Патріарх подільського краєзнавства

Кам`янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Краєзнавчий відділ

Патріарх подільського краєзнавства Біобібліографічний покажчик до 160 – річчя від дня народження Юхима Сіцінського 3

УДК 016:929:94(477.44)Сіцінський ББК 91.9:63.3(4Укр-4ХМЕ)

Патріарх подільського краєзнавства : до 160-річчя від дня народження Юхима Сіцінського : біобібліогр. покажч. / Кам`янець-Подільська центральна міська бібліотека ім. Костя Солухи ; упоряд. : Т. О. Дутченко. – Кам`янець-Подільський, 2019. – 45 с. Упорядник:

Т. Дутченко – провідний бібліотекар відділу краєзнавства

Комп`ютерний набір:

Н. Коробчук – бібліотекар відділу краєзнавства

У біобібліографічному покажчику подається довідковий матеріал про життєвий шлях та наукову діяльність Юхима Сіцінського. Видання розраховане на бібліотечних працівників, студентів, викладачів історії, хто цікавиться історією краю.

© Кам`янець-Подільська центральна міська бібліотека ім. Костя Солухи, 2019

4

Від упорядників Серед

подільських

інтелігентів,

які

найбільше

прислужилися національному відродженню у 1917-1921 роках, помітно вирізняється протоієрей Юхим (Євфимій) Йосипович Сіцінський

–

видатний

історик

Поділля,

етнограф,

мистецтвознавець, музеєзнавець, релігійний та громадський діяч. Юхим

Сіцінський

був

активним

організатором

національно-релігійного життя на Поділлі. Обов`язок вдячності вимагає від нас поставити цього українського священика в почесний ряд людей високого сумління, незаплямованої честі, людей сповнених обов`язку перед рідною землею, людей, якими славиться Україна і перед пам`яттю яких вона завжи схилятиме чоло. Бібліографічний

покажчик

«Патріарх

подільського

краєзнавства» видано до 160 – річчя від дня народження українського історика, археолога

та

культурно-громадського

діяча Поділля Ю.Й. Сіцінського. Зібраний матеріал покажчика відображає інформацію про життєвий шлях та наукову діяльність. Бібліографічна частина покажчика складається з п`яти розділів : -

Основні віхи життя та діяльності Юхима Йосиповича Сіцінського.

5

-

Праці Юхима Сіцінського.

-

Матеріали

про

життя

і

наукову

діяльність

Ю.Сіцінського.

-

Цікаві факти. Фото (додаток).

-

Повернення великого подолянина.

Допоміжний

апарат

покажчика

складають

іменний

покажчик, у якому в алфавітному порядку подані прізвища авторів публікації, а також список використанних збірників та періодичних видань.

6

Зміст I. Основні віхи життя та діяльності Юхима Йосиповича Сіцінського…………………………………………………8 1.1. Від Січинського до Сіцінського і назад…………...8 1.2. Розгардіяш із датами………………………………..9 1.3. Брат і сестри………………………………………..10 1.4. Три наставники…………………………………….11 1.5. Фатальний постріл………………………………...13 1.6. Плідний Кам’янець………………………………..13 1.7. Український патріот……………………………….15 1.8. Основні роки життя. Сумний фінал……………...16 II. Праці Юхима Сіцінського………………………………...20 2.1. Книги……………………………………………….20 2.2. Монографії……………………………………………18 III. Матеріали про життя і наукову діяльність Ю.Сіцінського……………………………………………………..23 3.1. Книги…………………………………………………23 3.2. Публікації з періодичних видань…………………..27 IV. Цікаві факти. Фото (додаток)…………………………….33 V. Повернення великого подолянина………………………38 Покажчик використаних періодичних видань………….40 Іменний покажчик………………………………………...41

7

I. Основні віхи життя та діяльності Юхима Йосиповича Сіцінського I.I. ВІД СІЧИНСЬКОГО ДО СІЦІНСЬКОГО І НАЗАД Розгорнувши книгу «Приходы и церкви Подольськой епархии», видану 1901 року під редакцією священика Євфимія Сіцінського, зі статті про село Мазники Летичівського повіту Подільської

губернії

(нині

Деражнянського

району

Хмельницької області) дізнаємося, що тут 1770 року було освячено церкву в честь святого Іоанна Предтечі, а «при сем храме до 1898 года более века священствовали из рода Сецинских – Феодор, Симеон и Иосиф; последний вышел за штат в сан протоиерея в 1898 году, и приход занял зять его». Мазники - це мала батьківщина Юхима Сіцінського. Як бачимо, його прадід, дід і батько послідовно були священиками в місцевій церкві. Прадід Федір був родом із села Січинці (нині Дунаєвецького району). Звідси походить і його первісне прізвище – Січинський, яке 1803 року трансформувалося в Сіцінський (російською –

Сецинский, в дореволюційній

орфографії писалося через «ять», якому в українській мові відповідає «і»). Син Юхима Йосиповича Володимир відновив родове прізвище і став писатися як Січинський.

