Ти знаєш, що ти Людина?

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Ти знаєш, що ти Людина? до 85-річчя з дня народження Василя Симоненка Рекомендаційний біобібліографічний покажчик

1

2

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Ти знаєш, що ти Людина? до 85-річчя з дня народження Василя Симоненка Рекомендаційний біобібліографічний покажчик

м. Кам’янець-Подільський 2020 3

УДК 016:[929Симоненко+821.161.2.09(477)(092) ББК 91:83.34(4УКР) Т 11 Ти знаєш, що ти людина : до 85-річчя від дня народження Василя Симоненка : реком. біобібліогр. покажч. / Кам’янець-Подільська міська центральна бібліотека ім. Костя Солухи ; упоряд.: О. В. Дачковська. – Кам’янець-Подільський, 2020. – 48 с.

Упорядник: О. Дачковська Комп’ютерний набір: О. Дачковська Відповідальна за випуск: Л. Геплюк

© Кам’янець-Подільська центральна міська бібліотека ім. Костя Солухи, 2020 4

Від упорядників Даний біобліографічний покажчик підготовлений методико-бібліографічним відділом Кам'янець-Подільської міської центральної бібліотеки імені Костя Солухи. Видання присвячене відзначенню у 2020 році 85-річчя від дня народження Василя Симоненка – українського видатного поета-неоромантика і шістдесятника, поета незвичайного таланту й високої громадянської свідомості. Покажчик містить біографію, публікації про твори письменника, видання та статті про його життя і творчість, розробки уроків, позакласних заходів, сценаріїв, інтернетресурси про життя і творчість В. Симоненка. В тематичні рубрики спочатку включені твори В. Симоненка, книги та публікації зі збірників, далі – матеріали про життєвий і творчий шлях з періодичних видань, розробки позакласних заходів. У межах рубрик витримано алфавітне розташування авторів та назв творів. Добір матеріалу завершено 31 травня 2020 року. Бібліографічний опис здійснено за стандартами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.80-2000. Посібник містить довідковий апарат – алфавітний покажчик авторів та персоналій, покажчик використаних періодичних видань. Біобібліографічний покажчик може бути використаний бібліотечними працівниками при підготовці літературних, краєзнавчих годин, бібліографічних оглядів, вечорів-портретів, заочних подорожей, засідань віталень, бібліографічних довідок тощо. Видання стане в нагоді молодим читачам, освітянам, дослідникам, працівникам гуманітарної сфери, усім небайдужим, хто шанує і популяризує Симоненківську спадщину.

5

6

Вшанування пам’яті Двадцять вісім – це дуже мало. Двадцять вісім – це наче й не жив. І поклали поета в хмари І до хмари немає стежин (А. Кравченко). Легко та просто називати себе сином народу, важко і далеко не кожному випадає щастя бути достойним цього високого імені. Легко і просто говорити про свою любов до України, важко й не кожному вдається справді любити її. Василь Симоненко став уже для нас легендою. Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до ворогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і добродійний, він увійшов у літературу, як поборник правди і добра. Твори його напоєні щастям, живуть і шануються людьми як дорогоцінне надбання духовної культури. Його називають сурмачем доби, витязем української поезії, спадкоємцем шевченківських рис поета-революціонера. Склалося так, що й зараз, коли вже нема серед нас Василя Симоненка, далеко не всі знають, кого ми втратили. Більшість, і саме найкраще, з написаного ним, ще не опубліковано. І той, хто знає В. Симоненка тільки з преси, справжнього Симоненка не знає або знає його мізерно мало. Симоненкова дорога важка, трагічна й коротка: поет ішов по ній не повних 29 років. Багато ще міг би він створити. Може, лише на третину відміряв свого звитяжного шляху, а скільки незробленого зосталося по той бік трагічної межі, за тими непройденими верствами. Як сліпучий метеорит, на мить спалахнув він на небосхилі українського письменства, щоб навіки увійти в безсмертя. Саме тому, що він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей – Батьківщина повік не забуде його 7

«Любити все прекрасне і земне і говорити правду…» В. Симоненко Біографія Василя Симоненка Навряд чи можна знайти серед біографій поетівшестидесятників долю більш яскраву та більш трагічну, ніж доля Василя Симоненка. За 28 років життя зроблено було багато і мало водночас. Багато, зважаючи на ту самобутню і багату спадщину, яку отримала Україна від Василя Симоненка; мало, зважаючи на те, скільки він міг би ще зробити, якби не смерть, яка застала його в розквіті сил та творчої енергії. Народився Василь Симоненко у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині 8 січня 1935 р. в селянській родині. Цей край пов’язаний із багатьма уславленими іменами та подіями. Наприклад, М. Коцюбинський побував колись поблизу Біївців 8

біля криниці, поруч із якою відбувалися гомінкі ярмарки. Тут малий Василько вчився розуміти добро і зло, поважати людину праці. Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії. Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійнобюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур. Перша збірка поезій «Тиша і грім» з’явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно – мистецькому житті України. Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам’яті.

