Сосюра 2018

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека ім. Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Він закликав любити Україну 120 років від дня народження Володимира Сосюри Біобібліографічна довідка

2018

Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф І категорії центральної міської бібілотеки імені Костя Солухи О. Дачковська

Коротка хронологія життя та творчості Найніжнішим українським ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов’ю промовляло до всього сущого на землі. Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецька область) в сім’ї робітника. Дитинство поета минуло на Донбасі. Навчався в п’ятирічній школі на відмінно, читав багато книжок. Але в одинадцять років змушений був іти працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. З 1911 по 1918 р. навчався в двокласному училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Пiвнiчно-Донецької залiзницi. Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

14 жовтня 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує його вірш «Плач волн», затим – перший вірш українською

мовою «Чи вже не пора», а наприкінці жовтня – «Товаришу», написаний у стилі революційного маршу. У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти Петлюри. Згодом утік з її лав і потрапив в полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана була несмертельною і поет вижив. Судив Володимира Сосюру і червоний ревтрибунал – тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

1920 р. В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920-1921 pp. воює з білополяками та армією Нестора Махна.

1921 р. побачила світ збірка В. Сосюри «Поезії», що досі вважалася його першою книжкою (проте віднайдений документ корегує цю думку: рукою поета в нім записано, що в 1918 р. було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові…», але її поки не знайдено). Цього ж 1921 p., виходить поема «Червона зима», яка зробила Володимира Сосюру знаменитим. З-під пера митця вийшла низка ліро-епічних поем: «Оксана» (1922), «Робітфаківка» (1923), «Воно», «Шахтар», «Сількор», «Хлоня». До них належала й поема «Махно» (близько 1924 р.), текст якої не зберігся. Одним із перших проявів інтересу молодої літератури до рідної давнини став віршований роман В. Сосюри «Тарас Трясило» (1926). По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922-1923 рр.) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923-1925 рр.). Від 1925 р. поет повністю віддається літературній праці, залишивши агітпроп, а потім і Харківський університет. Протягом десятиліття (1922–1932 рр.) він був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно брав участь у літературних дискусіях. У 1928–1929 рр. виходять поеми Володимира Сосюри «Вчителька», «Поет», «Заводянка», «ГПУ», публікуються збірки віршів «Де шахти на горі» (1926), «Коли зацвітуть акації» (1928), «Серце» (1931), «Червоні троянди» (1932). Поет бере активну

участь у літературному житті – багато виступає перед робітниками, на творчих дискусіях і вечорах. За «націоналістичні ухили» у 1934 р. поета виключили з партії і зі Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами (О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока, Христо Ботева, І. Петникова).

1936 р. В. Сосюру знову приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і надії він повертається до роботи – з’являються збірки «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).

1940 р. В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епічне полотно – роман у віршах «Червоногвардієць», який увібрав усе те, що становить автобіографічну основу його творчості 20 – 30-х років: спогади про дитинство, передреволюційна Донеччина, громадянська війна, боротьба й кохання в своєму магічному поєднанні.

1944 р. поет пише вірш «Любіть Україну», який був видрукуваний в Україні і в Росії, сприйнятий як глибоко патріотичний заклик до відстоювання рідної землі від ворожих посягань, а 1951 року став причиною цькування В. Сосюри.

1947 р. виходить з друку збірка поезій «Щоб сади шуміли», відзначена 1948 р. Державною премією І ступеня. 1959 р. поет завершує поему «Мазепа», розпочату в 1929 р. За збірки поезії «Ластівки на сонці» і «Щастя сім’ї трудової» В. Сосюра в 1963 р. удостоюється звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Окрему групу в творчій спадщині Володимира Сосюри складають сюжетні ліро-епічні твори «Огненні дороги» (1947), «Студентка» (1947), «Іван Черепаха» (1952), «Васильок» (1957), «Дочка лісника» (1966). Були видані книжки для дітей «Травнева пісенька» (1950), «Весняний цвіт» (1952), «Моя онученька» (1965), «Вітчизну, як сонце любіть!» (1968). Після смерті поета у 1965 р. вийшов автобіографічний роман «Третя рота» (написаний ще у 1959 р.) та поема «Розстріляне безсмертя» (була написана у 1960 р.). Два інфаркти в 1957-1964 р. значно погіршили стан здоров’я поета, а третій – на початку 1965 р. – став фатальним.

8 січня 1965 р. Володимир Сосюра помер. Похований в Києві, на Байковому цвинтарі.

Він знав силу слова твори В. Сосюри Сосюра В. Вибрані переклади / В. М. Сосюра ; худож. А. Мистецький. – Киев : Худож. лит, 1951. – 252 с.: іл. Сосюра В. Лірика / В. М. Сосюра ; худож. Д. Д. Грибов. – Київ : Художественная литература, 1961. – 400 с. : іл. Сосюра В. М. Лірика / В. М. Сосюра ; худож. К. В. Бобровников. – Киев : Худож. лит., 1959. – 496 с.

