«сьогодні, мов зоря, він сяє україні»

Кам'янець-Подільська центральна міська бібліотека імені Костя Солухи

«Сьогодні, мов зоря, він сяє Україні» художні читання

2016

Сценарій розробила провідний бібліотекар читального залу Тетяна Дашко

Сценарій розрахований на широке коло користувачів

Комп’ютерна верстка та художнє оформлення Тетяни Дашко

Мета: вшанування Великого українця, велетня українського духу, популяризація його творчої спадщини, виховання у молоді патріотизму та любові до своєї Батьківщини, сприяння читанню.

Обладнання:  виставка літературного портрету «Нам пора для України жить»  комп’ютерна техніка;  вислови про Франкаа: Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. Максим Рильський «Ми мусимо навчитися чути себе українцями не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів» І.Франко Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд. Як гаряче молюся і бажаю Для твого щастя свій віддати труд. І. Франко Декор: Портрети Івана Франка у різні періоди життя, українські вишиті рушники, серветки, кетяги калини, декоративні польові квіти з пшеничним колоссям. Дата проведення: 28 серпня 2016 року Місце проведення: читальний зал ЦБ Запрошені: поети із клубу «Ліра» Присутні: в/с

Звучать акорди бандури

Ведуча: 27 серпня 2016 року ми відзначимо 160 річницю з дня народження Івана Яковича Франка, одного із найталановитіших митців, письменника, поета, перекладача, громадського та політичного діяча. Ведучий: Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд. Як гаряче молюся і бажаю Для твого щастя свій віддати труд.

І. Франко Ведуча: З любов'ю і шаною вимовляє все прогресивне людство ім'я Івана Франка, відзначаючи його черговий ювілей. Його називають Каменярем, бо він сміливо вдарив по скелі австро-угорського царизму, молотом лупав скелю соціальної несправедливості, гукаючи тисячам: «Лупайте сю скалу. Нехай ні жар, ні холод не спинить вас». Франко став великим тому, що вийшов з народу, йшов з народом і вів його вперед, закликаючи «добувати хоч синам» як не собі, кращу долю в

боротьбі». Він завжди був у передніх рядах тих, хто ламав скелю старого світу в ім'я нового; скелю неправди і визиску в ім'я правди, добра і краси. Ведучий: Іван Франко внесений до списків найбільших письменників світу і його ім'я висічене на гранітних скрижалях [історії] поруч з іменами найславетніших синів людства. Ведуча: Перу письменника належить понад п'ять тисяч творів, які ввійшли до золотого фонду не лише української, а й світової літератури.

Він один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами — українською, польською і німецькою, а перекладав з 14 мов. Ведучий: 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині в родині відомого на всю округу коваля народився славний син українського народу Іван Франко.

Ведуча: Іван Франко навчався в сільській школі у сусідньому селі Ясениця Сільна, а пізніше у Дрогобицькій «нормальній» школі, згодом – у гімназії. Був одним з перших учнів, жадібно читав усе, що потрапляло йому до рук, на останні гроші купував книжки, збирав власну бібліотеку. Саме у гімназії з’явилися на світ перші літературні твори письменника. Ведучий: Склавши на відмінно іспити на атестат зрілості, І. Франко вступив до Львівського університету на філософський факультет. - Здобувши університетську освіту, письменник поїхав до Відня, де одержав ступінь доктора філософії. Він мріяв про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини зробили все, щоб не допустити «політично ненадійного» Франка до університетської кафедри. Ведуча: Обставини життя І. Франка були надзвичайно складними. Три арешти й ув’язнення довелось пережити Франкові, злиденним було життя його родини. Але ніщо не могло зламати його сили,

його духу, його любові до свого народу. Одна за одною виходили збірки його творів. Ведучий: Іван Франко – це безмежна країна, яка досі не має своєї наукової карти. Є в ній місцевості й дороги, добре знані кожним зі шкільної парти. Але є околиці, у які спробуємо зазирнути й ми, подорожуючи разом із героями його творів, щоб глибше зрозуміти неповторний світ Франка. Ведуча: Вивчаючі життєпис науковий і творчий доробок Івана Франка, ми насамперед захоплюємося унікальністю цієї великої людини, прагнемо побачити безкомпромісність і принциповість в обстоюванні всього українського.