9

В 1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Смерть дватцятивосьмирічного лицаря української поезії уже три десятиліття оповита туманом загадок, легенд, міщанських пліток. Навколо причин смерті В. Симоненка ходило чимало чуток. Пізніше В. Онойко згадував, що після звістки про затримання Симоненка за ним дозволили приїхати тільки після того, як у справу втрутився секретар Смілянського міськкому партії. Василь «сів на переднє сидіння поруч з шофером, повернувся до нас і закотив рукава сорочки: – Ось, подивіться... Ми жахнулися: усі руки були в синцях.

– А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском, чи що. Обробили професійно. І цілили не по м’якому місцю, а по спині, попереку. Коли везли туди (до камери), погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колінах повзатимеш». Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього – 14 грудня 1963 р. він помирає. Проте офіційною версією смерті 28-річного поета так і залишилося повідомлення про рак. Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка. Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим промовчуванням її, одночасно канонізувати 10

спадщину померлого поета як бездоганно «партійну», але в подальшому, при виразній тенденції до замовчування творчості Симоненка у цілому, розпочато ревізію її, як несумісної з «партійністю» в літературі (М. Шамота). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці (І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк). Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка в 1995 році. Основні твори: Казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Казка про Дурила», «Подорож в Країну Навпаки», збірки поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Лебеді материнства», збірка оповідань і новел «Вино з троянд» Вшанування пам’яті В Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також в 1965 році на громадських засадах створено музей в селі Біївці в хаті, де народився поет. Ім’ям поета названі вулиці у багатьох містах України.

25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену поету.

11

Василь Симоненко – витязь молодої української поезії (Передмова Олеся Гончара до збірки вибраних творів Василя Симоненка «На схрещених мечах») З глибини народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний,яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жевріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно вибурхнулись у світ. Вийшов він з того дитинства, що його в самій зав’язі опалила своїми чорними ураганами війна, звідти з’явивсь,де гули жорна окупаційні, ті ненависні жорна біди, що їх «із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли». Василеве дитинство чуло ридання матерів, що безуміли від горя над фронтовими похоронками, воно брело за ними скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами та снарядами бавилося, коли від запізнілих вибухів десь біля вогнища степового інвалідами ставали й діти, ці найменші безневинні солдати народу. Будь хлопець старший на кілька літ, легко було б уявити його серед численних школярського віку сподвижників, що по всій Україні, услід за батьками й старшими братами, виставляли проти ворога свою нескорену, волелюбну юнь. Читаючи поезії Василя Симоненка, вловлюєш їхню внутрішню спорідненість із творами тих молодих наших поетів, чия юність ходила в шинелях, чиї голоси по фронтах на півслові були обірвані фашистською кулею чи снарядом. Згадується Володимир Булаєнко, згадуються такі, як він. Та ж енергія вірша, той же могутній вибух пристрасті, гніву, дух патріотичної самопожертви й непокори. Хлоп’ям зустрів Симоненко сонячний День Перемоги. Фронтові випроби 12

минули його, малолітка, але Малишкові зорі з дивною силою продовжили себе в Симоненковій поезії. І якщо Андрій Малишко для нас – сурмач покоління фронтового, то Симоненко постав перед нами сурмачем покоління молодшого, того, що дітьми-пастушатами вийшло з воєнних заграв. Зболений ранніми болями, одержимий жагою любові до матері-України, він виповів цю любов і цей біль у слові пекучому й шаленому:

Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра. Не шкодуй добра мені, людині, Щастя не жалій моїм літам – Все одно ті скарби по краплині Я тобі закохано віддам. Його любов до України – це любов юнака, який широко дивиться на світ, вміє дорожити своєю голубою планетою, адже вона не лише для космонавтів – для всіх націй і рас уже постає в унікальності, у єдиності, як спільна колиска людства, живлющий оазис у Всесвіті. Симоненко бачить народ свій і в його багатющій героїчній історії, і в реальній неминучості майбуття, де українська нація – після тоталітарних жахів імперії, після геноцидів та голодоморів – посяде гідне місце в житті цивілізованого вільного людства. Україна для Симоненка – мати, святиня, вона йому дає крила й снагу, глибінь роздумів і художні барви, у відданості їй для поета – синівське щастя його, і сила, і честь. Нещадний він до її ворогів, глумителів та відступників, проти яких спрямована спопеляюча ненависть: 13

