"Вісник Ч", 12 жовтня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо! Шукаю хорошу роботу, не пов’язану з працею. Таку, щоб раз у тиждень прийшла, взяла зарплату і пішла додому...

У Кіпті за чебуреками

Тираж 26598 12 жовтня 2023 року. №41/1942 Обласна газета. Виходить щочетверга.

У Кіптях відкрився новий заклад на трасі. Ще без назви, але за картинкою на банері біля входу все зрозуміло. В обгородженому дворику кучкуються чоловіки. Злетілися, як мухи на мед… Не на красуню-хазяйку подивитися, а поїсти: шаурму, чебуреки, піцу. Хазяйка тут — 34­річна Вікторія ЛІСКОВИЧ. У селі і в громаді її добре знають, не раз бачили і чули зі сцени. Вікторія Ігорівна — директор кіптівського будинку культури. Тепер одягла кепку і фартух.

Олена ГОБАНОВА, фото автора

продовження стор. 6

Потекла слина? Як народ наминає смачнющі чебуреки, можете подивитися на своєму смартфоні. Включіть на ньому фотоапа­ рат. Наведіть його на оцей квадратик внизу. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Ігор Мацюта у кафе-фастфуді купив смачні чебуреки у Вікторії Ліскович (на задньому плані)

найцікавіше у «Віснику»

Алла Камка з села Маховики вважає, що гриби в лісі завжди, крім зими стор. 7

Q спокій живих і мертвих

Встановили паркан на кладовищі за 130 тисяч гривень У селі Припутні на Ічнянщині обгородили кладовище парканом. На це зібрали 130 тисяч гривень. Сергій БОНДАРЕНКО, який років п’ять живе в селі, доглядаючи батька Миколу Бондаренка, колишнього директора школи, відкрив на себе картковий рахунок. — Не боялися відповідальності? — запитую. — Ні, — відповідає Сергій Миколайович. — Адже прихід-розхід — хто, коли, скільки перерахував — чітко зафіксований. На картку надсилали переважно ті, хто в селі не живе, але тут близькі родичі. Були зарахування по 100 гривень, по 200, по тисячі. Більшу половину потрібної суми зібрали все-таки не через банк, а вручну. Тамара Манойло, Надія Ющенко, Валентина Ганжа пішли селом, звертаючись до людей. — Здали майже всі жителі, відсотків 98, — підрахував Ана­

толій СЕНЬКО, припутнівський староста. — Суми давали різні, залежно від статків. Кидали й п’ять тисяч, і тисячу, і дві. Якщо чесно, я навіть шокований, що люди так відгукнулися. — Скільки живе в Припутнях? — Ділили хліб в окупацію на 354 чоловіки. Припутні були окуповані місяць. Бетонний паркан найдоступніший за ціною, — повертається Анатолій Миколайович до теми. — Замовили 200 метрів. Ворота і хвіртку люди самі зробили — зварили й пофарбували. Це однією лінією вздовж асфальту. Гроші — 130 тисяч — витратили ще не всі. Адже треба обгороджувати не тільки, так би мовити, лице кладовища, а й боки. Допомагає нам Михайло Бондар, керівник компанії «Агро-Трейдер», яка орендує наші землі. Дали щебінь, цемент. Кладовище в селі одне, ховають на ньому вже років 100.

Температура води в Десні 10 жовтня на 8 ранку: Чернігів — 9,8оС, Морівськ (Козелеччина) — 10,2оС

Тамара КРАВЧЕНКО Неспри­ ятливі дні: 13,14, 15 жовтня.

2 Різне, реклама Переправляєшся поромом — бери колотушку і тягни трос 12.10.2023

Q без мосту

На Десні за Сосницею завжди працювала поромна переправа до села Пекарів. Ця дорога через Десну з’єднує з центром громади також села Кнути, Костирів, Синютин ко­ лишнього Сосницького району. Цим коротшим шляхом можна проїхати і до сіл Коропщини — Шабалинова та Нехаївки, що між Сеймом та Десною. Працює пором і зараз. Дерев’яний пліт на залізному каркасі прип’ятий на воді, чекає пасажирів на той бік річки. Метрів за 20 від краю води — будиночок на ніжках. Не на курячих, а на металевих підпорах, піднятий на метр-півтора над землею. Щоб вода під час повені не діставала. Цегляний, з віконцями — не просто будка. Там ще й піч-буржуйка є. Зачувши машину, униз спускається поромник. Це 30­річний Юрій ПРИТИКА з Синютина. Їздить на роботу на своїх «Жигулях». Працює позмінно з 33-річним Андрієм Дудком. Оформлені як ФОПи, платять податок. Пором орендують у сільради. Раніше тут працювали Дудки, батько з сином. Батько Сергій помер у 2019 році. Його замінив Юрій. — З роботою зразу впоралися, чи ще стажувалися в напарника? — Я ж тут живу, то знаю, як він працює. Інколи підміняв поромника. Або й сам переправлявся, коли мені треба було переїхати. Наприклад, уночі. Пором тут був завжди, — прямує до річки Юрій. — Після Другої світової точно. Колись був нижче за течією, тепер сюди перенесли. — Мосту ніколи не було? — Ніколи. Мабуть, недоцільно. Міст — за 45 кілометрів звідси по Десні, між Малим та Великим Устям. Але він підірваний, — нагадує Юрій. На поромі за перевезення беруть 40 гривень з легкового автомобіля, 10 — з велосипеда. Трактор, автобус — 60. Легкові їздять частіше. Машину веземо зразу, якщо велосипедист, почекаємо хвилин 10. Пасажирів піших веземо за п’ять гривень. — На життя вистачає? Чи ще десь підробляєте? — Працюю тільки тут. Зазвичай машин 50 за день проїжджає. Велосипеди не рахуємо.

Дружина Юрія у відпустці по догляду за дитиною, сидить з донькою Нікою, якій три роки. — Коли у вас перевезень найбільше? — Улітку щодня і цілий день. Особливо в п’ятницю, суботу і неділю. Люди їдуть до сіл і назад. Юрій розкручує ланцюг, яким воЮрій Притика на роботі дна платформа прип’ята до б е р е га . Л а н ц ю г Під час розливу ми з Андрієм перевозимо торохтить і звисає з Зараз на Чернігівщині дерев’яного стовпа. Поромник відштовхується на Десні працює шість поромних човном. 15 гривень з людини. Човен великий. від берега. Пором рухається по залізному переправ. Крім Пекарівського Сідає п’ять-сім чоловік. З велосипедами менше. — Під час бойових дій людей возили? канату на ролику — такий металевий валик на Сосниччині, три пороми пра­ — Трохи човном перевозили. у залізній рамці збоку. А з іншого боку цюють в Понорницькій громаді До порому з боку Сосниці прямують 34­річна майорить жовто-блакитний прапор. (Коропщина): у Радичеві, — То подарунок. Ігор, брат Андрія Дудка, Мезині і Деснянському. І два Ірина КОЛЕНКО з великим рюкзаком і дворічна служить, він привіз, — Юрій бере пласку в Макошиному, що на Менщині. Вікторія в гарному платті. Їх проводжає 38-річний Вячеслав Коленко, батько і чоловік. дерев’яшку з гачком — колотушку. Чіпляє тим — Живемо в Сосниці, на вихідні їдемо до гаком за залізний канат, тягне. Пором починає бабусі Валі (Осипенко) в Кнути. До моїх батьків, — уточнює поволі повертатись і рухатись до протилежного берега. Ірина. — Важко управляти? — Стараємося бувати в бабусі частіше. Постійно їздимо — Треба тягти, — знизує плечима Юрій. — Якщо багато поромом. Під час розливу на човні хлопці везли. А взимку по перевезень за день, то важко. льоду йшла. До Десни чоловік підвезе і йду. — Не ковзає? — Рюкзак здоровенний. Донесете? — Узимку, коли канат покривається інеєм, ковзає. Усе одно — На тому березі дід з бабою зустрінуть. Ще їх не видно, тягнеш. почекаємо. Канат треться об фіксуючу трубу, залізо об залізо дзеСкільки себе пам’ятаю, цим поромом користуємося. Це ленчить, як дзвіночки. Ще чотири колотушки стоять наша дорога. начепленими на загородку. — Саме оцей пором ходить з 1984 року. Залізні порожні — Навіщо стільки колотушок? Поромник же один байдаки, з’єднані між собою рамою. Сам поміст ми міняємо, працює. ремонтуємо — У нас правило: хто заїжджає на пором, бере — Хто його робив? колотушку і допомагає. Так швидше і легше. — Залізну основу робиПравило є правило, беру дерев’яшку, намагаюсь заЯк це, плисти на поромі ли в сільгосптехніці в Макочепити гаком за канат. А воно не чіпляє, канат вислизає, шиному. Зараз підприємства через річку? Цікаво подиви­ хоч і не зима. тися? І у вас є смартфон. немає вже. — Новішу беріть, — радить Юрій, — ця вже виро— А як що станеться з Включіть на ньому фотоапа­ блена і стерта. рат. Наведіть його на оцей цим каркасом: розіб’ється, Беру новеньку жовту колотушку, на якій ще і лак квадратик внизу. зламається? не зійшов. Там отвір для гака крутіший, чіпляє краще. На екрані телефона — Не дай Боже! — поСтараюся, як можу. Зусилля прикласти треба, але не з’явиться посилання. чула це Ірина. скажу, що надто важко. Здалося, пором пішов швидше. Натисність його. І дивіться — Не знаю. Може, міст — Ну як, допомогло? відео. нам нарешті поставлять, — Юрій сміється. припускає Юрій. — Тут, головне, від берега відштовхнутися, відплисти, — Міст би непогано, — щоб на течію попасти. Далі легше йде. згодна Ірина. — Набагато б — Де ви їх берете, ці колотушки? — кладу дерев’яну простіше було. причандалу на місце. — Думаю, не зроблять — Самі робимо. З дуба або акації. Треба тверда нам його. Бо в Коропі міст, порода. Витесуємо сокирою вручну. — міркує Вячеслав. — І в У повінь пором не ходить. Усті міст. Колись же його — Цього року вся асфальтова дорога була залита відремонтують. аж до Сосниці, — згадує Юрій. — Вода під самий наш Олена ГОБАНОВА, фото поромницький будиночок підійшла. На повороті дорогу Ірина Коленко з донькою Вікою переправляються поромом. розмило. автора В ’ячеслав Коленко проводжає

