Стежини скорботи: голодомор в Україні

Кам’янець–Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Стежини скорботи: голодомор в Україні 85 років голодомору на Україні День інформації

2018

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи Олена Дачковська

Програма проведення Дня Інформації № п/ п

Назва заходу

Форма проведення

Місце проведен ня

Відповідальн і

1. Стоїть в скорботі мати – Україна

вечір-пам’ять

Стежками болю і мук

rнижкова виставка

ЦБ відділ краєзнвст ва

Голодомор: історія і пам'ять

вечір-пам’ять

ВК

Т. Дутченко І. Гресь

презентація рекомендаційно го списку

ЦБ

О. Дачковська

2.

3.

4.

5.

Стежини скорботи: Голодомор в Україні Голодомор в Україні: злочин проти народу

книжкова виставка

ЦБ, чит. зал

К. Бояршино ва

Т. Дутченко

Абонемен А. Павлишина т

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! 28 листопада в нашій державі буде відзначатися День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. У світовій історії не зафіксовано голоду, подібного до того, що випав тоді на долю України – однієї з найродючіших країн світу. Що ж криється за страшним змістом слова «голодомор»?

У той рік заніміли зозулі У той рік заніміли зозулі, Накувавши знедолений вік. Наші ноги розпухлі узули В кирзяки-різаки у той рік У той рік мати рідну дитину Клала в яму, копнувши під бік, Без труни, загорнувши в ряднину, А на ранок – помер чоловік. І невтомну трудягу старого Без хреста повезли у той бік, І кістьми забіліли дороги За сто земель сибірських, сто рік. У той рік і гілля, і коріння – Все трощив буревій навкруги… І стоїть ще й тепер Україна, Як скорбота німа край могил. Дмитро Головко З кінця 20-х років почалося суцільне знищення українського села. Було запроваджено масовий терор проти заможного селянства – куркулів, як їх називали. Сотні тисяч українських селян виселено з рідного краю на далеку північ, у Сибір. Селянство відповідало на більшовицький терор протестом. Цілі сільські райони були охоплені повстаннями. Значним було селянське повстання на Поділлі в березні 1930 року. Під час повстання лунали заклики: «Геть владу грабіжників!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть комуністів!». Щоб остаточо зламати опір українських хліборобів, більшовицькі вожді в Москві вирішили організувати в Україні штучний голод. Найстрашніше лихо спіткало селян взимку й навесні 1933 року. У багатьох місцях спостерігалася масова

смертність. Люди вмирали на вулицях, під тином, в неопалених хатах. Щоб якось вижити, їли котів, собак, птахів, а навесні – траву, листя, збирали на полях напівзогнилу торішню картоплю. Непоодинокими були випадки людоїдства. Лавина голодомору наростала аж до початку літа 1933 року. Щоб народи світу не довідалися про страшний голодомор в Україні, комуністичні вожді дали вказівку війську, міліції, щоб ті не випускали людей з голодуючих сільських районів. Спадкоємець Леніна Сталін стверджував, що голоду в Україні немає. Історики називають різні цифри жертв організованого більшовиками голоду. Але всі вони страшні. Від голоду вимерло в нашому краї до 10 мільйонів людей. Це була найбільша катастрофа за більшовицької окупації. Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйновано. Організувавши страшний голодомор, Сталін і його оточення розробили ще й інші способи винищення українського народу: знищення української культури, церкви, розправа з інтелігенцією. Більшовики продовжували імперські традиції Росії. Все, що свідчило про окремішність українського народу, своєрідність його життя, жорстоко переслідувалось. Для поширення свого впливу серед українців комуністи зробили тимчасові кроки до розширення вжитку української мови, розвитку національної преси, літератури, театру, науки. Ці незначні заходи ввійшли в історію під назвою українізації. Згодом більшість людей, які активно розвивали все українське, були заарештовані, заслані до Сибіру, розстріляні. Жертвами терору стали письменники Микола Куліш, Микола Зеров. Загинув разом з багатьма українськими митцями у таборі на Соловецьких островах режисер і актор Лесь Курбас. Усіх їх ми повинні пам’ятати. Адже вони були свідомими українцями, любили свій народ, рідну землю. Гинули з надією на кращу долю України. Протестуючи проти антиукраїнських дій влади, наклали на себе руки провідники українського відродження письменник Микола Хвильовий (він закликав українців іти власним шляхом розвитку) і політичний діяч Микола Скрипник.