«Присвята І. Франку» Людмили Дрезналь

Звучить «Гімн» Івана Франка Читає В. Дорошенко Вiчний революціонер – Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер.

Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч вiд тисяч лiт родився, Та аж вчора розповився I о власнiй силi йде.

I простується, мiцнiє, I спiшить туди, де днiє; Словом сильним, мов трубою Мiлiони зве з собою,Мiльйони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрiзь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремiсницьких, По мiсцях недолi й слiз.

I де тiльки вiн роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя. Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувать, Хоч синам, як не собi, Кращу долю в боротьбi. Вiчний революціонер – Дух, наука, думка, воля – Не уступить пiтьмi поля. Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла руїна, Покотилася лавина, I де в свiтi тая сила,

Щоб в бiгу її спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день? Ведуча: Цей твір поет написав у 24 роки. Уже змолоду він усвідомлював сенс життя правдивого патріота, визначив власне життєве кредо: Україна понад усе. Образ невтомного каменяра став символом самого Франка. Що протягом життя лупав скелю поневолення,насильства, примусу. Більшість ліричних героїв його громадянської лірики - образи автобіографічні: архангели духу, пророки, поети, кредо яких: життя, праця, боротьба.

«Присвята» Людмили Кур`ян

Він – каменяр, він будував державу, Хоча його цеглини це – вірші. Ми автора шануємо по праву: Країні віддавав він жар душі. Письменник, гідний почесті та слави, Лавровим він уквітчаний вінком, Поповнив творчістю героїв лави Вкраїнський патріот Іван Франко!

Ведуча: Полум’яною синівською любов’ю Іван Франко любив рідну Україну. Він присвятив їй не тільки перлини своєї поезії, а й усе життя Ведучий: «Розвивайся ти, високий дубе…» Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, Прокинуться люди. Розпадуться пута віковії, Тяжкії кайдани, Непобіджена злими ворогами Україна встане. Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна, нероздільна. Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти Теплою рукою. «Діти ж мої, діти нещасливі, Блудні сиротята, Годі ж бо вам в сусід на услузі Свій вік коротати! Піднімайтесь на святеє діло, На щирую дружбу, Та щоби ви чесно послужили Для матері службу. Чи ще ж то ви мало наслужились Москві і ляхові? Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крові? Пора, діти, добра поглядати Для власної хати, Щоб ґаздою, не слугою Перед світом стати!» Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Гей, уставаймо, єднаймося, Українські люди! Єднаймося, братаймося В товариство чесне, Хай братерством, щирими трудами Вкраїна воскресне Ведуча: Читаючи твори Івана Франка переконуємося, що він був і блискучим майстром слова, і тонким психологом, знавцем людських характерів і глибоким мислителем-філософом, якого хвилювали одвічні питання добра й зла, сенсу буття, долі і свободи вибору. Вірш «Човен» чит. Леся Приліпко Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона: «Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?» І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: «Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – тож не знаю. Хвиля носить, буря рве, Скали грозять, надять-просять к собі береги мене. Хвилі – то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя; Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.

Поти лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов: Вітер гонить, хвиля ломить – і я вже на дно пішов. Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль? Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль Кажуть, що природа-мати нас держить, як їй там тре, А в кінці мене цілого знов для себе відбере. Що ж тут думати? Тримає, то тримає, а візьме, То візьме – ні в сім, ні в тому не питатиме мене. Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь – Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!» Хвиля весело плюскоче та леститься до човна, Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона: «Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил – Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил! Не один втонув тут човен, та не кожний же втонув; Хоч би й дев’ять не вернуло, то десятий повернув І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде, Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де! Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш. Таж і в бурю не всі човни гинуть – тим ся ти потіш! А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти? Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!» Ведучий: Є тема, якої не оминув у своїй творчості мабуть жоден письменник. Це тема любові. Любов найпрекрасніше почуття,що проміниться в сьома відтінками барв у поетичних і прозових Франкових творах. Ведуча: Коли Іван Франко був студентом Львівського університету, він не раз закохувався. Ці

радісні почуття і глибки душевні переживання згодом виповів у поетичних рядках. «Тричі мені являлася любов» Читець: Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обнов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла 1 бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Я вилась друга - гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Відсунула і шепну латаєм но: «Мені не жить, тож най умру одна!» І мовчки щезла там, де вічно темно. Явилась третя — женщина чи звір? Глядиш на неї - і очам приємно, Впивається її красою зір. То разом страх бере, душа холоне І сила розпливається в простір. І дармо дух мій, мов у сіті птах, Тріпочеться! Я чую, ясно чую, Як стелеться мені в безодню шлях І як я ним у пітьму помандрую.

