"Вісник Ч", 23 березня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо! Якщо теща почала звертатися до тебе «синку», значить настала весна і на городі збирається купа роботи...

Тамара Климчук уже рік живе в сараї. ЇЇ зятя застрелили і в могилі замінували стор. 7

Тираж 27914 23 березня 2023 року. №12/1913 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Q весняне

Трактор підірвався на міні. Пора страхувати трактористів Трактор, яким керував 40­річний Олександр Бокач з Хрещатого, що на Козелеччині, 17 березня о 10.53 піді­ рвався на протитанковій міні на узбіччі дороги, що веде від київської траси до села Скорінець Іванівської громади Чернігівського району. Бокач працює в ТОВ «Баришівська зернова компанія» з Київщини, яка орендує й обробляє землі на Чернігівщині. Кажуть, чоловік їхав із села і все було добре. Потім йому знадобилося розвернутися. Виїхав на узбіччя і бахнуло.

Рвонуло так, що трактор зім’яло, він відновленню не підлягає. Тракториста з переломами всіх ребер, правої руки та ноги, відкритими ранами і контузією відвезли до лікарні. Стан його тяжкий. На місце події приїхала група піротехнічних робіт аварійно­рятувального загону спецпризначення Головно­ го управління ДСНС з п’яти чоловік. І поряд з тим місцем, де стався підрив, знайшли ще одну протитанкову міну. Тією дорогою до села щодня проїздять десятки машин, ідуть люди.

— Тр а к то р « М ТЗ - 8 2 » бу в суч а с н и й , з н о в и м телескопічним навантажувачем. То таке, головне, людина жива. Усі зобов’язання по забезпеченню лікування фірма взяла на себе. Тракторист же ні в чому не винен, — констатує Олексій КОТЛЯР, регіональний директор Чернігівського регіону ТОВ «Баришівська зернова компанія». — Біда сталася не на полі. А на дорозі до села і, наскільки я розумію, вона обстежувалася. Ми обробляємо в області 18 тисяч гектарів. Торік навесні, після закінчення бойових дій, ми наймали дві бригади саперів з Вінниці та Івано-Франківська, які обстежували всі ділянки, що були під сумнівом. Роботи оплачувала компанія.

— Скоро посівна. Олексію Івановичу, чи страхуєте ви механізаторів від підриву на різних боєприпасах?

— Раніше це питання не піднімалося. Тепер будемо піднімати.

— Як вважаєте, було б правильно, аби фірма та держава солідарно застрахо­ вували працівників? Адже вирощування зернових та інших культур — це не тільки прибутки власників агрокомпаній, а й продовольча безпека держави, валютні надходження.

Тамара Климчук у сараї. Фото Валентини ОСТЕРСЬКОЇ

найцікавіше у «Віснику»

прикордоння

Треба машина. І невістка

стор. 4

— Звісно. Ми ж на державу всі працюємо. Валентина ОСТЕРСЬКА

З козами на торг

стор. 6

Цим штурмові штани відрізняються від звичайних? стор. 12

Неспри­ ятливі дні: 31 березня.

2 Q офіційно

Різне, реклама

23.03.2023

Командувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв проінспектував ситуацію з цивільним захистом у прикордонні Чернігівщини Прикордоння Чернігівщини постійно піддається обстрілам. Попри це, у населених пунктах, до яких долітає, продовжують жити люди. Питання цивільного захисту днями детально обговорили на нараді в ОВА за участі Сергія НАЄВА, командувача Об’єднаних сил ЗСУ, В’ячеслава ЧАУСА, начальника ОВА, бригадного генерала Дмитра КРАСиЛьНиКОВА, командира ОК «Північ», Дмитра БРижиНСьКОГО, начальника Чернігівської міської військової адміністрації.

«34 населених пункти Чернігівщини постійно потерпають від ворожих обстрілів. А там проживає більше 11 тисяч осіб, зокрема й неповнолітні. Часткове відселення вже відбулося, десь 1500 людей уже евакуювалися. Дуже важливо зараз скоординуватися з військовими, щоб забезпечити захист цивільного населення», — зауважив В’ячеслав Чаус. З огляду на це, Сергій наєв звернувся до головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного з проханням про виділення додаткових сил і засобів ППО, а також підсилення артилерійської розвідки для потреб Чернігівської області. «головне завдання — наші громадяни мають бути в безпеці й відчувати, що військове командування та органи державної влади на місцях точно захистять їх у разі будь-яких загроз, — наголосив командувач. — Ми розуміємо, що ворог не полишив своїх намірів наносити вогневе ураження по цивільних об’єктах. Тому нам необхідно зробити все можливе для того, щоб місцеве населення, яке мешкає в прикордонні Чернігівщини, не потерпало від ворожих обстрілів. Ми визначили конкретні заходи, які будемо в подальшому Чернігівська міськспоживспілка втілювати в життя». повідомляє про проведення Q офіційно Окрім того, командувач Об’єднаних сил ЗСУ відвідав медичні аукціонних торгів з продажу: установи, де на лікуванні перебувають українські захисники. наступного дня Сергій наєв перебував з робочим візитом у 1. лот. Продаж об’єкта нерухомості загальною площею 454,7 Корюківському районі. Дослідивши безпекову ситуацію, зокрема кв. м., до складу якого входять: адмінбудівля (літ. А-1) площею в аспекті цивільного захисту, він обговорив поточний стан справ з 135,2 кв. м., склад (літ.Б-1,Б1-1) площею 291,8 кв. м., котельня активом району. Ця зустріч дала можливість ще раз синхронізувати (літ.б-1) площею 8,7кв.м., підвал (літ.б1-1) площею 19,0 кв. м., алгоритм дій військових та органів державної влади, зокрема щодо розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район (Ріпкинський район), смт. любеч, вул.Миру 55. відселення із зони підвищеного ризику вглиб району.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Стартова ціна продажу 54 000 грн, без ПДВ. Перший крок аукціону 5 400 грн, наступні кроки — 1 000 грн. Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску в розмірі 170 грн без ПДВ та гарантійного внеску в розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб — паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб — витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 29.03.2023. Торги відбудуться 04.04.2023 о 10 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. гарантійний та реєстраційний внески вносяться на рахунок Чернігівської Міськспоживспілки UA763052990000026006006304699 в АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 40268466. Довідки за адресою: м.Чернігів, проспект Перемоги,

139, кімната 811, тел. 067­461­55­30.

ОГОЛОШЕННЯ про припинення юридичної особи Відповідно до рішення Зборів учасників ПІДПРИЄМСТВА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ від 15 березня 2023 року (Протокол №2/23) припиняє свою діяльність юридична особа — ДОЧІРнЄ ПІДПРИЄМСТВО «ЦЕнТР» ПІДПРИЄМСТВА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ шляхом ліквідації. найменування підприємства, що ліквідовується: ДОЧІРнЄ ПІДПРИЄМСТВО «ЦЕнТР» ПІДПРИЄМСТВА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ (код ЄДРПОУ: 31188478), юридична адреса: 14038, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Місцезнаходження ліквідатора: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Претензії кредиторів до підприємства приймаються протягом двох місяців з дати публікації повідомлення про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації. Письмові вимоги приймають за адресою: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Ліквідатор Олена РУДАКОВА

ОГОЛОШЕННЯ про припинення юридичної особи Відповідно до рішення Зборів учасників ПІДПРИЄМСТВА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ від 20 березня 2023 року (Протокол №3/23) припиняє свою діяльність юридична особа — ПІДПРИЄМСТВО СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ шляхом ліквідації. найменування підприємства, що ліквідовується: ПІДПРИЄМСТВО СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ «ЦЕнТР ІнФОРМАЦІйнИх ТЕхнОлОгІй» ЧЕРнІгІВСьКОЇ ОБлАСнОЇ СПІлКИ СПОЖИВЧИх ТОВАРИСТВ (код ЄДРПОУ: 01756131), юридична адреса: 14038, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Місцезнаходження ліквідатора: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 139. Претензії кредиторів до підприємства приймаються протягом двох місяців з дати публікації повідомлення про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації. Письмові вимоги приймають за адресою: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, проспект Пере­ моги, будинок 139. Ліквідатор Олена РУДАКОВА

23.03.2023

3

Новини

я н н о д р о к и р п «Бахкає майже щодня» Q тривожно

Q як у бліндажі

— Чуємо, як бахкає, майже щодня, — ділиться Анна ХОЛІЙ з Бутівки на Городнянщині. — Звикли, на жаль, до ударів. Але на душі дуже тривожно.

21 березня тільки за 20 хвилин, з 10.35 до 10.55, зафіксували 13 влучань у районі дороги на хрінівку та Сеньківку на городнянщині, повідомляє пресслужба оперативного командування «Північ» (про ситуацію в хрінівці читайте на стор. 4). Стріляли, ймовірно, зі ствольної артилерії. Цього ж дня, менш ніж за годину, з 8.25 до 9.20, вороги лупили в районі Михальчиної Слободи на новгород-Сіверщині. нарахували 18 ударів, теж, ймовірно, з артилерії. на Чернігівщині, за інформацією департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської військової адміністрації, від майже щоденних ворожих обстрілів потерпає 34 населені пункти, це 11 тисяч чоловік, серед них і діти. 1500 чоловік евакуювали.

15 березня козелецькі полі­ цейські приїхали в село Тополі, додому до 34­річного Анатолія Семистрока. І знайшли проти­ танковий гранатомет, дві ручні гранати, два запали до гранат та близько 40 набоїв до стрілецької зброї. Тепер чоловіка підозрюють у незаконному зберіганні зброї. І йому загрожує позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Поліція відкрила кримінальне п р о в а д ж е н н я з а ч а ст и н о ю 1 статті 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами). Усе вилучене правоохоронці направили на експертизу. Звідки мініарсенал, з’ясовує слідство. Про Анатолія поганого в селі не кажуть. В армії служив. В АТО не був. Живе зі співмешканкою. Мати раніше працювала вчителькою в козелецькій гімназії.

— Коли почув цю новину, був здивований, — говорить Олек­

Гранатомет, дві гранати, набої вдома

Тамара КРАВЧЕНКО

Q трагедія

Вижили під Бахмутом, убив снаряд на стрільбах 18 березня під час стрільб на полігоні поблизу селища Десна, що на Козелеччині, здетонував снаряд. За­ гинуло четверо військових. У танку застряг снаряд, військовослужбовці спробували його самотужки витягнути, після чого стався вибух. Троє загинуло на місці, четвертий — дорогою в лікарню. напередодні повернулися з-під Бахмута, де пробули понад вісім місяців.

— Усі четверо кадрові військові: два лейтенанти, сержант і рядовий, — уточнила Ольга ЧиКАНОВА, спікер Дер­ жавного бюро розслідувань. — Триває активна фаза досудової частини. Тіла військових направили до Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи для проведення відповідних досліджень. Правоохоронці оглянули місце події, вилучили речові докази. Зареєстровано кримінальне провадження за фактом порушення правил поводження зі зброєю за статтею 414 КК України.

