Бібліографія скарбниця знань 2018 (квітень)

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Бібліографія – скарбниця знань День Бібліографії

2018

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи О. Дачковська

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

№ п/п

Час проведення 1100–1130

1

Категорія користувачів

«Хто багато читає, той

багато знає» – екскурсія до бібліотеки

9–11 кл.

1130–12.00

«Парад книжок ювілярів року – виставка-перегляд

студенти коледжу культури і мистецтв

12.00–1230

«Подорож у країну Періодики» – інформаційна година

10 кл.

«Комп’ютер – друг чи ворог» – веб-урок

студенти коледжу культури і мистецтв

«Казки українських письменників» – виставка нових надходжень

9 клас

«Інтернет у бібліотеці» – бібліографічний урок

10–11 кл.

2

3

1230–1300 4

30

00

13 –14 5

1400–1500 6

Назва заходу

Українські письменники ювіляри 2018 року Українська літературна спадщина вирізняється особливим багатством жанрів, прийомів та літературних методів. Можна назвати сотні вітчизняних письменників та поетів, роботи котрих заслуговують на окремо виділені години шкільних уроків. Чудову причину згадати про них дають українські книги ювіляри 2018 року.

Новий час. Перша половина XIX ст. Добре відома завдяки шкільним урокам шостого класу та особливо колоритному, яскравому мультфільму «Енеїда», була написана Іваном Котляревським в 1798-му році. Тобто, в 2018-му їй виповниться вже 220 років. Будучи написаною за мотивами класичної комедії Вергілія, українська версія між тим, дуже вдало передає українську самобутність. Головні герої – козаки – шукають кращої долі, і Боги їх захищають. Завершується поема мрією самого Котляревського – українці здобувають для себе шмат плодючої землі та розпочинають панування на ній самостійно. Зразком реалістичної байки називають літературні критики твір Гулака-Артемовського «Пан та собака». Цьому ювілейному твору в новому році виповнюється вже 200 років. Така, здавалось би, зовсім невелика за обсягом та проста у викладі робота, змогла справити величезний вплив на розвиток усієї літератури XIX століття. Простими фразами автор зумів показати зажерливість панства та важке життя українських кріпаків. В байці немає жорсткої критики, але спроба присоромити тих, хто поводиться несправедливо. Називаючи ювілеї письменників і поетів у 2018 році, не можливо не згадати про такого великого українця, як Григорій Квітка-Основ’яненко. В листопаді літератори будуть відзначати 240 років з дня його народження. Ювілейними стану і дві його відомі роботи: відома зі шкільних років «Конотопська відьма» (1833-го року), «Козир-дівка» (1838-го року).

 

Круглими датами відзначаться і деякі роботи Тараса Шевченка, зокрема: драма «Назар Стодоля» – 1843-го року; поеми: «Варнак», «Марія», «Титарівна» – усі написані в 1848-му році. В першій половині XIX століття були написані також два твори Євгенія Гребінки: «Човен» (у 1833-му році) та «Чайковський» (у 1843-му).

Друга половина XIX століття Неперевершеній комедії «За двома зайцями» в 2018-му виповниться вже 135 років. Пишучи історію цирульника Свирида Голохвостого, Михайло Старицький відразу ж став автором, щонайменше, двох десятків до сьогодні популярних у молоді крилатих фраз: «ничего удивительного, меня ж весь Киев знает», «барышни уже легли и просять», «ничего, это по простоте», «это ж ведь очень и очень», «да все ж по-моднему, по-франциски», «в груди моей Везувий так и клокотит» та ще багато інших. 140 років виповняється й іншому відомому усім українським школярам твору – «Микола Джеря». Ця робота Нечуя-Левицього стала свого роду сповіддю звичайного сільського, але невільного чоловіка. Бажання свободи за будьяку ціну – одна із типових рис українського народу – головна ідея твору. В 2018-му ювілей буде і у кількох інших робіт Нечуя-Левицького: «Дві московки» (створена в 1868-му), «Рибалка Панас Круть» (1868-го), «Поміж порогами» (1893го). Буковинському повстанню 40-х років XIX століття присвятив свій твір український письменник-романтик Юрій Федькович. Поява його «Лук’яна Кобилиці» датується 1865м. Літературний календар на 2018 рік вказує на ювілей аж чотирьох оповідань Михайла Коцюбинського. Так, до 1893-го року відноситься написання розповіді про убогого восьмирічного сільського хлопчика Дмитрика «Маленький грішник» та спраглого до знань маленького Семена

«Ціпов’яз». Остання робота, історія маленької людини, котра прагнула змінити своє життя. Таку тодішня влада побоялась опублікувати, боячись масових повстань, а тому вповні могла бути прочитаною та оціненою читачем вже після смерті автора. До кінця XIX століття відносяться й деякі роботи Івана Франка. В перелік найбільш відомі книги-ювіляри 2018 року обов’язково потрібно віднести «Украдене щастя». Ця п’єса на тему сільського важкого життя до сьогодні не сходить зі сцен українських театрів. Щоразу інтерпретуючи великий твір, додаючи в нього щось своє, нещасливий любовний трикутник режисери все ж залишають незмінним.