12.10.2023

Q шкода

3

Новини

Вогонь знищив усе — хату, худобу, машину, тракторець

Третього жовтня опівночі в селі Богданівка чорний, суцільне згарище. Нічого не врятували. Лосинівської громади Ніжинського району У старостаті зараз збираємо кошти, щоб купити згорів будинок, гараж, машина, худоба йому житло. Тисяч 50-60 гривень треба. Також 70­річного Петра Пащенка. Господар встиг люди приносять одяг постраждалим. врятуватися, ухопивши з собою лише до­ — Головне, що сам уцілів. Але він важко кументи. переживає це все. Не хоче жити, — печалиться — Почалося з гаража, він посеред двору. Яна КОЛІСНЮК, родичка постраждалого. Там стояли машина «ВАЗ-2107» та тракторець. — На проводку не схоже. Дідусь пам’ятає, Далі вогонь миттєво перекинувся на літню як виходив з гаража і вимикав рубильник. кухню, будинок та хлів. Живцем згоріли дві Тому займання від електрики відкидає. Петро свині, кізочка, кури. Трохи поплавився сайдинг трудяжка. Усе, що згоріло, нажите мозолями і в сусідів. Добре, що хоч на інші будинки не — будинок, господарство, машина, трактор. перекинулось, вітер дув в інший бік. Тушили дві Мав усе, в одну мить залишився без нічого. пожежні машини, з Лосинівки Стали нажиі Ніжина. Люди з відрами Картка «Райфайзен Банку» для допо­ ватися на нашому бігали, — журиться Ліна БІДА, моги: горі і шахраї, коли староста Перемозького старо­ 4149 5000 2257 8226 Пащенко Петро опублікувала стинського округу, куди вхо­ Григорович. картку для збору. дить Богданівка. — Увесь двір Дзвонять мені

Q щоб чули

Шість систем оповіщення встановили на Менщині У Мені, Киселівці, Макошиному, Бірківці, Дягові, Синявці. У селах потужність однієї — 200 ват, її ціна 32 тисячі гривень. У центрі громади — 400 ват, ціна — 35 тисяч гривень. — Усе за кошти місцевого бюджету. По одній потихеньку купували ще в минулому році, а для Мени придбали нещодавно. Розробляли їх у Харкові, — говорить Юрій СТАЛЬНИЧЕНКО, куратор проєкту, секретар Менської міської ради. — У громаді 39 населених пунктів, майже 25 тисяч жителів. Плануємо встановити системи оповіщення в усіх старостинських округах. Шукаємо кошти. Ведемо перемовини з благодійним фондом «Партнерство заради України», уже подали заявку. Система інтегрована з додатком про повітряні тривоги. Також може програвати і просто звукові файли. Отож, можна буде використовувати і після перемоги. На сьогодні її найголовніше призначення — повідомляти про небезпеку. Спроєктована так, що може звучати і сигнал сирени, і голосове повідомлення. У Мені транслюється оповіщення: «Громадяни, увага, повітряна тривога, прямуйте в укриття». Є види повідомлень про радіаційну, хімічну небезпеки, онлайн-радіо. Поліція дала нам аудіофайли для попередження шахрайств. Вмикаємо їх двічі на день. Тижнів зо два покрутимо, людям набридне, знайдемо інші актуальні теми. Можливо, деякі служби захочуть доносити свою інформацію, наприклад, служба зайнятості. Для нас головне, аби це було корисно жителям. О 9.00, як і по всій країні, оголошується хвилина мовчання за загиблими у війні військовими і цивільними. Звучать «Плине кача», гімн України. Не всі, але чимало людей зупиняються, схиляють голови. Можна транслювати звернення керівництва грома- Q анекдот у тему: Думав, сирена, а це в котів ди. У Мені в школі імені Шевченка ще весілля за вікном. *** до війни мріяли Повітряна тривога тривала створити своє внутрішнє радіо. І сім хвилин або, як сказав би Киселівка хоче своє мій колишній, цілу ніч. радіо робити. — Сирени­реву­ ни залишилися на підприємствах міста? — Так, проте ревун не дає повідомлення про відбій повітряної тривоги. А людям же треба знати, коли небезпека минула. Система оповіщення має вісім годин безперебійного живлення. Якщо електрики не буде довше, можна підключити генератор. Коли були в окупації, містом ходило багато фейків. Отоді і виникла ідея: чому б не зробити онлайн-радіо. Воно само шукає діапазон, якщо інтернету немає. Вмикаємо пошук ФМ, як на радіоприймачі, воно знайшло і працює. Також у середині жовтня в центральній частині міста збираємося встановити ЛЕД-екран, де інформуватимемо про важливі події, зокрема і про повітряну тривогу. — Юрію Валерійовичу, кажуть, що оповіщення не на всіх кутках Мени чути — і за Красним мостом, і на Чугаївці, де живе мер. — Ми ж не на всю гучність вмикаємо. Зараз система працює десь на 60 відсотків. Якщо встановимо, як плануємо, у старостинських округах, у Данилівці і Феськівці, той край чутиме краще. У перші дні, коли тестували, було на 80 відсотків гучності. Міський голова казав, що в нього на вулиці було чутно. Уночі менше шуму і чути краще.

Валентина ОСТЕРСЬКА

постійно. То зайдіть у додаток, то натисніть кнопочку, аби переказ зробити. То якісь невідомі фонди хочуть допомогти, тільки треба, щоб картка і телефон були поряд, — обурена Яна. — Знаю я таких. Мене не проведеш. — Хто приютив Петра Григоровича? — Поки тимчасово живе у другої жінки. Вони не розписані, зійшлися нещодавно. У нього померла дружина, у неї чоловік. Але в неї свої діти, старенька мати. Він там ніхто. Хочеться назбирати і купити йому житло в гарному стані. Єдиний син Петра зараз на фронті. — Може, підпал був? — перепитала в Ліни Михайлівни. — Дідусь наче ворогів у селі не має. Спокійний, з односельцями живе мирно. *** З початку року в області сталося 1688 пожеж. Тоді як за аналогічний період минулого

року — 2153. У пожежах загинуло 46 людей, врятовано — 15.

Ольга САМСОНЕНКО

Відео страшної пожежі, як схоче­ те, подивіться на своєму смартфоні. Для цього включіть фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик внизу. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Q не сиділось у москві

Ексмера Сновська Романа Зуба знову посадять у тюрму

Щорський районний суд дав Роману Зубу, колишньому міському голові Сновська, два роки тюрми за глорифікацію (прослав­ лення) та виправдовування збройної агресії рф проти України. Також суд приєднав не відбуту частину попереднього покарання, а саме — місяць тюрми та позбавлення права обіймати певні посади. Отож, остаточне покарання — два роки і місяць ув’язнення без конфіскації майна, з позбавленням права рік обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Також суд постановив стягнути з нього 9061 гривню за проведення під час розслідування почеркознавчої та лінгвістичної експертиз. Початок строку обчислюють з дня фактичного затримання. Романа Зуба не брали під варту на період слідства та розгляду справи. На волі він буде до вступу вироку в законну силу. Улітку минулого року в мережі Telegram Зуб переслав контакту під назвою «Брат» відео з окупованого російськими військами міста Гірське Луганської області. Там представники окупаційних військ та так званої народної міліції самопроголошеної ЛНР висловлювалися на підтримку захоплення українських територій. У вересні вже іншому контакту надіслав відеозвернення президента росії путіна. Експертиза підтвердила наявність в опублікованих матеріалах виправдовування дій агресора. Сам Зуб вину визнав частково. Підтвердив, що з власного акаунту в ході переписки з іншими контактами пересилав їм відео, однак робив це, щоб поділитися інформацією, не розуміючи, що вчиняє злочин. Він очолював Сновську міську раду з 2012 року. Затримали на хабарі у 18 тисяч гривень. У серпні 2014 року Щорський районний суд засудив його до двох років без конфіскації. Але прокуратура не погодилася з таким рішенням і подала апеляцію. Відтак, Зуб отримав п’ять років позбавлення волі. Не погодився. Втік до росії. Кажуть, жив у москві. Три роки був у розшуку, та врешті довелося повернутися і сісти до в’язниці. Незадовго до повномасштабного вторгнення вийшов з колонії і повернувся додому. За статтею 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників) йому загрожувало до п’яти років позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої. Так що два роки — не таке вже велике покарання. До кінця жовтня засуджений має право на оскарження вироку.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q добра новина

«Говерла» подарувала сімом громадам екскаватори-навантажувачі по два мільйони. Шукають екскаваторника. Або екскаваторницю

Екскаватор­навантажувач приїхав у Срібне. Це подарунок від аме­ риканського народу в рамках проєкту USAID «Говерла» «Підвищення ефективності роботи та підзвітності органів місцевого самовряду­ вання». Зараз самохідний екскаватор­навантажувач 4х4 CASE 570т/ CASE 570т Backhoe Loaders стоїть в ангарі комунального підприємства громади. — Трактор прямо з Америки в Срібне прибув? — Цього сказати не можу, не запитували. Техніка на балансі селищної ради. На ньому ще не працювали, — знизує плечима Олена ПОПЕНКО, голова Срібнянської громади. — Чого чекаєте? — Завтра чи найближчими днями приїдуть спеціалісти, яких пришле фонд «Говерла». Вони проведуть технічний огляд екскаватора, розкажуть і навчать, як ним користуватися, управляти. Ми виграли конкурс, нас визначили як одну з громад для співпраці і надання технічної допомоги. Підписали меморандум. Таку техніку презентували всім громадам-переможницям конкурсу. — Тракториста вже вивчили на нову машину? — На сьогодні в нас туго з працівниками-чоловіками. Усі молоді хлопці воюють. У ЗСУ чотири старости: з Гурбинського старостату, Дігтярівського, Савинського і Грицівського. Тому в нас питання не кого навчити, а де взяти. Крім Срібнянської, такі ж навантажувачі отримали Носівська, Бобровицька, Варвинська, Сухополов’янська, Козелецька і Талалаївська громади. Усі, кого в результаті конкурсу керівники проєкту вибрали для співпраці та допомоги. — Ще на комунальне підприємство не передавали. Займаємось оформленням документів. Тиждень-два, і вийде на роботи. Буде працювати на благоустрій. Техніка потрібна і багатофункціональна, — радіє Юрій ВЕЛИЧКО, голова Талалаївської громади. — Тракториста ще не знайшли. Складно з цим. — Шукаємо, хто працюватиме. Звичайно, ця машина нам потрібна. Більшість старої техніки в нас була то білоруського, то російського виробництва. Запчастин зараз не знайдеш, — задоволений навантажувачем Володимир ІГНАТЧЕНКО, голова Носівської громади. Усі екскаватори-навантажувачі однакові. Вартість — два мільйони 812 тисяч 125 гривень 34 копійки.

