«Поет,письменник, публіцист» (60 років від дня народження Юрія Андруховича)

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Соухи Методико-бібліографічний відділ

Поет,письменник, публіцист 60 років від дня народження Юрія Андруховича Біобібліографічна довідка

2020

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф міської центральної бібліотеки ім. Костя Солухи О. Дачковська

Біографія Юрія Андруховича Юрій Андрухович (13.03.1960) – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О.М. Горького в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-франківського часопису «Перевал» (1991–

1995). Співредактор часопису тексту «Четвер» (1991–1996). Віце-президент АУП (1997–1999). Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), яку критика зустріла загалом прихильно. Того ж таки року Юрій разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск – балаган – буфонада»), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося – від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Проте друга поетична збірка Андруховича («Середмістя», 1989) має швидше не «бубабуїстський», а «елегійно-класицистичний» характер. Вповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку – «Екзотичні птахи і рослини» (1991), яка волею автора повинна була мати підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище А. вичерпується десь наприкінці 1990 р. і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» та «Індія». Домінантою поетичної картини Андруховича в усі періоди його творчості є напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси – стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства й заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою». З прозових творів Андрухович найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» – майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. 1991р. з'являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака», що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного й надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна

розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи – доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п'ять днів і ночей у «Перверзії». Есеїстика Ю. Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Твори Андруховича. перекладено й видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями). Поезія Андруховича посідає чільне місце у творчості легендарних українських рок-гуртів «Плач Єремії» та «Мертвий півень». Юрій Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він – автор п'ятого українського перекладу шекспірівського «Гамлета» а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Р. М. Рільке, Ф. Ролер ) та російської (Б. Пастернак, О. Мандельштам, А. Кім).

ВЕСНЯНКА ДО СНУ Цвітіння дерев найніжніша пора – найвище зусилля краси і добра… Як чуйно ступаю в зелену країну, де соком дощів пахне тепла кора!.. Це все ще присниться: і ці дерева, і сповнена зросту зірчаста трава – і вчора, і нині, і завтра, і вічно дерев біле сяйво на землю сплива… А злива вночі – то висока вода, то пружних стихій ошаліла хода, і світ на світанку побачиш, мов тайну, з якої спадає завіса бліда…

***

Україна ж – це країна барокко. Мандрувати нею – для ока втіха. І тому западає спокуса в око: зруйнувати все. І скільки б не їхав, бачиш наслідки: мури і житла хворі ще, мабуть, від турків. І п'ятикутні знаки. З криниць повтікали зорі, тобто їх нема, криниці відсутні, але є сліди, і це дозволяє подавати прогноз у вигляді віри в неминуче. Тому що наша земля є чимось більшим, аніж сорочка для шкіри. Це підпільне барокко влаштовує опір і цвіте шалено навіть в уламках, хоч забуто нас і мовчать в Європі. Катувати зручно в палацах, замках, а в каплицях тісно. Тому каплиці є найперший крок углиб України. Мені видно все з чужої столиці. Все на світі можна підняти з руїни, крім живої крові, як ми вже знаєм. Напиши, чи всі живі та здорові. Чи літають ангели над Дунаєм, чи дощі у Львові, чи досить крові.

***

Нехай уже не нам – солодкі ягоди й вода з ключа, шовкова і правічна, і дві легкі долоні, спраглі злагоди в тремкому палі, мов на вітрі свічка, нехай уже не нам – ліхтарна вулиця з нічним кафе, підсвіченим і теплим, і все, що продається та купується, – нехай уже не нам, а ми потерпим, спокуси обійдемо, ніби торжища, де на вагу оздоб – тіла мосяжні, де радощі, немов цупкі полотнища, купецтво переміряло на сажні, ранкові небеса й луги незаймані, і хліб, що голубам на площі кришим, і надписи, полишені на камені, нехай уже не нам – нехай мудрішим… А все ж і нам принаймні мить дарована, але така блаженна і тонка: ця ніч на нас накинута покровами, і ти течеш до мене, як ріка.