Трагічно склалася доля нашої національної церкви – Української Автокефальної Православної церкви (УАПЦ). У 1928 році московські колонізатори заборонили її діяльність і пограбували храми. Майно української церкви більшовики передали Руській Православній церкві (РПЦ). Пам’ятаймо, що понад 3,5 тисячі духовних пастирів української національної церкви було розстріляно, заслано до Сибіру. Після страшного погрому в Україні більшовики крок за кроком почали її русифікувати, поступово впроваджуючи в мову народу дедалі більше російських слів. Цим більшовики намагалися якомога більше стерти самобутність української мови, зробити з українців людей, байдужих до рідної культури, історії, свого народу. Вкотре наш народ зазнав жорстокості більшовиківкомуністів. Вони насаджували в розтерзаній Наддніпрянській Україні терор і страх. Такою була комуністично-більшовицька влада. Найжахливіше в голодоморі 1932–1933рр. – те, що його можна було уникнути. Так, Сталін знав і сам заявив: «Ніхто не може заперечувати того, що загальний урожай зерна в 1932 році перевищував 1931». Проте держава систематично конфісковувала більшу його частину для власного вжитку, ігноруючи заклики та попередження українських комуністів. Сталін підняв план заготівлі зерна у 32 році на 44%. Це рішення і та жорстокість, з якою режим виконував його накази, прирекли мільйони людей на смерть від голоду, який можна назвати не інакше, як штучний. Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, але дороги були блоковані, проте деякі пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись урятувати від голодної смерті дітей, залишали їх в установах, лікарнях, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи тварин, вбивали навіть один одного, викопували мертвих і також їх їли.

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна — Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ… Вимирало Село – потопала в сльозах Україна, І розгублене небо ковтало задушений плач. Шаленів людомор – лютували нові яничари, І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп… Над Полями Святими замучені душі ячали, І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів. Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід… Тільки ті Колоски – Життєдайного Виміру Витвір, Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ. І. Яворський Голод було спровоковано, щоб учинити масове винищення кращих сил українського народу, тримати його в страхові й покорі. За даними різних дослідників, масовий голодомор поглинув від 5,5 до 9 млн людей. Україна перетворилася на суцільний морг просто неба. Українська нація переживала неймовірний стрес, катастрофу, що обрушилася на душі людей, небачений у світі геноцид. Селян розстрілювали з веж охоронці-вартові колгоспних полів за колоски, вартові біля буртів, в яких гнили тисячі тонн зерна. Часто батьки, не витримуючи мук голоду, кінчали життя самогубством, умертвляючи й своїх дітей. Гинули найчесніші, найпрацьовитіші хлібороби господарі. Повсюдним стало трупоїдство й людожерство. Ховали убієнних голодомгеноцидом у величезних ямах, траншеях. Ніхто їх не оплакував, не виряджав у останню путь, ніхто з ними не прощався. Померлих загортали в рядна, а то й так кидали до ям. Без пошанування, без домовин. Ні хрестів, ні обелісків на могилах не ставили. В неглибоких спільних ямах земля часто-густо ще довго ворушилась, адже серед мерців нерідко траплялися й

напівживі, за котрими візник не міг або не хотів їхати наступного дня, щоб забрати їх уже померлими. Замучені й загиблі від штучно створеного тоталітарною державою голодомору жертви заслуговують на людську пошану, пам'ять, Божу молитву, увічнення. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга. Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.