Ведуча: Вершинні зразки Франкової інтимної лірики покладені на музику, співає вже не одне покоління українців. Пісня у запису «Ой ти дівчино» Ведуча: Здається, ті пісні , вірші можна слухати безкінечно. Бо в кожному з них молоді люди знаходять слова, думки, почуття, що відлунюють в їхніх серцях. Насолоджуємося неповторними, чарівними емоційними образами. Вірш І.Франка «Чого являєшся мені у сні» читає Леся Руснак Ведучий: Тричі Франкові являлася любов. Перше сильне почуття юного поета - кохання до панівни Ольги Рожкевич. Батьки дівчини спочатку заохочували її дружбу з юнаком, сподіваючись, що він зробить блискучу карєру. Однак після першого арешту заборонили йому бувати в їхньому домі. Та їхньому щастю не судилося здійснитися. Ольга вийшла заміж за священика. Із Франком вони листувалися ще протягом 10 літ. Ведуча: В останнє вони зустрілися у 1884 році в Коломиї на балу і там танцювали вальс. Їй Франко присвятив чимало поетичних рядків, зокрема у збірці «Зів’яле листя». «Я не лукавила з тобою…» Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила.

Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв’язки радо бігла? Ти ж думаєш, я сліз не лила. По ночах темних не тужила? Не я лукавила з тобою, А все лукавство в нашім строю – Дороги наші віддалило І серця наші розлучило, Та нашої любові не вбило. Ведуча: Людські почуття мінливі, явилась друга горда княгиня Юзефа Дзвонковська. Вона справила на Франка сильне враження . Він одразу палко закохався. Та дівчина не відповіла взаємністю, адже була хвора на сухоти. Ведучий: Згодом 30-річний Франко в Києві зустрів Ольгу Хоружинську. Ця досвідчена жінка стала йому вірною дружиною, народила 3-х синів і доньку, допомагала у підготовці та виданні творів, ділила з ним радість і горе. Проте на жаль подружнє життя не склалося. Обоє були нещасливі у шлюбі. Вірш «Моїй дружині» читає Валерій Дорошенко

«Моїй дружині» Спасибі тобі, моє сонечко, За промінчик твій — щире словечко! Як промінчика не здобудь притьмом, Слова щирого не купить сріблом. В сльоту зимню, в днину млистою Я дорогою йду тернистою; Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив — відвернулися. Відвернулися та й цураються, З труду мойого посміхаються, В порох топчуть те, що мені святе, — А недоля й тьма все росте й росте. Важко дерево з коренем вирвати, Друга давнього з серця вигнати. Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою, Де брехня сичить в круг гадюкою. Та як радісно серед трудного Шляху темного і безлюдного Вгледить — світиться десь оконечко!… Так у горі нам — щире словечко. То ж за дар малий, а безцінний твій, Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій, За той усміх твій не в дослід журбі Спасибі тобі! Спасибі тобі! Ведуча: Ще одна історія Франкового кохання - це Целіна Журовська. Ця гордовита красуня не покохала русина. Целіна часто маніпулювала почуттями Франка. Однак можна сказати, що вона спокутувала свої провини перед ним, коли поет

помирав на самоті, вона була одна з небагатьох, хто його доглядав. Ведучий: Від 1901, а з 1909 - щорічно Франко виїздив із родиною на відпочинок у село Криворівню на Гуцульщину, де щоліта збиралися видатні діячі української культури: М. Грушевський, В. Гнатюк, М. Коцюбинський, Леся Українка, О. Кобилянська, Г. Хоткевич та ін. Ведуча: З 1908 року різко погіршився стан здоров'я.