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його волячих жилах Козацька кров пульсує і гуде! Глибинне патріотичне почуття живило бентежну душу поета, щодень вело його в життя, як на подвиг. Із творів Василя Симоненка постає образ сучасної молодої людини,цільної і благородної у своїх пориваннях, у гуманістичнім устремлінні до високих ідеалів, заповіданих нам ще Шевченком. Випоєний соками рідної землі, духовно багатий, сповнений почуття національної гідності, Симоненко вважає себе повністю відповідальним за долю України, і тому беззастережно віриш кожному слову його натхненних поетичних присяг: Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Високе розуміння синівського обов’язку, щира внутрішня віра у своє покликання – саме це дає поетові моральне право бути суворим, нещадно вимогливим до себе й до інших, бути тим, чиє слово може судити й висміювати, обурюватись і таврувати. Натурою він боєць, таким виступає в найдраматичніших колізіях сьогодення, де фронти нерідко пролягають через душі людські, де від людини не менше, ніж будь-коли, вимагається мужності, й гніву, й любові.

14

Василь Симоненко з тих молодечих завзятих натур, що не дають прощення нічому фальшивому, здатному хіба що нівечити буйнозелені парості життя. Тому громадянський пафос поета, його патріотична патетика так природно поєднуються з гнівною інвективою, сатиричним викриттям, що раз у раз сусідить у нього зі строфами найінтимнішої лірики. Слово б’є з розмаху, поет уміє сказати, як «параграфи присіли біля столу», як на свіжу думку чатують «цитати із багнетами в руках»… Гостроязикий, насмішкуватий, поет ніде не поступається своїм правом викривати рутизну й трутизну, він охоче виносить на посміх громадський все те, що йому бачиться негідним, принизливим для людини. Художня палітра його багатюща. Симоненко сміливо випробовує себе в різних жанрах. Поряд із творами громадянської та інтимної лірики (ці мотиви в нього часто гармонійно зливаються в однорідний поетичний сплав) з-під його пера виходять і дошкульні сатиричні епітафії, і твори такого улюбленого народом жанру, як байка; він пише віршовані жарти й казки для дітей, зігріті теплим гумором, усмішкою, народним дотепом. Буває він різкий, іноді зумисно грубуватий, але тоді під покровом цього вчувається щира, відкрита для ніжності душа. Творчий діапазон щодалі розширювався, про що свідчить, зокрема, й художня проза молодого митця, його оповідання, в яких він теж залишався поетом. Серед літераторів трапляються такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є й такі, що стають речниками свого народу, свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи,– її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живемо. Симоненко такого типу поет. По таких читач вивіряє 15

свої емоції, свої заповітні думи. Полтавець родом, він закінчив короткий життєвий шлях у Черкасах, в Шевченковім краю.

8 січня 1935-го – 14 грудня 1963-го… Ці дати обрамляють Симоненкове життя. І не тільки біографічно пов’язаний він із самою серцевиною української землі: для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він, за прикладом найкращих наших поетів, синівською відданістю їй віддячив, напружено чесним горінням душі. Не випадково шевченківські інтонації, мотиви народної пісні так часто озиваються, відлунюють у поезіях Василя Симоненка. Непідробна глибока народність органічно притаманна його творчості, його поглядам на світ і на життя, на своє місце в ньому. Перед нами – молода людина, яка до важливих життєвих істин здобувалась сама, жила своїм розумом, непозиченими уявленнями, перед нами – образ людини, для якої етичною нормою стала сувора, майже аскетична вимогливість до себе, прагнення самовдосконалюватись, готовність взяти будь-який труд, будь-який випроб на себе ради України і людства. Не якимись формальними новаціями вразив поет нас, не умільським мереживом слів, а тією внутрішньою красою, істинністю почуття, інтелектуальною наповненістю, щирим юнацьким поривом, що властиві його найкращим поезіям: Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Багато Василь ще міг би створити. Може, лише третину відміряв свого звитяжного шляху, і скільки незробленого зосталось по той бік трагічної межі, за тими непройденими верствами… Лицарськість, безперечно, притаманна була його 16

вдачі, його безкомпромісній, вольовитій натурі. Обдарованість його була щедра, яскрава, однак почуттями, безоглядною відданістю народові поет не був винятком, він висловив характерне для багатьох, спраглими вустами виспівав юність свого покоління, став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників, і в цьому особлива сила і зваба його поезій. Не примеркла з літами поетична зоря Василя Симоненка. Горить високим, чистим світлом у небі українського красного письменства. По цій високості й чистоті, по алмазному блиску пізнаємо її серед інших. Є в його творчім доробку речі, які сьогодні справедливо можемо назвати класичними. Його поезія живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, – нині вже оновленої, незалежної, соборної – вона навіки увінчала поета своєю любов’ю. Справді, ніби молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, мажорний, юнацький, бадьорий голос, яким він і сьогодні вітає життя:

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив.

Олесь Гончар

17

Із творчого доробку В.Симоненка Ти знаєш, що ти – людина Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба – Гляди ж не проспи! Бо ти на землі - людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні.