Тема Голодомору 1932–1933 років в українській літературі У тридцять третьому і я на світ з'явився в козацькому, вербовому краю, коли в селі голодомор чинився і нищили всю націю мою... Григорій Бідняк

Багряний І. Сад Гетсиманський / І. Багряний. – Київ: Наук. думка, 2001. – 548 с. – (Бібліотека школяра). Роман «Сад Гетсиманський» належить перу Івана Багряного – письменника, мало знаного у нас, але широко відомого серед української еміграції. «Сад Гетсиманський» – один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну суть сталінщини. Барка В. К. Жовтий князь : [роман] / В. К. Барка ; передм. М. Жулинського. – Київ : Київ. правда, 2003. – 320 с. У романі відтворені реальні події голодомору. Твір звучить як застереження від помилок минулого, від перекручення історичної правди. Він нагадує тим, хто сумує за минулим, прагне «твердої руки», що може статися з цілим народом.

Бедзик Ю. Д. Гіпсова лялька: [роман] / Ю. Д. Бедзик. – Київ: Юг, 2004. – 288 с. У романі Юрія Бедзика «Гіпсова лялька» розповідається про життя знедолених селян в період голодного 1933 року. Гуцало Є. П. Сльози божої матері: [повісті] / Є. П. Гуцало. – Київ: Молодь, 1990. – 264 с. Видання містить повісті «Голодомор», «Безголов'я», «Прокляття», де автор розкриває життя людей у важкі часи української історії. Качуровський, І. В. Село в безодні: [поема] / І. В. Качуровський ; передм. І. М. Дзюби. – Київ, 2006. – 85 с. У поемі створено узагальнений образ українського села 1932–1933-го років, що до краю зубожіло внаслідок сталінської колективізації, знекровилося штучним Голодомором. Кірімов І. З. Біль : [поезії] / І. З. Кірімов. – Ужгород : ІВА, 2004. – 96 с. Збірка містить поему «Хотів би вам переповісти...», яка розкриває тему голоду 1932–1933 років. Клен Ю. Прокляті роки : [вибране] / Ю. Клен ; упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Ковалів. – Київ : Дніпро, 1991. – С. 109– 129. В поемі «Прокляті роки» Ю. Клен зобразив жахливу реальність голодомору 1933 року, а саме сваволю карально-репресивного апарату, жертвами якого стали понад три четверті українських письменників. Козаченко В. П. Коні воронії : дума про Матір : [роман] / В. П. Козаченко. – Київ: Рад. письм., 1989. – 455 с. У романі правдиво відображено події, що відбувались на Україні, а саме: колективізацію з її позитивними і негативними наслідками, репресії невинних людей, голод і масове вимирання сільського населення.

Мак О. Каміння під косою : [повість ] / О. Мак. – 2-ге вид. – Київ : Глобус, 1994. – 126 с. У повісті відомої української письменниці з Канади розповідається про голодомор 1932–1933 років, як неймовірну трагедію українського народу. Повість визнано за «найкращий» твір для молоді з тематики голодомору. Осьмачка Т. Старший боярин. План до двору : [романи] / Т. Осьмачка ; підгот. текстів, передм. С. П. Пінчук. – Київ : Укр. письм., 1998. – 239 с. Твір Т.С. Осьмачки «План до двору» є літописом злочинного винищення українства в період примусової колективізації, усіх жахливих жорстокостей НКВС. Самчук У. О. Марія : хроніка одного життя: [роман] / У. О. Самчук. – Київ : Рад. письм., 1991. – 192 c. Роман Уласа Самчука «Марія» художній твір про голодомор тридцять третього року і насильницьку колективізацію, про так зване «розкуркулення» справжніх господарів землі, про трудівниківхліборобів. Сосюра В. М. Третя рота : [роман] / В. М. Сосюра ; упоряд., авт. післямови, прим. С. Кальченко. – Київ : Укр. письм., 1997. – 351 с. У біографічному романі «Третя рота» Володимира Сосюри відтворено події 20–50-х років минулого століття. Значна частина книги присвячена голодомору 1932–1933 років, свідком, якого був автор.