Олена ГОБАНОВА

Q біда

Одна свиня захворіла, 435 спалили. Збитки на мільйони У Ніжинському районі вдруге за кілька місяців зафіксовано спалах африканської чуми сви­ ней. У липні в Лосинівській громаді виявили три свині із симптомами африканської чуми. А вже третього жовтня захворіла хрюшка на території фермерського господарства ТОВ «Нива 2008» у селі Коломійцівка Макіївської громади. — Усе поголів’я — це 435 свиней — довелося знищити працівникам Держпродспоживслужби. Учора вивезли і спалили останніх, — каже 6 жовтня Сергій КИРИЧЕНКО, заступник директора ТОВ «Нива 2008». — Зараз на карантині. Робимо дезінфекцію всіх приміщень. Щонайменше три місяці тепер не можна заводити свиней. — Збитки вже підрахували? — Зафіксували, але не рахували. Свині різного віку, багато було свиноматок. Збитки на мільйони гривень. Порахуємо і передамо до відповідної комісії. Є постанова, сподіваємося отримати компенсацію. — Чума виявлена тільки у фермерському господарстві. У громаді все спокійно, — каже Вікторія ОСАДЧА, секретар Макіївської сільської ради. — Оголошено 40-денний карантин. Працюють необхідні служби. — Чи заборонили продаж м’яса та сала в громаді? — У трикілометровій зоні і від точки спалаху поставили дезінфекційні бар’єри. Продаж м’яса і сала на стихійних ринках заборонили. У магазинах за якість продукції відповідають власники, там продають. Встановили десятикілометрову наглядову зону. Там також заборонено продаж. Старости повинні перевіряти. Якщо такі випадки будуть, викликати поліцію.

Ольга САМСОНЕНКО

Q анекдот у тему:

— Лікарю, я працюю, як кінь, їм, як свиня, втомлююся, як собака. Що мені робити? — Не знаю, я не ветеринар... Наступний!

4

Суспільство

12.10.2023

«ДЕРЖАВА МАЄ ВПРОВАДИТИ ПОЛІТИКУ ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ!» Редактори газет закликають владу захистити право українців на доступ до інформації і шукають спільну мову з «Укрпоштою» Понад 120 керівників друкованих ЗМІ під час Всеукраїнської наради редакторів газет, проведеної Національною спілкою журналістів України, проголосували за звернення до Офісу Президента, Уряду та Верховної Ради щодо необхідності підтримки українських газет під час війни, надавши Спілці мандат на переговори з владою.

Зберегти українські газети!

Складовою такої програми має стати підтримка редакцій друкованої преси, особливо на прифронтових та деокупованих територіях. Така підтримка має стосуватися, насамперед, забезпечення якісної поштової доставки видань, доступності газетного паперу, послуг з друку видань тощо. Особливо складна ситуація на територіях, що межують із фронтом, а також із російським і білоруським кордонами. Тут у багатьох місцях люди або повністю позбавлені можливості отримувати інформацію через радіо, телебачення та інтернет, або отримують спотворену, перекручену і брехливу інформацію з російських засобів масової інформації. Редактори-учасники наради звертали увагу на те, що росіяни на окупованих територіях буквально засипають людей своєю друкованою пропагандою. Щоб надати такій пропаганді привабливішого вигляду,

російські «фахівці» друкують її під логотипами звичних українських обласних і районних газет.

«Якщо не буде преси, економічні втрати нестиме й пошта»

Головне, що турбує сьогодні газетярів України — це проблеми з поштовою доставкою періодичної преси. За наполягання НСЖУ учасником Усеукраїнської наради редакторів став генеральний директор АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський. Він навів загрозливу цифру. За його словами, у другому півріччі 2023 року порівняно з другим півріччям 2020 року кількість найменувань видань у передплатних каталогах зменшилася з 2907 до 1314. Ключовими причинами Смілянський назвав війну й окупацію частини території України. У численних виступах редактори звертали увагу на проблеми з доставкою преси читачам при високих передплатних тарифах. Учасники наради скаржилися

на роботу пересувних поштових відділень, які не довозять пошту громадянам, а залишають її в старостатах або інших громадських місцях. — Газети кидають здебільшого в сільських магазинах і хто забере, той забере, — з обуренням сказала Тетяна ЛУЧИНСЬКА, учасниця робочої групи НСЖУ, редакторка богодухівської газети «Маяк» (Харківська область). — Нерідкими є й такі випадки: літня жінка пройшла три кілометри, щоб передплатити газету, а пересувне відділення вже поїхало, — зазначив Олексій ПАСЮГА, редактор великописарівської газети «Вор­ скла» (Сумська область). За словами редакторів, логістика і г р а ф і к и р о б от и п е р е су в н и х відділень продумані погано, і вони рідко узгоджуються з графіками виходу щотижневих газет. — У нас є два села, розташовані поруч, то в одне село пересувне відділення приїжджає в п’ятницю, а в друге — у середу! — розповів Олександр МОЦНИЙ, редактор краснопільської газети «Перемога» з Сумщини. І, звісно, однією з головних проблем у співпраці видань із «Укрпоштою» є високі, на думку редакторів, тарифи, які є непосильними для пенсіонерів — базової категорії читачів друкованої преси. Разом з тим, редактори наголошували, що в питаннях збереження

друкованої преси інтереси газет і пошти збігаються. — Навіть якщо газет не буде, пересувні від ділення все одно їздитимуть по селах. Тож без доставки преси пошта матиме економічні втрати, — наголосив Сергій ВИ­ СОЦЬКИЙ, редактор газети «Життя Семенівщини» (Чернігівська об­ ласть).

самі редакції. Крім того, він пообіцяв, що запроваджені «Укрпоштою» тарифи на 2024 передплатний рік упродовж року збільшено не буде. Він погодився з пропозицією Сергія ТОМІЛЕНКА, голови Національної с п і л к и ж у р н а л і с т і в Ук р а ї н и , закріпити цю обіцянку меморандумом із НСЖУ.

Що обіцяє «Укрпошта»?

Національна спілка журналістів України: «Слово за державою!»

Однак Ігор СМІЛЯНСЬКИЙ, керівник «Укрпошти», переконаний, що реформування «Укрпошти» здійснюється в правильному напрямку. Він не заперечував проблем у роботі листонош і пересувних відділень і пообіцяв з цими питаннями розібратися. Водночас, на його переконання, глобальні проблеми виживання періодичної преси, як і інші важливі питання сьогодення, розв’язувати має держава, а не «Укрпошта». — Я за підтримку преси, просто це не може бути за рахунок «Укрпошти», — наголосив він. Зі свого боку Ігор Смілянський анонсував запровадження цифрових механізмів контролю роботи листонош і пересувних відділень, вдосконалення сортування преси, налагодження зворотного зв’язку з передплатниками і редакціями, а також можливе здешевлення передплати — лише тої, яку здійснюють

— Ми закликаємо «Укрпошту» і місцеві військові адміністрації опрацювати звернення, які надійшли на гарячу лінію НСЖУ і які ми передаємо їм для реагування, — наголосив Сергій Томіленко. Підсумовуючи дискусію, Сергій Томіленко наголосив на важливості запровадження державної політики підтримки засобів масової інформації, зокрема друкованої преси. — Держава має забезпечити доступ усіх громадян до якісної перевіреної інформації, а отже сприяти функціонуванню різних видів медіа, зокрема й друкованих, особливо там, де жодної альтернативи таким виданням немає, — наголосив Сергій Томіленко.

Максим СТЕПАНОВ, інформаційна служба НСЖУ

Q попрощалися

Поліг колишній головний ветеринарний лікар Ніжина Сергій Сиводід — Загинув мій товариш Сергій Сиводід, 1971 року народ­ ження, із села Кукшин Ніжинського району. Сергія Миколайовича добре знали і поважали в Ніжині та районі. Депутат та заступник голови Ніжинської районної ради у 2006-2010 роках, головний ветеринарний лікар Ніжина. Загинув поблизу села Кучерів Яр Донецької області. Співчуття дружині Світлані, дітям Олександру та Анастасії і всім рідним та близьким. Царство небесне і легких хмаринок тобі, друже, — написав у співчутті Олег ОБУШНИЙ, колишній заступник голови облради. Поховали Сергія Сиводіда на батьківщині. *** Навіки повернувся додому старший солдат 51­річний Сергій Риленко з села Володькова Дівиця на Носівщині. Після школи Сергій закінчив технікум залізничного транспорту. Тривалий час працював провідником. Останні роки — в охороні. У перший день війни був мобілізований і до останнього служив в механізованому батальйоні. 30 вересня поліг у бою поблизу селища Керамік Донецької області. Колоною шани захисника проводжали через усе село. У глибокій скорботі сини Юрій і Костянтин, сестра Валентина. *** Поповнив небесне військо старший солдат 48­річний Віталій Аверкін із села Рибці Сухополов’янської громади на Прилуччині. Деякий час Віталій жив за кордоном, потім сім’я повернулася в Україну. По закінченні школи навчався в гідромеліоративному технікумі. Строкову відслужив у Криму. Після працював у державній охоронній службі. З 12 січня 2021 року служив у ЗСУ. Після початку повномасштабної війни боронив країну, був старшим стрільцем-оператором механізованого відділення. Загинув, як і Сергій Риленко, 30 вересня поблизу Кераміка на Донеччині. Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали в рідному селі. *** 30 вересня неподалік Рівнопілля Волноваського району

Донецької області смерть забрала солдата 48­річного Леоніда Неговору, уродженця села Терешиха на Бахмаччині. Кульове поранення... До мобілізації Леонід проживав у селищі Парафіївка на Ічнянщині. Служив з 21 квітня цього року на посаді номера обслуги зенітно-кулеметного відділення. Жалобний кортеж з тілом загиблого навколішки зустрічали жителі всіх сіл, через які везли захисника в Парафіївку. Поховали Леоніда Неговору з військовими почестями. *** Назавжди повернувся додому солдат 32­річний Сергій Яременко з селища Лосинівка Ніжинського району. Сергій вивчився в Лосинівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті на водія та тракториста-машиніста. У 2011 році працював сторожем у агрофірмі «Лосинівська». Згодом — охоронцем в автопарку. Потім — вантажником розподільчого центру управління логістики. Після початку повномасштабної війни пішов обороняти Україну. Загинув 22 серпня на запорізькому напрямку. Попрощалися з військовим та поховали в рідному селищі. *** — Ще декілька днів тому оголошувала збір коштів на каску і навушники, бо воїн після поранення, у бою втратив усю амуніцію і, не долікувавшись, пішов знову в бій. За ніч зібрала, добавила і на ранок усе йому поїхало. Саша Пархоменко дуже дякував і твердо вірив: ми переможемо і виженемо нечисть з нашої землі, — пригадує матінка Дар’я ЯКУБІВ, волонтерка з Ніжина. — Дуже не хотів зайвий раз турбувати дружину Марину, оскільки захворіла і перебувала в лікарні. Завжди говорив, що безмежно любить її, що вона неймовірна. Марина виписалася з лікарні і отримала жахливу звістку. Це все про солдата 43­річного Олександра Пархоменка з Ніжина. Олександр закінчив автошколу та працював водієм у різних компаніях.