Початок 20-го століття Неодмінно згадати в новому році також доведеться такі збірки письменника, як: «З бурхливих літ», «Малий Мирон та інші оповідання». Їм виповнюється по 115 років. По 110 років виповнюється творам Франка «Неначе сон» та «Син Остапа». Обидва датуються 1908-м роком. Того ж таки 1908-го було написано і ще кілька особливо важливих для розвитку української літератури та мови роботи. Серед них повість Ольги Кобилянської «У неділю зранку…». «Персона грата» Коцюбинського – психологічно важка повість першої половини XX століття. Вся правда життя «за решіткою» відкривається письменником в цьому творі. Головний герой же – дуже нетиповий для української літератури чоловік – кат на прізвище Морда. Нетрадиційний виклад головного задуму дуже допоміг літераторам наступних десятиліть. Вони все більше почали відходити від всезагальних суспільних проблем та в більшій мірі занурюватись в душевний простір окремої людини. Всього 3 дні знадобилось геніальній Лесі Українці для того щоб створити одну із найкращих драм усіх часів – «Бояриню». 105 років виповниться їй уже в 2018-му. Це єдина робота Лесі Українки, що присвячується історії країни. Події драми паралельно розгортаються в різних частинах України.

Особливістю твору є те, що написаний він віршами та майже повністю у формі діалогів. Одразу дві книги ювіляри на 2018 рік в Україні написані Миколою Хвильовим. Перша – «Сині етюди» – вийшла у світ в 1923-му році. Це збірка 17-ти прозових творів автора. Друга – «Сентиментальна історія» – створена вже в 1928-му році. Це один роман. Головна героїня його – чиста та незап’ятнана молода дівчина Б’янка прагне знайти своє місце у міському суспільстві. Вона заводить нові знайомства та прагне чогось високого, гарного. Але реалії виявляються дуже відмінними від очікувань: дівчина розчаровується в житті та своїх мріях. Остання спроба щось зміни завершується втратою найчистішого та найчеснішого. До першої половини XX століття відносяться й такі літературні ювіляри 2018 року:     

п’єса «Маклена Граса» П. Куліша – 1993 р.; твір «Прометей» П. Тичини – 1923 р.; твір «Похорон друга» П. Тичини – 1923 р.; збірка віршів «Під осінніми зорями» М. Рильського – 1918 р.; повість «Володька» В. Сосюри –1943 р.

Ювіляри другої половини XX століття Не можливо не згадати Олеся Гончара – цього великого українця в ювілей виходу його роману «Собор». Будучи написаним в 1968-му, в новому році йому виповниться рівно 50. За цей час твір вже було кілька разів адаптовано, перевидано та екранізовано. «Собори душ своїх бережіть, собори душ» – цитата, що проноситься крізь десятиліття та несе застереження для майбутніх поколінь. 60 років минуло від видання однієї із перших збірок поезії Ліни Костенко – «Вітрила».

Ювілейними в новому році стануть й інші поетичні збірки українських поетів. До таких, зокрема відносяться:      

«Сонячний фенікс» Івана Драча, 1978 р.; «Сонце і слово» Івана Драча, 1978 р.; «Храм сонця» Івана Драча, 1988 р.; «Круговерть» Василя Стуса, 1965 р.; «Чорна нитка» Дмитра Павличка, 1958 р.; «Правда кличе» Дмитра Павличка, 1958 р.

Світові книги-ювіляри 2018 року 



У число книг-ювілярів 2018 року входить збірка новел «Декамерон» письменника епохи італійського ренесансу Джованні Боккаччо. З дня його виходу в світ пройшло 665 років. Більшість повістей цієї книги розповідають про любов у різних її проявах – від темної тваринної пристрасті до величного і світлого почуття. Сатиричному романі «Гаргантюа і Пантагрюель», написаному на рубежі Пізнього Середньовіччя і Нового часу Франсуа Рабле виповнюється 485 років. Складається з п’яти книг твір у гротескній формі оповідає про людські пороки: черевоугодництві, корисливості, брехні, жадібності,















