко та робочих коней.

067-786-68-00, 066-75-90-993, 093-093-17-43.

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ

по Чернігову, області та Україні.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу.

дійних корів, телиць та бичків. Високі ціни. 097-27-94-761; 066-10-11-037; 063-12-76-924. БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

работа під ключ. Тел.: 093-150-32-32, 098-049-49-39, 066-476-44-49. Сергій.

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ

рамник на пилораму.

Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

Тел. 063-053-30-88.

Тел.: 063-173-88-84; 097-646-80-95.

Натяжнi стелi. Замір, доставка безкоштовна.

Вхідні двері нестандартних розмірів. Подарунок кожному покупцеві

067-19-20-212, 093-63-00-491

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел.: 068-152-80-10, 066-800-89-04.

Фарбування та чищення дахів www.goststroy.com.ua

дійних корів та робочих коней

Обмін. Можлива доставка.

098-340-18-08

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

Доріз цілодобово. 098-74-11-833, 063-13-71-061. Куплю

35-45 грн/кг,

Тел. 097-192-80-90 (Сергій) БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ. 093-750-28-64.

Доріз дорого, цілодобово. Перевезення.

096-690-51-57

НАТЯЖНІ СТЕЛІ Тел.: 066-292-60-60, 093-210-10-10, 097-726-78-39. stelya.ucoz.ru

БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ м’ясокомплекс закуповує корів, коней, телят.

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.

063-489-85-45, 096-659-90-33, 096-626-74-40

(Шифер, метал, черепиця і т. д.)

Тел. 097-721-42-85

Продам

коней, корів, биків

ПРОДАЮ

Потрібна бригада людей для закладки вугілля

Вiкна, дверi

Дорого закуповуємо

Тел.: 093-93-65-979, 097-438-10-08, 050-262-91-99.

Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39, 093-235-31-15

Житло надається.

Корів, биків, телиць, коней.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097-66-99-500 Тел.: 093-500-53-10 099-28-43-414

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання. Перевезення.

обприскувачі, плуги, «їжачки», грабки, саджалки, косарки, картоплекомбайни, сівалки, та ін. с/г техніку. Тел.: 098-293-30-74, 063-33-468-11.

в піролізні бочки, м. Городня. А також

Закуповуємо ВРХ.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096-387-62-62,099-618-52-77

Ціни найвищі. Тел. 063-756-96-56, 096-041-76-97.

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ,

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Дорого ВРХ:

СВИНЕЙ, 60-65 грн/кг,г, /к ТЕЛЯТ. 60-67 грн

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО телят, корів, свиней, коней. Перевіз ВРХ. Доріз цілодобово. Тел.: 066-329-16-03, 093-772-19-96.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

ЗАКУПОВУЄМО

А також

Передостання

Реклама у «Вісник Ч»!!!

097-336-55-60

Живою вагою та по виходу м’яса. Доріз цілодобово.

068-690-16-41, Тел.: 063-286-26-23

ПЕРЕДПЛАЧУЙ «Вісник Ч»!!!

QQкому куди?

Прилуцькі автобуси возять вже по 15 гривень 9 травня вартість проїзду в міських автобусах Прилук зросла з 10 до 15 гривень. У місті — 8 маршрутів. «Це сталося у зв’язку зі складною ситуацією та відсутністю палива на автозаправних станціях міста», — така офіційна причина, оприлюднена Прилуцькою міською радою. У Ніжині ще возять по десять гривень, як і було до війни. Поступово відновлює роботу приміський та обласний транспорт. Їздять автобуси і маршрутки на Київ як з Чернігова, так і з більшості колишніх райцентрів. Оскільки автомобільний міст під обласним центром розбомбили, то відправляються з Чернігова в напрямку селища Гончарівське, їдуть селами, а далі через місто Остер на Козелеччині. Отож жителям Козельця і Остра щодня без пересадок можна дістатися і столиці, і Чернігова. Проїзд до столиці — 250-300 гривень. До Остра — 150-200 в один бік, залежно від перевізника. З приміських сіл Іванівка, Количівка, а також з Ягідного й Красного Чернігівського району людей автобус підвозить до пішохідного мосту . Відновлено залізничне сполучення Ромни – Бахмач, Гребінка – Бахмач. Також з Києва до Чернігова ходить новий поїзд вітчизняного виробництва. Ціна місця у вагоні першого класу — 180 гривень, другого — 102 гривні. Дешевше, ніж автобусом, проте їхати довше десь на півтори години.

Колективи редакцій газет «Вісник» та «Весть» висловлюють щире співчуття працівнику редакції Мітяєвій Ірині Григорівні у зв’язку з непоправною втратою — смертю матері.