З перших днів повномасштабної війни вступив у ніжинську тероборону. З часом перевівся до складу одного з підрозділів. Боронив Чернігівщину та Сумщину. Упродовж служби отримав поранення, але після лікування та реабілітації повернувся на фронт. Загинув 26 на запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали військового в селі Карабинівка Макіївської громади на Носівщині. *** Останнім земним шляхом провели старшого матроса 35­річного Павла Коляду з села Високе на Борзнянщині. Деякий час Павло працював слюсарем з ремонту автомобілів у Чернігові. Згодом повернувся в рідне село. Займався особистим селянським господарством, з дружиною виховував донечку. Був призваний до ЗСУ 17 травня цього року. Служив стрільцем-санітаром механізованого батальйону військової частини. Загинув 27 вересня поблизу Роздолівки Донецької області. Поховали захисника в рідному селі. *** Виконуючи бойове завдання, загинув 45­річний Олександр Рогальов, зять Любові Музики, учасниці художнього ансамблю «Журавка» онищенківського будинку культури на Прилуччині. Життя захисника обірвалося 12 серпня поблизу Роботиного та Малої Токмачки Пологівського району Запорізької області. *** 8 жовтня під час виконання бойового завдання, захищаючи Новгород-Сіверську громаду, загинув прикордонник 28­річний Андрій Юзьков. Родом Андрій із Шепетівки Хмельницької області. Строкову відслужив у десантно-штурмових військах. З 2016 по 2018 роки брав участь у бойових діях у рамках антитерористичної операції.

Валентина ОСТЕРСЬКА

12.10.2023

Здоров’я

5

Q моментальний шок-контент

«Тільки рукавиці надів, дивлюся, д о н н я уже голова прорізується». п р и к о р Фельдшер Влад Ковпинець разом з водієм Андрієм Коробком прийняли пологи в Людмили Горбач прямо у «швидкій»

1.

«Я такий був радий, ніби свою родив»

Влад Ковпинець, фельдшер холминської "швидкої"

— Як поживає маленька Вікторія? — звертаюся до матері немовляти. — Добре, дякую, — відповідає. Людмила ГОРБАЧ з донечкою Вікторією в Чернігівські обласній дитячій лікарні. Людмилі 41 рік. Дитинці минає місяць. Вона п’ята в родині. Народилася 17 вересня ввечері прямо в «швидкій». Пологи приймав Владислав КОВПИНЕЦЬ, фельдшер, 24­річний, неодружений. Допомагав Андрій КОРОБКО, водій, 42­річний, одружений. — Сподобалося бути помічником акушера? — запитую його. — Можна, як таке трапилося, — каже Андрій Коробко. Водієм на «швидкій» працює чотири з половиною роки, до того був водієм у лісгоспі.

2.

3.

— О восьмій вечора надійшов виклик,— згадує Владислав Ковпинець. — Під’їхали. Приватний будинок, веранда. Я думав, як завжди завантажимося, спокійно довеземо. Заходимо, жінка сидить на дивані, біля неї дочка, теж вагітна. Брат. Чоловік. Вона: «Ой, больно, больно». Ми ноші витягли, поклали, занесли в машину. Я до неї послухати, чи б’ється серце плоду. Туди-сюди, вона: «Я вже народжую», і скидає з себе все: штани, труси. — Що підстилали? — Біля 10 пелюшок точно пішло. І товстенькі, і тоненькі, і домашні. Організація — Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — нам дає спеціально упаковану пологову вкладку. До неї входить і костюм, що сам надягаєш, і фартух, щоб не обльопаться, і костюм для породіллі. — Встигли фартух надягти? — Не встиг. Тільки перчатки одні. Та на мені форма — це теж хімзахист, тож я не боявся (інфекції). — Вам у 24 роки не доводилося ж акушером бути? — Я стикався з пологами, але не сам тоді був. Бачив багато в своєму житті, але ця картина, ви самі розумієте... Відірвані к і н ц і в к и , — з га д ує в и к л и к и п і д ч а с авіаударів та обстрілів Семенівщини. — Ти допомогти, буває, уже не можеш. А на пологах ти обов’язково повинен допомогти. Бо відповідаєш за жінку, відповідаєш за дитину. Не дай Боже, щось не так піде — підсудне діло. Тому це страшно.

— Як відходили? Може, закурили впер­ ше? Чарку випили? — Відходив цілу добу після цього всього. І ще під враженням. Я не курю і не п’ю. У мене після пологів ще два виклики були, я ніч не спав. Картина: перший раз, і незвична. Тільки перчатки одягнув, а вже дитя лізе. Я думав, що пологи — це 10 хвилин, 20 хвилин, ні, — хвилина! «Тримаєш голівку, повертаєш», — учили нас. А воно само вискочило. П’ята дитина, тому й були такі легкі пологи. Якби були перші, я б переляком не відбувся. Були б розриви, і я цього боявся. Не дай Бог, відкрилася б кровотеча, а цими дорогами везти... З Холмів до Корюківки давно нова має бути прокладена, відремонтована. Зараз ями страшні. Уявляєте, як по ній везти хворого або породіллю. Я жінку віз, вона в кареті, як попригунчик, скакала — такі вибоїни на дорозі. А я дитину до себе притискав. Хоча за правилами повинен бути контакт немовля-мама, шкіра до шкіри. Я це зробив у перші хвилини — поклав дитинку мамі на груди, щоб тепло з теплом поєдналися. Так мало б і продовжуватися. Але цими дорогами який контакт, які груди. Притискав до своїх грудей дитинку, слідкував, щоб дихала, щоб була прохідність дихальних шляхів. Віддав немовля в корюківській лікарні Валентині Шатохіній, черговій гінекологині. Прийняла її й маму, піднялися нагору. Я попросив, щоб вийшли, вагу сказали. 2900 — вага дівчинки. Норма. Недоношена, якщо 2400.

«Не дай Боже, щось не так піде — підсудне діло»

«Тільки перчатки надів, а вже дитя лізе»

— Треба ж було допомогти. Звісно, переживали, хвилювалися. — Може, у вас був досвід партнерських пологів, коли власна дитинка народжувалася? — Я під дверима тоді був, — сміється. Хотів би бути за дверима і тут . — Водій відразу з машини втік, злякався, — доброзичливо усміхається Влад Ковпинець. — Я йому: «Давай рукавиці». Тільки рукавиці надів, дивлюся, уже голова прорізується. Ще мить, і я вже давай дитину ловити. Ну це моментальний шок-контент був. Реально було страшно. Голова не думала, а руки працювали. Їхали у «швидкій» до Корюківки, я всю дорогу дитинку продержав на руках біля серця. Вона й позіхала, і дивилася на мене. Молодчинка. А я такий був радий, ніби свою народив. Радості не було меж, коли вже одягли та вкутали її. Я дітей люблю, і це для мене такий кайф був.

4.

«Я ще й шапочку надягнув, ще й шкарпеточки, у дві чи три пелюшки загорнув, пледик»

— Вагітність 39 тижнів, — повертаємося до випадку. — Жінка не знала навіть дати, коли їй народжувати. Добре, що дитинка лежала правильно, униз головою, пуповиною не оповита, усе нормально. Дев’ять балів із 10 за шкалою Апгара (оцінка активності новонародженого). Чого мінус один бал? Бо трошки в’яла, синюшна. Жовтяницю згодом діагностували, бо резусконфлікт з мамою (ускладнення вагітності, імунна несумісність матері й плоду). Дитинку почав відразу стимулювати, щоб закричала хоч, бо вона не кричала. Гладив по хребту, між лопатками, по сідницях, п’яточках, як нас учили. Потім розтер, швиденько висушив. Якби не водій, не встигав би. Він мені подавав пелюшки та рушники. У мами питаю: «Є для дитини речі?» «Є», — каже. Я ще й шапочку надягнув, шкарпеточки. У дві чи три пелюшки загорнув. Ще й пледик дали, і ми замотали в нього дитинку. Обтерти, висушити і зігріти — три правила. Бо якщо в немовляти розвинеться гіпотермія, якщо впаде температура до менш ніж 35 градусів, важко буде вивести з цього стану. А температура падає моментально. Ми Хочете подивитися Влада відразу пічку включили в машині. Зробив усе, як положено. Я набрався досвіду на роботі. Усе, що засвоїв у новгород- вживу? І у вас є смартфон. сіверському медичному коледжі, — це теорія, лекції. А Включіть на ньому фотоапа­ екстремального досвіду я в Семенівці (там раніше працюрат. Наведіть його на оцей вав) набрався. Олександр Помазок, старший фельдшер квадратик внизу. семенівської «швидкої», дуже багато мене навчив. Різні На екрані телефона випадки були. У Семенівці стільки породіль перевозив. Але з’явиться посилання. жодна в «швидкій» не народжувала . Натисність його. І дивіться Поки спілкуємося, роздивляюся татуювання на шиї Влада. відео. — Зробив минулого року, — пояснює. — Ластівка — просто сподобалося. Кардіограма — символ роботи. Лев (під одягом) — символ міцності, сили, мудрості. Гілки — символ життя. — Яку музику слухаєте, може, «Рамштайн»? — придивляюся до красивих металевих ланцюгів на шиї. — Можна, якщо залізо тягаєш. Займаюся в нашому спортзалі. Там мій однокласник завідує — Коля Кашич. Гантелі, штанги є. Хочу бути в формі. Знадобиться.