28 травня 1916 року Іван Якович Франко помер. Похований на Личаківському кладовищі Львова. Ведучий: Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист, багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист. Його творчий доробок, писаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами з'явилося понад 220 видань у т. ч. більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Ведуча: Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована в 50 томах, що є лише половиною творчого доробку І. Я. Франка. Але й при цьому вражають незвичайні здобутки: 7

томів оригінальної поезії, 6 - перекладної, 9 томів оригінальної прози, 2 томи драматичних творів.На жаль і донині українці не спромоглися вповні осягнути велич Франкового генія. І на закінчення я хочу щоб ми послухали ще одного вірша, який став заповітом для українців «Не пора» читає В. Дорошенко Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, — Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор! Бо пора ця великая єсть: У завзятій, важкій боротьбі Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь, Рідний краю, здобути тобі! Юлія Ковальчук «Франку» читає автор Син коваля і Матінки – Вкраїни, Бунтар невпинний, вічний «Каменяр», Він підіймав людей з колін, з руїни, З Шевченковим його рівняли дар.

Співець кохання ніжний та щемливий Любові щиро душу відкривав: Її він бачив тричі і щасливий У віршах ті кохання оспівав. Він дітям вмів подарувати казку, Талант цей даний був йому з небес, Слова чіпляв, мов бублики у в’язку, І вів малечу в дивний край чудес. Перекладав, наукою займався – В його житті здобутки чималі, Та, перш за все, він завжди залишався Співцем – поетом рідної землі. Бібліотека нас зібрала знову, Тече розмова плавно, мов ріка. В цей день ми прославляєм рідну мову Й незгасний геній вічного Франка. Ведучий: Віддаючи шану Франкові-патріоту, згадаємо, що саме він перший 1893 року замінив слова руський на русин, на слова український на українець. Поет був упевнений, що велике українське завдання - здвигнення нашої національної будови в усій цілісності, нам під силу. Ми повинні всі без винятку поперед усього пізнати свою Україну. Це була його мрія і водночас його заповіт. Ведуча: Поета, як відомо, мучило питання: чого бракує його народові, щоб стати народом повновартісним, сильним. Адже вийти з фізичного рабства не означає зробити націю вільною. Вона

мусить стати вільною духом. Франко вірив, що колись воно таки буде. То ж хай його непохитна віра горить у кожного з нас.

Список літератури

Твори Івана Яковича Франка: Зібрання творів : в 50 т. / І. Франко ; редкол.: Є. П. Кирилюк (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 1976−1986. Вибрані твори : у 3 т. / І. Я. Франко ; упоряд., підготовка текстів та прим. П. Й. Колесника. – Київ : Дніпро, 1973. – Т. 1. – 758 с. Вибрані твори : у 3 т. / І. Я. Франко ; упоряд., підготовка текстів та прим. В. С. Бородіна. – Київ : Дніпро, 1973. – Т. 2. – 624 с. Вибрані твори : у 3 т. / І. Я. Франко ; упоряд., підготовка текстів та прим. М. С. Грицюти. – Київ : Дніпро, 1973. – Т. 3. – 676 с. Вибрані твори : поезії, оповідання та драматургія / І. Я. Франко ; упоряд., передмова та прим. І. Пільгука. – Київ : Веселка, 1969. – 516 с. Вибрані твори : поезія, проза, драматургія та статті / І. Я. Франко ; упоряд., передм. та прим. А. М. Халімончука ; худож. І. М. Крислач. – Львів : Каменяр, 1981. – 415 с. Вибрані твори : поезії, оповідання та повісті / І. Я. Франко ; упоряд., передм. І. Дорошенка ; худож. Л. Прийма. – Київ : Веселка, 1986. – 308 с. Вічний революціонер : поезія / І. Я. Франко; іл. худ. В. Перевальського. – Київ : Дніпро, 1986. – 117 с.

Борислав сміється : повість / І. Я. Франко ; ред. Г. Ткаченко. – Київ : Молодь, 1953. – 260 с. До світла! : оповідання / І. Я. Франко; ред. С. І. Шевцова. – Київ : Дніпро, 1976. – 384 с. Драматичні твори / І. Я. Франко. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1956. – 450 с. З вершин і низин : вірші та поеми / І. Я. Франко ; худож. В. А. Євдокименко. – Київ : Рад. шк., 1990. – 575 с. Захар Беркут. Чернігівка : роман, повість / І. Я. Франко, М. І. Костомаров ; ред. колегія: М. Дмитренко, Д. М. Єсипенко, Р. Іванченко, О. Я. Козуля, М. Р. Новиченко, П. М. Перебийніс. – Київ : Укр. центр духовн.культури, 1994. – 312 с. Зів'яле листя : лірична драма / І. Я. Франко ; упоряд., передм. та прим. Д. Павличка. – Київ : Дніпро, 1985. – 102 с. Оповідання / І. Я. Франко ; упоряд., передм. та прим. А. М. Халімончука ; худож. І. Крислач. – Львів : Каменяр, 1979. – 311 с. Поезії. Мойсей. Украдене щастя : вірші, поема, драма з сільського життя в 5-ти діях / І. Я. Франко ; вступ. ст. Д. В. Павличко. – Київ : Дніпро, 1989. – 567 с. Перехресні стежки: повість / І. Я. Франко; ред. Л. С. Пономаренко. – Київ : Дніпро, 1983. – 367 с. – Пояснення слів: с.366. та інш.