Терор голодом. Забуттю не підлягає

Голодомор: помста за свободу Тема Голодомору на сторінках періодичних видань Конарєва Л. Голодомор не зламав Україну / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2018. – 26 листоп. – С. 5. Писана Н. Наша сила заснована на пам’яті : [85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр.] / Н. Писана // Уряд. кур’єр.

– 2018. – 15 листоп. – С. 3. В’ятрович В. Голодомор 1932-1933 років – це справа остаточно зламати українців / В. В’ятрович // Слово Просвіти. – 2018. –15-21 листоп. – С. 2-3. Власенко С. Документальні свідчення про голодомор 1932-1933 років : [до 85-х роковин трагедії українського народу] / С. Власенко // Голос України. – 2018. – 15 листоп. – С. 4. Кульчицький С. Обгрунтування Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду у світлі концепцій Р. Конквеста й Р. Лемкіна / С. Кульчицький // Укр. іст. журн. – 2018. – № 4. – С. 98-127. Мужук Л. 33-й…Документальні епізоди української правди / Л. Мужук // Слово Просвіти. – 2018. – 25-31 жовт. – С. 8-9. Морошан Т. «Нас вбивали, бо ми українці» - про Голодомор дізналися викладачі й студенти Лісабона : [міжнародна конференція, приурочена 85-й річниці пам’яті жерт Голодомору] / Т. Морошан // Голос України. – 2018. – 24 жовт. – С. 5. Гринь М. У той рік заніміли зозулі …: [погляд на 85річний «ювілей» Голодомору] / М. Гринь // Слово Просвіти. – 2018. – 11-17 жовт. – С. 3. Стасюк О. Голодомор був актом геноциду / О. Стасюк // Україна молода. – 2018. – 19 верес. – С. 8-9.

Левчук Н. До питання про «старі» та «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 19321933 рр. / Н. Левчук // Укр. іст. журн. – 2018. – № 2. – С. 179-193. Чорна С. Терор голодом. Забуттю не підлягає : Міжнародна наукова конференція «Штучні голоди в Україні ХХ ст. в Києві» / С. Чорна // Голос України. – 2018. – 17 трав. – С. 1, 12. Сергійчук В. Ушанувати всіх невинно убієнних : голодомор 1932-1933 рр. / В. Сергійчук // Голос України. – 2018.

– 16 трав. – С. 4-5. Марочко В. І. Статистика жертв Голодомору: антропологічно-демографічний дискурс : 1932-1933 рр. / В. І. Марочко // Укр. іст. журн. – 2017. – № 5. – С. 112-132. Швеція схилилася в жалобі : [вшанування жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр.] // Уряд. кур’єр. – 2017. – 1 груд. – С. 3. Левинський А. Голодомор: помста за свободу: 1932-1933 рр. / А. Левинський // Літ. Україна. – 2017. – 30 листоп. – С. 1, 6. Україна памятає : 85-ті роковини Голодомору // Слово Просвіти. – 2017. – 30 листоп. – С. 2. Здоровило Т. «Це помста за свободу» : [у парламентах 14 країн та 6 американських штатах Голодомор визнано геноцидом українського народу] / Т. Здоровило // Україна молода. – 2017. – 28 листоп. – С. 2. «Хіба так можна будувати соціалізм?» : [архівні документи про Голодомор 1932-1933 рр.] // Голос України. – 2017. – 25 литоп. – С. 10.

Чорна С. Збирали жолуді, калачики із черв’яків варили суп : голодомор 1932-1933 рр. / С. Чорна // Голос України. – 2017. – 25 листоп. Конарєва Л. Нас убивали, бо ми українці!: [голодомор 1932-1933рр.] / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2018. – 25 листоп.