Q рада б душа в рай, та не додзвониться

«Мало погашених електронних рецептів, бо нема хорошого зв’язку» У с ел ах Ч е р н і г і в щ и н и п о ­ медико-санітарної допомоги. Щоб яким укладений договір, не завжди гашено всього чотири відсотки виписати е-рецепт, треба їхати до ж додзвонишся, — знову сходимося виписаних е­рецептів, повідомляє сімейного. Або, за хронічної хворона старій проблемі. — Я не знаю, Національна служба здоров’я би, дзвонити йому. Далі вже я зможу як ви мені додзвонилися . Щойно дивилася, показував «Київстар», що України. Хоча саме за електрон­ допомогти. Зможу, коли їхатиму зв’язку немає. ним рецептом можна отоварити в Городню, отоварити, забрати й — Що потрібно вашим безплатні препарати зі списку привезти ліки. пацієнтам у першу чергу? «Доступні ліки». — У Городню раз на тиждень — Ліки від гіпертонічної хвороІрина ГРИЩЕНКО, завідувачка їздите, як інші фельдшери та мед­ би. Вони на першому місці. Ліки від фельдшерським пунктом у селі сестри, за ліками? високого тиску є в списку безплатних Ільмівка на Городнянщині (від цен— Коли як. Не тільки я забираю, ліків. І пацієнти цим користуються, тру села до кордону з білоруссю — а й інші. Родичі. Знайомі. Сестри просять, щоб виписували їм. кілометрів два) пов’язує складнощі милосердя, у яких старенькі на На другому місці — знеболюз е-рецептами з поганим мобільним обслуговуванні. Може забрати будьвальне. Від остеоартрозів, болю зв’язком, особливо в прикордонних хто, на прохання пацієнта, ці ліки. в спині, ногах. Замовляють кетаселах. Там не завжди було покриття Але, щоб подзвонити сімейному, з нов, диклофенак, ібупрофен, і в мирний час, а нині й поготів. фаніган, німід. У сезон гострих Інколи працюють глушилки, Q анекдот у тему: респіраторних захворювань інколи прилітає у вишки. Окса­ Лікар: треба спреї від болю в горлі, на КРАВЧЕНКО, завідувачка — Так, випишемо рецептик... Щоб ваш краплі від нежитю, таблетки від фельдшерським пунктом у селі чоловік швидше одужав, йому потрібно більше температури та лихоманки. Мощенка на Городнянщині, теж гуляти, відпочивати. Наш фельдшерський пункт бачить проблему у зв’язку. — Лікарю, я тоді дивуюся, як він взагалі обслуговує не тільки Ільмівку, а й — Як виходите з ситуації? примудрився захворіти! села Світанок, Карпівку, Мости. — Сільські пацієнти *** Було ще й село Ближнє, але прикріплені до своїх сімейних Якщо рецепт на ліки написаний розбірливим воно порожнє, люди виїхали л і ка р і в , — п о я с н ю є І р и н а почерком, обережно — перед вами не лікар, а чи померли. З Ільмівки теж Грищенко. — Ми — до лікарів якийсь шарлатан! виїхало трохи молоді. Не всі. У у Городні, у Центрі первинної

прикордоння

нас працює початкова школа. Ходять дітки і з Ільмівки, і з сусідніх Володимирівки та Дня Доброго. Усі вакциновані, зокрема й КПК (проти кору, паротиту, краснухи). *** — Різниця між рівнем погашення е-рецептів у сільській і міській місцевостях разюча, — відмітила Наталія ГУСАК, голова НСЗУ, яка недавно приїздила в Чернігів. — У містах Чернігівщини було погашено 91,5 виписаного рецепта, у селищах — 77 відсотків, у селах — усього чотири відсотки. Усього з початку року в області виписано 300 тисяч електронних рецептів на доступні ліки. Отоварено 250 тисяч (83 відсотки). Учасницями програми реімбурсації (коли за пацієнта платить держава) є 310 аптек. У списку «Доступних ліків» понад 500 найменувань препаратів. Від серцево-судинних захворювань, діабету другого типу, цукрового та нецукрового діабету, бронхіальної астми, епілепсії, розладів психіки та поведінки, хронічного запален-

ня легенів, хвороби Паркінсона, імуносупресивні препарати (потрібні п р и п е р е с а д ж е н и х о р га н а х ) . У серпні цей список поповнився знеболювальними для паліативних (невиліковних) хворих. А в жовтні — тест-смужками для визначення глюкози в крові.

Сторінку підготувала Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора

6 Q їсти хочуть усі

Доля

У Кіпті за чебуреками

Усі люблять фаст-фуд

Влаштувалась у заклад швидкого харчування на проспекті Левка Лук’яненка в Чернігові. — Важко було? — У перший день дивишся, як показують: усе зрозуміла. Потім сама: ні, не зрозуміла. Два-три дні стажування, і ти знаєш, що і як потрібно робити. Там готують чебуреки, сосиски, картоплю. Майже те ж, що і в мене. Робітників двоє, по одному на зміні. Працювала три місяці. — Де були дочки? — То зі мною в Чернігові, то з чоловіком у селі. Він працює повахтово, два тижні на роботі, два вдома. Потім потроху почалася концертна діяльність, самодіяльність. Я вже все для себе зрозуміла, чого хотіла — навчилася. І повернулася в Кіпті.

Дуже вчасно побачила оголошення про подання заявки на грант. І подала. Це громадська організація ZOA, Нідерланди. Вони давали гроші для мікробізнесу в Чернігівській області. Коли я подавалась, було ще 200 заявок. Їздила на навчання в Чернігів. Нас учили писати бізнес-план. На гранти пройшло тільки 25. Грант був у розмірі три тисячі євро. Більшість усього цього, — обводить рукою Вікторія, — було куплено за грантові кошти. 120 тисяч гривень вистачило на закупівлю обладнання: холодильник, гриль, кавомашина, духова шафа для піци, кухонний комбайн, блендер, вертел для шаурми, витяжка, посуд (у нас дерев’яний). Генератор — на випадок відключення світла. Це все купувала нове, через сайти, з видатковими накладними на моє прізвище. Я подавала звітність у ZOA. Щоб було видно, що гроші витрачені саме на відкриття своєї справи. І ще 80 тисяч вклала своїх грошей. За свої вже купила сам вагончик, барну стійку, меблі, сміттєві урни. — Вікторіє! — гукає з дороги Ігор МА­ ЦЮТА, постійний клієнт. Чоловік з іншими дорожниками робить трасу просто навпроти двору Вікторії. — Мені два чаї і два чебуреки. Як звільнишся.

Чудове місце

«Чисто моя справа»

«І швець, і на дуді грець»

— Ви за освітою кухар чи худрук? — Училася у вищому училищі побутового обслуговування (що на Бойовій у Чернігові). Спеціальність швачка. Але за професією не працювала, собі шила. Через інтернет продавала саморобні шиті іграшки, дитячу постіль. У будинку культури спочатку брала участь у самодіяльності. Співала, танцювала, у сценках грала. — Яка ви різностороння, — роблю комплімент. — А ще малюю, співаю і пишу вірші! — весело підхвачує Вікторія. — Директором кіптівського будинку культури стала у 2014 році. Він у нас великий, двоповерховий, дуже гарний. Якби попередили, могла б зробити екскурсію. Бо зараз я у відпустці. Вікторія Ігорівна пишається роботою в будинку культури. Має стоси дипломів, не один виграний конкурс: творчі, поетичні. Брала участь у фестивалі «Чернігів The Best», виграла гран-прі в «Козелеччина має талант», була номінанткою в конкурсі «Фантастична жінка» в 2018-му. — Хобі стало в нагоді. Для конкурсу на призи жінкам пошила 10 повстяних сумок, розписаних вручну. Були задоволені. І за кордон мої сумки поїхали. — Важко працювати директором будинку культури? — Важче ним не працювати. Нинішня ситуація складна для творчих людей, артистів. Ми не можемо збирати глядачів, бо це скупчення людей. У нас є гурт «Пані». Проводимо виїзні концерти для силовиків. Виступали в Чернігові на малій сцені на День вишиванки. Організувала Спілка жінок Чернігівщини. У нас є своя Кіптівська жіноча спілка, голова Галина Позняк з Прогреса, а я її заступник. Збираємо кошти на ЗСУ, плетемо сітки. Проводимо тренінги на захист жіночих прав, про гендерну рівність, як протистояти насильству. Секундочку, — Вікторія побігла, прибрала зі столика, де щойно сиділа чоловіча компанія.

Не було б щастя, нещастя підмогло

— Я б, може, і раніше відкрила кафе, але поняття не мала, як усе це діє зсередини. Носила-носила я цю ідею. А минулого року зрозуміла, що треба починати діяти. Коли почалася повномасштабна війна, ми відкрили в Кіптях пункт гарячого харчування. Люди зносили продукти, з них готували всім селом, по черзі. Нацгвардійці їли те, що ми їм возили. Коли росіяни пішли, до повноцінної роботи так і не повернулися. Потім будинок культури відправили на простій, з червня 2022 по квітень 2023-го. Я сиділа на зарплаті дві тисячі 200 гривень. І троє дітей. Добре, що чоловік уже працював у Чорнобилі в охороні. І я вирішила, що час впровадити в життя свою ідею — відкрити фастфуд. Але не знала, яке обладнання маю купити, скільки людей може працювати, як це все облаштувати, щоб обслуговувати відвідувачів швидко. Для цього треба було попрактикуватися, попрацювати у фаст-фуді самій. Зрозуміти всю цю кухню зсередини. І я поїхала в Чернігів здійснювати свою мрію. Мені не важливо було місце, де набуватиму досвіду. Єдине: приблизно уявляла, якої комплектації буде мій заклад і пішла влаштовуватися в подібне. Орендувала квартиру, шукала роботу за оголошенням на ОЛХ. Людей до фаст-фуду потребують, і багато. Але зарплати пропонують ну дуже маленькі.

