Лицар української державності

Кам`янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Лицар української державності 110 років від дня народження Олега Ольжича (Олег Олександрович Кандиба) Рекомендаційний список літератури 2017

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи Олена Дачковська

Біографія Олега Ольжича

О, вірте, всі мури земного впадуть, Як серце обернеш у сурму! Найвищі-бо вежі духовности ждуть Твойого шаленого штурму. О.Ольжич Народився Олег Олександрович Кандиба 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 року у Житомирі в родині поета Олександра Олеся. Середню освіту почав здобувати у Пущі-Водиці під Києвом, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Наприкінці 1922 він разом із матір’ю виїздить з України у Берлін, де 3 січня 1923 року нарешті зустрівся з батьком, який у лютому 1919 був змушений поспіхом емігрувати до Австрії.

Закінчив Карлів Університет філософський факультет у 1929р. Став відомим вченим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах. Був запрошений читати лекції з археології у Гарвардський університет (США), де 1938р. заснував Український науковий інститут. Але йому судилася інша доля. Після заснування 1929р. ОУН (організації українських націоналістів) він обирає шлях професійного революціонера, очолює в Центральному проводі культурний сектор, а згодом стає заступником голови проводу ОУН. В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. У 1938–1939 брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення – Карпатської України – в її збройній боротьбі проти угорських окупантів. Був заарештований солдатами угорської армії і провів три дні у Тячівський в’язниці. Після листа угорських вчених на захист вченого уряд Угорщини розпорядився випустити Олега Кандибу та Уласа Самчука. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів. На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру – Української Національної Ради у Києв. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту Андрія Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. 2 серпня 1943 року у віддаленому селі Яблінка-Вижня біля Турки на Бойківщині одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та їх шлюб був недовгим. Вже після його смерті народився син Олег.

25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений

у Целенбау – окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц). О.Ольжич – автор двох прижитєєвих збірок: «Рінь» (1935) та «Вежі» (1940). Третя, посмертна, збірка «Підзамчя» вийшла в 1946 р. Писав цікаву прозу і пристрасну публіцистику. Всією творчістю утверджував у читачів героїчний світогляд, героїчний чин, який тільки, навіть ціною власного життя, може привести до свободи.

Література

Легендарний патріот України Твори Олега Ольжича:

◘

Ольжич О. Незнаному воякові : заповідане живим / О. Ольжич. – Київ, 1994. – 432 с. ◘ Ольжич О. Рудько (Життєпис одного півня) : оповідання / О. Ольжич. – Київ : Веселка, 1996. – 32 с.: іл. б ◘ Ольжич О. Вірші // Живиця : хрестоматія української літератури ХХ століття. – Київ, 1998. – Кн. 2. – С. 227-233. ◘ Ольжич О. Вірші // Муза любові й боротьби: українська поезія празької школи. – Київ, 1995. – С. 72-82.

Той, що серце обернув у сурму матеріали про життя і творчість Олега Ольжича

◘

Державин В. Ольжич – поет національного відродження // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : у 3 кн. – Київ, 1994. – Кн. 2. – С. 534-542. ◘ Державин В. Поетичне мистецтво Ольжича // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: у 3 кн. – Київ, 2001. – Кн. 2. – С. 714-725. ◘ Жулинський М. Олег Ольжич і Олена Теліга: нариси про життя і творчість : вибрані твори. – Київ, 2001. – С. 33-78.

◘ Ковалів Ю. І. Олег Ольжич (1907-1944) // Дніпрова хвиля : хрестоматія творів, нововведених до шк. програм. – Київ, 1993. – С. 502-504. ◘ Ольжич Олег (1907-1944) // Історія української літератури ХХ ст.: у 2 кн. – Київ, 1998. – Кн. 2. – С. 65-67 ◘ Ольжич Олег (Олег Кандиба) 1907-1944 // Живиця: хрестоматія української літератури : у 2 кн. – Київ, 1998. – Кн. 2. – С. 222-226. ◘ Ольжич Олег (О.Кандиба) 1907-1944 // Муза любові й боротьби: українська поезія празької школи. – Київ, 1995. – С. 71. ◘ Той, що серце обернув у сурму // Жулинський М. Олег Ольжич і Олена Теліга : нариси про життя і творчість : вибрані твори. – Київ, 2001. – С. 9-32.

публікації з періодичних видань ◘

Ананченко Т. Лицарський чин поета : [Олег Ольжич] / Т. Ананченко // Українська культура. – 2017. – № 7. – С. 8–10. ◘ Білятинська О. Олег Ольжич – лицар української державності / О. Білятинська // Дивослово. – 2011. – № 1. – С. 11–15. ◘ Будзей О. Калинка та ялинка : [Олег Ольжич та Катерина Білецька] / О. Будзей // Подолянин. – 207. – 20 лип. – С. 8. ◘ Вільшук М. Етапна збірка Олега Ольжича / М. Вільшук // Дивослово. – 1999. – № 4. – С. 2.