перелюбстві. Автор не залишає своєю увагою ні держава, ні церковнослужителів. П’єсою Вільяма Шекспіра «Приборкання норовливої» виповниться в 2018 році 425 років. Дата її написання встановлено дослідниками приблизно, а рік, в якому шедевр легендарного драматурга вперше побачила публіка, історикам невідомий. Перша частина драми «Фауст», що належить перу В. В. Гете, була написана 210 років тому. Головна праця великого драматурга вважається вершиною німецької поезії і являє собою один з варіантів художнього опису популярною в часи автора легенди про доктора Фауста. Поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» Джорджа Байрона виповниться 200 років. Поетичний твір напитано розчаруванням, яке переповнює молоду людину від насиченою і гучне життя, що представляє собою гонитву за задоволеннями. Історичний роман про епоху Людовика XI «Квентін Дорвард» відзначить свій 195 день виходу в світ. Його автор Вальтер Скотт в якості основного джерела для свого твору використав щоденникові записи молодого дворянина Філіпа де Коммина. Поема «Полтава» відзначає в 2018 році свій 190 день народження. Твір оповідає про однойменної битві. У своїй роботі над поемою А. С. Пушкін звертався до історичних джерел і наповнював її поетикою молдавського усної народної творчості. Свій 185 день народження відзначить роман «Євгенія Гранде» О. де Бальзака. Сцени із життя людей в провінції, тяга до матеріального початку, соперничающему з початком духовним – оповідаючи про сучасному йому суспільстві, автор наполягає на його низинних страстей.

180 років виповнюється літературної версії казки «Стійкий олов’яний солдатик», що належить перу Р. Х. Андерсена. Трагічна історія кохання маленької одноногого солдата до порцелянової лялечці-балерині стала придбала популярність у всіх європейських країнах.















180 років «Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова» – історичній поемі, що представляє собою твір раннього творчості М. Ю. Лермонтова. У 2018 році виповнюється 180 років «Пригод Олівера Твіста». Майстер авантюрно-пригодницьких романів Чарльз Діккенс оповідає про тяжкі випробування, які випадають маленькому безпритульному хлопчикові, що живе на вулицях Лондона. У число книг-ювілярів 2018 року також входить оповідання «Золотий жук», який був написаний Едгаром По 175 років тому. Новела американського письменника визначається критиками як рання жанрова форма детектива. В ній розповідається про цілу серію пригод, які відбуваються з головним героєм на шляху пошуку скарбів, захованих за хитромудрим шифром. Роману «Домбі і син» Чарльза Діккенса виповниться 170 років тому. Домбі і син». Малюючи яскраву і багатопланову картину повсякденному житті англійського буржуа, автор розкриває всю її антигуманну сутність, наполягаючи на неприродності укорінених поведінкових традицій. Класичного роману про епоху наполеонівських часів «Ярмарок марнославства», що належить перу Вільяма Теккерея, виповнюється 170 років. У ньому автор вказує на негативні сторони соціального устрою Англії і звинувачує буржуазну верству в паразитичному способу життя.

170 років виповнюється роману Ф. М. Достоєвського «Білі ночі». Твір відноситься до жанру сентиментальних романів і оповідає про трагічну долю мрійника, що стикається з жорстокістю і несправедливістю суспільства. Казки «Червоненька квіточка» С. Т. Аксакова виповнюється 160 років. Розповідь являє собою російську національну варіацію легенди про Красуню і Чудовисько, що зустрічається в усній народній творчості більшості європейських країн і навіть в деяких східних країнах. Сюжетна лінія історії було записано автором зі слів його ключниці Палажки.















Англійський історико-пригодницький роман Майн Ріда «Оцеола, вождь семінолів» вперше був надрукований 160 років тому. Твір описує події Другої Семінольской війни. Повість про соціальну нерівність і любові «Ася» В. С. Тургенєва була опублікована 160 років тому. У творі розповідається про кохання молодого світського чоловіка і юної сільської дівчини. Повість побудована як спогади похилого поважного людини про часи своєї молодості.

160 років тому була надрукована книга «Дитячі роки Багроваонука» С. Т. Аксакова. Твір являє собою другу частину автобіографічній трилогії автора. У повісті розповідається про дитинство і отроцтво письменника, яке проходило на Південному Уралі. Роман «Князь Срібний», що оповідає про часи опричнини, вперше був надрукований 155 років тому. У ньому А. К. Толстой описує пригоди благородного воєводи, іменованого усіма «князем Срібним». Повернувшись додому з Лівонської війни, воїн з подивом виявив, що в місті встановила свої порядки зграя вбивць і садистів, яка іменується опричниками.