– С. 3. Власенко В. Україна поплатилася за свободу мільйонами жертв : [Йосип Сталін організував голодомор, щоб помститися українцям за незалежність 1917-1921 рр.] / В. Власенко // Уряд. кур’єр. – 2017. – 24 листоп. – С. 3. Прітченко О. Голодомор був помстою за свободолюбність українців: статистичні дані київських архівів того періоду спалили / О. Прітченко, Т. Подолян // Країна. – 2017. – № 45. – С. 3-5. Левицька І. Нащадки тих, хто пережив Голодомор, втрачають національну ідентичність / І. Левицька // Країна. – 2017. – № 45. – С. 16-18. Зятьєв С. Серп і молот – смерть і голод : [голодомор 1932-1933 рр.] / С. Зятьєв // Військо України. – 2017. – № 11. – С. 58-61. Самченко В. Так довго повзли людомори…: [винищення голодом українців у «кривавих землях» амер. дослідник Тімоті Снайдер] / В. Самченко // Україна молода. – 2017. – 22 листоп. – С. 11. Шпак В. Хроніка антиукраїнського геноциду : [85 років постанові про «Чорні дошки»] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2017.

– 18 листоп. – С. 10.

Стронський Г. Й. Польське населення УРСР в умовах голодомору 1932-1933 рр. / Г. Й. Стронський // Укр. іст. журн. – 2017. – № 4. – С. 95-128. Сурогатні страви часів голодомору : [бур’ян, жолуді, картопля, картопляне лушпиння, кора осики і берези, кропива, кукурудза, лопухи, слимаки, ящірки, трави, насіння] //Позакл. час. – 2017. – № 10. – С. 57. Регіональні відмінності втрат від голоду 1932-1933 рр. в Україні // Укр. іст. журн. – 2017. – № 2. – С. 76-116. Музиченко Я. Імперія Голоду: голодотворна політика імперій, коріння російсько-української війни / Я. Музиченко // Україна молода. – 2017. – 2-3 черв. – С. 5. Сергійчук В. Втрати від Голодомору 1932-1933 років набагато більші, ніж вважають українські демографи / В. Сергійчук // Голос України. – 2017. – 28 січ. – С. 8. Омельченко Г. Генетика рабів-загарбників : [про «зачистку» території в часи Голодомору] / Г. Омельченко // Україна молода. – 2016. – 14 груд. – С. 6-7. Голодомор, як геноцид нашого народу, мають визнати всі країни. І якщо пам’ятатимемо про трагедії, вони ніколи не повторяться // Голос України. – 2016. – 8 груд. Мацегора К. Цей злочин не має строку давності : [Голодомор 1932-1933 рр.] / К. Мацегора // Уряд. кур’єр. – 2016.

– 29 листоп. – С. 2.

Сокур О. Чорноземи не врятували : [від голоду селян Київщини у 1933 році могло врятувати перебування у Лук’янівській в’язниці] / О. Сокур // Україна молода. – 2016. – 29 листоп. – С. 8. Дахно І. Правда про Голодомор / І. Дахно // Уряд. кур’єр.

– 2016. – С. 3. Мовчазний апокаліпсис : голод 1932/1933 // Голос України. – 2016. – 26 листоп. – С. 4. Гладун О. Втрати від 1933 року – більші, ніж за період гітлерівської окупації / О. Гладун, О. Рудницький // Голос України. –2016. – 26 листоп. – С. 5. Крамаренко О. Розплата за пост геноцидну глухоту : як впливає Голодомор на сьогодення / О. Крамаренко // Україна молода. – 2016. – 24 листоп. – С. 6. Брюховецька Л. Як тему Голодомору 1932-1933 років висвітлювали письменники, режисери, художники / Л. Брюховецька // Країна. – 2016. – № 45. – С. 21-23. Дворецька Д. Голод був тільки там, де українці становили більшість населення / Л. Дворецька, А. Позичайло // Країна. – 2016. – № 45. – С. 18-20. Агапова Д. Дослідження історії Голодомору варто починати від Петра / Д. Агапова // Країна. – 2016. – № 45. – С. 10-13. Здоровило Т. Остання субота осені – жалобна : [день пам’яті жертв голодоморів] / Т. Здоровило // Україна молода. – 2016. – 4-5 листоп. – С. 2.