18

Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім'ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім'ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім'ям вмираю І в твоєму імені живу! Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й молила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в неї тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну, як мені за нею не піти?

19

Чари ночі Лягла на всьому вечірня втома.

Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари ночі такі знайомі – Усі підвладні, покірні вам. О, скільки вікон у кожнім домі! А там, за ними, – ідилій, драм! Там заплітають життя тенета, Там люди б’ються з останніх сил, Там так знадливо звучать монети І рве легені отруйний пил. Там гинуть вчені, митці, поети Але… й виходять вони звідтіль.

20

Є в коханні і будні, і свята Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, тремтіла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнів час Дріб’язкові хмарки образи Не закрили б сонце від нас. Бо тебе і мене б судила Не образа, не гнів – любов. В душі щедро вона б світила, Оновляла їх знов і знов. У мою б увірвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить: – Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!..

21

Я тобі галантно не вклонюся Я тобі галантно не вклонюся, Компліменту зроду не зліплю, Тільки в очі ніжні задивлюся, В них свою тривогу утоплю. І коли химерною габою Спеленає землю довга ніч, Довго серце тужить за тобою, Довго сон мені не йде до віч. Довго білі таємничі крила Обвивають маревом видінь, І стоїш ти, крихітна, і мила, І прозора, мов ранкова тінь. І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі.

22

Малюсі Нехай слова ці скучні і бездарні, Та як мені не написати їх – Я з ними знов прийду до скромної друкарні І буду знову втоптувати сніг. І буду знов у вікна заглядати, Брехати, що не холодно мені, Твої нечутні кроки впізнавати В морозній монотонній тишині. І цілуватися в провулку до безтями… Чого б тепер я тільки не віддав, Щоб тільки знову все було так само, Як я у вірші цьому пригадав. Щоб знов були ті суперечки марні, Щоб від кохання знову я дурів… Нехай слова ці скучні і бездарні, Та я їх кров’ю власною зігрів!

23

Твори В. Симоненка Симоненко В. Твори : у 2-х т. – Черкаси : Брама Україна, 2004. – Т. 1 : Поезії. Байки. Проза. – 424 с. Симоненко В. Твори : у 2-х т. – Черкаси : Брама Україна, 2004. – Т. 2 : Статті. Рецензії. Нариси. Виступи. Листи. Автографи. Документи. – 320 с. Симоненко В. Вибране / В. Симоненко ; упоряд. Г. М. Кирпа, Д. С. Чередниченко. – Київ : Школа, 2002. – 253 с.: іл.

24

Симоненко В. Балакучий Ліхтар. Яке зухвальство! // Українська байка / упоряд. та передм. Б. Деркача, В. Косяченка. – Київ : Дніпро, 1983. – С. 429. Симоненко В. Берег чекань / В. Симоненко. – Київ : Наук. думка, 2001. – 248 с. Симоненко В. Берег чекань. – 2-е вид., допов. – Київ : Сучасність, 1994. – 310 с. Симоненко В. «Йщов солдат» : поезії / В. Симоненко ; упоряд. В. Яременко. – Київ : Укр. письменник, 2015. – 120 с. Симоненко В. Лебеді материнства / В. Симоненко ; упоряд. та приміт. О. Є. Шевченка. – Київ : Веселка, 1993. – С. 225. Симоненко В. На схрещених мечах : вибрані твори / В. Симоненко. – Київ : Пульсари, 2004. – 362 с. Симоненко В. Народ мій завжди буде : вірші та казки : для серед. та ст. шк. віку. – Київ : Веселка, 1990. – 159 с.: іл.

25

Публікації творів у збірниках та періодичних виданнях Симоненко В. Весілля Опанаса Крокви. Вино з троянд / В. Симоненко // Зоряний дощ : проза для дітей та юнацтва / упоряд. М. Лютик. – Київ : Етнос, 2006. – Кн. 2. – С. 404-413. Симоненко В. Вино з троянд // Українська мала проза ХХ століття : Антологія / упоряд. В. Агеєва. – Київ : Факт, 2007. – С. 1191-1194. Симоненко В. Дума про діда / В. Симоненко // Танець журавки : оповідання, новели : для середнього шкільного віку ; худож. О. Распопова. – Київ : Лелека, 2003. – С. 47-50. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Веселка. Антологія української літератури для дітей в 3-х т. / упоряд., біогр. нариси Б. Чайковського. – Київ : Веселка, 1984. – Т. 2 : Твори радянського періоду. Поезія. – С. 382-384. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст.: навч. посіб. / упоряд. М. Сорока. – Київ : Грамота, 2005. – С. 277-306. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Живиця : Хрестоматія укр. літератури ХХ ст.: у 2-х кн. / за ред. М. Конончука ; упоряд. М. Конончук та ін. – Київ : Твім інтер, 1998. – Кн. 2. – С. 315-330. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // М. Жулинський Українська література: творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям. – Київ : Либідь, 2011. – С. 974-979.