150 років виповнюється пригодницькому роману французького письменника Жуля Верна «Діти капітана Гранта». Твір складається з трьох частин. Головні герої подорожують навколо Землі, займаючись пошуками зниклого колись капітана Гранта. Книга-ювіляр 2018 року – роман «Ідіот» Ф. М. Достоєвського. Йому виповнюється 150 років. У 2002 році книга була включена в список 100 кращих за версією «Норвезького книжкового клубу. Улюблене твір самого В. М. Достоєвського, і, на думку М. М. Бахтіна, найбільш чітко виражає світогляд письменника в 60-е рр. століття. Поема Н.А. Некрасова «Російські жінки» вперше побачила світ 145 років тому. Тонке лірико-драматичний твір в романтичній формі оповідає про самозречення дружин декабристів, що відправляються в Сибір.









145 років повісті «Зачарований мандрівник» М.С.Лєскова. Твір входить в цикл легенд про російських праведників. Ідея твору виникла у автора під час подорожі до острова Валаам.

140 років «П’ятнадцятирічному капітану» Жуля Верна. Гостро пригодницький роман оповідає про мінливості долі, з якими стикаються пасажири китобійної шхуни-брига «Пілігрим». У романі простежуються риси аболіціоністського твори. Роман шотландського письменника Роберта Стівенсона «Острів скарбів» вперше був опублікований 140 років тому. Твір розповідає про пригоди юного хлопчика, в руки якого потрапляє карта Острова скарбів. У число книг-ювілярів 2018 року включається також і «Війна світів» Герберта Уеллса – роман зі 120-річною історією. Книга описує вторгнення на Землю марсіан і являє собою еталон літературної роботи в жанрі фантастики.

Подорож в країну Періодика Початки періодичної преси Зародки періодичних видань сягають глибокої давнини. Дослідники вбачають їх у повідомленнях «Acta senatus», що з наказу Юлія Цезаря вивішувалися на площі Риму, та «Acta diuna...», що подавали перебіг праці народного зібрання,

відомості про військові події, хроніку новин і т. д. Копії з них розсилалися до різних місцевостей провінції. Десь у VIII—IX ст. початки періодичної преси бачимо в Китаї, де того часу виходить вже «Пекінський Вісник». Далеко пізніше, а то в XV—XVI ст., з'являються летючі листки в Німеччині (Flug-blatter) з відомостями про політичні події, пошесні хвороби і т. д. На їх же сторінках опубліковані були 95 тез М. Лютера. Згодом листи, що містили політичні, комерційні та ін. відомості почали в німців зватися – «Zeitungen», – отже, газети або часописи. Ближче підходили до поняття періодичних видань – «Messrelationen» («Ярмаркові відомості»), що виходили точно кожного півроку у вигляді рукописних листів. До цих же часів належить і одна зі старших рукописних газет, що появилися в Чехії під назвою «Noviny ieta Pane...», яка переховується в Град ці Королевім. Подібні видання з'являються з бігом часу в інших країнах Європи, але всі вони носять ще випадковий характер і не освітлюють всебічно громадське і приватне життя. Друковані часописи з'являються щойно з початком XVII ст. і то майже одночасно в усіх країнах Західної Європи. Так, 1615 р. починає виходити в Німеччині «Frankfurter Jurnal», потім з'являється друкований часопис в Австрії, 1621 р. виходить перша газета в Англії під назвою «Weekly News»; 1631 p. – у Франції «Gazette»; в Італії перший часопис виходить 1636 р. (Флоренція) і т. д. Всі ці часописи подають вже ширші огляди, хроніку, починають обговорювати справи, зв'язані з діяльністю урядів і представництв, та інформують про події свого краю.

Зародки української преси На українських землях, у порівнянні із західноєвропейськими країнами, преса з'явилася на 150 літ пізніше. Визначніші події з українського життя мали відгук і оцінку впродовж довшого часу лише на сторінках західноєвропейської преси. Так, повстання Богдана

Хмельницького (1648), перемоги і творення Української держави знайшли відгук і освітлення на сторінках англійської, французької, німецької та ін. преси. Так само в цій же пресі можна було зустріти й інші відомості з українських земель. Щойно за гетьмана І. Виговського можна побачити зародок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких побіч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточні вісті. Був це фактично своєрідний сурогат часопису, що появлявся і пізніш аж до 1709 р. По полтавській битві московська влада заводить щораз то все більші обмеження прав і вільностей українських. На цей саме час припадає і наказ царя Петра І, яким забороняється друкувати українські книжки, а передруки наказано зрівнювати з московським: «...На ново жодних книг, окрім церковних попередніх видань не друкувати; але і ці церковні старі книги за такими ж церковними книгами виправляти (справлять) перед друком з тими великоруськими друками, щоб жодної різниці й особливого наріччя в них не було». За таких умов не могло бути й думки про будь-які публікації на східноукраїнських землях.