Публікації про життєвий і творчий шлях Івана Франка книги Алчевська Х. О. Твори / Х. О. Алчевська ; упоряд., передмова та примітки Л. М. Грузинської. – Київ : Дніпро, 1990. – 558 с. Басс І. І. Іван Франко : біографія / І. І. Басс ; під ред. Р. Й. Мотрука. – Київ: Наук. думка, 1966. – 456 с. Басс І. І. Іван Франко : життєвий і творчий шлях / І. І. Басс, А. А. Каспрук ; під ред. Б. А. Деркача. – Київ : Наук. думка, 1983. – 456 с. Басс И. И. Художественная проза Ивана Франко / И. И. Басс ; пер. с укр. М. Яковлева. – Москва : Сов. писатель, 1967. – 336 с. Білецький О. І. Іван Франко : життя і творчість / О. І. Білецький, І. І. Басс, О. І. Кисельов ; під ред. О. І. Білецького. – Київ : Вид-во Академії Наук УРСР, 1956. – 360 с. Будівничий української державності : хрестоматія політологічних статей Івана Франка / упоряд. Д. Павличко. –Київ : Вид. дім КиєвоМогилянська акад., 2006. – 640 с.: портр. Возняк М. С. Велетень думки і праці : шлях життя і боротьби Івана Франка / М.С. Возняк ; під ред. О. Н. Мороза, М. Ф. Нечиталюка. – Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1958. Возняк М. С. З життя і творчості Івана Франка / М. С. Возняк ; під ред. М. Ф. Нечиталюка. – Київ : Вид-во Академії Наук УРСР, 1955. – 304 с. Возняк С. М. Іван Франко – поборник єднання народів / С. В. Возняк. – Львів : Вища шк.; Вид-во при Львів. ун-ті, 1974. – 142 с.

Горак Р. Д. Тричі мені являлася любов : повість-есе; роман-есе про Івана Франка / Р. Д. Горак ; післямова Л. Новиченка. – Київ : Дніпро, 1987. – 268 с. Грицак Я. Й. «…Дух, що тіло рве до бою…» : спроба політичного портрета Івана Франка / Я. Грицак; під ред. Б. В. Залізняка. – Львів : Каменяр, 1990. – 176 с. Дей О. І. Іван Франко : життя і діяльність / О. І. Дей. – Київ : Дніпро, 1981. – 355 с. Дослідження творчості Івана Франка / під ред. І. П. Крип'якевича. – Київ : Вид-во Академії Наук УРСР, 1956. – 304 с. Жук Н. Й. Проза Івана Франка / Н. Й. Жук ; під ред. М. Л. Скирта. – Київ : Вища шк., 1977. – 176 с. Іван Франко (1856–1916) // Жулинський М. Українська література: творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / М. Жулинський. – Київ, 2011. – С. 175–187. Іван Франко (1856–1916) // Кодлюк Я. П. Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителя почат. кл. / Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова. – Київ, 2006. – С. 156–158. Іван Франко (1856–1916) // Куриліна О. В. Українська література : довідник для абітурієнтів та школярів. – Вид. 2-ге / О. В. Куриліна, Г. І. Земляк. – Кам’янець-Подільський, 2002. – С. 179–192. Іван Франко (1856–1916) // Усі українські письменники / упоряд.: Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, 2006. – С. 50–56. Іван Франко: із секретів поетичної творчості. – Київ : Рад. письменник, 1969. – 189 с. Іван Франко – майстер слова і дослідник літератури : до 125річчя з дня народження / під ред. М. Т. Яценко. – Київ: Наук. думка, 1981. – 380 с.