8

I.2. РОЗГАРДІЯШ ІЗ ДАТАМИ У дослідників життя Юхима Сіцінського немає жодних розбіжностей щодо року його народження. Це 1859 рік. А ось щодо дня народження маємо повний розгардіяш. Зазначають, зокрема, такі дати: 15 жовтня (Анатолій Трембіцький, Сергій Єсюнін), 28 жовтня (Василь Біднов), 1 грудня (Сергій Білокінь), 10 грудня (Олександр Завальнюк), 12 грудня (Лев Баженов), 23 грудня («Історичний календар» на 1997 рік). Де ж істина? Деяку ясність у це питання вніс сам учений. У споминах Юхим Сіцінський зазначив, що в Метриці зазначено, що він народився 10 грудня, але йому здається, що він народився раніше на місяць або на два, оскільки старий мазницький дяк Тимофій Орловський назвав йому його іменини: 15 жовтня - в день пам’яті преподобного Євфимія Нового, в честь якого і був названий.

Справжню

дату народження

забули

своєчасно

записати в Метрику. Отже, згідно з викладками самого Юхима Йосиповича, маємо дві дати його народження: офіційну – 10 грудня, неофіційну – 15 жовтня. Цілком очевидно, що ці дати вказано за старим стилем (що підтверджує православний церковний календар, в якому день пам’яті преподобного Євфимія Нового припадає на 15 жовтня за старим стилем). Оскільки в XIX столітті старий стиль відставав від нового на 12 днів (а тепер відстає на 13), то за чинним сьогодні літочисленням маємо такі 9

дати народження Юхима Сіцінського: 22 грудня – згідно із метричним записом, 27 жовтня – згідно з усними даними мазницького дяка. Звісно, викликає подив, що сина священика записали в Метрику із запізненням майже на два місяці. Але чого тільки на світі не буває. Тут є якась таємниця, яку, напевно, вже ніколи не вдасться розкрити.Щодо імені, то офіційно воно писалося як Євфимій (або в скороченому варіанті як Євфим). Українські відповідники цього імені – Євтимій, Євтим, Юхим.

I.3. БРАТ І СЕСТРИ Юхим був четвертою дитиною в сім’ї Йосипа та Ксенії Сіцінських. До нього народилися Стефанида (була одружена зі священиком Антонієм Монастирським, їхня донька Євгенія залишила надзвичайно цінні спогади про свого дядька – Юхима Сіцінського),

Володимир

(став

священиком),

Єлизавета

(померла малою дитиною). Після Юхима сім’я поповнилася ще чотирма доньками. Це Олександра, Юлія, Глафіра та Єлизавета. Чоловік останньої – Всеволод Доб’я – був священиком у Мазниках (після того, як його тесть «вийшов за штат»).

10

1.4. ТРИ НАСТАВНИКИ Життєвий шлях кожного сільського поповича було розписано на 10, а то й 14 років наперед. Спочатку чотири роки навчання в духовному училищі (бурсі), потім шість років навчання в духовній семінарії. Далі місце священика в одній із парафій, а для найздібніших - ще чотири роки навчання в духовній академії з надією на гарну церковну кар’єру. Не став винятком і подальший шлях Юхима Сіцінського.

11-річним хлопчиком він став бурсаком – учнем Кам’янецького духовного училища (нині в цьому приміщенні в Старому місті розміщується Картинна галерея). Далі Юхим навчався в Подільській духовній семінарії (нині в цьому приміщенні на вулиці Шевченка розміщується один із навчальних корпусів Подільського державного аграрно-технічного університету). А завершив він навчання в Київській духовній академії: 21 вересня 1885 року 26-річний Юхим Сіцінський здобув ступінь кандидата богослов’я. На

цьому

шляху

стався

перший

життєвий

жаль

майбутнього вченого: юнак мріяв про навчання в університеті, але 1879 року вийшло «щонайвище повеління» приймати до університету семінаристів тільки після іспитів на атестат зрілості за повний курс класичної гімназії. Так царський указ перекрив Юхимові шлях до університету.

11

Але на цьому шляху майбутній учений зустрів трьох мудрих наставників. Першим із них був етнограф Олександр Руданський (двоюрідний брат знаменитого гумориста Степана Руданського), який у селі Калюсик (нині Віньковецького району Хмельницької області) готував малого Юхима до вступу в духовне

училище.