Народження преси на українським землях Дещо легші умови були на галицько-українських землях. Але і тут ще не скоро з'являється часопис. Щойно в 1776 р. появляється перший на українських землях. Це тижневик французькою мовою під назвою «Gazette de Leopol», перше число якого появилося у Львові І січня, що його власником і видавцем був ближче невідомий якийсь Chevalie Ossoudi. Проіснував цей часопис лише рік. Його сторінки (кожне число виходило на 4 стор.), як також сторінки його додатків, приносили вісті зі всіх важніших міст Європи. Головно були це вісті політичного характеру, а подекуди і з приватного життя. Відповідали вони за формою нинішнім телеграмам і

хронікарським заміткам. Жодних статей (редакційних чи інших) тут не було. Серед цих вістей траплялися часом вісті й з українського життя, як місцевого характеру, так і зі східних українських земель. З останніх особливу увагу звертають, наприклад, вісті про призначення гр. Румянцева генерал-губернатором України, про перенесення столиці України з Глухова до Києва, як також цікава російська записка про плавбу на Чорному морі, в якій подано причини зруйнування Запорізької Січі: зробити торговельний шлях Дніпром безпечним від запорізьких козаків. На східних українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст. Найперше появляється вона у Харкові, потім в Одесі, врешті, в Києві. Першим таким часописом був тижневик під назвою «Харківський Еженедельник», що його почав видавати 1812 р. харківський книгар Лангнер при найближчій участі проф. Харківського університету К. Нельдехена. Часопис близько стояв до університету, подаючи інформаційний матеріал, в якому відбивався місцевий побут та інтереси, якими жило громадянство тодішньої Слобожанщини. Появилося 12 чисел. Припинив своє існування з огляду на малу кількість передплатників, що було зазначено управою університету такими словами: «...в тутешньому краї дуже мало людей, що цікавляться такими творами (сочинениями)». Першим щоденником на східноукраїнських землях став «Одесский Вестник», що почав виходити в Одесі 1827 р. і протримався до 1893 р. У Києві перший часопис (газета) появився 1835 р. Власне був це сурогат газети під назвою «Киевские Объявления», що виходили в 1835-38 і 1850–58 pp. Появлялися вони щодня, але тільки впродовж одного місяця січня, під час контрактових ярмарків. Врешті, з наказу російського центрального уряду з 1838 р. почали виходити в губерніальних містах «Губернские Ведомости», що появлялися весь час аж до 1917 р.

Ці урядові органи почали виходити в Києві, Катеринославі, Кам’янці-Подільському (Подільські), Житомирі (Волинські), Полтаві, Сімферополі (Таврійські), Харкові, Одесі (Херсонські), Чернігові, а з 1850 р. – у Ставрополі. «Губернскія ВЂдомости» виходили на Україні цілий час аж до революції 1917 р. В своїх «неофіційних частинах» деякі з них ще з середини 50-х років містили українські твори та багато різного етнографічностатистичного матеріалу на місцеві теми. В цьому відношенні особливо визначалися Чернігівські губерніальні відомості за редагування Н. Білозерського, А. Шишацького-Ілліча й Г. Паливоди, коли цей орган був фактично напівукраїнським. Протягом перших років по революції (1917–19) кількість пресових органів на Україні, що виходять українською мовою, постійно збільшується. Видання української преси появляються не тільки в центрах, а також і в другорядних осередках і навіть у глухих провінціальних пунктах (як Тараща на Київщині або Широке на Катеринославшині й т. п.). Українська преса в цей час стає дуже різноманітною щодо напрямків і змісту. Маємо органи партійні й безпартійні, громадські, земські й кооперативні, наукові й релігійні і т. д. Раптове Зменшення, що настає в розвитку української преси в 1920 р., пояснюється московською окупацією України. Більшовицька влада монополізує всі видавничі засоби в своїх руках і видає лише свою офіційну, себто партійно-комуністичну, пресу. Внаслідок такої комунізації преси на Україні тут зберігає свої позиції преса російською мовою. Коли в перші роки революції кількість органів російською мовою значно зменшувалася (з 751 в 1917 р. до 222 у 1919 р.!), то під московським пануванням на Україні кількість їх зростає (зі 151 в 1920 р. До 287 в 1922!). Комуністична преса на Україні, як своїм змістом, так і зовнішнім виглядом, від початку мала виразні ознаки занепаду.