Валентина ОСТЕРСЬКА

QQде моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Печінкові рулетики з плавленим сиром

Для млинців: печінка куряча — 400 г, цибуля — 1 шт., морква — 1 шт., яйця — 2 шт., молоко — 120 мл, борошно — 3 ст. л., сіль та перець чорний мелений за смаком, олія для смаження. Для начинки: сир плавлений — 160 г, майонез — 2 ст. л., часник — 2-3 зубчики, сіль та перець — за смаком. Нарізану печінку та цибулю подрібнити блендером до однорідності. Перекласти печінкову масу в глибоку миску, вбити яйця. Влити молоко. Перемішати все. Додати борошно, сіль та мелений перець. Моркву натерти на дрібній терці та відправити до печінкової маси. Знову все перемішати. У сковороді добре розігріти олію. Влити в сковороду трохи печінкового тіста, формуючи млинець. Смажити млинець з кожного боку по 1,5-2 хвилини. Плавлений сир натерти на середній терці, додати майонез, пропущений через прес часник, сіль та перець. Перемішати до однорідності. Кожен млинець рівномірно змастити приготовленою сирною начинкою і згорнути рулетиком. Відправити закуску в холодильник, щоб настоялася (приблизно на 1-2 години).

Суп з консервованим горошком

Курячі стегна — 2 шт., картопля — 3-4 шт., морква — 1 шт., цибуля — 1 шт., яйця варені — 2 шт., горошок зелений консервований — 1 банка, кріп свіжий — 2-3 гілочки, перець чорний мелений — 1 дрібка, сіль — 1 ч. л., олія — 2 ст. л. Куряче м’ясо залийте 2 л води та доведіть до кипіння. Зніміть піну та варіть до готовності (приблизно 40 хвилин). Цибулю наріжте невеликими кубиками, моркву натріть на крупній тертці. У сковороді розігрійте олію та обсмажте цибулю до прозорості, приблизно 3-4 хвилини на середньому вогні. Додайте в сковороду моркву та обсмажте 5-7 хвилин до м’якості моркви. Готове куряче м’ясо дістаньте з бульйону та охолодіть. Очищену картоплю наріжте тонкими брусочками. У киплячий бульйон викладіть картоплю і варіть 15 хвилин. Коли картопля стане м’якою, додайте в каструлю засмажку. Куряче м’ясо відокремте від кісток, розділіть на волокна або наріжте невеликими шматочками і поверніть у суп. Додайте в каструлю банку зеленого горошку разом із маринадом. Посоліть та поперчіть за смаком. Відварені яйця натріть на тертці і додайте в каструлю. Доведіть до кипіння та варіть суп 2-3 хвилини. Свіжий кріп дрібно наріжте, додайте в каструлю і вимкніть вогонь. Дайте супу настоятися 5-10 хвилин.

Свинина, тушкована з морквою по-корейськи

Свинина — 450 г, морква по-корейськи — 150 г, цибуля — 1 шт., олія — 4 ст. л., сіль та перець — за смаком. Свинину наріжте кубиками середнього розміру. У сковороді розігрійте олію і перекладіть туди нарізану свинину. На сильному вогні, періодично перемішуючи, обсмажте 6-7 хвилин до золотистої скоринки. Цибулю наріжте тонкими півкільцями. Перекладіть цибулю до м’яса. Всипте сіль та чорний мелений перець. Продовжуйте обсмажувати на сильному вогні до м’якості цибулі, 1-2 хвилини. Потім до сковороди відправте моркву по-корейськи. Влийте трохи окропу (60 мл), накрийте кришкою сковороду і тушкуйте м’ясо до готовності, приблизно 30 хвилин. Готову страву посипте подрібненою зеленню.

Сметанні кекси з маком

Борошно — до 3 стак., маргарин — 200 г, сметана — 250 г, цукор — 250 г, яйця — 3 шт., розпушувач — 1 ст. л., ванільний цукор — 1 пакетик, родзинки — 100 г, мак — 100 г, цукрова пудра — 2 ч. л., олія для змащування форм. Мак та родзинки залити гарячою водою і накрити. Воду з родзинок злити за 15 хвилин. Родзинки обсушити серветкою. З маку воду злити за 30 хвилин. Мак викласти на друшляк, застелений марлею у два шари та дати воді стекти повністю. Розтопити маргарин. Охолодити до кімнатної температури. Яйця розтерти з цукром добіла, додати сметану, перемішати. Додати розтоплений маргарин, потім частину борошна, змішаного з розпушувачем та ванільним цукром. Ретельно перемішати. Додавати поступово борошно, доводячи тісто до густини, густіше ніж на оладки (тісто повільно стікає з ложки). Додати мак та родзинки та ще раз вимішати. Викласти тісто в змащені форми для кексів. Форми заповнювати на 2/3 висоти. Випікати сметанні кекси з маком у розігрітій до 190 градусів духовці 30-35 хвилин. Коли охолонуть, посипати цукровою пудрою.