продовження. Початок стор. 1

Зарплати маленькі, а досвід хороший

— Чому не вареники чи деруни? У тренді українська кухня… — Таке в селі кожен удома готує. Та й їдальня в Кіптях є. А от їжі швидкого приготування немає. Навіть у Козельці чебуреків не знайдеш. Їдуть сюди. Усі люблять фаст-фуд. А найближче, де можна купити, — у Чернігові. Коли робила анонс відкриття в кіптівській групі у фейсбуку, Вікторія написала: «Спробуй шматочок міста в селі». Хазяйка видала шаурму, налила хлопцям чаю. Щоб не змарнувати вільну хвилинку, теж виходить з ларька випити кави. Розмовляємо за новеньким дерев’яним столиком у дворі. Таких столів з лавками тут чотири. Сусідній зайнятий компанією. — Завжди так людно? — Це ще тільки місцеві сьогодні. Дорожники, працівники сільгосппідприємства. З траси поки що майже не заїжджають, бо немає реклами — ото тільки невеликий банер, його з дороги не зразу видно. З ближніх сіл зараз клієнти приїдуть: з Чемера, Вікторія Ліскович у будинку культури Олбина, Прогреса. Ще на роботах, через годину будуть тут. Спеціально за шаурмою, чебуреками. Це топ. На другому місці піца. У мене поки що один вид: чотири м’яса. На четвертому місці картопля фрі. — Невже в селі місцеві купують смажену картоплю? —Так. Я ввела в меню спробувати. І вона пішла дуже добре. Бо смачна. — А суші? — Та які суші? Працюю одна, зовсім немає часу. Взагалі-то думала про них. От коли візьму людину на роботу, то можливо. І комплексні обіди хочу зробити, і сніданки. Дні народження організовувати. Досвід є. Біля нашого столика залишки срібного серпантину. Перший день народження вже пройшов учора. — Ой, вибачаюсь, клієнти, — підривається Вікторія прийняти чергове замовлення. Мийка з проточною водою всередині вагончика, усе що треба для приготування — теж. На вже готові жовті лаваші господиня викладає начинку, готує соус. — Ось почнемо сіяти, тоді збирати, ото у вас тут движуха буде, — замовляє чай і чекає шаурму Іван ШЕРСТЮК, працівник сільгосппідприємства «Агротрейд». Іван з Кременчуга, зараз живе в Олишівці. Там у нього жінка.

— Сама я родом з Михайло-Коцюбинського, — повертається до недопитої кави Вікторія. — До двох років жила там, потім з мамою переїхала в Осьмаки на Менщині. А 20-річною вийшла заміж у Кіпті і переїхала жити до чоловіка. Це його батьківська хата, — киває назад, де за огорожею видніється будинок. Кафе поряд. — Коли сюди приїхала і побачила, що двір стоїть над трасою, подумала: яке чудове місце, щоб відкрити заклад харчування. Постійно їдуть машини з Києва, з Чернігова. І всі хочуть їсти. У дворик кафе забігають дочки Вікторії: 11-річна Каміла і чотирирічна Іванка. Каміла з подружкою скачуть на натяжному батуті. Це безплатна розвага для дітей у дворику кафе. — Усе одно дітвора в нашому дворі збиралась, стрибали. Вирішили перетягти його сюди, — відпустила клієнтів хазяйка.

12.10.2023

120 тисяч на обладнання виграла Продовжуємо розмову вже біля стійки. — Столи і стільчики замовляла в нас на пилорамі. Стіл і два стільці на два-три місця — по п’ять тисяч гривень. Фарбувала сама. Три крісла зробила м’які, оббила шкірзамом. Вагончик — 50 тисяч, продали в Ніжині. Перевезли знайомі машиною. Воду підвели, електрику. Вагончик стоїть на нашому городі. Тут уже років три нічого не садили, просто косили. Меблі розпродавало кафе на заправці, яке закрилося, я купила. Папір, пакети, стаканчики — усе купую через інтернет, «Новою Поштою» привозять. На першу закупку продуктів пішло вісім тисяч. Працювала в тестовому режимі два-три дні. Клієнти пішли. М’ясо купую у своїх. Є в нас ФОП «Патук», у них беру свинину і фарш. Щодня свіже: закололи, змололи. — Скільки м’яса в день іде? — Сім-вісім кілограмів. Свинина — найходовіша начинка. Курка була. Закінчилась. У неділю планую взяти ще. Овочі — щось купую, щось своє, з городу. Інші продукти закуповую на базах у Чернігові, — розкачує на дошці тісто для чебуреків хазяйка.

— Готувати люблю і вмію. Пельмені домашні робити: увімкнула б собі якийсь фільм та й ліпила цілий день. Борщ варити. Пиріжки, випічку всяку. Давно вже не пекла, — признається Вікторія. — Не маю на це часу. О 8.00 відкриваю кафе, о 22.00 закриваю. Учора до пів на дванадцяту працювала. У вихідний їду за продуктами. — Ви самі любите фаст­фуд? — Уже ні, — сміється. — Я вже їздила супу поїсти, на обід друзі запросили. Ну уявіть: увесь день цей фаст-фуд готую. — Буває, що заготовлені на день продукти закінчилися, а клієнти ще є? — Буває. Хочеться все закрити і піти. Але за десять років у культурі і не з таких ситуацій навчишся викручуватися, — накладає начинку з фаршу на пласти тіста Вікторія. Включає чебуречницю. Запах пішов двором, за огорожу і поплив далі вулицею. Кіт Блек біжить до вагончика і з надією заглядає у вічі всім присутнім по черзі. — Чоловік допомагає? — Його й не було. Три місці на навчанні, а приїхав — і зразу на роботу на два тижні. Зараз там. Чоловік, 36-річний Андрій, з 2008 року працює в поліції. На Чорнобильській станції в охороні — останні п’ять років. Тепер працюватиме поліцейським офіцером громади (ПОГ). Посада за функціями схожа на дільничного. Буде вдома. — Відкриття закладу для нього — сюрприз? — Андрій знав. Сказав: «Займайся, якщо хочеш». І я вирішила це зробити. Не просила на цей заклад ні грошей, ні допомоги. Чисто моя справа. — А дочки? — Ці, які вдома, ще малі. А зі старшою ми порадились, і вона пішла на спеціальність «Готельноресторанна справа». А раптом «розкрутимось», — чарівно посміхається Вікторія. 15-річна Богдана навчається в Чернігівському коледжі економіки і технологій (при технологічному університеті). — Дочці купили кімнату на Шерстянці в Чернігові, щоб було де жити під час навчання.

«З будинку культури не піду» — Людей багато. В інших фаст­фудах роблять заготовки, заморожують, щоб потім швидше. — Ні. Усе роблю зразу, на очах у клієнта: мішаю, тісто розкачую, начинку викладаю і ставлю в духовку. З шаурмою і чебуреками так само. Ніяких заморозок. Тільки лаваші мені з Києва доставляють. Вікторія перевертає засмажені з одного боку чебуреки на інший, готує пакетики з крафтового паперу. — Тісто на чебурек — то вода, борошно, сіль і…? Усе? — Цукор… Ну, багато різних рецептів. У кожного виробника якась фішка є. Хтось додає оцет, хтось горілку. У тісті не чутно буде, бо випарується, а чебурек стає хрумкішим. У чебурека смак не так від фаршу, як від тіста залежить. У мене свій секрет, — не хоче відкривати його господиня. — Не можна розказувати всім рецепт свого чебурека. Як і рецепт соусу в шаурму. Вікторія відповідає на телефонний дзвінок, притиснувши трубку плечем до вуха: — Звісно можна. Дві? Через 20 хвилин буде.

— Якось назвете свій заклад? — Назву, — посміхається Вікторія. Відкриває картинку в телефоні. Напис англійською: «Прихолапок». — Не знаєте, що це? У нас так називають навіс, прибудову, якийсь закапелок при будівлі. Легко запам’ятовується плюс це наш сільський діалект. — Ви здійснили свою мрію. Щастя переповнює? — Ну, так. Звісно, — не зовсім впевнено говорить Вікторія. — Перші свої 100 гривень я сфотографувала. Спочатку думала: буду офіційно відкриватися з повітряними кульками, запрошу друзів. А тоді вирішила: треба святкувати не відкриття, а окупаємість. Мета досягнута. Трішки втомилася: 12-14 годин на ногах. Вихідних чекаю, їх два буде: неділя і понеділок. Але і не лежатиму. — Що далі? Підете з будинку культури? Будете і тут, і там? — З будинку культури не піду, — упевнена Вікторія. — Найматиму людину на роботу. Поки я у відпустці, буде час навчити.

Олена ГОБАНОВА, фото надане Вікторією ЛІСКОВИЧ

12.10.2023

7

Суспільство Q осіннє

«Якщо не лінуватися, щодня можна щось знайти». Грибний мінібазарчик біля двору і його господиня Алла Камка

Алла Камка з села Маховики вважає, що гриби в лісі є завжди, крім зими Скраю села Маховики на Корюківщині, біля хати Алли КАМКИ, — міні-базарчик. Висять низки сушених білих грибів. Сирі боровики красуються в мисці. У скляних банках 6 жовтня (!) жовтіють свіжі лисички. Є й консервовані. — Чотири роки займаюся грибами, — показує товар Алла Камка. — Це і заробіток, і для душі. Працюю не одна. Помічник — мій чоловік, Вова. Володимир виходить із хати, несе сушені гриби в білому мішку, як з-під цукру. — Найкращий суп з білих сушених, вибирайте, які хочете, — припрошує господиня. — Хочете з мішка, хочете в’язочку. Збирала в дубовому лісі. Білі гриби в сосновому й дубовому відрізняються. А ціна однакова. 100 грамів — 150 гривень. Низка затягує гривень на 300. — Як вберегтися від блідої поганки — отруйного гриба, від якого помирають? — Не брати пластинчатих. Беруть, що попало... Якщо ми тут виросли й тут живемо, хіба ж покладемо її в кошик. Спробуйте лисичку консервовану, — бере до рук банку. — Д уж е с м ач н о . Т і л ь к и в минулому році почала консервувати їх. Відкрили банку, цибульки добавили, як звичайно ми заправляємо грибочки. Смакота. — Коли тиха охота найкра­ ща, улітку чи восени? — Якщо не лінуватися, щодня можна щось знайти. (Або погуляти . — Авт.). — Китайці приїздили, просили по лісу поводити, — додає чоловік. — Вони в Корюківці працюють. Казали, за екскурсію платитимуть.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора

Ще сильніше запахне вам грибочками, якщо на своєму смартфоні (у кого є), включите фотоапарат. Наведіть його на оцей квад­ ратик внизу. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

10

Гумор

12.10.2023

Може, й одна...