За відомостями «Радянського Книгаря», в 1932 р. на Радянській Україні видавалося 1126 газет, у тому числі: центральних – 30, обласних – 14, районних і міських – 382, великотиражних (при підприємствах і колгоспах) – 700. Із загальної кількості 426 газет українською мовою виходило 373, решта видавалися мовами національних меншостей (російською, єврейською, німецькою, польською, болгарською, молдавською, татарською й грецькою). Хоч і велика кількість газет видавалась у Радянській Україні, вона все ж не свідчить ні про загальний розвиток української преси, ні про її національно-український характер. Уже наступні – 1933 і 1934 – роки значно змінили наведені в «Радянськім книгарі» дані щодо преси не на користь українців. Про розвиток української преси свідчать видання західноукраїнські та еміграційні. По цей бік радянського кордону в останнє десятиліття появилося багато нових українських органів, що своїм змістом охоплюють все життя — політичне, громадське й культурне. Значно поліпшився за останній час і зовнішній вигляд українських періодичних видань – все більше виходить ілюстрованих мистецьких публікацій. Більш досконала організація української преси виявляється і в заснуванні нових пресових осередків, якими є пресові бюро в Берліні, Брюсселі, Женеві, Лондоні, Празі й інших європейських містах. Дуже важливим явищем в історії останнього десятиліття є територіальне поширення української преси. Преса українською мовою збільшується не тільки в Галичині й на Буковині, де традиції її давніші, – вона розвивається також і на Волині та Закарпатті, де успішно поборює мовні й різні інші перешкоди. Такі факти, як поява в 1931 р. чисто українського органу («Слово Народа») в найзахіднішому українському

пункті – Пряшеві та «Рідного Слова» югославських українців (1933) або перехід на українську фонетику клерикальної ужгородської «Свободи», є дуже показними в історії українського національного відродження. Українські періодичні видання збільшуються й удосконалюються також і за океаном. Численна й давня українська преса існує в США й Канаді; окремі українські періодичні видання виходять також і в Південній Америці (в Аргентині й Бразилії) та на Далекому Сході. Це є преса національно-українська, не тільки своєю мовою, а також і своїм змістом та духом. Досить поважними виданнями репрезентується й преса української еміграції в Європі.

Комп’ютер: ворог чи друг?

Зараз у багатьох родин є комп’ютер. Якщо ним користуються дорослі, це означає, що рано чи пізно з цим дивом техніки познайомляться й діти, навіть якщо сьогодні вони – лише немовлята в пелюшках. Коли потрібно починати знайомити дитину з комп’ютером? Можливо, до певного часу варто заборонити їй навіть наближатися до нього? Чи навпаки, підштовхнути до ближчого знайомства? Що кажуть батьки? Страхи батьків щодо шкоди, якої комп’ютер може завдати

здоров’ю дитини, не завжди є реальною загрозою. І навпаки, те, про що батьки навіть не замислюються, насправді може нашкодити дитині. Наприклад, дехто й досі вважає, що монітор комп’ютера може бути джерелом радіації. Щодо сучасної техніки, про цей страх можна забути – це скоріше міф. Натомість реальна загроза – електромагнітне випромінювання. Його джерелом, як відомо, є будь-які електроприлади. Щоб уникнути ризику, монітор потрібно розташовувати задньою стінкою до стіни кімнати. Нахилятися над монітором теж не варто. Ще одна реальна неприємність – електростатичне поле, яке притягує багато пилу. Тому в приміщенні, де знаходиться комп’ютер, потрібно регулярно влаштовувати вологе прибирання. Що кажуть педагоги? Комп’ютер може багато чого навчити дитину за однієї умови – його правильного використання. Не можна залишити дитину віч-на-віч з комп’ютером. Дитина дасть собі раду, але чи отримає користь від контакту з технікою? Навряд чи. Натомість спеціальні програми та ігри для розвитку можуть бути дуже корисними дитині. Вибираючи гру для своєї дитини, не орієнтуйтеся лише на яскравість обкладинки. Програмний продукт насамперед повинен відповідати віку дитини. Зазвичай програми та ігри розділені на категорії від 3 до 5 років, від 5 до 7, від 7 до 12. І навчальні, і розважальні програми можуть бути для дитини корисними. Заняття за комп’ютером допомагають розвинути здатність до узагальнення і класифікації. За умови навчання без комп’ютера вони починають розвиватися лише з 6-7 річного віку. Під час правильно побудованих занять із комп’ютером дитина розвиває пам’ять та увагу, тренує і вдосконалює нові навички, поліпшує координацію рухів і мислення.