26

Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Золотий гомін. Українська література : хрестоматія для 11 кл. серед. шк.. / упоряд. О. Непорожній. – Київ : Освіта, 1995. – С. 532-544. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Книга про Матір : укр. поети ХІХ-ХХІ ст. / передм. О. Омельченка ; упоряд. В. Чуйко. – Київ : Криниця, 2003. – С. 225-226. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Обрії : зб. худож. творів для позакласного читання у 8-му кл. / упоряд. Р. І. Вітренко. – Київ : Рад. шк., 1991. – С. 155-159, 294. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Поезія : Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. – Київ : Наук. думка, 2000. – С. 217-256. – (Б-ка школяра). Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українська література : стислий виклад змісту всіх творів за новою шкільною програмою.

10-11 кл. / автори-упоряд. Ю. Башкірова та ін. – Харків : Веста : Ранок, 2007. – С. 514-524. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українська література. 11 клас : хрестоматія / упоряд. О. Борзенко, М. Сподарець. – 3- тє вид., перероб. і доп. – Харків : Веста : Ранок, 2008. – С. 537-546. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українська література : хрестоматія для 11 кл. / упоряд.: Т. Харахоріна, Т. Ткачук, В. Адаменко. – Донецьк, 1999. – С. 766-776. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українська література : хрестоматія для 11 кл. серед. навч. закладів / 27

упоряд. Р. Мовчан, Ю. Ковалів. – Київ : Ірпінь : Перун, 1999. – С. 427-442. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: в 3-х кн. – Київ : Рось, 1994. – Кн. 3. – С. 267-279. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Українське слово : хрестоматія укр. літератури та літературної критики ХХ ст. в 4-х кн. – Київ : Аконіт, 2001. – Кн. 4.

– С. 61-79, 774-775. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Український декламатор : зб. віршів для молоді / упоряд. Н. і О. Зінкевичі ; передм. Р. Семківа. – Київ : Смолоскип, 2006. – С. 291-302. Симоненко В. Поезії / В. Симоненко // Хрестоматія з укр. літератури : навч. посіб. / упоряд. І. Жебка, М. Жебка. – Київ : Наук. думка, 1999. – Кн. 2. – С. 479-487. Симоненко В. «Там, у степу, схрестилися дороги...» : вірші / В. Симоненко // Степова пектораль. Поетична антологія від Т. Шевченка до наших днів / упоряд. А. Глущак. – Одеса : Маяк, 2011. – С. 181. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина : вірші, сонети, поеми, казки, байки. – Київ : Наук. думка, 2001. – 296 с. Симоненко В. У твоєму імені живу : зб. : для серед. та ст. шк. віку / упоряд. В. В. Яременко ; передм. О. Гончара. – Київ : Веселка, 1994. – 350 с.

28

Симоненко В. У твоєму імені живу : поезії, оповідання, щоденникові записи, листи / упоряд. В. В. Яременка ; передм. О. Т. Гончара. – Київ : Веселка, 2003. – 382 с. Симоненко В. Цар Плаксій та Лоскотон : зб. для молод. та серед. шк. віку / В. Симоненко ; упоряд. та передм / Т. Щегельської. – Київ, 2012. – 176 с. : іл. – (Серія «Бібліотека шкільної класики»). Симоненко В. Цар Плаксій та Лоскотон : казка / В. Симоненко. // Українські літературні казки / упоряд. О. Шевченко, Т. Качалова ; передм. А. Костецького. – Київ : Школа, 2005. – С. 99-105. Симоненко В. Цар Плаксій та Лоскотон : казка для дітей дошкільного віку / В. Симоненко ; худож. О. Харук. – Київ, 1997. – 16 с.: іл. Симоненко В. Язик / В. Симоненко // Балади / упоряд. С. Крижанівський. – Київ : Дніпро, 1981. – С. 186-187. Симоненко В. Я кличу вас у відчаї не гнуться : поезії / В. Симоненко. – Київ : Власті, 2002. – 408 с.

29

Література про життя, творчість Василя Симоненка Статті зі збірників Бернадська Н. І. Василь Симоненко / Н. І. Бернадська // Українська література ХХ ст.: довід. – Київ : Знання-Прес, 2007. – С. 219-230. Бондар Н. Василь Симоненко // Живиця : хрестоматія укр. літератури ХХ ст.: у 2 кн. / за ред. М. Конончука ; упоряд. М. Конончук та ін. – Київ : Твім інтер, 1998. – Кн. 2. – С. 311-314. Василь Симоненко «Я воскрес, щоб із вами жити» // Любов славетних письменників у листах і в житті : зб. худож.-докум. нарисів / авт.-упоряд. В. О. Кирилюк. – Київ : Криниця, 2008. – С. 185-198. Гончар О. Симоненко // О. Гончар Чим живемо : на шляхах до українського відродження. – Київ : Рад. письменник, 1991. – С. 190-194.