Іван Франко у спогадах сучасників: Кн. 2 / упорядкування, передмова та примітки О. І. Дея. – Львів : Каменяр, 1972. – 336 с. Кобилецький Ю. Поетична творчість Івана Франка / Ю. Кобилецький ; під ред. О. І. Білецького. – Львів : Атлас, 1946. – 160 с. Колесник П. О. Син народу: життя і творчість Івана Франко / П. О. Колесник ; під ред. М. П. Пивоварова. – Київ : Рад. письм., 1957. – 370 с. Курганський І. П. Майстерність Франка-публіциста / І. П. Курганський ; під ред. В. Й. Здоровеги. – Львів : Вища шк., 1974. – 148 с. Походзіло М. У. Іван Франко в школі / М. У. Походзіло ; худож. В. Г. Козаков. – Київ : Рад. шк., 1970. – 232 с. Степанишин Б. І. Вивчення творчості Івана Франка в школі : на допомогу вчителю / Б. І. Степанишин . – Київ : Рад. шк., 1966. – 224 с. Франкова криниця : вивчення творчості І. Я. Франка в школі : підруч. для вчителя / під ред. Л. М. Кіліченко. – Київ : Рад. шк., 1991. – 288 с. Червак Б. «Наперед українці»: до національної ідеї Івана Франка / Б. Червак ; під ред. Н. Караванської. – Київ, 1994. – 48

Публікації з періодичних видань (біографія І. Я. Франка) Баран Є. Іван Франко: непоборні міфи : [виступ на святкуванні 159-ої річниці від народження Івана Франка] / Є. Баран // Дзвін. – 2015. – № 8. – С. 143–153.

Головай І. Їх єднала доля України : [Іван Франко й Українські січові стрільці] / І. Головай // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 49–52. Горак Р. Дарунок Франкові : [про І. Я. Франка] / Р. Горак // Дивослово. – 2006. – № 9. – С. 44–48. «Гріє всю Україну, а світить далеко дальше» : [до 140-річчя від дня народження І. Я. Франка] // Всесвіт. літ. – 1996. – № 8. – С. 53. Денисюк І. Через терни до зірок : [життєвий і творчий шлях І. Франка] / І. Денисюк // Слово і Час. – 2008. – № 10. – С. 45–60. Жулинський М. Ми мусимо навчитися чути себе українцями : [100 років тому пішов із життя Іван Франко] / М. Жулинський // Укр. літ. газ. – 2016. –10 черв. – С. 4–5. Загайна Н. Заповіти великого Франка : [інформ. список літ. ] / Н. Загайна // Укр. мова й літ. в ліцеях. – 2001. – № 5. – С. 114. Іван Франко: невідоме про «Вічного революціонера» : [100 років з дня смерті] // Домашня газ. – 2016. – 23 черв. – С. 8. Пастернак Н. До Франка у Коломию : [27 серпня – день народження Івана Франка] / Н. Пастернак // Культура і життя. – 2013. – 23 серп. – С. 5. Приступко А. Ідеї великих мислителів живуть у віках : [до Дня народження Івана Франка] / А. Приступко // Право України. – 2006.

– № 8. – С. 41–43. Тихоліз Б. Таємниця Франкової величі / Б. Тихоліз // Дивослово. – 2011. – № 10. – С. 44–48. Чуб Л. До істини Франковими шляхами : [95-річчя від дня смерті Івана Франка] / Л. Чуб // Літ. Україна. – 2011. – 12 трав. – С.

12. Шокало М. Іван Франко відомий і невідомий / Шокало // Поділ. вісті. – 2004. – 14 верес.

М.

Ярошенко В. Велет українського духу : [Іван Франко] / В. Ярошенко // Вісн. Чорнобиля. – 2011. – 3 верес. – С. 8.

Сайти: www.president.gov.ua/documents/6872015-19615 https://uk.wikipedia.org/wiki/Франко_Іван_Якович www.abc-people.com/data/franko/dat1.htm lib.if.ua/franko/1250252476.html www.linguistika.com.ua › Українська література ›

Наша адреса: 32300, Хмельницька обл. м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовічів, 3 т. 2-44-52, 2-13-14 е-mail: k-pmcbs@ukr.net Веб-сайт:chsmkam-pod.at.ua