Сосюра В. Любіть Україну : поезії / В. М. Сосюра ; упоряд., прим. та післям. С. Гальченка ; ілюстр. В. Яцури. - Київ : Знання, 2010. – 200 с. Сосюра В. Мазепа: Поема; Лiрика / В. М. Сосюра ; ред. П. Ромко. – Київ : Днiпро, 2001. – 221 с. Сосюра В. М. Нова заповідь : роман / В. М. Сосюра ; післям. Г. Сиваченко. – Київ : Знання, 2011. – 349 с. Сосюра В. М. Поезії / В. М. Сосюра ; ред. кол. М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський та ін.; упор., вст. ст. і прим. П. Моргаєнка. – Київ : Рад. письменник, 1975. – 319 с. Сосюра В. М. Розстріляне безсмертя : поеми /В. М. Сосюра ; прим. С. Гальченка ; іл. В. Яцури. – Київ : Знання, 2010. – 336 с. Сосюра В. М. Сонячні мечі / В. М. Сосюра ; передм. А. Малишка ; худож. В. В. Машков. – Київ : Дніпро, 1967. – 224 с. Сосюра В. М. Стихотворения и поэмы / В. М. Сосюра ; вступ. ст., примеч. Ю.С. Бурляя; худож. И. С. Серов. – СанктПетербург : Советский писатель, 1982. – 560 с. Сосюра В. Так ніхто не кохав : поезії / В. М. Сосюра ; худож. В. Я. Чебаник. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 150 с. : іл., портр. Сосюра В. М. Такий я ніжний, такий тривожний... : поезії: для старш. шк. віку / В. М. Сосюра ; упоряд. та передм. М. Сома ; худож. М. Стратілат. – Київ : Веселка, 1989. – 286 с. Сосюра В. М. Третя Рота : роман / В. М. Сосюра ; упор. та прим. С. Гальченка ; післ. Н. Бернадської. – Київ : Знання, 2010. – 352 с.

Сосюра В. М. Червона зима : поезії / В. М. Сосюра, ; упор. В. П. Моренець ; худож. Н. А. Данченко. – Київ : Дніпро, 1987. – 183 с. Сосюра Щастя [Текст]: вибрані поезії / В. М. Сосюра ; худож. В. П. Вечерський. – К.иїв : Дніпро, 1974. – 193 с. Сосюра В. М. Якби помножити любов усіх людей / В. М. Сосюра ; худож. М. Т. Чорнокапський. – Київ : Худож. литература, 1963. – 344 с.

Найніжніший український лірик публікації з періодичних видань Шпак В. Він знав силу слова : [120 років від дня народження Володимира Сосюри] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. – 2017. – 30 груд. – С. 11.

6 січня – 120 років від дня народження Володимира Сосюри (1898–1965) // Позакл. час. – 2017. – № 12. – С. 44–45. Романько В. На Донеччині знайшли «вільні думки» В. Сосюри / В. Романько // Культура і життя. – 2016. – 15–21 січ. – С. 15. Романько В. Згадуючи Володимира Сосюру / В. Романько // Літ. Україна. – 2016. – 21 січ. – С. 6. Ткачук А. Маловідомий вірш В. Сосюри «Бабин Яр» / А. Ткачук // Літ. Україна. – 2013. – 10 жовт. – С. 4. Кроп Т. Голос «ніжного й тривожного» поета : [до 115 річниці від дня народження Володимира Сосюри] / Т. Кроп // Літ. Україна. – 2013. – 31 січ. – С. 13.

Яновська Л. Два Володьки в розчахнутій долі : [В. Сосюрі – 115 років] / Л. Яновська // Уряд. кур’єр. – 2013. – 5 січ. – С. 19. Гальченко С. Ти не мені належиш, серце ! : [Володимир Сосюра] / С. Гальченко // Літ. Україна. – 2013. – 3 січ. – С. 4–5. Коняхіна Г. Такий я ніжний, такий тривожний…: [заняття, присвячене 110-й річниці від дня народження Володимира Сосюри] / Г. Коняхіна // Дивослово. – 2008. – № 4. – С. 35–39. Регідайло Н. Невідомий класик : [до 110-річчя від дня народження Володимира Сосюри] / Н. Регідайло // Вісн. Кн. палати.

– 2008. – № 3. – С. 42–45. Горбатюк В. «Останній бій» козака Сосюри : [творчість Володимира Сосюри і його вірш «Останній бій»] / В. Горбатюк // Поділ. Вісті. – 2007. – 9 серп. Куценко Л. Володимир Сосюра і Євген Маланюк : історія творчого діалогу / Л. Куценко // Дивослово. – 2007. – № 1. – С. 49– 53. Кодак М. Динаміка авторської свідомості В. Сосюри : [симультанний аналіз поезій 1920–1936 рр.] / М. Кодак // Слово і Час. – 2006. – № 11. – С. 52–57. Гуменюк В. Ідеал ліричного героя в поезії Володимира Сосюри / В. Гуменюк // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 46–48. Костюченко В. Втеча від власного «Я» : [творчість В. Сосюри кінця 1930-х років] / В. Костюченко // Дивослово. – 2003.

– № 12. – С. 4–8. Сваричевський А. На Подільських теренах себе гартував : [6 січня – 105 років від дня народження Володимира Сосюри] / А. Сваричевський // Поділ. вісті. – 2003. – 3 січ.

Костюченко В. «Червона зима» Володимира Сосюри : спроба мовного прочитання / В. Костюченко // Дивослово. – 2001. – № 10. – С. 2–5. Гриценко В. Одкровення предтечі, ачи сповідь пророка : фантастика й реальність у поемах В. Сосюри «Ваал», «Каїн» та «Христос» / В. Гриценко // Дивослово. – 2001. – № 1. – С. 9–12.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел. : (03849) 2-44-52 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net