Наостанок Розстріляний росіянами Микола Куліченко зі зв’язаними руками й ногами вибрався з могили 8

19.05.2022

QQвсім смертям на зло

початок стор. 1

голові, били так, що здавалося, ось-ось — і кінець. — Миколо, що запитували? — Де служив, чого не служив? «Повістка не приходила», — відповідав. «Чому не в теробороні?» І про підірвану колону. «Хто це зробив?» «Звідки нам знати», — говорю. І так по колу, одне й те саме. В туалет виводили, їсти приносили каші і навіть закурити давали. Тому залишилась надія, що не вб’ють. Там був один військовий, його звали Діма. Мені здалося, що його відпустили. Два дні нас били, доки ми не непритомніли. А 20 березня не повели на допит. Минула доба, жеврілася надія, що відпустять. Та після обіду 21 березня по нас прийшли і ні з того ні з сього стали бити зі словами: «За колону! Таких ребят потеряли!» «А ми при чому?» — кажу. «Мы вас и кормим, и то, и сё». Били так, що ми ледь дихали. Тоді зі зав’язаними очима, зв’язаними руками й ногами нас трьох вкинули в багажник джипа і повезли. — Ви зрозуміли, що на розстріл? Що казали брати? — Звісно зрозуміли, але були настільки побиті, що і слово було важко вимовити. Везли нас хвилин п’ять. Виволокли з багажника. І один з росіян став копати яму. Це була якась посадка. Нас поставили на коліна. Женю застрелили першого. Стріляв з пістолета з глушником той, який допитував. Мені це було видно з-під пов’язки. Він ще й сказав, звертаючись до мене: «Смотри, младший твой брат готов». Потім ще щелчок — застрелив Діму. У Дмитра, окрім зв’язаних рук і ніг, на очі була натягнута шапка, поверх неї капюшон, поверх капюшона пов’язка, далі скотч, обмотаний навколо голови. Женю вкинули в яму, і в цей час стріляють у мене, я повертаю голову на звук. Бах — і потекла кров. Як уже потім з’ясувалося, куля пройшла мені через праву щоку і вийшла біля вуха. Якби стріляли впритул, у голову, не вижив би. Мене пхнули в спину ногою, так і впав у яму. Болю не відчував, не розумів, живий я чи мертвий. Женя під одним краєм могили, вона була круглою. На мене скидають Діму і двічі стріляють йому в спину — контрольний. Експерти згодом знайшли біля ями п’ять гільз.

Закопують. Землю сиплють, сиплють, і з кожним кидком грунту мені стає все важче і важче дихати. Яма широка, глибиною десь метр. Закидали, і стало тихо. Я почав плечима туди-сюди, щоб піднятися. Якби лежав, не вибрався. Був я під Дімою на колінах і ліктях. Став підніматися. Скинув його з себе. Ноги зв’язані, не розвернешся. Добре, що руки були зв’язані спереду. Помаленьку вибрався. — Миколо, брати, можливо, теж ще були живі? — Дімі один в голову, два в спину, який живий... Останні хрипи Жені я чув ще в ямі. Я став біля могили. Стягнув пов’язку з очей. Розв’язав ноги, а руки вивільнити ніяк не міг. Вони були зв’язані тонким шпагатом, він так вп’явся в тіло, що руки понабрякали. Надворі було темно, і я вийшов на дорогу. Йшов, мов зомбі, куди, не знав, весь у землі, кров тече. Сіріло. Дивлюся, їде ворожий БТР, я заліг. Перечекав. Йду далі. Побачив село, хати топлять, дим йде. Я питаю, як мені на Довжик потрапити. А це, як з’ясувалося згодом, було село Буянки. Вийшла жінка. «Що з тобою?» — спитала. В хату забрала, їсти дала і вмитися. Розпитала, що сталося. Я все розказав. Кажу, мені треба додому. Зібрала мені харчів, і я пішов далі. Запитав дорогу, намалювали мені карту. У них же там ворожий блокпост стояв. Я обійшов його. Йшов і йшов. Спочатку на Замглай, далі на Ріпки, потім у бік Чернігова. Не по трасі, а попід нею. — Коля пройшов загалом 40 кілометрів, доки дістався Довжика. Біля нашого двору чотири дні у спаленій машині чатував снайпер. А люди різні, щоб свою шкуру спасти і вислужитися, видадуть. Хтось же вказав на моїх братів, — продовжує Ірина. — Хоча ворогів у нас у селі немає. Брати працювали. Не п’яниці. У селі більше двох сотень людей. Тих, що не брали гуманітарку від росіян, на пальцях рук можна перерахувати. Решта брали і таблетки, і продукти, ще й цигарки просили. Місяць окупації вам їсти було нічого, суки продажні?! У кожному дворі як не корова, так порося, птиця, молоко з ферми безкоштовно роздавали, борошно видавали даремне, картопля своя. Деяким окупанти навіть дрова привозили. Отож намагалася уникати розмов про братів. Хто знає, що в головах у односельців.