Ольга САМСОНЕНКО

сандр СТЕЛьМАХ, староста Олек­ сіївщинського старостинського округу Козелецької територіальної громади (Тополі входять до округу). — Уявлення не маю, звідки все те могло взятися. Бойових дій на території громади не було. нещодавно відвозив його співмешканці (вона внутрішньо переміщена зі сходу) гуманітарну допомогу. Удома нікого не застав. Передав сусідами.

Валентина ОСТЕРСЬКА

P. S. нині часи такі, що для захисту себе чи родини зброя може знадобитися. Але є нюанс. Вона має бути узаконена. Зброєю треба вміти користуватися. Бо інакше можна самому покалічитися й оточуючих погубити. Отож, якщо десь знайшли, не тягніть додому, а повідомте рятувальників чи поліцію. І не купуйте, бо потрапите під статтю. Часто правоохоронці для виявлення продавців та скупників реалізують оперативні закупки.

Q порахували

Q вдалий аукціон

Завершився зимовий облік диких тварин, на Ічнянщині знайшли кілька дохлих. Через які живуть на території мисливських угідь об­ війну полювання торік і нині заборонене. Отож, ласті. Рахували їх на місцях підгодівлі, зимо­ можливо, у наступному році дикої живності вих скупчень, нічних маршрутах, за слідами, буде ще більше. вираховували за допомогою тепловізорів та хочеться, аби на Чернігівщині хтось таки приладів нічного бачення. нарешті впіймав чупакабру, бо щось давненько Таким чином дізналися про 1291 лося, 991 про неї не чути . оленя європейського, 62 оленів плямистих, Валентина ОСТЕРСЬКА 13 277 козуль, 2173 диких кабанів, 47 748 зайців-русаків, 25 211 сірих куріпок, 775 білок, 199 вовків, 2210 амеQ анекдотик у тему риканських норок, 772 видр, 2782 лісових куниць, 12 кам’яних куниць, Зустрілися два зайці, в одного перебита лапа.

72 чорних тхорів, 41 рись та вісім — На полюванні? — запитує інший. горностаїв.

— На полюванні. І прийшли до висновку, що протя— Мисливець? гом останніх років кількість основних — Мисливець. видів диких тварин залишається ста— Підстрелив? більною, окрім дикого кабана. його — Ні, наступив. чисельність частково зменшилася, *** зокрема внаслідок незначного, але — А що робить трьохсоткілограмовий, двометровий все таки зростання кількості хижаків. ведмідь із вишкіреною пащею? Та і гинуть кабани чомусь. нещодавно — Та все, що захоче!

У Талалаївській громаді відбувся перший цього року аукціон із продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 20 гектарів. Земля — комунальна власність Талалаївської селищної ради.

— У виграші, однозначно, громада. Я постійно наголошую, що по закінченню терміну договорів оренди комунальні землі треба виставляти на аукціон, а не продовжувати здавати під 12 відсотків від нормативно-грошової оцінки землі, — каже Володимир Лукаш, депутат обласної ради, керівник приватного сільськогосподарства «Лан». — І перший аукціон тому доказ. У ньому взяли участь вісім претендентів. Отже, бажаючі працювати і сплачувати оренду та податки є! Стартова ціна за право оренди цієї ділянки була 18 693 гривень, що становила лише 934 гривні за гектар на рік. Один учасник відразу запропонував десять тисяч гривень за гектар, другий 11 тисяч, шестеро більше, ніж по 16 тисяч. Деякі були не з нашої громади. Переміг той, хто запропонував сплачувати за 20 гектарів 400 тисяч гривень на рік. Але потім відмовився. Тому наше ПСП «лАн», яке посіло друге місце із сумою 340 тисяч 20 гривень, отримало право оренди. Той, хто зайняв третє місце, пропонував 340 тисяч.

— Де ця ділянка?

— навпростець — кілометрів за два-три від Талалаївки. Дорогою трохи далі. Для «лану» стала цікавою тому, що суміжна із землями, які обробляємо. За документами вона рахується не як рілля, а сіножаті і пасовища. Та цю ділянку чомусь не оформили як законний випас. До того, як у 2020 році президент підписав указ про передачу земель громадам, вона була у віданні Держгеокадастру. А після указу перейшла громаді. гарні ділянки більше п’яти гектарів резервувалися депутатами громади для торгів. За 2021 рік таких знайшлося сім. громада виставила лише одну. Селищна рада має достатньо землі в комунальній власності, право оренди на яку потрібно надавати обов’язково через аукціони, таким чином збільшуючи надходження до бюджету.

— Що збираєтеся вирощувати?

— Ми займаємося трьома культурами: озима пшениця, соняшник і кукурудза.

Рисі, горностаї, американські норки шастають чернігівськими лісами

Q спец

Родина менського хірурга купила два авто для поранених з передової

Сергій Кацарський

— Уже майже два місяці в нашій лікарні працює хірург, якого були б раді бачити в найкращих лікарнях країни. Інформація про вмілого лікаря розлетілася так швидко, що кількість операцій зросла більше, ніж утричі, — хвалиться Геннадій ПРиМАКОВ, голо­ ва Менської громади. Це він про 54-річного Сергія Кацарського. Сергій Михайлович працював у харцизьку. У 2014 році виїхав на підконтрольну Україні територію, оскільки почалися переслідування родини за проукраїнські погляди. Одного разу після арешту терористами днр його змусили копати собі могилу, але в останню хвилину покинули біля ями, нічого не пояснюючи. Пройшов АТО в лавах 1-го добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Рятував поранених військових, надавав допомогу цивільним. Зробив тисячі різних операцій. Після працював хірургом у луганській області. Торік у квітні добровольцем повернувся до мобільного госпіталю. Родина Сергія придбала два повнопривідні автомобілі-пікапи для ЗСУ. Їх передали медичній службі для вивезення поранених з нуля. Кацарський є членом Європейської асоціації хірургів.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q якщо в річці є вода...

Після зимової повені — весняна — Вода в Десні прибуває, — спостерігає Віталій КРОМ, пасічник, ексдепутат Новгород­ Сіверської міської ради. — Після зимової повені вода впала на 80 сантиметрів, падала, починаючи з січня і до початку березня. А потім почала прибувати. Це вже весняна вода.

20 березня в Десні біля новгорода-Сіверського за добу вода прибула на п’ять сантиметрів, зафіксували на гідрологічному пості. Біля села Розльоти на Коропщині — на три сантиметри, біля селища Макошине на Менщині — на один сантиметр. на малих річках вода падає.

Тамара КРАВЧЕНКО

За 20 гектарів — 340 тисяч гривень. У Талалаївці продали право оренди

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q сезон

В Алли Грищенко пастухи пасуть верхи на конях У приватній агрофірмі «Мета», що у Вишнівці на Ічнянщині, пастухи пасуть корів верхи на конях. Близько двохсот голів.

— Поки ще виганяємо на пашу, але задумуюся, аби в майбутньому не робити цього, — каже Алла ГРиЩЕНКО, дирек­ торка агрофірми. — Простіше накосити трави, принести в загін і хай їдять. Якщо корова проходить кілометр, 100 грамів молока втрачає, спалює. Для ведення домашнього господарства це непомітно, а ми, підприємці, враховуємо. Щоб пасти таку кількість корів, треба велика територія, яку краще засіяти. Усі чомусь думають, що пастух — село, таке щось. насправді це відповідальна робота. За кожною коровою треба слідкувати. Дивитися, щоб не загубилася. Знати, що тій корові треба: чи води попити, чи подоїти, відпочити. Важка робота. Єдиний плюс — на свіжому повітрі. Але разом з цим — мошкара, оводи, комарі, дощ, вітер, спека, — сміється. — Але зараз у нас гарно. Стільки журавлів прилетіло, мо’, з пів тисячі точно є. на полях сидять. У минулому році наче і не бачила. А може, не до них було. Думаю, це добрий знак.

— У вас пастухи випасають худобу верхи на конях?

— Так. Коні в нас більше для того, щоб були. Я їх люблю.

— Скільки пастухів?

— Усі наші, — віджартовується жінка.

— За день можна вдвох справитися.

— Тормозки беруть із собою, з дому?

— Є їдальня. хочуть — приходять, їдять на місці, хочуть — беруть з собою в поле. Якщо мало, можуть і з дому взяти.

— Як вам, жінці, вдається вправно керувати?

— не знаю. Якби хто запитав пораду, сказала б: «Якщо хочеш забути про те, що ти жінка — займайся. Якщо ні, то будь за чоловіком».

— А у нас від пастухів відійшли, — каже Анатолій СЕНьКО, староста Припутнів на Ічнянщині, в яке входить Вишнівка.

— Кожен відпасає дні за кількістю корів. Їх у людей залишилося мало, тримають одну-дві.

— Не бояться виходити на пашу? У селі були російські війська. Могли лишити після себе неприємні сюрпризи.

— Через Вишнівку в один кінець пройшло 2800 одиниць важкої техніки. Міни були, але не на пасовищі, а біля доріг, де вони їздили. Там, де в нас паша, не топтались. У минулому році пасовища перевіряли. У цьому році люди вже не бояться.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

4

Суспільство

Q відновлять після перемоги

23.03.2022

Q де взяти?

Світлана Григорович шукає автівку, щоб вивезти брата Німецький шпиталь із прикордонної Хрінівки. встояв, школа 80 років пропрацювала. Від нової невістки б А зруйнувала російська не відмовилася д о н н я кор и р п ракета прикордоння

Школу за 220 мільйонів гривень планують побудувати в Новгороді­Сіверському поряд зі школою №2, яку в травні 2022 року зруйнувала російська ракета.

— на конкурсі виграв проєкт на суму 220 мільйонів гривень. Спонсори є, кошти готові вкласти. Але поки воєнні дії тривають, будувати нову школу ніхто не буде, — попередила Тамара ПЛОТНІКОВА, директорка новгород­сіверської ЗОШ №2.

— 22 лютого до нас приїздив Костянтин Мегем, заступник начальника ОВА, озвучив, що ще близько двох мільйонів гривень треба заплатити за проєктно-кошторисну документацію. Платити має міська рада. Але зараз для нашої громади це величезна сума. людмила Ткаченко, голова міста, шукає фінансування. У школи №2 цікава історія. Відкрилася у 1909 році. З часом побудували нове приміщення, і у вересні 1941 року школа мала зустрічати своїх учнів. Але завадила війна. німці облаштували тут шпиталь. Стіни тоді вціліли. У 1971 році прибудували спортзал площею 335 квадратних метрів. А 2022-го в нього прилетіла російська ракета. Будівля ремонту не підлягає. Зруйновану школу розберуть, рештки спортзалу планують залишити на пам’ять, як музей під відкритим небом. Працюю на посаді вже 11 років. Школа була для мене, як дитинка. Щороку щось покращували, ремонтували, оновлювали. Зробили в середині туалети, замінили всі вікна і двері. Школа була відома не тільки в області. У спортзалі проходили змагання, чемпіонати. У приміщенні знімали серіали: «Деревенский роман» (2015), «Баллада о бомбере» (2011), «1943» (2013).