Твори письменника Андрухович Ю. «БУ-БА-БУ» : вибрані твори : поезія, проза, есеїстка / Ю. Андрухович ; упоряд. В. Габора. – Львів : Піраміда, 2008. – 392 с. Андрухович Ю. 12 обручів : роман / Ю. Андрухович. – Харків : Клуб Сімейного дозвілля, 2013. – 288 с. Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості : спроби / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея, 2006. – 126 с. Андрухович Ю. Диявол ховається в сир : вибрані спроби 1999-2005 років. – Київ, 2006. – 317 с. Андрухович Ю. Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» : колекція віршів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея, 2002. – 108 с. Андрухович Ю. Лексикон інтимних міст : довільний посібник з геопоетики та космополітки / Ю. Андрухович. – Кам’янець-Подільський : Рута, 2012. – 424 с. Андрухович Ю. Московіада : роман жахів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. – 152 с.

Андрухович Ю. Переверзія : роман / Ю. Андрухович. – Львів, 2004. – 304 с. Андрухович Ю. Таємниця..: замість роману / Ю. Андрухович. – Харків : Фоліо, 2007. – 476 с.

Публікації про життєвий і творчий шлях Юрія Андруховича Андрухович Ю. Виявляється, я все життя пишу одну й ту саму книгу / Ю. Андрухович // Літ. Україна. – 2017. – 27 груд. – С. 17. Баліна К. Н. «Гамлет» у постмодерністському вимірі Юрія Андруховича / К. Н. Баліна // Заруб л-ра – 2009. – № 6. – С. 14-50. Белей Н. У силовому полі світової літератури: мистецький код Юрія Андруховича : [літературознавче есе] / Н. Белей // Всесв. л-ра в шк. – 2012. – № 9. – С.23-31. Бетко І. Архетипальна постать блазня в українській постмодерній прозі : [на прикладі творів Ю. Андруховича] / І. Бетко // Слово і Час. – 2009. – № 3. – С. 54-64. Будін П. Кінець імперії : [роман Юрія Андруховича «Московіада»] / П. Будін // Слово і Час. – 2007. – № 5. – С. 6266. Гаврилюк Н. Поліметричний вірш періоду постмодерну «Індія» Юрія Андруховича / Н. Гаврилюк // Слово і Час. – 2007. – № 11. – С. 42-48. Галич А. Асоціоімний світ романів Юрія Андруховича початку ХХІ століття / А. Галич // Слово і Час. – 2008. – № 8. – С. 48-54. Голобородько Я. Нова естетика Юрія Андруховича : [рефлексія над збіркою «Пісні для мертвого півня»] / Я. Голобородько // Укр. мова й л-ра в ліцеях. – 2006. – № 9-10. – С.112-122.

Севрук О. Урбаністичний простір у романах Юрія Андруховича / О. Севрук // Слово і Час. – 2010. – № 3. – С. 7080.

Цитати Юрія Андруховича  Весна псує поетів так само, як і жінок: шкіра зацвітає, слизова оболонка подразнена до знемоги, алергія на запахи змушує до розчуленості, сльози в очах, липкі плями замість предметів і цілковита просторова дезорієнтація.  Дефініцій людини є тисячі, хай існує й така – двонога тварина без пір'я, котрій властиво сподіватися.  Минуле, як би ми його не розуміли, є всього тільки невдалою проекцією майбутнього, його завжди недосконалим наслідуванням.  Світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль.  Усі ми – тільки відголоски великого Світового Дзвону, і жодне наше слово не народжується само собою.  Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність.  Є думка, що «совок» вимирає. Але це не так. Він не вимирає, він омолоджується. В колі молодших людей він перетворюється на курйозну міфологію, що доповнюється їхніми вчинками.  Важливий сам факт зміни влади. Навіть якщо до влади знову прийдуть мерзотники. Але їх треба міняти – система тоді працюватиме на очищення.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net