Вбачаючи

природні

здібності

хлопця,

Олександр Андрійович прищепив йому любов до історії, етнографії, фольклору. Далі неабиякий вплив на Юхима справив викладач, а згодом ректор Подільської духовної семінарії Митрофан Симашкевич, який, за словами Сіцінського, «обійшов пішки все Поділля, знав як п’ять своїх пальців усю територію, зібрав силу цінних етнографічних записів із поля релігійних вірувань, які зреалізував у прекрасних статтях у місцевім єпархіальнім органі». Закінчуючи 1881 року семінарію, Юхим у кам’янецькій газеті «Подольский листок» опублікував свою першу історикоетнографічну розвідку «Народное предание о Полозе». В академії науковим наставником Сіцінського був професор Микола Петров – відомий історик, завідувач церковноархеологічного давньосховища.

12

1.5. ФАТАЛЬНИЙ ПОСТРІЛ Про цей трагічний випадок у житті молодого Юхима Сіцінського ми дізнаємося зі спогадів Євгенії Монастирської. Одного разу в Мазниках у Сіцінських гостював Юхимів товариш Костянтин Тлустовський. Юхим і Костя разом з іншими хлопцями поїхали підводою на полювання, а зброю склали збоку на возі. Після полювання Юхим, коли злазив із воза, випадково зачепив ногою чиюсь рушницю. Пролунав постріл, який поранив Костянтина. Врятувати молоде життя не вдалося. Юхим болісно переживав цей трагічний випадок. Щоб спокутати свою вину, він одружився із 17-річною сестрою Костянтина – Марією Тлустовською, випускницею Маріїнської гімназії в Кам’янці-Подільському. Вона була молодшою від Юхима на 9 років. У сімейному житті Юхим Сіцінський був не надто щасливим. Як зазначали сучасники, Марія «була сварливою, крикливою жінкою». У Сіцінських було четверо дітей: Сергій, Валентина, Володимир, Тетяна.

1.6. ПЛІДНИЙ КАМ’ЯНЕЦЬ Закінчивши академію і одружившись, Юхим Сіцінський кілька років пропрацював учителем закону Божого і російської мови в духовному училищі в місті Бахмут (нині Артемівськ Донецької області).

13

На початку 1889 року Сіцінські переїжджають до Кам’янця-Подільського. У житті 29-річного Юхима Йосиповича починається найдовший і найплідніший кам’янецький період. Тут він приймає сан священика, разом із Миколою Яворовським ініціює створення у місті музею старожитностей, стає дійсним членом Подільського історико-статистичного комітету. Особливо відрадним для вченого виявився 1895 рік, коли побачили світ дві його капітальні праці – монографія «Город Каменец-Подольский. Историческое описание» та виданий під його редакцією том «Приходы и церкви Подольской епархии. Каменецкий уезд». Ще через 6 років під редакцією Сіцінського було видано «Приходы и церкви Подольской епархии» у повному обсязі з охопленням усіх населених пунктів усіх 12 повітів Подільської губернії, щоправда, з менш детальним описом, ніж то було зроблено 6 років тому для Кам’янецького повіту. 1911 року побачив світ том із детальним описом сіл Ушицького повіту. І досі, хоч спливло понад століття, ці праці залишаються неперевершеними щодо багатства зібраного в них фактичного матеріалу. Кожному подоляку, який цікавиться історією свого села, ніяк не обійтися без того, щоб не «заглянути до Сіцінського». Оскільки за століття ніхто не спромігся на такі видання («Історія міст і сіл Української РСР» – бліда копія праць Сіцінського), довелося в цьому тисячолітті перевидати праці Великого Подолянина. Побачило світ репринтне відтворення 14

монографії про Кам’янець, 2009 року в Білій Церкві перевидано 996-сторінкові «Приходы и церкви Подольской епархии», на сайті «Подільських Товтр» виставлено відскановані сторінки тому про села Кам’янецького повіту 1.7. УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТ Юхим Сіцінський яскраво проявив себе як український патріот. Він був одним із найдіяльніших членів Подільської «Просвіти», заснованої 1906 року. Він увійшов до складу комісії, яка готувала до видання україномовне Четвероєвангеліє в перекладі Пилипа Морачевського. Весь тягар основної роботиправка окремих частин тексту, листування з коректорами, підготовка до друку та ін. - ліг на плечі саме Сіцінського.

1908 року почалися перші переслідування Юхима Йосиповича. Так, у газеті «Киевлянин» діяльність Сіцінського була охарактеризована як небезпечна. У листі до Михайла Грушевського від 18 листопада 1909 року він, пишучи про «халепу з начальством», зізнається, що «хтів кидати Кам’янець і все, та жаль було кинути музей, бо нема на кого його зоставити». Нові клопоти завдала Перша світова війна. Музей пережив три евакуації, але завдяки Сіцінському всі експонати вдалося зберегти. Важлива сторінка в біографії ученого – його активна участь

у

розбудові

Кам’янець-Подільського

державного 15

українського університету. Тут він, зокрема, обіймав посаду приват-доцента кафедри церковної археології, читав лекції з історії Поділля, історії українського мистецтва, був головою бібліотечної комісії, парохом університетської церкви. Це був ще один зоряний час 60-річного ученого. Сіцінський гаряче виступав за автокефалію української церкви.