— Щось вдалося зберегти з майна?

— Практично все. Вибухотехніки обстежили будівлю і дали дозвіл забирати речі. Техніку винесли відразу, наступного дня — усе інше. Забили дошками вікна, двері. І досі без сліз туди не можу зайти. Була і тиждень тому. Бачила сліди. Викручують батареї. хоча сторожі періодично обходять територію. Але комусь таки потрібно шкільне майно.

— Чи багато переселенців у вас зараз вчиться?

— Цього року додалося лише двоє з грем’яча. Усього в школі 220 дітей. Учимося онлайн. Згідно розпорядження начальника ОВА, усі школи, які розташовані в 40 кілометрах вздовж кордонів із росією та білоруссю, мають працювати лише дистанційно. Аби тільки швидше війна закінчилася.

Ольга САМСОНЕНКО

Q втрати

Світлана ГРиГОРОВиЧ із Борзни Ніжинського району шукає вантажну машину, щоб перевезти речі Григорія Грищенка, брата, із Хрінівки, що на Сновщині, у Наумівку Корівського району. Не проти, аби разом з автівкою ще й жінка б хороша знайшлася .

— Передостаннє село до кордону з росією, — каже Світлана григорович. — Ось із братом тільки що балакала (говоримо у вівторок, 21 березня, об 11.45. — Авт.), село знову обстріляли. Сидять без світла. Залишилося там, мо’, 30 чоловік.

— Куди хоче виїхати?

— У наумівку Корюківського району. Там у нього намічається робота. Бо лишився без заробітку. Більше року тому розвівся з жінкою. Жили у Сновську. гриша працював на пилорамі. Після розлучення переїхав у хрінівку, у батьківську хату. Робота була, та не стало.

— Чому Наумівка?

— Туди переїхав Олександр Добродій, підприємець, який брав землю в оренду. Зараз уже працювати в хрінівці не буде. гриша в нього офіційно оформлений. І на тракторі, і на «МАЗі» їздив.

— Не боявся в поле виїжджати?

— Усякого було. Трактор їде, а міни літають над головою. Плюс уже заміновані дороги. І обробляти поля біля хрінівки в цьому році орендарі не хочуть. Страшно вийти навіть за село. До кладовища не можна дійти. Кругом обстрілюють постійно.

— Без світла часто сидять?

— Буває. Електрики приїжджають, відновлюють. Інколи по телефону балакаємо, чую, як гупає. Зв’язок нормальний. Виїхати брат хотів раніше, тижнів два балакав,

шукав куди. хлопці, з якими працював, сказали, що в їхньому селі є порожні хати. І начальник пообіцяв допомогти. Але треба грузова машина, щоб хазяйство, картоплю, речі перевезти. Пообіцяли допомогти і староста, і Сновська громада. Якась жіночка дзвонила, взяла на список. А мені, аби скоріше звідти б уже поїхав.

— Чому в начальника великої машини немає? Не допоможе перевезти речі?

— Мабуть, не хоче їхати через постійні обстріли. Каже, з гірська забере. Але ж до нього сім кілометрів, треба якось все добро доставити. Дороги майже всюди перекопані, спробуй ще до тієї хрінівки добратися.

— Діти у Григорія є?

— Двоє. Жінка сказала, щоб суд лишив їх з батьком. Але гриша попросив, щоб з нею поки пожили. Бо в селі і страшно, і школа не працює.

— Може, з новим будинком, машиною одразу і невістку треба шукати?

— Я не проти. Парень він у нас непитущий. Курить. Бідненько, правда, живе. Кіз, курей, кролів тримає. Їсти варить, хліб пече. город сам обробляє.

— Чому із жінкою розвелися?

— Певно, мало годив. Знаєте ж, які зараз дівчата? хочуть шикарно жити, машину, багато грошей, у барах гуляти.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Попрощалися

У Прилуках провели в останню путь солдата 41­річного Миколу Петрушевського з села Дубовий гай. Микола закінчив березоворудський технікум (факультет механізації і обслуговування сільськогосподарської техніки). Останні роки працював автослюсарем на станції технічного обслуговування великогабаритного транспорту в Броварах. Рік воював у складі військової частини А4030. 6 березня загинув на Донеччині. *** У Бобровиці живим коридором проводжали солдата 33­річного Ігоря Рожика. Ігор до вступу у військо працював у Києві, проживав разом з дружиною на Бобровиччині. Служив у мінометному взводі. 12 березня на харківщині підрозділ Ігоря потрапив під ворожий артилерійський обстріл. *** У Бобровиці також оплакували солдата 23­річного Влади­ слава Галушка. Владислав закінчив вище професійне училище залізничного транспорту. Працював на приватному підприємстві охоронцем і займався волонтерством. Воював у луганській області оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Загинув смертю хоробрих 10 березня під час боїв на луганщині. Залишилися мати, сестра і вагітна дружина. *** У селі галайбине на Борзнянщині відспівали 34­річного Юрія Олещенка. Юрій закінчив Чернігівський обласний науковий ліцей, вивчав фізику і математику. До війни працював у Києві. Після 24 лютого пішов у ЗСУ. Загинув воїн 11 березня поблизу Кремінної луганської області. *** на Алеї героїв міського кладовища Сновська поховали капітана 54­річного Сергія Комісаренка, уродженця села хотуничі. Сергій закінчив Челябинське вище військове училище. З 2015 року був у зоні АТО. У 2017 році продовжив служити за контрактом, після його закінчення працював інспектором у Чернігівській обласній державній риболовній інспекції. на

війні був командиром стрілецького взводу. Поліг 13 березня на Донеччині. *** Чи не весь Радуль, що на Ріпкинщині, зійшовся прощатися з солдатом 29­річним Тарасом Наумовим. люди щиро співчувають матері воїна. Адже за останні чотири роки жінка поховала третього сина. Один повісився. Другого торік у березні розстріляли рашисти неподалік села Кошівка Чернігівського району. Беззбройний, цивільний чоловік ішов з Андріївки від співмешканки до матері в Радуль. його тіло знайшли лише влітку в братській могилі. Судмедексперти написали орієнтовну дату смерті 12-18 березня. 13 березня родина поминала роковини. І в цей же день загинув Тарас. Принесли похоронку. До війни чоловік працював на приватному підприємстві. Торік у грудні пішов добровольцем. Загинув на Донеччині. З жодним із братів не могла попрощатися одна з сестер, яка вже дуже давно живе в росії. *** напередодні нового року на інтернет-сторінці 1-ї танкової бригади розмістили фото, на якому чорнявий, вусатий чоловік щиро посміхається. І підпис: «Командир кулеметного відділення Олександр Федоренко до друзів з посмішкою, безжальний до ворогів». І ось страшна звістка: 37­річний Олександр Федорен­ ко з села наумівка, що на Корюківщині, загинув 16 березня на Донеччині. Захисника поховали в рідному селі. *** 17 березня в Прилуках проводжали в засвіти солдата Богдана Матузку. Богдан — наймолодший з усіх раніше загиблих військових із Прилуччини. йому навіки 23. Він закінчив педагогічний коледж. З березня минулого року служив у військовій частині А4427. 12 березня на харківщині підрозділ Богдана потрапив під ворожий артилерійський обстріл. *** Борзнянщина втратила ще одного земляка. 15 березня

під час артилерійського ворожого обстрілу в районі ОріховоВасилівки Бахмутського району загинув 31­річний Олександр Болобан з Оленівки. Олександр закінчив Чернігівський інститут економіки та управління. Обрав напрямок управління та адміністрування. Після закінчення вишу одружився та переїхав до Сум. Там працював. 4 листопада присягнув на вірність Україні і невдовзі потрапив на передову. В Олександра залишилися дружина та двоє дітей. *** У селі Володькова Дівиця на носівщині поховали солдата 26­річного Тараса Кулика. його мобілізували в грудні. Третього березня поблизу Міньківки Донецької області Тарас отримав смертельне поранення. Батько захисника — військовослужбовець ЗСУ. «Доки привезуть тіло сина, чекала тиждень, щодня чуючи — завтра, завтра... Дочекавшись, була прикро вражена байдужістю. на проводи в останню путь та похорони Тараса ніхто з представників районної влади не прийшов. А син віддав життя за нашу країну, хоча хотів жити і мати майбутнє. невже він заслужив такої шани? не можу мовчати про образу, яка сидить у душі. нехай буде соромно тим, хто не цінує людське життя і не шанує пам’ять безвинно вбитих», — написала в інтернеті мати воїна. *** Уже на тому світі 35­річний Павло Клименко з міста Семенівка. Павло мав вищу освіту. Про те, що йде на війну, рідним сказав перед самим відбуттям. Десять місяців боронив країну у складі 56-ї окремої бригади в найгарячіших точках Донецької області. Загинув під Бахмутом від ворожого снаряду. *** 13 березня поблизу Червонопопівки Сєвєродонецького району на луганщині загинув житель села Філонівка Сосницької громади, 30­річний Микола Файницький. Микола був на заробітках за кордоном. Повернувшись з Польщі, пішов до військкомату.

Валентина ОСТЕРСЬКА

23.03.2023

Q здичавілі

Кримінал

5

Застрелив двох сусідів. Собака, через якого трапилася суперечка, потім... здав господаря

56­річний Анатолій Попович із села Плис­ ки на Борзнянщині застрелив двох сусідів. Після чого втік. Майже місяць ховався від по­ ліції то в лісі, то в нежилих хатах. Харчувався тим, що зміг вполювати. Упіймали, коли причаївся в кущах і, певно, збирався заглянути додому. Та його собака, який бігав селом, почувши хазяїна, почав гавкати і цим видав. Іронія долі: саме через цього собаку трапилася суперечка, яка призвела до вбивства. Анатолія скрутили і відправили в СІЗО. нещодавно ніжинський міськрайонний суд дав йому 15 років тюрми за умисне вбивство двох осіб, сусідів, 47-річного Володимира невмержицького та 45-річну наталію Кизиму. Вони не ладили з Поповичем ще відтоді, як перебралися в село зі столиці в грудні 2020 року. У Плисках купили собі дачу, а київську квартиру здавали в оренду. З цього й жили. Сварки між сусідами траплялися то за межу,

то через худобу. Крім того, кажуть, що кияни труїли чужих собак і погрожували знищити пса у дворі Анатолія. не злюбили і його матір. У 2021 році на Трійцю чоловік сусідки погрожував їй сокирою. Попович жив з матір’ю. Колись давно був судимий за дрібні крадіжки. Поки не збув коня, підробляв з ним по людях. Випивав.