Якщо чоловік з жінкою дружать, значить у них все попереду... або позаду

П’яний татусь заходить в рацс: — Панове, прошу зареєструвати моїх дітей. У мене двійня. Чуєте, двійня. Службовець крутить головою на всі боки і розгублено: — Чому ви кажете «панове»? Я тут сам. Татусь довго фокусує погляд, чухає потилицю: — Е-е-е... Почекайте, збігаю подивлюся. Може, удома в мене не двійня, а одна дитина.

Перше побачення

У. СТЕЦЬКІВ

Живу в своє задоволення!

Що знайшли, але ефект кращий

Знайомій зателефонували друзі, які вирішили зварити глінтвейн. Запитали про інгредієнти. Проконсультувала: — Треба молоде вино, цитруси, спеції. Підігріти, не доводячи до кипіння. Через деякий час приходить смс-повідомлення: «Глінтвейн — класна штука. Гидкий на смак, але з ніг валить наповал». Закралась підозра, тому що повинно бути навпаки — смачно, легке сп’яніння. Виявилось, що із «молодого вина» в них був лише первак, із спецій — часник, а на роль цитрусових на городі знайшли... цибулю. І все це вони зварили...

Місяць відносин

М. ЗАБРОД

— Дружина вишила. Боїться, що корабель може потонути.

А сиві ходять з лисими

Син дивиться фільм про моряків. — Тату, а чому половина моряків лисі, а половина сиві? — Розумієш, синку, лисі — це ті, хто ходить на всьому, що тримається на воді. Вони виходять в моря й океани в будь-який шторм, швартуються в найтісніших гаванях, з першого разу проходять звивисті фарватери, відвідують піратські райони... — А сиві? — А сиві ті, хто ходить з лисими.

Є. ЗИМА

Бандитська парочка

В родині жив кіт. Не просто жив, а панував. І тут, на його біду, господарі дали притулок бездомній собаці. Знайда виявивилася молодою кавказькою вівчаркою — худою, нещасною і облізлою. Назвали її Альмою. Нахабний сіамський котяра Пушок відразу перейшов у наступ і загнав бідну собаку під шафу, де вона кілька днів безвилазно сиділа. Минав час, кіт змінив гнів на милість, прихильно принісши Альмі шматок ковбаси в знак примирення. Тварини подружилися. Заводієм у цій компанії був кіт. Він сміливо крокував подвір’ям, показуючи, хто тут господар.

Одного разу ця солодка парочка кудись зникла і з’явилася лише під вечір. У зубах собаки стирчав величезний шмат яловичини, а очі кота переможно сяяли. Як потім виявилося, крадіжка була здійснена в людей, які торгували м’ясом на вулиці. Очевидці розповідали, як з’явився кіт, підійшов до лотка і почав крутитися біля м’яса. Його прогнали, але тут «на арену» вибігла собака, схопила найбільший шматок і втекла в супроводі того самого кота. Віднімати трофей бажання ні в кого не виникло. Відтоді бандитська парочка стала місцевою знаменитістю, ще не раз здійснюючи грабіжницькі напади на базарних торговців.

В. ЧЕРЕДНІЧЕНКО

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Микола приїхав із заробітків і відразу в ліжко. Сусід за стінкою: — Не можна тихіше. Кожен день одне й те саме. *** — М а м о , я от р и м а в найвищий бал у тесті. — Прекрасно! А що за тест? — Тест на вміст алкого­ лю в крові. *** Зібрала донечку до шко­ ли. А за грошима — ніби заміж віддала. *** Завтра планую копати 10 соток кормових буряків. Спа­ кувала хліб, сало, варені яй­ ця, огірки, котлети. Скажіть, брати пляшку чи лопату? *** М л а д ш и й л є й тє н а н т, мальчик маладой, залєзай в пакєт, пора дамой! Слава ЗСУ! *** Удома потрібно було дещо пофарбувати. Пішла в магазин, купила балончик «золотої фарби». Дорогою зустріла циганку. Пристала до мене: «Позолоти ручку». Ви б бачили її очі, коли бриз­ нула з балончика на руку. *** Чоловіки, кому за 40, перестаньте бігати за молодими дівчатами. Вам

потрібна досвідчена жінка, яка знає перші симптоми інсульту. *** У ко го с ь с и м п ат и ч н і ямочки на щоках, у когось сексуальна родимка над губою. А в мене дивовижні мішки під очима. *** Любов робить людину чистішою. Принаймні, змушує митися, голитися, прати білизну і шкарпетки. *** Сусіди прийшли подя­ кувати за те, що я купив собі караоке. Їхній дід після інсульту встав на ноги. Прав­ да, тепер шукає рушницю. *** Коли після сварки всі переживають, що наговори­ ли зайвого, я ж переживаю, що не договорила. Треба було ще й побитися. *** В автобусі: — Зніміть рюкзак. З’явиться місце, де стояти. — Давайте я ще й штани зніму. З’явиться місце, за що триматися. *** Він привіз мене на город, пригостив шампанським. Від спиртного я стала сама не своя: вирвала моркву, буряки, скопала три грядки під полуниці і цибулю. Він

сказав, що жодна жінка не робила йому так добре. *** Кума подарувала квітку в горщику і сказала: «Як розквітне, заміж вийдеш». Сьогодні кіт з’їв ту квітку. *** Одружуйтеся, дівчата, зі старшими за себе. Бо коли ваша краса почне пропадати, то в них почне падати зір. *** Циганський барон зла­ мав ногу. У лікарні: — Потрібно накласти гіпс. — Клади мармур. Гро­ шей вистачить. *** — Галю, зроби красивий жест, позич грошей. — Грошей не дам, а жест можу показати. *** Слухається справа про згвалтування. У залі суду з’являється потерпіла в дуже короткій спідниці. Суддя: — Ви пропонуєте почати прямо з огляду місця зло­ чину? *** Діти в пісочниці: — А от мого татка не­ має... — Як це немає? — Він три роки тому зібрав білизну і пішов у лазню.

— А хіба так довго ми­ ються? — Бабуся говорить, що він зовсім змився. *** Вчергове готуюсь стати батьком: уже з’їхав з орен­ дованої квартири і змінив номер мобільного. *** — Можна я у вас в туалет схожу? — Розумієте, у нас в туалеті стоїть лічильник на воду. — А я змивати не буду. *** Два сусіди розмовляють: — А чого це ви город по колу орете? — Та купив коня, вияви­ лося, що він цирковий. *** — Гришо, то як Люда в ліжку? — Таки помістилася. *** Двірник Василь біля нічного клубу знайшов ци­ гарку і закурив... До обіду замів пів Чернігова. *** — Їж борщ! — Мамо, але ж у мене день народження. — Їж, кажу. Подивись, там свічки плавають. *** Олег ніколи не смикав дівчат за коси. Тому що одного разу смикнув коня за

хвоста.

*** Щоб приготувати магічне зілля, достатньо купити вареної ковбаси. Там є все необхідне: шкіра кабана, кігті сови, мишачі вуха. *** Покупець був незадово­ лений якістю гною, але не зміг підібрати відповідного слова, щоб охарактеризува­ ти товар. *** Сергій ніколи не бачив літаючих тарілок, поки не одружився. *** У нареченого запитують: — При відвідуванні будинку своєї нареченої, що вам, у першу чергу, кинулося у вічі. — Теща. Досі обличчя подряпане. *** У дитинстві батьки смія лися, коли я казав: «У мене під ліжком бабай». У результаті безхатько Василь сім років там ночував. *** Оголошення: «Загубила­ ся собака породи бультер’єр. Якщо хтось знайшов, прий­ міть щирі співчуття». *** Мій дідусь був за здоро­ вий спосіб життя. Він часто їздив на велосипеді. За

горілкою на точку, правда, але ж на велосипеді. *** Вирішила допомогти батькам: помилась, зробила зачіску, манікюр, педикюр, одягла нову сукню... і пішла шукати їм зятя. *** Андрій не любив про­ біжки, екстрим, адреналін... Але сусідська вівчарка роз­ крила в ньому потенціал. *** Футбольний суддя, по­ с пішаючи витягти жовту картку, випадково вихопив презерватив. До кінця матчу ніхто не ризикнув порушити правила. *** Заклало ніс, тепер не знаю, які шкарпетки чисті. *** Директор автобази наприкінці робочого дня осо­ бисто цілує всіх водіїв у губи, щоб дізнатися, яка падлюка постійно зливає солярку. *** Дружина чоловікові: — Як ти думаєш, може, нам зрадити один одного, щоб якось оновити наше сімейне життя? — Марно, я вже кілька разів пробував.

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ ЗАКУПОВУЮ: телят, Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

Тел.: 063­173­88­84; 097­646­80­95.

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97. ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ. 067­786­68­00, 066­75­90­993.

М’ясне підприємство

дорого закуповує

ВІКНА ДВЕРІ Гарантована знижка пенсіонерам!

(067)-127-9000

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 55-60 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

корів, биків, телят, коней, свиней.

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю: телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

Ціни найкращі. 068­130­08­73, 099­480­58­46.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39.

в піролізні бочки, м. Городня. А також

096­690­51­57

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ:

коней, биків, телиць, корів, Можливий екстрену обмін дійних худобу. корів та

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

Продам дійних корів та робочих коней Обмін. Можлива доставка.

093­63­78­193

Продам дійних корів та робочих коней Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

та робочих коней

Тел. 097­192­80­90 (Сергій) Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979,

093­093­17­43, 068­815­86­93.

097­438­10­08, 050­262­91­99.

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ

дійних корів та робочих коней.

по Чернігову, області та Україні.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

Куплю ЛОША віком до 5 місяців.

Тел. 068­667­30­01

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

Запіканка з кабачків та помідорів

Дорого ВРХ:

Тел.: 093­24­20­780, 098­54­59­568

Тел. 063­053­30­88.

Рецепти до вашого столу

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77

ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

и для укладання пачок на пилораму. Житло надається.

Q де моя велика ложка?

Тел. 068­867­24­91

ТОВ БМПК закуповує:

095­516­29­57, 098­841­72­05.

Куплю

093­750­28­64.

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання.

«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ».

Потрібна бригада людей для закладки вугілля

Доріз цілодобово. Перевезення.

М’ясокомбінат закуповує:

Куплю автозапчастини

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

робочих коней.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

093­131­63­72 068­374­04­18

ВРХ без посередників живою вагою:

коней, корів, биків, телиць.