◘ Гандзій О. Олег Ольжич збирався одружитися з донькою американського мільйонера : [біографія] / О. Гандзій // Країна. – 2017. – № 29. – С. 47–50. ◘ Дорожинський П. Жертовний шлях патріота П. Дорожинський // Вітчизна. – 1997. – № 9–10. – С. 135.

/

◘ Єрмоленко С. Мовотворчість Олега Ольжича С. Єрмоленко // Дивослово. – 1998. – № 10. – C. 13.

/

◘

Життя. Як спалах // Культура і життя. – 1994. – 23 квіт.

◘ Жулинський М. Той, що серце обернув у сурму / М. Жулинський // Культура і життя. – 1997. – 29 жовт. ◘ Зінкевич О. Піднявся над епохою : [100 років від дня народження Олега Ольжича] / О. Зінкевич // Літ. Україна. – 2007.

– 28 черв. ◘ Зінкевич О. Сучасники про творчість Олега Ольжича / О. Зінкевич // Літ. Україна. – 2007. – 5 лип. – С. 7. ◘ Кандиба О. Ольжич очима сина : [до 100-річчя від дня народження Олега Ольжича] / О. Кандиба //Літ. Україна. – 2007.

– 28 черв. – С. 7. ◘ Ковалів Ю. Поетична історіософія Олега Ольжича / Ю. Ковалів // Слово і Час. – 2006. – № 10. – С. 29–35. ◘ Косач Ю. Олег Ольжич / Ю. Косач // Слово і Час. – 2009.

– № 12. – С. 45–48.

◘ Кошель О. Муза і доля Олега Ольжича / О. Кошель // Кам’янець–Поділ. вісн. – 1994. –8 верес. ◘ Криворучко К. «Треба закути серце, ідучи сюди…»: [Олег Ольжич] / К. Криворучко // Українська культура. – 2016. – № 5. – С. 40–41. ◘ Лисенко Н. Поет, учений, борець / Н. Лисенко // Дивослово. – 1998. – № 8. – С. 55–57. ◘ Мидик В. Благословенний даром золотим / В. Мидик // Українська культура. – 1993. – № 7. – С. 26–27. ◘ Монастирецький Л. Житомирські адреси Олега Ольжича / Л. Монастирецький // Слово і Час. – 2009. – № 4. – С. 96–101. ◘ Мушинка М. Лицар нескореного покоління М. Мушинка // Дзвін. – 1997. – № 10. – С. 146–149.

/

◘ Неврлий М. Муза мужності й боротьби / М. Неврлий // Дивослово. – 1994. – № 7. – С. 10–17. ◘ Нитка В. Пам’яті полум’яного Ольжича : [до 50-річчя з дня смерті] / В. Нитка. – Кам’янець–Поділ. вісн. – 1994. – 9 черв. ◘ Олег Ольжич (1907–1944) // Вітчизна. – 2004. – № 1–2. – С. 132. ◘ Продан І. До портрета Олега Ольжича / І. Продан // Дивослово. – 1994. – № 12. – С. 25–26.

◘ Сверстюк Є. Високий дух офіри : [до 100-річчя від дня народження Олега Ольжича] / Є. Сверстюк // Літ. Україна. – 2007. – 28 черв. – С. 7. ◘ Семків Р. Археолог, який став революціонером : [до 100річчя від дня народження Олега Ольжич] / Р. Семків // Літ. Україна. – 2007. – 28 черв. – С. 7. ◘ Сохацька Є. Олег Ольжич – будівничий нового часу : [до 50-річчя загибелі] / Є. Сохацька // Край Кам’янецький. – 1994. – 12 лип. ◘ Таран О. Своєрідність поетичної манери О. Ольжича / О. Таран // Слово і Час. – 2000. – № 4. – С. 59. ◘ Федунець М. Жертовність в ім'я України : [Олег Ольжич] / М. Федунець // Поділ. вісті. – 1994. – 8 лют. ◘ Череватенко Л. Незнаний вояк : [Олег Ольжич] / Л. Череватенко // Поділ. вісті. –1994. – 9 черв. ◘ Шпак В. «Доба жорстока, як вовчиця» : [до 100-річчя від дня народження Олега Ольжича] / В. Шпак // Уряд.кур’єр. – 2007. – 27 лип. – С. 8–9. ◘ Шпак В. Закатований, але не зломлений : [загибель Олега Ольжича у концтаборі Заксенгаузен] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2014. – 7 черв. – С. 13.

Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 2-44-52 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net