Трагедія розігралася в минулому році, ввечері 13 квітня. Анатолій і сусіди були напідпитку. Усе почалося зі словесної перепалки Поповича з Наталією. Кажуть, розсварилися через Анатолієвого собаку. Чоловік вигнав жінку зі свого двору, кинув у неї пластикову пляшку. Наталія поскаржилася Володимиру, чоловіку. Невмержицький узяв держака від

лопати і пішов до Поповича. Той забіг у хату і замкнувся. Та перед цим крикнув матері, яка була в дворі: «Нас ідуть убивати!» на суді мати Поповича розповіла, що невмержицький став стукати у хвіртку. Потім вибив ії, зайшов у двір, прохромив собаку, а її вдарив держаком. Вона впала. Сусід почав ломитися в хату, розбив шибки, грюкав у двері, після чого кинув у неї держак. не розуміючи, що відбувається, вибігла на вулицю. Там була наталія, яка споглядала за всім, що коїться. Вона заявила пенсіонерці, що це все через Толика, який ударив її пляшкою. Потім штовхнула стареньку так, що та впала, і не давала встати. Ще й вирвала з рук мобільний і кинула його на асфальт. Після чого бабуся стала кричати і кликати на допомогу. Вискочив інший сусід, щоб відборонити

стареньку, за це Кизима накинулася і на нього. Анатолій узяв рушницю, яку зберігав незаконно, кинувся рятувати матір. Вийшов на поріг і вистрелив Володимиру в груди. Постріл виявився смертельним. Після цього Попович узяв за «шкирки» труп і витягнув його за хвіртку. Побачив, що наталія хоче вдарити сусіда, пішов до неї, а вона кинулася до нього, розмахуючи руками. Анатолій застрелив і її. на суді Анатолій пояснював, що захищав себе і матір від агресивних сусідів. наголошував, що не хотів, аби так вийшло. Однак версію про необхідну самооборону суд відкинув. Бо Попович двічі приводив зброю в бойове положення, а значить, чітко усвідомлював свої дії. Стріляв у життєво важливі органи, тож мав намір саме вбити. Крім того не намагався надати потерпілим допомогу, не викликав «швидкої», а навпаки — втік і спробував сховати рушницю.

Q звіролюди

Q не пийте, хлопці!

Апеляційний суд залишив без змін вирок Талалаївського районного суду 35­річній Маргариті Ткаченко з села Чернецьке, що на Талалаївщині. Вісім років тюрми за вбивство батька, 67­річного Володимира Ткаченка. Мати Маргарити померла давно. І вони з батьком, котрий колись уже побував у тюрмі, кочували із села в село. Осіли в Чернецькому. Маргарита знайшла собі співмешканця в сусідньому селі глибоке, з ним і жила. Як тільки батько отримував пенсію, навідувалася до нього. За кілька годин до смерті Володимир подзвонив дочці, попросив допомогти заготовити дрова. Прийшла, порубала дрова, занесла в хату. Після чого батько відправив її за спиртним. налигався добряче мужик (судово-токсикологічна експертиза трупа показала наявність етанолу такої концентрації, що відносно живої людини означає сильний ступінь алкогольного сп’яніння. — Авт.), став погрожувати згвалтувати. Виникла сварка. Ткаченко кинув у Маргариту ніж, вона відбила. Почала готувати обід. Тоді батько взяв сокиру, замахнувся. Вибила ногою і сокиру, що та аж до грубки відлетіла. намагався згвалтувати. Отож штовхнула батька на ліжко та вдарила двічі кулаком лівої руки по голові (Маргарита лівша).

12 березня ввечері в одному з ніжинських будинків знайшли труп 35­річного Юрія Довго­ пола. Навіть без судово­медичної експертизи було видно, що чоловік помер насильницькою смертю. Був дуже побитий. Розтин показав: причина смерті — травматичний шок внаслідок множинних ударів у голову та тулуб.

Зарізала батька, бо домагався

Забив

Далі схопила ніж, щоб захищатися, і стала бити його в груди і живіт. Штрикала і штрикала. Коли отямилася, зрозуміла — мертвий. Стягла труп на підлогу, накрила ковдрою. Випила 200 грамів горілки, вийшла з хати. Через деякий час оговталася, подзвонила в поліцію і розповіла, що вбила батька.

Під час встановлення обставин співробітниками поліції було з’ясовано, що зранку під час розпивання алкогольних напоїв між двома чоловіками виникла сварка.

Розтин показав, що в покійного чотири проникаючі колото-різані рани грудної клітки з ушкодженням легень, серця та діафрагми, п’ять проникаючих колото-різаних ран живота з ушкодженням тонкого та товстого кишківників. І одна рана з випадінням петель тонкої кишки та великого сальника з черевної порожнини, з відрізом та відривом їхніх частин. Смерть настала від шоку, який виник внаслідок множинних колото-різаних ран. У суді жінка наполягала — захищалася, тому і схопила ніж. говорила, що сама від себе не очікувала такої реакції. Адже раніше і сварилися, і билися через те, що він її домагався. Згодом мирилися, вона не заявляла в поліцію, нікому не розповідала, жалілася лише співмешканцю. Батько після смерті жінки не міг знайти пару, тому чіплявся до неї і тверезий, і на п’яну голову. Проте суд критично поставився до доводів Маргарити про самозахист. Оскільки після того, як відбила ніж, а потім і сокиру, штовхнула його на ліжко та двічі вдарила кулаком. хоча мала можливість утекти, проте цього не зробила, а схопила ніж. Але при цьому врахував кримінальне минуле покійного. Обставини, що пом’якшують (щире каяття), стосунки, що склалися між дочкою та Володимиром, його поведінку і дійшов висновку про можливість призначення Маргариті покарання, наближене до мінімального, яке визначене санкцією частини 1 статті 115 Кримінального Кодексу «Умисне вбивство». Вона передбачає від семи до 15 років тюрми.

Підозрюють, 43-річний Віктор лакатош руками та ногами лупцював Довгопола. Чому виник конфлікт, встановлюватиме слідство. Після бійки лакатош пішов додому. Там він і був затриманий співробітниками ніжинського райвідділу поліції. Відкрито провадження за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу «Умисне вбивство». Підозрюваному загрожує від семи до 15 років тюрми. на суді, коли обирали запобіжний захід, лакатош і його захисник просили призначити домашній арешт. Проте суд відправив підозрюваного в СІЗО.

Q нічого не буде

Суд звільнив медичну директорку куликівської лікарні від кримінальної відповідальності за смерть пацієнтки

Чернігівський районний суд звільнив Ольгу Павленко від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки минуло три роки від часу скоєння правопорушення. Рік тривали експертизи та розслідування. Справа надійшла до суду 21 лютого 2020 року. Павленко — медична директорка КнП «Куликівська центральна районна лікарня», за сумісництвом лікар акушергінеколог поліклінічного відділення (була завідуючою гінекологічним відділенням). ЇЇ обвинувачували за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу, тобто в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, а саме смерть.

40-річна Ольга Гривко (у дівоцтві Петренко) з села Виблі, що на Куликівщині, померла 20 лютого 2019 року на гінекологічному кріслі після знеболювального уколу. Попа вгору, лице вниз — так і заклякла. Про цю історію «Вісник Ч» писав ще тоді. напівсиротою залишилася Юлія Шиш, донька Ольги від першого шлюбу. Овдовів

чоловік Олександр гривко. Саме вони виступали потерпілими на суді. Подружжя хотіло дитинку. Але попередні вагітності зривалися. І коли дізналися, що Ольга вагітна, дуже раділи. Та радість затьмарив медичний висновок. Як сказано в ухвалі суду, 19 лютого акушером-гінекологом Ользі гривко був встановлений діагноз: «Вагітність 5-6 тижнів. Анембріонія». (Анембріонія — патологія вагітності, при якій всередині плідного яйця відсутній ембріон. Він не сформувався або зупинився в розвитку на ранніх стадіях. — Авт.). Отож за протоколом медичної допомоги «невиношування вагітності», жінці мали зробити чистку. Вона пішла до Ольги Павленко, на той час завідувачки гінекологічним відділенням.

«20 лютого о 10 год. 30 хв. у процесі анестезіологічного забезпечення проведення операційного втручання «Вишкрібання слизової оболонки матки» Павленко внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до своїх професійних обов’язків порушила вимоги «локального протоколу проведення парацервікальної анестезії» в частині проведення ін’єкції анестетика та в частині необхідності введення його в рихлу клітковину з отриманням «подушкоподібного інфільтрату». Зокрема, розчин лідокаїну був введений у задню стінку піхви, де відбувся прокол судини її стінки, що призвело до потрапляння великої кількості анестетика

в серцево-судинну систему в короткий проміжок часу з наступним виникненням гострої серцево-судинної недостатності, від якої об 11 год. 20 хв. настала смерть. За висновками комісійної судово-медичної експертизи, вона настала від гострої серцевосудинної недостатності через різке падіння артеріального тиску, внаслідок внутрішньосудинного введення лідокаїну. Отже, Павленко могла передбачити наслідки внутрішньосудинного введення розчину лідокаїну і повинна знати про особливості впливу цього лікарського засобу на серцево-судинну систему при його внутрішньосудинному введенні», — цитата з ухвали суду. лікарка своєї провини не визнала. Та це особливої ролі у справі не зіграло. Адже закриття із закінченням строку давності не є нереабілітуючою підставою. Прокурор не заперечував проти закриття. Стаття за якою судили Ольгу Павленко, передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, чи позбавленням волі на той самий строк. Оскільки справу закрили, цивільні позови потерпілих залишили без розгляду. Отож люди, якщо ви потерпілі по справах, слідкуйте, аби суди не затягувалися.