Що кажуть лікарі? Перебування біля комп’ютерного монітора негативно впливає на зір дитини. Навіть у зовсім юному віці може виникнути так званий «комп’ютерний зоровий синдром», схожий на запалення: очі червоніють, з’являється відчуття «піску» в очах. Якщо дитина має такі скарги після того, як посиділа перед монітором, краще порадитися з лікарем. Крім того, може погіршуватися зір у дітей, схильних до короткозорості. Ще одна медична проблема – відсутність руху. Дитині потрібно багато рухатися – це необхідно для того, щоб нормально формувався скелет. Якщо ж змалку вона проводить багато часу нерухомо (або навіть у незручній позі), починаються проблеми з хребтом. Втомлюваність, головний біль – інші негативні наслідки тривалого сидіння перед комп’ютером. Що кажуть психологи? Необхідно стежити за тим, що дитина робить за комп’ютером. Вона має сприймати техніку як помічника. Джерелом інформації для дитини повинні залишатися її батьки, а не комп’ютер. Він лише допомагає закріпити отримані знання й навички. Важливо те, щоб програми та ігри, за якими проводитиме час дитина, відповідали її віку. Жорстокість та агресивність у грі можуть погано впливати на дитячу психіку. Якщо дитина після занять за комп’ютером погано спить, плаче, у неї з’являються страхи – варто зупинитися з комп’ютерними уроками і пошукати причину неспокою. Правильний підхід Щоб уникнути небезпеки для здоров’я дитини, потрібно

подбати про те, як вона сидітиме за комп’ютером і скільки часу проводитиме перед монітором. Оптимальний розмір екрану для дитини віком до 6-ти років – 15 дюймів, для школярів – 17 дюймів. Безпечна відстань від очей до монітора – 50-70 см. Краще, щоб монітор був розташований нижче рівня очей. Добре, якщо освітлення буде натуральним, світло повинно падати зліва, у темний час стежте за тим, щоб світло лампи не потрапляло на монітор. Для дитини зростом 90-100 см висота поверхні стола має бути 42 см, висота поверхні стільця – 24 см. При зрості 101-115 см ці показники мають бути відповідно 46 см і 26 см. Якщо зріст дитини від 116 до 130 см, оптимальна висота поверхні стола – 52 см, стільця – 30 см. Дітлахам 3-4 років рекомендується проводити за комп’ютером до 30 хвилин на день, обов’язково робити перерву на 10-15 хвилин. Втім, деякі фахівці радять дозволяти дитині проводити перед монітором по 15 хвилин через день. Однак для засвоєння нового такий режим, звичайно, є не дуже зручним. Є й такі рекомендації: у 6-7 років діти можуть проводити перед комп’ютером без перерви до 10 хвилин, учні 2-3 класів – 15 хвилин, 4-6 класів – 20 хвилин, 8-9 класів – 25 хвилин, 10-11 класів – 30 хвилин. А як же контроль? Зрозуміло, що без комп’ютера майбутнє неможливе. Ізолювати дитину від нього – означає позбавити її можливості повноцінно інтегрувати у суспільство в дорослому житті. Але контролювати, як дитина використовує комп’ютер, теж необхідно. Для цього існують спеціальні програми (наприклад, «КіберМама»). Такі програми дозволяють обмежувати час, який діти проводять перед комп’ютером, а також контролювати їхні «пересування» в Інтернеті.

Казки українських письменників

Близнець В. Земля світлячків : для молод. шк. віку / В. Близнець ; худож. І. Вишинський. – Київ : Веселка, 1999. – 120с.

Розгорнувши цю книгу, не можна від неї відірватися, бо читача захоплює і веде за собою вигадлива й нестримна авторська фантазія. Читач несподівано потрапляє в самісіньку гущавину неймовірних пригод, які сталися зі славними лісовими чоловічками стовусами і тривусами та їхніми запеклими ворогами – печерними приблудами на чолі зі страховиськом Магавою Першим. Читач познайомиться з іншими героями книги – Чубликом та Сизом ХІІ волохатими розбійниками Страшилом та Здоровилом, безстрашною Мармусією та ін. З жалем читач перегорне останню сторінку цієї дивовижної повісті-казки. І ще не один раз захочеться йому до неї повернутися не тільки в дитинстві, а й у дорослому житті.

Іваненко О. Лісові казки : для молод. шк. віку / О. Іваненко ; худож. О. Кошель. – Київ : Веселка, 2006. – 64 с.: іл. – (Українській дитині).

Дитячі письменники-казкарі живуть у казковій країні, серед чарівників, звірів й вигаданих істот, які можуть творити ймовірне і неймовірне на землі, в морських глибинах, під землею і в Космосі. Такою казкаркою була і Оксана Іваненко (1906-1997) – відома українська письменниця, лауреат Шевченківської премії та літературної премії імені Л. Українки. Книга вміщує казки – «Кисличка», «Казка про маленького Піка», «Про братика – ведмедика» та ін. Вони розповідають, про що гомонять між собою дерева, шепочуться квіти, щебечуть пташки, гудуть джмелі, і від кого втікає зайчик у білій шубці, і де зимував неслухняний братик-ведмедик. Про це та багато інших цікавих та повчальних пригод розповідає книга.