30

Грибіниченко Т. «Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси» : В. Симоненко / Т. Грибіниченко, Г. Козачук // Вчимося писати твір з української літератури : 8-11 кл. – Київ : Либідь, 2000. – С. 240-243. Дзюба І. Більший за самого себе : Василь Симоненко : щоденник / І. Дзюба. – Київ : Знання, 1989. – С. 310-323. Жулинський М. Василь Симоненко // М. Жулинський Із забуття – в безсмертя : сторінки призабутої спадщини. – Київ : Дніпро, 1990. – С. 397-415. Жулинський М. Василь Симоненко. « Я для тебе горів, український народе...» // М. Жулинський Українська література : творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям. – Київ : Либідь, 2011. – С. 959-973. Ковальчук О. Г. Василь Симоненко // Гроно нездоланих співців : літ. портрет укр. письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкіл. прогр.: навч. посіб. для вчителів та учнів ст. кл. серед. шк. / упоряд. В. І. Кузьменко. – Київ : Укр. письменник, 1997. – С. 266-274. Кодлюк Я. П. Василь Симоненко // Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова. Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителя почат. кл. – Київ : Наш час, 2006. – С. 127-130. Мусієнко О. Василь Симоненко // Українське слово : хрестоматія укр. літератури та літературної критики ХХ ст. : в 3-х кн. – Київ : Рось, 1994. – Кн. 3. – С. 280-286.

31

Никанорова О. Серце, повне любові : поезія Василя Симоненка // О. Никанорова Поезії одвічна висота : літ.-крит. ст. – Київ : Рад. письменник, 1986. – С. 75-83. Оліфіренко С. Симоненко Василь / С. Оліфіренко, В. Оліфіренко, Л. Оліфіренко // Універсальний літературний словник-довідник . – Донецьк, 2008. – С. 324-325. Семків Р. Василь Симоненко // Українська мала проза ХХ століття : Антологія / упоряд. В. Агеєва. – Київ : Факт, 2007. – С. 1187-1190. Симоненко Василь // Новий довідник : Українська. мова та література. – Київ : Казка, 2005. – С. 787-790. Симоненко Василь // Українська література. 11 клас : хрестоматія / упоряд. О. І. Борзенко, М. П. Сподарець. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Харків : Веста : Ранок, 2008. – С. 536-537. Симоненко Василь // Українські письменники : довід. – Київ : Велес, 2013. – С. 216-219. Симоненко Василь // Універсальний довідник старшокласника, абітурієнта, студента : довід. видання. – Київ : Воля, 2004. – С. 279. Симоненко Василь // Універсальний довідник старшокласника, абітурієнта, студента : довід. видання. – Київ : Воля, 2004. – С. 279. Симоненко Василь // УСЕ : Універсальний Словник Енциклопедія. – Київ : Ірина, 1999. – С. 1130.

32

Симоненко Василь // Усі українські письменники / упоряд. Ю. Хізова, В. Щеголева. – Харків : Торсінг плюс, 2008. – С. 34-37. Симоненко Василь // Усі українські поети / упоряд. Ю. Хізова, В. Щоголева. – Харків : Торсінг плюс, 2008. – С. 265-275. Солод Ю. Провісник : Василь Симоненко і його поезія // Ю. Солод Українська література : конспект. – Київ, 1996. – С. 306-327. Ткаченко А. Василь Симоненко // Золотий гомін. Українська література : хрестоматія для 11 кл. серед. шк. / упоряд. О. Непорожній. – Київ : Освіта, 1995. – С. 531-532. Ткаченко А. О. Василь Симоненко : нарис життя і творчості / А. О. Ткаченко. – Київ : Дніпро, 1990. – 310 с.

33

Публікації з періодичних видань Головко Т. Публіцистична сенсація про Василя Симоненка / Т. Головко // Культура і життя. – 2016. – 17 черв. – С. 11. Гордасевич Б. Два Василі : [В. Симоненко і В. Стус] / Б. Гордасевич // Літ. Україна. – 2005. – 27 січ. – С. 7. Дзюба І. Виступ на вечорі, присвяченому 30-літтю з дня народження В. Симоненка // Сучасність. – 1995. – № 1. – С. 153- 158. Дробний І. Поруч з Василем : [до 75-річчя від дня народження В. Симоненка] // Літ. Україна. – 2010. – 14 січ. – С. 7.