Сторінку підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА

6 Q з козами на торг

Суспільство

23.03.2023

І подоїти, і поговорити, і обняти На ветеринарне обслуговування — до трьох тисяч у рік

годуємо: 30 відсотків вівса, 30 ячменю. Овес даємо цілим. Ячмінь дробимо крупно-крупно. Решта 40 відсотків — кукурудза. Потрошку додаємо сою, горох, соняшник. Соняшникову — Від глистів, від кліща — усю профілакмакуху можна. тику роблю сама, — підраховуємо затрати з ТеДавати зерно треба сирим. Молочних кіз, тяною Єфімчук. — Вітаміни треба обов’язково буває, стараються нагодувати вареним. Це перед окотом і після окоту. Тисяч три треба сильно збільшує кількість молока. Можна і до щороку на одну козу. А ще ж треба такі препашестилітрівки дігнати запареним зерном. Але рати, що стоять про всяк випадок. наприклад, це дуже шкідливо для рубця (шлунка). Корисні окситоцин, його колють, якщо місце (плацента) бактерії пропадають, і це зменшує вік. Чотирине відходить. п’ять років проживе. Буває, від маститу треКартоплю бажано Q цікаво ба лікувати. Аби цього не давати сиру, без шкірки. трапилося, слідкують, щоб Слідкувати, аби не була не лежала на холодному, зелена, бо нею можна Смак молока можна вологому, щоб не було отруїти тварину. Карто- відчути, почухавши між ущільнень вимені, — наплину ріжемо на чотири вушками гадує господиня. — У дощ частини. гарбуз можна — При купівлі кози можна про- не можна лишати козу на давати цілим. бувати молоко, якщо коза дійна, пасовищі, особливо дійну. А Сіна має бути вдосталь. — радить Тетяна Єфімчик. — хоч може бути й передродовий Я розрізаю тюк, він 20 кг. І попити свіжоздоєного, хоч із собою мастит. Привчаючи до доїнпросто його кладу — на взяти. Якщо кізка не доїться, татову ня, чіпають вим’я, заносять день. Що перебрала, що маму подоїти (маються на увазі, стафілокок. пішло на підстилку. Кози звісно, кози ). Якщо не можливе ні люб лять вибирати щось те, ні інше, купувати на віру. смачненьке.

— При купівлі кози можна Віники люблять. Перед потерти між рогами і понюхати, війною ми заготовляли — ділиться спостереженням Тарас Лариса Каменєва з улюбленицями-козами в е р б у з л и с т о ч к а м и . Самойленко. — Якщо запах різкий, Скручували, сушили. Вони буде й молоко із запахом. Між ро— Які породи наймод­ із задоволенням їдять гами — залози. У цапів сильніший ніші? таке. Полюбляють плодові запах, але в кіз він теж є.

— Зараз у тренді гілочки з бруньками.

— найголовніше — добре годуЯкщо пасуться, вони не вати, щоб кізка була чиста, гуляла на породи англонубійських — хочу за козлика дві з половиною тисячі дуже, на відміну від корів, вулиці, і щоб була примісь породи, кіз, — знають подружжя гривень, — пропонує товар Тетяна ЄФІМЧУК. їдять траву. Теж гілочками бо вона впливає на смак, — додає Тарас Самойленко та ла— Дуже смачне солодке молочко, — подо— Козлик Малиш — у господарстві моєї матері риса Каменєва. — У нас харчуються. Із трави лю- дружина. бається надій від своєї ламанчі, яка нещодавно Софії Козир, у селі Данилівка на Менщині. блять люцерну, вершечки. окотилася, Тетяні Єфімчук. — на смак, як — Кози — це щоденна і що- є плідник — цап-батько.

— Мама Малиша — чистокровна ламанча, а Суданку, бо вона висока, добова робота, — відчув на собі його батько породи шамі пломбір. хоча і в простих кіз може бути тато зааненець (сучасні породи молочних кіз). і насіння смачне. Суданка чоловік. — Випас, годівля, при- (сирійського молочного смачне. Без запаху і солодке. Продаємо, бо для козла в господарстві треба — однорічна, її висівають бирання, напування, підрізка копит. напрямку), мати — англоСмак молока залежить від того, як утричоловік, козли слухаються чоловіків.

— стимулює вироблення Відростають, закручуються. Мікроби нубійка. А самки різні. Є мувати, як годувати. Помиями — не можна. Дві з половиною тисячі гривень просять молока. не бажано сухостій переводити суто на сіно. можуть спровокувати копитну гниль. нуболаманчі, англонубійки, за козла зааненського в господарстві села — Для кіз треба грубі Вона негативно може вплинути на- ламанчі. ламанчі — амеРаціон кози має бути різноманітним. Як ми Пархимів на Козелеччині. Кітну козу риканська порода. Великі корми, — теж знають віть на смак молока. пропонують за 2000, молодих кіз — кози із величезним вим’ям. з досвіду Тарас СаQ анекдотик у тему по 1000. наш український аналог — мойленко та лариса коротковушка. І в тих, і в тих короткі вуха. Є ще — Ціна залежить від купівельної Каменєва. — Сіно, солома, випас і гілки.

— Тату, а чому на кущі чорні ягоди маленькі, а під порода каморі — вона пішла з Індії, Пакистану. спроможності в регіоні, — аналізує Молодняку для росту ми даємо пшеничні кущем великі та інші на смак? У нас є процентні (містять відсоток породи) Тетяна Єфімчук. — Той козел, який висівки з вівсом і подрібнену кукурудзу.

— Це означає, що під смородиною паслися кози. кізонька і козлик. у мене зараз стоїть, кілограмів 90 І за сезоном на випасі, — де яблука*** тільки по м’ясу. хоча я пропоную його падалиця, груші, сливи, — вони їдять. Це — А чому у вас цап безрогий? на плем’я. Кізочка від молочної кози вітамінне доповнення до раціону. Удома — А в нас порядна коза! Тамара КРАВЧЕНКО. Фото надане Тарасом може коштувати п’ять тисяч гривень, гарбуз даємо. І нічого вареного, ніякого пійла, ніяких помиїв. САМОЙЛЕНКОМ а віддають і за 300. Або дарують. Аби

Ціна козеняти — від 300 гривень до 2,5 тисячі

забрали і було молоко. І дарували, і продавали козенят подружжя Тарас САМОЙЛЕНКО і Лариса КАМЕНЄВА із села Заудаївське на Прилуччині. Роблять сир. Тримають 19 кіз і два цапи. Козенят привелося семеро.

— Тр и к і з о ч к и лишаємо, четверо козликів ще є на продаж, — пропонує Тарас Самойленко. — Дорослих кіз не продаємо, тільки новонароджених. Кізочки коштують дорожче, козлики дешевше. Діапазон цін може дуже коливатися. Від двох з половиною тисяч гривень за двотижневу кізочку англонубійської породи з довгими вушками (50 відсотків англонубійської породи і 25 відсотків породи шамі по батьку). Стовідсоткова англонубійка з документами коштуватиме тисяч 15 гривень.

Наймодніші — з довгими вушками

Щоб молоко було, як пломбір, годувати треба зерном

Q крайня хата

«Їдуть трасою підбиті російські гаубиці. Своя хата розбита, а душа все одно радіє» Надія Скалацька з чоловіком Віталієм житло відбудували самостійно. Їх садиба — крайня над трасою в Дорогинці. Повз двір Скалацьких проходила російська техніка. Будинок обстрілювали, біля нього розривалися міни, підривалася техніка. У двір і хату ходили російські військові, шукали партизан.

— найбільше постраждав дах будинку. У фронтон прилетіла граната. Випущена з гранатомета, як пізніше пояснили наші військові. Фронтон рознесло повністю, і дах зруйнувало. Із 120 листів шиферу майже цілого зняли всього 16, — перераховує 48­річна Надія СКАЛАЦьКА. — Задня стіна будинку дуже побита з кулемета, 28 дірок таких, що кулак проходить. Чотири — наскрізь. У стінах багато застрягло. Дірки ми, звичайно, цементним розчином позаліплювали. Будинок з піноблоку, зовні обкладений білою цеглою. Поки не побили, було тепло. Самі дім будували. Обоє родом з Дорогинки. Почали у 1993-му, перейшли жити у 1999 році. Росіяни найбільше обстріляли, коли відступали. Їх сильно били наші 30 і 31 березня. Стою, дивлюся: одна гаубиця підбита, друга… І в мене так душа радіє… Повертаюся — у хаті фронтона немає, паркан наш дерев’яний теліпається, як жалюзі… ну, то все фігня, зате ж їх скільки набитих! Пушку ще тоді свою загубили, гаубицю. Стояла в нас прямо на городі, відео є. Вони нам так утоптали город, що пару росіян прив’язала б і хай би розбивали ті грудки. Ми переорали, але там плахи розміром з відро. гаубицю ту потім наші військові забрали, сказали, що із трьох дві складуть і на Донбас поїде. По стінах стріляли з автоматів. Сьогодні рівно рік (розмовляли 9 березня), як підірвалися біля нас їхні БТР і «КамАЗ». Уранці росіяни там добивали своїх.

— Правда?

— Ми бачили. «КамАЗ» був з людьми і БТР також. Вони стріляли по них з двох кулеметів. Бо ті там догорали, від одного половина залишилася. І щоб швидше ті кінчалися, інші їм допомогли. Техніка дотла згоріла. Черепи позалишались, руки та інші

«запчастини» собаки ще місяць тягали. Підірвалися вони годині о восьмій ранку. А об 11.00 уже їхало сюди 11 БТРів. Із кожного на ходу росіяни стріляли з автоматів по хатах, щоб ніхто не виходив. І цим наробили пожеж. У сусіда навпроти, Івана Драбини (теж перша хата над трасою, тільки з іншого боку), гараж запалили. Там зерно було, селітра. Три тижні потім той гараж горів, дуже довго диміло. Добре, що вітер був у бік і нічого більше не зайнялося. Коли зайшли в нашу хату, чомусь лупили з автоматів у натяжну глянцеву стелю. Знайшла 10 гільз потім. Розбили плазмовий телевізор. Ми з погреба чули, що твориться, але не розуміли де. Шумову гранату закинули на горище. Перерили все. Шампанське забрали. холодильник прострелений уже був, з вулиці.

— Двері вибили?

— Ключ я завжди залишала в дверях. Відімкнули і зайшли. А ми ховалися в сусіда. Собака видав, що сидимо в погребі. Кричать: «Выходите. Мы вам ничего не причиним». Вийшли, а їх там 30 чоловік в одному дворі. Уявляєте? Військові з автоматами, хто в балаклавах, хто без. І ми втрьох. Потім дізналася, що офіцери сказали нас не чіпати. Вийшла на вулицю, сидить бурят на лавці, запам’ятала його морду. Питаю: «Що ж ви, хлопці? По будинках стріляєте… У нас в гості з автоматами не ходять». А він: «Если б ваши здесь мин не наставили, русские б не стреляли». Думаю: «Руські…Ти себе в дзеркало бачив, олєнєвод хрінів?». Діти живуть окремо, у Києві. 24-го я гукала їх їхати до нас ховатися. Вистачило глузду цього не робити. У дочки одногрупник у зв’язку, ми кожного дня рахували техніку і передавали їм, скільки чого проїхало. І вночі прокидалися, один раз тільки проспали. Корова телиться, а дочка подзвонила і сказала, що зараз повз нас їхатимуть бензовози. ну, у селі багато хто з людей передавав, кожен своїм. І треба порахувати, скільки їх, і подивитися, де в центрі повернуть, на ніжин чи на Ічню. Чоловік рахував колону, а я теля сама витягувала. Джавеліном назвали.