1.8 ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ. СУМНИЙ ФІНАЛ 16 листопада 1920 року Кам’янцем надовго оволоділи більшовики. І в житті Юхима Сіцінського почалася довга чорна смуга з невеликими просвітами. Вже 25 березня 1921 року його заарештували за підозрою в контрреволюційній діяльності. Юхима

Йосиповича

звинуватили

у

зв’язках

із

сином

Володимиром, який тоді перебував в еміграції в Чехії. Через три місяці вченого звільнили з-під арешту. Повернувшись додому, він застав жахливу картину : все його майно конфіскували. Від пережитого горя дружину розбив параліч. До самої смерті (30 травня 1923 року) вона не піднялась із ліжка. Багато ночей провів Юхим Йосипович біля ліжка хворої Мані. Та якось сказала Євгенії Монастирській: «Євфимій – свята людина, я ніколи не бачила на його обличчі і тіні незадоволення, хоч йому важко возитися зі мною».

16

7 жовтня 1922 року вченого усунули від завідування музеєм,

«позаяк

священнослужитель

не може завідувати

радянською установою». Ще через 20 днів Юхима Йосиповича усувають від викладацької роботи. У травні 1923 року Сіцінського

повертають

у

музей

на

посаду

наукового

співробітника. На цій посаді він пропрацював до кінця 1924 року. Відтоді він перебував у невизначеному стані, обіймаючи (до другого арешту) посаду вченого охоронця музею. Не маючи коштів для прожиття, вчений продав свій будинок (на розі нинішніх вулиць Лесі Українки та Гунської), збудований на кошти, які 1895 року надала йому міська дума за книгу «Город Каменец-Подольский». Залишив за собою тільки флігель. В одній з кімнат він мешкав із донькою Тетяною, в інших кімнатах проживали працівники музею. З однією з них 38-річною Оленою Купріянівною Перцель – він одружився: вінчання відбулося 1 листопада 1926 року в Миколаївській (вірменській) церкві. Юхиму Йосиповичу тоді виповнилося 67 років.

1927 року у Вінниці було видано першу частину підготовлених Сіцінським «Нарисів з історії Поділля» (інші частини задуманої серії публікацій світу так і не побачили). Наступного року в «Записках історико-філологічного відділу УАН» було видрукувано ще одну працю вченого – «Оборонні замки Західного Поділля». Проте потепління тривало недовго : 17

26 серпня 1929 року вченого вдруге заарештовують. Тож своє 70-річчя він зустрів у в’язниці. Юхима Йосиповича звинуватили у «контрреволюційній петлюрівській діяльності і агітації», приписали участь у міфічній «Спілці визволення України». Через вісім місяців Сіцінського звільнили. Залишившись без засобів для існування, він клопочеться про нарахування пенсії. Очевидно, що марно, бо невдовзі у пошуках роботи він покидає Кам’янець. Від 1 травня 1931 року Юхим Йосипович – науковий працівник Всеукраїнського музейного містечка в Києві. Проте вже 2 серпня 1933 року його звільняють з роботи. Мабуть, головною причиною цього стала хвороба ніг – ходити на роботу Юхимові Йосиповичу допомагала дружина. Сіцінські повертаються в Кам’янець-Подільський. А тут у них, згідно з ухвалою народного суду від 31 липня 1931 року, забирають

флігель.

У

нарахуванні

персональної

пенсії

відмовляють. І, нарешті, переселяють з дружиною на Підзамче, де вони винаймають одну кімнату в будинку Юлії Антонівни Ундерко (сучасна адреса – вулиця Киргизова, 4). Приватну бібліотеку вченого, одну з найбільших у місті, перевозили вантажівкою, яка виявилася замалою. Частина бібліотеки загубилася дорогою. Та й привезені книги висипали прямо на землю. Останній рік життя Юхим Йосипович був прикутий до ліжка. За ним доглядала Олена Купріянівна. 7 грудня 1937 року 18

завершився земний шлях Великого Подолянина. Поховали його на Руськофільварецькому кладовищі. Колишня працівниця ботанічного саду М. І. Волкова згадувала: «Труну поклали на підводу. За нею йшли Сіцінська, я, старичок Петрашевський. Більше нікого не було».

19

II. Праці Юхима Сіцінського / книги, монографії / Археологічна карта Подільської губерніїї – Кам'янецьПоділ. : ОІЮМ, 2004. – 136 с.

Гектоp Кам'янецької фоpтецi (iстоpiчний наpис): рукопис 1934 / Є. Сiцiнський; передм. та упоряд. А. Сіцінський ; ХОКМ. - Хмельницький: [б. в.], 2003. – 30 c.