— Ірино, а що, Женя один атошник на все село? — Деякі повиїздили до окупації. Кілька лишилося. Їх взяли, а потім відпустили. А я втратила двох братів, і третій не може ніяк відійти від пережитого. Він вночі спросоння то кричить, то плаче, то стогне. Минуло майже два місяці, а у Колі і досі все болить. Ми ж, як він вернувся, самотужки його лікували. Рану йому обробляли тим, що було вдома. Після того, як росіяни пішли з села, звернулися до лікарів. У брата виявився перелом двох ребер, побої на той час вже посходили. — Душа у Колі зранена. Він відразу не міг точно пригадати місце, де їх закопували. 2 квітня, через день після того, як загарбники покинули село, ми почали пошуки. Та нас до того місця не пустили, велося розмінування. 5 квітня поїхали разом з американськими журналістами (вони дізналися нашу історію). Шукали, шукали, марно. Потім тричі самі їздили на пошуки, нічого. Тільки 18 квітня, на Женін день народження, разом зі співробітниками СБУ знайшли і відкопали. А 21 квітня, на день народження Діми, поховали. — Хто ж вказав на ваших братів? — Ми думаємо на одну людину. Але це припущення... За документами з сільради брати зареєстровані за однією адресою, а жили за другою, на іншому кутку села. І що Женя був в АТО, росіяни не могли цього знати. Якась падлюка це їм розповіла, рятуючи свою шкуру. Ми вже поділилися з СБУ своєю підозрою. Але ще нікого не затримали. Перевіряють. — Миколо, Бог залишив вас на цьому світі, як думаєте, задля чого? — Щоб донести цю історію всім. Аби знали про цих тварюк, що вони коять з мирними людьми: катують, розстрілюють. Там же нас не одних вбивали.

Валентина ОСТЕРСЬКА P. S. У Довжику живе свій (своя) Іуда. Є такі і по інших населених пунктах. Навіть якщо вони не будуть покарані на землі, на тому світі Божого суду їм не уникнути. Хай ця думка гнітить їх до скону.

Реклама у «Віснику Ч» 097-336-55-60

— Довжиком їздили ворожі «тигри» з буквами �� V�� і�� Z�� . Мої хлопці намагалися не висовуватися на вулицю, — розповідає Ірина Кулевець. — Якщо ходили, то городами, ніхто їх не чіпав. 18 березня за селом хтось підклав фугасну міну і підірвав ворожу колону. Загинули офіцери. Росіяни кинулися шукати, хто міг це зробити з місцевих. Заходили в будинки, з’ясовували, хто мисливець, хто атошник. Йшли одразу з двох боків села. — Вони зайшли до двору раптово. І до нас, — пригадує Микола Куліченко. — Жені і Дімі наділи наручники, мені зв’язали руки мотузкою ззаду. Нас лишили у дворі і стали перевертати все в хаті. За ліжком стояла зібрана в дорогу сумка Жені. Там була його військова форма, непрацюючий пістолет Флобера, подарунок друзів, закордонний паспорт (посвідчення учасника бойових дій він заховав). Там у сумці були ще саморобна бита (з ніжки табурета). Вони її вийняли, вийшли надвір, хтось спитав: «Чия сумка?» Женя відповів: «Моя». Брата поставили на коліна і стали бити тією биткою. Потім знайшли військовий квиток Діми і медалі діда, він був ветеран, отримував нагороди вже за незалежної України. І на них були документи. Та хтось же сказав їм, що Женя — атовець. І вони кричали, що він отримував ці нагороди за те, що вбивав в АТО їхніх «братьев». А далі почали сваритися і ділити військову амуніцію Жені, що кому дістанеться, і наші всі телефони. Ми мовчали. Перевернули все в хаті, заштовхнули в «тигр». Тоді взяли у сусідки мішок, у сусіда ще два, наділи їх нам на голови і повезли. Я так зрозумів, у центр. Там пересадили в іншу машину. Везли довго. Привезли на якусь пилораму (це було село Вишневе на Ріпкинщині за 40 кілометрів від Довжика, але тоді брати цього не знали. — Авт.). Таких бранців, як ми, було десь дванадцять. Четверо наших поранених військових, вони лежали на піддонах. Один офіцер був важкий, він навіть вставати не міг, вони кололи йому уколи. Нас розсадили по різних кутках і стали по черзі виводити на допит. Росіянина, котрий допитував, а потім і розстрілював нас, я ніколи не забуду. Голос його впізнаю з тисяч інших. На допитах били по ребрах, по грудаку, по

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 34240 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8210

Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".