на воду під ключ.

будь-якої складності. Помірні ціни.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

ВАЛИМО ДЕРЕВА

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней.

Закуповуємо

11

Передостання

12.10.2023

Продам

Доставка. Перевезення. 066­23­23­967, 093­09­31­743.

Ветеринарна аптека: ліки, вакцини, вітаміни, корма для с/г та дрібних тварин. м. Чернігів, вул. Реміснича, 56. Тел. 097­250­86­98

Кабачки — 800 г, помідори — 1 шт., яйця — 2 шт., твердий сир — 160 г, борошно — 120 г, сіль — за смаком, олія — 1 ч. л. Кабачки помити та обсушити. Якщо в кабачків шкірка груба, почистити. Натерти на крупній тертці. Віджати кабачкову масу від зайвого соку, щоб не була занадто рідкою. Додати до кабачків яйця. Сир натерти. Половину натертого сиру і просіяне борошно додати до кабачкової маси, посолити й перемішати. Повинна вийти в’язка, густувата маса. Форму для запікання змастити олією або маслом, викласти кабачкову масу і розрівняти. Помідор нарізати скибочками і викласти поверх кабачкового шару. Зверху посипати рештою сиру. Поставити форму в заздалегідь розігріту до 180°C духовку на 30 хвилин. Готувати до утворення рум’яної сирної скоринки.

Курка в соєвому соусі на сковороді

Олія — 1 ч. л.; часник — 5 зубчиків, курятина (стегна, гомілки чи ціла курка) — 500 г, цибуля — кілька пір’їнок зеленої або пів цибулини ріпчастої, корінь імбиру — довжина приблизно 5 см, соус соєвий, вода — 2 ст. л. Очищений часник пропустити через прес або ж дрібно порубати. Корінь імбиру помити, почистити і нарізати довгими брусочками. Куряче м’ясо вимити, розділити на порції, відкинути на друшляк, щоб стекла зайва рідина. На олії обсмажити спочатку імбир з часником. Через 2-3 хвилини покласти курку. Готувати на сильному вогні до скоринки, з двох боків. Воду змішати із соєвим соусом, вилити в сковорідку. Тушкувати на середньому вогні пару хвилин, потім додати порізану цибулю.

Пиріг зі сливами з американської газети «Нью-Йорк таймс»

Для тіста: цукор — 150 г, масло — 100 г, борошно — 200 г, розпушувач — 1 ч. л., кориця — 1 ч. л., орегано — 1 ч. л., яйця — 2 шт., сіль — дрібка. Для начинки: сливи — 20 шт., кориця — 1 ч. л., цукор — 1 ч. л., орегано — 1 ч. л. Духовку розігрійте до 180 градусів. До борошна додайте сіль, цукор, розпушувач, орегано і корицю. Розтопіть у каструлі масло та влийте до сухих інгредієнтів. Вбийте у миску яйця. Ретельно перемішайте всі інгредієнти і замісіть однорідне тісто. Форму для запікання застеліть пергаментом, перекладіть тісто. Розрівняйте тісто руками чи ложкою (товщина має бути приблизно 1-1,5 см). Сливи розріжте навпіл, вийміть кісточки. Викладіть половинки слив на тісто зрізом угору. Змішайте корицю, цукор та орегано. Посипте пиріг цією сумішшю і поставте в розігріту духовку на 40-45 хвилин.

Q про запас

Салат з баклажанів на зиму

Баклажани — 2,5 кг, помідори — 1 кг, перець болгарський — 1 кг, часник — 0,5 стакана, перець гострий червоний свіжий — 2 стручки, олія — 0,5 л, оцет 9% — 0,5 стакана, цукор — 0,5 стакана, сіль — 1 ст. л. Баклажани почистити від шкірки «зеброю», нарізати дрібними кубиками. Помідори, часник і болгарський перець перемолоти через м’ясорубку. Подріднені овочі довести до кипіння, додати сіль, цукор, олію, оцет і гострий перець, нарізаний невеликими шматочками. Ще раз закип’ятити. Після закипання всипати в маринад баклажани. Перемішати і варити 30-45 хвилин, доки баклажани не стануть м’якими. Обов’язково часто помішувати. Готовий салат розкласти в стирилізовані банки і закатати.

Наостанок

12

12.10.2023

Q офіційно

Звідки кошти на відбудову Чернігівщини

Не переплачуйте — сплачуйте рахунки в «Укрпошті» з мінімальною комісією В «Укрпошті» — вигідно:

комунальні, бюджетні, освітні й інші платежі з комісією від 10 грн незалежно від внесеної суми; можливість оплатити комунальні послуги без очікування паперових рахунків — є інформація про актуальну суму заборгованості вже після 10 числа; поповнення рахунків будь­яких мобільних операторів України за декілька хвилин з комісією 7 грн. А ще — просте оформлення страхового поліса як у відділеннях, так і на сайті. Щоденно компанія надає поштові, фінансові й інші послуги в понад 27 000 населених пунктах України — і мегаполісах, і невеликих селах. Десь — у стаціонарних відділеннях, десь — на новеньких автівках, проте завжди — поруч.

Обирайте «Укрпошту»!

До відбудови Чернігівської області наразі активно долучаються дві країни — Франція (з регіоном Іль­де­Франс укладено Меморандум про співпрацю) та Латвія. Вони підтримують Чернігівщину з перших днів після звільнення від окупантів. Щодо допомоги в реалізації масштабніших проєктів з відбудови ведуться перемовини зі Словаччиною, з Німеччиною, зокрема урядом Мекленбургу-Передньої Померанії, щодо налагодження зв’язків. Якщо говорити про Францію та Латвію, то ці країни вже надали потужну допомогу для відновлення області. Приміром, перша — шість швидкозбірних мостів, які полегшили логістику на території області. Латвія ще минулого року долучилася до відновлення певних соціальних об’єктів, а також надала будівельні матеріали для відбудови повністю зруйнованих житлових будинків у Ягідному. Наразі ж мова йде про масштабні проєкти, тобто відновлення об’єктів, що зазнали значних руйнувань і потребують досить великих фінансових вкладень. Там, де були потрібні легкі ремонти, потребу загалом вдалося закрити коштом і державного бюджету, і міжнародних партнерів. «Так, цього року з Латвією вже розпочалася робота по відновленню п’яти соціальних закладів в області та місті Чернігові. Ще сім об’єктів ми запропонували партнерам зі Словаччини, щоб вони розглянули можливість їх відновлення. Наприклад, із французькою стороною ведемо перемовини щодо аварійно-відновлювальних робіт в обласному драмтеатрі», — зауважує Костянтин МЕГЕМ, перший заступник голови ОДА. Також маємо значну підтримку з державного бюджету (це і Фонд ліквідації наслідків збройної агресії, і кошти Європейського інвестиційного банку за постановою КМУ 16 червня 2023 року № 608 тощо): на область цьогоріч виділено близько 770 млн грн. Крім того, до відновлення долучається відповідальний бізнес. Як приклад — данська компанія ROCKWOOL, яка допомагає жителям області з відбудовою зруйнованого житла, надаючи мінеральну вату для утеплення. У планах доставка твердопаливних котлів. Тривають перемовини і щодо шкільних автобусів. «Відбудова — це така синергія всіх сторін: і державної влади, і міжнародних партнерів, і відповідального бізнесу», — наголосив Костянтин Мегем. Окремо налагоджують партнерські відносини міста області, зокрема Чернігів, Ніжин, Ічня, з європейськими містами. Приміром, місто Рига в межах таких домовленостей спрямує 10 пасажирських автобусів в обласний центр.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Q гороскоп з 16 по 22 жовтня ОВЕН. Цього тижня можливi приємнi пригоди. Можуть зробити вигiдну дiлову пропозицiю, вiд якої не слiд вiдмовлятися. Не призначайте на кiнець тижня дiловi переговори. ТIЛЕЦЬ. Спробуйте об’єктивно оцiнити ситуацiю, проявiть такт i добросердя. Несприятливий час для активностi в справах, натиску, завзятостi в досягненнi мети. Успiшним виявиться звернення в органи влади. БЛИЗНЮКИ. Будете здоровi, якщо не брати до уваги загальний пригноблений стан i деяку нервознiсть. Щоб уникнути неприємностей, необхiдно змiнити манеру поведiнки i вiдношення до деяких знайомих. Шанс знайти покровителя або спонсора. РАК. Удома пануватимуть мир i спокiй, настрiй i самопочуття — на висотi. Не дивлячись на випробування i перешкоди на шляху до успiху, спробуйте зберiгати спокiй. Новi знайомства небажанi. Придiлiть бiльше уваги коханiй людинi. ЛЕВ. Можливi проблеми матерiального характеру. Якщо дозволяли собi розслабитися, вiрогiднi фiнансовi ускладнення. Але нiхто не скаржитиметься на вiдсутнiсть натхнення. Вам необхiднi воля i розум.

точне рiшення про розлучення. СКОРПIОН. Лiнь i неуважнiсть можуть звести нанiвець усi вашi досягнення. Спроби зрозумiти ситуацiю i розiбратися в нiй за допомогою аналiзу виявляться марними. Вашi вiдносини можуть зайти в безвихiдь. СТРIЛЕЦЬ. Не втрачайте розсудливостi. Можете захворiти. Роботи виявиться забагато, але вона не дратуватиме i не стомлюватиме. Бiльше рiшучостi i зосередженостi. КОЗЕРIГ. Вашi мрiї повиннi вiдповiдати реальностi. Цього тижня не вдасться уникнути неприємної серйозної розмови. Клопотання про надбавку до зарплати може виявитися немарним. ВОДОЛIЙ. Зробiть усе заплановане на цей перiод, вирiшiть суперечливi питання з сусiдами, i ви встигнете пiдготуватися до приходу гостей. РИБИ. Можна смiливо брати позики i робити грошовi внески пiд вiдсотки. Потрiбно вiдвiдати рiдних. Займіться своїм здоров’ям, господарськими справами.

ДIВА. Час пройде ефективно, якщо направите свiй потенцiал на вирiшення справ, що вимагають фiзичного навантаження. Спiлкування з близькими i коханими принесе задоволення. ТЕРЕЗИ. Зайва зарозумiлiсть, iмпульсивнiсть можуть стати причиною необачного вчинку. Вiдносини з коханою людиною можуть опинитися пiд загрозою, хтось ухвалить оста-

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 26598 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8241 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".