4 квітня була комісія, усі наші пошкодження описали. Староста, представники з району, з громади. Ми в Дію записалися. Потім поліція приходила, усе фіксувала. Згодом ще й СБУ в сільську раду викликало постраждалих, опитували і описували, у кого що. Ті, що дійсно давали допомогу, прийшли вже в листопаді. Організація ZOA (міжнародна організація з нідерландів, яка надає допомогу постраждалим внаслідок війни в Україні. — Авт.). Двори обходили двоє, без старости. Пояснили: «Ми вас не відбудовуємо, а допомагаємо пережити зиму». на неопалювані нежилі приміщення, дачні будинки допомога не поширюється. А ми вже самі все відбудували. Запитую: «А що ж ви так пізно?» Кажуть: «не переживайте, ми за чеками оплатимо». У мене зберігалися: на вікна, дах. Розрахунковий листок був у гривнях, а допомога прийшла в євро. У валюті, за курсом, і віддавали. Виграли ми на дереві. лісництво пішло назустріч, продало за дуже хорошою ціною. Зараз куб коштує вісім тисяч гривень, а ми по 700 платили. Довідку з сільради надавали, що будуємося. Ті, хто потім чеки переписували, навіть засумнівались, чи не помилка. Бо більше як удесятеро дешевше. Якби брали за звичною ціною, заплатили б 80 тисяч, а не вісім. Величезне спасибі за таку допомогу.

— А державна допомога?

— Була, матеріалами. Ми взяли 15 листів ОСБ. Тирсоплита. І мішок цементу, більше нічого. Там допомога розподілялася через сільську раду, старосту, усім справедливо. Отримали вісім жителів, які найбільше постраждали. І вугілля завезли від держави. Усім стандартно, незалежно від розміру хати і хто як постраждав. По дві тонни кожному. Дах і вікна нам компенсували. А скільки ще зробити треба!

Олена ГОБАНОВА

23.03.2023

7

Доля

Тамара Климчук уже рік живе в сараї. ЇЇ зятя застрелили і в могилі замінували 65­річну Тамару КЛиМЧУК з Ягідного Чернігівського району росіяни тримали в підвалі. Ягідне з третього по 30 березня минулого року перебувало під окупацією. У місцевій школі загарбни­ ки облаштували штаб, для створення собі живого щита в кілька кімнат підвалу приму­ сово загнали 368 цивільних (серед дорослих було 69 дітей, зокрема п’ятеро не­ мовлят). У селі стояла 55­а бригада з міста Кизил рес­ публіки Тува. Підвал площею 197,6 квадратного метра, на одну людину припадало пів метра. Через нелюдські умови утримання в підвалі за 27 днів померло 11 чоло­ вік. І досі ліворуч від дверей видряпано сім імен, убитих російськими солдатами. Пра­ воруч — прізвища померлих у підвалі. Тамара Климчук біля сараю

Спочатку спитали: «Это город?» Тамара Борисівна — одна із семи односельців, кому за надані латвією гроші благодійники відбудовують будинок. Дім Климчуків зруйнували рашистські снаряди. Усього в селі вщент знищено 16 будинків, частково зруйновано і пошкоджено 174.

— Я за освітою — викладач математики. Трохи вчителювала в школі Іванівки. Потім вісім років пропрацювала в радгоспі. А з 2006 року — у дитсадку Ягідного завідувачкою. Працювала і на пенсії. 43 роки стажу. Мала добротний будинок, площею 108 квадратних метрів. над ним — ще другий поверх (мансарда), 46 квадратів, — пригадує Тамара Борисівна. Меншого сина, коли йому було 17 років, неподалік Іванівки збила машина. Овдовіла я у 2008 році. Старший помер п’ять років тому. Та руки не опустила, мені є заради кого жити. Донька люда — фармацевт. Є онуки: 19-річний нікіта — студент харківського університету МВС, вчиться кібербезпеці, настечці влітку буде шість років. І дім був повна чаша, з усіма вигодами. Сучасна пральна машина, морозильна камера, два холодильники. Один з них купили 7 лютого, за пів місяця до початку війни. Здоровенний був. нічого не лишилося, — замовкає і на очах зблискують сльози. Російські військові зайшли в Ягідне третього березня з боку сусіднього села Золотинка. Спочатку питали: «Это город? Как вы так живете: асфальт, газ, двухэтажные дома. У нас в городах нету асфальта». А потім під автоматами стали зганяти людей у підвал. Тих, хто ховався вдома в погребах, витягували і теж змушували йти туди. Мобільні телефони у всіх забирали

— нові, дорогі лишали собі, усі інші розламували, розбивали, розкидали прямо на подвір’ї школи або вкидали в жіночий туалет.

Зятя застрелили, машину спалили — Дочки з онуками в підвалі не було. Вони сіли у свій «Сітроен» і поїхали в глухе село під ніжином, до родичів свата. А зять Віктор Шевченко лишився в Ягідному. Сказав: «Буду хату стерегти». Він 29 років пропрацював завідувачем складів дослідного господарства. хороший був, — веде далі Тамара Борисівна. У цей час вхідні двері наче хтось смикає, щоб відкрити. Жінка кидається до них, розчиняє — нікого. Виходить у двір — не видно людей. Мабуть, душа Віктора прийшла, коли почула згадку про себе.

— Третього березня рік минув, як його вбили. Застрелили в потилицю. До 21 березня він так і лежав у дворі. Потім росіяни прикопали його на грядках. Ще й поставили дерев’яний хрест і табличку. Машину зятя «Жигулі» і мій велосипед переїхали танком і спалили. Їх залишки і досі біля того двору. Про те, де закопали Вітю, розповів його сусід. Бо орки прийшли до нього просити лопату. Сказали: «Дєдушка умєр». А який він був дєдушка, лише 50 років. Я спитала Вітиного сусіда, чому його не посадили в підвал. Та він не відповів. І це для мене досі загадка. А я там просиділа з першого до останнього дня.

Виходили так, ніби народилися знову — Рашисти випускали нас з підвалу раз на день, зазвичай зранку.

Це був єдиний час, коли можна було сходити в туалет не на відро у всіх на очах, — продовжує. — Уночі не можна було виходити. У спортзалі, найбільшому приміщенні, було три відра на 150 душ. Щоб не мати потреби користуватися ними, люди переставали пити воду. Перший помер на п’ятий день. Дмитру Музиці було 92 роки. його дружина Марія пережила чоловіка на кілька днів. на шостий день померла ще одна людина. не витримували найстарші. не впізнавали дітей. Розмовляли з померлими. на 12 березня зібралося кілька тіл, і військові нарешті дали дозвіл їх поховати. на похорон дали лише дві години. Погрожували: «Запізнитеся — розстріляємо».

Постріляли корів, поїли собак — Кожен день ми жили, як останній, бо не знали, як буде далі. Дихати не було чим. Спали сидячи. Від того, що було мало місця і не поворухнутися, у мене порозпухали ноги. Стали, як колоди, отакенні, — показує жінка приблизну товщину. — Давали вранці окріп, на обід — те, що залишилося в казані, в якому готували для російських солдат. Додому відпускали не всіх і не завжди. Тільки щось найнеобхідніше взяти. У супроводі озброєних російських військових і з білою пов’язкою. Інакше не можна — розстріл. Моє порося застрелили і з’їли. І сусідських свиней повбивали, а люди ж вигодовували їх, щоб здати. Добре, що я в січні зарізала здоровенного кабана. Так у морозилці сало було, його чомусь не тронули. А те сало і м’ясо, що стояло в погребі в банках, позабирали. Молодий тувинець сказав мені: «Я здєсь возьму». Вигребли все з холодильника. А що йому відповім? головне було —

вижити. Відказала: «Беріть, беріть».

— Так буряти і тувинці не їдять свинини, люблять яловичину, ко­ нину.

— Вони майже всіх корів у селі постріляли і не їли. Так і валялися туші у дворах і сараях. А собак їли. Мій маленький лайк попід ногами шусть у підвал і сховався. А сусідського лабрадора зжерли. Дикі люди. Свиней, певно, їли росіяни. Жили в сусідському погребі. За моїм городом був їхній бліндаж. У ньому поставили буржуйку. Зняли двері з моєї хати, ковдри позабирали, пледи, покривала. Туди затягували все, що в людей покрали. навіть жіночу спідню білизну. Мій обігрівач забрали, шнур обрізали, так і валявся на сусідньому дворі. Випустять нас уранці з підвалу. Моя хата на горбку. гляну: мансарду видно, значить ціла. Після 20 березня — числа вже не пам’ятаю — дивлюся: горить. І побігти гасити не можна. Серце ледь не розірвалося. лишилися тільки стіни. лише 30 березня, як вони стали відходити, ми відчинили двері. Виходили надвір так, ніби народилися знову. Багато людей не могли повірити, що вже вільні і надалі залишалися в підвалі. Декому нікуди було повертатися, адже житло згоріло.

6 квітня я найняла людей, аби відкопали зятя. Були і сапери, бо, як виявилося пізніше, тіло замінували. Воно було неглибоко, на штик лопати. (При згадці Віктора — знову стук у двері повторився. Та жінка вже не стала виглядати, хто там. — Авт.). не тільки Віті не стало, а і його рідний брат Толик Шевченко пропав. Востаннє я його бачила біля школи. Він був із зв’язаними за спиною руками, зав’язаними червоною стрічкою очима і заклеєним ротом, прикутий до металевої труби. Толя досі вважається безвісти зниклим. Волонтери казали, що нібито його слід губиться десь у полоні. Рідня

чекає кожний обмін, та Анатолія все немає.

У сараї кум змурував грубку. А ще гріє кішка А я вже більше року живу в сараї. Він у нас з 1985 року. Частину облаштували під літню кухню, зробили вікно. У цій комірчині і живу, — веде до приміщення Тамара Климчук.

— Ось кум зліпив мені грубку, бо дуже холодно, на ній і їсти готую. натоплю — тепло, як охолоне, вмикаю обігрівач. Однак, скільки не вмикай, усе одно холодно, — показує невелику пічку в кімнатці площею десь вісім квадратних метрів. — Підлога цементна, наплела гачком кружків, понакладала ковдр, які волонтери привезли. Дали благодійники мені малесенький холодильник і постіль, — всідається на ліжко пенсіонерка. на одній стінці — килим, а в головах — гола чорна стіна. — Як грубка вихолоне, не роздягаюся, накриваюся з головою кількома ковдрами. Сплю з кицькою гучі, вона в мене дуже пухнаста, так і гріємо одну одну. Мені, можна сказати, повезло, що потрапила першою в список до латвійців. Уряд латвії надав будівельні матеріали нашій сільраді. Волонтери з Чернігова відбудовують мені хату. Залишилося зробити внутрішні роботи. Цемент і все необхідне вже завезли. Спасибі волонтерам, що дали речей, і людям нашим, що підтримують. Донька з онучкою нині за кордоном. Онук продовжує навчання в Україні. Радіо в мене не вимикається, хочу не пропустити, коли оголосять про перемогу. Треба жити далі, хоча пам’ять уся згоріла.