34

Жук О. Сьогодні все для тебе : [80 років Василю Симоненку] / О. Жук // Україна молода. – 2015. – 9-10 січ. – С. 12. Здоровило Т. «15 років Василя не видавали» : [за радянських часів навіть ходити до могили поета Василя Симоненка було заборонено] / Т. Здоровило // Україна молода. – 2020. – 5 лют. – С. 9. Іванов М. Некалендарний поет Василь Симоненко / М. Іванов // Літ. Україна. – 2017. – 26 січ. – С. 5. Кирей В. Голос поета додали до книжки : [Василь Симоненко «Зажинок» – збірка поезій] / В. Кирей // Уряд. кур’єр. – 2013. – 1 лют. – С. 16. Кирей В. Як він ішов! Струменіла дорога : [до 75річного ювілею Василя Симоненка] // Уряд. кур’єр. – 2010. – 14 січ. – С. 16. Кирей Р. Він воскрес щоб знову з нами жити : [Василь Симоненко] / Р. Кирей // Уряд. кур’єр. – 2018. – 13 січ. – С. 3. Кореневич Л. Невиправний мрійник : Симоненко] // Уряд. кур’єр. – 2004. – 9 жовт. – С. 8-9.

[Василь

Косів М. Поезія Василя Симоненка як символ епохи шістдесятництва : [до 80-ліття від дня народження поета] / М. Косів // Літ. Україна. – 2015. – 12-8 січ. – С. 6-7. Кошелівець І. У хороший Шевченків слід ступаючи…: [Василь Симоненко] // Дивослово. – 1995. – № 1. – С. 12-14.

35

Марко В. Осяяння в художній концепції Василя Симоненка / В. Марко // Дивослово. – 2007. – № 4. – С. 21-25. Марко В. Осяяння в художній концепції Василя Симоненка // Дивослово. – 2007. – № 4.– С. 1-25. Олійник Б. Ми були романтиками : [слово про Василя Симоненка] // Літ. Україна. – 2005. – 24 лют. – С. 2. Про відзначення 80-річчя з дня народження Василя Симоненка : постанова Верховної Ради України від 21 травня 2013 р. № 295- VII // Голос України. – 2013. – 1 черв. – С. 8. Рибка О. «Вибрані твори» Василя Симоненка // Літ. Україна. – 2011. – 13 січ. – С. 6. Романенко Ю. «Витязь молодої української поезії» : життєтворчість Василя Симоненка / Ю. Романенко // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 11-17. Романова Н. Альтернативна модель суспільства в сатиричній творчості Василя Симоненка / Н. Романова // Слово і Час. – 2010. – № 1. – С. 52-56. Сверстюк Є. «Я для тебе горів» : [повернення Василя Симоненка] // Літ. Україна. – 2005. – 19 трав. – С. 1,7. Сверстюк Є. Поет, народжений з любові : [до 60-річчя з дня народження В. Симоненка] // Українська культура. – 1995. – № 1. – С. 8-13. Симоненко Василь Андрійович культура. – 2000. – № 11-12. – С. 26.

36

//

Українська

Сом М. «Я воскрес, щоб із вами жити» : [Василь Симоненко] // Літ. Україна. – 2009. – 15 січ. – С. 1-2. «Ти знаєш, що ти людина?» : [до 85-річчя Василя Симоненка] // Літ. Україна. – 2020. – № 1-2. – С. 1-2. Тихолоз Б. Метеор Щирост : [світлий реквієм В. Симоненкові до недожитого 70-ліття] // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 50-51. Ткаченко А. Cимоненкова драма // Сучасність. – 1995. – № 1. – С. 95-98. Ткаченко А. Визрівання таланту (студентські вірші Василя Симоненка) // Слово і час. – 1995. – № 7. – С. 28-33. Ткаченко Д. Василь Симоненко «Бенкет небіжчиків» / Д. Ткаченко // Слово і Час. – 2010. – № 1. – С. 47-52. Ціон В. Симоненко-Сомоненко / В. Ціон // Літ. Україна. – 2015. – 5 лют. – С. 13. Шевченко А. Василь Симоненко вчора й сьогодні // Дивослово. – 1999. – № 12. – С. 42-45. Шпак В. Чорна мука світлої любові : [80-річчя з дня народження Василя Симоненка] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2014. – 27 груд. – С. 18. Шудря М. Василева криниця : до творчих коренів поета : [Василь Симоненко] // Дивослово. – 1995. – № 12. – С. 36.

37

Сценарії та розробки уроків Капелюх Г. «Я хочу правді бути вірним другом...» : урок за творчістю Василя Симоненка // Дивослово. – 2005. – № 6.– С. 24-30. Малимон Л. М. Інсценізація уривка новели В. А. Симоненка «Вино з троянд» // Зарубіжна л-ра в шк.. – 2015. – № 5-6. – С. 83-85. Романенко Ю. «Витязь молодої української поезії» : життєтворчість Василя Симоненка : [урок] // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 11-17. Симоненко Василь // Усі цитати до творів з української літератури : 5-12 кл. / уклад. Н. Курганова. – Харків : Торсінг плюс, 2006. – С. 387-394. Тихолоз С. Два уроки за творчістю Василя Симоненка // Дивослово. – 2005. – № 12. – С. 2-7. Федчун Н. «Рожеві лебеді Василя Симоненка» : [сценарій вечора] // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 17-21.