Історія міст і сіл Хмельниччини (за працями Юхима Сіцінського і Миколи Теодоровича): навч. посіб. / Нац. Акад. пед. наук України, Хмельниц. обл. еколог.- натураліст. центр учнів. молоді ; авт. ідеї і упоряд. О. І. Тимощук. – Хмельницький: Поліграфіст-2, 2011. – 560 с. : фото.

Муровані церкви на Поділлю / Є. Сіцінський. – Репринт. вид. – Кам'янець-Поділ. : Медобори, 2001. – 32 с. : фото, плани. [вих. дані ориг. : Львів-Кам'янець-Под., 1925 р.]

Поділля під владою Литви / Ю. Й. Сіцінський; упоряд. Д. Ващук, М. І. Мошак. – Кам'янець-Поділ. : Медобори-2006, 2009. – 160 с. – (З рукописної спадщини).

Постаті в листах: епістолярій Юхима Сіцінського / Ю. Й. Сіцінський; вступ. ст., упоряд., комент. О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький, ред. Л. В. Баженов ; Ін-т історії України НАН України, Кам'янець-Поділ. нац. ун-т 20

ім. Івана Огієнка, Центр дослідж. історії Поділля. – Кам`янецьПоділ. ; Київ : Старий світ, 2014. – 320 с.

Селянський одяг на Поділлю. Автолітографії В. Шавріна по фотографіях 1899/1900 рр. Є. Й. Сіцінського / упоряд. та передм. А. М. Трембіцький, Л. А. Іваневич, В. С. Іваневич. – Репринт. вид. – Хмельницький : ІРД, 2016. – 48 с. : колор. іл.

Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: историческое описание / Е. Сецинский. – Репр. воспоизведение изд. – Киев: [б.и.], 1895. – 250 с.: ил.

Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст.: іст.-археолог. нариси / Ю. Й. Сіцінський; упоряд. С. В. Трубчанінов. — Кам'янець-Поділ. : Центр поділлєзнавства, 1994. – 96 с. : карти, мал.

Смотрицький замок: Історія маловідомої рукописної праці / Є. Сіцінський; передм. А. М. Трембіцького. – Хмельницький : [б. в.], 2003. – 23 с.

Приходы и церкви Подольской епархии / под. ред. свящ. Евфимия Сецинского; [авт. вступ. ст. А. М. Трембіцький]. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2009. – 994 с.: фото.

21

Южно-русское церковное зодчество / протоиерей Е. Сецинский. – Воспроизведение 1907 г. – Хмельницкий, 1991. – 24 с.: ил.

22

III.

Матеріали про життя і наукову діяльність Юхима Сіцінського / книги/

Великий Подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського / авт. упоряд. М. І. Мошак. – Кам'янець-Поділ. : Медобори-2006, 2014. – 408 с. : фото.

/ публікації зі збірників / Білий О. До історії будинку Ю.Сіцінського в м. Кам'янціПодільському / О. Білий // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків : історія і сучасність : зб. наук.практ. конф. – Кам'янець – Подільський, 2005. – С. 204.

Блажевич Ю. Ю.Сіцінський і його книга «Матеріали для історії цехів в Подолії» / Ю. Блажевич // Духовні витоки Поділля : творці історії краю : – Хмельницький, 1994. – Ч.1. – С.

104.

Винокур

І.

Визначний

літописець

Поділля

(Ю. Й. Сіцінський) / І. С. Винокур, В. В. Корнілов // Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). – Київ, 1991. – С. 93-101.

23

Забашта Р. Відомості про «кам'яні баби» у неопублікованій роботі Ю. Й. Сіцінського / Р. Забашта // Матеріали IX-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янецьПодільський, 1995. – С.114.

Завальнюк

О.

Сіцінський

Юхим

Йосипович

/

О. Завальнюк // Українська еліта і творення національної університетської освіти фундатори й будівничі (1917-1920 рр.). – Кам'янець-Подільський, 2005. – С. 282-287.

Завальнюк

О.

Сіцінський

Юхим

Йосипович

/

О. Завальнюк // Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.) .– Кам'янецьПодільський, – 2006. – С. 298.

Завальнюк О. Юхим (Євтимій) Йосипович Сіцінський : дослідник історії краю / О. Завальнюк, О. Комарніцький // Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського : історичні нариси. – Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2003. – Вип. 1. – С. 80.

Завальнюк О., Трембіцький А. Освітянські ниви Євтимія Сіцінського / О. Завальнюк, А. Трембіцький // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. – Кам'янець-Подільський, 2003. – Т. 3. – С.165.

24

Єсюнін С. М. Патріарх подільського краєзнавства / С. М. Єсюнін // Незнане Поділля. – Городок : Бедрихів край, 2012. – С. 94-96.