Науковці довели: щонайменша кількість жертв голодомору – 7 мільйонів // Культура і життя. – 2016. – 14 жовт.

– С. 21.

10 фактів про Голодомор // Позакл. час. – 2016. – № 10. – С.37. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору 1932–1934 рр.: нові оцінки / Н. М. Левчук, Т. Г. Боряк, О. Воловина, О. П. Рудницький, А. Б. Ковбасюк // Укр. іст. журн. – 2015. – № 4. – С. 84-112. Грицак Я. Великий Голод : [Голодомор 1932–1933 рр.] / Я. Грицак // Країна. – 2015. – № 35. – С. 35-37. Кудрін О. Голодомор був, а геноциду не було? / О. Кудрін // Літ. Україна. – 2015. – 20 серп. – С. 4. Калугіна О. Випробування голодом : злочин і влади – трагедія народу : [зі шпальт архівних газет періоду 1922– 1933 рр.] / О. Калугіна // Голос України. – 2014. – 10 груд. – С. 10–11. Зоц І. Непокаране зло повертається : [22 листопада – День пам’яті жертв Голодоморів] / І. Зоц // Віче. – 2014. – № 21. – С. 18-19. Власенко С. Випробовування голодом: злочин влади – трагедія народу : [архівні документи про події 1946–1947 рр. в Україні] / С. Власенко // Голос України. – 2014. – 26 листоп. – С. 12–13. – 22 листоп. Музиченко Я. Ті, хто пройшли через Голод : [у 81-ші роковини геноциду Україна віддала шану тим, хто захищав країну від кремлівської колонізації] / Я. Музиченко // Україна молода. – 2014. – 25 листоп. – С. 7.

Конарева Л. Не підкрені голодом у 1933–му – непереможні нині! / Л. Конарева // Уряд. кур’єр. – 2014. – 22 листоп. – С. 6-7. «Полинь травою на душі гірчить печаль» : [1932–1933 роки назавжди закарбувалися в нашій історичній пам’яті як геноцид] // Голос України. – 2014. – 25 листоп. – С. 4. Магрицька І. Рік 14-й продовження 33-го? : [пост геноцидні дослідження Донеччини й Луганщини] / І. Магрицька // Україна молода. – 2014. – 19 листоп. – С. 6. Іванущенко Г. Голодомор – це продовження програшу України в національно-визвольних змаганнях 1917–1921 рр. / Г. Іванущенко // Країна. – 2014. – № 45. – С. 6-8. Гавришко М. «Продуктов каких-либо других, кроме человеческого мяса при обыске в хате не обнаружено» : [спогади про Голодомор] / М. Гавришко // Країна. – 2014. – № 45. – С. 913. Василашко В. Страта голодом : [свідчить історія] В. Василашко // Літ. Україна. – 2014. – 20 листоп. – С. 10-11.

/

Тютюнник Є. Тарілка супу від голови колгоспу : [Голодомор в Україні] / Є. Тютюнник // Уряд. кур’єр. – 2013. – 30 листоп. – С. 19. Кульчицький С. В. Український Голодомор у контексті сталінської «революції згори» / С.В. Кульчицький // Укр. іст. журн. – 2013. – № 6. – С. 18-44. Папакін Г. В. Неопубліковані сталінські директиви листопада 1932 р. : [Кремль і «Чорна дошка»] / Г. В. Папакін // Укр. іст. журн. – 2013. – № 6. – С. 45-57.