38

Чух Г. «Лицар на білому коні» : [вивчення творчості Василя Симоненка у 7 кл.] / Г. Чух // Укр. мова й л-ра в ліцеях. – 2005. – № 1. – С. 31-42. Чух Г. «Те, що запам’ятав Лесик…:» : [вивчення творчості Василя Симоненка у 5 кл.] / Г. Чух // Укр. мова й л-ра в ліцеях. – 2004. – № 5-6. – С. 6-12.

39

Інтернет-ресурси про життя і творчість В. Симоненка www.ukrcenter.com/.../read.asp?id... – Біографія Василя Симоненка. www.ukrlib.com.ua/.../printout.php?... – Біографія Василя Симоненка в електронному вигляді. nikinfo.net/doc.php?id=73788 – Біографія Василя Симоненка. nikinfo.net/doc.php?id=73789 – Життя та творчість Василя Симоненка. netreferata.com/biograf-27283.html – Творчий шлях. Симоненко Василь. refsbank.info/moreinfo.php?... – Основні віхи біографії Василя Симоненка referats.net.ua/view/37321 – Василь Симоненко – Рефераты по литературе, сочинения. www.pisni.org.ua/persons/42.html – Василь Симоненко (Український поет і журналіст, діяч українського руху опору). Біографія, тексти пісень, фото. Обговорення. www.bookland.net.ua/author.php?...

– Биография, мемуары, военная история, документальная хроника. Василь Симоненко: краткая информация об авторе. artvertep.dp.ua/print?cont=10130 Василя Симоненка.

–

Творча

біографія

mestectvo.com/.../simonenko.html – Біографія Василя Симоненка.

(1935-1963). Псевдонiми В. Щербань, С. Василенко, Симон.

40

Алфавітний покажчик авторів та назв публікацій

Б Бернадська Н. І. – 30 Бондар Н. – 30

В Василь Симоненко – 30

Г Головко Т. – 34 Гончар О. – 30 Гордасевич Б. – 34 Грибіниченко Т. – 31

Д Дзюба І. – 31, 34 Дробний І. – 34

Ж Жук О. – 35 Жулинський М. – 31

41

З Здоровило Т. – 35 Іванов М. – 35

К Капелюх Г. – 38 Кирей В. – 35 Ковальчук О. Г. – 31 Кодлюк Я. П. – 31 Кореневич Л. – 35 Косів М. – 35 Кошелівець І. – 35

М Малимон Л. М. – 38 Марко В. – 36 Мусієнко О. – 31

Н Никанорова О. – 32

42

О Олійник Б. – 36 Оліфіренко С. – 32

П Про відзначення 80-річчя – 36

Р Рибка О. – 36 Романенко Ю. – 38, 36 Романова Н. – 36

С Сверстюк Є. – 36 Семків Р. – 32 Симоненко В. – 24-29 Симоненко Василь – 32, 33, 36, 38 Солод Ю. – 33 Сом М. – 37

43

Т Ти знаєш, що ти людина? – 37 Тихолоз Б. – 37 Тихолоз С. – 38 Ткаченко А. – 33, 37 Ткаченко Д. – 37

Ф Федчун Н. – 38

Ч Чух – 39

Ц Ціон В. – 37

Ш Шевченко А. –37 Шпак В. – 37 Шудря М. – 37

44

Покажчик використаних періодичних видань Газети Голос України Культура і життя Літ. Україна Україна молода Урядовий кур’єр Журнали Зарубіжна література в школі Дивослово Слово і Час Сучасність Українська культура Українська мова й література в ліцеях

45

Зміст Від упорядників

5

Вшанування пам’яті

7

Біографія Василя Симоненка

8

Василь Симоненко – витязь молодої української поезії

12

Із творчого доробку Василя Симоненка

18

Твори В. Симоненка

24

Публікації творів у збірниках та періодичних виданнях

26

Література про життя, творчість Василя Симоненка

30

Статті зі збірників

30

Публікації з періодичних видань

34

Сценарії та розробки уроків

38

Інтернет-ресурси про життя і творчість В. Симоненка

40

Алфавітний покажчик авторів та назв публікацій

41

Покажчик використаних періодичних видань

45

46

Інформаційне видання

Ти знаєш, що ти Людина? Рекомендаційний біобібліографічний покажчик .

Набір, комп’ютерне опрацювання, правка: Дачковська О. В.

Відповідальна за випуск: Геплюк Л. В.

47

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net

48