Логвіна В. М. С. Грушевський, Є. Й. Сіцінський та В. Ю. Січинський: Перехрестя долі : перебування і співпраця на Поділлі / В. Логвіна // Освіта, науа і культура на Поділлі : зб. наук. праць. – Кам'янець-Подільський, 2003. – Т. 3. – С. 178.

Мацько В. Сіцінський-Січинський Юхим Йосипович / В. Мацько // Літературне Поділля. – Хмельницький, 1991. – С. 64-65.

Мошак М. Співпраця М.Петрова та Ю.Сіцінського на ниві дослідження подільської старовини / М. Мошак // Матеріали IX-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1995. – С. 296.

Назаренко Є. З слідчої справи Юхима Сіцінського / Є.Назаренко // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: наук. зб. : Т. 1 .– Кам'янець-Подільський, 1997. – С.116.

Петров М. Кам'янець-Подільський XIV-XVIII ст. у науковому доробку Ю.Сіцінського / М. Петров // Освіта, наука і

25

культура на Поділлі : зб. наук. праць. – Кам'янець – Подільський : Оїюм, 2004. – Т. 4. – С. 289-297.

Сіцінський і Поділля // Духовні витоки Поділля : творці істоії

краю

:

матеріали

міжнар.

наук.-практ.

конф.

–

Хмельницький, 1994. – Ч. 1. – С. 57-83.

Слободянюк П. В галузі історико-краєзнавчої роботи та збереження ім.

Ю.

пам'яток

минувшини

Й.Сіцінського

/

П.

запроваджено

Слободянюк

//

премію Культура

Хмельниччини. – Хмельницький, 1995. – С.152.

Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859-1937) : наукова та громадська діяльність / А. М. Трембіцький. – Хмельницький : Мельник А. А., 2009. – 300 с. : портр, фото.

Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський : проблеми трактування

імені,

прізвища

і

дати

народження

/

А. М. Трембіцький // «Деражнянщина: минуле і сучасне» : матеріали Всеукр. наук.-краєзн. конф. – Хмельницький, 2013. – С. 580-588.

Трембіцький А. М. Є. Й. Сіцінський – дослідник української історії та культури / А. М. Трембіцький // Освіта,

26

наука і культура на Поділлі : зб. наук праць. – Кам'янецьПодільський : Оіюм, 2006. – С.179-190.

Юхим Сіцінський – визначний дослідник Подільської землі // Музейна справа на Поділлі : історія та сучасність. – Кам’янець-Подільський, 2015. – С. 85-165. Задорожнюк

А.

Б.

Юхим

Сіцінський

–

укладач

університетського курсу «Історія Поділля» / А. Б. Задорожнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. – Кам`янець-Подільський, 2016. – Т. 23 : Присвячено 150-річчю від дня народження М. С. Грушевського. – С. 361-373.

/ публікації з періодичних видань / Батько Подільської історії : [Юхим Сіцінський : історик, археолог, поділлєзнавець] // Ключ. – 2015. – 15 трав. – С. 6.

Созанська Г. І. Юхим Сіцінський і музей : [історикокраєзнавча діяльність Ю. Сіцинського] / Г. Созанська // Край Кам`янецький. – 2014. – 25 лип. – С. 6.

Будзей О. Про Великого Подолянина : [науковопрактична конференція «Юхим Сіцінський – визначений 27

дослідник Подільської землі»] / Ю. Будзей // Подолянин. – 2014. – 23 трав. – С. 8.

Старенький І. Юхим Сіцінський: хресна дорога подільського інтелегента : [155 років з Дня народження українського

історика,

археолога

Юхима

Сіцінського]

/

І. Старенький // Ключ. – 2014. – 23 трав. – С. 12.

Ситнік В. Досліджуючи постать Сіцінського: [в приміщені Ратуші відбулась науково-практична конференція] / В. Ситнік // Ключ. – 2014. – 23 трав. – С. 6.

Валяровська Л. Історична спадщина Юхима Сіцінського / Л. Валяровська // Ділове місто. – 2014. – 9 трав. – С. 8.

Горбатюк В. Життєпис батька Поділлєзнавства : [презентація

книги

«Євфимій

Сіцінський»

відбулась

в

обласному музеї»] / В. Горбатюк // Поділ. вісті. – 2010. – 26 лют. – С. 3.

Рудковська Л. Патріарх подільського краєзнавства : [засідання круглого столу в обласній науковій бібліотеці ім. М. Островського було присвячене науковій діяльності Євфимія Сіцінського] / Л. Рудковська // Поділ. кур’єр. – 2010. – №3. – С. 16.

28

Будзей О. Великий подолянин : [150-річчя з Дня народження Юхима Йосиповича Сіцінського] / О. Будзей // Подолянин. – 2009. – 4 груд. – С. 9.