Женжера О. Голодомор : наслідки / О. Женжера, Л. Гончаренко // Укр. культура. – 2013. – № 11. – С. 68-71. Якубув А. Жива пам’ять : [День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр.] / А. Якубув // Укр. культура. – 2013.

– № 11. – С. 66-67. Гармаш-Литвин А. Краплинки історії…: [Голодомор в Україні, 1933 рік] / А. Гармаш-Литвин // Дім і сім’я. – 2013. – № 7–8. – С. 24-27. Героїчне й трагічне як фундамент майбуття : роковини Голодомору // Уряд. кур’єр. – 2013. – 26 листоп. – С. 3. Гойденко О. Музика небайдужості : [80-ті роковини Голодомору] / О. Гойденко // Порадниця. – 2013. – 5 груд. – С. 5. Кирей В. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим : [Голодомор в Україні] / В. Кирей // Уряд. кур’єр. – 2013. – 30 листоп. – С. 19. «Маємо зробити так. Щоб подібні трагедії більше ніколи не повторювалися» : [80-ті роковини Голодомору] // Голос України. – 2013. – 26 листоп. – С. 5. Конарєва Л. «Суд встановив факт злочину Голодомору – геноциду в Україні» / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2013. – 22 листоп. – С. 12. Конарева Л. «Великий Голод ліквідував загрозу розпаду СРСР з боку України» : [Голодомор 1932–1933 рр.] / Л. Конарева // Уряд. кур’єр. – 2013. – 22 листоп.

Величко Л. Український народ: випробовування голодом : моральні й культурні наслідки геноциду відчуваються і донині / Л. Величко // Уряд. кур’єр. – 2013. – 22 листоп. – С. 4. Івашко О. В один голос – про один голод: [Голодомор – погляд через 80 років] / О .Івашко // Уряд. кур’єр. – 2013. – 16 листоп. – С. 17. Данилець О. Це була трагедія бездержавної української нації : [Голодомор на Україні] / О. Данилець // Уряд. кур’єр. – 2013. – 9 листоп. – С. 8. Галаур С. Ніхто не хотів помирати…: [ Голодомор в Україні] / С. Галаур // Уряд. кур’єр. – 2013. – 2 листоп. – С. 8. Зворигіна Н. Індустріалізація була зведена на кістках українських селян : [Голодомор в Україні] / Н. Зворигіна // Уряд. кур’єр. – 2013. – 2 листоп. – С. 8. Шот М. Жителі Західної України прагнули хоч якось зарадити страшному голоду : [Голодомор 1933 р.] / М. Шот // Уряд. кур’єр. – 2013. – 19 жовт. – С. 20. Конарєва Л. Світ готується до сумної дати : [80-ті роковини Голодомору] / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2013. – 30 лип. – С. 13. Онишко Л. Твій рядок в Народній книзі пам’яті : [Голодомор в Україні] / Л. Онишко // Уряд. кур’єр. – 2013. – 6 лип. – С. 8. Швець П. Коли документи крають серце : Голодомор 1933 р. в Україні / П. Швець // Уряд. кур’єр. – 2013. – 20 квіт. – С. 17.

Галаур С. Чорні квадрати смерті : [Голодомор на Україні 1932–1933 рр.] / С. Галаур // Уряд. кур’єр. – 2013. – 13 квіт. – С. 20. Трагедія Голокосту – це урок для всього людства // Голос України. – 2013. – 29 січ. – С. 3. Шпак В. Сталінська «Весна» над Україною : Голодомору передувало планомірне знищення нації / В. Шпак // Уряд. кур’єр.