Валентина ОСТЕРСЬКА, фото автора

10 Постійно читаю оголошення: «Віддам у добрі руки котика чи песика».

— Ні, щоб хтось віддав у добрі руки свиню на 150-200 кілограмів...

— Ох, як добре жити... коли в капці не гадиш.

Гумор

23.03.2023

Шокова терапія

Точно спрацює

Прийшла наташа до подруги на чай і почала скаржитися на своє сімейне життя: — Варю, ну що мені робити? Я вже і мурчала, і спинку вигинала, і спину йому дряпала... а він мене «кішечкою» не називає. Відповідь Варвари просто вбивча: — А ти йому в капці нас...и!

П. ШПАК

— А ти вже свій бізнес-план затвердила?

Класна вакансія на ринку праці

Усі писали твір на тему: «Ким я стану, коли виросту». Так ось, у величезному потоці космонавтів, капітанів далекого плавання, артистів учителька виділила і зачитала твір двієчниці Каті. Приблизна цитата: «Коли я виросту, то хочу стати двірником. Адже вони вранці завжди знаходять гаманці з грішми, а вдень уже вільні й можуть їх витрачати на шопінг».

П. ЖУРМАН

Проходив після закінчення інституту практику в реанімації. І ось навесні привозять хлопця — жертву нещасної любові. Той хлопчина чимось отруївся, але не до кінця. Відкачали, крапельницю зробили. А оскільки весь цей час він кричав, що жити без неї не буде, то його ремінцями до каталки й прив’язали. Коли стан стабілізували, доручили мені превезти з реанімації у терапевтичне відділення. Везу я його з крапельницею, а він ніяк не заспокоюється, репетує. Мені набридло, вирішив приколотися: «Жити не хочеш, то й не треба. Будеш донором органів!» і від’єдную від нього крапельницю. Дія нешкідлива, однак ефект справляє той ще. Везу далі. Він притих. Під’їжджаю до ліфта. А треба сказати, що везти в терапію можна двома шляхами: зверху і через підвал, де морг. Так от, заходжу в ліфт, мене запитують куди: «Угору чи в морг?» Я кажу: — Віддавай «У морг». нутрощі! хлопчина біліє і починає щось бурмотіти про лікарів-убивць. Коли добралися до низу, він уже кричав на повний голос: «Рятуйте, допоможіть, убивають!» А всі бачать, що людина не в собі, ременями прив’язана і уваги ніякої не звертають. хтось заспокоює: «Це не боляче, потерпи. Раз, і готово». хлопчина розуміє, що це вселенська змова і впадає в повну прострацію... Коли добралися до палати, на нього дивитися було страшно — лежить увесь білий, покірний долі. Більше він кінчати з собою не намагався. Шокова терапія працює!

— Чому, коли моя мама приїжджає до нас, ти нікуди її не поведеш?

— Немає сенсу, все рівно кожен раз вона знаходить дорогу назад.

Р. РОМАНОВ

Уже два роки не розмовляю...

Чоловік з відрядження — прямо в спальню. Займається з голоду сексом цілу годину. Потім заходить у кухню, а там... дружина. Він у відчаї до неї: — Почекай, а з ким же я там, у спальні... займався сексом?! Дружина забігає в спальню і кричить від страху: — Мамо, ти чому не сказала, що це ти вклалася в наше ліжко. Теща задоволено: — Ти ж знаєш, доню, що я із зятем уже два роки не розмовляю.

П. ЖУРБА

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик...

— Мене завжди дивував той факт, що всіх грошей заробити не можна, а пропити — запросто! *** — Тату, от психологи говорять, якщо дитина чимось зайнята, її не можна відволікати...

— Синку, третій день тебе про­ шу, виходь із запою. *** Олігарх залазить у «Мерседес». Там сидить сумний шофер. Олігарх запитує: — Петьку, чого сумуєш? Я тобі плачу 2000 баксів, квартиру п’ятикімнатну купив, кожен рік відпочиваєш на Балі. Про що думаєш?

— Я думаю, чи не найняти НАМ водія, Іване Івановичу. *** — Лікарю, у мене грип?

— Так.

— Свинячий?

— Так.

— Ви впевнені?

— Абсолютно! Тільки свиня могла викликати «швидку» о третій ночі з температурою 37,2. *** Я не остання сволота. За мною ще двоє займали чергу. *** — Старайся, синку, пиши букви охайно.

— Тату, я з б и р а ю с я стат и лікарем. *** Сьогодні вночі ходив на авто­ страду фотографувати (я фотоко­ респондент). Щоб мене було добре видно, одягнув світловідбиваючу

жилетку. Поставив штатив на узбіччі і почав фоткати. Ніколи б не подумав, що на автостраді всі машини повзуть, як черепахи. *** Коли говорять, що і на моїй вулиці буде свято, складається вра­ ження, що я постійно переїжджаю. *** Коли в клубі анонімних алкоголіків запитали: «Які плани на п’ятницю?», усі заплакали. *** — Доню, випий зі мною.

— Тату, ти що.

— А що? Я ж уроки з тобою робив. *** Олег на першому побаченні приніс не квіти, а три кілограми м’яса. Катя зразу запропонувала з’їхатися і жити в неї. *** — Слухай, чому в тебе матюк через слово?

— Частіше не виходить. *** — Сусіде, коли в п’ятницю збе­ решся випити, поклич мене.

— Для чого? Ти ж закодувався.

— Так, не п’ю, а закушувати — закушую. *** — У вас є якісь захоплення?

— Раніше я марки збирав.

— А зараз?

— Ну, марок не стало, тепер я євро збираю. *** Уч о р а с и д і л и з п од ру го ю . Вирішили випити. Випили. Потім ще. Врешті­решт поїхала від неї

на таксі. І все б нічого, але живу я поруч з її будинком. Побачили б ви очі водія таксі. *** — А ти за кого: за «слуг», «солі­ дарність», «батьківщину»?

— А я за всіх.

— Як це?

— Я за всіх працюю. *** Село, вечір, дівчина каже хлопцю: — К оха н и й , п о г р а є м о с ь у хованки. Я сховаюсь, а ти мене шукай. Якщо знайдеш то я тобі дам, а якщо не знайдеш, то я за хлівом. *** Якщо начальник свариться за ваші спізнення, скажіть, що ви — сова. Для переконливості випучіть очі і з’їжте мишу­полівку. *** — Василю, ти де? Ми горілочку розлили.

— Біжу, біжу.

— Не біжи. Я ж говорю розли­ ли, а не налили. *** Не матюкається той, хто нічого не робить. А я весь у роботі. *** Моєю першою роботою було не віддавати здачу мамі після походу в магазин. *** Цілуй повільно, прощай швид­ ко, каструльку після гречаної каші мий зразу! *** Адвокату телефонує родич: — Аркадію Семеновичу, давно не бачились. Заходьте, посидимо,

чаю вип’ємо.

— Добре, тільки уточніть, який кодекс із собою прихватити: кримінальний чи цивільний. *** У кабінеті лікаря: — З д р а сту й те , я д о в а с з печінкою.

— Спасибі. А то все цукерки та коньяк. Давайте я покладу її в холодильник. *** Відправив сина в магазин: — Купи сметану, а на здачу — хліб. Повернувся без покупок.

— Де покупки?

— Сметани не було.

— А хліб?

— А де я візьму здачу? *** Виконроб Павло дуже добре володіє словом: однією лише фра­ зою: «Твою мать!» може і вилаяти, і похвалити, і привітатися, і навіть висловити співчуття. *** Повертаюсь учора з гулянки. Позаду крики: «Стояти!». А я не те що стояти, повзти і то не можу. *** Третя дружина в мене дуже рев­ нива. Тому я їй постійно доказую, що з першою і другою в мене нічого не було. *** Бабуся подарувала внучці набір «Лікар». Коти заховалися зразу, дідусь не встиг... *** — Дівчино, вам скільки років?

— 18 літ і 30 зим.

*** У мене температура 39,9. Ще 0,1 градуса, і я — горілка. *** — Коли закриваються одні двері, то відкриваються інші.

— Знаю, у мене теж був «Запо­ рожець». *** Якщо вас лякає свій вік, пере­ ведіть його в долари. Побачите, як це мало. *** Наш начальник говорить: — Якщо ви не раді понеділку, то працюйте без вихідних. *** Я б зараз краще всі книги про­ читав, які в школі задавали на літо, чим працював. *** — Цікаво, як я буду виглядати у 90?

— А ти оптиміст!

— Чому? Мені до 90 залишило­ ся всього кілька кілограмів. *** — Пішли, морозива купимо.

—У мене немає грошей.

— Я пригощаю.

— Тоді мені коньяк. *** За все життя я тільки раз від­ мо вився випити. Коли не розчув запитання. *** Брокер клієнту у віці: — Беріть ці акції, вони через рік удвічі подорожчають.

— У моєму віці я навіть зелені банани не купую.

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВиРОБНиКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово.

096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

ЗАКУПОВУєМО ВРХ

БУРІННя СВЕРДЛОВиН

Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

Тел.: 063­173­88­84; 097­646­80­95.

СвиНей 80­85 грн/кг ТеляТ 55-60 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі.

068­130­08­73, 099­480­58­46.

Закуповуємо

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

Куплю

будь-якої складності. Помірні ціни.

Доріз цілодобово. Перевезення.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

дорого

096­690­51­57

ЗАКУПОВУєМО на відгодівлю:

Продам насіння трав

та робочих коней

(люцерна, конюшина, райграс,суданка, фацелія), буряків, кукурудзи на ін.

Високі ціни 063­065­02­18, 067­396­80­08

Тел.: 067­689­27­26, 099­503­69­17

Альтанки, гойдалки, господарські будівлі, туалети, душкабіни та ін. Тел.: 093­409­63­01, 099­431­99­33, 067­751­09­94.

Masterdrev.cn.ua

ЗАКУПОВУєМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ:

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

коней, биків, телиць, корів, екстрену худобу. Можливий обмін дійних корів та робочих коней.

Дуже дорого.

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово.

096­387­62­62,099­618­52­77

НІЖиНСЬКЕ

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39. stelya.ucoz.ru

Тел.: 097­625­11­97, 093­680­04­32.

Потрібна бригада людей для закладки вугілля в піролізні бочки, м. Городня. А також

рамник на пилораму. житло надається.

Тел. 063­053­30­88.

МПП закуповує корів, коней. Вивозимо живими. Доріз. Тел.: 068­667­30­01, 067­593­60­04.