Будзей О. 108 сторінок перевиданого Сіцінського: [презентація книги «Приходы и церкви Подольской епархии»] / О. Будзей // Подолянин. – 2009. – 19 черв. – С. 8.

Будзей О. Кам`янець як фортеця : 70 років із дня смерті Євтима Сіцінського (1859-1937) / О. Будзей // Подолянин. — 2007. – 7 груд. – С. 6.

Трембіцький А. Народні звичаї та обряди в дослідженнях Є. Й. Сіцінського / А. Трембіцький // Народ. творчість та етнографія. – 2004. – С. 107-113.

Євтим

Сіцінський:

викладацька

діяльність

//

Подолянин. – 2002. – 19 квіт.

Сіцінський Є. Історія Поділля з пташиного лету : кріпатство / Є. Сіцінський // Подолянин. – 2002. – 12 лип.

Дубінський

М.

Літописець

подільського

краю

:

Ю. Й. Сіцинський / М. Дубінський // Край Кам`янецький. – 2001. – 6 лют.

29

Сіцінський Є. Стародавні племена й народи на Поділлі за історичних часів перед заснуванням Київської держави / Є. Сіцінський // Пам`ятки Укр. – 2000. – №3-4. – С. 46.

Сецінський Ю. Приходы и церкви Подольской епархии: Бакота / Ю. Сецінський // Подолянин. – 1995. – 24 черв.

Сецінський Ю. Приходы и церквы Подольской епархии: Бакота. Закін. / Ю. Сіціинський // Подолянин. – 1995. – 1 лип.

Сіцінський Є. Оборонні замки західного Поділля XIVXVII ст.: історико-архелогічні нариси / Є. Сіцінський // Кам`янець-Поділ. вісн. – 1993. – 22 груд. – 8 груд.

Відоменко О. Дорога реліквія: Ю. Сіцинський / О. Відоменко // Поділ. вісті. – 1999. – 30 берез.

Земський Ю. Народні уявлення про життя та смерть у дослідженнях подільських краєзнавців кінця XIX – поч. XX ст. / Ю. Земський // Берегиня. – 1998. – № 3-4. – С. 123.

Назаренко Є. Ю. Сіцинський про прапори і печатки цехів на Поділлі / Є. Назаренко // Край Кам`янецький. – 1997. – 8 лип.

Ківільша Г. Тут жив Юхим Сецінський, тут йому не дали дожити / Г. Ківільша // Кам`янець-Поділ. вісн. – 1995. – 18 лют.

30

Лясота Л. Корифей Подільського краєзнавства : Ю. Сіцинський / Л. Лясота // Кам`янець-Поділ. вісн. – 1994. – 10 груд.

Мошак М. Панахида за раба Божого Юхима Сіцінського / М. Мошак // Подолянин. – 1994. – 9 груд.

Назаренко Є. Справа Сіцінського / Є. Назаренко // Поділ. вісті. – 1994. – 26 трав.

Сецінському

–

мармурову

писанку

:

відкриття

пам`ятника // Подолянин. – 1994. – 10 верес.

Пасічник В. Про наших славетних : [про Ю.Сіцінського] / В. Пасічник // Кам`янець-Поділ. вісн. – 1993. – 22 трав.

Сис Т. Слово про історика : [Ю. Сіцинський] / Т. Сис // Кам`янець-Поділ. вісн. – 1992. – 16 груд.

Винокур І. Сіцинський Ю. Й. / І. С. Винокур, В. В. Корнілов // Укр. іст. журн. – 1991. – № 3. – С. 69.

Кучугура Л. Літописець краю подільського : [Сіцинський Юхим Йосипович] / Л. Кучурга // Прапор жовтня. – 1987. – 12 груд.

31

Будзей О. Присвячена Сіцінському й Тимощуку : [в Галереї мистецтв відбулася IX Міжнар. наук. – практ. конф. «Археологія й фортифікація України», приурочена до 160-ї річниці від дня народження Ю. Сіцінського] / О. Будзей // Подолянин. – 2019. – 25 жовт. – С. 6.

32

IV.

Цікаві факти із життя Юхима Сіцінського. Фото (додаток).

Окрім наукової діяльності мав ряд захоплень – грав на скрипці, малював, займався вирощуванням тюльпанів та троянд, виводив нові сорти, захоплювався також фотографією.

Юхим Сіцінський – учасник хору Духовної семінарії (другий справа у першому ряду), 1875-1881 р

33

Юхим Сіцінський (справа) під час навчання в Київській духовній академії, 1882 р.

Дружина Олена

Засідання товариства

Купріянівна (сидить) 34

Запрошення на відкриття Кам`янець-Подільського Державного Українського Університету

З родинного архіву Володимира Січинського (надав Ярослав Січинський)

35

З родинного архіву Володимира Січинського (надав Ярослав Січинський)

Молодша дочка Тетяна Внук Ярослав Січинський, м. Кам`янець-Подільський, 1991 р.