– 2012. – 27 листоп. – С. 19. Пакулько Г. Незгасне свіча пам’яті : [Голодомор в Україні 1932–1933 рр.] / Г. Пакулько // Поділ. вісті. – 2012. – 27 листоп. Конарєва Л. Світ ушанував жертв Голодомору : геноцид нації / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2012. – 27 листоп. – С. 2. Апокаліпсис українського народу : [Голодомор 1932– 1933 рр.] // Уряд. кур’єр. – 2012. – 24 листопад. – С. 6-7. Акція, присвячена пам’яті жертв Голодомору 1932– 1933 років в містах України // Голос України. – 2012. – 27 листоп. – С. 7. Шноре Е. Латвійські та естонські дипломати про Голодомор в Україні / Е. Шноре, І. Паавле // Укр. іст. журн. – 2012. – № 6. – С. 85-95. Гончаренко Л. Культура пам’яті : [до 80 річниці Голодомору в Україні] / Л. Гончаренко // Укр. культура. – 2012. – № 11–12. – С. 58-59.

Великий Голод – вічний гріх сценарії про Голодомор Жнива розпачу : [сценарій про голодомор 1932-1933 рр.] // Позакл. час. – 2017. – № 10. – С. 55-56. Кармазин В. Україна пам’ятає – світ визнає : [мітингреквієм] / В. Кармазин // Позакл. час. – 2017. – № 10. – С. 52. Довжанин Г. Ю. Людської пам’яті мости…: [Голодомор] / Г. Ю. Довжанин // Позакл. час. – 2016. – № 10. – С. 35-36. Корень Л. О. Великий Голод – вічний гріх : [сценарій] / Л.О. Корень // Позакл. час. – 2015. – № 10. – С. 30-31. Прости нас, пам’яте, прости!: [виховна година про Голодомор] // Позакл. час. – 2013. – № 19-20. – С. 2. Чурікова Г. А. Пам’ять про голодні роки : [сценарій про Голодомор 1932–1933 рр.] / Г. А. Чурікова // Позакл. час. – 2009.

– № 19-20. – С. 98-100. Копилова Д. О. Листя землі : [сценарій до Дня пам’яті жертв Голодомору] / Д. О. Копилова // Позакл. час. – 2009. – № 19–20. – С. 101-107. І не рік, а криваве клеймо : [сценарій мітинга-панахиди] // Позакл. час. – 2009. – № 19-20. – С. 108. Копоть Г. В. Гологофа голодної смерті : [вечір-реквієм] / Г. В. Копоть // Позакл. час. – 2009. – № 19-20. – С. 109-112. Гаркуша О. В. Свічка пам’яті : [сценарій про Голодомор] / О. В. Гаркуша // Виховна робота в шк. – 2008. – № 12. – С. 46-49.

Коваль С. О. Пам’яті жертв Голодомору : [сценарій] / С. О. Коваль // Виховна робота в шк. – 2008. – № 12. – С. 45-46. Бродяна О. Т. Голодомор в Україні : [сценарій] / О. Т. Бродяна // Виховна робота в шк. – 2008. – № 12. – С. 39-41. Галчанська О. М. Не згасити свічку пам’яті : [ сценарій до 75-ї річниці голодомору в Україні] / О. М. Галчанська, Н. В. Рудова // Виховна робота в шк. – 2008. – № 12. – С. 41-44. Прости нас, пам’яте, прости :[ сценарій] // Позакл. час. – 2006. – № 19–20. – С. 9-12.

Вірші про Голодомор Незнаний Н. Молитва на голод 33-го : [вірш] / Н. Незнаний // Дзвін. – 2012. – № 3. – С. 26-30. Тичина П. Голод : [вірш] / П. Тичина // Тичина П. Сонячні кларнети: поезії / П. Тичина. – Київ : Дніпро, 1990. – С. 168. Трофименко Т. Голодомор в українській літературі : [трагедія на три дії] / Т. Трофименко // Дніпро. – 2011. – № 11. – С. 157-159. Шамрай М. 33-й, убивчий : [вірш] / М. Шамрай // Літ. Україна. – 2008. – 13 берез. – С. 5.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 2-44-52 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net