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВиДКО ТА ЗРУЧНО

Тел.: 096­957­45­37, 073­158­57­73

Q гороскоп з 27 березня по 2 квітня на новому робочому мiсцi або приступити до здiйснення смiливого проєкту.

ОВЕН. У середу i четвер активний настрiй дозволить поєднати дiлову активнiсть з особистими iнтересами. З найважливiшим спробуйте впоратися саме в цей час. Вихiднi проведіть удома. ТIЛЕЦь. Ви цiлком здоровi, якщо не брати до уваги загальний пригнічений стан i деяку нервознiсть. Якщо мiняєте роботу, то є шанс успiшно оформитися

БЛиЗНЮКи. Щось важливе визначається в цей час, навiть якщо зовнi помiтних подiй не вiдбувається. Добре цього дня чогось позбутися. Винесiть з будинку старi речi, але новi можна купувати не ранiше вiвторка. РА К . У п о н е д i л о к i вiвторок ви можете одержати iнформацiю здалеку, яка налаштує вас на нову тему. Цей день присвятіть собі. ЛЕВ. У вихiднi можливi складнощi всерединi сiм’ї, незгода з якихось питань. Краще нiкому нiчого не доводити, спробувати швидко знайти компромiс.

телят 50-60 грн/кг. корів 25-35 грн/кг, кіз. коней 20-30 грн/кг, баранів. свиней 80-90 грн/кг.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

Тел.: 093­945­72­83, 068­594­ 91­12.

Куплю автозапчастини

«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ».

095­516­29­57, 098­841­72­05.

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990 Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Салат з ковбасою і кукурудзою

Закуска з фаршем з листкового тіста

НАТяЖНІ СТЕЛІ

Високi цiни, дорiз цiлодобово.

М’ясне підприємство дорого закуповує ВРХ без посередників живою вагою:

Ковбаса копчена — 200 г, огірки — 1 шт., яйце — 3 шт., консервована кукурудза — 200 г, зелена цибуля — 50 г, петрушка — 30 г, гірчиця — 1 ч. л., майонез — 2 ст. л., чорний перець (мелений), сіль — за смаком. Відваріть яйця круто. наріжте ковбасу та огірок соломкою. Цибулю і петрушку подрібніть, всипте до ковбаси та огірка. Додайте консервовану кукурудзу. Яйця наріжте півкільцями. Додайте їх до решти інгредієнтів. Поперчіть і посоліть. Майонез перемішайте з гірчицею, заправте сумішшю салат.

Тел. 068­867­24­91.

Закуповуємо ВРХ, корiв, бикiв, телят, коней, свиней.

ВАЛиМО ДЕРЕВА

коней, корів, биків

А також корів на молоко

работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу.

(097)-1000-380 (Оля) (093)-1000-302 (Олег)

ЗАКУПОВУєМО ТЕЛяТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВиНЕЙ

БУРІННя СВЕРДЛОВиН

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННя

096-69-05-018, 063-915-91-97.

ВІКНА ДВЕРІ

Гарантована знижка пенсіонерам!

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

068­69­37­521;

по Чернігову, області та Україні.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

093­750­28­64.

Тел.: 099­29­88­987; 093­84­73­088.

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БиКІВ, ТЕЛиЦЬ.

на воду під ключ.

телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

ЗАКУПОВУЮ: телят,

11

Передостання

23.03.2023

ДIВА. Простежте за подiями або своїм внутрiшнiм вiдношенням до важливих тем. Залиште позаду все, що вже своє вiдслужило, i починайте будувати життя поновому. ТЕРЕЗи. Якщо планували великi придбання в будинок, то цей тиждень буде вiдповiдним для цiєї мети. Але краще робити покупки в першiй половинi. СКОРПIОН. Можете попрощатися з якоюсь темою або, навпаки, життя поставить вас перед необхiднiстю щось нове почати. навiть невеликi змiни можуть бути знаками важливих подiй у майбутньому. СТРIЛЕЦь. не втрачайте час, кожен день наповнюйте сенсом, корисними спра-

вами i новими зв’язками. У понедiлок i вiвторок бiльше займайтеся домашнiми справами. КОЗЕРIГ. У вашому життi зараз вiдносно спокiйний перiод. Можете собi дозволити менше часу придiляти роботi, а бiльше особистим справам. ВОДОЛIЙ. Може прийти довгоочiкувана iнформацiя, але можуть i змiнитися плани. Швидше за все, вибору у вас не буде i залишиться прийняти ситуацiю такою, яка вона є. РиБи. на початку тижня вирiшуйте дiловi питання.

Iнтуїцiя пiдкаже, де ви можете проявити вимогливiсть i що час мiняти. Ви будете переконливi.

Курячий фарш — 150 г, свинячий фарш — 150 г, панірувальні сухарі — 50 г, цибуля — 1 шт., свіжа петрушка — 10 г, сіль і чорний мелений перець — за смаком, листкове дріжджове тісто — 300 г, борошно — 20 г. Обидва види фаршу змішують. Всипають панірувальні сухарі, які не дозволять рідині з м’яса виділитися в тісто. У фарш додають подрібнену цибулю і петрушку. Посолити, поперчити. начинку поділити на дві рівні частини. З кожної сформувати ковбаски і обваляти їх у борошні. Тісто розкачати і так само поділити на дві половини. на край однієї частини тіста кладуть ковбаску з начинки. Вона повинна збігатися за довжиною з основою. Повторюють з рештою інгредієнтів. Тісто з фаршем згортають у рулет і кладуть на обробну дошку швом униз. гострим ножем рулетик розрізають на шматочки шириною 3 см, кладуть на деко з пергаментом і випікають при 190°С 25 хвилин.

Пряники на молоці

Борошно — 1250 г, цукор — 450­500 г, сіль — щіпка, молоко — 500 мл, олія — 100 мл, яйце — 2 шт, жовтки — 2 шт, ванільний цукор — 30 г, розпушувач — 60 г. Для глазурі: білок яйця — 2 шт, цукрова пудра — 250 гр, сік лимона — 1 ч. л. З’єднайте 250 грамів борошна, цукор і дрібку солі, добре перемішайте. Додайте до маси кипляче молоко. Перемішайте тісто так, щоб не залишилося грудочок, і остудіть його до кімнатної температури. Додайте два цілих яйця і два жовтки, ванільний цукор і олію, збийте за допомогою міксера. З’єднайте борошно, що залишилося (1 кг) з розпушувачем, і всипте його в рідке тісто. Замісіть пружне тісто, яке не прилипає до рук. Розділіть тісто на три частини, з кожної скачайте кульку і присипте її борошном. Кожну частину тіста розкачайте товщиною приблизно 1 см. Виріжте круглі заготовки для пряників. З даної кількості тіста вийде близько 60 пряників. Випікайте пряники на деку, застеленому пергаментним папером, 20 хвилин при температурі 180 градусів. Для приготування глазурі збийте білки з цукровою пудрою і соком лимона. Рясно обваляйте кожен пряник у глазурі і залиште на пергаментному папері до підсихання.

Наостанок

12 Q щоби зручно

Q компетентно

Штурмові штани потрібні для розвідки… Магазини пропонують для бійців великий вибір військової форми. Серед них — штурмові штани або ж тактичні, чи бойові штани. Ціновий діапазон — від 1000 до 7000. Є вітчизняного виробника, є імпорт. Чим же штурмові штани, крім назви, відрізняються від звичайних? Чи користуються ними на фронті?

— У штурмових штанах зручно, якщо доводиться різко залягати, різко падати, підніматися, — пояснює Євген ЛУНЯК, старший лейтенант, ніжинець. (на фронті з 2014 року. Був у складі танкової дивізії. Повернувся, та 24 лютого 2022 року пішов знову на війну. У мирному житті Євген луняк — викладач ніжинського державного університету імені Миколи гоголя, доктор історичних наук, професор.) — Там є спеціальні прогумовані стяжки. людина може в багнюці лежати, і бруд не забиватиметься в ці штани. Тканина має відштовхуючий ефект щодо забруднення. Штани передбачають захист суглобів — мають спеціальні вставки з наколінниками. І кишень багато.

— Але форма ЗСУ, кажуть, не поступається. Вона може бути й штурмовою.

— Усе залежить від підрозділу. Для розвідників, повторюю, дуже зручно. Коли людина постійно цим займається.

23.03.2023

Начальник обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус про животрепетне

Штурмові штани

…але це може бути й розвод маркетологів Q анекдотик у тему

Не розумію, чому штани, в яких найкраще — Бійцям видають форму встановленого зразка, — знає Лариса лежати на дивані, називажУКОВА, ніжинська волонтерка з 2014 року, дружина бійця Дмитра жу­ ються спортивними? кова. (Зараз Дмитро в госпіталі. Боєць роти охорони ЗСУ був поранений біля Бахмута в голову. Оперували в Дніпрі, перевезли в Київ. Потрошку одужує, поки що не говорить. на війні теж з 2014-го.) — У цій формі немає поділу на штурмові — не штурмові. Є просто штани. Решта — це вже розвод маркетологів.

— А як же «міцна тканина», «форма дише», «багатофункціональність», «особливість крою», «особлива фурнітура» з численних пропозицій інтернет­магазинів?

— Усі ж хочуть продати. Що значить штурмовий одяг? Якщо штурмовий, то що, в обороні не можна в ньому бути?

— Для чоловіка купували додаткові речі, крім отриманої форми ЗСУ?

— Багато чого діставала, звичайно ж. Футболку купувала, бо в нього великий розмір (вага Дмитра 160 кілограмів, через це після поранення його відразу не могли забрати з поля бою, вводили в штучну кому). наколінники, налокітники, розгрузки з Англії присилали. Тактичні окуляри (різновид окулярів для захисту очей від шрапнелі, дрібних осколків). Взуття багато прислали. наташа Кларк, вона родом з ніжина, дуже нам допомагала. Штани ж були ті, що видали в частині.

Тел.: 099­752­58­73, 675­178

В Іванівській громаді нещодавно підірвався трактор. як знати, де проведене розмінування? В області проведено лише гуманітарне розмінування, про території можна дізнатися в місцевій раді або в ДСнС. Однак, Чернігівщині необхідне суцільне розмінування, яке наразі поки неможливе. Особливо небезпечними є території, де велися бої чи проходив ворог. Там варто бути максимально обережним: не з’їжджати з дороги, обходити невідомі предмети та повідомляти про них місцеву владу та рятувальників.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото з інтернету

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

У Киїнській громаді дають мінвату. як її отримати? Уже вдруге компанія ROCKWOOL доставляє до Киїнської громади утеплювач. його отримують ті мешканці, які звернулися до сільської ради і зафіксували свою потребу. Отже, щоб матеріал дістався саме вам, варто залишити відповідну заявку.

Перехід на літній час

в останню неділю березня. Цьогоріч перехід відбудеться вночі, з 25 на 26 березня.

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

нАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 27914 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

нАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8212 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".