36

Могила Юхима Сіцінського на Русько-фільварецькому кладовищі, м. Кам`янець- Подільський, 1960 р.

37

V. ПОВЕРНЕННЯ ВЕЛИКОГО ПОДОЛЯНИНА Повільно,

але

достатньо

потужно

Юхим

Сіцінський

повертається до нас. Перевидають його книги, видають неопубліковане. З останніх новинок назвемо «Поділля під владою Литви» – п’яту частину «Нарисів з історії Поділля». Цю 160-сторінкову книгу упорядкували Дмитро Ващук і Мирослав Мошак, а випустило в світ видавництво «Медобори-2006».

1992 року в Кам’янці-Подільському іменем Сіцінського названо вулицю, 1993 року встановлено обласну премію імені Юхима Сіцінського в галузі історико-краєзнавчої роботи та збереження пам’яток минувшини, 1994 року на його могилі встановлено пам’ятник. У Мазниках відкрито музей ученого. Створено документальний фільм про нього «Благословенні Поділлям. Є. Й. Сіцінський». Проведено три наукові конференції (у 1992, 1994, 2002 роках), присвячені життю та творчості корифея поділлєзнавства. Чергова така конференція, присвячена 150-річчю з дня народження вченого, відбулася 15 грудня 2009 року. Анатолій Трембіцький 2006 року захистив кандидатську дисертацію про наукову та громадську діяльність Євфимія Йосиповича Сіцінського, а 2009 року на цю тему видав монографію.

38

Юхим Сіцінський був багатогранною людиною. Він малював,

грав

на

скрипці,

захоплювався

фотографією,

вирощував троянди і тюльпани багатьох сортів і кольорів, деякі виводив сам або отримував поштою насіння з різних країн Європи. Він був знаним фахівцем історії, мистецтва, церковної архітектури, етнографії, археології, краєзнавства, бібліографії, музейної справи. Однаково високо уславив себе як культурнопросвітницький, релігійний, педагогічний і громадський діяч. Одним словом, це був Великий Подолянин.

39

Покажчик використаних періодичних видань Берегиня (Київ) Ділове місто (Кам`янець-Подільський) Кам`янець-Подільський вісник (Кам`янець-Подільський) Ключ (Кам`янець-Подільський) Край Кам`янецький (Кам`янець-Подільський) Народна творчість та етнографія (Київ) Пам`ятки України (Київ) Подолянин (Кам`янець-Подільський) Подільські вісті (Хмельницький) Прапор Жовтня (Кам`янець-Подільський) Подільський кур`єр (Хмельницький) Український історичний журнал (Київ)

40

Іменний покажчик Б Баженов Л. – 9, 20 Біднов В. – 9 Білокінь С. – 9 Білий О. – 23 Блажевич Ю. – 23 Будзей О. – 32, 29, 28, 27 В Валяровська Л. – 28 Ващук Д. – 38, 20 Винокур І. – 31, 23 Відоменко О. – 30 Волкова М. – 19 Г Горбатюк В. – 28 Грушевський М. – 27, 25, 15 Д Дубінський М. – 29 Доб`я В. – 10 Є Єсюнін С. – 9, 25 З Забашта Р. – 24 Завалюнюк О. – 9, 24, 25 41

Земський Ю. – 30 Задорожнюк А. – 27 І Іваневич В. – 21 Іваневич Л. – 21 К Ківільша Г. –31 Комарніцький О. – 24 Корнілов В. – 23, 31 Кошель О. – 20 Купрянівська О. – 17, 18, 34 Кучугура Л. – 32 Л Логвіна В. – 25 Лясота Л. – 31 М Мацько В. – 25 Монастирський А. – 10 Монастирська Є. – 13, 16 Морачевський П. – 15 Мошак М. – 20, 25, 31, 38 Н Назаренко Є. – 25, 30, 31 О Орловський Т. – 9 42

П Пасічник В. – 31 Перцель О. – 17 Петрашевський – 19 Петров М. – 12, 25 Прокопчук В. – 20 Пшонківський О. Р Руданський О. – 12 Рудковська Л. – 28 Руданський С. – 12 С Сис Т. – 31 Ситнік В. – 28 Сімашкевич М. – 12 Сіцінська К. – 10 Сіцінський Й. – 10 Сіцінський Ю. – 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 37, 38, 39 Січинський В. – 35, 36 Січинський Я. – 35, 36 Созанська Г. – 27 Старенький І. – 20, 28 Слободянюк П. – 26

43

Т Теодорович М. – 20 Тимощук О. – 20 Тлустовська М. – 13 Тлустовський К. – 13 Трембіцький А. – 9, 21, 25, 26, 29, 38 Трубчаніков С. – 21 У Ундерко Ю. – 18 Ш Шавріна В. – 21 Я Яворський М. – 14

44