Королів-Старий В. Нечиста сила : казки : для молод. та серед. шк. віку / В. Королів-Старий ; упоряд. Ф. П. Погребенник ; худож. А. П. Василенко. – Київ : Веселка, 2006. – 190 с.: іл. – (Шк. б-ка).

Казки українського письменника В.Короліва-Старого (1879-1943) повертаються до читачів із двадцятих років минулого століття. У казках діють представники двох світів – людського й того невидимого, що його створила народна уява. Кожна з казок книги відзначається самобутнім сюжетом і лагідним гумором. Вони із захопленням читаються навіть старшими читачами, легко сприймаються дітьми, ненав’язливо вчать добру й любові до ближнього, якщо це навіть маленька Хуха-Моховинка. Письменник, пишучи про «нечисту силу», висловив свої чисті та високі думки про людей, турбувався про добро для народу й краще майбутнє для рідної держави.

Нестайко В. Нові пригоди в лісовій школі / В. Нестайко ; мал. Т. Юрченка. – Київ : Ранок, 2005. – 128 с.

Казка лауреата літературної премії Л. Українки, відомого дитячого письменника України, який входить до особливого Почесного списку імені Г. К. Андерсена. Надзвичайні пригоди відбуваються з учнями лісової школи їжачком Кольком Колючкою і зайчиком Косею Вуханем. Вірні друзі вчаться протистояти хуліганам, викривати хитрощі загадкового барабашки Яшки, допомагають сонячному зайчику Терентію позбутися підлого сонячного вовка, руйнують підступи Баби Яги та Бабая... Перегорнувши сторінки книги, можна познайомитися з цікавими героями та дізнатися про їх нові пригоди у лісовій школі.

Рута О. Брати Котигорошки : казкові оповідки : для молод. шк. віку / О. Рута і худож. Л. Андрощук. – Київ : Лелека, 2003.

– 64 с. У книзі на читача чекає багато дотепних та веселих пригод. А також із цих казкових оповідок у досить несподіваній формі можна дізнатися

багато цікавого та потрібного про українську народну обрядовість та традиції – скажімо, як Карлсон писав писанки, заклепував оселю на Зелену Неділю та багато іншого. Книжка стане в пригоді і дорослим, і дітям.

Українські літературні казки / упоряд. Т. Г. Качанова, О. Є. Шевченко ; передм. А. Г. Костецького. – Київ : Школа, 2005. – 191 с.: іл. – (Казкова планета). Казка-єдиний літературний жанр, який житиме вічно! Свідченням цього є книга літературних казок. Вони належать сучасним українським письменникам. Серед героїв творів М. Рильського, П. Тичини, М. Трублаїні, В. Сухомлинського, Ліни Костенко, В. Симоненка читачі знайдуть поруч з одухотвореними рослинами, тваринами і чаклунів, і химерників, і зачарованих дітей, і все-все інше, що може діяти в казці. Тож читайте і насолоджуйтесь!

Сухомлинський В.О. Вогнегривий коник : казки, притчі, оповідання / В. О. Сухомлинський ; упоряд. і передм. О. В. Сухомлинський. – Київ : Вікар, 2007. – 200 с.: іл. – (Скарби української літератури). Жив собі на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Усе своє життя з 17 років він працював у школі. Але більше за все він хотів навчити дітей думати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам. Він написав багато – більше 1500 казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. Казки із збірки допоможуть доторкнутися до думки і слова В.Сухомлинського, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у душі і серця дітей.

Чередниченко Д. Летюча ящірка : казки, притчі, оповідки : для молод. та серед. шк. віку / Д. Чередниченко; худож. В. Ю. Скаканді. – Київ: Лелека, 2003. – 256 с.: іл. Книга приваблює захопливим, дотепним змістом, сміливими, вигадливими інтонаціями. Всі твори ґрунтуються на позитивній моральноетичній основі, отож мають добрий виховний ефект. А до того ж у них дуже гарна мова. Вони неодмінно пригодяться з усякої нагоди в садочку, в школі, і вдома.

Шейко-Медведєва Н.С. Зачаклована карета : п’єси-казки : для молод. та серед. шк. віку / Н. С. ШейкоМедведєва ; худож. О. М. Михайлова-Родіна. – Київ : Веселка, 2001.

– 391 с.: іл. Герої п’єс-казок української письменниці відомі нам і невідомі. Серед них – Дід та Баба і Курочка Ряба, і хитра Лисичка та пан Коцький, і зовсім не такий страшний, як його малюють, Вовк, а також нові для нас жабеня Каламутя, інопланетні капосники Страхмик і Хаплик, дядечко Тритозавр та інші...Творча уява авторки вводить героїв її творів у світ найнеймовірніших пригод та фантастичних колізій